В. АНДРІЄВСЬКИЙ.
(Ліберець)

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ

УКРАіНСЬКИХ ПР!ВИХ ПАРТІЯ.

БЕРЛІН

1921.

вс~ спожою щиро прагнуть

А не в оден гуж всі тлгнут1:
Той Н·:І. право, той на Аіво,

А всt браття

. . .

- тот.о диво•.•

.

...

Нема Аюбви, нема згоди, Від Жовтої взлвши Води

През незгоду всt пропаА'Іl­

СамІ себе звоювuи .••

(З в~"рша\ лJt:Uй приписують 11етьман11 Івану Мазепі).
Під правими українськими· партіями А орrа­
нізаціями я розумію такі, що не причисляють
себе самі до соціялістичних, що соціялістичної
доктрини не беруть за основу свого . світогляду і
не беруть собі за конечну ціль в більшій чи
меншій мірі тепер, чи в будуччині осягнення
соціялістичного ладу. Ні одна з таких укvаїи­
с:ьких правих партій nіколи за час істnування
Українськоі Держави і до того,·- за часів Укр.
Центральноі Ради, не брала участи в правлінні
над УкраінQю, в жаднім уряді на Украіні своіх
заступників не мала, не мала навіть репрезен­
тантів в украінськім парляменті Uен1ральніА
Раді, тому не може взяти на себе ніякоі від110в.ідальности за державне будівництво Украіни.

-4До правих

украінських партій треба

при"

ЧИСJІИТИ:

1.
2:

Украінську
Демократично • Хліборобську
Партію.
Украінську Наропню Партію (що заложена
15. травня 1919. р. у Станиславові і в про­
довженням »Всеукраїнського Союза хлібо­
робів "власників« (селян), котриА в свою
чергу повстав в жовтні 1918. р. в наслідок
рqзколу Киівського Областного Союза хлі­
боробів-власників (поміщицького).
До украУнських правих орrанізаціА треба
зачислити:

УкраінськиА Національний Союз »Украінас
(заснованиА в 1919- 20. р. у Берліні). .
2. Союз :.Хліборобів - Державників« (засно­
вано в квітні 1920. р. у Відні).
Мусимо одріжняти українські праві орrані­
заціі · від таких, що тільки виникли, або розви­
нули свою діяльність на Україні, з украінство'!І
не мали нічщ·о спільного А самі себе украінсь­
кими не рахували. По таких належать напр.
:.СоюЗ'Ь Хпtборобов-ь-Собственниковис, або слав­
нозвісниА
»Протофісьс. З другого боку не
можна до правих укр. орrанізацШ зараховувати
й таких скорше авантурницьких, з чужого утри·
мання · істнуючих орrанізаціА як сУкраинскіА
Національнь1А Комитеть » в Парижі, на чоJІі кот­
рого стоіть пан Моркотун, колишніА член Цеит­
ральноі Ради, отже тим самим особа якогось
»лівого« напрямку.
Непоінформованість про праві українські
партіі на Украіні А за кордоном являється на­
-.слідком слабо розвинутоі іхньоі діяльности з
одного боку, а з другого - до 1oro спричини­

1.

.

пися вавсіrди неправдиві,

часто свідомо лживі

- -- 5інформаціУ, що поширюють люде лівого напрям.­
ку проти своіх політичних супротивників. До
таких неправдивих інформацій треба однести
хотьби те, що ніби Укр. Демократично-Хлібо­
робська Партія складавться з поміщиків ~ (вона
· фактично начислюе понад 95°/о селян).

•••
Коли розглядати проrрами правих партій в
порівнанню іх до проrрам партій лівих, то на
перший погляд зовсім не кидається в очі така
непримирима між ними ріжниця, щоби виклю­
чала можливість співробітництва їх в державнім
будівництві Украіни, як це на практиці своїм по­
ступо~анням довела українська соціялістична де­
мократія.
Так праві укр. партії обстоюють парлямен­
тарно·демократичний устрій Української Держа­
ви, пятичленну формулу виборів до народньоrо
представництва, всі rро.маДянські свободи; в ро·
бітничім питанню признають мінімум соціялістич­
них домагань (8 год. робочий день, державну
охорону й обезпечення робітників і ин.). Не
ріжняться в поглядах на справи фінансів, освіти
та громадського самоврядування. Правда, в де­
які ріжниці в політично-національних проІ'ра.мах
обох rpyn, але ті ріжниці не можна вважати за
непримиримі. Так, напр., праві партії не вистав- ­
JІяють конечним республіканськоrо устрою Укра­
їнськоі ·держави, а «Союз Хліборобів-Держав­
ників:. вис.Ловтоється. навіть за монархію. Але
»На родня Партія с " напр., вже в першім, артикулі
Qбіжника що до партійноі тактики заповідав:

)твердо й непохитно додержуватися принціпів·
демократизму, правного Jl3'tY й парляментариз·

мус

•).

о.-.

Щож 11.0 ~онархізму сХліборобів-ІІержав­

ників,, то це не в монархізм якогось консерва­
тивного . , застарілого, реакційного rатунку, -це
в )неомонархізмо:, який обсто в :.Трудову Мо­
нархіюс, а в державнім керовництві надав го­
ловну ролю «ТРудLВЇЙ Раді Державній•, цебто
заступництву роб·тничих (R широкім значінню
цього слова) t\рrанізаuій **). Під тим зrлядом
»Союз Хліборобів-Державників« в принuіпі не .
відріжняється від наІілівіших соціялістичних пар­
тіА-до комуністів включно. В тім праві партіі
розходяться з соціялістичними хіба в способах
переведення демократичних льозунrів. Тую р ж­
ницю найліпше характеризують такі слова відоз­
ви »До громадянства« Украї!fськоі Народньоі
Партії: "Народ мусить бути нами покликаний до
влади, а не до поділу чужоі власности, як це ро­
биться до цього часу" (Див. згадані вже »Мате­
ріяли с, стор. 32).
Розходяться »праві« з »лівими« в справі
церковній, бо всі праві партії мають в проrрамі
автокефалію православної церкви на Украіні,
тимчасом як соціялістична демократія висло­
влювться за відділення Церк1;1и від Держави. Але
на практиці соціялістичні уuяди часів ДиректоріУ
відступали від тих засад, бо мали в І<абінетах
міністрів :.міністра культів« і підпирали фактич­
но автокефалію. украінської церкви.

•)

Матеріяли

Української

1920.

Стр.

до проrрами, тактики

Народньої

Парnї.

Випуск

І.

А

орrанізацІЇ

Київ-Відень,

25.

") Див. •до українських хліборобів•:. Видання іні­
ціятивноі rрупи .,. Українського Союза Хліборобів-Дер­
жавників, Відень 1920 р.с, ст.ор. 15, а також Вячеслав Ли­

ІШНС6kиn: ЛИсти до Братів • Хліборобів в •Хnіборобсь­
кUІ Украініс, збірник І. Відень 1920. P•j стор. 42-43.

-7
Що до справи земельноі, то тут ріжницй ·
більша. Коли праві укр. партіі сходяться зі . своТ·.
ми противниками з ліва в тім, що земля до пев­
ноі кількости · мав бути примусово одібрана від
великих власників і віддана безземельному та
малоземельному

проrрами

селянству,

то в

їх основно розходяться.

двох

точках ·

Перше: пра·

ві партіі домагаються~ щоб землю від власників
одібрано за викуп· (ліві-безплатно). Друге: зем­

ля мав переАти на власність працьовникі.в1 • що П

обробляти мають -після домагання правих. Що
до соціялістичних партій, то світогляду певного, ·
послідовного і для всіх однаr<ового. вони в . сій
справі не виявляють. Загалом можна сказаtи; чим
:.лівіща« партія, тим ближче стоіть вона до пов­
ноі ссоціялізаціі•, яку найпослідовніще проповідують найлівіщі С.~Р.
·
В цих двох точках »праві с стоять на не•
примиримому становищі. Та життя довело вже
слушніс1ь
іх поглЯдів; з дрібною земельною ·.
власнkтю . мусіли погодитися фактично А фор· .
~иально не тільки соціялістичні уряди Украінсь­
К<?і Директорії, але А комуністичні уряди Лвнін~
та 1-';:~ковськоrо.

..

Щnж до першого пункту (викупу), то без- ·
земельні й малоземельні українські селяне стіль­
ки 'азів вже заплатили за землю, . на якіА пра·
цюють· зб1жжам, худобсю, окремими ·хазяАстаа­
ми (до · хатнього урядження А віконних шиб
включно), цілими спаленими селами, а що наА·
більше-морем пролитоі селянськоі крови 1-що
питання npo викуп починав ставати асе більше
академічно-партійним, бо на практиці народ, раз
переконавшися1 що то значИть ;земля •за ·дурно«,

волів ліпше заплатити паперовими грішми (яких ·
мав доста) •законному« ·властителеві, . ма;rи на

аеюпо nаnІр-~купчус і раз на все спокій, а ніж
DJІІТИТИ

такою дороrою ціною чужим

наіздни­

кам, не знати як довго ще.

Соціялістична демократія звичайно закидав
правим украінським партіям, що в сіА точці во- ни обороняють Поміщицькі інтереси. Цікаво отже
як поясняють ту справу самі праві. :.Укр. На·
ро.Аня Партіяс дає в тіА справі вичерпуюче по­
•снення: Партія •ПіJ.tпирав ідею викупу велико·
ВJІасницьких

земель не з nричини

моральносrи

А справедливости до покривджених поміщиць­
ких інтересів, а тільки з причини фінансових
інтересів Держави, бо тілько таким шляхом мо·
жна врятувати нашу валюту в середині А на зов­
ні А положити кінець процесові самочинноі при­
мітианоі девапьваціі, яка всею свовю вагою впа­
де на трудове селянство, робітництво і трудову
інтепіrенцію. Грошова катастрофа загрожує нам,
як иатура.пьниА наслідок надмірноі про.Аукціі ре­
во.июціАноrо rрошового станка, вона обезцінить
усі грошові знаки, поставить нарід в скрутне
становище, бо не буде за віщо купити в чужих
краях потрібного нdм краму та инших виробів. ·
Крім тоrо, приймаючи ідею викупу, ми підри·
вавмо заміри великоземельних реакціонерів до
повороту сrарого режіму і рятувмо наше се­
JІЯнство від іх помсти, а народив господарство
рwrувмо від руіни с (Обіжник У. Н. П. до партій·
них орrанізацій, Камінець-Подільський в вересни
1919. р. *).
Та копи на першиІІ погляд може здатися,
що ріжниця між проrрамами правих і лівих пар­
тіІt загалом не в 'І'ака велика,-цtлком иише вра· ,
жіиня являвться при аналізІ так-би мовити :.пар-

_ •)

Матеріяли, стор.

26.

-

0--

тійноі психольоrіі«, партійного світоrлпду, який
аав напрям цілій практичній роботі на. полі по·
пітичному й національному та означав поступо·
вання як самих партій, так і іх вождів.
·
Соціялістичні украінські парті і за основу ·
свові діяльности беруть в першій і найбільlllіА,
мірі роботу в напрямі клясовому, - праві-несо­
ціялістичні-в напрямку загально-національнім.
Клясова діференціяція, поділ на кляси та углубяен·
ня клясовоі ріжниІ.(і в головною ціллю в роботі со­
ціяяістичних партід; національна єдність, компро·
міс між клясами во імя національно-державноі
ідеі-це не тільки загальні підвалини психольо·
rii правих партіА, але стімул до Ух праці, при·
чина й ціль самого іх іатнування.
сЯ насамперед соціяліст,-а тоді вже Укра­
інецьс-,так заявив київським журналістам лідер

украіНСЬКИХ (:ОЦЇЯЛЬНИХ-демократів і голова

.

f е­

нерального Секретаріяту Украінськоі Центральноі Ради Володимир Винниченко в літі 1917. ро·
ку в Киіві для тоrо, щоби оправдати себе й
украінську соціялістичну демократію перед заки- .
дами, що вона хоче зрадити :.єдиний російськиD
революціонниА фронтс.
Другий видний діяч Укр. С. Д.-Sорис Мар··
тос, премвр міністр часів Директоріі заявив якось
на Раді Міністрів Украінської Народньої Рес··
публіки, що :.коли Україна не буде в усім по­
будована після проrрами його партії, то він не
хоче ніякоі Украінис *).
. І це не були тільки слова перших людей
серед украінськоі соціяJІістичноі демократії-це
була послідовна проrрама цілоі іх практичноІ
ДІЯЛЬНОСТИ.

день

•) Д-р_. Осип Назаруk:
1920. Стор. _11 О.

Рік на Великій Україні. Ві­

-10Тому українська соціялістична демократія"
ще в Ц.ентральніА Раді Ашпа під гаслом оборони .
•единого росіІtського революціонноrо фронта«.
Тому чільні мужі Укр. Центр. Ради проф. М.
Грушевський та Н. Винниченко іздили (в квітні
1917. р.) до голови »совета салдатскr-1х депута­
товс Таска з запевненням, що Центр. Рада не
об'явить »Явочним порядкомс: авrономіі Укра·
Іни-і справді вона не об'явила ...

Тому ради спасіння росіtіськоі держави Ге­
неральниІt Секретар військових справ ~ У. Ц. Р.
Симон Петлюра підписував разом з Керенським
наказ про славнозвісний »Тарнопільський наступс:
(в червні 1917. р.).
Тому в ті самі часи Генеральні Секретарі
У. Ц Р. Симон Петлюра та Микола Ковалевсь­
кий (перший У. С. Д. ,-друrий У. С. Р.) ви1оло­
шували з .таким завзяттям »rаньбаІс.

на

невепи·

ку ще тоді rрупу українських самостійників під
проводом А. Степаненка, М. Міхновського та
ин. (на перших віІtськовому та селянському з'із·
дах у Київі).
Тому після наказів
Г енер. Секретарі яту
У. Ц. Р. в літі 1917. р. українським полком
:.Воrданівцямис: було подавлено повстання »По­
пуботківцІвс:, другого таки українського полка.
що хотів скинути в Київі московську владу з
П відпоручником полковt1иком Оберучев1:1м і всю
владу в Киіві таІ\ на ціліА Украіні віддати Укра·
інській Центральній Раді.
Тому Центр. Рада за згодою головне україн­
ськоі соціялістичноі демократіі (-бо деякі жи"
дівські. представники були проти-)приняла від
Керенського (в серпні 1917. р.) "куцу" автоно­
мііо для пяти украінських rуберній-лише аби
не сваритися з московською демС?кратівю і не

·

-11-~·розри~ати )единого росіІіськоrо ревоJІюцІонноrо
фрuнтас.
Тому нарешті українська соціялістична де­
мократія в Укр. Центр. Раді уперто не хотіла
проголосити самостійности України, аж поки ро·
сійські большевики фактично не примусили У.
Ц. Раду оголосити (в січні 1918. р.) 4-й універ·
сал про самостійність Украіни тай то, яk пише
Голова Центр. Ради і лідер украінських С -Р.
проф. Михайло Грушевський: »•.. по довгих і ве- ·
ликих ваганнях ..., щоб відпали всякі підозріння

на те, що самосrійність України буде формою
украінськоі реакції, чи украінськоі національноІ
виключности ... «•)

Другий лідер українськоі соціsалістичноі де­

мократії

-

В.

Винниченк.J

пояснюв,

чому це

було так: ».уважали небезпечною для революціі
ідею сепаратизму, бо вона могла розбити рево­
люцій1 ~ і сили всієї Росіїс **).
Цілком инша національно-політична ідео·
льоrія керувала вже тоді правими партіями.
» ••• Всякий Українець, котрий бореться за
вільну Україну, і всякий чужинець, котриА наше
право до повноі нез~лежности фактично ви­
знав-наш союзник, хоч би його погJІяди в ин·
ших справах не відповідали поглядам нашоІ пар­
тіі. Всякий украінськиR робітник, котриА вирі·
кається ідеі вільноі Украіни і тим самим слу•
жить чиїмсь чужим державним чи національним
інтересам в Украіні, і всякий чужинець, котриА
во імя цих чужих інтересів на нашіА земли ви·
ступав проти визвольних змагань украінськоrо
народу-наш ворог, хоч би по своїм поглядам

•j Проф. ГрушевсьkиU.: Роковини Украінс"коі Неза­
лежности. (Американське .нове Життя<с ч. ЗJ

••)

В. ВиннІіченkо: Відродження Націі, 1. стор. 43-44.

- ·12в ВІІІПП справах (підкреслення мов В. А.) він
' стояв Дуже близько до поглядів нawot партіі с •).
Так писав Вячеслав Липинський. складаючи
ПJЮrраму для :.Украінськоі Демократично-Хлібо­
робськоі Партііс в літі 1917. р., саме тоді, може
в той самий день і годину, коли В. Винниченко
висловлював свое вище наведене credo перед
кнІвськими журналістами.
І ті слова В. Липинського були не тільки
Аого словами, це був сталий світогляд, певний,
міцний rрунт, з якого ніщІJ, ніякі обставини, в
ніяку добу не могли зіпхнути Украінців правих­
несоціялістичних партій і напрямків.
Тим треба пояснити, що ніколи й ніде праві
українські партіі не виступали проти соціялістич­

ноі Центральноі Ради,-навпаки скрізь її оборо·
НЯЛИ Перед нападами Не ТіЛЬКИ чужоземних де­
мократій і недемократій, а навіть іі власних членів, без огляду на те, що ·ц Р. відцуралася від
У краінців правого напрямку, проrолО"сивши іх
ворогами украінського народу.

тар

Наведу й до того кілька приклапів.
1. В. Липинський згадує**) як Генер. Секре­
У. Ц. Р. С. Петлюра заборонив йому

орrанізувати

в м. Полтаві віПськовиА загін, що

мав стати в оборону Укр. Центральноі Ради, і
то тільки тому, що В. Липинський був самостій­
ник і "пан-поміщик" • .Той :.пан-поміщикс ско·
рився наказові С. Петлюри (хоть мав повну фі·
Зичну спроможність не коритися), бо С. Петлю­
ра заступав тоді украніську владу.

*)

СергіtІ. Ше.«ет:

Хпібор. Партії

стор.

••) Листи
10-11).

До історіі

Українськоі Демокр.

(Хпібор. Україна, І., стор.

56.).

АО Братів-Хліборобів (Хпібор. Україна, І,

.

·- 13Я вважаю за корисне вже від мене про­
довжити ті спогади. Отже, без огляду на таке
поступовання супроти нього Симона Петлюри­
В. Липинський не переставав і надалі бути най·
rарячіщим оборонцем Центральноі Ради проти
»совбтовс, що хотілй повалити владу Ц. Ради на
Украіні. Многократно П енерrічно виступав він
також проти члена тоіж Ц. Ради салдата Матя·
ша, який тоді завзято провадив усунення влади
Ц Ради і передачі всіві влади до рук неукра·
інських »соввтовс. (Пізніще, в грудні 1918. р.,
тоА самий вже :.колишній член У. Ц. Р.с Ма·
тяш орrанізував большевицьке повстання проти
Директорії в Константиноrрадському повіті на
Полтавщині).

2 Підчас з'їзду 28-30. квітня 1918. року
партія Украінських Хліборобів-Демократів не
могла погодитися з • Союзом-ь Земельних о Соб­
ственниковоС' через те, що · :.СоЮз'Ь« хотів ски­
нути Центр. Раду, а Хпіб.·Демократи стояли кон­
че за компроміс, хоч з як немилою ім через
земельну політику, але в кождім разі україн·
ською-Центральною Радою. Тим:rо П скинення

r

Ц. Ради та обрання за етьмана П. Скоропад·
ськоговідбулося 29. квітня-без офіuіяпьиоІ учасrи
Украіnськоі Демократично-Хліборобськоі партіі,
бо в тоА день через заборону німецькоі влади
навіть tte могли відбутись призначені збори Хліборобів· Демократів.

*)

·

З. Незапротестовання проти розгону Ц. Р.
німецькою влад'Jю Х. Д. В. Липинсь~иА ставить
в вину П. Скоропадському як велику похибку

*) СергШ Ше.«ет: До історії · У. д.-Х. партії (Хлібор. Україна, І, стор. 70.).
·

- t5дРлвrація дістаза від Директоріі буквально таку
відповідь; »Ми рішили по жертвувати хліборо·­
бамиІ «
Справді, дальша політика Директоріі: скли·
кання :о Трудового Конrресус, »трудових Раде. і
инш., була жертвою не тільки українськими хлі­
борабами, які туди доступу або не мали, або
мали дуже обмежеttиА, з :Великими перешкодами
-ціла та політика безоглядного нищення націо­
нального маПна, політика безладдя А хаосу була
жертвою цілою Державою Украінською во імя
не знати чиіх інтересів ...
У краінська соціялістична демократія заклю­
чила з Німцями Берестейський мир ціною май­
на власне українського хлібороба, бо, очевидно,
що ні збіжжа, ні худоби, ні цукру не могли Нім­
цям постачити ані пролвтаріят та безземельне
селянство, ані трудова інтеліrенція як украінська,
так і московська та жидівська, яких в той час
репрезентувала Украінська Центральна Рада.
Отже кnли по тім договорі (в кінці берез­
ня 1918. року) украінські хлібороби домагалися,
аби принято було до Ц. Ради їхніх заступників,
то в тім ім було кат·еrорично відмовлено. •)
Далі укр. соціялістична , демократія дуже
охотно заключав договори як з Польщею (Уря­
ди С. Петлюри), так охотно готова увійти і вхо­
дить в порозуміння з московськими большеви­
ками: (Нідвмо, що В Винниченко і С.-Д. Че.ховський, перший прем'єр міністр часів Дирек­
торії, за всяку ціну намаrалисsі заключить дого­
вір з большевиками і в тім напрямку вели енер­
rічні переговори з Чічериним. Пізніще укр. ко-

*) Сергіа Ше.мет: До історіі Укр. Х.-д. Партії (Хліб.
. · . · : . . . _.. •.. . .
·

Укр., І., стор.68;).

-1б -

муністи І т. зв. "Боротьбисти"-С.-Р. увійшли в
зrоду з московськими урядами Раковського.)'
Укр. соціялістична демократія в тих переrово"
рах і порозуміннях ·охотно готова принести
жертви чим може й не може, як українською
tериторівю, так навіть своіми проrрамовими
принціпами. Наприклад в переговорах з Поль­
щею соціялістичні уряди С. Петлюри не тільки
відмовляються на користь Польщі від Галичини,
Холмщини й Волині, але й rарантують приви­
леі для польських поміщиків на Вкраіні, де вони
творять :.національну меншість.« Дарма було ви­
·магати украінським хліборобам-несоціялістам чо­
гось подібного-ім одмовлювано нераз в більш
скромних просьбах, хіба через те, що вони тво"
рять на Вк?аіні :.національну більшість ... •
Строга послідовність в національно-політич·
ніА проrрамі не дозволяв правим укр. партіям
ніякого компромісу з чужинцями ціною усту·
пок територіяльних, чи яких инших.
:.ХаА Польща віддасть нам всю Русь з Во·
лодимиром, Львовом, Ярославом і Перемишлем,
бо . kозаки, поки сил стане, від тіві умови не від­
ступлять«- так
казав
в 1656. р. польським
послам Гетьман Богдан Хмельницький.
І сьогодня після 264 літ нічого додавати
до цих слів, а від них відіймати не мавмо по­
-треби. Ніяких договорів з ніякими украінськими
-політиками, котріб ці наші споконвічні бажання
анулювали А наші землі »Відступалис-украінська
-нація не може визнати *).

:. Украінцеві

нема життя ані під

л~"

- ані під Пілсудським. Нема життя навіть у ,11i1Jt
"украІнських республіках «1 що Під патрона'тсtftІ
.

•)

.

До Украіисьвх ХJІіборобів, сторL

10.

-17Москви,·

чи Польщі моrлиб на якиІісь час

поа·

витnсь.с: *)
Так мав виглядати п'>стуnовання правих
партіR що до закордонної політики й союзів з
сусідами.

Щож . до

союзів в обороні fнтересів

кля­

сов "'Х, на те находимо просту А характерну від­
повідь в § 7 обіжника У. В. П. в справах так­
тики парті':
»Не п;дцержувати ж1Дноrо контакт / і не
входити в жадні
порозуміння з партіям п,
що
стоять в nбороні великоземельно~власницьких

інтересів, бо ті партії виявили свою реакці йн сть,

нер •зуміння п •револЮцій·юі ситуації, нездатність
т.ворити державу на нових підвалинах, накре­
слених революц'вю, і показалися цілком в •ро­
жими інтересам vкраїнськ·•rо нар ·ду, що А спо·
нукало дем кратичні і\ н1ці на1ьні · елвменти від­
колотися від Союза 3емлевласн1-1~сів і зал'•Жити
український Союз· селян-хліборобів, який і
по­
клав почат к У. Н. П.«••)

* * *

Гадаю, що всі вишенаведені уступи з власноручних п._сань (а ие слова противників) і більш
або менш всім відомі факт~, х"рактеризують в
достаточніА мірі обидві rрупи укра'нськоТ демокра·
тіі: соціялістичну-ліву й несоц•ялістичну-праву.
.
Резюмуючи все вищенаведене можна ска­
зати, що девізом першоJ було: :.все для соція­
лізму-ціною інтересів націо"fальних!с (україн­
ських!); другі, навпаки, піднесли гасло: :.все для

Українськоі Держави-ціною клясових інтересів!•

*) В. Липинсьkи/J: Листи до Братів-Хліборобів (Хпіб:
41.
••) Матеріяли до проrрами. У. Н. П., .стор. 25.

Укр., І.) ст.

2

-18П~рші за всяку ціну тримали :.вдиниЯ ре~
вопюційний фронт«, :хоча він був і росіАськиЯ,
-.pyri намагалисs~, хоть і безvспішно, витворити
вдиниА національн11І1 украінськиА фронт.
Перші все прямували до своєі м~ти, шу­
каючи собі союзників і uб 11 ронців серед чужих
демократій і недем"кратіА;-знову другі ні на
крок не відступали . від принці пу: • Rce для Укра­
Інськот Держави, все через український народ!«~
Ввідси з~ озуміла й та любnв і над я, з JJKOЮ
праві украінські партаі все звертались до Галичан.
Др. Осип Назарук згадув. як в ~Поділь­
ський період« нашої історіі праві політичні rpy·
пи намовляли П. Диктатора СхідноУ Галичини, ·
аби взяв до своіх рук всю владу від нездатноі
Директоріі. *J
В тіж таки часи Головна Управа У. Н. П.
ставить таке між своїми домаганнями соція­
лістичному урядові С. Петлюри:
:t п. 7. аміну
.курсу політики відносно га­
лицького уряду й війська, бо виявлене доси від­
ношення до них розламує націона •ьну єд •їсть і
шкодить бvдівниuтву Соборної Украіни.« **)
Найліпше ці відн Jсини до галицького віП­
ська характери~уються словами В. Липинського:
може 011ним із наших найбільших на·
ціональних нещасть пос '•і11ніх часів бул•• те, ІЦ'J
соціялістичниА
республіканський
наддніпрян·
ський уряд втягнув у СВ ' •Ю нatti нальну руА­
нуючу по.11ітику одии'»ку, що ще була лишилася,
и~щіоиал..,иу силу й r,,рдістh иашу-Гапиuь · у Укоа·
іиську Армію-(підкресл. В. Липинськ 1 .1 го)-армію,
виховану в принятШ від давка Галичанами само-

»...

•)

Рік на ВеликіІІ Украіні, стор.

204.

~·) Матеріяли до проrрами У. Н. П., стор.

39.

стіАннuькіА державній ідеольоrіУ. армію Патріотич­
ну А Нdціональну, що одначе в справах
над­
дніпрянських пр явила стілhКИ rероічнот по•
святи й доброі ВОЛІ, скільки темноти й ~есвідо.
МОСТИ.«
)

•

Як відо~о, в ·дношення С. Петлюри та його
соціялістичних урядів до Галичан і до галиць­
коі нрміі було зовсім инше, принаймні в :.Ка­
мянець-П()дільськім перінді«, тим то П не дивно,

n.

ЩО чільного діяча У. н.
Мик••лу Чудинова­
Б •гуна уряд С. Петлюри вкичув до вя1ниці, ХО·
ча П :.без подання причине, і випустив аж по
довгій tеtлодівц;. ")
Тут до речі буде згадати, що А сама У. Н.
П. орrанізувалася в Галичині:-орrаніза11 йні. збо­
ри відбулися в Станиславові 15. травня 1919. р.­
На Великій Украіні У. Н. П. і парт я Хліборо- ,
бів-Дем()кратів все були в напів нелвrальному
становищу, остання навіть за часи Гетьмана, не
гово,.. ячи вже за часи Центральноі Ради. (Див.
наприклад,

в яких умовах д 1 ,вuдилося

<1рrанізу­

вати іі з' зди та загальні збори. Сп '•мини С. Ше­
мета, Хліб. Україна, І., стор. 64, 67, 73) .

• • •

Щоб довершити характеристику украінських
правих партій та орrанізацій, вважаю за слушне

~адати в кількох словах про їх чільних мужів.

•) Листи до Братів-Хліб. (Хліб. Укр. І.), ст. 15
Коли ця стаття вжt> була скінчена, прочитав я в ч. 64.
»Українського Прапора« (Відень 25. ХІІ. 920.) »Лист Укра­
їнського Союза Хліборобів-Державників до старшин . і ко­
заків Украінської Армії.« Цеіі лист ще раз підпирає дану
мною харакrеристику українських правих партій •

•,

стор.

Др. Осип Іfазаруk-•Рік на Великій Украіні<<-,

254.

-20На чолі Украінськоі Демократично-ХJІібо·
робськоУ Партіі стоять широко знані на RеликіА
Украіні брати Володимир та Сергій Шемети,
Микола Міхновський, В. Липинський. До неїж
. належить славнозвісний украінськиП публіцист
Дмитро Донцов (колишній украінський С.-д.'.
ВідозRу »У краінського Союза Хліборобів­
Державників« підписали крім С. Шемета та
В. Липинського ще Дмитр 1 • Дор•)шенко

(колиш­

ній С. Ф.-один із н"ддіяльніщих членів Т-ва
Укра!нських Поступовців) і Олександер Скоро·
пис-Иолтуховський (та~ само оден з ·перших
членів Революці~іноі }' краінськ•Jі Партії, з якоі
потім П ' •встала У. С.-Д. Р. П.).

· Найвидніще

місце в орrанізаціі У. В. П.
Микола Чудинів (Богун), бувший член

заПмав
центрального кnмітету У. С.-Д. Р. П., славнозві­
сний орrанізатор У. С.-Д. гуртів 1 1 а Полтавщи­
ні,

близький

співроб1тник і ісолишJІій

одннду­

' мець і товариm С. Петлюри та В. Винниченка.
Секретарем

У.

Н.

П.

в інженер Микола

БаАвр, к••лиw-tій чле.r партії Украінських »Со­
ціЯлістів-Федера.чістів. «
Цікавим отже в, що до орrанізаторів пра­
вих·несоціялістичних парті~і належать не тільки
давно знані укр .1інські патріоти-несоціялісти, але
також і видатні діячі серед соціялістів, Щf') пе­
реАw.11и до правих партій, очевидноt добре на·
перед над тим · розмисливши

Сторонн » ому
з

украінськими

.

• • •

читачеві,

обставинами

необзнаПомпеному
можуть

здатися

АНВНими такі факти:
1-е. Чому укра1нська соціялістична демокра·

·тїя,. стоячи при впаді в Украtнській

Держіві,

'

-21nким завзяпям не пускала 40 4ержавноУ ро­
боти правих украінських партіА~ Адже, що пи­
сали й говорили ~правіс в червні 1917. року,
те силою річееІ мусіли запровадити в життя
(може й помимо свові волі) :олівіс, (в січні
1918. року та ;і пізніще) і колиб »ліві« раніще й
послідовніще провадили те, що писали А rово·
рили »Праві«, то Вог зна~ чи такби виглядала
тепер Украінська Народня Республіка, як вона
виглядає?...
2 е. Чому натомість ліві все орієнтувалися
(тай 4оси ще :.орієнтуються«) на чужинців, го­
ловно на московську демократію?
Приводжу пояснення як з одного, так і з
другого боку. Or як характеризує ті відносини
(що до Москвинів) лідер Партії У. С.-Р. проф.
Михайло Грушевський:
:оЯ скажу різко, але справжніми словами:
Це духовне холопство, холуйство раба, якого
так доего били по лиці, що не тільки забили в

нім всяку

лЮдську г1дність, але зробили

при­

хильником неволі А холопства, його апольоrе­
том і панеrіристом ...-Таким холопством вва·
жаю ту вірність, ту служебність не за страх, а
з 1 соність, глибоку А непобориму, поколіннями
виховану, яку українське громадянство виявляпо,

в оДних частях
1и державни·х,

менше, в инших більше супро·

інте·
ресів Росіі А великоруського народу«. *)
Ідеольоr правих українських партій В. Ли•
пи11ський більш менш так п~яснює ті віднос_ини. ••)

•)

культурних і національних

М. ГрушевсьkиІl: На порозі Нової Украіни, ст. 10~

••) Див. Щ.лу Aoro статтю: Українська Надl!ніп. інте·

ліrенція А укр національна ідея (XJJiб. У країна І.), особ·
JІиво стор. 15, 16, 23, 25, Зб, 40 А миші. .

-22Наддніnрянська украінська соціялістична де•
мократія,

внхована в московсько· азіятському
(не евоьпеlІськомv) розумінню соціялізму А де­
мократизму є відірвана від рідного укр:tінського

rрунту. [Jересякнута московською психольоr в-о,
втратІівщи своі історичні трациціі, вона не' про­

можна була вивести свіІІ нарід на шлях націо­
нально-державного будівництва. Замість здоро­
вого патріотизму, опертого на нар,однім світо·
rляді та Поrо істо~)ичних традиціях, вона видви­
гнула паtріотизм мер1сантільниU,-Vкраіну »роз­
міняла на десятини с, убила в народі національну
самоповагу, відняла у нього імпульс до націо·
нально-державноі творчости. Не маючи з по­
чатну охоти, а далі сил створити свою державу,
не маючи міцного коріння у власному народо­
ві,-украінська соціялістична демокрС:tтія могла
бути лише посередником між украінським на­
родом і чужими урядами-чи то урядами Ке­
ренського, Н1мців, Пілсудського, Антанти,-а чи
Лвніна, Раковського та инших, яких доведеться.

Ціною того

посередництва намагалася

вона ді­

стати від чужинців влад)" ·над украінським · на·
родом. (Тут здавться мені до речі порівняти су­
часних украінсьrrих соціялістів з колишніми · »на·•
казнимис гетьманами, що діставали булаву від
польських крупів або московських царів В А.)
Раз діставwися до влади укр. соціялісти хо~
тять зберіrти іі за собою за всяку ціну, пусти·
тиж до співребітництва справжнього ·украінськоrо
хлібороба не можуть, бо певні того, що з ним
вони не в силі витримати конкуренціі.
СправжніІІ украінськиА· хлібороб, звязаниП
~ українською землею не тільки своею та ·бать­
І<ЇВ· працею, але П кровію його дідами (а тепер

і ним самим) в Іі обороні пролитою,-що збер1r

.

-...23історично-національні традиціі, що не спролвта­
ризувався А не зденаціоналізувався ще-раз взяв·
ши

владу до своіх

твердих рук,-легко

вже іі

не випустить,-а шо мав в цілім своїм народі
міцне коріння, то не потрібуватиме собі під­
держки ні від :.революційноі Росііс, . ані від
:.контр-революціІ:Іноі Антанти«,-а тим бі 'ІЬШе
не заплатить за неі такою дорогою ціною. Тому
П сvrіди та А Антанта воліє (бода~\ поки - що
В. А.) мати на Украіні такиА милиА, молодий і
демокр1тичниА уряд, що повсякчас rот()вий їм
·на всякого рода . :.уступки« та :.концесііс, аніж
твердий кулак украінського :.куркуля«, котрий
не

звик

вати

дорого

купувати,

а

дешево

пpo.iua

...

Роля українськоТ соціялістичної демократІt
в державній твQрчости була отже-руйнуючоtе.
Але зруйнувавши власну державу, вона нато­
мість збудувати нічого не змогла, для тогож,
шоб не пустити до влади своіх конкурентів
зправа-власне сnравжньоrо Українuя-хлібороба,­
уживала вона союзу з чужинцями зовні, а з се­

редини найбільш могутнього за своі часи за­
собу-демаrоrіі. Бідного, темного украінського
пролвтара та безземельного або малоземельного
украінського

мужика вдалося, правда,

укр. со­

ціялістичніА демократії відтягти від правої укра­
інськот демократії Шляхом не 1буточних наді П та

потурання найнизчим інстинктам маси.-але при·
вернути Аого до себе, укр. соціялістична .демо­
кратія не могла, а кинула натомість в обійми
московського . большевика-централіста, а що най­
rоловніще, хочаі:і по своему-але московськоrо
патріота (підкресл. моє В. А.). Скоштувавши раз
тих
:.братніх«
:.соціялістичних«
обійм-укра­

інськиА мужик т-~пер

пручаєт~ся _чим

..дальше,

-24то все більше. Прийшло каяття, та не знати,
чи прийде вороття•.
Роля укр. соціялістично1 демократІі в дер­
жавнім будівництві Украіни скіt'чена. Саме те­
пер оте е, на наших очах перегорнуто сторінку
украінської історіі і кожна сторона мав спро­
можність таП обовязок переглянути свою ми­
нуJІу діяльність та добре розмислити-як над
своім минулим, так і над буДуччиною. Я:<іж пер­
спективи в маПбутньому відкриваються для укра­
інських партій як :.'lравих« так і "»Лівих«?
»Трьох синів рідних мав сьогодня наша
мати-спільна наша людська rромада-Украіна:
х.яіб.>роба-гетьманця П неомонархіста, більш або
менш соціялістичного інтеліrента-демократа А
республіканця і пролєтаря-большевика та інтер­

націоналіста. Мати наша тяжко хвора. Всі сини
Ji поr·іжнені, кволі, слабосилі, А сильноі об'єд­
нуючоі іх всіх наuіональноі ідеі вони досі для
громади своєї сотворити були не в силі.
Тільки один інстинкт пюбови сина-грома­
дянина до матері-громади може подиктувати на·

шому розумові те, що для врятування Украіни,
для зорrанізування нашої громади в націю по­
трібнn ... «
Такими словами закінчує своі :.Листи до

братів-хліборобівс-8. JІипинськиП. •) - Яж від
себе заключу хіба ще одним уступом з вірша
Гетьмана Івана Мазепи, з котрого я взяв собі
епіrраф:
Зжалься Боже Украіни
Що не в купі мав сини!.•.

91. Xll. 1920.
•)

-

аХ.tібор. Україна« І, стор.

62.