/
Текст
УКРАїНСЬКА ВІЛЬНА [РОМАДА в АМЕРИШ
ПОЛІТИЧН НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Ч. 14 - 15.
ДР. МА ТВІй СТАХІВ
УКРАІНСЬКІ
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
. .. . .
у СОЦl0лоrlЧНlМ наСВІтлеННl
]
011 O
\\ ... д 6,
;' \
: 181 1i
o 0 ' O O
,'
.
1 954
........ . . w . .. _ ........................ ................. r ІП ........... I "'"
НЮ ПОРІ<
ДЕТРОйТ
СІ{РЕНТОН
.
Др. Матвій Стахів
УКРАїНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІї
У соцїолоrічнім насвітленні
УКРАїНСЬКА ВІЛЬНА [РОМАДА В АМЕРИЦІ
ПОЛІТИЧНО-НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Ч. 14 - 15.
UKRAINIAN POLITICAL Р ARTIES
ДР. МАТВІй СТАХІВ
in the light оЕ Sociology
УКРАІНСЬКІ
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
Ьу
MATTHEW STACHIW, L. L. ІО.
. .. . .
у СОЦІ0JlоrlЧНlМ наСВІтлеННl
Проект зі збереження
спадщини
української еміrрації
1 954
НЮ ПОРК
ДЕТРОПТ
СКРЕНТОН
ВСТУП
Copyrignt 1954. АН rights reserved.
Printed Їn the U. S. А.
в українській науковій дітературі питання соціо.
лоrії ПОJIітичних партій взаrалі, а україliсы{хx ПОJIі
тичних партій зокрема, заторкнене дуже мадо. Тіль
ки мимоходом спиняються над ЦИМ питанням Михай
до Драrоманів, Іван Франко, МихаЙJIО rрушевський,
Степан Томашівський, В'ячеСJIав Липинський, Воло
димир СтаРОСОJIЬСЬКИЙ і деякі інші. Тільки в останніх
роках перед Друrою Світовою Війною МНОЖШІИСЯ в
українській періодичніЙ пресі статті про "партійниц-
тво", писані однак не в інтересі доиІlду самої істоти
ПОJIітичних партій, а під явним ВШІИвом ПОJIЬСЬКИХ,
ітаJIійських, французьких і німецьких антидемократич
них течій, які д.тrя обrрунтування своїх диктаторських
партій ВИСТУП<lJIИ неперебірчиво буцім проти творення
ПОJIітичних партій взаrаJIі, обороняючи теорію про
аБСОJIЮТНУ шкідливість партій, а намість них пропаrу
ваJІИ потребу якоrось Единоrо національноrо ПОJIітич
Horo "об'Еднання".
Дещо краще стоїть справа з історіею YKpaїHCЬKO
1'0 ПОJlітичноrо руху взаrалі, а при ті;\1 також зокрема
історії українських ПОJIітичних партій. Без такої істо-
рії ПОJIітичних рухів і партій БУJIО б немож.1ИВО до-
сліджувати по.тrітичні партіЇ з точки поrJIЯДу соціOJІО-
[ії, бо не було б необхідноrо матеріЯJIУ.
Проте навіть історія ПОJIітичних партій і політич-
Horo руху розроБJIена у нас одноБОI{О. КОJIИ YKpaїH
сьКий суспіЛЬНО ПО:jітичний рух, що йшов і йде під
прапорами демократичноrо соціялізму, маЕ ціJIИЙ рЯД
біJIЬШИХ праць і розвідок, які займаються історіЕЮ
українськоrо суспіJjЬНО ПОJIітичноrо руху та українсь-
ких соціядістичних партій, то .1ібе;:,ааьний і консерва-
з друкарні Народної Волі opraHY
Yl{paїHCbKoro Робітничоrо Союзу
524 OIive Street, Scranton, Ра.
5
тивниЙ сектор українськоrо ПОJlітичноrо руху виявдяв
менше зацікавдення ДJІЯ історії cBoro вдасноrо. pyx !.
а вже таки майже ніякоrо заінтересування для ІСТОрIl
своїх подітичних партій. Досить приrадати, що pe
презентативна партія лібераJIьноrо сектора на Придні
прянщині партія соціЯJriстів федерадістів і така ж
партія у Західній Україні Українське HaцiOHa.1ЬHO
Демократичне Об'Еднання (УНДО) не спромоrлися
дотепер навіть на наЙкоротшу історію своЇх партій.
Щодо Орrанізації Українських Націоналістів (ОУН),
то щойно під час еміrраційноrо періоду по Друrій
Світовій Війні видано не так історію, як збірку MaTe
ріялів до історії цеї ПОJIітичної rрупи.
Тому утруднений також дослід над соціолоrічним
насвіТJlенням українських ПОJIітичних партій. Не зва
жаючи на всю трудність цьоrо завдання раз ця про
БJIема мусить бути предметом досдіду, бо без запо
чаткування TaKoro систематичноrо досдіду буде також
хромати наше знання про український ПOJriтичний рух,
а без TaKoro знання буде також утруднений наш Haцi
онально державний вИЗВОЛьний змаr.
І.
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАrАЛЬН 1Х понять
1. ЩО ТАКЕ ПАРТіЯ?
Перед ПРИСТУІIJIеНIІЯ;\>І до визначення нашоrо з :
!щання треба нам наСа:\шеред устаJIИТИ по ;ят я паР 1І
в соціолоrічнім змисді. Це поняття ЗОВ І; 1 іНше в!д
понЯТТя подітичної партії вправнім (аДМІНlстративНlм
чи державні;\1) сенсі. Адміністративно партія це одна
із асоціяціЙ, які Е предметом ширшоrо. чи вужчоr
наrдяду тих чи інших державних ур'ЯДrв, шоб . aНl
асоціяції діяли в межах обов'ЯЗУЮЧОІ КОНСТИТУЦIl та
виданих на її основі правних норм і не порушувади
пубдічнorо даду і поря ку. З державн :прав r
становища подїтична парТІЯ в де;\>юкратичНlИ держаuВl
це частина народу в йоrо дії як креаційний. (творчии .
opraH ддя визначення певних репрез нтаНТІ .Hapoд o
воді (посдів, сенаторів, суддів, шефІВ aДМlH.lcTP. ЦIl 1
т. п.). Поняття подітичної партїі із соціОДОПЧ ОI точ
ки поrдяду зовсім інше. Щоб це поняття ТОЧНІше ви
значити треба насамперед відповісти на питання: що
, . .. ;І
тане партія взаrалі, а не дише ПОЛІТична парТІЯ..
"Партія" це сдово датинськоrо похо.z::жен я І зна
чиrь "частина" з чоrось цідоrо. В украlНСЬЮМ ЛЮд!
" на"
не поняття вис.тrОВЛЮЕТЬСЯ також СДОВО;\1 сторо. .
Замість сказати, шо хТОсь держить з нашою І:арТІЕЮ
чи тяrне до нашої партії, кажуть у народі: "ВІН дep
жить з нашою СТОРОНОЮ", або "він тяrне в нашу сто-
рону". Про Toro, хто маЕ. б партійн й. uІ;,оr:шд на
ЯКУСЬ справу, кажуть, що ВіН оезстороннlИ.
. Цікаво З:lЗІШ 1 :ИТИ, що Чехи вживають на означен
7
ня партії також CBoro слова "страна", що Е те саме,
що українська "сторона". В минулім столітті Поляки
взяли БУJIИ це CJIOBO від Чехів і називали партію по
ПОльськи "стронніцтвом". Зрештою панівно в міжна
роднім вжитку Е латинське слово "партія".
В соціолоrічнім розумінні "партія" це rрупа, а ще
вужче добровільне об'€днання, яке маЕ якийсь
спіJІЬНИЙ поrляд на певну справу чи низку справ та
нке маЕ спільниЙ інтерес чи спідьну мету, а саме
наrнути до своїх переконань цілу ту людську спільно
ту ЧИ спідку (орrанізацію), в якій ця rрупа діЕ.
Таким чином партія це в кожнім разі об'Еднання
цілеве.
З визначеноrо вище ПОНяття парПІ ВИП.1ива€ сам
собою висновок, що члени цеї rрупи мають завжди
спільність певних інтересів у ділянці суспіJІьно еконо
мічній або ідеOJlOrічній. Тимто партію називають Ta
кож rрупою інтересів.
Вище ми подали ширше розуміння паРТІІ. В цім
ширшім розумінні партія іСНУЕ в державі, нації, в пев
них провінціях, в [ромадах, у церквах, в економічних
орrанізаціях (в акційних спіJIках, кооперативах і т. д.).
В товариствах, товариських клюбах і до певної міри
чавіть V більших родинах. У цім широкім розумінні
можемо rоворити про партії навіть у наукових TOBa
риствах чи в науковім русі взаrаді (наприклад "дapBi
ністи", "мічуріністи", "редятивісти" і т. д.).
2. ЩО ТАКЕ "ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ"?
вах Ma€ спіJIьні інтереси, спільні переконання і с.пі.1Ь
мету, дістати в свої руки або принаЙменше ПІД свп:
ВПJШВ державну В.тІаду, щоб таким чином у практиЦІ
здійснити своїсуспіJІьно державні поrJІЯДИ та збереr
ти свої спільні інтереси.
Таким чином "політична партія" Е зrідно з ПОДІ-
.1:0М основних суспіJІЬНИХ rруп спіЛI{ОЮ, а не спідьно
тою. .
У відношенні до держави може ПОJlітична партІЯ
завжди по суті мати тільки позитивне відношення.
Лише до існуючої держави вона може вести боротьбу
на її зруЙнування на даній території (визводьна бо
ротьба ПО.'Іітичних партій поневод н .:о. народу проти
чужої окупаціЙної держави) і тоДІ 11 Із деякими з
стереженням можна назвати "протидержавною" парП
ЕЮ, КОJIи одночасно ті партії, які боронять дану дep
жаву, можуть бути названі державними чи .."дep aBO
творчими" партіями. Та парт .я поне:О.1енО1 наЦІІ, I O
веде боротьбу проти іСНУЮЧОІ чуЖОІ держави, у Вlk
ношенні до неї може бути названа протидержавно ;
одночасно вона веде боротьбу за створення чи. BIД
новлення СВОЕЇ націонаJІЬНОЇ держави, отже У BIДHO
шенні дО СВОЕЇ нації такі партії мусяТь бути назваНІ
державотворчими.
у протидемократичній п!бліцис.тиці пробув.ано
так і в нас, як і в інших народіВ, защшити в СУСПl.1
стві ПОrJІЯД, що партії це буцім шкіддива ВИДУ l(а C I
домих BoporiB народу або несвідомих йоrо ШЮ.J:ниюв.
які розбивають Йоrо Едність. Таким чинт. , за .Y !'
кою пубдіцистів, треба силою усунути всяю парТ11 ІЗ
HauioHaJIbHOrO життя.
Уже в останнім десятидітті мину.'юrо СТОJІіття цеЙ
клич .1унав у нас досить СИ. jЬНО: тоді саме вперше ор-
Із вище виясненоrо ширшоrо поняття "партії"
взаrаді видіДЮЕМО вужче поняття "політичної партії".
"ПО.'Іітична партія" це таке добровідьне об'Еднан
ня, яке в деяких суспілы державно політичнихx спра
8
9
rанізyrвалися в нас і наших cyclДlВ перші модерні п?
JІітичні партії. Потім це rасло дещо притихло, аж .Із
ще біJІЬШОЮ СИJІОЮ воно стало rомоніти в останНІМ
десятилітті перед Друrою Світовою Війною. В ми
нудім столітті ця публіцистична кампанія прот пар
тій бvла простим наслідком Toro факту, що тОДІ саме
CTaд орrанізуватися модерні партії, звернені .проти
старих консервативних сил суспі.тrьноrо Й паflIв оrо
даду, які держалися традиційними способами .полrтич
Horo провідництва. Всупереч тому крикоВl пр?ти
"партійництва" у МИНУJІім столітті, політичні парТІІ в
новітній орrанізованій формі здобули собі право [po
мадянства. Новітня демократизація житТя довела до
самозрозумілости Toro суспільноrо явища. Новий .ви
бух крику проти "партіЙництва" перед Друrою CBrтo
вою ВіЙною був невідлучним явищем нови протиде
мократичних рухів монопартіЙноrо, тоталrтарноrо 1
вождівськоrо характеру.
Вирина€ перед нами питання: ЧИ політичні паРТІІ
це справді чисто раціональний плід суспільноrо жит
тя (тобто, як кажуть вороrи партій штучна "ви
думка"), чи може партії € природним, нормальним
явищем сvспільноrо життя?
На ц питання дa€ нам відповідь соціолоrія eT
нолоrія 2 ). Ось вислід науки у цім питанні:
Партійна діференціяція суспільства € природним
явищем, невідлучним від суспільноrо життя на будь
якім ступні розвитку. Як нема двох зовсім таких ca
мих осіб під фізичним оrлядом, так 'Нема однак?вих
в сто відсо тках осіб під духовим оrлядом. На ф13ич
2) Етнолоrі'я це наука, що заЙма€ ься порів
нянням суспільно Ікультурноrо розвитку рІЗНИХ Hapo
дів від наЙпримітивніших часів.
ний і духовий стан одиниці впливають тисячі різно
родних чинників, які в 10.0 відсотках в різних одиниць
не повторяються. Коли порівняти народження людеЙ
із продукці€ю машин, то мусимо переконатися, що
навіть при найбільшім прецизнім продукуванні машин
Toro caMoro ТИПу (скажім машин до писання "PeMiHr
тон") неможливо випродукувати двох зовсім тотож
нИх екземплярів машини даноrо типу. Завжди знай
дуться хочби мінімальні різниці, які знавець відразу
пізна€. А дюдина не машина. Тому можемо що
до JIюдей rОБОрИТИ тідьки про подібність окремих
ЧJІенів суспільства, а не про їх тотожність. Ця ближ-
ча подібність JІюдей під фізичним і духовим оrлядом
уможливлю€ нам ділити людей в певні типи.
З одноrо боку різнородність "роду" (species) лю
дини і з друrоrо одночасна подібність деяких оди
ниць, ЯК типів, причиня€ться до Toro явища людсько
[о співжиття, яке ми назива€мо '6 парт ійненням", то €
причиня€ться до витворення цих вужчих [рун iHTepe
сів, як унутрі цілої спільноти, так всередині її окремих
ширших rруп. З етнолоrії 3Ha€MO, що в первісних
суспільних rрупах, тобто в так званих примітивних
ордах, що € першим ступнем суспільноrо розвитку
людини, панувала повна економічна рівність. В при
мітивній орді людина не продукувала засобів прожит
ку і інших пред rетів потреби, але бра.тrа їх у [отовім
виді від природи. Ці.'Іе rосподарство редунувалося до
"збирацької чинности", тобто до збирання диких яrід,
овочів, коріннів, Їстивних трав, малих звіряток (СJІИ
lVшків, хробаків і т. д.). Не маючи знання консерваціЇ
свіжих плодів природи, людина при найбільшім успі
ху cBoro збирання дЛЯ CBO€Ї родини не моrла цих за
собів поживи відложити на довший час і тому в тім
стані rосr:одарства не моrла витворитися значніша й
10
11
l'ринка різниця навІТЬ у I{ОНСУМЦії цих rотових ПJlO
дів природи.
Не витворив цих різниць також дальший ступінь
rосподарськоrо розвитку: примітивне рільництво. Це
тому, що продукція цих засобів поживи € суспільна,
а по скінченні продукційноrо процесу кожна родина
одержуваJIа від роду (ЮІаНУ) свій удід У пропорціЇ
для чденів родини.
Таким чином у примітивній орді в рОДОВО ПJlе-
міннім суспіJІьстві ("чистоrо" виду) з праВИJlа нема
економічних різниць між окремими родинами, що на
JIежать до цьоrо суспідьства.
Також під суспільним оrлядом пану€ між родина
ми тої самої примітивної орди або роду клану piB
ність. На чолі тої суспіJІЬНОЇ rрупи стоїть провід,
який € тільки першим між рівними. Такий провід із
факту cBoro провідництва не Ma€ ніякоrо економічно
[о привіJlею, а навпаки з Toro поносить ще більше
труду і мороки в примітивних відношеннях життя.
Зрештою цей провід € виборний і мусить кермувати
ся заrальними морадьними нормами і звичаями, що
ВИрОСJIИ орrанічно впродовж віків і мають веJIИКу си
лу в житті цих примітивних суспільств.
ЯК бачимо, в примітивній орді і в родово племін
нім устрою чистоrо типу iCHY€ в суспільстві як eKO'НO
мічна, так і суспідьна рівність. Не зважаючи на те,
навіть на тім ступні економічно суспільноrо розвитку
людини вже icHY€ партій нення. Воно виника€ при об
[оворенні певних про€ктів rосподарства (вибір нових
районів збирання п.тrодів у випадку вичерпання ДOTe
перішньої CBO€Ї території; вибір HOBoro дісу для KOp
чування під спідьне примітивне Х.1іборобство; вибір
часу обрібки поая чи збору збіжжя і т. п.). Такі різ
ниці проявляються також при чисто суспільних спра
вах (наприклад, питання активної оборони перед Ha
падом чужої rрупи чи відступу перед нападом і т. д.).
Маючи, так сказати, різні rОJIОВИ, члени примітивної
суспільної rрупи мають також різні поrляди на пола-
rодження даних справ. Звідсі.1Ь витворювалося при
мітивне партій нення, подібно, як твори.'ІИСЯ також
всякі інші суспіJІьні інституціЇ в покищо примітивнім
виді.
Можемо зробити заключення, щО ЯІ{ по вислову
Аристотедя 3 ), потвердженому новітньою соціолоrі€ю,
дюдина € істотою суспільною із самої природи, так і
з самої прирОди CBoro роду (спеці€с) .'Іюдина € iCTO
тою партійною.
Витворені різниці поrдядів мають CBO€ джере.10,
так би мовити, в різницях духовоrо механізму оди-
ниць, а одночасна подібність певних типів тих різнищ.
приводить також до подібности поведінки тих осіб,
у якіЙсь справі. Це [рунт творення примітивних пар
тій.
Однак ми ПОМИЛЯ.1ИСЯ б, КО.1И ми думали б, ІЦО
партійнення в такім примітивнім суспільстві Ma€ ви
К.'Іючну раціональну основу. Воно не БУ.10 вирозумо
ване на підставі порівняння поrдядів тих чи інших
одиниць на дане питання, яке треба було розв'язати
в житті даної суспіJIЬ'НОЇ rрупи. При всім дeMOKpa
!измі примітивної орди і рОДОВО ІІ.'Іемінноrо устрою
Іх характеризу€ сидьне заакцентування третьої BpOД
женої прикмети .'Іюдини : її реліrійне почування. Лю
дина від самої CBO€Ї появи на світ бу:ш реліrійноlO
істотою і вірила в діяння вищих від неї і незрозумі
дих для неї сил, які ПРОЯВ.1Я:ІИСЯ Не .1ише велики:\1И
3) Саавний rрецький фіJIОСОф і учений; жив у ча-
с; 384 до 322 роках перед народженням Христа.
12
13
силами природи, але також через діла і слова спеці
яльно одарених одиниць. Ці одиниці мали ДJІЯ себе
а звичайне довір'я частини чденів даноrо суспільства
І ЦІ члени приймали на віру поrляди цих одарених
о иниць на ту чи іншу справу. Це були як примітив
ю меДИI{И чи пак характеРНИI{И, так і ті одиниці яким
u '
в лося .ВИ'l:ІаИТИ .Ho e знаряддя, новий спосіб продук
цl1 в саДІ чи на рІJІЛІ, або які ма.іlИ добре щастя в мис
ливстві або на війні. Такі одиниці вибирзво провіk
никами, якщо їх поваrа була заrально прИЭНана, або
вони ели за собою частину роду йоrо "паРТІЮ",
якщо Іх поваrа БУJIа лише частиН'на.
. Oд aK "партія" навіть у наЙпримітивнішім сус
ПІЛЬСТВІ не моrла б утворитися виключно на чисто ха'
ризмативній4) підставі відношення до особи СВОІ'О
провідника. Завжди, поза ЧУТТЕВИМИ моментами му-
сить бути ще й раціональний едемент: духова зrо-
да з провідником щодо певних цілей.
дії РОЗКJIЗДУ родово суспільноrо устрою і розвиваЕТЬ
ся вповні щоЙно в подітичнім суспільстві, ТО Е в дep
жаві. Тимто партійнення в примітивних суспільствах
опираЕТЬСЯ rоловно на ірраціонадьнім5) e.тreMeHTi на
. . . .
ВІрІ ласку ООПв ддя ПРОВІДника, а не на орrанізації
члеюв на основі [О.10ВНО вирозумованої спідьної про
rрами і тактики.
Щойно в подітичнім суспільстві, в державі, появ-
дя€ться влада, яка спираЕТЬСЯ на орrанізованім апара
ті примусу. Тому в цім новім виді суспідьства пар
тійнення мусить приЙмати також орrанізовану форму,
бо тідьки тим способом можна добитися впливу на
державну орrанізацію, або просто здобути державну
ВJІаДу в свої руки. Політичні партії моrли отже поя
витися щойно В політичнім суспільстві, тобто в дер-
жаві. Основною прикметою подітичних партій € зма-
rання до осяrнення вдади в державі або принайменше
до осяrнення впливу на неї, щоб перевести через вла
ду свої суспідьні бажання в державі.
, Проте, ще довrі віки існування деРЖаВИ партій
нення мало переважно примітивний характер: подітич
ні партії це були переважно rрупи, оперті на ірраціо'
нальній вірі у провідника, а менше на раціональнім
моменті спідьної уложеної проrрами діядьности. З
поступом росту раціоналізаціЇ життя в державі paцio
нальний момент у партіях набирав постіЙної сили і
нарешті в новітнім суспільстві став домінуючим у всіх
політичних партіях. Чиста провідницька система пар-
тійнення таким чином в новітнім суспільстві вже не іс-
НУЕ. Зате характер тих політичних партій HOBiTHboro
3. ЧИ ПАРТІї € КОНЕЧНІ?
Віра в провідників і бажання уподібнитися до них
це одна з важливих основ первісноrо партійнення.
В обох перших стадіях суспільноrо розвитку (примі-
ти на орда і родово пдемінний устрій) не БУJIО влади,
тоото права одноrо члена даноr"о суспільства наказу
вати, а обов'язку решти суспільства тих наказів слу
хати. Виборний провід орди чи роду або племені
спірадися в основі на добро вільнім ПОСJlідуванні, а не
на примусі, який Е характеристичною прикметою вла-
ди. Така примусова влада ПОЯВЛЯЕТЬСя щойно в ста-
4 ) " х "
"аризма слово [рецьке.
н"адзвичайний дар боrів ДJІЯ людини в
тва, чудесноrо лікування і т. п.
Воно означа€
формі пророц-
5) Ірраuіональний === такий, що лежить поза ме-
жами розуму, то значить, що йоrо не можна вповні
розумом пізнати.
14
15
суспільства, де момент провідництва вибива€ться на-
перед, як основна прикмета, € доказом повороту Ha
зад у розвитку життя в державі, принайменше на
якийсь час.
До вище зrаданих духових чинників, які навіть у
примітивні;\1 суспі.1ьстві пронадиди З неминучістю до
творення партій, долучаються в державніЙ формі спів
життя JІЮДИНИ ще також чинники еl{ономічні, політич
ні і l{ультурно реліrійНі, що вик.тrикають сильніший
ріст партійнення. Розвиток деМОl{ратичної думки і дe
мократичних державних устроїв стимулював дуже
СИJІЬНО ріст ПОJIітичних партій, бо ж вибори без пар
тій € не до подумання. Навіть у монопартійній дep
жаві в суті речі icHY€ цілий ряд політичних партій.
Це ді€ться не лише в підземеллі, як рух опору проти
панівної системи, але також явно під різними видами.
Людська природа і суспільно економічні чинники пар
тійнення, виrнані дверми, втискаються в життя назад
ВІкнами. Коди партійнення не може існувати на по
верхні життя під власним іменем, то воно твориться
під іншою формою нелеrально і неформально. В уря
довій партії творяться в різніЙ закритій формі окремі
rрупи, що збираються коло тих ЧИ інших провідн х
осіб моно партії і стають висловом певних іитересш.
З друrоrо боку повстають різниці думок, як певні Te
оретичні "ухили", які соціолоrічно не € нічим іншим,
як виявом партійнення, заrнаноrо поліційною силою в
інші форми. Ця боротьба фактичних партій 'в одній
монопартії Ma€ більш жорсТокий і неморальний хараК-
тер \; порівнянні з св06і:дНИМ партійненням навіть на
низькім ступні розвитку державноrо і KYJIbTypHoro
життя. Досить приrадати собі ліквідацію rрупи Рема
в націонал соціЯJIістичній партії в Німеччині Птл€ра,
або численні масові ліквідації "ухилі в" всередині KO
:муністичної монопартії в СССР (rрупа Шляпнікова,
Троцькоrо, Зінов'€ва, Бухаріна, Рикова і т. д.).
4. ЯКІ € РОДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІй?
Політична партія, це орrанізація хоч би навіть у
дуже примітивніЙ формі. ЯК СJIУШНо визначу€ йоrан
ПJІ€нке, орrанізація значить порядок: це € упорядку"
вання м.ноrости в нову €ДHicTЬ. fоловна проблема в
такій €ДHOCTi, зложеній з мноrости людей, це вияв BO
лі і дії. Щоб rрупа моrла хотіти діяти, вона мусить
це робити тіJІЬКИ за посередництвом cBoro opraHY,
якому вона підчиня€ться. Інакше ніяка rрупа ніколи
діяти пляново не може. Тим opraHoM може бути збір
делеrатів і вибраний до керівництва комітет чи один
rолова. Відношення в партії, це відношення KepOBa
них до керівництва і навпаки.
З точки поrляду орrанізації партії € неоднаковІ.
ие ,відповіда€ заrальній людській природі, яка доПус
Ka€ в тім самім роді "Ьото sapiens" широку різнома
нітність б ). Цей факт € також наслідком Toro, що cy
спільно політичне життя народів виявля€ різну комбі-
націю форм і змісту, викликану природними обстави
нами території, клімату, економічних відносин і історії
культурно-суспільноrо розвитку.
Поділ ПОJIітичних партій переводимо з різної точки
поrляду. Зробимо наЙважніший поділ:
А) ПРИМІТИВНІ І РОЗВИНЕНІ
Приміт ивні ПОJІЇтичні партії € ті, в яких rОЛОВНИМ
б) "Ьото sapiens" "людина розумна". Це Ha
зва JІЮДИНИ взаrалі, вживана в науці про тварини, для
відрізнення від звірят.
16
17
вузлом € довір'я до особи провідника, що € висловом
певних духових і матеріяльних інтересів rрупи.
Примітивні політичні партії не мають правильної
орrанізації і тому ВОНИ досить пливкі. Такі партії не
мають упорядкованої проrрами дЛЯ CBO€Ї суспільно-
політичної діяльности У випадку, як партія осяrнула
б політичну владу в державі. Примітивна партія €k
на€ться звичайно біля одноrо чи кількох rоловних
провідників та більшої кількости підрядних провідни
ків, які пристали до rоловних. Провідники примітив
ної політичної партії €днають прихильників тільки бі
ля одноrо чи кількох rасел з актуальної політики (на-
приклад: з якою державою бути і:> союзі, а проти якої
воювати; яка Ma€ бути династія в державі; який Ma€
бути напрям податкової політики і т. д.).
Завжди провідник примітивної політичної партії
мусить заповідати успіх CBO€Ї боротьби. У випадку
неуспіху примітивна партія часто розліта€ться зовсім.
Те саме ді€ться також по смерті rоловноrо провідни
ка, якщо йоrо не заступить рівна йому сююю духа
особа.
Розвинена політична партія відрізня€ться від при-
мітивної двома важливими моментами: 1) упорядко
ваною проrрамою та 2) правильною орrанізаuі€Ю.
Розвинена новітня політична партія Ma€ не лшuе
систематично уложену проrраму, до якої існують ще
широкі пояснення, але вона посі}:.а€ ще часто свій
специфічний світоrляд. Партійна орrанізація Ma€ Ta
кож свій вироблений статут, в які:\>l докладно визначе
но, в який спосіб твориться воля партії, які права і
обов'язки мають всі партійні ч.n:ени і окремі орrани
партії. Сильно розвинена партія посіда€ ще свій
окремий сталий орrанізаційний апарат, якиЙ склада
€ться із стало зайнятих і для тої цілі вишколених
с;:лужбовиків партії.
Розвинені політичні паРТl1 розбудовують свою
окрему виховну систему, орrанізуючи спеціяльні сою-
зи молоді, товариства фізичноrо виховання і спорту,
а часто з тих останніх орrанізацій розвивають свою
Власну партійну охорону. Вони розпоряджають сво-
€ю партійною пресою, яка підляrа€ Виключно дирек
Тивам opraHiB партії і то не лише періодичною пре
сою (щоденники, тижневики, місячники), але й влас
ним Видавництвом книжок Преса, а особливо тиж-
невики і місячники розробляють проrрамо,ві проБJIе-
ми партії і зі становища цеї проrрами насвітлюють
політичні, економічні й культурні завдання нації.
4. ЯКІ € РОДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІй?
Б) ПРАВДИВІ І ФАЛЬШИВІ
Правдивою назива€мо ту політичну орrанізацію,
ЯКа чесно й одверто чи то у своїй назві чи принаймні
у своЇх декляраціях визна€ с-ебе тільки за частину од-
Horo цілоrо політичноrо суспільства націЇ. Коли
політична орrанізація призна€ться до CBoro "частко
Boro", тобто партійноrо характеру, то тим самим во-
на визна€, що також інші партії мають право діяти.
ІДойно разом з іншими партіями витворю€ться CBO
бідно політичне життя даної політичної орrанізації.
Правдива партія визна€ також публічно, що не вона
Едина 'представля€ волю нації і національну політичну
думку, але що побіч партії, яка в данім періоді Ma€
за собою евентумьну більшість націЇ, мають право і
навіть обов'язок діяти друrі партії, які заступають
іншу ДУМІ{У, що В майбутності може мати за собою
більшість нації.
18
19
Не € правдивими партіями ті ПО.11тичні орrаніза
Цl1, які всіми способюш стараються не допустити до
існування інших партій, або які виступають взаrалі
проти "партійництва". Такі партії звичайно rолосять
у своїй пропаrанді, що вони не € партіями, а "безпар
тійними" об'€днаннями, які репрезентують цілу й He
подільну наuію, хоча вони ЩОДО cBoro впливу € Ha
віть тільки меншинними rрупами. Такі неправдиві,
нещирі партії залюбки називають себе "націона.1ЬНИ
ми об'€днаннями", "національним фронтом €дности", і
і т. п. Розумі€ться, що все залежить від характеру
паотії. Часом щира партія назива€ себе "об'€днан
ням" .
Не € правдивою політичною парті€ю також така
політична орrанізація, яка ставить собі за безпосе
редню ціль працювати Не для добра CBO€Ї національ
ної спільноти чи навіть Д.1Я добра частини CBO€Ї націЇ,
а rоловно для якоrось позанаціональноrо цілоrо: Ha
приклад для "cBiToBoro пролетаріяту", і т. п. Це не
торка€ться такої партії, яка зміря€ ДО міжнаціональ
ної співпраці (ліберальні демократи, соціялістичні дe
мократи, христіянські соuіялісти і т. д.), якщо вони €
самостійні і уважають себе частиною у відношенні до
інших партій даної нації. Прикладом фальшивої пар
тії € ВСІ комуністичні партії.
Зовсім слушно підкреслю€ проф. Вальтер Зальц
бах, ЩО правдива партія визна€ як теоретично, так і
практично дискусію з іншими партіям , як засі.б ви
яс нення суперечних поr.1ядів на СУСПlЛЬ1Ю ПОЛlТичНl
питання в нації. OpraHoM такої дискусії, де мають ви
рішитися суперечні поrляди на цілі державної політи
ки, € парлямент. Правдиві політичні партії ВІдкида
ють насильний спосіб вирішення ПО.1ітичних спорів 13
середині наиії, отже вони відкидають терор, пуЧІ, Ha
сильні перевороти внутрі наЦIl та зокрема братовбив-
ство, як засіб CBO€Ї національної політики. Дискусія
це засіб переконати інших. Енасдідок Toro правдиві
партіЇ відкидають також свідоме очернення противних
партій і обман виборців. Такю.1 чином правдиві пар-
тії мусять бути по суті деМОl{ратичні і мусять призна-
вати чесний політичний і навіть міжклясовий I{OM
проміс.
Фальшиві партії відкидають принципіяльно, явно
або скрито, чесний компроміс, дискусію з іншими
партіями та переконання. Еони уважають себе He
помильними, а свої проrрамові тези непорушними
доrмами, які в потребі треба накинути іншим силою.
Сам парлямент і навіть всяку свобідну дискусію (CBO
боду слова, преси) вони трактують тільки як засіб у
боротьбі проти свобідної дискусії і проти парлямен
таризму. Дискусію вони розуміють лише як аrітаuію
мас демаrоrічними засобами, перекрученням правди і
просто виrадками, щоб створити відповідну атмосфе
ру, в якій моrли б здобути владу, а після Toro для
них OCTa€ одинокий засіб: терор на впертих свідомих
з іншоrо табору та обман для менше свідомих. Таки
ми фальшивими партіями € всі партії фашистівсько-
[о, анархістичноrо і комуністичноrо типу.
Бувають випадки, що якась партія € частинно
правдива, а частинно фальшива. Цей випадок захо-
дить тоді, коли в якійсь нації існують політичні пар
тії, що збудовані не на соборницькому принципі на-
ції, а на територіяльно провінціональній базі. Тоді
не знати, наскільки дана територіяльна партія дба€
більше про інтереси одної територіяльної частини з
пошкодженням соборних інтересів ціJ10Ї націЇ, а коли
вона дійсно заступа€ інтереси цілої націЇ. Така пар
20
21
тія по суті не € відr;овідником інших заrальнонаціо
f..:а.'lhНИХ партій, тобто не доповня€ їх.
На европейсы{мM суходолі, як правило, в новітні)!
'Часах був панівний тип політичної партії повної, з
()хопленням всіх національних інтересів заrаJjЬНОIO і
тривалою проrрамою із заокруrленим світоrлядом.
1) ПОДІЛ ПАРТІй ЗА ЦІЛЯМИ І ЗАСОБАМИ
В) повНІ І НЕПОВНІ
Повні партії ті, які ОХОШІЮЮТЬ СВО€Ю проrра
мою всі проблеми національноrо життя. Про непОВ
ні партіЇ rоворимо тоді, коли вони ставлять собі за
ціль розв'язання якоrось одноrо чи ,кількох раЗО:\1
зв'язаних домаrань (наприклад: тільки переВедення
земельної реформи, заведення проrібіції алькоrолевих
напитків, заведення виборчоrо права для жінок, пере-
ведення законодавс rBa про зрівняння прав різних рас
і т. д.).
Такі по суті, хоч не формально, неповні партії бу
ли довrий час у Великій БританіЇ, а ще тепер частин
но існують в ЗДА. В Америці звикли до таких част
ко их артій, як. виставляють свою проrраму для ok
НОl леf1СЛЯТИВНОl каденції. Це виборчі, а не тривалі
проrрами. При друrих виборах партія виставля€ HO
ву виборчу плятформу, яка може бути навіть супе
р чна з попередньою. Щойно при кінці минулоrо CTO
Л1 тя стаJ1И у Великій Британії творитися повні партії,
яю поза сво€ю виборчою плятформою мають заrаль
ну проrраму на довшу мету з певним світоrлядним
характером (партія праці із соціялістичним, партія
консервативна з індивідуалістичним характером). В
Америці партії мають спеuифічний характер. Вони Е
фактично федераuіею різних інтересів rосподарства і
провінцій, а в'яже їх сильно традиція і до певної міри
наслідність партійної приналежности, а не якісь про
rpaMoBi і світоrлядові підстави. Це віДНОСИТf,СЯ до
обох ..великих партій республіканської і демокра-
ТИЧНОl, в яких існують різкі суперечності поrлядів на
кардинальні суспільні справи.
Опріч Toro ділимо політичні партії ще за uілями,
які вони собі ставлять. Отож відрізня€мо партії
суспільної перебудови (різнородні соціядісти, aHapxi
сти, IК?МУНісти, клясократи і т. д.) та протилежні до
них Мlщанськоrо чи селянсь,к-оrо типу і т. п.
Відповідно до uілей Ma€MO також партіЇ клери
І{альні й антиклерикальні, залежно від Toro, чи ті
партії хочуть забезпечити біJIЬШИЙ вплив ({лерові на
публічні справи, чи 'виключити цей вплив. З Toro
становища можемо ділити партії також на хрис.тіян
ські чи взаrалі ті, які признають позитивну Bary pe
лїrії в суспільнім житті, а з друrоrо боку партії без
Божницы{i (комуністи, анархісти, деколи міщанські
антиклерикали і т. д.).
За цілями розрізня€мо також партії реС:'lублікан
C l{i, які ст влять собі за rоловну ціль державу в фор
Мl республши, а з друrоrо боку партії монархістичні.
До цеї кляси поділу належать також партії деМОl{ра
тичні, які rоловною метою уважають демократичний
лад у державі, а з друrоrо боку противні їм антидемо
кратичні партії різних видів.
Дуже часто Е 'кілька партій у даній нації, які Ma
ють зовсім ті .самі або майже таК'і самі цілі, але зате
сильно відрізняються способами і засобами, якими
вони хочуть осяrнути свої ціді. uя різниuя засобів
саме доводить партії з такими самими ці"1ЯМИ до най
rостріших боїв між собою. З оrляду на тактичні за-
соби досяrнення цілей розріЗНЯЕМО партії революцій .
22
23
ні і мирно реформістичні; радикальні і помірковані;
терористичні і деrа.тrістичні і т. д.
Д) ВИРАЗНОI<ЛЯСОВl І ЗАI<РИТОI<ЛЯСОВl
Нині в цілім світі знаходяться народи в стадії cy
спільства поділеното на кляси. В такім клясовім cy
спільстві кожна політична партія мусить, чи вона Toro
хоче, чи ні, стати на захист інтересів одної чи кількох
кляс проти інтересів інших кляс CBoro суспільства.
Розумі€ться, що з правила дана партія, стаючи на за
хист інтересів одної із кляс ,CBoro національноrо cy
спільства, € переконана rлибоко, що вона дi€ одночас
но для добра цілої нації. В такому змислі кожна пар
тія висловлю€ якийсь }(лясовий інтерес і тому кожну
політичну партію можемо також інакше назвати opra
нізаці€ю оборони певних суспільних інтересіЕ.
Різниця щодо Toro між окремими політичними
партіями € тільки така, що одні партії явно призна
ються до CBo,ro клясовоrо характеру, а друrі свій кля
совий характер всіми способами занриваЮТl:.
Треба ще мати на увазі, що бувають партії, які
заступають виключно інтереси одної І{ляси. Це партії
одноклясові, або вузькоклясові. З друrоrо боку дi
ють партії, метою яКИх € захист iHTepeCfB кількох
кляс. Це партії мноrоклясові або ширококлясові. До
перших належать міщанські, робітничі, седянські, про
мислові, купецькі і т. п. партії. До друrих належать
партії "робітноrо люду" (селян, робітників, умових
працівників разом) ,широкі міщанські партії (промис
.'Іовців, купців і банкирів і т. п.).
При цій наrоді треба підкреС.1ИТИ, що "KOMYHi
стична Партія COB€TCbKOro Союзу" € зручно прикри
ТОЮ вузькоклясовою парті€ю кляси російської COB€T
ської бюрократії, яка тепер числить бі.1Я 15 20 :иіль
24
ионів душ. Ця партія для ПРИКРИТТЯ своЇх вузько
кляСоВИх інтересів назива€ себе "партіЕЮ трудящих
СССР", де, мовляв, нема тепер ніяких кляс, a.тre Ha
справді в СССР пану€ найбільш різкий КЛЯСОвий по
діл до кляси невідьників у таборах неві.'ІЬНИЧОЇ праці
включно (до 15 мільйонів дорослих осіб).
Е) СВlтоrлядоВl І БЕЗ СВlТоrляду
Цей поділ розрізня€ по.тrітичні партії із станови-
ща, чи вони поза проrрамою політично суспільною
партії суспільноrо консерватизму (всякі консерватисти
Мають ще певні спільні світоrлядові принципи. Евро-
Па зна€ снітоrлядові партії як панівний тип поліТlІЧ
них uрrанізацій. В Америці обі великі партії не €
світоrлядові в тім змислі, що Їх не різнить світоrляд,
а тільки виборча плятформа. Світоrлядовими парті
ями в Америці € дише малі партії (комуністична, лібе
ральна, <:оціялістична).
6) opr АНlЗАЦlйНI РІЗНИЦІ ПАРТІй
з орrанізаційноrо становища (яке часто виплива€
із світоrлядових принципів) подідя€мо політичні пар
тіЇ на масові і вузько елітарні. Опріч Toro із CTaHO
вища леrальности розрізня€мо партії явні, леrальні і
партії конспіративні, нелеrальні.
Партії можуть бути орrанізовані в демократичний
спосіб (без оrляду на те, чи вони явні чи конспіра-
тивні). Тоді в них провід кінець кінцем висдовлю€ ли
ше волю більшости членів партії. До певної міри Ta
кий провід може сказати про себе, як це висловлю€
один з німеuьких соцїялістичних провідників: "Я MY
Шу слухати робітничої 'кляси, бо ж я ЇХ провідник".
В демократичних партіях провід партії уважа€ себе за
25
експонента (викладника) інтересів нації, а не за ди
риrента тими інтересами.
І І
УНРАїНСЬНI ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
у НОВІТНІХ ЧАСАХ
1. ВИЗНАЧЕННЯ НАшоrо розr ЛЯДУ
Предметом нашоrо розrляду будуть тільки YKpa
їнські політичні партії з ХІХ і ХХ сторіч. Обмежу€мо
наш розrляд тому, бо досдід наших політичних пар
тій від початку нашої державно сти (від ЛІ сторіччя
по Христі починаючи) був би надто обширною пра
цею, яка Вимаrа.1а б таких матеріялів, 111.0 Їх на eMi
(рації не мОжна мати під рукою. Все ж таки треба
принайменше коротко дати характеристику ПОЛlТич
них партій в нашім середньовіччі і в нових Bi ax. ...
В середніх віках нашої історії політичНІ паРТll
діяли спочатку переважно в ПрЮ1ітивнім виді. В даль
шім розвитку ВОНИ підносяться вище, мають зарОk
ки деяких політичних проrрам, а.1е все таки не ВИХО
дять із стадії переважної примітивности. Найбільше
партії були розвинені в тім періоді нашої історії в
Київщині і в rаличині.
в періоді литовсько-руської держави і польської
окупації партії набирають бі.1ЬШ проrрамовоrо xapaK
теру, відді.1ЯЮЧИСЯ від осіб (партія оборони націо:
нальних прав і партія уrодова, партія православна и
католицька і т. д.). Ще вище піднявся розвиток пар
тій у періоді козацької держави (партія Запорожжя,
партія rорОДОВоrо козацтва, партія старшин, партія
самостійницька, партія туркофі.1ьська і т. д.). Але
цей період нашої історії ще не зна€ вповні розвинеНОl
ПО.'Іітичної партії. Це сталося щойно в наЙновішім пе
26
ріоді YKpaїHcbKoro націона.тrьноrо життя, а саме в по
ловині XIX ro сто.тrіття.
Слід підкреслити, що політичні партії в повнім
розвитім виді також в інших народів Середньої і CXЇk
ньої Европи € появою щойно XIX ro століття. Таким
чИНом під цим оrлядом Українці не € особливо спіз
неНІ.
На цьому місці підкреслю€мо виразно ще раз, що
наш розrляд € чисто соціолоrічнии. Тому не слід від
нас очікувати тут політичної оціНI{И поодиноких пар
тій, про які тут буде мова, тобто ми не будемо спи-
нятися Над питанням, чи така або інакша конкретна
партія відіrрала чи відіrра€ в українськім житті "по
зитивну" чи неrативну ролю. Така оцінка належить до
політичної історії або політичної публіцистики, а не
.. ...
до СОЦlOлоrll.
2. ЗАРОДКИ УКРАїНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ
ПАРТІй В НОВІТНІХ ЧАСАХ
Як українське національне відродження в ділянці
літератури й науки зв'язане в своїх початках ДО'СИ Ь
помітно з масонськими орrанізаціями, так і зародКІВ
українських політичних орrанізацій треба шукати..
тім [ромадськім русі, що йоrо викликали в УКраіНІ
масони. Взаrалі в умовах царськоrо абсолютизму
моrли існувати незалежні суспільно орrанізації лишень
конспіративно. Першими такими орrанізаціями по y
падку української rетьманщини були саме масони.
Масонська орrанізація по свому характері € в ос-
нові морально rромадською орrанізаці€ю, однак у тих
часах вона мала також на половину політичний харак-
тер демократичноrо напрямку. З початком ХІХ-то CTO
ліття заснували масони в Україні перше політичне TO
вариство "З'€днаних Словян". Товариство, як і весь
27
тадішній масанськии рух, складалася виключна з ви
щих асвічених верств суспільства інтеліІ'енції, ac
'вічених паміщиків і дещО' міщан. Це тавариства мало
на меті приrатавити політичний переварат в цілій pa
сійській імперії разам з падібними rуртами в інших
правінціях тадішньаї Росії. Товариства змаrало да за
ведення в расійській імперії канституційноrа ладу. Oc
навнаю рисаю цьаrа руху була з'€днання всіх Славян
в одній державі 3 певними федеральними прикметами.
Виразнаrо значіння націанальнаї справи в таваристві
підкреслена не була. Належали до Hbora члени без
аrляду на націанальне паходження, але переважна YK
раїнці. Таму цьаrа товариства не мажна ще уважати
чистаю українськаю палітичнаю арrанізаці€ю.
Це перше палітичне тавариства в Україні в XIX
ім сталітті -була разбите царським урядом разам з
разrрамам повстання так званих "декабристів" в pa
ці 1825.
Друrим, але вже чиста українським палітичним Ta
вариствам, було Братства імені св. КИРИ.l1а і Методія,
зарrанізаване в 1846 iM раці в КИЕві Микалаю Kac
тамаравам, ПаНЬ'l{ам Ку.1іше:\>1 і іншими. Да цьаrо
Братства належав такаж Тарас Шевченка. Братство
вирабила вперше виразну українську політичну пра
rpaMY, а такаж саціяльну і культурну. Вана свідомо
змаrала да віднавлення yl{paїHCbl{OЇ держави v Bi.'IЬ
ній федеративній спілці з іншими СJІОБЯНСЬКИ И Ha
радами.
Це ,слав'янафільства Кирило Метадіївців була ви
разна звернене прати расійськаrа. слав'янафільства.
Наше Братства зміря"lО да разді.'ІУ тадішньаї російсь
каї імперії на акремі держави націй, а приступлення
. ,
да СПlлки навих слав янсьКих держав зпаза rраниць
царськаї імперії (Чехи, С1аваки, Хорвати, Серби,
28
Балrари, Славінці) відбирало расійській націанальніЙ
державі всяку переваrу в спілці. Внутрішній лад yK
раїнськаї держави мав бути демакратичний: Україна
мала мати свО'ю республіку, з нарадним представниц
твом, із знесенням пануючаrа таді під расійськаю
владаю кріпацтва, із знесенням всіх станів і заведен-
ням рівнасти перед заканам. Національна-державні
прямування мажема найкраще -бачити з відазви Брат
ства да українськаrа нараду, яку вана приrатавило
да разпавсюднення. Ось вана:
"Браття Уl{раїнці!
"1. Ми прийма€мо, що всі Слов'яни повинні з co
бою по€днатися.
"2. Але Tal{, щоб І{ожен нарід Сl{омпонував свою
республіку і управлявся незмісимо з друrими Tal{, щоб
ножен нарід мав свій язиl{, свою літературу і свою
справу суспільну; Tal{i народи по нашому: Москалі,
Уl{раїнці, ПОЛЯI{И, Чехи, Словаl{И, Хорвати, Ілліро-
Серби, і Болrари.
"3. Щоб був сойм або рада слов'янс. l{а, де б
сходились депутати від всіх республіl{ і там розважа-
ли і порішали Tal{i діла, І{оторі б належади до ціло
ro союзу слов'янсы{rо..
"4. Щоб в I{ОЖНій республіuі був свій правитель,
вибираний на рОI{И, і над цілим союзом був би пра
витель, вибираний на РОI{И.
"5. Щоб у кожній республіці була ПОСЛОлита piB
ність і свобода, а щоб станів не було зовсім.
"6. Щоб прчймано депутатами і УРЯДНИl{ами не
по роду, не по достаткам, а по розуму і просвіще
ності, народними виборами.
"7. До Toro, щоб св. віра була основою заl{ОНУ
і суспільної справи в цілому союзі і в кожній респуб-
ліці.
29
"Оце вам, браття УІ{раїнці обох сторін Дніпра,
пода€мо на YBary. Прочитайте пильно і нехай І{ожен
ДYMa€ як до цьоrо дійти і якби ліпше воно було. ЯІ{
баrат rолів, то баrато розуму, кажуть. Коли ви об
цім станете думати, то в той час, як прийде пора [o
. . "
ворити, вам rосподь Боr дapy€ І ураЗУМІ€ .
ЯК бачимо, це проrрама в одночас і самостій
ницька і федеративна. Соціяльна проrрама навіяна дy
хом ориrіна.J1ьноrо христіянськоrо соціялізму. Проrра
ма не € русофільською. Навпаки, НК сказано вище, во:
на змаrа€ до розподілу росіЙської імперії на окреМІ
національні республіки, між яними мав би бути віль
ний союз рівних.!) .
У своїЙ основній ідеолоrії, ви.тrожений у "КНИЗІ
Битія YKpaїHcbKoro Народу", rолосили братчики спе
ціяльне призначення України серед слов'янських Hapo
дів так, що Україна являлася Месі€ю спасите,;1ем на-
родів з оrляду на свій демократизм традиціЙноrо KO
зацтва.
Одначе Братство св. КИРИ,;1а і Методія не мало
змоrи розвинути CBO€Ї орrанізаційної діяльности. В
1847 iM році воно було розкрите припадково і р?зби
те російською поліці€ю, а члени йоrо арештоваНІ.
Утворена по революції в Австрії на весні 1848 po
ку у Львові rоловна Рада не піднялася до ідейної ви
соти проrрами Братства св. Кирила і Методія. її про
[рама оrраничувалася до здобуття територіяльної aB
тономії тої частини українськоrо народу, що жив в
Австрії в трьох краях: fаличині, Буковині і на Закар
1) з актів процесу проти братчиків БИДНО, що
Шевченко був провідником радикальноrо крила Брат-
ства, а Костомарів . поміркованоrо. Шевченко був
різкий "мазепинець" і са:vrостійник.
зо
патті. СОціяльна проrрама була консервативна. [o
ловна Рада не мала наміру використати конституційні
можливості австрійської монархії, щоб орrанізувати
масу 'cBoro народу для політичноrо руху. Вона H . Ma
ла належноrо зрозуміння для цеї справи, а всі СВОІ на-
діЇ покладала на свою політичну зручність у при€д-
нанні ласки центральноrо австрійськоrо уряду для
здобуття ширших прав YKpaїHcbKoro народу в Австрії.
Австрійський уряд справді зразу до деякої міри CTa
вився прихильно до домаrань fоловної Ради, але тіль-
ки для Toro, щоб мати в Українцях противаrу до pe
волюційних рухів польської і мадярської шляхти і Mi
щанства. Пізніше це відношення австріЙськоrо уряду
змінилося, бо він зробив уrоду з польськими шляхот-
ськими елементами. Тим зворотом політики цeHTpa.тrь
Horo австрійськоrо уряду кола fоловної РаД!1 були
сильно .розчаровані і зневірені до тої міри, що дня 5
ro серпня 1850 року fоловна Рада власною постано
lЮЮ розв'язалася. Треба тямити, що в тім часі вже в
Австрії була 'Знову знесена конституція і знову пану
Вав uісарський абсолютизм, який ішов на зrоду з ари
'стократичними елементами проти плебейських рухів,
яким був також весь український рух, бо ж YKpaїHCЬ
JШЙ нарід був тоді зовсім без шляхти.
На Придніпрянщині прокинулося нове [ромадсьКе
життя щойно після повороту Шевченка із заслання.
Однак політична ДУМКа не виливалася тепер у форму
політичної орrанізації на зразок колишньоrо Кири.тrо
Методіївськоrо Братства з повною проrрамою. Opra
нізація прибрала тепер форму товарисы{хx І{любів,
які €д:нали членів без оrляду на політичні переконан
ня. Від членів вимаrали лише Toro, щоб вони при-
знавалися до українськоrо народу та щоб вони зобо
в'язувалися працювати для йоrо культурноrо посту
31
пу. Ці товариські клюби були без окремих статутів
і діяли нелеrально, бо царський росіЙський абсолю-
тИзм не допускав до діяльности будь яких неЗ l.J1ежних
від уряду орrанізаціЙ. Коли в 1876 заборонено yKpa
ЇНСЬ:КУ мову в друку і в публічнім вжитку та проrоло
шено признавання себе до українства антидержавним
вчинком, ці lшюби сильно обмежили свою діяльність,
щоб не наражувати своїх членів на арешти і депорта
цїї. Політична діяльність обмежувалася таким чином
лише до одиниць. Такий стан тривав під російською
окупаці€ю аж до кінця XIX ro століття, не ЗВажаючи
на всі спроби великоrо політичноrо діяча на еміrраціЇ
в тім напрямі МихаЙ.ла Драrоманова, щоб довести до
орrанїзації політичноrо руху в Наддніпрянщині. Тиск
dбсолютизму російської окупації та заrроза депорта-
ціЙ тероризували українську освічену верству до тої
міри, що вона була нездатна в той час до ширшої op
rанізаційної акції чисто політичноrо характеру, обме-
жуючись до культурно наукової праці.
У Західній Україні, під Австрі€ю, після розв'язан-
ня fоловної Ради не було взаrалі ніякої політичної
орrанізації. Навіть у часі відновленої конституційної
системи правління треба було ждати майже 10 років,
поки в 1870 iM році оснувалося знову політичне TOBa
риство під назвою "Русская Рада" у Львові. Вже із
самої назви видно, що це товариство було ЯВно py
софільськоrо напрямку. Складалося воно майже ви-
ключно з rреко католицьких духо.вників, які були не
лише політично, але й культурно русофілами, а Ta
кож тихими симпатиками російськоrо правосла'вія. Ke .
рували цим товариством крилошани МИТРОПОЛИ1,Оl
консисторії, яка була опанована тоді вповні москво-
фільськими впливами. Це політичне товариство було
леrальне. Ні політичної ні 'соціяльної проrра:vIИ не
32
товариство в упорядкованім виді не мало. Товарист-
во не мало зрозуміння до масової орrанізації, визна
ючи засаду елітарну: суспільним ЖИТТЯм повинно py
ководити духовенство на чолі з консисторіЕЮ. В-ся
діяльність товариства обмежувалася до писання Me
морандумrв до уряду у Відні та до перевод)Кення ви
борів, опертих тоді виключно на куріЯv1ьній системі з
переваrою шляхти. Вибори переВОДИJ1И парохіяльні
уряди у компромісі з державною адміністраці€ю. Цi
каво зазначити, що в той час віденський уряд підтри-
мував москвофілів, бо чисто народовський YKpaїHCЬ
кий рух був У своЇх початках сильно демократичний,
коли тим часом москвофіли були консерватистами.
Чисто український національний рух "HapOДO'B
ці" стояв OKpe 1O поза "Русскою Радою". Вона не
хотіла приймати народовнів до себе. Однак самі на-
родовиі не творили спочатку CBO€Ї окремої формаль
ної орrанізаuії. Аж в 25 років по відновленні в Ав-
стрії конституційної ери із свободою орrанізацій oc
нувалася у Львові "Народна Рада" (жовтень 1885).
Народна Рада прийняла орrанізаційні засади ті самі,
що їх мала "Русская Рада": елітарну засаду і KOHcep
ватизм. Радика:rьними залишилися тільки в Haцio
нальніЙ справі (зокрема в справі української мови).
Соціяльно і політично вони в тім часі вже були KOH
серватистами. Різниця була ще та, що коли MOCKBO
фільське ПО.'Іітичне товариство було в першу черrу
оперте на духовній інтеліrенції, то Народна Рада опи-
ралася rоловно на світській інтеліrенції недавно вихо-
'Ваній. Селян у Народній Раді не було зовсім, а міщан
кількох. Щойно в 1890 iM році, після проrолошення
уrоди Народної Ради з австрійсько польським наміс-
ником ("нова ера") приступила до Народної Ради Ta
кож більша кількість rреко католицькоrо духовенст-
33
Ба то rоловно під натиском €пископів, які станули
за "новою ерою". Все ж таки в цім році найвищоrо
розросту Народної Ради число її членів у цілім краю
не досяrало цілої тисячі осіб. При тому треба мати
"На увазі, що в тім часі було в наших парафіях понад
2,000 духовників, понад 1,000 народних учителів і KO
ЛО 1,000 інтеліrентів 3 середньою і вищою освітою, OT
же разом коло 4,000 інтеліrентів самостійно чинних.
З Toro числа формально до народовців у тім часі при
знавалася лише една четвертина. Решта стояла тоді
під москвофі.'ІЬСЬКИМ впливом.
Народна Рада також не мала нішюї упорядкова
ної проrрами. Вся ЇЇ проrрама ЗВОДИJIася до таких чи
інших деЮІЯрацій і промов ЇЇ провідних чденів у сой
мі чи поза СОЙС\10М.
3. ОРfАНІ3АЦІЯ НОВІТНІХ УКРАїНСЬКИХ
ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІй
Першою в модерний спосіб uрrанізованою полі
тичною партіЕЮ, що була оперта на повній упоряд
кованій проrрамі політичній, соціяльно економічній і
культурній, була Українська Радикальна Партія, яка
відразу поставила собі завдання бути парті€ю Maco
вою, щоб при допомозі політично орrанізованої маси
добитися національно державноrо і соціяльноrо виз
волення українськоrо народу. Вона оснувалася 4 ro
жовтНя 1890 року на 1<oHrpeci у Львові під rоловуван
ням Івана Франка і при співкерівництві Михайда Пав
лика. Друrою з черrи модерною політичною парті€ю
була YKpaїHCbl{a Наuіонально ДеМОl{ратична Партія,
заложена у Львові в [рудні 1899. Третьою з черrи бу
ла Yl{paiHCbl{a Соціял ДеМОl{ратична Партія, почато,{
якої сяrа€ року 1899, але перший її з'Їзд і ухвалення
проrрами сталися щойНо 'в 1903 iM році. Все те партії
34
Західньої України, основані ПІД ВПJ1И'ВО:vr політичної
науки і діяльности Михайла Драrоманова. Українська
Радикальна Партія постала під йоrо безпосереднім
впливом і духовим керівництвом, а інші РОЗвину.1ИСЯ
з широкоrо середоВиша цеї партії пізніше.
. У Східній Україні почалася орrанізація модерних
ПОЛІтичних партій пізніше, під впливом політи'Чноrо
роз итку За.хідньої України, щоЙно від 1900 ro ро'ку.
ТОДІ В лютНІ 1899 року створилася в Харкові Револю-
uійна Yl{paїHCbl{a Партія, до якої на.'Іежа.;1И всі актив
ніші українські діячі Toro часу, але переважна частина
ц ї партії була молодь. Партія ма.'Іа СИ.1ЬНИй соція
л стич ий. aKцe T і тому в ній місти.1ИСЯ також яскра
ВІ СОЦІЯJ1lСТИ'ЧН! елементи. Однак рішучі соціЯ.;1істичні
елементи і симпатики соціялізму не моrли вміститися
довше в одній партії. Незабаром почався в Револю
ційній Українській Партії розкол, який з ОДНОЇ части
ни партії довів до створення нової партії під прово
дом Миколи MixHoBcbKoro, а саме Народної Уl{раїнсь"
кої Партії. Оставша частина Революційної Української
П.артії дія а далі .під старою назвою, а:lе в 190Б ім po
ЦІ ця парТІЯ переІМенувала себе на Уl{раїнську Соціял
емократичну Робітничу Партію, яка прийняла MapK
ClВCЬKY ПРО.;1етарську лроrраму .До неї належали далі
такі визначні особи, ян Микола Порш, Володимир
Еинниченко, СИС\10Н Петлюра, Ісаак Мазепа і інші.
В пізніших часах, зокре 1а в реі30.'Іюційні часи 1904
5 p KiB,. бул в С.хіДНій ...Україні спроби орrанізувати
ще I Шl ПОЛІтичНІ .apT11, як Українську Радикальну
ПарТІЮ (творцями 11 були Серrій €фремів і Борис
rРl.Нчен о), п?тім Українську Демо,кратичну Партію.
. 1906 IM рОЦІ обі ці партії об'€дналися в одну Уl{ра..
I CЬKY РадИl{ально ДеМОl{ратичну Партію. Одна'к всі
ЦІ спроби не пережили періоду пореволюціЙної реак-
35
ції і вони заниділи під новим терором царсь оrо уря-
ду. Цю реакційну добу переж .7ІИ .формально .1 фактич
но лише дві політичні орrаНlзаЦll: УСДРП 1 нова
"Товариство уl{раїнсыхx Поступовuів", куди .вступ
ли ті діячі, які не визнавали мар.ксизму, а яю дaBНI
ше не належали до ніякої IпартІЇ або належали дО
УРДП. До останньої орrанізаuії вступили Cep:i .€ф
ремів, Борис І'рінченко, МихаЙJI? І'рушевськии 1 ІНШІ
Побіч ТИХ двох політичних парТlЙ I{pa€Boro характеру
існували в Східній Україні ще окремі і(Ще і [pOMa
ди українських соuіялістів реВОЛЮUІОнерІВ, поде
куди навіть досить активних, але BOH a .. до 1 17 ro
року не створили одної Kpa€BOЇ орr !н аЦll. O p.: TO
[о існували ще деякий час революцlИНl непарт1ИНl op
rанізації: 1) уl{раїнсы{a Народна Обно. а що пр.?п
rувала повстання під rаслом "СаМОСТlина. Y paIНa .
Оснувала її одна rрупа РУП. Вона була ЗЩКВlДована
сійською поліці€ю в 1905 iM році. 2) "Оборона YI{
р'аїни", яка також довrо не потривала.
Політична орrанізація MaCOBOrO характеру . Схід,
Україні моrла переводитися щойно від ВеЛИКОl PeBO
люції в 1917 iM році. Тільки УСДРП, щО розвинула
дещо ширшу діяльність після 1905 ro року, маючи ro
товий апарат з перед Великої Револю , Mor a з раз
в 1917 - ім році розвинути живу парТlИНу ДІЯЛЬНІсть
і тим поясню€ться її перший успіх. Товариство YKpa
Їнських Поступовців перетворилося через ki-':lьк.а eTa
пів в Українську Партію Соція.тrістів ФедераЛlСТш, KY
ди входили такі діячі, як €фремів, Ніковський, MaTY
шевський, Дмитро Дорошенко, Олександер ЛОТОl{Ь
кий Максим Славінський, Олександер Шульrин, Ар-
, .
нольд Марrолін і інші. За цими двома партіями та и
творити свою Kpa€BY орrанізацію українські СОЦІЯЛlС
ти реЕодюціонери, створивши формадьно 4 ro к,вітня
36
1917 Українську Партію Соціялістів Революціоне
рів. До цеї партії належали тоді такі діячі, як Мико
ла Ковадевський (rолова першоrо з'Їзду), Павло Хри-
стюк, Ісаак Базяк, Дмитро Іса€вич, Олександер CeB
рюк, Микола Шраr, МИКОЛа Чечель, Михайло Полоз,
Микита Шаповал, Никифор fриrоріїв, Іван Паливода
і Пи'лип Пилипчук.
Крім цих трьох партій, що почали по революuії в
1917 році свою ширшу діяльність, але які мали корін-
ня в минулих роках, виступили на арену політичноrо
життя щоЙно в 1917 iM році ще такі партії:
1). Уl{раїнська Партія СамостійНИl{ів Соuіялістів.
Вона постала з колишніх членів Народної Української
Партії Миколи MixHoBcbKoro. її перший місцевий
З'Їзд відбувся аж 6 ro листопада ЦН 7 у ПОJ1таві, а
щойно 3-ro rрудня 1917 відбувся її перший кра€вий
з'їзд. До проводу цеї партії належали такі діячі, як
інженер Павло Макаренко, адвокат Панас AHдpi€BCЬ-
кий і лікар Іван Луценко. В своїй проrрамі партія за
являлася за націоналізацію промислу і землі. В дep
жавних справах партія на своЇм першім Kpa€BiM з'Їзді
ухвалила домаrатися повної державної самостійности
Української Народної Республіки. Хоча партія нази
Ba.тra себе соціялістичною, то фактично вона про соці-
ялізм поза проrрамою в своїй пропаrанді rоворила
мало, а біJ1ьше спинялася на наuіональній справі.
2). уl{раінсы{a демократично хліборобсы{a Партія.
ВоНа мала свою першу повітову орrанізацію на ПОk
тавщині від червня 1917. Належали тоді до неї СерrіЙ
Illемет і В'ячеслав Липинський. Кра€вою парті€ю вона
стала щойно в 1918 році.
3). уl{раїнсы{a Трудова Партія постала в жовтні 1917
складалася rоловно з кооперативних діячів.
4). уl{раїнсы{a Народна Партія оснувалася при кін-
37
ці rрудня 1917, але на ширшу арену незабаром вийшла
із зміненим іменем, бо опінія стала протестувати про
ти Toro, щоб вона присвоювала собі назву партії з
1900 их років. Тоді ця партія перезвала себе на Yl{pa
ЇНСЬІ{У Федеративио ДЕ:МОl{раТИLJНУ Партію". До її про
воду належали проФ. В. Лучицький і В. Науменко, що
входили колись до "Старої fромади".
5). уl{раінсы{a народио рес.публіl{ансы{a Партія
оснувалася щойно в 1918. р.
Опріч вичислених 5 українських політичних пар
тій оснувалися під час Ве.'lИКОЇ Української Рево.'lЮЦії
ще такі дальші партії:
6) Союз ХліборобіВ ВJШСНИl{ів. Він оснvвався що
йно в 1918 році. Переважно до Hboro на.тrежали po
сійські і польські поміщики, бо національно свідомих
поміщикіВ УlVраїнцїіВ було дуже мало. Тому ця opra
нізація мала російський і навіть анти украї'Нський xa
рактер.
7) Союз Дрібних Хліборобів оснувався також що
йно в 1918 iM році.
Коли до Toro чис:rа нових партій дочислити ще
3 "старі" партіЇ (УСДРП, УПСР, УПСФ), то будемо
мати в Східній Україні до часу советської окупації 9
краевих партій (Кубань тут не вчис.1ена). Коли ж ще
взяти на YBary, ЩО УСДРП та УПСР в 1919+\11 році
поділилися 'На три маЙже самостійні течії (діву, цeH
Tpa.тrЬHY і праву), то будемо мати фактичних 13 пар
тій. Це було б, як на українські відносини, трохи за
баrато партій. Для порівнання приrадуемо, що в тім
самім часі в fаличині було BCboro 4 партії і один HO
вотвір, при чому в fаличині не було в тодішніх пар
тіях подіду на "крила".
38
ІІІ.
ХАРАНТЕРИСТИНА ПАРТІЙ
СХІДНОї УНРАїНИ
А.) СОЦЮЛОrlЧНИй ПОДІЛ ПАРТІй
'ci вичислені вище партії в Східній Україні мали
уПОрЯДКGвану проrраму та орrа:нізацію. (Кра еві З'їзди
Центральні Комітети). Тому всі ці партії треба VBa
жати за розвинені партії (а не примітивні). -
Кожна з тих партій хотіла відразу бути світоrля-
Д080Ю; тому кожна з них дбала про те, щоб якнай-
сильніше всюди підкреслювати навіть дуже дрібні
світоrлядові різниці у відношенні до інших партій.
Це явище піДIVреслювання дрібних різниць між
партіями € заrальним явищем у всіх молодих партіЙ.
Відносно беручи, всі українсь'кі політичні партії у CXik
ній Yh1paїHi бу.1И МOJroді і звідсіJIЬ походить ця [остра
партійна боротьба, принайменше в теоретичних дис
кусіях між окремими партіями в часах 1917 20 років.
Річ ясна, що ті різниці сприймали лише провідники
партій, бо рядові члени не мали коли і з чоrо rлибше
пізнати основи cBoro партійноrо світоrJІЯДУ та зрозу
міти rлибші світоrрядові різниці інших партій. Різ
ниці "на долах" сприЙмалися дуже заrаJIЬНИКОВО і зви
чайно вони відносилися ДО таl{ТИI{И партії, а не до
проrрами й світоrляду (питання йшло завжди: "яка
плятформа партії" до тої ЧИ іншої практичної пробле
ми життя, а не світоrляду). Причина Toro стану спра
ви лежа,1а в тому, що не було змоrи скоро випроду
кувати партіЙну політичну літерату,ру, а навіть розви-
нути свою періодичну пресу. ВиЙнятком з Toro пра
вида були три старі партії УСДРП, УПСФ і УПСР,
39
які мади дещо СВОЕЇ політичної літератури і свою
пресу, хоча вироблені яскраві різниці світоrляду iCHY
вали лише між соціЯkдемократами, як марксистами,
і соціялістами революціонерами, як народниками.
ВУЗЬІ{ОI<ЛЯСОВИЙ характер мала тільки CДPI!.
("пролетарська") та партії селя ські. Всі .іНШі парТll
ставили собі за ціль заступати 1Нтереси юлькох кляс
(УПСР, УПСФ, УПСС) або й цi.тry націю. .
Всі партії Східної України були повними парТlЯ
ми, тобто 'вони своїм світоrлядом і проrрамою aMa
rалися охопити цілість національноrо життЯ: ПОЛІТич
ну, соціяльну, економічну і куль!урну. ділянки; Час
тинних партій, які ставили б собі за цшь розв язання
тільки якоrось комплексу проблем (наприклад, лише
arpapHV реформу і т. п.) В Східній Україні не було.
Навпа и, тут була схильність, у протилежності ?-о
американськоrо типу партій, заЙматися всіми, HaBIT
наЙменшими явищами суспільноrо життя в проrраМІ
партіЇ, хоча ці подробиці можуть стати практичНими
аж за сотні років.
Всі ці партії були правдивимИ партіями, бо вони
виразно признавалися до Toro, що вони € ли е части
ною цілоrо політичноrо національноrо сусш.тrьства І
допускали також на практиці, а не лише в теорії iCHY
вання інших політичних партій. Партійне змаrання
поляrало 'в тому, щоб шляхом переконання rромадян
забезпечити за СВОЕЮ парті€ІО більшість народу при
виборах. Навіть наЙмолодша українська партія,
Українська Комуністична Партія, що створилася
вже під СОВЕТСЬКОЮ О'купаціЕЮ в січні 1920 ro року, з
колишньої фракціЇ незалежних соціЯkдемократів, .D;0
пу скала теоретично і практично існування також 1Н
. . u "
ших партій, хоча ця парТlЯ стояла на теоретичнlИ pa
дянськіЙ плятформі". ЩоЙно пізніше, ця партія при
40
хилилася до плятформи диктатури "трудових кляс",
допускаючи однак дальше існування ВНУ11рі "трvдової
..." .. '"'
демо.краТll іСнування рІЗНИХ радянських партій. Ця
парТІЯ ставила собі за ціль в першу черrу добро YK
раlНсь оrо суспільства, хоча й обстоювала заrальну
КОМУНJ:тичну доктрину про світову комуністичну ре-
ВОЛЮЦію пролетаріЯТУ.
... В наш розrляд ми не беремо "!{омуністичної Пар
тн боль еВИl{іВ Уl<раіни" зовсім з тої причини, що це
не була 1 дотепер не Е самостіЙна партія, а тільки об
"1 CHa партіЙна орrанізація чужої партії з чужим пар
ТІЙним центром диспозиціЇ Російської Комуністич
ної Партії большевиків, яка після формальноrо YTBO
рення "Союзу СОВЕТСЬКИХ Соціялістичних Республік"
перезвала .себе у "Всесоюзну Комуністичну Партію
б.ольшевиюв, а .на 19 TOMY з'їзді назвала себе "KOMY
НJСТИЧНОЮ ПарТlЕЮ COBETcbKoro Союзу", Опріч Toro
ця п . назві "партія", а в дійсності орrанізація чужої
варТll, в розrляданий нами історичниЙ період Східньої
7країни в роках до повної СОВЕТСЬКОЇ окупації в ли
стопаді 1920, була по свому національному складу
членства майже виключно па,ртіЕЮ РосіЮ1. Ми ж бе
ремо під розrляд тільки ті партії, які мали або ви
ключниЙ або переважний українськиЙ національний
характер.
Щодо таНТИI{И, то всі українські партії у Східній
Україні були менш чи більш радинзльними. НаЙбільш
радикальними були 7СДРП і УПСР, потім ішли по
порядку УПСФ, УПСС і інші. НаЙбільш консерватив
ною була партія х..'Ііборобів демократів, хоча тіJІЬКИ в
розумінні тодішніх відносин. Ні одна з них не ВИСТV
пала виразно проти революції, як такої; вони різніІ
лися тільки щодо СТУПНЯ революціЙности. Поділяючи
партії на "праві, центрові і ліві", в тодішніх YKpaїHCЬ
41
ких відносинах ми зарахували б на саме праве крило
хліБОРQ!Бів демократі,в, за ними Українську Народну
Партію (що створилася літом 1919), а\ за нею YKpaїH
ську Народно Республіканську Партію. До "центру" ми
зачислили б УПСФ, УПСС та "У,країнську Селянську
Соціялїстичну Партію", (що створилася весною 1919
під проводом інж. Архипенка). До "лівиці" треба
було б зачислити всі інші соціялістичні партії. Коли
однак ми брали б нинішні европейські відносини, то
ми мусіли б всю тодішню українську правицю зараху
вати до "центру". Якщо йдеться про відношення до
"..." . U .
реВОЛЮЦll, то революцlИНІ rасла брали поважно
тільки дві партії УСДРП і УПСР та Їх ліві фракції,
але й вони серйозно пробували переводити свої про
[рамо'ві революuійні постуляти щотіJIЬКИ від кінця
1918 ro року, Це мИ rоворимо про соціяльну peBO
люцію.
Якщо йдеться про політично національну ре'волю
цію, то по суті реводюційними були всі тодішні YKpa
Їнські політичні партії. Соціяльній революційній дi
яльності соціялістичних партій перешкоджувала дуже
скл дна національно державна ситуація України, яка
ТОДІ була заrрожена різними імперіялізмами (росіЙ
ським червоним і білим), німецьким кайзерським,
польським (Пілсудськоrо і т. Д.). ТИМ дасться пояс
нити факт, ЩО проrрамово соціяльно революційні
партії на практиці ухилялися від реалізації своїх про
[рам у тодішнім державнім будівництві. Денкі полі
тичні діячі воліли еміrpувзти з Yl{paїHCbl{OЇ Держави
закордон, як боротися проти іншоrо політичноrо Ha
прямку державноrо уряду (Володимир Винниченко пі
сля уступлення із Директорії УНР, Микита ШаПОБа.1
п.ісля уступлення з міністерства земельних справ, Cep
пй Шемет, В'ячеслав Липинський, Дмитро Донцов,
42
Володимир Дорошенко, Володимир Левинський і ін-
ші).2)
. Я ної к :ерва:ивної apTiї в роках 1905 1920 в
С,XlДНlи.украШ.l поМl украшськими партіями не було
НІ одно І. . НавІТЬ ХЛlбороби власники, якщо йдеться
про члеНШ-Уl«раїнців цi€Ї партії, не важилися rовори-
ти про те, щоб в Україні під політичним і соціяльним
оrлядом все остало по старому.
Всі ті пар:ії були ЩОД? поrляду на форми держа-
ви., . республшанцями. НІ одна полїтична rрупа Ук-
рашцlВ yu той час .не з :тупала проrрамово монархіз-
му. ЩОИНО на еМlrраЦll в році 1920 виступили В. Ли-
п нський і С. Шемет з проповіддю української монар-
I , пропаrуючи кандидатуру Скоропадськоrо Павла
І иоrо роду. За часів режиму Павла Скоропадськоrо,
я [e.Tь aHa, в са ій YKparHi ніхто 3 Йоrо прихильни-
юв НІ B сам навІТь не натякували про монархістичні
тендеНЦll цьоrо режиму.
Щ?.J.О питан,НЯ, K.oM Ma€ . алеж ти внутрішня cy
веренН1СТЬ, то ВСІ ТОДІшНІ парТll в СХІДній Україні при-
знаваJІИ право внутрішньої суверенно сти народові в
дep .aBHOMY розумінні. Це значить, що всі тодішні
украшські партії по суті буди деМОl{ратичними. Різ-
ниця між пар:іЯ и щодо питання демократії була в
TOM , щО .СОЦlЯ .lстичні партії заступали побіч прин-
uишв ЛlТИЧНОl, :акож ще принципи соціяльної де-
. ,K :l1 (в не: рТlЙН МУ розумінні). Опріч Toro "пра-
І І цеНТРО ВІ паРТll признавали в дану історичну
2) Треба підкрес.1ИТИ, що ні УСДРП ні УПСР в
19] 7-20 не пропонували переводити соціялістичний
:ІаД, а тідьки звичайні, західньо европейські рефор
х!и: rодинний день праці і arpapHY реформу. Нічо-
[о бlдьше.
43
епоху різниЙ ступінь демокраТl1 для своеї держави.
Щойно в 1919 iM році стала ширитися серед "лівих
фракцій" соціялістичних партій теорія про те, що
внутрішня суверенність належиться лишень "TPYДOBO
му народові", а не всьому народові.
Щодо засобів політичної боротьби, то на практи
ці всі украЇнські партії в Східній Україні до 1920 ro
року 'відкида.тrи внутрішній терор, як засіб міжпартій
ної політичної боротьби. Не було випадку, щоб oд
на з партіЙ виконала проти члена іншої партії теро- '
риСТичний замах з причини політично тактичних різ
ниць. В теорії визнава.тrа терор, як засіб політичної
боротьби, Українська Партія Соціялістів РеВОJ1юціо
нерів. AJ1e вона визнавала це тільки в теорії. . До
1917 ro року ця партія не виконала ніде ні одноrо Te
рористИЧноrо вчинку проти якоrось представника po
сійської влади в Україні. Те саме відноситься також
до орrанізаіцї "Українська Народна Обнова", яка Teo
ретично визнавала стосування терору проти російсь
'кої державної вдади, але в практиці також вона HiKO
ли ніде не виконала якоrось замаху на протязі CBoro
5 літньоrо існування. Також "Орrанізація Оборони
України", до якої належав також 'відомиЙ пізніше по
літик Микита Шаповал, а яка визнавала терор, не
спромоrлася на якИЙсь замах проти вдади, а викона
ла ЕДИНИЙ зрештою замах проти ПЗМ'ЯТНИl{а Пушкіна.
Інші партії відкидали терор принципіяльно, як засіб'.
боротьби, визнаючи тільки всенародне повстання у'
відповідних для цьоrо політично соціяльних обстави
нах.
Українські партії визнаваJIИ лишень революцію,
то € всенародне повстання, яке мало 'виявитися як су-
ма і результат всіх виховних і підrотовних 'Заходів
партії серед народних мас. СистематиtrrIИЙ терор, як
44
засіб політичної боротьби, в тактику цих партій не
входив, за вийнятком чисто теоретичних міркувань
народницьких rруп, які зрештою до практичноrо ви
конання своїх замахових помислів не діЙшли. Мики
та Шаповал, одинокий, який виконав терористичний
замах проти паМ'ЯТНИl{а Пушкіна, у своїм передсмерт
нім творі "Ляхоманія" шука€ за причинами Toro фак-
ту і знаходить їх у своїй теорії, що нібито нижчі Bep
стви не е здатні ДО революційних виступів взаrалі, а
до терористичних замахів ЗОl{рема. До нижчих версТ:В
він paxy€ також всю українську інтеліrенцію, тому що
її члени не займали ніколи KepiBHoro або незалежно-
[о становища в суспільно економічнім житті (дире.к-
тори, власники земельних дібр, власники фабрик і т.
Д.). На стороні 131 зrаданоrо твору він твердить:
"Видатні революціонери в Росії з вищих шарів, а
не з селян, робітників і дрібних урядовцilв. [нтеліrен
ти з нижЧих шарів рідко коли 'відзначаються сміливі-
стю. Це ,покажчик їх рабськоrо виховання і оточен
ня. ХарактерниЙ факт, ні в нас, ні в Білорусів He
ма терористів, хоча ніде так баrато не rовориться про
"боротьбу", як у нас і Білорусів". До рішальноrо ви-
xOBHoro чинника, якиЙ вихову€ Українців до раБСТІва,
зарахову€ Микита Шаповал також церкву.
На наш поrляд причин відс.Утности терористич-
Horo руху в українських орrанізаціях у Східній YKpa
Їні до 1920-ro року включно слід шукати не в еконо-
мічних і стисло клясових відносинах YKpaїHcbKoro cy
спільства, аде в йоrо політично ідеолоrічних пряму-
ваннях. Хоча в Східній Україні стояла українська по
літична боротьба дуже сильно під впливом російсь-
ких політичних ідеолоrій, то все таки в пункті полі-
тичноrо терору був серед українства панівним поrляд
Михайла Драrоманова, який рішучо відкидав револю-
45
ційно терористичні орrанізаЦll з мотивів етики і палі
тичної доцільнасти. Критика Михайла Драrоманова,
яку він переводив постійна над расійськими терори
стиЧними орrанізаціями, була така основна, що вана
здобула собі в Україні заrальне признання. За Ми
хаЙлом Драrомановом український палітичний рух
сприймав революцію, як орrаНічний суспільний про
цес, Який можна приспішити масовою асвідомляючою
і орrанізаціЙнаю роботаю та політичною масовою aK
ціЕЮ, але який саме задержуеться і виродніЕ, ЯКЩО В
політичнім русі беруть впливаву участь такі ['рупи,
які беруться пропавідувати свабаду іпошанування
людських прав терором прати інакше думаючих на
аснові закаптурених партійних судів.
Безосновність твердження М_ Шаповала видно
наїшіпше в історії українськоrо політичноrо руху в
Західній Україні. В орrанізованім радикалами і coцi
ял демократами масО'вім rенеральнім рільнім страЙI{У
в fаличині в 1902 раці, що станавив епоху в селянсь
кім русі в цілій Еврапі, як перший rенеральниЙ ріль
ничий страЙк, брали живу участь CBiTCbl{j інтеліrенти
та нижчі сільські ДУХОВНИI{И, то € ті, яких М. Шапава.1
зарахову€ до тих нижчих шарів, які нездатні да peBa
люціЙної боротьби. Одинокий в Західній Україні до
1918 ro ро'ку замаховець був iHTeJIireHT і то син свя
щеника. Після епохи 1918 1920 РОЗВИНУ'вся в Захід
ній Україні досИТь сильниЙ терористичний рух з Be
ликим ЧИСЛОм замахів, виконуваний уl{раїнсы{юю Вій
сы{воюю ОрrаНізаціею, а потім від 1930 ОрrанізаціЕЮ
Українсь'ких Націоналістів. Обі орrанізації складали
ся в 4/5 з дрібної інтеліrенції, а решта з дрібних ce
лян і робітників. Ця переміна наступила не з причи
НИ зміни І{ЛЯСОВИХ чи економічних відносин, якби
хтась Mir думати на основі твердження Микити Ша
46
повала, а в наслідок Tora, ща під влливом nO.'IЬCЬKa
[о націаналістичноrо руху, а в друrу черrу італійсь
Kora фашизму та німецькоrо націонаkсоціялізму роз
винувся таді був у ЗахідніЙ 'iKpaїHi нОвий націоналі
стичний рух, якиЙ відкидав uілу доктрину Драrома
нова.
Закінчуючи цей саціалоrічний поділ українських
палітичних партій у Східній Україні, уважаЕМО за Ka
нечне підкрес.тrити, ща також у часі державноrа будів
ництва в роках 1917 1920 ні адна українська партія не
стосувала проти інших партій метади брата вбивства.
Такі вчинки трап:lЯЛИСЯ тіJIЬКИ з рук невідомих зла
чинців, яких ніхто не брався боронити і які да тепер
невідкриті (вбивство повстанців на чолі з Дяченком
і т. п.).
Б) СТУПlНЬ OPf АНl30ВАНОСТИ ПАРТІй
До 1917 ro року тільки УСДРП мала правильна
збудовану арrанізацію на оснаві реестрації Чv1енів, Їх
приймання і виключування, партіЙних [урткі'в, на чалі
з центральним комітетом партії. Це такаж ЕДина пар
тія, що мала в сваіх рядах робітників від варстату,
хача цих астанніх було в партії дуже мала. Не зва
жаючи на зв'язки з прафесійними спілками і на при
сутність в партії робітничих е.1емеатів, партія мала iH
теліrентськиЙ характер. Все ж таки ця партія ма.ТІа
значне чис:rа симпатиків серед націана.1ьна свідоміших
робітників, які не хоті.1И іти з росіЙськими рабітничи
ми партіями. Цих симпатків здобула сабі партія дaB
І'аю вихО'внаю роботою і літературою. Опріч Taro
"СДРП мала чисельниЙ штаб інтеліrентів виШКОJIе-
них у давrіЙ політичній работі. !KpaїHCЬKa Сація.'І
демократична Робітнича Партія (УСДРП) утримувала
живі зв'язки із українським саціЯkдемократичним py
47
хом У fаличині, де друкувалися численні видання пар-
тії і патім нелеrально Їх перевожено за Збруч. Знач
на частина правідних членів ціеї партії довшиЙ час
перебували в fаличині (Воладимир Винниченка, СИ
МОн Петлюра, Меленевський, Юркевич), а деякі таки
зовсім на стало оселилися в fаличині (Валодимир Дa
рошенко, Дмитро Донцов Чорний, Скоропис йол-
тухаВ'ський). Інші придніпрянські партії мали св аї
бази також у Львові, аЛе вже не так сильні, як
УСДРП) )
УПСР, як І{раева партія, була дуже молодаю ор-
rанізаціею, але з часів [уртківства мала деяку 'Ki.тrь
кість iHTe.тrireHTiB з політичним вишкаленням. Робіт
ничих чи селянських членів ці rуртки да 1917 ro року
мали дуже мала, а стали Їх собі здобувати масова
щоЙно від ревалюції в березні 1917 року.
Товариства Українських Поступавців чи пак пізні
та Українська Партія Саціялістів-Федералістів (УП
СФ) була чисто інтеліrентською орrанізаціею. Да неї
належав квіт української інтеліrенції на ча.тrі з профе
сорами університету і іншими інтелектуалістами. ЇЇ
духовим правідником був пізніший член Академії Ha
ук Серrій €фремів, ща виЙшов з радика.тrьнаrа руху
драrоманівцї'в. Деякий час дО ТУП належав Мих.
r,рушевський. Одначе не зважаючи на висакий iHTe
лектуальний провід партії, вана не мала практики у
стику з масами і тому не моrла зда бути впливу на
них. Вона так і остала чисто інтеліrентською парті
ЕЮ. Те саме відноситься до всіх іншиXJ партій, за ви
няткам хліборабів демакратів, які мали зв'язки з за-
мажнішим селянствам на Палтавщині.
1) Від одноrо з [уртків УПСР був у Львові дeдe
(атом Микола Залізняк
48
ЩоЙно від березня 1917 раку шукали ці партії
rарячково З'В'язків з нарадними масами. Найскарше
дісталася да селянських мас Українська Партія Соція
лістів РеВ'олюціонерів, да якаї пристала від ревалюції
дрібна сільська інтеліrенція (кооператори, учителі і т.
п.) та молодша міська інтеліrенція. УПСР скоро зда
була для себе сильні настрої селянських мас, аде вона
не мала тривкої орrанізаціЙної сітки, щоб ці маси
охопити орrанізаціЙно і здисцип.тrінавано повести за
собою. Тому ці маси скаро мінялися в своїх HaCTpa
ях і розпливалися, зrлядна драбилися на окремі [pa
мади, які жили своїм власним життям під проводом
своїх місцевих провідників. Також УСДРП зараз по
револю ії розrорнула широку масову діяльніст , а.'Іе,
як парТ1Я чисто пролетарська по СВОlй проrраМl, вона
моrла здобути ширший ш.тrях лише до робітництва,
яке тоді заrалам в Україні було нечисленне, зокре:V!а
YI\'paїHCbKoro раду.
Партійна реестрація перевади'лася від 1917 року
ширше, але переважно серед інтеліrенціЇ. Серед се-
лян, робітників і міщан не було каму переводити пра
вильної орrанізації, зrлядно не було каму і коли pe
ЕС11раваних членів виховувати та вrшивати на них по
.'!ітично по лінії партіЙнаї П'раrрами і тактики. Це Bik
:носиться особливо дО УПСР. ЯК rоворилося папу
лярно, дО УПСР записувалися відразу цілі дивізії віЙ-
ська, цілі rромади і навіть волості. Однак з Toro яс-
Но, що сказано вище, що така реестрація Ч.'Іенів пар
тії була фікціею.
Ні одна з партій V роках 1917-1921 не разпоряд
жала своїм постійним. апаратом, удержуваним з фан
дів партії. Функції па.тrітичних орrанізатарів спавня-
ли вибрані для Tora окремі члени партіЇ, але вани Ma
JIи інше пастійне професіЙне заняття: учитеJIі, каопе-
49
ратори, державні урядаВЦІ І т. д. Теоретично це дa
вало б партіям навіть більшv живучість і уфунтува:н
ня серед нарадних мас, нкби ці партії мали численні
ші І{адри з вираблених і досвідчених партійних чле
нів. Тим часом, як побачимО' далі, партійні кадри бу
ли дуже малі і при тому не розпреділені пля:ново по
всій ширакій території України. Тому зв'язок з Ma
сами був слабкиЙ, а виконання дире.ктиь партії на Mic
цях нетачне, хитке або Й ніяке.
Число заре€строваних членів у відношенні до чи
сла дарослоrо населення України бу.тrа замале. На ос-
нові анкети з діячами різних партіЙ Toro часу видно,
що ні адна з партіЙ не пересяrала 5,00.0 дійсно заре
€строваних і здисціп.тrінаваних членів (фікціЙ.но заре
€CTpOBaHi цілі "rромади" поми.на€мо). На переді CTa
яла УПСР (кало 5,00.0. членів), за нею ішла УСДРП
(коло 3,500.), потім УПСФ, а там інші партії. Вплив
партій сяrав далеко і широко, аде він був Х'вилевий,
нестійний і мінливий. Ці впливи, то були тільки
ближчі чи да.JIьші симпаТИI{И, а не члени партії у вла
стивім змислі. Дисципліновані члени партії це підста
ва політичної сили кожної партії і й успішної політи
ки. Це вони визначають стабільність політики партії
і ЇЇ здоравий розвитак Кали партія розпоряджа€
численнаю кадраю дисциплінованих членів, тоді нема
в партіЙній політиці наrдих скоків за такими чи інши:
ми мінливими настроями мас, а навпаки, ці настрО1
мас BMi€ викликати саМа добре зорrанізована партіЙ -
на кадра. На европеЙськім континенті, закрема в ЦeH
тральній і ЗахідніЙ Еврапі, приЙнято да 19за их років
рахувати за норму правильнаї будови партії, коли Ba
на мала коло 10.% орrанізаваних членів з Toro чис.тrа
до.рослоrа населення, яке вана мала за собою при за
rальних виборах чи інших політичних акціях. Іншю1И
50.
славами: ЯКЩО' партія при виборах адержу€ 100.,0.0.0
rолосів, та вона орrанізавана нормально, коли Ma€ KO
.'10 10.,0.0.0. орrанізаваних і дисциплінаваних членів.
ЧИМ 'вищий тоЙ відсаток, тим діпше для партії, але
оптімум цьоrо відсатка не повинен пересяrати 20.%,
-бо тоді це доказувало б, що апарат партії € замала
рухливий, коли він на кожноrо орrанізаванаrо члена
партії придбав лише 4 симпатиків для CBa€Ї політики.
Така партія здаТна до скорих політичних акцій, до
іНаrлаrо переворату, да опору противникаві, але з
друrоrо баку така 'партія Ma€ замало підстави в шир
шій масі і при демократичних відносинах в державі
уступа€ перед іншими партіями, ща € зближені да
нормальноrа типу орrанізованости. Знову ж партія
з ненармальним станом орrанізованости, тобтО' Biдco
так членів як аї у відношенні до симпатиків € надтО'
низький, не маже повести успішноrо руху апору про
ти пративників, бо її кадри € заслабі для опанування
настраїв широких мас. 2 )
Коли візьмемо під YBary числа дорослаrо насе-
лення Східньої України (вище 18 років) в тих часах, а
3 друrаrо баку цифри орrанізаваних членів YKpaїHCЬ
ких Іпартій, то відсоток орrанізованости пакажеться
дуже низьким. От візьмім число rолоСЇ'в при виборах
да Установчих Зборів в січні 1918. В цих виборах
УПСР одержала понад 4,00.0.,0.00 rолосів. Від eBpa
пейськаї норми це € далеко менший ступінь орrаніза
ваности.
В той час у Східній Україні була ліпше зарrанізо-
вана лише одна партія, але чужа РосіЙська KOMYHi
2) Треба узrляднити факт, що населення € "Ha
CTpO€He партіЙно", але Йоrа більшість не любить П1k
чинитися суворій дисципліні партії.
51
СТИЧіна Партія БО.l1ьшевиків (РКПб), що пізніше ви-
ступала в Україні під фірмою "Комуністичної Партії
большевиків У'країни", хоча по статуту це була лише
обласна орrанізація РКПб.
Отож КПБУ мала в роках 1918 1919 круrло 10,000.
Вона, правда, не моrла здобути при виборах до YCTa
новчих Зборів В Україні баrато rолосів, а.l1е за те во-
на мала сильну кадру членів, якими моrла .I1erKO Ma
неврувати та параліжувати акцію українських партій.
Одначе і це ще не дало цій партії можливости здобу
ти державним замахом владу в Україні і тілы{и зброй
на сила coB€Tcы{її РосіЇ по трьох рOl{ах BO€HHOЇ афе
сіЇ остаточно дала їй переваrу над незалежницы{мии
уl{раїнсы{мии партіями, ЯI{Ї підтримували Yt<paїHCbl{y
Народну РеспубліI{У.3)
У порівнанні з fа.l1ИЧИНОЮ в тому ж часі, а потім
з цілою Західньою Україною після 1920 ro року, Cxik
HЬO YKpaїHCЬKi партії виходять значно слабше. Захіk
ня Україна мала після 1920 ro року около четвертини
українськоrо населення, але вона мала коло 40,000 op
rанізованих 'в політичних партіях і дисциплінованих
членів, тобто в TPO€ разів більше у порівнанні із Cxiд
ньою Україною в роках 19П 20.
Ми зна€мо 'причини Toro слабоrо розвитку полі-
тичних орrанізацій у Східній Україні. Довrа політич
на неволя і заборона Українцям друкувати по україн-
ськи та творити свої політичні орrанізації аж до 1905.
3) "Ежеrодник Комінтерна" за 1923 рік пода€,
що ЧИС.10 членів РосіЙської Комуністичної Партії (чи
пак її обласної орrанізації КПБУ) виносило в Україні
в березні 1918 року 4,364 ч.'Іени, в жовтні 1918 р.
5,ОН, а в березні 1919 16,363 члени. З тої кіль
кости не цілих 3% членів були YKpaїHcbKoro роду.
52
то року цей факт мусів вплинути фатально на по
літичну орrанізованість в Східній Україні. Насдідком
Toro навіть з вибухом революції в 1917 iM році ні Ok
на українська партія не моrла розвинути CBO€Ї повної
діяльности: не мала своїх власних освітніх орrаніза-
цій, CBO€Ї виховної орrанізації для молоді, не мала
рішальноrо впливу на професіЙні спілки, не мала роз
виненої відповідної політичної літератури і т. д. Ви
нят,кОм щодо професійних спілок була новоутворена
Селянсь'ка Спілка і Спілка Залізничників, що стояли
під впливом українських соціялістів революціонерів.
Характеристичним моментом всіх східньо укра l:I-
ських партій € факт, шо вони не мали вироб,1ених
ЛЯНСЬІ{ИХ і робітничих діячів, як політичних провідни
ків на національно державну міру. Всі селяни чи po
бітни.ки діячі виростали найвище на волосну, винят-
ково на повітову міру. Не будучи виробленими в по
аітичній школі дисципліни, яка набува€ться лише дов-
rою політичною практикою, вони силою обставин po
билися rромадськими чи волосними отаманюш, а piд
ко наrинали себе до дисци::л'нованої сітки політично
державної адміністрації чи військової орrанізації Ap
мії УНР. Під цим оrлядом по.тrоження в ЗахідніЙ YK
раїні було далеко корисніше. Там у ,конституційних
відносинах Австрії виховалося дуже баrато селянсь
}{их і робітничих провідників на національно держав
ну міру, які моrли мірятися під цим оrлядом з кож"
lIИМ европеЙським народом. Вони моrди бутй таки
:чи ж пре:\1'€р міністрами, як Вітос у ПодЬЩі, Швеrла
в Чехо-Словаччині, або Стамболійсьюrй у Бошаріі
Тут виробилося баrато парляментарних послів селян,
як НоваковськиЙ, Остапчук, РоrуцькиЙ, rривнак, Tep '
ІЛаковець, Шекерик, робітники Вїтик і інші. Таких
великих селян чи робітників в форматі Bceн'aцiOHa.'IЬ '
53
НИХ провідників було неможли о вир.?бит в Східній
У,країні в так короткий час ПОЛІТИЧН01 ВОЛІ. Вони бу
ЛИ тілыш винятково.
сів перетворитися кабінет Лизоrуба, понликуючи до
себе кількох визначних українських політичних дія
чів (Дорошенка, Лотоцькоrо і ін.). Цей Союз також
формально проrолосив повстання проти режиму [eTЬ
мана Скоропадськоrо, вибираючи Директорію УНР.
Після успіху повстання УНСоюз ро,зв'язався. Тоді ви-
творилася сильніша конкуренція партій і політична
розтіч. Тісніша співпраця остала лише між УПСР і
УСДРП, хоча вона не досяrла Toro ступня, якиЙ iCHY
вав за часів УЦРади. В соціялістичних партіях поча
ли творитися фракціЇ, які себе вза€мно rюборювали
(в УПСР створилися аж три такі фракції). Не баrато
помоrла пізніше спроба HOBoro Українськоrо Haцio
на.7Jьно Державноrо Союзу в Камянці з участю також
Західньої України, бо до Hboro не приступили соціялі-
тичні партії. Фактично вкінці 1919 ro року перервався
заrальний зв'язок партій, бо в складних внутрішніх
і 'міжнародних обставинах неможливо було знайти
спільної політичної .тriHiї. ЩоЙно з початком 1920 po
ку знову почалася спроба консолідації в формі YKpa
lНСЬКОЇ Національної Ради в Кам'янці, а потім в уря
довім opraHi "Раді Республіки" в Тарнові. Спроби
консолідації на еміфації не моrли зреалізуватися аж
до початку 1930 их рокі,в, коли почато підrОТОв.7JЯТИ
орrанізацію Всеукраїнськоrо Націона.'Іьноrо KOНI'pe
су. Друrа Світова Війна зrлядно передво€нна CYMaTO
ха роз'била цю спробу. Вона віджила щойно в формі
УкраїнськоЇ Національної Ради 'в 1948 році, коли pe
орrанізувавсЯ' Державний Центр УНР.
В) сиСТЕМА ПАРТІй
На основі вище вичисленоrо ряду українських
партій у Східній Україні, вИХОДИ.'ІО б. a перш й по
rляд щО там було надто баrато партlИ, коли рІВняти
це исло з партіями в Західній Україні. ( так було
справді. Однак наслідком слабости кожної поодино
ної парТії ні одна з них не моrла саМа правити в дер-
жаві власними силами. Тому був природний примус
співпраuювати в І{оаліції з іншими партіями. З тої
співпраuі вироблялася певна політична система коалі
ції, яка в ідеальнімвиді існувала за часів УЦРади.
Українські Уряди Toro періоду були оперті на широ
кій коаліційній плятформі. Публічно не існувала тоді
партійна боротьба за впливи. Вона ве.'Іася радше за
кулісово. Полеміка щодо партійних проrрам між по-
одинокими українськими партіями велася тоді в льо
яльний спосіб, без зайвої rостроти і демаrоrії.
у часі режиму [етьмана Па.вла Скоропадськоrо
наступила консолідація партіЙ наперед в формі вуж
чій "уl{раїнсы{йй Національно Державний Союз",
до якоrо належаJIИ всі українські національні партії
опріч УПСР, УСДРп. Селянської Спілки і ще деяких
rруп. Uей Союз існував до травня 1918. Потім він Щ'
rетвори'В'ся на ширшу консо.1ідацію, бо до HLoro всту-
пили всі інші опріч хлі'боробів демократіВ. Тоді ця
консолідація прийняла назву "уl{раїнсы{йй Національ
ний союз". Союз ставив собі завдання боронити на-
ціонаЛЬfIоrо характеру держави перед заrрозою, яка
існува.'І3 для цьоrо від русофільської адміністрації pe
жиму скоропадськоrо. Під натиском цьоrо Союзу мУ-
r) ПРОБЛЕМА ПАРТlйноrо ПРОВОДУ
Модерна, впОвні розвинена ПО.1ітична партія мае
подвійну віру: 1) одну в свої заrальні по.'Іітично сус
пі.'Іьні цілі (максимальну партійну проrраму) і 2) дpy
54
55
[у віру у своїх п;овідниНів, які мають вести партію
до успішної політичної .боротьби за реалізацію тих за
rальних цілеЙ. Проrрама й ідеолоrія політичної партії
Ma€ побіч раціональних моментів також моменти ippa
ціональні, навіть до певної міри реліrіЙні, хоча вони
не в кожній партії проявляються однаково. Найбільше
TOro ірраціональноrо еЛeJ.\.lенту знаходюю вмодерних
партіях реВОJПоційних, в розумінні rлибокоrо й Ha
сильноrо наrлоrо суспільноrо перевор,оту, отже в пар
тіях соціялістичних, націоналістичних, фашистівських
і комуністичних. В українських партіях Східньої YK
раїни цей елемент віри в СЕітоrлядові канони бачимо
в сильній мірі в УСДРП (віра в марI<СИЗМ), в УПСР
(віра в одиницю революціонера та ЙОrО моральні Hak
вартості), в меншій мірі в УПСС (віра в націоналізм
сполучений із соціялізмом).
Але ця віра в доrми партійноrо світоrляду ще не
Бистарча€, як і не вистарча€ раціональниЙ еле:\1ент
про реальність партійних постудятів. Шоб існувада
успішна партійна шщія, мусить ще бути си:rьна opra
нізація, яка в свою черrу неиожлива без добровіль
ної, але твердої дисципліни. Дисципліна в свою черrу
опира€ться не лише на раціональнім елементі, але й на
ірраціональнім на вірі в свіЙ провід і на почутті
.тrьояльности до Hboro. Весь час тут мова про партії в
деМОl{раТИLJНИХ умови нах або про партії в HeдeMOKpa
тиЧних умошшах, але без влади, тобто без примусо
Boro апарату. Без такої віри в провід не буде ніяка
партія довrотривалою. Коли rоворимо про "провід",
то Ma€MO на увазі весь збір opraHiB партії централь
ний комітет, конфес партії, обласні й місцеві збори і
комітети. Авторитет партійноrо проводу € подвійно
[о роду: 1) з одноrо боку це € авторитет самої інсти
туції, а з друrоrо боку це авторитет осіб, зокрема
предсідникі,в відповідних комітетів парТll з rоловою
центральноrо комітету на чолі. Хоча авторитет цент-
ральноrо комітету € авторитетом колеКтивноrо прово
/13, то все одно весь провід з природи речі завершу
€ться завжди одною особою, rоловою партії. Такий
провідник партії мусить мати в очах членів партії зrа
дану вище віру в свою спосібність. Він мусить відзна
чати ся вродженою спосібністю до провідництва, Bik
даністю для заrальної справи, цивільною відваrою і
знанням. Підбір провідника в центрі партії наступа€
шляхом вибору, але вибір з правила стверджу€ фаl<Т,
що між членами центральноrо комітету дана особа
вже Й так виявила себе надзвичаЙними спосібностями
на провідника даної партії.
Провідник мусить збуджувати подив не лише
свої'ми чинами, але й своїм живим і писаним словом.
Він мусить бути добрим промовцем і блискучим пуб
л:цистом. Члени партії подивляють духові прикмети
CBoro провідника та стараються уподібнитися до HЬO
1'0.
Щодо питання партійних провідників у СхідніЙ
у,країні, то ми запримічу€мо такі цікаві явища:
Виробленоrо авторитетноrо проводу, що черпав
би всюповаrv з інституції центральноrо opraHy пар
тії чи з особ стих прикмет, не мала ні одна партія у
Східній Україні. Рішення центра.тrьноrо комітету пар
тії чи партійноrо KOHrpecy не мали ддя членів партії
значіння закону, якому треба було б аж до йоrо змі-
ни повинуватися. В наслідку Toro тут не панувала за
сада, що в демократичній партії iCHY€ свобода ДУМІ{И
в межах партійної проrрами, але при тому мусить іс-
нувати €днicTb аl{ції. TKpaїHCЬKi партії у Східній YK
раїні не мали виробленоrо одНоrо авторитетноrо і
безконкуренційноrо провідника в центрі партії. При
56
57
чина цьоrо явища лежить у тому, ЩО партії були Bik
носно молоді і тому і їх члени не мали часу особисто
запізнатися та підпасти під виключний вплив одної 3
провідних осіб партії у центрі. Ширша партійна пуб
ліцистика ,БУJIа щоЙно в початках. Тому провідні
особи не мали ще змоrи здобути собі беззастережний
авторитет і заrальне довір'я члені/в партії.
Лише в самих початках революції, в 1917 році,
коли українськиЙ політичниЙ рух опирався на нечис
ленних колах національно свідомої інтеліrенції, про
від Mir усталитися JIerKO. Михайло [рушевсы{йй був
беззастережним rолОВНИМ провідником інтеліrенції,
без оrдяду на її партійні напрямки, бо серед тої Kak
ри української інтеліrенції ніхто не Mir навіть мріяти
про те, щоб авторитетом мірятися з ним. Еолоди
мир ВиничеНI{О, як популярний письменник, мав тоді
з черrи друrий авторитет серед широких кіл інтелі
(енції. За ним ішов Серrій €фремів і Симон Петлю
ра, бо оба були відомі, як публіцисти. Але коли пар
тійне життя поширилося і коли в політичнім русі по
чали брати участь з рішальним rолосом численні зо
всім нові люди, які до революції мали мало або Й не
мали нічоrо спільноrо з українським національним
рухом, то питання проводу в партіях стало непевним,
бо нові JIЮДИ стали рішати з тих чи інших спонук різ
но, не оцінюючи давних авторитетів, бо вони їх ближ
че не знали. Нові люди, без ближчоrо знання ДOTe
перішніх провідників і без ніяких традицій політич
Horo руху причинилися до захитання авторитету дo
теперішніх провідників, а в слід за тим до захитання
партійної дисцип.1:іни та до ослаблення політичних aK
цій СВОЕЇ партії. Таким робом був захитаний і підко
паний авторитет давних провідників, а в заміну їх не
Mir у короткім часі революційних хвиль витворитися
відповідно сильний заrальний авторитет нових канди
датів на провідників.
Тому партіЙні проводи в Східній Україні в роках
1917 20 стали незабаром лише проводами 1{0леrія.1Ь
ними, а не особовими. fОЛОЕа партії не тішився в
партії більшим впливом і авторитетом від всякоrо iH
п: оrо члена центральноrо комітету партії чи навіть
вІД одн?rо з провідників в повіті. Хто формально
був у ТІ перелом ові часи провідником, тобто rОJIОВОЮ
тої чи іншої партії? На це питання сьоrодня трудно
відповісти Ha iTЬ. істори ам політично суспільноrо py
x , бо у ТОДІШНІй -парТІйній пресі [одовство партії
ВІДступало взаrалі на задній ПJIЯН. Хто, наприклад,
був rоловою УСДРП в ті чи інші роки революції?
Винниченко, Порш, Чехінський, Петлюра, Ткаченко,
Мартос, азепа, Мазуренко? Х ТО в НИХ був фактич
НИм ПРОВІДником? Або в УПСР: Микола Ковалевсь
кий, Всеволод fолубович, Чосник, Одрина, fриrоріїв,
Микита Шаповал, Шраr, Жуківсь!(ий? Фактично в дo
бі УЦРади провід УПСР держав у своїх руках МихаЙ
.1:0 rрушевськиЙ, хоча він у тому часі ще не належав
формально до цеї партії. Те саме явище непевности
чи пак незвісности формальноrо rОЛОВСТБа партії спо
cTepiraEMo також в інших партіях. НаПРИКс1ад УПС Ф:
Ста овище €фремова, HiKoBcbKoro, Матушевськоrо,
МаЦІЕвича, Лотоцькоrо, Славинськоrо, О. Шульrина,
€ зовсім рівнорядне. Члени партії на провінці'ї зовсім
Не цікавилися питанням, хто властиво Е тепер [Oc10
вою їхньої партіЇ.
Аналоrічне явище спостеріrаЕМО також в опози
ційніЙ конкуренції ОіКр'БIИХ провідників,
Недостача авторитетноrо проводу в партіях V.1(T
шувала часті рОЗI{ОЛИ в партіях і їх поді.1 на "течі!'.
До Toro перехід провідних осіб з одної партії до дpy
58
59
[ої був буденним явищем і це причи'Нялося до збіль
шення недисциплінованости в партіях.*)
Наслідком недостачі авторитетних особових про
відників у партіях не Mir потім виробитися також aB
торите1'ІШЙ провід rолови держави чи rолови уряду.
Раз у партіях з наведених причин виробився лише KO
Ji' rіяльниЙ провід, то ця форма проводу переЙшла
вкінці 1918 ro раку також на провід Української Дep
жави: Диреl{торія тобто провід держави колеrі€ю
5 осіб це зовнішній вислів Toro факту, що не було
одноrо авторитетноrо rо.lОВИ серед нації, відколи був
знищениЙ авторитет МихаЙла rрушевськоrо. Сама
інституція Директорії € явно непрактична, із станови
ща відповідальности за діяльність та за її успішність,
форма екзекутиви в державі. Це доказала вже фран
цузь'ка революція. Ця форма не нада€ться спеціяль
но для революціЙних чи взаrалі заrрозЛИВИХ для дep
жави часів. Все ж таки цю форму орrанізації екзеку
тивної влади застосовано саме в часі Великої Револю
ції, коли екзекутива повинна мати ясниЙ провід одної
rолови. Форма колеrіяльної влади (нк Директорія)
не Ma€ нічоrо спільноrо з демократизмом, як це дe
хто пробував доказувати, бо демократія вимаrа€ KO
леrії для наради і постанов нароДНИХ представників,
а для ВИl{онання ухвал вимаrа€ для даної ділянки oд
Horo державноrо урядника. П
В ЗахідніЙ Україні під цим оrлядом було дещо
.ліпше. Там, як буде мова докладніше в дальших роз
ділах, був про'Від не лише в самих колеrіяльних opra
нах (центральних комітетах), але також вироблений і
довrотривалий провід у руках rолови партії. У пере
ЛОМОвих часах літом 1919 в ЗахідніЙ Україні навіть
ВидіJI Української Національної Ради та Державний
Секретаріят (державний уряд) ухвалили передати всю
екзекутивну владу одній особі Президентові УН
Ради.
r) СОЦІЯЛЬНИй СКЛАД ПАРТІй
*) Наприклад, Микита Шаповал наперед увійШО'В
до УЦРади як представник української партії соціялі
стів самостійників, а щойно потім перейшов дО УПСР.
) Ближче питання колеrіяльности в конститу
ційнім устрою України я розrлядаю в окремім icTO
ричнім нарисі державноrо права України.
До 1917 ro року політичні партії в СхідніЙ Y'Kpaї
ні складалися майже в цілості з нечисленної інтеліrен
ціЇ. Вийнятком від Toro правила була лишень УСДРП,
яка мала в своїх рядах також деяке число фабричних
робітників.
Щойно від 1917 ro року стала членсь'ка маса УСД
РП більш робітничою. В тому самому часі члеНська
маса УПСР стала більш сеJIЯНСЬКОЮ, а навіть великою
більшістю в партії. Цей факт вілбився на політичніЙ
проблематиці у цих різних періодах історії, як також
на тактиці партіЇ.
Провід партій був відносно дуже молодий. При:-
клад: Винниченко в 1917 iM році мав BCboro 37 років
(першиЙ прем'€р уряду, потім незабаром rолова Ди
ректорії УНР). Петлюра мав 38 років, Всеволод
fолубович (прем'€р в січні 1918) 27 років, чле'f
Директорії УНР Андрій Макаренко 34 роки і т. д.
Те саме явище бачимо також у "старшій партії"
УПСФ. Ефремів мав 41, НіковськиЙ 32 роки і т. Д.
Один fрушевськиЙ панував над всіми своїм старщим
віком. Тому що всі партії були своїм проводом "MO
ладі", то не була 'в партіях також особливої проблес
ми "старших" і "молоді", яка БУ.'Іа тоді постійнш.уr
60
61
явищем у Західній Европі. Найбільше "юнаків" Ma
ли ес ери.
У порівнянні з тим станом провід партій у Захіk
ній Україні був "стариЙ". Петрушевич мав у тому ча
сі 54, Кость Л евицький 57, Лев Бачинський 47
років і т. д. Таким чином тактичні приЙоми обох
проводів України були не лише питанням політично
ідеолоrічним, але й проблемою двох поколінь, бо в
1919 р. провід у Західній Україні був на одно поко
.'lіння старший і таким чином також консервативні
ший.
Українська Соціял Демократична Робітнича Пар
тія (УСДРП) посідала Еже з початком Вели'кої PeBO
люцї<Ї в березні 1917 деяку ПШІіТИЧlю партіЙну Tpa
дицію. Вона мала також [отову вироблену ідеолоrію.
Вправді це не була в.1асна, а перекладена ідеолоrічна
література, але вона була вже від початку 1900 их
років. Суспільно політичною ідеолоrіЕЮ УСДРП був
історичниЙ матеріялізм Марl{са, а проrрамовим " i
рую" цеї партії була проrрама німецьких, зrлядно po
сійських соціЯkдемократів, в першу черrу економічна.
Але ця традиція була заслаб а на те, щоб удержати
повну дисципліновану Едність партії. Під час Вели
кої Української Революції частина партії пішла за
модними тоді в Европі кличами "незалежних соціял
деМОl{ратів", які, хоча й не були большевиками, то
проrрамою й тактично стояли дуже близько до них,
заступаючи rасло "радянської влади" та диктатуру
"трудовоrо народу". Ця фракція "незалежних co
ціЯkдемократів" у січні 1920 року перетворилася
формально в "Уl{раїнську Комуністичну Партію"
(УКП), яка стояла в опозиції до обох сил, що боро
ли я за владу в Україні: до Елади Української Hapoд
НОl Республши і до влади росіЙскої большевицької
оку.па ії в формі "Української СОВЕТСЬКОЇ Соціяліс
тичноі Республіки т . Пrювідникзми УКП стали AB
дi€HKO, Лапч нсью:й і інші. Закордоном Володимир
Винниченко ршнобlЖНО до Toro утворив "Закордонну
rрупу Української Комуністичної Партії". Ця rрупа
IfIровадила зрештою свою власну ПО.'Іітику, не оrляда
ючис.я на становище УКП в Україні. Винниченко, як
ПрОВІДник Закордонної fрупи УКП, виїхав був з Від-
ня на територію, окуповану росіЙською со'ВЕТСЬКОЮ
армі€ю і вступив до ляльковоrо COB€TCbKOro уряду
так званої "Української COB€ТCЬKOЇ Соціяліс ичної
Республіки", хоча в тому часі УКП в Україні да.lІі CTO
яла в опозиції до ціЕЇ влади. За пару місяців він зно
ву виїхав закордон і там повів [остру атаку на COBET
ський уряд В Україні, не зважаючи на те. щО УКП в TO
му часі 'перейшла була на позицію льояльної опозиції
до цьоrо уряду. .Друrа частина УСДРП, хоча фор
мально не зорrашзована в фракцію, заступаJIа rасла
:,поди з українською правицею і в часі кризи в році
1920 перестаЛа рахуватися взаrалі з постановами цeH
тральноrо комітету партії, провадячи свою самостій
Н! політику в коаліції з УПСФ і з народними ресuтуб
лшанцями. Держалася тільки центрадьна течія паD
тії, яку провадив rолова ЦК УСДРП проф. І. Мазеп'а.
Далеко слабшу партійну традицію посідала YK
раїнСька Партія. Соц. Революціонерів. Серед ЇЇ членів
у роках 1917 1919 було мало таких, які знали б TBO
ри Михайла Драrоманова і йоrо учнів, щоб спирати
ся a само тійну YKpaїHCЬ y соціялістично народниць
ку lДеОЛОrIЮ. Тому ,партrя, будучи українською Ha
родницькою, опирааася по суті лише на ідеолоrію і
rосподарську !Проrраму російських ec epiB. Не NIаю
Д) РОЛЯ ПОЛlТИЧНО ПАРТIйНОї ТРАДИЦfі
62
63
чи навіть перекладів цеї JIітератури на українську ..ма:
ву. В суцільніЙ формі партія не мала виложе Оl н1
СВОЕЇ власної ідеолоrії ні СВОЕЇ проrрами. Рl'Зниця
від російських ec epiB пОJIяrала лише в питанні дep
жавної самостійности, яку -партія визнавала разом з iH
шими українськими партіями від кінця 1917, а якої
не визнавали росіЙські ес ери. Ця партія (тобто її Ke
рівні орrани) нав'язала до ідеолоrії Мих. Драrомано
ва і йоrо учнів щойно в половині 1919 ro року, .коли
йоrо твори стади відомі ширшому колоні прОВІДних
членів партії. Також УПСР не видержала кризи peBO
люції в Україні і розділилася формально аж на три Te
чії: праву, центраДьну, і ліву ("боротьбістів"). Права
фракція rрала ролю від лютня 1919 до' 1921, а потім
зійшла із політичної сцени зовсім. Ліва фракція бо
ротьбістів перетворилася в 1919 році. в окрему пар
тію, яка в 1920 році, ВСТУПИ,ТІа дО КПБУ, де вона по
тім була знищена при пізніших "чистках".
УПСФ не мала в собі селянських чи робітничих
мас, а майже виключно саму інтеліrенцію. Тому BO
на менше підляrала політичним хитанням і дроблен
ню. Однак ця партія не мала зовсім вироБJ1еної пар
тїЙної ідеолоrії і тому її ПО.1ітика не мала ніколи яс-
Horo обличчя. Недостачу традиції цеї партії видно в
постійній зміні назви партії. Наперед існува,ТІО "TOBa
риство Ткраїнських ПОСТУПОfiців" ТУП). Опісля з ТУП
витворився "Союз Українських Федералістів". Потім
цей СУФ перезвався в "Українську Радикально Демо
кратичну Партію", а в червні 1917 ця партія приЙняла
назву "Української Партії Соціялістів Федералістів".
Протяrом трьох місяців ця партія змінила свою наз
ву аж чотири рази. На еміrрацїї ця партія знову пе
рем;нила назву, повертаючи до старої назви " TKpaїH
ської Радикально Демократичної Па.ртії, яка зrодом
по друrій світовіЙ війні перетворилася в "YKpaїHCЬ
кий Національно Державний Союз".
Також утворена в [рудні 1917 року "Українська
Народна Партія" перезвала себе в "федеративну дe
мократичну партію".
На еміrрації зараз в першім році щезли з життя
всі ма.1і партії без сліду: УПСС, Українська Трудова
Партін, Українська Федеративно Демократична Пар
тія, Українська Хліборобсько Демократична Партія,
Українська Республікансько Народна Партія і т. д. Oc
тали лише БУJІИ три традиціЙні чи півтрадиційні Т1ap
тії (тобто УСДРП, УПС, УПСФ) та партія хліборо
бів, що перемінилася в Союз [етьманці'В.
Е) ВПЛИВ МОДНИХ rАСЕЛ
з причини слабої орrанізованости партій у Східній
TKpaїHi був там слідний сильний вплив модних race.1
на партійне життя. Ось кілька прикладів:
"Революційна демо атія". Цей клич видума,1И
большевики, але Йоrо прийняли бездумно росіЙські
ес ери, меншевики і інші демократичні партії, на здаю
чи собі справи з Toro, що прикметник "революціЙний"
в умовах здобутої демократії Е суперечним до caMO
ro поняття демократії. Демократія це режим
більшости, а більшість при владі не потребу€ робити
революції, бо нема проти Koro.
б) "радянсы{a плятформа". Цим [ас.10м вспіли
також большеви'ки заразити опінію всіх демократич
них партій до тої міри, що навіть провід Січових
Стрільців на чолі з Коновальцем, Мельником і Назару
ком у своЇЙ звісній рез 0 л ю Ц і ї з бер е з н я
1919 унажав за потрібне ще й проrолошувати пуб
.1ічно, шо він стоїть за радянську системv в caMO
стійн:Й Україні. Ніхто не УЯВЛяв собі докладно, як Ma
64
65
ла виrлядати та "радянська система влади" і не думав
над тим, що коли rовориТИ про "диктатуру пролета
ріяту" (за большевиками) чи "трудову диктатуру"
(за іншими визнавцями радянської системи), то во-
на не може вміститися у rаслі "вся влада радам", бо
це означало б розклад держави на тисячі самостійних
волостеЙ і анархію rос:подарськоrо життя. Не зважаю-
'Чи на ту нелоrічність це rасло було довrий час Ma
rічним у колах соціялістів (зокрема інтеліrенції). To
му треба уважати просто революціЙним чиНОм YXBa
лу YKpaїHcbKoro Трудовоrо KOHrpecy, якою він Bik
кинув пропоновану цими визнавцями "трудову дe
мократію", а натомість постановив, ЩО Ma€ бути пе-
реведена підrотова до скликання "всенародноrо пар
ляменту" з повними законодаТ'tIими повноваженнями.
€) ПlДСУМКИ
Недоліки партійноrо життя в Східній Україні бу-
ли наслідком вікової окупаційної російської системи
в Україні. В тому самому Іположенні були також Бі
лорусини. Натомість інші поневолені царизмом Ha
роди мали під Росі€ю леrше становище, бо Їм царат
не забороняв Їхньої культурної творчости і друку ча-
сописів і книжок, а зокрема їхньої мови в церкві.
Партійні політичні орrанізації це €дина можлива
школа суспільно політичноrо життя. Тільки в здоро
вих партіях може виховатися добрий rромадянин дep
жави.
Партійне життя в Сх. YIqJaїHi було на практиці
заборонене аж до березня 1917. Воно було нелеІ"альне
і вузьке. Тому не диво, що також українська армія
відносно в перші часи оборони проти ро,сіЙської arpe
сії була слаба. По словам В. Винниченка, вона при
здобутті Ки€ва Директорі€ю в [рудні 1918 числила
Bcboro коло 100.000 вояків.
І У.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІї В rДЛИЧИНI
1. ПОДІЛ УКР. ПАРТІй r АЛИЧИНИ
fаличина мала можливість протяrом довrоrо ча-
су в конституційних відносинах австрійської монархії
розвивати CBO€ політичне життя у ві.1ьніший спосіб.
ХОЧа панівна в краю польська шляхта всупереч aBC
трійській конституції обмежувала ці можливості всі-
ми способами, то все таки ці умовини можна назвати
в порівнанні з росіЙСЬ1КОЮ окупаці€ю свобідними. Тут,
можна сказати, був навіть обов'язок орrаніз\'вати по
літичні партії, бо ж державниЙ лад передбачував
представницькі виборні орrани державні, Kpa€Bi, по-
вітові і [ромадські.
Треба зазначити, що коли першиЙ конституціЙ
ний період (I848 49) викликав був серед українсько-
[о суспільства живиЙ політичний орrанізаційний рух,
то друrиЙ конституційний період (від 1860) довrий
час не викликував серед української світської і дyXOB
ної інтеліrенції потреби орrанізуватися політично.
Щойно в чверть століття після початку цьоrо періоду
зорrанізувалося перше українське народовське полі-
тичне товариство у Львові "Народна Рада". Ok
наче аж у жовтні 1E90 ro року оснувалася перша мо-
дерна і масова українська політична партія Yl{pa
їнсы{a РаДИl{альна Партія, а за нею незабаром ство-
рилися також інші: уl{раїнсы{a Національно ДеМОl{ра
тична Партія (1899), уl{раїнсы{a Соціял ДеМОl{ратич
на Партія 1903), а вкінці ще й четверта партін YI{
66
67
*) Початок "Української Христіянсько-Суспільної
Партії" сяrа€ 1896 року. Тоді проф. БарвінсЬ'киЙ за
суrесті€ю митрополита кардинала Сильвестра CeM
братовича заложив з приводу 300 річчя унії в Бере
сті (1596 р.) "Русько Католицький Союз", який піз
ніше був перейменований на "Українську Христіян
сько Суспільну Партію" з пресовим opraHoM "Pyc
лан". До президії партії входили ще проф. Наталь
Вахнянин і проф. К. Студинський.
заrал них виборах до австрійськоrо парляменту мос-
КВОфІЛьський табор одержав майже 15% rолосів. Ok
нак воно під натиском української національної праці
щезало на очах і держалося лише при допомозі CTapo
модних реак ійних духовників з одНоrо боку, а з дpy
roro боку Пlдмоrою, яку дава.1а йому .польська шля
хотська партія в fаличині. Ці шляхти чі настрашилися
радикальности YKpaїHcbKoro національноrо руху і TO
му проти Hboro стали підтримувати москвофілів, але
без рішальноrо Іспіху. Цей москвофі.7JЬСЬКИЙ напря
мок по реВОДЮЦl1 щезав очевидячки, бо в році ] 928
при заrальних виборах до варшавськоrо сойму він
оде.ржав лише :коло 5 '; rолосів нашоrо насе.1енн і ні
ОДНоrо мандату.
Партійним життям Uboro москвофі.1ьськоrо руху
не будемо тут окремо заЙматися, обмежуючися ви
К.1Ючно до заrальної характеристики цЬоrо цілоrо
табору. До 1900 их років це москвофільство в fали
чині мало. більше .характер симпатій для царе і
правослаВІЯ, що Н1 ито бу.1И "старою Русю", аніж
заперечення самосТ1ЙНОСТи української мови і Ha
роду:.. Лише одиниці з поміж москвофі,ТІЬСЬКОЇ інтелі
rеНЦll визнавали виразно теорію €дности національної
з Росіянами. Маса москвофільської інтеJ1іrенції почу
вала себе "старорусинами" у протиставленні дО "MO
лодих Русинів" YKparHcbKoro національноrо табору.
Д-о Toro часу МОСКВОфільство було рівнозначне з cyc
ПJльним консерватизмом і з всебічним клерикалізмом.
ІЦойно в ]90{) их роках явилися численніші типи iH
теліrеН[ ї серед москвофільськоrо табору, які визна
вали сеое вже не "старо русинами", а просто Росіяна
ми ("русскими"), вчилися rоворити rІО росіЙськи і
навіть стали видавати свій opraH по російськи. Такі
Л!сди МОС!l:вофільськоrо табору назива.1И себе "НОВИ:VІ
paїHCbl{a христіянсы суспільнаa Партія.*) Таким чи
ном до революції в Австрії в 1918 році з українських
політичних партій у fаличині' було вже 4 традицій
них, а за ними принаймні два десятки років явної і
живої діяльности. Тому зовсім зрозуміло, що полі"
тично партійне життя на ціЙ території повинно бути
міцніше, жиніше і успішніше для національної справи.
Опріч цих чотирьох уl{раїнсы{хx національних
партіЙ існувала ще значна частина yкpaїHcLKoro cyc
пільства, що стояЛа під 'політичним впливом анти
національноrо МОСl{вофільства, яке не лише політично
орі€нтувалося на царсьКу Росію, але також 'Не виз
навало існування українськоrо народу, проrолошу
чи "один нарід від Карпат по Камчатку". Наш нарід
для москвофілів був тільки одним 3 племен російсь
Koro народу. УкраїнськиЙ національний рух MOCKBO
філи плямували як "польську інтриrу" для розбиття
сили €диноrо "pyccKoro народа". Це москвофільство,
як рак, точило українськиЙ національний орrанізм і
тому баrато eHepriї ,яку можна було вжити для TBOp
чої національної праці, мусіла YKparHcbKa політична
орrанізація викинути на .боротьбу з тою недуrою. ЯК
це peHeraTcbKe москвофільство було сильне ще на по
чатку XX ro століття, можна бачити з Toro, що при
68
69
курсом" політики. "НовиЙ курс" москвофільства ви
творив у своїЙ середині свій окремий москвофільськиЙ
соціялістичний рух, нкий лоrікою своїх преміс (пра
цювати для "трудовоrо народу") мусів приЙти до за
перечення cBoro москвофільства в національнім змис
лі: раз треба бу.по працювати для демосу, то треба
було вживати йоrо мови, а це лоrічно вело до YKpaЇoH
ства. ЦеЙ розвиток діЙшов до завершення в 1926, KO
ли цей соціялістичниЙ сектор москвофільства перей
шов з розвиненими прапорами до українськоrо табо
ру ("седьробівські народовольці"), причому із CTapo
[о русофільства остало в них нове "радя'Нофільство",
але в українськіЙ національніЙ одежі. Після Toro при
москвофільстві cTaporo типу остали були лише чис
то клерикальні елементи з православними налетами.
Їх використовували по.1ІЬські урядові чинники проти
українськоrо національноrо руху.
Тут спеціяльно ми будемо займатися лише Haцio
нальними українськими партіями.
,Вичислені вище чотири українські національні
партit в fаличині мали тільки орrанізаційну базу [a
лицьку. Їх ідеолоrічний характер був виразно собор
ний, бо вони стави.тrи собі соборні україн. цілі роз
вивати всеукраїнську культуру та змаrати до будови
самостійної соборної української держави. Всі чотири
партії відrукувалися живо на всі події суспільно полі
тичноrо життя у СхідніЙ Україні та держали з тамош-
.
Н1ми rромадськими діячами живий ідейний і особис
тиЙ зв'язок. Зокрема обі соціялістичні партії ради
кали і соціял демократи мали своїх симпатиків у
Східній Україні і літературну та матеріяльну підтрим
ку від них, а в свою черrу спомаrали своїх однодумців
технічним зв'язком і нелеf'альною літературою з [a
.'Іичини. )
Дь цих чотирьох історично-традиційних українських
партій у fаличині, які вичислені вище, долучився був
"робітничо селянсы{йй Союз", що утворився був спо
чатку в 1919 iM році, але ця партія тривала лише до
травня 1919 і з упадком української влади у fаличині
ще зла зовсім з українськоrо життя.
Після закінченнЯо фронтової війни між Україною
і Польщею (1920 р.), стали українські партії крок за
кроком на окупованіЙ території Західньої України
(rаличина, Волинь, Полісся, Підляшшя, Холмщина)
відновляти CBO€ орrанізоване життя. Зразу в rали
чині існували старі партії, а на північно західніх зем
лях віднов.'ІЯЛИ свою діяльність Kpa€Bi орrанізації
партій із Східньої України (УПСР, УСДРП, УПСФ і
інші). Після соймових виборів у 1922 році стали Tic
ніше співпрацювати ці Kpa€Bi орrанізації з відповіk
но близькими партіями у fаличині: УПСР з ради
калами, УСДРП з соціял демократами, УПСФ з
націонал демократами. Члени Й симпатики УСДРП
злучилися в 1924 році з УСДП. Члени УПСФ вступи
ЛИ до реорrанізованої націонал демократичної партії
в 1925 році, що відтоді діяла під назвою "Українське
Національно Демократичне Об'€днання". Kpa€Ba op
rанізація УПСР Волині злилася в 1926 році з YKpaїH
ською Радикальною Парті€ю, яка тоді при ухваленні
нової проrрами приЙняла назву: "Українська Соція
лістично Радикальна Партія". Таким чином в 1926
) Українська Христіянсько Суспільна Партія бу
ла клерикально католицькою і при тому завжди aB
стрійсько урядовою. ЇЇ за уrодовство поборюва,ТІИ
солідарно всі три старші партії.
70
71
році наСТУПИJIО повне об'€днання всіх близьких собі
політичних орrанізацїй цілої Західньої України і від
тоді провід її політичних орrанізаціЙ знаходився у
Львові. Тільки маленькиЙ відколок різних партій
Східньої України не пішов на цю дороrу. Це були
майже виключно одиниці зпоза Случа і fорині, які
"еміrрували" на Волинь, дістали там польське [pOMa
дянство і заложили в 1926 р. зrадану вже вище фаль
шиву партію "Волинське Українське Об'€днання", яке
жило виключно з ласки польськоrо уряду.
Треба мати на увазі, що коли Польща окупувала
в друrій половині 1919 року опріч fаличини ще
Холмщину, Підляшшя, Полісся і Волинь, то Західня
Україна стала територіяльно обширніша і більша Ha
селенням. У часі польсько,Ї окупації утворилася була
інтернаціональна (українсь'ко польсько жидівська)
"Комуністична Партія СJ<iідньої rаличини", яка фор
мально тривала тільки до березня 1923. Тоді вона бу
ла прилучена формально до "Комуністичної Партії
Польщі" (КПП). Однак Комуністична Партія Польщі
утвОрила окрему свою обласну орrанізацію в Захід
ніЙ Україні під назвою "Комуністична Партія Західньої
Уl{раїни". ЦЯ' орrанізація була фальшивою політичною
орrанізаці€ю, бо її диспозиціЙним центром був не її
власниЙ центр у Львові, а ЦК Комуністичної Партії
Польщі у Варшаві, над яким мав у свою черrу дис
позиційну силу центр у Москві; також метою цеї "пар
тїї" були не інтереси Yl{paїHcbl{oro народу, а інтереси
Москви. Подібною фальшивою 'парті€ю БУJIО "Y aїH
Cbl{e селянсы{ роібтничеe Об'€днання "Сель Роб".
"Ця орrанізація була лише фільвар,ком КПП, а її [o
ловною ціллю було дати леrальиу підставу для діЯ:ІЬ
НОсти КПП.
Фальшивими партіями були також різні ПО,,1ьські
урядові твори в ЗахідніЙ Україні, як " 'KpaїHCЬKa Ce
лянська Партія " Д pa Северина Даниловича, дир. За
луцькоrо і о. Ількова, або "Волинське Об'€днання"
Петра Певноrо, інж. Тимошенка і Олександра KOBa
левськоrо. Їх рішальним диспозиціЙним центром бу
ла не воля Їх ЧJ1енів, а польської в.1ади, яка удержу
ва.іІа дану партію сво€ю адміністраці€ю і фондами.
Власних rолосів при виборах ці партії не ма.1И зовсім,
а їхні мандати ПОЯВ.'ІЯ.1ИСя шляхом "чуда" над ви
борчою урною. В од!вертих зборах серед української
rромади, або при контрольованих rромадою виборах
ці "партії" не важи.'ІИСЯ кандидувати.
В означенім нами розумінні правдивої партії не
була також правдивою парті€ю "Орrанізація Yl{pa
їнсы{хx Націоналістів" (з 1929 р.), ані "Фронт Haцio
нальної €дности". Обі партії заступа,1И тезу, що Ma€
право існувати ті.1ЬКИ одна €дИна ПО.1ітична opraHi
зація, якою Ma€ бути їхня. ІНШЮ,І політичним пар
тіям вони відмовляли право існ}шання. (Ці партії змі
НЮІИ свіЙ поrляд після npyroї Світової ВіЙни).
Всі політичні партії в краю були партіями пов
ними, бо Їхні проrрами охоплювали ціле життя нації.
Треба зазначити, що "Уl{раїнсьна війсы{ваa Op
rанізація", ІЦ 0 діяла від 1921 до 1929, взаrалі не бу
.1а в стислім значінні політичною Орjоанізаці€ю, а вій
ськово бо€вою. Вона первісно складалася з ЧJIенів
різних українських r.артій (за Вийнятком комуністів).
Зrодом поча.1И окремі партії відкликати з неї своїх
ч.'Іенів. Наперед це вчинила Українська Радикальна
Па;::тія, потім також УНДО, а вкінці Фронт HaцiOHa.1Ь
ної €;щости. Ч:!ени УРП покинуди УВО тоді, коли її
72
73
провід більшістю рішив стосувати валленродизм та
став виканувати роботу для чужих чинників.
вузы{І{лясовийй характер мала тільки Українська
Соціял Демократична Партія, яка весь час заступала
зrідно з Марксом пролетарське становище. ТакиЙ же
вузькоклясовий характер мала також коротко трива
ла політична партія під назвою "СелянськиЙ Союз"
(в роках 1924 1926), утворений кількома послами з
Холмщини і Волині, які потім У більшості прилучи
лися да "Сельроба", а решта остали "дикими". Всі iH
ші політичні [Іартії мали ширший, народний харак-
тер.
Певний світоrляд мали такі політичні партії: YK
раїнська Радикальна Партія етичниЙ соціялізм;
УСДП . марксизм; христіянські суспільники і ЇХ піз-
ніші наслідники (УкраїнськиЙ Католицький Союз, ук-
раїнська Католицька Народна Партія, і Українська
Народна Партія католицький світоrляд. Менше ви
разний був світоrляд нової партіЇ "ОУН". Ця партія
пробувала творити свіЙ ориrінальний світоrляд на-
ціоналізму ,але окрім деяких розроблених ШfТань ця
партія в краю не мала суцільноrо світоrляду. Ідеоло-
rічним твором, яким користувалася довrо ця партія
була книжка Дмитра Донцова "Націона.1ізм", OДHa
че автор ціЕЇ книжки до орrанізації сам не належав,
а йоrо твір був більш дітературним, ніж політичним
дороrовказам, оперуючи розпливчастими фразами.
Найновіша партія "Фронт Національної Едности"
також не мала суцільноrо світоrляду, будучи весь
час в стані ферменту. В 1923 році утворили були Д.
Донцов, Остап Луцький, Самійло Підrірський і Дми
тро Паліїв окрему партію з фашистівськими налета
ми під назвою "Yl{paїHCbl{a Партія Національної P(o
боти"), при чому слово "роботи" поза першою бу-
кваю було взяте в скобки на знак, що фактично це
слово треба читати "революції". Вона аперУrва.1а rуч
ними фразами, але rОлова її пішов на уrоду з оПальсь
ким урядом [ен. CiKopcbKoro, а решта членів, крім
Донцова, приступила була дО УНДО.
Зовсім не мала світоrляду "Українська Націо-
нально- Демократична Партія", яка пізніше перезвала
себе в "Українську Трудову Партію", а вкінці в "YK
'раїнське Національно-Демократичне Об'Еднання". Ця
партія не мала ніякоrо ідеолоrічноrо ТВОРУ, хоч BO
на існувала 30 років. Ні один про.відний член ціЕЇ пар-
тії не написав ні якоrось політично ідеолоrічноrо TBO
ру ні навіть ширшоrо пояснення партійнаї проrрами.
Вона не мала аж до часів "нормалізації" в останніх
роках перед Друrою Світовою Війною CBaro політич
Horo журналу. Вона не ма.па також CBoro видавництва
книжок. До 1920 их років редакторами її щоденника
були не члени партії. Все те веД0 до Toro, що при
належність да ціЕЇ партії окреСJ1ювалася не п()lзитив
ним визнаванням окреслених політичних ПРИНЦИ'ІІів, а
зовсім в неrативниЙ спосіб: хто не був членом саціЯk
деМОkjратичної чи радикальної або христіянсь'ко сус
пільної партії, Toro автоматично уважала Українська
Національно Демократична Партія за cBoro члена, xo
ча б він навіть не падавав формаJІЬНОЇ заяви про свій
вступ. Свій світоrляд пробувала ця партія творити
щаЙно за ери "нормалізації", але ця спроба була KO
ротка і не моrла дати відповідних результатів, тим
бі.'Іьше, що rо.'ІОВНИМ редактором ідеолоrічно-полі
тичноrо журна.'lУ став rромадянин, ЩО безпосередньо
Д.1Я редаrування перейшов до ціЕЇ партії із "Фронту
Національної Едности", а передтим був уже членом
основником ОУН і монархістичної орrанізації.
75
74
2. СТУПІНЬ opr АНІ30ВАНОСТИ ПАРТІй
rромади. ЦИМ робом апарат парТlI не костенів бюро
кратично, а був живою частиною суспільноrо життя
rро ади. ПередумоіВОЮ орrанізованоІ сили партії при
таюм неплатнім партіЙнім апараті € те, щоб сітка Ta 1
ких незалежних діячів партії була в краю дуже rycTa.
Однач на практиці ця мережа була досить рідка.
Ф.УНКЦlю кра€вих орrанізаторів партії виконува.тrи по
,БІЧНО посли даної партії, однак і вони ма.1И CBO€ OK
реме професіЙне зайняття. Таким чином і посли були
с}.('піЛЬfІО еКОНО:vJ.ічно незалежні. Отож перша власrи
ВІсть західньо країнських партій ПО.1яrала в тому,
що тут ,профеСІЙНО "з політики" не жив маЙже Hi
хто, як це було правилом у ЗахідніЙ Европі, а час
тинно також іВ корінній Польщі. ВиЙнятком з Toro
правила серед украї-нських партій Зах. України була
ОУН яка давала своїм провідним членам в краю дe
яке у держання. Це випливало зрештою з природи
КОНСПl ативн?rо apaKTepy цi€ї орrанізації. Закор
дон:. ии провІД O Н був вповні на утриманні opraHi
заЦll, не маючи oKpec.1eHoro професійноrо зайняття.
Щодо кількости виробдених партійних політич
них діячів серед народної маси, то їх мали наЙбільше
радик ли і .соці kдемократи. Вони мали цілиЙ ряд
селян І роБIТНИЮВ, щО ВИЯВЛЯ.1И надзвичайне політич
не вироблення і спосібність до проводу на державну
міру. Такі особистості, як Новаковський, Шміrельсь
кий, Шміrер, Радуляк, Роrуцький, Бондар ук, rривнак,
Королюк, Михас, fар:\.faтіЙ, Вітик, Жовнір, Буняк і iH
ші моr.1И видержати конкуренцію з кожним політич
ним проводом в Західній Европі. Меншу кількість Ta
ких селянських і робітничих діячів мало УНДО, але
Й воно моrло похвалитися їх значним числом (Терша
ковець, Корнова, брати Старухи, fалібеЙ, Стефанів-
У fаличині а потім також ,на Волині, Холмщині
Поліссі і Під.чяшші були довший час конституційні,
хоч і обмежені, свободи rромадяН, а тому українські
rромадяни мали можливість переводити правильну
орrанізацію політичних партій, виховання і вироблен
ня своїх членів та виховання cBoro політичноrо дo
росту. Ця МОЖЛИіВість була більша за Австрії, а MeH
ша за Польщі. Опріч Toro треба мати на увазі, що
в наслідок вже здо'бутої за Австрії політичної сили
rалицькі Українці всупереч беЗ1правни'М обмеженням
ПОJІЬСЬКОЇ адмістраціЇ вміли все таки використати і
оборонити свої конституційні свободи, коли в тому
самому часі при тіЙ саміЙ польській конституції ak
міністрація Волині, Холмщини, Полісся і Підляшшя
безправно обмежувала з видним успіхом конститу
ційні ОБободи Українців на цих територінх. Все ж Ta
. ки політичний рух і орrанізація українських партій
моrла переводитисн також 'На цих територіях не зва
жаючи на СИ.1ЬНИЙ терор ПО.1ЬСЬКОЇ адміністрації, зо
крема від часу перевороту маршала Пjлсудсь,коrо в
1926 році.
Слід підкреслити, що не всі українські політичні
партії використовували ці конституційні можливості
для орrанізації і політично суспільної діяльности в
однаковиЙ спосіб.
За Австрії ні одна українська політична партія
не мала cBoro платноrо партійноrо апарату. Навіть
rенеральний секретар партії не бу,в фінансово yдep
жуваниЙ парті€ю. Він мав CBO€ інше професійне за
няття. Це відповіда.10 зрештою політично суспі.1ьній
доктрині, яку rолосив cBoro часу МихаЙло Драrо
манів що партіЙні діячі повинні мати певну профе
сійну працю і тим С'пособом бути зв'язані з життям
76
77
ський і інші. Христіянські суспільники таких селянсь
ких чи робітничих діячів не мали зовсім.
Маючи [усту сітку діячів по сільських [ромадах,
моrли радикали вибудувати також чисельно сильну
орrанізаційну кадру партії. Щодо числа членів pe
€строваних Українська Соціялістично Радикальна Пар
тія стояла на першім місці (перед вибухом друrої
світової війни понад 20,000 членів). У тім числі був
тільки дуже малий відсоток інтеліrенції. Решта були
селяни йі робітники.
В останній фазі CBOro існування (від 1930 их ро-
ків) УСДП мала реЕстрованих лише кілька сот осіб.
Те саме 'відноситься до обох католицьких партій.
Формальний реЕСТр УНДО не нараховував знач
нішоrо ЧИС.lІа правильно орrанізованих ч.:rенів. Він
не перевищив цифри 10,000 осіб. Число членів ОУН
з природи конспіративної орrанізації мусіло бути Ma
ле. Воно не переходило цифри 1,000 осіб. Число
членів орrанізованих у ФН€ не досяrало цифри 4,000.
Фальшиві, буцім незалежні партії польськоrо уря
довоrо табору, які буJІИ вичисдені вище, не мали Вза
rалі ніякоrо партій rо реЕСТРУ членів. Вони склада
лися лише із штабу парадних "політиків" без партій
ної орrанізації, а Їх політичний вплив залежав ви
ключно від "чуд над виборчими урнами" і від посад,
уділюваних для їх протеrованих у польській aДMiHi
страціЇ.
Орrанізаційні кадри українських політичних пар
тій Західньої України, як ,бачимо, були відносно чис
ленніші від партійних кадрів у Східній Україні. Все
ж таки, коли брати на YBary довrий час конституці'Й
них можливостей по.'lітичної праці, ці кадри повинні
були бути назаrал дещо сильніші, зокрема в лібераль-
них і като.'lИЦЬКИХ партіях. Партійні кадри УСРП
зближалися до західньо европейської норми, коли
взяти на YBary, що партія мала коло 300,000 rолосів
при заrальних виборах (признаних урядово було точ
но 272,000 rолосів, але щонайменше 30,000 rолосіfi
щезли при обчисленні методами "чуд над урнами" в
користь польської урядової партії). При кадрі peEcT
рованих чде ів партії 20,ОСО осіб партія ТЕорила
круrло 7% ВІДданих на неї rолосів, тобто її вплив на
мас?, симпатиків ближався до норми 10%. Сімох op
rаюзованих членІВ УСРП мало таким чИНом вплив на
100 дорослих rромадян. На реЕстрованих партійців
УНДО припадало далеко більше симпатиків коли
зважити, що на цю партію віддано при вибор х май
же 600,000 rолосів. В тій масі симпатиків партійці УН
ДО творили лише круrло 21/2 %, або 5 чдені:в УНДО
припадало на 200 симпатиків. Тому THДO було MeH
ше здатне до скорої і дисциплінованої партійної акції.
Обі великі партії ще з часів Австрії займалися ви
хованням CBOro політичноrо доросту радикали че
рез "Січі", націонал демократи через "Соколи". За
Польщі радикали посідали Союз YKpaїHCbl{OЇ Посту
ПОБОЇ Молоді "І<аменярі", а націонал демократи "Co
коли" і частинно "Луrи". Орrанізація молоді "KaMe
нярі" мала виразний ідеолоrічний і партійно підrо-
товний характер. Соколи не мали вираЗНОrо ідеоло
rічноrо характеру і тому від 1930 их років всередині
них ішла боротьба між УНДО і ОУН за опанування
проводу по повітових центрах. "Каменярі" числили
коло 25,000 членів, друrа орrанізація, ("Соколи"), бу
ла за Австрії численніша, а за Польщі ослабла. Від
1930 их років стали католицькі rрупи орrанізувати
окремі орrанізації фізичноrо виховання під назвою
"Орли". "Луr" стояв самостійно, але співпрацював з
78
79
УНДО. Неполітичний характер мав "Пласт', але йо
[о польська влада скоро заборонила.
Хоча в fаличині, а потім в поширеній Західній
Уl{раїні під Польщею, було значніше число партій, то
й на практиці ішов розВИТок до усталення системи
двох партій.
До 1918 ro року діяли в fаличині 4 партії. Аб
солютну більшість серед виборців у часах Австрії Ma
ла Українська НаціонаkДемократична Партія, за нею
ішла, як друrа по числу rолосів, Українська Радикаль
на Партія, далі за нею ішла УСДП. Христіянські cy
спільники не мади змоrи виставити своїх кандидатів
при заrальних виборах, бо не мали б шансів перевести
свото кандидата ні в одній окрузі. В змаrаннях пар
тій українські радика.1И поволі вибивалися на таке
місце, що вони ставали рішальною опозиціЕЮ проти
більшости націонаkдемократів, полишаючи далеко
позаду соціял демократів і христіянських суспільни
ків. При заrальних виборах христіянські суспільники
'Випали зовсім з' поля боротьби, так що фактично
остали в широкій масі лише три партії.
ЯК вже зrадано раніше, в часі української дep
жавности в rа.1ичині да.1і дія.ТІИ 4 традиційні партії:
1) Українська Націона.] Демократична Партія (УН
ДП); 2) Українська Радика.1ЬН Партія (УРП); 3)
Українська СоціЯJI Де:\1Ократична Партія ( ТСДП);
4) TKpaїHCЬKa Христіянсько Суспі..1ьна Партія (УХ
СП). Всі вони мали своЕ представництво в револю
ційні:\1 парляменті ЗУНР "Українській Національ
ніЙ Раді". Хlpистіянські суспільники поза УНРадою
в тому часі були зовсім недіяльні і тому тільки в пер
шім 'ряді З 'НР вони мали cBoro представника, бо
цей перший уряд обіймав коаліцію УСІХ 4 партій.
Друrий уряд під проводом націонал демократа Д pa
Сидора fолубовича творила коа:lіція тільки УНДП і
УРП, бо УСДП перейшла була до опозиції, а христі
янські суспільники не виявили заці'l<авдення щодо
відповідальної праці в уряді. Президентом ТНРади
(а разом з ТИм rоловою держави) був ЧJIен УНДП
Др. €BreH Петрушевич, першим віцепрезидеНТО:\1 був
член УРП Др. Лев Бачинський. Ця коаліція пере
BeJIa акт соборности 3 січня 1919 і потім разом з Ди
ректоріЕЮ УНР акт 22 січня 1919.
Новотвір "Селянсько Робітничий Союз" опріч
rаласу не мав значіння в 1918 19. Впливали за кулі
сами на Hboro "боротьбисти". Діяли також емісари
КПБУ, одначе вони не З:\ЮrJІИ зорrанізувати KOMYHi
стичної партії на цій території. Вона появилась аж
по упадку української державности у формі "KOMY
ністичної Партії Східньої fаличини".
Ті.1ЬКИ переходове значіння MaJIa " TKpaїHCЬKa Ce
лянсько Радика:Іьна Партія", яку пробував орrанізу
вати Др. К. Трильовський, коли він побачив, що не
маЕ виrляду стати rоловою УРп.
В роках 1920 1939, коли брати під YBary збільше
ну Західню Україну під польською окупаціЕЮ, HaCTy
пила 3ЛУl{а політичних орrанізацій fаличини та Воли
ні, Холмщини, Полісся і Підляшшя. На цій північно
західній території Ткраїни Польща застала місцеві op
rанізації українських партій Східньої України УП
СФ, УПСР, УСДРП і т. д. Ці партійні rрупи співпра
цювали зразу свобідно із своїми відповідника:\ш в [a
личині. Потім вони зовсім формально лучи.1ИСЯ з [a
:ІИцькими партіями. аперед наступида така злука в
УСДП (1924). Рік раніше була утворена зовсім но'ва
партія з rромадян fаличини, Волині, Подісся і Хол -
3. ПАРТІйНА СИСТЕМА
80
81
щини Українська Партія Національної Р( оботи) на
чолі з Підrірським Самій.чом, як rоловою і Дмитром
Донцовом, як секретарем. Самійло підrірсы<йй був
одночасно rоловою спільноrо Українськоrо Посоль
cb oro Клюбу у варшавськім соймі і в люТні 1923 [o
лосував разом з клюбом за довір'ям польському кабі
нетові [ен. CiKopcbKoro. В роиі 1925 наступила злу
КІа ціЕЇ партії з парті€ю українських націонаkдемокра
тів та з rрупою послів і сенаторів Волині, які остали
на позиціях лібераJIьноrо свіТОПІЯДУ. ЦеЙ злучений
новотвір прийняв назвv "уl{раїнсы{e Національно
ДеМОl{ратичне Об'еднання" з rоловою Д POM Дмитром
Левицьким на чолі. Літом 1926 приступив "Селянсь
кий Союз" до злуки з rрупою "Волі Народа" (симпа
тиків соціялізму і СОВЕтів), З чоrо утворено нову пар
тію під назвою "Се.lь Роб" з явною переваrою rрупи
"народовольців". При кінці 1926 вступила до YKpaїH
ської Радикальної Партії Kpa€Ba Орrанізація УПСР
Волині і Полісся. Тоді ця партія приЙняла нову про
[раму та змінила назву на "Українська Соціялістично
Радикальна Партія". Тим способом завершилася спо
лука Bcboro YKpaїHcbKoro поліТИчноrо життя в парті
ях, які діяли на всій території Західньої України.
Інтеrрація українських політичних партій у всій
поширеній Західній Україні після CBOro довершення
мала ту саму тенденцію, яка давніше характеризувала
розвИТОк партійної системи в самій fаличині за AB
стріЇ: тенденція до двопартійної системи. З існую
ЧИХ політичних партій у ЗахідніЙ Україні в роках
1920 1939 тІльки дві розпоряджали рішальним впли
ВОм серед українськоrо населення УНДО і усрп.
Інші не мали rлибшоrо впливу на народні маси, коли
вони приходили до rолОСУ. УСДп, після cBoro пере
ходу в січні 1924 на комуністичну плятформу, страти
.тІа була відразу CBO€ значіння і не відзискала йоrо
більше п!сля віднови її демокраТичноrо напрямку в
1930 рОЦІ. Католицькі партії також не мали MaCOBO
[о впливу. "Фронт Національної €дности" щойно
пробував здобути вплив у масах, відколюючи части
ну УНДО. Видержали пробу життя лише дві вище
зrадані партії. При заrальних виборах в 1928 УНДО
одержало Kpyr.lO 600,000 rолосів, УСРП 300',000,
дві комунізуючі q;ракції "Сельроба" (шvмськисти і
сталіністи) зібрали разом 150,000 rолосі та HOBOY
творена сов€тофільська, але націона.'ІіСТИЧRа партія
"Українська Партія Праці" коло 40,(100 rолосів.
Тенденція до двопартійности в народі ясна. Це вия
вилося ще яскравіше при новИ:.; виборах в 1930. Тоді
станув до виборів тільки блок УНДО і УСРП і тільки
він важився ставити чоло теророві ери "пацифікації".
Тут приходиться застаНОБИТИСЯ над питанням
політичноrо вп.чиву O;Y H на народні маси. Ми вже
зrадували, що ця конспіративна по;rrітична партія за
ложилася після УВО (1929 р.). її кадровий стан Mir
мати коло 100 150 членів, а в вільнішім орrанізацій
нім зв'язку моrло ще бути яких 700' до 800 осіб. Ця
орrанізація своїми терористичними замахами проти
!:оштових. K C, ПОЛЬСЬКИХ урядовців і противних YKpa
1Нських ДіЯчІВ Еик:шкува.1а баrато шуму довкола ce
бе; проте її політичний вплив на народні маси був
дуже незначний. Ta:.v!, де мірялися українські сили
на власнім українськім [ромадськім !рунті (коопера
ція; "Просвіта"; "Сільський fоспо д аD'" "Каменя р і"
1 , ,
" Лу " " С ' "" 0 " . U .
rи, околи, рли; ЖІНочии рух І т. д.), вплив
ОУН не Mir здобути собі значнішоrо місця. Він у
кожному разі не пересяrав у краЕвій мірі 10% дopoc
лої маси. В 1930 роиі тодішніЙ rолова КраЕВОЇ Екзе
КУТШоИ ОУН, Ю.чіян rоловінський, вимаrав від УНДО,
82
83
щоб воно поставидо йоrо і ще одноrо Ч.1ена ОУН з
Перемишля (п. С) на .'1істу виборчоrо ()льоку. Про
від бдьоку відкинув цю безпідставну вимоrу і пора
див проводові ОУН ЕИСТУПИТИ з СВОЕЮ вдасною ви
борчою лістою (під прибраною назвою), якщо YBa
жаЕ, що маЕ в якіЙсь окрузі стільки впливу, щоб
здобути хочби один мандат. Проте, провід ОУН не
припускав, що якийсь Йоrо кандидат може здобути
потрібних коло 20.000 [одосів в окрузі; тому він не
відважився виступити з власними кандидатами. .
Варто зазначити, ЩО 'в fаличині весь час задер
жувала за собою бідьшість партія УНДО завдяки
фактові, що її піддержувало у ,бідьшості духовенство
rреко католицької української церкви в львівській ap
хиепархії. На Волині релятивну більшість в 1930 iM
році здобула УСРП.
Варто зазначити для повноти, що "Українська
Партія Праці" після 1930 ro року просто заниділа, бо
народна маса зовсім відвернудася від всякоrо, навіть
націонадістичноrо "радянофільства". Пісдя розв'я
зання "Сель-Роба" різко впали також впдиви польсь
І<ОЇ комуністичної партії, що діяла під назвою КПЗУ.
її вплив після 1930 року не переходив 3 процентів
української народної маси. До ослаблення KOMYHO
фільських настроїв причинився факт пересдідування
"шумсы{стів" у Східній Україні і вісті про штучний
rолод, зорrанізований Москвою на виморення значної
частини українськоrо народу. Колишні комуністичні
діячі в Західній Україні переходи.l1И явно до Haцio
надьноrо табору і поборювали потім відкрито всяке
"радянофільство" .
Партійну традицію можемо з зовні пізнати HacaM
перед по двох фактах по тривалій партійній назві
і тяrлості партійноrо проводу. Коли маЕМО перед co
бою часті ЗМіНИ назви, то це знак, що парт:йна Tpa
диція в цій орrанізації невелика. З:\1іна назви може
бути і в традиціЙній партії, але при задержанні CTa
рих знамен назви.
ІДодо назви, то зовсім без зміни партlИНОЇ назви
остала весь час УСДП. YKpaї'НC Ka Радика.'1ьна Пар
тія в 1926 році додала до СВО'ЕЇ історичної назви тіль
ки слово "соціялістична", хоча популярно вона далі
називала себе радикальною без цьоrо додатку. Не
мали особливої пошани для традиції щодо назви iH
ші партії. Христіянсько суспідьна Па'ртія по смерті
CBoro rодови і творця Олександра Барвінськоrо фак
тично перестала існувати. Потім її в дновив €п. fри
rорій Хомишин під назвою "Українська Католицька
Народна Партія", але по році цю назву змінено на
"Українська Народна Партія". КО"1а, що [ypTYBa
лися коло МИТр. Illептицькоrо, у свою черrу заложи
ди під йоrо протекторатом нову партію під назвою
"Український Католицький Союз".
Українська Національно Демократична Партія
держалася СВОЕЇ партійної назви незмінно 20 років,
бо до березня 1919. Тоді вона на партійнім КОНфесі
змінила свою на'зву, відповідно до настроїв тодіш
Hboro часу, на "Українську Трудову Партію" (щось
на зразок анrлійських .чейбуристів), приймаючи тоді
одночасно проrраму мінімум соціялістів з соціЯ'ліза
ціЕЮ BCboro ве.'lикоrо ("зрілоrо") промис.'1У та з дep
жавним забезпеченням міні:\1УМ екзистенції для КОЖ
Horo rромадянина. Під цею назвою партія діяла аж
до 1925 ro року, коли вона перемінила свою назву на
" 7к.pa1HCЬKe Національно Демо.кратичне Об'Еднання"
( THДO). При цьому змrнено також проrраму паrтії,
викидаючи постанови про соціялізацію і про забез
печення мінімум екзестинції для всіх rромадян. Ви
84
85
кинення із назви СЛОВа "партія" вказу€ на те, що про
від цi€Ї політичної орrанізації тепер станув в деякій
мірі під ВПJІИ'ВОМ модних тоді в Західній EBpo i "aH
типартШних" настроїв, які ширилИся в тому чаСІ СЮІЬ
но в Польщі.
Традиція ПРОЯВЛЯЕТЬСЯ також в довrотривалім
центральнім партійнім проводі. Під цим оrля:дом мали
найбільшу тяr.'1ість соціЯkдемократи ("i. провід...?с:а
вав той самий від caMoro початку паРТll аж до 11 юн
ця Микола fанкевич, Лев fанкевич, Володимир
Старосольський, Буняк, Квасниця, Іван Кушн р, Семен
Вітик, Жовнір і т. д.) *). Перерву зробив ТІЛьки пе
ріод переходу партії на плятформу комуністичну в
1924 році та відхід денких провідників на по'зицїї iH
ших партій Миколи fанкевича до ППС, С. Вітика
до комуністі'в в Сх. YKpaїHi). Тривалий партійний про
від був також в інших партіях. В радикалї,в Іван
Франко і Михайло Павлик, по них Лев Бачинський,
Кирило Трильовський, Іван Макух, Лаrодинський і
інші. Те сама явище бачимо також в націонал демо
кратів (Романчук, Кость Левицький, €BreH ПеТіруше
вич, ВОJIОДИМИР Бачинський, Д. Левицький, В. Луць .
киЙ, з перервою підчас кризи партії в роках 1923
1925) .
Традиція партії ПРОЯВЛЯЕТЬСЯ також в плеканні
історичних споrадів із життя партії. Під цим оrляд
виявляли пошану до СВОЕЇ минувшини В значній МІрІ
У С Р П і У СДП. Вони ма.1И підручники історії
українськоrо соціялістичноrо руху взаrалі, а історії
CBO€Ї партії зокрема. Вони :иали також свої заrальні
політичні видавництва, зокрема УСРП, яка видала по
першій світовіЙ 'віЙні коло 150 популярни книжок
Українська Національно Демократична ПарТІЯ чи пак
пізніше УНДО не видали взаrаді Ї.сторії СВОЕЇ партії.
Не зробили цьоrо також христіянські суспільники.
Одиноким заrальним поліТИЧНИ:\1 твором цьоrо табору
була історія політичних змаrа'Нь Західньої України,
написана Костем Левицьким. Цікавим явище:\1 Етакож
те, що ця партія не обходила своїх ювілеЙних дат
25 чи 40 ліття' .існування. В €динім пункті виявилася
традиція партії УНДО: в принципі орrанізації, що
вже було підкреслене вище.
*) Тут не беремо на YBary факту, що якийсь час
перед Першою Світовою ВіЙною було всередині
УСДП дві фракції, що виникли на !рунті різниці по
rлядів на співжиття партії з ппс.
3) ПРОВІДНИЦТВО ПАРТІй
Питання провідництва політичних партіЙ у Захід
НІИ Україні було краще розв'язане ніж у СхіДНИ1 YK
раїні. На це ЗЛОЖИJIася можливість ДОВrої .:еrальної
політичної роботи .Один і тоЙ самиЙ провІД щодо
I<О.'leКТИВУ (центраlJIЬНИЙ комітет партії) і щодо [o
лови партії держався в поодиноких партіях через ДOB
[і ро,ки. Під цим оrлядом всі партії в fаличині за AB
стрії стоЯ'ли приблизно однаково.
В радикальніЙ партії довrі роки rО.10ВОЮ був Іван
Франко, поті'м Михайло Павлик, а далі Лев Бачинсь-
киЙ і Іван Макух. 3 ) Зміни в КОJIективні:\1 проводі цеї
партіЇ були незначні і випливали rоловно з природних
причин, як старість одних провідників і доріст но их.
Рідко усувано з колективноrо проводу якоrось ДІяча
3 політичних причин (наприклад Даниловича" Три
.'IЬOBCb1{oro). Причина Toro явища в ціЙ партії, подіб
3) КОРО1."иЙ час rоловою УРП був посол М. Ла
rодинськиЙ (після М. Павлика).
86
87
НО, ЯК В соц:ял демократичній і націонал демократич-:
ній, € така: до центральноrо колективноrо проводу
належали всі повітові провідники партії. Вони виро
стали на провінції силою СВОЕЇ орrанічної [ромадсь:
ко політичної діяльности впродовж Довrих років 1
тим способом був забезпечений Їх прОівtдницький aB
торитет. До цеНТіраJІьноrо провідницькоrо колективу
входили також завжди редактори партійних opraHiB.
Те саме явище ми бачимо в соціЯkдемократичній
партіЇ, хоча в ній в перших початках ішла боротьба
між Вітиком і МИІЮJIОЮ fа<нкевичем з одноrо боку,
а ЮJIіяном Бачинським, Львом fанкевичем та Воло
димиром Старосольським з друrоrо боку. Все ж Ta
ки після поділу партії на дві фракції одна з них мада
довrі роки МИКОJIУ fанкевича і С. Вітика, а друrа
Льва fанкевича і В. Старосольськоrо за своїх про
відників.
Христіянські суспільники маJIИ дуже довrо той ca
мий провід з окремих причин: не ,,1ише авторитет
Олександра Барвінськоrо, нк політичноrо діяча, але
також можливkть розпоряджати урядовими посада
ми давали йому мождивість затримати rОЛОВСТВО пар
тії аж до CEO€Ї С 1ерти. ВіДНОВJlені по світовій війні
обі каТОJIицькі партії передаJIИ фактичний провід до
рук €пископів і вони міняли довільно партіЙний про
від, який наС"1ідком Toro не Mir вже устабідузуватися.
Націонал демократи ма"1И вироблениЙ триваJIИЙ
партійний про'В'ід, що мінявся тільки повіJIЬНО шляхом
природньої ево.1юції. Довrі роки проводили ПЩlтіЕЮ
Юдіян Романчук і Кость Левицький. ПО останнім про
від обняв €BreH Петрушевич, а коли він знайшовся
на емі1рації Володимир Бачинський. ПЇСJІЯ KOpOT
кої кризи проводу в 1923 25 роках провід перейшов
у руки Дмитра Левицькоrо на час 10 років; він YCTY
пив наслідком наrлої зміни політИІШ партії і тоді про
від перейшов на Василя Мудроrо.
Характеристичним явищем у проводі всіх партІИ,
()пріч УНДО ,.було те, що Їх центральний провід спо
чивав у руках людей, які були плідними публіuиста
ми (Іван Франко, МихаЙJIО Павлик, Юліян Бачинський,
Іван Макух, Микода fанкевич, Лев fанкевич, Володи
мир Старосольський, Олександер БарвінськиЙ і т. д.)
До колективноrо проводу партій, опріч УНДО, входи
ли також завжди редаl{ТОРИ партійних opraHiB. Що
до націонал демо.кратів, то вони не мади редакторів із
числа власних 'партійних членів і звідсіль вийняток
від вище підкресленоrо правила. ЩоЙно від 1925 ro
року появилися в цій партії редактори зпоміж чле
нів цi€Ї партії.
Окреме становище щодо проводу займаЕ ОУН.
В цій партії провід опирався на авторитарнім принци
пі. Послух для центральноrо провідника, вибираноrо
елітою, випдивав з спеціяльної присяrи льояльности,
яку складав кожнИй член. Нижчі провідники бу.1И не
вибирані, а визначувані центра"1ЬНИМ проводом. Від
1934 ro ОУН прийняла була зовсім формально aBTO
ритарну систему, проrщющуючи cBOro провідника Ta
кож 'В'ождем всіЕЇ нації.
Друrою провідницькою партіЕЮ, що конкурувада
з ОУН, був "Фронт Національної €дности.' (€дина
партія без назви "умраїнський"). На ЧО"1і її стояв пуб
ліцист Дмитро Падіїв.
Провідна верства ПОJIітичних партій у Західній YK
раїні в деяких історичних періодах мада свій xapaKTe
ристичний соціЯ"1ЬНИЙ склад. До cBoro ОфОРМJ1ення в
Укра'їнську НаціонаkДемократичну Партію народовці
мали свою провідну верству, зложену з державних
урядовців (rімназійні і семінарські учителі, кї"1ька cyд
88
89
дів і пара професорів університету). В цім періаді в
колективнім праваді нарадовців була дуже мала дy
хавників і віJІЬНИХ професій (адвакатів, інженерів і т.
д.). Наслідкам Tara мала палітика нарадавців такаж
прафесарський характер, зокрема, так би мави
ти, філолаrічний. Пав олі дарасла верства вільних
звань, закрема адвакати; вани абняли пастепенно пра
від в партії. Від 1900 их раків палітика націанал де
макратів характеризувалася адвакатськими прийама
ми. Тільки меншість провідників БУ.'lа зпаміж духавни
ків. За ними далека пазаду ішли інші звання інші
вільні (неадвакатські) прафесії і державні урядавціJ
Павалі розрасталася арrанізація українських eKaHa
мічних устанав (кааперативи, банки) та нарадних
культурних інституцій (Прасвіта, Рідна Шкала і т. д.).
ст пенна й вани врастали в правідну верству пар
ТН. ВІД 1920 их раків вани стали ділитися з aДBaKaTa
ми правадам партії. Да таї правіднаї верстви стада
. приставати ще rрупа журналістів і публіцистів і ви
конувати сильний вплив на палітику партії . . .
Правідна верства Українськаї Радикальної Партії і
У.СДП ладала,ся в більшасті з діячів селянськаї і pa
бlтничаl кляс, а тільки з малаrа числа асіб з вільних
зван . В раках 1920 39 прийшли да правіднаї верстви
украІНСЬКИХ радикалів у значнім відсатку такаж Ka
оператари, журналісти і наукавці. Однак панад д'ві
третини праваду цi€Ї партії тварили селяни й рабіт
ники. Це у великій мірі поясню€ опазиційний xapaK
тер ціЕЇ партії у парівнянні з націанал демакратами.
В УСДП провід у більшасті належав рабітникам, у
меншасті адвакатам.
В ОУН правідна верства складалася виключна з
інтеліrентів. Вани, для леrалізацїї, праЦЮЕали пере
важна ІВ коаперації аБО' були удержувані парті€ю
'Впавні, нк її апарат у підпіллі.
4) СОЦIЯЛЬНИй СКЛАД ПРОВОДУ
ПАРТІй І ПОЛІТИКА
В'ячеслав Липинський, як відамо, дуже [остра
осуджував інтеліrенцію як політичний правідницький
чинник Він уважав інтеліrенцію еканамічна HeTBap
чаю і при таму залежнаю. На йаrа думку політичниЙ
'правід повинні мати в сваїх руках тільки еканомічна
тварчі кляси. Тут не місце перевадити всестаранню
'l<рИТИ1<У Tara неrативноrа віднашення Липинськоrа
да українськаї інтеліrенціЇ. Для нас тут вистачить
ствердити, ща український націанальна палітичний
рух взаrалі нікали був би не пачався в Західній YKpaї
ні, якби йаrа не запачаткувада наперед духавна, а па
тім не павела світська інтеліrенція. Відпавідна правід
на 'верства в палітичній баратьбі маrла вирасти зпа
між селянства і робітництва щайна в 1890 их роках.
Аде й кали вже виросли цілі ряди вираБJIених iH
тедіrенціЕЮ і успасї.блених палітичних діячів зпаміж
се.'lЯН і рабітників, ремісників і міщан, та вани самі
не зуміли б аж да 1939 ra раку перевести всю паJIі
тичну баратьбу виключна власними "клясовими" си
лами. ЯКЩО' справді уявити б са'бі, ща вся інтеліrен
ція відразу перестала б працювати в правідній верстві
палітичних арrанізацій, та в таму випадку наша па
літична сила впала б відразу принаймні на подавину.
ДеЯ1кі арrанізації впали б навіть ще нижче. Дасить
усвідамити сабі, ща в каталицькій арrанізації УНП
(ЕП. [р. Хамишина) чи в Українськім Католицькім
Саюзі не була в праваді ні аднаrо селянина чи рабіт
ника. 111ада ОУН, то весь її заrраничний, краЕВИЙ і
павітаві правади були без вийнятку злажені з інтелі
90
91
(ентів, а тіль'ки в місцевих клітинах були також селяни
чи робітники.
При тому слід тямити, що rоворити про "економічну
незалежність" "творчих кляс" на основі В. Липин
CLKoro (хліборо'бів, робітників, промисловців фаб
рикантів і ремісників ) можна б тіJIЬКИ в демокритич
нім державнім устрою. При тоталітарнім чи півтота
літарнім ладі всі rромадяни попадають в однакову за
Jlежність від диктатури моно партії і її державної бю
рократії.
Соція.'1ЬНИЙ склад проводу партій, як вже зазна
чено вище, надавав специфічний характер по;rrітиці
даної партії. За часів Австрії середні й заможні селя
ни і духовники (після уділення "презенти" на пара
ію) були вповні незалежні. Те саме відноситься до
ВІЛЬНИХ звань адвокатів, лікарів, інженерів і т. д.
Тому від 1890 их років, коли до проводу трьох rолов
них партій прийшли віЛЬНі звання та селяни й робіт
ники, то українська політика в Австрії стала вповні He
залежною від впливів уряду та сильно зрадИ'калізvва
лася. Пам'ятаймо, що націонал демократична партія,
яка розпоряджала від І900 их років більшістю, по
заrальним принципам набдижалася до Української
Радикальної Партії і до европейських соціялістичних
партій. взаr лі. В 1902 i'M році вона, разом з радика
,,'Іами І СОЦlял демократами, бра.1а участь в такіЙ на
ті часи революційній соціяльній акції, якою був re
н ральний рільний страйк у rаличині. в практичній
ДІял ості таких провідників націонал демократичної
паРТll, як брати Старухи, Будзиновський і Петриць
кий, трудно 'було знайти моменти, що відріЗНЯ.1И б Їх
від різких радикалів.
Адвокати, що з ві.'Іьнах звань були заступлені най
ЧИСJlенніше в проводах усіх політичних партій, твори
ли хребет незалежної політИ1Ш.*) Не лише в масових
партіях .вони rрали рішальну ролю в проводі, aJIe на-
віть rоловою ОУН був адвокатський кандидат €BreH
Коновалець ,який тільки підчас віЙни, як і всі інші
rромадяни, був покликаний при заrальній мо'біліза
ції до армії і за УНР іменований полковником. йо
1'0 'Вивченим званням була адвокатура. Адвокатська
привичка наrинала політику даних партій до певних
форм, як у політичнім процесі. Вони звертали особли
ву YBary на "правні застереження" у відношенні до
UIротив .ика, складали 'Відповідні правно державні дe
кляраЦll, одним словом провадили політику, як уяв
лений процес перед трибуналом історичної справеk
ливости. Тільки ко;rrи узrляднимо цей факт, можемо
зрозуміти в цілій ширині політику в Західній Україні
в роках I9I9 1939. Ось кілька маркантних прикладів
цьоrо: 1) Одним з мотивів задержання спеціяльних
ilpaB державности Д"'Ія ЗО УНР була між іншим apry
мент ація Президента Дра €BreHa Петрушевича, що не
€ виключена можливість, що побідна антанта схоче
відновити колишню Росію разом з Україною, а тоді
мусіла б також fаличина підпасти під російську OKY
пацію, якби беззастережно прилу'Чилася в січн.і І 9 І 9
ДО Східньої України. 2) Ухвала Міжпартійної Ради
восени 1919, щоб Українці, що були колишніми aBC
трійськими урядовця'Ми, не приймали служби в поль
ській державі аж до вирішення lІ1итання державної дo
лі fаличини. 3) Подібна ух,вала 'про боЙкот перепису
населення і виборів до варшавськоrо сойму в році
1922 iM. 4) Постанова про бойкот польських універ-
ситетів і т. д.
*) Провід христіянських суспі"1ьників був у руках
державних урядників (професорів і суддів).
92
93
У порівнянні з періодом до 1890 их років, коли
народовці мали професорсы< філолоrічнийй провід,
від 1900 их років провід націонал демокраТів у вели-
кій більшості був зложений з адвокатів і тому мав
більше зрозуміння Д.1я економічноrо життя народу,
бо адвокати мали оБОВ'ЯЗКОВі економічні студії. EKO
номізм в західньо українській ПО.'Іітиці скріпився ще
більше, коли до проводу обох веЛИЮ1Х партій при
йшли ще провідники, виховані в кооперативнім дусі:
їнж. Ю. Павликовський, Остап Луцький, Ю. Шепаро
вич, В. Кохан, Бараник, інж. А. Палій, Кузик, Мартюк,
Творид.тrо в УНДО, та проф. Др. Карло КоберсЬКИЙ,
інж. Б. Білинський, інж. І. Лучишин, Михайло Матчак,
Осип НавроцькиЙ, Др. Д. Ладика, Осип Маланчук,
Остап Коберський, Андрій fривнак в УСРП. Участь
кооператорів в активнім політичнім русі обох партій
надавала політичному рухові по першій світовій вій-
ні сильний економічниЙ і різкий соціяльний характер.
З друrоrо боку цей факт сильно політизував саму ко-
операцію, надаючи їй небува.1ИЙ деінде політично-
визвоЛЬНИй патос. Без Toro патосу не моrла б YKpa
Їнська кооперація в Зах. Україні розвинутися до тої
сили, яку вона ВИЯВИ.1а під Польщею. Кооператори
при тому причинилися ще більше до усамостійнення
української політики, даючи можливість вирости в KO
операції новому інтеліrентському та самоосвітному ce
лянському елементові.
Інакший характер маЕ партійний провід, що CTO
їть під рішальним впливом журналістів. Журналіст
це у великій мірі суспільний поет. Він шукаЕ для
своїх статтей відповілноrо словноrо оформлення і
при тому, яК поет, виявля€ 'бажання признання від чи-
таючої публіки. Наслідком TOro журналісти у полі
тично партійному проводі rонять за хвилевими про
паrандивними ефе:ктами та за зручно оформленими
rаслами, замість за rлибшим ЗМИСлом національної
політики. Професійні журналісти, які поза журналі-
СТИI<ОЮ не мали іншоrо звання, прийшли були до пар
тійноrо проводу в більшій кількості щойно в 1930 их
роках: Василь Мудрий, Іван Кедрин, Роман fоліян,
Михайло СтрутинськиЙ, Ф. Федорців, fриць fладкий,
Др. Іван Німчук, Зенон Пеленський, В. Целевич в УН
ДО, а Остап Павлів, Остап Коберський, Петро Костюк
в УСРП. В ФН€ Дмитро Паліїв, С. Волинець,
Дзісь, в УСДП Іван Квасниця, А. Чарнецький, В. Ле
винський. У тім зв'язку варто ще зазначити полі
тичну активність окремих професій у відношенні до
цілої маси членів даної професії. Отож най'більший
відсоток політично активних членів було серед aДBO
І<атів. Можна сказати, що майже кожний з них Ha.'1e
жав до одної з політичних українських партій. На
друrім місці за адвокатами ішли І<ооператори, між
ЯІ{ИМИ вже траплялися частіше безпартійні rромадя
ни. На третім місці стояли технічні звання (інженери
будівництва, хеміки, і т. Д.). На дальшім місці Стоя
ли лікарі, серед яких рідко траплялися політичні дія
чі. Учителі народних шкіл за Польщі мали заборону
належати до українських опозиційних партій. Учите
лі rімназій Рідної Школи були політичними активі
стами в значній мірі, але до партій належа.1И шойно
після кооператорів. Щодо суспільних 1<.1ЯС, то селян
ство було більш активне на політично партіЙному по
лі від робітників і міщан.
5) ПОДІЛ ПАРТІй ЗА ЗАСОБАМИ
Послідовно консервативною парті€ю була тіль,<ч
Українська Католицька Народна Партія (потім УНП
€п. Хомишина). Інші партії були ЩОДО засобів ради
94
95
Ka.тrЬHi і навіть під націона.1ЬНИМ оrJIЯДОМ ревощоцій
ні. Щойно в 1935 iM році провід одної з великих пар
ТІЙ УНцО переишов був у руки rрупИ, яка за
ступаJIа уrоду з польським урядом ("нормалізація").
Будучи по меті (щодо польської держави) парті
ями революційними, Есе таки всі партії відкидали си
стему теРОІРУ, як засіб політичної акції. Едина ОУН
теоретично і практично одобрювала терор і стосувала
йоrо не лише проти пОJIЬСЬКИХ урядових чинників, але
й деКО.1И проти інакше думаючих українських діячів.
6) СИСТЕМА ПАРТlйноrо КОМПРОМІСУ
Усі історичні партії (УНДО, УСРП, У'СДП, хри
стіянсь'кі суспільники чи їх наСJІідники) зrідно з прин
ципом правдивиХ партій визнавали можливість і по
требу внутрішньо національноrо партійноrо компр.о
місу в усіх неПОJIітичних ділянках життя (коопераЦіЯ,
Рідна ШКО,'Іа, Просвіта, самоврядування і т. д.) Опріч
Toro вони визнавали конечність компромісу у всіх за
rа.'Іьно національних акціях важливішоrо характеру.
Так було за Австрії, потім за часів ЗУНР та пізніше
під польською окупаці€ю. В Укр. Національній Раді
в ро,ках 1918 I9 ці партії співпрацювали тісно й зrіk
но, хоча тільки УНДП і УРП ТВОРИJIИ тривалу урядо
ву коаліцію. В перших роках польської окупації ic
нувала аж до 1923 року Українська Міжпартійна Рада
у Львові, яка вирішува.1а всі заrальні політичні спра
ви. УСДП входила до неї Ради тільки в перших po
ках, бо вже в році 192I iM вона ВИСТУПИ..ТІа з Ради, пе
реходячи на сов€тофільську пдятформу. В пізніших
роках, не зважаючи на формальне розв'язання Між
партіЙної Ради існували такі чи інші спільні політичні
виступи всіх провідних партій (спільна протестна aK
ція проти урядової "пацифікації" Е краю і на терені
rи На ій в Женеві і т. п.). В 1930 их роках всі пар-
тн (ОПРІЧ ФНЕ і ОУН) оснували спільний KOHrpeco-
виЙ Комітет для СКJIикання BceYKpaїHcbKoro Haцio
Rальноrо KOHrpecy, до яКоrо приступили також партії
із Східньої України, що діяли на еміrрації. Через цей
Конrресовий Комітет ПОJIаrодЖувано спірні політичні
.справи так, як це роблено давніше в Міжпартійній Pa
ді. Цей Комітет був спараліжований з причини Har
лої зміни політики УНДО на "нормалізацію", яке без
попередження таЙним доrовором з урядом перейшло
На позицію польськоrо урядовоrо табору, ВИСТУП lд.
чи тим самим проти ПJIятформи всіх інших партій, з
якими УНДО БУJIО до Toro часу в KOHrpecoBiM KOMi
теті. В 1937 році відновлено міжпартійну співпрацю
в формі КоординаціЙноrо YKpaїHcLKoro Комітету у
Львові. З оrляду на ріст урядовоrо терору цей КУК
був та€мний. До Hboro належали: українські радика
ли, соція.'1 демократи, ФНЕ, обі rрупи католиків і He
за.'leжна rрупа з УНДО. В 1939 році також офіційний
провід УНДО, піСJIЯ випростування CBO€Ї політики,
присТупив до КУк. Між іншим, КУК всебічно обмір
кував тактику партій у випадку з польсько німеuькою
війною і СОВ€ТСЬкою окупаці€ю Західньої України,
Принципово до 1939 р. відкида.'Іа систему партій
Horo національноrо компромісу тільки ОУН. Вона
СТОЯJIа на становищі, що тіJIЬКИ Їхня партія Ma€ мо-
ральне право репрезентувати національні інтереси.
ЗАКІНЧЕННЯ
Наш оrляд охоплю€ період до 1920 року у CXik
ній Україні та період до 1939 року в Західній Укра':ні.
Залиша€ться ще оrляд, що охоплю€ українське
політичне життя в тоталітарних умовах у краю з oд
Horo боку та у відмінних умовинах на еміrрації.
96
97
Цей період Е предметом окремої стуДll, що по-
явиться незабаром.
Оrляд партійноrо життя на Кубані, Буковині і
Закарпатті ми помину и з причин конечности CKOpO
тити цю частину праЦІ.
ВИКОРИСТАНА НАиrОЛОВНlША ЛІТЕРАТУРА:
Мих. Вознян: Іван Франно в добі радиналізму. (Унраїна, HBi
тень 1928, Київ).
ю. БачинсьниЙ: Моя переписна з Мих. Драrомановом. (Додатон
до "Унраїни Ірриленти"), Львів, 1900.
В. Винниченно: Унраїнсьна державність. Відень, 1920.
осип rермаіізе: Денабристи і унраїнство (Унраїна, Київ, 1925).
Вінтор Андріевсьний: З МИНУЛоrо. т. I II. БерЛін, 1923..
Дело членов Ц. К. УПСР ов rолубовича, Петренна... Ссеноrрафи
чесний отчет под реданцией Д. З. Мануильсьн
ro . .. Харьнов, 1921.
С. rольдельман: Листи жидівсьноrо соціял демонрата про
Унраїну. Матеріяли до унраїнсьно-жидівсьних
відносин підчас революції... Відень, 1921.
ю. Бачинсьний: rльосси, Львів, 1903.
" " Унраїна ірредента. Львів, 1894.
Вол. Винниченно: Відродження нації, том I III, Відень 1920.
" " Проrpама Унра'їнсьної Комуністичної Партії,
Відень, 1921.
" " Перед новим етапом (Торонто, 1938).
М. rалущинсьний: Михайло Драrоманів ідеолоr нової Унра-
Їни. Львів, 1921.
Мих. rрушевсьний: УПСР та її завдання (Борітеся Побо
рете, ч. 4/1920).
На порозі Нової Унраїни. Київ, 1918.
Між Моснвою і Варшавою (Борітеся Побо
рете, ч. 2/1920).
Ілюстрована історія Унраїни. Вінніпеr.
Михайло Драrоманів І женевсьний соціялістич-
ний rypTOH. Відень, 1922.
Початни rромадянства. . rенетична соціолоrія.
1922.
В. Дорошенно: Революційна YHpaїHchJ{a Партія. Льрів, 1921.
д. Дорошенно: Ілюстрована історія Унраіни, том 1-11. Ужrо
род, 1930.
Нарис історії Унраїни. Т. 11. Варшава, 1932.
Мої спомини про недавне минуле. Т. I-lV.
Львів, 1924.
о. Оrоновснїй: Исторія литератури руснои. Львів.
Михайло Драrоманів: rромада. Унраїнсьна збірна. Передн€
слово. Женева 1878.
rромада. Унраїнсьна збірна. Жене,ва, 1879
(30нрема йоrо стаття "Шевченно, унраїнофі.1JИ
і соціялізм").
Терроризм и свобода, муравьи и норова...
Женева, 1880.
(' ;.)
,0
' '\:
./
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
99
rромада. yнpaїHcы<.. збірна. Женева. 1881
(зокрема перша всебічна і с.мостійшщька про-
rpaMa, підписана 1.. вересня 1880 ДрarоМано
вом, Павликом іПодолинським).
Но.ві унраїнські політИЧНі пісні про rромад
ські справи. Женева 1881.
rp0lV<anil.. Українська збірка.. Женева, 1832.
Историческая польща и Еелинорусская дe
мократія, Женева, 1882.
ВОJlЬНИЙ Союз Вільна Спілка... Женева
1884.
ABCTPO PYCbKi спомини, Львів, 1889 1892
(том I \I).
Низка статтей у "Народі", Львів, 189(),,1895.
Переписка (видання посмертне М. Павлина).
Архів Михайла Драrоманова. Т. І., Варша
ва, 1933.
Листи до І. Франна і інших. Вид:ання І. Фран
На (т. ИІ).
Пропащий час.
Ч}ідаЦbld думни про унраїнсьну національну
справу..
Листи на. Наддніпрянсьну УнраїНУ.
Переписна з Д-ром Т. Онуневсьним.
Минола IЕанович Костомарів. Львів, 1901.
ю. Кулин: Радянсьна влада в rа.1ичині. (Календар "Вперед".
Ню Иорн, 1925).
Карло Коберсьний: Уtфаїнсьне народництво по обох бонах
Збруча. Львві, 1924. .
" (Пушкар) " "Націоналізм". Критика фраз. . ЛьВІВ, 193 .
Вол. Кушнір: Спроба харантеристини ідейних пщстаз YHpa1Н
CbHoro політичноrо русофільства (Нова Унра:-
на, ч. 7 9, 1923).
(І<. Коберсьtrnй і М. Стахів): 3 історії терору. (Видання
УСРП). Львві, 1932.
А. Крезуб: Повстання r.роти reTbMaHa П. Сноропадсьноrо
(ЛНВ, нн.. ХI ХIlЛ928).
В. Кедровсьний: Повстання про:и reTbMaHa (ЛНВ, кн. 5-6/1928).
€. Коновалець; Причини до історії }'нраїнсьної революції. 2 re
видання. 1948.
Волод. Левинсьний: Царсьна Росія і унраїнсьна права. Монт-
реал, 1917.
Унраїнсьний робітничий рух у rаличині
(Дзвін, 1913).
Поча,ни Уliраїнсьноrо соціялізму в rаличині.
Торонто, 1918.
Ідеолоr фашизму. 3амітни до ідеолоrії Д.
Донцова. ЛьвіЕ, 1936.
"
"
"
"
..
..
..
..
..
..
..
..
"
"
"
..
"
На.рис розвитну YJipa'iHcbHoro робітничоro
руху в rаличині, Київ, 1913.
СоціялісТична Революція і Унраїна. Відень,
1920.
Михайло лозинсыill:: rаличина.
" " Ювілей 3G-літньої діяльности Мих. Павл'Ина.
Львів.
Українство і моснвофільство серед укрзїн-
CbHoro народу в rаJІИчині. Львві, 1909.
Польсьно русьний рев. рух і YнpalНa. Львів,
1908.
Др. І<. Левиць ний: Історія політичної думни серед rалицьних
УJфaїнців. Т. 1-11.
В. Липинсьнийь Листи До браrів-хліборобів. Відень, 1922-1!l25.
І. Мазепа: Унраїна в orHi і бурі революції. Том І Ш. (1947,
Мюнхен).
ПіДСТalШ нашоrо відродження. Т. 1-11. 1949
(Мюнхен).
В. липинсыill:: Хам і Яфет. 3 ПРИВОДУ 10 роно-вин 16/29
нвітня 1918. (Поступ, ч. 3 4, Львів, 1928).
Осип Назарун: Рін 'на Велиній Унраїні, 19:<:0. YHpaїHc:'ki по-
літичні партії і їх союзи. (Воля, Т.І., ч. 12/1920)
Що це е: суспільні НЛЯСИ, боротьба НЛ'ЯС,
бурЖ}'азія, пролетаріят, напіталізм і орrанізац:я.
Видання четверте. 1913.
rp. Наш (rриrоріїв): РеЕОЛЮЦійний соціялізм (Нова Укра":на,
ч. 4-7/1927).
Унраїнсьна боротьба за державу в рр. 1917
1920.. Сlфентон, 1934.
Споrади "руїннина". ЯН ми руйнували тюр
му народів. а ян буд"вали свою хату. Львів, 1938.
" " Весна революц;Ї. Споrади учаснина. ЛмJВ!,
1938.
" ПетлюрівщИна (Нова Унраїна, ч. 1/1925).
Михайло Павлин Переписна Михайла ДраrомаНОБа з Мих.
Павлином (1876 1895). 7 томів.
Михайло Петрович Драrоманів 1841 181:15.
Иоrо ювілей, смерть, автобіоrpафія і спис ТБО-
рів. Львів, 1896.
Про русьно-українсью народні читальні.
Львів.
" " Мосююфільство і унраїНDфільство. Львів.
r. Піддубний: 3а радянсьну YHpaїHv, 1920.
Політична nporpaMa й устрій ОУН, 1941).
Ю. Охрим.ович: Розвитон унраїнсьної національно-політичної
думни. Львів. 1922.
Р. Н.: Історія одноrо ЮlНдидаТа на "вожда". Політичний
"
..
"
"
"
"
..
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
..
..
"
..
"
"
"
100
..
"
..
"
"
"
"
"
"
"
101
життепис націоналіста €. І<оновальця. Львів,
19 .
І. Рибанов: 18'15 р!н на Унраїні ("Унраїна", Київ, 1925).
Проф. О. Мицюн: Доба rетьман:цини в 1918 по споминам оче
ВИДЦЯ і по історії Д. Дорошенна. Львів, 1938.
Харакrернин: Зі'адни минулOlО (JIHd, Львів, 1926-27).
l\lинита Шаповал: РеБОЛЮЦШНИЙ соціялізм на Унраіні. Книrа
І. Відень, 1921.
Велина Революція і унраїнсьна визвоЛЬна
проrрама. Праrа, 1923.
Інтелі. енЦіЯ і пролетаріят. ВіденЬ, 1920.
Стара і нова Унраїна. Ню йорн, 1925.
ЗахІДНЯ Унраїна. Праra, 1926.
Брехня буржуазної демократії (Нова Унра-
їна, 1921).
Соціяльна революція, Росія і Унраїна (Бо-
рітесь... ч. 3/1920).
Народництво в унр. ВИ3ВОЛЬНОМУ рухові
(Вільна Спілна ч. 3 за 1927 29, Праra).
ЛS\хоманїя. Наша доба. Соц. нарис, 1931.
Заrальна соціолоriя. Дpyre виданнЯ. Пра-
ra, 1934.
Занепад УНР (Нова Унраїна, ч. 4 6/Н!2З).
Хто такі т. зв. ліві сельроби з будинну Общ. Качновсьноrо.
Львів, 1928.
Замітни і матер яли до історії УНР'і!їнської peBO
люції 1917 1920. Том I IY. Відень, 1921.
Українсьна дрібна буржуа.зія в унраїнсьній
революції. (Боріте(ь Поборете, ч. 4/1920).
І. Франно: Молода Унра'їна, Львві, 1910.
" " Що тане поступ? Ню йорк, 1917.
Михайло ДparoMaHiB. Листи до І. Фра;іНЗ
і інших...
Іван Франно: Панщин-а і і"і снасув"!нНіЯ. Льнів.
" " В наймах у сусідів. Львів.
М. Яворський: Історія Унраїни в стислому нарисі. Харнів, 1928.
О. Слободич (Павлі.в): Боротьба світів на Унраїні. Н рис
історІї українсьної революції в рр. 1917-20.
Частина 11. Львів, 1930.
І(торія rаличини в 1918-19 рр. Нарис істо-
рії унраїнсы<її революції. ЧастИна ІІІ (друrе
видання). Львів, 1935.
Велика Унраїна в оrнях. Нарис історії
революції. Частина ІУ. Львві, 1935 (Дpyre
видання).
ЯН rасJ'И orнi. Нарис історії унраїНсьної ре-
волюції. Частина У. Львів, 1932.
"
"
"
"
"
"
"
"
"
П. ХРИСТЮН:
"
"
"
"
"
м. О. Снрипнин: На.черн історіЇ пролет. реВОЛlСціі на Внраїні.
. (Червоний Шлях, 1-3/1923).
Матвій СтахІВ: ...На ХВИШіХ революціl. Ре.юлюція в Австр:ї та
11 ВПЛИв на розвитон YHpaїHcbHoro народу. На-
рис історії YKpaїHcbHoro політичноrо РУХу. Ча-
стина 11. JlbBiB, 1938.
tt.a переломі (1860-1870 рр.). Нарис історії
YHpalНcbHoro політичноrо р:>,ху. ЧасТИНа ІІІ.
Львів, 1938.
Пробудження народних ма(. Нарис історії
YHpaїHcbHoro політичноrо руху. ЧастИна ІУ.
Львів, 1938.
Народні маси в русі. (Від 1890 До 1895).
Нарис історії YHpaїHcbHoro політичноrо руху.
Частина У. Львів, 1938.
Влада народу. Розвитон ідеї демонрат!ї в
новітніх часах. Львів, 1935.
Про різні інтернаціонали. Львів, 1937.
До джерел нашої сили. Заміти до основних
думон проrpами УСРП. Львів, 1936.
Проти ХВИЛЬ. Історичний розвитон YHpaїH
cbHoro соціялістичноrо руху на Західніх YKpa
Їнсьних Землях. Львів, 1934.
Хто винен? З історії комунізму та йоrо по-
мічнинів. Львів, 1936.
ДемокраТія, соціялізм і національна справа.
Львів, 1936.
(Минолаэвич) Царі і ЛЮДИ. Нарис історіі
революційноrо руху в Росії. Ч. І. Львів, 1934.
ЯК упала влада в Росії? Нарис історії pe
ЕОЛЮЦ. руху в Росії. Частина 11. Львів, 1932.
ЯН большевини дійшли до влади? Нарис
історії рев. руху в Росії. Частина Ш. Львів
1934.
Моснвофільство, йоrо батьни і діти. Львів,
1936.
Конституалістичний розвитон УНР за режи-
му Диренторії (Рунопис).
Наша тантика. Відповідь на найважніші пи-
тання. Львів, 1936.
Ф.. И. С(вистун): Поднарпатсная Русь ПОД владением АЕстріи.
Львів.
Володимир Старосольсьний: Держава і політичне право. т. І-
ІІ. Поде6ради, 1927.
Теорія нації. Відень, 1922.
Die grundlagen der politischen Parteibildung.
Tuebingen, 1921.
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
W. Salzbach:
102
"
..
"
..
..
..
"
..
"
..
..
.,
"
"
.,
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
"
103
Politische Parteien. ПапdwоеrterЬuсh der
Soziologie, 1931.
"'іlЬсlm Wundt: Voelkerpsychologie (YII X).
Th. Geiger: Gemeinschaft (ПапdwоеrtеrЬuсh der Soziologie.
1931).
Ferd. Toennies: Gemeinschaft und Geselschaft. 1887.
Robert l\lichels: Zur Soziologie des Parteiwesens in der
modernen Demokratie. Leipzig, 1925.
ТЬ. Geiger: Fuerung. (Hdw. der Soziologie).
А. Vierkan;lt: Genosscnschaftliche Gesellschaftsform. (Hdw.
der Soziologie).
М. Stachiw: Repetitorium der Soziologie. [. u. ІІ. ТсН.
Мuепсhеп, 1947.
Пеіnrісh Triepel: Die Пеgеmоniе. Еіп Buch von fuerenden
Staaten. Stuttgart. 1938. _'
Pitirim А. Sorokin: ТЬе Sociology of Revolution. Phlladelph13.
П. Е. Barnes: Soziologie und Staatstheorie. Еіпе Betracht!l!lg
ueber soziologische Grundlagen der Pol tlk.
Insbruck, 1927.
М. У. Ostrogorski: La democratie et l'organisation des parties
politiques. Paris, 1903.
James Bryce: Modern Democracies. London, 1921. (Volume 11).
Мак Weber: PoIitik als Eeruf. (Gesammelte Schrlften). Muen
chen. 1921.
ПЕРІОДИНИ:
Боротьба. Орран Закордонних та ВОЛИНСblю rаЛИЦ1>НИХ
Орrанізацій.
Живе слово. МісЯЧНИН. Львів.
Проти ХFИЛЬ, місЯЧНИН, Львів.
Тризуб (Париж).
Нш:а Унраїна Шраra}.
Розбудова Нац'ї (Праrа).
Хліборобсьна УJФаїна (Відень).
Нора rромада (Відень).
УнраїНсьний Сниталець (Відень).
CvpMa.
,літопис Червоної Калини, Львів.
Наоод, Львів.
rnflмаДСЬJ(ИЙ rолос, Львів.
Діло, Львів.
Р<JЛЯ Народа. Львів.
.1Ч'fепэ.ТVQно НаVНОЕИЙ Вістнин, Львів.
fJОFИЙ Час, Львів.
Нов"!. Зо1'Я, Львів.
Р"сл!!н, Львів.
" пР"'е"ОJll!і (Щдень).
('ель Роб, Львів.
Наше Слово, Львів.
КНИЖКА ЦЕ ЗБРОЯ
В ПСИХОЛОПЧНІJїI БОРОТЬБІ
Значlння доброї книжни про унраінсьні справи оцінила Унра-
Їнська Вільна rpoMaдa в ЗДА, ЯIOl від 1949 року діе для оборони
української визвольної і зокрема демократичної справи. В своїй
Науково-Політичній Бібліотеці вона. видала тані книжки:
1. СТЕЖКАМИ НА, rолrоту. Винищення в У и раї н і
мільйонів людей терором Та штучним rолодом в 1929-33 роках.
Написав Дмитро Соловей. Сторін 88.
2. rЕТЬМАНСЬКИй РЕЖИМ В 191 8 РОЦІ ТА иorО
ДЕРЖАВНО ПРАВНА ЯКІСТЬ. Написав Д p М. Стахів. Сто-
ріН 60.
3. ДОМАШНІй вopor. ЯК ооротися проти ворожої під-
ривної акції? Написав НИИОН Наливайко. Сторін 72.
4, 5 і 6. ПЕI<EJlЬНА МАШИНА В РО1ТЕРДАМI. історІя
убивства полк. €BpeHa Коновальця. Частини Перша, ДрУРа й
Третя. Написав ЯlІОслав Нутько.
Разом ці три частини сторін 160.
7 і 8. УНРАі'НСЬКИй РОБІТНИИ люд У БоРоrrЬБI ЗА
НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВУ. Дві частини. Написав Мар'ян
Зореславич.
9 10. ТЕМНА СТОРОНА МIСЯllЯ. Історія поліцїЙної про
вонації Р. Барановсьноrо в уираїнсьнім підпіллі. Н а п и с а в
Я. Нутьно. Сторін 92.
11 -12 13. ПЕРЕЯСЛАВСЬКИИ доrоВlР З 1654 РОКУ.
Правна яність заложеноrо цим доровором відношення доrовірних
сторін. Написав Др. Сонрат Іваницький.
14 - 15. УКРАїНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В СОЦІОЛОПЧ-
НІМ НАСВІТЛЕННІ. Написав Др. Матвій Стахів.
Кожна ннижна ноштуе по 40 центів. Замовляйте їх для себе
і для поширення серед читаючоrо rpомад.янства. Цим причини
теся до сиріплення унраїнсьиої ВИЗВОЛЬНОЇ боротьби та. до по
ширення ідей унраїнсьної політичної та суспільної демоиратії.
Замовлення ннижок посилайте на адресу:
Ukrainska УіІпа Hromada, Scranton Branch
524 OIive St., Scranton 10, Ра.
1 04
Publisher:
"Ukrainska Vi1na Hromada v Ameryci"
2965 Carpenter Street, Detroit 12, МісЬ.