ЕЛІНОР ОСТРОМ
КЕРУВАННЯ СПІЛЬНИМ
Еволюція інституцій
колективної дії
ЕЬІМОК О8ТКОМ
СОУЕКМРШ
ТНЕ СОММОИ8
ТИе еVо^иііоп о$ іпзШиііопз
}ог соїіесігие асііоп
Іпсііапа Ііпіуегзіїу
САМВКЮСЕ
ІЖІУЕК5ІТУ РКЕ88
1990
ЕЛІНОР ОСТРОМ
КЕРУВАННЯ
СПІЛЬНИМ
Еволюція інституцій
колективної дії
Переклад Тетяни Монтян
КИЇВ
«НАШ ЧАС»
2012
УДК 334.7(330.15 + 332.87 + 630 + 639] = 161.1 = 03.111
ББК 65.291:65.32:65.45
0-78
Ш ВИДАННЯ ШЮВЮ ЗА ФІШКОВОЇ
ТА ЕКСПЕРТНОЇ ПІДТРИМКИ
ІЮІИДНСІ
МОКНАРОДНОГО ФОНДУ “ВШРОДЖМИГ
Видання здійснене за сприяння Фонду «Відродження»
і Відділу преси, освіти та культури Посольства США
Остром, Елінор.
0-78 Керування спільним. Еволюція інституцій колективної
дії / Елінор Остром ; пер. з англ. Т. Монтян. — К. : Наш час,
2012. —398 с.
I8ВN 978-0-521-40599-7 (англ.)
I5ВN 978-966-1530-95-8 (укр.)
У цій новаторській книзі Елінор Остром береться за одну з найбільш
складних і спірних проблем позитивної політичної економії, а саме — як
організувати використання спільних ресурсів так, щоб уникнути і над-
мірного споживання, й адміністративних витрат. Якщо ресурсами ко-
ристується багато осіб, тобто якщо немає чітко визначених індивідуаль-
них прав власності на них, економісти часто вважають такі ресурси
придатними для експлуатації лише тоді, коли проблему надмірного спо-
живання розв'язують або шляхом приватизації, або застосуванням зов-
нішнього примусу. Остром, навпаки, рішуче стверджує, що існують
інші рішення і що стабільні інститути самоврядування можна створити,
якщо вирішити деякі проблеми забезпечення, довіри та контролю.
УДК 334.7(330.15+332.87+630+639]=161.1=03.111
ББК 65.291:65.32:65.45
Тіїіз риЬНсаІіоп із іп соругідіїї. 8иЬ]есІ Іо зіаіиіогу ехсерііоп
апй Іо Іііе ргоуізіопз оїгеїеуапі соПєсііує Псепзіпд адгеетепіз,
по гергойисііоп оіапу рагі тау їаке ріасе
угііїїоиі Іііе хугіііеп регтіззіоп оїСатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
Рігзі риЬПзкей 1990, 22псІ ргіпііпд 2008
I8ВN 978-0-521-40599-7 (англ.)
I5ВN 978-966-1530-95-8 (укр.)
© Т. Монтян, переклад, 2012
© СатЬгісІде ипіуегзііу Ргезз, 1990
© «Наш час», оригінал-макет і
художнє оформлення, 2012
Зміст
ПЕРЕДМОВА ПЕРЕКЛАДАЧА..................................7
ПЕРЕДМОВА ВИДАВЦЯ СЕРІЇ.............................. 11
ПЕРЕДМОВА............................................ 12
1.	МІРКУВАННЯ ПРО СПІЛЬНЕ............................ 18
Три впливові моделі................................ 19
Метафоричне використання моделей ...................25
Поточні стратегічні рекомендації....................27
Виклик..............................................44
2.	ІНСТИТУЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ
САМООРГАНІЗАЦІЇ ТА САМОВРЯДУВАННЯ
В СИТУАЦІЯХ СР......................................50
Ситуація СР.........................................51
Взаємозалежність, незалежна діяльність
і колективна діяльність...........................  61
Три головоломки: постачання, зобов'язання та моніторинг.65
Постановка мети дослідження ........................70
Вивчення інституцій у «польових» умовах.............82
3.	АНАЛІЗ ДОВГОІСНУЮЧИХ, САМООРГАНІЗОВАНИХ
І САМОКЕРОВАНИХ СР....................................85
Гірські пасовища та ліси — общинне землеволодіння...89
Іригаційні інституції киегіа.;......................99
Іригаційні громади хап/ега на Філіппінах.......... 114
Подібності між стабільними самокерованими
інституціями СР .................................. 122
4.	АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН........................ 140
Змагання за підземні води.......................   141
Гра суперечок..................................... 149
Гра підприємців................................... 169
Гра поліцентричних публічних підприємств .......   178
Аналіз інституційного постачання.................. 182
5
Е. Остром. Керування спільним
5.	АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНИХ НЕВДАЧ І СЛАБКОСТЕЙ.............. 191
Два приклади турецьких рибальських угідь
із триваючими проблемами СР........................... 193
Каліфорнійські підземні басейни
з триваючими проблемами СР............................ 195
Рибальські угіддя Шрі-Ланки........................... 199
Проекти розвитку іригації у Шрі-Ланці..................209
Нестабільність прибережного рибальства Нової Шотландії.229
Уроки, отримані від порівняння прикладів,
наведених у цьому дослідженні..........................236
6. ОСНОВИ АНАЛІЗУ САМООРГАНІЗАЦІЇ
ТА САМОКЕРУВАННЯ СР.................................240
Проблеми постачання, дотримання зобов’язань
і взаємного моніторингу................................244
Рамки для аналізу інституційного вибору................253
Виклик для соціальних наук.............................280
ПРИМІТКИ..................................................284
1.	Міркування про спільне..............................284
2.	Інституційний підхід до вивчення самоорганізації
та самоврядування в ситуаціях СР.......................289
3.	Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих
і самокерованих СР ....................................294
4.	Аналіз інституційних змін ..........................303
5.	Аналіз інституційних невдач і слабкостей............314
6.	Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР .321
ЛІТЕРАТУРА................................................325
ПРЕДМЕТНО-ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК ...............................371
Передмова перекладача
Про книгу Елінор Остром я дізналася з коментарю під моєю стат-
тею про врегулювання проблем щодо спільного майна в українському
законодавстві. Анонімний читач написав: ось, мовляв, єдина жінка у
світі щойно отримала Нобелівку з економіки за дослідження саме в цій
сфері. Я одразу ж замовила собі книгу. Прочитавши її кілька разів,
взялася за переклад, оскільки чітко усвідомлювала: якщо її не перекла-
ду я, то в нашій країні цього не зробить ніхто. Адже мало хто у нас зай-
мається фундаментальними науками: грошей це не приносить, а сил і
часу забирає багато. Над перекладом я працювала цілий рік — радила-
ся з десятками мовознавців, економістів і паїіуе зреакегз, щоб дати
можливість кожному українцеві прочитати цю геніальну книгу рідною
мовою. Тож я щиро вдячна всім, хто підтримав видання книги, а особ-
ливо — Фонду «Відродження» і Відділу преси, освіти та культури
Посольства США.
Планувалося, що переклад представлятиме в Україні сама Остром
і мені випаде нагода познайомитися з цією людиною-епохою. Але
цього не станеться — 12 червня 2012 року на 79-му році життя вона
померла...
Головна ідея дослідниці полягає в тому, що всі найактуальніші
проблеми світу — від захисту навколишнього середовища, функціону-
вання фінансової системи і до соціальної нерівності — потребують
колективних, узгоджених дій, оскільки сама наша маленька планетка
є апріорі неподільним ресурсом, керувати яким можна лише спільно,
за допомогою цілком пізнаваних і науково обґрунтованих алгоритмів.
Якими є основи співпраці й способи подолання егоїстичних нахилів?
Чому одні спільноти (громади, народи, країни) досягають успіхів,
а інші — століттями не можуть вибратися зі злиднів і провалів?
Після світової економічної кризи та поразки фінансових техно-
кратів, які наочно продемонстрували власну неспроможність і неефек-
тивність квазівільного ринку, у світі стали по-справжньому цінувати
те, що Елінор Остром глибоко і наполегливо висвітлювала у своїй нау-
ковій діяльності протягом майже 50 років.
7
Е. Остром. Керування спільним
...Багато хто здивувався, коли Остром у 2009 році отримала Но-
белівську премію з економіки. У день присудження премії всесвіт-
ньовідомий економіст Чиказького університету і співавтор книги
«Фрікономіка» Стівен Левітт написав у блозі: «Якби вчора ви провели
опитування серед учених-економістів і попросили їх згадати Елінор
Остром або тематику її роботи, це зміг би зробити всього один з
п'яти».
Присуджуючи Остром Нобелівську премію за аналіз економічного
управління, Шведська королівська академія наук зазначила, що її ро-
бота «проливає світло на глибинні механізми, що сприяють співробіт-
ництву в людському суспільстві».
Після цієї події нагороди почали сипатися на голову Остром одна
за одною. Підтвердженням геніальності її теорії «керування спіль-
ним» стало входження дослідниці до «Сотні найвпливовіших людей
світу» у 2012 році за версією журналу ТкеТітез.
За півстолітню дослідницьку роботу Остром вдалося вирішити
знамениту дилему біолога Гарретта Хардіна (сформульовану у статті
«Трагедія спільного» в авторитетному науковому журналі Тке Зсіепсе
у 1968 році). Остром довела, що «безжальна трагедія» не є неминучою.
Якщо люди співпрацюватимуть один з одним, контролюючи спільне
використання ресурсів і застосовуючи належні правила управління
ними, вони цілком можуть уникнути трагедії.
Елінор Остром установила, що спільними ресурсами можуть ус-
пішніше керувати ті люди, які безпосередньо їх використовують, а не
державні органи або приватні компанії. Її ідеї — це не утопічні теорії
на кшталт концепцій Томаса Мора чи Карла Маркса. Це системний і
структурний аналіз цілком реальних інституцій, які успішно функ-
ціонують протягом багатьох століть.
Наш світ знає багато популістів, порожніх моралізаторів, псевдо-
гуру та інших персон, які не виробляють жодного корисного продукту,
крім пустих словесних потоків. Нам вкрай не вистачає людей, що ро-
зуміються на потаємних механізмах та алгоритмах людського співіс-
нування. Я переконана, що справжнє визнання Елінор Остром — ще
попереду.
Тетяна Монтян
8
РЕДАКТОРИ
Джеймс Е. Альт, Гарвардський університет
Дуглас С. Норт, Вашингтонський університет
у Сент-Луїсі
Інші книги цих серій
Перспективи позитивної політичної економії
(за ред. Джеймса Е. Альта і Кеннета Шепсла)
Йорам Барзел. Економічний аналіз прав власності
Роберт Бейте. Поза дивом ринку: політична економія аграрного
розвитку в Кенії
Гері В. Кокс. Ефективна таємниця: Кабінет міністрів і розвиток
політичних партій у вікторіанській Англії
Леіф Левін. Ідеологія і стратегія: Сторіччя шведської політики
(англійське видання)
Гері Лібекеп. Контрактування прав власності
Конгрес: структура та політика
(за ред. Метью Д. МакКуббінса і Террі Салліван)
Дуглас С. Норт. Інституції, інституційні зміни
та економічне втілення
Чарльз Стюарт III. Політика бюджетних реформ: план процесу
асигнувань у Палаті представників, 1865-1921
Вінсенту
за його любов і полеміку
Передмова видавця серії
Кембриджська серія видань з політекономії інституцій та рішень
побудована на спробах відповісти на два головних питання: як ці інсти-
туції еволюціонують у відповідь на стимули, стратегії та вибори окре-
мих осіб і як вони впливають на роботу політичних та економічних
систем? Ця серія швидше порівняльна й історична, ніж міжнародна
або суто американська, і має характер радше позитивний, ніж норма-
тивний.
У цій новаторській книзі Елінор Остром береться за одне з най-
важчих і спірних питань позитивної політичної економії, а саме — як
організувати використання спільних ресурсів так, щоб уникнути і
надмірного споживання, й адміністративних витрат. Ресурси можуть
використовуватися багатьма особами, тобто чітко визначені індиві-
дуальні майнові права на них відсутні. Економісти часто вважають їх
придатними для експлуатації лише тоді, коли проблему надмірного
споживання вирішують або шляхом приватизації, або застосуванням
зовнішнього примусу. А Елінор Остром рішуче стверджує, що є й інші
рішення і що можна створити стабільні інституції самоврядування,
якщо розв'язати проблеми забезпечення, довіри та контролю. Вона на-
водить ретельне дослідження унікально широкого спектру прикладів,
у тому числі високогірних луків Японії та Швейцарії, рибальських
угідь у Канаді й Туреччині та проектів водопостачання на Філіппінах
і в Каліфорнії. Деякі з цих прикладів є стабільними інституціями, інші
виявилися слабкими і зазнали невдачі. Основуючи свої висновки на
порівнянні причин успіху та невдачі у самоврядуванні, Остром описує
основні риси успішних схем управління спільними ресурсами і закін-
чує книгу пропозицією іншим вченим розвивати далі її оригінальну
теоретичну роботу.
11
Передмова
Важко сказати, коли саме я почала роботу над цим дослідженням.
Легше визначити, коли я стала вивчати проблеми колективної взає-
модії, з якими стикаються особи-користувачі спільних ресурсів. На
початку 1960-х років на семінарі в аспірантурі я зустріла Вінсента
Острома, який став моїм найближчим колегою і чоловіком. Семінар
було присвячено розвитку інституцій, пов'язаних з водними ресур-
сами в Південній Каліфорнії. Я почала писати дисертацію, зосере-
дившись на підприємництві, задіяному в розбудові державних під-
приємств, які припиняли засолонення підземних вод поблизу
Лос-Анджелеса. Колега-аспірант Луїс Уешлер провів паралельне до-
слідження в сусідньому басейні підземних вод. Там для вирішення схо-
жих проблем задіяли інші інституційні механізми. Коли ми з Уешле-
ром завершили наші дослідження, з'ясувалося, що обидва інституційні
механізми успішно дозволили виробникам води уникнути катаст-
рофічних економічних втрат, які сталися б, якби водами Тихого океану
було затоплено обидва басейни (Е. Остром, 1965; Уешлер, 1968),
Наприкінці 1960-х ми з Вінсентом брали участь у програмі науко-
вого дослідження Великих озер, розпочатій інститутом Бателля (Ваіеііе
Метогіаі Іпзіііиіе) (В. Остром і Е. Остром, 1977), але більшу частину
своєї роботи я, тоді ще молодий викладач, зосередила на проблемах
міських послуг і суспільної економіки у великих містах. У 1981 році
Поль Сабатьє, колега по Центру міждисциплінарних досліджень уні-
верситету Білефельд, попросив мене зробити презентацію на семінарі
з організаційного навчання. Як приклад організаційного навчання я
використала звід правил, розроблених виробниками води в басейнах
підземних вод Південної Каліфорнії. Поль поцікавився, чому я так
12
Передмова
упевнена, що системи, які я вивчала 15 років тому, досі працюють, і пра-
цюють непогано. На той час відповіді у мене не було — просто інститу-
ції було настільки добре створено з урахуванням місцевих умов, що я
просто припустила: вони мали вижити і далі ефективно працювати.
Повернувшись з Білефельда, я запропонувала одному з моїх ас-
пірантів, Вільяму Бломквісту (АЛ/ЇПіат Віотдиізі), відповісти на питан-
ня Сабатьє у своїй дисертації. Бломквіст (1987) з'ясував, що інституції,
засновані самими виробниками води, і далі ефективно функціонують.
Фізичний стан басейнів суттєво покращився. Такий вагомий успіх цих
прикладів спонукав нас провести за фінансової підтримки Геологічної
служби США (грант № 14-08-0001-СІ476) дослідження більшої кіль-
кості басейнів ґрунтових вод Південної Каліфорнії і деяких у Північній
Каліфорнії, щоб з'ясувати, з чим пов'язаний успішний розвиток нових
інституцій та їхня ефективність і справедливість. Врешті-решт, ми за-
вершили порівняльне дослідження інституційних, економічних і фі-
зичних змін у 12 басейнах ґрунтових вод за ЗО — 50-річний період.
Я була в захваті від того, наскільки плідним виявилося ґрунтовне
вивчення десятка басейнів підземних вод та інституцій, заснованих
для довготривалого управління та керування ними, проте цих дослі-
джень все одно було мало для розробки ширшої теорії інституційних
механізмів, пов'язаних з ефективним управлінням і керуванням спіль-
ними ресурсами (СР). Потрібно було більше аналогічної інформації,
щоб отримати емпіричну базу, необхідну для поліпшення теоретично-
го розуміння того, як ці інституції працюють і як люди їх змінюють.
Коли ж у 1985 році я приєдналася до «групи з менеджменту СР»
Національної академії наук, то зрозуміла, що задля отримання багатої
емпіричної бази для розуміння СР можна використати подібні дослі-
дження інших авторів. На той час члени групи замовили ряд польових
досліджень. Науковці мали готувати свої документи за схемою, підго-
товленою Рональдом Оукерсоном (Яопаїд Оакегвоп, 1986). Це означа-
ло, що розглядатимуться не тільки фізичні властивості ресурсних сис-
тем, але й норми, які регулюють використання й доступ до цих систем,
типи взаємодії, а також отримані результати, які згодом були пред-
ставлені на міжнародній конференції в Аннаполісі й опубліковані ви-
давництвом Національної академії ^аііопаї Яевеагск Соипсії, 1986).
13
Е. Остром. Керування спільним
Деякі з цих документів і нових розділів об'єднано в нову книгу (Вготіеу,
готується до друку).
Прочитавши не лише,дослідження цих авторів, а й ті, на які вони
посилаються, я зробила два основні висновки: по-перше, надзвичайно
багата література з практичних досліджень уже є. Вона написана по-
льовими дослідниками, які роками отримували детальні відомості про
стратегії, прийняті споживачами СР, і правила, за якими вони діяли.
По-друге, ця література написана різногалузевими авторами, і публі-
кації часто виявлялися непоміченими. Можна сказати, що жодних вис-
новків з цих публікацій зроблено не було.
Кілька колег з Університету штату Індіана почали збирати відповід-
ні посилання, і невдовзі Фентон Мартін склав результуючу бібліогра-
фію, виявивши близько 1000 прикладів. Нещодавно їхнє число набли-
зилося до 5000 (Магііп, 1989). Серед дисциплін у бібліографії є
соціологія села, антропологія, історія, економіка, політичні науки, лісо-
ве господарство, соціологія іригації та екологія людини, а також афри-
каністика, дослідження Азії, Західної Європи та ін. Учені посилалися
перш за все на дослідження, проведені іншими науковцями у своїй га-
лузі, і, можливо, на дослідження в тому самому ресурсному секторі або
географічному регіоні. Посилань на «зовнішні» для кожного автора
дисциплінарні, галузеві або регіональні дослідження було дуже мало.
Отже, було накопичено величезну кількість вузькоспеціалізованих
знань, але особливого синтезу та застосування для вирішення політич-
них проблем зроблено не було.
Тепер я знала, наскільки важливо розуміти, як інституції допома-
гають користувачам впоратися з проблемами СР, та й теоретичної літе-
ратури з цих питань, як виявилося, уже немало, тому подумала, що
вкрай важливо використати ці приклади як емпіричну основу для от-
римання додаткової інформації про вплив інституцій на поведінкові
моделі і результати в різних умовах. За допомогою гранта від Націо-
нального наукового фонду США (грант № 8619498 8Е8) ми з кількома
колегами зібрали багатий архів, ретельно переглянули ці справи і
відібрали вже значно менше для подальшого вивчення, кодування та
аналізу. Наші критерії відбору вимагали, щоб справа містила результа-
ти польових робіт та інформацію про: 1) структуру системи ресурсу;
14
Передмова
2) характерні риси та поведінку користувачів; 3) правила, за якими
взаємодіють користувачі; 4) результати поведінки користувачів. Ми
вже розробили структуровані форми кодування, що дають змогу
трансформувати якісні дані у структуровану базу для кількісного
аналізу.
Розробка форм кодування — саме по собі завдання теоретичне.
Для цього як організаційну основу ми використовували метод ін-
ституційного аналізу, напрацьований у наших попередніх роботах
(Е, Остром, 1986 а, б). Крім того, ми дуже уважно розглянули гіпотези
польових дослідників, які або проводили дослідження самі, або ана-
лізували роботи інших. Ми постаралися залучити до наших форм
кодування способи оцінки їхніх концепцій і пропонованих зв'язків.
Оскільки ми працюємо з якісними даними, то більша частина нашої
концепції мала бути сформульована як змінні з порядковими або номі-
нальними значеннями. Кілька років напруженої роботи пішли лише на
те, щоб просто прочитати достатньо прикладів, вивчити попередні
спроби узагальнення висновків зі спеціалізованих галузей, а також
розробити форми кодування.
Одночасно ми написали кілька статей, намагаючись сформулюва-
ти теорію, що допомогла б нам зрозуміти закономірності, які ми стали
помічати у цих різноманітних матеріалах (Гарднер та Е. Остром, 1990;
Гарднер, Е, Остром та Уолкер, 1990; Е. Остром, 1985Ь, 1987, 1989;
Шлагер та Е. Остром, 1987; Уолкер, Гарднер, Е. Остром, 1990), На моє
переконання, знання здобувається у постійному переході від емпірич-
них спостережень до серйозних спроб теоретичного формулювання
і навпаки. Отже, цю книгу можна вважати «проміжним звітом» про
постійні дослідницькі зусилля. А оскільки емпіричні явища й теорії,
необхідні для пояснення цих явищ, неабияк складні, то й спроби мо-
жуть розтягнутися на наступне десятиліття.
Що ж до цієї книги, то стимул написати її з’явився завдяки Джейм-
су Альту (Латез А11) і Дугласу Норту Щоидіазз МогШ) після того, як на-
прикінці 1986 року я виступила з лекцією в університеті Вашингтона в
Сент-Луїсі. Проект СР був ще «в процесі», тому я і не взялася б за на-
писання книги, якби не їхнє підштовхування. Та коли Кеннет Шепсл
(КеппеІЬ Зііерзіе) і Джеймс Альт попросили мене прочитати серію
15
Е. Остром. Керування спільним
лекцій у Гарвардському університеті протягом семестру відпусток,
жереб було кинуто.
Роботу над рукописом я розпочала в січні 1988 року, коли мені зно-
ву пощастило провести семестр у Центрі міждисциплінарних дослі-
джень в Університеті Білефельд. Тоді я брала участь у роботі науково-
дослідницької групи з теорії ігор і поведінкової науки, яку організував
д-р Райнхард Селтен (КеіпЬагб 8е1іеп) з кафедри економіки Універси-
тету Бонна. Це був для мене цінний досвід. І хоча в цій книзі наведено
лише декілька теоретико-ігрових прикладів, та мислення теоретиків
гри щодо стратегічних можливостей у соціальних умовах справило
неабиякий вплив на аналіз головного питання у моїй роботі. Попра-
цювавши з Роєм Гарднером і Францом Вайссінгом (Коу Сагбпег апб
Ргапх АЛ/еіззіпд) на двох теоретико-ігрових аналізах ситуацій СР,
я переосмислила цінність потужності й корисності теорії ігор як за-
гальнотеоретичного інструменту для вчених, зацікавлених у вивченні
впливу різних інституцій.
Одночасно з написанням цієї книги я взяла участь у проекті «Де-
централізація: фінанси та управління», організованому Управлінням
сільського та інституційного розвитку при бюро з науки і техніки
(8Т & РИ) Агентства США з міжнародного розвитку. Важливим було
все: і завдання пристосувати теорію до практики, і підтримка на міс-
цях в Непалі, Бангладеш! й Пакистані. Що вже й казати про можливість
обговорити ці ідеї з Ларрі Шредером (Ьаггу 8сЬгоебег), Сьюзан Війн
(8изап АЛ/уппе), Джеймі Томсоном Цашіе Тіїошзоп), Луїсом Сігелом
(Ьоиіз 8іеде1), Джеймсом Вуншем Цатез А/УипзсИ), Едом Коннерлі
(Еб Соппегіеу), Джеррі Майнером (Легку Міпег), Кеном Корнером
(Кеп КогпЬег) і Еріком Четвіндом (Егіс СЬеімгупб), а також персоналом
місій та державними чиновниками. Сподіваюся, що і моя книга матиме
значення для проекту.
Також дуже корисною була можливість читати лекції на основі
частин цієї роботи, поки писався рукопис. Окрім лекцій у Гарварді у
квітні 1988 року, я зробила презентації на основі однієї або декількох
глав на кафедрі соціології Університету Білефельд; першій лекції Удал-
ла (ШаП) в Університеті Арізони; на конференції на тему «Демократія
і розвиток», організованій Інститутом Секвойї (8едиоіа ІпзШиіе);
на літніх лекціях Фонду Свободи у Вікторії (Британська Колумбія,
16
Передмова
15 — 20 травня 1989 року), а також на декількох різних заходах на ка-
федрі політичної теорії та політичного аналізу в Університеті Індіани.
Чернетки цієї книги коментувало багато людей. І я дуже вдячна за
їхню відверту і конструктивну критику. Сподіваюсь, я адекватно спри-
йняла їхні пропозиції. Увесь рукопис читали Арун Агравал (Агип
Адгамгаї), Джеймс Альт, Олівер Ейвенс (Оііуєг Ауєпз), Фікрет Беркеє
(Рікгеї Вегкез), Елізабет Кейс (ЕИхаЬеШ Сазе), Девід Фіні фауісі Реепу),
Рой Гарднер, Ларрі Кісер (Ьаггу Кізег), Хартмут Клімт (Нагітиі Кііеті),
Роберт Неттінг (КоЬегІ МеШпд), Дуглас С. Норт, Вінсент Остром,
Крістін Піхт (СЬгізІіпе РісЬІ), Расселл Робертс (Киззеїі КоЬегІз), Еделла
Шлагер (Ебеїіа 8сЬ1адег), Джейн Селл (Лапе 8е11), Майкл Тейлор
(МісЬаеІ Тауіог), Норман Упхофф (Могтап ІІрЬоЯ), Джеймс Уолкер
(Латез ЛЛЛаїкег), Франц Вайссінг іРікУілсон (КіскАЛ/ЇІзоп).
Читачами окремих розділів, написаних на базі їхніх власних попе-
редніх досліджень, були Поль Александер (Раиі Аіехапбег), Фікрет
Беркеє, Вільям Бломквіст, Петер Богасон (Реіег Водазоп), Томас Ф. Глік
(Тіютаз Р. СИск), Артур Маасе (АгіЬиг Маазз), Роберт Неттінг (КоЬегІ
МеШпд) і Норман Упхофф. Читачами окремих документів, які викорис-
товувалися у підготовці рукопису, були Вульф Альберс (Шиїї АІЬегз),
Крісті Барбур (СЬгізІі ВагЬоиг), Вільям Бломквіст, Джеймс Коулман
(Латез Соїетап), Джеймс Купер (Латез Соорег), Девід Фіні, Маргарет
МакКін (Магдагеї МсКеап), Фріц Шарпф (Ргіїх ЗсЬагрї), Кеннет
Шепсл, Рік Уілсон і Джеймс Вунш (Латез АЛ/їтзсИ). Я хочу висловити
особливу подяку колегам, які були пов'язані з проектом СР із самого
початку, — Вільяму Бломквісту, Рою Гарднеру, Ш. Ю. Тангу (8. У. Тапд),
Еделлі Шлагер, а також Джеймсу Уокеру. Вони витрачали години, пе-
реробляючи концепції, розробляючи моделі, готуючи документи й екс-
перименти і дискутуючи, як найкраще систематизувати все те, що ми
прочитали і зібрали. Висловлюю також велику подяку за допомогу Елі-
забет Кейс (ЕИзаЬеІЬ Сазе), редактору цієї серії, Софії Прибильські
(8орЬіа РгуЬуІзкі) з СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз та Емілі Луз (Етіїу
Ьоозе) — редактору СатЬгісіде ІЛпіуегзіІу Ргезз. Патті Далєцкі (РаНу
Иаіескі), як завжди, забезпечила професійне редагування та підтрим-
ку, які значно поліпшили якість рукопису. Її веселий настрій часто
допомагав долати труднощі.
17
1
Міркування про спільне
Тижня не минає без головної новини про загрозу руйнування цін-
ного природного ресурсу. Наприклад, у червні 1989 року стаття в
«Нью-Йорк Тайме» розповіла про проблему перевилову на мілині
Георга (Сеогдез Вапк) у 150 милях від узбережжя Нової Англії. Вилов
тріски, камбали та пікші зараз становить лише чверть від виловів у
1960-ті. Всім відомо, що основною проблемою є перевищення норм
вилову, однак зацікавлені сторони ніяк не домовляться, як вирішити
цю проблему. Конгресмени запропонували нові національні закони,
хоча чинне законодавство — і те втілюється безладно. Представники
рибалок стверджують, що рибальські угіддя не були б у такому пога-
ному стані, якби федеральний уряд не робив свого часу поодиноких
спроб урегулювати рибальство. Питання в цьому і в інших випадках —
як найкраще обмежити використання природних ресурсів, щоб забез-
печити їхню довгострокову економічну життєздатність. Прихильники
централізованого регулювання, приватизації та регулювання з боку
заінтересованих осіб — кожен наполягає на своїх рекомендаціях.
Такі ситуації виникають повсякчасно і повсюдно — від невеликих
спільнот до масштабів усієї планети. Питання, як найкраще управляти
природними ресурсами, що використовуються багатьма людьми, не
врегульовано ні в академічних колах, ні у світі політики. Деякі наукові
статті про «трагедію спільного» твердять, що лише «контроль держа-
ви» здатен запобігти знищенню природних ресурсів; інші як спосіб
вирішити проблему рекомендують приватизацію цих ресурсів. Однак
на ділі ні держава, ні ринок не здатні в довгостроковій перспективі за-
безпечити продуктивне використання систем природних ресурсів.
Більше того — громади покладаються на інституції, не схожі ні на
18
Міркування про спільне
державу, ні на ринок, і доволі успішно управляють системами природ-
них ресурсів тривалий час.
У нас зараз немає необхідних інтелектуальних інструментів або
моделей, щоб зрозуміти цілий ряд проблем управління природними
ресурсами. Так само ми ще не можемо зрозуміти, чому в одних випад-
ках інституції спрацьовують, а в інших — ні. Тож ця книга є спробою:
1) критики основ аналізу стратегій стосовно багатьох природних ре-
сурсів; 2) надання емпіричних прикладів успішних і невдалих спроб
регулювання та управління такими ресурсами; 3) розробки кращих ін-
телектуальних інструментів для розуміння можливостей і обмежень
органів самоврядування у регулюванні багатьох видів ресурсів. Для
цього я спочатку опишу три моделі, якими найчастіше ілюструється
необхідність застосувати державні або ринкові рішення, а потім подам
теоретичні та емпіричні альтернативи цим моделям, аби показати роз-
маїття рішень, що виходять за межі держави і ринку. Використовуючи
інституційний метод аналізу, я намагаюся пояснити, чому громади
схиляються до різних способів управління спільним.
ТРИ ВПЛИВОВІ МОДЕЛІ
Трагедія спільного
Після сміливої статті Гарретта Хардіна в «Сайєнс» (Тке Зсіепзе, 19687
вислів «трагедія спільного» став символом деградації навколишнього
середовища при використанні багатьма людьми дефіцитного ресурсу.
Щоб проілюструвати логічну структуру своєї моделі, Хардін пропонує
читачам уявити пасовище, «відкрите для всіх», а потім аналізує ситуа-
цію з точки зору раціонально мислячого власника стада. Кожен влас-
ник отримує пряму вигоду від власних тварин і збиток від погіршення
спільного ресурсу, якщо його та чужа худоба занадто виснажує пасо-
вище. Кожен власник стада заінтересований збільшувати стадо, бо він
має від цього пряму вигоду, але несе лише частину витрат, пов'язаних
із погіршенням пасовища. Хардін робить висновок:
Ось і виникає трагедія. Усі вони залучені до системи, що спонукає до
необмеженого збільшення чисельності свого стада — і це в умовах
обмеженості ресурсів. У суспільстві, де вільна експлуатація ресурсів
19
Е. Остром. Керування спільним
загального користування вважається аксіомою, всі члени, діючи у влас-
них інтересах, кожним своїм кроком наближають руїну.
(Нагсііп, 1968, р. 1,244)
Хардін не перший, хто помітив трагедію спільного. Ще Аристотель
зауважив, що «спільне для багатьох доглядається найменше. Кожен
дбає насамперед про власне і лише потім — про спільні інтереси»
(«Політика», кн. II, гл. 3). Алегорія Гоббса про людину в її природному
стані є прототипом трагедії спільного: люди прагнуть блага собі, а за-
кінчується це боротьбою один з одним. У 1833 році Вільям Форстер
Ллойд (\Уі11іат РогзіегІіоусі, 1977) окреслив теорію спільного, де перед-
бачив недалекоглядне використання майна, що перебуває у спільній
власності. Більше ніж за десять років до статті Хардіна, X. Скотт Гор-
дон (Н. Есоіі Согсіоп, 1954) чітко виклав такі самі логічні аргументи в
іншій класичній роботі: «Економічна теорія дослідження спільної влас-
ності: Рибальство». Гордон описав ту саму динаміку, що і Хардін:
Виходить, що є правдивим давно відомий вислів про те, що спільна
власність — нічия власність. Багатство, безкоштовне для всіх, ніхто не
цінує, оскільки нерозважливі люди, які чекають, коли ж можна буде ви-
користати той ресурс, зазвичай з’ясовують, що все вже використали
інші... Риба в морі для рибалок нічого не варта, бо немає ніякої гарантії,
що вони виловлять її завтра, якщо залишать там сьогодні.
(Согсіоп, 1954, р. 124)
Водночас Джон X. Дейлз (Іоїт Н. Иаіев, 1968, р. 62) окреслив істотну
проблему ресурсів, якими «володіють спільно, бо альтернативи цьому
немає». Стандартний аналіз у сучасній економіці ресурсів призводить
до такого висновку: якщо доступ до спільних ресурсів має кілька ко-
ристувачів, то загальна кількість вилучених ресурсних юнітів буде
більшою, ніж оптимальний економічний рівень вилучення (Сіагк, 1976,
1980; Оавдиріа апсі Неаі, 1979).
Якби «спільними» були лише кілька галузей, на кшталт випасу ху-
доби або рибальства, трагедія спільного мало кого цікавила б. Але це не
той випадок. Хардін використав спільне пасовище як метафору загаль-
ної проблеми перенаселеності. «Трагедія спільного» використовується
для опису таких проблем, як голод в Ефіопії 1970-х років (Рісагсіі апсі
Зеііегі, 1977), паливна криза у «третьому світі» (Иогтап, 1984; ТІіотвоп,
20
Міркування про спільне
1977), проблема кислотних дощів (К. УУЇІвоп, 1985), організація Церкви
мормонів (Виїїоск апсі Васіеп, 1977), неспроможність Конгресу США
обмежити свої витрати (Зкервіе апсі УУеіпдавІ, 1984), міська злочинність
(Мекег, 1978), взаємозв'язки публічного та приватного секторів у су-
часній економіці (Зскагрї, 1985, 1987, 1988), проблеми міжнародного
співробітництва (Зпідаї, 1985) і конфлікт громад на Кіпрі (Ьитвсіеп,
1973). Багато людей залежить від ресурсів, яким загрожує трагедія
спільного.
Гра «дилема в'язня»
Модель Хардіна часто формалізують як гру «дилема в'язня»
(далі — ДВ) (Оачгев, 1973, 1975)1. Нехай гравцями в цій грі будуть пасту-
хи, які використовують спільне пасовище. Для пасовища є гранична
кількість тварин, які можуть там добре відгодуватися на кінець сезону.
Назвемо це число І. У грі на двох можна визначити стратегію «співпра-
ці» як випас 1/2 тварин кожним власником тварин. Хибною стратегією
для кожного пастуха є випас якомога більшої за 1/2 кількості тварин,
яких він планує продати з прибутком (врахувавши свої приватні
витрати). Якщо обидва скотарі обмежать свій випас до 1/2, то отрима-
ють 10 одиниць прибутку, а якщо обидва оберуть хибну стратегію, то
матимуть нульовий прибуток. Якщо один обмежить кількість своїх тва-
рин до 1/2, а другий випасатиме скільки захоче, то «хибний» отримає
11 одиниць прибутку, а «невдаха» — 1. Якщо вони обиратимуть стра-
тегію незалежно, без можливості укласти юридично обов’язковий
договір, то кожен обере «хибну» стратегію і, відповідно, обидва отри-
мають нульовий прибуток. Назвемо цю гру «скотарями Хардіна», або
Гра 1. Вона має структуру гри «дилема в'язня»2.
«Дилема в'язня» — це автономна гра, в якій усі гравці мають повну
інформацію. В автономних іграх спілкування між гравцями забороне-
не або неможливе чи просто недоречне, якщо воно не моделюється як
частина гри. Якщо спілкування можливе, словесні угоди між гравцями
вважаються необов'язковими, якщо це не включено в структуру гри
(Нагвапуі апсі Зеїіеп, 1988, р. 3). «Повна інформація» означає, що всі
гравці знають структуру гри та можливі результати. Гравці можуть
знати або не знати кроки інших гравців залежно від доступу до спосте-
реження.
21
Е. Остром. Керування спільним
У грі «дилема в'язня» кожен гравець має домінуючу стратегію:
незалежно від вибору іншого учасника гравець завжди схильний оби-
рати хибну стратегію. Коли обидва гравці обирають домінуючу стра-
тегію з урахуванням цього припущення, вони будуть у рівновазі, що
є третім і кращим результатом для обох сторін. Ніхто не має стимулу
змінювати те, що є незалежним стратегічним вибором кожного з них.
Рівновага, досягнута внаслідок вибору кожним гравцем його «кращої»
індивідуальної стратегії, не є, однак, Парето-оптимальним резуль-
татом. Парето-оптимальний результат досягається, коли хоча б один
гравець робить вибір, хороший для інших. У грі «дилема в'язня» на
двох обидва гравці обирають набір стратегій «співпраця — співпраця»,
а не «хибна — хибна». Так досягається результат рівноваги — Парето-
гірший.
Гра «дилема в'язня» зачаровує вчених. Той парадокс, що індиві-
дуально раціональні стратегії можуть привести до колективних ірра-
ціональних результатів, кидає виклик вірі в те, що раціональні людські
істоти можуть досягти раціональних результатів. У передмові до не-
щодавно опублікованої книги «Парадокси раціональності та співро-
бітництва» Річмонд Кемпбелл пояснює «надзвичайну привабливість»
дилеми:
Ці парадокси ставлять під сумнів наше розуміння раціональності й у
випадку «дилеми в'язня» припускають неможливість співпраці розум-
них істот. Отже, вони безпосередньо впливають на фундаментальні пи-
тання в галузі етики і політичної філософії та загрожують самим осно-
вам суспільних наук. Саме масштабами таких наслідків пояснюється,
22
Міркування про спільне
чому ці парадокси привернули таку велику увагу і чому вони посіли
центральне місце у філософській дискусії.
(СатрЬеІІ, 1985, р. 3)
Про надзвичайну привабливість дилеми свідчить кількість статей
про неї. За однією з оцінок, 15 років тому грі «дилема в'язня» було при-
свячено понад 2000 робіт (Сгойпап апсі Рооі, 1975).
Логіка колективної дії
Схожі думки про те, як важко змусити людей діяти заради спільно-
го, а не індивідуального добробуту, висловив Манкур Олсон (Мапсиг
Оівоп, 1965) у роботі «Логіка колективних дій» (Тіїе Іодіс оі Соіієсііує
Асііоп). Олсон сумнівається в оптимізмі, який наголошено в теорії
груп: люди зі спільними інтересами будуть добровільно діяти так, щоб
реалізувати ці інтереси і в подальшому (Вепііеу, 1949; Тгшпап, 1958). На
першій сторінці своєї книги Олсон підсумував, що загальноприйнятою
є така думка:
Ідея, що групи схильні діяти на підтримку своїх групових інтересів, ні-
бито має логічно випливати з поширеної презумпції раціональної, спря-
мованої на захист своїх інтересів поведінки. Іншими словами, якщо чле-
ни групи мають спільний інтерес або мету, то навіть якщо жоден з них
не досягне цієї мети, вважається логічним, що особи цієї групи, якщо
вони раціональні й корисливі, будуть діяти в ім'я досягнення цієї мети.
(Оізоп, 1965, р. 1)
Олсон оспорює припущення, що самої лише можливості досяг-
нення добробуту для групи достатньо для генерування колективної дії
для цього. У найчастіше цитованому уривку з його книги Олсон ствер-
джує, що:
...окрім випадків, коли індивідуумів достатньо мало або коли існує при-
мус чи інші способи змусити їх діяти у спільних інтересах, раціональна,
корислива людина не буде діяти для реалізації спільних чи групових ін-
тересів.
(О18оп, 1965, р. 2)
Аргумент Олсона спирається в основному на припущення, що той,
хто неодмінно отримає вигоду від колективного блага після його ви-
роблення, має дуже мало стимулів для добровільного внеску в підтри-
23
Е. Остром. Керування спільним
мання колективного блага. Книга Олсона менш песимістична, ніж це
стверджують деякі любителі цитувати цю знамениту фразу. Він зали-
шає відкритим питання про те, чи будуть групи середнього розміру
добровільно вкладатися у колективний добробут. Його визначення
середнього розміру групи залежить не від кількості учасників, а від
того, наскільки помітними є дії кожної людини.
«Трагедія спільного», «дилема в'язня» та «логіка колективної дії» —
тісно пов'язані концепції в моделях, які визначають загальноприйня-
тий спосіб аналізу багатьох проблем, що з ними стикаються люди, на-
магаючись досягти колективного добробуту. В «серці» кожної з цих
моделей — проблема «зайців-безбілетників». Завжди, коли людину
неможливо усунути від отримання благ, які отримують всі інші, для
кожного'з'являється мотив не робити свій внесок у спільні зусилля, але
користуватися зусиллями інших. Якщо всі учасники обирають «заячу»
модель поведінки, то колективне благо не створюється. Спокуса «без-
білетництва», однак, може домінувати у прийнятті рішень, і тому все
закінчується тим, чого ніхто не хотів. Окрім того, деякі можуть ство-
рювати блага, тоді як інші — «безбілетничати», що призводить до мен-
шого, ніж оптимальний, рівня забезпечення колективного добробуту.
Тож ці моделі є надзвичайно корисними для пояснення того, як цілком
раціональні індивідууми можуть за деяких обставин показати нераціо-
нальні з точки зору всіх зацікавлених сторін результати.
Ці моделі цікаві й потужні, бо охоплюють важливі аспекти багатьох
проблем, які виникають у різних обставинах по всьому світу. Та ці мо-
делі небезпечні, якщо їх використовувати метафорично, як основу для
розробки політичних стратегій: обмеження, визначені для аналізу,
вважаються чітко встановленими в емпіричних умовах, окрім випад-
ків, коли їх зовні змінює влада3. В'язні у знаменитій дилемі не можуть
змінити обмеження, накладені на них окружним прокурором, бо вони
сидять у в'язниці. Але користувачі природних ресурсів іноді можуть
змінювати обмеження. Поки індивідууми розглядаються як в'язні,
стратегічні рецепти дозволяють посилатися на цю метафору. Я б кра-
ще вирішувала питання, як розширити можливості тих, хто змінює
стримувальні правила гри, аби отримати не безжальні трагедії, а інші
результати.
24
Міркування про спільне
МЕТАФОРИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ
Ці три моделі та їхні численні варіації є різними ілюстраціями
ширшої теорії колективної дії, яка ще й досі розвивається. Та щоб пе-
ретворити теорію колективної дії у надійну і корисну основу для стра-
тегічного аналізу, потрібно значно більше зусиль. Теоретики й емпі-
рично орієнтовані соціологи досягли значного прогресу в останні три
десятиліття. Розгорнуті висновки перших варіантів цієї теорії по-
ступилися місцем більш кваліфікованим знанням з багатьма змінними
і більш чіткими базовими умовами.
Як ще не остаточно сформована теорія, вона має розбіжності щодо
важливості чи неважливості деяких змінних і того, як найкраще визна-
чити ключові співвідношення4. Останні результати, особливо в галузі
динамічних аспектів відповідних емпіричних умов, більш оптимістич-
ні, ніж попередні (див., зокрема, роботу Аксельрода (Ахеїгосі, 1981,
1984) та Крепса й Уілсона (Кгервапсі ]МіІ80П, 1982)). Це одна з найцікаві-
ших сфер у соціальних науках, де все ще залишаються без відповідей
суттєві питання, хоча значна кумуляція вже відбулася. У деяких з цих
головоломок приховане розуміння того, як індивідууми-користувачі
спільних ресурсів могли б забезпечити ефективне управління своїми
СР. Ці головоломки розглянуто у розділі 2.
Між тим, багато написаного про спільні ресурси було взято без на-
лежної критики з попередніх моделей та з презумпції безжалісної
трагедії (N6561, 1987). Учені зайшли так далеко, що стали рекомендува-
ти «трагедію спільного» Хардіна для обов'язкового читання всім сту-
дентам ... і навіть усьому людству5. Стратегічні рецепти покладаються
переважно на одну з трьох базових моделей, але ті, хто намагається
використовувати ці моделі як основу для стратегічних рішень, часто не
досягають майже нічого, окрім одного лише метафоричного вико-
ристання цих моделей.
Коли моделі використовуються як метафори, автор зазвичай вка-
зує на подібність між однією-двома змінними в природній обстановці
й однією-двома змінними в моделі. Якщо метафора потрібна лише щоб
звернути увагу на схожість — вона слугує звичайній меті швидкої по-
дачі інформації в графічній формі. Проте ці три моделі часто викорис-
25
Е. Остром. Керування спільним
товують метафорично зовсім з іншою метою. Подібність між багатьма
індивідуумами, які спільно використовують ресурси в природних
умовах, і багатьма індивідуумами, які так само спільно не досягають
оптимального результату в моделі, застосовують для створення уяв-
лення, що є й інші схожості. Посилаючись на такі природні умови, як
«трагедія спільного», «проблема колективної дії», «дилема в’язня»,
«відкритий доступ до ресурсів» чи навіть «ресурси у спільній влас-
ності», спостерігач нерідко уявляє безпорадних людей, спійманих за
невблаганним знищенням їхніх ресурсів. У статті від 10 грудня
1988 року «Економіст» (ТІїе Есопотізі) навіть стверджує, що рибним
промислом можна керувати успішно, лише визнаючи, що «рибалки
без нагляду будуть надмірно експлуатувати рибні запаси», і, «щобуник-
нути катастрофи, менеджери повинні старанно і повністю контролю-
вати їх».
Посадовці інколи просто малюють похмурі картини, коротко зга-
дуючи популярні версії моделей, припускаючи, ніби так і має бути, що
в природних умовах такі процеси відбуваються завжди. Канадський
міністр рибальства і океанів, приміром, теж схопив «кольорову гаму»
моделі в промові 1980 року:
Якщо ви допустите такий егоїстичний економічний інтерес у рибальс-
тві, коли кожен рибалить, як захоче, користуючись спільним ресурсом,
то зрештою ви знищите і себе, і вашого сусіда. Біла смуга у «вільному
рибальстві» приведе до чорної, коли човнів буде все більше, а вилову все
менше, відповідно і все менше буде грошей для розподілу між усе біль-
шою кількістю людей.
(Котео ЬеВІапс, промова на 50-й ювілейній зустрічі профспілки
морських рибалок 19 березня 1980 року;
цитується за МаііЬехуз апсі Рііупе, 1988)
Це був не дуже прозорий натяк на те, що канадські рибальські
угіддя повністю відповідають цьому опису — а це емпірично непра-
вильне припущення6. Однак багато спостерігачів стали вважати, що
більшість ресурсів такі, як визначено в трьох моделях. Отже, презю-
мується, що індивідууми потрапили в сумну пастку. В результаті полі-
тичні рекомендації так само сумні.
Міркування про спільне
ПОТОЧНІ СТРАТЕГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Левіафан як «єдиний» шлях
Офулс (Оріиіів, 1973, р. 228) стверджує, наприклад, що «через тра-
гедію спільного екологічні проблеми не можна вирішити за допомогою
співпраці... і тому переважають підстави для застосування державою
примусу». Офулс доходить висновку, що «навіть якщо ми і зможемо
уникнути трагедії спільного, то тільки шляхом звернення до трагічної
необхідності Левіафана» (1973, с. 229; курсив мій. — Е. О.)7. Через де-
сять років після своєї попередньої статті Гарретт Хардін стверджував,
що ми оповиті «хмарою невігластва» щодо «справжнього характеру
основних політичних систем і впливу кожної з них на збереження дов-
кілля» (1978, с. 310). «Хмара невігластва», однак, не завадила йому при-
пустити, що єдиною альтернативою дилемі спільного є, з його слів,
«система приватного підприємництва», з одного боку, або «соціалізм»,
з іншого (1978, с. 314). З упевненістю, що «про альтернативу спільному
страшно навіть думати» (1968, с. 1247), Хардін зазначив, що зміни таки
мають початися, «які б сили не знадобилися, щоб ці зміни стали невід-
воротними» (1978, с. 314). Іншими словами, «якщо в перенаселеному
світі і вдасться уникнути загибелі, то лише через те, що люди реагува-
тимуть на примус за межами їхньої індивідуальної психіки, на „Левіа-
фан", якщо вживати термін Гоббса» (Нагдіп, 1978, р. 314).
Презумпція необхідності зовнішнього Левіафана для уникнення
трагедій спільного призводить до настанов центральним органам вла-
ди контролювати більшість систем природних ресурсів. Хейлбронер
(НеіІЬгопег, 1974) висловив думку, що для контролю над екологічними
проблемами потрібен «залізний уряд», можливо, військовий. Менш
драконівські погляди висловив Еренфельд (Екгепїеїд, 1972, р. 322), який
припустив, що «від приватних інтересів годі чекати захисту суспіль-
ного надбання; необхідне зовнішнє регулювання суспільних установ,
урядів чи міжнародних органів влади». У своєму аналізі проблем,
пов'язаних з водними ресурсами в країнах, що розвиваються, Карру-
терс і Стоунер (СаггиІЇїегв апд Зіопег, 1981, р. 29) стверджують, що без
громадського контролю станеться «надмірне використання спільних
пасовищ, ерозія ґрунтів і зменшення кількості риби». Вони дійшли
27
Е. Остром. Керування спільним
висновку, що «ресурси у спільній власності вимагають державного
контролю, якщо передбачається економічна ефективність як резуль-
тат їхнього розвитку» (1981, с. 29; курсив мій. — Е. О.)8. Широко роз-
повсюджена, особливо в країнах «третього світу», така стратегічна по-
рада — централізувати контроль і регулювання використання
природних ресурсів, таких як пасовища, ліси, рибальські угіддя.
Проілюструвати погляди прибічників централізованого контролю
можна модифікацією гри «скотарі Хардіна», ввівши припущення, що
лежать в основі цієї стратегічної поради: зовнішні державні органи ма-
ють визначати таку стратегію скотарства, яку центральна влада вважає
кращою в конкретній ситуації. Тобто центральна влада має вирішува-
ти, хто і коли може використовувати пасовище і скільки тварин можна
випасати. Припустимо, що центральна влада вирішує накласти штраф
у розмірі 2-х юнітів на кожного, хто, на думку цього органу, застосовує
«хибну» стратегію. Якщо центральний орган знає сталу врожайність
пасовища (1) і може безпомилково виявляти і карати будь-якого скота-
ря, який обрав «хибну» стратегію, то цей варіант гри назвемо Гра 2.
Рішенням у Грі 2 є «співпраця» для обох гравців. Обидва гравці отри-
мали прибуток в 10 одиниць кожен, а не 0, як у Грі 1. Якщо зовнішній
орган правильно визначає потенціал спільного ресурсу, справедливо
його розподіляє, контролює дії скотарів і незмінно застосовує санкції
за недотримання умов використання ресурсу, тоді централізований
орган може трансформувати гру «скотарі Хардіна», щоб забезпечити
оптимальну рівновагу для скотарів. Витратам на створення і підтримку
такого органу увагу майже не приділяють: це вважається зовнішнім
відносно проблеми фактором, він не є параметром Гри 2(9).
Проте ймовірність рівноваги, досягнутої через централізований
контроль, заснована на припущеннях про точність інформації, моніто-
ринг можливостей, невідворотність покарання і нульові витрати на
адміністрування. Без достовірної та надійної інформації центральний
орган може припускатися помилок, у тому числі й у визначенні потен-
ціалу, призначенні зависокого або занизького штрафу, у покаранні
«співпрацюючих» скотарів або непокаранні «хибних». Наслідки всіх
видів неповноти інформації доволі цікаві. Проте для прикладу я хотіла
б зосередитися виключно на тих, які пов’язані з неповнотою інформа-
28
Міркування про спільне
Мал. 1.2. Гра 2: центральний орган має повну інформацію
Мал. 1.3. Гра 3: центральний орган має неповну інформацію
ції у центрального органу про стратегії скотарів. Згідно з неявним при-
пущенням Гри 2, центральний орган стежить за діями скотарів
безвитратно і накладає санкції правильно.
У Грі 3 ми припускаємо, що центральний орган має повну інформа-
цію про потенціал пасовища, але неповну інформацію про конкретні
дії скотарів. Отже, центральний орган робить помилки у застосуванні
покарань. Нехай центральний орган справедливо карає «хибних» з
імовірністю у і не карає «хибних» з імовірністю 1-у. Припустимо та-
кож, що центральний орган помилково карає «співпрацюючих» з
ймовірністю х і правильно не карає «співпрацюючих» з імовірністю
1-х. Виграшні параметри показано на малюнку 1.3.
Центральний орган, маючи повну інформацію, не буде помилятися
на рівні покарань; у цьому випадку х=0, у= 1. Так Гра 2 буде окремим
випадком Гри 3, в якій х = 0, у= 1. Однак якщо центральний орган не
29
Е. Остром. Керування спільним
Мал. 1.4. Гра 4: приклад, коли центральний орган має неповну інформацію
має повної інформації про дії скотарів, він накладатиме санкції пра-
вильно з імовірністю 0,7 (х—0,3, у =0,7). Приклад виграшу в цій грі
показано як Гру 4 (мал. 1.4). З урахуванням такої структури виграшу
скотарі знову стикаються з «дилемою в'язня». Вони будуть радше за-
стосовувати «хибну» стратегію (перевипасати худобу), ніж «співпра-
цювати» (випасати в межах потенційної ємності пасовища). У Грі 4, як
і в оригінальній Грі 1, результати рівноваги для скотарів були (0, 0).
У грі, в якій центральний орган застосовує санкції правильно з імо-
вірністю 0,7, результати рівноваги — ( — 1,4, — 1,4). У регульованій грі
рівновага має менше значення порівняно з нерегульованою грою.
Маючи заданий потенціал ресурсу і можливості прибутків у Грі 1,
центральний орган повинен мати достатньо інформації для того, аби
правильно накладати санкції з імовірністю більше 0,75, щоб не під-
штовхувати обох скотарів до «хибної» стратегії10.
Приватизація як «єдиний» шлях
Інші політичні аналітики, під впливом тих самих моделей, вжива-
ють такі самі сильні вирази, закликаючи до впровадження приватної
власності на спільні ресурси (Петвеіг, 1967; О. ^Ітвоп, 1972). «І еко-
номічний аналіз спільних ресурсів, і трактування трагедії спільного
Хардіном» змусили Роберта Дж. Сміта (КоЬегІ З. ЗтіІЇї, 1981, р. 467)
припустити, що «єдиним способом уникнути трагедії спільного щодо
природних ресурсів та дикої природи є припинення спільної власності
шляхом створення системи прав приватної власності» (курсив мій. —
Е. О.; див. також роботу Шинна (8іпп), 1984). Сміт підкреслив, що саме
30
Міркування про спільне
через «поводження з ресурсом як із загальною власністю на нас неми-
нуче чекає його знищення» (1981, с. 465). Уелч (ЛЛЛеІсїі) виступає за
впровадження повних приватних прав на спільне, стверджуючи, що
«створення повних прав власності необхідне, щоб уникнути неефек-
тивності перевипасання» (1983, с. 171). Він також стверджує, що при-
ватизація спільного є оптимальним рішенням для всіх проблем,
пов'язаних зі спільними ресурсами. Його основні побоювання стосу-
ються того, як запровадити приватну власність на спільні ресурси,
адже нинішні користувачі цього не хочуть.
Рекомендації про приватизацію призвели б до розподілу пасовища
навпіл — одна половина для першого скотаря, а інша половина — для
другого. Тепер кожен скотар радше гратиме проти природи, ніж проти
іншого гравця. їм необхідно буде Днвестувати в паркани та їх
обслуговування, а також у засоби контролю та гарантування збере-
ження наявного розподілу пасовища (В. Ріеісі, 1984, 1985Ь). Передба-
чається, що кожен скотар тепер обиратиме Х/2 тварин для випасу як
результат стимулу до власного прибутку11. Також припускається, що
пасовище однорідне щодо наявних кормів. Якщо ж опади випадають
нерівномірно, то одна частина пасовища може бути вкрита густою со-
ковитою травою, тоді як інша частина не зможе прогодувати Х/2 тва-
рин. У наступному році дощ може пройти деінде. Тож будь-якого року
в одного зі скотарів може не бути прибутку, а інший заробить багато.
Якщо родючість пасовища неоднорідна і різко змінюється із року в рік,
то розподіл спільного пасовища може збіднити обох скотарів і приз-
вести до перевипасання в тих місцях, де корми тимчасово погані. Звіс-
но, скотар, який має надлишкові корми одного року, може продавати
їх іншому. Крім того, у них є можливість створити систему страхуван-
ня, щоб розподілити ризики в умовах невизначеності. Однак витрати
на впроваджений нового ринку або нової системи страхування будуть
значні і не потрібні доти, доки скотарі розподіляють корми та ризики
через спільне використання великих пасовищних угідь.
Важко точно визначити, що саме аналітики мають на увазі, коли за-
значають необхідність розвитку приватних прав на деякі спільні ре-
сурси. Очевидно, що, коли йдеться про землю, вони мають на увазі
поділ землі на окремі ділянки з окремими правами володіння, користу-
31
Е. Остром. Керування спільним
вання та розпорядження ними на власний розсуд індивідуального
власника (за умови дотримання загальнообов'язкових юридичних
норм щодо правил використання та відчуження землі). У випадку ж
нестаціонарних ресурсів, таких як водні запаси та рибальські угіддя,
що мається на увазі під впровадженням приватних прав — не зрозумі-
ло. За словами Коліна Кларка (Соїіп Сіагк), «„трагедія спільного" особ-
ливо яскраво проявляється стосовно морських рибних ресурсів, де про
впровадження індивідуальних прав власності практично не може бути
й мови» (1980, с. 117). Що ж до нестаціонарних ресурсів, то різні права
на них можна встановити наданням окремим особам прав на вико-
ристання певних видів устаткування, ресурсів у певний час і в певному
місці або на отримання певної кількості юнітів ресурсу (якщо їх можна
підрахувати). Але навіть якщо окремі права уніфіковано, визначено
кількісно і їх можна відчужувати, то ресурсна система, як і раніше, пе-
ребуває радше у спільному володінні, ніж в індивідуальному12. Знову ж
таки, щодо рибальства Кларк стверджує, що «загальне володіння є
фундаментальним фактом, який стосується майже кожного режиму
управління рибальським ресурсом» (1980, с. 117).
«Єдиний» шлях?
Аналітики, стикаючись з емпіричною ситуацією зі структурою, що
вважається дилемою спільного, часто закликають до рішення за
допомогою зовнішнього чинника: «єдиний шлях» для розв'язання
дилеми спільного — це робити X. В основі таких тверджень лежить
віра, що саме X є необхідним і достатнім для вирішення цієї дилеми.
Але зміст X навряд чи може бути дуже різноманітним. Одні аналітики
вважають, що центральна влада повинна взяти на себе відповідаль-
ність і впровадити унітарні рішення для конкретного ресурсу. Інші
припускають, що центральна влада повинна розподілити ресурс і доз-
волити людям діяти на власний розсуд у рамках чітко визначених норм
щодо прав'власності. І ті, і ті — прихильники централізації та прива-
тизації — дотримуються основного принципу, згідно з яким інститу-
ційні зміни мають прийти ззовні і бути нав'язаними зацікавленим
особам. І хоча всі вони поділяють віру в необхідність і ефективність
«держави» для зміни інституцій заради підвищення ефективності,
32
Міркування про спільне
бажані інституційні зміни виявляються на практиці діаметрально
протилежними.
Якщо одна рекомендація правильна, то інша, відповідно, ні, бо ж
суперечливі позиції не можуть бути правильними одночасно. Я не спе-
речаюся із жодною з них. Як на мене, обидві надто радикальні у своїх
твердженнях. Я вважаю, що не може бути одного рішення для однієї
проблеми, а натомість є чимало способів вирішити багато різних проб-
лем. Замість тверджень, що оптимальні інституційні рішення може
розробити і впровадити зовнішня влада, я стверджую, що правильне
впровадження інституцій — це важкий, тривалий процес, який прово-
кує конфлікти. Це процес, який потребує достовірних відомостей про
час і місце, а також широкого спектру прийнятих суспільною культу-
рою правил. На практиці нові інституційні механізми не працюють
так, як у абстрактних моделях, окрім випадків, коли моделі детально
визначені й емпірично діючі, а учасники розуміють, як зробити так,
щоб нові правила працювали.
Замість тверджень, що індивідуальні користувачі СР неминуче по-
трапляють у пастку, з якої не можуть вибратися, я стверджую, що здат-
ність індивідуумів виплутуватися з різних дилем різна в різних ситуа-
ціях. Приклади, які ми обговоримо в цій книзі, ілюструють як успішні,
так і невдалі спроби уникнути трагічних результатів. Замість презумп-
ції безпорадності людей я хочу дізнатися більше про «польовий» дос-
від окремих осіб. Чому зусилля одних з вирішення проблем спільного
провалилися, а інші досягли успіху? Що ми можемо почерпнути з дос-
віду, який допоможе стимулювати розробку і використання кращої
теорії колективних дій — такої, що визначає ключові змінні, які по-
силюють або послаблюють здатність окремих осіб розв'язувати проб-
леми?
Інституції рідко бувають лише приватними або лише державни-
ми — «ринок» або «держава». Багато успішних інституцій СР є стро-
катими сумішами «приватноподібних» та «державноподібних» ін-
ституцій, заперечуючи класифікацію стерильної дихотомії.
Під «успішними» я*маю на увазі інституції, які дозволяють індиві-
дуумам досягати продуктивних результатів у ситуаціях, коли завжди
є спокуса для «безбілетництва» й ухиляння. Конкурентний ринок —
33
Е. Остром. Керування спільним
втілення приватних інституцій — сам по собі суспільне благо. Якщо на
ринку є конкуренція, то окремі особи можуть вільно увійти і вийти з
нього незалежно від того, чи роблять вони свій внесок у підтримку
ринку. Жоден ринок не може довго існувати без основних суспільних
інституцій для його підтримки. На практиці суспільні та приватні ін-
ституції не існують в ізольованих світах, а часто бувають змішаними
і залежать одна від одної.
Альтернативне рішення
А зараз, щоб відкрити обговорення інституціональних можливос-
тей вирішення дилем спільного, я хочу презентувати п’яту гру, в якій
скотарі самі укладають обов'язкові для виконання угоди, в яких беруть
на себе зобов'язання дотримуватися стратегії «співпраці», яку вони
самі і розробили. Щоб подати цю домовленість у рамках «неспівпра-
цюючої» гри, до структури потрібно залучити додаткові можливості.
У рамках теорії «неспівпрацюючих» ігор обов'язковий контракт ін-
терпретується як неухильно забезпечуваний зовнішнім чинником —
так само, як ми раніше визначали санкції, які накладає центральний
орган.
Найпростіший спосіб продемонструвати це — додати один пара-
метр для виграшу, а також стратегію до стратегічного набору обох ско-
тарів13. Цим параметром буде вартість дотримання угоди; вона позна-
чатиметься як е. Скотарі у Грі 5, перш ніж виводити тварин на
пасовище, повинні провести переговори, щоб обговорити різні страте-
гії розподілу потенціалу пасовища і витрати на забезпечення їхньої
угоди. Контракт стає чинним лише за обопільною згодою скотарів.
Будь-яка пропозиція одного скотаря, якщо вона не пов'язана з рівним
розподілом потенціалу пасовища та з витратами на забезпечення ви-
конання угоди, може бути ветована іншим. Отже, єдиною можливою
угодою — і рівновагою в результаті гри — для обох скотарів є справед-
ливий розподіл потенційної прибутковості пасовища і витрат на забез-
печення виконання угоди доти, доки частка кожного скотаря у вико-
нанні угоди становить менше 10(14).
Окрім того, у Грі 5 гравці завжди можуть гарантувати: найгірше,
що вони спроможні зробити, — це обрати «хибну» стратегію і, відпо-
34
Міркування про спільне
відно, отримають тоді результат, як у Грі 1. Вони не залежать від точ-
ності інформації, отриманої далекими офіційними інституціями щодо
їхніх стратегій. Якщо перший гравець запропонує договір на основі не-
повної або упередженої інформації, інший може не погодитися. Вони
укладають свій власний договір і вимагають примусового виконання
лише тих умов, на які самі погодилися. Якщо ж примусове виконання
буде занадто дорогим [будь-яке число, яке дорівнює або більше за
ЩС, С)—ЩХ, X), і=1, 2], то на такий договір не погодиться жоден
гравець.
Розв'язання дилеми спільного через інструментарій, запропонова-
ний у Грі 5, — не єдине рішення цієї дилеми. Це лише один зі способів.
Але цей шлях майже повністю ігнорується як у політично-аналітичній
літературі, так й у формально-теоретичній. Міркування в цьому на-
прямку породжує численні питання. По-перше, чи можна передбачити
варіант, коли пастухи наймають приватного агента для примусового
35
Е. Остром. Керування спільним
виконання договору? Це не так надумано, як може здатися на перший
погляд. Довгострокові ділові стосунки мають структуру «дилеми
в’язня»15. Бізнесмени не поспішають приймати обіцянки щодо май-
бутньої діяльності, а надають перевагу контрактам, які передбачають
примусове виконання, особливо на початку нових ділових відносин.
Однак для зниження витрат на примусове виконання часто вдаються
до приватного арбітражу, а не загальних судів16. З такими проблемами,
зокрема, стикаються всі професійні спортивні ліги, адже у професій-
ній грі завжди є спокуса зіграти нечесно та порушити правила. Інци-
денти справді трапляються, а правила порушують навіть ті гравці, які
збиралися їх дотримуватися. Спортивні ліги зазвичай використовують
приватний моніторинг, щоб шляхом примусу забезпечити дотримання
правил17.
Тільки-но ми допустили можливість, що приватна особа візьме на
себе роль зовнішнього примусового виконавця, то природа «рішення»
в Грі 5 відкриває ширший набір альтернативних застосувань для диле-
ми спільного. Гра з самофінансуванням примусового виконання дого-
ворів дозволяє учасникам здійснювати ширший, ніж у Грі 2 або 3, кон-
троль над тим, кому дозволено випасати худобу і які обмеження
встановлені на чисельність тварин. Якщо сторони використовують
приватний арбітраж, вони не дають арбітру нав'язати собі умови дого-
вору. Арбітр просто допомагає сторонам вирішувати спори, що вини-
кають у межах правил, погоджених сторонами. Тому арбітраж, суди та
інші механізми для забезпечення примусового виконання договорів
і врегулювання спорів дозволяють окремим особам розпочати довго-
строкові стосунки, які вони по-іншому не могли б підтримувати18. Йде-
мо далі. Якщо вважати Гру 5 рішенням, то це вже маленький крок до
розуміння можливості найму кількох арбітрів, які забезпечать приму-
сове виконання договорів за різну ціну на різних стадіях переговорів.
Головною метою є досягнення згоди щодо арбітра, який працюватиме
за найменшу платню е.
Ключова різниця між Грою 5 та Іграми 2 і 3 в тому, що учасники
Гри 5 самі розробляють договори відповідно до наявної у них інформа-
ції. Скотарі, які з року в рік використовують одне й те саме пасовище,
мають детальну й точну інформацію про його продуктивність. Вони
36
Міркування про спільне
спостерігають за поведінкою інших пастухів і заінтересовані пові-
домляти про порушення договірних зобов'язань. Арбітрам навіть не
потрібно наглядати за діяльністю сторін договору. Тих, хто уклав конт-
ракт, змушують контролювати одне одного і доповідати про пору-
шення договору власні інтереси, тоді як регулюючий орган завжди
повинен наймати власних спостерігачів, тому і стикається з пробле-
мою, як забезпечити виконання ними своєї роботи.
Прихильники «рішення Левіафана» припускають, що такі устано-
ви мають точну інформацію і можуть змінити мотивацію, створюючи
щось на кшталт Гри 2. Центральній владі складно мати достатньо ак-
туальної інформації, щоб адекватно оцінювати і продуктивність спіль-
ного ресурсу, і розмір штрафів для спонукання до правильної поведін-
ки. Я вважаю, що ситуації, подібні до Гри 3, в яких неповнота інформації
веде до помилок з покаранням, зустрічаються частіше, ніж про це пи-
шуть у політичній літературі. Особливо гострою потреба в зовнішньо-
му моніторингу та органах примусу стає тоді, коли примусово вико-
нується рішення зовнішнього агента, який накладає на учасників
надлишкові витрати.
Та є ще одна проблема, яку слід розглянути. Аналітики і державні
чиновники можуть помилково віднести ігри, в яких органи примусово-
го виконання договорів діють за взаємною згодою, до таких, в яких не-
має жодних угод про співпрацю і дотримання умов договорів. Іншими
словами, деякі приклади Гри 5 можна помилково прийняти за Гру 1(19).
Ці ситуації можуть витлумачити як «неофіційні», з презумпцією їхньої
незаконності, що призводить до фундаментальних припущень про
природу урядів як зовнішніх агентів, які керують спільнотами.
Як стане видно з наступних обговорень емпіричних випадків, ко-
ристувачі СР розробили дуже різноманітний набір угод, які втілюють
через багато механізмів. Деякі з цих механізмів — зовнішні урядові
органи. Інші передбачають залучення користувачів для моніторингу та
примусового виконання договорів. Ще в інших моніторингом займа-
ються самі користувачі. Коли механізмами примусового виконання
договорів стають не зовнішні урядові агентства, деякі аналітики при-
пускають, що органів примусового виконання немає взагалі. Ось чому
Гра 5 помилково приймається за Гру 1.
37
Е. Остром. Керування спільним
Самофінансована гра з варіантом примусового виконання дого-
ворів — аж ніяк не панацея. Такі інституційні механізми мають багато
недоліків. Скотарі можуть переоцінити чи недооцінити продуктив-
ність пасовища. їхня власна система моніторингу може не спрацюва-
ти. Зовнішній орган примусового виконання договорів не зможе за-
безпечити виконання постфактум, раніше пообіцявши це зробити.
У «польових» умовах, так само як і в ідеалізованій системі Левіафана
чи приватно-правових інституціях, може виникнути безліч проблем.
Структура інституційних механізмів, які трапляються в «польо-
вих» умовах, звісно, набагато складніша за структуру простих ігор, на-
ведених тут. За допомогою цих прикладів я старалася відобразити різні
способи осмислення механізмів, які можна використати, щоб звільни-
тися від дилеми спільного. І способи ці відрізняються від тих, які зуст-
річаємо зазвичай у політичній літературі. Аби кинути виклик сталому
набору ментальних штампів, потрібні лише прості механізми, що ілю-
струють альтернативи для переважно домінуючих рішень.
Емпірична альтернатива
Гра 5 ілюструє теоретичну альтернативу централізації та привати-
зації як способам вирішення проблем СР. Стисло розглянемо рішення,
розроблені учасниками «в полі» (Аланія, Туреччина), які не можна
охарактеризувати ні як централізоване регулювання, ні як приватиза-
цію. Прибережне рибальство в Аланії, описане Фікретом Беркесом
(Вегкев, 1986Ь), — відносно невеликий бізнес. Більшість із приблизно
100 місцевих рибалок ловить рибу з дво-тримісних човнів різними ти-
пами сіток. Половина рибалок є членами місцевого кооперативу. Бер-
кеє пише, що початок 1970-х років був «чорною смугою» для Аланії.
Економічній життєздатності рибного промислу загрожувало два фак-
тори. По-перше, необмежене використання рибних запасів призвело
до ворожості, а часом і насильницьких конфліктів між користувачами.
По-друге, конкуренція серед рибалок за кращі місця вилову збільшила
виробничі витрати, а також ступінь невизначеності щодо потенційно-
го улову кожного човна.
На початку 1970-х років члени місцевого кооперативу почали
експериментувати з оригінальною системою виділення риболовних
38
Міркування про спільне
місць для місцевих рибалок. Через більше ніж десятиліття спроб і по-
милок з'явилися такі правила, що діють серед прибережних рибалок
Аланії:
♦
•	Кожного вересня складається список усіх ліцензованих рибалок
Аланії, незалежно від членства в кооперативі.
•	Перераховуються всі потенційні місця лову в межах району, який за-
звичай використовують рибалки Аланії. Ці ділянки розплановано так,
щоб встановлені сітки не блокували хід риби на сусідні місця.
•	Зазначений розподіл місць діє з вересня по травень.
•	У вересні рибалки розподіляють між собою зазначені місця лову же-
ребкуванням.
•	3 вересня по січень кожен рибалка щодня переміщується на схід, на
наступне місце. З січня рибалки переміщуються у зворотному напрям-
ку — на захід. Це дає їм рівні можливості для лову риби, яка з вересня по
січень мігрує у цьому районі зі сходу на захід, а з січня по травень —
у зворотному напрямку.
(Вегкез, 1986Ь, р. 73—74)
Ефективність системи полягає в тому, що відстань між рибалками
під час промислу досить велика, що оптимізує продуктивний потенціал
кожного місця лову. Також усі рибальські судна мають рівні шанси на
лов у найкращих місцях. На пошук або боротьбу за нього не витрача-
ються ресурси20. Явно немає ознак надмірності.
Список місць для лову схвалюється кожним рибалкою і віддається
на зберігання меру та місцевим жандармам бдин раз на рік, під час
проведення лотереї. Моніторинг і забезпечення функціонування сис-
теми здійснюється самими рибалками як побіцний стимул створеної
системи ротації. У день, коли рибалка має ловити на одному з найкра-
щих місць, він напевно скористається цією можливістю (якщо не зава-
дить раптова проблема з обладнанням). Інші рибалки, відповідно, очі-
кують, що він неодмінно ловитиме на цьому місці. Отже, спроба
обдурити систему, виловлюючи рибу на гарному місці в день, коли
треба ловити на гіршому, навряд чи залишиться непоміченою. Цей об-
ман відстежать самі рибалки, які мають право ловити на кращих міс-
цях і готові захищати свої права навіть силою, якщо доведеться. І їхні
права підтримають усі інші, бо ніхто не хоче, щоб узурпували їхні
39
Е. Остром. Керування спільним
власні права тоді, коли настане їхня черга ловити на кращому місці.
Нечисленні порушення, які таки трапляються, рибалки легко залаго-
джують у місцевій кав'ярні (Вегкез, 1986Ь, р. 74).
Хоча це не система приватної власності, права на використання
риболовних місць і обов'язки поважати ці права чітко визначено. Це
і не централізована система, та національне законодавство надало та-
ким кооперативам повноваження встановлювати «місцеві механізми»,
і керівництво кооперативу використовує ці повноваження для легі-
тимізацїї своєї ролі у розробці дієвого набору правил. Те, що місцеві
чиновники визнають щорічно підписану угоду, також підвищує легі-
тимність. Фактичний контроль і забезпечення дотримання правил, од-
нак, залишається за рибалками.
Центральна влада не змогла б створити такий звід правил без при-
значення штатних співробітників для тривалої роботи в цьому районі.
Місця для ловлі різної економічної вартості зазвичай пов'язані з при-
бережним рибальством (Крісті, 1982; Форман, 1967), але їх майже не-
можливо нанести на мапу, не маючи досвіду лову. Позначення такого
набору місць для риболовлі, на яких лов з одного човна не призведе до
скорочення міграції риби в інших місцях, було б нелегким завданням,
якби не великий обсяг поточної актуальної інформації, наданої рибал-
ками, та їхня готовність експериментувати з різними мапами і систе-
мами протягом десяти років. Аланія є прикладом системи самокерова-
ної спільної власності, в якій правила розробляють і змінюють самі
учасники. Вони також контролюють і забезпечують їх дотримання.
Прибережне рибальство Аланїї — це тільки один емпіричний при-
клад з багатьох інституційних механізмів, які розробляють, змінюють,
контролюють і втілюють користувачі поновлюваних СР для обмежен-
ня індивідуальної поведінки, яка в протилежному разі може призвести
до зменшення продуктивності ресурсу. Крім цього прикладу (його ми
дослідимо в розділах 3, 4 і 5), добре задокументовано продуктивні інс-
титуційні механізми керування СР для багатьох систем зрошення, ке-
рованих фермерами, громадських лісів, прибережних рибальських
угідь, пасовищ та угідь для полювання21.
Гра 5 і емпіричні приклади успішного керування СР надають тео-
ретичні й емпіричні альтернативи твердженню, що проблем, які вини-
40
Міркування про спільне
кають під час використання ресурсу кількома особами, уникнути не
можна. Головним у моїх аргументах є те, що деякі люди вирвалися з
пастки дилеми спільного, тоді як інші і далі перебувають в її полоні, не-
милосердно знищуючи свої ресурси22.1 я питаю, чим відрізняються ті,
хто розірвав пута цієї дилеми, від тих, хто не спромігся цього зробити.
Відмінності можуть бути пов’язані з внутрішніми факторами певної
групи. Може, учасники просто не мають можливостей спілкуватися
один з одним, і немає способу зміцнити довіру між ними; може, вони
ще не розуміють, що у них спільне майбутнє. Окрім того, впливові
люди, які виграють від ситуації, що склалася, тоді як інші програють, —
можуть блокувати зусилля, які докладають менш впливові люди для
зміни правил гри. Щоб вирватися з порочної логіки їхнього становища,
такі групи можуть потребувати зовнішньої допомоги в певній формі.
Відмінності між тими, хто виплутався з дилеми спільного і хто ні,
також можуть полягати у зовнішніх факторах. Деякі учасники не ма-
ють права самостійно змінювати свої організаційні структури; зов-
нішня влада, яка байдужа до вад дилеми спільного або навіть нажи-
вається на них, позбавляє їх можливості внести конструктивні зміни.
Окрім того, зовнішні зміни можуть бути занадто швидкими й у групи
не залишиться часу, щоб створити внутрішні структури, аби уникнути
неоптимальних результатів. Деякі групи страждають від хибної систе-
ми стимулювання, впровадженої політикою органів центральної вла-
ди. На питання, чому певні люди не досягають колективних вигід для
себе, тоді як іншим це вдається, одразу спадає на думку багато відпові-
дей. Та поки аналітики припускають, що люди не можуть змінити ситу-
ацію самотужки, вони, звісно, не ставлять питання, які внутрішні чи
зовнішні змінні можуть посилювати або перешкоджати намаганням
громад творчо і конструктивно вирішувати такі проблеми, як трагедія
спільного.
Стратегічні поради як метафори
Стратегічні аналітики, які рекомендують один-єдиний рецепт ви-
рішення проблем спільного, приділяють мало уваги тому, як різні ін-
ституційні механізми працюють на практиці. Центристи вважають,
що уніфікована влада буде працювати «в полі» саме так, як вони
41
Е. Остром. Керування спільним
запланували в підручниках, — визначаючи найефективніші стратегії
щодо ресурсів, обрані на основі достовірних наукових теорій і адекват-
ної інформації. Передбачається також, що така політика втілюва-
тиметься без помилок. Моніторинг і покарання розглядаються як не-
проблематичні, рутинні питання.
Ті, хто виступає за приватизацію, припускають, що найефективні-
шим способом використання СР буде розподіл прав на доступ і керу-
вання такими ресурсами. Систематичні емпіричні дослідження пока-
зали, що приватні фірми, які займаються електрикою, транспортом,
медичними послугами, як правило, більш ефективні, ніж аналогічні
державні фірми (огляд відповідної літератури див. у сіє Аіеззі, 1980).
Але порівняльна галузева ефективність приватних і державних форм
власності, особливо якщо певних потенційних вигодонабувачів не
можна виключити, — це вже зовсім інше питання. Мова йде про типи
установ, що будуть найефективнішими для управління та керування
різними СР, для яких хоча б деякі потенційні вигодонабувачі не мо-
жуть бути виключені. Приватизація СР не обов’язково матиме такі
самі позитивні результати, як приватизація авіакомпанії. Окрім того,
приватизація може взагалі не означати «розподілу». Вона може також
означати визнання ексклюзивного права на «врожай» з системи ре-
сурсу за однією людиною або фірмою.
Багато стратегічних рекомендацій самі по собі є лише метафорами.
І «централізатори», і «приватизатори» часто обстоюють спрощені, іде-
алізовані інституції — як це не парадоксально, майже «безінституцій-
ні» інституції. Твердження, що потрібно централізоване регулювання,
не говорить нічого про те, як саме має бути структуровано централь-
ний орган, які його повноваження, які обмеження цих повноважень
потрібно зберегти, як він отримуватиме інформацію або як мають від-
бирати його агентів і як вони будуть мотивуватися до роботи, якими
будуть моніторинг, система нагород або санкцій. Твердження про не-
обхідність встановлення права приватної власності не говорить нічого
про те, яку сукупність прав має бути визначено, як будуть визначатися
різні характеристики товарів, хто платитиме за усунення невласників
від доступу, як будуть вирішуватися конфлікти з приводу прав чи як
буде вирішено решту інтересів правовласників у системі ресурсів.
42
Міркування про спільне
Ретельно вивчаючи систематичні дослідження учених, пов’язані з
«новим інституціоналізмом», можемо засвоїти важливий урок: значу-
щими є саме «інституційні деталі»23. Чи можлива рівновага і чи дасть
вона поліпшення для заінтересованих осіб (або інших осіб, які зале-
жать від них), буде залежати від структури інституцій. Загалом усі ор-
ганізаційні механізми можна уявити як розгорнуту гру. Отже, певні
варіанти, порядок їх реалізації, інформація, а також відповідні заохо-
чення і покарання можуть змінити досягнуті результати, залежно від
комбінацій. Окрім того, конкретна структура фізичного середовища
також буде істотно впливати на структуру гри та її результати. Таким
чином, звід правил, що використовуються в одному фізичному середо-
вищі, може призвести до істотно інших наслідків, якщо застосовувати
його в інших фізичних середовищах.
Стратегії, засновані на метафорах,
можуть бути шкідливими
Якщо за основу для стратегічних порад брати метафори, то це може
привести до результатів, істотно відмінних від прогнозованих. Націо-
налізація лісів у країнах «третього світу», наприклад, обстоювалася на
підставі того, що місцеві жителі нібито не можуть управляти лісами,
зберігаючи їхню продуктивність і цінність як засобу зменшення ерозії
ґрунтів. У країнах, де невеликі села з покоління в покоління володіють
місцевими громадськими лісами, націоналізація означає експропріа-
цію. У таких населених пунктах жителі давно встановили суттєві обме-
ження щодо способів і кількості збору лісової продукції. У деяких з цих
країн центральна влада розробляє правила використання лісів, але
вона не здатна найняти достатню кількість лісників, щоб забезпечити
дотримання цих правил. Та й ті лісники, що працюють, отримують на-
стільки низьку зарплатню, що хабарі для них — поширений вид до-
даткового доходу. Внаслідок цього націоналізація створює ресурси з
відкритим доступом там, де раніше існували ресурси у спільній влас-
ності, Катастрофічні наслідки націоналізації лісів, які раніше були ко-
мунальними, добре задокументовані в Таїланді (Реепу, 1988а), Нігерії
(Ткотзоп, 1977; Потзоп, Реепу апсі Оакегзоп, 1986), Непалі (Агпоісі апсі
СатрЬеІІ, 1986; Мевзегзсіипісії, 1986) та Індії (Саддії апсі Іуег, 1989). Такі
43
Е. Остром. Керування спільним
самі проблеми виникають і в прибережноїйу рибальстві, якщо націо-
нальна влада встановлює свою виключну юрисдикцію над усіма при-
бережними водами (Согсіеіі апсі МсКеап, 1986; И4 Сгиг, 1986; Оаздиріа,
1982; Рапауоиіои, 1982; Ріпкегіоп, 1989а).
ВИКЛИК
Перед політичними науковцями стоїть важливе завдання, і полягає
воно в розробці теорії організації людського суспільства на основі ре-
алістичної оцінки людських можливостей і обмежень у ситуаціях, які
апріорі пов'язані з деякими або й усіма аспектами трагедії спільного.
Емпірично підтверджені теорії людської організації мають бути важ-
ливими елементами політичної науки, яка може інформувати про
ймовірні наслідки прийняття рішень стосовно безлічі способів органі-
зації діяльності людини. Теоретичне дослідження включає в себе по-
шук закономірностей. Воно також потребує абстрагування від склад-
нощів реального життя і подальшого встановлення теоретичних
змінних для врахування цих складнощів у моделі. Конкретні теоре-
тичні моделі включають у себе подальше абстрагування і спрощення
для ще більш тонкого аналізу логічних взаємозв'язків між змінними у
замкненій системі. Як теоретик, а часом і конструктор моделей, я вба-
чаю у цих зусиллях основу політичної науки.
Однак, як виявилося, можна потрапити в пастку свого ж інтелекту-
ального павутиння. Коли на розвиток доволі сильної та елегантної
теорії витрачено багато років, аналітик, звісно ж, хоче застосувати цей
інструмент у максимальній кількості ситуацій. Потужність теорії про-
порційна до різноманітності ситуацій, які вона може пояснити. Та всі
теорії мають обмеження, а теоретичні моделі мають ще більше обме-
жень, оскільки багато параметрів у них мусять бути фіксованими, а не
змінними. Якщо плутати модель — наприклад, бездоганно конкурент-
ний ринок — з теорією, яку вона представляє, це ще більше обмежує
можливості інших застосувань.
Наукове знання — це не тільки розуміння різноманітності ситуа-
цій, до яких підходить теорія або її моделі, але й розуміння їх обмеже-
ності. Переконання, що всі фізичні структури можна описати набором
44
Міркування про спільне
досконалих форм — кола, квадрати і трикутники — обмежувало роз-
виток астрономії, доки Йоганн Кеплер не розірвав пута класичної дум-
ки і не виявив, що орбіта Марса — еліптична. І це відкриття сам Кеплер
спочатку вважав дурничкою (Кое'зіїег, 1959). Годвін і Шепард (Сосітп
апсі ЗЬерагсі, 1979) зазначають, що десять років тому політичні науков-
ці займалися чимось схожим на «вбивання квадратів, трикутників та
еліпсів у парадигму кола», використовуючи модель дилеми спільного,
не приділяючи серйозної уваги тому, чи відповідають змінні емпірич-
ного світу теоретичній моделі. Після публікації статті Годвіна та Ше-
парда було проведено багато теоретичних і емпіричних досліджень,
які налаштували політичних науковців на ще більш скептичний лад
щодо застосування обмеженого набору моделей для аналізу різно-
манітності ситуацій під загальною назвою «проблеми СР». На жаль,
багато аналітиків — у навчальних закладах, спеціальних групах за ін-
тересами, в урядах і пресі — як і раніще, вважають, що проблеми СР
є дилемами, в яких учасники самотужки не можуть уникнути неопти-
мальних, а в деяких випадках — і катастрофічних результатів.
Чого не вистачає в наборі інструментарію політичного аналітика
(і в безлічі сприйнятих, добре розвинених теорій організації людсько-
го суспільства), то це адекватно сконструйованої теорії колективних
дій, у рамках якої група принципалів (тих, хто видає повноваження,
антонім до адепі. — Прим, пер.) може власними зусиллями добровіль-
но зорганізуватися. А прикладів самоорганізації достатньо. Такими
очевидними прикладами є більшість юридичних фірм: група юристів
об’єднує свої активи для купівлі бібліотек і оплати за спільну дослідни-
цьку та секретарську допомогу. Вони розробляють власні внутрішні
механізми управління та формули розподілу витрат і прибутків між
партнерами. Такими прикладами є більшість кооперативів. Випадки
самоорганізованих і саморегульованих СР, які ми розглядатимемо в
розділі 3, також є показовими. Але поки не буде повністю розробле-
не і сприйняте теоретичне, основане на людському виборі пояснення
для самоорганізованих і саморегульованих підприємств, головні по-
літичні рішення, як і раніше, прийматимуться з презумпцією того,
що люди не можуть організуватися самі і завжди потребуватимуть
зовнішньої влади.
45
Е. Остром. Керування спільним
Окрім того, на всі організаційні механізми впливають стреси, слаб-
кості й невдачі. Без адекватної теорії самоорганізації колективних дій
ніхто не спроможний ані передбачити, ані пояснити, коли саме люди
не зможуть самостійно вирішити проблему спільного шляхом самоор-
ганізації; чи можливо буде з'ясувати, які з численних стратегій втру-
чання можуть бути ефективними в наданні допомоги у розв’язанні
конкретних проблем. Як уже йшлося раніше, є велика різниця між
презумпцією необхідності регулюючого органу і презумпцією необ-
хідності надійної судової системи для моніторингу та забезпечення
примусового виконання самостійно укладених договорів. Якщо теорії,
які використовуються у політичній науці, не включають у себе можли-
вості самоорганізованих колективних дій, то не визнаватиметься і зна-
чення судової системи, яку можуть використати самоорганізовані
групи для моніторингу та забезпечення примусового виконання укла-
дених договорів24.
Я сподіваюся, що ця книга стане внеском у розвиток емпірично
підтвердженої теорії форм самоорганізації та самоврядування колек-
тивних дій. У ній я намагаюся поєднати стратегію, яку використовують
багато вчених — прихильників «нового інституціоналізму», та страте-
гію, яку застосовують біологи в емпіричних дослідженнях для кращого
теоретичного розуміння біологічного світу.
Як інституціоналіст, який вивчає емпіричні явища, я припускаю,
що люди намагаються вирішити проблеми настільки ефективно, на-
скільки можуть. Це припущення дисциплінує мене. Замість того, щоб
припускати, що одні люди некомпетентні, злі або ірраціональні,
а інші — всезнайки, я вважаю, що люди мають дуже схожі обмежені
можливості розібратися у структурі складних умов. Це мій обов'язок
як ученого — з'ясувати, які проблеми люди намагаються вирішити і які
фактори допомагають або заважають їм у цьому. Коли проблеми, які
я бачу, пов'язані з браком передбачуваності, інформації та довіри,
а також з високим рівнем складності й транзакційними труднощами,
то у своїх намаганнях пояснити ці проблеми я повинна брати до уваги
ці чинники, а не відкидати геть. Розробляючи пояснення поведінки
людей, я використала багату літературу, написану іншими вченими,
що цікавляться інституціями та їхнім впливом на окремі стимули і по-
ведінкові моделі в «польових» умовах.
46
Міркування про спільне
Біологи також стикаються з проблемою вивчення складних про-
цесів, які вони погано розуміють. їхня наукова стратегія часто включає
в себе емпіричні спостереження за найпростішими організмами,
у яких процеси відбуваються в прозорій чи навіть гіпертрофованій
формі. Такі організми вони обирають не тому, що ті є представниками
всіх організмів, — просто з ними окремі процеси можна вивчити ефек-
тивніше, ніж з іншими.
Мій «організм» — це певні людські ситуації. Я назвала їх «ситуація-
ми спільних ресурсів (СР)» і точно визначаю цей та інші ключові термі-
ни в розділі 2. У цій книзі я не охоплюю усі можливі ситуації СР у рам-
ках визначеного терміна. Я повністю фокусуюсь на невеликих СР у
межах однієї країни; число осіб, які економічно суттєво залежать від
СР, коливається від 50 до 15 000. Такими СР перш за все є зони при-
бережного рибальства, невеликі за площею пасовища, підземні водні
басейни, системи зрошення і громадські ліси. Оскільки все це — порів-
няно невеликі за масштабами ситуації, їх можна серйозно дослідити з
усіма їхніми складнощами та визначити основні подібності і процеси.
Учасники ситуації економічно суттєво залежать від таких СР, тож вони
серйозно мотивовані на вирішення спільних проблем щодо підвищен-
ня продуктивності своїх СР. Зусилля до самоорганізації в таких ситуа-
ціях можуть бути дещо перебільшеними, але саме тому я і хочу вивчати
цей процес у цих умовах. Окрім того, якщо самоорганізація не вдаєть-
ся, я знаю, що це сталося не тому, що можливі колективні вигоди для
учасників були неважливі.
Є обмеження на типи СР, які тут досліджуватимуться:
1)	швидше відновлювані ресурси, ніж невідновлювані;
2)	ситуації, коли існує істотний дефіцит, а це навпаки;
3)	ситуації, в яких користувачі можуть завдати істотної шкоди один
одному, а не ситуації, в яких вони можуть завдати суттєву зовнішню
шкоду іншим.
Отже, виключаються всі асиметричні проблеми забруднення, як і
будь-які ситуації, в яких група може сформувати картель і контролю-
вати частину ринку, достатню для впливу на ринкову ціну.
В емпіричних дослідженнях я презентую підсумок важливих при-
кладів СР, які допомогли моєму розумінню процесів самоорганізації та
47
Е. Остром. Керування спільним
самоврядування. Ці приклади в жодному разі не є «випадковою» ви-
біркою. Це ті приклади, які надають чітку інформацію щодо:
1)	довгострокового успішного управління СР;
2)	трансформації існуючих інституційних механізмів;
3)	СР, що не зуміли подолати свої проблеми.
Тому ці випадки можна розглядати як набір найважливіших «сиро-
винних» матеріалів, з якими я працювала, намагаючись зрозуміти, як
саме люди організовуються і керують собою для отримання спільної
вигоди в ситуаціях, коли є неабияка спокуса для «безбілетництва» та
порушення зобов’язань.
Досліджуючи й аналізуючи ці приклади, я спробувала розробити
обґрунтовані гіпотези про те, чому декому вдається організуватися та
керувати СР, а декому — ні. Я намагалася ідентифікувати основні прин-
ципи побудови інституцій, які використовують ті, хто успішно керує
своїми СР уже тривалий час, і як вони стимулюють учасників продов-
жувати інвестувати час і зусилля в управління та керування їхніми СР.
Я порівнюю інституції, які використовуються в успішних і невдалих
випадках, і прагну визначити внутрішні й зовнішні фактори, що мо-
жуть ускладнити або розширити можливості людей, які використову-
ють та управляють СР.
Сподіваюся, що ці гіпотези стануть внеском у розвиток емпірично
підтвердженої теорії самоорганізації та самоврядування бодай сто-
совно однієї чітко визначеної групи проблемних ситуацій. Ця група
ситуацій включає в себе суттєву частку поновлюваних ресурсів, які
інтенсивно використовуються людьми в різних частинах світу. На-
приклад, за оцінками, понад половину риби, яка споживається що-
річно, 90 % рибалок у світі здобувають саме на невеликих прибереж-
них рибальських угіддях, включених у рамки цього дослідження
(Рапауоиіои, 1982, р. 49). Окрім того, мій вибір середовища СР для ін-
тенсивного дослідження ґрунтувався на переконанні, що я спроможна
дізнатися про самоорганізацію та самоврядування, які можуть стосу-
ватися ширшого набору середовищ.
З огляду на схожість між багатьма проблемами СР і проблемами,
що стосуються невеликого колективного майна, висновки цієї книги
мають сприяти розумінню факторів, які можуть посилювати або змен-
48
Міркування про спільне
шувати можливості окремих осіб щодо організації колективних дій для
управління спільним майном. Усі такі зусилля чи то зовнішньої влади,
чи то підприємця, чи групи принципалів, які бажають отримати спіль-
ну вигоду, пов’язані із загальним набором проблем. Вони змушені мати
справу із «зайцями», вирішувати проблеми зобов’язань, впроваджува-
ти нові інституції та моніторити дотримання правил. Дослідження, яке
присвячено тому, як уникнути «безбілетництва», досягнути високого
рівня виконуваності зобов'язань, запровадити нові інституції, органі-
зувати моніторинг дотримання правил в умовах СР, має також сприяти
розумінню того, як люди беруться за ці найважливіші проблеми і в ін-
ших умовах.
А тепер — стисло про структуру книги. У розділі 2 я даю визначен-
ня того, що маю на увазі під ситуацією СР та під індивідуальним вибо-
ром у ситуації СР. Далі я розглядаю ряд найважливіших питань, на які
має дати відповідь будь-яка теорія колективних дій. Наприкінці цього
розділу я розглядаю два припущення, на яких побудовано мою поперед-
ню роботу, та дискутую стосовно альтернатив, на яких ґрунтується мій
аналіз. В емпіричній частині цієї книги, а це розділи 3, 4 і 5, я вивчаю
конкретні випадки довгострокового існування успішних інституцій
СР, походження і розвиток інституцій СР, невдачі й слабкі місця СР.
Наприкінці кожного розділу я підсумовую, що саме можна почерпну-
ти з прикладів цього розділу і що сприятиме розвитку кращої теорії
самоорганізації, пов'язаної з середовищами СР. У розділі 6 я підсумо-
вую та зводжу воєдино всі теоретичні міркування, що містяться напри-
кінці розділів 3, 4, 5, і використовую всі ці гіпотези для розробки ін-
ституцій самоорганізації та самоврядування.
2
Інституційний підхід до вивчення
самоорганізації та самоврядування
в ситуаціях СР
У розділі 1 я описала мою стратегію «нового інституціоналіста»,
який бере для вивчення маломасштабні ситуації СР, оскільки процеси
самоорганізації та самоврядування легше вивчати саме на таких при-
кладах. Центральним питанням у цьому дослідженні є те, як саме група
осіб в умовах взаємної залежності може організуватися і самокерува-
тися для тривалого отримання спільних вигід, незважаючи на спокусу
«безбілетництва», ухилянь чи інших опортуністичних дій. Паралельно
досліджуються питання комбінацій змінних, які:
1)	збільшуватимуть вірогідність первісної самоорганізації;
2)	розширюватимуть здатності людей тривалий час підтримувати
самоорганізацію;
3)	збільшуватимуть потенціал самоорганізації для вирішення проб-
лем СР без зовнішньої допомоги.
У цього розділу декілька цілей. По-перше, я визначаю, що саме
маю на увазі під СР і якою бачу індивідуальну поведінку в складних і
невизначених ситуаціях СР. Далі я розглядаю загальні проблеми, які
постають перед людьми в ситуаціях СР: як організуватися, щоб уник-
нути несприятливих наслідків самостійних дій. Ця загальна проблема
вирішується зовнішніми агентами у двох загальновизнаних теоріях:
теорії фірми та теорії держави. Ці теорії пояснюють, як створюються
нові інституції, звідки виникають зобов'язання, якими є дії агентів і що
саме слід ефективно монітори™, використовуючи в одному випадку
фірму, а в іншому—державу як організаційний пристрій. Спосіб, яким
група осіб — спільнота громадян — може самоорганізуватися і вирі-
шити проблеми інституціоналізації, зобов'язань і моніторингу, як і
раніше, є теоретичною головоломкою. Враховуючи, що дехто цю
50
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
головоломку таки вирішує, а дехто — ні, вивчення успішного та невда-
лого досвіду розв'язання проблем СР слід розглядати як важливе за-
вдання, що стосується теорії колективних дій і розробки більш ефек-
тивної стратегії, пов'язаної з СР. Багато спроб аналізу проблем
колективних дій були обмежені припущеннями, що всі такі проблеми
можна представити як ігри «дилема в'язня», що одного рівня аналізу
достатньо і що транзакційні витрати незначні й можуть не братися до
уваги. В останній частині цього розділу я подаю припущення, які є аль-
тернативними точками зору на аналіз колективних дій.
СИТУАЦІЯ СР
СР і ресурсні юніти
Термін «спільний ресурс» використовується для визначення при-
родної або штучної ресурсної системи, яка достатньо велика, щоб зро-
бити дорогим (але не неможливим) усунення потенційних вигодонабу-
вачів від отримання вигод від її використання. Щоб зрозуміти процеси
організації і керування СР, важливо розрізняти ресурсну систему і
потік ресурсних юнітів, що виробляються цією системою, водночас
визнаючи їхню залежність одне від одного.
Ресурсні системи краще розглядати як запас змінних, які здатні за
сприятливих умов продукувати максимальну кількість змінних потоку
без шкоди для запасу або власне ресурсної системи*. Прикладами ре-
сурсних систем є зони риболовлі, підземні водні басейни, пасовища,
іригаційні канали, мости, парковки, комп'ютерні системи, струмки,
озера, океани й інші водойми. Ресурсні юніти — це те, що окремі особи
присвоюють від ресурсної системи чи використовують у ній. Ресурс-
ні юніти вимірюються тоннами риби, яка виловлюється на відповід-
ній території лову, акро-футами або кубічними метрами води, яка
виводиться з підземних басейнів або іригаційних каналів, тоннами
* «Потік» і «запас» — терміни з макроекономіки та логістики, якими визначається
спосіб вимірювання ресурсу або показника; «запас» — це стан показника на певний мо-
мент часу, вимірюється в кількісних одиницях, а «потік» — динамічний показник, розмір
зміни запасу за певний період часу, вимірюється в кількісних одиницях на одиницю
часу. — Прим. пер.
51
Е. Остром. Керування спільним
кормової маси, яка споживається тваринами на пасовищах, кількістю
переходів на рік через мости, заповнюваністю паркувальних місць,
потужністю центральних процесорів для користувачів комп'ютерної
системи, кількістю біологічних відходів, що поглинаються протягом
року струмком чи іншим водним ресурсом. Різниця між ресурсом як
запасом і споживанням «урожаю» як потоком — особливо корисна
у зв'язку з поновлюваними ресурсами, де можна визначати рівень
відновлюваності. Поки середній темп вилучення продукції не переви-
щує середні темпи відновлюваності, поновлюваний ресурс існуватиме
довго1.
Доступ до СР може бути обмежений: установлюватися лише для
особи, фірми, декількох осіб чи групи осіб, які використовують ресурс-
ну систему одночасно. СР, які досліджуються в цій книзі, використо-
вуються кількома особами або фірмами. Як Плот і Мейєр (Ріоіі апсі
Меуег, 1975), я називаю вилучення ресурсних юнітів з ресурсної систе-
ми «присвоєнням», а тих, хто вилучає юніти, — «присвоювачами»2. Та-
ким чином, один термін — «присвоювач» — може використовуватися
для позначення скотарів, рибалок, іригаторів, пасажирів і взагалі будь-
кого, хто привласнює ресурсні юніти з ресурсної системи певного
виду. У багатьох випадках присвоювачі використовують або спожива-
ють ресурсні юніти, які вони вилучають (наприклад, коли рибалки
ловлять рибу насамперед для споживання). Присвоювачі також вико-
ристовують ресурсні юніти як ресурси для виробничих процесів (на-
приклад, іригатори застосовують воду на полях для вирощування
рису). В інших випадках присвоювачі негайно передають свої права
володіння ресурсними юнітами іншим, хто їх потім безпосередньо
використовує (наприклад, рибалки продають свій улов одразу після
прибуття в порт).
Аналіз обмежених поновлюваних ресурсів здійснюється з перс-
пективи присвоювачів. Це йе єдина перспектива, яку можна вико-
ристати для аналізу складних проблем СР. Якщо присвоювачі ресурс-
них юнітів набувають значної ринкової впливовості, наприклад,
шляхом створення картелю для контролю над цінами, то їхні стратегії
починають впливати не лише на них, а й на інших. Цей аналіз стосуєть-
ся ситуацій, в яких присвоювачі СР жодним чином не впливають на
52
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
ринки товарів для кінцевого споживача, а їхні дії мають незначний
вплив на середовище людей, які живуть за межами цих СР.
Термін, який я використовую для позначення тих, хто займається
постачанням для СР, — «постачальники». Я застосовую термін «вироб-
ник» для позначення тих, хто реально конструює, ремонтує або вжи-
ває заходів, які забезпечують довгострокове існування самої ресурсної
системи. Часто постачальники і виробники є одними і тими самими
особами, але це не обов'язково (V. Овігот, ТіеЬоиІ апд \Уаітеп, 1961).
Національний уряд може стати «постачальником» зрошувальної сис-
теми щодо організації її фінансування та проектування. Уряд може до-
мовитися з місцевими фермерами про її побудову та підтримку в робо-
чому стані. Якщо місцеві фермери отримають повноваження
організовувати технічне обслуговування, тоді вони стануть одночасно
постачальниками і виробниками ремонтних робіт, пов’язаних із СР.
Ресурсна система може бути «поставлена» та/або «вироблена»
спільно, кількома особами чи фірмами. Сам процес присвоєння ресур-
сних юнітів із СР може здійснюватися кількома присвоювачами одно-
часно або послідовно. Ресурсні юніти, однак, не є предметом спільного
використання чи присвоєння. Риба, виловлена одним човном, не при-
значена для когось іншого. Вода, яка зрошує поля одного фермера, не
може зрошувати поля іншого. Отже, ресурсні юніти не використову-
ються спільно — спільно використовується ресурсна система. Оскіль-
ки від цієї ресурсної системи залежать декілька присвоювачів, то й
удосконалення системи одночасно корисні для всіх присвоювачів. Усу-
нути одного з присвоювачів ресурсної системи від зроблених у ній
покращень коштує дорого (а в деяких випадках і взагалі неможливо).
Всі присвоювачі отримують вигоду від підтримання в робочому стані
зрошувального каналу, моста чи комп'ютерної системи незалежно від
того, чи долучаються вони до цього підтримання.
Нездатність розрізняти від'ємність ресурсних юнітів та об’єд-
наність ресурсної системи в минулому сприяли плутанині стосовно
того, до якого майна слід відносити СР — публічного чи загального3.
Майкл Тейлор так визначив різницю між СР і загальним майном:
Існує, зокрема, дуже важливий клас проблем колективних дій, які вини-
кають у зв'язку з використанням ресурсів, до яких є вільний доступ —
53
Е. Остром. Керування спільним
тобто тих ресурсів, якими безперешкодно може скористатися будь-хто.
Ці ресурси не повийні бути публічним майном.
(М. Тауіог, 1987, р. Зр
Відносно високі витрати на фізичне усунення об'єднаних присво-
ювачів від ресурсу або від внесених у ресурсну систему поліпшень
є приблизно такими, як і витрати на усунення потенційних вигодона-
бувачів від користування публічним майном. Саме ця обставина і «від-
повідальна» за вічну спокусу — «безбілетництво» («фрі-райдерство»,
«халявництво», «дармівщину» — кому як більше подобається. — Прим,
пер.), яка є і щодо СР, і щодо публічного майна. Так само існує спокуса
уникнути внесків у підтримання ресурсної системи або ж не брати
участь у забезпеченні громадської безпеки чи прогнозуванні погоди.
Теоретичні положення, які випливають виключно з труднощів усунен-
ня, поширюються на постачання як СР, так і загального майна.
Але користування прогнозом погоди однією людиною не робить
цей прогноз недоступним для інших, так само як «споживання» нею
громадської безпеки не призводить до зменшення загального рівня
безпеки громади4. «Ефект скупчення» і «надмірне використання» — це
хронічні проблеми СР, але вони нехарактерні для публічного майна.
Від'ємність ресурсного юніта тягне за собою наближення до граничної
кількості ресурсних юнітів, які продукуються СР. Коли СР є антропо-
генною структурою, такою як міст, то наближення до граничної кіль-
кості перетинів призведе до перевантаженості. Коли СР є біологічним
ресурсом (таким як рибальські угіддя чи ліс), то наближення до гранич-
ної кількості ресурсних юнітів може не лише призвести до коротко-
строкового «ефекту скупчення», а й навіть зруйнувати продуктивний
потенціал ресурсу. Навіть такий фізичний ресурс, як міст, можна зни-
щити використанням більш інтенсивним, ніж це дозволено його тех-
нічними характеристиками.
* Загальним майном є майно, яке за своєю природною суттю не може бути чиєюсь
власністю, але може використовуватися кожним так, як користуються повітрям чи від-
критим морем. Публічним майном є майно, яке перебуває в державній або муніципальній
власності і за своєю суспільною суттю може використовуватися кожним так, як користу-
ються територіальним та внутрішнім морями, судноплавними водоймами, публічними
вулицями, площами чи парками. — Прим. пер.
54
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
Отже, судження, виведені з теорії публічного майна, засновані на
атрибуті невід'ємності цього майна, не можуть застосовуватися для
аналізу присвоєння та використання від'ємних ресурсних юнітів. При-
своєння та використання ресурсних юнітів більш тісно пов'язані з тео-
рією приватного майна, ніж публічного. З іншого боку, проектування,
реалізація та гарантія дотримання правил для координації забезпе-
чення діяльності СР є такими самими, як і для забезпечення діяльності
локального спільного майна. Присвоювачі СР, які організуються для
регулювання й управління СР, стикаються з деякими проблемами, схо-
жими на проблеми приватного майна, і такими, що аналогічні до проб-
лем публічного майна. Обидва аспекти нерозривно пов'язані фізично
й аналітично. Якщо проблеми стосовно певного СР, пов'язані з при-
своєнням від'ємних ресурсних юнітів, стають серйозними, місцеві
присвоювачі можуть відмовитися від «постачальницьких» дій5. При-
своєння ресурсних юнітів ніяк не може відбуватися без ресурсної сис-
теми. Без справедливого, упорядкованого й ефективного розподілу
ресурсних юнітів місцеві присвоювачі не матимуть мотивації вклада-
тися у подальше підтримання життєдіяльності СР.
Раціональні присвоювачі
в складних і невизначених ситуаціях
Рішення та дії присвоювачів СР щодо присвоювання і постачання
СР у цілому є рішеннями та діями раціональних осіб, які опинилися у
складних і невизначених ситуаціях. Вибір індивідуальної поведінки в
кожній ситуації залежатиме від знань індивіда, його поглядів та зва-
ження вигід і витрат від дій та їхнього можливого зв'язку з результата-
ми, які також є сукупністю вигід і витрат6.
Організація колективних дій присвоювачів СР зазвичай є невизна-
ченою і складною справою. Невизначеність має безліч зовнішніх дже-
рел: кількість і періодичність опадів, температура і кількість сонячного
світла, наявність або відсутність хвороб, ринкові ціни на різні матеріа-
ли чи готову продукцію. Інші ж джерела невизначеності для СР та
присвоювачів є внутрішніми. Основне джерело невизначеності — від-
сутність знань. Повинна бути визначена точна структура ресурсної
системи — її межі і внутрішні характеристики, а це стає можливим
55
Е. Остром. Керування спільним
у результаті тривалого використання і ретельного спостереження, як
у прикладі присвоєння з рибопромислових угідь або пасовищ. Окрім
того, ці знання мають зберігатися і передаватися з покоління в поколін-
ня. Але, наприклад, для підземних вод відкриття внутрішньої струк-
тури може вимагати великих інвестицій у дослідження геологів та
інженерів.
Також має бути з'ясовано, як дії присвоювачів впливають на СР,
продукування ресурсних юнітів і результати взаємодії7. Наприклад,
вплив помірного використання води з каналу на урожайність прояв-
ляється не одразу. У деяких випадках фермер, поля якого розташовані
біля початку водної системи, може обмежити використання води без
істотного впливу на власну прибутковість, але водночас це суттєво
підвищить урожайність у фермерів, поля яких розташовані нижче за
течією. В інших випадках надлишкова вода, взята цим фермером, може
згодом також стекти на розташовані нижче поля. Помірність фермера,
поля якого вище в системі, може не збільшити загальну прибутковість.
Невизначеність, зумовлену браком знань, можна з часом зменшити
вмілим поєднанням наукових і актуальних місцевих знань. Зменшен-
ня ступеня невизначеності — справа дорога, й усунути її повністю
неможливо. Якщо ж вона випливає зі стратегічної поведінки присво-
ювачів, то залишиться навіть після того, як буде напрацьовано суттєві
знання про саму ресурсну систему.
Враховуючи ці рівні невизначеності у структурі основних проблем
присвоювачів, можемо зробити єдине розумне припущення щодо їх
визначення й обрахування — присвоювачі будуть довго вчитися шля-
хом проб і помилок. Багато чого робиться без належного розуміння на-
слідків цих дій. Деякі греблі розмиваються вже після перших сильних
дощів. Певні правила не можуть застосовуватися, бо ніхто не може
контролювати їх виконання. За визначенням, метод проб і помилок
апріорі означає ймовірність помилок, у тому числі й катастрофічних.
Також із часом у присвоювачів формується більш точне уявлення про
навколишній світ і про те, чого можна очікувати від поведінки інших.
У багатьох ситуаціях мотивація присвоювачів на пошук шляхів
кращого вирішення їхніх проблем досить сильна (якщо їх узагалі мож-
на вирішити), адже від їхньої винахідливості у вирішенні індивідуаль-
них і спільних проблем залежать економічні умови їхнього життя.
56
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
У різних ситуаціях повнота і точність інформації на місцях різна, і це
залежить від кількості присвоювачів, складності ситуації та стабіль-
ності окремих факторів, що впливають на індивідуальну поведінку і
реакції ресурсної системи. Адекватність обсягу інформації, наявної
у присвоювачів, також варіюється залежно від того, наскільки дорого
обходиться присвоювачам її отримання.
Проблеми колективних дій, пов’язаних з постачанням СР і при-
своєнням із СР, розтягнуті в часі. Люди надають значно менше значен-
ня благам, які вони очікують отримати в далекому майбутньому, ніж
тим, які можна отримати незабаром. Іншими словами, люди дисконту-
ють майбутні переваги залежно від декількох факторів. Часові гори-
зонти залежать від того, чи очікують люди, що вони або їхні діти будуть
пожинати плоди цих переваг, а також чи матимуть вони можливість
для більш швидкої віддачі в інших умовах. Ставка дисконтування май-
бутнього врожаю від певного СР може істотно відрізнятися для різних
типів присвоювачів. У рибальстві, наприклад, така ставка місцевих ри-
балок, які живуть у довколишніх селах, буде відрізнятися від ставки
дисконтування тих, хто працює на великих траулерах, що можуть ри-
балити в будь-якому місці вздовж берегової лінії. Часові горизонти міс-
цевих рибалок щодо продуктивності прибережного рибальства про-
стягаються далеко в майбутнє. Вони сподіваються, що їхні діти й онуки
зможуть заробити собі на життя на цьому самому місці. Більш мобільні
рибалки, однак, можуть посунутися на інші рибні угіддя, якщо на цих
риба зникне.
На ставку дисконтування впливає також рівень фізичної та еконо-
мічної безпеки присвоювачів. Ті, хто не впевнений у тому, що матиме
достатньо продовольства на цей рік, сильніше дисконтуватимуть май-
бутні доходи, якщо це призведе до підвищення ймовірності виживан-
ня протягом цього року. Аналогічно, якщо СР можуть знищити дії ін-
ших осіб незалежно від того, що робитимуть місцеві присвоювачі, то
навіть ті, хто обмежував своє користування СР протягом багатьох
років, почнуть значно більше цінувати поточні доходи порівняно з май-
бутніми8. Ставка дисконтування також залежить від загальних уяв-
лень, властивих людям, що живуть у певному суспільстві або навіть
місцевій спільноті, про відносну важливість майбутнього порівняно із
сьогоденням.
57
Е. Остром. Керування спільним
Ставка дисконтування — не єдиний аспект людського вибору, який
впливає на загальні норми поведінки. Хоча я і підкреслюю важливість
впливу очікуваних наслідків на прийняття людьми рішень, та все ж
люди по-різному визначають значущість вчинення дій, які вони та
інші вважають правильними і доречними. Норми поведінки відобра-
жають оцінки, які особи дають діям або стратегіям самим по собі, а не
тільки з точки зору негайних наслідків9. Наприклад, якщо людина має
сильні внутрішні норми, пов’язані з дотриманням обіцянок, то відчу-
ває сором і провину, коли обіцянку порушує. Коли така норма існує й
у інших осіб, то людина піддається значному громадському осуду, якщо
її дію вважають неправильною інші люди.
Відповідно норми поведінки впливають на те, як сприймаються і
зважуються альтернативи. Для багатьох рутинних рішень дії, які вва-
жаються неправильними в соціумі, з часом навіть не будуть вклю-
чатися в індивідуальний набір стратегій. Навіть якщо особа і зверне
увагу на можливість такої дії через імовірність дуже великого виграшу,
то така дія може бути включена в набір альтернатив для розгляду, але
як високоризикова. Дії, які суворо заборонені в певному соціумі, вчи-
нятимуть рідше (навіть якщо вони обіцяють великі прибутки для ін-
дивідуумів), порівняно з такими самими діями в соціумі, який їх не за-
суджує.
Найважливіший вплив на доступні особам стратегії будуть мати
тип і обсяг загальних норм, пов'язаних із рівнем опортуністичної по-
ведінки, очікуваної кожним присвоювачем від інших. Опортунізм виз-
начається як «особисті інтереси з хитрістю» (УУЇІІіатзоп, 1975). Якщо
мало хто з індивідуумів вважає неприпустимими порушення обіцянки,
небажання робити свою частину роботи, ухиляння чи інші подібні дії,
кожен присвоювач очікує, що всі інші діятимуть опортуністично, якщо
матимуть шанс. У таких умовах важко створити стабільні, довгостро-
кові зобов'язання. Можуть знадобитися дорогий моніторинг і механіз-
ми покарання. Деякі довгострокові механізми; які колись були продук-
тивними, стає неможливо використовувати далі через витрати на
примусову реалізацію. Коли ж є сильні норми проти опортуністичної
поведінки, кожен присвоювач буде менш насторожено ставитися до
небезпеки опортунізму.
58
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
Та все одно у кожній групі знайдуться особи, які ігноруватимуть
норми і діятимуть опортуністично, якщо буде нагода. Існують також
ситуації, в яких потенційні вигоди можуть бути настільки великими,
що правила порушать навіть тверді прихильники їх дотримання. Отже,
навіть прийняття норми поведінки не гарантує зниження рівня опор-
тунізму до нуля. Опортуністичну поведінку мають брати до уваги всі
присвоювачі, які намагаються вирішити проблеми СР..
У деяких ситуаціях, до речі, нестримувана опортуністична поведін-
ка серйозно обмежує те, що можна було б зробити спільними зусилля-
ми без великих інвестицій у моніторинг і примусове виконання дого-
ворів. Щоб висока вартість моніторингу та контролю за дотриманням
правил себе виправдовувала, отримувані вигоди мають бути і справді
суттєвими. В інших ситуаціях довгострокові спільні зобов’язання не
потребують великих інвестицій у моніторинг і контроль. Загальні нор-
ми, що дозволяють скоротити ці витрати, можна розглядати як соціаль-
ний капітал для вирішення проблем СР.
Оскільки ситуації СР — тривалі, а індивідууми приймають внут-
рішні норми, то люди можуть використовувати шаблонні стратегії за-
мість незалежних стратегій, пов'язаних одна з одною. Під «шаблонни-
ми стратегіями» я маю на увазі весь клас запланованих дій, залежний
від зовнішніх умов. Шаблонна стратегія, яка переважно була об'єктом
наукової уваги, — це «ти мені — я тобі» у грі на двох, в якій індивідуум
приймає спільні дії в першому раунді, а потім імітує дії супротивника в
наступних раундах (Ахеїгод, 1981, 1984). Є багато інших шаблонних
стратегій для прийняття, вони відрізняються з точки зору рівня почат-
кової співпраці та дій інших осіб, необхідних для включення поведін-
кових моделей. Те, що люди використовують шаблонні стратегії в ба-
гатьох складних і невизначених ситуаціях, є важливою основою для
подальшого аналізу.
Отже, я застосовую радше дуже широку концепцію раціональної
дії, аніж вузько визначену. Внутрішній світ індивідуального вибору,
який я використовую, показано на малюнку 2.1. Чотири внутрішні
змінні — очікувані вигоди, очікувані витрати, внутрішні норми і став-
ки дисконтування — впливають на вибір індивідуальних стратегій.
Особи при виборі стратегій спільно продукують результати у зовніш-
59
Е. Остром. Керування спільним
Мал. 2.1. Внутрішній світ індивідуального вибору
ньому світі, який зазіхає на очікування щодо майбутніх вигод і витрат
на дії. На прийняття внутрішніх норм впливають загальні норми, що
приймаються іншими особами в певних ситуаціях. Аналогічно на внут-
рішню ставку дисконтування впливає діапазон можливостей, які лю-
дина має поза межами якоїсь ситуації.
Ця загальна модель індивідуального вибору відкрита для багатьох
конкретних специфікацій. Окремі припущення щодо повноти, форми
та диференційованості переважних функцій залежать від ситуації, що
має значення для конкретної моделі в цій теорії. У простих, суттєво
обмежених ситуаціях, коли особи довго взаємодіяли, можуть бути
доцільними припущення про опуклі, двічі диференційовані префе-
ренційовані функції. У складних ситуаціях, пов’язаних з неструктуро-
ваними проблемами, такі повноцінні преференційовані функції не ма-
ють сенсу. Можна сказати, що люди в таких ситуаціях діють методом
проб і помилок, аби дізнатися більше про результати своїх дій, щоб з
часом ефективніше оцінювати вигоди і витрати.
Ця загальна концепція є одним зі способів виконання поради Поп-
пера перетворити раціональності на «майже порожній принцип»
60
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
(Роррег, 1967): зробити основою всього теоретичного аналізу чітке та
повне моделювання ситуацій, в яких опиняються люди. Ця концепція
приймає методологічну пораду Поппера наголошувати, що ми описує-
мо ситуації так, що для відхилення наших теорій можна використову-
вати швидше помітні зовнішні змінні, аніж внутрішні, «ті-що-в-мозку»
суб'єктивні змінні, які набагато важче виміряти.
Отже, більшість аналітики в цій книзі розглядає комбінації ситуа-
ційних змінних, які найчастіше впливають на вибір стратегій окреми-
ми індивідуумами, і те, як ці ситуаційні змінні відбуваються.
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ, НЕЗАЛЕЖНА ДІЯЛЬНІСТЬ
І КОЛЕКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Коли декілька присвоювачів залежать від певного СР як джерела
економічної діяльності, вони спільно зазнають впливу від усіх своїх
дій, тому при оцінці особистого вибору кожен повинен брати до уваги
вибір інших. Якщо один рибалка займає хороше місце для рибальства,
то інший, прибувши на це місце, повинен інвестувати більше ресурсів
для переміщення на інше місце або ж боротися за перше місце. Якщо
іригатор виділяє час і матеріали для ремонту зламаних водовипуск-
них воріт зрошувального каналу, то ці дії впливають на всіх інших
іригаторів незалежно від того, хочуть вони чи ні, щоб ворота було
полагоджено, і чи беруть вони участь у ремонті. Ключовим фактом
життя присвоювачів є те, що во*ни залежать один від одного доти,
доки користуються СР. Фізична взаємозалежність не зникає, навіть
якщо у керуванні СР використовуються ефективні інституційні нор-
ми. Вона все одно залишається; зміни є результатом, який отримують
присвоювачі.
Коли присвоювачі діють щодо обмеженого СР незалежно, то вони
отримують менший загальний чистий прибуток, ніж могли б отрима-
ти, скоординувавши свої стратегії. І це в кращому разі; у гіршому —
вони можуть взагалі зруйнувати свій СР. І так триватиме, доки вони
залишаються «неорганізованими». Манкур Олсон зазначив ключову
проблему, з якою стикаються присвоювачі кожного СР:
61
Е. Остром. Керування спільним
«...коли багато людей мають спільний або колективний інтерес, коли
вони мають одну мету або ціль, індивідуальні, неорганізовані дії [чи й ті
та інші] або не зможуть втілити спільний інтерес взагалі, або не зможуть
втілити його адекватно».
(ОІ8ОП, 1965, р. 7; курсив мій. — Е. О.)
В'язні в окремих камерах і без можливості спілкуватися також пе-
ребувають у взаємозалежній ситуації, в якій вони повинні діяти неза-
лежно. Незалежні дії в цій ситуації є результатом примусу, а не його
відсутності. Скотарі в моделі Хардіна також діють незалежно. Кожен
з них приймає рішення про кількість своїх тварин на пасовищі, не пік-
луючись про те, як це впливатиме на рішення інших.
На найзагальнішому рівні проблема присвоювачів СР є проблемою
організовування: як змінити ситуацію, в якій присвоювачі діють не-
залежно, на таку, в якій вони діють узгоджено заради збільшення
спільного прибутку або зменшення спільної шкоди. Це не обов'язково
означає створення організації. Організовування — це процес, а органі-
зація — його результат. Організація осіб, які засновують підприємс-
тво, — лише одна з форм організовування.
Суть організації полягає в тому, щоб запровадити зміни, за яких за-
мість одномоментних, невмотивованих і десинхронізованих рішень
приймалися б послідовні, синхронізовані рішення з урахуванням об-
ставин10. Організація в основному полягає у послідовних діях, які здій-
снюються у визначеному порядку11. Через те, що ситуації в добре
організованих процесах повторюються, задіяні особи можуть вико-
ристовувати стратегії залежно від обставин, в яких співробітництво
матиме більше шансів розвинутися і зберегтися. Люди часто готові від-
мовитися від негайного отримання прибутку заради більшої спільної
вигоди, коли вони бачать, що багато інших обирають таку саму страте-
гію. Вимагаючи участі мінімальної кількості окремих осіб, організації
можуть стимулювати цю частотну поведінку, щоб це спонукало інших
членів організації слідувати прикладу. Зміна позитивних і негативних
стимулів, пов'язаних з конкретними діями і результатами, а також рів-
нями і типами наявної інформації, теж може спонукати до узгоджених
Дій12.
62
1нституцінний підхід до вивчення самоорганізації...
На відміну від в'язнів, більшість присвоювачів СР не змушені діяти
незалежно. Однак перехід від незалежних до скоординованих чи спіль-
них дій є нетривіальним завданням. Витрати, пов'язані з перетворен-
ням ситуації незалежних дій у ситуацію скоординованої діяльності,
можуть бути досить суттєвими. При цьому вигоди будуть спільними
для всіх присвоювачів незалежно від того, чи несуть вони частину вит-
рат для зміни ситуації. З досвіду ми знаємо, що деякі присвоювачі мо-
жуть вирішити цю проблему, а деякі — ні. Чіткого теоретичного пояс-
нення, чому деякі досягають успіху, а інші зазнають невдачі, у нас
немає.
Те, як досягнути колективної дії, можуть продемонструвати і тео-
рія фірми, і теорія держави. Кожна з них включає в себе створення
нових інституційних механізмів, правила яких принципово відріз-
няються від правил у структурах з незалежними діями. Стисло й уза-
гальнено розглянемо, як ці теорії можуть «вирішити» проблему неза-
лежних дій у взаємозалежній ситуації. Цим ми краще проілюструємо
відсутність аналогічної теорії, яка могла б визначити допоміжні ме-
ханізми групової самоорганізації.
Теорія фірми
У теорії фірми підприємець усвідомлює можливість збільшення
прибутку, якого можна досягнути, якщо люди потенційно задіяні у
взаємозалежних стосунках13. Отже, підприємець укладає ряд дого-
ворів з різними учасниками, в яких визначається, як вони повинні дія-
ти — більше скоординовано, аніж незалежно. Кожен учасник доб-
ровільно вирішує, чи приєднуватися до фірми, але дає підприємцю
певний діапазон вибору дій на його розсуд. Учасники стають агентами
підприємця. Після розрахунку з кожним агентом підприємець присво-
ює залишковий прибуток (або зазнає збитків).
Тому підприємець вмотивований максимально ефективно органі-
зовувати діяльність. Він старається укласти контракти з агентами так,
щоб спонукати їх до дій з максимальним для підприємця прибутком.
Також підприємець моніторить діяльність агентів. Він може розірвати
контракт з агентом, діяльність якого не задовольняє його вимог. Ос-
кільки агенти вільно вирішують, чи погоджуватися на умови контрак-
63
Е. Остром. Керування спільним
ту, запропоновані підприємцем, організація вважається приватною,
добровільною і (принаймні для деяких осіб) позбавленою експлуатації.
Якщо залишається великий прибуток, то його отримує підприємець,
а не його агенти14. Коли фірма працює на відкритому ринку, можна
припустити, що зовнішня конкуренція спонукатиме підприємців до
розробки ефективних внутрішніх інституцій.
Теорія держави
Теорію держави також подамо в стислій та узагальненій версії.
На місце підприємця ми ставимо правителя, який визнає, що шляхом
організації певних заходів можна отримати істотні вигоди. Гоббс пер-
шим сформулював цю теорію так: особи, які самостійно здійснюють
захист, надмірно інвестують у зброю та спостереження, а тому живуть
у постійному страху. Якщо правитель отримує монополію на застосу-
вання сили, він може використовувати примус як основний механізм
для організації різної людської діяльності, що принесе спільну вигоду.
Правитель отримує від підданих податки, трудові й інші ресурси, по-
грожуючи їм у разі ненадання ресурсів суворими санкціями.
«Мудрий» правитель використовує ресурси так, щоб досягнути
підвищення загального економічного добробуту підданих до такого
рівня, щоб можна було збільшити податкові надходження й отримати
можливість зменшити використання примусу. Правителі, як і підпри-
ємці, отримують залишковий прибуток. Піддані, як і агенти, можуть
досягти істотно кращих результатів, підкоряючись примусу з боку пра-
вителів. Якщо зусилля дуже успішні, то правитель присвоює значну
частину надлишків15. Але тут немає механізму, як на конкурентному
ринку, що чинив би тиск на правителя, спонукаючи його до розробки
ефективних інституцій. Правитель може зіштовхнутися із повстан-
ням, якщо обере занадто репресивні заходи, або зазнати військової
поразки, якщо його держава виявиться недостатньо готовою до веден-
ня війни.
І в теорії фірми, і в теорії держави тягар організації колективних
дій лежить на одній людині, прибуток якої безпосередньо пов'язаний
з утворенням надлишків. В обох теоріях основна відповідальність за
здійснення необхідних змін до інституційних правил для координації
64
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
діяльності покладається на сторонніх осіб. Підприємець або правитель
бере на себе варті довіри зобов'язання покарати будь-кого, хто не до-
тримуватиметься правил фірми чи держави, бо ж саме він (підприє-
мець чи правитель) отримує надлишки; відповідно, в його інтересах
карати за недотримання правил (ЗсіїеПіпд, 1960; УУШіатзоп, 1983). Та-
кож в їхніх інтересах монітори™ дії підданих, аби впевнитися, що вони
дотримуються раніше досягнутих домовленостей. Отже, обидві теорії
демонструють, як може з'явитися новий інституційний механізм, на-
скільки заслуговують довіри зобов'язання і чому моніторинг обо-
в'язковий16.
ТРИ ГОЛОВОЛОМКИ:
ПОСТАЧАННЯ, ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА МОНІТОРИНГ
Хоча теорія фірми і теорія держави можуть вирішити ці проблеми,
не існує настільки ж добре розвиненої та загальноприйнятої теорії, яка
б задовільно пояснювала, як група людей, зіштовхнувшись з пробле-
мою колективних дій, може вирішити:
1)	проблему постачання нових інституцій;
2)	проблему дотримання зобов'язань;
3)	проблему взаємного моніторингу.
Проблема постачання
Коментуючи проблеми теорії суспільного договору* і нового інсти-
туціоналізму, Роберт Бейте (КоЬегі Ваіез, 1988) наголошує, що сучасні
інституційні теорії не вирішують належно проблему постачання. Він
зазначає, що «...новий інституціоналізм є теорією суспільного догово-
ру за духом. Інституції необхідні, тому що вони підвищують добробут
раціональних суб'єктів. Проблема: чому і як вони виникають?» Спо-
чатку Бейте розглядає «ігри на довіру»**, де, як вважається, впровадити
* Теорія лептимності політичної влади, що містить положення про походження та
зміст норм моралі. — Прим. пер.
** «Гра на довіру» є загальною назвою для гри, краще відомої як «полювання на оле-
ня». Французький філософ Жан-Жак Руссо запропонував таку ситуацію. Два мисливці
можуть або спільно вполювати оленя (досить багато м’яса), або поодинці вполювати кро-
65
Е. Остром. Керування спільним
нові правила легше, ніж у грі «дилема в'язня», оскільки взаємовигідні
результати дають потенційну рівновагу, після досягнення якої ніхто не
має стимулів самостійно змінювати стратегію. Проте рівновага у «грі
на «довіру» не обов'язково означає однакову винагороду учасникам.
Учасники хочуть мати набір правил, що забезпечить їм найвигідніші
результати. Хоча всі бажають впровадження нових інституцій, які б
дозволяли координувати дії для досягнення рівноваги замість продов-
ження незалежних дій, основні розбіжності, швидше за все, виника-
ють між учасниками щодо того, які саме інституції слід обрати. Отже,
«пропоноване рішення координувати дії — або „гра на довіру" — саме
по собі породжує колективну дилему» (Ваіев, 1988, р. 394)17.
Бейте звертається до проблем, з якими стикається безліч груп лю-
дей у зв'язку з колективною дилемою, в якій усі виграють від змін у
правилах. Через те, що постачання нового зводу правил — це еквіва-
лент впровадження ще одного суспільного блага, проблеми, з якими
стикаються групи людей в отриманні цих правил, є колективною диле-
мою другого порядку.
Навіть якби виплати були симетричними і всім особам стало б [однако-
во] краще від впровадження інституцій, все одно існуватиме проблема
постачання, оскільки інституція буде забезпечувати загальне благо, і ра-
ціональні особи прагнутимуть отримати вигоди від неї безкоштовно.
Стимули до «безбілетництва» підірвуть стимули організувати розв'я-
зання колективної дилеми. Тому процес зазнає впливу тих самих проб-
лем стимулювання, які мав би вирішити.
(Ваіе8, 1988, р. 394-395)
Оскільки Бейте припускає, що дилема другого порядку не легша,
ніж первісна, то він доходить висновку, що новий звід правил для ви-
рішення колективної дилеми не буде впроваджений групою прин-
ципалів (М. Тауіог, 1987).
Бейте вважає це загадкою, оскільки для нього очевидно, що деякі
люди «в полі» вирішили проблему постачання. Він хоче залишатися ін-
ституціоналістом і теоретиком раціонального вибору. Його підхід до
лика (теж смачно, але м'яса набагато менше). Полювання на оленів — складне завдання,
яке вимагає співпраці. Якщо полювати на оленя поодинці, шанси на успіх мінімальні.
Полювання на оленів корисніше для суспільства, однак потребує довіри між його члена-
ми. — Прим. пер.
66
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
вирішення проблеми неадекватності нинішніх теорій полягає в тому,
щоб пояснювати, як саме люди впроваджують власні правила, та звер-
татися за натхненням до останніх робіт з теорії повторюваних ігор в
умовах невизначеності. Крепе і його помічники (1982) показали, що в
постійно повторюваній грі «дилема в'язня» певна невизначеність щодо
точного розміру виграшу може продукувати спільні рівноваги, а також
багато інших рівноваг. З огляду на це один гравець сигналізуватиме ін-
шим гравцям про свій намір співпрацювати, сподіваючись, що вони
відповідатимуть взаємністю в серії взаємовигідних ігор. Отже, вста-
новлення довіри і створення почуття єдності є, на думку Бейтса, саме
тими механізмами, які можуть вирішити проблеми впровадження но-
вих інституцій.
Керовані проблематикою інституцій, ми знову занурюємося у світ бі-
хевіористики. Але ми робимо це не на знак протесту проти концепції
раціонального вибору, а в спробі зрозуміти, як саме раціональність з
боку індивідуумів призводить до узгодженості на рівні суспільства.
(Ваіез, 1988, р. 399)
Підхід Бейтса схожий на підхід, прийнятий у цій книзі.
Проблема дотримання зобов'язань
Друга загадка, яку слід розв'язати, щоб пояснити, як група людей
може самоорганізуватися для отримання довгострокових колективних
вигід, — це проблема зобов'язань18. Щоб зрозуміти суть цієї проблеми,
розглянемо дуже спрощену картину можливостей вибору для прис-
воювачів у ситуаціях СР(19); В усіх випадках, в яких люди самооргані-
зувалися для вирішення таких проблем, правила, встановлені присво-
ювачами, різко обмежують дозволені дії. Такі правила, наприклад,
визначають, скільки ресурсних юнітів особа може присвоїти, коли, де і
як вони можуть бути присвоєні, яка кількість робочої сили, матеріалів
або грошей має інвестуватися в різні види діяльності. Якщо всі (або
майже всі) дотримуються цих правил, ресурсні юніти будуть виділяти-
ся більш передбачувано й ефективно, кількість конфліктів на всіх рів-
нях зменшиться, а ресурсна система буде підтримуватися довго.
Спочатку присвоювач, розраховуючи передбачувані майбутні ви-
годи у випадку, якщо більшість присвоювачів погодиться слідувати за-
67
Е. Остром. Керування спільним
пропонованому набору правил, може погодитися на їх дотримання
для того, щоб спонукати до цього й інших. Пізніше вигода, негайно от-
римувана присвоювачем від порушення якогось правила, може стати
дуже суттєвою. Якщо поля іригатора сильно страждають від засухи,
фінансова вигода від використання води «поза чергою» може бути
значною. Порушення правил може врятувати весь урожай. У багатьох
випадках після укладення початкової угбди з набором правил кожному
присвоювачу необхідно робити додаткові вибори. Як мінімум, вибір
стосовно кожного рішення після укладення угоди можна розглядати
як вибір між дотриманням правил — Сг або порушенням правил — Ве
У багатьох випадках В1 буде давати присвоювачам більш високий
безпосередній прибуток, ніж Се окрім випадків, коли В1 буде вияв-
лятися і тягнути за собою накладення санкції — 5, що робитиме
Сі > В{ - 3<20>.
Спочатку всі присвоювачі загалом знають про проблему дотри-
мання зобов'язань. Якщо вони хочуть змінити правила присвоювання,
наприклад, здійснювати ротацію прав забору води з іригаційних сис-
тем серед уповноважених присвоювачів, то як може присвоювач зму-
сити себе дотримуватися цієї ротації, коли всі знають, що спокуса по-
рушити зобов'язання в майбутньому буде дуже сильною? Кожен
присвоювач може дати обіцянку: «Я виконуватиму свої зобов'язання,
якщо і ви виконуватимете свої». Але коли виникне спокуса, як дана ко-
лись обіцянка стримуватиме присвоювача? А якщо врахувати, що
украсти воду і не попастися цілком можливо, то як інші присвоювачі
дізнаються про те, що зобов'язання не виконується? Ніхто не хоче
бути «невдахою», дотримуючись обіцянки, яку порушують усі інші.
Часто як теоретичне рішення проблеми зобов'язання згадують
зовнішній примус (Зсіїеіііпд, 1984). Припускають, що якщо люди самі
накладають на себе договірні зобов'язання, то, відповідно, зовнішній
орган може застосовувати жорсткі санкції (3 > Втах) для забезпечення
дотримання зобов'язань протягом усіх наступних періодів часу; в цьо-
му випадку кожен з них буде дотримуватися зобов'язань і отримувати
переваги, які в іншому випадку не будуть отримані. Зовнішній примус
часом є «натягнутим» рішенням, оскільки теоретик не розглядає того,
що саме мотивуватиме зовнішню владу контролювати поведінку
68
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
людей і застосовувати санкції. ОднаїСце питання зараз не головне й об-
говорюватиметься пізніше. Основним питанням є те, що самостійно
організована група повинна вирішити проблему зобов'язань без зов-
нішнього примусу. Вона повинна сама мотивувати себе (або своїх
агентів) для моніторингу та бути готовою запровадити санкції, аби
зберегти високий рівень дотримуваності правил.
Ці головоломки накопичуються. Навіть якщо один присвоювач
знайде час і зусилля для аналізу проблеми і розробить набір правил, які
могли б збільшити спільні прибутки, його постачальницькі зусилля бу-
дуть марними, якщо всі присвоювачі не візьмуть на себе зобов'язання
дотримуватися цих правил. Якщо проблему моніторингу не буде вирі-
шено, зобов'язання дотримуватися не будуть. Отже, звернімося тепер
до проблеми взаємного моніторингу.
Проблема взаємного моніторингу
Питання того, як група принципалів може здійснювати взаємний
моніторинг дотримання своїх власних правил, — не таке вже й просте
в рамках теорії колективних дій. Зазвичай теорія передрікає, що вони
цього не робитимуть. Типову презумпцію того, що люди не будуть самі
контролювати дотримання правил, навіть якщо вони самі і придумали
ці правила, узагальнив Джон Елстер (Зоп Еізіег) в обговоренні мотива-
ції працівників контролювати участь одне одного у профспілці:
Перед тим як профспілка зможе змусити або спонукати працівників до
вступу, вона повинна в першу чергу подолати проблему «безбілетниц-
тва». Якщо припустити, що стимули пропонуються децентралізовано,
шляхом взаємоконтролю, то це породжує проблему «безбілетництва»
другого порядку. Навіщо, наприклад, раціональний, егоїстичний робіт-
ник повинен піддавати остракізму або по-іншому карати тих, хто не
вступає до профспілки? Що йому з цього? Щоправда, для всіх членів
буде краще, якщо всі каратимуть тих, хто не став членом профспілки,
ніж якщо ніхто цього не робитиме, але для кожного окремого члена,
можливо, навіть краще залишатися пасивним. Покарання майже завж-
ди дорого обходиться карателю, а вигоди від покарання рівномірно роз-
поділені серед усіх членів. Це, по суті, суспільне благо: щоб забезпечити
його, доводиться стикатися з проблемою стимулів другого порядку, які,
проте, перетікають у проблему «безбілетництва» третього порядку.
(Еізіег, 1989, р. 40-41)2'
69
Е. Остром. Керування спільним
Дилеми вкладених дилем, здається, можуть перемогти групи лю-
дей, які намагаються вирішити проблеми колективних дій впрова-
дженням нових інституцій, покликаних змінити структуру стимулів,
з якими вони стикаються. Без моніторингу не може бути надійних
зобов'язань; без надійних зобов'язань немає сенсу пропонувати нові
правила. Процес заплутаний з обох кінців, тому проблему постачання,
на перший погляд, не можна розв'язати. Але деякі люди таки створю-
ють інституції, беруть на себе зобов'язання дотримуватися правил,
а також контролюють виконання укладених ними угод і дотримання
власних правил у ситуації СР. Зрозуміти, як їм це вдається, і є зав-
данням нашого дослідження.
ПОСТАНОВКА МЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Розуміння того, як люди вирішують конкретні проблеми в «польо-
вих» умовах, вимагає стратегії руху вперед — назад зі світу теорії у світ
реальності. Без теорії неможливо зрозуміти основні загальні механіз-
ми, які діють по-різному в різних ситуаціях. Якщо теоретичні роботи
не використовуються для розв'язання емпіричних головоломок, то
вони починають жити власним життям, втрачаючи зв'язок з емпірич-
ним світом.
Коли теоретичні прогнози й емпіричні спостереження виявля-
ються несумісними, тоді слід вносити корективи в теорію22. Прогнози
про те, що люди неспроможні розробляти, виконувати та контролю-
вати виконання власних правил для того, щоб змінити структуру
взаємозалежних ситуацій заради отримання спільних вигід, є не-
сумісними з доказами того, що деякі люди подолали ці проблеми, тоді
як інші — ні.
Теорії впливають на окреслення проблеми; це не просто окремі
припущення, які використовують для пояснень. Спосіб формулюван-
ня проблеми впливає на те, які саме питання ставляться, і на напрямок
пошуку під час емпіричних досліджень. Деякі припущення було сфор-
мульовано так, що вчені, які проводили аналіз колективних дій, отри-
мали надміру песимістичні висновки щодо можливості людей ре-
структуризувати свої ситуації взаємозалежності.
70
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
Учені, вирішуючи проблеми колективних дій, часто припускають,
що: 1) основна структура завжди така, як у грі ДВ; 2) одного рівня
аналізу достатньо.
Коли проблеми СР позиціонуються як проблеми колективних дій
(справді корисний спосіб думати про них), ті самі припущення і далі
формулюють рамки аналізу, що призводить до розробки стратегічних
рекомендацій, описаних у розділі 1. Отже, частина стратегії, якої я до-
тримуюся у цій книзі, — розпочинати з альтернативного набору пер-
винних припущень:
1) присвоювання в ситуаціях СР характеризується різноманітніс-
тю видів і проблем постачання, структури яких варіюються від ситуа-
ції до ситуації та залежать від ряду заданих параметрів;
2) присвоювачі повинні постійно «переключатися» між видами та
рівнями аналізу.
Ці припущення, відповідно, змушують мене вивчати питання спо-
собом, який дещо відрізняється від «звичайних» припущень аналітиків
щодо теорії колективних дій, хоча я, як і раніше, сильно покладаюся на
напрацювання інших учених.
Присвоювання та проблеми постачання
Хоча деякі ситуації взаємозалежності СР мають структуру гри ДВ,
та багато ситуацій СР такої структури не мають. Деякі вчені показали,
що кілька простих ситуацій, з якими стикаються присвоювачі, можна
краще охарактеризувати як «гру на довіру» чи як «курячу гру»* (Кипде,
1981, 1984а; М. Тауіог, 1987; М. Тауіогапд УУагд, 1982). Основну пробле-
му рибалок-присвоювачів Аланїї, що розглядалася в розділі 1, не можна
представити як гру ДВ. Формальний аналіз показує, що вона має струк-
туру «гри розподілення»** (СагдпегапдЕ.Овігоіп, 1990). У багатьох іри-
* «Куряча гра», також відома як «яструб —голуб», — це модель конфлікту для двох
гравців у теорії ігор. Принцип гри полягає в тому, що, хоча кожен гравець вважає за кра-
ще не поступатися іншому, результат, за якого ніхто з них не поступається іншому, є най-
гіршим можливим результатом для обох гравців. — Прим. пер.
“ Ця гра є зразком двостороннього ринку, на якому продукт у вигляді великого, не-
подільного юніта (наприклад, будинки, автомобілі тощо) треба обміняти на гроші; при
цьому кожен учасник чи то постачає, чи то потребує цілого юніта. Юніти не обов’язково
схожі і можуть мати різну цінність для різних учасників. — Прим. пер.
71
Е. Остром. Керування спільним
гаційних системах, аналогічних до тих, які обговорюватимуться у
розділі 3, присвоювачі стоять перед основним вибором — красти чи не
красти воду, контролювати чи ні поведінку інших людей, які можуть
украсти. Як результат, структура гри — складна і не скорочується до
будь-якої простої гри. Стан рівноваги — недосяжний. Обсяги краді-
жок і контролю залежать від таких параметрів, як кількість присвоюва-
чів, вартість моніторингу, вигідність крадіжки, суворість покарання за
виявлену крадіжку та розмір винагороди за виявлення правопорушни-
ка для особи, яка здійснює моніторинг (\Уеі8віпд апсі Е. Озігот, 1990).
Отже, замість того, щоб припускати, що всі ситуації СР мають єди-
ну базову структуру, я вважаю, що присвоювачі будь-якого СР стика-
ються з рядом проблем. Структура їх буде залежати від значень основ-
них параметрів, таких як вартість і передбачуваність потоку ресурсних
юнітів, простота спостереження й оцінка діяльності присвоювача.
Намагаючись розробити єдину структуру для аналізування ситуацій СР
за допомогою інструментарію теорії ігор, інституціонального аналізу
та висновків емпіричних досліджень у лабораторних і «польових» умо-
вах, ми з Роєм Гарднером і Джеймсом Уолкером з’ясували, що найко-
рисніше згрупувати проблеми присвоювачів у два великі класи: проб-
леми присвоювання та проблеми постачання (Сагсіпегта ін., 1990).
Коли присвоювачі стикаються з проблемами присвоювання, вони
стурбовані наслідками, які різні методи розподілу фіксованої або неза-
лежної від часу кількості ресурсних юнітів спричинять на чистий при-
буток, отриманий присвоювачами. Проблеми постачання стосуються
різних способів визначення відповідальності за побудову, відновлення
чи збереження ресурсної системи з плином часу, а також за добробут
присвоювачів. Проблеми присвоювання пов'язані з розподілом потоку
юнітів, проблеми постачання стосуються запасу юнітів. Проблеми
присвоювання не залежать від часу, а проблеми постачання — зале-
жать. Обидва типи проблем є більше чи менше актуальними для всіх
СР, а отже, вирішення однієї проблеми повинно бути співзвучним ви-
рішенню іншої. Структура проблеми присвоювання чи проблеми пос-
тачання буде залежати від певної конфігурації змінних, пов’язаних із
фізичним світом, від правил користування та від характеристик учас-
ників.
72
І напишу цінний підхід до вивчення самоорганізації...
Проблеми присвоювання. Що стосується присвоювання, то ключо-
ва проблема середовища СР полягає в тому, як розподілити фіксовану,
незалежну від часу кількість ресурсних юнітів так, щоб уникнути мар-
нотратства і знизити рівень невизначеності й конфліктності через пос-
тупку правами. Рентні платежі завжди розпорошуються, якщо гранич-
ні доходи від присвоювання перевищують граничні витрати на саме
присвоювання. Розпорошення ренти може статися, якщо дуже багато
людей мають право присвоювання від ресурсу, оскільки присвоюва-
чам дозволено вилучати більше ресурсних юнітів, ніж це економічно
оптимально, або якщо присвоювачі надмірно інвестують в обладнання
для присвоювання (наприклад у рибальські снасті).
У системі СР з відкритим доступом23, в якій немає обмежень щодо
кількості присвоювачів, незалежне від часу присвоювання часто може
бути охарактеризоване як гра ДВ(24). Швидше за все, буде розпорошу-
ватися рента. Жоден із присвоювачів не матиме стимулів залишати
будь-які ресурсні юніти для інших присвоювачів (Согсіоп, 1954; Зсоії,
1955). У системі СР з обмеженим доступом, в якій чітко визначена гру-
па присвоювачів спільно залежить від доступу до ресурсних юнітів СР,
стимули присвоювачів залежатимуть від правил, що регулюють кіль-
кість, строки, місце і технологію присвоювання, та від того, як вони
контролюються і забезпечуються. Структура системи СР з обмеженим
доступом не є грою ДВ (Оавдиріа апд Неаі, 1979, р. 59) і не має доміную-
чої стратегії для кожного учасника. Проте стимули присвоювачів, які
діють самостійно, приведуть їх до надмірного інвестування в інстру-
менти присвоювання, які не обмежені відповідно до діючих правил
(Точгпвепд апд \УіІ80п, 1987).
Другий тип проблем присвоювання пов'язаний з просторовим або
часовим доступом до ресурсу і породжений тим, що просторовий і ча-
совий розподіл ресурсних юнітів часто є гетерогенним і невизначеним.
Багато промислових районів, таких як Аланія, мають «рибні місця», які
різняться за своєю продуктивністю. Щодо пасовищ, то в одному ре-
гіоні може бути засуха в один рік і соковиті трави — в інший. Фермери,
які беруть воду з початку іригаційної системи, можуть отримати біль-
ше води, ніж фермери на її кінці. Ризики, пов'язані з географічною
або часовою невизначеністю, можуть бути дуже високими. Фізичні
73
Е. Остром. Керування спільним
роботи, особливо пов'язані зі зберіганням, трохи знижують ризики,
але правила, дотримання яких добре контролюється, що визначають
час або місце використання чи кількість ресурсних юнітів для певних
користувачів, — можуть знизити ризики ще більше, якщо вони скла-
дені відповідно до фізичних параметрів СР. Якщо ризики успішно зни-
жені, присвоювачі можуть інвестувати у виробничі підприємства, які
інакше не могли б бути економічно ефективними. Фізичне насильство
серед рибалок та іригаторів є симптомом неадекватного просторового
або часового розподілу СР серед присвоювачів. Коли присвоювачі вва-
жають розподіл прав доступу й обов'язків несправедливим, нееконо-
мічним, непевним або неналежно впровадженим, це може негативно
вплинути на їхню готовність інвестувати кошти в постачання. На особ-
ливі правила, що використовуються для регулювання присвоювання,
впливають моніторинг, витрати на підтримання порядку і тип страте-
гічної поведінки, яка виникає між присвоювачами і тими, хто здійснює
моніторинг (гра у виявлення / стримування)25.
Проблеми постачання. Аналіз проблем постачання зосереджує
увагу на продуктивних, залежних від часу інвестиціях у сам ресурс.
Такі проблеми можуть виникнути з боку пропозиції, з боку попиту або
з обох сторін. Проблема пропозиції у середовищі СР пов'язана зі ство-
ренням та обслуговуванням самого ресурсу. Проблеми створення
схожі на будь-які проблеми довгострокового інвестування в капіталь-
ну інфраструктуру. Проблеми обслуговування пов'язані з визначен-
ням типу й обсягу регулярних ремонтів (і резервами для аварійного
ремонту), які будуть підтримувати СР з плином часу. Враховуючи, що
інвестиції в технічне обслуговування позначаться в майбутньому на
швидкості, з якою капітальна інфраструктура буде погіршуватися,
рішення про ці заходи важко прийняти навіть тоді, коли їх приймає
один підприємець. Коли ж ця складна довгострокова проблема поєд-
нується зі стимулами «безбілетництва» багатьох присвоювачів, ми
бачимо, що організація підтримки системи є завданням непростим.
Проблеми постачання з боку попиту подібні до впровадження не
одноразового, а постійного суспільного блага. Якщо присвоювачі дія-
тимуть незалежно, вони можуть очікувати, що через «безбілетництво»
створенню, й особливо обслуговуванню, не приділятимуть належної
74
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
уваги. Проблему робить ще важчою те, що в ситуації СР, порівняно із
ситуацією суспільного блага, навіть якщо проблеми присвоювання
буде вирішено, проблеми постачання можуть виявитися нероз-
в'язуваними. У ситуації публічного блага проблеми присвоювання
немає, тому що ресурсні юніти не є від'ємними.
Проблеми постачання з боку пропозиції вимагають регулювання
рівня вилучення ресурсних юнітів так, щоб це не впливало негативно
на сам ресурс. У літературі про рибальство (Сіагк, 1980; Сіагк, Мипго,
апсі Скагіев, 1985) багато динамічних моделей «розпорошення ренти»
фокусувалися на залежному від часу співвідношенні між поточним ви-
лученням і майбутнім уловом. Ті самі правила, що впливають на роз-
поділ ресурсних юнітів у цьому році, впливатимуть на доступність ре-
сурсних юнітів у наступному й упродовж багатьох років після цього.
Основні закономірності всіх ситуацій СР пов'язані з неможливіс-
тю відділити вибір стратегії, зроблений однією людиною, від виборів,
зроблених іншими людьми, а також з тим фактом, що вирішення проб-
лем постачання залежить від досягнення адекватних рішень проблем
присвоювання, а не від ігро-теоретичних уявлень про ці спільності26.
На стратегічну структуру проблем присвоювання або постачання
впливає багато факторів, у тому числі — фізична структура конкрет-
ного СР, технології, доступні присвоювачам, економічні умови, а та-
кож набори правил, що впливають на стимули, з якими стикаються
присвоювачі. Як наголошує Олівер (Оіїуєг, 1980, р. 1359), після аналізу
багатьох спроб продемонструвати «правильну» модель колективних
дій «...немає жодної „правильної" моделі колективної діяльності: в різ-
них моделях застосовуються ситуації з різними базовими умовами, що
призводить до предметно різних висновків».
Декілька рівнів аналізу
Більшість сучасних спроб аналізу проблем СР і проблем, пов'яза-
них з колективними діями, зосереджуються на одному рівні аналізу —
так званому оперативному рівні (Кізегапд Е. Озігот, 1982). Оператив-
ний рівень аналізу передбачає, що і правила гри, і фізичні, технологічні
обмеження вже задані і не змінюватимуться протягом часових меж
аналізу: дії людей в оперативній ситуації безпосередньо впливають
75
Е. Остром. Керування спільним
на фізичний світ. Ресурсні юніти вилучаються із СР. Ресурси перетво-
рюються на товар. Товари обмінюються. Проблеми присвоювання та
постачання виникають на оперативному рівні. Аналізуючи оператив-
ну ситуацію, аналітику необхідно припускати, що технології й інститу-
ційні правила відомі та незмінні. Але і технології, і правила можуть
змінюватися з часом. Аналіз технологічних змін виявився набагато
складнішим за аналіз рішень щодо виробництва та споживання в рам-
ках фіксованих технологій (Позі, 1988; N618011 апсі УМіпїег, 1982). Аналіз
інституціональних змін також набагато складніший, ніж аналіз опера-
тивних рішень у рамках фіксованого набору правил27. Правила, що
впливають на оперативний вибір, вироблено в рамках правил колек-
тивного вибору, які, у свою чергу, вироблено в рамках певних установ-
чих, базових норм. Базові норми для мікровиборів впливають на ко-
лективний вибір та на базові норми для більших юрисдикцій. Люди,
які мають самоорганізаційні можливості, переключаються туди-сюди
між оперативними, колективними та базовими правовими полями так
само, як менеджери виробничих фірм переключаються між виробниц-
твом продукції в рамках існуючих технологій, впровадженням нових
технологій та інвестуванням у технологічний розвиток. Враховуючи,
що присвоювачі СР у деяких випадках (ми їх обговоримо в цій книзі)
переключаються між правовими полями, ми повинні відмовитися від
припущення, що однорівневого аналізу достатньо. Важливо також
уточнити, що ми маємо на увазі під словом «інституції».
«Інституції» можна визначити як комплекси діючих норм, що ви-
користовуються для вирішення, хто має право приймати рішення в
певних сферах, які дії дозволені чи обмежені, який звід правил буде
використовуватися, яких процедур необхідно дотримуватися, яка ін-
формація повинна надаватися або ні, які виплати будуть отримувати
особи залежно від їхніх дій (Е. Озігот, 1986а). Усі норми містять припи-
си, які забороняють, дозволяють або вимагають певних дій чи резуль-
татів. Діючими нормами є ті, що дійсно використовуються, моніторять-
ся та примусово впроваджуються, коли люди роблять вибір щодо дій,
які вони вчинятимуть (Соттопз, 1957). Примус до дотримання норм
може здійснюватися іншими безпосередніми учасниками, найманими
агентами або зовнішніми органами чи усіма перерахованими у будь-
76
Інституційний'підхід до вивчення самоорганізації...
якому поєднанні. Про «норму» слід говорити лише в тому випадку,
коли більшість людей, на чий вибір стратегій вона впливає, знають про
її існування та очікують від інших контролю і санкцій за її недотриман-
ня. Іншими словами, діючі норми є загальновідомими, а їхнє дотриман-
ня контролюється та примусово забезпечується. Загальновідомість оз-
начає, що кожен учасник знає про норму, знає, що інші також знають
про неї, і знає, що інші також знають, що учасник про неї знає28. Діючі
норми завжди контролюються і забезпечуються, принаймні в деякій
мірі, безпосередніми учасниками. У будь-якій повторюваній ситуації
особа може припускати, що люди з досвіду знають про рівень конт-
ролю та примусового забезпечення дотримання норми.
Діючі норми можуть збігатися або не збігатися з офіційними нор-
мами, прописаними у законодавчих чи адміністративних актах та в су-
дових рішеннях. Формальне право, безумовно, є одним з основних
джерел діючих норм у багатьох ситуаціях, особливо коли їх дотри-
мання активно контролюється, а за їх недотримання застосовуються
санкції. Коли мова йде про систему, в якій діє «верховенство права», це
означає, що формальне право та діючі норми тісно пов'язані, а право-
застосовуючі органи беруть це до уваги. У багатьох системах СР діючі
норми, які використовуються прйсвоювачами, можуть суттєво відріз-
нятися від законодавчих та адміністративних норм або судових рішень
(\Уаде, 1988). Різниця між діючими нормами і формальними законами
може лише заповнювати прогалини загальної системи права. Якщо
висловитися більш радикально, то оперативні норми можуть визнача-
ти права й обов'язки де-факто, які суперечитимуть правам і обов'язкам
де-юре — в рамках офіційної правової системи. У цьому дослідженні
я приділю основну увагу нормам де-факто, які дійсно використову-
ються в «польових» умовах СР, аби спробувати зрозуміти, які стимули
і наслідки вони продукують.
Усі норми вкладені в інший комплекс норм, які визначають, як
може бути змінений перший комплекс правил29. Це вкладення норм у
норми на декількох рівнях схоже на вкладення комп'ютерних мов на
декількох рівнях. Що саме можна зробити на більш високому рівні —
залежить від можливостей та обмежень програмного забезпечення
(норм) на цьому рівні, від програмного забезпечення (норм) на більш
77
Е. Остром. Керування спільним
глибинному рівні, а також від устаткування (СР). Щоразу, коли роз-
глядаються питання про інституційні зміни у порівнянні з діями в рам-
ках інституціональних обмежень, необхідно визнати таке:
1) зміни в нормах, які використовуються для впорядкування дій на
одному рівні, відбуваються в межах поточного «фіксованого» комп-
лексу норм на більш глибинному рівні;
2) зміни в нормах на більш глибинному рівні зазвичай є складніши-
ми і дорожчими для внесення, чим підвищують стабільність взаємних
очікувань серед осіб, які взаємодіють відповідно до цих норм,
Доцільно виділити три рівні норм, що сукупно впливають на дії і
результати при використанні СР (Кізег апб Е. Озігот, 1982). Опе-
ративні норми безпосередньо впливають на повсякденні рішення, які
приймаються присвоювачами щодо того, коли, де і як вилучати ре-
сурсні юніти, хто і як повинен монітори™ дії інших, яку інформацію
слід надавати, а яку — ні; які нагороди або санкції мають бути при-
значені у різних комбінаціях дій і результатів. Норми колективного
вибору побічно впливають на оперативні вибори. Це норми, які ви-
користовуються присвоювачами, їхніми посадовими особами або
зовнішньою владою у прийнятті стратегічних рішень — впровадженні
оперативних норм — щодо того, як слід управляти СР. «Конституцій-
ні» (базові) норми впливають на оперативну діяльність і результати
шляхом їх впливу на визначення того, хто має право впроваджувати
конкретні норми, що будуть використовуватися при розробці комп-
лексу норм для колективного вибору, які, у свою чергу, впливатимуть
на комплекс оперативних норм. Зв'язок між цими нормами і пов’я-
заним рівнем аналізу, як саме люди роблять вибори і вчиняють дії,
показано на малюнку 2.2. Процеси присвоювання, постачання, моні-
торингу і примусу відбуваються на оперативному рівні. Процеси виз-
начення політичної стратегії, управління та прийняття стратегічних
рішень відбуваються на рівні колективного вибору. Розробка, управ-
ління, прийняття та доопрацювання «конституційних» (базових) рі-
шень відбуваються на «конституційному» рівні30.
Це вкладення норм всередині норм є джерелом великої плутанини
і дискусій. Інституціональні теоретики, які намагалися зробити вибір-
ку ендогенних норм (норм «внутрішнього походження». — Прим, пер.)
78
І нститу цінний підхід до вивчення самоорганізації...
Норми: «Конституційні» (базові) Колективного вибору Оперативні
Рівні
аналізу:
Процеси:
«Конституційного»
(базового) вибору
Формулювання
Управління
Ухвалення рішення
Модифікація
Колективного
вибору
Оперативного
вибору
Формування політики
Менеджмент
Ухвалення рішення
Присвоювання
Постачання
Моніторинг
Правозастосування
Мал. 2.2. Зв'язки між нормами та рівнями аналізу
для аналізу, були розкритиковані, оскільки в цьому випадку необхідно
припустити наявність деяких норм, якими регулюється вибір інших
норм31. Вибір для аналізу ендогенних норм оперативного рівня не
означає одночасний вибір норм колективного вибору або базових,
«конституційних» норм. Для цілей аналізу теоретику необхідно при-
пустити, що деякі норми вже існують і є екзогенними (нормами «зов-
нішнього походження». — Прим, пер.) для цілей конкретного аналізу.
Той факт, що вони постійні та незмінні в ході аналізу, однак, не озна-
чає, що вони не можуть бути змінені. Ті самі норми можуть і самі бути
об'єктами вибору в окремому аналізі або в контексті різних сфер ви-
бору. Наприкінці кожного сезону, наприклад, міжвузівські спортивні
ліги розглядають питання про доцільність або недоцільність зміни пра-
вил гри на наступний сезон.
З іншого боку, норми змінюються рідше, ніж стратегії, які люди
обирають у рамках норм. Зміна норм на будь-якому рівні аналізу підви-
щує невизначеність, з якою стикаються люди. Наявність норм перед-
бачає стабільність очікувань, і зусилля щодо зміни правил можуть
швидко зменшити цю стабільність. Окрім того, оперативні норми
зазвичай змінити легше, ніж базові норми «конституційного» вибору.
А глибші шари норм ученим і учасникам аналізувати важче. Прийнят-
тя рішення про те, з п'яти чи з дев'яти членів має складатися законо-
давчий орган асоціації іригаторів, залежатиме від фізичного й істо-
ричного середовища та припущень аналітика щодо різних результатів
на кількох рівнях32.
79
Е. Остром. Керування спільним
Роблячи аналіз на якомусь одному рівні, аналітик фіксує для цілей
аналізу змінні на більш глибинному рівні, бо інакше структура проб-
леми може зійти нанівець. Але самоорганізовані та самокеровані осо-
би для вирішення проблем у «польових» умовах використовують як
ключову стратегію перемикання між рівнями. Особи, які не мають
органів самоорганізації та самоврядування, застрягли в однорівневому
світі. Структура їхніх проблем уже задана. Найкраще, що вони можуть
зробити, — це обрати стратегії у визначених для них межах.
На кожному рівні аналізу може бути одна або декілька сфер, в яких
буде відбуватися прийняття типів рішень, визначених для цього рівня.
Концепція «сфери» не означає формальні установи, але може включа-
ти такі формальні установи, як законодавчі органи та суди. Сфера —
це просто ситуація, в якій відбувається особливий тип дії. Розробка
політики щодо норм, які будуть використовуватися для регулювання
виборів оперативного рівня, відбувається в одній або декількох сферах
колективного вибору. Якщо присвоювачі СР змінять принаймні деякі
з норм, що використовуються для організації присвоювання та поста-
чання, то сферами, в яких прийматимуться рішення колективного ви-
бору, будуть місцеве кафе, нарада членів кооперативу або збори ор-
ганізації, яка була створена спеціально для управління і керування цим
і, можливо, сусідніми СР. Якщо присвоювачі СР не зможуть змінити
норми, які використовуються для організації оперативних виборів, то
сфери колективного вибору будуть зовнішніми відносно присвоюва-
чів СР. У таких випадках вибір норм для використання робитимуть
державні посадові особи в бюрократичних структурах, обрані пред-
ставники місцевих або національних законодавчих органів і судді в су-
довій сфері.
Зв'язки між сферами та нормами рідко впливають лише на одну
сферу, пов'язану з одиничним набором норм. Найчастіше кілька сфер
колективного вибору впливає на комплекс оперативних правил, які
фактично використовуються присвоювачами для прийняття рішень
щодо стратегій вилучення й інвестування в СР. Рішення, які прийма-
ються національними законодавчими органами та судами стосовно до-
ступу до всіх ресурсів певного виду і легітимність яких у місцевих умо-
вах може бути підтверджена примусово, швидше за все, впливатимуть
80
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
Національні, регіональні та / або місцеві
офіційні майданчики для колективного вибору
Законодавці
Регуляторні органи
Суди
Неофіційні майданчики для
колективного вибору
Неофіційні збори
Групи присвоювачів
Приватні асоціації
к Офіційна моніторингова
та правозастосовча діяльність
Чинні оперативні
/ норми
Неофіційна моніторингова
та правозастосовча діяльність
Мол. 2.3. Співвідношення формальних і неформальних сфер колективного
вибору та оперативних норм СР
на оперативні норми, які використовуються на практиці у певних
регіонах. Відносини між формальними і неформальними сферами
колективного вибору й отриманими в результаті оперативними норма-
ми показані на малюнку 2.3. Аналогічно формальні та неформальні
процеси базового, «конституційного» вибору можуть відбуватися на
місцевому, регіональному та / або національному рівнях.
Те, що діючі норми, які використовуються присвоювачами, можуть
мати декілька джерел походження, а також включати в себе і норми
де-факто, і норми де-юре, значно ускладнює проблему розуміння та
поведінки і результатів у конкретних регіонах, а також проблему
поліпшення результатів. Відсутність національних, офіційних законів,
що регулювали б присвоювання та постачання СР, не означає відсут-
ності ефективних правил. За тривалий час місцеві присвоювачі могли
розробити діючі норми, що обмежують використання СР. Такі норми
дозволяють або не дозволяють присвоювачам ефективно і справедли-
во управляти своїми ресурсами, але вони все одно впливають на стра-
тегії, які, як вважають присвоювачі, є прийнятними для досягнення по-
зитивних результатів.
Е. Остром. Керування спільним
ВИВЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙ У «ПОЛЬОВИХ» УМОВАХ
У випадках, описаних у розділах 3, 4 і 5, я презентую тільки частину
детальної інформації, яку можна знайти в поглиблених дослідженнях,
з яких я її почерпнула. Бажання читача знати, як я дійшла до читання
поглиблених досліджень, абстрагуючись від них для вивчення того, як
люди створюють свої власні інституції, як вони змушують себе дотри-
муватися своїх власних правил і як вони контролюють дотримання цих
правил, цілком виправдане. Загалом, я застосовую метод інституцій-
ного аналізу, який був описаний в інших книгах (Кізег апсі Е. Озігот,
1982; Оакегзоп, 1986; Е. Овігот, 1986а, Ь) і використовується в багатьох
статтях, дисертаціях і книгах (Віотдиізі, 1988а-сІ; Сагсіпегапсі Е. Озігот,
1990; Катіпвкі, 1992; V. Озігот, [1973] 2008; V. Овігот, Реепу, апд. Ріскі,
1988; Зачгуег, 1989; Бскааї, 1989; Тапд, 1989;\Ууппе, 1988; Уапд, 1987).
Основна стратегія полягає у виявленні тих аспектів фізичної, куль-
турної та інституціональної структури, які можуть вплинути на визна-
чення того, хто повинен бути залучений до ситуації, того, які дії можуть
бути здійснені та якими будуть витрати на ці дії, яких результатів мож-
на досягнути, як саме дії пов'язані з результатами, яка інформація
повинна бути доступною, наскільки суттєвим може бути контроль і
якими будуть витрати при конкретних комбінаціях дій і результатів.
Як тільки отримано всю необхідну інформацію, можна абстрагуватися
від розмаїття емпіричних ситуацій задля розробки гри, що відобража-
тиме суть проблем, з якими стикаються люди.
Щоб вирішити проблеми присвоювання та постачання, люди, зок-
рема, повинні дізнатися про фізичні характеристики своєї системи СР
та про своє присвоювання і використовувати моделі норм поведінки,
прийнятні в суспільстві, про стимули заохочування або перешкоджан-
ня, коли вони змінюватимуть норми, і про те, як усі ці фактори разом
будуть впливати на вигоди і часові витрати. При виборі різних страте-
гій люди мають визначити, якими будуть типи транзакційних витрат у
рамках комплексу норм або при зміні цих норм. Якщо аналітик розуміє
структуру ситуації, то він повинен вивчати той самий набір змінних.
У тих випадках, про які я розповім у розділі 3, я не знаю, на що були
схожі структури ситуацій перед тим, як якісь присвоювачі колись
82
Інституційний підхід до вивчення самоорганізації...
почали експериментувати з різними нормами для розподілу ресурсних
юнітів та забезпечення відповідальності. Але я точно знаю, що присвою-
вачі в «успішних» випадках, описаних у розділі 3, виявилися спромож-
ними використовувати ресурсні юніти, одночасно уникаючи конф-
ліктів, невизначеності та несправедливості через погано вирішену
проблему розподілу; уникати надмірних інвестицій унаслідок неадек-
ватно вирішеної проблеми розпорошення ренти; запобігати псуванню
або знищенню ресурсів, що сталося б, якби проблеми постачання за-
лишилися невиріщеними.
Я, звісно, не знаю, чи досягли ці присвоювачі оптимальних рішень
їхніх проблем, і сильно в цьому сумніваюся. Вони вирішили свої проб-
леми так, як більшість людей вирішують важкі й складні проблеми: на-
стільки добре, наскільки змогли, виходячи з наявних у них проблем,
інформації, інструментарію, з яким вони повинні були працювати,
вартості різних відомих опцій та ресурсів, що вони мали під рукою.
Я вбачаю своє завдання у вивченні структури проблем, з якими вони
стикаються, і того, як вони спромоглися виробити працюючі норми.
Це означає, що перш за все я пробую зрозуміти структуру самого
ресурсу — його розмір, чіткість меж і внутрішню будову. Після цього я
намагаюся з’ясувати поточні характеристики ресурсних юнітів: на-
скільки передбачуваними вони є в часі, просторі та кількості? Наскіль-
ки, з огляду на економічне становище присвоювачів, вони залежать від
ресурсу і які ризики пов'язані з різними можливими типами схем роз-
поділу? І нарешті, я пробую з'ясувати ключові характеристики людей:
скільки їх; які їхні часові межі; чи беруть вони участь у численних за-
ходах разом; схожі їхні інтереси чи різні; чи є у них встановлені пра-
вила поведінки, які можуть допомогти (або завадити) їхнім спробам
вирішити ці проблеми? Тоді я вивчу норми, які вони придумали, і спро-
бую зрозуміти, як вони працюють, шляхом формулювання принципів,
які були задіяні і впливали на стимули учасників. Враховуючи, що при-
своювачі в цих випадках здійснюють взаємний контроль і в цілому
дотримуються взятих на себе зобов'язань, я спробую зрозуміти, як їм
це вдається.
У розділі 4 я використаю цю схему знову для визначення структури
ситуації, яка існувала перед тим, як група присвоювачів спробувала
83
Е. Остром. Керування спільним
змінити свої норми задля вирішення кількох взаємопов’язаних проб-
лем присвоювання та постачання. Тоді я вивчу процес створення но-
вих інституцій для того, щоб вирішити питання впровадження інститу-
цій. «Невдалі» приклади розділу 5 характеризуються екстремальним
розпорошенням ренти; нерозв’язуваність конфліктів призводить до
фізичного насильства, а також до погіршення ресурсів. Та сама схема
використовується для визначення змінних, які призводять до неуспіху
у вирішенні проблем присвоювання та постачання. Я ще раз припус-
каю, що люди намагалися зробити все, що було можливим з урахуван-
ням обмежень їхньої ситуації. Отже, проблема полягає у визначенні,
що це були за обмеження, з використанням тієї самої схеми для про-
ведення аналізу.
У завершальній частині цього дослідження я розповім, як дані, от-
римані з аналізу цих випадків, можна використати для поглиблення те-
оретичних знань щодо теорії самоорганізовуваних колективних дій на
додачу до існуючих теорій організовуваних ззовні колективних дій:
теорії фірми та теорії держави.
з
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих
і самокерованих СР
Пряма атака на ряд ключових питань, поставлених у цій книзі,
може бути проведена за допомогою аналізу «польових» умов, в яких1:
1) присвоювачі придумали, застосували та моніторять свої норми
задля контролю використання власних СР(2);
2) ресурсні системи, а також інституції вижили протягом тривалих
періодів.
Наймолодшому комплексу інституцій, який буде проаналізовано у
цьому розділі, вже понад 100 років. Історія найдавнішої системи пере-
вищує 1000 років. Ці інституції пережили засухи, повені, війни, епі-
демії, а також ґрунтовні економічні та політичні зміни. Ми розглянемо
організацію пасовищ у горах і громадських лісів у Швейцарії та Японії,
а також іригаційні системи в Іспанії та на Філіппінських островах.
Вказуючи на те, що ці інституції СР вижили протягом тривалих
періодів, я не маю на увазі, що їхні оперативні норми залишалися не-
змінними з моменту їх першого впровадження. У всіх прикладах цього
розділу умови навколишнього середовища складні й змінювалися з ча-
сом. У таких умовах було практично неможливо «отримати правильні
оперативні норми» з першої спроби і навіть з кількох. Ці інституції є
«сильними», тобто перебувають у стані «інституційної рівноваги» в
сенсі, визначеному Шепслом. Він (Зііерзіе, 1989Ь, р. 143) розглядає
«...інституцію як таку, що перебуває в рівновазі „суттєво", якщо зміни
відбуваються згідно з планом інституціональних змін ех апіе (і, отже,
є частиною початкової інституції)»*. У цих випадках присвоювачі
‘ Концепції ех апіе та ех розі було сформульовано в 30-ті рр. XX ст. шведським еко-
номістом, лауреатом Нобелівської премії Гуннаром Мюрдалем (1898 - 1987). Ех апіе озна-
85
Е. Остром. Керування спільним
впроваджують основні оперативні норми, створюють організації для
здійснення оперативного управління своїми СР, а також змінюють свої
норми час від часу з урахуванням досвіду минулих років відповідно до
власних норм колективного та «конституційного» (базового) вибору.
Приклади цього розділу є особливо корисними для розуміння того,
як групи самоорганізованих людей вирішують дві основні головолом-
ки, що обговорювалися у розділі 2: проблему дотримання домовленос-
тей та проблему взаємного моніторингу. (Проблема постачання інсти-
туцій розглядатиметься у розділі 4.) У цих прикладах довгострокові
зобов’язання присвоювачів щодо їхніх інституцій таки було реалізо-
вано. Присвоювачі впровадили стримувальні норми для обмеження
своєї діяльності та спонукання до створення резервів. Виникали тисячі
можливостей отримати великі вигоди шляхом порушення норм, якщо
очікувані санкції були порівняно невеликі. Крадіжка води під час су-
хого сезону в іспанських Ішегіаз (добре розмежовані іригаційні райо-
ни навколо або поблизу міст) може в деяких випадках зберегти весь
урожай від неминучого знищення. Уникнення постійних витрат для
підтримки філіппінських іригаційних систем дозволило б фермерам
отримувати необхідні доходи від інших занять. Незаконний збір дере-
вини в громадських гірських лісах Швейцарії або Японії може дати
цінний продукт. З огляду на наявні спокуси, люди в усіх цих випадках
досягли чудових результатів у дотриманні норм.
У цих випадках у діяльність з моніторингу вкладаються значні кош-
ти, але «зовнішні» агенти рідко є «охоронцями». Використовуються
різноманітні механізми моніторингу. В них присвоювачі самі відігра-
ють важливу роль у контролі за діяльністю один одного. Хоча взаємний
моніторинг і є дилемою другого порядку, та присвоювачі якось вирі-
шують цю проблему. Крім того, штрафи, які нараховуються в таких
умовах, на подив низькі. У монетарному вигляді вони дуже рідко пере-
вищують незначну Частину тих вигід, які можна було б отримати, по-
рушивши правила. У висновку до цього розділу я обстоюю тезу про те,
що дотримання норм і моніторинг стратегічно пов’язані між собою
чає планований, передбачуваний або очікуваний рівень якої-небудь змінної чи діяль-
ності Показнику ех апіе протиставляється показник ех розі як фактична величина
реалізованих очікувань. — Прим. пер.
86
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
і що моніторинг дає приватні вигоди тому, хто моніторить, а також
спільні вигоди для інших.
Пояснюючи стійкість цих інституцій і власне ресурсних систем
протягом тривалого часу в умовах з високим рівнем невизначеності,
необхідно знайти відповідні базові загальні особливості, які можуть
пояснити цю стійкість. З урахуванням відмінностей природних та іс-
торичних умов навряд чи варто очікувати, що конкретні норми для ви-
користання в цих умовах будуть однаковими. І вони справді неодна-
кові. З огляду на час, протягом якого методом проб і помилок вивчалися
оперативні норми, суворість цих умов як стимулу до покращення,
а також низькі витрати на внесення змін у ці норми, можна сподіва-
тися, що присвоювачі «відкрили» деякі засадничі принципи реально
діючих інституцій СР. Я не стверджую, що інституції, розроблені в та-
ких умовах, в якомусь сенсі «оптимальні». І справді, з огляду на висо-
кий рівень невизначеності й труднощі вимірювання витрат і вигод,
було дуже важко визначити міру та ступінь оптимальності.
З іншого боку, я, не вагаючись, називаю ці інституції СР успіш-
ними. У всіх цих випадках люди, впроваджуючи свої інституції, діяли
значною мірою автономно. Оскільки ці СР мали величезне значення
для присвоювачів (і вони з урахуванням минулого досвіду могли змі-
нювати норми), то для поліпшення цих установ з часом було достатньо
стимулів і засобів. Швейцарські і японські гірські СР збереглися і на-
віть покращилися протягом століть, незважаючи на їх інтенсивне ви-
користання. Екологічна стабільність та економічне зростання у непев-
ному світі лавин і непередбачуваних опадів — це величезне досягнення
для групи присвоювачів, яка існує протягом багатьох століть. Упоряд-
кування і підтримка масштабних іригаційних робіт у важкодоступних
районах Іспанії або на Філіппінських островах — також видатні досяг-
нення. Більшість іригаційних систем, побудованих по всьому світу
протягом останніх 25 років, таким успіхом похвалитися не можуть.
Отже, я спробувала ідентифікувати основні принципи побудови
успішних інституцій СР і визначити, як ці принципи проектування
вплинули на стимули присвоювачів надовго зберігати як інституції,
так і самі СР. Коли в розділі 5 ми розглянемо випадки, в яких присвою-
вачі не змогли розробити і підтримувати інституційні механізми для
87
Е. Остром. Керування спільним
вирішення проблеми СР, то побачимо, наскільки принципи побудови,
використані присвоювачами в «успішних» випадках, також характе-
ризують і «провальні».
Приклади з цього розділу допомагають нам з’ясувати два інших пи-
тання. По-перше, інституції СР, пов'язані з використанням нестійких,
тонко збалансованих гірських СР для отримання кормів і деревини у
Швейцарії та Японії, допомагають нам по-іншому поглянути на питан-
ня нібито переваг інституцій приватної власності для більшості роз-
подільчих цілей — зокрема тих, що стосуються землекористування.
Хоча багато економістів визнають, що саме технічні труднощі
перешкоджають впровадженню приватного права власності на «те-
кучі» ресурси, такі як ґрунтові води, нафта і риба, та майже всі вважа-
ють, що впровадження інституту приватної власності на сільсько-
господарські землі й пасовища є очевидним рішенням проблеми
деградації земель. Дасгупта й Хіл (Оаздиріа апсі Неаі, 1979, р. 77),
наприклад, стверджують, що, коли право приватної власності впрова-
джується на орних і пасовищних угіддях, «ресурс перестає бути за-
гальним надбанням, і проблема вирішується одним махом».
Багато теоретиків права власності припускають, що спільна влас-
ність призводить до одного з двох небажаних результатів:
1) спільне майно буде знищене, оскільки нікого із співвласників не
можна усунути;
2) витрати на переговори щодо норм розподілу будуть надмірними,
навіть якщо усунення співвласників можливе.
Навпаки, те, що спостерігається у зазначених випадках, — це дов-
гострокове паралельне існування інституцій приватної та комунальної
власності в умовах, коли задіяні особи здійснюють значний контроль
над інституційними механізмами і правами власності. Покоління меш-
канців Швейцарії та Японії виявили відносні переваги і вади інституцій
приватної та комунальної власності, пов’язані з різними типами земель
і видами землекористування. Мешканці в обох випадках обрали збере-
ження інституту комунальної власності як основи для землекористу-
вання та інших важливих аспектів місцевої економіки. Економічний
добробут мешканців цих поселень залежав від навичок використання
ними своїх обмежених ресурсів. Комунальну власність у зазначених
88
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
випадках не можна розглядати як залишки інституцій, які раніше роз-
вивалися у країні достатку. Якщо б транзакційні витрати, пов’язані
з управлінням комунальною власністю, були надмірними, порівняно
з інституціями приватної власності, то жителі мали б багато можли-
востей для розробки різних механізмів землеволодіння для гірських
територій.	'
По-друге, на семінарах під час презентацій мене часто запитували,
чи можна ті принципи вирішення проблем СР, які закладено у швей-
царські, японські та іспанські інституції, адаптувати для країн «тре-
тього світу»? Останній випадок, який розглядається у цьому розділі —
інституції гагуега на Філіппінах, — дозволяє дати чітку ствердну
відповідь на це питання. Усі принципи побудови інституцій, наявні у
швейцарських, японських та іспанських прикладах, є також і у філлі-
пінському випадку. Аналіз основних подібностей тривалих у часі інс-
титуцій СР хоч і зроблений на обмеженій кількості прикладів, але ціл-
ком може широко застосовуватися.
ГІРСЬКІ ПАСОВИЩА ТА ЛІСИ - ОБЩИННЕ
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ3
Тьорбель, Швейцарія
Наш перший випадок — це Тьорбель, село у Швейцарії, чисель-
ність населення — близько 600 осіб, розташоване в Вісперталі (Уїзрег-
Іаі), кантон Вале (Уаіаіз). Його описав Роберт МакК. Неттінг (ЯоЬегі
МсС. ІЧеШпд) у серії статей (1972, 1976), що пізніше увійшли до книги
«Балансування в Альпах» (Ваіапсіпд оп ап Аїр, 1981). Неттінг (1972,
с. 133) визначив найважливіші особливості природних умов у цілому:
«(1) крутизна схилу та широкий спектр мікрокліматів залежно від ви-
соти, (2) превалюючий брак опадів і (3) відкритість для сонячного світ-
ла». Століттями селяни Тьорбеля вирощували на своїх приватних ді-
лянках фруктові дерева, зернові культури, овочі та сіно для зимових
кормів. Сир, що вироблявся невеликою групою скотарів, які, як прави-
ло, пасли сільську худобу протягом літніх місяців на альпійських луках
(вони перебували в комунальній власності), був важливою частиною
місцевої економіки.
89
Е. Остром. Керування спільним
Письмові юридичні документи, датовані починаючи з 1224 року,
дають інформацію про типи землекористування і переходи прав
власності в селі та про норми, які використовували селяни для регулю-
вання п’яти типів комунальної власності: альпійські луки-пасовища,
ліси, «пусті» землі, іригаційні системи, а також шляхи і дороги, що
з'єднують приватні та комунальні землі. Так, 1 лютого 1483 року жи-
телі Тьорбеля підписали нормативний акт, яким офіційно заснували
асоціацію для досягнення більш високого рівня врегульованості пи-
тань використання гір, лісів і «пустих» земель.
Закон окремо забороняв іноземцям (Егетсіе), які купили чи іншим чи-
ном придбали землі в Тьорбелі, набувати будь-яких прав стосовно кому-
нальних гір, загальних земель, пасовищ або місць, де дозволено валити
ліс. Право власності на земельну ділянку автоматично не надає жодних
комунальних прав (депоззепзскаІЇІіскез Кескі). Жителі, які володіють
правами на землю і воду, мають право вирішувати, чи приймати «чу-
жаків» у члени громади.
рЧеіїіпд, 1976, р. 139)
Межі земель комунальної власності були дуже давно чітко вста-
новлені й визначені в інвентаризаційному документі за 1507 рік.
Для селян, яким було надано особливі розширені комунальні
права, доступ до чітко визначеної спільної власності був суворо об-
межений4. Щодо місць літнього випасу в правилах 1517 року було ви-
значено, що «жоден селянин не може відправити на пасовище більше
корів, ніж він може прогодувати протягом зими» (ТУеШпдг, 1976, р. 139).
Цими правилами, які, як зазначає Неттінг, і досі чинні, введено суттєві
штрафи за будь-які спроби жителів присвоїти собі більшу частку прав
на випас худоби. За дотриманням цього «правила зимівлі» стежив
представник місцевої адміністрації (СемгаІІкаЬег), який був уповно-
важений стягувати штрафи з тих, хто перевищував свої квоти, та за-
лишати половину штрафів собі. «Правило зимівлі» використовується
в багатьох інших швейцарських селах як засіб для визначення обсягу
прав присвоювання (його часто називають «коров’ячим правом»).
Моніторити і забезпечувати дотримання цих та інших норм «ко-
ров’ячого права» відносно легко. Всі корови спрямовуються в гори,
де ними опікуються пастухи. Усіх їх одразу рахують, тому що від кіль-
90
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
кості корів залежить кількість сиру, який щорічно отримує кожна
сім'я.
За сільський статут, в якому визначаються загальні правові пов-
новаження пасовищного об'єднання, голосують усі селяни. Це
об'єднання включає в себе всіх місцевих жителів, які володіють вели-
кою рогатою худобою. Об'єднання щорічно збирається для обговорен-
ня загальної політики, правил і обирає посадових осіб. Посадові особи
наймають персонал пасовища, накладають штрафи за неправильне
використання загального майна, забезпечують внесення добрив на
літні пасовища, а також організовують щорічні роботи з технічного об-
слуговування: будівництво та утримання доріг і шляхів, що ведуть на
пасовище, відновлення пошкоджених лавинами загонів або хатин.
Розмір внесків чи зборів, пов'язаних з використанням пасовищ, зазви-
чай встановлюється пропорційно до чисельності худоби у кожного
власника. Дерева, які використовуватимуться як деревина для будів-
ництва і дрова для опалення, маркуються сільськими посадовими осо-
бами та розподіляються серед багатьох домогосподарств, члени яких
згодом отримують дозвіл на в'їзд до лісу і вирубку зазначених дерев.
Право приватної власності на землю в Тьорбелі та інших швей-
царських селах також добре розвинене. Більшість луків, садів, вино-
градників та полів належать індивідуалам, також існує комплекс дого-
ворів на зразок кондомініумів, розроблених для дрібних часток, які
брати-сестри та інші родичі можуть мати у співвласності в сараях, ко-
морах і багатоквартирних житлових будинках. Система спадкування в
Тьорбелі гарантує, що всі законні нащадки отримають рівні частки
у поділі приватної власності своїх батьків, а отже, і доступ до спільної
власності громади, але сімейна власність не ділиться, поки нащадки не
досягнуть відносної зрілості (№іііпд, 1972), У дев'ятнадцятому столітті,
коли почалося зростання чисельності населення, а отже, посилилося
навантаження на обмежені земельні ресурси, почали вживати різні
заходи щодо контролю чисельності населення, такі як пізні шлюби,
високий рівень безшлюбності, відкладення дітонародження і значна
еміграція (Меіїіпд, 1972).
Неттінг (1976, с. 140) спростовує твердження, що общинна влас-
ність — це просто анахронізм, пережиток минулого, показуючи, що
91
Е. Остром, Керування спільним
принаймні п'ять століть ці швейцарські села були добре знайомі з
перевагами і недоліками як приватних, так і общинних систем земле-
володіння, й уважно визначили відповідність окремих видів землеко-
ристування для конкретних видів земельних ділянок. Він стверджує,
що общинні форми землеволодіння краще підходять для проблем,
з якими стикаються присвоювачі, коли:
1)	вартість продукції на одиницю землі залишається низькою;
2)	частота, надійність використання або прибутковість низькі;
3)	можливості покращення або інтенсифікації низькі;
4)	для ефективного використання необхідні великі території;
5)	для капіталовкладень необхідні порівняно великі групи людей.
Подібні аргументи висувають також Рунге (Кипде, 1984а, 1986) та
Жіль із Джамтгаардом (Сіїїев апсі ^тідаагсі, 1981),
Общинному землеволодінню «...сприяє як загальний доступ, так
і найвигідніші умови отримання продукції з деяких видів ресурсів,
у той час як для захисту цих ресурсів від знищення потрібні заходи
всієї громади» (№іїіпд, 1976, р. 145). Хоча продукції порівняно не-
багато, землі в Тьорбелі зберігають свою продуктивність протягом ба-
гатьох століть. Витоптування пасовищ було відвернено шляхом су-
ворого контролю. СР не тільки був захищений — він навіть був
покращений за рахунок інвестицій у прополювання та внесення доб-
рив на літні пасовища та завдяки будівництву і ремонту доріг.
Неттінгу зрозуміло, що Тьорбель не слід вважати прообразом усіх
альпійських сіл у Швейцарії. Недавній огляд обширної німецької літе-
ратури щодо правових режимів спільної власності у Швейцарських
Альпах демонструє значну різноманітність організаційно-правових
форм управління альпійськими луками (Ріскі, 1987). Та все ж більшість
даних Неттінга узгоджуються з досвідом роботи на багатьох швей-
царських територіях. У всьому альпійському регіоні Швейцарії фер-
мери використовують приватну власність для сільськогосподарських
земель та спільну власність на літні пасовища, ліси і кам’янисті «пусті»
землі поблизу їхніх приватних володінь. Чотири п'ятих альпійської те-
риторії є певною формою спільного майна: майна місцевих сіл
(Сетеіпсіеп), корпорацій або кооперативів. Решта альпійської терито-
рії належить або кантонам, або приватним власникам чи групам спів-
92
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
власників (Ріскі, 1987, р. 4). Деякі села володіють кількома альпійськи-
ми луками і пасовищами та перерозподіляють права на використання
конкретних земель приблизно кожні десять років (Зієуєпзоп, 1991}.
На додаток до визначення осіб, які мають доступ до СР, усі місцеві
норми визначають правила обмеження рівня присвоювання (Ріскі,
1987). Більшість сіл використовують якісь форми пропорційного роз-
поділу. Пропорція базується на:
1)	кількості тварин, яких можна прогодувати протягом зими5;
2)	кількості пасовищної землі, що належить фермерові;
3)	фактичному обсязі сіна, заготовленого фермером;
4)	вартості наявної у власності землі в долині;
5)	кількості часток у кооперативі.
Кілька сіл дозволяють усім селянам відправляти однакову кількість
тварин на літні пасовища (Ріскі, 1987, р. 13). Зловживання на альпійсь-
ких луках трапляються рідко6. Там, де є надмірний перевипас, спос-
терігається поєднання легкого доступу до пасовища та недостатності
обмежень випасу або декілька сіл володіють і користуються одним
пасовищем без впровадження всеосяжного набору правил (Ріскі, 1987,
р. 17—18;КкосІезапсІТкотрзоп, 1975; Зієуєпзоп, 1990)7.
Усі швейцарські інституції, які використовуються для регулюван-
ня спільної власності на альпійські луки, мають одну явну схожість —
присвоювачі самі приймають важливі рішення з приводу використан-
ня СР.
Користувачі/власники є головним джерелом рішень. Вони приймають
рішення з усіх важливих питань і є значною мірою самостійними. Вони
можуть створювати закони і переглядати їх, вони можуть встановлюва-
ти обмеження на використання пасовищ і змінювати їх, вони можуть
адаптувати свої організаційні структури... Можна також сказати, що
організації користувачів «вкладені» в набір великих організацій (село,
кантон, федерація), в яких вони сприймаються як легітимні.
(Ріскі, 1987, р. 28)
Отже, жителі Тьорбеля й інших швейцарських сіл, які володіють
общинними землями, витрачають час на самоврядування. Багато норм,
які вони використовують, роблять моніторинг та інші транзакції
відносно дешевими для них і зменшують імовірність виникнення
93
Е. Остром. Керування спільним
конфліктів. Процедури, які застосовуються щодо вирубки дерев —
цінного ресурсу, що може бути отриманий з комунального лісу, — пре-
красно це ілюструють. Перший крок полягає в тому, що сільський ліс-
ник маркує дерева, готові до вирубки. Другий крок — домашні
господарства, які мають право на отримання деревини, повинні рівною
мірою розподілити роботу з рубання дерев, транспортування колод та
укладання їх у приблизно однакові стоси. Для розподілу цих стосів між
домогосподарствами використовується лотерея. Вирубка дерев у
будь-яку іншу пору року не дозволяється. Ця процедура добре поєднує
ретельну оцінку стану лісів з методами розподілу роботи та кінцевого
продукту, які легко контролювати і які усі учасники вважають спра-
ведливими. Об’єднання робочих днів або днів розподілу (там, де роз-
поділяється літній сир і робиться оцінка для покриття витрат на діяль-
ність улітку) зі святами — ще один спосіб скорочення деяких витрат,
пов'язаних з комунальним менеджментом.
Останнім часом вартість праці значно зросла, що зумовило зовніш-
ні зміни в багатьох швейцарських селах. Інституції спільної власності
також змінюються, відображаючи зміни зовнішніх чинників. Села, які
покладаються на одноголосне рішення для зміни норм щодо інституцій
їхньої спільної власності, не підлаштовуються так швидко, як ті села,
які покладаються на неконсенсусні правила зміни їхніх процедур.
Села Хірано, Нагаїке та Яманока в Японії
У Японії обширні общинні землі існували і регулювалися місцеви-
ми сільськими інституціями протягом століть. У своєму важливому до-
слідженні традиційних общинних земель в Японії Маргарет А. МакКін
(Магдагеі А. МсКеап, 1986) так оцінює землі: близько 12 млн га лісів
і гірських некультивованих луків, які підтримувалися й управлялися
тисячами сільських поселень у період Токугава (1600 — 1867), і близько
З млн га — землі, якими так само управляють і сьогодні. Хоча в бага-
тьох селах останнім часом общинні землі продаються, здаються в орен-
ду або розподіляються, МакКін (1986, с. 534) вказує, що вона «...ще не
виявила прикладів общинних земель, які б постраждали від руйну-
вання навколишнього середовища за той час, поки вони залишалися
общинними» (МсКеап, 1982)3.
94
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
МакКін зробила як загальний огляд розвитку права власності в
Японії, так і конкретне дослідження норм, механізмів контролю і санк-
цій, які використовуються в трьох японських селах — Хірано, Нагаїке
та Яманока — для регулювання общинної власності. Природні умови в
селах, вивчених МакКін, на диво схожі з Тьорбелем. Села розташовані
на крутих горах, де вирізняється багато різних типів мікроклімату.
Селяни обробляють свої власні землі, вирощуючи рис і городні овочі,
а також розводять коней. З общинних земель в Японії отримується
багато видів цінної лісової продукції, включаючи деревину, солому для
покрівель і циновок, різні види кормів для худоби та засохлі дерева на
добрива, дрова і вугілля. Землі, що перебувають в общинному володін-
ні, відповідають вищенаведеним п’яти умовам, які, як вважає Неттінг,
сприяють їх перебуванню саме в общинній, а не в приватній влас-
ності.
Кожне село кдлись управлялося зборами, що мали повноваження
приймати рішення. Ці збори, як правило, складалися з голів усіх домо-
господарств. Особливості виборчих прав відрізнялися від одного села
до іншого. Ці права базувалися на праві землекористування, податко-
вих зобов'язаннях або праві власності на землю. У деяких селах майже
всі домашні господарства мали виборчі права і права на використання
общинного майна9. В інших селах ці права були значно вужчими
(МсКеап, 1986, р. 551; Тгоозі, 1985).
Право власності на необроблювані землі поблизу сіл передавалося
від імператорського двору в села через кілька проміжних етапів,
пов'язаних із земельними розпорядниками та місцевими самураями.
Національним кадастровим обстеженням, яке було проведене напри-
кінці XVI століття під час земельної реформи, було встановлено, що
«...місцевим селянам, які обробляли землі, належала більшість прав,
які ми сьогодні вважаємо „правом власності"» (МсКеап, 1986, р. 537).
Раніше власники великих маєтків наймали агентів у різних селах та
уповноважували їх регулювати доступ до необроблюваних земель.
Коли села утвердили свої права на ці землі, було проведено чіткий роз-
поділ, які землі приватні, а які — общинні. Вони вважали, що общинни-
ми землями слід управляти так, щоб вони служили довгостроковим ін-
тересам селян, чий добробут залежав від цих земель.
95
Е. Остром. Керування спільним
У традиційних японських селах найменшою одиницею обліку бу-
ла окрема сім'я, але киті, що складалися з кількох домогосподарств,
теж часто використовувалися як одиниця бухгалтерського обліку та
розподілу юнітів, пов'язаних з общинним майном. Кожне село склада-
лося з ретельно зареєстрованої певної кількості домогосподарств.
Домогосподарства не могли розділятися на кілька домогосподарств, не
маючи дозволу від села. Права доступу до общинної землі надавалися
тільки домогосподарствам, а не окремим особам. Отже, домогоспо-
дарства з багатьма членами мали не переваги, а навпаки — значні
труднощі з доступом до общинного майна. Зростання чисельності
населення було вкрай низьким (0,025 % у період 1721 — 1846), а отже,
стосунки власності в селах були стабільними (МсКеап, 1986, р. 552).
На додаток до розмежування правового статусу всіх земель, сіль-
ські збори розробляли детальні правила, які визначали, скільки про-
дукції від спільного майна може присвоїти кожне домогосподарство і
за яких умов. Ці правила, так само, як і в Швейцарії, були розроблені
спеціально для конкретних умов, зокрема для економічної ролі, яку
різні продукти лісу відігравали в місцевій економіці, а також для зве-
дення до мінімуму витрат на проведення моніторингу трудових вне-
сків, присвоєння ресурсних юнітів і дотримання норм. Староста села
зазвичай відповідав за визначення дати, коли можна починати при-
своєння певного продукту. Для рослин, яких було достатньо, дата оби-
ралася просто: з урахуванням того, щоб рослини дозріли і могли роз-
множуватися самостійно. Кількість зібраного не обмежувалася. Для
дефіцитних продуктів застосовувалися різні правила збирання. Наве-
демо як приклад правила розподілу зимового корму для худоби із за-
критого резерву в одному з сіл:
...для кожного киті призначається зона відповідно до щорічної ротацій-
ної схеми, і кожне домогосподарство надсилає одного і тільки одного
дорослого. У призначений день кожен представник прибуває у призна-
чену для його киті зону для заготівлі корму на зиму і чекає сигналу хра-
мового дзвона як сигналу до початку робіт. Оскільки трава скошується
великими серпами і було б небезпечно, аби люди, розосереджені нерів-
номірно навколо зони киті, розмахували серпами на всі боки, то люди
кожної киті вишиковувалися разом на одному кінці своєї зони і
прямували до іншого кінця, рухаючись нога в ногу, як велика сільсько-
96
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
господарська команда. Трава залишалася сохнути... а потім по два пред-
ставники від кожного домогосподарства приходили на общинне поле
перев'язувати траву на рівні снопи. Сіно для кожного киті групувалося
разом, а потім ділилося на частки за кількістю до м о господарств. Кожне
домогосподарство згодом отримувало свою частку за допомогою ло-
тереї.
(МсКеап, 1986, р. 556-557)
Селяни повинні були виконувати колективні роботи для зміцнення
і підтримки прибутковості общинного майна, наприклад щорічне
спалювання або вибіркову рубку деревини чи соломи. Кожне домо-
господарство брало на себе зобов’язання виконувати свою частку цих
робіт:
Існували правила у письмовому вигляді про обов'язок кожного домогос-
подарства робити частку колективної праці для підтримки общинного
майна — проведення щорічних випалювань (що полягає у завчасній
прорубці 9-футових просік, уважному стеженні за полум'ям, протипо-
жежних заходах, якщо вогонь виходить з просіки), звітування про виру-
бане або вибіркова рубка деревини чи соломи. Велися підрахунки тру-
дового внеску кожного, щоб переконатися, що жодне домогосподарство
не ухилялося непомітно від своїх обов'язків. Тільки хвороба, сімейна
трагедія або відсутність працездатних дорослих, чия праця могла бути
задіяна для виконання звичайних господарських обов'язків, визнава-
лися поважними причинами для неучасті в колективній праці... Але
якщо поважної причини не було, застосовувалося передбачене прави-
лами покарання.
(МсКеап, 1986, р. 559)
Кожне село також розробило свої власні системи моніторингу та
санкцій. Враховуючи, що гірські території зазвичай були закритими,
за винятком визначених періодів, кожен, хто був спійманий на общин-
них територіях в інший час, очевидно, був порушником. Більшість сіл
наймали «детективів», які в пошуках порушників щодня патрулювали
общинні території верхи на конях групами по двоє. У деяких селах ця
робота вважалася «...однією з найпрестижніших і найвідповідаль-
ніших для молодої людини» (МсКеап, 1986, р. 561), В інших селах усі
повноправні чоловіки займалися цією роботою на постійній основі в
порядку ротації. В одному з сіл, в якому не наймали офіційних
97
Е. Остром. Керування спільним
детективів, покладалися на «громадянський арешт», і будь-хто був
уповноважений повідомляти про порушення.
Письмові кодекси для кожного села визначали прогресивну шкалу
санкцій за різні порушення норм для захисту общинного надбання, за-
лежно від попередньої поведінки порушника. З випадком порушення
розбирався сам детектив — спокійно і просто. «Вважалося цілком при-
йнятним для детектива вимагати з порушників гроші та саке і викорис-
товувати їх на власний розсуд» (МсКеап, 1986, р. 561). На додаток до
штрафів, що виплачувалися детективам, порушники позбавлялися
свого контрабандного здобутку, устаткування і коней. Село залишало
собі незаконно зібраний урожай. Правопорушнику доводилося плати-
ти штраф селу, щоб повернути своє устаткування і коней. Штрафи
варіювалися від дуже низьких до дуже високих, залежно від сер-
йозності злочину та готовності винуватця адекватно і швидко заглади-
ти провину. Найбільш серйозні санкції, які передбачалися та інколи
застосовувалися, включали повний остракізм або й вигнання з села.
Хоча рівень дотримання правил був досить високий, порушення,
безумовно, траплялися. МакКін повідомляє про кілька типів порушень.
Однією з причин було нетерпіння з очікуванням дня відкриття гір.
Безпосередньо перед офіційним відкриттям общинних територій для
заготівлі певної рослини детективи очікували — і виявляли — вищий
рівень порушень і могли добре запастися саке.
Другою причиною порушення правил була щира незгода з приводу
прийняття управлінських рішень старостою села. МакКін ілюструє
цей тип порушення так:
Один колишній детектив Хірано, тепер шанований староста, розповів,
як він одного дня патрулював закриті общинні території і наткнувся не
на одного або двох — на ЗО зловмисників, серед яких були голови про-
відних сімей. Ще не настав день відкриття гір, але всі вони вдерлися на
общинні землі, аби вирізати певний тип шестів, з яких робляться під-
порки для городини на особистих присадибних ділянках. Якщо б вони
не змогли нарізати цих шестів досить швидко, то всі їхні рослини за-
гинули б, і вони вважали, що староста села помилився у визначенні
дня відкриття, бо призначив його пізніше, ніж було потрібно для цих
культур.
(МсКеап, 1986, р. 565)
98
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
У цьому випадку штрафи таки було накладено, але вони були спла-
чені у вигляді пожертви на потреби сільської школи, а не у вигляді
саке, як зазвичай. За висновком МакКін, довгостроковий успіх цих
локально створених систем правових норм свідчить про те, «...що не
є необхідним привносити ззовні норми для регулювання общинного
надбання» (МсКеап, 1986, р. 571).
ІРИГАЦІЙНІ ІНСТИТУЦІЇ НСЕКТА
29 травня 1435 року, приблизно за 50 років до того, як мешканці
Тьорбеля підписали свій офіційний статут, 84 водокористувачі, що от-
римували воду з каналів Беначер (Вепасіїег) і Файтанар (Раііапаг) у
Валенсії, зібралися в монастирі Св. Франциска, щоб розробити і за-
твердити формальні норми. Ці норми визначали, хто має право брати
воду з каналів, як вода буде розподілятися в хороші роки, а як — у по-
гані, як розподілятимуться витрати на технічне обслуговування, яких
посадових осіб обиратимуть і як саме, які штрафи будуть стягуватися з
будь-кого, хто порушуватиме ці норми. Самі канали, як і багато інших
каналів у регіоні, було побудовано ще раніше. Чимало норм, що сто-
сувалися розподілу води для зрошення, вже добре зарекомендували
себе у звичаєвій практиці. Валенсія була відвойована у мусульман у
1238 році — за два століття до засідання іригаторів Беначера і Файта-
нара. Деякі з цих норм, що використовувалися в середньовіччі та вико-
ристовуються і в сучасній практиці, були розроблені ще до реконкіс-
ти10. Отже, принаймні 550 років (ймовірно, навіть майже 1000 років)
фермери зустрічалися з іншими фермерами, спільно з якими користу-
валися каналами, розробляли і переглядали норми, які вони викорис-
товують, обирали посадових осіб, визначали штрафи та внески.
Враховуючи обмежену кількість опадів у цьому напівпустельному
регіоні та суттєві варіації кількості опадів з року в рік, високорозвине-
не сільське господарство без іригації тут було б неможливим. Води в
цьому регіоні ніколи не було достатньо, навіть після того, як побудува-
ли основні канали. З огляду на високі ставки, конфлікти через воду зав-
жди були нормою повсякденного життя, виникаючи час від часу між
іригаторами, між іригаторами та їхніми посадовими особами, а також
99
Е, Остром. Керування спільним
Мал. 3.1. Розташування іспанських киегіаз
100
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
між групами водокористувачів, які проживають нижче за течією, та їх-
німи сусідами вище за течією. Незважаючи на такий високий конфлікт-
ний потенціал і його реалізацію час від часу на практиці, інституції,
розроблені багато століть тому для врегулювання використання води
з цих каналів, виявилися достатніми для вирішення конфліктів, перед-
бачуваного розподілу води і забезпечення стабільності у регіоні, який
зазвичай не асоціюється з високим рівнем стабільності. Маас і Андер-
сон (Маазз апсі Апсіегзоп, 1986) доклали багато зусиль для вивчення
інституцій, що використовуються в киегіаз Валенсії, Мурсії, Оріуели
та Аліканте (Уаіепсіа, Мигсіа, ОгіЬиеІа, Аіісапіе). Глік (Сііск, 1970) дає
нам авторитетне джерело для вивчення киегіа Валенсії у середні віки.
Валенсія
Недалеко від міста Валенсії води річки Турія розподілені на вісім
основних каналів, які обслуговують киегіа площею 16 тисяч га. Ферми
у Валенсії завжди були малі, але вони почали сильно дробитися протя-
гом минулого століття. Площа понад 80 % ферм — менше 1 га, а площа
лише декількох перевищує 5 га (Маазз апсі Агиіегзоп, 1986, р. 11). Біль-
шість зим безморозні, а влітку — спекотно та сонячно. Фермери мо-
жуть зібрати два або три врожаї на рік і переважно зосереджуються на
картоплі, ріпчастій цибулі і широкому розмаїтті овочевих культур. Ко-
жен фермер вільний у виборі сільськогосподарської культури.
Враховуючи низький рівень опадів власне у Валенсії, екстенсивне
сільське господарство в цьому регіоні було б неможливим без ефек-
тивного використання річки Турія. Варіації у кількості води в цій річці
історично були досить високими. За роками з низькою кількістю води
йшли роки великих повеней. До кінця минулого століття на річці Турія
для обслуговування киегіа Валенсії не було побудовано жодної
дамби. Так було до 1951 року, коли добудували дамбу «Генералісімо»
(«Сепегаїізішо») ємністю 228 мільйонів кубічних метрів, що дозволило
регулювати екстремальні коливання кількості води в річці. У регіоні на
додачу до води, яку забезпечувала річка, були розроблені деякі ґрун-
тові води, але це ніколи не було основним фактором постачання води
для зрошення.
101
Е. Остром. Керування спільним
У Валенсії право на воду спадкується разом із землею. Землі, які
зрошувалися ще перед реконкістою, визначаються як зрошувальні
(гедасііи), а решта земель в цих киегіав — як сухі землі (веса)". Деякі
землі мають право на воду лише в періоди достатку (ехігетаїев). Основ-
ний принцип розподілу води у Валенсії — кожна земельна ділянка
гедасііи має право на таку кількість води з каналу, яка пропорційна її
розміру.
У Валенсії іригатори з семи основних каналів організовані в авто-
номні зрошувальні громади, чий синдік12, або глава виконавчої влади,
два рази на тиждень бере участь у трибуналах. Трибунал де лас Агуас
представляє собою «водний суд», який протягом століть зустрічається
вранці у четвер біля Апостольських дверей Кафедрального собору
Валенсії. Багато ісламських рис у його традиції змушують учених
стверджувати, що суд еволюціонував у період ісламського правлін-
ня13. Його засідання відбуваються без адвокатів, але з великою кількіс-
тю глядачів. Головуючий опитує тих, хто бере участь у суперечці, і тих,
хто може надати додаткову інформацію, а також членів суду, за винят-
ком синдіка того каналу, про який ідеться, і суд негайно приймає рі-
шення щодо фактичних обставин справи, спираючись на норми конк-
ретного каналу. Штрафи і збитки також оцінюються відповідно до
норм конкретного каналу. Протокол не ведеться, але остаточні рішен-
ня суду реєструються. Після судового засідання синдіки можуть скли-
кати також і другий трибунал, який виступає як координаційний комі-
тет, що охоплює всі сім каналів, щоб визначити, коли розпочинати
операційні процедури, пов’язані з сезонним низьким рівнем води, або
для обговорення інших міжканальних проблем.
Фермери (кегеіегв), які володіють землями з правом на отримання
води з кожного з цих 7 каналів, збираються кожні два або три роки та
обирають синдіка й інших посадових осіб свого каналу. Крім роботи в
обох трибуналах, синдік також є виконавчим розпорядником окремо-
го іригаційного вузла. У його обов’язки входить виконання основних
норм свого підрозділу. Він має право здійснювати авторитарний фі-
зичний розподіл води в порядку щоденного адміністрування, стягу-
вати штрафи, а також визначати порядок і терміни постачання води в
періоди гострої нестачі (залежно від щотижневих рішень Трибуналу
102
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
де лас Агуас). Синдіку повинна належати земля, яка обслуговується з
каналу. Синдік зазвичай має невеликий штат «канальних райдерів» та
охоронців, яких він призначає, щоб вони допомагали йому виконувати
свої обов’язки14.
У середні віки кегеіегз також обирали двох або більше інспекторів
(уеесіогз), які були представниками спільноти іригаторів і консультува-
ли синдіка з питань щоденної експлуатації каналу, надавали фізичну
допомогу, якщо виникали конфлікти між фермерами або між синдіком
та фермерами. У сучасні часи кегеіегз обирають виконавчий комітет
Ципіа (іедоЬіето) для проведення консультацій з синдіком у період між
дво-трирічними зборами. Виконавчий комітет складається з делегатів
від усіх основних територій обслуговування каналу. Рішення про те,
коли закривати канали для щорічного технічного обслуговування і як
буде організовано ремонтні роботи, також приймають члени цього ко-
мітету іригаторів.
Основні правила розподілу води залежать від рішень, прийнятих
посадовими особами спільноти іригаторів з урахуванням трьох при-
родних факторів: достатку, сезонного низького рівня води і надзви-
чайної засухи. У роки достатку (що трапляється рідко) фермерам доз-
воляється брати стільки води, скільки їм потрібно, якщо є вода в каналі,
який обслуговує їхню землю.
Найчастіше канали працюють за сезонного низького рівня води.
Тоді вода розподіляється серед конкретних фермерів через комплекс-
ну гідравлічну систему, яка діє на основі правил. Кожен розподільчий
канал займає позицію в ротаційній схемі відносно інших розподільчих
каналів15. Кожна ферма на розподільчому каналі отримує воду в поряд-
ку ротації, починаючи з «голови» каналу і закінчуючи «хвостом»:
У ті дні, коли вода заходить до відгалужень каналу... ті фермери, які хо-
чуть її взяти, можуть зробити це в порядку черги (рог Іигпо), як правило,
від «голови» до «хвоста» каналу. Коли фермер відкриває свої ворота, він
бере собі стільки води, скільки йому потрібно, без будь-яких обмежень
у часі; він визначає свої власні потреби, головним чином з точки зору
потреб у воді тих рослин, які він обрав для посадки. Єдиним обмежен-
ням є те, що він не має права марнувати воду. Якщо фермер не відкри-
ває свої ворота, коли туди надходить вода, то він пропускає свою чергу і
повинен чекати повернення води на його ферму до наступної ротації.
103
Е. Остром. Керування спільним
Коли відгалуження беруть участь у ротації, але не всі користувачі, які
хочуть узяти воду в певний момент часу, можуть її отримати до того, як
ротаційна черга перейде до іншого відгалуження, то розподіл почи-
нається з того місця, де був раніше припинений.
(Маа§8 апсі Апсіегзоп, 1986, р. 28)
Основними елементами системи іито є:
1) порядок, в якому іригатори отримують воду, фіксований;
2) кожен фермер може вирішувати сам, скільки води взяти, за умо-
ви, що він не марнує воду.
Отже, жоден іригатор не може точно сказати, коли настане його
черга, тому що це залежить від об'єму води в каналі та кількості, яку
потребують ті, хто бере воду перед ним. Водночас кожен іригатор знає,
що він може взяти стільки води, скільки потрібно, — коли до нього дій-
де черга.
У періоди надзвичайної засухи ці процедури модифікуються так,
що ферми, рослини на яких мають більшу потребу у воді, отримують
пріоритет перед тими, хто потребує менше води. На початку періоду
засухи від фермерів очікується, що вони братимуть воду лише у випад-
ку реальної потреби, аби скоротити чергу для тих, чиї потреби у доро-
гоцінній воді більш нагальні. Протягом періоду засухи синдік та його
представники беруть на себе все більше і більше відповідальності за
визначення тих фермерів, які отримуватимуть воду, з огляду на стан
рослин і потреби інших. В останні роки процедури, які застосовуються
в періоди сильної засухи, вимагаються все рідше у зв'язку з підвищен-
ням регуляторної здатності дамби «Генералісімо». Але навіть і за таких
умов використовується встановлена процедура для зміни режимів во-
дорозподілу, коли змінюються природні умови.
Рівень моніторингу, який застосовується в ііиегіаз, дуже високий.
У таких природних умовах нестачі води та ризиків виникає багато
спокус узяти воду поза чергою або отримати її незаконно якось по-ін-
шому. Коли настає черга фермера брати воду, він зацікавлений у тому,
щоб перебувати неподалік, на своїх полях поблизу каналу, аби відкри-
ти ворота, коли прибуде вода; якщо він не буде напоготові, то пропус-
тить свою чергу, і йому доведеться чекати наступного разу. Очікуючи,
фермер може спостерігати, що робиться попереду нього, а також як
104
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Синдіки
Канальні рейдери <
> Іригатори
Виконавчий
комітет
Мал. 3.2. Форми моніторингу та звітності
між ключовими учасниками киегіа Валенсії
працюють «канальні райдери», роботу яких він оплачує. «Канальні
райдери» регулярно патрулюють канали. Контролює їх синдік. Якщо
розподіл водних ресурсів не здійснюватиметься справедливо та від-
повідно до правил фермерів, вони можуть втратити повагу і роботу.
Претензії до дій синдіка, «канального райдера» або іншого іригатора
можна висловлювати щотижня на Трибуналі де лас Агуас, у присут-
ності багатьох інших фермерів, які з цікавістю спостерігають за конф-
ронтацією. Відносини щодо взаємного моніторингу у Валенсії показані
на малюнку 3.2. З огляду на те, що всі спостерігають один за одним,
є значний потенціал для насильства серед іригаторів, а також між іри-
гаторами та їхніми агентами. У середні віки норми, пов’язані з честю,
ймовірно, посилювали конфліктний потенціал, і кегеіегв «були готові
битися щомиті, якщо вони вважали, що їхнім правам на воду хоч щось
загрожувало» (СПск, 1970, р. 70). Та реальне насильство ніколи не дося-
гало рівня потенційного.
Збереглися книги реєстрації штрафів за 1443 і 1486 роки майже
аналогічно побудованого киегіа Кастельйон. Деякі їх деталі відтворив
Глік. Вони дають уявлення про види виявлених правопорушень, висо-
кий рівень здійснюваного моніторингу, а також про низький рівень
фактичних штрафів у минулому16. У 1443 році було нараховано
441 штраф, а в 1486 році — 499 штрафів (СПск, 1970, р. 54). Схожість
видів правопорушень та кількості штрафів, хоча різниця в часі понад
40 років, свідчить про стабільність системи. Стражники нараховували
штрафи більше одного за день17. Приблизно дві третини покарань
105
Е. Остром. Керування спільним
були ініційовані стражниками, а решта — фермерами. Сорок два від-
сотки виявлених порушень явно мотивувалися бажанням фермерів
незаконно отримати воду (взяття забороненої води, крадіжка води, не-
законне встановлення або усунення перешкод для води, взяття води за
допомогою сили, іригація без правових підстав). Решта порушень
пов’язані з діями, які заподіювали шкоду іншим особам (затоплення
дороги або поля під паром, марнотратство води), і також були заборо-
нені громадою. Фермери несли публічну відповідальність за допущені
ними помилки, які зашкодили іншим особам. Дві третини з оштрафо-
ваних протягом року припустилися «одноразового» порушення і не
згадуються знову в «штрафній» книзі. З «рецидивістів» 41 % були ошт-
рафовані за 2 порушення; 25 % — за 3; 15 % — за 4; 8 % — за 5; 12 % —
більш ніж за 5 (СНск, 1970, р. 59).
Даних, щоб оцінити ступінь дотримуваності правил у Кастельйоні,
достатньо. У XV ст. там існувало близько 1000 ферм (Т. Ф. Глік, особис-
те спілкування). Якщо ротація системи займає близько 2 тижнів, то ко-
жен з 1000 іригаторів мав можливість протягом року 25 разів узяти
воду незаконно (підрахунки приблизні). Отже, з приблизно 25 000
можливостей лише в 200 зареєстровано випадки незаконного взяття
води. Це дає фіксований рівень порушення — 0,008. Очевидно, страж-
ники виявляли не всі порушення. Кількість порушень могла бути у два,
три або навіть чотири рази більшою за виявлені показники, але це все
одно дуже хороший показник дотримуваності правил18.
Хоча рівень дотримуваності правил був високим, та все ж приблиз-
но одній третині ііегеіегз доводилося хоча б раз зустрічатися зі страж-
ником протягом року19. Отже, інформація про інтенсивний моніторинг
регулярно передавалася іригаторам. У нас немає докладної сучасної
картини щодо виконуваності правил, але кількість задіяних «каналь-
них райдерів» і необхідність проведення щотижневих засідань суду
натякає на те, що високий рівень примусу повинен послабити вічну
спокусу красти воду, а також на потенціал для міжфермерських конф-
ліктів і насильства. Стабільність цієї системи була досягнута, незважа-
ючи на особисті спокуси обманювати та агресивно поводитися.
«Штрафні» книги також показують, що, хоча синдік отримував дві
третини штрафу (ще третину забирав обвинувач) і затверджені розмі-
106
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
ри штрафів були високі, фактично нараховані штрафи «були дуже
низькими (у більшості випадків — якісь копійки), а також варіюва-
лися залежно від тяжкості злочину, від загальних економічних умов
і, ймовірно, від платоспроможності порушника» (СИск, 1970, р. 56). Глік
вважає, що це надавало деякої гнучкості відносно жорстким системам
ротації. Час від часу витрати фермера у випадку очікування своєї
черги на отримання води були надзвичайно високими, на відміну від
витрат у разі крадіжки води, доступної в каналі. Оскільки фактично
нараховані штрафи трималися на відносно низькому рівні, стражники
не ворогували з фермерами, які в цілому дотримувалися правил. Фер-
мер міг постраждати від приниження, якщо обман було виявлено, але
не від надмірних штрафів. Накладення суворого покарання на того,
хто зазвичай дотримується правил, але однократно порушив їх через
безвихідь, може породжувати значні суперечності й образи (ОИуєг,
1980).
Лише зрідка фермери чіплялися один до одного. Глік відзначає
одну «особливо вередливу особу», яка протягом 1486 року 5 разів зви-
нувачувала інших у крадіжці, а сама була звинувачена 13 разів; 10 з
18 випадків були конфліктами між членами двох сімей. Але такі випад-
ки вкрай рідкісні в архівних даних; відсутністю хронічних конфліктів
між фермерами, на думку Гліка, слід завдячувати «...як ефективності
системи розподілу, так і пильності стражників» (СИск, 1970, р. 64)2().
Мурсія та Оріуела
Річка Сегура тече з заходу на схід до Середземного моря спершу
через Ііиегіа Мурсії, а потім — через Ниегіа Оріуели. З 13 300 госпо-
дарств у зоні обслуговування Ииегіа Мурсії, 83 % — розміром менше
1 га. Із 4888 господарств киегіа Оріуели — 64 % менше 1 га, а 86 % —
менше 5 га. Як і у Валенсії, права на воду в Мурсії та Оріуелі прив’язані
до землі. Землі гедасііи та зеса були визначені давно і залишалися таки-
ми протягом століть. Кількість опадів у ііиегіаз Мурсії та Оріуели в
середньому значно менша, ніж у Валенсії, і більш мінлива. Фізичні
особливості місцевості в Мурсії та Оріуелі більш різноманітні, ніж у
Валенсії, тому місцеві процедури приділяють набагато більше уваги
проблемам поливу високогірних і низинних земель з цього каналу.
107
Е. Остром. Керування спільним
Кожному фермеру надається іапсіа, тобто певний період часу, про-
тягом якого він може брати воду. Відповідно, кожен фермер точно
знає, коли і як довго він отримуватиме воду, але він не знає точно,
скільки води буде доступно йому за цей час. Процедура іапсіа має ряд
переваг порівняно з процедурою іито, яка використовується у Ва-
ленсії. Кожен фермер може планувати свою діяльність з більшою виз-
наченістю щодо того, коли він братиме воду. Кожен більш вмотивова-
ний економити воду на своїй землі, тому що він мусить приймати
рішення про те, як з урахуванням часових обмежень розподілити
воду по полях. Водночас процедура іапсіа доволі жорстка, особливо для
господарств, які продаються і купуються, розподіляються чи
об’єднуються.
Посадові особи громади іригаторів консультуються з міськими
чиновниками та відповідають за подовження дії регулярної процедури
іапсіа за недостатньої кількості води. Якщо рівень води надзвичайно
низький, посадові особи кожної громади складають новий розклад для
кожної ротації — приблизно раз на два тижні — із зазначенням того,
які поля матимуть пріоритет, і графіки й спеціальні правила, яких слід
дотримуватися у наступній ротації.
У Мурен приблизно ЗО громад іригаторів, в Оріуелі — 10 і ще де-
кілька, які беруть воду з каналів трохи нижче Оріуели. В обох киегіаз
громади наймають охоронців, які найчастіше є вихідцями з тих ділянок
каналу, де вони працюють, і висуваються фермерами цих ділянок.
Охоронці патрулюють канал і повідомляють про будь-які порушення
правил, які вони побачили, є свідками, якщо один фермер звинува-
чує іншого в порушенні, або самі звинувачують фермерів, а також
‘надають допомогу в розподілі водних ресурсів, часто відкривають і за-
кривають основний канал та перевіряють стан воріт основних від-
галужень.
(Маазз апсі Апсіегзоп, 1986, р. 80)
Іригаційні громади в межах обох киегіаз створили спільні організа-
ції киегіа. Синдіки громад каналів Мурсії проводять щорічні загальні
збори й обирають членів виконавчого комітету, а також затвер-
джують річний бюджет і податки. Синдіки каналів Оріуели зустріча-
ються на загальних зборах організацій своїх киегіа раз на три роки
108
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
обрання «водного» судді, його заступника й адвоката. «Водний»
суддя головує на всіх зборах в Оріуелі. Цей орган здійснює діяльність,
аналогічну до тієї, яка здійснюється в Мурен. Саме місто Оріуела прак-
тично не бере участі в іригаційних заходах.
Обидва киегіаз створили водні суди, в яких фермери можуть вису-
вати звинувачення один проти одного або посадовці — звинувачувати
фермерів у скоєнні порушень. Водний суд Мурсії, із вдалою назвою
«Рада хороших хлопців» (Соп5е]о сіє НотЬгез Виепоз), складається з
5 синдіків каналів і двох інспекторів. Оскільки в Мурсії ЗО організова-
них громад, імена всіх синдіків та інспекторів для всіх систем на почат-
ку кожного року розміщуються у двох чашах, і щомісяця жеребкуван-
ням обирається новий суд, щоб кожен канал був представлений на
засадах справедливості. Суд Мурсії збирається щочетверга вранці в
мерії і очолюється мером Мурсії (або його заступником), який голосує
тільки у разі рівного розподілу голосів. У Мурсії не лише той самий
день засідань, що й у Валенсії, але і ті самі загальні процедури: «усні,
відкриті, прості та дешеві» (Маазз апсі Апсіегзоп, 1986, р. 82).
В Оріуелі водний суд має тільки одного суддю, а процедури істотно
відрізняються від тих, які практикуються в Мурсії та Валенсії. Ті, хто
хоче висунути звинувачення проти інших, заявляють про це співробіт-
никові суду. Обвинуваченого викликають постати перед суддею про-
тягом декількох днів. Якщо обвинувачений визнає провину, вирок ви-
носиться негайно. В іншому разі суддя намагається укласти угоду,
взаємоприйнятну для зацікавлених осіб.
Аліканте
У той час як річки Сегура і Турія несуть велику кількість води, зок-
рема й з гірських хребтів, де опади взимку зберігаються у вигляді снігу
і вивільняються пізніше, річка Моннегре, яка обслуговує Аліканте,
бере початок на березі моря та зрошує тільки невелику територію. Ще
більший дефіцит води в цій киегіа (навіть порівняно з Валенсією і
Мурсією — Оріуелою, які й самі не можуть похвалитися надлишком
води) наклав свій відбиток на стратегії, прийняті іригаторами в Алі-
канте. Основні права на водні ресурси тут ближчі до Мурсії, ніж до Ва-
ленсії. Усі права на воду діють певний період часу. Спочатку цей часо-
109
Е. Остром. Керування спільним
вий розподіл був прив’язаний до прав власності на землю. Незабаром
після того, як Аліканте було звільнено від мусульман, права на воду, які
діють певний період часу, відокремили від прав власності на землю,
і ринок цих прав існував окремо від рйнку землі. У 1594 році фермери
Аліканте виступили з ініціативою побудувати дамбу Тібі, що призвело
до активнішої участі національних і регіонаї^ьних органів влади в уп-
равлінні іригацією в Аліканте, ніж у Валенсії та Мурсії — Оріуелі. Міс-
цеві іригатори знайшли також інші джерела води, що зумовило суттєву
кількість контрактів з великими приватними водопостачальними ком-
паніями.
3700 гектарів землі цієї ііиегіа розподілені між 2400 господарства-
ми, 63 % з яких менше 1 га, а 93 % — менше 5 га (Маазз апсі Апсіегвоп,
1986, р. 101). Фермери Аліканте використовують змішану стратегію
вирощування зерна й овочів у міжряддях фруктових і горіхових дерев.
До будівництва дамби Тібі багато власників землі продали свої права
на воду іншим або регулярно здавали їх в оренду. Тож певна кількість
прав на воду існувала до будівництва дамби, і ці права були в цивільно-
му обороті незалежно від операцій із земельними ресурсами. Завдяки
дамбі Тібі з'явилося вдвічі більше корисної води для зрошення, ніж
було до її побудови. Права на «нову воду», створену дамбою Тібі, були
передані власникам тих земель у Іиіегіа, на чиї внески будувалася
дамба21. Права на другу половину водопостачання — «стару воду» —
отримали ті, хто вже мав права до будівництва дамби. Були прийняті
нові правила, згідно з якими права на «нову воду» могли бути продані
або здані в оренду тільки тим, хто володів землею з правом на отриман-
ня «нової води». Отже, права на водні ресурси не могли бути продані
особам, чиї землі лежали поза межами цієї іиіегіа. Хоча права на «нову
воду» були спочатку прив'язані до землі, та незабаром вони інколи по-
чали здаватися «в оренду» селянами, які не потребували всієї належної
їм води в певний період часу.
До повної ротації води по каналах громади іригаторів синдікат оп-
рилюднює інформацію про терміни проведення наступної ротації та
строки, в які буде оголошено про «водні сертифікати». Власники нових
і старих прав на воду отримують сертифікати еквівалентно до їхніх за-
реєстрованих прав на воду номіналом від однієї години до 20 секунд.
110
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Усі сертифікати на воду Тібі вільно конвертовані. Фермери, які мають
права на «нову воду», а отже, землі в киегіа, рідко володіють сертифі-
катами на достатню кількість води для зрошення сільськогоспо-
дарських культур. Вони можуть купити сертифікат трьома способами:
на неофіційному ринку серед власників прав, який відбувається в неді-
лю зранку; на офіційному аукціоні; у базарний день, коли фермери
збираються для торгівлі.
На офіційному аукціоні громада іригаторів продає близько 90 на-
лежних їй годин води — це права на воду, які були виділені іригатора-
ми в 1926 році для забезпечення регулярного доходу для діяльності
синдіків22.-Синдіки також продають будь-які надлишки сертифікатів,
які не були затребувані належними правовласниками протягом попе-
редньо визначеного періоду часу. Мінімальна кількість води, яка про-
понується на офіційному аукціоні, — це повна година, але сертифікат
є повністю ділимим. Громада іригаторів надає повну інформацію для
того, щоб фермери могли зробити свідомий вибір.
«Канальні райдери» присутні... і можуть повідомити фермерам, коли
вода досягне їхньої земельної ділянки. Організація розміщує на дошці
оголошень перед таверною поточний звіт про кількість води у водосхо-
вищі; повний облік усієї води, що була розподілена під час попередньої
ротації, у тому числі — імена іригаторів і кількість води, отриманої кож-
ним, а також повний облік усієї води, проданої на аукціоні в попередню
ротацію, зокрема — імена всіх переможців аукціону, кількість годин,
куплених кожним з них, і ціну покупки.
(Маазз апсі Апсіегзоп, 1986, р. 116)
Фермер, який хоче зрошувати власну землю протягом певної рота-
ції, повідомляє «канального райдера», котрий відкриває і закриває від-
повідні контрольні ворота, скільки свого «водного часу» він бажає ви-
користати. «Канальний райдер», у свою чергу, повідомляє фермера,
коли приблизно буде доступна вода. Фермер повинен заплатити «ка-
нальному райдеру» під час подачі води, але на практиці дозволяється
триденна відстрочка після завершення ротації. До цього часу повинні
бути здані всі звіти «канальних райдерів» про подачу води та еквіва-
лентні сертифікати. Отже, фермери купують сертифікати не тільки на
майбутні поставки води; ці сертифікати також охоплюють усю воду,
111
Е. Остром. Керування спільним
яку вони використовували під час поточної ротації. Ціни на воду підви-
щуються під кінець ротації, порівняно з її початком23. Також ціна варію-
ється залежно від кількості доступної води. У роки рясних опадів фер-
мерам потрібно менше води для зрошення, і ціна на воду Тібі падає. Під
час сильної посухи, коли може взагалі не бути води для продажу, аук-
ціони не проводяться, поки вода знову не стане доступною. У періоди
сезонного низького рівня води вартість води може бути дуже високою
і стати джерелом значних конфліктів між власниками старих і нових
прав на воду. Фермери Аліканте також можуть придбати воду з декіль-
кох інших джерел24.
Організація громади іригаторів в Аліканте істотно відрізняється
від громад у Ііиегіав, які обговорювалися раніше. По-перше, для всієї
Ііиегіа є лише одна громада іригаторів. По-друге, щоб мати право
голосу на загальних зборах громади, фермер повинен володіти 1,8 га
землі; аби голосувати на виборах виконавчого органу — 1,2 га землі,
щоб працювати у виконавчому органі — 3,6 га землі (Маавв агкі
Апсіегзоп, 1986, р. 117). Оскільки фермер повинен мати мінімум землі
для участі у голосуванні, голоси тих фермерів, у яких більше землі, не
впливають на відображення відмінностей у розмірах землеволодіння.
Виконавчий орган складається з 12 представників (зіпсіісов), які
працюють чотири роки кожен (кожен другий рік відбувається ротація
половини складу). Одного із членів цього органу обирають його
керівником.
Загальні збори збираються щороку для затвердження бюджету й
податків і вирішують питання, винесені на розгляд виконавчим орга-
ном. Для розв’язування проблем між щорічними зборами можуть бути
скликані спеціальні засідання. І виконавчий орган, і загальні збори в
Аліканте надзвичайно активні у своїх спробах знайти нові джерела
води та розробити кращі типові контракти з приватними фірмами, що
використовують громадські канали для продажу води в ііиегіа. Регу-
лярні витрати громади оцінюють власники всіх прав на воду. На рік
визначаються три ротації, протягом яких мають бути зібрані регулярні
внески, і правовласник зобов'язаний сплатити їх тоді, коли робить за-
пит щодо сертифіката. Надзвичайні витрати, які інколи бувають доволі
високими, оцінюються у тому самому порядку, крім витрат, що вини-
кають унаслідок особливих обставин під час ротації протягом року.
112
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Виконавчий орган наймає відповідального секретаря, а також усіх
тих, хто працює в контролюючих структурах і доставляє воду безпо-
середньо до фермерів. «Канальні райдери» відкривають і закривають
усі сільськогосподарські ворота в Аліканте. Фермери у Валенсії та
Мурсії—Оріуелі роблять це самі. «Канальні райдери» Аліканте, однак,
проявляють менше самостійності у визначенні, хто отримує воду і
коли. На одного зі службовців покладаються обов'язки обліку води,
яка витікає з регулюючих басейнів, поки не досягне «канального рай-
дера» — з того моменту він відповідає за всю воду у своїй зоні.
В Аліканте національні органи влади більше контролюють питання
зрошення, ніж в інших Ішегіаз. На велику структуру, наприклад, дамбу
Тібі, може бути накладено арешт, вона може бути використана як дже-
рело податкових платежів. Хоча Феліпе II не намагався здійснювати
контроль над Тібі, коли її побудували, але в 1739 році дамба стала ко-
ролівською власністю на ціле століття. Коли в 1840 році контроль над
дамбою та відповідальність за розподіл її води повернули Аліканте,
фермери не могли повернути собі право на вибір синдіків ще наступні
25 років. Громадянська війна в Іспанії також перервала контроль, здій-
снюваний фермерами через іригаційних синдіків. Так було до 1950 ро-
ку, коли фермери знову почали обирати своїх посадових осіб.
Слід зазначити, що така свобода для розробки і зміни своїх інсти-
туцій, якою успішно користуються іригатори Східної Іспанії, не була
типовою для кастильської частини Іспанії, чиї значно централізо-
ваніші інституції справили основний вплив на еволюцію іспанських
національних інституцій25. До кінця XIII століття кортеси (согіез)
Королівства Арагон (приблизно охоплювало територію Валенсії,
Арагона і Каталонії) «вже забезпечили повноваження з прийняття за-
конів і навіть обмежили законотворчу владу короля за певних умов»
(Уеііг, 1980, р. 34). Кортеси в Кастилії в той історичний період склика-
лися рідко. До того часу централізована монархія на основі кастильсь-
кої моделі домінувала в Іспанії та Латинській Америці, й автономність
Ііиегіаз уже добре вкорінилася. Незмінна готовність іригаторів у цих
регіонах обстоювати свої права свідчить про те, що вони мали більшу
автономію, ніж в інших частинах Іспанії. Можна припустити, що хід
історії Латинської Америки, можливо, був би суттєво іншим, якщо б
113
Е. Остром. Керування спільним
іспанська монархія була встановлена Фердинандом та Ізабеллою за
зразком Арагона, а не Кастилії26.
Маас і Андерсон зробили цікаве оцінювання порівняльної ефек-
тивності іспанських киегіав і кількох працюючих систем західної
частини Сполучених Штатів. Якщо виключити вартість води й ад-
міністративні витрати, пов'язані з управлінням і менеджментом ка-
налів, вони вважають, що система, яка склалася в Аліканте, дозволяє
фермерам найбільш ефективно використовувати інші фактори впли-
ву. Система, розроблена у Валенсії, є найменш ефективною з систем
Іспанії, а система Мурсії—Оріуели перебуває між ними. Усі системи
несуть вигоди для фермерів, яких вони обслуговують, і всі вони пока-
зали дивовижну здатність до виживання. У 1887 році історик з Мурсії
Діас Касу (Иіаг Саззои) дійшов висновку, що «демократичний і
представницький характер сільськогосподарської громади Мурсії про-
демонстрував чудову стабільність — протягом різних національних
політичних епох не виникло жодних серйозних перешкод для продов-
ження її функціонування» (Маавв апсі Апсіегвоп, 1986, р. 83). Зараз,
століттям пізніше, висновки Касу так само актуальні.
ІРИГАЦІЙНІ ГРОМАДИ 2АШЕКА НА ФІЛІППІНАХ
Найдавніші записи, в яких згадуються іригаційні громади в області
Посапоз з Ііосоз ТЧогіе на Філіппінах, залишені іспанським священиком
і датуються 1630 роком (Н. Ьетз, 1980, р. 153). Не було жодних серйоз-
них спроб дослідити, чи існували такі організації ще до іспанської ко-
лонізації, але цілком правомірно припустити, що сучасні гаїуегав є
сумішшю традицій, у тому числі й іспанських. Найбільше вражає
схожість між киегіа та хагуега в центральній ролі, відведеній дрібним
іригаційним громадам, які визначають свої власні правила, обирають
своїх посадових осіб, охороняють свої системи і підтримують свої ка-
нали. Внутрішня організація кожної хаіуега випливає з її власної іс-
торії, а отже, діючі правила істотно відрізняються (Кеезіпд, 1962).
У 1979 році в Ііосоз ТЧогІе було 686 комунальних систем зрошення (5іу,
1982, р. 25)27.
Хагуегав були створені як фермерами-землевласниками, які хотіли
провадити спільні іригаційні роботи, так і особами, котрі самоорга-
114
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
нізовувалися, аби придбати землю. Технології, що використовуються в
системах гагуега, відносно примітивні й трудомісткі. Велика кількість
діючих систем і кількість праці, вкладеної в них фермерами — як орен-
дарями, так і землевласниками, — свідчать, що технологічні знання
про те, як будувати дамби та виконувати інші роботи, широко розпов-
сюджені. З цими знаннями підприємливі фермери-орендарі змогли
об'єднуватися для побудови іригаційних систем на раніше не зрошу-
ваних землях в обмін на право обробляти певну частку нових зрошува-
них земель.
Цей тип контракту, який називається Ьіапд ії (іада, або «спільне ви-
користання землі», дозволяє землевласнику зберегти право власності.
Право користування, яке має місце в гаїдега, залежить від безперерв-
ної експлуатації зрошувальних систем. На момент формування асоціа-
ції кожному початковому учаснику хаіуега виділяється одна частка,
або аіаг. Отож загальна кількість аіагз чітко встановлена28. Частка дає
кожному члену один голос, право обробляти відповідну частку землі,
придбану гагуега, та визначає зобов'язання кожного члена щодо тру-
дових внесків і матеріальних витрат. Кожен держатель аіаг зобо-
в'язаний відпрацювати один день роботи протягом кожного робочого
сезону, оголошеного хагуега, а також надати свою частку матеріалів,
необхідних у період будівництва. Отже, ця система розроблена як спо-
сіб придбання довгострокового права користування землею та водою
для зрошення без попереднього накопичення грошових коштів.
Кожна гагуега влаштована по-різному, але всі ті, що створені на
підставі контрактів Ьіапд іі (іада, мають спільні риси. Територія ділить-
ся на три або більше великих сектори. Кожному фермеру надається
ділянка в кожному із секторів. Усі учасники опиняються в принципово
симетричній позиції один щодо одного. Вони не лише мають право об-
робляти рівну кількість землі, але й обробляють як ділянки землі в най-
більш вигідному місці в «голові» системи, так і ділянки у «хвості». У ті
роки, коли опадів недостатньо для зрошення всіх полів, тягар водного
дефіциту розподіляється швидко і справедливо — просто приймається
рішення не зрошувати «хвостову» частину земель.
Деякі ділянки відведені для громадських потреб. Кілька ділянок,
розташованих у «хвості» цієї системи, надаються посадовим особам
115
Е. Остром. Керування спільним
асоціації як оплата за їхні послуги. Ця система не тільки забезпечує по-
зитивну винагороду за надані послуги, але й стимулює тих, хто займає
керівні посади, намагатися забезпечити отримання води й у «хвості»
системи теж. Інші землі зберігаються для забезпечення доходів власне
гапіега. Див. роботи Коварда (Союагсі, 1979, 1985) для отримання де-
тального опису цієї системи.
Члени кожної гаїуега обирають таевіго як виконавчого директора,
секретаря, скарбника та кухаря29. У великих асоціаціях також оби-
рають майстрів і бригадирів для здійснення нагляду за будівництвом.
У таевіго складна робота: він має мотивувати окремих людей вклада-
ти багато годин фізично виснажливої праці в період надзвичайного
стану (коли структури водного контролю розмиваються), а також під
час профілактичних робіт. З огляду на виснажливі зусилля, необхідні
під час сезону мусонів або в дуже жарку погоду, це надзвичайно сер-
йозне завдання. Маевіго, звісно, спирається не лише на власну пере-
конливість. Існує багато реальних стимулів і санкцій, вбудованих у ці
системи через правила, які виробили самі члени гапіега.
Щоб проілюструвати завдання, які постають під час управління
цими системами, розглянемо одну з них (власне федерацію дев'яти
гапіегав) більш докладно на основі роботи Роберта Сія (КоЬегІ 5іу, 1982).
Федерація гапіегаз Бакарра-Вінтар (Васагга-Уіпіаг) створила і підтри-
мує 100-метрову дамбу, яка перегороджує річку Бакарра-Вінтар, що на
північно-західній частині острова Лусон приблизно за 500 км на північ
від Маніли. Непередбачувана та руйнівна річка Бакарра-Вінтар проті-
кає північно-східною частиною провінції. Щороку під час сезону дощів
ця річка руйнує дамби з бамбукових шестів, бананового листя, піску та
каменю, побудовані федерацією. Протягом декількох років дамба
може бути знищена три або чотири рази.
Історії дев'яти гапіегав як складових та самої федерації не дуже
добре збереглися. Відомо лише, що більшість з них були створені само-
стійно і намагалися побудувати й підтримувати свої власні дамби на
річці. Річка кілька разів за свою історію змінювала русло, і внаслідок
цього в різний час деякі гапіегаз були відрізані від джерела води. Двоє
гапіегав об'єдналися у XIX столітті і спільно побудували дамбу та ка-
нал. Офіційну угоду було укладено в 1906 році, коли до федерації
116
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Мал. 3.3. Типова нарізка полів гаїуега (Сомалі, 1979)
приєдналася третя гаїуега. Протягом 1950-х років повільно приєднува-
лися інші існуючі системи. Останні дві гагуегаз вступили в момент їх
утворення (Біу, 1982, р. 67—68).
У 1978 році федерація офіційно зареєструвалася як приватна кор-
порація у відповідь на прийнятий у 1976 році Водний кодекс Філіппін,
за яким право на користування водними ресурсами отримували тільки
фізичні або юридичні особи. Згідно з історією судового процесу на цій
117
Е. Остром. Керування спільним
території (М. Сгиг, Согпівіа апсі йауап, 1987), члени федерації хотіли га-
рантованих прав водокористування саме для федерації, а не для окре-
мих гапіегав. Керівники всіх гсиуегав федерації входять до ради дирек-
торів, яку очолює таевіго однієї з иап/ега-засновників Сургуї (8игдиі),
що є президентом і головою ради директорів. У 1980 році частки або
частини часток як мінімум в одній гап]ега належали 431 особі. Багато
членів є учасниками більш ніж однієї галега. Найменшою була гащ'ега,
яка налічувала 20 членів, а найбільшою — 73 (8іу, 1982, р. 85). Кожна
гап]ега відповідальна за власні фінансові та внутрішні справи і не несе
жодних фінансових зобов'язань перед федерацією.
Рада директорів визначає, коли відновлювати або ремонтувати
дамби. Відновлення займає близько тижня чи й більше, якщо погода
несприятлива, і потребує участі кількох сотень людей. Кожна гап]ега
несе відповідальність за постачання будівельних матеріалів і надання
робітників (а також кухарів і продовольства). Провівши день за підго-
товкою бананово-бамбукових матів, групи робітників у важких човнах
протистоять вируючій воді та починають забивати свої шести, форму-
ючи основу дамби. Потім мати обплітаються навколо стовпів та арму-
ються піском і камінням.
Кожна з 5 хащегав з найбільшою чисельністю аіагз забезпечує одну
групу робітників. Чотири менші асоціації формують дві робочі групи.
Під час будівництва за допомогою «гнучких» стержнів дамба ділиться
на сім частин, які приблизно пропорційні до розмірів робочих груп
і складності рельєфу. Ця схема роботи дозволяє кожній групі моніто-
ри™ хід роботи інших груп і породжує жваву конкуренцію. Роботи з
підтримки основного каналу організовуються так само. Роботи по роз-
подільчих каналах організуються кожною гап]ега, члени якої розді-
ляються на дрібніші робочі групи, дипдіов, у складі 5—10 осіб.
Сій обчислив загальний обсяг Зобов’язань (роботи, а також участь
у нарадах і святах) членів гспуега перед своєю асоціацією та федера-
цією у 1980 році. Власник повної частки аїаг із гап]ега Санто-Росаріо
(8апІо Козагіо) протягом 1980 року був зобов’язаний відпрацювати
86 днів (це найбільше зобов'язання), тоді як власник повної частки
в хап]ега Нібініб (НіЬіпіЬ) — 32 дні (найменше зобов'язання). Середнє
по федерації зобов'язання становило 53 дні (8іу, 1982, р. 92). Врахо-
118
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
вуючи, що співвласниками деяких аіагз є декілька фермерів, середня
кількість робочих днів дещо менша — близько 39 днів на рік.
З точки зору сучасного розкладу роботи — 5 днів на тиждень, це
два місяці роботи без прямих грошових виплат30. Члени асоціацій пос-
тачають власним гагуегаз або федерації близько 16 000 людино-днів на
рік31. Як зазначав Сій, «...доволі мало сільських організацій у країнах,
що розвиваються, мають можливість регулярно мобілізовувати доб-
ровільну [зіс] робочу силу в такій кількості» (8іу, 1982, р. 95)32. З огляду
на важкий і деколи небезпечний характер роботи, рівень участі в цій
обов'язковій діяльності доволі вражаючий33. У середньому люди про-
пускали трохи більше 2 днів з необхідних 39, у результаті чого відвіду-
ваність становила близько 94 %. Штрафи, нараховані за невідвідуван-
ня, в п'яти гагуегаз були сплачені повністю, і лише в одній із гагуегаз
існувала серйозна проблема з оплатою штрафів (5іу, 1982, р. 98)34.
З часом гагуегаз стикаються з проблемою підвищеного дроблення
початкових часток. Засновник із трьома синами, наприклад, може роз-
поділити свою ділянку рівномірно між синами, кожен з яких отримає
одну третину зобов'язань, що був змушений виконувати їхній батько
(але й доступ лише до однієї третини землі). Різні гапіегаз реагують на
фрагментацію декількома способами. Деякі призначають відповідаль-
ною за виконання зобов'язань аіаг одну людину так, що асоціація не
повинна контролювати трудові внески або прогули всередині аіаг.
Деякі з гагуегаз вимагають попереднього схвалення для продажу або
дозволу орендарям працювати на землях гагуега.
Потенційні учасники «просвічуються», і їм дають зрозуміти повною
мірою їхні зобов’язання перед гагуега до того, як укладання договору
купівлі-продажу або оренди буде схвалено. У деяких випадках нові чле-
ни повинні були підписати угоду, що підтверджує визнання ними внут-
рішнього законодавства гагуега. Ці внутрішні закони зазвичай передба-
чають, що членство недостойних осіб може бути припинено або вони
взагалі можуть бути вигнані з гагуега, а їхні землі — конфісковано.
(8іу, 1982, р. 101)
Враховуючи велику кількість безземельного населення в цьому
районі, і досі існує жорстка конкуренція за право доступу до землі.
119
Е. Остром. Керування спільним
Правила водорозподілу в цих системах не настільки обмежувальні
порівняно з правилами трудових внесків. Загалом, водопостачання
іригаційної системи більш ніж достатнє для задоволення потреб фер-
мерів з урахуванням поточного рівня агрокультури і наявних типів
ґрунтів. Коли води достатньо (вона є у всій системі), то зрошення може
здійснювати будь-хто за своїм бажанням. Коли вода в дефіциті, між
гагуегав установлюється система ротації, так само як і всередині
гагдегаз між різними розподільчими каналами. У вкрай посушливі пе-
ріоди нижче розташованим гаїуегаз дозволено повністю користувати-
ся водою системи протягом декількох ночей поспіль. Після повідом-
лення і досягнення згоди нижче розташовані гагуегаз посилають
дипдіоз вгору за течією для перевірки та закриття водних воріт. «Інші
члени „стоять на варті11 та забезпечують недоторканість таких тим-
часових контрольних пристроїв. Інші групи займаються фактичною
доставкою води до окремих ділянок» (Зіу, 1982, р. 122). Пріоритет
надається ділянкам з найбільшими потребами, після чого встановлю-
ються регулярні системи ротації.
Деякі розташовані нижче гагуегаз збирають лише один урожай на
рік, а у розташованих вище можна зібрати і два. Сій дає чіткі докази
того, що можна було б перерозподілити воду між дев'ятьма гагуегаз,
щоб підвищити продуктивність нижче розташованих хагуегаз без втра-
ти продуктивності тих, що розташовані в «голові» (Зіу, 1982, р. 122—
145). Разом з тим розподіл води приблизно пропорційний до трудових
і матеріальних внесків, а також часток аіаг. Так, три гаїуегаз, які поста-
чають більшу частину робочої сили і матеріалів (48 %), отримують 55 %
води; три гагуегаз, які постачають ЗО % робочої сили і матеріалів, одер-
жують 25 % води; і решта три, які постачають 22 % робочої сили і ма-
теріалів, отримують 20 % води35.
З точки зору технічної ефективності схеми розподілу води у сис-
темі не настільки ефективні, як могли б бути. Сій, проте, був достатньо
уважним, аби підмітити, що є ще багато витрат, окрім вищезгаданих,
які потрібні для розробки та реалізації таких систем:
Витрати можуть бути у вигляді часу та енергії, що витрачаються на ух-
валення рішення як результату домовленостей або в процесі адапта-
ції нав'язаної ззовні процедури... Наприклад, зміни в розподілі води
120
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
спроможні потягнути за собою зміни у розподілі обов’язків між гагуегаз.
Від гагуега, яка в підсумку отримає більше води, може вимагатися про-
порційно більша частина робочої сили і матеріалів для обслуговування
системи, аби задовольнити вимоги для обміну зобов’язань на збільшені
вигоди. Утім, завжди існує небезпека того, що окремі задіяні гагуега,
можливо, не матимуть змоги задовольнити такі вимоги, і ці нові вимоги
до їхніх ресурсів можуть справді підірвати стабільність і згуртованість
усієї організації.
(8іу, 1982, р. 146)
Основний критерій, який використовують інженери-іригатори для
оцінки продуктивності системи зрошення, — це технічна ефектив-
ність системи, тобто чи оптимально виділяється вода для підвищення
врожайності сільськогосподарських культур. Федерація не відповідає
цьому критерію, але вона цілком задовільно мобілізує людей для будів-
ництва та технічного обслуговування. Члени федерації розподіляють
водні ресурси за законними формулами, розробленими ними самими,
а не за формулами, складеними зовнішніми експертами. Як ми побачи-
мо в розділі 5, коли зовнішні експерти працюють без участі водоко-
ристувачів, вони розробляють системи з основною метою — досягнен-
ня технічної ефективності, але часто не досягають ані очікуваної
технічної ефективності, ані організованості дій, необхідних для роз-
поділу водних ресурсів на регулярній основі або для підтримки самої
фізичної системи.
Оскільки багато учасників нижчерозташованих гагуегаз є також
учасниками інших гагуегаз, то багато з них мають землі, що отримують
адекватну або більш ніж достатню кількість води, компенсуючи так ті
землі, які залишаються сухими частину року. Під час дослідження рес-
понденти з нижчерозташованих гагуегаз частіше, ніж з вищерозташо-
ваних, повідомляють про нестачу води протягом частини року. Але
коли їх запитували про їхні основні іригаційні проблеми, «...жоден не
сказав про те, як виділяється вода, чи про справедливість розподілу
водних ресурсів» (8іу, 1982, р. 141). Понад 65% водокористувачів за-
уважили труднощі, пов’язані зі щорічними збитками на їхній дамбі.
Е. Остром. Керування спільним
ПОДІБНОСТІ МІЖ СТАБІЛЬНИМИ САМОКЕРОВАНИМИ
ІНСТИТУЦІЯМИ СР
Попри відмінності між структурами СР, описаними в цьому розділі
(а суттєві відмінності є), вони мають і фундаментальні подібності. Одна
з них полягає в тому, що всі структури СР стикаються з невизначени-
ми та складними умовами. На гірських територіях не можна передба-
чити місце і час опадів. В іригаційних системах нерегулярні опади та-
кож є одним з основних джерел невизначеності. Оскільки структура,
основана на фізичній праці, має тенденцію до зниження рівня невиз-
наченості, вона збільшує рівень складності в цих системах. Іригатори
повинні мати практичні інженерні та сільськогосподарські навички.
На відміну від невизначеності, спричиненої такими природними
середовищами, населення в цих місцях тривалий час залишається ста-
більним. Люди мають спільне минуле і розраховують поділяти майбут-
нє. Для них важливо підтримувати свою репутацію як надійних членів
спільноти. Ці люди живуть пліч-о-пліч і обробляють сільськогоспо-
дарські землі з року в рік. Вони сподіваються, що їхні діти й онуки ус-
падкують їхню землю. Інакше кажучи, їхні ставки дисконтування
низькі. Якщо в один момент часу робляться суттєві інвестиції в забез-
печення, то власники або їхні сім'ї, ймовірно, пожинатимуть плоди.
Велика кількість норм, які чітко визначають «правильну» поведін-
ку, розвивалися з урахуванням усіх цих параметрів. Завдяки таким
нормам люди багато в чому можуть жити у тісному взаємозв'язку без
надмірних конфліктів. Окрім того, репутація людини, яка дотримуєть-
ся слова, чесна у відносинах і надійна у справах, — це цінний актив.
Розумні, довгострокові власні інтереси посилюють сприйняття норм
належної поведінки. У жодній з цих ситуацій не задіяні учасники, які б
сильно відрізнялися за правами власності на активи, навичками, знан-
нями, національністю, расою або іншими змінними, що можуть сильно
розділити групи осіб (К. Лііпвоп апсі ІлЬесар, 1982).
Звісно, найбільш помітною подібністю є непохитна стійкість, яку
демонструють ці ресурсні системи й інституції: СР чітко відповідають
критерію стійкості. Інституції відповідають критерієві інституційної
стійкості Шепсла (Зііерзіе, 1989Ь), який полягає в тому, що правила
розробляються і змінюються з плином часу залежно від опцій колек-
122
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
тивного вибору та вибору установчих, «конституційних» норм. Ці ви-
падки були спеціально відібрані тому, що вони «вижили», тоді як інші
зазнали невдачі. Тепер перед нами стоїть завдання пояснити причини
їхньої стійкості та надійності, враховуючи те, яким нелегким має бути
досягнення такого рекорду у складних, невизначених і взаємозалеж-
них умовах, коли люди постійно стикаються з істотними стимулами
для опортуністичної поведінки.
Конкретні робочі норми в цих випадках суттєво відрізняються одна
від одної. Отже, вони не можуть бути основою для пояснення в різ-
них умовах. У японських гірських спільнотах, наприклад, права й обо-
в'язки мають юніти-сім'ї, а не окремі особи. У горах Швейцарії права й
обов'язки успадковують окремі особи чоловічої статі, які мають при-
ватну власність у селі та залишаються мешканцями села. У східній час-
тині Іспанії права фермерів на воду для іригації прив'язані до успадко-
ваної, придбаної або орендованої земельної ділянки і не стосуються
села. На Філіппінах права й обов'язки визначає комплексний контракт
між держателями права на довгостроковий узуфрукт. Правила, що
визначають, коли, де і як особа може присвоїти виділені їй ресурсні
юніти чи скільки від неї вимагається робочих днів, також значно відріз-
няються залежно від прикладу.
Хоча певні правила, які використовуються в різних умовах, і не мо-
жуть слугувати основою для пояснення інституційної надійності та
стійкості цих СР, усе ж частина мого пояснення базується на тому, що
конкретні правила відрізняються. Відмінності в конкретних нормах
пов'язані з конкретними характеристиками фізичних систем, з куль-
турними поглядами на світ, з економічними та політичними відносина-
ми. Без правил, які відрізняються, присвоювачі не могли б скористати-
ся позитивними рисами місцевих СР або уникнути можливих помилок,
що можуть виникнути в одних умовах, але не виникають в інших.
Замість того щоб перейти до розгляду конкретних правил, я звер-
таюся до набору з семи принципів, які характеризують усі ці надійні
інституції СР, а також до восьмого принципу, що використовується
* Узуфрукт — речове право користування чужим майном з правом отримання до-
ходів від нього, але з умовою збереження його цілісності й цільового призначення. —
Прим. пер.
123
Е. Остром. Керування спільним
у більших і складніших випадках. Вони наведені у таблиці 3.1. Під
«принципом проектування» я маю на увазі важливий елемент або
умову, що допомагають пояснити успіх цих інституцій у підтримці
СР і отримати присвоювачів, які з покоління в покоління використову-
ють установлені правила. Цей список принципів проектування поки
що є припущенням. Я ще не готова стверджувати, що ці принципи —
необхідні умови для забезпечення інституційної стійкості в умовах
СР. Необхідні подальші теоретичні й емпіричні роботи, перш ніж
можна буде висловити щодо цього серйозне твердження. Я готова при-
пустити, однак, що після того, як буде завершено подальші наукові ро-
боти, можна визначити набір необхідних принципів проектування і
що такий набір міститиме основні положення того, що вже було
виявлене тут36.
Табл. 3.1. Принципи проектування,
проілюстровані стабільними інституціями СР
1.	Чітко визначені кордони
Окремі особи або домогосподарства, які мають право вилучати ре-
сурсні юніти з СР, повинні бути чітко визначені, так само, як і межі СР
як таких.
2.	Відповідність між правилами присвоєння і постачання та міс-
цевими умовами
Правила присвоювання, якими обмежується час, місце, технологія
та/або кількість ресурсних юнітів, повинні співвідноситися з місцеви-
ми умовами і правилами постачання трудових, матеріальних та/або
грошових ресурсів.
3.	Механізми колективного вибору
Більшість осіб, яких стосуються чинні правила, повинні брати
участь у їх модифікації.
4.	Моніторинг
Особи, які здійснюють моніторинг стану СР і поведінки присво-
ювачів, повинні бути підзвітними присвоювачам або самі бути при-
своювачами.
124
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
5.	Градуйовані санкції
Присвоювачі, які порушують чинні правила, повинні отримувати
градуйовані покарання (що залежать від серйозності й обставин пору-
шення) від інших присвоювачів, або від обраних присвоювачами поса-
дових осіб, або і від тих, і від інших.
6.	Механізми розв'язання конфліктів
Присвоювачі та їхні посадові особи повинні мати швидкий доступ
до дешевого майданчика розв'язання конфліктів між присвоювачами
або між присвоювачами і посадовими особами.
7.	Мінімальне визнання права на організацію
На право присвоювачів створювати їхні власні інституції не повин-
на зазіхати зовнішня влада.
Для СР, які є частинами більших систем:
8.	Інституції-«матрьошки» («вкладені» інституції)
Присвоювання, постачання, моніторинг, примусове виконання рі-
шень, розв'язання конфліктів та управлінська діяльність повинні бути
організовані на декількох рівнях «вкладених» інституцій.
Аби надати за цими принципами проектування правдоподібне
пояснення стабільності СР і пов'язаних з ними інституцій, мені потріб-
но показати, що вони можуть вплинути на стимули так, що присвою-
вачі будуть готові взяти на себе зобов'язання, які відповідатимуть
чинним нормам, розробленим у таких системах, моніторити
дотримання правил одне одним, а також відтворювати інституції СР
через покоління. Я зупинюся на кожному з принципів проектування
по черзі.
/. Чітко визначені кордони
Окремі особи або домогосподарства, які мають право
вилучати ресурсні юніти з СР, повинні бути чітко визна-
чені, так само, як і межі СР як таких.
Визначення кордонів СР та окреслення кола тих, хто має право
його використовувати, — це перший крок для організації колективних
дій. Доки кордони ресурсу та/або коло користувачів ресурсу залиша-
ються невизначеними, ніхто не знає, чим керувати і заради кого. Без
125
Е. Остром, Керування спільним
визначення кордонів СР та закриття їх для «чужих» місцеві присвою-
вачі опиняться перед ризиком, що будь-які їхні плоди пожинатимуть
інші особи, які не доклали до цього жодних зусиль. І наостанок — ті,
хто інвестував у СР, можуть не отримати такі дивіденди, на які розра-
ховували. А найгірше те, що дії інших здатні зруйнувати ресурс як та-
кий. Отже, для того, щоб будь-який присвоювач мав хоча б мінімальну
заінтересованість у координуванні структури присвоювання і поста-
чання, присвоювачі повинні бути в змозі позбавити інших прав досту-
пу та присвоєння. Якщо є значна кількість потенційних присвоювачів і
попит на ресурсні юніти високий, то руйнівний потенціал у разі доз-
волу всім вільно вилучати ресурсні юніти із СР може довести ставку
дисконтування, що застосовується присвоювачами, до 100%. Чим
вища ставка, тим ситуація ближча до єдиного вибору в дилемі, за якого
домінуючою стратегією всіх учасників є надмірне використання СР.
З часів роботи Сіріасі-Вантрупа та Бішопа (Сігіасу-ЇЛҐапігир апд
Вівкор, 1975) наявність кордонів, які визначають, кому дозволено при-
своювати ресурсні юніти з СР, використовується як єдина відмінна
риса інституцій «спільної власності» на противагу інституціям «від-
критого доступу». Інколи складається враження, що це все, що необ-
хідно для досягнення успіху в керуванні СР. Визначення цього атрибу-
ту як одного з семи, а не єдиного — надає його значущості більше
реалізму. Простого закриття кордонів недостатньо, бо все ще зали-
шається можливість для обмеженого числа присвоювачів збільшити
кількість ресурсних юнітів, які вилучаються, до такого рівня, що це або
розпорошить усю потенційну ренту, або повністю знищить ресурс
(Сіагк, 1980). Отже, на додаток до закриття кордонів необхідні також
деякі правила, які обмежують присвоювання та/або роблять постачан-
ня обов'язковим.
2.	Відповідність між правилами присвоєння і постачання
та місцевими умовами
Правила присвоювання, якими обмежується час,
місце, технологія та/або кількість ресурсних юнітів,
повинні співвідноситися з місцевими умовами
і правилами постачання трудових,
матеріальних та/або грошових ресурсів.
126
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Додавання добре сформульованих правил присвоювання та поста-
чання допомагає пояснити стабільність СР. У всіх цих випадках прави-
ла відображають специфічні характеристики конкретного ресурсу.
Серед чотирьох іспанських Ііиегіав, розташованих близько одна від
одної, конкретні норми кожної киегіа відрізняються досить суттєво.
Тільки в одній системі (Аліканте), де після будівництва дамби Тібі в
1594 році з'явилося водосховище, проводяться водні аукціони. Підчас
аукціону вранці в неділю до відома іригаторів Аліканте доводиться ін-
формація про рівень води у водосховищі. Отже, вони знають, який
саме обсяг води отримають, якщо куплять годину води. У системах без
водосховищ вода строго прив'язана до землі й використовуються пев-
ні форми ротації. У Валенсії кожен фермер у встановленому порядку
бере стільки води, скільки може належно використати. Відповідно, ко-
жен фермер має високий ступінь визначеності щодо кількості води,
яка буде отримана, і менше впевненості щодо точних термінів. У Мурсії
та Оріуелі, де кількість води ще обмеженіша, застосовується більш
жорстка ротація та система часових відрізків, протягом яких іригатори
можуть тримати свої ворота відкритими. Крім того, правила, за допо-
могою яких намагаються розв'язати проблему отримання води, стосу-
ються більш диверсифікованої місцевості, ніж Валенсія. Трохи відріз-
няються у кожній системі правила, які використовуються для
визначення розміру плати за «водних охоронців» і за діяльність з об-
слуговування СР, але у всіх випадках той, хто отримує більше води,
і платить більше. У регіоні немає єдиного набору правил для всіх ірига-
ційних систем, який вирішив би специфічні проблеми управління
кожною з цих у цілому схожих, але зовсім різних систем37.
3.	Механізми колективного вибору
Більшість осіб, яких стосуються чинні правила,
повинні брати участь у їх модифікації.
Інституції СР, що використовують цей принцип, здатні краще адап-
тувати свої правила з урахуванням місцевих умов, оскільки особи, які
безпосередньо взаємодіють один з одним і з фізичним світом, можуть
змінити правила з плином часу так, щоб вони краще відповідали спе-
цифічним особливостям їхніх умов. Присвоювачі, які проектують
127
Е. Остром. Керування спільним
інституції СР, що характеризуються першими трьома принципами —
чітко визначені кордони, добре «підігнані» правила та участь присвою-
вачів у колективному виборі, — повинні бути в змозі розробити хоро-
ший набір правил, якщо вже їхні витрати на зміну правил відносно
низькі.
Наявність хороших правил, однак, не гарантує, що присвоювачі
будуть їх дотримуватися. Також і той факт, що присвоювачі, котрі
розробили правила та погодилися їх дотримуватися у прикладах, про
які йшлося в наших дослідженнях, не є адекватним поясненням до-
тримання цих правил протягом століть особами, які не брали участі
в первинній угоді. Це навіть не пояснює, чому дотримуються правил
ті, хто брав участь у цій угоді. Погодження дотримуватися правил ех
апіе — це лише декларація про наміри. А ось згода слідувати правилам
постфактум, коли виникають сильні спокуси, — це вже значне досяг-
нення.
Проблему отримання згоди дотримуватися правил — незалежно
від їх походження — аналітики часто перекладають на всезнаючі та
всемогутні зовнішні органи, які забезпечуватимуть виконуваність
угод. У випадках, описаних тут, достатньої присутності зовнішньої вла-
ди, щоб відігравати хоч якусь роль у щоденному виконанні діючих пра-
вил, не було38. Тому зовнішні органи не можна використати для пояс-
нення такого високого рівня дотримуваності правил.
Деякі недавні теоретичні 'моделі повторюваних ситуацій справді
прогнозують, що люди можуть адаптувати контингентні стратегії для
створення оптимальної рівноваги і без зовнішніх органів, але з дуже
специфічними вимогами до інформації, які рідко зустрічаються в «по-
льових» умовах (Ахеїгосі, 1981, 1984; Кгерв еі аі., 1982; Т. Іечгів апсі
Сочгепв, 1983). У цих моделях учасники приймають рішучі стратегії
співпраці доти, доки співпрацюють і всі інші. Якщо хтось ухиляється
від співпраці, то в моделях вважається відразу і назавжди, що й усі інші
будуть ухилятися. Передбачається, що інформація про стратегію кож-
ного в попередньому раунді є у вільному доступі. У ці моделі не вклю-
чено жодної діяльності з моніторингу, бо передбачається, що інформа-
ція вже є.
128
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Однак, як показують наші дослідження, навіть у тих випадках, коли
репутація важлива і люди дотримуються угод, лише цього недостатньо
для забезпечення стабільної тривалої співпраці. Якби цього було
достатньо, то присвоювачі могли б не інвестувати кошти у моніторинг
і застосування санкцій. Проте в усіх довготривалих ситуаціях цілком
очевидні активні інвестиції у моніторинг і застосування санкцій.
Це підводить нас до розгляду четвертого і п'ятого принципів проек-
тування.
4.	Моніторинг
Особи, які здійснюють моніторинг стану СР
і поведінки присвоювачів, повинні бути підзвітними
присвоювачам або самі бути присвоювачами.
5.	Градуйовані санкції
Присвоювачі, які порушують чинні правила,
повинні отримувати градуйовані покарання
(що залежать від серйозності й обставин порушення)
від інших присвоювачів, або від обраних присвоювачами
посадових осіб, або і від тих, і від інших.
Зараз ми на вістрі проблеми — і з вражаючими результатами.
У надійних інституціях моніторинг і санкції здійснюють не зовнішні
владні органи, а самі учасники. Початкові санкції, що застосовуються
у цих системах, також на диво низькі. Хоча часто вважають, що учас-
ники не будуть витрачати час і зусилля на моніторинг дій один одного і
застосування санкції, ми маємо істотні докази, що вони справді роб-
лять і те, й інше. Присвоювачам у цих СР вдалося подолати можливі
проблеми дилеми другого порядку.
Для пояснення інвестицій у моніторинг і санкції, які ми бачимо
в цих надійних, самокерованих СР, може бути корисним термін «квазі-
добровільне дотримання», використаний МаргаретЛеві (Магдагеі ієуі,
1988а, сії. З) рдя опису поведінки платників податків у системах, де біль-
шість людей таки платить податки. Сплата податків добровільна в тому
відношенні, що люди вирішують сплатити їх у тих ситуаціях, в яких їх
129
Е. Остром. Керування спільним
до цього безпосередньо не примушують. Водночас це «...квазідоб-
ровільність, оскільки несумлінні підлягають примусу, якщо їх спійма-
ли» (Ьєуі, 1988а, р. 52). Платники податків, заЛеві, обирають стратегію
квазідобровільного дотримання, коли вони
...впевнені в тому, що (1) правителі будуть виконувати свої домовленості
й (2) інші учасники будуть їх виконувати. Платники податків — страте-
гічні гравці, які співпрацюватимуть лише тоді, коли очікують, що й інші
гравці також співпрацюватимуть. Дотримання домовленостей кожним
залежить від дотримання їх іншими. Ніхто не хоче бути «невдахою».
(ієуі, 1988а, р. 53)
Леві підкреслює контингентну природу зобов'язання дотримува-
тися правил, яка можлива в умовах повторюваності. Стратегічні гравці
готові дотримуватися набору правил, стверджує Леві, якщо вони вва-
жають, що:
1) загальна мета буде досягнута;
2) інші також дотримуватимуться правил.
Леві не перша відзначає контингентну поведінку як джерело ста-
більних, довгострокових спільних рішень. У попередніх роботах, про-
те, контингентна поведінка розглядалася як альтернатива примусу
(див., наприклад, Аксельрод (Ахеїгосі, 1981, 1984) та Т. Льюїс і Коуенс
(Т. Ьєугіз апб Соугепз, 1983)). Леві ж, навпаки, розглядає примус як не-
обхідну умову &ля досягнення квазідобровільності дотримання як фор-
ми контингентної поведінки. В її теорії примус підвищує впевненість
людей у тому, що вони не невдахи. Доки вони впевнені, що інші спів-
працюють, а правитель діє задля спільного блага, вони охоче дотриму-
ються податкового законодавства. У теорії Леві примус, як правило,
здійснюється зовнішнім правителем, хоча її теорія не заперечує й ін-
ших виконавців примусу.
Щоб пояснити дотримання правил у розглянутих випадках, ми не
можемо посилатися на зовнішні органи. Присвоювачі СР створюють
свої власні внутрішні органи, які, по-перше, стримують тих, хто відчу-
ває спокусу порушити правила, і тим самим, по-друге, гарантують доб-
ровільним квазідотримувачам, що інші також дотримуються правил39.
Однак, як обговорювалося у розділі 2, нормальною презумпцією є те,
що учасники самі по собі не будуть здійснювати взаємний моніторинг
130
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
і примус до дотримання правил, оскільки такі дії пов'язані з відносно
високими особистими витратами та продукують суспільне благо, до-
ступне кожному. Як зазначає Елстер (Еізіег, 1989, р. 41), «покарання
майже завжди дорого обходиться тому, хто його здійснює, а вигоди від
покарання дифузно розподіляються серед усіх членів». З огляду на
докази того, що люди займаються моніторингом, відносні витрати і ви-
годи повинні мати іншу конфігурацію, ніж зазначалося в попередніх
роботах: або витрати на проведення моніторингу менші, або вигоди
для окремої особи вищі, або і те, й інше.
Витрати на проведення моніторингу в багатьох стабільних систе-
мах СР низькі завдяки чинним правилам. Ротаційна система іригації,
наприклад, зазвичай ставить двох суб'єктів, які найбільше стикаються
з шахрайством, у безпосередній контакт. Іригатор, ротація якого за-
кінчується, хотів би продовжити час користування (і тим самим збіль-
шити кількість отриманої води). Наступний іригатор у ротаційній черзі
очікує, поки закінчить попередній, і хотів би почати раніше. Присут-
ність першого іригатора утримує другого від завчасних дій; наявність
другого утримує першого від надмірного продовження. Немає необхід-
ності вкладати додаткові ресурси у діяльність з моніторингу. Моніто-
ринг є побічним продуктом їхньої сильної мотивації використовувати
свою ротаційну чергу сповна. Система ротації місць риболовлі, яка ви-
користовується в Аланії, має ті самі характеристики, за яких ведеться
спостереження з низькими витратами тими, хто найбільше хоче стри-
мувати шахраїв у конкретний момент і в певному місці.
Багато способів організації робочих груп у швейцарських та
японських гірських громадах також призводять до того, що моніторинг
стає природним побічним продуктом використання спільного. Інсти-
туційний аналіз, який просто постулює наявність зовнішнього приму-
су з нульовою вартістю, не розглядає можливості того, що правила,
розроблені присвоювачами, самі можуть здійснювати істотний вплив
на вартість, а отже, і на ефективність моніторингу з боку внутрішніх
або зовнішніх органів.
Окрім того, цілком очевидно, що ті присвоювачі, які проводять
моніторинг, отримують особисту винагороду за хорошу роботу. Лю-
дина, котра викриває порушника правил, отримує статус і престиж
131
Е. Остром. Керування спільним
хорошого захисника спільного надбання. Порушник втрачає статус і
престиж. Ті, хто здійснює моніторинг, отримують приватні вигоди.
Коли внутрішній моніторинг здійснюється в рамках спеціалізованої
посади, підзвітної іншим присвоювачам, деякі механізми збільшують
винагороду за гарну роботу або піддають недбалих ризику втратити
свої позиції. В іспанських ііиегіаз частина штрафів залишається в охо-
ронців; японські детективи також залишають собі саке, отримане від
порушників40. Усі охоронці на формальних посадах відповідальні пе-
ред присвоювачами, а отже, їх можна легко звільнити, якщо вони не-
сумлінні. Оскільки присвоювачі, як правило, спостерігають за охорон-
цями, а також один за одним, то система моніторингу і санкцій має
деякий додатковий «запас міцності». Навіть якщо не спрацьовує один
механізм отримання правопорушень, то це не запускає каскад право-
порушень, бо є інші механізми-запобіжники.
Отже, витрати та переваги набору правил моніторингу не залежать
від конкретно прийнятого набору правил. Також вони не уніфіковані
в усіх системах СР. Коли присвоювачі проектують принаймні деякі зі
своїх власних правил (третій принцип проектування), вони можуть
вчитися на власному досвіді та виробляти швидше виконувані, ніж не-
виконувані правила. А це означає: звертати увагу на витрати для здійс-
нення моніторингу та забезпечення дотримуваності правил, а також
на вигоди, які отримуватимуть ті, хто здійснюватиме моніторинг і за-
безпечуватиме дотримання правил.
В умовах повторюваності, в яких присвоювачі стикаються з непов-
нотою інформації, ті з них, хто здійснює моніторинг, отримують цінну
для себе інформацію, що може поліпшити якість їхніх стратегічних рі-
шень. У більшості теоретичних моделей, де показані контингентні
стратегії, які ведуть до оптимальної і стабільної динамічної рівноваги,
вважається, що гравці мають повну інформацію про минуле. Вони зна-
ють, що робили інші в останньому турі прийняття рішень і як ці рішен-
ня вплинули на результати. Ніякої уваги не приділяється тому, звідки
береться ця інформація. А в ситуаціях, які ми розглядали в цьому роз-
ділі, отримати інформацію про поведінку і результати коштує дорого.
Якщо присвоювачі засвоюють контингентні стратегії — кожен по-
годжується слідувати набору правил доти, доки більшість також буде
132
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
їх дотримуватися — кожен повинен бути впевнений, що інші справді
дотримуються правил і що їхня поведінка дає очікувані вигоди. Отже,
раніше невизнаною «приватною» вигодою від моніторингу в умовах,
коли інформація коштує дорого, є те, що гравець отримує інформацію,
необхідну для прийняття контингентної стратегії. Якщо присвоювач,
який здійснює моніторинг, знаходить того, хто порушив правила, виго-
ди від цього є загальними для всіх, хто використовує СР, а викривач
отримує індикатор рівня дотримуваності. Якщо той, хто здійснює моні-
торинг, не знаходить порушника, то раніше припускалося, що приват-
ні витрати були зроблені без будь-якої користі для окремої людини або
для групи. Якщо інформація про рівень дотримуваності не у вільному
доступі, тоді той, хто здійснює моніторинг, отримує від цього цінну ін-
формацію. Присвоювач, який здійснює моніторинг і стежить за роз-
поділом води іншим присвоювачам, не тільки забезпечує суспільне
благо для всіх, а й одержує інформацію, необхідну у майбутньому для
прийняття стратегічних рішень.
Спостерігаючи за поведінкою інших людей, присвоювач, який
здійснює моніторинг, дізнається про рівень умовно-добровільної до-
тримуваності в СР. Якщо не виявлено жодного порушника правила,
присвоювач дізнається, що інші люди дотримуються правил і нікого
не обманюють. Отже, для присвоювача, який здійснює моніторинг,
безпечно і далі слідувати стратегії квазідобровільного дотримання.
Якщо присвоювач, який здійснює моніторинг, виявляє порушення, то
можна дізнатися про конкретні обставини порушення, взяти участь
у визначенні належного рівня санкцій, а потім вирішити, чи варто са-
мому дотримуватися правил надалі. Якщо присвоювач, який здійснює
моніторинг, викриє порушника, який зазвичай дотримується правил,
але одного разу стикнувся з серйозною проблемою, то на практиці під-
твердиться те, що всі вже знали: завжди трапляється таке, що ті, хто
зазвичай дотримується правил, можуть піддатися спокусі, достатньо
сильній, аби їх зламати.
За таких обставин присвоювач, який здійснює моніторинг, може
вирішити за доцільне застосувати тільки незначні санкції. Іноді достат-
ньо лише невеликого штрафу, щоб нагадати порушникові про важ-
ливість дотримання правил. Присвоювач, який здійснює моніторинг,
133
Е. Остром. Керування спільним
може і сам опинитися в подібній ситуації у майбутньому, і хотів би,
щоб і до нього в той момент проявили розуміння. Кожен знатиме про
цей інцидент, а надійність репутації порушника залежатиме від
дотримання ним правил у майбутньому. Якщо присвоювач, який
здійснює моніторинг, припускає, що порушник переважно буде до-
тримуватися правил у майбутньому, то сам присвоювач, який здійс-
нює моніторинг, може спокійно продовжувати стратегію дотримання.
Такий інцидент також підтвердить для цього присвоювача важливість
моніторингу навіть тоді, коли більшість в основному дотримується
правил.
Реальна загроза для квазідобровільного дотримання правил може
виникнути, якщо присвоювач, який здійснює моніторинг, з'ясує, що
є люди, котрі порушують правила регулярно. У такому разі можна
очікувати, що присвоювач, який здійснює моніторинг, вдасться до ес-
калації санкцій, намагаючись зупинити майбутні правопорушення цих
людей та інших осіб, які можуть почати їх наслідувати. У будь-якому
випадку присвоювач, який здійснює моніторинг, матиме актуальну ін-
формацію щодо дотримуваності правил і санкціонованої поведінки, на
підставі якої прийматиме рішення в майбутньому про особисте дотри-
мання правил.
Поглянемо на ситуацію також очима тих, хто порушує правила
і кого викрив місцевий охоронець (який зрештою розповів усім) або
інший присвоювач (який також може розказати кожному). Будучи за-
триманим місцевим охоронцем, порушник матиме три результати:
1) зупинення порушення та можливе повернення вкраденого; 2) по-
ширення інформації про те, що хтось інший в аналогічній ситуації, ймо-
вірно, буде спійманий, і це підвищуватиме упевненість у рівні ква-
зідобровільного дотримання; 3) стягнення штрафу, а також втрата
репутації надійної людини. Для повернення випадкового порушника
на шлях квазідобровільного дотримання правил великий грошовий
штраф може і не знадобитися. Великий штраф щодо людини, яка стик-
нулася з незвичайною проблемою, спроможний призвести до обурен-
ня і небажання дотримуватися правил надалі. Градуйовані покарання
(починаючи від незначних штрафів і аж до вигнання) в умовах, коли ті,
хто накладає санкції, добре обізнані з особистими обставинами інших
134
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
присвоювачів та потенційними збитками, що можуть бути спричинені
надмірними санкціями, бувають значно ефективніші, ніж серйозні
штрафи, накладені за перше порушення.
Якщо квазідобровільне дотримання залежатиме від рівня дотри-
мання правил іншими, то яким має бути цей рівень, щоб забезпечити
дотримуваність протягом тривалого часу? Попередні теоретичні робо-
ти передбачали, що потрібно 100%, але, наприклад, М. Тейлор
(М. Тауіог, 1987, р. 89—90) припускає, що достатньо і менше. Передба-
чалося, що будь-яке порушення (або помилка) запустить незворотний
процес: кожен буде рішуче карати правопорушника (і себе), порушую-
чи попередні домовленості. Хоча ці моделі тріггерних стратегій і мають
теоретичну привабливість стабільної рівноваги, та вони не описують
поведінку, що спостерігається в досліджених нами ситуаціях (чи будь-
яких інших ситуаціях, про які я читала або спостерігала в «польових»
умовах). Прийнятний рівень квазідобровільного дотримання, що спо-
нукає присвоювачів продовжувати і далі таку дотримуваність, буде
різним у різних ситуаціях і залежатиме від економічних та інших об-
ставин СР. Толерантність до порушення правил може бути дуже висо-
кою під час депресії, доки підвищений рівень — тимчасовий і не загро-
жує виживанню СР. Таке трапилося в одному з японських сіл, яке
вивчала МакКін, під час депресії 1930-х років:
Майже всі знали, що фактично кожен мешканець села порушував пра-
вила. Люди нишком ходили по громадському лісу вночі, рубали дерева,
більші за дозволений розмір, і навіть використовували недозволені де-
реворізальні інструменти. Це була саме та поведінка, що могла започат-
кувати трагедію спільного, але цього в Яманака не сталося. Замість того
щоб тотально порушувати правила, забувши про обережність, поруш-
ники самі намагалися контролювати себе з поваги до збереження спіль-
ного надбання і крали з лісу лише від розпачу. Інспектори або інші свід-
ки, які бачили порушення, мовчали зі співчуття до відчаю порушників
та з упевненості, що ця проблема тимчасова і насправді не зашкодить
спільному надбанню.
(МсКеап, 1986, р. 565-566)
В інших випадках збиток, який одне-єдине порушення здатне за-
подіяти іншим, може бути настільки значним, а потенціал для особис-
135
Е. Остром. Керування спільним
тоі вигоди настільки великим, що 100 % рівень дотримуваності матиме
важливе значення. МакКін (МсКеап, 1986, р. 565) описує ситуацію в
селі Шіва в часи, коли воно страждало від сильної посухи. Спокуса зла-
мати запруду, щоб незаконно отримати воду, була настільки великою і
для охоронців, і для інших фермерів, що всі дорослі чоловіки щоночі
патрулювали запруду для взаємного спостереження аж до закінчення
надзвичайної ситуації.
Отже, четвертий і п'ятий принципи проектування — моніторинг
і градуйовані санкції — зайняли своє місце як складові конфігурації
принципів проектування, які можуть спрацювати разом, щоб дозволи-
ти присвоювачам створити та відновити надійні інституції СР.
Дозвольте коротко підсумувати мої аргументи. Коли присвоювачі
СР розробляють власні робочі правила (третій принцип проектуван-
ня), примусове дотримання яких мають забезпечувати самі місцеві
присвоювачі або особи, їм підзвітні (четвертий принцип проектуван-
ня), застосовуючи градуйовані санкції (п'ятий принцип проектування),
які визначають, хто має право вилучати ресурсні юніти з СР (перший
принцип проектування), та ефективно обмежують діяльність при-
своювачів з урахуванням місцевих умов (другий принцип проекту-
вання), то проблеми дотримуваності й моніторингу розв'язуються
взаємопов'язано. Особи, які вважають, що розроблені правила стануть
ефективними для збільшення спільної вигоди, а моніторинг (у тому
числі й здійснюваний ними самими) захищатиме їх від обману, будуть
готові на умовне самодотримання41 такого типу:
Я маю намір слідувати зводу правил, які ми розробили, у всіх випад-
ках, за винятком надзвичайних ситуацій, якщо інші учасники візьмуть
на себе аналогічні зобов'язання і діятимуть відповідно.
Щойно присвоювачі візьмуть на себе обов'язки з умовного само-
дотримання, у них з'явиться мотивація контролювати поведінку інших
людей, принаймні час від часу, аби упевнитися, що й інші переважно
дотримуються правил. Умовне самодотримання та взаємний моніто-
ринг доповнюють одне одного, особливо коли присвоювачі розробили
такі правила, які скорочують витрати на моніторинг. І тепер ми готові
обговорити шостий принцип проектування.
136
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
6.	Механізми розв’язання конфліктів
Присвоювачі та їхні посадові особи повинні мати
швидкий доступ до дешевого майданчика розв'язання
конфліктів між присвоювачами або між присвоювачами
та посадовими особами.
У теоретичній моделі поведінки, яка регламентується правилами,
структура стратегії, що є в учасників, однозначна, а дотримуваністю
правил опікуються зовнішні, всезнаючі посадові особи. У «польових»
умовах застосування правил ніколи не буває однозначним, навіть якщо
здійснюють моніторинг і накладають санкції самі присвоювачі. Навіть
таке просте правило, як «кожен іригатор повинен делегувати одну осо-
бу на один день для допомоги в очистці зрошувальних каналів до по-
чатку сезону дощів», різні люди можуть трактувати зовсім по-різному.
Хто є чи не є «особою» відповідно до цього правила? Делегувати дити-
ну у віці до 10 років або дорослого у віці за 70 для виконання важкої фі-
зичної роботи — чи є це дотриманням правила? Працювати 4 години
чи 6 годин — чи є це «днем» роботи? Чи може чищення каналу близько
біля своєї ферми вважатися виконанням громадського обов'язку? Для
людей, які шукають способи «сачканути» або порушити правила, за-
вжди знайдуться різні «інтерпретації» правил, завдяки яким вони на-
полягатимуть, що дотримуються правил, насправді маючи умисел їх
порушити. Навіть особи, які мають намір слідувати духу правил, мо-
жуть помилятися. Що буде, якщо хтось забуде про трудовий день і не
прийде? Або якщо єдина працездатна людина захворіє чи перебувати-
ме в іншому місці?
Якщо люди збираються дотримуватися правил протягом тривалого
періоду, то повинен бути якийсь механізм для обговорення та прий-
няття рішення про те, що є порушенням. Якщо дозволити деяким лю-
дям схитрити, відправивши менш працездатних робітників у при-
значений день праці, інші вважатимуть себе обманутими, якщо вони
делегуватимуть сильних робітників, які могли б використати цей час
для виробництва своїх приватних, а не спільних благ. Якщо протягом
тривалого часу для виконання роботи, яка потребує праці сильних до-
рослих, будуть делегуватися тільки діти і люди похилого віку, система
зламається. Якщо люди, які неумисно помиляються або стикаються з
137
Е. Остром. Керування спільним
особистими проблемами, що іноді заважають їм слідувати правилам,
не матимуть доступу до механізмів надолуження браку продуктивності
прийнятним способом, то правила почнуть вважатися несправедливи-
ми, і, відповідно, рівень дотримуваності може знизитися.
Хоча наявність механізмів урегулювання конфліктів не гарантує,
що присвоювачі збережуть міцні інституції, але важко уявити, як будь-
які складні системи правил можна було б зберегти з плином часу без
таких механізмів. У випадках, обговорених раніше, такі механізми іно-
ді абсолютно неофіційні, й обрані лідери є також основними вирішува-
чами конфліктів. У деяких випадках, таких як іспанські киегіав, конф-
ліктний потенціал через дуже обмежені ресурси настільки великий,
що протягом століть постійно діяли налагоджені судові механізми.
7.	Мінімальне визнання права на організацію
На право присвоювачів створювати їхні
власні інституції не повинна зазіхати зовнішня влада.
Присвоювачі часто розробляють свої правила, не створюючи для
цього офіційних урядових юрисдикцій. У багатьох місцях прибереж-
ного рибальства, наприклад, місцеві рибалки розробляють розгалу-
жені правила, які визначають, хто може займатися риболовлею і яке
устаткування можна використовувати. За умови, що зовнішні урядові
чиновники хоча б мінімально визнають законність цих правил, рибал-
ки можуть слідкувати за їх дотриманням самі. Але якщо зовнішні уря-
дові чиновники презюмують, що тільки вони мають право встановлю-
вати правила, то місцевим присвоювачам буде дуже важко
підтримувати регламентовані правилами СР у довгостроковій перс-
пективі. У ситуації, коли хтось хоче обійти правила, створені рибалка-
ми, він може звернутися до зовнішнього уряду і домагатися скасуван-
ня місцевих правил. У розділі 5 ми розглянемо декілька випадків, коли
цей принцип проектування не виконується.
8.	Інституції-«матрьошки» («вкладені» інституції)
Присвоювання, постачання, моніторинг,
примусове виконання рішень, розв'язання конфліктів
та управлінська діяльність повинні бути організовані
на декількох рівнях «вкладених» інституцій.
138
Аналіз довгоіснуючих, самоорганізованих і самокерованих СР
Усі більш-менш складні, стійкі, довготривалі СР задовольняють
умови цього останнього принципу проектування. В іспанських ііиеіїаз,
наприклад, іригатори організовані на основі трьох або чотирьох рівнів
вкладеності, які, у свою чергу, також вкладені у місцеві, регіональні та
національні юрисдикції. У філліпінської федерації іригаційних систем
є два різні рівні. Проблеми, з якими стикаються іригатори каналу тре-
тього рівня, відрізняються від проблем великої групи, що спільно вико-
ристовує канал другого рівня, а ці, відповідно, відрізняються від проб-
лем, пов'язаних з управлінням базовими роботами, які впливають на
всю систему. Створення правил на одному рівні без створення правил
на інших рівнях продукуватиме неповні системи, що не зможуть про-
існувати протягом тривалого часу.
В останній частині цього розділу я визначила набір принципів
проектування, які характеризують довготривалі, стійкі інституції СР,
описані в першій частині. Окрім того, я спробувала розібратися, чому
люди, використовуючи інституційні механізми, які характеризуються
такими принципами проектування, будуть мотивовані самовідновлю-
вати ці інституції з часом і підтримувати свої СР. Ми продовжимо обго-
ворювати ці принципи проектування до кінця нашого дослідження.
У наступному розділі ми розглянемо, як люди засновують для себе нові
інституції, покликані розв'язувати проблеми СР.
4
Аналіз інституційних змін
У попередньому розділі я вивчала інституції керування СР, в яких
присвоювачі сконструювали управлінські системи, що довго проісну-
вали в невизначених і мінливих природних умовах. Хоча особливі про-
блеми, які виникають в управлінні гірськими територіями, відрізня-
ються від проблем управління іригаційними системами, проте всі ці
довготривалі, міцні інституційні механізми мають багато спільного.
Такі приклади наочно демонструють придатність (але аж ніяк не
ймовірність) надійних самокерованих інституцій для управління у
складних ситуаціях СР, однак походження цих систем загубилося в
часі. Неможливо реконструювати, як саме раніше присвоювачі швей-
царських альпійських луків, гірських лісів Японії, іспанських ііиегіаз
або філіппінських гаїуегаз розробляли правила, які «вижили» протя-
гом таких великих періодів. Ми не знаємо ані тих, хто висував різні
пропозиції або опонував їм, ані будь-що про процес самозмін.
Дослідження про походження інституцій повинні розв'язати проб-
лему постачання, про яку йшлося у розділі 2. Як вказує Бейте (Ваіез,
1988), наявність колективних вигод від створення нових інституцій —
уже сама по собі колективна дилема другого порядку. Пропонована
нова інституція «є предметом вельми стимулюючих проблем, які пот-
рібно буде розв'язувати» (Всіїез, 1988, р. 395), Постає багато питань.
Скільки учасників було задіяно? Яка внутрішня структура їхньої гру-
пи? Хто був ініціатором дій? Хто оплатив витрати на інституційну
діяльність? Яку інформацію про свій стан мали учасники? Які були
ризики та можливості різних учасників? Які більші інституції вико-
ристовували учасники у створенні нових правил? На ці запитання рід-
ко коли знайдеш відповіді в численній літературі, в якій описується
140
Аналіз інституційних змін
поведінка в рамках поточних інституційних механізмів. Тільки-но на-
бір правил впроваджено, стимули присвоювачів стають зовсім відмін-
ними від тих, які вони мали, стикаючись із серйозними проблемами
присвоювання або недостатнього постачання.
У цьому розділі досліджується походження сукупності інституцій
управління кількома підземними басейнами, розташованими під тери-
торією Лос-Анджелеса. Ми з Луїсом Уешлером провели тут масштабні
«польові» дослідження наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років,
коли там відбувалося багато змін (Е. Озігот, 1965; 1. УУезскІег, 1968). Ми
відвідували засідання, читали внутрішні меморандуми, брали інтерв'ю
в учасників — і все це, щоб отримати інформацію про стратегії вироб-
ників підземних вод під час створення добровільних асоціацій, веден-
ня судових тяжб, визначення спеціальних районів, а також під час
створення складної державно-приватної управлінської системи для
регуляції їхніх басейнів. Останнім часом Вільям Бломквіст (УУіНіат
Віотдиізі, 1987а, 1988а-е) розширив кількість вивчених підземних ба-
сейнів і оновив інформацію. Тож ми непогано розуміємо процеси в
цих басейнах ґрунтових вод, пов'язані зі зміною правил, і при цьому
минуло достатньо часу, щоб робити висновки про стабільність і ефек-
тивність отриманих результатів у використанні таких правил регулю-
вання. У цьому розділі ми розглянемо процес зміни правил у трьох ба-
сейнах (Реймонд (Каутопсі), Західний (ЛЛЛезі) і Центральний (Сепігаї)),
які ключовим елементом у трансформації їхніх ситуацій щодо врегу-
лювання прав на водні ресурси визначили переговори1. Див. карту те-
риторії на малюнку 4.1.
ЗМАГАННЯ ЗА ПІДЗЕМНІ ВОДИ
Вихідні дані
Річки і струмки, що стікають з гір довкола нинішнього Лос-Андже-
леса та його околиць, у ранішу геологічну епоху нанесли широкі й гли-
бокі смуги піску і гравію, які потім частково перекрилися щільними
шарами глини. Зараз колишні русла річки — це глибокі водоносні на-
шарування, які можна розглядати як підземні резервуари. Поповню-
ються вони дощами, які випадають у передгір'ях і верхніх долинах,
141
Е. Остром. Керування спільним
КЕРН
І	ф Басейн Сан-Фернандо
І	(?) Західний басейн
Мал. 4.1. Підземні басейни, розташовані
на південному побережжі Каліфорнії (Ілрзоп, 1978)
і, меншою мірою, випаданням опадів та дренажем на плоскій прибе-
режній рівнині.
У напівпустельних регіонах, таких як Лос-Анджелес, басейни під-
земних вод надзвичайно важливі для використання із системами по-
верхневого водопостачання. По-перше, це джерела недорогої та якіс-
ної води (порівняно з витратами на імпорт води на великі відстані).
У1985 році Кооператив з водопостачання Південної Каліфорнії
142
Аналіз інституційних змін
(Меігороііїап \/Уаіег Оізігісі) стягував $ 240 за акро-фут (об'єм, який
може покрити один акр землі шаром у 1 фут води) — це оптова ціна
на привізну воду з Північної Каліфорнії та з річки Колорадо. Вартість
викачаної підземної води в районі Лос-Анджелеса становить у се-
редньому $ 134 за акро-фут — економія понад $ 100 за акро-фут. Якщо
б 282 458 акро-футів підземних вод, що були викачані в 1985 році з
трьох басейнів, про які ми поговоримо в цьому розділі, замінили по-
верхневими водами, то щорічно вода коштувала б промисловим спо-
живачам, міським домашнім господарствам та іригаторам мінімум на
$ 28 млн більше2.
Проте значення басейнів як джерела водопостачання не таке важ-
ливе, як їхнє значення природних резервуарів, в яких можна зберігати
воду для використання в періоди пікового попиту3. Кожна система по-
верхневої води повинна мати певний тип резервуара для коротко-
строкового зберігання води, щоб швидко задовольняти нерівномірні
вимоги водокористувачів, які регулярно коливаються протягом дня,
тижня і року. Поточні витрати на будівництво водонапірної башти в
районі Лос-Анджелеса в середньому становлять близько $ 57 500 за
акро-фут (Віотдиізі, 1987а). Мінімальний рекомендований відповід-
ними технічними стандартами об'єм води для короткострокового
зберігання становить 16 % від загального об'єму, що використовується
в певному районі. Якщо б не можна було використовувати басейн для
зберігання води, то в районі Західного басейну, за річної потреби в
327 435 акро-футів, потрібне було б водосховище на 52 400 акро-футів.
Витрати на заміну одного цього басейну становили б близько $ 3,01 млрд.
Утрата всіх басейнів підземних вод Південної Каліфорнії стала б еко-
номічною катастрофою величезних масштабів.
Басейни підземних вод можуть бути знищені через надмірне вико-
ристання та/або забруднення навколишнього середовища. Якщо води
на рік вилучатиметься більше за середній рівень поповнення (який ви-
значається як рівень безпечного споживання), то гравій та пісок у во-
доносних шарах врешті-решт ущільняться і не зможуть утримувати
стільки води, скільки раніше. Якщо басейн ґрунтових вод розміщуєть-
ся на березі океану і рівень води в ньому опуститься нижче рівня моря,
то океанічна солона вода просочуватиметься в басейн, і від колодязів
143
Е. Остром. Керування спільним
уздовж берегової лінії доведеться відмовитися. Якщо це не зупинити,
то зрештою і весь басейн не можна буде більше використовувати як
джерело постачання води або місце її зберігання. Надмірне вико-
ристання загрожувало всім басейнам підземних вод у цьому регіоні,
доки зацікавлені особи не ініціювали інституційні зміни.
Права на воду: логіка гри
Надмірне вилучення було логічним результатом тих правил вико-
ристання підземних вод, що діяли до впровадження інституційних
змін, описаних у цьому розділі. Права на водні ресурси в Каліфорнії
визначалися на підставі того, чи володів виробник води землею, розта-
шованою над басейном, і чи використовував воду саме на цій земель-
ній ділянці (власник землі, розташованої над водним басейном) або
використовував воду для обслуговування іншої землі, крім тієї, що
йому належить (присвоювач). У загальному праві власник землі над
водним басейном має прибережне право «повного потоку», тобто не-
обмеженого користування водою з надр під його земельною ділянкою
(ІЧипп, 1985). У регіонах з надзвичайною нестачею води загальне право
не передбачає забезпечення прав власника землі, розташованої над
водним басейном. Вода, яка залягає в надрах під будь-якою земельною
ділянкою (наприклад ділянка А), може бути перекачана на землю сусі-
да, якщо сусід вилучає воду швидше, ніж власник ділянки А. Згідно з
рішенням у справі «Кати, проти Уолкіниюу» (Каіг V. УУаІкіпзіїсгш) [141
Саі. 116, 74766 П. (1903)], доктрина «кореляційних прав» була розроб-
лена для заміни суворого тлумачення прибережних прав. За цією докт-
риною, за часів дефіциту, якщо суд залучається до врегулювання кон-
куруючих інтересів, він усіх власників земельних ділянок над водним
басейном має розглядати як співвідносних і рівних. У періоди дефіци-
ту кожен з них має отримувати пропорційну, а не абсолютну частку
води. Ця доктрина була дещо змінена рішенням у справі «Сан-Бернар-
діно проти Ріверсайд» (Бап Вегпагдлпо V. Кіуєг8і6є)[186 Саі. 7 (1921)],
яким власники земельних ділянок надводним басейном були обмежені
використанням тільки тієї води, яку вони могли витратити «корисно».
Отже, власники земельних ділянок над водним басейном, стикаю-
чись лише з іншими власниками земельних ділянок над водним басей-
144
Аналіз інституційних змін
ном, знали, що, звернувшись до суду для врегулювання суперечки
щодо прав на воду в період нестачі води, вони пропорційно поділять
між собою будь-яке зменшення загальної кількості доступної їм води.
Проте у більшості басейнів підземних вод власники земельних ділянок
над басейном мають справу з іншими користувачами води, яких нази-
вають «присвоювачами» ("арргоргіаіогз”), чиї претензії на воду осно-
вані на інших підставах, ніж у власників земельних ділянок над водним
басейном. Присвоювачі викачують підземні води для використання на
землях, які не належать тим, хто використовує воду. Більшість приват-
них і державних водних компаній юридично класифікуються як при-
своювачі, бо воду, яку вони викачують, використовують їхні клієнти,
а не самі ці компанії. Власникам земельних ділянок, розташованих не
над водними басейнами, дозволили і навіть заохочували їх (згідно з
доктринами, що стали частинами статутного права в 1872 році) відби-
рати «надлишкову воду», або воду, що не використовувалася власни-
ками земельних ділянок над водними басейнами. Ключові елементи
для визначення прав присвоювача такі:
1)	коли присвоювач почав вилучати воду з джерела;
2)	скільки використаної води відповідає критерію корисного вико-
ристання;
3)	чи було використання безперервним.
Згідно з доктриною «перший у часі, перший у праві», присвоювачі
набували права залежно від їхньої історії використання. У суді конф-
лікти між присвоювачами щодо недостачі води розв’язувалися так:
від використання спершу відлучалися «наймолодші» присвоювачі, за
ними — наступні за «молодістю» і так далі. «Найстарші» присвоювачі
були повністю захищені від посягань на їхні права з боку «молодших»
присвоювачів. Утім, права навіть «найстарших» присвоювачів були
вторинними стосовно прав власників земельних ділянок над водними
басейнами.
Одночасне існування доктрин кореляційних прав і прав присвою-
вання в одному штаті призвело до істотної невизначеності щодо одних
виробників ґрунтових вод відносно інших. Невизначеність ускладню-
валася наявністю третьої доктрини — загального права, що дозволяло
виробникам ґрунтових вод отримувати права через «некорисне вико-
145
Е. Остром. Керування спільним
ристання» або за набувальною давністю. Стосовно землі, з правами на-
бувальної давності все відносно просто: якщо особа зайняла чужу зем-
лю і відкрито та безперервно володіє нею протягом певного періоду
часу (5 років у Каліфорнії), а власник не робить спроб позбутися такої
особи, то первинний власник втрачає право на землю.
Що ж до ґрунтових вод, володіння водою було недостатньо, щоб
встановити відкрите і некорисне використання. Будь-який «молод-
ший» присвоювач міг на законних підставах використовувати будь-
яку надлишкову воду (вона визначалася як частина води «безпечного
водозабору» з басейну, яка не була корисно використана власниками
земельних ділянок над водними басейнами або «старшими» присвою-
вачами). Безпечним водозабором є середнє довгострокове поповнення
води в басейні. Якщо ця кількість води була корисно використана, то
не залишалося жодних надлишків, доступних іншим. Присвоювач мав
відкрито і безперервно відбирати ненадлишкову воду протягом більш
ніж 5 років, аби отримати права за набувальною давністю. Після набут-
тя такі права мали пріоритет перед правами власників земельних діля-
нок над водними басейнами та правами присвоювачів. Ті самі дії при-
своювача — відкритий безперервний відбір води з басейну — могли
призвести до набуття прав з вищим пріоритетом, ніж права власників
земельних ділянок над водними басейнами, або ж із пріоритетом,
нижчим, ніж права «молодшого» присвоювача порівняно з правами
власників земельних ділянок над водними басейнами під час водного
дефіциту. Основна відмінність між цими способами набування зале-
жала від того, що вирішить суд щодо наявності / відсутності надлиш-
кової води протягом п'ятирічного періоду, який передує судовому роз-
гляду. Враховуючи, що всі виробники страждали через відсутність
інформації про рівень безпечного водозабору з басейну та кількість
води, відкачаної іншими виробниками, на момент прийняття таких
рішень ніхто не знав, скільки води відкачувалося і чи була наявна над-
лишкова вода.
Ситуацію з цими басейнами можна охарактеризувати як СР з від-
критим доступом, для якого не було встановлено чітких меж щодо того,
хто і скільки може вилучати води. У таких ситуаціях до прийняття не-
ефективних стратегій стимулюють два суттєві фактори. Першим з них
146
Аналіз інституційних змін
є вартість відкачування. Другий — стратегічні обставини (Кедгі, 1989).
Витрати на відкачування збільшуються зі збільшенням кількості відка-
чаної води через падіння рівня води, а тому кожне відкачування збіль-
шує витрати на інші відкачування. Ніхто не відшкодовує збитки від
своїх дій повністю. Кожне відкачування призводить до надмірної екс-
плуатації ресурсу. Стратегічні обставини відкритого доступу до басей-
ну ґрунтових вод вдало описав Негрі (Медгі, 1989, р. 9).
З невизначеними правами власності та неексклюзивним доступом,
«правило захоплення» регулює «право власності» на ресурс. Правило
захоплення дає [відкачувачам] ексклюзивні права на ту частину підзем-
них вод, яку вони відкачали. Те, що особа не вилучила сьогодні, вилу-
чать, принаймні частково, суперник[и]. Побоювання, що [відкачувачі]
не зможуть захопити завтра те, що вони не відкачали сьогодні, підриває
їхні стимули до відмови від поточного відкачування заради майбутнього
відкачування.
Два стимули підсилюють одне одного та призводять до гонки відка-
чування. Без зміни інституцій відкачувачі, діючи самостійно в такій
ситуації, будуть надзвичайно нераціонально використовувати ресурс.
Надмірна експлуатація може призвести до руйнування самого ресур-
су. Поточні інституції впливають не тільки на інтенсивність гонки від-
качування, але й на пов'язані стимули різних учасників ініціювати ін-
ституційні зміни. З огляду на юридичну структуру прав у Каліфорнії,
власники земельних ділянок над водними басейнами були більше за
присвоювачів мотивовані розпочати судовий процес, щоб перешкоди-
ти їм скористатися набувальною давністю. Однак рішення про те, коли
почати судовий процес, пов'язано з високими ризиками зробити це
або надто рано, або надто пізно. Власник земельної ділянки над водним
басейном стикався з двома варіантами:
1)	якщо він ішов до суду до того, як було використано всі «надлишкй»
води, і суд приймав рішення, що вода, вилучена відповідачем, справді
була надлишковою, то власник земельної ділянки над водним басейном
ніс витрати на судовий процес і не отримував жодного захисту;
2)	якщо власник земельної ділянки над водним басейном занадто зволі-
кав зі зверненням до суду, то могло виявитися, що відповідач отримував
права за набувальною давністю, якщо суд вирішував, що використана
відповідачем вода не була надлишковою. Інакше кажучи, для власника
147
Е. Остром. Керування спільним
земельної ділянки над водним басейном, який ніс на собі весь тягар су-
дових витрат, не було способу домогтися успіху в захисті свого права до
початку зазіхань на нього, і все одно протягом короткого часу після по-
чатку зазіхань цей власник міг втратити право, яке він намагався захис-
тити, через набувальну давність.
(Віотдиізі, 1988а, р. 19)
Невизначеність конкуруючих водних доктрин посилювалася
спільною для всіх виробників води невизначеністю щодо фактичного
водопостачання басейну і кількості води, відібраної усіма разом. Важ-
ливо було знати співвідношення постачання та потреб, аби визначати
наявність чи відсутність позитивного сальдо. Отримати обидва види
інформації було дорого. Таку інформацію можна було одержати під
час судового розгляду, заявивши перед судом клопотання про призна-
чення експерта, який зробив би геологічну зйомку басейну і визначив
об’єм його водопостачання, а також на основі даних про останні водо-
використання від усіх виробників. Витрати на отриману таким спосо-
бом інформацію були спільними для всіх учасників судового розгляду,
але це не розв’язувало проблему невизначеності до початку судового
розгляду. В останніх судових справах ознаки потенційних проблем (та-
ких як падіння рівня ґрунтових вод) суд не прийняв як достатні докази
нестачі води для того, щоб проголосити відсутність надлишків води і
підтвердити права власників земельних ділянок над водними басейна-
ми в суперечці з «молодшими» присвоювачами (Сан-Бернардіно про-
ти Ріверсайд (Бап Вегпагсііпо V. Кіуєгзісіє), 186, Саі. 7 (1921)).
З урахуванням цього комплексу невизначеностей легко пояснити
поведінку відкачувачів ґрунтових вод у Південній Каліфорнії протя-
гом перших 50 років XX століття. Для отримання будь-якого водного
права потрібно було довести безперервність вилучення та корисне
використання води. У таких умовах правової невизначеності адвокати
радили виробникам відкачувати стільки води, скільки їм необхідно,
а захищати свої права — пізніше (Кгіедег, 1955). Гонка відкачувань
відбувалася в кожному з основних басейнів ґрунтових вод у районі
Лос-Анджелеса.
З урахуванням цих стимулів багато виробників води і місцеві орга-
ни влади в 1940— 1950-х були стурбовані тим, що всі басейни суттєво
148
Аналіз інституційних змін
перевикористовуються і що басейни, розташовані близько до океа-
ну — Західний та Центральний, — поглине море. Проте у 1960-ті роки
відкачувальну гонку зупинили в усіх прибережних басейнах. У підсум-
ку права на водні ресурси були встановлені в усіх басейнах, окрім ба-
сейну в окрузі Орандж, який, як і раніше, покладався на регулювання
шляхом відкачувального податку4.
Для збору поверхневої води, стягнення відкачувальних податків на
виробництво води, а також поповнення басейнів за допомогою різних
штучних методів було встановлено особливі водні райони по всій тери-
торії, для створення бар’єра прісної води проти морської побудували
багато нагнітальних свердловин на узбережжі, що дозволило прибе-
режним районам регулювати використання своїх басейнів за анало-
гією з використанням поверхневих водойм. Тобто різні приватні і дер-
жавні суб'єкти змусили себе вийти з неприродної гонки відкачувань
і трансформували всю структуру стимулів, з якими вони стикалися.
Громадські рухи брали участь у багатьох етапах цих подій. Перші кро-
ки було зроблено у судах. На ключових етапах проводилися вибори
і громадські слухання. Однак ці рішення відносно учасників впрова-
джувалися не зовнішніми органами. Швидше учасники використову-
вали публічну площину для накладення обмежень на самих себе. Ос-
кільки до судових процесів для отримання певних прав на воду було
залучено всі басейни, окрім басейну в окрузі Орандж, *то ми спочатку
обговоримо цю стратегію трансформації відкачувальної гонки.
ГРА СУПЕРЕЧОК
Басейн Реймонд: обговорення умов*
Басейн Реймонд — малий, площа поверхні — 40 квадратних миль.
Розташований він усередині території, тобто схований від вторгнення
солоних вод. На межі століть цей район був уже досить високо розви-
нений. Пізніші дослідження показали, що’безпечний водозабір у ба-
сейні неухильно підвищувався з 1913 року. Над поверхнею басейну
розташовані міста Пасадена, Сьєрра-Мадре, Аркадія, Алтадена, Ла-Ка-
ньяда-Флінтрідж, Південна Пасадена, Сан-Марино та Монровія. Місто
Альгамбра розташоване на межі басейну і відбирає воду з резервуара
149
Е. Остром. Керування спільним
для використання в межах його кордонів. Місто Пасадена було най-
більшим виробником води з басейну — її обсяг виробництва прирів-
нюється до обсягів інших ЗО виробників разом узятих. Отже, Пасадена
наблизилася, але не досягла становища домінуючого учасника при-
вілейованої групи (ОІ8ОП, 1965). За моделлю Олсона, якби виробники
басейну Реймонд були привілейованою групою, Пасадена несла б усі
витрати, пов’язані із зупинкою відкачувальної гонки. Прогноз, який
випливає з цієї моделі, коректний для деякої, але не всієї діяльності,
здійснюваної в Пасадені.
За декілька років Пасадена прийняла стратегію домінуючого грав-
ця у привілейованій групі. З 1914 по 1923 рік, наприклад, місто попов-
нювало басейн, перехоплюючи повені та звертаючи їх на гравійні
ділянки біля підніжжя гір Сан-Габріель. Вода, яка просочувалася в ба-
сейн, була доступна для використання Пасаденою, а також іншими ви-
робниками ґрунтових вод. Наприкінці 1920-х років місто було одним з
провідних учасників заснування Кооперативу з водопостачання Пів-
денної Каліфорнії (Меігороіііап Ї/Уаіег Оізігісі: ої ЗоиШегп Саііїогпіа),
який зрештою побудував акведук, що доставляв воду за 250 миль з річ-
ки Колорадо в район Лос-Анджелеса.
Але в 1930-ті роки Пасадена вже не хотіла здійснювати незалежні
дії, що давали істотну користь іншим особам, які не несли жодних вит-
рат. Місто безуспішно намагалося домовитися з іншими виробниками,
щоб усі вони спільно стали вилучати менше води з басейну. У 1937 році
Пасадена подала судовий позов проти Альгамбри та ЗО інших виробни-
ків6. Для визначення геологічної структури басейну, рівня безпечного
водозабору з басейну та наявності / відсутності надлишків справу було
передано у Відділ водних ресурсів Каліфорнійського департаменту
громадських робіт (Ше Оіуізіоп ої Ї/Уаіег Кезоигсез ої Ше Саііїогпіа
Оерагітепі: о і РиЬІіс ЇЛ^огкз).
Експертиза зайняла багато часу і коштувала дорого (проект вис-
новку готувався аж до березня 1943 року і обійшовся у $ 53 000). Суддя
встановив: щорічні вилучення з басейну складали 29 400 акро-футів,
тоді як рівень безпечного водозабору — лише 21 900 акро-футів, що
призводило до щорічного перевилучення обсягом у 8500 акро-футів.
Суддя рекомендував сторонам скоротити обсяги відкачування до рів-
ня безпечного водозабору з басейну.
150
Аналіз інституційних змін
Так сторони стикнулися з одним владним «образом» їхньої спіль-
ної проблеми. Окрім того, вони також мали стикнутися з новим «ста-
ном дефолту» (Е. Озігот, 1986а), якщо б не спромоглися виробити влас-
не рішення. До судового розгляду нездатність домовитися просто
означала б повернення до відкачувальної гонки. Після того як справа
потрапила до суду, відсутність угоди означала, що саме суддя мав вирі-
шувати, які зі сторін повинні нести збитки внаслідок скорочення. Яке
рішення ухвалить суддя, було зовсім не ясно. Він міг, наприклад, за-
твердити переважні права власників земельних ділянок над водними
басейнами, а потім визначити решту 21 900 акро-футів як «надлишки»,
що підлягали розподілу між присвоювачами «за старшинством». Або ж
міг вирішити, що надлишків не було взагалі. У цьому разі за «старшим»
присвоювачем могло бути визнане право набувальної давності, а ос-
новні збитки від скорочення видобування води понесли б власники зе-
мельних ділянок над водними басейнами.
Спрощену картину проблеми, з якою стикнулися виробники під
час обговорення, показано на малюнку 4.2. Якщо припустити, що влас-
ники земельних ділянок над водними басейнами вилучали 12 000 акро-
футів, а присвоювачі (які могли скористатися правом набувальної дав-
ності) — 18 000 акро-футів, то загальний обсяг водоспоживання до
ухвалення рішення становив би ЗО 000 акро-футів. Усі прийняли той
факт, що відбудеться скорочення до 22 000 акро-футів. Аналіз найгір-
шого для власників земельних ділянок над водними басейнами варіан-
та означав, що суддя встановить відсутність надлишків протягом біль-
ше 5 років до початку судового розгляду. Відповідно, присвоювачі
отримають переважні права на всю воду, яку вони вилучали. За ними
буде закріплено 18 000 акро-футів, а власникам земельних ділянок над
водними басейнами залишиться тільки 4000 акро-футів. Точка В пока-
зує найгірше рішення, яке могли б отримати власники земельних діля-
нок над водними басейнами.
Окрім того, і присвоювачі могли проаналізувати найнесприятли-
віше для них рішення та припустити, що суддя може визначити непо-
рушні права на 12 000 акро-футів за власниками земельних ділянок над
водними басейнами, а потім присудити «надлишок» у 10 000 акро-футів
присвоювачам «за старшинством». Точка А є найгіршим з можливих
151
Е. Остром. Керування спільним
Власники
земельних
ділянок
над водними
басейнами
Виробники води — присвоювачі
Мал. 4.2. Ситуація, з якою стикнулися під час обговорення власники
земельних ділянок над водними басейнами та присвоювачі
рішень для присвоювачів. Для всіх учасників діапазон варіантів між
повним захистом і суттєвими втратами (лінія, що з'єднує А і В) міг бути
значним. Окрім того, повний судовий розгляд, з огляду на наявність су-
перечливих правових доктрин, міг тривати довго і судові витрати були
б дуже великими.
За ініціативою Пасадени сторони провели серйозні переговори під
контролем суду. За шість місяців вони розробили обумовлену угоду,
підписану всіма сторонами (крім двох із 32 сторін), що брали участь у
судовому розгляді. Переговорному процесу сприяв у цьому випадку
той незвичайний факт, що один адвокат — Кеннет Райт — представляв
аж 16 сторін. Ще через шість місяців один з упертюхів також погодив-
ся з угодою із обмовкою. Другий — Каліфорнійсько-Мічиганська ком-
панія земельних і водних ресурсів (Ше СаІіГотіа-МісІїідап Ьапсі апсі
А/Уаіег Сотрапу) — так і не погодився, зажадавши остаточного рішен-
ня суду, заснованого на наявних вихідних даних.
152
Аналіз інституційних, змін
Сторони, які підписали угоду, вирішили, що тривалий час рівень
безпечного водозабору перевищувався і його необхідно скоротити до
рівня безпечного водозабору з басейну. Вони зазначили, що дані про
водозабір кожного виробника ґрунтових вод мають бути відкритими,
регулярними та загальновідомими внаслідок того, що овердрафт спри-
чиняє шкоду для всіх інших. Таким чином, кожен виробник виступав
проти всіх інших. Термін «взаємний припис» вживався для опису кон-
цепції, яка використовувалася цими сторонами як основа для врегулю-
вання суперечок шляхом переговорів. Сторони, що підписали угоду,
погодилися пропорційно поділити скорочення водозабору замість по-
дальшого використання правових процедур для визначення пріоритет-
ності чиїхось прав7. Пропорційний розподіл скорочення водозабору
представлено на малюнку 4.2 точкою ІЯ. Крім того, вони гарантували
один одному пропорційний розподіл безпечного водозабору (якщо він
зміниться в майбутньому) і створили механізми для того, щоб ті, хто від
скорочення водозабору постраждав найбільше, могли обмінюватися
правами з тими, хто хотів би продавати свої права на щорічній основі.
За скороченою процедурою відбувся суд для вислуховування за-
перечень Каліфорнійсько-Мічиганської компанії земельних і водних
ресурсів та для призначення Відділу водних ресурсів Каліфорнійсько-
го департаменту громадських робіт (іЬе ПМзіоп оі АУаіег Кезоигсез ої
ІЬе Саііїогпіа Перагітепі: оі РиЬІіс АУогкз) «хазяїном води» (ігаґег-
тазіег) — органом, що здійснює офіційний моніторинг для нагляду за
виконанням угоди. Замість постановлення власного рішення9 суддя
після деяких роздумів 23 грудня 1944 року10 остаточно затвердив
розроблену сторонами мирову угоду. Було проголошено, що всі вста-
новлені права є рівнозначними для будь-яких майбутніх суперечок; від
усіх очікувалося, що вони не намагатимуться отримати більше прав,
ніж їм установлено. Рішенням було визначено роль «хазяїна води» для
забезпечення дотримання положень угоди та контролю за створеним
пулом обміну водних прав. На додаток до механізмів лізингу, встанов-
лені права могли здаватися в оренду або продаватися за умови, що про
трансфери повідомлявся «хазяїн води». Дві третини витрат «хазяїна
води» повинні сплачувати сторони, а решту витрат на моніторинг до-
тримання умов угоди мав сплачувати штат Каліфорнія. Рішення було
153
Е. Остром. Керування спільним
оскаржене і підтримане Верховним судом штату Каліфорнія11. Верхов-
ний суд Сполучених Штатів переглядати справу відмовився.
Розробивши свою угоду, сторони припинили відкачувальну гонку
швидше і з меншими втратами, ніж це відбулося б через судові проце-
дури12. Вони також отримали непорушні вільно конвертовані права на
визначені частини безпечного водозабору басейну. Ринок цих прав на
водні ресурси розвинувся, і більшість з невеликих правовласників про-
дали свої права водним компаніям, для яких ці права були більш цінні.
Зараз нараховується 17 активних виробників, і майже всі вони — муні-
ципальні або приватні водні компанії. Тільки троє власників земельних
ділянок над водними басейнами продовжують вилучати воду з басей-
ну. Території в межах басейну, які не мають доступу до привізної води,
в 1953 році утворили муніципальні водні корпорації і в 1955 році поча-
ли отримувати привізну воду.
Західний басейн: обговорення умов
Західний басейн, з площею поверхні у 170 квадратних миль, наба-
гато більший за басейн Реймонд. Розташований близько до океану, він
простирається від міста Інглвуд до півострова Палос Вердес. Ситуація
в цьому басейні була не настільки сприятливою для ведення перего-
ворів, як у виробників басейну Реймонд. Основною перевагою вироб-
ників Західного басейну було те, що їхні вищерозташовані сусіди вже
понесли витрати на інновації та розробили процедури для врегулюван-
ня шляхом переговорів відповідно до законодавства Каліфорнії, які ба-
гатьма потенційними учасниками судових процесів вважалися спра-
ведливими. Недоліки Західного басейну такі:
1)	велика кількість виробників (під час судового розгляду було пе-
рераховано близько 500 сторін);
2)	відсутність одного домінуючого виробника;
3)	значна асиметрія ризиків, пов'язаних з проникненням морської
води (хто ближче до моря, позбудеться свердловин значно раніше за
тих, хто розташований далі).
Проблема розміру групи була певною мірою компенсована кон-
центрованим характером виробництва ґрунтових вод басейну: на
154
Аналіз інституційних змін
19 виробників припадало близько 85% від загальної кількості води,
що вилучалася із Західного басейну13.
Овердрафт «спіткав» Західний басейн на десять років пізніше, ніж
басейн Реймонд. Важка індустріалізація під час Другої світової війни
посилила наростання овердрафту, зокрема через те, що на цій тери-
торії було багато нафтових компаній і виробництво води постійно
зростало. На початку 1940 року свердловини на узбережжі стали пока-
зувати збільшення солоності. Однак багато виробників води басейну
вірили, що солоність цих свердловин є симптомом тільки «локальної»
проблеми безпосередньо на узбережжі, а не більш загальної пробле-
ми, що могла б вплинути на їхнє становище в майбутньому. Протягом
1943 року дев’ять прибережних муніципалітетів кілька разів зустріча-
лися, щоб обговорити важливість підвищення солоності води в їхніх
свердловинах. Вони погодилися, що потрібно більше інформації, аби
отримати реальну картину і загальне уявлення про структуру підзем-
ного басейну. Для проведення первинного дослідження проблеми по-
стачання басейну ґрунтових вод ці міста підписали угоду про співпра-
цю з Геологічною службою США (іЬе Іішіесі Зіаіез Сеоіодісаі Зипгеу)
і Лос-Анджелеським департаментом з контролю за повенями (іЬе Ьоз
Апдеіез Соипіу Ріоосі Сопігої Оівігісі)14.
Доповідь, підготовлена в 1944 році, змалювала похмуру картину.
У свердловини вздовж усього узбережжя вторглася морська вода.
Дослідники не виявили природного бар’єра, який міг би зупинити на-
ступ моря. Увесь басейн був під загрозою руйнування. У доповіді наво-
дився загальний нарис основних кордонів басейну і масштабів цієї
проблеми без надання точних даних щодо безпечного водозабору та
поточного обсягу вилучення води. Однак тепер виробники вже не мог-
ли стверджувати, що солоність води у прибережних свердловинах
є лише локальною проблемою.
У грудні 1944 року всі основні виробники води зустрілися і створи-
ли спеціальний комітет, щоб вирішити, що ж робити далі. Цей комітет
виробив три основні рекомендації:
1)	створити постійну асоціацію усіх зацікавлених виробників води
для продовження обговорення їхніх спільних проблем і можливих
спільних дій;
155
Е. Остром. Керування спільним
2)	провести технічне обстеження щодо альтернативних джерел
води для території;
3)	виробникам води — розглянути питання про ініціювання право-
вих дій, схожих на ті, які щойно завершилися в басейні Реймонд, для
зменшення загальних обсягів відкачування й унормування вилучення
обмежених запасів води в Західному басейні серед усіх виробників
води (УМауз апсі Меапз Соттіііее, 1945, р. 16).
Усіх трьох рекомендацій було дотримано. Протягом кількох міся-
ців було створено Водну асоціацію Західного басейну (іЬе А/Уезі Вазіп
АУаіег Аззосіаііоп)15. Вона запровадила відкритий форум16 для обго-
ворення всіх основних кроків, які здійснювалися у Західному басейні
виробниками та представниками різних місцевих, регіональних і дер-
жавних установ. Ресурси Асоціації часто використовувалися для от-
римання і поширення найкращої можливої технічної інформації про
басейн. Велися детальні протоколи всіх засідань Водної асоціації За-
хідного басейну, а також засідань Виконавчого комітету та більшості
робочих груп Асоціації. Ці протоколи були доступні для всіх членів і
для інших осіб, зацікавлених в отриманні інформації про прийняті рі-
шення, технічні дані, а також у вивченні недоліків і переваг альтерна-
тивних варіантів. З 1946 по 1954 рік усім членам надсилався щотижне-
вий бюлетень. Девізом бюлетеня, як казав його головний редактор,
були слова «хай не буде жодних сюрпризів — ні приємних, ні непри-
ємних» (Ро88еіїе апсі Роззеіїе, 1986, р. 57). Практика отримання всієї на-
явної інформації та її поширення суттєво збільшили ступінь розуміння
і рівень співпраці між учасниками.
Першою офіційною дією Асоціації було залучення в березні 1946 ро-
ку відомого інженера Гарольда Конклінга для дослідження ймовірних
альтернативних джерел постачання додаткової води для басейну. Кон-
клінг рекомендував створити муніципальний водний округ для залу-
чення води від Кооперативу з водопостачання Південної Каліфорнії
(Меігороііїап Ї/Уаіег Пізігісі: ої ЗоиіЬегп Саііїогпіа). Отримання поверх-
невих вод означало, що ґрунтові води басейну більше не будуть основ-
ним джерелом води для цієї території, але залишалося невирішеним
питання, хто мав отримати права на використання потенціалу резер-
вуара басейну.
156
Аналіз інституційних змін
У жовтні 1945 року щодо Західного басейну ініціювали судовий
процес три присвоювачі: Каліфорнійська компанія водопостачання
(іЬе Саііїогпіа АУаіег Зєгуісє Сошрапу), місто Торранс і водна компанія
Палос Вердес (Ше Раіоз Уегсіез А/Уаіег Сошрапу). Кеннет Райт, адвокат
Пасадени у судовому розгляді щодо басейну Реймонд, став адвокатом
Каліфорнійської компанії водопостачання і зробив кілька презентацій
для виробників Західного басейну щодо концепції взаємного припису,
використаної у справі басейну Реймонд. Хоча ініціатори судового роз-
гляду та багато інших виробників води басейну підтримали концепцію
пропорційного скорочення водозабору всіма виробниками води, про-
те кілька великих виробників води рішуче заперечили такий план.
Одним із сильних опонентів була водна корпорація Домінгес
(іЬе Пошіпдиех А/Уаіег Согрогаіїоп) — «старший» присвоювач з права-
ми власника земельної ділянки над водним басейном. Оскільки Домін-
гес — найбільший виробник води з басейну17, було малоймовірним,
що інші погодяться на скорочення без участі цієї корпорації. Місто
Інглвуд у судовому процесі спочатку опонувало всім діям, запропоно-
ваним Водною асоціацією Західного басейну. Юристи Інглвуда заяви-
ли міським чиновникам, що статус «старшого» присвоювача захистить
місто від скорочення водозабору. Однак позиція Інглвуда змінилася
після того, як рішення стосовно басейну Реймонд було підтримане Вер-
ховним судом Каліфорнії18. Інглвуд, який володів кількома свердлови-
нами на березі моря, став активним учасником пошуку рішень.
Місто Хоторн, навпаки, розташоване подалі від моря, і люди віри-
ли, що їхня вода була захищена. Протягом багатьох років Хоторн до-
тримувався стратегії невтручання. Хоча справа басейну Реймонд і була
провідною моделлю для ініціаторів судового розгляду, та впевненості,
що виробники води Західного басейну зможуть досягти домовленос-
тей на високому рівні, необхідних для обговорення умов їхньої угоди,
не було жодної. Оскільки судовий процес уже було розпочато, то суд
міг винести власне рішення, якщо б виробники води не досягнули зго-
ди самостійно. Отже, дефолтні правила були змінені вже самим фак-
том ініціювання судового розгляду.
Справу передали до Відділу водних ресурсів Департаменту громад-
ських робіт Каліфорнії (Ше Піуізіоп о! А/Уаіег Кезоигсез о! Ше Саііїогпіа
157
Е. Остром. Керування спільним
Перагішепі: оГ РиЬІіс А/Уогкз). Вирішення складного завдання зі встанов-
лення рівня вилучення води більше ніж 500 виробниками та визначен-
ня геологічної будови й рівня водопостачання всього басейного комп-
лексу зайняло чотири роки. До того часу, коли було завершено звіт для
суду, рішення суду першої інстанції із затвердження мирової угоди
щодо басейну Реймонд підтримав Верховний суд Каліфорнії. Відповід-
но, виробники води Західного басейну вже знали, що концепція взаєм-
ного припису здатна протистояти правовому виклику приватних
компаній.
Однак письмові висновки та рекомендації, підготовлені на запит
суду, справили ефект вибуху бомби. Суддя встановив, що овердрафт
був з 1920 року і що рівень безпечного водозабору з басейну становить
ЗО 000 акро-футів на рік. Суддя рекомендував урізати рівень вилучен-
ня води до рівня безпечного водозабору. Станом на 1952 рік загальний
обсяг споживання підземних вод сягнув 90 000 акро-футів. Навіть при-
хильники взаємного скорочення рішуче виступили проти скорочення
виробництва ґрунтових вод на дві третини. Імпортована вода тільки-но
почала прибувати в басейн. Багато постачальників води не змогли б за-
довольнити вимоги своїх клієнтів за умови зменшення кількості відка-
чуваної води на дві третини. Деякі обнадійливі ознаки того, що запаси
води в басейні можна збільшити, давали попередні експерименти з на-
гнітальними свердловинами. Збільшення постачання водою басейну
призвело б до зменшення необхідності урізати вилучення води до
рівня безпечного водоспоживання. Отже, дефолтні умови знову було
змінено. Якщо б виробники води не змогли самостійно укласти угоду,
то їм довелося б очікувати на судове рішення щодо скорочення вироб-
ництва на дві третини.
Водна асоціація Західного басейну стала форумом для серйозних
переговорів щодо умов угоди. Асоціація створила Комітет правового
врегулювання (Ьедаї З^ШетепІ СоттіНее), до складу якого увійшло
шість адвокатів і п'ять інженерів. Створення Комітету правового вре-
гулювання в рамках Асоціації змінило структуру переговорної ситуа-
ції — може, і важковловимо, але суттєво. Хоча 11 членів Комітету, як
і раніше, представляли інтереси своїх компаній, вони несли також від-
повідальність перед членами Асоціації. Асоціація поклала на Комітет
158
Аналіз інституційних, змін
відповідальність за забезпечення вчасного скорочення виробництва
води. Комітет щоквартально мав доповідати всьому складу Асоціа-
ції. Якщо б члени комітету дотримувалися стратегії впертості і не
змогли знайти точок дотику для прогресу у врегулюванні, вони стали
б мішенями для публічної критики з боку шановних колег19. Від членів
цього Комітету очікували досягнення домовленості, згідно з якою всі
сторони мали б обмежити видобуток води. Першим питанням, що
належало вирішити, була кількість, на яку мали скоротити виробниц-
тво води.
Учасники переговорів мали знайти спосіб скоротити виробництво
води до рівня нижче 90 000 акро-футів, але вище за ЗО 000 акро-футів,
як рекомендував суддя. Якщо б умови мирової угоди не перевищували
рекомендації судді, то деякі сторони судового процесу вважали б за
краще продовжити судовий процес у надії, що суд надав би перевагу
їхнім вимогам над вимогами інших. Інженерам комітету було запропо-
новано визначити максимальне скорочення, на яке могли б піти сторо-
ни у найближчому майбутньому без серйозних економічних втрат. Ін-
женери дійшли висновку, що за умови встановлення водообмінних
резервуарів (схожих на ті, що було розроблено в басейні Реймонд) ско-
рочення на 25 — ЗО % може відбутися без серйозної економічної шкоди
для будь-якого виробника води.
Далі комітет шукав конкретну формулу, засновану на концепції
взаємного припису, яка дозволила б їм досягнути пропорційного ско-
рочення від 25 % до ЗО %. Оскільки станом на 1949 рік до справи при-
єдналося ще 340 сторін, єдиною можливістю було використовувати
дані щодо води саме 1949 року, а не 1944-го, який передував початку
судового розгляду. Використовуючи історичний висновок судді, Комі-
тет підготував оцінку «прав набувальної давності» кожної зі сторін
станом на 1944 «водний» рік — у порівнянні з 1949 «водним» роком20.
Загальна кількість становила 44 387 акро-футів для 1944 року і 63 728 ак-
ро-футів для 1949 року. Комітет запропонував використовувати дані
1949 року як основу для проведення переговорів щодо тимчасової уго-
ди, яку сторони могли б ратифікувати відразу для досягнення фактич-
ного скорочення протягом нетривалого часу. Один з членів комітету
вважав, що:
159
Е. Остром. Керування спільним
з поточним споживанням обсягом 90 000 акро-футів та... з історичним
використанням 1949 року обсягу в 63 000 акро-футів, або «на півдорозі»
до обсягу, до якого Департамент бажав би довести скорочення, водоспо-
живання 1949 року зараз може бути більш прийнятним... [У] сторін буде
достатня кількість води в рамках цього механізму для задоволення піко-
вих навантажень, і це дасть час для того, щоб пристосуватися до скоро-
чення і... ніхто не буде скасовувати будь-які вже набуті права набуваль-
ної давності.
(Водна асоціація Західного басейну,
протоколи Комітету правового врегулювання,
25 лютого 1953 р., с. 4)
Тимчасову угоду підготували у вигляді умовного контракту. Інакше
кажучи, виробник води, який підписав угоду, брав на себе зобов'я-
зання скоротити виробництво до обсягу своїх «Прав Давності — 1949»,
але лише після того, як цю угоду підпише не менше 80 % виробників
від загальної кількості власників «Прав Давності — 1949», і ця угода
буде надана суду і затверджена ним. Підписання набувало зо-
бов'язувальної сили «спільної дії», тільки якщо більшість інших вели-
ких виробників води підтримали б цю дію. Таким чином, ніхто не пови-
нен був залишитися «невдахою», і загальний ефект від скорочення
став би суттєвим. Станом на листопад 1954 року угоду підписало 82,5 %
від загальної кількості власників «Прав давності — 1949», і її було пред-
ставлено суду. Було призначено суддю з повноваженнями офіційного
«хазяїна води» (мгаіегтазіег), який мав контролювати дотримання по-
ложень угоди.
Для досягнення цієї тимчасової угоди знадобилося два повних роки
переговорів і загроза судового процесу21, але врешті-решт це призвело
до серйозних змін основних правил використання води Західного ба-
сейну. Рівень води в басейні зріс дуже швидко і продовжував зростати
протягом кількох років, за винятком западини під містом Хоторн, яке
відмовилося підписати угоду.
Тимчасова угода діяла протягом семи років, поки виробники води
адаптували інші стратегії зі збільшення місцевих запасів води для
поповнення басейну та пробували переконати непідписантів погоди-
тися на скорочення. Дві основні сторони так і не підписали угоду. Пер-
шою була Каліфорнійська водна компанія (СаІИогпіа ЛЛЛаіег Зєгуісє
160
Аналіз інституційних змін
Сошрапу), яка стала одним з трьох ініціаторів судового розгляду і по-
несла велику частку судових витрат. Ця компанія не збільшувала
виробництво води після 1944 року, припускаючи, що судовий процес
захищає її інтереси і що вона може дозволити собі піти на самостійні
дії для збереження запасів води. Вибір 1949, а не 1944 року як дати виз-
начення прав означав, що деякі виробники води, які збільшили ви-
робництво протягом чотирирічного періоду, пропорційно дещо отри-
мали, тоді як Каліфорнійська водна компанія пропорційно трохи
недобрала22.
Хоча Каліфорнійська водна компанія відмовилася підписати тим-
часову угоду, вона добровільно обмежила своє виробництво ґрунтових
вод: відкачувала води не більше, ніж мала б відповідно до тимчасової
угоди. Тобто своєю відмовою підписати тимчасову угоду компанія
просто перекладала тягар витрат на послуги «хазяїна води» на тих, хто
отримав згідно з угодою пропорційно більше прав. Дії компанії не за-
вдавали фізичної шкоди іншим. Окрім того, компанія явно не збирала-
ся перешкоджати тому, щоб тимчасова угода стала основою для оста-
точного врегулювання.
Разом з тим місто Хоторн збільшило вилучення води. Станом на
1960 рік Хоторн відкачував на 2250 акро-футів води більше, ніж мав би
відповідно до умов тимчасової угоди. У період дії тимчасової угоди
Хоторн заощаджував принаймні $ 100 000 щорічно за рахунок відкачу-
вання ґрунтових вод у більшому обсязі, ніж йому було виділено. Ос-
кільки Хоторн збільшував обсяги відкачування, рівень води в западині,
розташованій під містом, і далі падав. Звіт «хазяїна води» за 1960 — 1961
роки (ілюстрація 4) показує, що в 1961 році рівень води під Хоторном
був у середньому на ЗО — 40 футів нижчий, ніж на прилеглих територіях
(місто Каліфорнія, штат Каліфорнія, 1960—1961 рр.). Сусідам-вироб-
никам від цього спричинялася суттєва шкода23. Економічні збитки від
дій Хоторна поширювалися на всіх підписантів договору, у яких були
вищі витрати на привізну воду, тоді як Хоторн використовував най-
дешевше джерело води.
Однак лідери Хоторна на цю проблему дивилися по-іншому. За-
мість того щоб розглядати басейн як спільну власність усіх виробників
води, Хоторн вважав, що його муніципальні потреби у воді мають
161
Е. Остром. Керування спільним
пріоритет перед потребами всієї водопостачальної галузі в цьому
районі. Хоторн вбачав у тимчасовій угоді преференції на користь про-
мислових виробників і спробу скасувати права на водні ресурси, які
повинні направлятися для громадського користування, та закликав
інші міста підтримати свою позицію. Проте прибережні громади вже
мали серйозні труднощі через вторгнення солоних вод. З точки зору
чиновників Хоторна, ці громади були готові на будь-що задля скоро-
чення виробництва води з басейну і сповільнення вторгнення солоної
води. Хоторн стверджував, що прибережні міста віддали свої права.
Намагаючись підготувати остаточну угоду, протягом більшої час-
тини 1957 і 1958 років Комітет правового врегулювання збирався що-
тижня, а іноді — раз на два тижні. Технічні проблеми відстежування
всіх транзакцій водних прав для такої великої групи учасників істотно
гальмували процес. Значними були також і базові проблеми. Деякі під-
писанти тимчасової угоди виступали проти будь-якої остаточної угоди,
яка не приводила б до скорочення видобутку води до безпечного рівня.
Інші надавали перевагу тому, щоб почекати, поки експерименти з
бар'єром від морської води убезпечать басейн від моря. Брак загальної
згоди щодо тимчасової угоди хвилював багатьох, хто побоювався, що
Хоторн або інші можуть її оскаржити. З огляду на високу вартість звер-
нення до Верховного суду Каліфорнії у справі щодо басейну Реймонд,
учасники переговорів сподівалися уникнути оскарження їхньої угоди.
Окільки тимчасова угода надавала частковий фізичний захист, багато
підписантів вважали, що вони встигнуть виробити угоду, задовільну
для всіх сторін.
До міста Хоторн відправили посланців, щоб закликати міську вла-
ду переглянути свою попередню позицію щодо тимчасової угоди24.
У 1958 році Асоціація обрала мера Хоторна до свого Виконавчого комі-
тету, сподіваючись, що він змінить ставлення інших посадових осіб
міста. Однак спроби порозумітися з Хоторном були безуспішними.
Остаточний проект запропонованої «Угоди та пропозицій для суду»
презентували на зборах Водної асоціації Західного басейну (А/Уезі Вазіп
А/Уаіег Аззосіаііоп, А/УВА/УА) в лютому 1960 року. Водна корпорація До-
мінгес (Иіе Оошіпдиег А/Уаіег Согрогаіїоп) як найбільший виробник
води з басейну висловила свою повну підтримку угоди шляхом під-
162
Аналіз інституційних змін
писання екземпляра угоди до зборів. Місто Ель-Сегундо та нафтова
компанія «Чанслор-Канфілд Мідуей» підтримали корпорацію Домін-
гес у спробах надати негайну підтримку (протоколи УУВУЛГА, 25 лютого
1960 р., с. 8). Через три місяці угоду підписали 20 учасників, які пред-
ставляли 32,5% від загальної кількості власників прав (протоколи
\¥В\¥А, 26 травня 1960 р., с. 15). Отримання підписів інших зайняло ще
рік. Станом на початок літа 1961 року угоду підписало 82 % виробників-
правовласників. Комітет правового врегулювання зазначив, що решту
підписів отримати малоймовірно.
21 липня 1961 року, через 16 років після початку судового розгляду,
відбулося засідання за скороченою процедурою, на якому пропоновані
рішення були представлені суду. У серпні 1961 року було винесено рі-
шення, яке значно збігалося з пропозиціями, наданими суду. З 1 жовт-
ня 1961 року всі особи, які брали участь як сторони у цій справі, «назав-
жди зобов'язувалися утримуватися від відкачування або вилучення з
басейну іншим чином будь-якої води понад обсяги, визначені присудже-
ними їм правами» (Рішення, Каліфорнійська водна компанія та інші
проти міста Комптон та інших, цивільна справа № 506806, Вищий суд
штату Каліфорнія та округу Лос-Анджелес, п'ята секція). Дев'яносто
дев'ять учасників підтвердили свої права на 64 065 акро-футів25. Місто
Хоторн, як і всі інші непідписанти, отримало судовий наказ знизити
виробництво ґрунтових вод до рівня, закріпленого в угоді.
На наступному після рішення суду першої інстанції засіданні Асо-
ціації представник міської ради Хоторна привітав групу з їхньою «пе-
ремогою», але попередив, що його місто планує боротися з рішенням
«через будь-який суд у країні». Хоторн підкріпив цю погрозу, найняв-
ши фірму шанованих адвокатів, що спеціалізувалися на водному праві.
Асоціація взяла на себе фінансову відповідальність за підтримку судо-
вого рішення проти апеляції Хоторна. У 1962 році був утворений
Департамент відновлення (Керіепізіїтепі: Оізігісі). Як буде описано
нижче, він узяв на себе фінансову відповідальність за захист цього
рішення, тоді як Асоціація підтримувала прямі контакти з адвоката-
ми. Розглянувши апеляцію Хоторна, Окружний апеляційний суд зро-
бив висновок, що суд першої інстанції діяв правильно, і підтвердив
його рішення. Після того як Верховний суд Каліфорнії відмовився
163
Е. Остром. Керування спільним
переглядати рішення, прийняте Окружним апеляційним судом Калі-
форнії, справа Каліфорнійської водної компанії була закрита через
18 років після її відкриття.
З огляду на велику кількість учасників і тривалість судового про-
вадження, ніхто не знає точного розміру витрат, понесених під час су-
дового розгляду щодо Західного басейну, але, згідно з найточнішою
наявною оцінкою, вони становили $ 3 млн (Віотдиіві, 1987а, р. 39). З од-
ного боку, це було в 10 разів дорожче, ніж у випадку з басейном Рей-
монд. З іншого боку — це одна десята коштів, витрачених на заміщен-
ня потенціалу короткочасного зберігання басейну в поєднанні з попов-
ненням його водних запасів. Якщо амортизувати витрати на судовий
процес на 50-річний період (як довелося б зробити для будівництва ос-
новних фізичних об'єктів), то річна вартість винесення судового рі-
шення стосовно басейну Реймонд за підтвердження прав на водні ре-
сурси становила 50 центів на акро-фут, а рішення щодо Західного
басейну коштувало $ 2,50 (Віотдиіві, 1987а, р. 39). У 1985 році щорічні
витрати на моніторинг цих прав на водні ресурси становили $ 3,00 за
акро-фут у басейні Реймонд і $ 2,40 за акро-фут у Західному басейні26.
Судове підтвердження прав на водні ресурси в Західному басейні
було лише одним із кроків, зроблених виробниками води для регулю-
вання їхнього басейну. Деякі подальші кроки ми розглянемо пізніше.
За досвідом басейну Реймонд та Західного басейну уважно спостеріга-
ли виробники води в Центральному басейні. Вони також вдалися до су-
дового розгляду, щоб урегулювати індивідуальні права на воду. Цент-
ральний басейн — більший та різноманітніший, ніж Західний. Значні
зусилля витрачалися на те, щоб вивчити складні випадки Західного ба-
сейну та провести процес так, щоб скоротити як його тривалість, так
і високу вартість. Зусилля були успішними в обох випадках. Тож пе-
рейдемо тепер до короткого обговорення переговорного процесу
щодо Центрального басейну27.
Центральний басейн: судовий процес
Овердрафт у Центральному басейні сформувався набагато пізні-
ше, ніж у басейні Реймонд і Західному басейні. Центральний басейн —
досить великий (277 квадратних миль). У 1950-х роках його використо-
164
Аналіз інституційних змін
вували близько 750 власників свердловин. Овердрафт у Центральному
басейні розпочався в 1942 році. Більша частина басейну перебуває в
глибині території і захищена від океану на його західному кордоні ниж-
черозташованим сусідом — Західним басейном. Тож виробники води
Центрального басейну, порівняно з виробниками Західного, могли
суттєвіше знижувати рівень води без настання негативних наслідків.
Разом з тим центральна частина має незначний захист від моря,
і морські вторгнення почалися уздовж цього кордону ще на початку
1950-х років.
Підштовхувані своїми нижчерозташованими сусідами, виробники
води Центрального басейну в 1950 році утворили Водну асоціацію
Центрального басейну, використавши організаційну структуру, схожу
на ту, яка була у Західному басейні. Виконавчий директор Водної асо-
ціації Західного басейну став одночасно виконавчим директором но-
воствореної Водної асоціації Центрального басейну28. Деякі виробни-
ки води Західного басейну також вели діяльність і в Центральному
басейні. Обговорення відразу ж сфокусувалося на важливості досяг-
нення узгодженого врегулювання прав на водні ресурси в Централь-
ному басейні. Виробники Центрального басейну, проте, хотіли уник-
нути тяганини і високої вартості використання судової процедури,
а також не хотіли залучати до участі в процесі усіх не дуже великих ви-
робників води басейну.
Тож замість того, щоб відразу подавати позов до суду, Водна асо-
ціація Центрального басейну найняла приватну фірму, відому своїм
досвідом у галузі басейнів підземних вод, для проведення первинного
обстеження ситуації з басейном та водокористування в минулому.
Крім того, перш ніж звернутися до суду в 1962 році, Асоціація доклала
значних зусиль, щоб виробити спільну позицію щодо обговорюваних
проблем. Тимчасову угоду, підписану сторонами, які володіли 79 %
прав на воду, суд затвердив всього лише через 10 місяців після початку
тяжби. Виробники домовилися пропорційно скоротити видобуток на
20 % і встановити набір робочих правил за зразком угоди Західного ба-
сейну, а також з урахуванням конкретних обставин Центрального ба-
сейну. Робота «хазяїна води» розпочалася в жовтні 1962 року. Добро-
вільне скорочення приблизно на 45 000 акро-футів розпочали негайно
165
Е. Остром. Керування спільним
(Роззеіїе апсі Роззеіїе, 1986, р. 182). Остаточну угоду, підписану сторо-
нами, що володіли понад 75 % прав, було затверджено суддею у жовтні
1965 року. Вона набула чинності у жовтні 1966 року — через чотири
роки після початку судового процесу. Кошторис пов'язаних із судовим
розглядом витрат по Центральному басейну становив $ 450 000.
Судові процеси та переговори щодо цих трьох басейнів торкалися
різних проблем і йшли різними шляхами. У басейні Реймонд кількість
відкачувачів була відносно невелика, й один учасник — місто Пасаде-
на — був впливовіший, ніж будь-який учасник у Західному чи Цент-
ральному басейнах. Пасадена вилучала з басейну близько половини
всієї води. Місто не могло ігнорувати дії інших учасників, бо це загро-
жувало негативно позначитися на спільних результатах. Утім, Пасадена
мала такий великий пакет акцій, що в надії на збереження басейну міс-
то готове було інвестувати значні кошти в досягнення врегулювання.
Після невдалої спроби отримати добровільну згоду на обмеження об-
сягів відкачування місто порушило судову справу і витратило більше,
ніж складала пропорційна частка судових витрат, що припадала на
нього. Завдяки тому, що були ініційовані зусилля для отримання зов-
нішнього водопостачання та встановлено контроль за відкачуванням
з басейну до того, як відкачувачі звикли не перевищувати безпечний
рівень, стало фізично можливо скоротити водозабір, а басейн і досі
обслуговує зростаюче міське населення цієї території. Головною аси-
метрією основних інтересів, з якими стикнулися сторони судового
процесу щодо басейну Реймонд, був їхній правовий статус власників
земельних ділянок над басейном або присвоювачів. Шляхом розробки
нової правової концепції взаємного припису сторони знайшли основу
для розподілу витрат на справедливе скорочення виробництва ґрунто-
вих вод. Усі відкачувачі можуть і далі користуватися басейном, коли
мають максимальні потреби, або ж можуть продати чітко визначені
права на водні ресурси тим, хто запропонує за них найкращу ціну29.
Учасники переговорів у Західному басейні зіштовхнулися з трьома
проблемами, яких не було в басейні Реймонд:
1)	великою кількістю зацікавлених сторін;
2)	відсутністю домінуючого гравця;
3)	асиметричними ризиками «внутрішніх» відкачувачів порівняно
з прибережними.
166
Аналіз інституційних змін
Переговорний процес тривав довше, був дорожчим і характеризу-
вався серйозним конфліктом між прибережними і «внутрішніми» від-
качувачами. За допомогою доктрини взаємного припису як основи для
угоди сторони скоротили інші потенційні асиметрії інтересів, які мог-
ли б посилити конфлікт. Після того як було прийнято остаточне рішен-
ня, усі сторони пропорційно розподілили витрати від скорочення об-
сягів водозабору. Однак процес зайняв багато часу, оскільки було
важко скоротити використання води до безпечного рівня і при цьому
задовольняти потреби міського населення, яке зросло після Другої сві-
тової війни. Як вказано нижче, місцевим виробникам води довелося
застосовувати інші механізми збільшення водопостачання басейнів
ґрунтових вод, адже контроль над попитом, якого вони досягли, не
привів басейн до рівноваги.
Відкачувані в Центральному басейні мали ряд переваг у цьому про-
цесі. Оскільки басейн дуже великий і має лише невелику приморську
зону, відкачувані могли безпечно затягувати врегулювання їхніх прав
на воду, спостерігаючи за процесом урегулювання в інших басейнах,
їх підштовхували до дій їхні нижчерозташовані сусіди, які побоювали-
ся, що бездіяльність щодо Центрального басейну зрештою зведе нані-
вець вигоди від збереження води у Західному. Почавши діяти до того,
як їм довелося б скорочувати водозабір більше ніж на 20 %, та залучив-
ши приватну фірму для збирання великої кількості інформації перш
ніж звернутися до суду, відкачувані Центрального басейну зберегли
багато часу і грошей, узявши за основу для досягнення врегулювання
шляхом переговорів той самий принцип, який був використаний у ба-
сейні Реймонд і Західному басейні.
Дотримуваність укладених сторонами угод
Минуло 45 років відтоді, як було ухвалено рішення щодо басейну
Реймонд, а також 35 і 27 років відповідно з моменту підписання тимча-
сових угод щодо Західного та Центрального басейнів. Тож учасники
цих трьох угод мали достатньо часу та можливостей, щоб вирішити, чи
слід їх дотримуватися. Враховуючи значення ґрунтових вод, протягом
сукупного строку у 107 років використання водних ресурсів спокуса
не дотримуватися угод мала бути великою для всіх виробників. Однак
рівень порушень протягом цього часу був незначним.
167
Е. Остром. Керування спільним
«Хазяїн води» кожного басейну має великі повноваження щодо
моніторингу та санкцій. Діяльність ця — відкрита і публічна. Щороку
кожен учасник доповідає про обсяги вилучення ним ґрунтових вод і
отримує звіт про вилучення ґрунтових вод усіх інших учасників (або
інших, які почали відкачувати). Достовірність цих записів висока. Ряд
установ проводять їх перехресну перевірку. «Хазяїн води» має повно-
важення калібрувати всі лічильники, тим самим знижуючи ймовір-
ність однієї з форм обману. З огляду на точність інформації та її доступ-
ність, кожен відкачувач знає, що роблять інші і що інформація про
вилучення ним ґрунтових вод буде відома цим іншим. Отже, інфор-
мація, наявна у сторін, наближена до рівня «загальних знань», що час-
то є необхідною умовою для вирішення ітеративних дилемних ігор
(Аитапп, 1976).
Замість того щоб сприймати себе як активний орган з поліцейськи-
ми функціями, служба «хазяїна води» намагається бути нейтральним
моніторинговим агентством. Оскільки кожен, хто володіє законним
правом на воду, може ініціювати судовий розгляд, щоб забезпечити
дотримання судового рішення, «хазяїну води» не потрібно ініціювати
каральні заходи щодо «недотриманців». Як заявив офіційний пред-
ставник служби «хазяїна води» в 1960 році,
це наша політика — не вчиняти жодних реальних дій відносно будь-
якого учасника, адже це поставило б нас самих у позицію активної
сторони. Наша політика полягає в інформуванні активних учасників
щодо будь-яких порушень, але реальні дії залишаються за ними. Ми хо-
чемо бути настільки нейтральними, наскільки це можливо, щоб отри-
мати якомога більше добровільного співробітництва30.
У перші роки дії угоди щодо Західного басейну, наприклад, водна
компанія містечка Монета почала відкачувати більше, ніж було визна-
чено. Через пару років стало очевидно, що перевилучення невипад-
кові. На додачу до того, що Монету було включено до всіх звітів про
обсяги водозабору, «хазяїн води» у щорічній доповіді присвятив де-
кілька сторінок поточній діяльності компанії. Компанія почала ви-
конувати положення угоди незабаром після публікації цих фактів. За
винятком декількох поодиноких інцидентів, які вирішили в такий са-
мий спосіб, сторони угоди дотримувалися її без застосування до них
168
Аналіз інституційних змін
офіційно передбачених санкцій. Навіть місто Хоторн після прийняття
остаточного рішення скоротило обсяги водозабору до визначених для
нього. Довелося, проте, почати судовий позов проти нових відкачува-
чів, які намагалися вилучати ґрунтові води, не купивши попередньо
права на водозабір. Звинувачення були висунуті, й обвинуваченим за-
боронили відкачувати підземні води інакше як на підставі прав, які
вони зрештою таки мусили придбати31.
Рівень квазідобровільного дотримання остаточних судових рішень
у всіх цих випадках був надзвичайно високий. Хоча кожен відкачувач
може час від часу спокуситися і вилучити більше води, ніж йому визна-
чено, та кожен хоче, щоб загальний обсяг водозабору з басейну був
обмежений так, аби доступ до наявних водних запасів зберігався про-
тягом тривалого часу. З урахуванням активного, надійного та нейт-
рального моніторингу з боку служби «хазяїна води» жоден відкачувач
не може розраховувати на те, що його перевилучення буде непомітним
для інших і наприкінці наступного водного року не виявиться навіть
найменша невідповідність. Оскільки існує організація та комунікація
стосовно спільної стратегії, то тривале недотримання угод може приз-
вести до юридичних санкцій, а також до втрати репутації та застосу-
вання неформальних санкцій. Оскільки обмеження поширюються на
кожного і майже всі відкачувачі добровільно погодилися на первинний
розподіл прав, то більшістю учасників базова система сприймається як
справедлива. Окрім того, учасники і далі здійснюють контроль над сис-
темою моніторингу, аби впевнюватися, що вона, як і раніше, діє спра-
ведливо і надійно. Дві третини бюджету «хазяїна води» оплачується
тими, хто володіє правами на воду, і вони можуть клопотати перед су-
дом про призначення іншого «хазяїна води», якщо будуть не задово-
лені його діяльністю32.
ГРА ПІДПРИЄМЦІВ
Одразу ж після того, як було підписано тимчасову угоду щодо
Західного басейну, і до того, як розпочався судовий процес стосовно
Центрального басейну, виробники води Західного басейну визнали,
що судовий процес — це недостатній інструмент для досягнення дов-
169
Е. Остром. Керування спільним
гострокового врегулювання проблем їхнього басейну. Вони зробили
кроки, які через п'ять років привели до створення нового громадсько-
го підприємства й укладання угод із сусідніми громадськими підпри-
ємствами для керування взаємопов'язаними Західним і Центральним
басейнами. Процес розв'язання проблем і переговори, пов'язані зі
створенням нового району, та угоди з існуючими установами ілюстру-
ють, що громадські підприємства можуть бути використані як стратегії
з перетворення структури стимулів, що стоять перед тими, хто спільно
використовує СР< Складання докупи необхідних компонентів нового
підприємства було надзвичайно складним. Тут можна подати лише на-
рис, але я спробую показати проблеми, з якими стикалися виробники
води, так, як бачили їх вони, і яких вони вжили заходів, щоб спробува-
ти розв'язати їх у наявному політичному середовищі.
Суд залишив невирішеним ряд питань. По-перше, виробники не
хотіли скорочувати виробництво до безпечного рівня. Хоча скорочен-
ня і покращило відразу стан басейнів, та цього було недостатньо для
досягнення остаточного врегулювання проблем. Слід було або приско-
рити поповнення обох басейнів, або й надалі скорочувати виробниц-
тво. Якщо можна було б збільшити швидкість поповнення, то потуж-
ності для підземного зберігання використовувалися б так само, як
використовувалися об'єкти для зберігання на поверхні, з почерговим
зниженням рівня та поповненням33.
Друга нерозв'язана проблема та пов'язані з нею проблеми поляга-
ли в тому, що існувала особлива небезпека вторгнення солоних вод уз-
довж довгого західного кордону Західного басейну та короткого пів-
денного кордону Центрального басейну. На початку 1960-х років водні
інженери з Управління контролю за повенями Західного басейну і Лос-
Анджелеса (ЛАЛезІ Вазіп апсі ІЇіе Ьоз Апдеіез Соипіу Ріоосі Сопігої Пізігісі)
почали експериментувати з концепцією створення бар'єра з прісної
води проти морської. Початковий експеримент, який частково фі-
нансували місцеві джерела і штат Каліфорнія, показав, що технічно й
економічно було б доцільно побудувати вздовж узбережжя свердлови-
ни, які можна використати для подачі прісної води під тиском у ґрун-
тові води басейну. У результаті конус прісної води буде перешкоджати
подальшому вторгненню солоної води. Більшість прісної води згодом
170
Аналіз інституційних змін
можна використовувати, вилучаючи за потреби. Якщо б такий бар'єр
можна було побудувати вздовж усього узбережжя, то штучне піджив-
лення басейну значно посилилося б і загроза моря була б ліквідована.
Після того як техніко-економічна можливість була обґрунтована, пос-
тало питання, хто саме плататиме за бар'єр. Це питання залишалося
невирішеним.
Третє делікатне питання стосувалося відповідних кордонів управ-
ління Західним і Центральним басейнами. Це питання не виникло сто-
совно басейну Реймонд, оскільки він розташований на нагір'ї і віднос-
но самодостатній. Тільки-но виробники води Західного басейну
скоротили свої обсяги відкачування, а виробники Центрального ба-
сейну — ні, вода із Західного почала переміщуватися на схід до Цент-
рального, а не навпаки. Така зміна напрямку руху «природної» води
змусила виробників обох басейнів усвідомити, як тісно пов'язані між
собою ці два басейни. Бар'єр, споруджений на узбережжі, мав забез-
печити захист не тільки для Західного басейну, але й для Централь-
ного. Крім того, для поповнення значно ефективніше можна було
використати відкриту пористу ділянку в Центральному басейні, ніж
будь-яку ділянку із Західного. Приплив води тут міг підняти рівень во-
ди в Центральному басейні, який, у поєднанні зі скороченням вироб-
ництва в Центральному басейні, зумовив би збільшення притоку води
до Західного басейну.
Жоден з існуючих громадських органів не мав повноважень і від-
повідних меж для вирішення цих питань. Виробники води у Західному
і Центральному басейнах неохоче зверталися до якої-небудь з існую-
чих великих установ, побоюючись, що вони втратять контроль над
прийняттям рішень і це, можливо, погано скінчиться34. Наприкінці
1954 року Президент Водної асоціації Західного басейну запропонував
Президенту Асоціації задля збереження Південної Каліфорнії (ІЬе
Сопзегуаіїоп Аззосіаііоп оі БоиіЬегп Саііїогпіа) зустрітися представ-
никам усіх сегментів водної індустрії Каліфорнії та обговорити зако-
нодавчі пропозиції для розв'язання найважливіших проблем ґрунто-
вих вод. Як результат, у вересні 1954 року 45 установ запросили
зустрітися і «розробити справедливі й ефективні законодавчі пропо-
зиції щодо підземних вод та представити їх у 1955 році законодавцям»
171
Е. Остром. Керування спільним
(лист В. С. Роузкранса до Водної асоціації Центрального басейну) (ІеНег
Ггот АЛЛ 8. Козесгапз Іо ІЇіе Сепігаї Вазіп А/Уаіег АвзосіаИоп). З цієї групи
для написання законопроекту сформували «Комітет дванадцяти»35.
Обговорення законодавчих пропозицій зосередили на двох типах
змін. Перший був розроблений для прискорення майбутніх судових
рішень щодо ґрунтових вод. Через відсутність інформації про історич-
ну ретроспективу використання води великою кількістю виробників
у справі Західного басейну у судді пішло сім років на те, щоб отримати
висновок. Для виправлення цієї ситуації в майбутньому Комітет роз-
робив законодавство, -згідно з яким усі ті, хто виробляв 25 і більше
акро-футів ґрунтових вод на рік, зобов'язані були надсилати звіт про
свій річний видобуток до державного органу. Цей закон не міг приско-
рити справу Західного басейну, але він забезпечував певну інформа-
цію, необхідну для відносно швидкого винесення судових рішень щодо
Центрального басейну та басейну Сан-Габріель.
Другий проблемний момент законодавчих пропозицій стосувався
нарізки нового типу округів, уповноважених на виконання широкого
кола обов'язків, що фінансувалися в основному з «податку на відкачу-
вання», тобто податку на кількість вилучених підземних вод у межах
району. У підсумку підготовлений законопроект відрізнявся від того,
який виробники Західного чи Центрального басейну, можливо, під-
готували б кожен для себе36. Враховуючи потреби інших територій та
існуючих агентств водопостачання, виробники Західного і Цент-
рального басейнів змогли отримати швидке схвалення обох законо-
давчих актів, представлених на розгляд законодавчого органу штату
в 1955 році.
Новий Акт про округи поновлення водних ресурсів (А/Уаіег
КерІепізЬшепІ: Пізігісі: Асі) дозволяв мешканцям півдня Каліфорнії
створювати нові округи, якщо вони:
1)	зберуть підписи щонайменше 10 % від зареєстрованих виборців,
які проживають у межах пропонованого округу;
2)	запропонують конкретні ліміти на оподаткування в новому
окрузі;
3)	отримають погодження від Департаменту водного господарства,
що територія, розташована в межах майбутнього округу, матиме виго-
ду від цього;
172
Аналіз інституційних змін
4)	отримають більшість голосів «за» під час спеціального голосу-
вання щодо створення нового округу.
Після створення округ отримував широкі різноманітні повнова-
ження для залучення коштів через податок на відкачування і, меншою
мірою, через податок на власність, а також для вживання заходів для
поповнення підземних вод басейну. Конституційний закон містив уні-
кальні положення, спрямовані на «уникнення дублювання аналогічної
діяльності існуючих установ та округів поновлення водних ресурсів»
(Водний кодекс Каліфорнії, секція 60231). Положенням установлю-
валося:
якщо існуючі установи надають послуги і є адекватними для досягнення
будь-якої частини цілей округу... округ проводить розслідування і виз-
начає вартість контрактів на досягнення таких цілей за допомогою та-
ких існуючих установ.
(Саііїотіа УМаІегСосіе, зес. 60231)
Інакше кажучи, від нової установи з поновлення водних ресурсів
очікувалася швидше оцінка розслідування витрат на надання послуг,
ніж негайне створення власного виробничого ресурсу для будь-якої
діяльності, яку вона хотіла б здійснювати37. Законодавством передба-
чалася типова «конституція» для нових округів. Виробники води в ок-
рузі згодом могли використовувати цю загальну основу для створення
конкретної «конституції» для свого округу. Спочатку виробники За-
хідного басейну вважали, що вони будуть діяти самостійно, і створили
робочий комітет у рамках асоціації для розробки проекту конкретних
пропозицій щодо створення округу.
Основними питаннями, які належало вирішити в рамках цього кон-
ституційного процесу, були:
1)	джерело води для бар'єра;
2)	точні межі нового округу;
3)	нарізка внутрішніх меж виборчих округів;
4)	обсяг наданих податкових повноважень.
Виробники води Західного басейну сподівалися, що у них буде
можливість придбати меліоровану воду із заводу з очищення води
«Гіперіон» (Нурегіоп), який очищав стічні води Лос-Анджелеса, розта-
шованого на березі моря. Якби це було технічно можливим, вони
173
Е. Остром. Керування спільним
отримали б недороге джерело води, і не довелося б вести переговори з
потужним Водним округом Південної Каліфорнії (МАЛЮ — Меігоро-
Ііїап ХУаІег Візігісі оі ЗоиіЬегп Саііїотіа). Після тривалих експери-
ментів використання меліорованої води виявилося технічно неможли-
вим, принаймні в короткостроковій перспективі. Комітет змушений
був починати все спочатку. Членів обох Асоціацій було уповноважено
«звернутися до Водного округу Південної Каліфорнії... і дізнатися, чи
можна розраховувати на отримання чітко визначеної кількості води...
і з'ясувати, який буде кошторис витрат на ці потреби» (доповідь Алла-
на Харріса, Водна асоціація Західного басейну, протокол від 22 берез-
ня 1956 р., с. 6).
Коли виробники Західного басейну усвідомили, що для влаштуван-
ня бар'єра їм доведеться використовувати воду Водного округу Пів-
денної Каліфорнії, вони розпочали більш інтенсивні переговори зі
своїми сусідами з Центрального басейну щодо створення одного вели-
кого округу, який включав би обидва басейни. Коли обидві Асоціації
розпочали обговорення, стали абсолютно очевидними відмінності між
двома басейнами. Західний басейн — менший за площею, чисельністю
населення й оціночною вартістю. У спільному окрузі домінував би
Центральний басейн. У 1955 році виробники Західного басейну підпи-
сали тимчасову угоду й обмежили своє виробництво до 60 000 акро-
футів, тоді як виробники Центрального басейну відкачували 110 000
акро-футів і далі збільшували обсяги річного видобутку. На засіданні
Водної асоціації Західного басейну голова комітету з розробки про-
позицій виклав аргументи «за» і «проти» формування округу, що
об'єднував би обидва басейни.
Аргументи «за» формування округу, який об'єднував би обидва
басейни
1.	Однакова мета: відновлення ресурсу ґрунтових вод.
2.	Збільшення фінансових ресурсів — отже, зниження ставки і роз-
міру податків на відкачування.
3.	Більший політичний вплив і більша ефективність у стосунках з
округом Верхньої долини Сан-Габріель (Ше Ііррег 8ап СаЬгіеІ Уаііеу
Півігісі) та з різними державними органами.
174
Аналіз інституційних змін
4.	Територія гавані Лонг-Біч — потенційний шлях проникнення
морської води в Західний басейн — може бути приєднана до спільного
округу. Дуже сумнівно, що хоч якась частина Лонг-Біч може бути при-
єднана до округу, що складатиметься лише із Західного басейну.
5.	Потік ґрунтових вод через геологічний розлом з Центрального
басейну в Західний, імовірно, буде більшим, якщо програма відновлен-
ня водних ресурсів поширюватиметься на більший округ.
6.	Для більшого округу будуть меншими адміністративні витрати.
Аргументи «проти» формування округу, який об'єднував би обидва
басейни
1.	Поповнення водних запасів буде унікальним і необхідним для
Західного басейну. Якщо буде сформовано великий округ, Централь-
ний басейн контролюватиме цю програму для Західного басейну і,
можливо, не захоче далі застосовувати метод буріння свердловин уз-
довж узбережжя.
2.	Буде зменшено обсяги відкачування, але не у Центральному ба-
сейні, а в Західному.
3.	Обсяги кінцевого скорочення в обох басейнах можуть бути не-
однаковими.
4.	Західний басейн буде усунуто від контролю за ставками і роз-
міром місцевих податків на відкачування.
5.	Місцевий округ може ініціювати судовий розгляд, щоб забез-
печити фінансування відновлення водних ресурсів Центральним ба-
сейном38.
6.	Екстенсивне поповнення Центрального басейну може сприяти
притоку безкоштовної води в Західний басейн (Водна асоціація Захід-
ного басейну, протокол від 17листопада 1955 р., с. 9—10).
Виробники води Західного басейну опинилися у фізична неспри-
ятливому становищі, оскільки були в кінці «трубопроводу» підземних
вод. Вони були стурбовані тим, що їхнє становище може погіршитися
ще більше через створення нового державного органу, в якому вони
опинилися б у політично підлеглому становищі. Надії і страхи вироб-
ників Західного басейну стисло викладені в листі голови комітету
Західного басейну, адресованому його комітету:
175
Е. Остром. Керування спільним
У разі, якщо буде вирішено, що Округ з відновлення водних ресурсів
включатиме обидва райони, бажано, щоб було прийнято політичну де-
кларацію, яка морально зобов’язувала б нову раду керівників Округу.
Ця політика повинна забезпечити ефективну програму створення
бар’єра проти солоної води для Західного басейну, скорочення вироб-
ництва в Центральному басейні для забезпечення безперервного пото-
ку ґрунтових вод у Західний басейн та нарізку п’яти районів нового
Округу так, щоб кожен з них складався з територій обох басейнів, аби
запобігти протистоянню Західного та Центрального басейнів у раді
керівників Округу.
(лист Р. Р. Торнбьорна до Комітету зі створення
Округу з відновлення водних ресурсів
27 жовтня 1955 р., с. 2)
Незабаром після цього члени обох Асоціацій досягай робочої зго-
ди, що вигоди від створення більшого округу таки переважуватимуть.
Виробників Західного басейну запевнили, що їхні східні сусіди не бу-
дуть над ними домінувати. Далі на спільних засіданнях обох Асоціацій
розпочалися порівняно жорсткі переговори з усіма державними ус-
тановами, які потенційно могли бути задіяні в управлінні цими двома
басейнами39.
Результати цих переговорів було формалізовано у пропозиції на
семи сторінках, яку в серпні 1958 року комітет подав обом Асоціаціям
на затвердження. У документі викладалися основні чинники створен-
ня нового підприємства. У заяві пропонувалося, що новий Округ з від-
новлення водних ресурсів буде сформований для того, щоб:
1)	запобігти вторгненню солоних вод;
2)	поповнити підземні води басейнів;
3)	зменшити обсяги відкачування в басейнах до безпечного рівня
(Водна асоціація Західного басейну та Водна асоціація Центрального
басейну, «Пропозиція Спільного комітету зі створення Округу з від-
новлення водних ресурсів», мімеограф, ЗО липня 1958 р., с. 1).У пропо-
зиції містилася заява, що для досягнення цих цілей «округ буде відпові-
дальним за фінансування купівлі води, що використовуватиметься для
припинення вторгнень морської води і поповнення ґрунтових вод»
(Там само, с. 3).
176
Аналіз інституційних змін
Також уточнювалися майбутні відносини Округу з відновлення
водних ресурсів з усіма існуючими установами, які могли б розцінюва-
ти новостворюваний округ як потенційного конкурента. Далі зазна-
чався обсяг води, який буде придбаний у Водного округу Південної
Каліфорнії (МАЛЮ — Меігороііїап А/Уаіег Пізігісі: оі ЗоиіЬегп Саііїогпіа)
та розповсюджений або закачаний Лос-Анджелеським округом із кон-
тролю за повенями (іЬе Еоз Апдеіез Соипіу Ріоосі Сопігої Иізітісі:).
У пропозиції зазначалося, що новий округ «не матиме права купувати
воду, призначену для відновлення водних ресурсів, за рахунок отрима-
них податкових коштів, а в петиції про формування округу буде чітко
зазначене це обмеження на використання податкових коштів» (Там
само, с. 6). Було підраховано, що буде потрібен збір у розмірі $ 6,00 за
акро-фут, щоб накопичити необхідні кошти для закупівлі 165 000 акро-
футів води у МАЛЮ — обсяг, що дорівнював розміру середньорічного
овердрафту. У документі робився висновок, що новий округ буде «ад-
міністративним органом, яким керуватимуть п'ять членів ради дирек-
торів, із мінімумом персоналу» (Там само, с. 7).
Ця пропозиція була, по суті, «конституцією» для управлінської сис-
теми з декількох установ для керування скоординованою програмою.
Конституційним документам не потрібно офіційно називатися «конс-
титуцією» для того, щоб слугувати для визначення правил прийняття
рішень, які будуть використовуватися для прийняття майбутніх колек-
тивних рішень щодо деяких заданих фізичних об'єктів. Пропозицію
було додано до офіційного клопотання, представленого Наглядовій
раді Лос-Анджелеса (ІЬе Еоз Апдеіез Соипіу Воагсі ої Бирегуізогз) для
отримання дозволу на проведення спеціального голосування, а також
Каліфорнійському департаменту водних ресурсів (іНе СаІИогпіа
Иерагітепі: ої А/Уаіег Кезоигсез) — для отримання дозволу на визначен-
ня кордонів. Так пропозиція була офіційно визнана одним з видів кон-
ституційного документа. Тільки-но цю конституцію було схвалено
обома приватними Асоціаціями, усі формальні кроки, описані в ній,
були виконані протягом декількох місяців, а створення Округу з від-
новлення водних ресурсів Центрального та Західного басейнів (іЬе
Сепігаї апсі А/Уезі Вазіп А/Уаіег Веріепізішіепі: Пізігісі:) було підтримане
під час голосування у листопаді 1959 року з результатом 4 до 1 (Ьоз
Апдеіез Тітезвід 18листопада 1959 р.).
177
Е. Остром. Керування спільним
ГРА ПОЛІЦЕНТРИЧНИХ ПУБЛІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Створення у 1959 році Округу з відновлення водних ресурсів Цент-
рального та Західного басейнів різко змінило структуру стимулів
виробників води та їхніх представників. Це було підприємство, створе-
не виробниками води (та схвалене громадянами, що проживають у
цьому районі), з повноваженнями стягувати податок, з правом зверта-
тися до суду, а також займатися виробництвом колективних благ. Але
хоча Округ з відновлення водних ресурсів узяв на себе активну роль в
управлінні Західним і Центральним басейнами, дві приватні Асоціації
водокористувачів і далі мали значний вплив на прийняття усіх стра-
тегічних рішень.
Окрім того, Округ з відновлення водних ресурсів є лише одним
публічним підприємством серед півдесятка установ, які беруть ак-
тивну участь у програмі управління. Отже, замість одного централь-
ного органу державної влади з'явилася поліцентрична система пуб-
лічного підприємства для управління дуже складною системою. Ця
система відновила рівень води в обох басейнах, завершила створення
бар'єра з прісної води уздовж узбереж обох басейнів і зараз спрямо-
вує зусилля на підвищення обсягів відкачування та ліквідацію різних
фізичних перешкод, які заважають ефективному використанню ба-
сейнів.
Загальні витрати на цю систему — доволі низькі40. Амортизаційні
та щорічні витрати (у постійних доларах США) на системи управління
цими басейнами, які були підраховані Бломквістом, у таблиці 4.1 порів-
нюються з амортизаційною вартістю заміни води, що зберігається в
басейнах. Загальна вартість щодо кожного басейну істотно нижча
порівняно з тим, якою вона була б у разі знищення басейнів. Загаль-
ний обсяг видатків був би, звісно, меншим, якщо б виробники води
раніше домовилися про врегулювання своїх прав на водні ресурси, і не
довелося б нести високі витрати на тривалі переговори. Виробники
води Центрального басейну, проте, навчилися на досвіді своїх колег з
басейну Реймонд і Західного басейну, тож їм вдалося досягти врегу-
лювання з меншими витратами.
178
Аналіз інституційних змін
Табл. 4.1. Витрати та заощадження за результатами управління
трьома басейнами (у доларах США)
(за Бломквістом, 1987а, мал. 9)
Вартість	Реймонд	Західний	Центральний
Витрати на управління басейнами, за акро-фут видобутих ґрунтових вод, 1985	3,5	77,4	73,77
Середня вартість акро-фута води за умови управління басейнами	184,65	235,71	224,85
Оціночна вартість акро-фута води за умови, що ґрунтову воду довелося б заміщати привізною	748,68	739,3	739,94
У цій дискусії я намагалася звертати більше уваги на походження
інституцій, ніж на їхню поточну діяльність, тому що знайти документи
про походження інституцій дуже важко. Проте я і справді вважаю, що
важливо стисло описати типи поліцентричних відносин між публіч-
ними підприємствами, які зараз керують Західним і Центральним
басейнами.
В основі усіх цих взаємин — Округ з відновлення водних ресурсів
Центрального та Західного басейнів. Він отримує податкові надхо-
дження за всю воду, яка відкачується на його території, а отже, має
право здійснювати колективні заходи для обох басейнів. Але для того,
щоб залучити воду в басейни, Округ з відновлення водних ресурсів по-
винен співпрацювати з іншими публічними округами. До кінця 1960-х
років у поповненні своїх басейнів округи з відновлення водних ре-
сурсів залежали від монопольного постачальника води — Каліфор-
нійського департаменту водних ресурсів (М\Л/Г>). У 1966 році М\У0 в
односторонньому порядку оголосив про зміни у своїй структурі
ціноутворення, що мало б призвести до суттєвого збільшення витрат
179
Е. Остром. Керування спільним
на поповнення басейнів. Щоб добитися перегляду цього рішення,
Округу з відновлення водних ресурсів та обом Асоціаціям довелося
важко торгуватися, проте безуспішно. Округ з відновлення водних ре-
сурсів розпочав переговори з Лос-Анджелеським санітарним округом
(іЬе Еоз Апдеіез Соипіу Запііаііоп Оізігісіз) про отримання надійного
водопостачання зі спеціально побудованого заводу з утилізації з ниж-
чими витратами41. Відкриття цього альтернативного джерела водопос-
тачання означало, що Округ з відновлення водних ресурсів отримав
«довгограючу» пропозицію за ціною, набагато нижчою, ніж ціна при-
візної води. У 1987 році, наприклад, Округ добився схвалення відповід-
ними регулюючими органами збільшення обсягу закупівлі відновленої
води з ЗО 000 акро-футів до 50 000 акро-футів на рік за середньої вар-
тості $ 8,00 за акро-фут порівняно зі $ 153, які треба було б заплатити
для поповнення басейнів (Округ з відновлення водних ресурсів
Центрального та Західного басейнів, 1987, с. 44—56).
Що ж стосується фактичного функціонування робіт з відновлення
водних ресурсів, то Округ уклав угоду про обмін з Лос-Анджелеським
округом контролю за повенями (реорганізованим у 1987 році в Лос-Ан-
джелеський департамент громадських робіт — іЬе Еоз Апдеіез Соипіу
Перагітепі оГ РиЬІіс А/Уогкз). Тож Округ з відновлення водних ресурсів
залишив тільки посади ключових співробітників (виконавчий дирек-
тор і секретар) замість того, щоб використовувати власні інженерні
кадри. Округ не має повної монополії на владу щодо відновлення вод-
них ресурсів, оскільки Округ з відновлення водних ресурсів має до-
ступ до інших потенційних постачальників і завжди може винайняти
свій персонал для виконання робіт з відновлення водних ресурсів42.
Один раз, коли Округ з відновлення був особливо незадоволений хо-
дом деяких будівельних робіт, які виконувала місцева влада, Округ з
поповнення зміг використати свої ринкові позиції і наполягти на тому,
щоб частина робіт по одному з бар'єрів здійснювалася за контрактом
приватною фірмою.
Служба «хазяїна води» Каліфорнійського департаменту водних ре-
сурсів (іЬе Саііїогпіа Иерагітепі: оі А/Уаіег Кезоигсез) виконує важливі
роботи для Округу з відновлення та виробників, здійснюючи моніто-
ринг за рівнем вилучення води виробниками. Дві третини витрат на
180
Аналіз інституційних змін
таку послугу оплачують виробники. Якщо ці витрати стануть занадто
високими, то виробники можуть звернутися до суду для призначення
іншого агентства — державного або приватного — їхнім «хазяїном
води»43. Щоб скоротити дублювання в їхній діяльності, Округ з віднов-
лення і служба «хазяїна води» уклали угоду про співпрацю. Звіти про
вилучення, що надаються користувачами ґрунтових вод Округу з від-
новлення для обрахування бази оподаткування, також надаються і «ха-
зяїну води». Замість того щоб покладатися виключно на ієрархічні від-
носини, як це практикується в рамках однієї фірми, система управління
визначається шляхом переговорів і торгів між різними суб’єктами в
різних сферах. У прийнятті будь-яких рішень під час управління цією
системою строгі процедури «правила більшості» використовуються
рідко.
На додаток до публічних округів у кожному з басейнів залиша-
ються активними приватні асоціації водокористувачів. Посадові особи
публічних округів часто запрошуються для доповідей на регулярні
збори водних асоціацій. Водні інженери приватних і муніципальних
установ, які беруть участь у цих зустрічах, як правило, ставлять непри-
ємні запитання і вимагають мотивованих відповідей. Вони мають
доступ до незалежної інформації про умови басейнів і не задовольня-
ються стандартними малоінформативними відповідями. Багато хто з
людей, які обираються на посади в публічних округах, беруть активну
участь у роботі водних асоціацій протягом багатьох років. їхнє пере-
бування на посаді, як правило, затягується, і зазвичай вони працюють
у певній громадській або приватній ролі років по двадцять п'ять.
Цей стислий нарис структури взаємин між публічними підприємс-
твами показує, як може розвиватися система управління, залишаю-
чись в основному в публічному секторі, не будучи центральним ре-
гулюючим органом. Аспекти як приватної, так і урядової діяльності
задіяні щодо всіх цих басейнів. Деякі вчені характеризують чітке виз-
начення прав на «врожай» із СР як «приватизацію». Враховуючи, що
права на воду, які мають виробники води на даний час, повністю відо-
кремлені від землі і чітко визначені, ринок прав на воду склався у кож-
ному з цих басейнів, а права активно відчужуються. Але це тільки час-
тина історії. Ніхто не «володіє» басейнами. Басейни перебувають у
181
Е. Остром. Керування спільним
віданні поліцентричного набору урядових підприємств з обмеженими
цілями, діяльність з управління басейнами яких включає активну
участь приватних компаній з водопостачання, а також громадських
об’єднань виробників. Ця система не є ані централізовано належною,
ані централізовано регульованою.
Хоча розв’язання проблем, що стоять перед цими виробниками
ґрунтових вод, не задіює ні систему центрального регулятора, ні систе-
му приватної власності, це все ж передбачає створення інституційних
механізмів з включенням повного набору принципів проектування, що
розглядався у розділі 3. Межі були чітко визначені в судовому порядку.
Розглядаючи цей набір інституцій у їх сукупності44, можна побачити,
що було досягнуто відповідність між нормами присвоювання і поста-
чання та місцевими умовами. Механізми колективного вибору надані
громадськими об’єднаннями особливим округам для того, щоб біль-
шість відкачувачів могли брати активну участь у зміні правил. Призна-
чений судом «хазяїн води» має значні повноваження щодо моніторин-
гу і видає щорічні доповіді, в яких міститься доступна всім учасникам
точна інформація про дотримання правил та умов у басейнах. Не-
офіційні санкції, використані для заохочення учасників до дотримання
правил, переважно були незначними. Формальні санкції можна вико-
ристати, якщо в цьому виникатиме необхідність. Можливість зверну-
тися до суду та регулярні збори добровільних асоціацій водокористу-
вачів забезпечують механізми врегулювання конфліктів. Правова
структура штату Каліфорнія визнає права відкачувачів та інших осіб
на самоорганізацію, а також «матрьошечну» організацію менших оди-
ниць у складі більших одиниць. З огляду на стабільність, яку ці інститу-
ції демонстрували дотепер, та дотримання ними цих принципів проек-
тування, я вважаю, що такі інституції СР є міцними й існуватимуть
довго.
АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНОГО ПОСТАЧАННЯ
У цьому розділі я описала кілька спроб вирішити колективні диле-
ми другого порядку. Гонка відкачування — це дилема першого поряд-
ку, що стояла перед відкачувачами басейнів ґрунтових вод, де законні
182
Аналіз інституційних змін
права вилучати воду не були обмежені. Кожен відкачувач мав до-
мінуючу стратегію відкачувати стільки води, скільки він вважав вигід-
ним для нього, й ігнорувати довгострокові наслідки щодо рівня та
якості води. Досвід усіх цих басейнів показує, що гонка відкачувань
може тривати багато років, незважаючи на падіння рівня води (підви-
щуючи витрати кожного на вилучення води) та вторгнення солоної
води (загрожуючи власне довгостроковому виживанню басейнів).
Овердрафт тривав у цих басейнах протягом кількох десятиліть. Най-
кращим поясненням дій і результатів за цей період є те, що особи у
гонці відкачувань обирають своєю домінуючою стратегією відкачува-
ти стільки, скільки вигідно для них, та ігнорувати наслідки для себе і
для інших.
Маючи перше емпіричне обґрунтування цього пророкування, лег-
ко зрозуміти, чому теоретики теж передбачають, що особи в таких си-
туаціях будуть утримуватися від вкладення коштів у розробку, ведення
переговорів, а також постачання нових інституцій. Якщо відкачувані
не будуть обмежені у виробництві ними ґрунтових вод, то чому вони
повинні вкладати кошти в постачання нових інституцій? Зусилля з
постачання інституцій змальовуються просто як дилема другого поряд-
ку, яка є не більш розв’язуваною, ніж дилема першого порядку. Але пе-
редбачення, що присвоювачі не будуть витрачати ресурси на поста-
чання нових інституцій, однак, спростовується цими тематичними
дослідженнями.
Відкачувані підземних вод інвестували значні кошти в постачання
інституцій. Вони створили нові приватні асоціації, сплатили високі
судові витрати за визначення прав на воду, підготували законопро-
екти, представили їх у законодавчий орган штату, а також заручилися
достатньою підтримкою з боку інших підприємств водної галузі, щоб
пролобіювати прийняття цих законодавчих актів. Вони створили спе-
ціальні округи для оподаткування всієї води, яку вони відкачують з ба-
сейнів, а також власності, розташованої на відповідній території. Вони
витрачали нескінченні години, інформуючи самих себе про структури
їхніх басейнів, різні інтереси і наміри всіх сторін та майбутні можли-
вості.
183
Е. Остром. Керування спільним
Зростаючі, послідовні та самотрансформувальні інституційні
зміни за сприятливого політичного режиму
Значні інвестиції, які здійснили виробники підземних вод у по-
стачання нових інституцій, зумовили зростаючий та послідовний
процес у штаті Каліфорнія (штаті із власним законодавством), де для
скорочення видатків на постачання локальних інституцій було запро-
ваджено багато інституційних функцій, що поширювалися на весь
штат. Інвестиції в інституційні зміни не були одномоментними. Про-
цес інституційних змін в усіх басейнах складався з багатьох маленьких
кроків з низькими початковими витратами. Учасники вкрай рідко
рухалися одночасно, не знаючи, що роблять інші. Оскільки процес був
поступовим і послідовним, то перші успіхи та проміжні вигоди від пер-
винних інвестицій були досягнуті до того, як знадобилися більші інвес-
тиції. Кожна інституційна зміна перетворювала структуру стимулів,
у рамках якої мали прийматися майбутні стратегічні рішення.
Окрім того, оскільки присвоювачі із сусідніх басейнів мали схожі
проблеми, учасники на певному етапі могли ознайомитися з досвідом
сусідів. Збігів між учасниками з різних басейнів для забезпечення ко-
мунікації щодо результатів було достатньо. За декількох збігів обста-
вин було створено майданчики для міжбасейнової координації з метою
розширення можливостей для обміну інформацією щодо досягнутих
домовленостей усередині і за межами басейну45.
У кожному басейні також було створено добровільні асоціації з ме-
тою забезпечити форум для ведення дискусій щодо спільних проблем
і потенційних спільних стратегій. З огляду на невизначеність правової
структури, адвокати, які консультували компанії з водопостачання та
комунальних послуг, незмінно радили своїм клієнтам відкачувати
стільки води, скільки вони могли б із вигодою використати, а перейма-
тися про захист своїх прав на воду пізніше. Забезпечення форуму для
обговорення змінило структуру ситуації, в якій рішення приймалися
самостійно, без знань про те, що роблять інші, — на ситуацію, в якій
люди обговорювали свої варіанти. Обговорення саме по собі не було
достатньою умовою для зміни відкачувальних стратегій учасників, але
воно призвело до судового процесу, який дозволив учасникам досягти
виконуваної угоди про необхідність обмеження водозабору.
184
Аналіз інституційних змін
Окрім того, добровільні асоціації запровадили механізм отримання
інформації про фізичну структуру басейнів, яка була доступна для всіх
відкачувачів одночасно. До цієї інвестиції в інформування ніхто не мав
чіткого уявлення про межі, структуру попиту та рівень води в усьому
басейні. Кожен знав тільки те, що рівень води у його власній свердло-
вині падає. Ніхто не знав і про ступінь вторгнення солоної води або за-
гальну кількість води, що забирається з басейну. Приватні асоціації
забезпечили механізм для спільного несення витрат, а також отриман-
ня результатів дорогих технічних досліджень. Шляхом добровільного
спільного несення витрат на отримання інформації, яка є суспільним
благом, учасники дізналися, що за рахунок добровільних спільних дій
можна досягти чимало спільних цілей. Членські внески об’єднань були
невеликими та приблизно пропорційними до кількості води, яку учас-
ники відкачували з басейнів46. Витрачаючи час на участь у засіданнях,
члени отримували значний обсяг інформації про стан їхніх басейнів та
ймовірність того, що інші виконуватимуть узяті на себе зобов’язання
дотримуватися різних стратегій у майбутньому.
Тоді як добровільні асоціації забезпечують механізми спільного
несення витрат, штат Каліфорнія надає засоби, які допомагають зни-
зити рівень цих витрат. Підтримка судової системи, в якій окремі осо-
би можуть ініціювати судовий процес для створення чітких і відчужу-
ваних прав на певну кількість води, є одним з таких внесків. Штат
Каліфорнія йде навіть далі і субсидує одну третину від вартості судо-
вих витрат у таких справах, щоб сприяти всебічному використанню
водних ресурсів і вирішенню суперечок з приводу водних прав у разі
потреби. Департамент водного господарства (Ше Перагітепі: ої А/Уаіег
Кезопгсез) надає технічну допомогу протягом усього періоду, так само,
як і Геологічна служба США (І). 8. Сеоіодісаі Зиптеу).
Загальна правова традиція, вбудована в конституцію і законодавчі
практики штату, також допомагає знизити витрати на трансформацію
існуючої системи правил. Для групи осіб впровадити нове органічне
законодавство, яке дозволяє сформувати новий тип спеціальних ок-
ругів, порівняно легко, але законодавці штату навряд чи підтримають
такі законодавчі пропозиції, якщо до них є суттєва опозиція у штаті.
Проте коли населення території обговорило ці пропозиції з іншими
185
Е. Остром. Керування спільним
людьми, інтересів яких можуть стосуватися зміни, то органічні закони
часто приймаються майже одноголосно.
Інакше кажучи, правила участі в мікроконституційному виборі,
пов’язаному з контролем ґрунтових вод, заохотили інвестиції в само-
організацію і постачання місцевих інституцій. Аналогічні групи людей,
які стикаються зі схожими проблемами, але за іншого типу політично-
го режиму, не можуть забезпечити себе трансформованими мікроінс-
титуціями. Різниця між активними зусиллями центрального уряду з
регулювання постачальної та забезпечувальної діяльності і зусиль із
забезпечення майданчиків та правил для мікроінституційних змін
часто розмита.
Переформулювання аналізу інституційних змін
Намагання зрозуміти зростаючий, послідовний та самотрансфор-
мувальний процес інституційних змін у цих басейнах ґрунтових вод
змушує мене припустити, що інституційні аналітики повинні пере-
глянути способи, за допомогою яких вони осмислюють проблему пос-
тачання інституцій. Таке формулювання повинне включати кілька
тонких, але важливих змін щодо способів, якими аналітики послугову-
ються для аналізу інституційних правил, їх походження та змін у них.
Важливим кроком є припущення, що всі повторювані ситуації сфор-
мовані як комплекс інституційних правил. Інституційні правила є нор-
мативними настановами, які забороняють, зобов'язують або дозволя-
ють будь-яку дію чи результат (Е. Озігот, 1986а). Щоб норма вважалася
правилом, у ній повинна міститися одна з трьох деонтичних наста-
нов — заборона, зобов'язання, дозвіл47. У цій дефініції правил вико-
ристовуються усі три деонтичні настанови48.
Деякі аналітики обмежують свої концепції правил нормативними
настановами, що містять тільки зобов'язувальні або заборонювальні
дії та результати49. Згідно з цією обмеженою концепцією, деякі повто-
рювані ситуації є регламентованими, а інші — ні. Включенням усіх
трьох деонтичних настанов у дефініцію правила завжди можна визна-
чити набір правил для конструювання ситуації. Потрібно ставити лише
два запитання стосовно дій та результатів, що мають відношення до
цієї ситуації:
186
Аналіз інституційних змін
1) чи є ця дія чи результат (або їх заперечення) зобов' язувальними ?
2) чи є ця дія чи результат (або їх заперечення) забороненими?
Будь-яка дія або результат (чи їх заперечення), що не є ні
зобов'язувальними, ні забороненими, є дозволеними. Отже, відсут-
ність правила, що забороняє, або правила, яке зобов’язує, є логічним
еквівалентом наявності правила, що дозволяє дію. Природним станом
(за Гоббсом) є ситуація, в якій немає правил, що зобов'язують або за-
бороняють будь-які дії чи результати. Такий природний стан є логіч-
ним еквівалентом ситуації з правилами, що дозволяють будь-кому
здійснювати будь-які дії незалежно від наслідків для інших.
Зазвичай відповісти на два вищезазначені питання, що стосуються
будь-яких повторюваних ситуацій, достатньо структурованих для
аналізу, можна. Отже, для будь-якої такої ситуації можна визначити
набір «статус-кво»-правил, пов'язаних із ситуацією. «Статус-кво»-пра-
вила діють, поки їх не змінять. «Статус-кво»-правила в ситуації Гоббса
можна розглядати як набір правил за замовчуванням, згідно з якими
все дозволено (Сагсіпег апсі Е. Озіїот, 1990). Так само ситуація СР,
в якій нікому не заборонено і ніхто не зобов'язується вчиняти жодних
дій, є логічним еквівалентом ситуації СР, в якій кожному дозволено ро-
бити все можливе. Правилами, які визначають такі ситуації, є всі пра-
вила за замовчуванням.
Якщо вважати, що для всіх повторюваних ситуацій характерний
набір «статус-кво»-правил, то можна розширити концепцію інститу-
ціонального постачання включенням і того, що можна назвати «похо-
дженням» нових інституцій, і зміни вже існуючих інституцій. Похо-
дження інституцій і зміни в інституціях часто вважаються принципово
різними50. З цієї точки зору походження характеризується як ситуація,
в якій люди переходять від відсутності правил до наявності набору пра-
вил. Тобто походження інституцій мислиться як важливе однокрокове
перетворення, тоді як інституційні зміни розглядаються як важливі до-
даткові зміни в існуючих правилах51. Постачання нових інституцій,
відповідно, розглядається як недодаткові і дорогі зміни, тоді як зміни
існуючих інституцій розглядаються як додаткові і недорогі.
І походження, і зміни в інституціях можна проаналізувати за допо-
могою тієї самої теорії: і те, й інше розглядається як зміна мінімум
187
Е. Остром. Керування спільним
одного «статус-кво»-правила52. Зміни будь-якого правила, що стосува-
тимуться безлічі учасників, ряд стратегій, доступних для них, контроль,
який вони мають над результатами, наявна у них інформація або випла-
ти (Е. Остром, 1986а) — усе це є інституційними змінами. Витрати,
пов’язані зі зміною правил, варіюються від правила до правила, від од-
ного політичного режиму до іншого і від одного рівня аналізу до іншо-
го. Також вони міняються з плином часу, зі зміною учасників і умов.
Чи буде дорогим досягнення будь-яких інституційних перетворень, за-
лежатиме від багатьох факторів (про них ми поговоримо у розділі 6),
а не просто від наявності або відсутності нового створюваного інститу-
ційного механізму.
Іноді створення нових інституційних механізмів може бути дуже
легким і практично не потребувати витрат. У випадках, які обговорю-
валися вище, створення нових добровільних асоціацій для обговорен-
ня спільних проблем не пов’язано з великими інвестиціями будь-кого з
учасників. Разом з тим створення Департаменту зі збереження водних
ресурсів Центрального і Західного басейнів (Сепігаї апсі АУезІ: Вазіп
АУаіег КерІепізЬтепі Пізігісі) потребувало великих інвестицій часу і
грошей. Зміни існуючих правил також можуть бути дуже дорогими.
Зміна прав на водні ресурси для власників вищерозташованих земель-
них ділянок і для присвоювачів, наприклад, потребувала багаторічних
високовитратних судових розглядів. У цих випадках усі зміни в прави-
лах були найважливішими аспектами процесу інституційного поста-
чання. Кожна зміна мала за основу попереднє правило. Деякі зміни в
правилах можна здійснити з низькими витратами на трансформацію,
що дозволяє учасникам отримати ряд переваг колективних дій, перш
ніж вони стикнуться з більш дорогими альтернативами. Усі ці витрати
на трансформацію залежать від поточного політичного режиму. Після
кількох десятиліть інституційних змін створена інституційна інфра-
структура стала великою інвестицією, яка різко змінила стимули і по-
ведінку учасників, а також підсумкові результати. Кожне інституційне
перетворення ставало основою для наступних змін.
Те, що презюмується як дилема другого порядку, в якій інститу-
ційні зміни розглядаються як один великий крок, може мати, а може
і не мати структуру дилеми, коли інституційні зміни розглядаються
188
Аналіз інституційних змін
як послідовний і поетапний процес. Чисті витрати на розв’язання
малої частки великої проблеми другого або третього порядку можуть
бути досить високими і розподілятися так, що деякі учасники доб-
ровільно надаватимуть початкові колективні вигоди другого поряд-
ку, тоді як не захочуть самостійно приймати рішення першого по-
рядку. Розв’язання деяких початкових проблем другого і третього
порядку може допомогти учасникам перейти до розв’язання проблем
першого порядку, а також більш складних проблем другого і третього
порядку.
За допомогою цих концептуальних змін можна перейти до розвит-
ку єдиної теорії інституційних змін замість окремої теорії про похо-
дження й окремої — про реформування. Процеси як конституційного
вибору, так і колективного, продукують правила, що впливають на
поведінку суб'єктів у пов’язаних ситуаціях (див. мал. 2.2). Обидва про-
цеси самі по собі є структурованими правилами. У ситуації конститу-
ційного вибору люди вирішують, чи варто змінювати набір «статус-
кво»-правил, які визначають, хто і як у майбутньому має право
колективного вибору рішень. Окрім того, в ситуації колективного вибо-
ру особи вирішують, чи слід змінювати набір «статус-кво»-правил, які
визначають, хто і як має право робити майбутні оперативні вибори.
Результат колективного вибору часто осмислюється як «політич-
ний простір», залишаючи невизначеним, що саме мають на увазі під
політичним простором. Коли потрібно визначити бюджет у площині
колективного вибору, політичний простір може розглядатися як звід
правил про те, хто і скільки зобов’язаний, кому заборонено або дозво-
лено витратити, на що саме і в які терміни. Коли потрібно визначити
регулювання, політичний простір може розглядатися як звід правил
про те, хто зобов’язаний, кому заборонено або дозволено вчиняти пев-
ні дії чи впливати на результати, пов’язані з конкретною сферою діяль-
ності.
В обох процесах окремі особи порівнюють очікувані вигоди та вит-
рати на встановлення набору «статус-кво»-правил порівняно зі зміне-
ним набором правил. Отже, щоб пояснити інституційні зміни, необхід-
но вивчити, як учасники тих видів діяльності, в яких пропонуються
зміни у правилах, будуть розглядати перспективи чистого прибутку у
189
Е. Остром. Керування спільним
разі збереження «статус-кво»-правил порівняно з якимось типом змін.
У розділі 6 я розвину ці ідеї далі та презентую рудименти теорії інсти-
туційних змін, які можна застосувати до зміни правил, що структуру-
ють ситуації колективного або оперативного вибору. Однак перш ніж
це зробити, важливо вивчити випадки невдачі, які обговорюються в
розділі 5, аби і на ці припущення можна було спиратися як на інформа-
цію про ситуації, в яких учасники не досягли успіху у зміні своїх інсти-
туцій.
5
Аналіз інституційних невдач
і слабкостей
Уже представлені емпіричні випадки були історіями успіху. Пред-
ставити приклади успіху дуже важливо з огляду на презумпцію невда-
чі, характерну для політичної літератури. Тепер настав час розглянути
кілька випадків прямої невдачі і випадків, в яких інституції, створені
присвоювачами, перебувають у нестабільному стані.
Поряд з Аланією в Туреччині, де рибалки змогли створити свій
власний звід правил для регулювання прибережного рибальства, є два
інших райони промислу, рибалкам яких не вдалося створити ефектив-
ні системи правил, — Бодрум та Ізмірська затока. Обидва райони по-
терпають від серйозних проблем перенаселеності та розпорошення
ренти. У Сан-Бернардіно, штат Каліфорнія, підземні відкачувачі, як
і раніше, стикаються з умовами овердрафту навіть після початку су-
дового розгляду та створення спеціального округу. Описані у розділі 4
інституційні механізми, застосовані до регіону, а не до басейну, не
спрацювали настільки ефективно, хоча й допомогли розв'язати про-
блеми СР прилеглих басейнів.
В іншій частині світу рибалки Шрі-Ланки, які розробили оригіналь-
ну ротаційну систему доступу до прибережних рибальських угідь, не
змогли забезпечити дотримання додаткових правил для запобігання
проникненню нових присвоювачів. В умовах невизначеності система
ротації і далі ризикована для всіх учасників. За надмірної кількості
присвоювачів прибуток, одержуваний місцевими рибалками, поступо-
во знизився, а ренти розпорошилися1.
У внутрішніх районах Шрі-Ланки центральні органи влади і краї-
ни-донори вклали великі суми в реконструкцію основних іригаційних
191
Е. Остром. Керування спільним
систем. Щоб успішно функціонувати, ці системи потребують активної
співпраці з боку фермерів для планування використання водних ре-
сурсів, аби звести до мінімуму втрати. Національна влада змінювала
адміністративні структури цих систем кілька разів, але співпраці з
фермерами в реалізації правил з розподілу води для зведення до міні-
муму надмірного використання так і не вийшло. Досвід Шрі-Ланки
(небажання сільгоспвиробників інвестувати час і зусилля для під-
вищення продуктивності системи централізованого управління) пов-
торюється у найрізноманітніших формах у всій Південній і Південно-
Східній Азії. Централізовані зусилля з реформування структури
системи у деяких випадках призвели до поглиблення проблем. Утім,
експериментальний проект з організації фермерів «з нуля», без органі-
заційного плану, розв'язав проблему в межах однієї великої іригацій-
ної системи Шрі-Ланки.
Останній випадок, який ми розглянемо, поки що не є невдачею. Це
приклад локально розроблених правил, що регулюють доступ і вико-
ристання прибережних рибальських угідь, але вони не визнаються
національними органами влади як законні й ефективні. У провінціях
Нова Шотландія і Ньюфаундленд багато жителів місцевих сіл розро-
били свої власні правила для визначення, хто може використовувати
місцеві рибальські угіддя і як слід здобувати улов. Нещодавно канадсь-
кий національний уряд став брати активнішу участь у регулюванні
рибальства уздовж східного узбережжя Канади. Він намагається виро-
бити єдину політику для всього узбережжя. Проте на цьому березі є
два дуже відмінних види рибальства:
1) глибоководний промисел, що є СР з відкритим доступом;
2) прибережне рибальство, для якого місцеві рибалки встановили
неформальні правила, контролюючи доступ та використання.
Потреба у великомасштабних урядових установах, які можуть об-
межити доступ до глибоководного рибного промислу, справді є. Але
небажання національної влади розвивати вкладені, «матрьошечні»
системи правил, спираючись на досвід багатьох поколінь рибалок, які
прекрасно знають власні рибальські угіддя, може знищити набір ефек-
тивних інституцій СР, не запропонувавши розробки ефективних аль-
тернатив.
192
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
ДВА ПРИКЛАДИ ТУРЕЦЬКИХ РИБАЛЬСЬКИХ УГІДЬ
ІЗ ТРИВАЮЧИМИ ПРОБЛЕМАМИ СР
Бодрум розташований приблизно за 400 км на захід від Аланії на
березі Егейського моря. Рибалок-присвоювачів від рибальства Бодру-
ма набагато більше, ніжу Аланії. У1983 році в рибальських угіддях Бод-
рума було 100 невеликих човнів зі стаціонарними моторами, 11 трау-
лерів, 2 сейнери-«гаманці» та 9 донних сейнерів, на яких працювало
близько 400 рибалок (Вегкев, 19866, р. 68). До 1970-х років Бодрум був
місцем успішного прибережного рибальства. Фікрет Беркес повідом-
ляє, що в 1970-ті роки уряд Туреччини закликав деяких рибалок Бодру-
ма побудувати більше траулерів і «рідко застосовував правило три-
мильної зони, що призводило до великого незадоволення дрібних
рибалок» (Вегкев, 19866, р. 79)2.
Швидкий фінансовий успіх траулерів приманював інших займа-
тися місцевим рибним промислом, аж поки доходи від флоту в цілому
не стали меншими, ніж витрати на промисел. Як вказував Беркес,
Бодрум є «хрестоматійним прикладом розпорошення ренти в рибному
промислі» (Вегкев, 19866, р. 79). Хоча загальний річний вилов риби
залишався приблизно таким самим, та кількість риби на одиницю лову
різко скоротилася. Великі судна з Бодрума вже не могли там заробити
собі на життя і почали вилов креветок на угіддях біля Мерсина. Бум
туристичної торгівлі привабив багатьох рибалок, які працювали непов-
ний робочий день та фрахтували човни для промислу.
У 1970-х місцевий рибальський кооператив безуспішно намагався
владнати конфлікти між рибалками на невеликих човнах, рибалками-
новачками та траулерами. Та до 1983 року цей кооператив зник. Зараз
за спільні рибальські угіддя конкурують шість груп рибалок з різними
інтересами:
(1) дрібні прибережні рибалки, (2) великі учасники, у тому числі траулери
та сейнери, (3) напівпрофесіонали, які ловлять рибу самі й інколи прода-
ють надлишки, (4) велика кількість некваліфікованих рибалок-спортс-
менів, (5) рибалки-гарпунщики, які мають ліцензії на вилов губки, але та-
кож продають рибу на відкритому ринку, (6) оператори чартерних суден,
які рибалять для годування своїх клієнтів, а іноді продають надлишки.
(Вегкез, 19866, р. 74)
193
Е. Остром. Керування спільним
Аналогічна проблема існує в Ізмірській затоці — це велике рибаль-
ське угіддя далі на північ на узбережжі Егейського моря. У 1983 році
у цьому районі жили 1800 рибалок. Вони використовували 700 малих
суден зі стаціонарними моторами, ЗО донних сейнерів і 27 сейнерів-
«гаманців». Підгрупа структури Ізміра є такою самою, як і в Бодрумі,
але ускладнюється тим, що Ізмір — велике місто (агломерація з насе-
ленням понад 1 млн) з високим попитом на свіжу рибу. Як результат —
надмірний вилов, за якого надто багато рибалок виловлюють надто
мало риби кожен.
Траулери в Ізмірі не були проблемою. Таким суднам важко працю-
вати в умовах високої скупченості, а турецька берегова охорона ак-
тивно патрулює основну акваторію затоки. Ця проблема СР виникла
через ряд факторів: можливість швидкого отримання економічної
вигоди, велика кількість рибалок, внутрішнє розділення рибалок на
окремі підгрупи з протилежними інтересами, а також відсутність
всеосяжного інституційного механізму, в рамках якого могли бути
розроблені місцеві правила і механізми розв'язання конфліктів. В Ізмі-
рі є два великих рибальських кооперативи, але вони представлені
різними підгрупами рибалок. Поряд працюють кілька інших рибаль-
ських кооперативів, але вони також представляють різні підгрупи.
Кожна група мала конфлікти «...принаймні з однією іншою групою, а в
деяких випадках — і більше, ніж з однією». Отже, «...немає ніяких
оперативних правил розподілу риби, які б зменшили конфлікти або
обмежили скупченість» (Вегкез, 1986Ь, р. 75).
Загальну інституційну установку в Туреччині можна охарактери-
зувати як «невтручання». Національне законодавство вимагає від ри-
балок наявності ліцензії, але кількість ліцензій не обмежує. Було вве-
дено обмеження на рибальство в період нересту і на обладнання, яке
може використовуватися. Також було зроблено спроби відокремити
прибережне рибальство від власне морського забороною траулерам
вести промисел у межах тримильної морської зони і в межах заток.
Установа, відповідальна за встановлення правил рибальства (мініс-
терство сільського господарства), не має агентів для забезпечення до-
тримання цих правил. Стежити за дотриманням правил має берегова
охорона, сільська поліція та міністерство внутрішніх справ. Отже,
194
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
причинами невдачі в Бодрумі стали недотримання правила тримильної
зони (за винятком великих заток), а також фінансування та заохочен-
ня нових траулерів. Невдачу рибалок в Ізмірській затоці та в Бодрумі
самоорганізуватися для запобігання розпорошенню вигід не можна
пояснити якоюсь однією причиною. Усередині них були великі групи
із вкрай неоднорідними інтересами у відповідні часові періоди. З ура-
хуванням різних використовуваних технологій, будь-які правила,
якими визначалися обмеження використання СР, застосовувалися для
отримання переваги однієї підгрупи над іншою, а не на користь для
усіх однаково. Витрати на подолання розбіжностей у розмірах і неод-
норідності — істотні. За політичного режиму, який не надає майдан-
чиків для здешевлення витрат і досягнення виконуваності угод,
компенсувати потенційно високі витрати на самоорганізацію дуже
важко.
КАЛІФОРНІЙСЬКІ ПІДЗЕМНІ БАСЕЙНИ
З ТРИВАЮЧИМИ ПРОБЛЕМАМИ СР
Хоча більшість відкачувачів ґрунтових вод у Південній Каліфорнії
розв'язали свої конфлікти щодо обмежених запасів води і захистили
свої басейни підземних вод від овердрафту, проте цей досвід не став
загальним. Басейни підземних вод в окрузі Сан-Бернардіно (на північ-
ному сході від басейнів, описаних у розділі 4), як і раніше, перебувають
у стані овердрафту, незважаючи на здійснені спроби розподілити пра-
ва на водні ресурси в судовому порядку і створити водні округи. Чому
ж люди, які взяли на озброєння стратегії інституційних змін, що, зда-
валося б, цілком аналогічні до описаних у розділі 4, не змогли розро-
бити реальний набір інституціональних механізмів для управління
своїми басейнами? Очевидні відмінності існують щодо розміру та
складності. Сан-Бернардіно — найбільший округ у Сполучених Шта-
тах. Існує дев'ять штатів, які за розміром менші, ніж цей округ. У пло-
щу цього округу вписується сума площ Нью-Джерсі, Гаваїв, Коннекти-
кута, Делавера та Род-Айленда (Віотдиіві, 1989, р. 2). Приблизно 83 %
площі округу займає пустеля Мохаве. П'ятнадцять різних басейнів під-
земних вод (деякі пов'язані між собою, а деякі абсолютно незалежні)
195
Е. Остром. Керування спільним
розміщені під землями округу. Деякі з цих басейнів постачаються
водами річки Мохаве, що протікає під землею через досить велику час-
тину округу. Інші басейни поповнюються лише за рахунок опадів. До
Другої світової війни цей регіон був малонаселеним, але в післявоєн-
ний період його населення різко зросло.
Умови овердрафту спостерігалися в деяких басейнах уже протягом
1950-х років. Наприкінці 1950-х років Каліфорнійський департамент
водного господарства (іЬе СаШогпіа Иерагітепі оГАЛ/аіег Кезоигсез) по-
чав планувати проект щодо річки Фезер, аби підвести нею воду в цей
бідний район з багатої на воду північної частини штату. Ті території,
які хотіли отримати воду, заохочувалися до укладання контрактів зі
штатом на майбутні поставки. У 1960 році, щоб стягувати податок на
землю для оплати частки’капітальних витрат на будівництво акведука,
було створене Водне агентство Мохаве (іЬе Мо]ауе \Уаіег Адепсу) —
спершу законом штату, а потім — шляхом спеціального референдуму.
Після надання допомоги в оплаті будівництва акведука мешканці
території, яку обслуговувало Водне агентство Мохаве, зрештою змог-
ли претендувати на 50 800 акро-футів привізної поверхневої води на
рік, за умови оплати за доставку і за саму воду.
Деякі з тих, хто брав участь у створенні Водного агентства Мохаве,
вважали, що це буде оптовий продавець води, аналогічно до Коопера-
тиву з водопостачання Південної Каліфорнії (Ше МеігороШап А/Уаіег
Пізігісі о! ЗоиШегп СаШогпіа), а також розцінювали його як страху-
вальну стратегію для території зі зростаючим населенням, але без міс-
цевого водопостачання. Як оптовик агентство могло б відіграти важли-
ву роль в отриманні води для території, але не в управлінні багатьма
гідрологічними субтериторіями цієї великої місцевості. Основним ви-
дом діяльності агентства як страхувальної стратегії був збір податків
для того, щоб територія зрештою отримала право на джерело привіз-
ної води. Якщо б ця точка зору переважила, то наступними кроками
після створення Водного агентства Мохаве були б розвиток різно-
манітних невеликих приватних і державних підприємств для вирішен-
ня питань щодо прав на воду, розробка планів управління в межах суб-
територій, а також розробка поліцентричної системи, аналогічної до
тієї, що виникла в Лос-Анджелесі.
196
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
Інші вбачали в агентстві основну водогосподарську інституцію для
всієї території. До цієї групи входило більшість посадових осіб, які спо-
чатку були обрані до складу ради агентства. Щоб почати юридичні дії з
метою врегулювання прав на воду для всього регіону протягом корот-
кого часу свого формування, агентство найняло видатного адвоката в
галузі прав на воду Джеймса Крігера, який брав участь у судових про-
цесах щодо Західного і Центрального басейнів. Проте у 1966 році, коли
було почато судовий процес у Вищому суді округу Сан-Бернардіно, не
вдалося досягти консенсусу щодо таких ключових питань:
1.	Як слід найкраще охарактеризувати територію — як один регіон,
який має єдину підземну річку, як ряд взаємопов'язаних басейнів під-
земних вод або як комбінацію річкової системи, взаємопов'язаних ба-
сейнів підземних вод і незалежних резервуарів підземних вод?
2.	Чи всі частини цієї території (чи, може, лише локалізовані райо-
ни) потерпають відовердрафту?
3.	Чи слід усіх відкачувачів підземних вод розглядати як осіб з рів-
ноправним статусом, чи, може, деякі з них мають пріоритетні права,
яким і потрібно надати перевагу?
4.	Чи слід розробляти адміністративну угоду співробітникам агент-
ства, що працює в основному з великими відкачувачами, більшість з
яких розташовані вище за течією, чи, може, потрібно залучити багатьох
малих відкачувачів, більшість з яких розташовані нижче за течією?
5.	Чи повинні права на воду бути відділені від прав власності на зем-
лю на територіях, які досі не освоєно?
По кожному з цих питань можуть бути висловлені послідовні аргу-
менти щодо протилежних позицій. Крігер та співробітники Водного
агентства Мохаве, однак, підійшли до ситуації так, ніби була тільки
одна легітимна відповідь на кожне з цих запитань. Вони розглядали
всю територію як єдиний підземний басейн з добре задокументованою
історією умов овердрафту; усіх відкачувачів підземних вод — як рівно-
правних осіб, і, відповідно, намагалися якомога швидше досягти пе-
редбаченого врегулювання (відділити права на воду від прав на землю)
для тих, хто відкачував 500 акро-футів і більше на рік. Проте їхній
погляд на проблеми не був широко підтриманий. У 1964 році, напри-
клад, Каліфорнійський департамент водних ресурсів (Ше Саіііогпіа
197
Е. Остром. Керування спільним
Перагітепі ої АЛ/аІег Кезоигсез) опублікував доповідь, в якій заперечу-
вав наявність умов овердрафту у двох великих суббасейнах, включе-
них у територію, щодо якої відбувався судовий розгляд. Разом з тим
Водне агентство Мохаве того самого року заявило, що овердрафт
басейнів річки Мохаве є «безперечним фактом» (Віотдиіві, 1989,
р. 63, 113).
Для сприяння обговоренню цих питань не було створено добро-
вільних асоціацій водокористувачів, і з плином часу не було досягнуто
консенсусу щодо будь-якого з цих питань. Конфлікти виникали між
великими і малими відкачувачами води, між прихильниками розвитку
і тими, хто виступав за нульове втручання політики, між промисловіс-
тю й сільським господарством, між місцевими жителями і «зовнішніми
експертами», а також між призначеним персоналом і виборними поса-
довцями. Відсутність принципової угоди призвела до жовчних політич-
них конфліктів (у тому числі до декількох голосувань з приводу відкли-
ку з виборних посад), статей на перших сторінках місцевих газет, які
затьмарили навіть розповіді про Уотергейтський скандал, і, зрештою,
до зупинення судового розгляду в 1974 році (Віотдиіві, 1989, р. 57—77).
З того часу не здійснено жодних заходів, щоб обмежити відкачування
ґрунтових вод. За останнє десятиліття регіон зазнав масованого роз-
витку, а умови овердрафту зареєстрували вже усі організації. Поки що
нікому не вдалося знайти ефективний засіб для розв’язання проблеми
розподілу прав на воду чи бодай проблеми придбання поверхневої
води. А 50 800 щорічних акро-футів річки Фезер, на які Водне агентс-
тво Мохаве збиралося отримати права, використовують інші особи в
південній частині Каліфорнії, які самі організували купівлю цієї води
для негайного використання або для збереження як частини плану з
управління підземними водами. Ніхто ще не знайшов прийнятного
плану створення системи розподілу і способів фінансування, що доз-
волили б жителям цього району сплатити граничні витрати за отри-
мання води, на яку вони мають право.
Спроби розв'язати складні проблеми такої великої та комплексної
території, в першу чергу, на регіональному рівні, за допомогою однієї
інституції не дозволили розробити ефективні інституційні механізми
для вирішення різноманітних проблем. На відміну від великомасштаб-
198
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
ного риболовного промислу в Бодрумі та Ізмірській затоці, люди в пус-
телі Мохаве змогли ініціювати серйозні зміни в інституційних меха-
нізмах. Проте зміни, які вони здійснили, не дали їм ефективних
інструментів для одночасного розв'язання різноманітних проблем. На-
віть тоді, коли люди мають значні можливості займатися самовряду-
ванням, немає жодних гарантій, що вони зможуть вирішити всі проб-
леми. Особи, які не мають зразків проблем, схожих на ті, що стоять
перед ними, які не відпрацьовують механізми для розбивки складних
проблем на субпроблеми, які не визнають правомірності різних інте-
ресів, навряд чи вирішать свої проблеми навіть тоді, коли у них доступ-
ні інституційні засоби для цього3.
РИБАЛЬСЬКІ УГІДДЯ ШРІ-ЛАНКИ
На півдні Шрі-Ланки є рибальське село Мавель (Мамгеїіе), яке опи-
сав Поль Александер (Раиі Аіехапдег, 1977, 1982). У цьому селі живе
близько 300 сингальських рибалок. Вони практикують три різні типи
риболовецьких технологій:
1)	великі неводи для лову косяків анчоусів та аналогічних видів
риби з берега;
2)	малі традиційні судна, які використовують «біблійні» сітки і вуд-
ки для лову анчоусів, кальмарів та окунів;
3)	глибоководна риболовля на тунця за межами континентального
шельфу.
Більшість рибалок Мавеля походять з касти Караве (Кагауе)4 та
ловлять неводами з берега. Зосередимо увагу на цьому аспекті місце-
вого рибного промислу.
Береговий невід (тадеііа, або «велика сітка») — це сітка у півмилі
довжиною, якою за раз у вдалий для лову час можна впіймати тонну
риби. Піковий період лову припадає то на вересень, то на жовтень і
може приносити до третини щорічного улову (Аіехапдег, 1982, р. 134).
Береговий невід, перш ніж його доведеться замінити, служить близько
5 років, його вартість прирівнюється до трьох річних доходів середньо-
го домогосподарства. Берегові неводи можна використовувати тільки
на пляжах з відносно жорстким піском. На березі Мавеля є місце для
199
Е. Остром. Керування спільним
використання лише двох сіток одночасно. Якщо б рибалки Мавеля
мали тільки від 20 до ЗО неводів, то вони могли б оптимально викорис-
товувати більшість своїх сіток5. А у них — 100 берегових неводів; у се-
редньому протягом 1971 року кожна сітка використовувалася лише
7 разів, що є переконливим доказом перекапіталізацїї.
Мавель є ще одним класичним прикладом розпорошення вигід.
Цей випадок, однак, має важливу особливість. Тоді як рибалки в Бод-
румі та Ізмірській затоці не змогли розробити ефективні правила для
обмеження доступу до їхнього ресурсу — використання рибальського
промислу, рибалки у Мавелі створили досить детальні правила, які ре-
гулюють доступ до берега та використання берега під неводи, проте
вони не змогли підтримувати правила доступу, контролюючи кількість
використовуваних сіток. У той час як деякі з рибалок пробували залу-
чити посадових осіб для забезпечення дотримання положень націо-
нального законодавства, яке обмежує кількість використовуваних не-
водів, інші змогли переконати національних державних посадовців не
застосовувати ці положення. Але перш ніж обговорювати проблему
виконуваності правил доступу, розглянемо систему правил присвою-
вання, яку розробили рибалки Мавеля.
Оперативні правила присвоювання в Мавелі передбачають пе-
рерахування всіх неводів і розміщення їх по черзі. Кожен власник сіт-
ки знає послідовність безпосередньо до і після його невода. Берег роз-
ділено на два місця закиду: один — зі сторони гавані, другий — зі
сторони скелі (мал. 5.1). Спочатку сітка протягом дня після того, як
використано попередній невід, має бути розгорнута зі сторони гавані.
Як видно з таблиці 5.1, коли невід відпрацює тут згідно з чергою, то
наступного разу він працюватиме зі сторони скелі. «Згодом сітку
можна буде використати зі сторони скелі будь-коли протягом дня, як
тільки відпрацює та сітка, що в черзі перед нею» (Аіехапсіег, 1982,
р. 145).
У рибалок Мавеля є послідовне пояснення того, чому вони вико-
ристовують такий складний набір правил, а не просту систему рота-
ції — щоб зрівняти можливості отримати великий улов. На проблему
забезпечення рівного доступу впливають чотири природні або техно-
логічні міркування:
200
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
= підводні скелі
А = Місце закиду з боку гавані
В = Місце закиду з боку скелі
400 метрів
Мал. 5.1. Гавань у Мавелі (За матеріалами: Александер, 1982, с. 17)
Табл. 5.1. Ротація сіток у Мавелі
	3 боку гавані	3 боку скелі
Дні тижня	Початок-*	Початок -*
Понеділок	В	С	0	Е	А	2	У	В
Вівторок	С	0	Е	Е	В	А	2	В
Середа	0	Е	Е	6	С	В	А	В
Четвер	Е	Е	6	Н	□	С	В	В
П'ятниця	Е	6	Н	1	Е	0	С	В
Примітка: Ця стилізована схема того, як перші чотири сітки (з використанням
літер латинського алфавіту, які символізують неводи) закидаються щодня з
кожного місця, ґрунтується на даних таблиці 7.1 Александера (Аіехапдег, 1982).
На практиці кількість використовуваних сіток у різні дні неоднакова і з обох
точок лову одну і ту саму кількість неводів можуть і не закидати.
201
Е. Остром. Керування спільним
1)	зі сторони гавані зазвичай дуже великі улови, але зі сторони ске-
лі лов більш послідовно продуктивний, коли риби менше;
2)	перший улов вранці, швидше за все, буде найбільшим уловом
дня, ціни також найвищі в першій половині дня;
3)	на кількість уловів, які можуть бути здійснені протягом одного
дня, впливає погода, а тому будь-яка система розподілу часу буде не-
ефективною;
4)	береговий лов неводом пов'язаний з високими затратами праці
(підготовка сітки до використання та складання після лову), тому прос-
ті системи ротації, які дозволяли б усім сіткам використовуватися тіль-
ки один раз за ротацію, пов'язані з більш високими витратами на робо-
чу силу (Аіехапсіег, 1982, р. 146).
Спори щодо черговості трапляються вкрай рідко, крім випадків,
коли сумнів викликають самі правила, як буде показано пізніше. Про-
тягом двох років, які Александер провів у Мавелі, він не помітив жод-
ної суперечки щодо черговості використання сіток. Відсутність конф-
лікту через легітимність правил рибальства різко контрастує з високим
рівнем насильства в суспільстві як у Мавелі, так і в інших рибальських
селах. Під час перебування Александера «...троє чоловіків було вбито
і 17 зазнали тяжких тілесних ушкоджень» (Аіехапсіег, 1982, р. 8). Систе-
ма ротації формувалася в ті часи, коли кількість неводів варіювалася
в межах 20. З такою кількістю сіток система забезпечувала рівний і до-
статній дохід для усіх власників неводів. Оскільки неводи були дуже
дорогими і для транспортування сітки було потрібно щонайменше
вісім осіб, кожен невід і був співвласністю цих восьми осіб. До недав-
нього часу кожен власник робив свою частину роботи, доходи та вит-
рати щодо сіток розподілялися порівну. Частки продавалися і купува-
лися серед жителів села:
Частки можна було вільно купувати, продавати та використовувати
як забезпечення для різних видів застави. Раніше вони часто були
найбільш цінним активом спадщини і, рідше, були частиною приданого.
Хоча частки були вільно конвертованими в тому сенсі, що інші співвлас-
ники неводу не мали права вето на майбутній продаж, інші співвласни-
ки реально використовували право вето на практиці. Співвласники по-
винні тісно співпрацювати, і мало хто купив би частку в праві власності
202
Аналіз інституційних невдач і слабкоспгей
на сітку, якщо інші власники часток рішуче заперечували проти
продажу.
(Аіехапсіег, 1982, р. 143)
До кінця 1930-х років риболовля в Мавелі задовольняла в основно-
му власні потреби, а також давала сировину для виготовлення сушеної
риби для продажу взимку. Доходи від продажу сушеної риби були
порівняно невисокими. Але демографічний тиск, ринкові можливості,
а також взаємозв'язок між внутрішніми і зовнішніми правилами разом
помітно змінили ситуацію.
У період між 1901 і 1931 роками населення Мавеля зросло на 70 % з
непропорційно великим рівнем зростання серед сімей, які займалися
береговим ловом (Аіехапдег, 1982, р. 204). Це було зумовлене раніше
наявним браком робочої сили, що змушувало голів сімей, які займали-
ся береговим ловом, заохочувати своїх зятів жити в Мавелі й інвесту-
вати в одну з восьми часток сімейного невода. Станом на 1931 рік друге
покоління цих іммігрантів почало вступати в шлюби і бажало доступу
до улову. Враховуючи, що доступ був прив'язаний до восьмичасткової
системи, сини мали велику мотивацію придбати частку в новій сітці.
Александер чітко ілюструє логіку ситуації:
Якщо є 20 неводів, то людина з одною часткою буде отримувати 1/160
щорічного улову. Але якщо після її смерті двоє її синів успадкують
спільну власність на її частку, кожен з них отримає лише 1/320 улову,
а якщо один приєднається до придбання нової сітки, то кожен з них
отримає 1/168.
(Аіехапсіег, 1982, р. 204)
У 1933 році було прийнято закон, що вимагав реєстрації берегових
неводів по всій країні. На південному узбережжі, де система часток
була домінуючою формою власності, «...уряд обмежив кількість сіток
для будь-якого місця лову до рівня використання в 1933 році, і кодифі-
кував критерії для розподілу доступу до води» (Аіехапдег, 1982, р. 206).
У 1933 році було зареєстровано тридцять дві сітки. Реєстр показує, що
майже всі рибалки мали по одній частці в одному неводі. Законодавс-
тво дозволяло особам, які не успадкували право доступу до рибальства,
придбати частки в наявних сітках. Це відкрило доступ до промислу
особам, які не належали до обмеженого числа сімей, котрі раніше мали
203
Е. Остром. Керування спільним
спільний доступ до користування неводами на березі Мавеля. Від-
криття доступу особам, які не належали до первісної групи родичів, не
вплинуло б на кількість конкуруючих за доступ до лову неводів, якщо
б положення, що обмежувало кількість неводів до кількості викорис-
товуваних у 1933 році, дійсно виконувалося. На жаль, воно, як ми поба-
чимо, не було виконано.
На початку 1940 року попит на ринку та вартість свіжої риби були
значно підвищені будівництвом нової дороги, яка з'єднала Мавель з
центрами торгівлі, льодовим заводом поряд і маркетинговими зусилля-
ми Союзу рибних продажів (РізЬ 8а1ез ІІпіоп). Між 1938 та 1941 роками
ціни на рибу збільшилися в чотири рази (Аіехапсіег, 1982, р. 210). Стала
набирати обертів гонитва за впровадженням нових сіток. Станом на
1945 рік в експлуатації був 71 невід. Спершу лов такою великою кіль-
кістю сіток був дуже прибутковим, хоча додатковий дохід на кожну до-
даткову частку був від’ємним6. Середня ціна частки з 1935 по 1945 роки
значно зросла і протягом двох десятиліть далі збільшувалася, перш ніж
знову упасти до більш низького рівня (Аіехапсіег, 1982, р. 227).
Нові підприємці почали купувати частки більш ніж в одній сітці й
залучати до роботи на своїх частках найманих працівників. Купуючи
акції в неводах, що були зручно задіяні в ротації, з прибутком поверну-
ти вкладене можна було за рік. Однак бідні рибалки, які володіли тіль-
ки однією часткою, отримували прибуток лише в ті роки, коли їхні не-
води працювали протягом обмеженого продуктивного сезону, тоді як
раніше кожен міг працювати протягом високоприбуткового сезону.
Утім, станом на 1971 рік таке траплялося у середньому раз на три роки.
Інші два роки дохід від однієї частки був меншим за прожитковий рі-
вень. Бідніші власники однієї частки стали продавати свої частки ін-
шим. Рибак, який володів однією часткою у кожній з п’яти сіток, на-
лежно розташованих у черзі, міг щороку отримувати скромний дохід,
але йому доводилося робити істотні капітальні інвестиції для відповід-
ного зменшення ризиків. Александер обчислив оптимальну кількість
часток для людини, яка збиралася працювати на своїх частках, як 6,5.
У 1971 році 95 рибалок (58 %) були власниками 5 або менше часток.
Отже, структура власності змістилася одразу ж із суттєвим зрос-
танням кількості неводів. У попередній системі власники часток були
204
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
постійними жителями села, родичами між собою, володіли тільки од-
нією часткою кожен і працювали на цих частках. Станом на 1971 рік
багато власників вже не були родичами, мали у власності частки у різ-
них сітках і наймали робітників. Окрім того, керівники ряду угрупо-
вань у селі купували частки і заради економічної віддачі, і як засіб за-
безпечення роботою своїх лояльних прибічників.
У цей час робилися деякі зусилля для забезпечення положення
щодо обмеження кількості неводів згідно із законодавством 1933 року.
Після відповідних петицій, надісланих урядовому агенту в Хамбантота
(НашЬапіоіа) у 1940, 1942 та 1945 роках, петиція, подана в 1946 році,
була-таки прийнята урядовим агентом, який погодився, що кількість
сіток, які будуть використовуватися в майбутньому, має бути обмеже-
на 77 зареєстрованими на той час неводами (Аіехапдег, 1982, р. 213).
У 1946 році петицію підтримали не лише рибалки, які володіли однією
часткою і активно підтримували попередні петиції, але й троє най-
більших власників часток у селі, які раніше виступали проти таких
обмежень.
Рішення урядового агента істотно сповільнило, але повністю не
припинило появу нових сіток. Підприємці, які пропонували достатні
стимули для органів влади, могли час від часу додавати новий невід.
Протягом наступних двох десятиліть було додано сім нових сіток
(порівняно з 39 сітками, доданими протягом попереднього десятиліт-
тя). Проте ці тимчасові «гальма» для нових учасників були повністю
знищені у 1964 році, коли в справу берегового лову вступив новий
підприємець — Девід Махаттеа (Пауісі МаЬаНеа). Переконавшись, що
купити частки в існуючих неводах важко, Махаттеа зв'язався з місце-
вим парламентарієм, членом Партії Свободи Шрі-Ланки, і переконав
виступити за дозвіл на додаткові неводи. Депутат попросив місцевого
податківця розглянути цю пропозицію. Податківець спочатку відмо-
вився, заявивши, що сіток і так занадто багато. Коли ж настав день
щорічної реєстрації неводів, чотири члени угруповання Махаттеа
з'явилися з сітками, позиченими в сусідньому селі. Після тривалих
конфліктів податківець усе ж таки дозволив зареєструвати ці сітки.
Наступні неводи було додано, коли лідер іншого угруповання підтри-
мав кандидата від опозиційної партії і той переміг на наступних
205
Е. Остром. Керування спільним
виборах після того, як погодився зареєструвати додаткові неводи в
1965 році. За цей період з'явилося 24 нових сітки, які додалися до вже
наявних 84.
Спочатку інші рибалки успішно протистояли включенню цих но-
вих неводів у ротацію за допомогою добре спланованого маневру.
Мета полягала в тому, щоб запобігти лову новою 85-ю сіткою, бо щой-
но цю сітку включать у ротацію, за нею підуть ще 23 нових неводи. Так
вийшло, що одна сім'я володіла частками в 1-й та 84-й сітках. Після лову
83-ю сіткою ця сім'я відмовилася від лову 84-ю і замість цього стала ло-
вити 1-ю. Так вони почали нову чергу, виключивши одну зі своїх сіток
(84) і всі новозареєстровані сітки (85 — 108). Цю стратегію підтримали
всі власники обмеженої кількості часток і лідер угруповання, який не
брав участь у залученні нових неводів. «Коли улови були незначними,
власники нових сіток протестували не дуже енергійно, але коли хит-
рість повторили протягом наступного циклу, [вони] дали зрозуміти,
що протистоятимуть подібним спробам у майбутньому» (Аіехапсіег,
1982, р. 225).
Протистояння почалося у 1966 році, коли дійшла черга до 83-го не-
воду. Обидві сітки — 1-а і 85-а — були закинуті одночасно, а рибалки
вчинили бійку на морі. Судно з 1-ю сіткою перекинулося. «Представ-
ники всіх трьох угруповань зібралися на березі, і тільки прибуття трьох
джипів з озброєними поліцейськими, яких Девід [Махаттеа] заздале-
гідь попередив, запобігло масовим заворушенням» (Аіехагиіег, 1982,
р. 225—226). Поліція залишалася на місці ще протягом декількох тиж-
нів, аби переконатися, що 24 нові сітки було включено в чергу. Націо-
нальний уряд згодом видав постанову, яка зупинила кількість неводів
на числі 108. Між 1966 і 1971 роками, коли Александер проводив свої
дослідження, до офіційного списку не було додано жодної сітки. До-
слідник повідомляє, що фактичне число використовуваних неводів
скоротилося до 99 через спалювання сіток під час конфліктів між різ-
ними угрупованнями.
Я описала цей випадок досить докладно тому, що Александер надав
відмінні дані щодо ключових кроків у цьому процесі розпорошення
вигод. Це не була проблема невігластва. Задіяні рибалки знали про
наслідки додавання неводів. І це був не той випадок, коли люди вияв-
206
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
лялися нездатними розробити та дотримуватися правил з урахуванням
своїх місцевих особливостей. Правила черговості успішно застосову-
валися протягом багатьох років. Цей випадок показав, що відбувається
в динамічних місцевих умовах, коли присвоювачі не мають автономії
для створення та забезпечення дотримання нових правил7.
Перед отриманням Шрі-Ланкою незалежності в 1948 році англійці
визнали сільських старост (уідапа аггасіїі) посадовими особами, від-
повідальними за всі аспекти рибальства (раіаЬапсіі аггасіїі). Взагалі ці
посадові особи відповідали за широкий спектр діяльності у своєму селі
і, як правило, призначалися з числа місцевих землевласників. Під час
перебування на посаді вони часто збільшували свої статки. Також до
їхніх обов'язків входило виконання деяких представницьких функцій
для свого села. Цю посаду було скасовано в 1965 році та створено нову
посаду цивільної служби для вирішення адміністративних питань на
селі. Той, хто обіймав нову посаду, опинявся у дуже слабкому стано-
вищі. Часто це були вихідці з інших місць. їх могли перевести в іншу
місцевість, якщо місцеві жителі з політичними зв'язками заперечува-
ли проти їхніх осіб. За рік польових досліджень Александера в Мавелі
на цю посаду було послідовно призначено чотирьох осіб, але жодна з
них не протрималася більше місяця. Посада раіаЬапді аггасіїі існувала
й далі, але фактично єдиною функцією того, хто її обіймав останнім ча-
сом, стала щорічна реєстрація неводів.
У Шрі-Ланці існує розвинена система перерозподілу доходів, в якій
на регулярній основі задіяні чиновники центральних органів влади у
безпосередньому контакті з громадянами. Хоча Мавель — порівняно
віддалене село, його мешканці повинні отримувати дозволи від цент-
ральних органів влади у Хамбантота щодо багатьох аспектів повсяк-
денного життя:
Вони повинні відвідувати районне податкове управління, щоб отримати
книгу пайок рису, та поліцію для отримання ліцензії на видобуток паль-
мового соку. Купони на купівлю різноманітних товарів, від цементу до
додаткових продуктів для весілля дочки, видає урядовий агент. Депар-
тамент рибальства контролює продаж риболовецьких снастей і деталей
двигуна, тоді як суттєва кількість споживчих товарів, включаючи рис,
приправи, текстиль і гас, продається через державні кооперативні
207
Е. Остром. Керування спільним
магазини. У будь-якому разі селянин стикається з дефіцитом товарів,
довгими повільними чергами та зарозумілими чинушами. Однак, незва-
жаючи на централізований контроль товарів і послуг, державні устано-
ви мають мало прямих контактів із селом.
(Аіехапсіег, 1982, р. 31)
Політичні відносини між виборними посадовими особами і місце-
вими жителями обертаються навколо патронату лідерів угруповань в
обмін на підтримку на виборах. Відносини всередині села сильно зале-
жать від зусиль, спрямованих на отримання приватних доходів з дер-
жавної скарбниці.
Ні англійцями, ні урядом Шрі-Ланки не було надано жодних май-
данчиків для місцевих дискусій або прийняття рішень на місцях щодо
вибору на конституційному чи колективному рівні. Власна селянська
система ротації була кодифікована в 1933 році, ще до серйозних еконо-
мічних перемін, які змінили стимули для всіх учасників. Місцеві жителі
були позбавлені права змінювати свої правила, щоб пристосуватися до
швидких змін цін на рибу. Національні посадові особи прийняли за-
кон, що обмежував доступ до рибальства, але не змогли забезпечити
його дотримання. Замість дотримання правил щодо обмеження кіль-
кості неводів, державні посадові особи дозволяли переконувати себе
обіцянками голосів (а можливо, і хабарами) в тому, що слід втрутитися
і не допустити виконання національного закону, що було б бажаним
для більшості місцевих рибалок. За будь-яких спроб перекрити доступ
до ресурсу деякі учасники, або потенційні учасники, були сильно мо-
тивовані до «безбілетництва» в обмеженнях, введених для інших. Якщо
ці учасники могли «знайти кінці» серед місцевих чиновників, то пра-
вила порушувалися навіть тоді, коли більшість присвоювачів вимагала
суворого їх дотримання.
Більшість берегових рибалок південного узбережжя Шрі-Ланки
традиційно використовували подібну до описаної тут систему часток.
Села, розташовані близько до маркетингових центрів, раніше стик-
нулися з проблемою розпорошення вигід. У більшості з цих сіл один
підприємець скуповував частки місцевих берегових неводів і експлу-
атував їх як одну фірму. Власник наймав робітників і захоплював за-
лишкові претензії на прибуток. У селах, де було багато роботодавців,
208
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
такі системи працювали ефективно. Там, де один підприємець займав
монопольне становище щодо робочих місць, а пропозиції робочої сили
було багато, можна було очікувати, що власник триматиме заробітну
плату на вкрай низькому рівні. Часто наслідки поширення цієї системи
були небажаними. Приватна власність змогла стати єдиним життє-
здатним інституційним механізмом уздовж цього берега, але не тому,
що це «єдиний шлях», а тому, що зовнішній режим не хотів, щоб міс-
цеві правила визначалися та виконувалися. Зовнішнє втручання для
запобігання примусовому дотриманню правил щодо політичних фаво-
ритів підірвало життєздатність домовленостей щодо спільної влас-
ності.
ПРОЕКТИ РОЗВИТКУ ІРИГАЦІЇ У ШРІ-ЛАНЦІ
У розвиток іригаційних робіт у засушливій зоні Шрі-Ланки було
вкладено мільйони доларів. Значна зрошувальна діяльність здійснюва-
лася на цій території ще до початку нашої ери і процвітала до XII століт-
тя, коли населення, залежне від цих систем, почало з невідомих причин
мігрувати в інші райони острова. У XIX столітті британці першими ста-
ли відновлювати руїни дамб (насипів), що створювали малі та великі
водоймища, які в цій частині світу називаються танками, та довгі,
стрічкоподібні системи каналів, що тягнуться на великі відстані нижче
танків. Після здобуття незалежності уряд Шрі-Ланки за сприяння іно-
земних донорських організацій продовжував вкладати великі кошти в
іригаційні проекти.
В останні десятиліття, особливо з 1950-х років, у Шрі-Ланці не-
ухильно зростає кількість вирощуваного рису-сирцю. Внеском у це
зростання було впровадження високоврожайних сортів рису8, але єди-
ним і найбільш важливим фактором, що вплинув на кількість вироще-
ного рису, стала кількість зрошуваних земель (Маддита Вапдага, 1984,
р, 298—301)9. Зростання урожаїв, проте, виявилося значно меншим, ніж
очікували планувальники проекту. Лише в деяких з цих проектів кіль-
кість земель, які дійсно зрошуються, наближається до прогнозованої.
Було наведено тільки деякі остаточні систематичні оцінки цих проек-
тів, але детальна оцінка витрат і вигод первісного проекту Гал Ойя
209
Е. Остром. Керування спільним
(Саі Оуа ргоіесі) показала, що дисконтовані витрати перевищили по-
точний прибуток на 277 млн рупій (Наггівв, 1984, р. 318). Фактично зро-
шувана площа ще одного великого проекту — Уда Валаве (Ша
\Уа1амге) — сягнула лише однієї третини від запланованого. Після того
як стала доступна передбачена проектом вода, більша частина землі,
з якої планувалося отримувати по два врожаї на рік, дає тільки один.
Однією з причин невтішного ефекту щодо вирощування рису є
розходження між проектними планами та їх утіленням щодо кількості
води, яку фермери Шрі-Ланки реально отримали для своїх рисових зе-
мель. Щоб зрозуміти це протиріччя, необхідно вивчити зв'язок між
кількістю використовуваної води та врожайністю рису-сирцю. Отри-
мання високих врожаїв залежить від надійності отримання значної
кількості води протягом усього вегетаційного сезону. Тож протягом
цього сезону фермери мають сильну мотивацію для якомога частішого
зрошення полів. Урожай більшості сортів рису-сирцю, на відміну від
таких зернових, як пшениця, дуже чутливий до нестачі води і відносно
нечутливий до надлишку води (Ьєуіп, 1980, р. 52—53). Тривале перебу-
вання полів затопленими зменшує кількість непосильних прополю-
вань, які фермер змушений робити. Відповідно, фермер має всі підста-
ви прийняти фактично будь-яку кількість води, яку можна отримати
законними чи незаконними шляхами, і дуже мало підстав для економії
води взагалі.
Водночас вода — це дефіцитний і дорогий фактор виробництва. За
воду, яку вони отримують, фермери рідко повинні платити повну вар-
тість або й узагалі нести будь-які витрати. Окрім того, відведення води
з територій у верхній частині системи, коли її береться більше, ніж
потрібно для отримання врожаю, для використання на нижче розта-
шованих землях, не призводить до зниження прибутковості вище за
течією. Такий перерозподіл значно збільшує врожайність рису в низи-
нах. Отже, якщо фермери зможуть безперешкодно робити так, як хо-
чуть, то вони будуть застосовувати набагато більше води, ніж еконо-
мічно виправдано, для того, щоб зменшити свої особисті витрати праці
(навіть у тих районах, де достатньо робочої сили), в результаті чого
загальна врожайність сільськогосподарської системи буде істотно
меншою, ніж прогнозували інженери-іригатори на основі формули
«оптимальні моделі використання води».
210
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
Реалістична оцінка фактичного використання води на основних
територіях проекту в Шрі-Ланці — 12—15 футів на кожний гектар
рисових полів: 5 — 6 футів в основний (така) вегетаційний період, коли
кількість опадів збільшує обсяг зрошення, та 7 —9 футів для друго-
рядного (уаіа) вегетаційного періоду, коли опадів практично немає.
Найбільш ефективне використання води було зафіксоване у невели-
кому пілотному проекті, який вів Департамент іригації (Іггідаїіоп
ПерагІтепЩДІ), із застосуванням жорсткого контролю: загальне спо-
живання води коливалося між 8,4 і 10,2 фута. У проектно-планувальній
документації 1969 року Програми розвитку Махавелі (МаИа^лгеІі
Пеуеіортепі Ргодгатте) — найбільшій з усіх проектів Шрі-Ланки —
оцінка кількості зрошуваних земель базувалася на презумпції того,
що для отримання двох урожаїв рису-сирцю буде застосовуватися
8,3 фута води. Коли проект знову розглянули в 1977 році, проектуваль-
ники зробили переоцінку кількості зрошуваних земель за умови, що
буде застосовуватися близько 7,5 фута на всій території охоплення
проекту з отриманням двох урожаїв рису-сирцю (Наггівв, 1984, р. 319),
Отже, плани інженерів базувалися на припущенні, що вода буде роз-
глядатися як обмежене благо, а строгі правила розподілу виконувати-
муться. Жодне з припущень не було доречним (Авскег апсі Неаіу, 1990;
Ьипсідуізі, 1986).
Для приведення водовикористання у відповідність із цифрами у
рамках проектно-планувальної документації потрібен був високий рі-
вень суворої самодисципліни й самоорганізації самих фермерів для
розподілу води в каналах, з яких обслуговувалися їхні поля. Зусилля
центрального уряду для досягнення такого рівня організації не зміни-
ли основні стимули учасників чи їхню поведінку. Домінуючі паттерни
їхньої поведінки — взяти законно або незаконно стільки води, скільки
здатні втримати їхні рисові поля, й утримуватися від активної участі в
зусиллях, які вимагатимуть від них прийняти будь-які обмеження на
використання водних ресурсів. Сучасна структура стимулів, з якими
стикаються багато фермерів, посилює короткострокові, «індивідуаліс-
тичні» стратегії та перешкоджає зусиллям, спрямованим на довгостро-
кові інвестиції в організаційну структуру, необхідну для досягнення
колективних дій. У цій системі не тільки іригатори, розташовані вгору
211
Е. Остром. Керування спільним
за течією, завдають серйозної шкоди іригаторам, розташованим вниз
за течією, але й загальна відсутність надійних правил значно збільшує
виробничі і транзакційні витрати для всіх водокористувачів.
Щоб проілюструвати цю проблему, я опишу паттерни стимулів і
поведінки, виявлені в рамках проекту Кірінді Ойя (Кігіпсіі Оуа рго]ес1:),
який було завершено в 1920 році під час британського колоніального
правління. Після опису деяких порочних кіл, які виявилися в рамках
цього проекту, я покажу, як у деяких інших проектах отримали анало-
гічні паттерни стимулів. Колективний добробут бідних фермерів у по-
сушливій зоні залежить від отримання ними додаткових продуктів
харчування і доходів, які можуть бути результатом розробки ефектив-
ного та виконуваного набору правил управління іригаційними систе-
мами для підвищення їхньої врожайності. Але в цій системі фермери
справді «спіймані» системою, яка навряд чи сприятиме створенню
ними досконалої системи упорядкованих взаємовідносин без сторон-
ньої допомоги. Так само і посадові особи центрального уряду потрапи-
ли у пастку (з урахуванням поточної ситуації) і також не можуть розір-
вати порочне коло, яке охоплює їх і фермерів, інтересам яких вони
мали б служити10.
У 1876 році було відновлено залишки дамби в Еллагала (ЕПадаІа) на
лівому березі річки Кірінді Ойя і відкрито нову територію для заселен-
ня. Тридцять років потому розроблено подібну схему для відновлення
дамб на правому березі річки з використанням тих самих робіт для на-
повнення танків і так само відкрито нові землі для переселення. Етап
будівництва завершився у 1920 році. Ця система зрошення обслугову-
вала близько 2500 акрів. Більшість водокористувачів, обслуговуваних
цією системою, були бідними орендарями, які залежали від тих, хто во-
лодів великими ділянками землі в цьому районі. Багато великих земле-
власників жили в іншому місці і не залежали від місцевої підтримки
(РІасІЬу, 1983).
У цій посушливій зоні кількість опадів становить 50 — 75 дюймів на
рік, що є значною кількістю порівняно із середнім показником по Ва-
ленсії (Іспанія), де він становить 10 дюймів, і по Лос-Анджелеській аг-
ломерації — 14 дюймів на рік. Тим не менше, порівняно з іншими
тропічними районами, 50 — 75 дюймів — це замало. Ба навіть більше —
212
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
опади в основному тривають у період із жовтня по грудень, і тоді сухі
русла перетворюються на бурхливі річки. Але все знову пересихає че-
рез кілька днів (Сипавекега, 1981). Є незначний сезон дощів у квітні й
травні. Зрошувальні системи, відновлені англійцями, були досить при-
мітивними структурами, з невеликою кількістю регулюючих шлюзів
або воріт. Коли сезон дощів закінчується, опади зберігаються завдяки
дамбі. Кількість води в резервуарі і визначає кількість земель, які мо-
жуть бути безпечними для культивації в наступному сезоні. Для неве-
ликих резервуарів площа земель, покритих водою, приблизно дорів-
нювала площі потенційно зрошуваних земель.
Адміністративні структури, засновані британцями, були розроб-
лені для роботи системи, пов'язаної з виділенням із дрібних танків не-
великими порціями води, збереженої підчас одного з дощових сезонів.
Протягом наступного сезону дощів вода знову накопичується за дам-
бою і знову використовується. Фермери у всій системі мають бути го-
тові використати воду протягом короткого періоду часу, бо в іншому
разі вони згають можливість посадити культури на цей сезон11. Під час
британського правління Департамент іригації називав фіксовані дати
скидання води; щоб забезпечити час для двох врожаїв і для роботи з
технічного обслуговування дамб і каналів, вони мали бути незмінними
щороку. Поняття фіксованої дати було пов'язано із «...загальною дум-
кою британських посадовців-іригаторів про те, що схеми повинні дія-
ти відповідно до стандартних програм, щоб на них якомога менше
впливали події та особи» (Наггівз, 1977, р. 367).
З 1920 по 1958 рік системою Кірінді Ойя керували дуальні вико-
навчі структури. Теоретично відповідальність за підтримання танків,
головного каналу та розподілу води в танк з річки лежала на Департа-
менті іригації. Підлеглий співробітник відповідального директора з
іригації був єдиною людиною з повноваженнями доручити наглядачу
за системою зрошення випустити воду з танка в 10-кілометровий ос-
новний канал. Два «спостерігачі», або «водовипускні робітники», від-
повідали за відкриття чи закриття головних воріт (із простих дощок) в
11 основних підканалів і за звітність про стан основних каналів. Ці по-
садові особи отримували фіксовану заробітну плату від Департаменту
іригації.
213
Е. Остром. Керування спільним
Різні сфери відповідальності розпочиналися на рівні фермерських
полів. Там найнижчим чиновником був уєі уісіапе. У колишні часи
британського колоніального правління ця посада була знаковою та да-
вала значні повноваження і престиж12. Оскільки багато землеробів
були орендарями, вони не брали участі у виборах уєі уісіапез, які своїм
призначенням були зобов'язані в першу чергу великим землевласни-
кам. Уеі уісіапез відповідали за звітність про прогрес у землеробстві
і могли застосовувати санкції до землеробів, які не користувалися во-
дою відповідно до правил, узгоджених із землевласниками. їхньою
платою була частка врожаю землеробів. «У теорії уєі уісіапез були інс-
трументом швидкого дисциплінування, уповноваженим забезпечува-
ти збереження водних ресурсів шляхом застосування кодексу, в якому
було закладено автоматичне покарання за будь-яку діяльність, що при-
зводила до марнотратства води, таку як погане вирівнювання полів»
(Наггізз, 1977, р. 369). Тим не менше, практика різнилася від однієї сис-
теми до іншої. Деякі були «...під впливом великих земельних контро-
лерів, тому виконання ними своїх обов'язків часто було млявим, з ура-
хуванням можливого зміщення» (НаггІ88, 1977, р. 369). А деякі уєі
уісіапез були відомі своїми енергійними зусиллями з метою накласти
суворі й справедливі покарання. Хоча вони й обиралися на місцевому
рівні, уєі уісіапез були відповідальними перед асистуючим агентом уря-
ду (аззізіапі доуегптепі адепі — АСА), який працював на Податковий
департамент. Інформація про стан посівів повідомлялася «нагору» від
уєі уісіапез — до АСА.
Брак води траплявся досить часто. Значний конфлікт розгортався
між Податковим департаментом, який хотів врятувати посіви, та Де-
партаментом іригації, який прагнув регулярного графіка і встановле-
ного часу для технічного обслуговування дамби та каналів. АСА з По-
даткового департаменту регулярно вимагали затримки в термінах
подачі води, щоб запобігти загибелі першого врожаю. Проте така за-
тримка призвела б до зниження податкових надходжень з цієї землі.
Наслідком її була відсутність другого врожаю в значну кількість років
та кумуляційне погіршення технічного обслуговування системи. Ок-
рім того, конфліктом між двома установами могли маніпулювати ве-
ликі землевласники, які грали на заклопотаності АСА швидше земле-
214
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
робством, ніж обслуговуванням, і на трохи більшій зацікавленості
Податкового департаменту.
Джон Харрісс повідомляє, що ця система могла запрацювати, коли
сильний АСА вважав землеробство пріоритетом. Один з АСА на по-
чатку 1920-х років був досить успішним:
Він був здатен протистояти тиску великих землевласників і здійснював
свої повноваження нещадно з огляду на затримки у землеробстві, але
також маніпулював системою уєі уісіапе для забезпечення оптимально-
го використання наявних водних ресурсів, пропонував позитивні сти-
мули для вчасної землеобробки, оскільки система таки передбачала ор-
ганізацію та певний моніторинг усього процесу.
(Наггізз, 1977, р. 369)хз
Уеі уідапев отримували як платню визначену частку зібраного вро-
жаю, а не фіксовану суму. Відповідно, якщо координація процесу суп-
роводжувалася передбачуваністю постачання води, то були вагомі мо-
тиви для забезпечення дисципліни серед фермерів, що гарантувало б
досягнення успішного збору двох урожаїв на рік.
Протягом першого десятиліття незалежності британська система
залишалася суттєво незмінною. У 1958 році її змінив національний
уряд, який намагався зробити систему більш демократичною. З По-
даткового департаменту зняли будь-яку відповідальність за землеробс-
тво, і зрештою його функції перебрав на себе Аграрний департамент
(Перагітепі о£ Адгагіап Зеппсез), який за іригаційним менеджментом
у великих проектах безпосередньо не наглядав, хоча й відповідав за
контроль і надання допомоги малим проектам. Уеі уідапез замінили ад-
міністративними секретарями (доуітапсіаіа зехуаказ) у новостворених
Комітетах землеробства. Спочатку у «водних зустрічах», які проводи-
лися на кожному каналі, взяли участь усі зареєстровані землероби,
а не лише власники земельних ділянок. Вони обрали Комітет зем-
леробства строком на три роки. Кожен Комітет землеробства прово-
див окремі зустрічі для встановлення своїх агрономічних дат для
кожного сезону року14. Такий порядок значно підвищив гнучкість сис-
теми, але знизив рівень координації між іригаційними каналами, яка
була можлива за часів, коли Податковий департамент ніс відповідаль-
ність за питання землеробства в рамках усієї системи в цілому. Через
215
Е. Остром. Керування спільним
неізольованість більшості каналів часта подача води упродовж трива-
лого сезону, на відміну від кількох коротких періодів, призводить до
більших втрат води.
Адміністративний секретар відповідав за забезпечення дотриман-
ня правил використання водних ресурсів, але мав менше повноважень,
ніж ує7 уісіапез. Він отримував платню з фіксованих грошових сум, які
стягувалися за кожен акр землі кожного каналу, незалежно від того,
оброблялися ці землі чи ні. Отже, стимули адміністративного секрета-
ря відрізнялися від стимулів уєі уісіапез: формально він уже не був
зобов’язаним своєю посадою невеликій групі великих землевласників;
мав менше повноважень, ніж уєі уісіапез, й отримував певну суму неза-
лежно від того, наскільки неефективно розподілялася та використо-
вувалася вода. Водночас він залежав від того, чи були задоволені фер-
мери в зоні його відповідальності, бо його могли і не обрати знову.
Окрім того, адміністративний секретар уже не був безпосередньо
підпорядкований зовнішнім агентствам щодо трудової діяльності чи
надання інформації про стан сільськогосподарських культур або іри-
гаційних робіт.
У Кірінді Ойя великі землевласники часто захоплювали основні
посади в деяких Комітетах землеробства і отримували особливі при-
вілеї, пов'язані з розподілом води, за рахунок внутрішнього впливу або
шляхом пошуку зовнішнього політичного втручання. У Департаменті
іригації за розвиток і правої, і лівої частин Кірінді Ойя став відпові-
дальним один технічний асистент. Він мав у підпорядкуванні одного
наглядача за обладнанням і двох працівників для подачі води — це на-
вряд чи достатня робоча сила для того, щоб контролювати 11 основних
точок, багато дрібних і зрошувальну діяльність на більш ніж 2500 акрах
землі (Наггізз, 1977, р. 371).
По суті, на рівні каналів система повинна була працювати без пос-
луг координаторів. Працівники з подачі води мали лише відкривати і
закривати ворота й доповідати про пошкодження. Вони не могли
фізично обмежувати кількість води, яку отримувала будь-яка група
фермерів. Фермери легко блокували канали і примусово спрямовува-
ли воду на свої поля. Спори між іригаторами іноді вирішувалися із за-
стосуванням насильства. Фермери, які отримували користь через
216
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
несанкціоноване блокування каналів, не зустрічали протидії з боку
своїх сусідів, які від цього страждали (Наггізз, 1977, р. 374).
Із 1973 по 1977 рік членів Комітету землеробства призначав міністр
сільського господарства, а це означало, що місцевий депутат ефектив-
но контролював призначення (Фледбі, 1983; Н. Т. Упхофф, особисте
спілкування). До середини 1970-х років контролю за крадіжками води
«практично не було». Хоча кількість доповідей щодо водного бра-
коньєрства сягала 200, офіційних переслідувань ніхто не зазнав.
У нижній частині системи «...близько 80 акрів рисових полів зрошу-
ються за допомогою неофіційного каналу, який безсовісно „врізаєть-
ся11 в основний канал та розбалансовує землеробство в останньому
іригаційному йайа (каналі)... Це триває близько п'ятнадцяти років»
(Наггі88, 1977, р. 372). Для іригаторів у самому кінці цієї системи, як і в
багатьох системах, постачання було найбільш ненадійним15.
Кілька адміністративних секретарів вказали в інтерв'ю, що вони
не вживали офіційних заходів проти іригаторів за водне браконьєр-
ство, хоча «регулярно порушували справи у разі несплати податків
з площ, від яких залежала їхня винагорода» (Наггізз, 1977, р. 372—373).
Поливні норми не оцінювалися з 1958 року. Головний інженер
системи дійшов висновку, що «законів зараз не існує» (Наггізз, 1977,
р. 373).
Комітети землеробства було повністю ліквідовано в 1977 році. їх
функції передали службовцям із землеробства, які призначалися. Так
було замінено систему, яка мала принаймні деякі комунальні риси,
і впроваджено повністю централізовану систему. Незначні зміни від-
булися в 1980 році, коли було запроваджено виборну посаду лідера
каналу (уауа пауакауа), але посада ця — доволі незвична. Хоча вона й
виборна і оплачується фермерами, лідери каналів повинні виконувати
накази службовців із землеробства. Як результат, ніхто, крім самих
фермерів, не може розподіляти воду або координувати дії, принаймні
в деяких селах (РІасіЬу, 1983, р. 102, 191—195).
Жоден з учасників проекту Кірінді Ойя не мотивований робити
щось інше, окрім як слідувати домінуючій стратегії. Для окремих
фермерів єдиною розумною стратегією в рамках системи, в якій інші
безкарно крадуть воду (і використовують її для боротьби з бур'янами),
217
Е. Остром. Керування спільним
є максимальне заливання своїх полів з використанням для цього будь-
яких необхідних засобів16. Для великих землевласників одним зі спо-
собів забезпечення певного захисту такої незаконної практики є ак-
тивні політичні контакти з національними лідерами. Політики, у свою
чергу, заважають іригаційним процедурам з метою забезпечення «ма-
родерства» для тих, хто їх підтримує17.
Через загальну структуру штату державних чиновників Шрі-Лан-
ки, а особливо інженерів-іригаторів, співробітники Департаменту
іригації мають дуже мало стимулів присвячувати багато часу й енергії
підвищенню ефективності функціонування і підтримки системи ка-
налів, таких як проект Кірінді Ойя. Набір службовців оснований пе-
реважно на освітній кваліфікації та оцінках, отриманих на іспитах. За-
охочення і просування по службі базуються майже виключно на стажі
роботи, з незначним перетином між неслужбовими і службовими ран-
гами. Інженери-іригатори значною мірою ототожнюють себе з цивіль-
ними інженерами, які професійну повагу заслуговують швидше про-
ектуванням і будівництвом, ніж експлуатаційними та технічними
роботами. Та й грошей інженери заробляють більше, якщо задіяні в
будівельних проектах, ніж коли займаються експлуатацією і техніч-
ним обслуговуванням.
Детально проаналізувавши цю штатну систему, Майкл Мур дійшов
висновку, що вона перешкоджає ефективному управлінню водними
ресурсами за декількома напрямками:
1)	рекрутингові схеми «заважають ефективній соціальній взає-
модії між державними службовцями та землеробами», а також «внут-
рішній комунікації та робочим відносинам, що є особливо важливим
для управління водними ресурсами»;
2)	вдале складання письмових іспитів не пов'язано з хорошими по-
казниками в роботі;
3)	«у цілому є мало стимулів для хорошої продуктивності роботи»;
4)	бюрократичні організаційні форми «послідовно, хоча й мимо-
волі, призводять до зниження ефективності» (М. Мооге, 1979, р. 103).
Ці фактори спричиняють «зниження продуктивності праці в ці-
лому» і відсутність «хороших показників в експлуатації та технічно-
му обслуговуванні системи каналів» зокрема (М. Мооге, 1979, р. 103).
218
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
На додаток до всього цього чиновники Департаменту іригації пере-
вантажені роботою, і їм мало платять.
На жаль, від аналогічних проблем страждають і деякі інші проекти
у Шрі-Ланці, а також в інших частинах Азії і «третього світу»18. Нещо-
давно проведені іригаційні заходи у Шрі-Ланці, як і раніше, характери-
зуються довгими розподільчими каналами й обмаллю структур управ-
ління. Виміряти об'єм відведеної до різних каналів води настільки ж
складно, як і просто подати воду в дальні кінці зрошувальних каналів
(М. Мооге, 1980, р. 3—4). Окрім того, декілька існуючих структур конт-
ролю легко корумпувати. Після оцінки недавніх нововведень Харрісс
(Наггізз, 1984, р. 322) вказує, що «ворота відсутні, структури пошко-
джені, у канали „врізається11 хто завгодно». Коли двох молодих техніч-
них асистентів запитали, чому вони не перешкодили деяким з най-
більш кричущих злочинів, вони відповіли, «що боялися зазнати
нападу» (Наггізз, 1984, р. 322). Навіть хоробрий технічний асистент по-
винен відчувати, що такі дії — безперспективні, враховуючи низьку
ймовірність дійсно покарати правопорушника:
Переслідувати порушників повинна поліція, яка, як правило, ставиться
до таких порушень як до незначних і не має для відповідного поводжен-
ня з «водними» порушниками стимулів, як у інших випадках. Окрім
того, затягнутий судовий розгляд і дуже легкі штрафи, які накладаються
на тих, хто був визнаний винним в іригаційних злочинах, зробили пра-
вові санкції неефективними.
(Наггізз, 1984, р. 322)
Іригаторів з відповідними зв'язками серед партійних функціонерів
узагалі ніколи не переслідують.
Багато населених пунктів є гетерогенними. У них проживають
особи, які походять з різних регіонів, каст, родинних угруповань; усі
вони бідні й залежать від іригаційних проектів для житлового будів-
ництва, отримання початкового доходу та забезпечення соціаль-
них послуг. Те, як саме поселенці були відібрані та завербовані, також
посилює проблеми фермерської організації. Основними критеріями
відбору були:
1) безземельність;
2) наявність великої сім'ї як робочої сили (Наггізз, 1984, р. 325).
219
Е. Остром. Керування спільним
Разом з цим земельні ділянки, виділені новим поселенцям, повинні
(за законом) передаватися неподільними від одного покоління до ін-
шого. Хоча й зрозуміло, що це була спроба уникнути дроблення зе-
мельних ділянок, результатом стало загострення суперництва серед
братів у сім'ї та заохочення молодих людей шукати можливостей в ін-
ших місцях. У деяких проектах частка молодих людей, які залишалися
працювати на сімейній фермі, впала аж до 10—15% (Наггівв, 1984,
р. 328). Вирощування рису завжди було трудомістким бізнесом. З огля-
ду на нестачу сімейної праці, використання води для боротьби з
бур'янами для скорочення попиту на землеробську працю має значний
економічний сенс для окремих сімей, хоча субсидована вода насправді
дорожча, ніж граничні витрати на робочу силу, що не допрацювала. Та
й субсидування дорогої води для зрошення і розподіл її у такий спосіб
навряд чи має економічний сенс для країн, що розвиваються, та ще й з
їхнім браком трудових ресурсів.
Нездатність фермерів Кірінді Ойя розробити ефективний набір
правил для організації своєї іригаційної системи цілком звичайна для
великомасштабних фінансованих донорами іригаційних систем в
умовах країн «третього світу». Відсутність потенціалу для досягнення
самоврядування здається пов'язаною з внутрішніми факторами, які,
у свою чергу, пов'язані зі становищем фермерів, і зовнішніми факто-
рами, що пов'язані зі структурою режиму, за якого вони живуть. До
внутрішніх факторів я б віднесла такі:
1)	дуже велика кількість задіяних фермерських господарств;
2)	більшість фермерів є бідними поселенцями, які нещодавно були
залучені до проекту і мало пов'язані зі своєю землею і один з одним;
3)	надзвичайна різноманітність етнічних і культурних традицій;
4)	можливість для багатших фермерів контролювати воду шляхом
незаконних або сумнівних стратегій (потенційні лідери піклуються
про свої інтереси, уникаючи докладення зусиль для розв'язання вели-
ких спільних проблем);
5)	відсутність фізичної структури контролю у самій іригаційній
системі.
Ці проблеми подолати важко. Вони поглиблюються поганою полі-
тикою центрального режиму, який не хоче забезпечувати неупере-
220
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
джене дотримання правил, які б вони не були. Ті присвоювачі, які хо-
чуть уникнути необхідності дотримуватися правил, мають значні
можливості й засоби для отримання допомоги у цьому від центральних
органів, підриваючи тим самим будь-які спроби постачання нових міс-
цевих інституцій.
Ситуація, з якою стикаються присвоювачі в таких системах, — не-
вблаганна трагедія. Але чи це так? Чи справді фермери великих шрі-
ланкійських іригаційних поселень (або аналогічних проектів в інших
місцях) приречені на одвічні конфлікти і відсутність співпраці? За від-
сутності серйозних змін у місцевих інституціях тверде «так» — єдина
відповідь. Але тоді ключовим питанням стає таке: чи можна змінити
місцеві інституції та, відповідно, стимули і поведінку фермерів? Ос-
танній експеримент з розробки нових організацій для залучення до
співпраці фермерів-водокористувачів у одній із шрі-ланкійських іри-
гаційних систем (Іпіетаііопаї Іггідаііоп Мападетепі Іпвіііиіе, 1986; де
Зііуа, 1981) змушує мене дати обґрунтовану ствердну відповідь на дру-
ге питання. Ситуація сумна, але не безнадійна.
Драматична поворотна історія сталася на лівому березі іригаційно-
го проекту Гал Ойя (Регега, 1986; І/ркоїї, 1985а-с). Система іригації Гал
Ойя — найбільший іригаційний проект-поселення у Шрі-Ланці. Сис-
тему було завершено в 1950 році, складається вона з трьох основних
частин: річкової, правобережної та лівобережної. Лівобережна части-
на призначена для зрошення близько 65 000 акрів землі і складається з
«...майже 32 миль магістральних каналів, 150 миль основних розподіль-
чих каналів і близько 600 миль польових каналів» (Регега, 1986, р. 88).
Наприкінці 1970-х років Норман Упхофф описував лівобережну час-
тину Гал Ойя — ЛЧГО (Саі Оуа іеП Ьапк — СОЬВ) як «гідрологічний
кошмар» (Регега, 1986, р. 88). Канали були некерованими, а їхні бере-
ги — занедбаними й замуленими. Керівні структури було зруйновано,
с истема забезпечувала водою набагато менші території, ніж планува-
лося. Окрім того, довіри серед фермерів і між фермерами й посадови-
ми особами Департаменту іригації не було з самого початку:
Співпраця між фермерами була мінімальною. Соціальні відносини між
поселенцями, які приїхали з різних районів країни, часто були напру-
женими... Відносини між фермерами та чиновниками Департаменту
221
Е. Остром. Керування спільним
іригації були сповнені недовіри і взаємних звинувачень. Фермери не
були впевнені в компетентності або надійності персоналу ДІ... Багато
чиновників на місцях... були сумновідомі своєю корумпованістю і бан-
дитизмом. Головною перешкодою на шляху ефективного управління
водними ресурсами, з точки зору фермерів, були місцеві посадові осо-
би, які мали політичну та бюрократичну владну підтримку.
Водночас посадові особи Департаменту іригації, а особливо інженери-
іригатори, вважали, що фермери нездатні використовувати воду від-
повідально і ретельно. Тож вони стверджували, що необхідно організу-
вати, навчити та дисциплінувати фермерів для того, щоб вони робили
те, що від них вимагав Департамент іригації. Отже, фермерів розгляда-
ли як частину проблеми, тоді як насправді вони були її рішенням.
(Регега, 1986, р. 89—91)™
Ситуація в цілому стала ще важчою і напруженішою, бо «...біль-
шість землеробів у „хвостовій11 частині були тамілами, переселеними з
сусідніх прибережних районів, а більшість вищерозташованих земле-
робів — сингальськими переселенцями» (і/ріїоії, 1986а, р. 202).
На початку проект мав на меті регламентацію дій фермерів і підви-
щення міри примусу щодо дотримання правових норм. Такий підхід
був дещо змінений в остаточній пропозиції, в якій містився заклик до
організації фермерів усієї ЛЧГО добровільно докладати зусилля для
відновлення й подальшого збереження каналів, які обслуговували їхні
поля, аби ефективніше використовувати воду. Остаточний проект пе-
редбачав певні кошти і покладав відповідальність за організацію фер-
мерів на Аграрний інститут досліджень і навчання — АІДН (Адгагіап
КезеагсЬ апсі Тгаіпіпд Іпзіїїиіе — АКТІ). АІДН допомагав Комітет роз-
витку сільських районів Корнельського університету.
Команда АІДН та Корнельського університету, розглянувши про-
ект плану розробки і випробувань єдиної моделі «фермерської органі-
зації» для всіх 19 000 фермерів, які обслуговувалися ЛЧГО протягом
чотирирічного періоду, відхилила сформульовану в ньому мету. За-
мість цього команда вирішила запровадити «каталізатори» в ситуації
взаємної недовіри і непередбачуваності — інституційних організа-
торів (ІО), як вона їх назвала. Такими ІО могли бути випускники вищих
навчальних закладів, оскільки Шрі-Ланка має один з найвищих рівнів
освіти серед менш розвинених країн, а багато випускників коледжів
222
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
були безробітними. Здобувши відповідну освіту, вони могли швидко
зрозуміти принципи організації і мали статус, необхідний для ефек-
тивної взаємодії з чиновниками ДІ. Щоб ІО також могли працювати і з
фермерами, рекрутували осіб фермерського походження, і якщо це
було можливо — з великих населених пунктів, таких як Гал Ойя. ІО та-
кож мали бути готові жити у віддалених місцевостях, задіяних у про-
екті20. Команда АІДН і Корнельського університету почала розвиток ІО
в 5000-акровій пілотній зоні в «голові» системи, де реабілітація мала
відбуватися в першу чергу. Зона була розширена до 25 000 акрів, але
все ще не охоплювала всієї системи.
ІО пройшли шеститижневий тренінг щодо того, як знайти підхід
до фермерів і мотивувати їх, а також щодо технічних питань, пов’я-
заних із сільським господарством та іригацією. їх розділили на невели-
кі групи по чотири або п’ять осіб; кожна група відповідала за тери-
торію, яка обслуговувалася одним розподільчим каналом. Кожна
команда розділила свою територію на дрібніші зони, використовуючи
польові канали як первинну базу для розділення. Групи зустрічалися
щотижня, щоб обмінюватися досвідом і підтримувати бойовий дух у
разі потреби. ІО також підміняли один одного в разі хвороби або від-
сутності.
Від ІО очікували, по-перше, що вони зустрінуться з кожним з фер-
мерів, які спільно використовували воду з польових каналів, обгово-
рять ті сільськогосподарські та іригаційні проблеми, з якими вони сти-
каються, і підготують детальний інформаційний звіт щодо відповідної
території21. Після знайомства з фермерами і їхніми проблемами від ІО
очікувалося проведення неофіційної зустрічі з невеликими групами
фермерів, які спільно використовували воду з польових каналів, для
планування стратегій самодопомоги. Замість створення заздалегідь
визначених організацій ІО намагалися сформувати робочий комітет
для розв'язання конкретних проблем, таких як ремонт зламаних конт-
рольних воріт або розчищення польового каналу. Окрім того, ІО ви-
являли проблеми, котрі не можна вирішити спільними зусиллями
фермерів — проблеми, які потрібно було сформулювати для посадо-
вих осіб ДІ та інших чиновників. Як тільки фермери звикали працюва-
ти разом і отримували переваги від групових дій, ІО допомагали їм
223
Е. Остром. Керування спільним
сформувати місцеві організації і вибрати на основі консенсусу ферме-
ра-представника. Він міг представляти інтереси фермерів свого польо-
вого каналу на великих нарадах та інформувати їх про те, що відбува-
лося на ширших територіях.
Команда АІДН та Корнельського університету намагалася сформу-
вати низові організації на місцях до початку фізичної реабілітації те-
риторії для того, щоб забезпечити майданчик для дискусій між ферме-
рами й інженерами щодо локальних планів реабілітації. Під час
обговорень із чиновниками ДІ команда АІДН та Корнельського універ-
ситету скористалася тим, що від фермерів очікувалося інвестування
значної кількості робочої сили у відновлення та технічне обслугову-
вання, для того, щоб переконати інженерів: високий рівень трудових
внесків буде імовірнішим, якщо провести консультації з фермерами
ще на етапі планування реабілітації. На той час етап проектування вже
було розпочато, фермери стали працювати разом і мали непогані ідеї
щодо того, як реабілітувати їхні польові канали. У результаті змінилося
на краще ставлення іригаційних чиновників до фермерів.
Основними організаційними «цеглинами» проекту Гал Ойя стали
«організації польових каналів» (ОПК) («Гіеісі скаппеї огдапігаїіоп» —
РСО). Зазвичай ОПК були маленькими, від 12 до 15 фермерів. Це були
структури для розв’язання проблем, діяли вони найчастіше без регу-
лярних засідань, порядку денного чи письмових протоколів. Другий рі-
вень організації був побудований на основі ОПК на рівні розподільчих
каналів — «організації розподільчих каналів» (ОРК) («бізІгіЬиІогу
скаппеї огдапігайоп» — ПСО) та охоплював від 200 до 800 акрів і від 100
до 300 фермерів. Отже, кожен фермер був членом і ОПК, і ОРК. Кож-
на ОРК розробила власні організаційні механізми, які зазвичай пе-
редбачали участь у Генеральній асамблеї, яка охоплювала всіх фер-
мерів, шляхом представництва ОПК. Посадові особи обиралися на
основі консенсусу і були безпартійними22.
На основі ОПК та ОРК і у тісному зв’язку з ними було створено
третій рівень організації в масштабах відгалуження каналу або цілої
території23. ЛЧГО складалася з чотирьох основних територій, і кожна,
зрештою, була представлена «територіальною радою». Усі фермери-
представники в межах території, яка обслуговувалася відгалуженням
224
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
каналу, мали право бути присутніми на загальних зборах ради тери-
торії. Четвертий рівень організації — проектний комітет — був ініці-
йований фермерами-представниками та ІО. Він забезпечував форум,
на якому фермери могли безпосередньо брати участь у політичних
дискусіях. Фермери побачили реальні зміни у поведінці й ставленні до
них іригаційних чиновників і у впроваджуваній ДІ політиці24.
Із розвитком нових інституцій для колективних дій помітно зміни-
лася і поведінка фермерів. На територіях, де були створені ОПК та
ОРК, зазвичай практикується система водної ротації.
Результати недавнього опитування засвідчили: 98 % осіб на місцях
«вважають, що водна ротація призводить до справедливості в розподілі
води, та 79 % фермерів вважають, що вони впевнені в отриманні на-
лежної кількості води у ротації» (КазуапаІЇїап, 1986; Регега, 1986, р. 103).
Ротації часто передбачають добровільні зусилля тих, хто розташова-
ний вище у системі, заради того, щоб зробити воду доступною для роз-
ташованих у «хвості». Усе це ще більше заслуговує на увагу тому, що в
«голові», як правило, — сингальці, а у «хвості» —таміли. Наприклад, на
одному розподільчому каналі, який обслуговує і сингальські, і таміль-
ські території, протягом багатьох років обслуговування каналу було
мінімальним. Постачання води було вкрай ненадійним, і фермери го-
ворили про вбивства в минулому через «водні» суперечки (иркоії,
1986а, р. 207). Через кілька місяців після створення ОПК сингальські й
тамільські фермери почали роботи з очищення каналів. Упхофф так
описує зміни:
Під час мого візиту в січні 1983 року я помітив п'ятнадцять тамільських і
дванадцять сингальських фермерів, які закінчували очищення [каналу].
Товщина кореня дерева, яке проросло крізь канал і яке фермери виру-
бували вручну, була німим свідченням того, що вода не досягала хвоста
каналу близько двадцяти років. Фермери працювали разом Протягом
трьох днів, щоб встигнути розчистити канал якраз до прибуття першої
черги води в сезоні.
(УрЬоії, 1986а, р. 207—208)
Результатом цих зусиль стало повернення для землеробства додат-
кових 1000 акрів, що принесло вигоду 300 сім’ям, які зібрали два вро-
жаї рису того року (і/ріюії, 1986а, р. 208). Щоб очистити свої польові
225
Е. Остром. Керування спільним
канали, фермери регулярно брали участь у групових проектах, органі-
зованих їхньою ОПК, і навіть іноді очищали розподільчі канали, які не
чистилися зусиллями влади через відсутність фінансування. Якщо до
створення ОПК 80 % фермерів вважали досягнення в очищенні каналів
незначними, то у 1986 році так відповіли тільки 6 % (КавуапаІЇїап, 1986;
Регега, 1986, р. 104).
Знизився і рівень конфліктності між фермерами. «Тепер з гаранто-
ваними поставками води і наявністю форуму, тобто ОПК, для обго-
ворення і врегулювання спорів на рівні [ОПК], частота і серйозність
конфліктів на територіях ОПК значно скоротилася» (Регега, 1986,
р. 104). У 1985 році 77 % фермерів повідомили, що на їхніх польових ка-
налах щодо розподілу води не сталося жодного конфлікту (КазуапаІЇїап,
1986; Регега, 1986, р. 104). Через позапартійний характер організацій
та їхню діяльність в обхід еліти багато впливових фермерів цієї тери-
торії спочатку були налаштовані проти організації фермерів ЛЧГО. До
1983 року опозиція з боку таких груп зникла і деякі політики стали пуб-
лічно висловлюватися на користь позапартійності ОПК і ОРК. І хоча
спочатку організаціям було важко залишатися позапартійними, та все
ж бачити фермерів з різних партій, які утримували офіси ОПК та ОРК
і добре працювали разом, було явищем цілком звичним.
Ставлення фермерів до посадових осіб Департаменту іригації змі-
нилося, так само як і ставлення чиновників до фермерів. Посадові осо-
би сприймалися як більш чуйні у своїх реакціях щодо потреб фермерів,
і фермери могли зазначити конкретні інциденти, в яких у відповідь на
запити, зроблені фермерськими групами, було змінено політику. По-
над 70 % посадових осіб ЛЧГО вважали, що відносини між офіційними
особами та фермерами покращилися і що ОПК сприяли кращому спіл-
куванню, взаєморозумінню та взаємній довірі (КавуапаІЇїап, 1986;
Регега, 1986, р. 103). І це підвищення довіри перекреслило етнічні озна-
ки. Ступінь взаємної поваги було продемонстровано в 1981 році, коли
на комунальних землях спалахнуло насильство. Тоді банди сингальсь-
ких молодиків палили на ринку магазини тамілів. Представники син-
гальських фермерів пішли в будинки тамілів — чиновників Департа-
менту іригації, щоб захистити їх від насильства (І/ріїоії, 1986а, р. 206).
226
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
Основним недоліком організації програми Гал Ойя було очіку-
вання від фермерів проведення безоплатних робіт на рівні польових
каналів. Роботи були завершені десь на 30 — 60% польових каналів
(Н, Т. Упхофф, особисте спілкування). Сподівання планувальників, що
фермери виконуватимуть важку фізичну роботу за невелику негайну
оплату, спираючись на дух спільноти, який лише зароджувався, були
нереальні, адже приватні підрядники за здійснення такого ж виду робіт
отримували суттєві, а часто — дуже суттєві прибутки. Департамент
іригації і сам не спроможний був дотримуватися запланованого графі-
ка, ще більше ускладнюючи завдання з мотивування фермерів викона-
ти завдання у встановлені терміни.
Ніхто не буде сперечатися, а особливо команда АІДН та Корнельсь-
кого університету, що проект Гал Ойя здійснювався не без дрібних
проблем, але іноді — із серйозними проблемами. Вона зіткнулася з ви-
сокою плинністю кадрів (95 %) серед ІО, які залишали свої тимчасові
робочі місця, отримавши постійну роботу в Міністерстві освіти або де-
інде. Деякі ІО були направлені «в поле» з недостатньою підготовкою.
Нагляд у програмі на «польовому» рівні був незначний. Деякі посадові
особи ДІ та деякі фермери не настільки швидко реагували, як інші.
Але в цілому скромний кошторис програми був більш ніж достатньо
компенсований підвищенням урожайності у результаті успішного
впровадження процедур водної ротації (Регега, 1986, р. 105),
У цілому проект Гал Ойя продемонстрував значні зміни в системі,
в якій колись було мало надії на досягнення фермерського співробіт-
ництва у використанні води та підтриманні польових каналів. Окрім
досягнення скоординованих зусиль, необхідних для підтримки польо-
вих каналів і справедливого розподілу води, що дозволило підвищити
ефективність системи, проект залишив по собі організації, які можуть
і надалі розвиватися, формуючи нові навички і здібності у розв’язанні
проблем.
Враховуючи порочні стимули, з якими стикалися всі учасники в
Гал Ойя до початку проекту, здається малоймовірним, що фермери і
чиновники самотужки подолали б структуру ситуацій без зовнішнього
втручання. Однак тип втручання у проекті Гал Ойя не був таким, за
якого центральне агентство регламентувало б діяльність фермерів
227
Е, Остром. Керування спільним
примусовим застосуванням норм, розроблених іншими, хоча це була
саме та концепція втручання, про яку йшлося у первинних документах
проекту. Команда АІДН та Корнельського університету свідомо відхи-
лила цю модель зовнішньої регламентації. Замість цього вона обрала
шлях посилення здібностей місцевих фермерів і посадових осіб до
розв’язання проблем через залучення «людських каталізаторів», які у
намаганні усунути проблеми працювали безпосередньо з фермерами
та посадовими особами на рівні польових каналів. Тільки після деяких
перших успіхів у залученні фермерів до колективних дій, які вимагали
деякої спільної роботи, було зроблено певні рухи у бік більш формаль-
ної організації. І навіть при цьому польові організації свідомо створю-
валися простими та орієнтованими на розв’язання проблем. Представ-
ники фермерів обиралися на основі консенсусу, замість лідерів,
обраних більшістю голосів. Консенсус був домінуючим правилом, яке
використовувалося у прийнятті рішень на всіх рівнях. Враховуючи зіп-
сованість систем, які розвивалися у Шрі-Ланці, сам факт, що щоденне
вирішення проблем іригації та сільського господарства можна відокре-
мити від політизованих каналів, був надзвичайно важливим кроком.
Взаємна довіра і взаємодія стали результатом того, що фермери ор-
ганізовувалися спершу на низовому рівні і лише потім — у більші гру-
пи. Формальні організації на рівні розподільчих каналів не створю-
валися фермерами за єдиною, зовнішньо авторизованою моделлю.
Врешті-решт, фермери організувалися на чотирьох взаємодоповню-
вальних рівнях і отримали визнання та підтримку. Найголовнішим є
те, що фермери побачили: вперше до їхніх пропозицій іригаційні чи-
новники ставляться серйозно і вже є певні результати.
Проект Гал Ойя демонструє, як зовнішні агенти можуть допомогти
присвоювачам подолати порочні стимули, що призводять до субопти-
мальних результатів, навіть якщр традиції взаємної недовіри та ворож-
нечі підтримувалися протягом кількох поколінь. Якщо основні учасни-
ки, які мають протилежні позиції, не зможуть одночасно побачити
необхідність серйозних змін у структурі стимулів, що стоять перед усі-
ма ними, то такі проблеми можуть бути нерозв’язуваними «зсере-
дини» ситуації23. Розмір зовнішнього втручання не повинен бути ані
великим, ані дорогим. Також не обов’язково тривалий час тримати
228
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
«у полі» велику кількість каталізаторів. Для того щоб програми, подібні
до цієї, були успішними, і фермерам, і чиновникам-іригаторам по-
трібно визнати створені фермерські організації легітимними і постій-
ними інструментами для боротьби з довгостроковими проблемами,
пов’язаними з керуванням і менеджментом будь-якої складної ірига-
ційної системи26.
НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ПРИБЕРЕЖНОГО РИБАЛЬСТВА
НОВОЇ ШОТЛАНДІЇ
Приклади, які обговорювалися раніше, проілюстрували деякі з
проблем, що утруднюють для присвоювачів СР розробку ефективних
правил для обмеження доступу до ресурсу та його використання. Те-
пер я хотіла б звернутися до іншого типу проблем — проблеми неста-
більних інституцій СР. Деякі нестабільні інституції, розроблені при-
своювачами СР, усе ще ефективно використовуються. Проте ці
установи існують у ширшому оточенні, що робить сумнівним їх по-
дальше використання та ефективність.
Східне узбережжя Канади всіяне маленькими рибальськими сели-
щами, де рибальство було основним видом економічної діяльності не
одне покоління. У багатьох селищах, а особливо тих, що у Новій Шот-
ландії та Ньюфаундленді, рибалки розробили власні правила, щоб ре-
гулювати використання прилеглих рибальських угідь. Ці локальні сис-
теми правил контролюють, хто може займатися рибальством та як
місцеві рибальські угіддя розподіляються між рибалками, що викорис-
товують різні технології. У деяких випадках рибалки створили системи
лотереї для розподілу кращих місць для установки пасток або сіток27.
Місцеві правила, які були розроблені для одного з селищ Нової Шот-
ландії, досить докладно описав Ентоні Девіс (АпІЇїопу йауів, 1984) для
селища, яке він називає «Порт Ламерон Харбор» («Рогі Ьатегоп
НагЬоиг»).
Майже всі 99 рибалок, які нині використовують Порт Ламерон
Харбор, є нащадками рибалок, котрі оселилися в цьому районі в остан-
ні десятиліття XVIII століття. Усі вони рибалять з відносно невеликих
човнів, хоча 10 із 52 човнів рибалять у відкритому морі. Більшість
229
Е. Остром. Керування спільним
прибережних човнів коштують менше $ ЗО 000, тоді як морські човни,
як правило, — близько $ 50 000. Середня чисельність екіпажу прибе-
режних човнів становить 1,8, а морських човнів — 2,5 осіб (А, Воуіз,
1984, р. 135),
Рибалки, які займаються морським промислом, перебувають на
воді протягом усього року, за необхідності ремонтуючи час від часу
човни. Прибережне рибальство триває з кінця березня по грудень,
в інший час човни витягають на берег для ремонту та переобладнання.
Обидва типи екіпажів використовують різноманітні рибальські тех-
нології і ловлять різні види риби (тріска, палтус, оселедець, скумбрія,
лобстери) залежно від пори року. Різниця в ціні, розмірі й технологіях
між прибережними і морськими риболовними суднами є, але вона не
настільки значна, як різниця між різними типами рибалок у Бодрумі
і затоці Ізмір, описаних раніше.
Більшість рибацьких селищ уздовж південно-західного узбережжя
Нової Шотландії в цілому визначені як зони риболовлі28. Зона прибе-
режного рибальства Порт Ламерон Харбор простягається на 25 кіло-
метрів у відкрите море і на 20 км узбережжям. Морські човни вико-
ристовують зовнішню частину зони риболовлі, а також виходять
значно далі у море. Територія, яку в основному використовують рибал-
ки Порт Ламерона, розділена на декілька підзон, кожна з яких відведе-
на для певного типу технології. Сітки на оселедця та скумбрію встанов-
люються у прямокутній зоні за межами гавані, але близько від берега.
Якщо ставити їх ближче до берега, вони обмежують вихід з гавані,
а якщо ставити далі в море, то їх можуть знищити сильні течії. Анало-
гічні зони відведено для добування лобстерів під час відповідного сезо-
ну, а також для різних потенційно конфліктних технологій для лову
тріски й палтуса.
В основному рибалки Порт Ламерона розділили свою територію з
прагматичних спонукань: які мікрозони підходять найкраще для пев-
них технологій у певні пори року. Ці моделі використання «відобража-
ють практичні та неофіційні ресурсні стратегії, розроблені спільнотою
рибалок як результат багаторічного досвіду» (А. Иауів, 1984, р. 145),
У цьому середовищі не всі технології є взаємно сумісними. Четверо з
капітанів морських суден, наприклад, у 1975 році придбали морські
230
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
донні сітки (тоді для цих цілей були запропоновані істотні федеральні
субсидії). Однак їх використання суттєво заважало діяльності інших
прибережних і морських суден. У результаті внутрішньогаванної опо-
зиції проти використання цих сіток усі четверо капітанів до 1980 року
позбулися цього обладнання29. Поділ території на зони для застосуван-
ня певних технологій не лише нівелює зовнішні фактори, які виника-
ють унаслідок одночасного використання цих різних технологій, але й
впроваджує недорогу систему для розподілу прийнятного доходу се-
ред усіх учасників. Витрати на моніторинг системи розподілу, заснова-
ної на факторах, за якими легко спостерігати (яку технологію викорис-
товує човен), набагато нижчі, ніж вартість моніторингу, заснованого
на кількості здобутої риби.
Права рибалок Порт Ламерона на використання їхніх промисло-
вих угідь базуються на довгостроковості користування: з покоління в
покоління вони та їхні сім’ї тут рибалили і спільно керували цим ресур-
сом. Як зазначив місцевий рибалка,
я ловив тут усе своє життя. Так само, як мій батько та його батько. Чо-
ловіки в моїй родині рибалили тут протягом тривалого часу. Якщо хтось
і має право ловити тут рибу, то це я, і я нічим не відрізняюся від біль-
шості хлопців, які тут рибалять.
(А. Оауіз, 1984, р. 145)
Вони вважають, що мають ексклюзивні права на місця лову лоб-
стерів, який може дати до 40 % від річного доходу рибалки. Окрім того,
вони здійснюють право першого доступу (і право відмовити в доступі в
роки дефіциту) для інших зон. Хоча риболовля сусідніми рибалками у
вдалі роки толерується, але коли риби мало, лінії кордонів проводяться
жорстко. Роки дефіциту, звісно, і є саме тими роками, коли може спа-
лахнути конфлікт через території. Захистом кордонів займаються усі
рибалки. І цей тягар потрібно нести, оскільки звернутися до зовніш-
ньої влади для примусового дотримання їхніх місцевих правил доступу
вони не можуть. Девіс ілюструє, як відбувається цей силовий захист:
Наприклад, рибалка з Порт Ламерон Харбор після встановлення його
довгомірного знаряддя лову бачить рибалку з сусідньої гавані, який
встановлює своє знаряддя близько до його чи, в окремих випадках, по-
перек до його знаряддя. Після цього рибалка з Порт Ламерон Харбор
231
Е. Остром. Керування спільним
зв’язується з «порушником» по місцевому радіо і висловлює незадово-
лення такою поведінкою. Інші рибалки Порт Ламерона, які також були
у цей час в ефірі і все чули, підтримують своїх односельців, додаючи
власні коментарі після закінчення основної розмови. Значущість такої
підтримки у поєднанні з непрямою загрозою дії, тобто обіцянки «пере-
різати сітки» порушника, змушує заблукалих рибалок вибачатися.
(А. Оауіз, 1984, р. 147)
Ця система правил — нестійка, тому що не визнається федераль-
ними органами влади в Канаді, зокрема, Міністерством рибальства та
океанів (МРО) (Перагітепі ої РізЬегіез апсі Осеапз — ПРО). Політика
щодо рибальства в Канаді протягом багатьох років зазнавала істотних
змін. У минулі роки провінції відігравали важливішу роль у регулюван-
ні прибережного рибальства. Це було особливо справедливо для Нью-
фаундленда, який до 1949 року не був частиною конфедерації. Регуля-
торна позиція, зайнята владою Ньюфаундленда, була спрямована на
створення майданчиків, на яких можна було вирішити конфлікти між
рибалками, котрі використовують різні території і різні технології.
Ньюфаундлендські правові норми щодо рибальства в основному за-
кріпляли законодавчо ті правила рибальства, які були розроблені в міс-
цевих умовах (К. Магііп, 1979).
Позиція ж федеральних органів щодо місцевих правил була діамет-
рально протилежною. Поточна канадська політика має «...мало довіри
до здатності місцевого звичаєвого права адекватно регулювати рибаль-
ство» (Маіїііечгв, 1988, р. 6). Федеральні чиновники вважають, що все
східне узбережжя є рибальськими угіддями з відкритим доступом30.
Вони взяли за домінуючу ту політичну стратегію, що описана в роз-
ділі 1, а саме — що існує лише два варіанти: право приватної власності
та державне регулювання. Ліквідація приватної власності призводить
до такої офіційної регуляторної політики федерального уряду:
Федеральний уряд... несе юрисдикційну відповідальність за збережен-
ня рибних ресурсів... і за розподіл цих ресурсів між конкуруючими ко-
ристувачами. Оскільки встановлення права приватної власності на ри-
бальські ресурси є практично нездійсненним у переважній більшості
випадків, відповідальність держави за збереження та розподіл ресурсів
не може бути делегована.
(Соуєгшпєпі оїСапасіа, 1976, р. 20)
232
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
Глибоководний промисел біля східного узбережжя перебуває у
відкритому доступі вже давно, як і більшість угідь для прибережного
рибальства. Конкуренція з боку іноземних суден на цих продуктивних
рибопромислових угіддях уже до 1976 року призвела до серйозного
виснаження ресурсів (саме тоді Канада заявила про розширення своєї
юрисдикції до 200-мильної зони від берегової лінії згідно із «Законом
про Морську конвенцію»). Це розширення дало канадській владі пов-
новаження почати розбиратися з характером відкритого доступу до
більш віддалених морських рибальських угідь. Це розширення повно-
важень також привело канадських планувальників рибальства до пе-
реконання, що вони були тоді «...у стані „раціоналізації" всіх аспектів
рибної промисловості, зокрема прибережного рибальства і перероб-
ної галузі» (МаШіемз, 1988, р. 8).
Багато перших кроків уряду були пов'язані з ліцензуванням ри-
боловних суден, а також промислової діяльності різних видів. Врахо-
вуючи, що чимало рибалок, які працювали як повний, так і неповний
робочий день, побоювалися, що ліцензування — це лише початок
діяльності зі скорочення кількості рибалок у галузі в цілому, багато
осіб, які на той час не займалися риболовлею, про всяк випадок отри-
мали комерційні ліцензії на вилов риби для збереження своїх прав,
якщо обмеження буде введено пізніше. Окрім того, враховуючи різ-
номанітність технологій риболовлі, які використовують рибалки Порт
Ламерона, усі вони про всяк випадок отримали ліцензії на технології,
які не використовували. Подібне практикувалося і в інших регіонах.
Парзіваль Коупс повідомляв, що кількість рибалок, зареєстрованих
в Ньюфаундленді, збільшилася з 15 351 у 1974 році до 35 080 у 1980 році,
і, за його оцінками, лише 21 297 осіб справді займалися риболовлею
(Раггіуаі Сорез, 1983, р. 16—17).
Важливість таких «захисних» практик ліцензування довели ті ри-
балки Порт Ламерона, які не отримали ліцензії на використання сіток
на оселедця для приманки. Коли федеральні чиновники встановили
граничну кількість доступних ліцензій без попереднього повідомлення
і пригрозили санкціями тим, хто використовуватиме такі сітки неза-
конно, у громаді вибухнув конфлікт:
Кілька рибалок гнівно відреагували, коли їм повідомили, що вони не мо-
жуть отримати ліцензію, якщо її у них немає зараз, і що офіційні особи
233
Е. Остром. Керування спільним
будуть конфісковувати неліцензійні сітки. Одна людина вигукнула:
«Якщо вони доторкнуться до моєї сітки, на них чекатиме сюрприз!»
(А. Юауіз, 1984, р. 157)
Мітинги протесту пройшли вздовж усього узбережжя, змусивши
федеральних чиновників поступитися і дозволити рибалкам отримати
ліцензії на лов оселедця незалежно від того, чи збиралися вони його
продавати. Весь цей досвід посилив відчуття на місцях, що федеральні
чиновники схильні діяти довільно, без консультацій, і розробляють
правила, які не дуже добре узгоджуються з місцевими умовами:
Що вони знають про те, що ми робимо? Чиновники від рибальства тіль-
ки час від часу з'являються тут. Звідки вони знають, що краще для нас?
Ми ловимо тут уже довго і знаємо, що краще для нашої землі. Ми знає-
мо, що для цього потрібно.
(А. Оауіз, 1984, р. 156)
Замість того щоб знайти засоби зміцнити розроблену на місцях
систему правил і моделей для контролю й забезпечення доступу та ви-
користання ресурсів на тих територіях, де ефективні системи правил
уже були розроблені та відповідали місцевим екологічним і технологіч-
ним умовам, канадські політики поклалися на розробку одного стан-
дартного набору правил для всього узбережжя. Якщо майбутня канад-
ська політика викликатиме ще більш контрпродуктивну реакцію з
боку рибалок, вони можуть і не отримати контроль над угіддями для
глибоководного рибальства з відкритим доступом і втратити контроль
над деякими прибережними рибальськими угіддями, які раніше були
предметом контролю доступу.
Важко точно сказати, яке майбутнє чекає на морські рибні госпо-
дарства, такі як Порт Ламерон Харбор. Якщо національна політика змі-
ниться і чиновники спробують розробити набір вкладених правил, які
допоможуть дотриманню місцевих правил, розроблених протягом
років, водночас зосередивши більшість своїх нормотворчих зусиль на
віддаленому морському рибальстві, яке дійсно має відкритий доступ,
то ця нестійка система правил може вижити, адаптуватися і дозволить
рибалкам ефективно використовувати місцевий ресурс безкінечно
довго і надалі31. Однак якщо канадська влада і далі буде розвивати єди-
ну політику для всіх промислів уздовж усього східного узбережжя, то,
234
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
ймовірно, слід чекати на погіршення системи, яка локально розвивала-
ся. Окрім того, сумнівно, що будь-яке національне агентство колись
зможе отримати достатньо повну актуальну інформацію для того, щоб
адаптувати набір правил під ситуації на місцях.
Федеральні чиновники в Канаді — не єдині посадовці, які презю-
мують відсутність місцевих інституцій для регулювання СР і вчиняють
дії, що загрожують чи навіть знищують існуючі інституції. Корделл
і МакКін (Согдеіі апсі МсКеап, 1986) описують форму володіння
морськими угіддями, розроблену бідними чорними рибалками, які лов-
лять з плотів. Вони проживають на узбережжі штату Байя в Бразилії.
Це володіння не визнається національними, регіональними та місцеви-
ми органами влади в Бразилії. Окрім того, офіційною політикою бра-
зильського уряду є відкритий, а не обмежений доступ згідно із систе-
мою риболовлі з плотів. Бразильський національний кодекс риболовлі
визначає всі бразильські територіальні води як публічні води, відкриті
для будь-якого бразильського човна, зареєстрованого в бразильських
портах.
Деякі вчені задокументували, що сталося, коли уряд Непалу прий-
няв «Закон про націоналізацію приватних лісів» (Агпоісі апсі СатрЬеІІ,
1986; Вготіеу апсі СЬарадаіп, 1984; Сііарадаіп, 1984; Меззегзсішіісії,
1986). Хоча закон офіційно проголошував «захист, управління та збе-
реження лісів в інтересах усієї країни», та насправді він порушував
раніше встановлений общинний контроль над місцевими лісами. Мес-
сершмідт доповідає, що відбулося одразу після набуття законом чин-
ності:
Непальські селяни почали «безбілетництво» — систематично надмірно
експлуатували лісові ресурси у великих масштабах. Звичайні пояснен-
ня цього «безбілетництва» в тому, що жителі вважають, що втратили
контроль над своїми лісами, і не довіряють державному контролю та
національній ресурсній політиці.
(МеззегзсІїтісІЇ, 1986, р. 458)
У 1978 році уряд Непалу кардинально змінив свою політику і став
заохочувати передачу лісових земель назад під контроль селян з дуже
обнадійливими результатами щодо зусиль з лісорозведення (Атоісі
апсі СатрЬеІІ, 1986). Схожі історії руйнування нестабільних ситуацій
235
Е. Остром. Керування спільним
СР, коли чиновники центрального уряду презюмували відсутність міс-
цевих інституцій, можна розповісти й про багато інших частин світу.
УРОКИ, ОТРИМАНІ ВІД ПОРІВНЯННЯ ПРИКЛАДІВ,
НАВЕДЕНИХ У ЦЬОМУ ДОСЛІДЖЕННІ
Метою презентації цих прикладів успіху, невдачі та нестабільності
є визначення спільного у всіх випадках. Тепер, описавши приклади,
я використаю їх для двох типів аналізу. По-перше, я порівняю існуючі
установи, які використовують принципи проектування, описані у роз-
ділі 3: які з принципів дизайну, що випливають із надійних інституцій,
розглянутих у розділі 3, характеризують інші випадки? Якщо прикла-
ди інституційних невдач і нестабільностей характеризуються принци-
пами дизайну, схожими з прикладами надійних інституцій, то, можли-
во, ці принципи повинні бути відхилені як такі, які не допомагають
розрізняти надійні, нестабільні та невдалі інституції. По-друге, я про-
аналізую ситуації та режимні характеристики, які, судячи з усього,
впливають на можливості людей змінити свої інституції (як описано в
розділі 4, а для прикладів з більш ранніх часів — у розділі 3), а також
фактори, які, вочевидь, обмежують потенціал окремих осіб щодо змі-
ни своїх інституцій (або щодо запобігання зовнішнім змінам, які їм
нав'язуються), як описано у цьому розділі. Перший аналіз є темою цієї
завершальної частини. Другий аналіз розглянуто у розділі 6.
Як перший крок до оцінки правильності запропонованих принци-
пів дизайну, я звела всі приклади, які розглядаються в роботі, у таб-
лицю 5.2. Для кожного прикладу я вказала, який з принципів дизайну
чітко застосовується, який застосовується слабо і який — чітко не за-
стосовується. Довготривалі приклади, представлені у розділі 3, очевид-
но характеризуються цими принципами, тому що вони були розроб-
лені для узагальнення факторів, спільних для цих прикладів. Інституції,
розроблені в басейні Реймонд, у Західному та Центральному басейні
для запобігання їх знищенню, також характеризуються цими принци-
пами дизайну. Зазначені інституції вже показали, що здатні вижити
протягом ЗО або 40 років. Тож я готова припустити, що вони надійні.
236
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
Ці принципи також дають чітку диференціацію між успішними
прикладами та невдачами. Якщо звернутися до прикладів невдач, то
жоден із принципів не характеризує два турецьких рибальських угіддя
(затоки Ізмір та Бодрум), де так і не вдається подолати серйозні проб-
леми розпорошення ренти. Тільки один з принципів характеризує
іригаційний проект Кірінді Ойя у Шрі-Ланці (чіткі кордони), два —
характеризують рибальство в Мавелі після 1938 року, коли розпоро-
шення ренти стало серйозною проблемою (конгруентні правила та
моніторинг), два — характеризують басейни Реймонд, Західний та
Центральний — до інституційних змін, ініційованих там (механізми
врегулювання конфліктів і визнані права на організацію), три — ха-
рактеризують приклад Мохаве (майданчик колективного вибору, ме-
ханізми врегулювання конфліктів і визнання права на організацію).
Отже, не більше трьох принципів дизайну характеризують будь-який
з випадків, у яких присвоювачі СР виявилися очевидно неспромож-
ними розв'язати проблеми, з якими вони стикнулися.
У цьому розділі я охарактеризувала інституції СР у Порт Ламероні
(Канада) як нестійкі. Я також вважаю інституції, розроблені в Аланії
(Туреччина), хоча і геніальними, але нестійкими так само, як і ті, що
розроблені для проекту Гал Ойя у Шрі-Ланці. Дозвольте пояснити
чому. Хоча норми, сформульовані в Аланії, забезпечують елегантний
спосіб вирішення проблеми розподілу місць для лову, вони не роз-
в'язують проблеми обмеження доступу до місцевого промислу. На сьо-
годні кількість осіб, які бажають рибалити в Аланії, не загрожує
життєздатності рибальства. Але якщо збільшиться кількість охочих от-
римати доступ до рибальства, то проблема розпорошення ренти, яка
характерна для Мавеля, цілком може виникнути і в Аланії. У минулому
колективні вибори робилися частково зусиллями місцевого коопера-
тиву і частково — шляхом дискусій у місцевому кафе. У майбутньому,
якщо умови зміняться, рибалкам Аланії буде важко скоригувати свої
правила без постійного майданчика для колективного вибору.
Що стосується Гал Ойя, то тут існували чітко визначені кордони і
членство, були розроблені та моніторилися конгруентні правила, ство-
рено майданчики для колективного вибору. Але до того, як права фер-
мерів будуть чітко визнані й гарантуватимуться, і будуть сформовані
237
Табл. 5.2. Принципи дизайну та інституційна ефективність
00
оо
Місце	X А 8 •ри X 5 X	н о я8 < ф 15 X	ф а & 8 X л |в	& . X а х * х < х о 5 а- 2 4	2 >> О §• х 2 х в X 5	в & § 1 2	X 2 =Я я В X £•	х 8 « 2 х н •2 ® .8 х « <	8 ® х ® щ X ® & & & « й	2 & Я .2 X я Єн а о	X X а н 1В У	Інституційна ефективність!
Тьорбель, Швейцарія	так		так	так		так	так	так	так		НПа	надійна
Японські гірські селища	так		так	так		так	так	так	так		НП	надійна
Валенсія, Мурсія та Оріуе- ла, Іспанія	так		так	так		так	так	так	так		так	надійна
Басейни Реймонд, Західний та Центральний (зараз)	так		так	так		так	так	так	так		так	надійна
Аліканте, Іспанія	так		так	так		так	так	так	так6		так	надійна
Бакарра-Вінтар, Філіппіни	так		так	так		так	так	так	так		так	надійна
Аланія, Туреччина	ні		так	слабо		так	так	слабо	слабо		НП	нестійка
ГалОйя, Шрі-Ланка	так		так	так		так	в	слабо	слабо		так	нестійка
Порт Ламерон Харбор, Ка-	так		так	слабо		так	так	так	ні		ні	нестійка
нада												
Затоки Ізмір та Бодрум,	ні		ні	ні		ні	ні	ні	слабо		ні	♦ невдала
Туреччина Мавель, Шрі-Ланка	ні		так	ні		так	так	ні	ні		ні	невдала
Кірінді Ойя, Шрі-Ланка	так		ні	ні		ні	ні	ні	ні		ні	невдала
Басейни Реймонд, Західний та Центральний (раніше)	ні		ні	ні		ні	ні	так	так		ні	невдала
Підземні басейни Мохаве	ні		ні	так		ні	ні	так	так		ні	невдала
НП = не потрібні,6 — з двома основними винятками — з 1739 по 1840 рік та з 1930 по 1950 рік;в — немає інформації.
Е. Остром. Керування спільним
Аналіз інституційних невдач і слабкостей
механізми врегулювання конфліктів, я б не стверджувала, що це надій-
ні інституції. З огляду на довгу історію контролю з центру, для фер-
мерів Гал Ойя було б важко продовжувати свої організаційні зусилля,
якщо головною зміною в Департаменті іригації будуть інженери, які
припускатимуть, що місцеві фермери мало що можуть запропонувати.
Нестійкі приклади постають як проміжні випадки в плані принципів
дизайну. Уже використовуваних принципів достатньо, щоб присвою-
вачі могли вирішувати деякі з їхніх нагальних проблем СР, але якщо не
відбудеться подальший інституційний розвиток і установки не набли-
зяться до повного набору принципів дизайну, то інституційну стійкість
прогнозувати навряд чи можна.
Приклади, які обговорювалися в цій роботі, — це обмежений на-
бір. Перш ніж буде цілковита впевненість у тому, що цей набір прин-
ципів дизайну — найкращий спосіб розрізняти надійні, нестабільні та
невдалі інституції, потрібна значна подальша емпірична і теоретична
робота. Зараз ми з колегами збираємо інформацію щодо великого на-
бору емпіричних прикладів для визначення того, чи реплікуються
структури відносин, показаних у таблиці 5.2. Початкове пояснення
того, чому ці принципи дизайну можуть бути пов'язані з надійними ін-
ституціями, було представлене у розділі 3. Достатня підтримка для тих
початкових теоретичних припущень подана у таблиці 5.2, тобто по-
дальший теоретичний та емпіричний аналіз здається виправданим.
6
Основи аналізу самоорганізації
та самокерування СР
У розділі 1 ми обговорювали три моделі, які застосовуються для
виправдання політичних рекомендацій щодо того, що зовнішні дер-
жавні органи повинні нав'язувати рішення особам, які спільно вико-
ристовують СР: трагедія спільного Хардіна, гра «дилема в'язня» та
логіка колективних дій Манкура Олсона. Усі три моделі спонукають до
передбачення, що користувачі таких ресурсів не будуть співпрацю-
вати для досягнення колективної вигоди. Окрім того, люди сприйма-
ються як спіймані у статичній ситуації та неспроможні змінити прави-
ла, які впливають на їхні стимули.
Приклади, представлені у цьому дослідженні, взяті з багатьох
відносно невеликих за розмірами СР (найбільший охоплює близько
15 000 присвоювачів), кожен з яких розташований у межах однієї краї-
ни. Економічна віддача для присвоювачів у цих випадках багато в чому
залежить від потоку дефіцитних ресурсних одиниць. Ці приклади
показують, що в таких умовах деякі, але не всі присвоювачі для поста-
чання своїх інституцій вирішують, як вважається, дилеми другого
порядку. Для досягнення цих результатів розроблено різні інститу-
ційні механізми. Ринкові права на потік ресурсних одиниць ресурсу
були розроблені в Аліканте й у трьох прикладах Каліфорнійських під-
земних вод, але ресурсні системи самі по собі не стали приватною
власністю. У прикладах з підземними водами Каліфорнії та в декількох
інших прикладах також було використано публічний інструментарій,
але жоден з успішних прикладів не мав прямого регулювання через
централізовану владу.
Більшість інституційних механізмів, використовуваних в успіш-
них прикладах, були міцною сумішшю державного і приватного
240
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
інструментаріїв. Якщо навіть це дослідження не зробить нічого, крім
як зруйнує переконання багатьох політичних аналітиків у тому, що
єдиним шляхом розв’язання проблем СР для зовнішньої влади є запро-
вадження повноправної приватної власності й централізованого регу-
лювання, все одно воно досягне однієї великої мети. Разом з цим ніхто
не стверджує, що інституційні механізми, які постачаються присвою-
вачами, а не зовнішніми органами, досягнуть оптимальних рішень.
Приклад Мохаве чітко ілюструє цю точку зору. Але тривале виживан-
ня ресурсів, описаних у розділах 3 і 4, а також інституцій для управлін-
ня цими ресурсами є свідченням досягнення принаймні мінімального
рівня «рішення».
Окрім оспорювання презумпції того, що універсальні інституційні
панацеї повинні бути нав’язані зовнішньою владою для вирішення
менш масштабних, але все одно складних, невизначених і важких
проблем, це дослідження має й іншу мету. Спостереження, що світ
складніший, ніж представлено в моделях, — очевидне, але саме по собі
не корисне. Потрібні подальші теоретичні розробки для визначення
змінних, які необхідно включити у спроби пояснити і передбачити,
в яких випадках присвоювачі, що використовують СР невеликого роз-
міру, більш імовірно зможуть самоорганізуватися й ефективно керу-
вати власними СР, а коли вони з більшою ймовірністю приречені на
провал. Така теоретична розробка не тільки має запропонувати більш
корисні моделі, але й, що важливіше, дати нам загальні рамки, які спря-
мують увагу аналітиків на важливі змінні, котрі слід брати до уваги в
емпіричних і теоретичних роботах.
Моделі, описані у розділі 1, не є неправильними. Коли умови у світі
наближені до умов, передбачених у моделях, то поведінка, що спос-
терігається, й очікувані результати будуть наближеними до передбаче-
них поведінки і результатів. Якщо особи, які мають високу ставку дис-
контування і мало взаємної довіри, діють самостійно, без можливості
спілкуватися, укладати обов’язкові до виконання угоди й організову-
вати моніторинг і механізми примусового виконання зобов’язань,
вони навряд чи оберуть взаємокорисні стратегії, якщо, звісно, такі
стратегії не виявляться для них домінуючими. Крах промислу тихооке-
анської сардини (МсНидїі, 1972) і антарктичного промислу синіх китів
241
Е. Остром. Керування спільним
(Сіагк, 1977) є трагічним свідченням можливостей цих моделей для
прогнозування результатів в емпіричних ситуаціях, наближених до те-
оретичних умов.
Ці моделі — не неправильні, це — особливі моделі, які використо-
вують екстремальні припущення, а не загальні теорії. Такі моделі мо-
жуть успішно прогнозувати стратегії та результати у фіксованих ситу-
аціях, наближених до початкових умов моделі, але вони не можуть
передбачити результати за межами цього діапазону. Вони корисні для
прогнозування поведінки у великих СР, в яких ніхто не спілкується,
кожен діє самостійно, не звертає уваги на наслідки своїх дій, і витрати
на зміну структури ситуації високі. Відповідно, ці моделі набагато
менш корисні для характеристики поведінки присвоювачів у невели-
ких за розмірами СР, що перебувають у центрі уваги цього досліджен-
ня. У таких ситуаціях люди регулярно спілкуються і взаємодіють один
з одним у локалізованих фізичних установках. Отже, цілком можливо,
що вони можуть дізнатися, кому варто довіряти, який вплив їхні дії
будуть мати один на одного і на СР і як організувати себе, щоб отрима-
ти переваги й уникнути шкоди. Коли люди прожили в таких ситуаціях
значний проміжок часу і розробили загальні взаємні норми та зразки
поведінки, вони отримують соціальний капітал, з яким можуть створи-
ти інституційні механізми для вирішення дилеми СР.
Коли моделі, які не передбачають жодної комунікації та здатності
змінювати правила, застосовуються для СР невеликого розміру, то
вони використовуються поза межами їх діапазону, а це може принести
більше шкоди, ніж користі. Суспільна політика, заснована на тому, що
всі присвоювачі СР безпорадні і повинні мати правила, нав’язані їм,
може зруйнувати інституційний капітал, накопичений за роки досвіду
роботи в конкретних місцях, про що свідчать приклади щодо рибальс-
тва у Новій Шотландії.
Політичні аналітики й державні чиновники не повинні тотально за-
суджувати ці моделі, якщо вони використовуються метафорично щодо
широкої різноманітності ситуацій, а не щодо обмеженого набору умов.
Примхи та моди притаманні науковим колам так само, як і будь-яким
іншим. Багато вчених надає перевагу жорстким аналітичним моделям/
які дають чіткі прогнози. Щоб зробити модель такою, що легко під-
242
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
дається обробці, теоретики повинні спрощувати припущення. Багато
з цих припущень еквівалентні встановленню параметрів (наприклад
обсяг інформації, доступної для учасників, або ступінь комунікації), які
дорівнюють константі (наприклад повна інформація чи відсутність ко-
мунікації). Оскільки в результаті модель виявляється відносно про-
стою, з лише декількома «рухомими частинами», вона може бути роз-
цінена деким як загальна, а не спеціальна модель, якою вона насправді
є. Однак видимі простота й загальність не є еквівалентами. Налашту-
вання змінних, які дорівнюють константам, зазвичай звужує, а не роз-
ширює межі застосування моделі.
Окрім того, установки, засновані на моделях, які представляють
структури ситуацій як незмінні або екзогенно зафіксовані, навіть якщо
вони повторювані, призводять до політичних рекомендацій: змінити
структуру повинен хтось іззовні по відношенню до ситуації. Аналітик,
намагаючись зробити чіткий прогноз щодо рівноваги, під час вивчення
наслідків обмеженого числа ендогенних змінних, задуманих як такі,
що контролюються тими, хто перебуває всередині ситуації, повинен
тримати деякі змінні постійними (і, відповідно, екзогенними). Ці мо-
делі демонструють, що саме люди робитимуть у ситуації, яку вони не
можуть змінити. Ми не дізнаємося з цих моделей, що люди робити-
муть, якщо вони матимуть автономію виробити свої власні інституції і
зможуть взаємно впливати на норми та передбачувані вигоди. Ми та-
кож не дізнаємося, як може бути підвищений або знижений структу-
рами інституційних механізмів політичного режиму потенціал іннова-
торів у створенні ними інституцій, що можуть привести їх швидше до
кращих, ніж до гірших результатів для себе й для інших. Звісно, можна
було б розробити моделі, щоб описати, як люди можуть змінити струк-
туру ситуації, з якою вони стикаються з плином часу, проте на сьогодні
політична аналітика базується на статичних моделях, які обговорю-
ються у розділі 1.
Ґрунтовний аналіз досліджених прикладів може підвищити оцінку
майстерності людей у формуванні та переналаштуванні тих ситуацій,
в яких люди мають приймати рішення і нести відповідальність за на-
слідки щоденних дій. Присвоювачі в Аланії, Тьорбелі, в японських
гірських селищах, Валенсії, Льокос Норте, у басейнах підземних вод
243
Е. Остром. Керування спільним
Каліфорнії і навіть у Мавелі — усі трансформували структури, з якими
вони стикалися, рухаючись від структури, в якій багато неорганізова-
них окремих осіб самостійно приймали рішення про використання СР
(що давало мізерну кількість ресурсних юнітів), до структури, в якій
багато організованих осіб приймали рішення послідовно, залежно від
обставин, або на регулярній основі. Фермери Шрі-Ланки, які живуть у
великих поселеннях, не могли трансформувати структуру стимулів,
з якими вони стикалися, поки зовнішні агенти не ініціювали дрібні змі-
ни, які, зрештою, були використані як основа для великих інституцій-
них змін. Рибалки Бодрума й Ізміра і далі страждають від розпорошен-
ня ренти і демонструють неспроможність змінити структуру ситуації,
з якою вони стикаються. Мешканці пустелі Мохаве можуть спустоши-
ти свої підземні басейни, хоча вони й намагалися розв’язати проблеми
присвоювання та постачання шляхом розробки нових, але невідповід-
них інституцій.
ПРОБЛЕМИ ПОСТАЧАННЯ, ДОТРИМАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
І ВЗАЄМНОГО МОНІТОРИНГУ
Чому відбувається так, що деякі присвоювачі можуть забезпечити
собі нові правила, домогтися квазідобровільного дотримання цих пра-
вил і моніторити їх дотримання одне одним, а інші — ні? Як уже обго-
ворювалося в розділі 2, інституційне постачання, дотримання зобо-
в’язань і взаємний моніторинг важко пояснити за допомогою існуючих
інституційних теорій. У розділі 3 я запропонувала початкове пояснен-
ня щодо дотримання зобов’язань і взаємного моніторингу, в якому
правила СР відповідають набору принципів дизайну. Пояснення також
багато в чому ґрунтується на припущеннях, зроблених у розділі 2, щодо
схильних до помилок осіб, які адаптують правила, — вони застосову-
ють контингентні стратегії у складних і невизначених умовах. Від та-
ких людей очікується, що вони, залежно від обставин, дотримувати-
муться правил, які:
1)	визначають коло присвоювачів, яким дозволено використання
СР (1 -й принцип дизайну);
2)	пов’язані з конкретними ознаками СР і спільнотами присвоюва-
чів, які використовують СР (2-й принцип дизайну);
244
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
3)	розроблені, принаймні частково, місцевими присвоювачами
(3-й принцип дизайну);
4)	моніторяться особами, підзвітними місцевим присвоювачам
(4-й принцип дизайну);
5)	санкціонують використання градуйованих санкцій (5-й принцип
дизайну).
Коли людям презентуються правила, які відповідають цим кри-
теріям, тоді й дотримання зобов’язань безпечне, вигідне і надійне.
Зобов'язання дотримуватися правил діє доти, доки:
1) більшість осіб, які перебувають в аналогічному становищі, також
дотримуються правил;
2) довгострокові очікування щодо чистої вигоди завдяки дотри-
манню цієї стратегії є більшими, ніж довгострокові очікування чистої
вигоди від використання короткочасних, домінуючих стратегій.
Це стратегія вигідна, оскільки, якщо більшість людей слідуватиме
їй, то їм самим і буде краще, ніж у випадку, коли вони обиратимуть ко-
роткострокові, домінуючі стратегії. Можна з упевненістю сказати, що
осіб, які дотримуються такої стратегії, не зможуть довго використову-
вати інші особи, які порушують свої зобов’язання. Якщо спостерігаєть-
ся більший за мінімальний рівень порушуваності правил, то особа, яка
дотримується контингентної стратегії, може регулювати свій рівень
дотримуваності правил, доки рівень дотримуваності правил іншими
не повернеться до прийнятного рівня. Самопроголошення наміру слі-
дувати такій стратегії — «я буду, якщо і ви будете» — цілком надійне
за умови наявності моніторингу, оскільки кожен знає, що неспрово-
ковані порушення можуть бути виявлені. Коли виявляється порушен-
ня особою правил, збільшується ймовірність, що й інші особи знизять
свій рівень дотримуваності правил на шкоду цій особі.
Оскільки санкції градуйовані, то особи, які взяли на себе зо-
бов’язання дотримуватися контингентної стратегії, також знають, що
у надзвичайних ситуаціях і в таких, в яких дотримання правил буде
мати катастрофічні наслідки, випадкові порушення каратимуться
лише невеликим штрафом або іншим видом покарання. Так само на
людину, яка випадково зробить помилку, очікуватимуть помірні
санкції. Введення певних санкцій переконує порушника правил, що
245
Е. Остром. Керування спільним
можуть бути виявлені також і порушення інших. Спосіб, яким забез-
печується дотримуваність правил, полягає у вибаченні випадкових по-
рушень або помилок і дозволяє присвоювачам уникати високих ви-
трат, що можуть виникнути в результаті жорсткого застосування
єдиних правил в умовах мінливого і невизначеного середовища. Про-
довження порушення правил, однак, призводитиме до збільшення
тяжкості санкцій.
Якщо випадкове порушення правил не виявлено, то в короткостро-
ковій перспективі порушник поводиться навіть краще. Однак якщо
хтось порушує правила кілька разів і це залишається непоміченим, він
може переглянути свою оцінку ефективності діючої системи моніто-
рингу у стримуванні інших від таких порушень. Це може привести ви-
падкового правопорушника до більш високого рівня правопорушень.
Очевидно, що збільшення частоти непомічених порушень правил і по-
гіршення умов СР призводять до зростання ймовірності того, що інші
люди посилять свою протиправну поведінку. Якщо зусилля з моніто-
рингу не зростуть, аби переламати цю тенденцію, дотримуваність пра-
вил різко зменшиться. Отже, моніторинг і градуйовані санкції необхід-
ні для того, щоб тримати рівень дотримуваності правил достатньо
високим і уникнути запуску процесу, в якому збільшення кількості
правопорушень є живильним середовищем для підтримування такої
тенденції і надалі.
Контингентне дотримання правил вимагає, щоб особи отримували
інформацію про рівень дотримуваності правил, прийнятий іншими
особами. В іншому разі дотримуватися такої контингентної стратегії
розумно людина не може. Один зі способів отримати цю інформа-
цію — час від часу займатися моніторингом особисто. Коли діючі пра-
вила відповідають принципам дизайну, які обговорювалися у розділі З
(дати особам можливість розробити правила, які триматимуть витрати
на моніторинг на низькому рівні), й особи обирають контингентні
стратегії, то вони також мотивовані контролювати один одного, щоб
отримати інформацію, необхідну для дотримання цієї контингентної
стратегії. Аналогічно, якщо люди починають моніторинг інших і дізна-
ються, що інші більшу частину часу дотримуються правил, то вони з
більшою ймовірністю і самі будуть готові прийняти і / або далі дотри-
муватися контингентних стратегій.
246
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
Прийняття контингентних стратегій збільшує ймовірність моні-
торингу. Моніторинг підвищує ймовірність прийняття контингентних
стратегій. Відповідно, додавання можливостей використання дифе-
ренційованих санкцій початково — за їхню інформаційну цінність,
а зрештою — зі стримувальною метою можна розуміти як складну
конфігурацію правил, що використовується особами-стратегами для
вирішення як проблем виконання зобов’язань, так і проблем взаєм-
ного моніторингу. Вага цього пояснення припадає не лише на єдину
змінну. Там, де особи дотримуються правил і здійснюють взаємний
моніторинг, тенденції зміцнення інституційних механізмів та індивіду-
альні стратегії підсилюють одне одного так, щоб підтримувати паттер-
ни послідовної, але не ідеальної поведінки щодо дотримання правил.
Залишається нез’ясованим, як деякі присвоювачі подолали, а ін-
ші — не подолали проблеми, пов’язані з колективним постачанням ре-
тельно спроектованих інституцій, що створюють ситуації, в яких люди
вважають вигідним, надійним і безпечним дотримуватися контингент-
ного слідування правилам і взаємного моніторингу. Початкові аспекти
пояснення інституційного постачання було представлено наприкінці
розділу 4, де ми проаналізували в контексті стимулюючого політично-
го режиму зростаючу, послідовну та самоперетворювану природу
інституційного постачання. Більшість невдалих прикладів, представле-
них у розділі 5, показали іншу картину, в якій люди через внутрішні та
зовнішні змінні не змогли подолати проблеми колективного створення
нових правил. Недавні спроби змінити теорію колективних дій, щоб
пояснити досягнення колективних вигод окремих осіб, що діють неза-
лежно, було зосереджено майже виключно на внутрішніх для ситуації
змінних. Як такі, що впливають на результати, послідовно показані
одна або декілька з таких змінних:
1)	загальна кількість осіб, які приймають рішення;
2)	мінімально необхідна кількість учасників для досягнення колек-
тивних переваг;
3)	діюча ставка дисконтування;
4)	схожість інтересів;
5)	наявність учасників із сильними лідерськими якостями або ін-
ших активів.
247
Е. Остром. Керування спільним
Ці самі змінні мають відношення і до пояснення постачання інсти-
туцій, оскільки це однозначно проблема колективної дії. Деякі випадки
можна пояснити, використовуючи цей набір змінних поодинці.
В Аланії відносно невелика кількість рибалок (100), які планують жити
і рибалити тут протягом багатьох років (низька ставка дисконтування)
і мають дуже схожі інтереси (всі використовують однакові технології),
спромоглися самоорганізуватися і розробити нові правила, хоча ніхто
з них не мав суттєвих активів. У Бодрумі й Ізмірі — більша кількість
рибалок (400 та 1700). Деякі з них є місцевими мешканцями, а інші, щоб
порибалити, приїжджають здалеку (ставка дисконтування, яку важко
зіставити з іншими). Вони мають різнорідні інтереси (багато різних ти-
пів використовуваних технологій та від чотирьох до шести підгруп
кожного типу). І незважаючи на те, що деякі з них мали значні активи,
вони не змогли самоорганізуватися і розробити нові правила.
Але є декілька аномалій1. У двох успішних басейнах підземних вод
була досить велика кількість присвоювачів (700 і 750), істотна невід-
повідність інтересів і порівняно високі ставки дисконтування, врахо-
вуючи всі альтернативні можливості, доступні для підприємців. У іс-
панських киегіав кількість іригаторів була ще більшою (2400, 4800,
13 300 та 13 500) і системи були досить великими, а відмінності між
вище- і нижчерозташованими ділянками — суттєвими. Хоча великих
виробників підземних вод, які разом могли б створити істотну різницю
умов щодо СР, було менше, ніж відкачувачів загалом, та в іспанських
киегіав подібні відносини не склалися. Разом з тим кількість рибалок
у Мавелі була трохи більше за 200, і всі мали схожі інтереси й низькі
ставки дисконтування. Ані лідерство, ані тип виробничої функції не
допомагає пояснити відмінності в результатах.
Найбільш часто використовувані теорії колективних дій занадто
мізерні й важко інтерпретуються, тому не можуть бути повністю за-
довільними як основа для ефективного аналізу політики в галузі інсти-
туційних змін. Під «занадто мізерними» я маю на увазі, що не беруться
до уваги ключові внутрішні й зовнішні змінні, необхідні для пояснення
самоорганізації. Під «важкістю інтерпретації» я маю на увазі те, що ці
теорії не дають точних висновків для підготовки рекомендацій щодо,
державної політики. Які політичні наслідки дасть, наприклад, знання
248
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
того, що з розміром групи збільшуються труднощі в організації колек-
тивних дій? Чи слід просто презюмувати, що невеликі групи зможуть
подбати про себе і що зовнішня влада повинна керувати й управляти
СР, які використовуються великими групами? Аномальні випадки по-
казують, що такий висновок недоречний.
Давайте ще раз поглянемо на більші СР (у межах розглянутих при-
кладів) і на те, як саме ті з них, що досягли успіхів у розв’язанні проб-
лем колективних дій, на це спромоглися. Для усіх них характерний
восьмий принцип дизайну: використання вкладених структур. Більші
організаційні одиниці в цих системах побудовані на попередньо ор-
ганізованих менших одиницях. В іспанських Ьиегіаз фундаменталь-
ними організаційними підрозділами є третинні канали. Витрати на
організацію групи фермерів, які живуть поряд і присвоюють безпосе-
редньо з одного і того самого каналу, є значно меншими, ніж витрати
на організацію великої групи фермерів, багато з яких ніколи не всту-
пають у безпосередній контакт один з одним. Але коли організовано
менші одиниці, то гранична вартість побудови структури на цій органі-
заційній базі істотно менша, ніж вартість побудови без такої бази.
Деякі з іспанських киегіаз мають три- або чотирирівневі структури.
У філіппінській федерації гагуегаз найменшою одиницею є робоча
група (5— 10 членів). Кожне з окремих гагуегаз, що включає від 20 до
75 членів, організоване незалежно. Тільки після того, як було сфор-
мовано ці підрозділи, вони федералізувалися в більшу одиницю. А у
Шрі-Ланці в дуже великих сільськогосподарських поселеннях зусилля
з організації фермерів були марними, аж поки команда АІДН та Кор-
нельського університету не стала організовувати маленькі групи фер-
мерів-сусідів для вирішення невеликих проблем, які могли бути ефек-
тивно розв’язані шляхом безпосереднього співробітництва. Тільки
після цих перших успішних спроб організації маленьких безпосеред-
ніх груп вони перейшли до створення формальної організації фер-
мерів, які спільно користувалися польовими каналами. У кінцевому
підсумку в Гал Ойя розвинулася чотирирівнева система.
У басейнах Реймонд, Західному та Центральному першим кроком
було створення малих приватних добровільних асоціацій. Це дозволи-
ло виробникам отримати і поширити достовірну інформацію про стан
249
Е. Остром. Керування спільним
їхніх ресурсів. На базі цих структур було створено ще кілька під-
приємств, кожне з яких спиралося на вже сформовані підструктури.
Відкачувачі могли використовувати публічні можливості — суди, де-
партамент природних ресурсів штату, законодавчі органи, тематичні
референдуми — для отримання інформації і для того, щоб брати участь
у конституційному процесі прийняття рішень, які вважатимуться за-
конними і підлягатимуть виконанню. У Мохаве, навпаки, було виріше-
но організувати дуже велику структуру і спробувати визначити одно-
часно права на воду 15 різних басейнів і підземної річкової системи.
Успіх у заснуванні початкових дрібних організацій дозволяє групі
осіб спиратися на соціальний капітал, який створюється у такий спосіб,
для вирішення великих проблем з більшими та складнішими інститу-
ційними механізмами. Сучасні теорії колективних дій не наголошують
на процесі нарощування інституційного капіталу. Отже, одна з про-
блем їхнього використання як основи для політичного аналізу полягає
в тому, що вони не фокусуються на зростаючих самоперетвореннях,
які часто задіяні у постачанні інституцій. Навчання є додатковим, са-
мотрансформуючим процесом.
Якщо подивитися тепер на менші системи, в яких присвоювачі не
змогли організуватися, то ми отримаємо другий урок. У Мавелі неве-
лика група з 200 осіб виявилася неспроможною ні забезпечити вико-
нання своїх правил щодо доступу до СР на засадах сімейного членства,
ні спонукати державних посадових осіб забезпечити дотримання на-
ціонального законодавства для виключення нових учасників. Невели-
ка група присвоювачів, щоб уникнути примусового дотримання фор-
мальних правил, змогла вплинути на національних чиновників. Те, як
діяльність і політика зовнішніх політичних режимів може вплинути на
рівень і тип самоорганізації для досягнення колективних вигод, не є од-
нією з п’яти змінних (див. наведений вище перелік), включених в існу-
ючі теоретичні пояснення колективних дій. У Ньюфаундленді невели-
ким групам місцевих рибалок вдалося розробити і підтримувати свої
власні правила, але, коли національна влада відмовилася визнати їх іс-
нування, ці інституції СР виявилися слабкими.
На основі досліджень прикладів я могла б стверджувати, що діяль-
ність зовнішніх політичних режимів була позитивним фактором,
250
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
допомагаючи самоорганізуватися більшості виробників підземних вод
у Південній Каліфорнії, але така діяльність стала негативним чинни-
ком, через який припинилася подальша самоорганізація у Мавелі та
постала загроза цього в Ньюфаундленді. Теорії самоорганізації та са-
моврядування більш дрібних одиниць у рамках більш великих політич-
них систем, пояснюючи поведінку й результати, безумовно повинні
брати до уваги діяльність цих політичних систем. Щоб розрізняти ус-
пішні та невдалі випадки самоорганізації у вирішенні проблем СР, тре-
ба враховувати, як стратегії зовнішніх учасників впливають на витрати
і вигоди присвоювачів СР.
Третя проблема із сучасними теоріями пов'язана з тим, що не вра-
ховуються інформаційні й транзакційні витрати. Переконання, що
повна інформація є у вільному доступі і транзакційні витрати можуть
бути проігноровані, не створює теоретичних пояснень, які вдасться
використати в умовах, коли інформації недостатньо, вона потенційно
упереджена, її одержання дорого коштує, а більшість транзакцій —
дорогі2. Виходячи з припущення про повну інформацію, важко пояс-
нити, чому люди моніторять дотримання одне одним правил.
Підіб’ємо підсумок викладеного вище: є три проблеми з поточними
теоріями колективних дій, які знижують їхню корисність у забезпе-
ченні основи для політичного аналізу інституційних змін у СР невели-
кого розміру. Сучасні теорії не беруть до уваги:
1)	необхідність відображати додаткову, самотрансформуючу при-
роду інституційних змін;
2)	важливість характеристик зовнішніх політичних режимів в
аналізі того, як внутрішні змінні впливають на рівень колективного
встановлення правил;
3)	необхідність враховувати інформаційні й транзакційні витрати.
Визнавши ці проблеми, ми можемо запитати, як почати подолання
розриву між поточними теоріями колективних дій та емпіричними
прикладами колективних дій у ситуаціях СР для того, щоб рухатися
в напрямку розробки більш відповідних теорій інституційних змін для
політичного аналізу.
Що необхідно для розробки корисних теорій для аналізу ситуації
СР, як і багатьох інших важливих політичних питань, — це дещо інша
251
Е. Остром. Керування спільним
орієнтація теоретичних зусиль, пов'язаних з аналізом політики. Про-
зорі аналітичні моделі забезпечують важливу частину теоретичної
основи для якісного політичного аналізу, але не всю основу. Для отри-
мання конкретних результатів від моделі деякі змінні не беруться до
уваги або свідомо чи несвідомо залишаються константами. Моделі
пропонують аналітикові ймовірні види поведінки і результати у ситуа-
ції з конкретною структурою. Вони не підказують, як визначити струк-
туру ситуації для проведення аналізу. Моделі, які використовують такі
припущення, як наявність повної інформації, незалежних дій, ідеальна
симетрія, відсутність людських помилок, відсутність норм прийнятної
поведінки, нульові витрати на моніторинг і забезпечення дотримання
правил, нездатність до зміни структури самої ситуації, — допомагають
аналітикам отримувати точні прогнози.
Проте моделі, в яких робляться такі припущення, не звертають
увагу політичного аналітика на деякі проблематичні змінні ситуації,
що впливають на стимули й поведінку людей. Припущення наявності
повної інформації щодо поведінки учасника не підштовхує аналітика
вивчати, як особи отримують інформацію в «польових» умовах, хто
саме і яку інформацію має, чи не є ця інформація упередженою. При-
пущення щодо наявності незалежних дій не підштовхує аналітика ста-
вити питання, чи беруть люди до уваги вплив своїх дій на вибори, які
роблять інші. Припущення щодо нульової вартості моніторингу не під-
штовхує аналітика до вивчення ефективності різних правил моніто-
рингу та відповідних витрат. Припущення щодо фіксованої структури
не спонукає аналітика вивчати, чи змінюють люди свої правила, як
вони це роблять і як політичний режим посилює чи гальмує інституцій-
ні зміни.
Рамки, які пов'язують цілі сімейства моделей разом, також забез-
печують важливу частину теоретичної основи для аналізу політики,
оскільки вони вказують на безліч змінних і типи зв'язків між ними, які
потрібно розглядати при проведенні будь-яких теоретичних чи емпі-
ричних досліджень щодо конкретного типу явища. З рамок не можна
отримати точні прогнози. З рамок виводяться питання, які слід поста-
вити для уточнення структури ситуації і стимулів, з якими стикаються
особи. Після того як стимули уточнено, теоретик може аналізувати си-
252
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
туацію і прогнозувати ймовірну поведінку з точки зору вибору страте-
гії і можливих наслідків.
Отже, замість того, щоб створювати конкретні моделі інституцій-
ного постачання, я буду розвивати рамки для узагальнення уроків, які
можна засвоїти під час вивчення успішних і невдалих спроб присвою-
вачів СР змінити їхні інституції. Рамки визначають набір змінних,
які, швидше за все, впливатимуть на рішення щодо продовження дії
або зміни правил. Рамки можуть використати теоретики у розробці
більш точних теорій та моделей теорій інституційного вибору. їх також
можна використати з метою організації подальших емпіричних до-
сліджень для генерування даних про відносну важливість окремих
змінних у контексті інших конфігурацій змінних.
РАМКИ ДЛЯ АНАЛІЗУ ІНСТИТУЦІЙНОГО ВИБОРУ
Ситуації інституційного вибору, як «конституційного» (базового),
так і колективного, як вони визначені у розділі 2, впливають на прави-
ла, які використовуються в оперативних ситуаціях. Рішення, що прий-
маються в ситуаціях колективного вибору, безпосередньо впливають
на оперативні ситуації. Рішення, що приймаються в ситуаціях консти-
туційного вибору, опосередковано впливають на оперативні ситуації,
створюючи й обмежуючи повноваження, що можуть бути реалізовані
в рамках механізмів колективного вибору (створення законодавчих і
судових органів, захист прав на свободу слова і майно тощо) і шляхом
впливу на рішення щодо представництва та обсягу повноважень під
час прийняття рішень колективного вибору. Замість окремого вивчен-
ня процесів конституційного та колективного виборів я, використову-
ючи термін «ситуація інституційного вибору», звертаюся до обох. Для
аналізу ситуації інституційного вибору потрібно побачити його з точ-
ки зору осіб, які роблять вибір щодо майбутніх оперативних правил.
Особи, які роблять інституційні вибори, також роблять і оперативні
вибори. Коли перед людьми постає питання про збереження або зміну
«статус-кво»-правил, ситуація змінюється, але люди залишаються
тими самими. Отже, думаючи про оперативні й інституційні вибори,
слід використовувати аналогічну концепцію індивідуума. У розділі 2 я
253
Е. Остром. Керування спільним
використовую загальну концепцію раціональних дій, в якій задіяно чо-
тири внутрішні змінні — очікувані вигоди, очікувані витрати, внутріш-
ні норми та ставки дисконтування, які впливають на індивідуальні ви-
бори стратегій у будь-якій ситуації. Особи сприймаються як такі, що
зважують очікувані вигоди й витрати, приймаючи рішення, на які
впливають внутрішні норми і ставки дисконтування. Використовуючи
цю концепцію раціональної дії, можна прогнозувати, що люди зможуть
вибрати стратегії, очікувані вигоди від яких перевищать очікувані вит-
рати. Без знання ситуаційних змінних, які впливають на вигоди і вит-
рати, таке передбачення зробити неможливо. Ця загальна концепція
раціональних дій надає основну пояснювальну вагу не припущенням
щодо процесу внутрішніх розрахунків, а ситуативним змінним3.
У ситуації інституційного вибору, як показано на малюнку 6.1,
основні альтернативи в окремих осіб такі:
1) підтримувати продовження дії «статус-кво»-правил;
2) підтримувати зміни одного або кількох зі «статус-кво»-правил.
Хоча одночасно може бути й більше однієї альтернативи, проте
остаточне рішення можливе лише між альтернативним набором пра-
вил і набором «статус-кво»-правил4. Стратегії, доступні індивіду,
є швидше стратегіями підтримки, ніж вибору, оскільки ніхто і ніде не
робить одноосібні інституційні вибори, окрім як у повністю монокра-
тичній системі. Отже, буде змінено правила чи ні, залежить від рівня
підтримки цих змін і правила агрегації, яке використовується в ситуа-
ції інституційного вибору.
Те, як індивід оцінює очікувані вигоди в ситуації інституційного
вибору, залежить від наявної в нього інформації щодо вигод (або шко-
ди), які може викликати альтернативний набір правил, порівняно з
перевагами (чи шкодою), що можуть випливати з подальшого вико-
ристання «статус-кво»-правил5. Те, як індивід оцінює очікувані
витрати, залежить від наявної в нього інформації щодо:
1) початкових витрат на перетворення «статус-кво»-правил в аль-
тернативний набір правил;
2) чистих витрат на моніторинг і примусове виконання, якщо від-
будеться зміна конфігурації на альтернативні правила.
Аналогічно внутрішні норми й дисконтні ставки залежать від
інформації, яку мають індивіди щодо норм, якими вони керуються
254
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
Мал. 6.1, Набір змінних, які впливають на інституційний вибір
спільно з іншими задіяними індивідами, та про діапазон можливостей,
які можуть для них бути доступними або ні поза конкретною ситуа-
цією. Дані, що стосуються вигод, витрат, загальних норм і можливос-
тей, є набором змінних, які впливають на рішення індивіда підтриму-
вати зміни «статус-кво»-правил чи ні.
Інституційному аналітику залишається тільки встановити значен-
ня набору змінних для прогнозування індивідуальних стратегій, якщо
дотримано такі три умови:
1)	точні одиниці виміру для кожної змінної з набору;
2)	індивіди повністю і точно інтерпретують інформацію про чистий
прибуток і чисті витрати та перетворюють її в дані про очікувані виго-
ди та передбачувані витрати;
3)	поведінка індивідів є швидше простою, ніж стратегічною.
Перша умова еквівалентна твердженню про те, що було проведено
достовірний і надійний аналіз вигод і витрат для виявлення чистих ви-
год від альтернативного набору правил і що відомі всі чисті витрати на
трансформацію, моніторинг, забезпечення дотримання правил та ке-
рування, пов'язані з альтернативними правилами. Тоді як у політичних
моделях часто припускається, що об'єктивна інформація про вигоди й
255
Е. Остром. Керування спільним
витрати існує і може бути використана індивідами, які роблять ви-
бори, у природних умовах індивіди повинні вкладати кошти для отри-
мання інформації про вигоди й витрати.
Багато з розрахунків, які використовуються в «польових» умовах,
не пов'язані з монетизованими витратами і вигодами. Філіппінські
фермери, які вкладають працю, щоб створювати і підтримувати свої
іригаційні системи, здатні оцінювати вартість їхньої праці у цій діяль-
ності та порівнювати її з альтернативами, що є в їхньому розпоряджен-
ні. Витрати на те, щоб присвятити 50 днів для гаїуега, цілком очевидні
для будь-якого фермера, який намагається підтримати сім'ю. Окрім
того, також очевидно, як врожайність сільськогосподарських культур
пов'язана з комунальною іригацією. Кількість праці, вкладеної кож-
ним фермером, записується у книгу відвідуваності, яку зберігають у
секретаря гаїуега, але оскільки ця праця не оплачується, то ніде, окрім
цієї книги, про неї не записано. Продукти харчування, вироблені для
споживання, також не відображено в ринкових транзакціях. Особи,
які активно задіяні в таких ситуаціях, можуть мати точні судження про
витрати і вигоди альтернативних систем правил, беручи до уваги різ-
номанітність монетизованих і немонетизованих вигод і витрат. Осо-
бам, які перебувають в адміністративному центрі, набагато важче мати
точне судження про відносні вигоди і витрати альтернативних правил,
тому що багато з цих витрат і вигод не відображаються і не узагальню-
ються у складі інформації для тих, хто перебуває ззовні ситуації.
Друга умова еквівалентна твердженню про те, що люди уважні
до всієї наявної інформації і знають, як її неупереджено оцінювати.
Якщо і першу, і другу умову було виконано, суб'єктивні вигоди і ви-
трати будуть максимально наближені до об'єктивних вигод і витрат.
Третя умова еквівалентна твердженню про те, що люди не поводяться
опортуністично для того, щоб отримати більше вигод, ніж можуть от-
римати, поводячись чесно. Ця умова означає чесні оцінки і внески у
колективні вигоди, якщо існують формули для справедливого розподі-
лу витрат, а також готовність інвестувати час і ресурси у вирішення
спільних проблем. Якщо ця умова виконується, деякі з видів страте-
гічної поведінки, які вважаються причинами соціальних дилем,
зникнуть.
256
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
На жаль для аналітиків, дуже мало вихідних «польових» налашту-
вань характеризуються цими трьома умовами, ба навіть однією-двома
з них. Такі змінні, як вигоди від використання альтернативного набору
правил або витрати на моніторинг і примусове дотримання набору
правил, рідко коли фіксуються в такій формі, щоб аналітик (або особи,
які роблять інституційні вибори) міг оцінити їх простим обчисленням.
Отже, потрібно вийти за межі набору змінних в аналітиці, призначеній
для використання в політичних налаштуваннях для ситуаційних змін-
них, які впливають на них.
Оцінка вигід
Дозвольте мені проілюструвати цей процес через обговорення си-
туативних змінних, які впливають на таку змінну, як «інформація про
чисті вигоди від альтернативних правил». Щоб учасник чи аналітик міг
оцінити чисті вигоди від альтернативного набору правил, йому потріб-
но відповісти на такі питання (у порівнянні пропонованого набору пра-
вил зі «статус-кво»-правилами):
1)	якими будуть передбачувані середні потоки та цінність ресурс-
них юнітів на майбутнє?
2)	наскільки мінливим може виявитися потік ресурсних юнітів?
3)	які якісні відмінності з'являться?
4)	як довго сам ресурс зможе генерувати ресурсні юніти?
5)	що відбудеться: зменшення, підвищення рівня конфліктності чи
він залишиться таким самим?
Легко чи важко буде відповісти на ці питання, так само як і конк-
ретні відповіді, які мають бути отримані, залежатиме від таких ситуа-
тивних змінних:
1)	кількість присвоювачів;
2)	розмір ресурсної системи;
3)	мінливість ресурсних юнітів у часі й просторі;
4)	поточний стан ресурсної системи;
5)	ринкові умови;
6)	кількість і тип конфліктів у минулому;
7)	наявність зафіксованих даних про поточні умови та історичні
моделі присвоювання;
257
Е. Остром. Керування спільним
8)	особливості «статус-кво»-правил;
9)	особливості пропонованих правил (мал. 6.2).
Першу змінну в цьому списку — кількість присвоювачів — вклю-
чають у більшість теорій колективних дій. Решта ситуативних змінних
береться до уваги рідко6.
Чим більша ресурсна система та /або кількість присвоювачів, чим
більш непередбачуваним є потік ресурсних юнітів і ринкові ціни на
них, тим складніше і дорожче будь-кому отримати точну інформацію
про стан самого ресурсу і ймовірну величину потоку ресурсних юнітів,
якщо буде діяти будь-який набір правил. Це можна до певної міри
скомпенсувати, якщо дані про ресурсні умови, якість ресурсних юнітів,
ціни, рівні присвоювання фіксуються регулярно. Для прибережного
рибальства, наприклад, ціни й рівні присвоювання можна зафіксува-
ти, якщо всі рибалки доставляють для продажу всю виловлену ними
рибу в один порт. Якщо риба скуповується одним або кількома покуп-
цями, то можна зафіксувати обсяги скупленої риби, і покупець матиме
уявлення про розміри уловів на цих угіддях. Якщо покупець буде моти-
вований поділитися цією інформацією з рибалками (коли, наприклад,
рибалки створюють артіль), то рибалки також можуть отримати точну
інформацію про свої попередні улови й зміни у вартості улову з пли-
ном часу. Але якщо покупець — монополіст, який має стратегічні при-
чини для відмови в наданні інформації, то він може знати набагато
більше, ніж рибалки, про загальні розміри та вартість уловів.
Встановлення офіційного моніторингу (наприклад, «хазяїн води»
у випадках з підземними басейнами чи місцеві посадовці у швей-
царських і японських общинних горах) забезпечує присвоювачів ін-
формацією, яку б вони не змогли отримати інакше, — про рівень при-
своювання і стан самої ресурсної системи. Наявність організацій
присвоювачів, таких як кооперативи або добровільні асоціації, як пра-
вило, збільшує обсяг отримуваної інформації про змінні та її поширен-
ня серед присвоювачів, які впливатимуть на те, чи принесуть зміни
у правилах чисту вигоду.
Отже, те, чи сприймає особа будь-які переваги, які будуть отримані
в результаті зміни правил, залежатиме від:
1)	об'єктивних умов СР;
258
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
Зовнішній світ
| Див. мал. 6.3 та 6.4 |
Мил. 6.2. Ситуаційні змінні, що впливають на судження щодо вигід
інституційного вибору
259
Е. Остром. Керування спільним
2)	типу інформації, що її генерують та роблять доступними для лю-
дей існуючі інституційні механізми;
3)	правил, які пропонуються як альтернатива.
Тепер має бути зрозуміло, що можливість отримання вигоди шля-
хом зміни правил не є «фактом», який просто існує у світі для вико-
ристання будь-ким — присвоювачами, аналітиками або державними
посадовцями, які хочуть поліпшити добробут. Інформацію про вигоди
треба шукати, систематизувати й аналізувати.
Оцінка витрат
Інформація про витрати також суттєво залежить від ситуативних
змінних. На інституційний вибір впливають два основні види витрат.
Першим є початкові витрати на зміну правил. Якщо очікувані витрати
на зміну правил більші, ніж можливі чисті вигоди, жодних подальших
розрахунків вартості робитися не буде. Присвоювачі збережуть свої
«статус-кво»-правила, за яких виробляється менше вигод, ніж вироб-
лялося б за альтернативних правил, бо витрати на зміну правил вищі,
ніж ймовірні вигоди. Якщо попередні витрати на зміну правила не над-
то високі, то очікувані зміни остаточних витрат також будуть оціню-
ватися, в тому числі з урахуванням впливу пропонованих правил на
витрати на моніторинг і забезпечення дотримання правил. Розглянемо
спочатку ситуаційні змінні, що впливають на інформацію щодо витрат
на зміни (мал. 6.3).
Витрати на зміну правил. Витрати на зміну правил — це ресурси,
що виділяються на обмірковування зміни правил (Висіїапап апсі Тиііоск,
1962). Багато змінних, які вважаються важливими в поточних теоріях
колективних дій, перерахованих вище, впливають на витрати на зміну
правил. Ці витрати, наприклад, позитивно пов'язані з кількістю осіб,
які роблять інституційні вибори, з неодноріднісю інтересів, поставле-
них на карту, і відсотком осіб, мінімально необхідних для внесення
змін у «статус-кво»-правила (у набір правил, які регулюють процес
зміни правил). Витрати на зміну правил будуть меншими, якщо є здібні
лідери. Оскільки витрати на зміну правил є попередніми витратами,
вони мають менше шансів піддатися впливу ставок дисконтування
учасників. Сума витрат на зміну правил не залежить від наявності осіб,
260
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
| Див, мал. 6.2 |
4,
Мол. 6.3. Ситуаційні змінні, які впливають на судження
щодо витрат на зміну «статус-кво»-правил
261
Е. Остром, Керування спільним
які ставлять на карту суттєві активи, але ймовірність того, що ці витра-
ти будуть покриватися, позитивно пов'язана з наявністю людей, які от-
римуватимуть суттєві вигоди від зміни правил7.
Однак декілька змінних, що впливають на витрати на зміну пра-
вил, не включено до наведеного вище списку. Наприклад, тип пропо-
нованого правила впливає на витрати на зміну правил. Витрати на
створення суто приватної асоціації присвоювачів для обговорення за-
гальних проблем є значно меншими, ніж витрати на створення місце-
вої публічної юрисдикції, яка може вводити податки на всіх громадян,
які проживають у її межах. Правила зазвичай змінюються послідовно.
Пропоновані правила з позитивно очікуваними вигодами і низькими
витратами на зміну, ймовірно, будуть прийняті швидше, ніж правила
з високими витратами. Якщо присвоювачі починають зі змін з низь-
кою вартістю, то вони, перш ніж вносити зміни, які вимагають істотних
витрат, можуть набути у їхніх умовах відповідний досвід. Якщо витра-
ти на зміну деяких правил досить низькі, одна або дві особи, які отри-
мають чималу користь від цих змін, можуть оплатити всі витрати само-
стійно. Отже, деякі з кроків у процесі інституційного розвитку можуть
і не бути дилемами другого порядку, хоча інші, можливо, і матимуть цю
структуру. Надалі отримання вигод шляхом невеликих змін до правил
може змінити кошторис суттєвіших змін.
Норми, якими керуються особи щодо вибору відповідних страте-
гій, беручи участь у колективному виборі, безпосередньо та опосе-
редковано впливають на витрати на зміни. Наприклад, коли люди
використовують конфронтаційні стратегії, витрати на зміни різко
зростають (ЕсЬагрї, 1989). Коли деякі люди побоюються, що інші спро-
бують організувати мінімізаційні коаліції, аби перекласти витрати на
лузерів, то це вплине на їхню готовність прийняти зміни, що призве-
дуть до зменшення відкритості правил, які будуть використовуватися
в майбутньому. Отже, присвоювачі, які керуються нормами, що стри-
мують опортуністичну поведінку, можуть приймати дешевші в засто-
суванні правила, ніж ті, якими керуються присвоювачі, що не мають
таких норм.
Правила, встановлені зараз, будуть також впливати на витрати на
зміни (або витрати на застосування) у наступні періоди часу. Зміни
262
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
в операційних правилах можуть впливати на рівень вигод та на їх роз-
поділ між присвоювачами. Суттєві зміни в рівні та розподілі вигод мо-
жуть збільшити або зменшити рівень конфліктності між присвоюва-
чами і, як наслідок, труднощів, які чекатимуть на людей у спробах
досягнути майбутніх домовленостей8.
На витрати на зміни впливає також і те, чи мають присвоювачі сут-
тєву автономію, щоб змінити свої правила. Високоцентралізовані
режими намагаються застосовувати уніфіковані правила на всій під-
контрольній їм території*9. За таких умов місцеві присвоювачі повинні
переконати центральний орган змінити правила централізовано або
переконати, що їхній випадок може бути винятком. Якщо режим чес-
ний, то на зміну правил має бути затрачено зусилля і значний час, який
витрачається на бюрократичні процедури з опису проблеми і того, що
треба зробити, на консультації з тими, кого стосуватимуться заплано-
вані зміни, щоб запобігти опозиції змінам. Час витрачається і на очіку-
вання відповідей. Якщо пропозицію відхилено, може бути витрачено
час на апеляцію. Якщо ж режим корумпований, може виявитися до-
статньо лише хабара, і чиновники дозволять змінити правила чи ігно-
рувати той факт, що місцеві присвоювачі використовують безліч внут-
рішніх правил, які відрізняються від офіційних10. Окрім того, за
корумпованого режиму впливова людина може запобігти зміні пра-
вил, підкупивши посадових осіб.
Якщо режим дозволяє істотну автономію місцевого самоврядуван-
ня, задіяного в конституційних і колективних виборах, то присвоюва-
чам можуть дозволити встановлювати власні правила доти, доки вони
дотримуються у цьому певних процедур. Ці процедури можуть варію-
ватися від неформальних механізмів, які гарантуватимуть консульта-
ції, до формальних — підписання петицій, референдуми, законодавчі й
судові процедури. У цих процедурах прописуються загальні правила,
які часто використовуються. Чим ширші загальні правила, необхідні
для прийняття рішень щодо конституційного або колективного вибо-
ру, тим вищі витрати на прийняття рішень і тим нижчі втрати понесуть
ті, хто захищає «статус-кво»-правила (ВисЬапап апсі Тиііоск, 1962),
Там, де є загальні процедури для зміни правил, присвоювачі мо-
жуть точно оцінити витрати на зміни. Якщо для створення приватних
263
Е. Остром, Керування спільним
асоціацій або кооперативів потрібен статут, адвокат може зро-
бити попередню оцінку вартості розробки такого статуту. Якщо для
проведення референдуму для створення округу вимагається 1000 під-
писів під петицією, досвідчені організатори можуть забезпечити порів-
няно хорошу оцінку вартості отримання цих підписів.
Там, де присвоювачі стикаються з чиновниками, які мають широкі
дискреційні повноваження — дозволити їм змінити правила чи ні, оці-
нити витрати на зміни може бути важко. Якщо такий дозвіл потребу-
вав істотних законних чи незаконних виплат у минулому, присвоюва-
чі, можливо, не намагатимуться змінити правила, побоюючись, що
витрати будуть набагато більшими, ніж імовірні вигоди. Тому менше
інновацій та змін до правил слід очікувати від присвоювачів, які живуть
в умовах політичних режимів, що дають регіональним і національним
посадовим особам широкі дискреційні повноваження санкціонувати
зміни до правил, що регулюють доступ і використання СР (порівняно
з юрисдикціями, в яких допускається більше автономії).
Ступінь автономності осіб щодо зміни їхніх правил буде залежати
від розташування їхнього СР та ефективності політичного режиму, за
якого вони живуть. Автономія не може бути формально розширена,
але може бути, в першу чергу, результатом відстані між СР і найближ-
чими адміністративними або політичними діячами. Присвоювачі, які
проживають у віддалених СР, як правило, мають більше автономії, ніж
ті, СР яких розташовані поблизу центрів управління. Те, чи є певний
СР віддаленим, очевидно, залежить також і від кількості посадових
осіб, які працюють на політичний режим, від ефективності адміністра-
тивного та політичного апарату політичного режиму й розвинутості
транспортних та інших комунікацій.
На ситуаційні змінні, які впливають на інформацію про витрати на
зміни, впливають інституційні вимоги, встановлені зовнішніми орга-
нами влади, та минулі інституційні рішення, прийняті місцевими при-
своювачами. Автономія конкретних місцевих присвоювачів щодо
розробки своїх правил, звісно, дуже залежить від того, що дозволено
або заборонено центральними органами влади, і змінюється залежно
від відстані та здатності зовнішньої влади забезпечувати примусове
виконання своїх правил. На правила, які регулюють процес зміни пра-
264
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
вил, на кількість осіб, яку потрібно залучити до прийняття рішень, і на
результуючу гетерогенність представлених інтересів впливають ми-
нулі рішення, прийняті зовнішньою владою, або місцевими присвою-
вачами, або і тими, й іншими.
Прийняття рішення певного типу сильно впливатиме на наступні
можливості. Щоб зрозуміти процеси інституційного вибору, необхід-
но розглядати їх як історичні процеси, за допомогою яких на даний час
приймаються рішення, що базуються на минулих рішеннях. Поперед-
ні рішення можуть відкрити деякі майбутні варіанти розвитку і закри-
ти інші11. Відкачувачі підземного басейну Реймонд не обов'язково усві-
домлювали, що тільки-но вони розподілять певну кількість води для
всіх і кожного, то виникне ринок прав на водні ресурси, але сталося
саме так. Схожі ринки з’явилися в Західному та Центральному басей-
нах. Після того як для здійснення моніторингу схем використання води
усіма відкачувачами було призначено «хазяїна води», вартість ад-
міністрування податку на відкачування води стала істотно меншою,
ніж була б у випадку обрання іншого типу правового врегулювання.
З іншого боку, тільки-но пропорційно розподілили права на воду, будь-
які майбутні правила, які могли б ефективніше захищати права муні-
ципальних водних компаній, ніж права інших осіб, які використовують
ці басейни, далі не розглядалися.
Отже, минуле впливає на інституційні вибори кількома способами.
Поточні операційні правила — «статус-кво»-правила — це результати
рішень, прийнятих раніше. Операційні «статус-кво»-правила завжди
захищають одних осіб і залишають незахищеними інших. Пропоно-
вані зміни в ці правила повинна підтримати кількість осіб, достатньо
суттєва, щоб отримати владу для таких змін, враховуючи «статус-кво»
колективного вибору або правил конституційного вибору для зміни
правил. Майже у всіх процедурах, що застосовуються в гілощині пев-
ного колективного конституційного вибору, «статус-кво»-правила ма-
тимуть привілейоване процедурне становище. Минулі інституційні ви-
бори відкривають деякі шляхи для майбутнього розвитку і закривають
інші.
Витрати на моніторинг і примусове дотримання правил. Коли
присвоювачі мають намір змінити свої правила, частина кошторису
265
Е, Остром. Керування спільним

Див. мал. 6.2
Мал. 6.4. Ситуаційні змінні, які впливають на судження щодо витрат на
моніторинг і примусове дотримання правил
стосуватиметься витрат на моніторинг і забезпечення дотримання но-
вих правил. Спостереження за діяльністю різних людей та оцінка того,
наскільки їхні дії чи результати дозволені набором правил, передбачає
використання робочого часу та інших ресурсів, які могли б бути спря-
мовані на інші заходи. Моніторинг діяльності часто здійснюють самі
266
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
присвоювачі або під час здійснення ними своєї звичайної діяльності
(так рибалки дивляться за сторонніми човнами), або як спеціальну ро-
боту (так кожен з іригаторів відповідає за перевірки зрошувального
каналу протягом певного періоду часу). Утримання судів, поліції та пе-
нітенціарних установ для забезпечення дотримання правил також пе-
редбачає використання ресурсів, які можна продуктивно використати
з іншою метою.
На витрати на моніторинг впливають фізичні атрибути самого
ресурсу, технології, які застосовуються для усунення від ресурсу та
для присвоювання, маркетингові заходи, запропоновані правила і легі-
тимність, надана зовнішньою владою за результатами інституційних
виборів (мал. 6.4). Чим більший ресурс, тим більші витрати на «огоро-
джування» та /або патрулювання кордонів для недопуску сторонніх
присвоювачів. Для багатьох природних ресурсів, таких як рибальство,
огороджування фізично неможливе. Дорогою може бути навіть під-
тримка ефективних маркерів. Прибережні рибальства, а особливо
розташовані в лагунах і затоках, витрачають на усунення менше, ніж
морські рибальства. У таких ресурсах, як басейни підземних вод і пок-
лади нафти, ресурсні юніти рухаються все глибше під землю, звідки
їх усе важче видобути. Навіть визначення фізичних меж таких ре-
сурсів потребує дорогих геологічних досліджень. Однак після того, як
кордони встановлено, приховати наявність чужої врізки може бути
нелегко. Первинною вартістю усунення можуть бути правові дії, необ-
хідні для припинення використання ресурсу неавторизованими ко-
ристувачами.
Фактори, які підвищують здатність користувачів побачити або по-
чути один одного під час своєї присвоювальної діяльності, як правило,
зменшують витрати на моніторинг і забезпечення виконання норм.
Окрім того, якщо всі присвоювачі після закінчення діяльності поверта-
ються в одне й те саме місце і кількість присвоєних кожним ресурсних
юнітів відкрита для випадкової перевірки, то витрати на моніторинг
будуть низькими. Наявність загальних правил, визначених самими
присвоювачами, компенсує багато фізичних недоліків у моніторингу
певного ресурсу. Загальні норми, що стосуються легітимності правил
і необхідності їх дотримуватися, дозволяють скоротити витрати на
267
Е. Остром. Керування спільним
моніторинг, а відсутність їх призводить до збільшення цих витрат.
Доступність недорогих засобів для фіксації і поширення інформації
про регульовану діяльність також зменшує витрати на моніторинг.
Правила щодо витрат на моніторинг і примусове виконання самі
по собі дуже відрізняються. Чим частіше необхідний моніторинг, тим
більше ресурсів витрачається на кількісну оцінку. Правила, які одно-
значно стверджують, що певні дії (хто б їх не здійснював) заборонені,
є менш витратними для моніторингу, ніж ті правила, які вимагають до-
даткової інформації про те, хто як поводиться і чому.
Правила, якими зазначаються дати відкриття та закриття сезону,
як ті, що використовуються у швейцарських і японських общинних
горах, є набагато дешевшими для моніторингу, ніж ті, які визначають
квоти для кожного присвоювача щодо обсягу присвоювальної діяль-
ності (наприклад, акро-фути відкачуваної води, тонни риби). Кожен,
кого викрили у присвоюванні з ресурсу до або після офіційного дозво-
леного сезону, однозначно є порушником правил. Будь-який присво-
ювач може оскаржити таке нелегальне використання, не побоюю-
чись, що його обвинувачення згодом буде визнане необгрунтованим.
Правила, які обмежують технології присвоювання (наприклад щодо
типів рибальства в Новій Шотландії), також не такі дорогі для приму-
сового забезпечення, як правила, які визначають дозволену для вилу-
чення кількість ресурсів.
Дотримуваність тих правил, що об'єднують осіб, у яких буде споку-
са порушувати, і тих, хто особливо потерпатиме від такого обману,
також легше монітори™, ніж ті правила, що залежать від випадко-
вого викриття правопорушника особою, яка може лише побічно по-
страждати від порушення. Коли іригатори використовують зрошу-
вальні канали протягом визначених часових інтервалів, як у Мурсії та
Оріуелі, то кожен мотивований впевнитися у повному отриманні всієї
своєї води, а також у тому, що наступний іригатор не спробує взяти
воду занадто рано. Під час переключення з одного іригатора на іншо-
го, ймовірно, присутні обидва: так вони забезпечують дотримува-
ність правил. З аналогічних причин мінімальних витрат потребує мо-
ніторинг норм, сформульованих щодо рибальського промислу Аланії.
Правила, що встановлюють ліміти кількості ресурсних юнітів, які
можна отримати протягом усього сезону або року, більш дорогі для
268
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
реалізації. Чи буде економічно доцільно використовувати квоти (які
можуть бути товарними), залежатиме від регулярності потоку, мож-
ливостей зберігання в СР, типів фіксації, яка може здійснюватися ре-
гулярно, і цінності самих ресурсних юнітів.
На додаток до фізичних характеристик ресурсу і конкретних
передбачених норм, іншим фактором, що впливає на витрати на моні-
торинг і примусове дотримання, є визнання владою відповідної юрис-
дикції легітимності місцевих правил. Приклад Мавеля чітко доводить:
якщо зовнішня влада відмовляється застосовувати місцеві правила
щодо усунення учасників або навіть свої правила, місцеві присвоювачі
не можуть усувати нових учасників, навіть якщо вони дуже цього хо-
чуть. У деяких регіонах світу регіональні чи національні уряди під-
тримують локально розвинуті системи власності, і місцеві присвоюва-
чі за відносно низьку вартість можуть розраховувати на допомогу від
урядових чиновників в усуненні сторонніх присвоювачів, якщо ви-
явиться недостатньо погроз місцевих присвоювачів.
У тих регіонах, де національні уряди не поважають майнові права,
які місцеві присвоювачі розробили для себе (наприклад Нова Шот-
ландія і Ньюфаундленд), витрати на усунення можуть стати дуже висо-
кими (Согсіеіі апсі МсКеап, 1986; А. Оауів, 1984; МаІНіею апсі Рііупе,
1988). Справді, «аборигенні» інституції, які розвивалися у віддалених
місцевостях, з часом можуть стати неспроможними, якщо ці райони
стануть привабливими для зовнішніх користувачів, які мають підтрим-
ку регіональних або національних урядів. Деякі національні уряди
надають значну економічну підтримку для розвитку сучасного рибо-
ловецького флоту, який потім успішно втручається в прибережні ри-
бальські угіддя, що раніше «належали» місцевим рибалкам. Без пе-
реваги отриманого легального статусу невеликі групи місцевих
присвоювачів можуть стикнутися з високими витратами для усунення
добре фінансованих, підтримуваних урядом користувачів, які не ма-
ють місцевих майнових прав.
Оцінка загальних норм та інших можливостей
Те, як люди зіставляють і оцінюють свої вигоди та витрати, буде за-
лежати від норм, які вони засвоюють, і ставок дисконтування, які вони
269
Е. Остром. Керування спільним
використовують. Коулман (Соіетап, 1987а) розрізняє засвоєні особа-
ми норми, згідно з якими санкції за недотримання є внутрішніми ви-
тратами (наприклад почуття провини, неспокій, почуття приниження
власної гідності), та загальні норми, згідно з якими санкції за недотри-
мання накладаються іншими особами з тієї самої групи, які незадово-
лені порушенням норми. Особи часто засвоюють загальні норми, і в
цьому випадку недотримання норм тягне за собою як внутрішні пси-
хологічні, так і зовнішні соціальні витрати.
Присвоювачі, які живуть поряд з СР, з яких вони присвоюють, і які
взаємодіють один з одним у багатьох ситуаціях, окрім спільного вико-
ристання СР, схильні розвивати сильні норми прийнятної поведінки
і доносити свої взаємні очікування один до одного через велику кіль-
кість зміцнюючих контактів (мал. 6.5). Причина загальної ворожості
прибережних рибалок на малих човнах до великих траулерів — не
лише в тому, що технології присвоювання, використовувані траулера-
ми, набагато потужніші, ніж у них. Найчастіше власники траулерів
живуть в іншому місці, належать до інших етнічних або расових груп
і не дуже дотримуються місцевих норм поведінки. Вони не випивають
у місцевих барах, їхні сім'ї не живуть у рибальських селищах, вони не
задіяні у взаємовідносинах, від яких залежить створення репутації
осіб, які дотримуються обіцянок і сприймають норми поведінки місце-
вої громади.
Присвоювачі, які займаються діяльністю поза межами СР та в еко-
номіці, в якій є й інші можливості, швидше за все, матимуть вищу став-
ку дисконтування, ніж присвоювачі, які припускають, що вони і їхні
діти залежатимуть від місцевого СР. Це також є прикладом того, що за-
гальні норми можуть вплинути на ставки дисконтування так само, як і
інформація про інші можливості. Люди, які живуть у громаді, де засу-
джується зневага до майбутнього, будуть мати нижчу ставку дисконту-
вання, ніж люди, які живуть у громаді, де відсутність такого засуджен-
ня супроводжується пошуком короткострокової вигоди на противагу
довгостроковому прибутку12.
Процес інституційних змін
Можна прогнозувати, що у середовищі з високою конкуренцією
ті, хто не шукає і не обирає альтернативні правила, що можуть збіль-
270
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
Див. мал. 6.2
Мал. 6.5. Ситуаційні змінні, які впливають на внутрішні норми
та ставки дисконтування
шити чистий прибуток, програють тим, хто успішно приймає кращі
правила. Саме робота фірми на конкурентних, або принаймні змагаль-
них, ринках дозволяє теоретикам передбачити, що фірми, які вижи-
вуть, обиратимуть стратегії, які дозволять максимізувати прибуток
(Аісіїіап, 1950). Теоретична рівновага в ринкових моделях існує після
того, як ліквідовуються всі неефективні, немаксимізуючі прибутки
фірми. Процес досягнення рівноваги не перебуває в центрі цих моде-
лей; скоріше вони фокусуються на характеристиках ринку і фірмах на
ринку за теоретичної рівноваги. Те, що багато фірм не максимізує при-
бутки до досягнення рівноваги, не має значення, якщо теоретичне пи-
тання стосується характеристик суб'єктів, які перебувають у рівно-
вазі. Інституційна структура відкритого ринку і теоретичний інтерес
до статичної рівноваги дозволяють теоретикам постулювати максимі-
зацію однієї змінної — прибутків — як правило внутрішнього рішення
в ринковій ситуації для раціональних людей. Окрім того, ціна є достат-
ньою статистичною цифрою для підсумовування необмеженої кіль-
кості конкретної інформації, що має значення для підприємця. Мак-
симізація прибутку є корисним теоретичним інструментом для
прогнозування поведінки в статичній ситуації на ринку, але вона не
дозволяє теоретикам передбачати інноваційні технологічні або органі-
заційні зміни чи те, які фірми, швидше за все, виживуть13.
271
Е. Остром. Керування спільним
Ситуації СР рідко є настільки потужними у стимулюванні учасни-
ків, навіть тих, що вижили, в напрямі ефективності як конкурентні
ринки. Немає якої-небудь однієї змінної, такої як ринкова ціна, що
могла б бути використана як основа для здійснення раціональних ви-
борів у середовищі СР. Проста короткочасна максимізація прибутку
як відповідь на ринкову ціну за ресурсний юніт у середовищі СР може
стати саме тією стратегією, яка зруйнує СР ущент. Важливе значення
можуть мати немонетизовані відносини. Отже, не дуже розсудливо як
для теоретичної стратегії припускати, що вибори щодо правил роб-
ляться д ля максимізації якоїсь однієї досліджуваної змінної. Рівень не-
визначеності під час вибору нових правил набагато більший, ніж рі-
вень невизначеності під час вибору стратегій ціноутворення, коли
попит і пропозиція фіксовані. Очікувані результати використання но-
вих правил не досягаються автоматично. Вони залежать від багатьох
майбутніх виборів, які зроблять багато різних людей залежно від того,
як вони інтерпретуватимуть зміст правил і чи справді вони будуть
дотримуватися цих правил, монітори™ один одного і накладати санк-
ції за недотримання14.
Замість того щоб розглядати рішення щодо змін у правилах як ме-
ханічні процеси розрахунку, краще зайняти таку теоретичну позицію:
розглядати інституційні вибори як процес прийняття обґрунтованих
рішень щодо невизначених вигод і витрат. Це дає можливість спирати-
ся на емпірично підтримані теоретичні роботи соціальних психологів,
що стосуються процесів судження людини у спробі охарактеризувати
процес інституційного вибору15. Усі судження людей у невизначених
і складних середовищах є предметом декількох відомих упереджень.
Люди, наприклад, більше зважують потенційні втрати, ніж потен-
ційні вигоди (НагсИп, 1982; Какпетап апсі Туегвку, 1979). Отже, особи
будуть більше зважувати диференційовано очікувані вигоди від за-
побігання майбутнім збиткам, ніж вигоди від виробництва майбутніх
благ. З цього можна вивести деякі загальні прогнози щодо ситуатив-
них змінних, які можуть схилити людей до прийняття нових правил
для захисту активів СР. Схильність політачних лідерів до обговорення
проблем СР із використанням «кризових» термінів стає набагато зро-
зумілішою, якщо врахувати, що люди більше зважають на передбачу-
272
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
вану шкоду, ніж на передбачувані переваги того самого розміру. Окрім
того, слід очікувати, що присвоювачам чи будь-кому іншому значно
важче управляти ресурсними системами, які можуть бути швидко
зруйновані (наприклад, популяції риб, які мігрують не окремо, а пере-
важно косяками), ніж більш стійкими до руйнації СР.
Слід очікувати, що прийняти нові правила, які обмежують присво-
ювальну діяльність, люди прагнутимуть тоді, коли є чіткі показники
деградації природних ресурсів, що, як правило, сприймаються як точні
провісники майбутньої шкоди, або ж коли лідери здатні переконати
інших, що «криза» неминуча. Жиль і Йамтгаард (Сіїїев апсі ^атідаа^(і,
1981), наприклад, стверджують, спираючись на декілька емпіричних
досліджень, що продукт, який виробляється на пасовищі (молоко, вов-
на, м'ясо) може вплинути на здатність присвоювачів швидше дізнатися
про несприятливі умови, якщо вони виникнуть. Доїння проводять що-
дня, і різниця в надоях швидко стає очевидною для скотарів. Вовна
стрижеться рідше, але її якість впадає в очі тим, хто розводить овець.
Якість м’яса, виробленого для ринку, контролюється рідше і навіть
може бути невідомою скотарям. Отже, якість і вчасність інформації,
яку присвоювачі СР отримують про свої ресурси, змінюється залежно
від того, як використовуються ресурсні юніти, а також залежно від ти-
пів ресурсів. Проблеми відкачувачів підземних вод в отриманні точної
і достовірної інформації про стан їхніх СР — більш складні, ніж у ско-
тарів, незалежно від кінцевих продуктів діяльності скотарства.
Порівняно з невизначеними вигодами і витратами, розтягнутими у
часі, початкові витрати на зміни обчислити легше, а іноді вони бувають
вельми значними. Усі присвоювачі приділяють більше уваги безпосе-
реднім витратам, ніж вигодам, які розтягнуті в майбутньому. Врахову-
ючи тенденцію осіб, які приймають рішення, більше зважати на перс-
пективи втрат, ніж на можливі вигоди, витрати на зміни мають
додаткове значення в судженнях, які роблять присвоювачі у зв’язку зі
зміною їхніх правил. Не дуже ймовірно, що присвоювачі СР будуть не-
гайно покривати витрати на зміну своїх правил, якщо чиста дисконтна
вигода від зміни правил очікується невеликою.
Можливості окремих осіб зробити точні оцінки на підставі статис-
тичної ймовірності також досить обмежені. В історичній перспективі
273
Е. Остром. Керування спільним
№)№ схильні надавати більшої ваги останнім подіям, ніж більш відда-
леним у часі. Слід очікувати, що зміни до правил буде внесено після
декількох років з поганою врожайністю СР, але не буде внесено після
декількох відносно вдалих. Прихильники нових інституцій, пов'язаних
із проблемами водопостачання, моляться про засуху, що передувала б
безпосередньо позачерговим виборам або іншим моментам прийняття
рішень щодо інституційного вибору16. Коли кількість ресурсних юнітів -
суттєво змінюється від сезону до сезону, присвоювачам особливо важ-
ко отримувати точні оцінки середньої врожайності і обґрунтоване
судження про те, що врожай низький. За наявності спільного досвіду
легко довести, що ресурс мав низький урожай у минулому і відбулося
покращення. А от вести точний тривалий облік і здійснити відповідну
технічну експертизу, щоб зробити точні прогнози про майбутнє, наба-
гато дорожче.
Певний набір правил, спроектований присвоювачами або кимось
іншим, рідко містить усі правила, які можна використати для управ-
ління в поточній ситуації. Пропоновані правила, ймовірно, будуть
з репертуару правил, уже знайомих тим, хто їх пропонує. Враховуючи
суттєву невизначеність, пов’язану з будь-якою зміною правил, менш
імовірно, що люди приймуть незнайомі правила, і більш імовірно, що
адаптують ті правила, які використовуються в аналогічних обставинах
і працюють відносно добре. У випадку значного експериментування з
різними правилами присвоювачі дізнаються про вплив цих правил,
аналізуючи досвід присвоювачів, які використовують аналогічні СР з
різними правилами.
У Південній Каліфорнії, наприклад, відкачувачі підземних вод
Західного і Центрального басейнів ознайомилися з досвідом колег
басейну Реймонд, перш ніж прийняти варіанти правил, що використо-
вувалися у цьому басейні. Інституційні механізми, які сприяють спіл-
куванню між людьми, що стикаються зі схожими проблемами, такі як
загальнорегіональні об'єднання, збільшують базу знань про те, як на
практиці працюють різні правила. Також можна вивчати і погані уро-
ки. Деякі з водокористувачів пустелі Мохаве вважали, що вони могли б
застосовувати стратегії судового процесу та формування спеціальних
округів, використані в басейнах Реймонд, Західному та Центральному.
274
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
Замість застосування на практиці уроку, що вчив починати з невели-
ких змін на рівні басейну, перш ніж намагатися побудувати міжбасей-
нові інституції, вони розпочали з міжбасейнового рівня, перш ніж
спроектувати внутрішньо басейні інституції. Те, що спрацювало як
додаткові низові стратегії на рівні басейну, не спрацювало у спробі за-
провадження на регіональному рівні.
Досі я не зверталася до можливих індивідуальних відмінностей
між особами, задіяними в ситуації інституційного вибору. Вигоди,
одержувані у випадку дії «статус-кво»-правил або альтернативних
правил, не можуть однаково сприймати усі присвоювачі певного СР.
Якщо поточний набір правил захищає одну підгрупу присвоювачів,
залишаючи іншим ризик отримання збитків у майбутньому, то обидві
групи оцінюватимуть «статус-кво»-правила по-різному. Деякі при-
своювачі можуть бути захищені їхнім фізичним місцем розташування
(а не правилами); вони будуть менш схильні до змін, ніж інші. Далі
розташовані присвоювачі (місто Хоторн у Західному басейні) можуть
розглядати пропоновані зміни у правилах як такі, що обмежують їхній
рівень присвоювання, мало даючи їм натомість. Завдяки їхньому фі-
зичному розташуванню вони ще довго будуть отримувати вигоду від
доступу до СР, навіть після того, як усіх інших буде усунено. Пропоно-
вані правила схильні мати сильний дистрибуційний ефект (ІлЬесар,
1989).
Прогнозування інституційних змін
Звісно, ми можемо відкинути твердження про те, що присвоювачі
нездатні на постачання своїх власних інституцій для розв’язання проб-
лем СР, але ми не можемо замінити його на презумпцію того, що при-
своювачі приймуть нові правила, якщо чистий прибуток від зміни пра-
вил перевищуватиме собівартість. Чисті вигоди і витрати від зміни
операційних правил, пов’язаних з СР, не існують як незалежні змінні,
легкодоступні присвоювачам СР або посадовцям зовнішніх режимів
для простого розрахунку максимізації. Вигоди і витрати повинні бути
виявлені та зважені особами з використанням суджень людей у не-
визначених і складних ситуаціях, які ще більш ускладнюються тим, що
інші поводяться стратегічно.
275
Е. Остром. Керування спільним
Проектування і впровадження нових інституцій для розв'язання
проблем СР — важке завдання, незалежно від того, наскільки однорід-
ні групи, наскільки добре проінформовані члени про умови їхніх СР
і як глибоко укорінені узагальнені норми взаємодії. Враховуючи зазви-
чай наявні сильні спокуси ухиляння, «безбілетництва» і загального
опортунізму у випадках, коли люди стикаються з проблемами СР, ніко-
ли не можна бути впевненими в подоланні таких проблем. Жодний
сильний зовнішній тиск не поведе людей у напрямку позитивного
розв’язання таких проблем. Навіть більше: якщо існує сильний тиск у
напрямку унікальних результатів, їм, швидше за все, бракуватиме рів-
новаги, наявної в трьох моделях, що обговорювалися у розділі 1. Ми
знаємо, що люди можуть використати свій потенціал для саморефлек-
сії, комунікації та покладення на себе зобов’язань задля розробки но-
вих правил для розв’язання проблем СР, але ми не можемо стверджу-
вати, що це обов’язково станеться. Якщо ж люди знаходять правила,
які працюють відносно добре, вони можуть мати мало мотивації для
продовження затратного процесу пошуку правил, які будуть працюва-
ти ще краще. «Якщо не ламається, краще не чіпати» — це правило сто-
сується не лише фізичного капіталу, але й інституційного.
Підкресливши важливість конкретних ситуаційних змінних і те, як
вони впливають на судження людей щодо вигід і витрат на інституцій-
ні зміни, я зараз підсумую, що, на мою думку, можна сказати про про-
гнозування інституційних змін. Для цього необхідно враховувати не
тільки змінні, що характеризують конкретну ситуацію СР, але й тип
зовнішнього політичного режиму, за якого використовується СР.
Щоб розпочати це дослідження, давайте розглянемо СР, в якому
присвоювачі стикаються з проблемами: у віддаленому місці, за полі-
тичного режиму, який переважно байдужий до того, що відбувається
із СР. Це «нульові умови» щодо ролі зовнішнього режиму у внутрішніх
виборах. У такій ситуації присвоювачі СР, прийнявши ряд додатко-
вих змін до оперативних правил для покращення спільного добробуту,
ймовірно будуть позитивно пов’язані з такими внутрішнімй характе-
ристиками:
1)	більшість присвоювачів поділяють спільну думку, що вони зазна-
ють шкоди, якщо не приймуть альтернативні правила;
276
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
2)	більшість присвоювачів однаково зазнають впливу запропоно-
ваних змін до правил;
3)	більшість присвоювачів високо цінують продовження діяльності
цього СР, іншими словами, вони мають низькі ставки дисконтування;
4)	присвоювачі стикаються з доволі низькими витратами на інфор-
мацію, зміни та примусове виконання;
5)	більшість присвоювачів поділяють загальні норми щодо взає-
модії та довіри, які можуть бути використані як початковий соціальний
капітал;
6)	група присвоювачів СР є відносно невеликою і стабільною.
Ці змінні впорядковані починаючи з тих, які я вважаю найбільш
важливими у вирішенні питання, чи погодяться люди на нові правила,
які поліпшать їх добробут, і закінчуючи тими, які я вважаю менш важ-
ливими. Хоча значний акцент було зроблено на розмірі групи, задіяної
в проблемах колективних дій, я все ж вважаю перші п’ять змінних важ-
ливішими за кількість задіяних осіб17.
Більшість СР у сучасному світі не існують ізольовано. Чим ближче
розташований СР до інших центрів економічної активності, тим біль-
ша ймовірність того, що населення цієї території, вартість ресурсного
юніта, а також діяльність присвоювачів у сусідніх СР зміниться так, що
це може негативно позначитися на результатах, досягнутих цим СР.
У невіддалених місцях орієнтація панівного політичного режиму здат-
на істотно впливати на те, чи зможуть місцеві присвоювачі здійснити
постачання власних інституцій та чи залежатимуть у розв’язанні їхніх
проблем від зовнішньої влади.
Люди, нездатні постачати нові правила в індиферентному середо-
вищі, можуть досягти успіху у прийнятті нових правил за політичного
режиму, що дає істотну місцеву автономію, інвестує в правоохоронні
органи, а також надає загальні майданчики для інституційного вибору і
врегулювання конфліктів. Інакше кажучи, регіональні й національні
уряди можуть відіграти позитивну роль у забезпеченні можливостей
для підвищення спроможності місцевих присвоювачів брати участь у
ефективному інституціональному плануванні. Ця позитивна роль
дуже відрізняється від того, що передбачається у пропозиціях щодо
централізації контролю над природними ресурсами. Я проілюструвала
277
Е. Остром. Керування спільним
цю різницю у розділі 1 за допомогою аналізу, заснованого на Іграх 2, 3 і
4, з одного боку, та Грі 5, з іншого. Різницю також можна проілюстру-
вати на прикладах стратегії, прийнятої Департаментом водних ре-
сурсів (Верагішепі: ої Шаіег Кезоигсез) у Каліфорнії, порівняно з Ка-
надським департаментом рибальства та океанів (Сапабіап Верагішепі:
ої Рі8Ііегіе8 апсі Осеапз) у Ньюфаундленді. Я сильно сумніваюся, що
відкачувачі ґрунтових вод басейну Реймонд, Західного та Центрально-
го змогли б розробити ті інституційні інновації, які вони розробили,
якщо б не мали професійних інформаційних послуг, наданих Геологіч-
ною службою США і Каліфорнійським департаментом природних ре-
сурсів (17. 8. Сеоіодісаі Зигуеу апсі ійе Саііїогпіа Верагішепі: ої Наіигаї
Кезоигсез). Хоча присвоювачі сплатили частину витрат за проведені
технічні дослідження, їм не довелося покривати всі витрати, бо дер-
жавні установи вже мали істотну інформацію про геологічну будову
Південної Каліфорнії.
Далі, якщо б вони не змогли використати процедури справедливо-
го суду, то було б украй важко укласти угоду щодо врегулювання прав
на водні ресурси, яку б вважали легітимною всі учасники. Знову ж
таки, учасники розділили сплату витрат зі штатом Каліфорнія. Були
використані також й інші загальні інституційні можливості, коли міс-
цеві присвоювачі готували законопроекти та вели переговори з інши-
ми присвоювачами по всьому штату, щоб врахувати і їхні інтереси. За-
конопроекти згодом було схвалено законодавчими зборами штату, і це
стало основою для організації декількох спеціальних округів і прове-
дення міжокружних заходів.
Роль політичних інституцій у прикладах з підземними водами Калі-
форнії не обмежувалася просто наданням загальних можливостей. Та-
кож центральна і місцева влада відповідали за нагляд. Коли визначали-
ся спеціальні округи, запропоновані межі цих округів розглянули на
предмет виключення тих, хто нічого не отримував від запроваджених в
округах податків. Хоча суд готовий був погодитися на врегулювання
шляхом переговорів, спираючись на нову концепцію, вироблену під
час них, учасники не погодили б жодної домовленості, якщо б одні
учасники не поділилися з іншими своїми правами на воду. Важливим
фактором у прийнятті цих рішень був також нагляд місцевих і держав-
278
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
них посадових осіб для забезпечення справедливого рішення. З огляду
на різноманітність інтересів, відсутність точної інформації про підзем-
ні басейни, велику кількість учасників, відносно високі ставки дискон-
тування, небажання учасників покладатися на добровільну взаємодію
і високу вартість змін, дуже сумнівно, що присвоювачі цих СР, стик-
нувшись із байдужим політичним режимом, змогли б здійснити поста-
чання нових інституцій для вирішення тих важких проблем, що стояли
перед відкачувачами басейнів Реймонд, Західного та Центрального.
Нездатність відкачувачів Мохаве досягти успіху свідчить, що навіть за
такого політичного режиму успішне розв'язання складних проблем не
гарантовано.
Узявши до уваги той вплив, що його байдужі та сприятливі режими
можуть справляти на ймовірність затвердження присвоювачами но-
вих правил, які передбачатимуть покращення спільних результатів,
повернемося до того, що можна очікувати від режиму, чиї чиновники
припускають, що саме вони, а не присвоювачі повинні вирішувати
проблеми СР. Спочатку позиціонуємо чесних чиновників, які справді
зацікавлені в наданні допомоги у розв'язанні проблем СР. Тільки-но
національні чи регіональні урядові чиновники зазначають, що вони
вважають себе відповідальними за вирішення проблем СР, можна
очікувати, що місцеві присвоювачі, які ще не мають створених місце-
вих інституцій, чекатимуть, що всі їхні проблеми розв'язуватиме
уряд18. Якщо хтось інший погоджується сплатити витрати на постачан-
ня нових інституцій, важко подолати спокусу «безбілетництва». Тоді
проблемою для деяких присвоювачів є презентація «фактів» про міс-
цеву ситуацію у такий спосіб, щоб посадові особи, які можуть не знати
як слід місцевих умов, посприяли створенню інституцій, що нададуть
переваги деяким людям над іншими19. Ті особи, які мають ресурси, що
дозволяють їм найкраще презентуватися в очах зовнішніх чиновників,
швидше за все, отримають правила (або винятки з правил), які нада-
дуть їм найбільші переваги.
Можна очікувати, що чесні, працьовиті регіональні чи національні
чиновники також можуть постачати нові інституції СР, добре адапто-
вані до місцевих умов деяких СР, які перебувають під їхньою юрисдик-
цією. Але тенденція нав'язати однакові для всієї юрисдикції правила,
279
Е. Остром. Керування спільним
а не спеціалізовані, які б застосовувалися д ля окремих локацій у межах
юрисдикції, вкрай ускладнює для цих посадових осіб встановлення
і забезпечення дотримання таких правил, які були б ефективними і
справедливими для місцевих присвоювачів. Намагатися спонукати
місцевих присвоювачів узяти на себе зобов’язання дотримуватися
правил, які ті сприймають як неефективні й несправедливі, — важко,
й витрати на моніторинг і забезпечення дотримання таких правил ма-
ють бути вищими, ніж щодо правил, створених учасниками й адекват-
них місцевим умовам.
Якщо ж замість чесних чиновників візьмемо корумповані цент-
ралізовані режими, то проблеми, пов’язані з інституційним постачан-
ням, стають дедалі важчими. Місцеві присвоювачі можуть створити
свої місцеві інституції поза правовими рамками. Звісно, можна очіку-
вати, що будь-яка група місцевих присвоювачів, здатна виконати важ-
ке завдання, повинна бути дуже однорідною, володіти інформацією
про свої СР і поведінку членів групи, мати дуже низькі ставки дискон-
тування і в цілому буде мати всі з бажаних екстремальних характерис-
тик, перерахованих раніше. Та більш вірогідним результатом буде
досвід мешканців іригаційних поселень системи Кірінді Ойя у Шрі-
Ланці, де ніхто ні з ким не співпрацює і всі живуть в умовах гідрологіч-
ного кошмару.
ВИКЛИК ДЛЯ СОЦІАЛЬНИХ НАУК
Такі рамки д ля аналізу проблем інституційного вибору ілюструють
складні конфігурації змінних, до яких необхідно звертатися, коли в
«польових» умовах люди намагаються створити правила для поліп-
шення їхніх індивідуальних і спільних результатів. Причиною презен-
тації цього складного комплексу змінних як основи, а не як моделі,
є саме те, що ніхто не може охопити (принаймні з існуючими метода-
ми) цей ступінь складності в рамках однієї моделі. Коли обирається
модель відносин, можна включити лише підмножину змінних. І навіть
у такому випадку, як правило, необхідно встановити, що деякі з них
дорівнюють нулю або мають абсолютне значення. Типові припущення
щодо повноти інформації, незалежних дій, абсолютної симетрії
280
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
інтересів, відсутність помилок людей, відсутність норм взаємодії,
нульові витрати на моніторинг і примусове забезпечення виконання
правил, нездатність до трансформації ситуації як такої призводить до
використання не універсальних теорій, а дуже спеціалізованих моде-
лей. Скласти карту сімейства моделей так само важливо, як і розроби-
ти конкретні моделі. Якщо соціальні науки повинні відповідати потре-
бам аналізу політичних проблем, то виклик полягатиме в підготовці
карти території та інтеграції зусиль задля розробки надійних моделей
для окремих ділянок цієї території. Кожен СР можна розглядати як
нішу в цій емпіричній місцевості.
Повністю покластися на моделі у закладанні фундаменту для полі-
тичного аналізу політики — означає потрапити в інтелектуальну паст-
ку, бо тоді вчені припускають, що вони — всезнаючі спостерігачі, здат-
ні зрозуміти основи того, як працюють комплексні, динамічні системи,
шляхом створення стилізованих описів деяких аспектів цих систем.
З хибною впевненістю презюмованого всезнайства вчені почуваються
комфортно, розробляючи пропозиції для урядів, які є породженням
їхніх моделей як всевладної сили, здатної виправити недоліки, що
існують у всіх «польових» умовах.
У сучасній концепції соціального устрою «уряд» часто розглядаєть-
ся як зовнішній агент, чия поведінка в модельованій ситуації екзоген-
на. Сагден стверджує: політичні аналітики, які притримуються цієї
точки зору, вважають, що вони аналізують поведінку приватних осіб,
а потім — консультують «сам» уряд, що потрібно робити:
Більшість сучасних економічних теорій описує світ під головуванням
уряду (і, що важливо, не урядів) і бачить цей світ очима уряду. Уряд
має нести відповідальність, мати волю і силу, щоб перебудувати сус-
пільство будь-яким способом для максимізації соціального забезпе-
чення; як американські ковбої у хорошому вестерні, уряд готовий кину-
тися на допомогу, коли ринок «неспроможний», і робота економіста
полягає в тому, щоб консультувати уряд, коли і як це зробити. При-
ватним особам, навпаки, приписується практично відсутність мож-
ливості для вирішення колективних проблем між собою. Це призводить
до спотворення уявлення про деякі важливі економічні й політичні
питання.
(Зидсіеп, 1986, р. З)
281
Е. Остром. Керування спільним
Прикладами цього спотвореного уявлення та безпосереднього від-
ношення до аналізу інституційних змін в умовах СР є дослідження
Ролф (Коїрії, 1982, 1983) зусиль із регулювання СР, в тому числі —
багатьох басейнів підземних вод Південної Каліфорнії, розглянутих у
розділі 4. Описавши загальні проблеми надмірного споживання таких
ресурсів, Ролф вказує, що «...уряд (будь-яка з трьох гілок влади) покли-
каний розподілити права користувачів як засіб обмеження діяльності з
виробництва або споживання» (Коїрії, 1983, р. 51). Щодо користувачів
підземних вод вона пише: «...вони звернулися до уряду за програмою,
яка порівну обмежуватиме використання серед існуючих користува-
чів» (Коїрії, 1983, р. 51). Вона була спантеличена протиріччям у тому,
що користувачам дозволено придбавати приватні майнові права на те,
що є державним або комунальним ресурсом. Дослідниця стверджує:
«...якщо уряд передбачив майбутнє погіршення ресурсу, то він міг би
претендувати на нього „спочатку", до того, як користувачі зробили ін-
вестиції» (Коїрії, 1983, р. 51). Оскільки параметри її таки спантеличили,
вона запитує:
Якщо уряд робить кроки для обмеження використання, то чи має він
просто виділити повні майнові права невеликим підгрупам користува-
чів, залишаючи іншим обмежені комунальні права? Окрім того, чи по-
винен він вилучити ресурс у поточних користувачів і перерозподілити
його? Чи спочатку забрати, а потім продати ресурс знову нинішнім ко-
ристувачам?
(Коїрії, 1983, р. 51—52)
Дивовижно, але у своїх спостереженнях щодо прикладів з підзем-
ними водами Ролф бачить лише одного релевантного політичного грав-
ця — аморфну, фантастичну організацію, яка володіє всіма повнова-
женнями, під назвою «уряд». Користувачі розглядаються як ті, що
звертаються «до уряду по програму», а не намагаються самі знайти діє-
ве і справедливе вирішення складних проблем на наявних майданчи-
ках у судах, у законодавчих, а також у місцевих органах влади.
Моделі, які представники соціальних наук, як правило, використо-
вують для аналізу проблем СР, мають зворотний ефект: підтримують
збільшення централізації політичної влади. По-перше, люди, які вико-
ристовують СР, розглядаються як здатні на короткострокову максимі-
282
Основи аналізу самоорганізації та самокерування СР
зацію, але не на довгострокові рефлексії щодо спільних стратегій для
поліпшення результатів. По-друге, вважається, що ці люди потрапля-
ють у пастку, з якої не можуть вибратися без зовнішніх органів влади,
котрі нав язують рішення. По-третє, інституції, які люди можуть ство-
рити, іпь • ’уються або відкидаються як неефективні, і при цьому ніхто
не роич	•: ці інституції можуть допомогти отримувати інфор-
мацію, скоротити витрати на моніторинг і примусове виконання рі-
шень, а також справедливо розподілити права присвоювання та
обов'язки з постачання. По-четверте, рішення, представлені як такі,
що їх нав'язує «сам» уряд, засновані на моделях ідеалізованих ринків
або ідеалізованих держав.
У соціальних науках ми стикаємося з такими самими великими
викликами щодо аналізу проблем СР, як і локальні громади, які ведуть
щоденну боротьбу, долаючи ці проблеми. Винахідливість щодо теоре-
тизування вимагає від науковців у галузі соціальних наук зайнятися
створенням моделей20, а не обмеженим теоретичним дослідженням на
цьому специфічному рівні дискурсу. Ми повинні оцінити аналітичні
можливості, які можна отримати з попередніх інтелектуальних зусиль
таких видатних особистостей, як Гоббс, Монтеск’є, Юм, Сміт, Меді-
сон, Гамільтон, Токвіль і багато інших21. Сучасні дослідження в теорії
державного і соціального вибору, економіці транзакційних витрат,
новій інституційній економіці, праві та економіці, теорії ігор і в бага-
тьох суміжних галузях22 роблять важливі внески, які повинні бути за-
лучені в теоретично підкріплені емпіричні дослідження як у лабора-
торних, так і в «польових» умовах.
Примітки
1.	МІРКУВАННЯ ПРО СПІЛЬНЕ
1	Приписувана Мерріллу М. Флуду і Мелвіну Дрешеру (Меггіїї М. Ріоосі
апсі МеМп Вгезйег) та формалізована Альбертом У. Такером (АІЬегі У*.
Тискег) (П. СатрЬеІІ, 1985, р. 3) гра описується так (Іисе апсі Паііїа, 1957,
р, 95): «Двох підозрюваних узято під варту і відокремлено один від одного.
Окружний прокурор упевнений, що вони винні в деяких злочинах, але в
нього недостатньо доказів, щоб звинуватити їх на суді. Він каже кожному з
них, що в нього є дві альтернативи: або зізнатися у злочині, щодо якого в
поліції впевнені, що він його вчинив, або не визнати себе винним. Якщо
обидва не зізнаються, то окружний прокурор звинуватить їх за дуже незнач-
ним сфабрикованим звинуваченням, таким як дрібна крадіжка чи незакон-
не зберігання зброї, і вони обидва отримають незначні покарання; якщо
обидва зізнаються, то підуть під суд, але він вимагатиме покарання, нижчого
за максимальне; але якщо один визнає вину, а інший — ні, то той, хто
зізнається, отримає послаблення режиму, а інший отримає «по повній про-
грамі». У вигляді строків перебування у в'язниці стратегічну проблему мож-
на скоротити до такого:
В'язень 2		
В'язень 1	Невизнання	Визнання
Невизнання	1 рік кожному	10 років для в'язня 1 3 місяці для в'язня 2
Визнання	3 місяці для в'язня 1 10 років для в'язня 2	8 років кожному
Р. Кеннет Годвін і В. Брюс Шепард (К. КеппеІЇї Сосітп апсі IV. Вгисе
Зііерагсі, 1979), Річард Кімбер (КісЬагсі КітЬег, 1981), МайклТейлор (Місіїаеі
284
Примітки
Тауіог, 1987) та інші показували, що дилеми спільного не завжди є іграми
«дилема в'язня». Дейвс (Оаюез, 1973, 1975) був одним з перших учених, хто
вказав на подібність структури.
2	Модель Хардіна легко трансформувати у структуру дилеми в'язня.
Багато проблем, пов'язаних з використанням спільних ресурсів, складно
трансформувати. Прості ігри, таю як «курка» і «гарантія», краще репре-
зентують деякі ситуації (М. Тауіог, 1987). Складніші ігри, які включають
декілька ходів і характеризуються відсутністю домінуючих стратегій
гравців, здатні більш повно охопити багато проблем, пов'язаних з керу-
ванням СР.
3	Хардін рекомендує «взаємний примус, взаємно узгоджений» як вирі-
шення проблеми, але значення «взаємної угоди» — неоднозначне, врахову-
ючи підкреслювання ним ролі центральних регуляторів; див. критику в Орр
і Хілл (Оггапсі НІН, 1979).
4	Якийсь час вирували бурхливі дебати, наприклад, щодо того, як кіль-
кість учасників проекту впливає на обсяг забезпечуваних благ—позитивно,
негативно чи взагалі не пов'язана з їх кількістю (ВисЬапап, 1968; СіїашЬегІіп,
1974; Ргоіііісії апсі Оррепїіеітег, 1970; МсСиіге, 1974). Рассел Хардін (КиззеІІ
Нагсііп, 1982) значною мірою вирішив цей спір, вказавши, що вплив кіль-
кості учасників суттєво залежить від типу колективних вигод — від того, чи
є можливість вилучення кожного ресурсного юніту. Отже, первинні дебати
не могли вирішити це питання, доки не стали очевидними неявні припущен-
ня про тип задіяних благ.
5Д. А. Мур (3. А. Мооге, 1985, р. 483), повідомлення про освітній проект
для Американського Зоологічного товариства (Атегісап Босіеіу оі
2оо1оді8із).
6 Див., наприклад, Беркеє (Вегкез, 1987), Беркеє і Кіслаліоглу (Вегкез і
Кізіаііодіи, 1989), Беркеє і Покок (Вегкез апсі Рососк, 1981), А. Девіс (А. Оауіз,
1984), К. Мартін (К. Магііп, 1979), Метьюз і Фін (МаіІЇїепз апсі Рііупе, 1988).
Сувору критику канадської політики див. у Пінкертона (Ріпкегіоп, 1989а, б)
і Меттьюза (МаіІЇїемз, 1988).
7 Майкл Тейлор (Місіїаеі Тауіог, 1987) аналізує структуру теорії Гоббса,
щоб показати, що Гоббс запропонував створити Левіафан, щоб уникнути
рівноваги ситуації, структурованої як дилема в'язня. Див. також Сагдена
(Зидсіеп, 1986).
285
Е. Остром. Керування спільним
8Стіллман (Зіііітап, 1975, р. 13) вказує: ті, хто вбачає рішення у «сильно-
му центральному уряді або правителі», неявно припускають, що «правитель
буде мудрим і екологічно свідомим альтруїстом», хоча ці самі теоретики при-
пускають, що користувачі СР мають бути короткозорими, корисливими та
екологічно несвідомими гедоністами.
9	В економічній літературі на форму регулювання, використану в Грі 2,
посилаються як на «чисту квотну схему». Альтернативні часто пропоновані
нормативні документи є «чистими схемами ліцензування» і «чистими схе-
мами оподаткування». Проте, як зазначають Дасгупта і Хіл (Иавдиріа апсі
Неаі, 1979), у кожній з цих схем саме уряд бере на себе управління ресурса-
ми і створює нормативну базу. «Ідея, в будь-якому разі, полягає в тому, що
уряд має взяти на себе відповідальність за спільний ресурс власності й за-
провадити правила, спрямовані на досягнення ефективності розподілу ре-
сурсів» (Оавдиріа апсі Неаі, 1979, р. 66). Усі моделі цих схем припускають, що
витрати на підтримку цих систем дорівнюють нулю (як у Грі 2). Дасгупта
і Хіл раз за разом підкреслюють, що в «польових» умовах ці витрати не ну-
льові й можуть впливати на те, чи якісь з них справді вирішать проблеми
спільного, або на відносну ефективність однієї схеми порівняно з іншою.
Але в політичній літературі обережне попередження Дасгупти й Хіла про
важливість відносної вартості різних конституційних механізмів рідко
хто чує.
10	Точніше, сума двох типів помилок повинна становити менше 0,50,
з урахуванням фіксованих параметрів цієї гри, для отримання (С, С) рівно-
ваги для реструктуризованої гри. Я вдячна Францу Вайссінгу (Ргапх
\Уеі88Іпд), який запропонував цей аналіз для ілюстрації проблеми неповної
інформації з боку центральної влади. Останні два десятиліття роботи над те-
орією соціального вибору виявили також інші проблеми, які можуть бути в
будь-якій системі, де колективний вибір щодо політики має бути зроблено
за допомогою механізмів колективного вибору. Навіть якщо доступна повна
інформація про ресурси, все одно можуть виникнути проблеми, пов'язані з
циклічністю та /або питаннями контролю (МсКеїуеу, 1976, 1979; Кікег, 1980;
Зїіерзіе, 1979а).
11	Це не враховує той факт, що в динамічному середовищі рішення про
керування лугом на стабільному рівні або швидке його «вичерпання» буде
певною мірою залежати від ставки дисконтування приватного власгіика.
Якщо ця ставка висока, то приватний власник «надмірно використовувати-
286
Примітки
ме» спільне так само, як і група неорганізованих співвласників. Чітке твер-
дження про те, як надмірна експлуатація може відбуватися при приватній
власності, див. у Кларка (Сіагк, 1977).
12	Слід також зазначити, що система приватного права сама є публічною
інституцією і її існування залежить від суспільних коштів (Віпдег апсі
Ноіїтап, 1989).
13	Знову-таки моя подяка Францу Вайссінгу (Ргапх \Уеі88іпд), який за-
пропонував цей симетричний варіант гри з примусового дотримання умов
контракту. Спочатку я моделювала Гру 5, надаючи одному пастуху право
пропонувати контракт, а другому — тільки право погодитися або не погоди-
тися з його умовами.
14	Див. цікаву роботу Окада і Кляймта (1990), в якій вони моделюють гру
для трьох гравців із примусовим дотриманням контракту, використовуючи
правило, що будь-які дві (три) особи за згодою можуть укладати свої власні
контракти, дотримання яких забезпечить зовнішній агент. Вони дійшли
висновку, що три особи не будуть використовувати безплатний процес
правозастосування, а от двоє — можуть. Стаття допомагає проілюструвати,
як дуже незначні зміни умов призводять до суттєвих відмінностей у ре-
зультатах.
,5	Вільямсон (УУШіатзоп, 1983) стверджує, однак, що кількість фактично
невирішуваних ситуацій ДВ у довгострокових ділових відносинах перебіль-
шена, оскільки економісти не враховують контракти, які бізнесмени обго-
ворюють з метою зміни структури стимулів, пов'язаних з довгостроковими
контрактами.
16	Велика частина літератури в новій інституційній традиції економіки
підкреслює важливість приватної нормотворчості в управлінні довгостроко-
вими приватними контрактами (Саіапіег, 1981; УУіІІіатзоп, 1979, 1985).
17	Коли існує значна конкуренція серед арбітрів для роботи з моніторин-
гу і забезпечення дотримання правил, можна припустити, що арбітри силь-
но мотивовані на винесення справедливих рішень. Якщо ж конкуренції
немає, то доводиться стикатися з тією самою проблемою презюмування
справедливих рішень, як це трапляється щодо державних установ з моно-
польним становищем.
18	Проста ітерація гри ДВ не є гарантованим виходом з дилеми. Знамени-
та «народна теорема», за якої співпраця є можливим ідеальним результатом
287
Е. Остром. Керування спільним
рівноваги, іноді помилково презентується як твердження, що співпраця —
це єдина рівновага у повторюваних іграх. На додаток до рівноваги «всі спів-
працюють при кожній ітерації» також можливі й багато інших рівноваг.
Просте повторення без примусового виконання угод не дає чіткого резуль-
тату (Сіїіїї, Ьеіпіпдег апсі Зіеріїап, 1990).
19	Часто приватні правила помилково приймаються за відсутність правил
у зв'язку з відсутністю офіційних нормативних актів або судових рішень.
Огляд великої підбірки літератури щодо приватних правил див. у Галантера
(Саіапіег, 1981).
20	Формальні теоретико-ігрові структури та підсумки цього і трьох інших
наборів правил для розподілу місць для рибальства аналізують Гарднер і
Остром (Сагсіпег апсі Овігот, 1990).
21	Див., наприклад, випадки, наявні в Національної дослідницької ради
(Наііопаї Кезеагсй Соипсії, 1986), у МакКея та Ачесона (МсСау апсі Асіїезоп,
1987), Фортманна і Брюса (Рогітапп апсі Вгисе, 1988), Беркеса (Вегкев, 1989),
Пінкертона (Ріпкегіоп, 1989а), Раддла та Акімічі (КиМІе апсі Акітісіії, 1984),
Коварда (Союагсі, /980^ та Упхоффа (1/рІюії, 1986с). На додаток до цих колек-
цій див. посилання у Ф. Мартіна (Р. Магііп, 1989) на великий літературний
масив, що міститься у книгах, монографіях, статтях і наукових доповідях.
Є також інституції спільної власності, які руйнуються, коли стикаються з
дуже швидким зростанням населення або зі змінами в ринковій вартості
продукції, яка отримується від СР. Проте, як обговорюється у розділі 5,
крихкість систем спільної власності набагато імовірніша, коли ці системи
не визнаються офіційними політичними режимами, за яких вони
існують.
22	На те, що «безжальна логіка» була побудована на припущеннях Хар-
діна, а не є емпіричним результатом, вказав Стіллман (Зіііітап, 1975, р. 14):
«Але пошук рішення не можна знайти в рамках параметрів задачі. Швидше
рішення можна знайти лише шляхом зміни одного або кількох параметрів
задачі, за рахунок розрубування гордіївого вузла, а не його розплутування».
23	Див. Шепсл (Віїервіе, 1979а, 1989), Шепсл і Вайнгаст (Віїервіе апсі
УУеіпдазІ, 1987), Вільямсон (УУіИіатзоп, 1979, 1985), Норт і Вайнгаст (МогІЇї
апсі УУеіпдазІ, 1989) і Норт (ІЧогІЇї, 1981).
24	Можна довго і вперто шукати розвиваючу літературу, не знаходячи
численних дискусій про важливість судової системи, яка допомагала б
288
Примітки
людям самоорганізуватися для розвитку. Коли я вперше сказала групі чи-
новників з АЮ про важливість ефективної судової системи як інтервенцій-
ної стратегії для досягнення розвитку, відповіддю було приголомшене мов-
чання в кімнаті. Одна чиновниця зазначила, що за два десятиліття роботи
в галузі розвитку вона ніколи не чула, щоб давали такі рекомендації.
2.	ІНСТИТУЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ
САМООРГАНІЗАЦІЇ ТА САМОВРЯДУВАННЯ
В СИТУАЦІЯХ СР
1	Для фізичних ресурсів це означає зв'язок між використанням і природ-
ним вичерпанням, з одного боку, й інвестиціями в технічне обслуговування
та відновлення, з іншого (Е. Озігот, Зсіїгоесіег апсі УУуппе, 1993).
2	Дозвольте наполягати на тій позиції, що термін «присвоювач» у деяких
правових системах використовується для позначення особи, яка має особ-
ливу правову претензію на вилучення ресурсних юнітів. Наприклад, у роз-
ділі 4 деякі відкачувачі підземних вод називаються «присвоювачами» в юри-
дичному сенсі як ті, чиї претензії на воду ґрунтуються не на використанні
води на своїй землі, а на підставі правила «перший за часом, перший у праві».
Окрім як у розділі 4, я завжди використовую термін «присвоювач» для поз-
начення всіх осіб, які фактично якось вилучають або використовують ре-
сурсні юніти СР, незалежно від джерела їхніх юридичних прав на це. Деякі
фактичні присвоювачі можуть не мати жодних законних претензій (на-
приклад сквоттери). У розділі 4 я намагаюся точно вказати, коли термін ви-
користовується як юридичний термін для правовласників, а коли — більш
загально, як я щойно визначила.
3	Див., наприклад, дебати про вплив розміру групи на постачання благ,
які узагальнив Хардін (Нагсііп, 1982, розділ 3).
4	Ранні роботи щодо публічного майна написали Боуен (Воюеп, 1943) і
П. Самуельсон (Р. Затиеїзоп, 1954, 1955). Див. відмінності між публічним
майном та СР у В. Остром і Е. Остром (V. Озігот апсі Е. Озігот, 1977а). Остан-
ні огляди літератури про загальне майно див. у Корнеса і Сандлера (Согпез
апсі Запсіїег, 1986).
5	Отже, ця різниця між публічним майном і СР — нетривіальна. Людина,
яка робить внесок у забезпечення суто публічного майна, насправді не
289
Е. Остром. Керування спільним
переймається, хто ще використовує його, коли і де, поки разом з нею у вар-
тість послуг вкладається достатня кількість інших осіб. Людина, яка робить
свій внесок у постачання СР, серйозно переймається тим, скільки інших
осіб використовують ресурс, коли і де, навіть якщо й усі інші роблять внески
у постачання.
6	Див. аналогічний підхід у Радніцкі (Паіїпіігку, 1987) та Штробе і Фрея
(ЗІгоеЬе апсі Ргеу, 1980).
7	Концепція середньої врожайності не може бути значущою щодо всіх
біологічних ресурсів (ЗсШадег, 1989).
8	Див. у Беркеса (Вегкев, 1989) опис стратегій, тимчасово прийнятих ін-
діанцями Крі біля Гудзонової затоки, коли приплив чужинських мисливців
загрожував знищенням популяції бобра. Закони, прийняті в 1930 році, виз-
нали юридично общинні та сімейні території американських індіанців, доз-
воливши Крі сподіватися на виживання ключового СР у довгостроковій пер-
спективі. З 1930 року Крі успішно керували чисельністю популяції бобра,
використовуючи правила, перевірені століттями проб і помилок до прибут-
тя європейців на північноамериканський континент.
9	Див. розширений аналіз взаємозв'язку між нормами й теорією раціо-
нального вибору у Коулмана (Соїетап, 1987с, 1990) та Оппа (Орр, 1979, 1982,
1986).
10	Послідовна, шаблонна і частотно-залежна поведінка в неорганізова-
них налаштуваннях, звісно, може бути. Деякі дуже цікаві результати теоре-
тичних ігор ґрунтувалися на можливості людей покладатися лише на такі
форми узгоджених дій, без зміни базових структур (Кгерв еі аі., 1982; Ьеуіїагі
апсіМігтап, 1980; Бсїіеіііпд, 1978).
11	Важливим аспектом організації законодавчого процесу, наприклад,
є набір правил, які визначають кроки, згідно з якими має бути опрацьований
законопроект, перш ніж він стане законом.
12	Зміна позитивних і негативних стимулів є типом втручання, який при-
вертає найбільшу увагу в галузі соціальних наук.
13	Алкіан і Демзетц (Аісіиап ап(і Оетвеіг, 1972) стверджують, що голов-
ною проблемою, що лежить в основі [можливості] довіри до здатності фірми
керувати швидше поведінкою, ніж окремими діями продавців і покупців на
ринку, є взаємозалежність функції виробництва. Якщо здатність до вироб-
290
Примітки
ництва є взаємозалежною, незначний внесок будь-якого одного власника у
фактор постачання буде залежати від рівня внесків інших. Не можна сказа-
ти, виходячи лише із загальної продуктивності, якими були внески певних
індивідуумів. Відзначення внесків вимагає високого рівня моніторингу,
який не потрібен, якщо фактори поєднуються адитивно. Вільямсон
(МіПіатзоп, 1975), черпаючи натхнення у Коуза (Соазе, 1937), стверджує, що
існує лише одне джерело необхідності організованих фірм. Вільямсон біль-
ше покладається на вартість транзакцій на ринку, де всі діють самостійно,
порівняно з фірмою, в якій люди погоджуються ех апіе координувати свою
діяльність ех розі.
14	Ця стилізована версія не зовсім справедлива щодо ґрунтовної роботи
з теорії фірми, і я, безумовно, не даю будь-яких політичних рекомендацій на
основі цього нарису. Оскільки моя мета полягає лише в тому, щоб показати,
як ця теорія вирішує проблему колективних дій, я презентую ТІЛЬКИ «кістяк»
структури. Читачам рекомендую ознайомитися з роботою Коуза (Соазе,
1937), Алкіана і Демзетца (Аісііїап апсі Оетзеіг, 1972) та Вільямсона
(УУШіатзоп, 1975, 1985).
15	Це обговорення теорії держави найбільше схиляється до робіт учених,
які засновують свої теорії держави на ідеях Гоббса; воно не відображає пов-
ний спектр дискусії про теорію держави (Вгеіоп, 1974; кеуі, 1988а; Мзкапеп,
1971; М. Тауіог, 1987). Моя мета в обговоренні теорії фірми та теорії держа-
ви — не вивчити ці теорії, а вказати на відсутність загальноприйнятої теорії
того, як люди самоорганізовуються без «зовнішнього» лідера, який отримує
найбільші вигоди. Як добре показав Вінсент Остром (Уіпсепі Озігот, 1986а,
[1971] 2008, [1973] 2008), коли «теорія держави» використовується як теорія,
що лежить в основі концепції демократичного самоврядування, виникають
базові протиріччя. Поки монополію на застосування примусових заходів
має єдиний центр, існує держава, а не самокероване суспільство.
16	Обидва також стикаються з обмеженнями, що є наслідками проблеми
діапазону контролю: зі збільшенням розмірів і різноманітності фірми або
держави зростає вартість моніторингу.
17	Див. у Фіні (Реепу, 1988Ь) проникливе обговорення постачання інсти-
туцій.
18	Див., наприклад, дослідження Шеллінга (ЗсіїеПіпд, 1960), Ельстера
(Еізіег, 1979), Бреннана і Б'юкенена (Вгеппап апсі Висіїапап, 1985), Леві (ієуі,
291
Е. Остром. Керування спільним
1988а, Ь), Шепсла (Бкерзіе, 1989а), Нортд і Вайнгаста (ІЧогІЇї апсі УУеіпдазІ,
1989) та Вільямсона (УУШіатзоп, 1985).
19	Читання робочого документа Шепсла (Бкерзіе, 1989а) змусило мене
визнати, наскільки важлива ця проблема для розуміння проблем СР, а також
і багатьох інших проблем, що становлять інтерес для інституціональних
аналітиків.
2	0Так література щодо «економіки злочинів» моделює, чи є рішення від-
повідними (Вескег, 1968; Екгііск, 1973; Екгііск апсі Вгоигег, 1987); проникливу
критику див. у Цебеліса (Тзекеїіз, 1989).
21	Елстер не зовсім упевнений, що дилема взаємного моніторингу завж-
ди «вирішальна». Він вказує на можливість того, що завдання можна органі-
зувати так, що контроль може здійснюватися без додаткових зусиль.
22	Якщо, звісно, емпіричні спостереження достовірні, а ВІДМІННОСТІ між
прогнозами і спостереженнями — істотні.
23	Сіріасі-Вантруп і Бішоп (Сігіасу-УУапІгир апсі Візкор, 1975) ретельно
відмежовували СР з відкритим доступом, в яких ніхто не має права влас-
ності, від СР із закритим доступом, в яких чітко визначена група спільно во-
лодіє власністю. «Ресурси у спільній власності» — це термін, який усе ще
неналежно використовується в багатьох випадках як щодо СР з відкритим
доступом, так і щодо СР із закритим доступом.
24	Те, як саме це моделюється, залежить від багатьох основних пара-
метрів. Важливе значення для прогнозування повного розпорошення ренти
має те, що основна функція присвоювання (зазвичай у літературі має назву
виробничої функції) характеризується зменшенням прибутковості
(Оаздиріа апсі Неаі, 1979, р. 56). Хоча це і є розумним припущенням для бага-
тьох середовищ, та все ж ключовим моментом, який я намагаюся підкресли-
ти, є залежність структури стимулів від основних параметрів, таких як тип
функції привласнення. СР істотно змінюють свою цінність залежно від цих
основних параметрів. Два СР, ідентичні майже у всьому, за винятком діапа-
зону варіацій, виявлених щодо важливих основних параметрів, можливо,
потребуватимуть досить різної репрезентації з точки зору їхніх стратегіч-
них структур.
25	Третя проблема присвоювання пов'язана з технологічними зовнішні-
ми факторами. Оскільки жоден з прикладів у цій книзі не ілюструє наочно
292
Примітки
означену проблему, то я і не обговорюю її тут (див. Сагсіпег, Е. Овігот апсі
УУаІкег, 1990).
26	Цей тісний зв'язок між розв'язанням проблем присвоювання і проб-
лем постачання часто ігнорують сучасні проектувальники великомасштаб-
них іригаційних систем. Майже завжди передбачають так: оскільки на інте-
реси фермерів надзвичайно сильно впливає будівництво польових каналів і
підтримання розподільчих робіт, то вони будуть просто організовуватися,
щоб піклуватися про забезпечення і підтримку цих дрібних робіт, якщо ве-
ликомасштабні громадські роботи візьмуть на себе національні уряди. Але
це припущення ґрунтується на двох помилках. Перша полягає в тому, що ні-
бито простої наявності загального блага достатньо, щоб люди змогли органі-
зуватися для його отримання. Друга — в тому, що фермери, які не впевнені в
надійності поставок води, нібито будуть робити значні інвестиції у забезпе-
чення (К. СкатЬегз, 1981).
27	Див. Фрей (Ргеу, 1988), Бреннан і Б'юкенен (Вгеппап апсі Вискапап,
1985), Б'юкенен (Вискапап, 1977), Б'юкенен і Таллок (Вискапап апсі Тиііоск,
1962).
28	«Загальновідоме» — це важливе припущення, яке часто використо-
вується в теорії ігор і має велике значення для більшості аналізів рівноваги.
Це означає, що всі учасники знають х; знають, що кожен з інших знає х; зна-
ють, що кожен з інших знає, що кожен з інших знає х (Аитапп, 1976).
29	Хекаторн (НескаІЇїогп, 1984) моделює це як серію вкладених ігор.
30	Ці рівні існують, якщо організована діяльність людей є державною або
приватною. Див. у Будро і Холкомба (Воисігеаих апсі Ноісотке, 1989) обгово-
рення засадничих норм товариств власників житла, кондомініумів, а також
деяких видів будівельних об'єднань.
31	Див., наприклад, критику робіт інституціональних теоретиків, які на-
магаються розвивати теорії раціонального прийняття інституціонального
вибору, в Олександра Філда (Ріеісі, 1979, 1984).
32	У розробці типових правил, наприклад, співтовариства іригаторів
створення законодавчого органу вимагає визначення, скільки представни-
ків там повинно бути. Визначення чисельності представників буде залежати
від фізичних умов. Якщо всього є 5 каналів, що мають по одному представ-
нику від кожного, орган зможе добре працювати. А якщо їх 50, то учасники
для відбору представників, можливо, захочуть кластерувати канали на гру-
293
Е. Остром. Керування спільним
пи. Незалежно від засадничого вибору, зробленого щодо того, скільки має
бути представників (і як їх обирати), вплив на практики присвоювання від-
будеться в результаті рішень, прийнятих на обох рівнях — колективного ви-
бору та оперативному. З урахуванням конкретних умов передбачити це хоч
з якоюсь точністю дуже важко.
3.	АНАЛІЗ ДОВГОІСНУЮЧИХ, САМООРГАНІЗОВАНИХ
І САМОКЕРОВАНИХ СР
1	Серйозні дебати серед інституціональних економістів та економічних
істориків виникли щодо питання про те, чи є довгоіснуючі інституції опти-
мально ефективними. Спосіб постановки питання в багатьох випадках при-
зводить до автоматичної відповіді «так» чи «ні», залежно від того, які змінні
розглядаються як обмежувачі проблеми. Якщо інформаційні та операційні
витрати не враховуються, то жодні реально існуючі інституції не можуть
бути оптимально ефективними. Якщо ж інформаційні й операційні витрати
включено як фіксовані обмеження, то всі довгоіснуючі інституції автома-
тично стають оптимально ефективними. Жодна з позицій для оцінки інсти-
туцій не дуже корисна. Я надаю перевагу твердженню, що оптимальність
(в тому числі потенціал для зміни самих інституціональних правил) не мож-
на належно визначити в мінливих умовах. Для оцінки довгоіснуючих ста-
більних інституцій треба використовувати інші критерії, ніж оптимальна
ефективність (Віпдег апсі Ноіїтап, 1989; ГигиЬоІп апсі Кісіїіег, 1989; Наггіз,
1989; ІЧогІЇї, 1989).
2	Як заявив Демзетц (Оетзеіг, 1967, р. 354) щодо своєї стурбованості з
приводу витрат на переговори, «можна припустити, що ті, хто володіє цими
правами, тобто кожен член спільноти, може погодитися зменшити інтенсив-
ність використання землі, якщо витрати на переговори і контроль за дотри-
манням домовленостей дорівнюють нулю. Кожен може погодитися з обме-
женням його прав. Очевидно, що витрати на досягнення такої угоди не
будуть дорівнювати нулю. Але не є очевидним те, наскільки великими мо-
жуть бути ці витрати. Витрати на переговори будуть великими тому, що ба-
гатьом людям важко досягнути взаємоприйнятних домовленостей, особливо
якщо кожен власник має право працювати на землі з такою інтенсивністю,
з якою захоче. Проте, навіть якщо може бути досягнута угода між усіма, слід
узяти до уваги й вартість контролю за дотриманням угоди, і ці витрати також
можуть бути великими».
294
Примітки
3Я сподівалася додати аналіз збереження «общинних земель» у феодаль-
ній та середньовічній Англії. Знамениті «огороджування» в британській
історії багато історичних книг представили як раціональне знищення оче-
видно неефективних установ, що надто довго зберігалися через бездумну
прихильність до минулого. Сучасні історики економіки, однак, дали зовсім
іншу картину англійської системи землеволодіння до огороджувань і навіть
самого процесу поширення огороджувань (ОсМтап, 1980; Рапоаііеа, 1988;
МсСІозкеу, 1976; Пігзк, 1959, 1967). Багато помісних інституцій мають сут-
тєву схожість з довгоіснуючими міцними інституціями, описаними у цьому
розділі: чітке визначення, хто має право використовувати спільні ресурси,
певні обмеження (ліміти) на дозволені види використання; недорогі механіз-
ми примусу; законотворчі майданчики для зміни інституцій з плином часу
у відповідь на зміни у навколишньому середовищі та економічні зміни. Інс-
титуції спільної власності на поля були перенесені в Нову Англію, де вони
процвітали протягом майже 100 років, аж поки вартість усунення від ко-
ристування ресурсом не стала достатньо низькою та /або операційні витра-
ти зросли, щоб запустити процес повільного перетворення великих спіль-
них володінь у менші, що закінчилося перетворенням на приватні володіння
(В. Ріеіа, 1985а, Ь). Була поставлена під сумнів навіть презюмована підвище-
на ефективність огороджувань. Р. С. Аллен (К. С. АНеп, 1982) вважає, напри-
клад, що огороджування відкритих полів у XVIII столітті перерозподілило
існуючі сільськогосподарські доходи, а не збільшило загальний дохід за ра-
хунок підвищення ефективності (Уеіііпд, 1977).
4 В- особистому листуванні Неттінг (НеШпд) уточнює, що громадяни
Тьорбеля «жорстко обмежували нащадків по чоловічій лінії, і діти жінок, які
вийшли заміж за чужинців, виключалися, незважаючи на те, що ці жінки та
їхні нащадки мали право спадкування приватної власності». Неттінг показує
Тьорбель як «закриту корпоративну спільноту» в сенсі, визначеному Вул-
фом (УУоії, 1986), тому що «громада закриває доступ до общинних ресурсів
як для членів сусідніх громад, які можуть бути прямими конкурентами, так і
для національних або місцевих установ, що намагаються відібрати контроль
у місцевих жителів».
5 Обмеження на використання загальних пасовищ, основані на «домаш-
ній кормовій базі» користувачів, були поширені на більшій частині території
феодальної Європи. Зараз у Сполучених Штатах дозволи на випас на під-
ставі домашньої кормової бази заявника і продуктивності пасовищних угідь
295
Е. Остром. Керування спільним
розподіляють Лісові служби та Бюро управління землями (Рогезі Зєґуісє апсі
Вигеаи ої Ьапсі Мападетепі) (Сігіасу-УУапІгир апсі Візіїор, 1975).
6Стівенсон (8іеуепзоп, 1991) вивчає рівень надоїв молока на 245 пасови-
щах у Швейцарії і вважає, що надої молока на загальних пасовищах нижчі за
надої на приватних гірських пасовищах, але цю тенденцію у його аналізі
визначено без урахування транзакційних витрат. Отже, не можна зробити
жодних висновків щодо ефективності. Він вважає, що навантаження на
швейцарські общинні землі нижче, ніж на приватні пасовища.
7 Общинні ліси в Тьорбелі, очевидно, роками добре управляються, як
і луки, але деякі швейцарські села не змогли управляти своїми лісами так
само добре, як луками. Деякі общинні ліси було розділено серед сільських
жителів, і вони стали лісовими ділянками в індивідуальному володінні. Біль-
шість ділянок були занадто малі для ефективного управління, а тому аж до
втручання в XIX столітті деградували (СігіасуЛУапІгир апсі Візіїор, 1975).
Прайс (Ргісе, 1987) дає огляд розвитку законодавства у Вале, Граубюндені та
в Берні.
8 Села, які в отриманні основних продуктів лісу на додачу до сільгосп-
продукції більше не залежать від їхніх общинних земель, часто здають ці
землі в оренду і використовують доходи для фінансування інших сільських
проектів. Див. Шарма (Зііагта, 1984), а також роботу МакКін (МсКеап),
в яких обговорюється використання оренди.
9Хайямі (Науаті, 1975) сільську організацію в Японії, на відміну від ба-
гатьох країн Азії, розцінює як істотний актив для сучасного розвитку. Те
саме підкреслює і Шарма (Зкагта, 1984), який описує широку участь меш-
канців усіх верств суспільства в управлінні селом і відповідні організаційні
навички на рівні села.
10 Тривалий час на територіях, відвойованих іспанською короною, зали-
шалося багато мусульман. Коли окремі мусульманські сім'ї виїхали, їхні зем-
лі та будинки перейшли до іспанських сімей. Було витрачено чимало зусиль
на те, щоб визначити, як працювали іригаційні системи і підтримувалися
процедури розподілу води до реконкісти. У 1244 році, наприклад, Дон Пере-
грій, один з лицарів Хайме І, короля Арагону, викликав кілька мусульман,
які були іригаційними чиновниками до реконкісти, з'явитися, «присягнути
своїм життям та майном» і розповісти правду про воду: як вона використо-
вувалася та розподілялася при маврах (СИск, 1970, р. 233).
296
Примітки
1	’ Обмежена кількість земельних ділянок у східній частині Іспанії отри-
мала права на зрошення після реконкісти, коли нові іригаційні проекти
збільшили водопостачання.
12	Середньовічний термін для цієї посади був седиіег.
13	Див. у Гліка (СПск, 1970, р, 64—68) посилання, які він наводить для обго-
ворення історії трибуналу та дискусії щодо його походження.
14	Синдік є агентом кегеіегз і відкликається ними. У середньовічні часи
синдіків Валенсії обирали на обмежений строк без права переобрання шля-
хом виборів, лотереї або конкурсних торгів. Канал Тогшоз, наприклад, вико-
ристовував конкурсні торги. На відкритому засіданні Ьегеіегз відповідаль-
ність за керування каналом протягом трьох років покладалася на особу, яка
пропонувала найнижчу ціну за адміністрування у своїй заявці. Кожен пре-
тендент мав оцінити, скільки співробітників йому потрібно для безконфлікт-
ного контролю за використанням іригаційних каналів і розподілу води в пе-
ріоди посухи. Йому також потрібно було оцінити вартість очищення
центральних каналів раз на рік і вартість моніторингу роботи Негеіегз з очист-
ки фасадних каналів, розташованих на межах їхніх земель. Загальна вар-
тість пропорційно розподілялася між Ьегеіегз відповідно до кількості землі
гедасііи, що їм належала, і пропорційно до кількості отримуваної води (СПск,
1970, р. 38). Там, де синдік обирався, він також мав визначити річний бю-
джет і подати його Ьегеіегз для затвердження їхніх зобов'язань по сплаті
пропорційно до витрат на управління каналом. У наш час синдіків обирають
на дворічний термін і вони можуть домогтися успіху самостійно. Ставка
внеску визначається тепер щорічно Виконавчим комітетом під головуван-
ням синдіка.
15	Ці правила є і складними, і дуже конкретними. Маасе і Андерсон
(Маа§8 апсі Апсіегзоп, 1986, р. 27) представили резюме процедур, використо-
вуваних на каналі Беннагер (Веппадег). «Перші два відводи від цього кана-
лу — маленькі, з правами на безперервне отримання води — обслуговують
близько 13 га кожний. Після цього вода зустрічає свій перший вододіл на два
безперервні потоки двох відводів. Правий відвід отримує одну третину води
і називається Терц (Тег^), що означає у Валенсії „одну третину". За допомо-
гою структури контрольних воріт Терц постачає воду на два регіони. В сере-
ду і четвер вода заходить у відвід до Алакуас (АІасиЗз), а у відвід до Піканьї
(Рісапа) — в інші дні тижня. Дві третини води, яка тече в лівий боковий відвід
першого розподільника, діляться згодом на два рівні потоки вододілом, який
297
Е. Остром. Керування спільним
має назву „Білий Хрест". Одразу після цього лівий із потоків ділиться на дві
рівні частини, і кожна з них по черзі постачає воду в менші відводи і ферми.
Правий відвід біля Білого Хреста постачає воду в чотири канали, які працю-
ють по черзі, по одному дню кожен. Щочетверга ця система зупиняється на
шістнадцять годин, коли вся вода біля Білого Хреста переадресовується на
один з відводів, який називається „Четвер" (Оі]'ои.8 по-валенсійськи), обслу-
говує 12 га та зрошує тільки в ці години. Протягом двох тижнів поспіль це
шістнадцять годин у четвер після сходу, на третій тиждень — це години до
сходу сонця в п'ятницю; така схема призначена для розподілу тягаря зро-
шення на нічний час. Протягом інших восьми годин по четвергах вода зазви-
чай ділиться біля Білого Хреста, але тече в правий відвід і подається щотиж-
ня по черзі в один з чотирьох каналів, які обслуговуються цим відводом, щоб
зберегти пропорції і терміни, що зазвичай використовуються в цій зоні об-
слуговування».
,	6Глік вказує, що «картина щоденних іригаційних проблем і методів, які
використовуються для боротьби з ними», представлена в прекрасних кни-
гах Кастельйон, «повинна бути застосована також до валенсійської Ьиегіа»
(СНск, 1970, р. 54).
17	Для дослідника, який їздив разом зі співробітниками поліції районами
великих міст з високим рівнем злочинності, це дивовижний рівень актив-
ності.
18	Дещо вищий відсоток (58 порівняно з 42) порушень, спричинених по-
милкою або недбалістю, а не відкритими незаконними спробами отримати
воду, дає трохи вищий зафіксований рівень порушень.
19	Реакція Гліка на вказаний рівень порушень така: «Знову ж таки, це
свідчить про те, як добре вивірена структура налаштовує систему. В Кас-
тельйоні канальні райдери накладають штрафи сумарно. Більш формальний
щотижневий суд у Валенсії, без сумніву, відображає підвищення попиту на
воду, а отже, присуджує жорсткіші міри покарання, включаючи принижен-
ня бути викликаним у Трибунал» (Т. Р. Сііск, особисте спілкування).
20	В особистому листуванні зі мною Глік зазначає: «Очевидно, роль штра-
фів у Кастельйоні, по-перше, полягає в тому, щоб зробити систему більш
гнучкою. Штрафи за обман встановлені досить низькі, тому, якщо вам і
правда потрібно ще трохи води, їх вигідно сплатити. У цьому сенсі це ще
один вид внутрішнього перемикача. Система показує низький рівень об-
ману. Обман високого рівня (або кидання виклику канальному райдеру)
298
Примітки
приведе вас у королівський суд, тому досить ясно, де лежить межа особис-
того ризику. По-друге, штрафи допомагають максимізувати ефективність
розподільчих механізмів, оскільки недбале використання води теж підлягає
штрафу. По-третє, завдання незначної шкоди полю сусіда чи громадській
власності входить до структури штрафів; це дозволяє запобігати конфлік-
там, які, якщо не покласти їм край, можуть призвести до згубних наслідків
для всієї громади».
21	Коли іригатори в Аліканте вирішили побудувати дамбу Тібі, вони
звернулися до корони по допомогу: «Феліпе II відповів наданням захисту та
обмеженої допомоги. Він дав ліцензію місту Аліканте побудувати дамбу і
позичати гроші для цієї мети. Хоча він і відмовився надати фінансування,
але оскільки ця робота мала принести хорошу вигоду частині існуючих
землевласників, король погодився після отримання схвалення від церкви на
призначення доходів від десятини і перших плодів від землі (тобто 10 відсот-
ків від вартості врожаю) на користь міста для амортизації витрат на бу-
дівництво греблі... Нарешті він погодився, що повноваження і відповідаль-
ність за розподіл води з дамби залишатиметься у міста, щоб фермери суттєво
не втратили контроль над своїми частками» (Маазз апсі Апсіегзоп, 1986,
р. 119—120).
22	Коли нові права на водні ресурси, пов'язані з землеволодінням, кон-
вертуються для несільськогосподарських цілей, то права на водні ресурси,
пов'язані з цією землею, повертаються громаді іригаторів, оскільки ці права
не можуть бути продані. Отже, водні активи громади іригаторів постійно,
хоча й повільно, збільшуються.
23	Маасе також повідомляє, що ринок є досить ефективним: «Для іно-
земця, який мав можливість вивчати докладні звіти щодо індивідуальних
ротацій, добра узгодженість між гіпотетичною довжиною ротації (яка виз-
начається кількістю прав), годинами та хвилинами фактично отримуваної
води з регулюючих басейнів та годинами й хвилинами аІЬаІаез, які зби-
раються з фермерів, виглядає надприродною. Отже, для власників часток,
які хочуть або використовувати свої права, або продати їх, — ринок ефек-
тивний, а невикористані права продаються на аукціоні синдікатом. Над-
звичайно короткі періоди надходження води, неохопленої підтвердже-
ними правами, майже завжди розцінюються як незначні перерви і збої в
роботі розподільчої мережі і звичайні втрати каналу» (Маа§8 апсі Апсіегзоп,
1986, р. 116).
299
Е. Остром, Керування спільним
24	Приватна фірма відкачує підземні води з глибоких свердловин побли-
зу Вілени, розташованої приблизно за 70 км від Аліканте. Фермери можуть
придбати воду з Вілени погодинно, і потім ця вода постачається в канали гро-
мади в ті дні, коли не постачається вода з Тібі. Іншою альтернативою є вода,
яка постачається приватною фірмою з дельти річки Сегура. Фірма вже ін-
вестувала в потужні насоси для підняття води з дельти і транспортування її в
декілька прилеглих населених пунктів, і в 1924 році іригаційний синдикат
Аліканте профінансував подовження каналу на 25 км, щоб можна було до-
ставляти цю воду в Аліканте. Вода продається на щоденних аукціонах, але
мінімальні та максимальні ціни встановлюються згідно з початковими
умовами концесії, наданої національним урядом, який дозволив цій фірмі
експортувати воду Сегури. За всю свою історію відносини між іригаторами
Аліканте і обома приватними фірмами не раз були конфліктними і напру-
женими.
25Віттфогель (Міїіїодеї, 1957) у короткому обговоренні іспанських іри-
гаційних інституцій після реконкісти не робить різниці між «іспанським аб-
солютизмом» Кастилії і більш демократичними інституціями Східної Іспанії.
Деякий час панувала думка, що причиною і зростання потужності кастильсь-
кого монарха, й уповільнення розвитку в Кастилії були добре організовані
гільдії пастухів («Места»), бо вони затримували розвиток добре визначених
прав власності на землю (Кіеіп, 1920). Однак недавня робота Нугента і Сан-
чеса (IVйде пі апсі Запсїіег, 1980) з використанням підходу, який цілком узго-
джується з підходом, прийнятим у цій роботі, ставить під серйозний сумнів
цю традиційну точку зору.
26	Цікавий звіт про шляхи еволюційних змін у Північній Америці порів-
няно з Південною Америкою див. у Норта (ІЧогІЇї, 1986а).
27	До 1923 року, коли було здійснено перший іригаційний проект, фінан-
сований урядом, комунальна іригаційна спільнота була єдиною формою уп-
равління іригаційними системами на Філіппінах. У 1982 році там налічу-
валося близько 5700 комунальних іригаційних систем, які обслуговували
приблизно 45 % зрошуваних площ (ХУогІсІ Вапк, 1982, р. 8). Цікавий звіт про
попередні зусилля зі стимулювання створення асоціацій іригаторів на Філіп-
пінах див. у Бромлі, Тейлора і Паркера (Вготіеу, Тауіогапсі Рагкег, 1980).
28	Додаткові аіагз випускаються у випадку, коли до старої системи нови-
ми членами, які можуть придбати акції шляхом проведення нових робіт,
додається новий іригаційний канал. Згодом нові члени приймають на себе
частки витрат на утримання всієї системи.
300
Примітки
29	Становище кухаря здається дивним, але кожного основного сезону
робіт у гсиуега всіх працівників годує кооператив, що є одним з позитивних
стимулів, які застосовуються для стимулювання участі у надзвичайно важ-
кій праці, необхідній у таких системах. Кухар у цій системі є дуже важ-
ливим!
30	Я дуже сумніваюся, що фермери будуть готові внести таку високу по-
даткову ставку у грошовій формі, навіть якщо вони функціонують у повніс-
тю монетизованій економіці. Коли фермер вкладає працю, він знає, як роз-
поділяється податок, чи використовується він для цілей, заради яких було
накладено стягнення. Коли фермер вносить гроші, він може побоюватися,
що вони підуть у кишені чиновників або будуть використані по-іншому, але
не для мети, задля якої були внесені.
31	Сій зазначає, що ця цифра недооцінює фактичну кількість праці, вкла-
деної у будівництво і технічне обслуговування, тому що сім'ї членів гагуега і
членів сусідніх гагуегаз, які отримують дренажні води цієї системи, також
працюють для великих проектів. Сій оцінює, що ті, хто не має прямих
зобов'язань, вкладають принаймні ще 1000 людино-днів (5іу, 1982, р. 95).
32	Сій вважає трудові внески у підтримання системи «добровільними».
Враховуючи високу ймовірність того, що за неучасть члени гап]ега та /або
федерація застосують санкції, називати це добровільними внесками непра-
вильно. Що справді є добровільним, то це вступ або невступ у гап]ега. Ті, хто
не хоче дотримуватися правил, можуть отримати хорошу ціну за свою зем-
лю і вийти. Проте ціною цього добровільного рішення вступати або залиша-
тися членом є рішення (на власний розсуд) про відмову або згоду щорічно
вносити певну кількість праці.
33	Хоча Сій описує рівень участі як дуже високий, він не є унікальним
в умовах «третього світу». Прадхан (Ргасіїїап, 1984) описує таку саму складну
іригаційну систему — систему Чаттіс Мауйа (СйаНіз Маща), — побудовану
150 років тому в Непалі. Вона охоплює 7500 акрів землі, яка зрошується
фермерами, що живуть у 54 різних селах. Це також федеральна'структура,
яка організована в селі, у районі та на центральному рівні, на додаток до
неформального функціонування трьох інших керованих фермерами сис-
тем. Система Чаттіс Мауйа має великий досвід з мобілізації трудового
внеску — понад 60 520 людино-днів у 1981 році — це принаймні 3000 селян,
які працюють на знемулюванні магістрального каналу й інших складних
роботах.
301
Е. Остром. Керування спільним
34	Здається, однак, що ті, хто володіє менше ніж повною часткою аіаг,
мають дещо вищий рівень абсентеїзму, особливо ж ті, хто володіє менше ніж
чвертю частки, але це неправильно щодо внесків будівельних матеріалів
з боку членів, які володіють менше ніж повною часткою (8іу, 1982, р. 99).
35	Обчислюється за Сієм (8іу, 1982, р. 144, ІаЬІе 38).
36	Я не думаю, що можливо визначити необхідні та достатні принципи
для міцних інституцій, як би того не хотіли особи, причетні до будь-якої інс-
титуційної діяльності. Недостатньо жодного набору логічних умов, аби га-
рантувати, що всі «набори» людей будуть готові й спроможні створити інс-
титуцію, яка характеризується працездатністю.
37	Іноді стверджують, ніби правила, що визначають режим спільної
власності, не повинні бути настільки ж специфічними та деталізованими, як
ті, що визначають режим приватної власності. Рунге (Кипде, 1986, р. 33—34)
переконаний, наприклад, що «якщо спільна власність — індивідуальне пра-
во на спільне використання — це норма, то повинно бути заявлено і визна-
чено порівняно менше претензій. Також може бути менше ясності у по-
ступці правами (як мінімум, згідно із західними стандартами). Однак це
врівноважується скороченням соціальних витрат на заявлення та визначен-
ня». Це і справді так, якщо мається на увазі, що фізичні кордони для індиві-
дуального використання не повинні бути нанесені на карту, окрім як у ме-
жах ресурсу. І це однозначно неправильно стосовно докладних правил, які
необхідні для управління тим, як співвласники присвоюють від ресурсу та
постачають ресурс.
38	3 іншого боку, невтручання зовнішньої влади (за винятком Аліканте)
було дуже важливим. Присвоювач, який був незадоволений тим, як правила
в одній з цих систем застосовувалися примусово, не міг піти до політика
більш високого рівня та домогтися перегляду правил в обмін на політичну
підтримку. Отже, зовнішня влада не розклеювала структури, які місцеві при-
своювачі «збирали докупи». Це контрастує з кількома прикладами, які обго-
ворюються у розділі 5.
39	Високий рівень квазідобровільного дотримання правил є в інших дов-
гоіснуючих інституційних механізмах СР. Індіанці Крі з Чісасібі (СЬізазіЬі
Сгее), наприклад, розробили складний комплекс правил доступу та повнова-
жень, пов'язаних з рибними запасами затоки Джеймс Бей Цатез Вау),
а також популяції бобра на визначеній для них території полювання. Фікрет
Беркеє (Рікгеї Вегкез, 1987, р. 87) описує, чому ці ресурсні системи і правила,
302
Примітки
які використовуються для їх регулювання, вижили і процвітають так довго:
«ефективні соціальні механізми забезпечують дотримання правил, які існу-
ють завдяки взаємній згоді в суспільстві. Люди, які порушують ці правила,
страждають не тільки від втрати прихильності тварин (що важливо в ідеоло-
гії полювання Крі), але й від соціальної ганьби. Це нелегке питання. Як свід-
чить приклад вождя, який змушений був відмовитися від своєї посади, бо
забув видалити свої пастки наприкінці сезону, — це питання не з легких».
40	У деяких системах, не описаних у цьому розділі, охоронці отримують
частку врожаю наприкінці року. З таким типом оплати доходи охоронця
залежать від підтримки надійності системи на якомога вищому рівні, щоб
фермери, які обслуговуються, могли збирати зі своїх полів максимально
можливу кількість урожаю.
41	Див. обговорення у Харсанії і Селтена (Нагзапуі апсі Зеїіеп, 1988,
р. 19—20) про самозобов'язувальні ходи в іграх, де не передбачено співпра-
цю. Конкретний самозобов’язувальний хід який я пропоную тут, є менш
екстремальним, ніж постійне слідування правилам доти, доки всі інші також
діятимуть відповідно до правил у кожному конкретному випадку. Враховую-
чи, що скромні рівні порушення правил і далі відбуваються у всіх довгоісну-
ючих інституціях СР, тоді як загальний рівень дотримуваності правил дуже
високий, я гадаю, що моє твердження щодо самозобов’язувального ходу
-фіксує зобов'язання присвоювачів у польових умовах.
4.	АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН
1	Для детальнішого аналізу походження інституцій для керування та уп-
равління трьома з басейнів, описаних тут, а також аналізу ряду інших басей-
нів, які розробили різні інституційні механізми для отримання систем само-
'Врядування, див. звіти Вільяма Бломквіста (ХУПІіат Віотдиізі, 1987а, Ь,
1988а—е, 1989, 1990).
2	Фактичні витрати на привізну воду набагато перевищують оптову ціну,
що стягується Кооперативом з водопостачання (Меігороіііап АЛ/аІег Оізігісі)
•Південної Каліфорнії, тому що значну частину капітальних витрат на будів-
ництво акведуків, якими надходить вода з річки Колорадо і з півночі Калі-
форнії, було сплачено з податків на власність, і вона не відображена в оп-
товій ціні, яку стягує М\ЛЮ.
303
Е. Остром. Керування спільним
3	Запас води в підземному басейні також має значення — незалежно від
його подальшого використання як від'ємної кількості води. Запас води в ба-
сейні тримає «воду ближче до поверхні землі, що знижує витрати на відка-
чування» (ІЧипп, 1985, р. 872). Ця економія коштів є колективною вигодою,
доступною для усіх відкачувачів.
4Див. у Луїса Уешлера (Ьоиіз УУевсІхІег, 1968) і Вільяма Бломквіста (УУіІІіат
Віотдиізі, 1988(1) обговорення врегулювання в Орандж Каунті (Огапде
Соипіу), де виробники відкрито відмовилися від ідеї правового врегулюван-
ня прав і на початку 1930-х для адміністрування податку на відкачування та
поповнення басейну за допомогою різних засобів заснували водний округ
Орандж Каунті (Огапде Соипіу ХУаіег Оізігісі). Бломквіст (Віотдиізі, 1988е)
обговорює ще інший набір прав на водні ресурси, які розвивалися в долині
Сан-Фернандо (8ап Регпапсіо Уаііеу) внаслідок сильних «прав пуебло» міста
Лос-Анджелес.
5	Інформація, представлена в цьому розділі, заснована на роботі Блом-
квіста (Віотдиізі, 1988а).
6	Місто Пасадена було логічним ініціатором судового процесу. Місту
належала земля над підземним басейном, і воно використовувало воду на
цій землі, ба навіть більше — воно було ще й «старшим» присвоювачем з ба-
сейну.
7	Пропорційне скорочення є прикладом вирішення, що відповідає за-
гальному принципу справедливості Рейнхарда Селтена (Зеїіеп, 1978Ь), згід-
но з яким деяким людям (п) виділяються певні акро-фути ВОДИ (8) відповідно
до стандартного розподілу, що визначає, скільки води (з,) буде виділено на
кожного члена групи (і). Кількість (чг), що надається кожному члену групи,
є історичним коефіцієнтом використання. Справедливим є розподіл за та-
кою умовою:
л.=л.=.„=л..
ИГ, иг2 ж/
8	Цікаво відзначити, що процедура, яку застосували у басейні Реймонд,
а згодом — у Західному, Центральному та басейні Сан-Габріель, призводить
до «рішення» цієї проблеми, що близьке, але не ідентичне рекомендованому
Нешем (N0811, 1950): точка С. Взаємна набувальна давність не була одно-
значно прийнята як «саме той» концепт рішення, що використовувався в
усіх судових тяжбах на півдні Каліфорнії. У долині Сан-Фернандо, напри-
клад, Лос-Анджелесу були надані і завзято захищалися превалюючі права
304
Примітки
на воду. Верховний суд Каліфорнії скасував рішення суду першої інстанції
щодо взаємної набувальної давності для всіх сторін. Він визначив, по суті,
що рішення щодо взаємної набувальної давності було справедливим, але не
єдиним справедливим рішенням, яке можна було використати в таких ситу-
аціях (місто Лос-Анджелес проти міста Сан-Фернандо, Верховний суд,
справа № 650073, 1968) (Сііу ої Ьоз Апдеіез V. Сііу оі 8ап Регпапбо, Зирегіог
СошІСазеМо. 650073,1968) (Віотдиізі, 1988е). Виробники води басейну Чіно
(Сйіпо Вазіп) також вели переговори щодо врегулювання проблеми розподі-
лу прав на воду, аналогічної в цілому до рішення про взаємну набувальну
давність, але взятій до уваги ряд конкретних проблем, які спричинило б ме-
ханічне застосування такої формули (Ьірзоп, 1978). Я дуже ціную можливість
обговорити логіку цього результату з Роєм Гарднером (Коу Сагбпег).
9	Суддя у такій справі опиняється у делікатному становищі. Пропонова-
не рішення було справді радикальним і не базувалося на будь-якій з існую-
чих доктрин щодо водних прав. Якщо б суддя прийняв рішення, яке базува-
лося на результатах переговорів сторін, то це не стало б його виправданням,
і рішення було б скасоване судом вищої інстанції. Разом з тим чітких альтер-
натив, на основі яких можна було б прийняти рішення, не існувало. У цій
тяжбі суддя опинився у такій самій невизначеній ситуації, як і сторони.
10	Місто Пасадена проти міста Альгамбра та інші, Верховний суд,
справа С-1323 (Сііу о(Разабепа V. Сііу оїАПіатЬга еі аі., Зирегіог Соигі Сазе
С-1323).
11	Саі. 2(1908, 207 Р.26 17 (1949).
12	У справі було подано апеляцію, і дорогої та тривалої процедури оскар-
ження уникнути не вдалося.
13	Так, N з 19 виробників можуть функціонувати як ефективна коаліція,
яка контролює більшу частину виробництва з басейну, див. у Шеллінга
(Зсіїеіііпд, 1978) про концепцію мінімальної ефективної групи.
14	Половина суми у $ 25 000, виділеної на ці цілі, надійшла з федерального
бюджету, одна чверть була оплачена округом, а інша — виділена на пропор-
ційній основі дев’ятьма громадами-підписантами.
15	Хоча в цьому розділі і не вистачає місця, щоб обговорити структуру й
операційні характеристики Водної асоціації Західного басейну (ЇЛ^езІ Вазіп
\МаІег Аззосіаііоп), важливість її діяльності навряд чи можна переоцінити.
Формальні правила асоціації щодо голосування запобігали тому, щоб будь-
305
Е. Остром. Керування спільним
яка потенційна підгрупа приймала домінуючі рішення в рамках асоціації.
Враховуючи добровільний характер об'єднання, асоціація не вживала будь-
яких заходів, поки не досягався консенсус. Оскільки дії здійснювалися в
різних напрямах одночасно, основні виробники води могли координу-
вати діяльність і контролювати виступи державних посадових осіб (і їхніх
колег— виробників води) в контексті регулярних щоквартальних нарад,
засідань Виконавчого комітету і засідань робочих комітетів асоціації.
Детальне обговорення операційних характеристик асоціації див. у Е. Ост-
ром (Е. Озігот, 1965).
16	Політика відкритих файлів також мала величезне значення для мого
дослідження; як молодому аспіранту мені було показано шафи з файлами та
запропоновано читати і робити копії будь-якого — хоч усього — листуван-
ня, протоколів, звітів тощо.
17	У 1945 році Водна корпорація Домінгес (Ше Оошіпдиег АЛАаіег Согро-
гаїіоп) відкачала більше 10 000 акро-футів з басейну, або близько 15 % від за-
гального обсягу відкачувань.
18	Причина зміни позиції була добре задокументована, оскільки міська
влада, тільки-но усвідомивши, на що вона наражається, рекомендувала
мешканцям Інглвуда також приєднатися до водного округу Західного басей-
ну (АЛАезІ Вазіп АЛАаІег Оізігісі), щоб отримувати привізну воду від М\ЛЮ.
Лише за три роки до того мер виступав категорично проти такого кроку.
У нього неодноразово просили пояснити таку зміну поглядів. 26 вересня
1950 року в газеті «Інглвуд Дейлі Ньюз» було опубліковано таку заяву: «З ог-
ляду на мою опозицію до Кооперативу з водопостачання в 1947 році, зараз у
мене не раз запитували, чому тепер я його підтримую. Питання дуже ре-
зонне, тому я вважаю своїм обов’язком відповісти на нього... 24 жовтня
1945 року справу було направлено до Верховного суду, [з метою] аби він
визначив права всіх виробників води в басейні Західного узбережжя і спра-
ведливо розподілив воду в ньому серед усіх виробників. <...> Коли справу
було направлено, ваша міська рада найняла юридичну фірму „Стюарт, Шоу
та Мерфі" (Зіеллгагі, ЗЬаллг апсі Мигрйу), щоб захищати місто Інглвуд у цьому
процесі... Я наводжу цитату з листа, отриманого міською радою від Арвіна
Б. Шоу-молодшого (Агуіп В. ЗЬаллг, Зг.): „Я вважаю, що є достатні підстави
сподіватися, що для міста Інглвуд вдасться добитися привілейованого стано-
вища, заснованого на його пріоритеті прав на воду як присвоювача води
протягом багатьох років" <...> За певний час до подачі позову Каліфорній-
306
Примітки
ською компанією водопостачання (Саііїогпіа ХУаіег Бегуісе Сошрапу), на
розгляді в іншій секції суду округу Лос-Анджелеса була справа, відома як
„справа басейну Реймонд11. Ця справа в багатьох аспектах суттєво схожа на
ту, по якій ми були відповідачами... Істотною та доречною частиною рішен-
ня Верховного суду було те, що всі водокористувачі спільного басейну по-
винні розглядатися як рівні. <...> 10 травня відбулася конференція, прове-
дена Арвіном Б. Шоу, в якій узяли участь Вільям Реншоу (А/УіПіаш Кепзіїаду),
водний інженер, Ф. Р. Куп (Р. К. Соор), посадовець, і я... Хоча значна частина
інформації, наданої нам Шоу, була конфіденційною, я отримав дозвіл про-
цитувати конфіденційний лист такого змісту: „З рішення Верховного суду
у справі Пасадени, на мій погляд, цілком зрозуміло, що ви не отримаєте
пріоритет і що всі користувачі, розташовані над Західним басейном,
а також присвоювачі розглядатимуться як такі, що мають рівні права; по
суп, необхідно буде встановити пропорції видобутку води до безпечного
рівня видобутку з басейну11».
19	Основним фактором успіху комітету стало те, що до його складу було
призначено Т. Б. Косгроува (Т. В. Создгоуе); він був адвокатом корпорації
Домінгес (Оотіпдиег Согрогаїіоп) та інших подібних фірм. До свого при-
значення в Комітет врегулювання він енергійно боровся проти судових
тяжб і дуже чітко сформулював положення, що права Домінгес були пріо-
ритетними порівняно з правами інших користувачів басейну. Ніхто не міг
погодитися скоротити виробництво без участі Домінгес. Косгроув став
відігравати активну роль у роботі Комітету. До того часу, коли договір був
підготовлений, він змінив свою стратегію на співпрацю з іншими виробни-
ками води. Справді, один із членів комітету довірив йому розробити форму
тимчасової угоди, і він отримав високу оцінку за свій видатний внесок у
діяльність комітету (протоколи Водної асоціації Західного басейну, 26 серп-
ня 1954 року)(ХУе8І Вазіп УУаІег Аззосіаііоп, тіпиіез, Аидизі 26, 1954). Зреш-
тою Косгроув не отримав для своєї фірми стільки прав на воду, скільки міг
би, якби продовжив свою опозиційну поведінку (див. примітку 22).
20	Пізніше вони визначили «Права набувальної давності 1949 року» як
«найбільше безперервне виробництво води для кожного користувача для
корисного використання протягом будь-якого п'ятирічного періоду до
1 жовтня 1949 року, щодо якого не було ніякого припинення використання
протягом будь-якого подальшого безперервного п'ятирічного періоду до
1 жовтня 1949 року» (тимчасова угода, с. 2). Для порівняння обрали 1944
водний рік, оскільки багато виробників вважали, що початок судового про-
307
Е. Остром. Керування спільним
цесу в 1945 році призведе до визначення прав, заснованого на водному році,
який щойно завершився.
21	Обговорення переговорних процедур, пов’язаних з приватними пи-
таннями, такими як урегулювання при розлученні, яке також відбувається
в тіні закону, див. у Мнукіна і Корнхаузера (Мпоокіп апсі Когпїіаизег, 1979).
22	Оскільки авторитетний перелік прав від 1944 року ніколи не складав-
ся, то важко визначити точно, хто виграв і хто програв у цій боротьбі за про-
порційний розподіл басейну. Але в будь-якому разі зсув був не дуже знач-
ний. Після дослідження попередніх звітів судді й остаточно передбачених
угодою прав моя краща оцінка відносного становища 35 найбільших вироб-
ників з басейну така:
	Оцінювані водні права, 1944 рік	%	Права набувальної давності, 1949 рік	%
Власники земельних ділянок, розташованих над водними басейнами				
12 промислових фірм	16,135	36	25,876	41
8 великих сільськогосподар- ських користувачів	2,061	5	1,628	3
	18,196	41	27,504	44
Присвоювачі				
9 територіальних округів або муніципалітетів	9,764	22	14,375	23
6 приватних компаній з на- дання комунальних послуг	16,179	37	20,889	33
	25,943	59	35,264	56
Усього	44,139	100	62,768	100
Каліфорнійська водна компанія (Ше Саііїогпіа \МаІег Бегуісе) вибиваєть-
ся з ряду з оцінюваними водними правами трохи більше 5 %, а з набувальни-
ми — трохи менше 5%. Водна корпорація Домінгес (Оотіпдиег ХУаіег
Согрогаїіоп), яка виступала проти врегулювання до того, як Т. Б. Косгроуву
було запропоновано очолити комітет адвокатів, вибивається з ряду з оціню-
ваними правами — від 18 %, а з набувальними — 15 %.
23	Місто Ель-Сегундо (Е1 Бедипсіо) і компанія «Стандард Оіл» (Біапсіагсі
Оіі) відкачували воду зі свердловин, розташованих на захід від Хоторна і не-
далеко від берега. Отже, їхні землі розташовані на шляху морської води, яка
308
Примітки
наповнювала прискореними темпами пустоти під Хоторном. «Стандард
Оіл» суттєво скоротила свій водозабір ще в 1952 році, оскільки боялася, що
солона вода швидко поглине їхні свердловини, розташовані між Хоторном
і морем. У рамках тимчасової угоди «Стандард Оіл» відкачувала близько
двох третин від своїх «прав». Ель-Сегундо також не відкачувало повністю
свої права протягом цього періоду з тієї самої причини. Місту Інглвуд, що
розташоване на північ від Хоторна і далі від берега, не загрожувало негайне
вторгнення солоної води, але витрати Інглвуда на відкачування значно збіль-
шилися через зниження рівня ґрунтових вод.
24	У вересні 1957 року, наприклад, чиновники з Торранса, Інглвуда й Ель-
Сегундо зустрілися з представниками Хоторна «для того, щоб переконати
місто Хоторн приєднатися до Тимчасової угоди та декларації про скоро-
чення відкачування». Чиновник з Інглвуда, звітуючи про зустріч, зазначив,
що «міські чиновники Хоторна вказали, що вони приймуть питання до ува-
ги, але, відповідно до прес-релізів, імовірність того, що місто стане учасни-
ком Угоди, невелика» (УУВУУА, Виконавчий комітет, протоколи від 12липня
1957року, с. 4) (УУВУУА, Ехесиііуе Соттііїее, тіпиіез, Му 12, 1957, р, 4).
25	Коли привізна вода стала доступною для басейну, багато дрібних ви-
робників відмовилися від своїх прав. Інші продали права великим виробни-
кам, тільки-но тимчасова угода була підписана і виник активний ринок прав
на воду.
26	У 1985 році загальні витрати на службу «хазяїна води» в басейні Рей-
монд становили $ 112 471, а в Західному — $ 151 800 (звіти «хазяїна води» за
1985 рік) (УУаІегтазІег герогіз їог 1985).
27	Опис процесу в басейні Сан-Габріель див. у Бломквіста (Віотдиізі,
1990). У цьому басейні учасники прийняли кілька стратегій економії, роз-
роблених у справі Центрального басейну. Бломквіст тільки зараз завершує
дослідження ще по трьох басейнах — Сан-Фернандо, Чіно та Мохаве (8ап
Регпапбо, Сйіпо, апсі Мо]ауе), — в яких правові та екологічні умови дуже
відрізняються. У Мохаве, де асиметрія інтересів різних сторін набагато
більша, ніж у будь-якому іншому з розглянутих прикладів, врегулювання не
досягнутій. Див. обговорення прикладу Мохаве у розділі 5. Місто Лос-Ан-
джелес має привілейовані права на воду в долині Сан-Фернандо, й остаточ-
не судове рішення щодо прав у цьому басейні сильно відрізняється від тих
басейнів, які покладалися на взаємну набувальну давність. Урегулювання в
басейні Чіно було досягнуте виробниками, які спиралися на досвід усіх ін-
ших басейнів.
309
Е. Остром. Керування спільним
28Карл Фоссетте (Сагі РоззеНе), виконавчий директор обох асоціацій,
а також директор Водної асоціації Верхнього Сан-Габріеля (СІррег 8ап
СаЬгіеІ А/Уаіег Аззосіаііоп), відігравав помітну роль у наданні допомоги ви-
робникам води в усіх цих взаємопов'язаних басейнах для зміни структури
інституцій, які впливали на їхню поведінку. Його значущість визначали кіль-
ка факторів. По-перше, кількість взаємопов’язаних посад, які він нарешті
обійняв. На додаток до його ролі як виконавчого директора трьох приватних
асоціацій водокористувачів, Фоссетте зрештою став ще й головним мене-
джером з водопостачання муніципального району Західного басейну (АЛ/езІ
Вазіп Мипісіраї ХУаіег Оізігісі), муніципального району Центрального басей-
ну (Сепігаї Вазіп Мипісіраї А/Уаіег Оізігісі), муніципального району басейну
Верхнього Сан-Габріеля (СІррег 8ап СаЬгіеІ Мипісіраї А/Уаіег Оізігісі) та муні-
ципального району поповнення Центрального і Західного басейнів (Сепігаї
апсі А/Уезі Вазіп А/Уаіег Керіепізіїтепі Оізігісі). По-друге, період його діяль-
ності. Він був призначений на першу посаду в 1946 році і відігравав активну
роль у всіх трьох басейнах до виходу на пенсію в 1974 році (йому було 67 ро-
ків). І навіть після цього Фоссетте і далі активно працював як директор ради
директорів Кооперативу з водопостачання Південної Каліфорнії (Меіго-
роїііап А/Уаіег Оізігісі ої 8оиШегп Саііїогпіа), де був віце-головою протягом
1980— 1982 років (Роззеіїе апсі Роззеіїе, 1986, р. іу). По-третє, його толерант-
ність до конфліктів і схильність до їх урегулювання. Під час складних ситуа-
цій на переговорах він завжди тримав себе в руках. У протоколах Асоціації
задокументовано його неодноразові зусилля схилити протиборчі сторони до
спільних дій у рамках неофіційних робочих моментів, щоб спробувати виро-
бити взаємоприйнятні відносини. По-четверте, його здатність представляти
інтереси виробників води Західного, Центрального басейнів і басейну Сан-
Габріель перед зовнішніми установами, в тому числі — перед законодавця-
ми штату Каліфорнія. Фоссетте став провідним пропагандистом пропозицій,
розроблених у цих басейнах, адже вони потребували підтримки від усіх
офіційних установ округів, регіонів чи штатів.
29	Ринки прав на воду з’явилися в усіх басейнах півдня Каліфорнії, які за
допомогою судових тяжб визначали певні водні частки сторін. У всіх цих
прикладах сільськогосподарські користувачі поступово продали свої права
на воду водним компаніям або фірмам з надання комунальних послуг, які
могли використовувати ці права, уникаючи будівництва дорогих об'єктів
поверхневого зберігання води. Обговорення переваг продажу прав на воду
див. у Р. Сміта (ЗтіІЇї, 1988).
310
Примітки
30	Інтерв'ю Елінор Остром з Джоном Йохамсом (ЛоЬп ЛоЬатз) зі служби
«хазяїна води» (^аіегтазіег зеппсе) від 17 листопада 1960 року.
31	Водна корпорація Домінгес проти Американської асоціації з рослин-
ництва, справа 668965, Верховний суд, штат Каліфорнія, округ Лос-Андже-
лес (Оотіпдиег ХУаїег Согрогаііоп V. Атегісап Ріапі Сгоюегз, Іпс. Сазе 668,965,
Зирегіог Соигі, Зіаіе оїСаІіГогпіа, Соипіу оГ Ьоз Апдеіез).
32	Учасники з басейну Реймонд змінили свого «хазяїна води» в останні
роки, тому загроза зміни є реальною.
33	При поверхневому зберіганні можна часто спорожняти і заповняти
резервуар без шкоди для самої структури. Ступінь свободи у підвищенні та
зниженні рівня води в басейні ґрунтових вод значно менший, ніж у тих, хто
використовує поверхневі резервуари.
34	Можливості включали Департамент контролю за повенями Лос-Ан-
джелеса (Ьоз Апдеіез Соипіу Ріооб Сопігоі Візігісі) та Кооператив з водопос-
тачання Південної Каліфорнії (Меігороіііап ХУаіег Візігісі оГ ЗоиіЬегп
СаІіГогпіа), обидва з яких вбачали свій інтерес у тому, щоб басейни на їхній
території були регламентовані. Виробники води в Західному і Центральному
басейнах хотіли співпрацювати з цими великими установами, але не зале-
жати від них повністю.
35	Широке представництво зацікавлених сторін, які входили до цієї гру-
пи, змусило одного зі спостерігачів відзначити: «Комітет дванадцяти скла-
дався з інженерів, адвокатів і представників іригаційних округів, водних ок-
ругів, сільськогосподарських бюро, міст, приватних підприємств і самого
штату Каліфорнія. У цій групі були різні точки зору й різні проблеми, і це
було найбільш ефективно. Замість того щоб рекомендувати рішення для
конкретних областей або груп, ідеї цього комітету повинні були стати інтег-
рацією усіх сфер їх застосування» (Джеймс К. Крігер, «Прогрес у поповненні
підземних вод», мімеограф від 15 квітня 1955 року, с, 2) (5атез К. Кгіедег,
«Ргодгезз іп Сгоипсі У/аіег Веріепізїітепі», тітеодгарії, Аргії 15, 1955, р. 2).
36	У доповіді Водній асоціації Західного басейну Луїс Александер (Ьоиіз
Аіехапбег), член Комітету дванадцяти, який брав активну участь у роботі
і щодо Західного, і щодо Центрального басейнів, заявив, що «початкова кон-
цепція законопроекту полягала в тому, щоб визначити лише обсяг відкачу-
вання... і не передбачала податок на вартість... [Ф]ермери штату наполягали
на положеннях щодо податку на вартість... поточний законопроект є комп-
311
Е. Остром. Керування спільним
ромісом між двома точками зору» (протоколи Водної асоціації Західного
басейну, 12 квітня 1955 року, с. 8) (ХУезі Вазіп ХУаіег Аззосіаііоп, тіпиіез,
Аргії 12, 1955, р. 8). Перш ніж затвердити остаточний проект у рамках Комі-
тету дванадцяти, президент асоціації скликав спеціальне засідання для роз-
гляду проектів обох законодавчих актів. На цьому засіданні йому та іншим
членам Комітету дванадцяти ставили багато запитань, а також критикували
їх за невиконання всього того, чого хотіли члени асоціації, але зрештою всі
члени проголосували за підтримку проектів.
37	Джеймс Крігер Цатез Кгіедег) пояснив це положення так: «Деякі існу-
ючі державні установи вважають, що вони мають можливості для поповнен-
ня. Деякі з цих установ мали можливості для поповнення басейнів ґрунто-
вих вод, але в жодному разі не на залучення коштів на купівлю води для
поповнення. Вони відчували, що мають робити цю роботу, і жодні нові пуб-
лічні корпорації не повинні узурпувати їхні функції» («Прогрес у поповненні
підземних вод», мімеограф, 15 квітня 1955 року, с. 6) («Ргодгезз іп Сгоипсі
УМаіег Керіепізіїтепі», тітеодгарії, Аргії 15, 1955, р. 6).
38	Інакше кажучи, якщо б округ складався лише із Західного басейну, то
виробники цього басейну могли б подати в суд на виробників Центрального
басейну і чинити на них тиск з метою скорочення ними виробництва. Якщо
б виробники Центрального басейну контролювали округ, вони могли б не
дозволити округу ініціювати судовий розгляд проти них.
39	Кожна з цих установ мала достатні можливості загрожувати прихиль-
никам нового округу, оскільки межі пропонованого округу мали бути за-
тверджені Департаментом природних ресурсів (Верагітепі оГ Каїигаї
Кезоигсез), а саме створення округу — схвалене виборцями. Значна опози-
ція на будь-якому етапі мала б істотно підвищити витрати на отримання
схвалення і загрожувала самій його імовірності. Серед питань, які належало
вирішити на цьому етапі переговорів, була формула розподілу витрат на
поповнення басейну. Лос-Анджелес, наприклад, рішуче виступив проти
введення будь-якого податку на майно з його мешканців для оплати будів-
ництва бар’єру, оскільки ці платники податків несли більший тягар про-
тягом багатьох років, бо платили за привізну воду, а платники податків у ін-
ших містах отримували вигоди через набагато нижчі витрати на воду. За
допомогою «зон вигідності округів» у межах Лос-Анджелеського округу
з контролю за повенями (Ьо8 Апдеіез Соипіу Ріоосі Сопігої Візігісі), який не
включав частини міста Лос-Анджелес, для оплати будівництва бар’єру було
розроблено формулу розподілу вартості, прийнятну для всіх сторін.
312
Примітки
40	Ці витрати також менші, ніж операційні витрати на переговори у сусід-
ньому окрузі Орандж (Огапде Соипіу), де виробники не судилися за свої
права на воду, а замість цього розробили лише програму поповнення басей-
ну без будь-якого контролю за обсягом відкачувань. їх програма менедж-
менту, відповідно, повністю фокусувалася на «стороні постачання» у рів-
нянні (Віотциізі, 1987а).
41	Історія цих переговорів надзвичайно цікава. Вона ілюструє життє-
здатність і креативність поліцентричної публічно-підприємницької систе-
ми. Детальне обговорення більш раннього процесу див. у Е. Остром (1965),
також див. свіжіші звіти про розвиток округу поповнення Центрального та
Західного басейнів (Сепігаі апсі Мезі Вазіп Маїег КеріепізЬтепІ Візігісі).
42	Читач може замислитися, чому протипаводковий округ цікавиться
першочерговим постачанням води для поповнення басейну. Коли в 1915 році
було вперше засновано Лос-Анджелеський округ з контролю за повенями
(Ьоз Апдеіез Ріооб Сопігоі Візігісі), йому надали серйозні повноваження й у
боротьбі з повенями, й у збереженні водних ресурсів. Коли більшість річок в
окрузі взяли під контроль, округ зосередився на збереженні водних ре-
сурсів, щоб тим самим зберегти себе як великомасштабну інженерну фірму
в суспільному житті.
43	Кілька приватних фірм на цій території служили «хазяями води» для
інших басейнів, тож Департамент водного господарства (Верагітепі ої
Маіег Кезоигсез) не мав монополії на владу для виконання цієї служби.
44	Ті, хто мав право на найбільші частки відкачуваної води, повинні були
також сплачувати пропорційні суми податку на відкачування, який потім
використовувався для поповнення басейну і сплати за систему контролю.
Власники нерухомості, які отримали вигоду від запровадження ефективної
системи використання води в посушливих регіонах, сплачують низькі по-
датки на нерухомість для підтримки скромної адміністративної структури.
Оскільки правила були розроблені для кожного з басейнів підземних вод,
вони були пристосовані до унікальних умов кожного з них.
45	Процес, описаний тут, дещо схожий на «навчання дією», що відбу-
вається при розвитку комплексних технологій; див. Розенберг (КозепЬегд,
1982) та Нельсон і Вінтер (N618011. апсі ХУіпіег, 1982). Оскільки це динамічний
процес вибору між різними правилами, то він, швидше за все, має аспекти
закономірності, аналогічні до технологічних змін (АгІЇїиг, 1989; Оауісі, 1985).
313
Е. Остром. Керування спільним
46	Це ще одне застосування принципу справедливості Селтена (Ееііеп),
див. примітку 7.
47	Усі правила мають загальний синтаксис: визначені особи з певними
атрибутами, які займають конкретні позиції (забороняється, вимагається
або дозволяється), діючи за певних умов.
48	Для ознайомлення з основами деонтичної логіки див. фон Райт (уоп
ХУгідіїі, 1951, 1963). Модальна форма з трьох деонтичних операторів полягає
в такому: не слід (забороняється), необхідно (вимагається) та можливо (доз-
воляється). Джон Р. Коммонз постійно використовував ці модальні операто-
ри для характеристики основної структури дієвих правил (ЗоКп Я. Соттопз,
1957).
49	Див., наприклад, обговорення Шиманофф (ЗІіітапоії, 1980, р. 43—46)
щодо того, чому дозвіл не повинен бути включений як деонтичний оператор
визначення правил.
50	Це розходження характеризує мою попередню роботу (Е. Озігот,
1985Ь).
51	Див. Б'юкенена (Висіїапап, 1975, р. 59), який характеризує походження
конституції як «стрибок з анархічних джунглів».
52	Будь-які зміни в частині синтаксису правил, зазначені в примітці 47,
будуть змінами до правил. Правила можуть змінюватися, не привносячи
змін у результати, які, вірогідно, змінюються внаслідок зміни ситуації. Після
Гарднера та Е. Остром (Сагсіпег агиі Е. Озігот, 1990) я резервую термін «ре-
форма» для змін до правил, що продукують нові результати, які є кращими
порівняно з результатами, отримуваними до зміни правил.
5.	АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНИХ НЕВДАЧ І СЛАБКОСТЕЙ
1	Розпорошення ренти визначене у розділі 2 (підрозділ «Проблеми при-
своювання»).
2	Заохочення і навіть фінансування центральним урядом «сучасних»
риболовецьких суден призвело до подібних конфліктів між прибережними
і морськими рибалками в багатьох інших місцях. Опис цієї проблеми в
Мексиці див. у МакГудвіна (МсСоосітп, 1980). Дасгупта (Оаздиріа, 1982,
р. 17) описує, як сучасні рибопромислові судна в Індії спромоглися ігнорува-
ти історичні права традиційних прибережних рибалок.
314
Примітки
3	Вільям Бломквіст (У/і11іат Віотциізі, 1989) описує цей випадок досить
докладно, і я багато чим зобов'язана йому за розуміння й аналіз, заснований
на його роботі «в полі».
4	Каста Караве (Кагауе) відома своїм підприємництвом та орієнтацією на
торговельні й інші форми придбання багатства: «Каста не була істотним
бар'єром на шляху перетворення економічних вигод у соціальну мобіль-
ність... [Караве] не мають підкаст, як інші касти» (Аіехагиіег, 1982, р. 233).
5	Опис того, як використовуються ці сітки, наведено далі.
6	Одне з пояснень того, що сталося, показано на мал. 5.2. До збільшення
цін на рибу граничні й середні доходи, отримані від використання кожної
додаткової сітки, можна подати як та АКГ 3 однаковою граничною вар-
тістю заведення нової сітки рибалки мали б максимальну економічну відда-
чу, заводячи X, сіток, де граничний дохід дорівнюватиме граничним витра-
там. Оскільки рента була розпорошена ще до підвищення цін, рибалки,
ймовірно, були близькі до точки, де крива середнього доходу перетинатиме
криву граничних витрат, скажімо, Х2. При тому значному збільшенні цін,
яке відбулося, криві і граничного, і середнього доходів різко підуть угору.
Оптимальна економічна віддача, відповідно, буде Х3. Здавалося б, рибалки
заводять нові сітки за межами цієї точки, скажімо, на Х4. Вони можуть не
потерпати від розпорошення ренти, тому що частки в сітках, як і раніше, ма-
ють активний попит. Повне розпорошення ренти відбуватиметься в точці
Х5. Отже, спокуса і далі отримувати прибуток (навіть з негативною гранич-
315
Е. Остром. Керування спільним
ною віддачею) завжди буде приваблювати, і долучатиметься все більше ри-
балок. Цей аналіз було розроблено при вельми корисному обговоренні з
Джиммі Уолкером.
Коментар Пола Александера під час читання такої інтерпретації в одній
з чернеток цього рукопису: він, «пояснюючи, чому зростає кількість охочих
долучитися, хоча граничні доходи — негативні і, ймовірно, це визнають самі
рибалки, надавав би більше ваги політичним мотивам та відзначенню відмін-
ності в доходах окремих сіток» (особисте спілкування, 2 серпня 1988 року)
(регвопаї соттипісаііоп, Аидизі2, 1988).
1	Хоч як добре не працював би набір правил у стабільних екологічних та
економічних умовах, але істотні зміни — такі як чотириразове збільшення
ціни ресурсного юніта — є серйозною проблемою для потенціалу старого
набору правил і далі давати ефективні й справедливі результати.
8	До 1972 року тільки Тайвань, Японія та Корея пережили більш
швидке зростання врожайності рису-сирцю (М. Т. ІІрІіоії, регзопаї сот-
типісаііоп).
9	Впровадження високоврожайних сортів у деяких селах переважно
супроводжувалося більш низькими врожаями, а не більш високими
(Вугпе, 1986).
10	Це не означає, що учасники постійно перебувають у полоні цього
набору стимулів, хоча соціальні й політичні структури, які породжують ці
стимули, важко змінити. Особливо болісно, коли такі порочні кола були
створені в країні з багатою і дуже довгою історією успішної іригації з вико-
ристанням розмаїття аборигенних інституцій (Сипазекега, 1981; Ьеасії,
1961, 1980).
11	Ліч описує систему, що діяла в 1950-ті роки в одному селі, яке залежало
від набагато меншої відновленої дамби: «Щоразу, коли треба було оброб-
ляти Старе поле, було вкрай важливо усьому селу чітко дотримуватися
заданої програми роботи, бо коли шлюзи відкриті, все поле наповнюється
водою, а коли закриті — все поле має висохнути. Неможливо орати на сухо-
му полі, але тільки-но вода запускається і земля пом'якшується, роботи
повинні проводитися скрізь одночасно. Згодом, щоб уникнути втрат від
випаровування, зорані поля потрібно засіяти і довести до збору врожаю з
мінімально можливими затримками. Отже, потрібна угода щодо дати від-
криття шлюзу, дати, на яку посів буде завершено, сортів рису, які будуть
посіяні, і дат, на які планується зібрати врожай та осушити поля. У 1954 році
316
Примітки
сільський агроном (Уіііаде СиШуаІіоп Оіїісег) відповідно до чинних правил
проводив сільські збори на початку кожного сільськогосподарського се-
зону й офіційно узгоджував ці дати з селянами» (Іеасії, 1980, р. 108). Ліч
повідомляє, що поки він там перебував, цього суворого режиму справді
дотримувалися.
12	Британська адміністрація була цілком упевнена в тому, який тип ад-
міністративних і судових механізмів вона повинна встановити. Протягом
британського правління вона декілька разів організовувала й реоргані-
зовувала як адміністративні механізми, так і механізми врегулювання
конфліктів, пов’язаних зі зрошенням. При кожній зміні основні дебати зосе-
реджувалися на тому, скільки повноважень може бути покладено на «або-
ригенні» трибунали або на адміністративних чиновників. Відмінний огляд
британського правління на Цейлоні у 1856—1871 роках див. у Робертса
(КоЬегіз, 1980).
13	Постійна необхідність концентрації значних зусиль британських АСА
розкривається в доповіді Едуарда Елліотта, який з 1863 по 1896 рік сам був
АСА, наглядаючи за кількома невеликими іригаційними системами (серед
інших завдань). Його доповідь за 1871 рік, яку цитує Робертс (КоЬегіз, 1980,
р. 200), містить таке: «Кожен рік показує, що безперервна особиста увага
з боку урядового агента є необхідною для проведення іригаційних робіт по
селах; просто наказати... старійшині виконати будь-яку роботу — звучить
гарно, але на практиці дає мало результатів, якщо урядовий агент не заохо-
чує, не підтримує старійшину і не проявляє активний інтерес до його зусиль;
якщо мешканці бачать це і знають, що тільки-но вони погодяться з усім цим,
кожен повинен зробити свій внесок, не допускаються прогули, ВІДПОВІДНО
всі разом будуть весело проводити роботи. Але постійне спостереження і
численні перевірки необхідні».
14	Водні засідання цього типу відбувалися в Шрі-Ланці впродовж столігь
(Сипазекега, 1981). Див. обговорення цих інституцій в Упхоффа (і/рііоії, 1983).
15	Раніше система землекористування в деяких районах Шрі-Ланки
значно знижувала рівень конфліктності між фермерами, чиї ділянки роз-
ташовані в голові та хвості, принаймні на невеликих каналах. Поля, які зро-
шувалися з певного каналу, були розподілені так, що кожен фермер
мав одну ділянку зрошуваної землі у верхній третині, іншу — в середній
частині й останню — у нижній. Отже, всі фермери мали мотивацію знайти
способи отримання води у хвості системи. Окрім того, за умов нестачі води
317
Е. Остром. Керування спільним
питання потрібного скорочення було відносно легко вирішити, не подаючи
воду в нижню третину поля. Кожен брав на себе частину цього ризику,
і механізм для визначення полів для поливу був закладений у дизайн самих
полів (Ьеасії, 1961, 1980).
,6Фледбі описує паттерни взаємодії в Кірінді Ойя на початку 1980-х ро-
ків так: «Управління водою [в низький сільськогосподарський сезон, коли
вода в дефіциті] схоже на дипломатичні ігри великих держав початку
XIX століття: правила не є священними, утворюються альянси, на кожен
крок дається негайна симетрична відповідь, а в довгостроковій перспек-
тиві орієнтиром є виключно особистий інтерес. Роль влади схожа на роль
неефективної транснаціональної організації... з деякими формальними
повноваженнями, але без засобів для їх забезпечення» (РІасІЬу, 1983, р. 191).
17	Зростаючий вузькопартійний характер відносин між політиками та
районними адміністративними системами описав Крейг (Сгаід, 1981).
18	У доповіді А. Т. Корі (А. Т. Согеу, 1986) розглянуто деякі серйозні проб-
леми, з якими стикаються на величезній Махавелі безліч проектів, заплано-
ваних для розробки або поліпшення водопостачання 900 тисяч акрів землі
для понад 200 000 нових поселенців (Зауачгагсіепе, 1986). Серед цих проблем
пов'язані з «Зоною Н» такі: 1) зі 119 виділених у цьому районі ділянок протя-
гом року досліджень воду отримали лише 83; 2) з цих 83 ділянок у рамках
санкціонованого проекту отримали воду тільки 49, решта отримали воду не-
санкціоновано; 3) ротація там, де вона практикувалася, була випадковою;
4) через несанкціоновані порушення вилучалася вся вода з одного каналу,
хоча фермер униз за течією і повідомляв владу, але боявся вживати подаль-
ших заходів, побоюючись розправи з боку фермера-порушника (Согеу, 1986,
р. 158—159; Ьипсідуізі, 1986).
19	Заступник директора з управління водними ресурсами в Департаменті
іригації сказав одному з членів команди проекту Гал Ойя, що якщо вони змо-
жуть досягти прогресу в Гал Ойя, то вони «зможуть досягти прогресу в будь-
якому іншому місці в країні» (ІГріюИ, 1985с, р. 144).
20	В особистому спілкуванні Норман Упхофф підкреслює, що спочатку
рішення найняти випускників вищих навчальних закладів прийняли для
того, щоб уникнути найму людей з політичними зв'язками, і зміцнення здат-
ності інституційних організаторів налагоджувати спілкування зі співробіт-
никами Департаменту іригації стало непередбачуваним, але дуже позитив-
ним результатом.
318
Примітки
21	Скрутне становище на місцях скоротило час для збору даних і під-
штовхнуло інституційних організаторів до дії раніше, ніж планувалося.
22	Членство в ОПК і ОРК часом було питанням делікатним, оскільки
багато фактичних іригаторів не мали юридичних прав на воду, яку вони
використовували. Часто розв'язанням цього питання було залучення всіх
фактичних іригаторів у ОПК і тільки тих з них, хто мав юридичні права, —
у ОРК. Від деяких ротацій доводилося відмовлятися, адже фермери,
які «використовували дренажну воду з системи для несанкціонованого
сільськогосподарського виробництва, ламали замкнені ворота» (Ііріюії,
1986а, р. 218, поіе 18).
23	Насправді представники фермерів виступили з ініціативою створен-
ня таких територіальних рад незабаром після того, як було сформовано
ОПК, і перед тим, як було сформовано більшість ОРК. Це стало можливим
тому, що програма не виконувалася упереджено, «під копірку», але мала на
меті створення таких організацій, які б фермери розглядали як свої власні
і брали на себе відповідальність за них.
24	Упхофф (1/рІіоії, 1985с, поіе 32) обговорює зміни в офіційній орієнта-
ції: «Одним дивним, але драматичним свідченням зворотної реакції Депар-
таменту іригації, побаченим під час візиту в січні минулого року, було руй-
нування ДІ нещодавно побудованої регуляційної дамби з відгалуження
каналу Ухана (ІІЬапа) для того, аби позбутися перешкоди на шляху роз-
подільчого потоку. На нарадах щодо редизайну фермери наполягали, що
розмір водозаборів для цього розподільчого каналу був надто малий, але ДІ,
який наполягав на своїх розрахунках, не підтримав зміни. Коли вже самому
заступнику директора ДІ стало очевидно, що для того, аби дістатися „хвос-
та" цієї розподільчої території, не вистачає води, він погодився розширити
відвідний канал, тільки-но потік до відгалуження каналу припинився, і вод-
ночас максимально збільшити потік у розподільчому каналі, навіть якщо це
коштуватиме ДІ деяких грошей і незручностей. Насправді повага, отримана
від такого акту доброї волі, мала суттєво переважити втрати. Ми були при-
ємно здивовані, коли побачили головного інженера з іригації цього району
під час особистої перевірки потоку у хвості каналу о 9:30 вранці в неділю,
коли ми здійснювали свою перевірку (про яку він не знав)».
25	В особистому спілкуванні Упхофф повідомляє, що одна з працівниць
«у полі» в Гал Ойя, Ненсі Сент Джулієн, стверджує, що «безбілетництво»
дволике: одне проявляється під час намагань установити форму організації,
319
Е. Остром. Керування спільним
інше — коли повинна бути проведена робота для збереження тривалої ор-
ганізованої співпраці. У цьому випадку перший тип «безбілетництва», ма-
буть, подолати було важче, ніж другий. Зовнішні ІО відігравали важливу
роль у спробі подолати інерцію років недовіри і небажання працювати ра-
зом. Підтримувати вигоди від співпраці, тільки-но вони стали очевидними,
було не так складно.
26	Види успішних стратегій втручання, схожі на ті, які застосовуються
в Гал Ойя, були використані на Філіппінах (О. Когіеп, 1980; Р. Когіеп, 1982),
у Непалі (Каіітап, 1981), у Бангладеш! (О. Когіеп, 1980) і Таїланді (КаЬіЬІіа-
(іепа, 1980).
27	Грейтс-Ков, Фермюз і Твіллінгейт (Сгаїе'з Соує, Реппизе апсі
Т\\гііііпдаІе) в Ньюфаундленді — усі використовують щорічну лотерею. У ло-
тереї, яка потім використовується для розподілу конкретних місць для чов-
нів, має право брати участь лише обмежена їх кількість. Як описує один ри-
балка, «ми розігруємо місця лову тріски. Є тільки десять таких місць і тільки
десять екіпажів для лову на цих місцях. Якщо рибалка має місце одного року,
він може потрапити в розіграш наступного» (Маііїїеюз апсі Рііупе, 1988, р. 17).
Див. також К. Мартін (К. Магііп, 1979) і МакКей (МсСау, 1978,1979).
28	Аналогічні міркування щодо розвитку права власності на риболовець-
кі зони висловлюють Ачесон (Асіїезоп, 1975), Андерсен (Апсіегзеп, 1979) та
Фаріс (Рагіз, 1972).
29	Національні уряди часто застосовували субсидування купівлі нових
технологій як стратегію щодо рибальства, і результати часом були катаст-
рофічними. Зусилля з фінансування придбання нових технологій перед-
бачають, що місцеві рибалки не зможуть втілити ефективні нові технології
без зовнішньої допомоги. Консерватизм рибалок у зв'язку з використанням
нових технологій, можливо, відображає розуміння того, що управління
складними системами ресурсів залежить від тонкого балансу між застосо-
вуваними технологіями і правилами доступу та повноважень, які діють для
контролю за доступом та використанням ресурсу. Якщо адаптація нових
технологій прискорюється, правила і використовувані технології можуть
серйозно розбалансуватися. Особливо це стосується випадків, коли правила
повинні виробитися у тривалому процесі проб і помилок, а рибалки не ма-
ють юридичних повноважень, щоб розробити нові правила та втілити їх у
життя. Зосередження уваги лише на «витратах на виробництво», а не на за-
гальній собівартості продукції, транзакційних витратах і витратах на забез-
320
Примітки
печення дотримання правил призводить до вузької інтерпретації ефектив-
ності (ПогІЇї, 1986а, Ь). Швидке впровадження зовнішньою владою «більш
ефективних» технологій може спричинити справжню «трагедію спільного»,
яка, як припускають офіційні державні посадовці, відбудеться, якщо вони
не регулюватимуть використання цих рибальських промислів. Обговорення
наслідків субсидування нових технологій національною владою на узбереж-
жі Байя в Бразилії див. у Корделла та МакКін (Согсіеіі апсі МсКеап, 1986).
30	Чітка політична заява є в довіднику щодо федеральної політики 1976 ро-
ку: «При відкритому доступі, вільному для всіх рибальстві, конкуруючі ри-
балки ловлять усю доступну для них рибу, незалежно від наслідків, до яких
це призводить. Якщо їх не контролювати, наслідком зазвичай є колапс про-
мислу, тобто ресурс зникає в комерційному сенсі, повторюючи в контексті
рибальства „трагедію спільного"» (Соуеттепі оіСапасіа, 1976).
31	Такі вкорінені системи повинні бути відносно складними та включати
автономію і доступність для контролю з боку зовнішніх органів щодо легі-
тимності місцевих правил.
6. ОСНОВИ АНАЛІЗУ САМООРГАНІЗАЦІЇ
ТА САМОКЕРУВАННЯ СР
1	Якби приклади, описані в цій книзі, були лише аномаліями, то можна
було б не брати до уваги кілька випадків, які не мають пояснення. Але ці
приклади були відібрані, щоб проілюструвати багато інших, які аналогічно
важко пояснити з використанням сучасних теорій.
2	Важливість інформації і транзакційних витрат підкреслено в роботах
Норта (ПогІЇї, 1978, 1981, 1989)1 Вільямсона (ХУіПіатзоп, 1979, 1985).
3	Проникливе обговорення ситуаційного аналізу див. у Фарра (Рагг,
1985).
4Хекаторн і Мазер (НескаІЇїогп апсі Мазег, 1987) підкреслюють, що в ба-
гатьох ситуаціях інституційного вибору рішення приймається не між однією
з альтернатив і «статус-кво»-правилами, а серед запропонованих альтер-
натив. Вони рекомендують розглядати процес звуження альтернатив як пе-
реговорний процес. Це корисний спосіб розуміння ліквідації різних аль-
тернативних наборів правил, але остаточне рішення приймається у виборі
321
Е. Остром. Керування спільним
між кращим альтернативним набором, який ідентифікують люди, і набором
використовуваних «статус-кво»-правил.
5	Завжди існує безліч «статус-кво»-правил (див. обговорення у розділі 4),
і вони залишаються в силі доти, доки зміни допомагають прояснити остаточ-
ний вибір, зроблений у таких ситуаціях у конкретний момент часу. Набір
«статус-кво«-правил залишиться в силі доти, доки зміни стабілізують струк-
туру оперативних ситуацій. Принаймні мінімально необхідна для перемоги
коаліція (що б це не було) в інституційній ситуації вибору повинна сприй-
мати новий набір правил як такий, що генерує більше вигод, ніж витрат.
6	Цей список є результатом моїх спроб зрозуміти те, що я прочитала у
багатьох тематичних дослідженнях на більш загальному рівні. Я вважаю, що
він уточнюватиметься, коли припущення будуть більш строго розроблені та
випробувані. Інакше кажучи, це мої наявні гіпотези, які є предметом для
спростування.
7	Якби це було так, то в термінології Олсона група була б привілейова-
ною (ОІ8ОП, 1965).
8	Оскільки процес керування впливає на майбутні витрати на керування,
то ці процеси є рекурсивними. Рішення, прийняті в рамках структури, впли-
ватимуть на цю структуру в майбутньому.
9Токвіль у книзі «Старий режим і Французька революція» (1955) має
справу із загальним випадком, коли наявні єдині правила, але багато хто
хоче винятків для їхніх ситуацій. Це породжує режим суворих правил /при-
мусового виконання закону, за якого кожен починає розглядати закон як
перешкоду на шляху розумних дій. Потенціал для корупції, очевидно, вели-
кий.
• 10 Інтригуючий аналіз системи СР в Індії, яка повністю керувалася поза-
формальною системою управління Індії і підтримувалася шляхом регуляр-
ної сплати хабарів регіональним і національним чиновникам, див. в Уейда
(УУасіе, 1988).
11	Отже, процеси інституційного вибору залежать від напрямку (Оауісі,
1988).
12	Ставлення спільноти до загальних і внутрішніх норм, а також питання
ставок дисконтування, очевидно, можна розробити набагато краще, ніж я
зробила в цій книзі. З урахуванням того, що ці обмеження можна покрити у
322
Примітки
будь-якій іншій роботі, я зосередилася на інших факторах, які безпосеред-
ньо стосуються вигод і витрат, а також на ролі створених правил порівняно
з нормами, які еволюціонували. Ґрунтовна робота Джеймса Коулмана
(Зате 8 Соїетап, 1990) відносно норм має пряме відношення до аргументу,
що я його тут наводжу.
13	Емпіричний факт наявності величезної кількості невдач відповідає
сучасній економічній теорії, але не перебуває в центрі її уваги. Якщо спро-
бувати пояснити, чому деякі фірми зазнають невдачі, а інші — ні, знадо-
биться теоретичний апарат, відмінний від того, що використовується для
прогнозування характеристик фірм, які вижили і перебувають у рівновазі.
Питання, яке ставиться в цьому дослідженні, полягає в тому, чому деякі при-
своювачі СР досягають успіху, а інші не можуть змінити структури стимулів,
з якими вони стикаються, і проста максимізація вигід не є корисним тео-
ретичним припущенням для досягнення цієї мети.
14	Труднощі і типові упередження в оцінці витрат і вигод майбутньої
структури капіталу — чи то фізичні іригаційні роботи, чи то правила, які ви-
користовуватимуться для розподілу поливної води — добре описано у роз-
ділі 5 Ашером і Хілі (Азсїіег апсі Неаіу, 1990). Вони ретельно задокументували
майже універсальний ухил у бік переоцінки вигод і недооцінки витрат щодо
великомасштабних іригаційних проектів в умовах «третього світу».
15	Хороше резюме цієї обширної літератури див. у Дейвса (Оах^ез, 1988)
та Хогарта і Редера (НодагІЇї апсі Кесіег, 1987).
16	Перша спроба створити спеціальний округ у Західному басейні не вда-
лася, принаймні частково, через сильний дощ, який ішов у день проведення
референдуму. Кількість води в канавах суттєво доповнили зусилля адмініст-
рації одного з міст, яка виступала проти створення нового району: були від-
криті ВСІ пожежні гідранти ДЛЯ «рутинної» промивки (РО88ЄІІЄ апсі РОЗЗЄІІЄ,
1986, р. 28—29).
17	Через те, що багато моделей припускають існування перших двох
характеристик, вони навіть не беруться до уваги. Проте останнім часом
деякі вчені вивчили результати, отримані за правилами із сильними дист-
рибуційними ефектами, і важливість «дідусевих» поточних асигнувань для
того, щоб отримати згоду на зміни у правилах (Зоіїпзоп апсі ІлЬесар, 1982;
Кагроії, 1989; УМеІсЬ, 1983).
18	Там, де місцеві інституції вже існують і присвоювачі вважають їх діє-
вими, враховуючи проблеми, які стоять перед ними, можна очікувати знач-
323
Е. Остром, Керування спільним
ного опору, якщо будуть нав’язуватися інші правила. Місцеві присвоювачі
можуть спробувати і далі застосовувати «незаконну» систему правил так
довго, наскільки це буде життєздатним: або через відсутність примусу з боку
центральної влади, або через підкуп посадових осіб центральної влади з ме-
тою спонукати їх ігнорувати те, що відбувається на місцевому рівні.
19	Це не лише тоді, коли зовнішні чиновники пишуть правила, а й коли
місцеві присвоювачі намагаються презентувати факти місцевої ситуації на
свою користь. Можна очікувати, що така тенденція характерна для всіх ви-
падків. Але одним присвоювачам буде важко переконати інших, ознайомле-
них з місцевими умовами, в наявності «фактів», які суперечать досвіду і пе-
ревагам цих інших, тоді як легше рекламувати такі «факти» особам, які не
знають місцевої ситуації.
20	Див., наприклад, Гарднер та Е. Остром (Сагсіпег апсі Е. Озігот, 1990), де
ми змоделювали ефекти з чотирьох різних конфігурацій правил, які вико-
ристовуються для організації діяльності присвоювачів щодо прибережного
рибальства. Там ми порівнюємо результати рівноваги, які досягаються тоді,
коли рибалки слідують конкретним правилам у різних фізичних середови-
щах. Ми не стверджуємо, що розробили універсальну модель середовища
прибережного рибальства, і ми також не стверджуємо, що вивчили всі від-
повідні конфігурації правил. Оскільки ми, розробляючи моделі, керувалися
загальною основою, то визнаємо частину загальних умов, до яких наші
моделі мають відношення. У рамках цих умов ми можемо зробити точні
прогнози щодо рівноваг і логічних зв'язків між змінними, відкрито включе-
ними у модель.
21	Див. останні публікації В. Острома (V, Овігот, 1991, [1971] 2008, [1973]
2008) щодо прикладів, в яких роботи цих учених забезпечують основу для
сучасної політичної теорії.
22 Читачі можуть звернутися до списку літератури для пошуку багатьох
важливих останніх робіт Б'юкенена, Коуза, Норта, Шепсла та Вільямсона,
які суттєво доповнюють наше розуміння того, як працюють інституції.
Література
Асїіезоп, Л М. 1975. Тйе ЬоЬзІег Ріеіз: Есопотіс апсі Есоїодісаі Еїїесіз оГ
Теггіїогіаіііу іп Ше Маіпе ЬоЬзІег Іпсіизігу. Нишап Есоїоду 3:183 — 207.
Асїіезоп, М. 1988. ТІїе ЬоЬзІег Сапдз о! Маіпе. Напоуег, N. Н.: ипіуегзііу
Ргезз о і Иєху Епдіапсі. АсМзогу Сотті88іоп оп Іпіегдоуеттепіаі Неіаііопз.
1987. ТЬе Огдапігаііоп оі Ьосаі РиЬІіс Есопотіез. А/Уазкіпдіоп, В. С.:
АсМзогу Сотті88іоп оп Іпіегдоуегптепіаі Кеіаііопз.
Адпеїіо, К. 3., апсі к. Ооппеїіу. 1950. Ргорегіу КідЬІз апсі ЕШсіепсу іп ІЬе Оузіег
Іпсіизігу. Зоигпаї оі Ьа^ апсі Есопотіез 18:521 — 33.
Аіипесі, М. 1980. В НАС: Виіїсііпд Нитап Іпігазігисіиге Іо 8епге ІЬе Кигаї Роог.
Іп Мееііпд Ше Вазіс Иеесіз оГ Ше Рига! Роог, есі. Р. СоотЬз, рр. 362 — 468.
Ьопсіоп: Регдатоп Ргезз.
Аіскіап, А, 1950. Опсегіатіу, Еуоіпііоп, апсі Есопотіс ТЬеогу. Зоигпаі оГ
Роіііісаі Есопоту 58:211 — 21.
Аісїііап, А., апсі Н. Оетзеїг. 1972. Ргосіисііоп, ІпГогтаИоп СО8І8, апсі Есопотіс
Огдапі2аііоп. Атегісап Есопотіс Кєуієау 62:777 — 95.
Аісїііап, А., апсі Н. Оетзеіг. 1973. ТЬе Ргорегіу Кідкіз Рагасіідт. Зоигпаї оГ
Есопотіс Нізіогу 33:16 — 27.
Аіехапсіег, Р. 1977. 8оиіЬ 8гі Ьапка 8еа Тепиге. ЕШпоіоду 16:231 —55.
325
Е. Остром. Керування спільним
Аіехапсіег, Р. 1979. Еуоіпііоп апсі Сиііиге. Іп Еуоіиііопагу Віоіоду апсі Нишап
Зосіаі ВеЬауіог. Ап АпІЬгороІодісаІ Регзресііуе, есіз. N. А. СЬадпоп апсі
Ігопз, рр. 59 — 78. №гІЬ 8сіІиаІе, Мазз.: ВихЬигу Ргезз.
Аіехапсіег, Р. 1982. Згі Ьапкап РізЬегтеп: Кигаї Саріїаіізт апсі Реазапі 8осіеІу.
Аизігаїіап №1іопа1 Ііпіуегзіїу МоподгарЬз оп 8оиіН Азіа, N0. 7. СапЬегга:
Аизігаїіап №1іопа1 Ііпіуегзіїу.
АНеп, Р. М., апсі И. М. МсСІасіе. 1987. Мосіеіііпд Сотріех Нитап Вузіетз:
А РізЬегіез Ехатріе. Еигореап Лоитаї ої Орегаїіопаї КезеагсЬ 30:147 — 67.
АНеп, К. С. 1982. ТЬе Еїїісіепсу апсі ВізІгіЬиІіопаї Ітріісаііопз ої 181Ь Сепіигу
Епсіозигез. Есопотіс Лоигпаї 92:937 — 53.
АН, Н. Е., апсі А. Сгузіаі. 1983. Роїііісаі Есопотісз. Вегкеїеу: Впіуегзіїу ої
Саііїогпіа Ргезз.
Апсіегзеп, Я. 1979. РиЬііс апсі Ргіуаіе Ассезз Мападетепі іп №\уїоип сії апсі
РізЬіпд. Іп N01111 Аііапііс Магіїіте Сиііигез: АпІЬгороІодісаІ Еззауз оп
СЬапдіпд Асіаріаііопз, есі. К. Апсіегзеп, рр. 299 — 336. ТЬе Надие: Моиіоп.
Агпоісі, Н. Е. М., апсМ. С. СатрЬеІІ. 1986. Соіієсііує Мападетепі ої Нііі Рогезіз
іп Иераї: ТЬе Соттипііу Рогезігу Веуеіортепі Рго]есІ. Іп Ргосеесііпдз ої
ІЬе Сопїегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі, Иаііопаї
КезеагсЬ Соипсії, рр. 425 — 54. А/УазЬіпдІоп, В. С.: №1іопа1 Асасіету Ргезз.
АШіиг, IV. В. 1989. Сотреііпд ТесЬпоІодіез, Іпсгеазіпд Кеіитз апсі Ьоск-іп Ьу
Нізіогісаі Еуєпіз. Есопотіс Лоигпаї 99:116 — 31.
АзІїЬу, IV. /?. 1956. Ап Іпігосіисііоп Іо СуЬегпеїісз. №\у¥огк: ЛЛ^іІеу.
АзІїЬу, IV. /?. 1960. Везідп їог а Вгаіп. ТЬе Огідіп ої Асіарііуе ВеЬауіог, 2псі есі.
Уогк: \М1еу.
Азсіїег, IV., апсі В. Неаіу. 1990. №1ига1 Кезоигсе Роїісутакіпд: А Ргатехуогк їог
Веуеіоріпд Соипігіез. ВигЬат, N. С.: Вике Цпіуегзіїу Ргезз.
Аіі^оосі, й. М., апсі В. 8. Вауізкаг. 1987. А/УЬу Во 8оте Соорегаїіуез АЛ/огк Виї
N01 ОІЬегз? А Сотрагаїіуе Апаіузіз ої 8идаг Соорегаїіуез іп Іпсііа.
Есопотіс апсі Роїііісаі ¥Уеекіу 22:А38 - 56.
326
Література
Аитапп, Я. 7. 1973. 8иЬ]есііУІ1у апсі Соггеіаііоп іп Капсіотігесі Зігаїедіез.
Зоптаї оГ МаіЬетаіісаі Есопотісз 1:67 — 96.
Аитапп, 1976. Адгееіпд Іо Візадгее. Аппаїз оГ Зіагізгісз 4:1236 — 9.
Аитапп, Я. Л 1987. Соггеїаіесі ЕдиіііЬгіит аз ап Ехргеззіоп оГ Вауезіап
Ваііопаіііу. Есопотеігіса 55:1 — 18.
Ахеїгосі, В. 1981. ТЬе Етегдепсе оГ Соорегаііоп Атопд Едоізіз. Атегісап
Роіііісаі Зсіепсе Кєуієху 75:306 — 18.
Ахеїгосі, Я. 1984. ТЬе Еуоіпііоп оГ Соорегаііоп. ИехуУогк: Вазіс Воокз.
Ахеїгосі, Я. 1986. Мосіеііпд ІЬе Еуоіпііоп оГ Могтз. Атегісап РоіШсаІ Зсіепсе
КєуіЄ5у80:1095—111.
Ахеїгосі, В., апсі О. Оіоп. 1988. Тіїе РигіЬег Еуоіиііоп оГ Соорегаііоп. Зсіепсе
242:1385-90.
Вааск, В. 1982. Тезііпд Ше Ітрасі оГ Ехсіпзіує Ргорегіу КідЬіз: ТЬе Сазе оГ
Епсіозіпд Соттоп Ріеісіз. Іп Ехріогаііопз іп Ше Иєху Есопотіс Нізіогу, есіз.
К. Ь Капзот, К. ЗиісЬ, апсі С. М. \Маііоп, рр. 257-72. ИеугУогк: Асасіетіс
Ргезз.
Вассіауап, А. 5. 1980. Моипіаіп Іггідаіогз іп ІЬе РЬіІірріпез. Іп Іггідаііоп апсі
АдгісиИигаІ Веуеіортепі іп Азіа, есі. Е. XV. Ссллгагсі, Зг., рр. 172 — 85. ІІЬаса,
N. У.: Сотеїі Цпіуегзіїу Ргезз.
Вадпоіі, М., апсі В. І. Иртап. 1986. Сап Ргіуаіе Ргоуізіоп оГ РиЬІіс Соосіз Ье
Еїїісіепі? АЛ^огкіпд рарег, Цпіуегзіїу оГ МісЬідап аі Апп АгЬог.
Ваггу, В., апсі В. Нагсііп. 1982. Каїіопаї Мап апсі Іггаііопаї Зосіеіу? Ап
Іпігосіисііоп апсі Зоигсе Воок. Веуегіу НіІІз: Заде.
Ваггу, N. 1982. ТЬе Тгасііііоп оГ Зропіапеоиз Огсіег. Шегаіиге оГ ЬіЬегіу
5:7-58.
Ваіез, К. Н. 1985. ТЬе Апаїузіз оГ Іпзіііиііопз. Рарег ргезепіесі аі а зетіпаг оп
іпзШиііопз, зропзогесі Ьу ІЗЗАІВ/ЗТ, ХУазЬіпдіоп, В. С.
Ваіез, В. Н. 1988. Сопіга Сопігасіагіапізт: Зоте КеЙесііопз оп Ше Иєуг
ІпзШигіопаіізт. Роїііісз апсі Зосіеіу 16:387 — 401.
327
Е. Остром. Керування спільним
Веагсізіеу, К. К., 3. НаІІ, апсі К. Е. ХУагсІ. 1959. УіІІадеЛарап. ІЛпіуегзііу оГ СЬісадо
Ргезз.
Вескег, С. 3. 1968. Сгіте апсі РипізЬтепІ: Ап Есопотіс АрргоасЬ. Лоигпаї оГ
Роїііісаі Есопоту 76:169 — 217.
Веіі, Р. IV. 1972. ТесЬпоІодісаІ Ехіетаїіііез апсі Соттоп Ргорегіу Кезоигсез:
Ап Етрігісаі 81исіу оі ІЬе І). 8. ЬоЬзІег Іпсіизігу. Лоигпаї оГ Роїііісаі Есопоту
80:148-58.
Вепсіог, 3., апсі О. Мооккег/ее. 1987. Іпзіііиііопаї 81гисіиге апсі ІЬе Ьодіс оГ
Опдоіпд Соіієсііує Асііоп. Атегісап Роіііісаі Зсіепсе Кєуієау 81:129 — 54.
Вепііеу, А. 1949. ТЬе Ргосезз оі Соуеттепі. Еуапзіоп, 111.: Ргіпсіріа Ргезз.
Вегкез, Р. 1984. Есоїоду апсі Кезоигсе Мападетепі Тегтіпоіоду. Рарег
ргезепіесі Іо ІЬе Рапеї оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі оГ ІЬе
Иаііопаї Асасіету оГ Зсіепсез, АУазЬіпдІоп, В. С.
Вегкез, Р. 1985а. ТЬе Соттоп Ргорегіу Кезоигсе РгоЬІет апсі ІЬе Сгеаііоп оГ
Ьітііесі Ргорегіу КідЬіз. Нитап Есоїоду 13:187 — 208.
Вегкез, Р. 1985Ь. РізЬегтеп апсі “ТЬе Тгадесіу оі ІЬе Соттопз". Епуігоптепіаі
Сопзегуаііоп 12:199 — 206.
Вегкез, Р. 1986а. Еосаі-Ьеуеі Мападетепі апсі ІЬе Соттопз РгоЬІет:
А Сотрагаііуе8іисіу оГТигкізЬ Соазіаі ЕізЬегіез. Магіпе Роїісу 10:215 — 29.
Вегкез, Р. 1986Ь. Магіпе ІпзЬоге РізЬегу Мападетепі іп Тигкеу. Іп Ргосеесііпдз
оі ІЬе Сопіегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі, Каііопаї
КезеагсЬ Соипсії, рр. 63 — 83. А/УазЬіпдіоп, О. С.: №ііопа! Асасіету Ргезз.
Вегкез, Р. 1987. Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі апсі Сгее Іпсііап
РізЬегіез іп ЗиЬагсііс Сапасіа. Іп ТЬе Оиезііоп оі ІЬе Соттопз, есіз.
В. МсСау апсі Л. АсЬезоп, рр. 66 — 91. Тисзоп: ІЛпіуегзііу оі Агігопа Ргезз.
Вегкез, Р., есі. 1989. Соттоп Ргорегіу Кезоигсез. Есоїоду апсі Соттипііу-
Вазесі ЗизІаіпаЬІе Веуеіортепі. Ьопсіоп: ВеІЬауеп Ргезз.
Вегкез, Р., О. Реепу, В. 3. МсСау, апсі 3. М. АсЬезоп. 1989. ТЬе Вепеіііз оі ІЬе
Соттопз. №іиге 340:91 —3.
328
Література
Вегкез, Р., апсі М. Кізіаііодіи. 1989. А Сотрагаїіуе 81шіу ої Уіеісі, Іпуезітепі
апсі Епегду изе іп 8та11-8са1е РізЬегіез: 8оте Сопзісіегаїіопз їог Кезоигсе
Ріаппіпд. РізЬегіез КезеагсЬ 7:207 — 24.
Вегкез, Р., апсі О. Рососк. 1981. 8е1ї-Кеди1аІіоп ої Соттегсіаі РізЬегіез ої ІЬе
Оиіег Ьопд Роіпі Вау, Ьаке Егіе. Лоигпаі ої Сгеаі Ьакез КезеагсЬ 7:111 — 16.
Віпдег, В. К., апсі Е. Ноіїтап. 1989. Іпзіііиііопаї Регзізіепсе апсі СЬапде:
ТЬе Оиезііоп ої Еїїісіепсу. Лоитаі ої Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеїісаІ Есопотісз
145:67-84.
Віпзмапдег, Н. Р., апсі V, IV. Киїїап. 1978. Іпсіисесі Іппоуаііопз: ТесЬпоІоду,
Іпзіііиііопз, апсі Веуеіортепі. Ваііітоге: ЛоЬпз Норкіпз ипіуегзіїу Ргезз.
Віаікіе, Р., апсі Н. Вгоокіїеісі. 1987. Ьапсі Ведгасіаііоп апсі 8осіе1у. Ьопсіоп:
МеіЬиеп.
Віотдиізі, IV. 1987а. Сеіііпд Оиі ої іЬе Соттопз Тгар: УагіаЬІез, Ргосезз, апсі
Кезиііз іп Роиг СгоипсКуаІег Вазіпз. Рарег ргерагесі їог ІЬе Соттоп Ргорегіу
Кезоигсе Мападетепі Сопїегепсе, УУогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу
Апаіузіз, ВесетЬег4 —5, Іпсііапа ипіуегзіїу, Віоотіпдіоп.
Віотдиізі, IV. 1987Ь. Сеіііпд Оиі ої ІЬе Тгар: СЬапдіпд ап Епсіапдегесі
Соттопз Іо а Мападеб Соттопз. РЬ. В. сііззегіаііоп, Іпсііапа ипіуегзіїу.
Віотдиізі, IV. 1988а. ТЬе Регїогтапсе ої СгоипсКуаІег Мападетепі: Уоїшпе 1,
Каутопсі Вазіп. УУогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз. Віоотіпд-
іоп: Іпсііапа ипіуегзіїу.
Віотдиізі, IV. 1988Ь. ТЬе Регїогтапсе ої Сгоипсі\уа1ег Мападетепі: Уоїшпе 2,
\МезІ Вазіп. ХУогкзЬор іп Роїііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз.’Віоотіпдіоп:
Іпсііапа ипіуегзіїу.
Віотдиізі, IV. 1988с. ТЬе Регїогтапсе ої СгоипсКуаІег Мападетепі: Уоїшпе З,
Сепігаї Вазіп. УУогкзЬор іп Роїііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз. Віоотіпдіоп:
Іпсііапа ипіуегзіїу.
329
Е. Остром. Керування спільним
Віотдиізі, IV. 1988(1. ТЬе Регіогтапсе оі СгоипсЬлгаІег Мападетепі: Уоіите 5,
Огапде Соипіу. АУогкзЬор іп Роїііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз. Віоотіпд-
іоп: Іпсііапа ІЛпіуегзііу.
Віотдиізі, IV. 1988е. ТЬе Регіогтапсе оі СгоипсКуаІег Мападетепі: Уоіите 6,
ТЬе 8ап Регпапсіо Уаііеу. \УогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз.
Віоотіпдіоп: Іпсііапа ІЛпіуегзііу.
Віотдиізі, IV. 1989. ТЬе Регїогтапсе оі СгоипсКуаІег Мападетепі: Уоіите 8,
ТЬе Мо]ауе Кіуєг Вазіп. АУогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз.
Віоотіпдіоп: Іпсііапа Ііпіуегзіїу.
Віотдиізі, IV. 1990. ТЬе Регїогтапсе оі СгоипсЬлгаІег Мападетепі: Уоіите 4,
8ап СаЬгіеі Вазіп. АУогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз.
Віоотіпдіоп: Іпсііапа ІЛпіуегзііу.
Віотдиізі, IV., апсі Е. Озігот. 1985. Іпзіііиііопаі Сарасіїу апсі ІЬе Кезоіиііоп оі а
Соттопз Вііетта. Роіісу Віисііез Кєуієау 5:383 — 93.
Віитеї, IV., К. РеІЇїід, апсі О. чап сіеп Надеп. 1986. ТЬе ТЬеогу оі РиЬііс Соосіз:
А 8игуеу оі Кесепі Іззиез. Лоигпаї оі Іпзіііиііопаі апсі ТЬеогеІісаі Есопотіез
142:241—309.
Воисігеаих, О. 3., апсі К. С. НоІсотЬе. 1989. Соуеттепі Ьу Сопігасі. РиЬііс
Ріпапсе Оиагіегіу 17:264 — 80.
Вомеп, Н. К. 1943. ТЬе Іпіегргеїаііоп оі Уоііпд іп ІЬе АПосаІіоп оі Есопотіс
Кезоигсез. Оиагіегіу Лоигпаї оі Есопотіез 58:27 — 48.
ВгауЬгооке, О. 1985. ТЬе ІпзоіиЬІе РгоЬІет оі ІЬе 8осіаі Сопігасі. Іп Рагасіохез
оі Каїіопаіііу апсі Соорегаїіоп, есіз. К. СатрЬеІІ апсі к 8ожіеп, рр. 277 —
305. Уапсоиуег: ІЛпіуегзііу оі ВгіїізЬ СоіитЬіа Ргезз.
Вгеппап, С., апсі 3. Висіїапап. 1985. ТЬе Кеазоп оі Киіез. СатЬгісіде ІЛпіуегзііу
Ргезз.
Вгеіоп, А. 1974. ТЬе Есопотіс ТЬеогу оі Кергезепіаііуе Соуеттепі. СЬісадо:
Аісііпе.
330
Література
Вгеіоп, А., апсі К. УУЇпігоЬе. 1982. ТЬе Ьодіс оГ Вигеаисгаііс Сопсіисі. СашЬгісіде
иПІУЄГ8ІЇу РГЄ88.
Вготіеу, О. IV. 1984. Ргорегіу КідЬіз апсі Есопошіс іпсєпііуєз іп Незоигсе апсі
Епуігоптепіаі Вузіетз. Адгісиїіигаї есопотісз зіаії рарег зегіез, N0. 231,
Впіуегзіїу оГ А/Уізсопзіп.
Вготіеу, О. IV. 1986. Орепіпд Соттепіз. Іп Ргосеесііпдз оГ Ше СопГегепсе оп
Соттоп Ргорегіу Незоигсе Мападетепі, Иаііопаї НезеагсЬ Соипсії, рр.
1 — 5. АУазЬіпдіоп, В. С.: Иаііопаї Асасіету Ргезз.
Вготіеу, О. IV. 1989. Есопотіс Іпіегезіз апсі ІпзШиїіопз: ТЬе СопсерШаї
Роипсіаііопз оГ РиЬІіс Роїісу. ОхГогсі: Віаскугеїі.
Вготіеу, О. IV., Р. Реепу, М. МсКеап, Р. Реіегз,3. Сіїїез, К. Оакегзоп, С. Р. Кипде,
апсі З Тіютзоп, есіз.1992. Макіпд Ше Соттопз А/Уогк: ТЬеогу, Ргасіісе, апсі
Роїісу. 8ап Ргапсізсо: ІпзШиїе Гог Сопіетрогагу ЗШсііез Ргезз.
Вготіеу, О. IV., апсі О. Р. Скарадаіп. 1984. ТЬе Уіііаде Адаіпзі Ше Сепіег:
Кезоигсе Веріеііоп іп 8оиШ Азіа. Атегісап Зоитаї оГ Адгісиїіигаї
Есопотісз 66:868 — 73.
Вготіеу, О. IV, О. С. Тауіог, апсі О. Е. Рагкег. 1980. ХУаіег НеГогт апсі Есопотіс
Веуеіортепі: ІпзШиїіопаї Азресіз оГ А/Уаіег Мападетепі іп Веуеіоріпд
Соипіпез. Есопотіс Веуеіортепі апсі СиІШгаІ СЬапде 28:365 — 87.
Висіїапап, М. 1968. ТЬе Ветапсі апсі 8ирр1у оГ РиЬІіс Соосіз. СЬісадо: Рапсі
МсИаІІу.
Висіїапап, М. 1975. ТЬе Ьітііз оГ ЬіЬегІу. Ііпіуегзіїу оГ СЬісадо Ргезз.
Висіїапап, 3. М. 1977. Ргеесіот іп СопзШиїіопаї Сопігасі. Регзресііуез оГ а
Роїіїісаі Есопотізі. Соїіеде 8іаііоп: Техаз А&М Впіуегзііу Ргезз.
Висіїапап, 3. М. 1987. ТЬе СопзШиііоп о£ Есопотіс Роїісу. Атегісап Есопотіс
Нєуієху 77:243-51.
Висіїапап, 3. М., апсі С. Тиііоск. 1962. ТЬе Саісиїиз оГ Сопвепі: Ьодісаі
РоипсіаЬопз оГ СопзШиїіопаї Ветосгасу. Апп АгЬог: ипіуегзіїу оГ МісЬідап
Ргезз.
331
Е. Остром. Керування спільним
Виїїоск, К., апсі к Васіеп. 1977. Соштипез апсі ІЬе Ьодіс ої Ше Соттопз. Іп
Мападіпд ІЬе Соттопз, есіз. С. Нагсііп апсі Л. Васіеп, рр. 182 — 99.
8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
Вугпе,к А. 1986. ТЬе Весііпе іп Расісіу Сиіііуаііоп іп а Вгу Хопе Уіііаде ої 8гі
Ьапка. Іп Кісе 8осіеііез: Азіап РгоЬІетз апсі Ргозресіз, есіз. І. Могіипсі,
8. СесіеггоіЬ, апсі І. Сегсііп, рр. 81 — 116. Ьопсіоп: Сиггоп Ргезз.
Саііїогпіа, Віаіе ої, Оерагітепі ої УУаІег Везоигсез, Верогі оп УМаїегтазІег
Вепгісеіп УУезІ Соазі Вазіп УМаІегтазіегЗєгуісє Агеа, аппиаі герогіз їогчгаіег
уеагз 1944-5 ІЬгоидЬ 1984-5.
СатрЬеіІ, О. Т. 1982. Ьедаї апсі Ргітагу-Сгоир 8осіа1 Сопігоіз. Лоигпаї ої 8осіа1
апсі Віоіодісаі 8ігисіигез 5:431 — 8.
СатрЬеіІ, В. 1985. Васкдгоипсі їог Ше ипіпіііаіесі. Іп Рагасіохез ої Каііопаїііу
апсі Соорегаііоп, есіз. К. СатрЬеіІ апсі и 8ожіеп, рр. 3 — 41. Уапсоиуег:
ипіуегзіїу ої ВгііізЬ СоїитЬіа Ргезз.
СаггиІЬегз, І., апсі В. Віопег. 1981. Есопотіс Азресіз апсі Роіісу Іззиез іп
Сгоипсіхуаіег Веуеіортепі. АУогІсі Вапк зіаїї хуогкіпд рарег N0. 496,
АУазЬіпдіоп, В. С.
Сауе, к А. К. 1984. ТЬе Соїсі РізЬ АУаг: Ьопд-Тегт Сотреііііоп іп а Вупатіс
Саше. 8апіа Мопіса, Саіії.: Рапсі Согрогаііоп.
Сепігаї апсі А/Уезі Вазіп ХУаіег КерІепізЬтепі Візігісі. 1987. Аппиаі 8игуеу
Керогі оп КерІепізЬтепі. Сіепсіаіе, Саіії.: Вооктап, Есіттопзіоп
Епдіпеегіпд.
СЬатЬегііп, к 1974. Ргоуізіоп ої Соіієсііує Соосіз аз а Рипсііоп ої Сгоир 8іге.
Атегісап Роїііісаі 8сіепсе Кєуієху 68:707 — 16.
СЬатЬегз, к О., апсі С. Е. Міпдау. 1966. ТЬе Адгісиїїигаї Кєуоіпііоп, 1750 —
1880. НехуУогк: 8сЬоскеп Воокз.
СіїатЬегз, В. 1981. Іп 8еагсЬ ої а А/Уаіег Кеуоіиііоп: Оиезііопз їог Сапаї
Мападетепі іп Ше 1980з. А/Уаіег 8ирр1у апсі Мападетепі 5:5— 18.
332
Література
Скарадаіп, О. Р. 1984. Мападіпд РиЬііс Ьапсіз аз а Соттоп Ргорегіу Кезоигсе:
А Уіііаде Сазе 8іисіу іп Иераі. РЬ. В. сііззегіаііоп, ІЛпіуегзііу оі А/Уізсопзіп.
Сііеипд, 8. 1970. ТЬе Зігисіиге оГ а Сопігасі апсі ІЬе ТЬеогу оі а Моп-Ехсіизіуе
Кезоигсе. Лоигпаї оі Ьа\у апсі Есопотіез 13:45—70.
Сіютзку, N. 1965. Азресіз оГ ІЬе ТЬеогу оГ 8упІах. СатЬгісіде, Мазе.: МІТ
Ргезз.
Сіютзку, N. 1975. КеПесІіопз оп Ьапдиаде. Ие\у¥огк: Капсіот Ноизе.
Сіютзку, N. 1978. Киїез апсі Кергезепіаііоп. Иєху ¥огк: СоїитЬіа ІЛпіуегзііу
Ргезз.
Сіїгізіу, Р. Т., Л. 1982. Теггіїогіаі ІЛзе КідЬІз іп Магіпе РізЬегіез: Веїїпіііопз апсі
Сопсііііопз. РАО ІесЬпісаІ рарег N0.227, Роосі апсі Адгісиїїигаї Огдапігаїіоп
оі ІЬе ІЛпіІесі Наїіопз, Коте.
Сігіасу-У^апігир, 8. V., апсі К. С. Візіїор. 1975. "Соттоп Ргорегіу" аза Сопсері
іп Иаіигаї Кезоигсе Роіісу. Иаіигаї Кезоигсез Лоигпаї 15:713 — 27.
Сіагк, С. Ж 1976. МаїЬетаїісаІ Віоесопотісз. ИехуУогк: ЛАЛіІеу.
Сіагк, С. IV. 1977. ТЬе Есопотіез оГ Оуег-Ехріоііаііоп. Іп Мападіпд ІЬе
Соттопз, есіз. С. Нагсііп апсіЛ. Васіеп, рр. 82 — 95. 8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
Сіагк, С. IV. 1980. Кезігісіесі Ассезз Іо Соттоп-Ргорегіу РізЬегу Кезоигсез:
А Сате-ТЬеогеїіс Апаіузіз. Іп Вупатіс Оріітіхаїіоп апсі МаїЬетаїісаІ
Есопотіез, есі. Р. Т. Ьіи, рр. 117 — 32. ІМехуУогк: Ріепит Ргезз.
Сіагк, С. УУ., С. Мипго, апсі А. Сііагіез. 1985. РізЬегіез: Вупатісз, апсі
ІЛпсегІаіпІу, іп Ргодгезз іп Иаіигаї Кезоигсе Есопотіез, есі. А. 8соІІ,
рр. 99—119. ОхГогсі ІЛпіуегзііу Ргезз (Сіагепсіоп Ргезз).
Соазе, К. Н. 1937. ТЬе Иаіиге оГ ІЬе Рігт. Есопотіса 4:386 — 405.
Соазе, К. Н. 1960. ТЬе РгоЬІет оГ 8осіа1 Созі. Лоигпаї оГ Ьа\у Есопотіез
3:1-44.
333
Е. Остром. Керування спільним
Соїе, 3. IV., апсі Е. Е. УМоИ. 1974. ТЬе Нісісіеп Ргопііег: Есоїоду апсі ЕіЬпісііу іп
ап Аїріпе Уаііеу. Мєху ¥огк: Асасіетіс Ргезз.
Соїетап, 3. 8. 1987а. Ехіегпаїіііез апсі Могтз іп а Ідпеаг Зузіет оГ Асііоп.
УУогкіпд рарег, Верагітепі оГ Зосіоіоду, Впіуегзііу оГ СЬісадо.
Соїетап, 3. 8. 1987Ь. Ргее Еісіегз апсі Хеаіоіз: ТЬе Коїе оГ Зосіаі Меіхуогкз.
АУогкіпд Рарег, Верагітепі оГ Зосіоіоду, Ііпіуегзііу СЬісадо.
Соїетап, 3. 8. 1987с. Могтз аз Зосіаі Сарііаі. Іп Есопотіс Ітрегіаіізт. ТЬе
Есопотіс АрргоасЬ Аррііесі Оиізісіе Ше Ріеісі оГ Есопотісз, есіз.
С. Касіпііхку апсі Р. ВегпЬоІх, рр. 133 — 55. Мєху ¥огк: Рагадоп Ноизе.
Соїетап, 3. 8. 1990. Роипсіаііопз оГ Зосіаі ТЬеогу. СашЬгісіде, Мазз.: Нагуагсі
Ііпіуегзііу Ргезз.
Соттопз, 3. Е. 1957. Ьедаї Роипсіаііопз оГ Сарііаіізт. Масіізоп: Ііпіуегзііу оГ
У/їзсопзіп Ргезз.
Сорев, Р. 1983. РізЬегіез Мападетепі оп Сапасіа'з Аііапііс Соазі: Есопотіс
Расіогзапсі Зосіо-Роіііісаі Сопзігаіпіз. Сапасііап Лоигпаї оГ Недіопаї Зсіепсе
6:1-32.
Согсіеіі, 3. С., апсі М. А. МсКеап. 1986. Зеа Тепиге іп ВаЬіа, Вгагії. Іп Ргосеесііпдз
оГ ІЬе СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі, Маііопаї
КезеагсЬ Соипсії, рр. 85— 113. АУазЬіпдіоп, В. С.: Маііопаї Асасіету Ргезз.
Согеу, А. Т. 1986. СопігоІоГ ХУаіегхуііЬіп РагтТигпоиізіп Згі Ьапка. Ргосеесііпдз
оГ а ХУогкзЬор оп \Уаіег Мападетепі іп Згі Ьапка, Воситепіаііоп Зегіез
Мо. 10. Адгагіап КезеагсЬ апсі Тгаіпіпд Іпзіііиіе, СоїотЬо, Згі Ьапка.
Согпез, Е., апсі Т. 8апсі1ег. 1986. ТЬе ТЬеогу оГ Ехіегпаїіііез, РиЬІіс Соосіз, апсі
СІиЬ Соосіз. СатЬгісіде Цпіуегзііу Ргезз.
Соигіоіз, Р. 3. 1985. Оп Тіте апсі Зрасе Весотрозіііоп оГ Сотріех Зігисіигез.
Соттипісаііопз оі Ше АСМ 28:590 — 603.
334
Література
Сочгагсі, Е. IV., 7г. 1979. Ргіпсіріез оГ 8осіа1 Огдапіхаїіоп іп ап Іпсіідепоиз
Іггідаїіоп 8узІет. Нитап Огдапіхаїіоп 38:28 — 36.
Соугагсі, Е. IV, 7г. 1980. Іггідаїіоп апсі Адгісиїїигаї Веуеіортепі іп Азіа:
Регзресііуез Ггот 8осіа1 8сіепсез. Ийаса, N. ¥.: Сотеїі ипіуегзіїу Ргезз.
Соугагсі, Е. IV., 7г. 1985. ТесЬпісаІ апсі 8осіа1 СЬапде іп Сштепііу Іггідаїесі
Кедіопз: Киїез, Коїез апсі КеЬаЬіІіІаІіоп. Іп Риіііпд Реоріе Рігзі, есі. М. М. Сег-
пеа, рр. 27 — 51. ОхГогсі ипіуегзіїу Ргезз.
Сгаід, 3. 1981. Сопііпиііу апсі СЬапде іп 8гі Ьапка'з Візігісі Асітіпізігаїіоп:
АРоІіІісаІ Регзресііуе. Іп Віисііез іп Весепігаїіхаїіоп (іззие N0. З оГ
МапсЬезІег Рарегз оп Веуеіортепі). Верагітепі оГ Асітіпізігаїіуе Віисііез,
ипіуегзіїу оГ МапсЬезІег.
Спіх, М. С., к. В, Согпізіа, апсі О. С. Оауап. 1987. Ьедаї апсі Іпзіііиііопаї Іззиез оГ
Іггідаїіоп УУаІег КідЬІз іп Ше РЬіІірріпез. Ьадипа: ипіуегзіїу оГ Ше
РЬіІірріпез аі Ьоз Васоз, Адгагіап КеГогт Іпзіііиіе.
Сгих, IV. 1986. ОуегГізЬіпд апсі СопЯісІ іп а Тгасііііопаї РізЬегу: 8ап Мідиеі Вау,
РЬіІірріпез. Іп Ргосеесііпдз оГ ІЬе СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе
Мападетепі, Иаііопаї КезеагсЬ Соипсії, рр. 115 — 35. УУазЬіпдІоп, В. С.:
Иаііопаї Асасіету Ргезз.
Оаііітап, С. 1980. ТЬе Ореп Ріеісі 8уз1ет апсі Веуопсі: А Ргорегіу КідЬІз Апаіузіз
о( ап Есопотіс Іпзіііиііоп. СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
Оаіез, 3. Н. 1968. Роїіиііоп, Ргорегіу, апсі Ргісез: Ап Еззау іп Роїісу-Макіпд апсі
Есопотіез. ипіуегзіїу оГ Тогопіо Ргезз.
Оапі, А. А., С. 3. N. СіЬЬз, апсі О. IV. Вготіеу. 1987. Іпзіііиііопаї Веуеіортепі Гог
Ьосаі Мападетепі оГ Кигаї Кезоигсез. Нопоіиіи: ЕазІ-\УезІ Сепіег.
Оаздиріа, Р. 8.1982. ТЬе Сопігої оГ Незоигсез. ОхГогсі: Віаскхуеіі.
Оаздиріа, Р. 8., апсі С. М. Неаі. 1979. Есопотіс ТЬеогу апсі ЕхЬаизІіЬІе
Кезоигсез. СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
335
Е. Остром. Керування спільним
Оауісі, Р. А. 1985. Сію апсі ІЬе Есопотісз оі ОА/УЕКТУ. Атегісап Есопотіс
Кєуієху 75:332 — 7.
Оауісі, Р. А. 1988. РаШ-Оерепсіепсе: РиШпд Ше Разі іпіо Ше РиШге оі Есопотісз.
УУогкіпд рарег, Оерагітепі оі Есопотісз, Зіапіогсі Ііпіуегзііу.
Оауіз, А. 1984. Ргорегіу ЯідЬіз апсі Ассезз Мападетепі іп Ше 8та11-Воаі
РізЬегу: А Сазе 8іисіу Ггот ВоиШхуезі Моуа 8соііа. Іп Аііапііс РізЬегіез апсі
Соазіаі Соттипіііез: РізЬегіез Оесізіоп-Макіпд Сазе Віисііез, есіз.
С. Ьатзоп апсі А. 3. Напзоп, рр. 133 — 64. Наїііах: ОаІЬоизіе Осеап Віисііез
Ргодгатте.
Оауіз, Е Е., апсі О. С. N01(11. 1971. Іпзіііиііопаї СЬапде апсі Атегісап Есопотіс
СпжШ. СатЬгісіде Ііпіуегзііу Ргезз.
Оачгез, К. М. 1973. ТЬе Соттопз Оііетта Сате: Ап М-Регзоп Міхесі-
Моііує Сате хуііЬ а Оотіпаііпд 8ігаіеду Гог ОеГесііоп. ОКІ КезеагсЬ Виїїеііп
13:1-12.
Оачгез, К. М. 1975. Рогтаї Мосіеіз оі Оііеттаз іп 8осіа1 Оесізіоп Макіпд. Іп
Нитап Зисідтепі апсі Оесізіоп Ргосеззез: Рогтаї апсі МаіЬетаіісаІ
АрргоасЬез, есіз. М. Р. Каріап апсі 8. 8сЬ\уагіг, рр. 87—108. Иєху ¥огк:
Асасіетіс Ргезз.
Оачгез, К. М. 1988. Наііопаї СЬоісе іп ап ІІпсегіаіп УУогІсі. ИехуУогк: Нагсоигі
Вгасе ЗоуапоуісЬ.
Оачгез, Е. М., .і. МсТаУізк, апсі Н. Зііакіее. 1977. ВеЬауіог, Соттипісаііоп, апсі
Аззитрііопз АЬоиі ОШег Реоріе’з ВеЬауіог іп а Соттопз Оііетта
8ііиаііоп. Зоитаї оі Регзопаїііу апсі 8осіа1 РзусЬоІоду 35:1 — 11.
Оачгкіпз, К. 1976. ТЬе 8еИізЬ Сепе. Охіогсі ипіуегзіїу Ргезз.
ОеАІеззі, Е 1980. ТЬе Есопотісз оі Ргорегіу КідЬіз: А Нєуіє^ оі ІЬе Еуісієпсє.
НезеагсЬ іп Ьа\у апсі Есопотісз 2:1 — 47.
Ое Аіеззі, Е 1987. Иаіиге апсі МеШосіоІодісаІ Роипсіаііопз оі 8оте Кесепі
Ехіепзіопз оі Есопотіс ТЬеогу. Іп Есопотіс Ітрегіаіізт. ТЬе Есопотіс
336
Література
АрргоасЬ Аррііесі Оиізісіе ІЬе Ріеісі оГ Есопотісз, есіз. С. Касіпіігку апсі
Р. ВегпЬоІг, рр. 51—76. Ие\у¥огк: Рагадоп Ноизе.
(іе 108 Кеуез, К. Р. 1980. 47 Соттипаї Сгауііу Зузіетз: Огдапігаїіопаї РгоШез.
Оиехоп Сіїу: Іпзіііиіе оГ РЬіІірріпе Сиііиге.
(іе Заиззиге, Р. 1960. Соигзе іп Сепегаї Ьіпдиізіісз. Ьопсіоп: Реіег Охуєп.
(іе Зііуа, N. С. К. 1981. Рагтег Рагіісіраііоп іп Х/Уаіег Мападетепі: ТЬе Міпіре
Ргоіесі іп Згі Ьапка. Рига! Веуеіортепі Рагіісіраііоп Кєуієху 3:16 — 19.
Оетзеіг, Н. 1967. Тохуагсі а ТЬеогу оГ Ргорегіу КідЬіз. Атегісап Есопотіс
Кєуієху 62:347 — 59.
Позі, С. 1988. ТесЬпісаІ СЬапде, Іпзіііиііопаї Ргосеззезапсі Есопотіс Вупатісз:
8оте Тепіаііуе Ргорозіїіопз апсі а КезеагсЬ Адепсіа. Х/Уогкіпд рарег,
Верагітепі оГ Есопотісз, Ііпіуегзііу о( Коте.
Ооує, М. К. 1986. Реазапі уегзиз Соуегптепі Регсерііоп апсі Іізе оГ ІЬе
Епуігоптепі: А Сазе-8іисіу оГ Вап]агезе Есоїоду апсі Кіуєг Вазіп
Веуеіортепі іп 8оиІЬ Каїітапіап. Лоигпаї оГ ЗоиІЬеазІ Азіап Зіисііез
17:113-36.
Оочтз, А. 1967. Іпзісіе Вигеаисгасу. Возіоп: Іліііе, Впжп.
Оигіїат, IV. Н. 1979. Тохуагд а Соеуоіиііопагу ТЬеогу оГ Нитап Віоіоду апсі
Сиііиге. Іп Еуоіиііопагу Віоіоду апсі Нитап Зосіаі ВеЬауіог. Ап
АпІЬгороІодісаІ Регзресііуе, есіз. N. А. СЬадпоп апсі XV. Ігопз, рр. 39 — 58.
№гіЬ Зсіїиаіе, Мазз.: ВихЬигу Ргезз.
Еіиепіїекі, О. IV. 1972. Сопзегуіпд Ше оп ЕагІЬ. ОхГогсі Ііпіуегзііу Ргезз.
Еіігііск, І. 1973. Рагіісіраііоп іп Шедіїітаїе Асііуііієз: А ТЬеогеїісаІ апсі
Етрігісаі Іпуезіідаїіоп. Лоигпаї оГ Роїііісаі Есопоту 81:521 — 64.
Еіігіісії, І., апсі С. О. Вгомег. 1987. Оп ІЬе Іззие оГ Саизаіііу іп ІЬе Есопотіс
Мосіеі оГ Сгіте апсі Ьа\у Епіогсетепі: 8оте ТЬеогеїісаІ Сопзісіегаїіопз апсі
Ехрегітепіаі Еуісієпсє. Атегісап Есопотіс Кєуієху 77:99— 106.
337
Е. Остром. Керування спільним
Еікіп, 8.1. 1985. Есопотіс апсі Роїііісаі Ваііопаїііу. Роїііу 18:253-71.
Еізіег, 3. 1979. Віуззез апсі Ше Зігепз: Зіигііез іп Каїіопаїііу апсі Іггаїіопаїііу.
СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
Еізіег, 3. 1989. ТЬе Сетепі оГ Зосіеіу. А Зійду оГ Зосіаі Огсіег. СатЬгісіде
ипіуегзіїу Ргезз.
Езтап, М. 1986. ТЬе Маїигіпд оГ Веуеіортепі Асітіпізігаїіоп. Рарег ргезепіесі
Іо Ше Атегісап Зосіеіу Гог РиЬІіс Асітіпізігаїіоп, АпаЬеіт, СаІіГотіа.
Рапоаііеа, 8. 1988. Тгапзасііоп Совів, ШЬід Нівіогу, апсі Ше Соттоп Ріеісіз.
Роїіііс з апсі Зосіеіу 16:171— 240.
Рагіз, 3. С. 1972. Саі НагЬоиг: А НеАуГоипгіІапгі РівЬіпд ЗеШетепІ. ипіуегзіїу оГ
Тогопіо Ргезз.
Рагт, 3. 1985. Зііиаііопаї Апаіузіз: Ехріапаїіоп іп Роїііісаі Зсіепсе. Зоитаї оГ
Роїііісв 47:1085-107.
Реепу, О. Н. 1982. ТЬе Роїііісаі Есопоту оГ Ргосіисііуііу: ТЬаі Адгісиїїигаї
Веуеіортепі, 1880— 1975. Уапсоиуег: ипіуегзіїу оГ ВгіїівЬ СоїитЬіа Ргевв.
Реепу, О. Н. 1986. СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кевоигсе Мападетепі: Ап
Іпігогіисііоп. Іп Ргосеедіпдз оГ Ше СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу
Незоигсе Мападетепі, №1іопа1 ВевеагсЬ Соипсії, рр. 7—11. А/УавЬіпдІоп,
В. С.: Иаііопаї Асагіету Ргевз.
Реепу, О. Н. 1988а. Адгісиїїигаї Ехрапвіоп апсі Рогеві Веріеііоп іп ТЬаіІапгі,
1900—1975. Іп \Уог1гі ВеГогезІаІіоп іп Ше ТугепІіеШ Сепіигу, есіз.
3. Р. НісЬаггів апсі Н. Р. Тискег, рр. 112 — 43. ВигЬат, N. С.: Вике ипіуегзіїу
Ргевв.
Реепу, О. Н. 1988Ь. ТЬе Ветапгі Гог апсі Зирріу оГ Іпзіііиііопаї Аггапдетепіз. Іп
КеШіпкіпд Іпзіііиііопаї Апаіузіз апсі Веуеіортепі: Іззиез, АИегпаІіуез, апсі
СЬоісез, есіз. V. Озігот, В. Реепеу, апсі Н. РісЬІ, рр. 159 — 209.8ап Ргапсізсо:
Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу Зіисііез Ргезз.
338
Література
Ріе14, А. 3. 1979. Оп Ше Ехріапаїіоп оГ Киїез Іізіпд Каїіопаї СЬоісе Мосіеїз.
Лоигпаї оГ Есопотіс Іззиез 13:49 — 72.
РіеШ, А. 3. 1984а. Місгоесопотісз, Могтз, апсі Каїіопаїііу. Есопотіс
Веуеіортепі апсі Сиііигаї СЬапде 32:683 — 711.
Ріеісі, В. С. 1984Ь. ТЬе Еуоіиііоп оГ Іпсііуісіиаі Ргорегіу КідЬІз іп МаззасЬизеІІз
Адгісиїїиге, 17—19Ш Сепіигіез. МогШеазІегп Лоигпаї оГ Адгісиїїигаї апсі
Кезоигсе Есопотіез 14:97 — 109.
Ріеіа, В. С. 1985а. ТЬе Еуоіиііоп оГ Ргорегіу-КідЬІз Іпзіііиііопз: Соттоп Ьапсіз
іп Еагіу МаззасЬизеІІз Адгісиїїиге. Рарег ргезепіесі аі Ше аппиаі тееііпд оГ
Ше Есопотіс Нізіогу Аззосіаііоп, 8ерІетЬег, Иєху Уогк.
Ріеіа, В. С. 1985Ь. ТЬе Оріітаї Соттопз. Атегісап Лоигпаї оГ Адгісиїїигаї
Есопотіез 67:364 — 7.
Ріеісі, В. С. 1986. Іпсіисесі СЬапдез іп Ргорегіу-ЯідЬІз Іпзіііиііопз. КезеагсЬ
рарег зегіез 86-1, Верагітепі оГ Адгісиїїигаї апсі Кезоигсе Есопотіез,
ІЛпіуегзііу оГ МаззасЬизеІІз, АтЬегзІ.
РІасІЬу, В. 1983. НоизеЬоІсі УїаЬіІіІу апсі Есопотіс ВіГГегепІіаІіоп іп Сата,
8гі Ьапка. Оссазіопаї рарег 28, Верагітепі оГ 8осіа1 АпШгороІоду,
ІЛпіуегзііу оГ Вегдеп.
Рогтап, 3. О. 1967. Содпіііоп апсі Ше СаІсЬ: ТЬе Ьосаііоп о( РізЬіпд 8ро1з іп
а Вгагіїіап Соазіаі УїПаде. ЕШпоІоду 6:405 — 26.
Рогітапп, Ь., апсІЗ. IV. Вгисе, ееїз. 1988. \АШозе Тгеез? Ргоргіеіагу Вітепзіопз
оГ Рогезігу. Воиісіег: ХМєзіуієху Ргезз.
Роззеїіе, С., апсі К. Роззеїіе. 1986. ТЬе 8іогу оГ \МаІег Веуеіортепі іп Ьоз
АпдеІезСоипІу. Вохупеу, СаІіГ.: Сепігаї апсі \МезІ Вазіп УМаїег КерІепізЬтепІ
Візігісі.
Ргеетап, М. М. К. 1989. СгарЬз апсі Саїїз: А Саиііопагу Таїе іп Ше Соттоп-
Ргорегіу Кезоигсез ВеЬаІе. Іп Соттоп Ргорегіу Кезоигсез, есі. Р. Вегкез,
рр. 92 — 109. Ьопсіоп: ВеШауеп Ргезз.
339
Е. Остром. Керування спільним
Ргеу, В. 5. 1988. РоІШсаІ Есопоту апсі Іпзіііиііопаї СЬоісе. Еигореап Лоигпаї
оГ РоІШсаІ Есопоту 4:349—66.
РгоЬПсЬ, №, апсі А А. Оррепііеітег. 1970. І Сеі Ву хуііЬ а Іліііе Неір Ггот
Му Ргіепсіз. УУогІсі Роіііісз 23:104 — 20.
РисіепЬегд, О., апсі Е. Мазкіп. 1986. ТЬе Роїк ТЬеогет іп Кереаіесі Сатез упШ
Візсоипііпд огхуіШ Іпсотріеіе ІпГогтаііоп. Есопотіса 54:533 — 54.
РигиЬоіп, Е. С., апсі К. Кісіїіег. 1989. Есіііогіаі РгеГасе. Лоитаї оГ Іпзіііиііопаї
апсі ТЬеогеіісаІ Есопотісз 145:1 — 5.
Сасідії, М., апсі Р. Іуег. 1989. Оп Ше Віуегзіїїсаііоп оі Соттоп-Ргорегіу
Кезоигсе ІІзе Ьу Іпсііап 8осіеіу. Іп Соттоп Ргорегіу Кезоигсез, есі.
Р. Вегкез, рр. 240 — 72. Ьопсіоп: ВеШауеп Ргезз.
Саіапіег, М. 1981. Зизіісе іп Мапу Коотз: Соигіз, Ргіуаіе Огсіегіпд, апсі
Іпсіідепоиз Ьа\у. Лоитаї оГ Ьедаї Ріигаїізт 19:1 — 47.
Сагсіпег, К. 1987. А ТЬеогу оГ 8роі1з 8узіет. РиЬІіс СЬоісе 54:171 — 85.
Сагсіпег, К., апсі Е. Озігот. 1990. Киїез апсі Сатез. РиЬІіс СЬоісе.
Сагсіпег, В., Е. Озігот, апсі М. УУаІкег. 1990. ТЬе Иаіиге оГ Соттоп-Рооі
Незоигсе РгоЬІетз. Каііопаїііу апсі Зосіеіу 2:335 — 58.
Сіїаі, О., апсі А. Каіипап. 1981. ТЬе 8та11 Рагтегз' Сгоирз іп Иераі. Веуеіор-
тепі 1:23 — 8.
Сісісіепз, А. 1979. Сепігаї РгоЬІетз іп 8осіа1 ТЬеогу: Асііоп, 8ігисіиге апсі
Сопігасіісііоп іп 8осіа1 Апаїузіз. Вегкеїеу: Ііпіуегзііу оі СаІіГогпіа Ргезз.
СІ1ІЄ8,1Ь., апсі К. ^тідаагсі. 1981. Оуегдгахіпд іп Разіогаї Агеаз: ТЬе Соттопз
Кесопзісіегесі. 8осіо1одіа Кигаїоз 21:129 -41.
СПск, Т. Р. 1970. Іггідаііоп апсі 8осіеіу іп Месііеуаі Уаіепсіа. СашЬгісіде, Мазз.:
Нагуагсі Ііпіуегзііу Ргезз.
340
Література
Сосіїгіп, Я. К., апсі Ж В. Зііерагсі. 1977. Рориіаііоп Іззиез апсі Соттопз
Віїеттаз. Роіісу Віисііез Лоитаї 6:231 —8.
Сосіїлгіп, В. К., апсі Ж В. Зііерагсі. 1979. Рогсіпд 8диагез, Тгіапдіез апсі
ЕПірзез іпіо а Сігсиїаг Рагайідт: ТЬе Ше ої Ше Соттопз Віїетта іп
Ехатіпіпд Ше АПосаІіоп ої Соттоп Кезоигсез. Жезіегп Роїііісаі
Оиагіегіу 32:265 — 77.
Согсіоп, Н. 5. 1954. ТЬе Есопотіс ТЬеогу ої а Соттоп-Ргорегіу Кезоигсе:
ТЬе РізЬегу. Лоитаї ої Роїііісаі Есопоту 62:124 — 42.
Соуегптепі оіСапасіа. 1976. Роіісу їог Сапайа’з Соттегсіаі РізЬегіез. ОИа^а:
Соуеттепі ої Сапайа.
Сгау, В. Р. 1963. ТЬе 8оп]о ої Тапдапуіка. Ап АпІЬгороІодісаІ 8іисІу ої ап
Іггідаїіоп-Ьазесі 8осіеІу. Охїогй ипіуегзіїу Ргезз.
Сгоіїпап, В., апсії Рооі. 1975. Вауезіап Мосіеіз їог Иегаїей Ргізопег’з Віїетта
Сатез. Сепегаї Зузіетз 20:185 — 94.
Сгоззіпдег, В. 8. 1975. ТЬе Зігаїеду апсі Ідеоіоду ої ЬоЬзІег РізЬіпд оп Ше Васк
8ісІе ої Мі. ВезеП Ізіапсі, Напсоск Соипіу, Маіпе. РЬ. В. йіззегіаііоп,
ипіуегзіїу ої МісЬідап.
Сиііапсі, 3. А. 1974. ТЬе Мападетепі ої Магіпе РізЬегіез. Вгізіоі: ЗсіепІесЬпіса.
Сипазекега, Ж 1981. ТЬе Коїе ої Тгайіііопаї Жаіег Мападетепі іп Мосіет
Радйу Сиіііуаііоп іп 8гі Ьапка. Ларап: ипііесі №1іопз ипіуегзіїу.
Сиріа, А, К. 1985. Мападіпд Соттоп Ргорегііез: 8оте Іззиез іп Іпзіііиііопаї
Везідп. Рарег ргезепіей аі Ше Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі
Сопїегепсе, зропзогей Ьу Ше ВоагсІ оп 8сіепсе апсі ТесЬпоІоду, №1іопа1
КезеагсЬ Соипсії, Аргії 21—6, Аппароііз, Магуїапд.
Сііііі, Ж 1985. Ап Ехієпзіує Сате АрргоасЬ Іо Модеіііпд Ше Ьїисіеаг Веіеггепсе
ВеЬаІе. ХеіІзсЬгіїї їиг йіе дезатіе ВІааїзупззепзсЬаїї 141:525 — 38.
341
Е. Остром. Керування спільним
Суііі, УУ., кИ. Ьеіпіпдег, апсі С. Зіеріїап. 1990. Оп 8ирегдатез апсі Роїк ТЬеогетз:
АСопсерІиаІ Візсиззіоп. Іп Сате ЕдиіІіЬгіит Мосіеїз, Уоі. 2: МеІЬосіз,
Могаїз, апсі Магкеїз, есі. К. 8е11еп. Вегііп: 8ргіпдег-Уег1ад.
Наеїеіе, Е. Т., есі. 1974. ТЬе Соуегпапсе оі Соттоп Ргорегіу Кезоигсез.
Ваііітоге: ЛоЬпз Норкіпз ипіуегзіїу Ргезз.
Натіїїоп, А. 1981. ТЬе Спііу оГ НипІіпд-СаіЬегіпд 8осіе1іез: КеПесІіопз оп
Есопотіс Рогтз апсі Кезоигсе Мападетепі. Іп Кезоигсе Мападегз: ИогІЬ
Атегісап апсі Аизігаїіап НипІег-СаІЬегегз, есіз. N. М. ХУіІІіатз апсі
Е. 8. Нипп, рр. 229 — 48. Воиїйег, Соїо.: ХУєзіуієду Ргезз.
Нагсііп, С. 1968. ТЬе Тгадейу оГ ІЬе Соттопз. 8сіепсе 162:1243 — 8.
Нагсііп, О. 1978. Роїііісаі Кедиігетепіз Гог Ргезегуіпд оиг Соттоп Негіїаде. Іп
ХУікПИе апсі Атегіса, есі. Н. Р. Вокадлг, рр. 310—17. ХУазЬіпдІоп, В. С.:
СоипсіІ оп Епуігоптепіаі Оиаіііу.
Нагсііп, К. 1971. Соіієсііує Асііоп аз ап АдгееаЬІе Н-Ргізопег’з Віїетта.
ВеЬауіогаї 8сіепсе 16:472 — 81.
Нагсііп, К. 1982. Соіієсііує Асііоп. Ваііітоге: ЛоЬпз Норкіпз ипіуегзіїу Ргезз.
Наггіз, Р. Н. сіє В. 1989. Соттепі. Лоигпаї оГ Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеїісаІ
Есопотіез 145:85 — 94.
Наггізз, С. 1977. РгоЬІетз о( АМаїег Мападетепі іп НатЬапІоІа Візігісі. Іп
Сгееп Кеуоіиііоп, есі. В. Н. Рагтег, рр. 364-76. Воиісіег, Соїо.: АМєзіуієду
Ргезз.
Наггізз, 3. С. 1984. 8осіа1 Огдапізаііоп апсі Іггідаїіоп: Ійеоіоду, Ріаппіпд апсі
Ргасіісе іп 8гі Ьапка’з 8е111етепІ 8сЬетез. Іп Спсіегзіапсііпд Сгееп
Кеуоіиііопз, есіз. Т. Р. Вау1ізз-8тііЬ апсі 8. АМаптаїі, рр. 315 - 38. СатЬгісіде
ипіуегзіїу Ргезз.
Нагзапуі, 3., апсі К. Зеїіеп. 1988. А Сепегаї ТЬеогу о( ЕдиіІіЬгіит 8е1ес1іоп іп
Сатез. СатЬгісіде, Мазз.: МІТ Ргезз.
342
Література
Науаті, У. 1975. А Сепіигу о( Адгісиїіигаї ОгомгіЬ іп Ларап. Міппеароііз:
ііпіуегзііу оГ Міппезоіа Ргезз.
Науаті, У., апсі М. Кікисіії. 1982. Азіап Уіііаде Есопоту аі Ше Сгоззгоайз:
Ап Есопотіс АрргоасЬ Іо Іпзіііиііопаї СЬапде. ВаШтоге: ЛоЬпз Норкіпз
ипіуегзііу Ргезз.
Науаті, У, апсі V. кИ. Киіїап. 1985. Адгісиїіигаї Веуеіортепі: А СІоЬаІ
Регзресііуе, гєу. ей. ВаШтоге: ЛоЬпз Норкіпз Ііпіуегзііу Ргезз.
Науек, Р. А. 1973. Ьадлг, Ьедізіаііоп апсі ІлЬегІу, 3 уоіз. Ііпіуегзііу оГ СЬісадо
Ргезз.
Неас1,3. С. 1962. РиЬІіс Соосіз апсі РиЬІіс Роїісу. РиЬІіс Ріпапсе 17:197 — 219.
Несіїїег, М. 1984. ХУЬеп Асіогз Сотріу: Мопііогіпд Созіз апсі ІЬе Ргосіисііоп оГ
Восіаі Огсіег. Асіа Зосіоіодіса 27:161 —83.
НескаІЇюгп, О. О. 1984. А Рогтаї ТЬеогу оГ Зосіаі ЕхсЬапде: Ргосезз апсі
Оиісоте. Сиггепі Регзресііуез іп Зосіаі ТЬеогу 5:145 — 80.
НескаІЇюгп, О. О., апсі 5. М. Мазег. 1987. Вагдаіпіпд апсі Сопзіііиіюпаї
Сопігасіз. Атегісап Лоигпаї оГ РоІШсаІ Зсіепсе 31:142 — 68.
НеіІЬгопег, К. £. 1974. Ап Іпдиігу Іпіо ІЬе Нитап Ргозресі. Ие^Уогк: ІЧогІоп.
НеззеІЬегд, 1986. Ьаск оГ Маіпіепапсе оГ Іггідаїіоп Расіїіііез: Ехрегіепсез
(гот ЗоиІЬет Згі Ьапка. Іп Шсе Зосіеііез: Азіап РгоЬІетз апсі Ргозресіз,
есіз. І. Могіипсі, 8. СесІеггоІЬ, апсі І. Сегсііп, рр. 72 — 80. Ьопсіоп: Сиггоп
Ргезз.
Ноїзіасіїег, й. К. 1979. Сосіеі, ЕзсЬег, ВасЬ: Ап Еіетаї Соїсіеп Вгаісі. Ие^Уогк:
Вазіс Воокз.
НодагІЇї, К. М., апсі М, кИ. Кеіїег, есіз. 1987. Каїіопаї СЬоісе: ТЬе Сопігазі
Ьегілгееп Есопотісз апсі РзусЬоІоду. Ііпіуегзііу оГ СЬісадо Ргезз.
343
Е. Остром. Керування спільним
Ноіі, 8. 3., апсі к. М. ТаІЬоі. 1978. Ргіпсіріез Гог ІЬе Сопзегуаііоп оГ ЛЛ/ЇІсі
Ілуіпд Кезоигсез. ЛЛЛіїсІІіТе топодгарЬз, N0. 59, \МазЬіпдІоп, В. С.: ХУіІсіІіГе
8осіеІу.
НшпЬоШ, УМ. уоп. 1836. ИеЬег сііе УегзсЬіесіепЬеіІ сіез тепзсЬІісЬеп
8ргасЬЬаиез. Вегііп: Впіскегеі сіег КопідІісЬеп Акасіетіе сіег
АУіззепзсЬаПеп.
Нч/апд, 8. 1985. Сопзіііиііопаї СЬоісе апсі ІЬе Іпсііуісіиаі Саісиїиз о( Уоііпд.
РН. В. сііззегіаііоп, Іпсііапа ипіуегзіїу.
Іпіегпаїіопаі Іггідаїіоп Мападетепі Іпзіііиіе. 1986. Рагіісіраіогу Мападетепі
іп 8гі Ьапка’з Іггідаїіоп 8сЬетез. Відапа Уіііаде уіа Капйу, 8гі Ьапка: ПМІ.
Ігопз, кИ. 1979. ІЧаІигаІ 8е1ес1іоп, Айаріаііоп, апсі Нитап 8осіа1 ВеЬауіог. Іп
Еуоіиііопагу Віоіоду апсі Нитап 8осіа1 ВеЬауіог. Ап АпІЬгороІодісаІ
Регзресііуе, есіз. N. А. СЬадпоп апсі АУ. Ігопз, рр. 4 — 39. ИогІЬ 8сі1иа1е,
Мазз.: ВихЬигу Ргезз.
Ізаас, К. М., апсі 3. М. УМаікег. 1986. Сгоир 8іге Еїїесіз іп РиЬІіс Соосіз Ргоуізіоп:
ТЬе Уоіипіагу СопІгіЬиІіоп МесЬапізт. ХУогкіпд рарег, Верагітепі оГ
Есопотісз, ипіуегзіїу оГ Агігопа.
Ізаас, Я. М., апсі 3. М. УМаїкег. 1988. Соттипісаііоп апсі Егее-Кісііпд ВеЬауіог:
ТЬе Уоіипіагу СопІгіЬиІіоп МесЬапізт. Есопотіс Іпдиігу 26:585—608.
Ізаас, Я. М., 3. М. УМаїкег, апсі 8. Н. Тіїотаз. 1984. Віуегдепі Еуісіепсе оп Егее
Кісііпд: Ап Ехрегітепіаі Епсатегаїіоп о( РоззіЬІе Ехріапаїіопз. РиЬІіс
СЬоісе 43:113 —49.
ЗасоЬз, 3. 1961. ТЬе ВеаіЬ апсі ЬіГе оГ Сгеаі Атегісап Сіїіез. Нєуг Уогк: Капсіот
Ноизе.
Зауаугагсіепе, 3. 1986. ТЬе Тгаіпіпд оГ МаЬаугеїі Тигпоиі Сгоир Ьеасіегз. Іп
Рагіісіраіогу Мападетепі іп 8гі Ьапка’з Іггідаїіоп 8сЬетез, Іпіетаїіопаї
Іггідаїіоп Мападетепі Іпзіііиіе. Відапа Уіііаде уіа Капйу, 8гі Ьапка: ПМІ.
344
Література
Зепзоп, М. С., апсі УУ. Н. Мескііпд. 1976. ТЬеогу оГШе Рігт: Мападегіаі ВеЬауіог,
Адепсу Созіз апсі ОшіегзЬір 81гисІиге. Лоигпаї оГ Ріпапсіаі Есопотісз
3:305-60.
Зосіїїа, N. 8.1986. Соттоп Ргорегіу Кезоигсез апсі Кигаї Роог іп Огу Кедіопз оГ
Іпсііа. Есопотіс апсі РоІШсаІ \Меек1у 21:1169 - 81.
Зоіїпзоп, О., апсі О. Апсіегзоп, есіз. 1988. ТЬе Есоїоду оГ Зиппуаі: Сазе Віисііез
Ггот ІЧогІЬеазІ АГгісап Нізіогу. Ьопсіоп: Сгоок.
Зоііпзоп, О. Е. С. 1972. Есопотіс Апаїузіз, ІЬе Ьедаї Ргатешяк апсі Ьапсі Тепиге
Вузіетз, Лоигпаї оГ Ьадлг апсі Есопотісз 15:259 - 76.
Зоііпзоп, К. М, апсі С. О. ЬіЬесар. 1982. Сопігасііпд РгоЬІетз апсі Кедиіаііоп:
ТЬе Сазе оГ ІЬе РізЬегу. Атегісап Есопотіс Яєуієдаг 72:1005 — 22.
Какпетап, О., апсі А. Туегзку. 1979. Ргозресі ТЬеогу: Ап Апаїузіз оГ Оесізіоп
Ьіпсіег Кізк. Есопотеїгіса 47:263 — 91.
Каііаіа, V. 1986. Сате ТЬеогу Мосіеіз оГ РізЬегіез Мападетепі — А 8ипгеу. Іп
Оупатіс Сатез апсі Арріісаііопз іп Есопотісз, ей. Т. Вазаг, рр. 252 — 66.
Вегііп: 8ргіпдег-Уег1ад.
Катіпзкі, А. 1992. Ап Іпзіііиііопаї ТЬеогу оГ Соттипізі Яедітез: Оезідп,
Рипсііоп, апсі Вгеакскжп. 8ап Ргапсізсо: Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу Віисііез
Ргезз.
Кагроії, 3. М. 1989. Ьітіїесі Епігу РізЬегіез. Ьапсі Есопотісз 4:386 — 93.
КагипаШІеке, Т. Н. 1986. Рагтег Рагіісіраііоп іп \УаІег Мападетепі іп ІЬе
МаЬадлгеїі Ргоіесіз. Іп Рагіісіраіогу Мападетепі іп Згі Ьапка’з Іггідаїіоп
ЗсЬетез, Іпіетаїіопаї Іггідаїіоп Мападетепі Іпзіііиіе. Оідапа Уіііаде уіа
Капсіу, Згі Ьапка: ІІМІ.
КазуапаІЇїап, N. 1986. ТЬе Рагтег Огдапігаїіоп Сотропепі іп Ріпаї Ітрасі
Аззеззтепі 81ис1у оГ ІЬе Саі Оуа АМаїег Мападетепі Рго]ес1. Мапизсгірі,
АКТІ КезеагсЬ 8іисіу 8егіез, СоїотЬо, Згі Ьапка.
345
Е. Остром. Керування спільним
Капітал, Н. 1960. ТЬе Рогезі Капдегз. А 81исіу іп Асітіпізігаїіуе ВеЬауіог.
Ваііітоге: ЛоЬпз Норкіпз ипіуегзіїу Ргезз.
Капітали, Р. X., С. Ма}опе, апсі V. Озігот. 1986. Сиійапсе, Сопігої, апсі
Еуаіиаііоп іп ІЬе РиЬііс 8есІог. Иєуг ¥огк: ХЛАаІІег сіє Сгиуіег.
Кеезіпд, Р. М. 1962. ТЬе ЕІЬпоЬізІогу оГ ЬіогіЬет Ьигоп. 81апГогй ипіуегзіїу
Ргезз.
КітЬег, К. 1981. Соіієсііує Асііоп апсі ІЬе Раїїасу оГ ІЬе ІЛЬегаі Раїїасу. ХУогІсІ
Роїііісз 33:178-96.
Кізапдалі, Е. 1986. А 8осіа1 Віїетта іп а Ьезз Веуеіоресі Соипігу: ТЬе Маззасге
оГ ІЬе Аїгісап ЕІерЬапІ іп 2аіге. Іп Ргосеейіпдз оГ ІЬе СопГегепсе оп Соттоп
Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі, Иаііопаї КезеагсЬ Соипсії, рр. 137-60.
Х/УазЬіпдІоп, В. С.: Иаііопаї Асасіету Ргезз.
Кізег, І. І., алеї Е. Озігот. 1982. ТЬе ТЬгее Л/Уогісіз оГ Асііоп. А МеІаІЬеогеїісаІ
8упІЬезіз оГ Іпзіііиііопаї АрргоасЬез. Іп 81га1едіез оГ Роїііісаі Іпдиігу,
ей. Е. Озігот, рр. 179 — 222. Веуегіу Ніііз: 8аде.
Кіеіп, 3. 1920. ТЬе Мезіа. А 8іис1у іп 8рапізЬ Есопотіс Нізіогу, 1273—1836.
СатЬгісіде, Мазз.: Нагуагй Ипіуегзіїу Ргезз.
Кпарр, К., апсі Н. 3. Уаих. 1982. Ваггіегз Іо Еїїєсііує СгоипсіЛ/УаІег Мападетепі:
ТЬе СаІіГогпіа Сазе. Сгоипйугаїег 20:61 —6.
Коезіїег, А. К. 1959. ТЬе 81ееруга1кегз. ИеугУогк: Мастіїїап.
Когіеп, О. С. 1980. Соттипііу Огдапігаїіоп апсі Рига! Веуеіортепі: А Ьеатіпд
Ргосезз АрргоасЬ. РиЬііс Асітіпізігаїіоп оп Кєуієуг 40:480 -511.
Когіеп, Р. Р. 1982. Виіїсііпд Иаііопаї Сарасіїу Іо Веуеіор Маїег Изегз’
Аззосіаііопз: Ехрегіепсе (гот ІЬе РЬіІірріпез. Шзгісі Вапк зіаїї ^огкіпд
рарег N0. 528, Х/УазЬіпдІоп, В. С. Кгерз, В. М., Р. Міідгот, Л. КоЬегІз, апсі
К. А/Уіізоп. 1982. Каїіопаї Соорегаїіоп іп ІЬе Ріпііеіу Кереаіесі Ргізопег’з
Віїетта. Лоигпаї оГ Есопотіс ТЬеогу 27:245 — 52.
346
Література
Кгер8, О. М., апсі К. УУіІзоп. 1982. Кериіаііоп апсі ІтрегГесІ ІпГогтаїіоп. Лоигпаї
оГ Есопотіс ТЬеогу 27:253 — 79.
Кгіедег, 3. Н. 1955. Ргодгезз іп Сгоипсі \МаІег КерІепізЬтепІ іп 8оиІЬет
СаІіГогпіа. Лоигпаї оГ Ше Атегісап ХУаІег АМогкз Аззосіаііоп 47:909 — 13.
кеасії, Е. К. 1961. Риі Еііуа, а Уіііаде іп Сеуіоп: А 81ис1у оГ Ьапсі Тепиге апсі
КіпзЬір. СашЬгісіде Ііпіуегзііу Ргезз.
кеасії, Е. К. 1980. Уіііаде Іггідаїіоп іп Ше Вгу Хопе оГ Згі Ьапка. Іп Іггідаїіоп апсі
Адгісиїіигаї Веуеіортепі іп Азіа: Регзресііуез Ггот ІЬе 8осіа1 Зсіепсез,
ей. Е. \У. Соугагсі, Лг., рр. 91 - 126. ИЬаса, N. ¥.: Согпеіі Ііпіуегзііу Ргезз.
кеопагсі, О. Е., апсі О. К. Магзіїаіі. 1982. Іпзіііиііопз оГ Кигаї Веуеіортепі Гог ІЬе
Роог: Оесепігаїігаїіоп апсі Огдапігаїіопаї Ьіпкадез. Вегкеїеу: Ііпіуегзііу оГ
СаІіГогпіа, Іпзіііиіе оГ Іпіетаїіопаї Віисііез.
кеуііагі, О., апсі к. Н. Мігтап. 1980. ТЬе Сгеаі РізЬ АУаг: Ап Ехатріе ІЛзіпд
а Оупатіс СоитоІ-ИазЬ Зоіиііоп. Веіі Лоигпаї оГ Есопотісз 11:322 - 34.
кеуі, М. 1988а. ОГ Киїе апсі Кеуепие. Вегкеїеу: Ііпіуегзііу оГ СаІіГогпіа Ргезз.
кеуі, М. 1988Ь. ТЬе ТгапзГогтаїіоп оГ Адгагіап Іпзіііиііопз: Ап Іпігосіисііоп апсі
Регзресііуе. Роїііісз апсі Зосіеіу 18:159 — 70.
кеуіпе, С. 1980. ТЬе КеІаІіопзЬір оГ Безідп, Орегаїіоп, апсі Мападетепі. Іп
Іггідаїіоп апсі Адгісиїіигаї Оеуеіортепі іп Азіа: Регзресііуез Ггот ІЬе 8осіа1
8сіепсез, есі. Е. \У. Соугагсі, Лг., рр. 51 —62. ИЬаса, N. ¥.: Сотеїі Ііпіуегзііу
Ргезз.
кеші8, О. К. 1969. Сопуєпііоп: А РЬіІозорЬісаІ 8іисіу. СашЬгісіде, Мазз.: Нагуагсі
Ііпіуегзііу Ргезз.
кеу?і8, Н. Т. 1980. Іггідаїіоп 8осіе1іез іп ІЬе №гіЬет РЬіІірріпез. Іп Іггідаїіоп
апсі Адгісиїіигаї Оеуеіортепі іп Азіа: Регзресііуез Ггот ІЬе 8осіа18сіепсез,
есі. Е. У/. Сохуагсі, Лг., рр. 153 — 71. ИЬаса, N. ¥.: Сотеїі Ііпіуегзііу Ргезз.
кеууіз, Т. К., апсі 3. Соууєп8. 1983. Соорегаїіоп іп ІЬе Соттопз: Ап Арріісаііоп
оГ Кереііііоиз Кіуаігу. Уапсоиуег: Ііпіуегзііу оГВгіїізЬ СоїитЬіа, Берагітепі
оГ Есопотісз.
347
Е. Остром. Керування спільним
ІЛЬесар, С. О. 1989. ВізІгіЬиІіопаї Іззиез іп Сопігасііпд Гог Ргорегіу ЯідЬІз.
Лоигпаї оГ Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеїісаІ Есопотісз 145:6 — 24.
ІЛЬесар, С. О., апсі 5. N. УМіддіпя. 1985. ТЬе ІпПиепсе оГ Ргіуаіе Сопігасіигаї
Раііиге оп Кедиіаііоп: ТЬе Сазе оГ Оіі Ріеісі ипііігаїіоп. Лоитаї оГ Роїііісаі
Есопоту 93:690 — 714.
ІЛеЬепснм, 3. С. 1981. Маїауп: Сіеап ¥УаІег Гог ІЬе Кигаї Роог. Атегісап ипіуегзіїу
Ріеісі 81аГГ Керогіз, АГгіса, N0. 40.
кірзоп, А. 3.1978. ЕГГісіепІ Х/Уаіег Ше іп СаІіГогпіа: ТЬе Еуоіиііоп оГ Сгоипскуаіег
Мападетепі іп ЗоиІЬегп СаІіГогпіа. 8апІа Мопіса, СаІіГ.: Рапсі Согрогаїіоп.
кіоусі, Р. 1977. Оп ІЬе СЬескз Іо Рориіаііоп. Іп Мападіпд ІЬе Соттопз, есіз.
С. Нагсііп апсі Л. Васіеп, рр. 8—15.8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
кисе, О. К., апсі Н, КаіПа. 1957. Сатез апсі Весізіопз: Іпігойисііоп апсі Сгіїісаі
8ипгеу. №\у¥огк: ¥Уі1еу.
китзсіеп, М. 1973. ТЬе Сургиз СопПісІ аз а Ргізопег’з Віїетта. Лоитаї оГ
СопПісІ Кезоіиііоп 17:7 — 32.
кипсідуізі, 3. 1986. Іггідаїіоп Веуеіортепі апсі Сепігаї Сопігої: 8оте Реаіигез
оГ 8гі Ьапкап Веуеіортепі. Іп Кісе 8осіе1іез: Азіап РгоЬІетз апсі Ргозресіз,
есіз. І. Могіипсі, 8. СесіеггоіЬ, апсі І. Сегсііп, рр. 52 — 71. Ьопсіоп: Сигхоп
Ргезз.
Маазз, А., апсі К. І. Апсіегзоп. 1986___апсі ІЬе Везегі 8Ьа11 Ке]оісе: СопПісІ,
СгоугіЬ апсІЛизІісе іп Агісі Епуігоптепіз. МаїаЬаг, Ріа.: Я. Е. Кгіедег.
МсСау, В. 3. 1978. 8уз1етз Есоїоду, Реоріе Есоїоду, апсі ІЬе АпІЬгороІоду оГ
РізЬіпд Соттипіііез. Нитап Есоїоду 6:397 — 422.
МсСау, В. 3. 1979. "РізЬ Із 8сагсе": РізЬегіез Мосіегпігаїіоп оп Родо Ізіапсі,
Не5УГоипсі1апсі. Іп ІМогІЬ Аііапііс Магіїіте Сиііигез: АпІЬгороІодісаІ Еззауз
оп СЬапдіпд Асіаріаііопз, есі. К. Апсіегзеп, рр. 155-88. ТЬе Надие:
Моиіоп.
МсСау, В. 3. 1980. А РізЬегтеп’з Соорегаїіуе, Ьітіїесі: Іпсіідепоиз Кезоигсе
Мападетепі іп а Сотріех 8осіе1у. АпІЬгороІодісаІ Оиагіегіу 53:29 — 38.
348
Література
МсСау, В. 3., апсМ. М. Асіїезоп. 1987. ТЬе Оиезііоп оГ Ше Соттопз: ТЬе Сиііиге
апсі Есоїоду ОТ Соттипаї Кезоигсез. Тисзоп: ипіуегзіїу оГ Агігопа Ргезз.
МсСІозкеу, О. N. 1976. ЕпдІізЬ Ореп Ріеісіз аз ВеЬауіог То^агсі Кізк. Іп КезеагсЬ
іп Есопотіс Нізіогу: Ап Аппиаі Сотріїаііоп, Уоі. 1, есі. Р. изекііпд,
рр. 124 — 70. СгеепмгісЬ, Сопп.: ЛАІ Ргезз.
МсСоосііуіп, 3. Я. 1980. ТЬе Нитап Созіз оГ Веуеіортепі. Епуігоптепі
22:25-31.
МсСиіге, М. 1974. Сгоир 8едгедаІіоп апсі Оріітаї Лигізсіісііопз. Лоигпаї оГ
Роїііісаі Есопоту 82:112 — 32.
МсСиіге, Я., апсі Я. МсС. Иеіїіпд. 1982. Ьеуеііпд Реазапіз? ТЬе Маіпіепапсе оГ
Едиаіііу іп а 8упзз Аїріпе Соттипііу. Атегісап ЕІЬпоІодізІ 9:269 — 90.
МсНидії, 3. к. 1972. Леїїегзопіап Ветосгасу апсі ІЬе РізЬегіез. Іп АУогІсІ РізЬегіез
Роіісу: Миііісіізсірііпагу Уієугз, есі. В. Л. КоїЬзсЬіїсі, рр. 134 — 55. 8еа111е:
ипіуегзіїу оГХУазЬіпдІоп Ргезз.
МсКеап, М. А. 1982. ТЬе Ларапезе Ехрегіепсе угііЬ Зсагсіїу: Мападетепі оГ
Тгабіїіопаї Соттоп Ьапсіз. Епуігоптепіаі Кєуіє^у 6:63 — 88.
МсКеап, М. А. 1986. Мападетепі оГ Тгасііііопаї Соттоп Ьапсіз (ІгіаісЬі) іп
Ларап. Іп Ргосеейіпдз ої ІЬе СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе
Мападетепі, ІЧаІіопаІ КезеагсЬ Соипсії, рр. 533-89. АУазЬіпдІоп, В. С.:
№ііопа1 Асасіету Ргезз.
МсКеап, Я. 1975. Есопотіез оГТгизІ, АІІгиізт, апсі Согрогаїе КезропзіЬіІіІу. Іп
АІІгиізт, Могаїііу апсі Есопотіс ТЬеогу, есі. Е. 8. РЬеІрз, рр. 29 — 44.
¥огк: Киззеїі 8аде.
МсКеїуеу, Я. О. 1976. Іпігапзіїіуіііез іп Миііісіітепзіопаї Уоііпд Мосіеіз
апсі 8оте Ітріісаііопз Гог Адепйа Сопігої. Лоигпаї оГ Есопотіс ТЬеогу
2:472-82.
МсКеїуеу, Я. О. 1979. Сепегаї Сопсііііопз Гог СІоЬаІ Іпігапзіїіуіііез іп Рогтаї
Уоііпд Мосіеїз. Есопощеігіса 47:1085— 111.
349
Е. Остром. Керування спільним
МасКепгіе, УУ. С. 1979. Каііопаї РізЬегу Мападетепі іп а Вергеззесі Кедіоп:
ТЬеАіІапііс СгоипсШзЬегу. Лоигпаї ої ІЬе РізЬегіез КезеагсЬ Воагй ої
Сапайа 36:811 —26.
МаМита Вапсіага, С. М. 1984. Сгееп Кеуоіиііоп апсі А/Уаіег Верагітепі:
Іггідаїіоп апсі Сгоипсі \Маіег іп 8гі Ьапка апсі Татії Насій. Іп ипсіегзіапсііпд
Сгееп Кеуоіиііопз. Адгагіап СЬапде апсі Веуеіортепі Ріаппіпд іп 8оиіЬ
Азіа, есіз. Т. Р. Вау1І88-8тііЬ апсі 8. А/Уаптаїі, рр. 296 — 314. СатЬгісіде
ипіуегзіїу Ргезз.
Мадпиззоп, О., есі. 1981. Тоугагсі а РзусЬоІоду ої 8ііиаііопз: Ап Іпіегасііопаі
Регзресііуе. Нііізсіаіе, N. Л.: ЕгіЬашп.
Маіопе, С. 1986. Роіісу 8сіепсе. Іп Сиісіапсе, Сопігої, апсі Еуаіиаііоп іп ІЬе
РиЬііс 8есіог, есіз. Р. X. Каиїтапп, С. Маіопе, апсі V. Озігот, рр. 61—70.
Иєуг ¥огк: А/Уаііег сіє Сгиуіег.
Магдоііз, 3.1955. А Соттепі оп ІЬе Риге ТЬеогу ої РиЬііс Ехрепсіііигез. Кєуієуг
ої Есопотіез апсі Віаіізіісз 37:347 — 9.
Магзіїак, Р. 1987. Спсоттоп Нізіогу. Іп ипсоттоп Ргорегіу: ТЬе РізЬіпд апсі
РізЬ Ргосеззіпд Іпсіизігіез іп ВгііізЬ СоїитЬіа, есіз. Р. МагзЬак, N. Сирру,
апсіЛ. МсМиїїап, рр. 353 — 9. Тогопіо: МеіЬиеп.
Магііп, Р. 1989. Соттоп Рооі Кезоигсез апсі Соіієсііує Асііоп: А ВіЬІіодгарЬу.
Віоотіпдіоп: Іпсііапа ипіуегзіїу, \МогкзЬор іп Роїііісаі ТЬеогу апсі Роіісу
Апаіузіз.
Магііп, К. О. 1979. Ріау Ьу ІЬе Киїез ог Воп'і Ріау аі АП: 8расе Віуізіоп апсі
Кезоигсе АПосаііоп іп а Кигаї Не\\гїоипс11апс1 РізЬіпд Соттипііу. Іп ІЧогіЬ
Аііапііс Магіііте Сиііигез: АпіЬгороІодісаІ Еззауз оп СЬапдіпд Асіаріаііопз,
есіз. К. Апсіегзеп апсі С. ХААасІеІ, рр. 277 — 98. ТЬе Надие: Моиіоп.
Мопуєіі, О., апсі К. Е. Атез. 1979. Ехрегітепіз оп ІЬе Ргоуізіоп ої РиЬііс Соосіз.
І: Кезоигсез, Іпіегезіз, Сгоир 8іге, апсі ІЬе Ргее-Кісіег РгоЬІет. Атегісап
Лоигпаї ої 8осіо1оду 84:1335—60.
350
Література
Мапгеїі, С., апсі Я. Е. Атез. 1980. Ехрегітепіз оп Ше Ргоуізіоп оГ РиЬІіс Соосіз.
II: Ргоуізіоп Роіпіз, Зіакез, Ехрегіепсе апсі ІЬе Ргее-Иісіег РгоЬІет. Атегісап
Лоигпаї оГ Зосіоіоду 85:926 - 37.
Мазег, 8. М. 1985. ОетодгарЬіс Расіогз Аіїесііпд Сопзіііиііопаї Оесізіопз.
РиЬІіс СЬоісе 47:121-62.
МаШіеюз, К., 1988. Ресіегаї Ьісепзіпд Роїісіез Гог ІЬе Аііапііс ІпзЬоге РізЬегу
апсі ТЬеіг Ітріетепіаііоп іп Меугїоипсіїапсі, 1973- 1981. Асасііепзіз: Лоигпаї
оГ ІЬе Нізіогу оГ ІЬе Аііапііс Кедіоп 17:83 - 108.
МаШіеюз, К., апсі А Рііупе. 1988. Кедиіаііпд ІЬе Мехуіоипсіїапсі ІпзЬоге РізЬегу:
Тгасііііопаї Уаіиез уегзиз Зіаіе Сопігої іп Ше Кедиіаііоп оГ а Соттоп
Ргорегіу Кезоигсе. Лоигпаї оГ Сапасііап Зіисііез 23:158 — 76.
МаІІЇїечгз, К. С. 0.1986. ТЬе Есопотісз оі Іпзіііиііопз апсі ІЬе Зоигсез оГ СпжШ.
Есопотіс Лоигпаї 96:903 - 18.
Мепдег, К. 1963. РгоЬІетз іп Есопотісз апсі Зосіоіоду (ігапзіаіесі Ггот Ше 1883
Сегтап есііііоп). ІігЬапа: Ііпіуегзііу оГ Шіпоіз Ргезз.
Меззегзсіипісії, О. А. 1986. Соіієсііує Мападетепі оГ Нііі Рогезіз іп Мераї: ТЬе
Соттипііу Рогезігу Оеуеіортепі Ргоіесі. Іп Ргосеесііпдз оГ Ше СопГегепсе
оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі, Маііопаї РезеагсЬ Соипсії,
рр. 455 - 80. УЛ/азЬіпдіопгВ. С.: Маііопаї Асасіету Ргезз.
Мпоокіп, К. Н., апсі Ь. Когпііаизег. 1979. Вагдаіпіпд іп Ше ЗЬасіоуг оі Ше Ьзау:
ТЬе Сазе оГ Оіуогсє. ¥а1е Ьа\у Лоигпаї 88:950 — 97.
Мооге, З. А. 1985. Зсіепсе аз а Шау оГ Кпоуппд-Нитап Есоїоду. Атегісап
Хооіодізі 25:483 — 637.
Мооге, М. Р. 1979. ТЬе Мападетепі оГ Іггідаїіоп Зузіетз іп Згі Ьапка: А Зіисіу
іп Ргасіісаі Зосіоіоду. Згі Ьапка Лоигпаї оГ Зосіаі Зсіепсез 2:89 — 112.
Мооге, М. Р. 1980. АрргоасЬез іо Ітргоуіпд УЛ/аіег Мападетепі оп Ьагде-Зсаіе
Іггідаїіоп ЗсЬетез іп Згі Ьапка. Оссазіопаї РиЬІісаііоп Зегіез, N0. 20,
Адгагіап КезеагсЬ апсі Тгаіпіпд Іпзіііиіе, СоїотЬо, Згі Ьапка.
351
Е. Остром. Керування спільним
Миздгауе, К. А. 1959. ТЬе ТЬеогу ої РиЬІіс Ріпапсе: А 8іисіу іп РиЬІіс Есопоту.
¥огк: МсСгауг-НіІІ.
Муїігтапп, к 1989. ТЬе	Іпзіііиііопаї Есопотісз апсі ІЬе Ргосезз ої Есопотіс
Веуеіортепі. Лоитаї ої Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеїісаІ Есопотісз 145:38-58.
N0811, к Р. 1950. ТЬе Вагдаіпіпд РгоЬІет. Есопотеігіса 18:155 — 62.
N01101101 Кезеагсії Соипсії. 1986. Ргосеесііпдз ої їЬе Сопїегепсе оп Соттоп
Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі. ШазЬіпдІоп, В. С.: №1іопа1 Асасіету
Ргезз.
N6561, В. к 1987. Епуігоптепіаі 8сіепсе, 2псі есі. Епдіеугоосі Сііїїз, N. Л.:
Ргепіісе-Наїї.
№есііег, IV. Н. 1979. Еуоіиііоп Іо Сапасііап РізЬегіез Мападетепі: Тоугагсіз
Есопотіс Каїіопаїігаїіоп. Лоитаї ої ІЬе РізЬегіез КезеагсЬ Воапі ої Сапасіа
36:716-24.
№дгі, О. Н. 1989. ТЬе Соттоп Ргорегіу Адиіїег аз а Віїїегепііаі Сате. ХУаІег
Кезоигсез КезеагсЬ 25:9— 15.
№ііег, Р. А. 1978. ТЬе Риге ТЬеогу ої ІЬе Миддегу. Атегісап Есопотіс Кєуієау
68:437-15.
N61800, В., апсі 5. ХУіпіег. 1982. Ап Еуоіиііопагу ТЬеогу ої Есопотіс СЬапде.
СатЬгісіде, Мазз.: Нагуагсі ІЛпіуегзіІу Ргезз.
№Шпд, К. МсС. 1972. Ої Меп апсі Меасіоугз: Зігаїедіез ої Аїріпе Ьапсі ІІзе.
АпІЬгороІодісаІ Оиагіегіу 45:132 — 44.
№іїіпд, В. МсС. 1976. ІЛАЬаІ Аїріпе Реазапіз Науе іп Соттоп: ОЬзегуаІіопз оп
Соттипаї Тепиге іп а 8упзз Уіііаде. Нитап Есоїоду 4:135 — 46.
№іїіпд, В. МсС. 1981. Ваіапсіпд оп ап Аїр. СатЬгісіде ІЛпіуегзіІу Ргезз.
N611 іпд, К. МсС. 1982. Теггіїогу, Ргорегіу, апсі Тепиге. Іп ВеЬауіогаї апсі 8осіа1
8сіепсе КезеагсЬ: А Каїіопаї Резоигсе, есіз. К. МсС. Асіатз, N. Л. 8те1зег,
апсі В. Л. Тгеітап, рр. 446 — 501. ШазЬіпдІоп, В. С.: №1іопаі Асасіету Ргезз.
352
Література
Месіегег, А. 1956. Сетеіімегк іт ХУаІіз: ВгиегІісЬе СетіпзсЬаПзагЬеіІ іп
УегдапдепЬеіІ апсі Седетуагі. Вазеї: С. КгеЬз.
Мзкапеп, Ж 1971. Вигеаисгасу апсі Кергезепіаііуе Соуеттепі. СЬісадо:
АІсііпе-АІЬегІоп.
N11x011, 5., апсі Е. Озігот. 1989. ТЬе Иаіиге апсі 8еуегіІу оГ Іпеїїісіепсу іп
Уоіипіагу Ргоуізіоп оі Міхесі РиЬііс Соосіз. Віоотіпдіоп: Іпсііапа ипіуегзіїу,
ХУогкзЬор іп Роіііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз.
№гдаагсі, В. В. 1981. Зосіозузіет апсі Есозузіет Соеуоіиііоп іп ІЬе Атагоп.
Лоигпаї ої Епуігоптепіаі Есопотіез апсі Мападетепі 8:238 — 54.
№гтап, С. 1984. N0 Рапасеа Гог ІЬе Рігемгоосі Сгізіз. Зсіепсе 226:676.
Мїгііі' О. С. 1978. Зігисіиге апсі Регіогтапсе: ТЬе Тазк ої Есопотіс Нізіогу.
Лоигпаї ої Есопотіс Ьііегаїиге 16:963 — 78.
О. С. 1981. Зігисіиге апсі СЬапде іп Есопотіс Нізіогу. Иєау Уогк:
Могіоп.
ЇУогІЇї, й. С, 1986а. Іпзіііиііопз, Есопотіс СпжІЬ апсі Ргеесіот: Ап Нізіогісаі
Іпігосіисііоп. Рарег ргезепіесі аі а зутрозіит оп есопотіс, роіііісаі, апсі
сіуіі Ггеесіот зропзогесі Ьу ІЬе ЬіЬегІу Рипсі апсі тападесі Ьу ТЬе Ргазег
Іпзіііиіе, ОсІоЬег5 —8, ИараУаІІеу, Саііїотіа.
ИогОї, О. С. 1986Ь. ТЬе Іпзіііиііопаї Есопотіез. Лоитаї оі Іпзіііиііопаї апсі
ТЬеогеїісаІ Есопотіез 142:230-7.
їїогІЇ, й. С. 1989. Ріпаї Кетагкз-Іпзіііиііопаї СЬапде апсі Есопотіс Нізіогу.
Лоигпаї ої Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеїісаІ Есопотіез 145:238 - 45.
ИогОї, й. С., апсі В. В. УУеіпдазі. 1989. Сопзіііиііопз апсі Соттіїтепі: ТЬе
Еуоіиііоп ої Іпзіііиііопз Соуегпіпд РиЬііс СЬоісе іп 171Ь Сепіигу Епдіапсі.
81. Ьоиіз: ХУазЬіпдІоп ипіуегзіїу, Сепіег іп Роїііісаі Есопоту.
N йде пі,	В., апсі N. Вапсіїех. 1989. ТЬе Еїїісіепсу ої ІЬе Мезіа: А РагаЬІе.
Ехріогаїіопз іп Есопотіс Нізіогу 26:261 — 84.
353
Е. Остром. Керування спільним
ІУипп, 8. С. 1985. ТЬе Роїііісаі Есопоту оГ Іпзіііиііопаї СЬапде: А ВізігіЬиііопаї
Сгііегіоп Гог Ассеріапсе оГ СгоипсЬуаіег Киїез. Наіигаї Кезоигсез Лоитаї
25: 867-92.
Оакегзоп, К. 1978. ТЬе Егозіоп оГ РиЬІіс НідЬ^ауз: А Роіісу'Апаіузіз оГ Ше
Еазіет Кепіиску Соаі-Наиі Коасі РгоЬІет. РЬ. В. сііззегіаііоп, Іпсііапа
ІІпіуегзііу.
Оакегзоп, К. А 1985. ТЬе Меапіпд апсі Ригрозе оГ Ьосаі Соуегптепі:
А Тосдиеуіііе Регзресііуе. А/Уогкіпд рарег, Асіуізогу Соттіззіоп оп
Іпіегдоуеттепіаі Кеіаііопз. А/УазЬіпдіоп, Б. С.
Оакегзоп, К. З. 1986. А Мосіеі Гог Ше АпаїузіздзГ Соттоп Ргорегіу РгоЬІетз.
Іп Ргосеесііпдз оГ Ше СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе
Мападетепі, Иаііопаї КезеагсЬ Соипсії, рр. 13 — 30. А/УазЬіпдіоп, В. С.:
Иаііопаї Асасіету Ргезз.
Оакегзоп, Я. 3. 1988. Кесіргосііу: А Воііот-ІЛр Уієау оГ Роїііісаі Веуеіортепі. Іп
КеШіпкіпд Іпзіііиііопаї Апаіузіз апсі Веуеіортепі: Іззиез, Аііегпаігуез, апсі
СЬоісез, есіз. V. Озігот, В. Реепу, апсі Н. РісЬІ, рр. 141-58. Бап Руапсізсо:
Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу Біисііез Ргезз.
Окасіа, А., апсі Н. Кіеіті. 1990. АпагсЬу апсі Адгеетепі — А Сате ТЬеогеііеаІ
Апаіузіз оГ Боте Азресіз оГ Сопігасіагіапізт. Іп Сате ЕдШІіЬгіит Мосіеїз.
Уоі. II: МеіЬосІз, Могаїз, апсі Магкеіз, есі. Я. Беїіеп. Вегііп: Бргіпдег-Уегіад.
Оііуєг, Р. 1980. Кеу/агсіз апсі РипізЬтепіз аз Бєієсііує Іпсепііуез Гог Соіієсііує
Асііоп: ТЬеогеііеаІ Іпуезіідаііопз. АтегісаЬ Лоигцаї оГ Босіоіоду
85:356 — 75.
Оііуєг, Р., апсі С. Магугеїі. 1985. А ТЬеогу оГ Ше Сгііісаі Мазз. І. Іпіепіерепсіепсе,
Сгоир Неіегодепіеіу, апсі Ше Ргосіисііоп оГ Соіієсііує Асііоп. Атегісап
Лоитаї оГ БосіоГоду 91:522 — 56.
Оізоп, М. 1965. ТЬе Ьодіс оГ Соіієсііує Асііоп. РиЬІіс СоОсїз апсіШеТЬеогу-оГ
Сгоирз. СатЬгісіде, Мазз.: Нагуагсі ІЛпіуегзііу Ргезз.
354
Література
Орішіз, 1973. ЬеуіаШап ог ОЬІіуіоп. іп Тсжагсі а Зіеаду Зіаіе Есопоту,
есі. Н. Е. Ваіу, рр. 215 — 30.8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
Орішіз,	1977. Есоїоду апсі ІЬе РоІШсз оГ Зсагсіїу. 8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
Орр, К, 0.1979. ТЬе Етегдепсе апсі Еїїесіз оГ 8осіа1 Могтз. Кукіоз 32:775 — 801.
Орр, К. й. 1982. ТЬе Еуоіиііопагу Етегдепсе оГ Могтз. ВгіїізЬ Лоигпаї оГ 8осіа1
РзусЬоІоду 21:139 - 49.
Орр, К. О. 1986. ТЬе Еуоіиііоп оГ а Ргізопег'з Віїетта іп Ше Магкеї. Іп
Рагасіохісаі Еїїесіз оГ 8осіа1 ВеЬауіог, есіз. А. Віектапп апсі Р. МШег,
рр. 149 — 68. Уіеппа: РЬузіса-Уегіад.
ОгЬеІІ, 1 М., апсі Ь. А. УУНзоп. 1978. Іпзіііиііопаї Зоїиііопз Іо Ше М-Ргізопегз’
Віїетта. Атегісап РоІШсаІ Зсіепсе Кєуієау 72:411—21.
Огг, 0.8., апсі 8. НІН, 1979. ЬеуіаШап, Ше Ореп Зосіеіу, апсі Ше Сгізіз оГ Есоїоду.
Іп ТЬе СІоЬаІ Ргедісатепі. Есоїодісаі Регзресііуез оп ХУогід Огдег, есіз.
В. XV. Огг апсі М. 8. Зогоз, рр. 457 — 69. СЬареї НіП: Ііпіуегзііу оГ МогШ
Сагоііпа Ргезз.
Озігот, Е. 1965. РиЬІіс ЕпІегргепеигзЬір: А Сазе Зійду іп Сгоипд Шаіег
Мападетепі. РЬ. В. діззегіаііоп, Ііпіуегзііу оГ СаІіГогпіа аі Ьоз Апдеіез.
Озігот, Е. 1985а. Аге ЗиссеззГиІ ЕГГогІз Іо Мападе Соттоп-Рооі РгоЬІетз а
СЬаПепде Іо Ше ТЬеогіез оГ Саггеїі Нагдіп апсі Мапсиг Оізоп? ХУогкіпд
рарег, ХУогкзЬор іп РоІШсаІ ТЬеогу апсі Роїісу Апаїузіз, Іпдіапа Ііпіуегзііу.
Озігот, Е. 1985Ь. ТЬе Ридітепіз оГ а Кеуізед ТЬеогу оГ Ше Огідіпз, Зигуіуаі,
апсі Регіоппапсе оГ Іпзіііиііопз Гог Соіієсііує Асііоп. УУогкіпд рарег,
УУогкзЬор іп РоІШсаІ ТЬеогу апсі Роїісу Апаїузіз, Іпдіапа Ііпіуегзііу.
Озігот, Е. 1986а. Ап Адепда Гог Ше Зійду оГ Іпзіііиііопз. РиЬІіс СЬоісе 48:3 — 25.
Озігот, Е. 1986Ь. А МеШод оГ Іпзіііиііопаї Апаїузіз. Іп Сиідапсе, Сопігої, апд
Еуаіиаііоп іп Ше РиЬІіс Зесіог, едз. Р. X. КаиГтапп, С. Маіопе, апд
V. Озігот, рр. 459 — 75. Ме\у Уогк: ХУаІІег де Сгиуіег.
355
Е. Остром. Керування спільним
Озігот, Е. 1986с. Миіііогдапігаііопаї Аггапдетепіз апсі Соогсііпаїіоп: Ап
Арріісаііоп ої Іпзіііиііопаї Апаіузіз. Іп Сиісіапсе, Сопігої, апсі Еуаіиаііоп іп
Ше РиЬііс 8есіог, есіз. Р. X. Каиітапп, С. Марие, апсі V. Озігот, рр. 495 —
510. Нєуг ¥огк: ХУаІіег сіє Сгиуїег.
Озігот, Е. 1987. Іпзіііиііопаї Аггапдетепіз Гог КезоМпд Ше Соттопз Віїетта:
8оте Сопіепсііпд АрргоасЬез. Іп ТЬе Оиезііоп оі ІЬе Соттопз: ТЬе Сиііиге
апсі Есоїоду оі Соттипаї Кезоигсез, есіз. В. Л. МсСау апсі Л. М. АсЬезоп,
рр. 250 — 65. Тисзоп: ІЛпіуегзііу оі Агігопа Ргезз.
Озігот, Е. 1989. Місгосопзіііиііопаї СЬапде іп Миііісопзіііиііопаї Роїііісаі
Зузіетз. Каііопаїііу & Зосіеіу 1:11 — 50.
Озігот, Е., І. Ескгоесіег, апсі 8. УМуппе. 1993. Іпзіііиііопаї іпсєпііуєз апсі
ЗизіаіпаЬІе Веуеіортепі: Іпігазігисіиге Роїісіез іп Регзресііуе. Воиісіег:
А/Уєзі-уіємг Ргезз.
Озігот, Е., апсі 3. УУаІкег. 1990. Соттипісаііоп іп а Соттопз: Соорегаііоп
упШоиі Ехіегпаї Епіогсетепі. Іп Сопіетрогагу ЬаЬогаіоту РезеагсЬ іп
Роїііісаі Есопоту, есі. Т. К. РаИгеу. Апп АгЬог: ІЛпіуегзііу оі МісЬідап Ргезз.
Озігот, V. 1980. АгіізапзЬір апсі АгШасі. РиЬііс Асітіпізігаііоп Веуіеуг
40:309-17.
Озігот, V. 1982. А Рогдоііеп Тгасііііоп: ТЬе Сопзіііиііопаї Ьєуєі оі Апаіузіз.
Іп Міззіпд Еіетепіз іп Роїііісаі Іпдиігу: Ьодіс апсі Ьєуєіз оі Апаіузіз, е<±8.
Л. А. Сіїїезріе апсі В. А. 2іппез, рр. 237 — 52. Веуегіу НіЦз:8аде.
Озігот, V. 1985а. ТЬе Сопзіііиііоп оі Огсіег іп Нитап Зосіеііез: Сопсеріиаіігіпд
Ше №іиге апсі Мадпііисіе оі ІЬе Тазк іп Іпзіііиііопаї Апаіузіз апсі
Веуеіортепі. Рарег ргезепіесі аі Іпіегпаііопаї Роїііісаі Зсіепсе Аззосіаііоп
тееііпдз, Лиіу 15 — 20, Рагіз.
Озігот, V. 1985Ь. Оррогіипііу» Віуегзііу, апсі Сотріехііу. Рарег ргезепіескаі
Ше сопіегепсе Миііі-Асіог Роіісу Апаіузіз: ТЬе 8соре апсі Вігесііоп оі Роіісу
Кесоттепсіаііопз, Лиіу 23 — 5, ІЛпіуегзііу оі ІЛтеа, 8угес1еп.
356
Література
Озігот, V. 1986а. Сопзіііиііопаї Сопзісіегаііопз угііЬ Рагіісиїаг КеГегепсе іо
Ресіегаї Зузіетз. Іп Сиісіапсе, Сопігої, апсі Еуаіиаііоп іп ІЬе РиЬІіс 8есіог,
есіз. Р. X. КаиГшапп, С. Ма]опе, апсі V. Озігот, рр. 111 - 25. ¥огк:
ХУаІіег сіє Сгиуіег.
Озігот, V. 1986Ь. А РаІІаЬіІізі'з АрргоасЬ іо Ьогт§ апсі Сгііегіа оГ СЬоісе. Іп
Сиісіапсе, Сопігої, апсі Еуаіиаііоп іп ІЬе РиЬІіс Зесіог, есіз. Р. X. КаиГтапп,
С. Ма]опе, апсі V. Озігот, рр. 229 — 49.	¥огк: ХУаІіег сіє Сгиуіег.
Озігот, V. 1991. ТЬе Меапіпд оГ Атегісап Ресіегаїізт: Сопзіііиііпд а 8е1Г-
Соуегпіпд Зосіеіу. 8ап Ргапсізсо: Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу Зіисііез Ргезз.
Озігот, V. [1971] 2008. ТЬе РоІШсаІ ТЬеогу оГ а Сотроипсі КериЬІіс: Оезідпіпд
ІЬе Атегісап Ехрегітепі. Згсі есі. ЬапЬат, Мсі.: Ьехіпдіоп Воокз.
Озігот, V. [ 1973] 2008. ТЬе Іпіеііесіиаі Сгізіз іп Атегісап РиЬІіс Асітіпізігаііоп.
Згсі есі. Тизсаіооза: ипіуегзііу оГ АІаЬата Ргезз.
Озігот, V., Я. Візії, апсі Е. Озігот, 1988. Ьосаі Соуеттепі іп ІЬе Іітіесі 8іаіез.
8ап Ргапсізсо: Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу Зіисііез Ргезз.
Озігот, V., О. Реепу, ап&Н. Рісіїї. 1988. РеіЬіпкіпд Іпзіііиііопаї Апаїузіз апсі
Оеуеіортепі: Іззиез, Аііегпаііуез, апсі СЬоісез. 8ап Ргапсізсо: Іпзіііиіе Гог
Сопіетрогагу Зіисііез Ргезз.
Озігот, V., апсі Е. Озігот. 1977а. РиЬІіс Соосіз апсі РиЬІіс СЬоісез. Іп АИетаііуез
Гог Оеііуегіпд РиЬІіс Зегуісез. Тоууагсі Ітргоуесі РегГогтапсе, есі. Е. 8. 8ауаз,
рр. 7 — 49. Воиісіег: АЛ^єзіуієуу Ргезз.
Озігот, V., апсі Е. Озігот. 1977Ь. А ТЬеогу Гог Іпзіііиііопаї Апаїузіз оГ Соттоп
Рооі РгоЬІетз. Іп Мападіпд ІЬе Соттопз, есіз. С. Нагсііп апсі 3. Васіеп,
рр. 157 — 72. 8ап Ргапсізсо: Ргеетап.
Озігот, V., С. М. ТіеЬоиІ, апсі Я. ХУаггеп. 1961. ТЬе Огдапігаііоп оГ Соуеттепі
іп Меігороіііап Агеаз: А ТЬеогеїісаІ Іпдиігу. Атегісап РоІШсаІ Зсіепсе
Вєуієуг 55:831 — 42.
357
Е. Остром. Керування спільним
Рапауоиіои, Т. 1982. Мападетепі Сопсеріз Гог 8та1Ь8са1е РізЬегіез: Есопотіс
апсі 8осіа1 Азресіз. РАО РізЬегіез ТесЬпісаІ Рарег N0.228, Коте.
Регега, Е 1986. ТЬе Саі Оуа Раппег Огдапігаііоп Ргодгатте: А Ьеагпіпд
Ргосезз? Іп Рагіісіраіогу Мападетепі іп 8гі Ьапка'з Іггідаііоп 8сЬетез,
Іпіетаііопаї Іггідаііоп Мападетепі Іпзіііиіе, Відапа Уіііаде уіа Капсіу,
8гі Ьапка: ПМІ.
Рісагсіі, А. С., апсі IV. IV. Ееіїегі. 1977. А Тгадесіу оГ Ше Соттопз іп ІЬе 8аЬе1.
Екізіісз 43:297-304.
РісМ, С. 1987. Соттоп Ргорегіу Кедітез іп 8упзз Аїріпе Меасіоугз. Рарег
ргезепіесі аі а сопГегепсе оп асіуапсез іп сотрагаііуе іпзіііиііопаї апаіузіз аі
іЬе Іпіег-ІІпіуегзііу Сепіег оГ Розідгасіиаіе Віисііез, ОсіоЬег 19 — 23,
ВиЬгоупік, Уидозіауіа.
Ріпкегіоп, Е., есі. 1989а. Со-орегаііуе Мападетепі оГ Ьосаі РізЬегіез. Иемг
Вігесііопз Гог Ітргоуесі Мападетепі апсі Соттипііу Веуеіортепі.
Уапсоиуег: ІІпіуегзііу оГ ВгііізЬ СоїитЬіа Ргезз.
Ріпкегіоп, Е. 1989Ь. Сотреііііоп Атопд В. С. РізЬ Ргосеззіпд Рігтз. Іп
ІІпсоттоп Ргорегіу: ТЬе РізЬіпд апсі РізЬ Ргосеззіпд Іпсіизігіез іп ВгііізЬ
СоїитЬіа, есіз. Р. МагзЬак, N. Сирру, апсі 3. МсМиїїап, рр. 66 —91. Тогопіо:
МеіЬиеп.
Ріоіі, С. К. 1979. ТЬе Арріісаііоп оГ ЬаЬогаіогу Ехрегітепіаі МеіЬосіз іо РиЬІіс
СЬоісе. Іп Соіієсііує Весізіоп Макіпд: Арріісаііопз Ггот РиЬІіс СЬоісе
ТЬеогу, есі. С. 8. Еиззеїі, рр. 137 — 60. Ваііітоге: ЗоЬпз Норкіпз Впіуегзііу
Ргезз.
Ріоіі, С. К., апсі К. А. Меуег. 1975. ТЬе ТесЬпоІоду оГ РиЬІіс Соосіз, Ехіетаїіііез,
апсі іЬе Ехсіизіоп Ргіпсіріе. Іп Есопотіс Апаіузіз оГ Епуігоптепіаі
РгоЬІетз, есі. Е. 8. Міііз, рр. 65 — 94.	¥огк: СоїитЬіа ІІпіуегзііу Ргезз.
Роррег, К. К. 1967. Каііопаїііу апсі іЬе 8іаіиз оГ іЬе Каііопаїііу Ргіпсіріе. Іп
Ье Ропсіетепіз РЬіІозорЬідиез сіез 8узіетз Есопотідиез Техіез сіє Засдиез
358
Література
РиеГГеі Еззаіз Ресіідез еп зоп Ноппеиг, есі. Е. М. Сіаззеп, рр. 145 — 50.
Рагіз: Рауоі.
Розпег, К, А, 1980. А ТЬеогу оГ Ргітіііуе Зосіеіу, упіЬ Зресіаі РеГегепсе Іо Ьауг.
Лоигпаї оГ Ьа\у апсі Есопотісз 23:1 — 53.
Рсллгегз, К. В. 1987. Вгіпдіпд Ше Соттопз іпіо а Ьагде ипіуегзііу Сіаззгоот.
Зітиіаііоп апсі Сатез 18:443 — 57.
Ргасіїїап, Р. Р. 1980. Ьосаі Іпзіііиііопз апсі Реоріе'з Рагіісіраііоп іп Рига! РиЬІіс
ХУогкз іп Иераі. ИЬаса, N. ¥.: Сотеїі ипіуегзііу, Кигаї Веуеіортепі
Соттіііее.
Ргасікап, Р. Р. 1984. СЬаіііз Маи]а Іггідаііоп Зузіет: Соттипііу Кезропзе іп
Кезоигсе Мападетепі. Рарег Гог Зосіаі Зсіепсе КезеагсЬ Соипсії-Іпсііап
Іпзіііиіе оГ Мападетепі, Вапдаїоге Зетіпаг, Лапиагу 4 — 7.
Ргісе, М, 1987. ТЬе Веуеіортепі оГ Ьедізіаііоп апсі Роїісу Гог ІЬе Рогезіз оГ ІЬе
Зупзз Аірз. А/Уогкіпд рарег, КезеагсЬ Ргодгат оп Епуігоптепі апсі ВеЬауіог,
ипіуегзііу оГ Соїогасіо.
Ргідодіпе, 1.1978;Тіїпе, Зігисіиге, апсі Ріисіиаііопз. Зсіепсе 201:777-85.
Каасізскеїсіегз, 3. 1988. ОиісЬ А/Уаіег Сопігої Зузіетз, 900—1990. Соїіодиіит
ргезепіаііопаі ІЬе МогкзЬор іп РоІШсаІ ТЬеогу апсі Роїісу Апаїузіз, ОсіоЬег
24, Іпсііапа ипіуегзііу.
КаЬіЬкасІепа, А. 1980. ТЬе ТгапзГоппаііоп оГ ТатЬоп УоккгаЬаі, СЬапдмгаі
Затиі Закот. Вапдкок: ТЬаттазаі ипіуегзііу.
Касіпіігку, С. 1987. Созі-ВепеГіі ТЬіпкіпд іп ІЬе МеіЬосіоІоду оГ КезеагсЬ: ТЬе
“Есопотіс АрргоасЬ" Аррііесі Іо Кеу РгоЬІетз оГ ІЬе РЬіІозорЬу оГ Зсіепсе.
Іп Есопотіс Ітрегіаіізт. ТЬе Есопотіс АрргоасЬ Аррііесі Оиізісіе ІЬе Ріеісі
оГ Есопотісз, есіз. С. Касіпіігку апсі Р. ВетЬоІг, рр. 283 — 331. НемгУогк:
Рагадоп Ноизе.
Вактап^.А. 1981. ЗотеХЬтепзіопз оГ Реоріе'з Рагіісіраііоп іп ІЬе Віоотпі Зепа
Моуетепі. (3§пеуа: ипііесі Наііопз КезеагсЬ Іпзіііиіе Гог Зосіаі
Веуеіортепі.
359
Е. Остром. Керування спільним
Каророгі, А. 1966. Тлуо-Рєгзоп Сате ТЬеогу. ТЬе Еззепііаі Ісіеаз. Аіт АгЬог:
ипіуегзіїу оГ МісЬідап Ргезз.
Каророгі, А. 1985. Рґоуізіоп оГ РиЬІіс Соосіз апсі ІЬе МС8 Ехрегітепіаі
Рагасіідт. Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Кєуіємг 79:148 — 55.
Каророгі, А., апсі А. М. Сіїаттаіі. 1965. Ргізопег’з Віїетта: А 81исіу іп СопПісІ
апсі Соорегаїіоп. Апп АгЬог: ипіуегзіїу оГ МісЬідап Ргезз.
КаиЬ, IV., апсі Т. Уозз. 1986. Сопсііііопз Гог Соорегаїіоп іп РгоЬІетаїіс 8осіа1
Зііиаііопз. Іп Рагасіохісаі ЕГГесІз оГ 8осіа1 ВеЬауіог: Еззауз іп Нопог оГ Апаїоі
Каророгі, есіз. А. Віектапп апсі Р. Міііег, рр. 85-103. Уіеппа: РЬузіса-
Уегіад НеісіеІЬегд.
Ккосіез, К. Е., апсі 5. А Тіютрзоп. 1975. Асіарііуе 81га1едіез іп Аїріпе
Епуігоптепіз: Веуопсі Есоїодісаі Рагіісиїагізт. Атегісап ЕІЬпоІодізІ
2:535-51.
Кікег, IV. Н. 1980. Ітріісаііопз Гог ІЬе ВізедиіІіЬгіит оГ Маіогіїу Киїе Гог ІЬе
81исіу оГ Іпзіііиііопз. Атегісап Роїііісаі 8сіепсе Кєуієху 74:432 — 47.
Кікег, IV. Н., апсі Р. С. Огсіезіїоок. 1973. Ап Іпігосіисііоп Іо Розіііує Роїііісаі
ТЬеогу. Уогк: Ргепіісе-Наїї.
КоЬегіз, М. 1980. Тгасііііопаї Сизіотз апсі Іггідаііоп Веуеіортепі іп 8гі Ьапка.
Іп Іггідаііоп апсі Адгісиїїигаї Веуеіортепі іп Азіа, есі. Е. УУ. Совані, Лг., рр.
186-202. ИЬаса, N. ¥.: Сотеїі ипіуегзіїу Ргезз.
Коїрії, Е. 3. 1982. Соуеттепі АПосаІіоп оГ Ргорегіу НідЬІз: УУЬу апсі Ноау.
ТесЬпісаІ герогі, Рапсі Согрогаїіоп, 8ап1а Мопіса, СаІіГогпіа.
Еоірії, Е. 3. 1983. Соуегптепі АПосаІіоп оГ Ргорегіу РідЬІз: УУЬо Сеіз УУЬаІ?
Лоитаї оГ Роіісу Апаіузіз апсі Мападетепі 3:45 - 61.
Козе-Аскегтап, 3. 1977. Магкеї Мосіеіз Гог УУаІег Роїіиііоп Сопігої: ТЬеіг
81гепдІЬз апсі УУеакпеззез. РиЬІіс Роіісу 25:383 — 406.
КозепЬегд, N. 1982. Іпзісіе ІЬе Віаск Вох: ТесЬпоІоду апсі Есопотісз. СатЬгісіде
ипіуегзіїу Ргезз.
360
Література
Коитаззеї, 3. А. 1985. Сопзіііиііопаї СЬоісе Гог Соттоп Ргорегіу Мападетепі:
ТЬе Сазе ої Іггідаїіоп Аззосіаііопз. Рарег ргезепіесі аі ІЬе Каїіопаї Асасіету
ої Зсіепсез АЛАогкзЬор оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі іп
Веуеіоріпд Соипігіез.
Рисісіїе, К., апсі Т. Акітісіії, есіз. 1984. Магіїіте Іпзіііиііопз іп ІЬе АЛАезІет
РасіГіс. Озака: Каїіопаї Мизеит оГ ЕІЬпоІоду.
Кипде, С. Р. 1981. Соттоп Ргорегіу Ехіетаїіііез: Ізоіаііоп, Аззигапсе апсі
Кезоигсе Веріеііоп іп а Тгасііііопаі Сгагіпд Сопіехі. Атегісап Лоигпаї ої
Адгісиїїигаї Есопотіез 63:595 — 606.
Кипде, С. Р. 1984а. Іпзіііиііопз апсі ІЬе Ргее Кісіег: ТЬе Аззигапсе РгоЬІет іп
Соіієсііує Асііоп. Лоигпаї ої Роїііісз 46:154 — 81.
Кипде, С. Р. 1984Ь. Зігаїедіс Іпіегсіерепсіепсе іп Мосіеіз ої Ргорегіу КідЬІз.
Атегісап Лоигпаї ої Адгісиїїигаї Есопотіез 66:807 — 13.
Кипде, С. Р. 1986. Соттоп Ргорегіу апсі Соіієсііує Асііоп іп Есопотіс
Веуеіортепі. Іп Ргосеесііпдз ої ІЬе СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу
Кезоигсе Мападетепі, Иаііопаї КезеагсЬ Соипсії, рр. 31—60. АААазЬіпдІоп,
О. С.: Каїіопаї Асасіету Ргезз.
Затиеїзоп, І. 1987. А N016 оп ІЛпсегІаіпІу апсі Соорегаїіоп іп ап Іпііпііеіу
Кереаіесі Ргізопег’з Віїетта. Іпіегпаїіопаї Лоигпаї ої Саше ТЬеогу
16:187-95.
Затиеїзоп, Р. А. 1954. ТЬе Риге ТЬеогу ої РиЬііс Ехрепсіііиге. Кєуієуг ої
Есопотіез апсі Зіаіізіісз 36:387 — 9.
Затиеїзоп, Р. А. 1955. А Віадгаттаїіс Ехрозіїіоп ої а ТЬеогу ої РиЬііс
Ехрепсіііиге. Кєуієуг ої Есопотіез апсі Зіаіізіісз 37:350 — 6.
Запсіїогсі, 8.1983. Мападетепі ої Разіогаї Веуеіортепі іп ІЬе ТЬігсі АААогІсі.
¥огк: ЛЛЛіІеу.
$а\гуег, А. 1989. ТЬе Еуоіиііоп ої Аиіосгасу іп ЬіЬегіа. ІЛприЬІізЬесі тапизегірі,
А/УогкзЬор іп Роїііісаі ТЬеогу апсі Роіісу Апаіузіз, Іпсііапа ІЛпіуегзііу.
Зсіїаа/, 3. 1989. Соуетіпд а Мопороіу Магкеї ІЛпсіег 8іеде: ІЛзіпд Іпзіііиііопаї
Апаіузіз Іо ІЛпсіегзІапсі Сотреііііуе Епігу іпіо Теїесоттипісаііопз
Магкеїз, 1944—1982. РЬ. В. сііззегіаііоп, ІпсііапаІЛпіуегзііу.
361
Е. Остром. Керування спільним
Зскагрї, Р. IV. 1985. Ідеоіодісаі СопЯісІ оп Ше РиЬІіс-РгіуаІе Ргопііег: Боте
Ехріогаїогу Ьїоіез. АЛ^огкіпд рарег, ^іззепзсЬПзгепІгит, Вегііп.
Зсіїагрї, Р. IV. 1987. А Сате-ТЬеогеїісаІ Ехріапаїіоп ої ІпПаїіоп апд
ІЛпетрІоутепІ іп ХУезІегп Еигоре. Лоигпаї оГ РиЬІіс Роїісу 7:227 — 58.
Зсіїагрї, Р. IV. 1988. ТЬе Лоті Весізіоп Тгар: Ьеззопз Ггот Сегтап Редегаїізт
апсі Еигореап Іпіедгаїіоп. РиЬІіс Адтіпізігаїіоп 66:239—78.
Бсіїагрї, Р. IV. 1989. Весізіоп Киїез, Весізіоп 8іу1ез, апсі Роїісу СЬоісез. Лоигпаї
оГ ТЬеогеїісаІ РоІШсз 1:151 — 78.
ЗсїіеПіпд, Т. С. 1960. ТЬе 8ігаІеду оі СопПісІ. ОхГогд Ііпіуегзііу Ргезз.
ЕсіїеПіпд, Т. С. 1978. Місготоііуез апд МасгоЬеЬауіог. Ие\у¥огк: Могіоп.
Есіїеіііпд, Т. С. 1984. СЬоісе апд Сопзедиепсе: Регзресііуез оГ ап Еггапі
Есопотізі. СашЬгісіде, Мазз.: Нагуагд Ііпіуегзііу Ргезз.
Есіїїадег, Е. 1989. Воипдіпд ІЛпЬоипдаЬІе Кезоигсез: Ап Етрігісаі Апаїузіз оГ
Ргорегіу КідЬІз апсі Яиіез іп Соазіаі РізЬегіез. ХУогкіпд рарег, ХУогкзЬор іп
РоІШсаІ ТЬеогу апсі Роїісу Апаїузіз, Іпсііапа Шіуегзіїу.
Есіїїадег, Е., апсі Е. Озігот. 1987. Соттоп Ргорегіу, Соттипаї Ргорегіу, апд
Иаіигаї Кезоигсез: А Сопсеріиаі Апаїузіз. ХУогкіпд рарег, ХУогкзЬор іп
РоІШсаІ ТЬеогу апд Роїісу Апаїузіз, Іпдіапа Еіпіуегзіїу.
БсішМ, А. А. 1986. Иео-Іпзіііиііопаї Есопотіс ТЬеогу: Іззиез оГ Ьапдіогд апд
Тепапі Ьауг. Іп Сопігасі апд Огдапігаїіоп: Ьедаї Апаїузіз іп Ше ЬідЬІ оГ
Есопотіс апд 8осіа1 ТЬеогу, едз. Т. ВаіпііШ апд С. ТеиЬпег, рр. 132 — 41.
Иєуг ¥огк: ХУаІіег де Сгиуіег.
Есіюііег, А. 1981. ТЬе Есопотіс ТЬеогу о! Зосіаі ІпзІШШопз. СатЬгідде
ІЛпіуегзіІу Ргезз.
5соІІ, А. й. 1955. ТЬе РізЬегу: ТЬе ОЬ]Єсііуєз оГ 8о1е ОутегзЬір. Лоигпаї оГ
РоІШсаІ Есопоту 63:116 — 24.
Есоїі, А. О. 1979. Веуеіортепі оі ап Есопотіс ТЬеогу оп РізЬегіез Кедиіаііоп.
Лоигпаї оі Ше РізЬегіез КезеагсЬ Воагд оі Сапада 36:725 — 41.
Есоїі, А. О. 1982. Кедиіаііоп апд Ше Ьосаііоп оі Лигіздісііопаї Роугєгз: ТЬе
РізЬегу. Оздооде НаП Ьауг Лоигпаї 20:780-805.
362
Література
5еаг1е, 3.1969. ЗреесЬ Асіз: Ап Еззау іп Ше РЬіІозорЬу ої Ьапдиаде. СатЬгісіде
ипіуегзіїу Ргезз.
Зеїіеп, К. 1975. Кеехатіпаііоп ої Ше РегїесШезз Сопсері їог ЕдиіііЬгіит Роіпіз
іп Ехієпзіує Сатез. Іпіетаііопаї Лоитаї ої Сате ТЬеогу 4:25—55.
Веііеп, К. 1978а. ТЬе СЬаіп Зіоге Рагасіох. ТЬеогу апсі Весізіоп 9:127 — 59.
Беїіеп, К. 1978Ь. ТЬе Едиііу Ргіпсіріе іп Есопотіс ВеЬауіог. Іп Весізіоп ТЬеогу
апсі Зосіаі ЕШісз, есіз. Н. XV. СоШпдег апсі XV. Ьеіпїеііпег, рр. 289-301.
ВогсігесЬі: В. Кеісіеі.
8еп, А. К. 1967. Ізоіаііоп, Аззигапсе, апсі Ше Зосіаі Каіе ої Візсоипі. Оиагіегіу
Лоитаї ої Есопотісз 81:172 — 224.
8еп, А. К. 1986. Ргесіісііоп апсі Есопотіс ТЬеогу. Ргосеесііпдз ої Ше Коуаі
Зосіеіу ої Ьопсіоп 407:3 — 23.
Бііагта, Р, N. 1984. Зосіаі СараЬіІііу їог Веуеіортепі: Ьеатіпд їгот Ше Ларапе-
зе Ехрегіепсе. Кедіопаї Веуеіортепі Віаіодие (зресіаі іззие), рр. 41—86.
Зііерзіе, К. А. 1979а. Іпзіііиііопаї Аггапдетепіз апсі ЕдиіііЬгіит іп
Миііісіітепзіопаї Уоііпд Мосіеїз. Атегісап Лоитаї ої Роїііісаі Зсіепсе
23:27-60.
5іїер$1ег К. А. 1979Ь. ТЬе Коїе ої Іпзіііиііопаї 8іги£1иге іп Ше Сгеаііоп ої Роіісу
ЕдиіііЬгіит. Іп РиЬІіс Роіісу апсі РиЬІіс СЬоісе, есіз. В. XV. Кае апсі
Т. Л. Еізтеіег, рр. 249 — 81. Веуегіу Ніііз: Заде.
Віїерзіе, К. А. 1989а. Візсгеііоп, Іпзіііиііопз, апсі Ше РгоЬІет ої Соуеттепі
Соттіітепі. ХУогкіпд рарег, СатЬгісіде, Мазз.: Нагуагсі ипіуегзіїу,
Верагітепі ої Соуеттепі.
Віїерзіе, К. А. 1989Ь. Зіисіуіпд Іпзіііиііопз. Зоте Ьеззопз їгот Ше Каііопаї
СЬоісе АрргоасЬ. Лоитаї оі ТЬеогеііеаІ Роїііісз 1:131 - 49.
Зііерзіе, К. А., апсі В. К. УМеіпдазІ. 1984. Ьедізіаііуе Роїііісз апсі Висідеі
Оиісотез. Іп Ресіегаї Висідеі Роіісу іп Ше 1980'з, есіз. С. Міііз апсі Л. Раїтег,
рр. 343 — 67. ХУазЬіпдіоп, В. С.: СгЬап Іпзіііиіе Ргезз.
363
Е. Остром. Керування спільним
ВЬервІе, К. А., апсі В. В. УУеіпдазІ. 1987. ТЬе Іпзіііиііопаї Роипсіаііопз оГ
Соттіїїее Роугєг. Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Кєуієуг 81:85 — 104.
ВЬіїпапоїї, 5. В. 1980. Соттипісаііоп киїез. ТЬеогу апсі КезеагсЬ. Веуегіу Ніііз:
Заде.
ВіїиЬік, М. 1982. Сате ТЬеогу іп ІЬе Зосіаі Зсіепсез. Сопсеріз апсі Зоїиііопз,
2 уоіз. СатЬгісіде, Мазз.: МІТ Ргезз.
Віпп, Н. IV. 1984. Соттоп Ргорегіу Кезоигсез, Зіогаде Расіїіііез апсі ОутегзЬір
Зігисіигез: А Соитої Мосіеі оГ ІЬе Оіі Магкеї. Есопотіса 51:235 — 52.
8іу, В. ії. 1982. Соттипііу Кезойгсе Мападетепі: Ьеззопз Ггот ІЬе Хапіега.
Оиегоп Сіїу: ипіуегзіїу оГ ІЬе РЬіІірріпез Ргезз.
5тіїЛ, П. А 1981. КезоМпд ІЬе Тгадесіу оГ ІЬе Соттопз Ьу Сгеаііпд Ргіуаіе
Ргорегіу КідЬІз іп ХУіІсПіГе. САТО Лоигпаї 1:439 — 68.
ВтіИі, П. Т. 1988. Тгасііпд ХУаІег: Ап Есопотіс апсі Ьедаї Ргатежяк Гог АААаІег
Магкеїіпд. А/УазЬіпдІоп, О. С.: Соипсії оГ Зіаіе Роіісу апсі Ріаппіпд
Адепсіез.
Втііїї, V. Е1969. Оп Мосіеіз оГ Соттегсіаі РізЬіпд, Лоигпаї оГ Роїііісаі Есопоту
77:181-98.
Впісіаі, 0.1979. РиЬііс Соосіз, Ргорегіу КідЬІз, апсі Роїііісаі Огдапігаїіопз. Іпіег-
паїіопаї Зіисііез Оиаїїегіу 23:532 — 66.
Впісіаі, О. 1985. Соогсііпаїіоп Уегзиз Ргізопег’з Оііетта: Ітріісаііопз Гог
Іпіетаїіопаї Соорегаїіоп апсі Кедітез. Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Нєуієау
79:923-47.
ВоЬеІ, 3. Н. 1985. иіііііу Махітігегз іп Иегаїесі Ргізопег’з Оііеттаз. Іп Рагасіохез
оГ Каїіопаїііу апсі Соорегаїіоп, есіз. Н. СатрЬеІІ апсі к Зожіеп, рр. 306— 19.
Уапсоиуег: ипіуегзіїу оГ ВгіїізЬ СоїитЬіа Ргезз.
Вреск, Р. О., апсі IV. 5. Насіїоск. 1946. А Кероії оп ТгіЬипаї Воипсіагіез апсі
Нипііпд Агеаз оГ ІЬе Маїесіїе Іпсііапз оГ Кєуг Вгипзупск. Атегісап
АпІЬгороІодізІ 48:355 - 74.
364
Література
Зієуєпзоп, С. С. 1991. Соттоп Ргорегіу Есопотісз: А Сепегаї ТЬеогу апсі Ьапсі
СІзе Арріісаііопз. СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
Зіііітап, Р. С. 1975. ТЬе Тгадесіу оі ІЬе Соттопз: А Ке-Апаіузіз. АІІетаїіуез
4:12-15.
ЗігоеЬе, IV., апсі В. 3. Ргеу. 1980. Іп ВеГепзе оГ Есопотіс Мап: Тоугагсіз ап
Іпіедгаїіоп оі Есопотісз апсі РзусЬоІоду. ХеіІзсЬгіП Гиг УоІкзугіїїзсЬаГі ипсі
Зіаіізіік 2:119-48.
Зидйеп, К. 1986. ТЬе Есопотісз оі КідЬІз, Со-орегаїіоп, апсі АУеИаге. ОхГогсі:
Віаскугеіі.
Тапд, 3. У. 1989. Іпзіііиііопз апсі Соіієсііує Асііоп іп Іггідаііоп Зузіетз. РЬ. В.
сііззеїїаііоп, Іпсііапа ипіуегзіїу.
Тауіог, 3.1988. ТЬе ЕІЬісаІ Роипсіаііопз оГ ІЬе Магкеї. Іп КеІЬіпкіпд Іпзіііиііопаї
Апаіузіз апсі Веуеіортепі: Іззиез, АІІетаїіуез, апсі СЬоісез, есіз. V. Озігот,
В. Реепу, апсі Н. РісЬі, рр. 377 — 88.8ап Ргапсізсо: Іпзіііиіе Гог Сопіетрогагу
Зіисііез Ргезз.
Тауіог, М. 1987. ТЬе РоззіЬіІіІу оГ Соорегаїіоп. СатЬгісіде ипіуегзіїу Ргезз.
Тауіог, М., апсі Н. УУагсі. 1982. СЬіскепз, ХУЬаІез апсі [літру Соосіз: АІІетаїіуе
Мосіеіз оі РиЬІіс Соосіз Ргоуізіоп. Роіісу Зіисііез 30:350 — 70.
Теїзег, І. С. 1980. А ТЬеогу оі 8еИ-ЕпГогсіпд Адгеетепіз. Лоитаї оГ Визіпезз
53:27-44.
Тійгзк, 3. 1959. Тисіог Епсіозигез. РатрЬІеІ N0. 41. Ьопсіоп: Нізіогісаі
Аззосіаііопз.
Тіїігзк, 3.1964. ТЬе Соттоп Ріеісіз. Разі апсі Ргезепі 29:3 - 25.
Тійгзк, 3.1967. ТЬе Адгагіап Нізіогу оі Епдіапсі апсі А/Уаіез. СатЬгісіде ипіуегзіїу
Ргезз.
Тіїошзоп, 3. Т. 1977. Есоїодісаі Веіегіогаїіоп: Ьосаі-Ьеуеі Київ Макіпд апсі
Епіогсетепі РгоЬІетз іп Мідег. Іп Везеїїіїїсаііоп: Епуігоптепіаі
Ведгасіаііоп іп апсі агоипсі Агісі Ьапсіз, есі. М. Н. Сіапіг, рр. 57 - 79. Воиісіег:
А/Уєзіуієуг Ргезз.
365
Е. Остром. Керування спільним
Тіютзоп, 1 Т., О. Реепу, апсі К. Л Оакегвоп. 1986. Іпзіііиііопаї Вупашісз: ТЬе
Еуоіиііоп апсі Віззоіиііоп оГ Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі. Іп
Ргосеесііпдз оГ ІЬе СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе Мападетепі,
Иаііопаї КезеагсЬ Соипсіі, рр. 391-424. \УазЬіпдІоп, В. С.: Каїіопаі
Асасіету Ргезз.
Тосдиеуіііе, А. сіє. 1955. ТЬе Оісі Кедіте апсі ІЬе РгепсЬ Кеуоіиііоп. Сагсіеп
Сіїу, N. ¥.: Мегісііап Воокз.
Точгпзепсі, К, апсі ± А. МПІзоп. 1987. Ап Есопотіс Уієуг оГ ІЬе Соттопз. Іп ТЬе
Оиезііоп оГ ІЬе Соттопз, есіз. В. 3. МсСау апсі 3. М. АсЬезоп, рр. 311 — 26.
Тисзоп: ипіуегзіїу оГ Агігопа Ргезз.
Тгоозі, К. К. 1985. ТЬе Месііеуаі Огідіпз оГ Соттоп Ьапсі іп Зарап. Рарег
ргезепіесі аі ІЬе Атегісап Нізіогісаі Аззосіаііоп тееііпдз, ВесетЬег.
Тгитап, й. В. 1958. ТЬе Соуеттепіаі Ргосезз. ИемгУогк: КпорГ.
ТвеЬеІів, С. 1989. ТЬе АЬизе оГ РгоЬаЬіІіІу іп Роїііісаі Апаіузіз: ТЬе КоЬіпзоп
Сгизое Раїїасу. Атегісап Роїііісаі Зсіепсе Кєуієуг 83:77 — 91.
ТвеЬеІіз, С. 1990. Иезіесі Сатез: Роіііісаі Сопіехі, Роїііісаі Іпзіііиііопз апсі
Каїіопаїііу. Вегкеїеу: ипіуегзіїу оГ СаІіГогпіа Ргезз.
Тиііоск, Согсіоп, 1965. ТЬе Роіііісз оГ Вигеаисгасу. АУазЬіпдІоп, В. С.: РиЬііс
АГГаігз Ргезз.
ІЛІшапп-МагдаІИ, Е. 1978. ТЬе Етегдепсе оГ Иогтз. ОхГогсі ипіуегзіїу Ргезз.
1/рЛо/Л N. Т. 1983. Кигаї Оеуеіортепі апсі Ьосаі Огдапігаїіоп іп Азіа. Уоі. 2.
Базі Азіа. Кєуг ВеІЬі: Мастіїїап.
1/ріюїї, N. Т. 1985а. Рііііпд Ргоіесіз Іо Реоріе. Іп Риіііпд Реоріе Рігзі, есі. М. М. Сег-
пеа, рр. 359 — 95. ОхГогсі ипіуегзіїу Ргезз.
С/рЛо/Л N Т. 1985Ь. Зиттагу оГЗапиагу 1985Тгір Кероіїоп Рагтег Огдапігаїіоп
Ргодгат іп Саі Оуа, 8гі Байка. Мапизсгірі, Сотеїі ипіуегзіїу.
366
Література
1/ріюії, N. Т. 1985с. Реоріе'з Рагіісіраііоп іп ХУаІег Мападетепі: Саі Оуа, Згі
Ьапка. Іп РиЬІіс Рагіісіраііоп іп Веуеіортепі Ріаппіпд апсі Мападетепі:
Сазез Ггот АГгіса апсі Азіа, есі. Л. С. Сагсіа-2атог, рр. 131 —78. Воиісіег:
ХУезМе^ Ргезз.
Цр/юЯ, N. Т. 1986а. Асііуаііпд Соттипііу Сарасіїу Гог ХУаіег Мападетепі іп
Згі Ьапка. Іп Соттипііу Мападетепі: Азіап Ехрегіепсе апсі Регзресііуез,
есі. В. С. Когіеп, рр. 201 —19. \УезІ НагіГогсі, Сопп.: Китагіап Ргезз.
ІГріїоії, N. Т. 1986Ь. Ьосаі Іпзіііиііопаї Веуеіортепі: Ап Апаїуіісаі ЗоигсеЬоок
угїіЬ Сазез. ХУезІ НагіГогсі, Сопп.: Китагіап Ргезз.
1/ріюії, N. Т. 1986с. Сеіііпд ІЬе Ргосезз НідЬІ: Ітргоуіпд Іггідаїіоп А/Уаіег
Мападетепі мгіІЬ Рагтег Рагіісіраііоп. Воиісіег: \Уєзіуієуг Ргезз.
УапЬегд, V., апсі 3. Висіїапап. 1989. Іпіегезіз апсі ТЬеогіез іп Сопзіііиііопаї
СЬоісе. Лоигпаї оГ ТЬеогеїісаІ Роїііісз 1:49 - 62.
уап (іе Кгаді, А. 1 С., 3. М. ОгЬеІІ, апсі К. М. Оаигез. 1983. ТЬе Міпітаї
СопІгіЬиііпд Зеї аз а Зоїиііоп Іо РиЬІіс Соосіз РгоЬІетз. Атегісап РоІШсаІ
Зсіепсе Нєуієуг 77:112 - 22.
Уеііг, С. 1980. ТЬе Сепігаїізі Тгасііііоп оГ Ьаііп Атегіса. Ргіпсеїоп ипіуегзііу
Ргезз.
уоп Уіїгідіїї, С. Н. 1951. Веопііс Ьодіс. Міпсі 60:48 - 74.
уоп Уїгідіїі, С. Н. 1963. Могтз апсі Асііоп. А Ьодісаі Епдиігу. Ьопсіоп: Ноиі-
Іесіде & Кедап Раиі.
УМасіе, В. 1986. Соттоп Ргорегіу Незоигсе Мападетепі іп ЗоиІЬ Іпсііап
Уіііадез. Іп Ргосеесііпдз оГ Ше СопГегепсе оп Соттоп Ргорегіу Кезоигсе
Мападетепі, Маііопаї НезеагсЬ Соипсії, рр. 231-57. \УазЬіпдІоп, О. С.:
Маііопаї Асасіету Ргезз.
ІУагіе, Я. 1988. Уіііаде КериЬІісз: Есопотіс Сопсііііопз Гог Соіієсііує Асііоп іп
ЗоиІЬ Іпсііа. СашЬгісіде ипіуегзііу Ргезз.
367
Е. Остром. Керування спільним
УУаІкег, Л., К. Сагсіпег, апсі Е. Озігот. .1990. Кепі Оіззіраііоп апсі Ваіапсесі
Оеуіаііоп ОізедиіІіЬгішп іп Соттоп Рооі Кезоигсез: Ехрегітепіаі Еуісієпсє.
Іп Сате ЕдиіііЬгіит Мосіеїз. Уоі. II: МеІЬосіз, Могаїз, апсі Магкеїз, есі. К.
8е11еп. Вегііп: 8ргіпдег-Уег1ад.
УУаІІіз, Л. Л. 1989. Тоугагсіз а Розіііує Есопотіс ТЬеогу оГ Іпзіііиііопаї СЬапде.
Лоитаї оГ Іпзіііиііопаї апсі ТЬеогеііеаІ Есопотісз 145:98 — 112.
Уіїагсі, Н. 1989. Тезііпд ІЬе АУаІегз: Такіпд Кізкз Іо Саіп Кеаззигапсе іп РиЬІіс
Соосіз Сатез. Лоитаї оГ СопПісІ Кезоіиііоп 33:274 — 308.
УУауз апсі Меапз Соттііїее. 1945. Керогі. Ооутеу, СаІіГ.: А/Уезі Вазіп ХУаІег
Аззосіаііоп.
УУеіззіпд, Р., апсі Е. Озігот. 1990. Іггідаііоп Іпзіііиііопз апсі ІЬе Сатез Іггідаїогз
Ріау. Іп Сате ЕдиіііЬгіит Мосіеїз. Уоі. II: МеІЬосіз, Могаїз, апсі Магкеїз,
есі. К. 8е11еп. Вегііп: 8ргіпдег-Уег1ад.
УУеІсЬ, IV. Р. 1983. ТЬе Роїііісаі РеазіЬіІіІу оГ Риіі ОутегзЬір Ргорегіу КідЬІз:
ТЬе Сазез оГ Роїіиііоп апсі РізЬегіез. Роіісу 8сіепсез 16:165 — 80.
УУезсїіІег, Ь Р. 1968. ХУаІег Кезоигсез Мападетепі: ТЬе Огапде Соипіу
Ехрегіепсе. СаІіГогпіа Соуеттепі 8егіез N0. 14. Оауіз: ІІпіуегзііу оГ
СаІіГогпіа, Іпзіііиіе оГ Соуегптепіаі АГГаігз.
XVі едапсі і, Е. В. 1977. Соттипаїізт апсі СопПісІ іп ІЬе 8млзз Аірз. РЬ. О.
сііззегіаііоп, ІІпіуегзііу оГ МісЬідап аі Апп АгЬог.
ХУіддіпз, 5. апсі С. й. ІЛЬесар. 1985. Оіі Ріеісі Ііпііігаїіоп: Сопігасіиаі Раііиге
іп ІЬе Ргезепсе оГ Ітрегіесі ІпГогтаїіоп. Атегісап Есопотіс Кєуієау
75:368-85.
УУПИатзоп, О. Е. 1975. Магкеїз апсі НіегагсЬіез: Апаіузіз апсі Апііігизі
Ітріісаііопз. КеугУогк: Ргее Ргезз.
ХУПИатзоп, О. Е. 1979. Тгапзасііоп Созі Есопотісз: ТЬе Соуетапсе оГ
Сопігасіиаі Кеіаііопз. Лоитаї оГ Ьачу апсі Есопотісз 22:233 — 61.
368
Література
УУШіатзоп, О. Е. 1983. СгедіЬІе Соттіїтепіз: 17зіпд Нозіадез Іо Зирроії
ЕхсЬапде. Атегісап Есопотіс Кєуієуг 83:519 — 40.
УУШіатзоп, О. Е. 1985. ТЬе Есопотіс Іпзіііиііопз оГ Саріїаіізт: Рігтз, Магкеїз,
Кеіаііопаї Сопігасііпд. КеугУогк: Ргее Ргезз.
УУіІзоп, 3. А. 1977. А Тезі оГ Ше Тгадеду оГ Ше Соттопз. Іп Мападіпд Ше
Соттопз, есіз. С. Нагдіп апд 3. Вадеп, рр. 96—111. 8ап Ргапсізсо:
Ргеетап.
У^іізоп, 3. А. 1986. 8иЬ]есІІУе РгоЬаЬіІіІу апд Ше Ргізопег’з Віїетта.
Мападетепі Зсіепсез 32:45 — 55.
УУіІзоп, К. К. 1985. Сопзігаіпіз оп 8осіа1 Оііеттаз: Ап Іпзіііиііопаї АрргоасЬ.
Аппаїз оГ Орегаїіопз КезеагсЬ 2:183 — 200.
УУШ, V. 1986. Еуоіиііоп апд 81аЬі1іІу оГ Соорегаїіоп АЛАіШоиІ ЕпГогсеаЬІе
Сопігасіз. Кукіоз 39:245 — 66.
ХУііі, 17. 1987. Ноау Тгапзасііоп КідЬіз Аге 8Ьаред Іо СЬаппеї Іппоуаііуепезз.
Зоитаї оГ Іпзіііиііопаї апд ТЬеогеїісаІ Есопотісз 143:180 — 95.
УУіІІЇодеІ, К. А. 1957. Огіепіаі Оезроіізт. А Сотрагаїіуе 81иду оГ Тоїаі Роугег.
Кєуг Науеп, Сопп.: Уаіе Спіуегзіїу Ргезз.
УУііідепзіеіп, І. 1953. РЬіІозорЬісаІ Іпуезіідаїіопз. ОхГогд: Вазії Віаскугеїі &
Моїі.
УУоії, Е. К. 1986. ТЬе Уісіззіїидез оГ Ше Сіозед Согрогаїе Реазапі Соттипііу.
Атегісап ЕШпоІодізІ 13:325 — 9.
УИог/д Вапк. 1982. РЬіІірріпез Соттипаї Іггідаїіоп Оеуеіортепі Рго]ес1.
А/УазЬіпдІоп, О. С.: А/Уогід Вапк.
У^уппе, 3. 1986. ІпГогтаїіоп РгоЬІетз Іпуоіуед іп Рагііііопіпд Ше Соттопз Гог
Сиіііуаііоп іп Воізугапа. Іп Ргосеедіпдз оГ Ше СопГегепсе оп Соттоп
Ргорегіу Незоигсе Мападетепі, №1іопа1 НезеагсЬ Соипсії, рр. 359-89.
А/УазЬіпдІоп, О. С.: №1іопа1 Асадету Ргезз.
369
Е. Остром. Керування спільним
Муппе, 5.1988. ТЬе Ьапсі Воагдз оГ Воізмгапа: А РгоЬІет іп Іпзіііиііопаї Везідп.
РЬ. В. сііззегіаііоп, Іпсііапа ипіуегзііу.
Уапд, Т. 5. 1987. Ргорегіу КідЬіз апсі Сопзіііиііопаї Огсіег іп Ітрегіаі СЬіпа.
РЬ. В. сііззегіаііоп, Іпсііапа ипіуегзііу.
Уеіііпд, Л А. 1977. Соттоп Ріеїд апсі Епсіозиге іп Епдіапсі, 1450-1850.
Натсіеп, Сопп.: АгсЬоп.
Уоипд, О. Я. 1982. Кезоигсе Кедітез. Иаіигаї Кезоигсез апсі Зосіаі Іпзіііиііопз.
Вегкеїеу: Упіуегзііу оГ СаІіГогпіа Ргезз.
Предметно-іменний покажчик
А
Агентство з міжнародного розвитку (АЮ) 288п24*
Аграрний інститут досліджень і навчання (АІДН) 222 — 224,227 — 228,249
Азія 193,219,296п9
АкімічіТ. 288п21
АксельродР. 25,59,128,130
Акт про округи поновлення водних ресурсів 172
Аланія, Туреччина38-40, 71 -72, 131 -132, 191,237-239, 243,248
див. також Туреччина — прибережне рибальство
АлександерЛ. 311 —312п36
Александер П. 199-209, 315п4, 315-316п6
Аліканте, Іспанія
Ііиегіа, Аліканте 109-113,127,238,240,299п21,300п24, 302п38
див. також киегіаз, Іспанія
Алкіан А. 271,290п13,29ІПІ4
Аллен Р. К. 295пЗ
Альгамбра, Каліфорнія 149,305п10
Американська асоціація з рослинництва (Атегісап Ріалі Сго^егз, Іпс.)
ЗИпЗІ
Англія 295пЗ
Андерсен Р. 320п28
АндерсонР. Л. 101, 102, 104, 108-114, 297 - 298п15, 299п21п23
Арагон, королівство 113
* Тут і далі позначка «п» означає «посилання». — Прим. ред.
371
Е. Остром. Керування спільним
арбітраж 36
Аристотель 20
Арнольд Дж. Е. М. 43, 235
Артур В. Б. 313п45
Асоціація задля збереження Південної Каліфорнії 171
Ауманн Р. Дж. 168, 293п28
Ачесон Дж. М. 288п21, 320п28
АшерВ. 211, 323п14
Б
Б'юкенен Дж. М. 260, 263,285п4, 29ІПІ8, 293п27, 314п51
Баден Дж. 21
Байя, Бразилія 235,320 — 321п29
Бакарра-Вінтар, федерація гагі/егаз, Філіппіни 116—121,238,249
Нібініб 118
Санто-Росаріо 118-119
Сургуї 118
Бакарра-Вінтар, річка 116—117
Баллок К. 21
Бангладеш 320п26
Байдара М. 209
«безбілетництва» проблема 24, 54,69-70, 74, 319 —320п25
Бейте Р. 65 - 66, 140
Беккер Г. С. 292п20
Беннагер, канал 297 — 298п 15
Бентлі А. 23
Беркеє Ф. 38-40, 193- 194, 285п6, 288п21, 290п8, 302-303п39
«Білий Хрест», 297 — 298п15
Бінгер Б. Р. 287п12, 294п1
біологи
проблема, яка постає перед ними 46 — 47
стратегія, яку вони застосовують 46
372
Предметно-іменний покажчик
Бішоп Р. 126, 292п23, 295-296п5, 296п7
блага
постачання, див. постачання; теорія 53 — 55
приватна теорія 53 — 55
публічні 53,66, 69, 75, 289 — 290п5 (див. також спільний ресурс)
Бломквіст В. 17, 82, 141, 143, 164, 178-179, 195, 198, ЗОЗпІ, 304п4п5, 304-
305п8, 309п27, 313п40, 315п3
Бодрум, Туреччина 194— 195, 199, 237 — 238, 244, 248
див. також Туреччина, прибережне рибальство
Боуен Говард Р. 289п4
Бразилія, її уряд 235,320 - 321п29
Бреннан Дж. 29ІПІ8,293п27
Бретон А. 29ІПІ5
Британія, її уряд 207,317п 12
Бровер Г. Д. 292п20
Бромлі Д. В. 235, 300п27
Брюс Д. В. 288п21
Бурдо Д. Дж. 293п30
Бюджетний комітет 156
Бьорн Дж. А. 316п9
В
Вайнгаст Б. Р. 21, 288п23, 292п18
Вайссінг Ф. 72, 286п10,287п13
Валенсія, Іспанія
Ьиегіа 96-107, 109-114, 127, 212, 238, 243, 297п14п15, 226п16, 298-
299п20, 299п21
див. також іспанські киегіаз
ВейдР. 77, 322п10
Веліз К. 113
Верховний суд США 154
взаємний припис 152- 153, 156— 164, 166, 304п7, 304 —305п8
373
Е. Остром. Керування спільним
взаємозалежні ситуації 50,61 — 63,71 — 75, 122
витрати на перетворення 62 - 63, 78, 187 - 189, 260 - 265, 273
Вільямсон О. Е. 58,65, 287п16п18,288п23,290-29ІПІЗ, 29ІПІ4,292п18,321п2,
324п22
Вінтер С. 76, 313п45
Віттфогель К. А. 300п25
влада
зовнішня 37, 128, 228, 250, 264 - 265, 276 - 279, 302п38, 320п26
місцева 148,207, 264 — 265
центральна 28-29, 32-33, 37, 40, 42, 192-193, 207-208, 211-212, 220,
232 — 236, 239, 269,278—283,286п8п9,314п2; див. також централізація
див. також принципи дизайну
владні правила, див. правила, влада
Водна асоціація Верхнього Сан-Габріеля 310п28
Водна корпорація «Домінгес» проти Американської асоціації з рослинниц-
тва 31 ІпЗІ
Водна корпорація Домінгес 157, 162, 306п17,307п19, 308п22
Волф Е. Р. 295п4
Всесвітній банк 300п27
Г
Гаджіл М. 43
Гал Ойя — іригаційна схема, Шрі-Ланка 209-210, 221-228, 237-241, 249,
318п19, 319 —320п25, 320п26
див. також Шрі-Ланка, іригаційні системи
Гал Ойя, лівий берег, див. Гал Ойя — іригаційна схема
Галантер М. 287п16,288п19
Гарднер Р. 71-72, 82, 187,288п20,292-293п25, 304-305п8, 314п52, 324п20
« Генералі сімо», дамба 101» 104
Геологічна служба США 155,185
Гіллес Дж. Л. 92,273
Гіперіон, завод з очищення води 170
див. також Філіппіни, гапіегаз
374
Предметно-іменний покажчик
ГлікТ. Ф. 101,102-107,296п10,297п13п14,297п16п19,298 - 299п20
Гоббс Т. 20, 27,64,187, 283,285п7,29ІПІ5
Годвін Р. К. 45,284п1
Гордон Г. С. 20,73
Грофман Б. 23
Гунасекера В. 213, ЗІбпЮ, 317п14
ГютВ. 287- 288п18
Д
Давід П. Є. 313п45,322п11
ДайянД. К. 118
Далман К. 295пЗ
Дасгупта П. С. 20, 44,73,88,286п9,292п24,314п2
Дауерс Р. М. 21,284-285п1,323п15
деАлессіЛ. 42
де Сілва Н. Г. Р. 221
Девіс Е. 229-234, 269, 285пб
Дейлз Дж. Г. 20
Демзетц Г. 30,290 —29ІПІЗ, 29ІПІ4, 294п2
деонтичні настанови 186— 187, 314п48
див. також правила
Департамент іригації (ДІ) 211, 213, 216-220, 221—224, 226, 239, 318п20,
319п24
Джемтгаард К. 92,273
Джонсон О. В. ґ. ЗО
Джонсон Р. Н. 122,323п17
«дилема в'язня» 21-23, 24-25, 30, 36, 61—62, 65—66, 71—73, 240-241,
284п1
див. також ігри
дилема спільного, див. трагедія спільного
діяльність
375
Е. Остром. Керування спільним
взаємозалежна, див. ситуації взаємозалежності
колективна, див. колективна діяльність
незалежна 61 -63
світ реальності 70 — 71
«сфера» 80
добровільні асоціації 185, 188
Досі Дж. 76
дотримання домовленостей (зобов'язань, угод) 86
варте довіри 64, 67 — 68, 244 - 245
контингентне (умовне) 130—131, 244 — 246
самоконтингентне (умовне) 135— 136,303п41
дотримуваностірівень98 — 99, 105— 106, 133— 136, 245 — 247, 303п41
див. також квазідобровільна дотримуваність
Дрешер М. 284п1
Егейське море 193—195
Еллагала, Шрі-Ланка 212
Елліот Е. 317п13
ЕлстерДж. 69, 131, 29ІПІ8
Ель-Сегундо, Каліфорнія 163, 308-309п23, 309п24
Еренфельд Д. В. 27
Ерліх І. 292п20
загальновідомість 77, 168, 293п28
«Закон про Морську конвенцію» 233
Західний басейн, Каліфорнія 143, 149, 154-166, 168-177, 236-238, 249-
250, 265, 274, 278-279, 304-305п8, 306-307п18, 308п22, 310п28, 311п34,
312п38, 323п16
376
Предметно-іменний покажчик
Водна асоціація 156-158, 160, 171 — 177, 305 —306п15, 306 —307п18,
307п19, 309п24, 311 -312п36
експертний висновок 158, 172
Комітет правового врегулювання 158—162
Тимчасова угода 159— 162, 174
«хазяїн води» 160— 161, 168,309п26
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Західний басейн, муніципальний водний округ 310п28
внутрішні відносно ситуації 41, 55 — 56, 94, 220, 247 — 248, 276 — 277
змінні 33
зовнішні відносно ситуації 41, 55 — 56,94, 146—147,220,256
комбінація 50,61, 72,280
резюме 253 — 271; вигоди 257 — 260; витрати 260 — 269 (див. також приму-
сове виконання, витрати; моніторинг, витрати; витрати на перетво-
рення) ; норми 269 — 271; можливості 269 — 271
ситуаційні 257 — 272,276
ігри 43, 285п2
автономна 21
виявлення /стримування 75
впевненість 65 — 66, 71
дилема в'язня, див. дилема в'язня
дилема спільного, див. трагедія спільного
контракт із самофінансуванням примусового дотримання 35м, 36 — 37,
287п14п17, 287-288ПІ8
«курячі» 71
«призначення» 71
проти природи 31—32
Хардіна скотар 21 — 22,28 - ЗО, 62; див. також дилема в'язня
центральний орган (влади) 29 — 30м*
Ізабелла Іспанська 113
* Тут і далі позначка «м» означає «малюнок». — Прим. ред.
377
Е. Остром. Керування спільним
Ізмірська затока, Туреччина 191, 194 — 195, 199,237 — 238, 244, 248
див. також Туреччина, прибережне рибальство
Ійєр П. 43
Інглвуд, Каліфорнія 154, 157, 306-307п18, 308-309п2, 309п24
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Індія 43, 314п2, 322п10
інституції 33 - 34, 42 - 43, 76, 99, 147
приватні 33 - 34
публічні 33 — 34
див. також принципи дизайну
інституційна міцність 85 —87,122— 123,236—238
інституційне постачання 65 - 67, 140, 183, 186 — 190, 240,247 - 251,275
вартість 187
див. також колективна дилема другого порядку
інституційний аналіз 82 — 84
інституційний вибір 255 - 283, 321 - 322п4,322п 11
інституційні зміни 32 - 33, 76, 78 - 79, 147, 171 - 173, 183 - 190, 270 - 283
вартість 185— 189
теорія 189-190,251-252
інституційні механізми 33, 38, 39 — 43, 45 — 46, 65, 194—195, 198— 199, 240 —
241,250,273-275
див. також принципи дизайну
інституційні організатори (ІО) 222 — 223, 318п20, 319п21,319 — 320п25
інституційні правила, див. правила інституційні
інформація 132 — 133, 185, 254 — 260, 267 — 268
однаковість обсягу 57,156
повнота 21,28 - ЗО, 36 - 37, 57, 250 -251, 286п 10
правила, див. правила, інформація
щодо часу та місця 33,36 — 37, 235
якість 28, 35 - 36, 156
Іспанія 113,297п11,300п25
Іспанія, Громадянська війна 113
іспанські Ьиегіаз 86-89, 99, 100м, 101-114, 122-123, 127, 132, 138-139,
248-249, 297п11
378
Предметно-іменний покажчик
Й
ЙангТ. С. 82
Йохамс Дж. 31 ІпЗО
К
Каліфорнійська компанія водопостачання та ін. проти міста Комптон та
ін. 163
Каліфорнійська компанія водопостачання 157, 160—161, 164, 306 —307п18,
308п22
Каліфорнійсько-Мічиганська компанія земельних і водних ресурсів
152-153
Каліфорнія, Верховний суд 154,157—158,162—163,304 —305п8,305п10,311п31
Каліфорнія, Водний кодекс 173
Каліфорнія, Департамент водних ресурсів (раніше — відділ водних ресурсів
департаменту громадських робіт) 150, 153, 157—158, 160, 177, 180, 196 —
197, 278, 313п43
Каліфорнія, Департамент громадських робіт 150,157-158
Каліфорнія, Департамент природних ресурсів 312п39
Каліфорнія, Окружний апеляційний суд 163
Каліфорнія, підземні басейни 141 — 190, 195—199, 240, 243 — 244, 248 — 251,
279, 282 - 283, 304пЗ, 310п29
Каліфорнія, штат 170, 184 — 186, 311п34
Камінскі А. 82
Канада 229
уряд 192, 232-235, 321п3
Канеман Д. 272
Караве, каста 199,315п4
Карпофф Дж. М. 323п17
Каррутерс 1.27
Касіанатан Н. 225 — 226
Кассу, Діаз 114
379
Е. Остром, Керування спільним
Кастельйон, Іспанія
киегіа 105- 106, 298-299п16, 299п19п20
див. також іспанські киегіав
Кастилія, Іспанія 114,300п25
див. також іспанські киегіав
«Катц проти Уолкіншоу» 144
квазідобровільне дотримання 129— 130, 133— 136, 167— 169, 302 —303п39
див. також ступінь дотримуваності
Кемпбелл Дж. Г. 43, 235
Кемпбелл Р. 22 — 23, 284п 1
Кеплер Й. 45
Кімбер Р. 284п1
КіріндіОйя, проект, Шрі-Ланка212-220,237-239,280,316-317п11,318п16
див. також Шрі-Ланка, іригаційні системи
Кірінді Ойя, річка 212
КісерЛ. Л. 75, 78, 82
КісінгФ. М. 114
Кіслаліоглу М. 285п6
Кларк К. В. 20, 32, 75, 126, 241, 286-287п11
КляймтГ. 287п14
Кляйн Дж. 300п25
Ковард Е. В. мол. 116-117, 288п21
колективна дилема
першого порядку 27, 34 - 36, 41, 44 — 45, 182, 189
другого порядку 66-67, 129, 140, 182—183, 188,240, див. також інститу-
ційне постачання
див. також трагедія спільного
колективна діяльність (дії)
модель 75
організація 48,55 — 57,62 — 69, 228,248; див. також самоуправління,
самоорганізація
теорія 23 - 26, 33, 44 - 46, 50, 69 - 70, 240 - 242, 247 - 252
колективний вибір 188— 189, 253
див. також принципи дизайну, установки для колективного вибору;
інституційний вибір; рівні аналізу
380
Предметно-іменний покажчик
Колорадо, річка 141 — 143, 150, 303п2
Комітет зі створення Округу з відновлення водних ресурсів 176
Комітет розвитку сільських районів Корнельського університету 222 — 224,
227, 249
Комітети землеробства 215 — 217
Коммонс Дж. Р. 76, 314п48
КонклінгГ. 156
конкуренція 64,287п17
див. також ринок
конституційний (установчий) вибір 189, 253,293 —294п32
див. також інституційний вибір; рівні аналізу
контракт
зобов’язуючий 34 — 35
контингентний (умовний) 35 — 36, 160, 165—166, 290п10
переговори 34 — 37,294п2
примусово виконуваний 36
Кооператив з водопостачання Південної Каліфорнії (МАЛЮ) 150, 156, 173,
177, 179, 303п2, 306-307п18, 310п28, 311п34
Корделл Дж. К. 44, 235, 269, 320-321п29
кореляційні права 144—145
Корея 316п8
Корі А. Т.318ПІ8
КорністаЛ. Б. 118
Корнс Р. 289п4
Корнхаузер А. 308п21"
Кортен Д. К. 320п26
Кортен Ф. Ф. 320п26
Косгроув Т. Б. 307п19, 308п22
Коуенс Дж. 128, 130
Коуз Р. Н. 290-291 пі3,291 пі4, 324п22
Коулман Дж. С. 270, 290п9,322 — 323п12
Коупс П. 233
Крейг Дж. 318п17
Крепе Д. М. 25,67, 128, 290п1р
381
Е. Остром. Керування спільним
Крі, індіанці 290п8, 303п39
Крігер Дж. К. 148, 197- 198, 311п35, 312п37
Крісті Ф. Т. мол. 40
Круз В. 44
Круз М. С. 118
Куп Ф. Р. 306- 307п18
Кьостлер А. Р. 45
А
ЛандквістДж. 211,318п18
Латинська Америка 113
ЛеБланк Р. 26
Леві М. 129-130, 291п15п18
Левіафан 27, 285п7
Левін Г. 210
Левхарі Д. 290п 10
Лейнінгер В. 287 — 288п18
Лібекап Г. Д. 122, 275, 323п17
Ліпсон А. Дж. 142, 304 — 305п8
ліцензування 233 — 234
Ліч Е. Р. ЗІбпІО, 316 —317п11, 317 —318п15
Ллойд В. Ф. 20
ЛонгБіч, Каліфорнія 175
Лос-Анджелес, Каліфорнія 141 — 143, 149, 174, 212, 304п4, 304 —305п8, 306-
307п18, 309п27, 312п39
див. також Каліфорнія — підземні басейни
Лос-Анджелеський департамент з контролю за повенями 155, 170, 177, 180,
311п34, 312п39, 313п42
Лос-Анджелеський санітарний округ 180
лотерея, системи 39 — 40,94, 96 — 97,108- 109, 229, 320п27
Лузон, острів, Філіппіни 116
382
Предметно-іменний покажчик
людське суд ження 272 — 275
Люмсден М. 21
Люс Д. Р. 284п1
Льюїс Г. Т. 114
ЛьюїсТ.Р. 128,130
М
Маасе А. 101,102, 104, 109—114,297-298п15, 299п21п23
Мавель, Шрі-Ланка 237 - 238, 244, 248, 250, 269, 299 - 305
див. також Шрі-Ланка, прибережне рибальство
МакГудвін Дж. Р. 314п2
МакГуїр М. 285п4
МакКей Б. Дж. 288п21,320п27
МакКелві Р. Д. 286п10
МакКін М. А. 44, 94-99, 135, 235, 269, 296п8, 320-321п29
МакКлоскі Д. Н. 295пЗ
МакХайДж. Л. 241
Мартін К. О. 232 - 233, 285п6, 320п27
Мартін Ф. 288п21
МасерС.М. 321—322п4
«матрьошечні» (вкладені) структури див. принципи дизайну, інституції-
«матрьошки»
Махаттеа Д. 205 — 206
Медісон Дж. 283
Мейер Р. А. 52
Мексика 314п2
Мерсін, Туреччина 193
Мессершмідт Д. А. 43, 235
Метьюз Р. 232-233, 269, 285п6, 320п27
Міжнародний інститут іригаційного менеджменту (МІІМ) 221
МірманЛ. Г. 290п10
383
Е. Остром. Керування спільним
місто Лос-Анджелес проти міста Сан-Фернандо 304 — 305п8
місто Пасадена проти міста Альгамбра та інших 305п 10
Мнукін Р. Г. 308п21
моделі 242 - 243, 252 - 253, 280 - 283, 324п20
індивідуального вибору 59 — 60
метафоричне застосування 25 — 26, 243 — 244
побудовані на припущенні 252 — 253, 323п 17
див. також колективна д ія, модель
Монета, Водна компанія 168
моніторинг28-ЗО, 36-38, 46, 65, 86, 90, 103- 107, 131, 168- 169
взаємний 36 - 37, 69 - 70, 86, 118,244 - 248, 292п21
зовнішній 36,68 — 69
його вартість 56, 93-94, 164, 180- 181,265-269,29ІПІ6, 294п2
див. також принципи дизайну, моніторинг
Моннегре, річка 109
Монтеск'є Ш. 283
Мохаве, басейн, Каліфорнія 198, 237-238, 241, 244,250,274,279,309п27
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Мохаве, Водне агентство 196-198
Мохаве, пустеля 195, 199
Мохаве, річка 196, 198
муніципальний район басейну Верхнього Сан-Габріеля 174, 310п28
Мунро Г. 75
Мур Дж. А. 285п5
Мур М.П. 218-219
Мурсія, Іспанія
Ьиегіа 107- 109, 112-114, 127, 238, 268
див. також іспанські Ііиегіав
Н
набувальної давності права 146, 160, 307 — 308п20, 308п21
Нагаїке, Японія 95 — 97
див. також Японія, общинні гори
Наглядова рада Лос-Анджелеса 177
384
Предметно-іменний покажчик
Національна дослідницька рада 288п21
Небел Б. Дж. 25
невизначеність 31, 56, 79, 86 — 87, 122, 272 — 274
джерела 55
через брак знань 55 — 56, 274 — 276
через стратегічну поведінку 55 — 56, 274 — 276
Негрі Д. Г. 147
Нейєр П. А. 21
Нельсон Р. 76,313п45
Непал 43, ЗОІпЗЗ, 320п26
уряд 235
Неттінг Р. 89 - 92, 95, 295п4
Неш Дж. Ф. 304 —305п8
Нігер 43
Нісканен В. 291 пі5
Нова Англія 294пЗ
Нова Шотландія, прибережне рибальство 192, 229 — 235, 242, 268 — 269
новий інституціоналізм 42 — 43, 46, 65 — 66
Норман К. 20
норми (правила) 58-60, 122-124, 127-128, 260-263, 266-269, 322-
323п12
Норт Д. К. 288п23, 292п18, 294п1, 300п26, 320-321п29, 321п2, 324п22
Нугент Дж. Б. 300п25
НуннС.К. 144, ЗО4пЗ
Ньюфаундленд, прибережне рибальство 192, 229, 232 — 234, 251, 269, 320п27
О
Окада А. 287п14
Округ з відновлення водних ресурсів Центрального та Західного басейнів
163, 177-180, 188, 310п28, 313п41
Олівер П. 75, 107
385
Е. Остром. Керування спільним
Олсон М. 23-24, 61 -62, 150, 240, 322п7
оперативна (поточна) ситуація 75,253,274,322п5
опортунізм 59
Опп К. Д. 290п9
Оппенхаймер Дж. А. 285п4
оптимальність 294п 1
Орандж, округ (графство), Каліфорнія 149,304п4,313п40
див. також Каліфорнія — підземні басейни
Орандж, водний округ 304п4
організація людського суспільства
теорія 44 — 45
організація польових каналів (ОПК) 224 — 226,319п22п23
організація розподільчих каналів (ОРК) 224 — 226,319п22п23
Оріуела, Іспанія
Киегіа 107- 109,112-114, 127,238,268
див. також іспанські Киегіав
Орр Д. С. 285пЗ
Остром В. 53, 82, 289п4, 291 пі5, 324п21
Остром Е. 71,75-76,78-82,141,151,186-187,288п20,289п1п4,292-293п25,
305- 306п15, 311п20, 313п41, 314п50п52, 324п21
Оукерсон Р. Дж. 43, 82
офіційні норми (формальне право) 77
Офулз В. 27
П
Палос Вердес, водна компанія 157
Палос Вердес, півострів, Каліфорнія 154
ПанайотоуТ. 44
Паркер Д. Е. 300п27
Пасадена, Каліфорнія 149—152,157,166, 304п6,306 —307п18
див. також Каліфорнія — підземні басейни
переговори див. контракт та переговори
386
Предметно-іменний покажчик
переговорні проблеми 151, 152м, 158,321 —322п4
Перегрій Дон 296п 10
Перера Дж. 221 — 222,226 — 227
підземний басейн, див. Каліфорнія, підземні басейни
Пікарді А. К. 20
Пінкертон Е. 44, 285п6, 288п21
ПіхтК. 82, 92-93
Плотт К. Р. 52
покарання, див. санкціонування
Покок Д. 285п6
політичний аналіз 44 — 48,251 — 253
«політичний простір» 189
політичні поради (приписи) як метафори 41 — 42,242 — 243
Поппер К. Р. 60
Порт Ламерон, гавань, Нова Шотландія 229 — 234,237 — 238
див. також Нова Шотландія, прибережне рибальство
потенціал СР 28 — 29, 34 — 36
права власності 40,95 — 96
комунальні 31—32, 88 — 89, 95, 295пЗ, 295 —296п5, 302п37; див. також
спільний ресурс
приватні 30-32, 38, 42, 88-89, 91-92, 209, 231 -233; див. також прива-
тизація постачання 54 — 55, 72, 74 — 76,82 — 84,293п26
проблеми зі сторони попиту 74 — 75
проблеми зі сторони пропозиції 74 — 75
див. також принципи дизайну, конгруентні правила
права присвоювання 144—145
правила 11-13, 43, 76-77, 80-81,94, 99, 122-123, 140, 186-187, 244-247,
267 - 269, 274, 314п43, 323п 17
вартість зміни, див. трансформаційні витрати
відповідність, див. ступінь дотримуваності; квазідобровільне дотри-
мання
вкладення 77 — 78, 192,234 — 235, 247,321 пЗ 1, 324п20; див. також принци-
пи дизайну, вкладені структури
владні (розподілу, присвоювання) 68 — 70, 93, 95, 101-104, 107—114,
117-121, 144-145, 200, 202
387
Е. Остром. Керування спільним
дефолтні 151, 157—158, 187
доступу 200
загальні 263
зміни 77 — 79, 187- 190, 255 — 256, 260 — 266, 314п52; див. також інститу-
ційні зміни
інформації 56
інституційні 186—187; див. також принципи дизайну
колективного вибору 76, 77 — 79
кордонів 172 —173; див. також принципи дизайну, визначені кордони
конституційного (установчого) вибору 75, 77 — 79, 172—177
одностайності 94
оперативні (робочі) 73 — 81, 85, 123, 254 — 255, 322п5; див. також прин-
ципи дизайну, налаштування колективного вибору
примусове виконання, див. примусове виконання
«статус-кво» 187 — 189, 253 — 262, 265, 322п5
що локально розвивалися 229 — 231, 234 — 235, 323 — 324п 18
див. також принципи дизайну
Прадхан П. П. ЗОІпЗЗ
Прайс М. 296п7
прибутку максимізація 271
приватизація 30 — 32, 181
див. також права власності, приватні; добровільне об'єднання
привілейована група 150
примусове виконання (примус) 37 — 40,76, 104 — 106,109,208 — 209,231,245 —
246
витрати 59, 265 — 269
зовнішнє 68
механізми 37 — 38
див. також принципи дизайну (проектування), градуйовані санкції
«принципал-агент» проблема 37
принципи дизайну (проектування) 87 — 88, 124 — 139, 182, 236 — 239, 244 — 247,
249-250
чіткі кордони (межі) 124- 126, 135- 136, 182, 237-239, 244-245
механізми колективного вибору 127—129, 135—136, 182, 237 — 239, 245
механізми розв’язання конфліктів (суперечок) 137—138, 182, 237 — 239
388
Предметно-іменний покажчик
конгруентні (відповідні) правила 124, 126-127, 135-136, 182, 237-239,
245,313п44
градуйовані санкції 129— 136, 182,238,245
мінімальне визнання права на організацію 138,182,237 - 238
моніторинг 129 — 136, 182, 237 — 239, 245
інституції-«матрьошки» (вкладені структури) 138— 139,182, 238,249 — 250
присвоювання 51 - 54, 72 - 75, 82 - 83,292 - 293п25, 293п26
див. також принципи дизайну, конгруентні (відповідні) правила
присвоювачі 51—52, 55 — 60, 289п2, 323 —324п18
див. також присвоювання
Програма розвитку Махавелі, Шрі-Ланка 211,318п 18
див. також Шрі-Ланка, іригаційні системи
публічні підприємства 169—177
поліцентрична система 178—182
Пул Дж. 23
Р
Рабібхадена А. 320п26
Раднітцкі Дж. 290п6
Раіффа Г. 284п1
РайтК. 152, 157, 314п48
рамки [теорії; дослідження; вибору] 70 — 71,253 — 254, 280 — 283,324п20
Рахман А. 320п26
раціональна дія 55 — 61, 254
раціональності принцип 60
див. також раціональна дія
Редер М. В. 323п15
Результат
варіанти 43
Парето-гірший 22
Парето-оптимальний 22
389
Е. Остром, Керування спільним
Реймонд, басейн, Каліфорнія 149-152,157,164, 166, 171,179,236-238,249-
250, 265, 274, 278 - 279, 304 - 305п8, 306 - 307п 18, 311 п32
експертиза 150
пул обміну водних ресурсів 153
«хазяїн води» 153, 168, 309п26
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Реншоу В. 306 — 307п 18
ресурс
відновлюваний 52 — 53
з відкритим доступом 54, 232 — 233
запас 52, 72
нестаціонарний (текучий) 32
потік 51 —52, 72
спільний, див. спільний ресурс
див. також спільний ресурс
ресурс у спільній власності, див. спільний ресурс
ресурсна система 32,52 — 56,67
ресурсні юніти 52 — 56, 67
ризик 73 — 74
ринок 34, 271
виникнення 154, 181
див. також конкуренція
рівні аналізу 75 — 81
колективного вибору 78 — 81
конституційного (установчого) вибору 78 — 81
оперативного вибору 76, 78 — 81
рівновага 28 — ЗО, 36, 43, 66,271, 324п20
Рікер В. Г. 286п10
Ріхтер Р. 294п 1
Робертс М. 317п12п13
Родес Р. Е. 93
Розенберг Н. 313п45
розпорошення ренти 73-75, 195, 200, 208,210, 237,315-316п6
Рольф Е. С. 282
ротаційні схеми 38-41, 68,96, 103-104, 106,108, 110-111, 121, 191,202,225
390
ПредметноЧменний покажчик
Роузкранц В. С. 172
Руддл К. 288п21
РунгеК. Ф. 71,92, 302п37
С
самоорганізація 38, 45-46, 50, 62-63, 68-69, 80, 114-115, 120-122, 155 —
156, 186, 244, 250
вартість 120—121, 195
див. також самоуправління
самоуправління 50,80,93 — 94, 199,219,250
див. також самоорганізація
Самюельсон П. А. 289п4
Сан-Бернардіно проти Ріверсайд 144,148
Сан-Бернардіно, басейн, Каліфорнія 304п4,304 —305п8,309п27
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Сан-Бернардіно, Верховний суд 197
Сан-Бернардіно, Каліфорнія 191, 195 —199
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Сан-Габріель, басейн, Каліфорнія 304-305п8,309п27,310п28
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Сан-Габріель, гори 150
Сандлер Т. 289п4
санкціонування 28 — 30,68 — 69,90,98, 105—109, 167—169
вартість 59
помилки 37 — 38
див. також принципи дизайну, градуйовані санкції
Санчес Н. 300п25
Сегура, річка 107,109,300п24
Сеіферт В. В. 20
Селтен Р. 21, 303п41,304п7,314п46
Сент Джулієн Н. 319—320п25
середнього розміру групи 24
391
Е. Остром. Керування спільним
синдік 102- 104, 108, 297п14
СійР. 114-116, 118—121, ЗООпЗІ, ЗООп32пЗЗ, 301п34п35
Сінн Г. В. ЗО
Сіріасі-Вантруп 3. фон 126, 292п23,295 —296п5, 296п7
СкоттА. Д. 73
служба «хазяїна води» Департаменту водного господарства Каліфорнії
168-169, 180
Сміт А. 283
СмітР. ЗО, 310п29
Снідал Д 21
Сойєр А. 82
Союз рибних продажів 204
спільний ресурс (СР) 20, ЗО — 32,50 — 55,272,289 — 290п5, 292п24,322п10
біологічний 54
великого розміру 242
доступ, присвоювання від, див. присвоювання
з відкритим доступом 73, 146- 147, 292п23, 321п30
з ефектом скупчення 54
з обмеженим доступом 73
із закритим доступом 292п23
користувачі 37,40-41; див. також присвоювачі
малого розміру 47, 50, 240 — 243
організація, управління та менеджмент 52, 54, 61 — 63, 90 — 92, 99
перевикористання 54
підтримання 95 — 98, 114 — 118, ЗО 1 пЗ 1 п32
політика, пов'язана з 25 - 38, 70 - 71, 251 - 253
постачання його, див. постачання
проблеми 70 — 75, 280 — 283; див. також трагедія спільного
рукотворний 54
див. також спільне; майнові права, комунальне, ресурс
ставки дисконтування 57 — 59,122, 126,269 — 273, 286—287п 11
«Стандард Оіл» 308 - 309п23
Стевенсон Г. Г. 93, 296п6
Стефан Г. 287 - 288п 18
стимули66, 73, 125, 147-148, 178,218-219, 228,316п10
392
Предметно-Іменний покажчик
Стіллман П. Г. 286п8, 288п22
Стоунер Р. 27
стратегія
вибір 60
домінуюча 21—22,183—184,217
контингентна 59 — 60, 62, 128— 129, 132—133, 245 — 246 (див. також конт-
ракти, контингентна)
співробітництва 34 — 35
«Стюарт, Шоу та Мерфі», юридична фірма 306 - 307п 18
«ти мені — я тобі» 59
тригерна 135
Сугден Р. 281, 285п7
Т
Таїланд 43, 319п26
Тайвань 316п8
Таллак Г. 260, 263, 293п27
ТангС. Й. 82
Таунсенд Р. 73
Тверскі А. 272
ТейлорД. К. 300п27
Тейлор М. 53 - 54, 66, 71, 135, 284 - 285п 1, 285п2п7, 291 п 15
теорія держави 50,64 — 65, 29ІПІ5
теорія фірми 50, 63 — 64, 271, 290 —29ІПІЗ, 323п13
теорія 44 — 49
моделі, див. моделі
обмеження 44 — 45
світ 70 —71
технологічний розвиток 76
технологічні міркування 200 — 201, 230, 320 — 321 п29
Тібі, дамба 110-114, 127, 299п21, 300п24
Тібу М. 53
393
Е. Остром. Керування спільним
ТірскДж. 295пЗ
Токвіль А. де 283, 322п9
Томпсон Дж. 43,93
Томсон Дж. Т. 20*
Торбьорн Р. Р. 176
Тормос, канал 297п14
Торранс, Каліфорнія 156—157,309п24
трагедія спільного 18 — 20,24,27 — 28,30—33,35 — 37,41,45,240—242
див. також спільний ресурс; майнові права, комунальне
транзакційні витрати 89,93 — 94,251 - 252
третій світ28,43,89,218-219, ЗОІпЗЗ
Трибунал де ласАгуас 102—103,105
Труман Д. 23
ТрустК. К. 95
Тукер А. В. 284п1
Турецьке прибережне рибальство 191 — 195
Турія, річка 101
Тьорбель, Швейцарія 89 — 94, 238, 243, 295п4,296п7
див. також Швейцарські альпійські общинні гори
У
Уда Валаве, схема, Шрі-Ланка 210
див. також Шрі-Ланка, іригаційні системи
Уеллінг Дж. А. 295пЗ
УелшВ. П.31,323п17
УешлерЛ. Ф. 141, 304п4
Уілсон Дж. А. 73
Уілсон Р. 21,25
Уінн С. 82, 289п1
Уолкер Дж. М. 72,292 —293п25, 315-316п6
УордГ. 71
394
Предметно-іменний покажчик
Уоррен Р. 53
Упхофф Н. Т. 217, 221-222, 225-227, 288п21, 316п8, 317п14, 318п19п20,
319п22п24, 319 —320п25
Ф
Фаноалтеа С. 295пЗ
Фаріс Д. К. 320п28
ФаррДж. 321п3
Фезер, річка, проект 196
Фезер, річка 196, 198
Фердінанд Іспанський 113
Філд А. Дж. 293п31
Філд Б. К. 295пЗ
Філд Р. 31
Філіп Другий Іспанський 113,299п21
Філіппіни,гапіегаз86—89, 114—123, 139, 256, 300п27, 301п29п31п32,320п26
Філіппіни, Водний кодекс 117
Фін Дж. 269, 285п6, 320п27
ФініД. Г. 43, 82, 29Іп 17
Фледбі Б. 212, 217-218, 318п16
Флуд М. М. 284п1
фон Райт Дж. Г. 314п48
Форман С. О. 40
Фортманн А. 288п21
Фоссетге К. 156, 166,223п16, 310п28
Фоссетге Р. 156, 166, 223п16, 310п28
Фрей Б. С. 290п6, 293п27
Фроліч Н. 285п4
Фуруботн Е. Г. 294п1
X
Х’юм Д. 283
Хайямі Я. 296п9
395
Е. Остром, Керування спільним
Хамбантота, Шрі-Ланка 205, 207
див. також Шрі-Ланка, прибережне рибальство
Хардін Г. 19, 20, 25, 28, ЗО, 240, 285п2пЗ, 288п22
Хардін Р. 272, 285п4, 289пЗ
ХаррісА. 174
Харріс Ф. X. де Б. 294п1
Харрісс Дж. К. 210 - 211, 213 - 220
Харсані Дж. 21, 303п41
Хейлбронер Р. Л. 27
Хекаторн Д. Д. 293п29, 321 — 322п4
Хемілтон А. 283
Хіл Г. М. 20, 73, 88, 286п9, 292п24
Хілі Р. 211, 323п14
Хілл С. 285пЗ
Хірано, Японія 95 — 97
див. також Японія, общинні гори
Хогарт Р. М. 323п15
Холкомб Р. Г. 293п30
Хоторн, Каліфорнія 157, 161 - 163, 169, 275, 308-309п23, 309п24
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Хоффман Е. 287п12, 294п1
ц
Цебеліс Г. 292п20
централізація 28 — ЗО, 32 — 34
див. також влада, центральна
Центральний басейн, Каліфорнія 149, 163—166, 168—182, 236 — 238, 249 —
250, 265, 274-275, 278-279, 304-305п8, 309п27, 310п28, 311п34, 312п38
Водна асоціація 164, 172,176—179
«хазяїн води» 165, 168
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Центральний басейн, муніципальний водний округ 310п28
центральний орган, див. централізація
396
Предметно-іменний покажчик
Ч
«Чанслор-Канфілд Мідуей», нафтова компанія 163
Чарльз А. 75
частотно-залежна дія 38 — 41, 62, 290п 10
частотно-залежні (несинхронізовані) дії (поведінка) 62,273
Чаттіс Мауйа, система, Непал ЗО ІпЗЗ
Чемберлен Дж. 285п4
Чемберс Р. 293п26
Чепегейн Д. П. 235
Чіно, басейн, Каліфорнія 304 — 305п8,309п27
див. також Каліфорнія, підземні басейни
Чісасібі, індіанці Крі 302 - 303п39
Ш
Шааф Дж. 82
Шарма П. Н. 296п8п9
Шарпф Ф. В. 21, 262
Швейцарські альпійські общинні гори 85 — 94, 96, 122—123, 131, 268, 296п6
ШеллінгТ. К. 65, 68, 290п10, 291 пі8, 305п13
ШепардВ. Б. 45, 284п1
Шепсл К. А. 21, 85, 122, 286п10, 288п23, 292п18п19, 324п22
Шиманофф С. Б. 314п49
Шіва, Японія 136
Шлагер Е. К. 290п7
Шоу А. Б. Дж. 306 - 307п 18
Шрі-Ланка, засушлива зона 209,211—212
Шрі-Ланка, іригаційні системи 191 — 192, 209 — 229, 244, 249, 317п14, 317 —
318п15
Шрі-Ланка, Партія Свободи 205
Шрі-Ланка, прибережне рибальство 199 — 209
397
Е. Остром. Керування спільним
ШрьодерЛ. 289п1
Штроебе В. 290пб
Я
Яйавардене Дж. 318п 18
Яманака, Японія 94 — 99,135
див. також японські гірські общини
Японія 94,316п8
японські гірські общини 85 —88,94 — 98, 122—123, 131, 238, 243,268, 296п9
А
аіаг 115, 118- 120,300п28,302п34
В
Ьіапд іі (іада 115
С
Сопвеіо (іе НотЬгез Виепоз («Рада хороших хлопців») 109
К
киті 96 — 97
V
уєі уісіапез 214-216
398
Для нотаток
Наукове видання
Елінор ОСТРОМ
КЕРУВАННЯ СПІЛЬНИМ
Еволюція інституцій колективної дії
Переклад з англійської Т, Монтян
Головний редактор Н. Слюсаренко
Редагування та верстка Ю. Дворецька
Коректура Т. Кришталовська
Обкладинка М. Коваленко
Здано до набору 14.10.2011. Підписано до друку 20.09.2012.
Формат 60x84/16. Гарнітура ВаШсаС.
Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 23,25. Обл.-вид. арк. 18,6.
Вид. № 206. Зам. № 21/09.
«Наш час», 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 17, оф. 72
тел./факс: (0-44) 569 10 72
електронна адреса: іаа_па8Ь_сЬа8@икг.пеі
пазЬ - с Ьаз. с от. и а
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів
видавничої справи
ДК № 3916 від 11 листопада 2010 року
Друк ТОВ фірма «СІМ», 61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 26

Елінор Остром (англ. ЕІіпог Озїгот) (7 серпня 1933, Лос-
Анджелес — 12 червня 2012, Блумінгтон) — американський
економіст і політолог, професор Університету Індіани. Не лише
займалася академічною роботою, а й працювала у Комітеті на-
ціональної міської політики США, очолювала Товариство сус-
пільного вибору та Американську асоціацію політичних наук,
проекти Агентства міжнародного розвитку США, Федерально-
го департаменту юстиції, Фундації Форда, Агентства розвитку
міжнародної кооперації Швеції. У 1990-х роках на замовлення
ООН дослідниця розробляла інноваційну систему нагляду за
використанням лісових ресурсів планети.
У 2009 році Елінор Остром отримала премію Ріксбанку Швеції
пам'яті Альфреда Нобеля за вагомий внесок в «аналіз керуван-
ня громадськими ресурсами». Уперше за сорокарічну історію
існування цієї почесної нагороди її отримала жінка.
Тетяна Монтян (29 серпня 1972, Керч) — український право-
знавець, адвокат, публіцист, громадський активіст, блогер.
З 1995 року — адвокат Київської міської колегії адвокатів.
З 2010 року Тетяна Монтян є експертом Єврокомісії з питань
розробки механізмів врегулювання проблем щодо спільно-
го майна і реформування системи реєстрації майнових прав.
З 2008 року займається перекладацькою діяльністю наукової
літератури та іноземного законодавства для апробації в Украї-
ні. Серед перекладів — книга перуанського економіста Ернан-
до де Сото «Містерія капіталу» (разом з волонтерами), стаття
професора Каліфорнійського університету (Санта-Барбара)
Гарретта Хардіна «Трагедія спільного» та ін. Крім наукових ста-
тей і монографій, Тетяна Монтян здійснила переклад вдалих
законів сусідніх держав, зокрема Естонії та Грузії. 29 травня
2012 року Тетяна Монтян отримала нагороду «Юридична пре-
мія 2012 року» у номінації «За видатні професійні досягнення».
І8ВМ 978-966-1530-95-8
уууууу. пазК-сїіаз.сот. иа