Автор: Кондратюк С.Я Мартиненко В.Г.
Теги: атмосфера посібник екологія лишайники україни навколишнє середовище картування довкілля
Год: 2006
Текст
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут ботаніки ім. М. [. Холодпоrо
Кіровоrpадський національний технічний університет
J ІХЕНОІНДИКАЦІЯ
(Посібник)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки Украіни
Кондратюк с. Я., Мартиненко В. [.
Киів .... KipoBOrpaд
2006
ББК 28.591
К64
ISBN 966..8264..65..7
978..966..8264..65..8
Ліхеноіндикація (Посібник). Кондратюк с. .Я., Мартиненко B.f.
(відп. ред.).
Київ,
KipoBorpaд; ТОВ «KOД
2006.
260 с.
+, кольорові встаВки.
Висвітлені OCHO
Hi напрямки використаНIІЯ лишайників
України як індикаторів стану навколишньоrо сереДО}lища.
На основі картуваНIІЯ змін видовоrо різномаllітrя епіфітних
лишайників, картування поширення rруп видів з поДібною
чутливістю до забруднення атмосфеРllоrо повітря, а такОЖ
картування даних розрахунку індексу чистоти атмосфери (І.Ч.П.)
наведена порівняльна ліхеllоіндикаційна оцінка стану забруднення
атмосферноro повітря в деяких містах України (Львів,
ІваJlо
ФраlIківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Полтава, KipoBOrpaд), а
також оцінка стаlIУ повітряноrо середовища на територіях, що
приляrають до промислових об'€ктів Львівської та
Івано
Франківської областей (Калушськоrо БО " Хлорвініл",
Іваllо
ФраJlківськоrо заводу TOHKOro орrcинтезу тощо).
Детально розписані методика використання лишайників як
індикаторів пралісів, що були апробовані на прикладі лісових
екосистем УжаJlСЬКОro національноrо парку (Закарпатська область).
для спеціалістів по вивчеІШЮ еколоrії MicbKoro середовища,
працівників служб охорони природи, студентів біолоriЧIІИХ та
природничих факультетів університетів, аспірантів, ботаніків,
міколоriв, еколоrів, учНіВ старших класів та викладачів біолоrії в
середніх школах.
Авторський колектив: Кондратюк с. я., Мартиненко В. [.,
Димитрова л. В., КорнеJIЮК Н. М.
Рецензенти: професор, доктор біолоriчних наук Н. [І. Масюк, професор,
доктор біолоrічних наук І. ю. Костіков
Друку€ться за постановою Вченої ради Іпституту ботаніки
ім. М. [. ХОЛОДllоrо НАН України.
@ Кондратюк С.Я., Мартиненко B.r.
@ Інститут ботаніки ім. M.f. ХOJlодноrо
@ КірОБОrpадський національний технічний університет
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES
M.H. Kholodny Institute of Botany
Kirovograd national technical university
Lichen indication
(Manual)
Kondratyuk Sergiy Yakovych
Martynenko Valerij Georgijovych
Kiev - Kirovograd - 2006
Lichen indication (Manual). Kondratyuk S.Ya., Martynenko V.G.
(Eds.). - Kiev - Kirovograd - 2006. - 260 p. + color plates.
Main approaches of the usage of lichens for indication of the cnvi..
ronment arc analyzed.
Results of the estimate of air pollution in Lviv and Kiev cities and
Ivano-Frankivsk, Rivne, Ternopil', Lutzk, Poltava and Kirovograd
towns and industrial regions of Lviv and Ivano-Frankivsk oblasts with
lichens are shown.
Methods of the lichen indication mapping, namely mapping of the
distribution of indicator lichen species within Kirovograd town, as well
as mapping of the DeSloover and Leblanc (1968) 'Index of Air Purity' in
Lviv city and Ternopil, Rivne, Lutzk and Ivano-Frankivsk towns as well
as in industrial regions of Lviv and Ivano-Fankivsk oblasts are described
in detail.
Methods of the use lichens as indicators of old forests elaborated on
the example of Uzhansky national nature park (Zakarpatska oblast) is
described in detail.
For students and tutors of biological and natural faculties of univer..
sities, botanists, mycologists, ecologists, pupils of the older classes as
wen as teachers of the secondary schools.
Пам'яті
видатних украінських дослідників f.Ф. Шперка,
професорів А.М. Окснера та
М. Ф. Макаревич присвячуеться
5
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
РОЗДІЛ 1. ЛИШЛЙНИКИ
(особливості будови, розмноження, положення в системі орrанічноrо
світу та прикладне значення) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.1 ПОНЯТТЯ лишайник та йоrо визначення. . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.2 Лишайник складна асоціація фотобіонта та мікобіонта . . . . 18
1.3 Найважливіші віхи у вивченні лишайників . . . . . . . . . . . . . . . 19
1.4 Місце лишайників в системі орrанічноro світу . . . . . . . . . . . . 27
1.5 Основні напрямки дослідження лишайників і стан їх
розвитку в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
1.6 Фотобіонт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
1.7 Мікобіонт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
1.8 Особливості слані лишайників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
1.9 Розмноження лишайників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
1.10 Класифікація найважливіших представників
флори лишайників України . . . . . . . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
1.11 Значення лишайників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
РОЗДІЛ 2. злrЛЛЬНОПРИЙНЯТІ вимоrи до ЗБИРАННЯ,
ОПРАЦЮВАННЯ ТА ЗБЕРІrлння ЛИШЛЙНИКІВ. . . . . . . . . . .70
2.1 Підrотовка ДО польових досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
2.2 Особливості відбору лишайпиків в ПОЛЬОВИХ умовах . . . . . . . 70
2.3 Обробка зразків в лабораторних умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
2.4 Визначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
2.5 Зберіrапня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
2.6 Опрацювання отриманих результатів
для цілей ліхеноіндикаційноro картування. . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
РОЗДІЛ 3. ІСТОРІЯ ТА ОСНОВНІ fРУПИ МЕТОДІВ
ЛІХЕНОІНДИКАЦІІ СТАНУ АТМОСФЕРноrо ПОВІТРЯ..... 86
3.1 Короткий ВСТУП ЩОДО історії питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
3.2 Ліхеноіндикаційні методи оцінки еколоriчної
обстановки в населених пунктах та промислових репонах. . . . . . 87
3.3 Основні rpупи забрудників навколишньоrо середовища. . . . . 96
6
РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА СТАНУ АТМОСФЕРноrо ПОВІТРЯ 3
допомоrою ЛИШАЙНИКІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
4.1 Порівняльні ліхеноіндикаційні дослідження в містах
У країни ........................................... 1 02
4.2 Оцінка еколоriчноі ситуації в індустріальних реІіонах
у країIIИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
РОЗДІЛ 5. ЛОБАРІ€ВІ ЛИШАЙНИКИ .... ІНДИКАТОРИ
ЕколоrІчноІ ЦІЛІСНОСТІ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ. . . . . . . 173
5.1. Лобарі€ві лишайники .... індикатори пралісів
Ужанськоrо національноrо природноrо парку . . . . . . . . . . . . . . 175
5.2 Індекси еколоrіЧIІОЇ цілісності лісових ценозів . . . . . . . . . . . 191
5.3 Проблеми охорони пралісів Східних Карпат. . . . . . . . . . . . . 198
5.4 Черrові завдання охорони та вивчення пралісів України. . . . 206
РОЗДІЛ 6. ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У
ПРИ3ЕМНОМУ ШАРІ ПОВІТРЯ МІСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ .. 210
6.1 Біоreохімічпа ліхеноіндикація важких металів У
призеМНQМУ тарі повітря міських ландшафтів Ки€ва ........ 210
6.2 До вивчення забруднення території міста Черкаси
важкими металами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ,221
6.3 Оцінка забруднення радіонуклідами/важкими
металами в М. KipoBorpaд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231
РОЗДІЛ 7. ІНДИКАЦІЯ ОСЕРЕДКІВ Ризиковоrо
СЕРЕД 0 ВИЩА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239
ВИ СН 0 ВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248
7
ПЕРЕДМОВА
Завдяки особливостям живлення лишайники € унікальними
живими "тесторами" стану атмосферноrо повітря та павколишньоно
середовища в цілому. Сьоrодні методи біоіндикаціі забруднення
атмосферноrо повітря КИСЛОТІІИМИ забруднювачами, пилом, важкими
металами, радіонуклідами, тощо неможливо уявити без використання
лишайників. Саме у зв'язку з використанням лишайпиків у моніториизі
стану наВКОЛИШllьоrо середовища важливість ліхеполоriі як науки зросла
експопепційно на протязі останніх десятиліть. Лишайники € дуже
ЗРУЧНИМИ довrотривалими індикаторами зокрема завдяки: високій
чутливості до атмосферноrо забруднення; споживаНlІІО необхідних
неорrапічних СІІОЛУК не з субстрату, а з атмосфери; здатності
накопичувати елементи зі слабких розчинів. До переваr
ліхеllоіпдикаційних методів слід віднести те, що вопи € порівняно
дешевими, швидкими, а також дають змоry провести оцінку баrаторічної
ситуації lІаВКОЛИШІІьоrо середовища. З даноrо питання сьоrодні € дуже
численна література і впродовж останніх ЗО років вида€Ться спеціальне
зведення літератури щодо вивчення лишайників У зв'язку з
забрудненням атмосфери.
Однак до oCTaHHboro часу в Украіні подібних зведень не було
підrотовлепо, хоча в останні роки спостеріrа€ться досить значне
пожвавлення у друкуванпі окремих МОIlоrpафій ЩОДО лишайників
України (Маревич и др. 1982; Копачевская 1986; Байрак та ін. 1988;
Kondartyuk 1998; Kondratyuk et аl. 1998,2003; Kondratyk & Coppins 1998;
Ходосовцев 1999; Федоренко та ін. 2006). Навіть в масштабах
КОЛИlllньоrо СРСР було видано зовсім мало популярних видань
(посібників) (Солдатенкова 1977; rолубкова 1977; Шапиро 1991). В
Україні питанням вивчення зміп ліхенофлори під впливом
антропоreНlІоrо фактору була приділена значна кількість публікацій
(Кондратюк 1985, 1996; Байрак 1988; Блюм та ін. 1988; Кондратюк,
Безпіс 1990; Кондратюк, Солоніна 1990; Kondratyuk 1994; Kondratyuk et
аl. 1994, 1998 тощо). Опубліковані вітчизняні посібники (Ходосовцев
2000, [ромакова 2005) € дуже короткими і містять в ОСНОВНОМУ лише
посилання на іншу спеціальну літературу.
Метою даноrо видання була спроба навести всі необхідні матеріали
для роботи з лишайпиками в одному посібнику.
Слід паrолосити, ІЦО ПрИ підrотовці дапоro посібника автори були у
досить скрутній ситуації, адже сьоrодні вказані курси не читаються в
8
такому виrляді у вітчизняних вузах і не iCHY€ аllалоrічних вітчизняних
видань.
В зв'язку з останнім структура посібника складена з меТОІО
відображення сучаСІІоrо стану справ ЩОДО використання лишаЙlІиків для
оцінки стану наВКОЛИШIlьоrо середовища.
Оскільки особливості будови та розмноження лишайників, хоч і в
застарілій, представлені у вітчизняній літературі, вони висвітлені в
ІІосібнику досить коротко (лише в об'€мі необхідноrо словника, що
використову€Ться для визначення). Автори були змушені дещо
детальніше зупинитись на висвітленні питань щодо сучасноrо розуміння,
систематичноro положення та місця лишайників в орrанічному світі, яке
стало зaraльновизнаним лише в кінці 1980..х років, і яке до OCTaHHboro
часу не висвітлювалось у вітчизняній літературі. Особливості
колекціонування та визначення лишаЙlІиків наведені в об'€мі, що
повинен забезпечити визначення лишайників для цілей
ліхеноіндикаційноrо картування.
За основу викладення матеріалу ПОlUIадеlIа .моделыl.. схема
. .u ,",. u
викладення матеРІалу, в ЯКІИ кожнии роЗДІЛ присвячении окремому
напрямку використання лишаЙlІиків щодо оцінки навколишньоro
середовища. Вибір розділів зроблений таким чином, щоб відобразити все
різноманітrя напрямків ліхеllоіндикації. В КОЖНОМУ розділі наведена
коротка історія питання, методи та результати дослідження.
В першому розділі наведена коротка характеристика об'€кту
досліджень.
Переважна більшість розділів (зокрема розділи 1, 2, З, 5 та7)
(включаючи всі підрозділи) підrотовлена першим співавтором. Розділи 4
та 6 підroтовлені за участю співавторів, наприклад Димитровою Л.В.
(підрозділи 4.1.3, 4.1.5), Мартиненко B.r. (підрозділи 4.1.4 та 6.3) та
Корнелюк Н.М. (підрозділ 6.2).
Користуючись наroдою висловлю€мо щиру вдячність СIlівробіт
иикам відділу ліхеllолоrіі та бріолоriї Н.М. Федоренко, О.В. Над€їній,
Л.В. Димитровій, А.О. Войцехович та Т.І. Михайлюк за дуже важливу
допомоry на етапі 06roвореllНЯ формату даноro посібника та оформлення
окремих розділів рукопису, а також Л.В. Димитровій та А.О. Войцехович
за допомоry 3 підroтовкою ілюстративноrо матеріалу;
КС висловлlO€ щиру вдячність a допомоІУ в проведенні польових
досліджень під час Дарвіllівських експедицій Безніс Наталії [., Вірченко
Віталію М., Дроrобич Нелі ю., fеllюті [анні ю., rенюті Василю, 3еленко
Серriю д., Капрусю Іrорю, Кондратюк Анні С., Кондратюк Наталії с.,
Коник Олександрі 0., КоппіllС Олександрі (Coppins Alexandra М.),
9
Коппінсу БрайОIlУ (Coppins Brian j.), Ладнушкіній Катерині М.,
ЛеваllЦЮ Анатолію А., Любченко В'ячеславу М., Марискевич Оксані [.,
Поповій Людмилі п., Тасенкевич Лідії 0., Василь€ву Олексію, Уолслі
Патрішії (Wolseley Р.), Ходосовцеву Олександру €., Шейдеrreру
Крістофу (Scheidegger Christoph). Від імені учасників Дарвінівських
експедицій вважаю за дуже при€мний обов'язок висловити щиру
вдячність за всіляке СПРИЯННЯ та CYТТ€BY допомоry під час проведення
міжнародної школи семінару та польових досліджень директору РЛП
.СТУЖИЦЯ., а потім Ужанськоrо НПП Копачу Василю, а такОЖ
представникам 3акарпатськоro обласноrо управління екобезпеки НеІрі
Івану, Поляновському Анатолію, Павлею Юрію, лісничій НОБОСТУЖИЦЬ"
Koro лісництва rенюті [анні, майстру лісу даноro лісництва Лешаничу
ЛНТОНУ, €reрю даноrо ж лісництва Біraничу Михайлу, лісникам
CTaBHeHcbKoro лісництва Ч06алю Михайлу, Рейпаші Івану, водіям
Ховпей Анатолію та [ижицькому Петру; Лесьо Інні за допомоry у
визначенні деяких квіткових рослин; лісничій Новостужицькоro
лісництва fеІІюті [анні ю. за теплу rocтинність виявлену ДО учасників
декількох експедицій.
Управлінню з охорони навколишньоro середовища в КірОБОrpад"
ській області за фінансову підтримку даноro видання.
Щодо критичних зауважень, побажань, а також співпраці 3
наведених в посібнику напрямків будемо вдячні за звернення за адресою:
Кондратюк С.Я., відділ лїхенолоriі та бріолоriї, Інститут ботаніки ім. M.r.
Холодноro НАН Украіни, вул. Терещенківська 2, 01601 Київ" М СП... 1.
10
ВСТУП
ВСТУП
в атмосферному повітрі сучасних міст, на територіях, ІЦО
приляraють до промислових підпри€мств, трапляються десятки різних
забрудників як raзових, так і таких, що знаходиться у підвішеному стані.
Більшість з них € токсичними для людини, ІЦО В більшій чи меншій мірі
шкідливо впливають на здоров'я людини. Тому в санітарно"захисних
CMYrax і ІІа територіях, ІЦО безпосередньо приляrають до підпри€мств, в
містах орraнізовані системи спостереження за забрудпиками і виміри іх
концентрацій. В різних пунктах вказаних територій встановлюються
прилади (нерідко досить clUlaдHi, що самореryлюються, і відповідно дуже
дороп), які повинні давати інформацію про кількість забрудників в
певний час і в динаміці. Однак інструментальні аерохімічні виміри
характеризують стан атмос'фери лише ІІа даний момент і при цьому лише
фраrментарно (якщо мережа пунктів спостережень недостатньо суста);
вони не можуть враховувати явища по€днання (синерriзму) шкідливоro
впливу цілих rpуп забруднювачів повітря.
Розширення мережі приладноrо вимірювання забруднення
атмосферноro повітря обмежене в зв'язку з йоrо дороroВИЗІІОЮ. Тому
процес розвитку мережі інструментальноro вимірювання вмісту
шкідливих речовин в атмосфер ному повітрі на територіях міст або на
територіях, що приляraють до промислових підпри€мств, З одноrо боку,
повинен оптимально відображати різноманітrя мікрокліматичних умов
даної території, а з друroro боку, звести до мінімуму витрати на йоrо
проведення.
Оптимальна мережа з раціонально розташованими і достатньо
репрезентативною кількістю пунктів контролю за станом атмосферноro
повітря може бути розроблена лише з врахуванням заraлыIrоo
(cYMaplloro) атмосферllоrо забруднення, яке в свою черry можуть дати
лише біОіндикаційпі методи.
З допомоroю біоіндикаційпих методів можна також встановити
масштаби cYMapHoro шкідливоro впливу атмосферних викидів певних
промислових об'€ктів на живі орraнізми, що находяться в безпосередній
близькості до підпри€мств, що розrлядаються.
Підкреслюючи значення біоіндикаційних методів, як таких що
доповнюють інструментальні методи оцінки стану атмосфери, слід
зазначити наступні позитивні риси біоіllдикаційних методів:
. ВОІІИ дешеві і потребують порівняно мало часу для оцінки стану
aTMocipIforo повітря на значній території;
. Біоіндикаційні дані відображають середньорічний стан
атмосфери за баraто років;
11
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
. При повторних дослідженнях (картуванні) 6іоіндикація дa€ уяву
про динаміку ступеня забруднення атмосферноrо повітря міст і
біля інших промислових підпри€мств.
Індикаторами стану ПрИрОДfIОro середовища з особливим успіхом
можуть використовуватись спорові рослини і перш за все лишайники. Ці
симбіотичні асоціаціі безпосередньо залежать від стану повітряноro cepe
довища, оскільки всі елементи ДЛЯ ЖИТТЕдіяльності (воду, мінеральні pe
човини) вони отримують З повітря.
Крім TOro, на відміну від інших рослин лишайники характеризу"
ються більшою стійкістю до таких факторів, як високі та низькі темпера..
тури, відсутності води, короткий веreтаційний період, тощо. Для
лишайників характерне повсюдне поширення, травалий вік існування. 3
одноro боку, в зв'язку з особливостями будови та процесів ЖИ1ї€діяль"
ності даних спорових рослин, вони відрізняються підвищеною чут"
ливістю ДО різних речовин, що € забрудниками повітря. 3 іншоro боку,
лишайники € добрими накопичувачами деяких елементів, що представ"
лені в атмосферному повітрі, таких як важкі метали, радіонукліди тощо.
€ rpупа видів лишайників, що відрізня€Ться значною толерантністю до
різних забрудників.
Лишайники були відомі і використовувались в житri людини
(особливо в медицині, текстильній промисловості, в парфумерії) з давніх
часів. Незважаючи на OCTaнH€ дані
симбіотичні асоціаціі (які часто
невірно називаються "орraнізмами")
широко використовуються для цілей
індикації стану навколишньоro cepe
довища лише з друroї половини мину
лоro (ХХ) столі1ТЯ.
Перші відомості про cyтr€Bi
зміни ліхенофлори в містах знаходимо
в публікаціях дослідників різних країн
в друriй половині ХІХ столітrя. В
Украіні перші вказівки про зміни фло..
ри лишайників в околицях Харкова
знаходимо в роботі [. Шперка (1870).
Сутт€вим поштовхом У використанні
лишайників для цілей індикації стану
атмосферноro повітря в містах стали
роботи скандинавськоro дослідника
Сернаllдера (Sernander 1928), який
вперше провів 30llуваlllІЯ території
міст за присутністюjвідсyrністю ли
шайників. Іншим дуже важливим ета..
пом в розвитку досліджень щодо
шикороro застосування лишайників
l' .-" _ ..;
" ' :." >.
.r-::...O' ..' '_ " . " '\(;\ " ::" ' _ :_ > ' ' - ; : ' " ' , : , _:: ' , ' . . "t'
" :'. ,; ; );' ' '. щ :: .", , ,
. . , ,.. .'".", iJ. ::...r'"
;..Jt .!і. о . :,' t7
'" ;>-:hfi!1t1 ...... ",: .., . . \(, . ,.,I \
_'i: , : t ' . , _ , '.'1'4..'. , :.1.ff , , ,. , . , . . ; , .:t f . , ! . ' ( ,j
'" t. : :.. :.:Aio r.",Б1ІІ. ::. .."
'ir. ,"'. ',' - i.NР; Щ'1! .... І
.1: :... , - :- ') "'_'. .1. , : І "" 1 . .1: І
'., .'".. - ,. .., . ); . '.
; " I r ...
_ .... I , . . . ..t'
,
, ,
."..
,,t'" .
\
.
.
.
,,; . .
:t' .;.
. O&' ,' ,"':.
'..... ..
... r't,
..".v. J:
'-. It.
,.. -\..
rYCYaB Федорович Шпек
(1845 -- 1870) першим описав зміни
флори лишайників в умовах міста в
Украіні (ІІа прикладі Харкова) та
опублікував важливий список
лишайників Харківської ryбeрнії з
llИЗКОЮ рідкісних видів.
12
ВСТУП
для цілей індикації стану атмосферIlоrо повітря стали біоіндикаційні
шкали, ЩО були запропоновані анrлійськими дослідниками д. XOYKCBOP
СОМ та Ф. Роузом В 1960"ті роки (Hawksworth & Rose 1968, 1976).
Починаючи з 1960..х років 110ЧИllа€ться залучення цілоro арсеналу
експериментальних методів, як щодо вивчення чутливості окремих видів
лишайників до певних забрудників ("полютантів", від анrлійськоrо ,,1I0
люшн" (pollution) "забруднення") повітря, а також отримання фактич"
Horo висновку про найвищу кореляцію між рівнями забруднення та
складом лишайникових уrpуповань.
Власне в 1960"ті були запропоновані так звані "синтетичпj показlIИ
ки", тобто "індекс полеотолерантності" eCTOHCbKoro ліхенолоrа та reобо
таніка х.х. Трасса (1967) та "індекс чистоти повітря" канадських
дослідників ДеСлувера та Леблана (DeSloover & LeBlanc 1968).
Крім Toro в друriй половині ХХ століття починаються експеримеll"
тальні дослідження з трансплантації, тобто перенесення та експонування
чутливих видів лишайників на ділянках, що безпосередньо приляrають
до джерел атмосферllОro забруднення, промислових об'€ктів, тощо.
В 1970 Ti роки анrлійським дослідникам Ф. РОУЗОМ (Rose 1974,
1976) був започаткований ще ОДИН напрямок використання лишайників
для оцінки стану наВКОЛИІІІНЬОro середовища. На початку цей напрямок
мав назву "індикація старих лісів" (або "індикація пралісів"), а в подаль"
шо му .... отримав назву "індикація еколоriчної цілісності лісових ценозів".
Окремим напрямком біоіндикації стану навколишньоrо середови
ща за ДОllомоrою лишайників € їх використання (до речі так само як і МО..
хоподібних) як накопичувачів різних елементів. Окремим етапом, на
жаль, стало вивчення вмісту радіонуклідів в лишайниках та інших споро"
ВИХ рослин в зв'язку з аварі€ю на Чорнобильській АЕС.
В друriй половині хх столітrя розвива€ться ще один напрямок ви..
користання лишайників для індикації стану наВКОЛИШllьоrо середовища,
.. , . u.
зокрема lндикацlЯ зон ризику, що пов язаНІ з сеИСМІЧIlОЮ та льодовико
вою активністю в різних репонах зеМlIОЇ кулі. Даний напрямок знайшов
набаraто ширше використання серед rеоморфолоriв, reолоriв, сейсмо"
лопв тощо, а не серед ліхенолоrів (дослідників, що всебіЧIІО вивчають бу..
дову, біолоriю, таксономіЧIІИЙ склад лишайників та можливості їх
практичноro використання).
Таким ЧИНОМ ІІа початок ХХІ століття ліхеноіндикація € досить
різновекторним напрямком біоіндикаціі.
Даний посібник € спробою ознайомити зацікавленоrо читача з
особливостями кожноro з перелічених вище напрямків використання ли...
шайників для оцінки стану lІавколишньоrо середовища.
Оскільки історія ліхенолоriі не довrа, а природа лишайника і їх природне місце
усвідомлене лише порівняно недавно, в ліхснолоriі, як ніде іНlпе (ні в одній іншій
науці криптоraмноі ботаніки) вирують значні зміни в таксономії, зокрема в переоцінці
статусу певних таксонів. Так, щороку публікуються описи десятків нових ДЛЯ' науки
видів та родів, видіЛЯЮТЬСЯ нові родини та порядки rpибів.
В історії кожної науки € різні періоди, зокрема час виявлення об'екту, поступо
ве вивчення йоro особливостей, час осмислення місця даноro об'€кту досліджень в
13
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
системі світу, що оточу€ людину.' Так, математика як наука виникла набaraто пізніше,
ніж ЛЮДИ використовували різні арифметичні діі чи будували reoметричні фіryри,
тощо. Тобто, спочатку зароджуються перші елементи самої науки, а подальше деталь..
не вивчення об'€кту з допомоrою всіляких можливих методів часто ПРИВОДИТЬ дО TOro,
що предмет досліджень частково не € об'€ктом даної науки. Так, наприклад, сталось 3
синьо зеленими водоростями, які впродовж 200 років були 06'€КТOM досліджень аль..
rолоriв, а сьоroдні віднесені до царства прокаріотів, і віднесені до Міхро6іолоrїчноro
кодексу. В 6аІаТЬОХ випадках статус об'€кту досліджень часто переоцінIO€ТbCЯ.
Ліхенолоriя наука, що всебічно вивча€ лишайники, одна з наймолодших наук
криnтоraмної ботаніки, в П історіі були ДОСИТЬ революційні відкрИ1їЯ, наслідки яких
усвідомлені порівняно недавно. Історія науки ліхенолоrfi € дуже цікава, але вона € і
дqcить трarічною.
14
РОЗДІЛ 1. Лишайники
РОЗДІЛ 1. ЛИШАЙНИКИ
(осоБJlивості будови, розмноження, ПОJlожения в системі
орrанічиоro світу та прикладне значення)
Друra половина ХХ століття, коли набули широкоrо використання
методи ліхеноіндикації, характеризуcrься сутт€вим переrлядом місця
лишайників в системі орraнічноro світу, змінами в таксономіі та
переоцінці їх ролі в природі. Тому перед розrлядом значення лишайників
для моніторинry навколишньоrо середовища, слід розrлянути сучаний
стан речей щодо заrальної характеритики лишайників.
Дані щодо морфолоriчних та анатомічних особливостей
лишайників, наведені в різних роботах (наприклад, Окснер 1937, 1956,
1974; rолубкова 1977 тощо), можуть використовуватись, лише з
урахуванням останніх змін у міколоriчній термінолоrіі.
Слід зазначити, ЩО українсько" та російськомовні посібники були
видані ще до mozo, .як лuшайнuкu віднесені до системи zрuбів. Тому всі
вказані підручники щодо таксоно.мічноzо положення лuшайнuків наводять
застарілі класифікаційні системи.
1.1 Поняття лиmайник та йоrо визначення
Термін "лuшайнu"IІ ("!icheп ' ? Ma€ rpeцьке походження. Він був
вперше використаний визнаним батьком ботаніки rpецьким мислителем
Теофрастом (Тhеорhrastus)(З71 284 рр. до н.е.), учнем Платона та
Арістотеля, в йоrо відомій lІайпершій обробці з ботаніки "Історіі POCJlU1f,"
("Ншоту 0/ Plaпts"). Даним терміном Теофраст окреслював парости на
корі маслиновоrо дерева.. Серед рОСЛИН, описаних Теофрастом; були
присутні два лишайники, ОДИН э яких належав до роду иsпea чи до
A/ectoria (можливо Втуоriл), а друrий, напевно, до Roccella tiпctoria.
Останній вид мав велике економічне значення, оскільки він був добре
відомим завдяки йоro важливим властивостям як джерела барвника.
Останній вид зraдувався також в лікувальній книзі (Materia Medica, 68 р.
н.е.) rpeQbKoro лікаря Діоскоріда (Dioscorides) та в "Історії Природи"
(Natural History, 77 р. н.е.) відомоrо воїна та мандрівника Плінія
старшоro.
Однак слід зразу ж наroлосити, що термін ,,лишайник" на початку
розвитку ботаніки був даний власне не для лишайииків, як МИ розумі€мо
їх сьоrодні, а до печіночників (мохоподібних), що мають слань схожу на
представників роду Marchaпcia. Деякі лишайники здавна
використовувались ЛЮДИНОЮ і були включені до найперших "лікарських
книr", збірок про корисні рОСЛИНИ для медицини, що видавались ще на
початку XVI століття в €вропі.
Слід зазначити, що таке ж саме слово ''лишай" (анrлійською .lі..
chen.) використову€Ться для обростань людських тканин в медицині і
15
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
десь близько 10 назв шкіряних захворювань також пов'язано з цим
терміном.
Явище, що Ma€ історичну назву "лишайники" найправильніше
називати " ибами, що 80 ЮЮТЬ лишаііники" (від анrлійськоrо
терміну .... lіс еп.. orтing ungi, російською мовою "лишаЙIІИКОВО"
06раЗУЮIJ!ие" rp и6ы.. Дещо застарілою (що осо б ливо часто
використовувалась в 1970..1980..ті роКИ) € назва "ліхеllізовапі rpи6и"
(відповідно російською мовою "лихенизироваНIІЬІе" rpи Б ы' анrлій"
ською .... lichenized fungi ).
Визначення терміну "лишайник" € актуальним завданням ще з
часів Швендепера, то6то з часу відкритrя подвійної природи лишайників
в 1869 році. Однак лише через століття дослідники повернулись до
обrовореllНЯ даноrо питання. В кінці 1970..х був запропонований навіть
конкурс найбільш вдалих визначень ПОНЯТТЯ "лишаЙIlИК". Перемоrло на
конкурсі визначення професора АхмадЖЯllа: "Лишайник це асоціація
rpиба та фотосинтезуючоrо симбіонта, що утворю€ постійну слань зі
специфічною структурою. " Альтернативним визначенням, ЩО
пропопу€Ться в "Словнику [рибів" ('Dictionary of Fungi') € визначення
"Лишайпик ..... це стабільна асоціація мікобіонта та фотобіонта, ЩО сама
себе підтРUМЦб".
За останні 20 30 років дещо змінились поrляди на природу
сим6іОТИЧІІИХ відНОСИН та нових даних ЩОДО кількості компонентів, що
беруть участь в симбіозі. Термін "симбіоз" був запропонований де Барі
(de Bary 1879) для різних орraнізмів, що зростаюТЬ разом, незалежно від
TOro, які асоціації вони утворюють. В свою черry асоціаціі можуть бути:
мутуалістичними, коменсалічними чи антаrоністичними. Як правило,
заraльно ПРИЙНЯТИМ € пов'язування ПОНЯlїя "лишайник" з терміном
лише мутуаліСТИЧllоі або вза€мовиriдноі асоціації. Однак, за де Барі слід
розрізняти три ТИПИ симбіозу: Мутуалістичний симбіоз yrворення
стійких Бза€МОВЇДIlОСИН між партнерами, від яких кожен з них отриму€
перевarи. Коменсалічний симбіоз утворення стійких Бза€мовіДНОСИll
.. u
МІЖ партнерами, вІД яких лише ОДИН партнер отриму€ переваrи, у тон час
як інший партнер зазна€ несприятливої дії (і не отриму€ ніяких переваr).
Аптаrоністичиий (паразитичний або lІеКРОТИЧIlИЙ) симбіоз'" утворення
часто нестійких 8за€відносин між партнерами, в яких один з НИХ отриму€
переваrи за рахунок іншоro, в результаті чоrо останній дуже часто rине.
Для кінця ХХ століття характерним € відновлення поrляду де Барі,
що Cyrr€BO розширило розуміння цьоrо явища, особливо щодо кількості
біОllтів .... партнерів симбіотичних асоціацій. Хоча подвійна (дуаліСТИЧllа)
природа лишайників зараз широко ВИЗllа€ться, набаrато менше відомо
про те, що лишайники € симбіозом, який включа€ три і більше
ком 110llеllтів. Потенційні вза€мозв'язки мік06іонта та фот06іОllта можуть
фактично бути дуже складними і попередня класифікація баrатьох типів
Бза€мозв'язків була нещодавно запропонована німецькими дослідниками
16
. РОЗДІЛ 1. Лишайники
[. Рамбольтом та д. Трібель (Rambold & Triebel, 1992}. ДВОБІОНТНИЙ
(або двочленний) симбіоз.. найпоширеніший випадок сим б іозу, відомий
серед лишаЙІІиків. [риб € зовнішнім жителем по відношенню ДО
фотобіОllта. Окреме явище МІКОФІКОБІОЗ мікобіОIlТ € внутрішнім
жителем в слані водорості.
;,.:... ІІІІІ>!- 11 , . .;..
, .1: І .:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.:.
,. · 8r. ". .:.:.:.:.:.:.:. ..
::.::. ... ::: . . : :.:::.:::.:::.: :::.:::.:::.:.
:.. .:.:.:.:. :.:. :.:.:. :. ':. .. . :. * :.!І . .: ,4!.:.
,.................. е..... ................ ......... ... .....
.:.:. :.:.:.:.:.:. :.:.: .:.: .:.:.:.:.: .:.:.: .:. :.:.:.:.: .:.,
:. :.:.:. :.:.:. .:.:.:.:.:.: .:.:-: .:.:.. :.:. :.:.:. :.:.:.:.:.
" '? ... '..:.. І' .;.....
ііі '.....9. .....................:.:
і' - f .. :фj...ф;. .:.:.:.:.:.:.:.:.:.:..
... . .. ... ... . ІІ .... ... .. . . . ... . .......... . . .
:. . ..:..... ... <.'.. . ... . .....................:.:.:.:.:....
'.. ..' .....:.:.:.... .... . .:' -:.. .:. : ..,.:
:: .:. :::::: ::::::::::::::::::: : :.:.:.: :;:.:.:.:. ::: :;:'
::;:;:;:;:::::;:::::::;:;:;:::::::::::::::: ::::::::: :: :
А Б
. " @] [!]
..., mЬafrФl fIr2
6
rФJ,AJl rrI1,/rJ:tJ
Рис. 1.1 Приклади трибіонтноrо (А) та чотири6іонтноrо (Б) симбіозів (за
Рам60льтом та Трі6е.ль (RзтЬоlд & TriebeI1992», де А приклад
ліХСllофільноro rpиба Сатhопеа vitelliпaria на слаІІі наКИПllоrо лишайника
Candelariella, Б IlаКИПIІИЙ лишайllИК Riтularia insularis ІІа іншому lІаКИПIlОМУ
лишайнику Lecaпora трісоlа.
Умовні познаЧСIIlIЯ: ты 1 міко6іонт 1; rnЬ 2 ... мікобіонт 2; mы 1 /ь2 2 спілыli
ткаJ{ИНИ. yrвореиі мікобіонтами 1 та 2; ры 1 фотобіонт 1; РЬ 2 фотобіОIlТ 2;
mЬі/рЬ ! ... слань утворена мікобіОIlТОМ 1 та фотобіОIIТОМ 1; ть 2 /ры 1 слань
yrBopeHa мікобіОIlТОМ 2 та Фото6іОlIТQМ 1; ты 1 /ь2 / /ь. t слань yrBopeHa
мікобіОJlТами 1 та 2, а також фот06іОІІТОМ 1; тЬ 2 /РЬ 2 ... слапь утворена
мікобіонтом 2 та фотобіонтом 2.
ТРИБІОНТНИЙ (або тричленний) симбіоз випадок симбіозу з
двома фотобіонтами та одним мікобіОIlТОМ. Це явище відоме в ліхенолоriі
як цефалодіі специфічні морфолоriчні УТБОрИ ІІа слапі лишайника. До
цьоro випадку відносяться також асоціації альrофільних лишайпиків. До
цьоro ж трибіонтноrо (або тричлеНІІОro) симбіозу належить випадок
асоціаціі з одним фотобіОНТОМ та двома мікобіонтами. Остаин€ явище
відоме в міколоriЧllій літературі як "парасимбіоз", або rpупа
ліхе1l.0філЬ1tUX lpu6iB . Таксопомія даної rpупи rpибів дуже ШВИДКО
розвива€Ться в останні роки. Цей напрямок € також дуже перспективним
напрямком співробітництва ліхенолоrів та неліхеllолоriв. Вказана rpупа
rpи6ів € В деякій мірі аналопчна rpупі спеціалізованих параЗИТИЧІІИХ
rpибів, що живуть ІІа комахах. Число можливих, ще не описаних видів
визпача€ться тисячами і десятками тисяч (ДИВ. також рис. IV та XIV).
17
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
ЧОТИРИБІОНТНИЙ (або чотиричленний) симбіоз асоціація з
двома фот06іонтами та двома мікобіонтами. Найпростіший випадок, це
rpупа піхенофільних лишайників, або лишайники з двома різними
типами цефалодій, тобто асоціація з трьома Фотобіонтами та одним
мікобіонтом.
Слід зазначити, що задокументовані п'ятибіонтний (або
п'ятичленний), а також шестибіонтний (або шестичленний) симбіози.
Однак це дуже недовroтривалі утвори j ДОСИТЬ часто вони € механічними
rібридами.
Природа лишайниковоrо симбіозу широко дискуту€ться і сьоroдні і
спричиня€ подальші дослідження. 3а переважною кількістю підручників
та на думку баraтьох дослідників розrлядають лишайники як класичний
приклад "мутуал із му " , в якому всі компоненти отримують перевarи від
асоціацій. Всупереч даній точці зору, лишайники розrлядаються як
приклад контрольованоrо паразитизму тому, що rpиб, як виявилось,
отриму€ більшу частину переваr і фотобіонт може зростати набаrато
повільніше в ліхенолізованому середовищі, ніж в умовах вілыlrоo
зростання (Ahmadjian, 1993). В реальному житті все те, що ми назива€мо
лишаЙllиками значно варію€ за ступенем ліхенізації, від декількох клітин
фотобіонта, що як виявля€Ться майже зовсім не асоційовані з rpибом
(наприклад, представники порядку Caliciales) ДО значно типовішоrо
випадку з добре інтеrpованою сланню, в якій добре виражений шар
водоростей, що підстила€ тканину KopOBoro шару.
1.2 Лишайник ..... складна асоціація фотобіонта та мікобіонта
Лишайники за визначенням € симбіотичними <сорraнізмами., що
складаються з rpибноrо КОМlІонента, мікобіонта, та одноro чи кількох
фотосинтезуючих компонентів, фотобіонта, ЯКИЙ може бути
представлений або зеленими або СИllьозеленими 80ДОрОСТЯМИ.
Деякі дослідники (Lazo 1964, 1966; Зенова и др., 1980, 1983;
3вяrинцев, 3еllова 2001) наводять дані щодо існування симбіотичноі
асоціації, в якій фотобіонт представлений зеленою водорістю, а
міцеліалыlйй компонент аКТИІІоміцетом, що отримала назву
"актuнолuшайнu"". ..
..Термін "аІ<ТИноміцети" об'€дну€ широке коло rpампозитивних бактерій
(більше 100 родів) (Stackebrandt et аl. 1997; 3вяrnнцсв, Зенова 2001). Більшість з них
мають здатність до формування розraлyженоro міцелію (як у rpибів, однак у 5 7 разів
тоншоro). Назва "Actiпoтyces" "променевий zpибок.", що була запропонована rарцом
(Harz 1878), пов'язана з радільним ростом ниток міцеліальних прокаріот. Вказані
асоціаціі ("актинолишайники") вивчені поки що лише в експериментальних умовах.
Відомостей про іх існування в природі дуже мало, хоча, як справедливо
зазначають 3вяriнцев та Зенова (Звяrинцев, 3енова 2001), HeMa€ підстав а ртіоті
заперечувати можливість іх існування в природі. На сьоrодні показано порівняно
широке поширення актиноміцетів в активній житт€вій формі в природних
водоростевих ценозах в місцях первинних процесів rpунтоутворення на виходах
18
РОЗДІЛ 1. Лишайники
кар60натнпх порід (Зенова и др., 1988, 1990; ЗеНQва, Калакуцкая 1993; Какакуuкая,
ЗеНQва 1993; Калакуцкая и др. 1993), а також в місцях відновлення rpYHTiB, в місцях
"цвітіння" на відпрацьованих торф'яниках (ДСДЬІШ И др., 1992; ДедЬІШ, Зенова, 1992;
Зенова и др., 1995). Встановлено, що в альroбактсріальних ценозах на відслоненнях
кар60натних порід стрептоміцети складають від 58 до 90% біомаси прокаріотноrо
reтеротрофноro компоненту ценозу. Найбільше видове різноманітrя стрептоміuетів
відмічено у водоростевих ценозах здомінуванням ностокових водоростей. Однак
представники певних видів стрептоміцетів, наприклад Streptoтyces globispo1US, s.
pпeитoпїCUS, S. пitrosporeиs, S. carpaticиs присyrні у водоростсвих ценозах, виділених з
різних місць зростання та в яких домінували різні водорості. Серед водоростевих
компонентів ценоэу були виявлені як зелені водорості Chlorella, Chloтorтidium,
РІеиroсосcus, CMorococcиs, та" і сuньозелеиі (ціан06пктерії) Syпechococcus, Phorтidium,
Nostoc, Oscillatoria. Обов'язковими умовами формування експериментальної
лишзйниковоподібноі елані, що склада€ТЬся зі стрептоміцета та водорості, € наступні:
обмежене живлення, наявність освітлення, періодичне висушування і перезволоження
і однакове співвідношення компонентів в інокуляті змішаної культури.
Умови культивування актинолишайників детально описані 3вяriнцевим та
Зсновою (Звяmнцев, Зенова 2001). Експериментальна лишайниковоподібна слань
характериэу€ТЬся за 3вяrінцевим та 3еновою (3вяrинцев, Зенова 2001) такими
особливостями: стабільністю (частини слані, що сформувались на поверхні
\
кваl>цовоro піску та були перенесені на свіжий субстрат, давали початок розвитку
нової слані, ЩО була повністю подібна до вихідної; лишзйниковоподібна слань
витримувала 5 та більше пересівань впродовж року; певним співвідношенням
компонентів (домінування актинобінта, біомаса якоrо складала 97..98% маси слані;
шаруватою структурою; новими властивостями в порівнянні з культурами йоro
складових (ЗеНQва и др., 1983 Kalakoutskii et аІ. 1990).
з І'енетичної та еволюційної точки зору лишайники не можуть
розrлядатися як індивідуальні орraнізми і цей факт Ma€ величезне
значення для окремих напрямків досліджень таких, як вивчення
розвитку та розмноження.
З еколоriчної точки зору лишайпики можуть бути навіть
складнішими, ніж вільно зростаючі бактерії (чи синьозелепі водорості) та
несимбіотичнї rpибні спори часто ВИЯВЛЯІОТЬСЯ асоційованими з
"індивідуами". Тому, лоrіЧIlИМ € висновок деяких авторів про те, що
лишайники € мініатюрними екосистемами (Farrar, 1976а).
1.3 Найважливіші віхи у вивченні лишайникїв
ЯК зазначалось вище 3 часів Теофраста власне лишайпики
розrлядались серед різних rpуп рослин, хоча найчастіше як представники
rpупи "мохів".
НОВИЙ етап в розумінні ПОНЯТТЯ лишайник пов "язаний з
опублікуванням французським ботаніком Турнефором (Tournefort, 1694)
роботи ' e.мeHтu ботаніки" ("Les Elemens de Botanique").
Як зазначав сам Турнефор йоrо завданнями були.. "покращити наші знання про
рослини та обнов ти науку, яка довrnй час була забута тому, що було виявлено бaraто
19
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
конфузів та незрозумілих явищ". До роботи Турнефора всі відомі рослини
класифікувались чи наводились у списках я1( окремі види.
Турнефор вперше об'€днав рослини в певні rpупи. Він назвав дані
rрупи "родами" (J'geпera' і навів дуже детальні, точні ОПИСИ КОЖНОl О
роду. До роду Licheп, який був наведений В 16 MY класі РОСЛИIl, ТУРllефор
включав рослини "що не мають квітів зі справжніми чашовидними
ПЛОДОВИМИ тілами з дуже малесенькими орraнелами розмноження чи
насінням, які як виявилось за допомоroю мікроскопа можуть бути майже
круrлястими" (ЦИТ. за A.L. Smith, 1921: 5). Робота ТУРllефора "Елементи
Бо аНіКИЦ здобула широку визнаність тому, ЩО вона була перевидана в 1700 році
латинською мовою під заrоловком "Institutioncs".
Італійський ботанік Мічелі (Micheli, 1729) хранитель Великих
Дюкських Садів у Флоренції запропонував розділити великий складний
рід Lichen Турнефора на численні Порядки (за теміIlОЛОП€Ю Мічелі).
Тобто він створив першу, досить інформативну для йоrо часу
класифікацію лишай ників, що охопила 314 видів. Рід Licheп був
розділений Мічелі на 38 порядків переважно за характером слані та поло..
женням апотеціїв та соредій на сланях. ...
Він наводив ВИДИ, значна кількість з яких ним була описана вперше. Робота
Мічслі була дуже збаrачена точно вихонаними ілюстраціями. Публікація Мічелі в
1729 році означала початок Новото Періоду .. HOBoro поrляду на ботанічну науку.
Мічслі розrлядав апотеції лишайників як "флористичні рецептакули" ["вмістилища"]
"flora1 receptacles", а соредії як насіння, оскільки він власне перший cnocTcpiraB
розвиток лишайника з соредій.
Ділленїй (Dillenius), німецький дослідник за походженням, який
пропрацював більшу частину cBoro житrя в ОксФордському університеті,
і заслужено вважа€ться батьком бріолопї (науки про МОХОІІодіБНі), в
1741 році в йоro відомій роботі "Історії Мохів" ("Historia Muscorurn")
розrлядав лишайники все lце в складі мохів і відносив іх до трьох родів
иsпea, Coralloides та Licheпoides.
Відомий шведський ботанік К. ЛіПllей відносився досить
презирливо до лишаЙІІиків. Він називав дану rpупу як "rustici раиретті",
що дослівно озпача€ '<Найбідніші nростачкu" або "сільські бідuякu", що
американським досліДIlИКОМ Шиейдером (Schneider, 1897) було вдало
перекладено як "жалюzідні покидьки рослuнності" ("ЖШlкuе отБросыl
растuтельностu "). В йоrо відомій роботі "Species Plantarum" К. Лінней
(Linnaeus, 1753) навів 80 видів даної rрупи в межах одноrо роду Licheп.
Останній був розділений на основі особливостей слані та плодоношення на 7
секцій: 1. "Lcprosi tubcrculati" лепрозні roрбкуваті; 2. "Lcprosi scutellati" лепрозні
блюдцеподі6ні; з. "Imbricati" черспитчасті; 4. "Foliacei" .... листуваті; 5. "Coriacei" ....
шкірясті; 6. "Scyphiferi" ку6коносні; 7. 44Filomcntosi" нитчасті. Вказаним порядком
секцій К. Лінней нarолошував на розвитку від лепрозних накипних сланей до
найвище орraнізованих кущистих ("нитчастих"). К. Лінней та йоrо послідовники
включали рід Licheп ДО водоростей.
РЯД конструктивних робіт шведськоrо дослідника Еріка Ахаріуса
розпочав нову еру в історії ліхенолоriі. Попередні дослідники дійсно
20
РОЗДІЛ 1. Лишайники
включали лишайники в їх публікаціі про рослини, однак лишайники тут
наводились поряд з іншими rpупами рослин. Ахаріус зробив їх об'€ктом
спеціальних досліджень; за йоro науковою системою класифікації paHr
лишайників був піднятий до paHry інших великих класів РОСЛИН.
Ерік Ахаріус був останнім учнем К. Ліннея в Упсалі. Він працював сільським
лікарем в с. Вадстена н уз6ережжі озера Мьоляр в Швеції, і як він сам назвав, це була
"країна лишайників". йоro приваблювало вивчення лишайників, як самостійноro
способу росту та орrанізації, як слані так і opraHiB розмноження. Це стало ті€ю
основою, на якій Ахаріус прийшов до висновку, що лишай ники повинні РОЗfлядатись
як окремий порядок криптоraмних рослин.
Ахаріус з найперших своїх робіт
надавав великоrо значення структурі
апотеціів як діаrностичних ознак. Дана
точка зору в завершеній формі вперше
сформульована в йоrо роботі "Methodus
Lichenuт" (Acharius 1803), а в
подальшому в значно розширеній
роботі ''Lichenographia Universalia"
("Опис лишайників універсальний")
(Acharius 1810). В останній роботі був
наведений 41 рід лишайників, які в
свою черry були поділені па різні
підрозділи. В цілому в роботі було
наведено 536 видів лишайників. Види
вказувались з коротким стислим
діаrllОЗОМ, з описом еколоriї, місце"
знаходження та СИІІонімі€ю. Остання
робота з невеликими доповненнями
була передрукована в дещо стислому
виr ляді як "Syпopsis Lichenum"
("Класифікація лишаЙlІиків")
(Acharius 1814).
В доповнення до заснування
наукової класифікації лишайників, Ахаріус заПРОIlОНУВав термінолоrію,
яка використову€ться до сьоroдні. Іншими словами віп створив
фундамент, основу для морфолоrії лишаЙllиків. Серед останніх такі
терміни як "слань" (thallus), "подеції" (podecium), "аnотецій" (apothe..
сіиm), "nеритецій" (peritheciurn), "сореді.я" (sorediurn), "цuфелла"
(cyphella), " Це фШlодій" (cephalodium) тощо. Ахаріус заПРОlIонував і деякі
інші терміни, однак деякі з них не витримали випробування часом, деякі
використовуються в інших rалузях "ботаніки. Лишайники вивчались
Ахаріусом з великим заповзяттям, ретельністю....
...rю (Hue 1908) переказував дуже вражаючий випадок в зв'язку з ЦИМ. За
словами rю, Вахлберr (Wahlberg) інформував Дюфоу (Dufour), ЩО він послав
Ахаріусу велику колекцію лишзйників з Іспанії. Останній був так схвильований, ЩО
J:'::lE':,);', . '.
,,;' ; ':" ! "
. : ;::\ ; :'
. ...... О-'!:..:"". ' .." ...
-. "
'.
); " .
"0 ..;-..,...
.. ',,,,,
-" ;' .. :. .
.' ,.
. ., ..... ..
+. '..
'.
<.
Рис. 1.3 Шведський дослідник
Ерік Ахаріус, .батько ліхенолоriі.,
першим присвятив спеціальні
публікаціі власне лишайІІИКам, ввів
терміІІолоrію щодо морфолоriі
лишаЙlІиків, розrлядав лишайники
як окремий таксономіЧIІИЙ відділ
рослин.
21
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
захворів і через декілька днів помер (14 серпня 1819). Дюфоу, однак, додавав, що
хвороба та смерть моrли до BCbOro просто співпасти з останнім.
Після робіт Ахаріуса
наступа€ пробудження ліхенолоriі
як rалузі ботаніки в цілому.
Розпочинаються інтенсивні
всебічні дослідження лишайників.
у цей час були опубліковані
мо lІоrpафіЧIІ і обробки окремих
таксон ів лишайників. Зокрема в
1824 році були опубліковані
роботи Ешвейлера (Eschweiler
1824) та Фі (Fee 1824), в яких
вони приділили значну уваІУ
внутрішній структурі плодових тіл
лишайпика. Особливо Фі детально
описав та проілюстрував велику
кількість СПОР. Однак вказані
автори не зробили висновків про
ключову таксономічну роль даних
ознак у визначенні родів та видів
Рис. 1.4 Титульна сторіІІка першої лишайників.
узaraльнюючоі роботи Еріка Ахаріуса, Одночасно були
.Methodus Licheпes. (Acharius 1803). опубліковані важливі дослідження
Вальрота та Мей€ра (Wallroth
1825; Meyer 1825) з заrалыfїї морфолоriї та фізіолоrії лишайників.
Вальрот навіть намірявся опублікувати набаrато більшу роботу "Історія
природи лишайників" (Natural History of Lichens), однак йому вдалось
видати лише два томи. З часів Теофраста до початку ХІХ століття
ДОСЯПfення в знаннях щодо анатомії лишайників були близькі до
нульових. Саме Вальротом та Мей€ром лишайиики були залучені до
детальних анатомічних досліджень. Вальрот був першим автором, хто
ввів назви "вuвoUкoвux 6руньок" або "zOlliaiu" в морфолоriю. Він висловив
припущення про те, що "rонїдії" і спори € лише орraнами розмноження
лишзйників. Думка про саме таке функціональне значення rонідій у
лишайників мала значний вплив на поrляди наступних поколінь
ліхенолоriв. Вальрот показав відмінності "zo.мeoAtepHoi" та "zeтepoAtepHoi"
сланей лишайників.
ВИКЛИka€ значний подив, що роботи двох дослідників були ПроведеНі
незалежно і були опубліковані одночасно в 1825 році. Ocтaнн€ очевидно, свідчить про
іх свO€Часність. Вальрот також дуже детально описав "морфози" та "метаморфози"
веreтативної елані. У друroму томі він 06roворював фізіолоriю лишайників вміст та
продукти лишайникової елані, забарвлення, живлення, сеэонний розвиток, тощо, .. і на
завершення патолоriю даних орraнізмів. І-Іа жаль, автор не застосовував мікроскопа
METHODUS
tl C1A
OMlfJ:S DI:T ЕСТО.
L І С.Н Е N Е S
aECt1NDUМ OA<;AlfA CAILfOМОКІ'ИА
ADGINERA, SP5".QES и' V AJUErAТD
UDICII& .a1't'8 oau.'fal'lOla8Ul a&.UI1a.\U
T81f'l'AVJT
ER1К ACНARlUS. М. D.
...... "'''''''.С. "а_оу.... ". ..0. 110-
Мtc.. "',,... ..... ...... . .. .... АСА"
......... .7. .. МК'.I'. ..r..OQ.. .."'...
...... ..'ІТІ." .n. ...,. ... "'.У.
_L .
StlШJ pru". .
. .
T.W6 ...wi6 /rww. _.",. s,.n.r.. .,
I-V"'.' 8lf. Gab...,.,. --1.11І;1"..
'TOCKHOL"I .
I.......... .. D. n V 1... . с..
Т.... ':. ,. )І"",.....
· ,- 1.
22
РОЗДІЛ 1. Лишайники
ДЛЯ своїх досліджень. Тому йоro дослідження базувались лише на явищах, що моrли
бути заРe€CТpовані тільки з допомоroю лупи.
Нову еру в описуванні нових родів та видів лишайників
започаткували роботи відомих дослідників Дж. де Нотаріза (G. Ое
Notaris) (1805..1877), [.В. Кьор6ера (G.W. Korber) (1817..1885) та А.
Массалонrо (А.В. Massalongo) (1824..1860), результати яких базувались
на використанні ще не зовсім поширеної на той час техніки
мікроскопічноro дослідження пишайІІиків. Значення результатів
вказаних дослідників, що були отримані в середині ХІХ столітrя, інколи
з riдністю можна оцінити пише сьоroдні.
Італійський ботанік Джузеппе де Нотаріз (de Notaris 1846),
професор із Флоренції зробив висновок про значення мікроскопіЧIlИХ
особливостей будови апотеціів лишайників. На основі порівняльноro
. .. u
вивчення як веrетативних так 1 reнеративних opraHlB ВІН приишов до
висновку про велику важливість характеру спор в класифікації
лишайниКЇв. На основі власних мікроскопічних досліджень різних родів
він виявив, що € роди лишайників, що характеризуються лише ОДНИМ
певним типом СПОР. Різноманітність форми спор, перетинок та кольору
дало змоry для виділення численних НОВИХ родів. На думку де Нотаріза
невеликі відмінності в розмірах спор мають велике значення для
розмежування видів.
Таким чином, стандарти спор ознаменува.ли нові roризонти роЗВИТ1<у
ліхенолоriї. Де Нотаріз опублікував свої результати у виrляді фраrментів великої
запланованої роботи, яка не була завершена. Хоча результати де Норатіза не були
помічені свO€Часно, однак пізніше вони були повністю оцінені і продовжені в роботах
Массалонro (Massalongo. 1852) в Італії. Нормана (Norman, 1852) в Норвелї, Кьорбера
(Korber, 1855) в Німеччині та Мудда (Mudd, 1861) в Анrлfi.
Власне МассалОlIro та Кьорбер вважаються засновниками цілої
ШКОЛИ чи напрямку в таксономії лишайників, щодо формування поrлядів
на роди лишайників, що включають дуже вузькі rpупи близько
споріднених видів. Більшість сучасних дослідників також дотримуються
поrлядїв цi€ї школи.
Обробка великих колекцій лишайників впевнила Массалонro в правильності
вузькоro розуміння родів лишайників. Це призвело до описання ним величезної
кількосri нових родів, більшість з яких успішно витримали випробування часом. На
противary традиційній серед ліхенолоІів дуже широкій трактовці 06'€MiB родів,
німецький ліхенолоr Кьорбер, так само як і Массалонro, визнавав дуже вузькі межі
родів лишайників. Більшість виділених ним родіВ визнані сьоroдні.
Однак, слід зазначити, що не всі дослідники сприйняли
революційне значення робіт де Нотаріза, Массалонrо. Прикладом може
бути фінський дослідник, що більшу частину CBoro житrя пропрацював у
Парижі, Уільям Нюляндер (WiIliam.Nylander 1822-1899).
На початку CBO€Ї кар'ери ним була опублікована робота "Essay оп Classification"
з йоro поrлядами На класифікацію лишайникіВ. Основних положень даної роботи
Нюляндер дотримувався ДО останніх своЇХ днів. Він сприйняв значення
NОРфОJIоriчних ознак спор для класифіющіі лишайників і визнавав їх роль лише для
23
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
розмежування видів. Нюляндср виявляв дивне небажання визнавати результати
інших авторів, та опублікував список до 1348 видів з ЯКИХ 298 були описані як нові
для науки.
В 1866 році Нюляндер відкрив різну реакцію сланей лишайника на
КОН та Са(СІО З )2, а також різну реакцію веreтативних та rенеративних
тканин ПЛОДОВИХ тіл лишайників на йод.
Однак Нюляндер не визнавав критики своїх результатів. Він також
не СПРИЙНЯВ теорію Швенденера про подвійну природу лишайників. На
жаль, авторитетна думка Нюляндера щодо відкриття Швенденера
вплинула ІІа відношення інших ліхенолопв ДО останиьоrо на довrий час.
Експериментальні дані ЩОДО природи зелених IUIітин (так званих
((rонідій") у деяких видів лишайників були отримані російськими
дослідниками професором А.С. ФаміІІЦИНИМ та йоrо учнем О.В.
Баранецьким і потім опубліковані в статті І7( истории развития lOHUauu
u образования зооспор у лuшайнu"ов" (Famintzin, Baranetzky, 1867)..
Вивчаючи культуру roнідій поза сланню лишайників Everпia, Physcia, Сlшlопіа,
Фамінцин та Баранецький виявили, ЩО виділені зі сланей лишайників rOHїдii здатні
ДО тривалоro самостійноro існування та можуть розмножуватись як поділом, так і
зооспорами. На основі вказаних дослідів автори прийшли до висновку, що roHiдiї за
СВO€Ю будовою та розмноженням тотожні одноклітинним водоростям з роду
Cystococcиs. Однак, на жаль, вони помилково вважали, що водорості Cystococcus €
одні€ю із стадій розвитку справжньоrо лишай ника. Слід наroлосити, що в роботі
Фамінцина та Баранецькоro ще не було сформульовано твердження відносно будови
слані лишайника як складноro комплексноro орrанізму, не було також висловлено
припущень про спосіб виникнення даноrо таксону рослин. Однак виявлені факти
були настільки переконливими, що до розкриття справжньої природи лишайникїв
залишався лише один крок.
Закономірним наслідком відкритrя, що було зроблене Фамінциним
та Баранецьким в 1867 році, був висновок про комплексний характер
лишайника, до якоrо в 1869 році прийшов німецький дослідник с.
Швенденер (Schwendener 1869).. Вказаний заrальний висновок
Швендеllера про комплексну природу лишайників базувався ІІа таких
складових: ніяких rellетичних зв'язків між 'rollідіями' і rіфами не іспу€,
тобто 'rollідії' Ilе можуть розrлядатись як проміжна стадія розвитку
лишаЙlІика; клітинні стінки 'rонідіі' CYТТ€BO відрізняються за своїми
хімічними особливостями від мембран пф; перші за своїми
властивостями схожі з водоростями, друІі з rіфами rpибів; за
структурою та рОЗВИТКОМ різні форми 'rollідій' відповідають певним
формам вілыІзростаючихx водоростей.
Швснденером був наведений перелік основних типів водоростей, иявлсних у
лишайниках.: Cystococcиs Naeg. у переважної більшості rетеромерних лишайників,
P!eurococcиs Meпegh. у деяких reтеромсрних лишайників; Nostoc .. У представників
родини Col1emataceae, тощо; розвиток спори лишайника не продовжу€Ться далі, ніж
утворсння стадіЇ ПрОТQCnані, за відсутності необхідноі водорості; виявлена значна
подібність між лишайниками та піреноміцстними rpибами..
Уявлення Швеllденера про те, що лишайники € по€днанням rpиба
та водорості розrлядалась Фамінциним як велика наукова заслуra даноrо
24
РОЗДІЛ 1. Лишайники
вченоrо. У подальшому і Фамінцин, і Баранецький підкріпили НОВИМИ
даними висновки, що були зроблені НИМИ в 1867 році (Баранецький,
1868; ФаМИIІЦИН, 1914, 1915, 1916).
3 ПОЯВОЮ роботи відомоro
фінськоrо ліхенолоrа Е. Вайніо, перш за
все з філоrенії кладоній (Vainio, 1880),
ЩО була надрукована фінською мовою,
та праці щодо бразильських
лишайників (Vainio, 1890), в ліхеllО
флористиці вперше починають
відчуватись еволюційні ідеї. Своі уяв
лення ЩОДО основних ліній розвитку
лишайників Вайніо будував на
характері плодоношень.
Обroворюючи дане питанНЯ, Вайніо
зазначав, що характер росту ніяк не може
розrлядатись критері€м еволюції лишайників,
оскільки одні й ті ж форми росту
зустрічаються як в дуже віддалених rpупах, так
і в представників ОДНоrо роду. Однак Вайніо
приділяв належну увзry змінам слані, як показнику еволюції в межах менших ланок
різних ліній розвитку лишайників. Розвиток лиmайників Вайніо уявляв як ряд
незалежних ліній стовбуру Ascophyta, який включав неліхенізовані та ліхенізовані
rpиби.
Період накопичення даних ЩОДО місця лишайників в системі rpибів
розпочина€Ться з 19ЗО тих років. В роботі Нанфельдта (Nanfeldt 1932)
було вперше показано принципову різницю утворення rіменіальноro
шару в асколокулярних та аскопменіальних rpибів. При цьому
лишайники розrлядались в системі rpибів разом з rpи6ами, що не
утворюють лишаЙІІИКИ.
В роботі Лютрель (Luttrell 1951) класифікаційна система
сумчастих rpибів включала ПОРЯДКИ ліхенізованих rpибів.
Однак довrий час після відкритrя дуалістичноі природи лишай
ників положення лишайників в системі орraнічноro світу не переrляда--
лось. ОстаННЕ було пов'язано 3 опублікуванням фундаментальноro 10 ти
томноro зведення австрійськоro ліхенолоrа Олександра Цальбрукпера
"Catalogus Lichenum Uпiversalis" (Zahlbruckner 1922..1940). Дане зведення
включала відомості щодо більше ніж 17000 видів лишаЙlІиків світу. На
жаль в роботі ЦальБРУКllера була використана класифікаційна система,
що базувалась на консервативних поrлядах середини ХІХ столітrя, зок"
рема У. Нюляндера. Лишайники в "Catalogus Licheпuт Uпiversalis" роз..
rлядались в складі відділу Lichenophyta та lUIaciB Ascolichenes та
Basidiolichenes.
З 1971 року лишайники включені до міколоrічних зведень
ІНДЕКС rРИБІВ (Index of Fungi) та СЛОВНИК rРИБІВ (Dictionary of
Fungi). В 1981 році лишаЙIІИКИ, як окрема "rpупа" рослин виключена з
. rJf* (:; :.': '.
, . #!: ",. , ' ''!t r.. , .
'\ f ; ( ',! f ;; t ; \;.:,: ,> ::
"" ..'. .. '.. '.. . ..,' "
.4 ( '\ .' ,.;
" . :'1 J!: . ,:
'1 '<'.' , ,
if . :! , ' . ' .. . . .
* .#:( ...
., . ;f' :", ,.
":. - r.. ..
,.'..:
.' ,
'.'
,
...
. . , .',
Рис. 1.5. СімОН Швенденер
(1829..1909), автор теорії
дуалістичноі (подвійної) природи
лиlliaЙllИків.
25
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
МіжнарОДlIоrо Ботанічноrо Номенклатурноrо Кодексу. OCT3HH€ стало
можливим в значній мірі завдяки активним зусиллям анrлійськоrо
дослідника д.. Хоуксворса та шведськоro міколоrа о. Ерікссона, що вира
жалось в опублікуванні цілої серії публікацій (Hawksworth & Eriksson
1980..1993), а також проведенні ряду міжнародних нарад, конференцій
тощо. Тому слід зробити висновок про те, що в 1980 x роках CTa€ заraль
новизнаною точка зору про те, що природнім місцем лишайників в СИС
темі орrанічноrо світу € система rpибів.
Таблиця 1.1
Основні віхи в історіі вивчення Jlшпайників
Дати Дослід Зміст подій Кількість fрупа
публікацій НИКИ видів рослин
ІІІ СТ. дО Теофраст Введено термін и лишзйник" . мохи
н.е.
1694..1700 Турнефор Рід Licheп мохи
1729 Мічелі Поділ роду Lichen на 28 314 мохи
порядків
1753 К..Лінней Один рід Licheп, 7 секцій 80 Водорості
1803 Ахаріус Батько ліхснолоriї, 536 Окремий
1810 Лишайники як об'€кт спеціальних порядок,
досліджень, термінолоriя ЩОДО відділ
морфолоriі лишайників
1825 Вальрот започаткування анатомії * Окремий
лишаЙШlків, термін "roHiдiї" відділ
1869 ШВСllдеllер Відкритrя дуалістичноі * Окремий
(подвійної) природи лишзйників відділ
1880 1890 ВЗЙllіо Еволюційні ПОfЛЯДИ в * Окремий
класифікації лишайників відділ
1922..1940 Цальбрук" ДеСЯТИТОМllе зведе ня 'Catalogиs 17359 Окремий
нер Licheпит Uпiveтsalis' відділ
1932 Нанфельдт АСКОЛОКУЛЯРІІИЙ та * rриби
аско riменіальний типи
утворення riменіальноro шару
rpибів
1951 Лютрель ВивчеlШЯ розвитку сумок * rриби
1980 1993 Хоуксворс Ліхенізовані rpиби в складі 13500 rриби
Ерікссон системи Ascomycotina
26
РОЗДІЛ 1. Лишайники
1.4 Місце лишайників в системі орrанічноrо світу
Лишайники дуже cBo€piдHa rpyna нижчих спорових рослин, тому
ДО OCTaHHboro часу тривала дискусія про місце лишайникїв в системі
орrанічноrо світу.
Щодо поrлядів на положення лишайників в системі орraнічноro
світу можна виділити такі ОСНОВІІі періоди в історіі розвитку ліхенолопї:
від Теофраста до німецькоrо дослідника Діленія це етап віднесення
лишайниКЇв до мохоподібних. Представники власне лишайників
наводились до різних rpyn рослин, але найчастіше як представники
rpупи "мйхів" (C'Muscus" або "Moss"), а дещо пізніше rpупи "мохів"rpибів"
("Muscofungos" за МоріСОIІОМ).
Друrим € етап від робіт шведськоrо біолоrа Карла Ліннея до робіт
йоro учня Еріка Ахаріуса. Протяrом цьоrо періоду лишайllИI\И
наводились у відділі водоростей.
Етап власне ліхенолоriі від робіт шведсьоrо ліхенолоra Е. Ахаріуса,
батька ліхенолоrіі, до кінця 1980..х років. Протяrом вказаноro періоду
лишайники розrлядались як окремий відділ рослин. Особливо важливим
відкриттям даноrо етапу було віДКРИl1Я подвійноі природи лишайників
німецьким ліхенолоroм Швенденера (1869 рік). Однак, лоriчний
висновок про місце лишайників в системі орrанічноrо світу став
заraльноприйнятим лише після 1980..х років завдяки важливим зусиллям
анrлійськоrо міколоra Девіда Хоуксворса та шведськоro міколоrа Ове
Ері кссона.
Сьоroдні заraльно прийнятим е поrляд на лишайпики як біолоriчну
rpупу 4ліхенізованих rpибів. (див. вище), які виникли поліфілеТИЧIІО в
різних rpупах rpибів, що успішно розпочали співжитrя з водоростями.
За ці€ю точкою зору лишайники € лише біолоriчною rpупою
рослин і тому повинні знайти CBO€ місце в системі rpибів.
За іншою (протилежною) точкою зору, яку поділяла до ocтaнHЬOro часу значна
кількість ботаніків, особливо на території колишньоro СРСР (див. нanриКJIaД,
Кулаков 2002), лишзйники розr.лядались як особливий тип високоорraнізованих
симбіотичних рослин, яким властивий ряд якісно нових морфолоriчних і біолоriчних
особливостей в порівнянні з їх окремими компонентами. Сторонники даної точки
зору наводили цілий ряд специфічних відмінностей лишзйників від інших рослин.
Так, наприклад, сим6іотичні відносини rетеротрофноro rpи6а та автотрофної
водорості характеризуються свO€ю високою орraнізаці€ю в порівнянні 3 іншими
формами симбіозу, що трапляються в рослинному світі (Блюм, 1985). Лишзйниковий
симбіоз € постійним і історично відпрацьованим. В природі можна спостеріraти
випадкові скупчення rpиба і водорості, які, однак, ще не yrворюють лиmайник. В
справжньому лишайнику між rpибом і водорістю повинні встановитись певні
функціональні та морфолоriчні вза€мозв'язки; в результаті тривалої еволюції на
основі симбіозу у лишайників ВИНИКJIИ особливі МОРфОЛОriчні типи та житr€ві форми,
що не зустрічаються окремо ні у вільно зростаючих rpибів, ні У водоростей;
лишайникам властиві деякі біолоriчні особливості, які не зустрічаються у інших
pocтlH. До останніх відносяться, наприклад, веreтативне розмноження при допомозі
спеціальних утворів соредій чи ізидіїв, а також деякі характерні особливості фіэіолоrіі
27
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
та еколоriі .. лишайники дуже CBO€pїднi за біохімічними особливостями. Вони
утворюють велику кількість вторинних мета60літів .. лишайНИ1(ових речовин, значна
частка яких € унікальною.
На основі перелічених особливостей робився висновок про те, ЩО лишайники
утворюють окремий відділ високоорrанізованих симбіотичних рослин (Divisio
Lісцепорhytа), що складаються з reтеротрофноro та автотрофноro компонентів rpиба
та водорості та € якісно новими симбіотичними орraнізмами, які відрізняються
специфічними морфолоriчними, фізіолоro біохімічними властивостями та мають свої
закономірності Філоreнстичноro розвитку.
Сьоroдні € заraльновизнаним, що лишайники за своїм
систематичним положенням € лише збірною rpупою ліхенізованих
rpибів, що представлені в різних порядках відділів Лsсотусоtз та
Basidiomycota. Тому, ЯКЩО llамаrатись дотримуватись лопки у виділенні
окремих наук, то ми змушені констатувати, що ліхеllОЛОriя € невеличкою
raлУЗЭІО міколоrії.
Тому "Ліхеноnопя" це РОЗДіл міколопі (хоча іСТОРИЧllО вона
виникла як розділ ботаніки), що присвячений вивченню: ПРИРОДИ,
таксономічноrо складу та положення лишайників в системі орraнічно,ro
світу; анатомічних, морфолоrічних, біохімічних, reоrpафічних,
еколоriчних та ценотич 11 ИХ їх особливостей; проблем значення
лишайників в природі, іх використання людиною та ОХОРОНИ.
Якщо ми бажа€мо иaroлосити на унікальності біолоriчноro
симбіозу, то виділення ліхенолоriі в окрему науку € виправданим. Хоча в
такому випадку, аналоriчно до цi€ї rpупи, міколоrи, що вивчають
мікоризоутворюючі rpиби, мають повне право проroлошувати науку
".мікорuзолоzію" .
.С.лід нaroлосити, що власне "свіжий" поrляд "справжніх" міколоrів (Ma€MO на
увазі не піхенолоriв) на лишайники став сyтr€вим поштовхом до переrляду
таксономічноro положення та статусу окремих rpуп лишайників. Завдяки останньому
в ліхенолопі сьоroднї € очевидно унікальна ситуація особливо критичних змін в
класифікаціях і переrляд положення та статусу баraтьох rpyn лишайників. Особливо
результативними € використання методів молекулярної 6іолоІії (rібридизаціі ДНК,
поді6ності різних фрarментів ри6осомальноі днк тощо) та 6іохімічноro вивчення
ЛИШ3Йників. Нaroлосимо, що сьоrодні класифікація лишайників на основі
молекулярно 6іолоriчних даних € очевидно одні€ю з найрезультативніших. Тому €
особливо бажаним використання вказаних методів для таксономїї лишайниJdв. На
жаль, такі методи до сьоroдні широко не ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ в Украіні, хоча в світовій
практиці вони були вперше проведені власне українськими дослідниками (Блюм та
Кашеваров 1986).
ТОМУ вважа€мо за необхідне ще раз нaroлосити, що лишайники сьоroдні €
одні€ю з найперспективніших модельних rpуп для тих дослідників, МQлекулярних
біолоriв, reнетихів, хто бажа€ бачити свої результати втіленими в реальну таксономію,
в нові описані роди, родини, секції, тощо; в цілому в створення нових
класифікаційних систем.
Таким чином, історія порівняно молодої науки "JIіхенолоriі" нара..
XOBY€ декілька колізій. Незважаючи ІІа те, що термін .-лuшай1lUК. був вве..
дений в наукову літературу ще в Древній [реціі в ІІІ столітті до н.е.,
28
РОЗДІЛ 1. Лишайники
,,Jlіхенолоziя" як спеціальна наука про всебічне вивчення лишайників ви..
никла лише на початку ХІХ столі1їЯ. Однак впродовж більше ніж
. . .. u... u
ruВСТОЛІТfЯ з часу виникнення даНОІнауки основнии 11 предмет лишаи..
ники розrлядався як цілісний орraиізм, систематичне положення і 1І0ХОД"
ження якоro було абсолютно незрозумілим. Лишай ники розrлядались в
складі мохів, водоростей, а також, як окрема таксономічна Ірупа (відділ,
клас, підклас, тощо). Відкритrя "подвійної" природи лишайника, як
"сим6іотичноі асоціації" фотосинтезуючоі водорості та rетеротрофноro
rpиба було зроблене тільки на межі 60..х та 70..х років ХІХ століття. Oд
. v . .
нак nопчнии висновок з даноro ВІДКРИТТЯ, зокрема природне МІсце ли..
шайників в системі орraнічноro світу як біолоrіЧllоі rpу"и ліхеllізоваllИХ
rpибіВ, став зaraльновизнаним лише в 1980..х роках, тобто більше ніж че..
рез століття (Таблиця 1.1).
1.5 Основні напрямки дослідження JlИшайників і стан іх розвитку
В Украіні
ДосліджеНIІЯ 110 вивченню видовоro різноманіпя лишайників
истико"систематичний напрямок ), а також вивчення еколоriЧIІИХ
особливостей лишайників були розпочаті за часів Теофраста та тривають
до сьоrодні.
Початок вивчення лишайників різних репонів Украіни дату€ться
ХІХ століттям. Такі дослідження проводились в околицях Харкова (на
базі XapKiBcbKoro університету), в Карпатському реІіоні (на базі
Львівськоro університету), та в Криму.
Однак, nланомірне і спеціальне вивчення лишзйників Украіни ми
пов'язу€мо З іменем Альфреда Миколайовича Оксвера, учня 0.0.
€ленкіна. В 1937 році А.М. Окснером був виданий "Бuзначнuк лишай..
нu7СЇв Украіни", що включав ЗЗ4 видів лишайпиків відомих для Украіни.
Слід за..1начити, ЩО межі УкраіlIИ були на той час зовсім не такими, як
сьоroдні, зокрема, до складу Украіни не входив Крим, а також західні
репони Украіни (Українські Карпати та Волинська, Рівненська, Тер..
нопільська, Львівська області). Тому дане видання включало відомості
про лишайники власне ріВНИНllоі частини України в суча ному ро..
эумінні.
Світове ім'я А.М. Окснер отримав після опублікування .Флори л.u
шaUнuкїв У"раіни.. Перший том був опублікований в 1956 році, череЗ два
роки після при€днання Криму до складу Украіни. Тому видання друroro
тому було відкладено, в зв'язку з необхідністю деталыlrоo вивчення Кри..
му. Друrий том в подальшому був розділений на декілька випусків. Пер..
ший випуск друroro тому сФл-оpu лuшаuнuКЇв Украіни. був виданий
29
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
А.М. Окснером в 1968 році. Третя Кllиra . Флори. , зокрема друrий ВИПУСК
друrorо тому, був виданий вже після смерті А.М. Окснера, в 1993 році.
Ще одна Кllиra, зокрема третій (останній) ВИПУСК друrоrо тому Флорu.,
знаходиться у пїДrотовці до друку у відділі ліхенолопі та бріолоrії Інсти..
туту ботаніки ім. M.r. Холодноro НАН України.
..
. ' ; ':':;'"
!' ': ,:":' ,',.' ..,. .'\.
_ . '.r..
.'. : "';':: 1 .
- ..
\
" - \
'",
, ,,:.... j
..." t
.:"; f."
. ,- ... ....... "-
j , '
, ,..1
,
. "
. ;I ..... ;J" ."
. 0_ 1_, . ..
з ім'ям професора, заслуженоro діяча науки і техніки, членкореспондента АН УРСР
Альфреда Миколайовича ОКСНЕРА (1898 ... 1973), відомоro таксономіста та флориста
пов'язано започаткування спеціальних планомірних досліджень ліхенофлори Украіни.
А.М. Окснср € визнаним засновником історичної rеоrpафії лишайників, одним 3
засновників ліхеноценолоriі та фундатором ліхенолоriчноrо reрбарію НАН України.
в 1974 році був опублікований друrий випуск ..Onределuте.ля лu
шайнuков СССР.., эаrальна частина, що до сьоrодні € €ДИНИМ посібником
э ліхенолоrії. Слід зазначити, щО А.М. ОКСllер був відомим таксо..
І10містом, він описав понад ЗО нових для науки лишайників, понад 100
нових для науки таксонів, МОllоrpафіЧIІО опрацював найскладніші для ви..
значення llаКИПllі лишаЙIІИКИ родів Aspicilia, Теlосатроп та ін.
Значний вклад у вивчення лишайників Украіни внесли учні А.М.
Окснера М.Ф. Макаревич, яка опублікувала .Аналіз ліхенофлори
Українських Карпат., а також унікальне видання .Лтлас rеОІ1>афическо"
ro распространения лишайников УкраИIlСКИХ Карпат. (з колеraми у 1982
році), та €.f. Копачевська, яка видала .Лихенофлора КРЬІма и ее ана..
лиз. в 1986 році.
зо
РОЗДІЛ 1. Лишайники
М.Ф. Макаревич, учениця і протяroм бaraтьох років вірний
соратник А.М. Окснера, тривалий час присвятила вивченню лишайників
Украінських Карпат. Особливо важливий її вклад у популяризацію основ
проведення reоrpафічноro аналізу ліхенофлори, що були опубліковані в
1963 році. (Основи даноro аналізу були закладені А.М. ОКСllером в
1940 42 роках у докторській дисертації, яка за важких умов військовоro
лихолітrя не була опублікована). Для кожноro з 860 видів лишайників
Украінських Карпат у виданні .A11Vlac zеОlрафuчеСХОlО распространения
лuшaйнu"ов Украинских Карпат. (М.Ф. Макаревич 3 колесами 1982),
якому на сьоroдні не Ma€ аналоriв в світі, наведена карта поширення в
межах району досліджень.
. ,
''. 11 оо
'. '::. ' "
i f..' '" .
"."; ,;, t i:>",:.
,«':' "
х: "
, ..
. "\ Оо" .
,. , i ;
.:' "", :;
""0"
1.t
.
...:. t..
.;,. :
, . " '0. .
'!'t . , 1 .:'
i' . ;:,., " '. · .. /,,
.' .'!' ';2: :' t!:і1:й:Jf .
Професор Марі,. ФJlоріанівна МАКАРЕВИЧ «(.ХІІ.1906..24.ІІ.і989), учениця і
соратниця АМ. Окснера, відомий дослідник лишайників Украінських Карпат.
Особливо важливий вклад М.Ф. Макаревич у популяризації підходів аналізу флори,
історичної reorpафіі лишайників, у картуванні поширення лишайників, а також у
вивченні окремих таксонів лишайниюв €вразіl.
Нами в 1990"ті роки були видані перші ІІа теренах колишньоro
СРСР чеклісти лишайників України, в 1996 році, та в 1998 році..... друre
видання (Kondratyuk et al. 1996, 1998).
В останні роки в даному Інституті розпочате таксономічне
вивчення різноманітrя лишайників родини Teloschistaceae в світовому
масштабі, в результаті чоro описано 5 нових для науки родів та понад ЗО
нових для науки видів лишайників (Kondratyuk 1997; Kondratyuk & Gal..
loway 1996; Kondratyuk & Poelt 1997; Kondratyuk & Karnefelt 1997,2003;
Kondratyuk et аІ. 2004, 2005, 2006).
Крім TOro в результаті спеціальноro таксономічноro вивчення ліхе
нофілЬJlИХ rpибів асоційованих з лишаЙIlИками родин Teloschistaceae та
Stictaceae, Lobariaceae описано три нових для науки роди та близько ЗО
31
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
НОВИХ для науки видів (Kondratyuk et аl. 1994,2002,2006; Kondratyuk &
Galloway 1995 а,Ь,с; Coppins & Kondratyuk 1995; Kondratyuk 1996 а,Ь;
Navrotskaya et аl. 1996; Kondratyuk & Wedin 1997; Kondratyuk & Coppins
1998; Kondratyuk & Zelenko 2002; Kondratyuk & Kudratov 2002; Karnefelt
et аl. 2002).
В 1927 році була опублікована робота .До вивчення обрісників
каменястих виходів України. Л.М: o кс нера. Завдяки даній роботі Л.М.
Окснер вважа€ться одним з засновників ітоценотичноro нап ямк
вивчення лишзйників. На жаль, у А.М. Окснера уло не araTO учнів з
даноro напрямку (В.Р. Маслова, А. Коваленко та ін.), оскільки територія
Украіни та кол. СРСР була ще дуже поraпо вивченою у Флористичному
відношенні. Тому першочерroвим було завдання підroтовки фахівців
флористів.
Біохімічпі дослідження лишайпиків. Іншим дуже перспективним
напрямком співробітництва ліхенолоriв та фахівців інших дисциплін €
вивчення величезної rpупи лишайникових речовин, або лишайникових
кислот. Сьоrодні особливо актуальними стають ці питання у зв'язку з
можливістю культивування даних орraнізмів"асоціацій в лабораторних
умовах.
Перші відомості про лишайникові речовини знаходимо в роботах російськоro
хіміка [еорп. [еорл (Georgi, 1797), російський професор, першим зробив хімічні
аналізи лишайників. Він експериментував з виділенням та вивченням кле€видних
вмістів 3 великих сланей лишайників Raтa1ina Іатіnaсеа, Platisтatia gLauca, Lobaria
рштопатіа ТОЩО, які він збирав з беріз та сосен.
Перший класичний період у розвитку хімічноrо вивчення лишайників
пов'язаний з роботою Цопфа. У 1907 році Цопф (Zopf) опублікував роботу
.Лишаuни"ові кислоти в хімії, ботаніці, фармаколоliї та технічному ви1СОристанні.. У
1905 році йоrо опонент Хессе (Hesse) назвав вказані сполуки, як .лишайникові
речовини.. у 1883 році Шпireль (Spegel) вперше показав структуру вультіновоі
кислоти. У 1913 році Фішер (Fischer) здійснив синтез структури вульпіновоі
кислоти.
Друrий классичний етап у вивченні даної rpупи речовин пов'язаний з іменами
японських дослідників Асахіна та Шібата, які здійснили синтез більшості
лишайникових речовин в лабораторних умовах. Вони ж запропонували метод мікро
кристалізації для визначення лишайникових речовин.
у 1969 році Чікіта Кальберсон опублікувала перше видання .Хімічний та
ботанічний посібник лишайникових продуктів.. Перевидання даноro посібника було
здійснено в 1970 та 1977 роках В даному виданні було наведено 430 лишайникових
речовин.
За даними Хунека та Йошимури (Huneck & Yoshimura 1996) у світі прaцIO€
понад 40 лабораторій з 20 країн світу по вивченню лишайникових речовин.
На сьоroдні відомо більше 500 лишайникових речовин, з яких понад 70 відомі
лише з rpибів, що утворюють лишайники.
В Україні вивчення лишайникових речовин з метою таксономічної
ревізії окремих таксонїв проводились м.й. Радченко, [.О. Брунь під
керівництвом О.Б. Блюма, однак велика частипа результатів все ще
знаходиться у підroтовці до друку. Крім TOro результати щодо вивчення
32
РОЗДІЛ 1. Лишайники
хімічноrо складу представників роду Cetrelia були опубліковані СПільно з
естонськими колеrами (Кондратюк та іп. 1999).
Елект онн:о"мік оскопічне вивчення лишайників пов'язано з ім'ям
американськоrо дослідника Масона Хейла (На е).
В 1960..1970 тi роки ним були описані навіть деякі роДИ з комплексу Parmelia
5.1. на основі ознак виявлених з допомоroю електронноro мікроскопа. В 1970 1990 Ti
особливо значних успіхів у використанні електронної мікроскопії для вивчення
лишайників досяrла швейцарська школа під керівництвом Розмарин ХонеІТеР
(Honegger, Zurich, Switzerland).
В Украіні дослідження лишайників з даноrо напрямку не набули
системаТИЧllоrо характеру, хоча українські автори неодноразово
використовували даний метод для підrотовки ілюстрацій дО НОВИХ дЛЯ
науки таксонів (Kondratyuk & Galloway 1994, 1995 а,Ь, 1996).
Фізіолоrічні дослідження лишайників розпочались порівняно
пізно. В 1961 році анrлійський дослідник д. Сміс (D.C. Srnitli)
документально довів перехід вуrлеЦIО від одноro партнера до іншоro.
Критичні еколоro"фізіолоrічні дослідження лишай ників були розпочаті
незалежно двома дослідниками 01їО л. Ланrе (Otto L. Langе) та А. Рісдом (А. Ried) в
1953 році.
В Украіні еколоrо фізіолоrічн:і дослідження проводились в
1960..x..1970 x роках під керівництвом О.Б. Блюма в Інституті ботаніки
АН України. Однак, ІІа жаль, більша частина даних залишилась
неопубліковаllОЮ.
Молек ля но..біолоriчне вивчення лишайників. Особливоro
розвитку ІІа уло в друriй половині 1990 x років. Слід зауважити, що
одні€ю з перших робіт щодо вивчення днк лишайників була робота
українських дослідників О.Б. Блюма та f.П. Кашеварова в 1986 році
щодо роду U mbilicaria. На сьоroдні € декілька визнаних центрів по
вивченню молекулярпо..біолоrічних особливостей лишайників ДЛЯ
таксономіЧIІИХ та філоrенетичних (Чикаrо, ВашинїfОН, KonellrareH,
rельсінкі тощо), еколоrо..цеНОТИЧIlИХ цілей тощо. На жаль, в Україні,
започатковані дослідження до остаИllьоrо часу не знайшли належноro
розвитку.
Таким чином, флористичне та таксономічне вивчення лишайників розпочате з
часів Теофраста, Мічелі, коли ще не було уявлень про природу лишайників та їх місце
в системі орraнічноro світу. Такі напрямки досліджень як вивчення
морфолоro анатомічних, фітоценотичних, біохімічних особливостей лишайників були
розпочаті в ХІХ столі1Jі або на початку ХХ століття, тобто за часів, КОЛИ лишайники
розrлядзлись ОJ<ремим відділом рослин. Використання лишайників з мстою оцінки
стану атмосферноro повітря, як окремий напрямок індикаційних досліджень
розпочатих в 1920"ті роки, особливо широкоro розвитку набули в друriй половині ХХ
століття. Започаткування і розвиток досліджень щодо використання лишайників для
цілей індикації цілісності лісових екосистем пов'язано з дрyrою половиною ХХ
століття. З 80 XpOKiB ХХ століпя стало заraльноприйнятим розrлядати лишайники в
системі rpибів, а з 1990 x особливо інтенсивно розпочато використання
молекулярно біолоriчних методів для цілей таксономіі лишайників.
33
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. 51., Мартиненко, В. r.
Систематичні дослідження лишайників Украіни були розпочаті в
період розвитку ліхенолоriі, як власне окремої науки, при цьому
українські дослідники були першими серед еколоro"ценотичноro та
молекулярно..біолоriчноro вивчення лишайників. На початку ХХІ
столітrя українські ліхенолоrи мають досвід проведення флориетичних
(опубліковані ..Флора., два .чеклісти. Украіни та чекліст Східних
Карпат), таксономічних досліджень з застосуванням морфолоro..
анатомічних та молекулярних методів (Sochting et аl. 2002),
ліхеІІоіндикаційних досліджень щодо стану атмосферноrо повітря, а
також щодо цілісності лісових екосистем (див. також наступні розділи).
· До вивчення лншайників в Росіі
Спеціальне і планомірне вивчення лишайників Росіі пов'язане з іменем
відомоro ботаніка криптоraміста 0.0. €Jleнкiнa, хоча поодинокі відомості щодо
видовоrо складу чи навіть хімічних особливостей лишайників perioHY Російської
імперії знаходимо в ботанічних публікаціях кіНЦЯ ХУІІ та ХУІІІ століть. 0.0. €ленкін
працював в дрyriй половині ХІХ .... першій половині ХХ століть в Ботанічному
інститyri в Санкт...Петербурзі (чи Ленінrpaдi в останні роки). Сьоroдні ця установа
Ma€ офіційну назву Ботанічний інститут ім. БЛ. Комарова РАН. 0.0. €ленкін
відомий як вчений криптоraміст з широким колом інтересів. Добре відомі йоro
альroлоriчні роботи, зокрема щодо вивчення синьозелених водоростей. Найбільший
вклад щодо вивчення лишайниКЇв Росіі, € всссвітньовідома .Флора лишайников
Средней России., що була опублікована в трьох частинах в 1903..1911 роках. Це був
перший посібник для визначення лиm8ЙНИКів даноro реriоиу, який включав відомості
щодо лишайниКЇВ СхїднO€вропейської рівнини, а також численні помітки щодо
лиwаАників азіатської частини Росії. Слід нaroлосити, що в даній роботі наводились
численні примітки ЩОДО лишайників Украіни, зокрема Криму, де 0.0. €ленкін
проводив власні експедиції на початку хх столі1ТЯ. 0.0. €ленкіним була також
запропонована ориriнальна на той час kомбінативна система класифікації
лиmзйнИКЇв.
Щодо вивчення JIИшайників Росіі та суміжних країн важливими € робот к.с.
Мережковськоro, всесвіПІЬО відомоro фахівця з діатомових водоростей, а також
автора теорії ендосимбіоreнезу, ЩОДО видовоro різномані1їЯ лишайників Естонії, (на
той час .Лишайники окрестностей Ревеля., сьоroднішньоro Талліна), Татарстану (3
околиць Казані), а також з Криму (Украіна).
в.п. Санич, учень і наступник 0.0. €ленкіна у Ботанічному інституті РАН,
особливо бaraто зробив по вивченню різних релонів Росіі (російської частини
Схїдно,,€вропейської Россії, АРКТIlКИ, переважно азіатської частини), Камчатки,
різних репонів Сибіру, а також у моноrpафічному вивченні деяких rpуп лишайниюв
тощо. Дуже важливими € йоro ВИДання ексикат .Лишайники Росіі., завдяки ЯКІІМ
ліхенолоriчний reрбарій Ботанічноro інститут Р АН мав змоry отримати велику
колекцію зразків в обмін з інших rep6apїїB світу. До сьоroдні ліхенолоriчна колекція
РАН в Санкт..Петербурзі € найбільшою на теренах колишньоro СРСР.
Учениця і послідовниця В.П. Савича, Н.С. fOJlубкова зробила великий вклад у
вивчення лишайників Паміру, Монro.лії, Антарктики, а також у моноrpафічній
обробці окремих таксон ів, зокрема акароспорових пишаііників, тощо. Завдяки її
зусиллям ми Ma€MO майже повне видання .Определителя лишайников России.
(перші випуски були видані ПІД назвою .Определитель лишзйников СССР.).
Сьоroдні в ВІН РАН працю€ баraто піхенолоriв, зокрема П.М. Аидр€€в по вивченню
лишайників Арктики та Антарктики, Макарова І.І. (лишайники Чукотки), Тітов О.М.
(порошкоплїдні лишайники північної півкулі). Крім тоro учНі н.с. fопубковоі
працюють сьоroдні в Білорусі, Чіті, Забайкаллі, на Далекому Сході тощо.
34
РОЗДІЛ 1. Лишайники
1.6 Фотобіонт
За деякими виключеннями основними фотобіонтами лишайни
КОБОЇ асоціації € зелені та синьозелені водорості (зелені водорості та
ціанобактерії). У ліхенолоriчній літературі зелені симбіотичні водорості
прийнято називати фікобіонтом., а СИllьозелені водорості
-«ціанобіонтом. .
-! 1;1" i:- ".
..
. .
....
-" '.
'$. '
-,'" 0
.\.:' #- '
. '.
' i;ё'" ; _.
, t "
," . :k';
.-;
'0 ..
"i'
.'\.'t.
t,; ':.\
',. .!/«':, ,:'
...,...... .
.11 .'
, ''1t
. ..' .
,
, '!". .'
. .
/І. -
. .....
Рис. 1.5 Синьозслений фотобіонт (ціаllобіонт)
лишайниковоі асоціації Nostoc sp.
ff\
а
в
І і
б
"" .
:'.' .. ..
. : .
.....;.
r
д
Рис. 1.6 Зелений фотобіонт лишаЙІІИКОВОЇ асоціаціі ТтеЬоихіа assiтetrica В
культурі (а, б) та вслаIlі лишаЙIlика (B..r).
35
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
ЩОДО визначення симбіотичних водоростей іспу€ баrато проблем.
По..перше, ліхенолоrи працюють виключно з rербарними зразками, в
яких фотобіОllТ визначити часто зовсім не можливо. В першу черry це
стосу€ться зразків, що були зібрані баrато років тому. В останньому ви..
падку проблемним € визначення навіть до.роду.
В слані лишайника водорості перебувають в приrніченому стані.
Нитчасті водорості в лишайниковій асоціації представлені окремими
роз'€днапими клітипами або коротенькими ниточками з декількох
клітин. Характерні для деяких родів водоростей слизові 06rортки не роз..
виваються зовсім або слабко розвинені. У більшості ліхенізованих пред"
стаВІІиків Chlorophyta відсутні д ryтикові стадії. Виключення можуть
складати представники р. Treпtepohlia, які в ліхенізованому стані здатні
продукувати зооспори та rамети.
Водорості в культурах часто значно відрізняються від вільно зро
стаючих або ліхенізованих за морфолоriчними ознаками (Рис. 1,5; 1,6).
Тому визначення симбіотичних водоростей € можливим лише за умови
введення вказаних водоростей в культуру. Таке вивчення водоростей в
культуральних умовах може тривати від кількох тижнів до декількох
місяців. Слід зазначити, що окремі rpупи водоростей відрізняються дуже
повільним ростом в культурі, тому це дуже трудомісткий і довroтрива"
лий процес. Крім TOro, не завжди леrко знайти культуральні умови, СІІрИ"
ятливі для швидкоrо нарощування біомаси симбіотичних водоростей,
необхідної для подальших досліджень. Якщо ж такі умови знайдено, це
ще не означа€, що водорість можна буде визначити, оскільки відміllllості
у середовищах, а також у методах дослідження водоростевих культур мо..
жуть бути настільки СУТТ€8ИМИ, що визначити симбіотичну водорість
буде досить нелеrко.
На теперішній час видова назва фотобіОІІтів відома лише для 2%
усіх відОМИХ лишайників. Серед сим6іотичних водоростей відомо пред
ставників 40 родів, однак найпоширенішими € представники родів
Trebouxia, Treпtepohlia та Nostoc. Серед них окрему rpупу складають види,
що в основному існують У вільно зростаючому етапі, проте відомі також і
в симбіОТИЧНОМУ В складі лишайників. Це представники родів
Trentepohlia та Nostoc. Іншу rpупу складають водорості, відомі переважно
або лише в складі лишайників і дуже рідко трапляються у вільно зро..
стаючому стані. До останніх належать представники р. Trebouxia. 3а дa
НИМИ АхмадЖЯІІа (Ahrnadjian, 1993) кількість мікобіонтів, здатних
асоціюватися тільки з представниками роду ТтеЬоихіа становить більше
50% від заraлыІїї кількості відомих лишайникїв.
При вивченні фотобіонтів лишайників особливо важливим € понятrя про існу"
вання спеціальної системи "впізнавання" фотобіонта мік06іонтом. На сьоrодні дос"
товірно показано, що один вид водорості може бyrи представлений в баraт-ьох видах
лишайників. 3 іншоrо боку один мікобіонт може утворювати слань одноro і Toro ж
виду лишайника 3 водоростями різних видів. Так був поставлений експеримент з
реліхенізації мік06іонта CladQnia cristatella з 13 представниками роду Trebouxia (rpупа
Asterochloris) та 11 ізолятів э роду Pseиdotrebouxia. Вказаний міІ<обіонт утворював
елані лишайника з всіма вказаними культурами першоro роду. В іншому випадку
слань не утворювалась: на всіх представниках р. Pseиdotreboиxia мікобіонт паразиту"
вав і навіть вбивав їх.
36
РОЗДІЛ 1. Лишайники
На каліфорнійському узбережжі Тихоrо океану у одноrо з видів
роду Verrucaria симбіОТИЧIІОЮ водорістю виявлена бура водорість
Petroderтa macиliforrпe, що була до остзин.ьоrо часу відома лише вільно"
зростаючою.
Переважна більшість (близько 90%) всіх відомих в сланях лишай..
ників водоростей належать до трьох родів Trebouxia, Treпtepohlia та
Nostoc, що належать до зелених водоростей Chlorophyta та синьозелених
водоростей Cyanophyta. Тому при визначенні лишаЙllиків часто достат"
ньо виявити, ДО яких з вказаних родів належить водорість, що знаходить"
ся в слаllі лишайникз. Тобто слід уміти відрізнити синьозелену водорість
Nostoc, а також рід Trentepohlia від решти зелених водоростей.
Для визначення переважної більшості родів симбіотичних водоростей можна
використати видання А.М. Окснера (1974), Ахмаджяна (Ahmadjian, 1958, 1976), raмca
(Gams, 1967), Летруі...rаліну (Letrouit..Galinou, 1969), Пельта (Poelt, 1969), Пурвіса з
колеraми (Purvis et аІ., 1992) тощо. Детальну інформацію з приводу особливостей ізо"
ляції та культуральних умов вирощування водоростевоro симбіонта можна знайти в
роботах Т.М. Дapi€HKO з колеraми (Дapi€HKO та ін. 2004; 2005), а також в цілому ряді
закордонних публікацій (Chodat 1913; Jaag 1929; Thomas 1939; Pringshcim 1946;
Ahrnadjian 1958, 1959, 1960, 1961, 1962, 1963, 1964, 1966, 1967, 1993; Galun 1988;
Bubrick, 1989; Nakano, 1988; Archibald, 1975; Васот et аl., 1998 тощо).
Слід враховувати, ЩО в таблицях, що наведені для визначення
симбіОТИЧIІИХ водоростей в більшій мірі враховуються ознаки водорос"
тей, які можна побачити в культуральних умовах. Оскільки для
ліхеноіндикаційних цілей використовуються лишайники, які мають во..
доростевим компонентом лише представників трьох родів (Nostoc,
ТтеЬоихіа, Trentepohlia) наводимо нижче перелік характерних ознак для іх
визначення (див. також рис. І).
Nostoc
Водорість забарвлена lIe
реважно у блаКИТlfо зеле"
ний колір (інколи з
червонуватим або жовту"
ватим відтінком). Забарв
лення рівномірне по всій
кліТИIІЇ. Клітини мають
типову ПPQкаріотичну бу..
ДОВУ: позбавлені морфо"
лоriЧIІО оформленоro ядра
та хлоропласта.
В слаllї ЛИШ3ЙlІика ціаllО-
біОIlТ представлений у ви..
rляді коротких
однорядпих НИТОК часто
оточеlIИХ СЛИЗОМ або у ви
rляді скупчень з декількох
клітин, що мають виrляд
намиста; форма JCЛіmн
сферична, еліпсоїдна,
рідше циліндрична; reтe..
роцисти майже не
відрізняються за
розмірами від інших
клітин.
Trebouxia
Клітини поодинокі або
зібрані в тетради, сфе
ричні, еліпсоіДllі, яйце
видні, зрідка трanляють"
ся rpуше ИДllі, .заб рвлені
в зелении КОЛІр. Хлоро..
пласт центральний, по
краю часто лопатевидний,
звичайно э добре помітним
центральним піреноїдом.
РозмножеНIІЯ в слані ли
шайпйка відбува€ться ав"
тоспорами. ФотобіОIlТ
переважної більшості ли..
шайників України, що ви
КОРИСТОВУЮТЬСЯ В
ліхеноіllДИкації.
TreпteТJohlia
Клітини забарвлені в ЖОВ
то...raрячий або жовтува
тий колір (це пов'язано 3
наявністю в кліrnнах
великої кількості краПЛИІІ
масла, в яких РОЛЗЧИIlений
В l<арОТИIІ та чеРВОllуватих
rpанул reMaтoxpoMY). В
слані лишаЙIІИка нитки
,
часто роз €ДІІУЮТЬСЯ на OK
ремі клітини. Клітини
циліндричні чи бочко
видпі до круrлястих, 3 чи-
сельними ДИС КОВИДІІИМИ
хлороnластами, звичайно
непомітними через велику
кількість reMaтoxpOMY та
краплин масла. В лишай
никах з затіllеllИХ ло
калітетів ЮІітини
водорості мають жовтува
то зелене або майже
світло эелене забарвлеllНЯ
за рахунок зменшення
кількості rpaнY л reMaTO
ХРОМУ.
37
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
Слід наrолосити, що окрім вище описаНИХ сланевих водоростей €
дуже унікальною rpупа riменіальиих та епітеціальних водоростей. Так в
перитеціях деяких лишайників між сумками та парафізами (якщо
останні УТВОРЮІОТЬСЯ) можна виявити дуже малесенькі клітини
водоростей, світліше забарвлених, ніж клітини водорості слаllі.
Певне місце в житrі лишайників займають водорості--епіфіти, які
використовують слань ЯК суб страт. Найчастіше виявля€Ться, що видовий
спектр еlІіфітних водоростей лишайника співпада€ з видовим складом
водоростевих обростань субстрата, на якому зростае лишаЙllИК.
Найпоширенішими епіфіТIlИМИ водоростями лишайників України €
Klebsormidiuт, Elliptochloris, Desтococcus, Pseudococcoтyxa тощо. Відомо,
що на певних стадіях розвитку слані лишайника деякі епіфітні водорості
можуть Відіrpавати роль фотобіонта. Зв'язки між ФотобіОНТQМ та
епіфітами до кінця не з'ясовані.
1.7 Мікобіонт
На цитолоriчному рівні відмінностей між rpибами, що yrВОрЮЮТЬ
лишайники, та .неліхенізованими. rpибами не виявлено. В старій
літературі можна знайти відомості про унікальні для лишаЙllиків
.концеНТРИЧІІі кільця. (напівкристалічні та білкової ПрИрОДИ утвори,
невідомої функції та походження). Вони спочатку були виявлені у
лишайниках, зroДОМ були також знайдені у патоrенних rpи6ів, що
паразитують на рОСЛИІlах, та у сапрофітів, що трапляються в мікробних
асоціаціях в екстремальних умовах середовища. Також в літературі
можна знайти відомості про те, що для лишайників € характерними
.6araTo перфоровані септи. .. клітиннї перетинки, з великою кількістю
перфорацій у представників родин Peltigeraceae та ParтeIiaceae. За
іншими ознаками rpиби, що утворюють лншайl1ИКИ, не відрізняються від
інших сум частих rpибів.
Щодо заraлыlїї кількості rpибів, що утворюють лишай ники,
існують досить різні дані. Порівнюючи дані наведені у Словнику [рнбіо
(2001) можна КОllстатувати, що кожний П'ЯТИЙ вид представлений
лишайником. Так, з 64200 видів rpибів 13500 видів утворюють
лишайники. Утворення лишаЙllИКОВОЇ асоціації може бути свідченням
OДHi€Ї з можливих стратеriй, в якій rpиб може задОВОЛЬНИТИ свої потреби
у вуrлеводах, що ІІотрібні ДЛЯ дихання та росту. Альтернативними
стратеrіями € розвиток паразитизму, сапрофітизму чи інших стабільних
мутуалістичних асоціацій як мікориза, мікофікобіоз, тощо.
3 13500 видів rpибів, що утворюють лишайники 98% (або 13250
видів) представлені сумчастими rpибами. ВОНИ належать до 16 з 46
відОМИХ порядків сумчастих rpибів, 3 яких 5 порядків, зокрема:
Graphidales, Gyalectales, Peltigerales, Pertusariales, Teloschistales €
38
РQЗДІЛ 1. Лишайники
виключно ліхенізованими. TaKj ПОРЯДКИ, як Arthoniales, Caliciales,
Lecanorales, Opegraphales, Verrucariales, представлені переважно rpибами,
що утворюють лишайники. Незначна частка rpи6ів, що утворюють
лишайники, € в складі порядків Dothideales, Helotiales, Ostropales.
Частка rpнбів, що утворюють лиmайники, серед сумчастих rрнбів за
порядками
Частка rpибів, Порядки
ЩО утворюють лишайники
виключно лїхенізовані Graphidales, Gyalect4les, Peltigerales,
Pertusariales, Teloschistales
переважно rpиби, що утворюють Arthoniales, Caliciales, Lecanorales,
u Opeкraphales, Verrucariales
лишаиники ,
Незначна частка rрибів, що Dothideales, Helotiales, Ostropales
утворюють лишаЙ1rnКИ
.
Лишайники, що утворені представниками підкласу Basidiomycotina
складають лише 0,4% від заraльної кількості видів лишайників в цілому.
Серед представників даноrо підкласу лишайники представлені в
порядках Agaricales (рід Oтphaliпa) та Aphyllophorales (роди MulticZavu/a
та тсіуоnета).
fрупа незавершених rpибів (або мітоспорових rpибів)
(Deuterornycotina або Fungi imperfecti) представлені двома rpупами,
зокрема Hyphomycetes та Coelomycetes. У цілому на сьоrодні відомо 41
рід та 55 видів незавершених rpибів вказаних rpуп; що утворюють
лишайники. 10 родів rpибів, що yrворюють лишайники, серед яких
особливо відомим € рід Lepraria. Представники даноrо роду yrворюють
специфічний тип слані, і належать до rpупи незавершених лишайників
(Lichenes mperfecti).
у літературі € також повідомлення про .міксо.лишайники, тобто
про утворення лишайникової асоціаціі фотобіонта та міксоміцетів. Однак
такі вказівки потребують І!одальшоrо lІідтверджеНІІ .
1.8 Особливості слані лишайників
Мікобіонти і фотобіонти можуть асоціюватись різними способами і
утворювати різні морфолоrічні типи чи форми росту, що поясню€Ться
пошуком шляхів найефективнішоrо використання сонячної радіації
фотобіонтом. Мікобіонт В даному випадКУ СНрИЯ€ найефективнішому
положенню і розташуванню фотобіонта для цi€Ї функції.
Слань веrетаТИВllе тіло лишайника, ЩО ВИКОIlУ€ такі функції:
асиміляція водоростями вуrлекислоrо rазу з повітря; утворення
водоростями орrанічних сполук; заСВО€IIНЯ 1l0[.ЛИНУТИХ мікобіонтом
39
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
110ЖИВНИХ речовин та води; використання необхідних речовин для
існування лишайника (як фотобіонта, так і мікобіонта).
Лишайники відрізняються від інших орrанізмів та екосистем тим,
щО слань € дуже довrотривалим утвором. В ході спеціальних
ліхенометричних досліджень було показано, що вік окремих слапей
лишайників визначався rJ декілька тисяч років. Однак до сьоrодні не
доведено існування спеціальних резервних сполук (ДЛЯ підтримки даних
довrожителів ).
Ми використову€мо термін CJlань. на відміну від терміну
міцелій. тому, що 3 міцелі€м пов'язана як правило непомітна частина
rіф (на відміну від помітної частини плодових тіл rpиба). У переважної
більшості лишайників слань € добре помітною та добре вираженою.
у ліхенолоriчній літературі використову€ться також термін
тал.о.м. як синонім до терміну слань. Ми не вбача€мо принципової
різниці між термінами слаllЬ і талом, останній € більше наближеним до
латинської назви thallиs.. Однак, оскільки в українській літературі вже
стало заrалЬНОВИЗllаним використання власне терміну ..слань", ми
Biддa€MO йому переваry, зазначаючи при цьому, що термін талом , який
в останні роки частіше використову€ться в російській літературі (див.,
наприклад, ..Определuтель лишайни"ов России., останні випуски
"Новостей систематики нuзшux расmенuй", деякі МОIlоrpафії, зокрема:
Бязров 2001, 2005), € йоrо синонімом.
З шкілыlrоo курсу та 3 курсу ботаніки з першоrо курсу, Вам
знайомі такі найбільші rpупи лишаЙlIиків за типом слаllі, як накипні,
листуваті та кущисті (див. також рис. ІІ..ІІІ, УІ..ХІІ, XV..XVI).
Лишайники за типами слапі Представники
lIаКИПllі Lecaпora/Lecidea
ли стув аті Parтelia, Xaпthoria
кущисті иsпea, Everпia, Raтaliпa
Слід паrолосити, що між вказаними rpупами € баraто перехідних
форм і менших підrpуп. Найпростіший тип орrанізаціі лишайника, коли
rіфи rpиба обroртають окремі чи зrpуповапі клітини
ВОДОРОСТі"фото6іонта і не утворюють rpибноrо шару. У результаті цьоro
слапь, ЩО росте на поверхні кори дерева чи на камінні, часто Ma€
борошнистий виrляд. Така слань назива€Ться "леПрОЗНОІО" і характерна
для представників роду Lepraria.
Структурно ЛИluайпики можуть бути занурені в ІІоверхню
субстрату: кору дерева, як ендофлеоднuй лишай ник Arthopyreпia /а//ах,
або в поверхню каміння, як ендолітні види Staurothe/e caesia, різні види
роду Veпucaria ТОІЦО. Однак, оскільки вони утворюють лише "кірку" ІІа
40
РОЗДІЛ 1. Лишайники
субстраті, вони відносяться до накипних лишайників (рис. Х). Деякі
спеціалізовані види лишайників можуть рости лише під кутикулою листа
це rpупа лишайників, що зростають на листі (foliicolous fuпgі).
у накипних лишайників шар фотобіонта покритий вираженим
шаром rрибноі тканини коравим шаром (від лат. "сопех") , або
змішаний з корою чи з поверхнею каміння чи кристаликами каміння. У
випадку, коли коровий шар добре розвинутий, слань вже не Ma€
борошнистоrо виrляду і часто € rладенькою. ІІІКОЛИ нижче шару з
клітинами фотобіонта добре виражений шар переплетених riф rpиба ....
серцевина, яка набаraто краще виражена у листуватих лишайників.
Щодо накипних лишайників, то їх поверхня може бути rладенька,
від матової до блискучої, або ж розтріскана на дрібні або rлибокі
тріщини, з добре вираженими ареолами, як у представників родів
Rhizocaтpon, Lecidea тощо. Ареали € пристосуваlIНЯМ до дуже
контрастних змін волоrості середовища (перезволоження і висушеНIІЯ).
у волоroму стані тканини розширюються, розбухають, і тріщини
закриваються. Детальніший опис дапоrо явища наведений в роботі А.М.
Окснера (1974). Інколи ареоли можуть рости і утворювати карликові
кораловидні подушечки. В такому випадку прийнято використовувати
такий термін, як напівкущиста (subfruticose) слань.
Інколи між ареолками чи по краю накипної слані € зона вільна від
водоростей (фотобіонта), вона містить лише ткаНИНИ мік06іонта. Вона
відрізня€Ться за кольором, як правило, це біла або чорна зона, ЩО Ma€
відповідну назву <спідслань. або .проталюс. ( .prothallus. ).
Варіабільність накипної славі дуже велика, наприклад, в межах
представників родів Сй/ор/аса, Lecaпora поряд з одноманітно наКИІІНОЮ
сланню € плаКОЇДна (placoid) форма слані коли окремі периферійні
лопатники мають радіальне спрямування, як промені сонця, а центральна
частина слаІІі € типово наКИПIlОЮ, rладеllЬКОЮ чи ареольованою. Іншим
типом елані € лускатий (squaтu/ose) тип коли лопатники набувають
вертикалыIro спрямуванllЯ, а також наляraють одна ІІа одну. Приклади
такої слані € у представників родів Catapyreniuт, Psora, Нуросenoтусе.
Дальший розвиток в структурному ускладненні баraтошаровості
слані знаходимо у листуватих лишайників. На відміну від накипних,
листуваті, як правило, мають добре розвинений верхній коровий шар,
водоростевий шар (шар фотобіОIfта) , дуже товстий шар серцевини, а
.u u u .. .
також НИЖНІИ корании шар, якии дуже часто Ma€ спеЦІалІзоваНІ орraни
прикріплеllНЯ. Розвиток спеціалізованих opraHЇB прикріплення дa€ змоry
лишайнику розвиватись над субстратом, що сприя€ освO€нню значно
більших просторів для існування в порівнянні з накипними формами.
Добре розвинутий коровий шар Ma€, крім механічноro, ще й захисне
значення для розташованої під ним водоростевоі зони. Так, товщина
KopoBoro шару більш"менш безпосередньо залежить від ступеня сухості
41
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
місцевиростаНIІЯ: на сонячних місцях, у степах він товстіший, ніж У
лишаЙlІиків тінистих волоrих лісів.
Переважна більшість листуватих лишайниКЇв Ma€ добре виражену
структурованість слані (стратиrpафію), тобто поділ на окремі шари, де
фотобіонт утворю€ досить чітко виражений окремий шар. Такі
лишайники називаються reтеромерними. Однак у деяких листуватих
лишайників (Соlіета та Leptogiuт) , клітини фотобіонта розташовані
рівномірно по всій товщі слані. Такі лишайники називаються
rомеомерними (roмомерними або не стратифікованими).
....,i. 'i';:( :;!- : . . .... .
..:.. - :..0 C .."'r . '''',. ';.. - .. ........ : ,. 0 .... К
t...., ..,.,.... . -.- II"': .......'.. ..
. .8 -4t.-- . .'., .. ..........8 -..
. .. 0 . < .- . . оо,. ... "
: , ... . J" .....
:!......... - ." - - в
:. .... .,. .. ............... ........J ......
;,.....- ......-ot: ......
· "- ,'" ;;;; ".....::.. ...... .o...... С
.. ....... ..,- . .. . ...
:......- ...... .,. ... ",.
......:.' :...:= _ .--; ;-.- - :::... :;.: : :"...і
. . _. .!
t= . .. -... ....., , . .,..,. . К
. '\, . ..І.. . !to........
' ,'I:t.,.. оо.. . . .. . . \ ""--- . ., ..с.. ,.. . ......
. .....,. .. ..... .. .... 1.- .... lt..
,...,.. . ;i ...'... .. 1': . ,........'..I"
-:.. ......". "Оо ! .. . .. ... --:...,. ...
.. ..
А
.:'J_r":" l.-1.18 . . .OТ . .
: ,.... ї""
...... . . .
r .-,'- 1'.- 4
.
І ... , .А
! ...,
. r' l ]e .:.
Б
в
Рис. 1.7 fетсромерllИЙ (А) та rомеомерllИЙ (5 та В) тип славі лишайника, де
К корові шари, в водоростевий шар, с серцевинний шар, 5 .... rOMeoMcpнa
слаJlЬ без ПОВСрХІІевоrо шару кліТИIІ, В rOMCOMcplla слань з поверхнсвим
шаром кліТИIІ.
[омеомерна будова слані властива в ОСНОВНОМУ для так званих
<tСЛИЗИСТИХ. лишаЙlІиків. Фот06іонт в даних лишайників представлений
синьозеленими водоростями, клітини яких виділяють велику кількість
слизу, в якому поміча€мо шари rpибllоrо компонента. При змочуванні
TaKoro лишайпика, що в сухому стані Ma€ виrляд сухих, здебільшоro
чорних скоринок, слиз роз6уха€, слань збільшу€Ться і CTa€ слизькою, що
й виправдову€ назву .слизистих. лишаЙlІиків. Найпростіше побудована
слань у видів роду Соllета, де ми зовсім не поміча€мо утворення
KopOBoro шару, і водорості розташовані більш"менш рівномірно на
всьому ІІоперечному зрізі через слань. Види роду Leptogium мають більш
диференційовану слань; ТУТ уже помітне утворення rpибним
42
РОЗДІЛ 1. Лишайники
компонентом одношаровоі параплектенхімноі кори ІІа верхній поверхні, а
іноді й на нижній. Розташування водоростей при цьому залиша€Ться
рівномірним на всьому поперечному зрізі, крім TOHKoro KOpOBOro шару
(де іх HeMa€)....
...У ліхенолоriв ці дві rpупи лишайників прийнято розрізняти за JНemoдo-м
"однїбі кpaпJI.ї". Як зазначалось вище, при змочуванні лишайники з roмсомерною
сланню (і з ціанобактеріальним фот06іонтом) дуже різко роз6ухають, тобто значно
відрізняються від слані у сухому стані. Тому за одні€ю краплею води можна впізнати,
чи вказаний лишайник € roмеомерним. Однак на6зrато точнішим визначенням €
отримання зрізу через слань і перевірка даної тези за анатомічними особливостями
славі.
Слід зазначити, що розмежування вказаних rpYII часто € не дуже
чітким, адже, 3 одноro боку, € баraто лишайпиків, фотобінти яких
представлені ціанобактеріями (Sticta, Lobaria, тощо), однак вони мають
cтporo reтеромериу (виразно стратифіковану) слань. Як правило, теза і
антитеза ЩОДО roMeoMepHoї та reTepoMepHOЇ елані трапля€ться у всіх
визначниках лишайників на самому початку. Тому розуміння
відмінностей щодо даної ознаки € дуже важливим для визначення
лишайників.
Bryoria Usпea Raтaliпa Everпia
r
" t
.r
1 ..t " J
# .
, ,.
, ,1" . t,
і. f. . J . t
:;. ...
\' , k
І !, .
"
. \
і II,, \
\
{, \)
. І
, .1
f
,
,
. ...
'. ,
', .,! t,
(
I ...,
. . , ; !
, "lW.\..;'
4b..
ro t. " .,..tr .
:' .
. .:!
.
Рис. 1.8 Різні типи слані кущистих лишайникіВ.
43
ЛIХЕНОIНДИКдЦIS1 (Посібник). Кон.цратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
Лишайники з КУЩИСТИМ (fruticose) ТИПОМ слані, як правило, € вай..
помітнішими і такими, що здавна використовуються ЛЮДИНОЮ
(рис. VI..VII, ХУІ). У КУЩИСТИХ rетеромерних лишайників з циліндрич"
пою слаНlIЮ будова її радіальна. Коравий шар Футляром оточу€ ії зовні,
від коровим шаром лежить футляр водоростевоі зони, далі йде серцеви"
па. Часто в таких КУЩИСТИХ лишайників у серцеВИllі утворю€Ться особли..
ва механічна тканина У виrляді дуже щільно переплетених riф. Особливо
добре це виявлено у представників роду Иsnеа, де в центрі більш"меllШ
пухкої серцевини ПРОХОДИТЬ дуже щільний стрижень, що Ma€ назву ОСЬО"
Bqro циліндра. На поперечному зрізі через rілочку слані Usnea осьовий
циліндр Ma€ форму кружка, в якому при великому збільшенні можна по..
бачити вузенькі просвіти клітин, їх оболонку і цемеllТУЮЧУ вказані
клітини речовину, що виділя€ться клітинами. На поздовжньому зрізі
можна побачити, що ці клітини дуже довП. Циліндр Haдa€ великої
міцності І1итчастій слапі Usпea, захищаючи її від розривів. У цьому леrко
переконатись, 110тяrнувши нитку Usnea. Коровий шар ДОСИТЬ леrко
тріска€Ться, даючи здебільшоrо кільцеві тріЩИIIКИ, але нитка довrо не
розрива€Ться, і між тріщинками KopoBoro і серцевинноro шарів
поміча€мо витяrнутий елаСТИЧIІИЙ осьовий циліндр. Встановлено, щО
ОСЬОВИЙ циліндр може витримувати розтяraння BДBO€ більше за свою
первинну ДОВЖИНУ. У представників роду Usnea осьовий циліндр Ma€
значення ще й для накопичення та затримання води в славі, оскільки
оболонки клітин леrко розбухають і поволі віддають воду.
у деяких інших родів, наприклад у представників Evemia, в
серцевині проходить кілька тяжів, що являють мехапіЧIIУ ткаНИНУ.
Міцність тих тяжів менша, ніж OCbOBoro циліндра Usпea. У деяких
представників родів Alectoria, Сеаатіа механічні тканини, що
підтримують слань у певному положенні можуть бути в коровому тарі.
Види роду Cladoпia мають два ТИПИ росту, і інколи створюють
складНИЙ утвір. Спочатку Форму€ться rоризонталыla слань, вона може
бути rpаНУЛЯрllа ( зерllиста) і існувати лише короткий період часу, або
лускатою і постійною, залежно від конкретних видів. 3 цi€Ї
rОРИЗОІІТальної славі утворюються кущисті форми, вирости мають назву
4:подеції. .... тобто ніжки плодових тіл. Подеціі можуть бути рЯСНО
розrалуженими, широко чашовидними (останні мають спеціальну назву
сцифи.), і нести l1ікніди чи riменіальну тканину по їх краю відповідно.
В усіх наведених раніше випадках кущистих лишайпиків rpибна слапь
відіrpа€ домінуючу роль. Однак ціла родини ЕрЬеЬасеае, з декількома
родами, зокрема: Coeпogoпiuт, Cystocoleus, Racodium, кущиста слань ЯКИХ
утворена І1итчастими водоростями, навколо яких € лише футляр з
rpибних riф (див. також раніше поняття «<мікофікобіоз.).
Як зазначалось вип{е, у наКИПIІИХ лишайників коровий шар майже
завжди утворю€ться лише зверху, і слапь, не маючи спеціалізованих
opraHЇB прикріплення, зростаеться з субстратом, переважно rіфами
44
РОЗДІЛ 1. Лишайники
серцевинноrо шару. Листуваті та кущисті лишайники з
дорзовентральним типом слані найчастіше мають добре розвинений
верхній та нижній корові шари.
Здебільшоro каровий шар утворений дуже щільно ПРИТИСllеllИМИ
одна до oДHi€Ї rіфами, які наraдують паренхімну тканину квіткових
рослин, тому таку структуру називають параплектенхімою.****
...У лишайників, як і у всіх rpи6ів, справжні тканини відсутні, оскільки
тканИНИ не утворюються шляхом поділу в двох чи трьох різних площинах. Тому
паниня у лишайників мають назву .плектенхіми., за пропозиці€ю Ліндау (Lindau
1899). а60 .несправжні. (рос. мовою .ЛОЖНЬІС.) тканИНИ. які утворені пухким або
щілЬНИМ сплетенням а60 з'€днанням riф, які часто навіть зростаються своїми
оболонками одна з одною. Плектенхіма це дуже пухке плетиво мало розraлyжених
riф rpиба, що дуже мало анастомозують одна з одною. За терміНОЛОЛЕЮ Ліндау це
.ryбчаста. плектенхіма або .серцевинна плектенхіма. за Фрейм та Маас
facTepaнycoM. Інколи дуже пухку плекненхіму ще називають павутинистою
плектенхімою. Компактну (рос. мовою .плотную.) плектенхіму утворюють riфи, що
часто перСIUIyтані та анатомозами і лише з рідкими проміжками, що виповнені
повітрям. Іншими назвами для даноrо типу € <4:інтрикаnlа. (textura intricata) а60
4сnлyтaна. (рос. мовою 4переплутання.) плектенхіма. [уста або закрита плектенхіма
утворена riфами настільки тісно склс€ними між собою, ЩО проміжки між ними часто
відсутні.
Рис. 1.9 ПараплеКТСllхімна (А) та ПРОЗОПЛСКТСJlхіМllа (Б)
веreтативні .ткаНИIІИ. слані лишаЙIlиків (на попереЧIІОМУ зрізі).
4S
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Парапле"тенхіма характеризу€Ться тим, що всю -«тканину. ВИПОВ
пюють ізодіаметричні клітини, тому вона дуже Haraдy€ справжню па
ренхіму квіткових РОСЛИН. На поперечному іповздовжньому зрізах
даний тип тканини Ma€ однакову баrато коміркову природу. Прозоплек..
тенхім.а утворена клітинами, що витяrнyrі в одному напрямку (як
правило, повздовжньо OPЇ€HTOBaHi), і які розташовані паралельно між co
бою. На поперечному і ІІОВЗДОВЖНЬОМУ зрізах даний тип Ma€ прямо про
тилежний ВИfЛЯД.
ПllJlісаiJна п.лектенхіма yrBopeHa riфами, що розташовані пара..
лельно між собою і разом з тим вони Opi€HTOBaHi прямо перпендикулярно
до. поверхні елані.
у таКСОIІОМії лишайників важливою ознакою € тип плектеllхіми в
КОРОВОМУ тарі, а також характер плектенхім в слані в цілому. За xapaктe
ром тканин у корових шарах можна виділити декілька випадків у листу
ватих лишайників. Так, ве хній та нижній ко ві та и мають однаков
п ироду , наприклад, у представників родів arтe іа, R yscia, ant оrЮ,
o идва корові шари параплектенхімні, у представників родів Josefpoeltia
та Teloschїstes вони відповідно псевдо.. та справжні прозоплектенхімні.
Ве хній та нижній ко ові та и ізні за анатомічною б довою у представ
ників таких родів, як аеор yscia, аn отеп '2а, ап oaпaptychia. Тут
спостеріra€ться значне різноманіl1Я випадків, так верхній параплек
тенхімний, а нижній коровий шар.... прозоплектенхімний у предстаВНИКіВ
роду Phaeophyscia та Xanthoтeпdoza. Нижній коровий шар відсутній у
представників родів Anaptychia та Xaпthoanaptychia. До TOro ж у деяких
u . .....
лишаИНИКІВ досить сyrт€вим € розвиток спеЦlалЬНОl серцеВИННОl плек
тенхіми, як у представників роду Xaпthoтeпdoza, Xaпthoria iпcavata тощо.
.... :.,_...-::..,....J.. .. . .. _..:.... оо 4 .... <8. '..
iji f " іс:-а
( . "А O ' l '
_ І .,
.J ·
" I"t... .,." , )
, A '" ,
' #':. .
ІІі, . "
, -
,',. ,І ,_ ...
,\ - .
."
"...
..,. . .. ..... ..... . .. .. .... . - ""
. .... - - ... ... .
: ;,t,t
'
, 1. ,
9.. \ , L
( J '\... .-
\..' ,,
., i
. . '" t ,. .. 01
" ..
''':'. ,І( ' :-> .- .
'-v-'
А Б
Рис. 1.10 Цифели (А) та пссвдоцифели (5) на нижній
поверхні слаllі листуватих лишайників.
46
РОЗДІЛ 1. Лишайники
Окремі клітини KopoBoro шару іноді виростають у деяких
лишайників над поверхнею, утворюючи волоски, що ЗУМОВЛЮІОТЬ
волохатість, пухнастість, повстистість lІоверхні.
Порівнюючи З корою, серцевинний шар звичайно бува€ в баrато
разів ТОБСтіший. Лише дуже рідко (наприклад у деяких видів роду
Physcia, Xaпthoтia) він порівняно тонкий. Склада€ться серцевина з дуже
пухко розташованих, здебільшоrо дуже довrих riф. Як виняток, бува€
щільна серцевина з короткими клітинами, утворюючими
параплектенхіму, вона відома у видів Eпdocarpon, Dermatocarpoп,
Нерріа, у деяких видів родів СаІорІаса та Xaпthoтendoza тощо.
Водоростева зона, що лежить на межі між коровим і серцеВИIlНИМ
шаром, або в верхній частині серцевинноrо шару, краще розвива€Ться на
освітлених ділянках. Водоростева зона взаraлі порівняно невелика,
значно тонша за серцевину і лише в деяких накипних видів на
відслоненнях силікатних rірських порід вона досяra€ великих розмірів.
Водоростевий шар не завжди бува€ суцільним ..... іноді він переривчастий;
тоді на поверхні слані ясно помітні зеленуваті чи сизі діляночки, що
черryються з сіруватими проміжками. Особливо часто це помітно у видів
роду СІОООnій, хоча подібні особливості HepiBHoMipHoro забарвлення
слані наводились і для видів Оrnепа poeltii, о. coppiпsii тощо. rіфи
мік06іОНТу водоростевій зоні дуже розraлужені і поділені на короткі
клітини. Сполучені вони дуже ПУХКО, і повітря леrко доходить до клітин
водоростей 110 проміжках між riфами.
Пухка структура серцевинноrо шару ІІОЯСНЮ€ТЬСЯ її роллю
провідної тканини, через яку ПроХОДИТЬ повітря до хлорофіЛОНОСIlИХ
клітин водоростевоrо компоненту. У видів, які не мають нижньоrо
KOpoBOro шару, повітря надходить безпосередньо в серцевину, а далі у
водоростеву зону. В лишаЙІІиків з добре розвинутою КОрОЮ повітря
ПРОХОДИТЬ до серцеВИІІИ через численні канальні, отвори, щілинки В корі
(як У представників роду Cladoпia) , а також через цифели і
псевдоцифели. Цифели утворюються на нижній поверхні слані,
наприклад, у баrатьох видів роду Sticta, у виrляді різко окреслених,
досить rли60ких, звичайно близько 0,5 мм у діам., ЯМКОВИДІІИХ
заrлиблень, завжди більш меllШ круrлястоі форми. Вся поверхня таких
ЯМОК вистелена баraторядним шаром невеличких клітин, сполучених між
собою настільки пухко, що повітря вільно ПРОХОДИТЬ між НИМИ в
серцевинний шар слаllі. Псевдоцифели мають виrляд плоских невиразно
окреслених невеличких ПЛЯМ, світліших, піж поверхня славі, інколи вони
нaraдують соредії, однак леrко від них відрізняються відсутністю
водоростей. Поверхня псевдоцифел вистелена не круrлястими
клітинами, а звичайними довrими riфами серцевинноro шару. У деяких
видів відоме утворення особливих повітряних пор. Іх леrко можна
побачити у виrляді, наприклад, невеличких 60родавочок на верхній
поверхні слані Parтelia exasperata.
47
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Щодо спеціалізованих opraнiB прикріплення, то у лишайників €
такі типи: ризоіди вирости з OДHi€Ї клітини плектенхіми серцевинноrо
або НИЖIIЬОro КОрОВОІ'О шару (2 5 11т діам.); ризи"и також ПУЧКИ
переплетених lіф (близько 50 100 J.lm діам.), утворення яких не пов'язано
з контактом нижньої поверхні слані з субстратом; тобто вони
УТВОРЮІОТЬСЯ на нижній поверхні слані незалежно від Toro, чи слань
лишайника торка€ться субстрату; rаптери ПУЧКИ тісно переплетених
rіф (понад 250 Jlm діам.), утворення яких пов'язано з контактом нижньоЇ
поверхні славі з субстратом, тобто ВОНИ утворюються лише в місцях
контакту слані з субстратом.
Крім TOro, для представників деяких видів, зокрема: Aпaptychia
сіlіат, СеиаrШ odoпtella, Teloschistes chrysophthalтus характерно
утворення іишоrо ТИПУ утворів "віечок" РИЗИllоподі6них утворів (теж
близько 50..100 Jlm діам.) по краю лопатинок слані або слаllевоrо краю
апотеціїв, що спрямовані rОРИЗОIlТально чи навіть майже вертикально, і
які не виконують функцію прикріплення слані до субстрату.
" 8:
.
, _\
. .
-
. , . : .. ""'-
.", ,Н ': ;.,.;: '. ,! "...:. .: '... .....:; ' ' . :'0;.' -.., ! _ ..
.. ,;.. ОО . ...
о. 0
. . -
01
-1-.
А
Б
Рис. 1.11 ОрІаНИ прикріплення лишайникїв: рИЗИIІИ ( А)
та центральний rомф (або пупок Б).
3а субстратом, ІІа якому зростають лишайники, розрізняють такі
rpупи видів: ЕПІfЕННІ ті лишаЙllИКИ. слань яких розвива€ться на
поверхні субстрату, зокрема: епіліmі лишайники, слань яких
розвива€ться на поверхні кам'ЯIlистоrо субстрату; епіфіmі лишаЙllИКИ,
слаllЬ яких розвива€ться на поверхні дерев'ЯIlистоrо субстрату:
епіфлеодні лишайники, слань яких розвиваеться ІІа поверхні кори
дерев; епіксильні лишайники, слань яких розвива€ться на поверхні
мертвої або обробленоі деревини; епібріофільні лишайники, слань
яких розвива€ться на поверхні мохоподібllИХ; епіфільні лишайники,
слапь яких розвива€Ться на поверхні листових плаСТИIlОК судинних
рослин; rеоплезні або епіrейні лишайники, слань яких розвива€Ться на
поверхні rpYHTY; ЕНДОfЕІIНІ лишайпики, слань яких розвива€Ться
48
РОЗДІЛ 1. Лишайники
всередині субстрату, зокрема: ендолітні лишайпики, слань яких
розвива€Ться всередині каМ'ЯIlистоrо субстрату; ендофлеодні
лишайники, слань яких розвива€Ться всередині кори.
1.9 Розмноження лишайників
Статеве розмноження. Статеве розмноження повністю пов'язане з
міко6іонтом лишайниковоі асоціації.
В основі cTaTeBoro розмноження лишайників лежить злиття двох
статевих кліТИIІ. На початку даноro процесу, як і у неліхенізованих
аскоміцетних rpи6ів від6ува€ться злиття цитоплазми статевих клітин
(плазмоrамія), при якому ядра залишаються відос06леними. В результаті
цьоro клітина (эиrота) CTa€ ДБоядерпою. Така пара ядер (rаплоїдних!),
що знаходяться в одній кліТИllі і мають походження з різних
материнських клітин, пазива€Ться дикаріоном. Наступне злитrя ядер
(каріоraмія) з утворенням вже ДИПЛОЇДноrо ядра відбуваеться зі значним
відставанням, в молодій сумці. Відставання в утворенні сумок
поясню€ться тим, що зиrота утворю€ вирости aCKoreHHi rіфи, в які
переходять дикаріони. На вершині аскоreНIІИХ rіф утворюються сумки.
За каріоrамі€ю зразу ж відбува€ться редукційний поділ (мейоз)
диплоїдноrо ядра і утворення спор, так що спори містять вже rаПЛОЇДllе
ядро і потім проростають в rаплоідний міцелій. Таким чином, в процесі
CTaTeBoro розмноження спостеріra€Ться наступне черryвання ядерних
фаз: від редукційноrо поділу ДИПЛОЇдноro ядра і утворення спор до
плазмоraміі .... raплоїДна фаза, з утворенням дикаріону і до KapioraMiї
дикаріофаза, від KapioraMiї до редукційноrо поділу .... диплофаза.
Отже за черryваПIІЯМ ядерних фаз, зокрема: rаПЛОЇДIlОЇ фази,
дикаріофази, диплофази, .... статевий процес у лишаЙlІиків повністю
ідентичний процесу у сумчастих неліхенізовапих rpи6ів.
Процес yrвореНIІЯ сумок та спор відбува€Ться таким же шляхом, як
і У всіх аскоміцетів (особливо порядку пеціцових). Кінцева клітина
аскоrеПIlОЇ rіфи заrИllа€ться крючком. Обидва ядра клітини діляться так,
що осі поділу КОЖІІоrо ядра розміщені паралеЛЬІІО одна одній.
Утворюються дві пари ядер, з яких одна (не сестринська)
розташову€Ться над заrИIІОМ rачка, TpeT€ ядро переходить до йоrо ОСНОВИ,
а четверте в заrнутий кінчик. Потім yrворюю€ться дві переrородки, які
відмежовують у виrляді окремих клітин заrин raчка з одним ядром і
верхню двоядерну частину rачка. Остання €. матеРИIІСЬКОЮ клітиною
сумки, яка швидко розроста€ться. Після злитrя обох ядер (кінцевоrо
етапу cTaTeBoro процесу) і утворення сумки з копуляційноro ядра в
результаті lІослідОВIІОro lIотріЙIІОro поділу (перший поділ
редукційний) yrВОРІО€ТЬСЯ 8 СПОР.
В результаті CTaTeBoro процесу утворюються статеві спороношення
у виrлядї особливих ПЛОДОВИХ тіл (плодоношень): відкриті плодові тіла
49
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
апотеці€видні аскоми, та закриті ШІодові тіла .... перитеці€видні аекоми.
Це дуже умовний та штучний поділ.
3 часів Нанфельда (Nannfeldt 1932) було запропоновано поділяти
сумчасті l"'Риби на дві rpупи: аеколокулярні та аскоriменіальні rpи6и.
Нанфельдом було показано утворення строми .... дещо компактнішої
плектенхіми, в якій шляхом лізису утворюються специфічні локули, в
яких розвиваються сумки rpибів. Відповідно вказана rpyna rpи6ів
отримала назву .... аеколокулярні. [рупа rpибіВ, в яких сумки з спорами
утворюють відкритий riменіальний шар, називаються аскоrіменіальними.
Перитеці€вндні аскоми у асколокулярних rpибів називаються
псевдоперитеціями або псевдотеціями. Вони можyrь мати баrато локусів,
і тоді називаються плюрилокулярними, або з одні€ю локулою ....
піреносферальними. На відміну від .парафіз. аскоrіменіальних rpибіВ,
псевдоперитеціі мають .псевдопарафізи.. Останні відрізняються
декількома ознаками, зокрема lІапряt.IКОМ росту зверху вниз
("нисходящим развитием"), часто ВОНИ мають вільні кінці 8 нижній
частині rаматецію. Справжні .парафізи. ростуть знизу Bropy, і верхні
кінці в них майже завжди вільні. (Вони можуть бути не досить добре
помітними у випадку, коли парафізи злиті в суцільну масу, або ж коли
парафізи дуже швидко розпливаються).
Закриті плодові тіла. Перитеціі закриті плодові тіла
аскоrіменіальних rpи6ів. Вони завжди мають вузький отвір .... остіоле.
остіоле
/"" Ф .
: . ' пери 13М
fr;' : ,.;.... покривальце
.,.. / I"' . о.
.. "' .;'" !I ' .'-'\ "\ . - ;"' '-' ' ,
, - "= -: .:' 'JJ' " '/ -...-
. ".J;:';'; І : ''' ,
_ , ,O". ", \"'\....,, 418 .\
. J r' '1' ' · \ 1" - \ - -' сумка
;., 1 if: .l 1 :J,t, j /j' І , I \ .. . - парафізи
.......,., . !: .' 'І 0 ..-...
" .... , І' . '1 'c \ "" " ексципул
,.,." ... < -. .. ,, .. ....:...,
J ( - .J ) :' . - , ,"-.:. )
, ..........,. ......:-.. . -,_: \.!-- .'"
.,:' "o f 5 .
..11:.... } .:. " : ".'" .'" ' .
. , .... "ti'.j.. :.' '''' , ' , " , ' ' "':і",:, >': ! ' "
, ... .... ... , 0 , ' о' s; ....
...'.. J -, " ....
, ...... '; .,.. . - 'r: .,.. . _, , о. . 0 , ., . '.. оо ':1. .t]'N
0"" .. r .- "Wf І ,
,. . :. _._.__.; ,н .. :.. .:.._... J _ . __. ;..:.."_ ; "O.' ' ':';.'.1.:1.;
Рис. 1.12 АlIатомічні особливості перитеція.
Перитеції за своїм розташуванням € поверхневими,
lІапівзануреними, або повністю зануреними в слань або в субстрат.
Перитеції частіше забарвлені в темний колір, але € ряд лишайників, що
50
РОЗДІЛ 1. Лишайники
мають світлі, або навіть безбарвні перитеції. Ексципул .... або власний
u ... . .
краи закритих плодових тІЛ НІКОЛИ не МІСТИТЬ водоростевих КЛІТИН, 1
повністю виповнений rpибними тканинами. Найчастіше трапляються
двошарові стінки (ексципул) l1еритеціів, хоча у деяких представників
роду Agonimia, характеРНОІО ознакою € утвореННЯ тришаровоro
ексципула.
Важливою таксономічною ознакою € присутність покривальця .....
спеціальноro утвору без водоростевих клітин, що часто викону€ захисну
функцію у верхній чаСТИllі перитеціів лишайників (рис. 1.12).
Іншою характерною ознакою перитеціів лишайників € характер
розвитку ексципула половинчастий (ексципул, що розвива€ться лише з
боків від riменіальноrо шару, і відповідно склада€Ться лише з двох
відокремлених полови нок, якщо робити вертикальний зріз через
перитецій) або ЦЇJlbний ексципул ..... у випадку, коли ексципул добре
розвинутий в нижній частині, іншими словами утворю€ майже
замкнений мішковидний утвір.
Парафізи, стерильні клітини, що знаходяться між сумками в
riменіальному тарі і виконують очевидно функцію захисту сумок, а
також сприяють розповсюдженню або вивільненню спор з сумок, можуть
бути дуже міцно скле€ними (утворюють одно рідну ніби .злиту.
тканину), або навпаки дуже пухко з'€днаними. За формою парафізи
можуть бути циліндричними, ПРЯМИМИ, звивистими, цільними або
членистими (септованими, тобто поділеними на помітні клітини). Інколи
парафізи € помітно септованими по всій довжині (якщо помітно
перетяжки по всій довжині), або ж лише у верхній частині, як,
наприклад, у представників родів Саlоріаса чи Xanthoria). За формою
верхніх члеників парафізи можуть бути roловчастими, булавовидно
потовщеними, подовженими, з олійними клітинами тощо. Останні
ознаки € дуже важливими для таксономїї вказаних лишаЙІІиків ІІа
ВИДОБОМУ рівні.
Крім Toro, до важливих таксономічних ознак відноситься
забарвлеlІІІЯ верхніх члеників парафіз, а також реакції забарвлених
елементів апотецію на різні реактиви (К, С, КС, тощо див. також
розділ 2).
Парафізоідами називаються lІарафіЗОВИДllі утвори, що
анастомозують в сітковидні утвори, і які не мають вільної вершини. Слід
розрізняти також ще один термін перифізи ..... стерильні riфи, що
вистилають внутрішні стінки перитеціїв біля остіоле, і очевидно
сприяють кращому спрямуванню СІІОР, коли вони вивільняються з сумок.
Псевдопарафізами називаються аналоriчні до парафіз утвори, що
ростуть зверху вниз, і які УТВОРЮЮТЬСЯ по краю локул, або ж ВОНИ €
залишками строми, ЩО лізуеться під час розвитку сумок у
асколокулярних rpибів.
51
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Сумки за формою можуть бути циліндричними, видовжено
булавовидними, rpушовидними або мішковидними (рис. 1.13).
В середині ХХ столітrя Лютрель (1951) запропонував поділ сумок
ІІа дві rpупи: yнiтyнiKami одна оболонка (або оболонки настільки
міцно зпаяні, що їх не можна розділити), та бітуніК8Тні стінка сумок
двошарова, ЗОВllіП1ІІЯ з яких назива€ться екзоаском, а внутрішня .....
еllдоаском. Особливо важливою таксономічною ознакою ІІа родинному,
родовому рівні rpибів, що утворюють лишайники, € структура і хімічні
особливості апікальноrо апарату потовщеноі частини ендоаску у
верхній частині сумки (рис. 1.15).
r Прикладом сумок, у яких відсутній апікалыІйй апарат, серед
лишаЙlІиків € представники порядку каліці€вих (Caliciales).
В середньому розміри сумок коливаються від 40 Jlm до 80 Jlm за
довжиною та 15 25 J.lm за шириною. Однак у деяких представників
(наприклад Agoпimiella pacifica) вони можyrь бyrи до 400 ( 1000) '.НП
завд. та до 90(..300) J..1m завш. Рекордсменом щодо розміру спор €
аrоніміелла тихоокеаllська Agoпimie/la pacifica, у якої СIlора досяra€ до
0,8(..1,0) мм завд., ЇЇ можна помітити з лупою, У випадку, якщо вона
знаходиться біля перитеція на слані.
Кількість спор в сумці варіюе від 1 чи 2 до 4 6..8 а60 32..50 100 і
більше. Найчастіше (або переважна більшість видів лишайників )
характеризу€ться кількістю спор в сумці..... 8. Найбільшою кількістю спор
..... до декількох сот характеризуються представники родини
акароспорових (Acarosporaceae). Рідко в деяких представників родів
Lecaпia, Lecaпora, Caпdelariel/a представлено 12 16 або 32 аскоспори.
За формою спори бувають сферичні, еліПСОЇДІІі, подовжені,
яйцеВИДllі, човиикоподібні, веретеновидні, llалИЧКОВИДllі, rаптелевидні,
видовжепо rОЛКОВИДlIі чи шиловиднї.
І
I "\
}І,
. . '\
"0. ",'
11.:;;
. 'Ч
II
, ;:;.
..
'o,
: :.& ,
. ''' I
. (е!..'
,.. } .,}
','.!' r.',1
'l'l'ЇI trі
,:.: , ,','. ,
.' , i" І:'
.'. I.I'''' . ':
, .':'J
: .
" ' '" І
І';:;....
,!:,,?
. .'
Рис. 1.13 Форма сумок у ріЗIIИХ лишайllиків (зліва
ІІа праВО: Xaпthoria parietiпa, Trapelia coarctata,
Caпdelariella vitellina, Arthonia radiata, Theloca1]Jon
еріЬоlит, Gyalecta trnпcigeпa).
52
РОЗДІЛ 1. Лишайники
За будовою спори поділяються на прості (==одноклітинні),
двоклітинні, попереЧlIо..баrатокліТИНllі (найчастіше 4 16 клітинні, хоча €
і до 100 кліТИlllIИХ) та муралЬІІі (4слабко муральні. з декількома
поздовжніми перетинками та власне муральні з баrатьма поперечними
та поздовжніми переТИlІками). Спори бувають безбарвними (у
переважно). кількості лишайників), коричневими або чорнуватими, з
піrментами, що знаходяться в епіспорії.
Відк пті lIJIодові тіла. У асколокулярних rpибів (представники
роду rt опІа ВІДКРИТІ плодові тіла мають таку назву аlIотеці€видних
аском.. Відповідні плодові тіла у аскоrіменіалЬІІИХ rpибів мають назву
апотеції або справжні апотеції».
Апотеціі утворюються в більшості випадків на верхній або інколи
на нижній поверхні лопатей (як, наприклад, У представників родів
Nephroma, Peltigera тощо). У останньому випадку вони мають спеціальну
назву "ресупінатні" апотеції. Апотеції на верхній поверхні слапі можуть
бути занурені (в слань або в субстрат), або поверхневі. Серед останніх
можна розрізняти такі, ЩО приросли всі€ю НИЖНЬОЮ поверхнею, або си..
дячі апотеції апотеції, що прикріплені до слаllі лише централЬІІОІО час...
ТИIlОЮ (дещо звужені при основі), або дуже підняті над поверхнею слані
(на досить довrих ніжках). До останніх належать апотеції ІІОРОШ"
КОІІлідних лишайників таких як представники родів Caliduт,
Міcroсаlісіuт, Steпocybe, Sphiпctriпa тощо.
Апотеції за характе..
ром розтаlІІування ІІа 110
верхні слані можуть бути
розсіЯIІИМИ (ПООДИНОКИМИ)
або скупченими (як прави'"
ло в центрі слані, окреми'"
ми rpупами або по краю
лопатей тощо). Для розра...
хунку rустоти розрашуван...
ня плодових тіл ІІа слаиі
лишайпика був заПРОІІОIlО'"
ваний спеціальний метод
Леттау. Однак останній €
доцільним лише у випадку
коли апотеції €
Рис. 1.14 БіаТОРОБИЙ (А) та лскаllОРОВИЙ (Б) більш",менш однаковими за
типи апотсціів. розмірами. Якщо ж апо
теціі € ліреллеВИДІІИМИ,
променевої форми, даний метод не €
1 ,
. \,
А
Б
неправильної або розrалуженої
доцільним.
Важливою ознакою плодових тіл € розміри апотецїїв чи перитеціів
(найзвичайпіше в описі таксону вказу€ться діам. апотеціївjперитеціїв в
мм). У випадку ліреллеВИДIІИХ апотеціів наводять довжину та ШИРИНУ
апотеціів. Важливими ознаками плодових тіл € також їх форма та
колір.За формою € декілька найбільших rpуп апотеціів, ліреллевидні та
S3
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
круrлясті. Перша rpупа (лірелловидні)
апотеції характерні для представників
родин rpафїдових та опеrpафових.
Найосновнїшими типами апо..
теціів, які наводимо в даному курсі € ле..
каноровий тип апотеція .... відкриті
плодові тіла зі сланевим Kpa€M; леци"
де€8ИЙ тип апотеція ..... відкриті плодові
тіла з власним дуже міцпим, темним
Kpa€M; та біаТОРО8ИЙ тип апотеція
відкриті плодові тіла з власним м'яким,
як правило світлим Kpa€M.
(АА
Lecanora Bacidia
ПА
Catillaria Fuscidea
Porpidia Lecidea
, І , С
", " 11
Cladonia Rimularia
;' '\ .
Trapelia Lobaria
,ї.a l\
Peltigera Coccocarpia
АА
Nepbroma Acarospora
А А
Tremolecja SchafCtI'la
Рис. 1.15 Різні типи верхівок
сумок у різних ЛИШ3ЙlІиків.
S4
Сланевий край у леканорових
апотецїів може бути різним за сво€ю
формою, зокрема цільним, розтріс
каним, rорбкуватим, 6ородавкуватим,
зернистим, зубчастим або навіть з
лопатниками. До важливих діаrностич
них ознак апотеціів належать колір
диску апотеціів (він може бути TaKoro ж
кольору як і сланевий край, чи бути
іншоrо кольору), наявність чи
відсутність ловолоки (нальоту) на
диску апотеціів, тощо.
Безстатеве розмноженНJI це
екзоrенне утворення спор, зокрема
піКНОКОllідій та стилоспор в пікнідах і
конідій на вільно розташованих на
поверхні слані конїді€носцях.
Діллеllій вперше в своїй "Історіі
мохів" (Dillenius 1740) відмітив
пікноконідіі для листуватоrо
лишаЙІІика Anaptychia cilians. [едвіr
(Hedwig 1784), вивчаючи орrани
відтворення нижчих рослин, також
наводить зображення пікнід. Він вважав
іх орrаІІелами розмноження, зокрема як
.чоловічі крапочки. або 4чоловічі
цити..
Розрізняють декілька типів спор
безстатевоro розмноження. Пікноконідіі
( спермації, або пікніді€спори) або
мікроконідіі, невеликоro розміру,
одноклітинні спори, що утворюються в
РОЗДІЛ 1. Лишайники
пікнідах. За формою піКНОКОНlДll можуть бути еліпсоіДIІИМИ,
паличковидними, roлковидними, булавовидними, НИТКОВИДІІИМИ.
Велике значення морфолоriї пікноконідій для таксономії різних
Іру" лишайників надавали фінський ліхенолоr У. Нюлаllдер та
французький ліхенолоr Шуазі (Choisy).
Стнлоспори або макроконідіі набаraто більші за розмірами,
поперечно ДBO або баraтоклітинні, безбарвні або зрідка буруваті. Даний
тип КОllідій трапля€Ться пабаraто рідше. Особливо детально
задокументована дана rpупа КОllідій для представників роду Micarea
(Coppins 1984).
Конідіі ..... спори, що утворюються па поверхні коиіді€носців, вони
характерні roловним чином для raплоїдної фази розвитку rpиба. Дана
rpупа спор дуже характерна для такої rpупи rpибів як riфоміцети. Для
rpибів, ЩО утворюють лишайники, € вказівки лише для двох родів,
зокрема Leтpholeттa та СаІорlаса (с. dedpiens), в яких були
заРe€стровані вказані спори.
Веrетативне розмноження. Для репродукції та розповсюдження
лишайниКЇв особливо важливим € веrетаТИВІІИЙ тип розмноження, що
забезпечу€ розповсюдження обох (чи більшої кількості) компонентів
лишайllИКОВОЇ асоціації. До веrетативноrо розмноження відноситься
розмноження за допомоrою соредій, ізидій та фраrментаціі слані.
Соредіі ..... маленькі сферичні утвори на славі лишаЙlІика, що
містять декілька клітин фото6іОJIта оточеJIИХ riфами міко6іОllта, що не
иті коровимшаром .
Вперше соредії лишайників, ЯК "орraни поширення насіння", були описані
італійським ліхенолоroм Мальпіri в 1686 році. В 1729 р. італійський дослідник Мічелі
(Michelius 1729) роэrлядав сорсдіі як снасіння. лишзйників. К.Лінней (1757)
розrлядав соралі як .жіночі статеві орraни. на противаry ..чоловічим., до яких він
відносив апотеціі пишзйників. В 1798 fедвіr (Hcdwig) навпаки розrлядав соредії ....
чоловічими тільцями, а anотеціі .... вмістилищзми насіння. Однак термін .соредП. був
введений лише шведським ЛЇхенолоroм Е. Ахаріусом. У 1825 році Вальрот (Wallroth
1825) в йоrо роботі щодо анатомії лишайників зазначав, що сорсдіі так само як і
.roHїдiї*, € орraнами розмноження.
В основному соредії це дуже малі утвори, що за розмірами не
перевищують 20 40 J.lm діам. Однак у деяких представників, наприклад
півдеПlIо"американськоro та півдеllно..африканськоrо виду
Xanthoтeпdoza тeпdoza соредіі досяraють 100 IlІП діам., а оскільки вопи
часто проростають тут же в соралях, то можна бачити сферичні
розростання до 300..400 Jlm діам.
Соралі утвори ІІа слані лишайника, в яких формуються соредії.
За сво€ю формою соралі можуть бути нео6меженими або диФузиими.
При цьому ВСЯ слань, або її частина перетворю€Ться в суцільну
соредіозну масу. Іншою rpупою € обмежені соралі, ДО яких належать
ТОЧКОВИДllі, плямисті, щілиновидні, roловчасті, ryбовидні, шоломовидні
5S
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
тощо. Точковидні соралі представлені у лишайників роду Phlyctis (в яких
вони часто перетворюються в дифузні), а також у виду Catillaria croatica,
що € ОДНИМ З індикаторів старих пралісових ценозів в Східних Карпатах.
Плямисті соралі можуть бути окруrлими, видовженими, до безформних
ПЛЯМ. При цьому поверхня соралей може бути від плоскої до
напівсфеРИЧJlОЇ. Останні ознаки € важливими діаrностичними рисами
окремих видів.
'$
*'fk
...
. .1: ...... -*='
, ..' .. . 8f.
'" ..
.J-.-- ....
,,
..
..._ A6r-:
... . .....,... ,
..- . .}.
}. ..,,/ .,.......
: І (.. ....... , (
, """..
.. .... /'
........
, .
.. .... .. '
.А
.. . ) .,f" .,./......
'\. '" r
, .,\ ,.
"'"7,L \.. ........",,"'
... ......
А
Б
в
Рис. 1.16 Соредії лишайників, ЩО утворюються на всій поверхні славі (А), в
ТОЧКОВИДНИХ (Б) та ryБОВИДIІИХ (В) соралях.
ЩіЛИНОВИДllі соралі часто утворюються у виrляді вузьких або
розrалужених тріщин заПОВlIених соредіями. Такий тип соралей €
характерним для листуватоro лишайника Раттеlіа sulcata, індикатора
атмосферноrо забруднеllНЯ. rоловчасті соралі, що мають виrляд
напівсферичних утворів, € характерними для TaKoro листуватоrо
лишайника як Hypogyтnia tubulosa.. Шоломавидні соралі € характерною
ознакою таких лишайникїв як Physcia asceпdens, Оxneтіа /аllах тощо.
Ізидіі маленькі вирости верхньої поверхні лишайниковоі слані
або ії краів, що покриті коравим ша . ВОНИ бувають дуже
різноманітної форми. За формою розрізняють такі види ізидій:
дисковидні до сферичних, циліндричні, кораловидні, лусочковидні або
лопатинковиднї.
А
Б
в
r
д
Рис. 1.17 Різна форма Їзидій лишаЙlІиків (ЦИЛЇIІДРИЧні (не розrалужені .... А),
розrалужені (Б), кораловидні (В), lІапівкулясті (r) та приплюснуті (Д».
56
РОЗДІЛ 1. Лишаиники
Диско видні до сферичних ізидіі € характерними для Parтelїa
tiLiacea, циліндричні € характерними для Меlаnеlіа glabratula, кораловидні
.... характерними для Parтelia saxatilis, лусочковидні або лопатинковидні
ізидії особливо по краю лопатей € характерними для таких лишайllиків
як Xanthoria саІсісоІа, х. тediterтanea.
Слід зазначити, ЩО € РЯД переходів між соредіями та ізидіями, тому
в ліхеllолоriчній літературі можна знайти визначення ЩОДО ..ізuдіознux
соредій.. та .соредіозних ізuдій'J>. Крім Toro ДЛЯ різних сру" лишайників
було запропоновано виділення деяких інших пропаryл лишайників, ЯК
6ластuдіі ("bLastidia" Poelt & Petutschnig 1992 а,Ь), .КОIl6ластuдії'J>
("conbLastidia" Tonsberg 1992, Kondratyuk & Kamefelt 1997) тощо.
Значення вказаних ознак для систематики лишайників, а також
відмінності у поширенні соредіозних та ізидіОЗIlИХ видів В порівнянні з
тими, ЩО не мають таких llропаryл, були узаrальнені у виrляді rіпотези
парних видів німецьким ліхенолоroм й. Пельтом, що працював останні
роки cBoro життя у австрійському містечку [рац. НИМ (Poelt 1972) було
сформульовано твердження, щО КОЖНОМУ соредіозному, чи ізидіОЗIІОМУ
. ,... u . u .. ,.
виду в ПРИРОДІ можна Зllаити ВІДПОВІДНИИ нссореДІОЗIIИИ чи неlЗИДlОЗIІИИ
"відповідIlИК. (.counterpart ) або пеРВИIlIІИЙ ВИД., за термінолоri€ю й.
Пельта, що РОЗМІІОЖУ€ТЬСЯ лише спорами. Б подальшому дана ппотеза
отримала розвиток у твердженні Toro факту, що одному виду лишайника,
що розмножу€Ться лише спорами і не Ma€ соредій чи ізидій можуть
відповідати нари і навіть триплети соредіОЗllИХ та ізидіозних видів. Як
правило, соредіозні види мають пабаrато ширші ареали, ніж ізидіозні, і
особливо ніж .первинні» види. Однак, у кожному правилі € свої
виключення. Так, до широко поширених видів, що не мають ні соредій, ІІі
ізидій, належать такі види, як Xanthoria parietiпa, х. eLegaпs тощо (рис. ІХ,
XVI).
Фраrментація славі € досить ефективним засобом розповсюдження
лишаЙlІиків особливо в степових та деяких лісових ценозах. Так, в
степових ценозах власне фраrментаці€ю слані ПОШИрІО€ТЬСЯ
червонокнижний вид Сеиатіа steppae. У лісових ценозах, зокрема в
СОСІІОВИХ лісах лишаЙIІИКОВИХ, на rpебенях піщаllИХ КУЧУІУр, а також в
псамофітних степах степової ЗОНИ завдяки фраrментації сланей
широкоrо розповсюдження набувають Cladoпia тіт, С. raпgiferiпa, С.
raпgiforтis, с. furcata тощо.
1.10 Класифікація найважливіших представників флори лишай..
ників Украіни
у даній роботі прийнята класифікація rpибів за останнім виданням
"Dictionary of Fungy" (2001). Описи діаП-lОСТИЧНИХ ознак найвищих
таКСОllів наведені за Техлером (Tehler 1996).
Назви видів в ОСІІОВІІОМУ наведені за друrим виданням чекліста
лишайпиків Украіии (Kondratyuk et аl. 199В) та чекліста лишайників
57
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
Східних Карпат (Kondratyuk et аl. 2004). Щодо повних описів
конкретних видів, їх еколоrії та повних переліків місцезнаходжень
вїДсила€мо заці кавленоrо читача до фундаментальних зведень
"Визначника лишайників України" (Окснер 1937), "Флори лишайників
Украіни" (Окснер 1956, 1968, 1993).
Хітинові rpиби
[рупа таксонів "Prototunicate АасоЬутепіаlеа"
Апікальний апарат відсутній, сумки унітунікатні (==ОДІlошарові),
ЩО руйнуються при дозріванні; парафізи відсутні.
Порядок Саlісіаlеа
Слань накипна, інколи кущиста. Аскома звичайно піднята з
характерним утвором -«Maцeдi€Ma., тобто сумки змішані при достиraнні і
спори пасивно поширюються утворюючи борошнисту (.порошисту.)
масу, тому інша назва цi€ї rpупи rpибів 4:порошкоплідні.. Фотобіонт
1 клітинні, інколи нитчасті зелені водорості.
Переважно rpи6и, що утворюють лишайники, лише декілька
неліхенізованих представників.
Родина Саlісіасеае
Слань накипна, апотеціі підняті, спори 2..клітинні, темнокоричневі.
Представник: СаІісіит quercinum індикатор старих лісів.
Родина Sphaerophoraceae
Слань кущиста, спори ОДllоклітинні, сфеРИЧllі, блідо.. коричневі.
Sphinctrina turbinata індикатор старих лісів.
!!2Рядок Lichinales
Слань накипна, листувата до нитковидно"кущистоі з характерною
желевидною КОIlсистенці€ю. Апотеціі лека парові, бліді ДО чорних
лециде€вих, спочатку схожі на перитеції. Фотобіант синьозелені
водорості.
Виключно rpиби, що утворюють лишайники.
r"yппa nоряiJків "Unitиnicate АасоЬутепіаlеа"
Сумки унітунікатні з апікалЬІІИМ апаратом; raматецій з парафізами.
!!2Рядок Graphidales
Слань lIаКИllна. Аскома ліреллевидна ДО окруrлоі. СПОрИ 4..8.. чи до
поперечно баraтоклітинних або мураль них, безбарвні ДО
коричнево..бурих 3 лінзовидними просвітами. На карі, на листі та на
камінні.
Переважно лишайники.
Родина Graphidaceae
58
РОЗДІЛ 1. Лишайники
Аскома ліреллевидна. Ексципул звичайно кар60llізований
темнопіrментований, спори товстостінні до поперечно 6аraТОКЛіТИнних;
фото6іОНТ ...... звичайно нитчасті зелені водорості.
Graphis scripta звичайний вид на корі МОЛОДИХ ШИРОКОЛИСТЯІІИХ
порід.
Родина Тhelotreтataceae
Аскома круrляста, занурена і кратероподібна. СПОрИ поперечно
6аraтоклітинні та муральні, 6ез6арвні.
Diploschistes scruposus на rpYHTi в степах, BїдiIpa€ важлИВУ роль в
демyrаційних процесах. Тhelotreтa lepadinuт на корі дерев, індикатор
старих лісових масивів.
!!Qpядок G чаlесtаlеs
Славнь наКИІІна до нитковидної. Аскома круrляста, звичайно
жовтувата чи рожева лециде€воrо (біаторовоro) типу, але також часто зі
сланевим Kpa€M (леканоровоrо типу). Спори однокліТИIlні, безбарвні. На
корі, камінні, rpYHTi. Фотобіонт звичайно зелена нитчаста водорість.
ВИКЛЮЧНО лишайники.
Родина 1!er.alectaceae
Ве іо nіа 'Си lі па накипна слань з 6ородавочками, в яких
знаходяться аскоми. Ендем Карпат індикатор старих лісів. Gyalecta ulті
..... слаllЬ до 2..3 м в діам., індикатор старих лісів (рис. ХІІІ).
!!Qpядок Leotiales
Аскома апотеці€видна, великий порядок лише 3 декількома
ліхенїзованими родами.
Родина Baeoтycetaceae
Слань накипна, стро ма відсутня, апотецїї підпяті, спори
одноклітиннї, безбарвні, на rpYHTi.
Baeoтyces тиІиs та Baeoтyces roseus в Карпатах, на Поліссі,
характерні розростання на r инистих rpуптах на схилах, вздовж доріr.
Важлива роль в заростанні поверхні rpYHTY після ерозії.
!рупа порядків I'Bitиnicate A-scohymeпials"
Сумки бітунїкатні, з апікалыІмM поровим апаратом; Парафізи
присутні.
Порядок Dothideales
Дуже великий ПОРЯДОК, понад 700 родів і лише декілька
ліхенізованих.
Родина Arth.opyreпiaceae
Слань lІакипна, аскома перитеці€ВИДllа, СIIОрИ двоклітинні,
безбарвні; Фотобіонт ..... зелені І1итчасті водорості.
Arthopyreпia punctifo171lis ..... на молодих плочках ШИРОКОЛИСТЯІІИХ
порід.
Родина м..чсороrасеае
59
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Слань накипна, аскома перитеці€видна, спори муральні, коричневі,
ФотобіОIIТ зелені водорості.
Мусороrит querciпuт факультативний лишайник.
110РЯДОК Lecaпorales
ОДИН з найбільших порядків rpи6ів, що утворюють лишайники.
Переважна більшість всіх лишайників належить власне до цьоrо
ПОРЯДКУ. Майже виключно всі види належать ДО rpибів, ЩО yrворюють
лишайники. Найважливіші ознаки, на основі яких всі ці таксони
відносять до одноro порядку це ознаки будови сумки, наявність певних
структур в апікалЬІІОМУ апараті сумки, що особливо проявля€Ться в
позитивній реакції па І; Фотобіонт майже завжди ОДllокліТИІІні зелені
водорості.
Родина Cladoпiaceae
Слань накипна до кущистої. Подеції .... вертикальна І{астина слані,
що несе апотеції, чи пікніди.
До цi€ї родини належать типові представники «яrелів., зокрема:
Cladonia mitїS, Cladoпia rangiferina, Cladonia alpestris. В умовах України
вказані види особливо рясно представлені в СОСlІово..лишаЙIIИКОВИХ лісах
на Поліссі чи на борових терасах річок в Лісостепу і навіть в степовій
зоні.
В лісостеповій та степовій зонах також дуже звичайними € інші
ВИДИ, зокрема: Cladoпia rangiforтis, Cladonia Іоlіасеа, Cladoпia coпvoluta.
Родина Lecideaceae
СлаllЬ накипна, апотеції чорні з виразним власним Kpa€M, спори
ОДllокліТИІІІІі, безбарвні.
Одним з найпоширеніших на корі широколистяних порід €
лишайпик під lІазВОІО Lecidella elaeochroтa (==Lecidella euphorea).
Родина Biatoraceae
НаКИПllа слапь, апотеції лециде€воro типу, але бліді, рожеві до
коричневих, спори безбарвні однокліТИlIlIі до 1І0перечно
баraтокліТИНІІИХ.
Biatora vemalis .... на rpYHTi.
Родина Caпdelariaceae
Слань накипна до листуватої, яскраво"жовта. Спори двоклітинні
або однокліТИlIlIі.
Дуже нітрофільні види .... тобто зростають в локалітетах з помірним
забрудненням. Caпdelaria сопсоlот .... листуватий лишайиик, звичайний на
корі широколистяних порід, llІИрОКО IlОlllиреllИЙ в північній та південній
півкулях вид; Caпdela"ella аитеllа --- на цементі, вапняках; Candelariella
vitelliпa на силікатному камінні.
Родина Lecaпoraceae
60
РОЗДІЛ 1. Лишайники
Слань накипна, від одноманітно накипної до фіryрної, зрідка навіть
до кущистоі. Спори однокліТИНlIі, безбарвні, по 8 в сумці, чи рідко 16..32
в сумці. Субстрат різний.
Lecaпora allophaпa найзвичайніший вид на корі широколистяних
порід. Lecaпora coпizaeoides та Scoliciospoтт chlorococcuт .... індикатори
забруднення атмосферноrо повітря кислотними полютантами. Останні
два види € найстійкішими до забруднення атмосфери лишаЙlІиками (див.
детальніше Кондратюк, Безніс 1990; Кондратюк, СолоніІІа 1990) (рис. Х).
Родина Parmeliaceae
Слань листувата, кущиста, апотецП леканорові, спори одноклітинні
безбарвні. Переважно епіфіти, на rpYIITi, хоча € велика rрупа на
кам'янистому субстраті.
До rpупи найчутливіших до забруднення атмосфери належать:
иsпea longissiтa, Втуопа fuscesceпs та Eveтia prunastri та інші види вказа..
них родів (рис. VI та VII). ДО середньо чутливих до атмосферноrо за..
бруднення лишайників в умовах ріВІІИННОЇ частини України належать
епіфітні лишайники Pamzelia su/cata та Hypogyтпia physodes (рис. VIII).
На rpYHTi в екосистемах Полісся, альпійськоrо поясу Карпат, а та..
кож зрідка в лісостеповій та степовій зонах на борових терасах трап..
ля€Ться Cetraria islaпdica. Типовим представником степових та
напівпустельних уrpуповань € червонокнижний вид Сеаапа steppae .
Родина Raтaliпaceae
Стань кущиста, міцна, шкіряста, часто сірувато"зелена; спори
двоклітинні чи баraтоклітинні, безбарвні.
Raтaliпafraxiпea рамаліна ясенева, приклад виду дуже чутливоrо
до атмосферноrо забруднення, поширення якоrо на території України, на
жаль, скорочу€Ться (рис. VI).
Родина Physciaceae
СлаllЬ наКИІІна, листувата, кущиста; Спори двокліТИНІІі, сірі до
коричневих; ІІа корі, на камінні.
Серед лишаЙllиків стійких до атмосферноrо забруднення, індика"
торів пилевоrо забруднення слід вказати такі види, як Physcia stellaris, Ph.
asceпdens, Phaeophyscia orbicularis (рис. ІХ). ДО середньо чутливих до ат..
мосферноrо забруднення або чутливих до змін навколишн:ьоrо середови"
ща слід віднести Physcoпia distorta та Aпaptychia сіlіаПs (рис. ІІ, VII).
Родина Peltigeraceae
Слань листувата, широколопатева, НИЖНЯ поверхня з рясними
ризинами, венами. Спори баrатокліТИllllі, безбарвпі чи коричневі.
Очевидно, одна з найдревніших серед ліхенізованих rpибів rpупа видів.
Peltigera сапіna ..... особливо -рясно поширений в репонах з
пересіченим рель€фом, наприклад, в районі Канівських дислокацій, 110
яру rax , балках; відіrpа€ позитивну роль при закріпленні tPYHToBoro
покриву в умовах водної ерозії; однак під впливом рекреаціЇ
представники даноrо РОДУ зникають (рис. ІІІ).
61
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
Родина LoЬатіасеае
Слань листувата, широколопатева, часто з цефалодіями
(синьозеленими водоростями в той час як основний фот06іонт .... зелені
водорості). НИЖНЯ поверхня з цифелами або Ilсевдоцифелами. Спори
бarатокліТИlIні, коричневі.
Більшість представників родини € індикаторами старих лісів, серед
яких найчутливішии видами € Sticta sylvatica (відрізня€Ться добре
вираженими цифелами ІІа нижній поверхні), Lobaria aтplissiтa (рис. ХІІ)
та L. риlтоnaтіа. Останній вид (Lobaria рulтоnaтіа) € визнаним
"прапорним" видом в природоохоронній діяльності щодо збереження
непорушених лісових масивів в світі (рис. ХІ).
Родина Nephroтataceae
Ознаки слані такі ж як у попередпьої родини, однак апотеції па
нижній поверхні лопатей. Слань листувата, широколопатева, часто з
цефалодіями (синьозеленими водоростями в той час як основний
фото6іонт .... зелені водорості). НИЖНЯ поверхня з цифелами або
псевдоцифелами. Спори баraтоклітинні, коричневі.
Прикладом індикаТОРIІОro виду старих лісів € Nephruтa ршik (рис. ХІІ).
Родина Collemataceae
Слань листувата до lІапівкущистоі, характерно желатинозна,
звичайно оливково--зелеllа до чорноі. Спори ОДНОЮІітинні до
баraтокліТИІІІІИХ та муралыІх,' безбарвні.
СоНета crispum .... звичайний на rpYHTi вид, однак заре€строване
зменшення локалітетів в умовах району Канівських дислокацій в зв'язку
з лісомеліоративними заходами, що базуються ІІа використанні
інтродукованих деревних порід, а не видів місцевої флори (рис. ІІІ).
Leptogiuт lichenoides .... широко поширений вид в широколистяних
лісах. Leptogium satuminum .... індикатор старих лісів, дуже рідкісний вид.
Так, нами в останні роки був знайдений лише в €диному місцеэнаход--
женні в урочищі Люта в Східних Карпатах Украіни (рис. ХІІІ).
Родина Teloschistaceae
Слань накИПllа, листувата, кущиста, у значної кількості
представників характерно СІІомаранчева. завдяки парі€Тину
(аllтрахіllОНУ, що викону€ захисну функцію в умовах сильної сонячної
радіації). Спори двоклітинні, біполярні, з широкою септою З канальцем.
Серед накипних видів звичайними на кальційвмісних камеllЯСТИХ
субстратах € такі види: СаІоріаса saxicola, СаІорІаса аuтапtШ. Прикладом
ендемічних видів, нещодавно описаних 3 піВДІІЯ Украіни € ,СаlорІаса
scythica та С. ,borystheпica.
Прикладами ендемічних видів з російськоrо Далекоro сходу €
Саlорlаса orпeп, а також листуватий лишайник Охпетіа alfredii. Даний
вид може бути raрllОЮ ілюстраці€ю щодо riпотези парних видів
й. Пельта, в даному випадку несоредіозний та ІІеізидіозний вид Охпетіа
alfredii € дуже близьким до соредіозноro Оxneriа ulophylZodes.
62
РОЗДІЛ 1. Лишайники
До найширше поширених представників даної родини належить
Xaпthoria ратіеНпа (рис. ІХ), в той час як значно рідше трапля€ться
Xaпthoria uстаіnіса, хоча вона наводилась для €вразії, Північної та
Південної Америки.
Прикладом вузько локальноrо еllдемізму € представники роду
Josefpoeltia sorediosa та Josefpoeltia parva, що поширені в Південній
Америці та Африці.
Родина итЬіlісатіасеае
Слань листувата, э унікальним умбілікатним типом, тобто
листуватий лишайник з великою сланню прикріплю€Ться центральним
пупком (roмфом). Апотеції лециде€ві. Спори одноклітинні до поперечно
баraтокліТИlІlІИХ та муральних, безбаРВІІі до бурих. Переважно ІІа
камінні. .
итЬіlісаnа suhpolyphyUa .... до недавньоrо часу вважався ендемічним
видом Украіни, описаний з Кам'яних моrил. Однак недавно
Седельнікова (Седельникова 1999) знайшла даний вид на Саяні.
итЬіlісапа polyphylla широко поширений вид в Арктиці та в умовах
альпійськоrо поясу. Lassalia pustulata досить часто можна зустріти в
степовій зоні Украіни та в riрських масивах.
Порядок Pyreпиlales
Слань накипна. Аскома перитеці€видна. Фотобіонт звичайно
нитчасті зелені водорості.
Дві третини видів представлені rpибами, що yrворюють
лишайники.
Родина Рутепиlасеае
Перитеції переважно поодинокі; сумки циліllдричні; спори
баraтоклітинні до муральних, клітини спор б.м. лінзовидні, без6арвні до
коричневих.
Рутепulа nitida .... звичайний в лісових екосистемах вид. Однак під
впливом аllТРОІІоrенних змін лісів (омолодження лісових масивів, а
також переважання монокультур) .... ВИД CTa€ па6аraто рідше поширеним.
[рупа порядків "Bitиnicate Ascolocиlars"
Сумки бітунікатні, з апікальним поровим апаратом; псевдопарафізи
присyrні.
!!Qpядок АпЬопіаlеа
Аскома баrатосумчаста; rіпотецій чітко виражений, переважно
темно коричневий до ЧОрllоrо. ПарафізоїдИ присутні; спори
баrатокліТИllllі; Фотобіонт .... нитчастї, зелені водорості.
Родина АпЬопіасеае
СлаllЬ накипна, б ез KopoBoro шару, аскома окруrла чи часто
неправильної форми; сумки звичайно широкоздуті до сферичних; часто
на корі і епдофлеодні.
63
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Arthoпia radiata артонія променева, в минулому звичайний
лишайник в шиgоколистяних лісах, однак останніми роками зника€ в
зв'язку з антропоrellНИМИ змінами лісових масивів.
Родина Opegraphaceae
Слань наКИІІна, зрідка 3 коровим шаром; аскома лециде€ва, часто
ліреллевидна, рідко зі сланевим Kpa€M; сумки 6улавовидні; на корі та ІІа
камінні.
Opegrapha rufesceпs стійкий ДО aHTponoreHlIoro тиску вид.
!!2.РЯДОК Verrиcariales
Слань наКИІІна до листуватої; Аскома перитеціЕВИДllа; rаматецій з
нерифізоїдами або без НИХ; сумки з товстою внутрішньою стінкою; СПОРИ
OДHO до 6аraтоклітинних та муральних, 6езбарвні до коричневих.
Фотобіонт одноклітинні зелені водорості. На камінні, часто ендолітні
види.
Родина Verrucariaceae
Типовий представник lIОРЯДКУ.
Agoпiтia allobata дрібно луската слань, індикатор старих лісів; 15
років як виявлений вперше на Україні, спочатку в Канівському
заповіднику, потім в численних локалітетах ріВНИНІІоі частини Украіни
та в Українських Карпатах.
Прикладами ендеміЧIІИХ видів представників даної РОДИІІИ €
Staurothele colluтe/aris та Vеписаna poпtica. Останній вид відомий з
Криму, степової зони та €ДИllоrо локалітету в Лісостепу.
Клас Basidioтyceles
Підклас н.чтепотусеtidае
Родина Тhelephoraceae
Представником даної родини € Dictyoпeтa.
Родина Clavaтiaceae
Представником даної родини € Multic/avula.
Родина Tricholoтataceae
Представником даноі родини € Oтphaliпa.
[рупа lmperfect Licheпized Fип/(ї
Представники роду Lepraria. Lepraria lоЬфсапs ОДИН з
найзвичайніших видів в Українських Карпатах, і не тільки, хоча вперше
для Украіни цей вид був наведений лише в 1998 році.
1.11 Значення лиmайників
Лишайники € симбіотрофним (aBTO та rетеРОТРОфIlИМ)
компонентом екосистем. ВОНИ одночасно здійснюють фОТОСИІІтез,
синтезуючи та наКОІІИЧУЮЧИ орrанічні речовини, а також заСБОЮЮТЬ
мінеральні СПОЛУКИ, що їм дозволя€ першими колонізувати су6страти.
64
РОЗДІЛ 1. Лишайники
Своїм існуванням лишайники створюють умови для подальшоro
заселення вказаних субстратів іншими орraнізмами, включаючи квіткові
рослини. Таким чином, вони беруть участь в процесах rрунтоутвореНIІЯ
на початкових стадіях. Це основна і найважливіша функція лишайників в
природі.
У деяких екосистемах, наприклад, в тундрі та у високоriрних
екосистемах, лишайники € основними домінуючими компонентами, що
,.. .. u .
пов язано з ІХ довroтривалlСТЮ, СТІИКІСТЮ до несприятливих умов,
невимоrливістю до поживноrо субстрату.
Оскільки наступні розділи роботи спеціально присвячені питанням
використання лишайників для цілей індикації стану наВКОЛИШНЬОl""О
середовища, в даному підрозділі ЗУПИНИМОСЬ лише на решті напрямків
практичноrо використання лишайників. Слід зазначити, що практичне
використання лишайників ДОСИТЬ обмежене. Лишайники в невеликих
кількостях використовують як сировину для парфумерної
промисловості. Найбільше значення тут Ma€ евернія сливова Evemia
prunastri, відома ІІа світовому ринку як "дубовий мох" .... "oak rnoss" чи
"mousse dehene". З Hboro отримують концентрований спиртовий екстракт
.... резиноїд, що використову€ться як ароматичний компонент для деяких
парфумів, а також для надання стійкості парфумам. Цей же лишайник
(Everпia рrиnшtп) використовували в Древньому €rипті для ароматизації
хліба.
і З rлибокої давнини лишайники були сировиною для отримання
барвників. Наприклад, Rocce//a tinctoria використовувалась для
приroтування синьої фарби, яка при додаванні оцтової кислоти утворю€
l1урпурові, червоні та жовті відтінки. І хоча в наш час такі фарби
отримують синтеТИЧІІИМ шляхом, до цьоrо часу в текстильній
промисловості Шотландії деякі види традиційних шотландських твидів
забарвлюються барвниками, що отримуються З лишайників.
Корм ДЛЯ домашніх тварин. Найбільше практичне значення
лишайники мають для народів Півночі, де вони складають основний
корм для північних оленів. Яrель чи оленячий мох (лишайники
переважно роду C/adonia) , € особливо природним зимовим кормом
оленів. Ще К. Лінней писав, що д06робyr Лапландії rрунту€ться на
лишайниках (Cetraria is/aпdica і видах роду CladOnia). В умовах ТУНДРИ і
лісотундри лишайники ( Cladoпia, Cetraria) € ОСНОВНИМ кормом для
оленів майже цілий рік, У лісових районах Cladoпia, Peltigera, Cetraria,
Alectoria, Parтelia .... додатковий корм. У сніжні зими, коли ІІа поверхні
cHiry утворю€ться міцна льодова кірка і олені не спроможні своїми
копитами розбивати ії, і дістати з"під cHiry яrель (види Cladonia,
Cetraria), вони поспішають у переліски, де ставши передніми lІоrами на
стовбур дерева, об'їдають слапі бородатих лишайників (види родів Иsnеа,
А lесіопа , Втуопа), що звисають з rілок. У Карелії, Мурманській області
тощо вказані бородаті лишайники мають місцеву назву .лапп.. Тому
65
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
зрозуміло, що великі території Швеції, Фінляндії, Карелії, Росії, що
мають,', назву .Лаппландій., в перекладі на украінську можна називати
. раїIІИ 'бородатих лишайників..
, . . .,Н,а еле'нНЯ НорвеІії rоду€ лишайниками всю худобу. У Франції їх
вважають прекрасним корм ом для корів, свиней, овець. У Карелії для
корів ;3 лишайпиків rотують пійло. Для цьоro з них вимивають ripKj
речовини, вимочуючи у ЛУЖІІО"МИЛЬНОМУ розчині, що збира€ться після
умивання та прання. Корови на лишаЙIІИКОВИХ кормах дають жирне
молоко. у Канівській тундрі, де яrель росте на великих площах, як .писав
Якобі ще в 1891 р., населення збирало .білий мох. (Сlаdoпіа raпgiferina)
возами для великої poraToi худоби, збираючи йоro пізно восени просто
руками. У Мурманській області яreль заrотовляють на зиму для rодівлі
тварин до oCTallllboro часу.
Олені дуже вибивають лишайники копитами. Витоптане
пасовисько ПОНОВЛlO€ться лише через 10..30 років. Тому величезне
значення Ma€ правильне використання пасовиськ, черryвання випасу.
Оскільки лишай ники взarалі ростуть дуже повільно, зараз вивча€Ться
можливість використання ростових речовин (таких як riберелінів) для
прискорення їх росту.
Яrель містить баraто крохмалю, але він бідний на азотисті речовини
і мінеральні солі. Тому оленярі надають великоro значення і зеленому
підніжному корму, що Ma€ не лише крохмаль, але й більше білкових
речовин та вітамінів, тобто Toro, що браку€ яrелям.
Продукти харчування JlЮДИНИ. Лишайники для харчування
людини використовуються дуже мало. Однак людипа знайшла і в них
поживні речовини. Так, Їстівним вважа€Ться .ісландський мох. (Cetraria
islandica). Перед вживанням з Hboro бажано видалити цeтpapi€BY
кислоту. Для цьоrо лишайники вимочують у розчині соди або поташу
протяroм доби, потім промивають у воді протяrом 24 roдин. Після цьоrо
уварюють до стану желе, перемелюють на м'ясорубці і вживають як
домішку ДО хліба.
Інший спосіб вважа€Ться кращим. Лишайник висушують і
розтирають в порошок. З TaKoro порошку печуть коржі, додавши до HbOro
не менше як половину борошна. ВОНИ не дуже смачні, але досить
поживні, особливо за умови достатньої кількості борошна та
приправленні олі€ю чи маслом. Однак слід наroлосити, що лишайникові
речовини (як баraто речовин з Їстівних rpибів) поraно засвоюються.
Відомий хімік Лібік roворив, ЩО йоrо кухар BMi€ rотувати З цетраріі
близько 70 страв. У Фінляндії в rолодні роки лишайники додавали як
домішку до житньоro борошна при випіканні хліба. Можливо, що й інші
лишайники, крім цетрарій, можна споживати, однак останньому
перешкоджають часто прю, а може й отруйні реЧОВИНИ. Evemia pmпastri
використову€Ться для виrотовлення пива, частково замінюючи дріжджі.
Істивним вважа€Ться паскеЛЬІІИЙ листуватий лишайник ИтЬіlісапа
66
РОЗДІЛ 1. Лишайники
esculenta. В Японії йоro ЇДЯТЬ, він також еКСIlОРТУ€ТЬСЯ в інші країни.
Однак він малопоживний, містить 55..65% оксалату кальцію. 3 прадавніх
біблейських леrенд відОМИЙ істинний лишайник Aspicilia esculenta та
інші близькі види даноro роду, що відомі під збірною назвою
слишайникова манна..
Лікувальні рослини. Найбільш перспективним в практичному
- відношенні також € використання лишайників з лікувальною метою.
Перші відомості про застосування лишайників в медицині відносяться до
rлибокоі давнини. Для цих цілей їх використовували ще в Давньому
€rипті за 2000 р. до н.е. Виходячи з Toro, що лишайники утворюють
специфічні речовини, що не синтезуються іншими орraнізмами, вони
потенційно € дуже перспективними для пошуку та отримання нових
біолоriЧIІО активних реЧОВИIl.
у середні віки медицина використовувала їх інтенсивно, але не на
основі наукових даних, а на підставі пануючих на ті часи марновірств.
Так, у V ст. сформувалася ідея символів віра в те, що провидіння дало
рОCJIинам форму, що IІОКазу€ людям, як їх треба використовувати. Так,
Lobaria риітоnатіа, що Haraдy€ зовнішнім виrлядом леrені ЛЮДИНИ
використовувалась при запаленні леrенів; иsпea barbata, схожа з бородою
.... при лікуванні хвороб волосся; Xaпthoria parietiпa завдяки яскравому
жовто"помаранчовому кольору при лікуванні жовтяниці; Peltigera
aphthosa, що Ma€ бородавочковтдні roрбки на слані проти пліснявки У
дітей; иsneа sp. та Parтelia saxatilis у ліках проти епілепсії. 3 останніх
виroТОВЛЯЛИ спеціальні мазі. Особливо цінилася та слань, яка виростала
на оroлених черепах страчених людей; за неї платили великі rpoші.
3 друroі ПОЛОВИНИ XVIII столі1їЯ ПОЧИllаеться період lIайбільшоro
,",.. 8'" .. .u
застосуваНIІЯ лишаИIІИЮВ для ЛІкування вже в ЗllаЧlllИ МІрІ ІІа наУКОВІИ
ОСIlові. Кілька видів ВХОДИЛО в тоroчасну офіційну фармакопею. У цей
період використовувалось від 12 до 32 видів лишаЙlІиків. Серед останніх
Lobaria рulтоnaтіа .... при леrеневих хворобах і жовтяниці; Bryopogoп
jubatus (Втуотіа cf. fuscesceпs) при наривах, запаленнях та інших
хворобах шкіри; иsпea barbata при жовтяниці; Peltigera сапіna проти
сказу собак і навіть людей (хоча успіх йоro дії ставився під сумнів). В цей
час перестали застосовувати Xanthoria ратіеппа при жовтяниці та
Репиsатіа атата від raрячки. Слід зазначити, що при жуванні пркої слані
остапньоro лишайника (Рeтtusатіа атата) збуджу€Ться апетит.
3rодом з Parтelia saxatilis стали виrотовляти тампони для
припинення кровотечі з носа; э Cladoпia pyxidata .... ліки проти
судорожноrо кашлю у дітеЙа
Найбільшою популярністю серед лікувальних лишайників
користувалась Сеиатіа islaпdica. Вважали, що цей лишайник ліку€
туберкульоз леrенїв. Слизистий драrлистий відвар йоro в суміші з
шоколадом давали хворим при ПрОIlОСах для посилення травлення.
Відвар цьоrо лишайниКа.... rpудний чай пом'якшувальний засіб ПрИ
67
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
хворобах дихальних шляхів. У Карпатах і тепер чабани збирають йоrо
для лікування ПРОСТУДИ, кашлю. Декокт з цьоrо лишайника сприя€
перистальтиці кишок, тому йоrо п'ють при хворобах шлунка, запорах,
тощо. Cetraria islandica зберіraлась у фармакопеях різних країн ДО друrої
ПОЛОВИНИ ХХ столітrя, хоча, лікарі приписували йоrо рідко. Однак в
такій rірській країні як Словакія до останньоro часу налаroджепе
виробництво цукерок з екстрактом з Cetraria islandica. В народній
медицині даний вид лишайника використову€Ться до OCTaHHboro часу. З
IIboro rотують rpудний чай, декокти, драже від проносів. НИМ riрким
засобом, що Ma€ здатність утворювати ефект обволокування, лікують
хвороби кишечника. Параліхеностеринова кислота иада€ йому npKoro
смаку, який оБУМQВЛЮ€ йоrо тонізуючу дію. € думки, що він Ma€ і
антибіотичні властивості.
Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття великоrо розвитку
иа6ува€ наукова медицина, лишайникові ліки витісняються хімічними
препаратами. Серед лікувальних засобів подекуди залиша€Ться Parтelia
vagaпs, який з дaBHix дaBeH вживався при туберкульозі леrенів; у
офіційній медицині у виrляді вазелінової пасти добре ліку€ rнійні рани;
як настій вжива€Ться при суrлобних пухлинах і як швидкодіючий засіб.
Цей лишайник здавна вживався донськими козаками (під назвою
.порізана трава. ) для лікування ран. НИМ лікують також старі, виразКИ,
що довrо не заживають, у коней і rнійні процеси. В'яжучі властивості цi€Ї
мандруючоі пармеліі використовувалися при лікуванні пронос ів у телят.
Також позитивні результати були отримані при лікуванні нею катару та
виразки шлунку. Казахи lIaCTO€M з парreлії обмивають rнійпі рани і
ПУХЛИНИ У тварин; самі п'ють відвар з молоком або з вершками при
туберкульозі леrеllів. Cetraria islandica ПрОДОВЖУ€ вживатись у виrляді
препарату цетрарину при туберкульозі, хронічному катарі, леrенів, атоніі
шлунку тощо. В Китаї иsnеа loпgissiтa використовувалась як
відхаркувальний засіб; порошком з cyxoro лишайника лікують виразки.
Вважалося, що лишайники € цілющими ліками переважно тому, щО
ВОІІИ діють як стимулятори, які підвищують тонус орrанізму. Однак при
вивченні хімічноro складу лишайників у них виявлено наявність
антибіотичних речовин. Це підвело наукову базу під використання
лишаЙlІиків у медицині і відкрило нові напрямки лікування.
Вітаміни. Cladoпia alpestris вважався лишайником, який Ma€
антицинroві властивості. Однак хімічним аналізом вітаміll С не був
виявлений у даноrо лишайника. Можливо, що діючим фактором були
інші речовини, не вітаміни.
Наявність аскорбіНОБоі кислоти в кормових лишайпиках тундр
вивча€ться спеціально. Виявлено, що Bryoria chalybeifotmis, Usnea barbata
містять її найбільше. У деяких видів доведена наявність каротиноідів.
Антибіотики. Антибіотики ..... орraнічні речовини, що утворюються
бактеріями, актиноміцетами, rpибами та іншими живими істотами, що
68
РОЗДІЛ 1. Лишайники
приrнічують житт€ві процеси мікроорrанізмів. ВОНИ стали широко
відомими з 1940..х років, коли проблема антаrонізму та антибіотиків
привернула до себе заrальну YBary.
Одні орrанізми lIаrpомаджують антибіотичні речовини в СВОЕМУ
тілі, інші виділяють їх У наВКОЛИШIІ€ середовище. Значення ЇХ в житті
caMoro орrанізму продуцента остаточно не з'ясоване. Можливо, що для
Hboro це відходи обміну речовин, а можливо, .. зброя в боротьбі за життя.
ICHY€ баraто антибіОТИЧlIИХ речовин, що приrнічують ріст
хворо60ТВОРНИХ мікробів У тканинах тіла людини. АlIтarоністичну дію
леrко виявити в лабораторії, але це ще не даЕ підстав на використання ЇЇ
для лікування людини. У медицині й ветеринаріі використовують
відносно He6araTo антибіотичних речовин, бо для лікування вони
придатні не всі. Одні з НИХ токсичні для макроорrанізму, інші
інактивуються сироваткою крові тощо.
Під час Великої Вітчизняної війни було закладено основи вивчення
антибіотиків лишайниковоrо походження. Першою була відома отруйна
вульпінова кислота в слані Letharia оо/ріпа. Мисливці здавна
використовували вказаний лишайник для отру€ння вовків, тому він і
отримав назву ( вовчий мох..). 3rодом було здобуто роччелеву, усні
нову, диварикатову та інші кислоти та встановлено їх дію на стафілокока,
туберкульозну паличку, аКТИllоміцети тощо.
у 1950"ті роки з лишайників були отримані препарати еозин..2 ,ЧИ
параліцин, що використовувався при лікуванні відкритої форми
туберкульозу леrенів, усніміцин і деяких захворювань шкіри, препарат
"Бінаll" (HaTpi€Ba сіль уснінової кислоти) ефективний зовнішній
антимікробний засіб ДЛЯ лікування ран, що знайшов застосуваНIІЯ в
. . -... . . .. .
ХlрурrlЧНlИ праКТИЦІ, при ЛікуваННі ОПІКІВ.
Бінап був розроблений співробітниками БотаніЧIlОro іllСТИТyrу АН
СРСР в м. Леllіllrpаді (тепер РАН в Саllкт..Петербурзі) (і названий ІІа
честь Інституту, скорочена назва якоrо "БІН"). ВихідНОЮ сировиною для
приroтування препарату слуryють лишайники родів кладОllія, уснея,
алекторія, евеРIlїЯ, пармелія. Сьоrодні дослідження в даному напрямку
проводяться у баrатьох краінах світу.
Оленячий мох (види роду Cladoпia та інші лишайники) можна
переробляти на технічний спирт, що й практикувалося В Швеції в друrій
половині ХІХ століпя. В рік з З млн. тонн cyxoro матеріалу лишайника
виroтовляли понад 1 млн. л спирту. Однак, лишайники поновлюють свій
покрив дуже повільно, тому запаси сировини дуже швидко вичерпались і
вказані спиртові заводи були змушені закрити.
Cetraria islandica, види роду Cladonia можуть бути СИРОВИНОЮ дЛЯ
одержання патоки, rлюкози, цукру.
69
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк С.. Я., Мартиненко, В. r.
РОЗДІЛ 2. ЗArАЛЬНОПРИЙНЯТІ вимоrи ДО
3БИР АННИ, ОПРАЦЮВАННЯ ТА ЗБЕРІr АННИ
ЛИШАЙНИКІВ
Дуже умовно польові та лабораторні дослідження для цілей
ліхеllоіндикаціЙІІОro картування можна розбити на етапи підroтовки та
проведення ПОЛЬОВИХ досліджень, опрацювання зібраноro матеріалу в
лабораторних умовах.
2.1 ПiдrОТОDка до польових досліджень
Неохідною умовою проведення ліхеноіндикаційноro картування €
придбання якомоrа крупнішої карти або картосхеми району досліджень.
В ході ліхеноіндикаційноrо картування забруднення атмосферноro
повітря на територіях, що приляrають ДО Калузькоro БО "Хлорвініл",
Івано..ФраНКівськоro заводу TOHKOro орrанічноro (ТОС), порівняльна
ліхеноіндикаційноі оцінки еколопчної обстановки в містах Львів,
І вано..Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, а також оцінка стану
атмосферноrо повітря в містах КipoBorpaд, Черкаси, Полтава, Киів
картосхеми вказаних територій розбивались на квадрати 1 х 1 км, а в
випадках дуже пересічеllОro рель€фу або у випадку присутності різних за
характером зелених насаджень на квадрати 500 х 500 М. Обстеження
епіфітних лишайниКЇв проводиться від квадрата ДО квадрата, поки вся
територія досліджуваноrо міста/району не була охоплена
дослідженнями.
В ході підrотовки ДО польових досліджень ПОВИНllі бути
підroтовлені польові пакети ДЛЯ колекціонування лишайників, а також
неохідне обладнання для І10ЛЬОВИХ досліджень (пупа, ніж, стамеска,
молоток, лінійка для вимірування діаметру дерев, польові щоденники та
олівці/ручки для ведення нотаток, рюкзак/сумка для
з6ережеlllІЯ/перенесення зібраних зразків тощо).
2.2 Особливос'; відбору лиmайникїв в польових умовах
2.2.1 Вибір форофітів, реестраціJl місця (локалітету) на карті,
ПРИСВОЕ;ННJI номеру локалітету. В КОЖНОМУ квадраті були вивчені
епіфіТllі лишайники по можливості всіх видів окремо зростаючих
широколистяних деревних порід (до 20-ти екземплярів кожноrо виду в
кожній конкретній точці). При цьому досліджували епіфітні лишайники
переважно на старих деревах (товщина діаметру не менше ЗО см), що
зростають в добре освітлених умовах (не € затіненими житловими
будинками, іншими спорудами чи эаroрожами, або іншими деревами), а
також віддалені від проїжджих частин доріr (рис. V).
70
РОЗДІЛ 2. Заraльноприйняті вимоrи до збирання, опрацювання та зберіrання лишайників
Важливе значення в умовах міста Ma€ напрямок (орі€нтація з
півночі на південь, чи з заходу на схід) вулиці та знаходження форофітів
в підвітряній стороні на схилах (коли транспорт руха€ться на підйом,
викидів шкідливих речовин в атмосферу Ha6araTo більше, ніж у випадку
коли автотранспорт спуска€ться 110 схилу вниз). У випадку наявності
форофітів на обох сторонах вулиці переваry слід надавати вивченню
епіфітних лишайників на форофітах, ЩО зростають вздовж Ti€Ї сторони,
де транспорт рухаеться ВНИЗ. Якщо ж відповідні форофіти відсутні У
вказаних умовах, слід провести Рe€страцію епіфітів на стороні, що більше
заraзована. Однак цей момент слід особливо занотувати (помічати) в
польовому щоденнику, в описі і враховувати при узаraльненні даних.
При наroді в даному квадраті дуже бажано повторити опис покриву
епіфітних лишайників не в таких дуже заraзоваllИХ умовах.
Місцезнаходження rpупи форофітів відібраних для спеціальноro
обстеження епіфіТІІИХ лишайників слід позначити на карті, а також
присвоїти номер локалітету, який в подальшому слід використовувати як
в польовому щоденнику, так і в нумерації пакетів з лишайпиками.
узаrалыllIняя даних щодо поширення окремих видів лишайників
чи окремих лишайникових уrpуповань чи розрахунки значень індексів
найкраще проводити для ОДIlОro виду форофіта (дерева). Найкращими
для ліхеноіllдикаційноrо картування вважаються ШИРОКОЛИСТЯІІі породи,
зокрема: липа, клени, явір, дуб, менше бук, rpa6 тощо. Однак остаПlI€
можливе лише за умови, якщо даний вид форофіту представлений
рівномірно по всій території міста або району досліджень.
Лише за умови, що всі види деревних порід представлені дуже
нерівномірно і фраrментарно по території досліджень, слід ПРОВОДИТИ
аналіз епіфітів по всіх форофітах разом. Однак при цьому слід
обов"язково спеціально оroворювати той факт, що на території міста
(району досліджень) ні один вид деревних порід не 6ув представлений в
достатній кількості, і що ліхеноіндикаційне картування базу€Ться на
узaraльнеllіІі даних щодо епіфітів з різних форофітів.
2.2.2 Опис покриву лиmайників. Вивчення епіфіТlIИХ лишайників
проводилось переважно з північної частини стовбуру (ДИВ. також
підрозділ 2.2.1). При цьому ре€струвались всі види епіфітних
лишайників, а також проводився опис лишайниковоro покриву, що
включав показники представленості та сформованості епіфітноro
лишайниковоro покриву, частоту трапляння кожноrо виду лишайника за
різними класами проективноrо покритrя (див. прикладену Форму
опису) (Кондратюк 1988; Кондратюк та ін. 1991).
В результаті проведених досліджень на території, що приляra€ до
Калузькоrо ВО "Хлорвінїл" було проведено більше 300 описів покриву
епіфітних лишайників, в ході чоro було остежено близько 5000
екземплярів форофітів. На території, що приляrа€ до Івано Франівськоrо
заводу ТОС 6лизько 160 описів (обстежено понад 3000 екземплярів
71
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
форофітів). В межах Львова близько 230 описів покриву, епіфіТIІИХ
лишайників (обстежено понад 4000) екземплярів форофітів). В межах
міста Івано..Франківська понад 140 описів (2500 екземплярів
форофітів); в межах міста Тернопіль близько 70 описів (1300
екземплярів форофітів); В межах міста Рівне близько 60 описів (11 ОО
екземплярів форофітів); в межах міста Луцька близько 50 описів (900
екземплярів форофітів).
Форма опису епіфіТDоrо лишайниковоrо покриву
Дата Дані заповнив/ли
Область Район
Місто/ село, тощо
Вулиця,парк
Основні орі€ІIТИРИ:
N опису N2 пробноrо пункту
Вид форофіта:
Стан форофіта:
Умови освітлення форофіта:
Інші примітки ЩОДО форофіта:
Кількість обстежених дерев форофітів:
1 2 345 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
Частота трапляння класів діаметрі в форофіта:
І 20 ЗО см І ЗО 40 см І 40 50 см
І
50 60 см
Частота трапляння епіфітних лишайпиків:
Назва виду лишаЙІІика Покритrя
До 1% 1 5% 5..20% 20 50% Більше
50%
оо
3аrальна кількість видів лишайпиків:
72
РОЗДІЛ 2. 3аraльноприйняті вимоrи до збирання, опрацювання та зберlrання лишайникїв
Лишайники міста Полтава описували при основі форофіту (до 0,5
м) та в середній частині стовбуру (до 2,0 м від поверхні (рунту). Під час
статистичної обробки було використано чотири класи проеКТИВІІоrо
IlОКРИ1їЯ: 1 %, 1..20%, 20..50%, 50 1 00%, а також шість lUIaciB частоти
трапляння видів лишайників у кожному класі проективноrо покриття:
1 %, 1 20%, 20..50%, 50.. 70%, 70 90%, 90..100%.
2.2.3 Збір зразків лишайника. Як правило в ході обстеження
певної території в польових умовах не всі зразки лишайників можна з
впевненістю впізнати, навіть за умови наявності "сильної" лупи (зі
збільшенням у 15..20 разів). Тому значна кількість зразків повинна
колекціонуватись під час кожноrо обстеження в польових умовах.
Зібрані зразки набаraто леrше визначити в лабораторних умовах за
умови наявності стереоскопічноrо мікроскопу МБС..1 (або МБС 9 чи
МБС..10) (так звапоro в lІобуті "біпокуляра") зі збільшенням у 20 80
(120) разів.
Як зазначав А.М. Окснер (1937: 27) збирати лишайники трохи
зручніше, ніж інші рослини, бо умови місце виростання і характер
розвитку баrатьох форм лишзйників дозволяють колекціонувати їх у
всяку пору року. Навіть взимку збирання, наприклад в лісі чи на
околицях міста, дасть баrато цікавоrо матеріалу щодо епіфітних видів.
Шматочки кори з лишаЙlІиками треба зрізувати якнайтонші, Іцоб
не пошкодити живі тканини форофіта. Однак шматки кори повинні бути
саме такі, Іц06 ІІа них була вся (ціла!) слань лишайника. З дереВІІИХ
порід, що мають тверду товсту кору (дуб, rpаб, бук), зручніше зрубувати
зразки сокирою або користуватися стамескою та молотком. (Зубило й
молоток також потрібні, щоб відбивати з кам'янистоro субстрату шматки
IlОрОДИ з лишайниками).
Треба навчитись відрізати тонкі зразки кори (та відбивати по змозі
ТОllші шматки каменя). Великі ж шматки кори дерева (або каменя), де
намічений для збору вид займа€ лише невеличку ПЛОЩУ, а решта
поверхні кори (або каменя) rола або вкрита нецікавими для збирача
видами, тільки утрудню€ дальше монтування матеріалу в rербарій, бо
пакети з такими великими шматками не можна акуратно вкласти в пачку
і через це псуються інші пакети. Це також слід мати на увазі, збираючи
лишайпики з тоненьких rілочок кущів.
Зібраний зразок треба зараз же вкласти в паперовий пакет або
конверт і записати на ньому порядковий номер, місце збору, дату,
субстрат, еколоriчні умови і прізвище збирача. Для скорочення часу
роботи в польових умовах інколи доводиться на пакеті ставити лише
порядковий номер локалітету та номер зразка, а в польовому щоденнику
записуються деталі локалітету, дата та хто збирав. Однак,
ОБОВ'ЯЗКОВИМ правилом роботи в польових умовах повинно бути те,
що після закінчення роботи в полі ЩОДЕННО слід перевіряти чи всі
пакети пронумеровані. Бажаним також € те, щоб всі зібрані впродовж дня
73
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
зразки ввечері були повністю заетиковані. При накопиченні
незаетикетованих зразків за декілька днів створю€Ться заrpоза повної
втрати матеріалів для цілей картування. Слід пам'ятати, що rербарні
зразки без етикеток не мають ніякої наукової цінності.. (.Вони можуть
бути використані лише для навчання процесу визначення лишайllиків,
вивчення анатомії та морфолоriі слані лишайників ).
1
А
Б.
.
" ,
В.
w V lС8аО-
C8n\.. ..... .... 2 ІІІ _--.
... со rar.. ..... .....
.,.... --. - ... ropka
,...)
., ...... 2006 ..
Зібо.: r... ...... CJI.
Рис. 2.1. Пакет (конверт) для збору і зберіrаНІІЯ лишайників, Де:
А. Аркуш паперу потрібно поділити ІІа 2 нерівні частини, 6ілыІуy (а) і меmuу
(6), і скласти.
Б. Частину аркуша, що виступаЕ, псреl1fYТИ і закрити зріз. Пакет майже
rотовий, лише краї йоrо слід відіmути назад (за nyнктирІIИМИ лініями).
r. rотовий пакет з наклСЕНОЮ етикеткою.
Пакети найкраще закладати між аркушами паперу в папку, якою
користуються і ПрИ збиранні квіткових рослин.
Якщо матеріал зібраний у BorKoMY стані, найкраще йоro 06roрнути
фільтрувальним папером або паперовою серветкою.
Обrортання лишайників м'яким папером також допомаra€
зменшити ймовірність механічних пошкоджень зразків лишайників при
транспортуванні.
2.3 Обробка зразків в лабораторних умовах
2.3.1 Перевірка зразків на наявність номерів або етикеток. Після
завершення польових досліджень слід ретельно перевірити, чи всі пакети
€ пронумерованими, або чи всі пакети € з етикетками (заетикетованими).
Якщо ж один"два пакети виявились без номерів, і вже не можливо
74
РОЗДІЛ 2. 3araльнonрийнятї вимоrи до збирання. опрацювання та зберіrання лишайниКЇВ
зrсщати, де вони були зібрані, їх треба з6еріrати окремо (для навчальних
цілей вивчення анатомічних особливостей слані та плодових тіл
лишайнию.в ).
Номер зразка може складатись з ДВОХ номерів ОДliоrо номеру
локалітету, і друroro номеру власне зразка (наприклад 20407..1, де
20407 номер локалітету, а 1 .... номер .ciporo листуватоrо лишайника. ).
2.3.2 Еmкетування зразкіВ. Етикетка повинна включати такі
основні елементи: назва колекції (а бо установи), назва флори (а60
краіни), назва лишайника, назва адміністративної області,
адміністративноro району, населеноrо пункту (на території якоrо, а60
найближче до якоrо проводились збори), назва локалітету, назва
субстрату, на якому зібрано зразок лишайника, дата збору, прізвище та
ініціали колектора/ів, номер зразка.
Перші три елементи (назва колекції (або установи), назва флори
(або краіни), назва лишайника) заповнюються після завершення
визначення матеріалу, та під час приrотування чистоrо пакету та
чистовоі етикетки.
Назви адмініс ативної області, аЙОIІ та населеноrо п нкт слід
наводити за сучасним адміністративним поділом краіни. Осо иво
важливим € включення адміністративних районів для невеликих
населених пунктів (сіл) з шикоро поширеними назвами, як rрабове,
Іванівка, тощо.
Назва локалітету включа€ опис місцевості з використанням точних
(бажано) reorpафічних орі€нтирів. В умовах міста це може бути відстань
до перехрестя вулиць, відомих площ, пам'ятників. В лісових ценозах це
можуть бути квартали, виділи за прийнятим в даному лісництві
лісоупорядкуваНIIЯМ.
Під розділом су6страт необхідно вказати чи на корі, чи на
кам'янистому субстр браний зразок лишайника. По можливості
слід вказувати видові назви деревних порід, бажано з наведенням
латинських назв дерев. Наприклад на корі липи (ТіІіа cordata) , явора
(Асет pseudoplataпus), клена roстролистоrо (Асет plataпoides), дуба
черешчатоro (Quercиs robur), тощо.
Дата збо . Вказу€Ться точне число, місяць і рік збору зразка,
наприклад 11 травня 2006 року. ІІІКОЛИ дані щодо дати збору
допомаrають встановити, де власне дані дослідники були, якщо із"за
якихось причин деталі положення локалітету втрачені, або не вказані.
Особливо це Ma€ cyтr€Be значення під час польових досліджень в
riрських репонах.
Прізвище та ініціали колектора/ів. Як правило колекціону€ зразок
один дослідНИК, йоro прізвище і слід вказати. У випадку проведення
спільних досліджень декількох ботаніків іх можна перелічити. Однак
перелік колекторів не ІІовинен переобтяжувати етикетку. Так, як npaBWIO
75
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
в етикетці не наводиться перелік колекторів більше трьох (рідше п'яти)
осіб.
Номер зразка € особливо важливим для відбору типових зразків
при описуванпі нових для науки таксонів. Тому це навіть вимоr А
ЧАСУ кожний зразок повинен мати номер. Цей номер може бyrи за
будь якою власною системою, що відома лише колектору
Так, австралійський ліхеllолоr проф. Дж. Ілікс чи австралійський
бріолоr х. Стреіманн зібрали понад 50 тисяч зразків, а американський
ліхенолоr У. Вебер ще більшу кількість .... понад 200 ООО зразків.
2.3.3. Просуmyвання. Всі зразки без ВИКЛlочення повинні бути
перевірені, чи вони достатньо сухі. Наявність навіть одноm rербарноro
пакету з волоrими лишайниками в колекції може спричинити враження
Bci€ї колекції цвільовими rpибами.
Просушувати зразки слід один два дні на відкритому повітрі
(попередньо відКРИВШИ пакети, однак так, щоб уникпyrи перемішування
зразків з різних пакетів!) в сухому приміщенні.
.2.3.4 Промороження. За А.М. Окснером (1937: 27) . Визначеllі
(очевидно, як друкарська помилка, як 4відзначені. ... к.с.) колекції ДО
МОlІтуваJіня в reрбарій треба продезинфікувати в звичайних reрбарпих
камерах.. Сьоrодні найвизпанішою € обробка в холодильних камерах
(при температурі мінус 20 rpaдyciB) , в яких матеріали витримуються
впродовж 3..5 днів.
Якщо зібрану колекцію плану€ться обробляти (визначати) в
приміщенні, де зберіrаються інші reрбарні зразки, що були зібраІlі в інші
часи, іншими дослідниками, iCHY€ заrpоза занесення шкідників разом зі
свіже зібраними лишайниками.
ТОМУ обов'язковою вимоroю роботи з свіжими колекцїЯми в
rербаріях, чи інших ботанічних установах повинна бути терміЧIІа обробка
зразків лишайників, щоб УНИКНУТИ присутності безхребетних тварин
(кліщів, павуків тощо) в пакетах разом з лишаЙІІиками. Для цьоrо пакети
з лишаЙниками (не розкриваючи!) поміщають на 3 5 діб в холодильні
камери з температурою до мінус 20 rpaдyciB.
Після такої обробки свіжі колекції можуть бути занесені в
приміщення і зберіraтись ПОРЯД з колекціями, що були зібрані в
попередні роки..
В разі виявлення розвитку різних безхребетних в колекціях З3
попередні роки, зберіraНIІЯ іх в холодильній камері протяrом вказаноrо
періоду € також ефективним заходом для боротьби з іпфекці€ю і
забезпеченням збереження колекції.
2.4 Визначення
Для визначення лишайниковоrо матеріалу необхіДIІО мати
відповідну літературу, що містить таблиці для визначення, а також інші
76
РОЗДІЛ 2. 3аraльноприйняті вимоrи до збирання, опрацювання та зберіrання лишайників
відповідні видання чи Інтернет; зразки зібраноro матеріалу, rербарій
визначених зразків для остаточнОЇ перевірки, а також віДІІовідне
обладнання.
Крім 6інокулярноrо стереоскопічноrо мікроскопа, робочоro
мікроскопа слід мати предметні та покривні скельця, пінцет,
препарувальні rолки, леза (краще мати декілька упаковок, оскільки для
отримання якісних зрізів одним лезом можна робити лише декілька
десятків зрізів), серцевину бузини, фіЛьтрувальний папір, предметні та
покривні скельця, окуляр мікрометри як для бінокуляра, так і для
мікроскопа.
Об'€кт мікрометр використову€Ться на початку роботи з
мікроскопом ДЛЯ визначення ціни поділки мікрометра окуляра на різних
збільшеннях (з різними об'€ктивами).
Крім Toro, для роботи з мікроскопом слід приrотувати імерсійну
олію (для роботи з найбільшим збільшенням, близько ХІ000), скляний
посуд для води та м'яку rанчірку або серветку, щоб витирати предметні
та покривпі скельця.
Що ж до rербарію визначених зразків для остаточної перевірки, то
він може бути створений за умови отримання зразків з визнаних
ботанічних rербаріїв, наприклад, націоналыlro rербарію Украіни, що
знаходиться в Інституті ботаніки ім. M.r. Холодноro НАН Украіни, М.
Киів, ІІа умовах обміну колекціями. Вказаний rербарій може бути
створений також за УМОВИ переrляду вказаних колекцій фахівцями і
підтвердження правильності визначення. В цьому Вам можуть також
допомоrти співробітники відділу ліхеполоrїї та бріолоrії Інституту
ботаніки ім. M.r. ХОЛОДlIоrо НАН України.
В цілому обов'язковою умовою проведення будь--яких
ліхенолоrічних досліджень (включаючи і ліхеноіндикаційпі) €
створення reрбарію, в якому повинні зберіrатись зразки лишаЙlІиків з
виразними (добре вираженими) діаrностичними ознаками та
представленими в значній кількості зразками представниками кожноrо
" . . u..
виду, якин трапля€Ться в МІСТІ ЧИ В раНОНІ ДОСЛІджень.
Оскільки в ході ліхеноіндикаціЙIІИХ досліджень повторюваність
виявлення окремих видів лишайників € досить високою (особливо для
стійких до забруднення видів), то € можливість мати збори значної
кількості зразків одноrо виду лишайника.
Рекоменду€ться з метою перевірки визначення систематично
переrлядати всі зразки одноro виду лишаЙIІИка підряд. При цьому
найкращі зразки (представлені найбільшими фраrментами чи сланями, з
добре вираженими орraнами веrетаТИВllоrо чи CTaTeBoro розмноження
тощо) варто відбирати як «<взірці., та тримати їх окремо чи в спеціально
ІІозначених пакетах, щоб іх було леrко помітити.
2.4.1 Розкладання зразків окремих локалітетів за видами.
Проводити визначення слід в два етапи. Під час першоrо етапу зразки
77
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
після просушування і проморожуваllНЯ намаraються розібрати за
окремими видами. Іншими словами зразки окремих видів найкраще
зберіrати в окремих пакетах. При цьому обов'язковою умовою €
відповідне етикетуваllНЯ або маркування пакетів (щоб при перепакуванні
або розділенні зразків двох видів з одноro польовоro пакету не були
втрачені польові помітки щодо квадрату чи пробної ділянки)(див. також
окремий підрозділ 2.3.2).
Після розкладання лишайниКЇв в пакети за окремими видами слід
проводити визначення до видовоro рівня. Після визначення всіх пакетів
одноrо польовоro ДНЯ чи виїзду а60 з одноro дослідженоro локалітету
матеріал слід роз класти за видовими назвами лишайниКЇв.
Власне визначення лишайників слід проводити за такими етапами.
Видову назву слід попередньо встановити за тезами/антитезами
"Таблиці" за основними морфолоrічними ознаками лишайників. Однак
слід наrолосити, ЩО дана Таблиця дa€ змоry встановити видову назву
лише попередньо. Після цьоro слід ретельно перевірити всі ознаки
зібраноrо зразка з ознаками даноro виду, що наведені в описі. За умови
співпадання всіх ознак наведених в описі, а також подібності виявленоro
зразка 3 наявними rербарними зразками даноrо виду або ж з
фотоrpафі€ю чи іншими зображеннями, що сьоrодні можна отримати
через Інтернет та з інших видань, можна робити висновок про
правильність визначення матеріалу. При виявленні хоча б oДHi€ї ознаки,
за якою зібраний зразок не відповіда€ опису виду, слід повернутись до
таблиці і спробувати знову визначити видаву назву.
Види лишайників, що можуть бути виявлені в ході досліджень на
території міст, або прилеrлих до індустріальних репонів територіях,
можна визначати за допомоroю "Визначника лишайників УРСР"
(ОКСllер 1937), а також "Флори лишайників України" (Окснер 1956,
1968, 1993). Однак щодо ocTaнHboro видання слід зазначити, що кожний
випуск "Флори" містить описи лише представників окремих IІорядків,
роДИН. В таблиці для визначення родів лишайників флори Украіни у
друroму випуску друrоro тому "Флори" (Окснер 1993) для таксонів,
описи представників яких наведені в попередніх випусках "Флори",
наведені відповідні посилання. На превеликий жаль, видання "Флори
лишайників Украіни", ще не завершене. Останній завершальний ВИIlУСК
"Флори" (третій випуск друrorо тому) зараз знаходиться у підroтовці до
друку. Це означа€, що описи представників родини Physciaceae,
Lecanoraceae, Ramalinaceae та деяких інших поки що ще не опуt)ліковані
у фундаментальному зведенні "Флори".
Збирати треба всі rpупи лишайників, визначення ж краще
починати з листуватих видів, 60 визначити їх леrше, ніж інші
лишайники. Далі треба переходити до кущистих і, нарешті, до наКИПIІИХ
форм. При визначенні необхідно залишати в пакеті коротенькі примітки
про найважливіші особливості визначеноrо зразка: розмір СIІОр, ЇХ
78
РОЗДІЛ 2. Заraльноприйня'; вимorи до збирання, опрацювання та зберіrання лишайників
характер, товщину пмеllіальноrо шару, ексципулу, rіпотецію, кольорові
реакції слапі чи елементів апотецію на різні реаrенти тощо.
При визначенні лишайників здебільшоro доводиться користуватись
мікроскопом. Тому для роботи З лишайниками слід мати як
стереоскопічний мікроскоп МБС..1 (МБС..9 чи МБС..І0) з автономним
освітлювачем, а також інший світловий міКРОСКОIl (МБР, МБИ, Olympus,
Zeiss тощо) зі збільшенням до 1 ООО разів.
За А.М. Окснером (1937: 28): .для виrотовлення мікроскопічних
препаратів треба мати препарувальну ЛУПУ, бритву, ланцет,
препарувальні rолки, серцевину бузини, предметні й ІІокривні скельця.
Крім Toro, при визначенні необхідпо мати деякі хімічні реактиви, як
от Їдкий калій, розчин білильноrо вапна (СаСI 2 О 2 ), розчин йоду в
калій йодиді, спирт, хлоридну кислоту.
Для виrотовлення зрізу об'€кт (наприклад ПЛОДОlIошення або
частину слаВі) насамперед треба очистити від землі і розмочити йоrо,
поклавши на короткий час ІІа предметне скло в краплю води.
Коли об'€кт розмокне, йоrо переносять ІІа аркуш фільтрувальноrо
паперу, щоб видалити зайву воду з йоro поверхні, а далі затискують у
розщеплеllій серцевині бузини.
3різувати треба, проводячи бритвою 110 поверхні зрізу до себе і
навкіс. Із зроблених зрізів вибирають якнайтонші, ІІа яких краще видно
деталі будови і правильніше можна визначити колір певних частин
об'€кту. Зрізи переносять з БРИТ8И препарувальною rолкою на інше
предмеТllе скло в краплю води і накривають СКЛОМ. Спочатку
розrлядають об'€кти при малому збільшенні, а далі потрібну деталь.... при
більшому збільшенні. Часто зрізи містять у собі пухирці повітря, що
перешкоджають розrлядати препарат. Тоді під покрив не скло можна
додати спирту, а коли об'€кт звільниться від повітря, треба знову додати
води.
При дослідженні препарату під мікроскопом часто доводиться
вживати різні хімічні реактиви. Особливо часто вживають розчин 10%
ЇДICoro калію , який у деяких видів забарвлю€ переважно в червоний а бо
фіолетовий колір різні частини об'€кта, наприклад епітецій, ексципул
тощо. Це забарвлення постійне для певних видів і бува€ надійною
ознакою при визначенні. Дуже часто КОН вжива€Ться і для виявлення
кольорових реакцій слані; для цьоrо змочують слань краплею КОН. Така
реакція звичайно відбува€ться дуже швидко, іноді раптово. Наявність
кольорової реакції слані від КОН коротко позначають К+ і вказують
колір реакції, ІІа приклад К + жовті€, або К + червоні€ тощо. Часто
коровий і серцевинний шари по різному реаryють на КОН і
забарвлю€Ться тільки кора (це показують коротко К + ); іноді, навпаки,
peary€ тільки серцеВИПIlИЙ шар (це позначають к..+). у деяких випадках
їдкий калій уживаІОТЬ також для просвітлення препарату. Для цї€Ї мети
можна користуватись також молочною кислотою.
79
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Білильне вапно СаСl 2 О2 також ДОСИТЬ часто вживають при
визначенні, б о й воно іllоДі ВИКJIика€ кольорове забарвлеІIІІЯ славі
(здебільшоro червоне). Перед користуванням треба збовтати склянку з
водним рОЗЧИНОМ СаСI 2 О 2 , а далі СКЛЯНОЮ паличкою перенести краплю
цьоro розчину на слаllЬ. Наявність чи відсутність кольорової реакції
позначають С+ або с...
ВИКОРИСТОВУІОТЬ концентрований РОЗЧИН СаСl 2 О 2 у воді, ДЛЯ чоrо
riпохлорид кальцію насипають в невелику склянку з TeMHoro скла дО
ПОЛОВИНИ і доливають водою. Такий розчин довrо не зберіrа€Ться, тому
ЩОТИЖНЯ слід rотувати свіжий розчин. Останнім часом все частіше
використовують різні відбілювачі, що продаються для rосподарських
цілей. rІридатність riпохлориду кальцію перед використанням
перевіряють за реакці€ю славі накипноrо лишайника Нуросепотусе
sca/aris, що зразу виклика€ рожеве забарвлення слані.
у деяких видів саме білильне вапно не виклика€ кольорової реакції,
так само як і КОН. Навпаки п и поле еДIІЬОМ змоч ванні Toro caMoro
місця слані КОН, а потім СаС 20 2 кольоро ва реакція €. Така реакція
позначаеться скорочено К(С)+. ..
Парафенілендіамін C 6 H 4 (NH 2 )2. fотують розчин 0,1 r
парафеllілендіаміну в 5 мл 95"ти % спирту. Розчином можна
користуватись лише протяroм ОДllоrо ДНЯ, оскільки він ШВИДКО втрачз€
свої властивості. Розчин дуже ТОКСИЧНИЙ(І), тому після
приrотування розчину, а також після роботи з ним слід ретельно мити
руки. Така реакція 110знача€ться скорочено Р+ або Pd+.
Досить часто при мікроскопічному дослідженні вживають розчин
йоду в калій йод або спиртовий розчин ЙОДУ дЛЯ виявлення так
званої аміЛОЇДllоі реакції riф, rіменіальноrо шару чи апікальноrо апарату
сумок; при ЦЬОМУ вони синіють. Розчиняють 0,15 r йодистоro калію в 2..3
мл дистильованої води, потім до6авляють 0,05 r металічноro йоду і КОЛИ
він рОЗЧИНИТЬСЯ, доливають води до 25 мл.
Іноді Ilопередн€ син€ забарвлення змінlO€ТЬСЯ потім на ВИННО
червоне. Наявність чи відсутність синьоro забарвлення від йоду коротко
позначають 1+ або І...
идна кислота вжива€Ться ДОСИТЬ рідко, переважно для
розчину ваиняку, в який бувають занурені плодоношення чи слань
ендоліТІІИХ видів.
Коли ХОЧУТЬ на деякий час збереrти препарат, то під І10кривпе скло
додають краIUlЮ rліцее ну . який під склом витиска€ і заміщу€ воду.
Такий препарат можна з еріrати довrий час. Хибами таких препаратів €
те, що об'€кт трохи стиску€Ться і з небарвлю€Ться. Тому треба спочатку
на водному препараті виміряти розмір певних цікавих ДЛЯ дослідження
частин і записати також іх забарвлення.
Під біllОКУЛЯРНИМ стереоскопічним мікроскопом вивчають
морфолоrічні особливості лишаЙIІИКЇв (тип сланї, колір, lIаявність
80
РОЗДІЛ 2. Заraльноприйняті вимоrи до збирання. опрацювання та зберіrання лишайників
ПЛОДОВИХ тіл, орrзнів веrетативноro розмноження, характер
прикріплення до субстрату, а також проводять виміри вказаних
елементів, а також дію хімічних реактивів на слань та серцевину. Для
перевірки реакції серцевини на окремі реактиви слід лезом в
roризонтальному напрямку зрізати коровий та водоростевий шари слапі.
Під бінокулярним стереоскопічним міКРОСКОІІОМ також проводять зрізи
через слань, плодові тіла, а також через пікніди.
Зрізи слані та плодових тіл пакипних та листуватих лишайпиків
краще робити прямо на субстраті, або забравши фраrмент слані на
предметне скельце. Тримаючи зразок лишайника пальцями лівої руки,
правою рукою лезом роблять зрізи перпендикулярними рухами до
поверхні лишайника. У випадку проведення зріз ів з фраrменту слаllі чи
плодовоrо тіла йоrо ПРИТРИМУЮТЬ препарувальною rолкою у
фіксованому стані, а лезом .тинкують. вертикальними рухами. При
цьому слід навчитись робити вказані операції під стереоскопічпим
мікроскопом. Якщо зразок дуже сухий і КРИШИТЬСЯ під час підrотовки
зрізів, ЙОro слід дещо зволожити перед зрізами. Однак зайву воду слід
забрати фільтрувалыІмM папером. З отриманих зрізів вибирають
найтонші, і по можливості найближчі до центральної частини плодовоrо
тіла, переносять Їх препарувальною roлкою на предметне скло в краплю
води, обережно накривають 110КРИВІІИМ скельцем і ПРОДИВЛЯЮТЬСЯ під
світловим мікроскопом.
Під мікроскопом проводять виміри розмірів слані та плодових тіл,
та окремих її елементів. При цьому важливо вести нотатки щодо розмірів
та забарвлення спор, сумок, будови апікальноrо апарату сумки,
особливостей будови парафіз, забарвлення riменіальноrо шару, а також
реакцію елементів елані чи плодових тіл на різні хімічні реаrенти. 3
ДОllомоrою окуляр мікрометра проводять виміри вказаних елементів
плодових тіл.
Будова апікальноrо апарату сумки € особливо важливою
таксономічною ознакою при визначенні окремих накипних лишайпиків.
Для отримання реакції сумки під стереоскопічним міКрОСКОIIОМ rотують
зріз переважно з центральної частини апотецію, поміщають йоrо (зріз) в
краплю ЇДKoro калію на предметне скло і залишають на деякий час
підсохпути. Через декілька хвилин на зріз капають розчином йоду в
йодистому калії та накривають зріз ПОКРИВІІИМ скельцем. Коли зріз
знаходиться під мікроскопом ІІа великому збільшенні додають знову
розчин йоду вйодистому калії до IIOBHOrO забарвлення апікальноro
апарату. Інколи краще використовувати роздавлеІІИЙ. препарат. Для
OCTaHHboro дещо товстий зріз, після І10передньоro переrляду під
мікроскопом, знову ВИТЯI-ають з під мікроскопу і не знімаючи ІІОКРИВIlоrо
скельця, обережно ІІатискують пальцем ІІа препарат попередньо
закривши йоrо сервеТКОІО (щоб не залишити відбитки пальців на
ПОКРИВІІОМУ склі). Таку операцію можна повторювати до отримання
81
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
чіткою картини, як IІравило окремі сумки знаходяться на .чистому полі.
і їх апїкалыІйй апарат досить леrко роздивитись.
2.4.2 Об'еднання колекцій окремих видів та остаточна пе
визначення зразків. Під час друroro етапу (з умовною назвою етапу
.перевірки.) слід о б '€днати останні збори (з OCTaHHboro польовоrо дня
чи виїзду з попередніми наявними колекціями) за видовими назвами.
Підчас складання пакетів HOBOro надходження з попередніми
зразками даllОro таксону слід щоразу порівнювати зразки даноrо виду з
усіх наявних пакетів, або в першу черry з ёвзірцями. (якщо зразків
накопичилась велика кількість). При цьому найкращими зразками слід
поповнювати колекцію ёвзірців.. Всі інші зразки, що не віднесені до
кaTeropiї <tвзірців. повинні бути віднесеІІі до KaTeropiї .дублетів.
( сдублікатів.), які з часом слід передавати до ботанічних установ, що
мають спеціалізовані умови для зберіrаНIIЯ reрбарних зразків.
З іншоrо боку, зразки, які не виявляють подібності до ёвзірців. та
до решти зразків даноro виду, повинні бути відкладені для повторноro
визначення. Можливо вони представляють інший вид ЧИ інший
. u u
ВНУТРІШНЬОВИДОВИИ таксон лишаиника.
2.4.3 Перепакування зразків в пакети постійноrо зберіrання та
внroтовлення чисто вих етикеток. Після визначення зразки
перекладаються з екскурсійних (польових) пакерів в чистові для
монтування в reрбарій. До чистових пакетів як правило rотуються і
чистові етикетки. Остання крім вже вище зазначених елементів повинна
включати назву колекції (або установи), назву флори (або країни) та
назву лишайника.
Назва пе сональної колекції або назва станови наводиться лише
українською або українською та анrлійською а латинською мовами.
Використання латинської мови в назві ботанічних установ € власне
залишок традицій ХУІІІ..ХІХ століть, коли визнаною міжнародною
мовою біолоriЧIІИХ наук була латинська мова.
Назва флори (наприклад Флора України, Flora of Australia, Flora of
Sweden) як і попередня назва, як правило, наводяться по середині
етикеток, як заrоловок до великої кількості етикеток, що rотуються за
подібним зразком.
Назва лишзйника може бути попередня, або ж якийсь час зразок
може залишатись б ез назви, однак відповідний рядок в етикетці повинен
бути залишений. Не слід боятись випадків, що назва може бути
неповною чи навіть невірною. За умови повної етикетки щодо інших
параrpафів та правилыІro зберіraння зраЗків, .. їх цінність € однакова як
ЩОДО визначених зразків (з назвою лишайника), так і невизначених
(зразків без назви).
82
РОЗДІЛ 2. Заraльнonрийняті вимоrи до збирання. опрацювання та зберіrання лишайників
2.5 Зберirання
Зберіrати ліхенолоriчні зразки слід в сухих приміщеннях, бажано в
окремих металічних шафах. В навчальних установах, а також
науково дослідних лабораторіях дуже часто не Ma€ умов для зберіraння
значної кількості зразків лишайників. Ліхенолопчний rербарій Інституту
ботаніки ім. M.r. Холодноro НАН України, ЩО € спеціалізованою
установою для збереження зразків лишайників (rербарій ... 1995;
Кондратюк та ін. 1993, 1995...), дуже зацікавлений в отриманні колекцій
лишайників з різних perioHiB України за УМОВИ правильноrо оформлення
етикеток.
3 питань передачі reрбарних зразків ДО ліхенолопчноro reрбарію
Інституту ботаніки ім. M.r. Холодноrо НАН Украіни прохання
звертатись за адресою: С.Я. Кондратюку, відділ ліхенолоriі та бріолоriі,
Інститут ботаніки ім. M.r. Холодноrо НАН Украіни, вул.. Терещенківська
2, 01601 КИЇв..МСП 1.
2.6 Опрацювання отриманих результатів ДЛЯ цілей
JIЇХеноіндикаційноrо картування
Ліхеноіндикаційна оцінка стану забруднення атмосферноrо повітря
на територіях, що приляraють до КалУЗЬКОro БО "Хлорвініл",
Івано..ФраllКівськоro заводу TOIlKoro орraнічноrо (ТОС), порівняльна
ліхеllоіндикаціЙllа оцінка еколоriчної обстановки в містах Львів,
Івано.. Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, а також оцінка стану
атмосферноro повітря в містах KipoBorpaд, Черкаси, Полтава, Київ
проводилась в основному за подібними методиками, деякі відмінності від
якої описані в конкретних випадках. В ході проведення вказаних
ліхеноіндикаційних досліджень в ОСНОВНОМУ виконувались наступні
завдання: вивчення зміп видовоrо різноманіття епіфітних лишайників
окремо зростаючих форофітів в межах досліджуваних територій;
картування поширення окремих Іру" видів епіфітних лишайників з
подібною чyrливістю до забруднення атмосферноrо повітря; визначення
значень індексу чистоти повітря (І.Ч.П.) або йоrо модифікованої версії;
картування ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон за даними розрахунків
І.Ч.П. або йоrо модифікованої версії.
Узаraльнення отриманих результатів та іх картування ПРОВОДИЛИ
окремо за наступними показниками: видове різноманіття ешфітних
лишайниКЇв на дослідженій ділянці; частота трапляння та проективне
покриття окремих видів епіфітних лишайників, а також rpуп видів з
подібною чyrливістю до атмосферноrо забруднення.
Для кожноrо ОПИСУ розраховувались значення Індексу чистоти
повітря (І.Ч.П.), що вираховувався зз формулою:
83
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Ql · /1
І.ч.п. = ft 10 ·
Де Qt еколоriчНИЙ індекс кожноrо виду (ступінь стійкості ДО за..
бруднеlПlЯ); f 1 ..... комбінований показник частоти траплянняjпокритrя
. u
кожноro виду; п .... число ВИДІВ, що зростають в даному лишаиниковому
уrpynоваині.
ЕколоІічнИЙ індекс (Qt) визначався величинами від 1 до ЗО за
середнім значенням числа видів, що були виявлені в дослїдженому
уrpупованні; .. комбінований показник трanляиняjпокритrя Ma€ значеlШЯ
від 1 до 5 і визначався візуально.
Для кількісної оцінки ступеня забруднення атмосферноrо повітря
міста Полтава та в промислових районах Івано..Франківськоі області,
було використано індекс чистоти повітря (І.Ч.П.) Де Слувера та Ле
Блана в модифікованому варіанті (Кондратюк 1993):
І .... (2ї йlj · ыj
.ч.п. ..... L 10 Li
і 1 J t т
де Q це еколоriчний індекс кожноrо виду лишайників, тобто ее..
редня кількість видів лишайників, що зустрічаються поряд з даним ви..
дом на всіх досліджених ДЇЛЯlIІ<аХ, alJ та b iJ відповідають індексам
проективноro покритrя та частоти трanляШІЯ епіфітних лиmайНИКЇВ "j"
класу, m число класів покриття "і" ВИДУ, n ........ кількість видів у даній
точці опису.
Для кожноro KBaдparnoro кілометра було визначено eepeДH€
арифметичне значення І.Ч.П. ПЛощі з БJIИЗЬКИМИ значеннями І.Ч.П.
були об'еднані в ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони, що корелюють э
середиьорічними концентраціями окремих забрудників атмосфери, або ж
з сумарним эабруднеlПlЯМ атмосферноro повітря на досліджуваній
території.
В ході використання літератури ЩОДО результатів
ЛЇХеноіндикаційних досліджень в різних реІіонах часто може виникнyrи
необхідність порівняння видовоrо складу JDППайникїв різних репонів.
При цьому один і той же вид лmnайника Mir наводитись в різНИЙ час під
різними назвами. Так лиmайник Parmelia асеІОЬиluт, що наводився в
попередніх роботах (Кондратюк та ін. 1989, 1990, 1993), сьоrодні
правильно називати Pleuтosticta асеюЬиlит.
В цілому для уточнення сучасних назв лиmайників, а також
перевірки, чи кожна назва не € застарілою, слід використовувати
найостaннimе видання ,,3веденоrо списку. (" чеклісту") лиmайників та
ліхеиофільних rpибів Украіни" (Kondratyuk et аІ. 1998). На жаль, вказане
зведення було видане лише анrлїйською мовою. Після опублікування
вказаноro видання вже пройшло понад 7 років. За цей час накопичилось
баrато інновацій ЩОДО назв, а також доповнень ЩОДО видовоrо складу,
поширення та еколоriї окремих видів лишайникЇв. Враховуючи той
84
РОЗДІЛ 2. Заrальноприйняті вимоrи до збирання, опрацювання та з6еріrання лишайників
момент, що найоптимальніший період перевидання "чеклістів"
лишайииків окремих країн чи perioHiB € приблизно 5 років (Santesson
1993; 2004; Nirnis 1993; Kondratyuk et аl. 2003), зараз в підrотовці до
друку знаходиться черrове видання "чеклісту лишайників України", яке
буде видане як українською, так і аllrлійськими мовами...
** Для репону Українських Карпат може бути використане нещодавно видане
зведення ЩОДО лишайників та ліхенофільних rpибів Східних Карпат, яке також
включа€ відомості ЩОДО словацької, польської та румунської територій вказаноrо
ripcbKoro масиву (Kondratyuk ct аl. 2003).
85
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
РОЗДІЛ 3. ІСТОРІЯ ТА ОСНОВНІ rрупи МЕТОДІВ
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ СТАНУ АТМОСФЕРноrо
ПОВІТРЯ
3.1 Короткий вступ щодо історіі питання
Історія використання лишайників для цілей оцінки стану атмосферноrо
повітря може бути об'ЕКТОМ самостійних досліджень, оскільки вона нараховуе
вже більше 150 років.
В 1866 році Нюляндер (Nylander) звернув YBary на поступове зникнення
лишайників в Люксембурзькому саду в Парижі в зв'язку з використанням
нових видів палива та rазу для освітлення міських вулиць. Це дало йому
підстави назвати лишайники (<2і2іенометрами», СІСЛад і стан яких в місті чи
йоrо частинах в певній мірі відображають якість повітря, комфортність умов
проживання населення МІСТ.
На кінець ХІХ столїтrя явище зникнення лишайниКЇв в містах, що
отримало назву «MЇcbKoro ефекту» було широко визнаним. Спочатку йоrо
пов'язували з ді€ю вyrільноі сажі. Пізніше основним токсичним areHToM для
лишайників був визнаний безбарвний raз сірчистий анriдрид. Сьоrодні
список забрудників повітря, що неrативно впливають на лишайники, е
більшим і ВКJIюча€ фтористий водень, деякі метали, кислотні дощі, окислювачі
та орrаНlЧНl сполуки.
В 1920"тих роках Сернандер (Sernander 1928) на основі вивчення
епіфітних лиwайників вперше в місті виділив ліхеноіндикаційні зони, зокрема:
зону пустелі, зону боротьби, та зону слабкоrо ВlUlИву. Однак до 1960..х років
вказані ліхеноіндикаційні дослідження стримувались в зв'язку з відсyrністю
інструментальних вимірів рівнів забруднення повітря.
1960..ті роки характеризуються започаткуванням декількох напрямків у
використанні лишайників для оцінки стану атмосферноrо повітря. З одноrо
боку в 1968 році була СТБорена біоіндикаційна шкала, за якою дані вивчення
рівнів лишайникових yrpуповань дають змоry визначити рівні забруднення
повітря S02 (від ЗО до 170 мr/м З ) (Наwkswоrth & Rose 1968, 1976).
Крім Toro одночасно (в 1968 році) в різних країнах, зокрема в Канаді та в
Естонії були запропоновані так звані синтетичні показники, зокрема «індекс
чистоти повітря» канадських дослідників Де Слувера та Ле Блана, а також
«індекс полеотолерантності», запропонований естонським дослідником х.х.
Трассом.
В останні роки в країнах Західної Европи широко використовувались
методи трансплантації індикаторних видів у забруднені райони. Вказані
дослідження переросли в цілий напрямок досліджень щодо активної охорони
лишайників, зокрема трансплантації рідкісних та червонокнижних видів
лишайників. Особливо важливі здобутки в даному напрямку швейцарської
школи Крістофа ШейдеЛ'ера (див. Kondratyuk & Coppins 1998).
86
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрупи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
Оцінка стану атмосферноrо повітря в містах Украіни була розпочата на
початку 1990 x. Ступінь забруднення атмосферноrо повітря за допомоrою
лишайникїв був визначений у великих містах західноі Львові (Кондратюк та
ін. 1991) та східної Харкові (Кривко 1997) частинах рівнинноі Украіни, а
також в цілому ряді менших міст в різних репонах країни, зокрема: Луцьку,
Івано Франківську, Рівному, Тернополі (Кондратюк та ін. 1993; Kondratyuk
1994), Херсоні (Ходосовцев 1995), Черніrові (3еленко 1999), Кременчуку
(Некрасенко, Байрак 2002) тощо. Щодо міст західної частини України
(Кондратюк та ін. 1991, 1993; Kondratyuk 1994) було показано, що найкраща
еколоriчна ситуація серед перелічених міст була на той час в Тернополі. На
противary останньому у Львові завдяки особливостям рель€фу та відсутності
циркуля ціі повітря в центрі міста був виявлений осередок особливо
забрудненоrо повітря.
При цьому використовувались методи картування поширення
індивідуальних видів епіфітних лишайників, метод індикаторних видів, а
також метод розрахунку індексу чистоти повітря, для якоrо для умов України
була запропонована ориriнальна модифікація (Kondratyuk 1994).
Щодо методу індикаторних видів, то було показано, що для умов
рівнинноі частини Украіни найкращими середньо чутливими індикаторами €
листуваті лишайники Parтelia sulcata, Hypogyтпia physodes, а також види
родини РannеІіасеае {Pleurosticta acetabиluт, Parтeliпa (їІіасеа, Меlапеlіа
exasperata, М. exasperatиla, М g/abratиla). Найчутливішими до атмосферноrо
забруднення в даних умовах е кущисті лишайники родів Raтaliпa (R. fraxiпea,
R. fariпacea, R. ро/Ііпапа, R. dilacerata), Eyerпia (Е. prnпastri. Е. тesoтorpha),
Pseиdeverпia (Р. furfuracea).
НайсТЇйкішими до кислотноrо забруднення в умовах рівнинної України
виявились Sco/iciosporuт chlorococcuт та Lecaпora coпizaeoides, а до пиловоrо
забруднення види родів Phaeophyscia (Р. orbicularis), Xaпthoria (Х parietiпa, Х
po/ycarpa), Physcia (Р. steZlaris, Р. asceпdeпs, Р. ІепеІlа).
3.2 Ліхеноіндикаційні методи оцінки еколоriчноі обстановки в
населених пунктах та промислових репонах
В СВІТІ зроста€ роль інструментальноrо (фізико хіміЧІІоrо)
стеження за станом забруднення навколишньоrо середовища, за
антропоrенною динамікою концентрацій різних ТОКСИЧНИХ речовин, що
потрапляють в повітря, воду, rpYHT та живі орrаНізми. Без сумніву,
використання складної апаратури в більшості випадків дa€ точні дані, що
леrко піддаІОТЬСЯ математичній обробці. Однак, слід зазначити, що,
по..перше, інструментальні методи мопіторинrу потребують великих
затрат, особливо автоматичні пристосування € дуже дороrими, їх не
скрізь можна встановити. По"друrе, вони дають дані ІЦОДО забруднення
(або про чистоту) лише в момент виміру, тобто для їх використання
ІІотрібно проводити постійні (безперервні) виміри. По"трет€, відмінності
87
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк С. Я., Мартиненко, В. r.
ЩОДО режиму роботи, точності вимірів різних приладів нерідко
СПРИЧИПЯІОТЬ ситуації, коли отримані дані неможливо порівняти.
На ДОІІОМОіу фізико"хімічному моніторинry можуть прийти методи
біоіндикації, які основані на знанні еколоrії видів, еколоrії уrруповапь та
екосистем в цілому, їх різної реакціі ЩОДО забруднюючих речовин, їх
різної чутливості або витривалості у відношенні елементів та сполук, що
потрапляють в павколишн€ середовище (Трасс 1986).
Спорові рослини, і перш за все лишайники, з особливим успіхом
можуть бути використані як біоіндикатори забруднення природноrо
середовища.
Лишайники чутливі до дуже низьких рівнів концентрації баraтьох
забрудників атмосферноrо повітря. Деякі види пошкоджуються або
rинуть при такому низькому середньорічному рівні сірчистоro апrідриду,
як 13 MKr/M 3 (Le Blanc et аl. 1972) або двоокису азоту, озону та флоридів
(Ross & Nash 1983; Sigal & Nash 1983; Eversman & Siga11987). Інші види €
більше чутливими, а деякі Ilавнаки виявляють стійкість ДО високих
концентрацій. Так, деякі види лишайпиків € стійкими відповідно навіть
до концентрації 300 MKr/M 3 сірчистоrо анriдриду (Laundon 1967; Trass
1973; Wetmore 1988).
За останні 50..60 років, впродовж яких все більше активізу€ться та
рОЗШИРІО€ТЬСЯ використання нижчих рослин, особливо лишайників та
мохів як індикаторів ступеня забруднення атмосферноrо повітря, CYTT€BO
збаrатився набір методів, які відомий естонський ліхенолоr та еколоr
х.х. Трасс (1982) ПРОIlОНУ€ називати ."рunтоіндu"аційнuмuэ-.
ЯКЩО в перші десятиліття (кінець 1920..х, 1930..х років) rоловним
методом було зональне картування поширення видів лишайників в
містах та їх околицях, то в 1950"ті роки і пізніше було запропоновано
набаrато більше методичних прийомів. До остапньоrо часу
опублікований ряд оrлядових робіт, присвячених теорії та практиці
біолоriчноі індикації з допомоrОІО лишайників (Мартин 1982; Трасс 1982,
1984; Skye 1958, 1979; Hawksworth 1973, 1974,975; Аіс pollution ..., 1973;
Gilbet 1974; Lackovicova et аІ., 1988, 1989 et аl.).
Оскільки у всіх перерахованих rpупах методів найбільш наrлядним
СІІособом презеІІтації даних € складання карт або картосхем, а також в
зв'язку з тим, що при еколоrїЧllій індикації roЛОВIІИЙ інтерес склада€
просторовий розподіл явищ та процесів (Мартин 1984), найбільш
вдалим, на нашу думку, € розrляд криптоіндикаційних методів з позиції
можливості представлення їх результатів у виrляді криптоіндикаційних
карт.
3.2.1 Метод картування поширення окремих rpуп видів
лиmайників з подібною чутливісТJO до забруднення атмосферноrо
повітря. Карти поширення окремих видів відображають відсутність або
присутність видів на даній території. При цьому відсутність виду несе
таку ж інформацію, як і присутність (неraтивпа та позитивна індикація).
88
РОЗДІЛ 3. Історія та основні rрynи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
Іншими словами вказана rрупа карт вїдо6ража€ якісні флористичні
. ,. .. .
ДОСЛlДж.ення, пов язаНІ з описом РОЗПОДІЛУ ВИДІВ ПІД впливом
промислових викидів або ж в умовах міських аrломерацій. Присутність
окремих видів лишайників для визначення епіфітної пустелі , ЗОНИ
боротьби та lIормалЬІІОЇ зони наведені в ряді робіт, що беруть початок від
вже зrадуваноі роботи Сернандера (Sernander 1926; Showman 1975; Ое
Bakker 1984; Hoffmann 1993).
Друry rpупу складаlОТЬ ті карти, що дають поряд з якісною також
деяку кількісну інформацію про поширення виду, тобто для КОЖІІоrо
місцезнаходження наводяться характеристики виду: покриття,
трапляння, житт€вість, фертильпість (наявність плодоношеllЬ) тощо
(див. також розділи 4.1.4 та 4.1.5).
3.2.2 Метод картування поширення лишайникових yrруповань. До
третьої rpупи можна віднести карти, що відображають кількість видів
лишайників. Цей показник може бути розрахований на окремий стовбур
дерева чи як середній показник на певне число форофітів (дерев ОДІІоrо і
ТОI'О Ж виду та віку, що зростаІОТЬ в однакових умовах) або ж як середня
кількість видів па певній ділянці, що € одиницею картування (див. також
розділи 4.2.1 та 4.2.2). Інколи даний метод розrляда€ться як метод
визначення неповноти епіфіТlIоrо уrpУIlоваНIІЯ для індикації
атмосферноrо забруднення (Barkman 1958; Уап Haluwyn 1988; Wirth
1988) .
Складання ка т епі ітної ослинності входить до комплексу
еколоrічних та reo отанічних досліджень. Подібні роботи можливі лише
при достатньо хорошій вивчепості певноrо perioIlY. Наявність на
території БеликобритаllСЬКИХ островів великої кількості вимірувальної
апаратури для релстрації S02 в повітрі, дозволило д. ХОУКСВОРСУ та Ф.
Роузу (Иаwkswоrth & Rose 1970) співставити результати вивчення
лишайникових уrpуповань з показниками приладів. На основі карти
Джільберта (Gilbert 1968, 1970 а,Ь), складепої на основі вивчення
лишайникових уrpуповань, ЩО кореЛІО€ з середньорічними рівнями
вмісту S02 в даних зонах, Д.Хоуксворс та Ф. Роуз склали 10..балЬІІУ
іпдикаційну шкалу (шкалу оцінки забруднення повітря S02 за
допомоrою вивчення уrpуповань епіфіТІІИХ лишайпиків). Так, за даними
авторамив (Hawksworth & Rose 1970), нульова зона, або зона дуже
забруднена, характеризу€ться повною відсутністю лишайників.
Перша зона, яка еквівалентна зоні з вмістом S02 в повітрі близько
170 MKr/M 3 , відрізня€ться присутністю лише зелених вільно зростаючих
водоростей роду Desmococcus, що присутні лише при основі
широколистяних дерев;
ДРУІа зона, яка еквівалентна зоні з вмістом 502 в повітрі близько
150 MKr/M 3 , відрізня€ться розростапнями зелених вільно зростаючих
водоростей роду Desтococcus по всьому стовбуру, а ПрИ основі стовбура
з'являються слані накипноrо лишайника Lecanora conizaeoides;
89
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я.. Мартиненко, В. r.
Третя зона, яка характеризу€ться близько 125 MKr/M 3 502 в повітрі,
відрізня€Ться розростаllllЯМИ Lecaпora coпizaeoides по всьому стовбуру, а
при основі стовбура з'являються слані наКИIlноrо лишайника Lepraria
lпсаnа;
Четверта зона, яка характеризу€Ться близько 70 MKr /м 3 S02 В
повітрі, відрізня€ться присутністю листуватих лишайників Hypogyтпia
physodes, Parтelia saxatilis та Р. sulcata при основі стовБУ іВ;
П'ята зона, яка характеризу€ться близько 60 MKr/M 502 в повітрі,
відрізня€ться присутністю листуватих лишаЙlІиків роду Pa17Тlelia по всій
довжині стовбуру;
Шоста зона, яка характеризу€Ться близько 50 MKr/M 3 S02 в повітрі,
відрізняеться присутністю листуватоrо лишайника Parтelia саретаіа по
всій довжині або хоча б при основі сто вбуру, з'являються також
неморалыlj лишайники родів Ретіиsапа, Раппеlіа, Graphis тощо;
Сьома зона, яка характеризу€Ться близько 40 MKf/M3 S02 В повітрі,
відріЗIlЯ€ТЬСЯ присутністю листуватих лишайників Parтelia caperata, Р.
revoluta, Р. tiliacea та інших по всій довжині стовбуру;
Восьма зона, яка характеризу€Ться близько 35 MKr /М 3 S02 В повітрі,
відрізня€Ться присутністю кущистоrо лишайника Usпea ceratina,
листуватоrо лишайника Parтelia perlata та ІІакипноro виду Rinodina
roboris та інших;
Дев'ята зона, яка характеризу€Ться близько 30 MKr/M 3 S02 в повітрі,
відрізня€Ться присутністю листуватих лишаЙlІиків Lobaria риlтопапа, L.
aтplissiтa та інших, в цілому до 25 видів лишаЙlІиків;
Десята зона, яка характеризу€Ться майже повною відсутністю S02 в
повітрі, відрі3І1яеться присутністю листуватих лишайників Lobaria
amplissiтa, L. scrobiculata, Sticta liтbata, Рапnaтіа та кущистих
лишайників Teloschistes jlavicaпs, видів роду Usnea та інших.
3 часом було встановлено, що ліхеІІолоrічні дані найкраще
корелюють з величиною значень зимових концентрацій S02 в повітрі,
менше з середньорічними значеннями концентрації сірчистоrо
апrідриду в повітрі. В районах Західної €вропи, де зимові концентрації
вмісту S02 в повітрі більші від 170 MKf/M3, епіфітні лишайники повністю
відсутні.
Слід иаrолосити, що застосування 6іоіндикаціних шкал обмежено в
ОСНОВІІОМУ районами, для яких вони розроблені. Тому не можна іх просто
переносити для застосування в умовах, наприклад, України. Британські
острови та Західна €вропа знаходяться в lІабаrато волоriшому кліматі і
достатньо навіть невеликих концентрацій S02 в повітрі для заrибелі
лишайників. В районах з більш континентальним кліматом такі
концентрації, очевидно, можуть бути навіть вищими.
До rpупи карт епіфітної рослинності належать як дрібномасштабні
(карти, що відображають забруднення в Анrлії та Уельсі) (Hawksworth &
Rose 1970), ІІорушену рослинність бореальних лісів в Вейво, Онтаріо
90
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрупи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
(Rao & Le Banc 1967), карту поширення лишайникових пустель навколо
міських аrломерацій та промислових центрів в [оллаllдіі (Barkman 1968);
середньомасштабні (карти, що відображають лишайникову пустелю в
Тюн Беллі в Анrлії (Gilbert 1965), забрудненість середовища в
індустріальному районі Рейн Вестфаліі (Doтros 1966), так і крупно
масштабні карти, чи точніше схеми та картосхеми, що дають заrальну
картину зон епіфіТIІОЇ рослинності всередині та навколо міст і
індустріальних центрів. Останню rpупу склада€ більша частина
ліхеноіндикаційних карт (див. також розділ 4). До прикладів крупно
масштабних картосхем можна віднести схеми забруднення атмосферноrо
повітря в містах Осло (Haugaja 1930), Стокrольмі (Hoeg 1934; Skye
1968), Кракові (Zurzycki 1950; Kiszka 1977), Будапешті (Verseghy &
Farkas 1985), деяких містах Румунії (Bartok 1985) тощо.
3.2.3 Метод картування результатів розрахунків синтетичних
показників. rрупу карт на основі синтетичних показників складають
. .u . ... .. .
lндикаЦlИНl карти основаНІ на рІЗНИХ Індексах, ЯКІ КІЛЬКІСНО
відображають стан лишайникових yrpYlIoBaHb (Ое Sloover & Le Blanc
1968; Trass 1968; Case 1980; Moore 1984). Найчастіше мова йде про два
найпоширеніші індекси або їх модифікації:
а) індекс полеотолераuтuості х.х. Траса (Trass 1968)(І.Р.), що € по
суті зваженим арифметичним середніх ступенів полеотолерантності
видів, що складають лишайпикові уrpуповання, що дослідЖУЮТЬСЯ;
б) індекс чистоти а117.Мосфери Де Слувера та Леблаllа (Ое Sloover &
Le Blance 1968) (І.Ч.П., анrлійською мовою 'index of air purity' .... І.А.Р.),
щО математично € сумою добутків комбінованоrо показника
покритrяjтрапляння та еколоriЧIIИХ індексів, що відображають
чутливість до забруднення кожноro виду, що утворюють уrpуповапня.
У. Джібелен та М. Хоффмапн (Geebelen & Hoffтann 2001)
вважають, що в цілому було запропоновано понад дев'яносто
модифікацій Індексів Чистоти Повітря (І.Ч.П.). Найпершими були
запропоновані індекси, що базувались ІІа врахуванні заrальної кількості
видів Oones 1952, Barkman 1963, Gilbert 1965, Ое Wit 1976, van ОоЬЬеп
1990; Hoffmann 1993; van Herk 1993). Друry велику rpупу складають
індекси, що базувались на еколоrіЧIlОМУ Їllдексі, або індексі чутливості
кожноro виду до атмосфеРlIоrо забруднення. Баrато авторів
використовували як індекс палеофобії CepeДH€ число сусідів для кожноrо
KOHKpeTlIoro виду епіфітноro лишайника. Що до OCTaHHboro підходу слід
вказати найважливіші роботи Де Слувера Леблана (Ое Sloover & Leblanc
1968) та rербена та Лішки (Herben & Lishka 1986).
Індекс полеофобії (як РВ) КОЖIlоrо виду лишайпика Баркман
(Barkman 1958) визначав виходячи З власноrо польовоrо досвіду на
основі баrаторіЧНОro вивчення епіфіТIІИХ лишайників Нідерландів.
Пізніше rоффмаlllIН (Hoffrnann 1993) запропонував визначати індекс
полеофобії (Ри) за поширенням видів в зв'язку з рівнями забруднення
91
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк С. я., Мартиненко. В. r.
сірчистим анriдридом. В останньому випадку для видів, присутність яких
зроста€ зі зростанням рівнів забруднення наводились неrативні значення
індекса, а для видів, поширення яких скорочувалось зі збільшенням
рівнів забруднення позитивні значення індекса. Останні значення
також базувались на основі польових досліджень у Бельriі (Фландрії).
Подібним шляхом визначався і індекс токситолераНТlІості Вірта (Т w)
(Wirth 1991), що мав вищі значення для видів з високою стійкістю до
забруднення (тобто йоrо значення в деякій мірі протилежні значенням
іпдекса rоффманна (Ри».
Третю rpупу складали індекси, що враховували показники
покриття Oones 1952; Fenton 1960; Griffith 1966, Trass 1968, 1973;
Oksanen et аІ. 1990) або рясності (Britt 1987, Niтis et аІ. 1990; Aptroot &
Roos 1993; Hoffmann 1993; Geebelen 1995), або в комбінації обидва
вказані показники (Leblanc & Ое Sloover 1970; Skorepa & Vitt 1976;
Liebendorfer et аl. 1988).
В ході досліджень (Leblanc & Ое Sloover 1970; Geebelen 1995; Britt
1987, Nirnis et аІ. 1990) використовувалась п'яти бальна шкала частоти
трапляння та проективноrо покриття (табл. З.1).
Таблиця 3.1
Класи частоти трапляння та проеКТИВRоrо покритrя епіфітних
лишайників, що використовувались для кожноrо KOHKpeTHoro дерева
Клас Частота трапляння Проективне покриття (% від
поверхні кори)
1 1 2 1 20%
2 2 5 21 40%
3 5 10 41 60%
4 10 30 61 80%
5 більше 30 81 100%
в ході досліджень в Естонії (rrrass 1968, 197З) використовувалась
десяти бальна шкала проективноrо покриття, що визначалась за
середніми значеннями для досліджуваноrо квадрата (табл. З.2).
92
РОЗДІЛ з. ІсторіЯ та основні rрynи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
Таблиця 3.2
Класи проективноrо покрнтrя епіфітних лишайникїв, що
використовувались ДЛЯ OKpeMoro квадрату за Трасеом
(Trass 1968, 1973)
Клас Проективне покритrя (% від поверхні кори)
1 1..3%
2 4..5%
З 6 10%
4 11..20%
5 21..30%
6 31..40%
7 41 50%
8 51...65%
9 65...80%
10 81 100%
Крім вказаних індексів Руосом з колеrами (Ruoss et аІ. 1991) був
запропонований .лишайниковий індекс., в якому враховувався
заraльний покрив лишайників, а також кількість видів епіфітних
лишайників в межах oKpeMoro квадрату.
Четверту rpYIIY складають індекси, що базувались ІІа використанні
лише певних видів лишаЙІІИКЇв (власне біоіпдикаторних видів). До цi€Ї
rpупп повинна бути віднесена вже наведена раніше робота ХОУКС80рса та
Роуза (Hawksworth & Rose 1970), в якій наведились індикаТОРІІі види,
що відповідають певним рівням вмісту сірчистоrо анriдриду в повітрі в
умовах АнrліЇ. Для західної Фландрії (Бельriя) rоффманн (Hoffmann
1993) наводив наступні 17 індикаторних видів, що перепахованї за
зменшенням токситолерантності: Lecaпora coпizaeoides, Виеllіа puпctata,
ParтeIia sиlcata, Lecaпora е.храlІеns, Physcia tenella, Xanthoria parietiпa,
Lecanora chlarotera, Raтaliпa Іапnaсеа, Puпctelia subrudecta, Lecidella
elaeochroma, Pleurosticta acetabuluт, Lecaпora сатріпеа, Flavoparтelia
caperata, Diploicia caпescens, МеlапеІіа glabratula, Raтalina fastigiata та
Raтalina fraxinea.
Слід зазначити, що за даними. У. Джібелена та М. Хоффмаllна
(Geebelen & Hoffmann 2001), якими було проведене спеціальне
поріВНЯНIІЯ всіх відомих формул індексів чистоти ІІовітря (в цілому 91
варіант), показано, що майже всі вказані індекси (виключення складав
лише індекс Джібелена (Geebelen 1995» ВИЯВЛЯІОТЬ значну кореляцію з
93
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я.. Мартиненко, В. r.
зимовими значеннями концентрації сірчистоrо анrідриду в повітрі. Щодо
використання показників частоти трапляння та проективноro покриття
епіфітних лишаЙlІиків, то в ліхеноіндикаційній літературі ведеться
дискусія з даllоrо приводу. За даними швейцарських дослідників
(LіеЬепdцrfеr et аІ. 1988; Herzig et аl. 1985; Herzig & Utrech 1991), а також
з інших країн (Італії, Німеччини) показники рясності епіфітних
лишайників (частоти трапляння або проеКТИВІІоrо покритrя) € дуже
СуІТевими при проведенні ліхеноіндикаційноro картування. За даними ж
У. Джібелена та М. Хоффманна (Geebelen & Hoffmann 2001) показники
рясності або проективноrо покриття не надавали ніякої додаткової
інформації про кореляцію епіфітних лишайииків та рівнями забруднення
повітря сірчистим анriдридом. За даними остаllніх авторів в умовах
Фландрії найважливішим індикаційним показником для оцінки
забруднення повітря сірчистим анriдридом € власне видовий склад
епіфітів.
В 1980 Ti роки арсенал ліхеноіндикаційних методів доповнився
ка то а ічнlІМ моделюванням. В практичних цілях ІУста мережа точок
вимірів рівня за руднення недоцільною і звичайно намаraються мережу
обмежити ryстотою, що забезпсчу€ мінімальну репрезентативність.
Найкращі результати оцінки реальної ситуації забруднення або
реальноrо характеру розсіювання заБРУДlІика на певній території були
отримані при допомозі математичноro моделювання, в ході яких
вихідними даними були дані метеоролоriчноro характеру, характер
підстилки та характеристики емісії (Мартин, Ээнсаар 1983; Martin et аl.
1982).
3.2.4 Метод індикаторних видів. Серед криптоіllдикаційпих
методів, результати яких офОРМЛЯЮТЬСЯ У виrляді карт поширення
окремих видів, в останні роки особливо широкоro визнання набува€
метод індикаторних видів, тобто картування поширення rpуп видів з
подібною чутливістю до забруднення атмосферIlоrо повітря. За даними
Ле Бл ана (Le Вlапс 1971) іІІформаційні втрати при використанні
належних індикаторних видів в поріВIІЯН11Я З іншими методами
картування зон забруднення повітря € дуже незначними. В окремих
випадках визначення концентрації S02 в повітрі краще корелювало з
даними отриманими за іllдикаторними видами, ніж з даними визначеlllIЯ
індексу чистоти повітря. Так, д. ХОУКСВОРС (Hawksworth 1973) наводить
цілий перелік вимоr, яких слід дотримуватись при відборі списку видів.
Слід наroлосити, ЩО для різних реІіонів, що істотно відрі IІЯЮТЬСЯ
за своїм rеоrpафіЧllИМ положенням та кліматичними умовами, набори
індикаторних видів будуть відрізнятись.
Поряд з видами високо та середньо чутливими до присутності
різних забруднИКіВ в атмосферному повітрі в міських екосистемах або
поблизу промислових об'€ктів, для ліхеноіндикаціЙIІИХ цілей
використову€Ться цілий ряд токситолерантних лишайників
94
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрynи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
індикаторів кислотноrо та OCHOBIIOro (лужноrо) забруднення (Skye 1958;
Hawskworth et аl., 1974; Liska & Pisut 1987; Кондратюк, Безние 1990;
КондраТIОК, Солоніна 1990) (див. також розділ 4).
Таким чином, серед ліхеноіндикаційних методів, результати яких
можна представити на картах, найбільш інформативними € методи
вивчення лишайникових уrpуповаllЬ, метод побудування
біоіндикаційних шкал або розрахунку індексів, тобто так звапі методи
кількісної оцінки ступеня забруднення атмосферноrо повітря.
Однак в умовах Украіни вище вказаними ліхеноіпдикаціЙНIІИМИ
методами слід користуватися з певними винятками оскільки в
ценотичному відношенні лишай ники країни вивчені слабко, а існуючі в
літературі біоіндикаціЙllі шкали і еколоrічпі ряди Ilолеотолерантності
були розроблені для значно віддалених від України perioHiB, що
характеризуються переважно набаrато волоriшим кліматом (АНfлія та
інші країни атлантичноrо узбережжя Західної €вропи, Естонія).
Тому в ході ліхеноіндикаційних досліджень в межах Украіни в
1990 Ti роки були використані лише картування зміни ВИДО80rо
ріЗlІоманітrя епіфітних лишайників, картування поширення окремих
видів або rpуп видів з подібною чутливістю до атмосферноrо
забруднення, а також метод розрахунку індексу чистоти атмосфери
(І.Ч.П.).
В цілому слід зазначити, що найбільш інформативними для цілей
індикації стану атмосферноrо повітря в містах та індустріальних репонах
(в подальшому в тексті будемо писати "В містах", однак мати на увазі і
міста і індустріальні реriони) € методи вивчення поширення епіфітних
лишайникових уrpуповаllЬ, а також метод розрахУНКУ синтетичних
показників. Однак вивчення складу лишаЙIІИКОВИХ уrpуповаІІЬ вимаrа€
досвіду /уміНIІЯ визначення всіх Іру" лишайників. Тобто дані щодо
лишайникових уrpуповань можливі лише за умови вивчення повноro
видовоrо складу наКИПIlИХ, листуватих та кущистих лишайників. Щодо
розрахунку індексів Jlолеотолераllтності, чи індексу чистоти повітря
(синтетичних показників) то для останніх повинні бути лише повні
видові списки епіфітних лишайників, а також визначення еколоrічних
особливостей кожноro виду в межах території досліджень.
Таким чином пайбажанішими в ході ліхеноіндикаційних
досліджень € вивчення лишайникових уrpуповапь (а також
мохово лишайникових уrpуповань) та розрахунку синтетичних
показників. Однак даний етап майже не можливий без залучення
фахівців. Навіть фахівцями з метою економії часу частіше проводиться
вивчення видовоrо складу та особливостей Ilоширення лише епіфітних
лишайників, а серед останніх лише індикаторних видів.
Для початківців рекомендованим € використання методу
індикаТОрlІИХ видів з детальним картуванням показНИКІВ
95
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко. В. r.
поширення/траПЛЯННЯ/РЯСlІостj кожноrо індикаТОрlIоrо виду
лишайника ІІа території міста (ДИВ. також розділи 4.1.4 та 4.1.5).
3.3 Основні rpупи забрудників навколишньоrо середовища
3.3.1 Сірчистий анriдрид. Аналіз вмісту сірчистоrо анriдриду в
зразках лишайників в районах, що знаходяться під ді€ю забруднення
сірчистоrо апriдриду свідчить про те, що вміст даноro компоненту в
лишайниках значно зроста€. Лишайники накопичують сірчистий
анrідрид З розведеноrо РОЗЧИНУ так само, як вони роблять у випадку з
металами (ДИВ. розділ 7.3), однак поки що дуже мало відОМО як
Сірчистий анriдрид захоплю€Ться в природних умовах. Живі слані
лишайника можуть акумулювати набаraто більше сірчистоrо анriдриду,
ніж мертві слані (у випадку Useпa filipendula у шість разів більше).
OCTaIlH€ свідчить, що в накопиченні даноrо забрудника беруть участь як
активні, так і пасивні процеси накопичення. Найвищі рівні накопичення
сірчистоrо аllriдриду зафіксовані у волоrих умовах (тобто в умовах, коли
слаllі лишайника € найбільше фізіолоriЧllО активними). Так, наприклад,
співвідношення зarальноrо вмісту в трьох видів лишайників (в
перерахунку на суху ваІУ) та рівні сірчистоrо анriдриду в повітрі в
Шотландії наведені в табл. 3.3 (Иаwkswоrth & Rose 1976).
Таблиця з.з
Співвідношення зarальноrо вмісту сірчистоrо анriдриду в лишайниках
(в перерахунку на суху васу) та рівнів сірчистоrо анriдриду в повітрі
в Шотландіі (Hawksworth & Rose 1976).
Види Середньо зимові рівні сірчистоro анriдриду (в MKr/M3)
лишайників <30 35 40 50 55 60.. 70
Eveтia 382 589 794 1129 ..
pтпastri
Hypogyтпia 537 .. 545 .. 1509
physodes
иsпea 254 676 1101 .. ..
subjloridaпa
Сірчистий анriдрид ПРОIlика€ в слань лишайпика у. виrляді
розчинів (як іони сульфатів, сульфітів та бісульфітів або сірчаної
кислоти), так і у rазоподібному стані (оксид сірки ІУ та УІ).
Вплив двоокису сірки на фотосинтез у клітинах водорості очевидно
€ ОСНОВНИМ фактором, що зумовлю€ чутливість лишайників до даноro
забрудника. Більша чутливість лишайників до даноrо забрудника в
порівнянні з вищими рослинами пов'язана очевидно з Ha6araTO меншим
96
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрупи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
співвідношенням кількості хлорофілу до Jаrальної маси rри6них тканин.
Сірчистий анrідрид неraтивно вплива€ як на процес фотосиптезу, так і ІІа
процес дихання лишайника. Численні лабораторні дослідження з
лишайниками та сірчистим анrідридом у водному розчині показали, що
після деякоrо прискорення темпів дихання на перших етапах
забруднення наступа€ зниження темпів дихання до рівнів, які характерні
для вказаних лишайників у польових дослідженнях. В дослідах з
кущистим лишай ником Raтalina Іатіпасеа з Нью Кастл (Сполучене
Королівство) було виявлено, що протяrом п'яти тижнів лишай ник
втратив до 84% хлорофілу і йоro темп дихання знизився до 20% від
нормальноrо рівня.
В ході впливу сірчистоrо аllrідриду на метаболічні процеси
лишайника виникають різні пошкодження слані. У випадку повноrо
відмирання лишайника йоrо слань знебарвлю€Ться (процес назива€ться
хлорозом), відшарову€ться і відпада€ від субстрату, а також
спостеріrаються різні кольорові реакції слані завдяки руйнуванню
лишайникових кислот (до останніх відноситься lІочервоніння серцеВИIІИ
листуватоrо лишайника Parтelia sulcata). У листуватих лишайників
часто першою викришу€Ться центральна частина слані, при цьому
залишаються дуrи Kypa€BOi (периферичної) зони, які в подальшому
можуть нормально рости.
Спеціальні спостереження в забруднених perioHax показали, що
кущисті лишайники частіше представлені редукованими до маленьких
розмірів фраrментами і не досяrають нормальноrо розвитку. Тому
замість добре помітних великих сланей, часто можна зустріти лише
крихітні фрarменти, що леrко не помітити (пропустити) в ході польових
спостережень. Плодові тіла, які в незабруднених умовах досить рясно
представлені у деяких листуватих лишайників, стаІОТЬ великою рідкістю
в умовах атмосферноrо забруднення.
В експериментах з трансплантаці€ю лишай ників, що містять
сипьозелений фотобіонт, було показано, що впродовж 3 4 тижнів
здатність фіксувати азот СИllьозелепим компонентом знижувалась на
80..90%.
Лишайники, що можуть виживати в дуже забруднених perioIlax,
характеризуються різними пристосуваннями. Так, дуже стійкий
токситолераНТIІИЙ накипний лишайпик Lecaпora conizaeoides Ma€
пристосування знижувати до мінімуму здатність змочування поверхні
лишайника, завдяки високому вмісту фумарпротоцетрарі€воі кислоти.
Практично в природних умовах слань даноrо виду зовсім не змочу€ться
водою.
3.3.2. ЗадИМJIеність. 3адимлеllість як фактор забруднення
атмосферноro повітря € найбільш відомим, тому що € леrко помітним.
Однак як було показано численними дослідженнями власне
задимленість (забруднення частками з участю вуrлецю) € набаrато менше
97
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, 8. r.
токсичним для лишаЙlІиків та квіткових рослин, ніж непомітні
rазоподібні забрудники, такі як сірчистий анrідрид. Однак забруднення
сірчистим анrідридом та задимленість часто трапляються разом в
урбанізовапих periOHax, тому ПрИ вивченні даноrо явища досить важко
розмежувати вплив окремо КОЖJIоrо фактору в умовах міста. Фактично
дані про несприятливий вплив задимленості на лишайники відсутні.
Сажа (або накопичення часток диму) Ma€ здатність знижувати
кислотність субстратів, на які вона ociдa€, тобто вона Ma€ власне лужні
властивості. Тому кислотність кори ближче до центру міста дещо
підвищу€ться за рахунок осідання сажі. Масовий розвиток зеленоrо
нальоту аерофіТІІОЇ водорості Desтococcus olivaceus на дещо затемнених
стовбурах дерев в баraтьох містах та населених пунктах пов'язуеться з
частковим збаraченням кори сажею, що ociдa€. У випадках особливо
високих рівнів осідання сажі ІІа деяких ділянках міста (в Лондоні)
вказаний фактор сприяв підвищенню стійкості епілітноrо лишайника
Lecaпora dispersa до виживання в Yl\IOBaX високоrо забруднення
сірчистим анrідридом (Hawksworth & Rose 1976).
3.3.3 Забруднення фтористими сполуками. Забруднення
фтористими сполуками найчастіше пов'язане 3 викидами плавильних
u . .. .
печеи алЮМІНl€ВИХ заВОДІВ, а також заВОДІВ ІІО виrотовленню цеrли.
Однак якщо у випадку з цеrляними заводами відбуваerься одночасне
забруднення середовища як фтористими сполуками, так і сірчистим
анrідридом, у ВИllадку з алюміпі€вими заводами, забруднення
навколишньоrо середовища відбува€ться переважно фтористими
сполуками. Останні (фтористі сполуки) викликають зміни у баrатьох
процесах у рослинному орrанізмі, пошкоджуючи від мохоподібних до
трав'янистих квіткових рослин та дерев. Тому безпосередньо біля
джерела забруднення часто форофіти зовсім відсутні. Експерименти з
трансплантаці€ю лишайників показали, що фтористі сполуки
викликають хлороз, некрози а також руйнування слаllей лишайпиків. У
цілому переважна більшість лишайників повністю rинуть при високих
рівнях забруднення фтористими СІІолуками. Однак в умовах
забруднення фтористими сполуками та сірчистим апrідридом,
шкідливий вплив ПОСИЛІО€ТЬСЯ і особливо чутливі види зникають раніше,
ніж токситолерантні. Тому в останньому випадку можна виявити певне
З0нування в поширенні лишайників. До oCTaHHboro часу € мало даних
про точні рівні вмісту фтористих сполук в повітрі, що викликають
заrибель окремих видів лишаЙlІиків. Однак в лабораторіях показано, ЩО
навіть 4 MKr/M 3 фтористоrо водню протяrом дев'яти днів виклика€
помітні пошкодження слані баraтьох видів.
3.3.4. Чадний rаз, вyrлеводні та пил. Автомобілі викидають в
атмосферу оксид вуrлеЦІО, оксид азоту, вуrлеводні, часточки, що містять
свинець та інші речовини. 3а сприятливих кліматичних умов в містах з
інтенсивним автомобільним транспортом утворю€ться фотохіміЧІІИЙ
98
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрупи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
cMor (ryстий туман з пилом), що містить озон, пероксиацетил нітрату,
оксиди азоту та інші компоненти.
Слід зазначити, що аНІ"лійське слово cMor. ('srnog'),
використовувалось в Британії для описуваllНЯ супутньої високої димки
та високих рівнів сірчистоrо анrідриду. Тому йоrо слід відмежовувати від
терміну фотохімічноrо CMOry». ВПЛИВ компонентів фотохімічноrо cMory
на лишайники (на відміну від CMOry) е мінімальним. Численні
спостереження свідчать про те, що лишайники присутні в містах на
вулицях з досить інтенсивним автомобільним рухом. В основному ВОНИ
не зазнають великоrо неrативноrо впливу від автомобільних викидів.
Виключення складають лише випадки, КОЛИ дерева знаходяться біля
високих стін, будинків ТОЩО j СТВОРІОІОТЬСЯ умови відсутності ЦИРКУЛЯЦії
повітряних мас. Скупчення великої кількості вказаних вихлопних
речовин спричиня€ їх шкідливий вплив на лишайники.
Однак лишайники майже повніСТIО відсутні на вуличних форофітах
в місцях навіть невисокоrо забруднення сірчистим аllrідридом.
Спеціальні дослідження в Анrлії (Hawksworth & Rose 1976), а
також наші дослідження в околицях Івано Фраllківськоrо заводу TOHKOro
орrсинтезу (ДИВ. окремий підрозділ) свідчать про Te t ЩО викиди
вуrлеводнів в атмосферу мають невеликий вплив на лишайники. Така ж
думка ісиу€ щодо вуrлеводнів, що викидС;\ються автомобілями.
Пил збаraчений кінським ІІослідом, яким звичайно були забризкані
придорожні дерева майже до 60..х років минулоrо століття, призвод.ив до
зниження кислотності кори форофітів, що підтримувала лишайникові
уrpуповання характерні для основної кори дерев (тобто уrруповання
класу Xanthorion). Зникнення ryжовоrо транспорту і перехід до
автомобілыlrоo призвів до збіднення та до зникнення вказаних
лишайникових уrpуповань. Так, в Анrлії зникло баrато раніше звичайних
видів в місцях з підвищеними рівнями сірчистоrо анriдриду.
Пил з вапнякових каменоломень, а також цеt.fентних заводів Ma€
пейтралізуючий ефект, що значно зменшу€ кислотність кори і сприя€
розвитку лишайників з уrpуповання Xanthorion. Б умовах України
рЯСНИЙ розвиток лишаЙlІиків даноrо уrpуповаПIІЯ можна спостеріrати в
Кам'янець..Подільському районі Хмельницької області, де знаходиться
баrаТQ відкритих Kap'€piB по видобутку ваппяків. В деяких випадках
види лишайників, що звичайно зростають на вапнякових відслоненнях
(наприклад, Physcia caesia, Candelariella aurella ТОЩО), можуть також
траплятись на корі дерев.
3.3.5 Метали. Деякі лишайники звичайно зростають на камінні, що
мають високий вміст металів (заліза, свинцю, цинку тощо). При цьому
слані лишайпика акумулюють високі концентрації даних металів. Деякі
види (наприклад, Lecidea тacrocarpa) набувають іржавоrо кольору, коли
вони зростають ІІа камінні, що баrате на залізо. До сьоrодні не відомо, чи
€ і, яка потреба окремих видів лишайпиків в окремих металах. Один вид,
99
ЛIХЕНОIНДИКАЦIS1 (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
зокрема Lecaпora viпetornm, що в CBO€MY поширенні пов'язана зі
стовпчиками виноrpадників, що € постійними об'€ктами обприскуваllНЯ
мідним купоросом, може містити до 5000 р.р.т. міді.
В умовах забруднення навколишньоrо середовища важкими
металами, лишайники також накопичують важкі метали. Як правило
лишайники не витримують високих рівнів забруднення важкими
металами у випадках стікання води по металевому дахові, або підвіконні
тощо. Однак € види лишайників (наприклад Lecaпora polytropa) , які
здатні рости безпосередньо на залізі.
Лишайники накопичують важкі метали ДО дуже високих
концентрацій біля плавильних печей, однак ВОНИ при цьому
залишаються живими. В місцях особливо збаrачених металами (у
випадках стікання води), де лишайники rинуть, деякі метали, особливо
мідь та цинк, € більш токсичними, ніж інші (такі як залізо).
Обприскування, що містять мідь, рекомендовані для видалення
лишайників 3 дерев.
Вміст свинцю в лишайниках біля доріr не вивчався так інтенсивно
як у мохоподібних та квіткових рослин. Однак спеціальні дослідження в
США та Анrліі свідчать про те, що вміст СВИНЦЮ в лишайниках зроста€
після спорудження нових великих маriстралей біля іх місцезростань, а
також що концентрація свинцю в окремих видів найвища біля дороrи,
однак швидко ЗІІИЖУ€ТЬСЯ з віддаленням від проїжджої частини. Однак
ДО сьоroдні не виявлено факту зникнення лишайників з придорожніх
форофітів, що були б пов'язані з забрудненням свинцем. Навпаки, було
встановлено, що деякі види епілітних лишайників, що віддають переваry
камінню з високим вмістом металів (наприклад, Stereocaulon ріІеаtит),
стали дещо ширше поширеними протяrом останніх десяти",двадцяти
років на пісчаниках, з якоro звичайно будують стіни ВЗДОВЖ доріr
(Hawksworth & Rose 1976).
Механізм токсичності металів для лишайників не зрозумілий.
Однак в ході деяких експериментів було показано, що мідь значно
редукувала темп дихання, в той час як інші метали (включаючи цинк)
завдавали менш помітну шкоду чи зовсім не здійснювали неrативноrо
впливу.
3.3.6. Радіонукліди та радіація. Радіонукліди (радіоаКТИВНі
ізотопи металів) акумулюються таким же шляхом, як і важкі метали,
однак вони СПрИЧИНЮЮТЬ деякі наслідки, оскільки створюють іонізуючу
радіацію.
Радіонукліди, що мають походження з випробовувань ядерних
бомб, були розсіяні у верхніх шарах атмосфери і потім розпорошені на
великих територіях. В субарктичній тундрі лишайники € їжею північних
та північних канадських оленів; останіlі ж часто використовуються у їжу
місцевими жителями. Тому радіонукліди, що накопичуються
лишайниками концентруються в кожній сходинці харчової ланки
100
РОЗДІЛ з. Історія та основні rрупи методів ліхеноіндикаціі стану атмосферноrо повітря
лишайники"олені"людина. В кінці 19SQ..x на початку 1960..х вміст таких
радіонуклідів як цезій..137 та стронцій..90 став заrpозливо ВИСОКИМ в
орrанізмі людини. В цілому У зв'язку із забороною випробовувань
ядерної зброї в 1980..х роках почала спостеріrатись тенденція до
зниження рівнів вмісту вказаних та інших радіонуклідів в лишайниках, і
відповідно в орrанізмі ЛІОДИIlИ. Значення лишайників, як моніторів
(природних КОНТРОЛЮЮЧИХ пристосувань) радіоактивних опадів була без
сумнівів проілюстрована в ході вказаних досліджень. Тому лишайники і
в подальшому повинні використовуватись в якості індикаторів стану
середовища вказаних екосистем і надалі.
На противаry людині та більшій кількості інших орrанізмів, а також
на противаry до їх чутливості до інших забрудників, лишайники €
неймовірно стійкими до іонізуючоі радіації. OCTaHH€ можливо lІов'язане
з тим, що радіація вплива€ на rенетичні механізми, процеси яких, як
припускають, відрізняються дуже низькими темпами. Так, деякі
лишайники можуть виживати після експонування 1000 рад/день на
відстані 6 8 м. Встановлено що деякі з них можуть витримувати
10000..12000 рад/день протяroм трьох років. В одному випадку
експонування до 2700 рад/день впродовж року призвело до деякоro
зменшення видовоrо складу лишаЙllИКОВОro уrpуповання, однак баrато
видів все"таки залишились живими.
101
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА СТАНУ АТМОСФЕРноrо
ПОВІТРЯ 3 допомоrою ЛИШАЙНИКІВ
4.1 Порівняльні лїХеноіндикаційні дослідження в містах Украіни
Не ДИВЛЯЧИСЬ ІІа значне різноманіття ліхеноіllдикаційпих робіт у
всьому світі серед останніх переважають, як правило, дослідження по
оцінці еколоrічної ситуації в якомусь одному місті або районі, що приля
ra€ до певноrо промисловоrо підпри€мства. Робіт присвячених
ІІорівняльній оцінці стану атмосфеРllОro повітря в різних за розміром
rpупах міст (крупних, середніх та малих) набаrато менше. Останнім ча..
сом порівняльні ліхеноіндикаційні дослідження ступеня забруднення ат"
мосферноrо повітря в різних rpупах міст були проведені лише в Естонії.
У даному повідомленні наводимо результати порівняльних
ліхеноіндикаційних досліджень в крупних (Львів та Київ) та середніх
(Івано Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Полтава, KipoBorpaд) містах
України.
4.1.1 Ліхеноіндикаційна оцінка еколоriчної ситуації у Львові.
Львів.... одне з найбільших міст України в західній частині України, чи..
сельність населення на час проведення ліхеноіндикаційних досліджень
(за даними на 1985 рік) нараховувала 742 тисячі жителів.
Місто знаходиться в західній частині Волино..Подільської височини, в лісосте"
повій області Розточчя та Опілля на лінії rоловноro €вропейськоrо вододілу
Балтійськоrо та Чорноморськоrо басейнів, біля витоків невеликих річок басейнів
Вісли та Дністра. В мікроrеоморфолоriчному відношенні Львів займа€
Львівсько Полтвинську міжrpядову КОТ.1Іовину, схили rолосківськоі та Лисоrірської
височин, а також Львівське плато. Абсолютні височини днища Львівської котловини
не перевищують 290...300 м, абсолютна висота Високоro Замку (найвищої точки Ли..
сопрськоі височини) 413 м н.р.м. (Койнов 1963).
В ороrpафічному відношенні територія м. Львова не € цілісним та €диним утво"
ром, місто знаходиться на межі двох великих височин Розточчя та Поділля. Тут без
посередньо контактують два райони, зокрема: Львівське Розточчя та Львівське
Опілля (рис. 4.1).
Вказані райони відрізняються своЕЮ морфолоri€ю: Львівське Розточчя характе..
РИЗУЕТЬСЯ rpядово долинним та rpядово котловинним, rлибоко розчленованим
реЛЬЕфоМ. Поверхня Львівськоrо Опілля Ma€ характер середньо розчленованої долин..
но..балковоі мережі. В межах кожноro rеоморфолоriчноrо районів виділяються підрай.
они, що відрізняються окремими елементами будови: у Львівському Розточчі
rрядово долинні височини (Клепарівсько rолосківська та Майорівська), rpядово rор
биста височина (Лисоriрська), терасовані котловини (Полтвинська, Львівська), rpядо
во.. котловинні понижені рівнини краЕвоі зони Розточчя (Білоroро.. Ряснянська
рівнина та rрядове Побужжя); у Львівському Опіллі плоско хвилясті долинно..ба..
лочні рівнини (Зубровсько" Ву лецька та Скнилівська )(рис. 4.1).
Клімат Львівської області помірно теплий, волоrий, оскільки територія області
знаходиться під впливом морських повітряних мас, щО ПРИХОДЯТЬ із заходу і прино..
сять баrато волоrи. Клімат Львову досить неоднорідний і Форму€ться під впливом
складноrо рель€фу та лісопаркової рослинності. Райони та іх підрайони відрізняються
102
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повіТря з допамоrою лишайників
такими особливостями мікроклімату. Котловини характеризуються сприятливими
умовами для застоювання повітря, деякі з них слабко провітрюються (Львівська KOT
ловина). Субширотна та діаroнальна орі€нтація домінуючих форм сприяють аерації
переважаючими вітрами. Упродовж року переважають вітри західноrо напрямку. Ба
raTO також випадків з південно східними та північно західними напрямками вітрів.
Середня річна швидкість вітру близько 4,0 мІс. Найбільші швидкості спостеріrаються
в зимові місяці та на початку весни, найменші в літні місяці та на початку осені. В
середньому за рік випада€ близько 600 мм опадів. Найбільша кількість опадів ВИпада€
в літні місяці (максимум в липні). Найменша кількість опадів спостеріrа€ться в зимові
місяці і на початку весни. Добові максимуми опадів складають інколи від 70 до 120
ММ. В середньому за рік спостеріrа€ться 60 днів з туманами. В зимові місяці спо
стеріrа€ться в середньому по 6 9 днів з туманами, а в літні'" по 2..4 дні.
До найбільш заліснених підрайонів (за площею лісових масивів та лісопарків)
належать Клепарівсько...rолосківська, Майорівська та Лисоriрська височини.
Львівська котловина та 3убровсько Вулсцька рівнина характеризуються значними
площами паркових насаджень. Для Білоroро Ряснянськоі, Скнилівської рівнин Ta
Полтвинськоі котловини характерними € значні площі лучно болотної рослинності.
До найбільш ryCTO забудованих територій відносяться Львівська котловина,
південна частина Полтвинської котловини, В яких представлені райони найдавнішоі
забудови, а також 3убровсько Вулецька та Скнилівська рівнини'" райони найбільшо...
ro будівництва в 1970 1980"'ті роки.
Основні промислові зони розміщені в південній частині
Полтвинськоі котловиии, в межах Білоrоро Ряснянської та на півдні
3убровсько" Вулецькоі рівнини. Львівська котловина, Білоrоро Ряс"
lІянська та Скнилівська рівнини характеризуються високою TpaHCIIopT
ною переваптаженістю. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від
стаціонарних джерел та траНСІІОРТУ м. Львові ІІа момент проведення
ліхеноіндикаційних досліджень (в кінці 1980..х років) складали 119,6 тис.
т/рік, В тому числі твердих речовин 7,2 тис. т/рік, сірчистоrо rазу 3,7
тис. т/рік, оксиду вуrлецю 79,8 тис. т/рік, оксидів азоту 7,1 тис. т/рік
(ЕжеrОДlIИК 0 состоянии ..., 1988). Основними джерелами забруднення
атмосферноrо повітря у м. Львові на той момент були Львівський авто..
бусний завод (Мінавтопром), БО "Львівдрев", меблевий комбінат, кар"
тонна фабрика (Міllліспапірпром), завод ryмово теХIlічних виробів,
завод "Автопоrpужчик" (Мінавтопром), керамічний завод (Мінбудма"
теріалів), БО "Алмазінструмент" (Мінстапкопром), асфальто..бетонний
завод ДPCY 1 (Мінжитлокомунrосп) та інші (Ежеrодпик 0 состоянии ...,
1987, 1988).
Таким чином, викиди шкідливих речовин в атмосферу Львова від
стаціонарних джерел сконцентровані в основному в західній, північній та
південній частині міста, в той час як від автотранспорту викиди в OCHOB
ІІОМУ ріВlІомі рllО розподілені по всій території міста.
Аналіз розподілу кількості видів епіфітних лишаЙllиків в ОДНОМУ
місцезростанні (на 10 20 екземплярах деревних порід, що окремо зроста..
ють) на досліджуваній території свідчить про наступне. Число видів
епіфітних лишай пи ків в окремому місцезнаходженні значно варію€ (Ha
приклад, в вуличних насадженнях..... від 1 до 16 видів лишайників). Oд
103
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
нак, якщо в центральній частині міста і більшій частині північної частини
міста кількість видів епіфітів на форофітах у вуличних насадженнях ко..
лива€ться від 1 до 4, то в південній половині міста це число в цілому
дещо вище 5..10 видів. На околицях міста число видів лишайників на
форофітах цi€ї ІрУПИ насаджень досяra€ 15..16 видів. У межах міста з
дуже розсіченим рель€фом, особливо в йоrо центральній частині на окре..
мих ПЇДняттях Львівської котловини (Личаківська rpяда) та виступах
Майорівськоі височини відмічене високе видове різноманіття епіфітів на
..
.
, ,
Іа6 \ ...,...... -.. Ів!
.. .....#..
// ,. ...:.:.. a . . . #,. .,....... ........ "
. . . . ..... ........... ."
" ..,:.:.:.: ':"; ';.:. ....
-.::. .... . ::..::;..#'
.... , ......... ."..... ...
,.... ... ....... _ a.....-.. .
- : -. :.:.:.:.:. І
ІІа2
І
І
Рис. 4.1. Картосхема ороrpaфіі М. Львова З елементами МЇкроклімату.
Умовні позначення: rеоморфолоІічні області: І Розточчя, ІІ.... Подільська
височина; райони, Іа ....льВівсьКе Розточчя, ІІа Львівське Опі.лля; підрайони: Іа1 .....
fолосювсько..Клепарівська височина, Іа2 Полтвинська улоroвина, Іаз Львівська
улоroвина, Іа., Майорівська височина, Ій} Лисоriрська височина, Іа6
Білоroро Ряснянська знижена рівнина: Іа? знижена рівнина fрядовоro Побужжя;
ІІа1 Скнилівська рівнина, //а2 3убровсько Вулецька рівнина.
тих форофітах, ЩО зростаІОТЬ в найбільше піднятих ділянках вулиць. Би..
дове різноманіпя епіфітних лишайників на форофітах, що зростають в
скверах, дещо вище в порівнянні з форофітами вуличних насаджень. У
центральній частині міста епіфіти були виявлені в усіх обстежених квад"
ратах, тобто зроблено висновок про те, що у місті Львові мертва зона з
точки зору епіфітних лишайників відсутня. Однак в цілому при "росу"
ванні від околиці до центру міста спостеріrа€ться збіднення ВИДОБоrо
різноманіття епіфітних лишайників на карі форофітів, що зростають як
104
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
на вуличних насадженнях, так і в скверах. Іншими словами, для Львову
характерне явище збіднення епіфітної ліхенофлори, відоме під назвою
"міськоro ефекту".
В результаті узаrальнення отриманих даних за видовим складом
еllіфітних лишайників та поширенню окремих видів встановлено iCIlY
вання різних rpуп епіфіТIІИХ лишайників, що відрізняються подібною
чутливістю до забруднення атмосферноro повітря. Ці rpупи видів
епіфітних лишайників характеризуються сво€рідним поширенням на те..
риторії міста і відмінною представленістю в різних типах насаджень.
Найбільш чyrливі до атмосферllоrо забруднення види таких родів
кущистих ЛИUlаЙlІиків як Raтaliпa, Evemia, Pseudevemia виявлені у ву"
личних насадженнях та скверах лише на околицях міста (за винятком
західної частини міста). При цьому у східній частині міста види даної
rpупи в сквериках схилів найбільше піднятої в місті Лисоriрськоі ВИСО"
чини відмічені BCbOro на відстані 1 км від центру. Львова, в той час як в
північній та південній частинах міста на відстані 4..6 КМ. Якщо ж враху"
вати зростання видів даної rpупи епіфітних лишайників в складі фітоце
нозів паркових насаджень міста, то вони поширені достатньо широко в
півдеllно..східній частині міста (частина Майорівської височини та Зуб..
ровсько..Вулецької рівнини) вже па відстані 1 км від центра міста.
ДРУІУ rpупу видів сильно та середньо чутливих до атмосферних за..
БРУДllень складають епіфітні листуваті лишайники рОДИНИ Parmeliaceae
(Pleurosticta acetabuluт, Parтelina quercina, Р. tiliacea, Tuckerтпaппopsis
chlorophylla, Hypogyтпia physodes ТОЩО), які € характерними для природ
них лісів в околицях міста Львів. Вказана rpупа відрізняЕТЬСЯ ШИРШИ f
поширеННЯМ на території міста в порівнянні з першою rpупою видів.
Найбільше видове різноманіття лишайників друroї Іру"и було виявлено
на околицях міста. В центральній частині міста ця rpупа епіфіТIІИХ ли..
тайників була представлена поодинокими сланями окремих видів, які,
як правило, траплялись ІІа дещо піднятих ділянках рель€фу.
Третю rpупу епіфітних лишайників складають стійкі до атмосфер..
НОro забруднення ВИДИ, які властиві еутрофікованій (запилепій) корі. Це
такі види, як Lecaпora hagenii, Phaeophyscia orbicularis, Xaпthoria parietina
тощо. Ці види поширені lIорівняно рівномірно по всій території міста, як
правило, на корі форофітів вуличних насаджень.
Четверту rpупу видів складають токситолерантні лишайники
Lecanora coпizaeoides та Scoliciosp01Uт chlorococcuт індикатори кислот
Horo забруднення атмосферноrо lІовітря. На корі форофітів вуличних на..
саджень ВИДИ даної rpупи трапляються roЛОВlIИМ чином лише в
центральній частині міста (в Львівській котловині і по схилах рівн ин та
височин 110 ії околицях). Якщо врахувати трапляння видів даної rpупи ІІа
карі дерев в скверах, а також в паркових насадженнях .... ВОПИ ПОІlIирені в
значній частині міста.
105
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Слід паrолосити, що поширення даної rpупи видів епіфітних ли
lllайників ІІа деревах ВУЛИЧНИХ насаджень та скверів у Львові співпада€ З
областю високої концентрації сірчистоrо апriдриду та фтористоrо ВОДНЮ
в атмосферllОМУ повітрі.
УзаraльпеllIlЯ даних щодо частоти трапляння та проеКТИВIІОro по..
криття епіфітних лишайників свідчить про те, що кожний окремий вид
епіфітів характеРИЗУtfЬСЯ різними величипами даних показників. Однак
види вище вказаних rpy" видів характеризуються подібними особливо
стями. Так, види кущистих лишайників першої rpупи (найчутливіші до
атмосферllоrо забруднення), а також листуваті лишайники друroї rpупи
(високої та середньої чутливості) відріЗняються найбільшою частотою
трапЛЯННЯ та проеКТИВIІИМ покритrям лише на окраїнах міста. З просу"
ванням до центру міста вказані показники кожноrо виду епіфітів першої
та друrої rpуп різко знижуються. Проективне покритrя та частота трап..
JIЯНIIЯ епіфітних лишайників третьої rpупи індикаторів пиловоro за..
бруднення, в центральній частині міста і на околицях М. Львова
відрізняються не CYТТ€BO. При цьому найвищі значення вказаних показ..
ників для видів даної rpупи виявлені на ВУЛИЦЯХ з інтенсивним рухом ав"
тотрапспорту. Найбільше проективне покритrя та частота трапляння
лишаЙlІиків четвертої rpупи СІІостеріrа€Ться на форофітах, що зростають
в центрі міста і безпосередньо від різних промислових підпри€мств.
На основі даних розрахунку І.Ч.П. в М. Львів були виявлені чотири
ізотоксичні ліхеноінди.каційні зони (рис. 4.2), які в значній мірі корелю..
ють 3 даними картування змін видовоro різноманіття епіфітів У місті; з
даними картування rpуп видів епіфіТIІИХ лишайників з подібною чут"
ливістю до атмосферних забруднень.
Сильно забруднена ліхеноїндикаційна зона (І.Ч.П. = 0..1) розта..
шована, rОЛОВІІИМ ЧИНОМ, в центральній частині міста, а також декількома
ізольованими осередками в західній частипі міста, ІІа північному сході і
південному сході Львова (в Львівській котловині, ІІа більшій частині
Білоrоро Ряснянської рівнини, на півдні Полтвинської котловини і
південних околицях rолосківсько..Клепарівської височини).
В зоні трапляються токситолерантні лишайники Lecaпora
coпizaeoides, Scoliciosporuт chlorococcuт, а також індикатори ПИJlОВОro за..
бруднення Phaeophyscia orbicularis, Xanthoria parietiпa тощо. ЕпіфіТIІИЙ
покрив лишаЙlІиків в даній зоні відрізня€ться найбіднішим видовим
ріЗIlоманіттям. Значне проективне покриття було заре€строване лише
для лишайників rpупи токситолераНТІІИХ видів.
Середньо забруднена ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П. = 1--5) зна..
ХОДИТЬСЯ в північній (особливо півнjчно"західній) частині міста, на
більшій частині Полтвинської котловини, захіДIlОЇ частини Білоrо..
ро..Ряснянської рівнини і північної Kpa€BOЇ частини Львівськоrо Опілля,
а також у виrляді ізольованих осередків в південно"західній частині
Львова. Видовий склад в даній зоні бaraтший, ніж в сильно забрудненій
106
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану аТМQсферноrо повітря з допомоrою лишайників
ліхеноіпдикаційній зоні. Однак lІайчутливіші до атмосферноrо забруд
нення кущисті лишаЙllИКИ та лишайпики, що € характерними ДЛЯ при..
родних фітоценозів околиць Львова, тут відсутні (рис. 4.2).
ВІ I
w .;':..&
......
Рис 4.2. ІЗОТОІ<СИЧllі ЛИПlайникові 30llИ ІІа території Львова, визначснj за
індексом ЧИСТОТИ повітря (І. ч. п.).
Умовні позначеНIІЯ: 1, 2, З зонu, відповідно дуже, середньо
та слабко забруднені, 4 незабруднена зона.
Слабко забруднена ліхеноіндикаЦЇйна зона (І.Ч.П. == 5..10) екон..
центрована, roловним чином, в межах Львівськоro Опілля, Майорівськоі
та Лисоriрськоі ВИСОЧИІІ. В зоні ПОРЯД з вже названими трапляються ви
СОКО та середньо чутливі види, що € також характерними серед епіфітних
уrpуповань лишайпиків ПрИРОДНИХ фітоценоЗів околиць Львова. Однак
rpупа видів найбільш чутливих до атмосферпоrо забруднення (зокрема
кущисті представники родів Raтaliпa, Evemia, Pseudevemia тощо) в даній
зоні все ще відсутні (рис. 4.2).
Незабруднена ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П. = 10 та більше)
була виявлена лише на околицях М. Львова, а також як ізольовані ocepeд
ки неподалік від центру міста. Найхарактернішою рисою даної
.. .u.. u ..
ЛlхеНОІІІдикаЦlИНОI зони € паивище видове РІзномаНІТТЯ покриву
епіфіТІІИХ лишаЙIlиків в цілому, а також присутність видів 11 ай чут"
ливіших до забруднення атмосферноrо повітря кущистих лишайників
(рис. 4.2).
Для ізотоксичних ЗОН, що були виявлені нами на основі ліхеноінди"
каційпих показників, на території М. Львова прослідкову€ться зв'язок З
ареалами високих концентрацій в повітрі деяких забрудпиків, що
107
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
пов'язані з осередками промислово"транспортних викидів. Як паroлошу"
валось вище, ВИКИДИ шкідливих речовин в атмосферу Львова від
стаціонарних джерел сконцентровані в ОСНОВНОМУ в західній, північній та
південній частинах міста, в той час як від автотраНСІІОРТУ ВИКИДИ в oc
НОВІІОМУ поширені рівномірно по всій території міста. При ЦЬОМУ розта..
тування СИЛЬНО та середньо забруднених ліхеноіllдикаційних зон в
північно"західній та центральних частинах міста співпадають з тери..
торіями розміщення стаціонарних джерел шкідливих викидів в атмосфе..
ру Львова (заводів "АВТОПОІ])УЖЧИК", БО "Львівхімсільroспмаш",
кераміЧІІоrо заводу, мехсклозаводу, лакофарбноro заводу, заводу ІуМО"
во"теХlIічних виробів).
Однак в південній частині міста Львова конфіrурація ізотоксичних
ліхеноіндикаційпих ЗОН та розташування промислових підпри€мств
відрізняються. Це, очевидно, пов'язано з тим, що неrаТИВІІИЙ вплив за..
бруднювачів атмосферноro повітря на епіфітну ліхенофлору Львова баra..
то в чому визнача€ться комплексом ПРИРОДПИХ УМОВ кожноro району
міста. Останні можуть значно підсилювати шкідливий вплив атмосфер
НИХ викидів на навколишн€ середовище, або ж послаблювати йоro. Тому
поряд з кореляці€ю ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон зі ступенем за
бруднення атмосферпоrо повітря необхідно прослідкувати зв'язок вказа..
них зон з певними елементами рель€фу, особливостями циркуляціі
повітря, а також поширенням зелених насаджень на території міста.
Розташування сильно забрудненої ліхеноіндикаційної зони у
Львівській та Полтвинській котловинах, на БілоrОрО РЯСlІянській
рівнині обумовлено накладанням осередків промислово транспортних
забруднень повітря на ороrpафо мікрокліматичні умови, що сприяють за..
стою повітря.
Таким чином, в зв'язку з відсутністю достатньої циркуляціі повітря
шкідливий вплив викидів в атмосферу на даній території набаraто
більший, ніж на територіях, де шкідливі викиди в атмосферу швидко роз..
носяться в зв'язку з підвищеною циркуляці€ю повітря. Неrативні форми
рель€фу, зокрема котловини (прикладом такої може бути Львівська KOT
ловина) сприяють застою повітря, слабкій аераціі і, відповідно особливо
шкідливому ВПЛИВУ забрудників повітря ІІа живі орraнізми. Несприятли"
ва мікрокліматична ситуація значно поriршу€Ться значним транснорт"
ПИМ навантаженням. На жаль, Ц,Я частина міста € дуже бїдпа ІІа зелені
насадження, тут відсутні великі парки чи лісопаркові масиви.
Ізольовані осередки сильно заБРУДllеноro повітря за результатами
ліхеllоіндикаційноro картування в периферійних частинах міста фіксу€ в
першу черry місцезнаходження ПРОМИСЛОВИХ вузлів з високою KOHцeH
траці€ю різних полютантів (забрудників). В західній частині міста ....
місцезнаходження мотозаводу; в піВllічно..східпій частині..... розташувап"
ня картонної фабрики; ІІа південному сході розташування меблевоrо
комбінату, ДБК 1, ізоляторноro та хімічноrо заводів тощо.
108
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану аТМQсферноrо повітря э допомоrою лишайників
Зона середньоro забруднення СТБОрЮ€ контур навколо більшої час
тини Полтвинської котловини, західної частини Білоrоро"Ряснянськоі
рівнини та північної окраїни Львівськоrо Опілля, що характеРИЗУІОТЬСЯ
значним промисловим і автотранспортним навантаженням та oporpa
фо мікрокліматичними особливостями, що також СПРИЯЮТЬ слабкій цир
куляціі забрудненоrо повітря. Як і для попередньої ліхеноіllдикаційпої
зони, дЛЯ середньо забрудненої ізотоксичної зони характерна бідність те..
риторії на великі зелені насадження.
Ізольовані осередки середньо за6рудненої ліхеноіндикаційноі зони
виявлені також в південній та південно..східній частинах Львову. При
цьому ОДИН з вказаних осередків був виявлений ІІа території Львівськоrо
автобусноrо заводу, а також на території смуrою до 100..200 м на півден"
ний захід, південь та північний захід, що приляra€ ДО даноrо
підпри€мства. Порівняно невеликий масштаб шкідливоrо впливу викидів
Львівськоrо автобусноrо заводу, очевидно, пов'язаний з розташуванням
заводу на височині (Львівське Опілля), де переважають вертикальні по
токи знесення повітряних мас. При цьому покращенню циркуляції aTMO
сферноro повітря в даній частині міста СІІрИЯ€ присутність розвинутої
мережі паркових насаджень. Крім Toro, серед шкідливих речовин, що ви..
кидаються заводом, домінують речовини, що леrко випаровуються.
Дещо східніше від осередка середньо забрудненоrо атмосферноro
повітря біля Львівськоrо автоБУСIlоrо заводу був виявлений також ocepe
док даної зони, що, очевидно, пов'язаний з прямим впливом зольноrо
опаду біля ТЕЦ..1, в той час як в зв'язку з достатньо високими трубами
ТЕЦ її викиди rазОІІоді6них забрудників рівномірно розсіюються ІІа
значно більших площах.
Ізольовані осередки середньо забрудненої ліхеноіндикаційної зони
ІІа території Львову на значному віддаленні від промислових
підпри€мств, очевидно, свідчать про те, що основним фактором, що
поriршу€ стан повітряноro басейну міста € автотраНСІІОРТ. До цi€ї rрупи
ми відносимо осередки даної зони вздовж вулиці Зеленої та колишньої
вулиці Леніна.
Зона слабкоrо забруднення повітря за ліхеноіндикаційними показ..
ІІиками характерна rоловним ЧИНОМ для піднятих, значно заліснених
Майорівської та Лисоriрськоі височин, а також добре aepoBaHoro та TaKO
[о, що Ma€ значну площу паркових насаджень, Львівськоrо Опілля. В
цілому дані наших досліджень свідчать про те, що на даній території
міста lІавколишн€ середовище зазна€ комплексноrо впливу вихлопних
rазів автотранспорту і слабкоrо впливу атмосферних викидів різних про..
мислових підпри€мств. Незважаючи ІІа присутність в півдеIlній та
l1івдеlIlIо східній частинах міст промислових підпри€мств, очевидно, у
зв'язку з вказаними мікрокліматичними умовами (задовільна аерація,
озеленення тощо), епіфіТllа ліхенофлора в момент дослідження була
мало змінена. Очевидно, у зв'язку зі сво€рідним рель€фом та при
109
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
сутністю зелених насаджень слабко забруднена ліхеноіндикаційна зона
дуже близько проходить коло центру міста.
Таким чином, результати ліхеноіндикаційних досліджень свідчить
про те, що у Львові найбільш забруднені зони атмосферноrо повітря при..
урочені до понижених ділянок реЛЬЕфУ. Це, очевидно, вказу€ на те, що
лишайники зазнають несприятливоrо впливу забрудників повітря, що
викидаються лише місцевими джерелами забруднення. Так, наприклад, в
умовах переважноrо впливу транзитних забрудників атмосферноrо
повітря, ЩО зносились повітряними потоками на територію Словакії з
інших держав, зникнення епіфітних лишайників, а також поrіршеllllЯ їх
покриву спостеріra€Ться навпаки у верхній частині roрбистих елементів
рель€фу (Lackovicova 1986).
4.1.2 Порівняльна ліхеноіндикаЦЇііна оцінка еколоriчноі ситуаціі в
Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку та Рівне. В обласних центрах
України lвано..Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне численність пасе..
лення на момент проведення досліджень (за даними на 1985 р.) складала
210, 182, 172 та 221 тисяч жителів відповідно.
Івано Франківськ розтаmований в передriр'ї Східних Карпат Передкарпатrі,
біля південноro краю Бистрицькоі ущелини в місці злиття річок Бистриці
Солотвинськоі та Бистриці Надвірнянськоі (праві притоки Дністра). В зв'язку з роз
ташуванням в ущелині місцеві кліматичні умови тут дуже CBO€PЇДHi: літні температу
ри відносно високі (18 0 С), зимові низькі (4,7-С нижче нуля); річна сума опадів
найнижча серед BCboro Івано ФранкіВСЬJ(Оro Персдкарпатrя.
Тернопіль розташований на Тернопільському плато (Подільська височина) на
річці Серст (ліва притока Дністра). Після перекриття в 1951 році р. Серет в межах
міста утворилось озеро з площею близько 400 14. Місто розташоване в так званому
"холодному Поділлі", оскільки цей район дійсно € ОДНИМ з найхолодніших в області.
Термічний режим області характеризу€ться континентальним типом річноro ходу
температур.
Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел та автотранс..
порту склада€ 43,2 тис. т /ріК, В тому числі оксид вyrлецю ЗО,1 тис. т /рік, оксиди азо
ту 2,4 тис. т/ріК, вуrлеводнів 6,0 тис. т/рік. На момент наших досліджень
основними джерелами забруднення атмосферноro повітря були фабрика "Реммсбель",
комбайновий завод, БО "Ватна", меблевий комбінат СБУ "Спецбуд" тощо (Ежеroдник
o состоянии ..., 1986, 1988).
Луцьк розташований у північній частині Волинської височини на судноплавній
річці Стирь у місці злиїrЯ її з маленькою притокою rлушцем. Цей район відмічаerься
переваженням хвилясто rорбистоrо релЬ€фу. Середня висота міста 190 м н. р. М.
Відносна волоriсть повітря € найвищою взимку, навіть 0 1з00 вона перевищу€ 80%. Се"
редня бarаторічна кількість опадів в м. Луцьку склада€ 617 мм. У місті переважають
вітри захіДНИХ румбів (західний та Північно"західний). Часто також спос еріrа€ться
південно східний вітер.
ВИКИДИ шкідливих речовин в атмосферу М. Луцька від стаціонарних джерел
складали в 1988 році 8,5 тис. т /рік, У тому числі тверді 0,885 тис. т /рік, оксиду суль
фуру.... 4,075 тис. т/рік, оксиду азоту .... 0,717 тис. т/рік, вyrnеводнів .... 0,575 тис. т/рік.
Основним джерелом викидів € Луцький шовковий комбінат. Район нзйбільшоro за..
бруднення .... південно"східний та північно східний промвузли, де сконцентровані вс..
110
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
ликї підпри€мства: завод виробів із пластмас, картонно рубероїдний завод, шовковий
комбінат, завод синтетичної шкіри.
Місто Рівне розташоване у північній частині Волинської височини, а саме
Рівненській хвилясто"roрБИСТіЙ височині, висота якої коливаеться між 220 250 м н. р.
М. Місто розташоване в долині річки У CТЬ€, яка ділить йоro на дві частини: східну
(меншу) та західну (більшу). Середня річна кількість опадів у М. Рівне склада€ 683 мм.
З листопада по січень відносна волопсть повітря змінlO€ТЬСЯ дуже мало і досяrа€ в ос..
новному 80% 0 1900 rодині. В інший час доби вона збі.льшу€Ться до 80..91 %. З друroі
половини зими до травня спостеріrаЕТЬСЯ спочатку повільне, а потім більш інтенсивне
зменшення відносної волоrості повітря. У травні вона склада€ 51..58% 0 1з00 roдині.
Таке низьке значення відносної волоrості повітря поясню€ться відставанням випаро..
вування від підвищення температури повітря. Найбільша хмарність спостеріra€Ться
також взимку (rpудень, лютий), а найнижча навесні та восени (травень, вересень). У
холодну пору року над територі€ю Рівненщини переважають півдснно-східні,
південні, південно західні і західні вітри. Навесні зі зменшенням циклонної діяльності
збі.льшу€Ться вплив місцсвих факторів на напрямок вітру. У цей час переважають
вітри південно..західних та північно"західних румбів. Літом панують західні та
півні чн 0" західні вітри, а восени південно..схjдні, південні та західні.
Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел та автотранс..
порту складають 7408 тис. т/рік, У тому числі оксиду сульфуру 11,8; ОКСИДУ вуrлецю
.... 41,S; ОКСИДУ азоту 3,8; вуrлеводнів 7,1; твердих частинок 8,3. Основний вклад у
викиди від стаціонарних джерел вносять підпри€мства Міндобрив 67,5% (ПО
"Азот"), Мінавтосільrоспмашу 20,7% (Рівненський завод "Тракторних arperaTiB") і
Мінлеrnрому (Ежеroдник 0 состоянии..., 1988).
Отже, середні за розмірами міста Івано..Фраllківськ, Тернопіль,
ЛУЦЬК, Рівне розташовані на незначній відстані одне від одноrо у
західній частині України та характеризуються подібними мікрокліматич"
ними умовами.
На відміну від Львова ці міста частково чи повністю розташовані в
долинах річок; в їх межах спостеріraються порівняно одноманітні
мікрокліматичні умови завдяки слабо хвилясто..rорбистому рель€фу; у
них відсутній лісопарковий пояс і забудовані райони оточені безлісими
відкритими ділянками сільськоroсподарських yriдb, а також вони € знач..
но меншими промисловими, а також транспортними центрами. При цьо..
му за хімічним складом речовин, що викидаються в атмосферу, середні
міста можна поділити ІІа дві rpупи. У містах Івано..Франківськ та Луцьк
викиди сірчистоro анriдриду та фтористих сполук досить незначні або ж
відсутні взаrалі. На противаry цьому в Рівному, особливо до друrої поло..
вини 1987 року, а саме до реконструкції цеху сірчаної кислоти БО "Азот",
в атмосферу міста викидався сірчистий анriдрид, сірчана кислота, фто"
ристі сполуки У кількості, що перевищували санітарні норми.
Аналіз змін видовоrо складу епіфіТIІИХ лишайників у межах цих
міст свідчить про наступне. У Івано..Франківську виявлено 45 видів ли
шайників. У цьому місті встановлено найвище число видів епіфітних ли..
шайників у пробному квадраті 19 видів. Найбільше видове
різноманіття епіфітних лишайників у Іваllо..Франківську відмічено в
північній та західній частинах міста, а також ІІа східній околиці міста.
111
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Більша частина міста представлена 5 10 видами епіфітних лишай ників в
дослідженому квадраті. Квадрати з 1..4 видами епіфітів виявлені ПООДИ'"
ноко на території міста.
у межах Тернополя було виявлено таке ж видове різноманіття ли...
шайників, як і в Іваllо..Франківську (45 видів). При цьому кількість видів
в окремих досліджених квадратах варію€ від З до 17. На відміну від Льво"
ва у Тернополі на більшій частині території міста кількість видів епіфітів
на форофітах у ВУЛИЧНИХ насадженнях та невеликих скверах у дослідже..
них квадратах колива€ться від 5 до 10 видів. При цьому не лише на око..
лицях міста, але й навіть у центрі міста виявлено від 10 до 15 видів
епіфітних лишайників у пробному квадраті. 1..4 види лишайників
відмічаються лише в окремих квадратах, що віддалені одне від одноrо.
у Луцьку було виявлено 38 видів лишайників. При цьому число
видів епіфітних лишайників в окремих досліджених квадратах варію€ від
1 до 13. У Луцьку найбільше видове різноманіття епіфіТІІИХ лишайників
виявлено в півніЧllо"східній та центральній частинах міста. Бідне видове
різноманіття епіфітних лишайників у південно"західній частипі міста у
більшості випадків обумовлене відсутністю достатньої кількості фо..
рофітів lІеобхідноro віку. У деяких випадках бідність епіфітів, вочевидь,
обумовлена прямим впливом викидів промислових підпри€мств та
транспорту.
Найменше видове різноманіття лишайників характерне дЛЯ М.
Рівне. Тут виявлено лише 22 види лишайників. Число видів в окремих
досліджених квадратах варію€ від 1 до 12. При цьому на більшій частині
території міста епіфітні лишайники представлені тільки 1..4 видами у
пробному квадраті. Квадрати з 5..10 видами лишайників виявлеІІі пооди..
ноко і відокремлено одне від одноrо. Найбільше видове різноманіття
епїфітних лишай ників в м. Рівне відмічено лише в двох квадратах, .. у
західній та східній околицях міста. Отже, незважаючи на порівняно
близькі мікрокліматичні умови досліджені міста CYТТ€BO різняться за ви..
довим різноманіттям епіфітних лишайників. Так, якщо ліхенофлори Тер..
нополя та Івано..Фраllківська, які характеризуються найбільшим
видовим різноманітrям лишайників, представлені 45 видами КОЖIlоrо
міста, то ліхенофлора М. Рівне, де виявлено найменшу кількість видів,
склада€ тільки 50% від вищеназваних флор. Це € свідченням Toro, ЩО у
Рівному порівняно з іншими дослідженими містами спостеріrаються
найбільш несприятливі умови для зростання епіфітних лишайпиків.
Аналіз змін видовоrо різноманіття епіфітів на території міста
свідчить про те, що у Тернополі, Луцьку та Івано Франківську найбільше
видове баraтство епіфітів у пробному квадраТІІОМУ кілометрі (від 10 до 19
видів) виявлено не тільки ІІа околицях міст (як У Львові), але і в їх цен'"
тральних частинах. При цьому на переважній частині території вказаних
міст виявлено 5...10 чи більше 10 видів епіфітних лишайииків. Тільки в
Рівному найбільше видове ріЗlІоманітrя відміча€ться ІІа околицях міста,
112
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
у той час як на всій території міста виявлений дуже бідний видовий
склад лишайників (1..4 види).
Аналіз представленості видів епіфітних лишайників з подібною
чутливістю до забруднення атмосферноrо повітря на території дослідже'"
них міст свідчить про наступне. Набір видів сильно та середньо чутли
вих до атмосфеРНОІ.О забруднення в межах М. Івано Франківська
достатньо великий. Тут виявлені ЯК види родів Raтalina (R. fraxiпea),
Evemia (Е. prunastri і Е. тesoтorpha), так і представник роду Usnea (и.
hirta.) Особливо великим € різноманіття видів роду Раппеlіа. У cboro в
Івано...Франківську виявлено 9 видів цi€Ї rpупи, вони зустрічаlОТЬСЯ як ІІа
околицях міста, так і в центральній частині Івано..Франківська. Ізольова'"
ними осередками у межах міста епіфітні лишайники представлені тільки
видами, що € індикаторами пиловоrо забруднення.
у Тернополі сильно чутливі ДО атмосферноrо забрудненння K
щисті лишайники Raтaliпa dilacerata, R.fraxiпea та Evemia pruпastri, а та..
кож середньо чутливі види Pleurosticta acetabuluт, Меіаnеlіа glabratula,
Parтelia sulcata і Hypogyтnia physodes поширені майже суцільним поя..
еом, який проходить із заходу ІІа схід через центр міста. У
північно"східній та південній частинах міста представлені в основному
тільки види індикатори пиловоrо забруднення міста.
у Луцьку також відміча€ться значне поширення сильно та середньо
чутливих видів епіфітних лишайників на території міста. Як свідчать
дані картування поширення цих rpуп видів У межах Луцька чутливі ДО
забруднення повітря лишайники представлені в ОСНОВНОМУ у
півніЧlIо..східній половині міста. При цьому ЯК і в Тернополі, в центрі
Луцька також встановлено зростання видів цi€Ї rpупи лишайників.
НаймеНlllе число видів епіфітних лишайників чутливих до атмо"
сферноrо забруднення виявлено на території М. Рівне, а саме лише три
види: Raтaliпa fraxiпea, Anaptychia ciliaris і Pamzelia sulcata. При цьому
найбільш чутливі до атмосферноrо забруднення кущисті лишайпики
(Raтaliпa fraxiпea та Aпaptychia ciliaris) виявлені тільки на західній та
східній околицях міста, а середньо чутливий лишайник Pa17Тlelia sulcata,
крім зростання на околицях міста, виявлений також в ДВОХ ізольованих
місцезнаходженнях на території міста.
Отже, незважаючи на те, що найбільше ВИДQне різноманіття лишай..
ників було встановлено у містах Тернопіль та Івано-Франківськ,
найбільша кількість середньо та сильно чутливих до аТМQсферноrо за..
бруднення епіфітних лишайників відмічаеться у містах Луцьк (12 видів),
та Івано..Франківськ (14 видів). У Луцьку ця rрупа видів лишайників
представлена в основному півніЧlІо"східній половині міста, включаючи і
центр міста. В Івано..Франківську лишайники цi€ї rpупи представлені у
північно--західній частині міста.
113
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
у Тернополі rpупа чутливих до атмосферllоrо забруднення лишай..
ників представлена сімома видами. Всі вони поширені в місті майже
суцільним поясом, що проходить із заходу на схід через центр міста.
Рівне характеризу€ться бідністю видів епіфітних лишайників чyr"
ливих до атмосферноrо забруднення. Присутні лише три види цi€ї rpупи,
що зустрічаються в основному тільки ІІа околицях міста.
На основі даних розрахунку І.Ч.П. на території м. Іва..
но..ФраНКівська були встановлені чотири ізотоксичні ліхеноіндикаційні
зони, які як і У Львові У значній мірі корелюють з даними картування
змін видовоro складу епіфітів у межах міста, з даними картування поши..
рення видів епіфітних лишайників 3 подібною чутливістю до атмосфер..
1I0ro забруднення (рис. 4.3).
... 3
.. .
. . . .
04
Рис. 4.3. ІЭОТОКСИЧllі ліхеноіндикаційні зони на території
Івано..Франківська за індексом ЧИСТОТИ повітря (І. ч.п.).
Умовні позначення: 1 СИЛЬНО забруднена зона (І.Ч.П. .. 0 1,0); 2
середньо забруднена зона (І.Ч.П. .. 1,0 5,0); З слабко забруднена зона
(І.Ч.П. .. 5,0 10,0); 4 незабруднсна зона (І.Ч.П. більше 10,0).
Осередок СИЛЬНО забрудненоі ліхеноіндикаційноі зони (І.Ч.П.-О..1).
Який корелю€ з місцем трапляння лише одноrо токситолераНТlIоrо ли..
шайиика Phaeophyscia отЬісulат, виявлений тільки в районі розташуван"
ня заводу Карпатпресмаш та комбінату хлібопродуктів. Однак, очевидно,
114
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
.. t u . . .
осередок даНОІ зони пов язании як ІЗ викидами заводу, так 1 з ШКІДЛИВИМ
ВПЛИВОМ атмосферних викидів автотраНСIIОРТУ.
Середньо забруднена ліхеноіндикаційної зони (І.Ч.П. 18 1..5) У Me
жах Івано Франківська представлена невеликими ізольованими ocepeд
ками. У цій зоні зустрічаються лише в основному невелика кількість (1 5
видів) епіфітних лишайників, rоловним чином, тільки індикатори ПИЛО
Boro забруднення Phaeophyscia orbicularis, Xanthoria раriеtіпа.Зрідка був
виявлений токситолерантний лишайник Scoliciosporum chlorococcuт.
Значне проективне покритrя відміча€Ться тільки для індикаторів пило
Boro забруднення.
Осередки середньо заБРУДllеної ліхеноіндикаційноі зони на тери..
торії ІваlIо Франківська виявлені у безпосередній близькості від деяких
промислових підпри€мств: по перше, від заводу Індуктор, Позитрон та
Полі мер; по"друrе, у районі розташування залізничноrо вузла, локомоти"
BopeMoHTHoro заводу, лісокомбіН J:У, котельно зварочноro заводу, елек
тростанції, БО "ПрикаРI1 тзаліз6бетон", заводу залізобетонних виробів;
по"трет€, в районі розташування apMaTypHoro заводу; по"четверте, біля
меблевої фабрики; по.. п'яте, на територіях, що приляrають до заводу
"Карпатпресмаш" .
.' у кожному з вказаних осередків, в основному, € декілька
підпри€мств, у атмосферних викидах яких заре€стровані найвищі у місті
або достатньо високі рівні вмісту таких rазоподібних речовин, як сірчи
стий анriдрид, оксиди азоту та вуrлецю, сполуки фтору та ін. Так,' Ha
приклад, у першому осередку завод Позитрон характеризу€ться високим
рівнем вмісту оксидів азоту в атмосферних викидах, завод Індуктор ви..
соким рівнем вмісту сірчистоrо анriдриду; в атмосферних викидах двох
цих заводів, крім TOro, € сірчана, азотна та соляна кислоти.
у друrому осередку найвищим рівнем вмісту оксидів вуrлецю у
місті характеризуються локомотиворемонтний завод. у йоrо викидах та..
кож високі рівні вмісту оксидів азоту, сполук фтору та ін.; в атмосферних
викидах заліЗНИЧIlОro вузла, електростанції ре€струються достатньо ви..
сокі рівні вмісту як сірчистоrо анrідриду, так і оксидів азоту і вуrлецю.
у третьому осередку арматурний завод також характеризу€ться ви..
сокими рівнями вмісту оксидів азоту та вуrлецю в атмосферних викидах
та ін.
Необхідно підкреслити, що осередок середньо забруднеlIОЇ
ліхеноіндикаційноі зони відобража€ також стан атмосферноrо повітря у
Іваllо..Фраllківську у зв'язку з шкідливим впливом атмосферних викидів
автотранспорту. Це особливо яскраво виражено у центральній, щільно
забудованій частині міста, біля при80кзалыІїї площі, де встановлений
найбільший осередок середньо забрудненоі ліхеноіндикаційної зони
(рис. 4.3). Витянутість цьоrо осередку середньо забруднепої зони з
. . . u. ,
ПІВІIlчноrо заходу на ПІвденнии СХІД, очевидно, також пов язана з розою
переважаючих вітрів, характерною ДЛЯ Івано..Франківська. Сумацію
115
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (ПОСІбник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
шкідливоrо впливу викидів автотранспорту та трикотажної фабрики
відобража€ невеликий осередок даної зони по вул. Дзержинськоrо. Крім
Toro, невеликі осередки середньо забрудненоі ліхеноіндикаційноі зони,
виявлені на території Івано Франківська на значній відстані від проми..
слових підпри€мств, очевидно, свідчить про те, що ОСНОВНИМ фактором,
що поrіршу€ стап повітряноrо середовища, € автотранспорт. До цi€ї rpУIIИ
ми відносимо осередок середньо забрудненої ліхеllоіпдикаційноі зони по
вул. Братів Майданських; у центральній частипі міста, де вулиці rалиць"
ка, Дзержинськоrо та Чапа€ва утворюють півкруr; осередок у районі ву"
лиць Радянської Армії та Дадушна, а також на перехресті вулиць
Пушкіна та Чкалова.
Значну частину території міста Івано..Франківськ займа€ слабко за..
БРУДllена ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П.== 5..10). У цій зоні поряд з вже
названими зустрічаються також високо та середньо чутливі види, які ха..
рактерні для природної спіфітної ліхеllОфЛОрИ околиць Іва..
но..Фрапківська (Ра17пеlіа sulcata, Меlапеlіа exasperatula, Hypogyтпia
physodes). Однак rpупа видів найбільш чутливих до атмосферноrо за..
бруднення (представники родини Usneaceae) відсутня.
Слабко забруднена ліхеноіндикаційна зона виявлена у раЙОllах роз..
ташування таких підпри€мств, як молокозавод, меблевий комбінат,
кар'ер по виробництву каменю та щебеню, фабрика хімчистки,
підпри€мства по заrотівлі та переробці льону, швейноrо об'€днання, пта..
хокомбіпату, пивзаводу, заводу "Промприбору", типоrрафії, заводу "Кар..
патаrpомаш", а також автопідпри€мств. Деякі із перелічених
підпри€мств, як, наприклад, БО "Промприбор", БО "Карпатаrромаш" та
ін. Характеризуються достатньо значним об'€мом шкідливих речовин, що
викидаються в атмосферу. Однак, очевидно, у зв'язку з ріВНИIlНИМ
рель€фом міста, завдяки чому відбува€ться рівномірпа циркуляція
повітря, а також, широко розвинена мережа садів, парків та скверів на Te
риторії Івано..Франківська, які теж СПРИЯІОТЬ покращенню циркуляції ат..
мосферноrо повітря, .... шкідливий ВWIив атмосферних викидів названих
підпри€мств, як і автотранспорту не € настільки значним, як у випадку
локомотиворемонтноrо заводу, електростанції і т.д.
Осередок слабко забрудненої забруднена ліхеноіндикаційної ЗОНИ
(І.Ч.П.-= 7..10) виявлений у північно..західній частині ВО "Карпати". Цей
осередок утворений, очеВИДIІО, у результаті сумаціі шкідливоrо впливу
атмосферних викидів ВО та скупчення ВИХЛОПНИХ rазів автотранспорту,
що руха€Ться на підйомі по автомаriстралі Івано..Франківськ ..... Калуш.
За даними розрахунку І.Ч.П. незабруднена ліхеноіндикаційна зона
виявлена тільки на околицях міста (значення І.Ч.П. варіІОЮТЬ від 10,0 до
33,1). Найбільш характерною особливістю ліхепофлори цi€Ї ЗОІІИ € баrате
видове різноманіття епіфітних лишайників, значне проеКТИВllе покриття
високо та середньо чутливих до атмосферноrо забруднення видів, а та..
кож присутність видів найбільш чутливих ДО забруднення аТМQсферноrо
116
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
повітря кущистих лиmайників (Ramaliпa Ітахіпеа, Evemia mesomoтpha,
иsпea та ін.).
Як бачимо зі схеми (рис. 4.3), неза6руднена ліхеноіндикаційна зона
на території Івано.. Франківська найбільшу площу займа€ у
північно..західній частині міста, де, з одноrо боку, розташована найменша
кількість промислових підпри€мств, а з іншоrо, сильно розвинyra мережа
сэдju , парків та скверів. На решті території міста площа незабрудненоі
ліхеноіндикаційноі зони значно менша. При цьому у південно"західному
напрямку у межах міста ця зона не була виявлена. OCTaнн€, напевне,
пов'язане із заraльним ЗНОСОМ у півдеlПlО"Східному напрямку усіх
шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу міста.
Неэа6руднена Ліхеноіндикаційна зона була виявлена у беэпосе..
редній близькості від таких підпри€мств як шиноремонтний завод, БО
"Карпати", ІПІ<ірзавод, кондитерська фабрика.
Отже, у межах М. Івано Франківська значні осередки забрудиеноro
повітря виявлені в районі компактноrо розташування низки промисло"
вих підпри€мств (3аліэничноrо вузла.... електростанції, заводу "Карпат..
пресмаш" і комбінату хлібопродуктів, Заводів Індуктор, Полімер,
Позитрон). Найбільші за площею осередки забрудненоro повітря на всій
території міста пов'язані як з викидами стаціонарних джерел шкідливих
речовин, так і ВиКИДами автотранспорту.
у Тернополі, як бачимо з рис. 4.4, більшу частину території міста
займа€ неэабруднена зона, у якій значення І.Ч.Л. варію€ від 10,0 до 26,2.
Слабко забруднена ліхеноіндикаційна зона видовжена в Тернополі у ме..
ридіональному напрямку і ділить незабруднену зону на західну та східну
частину. Середньо за6руднена ліхеноіндикаційна зона зі значеннями
І.ч.П.... 3,41 і 3,85 виявлена у Тернополі лише в двох осередках: у
північній та центральній частинах міста. При цьому, як і в Іва..
но..Франківську північний осередок середньо забрудненоі ліхеноінди-
.u.. .. .
каЦІИНОl зони СПІВпада€ з МІсцем розташування ЗaJIІзничноrо вузла та
цілої низки інших промислових підnPИ€МСТВ.
У Луцьку, так само як і в Тернополі, незабруднена ліхеноінди
каційна зона (значення І.ч.П.... 10,O 30I8) займа€ більше половини тери
торії міста, розтamовуючись у північно..східнїЙ та центральних частинах
міста. Слабко Та середньо забруднені ліхеноіндикаційні зони знаходяться
у південно..західній частині міста (рис. 4.5).
Незважаючи на те, що у Рівному незабруднена ліхеноіндикаційна
зона (значення І.Ч.П. варію€ від 10,0 до 27,1) представлена тільки на око..
лицях міста, а слабко забруднена зона виражена лише ізольованими
осередками на всій території міста, сильно заБРУДllену зону встановити
тут не вдалося. Більшу частину території міста займа€ середньо забруд"
нена ліхеноіндикаційна зона (рис. 4.6). У даному випадку результати
ліхеноіндикаційноrо картування свідчать про масштаб неraтивноrо вили"
ву атмосферних викидів шкідливих речовин (особливо сірчистоro
aиriдриду, сірчаної кислоти, фтористих сполук) БО "Азот" в межах М.
Рівне. Такому великому неraтивному впливу викидів даноrо БО на
117
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
епіфітну ліхенофлору міста, очевидно, сприяють вітри південних румбів
у найбільш волоrі зимові місяці року.
Рис. 4.4. ІзотоксичнІ ліхеIlоіндикаційні зони ІІа території Тернополя за
індексом чистоти повітря (І.Ч.П.). Умовні позначення такі ж як і на рис. 4.3.
Таким чином, за даними ліхеноіндикаційноrо картування найбільш
сприятлива еколоriчна ситуація щодо забруднення атмосферноro повітря
встановлена в Тернополі. У Івано..Фраllківську, Луцьку, а особливо в
Рівне атмосферне повітря € Cyтr€BO забрудненим.
Рис. 4.5. Ізотоксичнl ліхеноіндикаційні зони на території Луцька за індексом
чистоти повітря (І.Ч.П.). Умовні ПОЗllачення такі ж як і на рис. 4.3.
118
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повіТря з допомоrою лишайників
rоловною різницею картин ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон в
містах lВаНо....фраНКіВсьК, Тернопіль, Луцьк, Рівне від аналоriчної у
Львові € відсутність на даний час в центральних районах вказаних ее..
редніх міст сильно забрудненої ліхеноіндикаційноі зони.
Рис. 4.6. ІзотоксичнІ ліхеllоіндикаційні зони ІІа території міста Рівне за
індексом tfilСТОТИ повітря (І.Ч.П.). Умовні позначеІІІIЯ такі ж як і на рис. 4.3.
Порівняльний аналіз ліхеноіндикаційних даних ЩОДО великих та
середніх міст Украіни свідчить про те, ЩО покращенню стану атмосфер..
Horo повітря сприя€ розвиток мережі паркових насаджень у межах цих
міст.
4.1.3 Ліхеноіндикаційна оцінка еколоriчної ситуації у М. Полтаві.
Полтава ...... один із обласних центрів України, розташований у
ПридніпровсьКій впадині. Територія міста представля€ собою слабко
розчленовану ярами та балками, не круто похилу до Дніпра, рівнину, роз..
ташовану на вододільному плато Ворскла......... Псел. Середня річна темпе..
ратура повітря становить +6,5 0 С, максимальна температура липня +З8 0 С,
мінімальна температура січня ..34 0 С. МОроЗНИЙ період трива€ близько
80..100 днів. У ХОЛОДНИЙ період року переважають вітри східноro та
південно східноro напрямків, у теплий період РОКУ переважають
півніЧllо західні вітри. За рік в середньому випада€ до 485 мм опадів
(найбільший добовий максимум...... 178 мм). За холодний період року ......
листопад..березень випада€ В середньому 130..170 мм, за теплий ......
квітень жовтень 320..400 ММ.
119
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
Полтава центр Полтавськоrо промисловоrо вузла. Понад 1/4 промислової
продукції області виробляють 1 ЗЗ підпри€мства, розташовані на території міста. rзлу..
зями спеціалізації промисловоro комплексу Полтави €: машинобудування та метало..
обробка (заводи: турбомеханічний, raзороз рядних nамп, тепловозоремонтний.
"Електромотор", штучних алмазів та злмазноro інструменту, автоаrperaтний, хімічно
ro машинобудування), хімічна промисловість (фабрика "Хімпластмас"), леrка (бавов"
нопрядильний комбінат, швейна, трикотажна, взутт€Ва фабрики) і харчова індустрія
(мtясокомбінат. олійно екстракційний завод, хлібзаводи. кондитерська фабрика). Се..
ред інших raлyзей важливим € виробництво будматеріалів (Полтавська область....
1998 ).
Матеріалом для виконання даної роботи були ліхенолопчні збори,
що проводились протяrом 2003 2005 рр. Серед обстежених 23 деревних
порід ОСНОВНИМИ € Асет plataпoides L., РорuІus treтule L., Р. nigra L., ТіІіа
cordata МіН., Quercus тоЬuт L., Betula pendula Roth., Ртахіnus ехсешот L.,
Aescu/us hippocastaпuт L., Иlтиs glabra Н uds.
у результаті ліхенолоriчних досліджень М. Полтави було виявлено
64 види лишаЙlІиків, що належать до ЗО родів, 12 рОДИН та 4 порядків. За
rальний список ліхеllОфЛОрИ міста, ДО ЯКОro входять епіфітні, епіrейні,
епілітні, епіксильні та епібріофільні види лишайників, наведено в табл.
4.1.
Найбільше видове різномаНіТТЯ спостеріra€Ться у родинах
Lecaпoraceae (16 видів, або 25%), ParтeIiaceae (12; 18,8%), Physdaceae
(11; 17,3%), Teloschistaceae (9; 14,1%) та СІшlопіасеае (4; 6,3%). Ycboro
П'ЯТЬ провідних родин об'€ДІІУЮТЬ 52 види лишайників, що становить
81,5% від заrальної кількості. Решта родин характеризу€ться незначним
родовим Та видовим різноманіттям. Участь у складі провідних родин
Lecanoraceae, Parтeliaceae та Physciaceae показу€ спорідненість
ліхепофлори М. Полтави з ліхенофлорою Лівобережноrо Лісостепу в
цілому, де ці ТрИ родини займають 2. З і 5 місця відповідно (Байрак та ін..
1998). Низьке положення у систематичній структурі ліхенофлори міста
рОДИНИ С/шlопіасеае (п'ята позиція у порівнянні з перПІОЮ у ліхенофлорі
Лівобережноro Лісостепу) € характерною рисою для досліджуваноі
території. Незначні площі СОСІІОВИХ насаджень у адміністративних межах
міста. а також високий ступінь рекреаційноrо навантаження не СПРИЯЮТЬ
розвитку видів з роду C/adonia, що передусім представлені епіrеЙIlИМИ
формами. За рахунок каМ'ЯНИХ споруд ІІа території міста значно зроста€
кількість епілітів, що € представниками родини Te/oschїStaceae. Це і
ПОЯСIIЮ€ ЇЇ високе положення у систематичній структурі ліхенофлори
Полтави і також € характерною рИСОІО міста.
По відношенню до типу субстрату виділено 5 rpуп: епіфіти, епіліти,
еllіксили, епіreї та епібріофіти. Найчисельпішу за ВИДОВИМ складом rpYlIY
становлять епіфітні лишайники 49 видів (76,6% від заrальної
кількості). Переважання епіфітів € характерною рисою лісостепових
ліхенофлор в цілому (Байрак та ін., 1998), а також відмінною особ
ливістю урбанізованих ландшафтів. Найбільша кількість лишайників
відміча€Ться на корі Betula peпdula (23 види) та Queтcиs roЬит (21). Серед
інших форофітів, що відмічаються значним видовим різпоманітrям ли..
120
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
шайників, необхідно назвати Рориlus nigra (20 видів), Ртахіnш exce/sior
(19), Salix sp., Acerplatanoides (по 17), Р. tтeтиle (16) та Тіlіа cordata (15).
Серед епілітів найпоширенішими на території міста € накипні ли
шаЙIІИКИ ..... Са/орІаса decipiens, Candelariella aurella, Lecanora dispersa,
Ve7nlcaria тuralis, v: nigresceпs, що зустрічаються на ШТУЧНИХ кам'яних
субстратах (цеrЛі, бетоні, шифері). Решта видів характеризу€Ться пооди"
нокими місцезнаходженнями. Так, на сранітному камінні нами виявлено
СаІорІаса saxicola, Lecanora иmЬппа та Scoliciosporиm итЬтіпиm. Цікавими
€ також знахідки Aspicilia тоеnіuт, Bacidina inundata, СаІорІаса
jlavoviresceпs, С. teicholyta, С. сітпа, Staurothele саіа/ерш ІІа бетоні. Не"
значним ВИДОВ им ріЗlІоманітrям характеризуються лишайники на оброб..
леній деревині (5 видів; 7,8%) та мохах (6; 9,3%), більшість 3 яких €
факультативними і зустріча€Ться також на інших субстратах.
Епібріофіти відмічаються в нижній частині стовбуру дерев, на фунті та
поверхні каміння і часто можуть переходити з цих субстратів па деРIlИIl
ки мохів. До цi€Ї еколопчної rрупи відносяться два листуваті види
Phaeophyscia orbicu/aris і Physcoпia detersa та пакипний лишайник
Candelariella xanthostigma. Серед мохів, що зростають на корі дуба та бе..
рези, виявлені кущисті форми з роду Cladonia (С. соnіостаеа, C.fimbriata).
До обліraтних епіксилів відноситься лише один вид Lecanora pu/ica1is,
що виявлений нами ІІа оброблеllій деревині (на старій лавці на €врейсь..
кому кладОВИlці). Решта накипних (Caпde/ariella vitellina, Lecaпora
hageпii, Aтandinea punctata) та листуватих лишаЙllИків (Phaeophyscia
orbicularis) зустрічаються також на корі дерев.
rрупа епіreйних лишай..
ників представлена кущисти
ми видами з роду Cladonia (С.
fiтbriata, С. соnіостаеа, С.
fиrcata ssp. fитcata, с. теі).
Значне проективне покриття
20..50% вони мають лише у co
СНОВОМУ лісі У селищі Ваку..
ЛИНЦЇ. Поодинокі знахідки С.
fiтbriata та С. coniocraea
відмічаються на піщаному
(рунті по схилах береriв р.
Ворскли. Узаrалі, значна забу
довапість і заасфальтованість
території міста не СІ1рИЯ€ по..
ширепню епіrейних лишай..
ників. Відсутність видів ЦЇ€Ї
еколоrічної rpупи у парках
можна ПОЯСНИТИ двома причи..
нами. Розвитку лишайпиків у
дендропарку перешкоджа€ на..
явність високоrо трав'яноrо
5
.11'-
.
'6
. -1 ..2 0..3 0--4
Рис. 4.7. Ізотоксичнї ліхеноіІІдикаціЙllі зони
на території міста Полтава, визначені за
індсксом чистоти пОВіТря (І.Ч.П). Умовні
позначення: 1 дуже забруднена ЗОllа;
2 серсдньо забруднена зона; З слабко
забруднена зона; 4 IІсзабруднеJIа 301lа;
5 р. Ворскла; 6 залізнична дороrа.
121
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
покриву, а в парках центральної частини міста вирішальну роль відіrpа€
фактор витоптування.
На підставі отриманих даних при ліхеноіндикаційному картуванні з
використанням індексу чистоти повітря (І.Ч.П.) була складена карта та
виділені чотири ізотоксичні зони (рис. 4.7):
Дуже забруднена ліхеноіндикаЦЇйна зона (І. ч.п. = 0..5) розташо
вана двома майже однаковими за розмірами осередками. Перша частина
JIокалізована навколо заліЗІІичноrо вузла Полтава Південна і витяrнута з
півночі на південь у напрямку XapKiBcbKoro шосе. На ділянці, де про..
спект Миру перетина€ р. Ворсклу, ця зона доходить безпосередньо до ії
береriв. Друrий осередок зони знаходиться в центральній частині міста.
Він простяra€Ться із півпічноrо заходу на південний схід від вулиці
Сінної до вулиці Фрунзе, поступово звужуючись вздовж вулиці Леніна, і
збіrаеться з межами історико архітектурноі зони центра міста. Проте Te
риторія Корпусноrо Саду не відноситься до даllоrо осередку, а € слабко
забрудненою ділянкою.
Найнижчі значення І.Ч.П. (3,17) відмічено у районі станції Полта
ва Південна, а також поблизу ринку та автостанції на вулиці Новий ба..
зар (І.Ч.П.==4,7З..4,91). У цій зоні виявлені токсикотолерантні накипні
види Lecaпora coпizaeoides, L. hageпii, Scoliciosporuп chlorococcum із проек
тивним покриттям 1 % та поодинокі слані листуватих лишайників
Phaeophyscia orbicularis, Physcia adseпdeпs, Xaпthoria parietiпa. У сі види
належать до rpупи стійких до атмосферlIоrо забруднення ІІовітря лишай..
ників (Кондратюк та іІІ., 1991; Ходосовцев, 1995).
Виникнення дуже забрудненої зони в центральній частині міста
обумовлено добре розвинутою системою автомаriстралей та пов'язаною з
ними великою кількістю викидів автомобільноro транспорту.
Видовжеиість ділянки із північноrо заходу ІІа південний схід чітко Kope
лю€ з пануючими у теплу пору року піВІІічно західними вітрами. Форму..
вання зони, розташованої в районі залізничноrо вузла, проходило під
впливом викидів як авто .. так і заліЗIlичноrо транспорту. Це певною
мірою підтвеРДЖУ JЬСЯ висдовженістю західної частини ділянки ВЗДОВЖ
залізничноro полотна.
Середньо забруднена ліхеноіндикаційна зона (І. ч.п. = 5..10) на
1'ериторії міста представлена п'ятьма JIокалітетами. Найбільша за пло..
щею ділянка розташована у йоrо західній частині. Ще один локалітет
сформувався вздовж вулиць Київське та Харківське шосе і включа€ Зllач..
ну ділянку нежитлової забудови між вулицями Фрунзе та КаІ"амлика.
Два видовжені осередки ІІа сході та заході приляrають до центральної
частини дуже забрудненої зони. Окремий незначний локалітет розташо"
ваний вздовж залізничноro полотна між селищами Яківці та Дальні
Яківці.
у даній зоні, крім стійких до забруднення, зустрічаються і середньо
чутливі види лишайпиків, такі як Xanthoria роІусатра, Physcia stellaтis,
122
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
Phaeophyscia nigricans, Aтaпdiпea puпctata, Caпdelariella xanthostigтa.
Проективне ІІОКРИтrя цих видів в основному склада€ 1%, проте проек
.8 u .. -u
тивпе покри"П'я деяких листуватих лишаИНИКІВ 13 rpупи СТІИКИХ дО aT O
сферllоrо за6руднення (Phaeophyscia orbicularis, Physcia adsendens)
зроста€ ДО 20..50%.
Найбільші за розмірами локалітети середньо заБРУДllеної зони Ha
лежать до територій нежитлових за6удов, значна частина яких відведена
під rаражі. ТОМУ формування цих осередків проходило під впливом ви
кидів В атмосферу автомобілыlrоo транспорту. 3 викидами заводу медич
Horo скла, "Електромотор" та заводу ШТУЧНИХ алмазів і алмазllоrо
інструменту пов'язано виникнення за6рудпепоі ділянки вздовж вулиці
Харківське шосе. Формування най6ільшоrо локалітету середньо
забрудненої зони викликано розташуванням на даній території фа6рики
"Полтавахіммаш", aBToarperaTHoro, турбомехаНічноrо заводів та заводу
raзорозрядних ламо, а також заліЗНИЧllоrо вузла Полтава..Київська. Крім
Toro, :іниження І.Ч.П. у даній зоні може відбуватися за рахунок
недостатньої кількості форофітів.
Слабко забруднена ліхеноіндикаЦЇйна зона (І.Ч.П. = 10-15) зай
Ma€ основну частину міста. Для неї характерні види, що зустрічаються у
двох перших зонах. Крім Toro тут з'являються такі Jlишайники:
Нуроттnіа physodes, Parтelia sulcata, Physcia tenella, Pleurosticta
acetabuluт, Eveтia prnnastri. Проективне lIОКРИТТЯ виявлених видів скла
дa€ 1 20%, а проективне покритrя лишайпиків, що зусТрічаються і в пер
ших двох зонах, значно зростае (20..50% і навіть 50..100% для деяких
листуватих видів). Формування цi€ї зони пов'язано із заасфальтованістю
території та великим скупчеНIІЯМ кам'яних будівель, щО CTBOPIO€ умови З
піДВИlцеПОІО сухістю повітря (Ходосовцев, 1995). А це в свою черrу Hera
ТИВНО вплива€ ІІа лишайпикові уrpуповання.
Незабруднена ліхеноіндикаційна зона (І. ч.п. == 15 та більше) рОЗ
ташована у північній, піВlІічно східній та східній частинах міста, а також
окремими острівками зустріча€ться по всій йоrо території. Чотири ЛО
калітети цi€ї зопи lІов'язані з територіями міських парків, зокрема дeHД
ропарку, Перемоrи, ім. Леllінськоrо Комсомолу, воїнів інтернаціоналістів
та лісовоrо масиву "rрИІuкіll Ліс". У цій зоні спостеріracrься найбілыlеe
видове різноманітrя лишаЙlІиків за участю видів чутливих до атмосфер..
Horo забруднення: Lecaпora leptyrodes, Lecaпia пaegeli, Vulpicida pinastri,
Меlапеlіа glabratula, М. exasperata, М. exasperatula, Evemia тesoтo1pha,
иsnеа hirta, Bryori.a capillaris. Найбільша кількість індикаторних видів
(10) відміча€ться на території дендропарку, для якоrо характерне lІайви
ще значення І.Ч.П. 1СІ 29,29. Значна ділянка пеза6РУДllепої зопи приуроче
ІІа до фруктових садів у східній частині міста. Проте показНИК ВИДОБоrо
різноманіття лишайників ПЛОДОВИХ дерев невисокий, а тому значення
І.Ч.П.-15,SЗ 16,78 тут набаrато нижче, ніж на інших ділянках цi€Ї ЗОНИ.
123
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
Таким чином, територія міста Полтава в цілому € середньо забруд
неною. Найбільш забруднені ділянки приурочені ДО залізничних вузлів,
скупчення автомобільних доріr, а також до деяких підпри€мств міста. Не..
забруднені райони пов'язані з лісовим масивами та парками міста, що
зберіrають певні риси ПРИРОДНИХ екотопів.
Таблиця 4.1
Розподіл видів лишаЙНИків за ізотоксичними ліхеноіндикаЦЇЙними
зонами у межах М. Полтава
Вид Субстрат 1 2 3 4
Aтaпdiпea puпctata (Hoffm.) Кд, Кл. Кк, Кб, .. + + +
Coppins & Scheid. Ко, Кя,Д
A1thopyreпia puпctiformis (Pers.) Кт, Кб . +
A.Massal.
Aspici/ia тоепіит (У ainio ) [к .. .. +
Thor & Tirndal.
Bacidiпa iпuпdata ( Fr.) Vezda. Б .. + ..
Bryoria саріlІаПs (АсЬ.) Кб .. .. +
Brodo & о. Hawksw.
Сй/ор/аса citriпa (Hoffm.) Th.F"r. Ц + .. ..
Са/ор/аса decipiens (Arnold) l .. + + +
ВlоmЬ & Forscll.
Са/ор/аса j1avoviresceпs (Wulfen) Ц .. .. +
DallaTorre & Sarnth.
Саloрlаса holocarpa Кт, Ко,К6 .. + .. ..
(Hoffm. ех АсЬ.) Wade.
Са/ор/аса saxico/a (Hoffm.) [к .. .. + ..
Nordin.
СаloрІаса teicholyta Б .. + .. ..
(АсЬ.) J. Steiner.
Caпdelariella aurella Б, Ш .. .. + +
(Hoffm.) Zahlbr.
CaпdeIaтielIa шеlllіna (Hoffm.) Кк, Ко, Кт, Д .. .. + +
МіНІ. Arg.
СаndеІатіеllа xanthostigтa Ко, Кк, Кт, Кя, .. + + +
(АсЬ.) Lcttau. Кл, М
124
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з доnoмоrою лишайників
'ОО овження та л.
Вид Субстрат 1 2 З 4
Cladoпia сопіостаеа (Florke) Vainio f,Кд .. оо +
СlшJопіа ІітЬrШtа (L.) Fr. f, К6 .. +
Сlшlопіа fuпаШ ssp. furcata r оо оо .. +
(Huds.) Schard.
Сlшlопіа уеі Schacr. r оо .. оо +
Evernia тesoтorpha Nyl. кя ... оо оо +
Evemia prипшtП (L.) АсЬ. Кк, Кд, К6, Кт, оо оо + +
Кя,Кл
Нуросепотусе scalaris Кс, К6, кд оо .. .. +
(АсЬ. ех. Lilj.) Choisy.
Hypogymпia physodes (L.) Nyl. Кс, К, Кт, кд оо .. + +
Lecaпia пaegeli (Нерр. ) Zahlbr. кя оо .. .. +
Lecaпora allophaпa Nyl. Кт оо .. + оо
Lecaпora сатріпеа (L.) Vainio. Кд,Кя,Ко .. оо оо +
Lecaпora coпizaeoides Кк, кл + .. ..
Nyl. ех СсотЬіе.
Lecaпora dispersa Ц оо оо + +
(Pers.) Sommerf.
Lecaпora hageпii (АсЬ.) АсЬ. Кт, Кк, Кб, Кя, + + + +
Ко, Д
Lecaпora leptyrodes (Nyl.) Degel. кл оо оо .. +
Lecaпora muralis var. тuralis А .. оо +
(Schrcb.) Rabenh.
исапота piпiperda Korber. Кс .. оо оо +
Lecaпora pulicaris (Pers.) АсЬ. Д оо оо + оо
исапота saligпa (Schrad.) Zahlbr. Кя,Кб .. оо + +
Lecaпora sambuci (Pers.) Nyl. Кв оо оо +
Lecaпora итЬппа (Ach.) rK оо оо + оо
А. Massal.
Lecidella elaeochroma (АсЬ.) Кя, Кбр .. .. +
Choisy.
п д
6. 41
125
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко. В. r.
'1)0 овжен'НЯ та .
Вид Субстрат 1 2 3 4
Іертапа іпсапа (L.) АсЬ. кд +
Ме/апе/іа exasperata Кд, КЯ,К6 .. +
(Dc Not.) Essl.
Меіапе/іа ехшретаtuІа (Nyl.) EssI. Кб +
МеІапе/іа glabratula ssp. glabratиla КД, КК .. .. .. +
(Lamy) Essl.
PaпneIia sulcata Тауlос. Кя, Кт, Кв, .. + +
Кд, Кл, Кб
Parmeliпa querciпa (Willd.) Наlе кд .. +
Phaeophyscia пigricaпs (Florke) Кт,Кк,Кд, кя ... + + +
Moberg.
Phaeophyscia отЬіcu/аЛs (Neck.) Кт, Кк, Кд, Кя, + + + +
Mobcrg. Ко,Кб, Кл,Ш
Physcia adsceпde,lS Кт, Кк, Кд, Кя, + + + +
(Fr.) Н. Olivier. Ко,Кб,Кл
Physda аіро/іа Кт,Кя,Кв .. + +
(Ehrh. ех. НиmЬ) Fumr.
Physcia steUaris (L.) N уІ. Кт, Кя, Кв, Кд, .. + + +
кл
Physcia teпe//a (Scop.) ОС. Кк, Кб, Кд, Кл, ... + +
кя
Physcoпia detersa (Nyl.) Poclt. Кл, Кк, М .. + + +
Physcoпia grisea (Lam.) Poelt. Кк .. ... ... +
Pleurosticta acetabuluт Кт,Кк,Кд, кл .. ... + +
(Ncck.) Еlіх & Lumbsch.
Riпodiпa рупna (АсЬ.) Amold. Кт,Ко, кв ... +
Riпodiпa sophodes К6 .. +
(АсЬ.) А. Massal.
Sco/iciosporuт chlorococcит Кд, Кт,Кл, Кк + + + ..
(Stenh.) Vezda.
Sco/iciosporuт итЬтіпит rK +
(АсЬ.) Arnold
п д
6. 41
126
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
Закінчення табл. 4.1
Вид Су6страт 1 2 3 4
Staurothele catalepta (АсЬ.) Б +
Lettau.
Straпgospora ріnісоlа (A.Massal) Кд,Кя +
Korber.
Usпea hirta (L.) F.C.Weber ех. К6 .. +
F.H.Wigg.
Veпиcaria тuralis АсЬ. Б,Ц + +
yeпucana nigresceпs Pers. Б .. + ..
Vulpicida piпastri (Scop.) К6 .. .. +
J... Е. Matsson & М. І. Laї.
Xaпthoria рапеапа Кт, Кб, Кк, Кл, + + + +
(L.) ТЬ. Fr. Ко
Xanthoria polycarpa Кб, Кя, Кт .. + + +
(Ноffш.) Ricber.
Xaпthoria истаіпіса S. Kondr. Ко, Кя, Кт .. + +
Умовні позначення: r rpYIIT; rK ...... rраиїтне каміння; Б ...... бетон; Ц
цеrляні споруди; Ш шифер; А асфальт; М ...... мохи; Кб ...... кора берези,
Кв кора верби, кд ...... кора дуба, Кк ...... кора клена, кл ...... кора липи, КО
кора осики, Кс кора сосни, Кт кора тополі, кя кора ясена. Цифрами
позначено ізотоксичні ліхеноіндикаційні ЗОНИ: 1 ..... дуже забруднена, 2
середньо забруднена, З слабко забруднена, 4 пезаБРУДllена.
4.1.4 ЛіхеноіндикаЦЇйна оцінка еколоriчної ситуації в М. КірО80-
Ірад. KipoBorpaд ...... адміністративний центр KipoBorpaдcbKoї області, яка
в reocTpYKтyplIOMY відношенні лежить в межах KipOBorpaдcbKoro тек..
тонічноrо блоку, центральної частини YKpaїHcbKoro кристаліЧllоrо Іцита.
КристаліЧIІИЙ фундамент складений протерозойськими метаморфізова"
ПИМИ порадами (rpанітами, rпейсами, сланцями), які зібрані в лінійні
складки, та іншими продуктами вивітрювання. Відслонення цих порід
СIlостеріrа€Ться лише в річкових долинах. Потужність осадових порід від
кількох до 150 М. ВОНИ представлені пісками, rлинами, мерrелями.
Місто КірОБОrpад розташоване в центральній частині
KipoBorpaдcbKoї області на річці Інrул (притока Південноrо Буrу) ПрИ
впадінні в неі річок Суrоклеї та БіЯІІКИ. У верхів'ї р. Інryл знаходиться в
rpаніТIІИХ береrах, а потім розлива€ться і тече по рівнині. fлибипа Інryлу
0,7..1,2 М. Живиться Іllryл сніrовими водами та літніми опадами. Льодо
став з rpУДІІЯ до початку березня. Координати міста: 48038' пи. ш., 32020'
127
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
сх. д. Юровоrpад займа€ площу біля 103 км 2 . Місто засноване в 1754 році.
На йоrо території прожива€ 250,2 тисячі чоловік (Кузик, БілошапlCa,
2005).
KipoBorpaд знаходиться на Придніпровській височині. Поверхня
підвищена, полоro хвиляста, розділена долинами річок, ярами та балками
(rлибина ерозійноro розчленування до 80 м). Переважають висоти
150..200 м над рівнем моря, але на карті більша частина території міста
лежить в межах 110..150 м над рівнем моря.
ЮрО80rpад розташований в межах ДніСТРОВСЬКО"ДlІіпровськоі
північно"степової фізико..reоrpафічної провінції КipoBorpaдcbKoro (Се-
редньоіllryльськоrо) району. Клімат помірно континентальний з теплим,
іноді жарким літом, м'якими малосніЖIІИМИ ЗИМам та частими відлиra..
ми. Морози досяrають 32,4 0 С, а спека 37,6 0 С. Середня температура
січня .....s,6 0 c, а ЛИПНЯ +20,2 0 С. Максимум опадів випада€ влітку (чер"
вень липеIlЬ). Середньорічна кількість опадів 474 ММ. В середньому за
літні місяці випада€ 189 мм опадів. Влітку бувають сильні зливи э rpоза..
ми. Навесні і в кінці літа часто дмуть південно"східllі і східні вітри, що
іноді створюють посуху.
r рунтовий покрив представлений важко суrЛИIІИСТИМИ чорнозе..
мами. На півночі району лежить суцільна cMyra (10..20 км) чорноземів
звичайних середньо"ryмусних, які далі на півдеlІЬ змінюються чорнозе..
мами звичайними. Потужність ryMYCOBOro rоризонту 70..75 СМ.
За rе060таllіЧIІИМ районуванням України територія міста розташо"
вана в Бузько"Дніпровськоro rеоботаніЧному окрузі та KipoBorpaдcbKoMY
rеоботаНічному районі, який співпада€ з фізико"reоrpафічним районом
(rеоботаніЧllе районування ..., 1977). Рослинність в минулому була пред"
ставлена ковилово .... лучними степами, на яких поширені вузьколисті
злаки: ковила волосиста (Stipa саріІlаіа), TOHKoHir степовий (Роа stepposa
Kryl.), тимофіівка степова (Phleum phleoides L.), звичайний овес (Avena
sativa L.), roрицвіт весняний (Adonis verпalis L.), воронець колосистий
(Astaea spicata L.), шавлія степова (Salvia stepposa Shost.), степовий моло"
чай (Euphorbia stepposa L.), конюшина посівна (ТтіІоlіuт sativum Schreb.).
По схилах річкових ДОЛИН та балок розташовані дрібні байрачні ліси, де
ростуть дуб звичайний (Quercus robur L.), берест rладкий (ИІтиs laevis
L.), клен татарський (Асет tataтicus L.), липа серцелиста (ТіІіа cordata
МіН.), rpуша звичайна (Py1US coттuпis L.), яблуня лісова (Маlus sylvestris
МіН.), rлід криваво..чеРВОlIИЙ (Crataegиs saпguinea РаН.), жостер красиль..
НИЙ (RJштпиs tiпctoria Waldst. et Кit.), терен КОЛЮЧИЙ (Pruпus spiпosa L.).
В річкових долинах ростуть верби, калина, зустрічаються луки та неве..
ликі ділянки боліт з волоroлюбивими видами рослин: осокою волоси"
стою (Carex pilosa Scop.), яrлицею, очеретом звичайним (Phragmites
austra/is Cav.), пирі€м повзучим (Еlутglл repeпs L.), конюшиною лучною
(ТпІоlіит pratense L.), щавелем кінським (Rитех сопІепиs Willd.).
128
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
Корисні копалини представлені будівельною сировиною. Відомим €
KipoBorpaдcbKe Іранітне родовище, розташоване на правому березі річки
Суroклеі. Енерreтичні запаси надр міста репрезентовані "окладами 6ypo
ro вуriлля (Балашівсько..Кіровоrpадське родовище) та урану. € поклади
високоякісноro піску, придатноrо для вир06ництва скла.
На стан лишайниковоrо покриву впливають а6іотичні, антропо
reниі і біотичні чинники. Під абіОТИЧIІИМИ чинниками розуміють вплив
рель€фу місцевості і "разу вітрів". Під аптропоrенними розташування
промислових підпри€мств, а під біОТИЧIІИМИ зелені насадження.
На території міста працювало близько 98 підпри€мств різної форми
власності (Рис. 4.8).
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
І
К! j
л :
l.... .....,... . . ..... ., . ,. . , .. ' .. _.
: і
. .'- - . . ..' - r . .< _.,
Ні І
;.., ,...,. t
і
І .
Рис. 4.8 Картосхема розташування осередків промислових підпри€мств і
ОСІІОВНИХ автомобілыІхx ІnЛЯХЇв у місті Юровоrрад
Д
І
61
І J
f
Т і
0'
Найбільшими забруднювачами в місті за викидами оксидів азоту €.
Теплоелектроцентраль ЗО,671 т/рік ( рис. 4.8, N 6,7); Теплоенерrетик
13,210 т/рік ( рис. 4.8, М4); Завод" rідросила " 3,970 т/рік (рис. 4.8,
М7); Птахокомбінат 3,253 т/рік ( рис. 4.8, М7); КХП 1,710 т/рік (рис.
4.8, М7); Завод "Червона Зірка" 1,125 т/ріК (рис. 4.8, МВ); ВАТ
"К3БМ" 0,960 т/рік; ВАТ "Радій" .... 0,590 т/рік ( рис. 4.8, N 15); Завод
"CerMeHT" 0,400 т/рік (рис. 4.8, М19); ВАТ "Кіровоrpадолія'J 0,246
т/рік (рис. 4.8, М1З); ВАТ "Кіровоrpадасфальто6еТОl1" 0,240 т/рік (рис.
4.8, N 6); Канат ДЕП 0,116 тон/ріК; Завод "XiMnporpec" ...... 0,074 т/рік.
Найбільшими забруднювачами повітря оксидом сірки €: Теплоелектро"
129
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
централь 35,466 т/рік ( рис. 4.8, N 6, 7); ВАТ "К3БМ" 25,490 т/ріК;
кхп 18,310 т/рік (рис. 4.8, М7); ВАТ "Червона Зірка" 2,020 т/ріК
(рис. 4.8, N 8); Канат ДЕП 1,890 т/рік; КірОБоrpадасфальтобетон ....
0,440 т/рік (рис. 4.8, .N26); ВАТ "КірОБоrpадолія" 0,345 т/рік (рис. 4.8,
М13); Кіровоrpадський птахокомбінат 0,061 т/рік (рис. 4.8, М7); ВАТ
"rідросила" 0,001 т/ріК (рис. 4.8, Ng7).
3аrальні об'€ми викидів шкідливих речовин від стаціонарних дже..
рел забруднення в атмосферне повітря М. KipoBOrpaд представлені в табл.
4.2 (Статистичний щорічник ...2004).
Таблиця 4.2
ВИКИДИ від стаціонарних джерел забруднення в атмосферне повітря
М. KipOBorpaд Роки, тис. т
1990 1995 1999 2000 2001 2002 2003
23,3 3,6 1,7 2,2 2,3 2,3 2,6
3аrальні об'€ми викидів IJІкідливих речовин в атмосферне повітря
автотранспортом М. KipoBorpaд представлені в табл. 4.3
Таблиця 4.3
ВИКИДИ ШКідливих речовин автотранспортом
М. KipoBOrpaд РОКИ,тис. т
2001 2002 2003
16,9 15,6 14,0
Серед 14,0 тис. т викидів шкідливих речовин від автотранспорту
міста KipoBorpaд в 2003 році 8,2 тис. т .. викиди приватних леrкових авто..
мобілів, і 6,2 тис. т викиди транспорту орraнізацій і підпри€мств (Еко"
JJОПЧIlИЙ паспорт ... 2005).
Сх
в зв'язку з повітряним СПО"
собом розповсюдження полю
тантїв велике значення Ma€ "роза
переважаІОЧИХ вітрів". KipoBOrpaд
характеризу€ться llереважанням
вітрів півні чноro і півні ЧІІО
західllоrо напрямку (рис. 4.9).
Діаrpама складена за даними
табл" 4.4. Швидкість вітру скла
дa€ в середньому 10 мІс (СIlра
вочник по клімату ...! 1967).
Пдзх
пд
Рис. 4.9 Роза переважаючих вітрів у М.
Кі ровосрад.
130
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
Таблиця 4.4
Повторюваність напрямків вітру та штилів в KipOBOrpaдi (в %)
місяці Пи ПиСх Сх ПдСх Пд ПдЗх Зх ПІІЗХ штиль
І 14 10 8 16 12 12 14 14 8
ІІ 15 13 10 15 8 9 12 18 8
ІІІ 15 16 11 14 11 10 10 13 9
IV 16 16 16 14 10 7 8 13 12
V 22 12 10 12 9 11 9 15 12
VI 24 12 10 12 9 9 7 17 15
VII 24 13 7 5 6 7 15 23 17
VIII 24 11 5 6 8 9 13 24 22
ІХ 20 7 7 9 12 11 15 19 19
Х 17 9 8 12 11 10 14 19 19
ХІ 12 9 18 21 9 8 10 13 13
ХІІ 10 8 12 18 16 12 13 11 10
За рік 17 12 10 13 10 10 12 16 13
На території міста знаХОДИТI>СЯ 3 етаціонаРllі пости [iдpOMeTeo
служби для спостереження за забрудненням, на ЯКИХ проводиться визна..
чення концентрації заБРУДІІЮІОЧИХ речовин. Вони розміщені ІІа вул.
ЛУllачарськоrо, Андріївській, станції Юнатів. 3лдно з даними цих постів
концентрація оксиду сірки складала в середньому по першому посту
0,020 Mr/M 3 , по друrому 0,021 Mr/M 3 , 110 четвертому 0,019 Mr/M 3 . В ее..
реДIlЬОМУ по всіх ПОСТах 0,020 Mr/M 3 . Концентрація ОКСИДУ азоту CКJIaдa
ла в середньому по першому ІІОСТУ 0,020 Mr/M 3 , 110 друrому .. 0,023
Mr/M 3 , по четвертому" 0,014 Mr/M 3 . В середньому по всіх постах оо 0,019
Mr/M 3 (табл. 4.5), при [ДК mах S02 8IZO,5 MrLM 3 ; rДІ<с. д SО2=-0,05 мr/м з ;
rДК mах NО 2 ==0,08 Mr/M 3 ; rДІ<с.дNО2-- O,08Mr/M 3 .
Таблиця 4.5
Дані щодо викидів оксиду сірки, оксиду азоту,
пилу в місті KipoBorpaдi
Рік М поста S02 Mr/M 3 N0 2 Mr/M 3 nш
1993 І 0,022 0,02 0,30
ІІ 0,023 0,03 0,30
IV 0,018 0,01 0,20
131
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
3а"інtteНня табл. 4.5
Рік NQ поста S02 Mf 1м3 N0 2 Mr/M 3 пил
1994 І 0,021 0,02 0,30
ІІ 0,022 0,03 0,30
IV 0,03 0,02 0,20
1995 І 0,022 0,02 0,30
ІІ 0,023 0,02 0,30
IV 0,020 0,02 0,20
1996 І 0,019 0,02 0,24
ІІ 0,020 0,02 0,25
IV 0,018 0,01 0,22
1997 І 0,019 0,02 0,23
ІІ 0,020 0,02 0,24
IV 0,018 0,01 0,20
1998 І 0,023 0,02 0,23
ІІ 0,025 0,03 0,24
IV 0,018 0,01 0,20
1999 І 0,021 0,02 0,29
ІІ 0,019 0,02 0,28
IV 0,017 0,01 0,22
2000 І 0,019 0,02 0,27
ІІ 0,018 0,02 0,27
IV 0,017 0,01 0,24
2001 І 0,018 0,02 0,25
ІІ 0,017 0,02 0,26
ІУ 0,016 0,02 0,23
2002 І 0,018 0,02 0,25
ІІ 0,019 0,02 0,23
IV 0,017 0,02 0,22
2003 І 0,018 0,03 0,23
ІІ 0,019 0,03 0,26
IV 0,017 0,02 0,22
Великий ВПЛИВ на величину концентрації забруднюючих речовин
здійсню€ рель€ф місцевості. Центр міста лежить в неrлибокій западині,
де СIlостеріra€ться певний застій ІІовітря, це пов'язано з тим, що по цен"
132
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря э допомоrою лишайників
тральній частині з півночі на південь тече Інryл, прируслова ділянка яко
ro Ma€ висоти близько 110 м lІ.р.М. Західна частина знаходиться ІІа
підвищенні, де максимальні величини висоти сяraють 180 м lІ.р.М.
(рис. 4.10). Південна частиналедь ледь 1І0ступа€ться західній і максимум
тут знаходиться в межах 160 метрів над рівнем.
Рис. 4.10 Картосхема рель€фу місцевості міста KipoBOrpaд.
3аraлЬІІа площа зелених насаджень М. KipoBorpaд склада€ 1440 ra, в
тому числі 4 міські парки (Дендропарк, Ковалівський, Космонавтів, Пе..
ремоrи). Вони € пам'ятками садово парковоro мистецтва місцевоrо зна
чення. В цілому вказані парки займають площу близько 90 ra. Нижче
представлена характеристика деяких з них.
Сучасна площа парку Перемоrи (рис. 4.11, N!! 20) склада€ 39,5 ra.
По території парку протіка€ частина річки Суroклеі притоки ІнІУЛУ. В
парку можна зустріти такі деревні ПОРОДИ як дуб звичайний, клеll Ta
тарський, липу серцелисту, клен ясеІІОЛИСТИЙ (Acer negundo L.), тополю
чорну (Populus nigra L.). Серед хвойних сосну звичаЙllу(Ріпus sylvestris
L.) (Заповідні куточки ...1999).
Дендропарк (рис. 4.11, Ng 28) займа€ площу 42,7 ra. ДепдролоriЧllа
колекція парку включа€ SO видів чarарників і дерев. Основну частину на..
саджень складають такі породи як дуб звичайний, ясен, клен татарський,
roробина звичайна (Sorbus aucuparia L.), ліщина звичайна (Corylus
1ЗЗ
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
ауеНапа L.). Також € і екзотичні ВИДИ, такі як катальпз яйцевиднолиста
(Catalpa ovata L.) , ipra канадська (Amelanchier canadensis L.), БИрЮЧИllа
звичайна (Ligustrum vulgare L.), тамари кс стрункий (Tarnarix gracillis
Willd.), жасмін кущовий (]зsrnіпиrn fruticans L.).
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
І f ! - .. .. . -.-.. . -, .
..' ....,... '. .... , 0 '. , о. оо O , + . , ... 0 .... . , ._...., .. І , 1... _. , . , ., _..._. ..; , .... .... .. '. .. -....... .._.._.., ,J, -- .. ..._....
. . .. ... . . . t-- ( ,... =,; ;; . + .. :. ... l ... . ..
.' ' ..;=J"' , + 1 i / '=: 'f:=:=
" 1 ' . ' , , І " j ". :t3 ,0 , у
. .., .... , .. ; ' ? 2 ' ' . .1 . L : ;'--I . ,.: =1 ':'l ,', . ,,'
"., .".. ... ;::frr-: :;'> ..t , .jO.., .О' i ,... t - . . 1.5 ] " 1 !' ,.оо. ....-І' ..-....
. ... .' "- і--' ! J І l': І ",! '
І Ц/ ;в і \, " І
І ') ' .- , 1 "" І '
"'f. І", \ .
. ,.., , ,,' і. j
'1), (а і ! ,-,\: ,!
;. ,. і i' \ . І
с.\21Ш y 2"
f :.' " . .і/ ..
, .25-
А
Б
В
r
Д
Е.
t Оо.
€ ; ,
, :
Ж ['" .. " '.: ':''': . .: ........ ..
з 7"."
І
Ї
К
Л
М
Н
o
.;.
, І
;
1
Рис. 4.11 Картосхсма зслених насаджень міста КірОБОrpад.
Площа парку Ковалівський (рис. 4.11, N2 11) 8,3 Іа. В парковому ап..
самблі використані різні види ХВОЙНИХ і декоративних ЛИСТЯІІИХ порід.
Це насамперед туя західна (Thuja occidentalis L.), ялина €вропейська
(Рісеа abies L.), ялина колюча (Рісеа pungens Engelm.), клеп ясенолистий,
ТОПОЛЯ канадська (Populus deltoides).
Зелені насадження впливають на циркуляцію повітря в місті і € фо..
рофітами по відношенню до лишайників. Найбільше зелених масивів
сконцентровано в північній і західній частині міста. Тут знаходиться
найбільший лісовий масив урочище 3лодійська балка (рис. 4.11, N2 1).
Площа, яку займа€ це урочище, склада€ приблизно 430 ra. ОСНОВНОЮ де..
ревною ПОРОДОЮ тут € дуб, доміlUКОIО акація і клен. Співвідношення
дубу до акації і клену як 60:20:20. На Новомиколаівці знаходиться ще
один лісовий масив (рис. 4.11, N!!7), площа якоrо близько 200 ra.
Домінуючими народами € клен, акація. В районі Лелеківки (рис. 4.11, N2
З) знаходиться ще один великий лісовий масив, площа якоrо склада€
приблизно 250 ra. Тут ДOMiHY€ дуб ЗСОСІІОЮ. На півдні території міста
знаходиться урочище .Салrапові піски., площа якоrо склада€ близько
134
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з доnомоrою лишайників
100 ra (рис. 4.11, 21). Тут переважз€ сосна, а співдомінантом виступа€
дуб.
Вся територія міста була розділена на рівні квадрати. 3аrальпа їх
кількість становила 123 (рис. 4.12).
ВИДОВИЙ склад лишаЙllиків визначався ІІа кожному дереві окремо в
КОЖНОМУ квадраті. Лише в східній частині і частково в північній лишай..
пики не збиралися. Це було пов'язано з тим, що саме в цих місцях ли
тайники були недоступні для дослідження.
1 2 З 4 5 б 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Д : .. . . - - . - о. l , .J. - [ - -, о' . j.. . . - . ., .__1 - _ - - .l - - . - L
Б . : .: 8 . і ;' Ii:''-''. т. '.і 1 ' ; і
-......., ..., ,. ..,_.,.,....... . ... .-.. ..,.. -_._..'.-...'r'- -'-'- .,. .,.. f. "' --':l' ....,_.,J.... - ,... ' 'І.'.....' ., .,.;-_...-t... ._ ...... ,... ....- "' '7"- .., . !' "
В j І / .'і"'.8';" . I.. .: . І8 ' ;
;' L J- ., ! І ! !
r: ; 1\ 8 'і. . і . '8 .
Д t:=i ; . ! .. t! .. ri,. . , ".'.- : 1' ::"-'''- _.''
. 0.... .... .,.,.. - .. r ... t . 1 .. -: .... . . .t. .a..... ..1'
Е (.; 1 - j .. I ; ! ... .!. і ' \. , . ... ,
€ .t'....r'.......... .'..: ';'і":'.. і.... .....'1.' '.'.' "!." .. ,'.., .'
! 1..,....,....1. -'. ' \'''. .; І ! "
Ж . · i, .' .\"' , ..' . .!. · t \ · і · і. . .,
з .. 'r. '. . ;, ._. .-,.1 .1 . . і'; . І .! . .
' І і І І \ .
J ' І! ; ! . .......! . 1 .' .
і і І '. І ! І
\ ' , !...І .'''' 1 ' .): · · . . -i i. ....'l..1
! \ .... .-t .., ......? 81 . - .! . ;. · . І
і.... оо і. ., ,, .J. \:.\ ."1. ,'.1". 1 . . .. .: І )
І ! '..:' , . ! ....-і...... ,.І і '
: J \. '. , ....' .'.\ ....! ,.!
..1 1 \. . І ' .! · J ,..i '\. ... ;
І ІІІ.' І ".... а
: І /1 i "-! ....-
! І : І І .
. І . _
! ! ,...і '.; .. ........ . ' "" ........_ ._........ J..
j
.. ..1-. ..'
· [і I
. І
..... ",-
. ;.
ї
к
л
м
н
o
. І
О!,..
І
Рис. 4.12 Картосхема обстежених кварталів на території міста KipOBorpaд.
Оцінка стану lІаВКОЛИШIlьоrо середовища в М. KipoBorpaдi проведе
на на основі картування поширення індикаторних видів епіфіТIIИХ ли..
тайників. До дуже чутливих до забруднення атмосферllоrо lIовітря пами
віднесені представники роду Ramalina (Ramalina fraxinea, RamaJina
farinacea, Ramalina pollinaria, Ramalina dilacerata, Rarnalina fastigiata). [ру..
пу чутливих складають як листуваті (Anapthycia ciliaris, Pleurosticta
a etabulum, МеlапеІіа glabratula, М. exasperatula, М. exasperata, Parmelina
quercina, Hypogymnia tubulosa), так і кущисті (Evernia prunastri,
Pseudevernia furfuracea, Usnea hirta) види. Середньо чутливими до за
бруднення атМ:осфеРllоrо повітря ІІа території М. KipoBorpaд були
Parmelia sulcata та Hypogymnia physodes (табл. 4.6) На підставі цих
досліджень складалися карти присyrності тих чи інших видів на окремих
територіях (рис. 4.13..4.16). Більші за розміром позначки па картах пока..
зують трапляння окремих видів 31% і більше в досліджених зразках.
135
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
Менші позначки свідчать про 10 ЗО% трапляння індикаторних видів в
досліджуваних локалітетах.
Таблиця 4.6
Поділ лишайників на індикатор ні rpупи
Дуже чутливі Чyrливі Середньо чутливі
Raтalina fraxiпea Ку щисті Parтelia su/cata
Raтalina Іатіпасеа Eveтia p1Uпastri Hypogyтnia physodes
· Raтaliпa роlІіпапа Pseudeveтia furfuracea
Ramaliпa dilacerata иsпea hirta
Ramaliпa fastigiata Лист у ваті
Anapthycia ciliaris
P/eurosticta acetabuluт
Меlаneііа glabratula
Ме/аnеііа exasperatu/a
Ме/апе/іа exasperata
Parтeliпa querciпa
Hypogyтnia tubu/osa
На території міста було виявлено З осередки поширення найбільш
чутливих до забруднення лишайників (рис. 4.13), а також один осередок
..... за межами ІІаселеІІоrо пункту, який слуryвав контролем для порівнян"
ня. ВОНИ розташовані на півночі, півдні і заході. Крім Toro, в кожному
осередку виявлені діЛЯIlКИ, де частота трапляння таких видів найбільша.
На піВlIочі це квадрати Б..11 (вул. Волrorpадська, Керченська), В...11 (ту"
пик Азовський, Іванівський провулок), Б..10 (вул. Балтійська), B 10 (вул.
Марії Ульянової, Димитрова). На заході це квадрат €..1 (вул. Західна,
Центральна, Каштанова). На півдні це квадрат К..9 (вул. Автолюби..
телів). За межами міста..... це квадрати Б...5, Б 6. Із північноro уrpупован"
ня можна виділити також квадрати 8..8 (ВУЛ. Боrдаllа Хмельницькоro),
Д..11 (вул. Делеrатська, Московська), Е..10 (вул. Петровськоrо, Ба
лашівська), Е..12 (вул. Короленко), де частота трапляння нижча, але дос..
татня для Toro, щоб визнати цю територію найбільш чистою,
територіально віднесена ДО периферії міста району ЛелеКЇвки. Із західно"
ro осередка можна виділити квадрати такі як €..6 (район Злодійської
Балки), Ж..3 (вул Металурriв), €..З (вул. Калинова, Вишнева), €..7 (рай"
он Злодійської Балки), де частота трапляння достатня для віднесення
цi€ї ЗОПИ ДО найбільш чистої. Територіально вони відносяться до районів
селища HOBoro та урочища .Злодійська ба,"'!ка.. Із півдеПIJоrо уrpупован"
ня можна відзначити також квадрат Л..13 (вул. 40 років Перемоrи, Пер...
136
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо ПОВІТря з допомоrою лишайникїв
шотравневий ПРОВУЛОК), ЯКИЙ територіально може бути віднесений до
урочища .Салraнові піски..
Чутливі види кущистих лишайників представлені двома їзольова"
ними осередками на території міста. ОДИН осередок знаходиться на за
ході. Він невеликий, а друrий простяrnувся 3 півночі на південь через
центральну частину міста (рис. 4.14). Крім Toro в кожному 3 осередків
можна також виділити квадрати з найбільшою частотою трапляння. Так,
в західному осередку найбільша частота зафіксована в квадраті Е..1 (вул.
Західна, Центральна), €..1 (вул. Яблунева). У друrому центральному oce
редку можна також виділити два ізольовані північні осередки.... це Эд і 3r,
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Д:
r
Б і
l, ...... . ,
в:
!
і
t
,І
і
і і
І .. .'. '.!'..
!
! .... ..
-і?"
. . L.'. ....
:- і
І
,. . ._ , .,
. Ramalina fraxinea
).. Ramalina farinacea
* Ramalina ро1liпапа
. Ramalina dilacerata
* Ramalina fastigiata
Рис. 4.13 Картосхема поширення найбільш чутливих видів лишаЙlІиків
які представлені квадратами B 7 (річка [рузька в межах міста), В..8 (вул.
Боrдана Хмельницькоrо), В..11 (вул. Мелітопольська), B 12 (тупик
Аэовський). Західний осередок представлений квадратами 3а, 36, і тери
торіалыІo відносяться до квадратів €..6, €..8 (3лодійська Балка). На
півдні ізольований осередок позначений як 3в, територіально..... це квад"
рат Н..13 (іподром). Із останніх квадратів поширеноrо цеllтралыlrоo ло..
калітету можна виділити менш значимі, але не менш важливі в
біоіllдикаційному відношенні квадрати 1..12 (вали, вул. Куропятникова),
Е..11 (територія оздоровчоrо табору .Червоні вітрила ), [..9 (вул.
137
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (ПОСІбник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
Пальміро Тольятті). Частота трапляння КУЩИСТИХ видів Tyr дещо менша.
3 еталонних ділянок за межами міста можна відзначити Б..5, Б..6. Взаrалі
слід зробити ВИСНОВОК, щО в цілому кущисті лишайпики, що € дуже чут"
ливими до забруднення атмосферноrо повітря дуже широко представлені
в Кіровоrраді.
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
д
Б
В
r
Д . '
,. " :
Ж;8 '
і
З
І
І
к
л
м
н
o
,.., .,....'......,... ...,........ +-
- .
,. . .... .. ..... оо . ............_........ ............ .... _..._........._...............
. !
.
" .'
і,..""
.,.........-1
. ...
",
.... ........ ... .. .....
: ,
с;
\
; ... ....
і
l ... , .. І
.. .
і !
[ І
-- . , ", !)
,.[
І
. Еуетіа prunastri
. Pseudoevernia furfuracea
J.. Usnea hirta
* Anaphtychia ciliaris
Рис. 4.14 Картосхсма поширеННЯ чутливих кущистих видів лишаЙІІиків
Найчиетішими ділянками можна вважати західну і північну ЗОНУ
міста. Це район селища HOBoro і урочища .Злодійська балка. та
північний район міста район Лелекївки. Тут були відмічені такі види
як: Ме/апе/іа sиbargeпtifera, Physcia cf. vittii, Aтaпdinea puпctata, Physcoпia
distorta, Lecaпora coпizaeoides, ScoliciospoпJт cf. ga/lurae, Cladoпia теі,
Меіаneііа exasperatula, Lecidella elaeochroma, Rinodina sophodes,
Caпdelariella vitelliпa, Са/орІаса /obulata, Scoliciospornт ef. sarotaтпii,
Pleurosticta acetabulum, Raтaliпa ef. dilacerata, Lecaпora са1ріnеа,
Hypogymnia physodes, Physcoпia grisea, Xaпthoтia роlусатра, Parтelia
sulcata, Eveтia pmnastri, Raтaliпa /тахїпеа, Raтaliпa роІІіпапа, Parтeiiпa
querciпa, Physcia аіро/іа, Pseudevemia furJuracea, Lecaпora hageпii,
Opegrapha rnfesceпs, Usnea hirta, Physcia іепеІІа, Raтalina Іатіnасеа, Physcia
stellaris, Physcia adscendeпs, Scoliciosporuт chlorococcuт, Bacidia rosella,
Phaeophyscia orbicu/aris, Caпdelariella xaпthostigтa, Lecaпora muralis,
138
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
Xanthoparmelia somloensis, Ramalina fastigiata, Lecanora argentata, Physcia
tribacia, Lecania sp., Chrysothrix candelaris, Aпaptychia ciliaris, Physcia dubia,
Охпепа іаіІах, Bacidia rubella, Ме/апеІій exasperata. Б цілому тут виявлено
49 видів епіфіТlIИХ лишайників.
Дещо менший за розмірами третій район, який знаходиться на
півдні міста. Тут були знайдені такі види лишайників як: Raтaliпa
Ітахіпеа, Physcia stellaris, Raтalina роІІіпапа, Physcia caesia, Іесапота
rnрісоlа, Xaпthoparтelia somloeпsis, Raтalina polyтorpha, Ттареlіа coarctata,
Diploschistes scrnposus, Cladoпia pyxidata, Physconia distorta, Parтelia
sиlсша, Pleurosticta acetabuluт, Hypogyтпia physodes, Eveтia pruпastri,
Pseudeverпia furJuracea, Іесапота hagenii, Xanthoria parietina, Х. роlусатра,
Raтaliпa ef. dilacerata, Physcia adscendeпs, Phaeophyscia orbicularis,
Раnnelіпа querciпa, Cladoпia fiтbriata, Іертатіа іnсаna, Physcia tenella,
Lecanora argentata, Hypogyтnia tubulosa, Cladonia теі, Іерrolота
тетЬтапасеuт, Lecidea sp.l, Lecaпora тuralis, Rhisocarpoп sp., Chrysothrix
candelaris, Physcia diтidiata, Neofuscelia риllа. В цілому було заре€стровано
36 видів лишайників.
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
А
Б
8
r
Д
Е
Е;
Ж
З
І
J
к
n
м
н
o
. Parmelia acetabulum
* Parmelia exasperata
. Parmelt& quercina
Рис. 4.15 Картосхсма поширення чутливих листуватих видів лишайникїв
Чутливі види листуватих лишаЙlІиків мають таке ж саме поширеll"
ня як і кущисті чутливі види, з ті€ю лише різницею, що їх поширення
139
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
ширше j таких осередків, де частота трапляння їх висока, значно більше
(рис. 4.15). Із центральноrо осередку можна виділити ізольовані ділянки
2а, 2б, 2і, 2з, які можуть бути віднесені до північної rpупи. Більш широко
представлена західна rрупа, яка широкою стрічкою простяrлася э селища
HOBOro до центру міста. Ізольовані ділянки в центрі міста позначені як
2r, 2ж. На південному напрямку можна виділити ізольований осередок
2д. Взаraлі можна відзначити, що ця rpупа листуватих лишайників наба..
raTO ширше поширена по території міста, ніж кущисті лишай ники.
Найбільш чистими місцями €: Е..2 (вул. Калинова, Вишнева), В..7
(територія баз відпочинку), B 8 (вул. 3aropcbKa), Б..1 (Обознівка), 1..10
(дендропарк), B 11 (Азовський ПРОВУЛОК), В..13 (територія біля садових
ділянок), Н..13 (вул. Шевченко), Ж 1З (парк Крючкова). rеоrpафічно ці
місця представлені в північній, західній та південній rpупах квадратів.
Але найбільшим осередком високої частоти трапляння даної rpупи лис..
u . .. .
туватих лишаИНИКІВ € ПІВНІчна rpупа квадраТІВ.
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
А І І !
' . r--' +- .... ------!--- ...i....,. ...
Б "' ' ! (!"1 · З . .; · \ -'.
В I ' ..' .. А. .'.....А.. 8 J.. . J... '} А..
. J.. J.. .., \
r .! A.." .. J.. . J.. :..
..."......_.._.. ..__._ ' .. ...'...................._ ... .. ""'t""-,_..... . L.. 'r '. !..i: .. Зв- ...L,":. ......,
Д .; t І І' \ \. . . А. . "
, v І! : і.. :, ,0 }J.... ..., . ... ,
Е. 4 І '%."""'8
е: ,...... і... J.. ...А"........
, t І А..
Ж . А. ' .' .i;. \.... "";1. '. \ 8 . .
з. '. "- :.:. - --' ..: .. . ...., ........., , .... . , ... . '. .. ' ."- " ' -''' '''' ''''' - '''-
І 8 . 3 . А.
І ' \
! 1 .. .А. [. \.. · · !. 7 :
.......); І I .. --;-
..., .; 'i ) I ( .: \.А 'Л'. . d :J. ;, ;' ,:-, v + 1 .
" . /" .. . J
М І; І.' .. '. J.. "\\ :. ;
. f . і \ j r- . ,'. .
. .' . J !
.. .. ... t . ... . ..t . . . .t:: t . .
J '
К,
Л
І
І
!
: . :: .
І
. Parmelia sulcata
.А Hypogymnia physodes
Рис. 4.16 Картосхема трапляння середньо чyrливих видів лишайllиків Ііа
території М. Юровоrpад
Середньочутливі листуваті лишайпики Parтelia sulcata та
Hypogyтпia physodes поширені майже по всій території міста (рис. 4.16).
В цілому можна виділити З локалітети з найбільшою частотою трапляп..
ня вказаних лишайників. Західний локалітет може бути розділений ІІа
140
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
д
Б І
в І
T ., + ,
r! і
, І
, і і
Д .!. і
Е В -.- 'i-- >il" -і""щ'
. ,...': l ' 1 1
€', .:', ,
. - ,L.
Ж 'c:: .::: ::.::::: :: :;,
,..c... ..r. :1 ,..... .".... ......
:::= :: : :: ;;:
і
І
;
;
І
і
'" 'T"
.... ..
1
_ 2
_-3
Рис. 4.17 Узaraльнена картосхема розташування індикаторних видів ПО
території міста де: 1 територія поширеНIІЯ найбільш чутливих кущистих видів;
2"територія поширення чутливих листуватих та кущистих видів;
З-територія поширення лише середньо чyrливих листуватих видів.
два осередки 2а і 2б. Перший осередок це район селища Нове, друrий
осередок ..... це район урочища .еЗлодійська балка.. Друrий центральний
локалітет широкою смуroю простяrнувся э півночі на південь. В цеп..
тральному локалітеті можна виділити два великі осередки За і 3б. Майже
не залишилося жодної ділянки міста, де б не зустрічалися середньо чут"
ливі види. Лише на сході міста та вузькою смуroю 3 півночі на південь в
квадратах Д-В (fромадянський провулок), Д 9 (вул. Народна), E 9 (про"
вулок Петровськоro, вул. Петровськоrо), €..9 (урочище Злодійська бал..
ка) Ж..g (вул. Валентини Терешкової), Ж..8 (Промислова вулиця), 3..8
(8иставочна вулиця), З 7 (промзона), 1..7 (проспект Правди), 1..7 (вул.
космонавта Попова), К-7 (вул. [ероів Сталінrpада) не знайдені лишайни
ки цi€Ї rpупи.
Центральні зони міста відносяться до середньо забрудненої тери..
торії і тут були знайдені такі лишайники як: Scoliciosporит cf. gallurae,
Physcia аіроlіа, CaпdeIaтiella vitellina, Phaeophyscia nigricaпs, Lecaпora
allophana, Hypogyтnia physodes, Parтelia sиlcaIO, Phaeophyscia orbicularis,
Physconia grisea, Physcia adsceпdeпs, Cladonia fiтbriata, Physcia stellaris,
Evemia prunastri, Physcia teпella, Opegrapha rufesceпs, Lecanora conizaeoides,
141
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r..
Lecanora argentata, Rinodina sophodes, Xanthoria polycarpa, Aтandinea
punctata, Lepraria іnсаnа, Scoliciospornт chlorococcuт, Caпdellaпella
xaпthostigтa, Іесапіа sp., Іесапота тuralis, Physcoпia distorta, Меlапеlіа
glabratula, Cladoпia теі, Fuscidea sp., Lecaпora creпulata, Physcia сС. cleтeпtei,
Іесапота leptyrodes. В цілому 32 види лишайників.
Узаrальнюючи результати вивчення поширення різних rpуп інди
каторних видів лишаЙlІиків в межах території міста КіровоІрад, можна
зробити такі висновки (див. також рис. 4.17).
Осередки найчистіших ЗОІІ, позначені під цифрою 1 (рис 4.17), роз
ташовані на заході міста в селищі Нове та в районі урочища .Злодійсь
ка балка.; на півночі міста в районі Лелеківки. Незначні за територі€ю
осередки чистих зон € на півдні міста. Територія поширення чутливих
листуватих і кущистих видів позначена цифрою 2 (рис. 4.17), дещо
більша, ніж зона чистоro повітря. Зона середньо забрудпеноrо повітря в
центрі міста розділя€Ться на два великі осередки західний і східний. В
територіальному плані нами виявлена така особливість, що чим далі від
центру міста, тим більше чутливих видів лишайииків трапля€Ться.
Близько 40% території міста може бути віднесено до зони з дуже чутли
ви ми і чутливими видами лишайників. 50% території міста може бути
віднесена дО ЗОНИ з середньо чутливими видами.
В цілому в межах території міста КipoBorpaдa було виявлено 71 вид
лишайників, з яких виділені rpупи дуже чутливих, чутливих та середньо
чутливих до забруднення атмосферноrо повітря видів. За даними аналізу
видовоro складу епіфітних лишайників та характеру їх поширення па Te
риторії міста KipoBorpaдa атмосферу в місті можна вважати середньо за
6рудненою. Свідченням цьоrо € широке розповсюдження середньо
чутливих видів лишайників. Найчистішими ділянками можна вважати
західну і півніЧllУ зону міста. Це район селища HOBOro і урочища
.Злодійська балка. та північний район міста район Лелеківки. Причи
ною TaKoro lIepiBIOmip-Іоro розподілу лишайпиків €: по перше, те, що
деякі ділянки підняті по відношенню до всіх інших, 1І0 друrе, ці райони
знаходяться по периферії міста, по трет€, деревні насадження представ
лені деревостанами середньої стиrлості, по четверте, дерева такі як клеп,
ясен, дуб, тополя найбільше поширені в цій місцевості і на пих най"
частіше можна зустріти лишай ники. Не останню роль Biдicpa€ те, що про
мислові підпри€мства зовсім нерівномірно розташовані, мало потужні,
довrий час не працювали або працювали не ІІа повну потужність.
Відсутність епіфіТІ-ІИХ лишайників в квадратах Е..9, € 9 пов'яза о з тим,
що ІІа вказаній території відсутні деревпі насадження. На ній відбу
ва€Ться забудова приватноro сектору. Ми також не мали змоrи збирати
епіфітні лишай ники і в квадратах E 14, 15, 16, 17, 18; € 14, 15, 16, 17, 18.
OCTaIllI€ було пов'язано з тим, що на цій території знаходяться приватні
садові ділянки жителів міста. Район 3авадівки можна також вважати те..
риторі€ю з НИЗЬКОЮ представленістю дикоростучих дерев. На частоту
142
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
трапляння вплива€ і той факт, що в місті KipoBorpaдi дуже сильно розви"
НУТИЙ приватний сектор, де дикоростучі дерева рідко зустрічаlОТЬСЯ і
зібрати необхідний матеріал в повному обсязі не завжди було можливим.
Таблиця 4.7
Перелік видів лишайників, які виявлені на територіі міста
КіровоІраду
Центральні Західна та
Назва виду лишайника Південна північна
u
раиони частини
1. Aтaпdiпea puпctata + +
2. Aпaptychia ciliaris + -r
3. Baddia rosella +
4. Bacidia ruЬеllа +
5. СаІор/аса lobulata +
6. Caпdellarie/la vitelliпa + +
7. Caпdellariella + +
xanthostigтa
8. Chrysothrix caпdelaтis + +
9. Cladoпia АтЬтіаіа + +
10. Сlааопіа pyxidata +
11. Cladoпia теі + + +
12. Diploschistes scruposus +
13. Evemia pruпastri + + +
14. Риsсіаеа sp. +
15. Hypogyтпia physodes + + +
16. Hypogyтnia tubulosa +
17. Lecaпia sp. + +
18. Lecanora allophana +
19. Lecaпora argeпtata + + +
20. Lecaпora сатріnеа +
21. Lecanora coпizaeoides + +
22. Lecanora crenulata +
23. Lecaпora hageпii + +
24. Lecanora leptyrodes +
143
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
'f}O овженн.я та .
Центральні Західна та
Назва виду лишайника Південна північна
u
ранони частини
25. Lecaпora тuralis + + +
26. Lecaпora rиpicoIa +
27. Lecidea sp. 1 +
28. ІесюеlІа elaeochroтa +
29. Lepraria іпсаna + +
30. Leproloтa тетЬтапасеит +
31. МеlапеІіа exasperata +
З2. МеІапеІіа exasperatиla + +
зз. Меіаnеііа glabratula +
34. Меіаnеlіа subargentifera +
35. Neofuscelia рulІа +
36. Opegrapha mfesceпs + +
37. Охпепа ІаІ/ах +
З8. Parтeiia su/cata + + +
39. Parтelina qиercina + +
40. Phaeophyscia nigricaпs +
41. Phaeophyscia orbicиlaris + + +
42. Physcza ашсепdепs + + +
43. Physcia аіроІіа + +
44. Ph!fscia caesia +
45. Physcia сІ c[eтeпtei +
46. Physcia diтidiata +
47. Physcia dиbia +
48. Physda stellaris + + +
49. Physcia іепеlІа + + +
50. Physcia tribacia +
51. Physcia cf. vitii +
52. Physcoпia distoтta + + +
53. Physcoпia grisea + +
54. Pleurosticta acetabulит + +
55. Pseudevemia furfuracea + +
п д
6. 47
144
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
Закінчення табл. 4.7
. е . .
ЦентралЬІJі Західна та
Назва виду лишайника Південна північна
u
раиони частини
56. Rama/ina ef. dilacerata + +
57. Raтa/ina /атіnасеа +
58. Raтalina fastigiata +
59. Raтaliпa fraxiпea + +
60. Ramaliпa роІlіпатіа + +
61. Raтalina polymorpha +
62. Rhizocarpon sp. +
63. Riпodina sophodes -
+ +
64. Scoliciospo7Uт ef. galurae + +
65. Scoliciosporum + +
chlorococcит
66. Scoliciosporum +
sarothaтпii
67. Ттареlіа coarctata +
68. Usnea hirta +
69. Xanthopaттelia + +
soтloensis
70. Xaпthoria parietina +
71 Xanthoria polycarpa + + +
4.1.5 Ліхеноінднкаційна оцінка еколоliчної ситуації в центральній
частині М. Киева. Рель€ф міста КИЕва та йоro околиць Ma€ ДОСИТЬ розч..
ленований 'характер: місцевість то підноситься, утворюючи ряд окремих
висот, ТО ЗІІИЖУ€ТЬСЯ до рівня Дніпра. Плато, на якому розміщена право
6ережна частина Ки€ва, rycTo порізане балками та ярами, яких
налічу€Ться до 50. Лівобережна частина міста, розташована в межах
Придніпровськоі НИ30ВИIІИ, ЯВЛЯ€ собою вирівняну, плоско..rорбисту те..
расовану ріВНИIIУ, яка утворилася внаслідок розвитку долини р. Дніпро
(rаврилюк, Речмедін, 1955). Рослинність Ки€ва характеризу€ться вели-
кою різноманітністю та баrатством, що зумовлено розташуванням міста
на межі двох re060таніЧIІИХ областей: широколистяно лісовоі та
лісостепової.
За даними земельноro фонду зaraльпа площа М. Ки€ва станом на
01.01.2003 р. склада€ 83,6 ТИС. ld. Аналіз структури земель міста показу€,
що провідне місце в НЬОМУ належить лісовим насадженням, що займають
площу 36,1 ТИС. ra а60 43,1%. Забудовані землі міста становлять 42,7%, э
145
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк С. Я., Мартиненко, В. r.
них під житловою та rpомадською забудовою знаходиться 17,8% від
заrальної площі міста. Значна кількість земель зайнята промисловими
об'€ктами .... 5,6 ТИС. ra, об'€ктами транспорту і зв'язку .... 2,2 тис. ra
(Київська міська проrpама..., 2003). Особливістю земель м. Ки€ва € їх те..
риторіальна диференціація: ПОРУЧ із щільно забудоваIlИ .И центральними
районами, існують мало забудовані а60 зовсім пезабудовані райони, ro..
ловним чином периферійні території, які вкриті рослинністю лісових або
лучних формацій. Ці землі мають виключне еколоriчне та рекреаційне
значення.
у Флористичному відношенні територія міста Ки€ва € вивченою
нерівномірно. Перші відомості про лишайники міста знаходимо в роботі
л. Рішаві (1872), що наводить для даної території 26 видів. Серед них
нами ІІОВТОрНО було виявлено 6 видів Са/ор/аса сетіпа (Ehrh. ех.
Hedwig) Th. Fr., Caпde/aria conc%r (Dicks.) Stein, Lecaпora аlЬеl/а (Pers.)
Ach. J Physcia аіро/іа (Ehrh. ех. НитЬ.) Furnr., Раппеlіпа tiliacea (Hoffm.)
Наlе, Xanthoria parietiпa (L.) ТЬ. Fr. Деякі кущисті (наприклад, Raтaliпa
fastigiata (Pers.) Ach., R. роllіпапа (Westr.) АсЬ.) чи наземні лишайпики
(Peltigera сапіnа (L.) Willd.), що були наведені л. Рішаві, ІІа даний час в
околицях Ки€ва зустрічаються дуже рідко або ж зникають Бзаraлі.
Серед 10 видів лишайників, що відмічаються В. Монтрезором у
йоrо праці "Обозрение растений, входящих в состав фЛОрЬІ ryберний Ки
eBcKoro учебноrо oKpyra" (1886) для околиць Ки€ва (Петро Павлівська
Борщarівка) наводиться лише один вид..... Cladoпia pyxidata (L.) Hoffm. У
':1рацях о. Архимовича (1924а, 19246, 1925), присвячених флорі лишай..
ників України та Криму, знаходимо відомості і про лишайники околиць
Киева. Ycboro для даної території автор наводить 18 видів. Проте пізніше
А.М. Окснер, що Ilеревіряв зразки о. Архимовича, відміча€, що при
наймні 3 види визначені невірно.
у ранніх роботах видаТІІоrо yкpaїHcbKoro ліхенолоrа А.М. Окснера
(1925а, 1925б, 1927, 1929, 1935) знаходимо відомості про лишайllИКИ на..
самперед з околиць Ки€ва або ж йоrо лісопарковоі частини (ro..
лосіЇвський ліс, Пуща Водиця, Сирець). У "Флорі лишайників України"
(ОКСllер, 1956, 1968, 1993) для даної території в цілому ІІаведено 76
видів. У подальшому окремі відомості про лишайники Ки€ва та йоro око..
лиць знаходимо в роботах с.я. Кондратюка (1990), с.я. Кондратюка,
H.f. Безніс (1990), Т.В. Рандлане та ін. (1991), с.я. Кондратюка та І.Л.
Навроцької (1992). Проте всі вище перелічені роботи не мали за мету
спеціалыIro вивчення видовоrо складу лишайників міста. OKp MO слід
відмітити, ліхеноіндикаціЙIlе картування поширення індикаторних видів
у межах зеленої зони М. Ки€ва, зокрема на території Дарницькоro лісо--
парковоrо rОСIlодарства, що проводилося с.д. 3еленком та с.я. KOHдpa
тюком (1994).
Таким чином, у цілому для території аrломерації Киева за літера--
турними даними (Рішаві, 1872; Монтрезор, 1886; Архимович, 1924а,
146
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
1924б, 1925; Окснер, 1925а, 19256, 1927, 1929, 1935, 1956, 1968, 1993; KOH
дратюк, 1990; Кондратюк, Безніс, 1990; Раllдлане та ін., 1991; Кондратюк,
Навроцька, 1992; 3еленко, Кондратюк, 1994) відомо 141 вид (табл. 4.8).
Проте майже всі знахідки стосуються міських лісів, що входять до
зеленої зони міста. Найбільша кількість видів лишайників вїДміча€ться у
Дарницькому лісопарковому rосподарстві 126, для Пуща.. Водиці
відомо 48 видів, для rолосіївськоrо ліСОlIарку 36. У парках міста знай..
депо 16 видів лишайників.
Таблиця 4.8
Місцезнаходження лишайників на території М. Киева
(за літературними даними)
Кількість видів
..
3аrальпа Серед них
епіфітів
Землі житлової та Іромадської забудови 4 3
Ботанічний сад ім. О.В.Фоміllа 7 4
Парк ім. о.с. Пушкіна 4 3
Парк Київськоrо політеХllічноrо інститyrу 2 2
Парк -«Аскольдова Моrила»- 2 ..
Зоопарк 1 ..
- Маріїнський парк 1 1
rолосіївський лісопарк 38 36
Пуща Водиця 48 44
Дарницьке лісопаркове rосподарство 126 120
У cboro 141 132
Для житлової та rpOMaдCbKoї забудови Ки€ва відомо ycboro 4 види
Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg без точної вказівки вулиці та
Xaпthoria ІаlІах (Нерр.) Arnold на бульварі Тараса Шевченка наведені
А.М. Окспером (1925, 1993), Pleurosticta acetabuluт (Neck.) ЕІіх ех.
Lumbsch за зборами ю. €ліllа для Лук'янівки (Окснер, 1968) і
Chaenothecafurfuracea (L.) ТіЬеll. Останній вид відміча€ться А.М. Оксне..
ром (1956) на rpYHтi по схилах Львівської вулиці.
Матеріалом дапоrо дослідження слуryвали власні збори, що IIpOBO
ДИЛИСЯ У центральній частині М. Ки€ва протяroм березня липня 2006
року. Епіфітпі лишаЙIlИКИ збирали на 26 пробних ділянках (табл. 4.9), за
кладених у різних частинах досліджуваної території (рис. 4.18).
147
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
Таблиця 4.9
ДОCJIїдні ділЯНКИ закладені в центральній частині М. Ки€ва
Номер Місцезнаходження
діляНКИ
1 л.rли6очuцькаJ 40
2 вул. Нижній ВШl, 35
3 вул. НабереЖ1Ю..ХрещатиЦЬ1Са, 25
4 Контрактова площа
5 вул. Січових Стрільців, 20
6 Поштова площа
7 Львівська 1Vlоща
8 Софіівська 1Ulоща
9 Михайлівська площа
10 вул. ЯрОCJlавів Вал, 1
11 вул. Олеся rончара, 57
12 вул. Боzдана ХмеЛЬНUЦЬКОlО, 46
13 Майдан Незалежності
14 вул. Інститутська, 1
1S вул. Михайла rрушевськоzо, 6
16 бульв. Тараса Шевченка, 14
17 вул. Хрещатик, 17
18 вул. Банкова, 20
19 Бессара6ська площа
20 вул. Шота Руставелі, 8
21 КловСЬ1\UЙ узвіз, 11
22 вул. Івана Мазепи, 3
23 Печерська 1Vlоща
24 вул. Суворова, 7
25 вул. Івана Мазепи, 27
26 вул. Кутузова, 8
148
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атuосфернorо повітря з допоuоroю лишайників
На кожній ділянці досліджували окремо зростаючі, добре освітлені
та непошкоджені дерева ТіІіа cordata МіН. (до 10 дерев у кожній точці). У
разі відсутності липи вивчалися інші листяні породи, зокрема Асет
platanoides L., Quercus robur L., Aesculus hippocastaпuт L., Betula peпdиIa
Roth. та види роду Рорulиs. На кожній ділянці лишайники описували при
основі форофіту (до 0,5 м) та в середній частині стовбуру (до 2,0 м від по..
верхні rpуиту). Під час опису відмічався вид лишайника, йоrо проектнв"
не покритrя та морфолоriчні пошкодження сланей.
у результаті досліджень було виявлено 21 вид лишайників
(табл. 4.10). Враховуючи частоту трапляння та проективне покритrя
епіфітних лишайників виділено З rpУПИ відповідно до їх чyrливості до
атмосферноro забруднення. Так, найбільшу частоту трапляння на тери..
торії досліджень мають види стійкі до атмосферноrо забруднення
Phaeophyscia orbicularis (частота трапляння склада€ 96 1J 2%), Xanthoria
рапеііпа, Phaeophyscia nigricans (по 65,3%) та Physcia adscendeпs (57,7%).
Вони складають специфічне "синантропне ядро" міської ліхеllОфЛОрИ
(малыева,, 2003; Мучник, 2004). Для цих видів, за ВИНЯТКОМ Xaпthoria
parietiпa, характерні також найвищі показники проективноrо покритrя
(1..20% чи 20..50% в залежності від досліджуваноі ділЯНКИ). Xaпthoria
parietiпa зустріча€Ться досить часто, проте переважно у виrляді зачатків
слані, а тому Ma€ низьке проективне покриття (до 1%).
Досить звичайними на території досліджень € сереДІ-Іьочутливі до
атмосферноro забруднення види.... СаndеІатіеііа vitellina, Lecanora hagenii,
Xaпthoria роІусатра, частота трапляння яких склада€ 34,6%, Physcia tenella
(23,1%), Caпdelariella xanthostigтa (19,2%), що мають проективне покрит"
тя ДО 1 %. Виняток становить лише накиІІНИЙ лишайник Lecanora hageпii,
проективне покриття якоrо на ділянках поблизу автодоріr з інтенсивним
рухом транспортних засобів досяrа€ 100% (наприклад, на тополях по вул.
rли60чицькій та бульв. Тараса Шевченка). Як і Xaпthoria роІусатра, да"
НИЙ вид вважа€ться індикатором пиловоro забруднення (Ходосовцев,
1997; Журавлева, 2005). Середню частоту трапляння (38,5%) та низьке
проеКТИВllе покритrя (до 1%) у центральній частині міста Ки€ва також
Ma€ Pa1ТТlelia su/cata, що часто використову€ться як індикзторний вид
(ОІесЬ et аІ., 1981; Мартин, 1984; Трасс, 1985; Skye, 1968; Volkova,
Sondak, 1998; Freitas, Pacheco, 2004).
Решта 11 видів мають низьку частоту трапляння (до 12%) та проек"
тивне ПОКРИТТЯ (до 1%) і характеризуються поодинокими знахідками на
території досліджень. До цi€ї rpупи відносяться чутливі до атмосферноro
забруднення, види, такі як МеІапеlіа exasperatula, Нуроштпіа physodes,
Evernia prипastri. Окремо слід відмітити исаnота pulicaris, Physcia stellaris,
Physcoпia grisea, що € характерними для помірно антропоreнно поруше..
НИХ територій. Накипні лишайники Aтaпdiпea punctata, СаndеІатіа
сопсоlот, Scoliciospo1Uт сhlотососсит відносяться до rpупи полеотолерант"
них (Траес, 1985) і € індикаторами територій, що зазнають значноrо ан..
149
.....,а..
t.n.
Q
Порівюmня місцезростаиь лиmайнихів у цеmpальнiit частині М. Киева
Таблиця 4.10.
Частота Фс іт КПІ . та а:лас нoro nOJCDf п-
16 Бнд 'I'p&IJJШIЦ Р Р Р Т В Т 0 А Т Т Т Т А Т Т Р Т Т Т Т Р С Т Т Т Т
% 1 2 3 .. 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
1 Aтandbrea DJI1tCIQta 3.8 2
2 CaJoplDCll иrbttJ 11.5 1 1 1
3 ctтdelaria COIfCOlor 3.8 І
.. ClI1uklamЛа "IІеl/i1IlI 34.6 І 1 1 І 1 І І 1 J
5 С JUllfJ1юmgтa 19.2 2 1 1 1 1
6 ЕW!ffIЮ 3.8 1
7 оо . nJrv.oda 3.8 І 1
8 UcQ1ttN'Q laaReпii 34,6 .. 2 2 2 1 2 2 3 3
9 L zпdicari.r 7.7 І 1
10 MJaпella aarpиalllla 7.7 2 1
11 PllI"тelitl8ll1CDta 38.5 1 1 2 1 1 2 І 1 2 2
12 РJraeoD#rvIСЮ 1IiвictIIU 65.3 3 1 2 1 1 3 1 3 І 2 2 2 1 2 2 2 1
13 РІІ. orblculori.r 96.2 3 2 1 3 1 1 4 3 3 1 2 3 1 3 1 2 2 1 1 3 2 Э 3 3 3
14 РIrv6СЮ ad.rCeпdDU 57.7 2 3 3 2 3 3 2 1 1 І 1 2 3 1 2
15 РА Ieмlla 23.1 2 1 2 3 1 1
16 PIr. .te1larи 3.8 1
17 PJrv ";a mea 3.8 2
18 Bi1Jodiпa uvrirю 38 )
19 Sco/klosporv", clt,OI'OCOCCIDft 3.8 1
20 Xoпt1toriD parit/;rю 65.э 2 1 1 1 1 2 1 1 1 1 2 1 І І І І І
21 Х . 34.6 1 1 1 1 1 І 1 1 1
Зld'8JlWl8 Jdnldcn, UДIa 7 4 2 10 4 5 10 , , 4 , 2 2 11 , 7 2 4 0 3 4 6 3 7 , ,
Умовні позначеННJI: Р Popиlиs Ір., Т Тіlіа cordata Mill., Q .... Qиercи.r ,оЬи, L., А Aиcиlиs hippocarlaпит L., С Асе, рlаІапоіШ L., В Betиla
peпdиla Roth.; проепивне покритr.: 1 · до 1%, 2 ... 1-20%, З 20-50%, 4 50-1 OOO . Частота 1р1IIЛJllПll розраховувалась n вїДНошенu кількості дiлmох,
де був знайдений внд, до зaraльної кількості дocnщ.ених дiлmоlС.
х
m
:І:
o
:І:
J:3
s
.t:
::а
.........
::J
o
(')
0\
:І:
S
.......
o
:J:
}::J
"с
s»
'......
()
::а
Q)
"0
....
S
:t
Ф
:t
9
сп
:""1
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
ТрОlIоreИlIоrо ВПЛИВУ. Низька частота трапляння цих видів у центральній
частині м. Ки€ва, можливо, пов'язана з недостатньою кількістю дерев па
щільно забудованих ділянках міста, де ВОІІИ звичайно досить поширені.
Найбільш антропоreнно порушеними ділянками у центральній час
тині міста € Майдан Незалежності (М іЗ), вулиці Хрещатик (М 17), Ha
бережно Хрещатицька (М 3), Банкова (Ng 18), Шота Руставелі (М 20) та
Бессарабська площа (Ng 19). Для них характерна найменша кількість
видів лишайників (2 З) з низькими значеннями проеКТИВlIоrо покриття
(до 20%), виключно з rpупи стійких до забруднення Phaeophyscia
orbicu/aris. Ph. nigricaпs, Xanthoria parietina. Невисоке видове ріЗIlоманітrя
лишайників поясню€ться значною забудованістю територій (Майдан Не"
залежності, вул. Шота Руставелі), близькістю до автомаrїстралей з інтен"
сивним рухом транспортних засобів (вулиці Хрещатик,
НабереЖlIо..Хрещатицька, Бессарабська площа). Повна ,відсутність ли..
шайників на Бессарабській площі пов'язана не лише зі значною забудо"
ваністю та забрудненням повітря викидами автотранспорту, а й з
незначною кількістю дерев, що можуть бути придатними для зростання
епіфіТIІИХ лишайників. Так, власне на площі дерев пема€ взаraлі, лише на
вул. БасеЙllій присутні IlООДИІІокі клени та ЛИПИ, але лишайниковий по
крив на них цілком відсутній.
Майже половина досліджених ділянок (14) відноситься до помірно
aHтpOlIOreHHO ІІорушених. Кількість видів лишайників тут колива€Ться
від 4 до 7. Це переважно ВИДИ, характерні і для найбільш забруднених те..
риторій, проте проеКТИВllе покриття цих лишаЙІІиків зроста€, досяrаючи
інколи навіть 50%. Значну частку складають також види Caпde/ariel/a
vitelliпa, С. xaпthostigтa, Lecanora hageпii, L. pu/icaris, Xaпthoria ро/уса1ра,
СаІор/аса сетіпа, Physcia tene/la. Це переважно накипні лишайники, що з
однаковою віроriдністю трапляються як на сильно, так і помірно забруд
нених територіях. Крім Toro па даних ділянках відмічаються поодинокі
знахідки Pa17Тleiia sulcata (проективне покриття до 1%), що € сереДIІЬОЧУТ"
ливою до атмосферlIоrо забруднення.
Найменш забрудненими € 5 ділянок: Контрактова (N2 4), Львівська
(М 7), Михайлівська площі (N2 9), вулиці Олеся rончара (М 11) та
Інститутська (N2 14). ВОНИ характеризуються найбільшим ВИДОВИМ
ріЗlIоманіпям (9 11 видів). Крім лишайників стійких та сереДIIЬОЧУТЛИ"
вих, що мають значне проективне покриття (20 50%, а в окремих випад..
ках і до 100%), відміча€ться зростання проективноrо покриття і для
чутливих видів. Так, проекти вне покриття Parтelia su/cata на Львівській
площі та вул. Іпститутській зроста€ до 20%. Тільки на цих ділянках
відмічаються такі види, як МеІапеІіа exasperatu/a, Hypogyтпia physodes та
Evemia pmnastri, що € індикаторами природних аНТрОІІоrеПlIО lІеІІоруше
них тер торій. Значне видове різноманіття лишайпиків та наявність
видів чУтливих до атмосфеРllоrо забруднення IlОЯСНЮ€ТЬСЯ близькістю
даних ділянок до парків міста, що являють собою "рефуriуми" для розсе 40
151
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
лення лишайників на інші міські території (Бязров, 1999; Мучник, 2004).
Так, Михайлівська площа розташована поруч з парком "Володимирська
ripкa", вулиця Інститутська .... поруч з Хрещатим парком. Наявністю
скверів поясню€ться високе видове різноманіття лишайників на вулиці
Олеся rончара (сквери біля пам'ятників о. rончару та В. Чкалову),
Львівській (паркова алея вздовж вул. BOpoBcbKoro) та Контрактовій
площі.
Дані результати співпадають з висновками, отриманими під час
картування індикаторноro лишаЙIІИка Parтelia sulcata (рис. 4.19). Так,
встановлено, що слабо антропоrенно порушеними ділянками € Львівська
(ділянка N2 7) і Софіївська площі (N! 8), вулицj о. rОllчара ( 11),
Інститутська (М 14) та Івана Мазепи (М 25), а КОlІтрактову (М 4) і Ми-
хайлівську площу (М 9), вулиці Ярославів Вал (М 10), Михайла [py
шевськоrо (М 15) слід віднести до помірно антропоrellНО порушених
ділянок.
1
.
р. Дніпро
Рис. 4.18. Розташування дослідних ділянок у центральній чаСТИІІі М. КиЕва.
Отже, для оцінки СТа1IУ атмосферноro повітря у м. Ки€ві можна ви
користовувати як метод картування індикаторних видів, так і досліджен-
ня лишайникових уrpуповаllЬ (визначення видовоrо різноманіпя
152
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайниКЇв
лишайників на закладених ділянках, їх частоти трапляння та проектив..
Horo покриття), адже ці методи дають подібні результати.
у цілому Ж, можна зробити висновок, що центральна частина М.
Ки€ва зазна€ ДОСИТЬ значноrо аllтропоreнноro впливу. Неза6руднеНі
ділянки пов'язані із парками та скверами міста, що позитивно впливають
на стан навколишньоrо середовища. Найбільш забруднені ділянки при
урочені до щільно забудованих територій, ділянок поблизу автомаІістра-
u . . .
леи з Інтенсивним рухом автотранспорту та недостатньою КІЛЬКІСТЮ
зелених насаджень. Особливе занепоко€ння виклика€ власне відсутність
зелених насаджень па таких територіях, що повинно враховуватись при
плануванні подальших заходів по охороні навколишньоro ПРИРОДllоrо ce
редовища.
р. Дніпро
.
.
. ..І
. ..2
. ..3
Рис. 4.19. Поширення Paпnelia sиlcaIO Taylor у центральній частині М. Ки€ва.
Умовні позначення: 1 Контрактова площа, 2 Майдан Незалеж..
ності, З --- Бессарабська площа, 4 --- Софіївська площа, 5 --- Львівська Іто"
ща. Проективне покриття: 1 .... до 1 %; 2 .... 1..20%; 3 .... 20 50%.
153
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
4.2 Оцінка еколоriчної ситуації в індустріальних реІіонах
Украіни
4.2.1 Оцінка еколоriчної ситуації на територіі, що приЛяrа до Ка"
луськоrо 80 "Хлорвініл" . Калуське ВО "Хлорвіпіл" (КВОХ) знаходить..
ся ІІа лівому березі р. Сивка (правої притоки р. Дністер) ІІа території
Калуськоrо району Івано..Фрапківської області, між паселепими пункта..
ми 3авадка, Верхня, Стефанів ка, Кропивник, Нелвці, Снвка Калуська,
Калу . Територія, що приляra€ дО КВОХ розташована на rорбистій пе
редrірській височині Передкарпаття. КВОХ розташоване в заплаві р.
Сивка (220..250 м Н.Р.М.). Найближчі rpебені на правому березі р. Сивка
(з абсолютними відмітками 300..350 м н.р.м.), а також на правому березі
р. Домниця (350 400 м н.р.м.) opi€HTOBaHi в напрямку південний захід
північний схід.
КВОХ € ОДНИМ з найкрупніших у Івано Франківській області
Украіни джерелом забруднення атмосфери. Особливістю еколоrічноі сп..
туації в даному районі слід вважати те, що безпосередньо біля промисло
ВИХ майданчиків КВОХ розташована Калуська ТЕЦ, яка також €
джерелом істотних забруднень атмосферlIоrо повітря в даному ресіоні.
ВИКИДИ шкідлИВИХ речовин КВОХ на час проведення ліхеноінди"
каційноrо картування (1989..1990 роки) складали 11,56 тис. т рік (Охрана
ВОЗДУШlІоrо бассейна ..., 1989). Серед останніх тверді заБРУДIlИКИ склада"
ли 695 т/рік, сірчистий анrідрид 104 т/рік, оксид вуrлецю 2,77 тис.
т/рік, вуrлеводні 3,25 тис. т/ріК, сірчана кислота близько 0,2 тис.
т/рік, хлор.... 379,3 т/рік, хлороводень .... 7,0 т/рік, аміак.... 23,1 т/рік, фор..
мальдепд 2 2 т/рік.
Викиди шкідливих речовин Калуської ТЕЦ складали 22,1 тис. т /рік
(Охрана воздушноrо бассейна ..., 1989), серед яких тверді забрудники
складали 3,6 тис. т/рік, сірчистий анrідрид 15,5 тис. т/рік, оксиди азоту
5,1 тис. т/рік.
Аналіз розподілу кількості видів епіфіТІІИХ лишайпиків в одному
місцезростанні (на 10 20 екземплярах вільно зростаючих широколистя
НИХ деревних порід) на досліджувапій території свідчить про наступне.
На території промисловоrо майданчика хіміЧIlоrо заводу КВОХ, а також
безпосередньо біля Калуськоі ТЕЦ виявлене найнижче видове ріЗІІО
мапіття епіфітних лиш ай ників (0 2 види)(рис. 4.20).
При цьому повна відсутність епіфіТIІИХ лишаЙlІиків була виявлена
лише на деревах, що зростають безпосередньо ІІа території xiMi HOCO за
воду КВ ох (в півніЧlІо"західній та центральній частині промисловоrо
майданчика КВ ОХ). Зона форофітів з двома чотирма видами епіфітних
лишай ників представлена в районі розташування КВОХ у виrляді чо
тирьох неоднакових за розмірами осередків. Перший займа€ значну тери..
торію, що приляrа€ до підпри€мств КВОХ (хімічноrо, олефіновоrо та
Marнi€Boro заводів, Kap'€py Домбровськоro). Цей осередок витяrнутий з
154
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
півніЧIlоrо заходу від сіл 3авадівка, Верхня ІІа південний схід до с. Сивка
Калуська та М. Калуш.
Друrий осередок слабкої представленості епіфітних лишайників в
місцезростапні виявлений ІІа північному сході від М. Калуш на схилах
rpе6епя на правому березі р. Сивка.
Третій ізольований осередок слабкої представленості епіфітних ли..
тайників в місцезростанні виявлений ІІа схилах правоrо 6epery р. Лом"
пиця біля сіл Підмихайло та Вістова, що opi€IITOBaHi до КВОХ; а
четвертий осередок на схилах тосо ж правоro береry р. ЛОМІІИЦЯ В селах
Новиця та Старий Уrpинів.
Слід зазначити, всі вище перелічені чотири осередки слабкої пред"
ставленості епіфітів охоплю€ одна зона з середньою представленістю
епіфітних лишайників (5..10 видів в місцезнаходжеппі) (Рис. 4.20). Таке
число видів епіфітних лишайників виявлене на значному віддалеПІІі від
населених пунктів Кулинка, Станьково до Новиць, CTaporo Унrpинова
та Підмихайла. При цьому зона з середньою представленістю епіфітних
лишайників добре виражена в півніЧIlо"західній частині даносо осередку
па ділянці Кули 11 ка.. Станьково" 3авадка.. Верхня, а також на південний
схід від КБОХ, Калуськоі ТЕЦ на ділянці Калуш, Вестова, НОВИЦЯ,
Старий Унrpинів. На ділянках 3авадка..Кропивник, а також Верхня Ка
JIУШ дана зона виражена досить слабко.
Крім Toro, на південь і південний схід від КВОХ виявлені три ізоль"
овапі осередки зони з середньою представленістю епіфітів. Перший зна
ходиться між селами Камінь та Барлоrи. Друrий витяrнутий від сіл
Петренка, rрабівка до с. Рипянка. Третій розташований між селами
rpa6iBKa, Завій, Нивочки. Вони приурочені до найвищих ділянок, а та..
КОЖ дО експонованих дО КВОХ схилів rорбистої місцевості ІІа правому
березі р. Домниця.
Зона найбільшоrо видовоrо ріЗlІоманітrя епіфітних лишайників
(10 2З види) була виявлена на більшій частині території досліджень (рис.
4.20). При цьому в lІівнічно західІІОМУ напрямку від КВОХ вона присут..
ня Bcьoro на відстані 12 км від території КБОХ; в північпо"східному на..
ПРЯМКУ .... на відстані 0,5..1 км; в східному та західному напрямках .... на
відстані 1..2 км. В південно..східному напрямку від КВОХ зона
найбільшоro видовоrо ріЗllоманіття еніфітних лишайників була
заре€стрована на відстані 16 КМ. Найбільша кількість видів (23 види)
була виявлена на відстані 2 км від олефіновоrо заводу КВОХ між села..
ми Завадівка та Стефанівка; південніше Калуша вздовж дороrи на Доб..
ровляни, а також у східній частині М. Калуш (неподалік від автостанції
Підraйці).
Отже, аналіз видовоrо різноманіття епіфіТIІИХ лишайників на
досліджуваній території свідчить про те, ІЦО ІІа фоні достатньо баrатоro
видовоrо різноманіття епіфітних лишайників неподалік від КВОХ та
Калуськоі ТЕЦ за даними епіфітних лишайпиків виділя€Ться осередок
155
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
середньоro ВИДОБОro різноманіття епіфітів, а також чотири осередки
слабкої представленості епіфіТlIИХ лишайників.
O 4
f2ZJ - 3
-2
ІВ-І
Рис. 4.20. Кількість видів епіфітних лиmзйників ІІа окремо зростаючих
форофітах на територіях, що межують з Калуським БО "Хлорвїніл".
Умовні позначеlПlЯ: 1 0..2 види; 2 3--4 види; 3 5 10 видів; 4 більше 10 видів.
Аналіз представленості видів з близькою чутливістю до атмосфер..
Horo забруднення ІІа території, що приляra€ дО КВОХ в цілому підтверд..
жу€ існування вказаноro осередку забрудненоrо атмосферllОro повітря
(рис. 4.21). Так, наприклад, межі поширення високо чутливих до забруд"
нення атмосферноro повітря кущистих лишайників Raтalina .dilacerata,
R. fraxiпea, Evemia тesoтo1pha, а також Pseudeverпia furfuracea, Cetтelia
cetrariQides, Evernia pruпastri, Punсіеlіа sub1Udecta та Flavopaппelia caperata
майже повністю співпада€ з піні€ю межі lІайбільшоro видовоro ріЗIІО"
манітrя епіфітних лишайників (рис. 4.20 та 4.21). 30на представленості
середньо чутливих ДО забруднення атмосферноro повітря лишайників
(таких як Раппеlіа sulcata, Hypogyтпia physodes, а також Parтпeliпa
156
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
qиercina, Р. tiliacea, Меlапеlіа glabratula, М. exasperata, М. exasperatula, М.
sиhagreпtifera) в основному співпада€ з зоною середньоrо видовоrо pi3HO
маніття лишайпиків (рис. 4.20 та 4.21). 3 останньою найбільше корелю€
трапляння Parтelia sulcata та Hypogyтпia physodes. Набаrато рідше тут
трапляються поодинокі екземпляри слаllей інших видів роду Раппеlїа s.l.
Вища частота трапляння, а також одночасне зростання декількох видів
роду Parтelia s.l. в одному місцезростаНllі все ж було характерним лише
ДЛЯ зони найбільшоro видовоro різноманіття (і відповідно зони поширен
ня високочутливих до забруднення атмосферноro повітря лишайників).
......-..
.......
.......-. ...&..
f
\
\
"
-1
(2J -2
)
/
.А'
.J
;'
І
...."
Рис. 4.21. Представленість rpуп видів епіфітних лишайників з подібною
чутливістю ДО забруднеНIІЯ атмосферноrо повітря ІІа території
дССЯТИКілометрової зони Калуськоro БО "ХЛОрВЇIІЇЛ".
Умовні ПОЗllачеllНЯ: 1 область поширеШlЯ високочутливих видів; 2 ....
територія, на якій Biдcyrнi середньо та високочутливі види епїфїТіВ.
Умовні позначсШІЯ: 1 0..2 види; 2 .... 3--4 види; З .... 5 10 видів; 4 .... більше 10 видів.
157
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко. В. r.
В осередках з бідним видовим різномаllіттям епіфіТIІИХ лишай..
ників, де було виявлена повна відсутність високо та середньо чутливих
до забруднення атмосферllоrо повітря видів лишайників, були виявлені
лише токситолерантні види (рис. 4.21). Поширення видів даної rpУПИ'lІа
території, що приляrа€ дО КВОХ, значно розріЗIІЯ€ТЬСЯ. Найяскравіше
виражена представленість rpУI1И видів пиловоro забруднення в'околицях
Калуськоі ТЕЦ та на західних ОКОЛИЦЯХ села 'Мостище, а також с. Снвка
Калуська, в північно західній частині М. Калуш, біля кap'€py Домбровсь"
Koro та бази будіВельної індустрії. Безпосередньо біля останньої рясно
розвиваються лишайники Phaeophyscia orbicu/aris, Lecanora hagenii,
Physcia stellaris, Xaпthoria parietiпa.
...........
. .........,.
ЮЕ:а -
і 23"
Рис. 4.22. ІЗОТОКСИЧllі ліхеноіндикаціЙllі ЗОНИ ІІа території десятикілометрової
ЗОIlИ Калуськоrо БО "Хлорвініл".
Умовні позначеШІЯ: 1 незаБРУДllеIlа ЗО ІІа (І.ч.п. більше 10); 2 слабко
забруднена зона (І.Ч.П. 81 5 10); З сереДIlЬО забруднена (І.Ч.П. z::: 1..5); 4
СИЛЬНО забруднена (І.Ч.П. .. O 1)
Умовні позначеНIІЯ: 1 область поширеНIІЯ високочутливих видів; 2
територія, на якій відсутні середньо та високочутливі види спіфіТіВ.
Умовні позначсння: 1 ().- 2 види; 2 З 4 види; З 5 10 видів; 4 більше 10 видів.
158
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
склада€ близько 2 км 2 . В межах сильно забрудненоі ліхеноіндикаційноі
зони на території промисловоro майданчика хімїчноrо заводу КВОХ ви...
явлена повна відсутність епіфітних лишайників; на території, що приля..
ra€ дО ТЕЦ встановлене зростання лише одноro токситолерантноrо
лишайника Phaeophyscia orbicularis. Вказаний лишайник був виявлений
лише зрідка і з дуже низькими показниками проеКТИВІІоrо покриття (до
1 % поверхні половини стовбура форофіта).
Середньо забруднена ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П. == 1..5) на
досліджуваній території виявлена в чотирьох осередках. При цьому в
районj розташування кв ОХ та ТЕЦ осередок середньо забрудненоі
ліхеноіндикаційної зони займа€ понад 36 км 2 , в той час як на північний
схід від М. Калуш на схилах правоrо береry р. Сивка, що експоновані дО
КВОХ, осередок даної зони значно менших розмірів.... близько 2 км 2 ; на
правому березі р. Ломниця в районі розташування сіл Новиця та Старий
Уrpинів .... близько 12 км 2 , а біля с. Підмихайло близько З км 2 . У цих
випадках середньо забруднена ліхеноіндикаційна зона співпада€ з тери..
торіями, на яких було виявлено BCЬOro 2 4 види епіфітних лишайників.
Найчастіше в даній зоні поширені Physcia stellaris, Xanthoria ратіеапа,
Physcia teпella. Всі вони € представниками rpу"и токситолерантних видів.
Спід наroлосити, що в межах великоro осередку середньо
забрудненоі ліхеноіндикаційноі зони були виявлені відмінності в
епіфіТIІОМУ покриві лишайників. В північній та центральній частині да..
HOro осередку безпосередньо біля промислових майданчиків хімічноrо
та олефіновоro заводів, MarHi€Boro заводу та заводу калі€вих добрив, а та..
кож ІІа східній околиці с. 3авадка та Стефаllівка, в півдеНlIо західній час..
типі с. Верхня, а також на великій чаСТИІІі території с. Мостище та ІІа
північно..схіДllій околиці с. Кропивник .... виявлено дуже бідне видоне
різноманіття епіфітних лишзйникіВ. Тут токситолераIlтні лишайники
трапляються з 110рівняно низькою (10 30%) частотою трапляння, а також
НИЗЬКИМ проективним покриттям (в основному від 1 до 5%). В південній
частині даноro осередку середньо забрудненої ліхеноіндикаційноі зони ....
біля Kap'€py Домбровськоro та бази будіндустріі, а також на більшій час-
тині території с. Сивка Калуська, а також в північно"західній частині М.
Калуш виявлена rpупа видів лишайників .... індикаторів пиловоrо за..
бруднення (Lecaпora hageпii, Phaophyscia orbicu/aris, Xaпthoria ратіеііпа).
Вказані види тут утворювали майже суцільні розростаНIІЯ (в ОСНОВНОМУ з
покриттям до 20..50% від площі половини поверхні стовбура форофіта, а
інколи навіть з ІІОКрИIfЯМ 50..100%). Для всіх видів епіфіТIIИХ ЛИШай..
ників була встановлена також висока частота трапляння (70..90% від
10 20 досліджених форофітів в одному місцезнаходженні).
На схилах правоrо береra р. Снвка, а також ІІа схилах правоro бере..
ra р. Ломниця, що експоновані до кв ОХ, в межах середньо забрудненоі
ліхеноіІІдикаційноі зони, так як і в північній частині вище описаноro ве..
ликоro осередку, епіфіТIІИЙ лишайниковий покрив дуже бідний і пред"
160
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
ставлений лише токситолерантними видами, що зустрічаються з низькою
частотою трапляння (5..30%), а також з НИЗЬКИМ (ДО 5 20%) проективним
ПОКРИ1їям.
Слабко забруднена ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П. -= 5..10) ІІа тери..
торіі, що приляra€ дО КВОХ, виявлена на значному протязі. Вона простя
ra€Ться з північноrо заходу на південний схід від с. КУЛИllка до сіл
Новиця, Пїдмихайло, в цілому більш ніж на 28 км; з південноrо заходу на
північний схід на ділянці від с. Болохів і с. Станькове близько 9 км; на
ділянці с. rолинь і півніЧlІо"схїДна околиця М. Калуш...... близько 14 км; на
ділянці сіл Новиця ...... Вістова ...... близько 15 КМ. Крім Toro, окремі ізольо"
вані осередки даної зони були виявлені ІІа південь та південний схід від
КВОХ, про які вже вказувалось вище. На території даноі зони в OCIIOBHO
му відмічено 5..9 видів епіфіТIІИХ лишзйників в окремому місцезростанні.
Серед останніх поряд з токситолерантними лишайниками, які вже трап
лялись в зонах найбільшоrо та помірноro забруднення атмосферноro
повітря, зростають також представники середньо чутливих до забруднен"
ня атмосфери лишайників, зокрема: Parтelia sulcata, Hypogyтnia
physodes, а також інші види родини РапnеІіасеае (Parтelina querciпa J Р.
tiliacea, МеІапеlіа glabratula, М. exasperata, М. exasperatula). Однак, якщо
Раттеlіа sulcata та Hypogyтпia physodes € ТИПОВИМИ (характерними) вида"
ми даної ліхеноіндикаційноі зони, то інші види пармелін та меланелій
трапляються тут зрідка, і представлені, як правило, лише поодинокими
сланями.
Межа між незабрудненою та слабко забрудпеllОЮ ЇЗОТОКСИЧІІИМИ
лїхеноіндикаційними зонами за даними І.Ч.П. окреслlO€ площу З
сyтr€вим впливом атмосферних викидів КВ ОХ та Калуськоі ТЕЦ. Отже,
шкідливий вплив атмосферних викидів вказаних підПРИ€МСТВ обмеже..
ний територі€ю, на якій виявлені слабко, середньо та сильно забруднені
ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони. В lІезабрудненій зоні виявлене
найбільше видове різноманітrя епіфітних лишайників (10..28 видів в ок"
ремому місцезнаходжеllні), а також широке поширення високо чутливих
до забруднення атмосферноro повітря кущистих Лllшайників Raтalina
dilacerata, R. Іаппасеа, Evemia тesoтorpha, Е. prnпastri, а також литуватих
лишайникїв Pseudevemia furfuracea, Cetrelia cetrarioides, Puпctelia
sub1Udecta та Flavoparтelia caperata. Крім Toro, в даній зоні відмічене од"
ночасне зростання, інколи з ДОСИТЬ високим проективним покритrям (до
50..70%), середньо чутливих до забруднення атмосферноrо повітря видів
лишайників роду Parтelia, які трапляються лише поодиноко в слабко за..
бруднеllій ліхеноіндикаційній зоні.
Слід особливо наrолосити, що незабруднена ліхеноіндикаційна
ЗОllа виявлена на різній відстані від КВОХ та Калуськоі ТЕЦ. Так, в
півніЧIІО"СХідному напрямку вона виявлена на відстані 400..600 м від за..
водоуправління КВОХ; в західному напрямку на відстані 2..3 км від
промисловоrо майданчика хімзаводу КВОХ та ТЕЦ. У той же час дана
161
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. 51., Мартиненко, В. r.
ліхепоіндикаціЙllа зона виявлена лише на відстані близько 12 км в
піВllіЧllо--західному та на відстані 16 км в півдеНllо східному напрямках.
Таким ЧИНОМ, дані картування змін видовоro різноманіття епіфітів
в конкретному місцезнаходжеппі, картування поширення rpуп видів ли
тайників з близькою чутливістю до забруднення атмосферноro ІІовітря,
а також дані розрахунків І.Ч.П. на території, що приляrа€ до КВ ОХ та
Калуської ТЕЦ, свідчать про те, що атмосферні викиди вказаних проми
слових підпри€мств cyтr€BO впливають ІІа наВКОЛИШIІ€ середовище на
ділянці між селами 3авздка, Верхня, Стефанівка, КРОПИВІІИК та Мости..
ще.. При цьому сильно забруднена ліхеноіllдикаційна зона, що сформува..
лась під впливом шкідливих викидів хімічноrо заводу КВОХ та ТЕЦ і
проживання в якій Ma€ певну заrpозу для здоров'я людини, виявлена в
основному ІІа території вказаних підпри€мств і лише в незначній мірі
розташована на території с. Мости ще.
Середньо забруднена ліхеноіндикаціЙllа зона, усворена шкідливим
впливом атмосферних викидів КВОХ та ТЕЦ розташована в ОСIIОВНОМУ
також між населеними пунктами. Однак в середньо забрудненій
ліхеноіндикаційпій зоні розташовані півдеНІІо"західна частина с. Верхня,
східна частина сіл Стефанівка та Кропивник, західна частина території с.
Мости ще, с. Сивка Калуська, північно..західна частина м. Калуш, село
Новиця. Слід lІаrолосити, що як сильно, так і середньо забруднені
ліхеноіндикаційні ЗОНИ в селі Мостище, очевидно, утворені не стільки
шкідливими атмосферними викидами КВОХ, скільки опздом З0ЛЬНИХ
часток, що викидаються Калуською ТЕЦ. Про остапн€ свідчить при
CyrHЇCTb В даній частині індикаторів ПИЛОВОІ.О забруднення як власне
біля ТЕЦ, так і в напрямку до с. Мости ще, в ТОЙ час як біля хімічноro та
олефіновоro заводів КБОХ присyrні лише токситолераНТlIі види.
ЕколоriЧllа ситуація в с. Сивка Калуська і в північно-західній час..
тині м. Калуш, очевидно, визнача€Ться rОЛОВІІИМ чином сумарним ефек-
том пиловоro забруднення звідвалів Kap'€py Добровольськоro та бази
будівельної індустрії, а також (особливо в умовах м. Калуш) атмосферни
ми викидами автотранспорту, інтенсивність руху якоrо особливо висока
в даній частині міста (тут проляrа€ основна транспортна артерія Долина
- КВОХ). Про вплив забруднення в даному осередку свідчить як тери..
торіальне співпадаНlIЯ середньо забрудненоі ліхеноіllдикаційноі ЗОНИ з
розташування Kap'€py та бази будівельної індустрії, так і присутність rpy..
пи індикаторів пиловоrо забруднення серед епіфітних лишайників.
На правому березі річок Сивка та Ломниця, очевидно, спо..
стеріrа€Ться результат cYMaplloro шкідливоro впливу атмосферних ви"
кидів КВОХ та ТЕЦ. Однак, якщо безпосередньо біля ТЕЦ і в с.
Мостище утворення середньо забрудненої ліхеllоіндикаціЙllоі зони
пов'язано, в основному, з опадом зольних часток, а також кислотними до"
щами в безвітряну поroду, то осередки даної зони ІІа піднятому правому
березі вказаних річок результат зносу мас raзоподібних забрудників,
162
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
які викидаються через труби ТЕЦ і MarHi€BOrO заводу, під ВПJІИВОМ пере..
важних південно"східlIИХ вітрів. У даному випадку спостеріrа€Ться ефект
посилення шкідливоro впливу атмосферних викидів КВОХ і Калуськоі
ТЕЦ на схилах roрбистоrо береra, в той час як в північно"західному на..
прямку, де розташована в основному низинна заплава, атмосферні вики..
дИ КВОХ та ТЕЦ розсіюються більш рівномірно і не здійснюють TaKOro
локальноro шкідливоro впливу.
Межами слабко забрудненої ліхеноіндикаціЙllоі зони окреслIO€ТЬСЯ
територія, на якій атмосферні ВИКИДИ КВОХ та Калуськоі ТЕЦ виявля..
ють сyтr€вий шкідливий вплив на навколишн€ середовище. Слабкоro
впливу атмосферних викидів КВОХ та ТЕЦ зазна€ навколишн€ середо"
вище в таких населених пунктах як Кулинка, Станьково, 3бода, частково
Стефанівка, Верхня, Монастище, КрОПИВIJИК, Пійло, Калуш, Добровля
НИ, КаМіНь, Новиця, Підмихайло, Старий Уrpинів, rрабівка, Завій. Ос..
тапн€ виражене в середньому видовому різноманітті епіфітів, відсутності
високочутливих до атмосферноro забруднення лишайииків, в той час як
присутності цілоro ряду середньо чутливих ДО забруднення атмосфери
видів лишайників і високими значеннями І.Ч.П.
Слід наroлосити, що присутність слабко забрудненої ліхеноінди-
каційноі зони в центральній частині Калуша, очевидно, обумовлена ком..
плеКСIІИМ впливом як шкідливих викидів КВОХ і ТЕЦ, так і викидів
автотранспорту, а також місцевих джерел забруднення атмосфери.
Особливо цікавим € факт, що між маrні€вим заводом КВОХ та
Калуської ТЕЦ на відстані 0,5..1 км від кожноro з вказаних підпри€мств
серед середньо забрудненоі ліхеноіндикаційноі зони виявлений ізольова"
ний осередок зі слабко зміненим атмосферним повітрям. Цей факт ми
розrляда€мо як підтвердження тоro, що в безпосередній близькості від
ТЕЦ iCHY€ невелика за площею територія опаду ЗОЛЬІІИХ часток. В межах
ціеі території епіфіТllі лишзйники зазнають також шкідливооro впливу
кислотних дощів В безвіТРЯlіУ поrоду. Як вже зазначалось, дана територія
оточена сильно забруднеllОЮ ліхеноіндикаційною зоною, де СУМУ€ТЬСЯ
шкідливий вплив атмосферноro хімічноrо заводу КВОХ та ТЕЦ.
На дещо більшому віддаленнї від ТЕЦ спостеріra€Ться так звана
"мертва" зона, в межах якої опад зольних часток не відчува€Ться, а також
відсутній (або дуже слабкий) шкідлИВИЙ вплив rазОllодібних забрудНИКіВ
повітря, що викидаються через високу трубу. У випадку Калуської ТЕЦ
ця "мертва зона", очевидно, досяra€ 2 КМ. Власне ТОМУ тут встановлений
ізольований осередок слабко забрудненої ліхеноіндикаційної зони.
Можна було б зробити припущення, що на цій ділянці епіфітні ли..
тайники відображають шкідливий вплив на атмосферу лише атмосфер..
них викидів КВОХ. Даний осередок з слабко заБРУДllеним атмосферним
повітрям встановлений на ДОСИТЬ невеликій відстані (0,5..2 км) від
MarHi€Boro, олефіНО80ro і хімічноrо заводів КБQХ. В даному випадку був
би лоriчним висновок про те, що власне атмосферні викиди підпри€мств
163
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко. В. r.
КВОХ не € шкідливими для lІаВКОЛИШlIьоrо середовища і лишайників
зокрема, в порівнянні з сумарним впливом шкідливих викидів КВОХ та
ТЕЦ. Однак такий осередок зі слабко забрудпеним атмосферним
повітрям за ліхеноіндикаціЙIІИМИ даними був виявлений лише ІІа півден"
ний схід від вказаних заводів КБОХ. У всіх інших напрямках від проми..
слових майданчиків КБОХ та ТЕЦ такі осередки (на невеликій відстані!)
відсутні. Крім TOro, описаний осередок дещо чистїшоro повітря (за
ліхеноіндикаційними даними!) в порівнянні зі слабко забрудненою
ліхеноіндикаційною зоною, що оточу€ йоrо, виявлений в основному в He
великому пониженні заплави, тобто дана ділянка знаходиться нижче
рівня, ІІа якому знаходяться промислові майданчики вказаних вище
піднри€мств КБОХ. Тому, очевидно, даний осередок знаходиться в
"мертвій" зоні поширення шкідливих викидів ТЕЦ, а також в "мертвій"
зоні поширення шкідливих викидів підпри€мств КБОХ.
Таким чином, на невеликій відстані від підпри€мств КВОХ та ТЕЦ
в півдеllно схіДIІОМУ та південному напрямку від промисловоrо майдан"
чика хімічноrо заводу виявлений неоДllорідний характер покриву
епіфіТІІИХ лишайників. Це, очевидно, свідчить про ІІерівноміРllість
розсіювання шкідливих речовин, що викидаються підпри€мствами
КВОХ та ТЕЦ в атмосферу на території, що до них приляrають. В свою
черry OCTaHH€ (розсіювання шкідливих речовин) пов'язано як з висотою
труб MarHi€BOrO заводу, ТЕЦ, так і особливостями рель€фу даної тери..
торії.
Вплив особливостей рель€фу на процес розсіювання, а відповідно і
шкідливоrо впливу атмосферних викидів КВОХ та ТЕЦ на паВКОЛИШІІ€
середовище досліджуваноі території, як вже наrолошувалось вище,
прослідкову€Ться також на більш віддалених ділянках. Так, в
північно західному напрямку від КВОХ, де розташована рівнинна за..
IІлавна низина відповідно встановлена поступова зміна стапу навколиш
ньоro середовища. Б той же час в південному та півдеlllIо"східпому
напрямках від.КВОХ та ТЕЦ на схилах більш піднятоro правоro береra р.
Сивка та р. ЛОМІІИЦЯ виявлено lІабаraто сильніший вплив шкідливих ви..
кидів КВОХ та ТЕЦ. Тус в оточенні слабко забрудненої ліхеноіllДИ
каційної ЗОІІИ виявлені осередки зони середньо забрудненоrо ІІовітря. На
жаль, дані осередки забрудненоro атмосферноro повітря співпадають з
районами розташування населених пунктів, присадибних та дачних діля..
нок.
Таким чином, на основі проведепоro ліхеноіпдикаційноrо картуван..
ня ІІа території, що приляra€ дО КВОХ та Калуської ТЕЦ, дана оцінка
масштабу шкідливоrо впливу атмосферних викидів КБОХ і Калуськоі
ТЕЦ (межа даноrо впливу співпада€ з ліні€ю rpаниці слабко забрудненої
ліхеноіпдикаційноі зони). Впливу атмосферних викидів КВОХ та ТЕЦ
зазна€ навколишн€ середовище в таких населених пунктах, як Кулинка,
Станьково, 360да, Стефанівка, Верхня, Мостище, Кропивник, Пійло, Ка..
164
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
луш, Добровляни, Підмихайло, Камінь, Новиця, Старий Уrринів. Дані
ліхеноіндикаційноro картування, що відо6ражають баrаторічний стан
lІовітряноrо середовища свідчить про те, що в північно..західній частині
середньо за6рудненої ліхеноіндикаціЙllоі зони між селами 3авадка, CTe
ф нівка, Кропивник і Верхня в забрудненні атмосфери переважають за
брудники (полютанти) кислотної природи, В той час як в
ІіівдеНlІо"східній частині на ділянці між населеними пунктами Кропив
НИК, Снвка Калуська, Мостище, Калуш поряд з КИСЛОТІІИМ CYтТ€BY роль
відіrpа€ пилове забруднення. Результати ліхеllоіндикаційноrо картуван..
ня відображають ступінь CYMaplIoro забруднення даної території aTMO
сферними викидами КВОХ та ТЕЦ, оскільки характер впливу
атмосферних викидів вказаних підпри€мств на епіфітний лишайниковий
покрив Ma€ подібний характер, а також залежність ступеня шкїДЛивоro
впливу викидів КВОХ та ТЕЦ ІІа лишайникові уrpуповання від розташу
вання в різних елементах рель€фу. Покращення стану атмосферноro
повітря на території, що приляrа€ дО КВОХ пов'язано з IІрИрОДООХОрОIl
ними заходами, які проводяться на КБОХ, та на Калуській ТЕЦ (про..
порційно питомїй вазі шкідливих речовин, що викидаються в
атмосферу).
4.2.2 Оцінка еколоriчної ситуації на території, що приляrае р,о Іва..
но..Франківськоrо заводу TOHKoro орrанічноro СI:І тезу. Іва..
но..ФраНКівський завод TOlIKoro орrанїчноro синтезу (ТОС) знаходиться
на лівому березі р. Бистриця (правої притоки р. Дністер) на території
Тисменицькоrо району ІваlIо Франківської області, між селами Тязів та
ЯМІІИЦЯ. Територія, що приляrа€ до заводу ТОС, так як і У випадку з Ka
луським O "Хлорвініл" розташована на rорбистій передriрській висо
чині ..... Передкарпатrі. Завод розташований в заплаві р. Бистриця
(210 225 м Н.Р.М.). Найближчі rpебені з абсолютними відмітками, ЩО пе
ревищують 300 м lІ.р.М. Opi€lITOBaHi в меридіоllалыІмуy напрямку (рис.
4.23). Південніше від заводу ТОС розташований обласний центр місто
Івано..Фраgківськ з 210 тис. жителів (за даними на 1985 рік) (див. також
підрозд. 4.1).
3аrальна кількість шкідливих речовин, що викидаються заводом
ТОС в атмосферу склада€ близько 695 т/ріК (Охрана ВОЗДУШIlоrо бассей
ІІа ..., 1989), з яких тверді забрудники (ПИЛ та сажа) складають близько 84
т/ріК, сірчистий анriдрид .... також 84 Т/ рік, оксид вуrлецю 38 т/рік, ОК"
сиди азоту.... 75 т/рік, вуrлеВОДllі .... t 17 т/рік, хлор.... 2,3 т/рік, орraнічні
речовини, ХЛОрОБодень та аміак 293 т/рік.
На досліджуваній території крім дрібних стаціонарних джерел за
бруднення атмосфери, розташованих в населених пунктах, південніше за
воду ТОС знаходиться ще один великий промисловий об'€кт
Івано..ФраНКівський цемеНТІІо шиферlIИЙ комбінат (ЦШК). Викиди
шкідливих речовин в атмосферу ЦШК в 1988 р. складали близько 1609
т/ріК,3 яких тверді забрудники (в основному неорrанічний пил) склада"
165
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
ють 697 т/рік, сірчистий
анriдрид 47 т/рік, оксид
вуrлецю .... 9 т/ріК, ОКСИДИ
азоту.... 751 т/рік.
Цілий ряд стаціонар"
них джерел забруднення
повітря знаходиться в М.
ІваIlо Франківськ, ВИКИДИ
яких, наприклад, в 1988
році складали 8,2 тис. т/рік
(ДИВ. також підрозділ 4.1).
На основі даних кap
тування змін видовоrо
різноманіття епіфітів в
конкретному місцеЗlIаход
женні (рис. 4.23), KapTyвaH
ня поширення Іру" видів
епіфітних лишайників з
близькою чутливістю до
атмосферних забруднень
(рис. 4.24), а також даних
розрахунку І.Ч.П. (рис.
4.25) на території, що при..
ляrа€ до Івано Франківсь"
KOro заводу ТОС
виявлений осередок за..
брудненоro повітря, який
пов'язаний з викидами за..
воду ТОС та Івано.-
Франківськоro ЦШК. ЯК
видно на рис. 4.23..4.25 дa
ний осередок забрудненоrо
повітря займа€ значну Te
риторію між селами Яз€в,
Селець на півночі і Уrpинів
та Клузів на ІІівдні. В ме..
жах даноro осередку на основі розрахунку І.Ч.П. виділено чотири ізоток"
СИЧІІі ліхеноіндикаційні ЗОІІИ (рис. 4.25). Найбільш забруднена
ліхеноіндикаційна зона (І.Ч.П. - 0..1) виявлена нами як безпосередньо
біля заводу ТОС (заrальна площа осередку 1 км2), а також на схилі
лрськоі rpяди на правому березі р. Бистриця, що Opi€НТOBaHa на захід
(від заводу ТОС на південний схід в напрямку на с. Колоді€вка) (за..
rальна площа близько 1 км 2 ). В межах сильно забрудненої ліхеноінди"
каційноі зони біля заводу ТОС виявлена повна відсутність епіфітних
166
J / 'L"ТJ /////
І' / ,/ ,/ Жовтень
Q Селець ,, .
'/ / , ,
, . ..
о(\: ,"\ , ,", \ 1 '''' " /
А \ \ \ ,,
' ' " ,'Jt. y .
' TJl3IB II -.'1.7'
.' ,"І'" .:\ '\.. '" ... "" "' ІІ(
'./ "" '" .'" \ ' "'" '''
... , '" ., l ,, ,
/' , ,
/"" \'
, r/
.,.,:1 'V А
Wл' :I
'Ямпиц- ІІ -ІІІТ
V '""""" .
' /
.І' P ' 0 одіївка
rJA ,..
/ .....
'/ ,' e
/"
"
, ...
y
....... .,. 'w'o.
уэів, '
.
M;;).
ІІІ E:2J
.1 2 3
Рис. 4.23. Кількість видів епіфітних лишайників
На окремо зростаючих форофітах на території,
що межу€ з lвано..Фраllківським заводом ТОС.
Умовні позначеНIІЯ: 1 1 4 види; 2 .... 5..10
видів; З .... більше 10 видів.
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
лишайників (на деревах, що зростають безпосередньо біля території зава..
ду на південній околиці (на відстані 100 200 м) або заре€стрована при..
сутність одноrо"двох токситолерантних видів лишаЙlІиків на деревах, на
відстані 0,5..1 км від заводу в північно..західному, піВllіЧIlО"СХідному та
південно"східНОltlУ напрямках (рис. 4.23).
На західному схилі ІІа
відстані 2..3 км від заводу
ТОС та ЦШК в межах
сильно забрудненої ліхено"
індикаційноі зони також
відмічена повна відсутність
еllіфітних лишайllиків (рис.
4.23). .
Середньо забруднена
ліхеllоіндикаційна зона
(І.Ч.П. == 1..5) в наведеному
осередку забрудненоro
повітря зарe€стрована біля
заводу ТОС, в районі ЦШК,
а також на піднятому право..
му березі р. Бистриця (рис.
4.25). У всіх трьох випадках
дана зона співпада€ з тери..
торіями, на яких виявлено
BCbOro 2..4 види епіфітних
лишаЙlIиків (рис. 4.23). Всі
вони € представниками rpy..
пи токситолерантних видів
(рис. 4.24).
Слід паrолосити, що
осередок середньо забруд"
неної ліхеноіндикаційної
зони біля Івано..Фран"
KiBcbKoro ЦШК займа€ не..
Рис. 4.24. Представленість rpуп видів епіфіТIІИХ велику за площею
лишайників з подібною чутливістю до' територію. Однак осередок
атмосферноro повітря на території, щО МСЖУ€ З середньо забру дненої ліхе
Івано..ФраІІківським ТОС. . ноіндикаційноі зони навко..
Умовні позначення: 1 .... область поширення ло заводу ТОС не досяra€
високочутливих видів; 2 .... територія, на якій житлової забудови в с. Ям..
відсутні середньо та високочутливі види ІІИЦЯ та с. Тязів на протива..
епіфітів. ry тому, що осередок
викидів навколо ЦШК за..
хоплIO€ значну частину житлових забудов в селах ЯМНИЦЯ (іі південну
167
r="
\
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
половину) та Клузів. Власне біля Івано Франківськоro ЦШК і, зокрема,
ueMeHTHoro заводу виявлена rpупа видів індикаторів пиловоro забруд
нення. Безпосередньо біля цементноro заводу був заРe€стрований рясний
розвиток Phaeophyscia orbicularis, Іесапота hageпii, Physcia stellaris,
Xaпthoria parietina. Лише тут в епіфітних умовах (на корі дерев) були ви..
явлеllі Caпdelariella аитеіlа та Physcia саеsЮ.
На схилах rpeбеня на
1 правому березі р. Бистриця,
1 що Opi€HTOBaHi на захід, в
межах середньо забрудненоі
ліхеноіндикаційної зони
епіфітний лишайниковий
покрив представлений лише
суцільними розростаннями
накипноrо лишайника
Lecaпora hageпii, ЩО також
свідчить про ВПЛИВ в даному
осередку власне викидів
ЦШК.
Слабко забруднена
ліхеноіндикаційна зона
(І.Ч.П. == 5..10), що була ви-
явлена в районі розташуван
ня заводу ТОС та ЦШК
свідчить про наступне. Ат-
мосферні викиди заводу
ТОС виявляють сутт€вий
вплив на навколишн€ сере"
довище лише на ділянці між
селами Тязів, Селець та Ям..
Рис. 4. 25. lзотоксичні ліхеllоіндикаційні зони ниця. При цьому середньо та
ІІа території, що межу€ э Івано..Фраllківським сильно забруднені ліхено
заводом ТОС. індикаційні зони, що сфор..
мувались під впливом шкідливих викидів заводу ТОС і постійне
проживання в яких може мати певну небезпеку для здоров'я людини, не
досяra€ житлової забудови в селах Ямниця та с. Тязів. Серед перелічених
трьох населених пунктів розташованих безпосередньо біля заводу ТОС
лише південно східна і центральна частина с. Тязів зазнають слабкоro
впливу атмосферних викидів заводу. Про OCTaHH€ свідчить cepeДII€ видо"
ве ріЗІІомані1їЯ епіфітів (рис. 4.23), відсутність високо чутливих до атмо-
сферноro забруднення видів лишайників (рис. 4.24) та високе Зllачення
І.Ч.П. Так, на території даної зони в основному було зареестровано S 10
видів епіфітних лишайників в окремому місцезнаходженні. Серед oc
танніх поряд з токситолераНТIІИМИ лишайниками зустрічаються також
168
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайників
представники середньо чутливих до забруднення атмосферноrо повітря
лишайників, зокрема: Parтelia sulcata, Hypogyтпia physodes, а також інші
види родини Parrneliaceae (Parтeliпa querciпa, Р. tiliacea, Ме/апеІіа
glabratula, М. exasperata, М. exasperatula, М. subargeпtifera). Однак, якщо
Parтelia sulcata та НУРОШІтnіа physodes € типовими (характерними) вида"
ми для даної ліхеноіндикаційної зопи, то інші види родів пармеліна та
меланелія трапляються тут зрідка, і як правило представлені лише по..
одинокими слапями.
Слід особливо зазначити, що присутність слабко забрудненоі
ліхеноіндикаційноі зони в центральній частині села Тязів, очевидно, обу..
мовлено комплексним впливом шкідливих викидів заводу ТОС та ви..
кидів автотранспорту, що руха€Ться по маriстралі Івано..Фраllківськ
Львів, а також місцевих джерел забруднення повітря (в основному пічне
опалення в селі).
Поряд з цим в районі розташування Івано..ФраНКівськоro ЦШК
ліхеноіндикаційні дані свідчать про те, що південна частина с. Ямниця, а
також північна частина с. Уrpипів і піВllічно"східна частина с. Клузів роз..
ташовані в зоні, де атмосферні викиди ЦШК СУП€ВО впливають ІІа нав..
колишн€ середовище. Про OCTaHII€ свідчить те, що осередок середньо
забрудненоі ліхеноіндикаціЙllоі зопи територіально повністю співпада€ з
розташуванням Івано..Франківськоro ЦШК, а також присутністю rpупи
індикаторів пиловоrо забруднення в даному осередку.
На правому березі р. Бистриця, очевидно, шкідливий вплив атмо"
сферних викидів заводу ТОС та ЦШК перекриваються і розмежування
їх впливу з допомоroю методів ліхеноіндикаціі неможливе і носить папе..
редній характер. Можна припустити, що формування осередку сильно
забрудненоі ліхепоіндикаційноі зони на вказаному схилі IІОВ'ЯЗано з ат..
мосферними викидами заводу ТОС, в той час як осередок середньо
забрудненоі ліхеноіндикаційноі зони результат впливу викидів ЦШК.
Вплив викидів двох підпри€мств ІІа рослинний покрив на схилі npaBOro
6ереІУ річки Бистриця lІотребу€ подальших досліджень із застосування
інших методів індикації. Ліхеноіндикаційні дані, зокрема існування слаб..
ко заБРУДllеноі ліхеноіндикаційноі зони навколо осередку більш забруд"
lIeHoro повітря на схилах правоrо береrа р. Бистриця, переконливо
свідчать про вплив власне викидів заводу ТОС та ЦШК на еколоriчну
ситуацію в заказнику "Козакова долина".
Межа незабрудненої та слабко забрудненоі ліхеноіllдикаційних 3011
за даними І.Ч.П. окреслlO€ площу З сутт€вим впливом атмосферних
викидів Івано..Франківськоro заводу ТОС та Івано..Франківськоrо ЦШК
на навколишн€ середовище. В незаБРУДllеній ліхеноіндикаційній зоні
виявлеllО найбільше видове різноманітrя епіфітних лишайників (10..23
види в окремому місцеЗllаходженні) (рис. 4.23), а також широке
поширення високо чутливих до атмосферноro забруднення кущистих
лишайникїв Ramalina dilacerata, R. fraxinea, Evemia mesomorpha, а також
169
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
листуватих лишайників Pseudevemia furJuracea, Cetrelia cetrarioides,
Eveтia prипastri, PunСІОlіа subrudecta та F/avoparтelia caperata (рис. 4.24).
Крім Toro, власне в цій зоні спостеріrа€Ться одночасне зростання інколи з
ДОСИТЬ високими показниками проеКТИВllоrо покриття або частоти
трапляння середньо чутливих до забруднення атмосферноrо повітря
лишайників роду Parтelia.
Встановлено, що осередок забруднення атмосферноro повітря в
районі ІваIlо Франківськоro заводу ТОС та Івано ФраIlківськоro ЦШК
достатньо відмежований, оскільки з усіх сторін він оточений lІезабрудне..
1І0Ю ліхеноіпдикаційною зоною. При цьому слід наrолосити, що за
ліхеноіндикаційними даними шкідливий вплив атмосферних викидів за..
воду ТОС та ЦШК (за винятком іх промислових майданчиків) відміче..
ний лише на піднятому правому березі р. Бистриця. OCTaHH€ повністю
узroджу€Ться з даними щодо пануючих в даній місцевості
північно західних та південно східних вітрів. Однак, як і У випадКУ з Ка..
луським ВО "Хлорвініл" на території, що приляrа€ до Іва..
но..Франківськоro заводу ТОС в півніЧІІо"захїДIІОМУ напрямку в умовах
piB-ІИIlI-lоrо рель€фу відбува€ться порівняно рівномірне рознесення
шкідливих речовин (і відповідно менший локалыІйй шкідливий вплив).
В південно"східному напрямку (особливо по відношенню до заводу
ТОС!) підняті схили правоro береry р. Бистриця "приймають ІІа себе"
більшу частину шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу.
Отже, в районі розташування Іваlfо Фраllківськоro заводу ТОС
осередок найбільш забрудненоro повітря виявлений безпосередньо біля
заводу. Ліхеноіндикаційні дані свідчать про те, що основне знесення
шкідливих речовин заводу ТОС від6ува€ться на правий піднятий береr р.
Бистриця, де розташований заказник "Козакова долина", а не на населені
ПУНКТИ. Несприятлива еколоriчна ситуація з атмосферним повітрям все..
лах Ямниця, УrpиНів, Клузів пов'язана з викидами Іваllо Франківськоrо
ЦШК.
Відпо ідно дані ліхеноіндикаційноro картування, що відображають
середній баraторічний стан ІІовітряноro середовища свідчать про знесеll"
ня основної маси шкідливих речовин, що викидаються КВОХ та Калусь..
кою ТЕЦ, а також Івано..Фраllківським заводом ТОС та
Іваllо..Франківським ЦШК в піВllіЧlІо"західному та півдеllllо східному
напрямках, що повністю узrоджу€Ться з розою панівних вітрів в Прикар..
патті.
Поступове поriршеllНЯ стану атмосфеРllоrо повітря за лі еноінди"
каційними даними в напрямку від зони чистоrо повітря до підпри€мств
КВОХ та Калуської ТЕЦ, та ДО Івано..ФраIlківськоro заводу ТОС і Іва..
1І0 Франківськоro ЦШК, а також співпадання результатів ліхеноінди..
. .... .. .
кацlиноrо картування з розою переважаючих ВІтрІВ, СВІДчить про те, що
вказані осередки Cyтr€BO зміненоro атмосферноrо повітря сформувались
під впливом атмосферних викидів вище перерахованих підпри€мств.
170
РОЗДІЛ 4. Оцінка стану атмосферноrо повітря з допомоrою лишайникїв
Дані ліхеноіндикаційноrо картування ДОЗВОЛЯЮТЬ визначити мас..
штаб шКЇДЛивоrо впливу атмосферних викидів КВОХ та Калуськоі ТЕЦ,
Івано..Франківськоro заводу ТОС та Івано Франківськоro ЦШК. Лінія
межі слабко забрудненоі та незабрудненої ліхеноіндикаціЙIІИХ зон (за да..
ними розрахунку І.Ч.П.) окреслюють територію, на якій атмосферні ви..
киди вказаних підпри€мств виявляють шкідливий вплив на навколишн€
середовище.
Існування ізольованих осередків середньо та сильно забрудненої
ліхеноіндикаційних зон (за даними І.Ч.П.) на схилах значно піднятих
rpебенів правих береriв річок Сивка та Ломниця біля м. Калуша, а також
на схилах правоro 6epera р. Бистриця біля Івано..Франківськоrо заводу
ТОС свідчить про нерівномірний шкідливий вплив атмосферних викидів
на навколишн€ середовище (а, відповідно, і про нерівномірне розсіюван"
ня атмосферних викидів) в умовах пересіченоro рель€фу..
Дані ліхеноіндикаційноrо картування (зокрема, якісний склад та
характер покриву стійких до атмосферноro забруднення лишайниКів)
дозволя€ виявити характер переважаючоro (пиловоro та кислотноro) за..
бруднення в межах вказаних осередків змін повітряноrо середовища.
Результати ліхеноіндикаційноrо картування відображають ступінь
cYMapHoro забруднення даної території атмосферними викидами КВОХ
та Калуськоі ТЕЦ, а також Івано Франківськоro заводу ТОС та Іва..
но..Франківськоrо ЦШК. Тому заraльне покращення стану атмосферlIоrо
повітря на території досліджень, очевидно, буде помітно лише за умови
узrодженості природоохоронних заходів, що проводяться на всіх вказа':
них територіях.
Таким чином, на основі картування змін видовоro різноманітrя
епіфітних лишайників, картування поширення rpуп видів з подібною
чyrливістю до забруднення атмосфери, а також картування даних розра..
хунку індексу чистоти атмосфери (І.Ч.П.) проведена порівняльна
ліхеноіндикаційна оцінка ступеня забрудненості атмосферноro повітря у
деяких містах Украіни (Львів, Київ, Івано.. Франківськ, Тернопіль,
Луцьк, Рівне, Полтава, KipoBorpaд), а також оцінка стану повітряноrо се..
редовища на територіях, що "риляraють до Калуськоro БО "Хлорвініл"
(Івано..Франківська область), ІваlIо Франківськоro заводу TOIIKOro opr
синтезу.
Порівняльна ліхеllоіндикаційні дослідження ІІа селітебних тери..
торіях свідчать про те, що ІІа даний час еколоІічна ситуація в середніх
містах Івано.. Франківськ, Тернопіль, Луцьк і Рівне більш сприятлива,
ніж у Львові, де низка мікрокліматичних умов посилIO€ шкідливий вплив
полютантів на живі орraнізми. За даними ліхеноіндикаційноrо картуван"
llЯ у Львові найбільш забруднені зони атмосферноro повітря приурочені
до понижених ділянок рель€фу. Найсприятливіша еколопчна ситуація
ЩОДО забрудненості атмосферпоrо повітря за ліхеноіндикаційними дани"
ми встановлена у Тернополі. В Івапо..Франківську, Луцьку і, особливо, у
171
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Рівному атмосферне повітря € більш забрудненим." Відсутність на даний
час в центральних районах Івано Франківська, ТерНОIlОЛЯ, Луцька, Рівне
СИЛЬНО забрудненої ліхеноіндикаційної зони € rоловною відміною картин
ізотоксичних ліхеllоіндикаційних зон у середніх містах від аналоrічної у
великому місті Львові. Покращення стану атмосфеРllоrо повітря у
містах, як свідчить порівняльний аналіз ліхеноіпдикаціЙIІИХ даних п(одо
великих та середніх міст Украіни, сприя€ розвиток мережі паркових lIa
саджеllЬ в межах цих міст.
За допомоrою вказаних ліхеноіпдикаційпих показників оцінено
масштаб шкідливоrо впливу атмосферних викидів Калушськоro БО
"Хлорвініл" та Калушськоі ТЕЦ, а також Івано Фраllківськоrо заводу
ТОС та Івано Франківськоrо ЦШК. Лінія межі між незабрудненою та
слабко забрудненою ліхеноіпдикаційними зонами (за даними розрахунку
І.Ч.П.) окреслю€ територію, па якій атмосферні викиди вказаних
підпри€мств здійснюють шкідливий вплив на навколишн€ середовище.
На територіях, що примикають до вказаних підпри€мств відповідно
. .. .u
до результаТІВ ЛlхеНОlндикаЦlИНОro картування осередки Cyтr€BO пору
шеноro повітряноro простору видовжені у північно"західному та півден
но..східному напрямках, що повністю узroджу€ться з розою вітрів
характерних для Передкарпатrя.
Ліхеноіндикаційне дослідження проведене на територіях, що межу
ють з промисловими підпри€мствами свідчать про те, що шкідливий
вплив атмосферних викидів Калушськоrо БО "Хлорвініл", Калушськоі
ТЕЦ, Івано Франківськоrо заводу ТОС та Івано Франківськоrо ЦШК
." ... u
ЗДІИСІІЮЮТЬ неРІВНОМІРНО ШКІДЛИВИИ вплив на навколишн€ середовище в
умовах пересічноro рель€фу.
Результати ліхеllоіндикаційноro картування відображають ступінь
cYMapIloro забруднення даних територій атмосферними викидами назва
них підпри€мств. Якісний склад і характер покриву стійких до атмосфер
Horo забруднення епіфітних лишайників дозволя€ встановити характер
переважаючоro (пиловоrо чи кислотноro) забруднення У межах цих oce
редків зміненоrо повіТРЯJlОro середовища.
172
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
РОЗДІЛ 5. ЛОБАРІеВІ ЛИШАЙНИКИ
ІНДИКАТОРИ ЕколоrІЧНОЇ ЦІЛІСНОСТІ
ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ
Кажуть, ЩО ще в 1940 Bi 50"Ti роки ліси в Карпатах були ciporo
кольору від рясноro розвитку епіфітних (ТИХ, що зростають на корі дерев
та на іх riлках) бородатих лишайників (лишай ників роду Уснея (иsnеа».
Вказана rpупа видів лишайників відрізня€Ться високою чутливістю до
забруднення атмосферноrо повітря та кислотних дощів. Серед останніх
особливо чутливим до атмосферIlоrо забруднення € вид уснея довra (бо
родач довrnй Usnea loпgissiтa), слань якої звичайно досяra€ 40 50 см. У
Краківській вищій педаrоrічній школі сьоrодні експону€Ться зразок уснеї
довrої, що був зібраний в 19ЗО х роках в Українських Карпатах .. Чорно..
ropi, довжина якоro перевищу€ 1 М. За вказівками дослідників минулоro
столітrя (Т.Фріз середина ХІХ ст. .. Упсала, Швеція) зразки даноrо ли
шайника досяraли навіть 6..7 і більше м завд. На превеликий жаль, сьо..
roдні уснея довra, червонокнижний €вропейський вид, очевидно,
повністю зникла на території наших Карпат. В цілому rpупа бородатих
лишайників, що колись надавала ciporo кольору всім лісам наших Кар..
пат, стали сьоrодні величезною рідкістю. OCTaнн€ € яскравим свідченням
TOro, що за останні 40 ..... 50 років У зв'язку зі значним підвищенням рівня
заrалЬІІОro забруднення атмосферIlОro повітря, а також рівня закислен
ності дощів репону біолоrічне різноманіття Украінських Карпат CYТТ€BO
збідніло. З іншоro боку, значні зміни в різноманітності РОСЛИlIноrо по..
криву Українських Карпат пов'язані з roсподарським використанням
лісових екосистем. Особливо CYТТ€BY заrpозу у знищенні біолоrічної
різномаІІіТllості лісових систем склада€ хижацьке науково слабко 06rpYH
товане (або повністю необrpуптоване) винищення найстаріших масивів
лісових уrpуповань.
Окремі види рослин та тварин виявляють приурочеНIiЯ до лісових
масивів, які характерирузуються відсутністю антропоreПIlИХ змін протя..
roM тривалоro періоду. Останню rpупу орrallізмів часто називають іIlДИ"
каторами старих лісів., .індикаторами пралісів. (анrлійською мовою
'ancient woodland indicators' (Rose 1974; Peterken 1981; Gauslaa 1999), або
.індикаторами еколоriчної цілісності лісових екосистем. (Rose 1976,
1992). В кінці ХХ століття деякі з вказаних орrанізмів стали розrлядати
як індикатори біорізноманітності в цілому, тобто власне окремі види
відображать різноманітність інших видів в уrpуповаНllі (Simberloff 1998).
Останнім часом розпочаті дослідження по вивченню кореляції ряс
ності або відсутності індикаторних видів біоріЗllоманітності та представ"
ленності окремих еколоriчних ніш та субстратів в екосистемах Qonsson &
jonse1l1999; Fепіs & Humphrey 1999). Прикладом oCTaHHboro може слу"
ryвати ряснїсть пеВIІИХ rpул індикаторів, що пов'язані з мертвою дереви..
173
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
11010 В лісових екосистемах, та частотою представлеПlІості n лісових
масивах решток дерев (Sшdrеrstrшm 1988; Bader et зІ. 1995; Renvall 1995;
Шklзпd et аl. 1996). Однак взз€мозв'язок еllіфітних лишайників та IIO
тенційних індикаторів біорізноманіття з предсталенністю різних eKO
лоriчних піш та субстратів лише почина€ться вивчатись (НоІіеп 1997).
Найкращими індикаторами біорізноманіття € ті ВИДИ, що можуть
бути просто та надійно визначені (Ferris & Humphrey 1999). СкаlIДИ
lІавські дослідники п. Іхлен з колсraми (Ihlen et аl. 2001), що проводили
спеціальні пошуки індикаторів біорізноманіття В ПРИРОДНИХ деревоста"
нах ліщини ( Corylus avellaпa) , показали, що макролишайники не
обов'язково можyrь слуryвати raрними індикаторами різноманіття
мікроскопічних лишайників. Ними було встановлено що ширина крони,
діаметр стовбура ліщини та НОКРИВ макролишайників, можуть бути БИКО"
ристані для індикації різноманітності макролишайників в цілому. Однак
різномані1їЯ мікро ЛИlllайників не € таким передбачуваним як різно
манітrя макролишайників.
Методичні 'ПРИЙОМИ щодо використання лишайникових уrpуповань
з участю великоro листуватоrо чеРВОlІокнижноrо лишайника Lobaria
риІтопаriл для цілей індикації стану пралісів (або індикації еколопчної
цілісності лісових екосистем) були розроблені та відпрацьовані в Анrлії,
а також широко апробовані на території Західної €вропи (Rose, 1974,
1976, 1992).
В цілому в наукових колах, а останнім часом також і серед
працівників державноrо та реrіональноro рівня все частіше можна чути
про охорону довкілля, збереження "біорізноманіття". Однак ззrальні по..
ступати еколоriї досить часто не співпадають з інтересами еКОIlомічноrо
стану на місцях, особливо коли стоїть питання не про заможне житrя, а
суто про виживання. В такій ситуації сьоrодні залишились баrато людей
на українській території Східних Карпат. Протяrом останніх 40 SO років
розвиток іllтеНСИВНОІ"О "використання" лісів давав змоry мати роботу пе..
реважній більшості краян. Однак в зв'язку з важкою економічною ситу"
аці€ю, а також в зв'язку з тим, що лісокомбінати стоять без будь"якої
роботи вже не перший рік, більша частина колишніх працівників лісу
приречені на безробіття і на власні зусилля вистояти в проблемі вижи"
вання. Оскільки Східні Карпати не дуже баrата на орпі землі придатні
для ведення землеробства, великі надії селян пов'язані з лісом. Це ОСІІОВ"
не джерело і вітамінів, і харчових продуктів, а також будівелыlrоo ма..
теріалу та палива.
у зв'язку з невизначеністю положення колишніх мїжколrОСIІНИХ
лісrоспів, особливо на їх територіях іде поспішним ходом винищення
найцінніших і найстаріших масивів лісів, що знаходяться безпосередпьо
біля сіл. OCTaIIII€ можна частково ПОЯСНИТИ тим, що жителі, наприклад
ВеликобереЗIlЯНЩИIlИ, залишені ІІа призволяще і повинні самостійно ви..
живати в даних умовах. Однак, мова йде за територію Ужанськоrо
174
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники ... індикатори еколоrїчної цілісності лісових екосистем
національноro природноrо парку. На території вказаних заповідних
об'€ктів повинна бути належна дi€Ba охорона лісових масивів. Адже
Ужанський ННП був в основному створений для збереження для на..
щадків власне пралісів Східних Бескид!
5.1. Лобарі€ві лишайники .... іllДикатори пралісів Ужанськоrо
наЦЇональноrо природноrо парку
В друrій половині ХХ століття rpoMaдcbKicTb, уряди і керівництво
найрозвиненіших країн світу ПРИЙІIlЛИ до висновку про необхідність
спільних дій у збереженні навколишньоrо середовища для нащадків. По..
ряд з прийнятrям міжнародних уrод уряди, rpoMaдcbKi орraнізації, а та..
кож різні західно€вропейські фОПДИ підтримують природоохоронну
діяльність, щоб застереrти інші країни світу від тих небажаних наслідків
зryбноro використання природних ресурсів, які вони мають у своЇх влас..
них країнах, щоб збереrти у світі те, що вони вже назавжди втратили.
Прикладом такої допомоrи може бути українсько"анrлійський про..
ект по вивченню біорізноманітrя та йоrо збереження в Закарпатті, зокре"
ма в межах української частини трилатералыlrоo міжнародноrо
біосферноrо заповідника "Східні Карпати" Ужаllськоrо націон3JIЬНОro
природноro парку.
Виконання даноro проекту стало можливим завдяки люб'язнїй
фінансовій допомозі міЖllародноrо фонду Дарвіпівська Ініціатива, тому
низка заходів, що проводились в рамках проекту мали назву
Дарвінівських.
Метою даноrо проекту було детальне вивчення біолоrічноrо різно
манітrя пралісів даноrо краю, популяризація знань щодо важливості охо..
рони масивів пралісів серед працівників української частини
трилатеральноro заповідника та широких верств населення, а також
розв'язання питань щодо їх подальшої охорони.
При цьому спеціальне вивчення лишайникових уrpуповань з уча-
стю чеРВОНОКНИЖIlоrо лишайпика лобарії леrепеподібної (Lobaria
риlтоnaтіа) як індикатора етапу пралісів було проведене вперше в
Східній €вропі.
Виконання завдань проекту здіЙСllЮВалось під час низки
Дарвіllівських експедицій (в цілому було проводено десять
Дарвінівських Експедицій), декілька шкіл..семіпарів для працівників
реriопальноro ландшафтноrо парку "Стужиця" та інших лісництв Вели..
ко6ерезнянськоro району, а також міжнародна школа І1арада для
фахівців Східної €вропи. Останні були присвячені методам виявлення та
моніторинry лишайникових уrpуповапь Lobarion риlтопатіае в умовах
Східних Карпат, що € швидкими та дешевими методами виявлення ло..
калітетів лісів, що були найменше ушкоджеllі діяльністю людини протя..
rOM OCTaHHboro століття (Кондратюк, КОIlпінс, 1997; Coppins &
175
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Kondratyuk 1997; Kondratyuk & Coppins 1998, 1999,2000; Kondratyuk et
аІ. 1998, 1999, 2000). Так, представленість фраrментів букових, бу ко..
во"яворових, буково rpабових та яворово букових пралісів на Велик06е..
резнянщині дала змоry на базі на той час РЛП "Стужиця" (нині
Ужапськоrо НПП) провести спеціальне вивчення уrpуповання червоно..
книжноrо лишайника лобарії леrеllеподібної для цілей індикації стану
пралісів.
Досвід щодо вказаних досліджень був поширений майже серед 7(}.ти
спеціалістів 16 країн €вразії під час міжнародної ДарвініВської школи"наради "Ло..
барі€ві лишайники індикатори стану пралісів Східних Карпат", що була присвячена
1 ОО річчю з ДНЯ народження BcecBiTHЬOBiдoMoro YKpaїнcbKoro ліхеноnоra, заслуженоro
діяча науки Украіни, членакореспондента НАН України, професора, доктора
біолоriчних наук А.М.Окснера, ЩО була проведена в травні 1998 року. Проведення
вказаної Міжнародної школи"наради стало можливим також завдяки фінансовій
підтримці €вропейської Комісії (rенеральний директорат XII)(Kondratyuk & Coppins
1998).
Звичайно участь місцевоro населення, працівників лісу в міЖІІа"
РОДllій Дарвінівській школі"нараді в травні 1998 року, що проходила на
анrлійській мові, була не настільки широкою і достатньою. Тому пла..
ну€ться проведення ряду шкіл та семінарів для працівників лісництв та
вчителів, школярів тощо. В даній ситуації навіть не стільки стоїть завдан..
ня доводити інформацію про цінність окремих лісових урочищ до мож"
но владних структур. Особливо rocтpo стоїть проблема довести до відома
широкі верстви читачів про важливість охорони лісів, про перші індика..
торні орrанізми найцінніших лісових масивів.
Відомості про лишайники Ужанськоro НПП (або раніше periOHaJlbHOrO ланд
шафтноro парку (РЛП) "Стужиця") зустрічаемо в роботах словаць.кнх, чеських та
уroрських ліхенолоriв вже э 20..ЗО..х років нашою століття (Szatala, 1916, 1922, 1923.
1926,1927,1930, 1942;Suza, 1926, 1933, 1943; advorni 1938,1940,1941,1947,1951;
Gyelnik, 1931, 1932, 1937. 1939; Servit & Nadvomik, 1932, 1936; Епсшеп, 1936;
Magnusson, 1936; Redinger, 1937; Motyka, 1936 38; Scrvit, 1937; Hilitzer, 1939 40; Ромс,
1963; Макаревич и др., 1982; Навроцька та ін., 1997). Найбільший вК1Іад у вивчення
лишайників вказаноrо району був зроблений словацьким дослідником доктором й.
Надворніком (Nadvomik [1906 1977]). При цьому для окремих локалітетів на тери..
торії Ужанськоro НПП була наведена досить значна кількість видів лишзйників. Так,
наприклад, за літературними даними відоме таке видове різноманіття лишайників:
тора Черемхз 57 видів (Szatala, 1922, 1930; Servit & advomik, 1932); околиці с. Став..
не - 46 видів (Szatala, 1916, 1927, 1942; Servit & Nadvornik, 1932; Ромс, 1963); roра
Стінка.. 48 видів (Servit & Nadvornik, 1932); Ужоцький перевал - 25 видів (Servit &
Nadvornik, 1936; Servit, 1937; Nadvomik, 1940, 19(1); С. Ужок .. 18 видів (Redinger,
1937; Servit & Nadvornik, 1936); ropa Равка 14 видів (НіІіиес, 1939..1940); ropa Кре..
менець - 12 видів (Hilitzer, 1939..1940). Крім цьоro, поодинокі відомості щодо окремих
видів лишайників знаходимо також э таких локалітстів, як ropa Ясан, с. Лубня, с.м.т.
Великий Березний, с. Жорнава, тощо. Однак, спеціальних досліджень по вивченню
лишайників уrpуповання Lobarioп на вказаній території, як і Bci€i Украіни та Східної
€вропи В цілому до ocтaнHЬOro часу не проводилось.
Відомості щодо рослинноro покриву украінськоі частини міжнародноro
біосферноro заповідника "СЮдні Карпати", Ужанськоro НПП, знаходимо в ряді робіт
176
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоriчної цілісності лісових екосистем
(Zlatnik et аІ., 1938; Стойко, 1966, 1977; Стойко та ін., 1980а,6, 1982, 1991; Denisiuk &
Stoyko 1993; Устименко, Попович, 1995 а,6; Hadac et аІ. 1995 а, Ь), дО яких і відсила€мо
зацікавленоro читача.
Lobaria pulтoпaтia .... великий листуватий лишаЙIІИК, добре
помітний здаля ВИД, що був дуже звичайним в до індустріальний період у
волоrих помірних лісових реПОllах Bci€Ї північної півкулі. На початку ХХ
столітrя L. риlmоnатіа була широко поширена на рівнинній частині
України. Цей вид € дуже привабливим навіть для нефахівців. Так, можна
вказати, ЩО ІІа початку 1920..х років, коли створювався rербарій Академії
наук України, і лишайники збирали в основному ботаніки.... фахівці з
квіткових рослин, даний вид був представлений майже в усіх колекціях з
околиць Ки€ва. Даний лишзйник виявився дуже чутливим до атмосфер..
Horo заБРУДllення, тому впродовж друrьї половини ХІХ та па початку ХХ
століть відбулось дуже різке скорочення поширення L. pulтonaria в цeH
тральній €вропі та інших індустріальних репонах. Найважливішими
факторами зникнення даноrо лишайника були винищення пралісових
масивів, а також атмосферне забруднення, до якоro L. риІтопапа як вня"
вилось € дуже чутливою (Richardson 1992). Для умов приатлаНТИЧIlОЇ
Західної €вропи, де концентрації сірчистоrо анriдриду в повітрі хоча б на
короткий період перевищують рівень ЗО MKr/M 3 , вказані рівні забруднеll"
ня € летальними для даноro виду лишайника, і сьоrодні L. риlтоnапа
відсутня на великих територіях. Навіть в порівняно чистих (мало за6руд
нених) місцях поширення L. риІтопатіа зазна€ поступовоro скорочення
(рис. ХІ).
Враховуючи те, що даний вид лишайника € добре пристосованим до
умов лісових ценозів з тривалою lIепорушністю L. рuІтопатіа € прекрас..
ним .індикатором еколоriчної цілісності лісових екосистем. або .індика..
тором пралісів.. Цей лишайник € дуже привабливим для нефахівців і
тому він обrpунтовано запропонований для використання як .прапор
ний. вид у природоохоронній роботі з країнах Західної €вропи
(Scheidegger et аl. 1998).
Локалітети червонокнижноro виду Lobaria рulтопапа в межах
Ужанськоrо НИП виявлялись В ході маршрутних обстежень території
Новостужицькоrо, Ставпенськоrо, Костринськоrо та інших лісництв, в
лісових масивах Велик06ерезнянськоrо міжколrоспноrо лісroспу. В ло..
калітетах зростання чеРВОНОКІІИЖНОro виду Lobaria pu1тoпaria проводи"
лось детальне вивчення уrpуповання, що включало такі конкретні
заходи:
ооо складCUllІЯ повноro опису ділянки лісу, де уrpуповання Loharioп
було виявлене (фітоценотичний опис деревостану та мікрокліматичні
особливості локалітету);
.. обстеження всіх форофітів на присутність уrpуповаПIlЯ Lobarioп;
.. відбір дерев чи стовпів (високих ппів) З добре розвиненими yrpy"
пованнями Lobarion для подальшоrо довrостроковоrо моніторипry;
177
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
прикріплення спеціальних алюміні€вих міток на лобарі€вих дере"
вах чи стовпах (ВИСОКИХ ПИЯХ) на ділянках відібраних для довrостроко
Boro моніТОрИllrу;
.. детальний опис форофіта (з ре€страці€ю всіх точних вимірів сла
ней лишайпика Lobaria ри/топатіа) та місця розташування уrpуповапня
Lobarioп;
.. детальне вивчення та. ре€страція всіх видів лишайників, що
асоційовані з ІоЬапа ри/топатіа;
.. детальне вивчення та ре€страція всіх видів лишайників, що не
асоційовані з ІоЬапа риlтопатіа;
.. проведення спеціальних описів лишайникових yrpynoBallb з вико"
ристанням квадратів та рамок (quadrats, relevee) , фотоrpафічних робіт
тощо (рис. ХІІІ);
картування розташування лобарі€вих дерев в межах відібраних
ділянок лісу, де заре€строваllа найбільша рясність лобарі€вих дерев в ме..
жах даноrо лісовоrо масиву.
ЩОДО методики проведення моніторинry пралісових ділянок слід
зазначити, що алюміllі€ві мітки, що закріплюються двома алюміні€вими
цвяхами (щоб дощова вода не змивала інші метали і не ІІошкоджувала
лишайники та мохоподібні, що зростають нижче мітки по стовбуру), слід
перевіряти КОЖІІі два роки. При необхідності мітку слід повторно
закріпЛювати кожні 2 З роки. На жаль, мітки, що використовувались в
ході даних досліджень, були досить малих розмірів і непомітні. Слід Bec
ти пошук іllшоrо типу мітки форофітів на моніторинroвих ділянках, а та..
кож методів виділення МОllіТОрИllfовоі ділянки в цілому. Можливо
доцільним було б позначати яскравою фарбою молоді дерева навколо
моніторинrових ділянок, як це часто використову€Ться у лісоведенні.
Можливо OCTaHH€ б допомоrло зупиняти несанкціоновані рубки (ДИВ.
нижче).
Перелік локалітетів діЛЯIlОК пралісів з найрясніlUОЮ представ"
леністю лобарі€вих дерев виявлених під час Дарвінівських експедицій
наведено в табл.5.1.
Таблиця 5.1
Перелік описів та номерів лобарі€вих дерев на деяких ділянках, що
були відібрані ДЛЯ подальших довrострокових досліджень в межах
Ужанськоl'О ННП та й()rо околиць.
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дереЕ
.наІіРllі. масиви
fopa Черемха
178
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосисте-м
п д
6. 51
rpo овжеllНЯ та 1Jl.
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дерев
[ора Черемха, 49° 01'N 22° 40'Е, 21.06.1997 ОЕ1..9721
бл. 1130 м lІ.р.М. (недалеко від с.
3аrорб)
[ора Черемха, Новостужицьке 2.08.1997 ОЕ2..9747
(КОЛИШІІ€ СтаВllенське) ліСIIИЦ"
тво, КВ. 5, старий буковий ліс
біля верхньої межі лісу з Lobaria
[ора Черемха, там же, КВ. 5, ста.. 2.08.1997 DE2 9748
рий буковий ліс на
північно..східному схилі до с.
Лубня, З Lobaria, Pa1ТТlelielia &
Веlопіа
ropa Черемха, 49° 02'N; 22 0 41'Е 2.08.1997 DE2..9758
[ара Черемха, там же, КВ. 5, ста.. 4.08.1997 ОЕ2..9751 97511
рий буковий ліс на південному,
півдеНlІо східному та
півпічпо"східному схилах ДО с.
Заrорб, 985 м н.р.м., 49°02'N,
22 0 40'Е
[ора Черемха, там же, КВ. 5, 4.08.1997 ОЕ2..9752 02031..02039
виділ 3, бл. 970 1060 м н.р.м., 02047..02048,
49°02'N, 22 0 41'Е, Старий буковий 020311..020314,
ліс на північно"схіДIІОМУ схилі до 02047..02048
с. Лубня З Lobaria
[ора Черемха, там же, КВ. 5, 29.05.1998 DE4..9831
виділ 3, бл. 970....1060 м Н.р.М.,
49°02'N, 22°41 'Е, Старий буковий
ліс на Північно"східному схилі до
с. Лубня З Lobaria
ropa Черемха, 1 060 1150 м н.р.м. 23.06.1998 DЕ5..9852 02201 02208
24.06.1998
[ора Черемха, буковий ліс з 24.06.1998 D E5 9853 02209..02210
доміllуванням в уrpуповапні
Аllіuт ursiпuт, 1020..1040 м н.р.м.
[ора Черемха, південний схил, 24.06.1998 D Е5..9854 02211
1080 м П.р.М.
[ора Черемха, 1000 1100 м Н.р.М. 2.08.1998 OE6 9899 98991, 1 UT
179
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
п д
6. 51
[po овження та 'Л. .
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дерсв
ropa Черемха, урочищс сБаПIО., 6.08.1998 DЕ6..9810З 10 UT
1080 м н.р.М.
Хребет безіменний
Новостужицьке лісництво, xpe 27.09.1997 DE3 9793 02062 02075
бет безіменний (між Суха ПОТО"
чина та потоком [усарів,
квартали 14 (виділ 15) та 15
(виділ 13), 1050 м Н.р.М.
Там же, квартал 1S (виділ 13), 1120 2.10.1997 DЕЗ..97100 02103..02106
м н. р.м.
Там же, квартал 14 (виділ 15), 2.10.1997 ОЕ3..97101 02107..02113
1150 м Н.р.М.
Там же, квартал 14 (виділ 15), 30.05.1998 OE4 9833 02150..02152
1000 М Н.р.М.
Там же, хребет безіменний, 25.06.1998 DE5 9855 02212..02215
980 1060 М Н.р.М.
ам же, хребет безіменний, 600 м 25.07.1998 D E6 9883 02411
ІІа Захід від локалітету 9855
(ближче до прикордонної заста
ви)
Там же, ІІа схилах хребта Сту" 25.07.1998 ОЕ6..9884 02412 02419
жицькоro біля хребта безіменно...
ro, 990...1020 м Н.р.М.
Там же, північні схили хребта 25.07.1998 ОЕ6...9885 02420 O2421
безімеllноrо, біля хребта CTY
жицькоro, 990 м Н.р.М.
Там же, квартал 18 виділ 5, не.. 30.07.1998 DE6 9893 98931..98933,
подалік під прикордонних UТ1..UТЗ
стовпів 97 99, південно"західні
схили Стужицькоrо хребта, біля
початку струмка Світлий та біля
r. Бескид Волосацький,
1 080 1120 м 11. р.М.
Там же, квартал 17 виділ 11, He 30.07.1998 D E6 9894 98944..98946,
lІодалік під прикордонних UT 4.. UT6
стовпів 87 та 86, південно"західпї
схили Стужицькоrо хребта, біля
r. 110лонинка, бл. 1 ООО м Н.р.М.
180
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники -- індикатори еколorічної цілісності лісових екосистем
rpo овженн.я та і}І..
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дерев
Там же, хребет безіменний (між 4.10.1999 OE10 9981 02726..02729,
Суха Поточина та потоком [y 99811
сарів), 900 м Н. р.м.
Хребет .Ясинний.
Новостужицьке лісництво, квар'" 20.06.1997 ОЕ1..9713
тал 5 виділи 19...20,800..900 м
н.р.м., хребет ЯСИIlНИЙ, 49°04'N;
22 0 З4'Е, буковий ліс з численни"
ми лобарі€вими деревами
Там же, квартал 5 виділ 18, xpe 20.06.1997 DE1..9714
бет Ясинний,
Там же, хребет Ясинний, 1020 м .
1.08.1997 DE2 9745 02025
Н.р.М., старі буки з Lobaria в мо...
лодому буковому лісі
Там же, квартал 5, 1060..1170 м 1.08.1997 ОЕ2..9746 02026 02030,
н.р.м., хребет ЯСИНlIИЙ, 49°05'N; 020271,
22 0 34'Е, старий яворово..буковий 020272, 97461,
ліс з Lobaria UT1..UT3
Там же, квартал 4 виділ 20, 26.09.1997 ОЕ3...9791 02050,
800..1190 м Н.р.М., хребет ЯСИll 02052..02056,
ний, 02060
Там же, квартал 4 виділ 20, 1000 31.05.1998 DE4..9834 02153..02156,
м н.р.м., хребет Ясинний, 021561
хребет Ясинний, східний схил 26.06.1998 D Е5..9857
хребет Ясинний, східний схил, 26.06.1998 DE5..9858 02221..02230
1025..1090 м н.р.м.
хребет Ясинний, західний схил 27.07.1998 ОЕ6..9887
Новостужицьке лісництво, 5.10.1999 ОЕ 1 0..9982 02730
1025..1090 м н.р.м., хребет ЯСИІІ"
u
нии
ropa nЛішка
Ставненське лісництво, кв. 3, 3.06.1998 D Е4..9839 02158..02169,
виділ 18, 1000..11 ОО м н. р.М. UT1
.низинні. масиви
Потік Німецький
n д 6. 51
181
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
n д
6. 51
rpo овження та '1t. .
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дерев
Костринське лісництво, квартал 25.06.1997 ОЕ1..9734
21 вміл 2, ботанічний заказник
.Німецький потік., беЗIlосеред"
ньо біля потоку, ІІа карі явора,
450 м Н.р.М.
Там же, квартал 21 виділ 2, не.. 25.06.1997 ОЕ1..9735
подалік від cTaporo будинку
лісництва, змішаний ліс, 450 м
н.р.м., 48°57'N, 22 0 35'Е
Там же, квартал 21 виділ 2, бо.. 29.07.1997 ОЕ2..9742 02011..02014
таніЧIІИЙ заказник .Німецький
потік., безпосередньо біля пото..
ку, ІІа карі явора, 350 М н.р.м.
48 0 55.5'N, 22 0 35'Е.
Там же, квартал 21 виділ 2, бо.. 26.05.1998 OE4 9828 02134
танічний заказник .Німецький
потік., безпосередньо біля пото"
ку, на корі явора, 350 м н.р.м.
48°55'N, 22 0 36'Е.
Там же, ботанічний заказник 27.06.1998 D E5 9859
Німецький потік.
Там же, квартал 19, неподалік 11.07.1998 ОЕ5..9872 02243..02245
від cTaporo будинку лісництва,
безпосередньо біля Німецькоrо
потоку, 290..310 м н.р.м., 48°56'N,
22 0 35'Е
Там же, квартал 20 та 23, 11.07.1998 ОЕ5..9874 02249..02250
Німецький потік, вздовж потоку,
неподалік від cTaporo будинку
лісництва,
Там же, ботанічний заказник 4.08.1998 ОЕ6..98101 02255..02257,
.Німецький потік., (трансплан" 02259,
тація) 02262..02263,
02282
TWTL1..20,
UT1.. 7
182
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
rpo овженн.я та iJl.
Локалітет Дата Номер Номери
опису .. л06арі€вих дерев
Там же, Німецький потік, нено.. 4.08.1998 OE6 98102 9810223,
далік від cTaporo будинку тwтиI..24,
лісництва, вздовж потоку, UT8
( трансплантація)
Там же, південно..західні околиці 19.09.1998 ОЕ7..98117 02255..02258,
с. Кострино, біля Німецькоrо по.. 2260.. 2287,
току 22591, 22592,
20 TWTL,
7UT
Там же, півдеllно"західпі околиці 19.09.1998 ОЕ7..98118 . 02288, 02293
с. Кострино, біля Німецькоrо по.. TWTL21..24,
току UT8
Там же, південно..західні околиці 19.09.1998 ОЕ7..98119
с. Кострино, праві притоки
Німецькоro потоку
Там же, південно"захіДllі околиці 19.09.1998 ОЕ7..98120 02289..02292
с. Кострино, хребет вздовж пра..
вих притоків Німецькоro потоку
Там же, ботанічний заказник 2.07.1999 D Е8..9922
.Німсцький потік.,
Там же, квартал 21 виділ 2, без.. 29.09.1999 ОЕ10..9976 02702..02704
посередньо біля потоку, на корі
явора, 350 м П.р.М. 48°55.5'N,
22 0 35'Е
Там же, квартал 19, неподалік 29.09.1999 ОЕ10..9976
від cTaporo будинку лісництва,
безпосередньо біля Німецькоrо
потоку, 290..310 м н.р.м., 48°56'N,
22 0 35'Е
Потік Жидувський
Південні околиці с. Стужиця, 29.09.1997 D Е3..9795 02078 02081 ,
Жидувський потік, Великоберез.. 02083..02086,
нянське колrocпне лісництво, 02091, 72077,
квартал 7, 500 м Н.р.М., 82077, 72082,
49°00.02'N, 22° 37'Е 82082, 97951
п д
6. 51
183
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
n д 6. 51
rpo овження та 'Л. .
Локалітет Дата Номер Номери
опису лобарі€вих дерев
Там же, біля Жидувськоrо та Па.. 8.07.1998 D Е5..9868 02236..02242
поротноrо потоків, квартал 7,
390..420 м Н. р.м.
Там же, квартал 7, Жидувський 4.07.1999 DE8..9929
потік, біля лобарі€вих дерев
02137 та 02087
Там же, квартал 7, безпосередньо 4.07.1999 ОЕ8..9930
біля струмка
Там же, квартал 7, 500 м н.р.м., 30.09.1999 DE10..9977 02705 02706
49°00.02'N, 22° 37'Е
Потік Парашинський
Околиці с. Жорнава, ПараШИIІСЬ" 1.10.1997 ОЕ3..9798 02092.. 02101
кий потік, ЖорнаВСhке ліСIІИЦ"
тво, квартал 4, бл. 375 м Н.р.М.,
48°59'N, 22 0 37'Е
Там же, квартал 4 1.10.1997 DE3..9799 02102
Там же, квартал 4 29.04.1998 D Е4..9826
Там же, квартал 4, 370..400 м 27.05.1998 D Е4..9829 02135
Н.р.М., 48°59'N, 22 0 37'Е
Там же, квартал 4, 370..385 м 27.06.1998 D Е5..9860 02231, 02234,
Н.р.М. 02235
Там же, квартал 4, 330..365 м 27.06.1998 ОЕ5..9861 02232
11. р.М.
Там же, квартал 4, схили Пара.. 27.06.1998 DE5..9862 02233
шинськоrо потоку, 395 м н.р.м.
Там же, квартал 4, бл. 375 М 28.09.1999 DE10..9975 02701
н.р.м., 48°59'N, 22 0 37'Е
Потік ЛЮТJlНка
Великоберезнянський район, 26.07.1998 D Е6..9886 02422..02427
околиці с. Люта, ЛЮТЯlІське
лісництво, квартали 7, 13 та 12,
потік ЛЮТЯlІка, 620..630 М н.р.м.
Там же, квартали 7, 13 та 12, 27.07.1998 DE6..98861
потік Лютянка,
184
РОЗДІЛ 5. Лобарі€ві лишайники індикатори еколoriчної цілісності лісових екосистем
Локалітет
Дата
Закінчення табл. 5.1
Номер Номери
опису ло6арі€вих дерев
Там же, квартали 7 та 12, потік 29.07.1998 OE6 9890 02438..02450
Лютянка, (.естакада.), 660..720 м
н.р.м.
Там же, квартал 12, потік Лю 29.07.1998 DE6-98901
тянка, (.естакцда.), 660..720 м
н. р.м.
Там же, квартал 12, північний та 29.07.1998 OE6 9891
північно східний схили до "ото..
ку Лютянка, 790 B80 М Н.р.М.
Там же, квартали 7, 13 та 12, дo 29.07.1998 OE6 9892 02428..02432
лина потоку Люта
Там же, квартал 12, північний 1.08.1998
схил до потоку Лютянка, 6З5 700
м Н. р.м.
Там же, квартал 12, північний 1.08.1998 OE6 9898
ХИЛ до потоку Лютянка, 720..880
м н.р.м., буковий ліс з рясним
покривом Evemia prиnastri
Там же, квартал 12, північний 17.09.1998 ОЕ7..98112 02463 02471,
схил до потоку Лютянка 02301..02329
Там же, квартал 12, потік Лю 3.07.1999 DE8..9923
тянка, корі клену roстролистоrо
(Асет ршtапоidеs) 3 Lobaria
amplissiтa, 660 665 м н.р.м.
Там же, квартал 12, потік Лю.. 3.07.1999 ОЕ8..9924
тянка, на riлках поваленоro кле..
ну roстролистоro (Асет
plataпQides) , 685 м н.р.м.
Там же, квартал 12, потік Лю.. 3.07.1999 ОЕ8..9925
тя 11 ка, 605 М lІ.р.М.
Там же, між кварталами 13 та 14 3.07.1999 DE8 9926
потік Лютянка, 635 м Н.р.М.
Там же, квартал 12, північний 3.10.1999 DE10..9980 02710..02725
СХИЛ дО потоку Лютянка
OE6 9897 02451 02461,
989726..989727,
27 UT
02462
.Скорочення: TWТL ..... форофіти З траІІсплантованими сланями ли..
шайника Lobaria риlтопатіа, UT ...... не пронумеровані форофіти з уrpупо..
ваННЯМИ З участю Lobaria рulтопапа.
185
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
Крім Toro, локалітети уrруповаНІІЯ Lobarioп, в яких закладені
пробні ділянки' для довrостроковоrо мопіторинry, наведені на рис. 5.1.
1 Location plots at the upper parts of the muontains;
2 Location plots at the bottom of valleys.
Рис. 5.1 РозтаmyвШІПЯ МОllіТОРИІІfОВИХ ділянок пралісових масивів ІІа території
Ужанськоro НПП у веРХllій частині rip (1) та у ДОЛИllах струмків (2).
Поряд з обстеженням відомих раніше масивів букових пралісів у
верхній частині пр Кременець, Черемха та ряду хребтів Ужанськоrо
НПП, були виявлені та деталЬНО обстежені нові місцезпаходжеlIllЯ буко"
вих пралісів з уrpупованнями Lobarioп у верхній частині пр, зокрема
хребта "безімеIlНОro" (між потоками Суха Поточина та [усарів), хребті в
Чорні Млаки та Дівча, урочище rоланя, а також унікальні фраrмеIlТИ бу..
КО вих пралісів в долинах потоків Жидувськоrо, Папоротноrо та Чорноrо
в околицях с. Стужиця, Парашинськоrо потоку в окол. с. Жорнава (ДИВ.
також табл. 5.1).
в цілому в ході ліхенололчних досліджень на території Ужанськоro НПП було
виявлено понад 350 видів лишайників, серед ЯКИХ понад 280 видів були наведені для
досліджуваної території вперше, понад 100 видів лишайників та ліхенофільних rpибів
вперше для мік06іоти України (Coppins et аІ. 1997, 1998, 2006; Kondratyuk &
Coppins 1998, 1999, 2000; Kondratyuk et аl. 1998. 1999. 2000).
Крім Toro, серед виявлених на території Ужанськоro НПП близько 10 видів
(Athelia arachпoidea, Віаіота саmеоаІЬіоо (МиН. Arg.) Coppins, *Biatora oceU.iforтis
(Nyl.) Printzen. Biatoridiuт moпasterieпse Lahm. *СаІорІаса chrysophtalтa Degel., с.
herbideUa (Ние) Н. Мagn.. *Lepraria lesdaiпii (Ние) R.Harris, МеlшріІеа gibberosиla
(АсЬ.) Zwackh. *Ттареlіа placodioides Coppins & Р. james. · Saccoтoтpha істаlеа (АсЬ.)
Clauz. & Roux, Stigтidiuт тicroscopicuт, · Xaпthoria истаіпіса s. Kondr., тощо [нові для
Українських Карпат види відмічені зірочкою (.)]) € новими та рідкісними для
Українських Карпат.
Ukrainian part of the international
biosphere reserve «Eastern Carpathians»
.0 80
186
РОЗДІЛ 5. Лобаріе:ві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
Однак слід зазначити, що порівняльний аналіз даних щодо видово
ro складу лишайників Ужанськоrо НПП в 20,,30"ті роки та сьоrодні
свідчить про те, ЩО епіфітпі уrpуповання лишайників на йоrо території в
цілому характеризуються значно збідненим видовим ріЗІІоманіттям.
Так, наприклад, нами не були виявлені такі іllдикаторні, високочут
диві до атмосферноrо забруднення види, як Nephroтa Ьеlіит, N.
laevigatuт, N. теsuріпаtит, Sticta fuliginosa, S. sylvatica, Parтotreтa спnіtит,
Р. chiпense, Tиckпeyaтia laureri, а також види родів иsnеа (13), Alectoria (2),
Втуоriл (3), Соіlета (2), Evemia (1), Leptogium (1), тощо, а також як дуже
рідкісні в межах Ужанськоro НПП були відмічені Lobaria amp/issiтa,
Nephroтa рапіе, Allocetraria o akesia па та Heteroderтia speciosa.
-(Відсутність представників таких родів, як Acarospora, Са , іорІаса
Lecanora, Lecidea, Ротршіа, Rhizocarpoп, Rinodina, ИmЬіlісатіа, Veпиcaria,
пов'язана з тим, що нами зроблена спроба опрацювати в першу черry дані
ЩОДО епіфіТIІИХ лишайників Ужанськоrо нпп. Епілітні лишаЙllИКИ вка..
заних вище родів будуть опрацьовані пізніше).
Відсутність в сучасних зборах індикаторних, високочутливих до aT
мосферноrо забруднення лишай ників родів Lobaria, Иsпeа, Alectoria,
Bryo "а , Raтaliпa, тощо, МИ схильні пов'язувати з сутт€вим впливом aT
мосферlIИХ забруднень (особливо кислотних дощів) на флору даноrо
репону в останні 20 40 років. Однак, відсутність в наших зборах деяких
видів лишайників з родів Nephroтa, Sticta, Leptogiuт, Соllета, очевидно,
пов'язана з аllтропоrенним перетворенням riрських лісів даНIІОЇ території
в цілому.
В ході наших досліджень в цілому було виявлено та пронумеровано
(відмічено алюміні€вими мітками) та описано особливості покриву
епіфїтних лишайників з участю L. риlтоnапа більше ніж 500 форофітів.
В ході проведених досліджень уrpуповання Lobarion були виявлені
в ДВОХ основних rpупах місцезнаходжень за ВИСОТІІИМ розташуванням.
Перша rpупа .. це верхня частина riPCbKOro лісовоrо поясу (на висоті
900 1100 м н.р.м.), що знаходиться у верхній частині пр та хребтів. Най
частіше вони представлені буковими чи яворово буковими лісами. На Te
риторії УжаllСЬКОro нпп вони були виявлені біля верхньої межі
лісовоrо поясу на ropax Кременець, Велика Равка, Канчова, Семенова,
Черемха, -хребті в ЯСИНІІИЙ, Кам'янистий, Хрести, "безіменний" (між по..
токами Суха Поточина та rycapiB), Чорні Млаки, Дівча, Яворник та уро..
чища rоланя. Друсу rpупу локалітетів уrpуповаппя Lobarion складають
ДОЛИНИ (тальвеrи) потоків Кам'янистий, Бистрий, Соколів, СемеllїВ,
Чорний, Жидувський, Папоротний, Парашинський, Жорнавський та
Німецький, тобто ВОНИ знаходяться в нижній частині ripcbKoro лісовоrо
поясу (ІІа висоті 350..500 м 11. р.м.) (Табл. 1 та рис. 1).
При l{ЬОМУ лишайники уrpУIlовання Lobarioп були виявлені ІІа корі
ріЗIІИХ деревних порід (бук, явір, ясен, в'яз, rpаб), а також на відмерлих
деревах чи ІІа зламаних стовпах (ВИСОКИХ пиях).
187
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Аналіз розподілу лишайників уrpуповання ІоЬатіоп за зростанням
. . .u. .
на рІЗНИХ деревних породах СВІДчить про те, що у верХНІИ чаСТИНІ rlpcbKO"
ro лісовоro поясу УжаllСЬКОro НПП найчастіше лишайники даноro yrpy"
поваІІНЯ були описані ІІа корі 6уку та явора. Лише поодиноко лишайники
уrpуповання Lobarioп в даній частині лісовоro поясу були заре€стровані
на стовбурах ясена та в'яза. На відміну від локалітетів НИЖНЬОЇ частини
лісовоro ІІОЯСУ у верхній частині riрсько..лісовоro поясу Сатріпus Ьеtulus
майже не представлений, тому лишаЙІІИКИ уrpуповання Lobarioп не були
виявлені на корі с. betulus у зraданій частині лісовоrо поясу.
Лишайники уrpуповаllНЯ Lobarioп у фраrментах пралісів нижньої
частини riPCbKOro лісовоro поясу Ужанськоrо НПП представлені в oc
нов НОМУ на корі яворів. OCTaHH€ пов'язу€мо зі значною антропоreнною
трансформованістю лісів у вказаних локалітетах. Тут спілі деревостани
буку, ясена зазнавали суцільної рубки, а явори залишались переважно
лише як сім'янники. Значно рідше уrpуповання Lobarioп в нижній час
ТИllі riрсько лісовоro поясу було виявлеllе на корі буку, rpабу та ясена.
На відміну від першої rpупи локалітетїв в долинах річок уrpуповання
ІоЬатіоп не було виявлене на корі в'язів.
За апЛЯНIІЯМ п едставленістю поваllНЯ лишайників
Lobarioп в межах досліджених п НИХ ділянках на території Ужанськоrо
НПП ільшу частину складають локалітети, де уrpуповаНIІЯ було виявле..
не менше, ніж на 10 екземплярах форофітів в межах 06стеженої пробної
ділянки (на площі до 2..5 ra). (Трапляння визнача€Ться кількістю фо..
рофітів, ІІа ЯКИХ були виявлені лишайники уrpуповаНIІЯ Lobarioп в межах
досліджеllоі пробної ділянки). До таких локалітетів слід віднести: верхні
частини пр Кременець, Велика Равка, Семенока та Черемха, хре6тів
Ясинний, "безіменний", Чорні Млаки та урочище rоланя. Серед останніх,
слід зазначити, що на r. Стінка уrpУПОВаІІНЯ ІоЬатіоп виявлене лише в од..
ному місцезнаходженні і на €диному форофіті. За свідченням словацьких
ліхенолопв (Pisut & Lackovi ova, pers. сотт.) таке ж збіднення ліхеноф"
лори спостеріra€Ться на словацькій території r. Стінка. Вони пов'язують
OCTaHH€ 3 інтенсивним вплиЬОМ атмосферних викидів промислових
об'€ктів на прилеrлих територіях СЛQвакії. Також лише на поодиноких
форофітах лишайники уrpуповаНIlЯ Lobarioп були виявлені ІІа хребті
Дівча. Від 10 до 15 екземплярів дерев з лишайниками досліджуваllоrо yr..
руповання було знайдено на хребтах Яворний, "безіменний",
Кам'янистий, та на r. Семенова. Найвище трапляння уrpуповання
Lobarioп в межах Ужанськоro НПП заре€строване на r. Черемха, де ВОІІО
представлене більше ніж на 20 екземплярах дерев та стовпів (ДИВ. також
табл. 5.1 та рис. 5.1).
Серед локалітетів друroі rpупи (долин riрських потоків) найниж"
чим траплянням відрізняються потоки Бистрий та Лисковець, в яких
були заpe€стровані лише поодинокі дерева з уrpупованням Lobarioп. Се..
ред "низинних" локалітетів більшість також складають місцезпаходжен"
188
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
НЯ, що характеризуються від 1 до 5 форофітів З лишайниками
ДОCJIіджуваноrо уrpуповання (потоки Соколів, Жорнавський, Ерташі,
Німецький). Від 10 ДО 15 екземплярів дерев з уrpупованням Lobarion
було виявлено лише в ДВОХ локалітетах в долинах потоків Чорний та
ПараШИІІСЬКИЙ. Найвищий показник трапляння серед "НИЗИІІІІИХ" ло
калітетів (зокрема більше, ніж 20 форофітів З уrpуповаНIІЯМ Lobarion)
був встановлений тільки в €диному місцезнаходженпі .. в Жидувському
потоці (ДИВ. також табл.. 5.1 та рис. 5.1).
Отже, серед "верхніх" локалітетів за траПЛЯІІНЯМ уrpуповання
Lobarioп в межах пробних ділянок частіше трапляються місцезнаходжеll
ня з 10 1S форофітами з JIишайниками даноro уrруповання, в той час як
серед "НИЗИІІІІИХ" .. більшість складають локалітети, де уrpуповання було
заре€строване лише на 1..5 форофітах. Тому питання збереженості вказа..
них уrpуповань в ІІИЗИНІІИХ масивах стоїть lІабаraто rостріше, ніж для ло..
калітетів з верхньої межі лісу.
Таким чином, не зважаючи на те, що в цілому на території Ужансь"
KOro НПП було заре€стровано понад 400 дерев, рясність представлен
ності лобарі€вих дерев в окремих локалітетах € дуже низькою. Так, лише
в 5...6 локалітетах окремих rpуп кількість лобарі€вих дерев була більше
10. Найбільша кількість пронумерованих дерев (96 форофітів) з іпдика"
торними видами Lobaria рuІтопатіа та L.. amplissima заре€стровано ІІа схи..
лах потоку Лютянка в околицях с. Люта, що сьоroдні знаходиться за
межами Ужанськоrо нпп. .
За видавим різноманіттям лишайників асоційованих з Lobaria
рulтопатіа локалітети першої rpУl1И лісів (у верхній частині riPCbKOro
лісовоrо поясу) характеризуються в основному низькими показниками.
Так, у більшій частині локалітетів для уrpуповання Lobarioп (зокрема
roри Кременець, Велика Равка, r. Канчова, хребет Хрести, хребет між r.r.
Семенова та Черемха) було заре€стровано лише 5 10 видів лишайників
асоційованих з ІоЬатіа рulтопатіа. В локалітетах на хре6тах ЯСИІІНИЙ,
"безіменний" (між потоками Суха Поточина та rycapiB), в урочищі [ола'"
ня та на хребті Яворник було виявлено від 10 ДО 15 видів лишайників, що
входили до складу Lobarioп рulтопапае. В трьох локалітетах (хребти
Ясинний, "безіменний" та Чорні Млаки) було заРe€стровано від 15 до 20
видів лишайииків, що були асоційовані з Lobaria рulтопатіа. Найвище
видане різноманіття епіфітів уrpуповання Lobarion на території Ужансь"
KOro НПП (зокрема більше 20 видів) було виявлене лише в трьох місцез-
находженнях (хребти "безіменний", Дівча та r. Черемха).
Серед друroі rpупи локалітетів уrpуповаНIІЯ Lobarioп, що були ви..
явлені в долинах (тальвеraх) потоків, найнижчим видовим різиоманітrям
(до 5 видів лишайників та мохоподібних асоційованих з Lobaria
риlтоnатіа) відзначаються місцезнаходження в потоках Бистрий та Лис
ковець. CepeДH€ видове баrатство лишайників в уrpуповаllні (Від 10 до 15
видів) констатоване для таких локалітетів, як ПОТОКИ Чорний, ЖОрlIавсь
189
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
кий та Ерташі. Найвище видове різноманіття уrpуповання Lobarioп
(більше 20 видів лишай ників та мохоподібних) було встановлене в доли"
нах потоків Соколів, Жидувський, Парашинський та Німецький.
Таким чином, хоча більше фраrментів пралісів збереrлось у верхній
частині riPCbKOro лісовоro поясу, однак за видовим різноманітl'ЯМ
епіфітів вдалОСЬ виявити лише три ДОСИТЬ рясні локалітети уrpуповання
Lobarioп (хребти "безіменний", Дівча та r. Черемха). Залишків старих
лісів в долинах потоків збереrлось набаraто менше. Однак рясне видове
різноманіття епіфітів уrpуповання Lobarioп було заре€стровано в
чотирьох локалітетах (потоки Соколів, Жидувський, Парашинський та
Німецький).
В цілому за траПЛЯНlIЯМ та за ВИДОВИМ ріЗlІомаllіттям епіфітів, що
входять до складу уrpуповання, найбаraтшими € локалітети: у верхній
частині лісовоro поясу .. r. Черемха, у нижній частині лісовоro поясу .. в
долині потоку Жидувський.
Деревостани пралісів відрізняються значно вищою освітленністю,
ніж деревостани молодшоrо віку. Значна освітленість деревостану буко"
вих пралісів пов'язана з постійною представлеПllістю "вікон" ("проrалин"
місць внвалів 2..3 чи більше старих дерев чи стовбурів мертвих дерев
(==стовпів». Такі вікна або світлі плями зберіraються від SO дО 70 років.
Тому це достатній час для розвитку світлолюбивоrо уrpуповання
Lobarioп.
Найбільша важливість пралісу 1I0ляrа€ власне в тому, що в межах
йоrо деревостану одноразово зберіraються умови (ніші), ЩО характерні
для всіх вікових стадій буковоro лісу. В цьому власне заключа€ться вели..
ка важливість пралісу Ужанськоro НПП дЛЯ збереження біорізноманітrя
букових лісів Українських Карпат.
В цілому не було виявлено кореляціі між числом слаllей лишайни..
ка Lobaria ри/топатіа та умовами освітлеllНЯ. Це очевидно, в значній мірі
пов'язано з тим, щО L. рu/топатіа в умовах Ужанськоro НПП зроста€ на
північній стороні стовбурів дерев. Тобто основна частина сланей L.
рu/топатіа була знайдена на стороні, що уника€ прямоro освітлення і €
затемненою протяrом BCbOro року.
Щодо стану форофітів, то переважна кількість CJlаней L. рu/топапа
була виявлена в межах Ужанськоro НПП на корі здорових вертикальних
стовбурів. Таким ЧИНОМ, по.. перше, результати досліджень не підтверд"
жують перше враження з польових досліджень про те, що найкращі,
рясні розростання L. рulтопатіа пов'язані з пошкодженими, відмираючи"
ми деревами, та високими пнями (стовпами). По"друrе, ці дані свідчать
про те, що в межах Ужанськоrо НПП епіфітні уrpуповаllНЯ 3 участю L.
риlтоnатіа з високою ймовірністю маю,ТЬ хорошу перспективу щодо по..
дальшоro існування протяroм тривалоrо періоду часу.
Для вивчення кореляції присутності уrpуповаІІЬ з участю L.
ри/тоnana та віком форофітів нами проводилась Рe€страція окружності
190
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ. ВСТУП
форофітів всіх дерев. За результатами наших польових досліджень
епіфітні уrpуповання з участю І. рulтопапа зростають на досить молодих
деревах, зокрема з окружністю 45..60 см. Це також підтверджу€ висловле..
не вище припущення про досить високі шанси виживання уrpуповань з
участю L. рulтопапа та про raрпі перспективи даних уrpуповань на най..
ближче майбутн€ в межах Ужанськоrо НПІ1.
В цілому за результатами наших досліджень з території Ужансько"
ro НПП відомо 9 (з 30"ти) червонокнижних видів лишаЙlІиків (за Черво
ІІОЮ Книroю Украіни 1996 року видання). В ході даних досліджень
l1ідroтовлеllі пропозиції щодо включення ще 10 видів лишайників інди..
каторів пралісів до наСТУПllоrо видання Червоної КІІиrи України.
5.2 Індекси еколопчної цілісності лісових ценозів
Спочатку rpупа індикаторів старих лісів була запропонована
анrлійським дослідником Френсісом Роузом (Rose 1974) в 1970..х роках
для виявлення стану збереженності лісових масивів Великобританських
островів.
На початку досліджень з вказаноrо напрямку заrальна кількість
індикаторних видів нараховувала 20 видів лишайників (Rose 1974). Ав"
тор використовував вказані 20 видів для розрахунку індексу еколоriчної
цілісності окремих лісових масивів Британських островів. Через два роки
Ф. Роуз (Rose 1976) заПРОllоновував новий (.ревізований.) індекс
(РІЕЦ, або анrлійською мовою the Revised Index 0/ Ec%gical Continuity
R/EC), який базувався на обліку зо видів індикаторів старих лісів. В oc
танній роботі автор проводив оцінку еколоriчної цілісності 102 лісових
масивів Великобританських островів, що знаходились в районах значно
віддалених від будь"яких джерел забруднення атмосферноrо повітря.
При цьому до розrляду були включені лише лісові масиви з різних
репонів Анrліі, для яких було наведено не менше 20 індикаторних видів.
При цьому РІЕЦ розраховувався за формулою:
РІЕЦ :81 п/20 х 100,
де n число видів, що були виявлені в даному локалітеті з HaBeдe
Horo Ф. Роузом списку. Деякі особливо Флористично баraті лісові маси..
ви мали значення індекса більше 1 оо. До таких слід віднести парк
Боконнок в Корнволлі, для якоro РІЕЦ становив 145. Для більшості
інших масивів ці значення були нижчі 75.
Останні декади ХХ століl1Я характеризу€ться пошуком додаткових
індикаторних видів, адже індекси € набаrато чутливішими при викори"
станпі більшої кількості видів. Крім TOro Ф. Роузом було запропоновано
декілька реriональних індексів, власне для АlІrлії, а також окремі індекси
для різних репонів Західноі €вропи.
Новий індекс еколоriЧllоі цілісності (НІЕЦ від анrлійськоro "the
New Іndех 0/ Ecologica/ Continuity. NIEC) був запропонований Ф. Ро..
191
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
узом в 1992 році (Rose 1992) для рівнинних лісових масивів північної
частини АнrліЇ. Пізніше було виявлено, що даний індекс (НІЕЦ) успішно
можна використовувати в умовах західної Норвепї, а також від західної
Франції до західної Іспанії. НІЕЦ визнача€Ться на основі 70 видів, тобто
більше ніж удвічі більше, ніж попередній РІЕЦ. Таким чином НІЕЦ € на..
баraто чутливішим параметром, ніж попередні індекси. Розрахунки дано..
ro індексу дещо складніші, ніж РІЕЦ. По..перше, значення НІЕЦ
базуються на заraльній кількості 70 основних індикаторних видів. Крім
цьоrо до значень НІЕЦ включа€Ться число додаткових (boпиs) видів, що
пр.исутні ІІа даній території. Кількість додаткових видів визнача€Ться
лише у виключно важливих випадках визначення OXopoHHoro статусу
лісових масивів (Rose 1992).
Крім цьоrо Ф. Роузом ВПРОДОВЖ останньої декади минулоrо
століття запропонований еу"океанічний Західно"Шотландський ІЕЦ
(ЗШІЕЦ, аllrлійською мовою the West Scotland /ndex 0/ Ecological
Continuity WS/EC), щО відбража€ специчну ліхенофлору еу"океанічноro
репону Шотландії. В цілому він базу€Ться на 50 індикаторних видах, од..
нак враховуються також 12 додаткових видів (Hodgetts 1992). Інший,
зокрема південно-західний Ірландський ІЕЦ (the South.. Westem Іrешпd
ІЕС) ЗІаДувався Ф. Роузом, ще в 1992 році (Rose 1992), однак до останнь"
oro часу йоro деталі не опубліковано.
Третій індекс, зокрема Еу"Океанічний Кальці€вий ІЕЦ (від
анrлійськоro the Бu..Осеапіс Calcifuge /ndех 0/ Ecological Continuity
ЕиОСІЕС) , що був запропонований спеціально для еу"океаніЧIІИХ дубо-
во-букових лісових масивів з районів баraтих на вапняки і відповідно з
форофітами з дуже вилуженою корою західних репонів Анrлії. Останній
індекс базу€Ться на врахуванні 30 індикаторних видів (Hodgetts 1992).
Четвертий індекс, зокрема східно"шотландський ІЕЦ (від аllrлійсь
KOro the Бast Scotland /ndex 0/ Ecological Continuity ..... ES/EC), запропонова-
ний для більш"менш континентальних дубових лісів східної Шотландії.
Останній майже без змін може використовуватися для визначення стату-
су старих дубових лісів Данії.
В ході спеціальних дослідже ь уrpуповань еl1іфітних лишайників з
участю індикаторноro виду Lobaria риlтопатіа в лісових ценозах УжаНСЬ"
Koro націоналыІro парку, украінськоі частини трилатеральноro біосфер..
HOro заповідника Східні Карпати, був запропонований перелік зі 111
індикаторних видів лишайників, на основі яких можна визначати
Східно Карпатський індекс еколоriчної ціліСlІості лісових ценозів
(СКІЕЦ) (анrлійською мовою the Eastem Carpathian Index 0/ Ecological
Continuity ..... ЕСІЕС) (Kondratyuk 1999)(Табл. 5.2). Серед вказаних 111
видів 57 видів лишаЙllиків € власне індикаторами пралісових ценозів, що
показують мійже 100%"кову пов'язаність з локалітетами старих лісів.
Крім TOro для визначення ПРИРОДООХОРОНIIОro статусу окремих лісових
ценозів нами ПРОПОНУ€ТЬСЯ враховувати також 54 додаткові види
192
РОЗДІЛ 5. Лобарі€ві лишайники індикатори еколoriчноі цілісності лісових екосистем
(анrлїйською МОВОЮ як .Ьопиs species-. (..Ьопus. .. премія» ВИДИ, ЩО ви..
являють ознаки більшої рясності і показники частоти трапляння проек
тивноro покритrя в старих лісах, однак часто також присутні у
вторинних молодих лісах. Розрахунки СКІЕЦ дЛЯ окремих масивів
Ужанськоro НПП та йоrо околиць свідчать про те, що найважливішими з
точки зору охорони біорізноманіття € HaripHi локалітети хребтів Ясинно"
ro та безімеlIІІОro та rip Черемха і Плітка, а також долини потоків
Німецькоrо, Жидувськоrо, ПараШИlIськоrо та Лютянки серед низинних
масивів. В цілому результати наших досліджень свідчать про те, ЩО для
лісовоro масиву зі схилів потоку Лютянка з околиць с. Люта значення
СКІЕЦ Ha6araTo вищі, ніж відповідні значення для вище перелічених
наriрних масивів Ужанськоrо нпп.
Таблиця 52
Епіфітні лиmзйники Ужанськоrо НПП та йоrо ОКОЛИЦЬ, що
використовуються ДJIJI розрахунку Східно..Карпатськоrо індексу
еКОJlоriчноі цілісності лісових ценозів
Власне Додатковий
Назва виду індикатор"
ний ВИД вид
AGONOMIA аОоЬаІО (Stizenb.) Р. James І
ANISOMERlDIUM sp. Д
ARTHON1A byssacea (Weigel) Almq. І
ARTHONIA didyтa КцrЬ. Д
ARTHONIA radiata (Pers.)Ach. Д
rARTHONIA spadicea Leight. Д
ARTONIA viпosa Leight І
ARTHOTHELIUM пшпuт (А. Massal.) ICцrb. Д
ARTHOTHEUUM spectahile (Flot.)A. Massal. І
ВАСІпІА beckhausii Кцrb. І
BACIDIA circuтspecta (Norrl. & Nyl.) Маlmе І
ВАСІпІА rosеПа (Pers.) Ое Not. І
ВАСІпІА rиbеПа (Hoffm.) А. Massal. Д
193
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Продовження табл. 52
Власне Додатковий
Назва виду індикатор-
ний ВИД вид
БАС/DІА subiпcoтpta (Nyl.)Arnold І
BACIDINA phacodes (Korber) Vezda Д
BELONIA heтculiпa (Rehm) Hazsl. І
Б/АТОRA cameoalhida (MLll.Arg.) Coppins І
БІАТОRA chrysantha (Zahlbr.) Printzen І
BIATORA epixaпthoides (Nyl.) Diederich І
ВІАТОRЛ ocelliforтis І
BIATORA sphaeroides (Dickson) КцrЬ. І
Б/АТОRA vemalis (L.) Fr. І
BIATORIDIUM тonasteneпse Lзhт І
BUELUA disciforтis Д
CALOPLACA herbidella (Ние) H.Magn. І
СА lrlLARIA erysiboides Д
CATILLARIA croаііса A.Zahlbr. Д
CAT/LLARIA globulosa (Flцrke)Th.Fr. Д
CEТRELIA olivetorит (Nyl.) W.Culb. & C.Culb. s.lat. Д
CHAENOTHECA brachypoda (АсЬ.) ТіЬеll Д
CHAENOTHECA brиппeoIa (АсЬ.) MLll.Arg. Д
CНAENOT][ECA chlorella Д
СНАЕNОТНЕСА chrysocepha1a (Turner ех АсЬ.) Th.Fr. Д
CHAENOTHECA JurJuracea (L.) ТіЬеll Д
CНAENOTHECA trichialis (АсЬ.) Th.Fr. Д
CHAENOTHECOPSIS pusilla (Flцrke) A.F.W. Schmidt Д
194
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники .... індикатори еколorічноі цілісності лісових екосистем
Продовження табл. 5.2
Власне Додатковий
Назва виду індикатор"
ний вид вид
COLLEMAflaccidum (АсЬ.) АсЬ. Д
COLLEMA fuifиraceuт (Arnold) Ои Rietz І
СОПЕМА subjlacciduт Degel. І
DIMERELLA lиtea (Dicks.) Trevis. І
EOPYRENULA leuсорlаса (Wallr.) R.C. Harris І
EVERNIA тesoтorpha Nyl. І
FELLHANERA sp Д
ЕІА VOPARМELIA caperata (L) Наlе Д
FUSCIDEA атЬотісоІа Coppins & Tfnsberg Д
GRAPHIS scripta (L) АсЬ Д
СУ ALECT А jlotowii Korb. І
GYLECТA trипcigeпa (АсЬ.) Нерр Д
GYLECTA иlті (Sw.) Zahlbr. І
НYPOCYМNIA vittata (АсЬ.) Parriquc І
HYPOTRACHYNA revoluta (Florke) Наlе І
LECANIA cyrtellina (Nyl.) Sandst. Д
LECANORA аlЬеllа (Pers.) АсЬ. Д
LECANO.Rt4 allophaпa f. sorediata Д
LECANORA ciпereojusca Н. Magn. І
LECANORA glabrata (АсЬ.) МаІтс Д
LECANORA leptyrodes Д
LECIDEA erythrophaea Florkc & Sommerf. І
LECIDEA hypopta Д
195
ЛIХЕ'НОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко. В. r.
Продовження табл. 5.2
Власне Додатковий
Назва виду індикатор-
ний ВИД вид
LEPTOGIUM cyaпesceпs (Rabenh.) Korb. І
LEPTOGIUM lichenoides (L.) Zahlbr. Д
LEPTOGIUM saturniпuт (Dickson) Nyl. І
LOBARIA amplissiтa (Scop.) Forss. І
LOBARIA риlтопапа (L.) Hoffm. І
LOPADIUM disciforтe (Flot.) KuHh. І
MEGALARlA lаитеті (Нерр ех Th.Fr.) Hafellner І
МЕСАІАRlA pulverea (Borrer) І
Hafcllner & Е. Schreiner
MELASPILEA gibberosula (АсЬ.) Zwackh І
MENEGAZZIA terebrata (Hoffrn.) А. Massal. І
NEPHROMA ратіІе АсЬ. І
NEPHROMA теsиріпаіит (L.) АсЬ. І
NORМANDINA pulchel/a (Borrer) Nyl. І
OCHROLECHIA aпdrogyпa (Hoffm.) Arnold Д
OPEGRAPHA trachodes ad int. І
OPEGRAPHA rufesceпs Pers. Д
OPEGRAPHA veппicellifera (Kunze) j.R.Laundon Д
OPEGRAPHA viridis (АсЬ.) Nyl. Д
PARМELIA sиbтoпtana НаІе Д
PARМELIELLA triptophylla (АсЬ.) Mull.Arg. І
PARМOTREMA chiпense (Osbcck) На1е & Ahti Д
РАRМОТRБМА аіпіtит (АсЬ.) М. Choisy І
196
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники ... індикатори еколоrїчної цілісності лісових екосистем
Продовження табл. 5.2
Власне Додатковий
Назва виду індикатор"
ний ВИД вид
PELTIGERA colliпa (АсЬ.) Schrad. І
PELTIGERA horizoпtalis (Huds.) ВаиIПg. Д
PELTIGERA praetextata (Sommcrf.) Zopf Д
PERTUSARlA аІріпа Нсрр ех Ahles Д
PERTUSARIA coпstricta Erichsen Д
PERTUSARIA coronata (АсЬ.) ТЬ. Fr. Д
PERTUSARIA heтisphaerica (Florke) Erichsen І
PERTUSARIA рирі/ІаПs (Nyl.) ТЬ. Fr. Д
PERTUSARIA trachythalliпa Д
PHLYCТIS agelaea (АсЬ.) Flot. Д
PORINA leptalea (Duricu & Mont.) A.L.Srn. Д
PYRENULA laevigata (Pers.) Arnold І
PYRENULA пitida (Wcigel) АсЬ. І
RAМALINA роІІіпаrШ (Westr.) АС}1. Д
RAMONIA chrysophaea (Pcrs.) Vezda І
REICHLINGIA leopoldii Dicderich & Scheid. Д
R/NODINA efforesceпs Д
R/NODINA griseosoralifera Coppins Д
SCHISMATOMMA тісшоІії (А. Massal.) І
Egea & Torrcnte
SCLEROPHORA пivea (Hoffrn.) lїЬсll Д
SCOLICIOSPORUM p1Uiпosuт Д
STRIGULA stigтatella (АсЬ.) R.C.Harris І
197
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Закінчення табл. 5.2
Власне Додатковий
Назва виду індикатор-
ний ВИД вид
THELOTREMA Іершlіпит (АсЬ.) АсЬ. І
TRAPELIA сопісо/а Coppins & Р. James Д
USNEA fiJipendиla Stirt. Д
VULPICIDA piпastri (Scop.) J. E. Mattsson & M...J.Lai Д
ZAMENHOFIA hibeтica (Р James & Swїnscow) І
Clauzade & СІ. Roux
Слід зазначити, що заraльним недоліком вказаних індексів € те, що
до oCTaHHboro часу врахову€Ться лише представленість (при..
сутність/відсутність) індикаторних видів лишайників. Черrовим завдан"
ням даноro напрямку € пошук індексів, які 6 враховували показники
частоти трапляння/покриття а60 кількісної представленності індикатор..
них видів в межах кожноro 3 досліджених лісових масивів. Так, наприк"
лад, в межах лісовоrо масиву на ropi Черемха в Ужанському
національному парку (Великоберезнянський район, Закарпатська об..
ласть) іllДИкаторний вид Lobaria aтp/issiтa була знайдена лише на одно..
му високому пні. При цьому лишаЙIІИК був представлений лише трьома
невеликими сланями. В межах Лютянськоro лісництва Велик06ерез..
ІІЯIlСЬКОro ліспrОСlIзаry Закарпатської області був виявлений фраrмент
, u . u u
В ЯЗ0во"ясеневоro деревостану, де вказании індикаториии вид лишаиника
(Lobaria aтplissiтa) був представлений більше піж ІІа десяти форофітах і
число сланей перевищувало 20. Вказана різниця в кількісній представле'"
пості даllОro лишаЙIІИка повинна бути відображена і в значеНllЯХ індексу
еколоrїчної ціліСllості.
5.3 Проблеми охорони пралісів Східних Карпат
Проблеми ОХОроНИ пралісів на території Українських Карпат, і зок"
рема ІІа території Ужанськоro НПП, в першу черry пов'язані з відОМЧОЮ
приналежністю лісів. Так, найсприятливіша ситуація щодо збереження
пралісів спостеріrа€Ться лише на невеликій частині території УжаНСЬКО"
ro НПП, зокрема на території Новостужицькоrо лісництва, що передане
до нпп. Найбільші достатньо репрезентаТИВllі ділянки пралісів з непо..
рушеною чи слабко порушеною еколоriчною цілісністю до сьоroдніШllЬО"
ro дня існують лише у верхній частині пр на пасмі від r. Кременець до r.
Черемха вздовж украінсько"польськоro кордону. Уrpуповання Lobarion
представлене тут в деяких локалітетах досить рясно (хребет Ясинний,
198
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколorічної цілісності лісових екосистем
хребет "безіменний", r.r. Семенова та Черемха, тощо). Умови збереження
найбільших масивів пралісів можна вважати задовільними і вони не 110"
требують втручання (допомоrи) з боку людини. Подальші лісівничі захо
ди можyrь бути спрямовані на створеННЯ сприятливих УМОВ дЛЯ
розселення уrpуповання ІоЬатіоn та інших rpуп орraнізмів на ділянки
лісу, що приляraють до вказаних територій.
Набаrато більша заrpоза ДЛЯ існування окремих ділянок та фраr..
ментів пралісів iCHY€ на території лісництв держлісфонду, де ведуться
планові лісозarотівельні заходи, а також особливо roCTpO .. ІІа території
Великоберезпянськоrо міжколrОСIlIlоrо лісroспу, що включа€ переважно
лісові масиви, що ПРИЛЯl(lЮТЬ до населених пунктів ВеликобереЗIІЯНЩИ"
ни. В останніх ПОРЯД з плановими лісозаrотівельними рубками (як це
було в 1997 році в Великоберезнянському міжколrОСІІНОМУ лісrоспі кв. 1,
в потоці ЧОРНОМУ в окол. с. Стужиця, де було знищено унікальну ділянку
пралісу) досить частими € також самовілыli рубки населення з прилеrлих
сіл (в окол. сіл Стужиця, Жорнава, Став не, тощо).
Тому на території лісництв держлісфонду та Великоберезнянськоrо
міжколrоспноro лісroспу ми вважа€мо за необхідне:
а) оrолошення НОВИХ заповідних територій (= розширення Me
існуючих заказників) (зі статусом не нижчим, ніж "фЛОРИСТИЧllі заказни"
ки") з фрarментами пралісів, що збереrлись в околицях сіл СТУЖИЦЯ,
ЖОРllава, Кострино, Лубня (що були виявлені в ході Дарвіllівських K
спедицій) та lІеrайне припинення будь"яких лісівничих заходів на їх Te
риторіі ДО остаточноrо вивчення;
Новими об'€ктами для включення до вже існуючої мережі заказ
ників ми пропону€мо такі: долини потоків Жидувський та Папоротний
(Жорнавське л"во, КВ. 24 та ВеликобереЗНЯІІСЬКИЙ міжколrоспний
лісrосп, кв. 7), Чорний (Великоберезнянський міжколrоспний лісrосп,
кв. 1), Парашинський та Жорнавський (Жорнавське Л ВО, кв. 4, 5 та 10), а
також ділянки у верхній частині хребтів Яворник (Костринське л"во, кв.
21) та Чорні млаки (Жорнавське Л ВО , КВ. 24); розширення території бо..
таllічноrо заказника в долині Німецькоrо потоку шляхом включення до
Hboro кварталу 20 (КОСТРИIlське л во) та підвищення ПрИрОДООХОроlllIоrо
статусу для яворово..букових пралісів ІІа північних та північно..східних
схилах rори Черемхи (Ставненське л"во, кв. 5);
б) передача вказаних заповідних об'€ктів до Ужанськоrо НПП
після завершення комплексних досліджень на їх територіях. Результати
Дарвінівських експедицій також свідчать про необхідність передачі до
Ужанськоro НПП вже існуючих заказників "rоланя", "Вежі" тощо. Вва"
жа€мо за необхідне наroлосити, що збереження і подальша охорона фраr..
ментів пралісів, на нашу думку, буде можлива лише за умови передачі
вказаних ділянок до УжаІІСЬКОro нпп. OCTaIIH€ дасть змоry як забезпе
чити суворий охоронний режим, так і проведення певних робіт по
підтримці вказаних пралісів. На жаль, перелічені ділянки довrий час за..
199
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник).. Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
лишались під інтенсивним антропоreНIІИМ впливом, тому певні парамет"
ри "пралісових" деревостанів можуть бути відновлені лише за умови
помірноro спрямованоro лісівничоro впливу. Ми Ma€MO на увазі прове"
дення планових заходів по освітленню вказаних деревостанів та по ство...
реНIІЮ сприятливих умов для зростання яворів, кленів, в'язів, тощо. При
цьому в різних потоках під час вибіркових рубок слід зменшити ІУСТОТУ в
lІершу черry або ялицевоrо чи ялиновоro, або rpабовоrо та буковоrо, або
ж БУКОБОro, rpабовоro та ліщиновоro підросту. Тому вказані робити
доцільно проводити з залученням хоча б одноro з учасників колишніх
Дарвінівських експедицій.
в) ДО завершення етапу інвентаризації та повноrо вивчення всіх
фраrментів пралісів на території українськоі частини міжнародноro
6іосферноro заповідника "Східні Карпати" вважа€мо за необхідне ІІід60е
лісосічноro ФОНДУ в держлісroспі, і особливо в Великоберезнянському
міЖколroспному лісroспі ПРОВОДИТИ за обов'язкової умови узroдження з
Ужанським НПП.
Отже, лишайники уrpуповання Lobarioп були виявлені в лісових
масивах, що знаходяться в різному rocподарському підпорядкуванні.
Найбільше місцеэнаходжень видів лишайників уrpУПОваІlНЯ Lobarioп
було відібрано для подзльшоro довrocтроковоro моніторинry на території
Новостужицькоrо лісництва, що повністю передане до Ужанськоro НПП.
Значна кількість локалітетів уrpуповаНIIЯ Lobaтioп, що була виявлена на
території лісництв державноro лісфонду (Ставненське, ЖОРllавське, Ко...
стринське) та Велик06ерезнянськоro міжколrocпноro лісrоспу, а такОЖ
відібрана для подальшоro довrocтроковоro моніторинry, ... потребу€
Cyтr€BOro втручання людини з метою іх збереження.
В 1997 році учасники Дарвінівських експедицій були дуже раді
виявити осередки унікальних пралісів безпосередньо біля населених
пунктів зокрема с.с. Стужиця, Жорнава, Кострине. Зразу ж були підro'"
товлені матеріали про необхідність створення заповідних урочищ та про
необхідність охорони вказаних масивів. Матеріали були передані у Вели...
кий Березний (адміністрацію РЛП "Стужиця") та Ужroрод (обласну
адміністрацію), до місцевих видань "Карпатська Зірка", "НОВИНИ Закар..
папя", "Орбіта"'Лоroc", тощо. Однак, очевидно, на Закарпатті вже стало
традицї€ю спочатку вказані масиви по хижацькому вирубати (Адамів ліс,
Синевир, ТОЩО), а потім вже оroлошувати йоrо заповідником. Тому
радість і найкращі сподівання учасників ДарвіIfівких Експедицій почали
розвіюватись вже на початку 1998 року. Так, в жовтні 1997 року були ВИ--
явлені унікальні в €вропі фраrменти буково"rpа60во"яворових лісів на
південних та західних околицях с. СТУЖИЦЯ, зокрема в потоках Жидувсь"
кий, Папоротний та Чорний. Матеріали про йоrо цінність, про припинен--
ня 6удь",яких лісівничих заходів, а також охорону окремих масивів було
передано в адміністрацію РЛ" "Стужиця" в листопаді 1997 року. Однак
ніяких заходів і не планувалось робити.
200
РОЗДІЛ 5. Лобарівві лишайники ... індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
- Різна відомча підпорядкованіСть, безвідповідальність посадових
осіб зробили свою справу. В зв'язку з тим, що в травні 1998 на території
РЛП "Стужиця" проводилась міжнародна Дарвінівська школа lІарада,
вказані унікальні ділянки пралісів були включені в перелік місць, де пла..
нувалось проведення школи - відпрацювання методів дослідженн і охо..
ропи пралісів. Лише тому питання про стан унікальної ділянки пралісу в
межах ВеликобереЗНЯlIськоrо міжколrоспноrо лісrоспу в околицях с.
Стужиці на схилах потоків Жидувський та Папоротний були в центрі
уваrи в 1998 році. Під час проведення Міжнародної Дарвінівської шко-
ли-наради одне з польових навчань було зірвапе в зв'язку з винищенням
фраrменту пралісу в результаті несанкціонованих рубок в околицях села
Стужиця. За оцінками експертів з Західної €вропи та Азії тут був знище..
ний один з унікальних фраrмевтів яворово..букових пралісів, які вже не
збереrлись не лише в Східних Бескидах, а й в цілому в Схjдних Карпатах.
Учасники міжнародної Дарвінівської школи"наради катеrОРИЧIIО
висловились проти несанкціонованих рубок явора на території Р ЛП
"Стужиця" та прийняли рішення про необхідність інформування
працівників міністерств екобезпеки, лісовоrо rосподарства та сільськоrо
rосподарства про недопустимість вказаної діяльності та необхідність су-
Boporo дотримання правил охорони пралісів, що ще збереrлись в
Українських Карпатах, на території РЛП "Стужиця".
Учасники міжнаРОДllоrо форуму підтримали також пропозиці.ю
створення Ужанськоrо націоналыlrоo природноrо парку на базі РЛП
"Стужиця", що дасть змоrу збереrrи залишки яворово..букових, буко'"
во яворових та буково..rpабових пралісів для наших нащадків.
Після декількох виступів в пресі за результатами міжнародної шко"
ЛИ"lІаради орraпізовані рубки Великоберезнянськоrо міжколrОСПIlОro
лісrоспу в Папоротному та Жидувському потоках були припинені. Однак
несанкціоновані рубки безпосередньо в околицях с. Стужиця В зrаданих
потоках продовжуються і сьоrодні, хоча їх масштаби дещо менші. Власне
самовільні рубки жителів села свідчать про існування реальної заrрози
щодо поступовоrо винищення найцінніших деревостанів буково rpабо'"
во-яворових деревостанів. Кажуть, що навіть в зв'язку з ЦИМ в
керівництві Великоберезнянськоrо міжколrоспноrо лісrоспу, а також в
колективному rocІІодарстві с. Стужиця були проведені кадрові зміни.
Однак BiKoBoro (більш ніж століТlIьоrо) лісу у вказаних місцях вже не
відновити.
Дослідження ІІослідуючих Дарвінівських експедицій (1998 та 1999
роки) свідчили про те, що аналоrічне винищення яворово..букових
пралісів проводилось на території Великоберезпянськоrо міжколrоспно"
ro лісrоспу в окол. с. Стужиця, В долині Чорноrо потоку. Слід зазначити,
ЩО після орrанізованих рубок лісrоспу в 1997 році в Чорному потоці
все"ж"таки залишались ІІООДИllокі екземпляри вікових дерев яворів та
буків. Вони моrли б бути як сіМ'ЯНlIИКИ для майбутніх насаджень, так і
201
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
пам'ятками пралісів безпосередньо біля с. Стужиця. Однак, перед зимо
вим сеЗОlIОМ 1998 1999 років жителями с. Стужиця вказані "остаllці"
пралісів були повністю знищені. На сьоrодні можна "привітати" Велико
береЗНЯIIСЬКИЙ міжколrоспний лісrосп, а також жителів с. Стужиця З
тим, ЩО вони майже завершили знищення аналоriчноrо фраrменту буко"
во"яворовоrо пралісу на вказаних околицях села в долині потоку Чор..
ний. Ніяких заходів щодо припинення самовіл'ьних рубок протяroм 1998
року не було зроблено, хоча членами Дарвіllівських експедицій в липні,
серпні, вересні, жовтні 1998 року неодноразово наrолошувалось на недо..
пустимому стані речей в Чорному потоці.
Можна лише з rіркотою констатувати, що з такими темпами через
кілька років, навколо с. Стужиця буде така ж лісова "пустка", як сьоrодні
ми Ma€MO навколо сіл Домашин, Сіль, тощо.
В цілому в межах Ужанськоro національноrо природноrо парку під
реальною охороною ліси знаходяться лише в лісництвах держлісфонду, і
особливо в прикордонній смузі, доступ до якої поки"що досить обмеже"
ний. Слід наразі наrолосити, що існування прикордонної смуrи дуже
сприяло збереженню пралісів в данному perioHi.
Користуючись наrодою, наrолошу€мо, що стан ОХОРОНИ Іlралісів в
Ужанському нпп буде в значній мірі визначатись тим, кому будуть ле..
редані землі з лісовими масивами, а також як буде поставлене питання
щодо всіх видів діяльності в межах Ужанськоrо нпп. Учасники
Дарвінівських експедицій виступали катеrорично особливо проти не..
санкціоноваllИХ рубок у Великоберезнянському міжколroспному
лісroспі.
З болем слід зазначити, ЩО окремі залишки, фраrменти пралісів, в
яких нами ще були виявлені індикатори справжніх пралісів лобарі€воrо
уrpуповання протяrом 1997..1998 років знищені за останні роки в Лю..
тянському, Волосянському та інших лісництвах.
В ході Дарвінівських експедицій 1998 року були проведені ком..
плексні ботанічні, зоолоrічні та rеохімічні дослідження ІІа ділянках, що
відібрані для подальшоrо довroстроковоrо моніторинry. Перші результа..
ти вказаних досліджень вже онубліковані (Kondratyuk & Coppins, 1998
а,Ь; Tasenkievich, 1998; Maryskevich & Kozlowski, 1998; Kaprusj, 1998), а
інші rотуються до друку.
Як вже зазначалось особливо важливим результатом Дарвінівських
експедицій € виявлення унікальних фраrментів буково яворових, яворо"
во..букових та буково..rpабових лісів в долинах річок на висоті 300..550 м
в.р.м. Вони потребують в першу черry найсутт€віших ді€вих заходів
реальної охорони. Тому з метою збережеНIfЯ популяцій рідкісних видів
власне вказаних фраrментів пралісів в 1998 році були започатковані eK
сперименти активної охорони рослинноrо покриву в долинах потоків
Чорний, Папоротний, Жидувський, Німецький, Семенів та Бистрий на
висоті 380..395, 400 420 та 560 м н.р.м. відповідно. Для цьоrо методом
202
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
трансплантації матеріал чеРВОllОКНИЖlIоrо виду Lobaria риlтопапа був
розселений в межах пробних ділянок довrостроковоrо моніторинry по
відібраних екземплярах вікових яворів, буків, rpабів (більше ЗО см У
діаметрі), зростання лобарі€вих лишайників на корі яких € дуже
ймовірним (за нашим досвідом польових досліджень поширення L.
риlтопапа. на території Ужанськоrо НПП). В основному 5 7(..9) фраr..
ментів веrетативної слані L. риітопапа були прикріплені до більш"менш
однорідної rладень ої поверхні кори дерева. Стан окремих фраrмеllтів
славі трансплантованих лишайників вибірково досліджувались через 2,
4, 6 та 12 місяців, всі інші фотоrpафувались в такі ж інтервали. Вказані
дерева пронумеровані, детально описані та закартовані. В ході даних
досліджень буди складені карти поширення лобарі€вих дерев (як з при..
родними слапями L. pulтoпaria, так і її трансплантаllтами). Даними
дослідженнями розпочата довrострокова nporpaMa з моніторинry ставу
пралісів даноrо perioHY. .
Користуючись паrодою зверта€мось до працівників лісу, школярів,
учителів шкіл, всіх природа охоронців, що проживаІОТЬ па території
Ужанськоrо національноrо ПРИРОДIlоrо парку оберіrати вказані об'€кти, а
також інформувати редакції періодичних видань та науковців Інституту
ботаніки ім. M.r. Холодноrо НАН України про будь"які зміни в зrадапих
локалітетах. Слід особливо наrолосити про те, ІДО в такому лісовому
краю як Українські Карпати звання працівників лісу для нас
пов'язу€ться не лише з кубометрами зрубаноrо лісу, а й імідж охоронців
лісу. Адже власне працівники лісу пайперші повинні наrолошувати па
важливості збереження лісових масивів в riрській країні .. Українські
Карпати.
Щодо цінності та унікальності пралісових масивів па території Лю
тянськоrо лісництва вкажимо лише один приклад. На початку 1990..х
років під час візиту в Карпатський біосферний заповідник відомий
анrлійський досліДlІик міколоr, ІІа той час директор Міжнародпоrо міко"
лоriчноrо інституту, професор Девід ХОУКСБОРС вважав за велике щастя
сфотоrpафуватись поряд з деревом, на якому був знайдений дуже
рідкісний в €вропі вид Lobaria aтplissiтa лобарія широка. При цьому
він особисто забороняв всім присутнім навіть ДОТОРКНУТИСЬ дО лишайни..
ка, щоб ненароком не пошкодити йоrо. Можна уявити, з яким почуттям
болю та rіркоти автору даних рядків у вереспі та жовтні 1998 року па те..
риторії Лютянськоro лісництва ВеликобереЗПЯIlськоrо району довелось
збирати вел.ику КІлькість зразків саме Uboro ж рідкісноrо в €вропі виду
лобарії широкої з кори звалених та зрубаних дерев. Про цінність зібра
НИХ зразків свідчить те, що на прохання закордонних дослідників частина
з них відправлена ІІа детальне молекулярно..біолоrічне вивчення до лабо..
раторій Фінляндії та Японії.
203
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
N
822ISTWTLR01
....
і:. ....
on 78тwтx.:' J, 24Q .
І' 11,
O '11..p.j. 1/
.. ..'ОШlтWJ
І ; .- \ . (І6] ,
., N
DТ.U2I1.ITI] ,
. , . "
. _,:" І .. I'WIp"
,. '.\\ }ii.WТWJ'L(8)
. » : .,...
. 0.; _.. :, .,. 5(UТ1]
ОШ6 . 12 ё .t І"
, . ....
" , . Іі..
,. , 11227] IW їL .13]
b :til1Л nIJ \\.
,.. l'
,......... 9
.,
С227:лfin .
,. '". "
" cf J 02274ТWТJ. n O
,, .4
" ;f . І81
" у
І' 4
OZ17a1"W1't:. . 0%ri11W1L I"J
.Q
IOМE1SY S1U:AМ
J(ostrino lorenr)" J _еаа 19.. 20
lDe8CtIPtiODS 9859.7:I,06.I9S18
ad 91111. 4.01. І 99І}
s
4n
І
!J).
І
ф :a561Un) ..
- е 0%%62 Jt;74]
ОШР (UI
\ '(Ф S . Oшn".......
\.. (un) ., ('" · ..,
Рис. 5.2 Схема розташування лобарі€вих дерев в межах МОllіторинrовоі діЛЯIІКИ
пралісовоrо масиву в Німецькому потоці на території Ужанськоrо нпп.
Умовні скорочеНIІЯ: 02249, 02282UT тощо дерева з ПРИроДНИМИ сланями
Lobaria риlтопапа, 02285TWTL, 02278TWTL тощо дерева з трансплантатами.
204
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
Сьоrодні, ІІа щастя, ми можемо констатувати те, що поки"що в JІю..
ТЯІІСЬКОМУ лісництві вказаний вид залишився в природі. Поряд 3 ос..
таннім також виявлений цілий ряд рідкісних видів РОСЛИН. Слід
особливо підкреслити, що на сьоrодні власне в Лютянському лісництві
виявлена найвища частота трапляння дерев з червонокнижними видами
лобарії широкої та лобаріі леrенеподібноі на ОДИНИЦЮ площі на Велико..
березняпщИНі. Так, показники частоти трапляння вказаних форофітів
вищі 23..25 форофітів па 100 квадратних метрів, в той час як в межах
о:ми Ф
CНORNY SТREAМ
NO"IOItuzhytda IortllzJ, 8R8I19 А 20
O'J . JrIoм ....'.....".
_16.1.....1fМ)
. tO :10-
І 1
S,'
02.Wt'tWТL (І" ,
· .., :::01:' Av-
:;. [I'F.. ... ... 023S11'W"I'L [19! .. -- .. .а.
· · ,.y ... l S ::. ::; = & ': - .."
. ( ......:;..,.,.,. r ll] AL s.n- . Ф 02...с- =r: · -= :: =
. &'I"I'a..I.;"$o -t:. . ф .... = s s,J:
. ..-....
.. ... ... =: :: ... оа t to' Ф
au.&7ТW11.(I1l. ." Ф Ф
41'. 02&33
CW [3t 8mJOТWТl..(lt
.. s: ... - ІІІ: IJ .
... .- t:. UOI.1L8.J 11'W'I'1..lJI.
. 8ШJ1"9f11. [С)
:r( ОщсIUТI) . 802J3mm..1'1
. . caWanv1t "11: IWМ....-rnrrr 'СІ
І . 02337 'V&.I"" ..... & а.. '"'"
8t341ТWJ1.1118
802UZ'1'W'rL 19!
.1.o:u36ТWtLf7t:
1234nwrLlII;
0U44tWI'L р1
"'СО ).01.1991
, ::ё. a
"&=:иn: ==... -t
ОО . "
UТ2. "' '="
&
Рис. 5.3 Схема розташування лобарі€вих дерев в межах моніторипrовоі ділянки
пралісовоro масиву в ЧОрlIОМУ потоці ІІа території Ужанськоrо нпп.
УМОВllі скорочення: 02436, 02199 тощо дерева з природними сланями Lobaria
риlтопатіа, 02349TWТL, 02345ТWTL ТОЩО дерева 3 траllсплаllтатами.
Ужанськоro національноrо природноrо парку найвищі відповідні показ..
ники досяraють лише 9..16 форофітів. Крім Toro унікальність лісових ма..
сивів на схилах потоків Лютянка та Люта в Лютянському лісництві
.u .. . .
поляrа€ в РЯСНІИ представлеННОСТl РІЗПОВІКОВИХ деревостаНІВ ясеневих
лісів. Найближчий в Карпатах масив таких лісів відомий 'з rори Ряба
Скеля, що знаходиться на території Словакії біля КОрДОНУ 3 Польщею
Одиак ІІа відміну від Лlотянськоrо масиву словацькі ясеневі ліси були
. u
хижацьки винищеНІ, до Toro ж рослин нии покрив дапоrо масиву зазнав
важкоrо TeXlIorellIIoro впливу. Лютянський лісовий масив відзнача€ться
205
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
значною збереженніСТІО в порівнянні зі словацькою частиною. Про oc
TaHH€ також свідчить вище вказана рясність чеРВОНОКlIИЖНИХ видів ли
Іllайників, що € високочутливими індикаторами забруднення
атмосферноrо повітря.
Тому поряд з нідrотовкою офіційноrо обrpунтувапня щодо не..
обхідності заповідання діЛЯIІОК пралісів в Лютянському лісництві, aBTO
ри даноrо посібника звертаються до жителів с. Люта, особливо ДО
працівників лісу, школярів, вчителів с. Люта виявити дi€BY ДОIlОМОry В
збереженні унікальних ділянок 3 пралісами, що знаходяться в межах Лю..
ТЯJiськоrо лісництва. В подальшому на основі вказаних ділянок буде
створено окремий ботанічний резерват республіканськоrо значення чи
будуть ВОНИ будуть включені до Ужанськоrо національноrо парку.
Однак, в цілому, якщо провести аналопю з подіями, що clIocTepira
лись учасниками ДарВіпівської експедиції в околицях с. Стужиця У нас
HeMa€ повної впевненості, що вказана ситуація може залишитись HaДOB
ro. І такі rpіЗllі річки як Люта, Лютянка, що неОДllоразово показували
свою силу в кінці 1990..х чи на початку 2000 x років, однак навіть вони не
зможуть вистояти на сторожі пралісів під натиском ЛЮДИНИ. Заrаль
lІовідомо, що якщо людина вбива€ живу ПРИРОДУ, живі почутrя навколо
себе, вона обріка€ себе на самотність. На жаль, на Великоберезнянщині
зробили такий вибір. Це дуже прко визнавати. Особливо rнїтюче Bpa
ження на автора цих рядків справля€ той факт, що діти, молоде по..
коління березнянців, які виростають в Карпатах, взаrалі не маІОТЬ наrоди
бачити на власні очі справжні праліси. Це можна rоворити про села Дo
машин, Сіль, 3абріДь, Ставве, тощо. Як можна привити Jlюбов до
найціllllішоrо в Карпатах до лісу, до снравжньоrо пралісу, якщо в око..
лицях вказаних сіл на баraто кілометрів тяrнуться лише порослеві чи мо..
ЛОДlІякові вільшаники, що взаrалі лісом не можна назвати?
5.4 Черrові завдання охорони та вивчення пралісів України
До lІайпаraльніших завдань охорони пралісових масивів України (в
у країІІСЬКИХ Карпатах чи в Криму) належить створення кадастру не..
реліку всіх фраrментів пралісових масивів, що ще збереrлись в межах
України. Лишайпикові уrpуповання з участю чеРВОНОКІІижноrо лишай..
пика ІоЬапа pиlтoпarїa можуть дуже допомоrти на даному етапі інвента"
ризації пралісових масивів.
Слід особливо ОІ.ОВОРИТИ, що В ліхеlIоіндикації пралісів слід розме
жувати два різні рівні досліджень.
Першим етапом слід розrлядати вивчення поширення, облік та кар"
тування поширення прапорноrо виду Lobaria риlтоnатіа в окремих лісо..
вих масивах Українських Карпат та Криму. Цей етап може бути
здійснений силами не фахівців (працівниками лісовоro rосподарства, уч..
lІЯМИ середніх та середніх спеціальних закладів, викладачами середніх
206
РОЗДІЛ 5. Лобаріеві лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
шкіл, студентами природничих факультетів, тощо). Фахівці (ліхенолоrи)
можуть бути залучені лише ІІа перших етапах, щоб підтвердити зростан"
НЯ даноrо виду (Lobaria риlтопатіа) па досліджуваній території, а також
для обrовореllНЯ деталей проведення досліджень в конкретному масиві.
До даноrо пункту слід особливо наrолосити, що лишайник Lobaria
риІтоnатіа € чеРВОНОКНИЖIІИМ видом. Цей лишайник ОХОРОНЯ€ТЬСЯ зако
110М і збирати слані лишайника для rербарію, чи будь"яких інших цілей
ЗАБОРОНЕНО. Знаходження даноrо лишайника можна задокументува"
ти шляхом фотоrpафування як локалітету вцілому, так і збільшепоrо
фОТО власне лишайника.
Як правило поповнення rербарію зразками даllоrо виду 8 наш час
відбува€ться у випадку знаходження опаду слаllей лишайника коло фо..
рофітів, що рясно вкриті сланями Lobaria риlтопатіа. Або ж у випадку
знаходження повалених чи зрубаних дерев з епіфітними лишайпиковими
уrpупованнями з участю видів роду Lobaria. Б останньому випадку (в
разі виявлення повалених дерев чи опаду сланей) дуже бажаним € збір
всіх виявлених сланей лишайника, reрбаризація їх за заrальними вимоrа..
ми (ДИВ. розділ 2) та передача їХ ДО НаціОllальноrо rербарію Украіни Б
Інститут ботаніки ім. M.r. ХОЛОДllоrо НАН України.
Друrим етапом € власне вивчення видовоrо різноманіття епіфіТІІИХ
уrpуповань з участю індикаторноrо виду Lobaria риlтоnапа та облік
кількісних показників (проективноrо lIОКрИТТЯ, частоти трапляння), а та..
кож спеціальне маркування та облік всіх форофітів з даним уrpупован
НЯМ. Цей етап проводиться виключно фахівцями (ліхенолоrами,
бріолоraми, ботаніками) , оскільки він l1ередбача€ великий фаховий
досвід у визначенні лишайників (та мохоподібних), а також у проведенні
досліджень даноrо плану. В Україні досвід проведення таких досліджень
Ma€ rpупа украінських ліхенолоrів в складі с.я. Кондратюка, с.д. Зелен
ка та o.€. Ходосовцева, які ПРОВОДИЛИ відповідні дослідження ІІа тери..
торії Ужанськоrо lІаціональноro парку (Кондратюк та іп. 1997;
Kondratyuk et аІ. 1998, Kondratyuk & Coppins 1998, 1999,2000; Coppins et
аІ. 1998, 2006).
Окремим спеціальним напрямком з першоrо етапу вивчення поши
рення індикаторних видів лишайників € крупно масштабне картування
поширення індикаторпоrо виду лишайника Lobaria риlтопапа.
Прикладами таких картосхем МОЖУТЬ бути наведені ІІа рис. 5.2..5.3
схеми поширення дерев' з епіфіТIІИМИ уrpупованнями із учаСТІО Lobaria
риlтопапа на територіях окремих масивів Ужанськоrо національноro
ПРИРОДllоrо парку та Лютянськоrо лісництва.
В цілому детальне вивчення видовоro різноманіття лишайників yr
руповаПНIІЯ ІоЬапоn, а також всебічне дослідження особливостей І10ІрИ
рення уrpуповання черВОНОКІІИЖНОro виду Lobaria pullпoпaria' ІІа
території Ужанськоrо НПІІ дало змоry зробити такі висновки щодо cy
207
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
часноrо стану уrруповання Lobarioп та перспектив збереження масивів та
фраrментів пралісів на території Ужанськоro нпп.
1. ЛишаЙlIикові уrpуповаНIІЯ з участю L.. рuІтопапа можуть буси
використані в умовах СхїдllИХ Карпат як ключові або прапороносні yrpy'"
lІовання для локалітетів з високими показниками видовоrо різноманіття.
Так, за нашими даними локалітети з найвищою кількістю лобарі€вих де..
рев виявили найбіЛЬJ.І1е видове ріЗlIоманіпя епіфітних лишай ників та MO
хоподібних.
2. Результати вивчення уrpуповання Lobarioп, що € найкращим
індикатором пралісів в €вропі, підтверджують справедливість висновку
про збереження до наших часів пралісів на території Новостужицькоro
лісництва у верхній частині лісовоro поясу пр Семенівка, Кременець, Че..
ремха, хребтів Камінний, Ясинний, Хрести, тощо.
Виявлення лишайників уrpуповання Lobarioп в нижній чаСТИІІі пр
у волоrих долинах потоків Бистрий, Кам'янистий, Чорний, Жидувський,
Папоротний, Парашинський, Жорнавський, Лисковець, Німецький
свідчить про те, що праліси були поширені в минулому і У вказаних
місцях. Однак в результаті CYТТ€BOro впливу ЛЮДИНИ в ході інтеНСИВІІоrо
ведення лісовоro roсподарства до тепер тут з6ереrлись лише іх ізольовані
фраrменти.
з. Порівняльний аналіз даних щодо видовоro складу лишайників
Ужанськоro НПП в 20,,30"ті роки та сьоrодні свідчить про те, що уrpупо..
вання Lobarioп на йоrо території в цілому характеризу€Ться значно
збідненим видовим різноманіттям, що очевидно пов'язано з сутт€вим
впливом атмосферних забруднень (особливо КИCJIотних дощів) на флору
даноrо репону в останні 20..40 років.
4. Стан ПРИРОДООХОРОІІІІИХ заходів ЩОДО масивів та фраrментів
IIралісів на території Новостужицькоro лісництва, ЩО передане до
Ужанськоrо НПП, можна вважати таким, ЩО задовілыI€€ потреби охоро"
ни пралісів (у верхній частині лісовоro поясу rip Кременець, Равка, Се..
менівка, Черемха, хребтів Камінний, ЯСИIlНИЙ, Хрести, "безіменний" (між
потоками Суха Поточина та rycapiB), тощо) або ж буде реально сприяти
проведенню певних заходів спрямованих на покращення умов їх збере..
ження (в нижній частині пр у волоrих долинах потоків Бистрий та
Кам'янистий).
Саме на території даноrо лісництва закладено найбільше пробних
ділянок для довrостроковоrо моніторинry в пралісах, еколоriчна
цілісність яких збереrлась до наших днів.
5. Фраrмепти пралісів з уrpупованняМ: Lobarioп у волоrих долинах
потоків € під найбільшою заrpoзою зникнення.. Заrpоза їх повноro зник..
IІення також пов'язана з приналежністю вказаних земель ДО різних
відомств. Тому збереження фраrментіВ. пралісів в долинах потоків Жи
дувський та Папоротний, Чорний, Парашинський, Німецький можливе
лише за умови оrолошеllНЯ їх заказниками та повноrо припинення
208
РОЗДІЛ 5. Лобаріевї лишайники індикатори еколоrічної цілісності лісових екосистем
будь яких лісівничих заходів на вказаних територіях до завершення
спеціальноro іх вивчення.
6. Вважа€мо за необхідне створення ряду нових ботанічних заказ..
ників в долинах потоків Чорний, Жидувський, Папоротний, ПараШИllСЬ"
кий та у верхній части ІІі хребтів Яворник, Чорні млаки; розширення
території ботаніЧIІОro заказника в долині Німецькоrо потоку та підви
щення природоохоронноrо статусу для яворово..букових пралісів на
північних та північно схіДIlИХ схилах roри Черемхи, а також обов'язкову
передачу всіх перелічених ділянок та вже існуючих заказників "rоланя",
.'Вежі", тощо у власність Ужанськоrо нпп.
7. На території української частини міжнародноrо біосферноrо за-
повідника .'Східні Карпати" вважа€мо за необхідне проводити підбор
лісосічноro фонду в держлісrоспі, і особливо в Великоберезнянському
міжколroспному лісroспі за обов'язкової умови узrодження з Ужанським
нпп.
8. Результати досліджень проведених в ході Дарвіllівських експе..
дицій були використані в обrpунтуванні створеННЯ Ужанськоro
національноro ПРИРОДllоrо парку ІІа базі реriональноrо лаНДUJафтноrо
природноro парку "Стужиця" із включенням до складу OCTaHHboro басей
ну лівобережної та правобережної частини р. Уж, що дa€ змоry повніше
збереrти флористичні та ценотичні комплекси пралісів досліджуваноro
репону.
209
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
РОЗДІЛ 6. ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ
у ПРИ3ЕМНОМУ ШАРІ ПОВІТРЯ МІСЬКИХ
ЛАНДШАФТІВ
Одним із методів ліхеноіндикації € біоreохімічна індикація забруд"
нення повітря (Мартин, 1986). Вона rpунту€Ться на визначенні коре..
ляційної залежності між КОlIцентраці€ю в повітрі таких полютантів, як
сірка, важкі метали, та їх вмістом У слаllЯХ лишайників (Case, 1984; Мар..
тип, 1986; Schwartzman, Kasim, Stieff, Johnson, 1987).
'. , Лишайники можна розrлядати як одне з ефективних депонуючих ее..
редовищ. Оскільки між вмістом хімічних елементів у повітряних потоках, і
депонуючих середовищах iCHY€ тісна кореляція, за розподілом хімічних
елементів у останніх можна скласти детальну характеристику просторо вої
структури стану lІаВКОЛИШIlЬОro середовища (Сает, Ревич, 1986). Показана
відПQвідність просторовоro розподілу хімічних елементів і сполук в aTMO
сфері іх вмісту в (рунті (Сает, Смирнова, 1983; Сает, Ревич, 1986) та
clliroBoMY ІІокриві (Пчелинцев, 1982).
ЛишаЙllИКИ як депонуюче середовище мають безумовну переваry
перед tpунтами і rеохімічно активно пов'язаними з НИМИ СУДИННИМИ
рослинами. Вміст важких металів у лишайниках залежить перш за все
від концентрації елемента в повітрі та атмосферних опадах, і ТОМУ більш
адекватно відобража€ розподіл важких металів у різних пунктах ІІрИ
земноrо шару атмосфери.
6.1 БіоrеохїМЇчна ліхеноіндикацїЯ важких металів у при земному
тарі повітря міських ландшафтів КИЕва
Блюмом О.Б. з колеrами (1988) був використаний метод біо..
rеохїмічної індикації індикації для вивчення просторовоrо розподілу
важких металів (Fe, Zn, Си, РЬ) у повітряному басейні М. Ки€ва. При
цьому з метою урахування особливостей фіЗИЧllоrо середовища міста
була розроблена класифікація міських ландшафтних комплексів
відповідно до цілей застосованоrо методу.
Теоретичною основою біоrеохімічноі індикації € тісна вза€модія
всіх компонентів ландшафту (Мартин, Назаров, 1978). Тому при біо..
rеохімічному індикаційному вивченні забруднення навколишньоrо сере..
довища (в тому числі й MicbKoro) та інтерпретації отриманих даних
ландшафТОЗІІавчий підхід вважа€ться найбільш перспективним. Проте
до досліджень Блюма з колеrами (1988) в працях, присвячених біоінди"
каційному вивченню забруднення повітря в містах (Такаlа, Olkonen,
1981; Мартин, Энсаар, 1983; Farkas, Lбkоs, Verseghy, 1985; ШукаllОВ и др.,
1986), ландшафтознавчий підхід не застосовувався.
Для вивчення особливостей розподілу важких металів у приземно..
му шарі повітря М. Ки€ва за даними біоrеохіміЧIIОЇ індикації Блюмом з
210
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикзція важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
колеrами (1988) було проведене лаlIДІllафтно типолоrічне ЗОlfуванпя
міста. При виділенні ландшафтних типів визначальними були обрані
такі особливості MicbKOro середовища, котрі безпосередньо впливають на
перерозподіл важких металів у повітряному басейні міста. По перше, це
відміни шорсткості різних типів міських територій, що розrлядаються як
ландшафтні утворення діяльпі шари, що фОрМУІОТЬ у приземній aTMO
сфері специфічні мезо і мікрокліматичні процеси (Щербань, 1985).
По друrе, це характер розподілу в міському середовищі джерел викидів
важких металів, які € компонентами міських ландшафтних комплексів.
у 'місті, як діялыІмуy шарі, розрізняють (Щербань и др., 1986)
riпершорсткість, обумовлену особливостями рель€фу, та MaKpo
шорсткість, обумовлену особливостями забудови (щільність, конфіrу
рація, етажність) і зелених насаджень (ryщина, висота, склад порід).
rіпершорсткість вплива€ ІІа хід метсоролоrічних процесів ІІа мезорівпі
(мезоклімат), макрошорсткість па мікрорівні (мікроклімат). MaKpo
шорсткість ДOpiBHIO€, потрійній висоті об'€ктів, що її обумовлюють: до
цi€Ї висоти зміню€ться не тільки швидкість вітру, а й йоrо напрям (Ce
ребровский, 1985). Мезо і мікрокліматичні особливості атмосфери над
м. Ки€вом типізувалися при виділенні міських ландшафтних KOM
плексів відповідно в ранзі роду та ряду.
у першому випадку враховані rіпсомеТРИЧllе положення діяльних
поверхонь, Їх експозиція та кути нахилу, у друroму "кам'янистість"
(частка площі під заБУДОВОIО та штучним покриттям), кількість поверхів
(висота) забудови, ступінь озеленення території. Ці три
вза€МОllов'язані показники, заПРОПОІІовані Ф. л. Мільковим (Миль
ков, 1973), на думку Блюма О.Б. з колеraми (1988), при мінімальній
кількості параметрів з достатньою повнотою характеризують ТИIIО"
лоrічні особливості ландшафтів дапоrо рапrу.
у межах М. Ки€ва виділено сім рядів і п'ять родів міських
ландшафтних комплексів (Блюм та ін. 1988) (табл. 6.1). Окремі клітини
таблиці відповідають так званим синтеТИЧIIИМ типам ландшафтних
комплексів. (Нееф, 1974), в яких враховано одночасно мезо і
мікрокліматичпї'. особливості, притаманні міським ландшафТlIИМ
комплексам у ранзі ряду та роду.
Слід зазначати, щО КОЖНИЙ міський ландшафтний комплекс у
ранзі ряду характеризу€ться властивим тільки йому набором джерел
забруднення повітря, щільністю Їх розміщення та теХllолоriчними
особливостями. Техноrеина rеохіміЧllа активність різних типів міських
ландшафтних комплексів у ранзі ряду пов'язана зі ступснем їх зміни
під впливом діяльності ЛІОДИІІИ, що також відбива€ться при виділенні
міських ландшафтних комплексів за зазначеними показниками (Миль..
КОБ, 1973).
Забруднення приземноro шару повітря різних міських
ландшафтних комплексів за біоrеохімічним індикаційним показНИКОМ
211
І\.:)
І\.)
Таблиця 6.1
КласифїUЦЇJI МЇCЬkНX пaндmаф'1ШfX ІСомnлексів (МЛІ<:) ДJ1JI аеоохімічноro моНЇТО1>ИIП"V (за БлюМОN та ів. 1988)
Високе ,. Полина р. тт и1 nnn
НадрідМЛК CЖЖJI
І П Кількість Кількість
Надрвд рівнинні і СXИJ]ові JJPУЖНО-- і nymcriв nyнxтiв
МJII( долинно-балхові жрyrОСХИJJові, надзаплавно відбору відбору
полоro- (ВlCЛJOqаючн д01lИВ)' придніпорвські терасові заплавні проб проб по
ХВИJIRсті
рЛнбеді) по PJIДY падряду
Рм млк 1 2 3 1 2
А Садово-парховий
! а I.Аа,] 1 2 Aa l5 lJAa, П,Ааll II 8 54
Іі Власне відкритих териroрій 89
б ІIАб l ] 'zАб. І бl ІІ 1 Аб l4 П 1 Аб, 35
Б ОДН Д80повсрховоі
забудови приватноro а IzБа, IzБа,о І)Ба) ІІІ Ба, П 2 Ба 8 31
r.1 celtТOPa
lЦim.иої эаБУДО8И зі
IIQ б 1"Бб 4 I z Бб 6 І бz П 1 Бб- П2 Б б- 12
0 СХЛaдвIOl спектром висот
5
Переважно 2 5",поверховоr
забудови з окремими в IIБв БВ7 I з БВ 2 П.БВI2 ПzБв- 46 130
Ь бaraтoповерховнми
:с будивхами
1 Бaraтоповерховоі забудови
з Окремиwи 2 s... r І. Бr 4 І 2 Бr 80 IзБr. П.Бтз ІІ 2 Бr 2 9
U повеоховими б
ПроМИСЛО8О-СКЛ3ДСЬІСоі БДІ) JzБд.. I з Бд4 ІзJ;дв. П1Бдs 32
забудови д
Bcьoro u у nAl відбооv ПРОб по роду 79 50 IS 4S зо Bcьoro по МІСТУ
ВСI.OТО . відбооv ПDOб по Иw,м.vv#-н 144 7S 219
ПрJDIЇ'I'D. В клітинах таблиці ВuзaRо індекси відповідних МЇсьЮІХ ландшафтних комплексів та кільJcicn JIyВIC'I'Їв, У.ІХИХ були відібрані проби; НВ проби у
даному міському пандшафmому KOМIIJIeKCЇ відібрати не вдалося.
х
m
:t:
o
:t:
J::J
:s::
1=
:0
,.."
::J
o
()
0\
:І:
s:
.....,
"
o
:х:
Q)
--І
с5
()
::а
3:
Q)
'0
......
s:
:J:
Ф
:J:
5'
ш
:ї
\)
o
Таблиця 6.2
ЗабруднеНШІ вaжmми металами npиземвоro шару повіТРJl різних типів м.ісьх:их пaвдmафтних lСомnлексів (МЛК), визначене за величиною
біоrеохїМЇчноro ліхеноіндикаціЙllоrо rxл... показника за Бmoмом та ін. 1988 5('
ф
ж
o
.
J:
ЇЇ
ш
s
х
Ф
ш.
'<
::J
"0
s:
w
('І)
ж
o
'<
Е
"2.
::J
o
Ш
.
U
:а
ё)
ст
=:J
І
cu
-е-
ш.
Метал
Iicьxi лаидшaфmi ХОМПJJекси. розташовані за cryпенем забрудвеННJI повітря важкими металами
за біоreoх.імічним піхеноіндикаційним показником
Раш млк
Ре Ряд
Рід
Zn Рц
рід
cu Ряд
Рід
РЬ Рид
Рід
Примітка. У дужках вміст, МКІ". BЇДnOBЇДВoro важкоrо металу на 1 r повіТРJПlо-сухоі маси Раrmеlіа su/саІа JOC сереДІІЬоарИфМeniЧне 3 усіх проб,
відібраних у МЛК даноro mпу. Індекси МЛК див. у табл. 6.1.
......
w
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
оцінювали таким чином. Відбираючи проби лишайників у кожному з 219
пунктів, фіксували ландшафтне положення певноrо пункту. Потім для
кожноrо MicbKoro лаНДUJафтноrо комплексу, в якому були відібрані
проби, визначали інтеrpальний біоrеохімічний індикаціЙllИЙ показник
по КОЖНОМУ важкому металу. Як показник забруднення важкими
металами приземноro шару повітря даноrо MicbKOro ландшафтноrо
комплексу приймали середп€ арифметичне біоrеохімічиих індикаціЙIІИХ
показників 110 відповідному металу в усіх пробах, відібраних у цьому
міському ландшафтному комплексі (табл. 6.2).
. Для біоrеохіміЧIІОЇ індикації відбирали зразки (проби) епіфіТl1ИX лис
туватих та кущистих лишзйників (ParтeIia sulcata Тауl., Physcia stellaris (L.)
Nyl. Xanthoria pa1ietina (L.) Beltr., HYPo@Jтnia physodes (L.) Ny1., Evemia
prиnastri (L.) Ach.), що зустрічалися в межах М. Ки€ва на таких породах дe
рев: Рориlиs nigra L., Salix аіЬа L., ТіІіа cordata МіН., Quercus robur L., Асет
пeguпdo L.. Aesculus hippocastanuт L., Betula peпdula Rotb. Ycboro було об..
стежено 288 пунктів у різних районах міста. При відборі проб перевara I1aдa
валася лишзйникам, що pocтyrь на найбільш ПОluиреному в міських
насадженнях Р. nigra. 3 інших порід дерев лишайники відбирали тільки в
тому разі, хали були відсусні насадження цьоro виду. В кожному пункті об
стежували не меНlпе десяти екземплярів OДlli€Ї породи і, но змозі, одноrо
віку (відбирали старші дерева).
ЛишайНИКИ були знайдені в 219 пунктах, у 6111Уllкті рослин взaraлі
не виявлено, у восьми вони зростали в недостатній ДЛЯ аналізу кількості.
Кількість проб кожноrо з п'яти видів лишайників наведена в табл. 6.3.
Вміст важких металів у сланях лишайникїв визначали peHTreH
флуоресцентним методом.
Таблиця 6.3
Розподіл лишаЙ8ИКЇв за аналізами ЩОДО вмісту важких металів та за
форофітами (за Блюмом та Їн. 1988)
Форофіт
Вид лишайника Рориlиs Salix ТіІіа Quercus Інші Bcboro
соуdліа породи по фо
nigra L. аІЬа L. міН. roЬuу L. дерев рофітах
Parтelia sulcata Тауl. 63/19,8 9/2,8 9/2,8 10/3,2 9/2,8 100/
31,4
Xanthoria parieli:пa (L.) 69/21,7 7 /2,2 4/1,3 80/25,2
Beltr.
Physcia stellaris (L.) Nyl. 95/29,9 7 /2,2 3/0,9 4/1,3 109/
34,3
214
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приэемному шарі повітря міських лаНДUJафтів
Hypogymnia physodes 8/2,5 2/0,6 6/1,9 16/5,0
(L.) Nyl.
Evemia prnnastri (L.) оо .. 4/1,3 1/0,3 5/1,6
Ach.
Змішані проби 6/1,9 1/0,3 1/0,3 8/2,5
Bcboro по лишайниках 241/ 24/7,5 12/3,7 16/5,1 25/7,9 318/100
75,8
Примітка. У знаменнику кількість проб, у чисельнику % від
заraльної кількості проб. Змішана проба проба, ЩО склада€ться з ДВОХ
різних видів лишайників.
За винятком Evemia prnnastri вказані лишайники ВИЯВЛЯІОТЬ досить
високу полеотолерантність, особливо в умовах кислоro забруднення
(Нильсон, Мартин. 1982; Трасс. 1985). У тих випадках, коли це було
можливе, в одному і тому ж пункті міста для аналізу відбирали дві три
(зрідка чотири) проби різних видів лишайпиків, що було необхідно для
обрахування біоrеохімічноrо ліхеноіндикаційноro показника вмісту в
повітрі важких металів. Цей показник 06числювали таким чином. Шляхом
попарноrо порівняння вмісту КОЖIlоrо з досліджуваних важких металів у
різних видах лишайпиків, зібраних в ОДНОМУ і тому ж пункті, визначалися
коефіці€IІТИ співвідношення, що дозволяють розрахувати riпотетичну
концентрацію металу (за формулою: KrinoTeт == а . Квимір, де а коефіці€ІІТ
співвідношення) для виду лишайника, який не зроста€ в даному пункті, за
виміряною концентраці€ю Toro ж металу в слані іншоro наявноrо Tyr ли..
шайпика.
Як базовий вид була обрана Parтelia sulcata, котра в умовах міста
часто зроста€ разом з Xanthoria parietiпa Physda ste//aris а в менш забруд"
нених місцях також разом з Hypogyтпia physodes та Evemia pruпastn. Ви..
користовуючи даний спосіб розрахунку коефіці€lІтів співвідНОluення
концентрацій важких металів для одних видів лишайників за іншими,
Блюм О.Б. З колеraми (1988) виходили з аналоrічної праці (Folkeson,
1979). Такий прийом дозноля€ обійти методичні трудпощі, які виника
IОТЬ при визначенні за6руднення повітря важкими металами за даними
їх вмісту в слапях різних видів лишайників, оскільки останні, як
відомо, акумулюють важкі метали з неодпаКОВОІО іllтеНСИВllіСТІО.
Коефіці€нти співвідношення концентрацій важких металів у сла..
нях Ph. ste//aris, Х. parietina, Н. physodes Е. prnnastri з концеllтраціями
важких металів у Р. su/cata наведено в табл. 6.4. Розрахунковий (rіпоте..
тичпий) вміст будь якоrо металу в Р. su/cata було отримано при мно"
женні фактично виміряноі йоrо концентрації в Ph. stel/aris х. рапеапа,
Н. physodes або Е. pruпastri на віДІІовідний коефіці€нт співвідношення.
Фактична концентрація вмісту lIeBIIOrO металу в Р. su/cata або CepeДII€
215
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко, В. r.
арифметичне цi€Ї фактичної та всіх розрахункових (rіпотеТИЧIlИХ) KOH
центрацій для даllоrо металу, або CepeДH€ арифметичне тільки розрахун"
кових концентрацій приймалися авторами за біоrеохімічний
іllдикаційний показник вмісту відповідноrо металу в повітрі в обстежу
ваному пункті. біоrеохімічний індикаційний показник відобража€ се..
редній баrаторіЧIlИЙ вміст важких металів у приземному шарі повітря дa
Horo місцезростання лишайпиків і виража€Ться в MKr /r повітряно сухої
маси лишайника Р. sulcata.
Таблиця 6.4
Коефіці€нтн співвідношення ДЛЯ оцінки концентраціі важких металів
у слані Parтelia sиlcata за виміряними концентраціями в кожному 3
чотирьох інших лиш8ЙНиків (за Блюмом та ін. 1988)
Бид лишайника Fe Zn Cu РЬ
Xaпthoria parietiпa 0,93 1,00 1,01 1,01
Physcia stellaris 0,98 1,03 0,95 1,00
Hypogyтпia physodes 1,73 1,28 1,22 1,28
Eveтia prипastri 1,73 1,49 1,03 1,25
І-Іайбільші величини біоreoхімічноro індикаційноrо показника за
Fe, Zn, РЬ характерні для міських ландшафтних комплексів промисло
во складських територій. Добре провітрювані, незабудовані, без
суцільних деревостанів міські ландшафтні комплекси власне відкритих
територій характеризуються наступними за величиною біоrеохімічними
індикаційпими показниками за Fe та РЬ і найбільшими показниками за
Си. Отже, міські ландшафтні комплекси промислово складських і влас
не відкритих територій найбільшою мірою забрудпюються важкими
металами.
Найменші біоrеохімічні іпдикаційпі показники за Fe, Си та РЬ ха..
рактерні для міських ландшафтних комплексів забудови зі складним
спектром висот (стара, найщільніше забудоваІІа частина міста, над
якою формуються потужні конвекційні рухи повітря, що сприя€ виносу
важких металів з нриземноrо шару повітря), а за Zn для садово пар"
коних міських ландшафтних комплексів (із суцільним деревостаном), у
повітрі над якими відміча€Ться також найменший вміст Fe, Си, РЬ.
Міські ландшафтні комплекси одно двоповерхової забудови (llаІІрИК
лад, у приватному секторі) також мають невисокі біоreохімічні іIlДИ
каційні показники за металами Fe, Си, а також Zn.
у цілому перерозподіл важких металів у приземному шарі повітря
великоrо міста залежить від розповсюдження джерел іх викидів,
щільності, висоти (Кількості поверхів) забудови, наявності відкритих
просторів і територій, покритих суцільною дереВІІОЮ РОСЛИllпіСТІО. При
216
РОЗДІЛ б. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
цьому перерозподіл кожноrо металу специфічний і Ma€ складний харак"
тер.
Про перерозподіл важких металів у приземному 111арі повітря ве..
ликоro міста залежно від мезорель€фу можна судити за біоrеохімічними
. -.., . .
lIіДикаЦІИНИМИ параметрами, наведеними для окремих рОДІВ МІСЬКИХ
ландшафтних комплексів. Найбільший біоreохімічний іllдикаціЙний по..
казиик за Fe та Си характерний для завлавних міських ландшафтних
комплексів, за Zn для міських ландшафтних комплексів схилів ДОЛИ"
ни річки, за РЬ для міських привододільпих урочищ високоro право..
бережжя. Найменші біоrеохіміЧllі індикаційні показники встановлені за
Fe та Zn для схилових яружно..балкових міських ландшафтних ком..
плексів, за Си для корінних схилів ДОЛИНИ річки, за РЬ для її за..
плави. В цілому, судячи з біоrеохіміЧIIИХ індикаційних показників, у
призеМIІОМУ тарі повітря високих правобережних міських ландшафт..
них комплексів міститься більше Zn і РЬ, а в повітряному басейні до..
линних міських ландшафтних комплексів Fe та Си.
Перерозподіл важких металів у повітряному басейні великоrо
міста залежить від особливостей міських ландшафтних комплексів
різних типів, обумовлених ді€ю ПрИрОДНИХ і антропоrенно"техноreнних
ландшафТОУТВОрЮІОЧИХ факторів, а також від фізичних властивостей ae
розолів, у складі яких відбува€ться повітряна міrрація важких металів.
Складна картина перерозподілу важких металів у IІризеМIІОМУ шарі
повітря великоrо міста знаЧIІОЮ мірою зумовлена власне закономірно"
стями міrpації аерозолів, специфічними для різних Їх фракцій, котрі, як
відомо, селективно адсорбують важкі метали (МиклишаllСКИЙ и др.,
1977; Spengler, Thurston, 1983; Ровинский, ПеТРУХИIІ, 1985), а також
характером розподілу в міському середовищі джерел викидів важких
металів.
Для виявлення КОIlкретніших іакономірllостей перерозподілу
важких металів у приземному шарі повітря великоrо міста необхідний
подальший детальний аналіз отриманих даних, а також продовження
6іоrеохімічноrо індикаціЙllоrо дослідження забруднення повітря у вели..
ких містах разом з використанням інших планшетних та прямих ar..
рохімічних методів моніторинry важких металів у повітрі.
Таким ЧИІІОМ, ІІа думку О.Б. Блюма з колеraми (1988) біо..
rеохімічна ліхеноіндикація як метод вивчення забруднення важкими
металами приземноrо шару повітря великоrо міста особливо ефектив..
на в по€днанні з ландшафтознавчим аналізом повітряної Mirpaцii аеро..
золів і особливостей розташування джерел їх викидів У місті.
Блюмом О.Б. та ТЮТІОIlНИКОМ ю.r. (1985) крім Toro проводилось
вивчення зміни вмісту свинцю У повітрі М. Ки€ва за період між 1920"ми
та 1980"ми роками за допомоrою листуватих та кущистих лишайників,
що € одними З найкращих накопичувачів важких металів серед рослин.
Вміст СВlfllЦЮ досліджували. в rербарних зразках епіфітних лишаЙlІиків
217
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Hypogyтпia physodes (L.) Nyl. та Raтaliпa baltica Lett., що були зібрані в
М. Ки€ві та йоrо околицях у 1920 30 Ti роки (А.З.Архимович, О.В.Фомін,
Ю.Я.€лін, А.М.Окснер), а також у Канівському заповіднику у 1950 Ti
(З.І.Супрунова) та 1980 Ti роки (С.Я.Кондратюк). Крім TOro, визначали
вміст СВИНЦІО у сланях вказаних JIишайників, зібраних авторами у 1984
році в тих самих місцезнаходжеНIІЯХ, що вказані ІІа етикетках rербарних
зразків. Для порівняння впливу віддаленості місцезростаНllЯ лишайпика
від джерела забруднення (автомаrістралі) ІІа вміст СВИНЦЮ в їх сланях
рослини збирали на відстані від автомобільних доріr та на узбіччі дорі['.
Було проведено також декілька вимірювань вмісту свинцю У сланях ще
ОДlIоrо епіфітноrо лишайника Xaпthoria parietiпa (L.) Th.Fr., зібраноrо
дослідниками у межах М. Ки€ва.
IfK
І!ІВ "
0, 50
.2
=1
19J4 I
25
ggП
198 1929П 820
1921' 192/ПI9Z /981,
/9/9 n
"...,.
І І .1 /92511 І І ,0
.... 0
r І І !! 1 і!
Рис. 6.1. Вміст СВИНЦЮ У лишаЙlІиках
за період 1919 1984 рр., MKr/r повіТРЯIlО СУХОЇ маси
(за даними Блюма та Тютюнника 1985).
І ПроніВЩИІІа (нині парк культури та відпочинку
Солом'ЯIІСЬКОro району), ІІ парк культури та відпочинку
ім. ПушкіІІа, ІІІ rолосіЕВО, IV СВЯТОШІІІІО,
V Петрівецький тракт (нині автомобільна дороrа
КИЇn Івапків), VI Пуща Водиця; 1 Hypogyтпia physodes,
2 Raтaliпa baltica, З Xaпthoria parietiпa.
Зразки лишайникїв спалювали в муфельній печі при 4ЗО.С та розчиняли в 1н.
азотній кислоті двічі (друrий раз після упарюnання). Вміст свинцю у розчині визнача..
ли методом атомно адсорбційноrо налізу на спектрофотометрі AAS IN (fДР) у
повітряно ацетиловому полум'ї. Вміст СВИНЦЮ У сланях перераховували в MKf/r
повітряно сухоі маси лишайника. Матеріал эберіrали в кімнаті при температурі
20 250C та відносній волоrості 60 75%.
Лишайники, зібрані у 1984 році, аналізували ІІа вміст СВИІІЦІО двічі
(за уніфікованими методиками Держкомrідромету). Аналіз rербарних
218
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
зразків проводили одноразово через обмежсну кількість матеріалу.
Відносне стандартне відхилення вимірювань складало 6,5%.
На рис. 6.1 та 6.2 показано забруднення атмосферноrо повітря
свинцем у межах досліджених територій.
1018 ..
...
1984
..
-
1919 ,930 .
1 9 1911l!fJ'1
,..
'"'"
",ке /1
36
/8
І
І І/! LVf
o
vl
Рис. 6.2. Вміст СВИНЦЮ у слаIlЯХ лишайпиків, зібраних в
Київській та Черкаській областях (Канівський заповідник) у
1919..1984 рр., MKr/r повіТРЯІІО СУХОЇ маси
(за даними Блюма та Тютюнника 1985).
І cмт Ворзсль, ІІ CT. Тетерів, ІІІ с. Катеринівка (в
минулому даЧllе місце в районі Ново Біличів),
IV, V ліс в окол. УкраїIІКИ, VI Канівський заповідник.
у період з 20..х років по 1984 р. ІІа території М. Ки€ва концентрація
СВИПЦІО у зразках JIишайииків (Н. physodes та R. baltica), що € одними З
найкращих біоrеохіміЧIIИХ індикаторів вмісту металу в повітрі, зросла в
середньому в 2,4 рази.
заrалыlвідомо,, що кількість СВИНЦІО У rpYHTax та вищих рослинах
урбанізовапих територій ПОДВОІО€ТЬСЯ приБЛИЗllО через кожні 25 років
(Page & Chang 1979). Надходить СІОДИ вказаний елемент rОЛОНIlИМ чином
з аТМQсферними опадами та аерозолями внаслідок седимептації. Таким
ЧИНОМ, свинець постійно видаля€ться з атмосфеРllоrо повітря та акуму"
лю€Ться в рослинах і особливо у rpYI1Ti. Виходячи з цьоrо, темпи
збільшення вмісту СВИНЦЮ в приземному тарі повітря над урбаНізоваllИ
ми територіями (ДО них належить і досліджувапа територія М. Ки€ва) по..
винні бути НИЖЧИМИ, ніж темпи збільшення вмісту СВИІІЦІО У вищих
рослинах та rpYHTax на цих територіях. OCTaIlH€ нідтверджу€ться даними
О.Б. БЛІома та ю.r. Тютюнника (1985). Дані ЩОДО накопичення СВИНЦЮ
219
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). .Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
спіфіТIІИМИ лишайпиками свідчать про ПОДВО€ІІНЯ йоrо вмісту в повітрі
за останні 50 років.
У 1920"ті роки повітря над територі€ю міста та йоro ОКОЛИЦЬ було
за6руднене значно менше та більш рівномірно, ніж У 1980"ті роки. Так,
амплітуда зміни вмісту СВИНЦЮ в Н. physodes, що була зібрана у 1920"ті
РОКИ, склада€ 7,6 MKr/r, у 1980"ті .... 40,4 MKr/r. При цьому найвищі
концентрації СВИНЦЮ були В лишайниках, зібраних на узбіччі доріr, як у
1920 Ti, так і в 1980"ті роки (Петрівецький тракт 15,1 MKr/r, узбіччя
дороrи у Святошино 63,4 MKr/r). 3а цей період Н. physodes із парку ім.
Пушкіна (центральна частина міста) ЗНИIUlа***, що, безумовно,
викликано зростаючим впливом різних атмосферних забруднювачів, у
тому числі й важких металів. У явлеНIІЯ про концентрації СВИНЦЮ у
повітрі цьоro району міста можна мати, порівнявши вміст СВИНЦЮ У
зразках виявлених тут х. pa"etiпa та йоro вмістом у Н. physodes, що
збереrлася в інших районах міста.
...За даними Л.В. ДИМИТрОБОЇ даний вид (Н. physodes) був виявлений на тери
торії парку ім. Пушкіна у 2006 році.
Різко зріс вміст СВИНЦЮ в лишайниках з парку культури та відпа..
чинку Солом'ЯIlськоrо району (також центральна частина міста).
Збільшення концентрації СВИНЦЮ у повітрі в межах М. Ки€ва було менш
інтенсивним.
За даними О.Б. Блюма та ю.r. Тютюнника (1985), Пуща"Водиця ....
€ДИНИЙ район міста, де вміст СВИНЦІО у повітрі за період, що розrля..
да€ться, зменшився. На жаль, ДЛЯ rербаРllИХ зразків Н. physodes та R.
baltica більш точне місце іх збору не було вказане. Однак те, що ці ли..
шайники зібрані різними колекторами у різні часи (1920, 1921), робить
маловіроriдним іх збір в одному й тому ж самому місці поблизу локаль..
I1oro джерела забруднення атмосферноrо повітря свинцем. Не виключе
но, що в цій віддаленій від центру частині міста, розташованій у лісі,
рівень забруднення атмосфери свинцем ЗНИЗИВСЯ внаслідок перетворен"
u u.u u
НЯ цьоrо раиону у великии рекреаЦІИIІИИ центр.
Збільшення вмісту СВИНЦІО у повітрі за межами міста за період з
1920"тих ПО 1980"ті роки було значно меншим. ФОНОВИЙ вміст СВИНЦЮ У
сланях Н. physodes, що була зібрана в межах КиЇвськоЇ області в 1980,
складав в середньому 9,8 MKr /r. Концентрації ж металу в rер6арпих зраз
ках Н. physodes, зібраних ІІа цій території у 1920"ті роки, була дещо ниж"
ча і складала в середньому 8,6 MKr/r. Разом з тим ІІа території смт
Ворзель спостеріraлось достатньо велике збільшення вмісту СВИНЦЮ у
повітрі за цей же період.
Ще більш інтенсивне збільшення концентрації СВИНЦЮ у повітрі, за
даними О.Б. Блюма та Ю.f. Тютюнника (1985), спостеріrалося на тери..
торії КalliBcbKoro держаВІІоrо заповіднику (Черкаська область). Вміст
СВИНЦЮ в сланях Н. physodes за останні ЗО років збільшився в 2,4 разИ. Це
можна пояснити, ПО lІерше, тим, що зразки рослин"моніторів були
220
РОЗДІЛ 6. ЛіхеНОіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
зібрані поблизу якоrось локалыIrоo джерела викидів СВИНЦЮ в атмосфе
ру (детальний опис місцезнаходжеllЬ Н. physodes відсутній), по"друrе,
підвищений вміст свинцю у сланях лишайника Mir бути пов'язаний з
особливостями седиментації аерозолів з адсор60наним металом, що обу..
мовлені специфікою фізико..rеоrpафічних умов (в першу черry кліматич
них).
О.Б. Блюмом та ю.r. ТЮТЮНIIИКОМ (1985) був зроблений висновок
про те, що вивчення вмісту свинцю в лишайниках відкрива€ значні пер"
спекти ви як для робіт з історичноrо моніторинry, так і для забезпечення
Ilадійноrо контролю за станом ЧИСТОТИ атмосферноrо повітря від забруд"
нення важкими металами.
6.2 До вивчення забруднення територіі міста Черкаси важкими
металами
Місто Черкаси розташоване в лісостеповій зоні ДніПрОБСЬКОЇ терасової рівни..
ни, на відносно високому плато npaooro 6cpera р. Дніпро. РСЛЬЕф навколишньої Micцe
вості ЯВЛЯ€ собою злеrкa хвилясту рівнину. На 01.01. 2004 р. по місту Черкаси на
обліку знаходяться 1098 підпри€мств забруднювачів навколишньоro природноro cepe
довища, із яких 215 здійснюють викиди у атмосферу стаціонарними джерелами.
До основних джерел забруднсння атмосферноro повітря міста І1але
жить ВАТ .Азот» (у 2003 р. викиди становили 5,65 тис. т); ВАТ .Хімво"
локно. (у 2003 р. ВИКИДИ становили 2,13 тис. т); ДП Черкаська ТЕЦ (у
2003 р. 7.6 тис. т) та автотранспорт.
За оrлядами про стан забруднення атмосферноrо повітря по м. Чер..
каси (Оrляд стану ... 1999, 2003) з 1996 по 2003 рік заraльна кількість ви..
кидів забруднюючих речовин ІІО місту поступово знижу€Ться впродовж
останніх восьми років від 20,3 тис. т У 1996 р. до 16,9 тис. т у 2003 р. При
цьому у 1999 році був заре€строваllИЙ найнижчий рівень викидів ІІОЛЮ
тантів (15,58 тис. т). Незважаючи на спад промисловості рівень забруд
нення атмосфери по окремим домішкам залиша€ться високим. Це
обумовлено тим, що у більшості виробництв проеКТIІИЙ ресурс обладllаll
ня практично вичерпаний. Очисне обладнання Ma€ 50.. 70% зношення
(Вашкулат 2002; Самотуїа та ін. 2000; Черкаське обласне ... 2003).
На сьоroДllі доведено (Алексеев 1987; Крамарьов и др. 2004; Лисен
ко и др. 2001; Охорона rpYHTiB ...2001; CaMoTyra та ін. 2000; Сараненко и
др. 2003), що важкі метали, як особливо небезпечні полютанти, мають
здатність до перерозподілу у rpYIlTi, поверхневих водах; вони накопичу
ІОТЬСЯ rpунтовими мікроорrанізмами, рослинами, міrpують у трофічних
ланцюrax.
Щодо комплеКСJ-lОro визначення еколоrіЧIІОro стану міста Черкаси,
то в літературі знаходимо ПООДИJlокі відомості щодо процесів, які відбу"
ваються в атмосфері (Бортнік 1999; Вашкулат и др.. 2002; Жицька 2000) і
riдросфері, натомість забруднення педосфери залишаються менш вивче..
ними. Лише деякі відомості щодо забруднення (рунтів Черкас можна
221
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
знайти лише у неопублікованих "оrлядах" та "звітах" (ЕКО Черкаси
2003; Оrляд стану оо. 1999, 2003; Черкасне обласне ... 2003), дані щодо
Черкаської області в цілому наведені у деяких статтях (Вишкулат и др.
2002; Крамарьов и др. 2004).
У друrій половині ХХ століття в ході оцінки стану забруднення
наВКОЛИШIlьоrо середовища важкими металами стало заrальновизнапим
використання епіфіrних мохоподібпих та лишайпйків. Їх застосування
базу€ться на тому, що останні здатні накопичувати важкі метали в lІаба
raTo вищих концентраціях, ніж lIаВКОЛИШIІ€ середовище (Bargagli 1998;
Poikolainen 2004; Ruhling & Tyler 1973). ВОНИ можуть бути використані
як біоіндикатори в умовах IloMiplloro чи слабкоrо забруднення. Однак,
якщо ЛИШЗЙНИКИ та мохоподібні вже відсутпі в осередках забруднення,
або вони представлені в дуже IIoraIIoMY стані (незначними сланями) їх
використаиня як біоіпдикаторів значно обмежене (Folkeson &
Andersson Bringmark 1988; Salemaa et аl. 2004). На противаrу останнім
кора дерев звичайно представлена в значній кількості і на досить забруд
нених територіях. Тому використання дапоro субстрату як біоіндикатора
забруднення важкими металами Ma€ значно ширші межі застосування,
піж епіфітних МОХОlIодібних та лишайників (Kuik & Wolterbeek 1994;
Wolterbeek et аl. 1996; Poikolainen 1997, 2004).
Метою роботи була оцінка стану забруднення території міста Чер..
каси важкими металами (Zn, РЬ, Cd, Си), на основі вивчення вмісту та
розподілу важких металів в корі дерев роду Рориlиs та rpYIlTi семи MO
дельних ділянок закладених у південному та східному нромвузлах
"Дніпровськоrо" району, району "Перемоrи" та в еколоrіЧIlО чистому рай..
опj рекреаційноі зони "ДаХllівка".
у відповідності до розташування джерел забруднення, було вивче..
110 поліелементарне забруднеНIiЯ кори форофітів та урбаllоземів свинцем,
K3ДMi€M, мідд.ю, цинком на території семи модельних ділянках, що розта
шовані в таких чотирьох нромвузлах: "проспеl(Т Хіміків" (південний ПРО"
мисловий вузол); "АЗОТ" (південний ПРОМИСЛОВИЙ вузол); "ХімреаКТИІ
..ДОК" {східний промисловий вузол)"; "ТЕМП" (східний промисловий
вузол); "РОТОР" (район "Перемоrи"); "ЗТА" (район "Перемоrи");
"Дахнівка" (район "Соснівки").
Дослідження фунтів на вміст важких металів проводились у лабораторії Чер
KacbKoro обласноro державноrо ПРОСКТlfо"технолоriЧllоrо центру охорони родючості
rpYHTiB і якості продукції за rOCTOM 17.4.3.01 83, на атомно"абсорбційному спек
трофотометрі C 115M1 з атомізаці€ю у поnітряно..ацетиленовому, пропан..бутановому
полум'ї. Визначення важких металів у корі дерев представників роду РориІиs проводи"
лось У Черкаській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини та на ка..
федрі еколоriі Чсркаськоro державноrо технолоriчноrо університету за rOCTOM 301ї8
96 на атомно абсорбційному спектрофотометрі PERKIN ERMLER з атомізаці€ю у
повітряно ацетиленовому полум'ї. Кожний зразок аналізували окремо (середню пробу
не утворювали). Відбір зразків rpYHTY та рослинноro матеріалу виконувався протяroм
222
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикзція важких металів у призеМНQМУ шарі повітря міських ландшафтів
вересня серпня 200З 2004 рр. Проаналізовано SO зразків rpyнтy та 115 зразків кори за
ЗaraJIЬНОПРИЙНЯТИМИ методиками (fOCT 30178 96; Методические указания ... 1987).
В результаті проведеноro аналізу зразків встановлено, що середній
вміст цинку в корі дерев роду Рориіиs міста Черкаси варіював у
найбільших межах 60 237 Mr /Kr. В південному ПРОМИСЛОВОМУ вузлі
Дllіпровськоro району максимальне cepeДII€ значення вмісту ципку в
корі 237 Mr/Kr було виявлене ІІа території модельноі ділянки '(проспект
Хіміків", а мінімальне 60 Mr/Kr ІІа ділянці ВА Т"Азот". На територП
модельних ділянок схіДllоrо промвузла середній вміст цинку в корі дерев
змінювався в межах 93..121 Mr/Kr, а в районі "Перемоra" .... в межах 78 108
Mr/Kr. В районі Соснівки середній вміст цинку в корі дерев становив 130
Mr/Kr (Табл. 6.5, рис. 6.З).
::/ ": ""J:<" '..
........ /.Ji... ':tJ:/..l:. ..... ...
.... . ?i:.,i#:. ' ., .,; . - .;.:.i:. <l". ..T '-.. :G ' ' l ;tзr' .'
. .."... ,.''''::i1::i: il i '' o . o.f! 1i" ' oI 1 ;:rr.z: iD J tttJ . I f ', . 111Vll
. оо . )' _ !I'r"7 ![..'і}' ;1i't '<;t::J)t)ir, ."j' '; ""; I,:,S 1: " (,. A " 1t" .!J;f+:;::.': = I; :.,, . "1;' :
." J' " 0', е . ,,'/ 0'" -:'1\:"1!:' " , jI.....j';'.:;.," ,.,r-"", r.1 . ..t1:!# ,... . ... , ,
I"' .' -'4) .' !.1ff .. :. 0 .ч.: і'j,'.$7 '::і? 1 іК fi', :f.':"' . . .., .:: t : r f Wf. І l ?i1";''''y.ll.,,-:......
.. ' " !j';;, y ;:r; 1 " m ;, \ ;1;.,1i' ,; H}:':j:\ !!, .;; i ,
.. . , .. -: ":' ....i.,.\ .,. .. .' . ." ' -dj1") : 1' 1 rrc. H ''-:.'1 f.!!,!,t " t 'i:l ,('O", o 1i'i. { :t І 1 : '
. ;" . tJJt.1і. -': ,t1 . '" I- ., 1 ". . -: .J ..,.,..,:ц. ,... r-" оо L'!) t :; \i"", ';r;' . ...!.. '.40......
. 'J.;;;p. \.::,...\.с;(: .'.. '4 О' ...'...... ,. І ' ',' .1. " I" І ' } . ..
_ ..... .... .. i :-: t "0 '; ':'(" ,< )i"o . o. .t .:. '!I .., ;"- .J it,Ir /" 1. " ! r . ,
o ц. ';. ( :.. ' І" -!,' '\ ".: 'I./ . / '.- .' :o 1it " "':'''',,)t:іФ' '. І'і . ; І, І J
:> "J . _ "{'-;'7 ;' :': r. ' Т'.'.., . . ,.j I '" ,.j; ,t :\r .,... ...- .. іl '. " *r\ і :11 !
11 оо :'....x i 4: ;: II @} '" оо ... "' f;1д;}А1 ;ч ,!n зr:'" I""'i : \: W!' 'T'- ї .
.-f .{f.;/'1t,)". '., І .', ," { .1"' ro\ ' i" !; f ,r.'!' ';- ' ." , .
", ' '!J:.- tj "$1 І" 'J" r:. "' 'I ': !, ,} " . "' ., Іі t t\ І ..
'0 0 .,. ,;, . "\<.,,.. -i:-......,:.'. I i 'I ] \ l' B i;.f "'> " . . : r. :1
.. ,i'.;:.-;._ ..I..,.. ; , \t. '{r\ ! f. .1\' ( '0 .. I '" .
. I J .-:; o-' '1' i; . . ' '''':.1'''...., ';i;:..- .'...-; - , ' .
[ f.'.'''' оо,. "It ] i ,,"-""'"'''''' 'І" І' .
....:itl. .y:.:.:_ ;;':..;. p : ':1r'J ' :,o;.{#r.. 0 '':''', \. {
,'- . \' l.: ' ;.' \\ ;; . ,1\ : ; .Ч . 1 ' !i' .. . :
. -.lt... ,'" .( -..:<: '. I ':: '1 ' .0'. t.... .i ' j . ,\:.1
. ... ......"с оо . І. J' \ . .. "' 1 І (,] f' .. .ї1
''''-.)". ,(': "., . . ".- 8r.1I . .
. ...., '\. " ... 'r ' I:
к . ("' """.,, ," "'. 1,1,
-. \ І!" оо -t... :.;:. ':5" .....
оо \ 1 :,::-;-:._ \
\ . );. -::,. :.:.> ,;р \. .
. ... .;.., ",''',;'!'', '' l.... s"" ,. . ,,'
.. .... . \*{{l}: r. : . t' ,... ......1 "
'і.' ." >200. >100 @J <100 - .1 t / \.'
Рис. 6.3. СереДlIій вміст ЦЮІКУ в корі дерев міста Черкаси за МОДСЛЬНИМИ
ділянками (Mr/Kr)
Найвищий середній вміст цинку в (РУllтах м. Черкас виявлений в
південному промвузлі, ІІа території модельних ділянок, ВАТ "Азот" та
"Проспект Хіміків" (89,5 та 79,5 Mr/Kr) відповідно. Рівні сереДIIЬОro
вмісту цинку в ФУlIТах модельних ділЯНОК іпших промвузлів виявились
значно НИЖЧИМИ, зокрема 22,5..40 Mr/Kr в східному промвузлі та 13,2..18,5
Mr/кr в районі "Перемоrи". Найнижчий рівень сереДІІЬОro вмісту цинку в
rpYHтi виявлено на території моделыІїї ділянки "Дахнівка" в районі
Соснівки.
Мінімальний середній вміст цинку 8,25 Mr/Kr зафіксовано у !рун"
тах рекреаційноі зони COCHiBKa на модельній ділянці ДaXlliBKa.
(Табл. 6.5, рис. 6.4).
223
tv
t"-'
Середній вміст Zn, РЬ, Cu, Cd в корі дерев роду Popиlrи та rpупті міста ЧеРК8tи
за модельним. дIлJ1Вkами (Mr/кr)
Zn РЬ Cu Cd
ко а
237:J:I08 79,5%5,5 2,O5 ,85 30:U2,1 О,38ІО,О3
IS 89,5:1:5,5 3,13%0,23 2,75%0,55 11,05:1::4,7 3, 1:!:(),2 0, І 06ЖО,О35 0,27:і:О,О2
93:1:43,7 22,S:!: 13,5 3, 1,9 9,95:1:1,45 5,81:!:З,2 2,6:1:0,3 O,1 ,O25 О,25:і:О,О3
121*46,25 40%10 5,15:1:27,3 9,95:J:l,45 5,5%2,8 2,6:t:O,35 0,2:t:O,05 0,21 I06
.-
78:1:8,75 18,5%7,7 4,8:W,7 15*0,7 4,46ЖО,35 2,65ЖО,О5 0,21%0,1 0,275:1:(),О65
108,1:1:11,8 13,2:і:3,8 6,S:f:2,1 9,95:1:0,75 10,4:t:5,6 2,7:ІО,5 O,45::!:O,IS О,З , 11
Р н Соснівка 130%169
:::J
х
m
::r:
o
:с:
J::J
:s:
Таблиця 6.5 .t:
::а
,..."
::J
o
(')
0\
:t
:s:
'"
'-'"
"
o
]:3
u
Q)
--f
ёS
'"
n
:а
Q)
u
--і
S
Ф
:І
o
оо
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикзція важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
При цьому вміст цинку в корі форофітів в основному був в 2..3 рази
вищий від вмісту даноrо полютаllта у (рунті. Виключення складала лише
модельна ділянка ВАТ "Азот" в межах південноrо промвузла, де рівні
вмісту цинку в корі були навіть дещо нижчі, ніж У срунті (60 та 89,5 Mr/KI'
відповідно). Отже, на модельній ділянці A30T., щО належить до
південноrо промвузла Дllіпровськоrо району за вмістом ЦИlIКУ в rpYHTi
СІІостеріrалось перевищення rдк в 4 рази.
." ;':0 . . >\ :' ; ,>: . , . ,c , j t.::'<; :;:(; > 'E i;; :'<,' , :: 8 ! :;': ' !' .
." " ..,.... ..'"., "" . ..' " r.., . , ""'., ,> . о. ,",,"" '0 .. .., ;,. ". 0 -'... І. 1'1;' " .,... ....
" > .ff'.; . .>' . ', .;<""::":.i ,:., ",:.i ..,I;:.,, :., ';.;.; :: . :.: .:.I. :.,7'::' :., ,',:' '. '-. І ," ?'
......, . '. .' ." " .... о' ....,..,..,... ...... . .... ,..... !
. ) \,,' , ";t'iJ :kJA,:: l \ 3:f E:i!ii ' =' " ,\jt>\ . \ :'
.......\ ,,' !"'R . :'-::'-i" )' " '...,
.' . ",,,,,, \ .! : :.: .:'< .-" ". , ', <" :
. , ". >50 >20 <20 ..... -"::<6' ,::, ,;,:,,";;-, '."
. ...".......
...: .
Рис. 6.4. Середній вміст ЦИІІКУ У rpYlITi міста Черкаси за МОДСЛЬНИМИ
ділянками (Mr/Kr)
За вмістом цинку У корі форофіту, і У (рунті Південний район
відрізняerься найвищими рівнями концентрацій. Найнижчі рівні цинку У
rpYHTi виявлені в районі Соснівки, а у корі форофіта .... в районі Перемо
rи. В цілому виявлені дані щодо високоrо вмісту цинку У Південному
промвузлі М. Черкаси узrоджуються з даними лабораторії спостережень
за забрудненням rpYIITiB і моніторинrу важких металів (лсзrмвм)
Київської rеофізичноі обсерваторії про підвищений вміст ЦИIIКУ на тери
торії ВАТ "Азот" 434 та 135 Mr/Kr в 1994 та 2002 роках відповідно, та 726
та 156 Mr/Kc па території ТЕЦ, ЗХВ та Хімволокна в 1994 та 2002 роках
відповідно (Щорічник стану ... 1994, 2002), а також з даними наведеними
в інформаційних 6Іолетенях за 1994 2003 роки (ЕКО..Черкаси 2003) про
високі рівні вмісту ЦИIlКУ в rpYHTi виявлені 'в 1994 році на території
"АЗОТ", ТЕЦ, 3ВХ та Хімволокно, а також "ТЕМП" та ССФОТОІІрИЛад",
приладо6удіВIlОМУ ІМІІУЛЬС"РОТОР. Хоча на територіях, що приляrають до
підпри€мств ("ТЕМП" та "ФОТО прилад", приладобудівному Імпульс"Ро
тор) промвузлів Східпий та Перемоrа ріВНі вмісту цинку в (рунті вияв..
лені в ході даних досліджень нижчі, ніж було наведено вказапоro
225
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. 51., Мартиненко, В. r.
ла60раторі€ю. Отримані дані також не узroджуються з даними перева..
жання вмісту ЦИlIКУ в районі Поста М4 (район Перемоrа) над рівнем
вмісту ЦИІІКУ В районі поста N2 3 (Дніпровський район) [ідромету
(Щорічник стану ... 1994, 2002).
Середній вміст СВИНЦЮ в корі дерев міста Черкаси варію€ в
порівняно невеликих межах З,1З 6,5 Mr/Kr. Найнижчі значення середнь-
oro вмісту свинцю в корі дерев заре€стровані в 'районі "Перемоrи" (на мо..
делыІхx ділянках "3Т А" та "РОТОР" 6,5 та 4,8 Mr/Kr відповідно). В
районах південноrо та східноrо промвузлів межі коливання значень ее..
редньоrо вмісту СВИНЦЮ виявлені дещо нижчі (З,1З S,4 та 3,9 5,15 Mr/Kr
відповідно ). Найнижчий середній рівень вмісту свинцю в корі (4,25
Mr/Kr) виявлений на модельній ділянці "Дахнівка" В районі Соснівки
(Табл. 6.5, рис. 6.5).
8>5 8<5 е<4
Рис. 6.5. Середній вміст СВИІЩЮ в корі дерев міста Черкаси за моделыlмии
діЛЯІІками (Mr/Kr)
Найвищий рівень сереДlIьоrо вмісту СВИІІЦЮ в (рунті (15 Mr/Kr) в
межах міста виявлений на території модельної ділянки "РОТОР" в рай
ані Перемоrи. Також високі рівні еередньоro вмісту свинцю в (рунті
заре€стровані в східному промвузлі та районі Перемоrа, зокрема на тери..
торії модельних ділянок "Хімреактив"ДОК", ТЕМП та "ЭТА" (у всіх ви..
падках 9,95 Mr/Kr). Дещо нижчий середній рівень свинцю в (рунті (8,55
Mr/Kr) виявлений на території ..модельноі ділянки Дахнівка в районі
СОСllівки. Найнижчий середній рівень СВИНЦЮ в фунті в межах міста
Черкаси заре€строваllИЙ в південному промвузлі, зокрема на території
моделыlхx ділянок "проспект Хіміків" та ВАТ "Азот" (2,05 та 2,75 Mr/Kr
відповідно) (Табл. 6.5, рис. 6.6).
226
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металІВ у приземному шарі ПОВітря міських ландшафтів
За виключенням південноro промвузла М. Черкаси вміст СВИНЦЮ в
корі форофітів виявився В основному нижчим, ніж У (рунті відповідних
модельних об'€ктів. Найвищий вміст СВИНЦЮ і У (рунті, і в карі дерев ви...
явлений в районі Перемоrи. Найнижчий вміст СВИНЦЮ заре€строваllИЙ в
корі форофіта ІІа території ділянки ВАТ" Азот" півдеllноrо промвузла, а в
!рунті на ділянці "проспект Хіміків" південноrо промвузла.
:! ..
, " ;"""
І
,
І
f
І
8<16 . <10 8<5
Рис. 6.6. Середній вміст СВИНЦЮ У rpYIlTi міста Черкаси за модслыlмии
ділянками (Mf/Kr)
Однак отримані дані не узroджуються ЩОДО рівнів СВИНЦЮ У фунті
Південноrо промвузла. За даними лсзrмвм в 2000 році вищий рівень
забруднення свинцем був заре€стрований в районі поста N2 4 (район Пе...
ремоrи), а в 2002 році досить високі рівні спостеріraлись і в пункті З і 4
(Щорічник стану ... 1994, 2002).
Найвищі рівні середньоro вмісту міді в карі дерев в М. Черкаси ви...
явлені ІІа модельних ділянках ВАТ "Азот" нівденноrо вузла (11,05
Mr/Kr), "ЭТА" району "Перемоrи" (10,4 Mr/Kr) та "проспекту Хіміків"
південноro промвузла (9,45 Mr/кr). Значно нижчі рівні сереДІІьоrо вмісту
міді в корі дерев заре€стровано ІІа території модельних ділянок схіДIIОro
промвузла, зокрема "Хімреактив ДОК" та "ТЕМП" (5,81 та 5,5 Mr/Kr
відповідно), а також моделыІїї ділянки "Дахнівка" в районі Соснівка (5,9
Mr/Kr). Найнижчі рівні середньоrо вмісту міді в корі дерев (4,46 Mf/Kr)
виявлено в межах модельноі ділянки "РОТОР" раЙОІlУ Перемоrи (Табл.
6.5, рис. 6.7).
Найвищий рівень середньоrо вмісту міді в фунті (30 Mr/Kf) в М.
Черкаси виявлено на території моделыlїї -ділянки "Проспект Хіміків" в
південному промвузлі. На території модельних ділянок ВАТ "Азот"
227
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
південноrо промвузла та Дахнівка району Соснівки заре€стрований 3,1
Mr/Kr міді в Ірунті, а на території модельних діЛЯНОК "РОТОР" та "ЭТА"
району Перемоrи 2,65 та 2,7 Mr/Kr відповідно, та "Хімреактив..ДОК" та
"ТЕМП" східпоrо промвуэла .... 2,6 та 2,6 Mr/Kr відповідно. Найнижчі
рівні вмісту міді в rpYHTi в М. Черкаси спостеріrаються в східному ПрОМ"
вузлі (Табл. 6.5, рис. 6.8).
За виключенням модельноі ділянки "проспект Хіміків" південноrо
промвузла на території міста Черкаси вміст міді в карі форофітів був ВИ..
ЩИЙ, ніж в ІРунті. Найвищий рівень вмісту міді був заРe€стрований в
південному промвузлі як у (рунті, так і в карі форофітів. Найнижчий
рівень вмісту міді У карі дерев встановлений на території модельноі
ділянки "РОТОР" району Перемоrи, а в rpYHTi у Східному промвузлі.
.... ....'"
...-;:'.J.' .-::.r.. . .
,," І І ,- ... ·
., .. ';. ;;.-!. :':::, ';' <: ,>:. (. .;;.: ііі;. '. /". :. . ,
'" ." . і І ";;"'r;1" ", " L \ ';: '}s '. . оо! ,'.lIr- . .. . І .. . ";. f1l.
..' ;,p: \...;;... ..: .I_ ....:.;.... -:... . ':.:.t ... ..#. .. "!"і7' ....""с t-I;
. .,, -., j , .. . r; . А. ....... ; p , 1. .:Jij., :;. .1\:' {\ . . і
. у'\.. < :;) -15",,:' J " It ... '.' f, I.1"""# . :.r.i:....(. 0'- р! a ,. &
... ,...." N; .' .. >;, ;;' ;" ' ....' 'А.. ....,'!' ,.. . 1 't ,: . "11 '1 \ І :',
.... \ :: .. ;,.'\.:,.;.. ..' ' : : ;: . ; . . 11 k :: :::::Ro r: . ( "' " .."#' I I:- ;':'.(i i 1; '1' ":'" ' .!. "; J
. \ . . . ,, L.t ' \ ""Si. ......... 11 . ,
"l 1 f;'::' 1 ":і,і'.:,: ,. f ' .!."'. " 1'..' !t ;;'G1 І :: ....
. , ,' 'У", ..., \ \'\J 1""''1<, ..,.... J .... . a...,) І }. ::F;S i. . i'.,Q..1"':T
, " . :.:.. '" -l'" І ','.' ! ' ". . ... ; I tf .;' ':[ i:r -; "'! t І !
.. . '" \. :Gl ;\ р.. . ' t ...J '11 - I ' . І , І ! [ ." -..
,..1-*" ' tr ....,4"".....'...t.. t..... A ' " t"'...... ...&'118 ,-"",! t . .. .._....;
. ЧІ" } . 1\ "I" '" .... . ." >........... _.:. ..... "" .. І І
, .". .' '.' іІ.. і · 'ІІІ T . \
І' . .!' ' l' ,- , ... "':' іо ..." f ' І. . . ):
'і'; 11 ar;;' " ' 1 t:" 1 :-. . ] : . jl .' і . ...'::'.>.:, ..!
, \І, tii:i\ ';.. , .' r ' .....!s. . ,. '.., '0 ' ''I... . f1t.. j
\' ..r . . . ,:...: . .. ",,'" y: ....j .
. ...цk;;;,.. ,..,.: t J +':''' 1 '' : '-" ".' ':, , . < . :.:::::;;;. -..:-'
'11". -11'fl ..........
. .. '. '''. .. " .. ... . \:.:..:;.!\ . .. ... .
. " .... ...... ....... \
. ',' , :;; '1 ?" \" ...
, , ,..,. -5 ,""Jti. . . ..
. .......,.. , ".
/ >10 ;;::; <10 :: <5 , J .,..., -C .
Рис. 6.7. Середній вміст міді в карі дерев міста Черкаси за модельпими
ділЯlIками (мr/Kr)
Щодо отриманих даних про переважання вмісту міді 8 (рунті
Південноro промвузла, вони збіraються з даними лсзrмвм про вміст
міді в (рунті на території" Азот", ТЕЦ, зхв та Хімволокно, а також дани"
ми вимірів вмісту міді в (рунті протяroм 1996..2003 років на посту N2 3
(район Дніпровський) (ЕКО..Черкаси 2003; Щорічник стану ... 1994,
2002). На противаry останньому рівні вмісту міді зарe€строваlIі на постах
3 та 4, дещо відмінні від даних наведених в цьому розділі. Однак дані от..
римані в ході досліджень не підтверджують завищені рівні вмісту міді в
фунтах на територіі Східпоro промвуэла (ТЕМП, "Фото приладу") та
промвузла "Перемоrа" ("РОТОРУ" та ЭТА) (ЕКО...Черкасн 2003).
Щодо середньосо вмісту кздмію в корі дерев, то найвищі рівні були
виявлені на території моделыlіi ділянки "Дахнівка" району СОСIІЇвка
228
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
(0,55 Mr/Kr), а також модельної ділянки "ЭТА" району Перемоrи (0,45
Mr/Kr). Найнижчі рівні вмісту кадмію спостеріrались на території мо..
дельних ділянок південноro промвузла ВАТ "Азот" та "проспект Хіміків"
(0,106 та 0,142 Mr/Kf відпОВідно) (l"абл. 6.5, рис. 6.9).
Найвищий рівень сереДIlьоrо вмісту кадмію в (рунті в межах М.
Черкаси виявлений на території модельноі ділянки "проспект Хіміків"
південноro промвузла (0,38 Mr/Kr) та "ЭТА" району Перемоrи (0,3
Mr/Kf). Значно нижчі рівні середньоro вмісту кадмію в !рунті встановлені
на модельних ділянках "Хімреактив"ДОК" та "ТЕМП" східноrо промвуз"
ла (0,25 та 0,21 Mr/Kf відповідно). Найнижчий рівень вмісту кадмію в
rpYHTi в М. Черкасах (20 Mf/Kr) виявлений на модельній ділянці Дахнівка
в районі СоСllівка (Табл. 6.5, рис. 6.10).
_ ({)' ;''''':1I? : '"
:І.: . . ... ; , ", . '" I :(';у;. . . .0 "
"..... 0". .:........ ....r :.".' ...i. ... . )t .:iw . '.X ,:: 1t:\.. "'" ',', . Д;
" ,... .... 0(' ..,. ."f . , -w , 'І': ,. 1.... А"" ;J :..а.? .оі' ;. .- I 11
. .;: . ,;b: .. \;:r. v .;:... ( i -, . ' .ttb . F rf,- ':'.. ' Їb1
\ "} I r.,.. "77' v. +,, b , lR ati t N J ' f Чttп .
, . .0'''. ) . .. '. r' , -, '@, .' '.'" . ':."1: , .ttISCI:M.1.:}j1 ,:1r :
. :: : t',. : \:::' AJ,' ... ";'. i '. ,1f." ; ,> T. ..\\ .:t ," ! '''. J
1' .' . ;' :. \:?:'; :., ,-' ; '/ .-.. ::.. ... t:J-l ( .'.....;: ':" .. .. 8 ,: \ ". ,4 " 1 . .
Т. '. ;. '. , J/" , .! r. . ,., ':!'i !ff "t ' 4"<.' с:' ::.. ::.jl ! ( . t'
" ; j;i),} \ " "І, i: : ' .. -i ' ; J :\, :.
,.:.і ... \ ....,..'f.. .', '!і. . ,: 1i.:J :- b . . І "... .
! . <..(, : ):. .. . ..: 'JЧ;.l l ' 1 n ' ':,"', ;
\и "ЇA' \. t:r. ' 0 ";. І ;;'''' <; 'l.' ",1і ,: ! ( , . J "
"'1' 1 " 0' '. tI! 'І .«,!,\..:;.' .... " 1,:. "..".. ';".'. '. :. .
I ' Y.' : .:! ;:. ;> ... ,:.... ' іі t t R:. '-" ," . 'Ї
,'-' "" ,:. ". ,... ....] .' .: . :: f '\: . . " ' "': ':' \I . : :;. А- r! t ..: - . ./.
',...; 0 \i"'i i '
...,. ': . , ,.......' !... \.&... "
.. , n; '" 0' '. t . ., . \
' ", ." 0';' . .., : "'-
'а .," \.- 'j} "
. ' :;';,:' .- :} \."о1В:t "",.. ,
..,......". ., ': 1 , ..' (.r:, ??- , .......
';) ;''''!}' . ' \j
8>10
..,.
,<10 S<з
Рис. 6.8 СереДllій вміст міді У rpyнтi міста
Черкаси за моделЬІІИМИ ділянками (Mr/кr)
Вміст кадмію У карі форофітів за виключенням району Соснівки та
модельноі ділянки "ЭТА" району "Перемоrи" дещо нижчий, ніж У фУІІті.
Найвищий вміст кадмію у корі форофітів виявлений в районі СОСllівки, в
той час як у (рунті .... У Південному промвузлі. Найнижчі концентрації
кадмію виявлені в різних районах, зокрема у фунті в районі Соснівки,
а у корі форофіта ...... в південному промвузлі.
За даними ЛСЗfМВМ (Щорічник стану ... 1994,2002) рівні BMicry
кадмію У (рунті південноro та східноro промвузлів також високі. За дани"
ми СlІостережень за вмістом кадмію за 1996..2003 роки на постах М З
(район Дніпровський) та N! 4 (раЙОIJ Перемоrи) рівні вмісту вказаних те..
риторій досить близькі. При цьому найбільші рівні Сllостеріrались в
229
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я.. Мартиненко. В. r.
1999..2000 роках (Щорічник стану ... 1994, 2002). В останні роки вміст
кадмію в (рунті знизився (ЕКО..Черкаси 2003). .
Таким чином за розподілом (співвідношенням) важких металів' у
корі дерев та у фунті можна виділити дві rpупи важких металів; зокрема
виявлено в основному вищий рівень вмісту цинку і міді У корі форофітів,
ніж У (рунті. На противаrу цьому кадмій та свинець заре€стровані в ас..
НОВНОМУ у вищих концентраціях у фунті (ніж у'корі дерев). Отже можна
зробити припущення про те, що кору дерев можна використовувати як
модельний об'€кт для вивчення забруднення lIавколишньоrо середовища
лише щодо цинку та міді.
...... ...
. >0.3 . <0.3 . <0.2
Рис. 6.9. Середній вміст кадмію в корі дсрев міста
Черкаси за МОДСЛЬНИМИ ділянками (Mf/Kr)
Територія південноrо промисловоro вузла виявилась найбільш за..
брудпеною на території М. Черкаси за рівнями міді, цинку та кадмію у
(рунтах та за цинком та міддю у корі дерев.
Район Соснівки, який на початку був відібраllИЙ як КОНТРОЛЬНИЙ
(базовий для моніторинry), не може розrлядатись як таким в подальшо..
му у зв'язку з тим, що саме тут були виявлені найвищі рівні вмісту
кздмію в карі дерев, а також високі рівні вмісту свинцю та цинку у rpYHTi
тощо.
Осередки найвищих рівнів вмісту за трьома важкими металами
(ЦИІІКУ, міді та кадмію) в фунті виявлені на території модельної ділянки
"проспект Хіміків" південноro промвузла м. Черкаси. На інших модель
них ділянках виявлені осередки найвищих рівнів вмісту лише за одним 3
досліджених важких металів в (рунті: за ЦИІІКОМ ВТА "Азот", за СВИН--
цем "РОТОР", за кздмі€м "ЭТА".
230
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
Осередок з найвищими рівнями вмісту за трьома важкими метала
ми (свинцем, міддю та KaдMi€M) в корі дерев заре€стрований на території
модельної ділянки "3Т А" району "Перемоrа". Найвищі рівні вмісту двох
важких металів (СВИПЦЮ та цинку) в корі дерев виявлений на території
модельноі ділянки "проспект Хіміків". На інших модельних ділянках ви
явлені найвищі рівні вмісту лише одноїо з досліджених важких металів в
корі дерев, зокрема міді ВТ А "Азот" і кадмію "Дахнівка".
,,&,"i ;;' ", ,:.6 .. 'i :S}'> I .' .,{{ ,'.
. . '. ,.. ':li ' r J ( : ....: >ї./:- r,,:: 'it' :"I:,,1. е :t':LIJ .. . l . ,:).],';1..
. . :?.,;J' .:. '.: iI ,, :j : \ !tr .:tt :' ;':t ; )4 :?i ....'4J . L :. . J;..-;,:-: . і!' .\" I1 "! ..;
.. .... ... ,,": .. ..)"",.. .......I-:"..............".' +. ."J ...... ..., - ......... ..., .'""1t...L tl....{ ,....... . .;-"" 1Ir-t'-l с І.:. J.: L..........
..... ....; ,,,"',;;.... . ._- t,. 'I"" " ( ' ''' r'" -':3... . .I ..... ;:;;;.... .\ii."". 't4! .'" '(І \ П".. ...................
.f'f" " ,....:....!....i V ..\..1 .(.". ,r' ,,) .. "'\ .....J.. '. ;"". :-"':..=,;;;: (' "'",$ '..;J:;'" ....:::;<:,'j.:.".... 'Э::'';\-.. ., i " 'і ! '. :j' r !
.:rll: ......I. . t ;:f' ....r ".\ .,'( J. / ,,:;: з . ;I. ';";t. і .., .:;. ;:з: .: f:q t:" .,; k;f.".{ ..;. : ,I і:!.';
: Ао', ._: .' i.. . ,...,. :(.1 ':l.r"''';' " .у. i;. t . ;i * j\....:,: ...r.....2C1 1: ;...:l\c., ; ;.:, .Jii'
, ,/ . , . .'f;. "I"" ' '" ' .....1' ........-. .,' ':ft1 п ..t .A\.. . ...t _. :' 1 ' 1". , , ..
... I... "9'" , . {'. ,, ''!.(. . . . ;", .... \ і. ';I<. : .:.i1 ' .-!:_." . і ., :
...,. .:"'\ : . . '. t . ./ . >,)/ to : 1t. I"lIIt.."" ]. , 1.. .. I \;..i"':: , . t.;... . Мо: "
.. . ..ц.......,. ,.. ... ".' ІІІ".,'."'!! 1.!i\-';} ltj ,, , :-':: j ....,, .,..".; ,. !
.:;і .' ,," \0. :', .. ,1$:'. ... . .. Vr1 I ' . '( ': . . ;...;" .' :., і t
: \ "-і ""Оо. ....... ;......z:...: .;, ..:q, 1:.<'!-lr..1,.p"""'t ",,_,!, " \ .c .,'"
. . \ ,.1,.; .'" ..:!!!:.І. r-1:;"';'. .1' '!\ 7-;;'< ; у"< . .... !. ....': .". - ', і І t
. .... . с.....,. ,;,,!, -, l !t "',i'$r:(':f..: \1..> . <. . .-1 . :
11: . .. .. .-". ,".. \i ,!,.J , 1' ; ' ' J r. ,.: ' ! ...':,!! "
, . : } . .... .4 . ,lff:.'"",,'.'1 ' "''''y' j .... ;."
.... Y' ' ' . .,....! .T t .,'\i\'"I, . jl,q" ї'...r: ...!\
? :.:; o .t . : /: Yi . ,;\- " ',\ r 7/{ ·
.: :..;.І.' ..=-:" .
. . .... . ''; . .... ... ..... 'f.f...: .
)r;\ '. .\--..... .\'. "
" \ "" .\. .:.::.:.. .. ;;.r;.;:.. \
.. ,.!... '-:: 7.
>о.з <о.з <O.25 І. '\. " ; :?;' x';"" ". \
V \Q$1 . t
Рис. 6.10. Середній вміст кадмію у СРУllті міста Черкаси за моделыІмии
ділянками (мс/кс)
Найнижчі рівні вмісту трьох елементів (свинцю, ЦИIlКУ та кадмію) в
корі дерев виявлено на модельних ділянках "Хімреактив"ДОК" та ВАТ
"Азот", двох елементів (ЦИIIКУ та міді) .... ІІа модельній ділянці "РОТОР",
та одноrо елементу (кадмію) .... "проспект Хіміків".
Найнижчі рівні вмісту двох важких металів у (рунті (цинку та міді)
виявлено на модельних ділянках "ЭТА" та "РОТОР", ЦИIlКУ та кадмію
ІІа ділянці Дахпівка, міді та кадмію "ТЕМП". Найнижчі рівні вмісту oд
Horo важкоro металу у (рунті було виявлено на таких модельних ділян
ках: свинцю проспект Хіміків, ВТА "Азот", міді Хімреактив ДОК.
6.3 Оцінка забруднення радіонуклідами/важкими металами в
М. KipoBOrpaд
На території м. КірОБОrpад fідрометеослужбою (див. також розділ
4) проводяться аналізи проб повітря за важкими металами: мідь, цинк,
хром, свинець, марrанець, нікель. Джерелами викидів важких металів, в
231
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
основному, € автомобілі. Дані щодо викидів важких металів наведені в
табл. 6.6.
В даному розділі наведено порівняння вмісту важких металів в
епіфітних лишайниках та корі форофітів, на яких зростали дані лишай
пики, в умовах міста KipOBOrpaд. При цьому була використана методика
напівкількісноrо атомно"емісійноro спектральноrо аналізу проб щодо
концентрації 47 хімічних елементів при масовій частці Ве від 0,0005% до
0,1%, Sr"від 0,03% до 10% і інших хімічних елементів з використанням
для введення проби в електричний розряд дуrи зміПIlОro струму способу
просипки. Оцінка значення концентраціі визначених хімічних елементів
виконувалася візуально за допомоroю спектропроектора СПП..2 методом
порівняння почорніння ліній в спектрах проб і методом появи і посилен
ня ліній в спектрі.
Таблиця 6.6
Довідка про стан забруднення атмосферноrо повітря в М. КірО80Ірад
за середньомісячними і максимально разовими концентраЦЇЯми
Важкі метали Середньомісячна, Mr/M 3 Максимально
разова, Mr 1м3
хром 0,02 0,15
мідь 0,01 0,04
марrанець 0,02 0,04
цинк 0,07 0,12
нікель 0,003 0,02
.v 0,002 0,02
кадМІИ
залізо 0,54 1,04
'У спектрометричні і радіохімічні дослідження лишайників в деяких
районах міста KipoBorpaд щодо вмісту цезію..t37, калію 40, урану...238,
торію..232, радію..226 проводились з використанням raма..спектрометра
АИ...1024 (Методические рекоммендации ..., 1980).
Визначення цезію..137 в rpYIITi
Виділення цезію..137 проводили шляхом осадження Сs з SЬ 2 І 9 після попередньо..
ro концентрування на ферроціаніді нікелю і очищенні за допомоroю riдроокису заліза.
Повітряно"суху пробу rpYHТY розтирали в фарфоровій ступці, просівали через сито з
діаметром 1 мм і відбирали методом І\ва тирування 20 r. Для радіохімічноro аналізу
для rpYHTiB З меншою активністю ніж 10- Ки/кr наважку збільшували. Вносили в Ha
важку rpYHТY 1 мл розчину носія цезію і розбавляли пробу rpYHТY. Сухий залишок
розчиняли в 100...150 мп Ін. НСІ, в фільтрат послідовно при перемішуванні вносили 5
мл 0,1 М розчину нітрату нікелю і 7 мл 0,1 М розчину ферроціаніду калію (натрію).
Після відстоювання основну частину розчину зливали, а осад відділили цснтрифуry-
ванням іпромивали 0,1 н. НNОз. Із центрифужних пробірок осад переносили в фар
форову чашку, висушували, озоляли в муфелі при температурі 400 0 С і розчиняли
сухий залишок в 10 мп 1 н. НСІ при наІріванні розчину. Додавали 10 н. розчин NaOH
232
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
до рН 8 і осаджували riдроокиси заліза і нікелю. Відокремлювали осад центрифyry..
ванням, промивали три рази rарячою ВОДОЮ. використовуючи по З мл. Центрифуraт і
промивні ВОДИ об'еднували і додавали 7 мл концснтрованоі НСІ і охолоджували роз..
чин на водяній бані. Вносили в ньоro 3 мл NH 4 I.
Визначення цезію..137 в рослинах
Метод заснований на концснтруванні цезію..137 на осаді ферроціаніду нікелю і
наступному відокремленні йоro у виrляді сурьм'янойодидноі солі. Золу (20..30 r), от..
риману спалюванням рослинності при температурі 450°С, вміщували в термостійкий
стакан. вносили розчин солі цезію..t ОО Mr, стронцію..40 Mr, розчиняли в 3 н. НNОз. Не..
розчинену частину золи рослинності промивали розбавленою азотною кислотою. ДИС"
тильованою водою і переводили в розчин після вторинноrо озолення. Фільтрат і
промивні ВОДИ об'е:днували. Із rарячоro розчину осаджували оксалати лужноземе.ль..
них елементів насиченим розчином щавлевокислоro амонію. Осадок залишали на во..
дяній бані на 1 1,5 roдини, відфіЛЬТРОВУВaJIИ і промивали ВОДОЮ. яка вміщу€ оксалат
іони. Фільтрат і промивні води об'€Днували. додавали 10% NaOH до початку ВИ
падіння rідроокису (рИ 4-5). Потім в розчин послідовно вносили 5 мл 10% азотнокис-
лоro нікелю і 5 мл ферроціаніду натрію. Осад ферроціаніду нікелю. який вміщу€ цезіЙ.
відфільтровували іпромивали 0.1%",ним розчином лyry і прожарювали в муфелі при
температурі 400-500 0 С. Виділення цсзію..137 проводили таким чином: прокалсний
осад переносили в склянку t заливали 30..40 мл 3 н. Н СІ і наrpівали до кипіння. Нераз..
чинені частки відфільтровували, промивали на фільтраті 3 н. НСІ. Обсяr розчину по
винен бyrи не більше 50 мл. Фільтрат охолоджували j вносцли 3 мп насиченоro
розчину NH 4 I. Потім приливали 0.8 мл три хлористоі сурми і розчин добре перемішу"
вали скляною паличкою. Осад ВИТРИМУВали 1,5..2 rодини на льодяній бані. 8ідстояний
осад відокремлювали центрифyryванням, промивали 3 4 рази оцтовою кислотою до
освітлення промивноі води. потім етиловим спиртом до видалення запаху. Висушений
осад переносили на попередньо зважену підложку, фіксували спиртом, зважували. для
контролю виходу носія і визначали р активність виділеноrо препарату.
Визначення урану в рослинності
Метод оснований на вимірюванні люмінесценціі урану в перлах NaF. Проводи-
ли повне переведення проби в розчин і вибіркове екстраryвання урану діетиловим
ефіром. Для контролю хімічноrо виходу використовували уран...237 (Т І / 2 == 2.3 доби).
Отриману золу переносили за допомоrою розбавленоі азотної кислоти в платинову
чашку, розчин випаровували насухо і залишок змішували з п'ятикратною кількістю
фтористоrо амонію. Суміш прожарювали при температурі ЗОО..З500С дО припинення
виділення білих парів фтористоrо амонію. Операцію повторювали 4..5 раз до nOBHoro
видалення із проби крсмнію. Сухий залишок обробляли 3 5 мп концентрованою азОТ-
ною кислотою. Розчин випарювали насухо на водяній бані. Сухий залишок розчиняли
в 25 30 мп теплої 2 н. азотної кислоти j розчин переливали в стакан; платинову чашку
декілька разів ретельно промивали теплою 2 н. азОТНОЮ кислотою. 3аraльна витрата
КИСЛОТИ при наважці золи в 0.5 r не перевищувала 25..30 мл. Розчин насичували азот
нокислим алюмініЕМ і уран екстрaryвали дістиловим ефіром. Екстракцію проводили
наступним чином: до розчину проби в 2 н. азотній кислоті невеликими порціями дoдa
вали Аl(NОз)з (до насичення). Для насичення 5 мл розчину необхідно додати З r
Al(NОз)з. Насичений Аl(NОз)з розчин переливають в ділильну лійку. Стакан
споліскували рівним об'€мом діетиловоro ефіру. який переливали в ту ж лійку. Уі
енерriЙно струшували на протязі 1 хв. і залишали для розділення шарів. Потім водний
шар зливали знову в стакан, а ефірний-через верхній отвір лійки в інший стакан із
термостійкоro скла. Розчин переливали в ділильну лійку і уран трИчі е1<СТРaryвали
рівним 06'€MOM діетиловоro ефіру. ефірні фракції збирали в невеликий (75 мл) тер"
мостійкий стакан. До ефірних фракцій приливали 3..5 мл води і випаровували на BO
дяній бані. Залишок розчиняли в 5 мл 0.2% розчину Nа 2 СО з при кипінні. Фільтрат
збирали на часовому склі. Додавали 1.5 мл 3,5% розчину фтористоrо натрію і розчин
233
ЛIХЕНОIНДИКдЦI'Я (Посібник). Кондратюк с. Я., Ма'ртиненко, В. r.
випаровували. Сухий залишок на часовому склі розтирали скляною паличкою і із OT
риманоro порошку roтували та6лстку, яку вносили в пстельку діаметром 1,8 мм (з
платиновоrо дроту). Петсльку з таблеткою вміщували в полум'я спиртівки і прожарю
вали до отримання повністю прозороrо сплаву. Отрима ий перл використовували для
вимірювання інтенсивності люмінесценці€ю.
Визначення урану в (рунті
Метод поляra€ в виділенні урану ТБФ із розчину нітрату амонію і трилону Б і
реекстракції розчином арсеназу ІІІ. Реекстракт розбавляли концентрованою азотною
кислотою, обробленою сечовиною і вимірювали в фотоелектроколориметрі з черво-
ним ліхтарем. Брали 0,1 i r тонко змсленоrо матеріалу, який вміщу€ 1..15 MKr урану і
прожарювали 1 rод в муфельній печі при температурі 650-750°С. Прожарену наважку
розкладали в платиновій чашці наrpіванням з сумішшю HF і НNО з . яку потім випаро-
вували. Потім СУХИЙ залишок З рази випаровували з концентрованою НNО з , після
чоrо в чашку вносили 12 мл НNО з (1:4) і наrpівали на водяній бані. Нерозчинний осад
відфільтровували, озоляли разом з фільтратом, золу сплавляли разом з S 10 кратною
кількістю КNаСО з . Плав вилужували 5 мл НNО з (1:4). Отриманий розчин фільтрува..
ли і при€днували до основи. Фільтр промивали 3 мл НNО з (1:50). До розчину додав а..
ли 25 r NН 4 NО з і 0,25 r трилону Б. Після іх розчинення вводили концентрований
аміак до рН 1,0 і екстрaryвали уран 25 мл 20% розчину ТБФ в толуолі (бензолі) стру-
шували 3 хв. Після розділення фаз нижній (водяний) шар відкидали, а орrанічну фазу
струшували з промивним розчином (чотири рази по 7,5 мл). До промивноrо екстракту
додавали 1,5 мл води, 0,6 мл 0,25% розчину арсеназу ІІІ, три краплі концентрованоrо
NH 4 0H і струшували З хвилини. Після розділення фаз воду зливали в пробірку з при
тертою пробкою. До орraнічноі фази додавали 0,4 мл води і знову струшували 3 хви
лини. Водний шар при€днували до раніше отриманоrо і вводили 2,5 мл
концентрованоі НNО з . Рідину добре перемішували і фільтрували через паперовий
фільтр фотоелектроколориметра Ф€К..Н-57. Через 5 хв. після додавання НNО з
вимірювали оптичну щільність розчину.
Визначення радію..226 в (рунті та рослинності.
Метод заснований на виділенні радію в виrляді сульфату радію-барію, наступ
ному розчиненні сульфату в трилоні Б і вимірюванні активності.
Золу рослинності (10..50 rp) вміщували в термостійкий стакан, вносили носій
барію в виrляді ВаСl 2 і розчиняли при HarpiBaHHi в розведеній соляній кислоті. Нероз..
чинений залишок відфільтровували, озоляли і сплавляли в платиновому тиrлі з
п'ятикратною кількістю Nа2СОз в муфслі. Охолоджений плав вилужували raрячим 1 %
содовим розчином. Осад відфільтровували і розчиняли в соляній кислоті (1: 1). Отри"
маний після розкладання розчин при€днували до OCHOBHoro. Потім солянокислий роз..
чин доводили роз6авленим 1:1 аміаком до рН 1..2 за допомоroю універсальноі
індикаторної смужки, наrpівали до кипіння і осаджували BaS04 розведеною сірчаною
кислотою. Кип'ятили 10 хв., після чоro осаду давали змоry відстоятися на протязі 2..3
rодин. Прозорий розчин над осадом зливали, осад відфільтровувалц. Потім розчиня"
ли В raрячому лужному розчині (20..25 мл) трилона Б. Тиrель, в якому проводилося
фільтрування вміщували в друІУ склянку, додавали 10-15 мл трилону Б і кип'ятили
кілька хвилин. Потім обидва розчини зливали разом. Об'€днаний розчин повинен
бути прозорим. Йоro випарювали до 20...30 мл і заливали в барботер, який продували
10 15 хв. ,
Наважку повітряно сухої проби rpYHTY (до 5 rp) вміщували в плаrnнову чашку,
вносили в носій барію (50 Mr) і прожарювали в муфельній печі при температурі
550 6000C дЛЯ видалення орraнічних речовин. Після остиraння пробу розкладали
сумішшю плавикової і НNО з кислот, які брали у співвідношенні 1:2. Для цьоrо в пла
ти нову чашку додавали суміш вказаних кислот і наrpівали на піщаній бані до отрп"
ман ня cyxoro залишку. Операцію розкладання проби повторювали від 3 до 15 разів.
Після цьоrо СУХИЙ залишок обробляли концснтрованою соляною кислотою для вида
234
РОЗДІЛ 6. Ліхеноіндикація важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів
лення іону фтору. Випарювали ки сл оту насухо і залишок розчиняли в роз6авлсній 1:1
НСІ.
Визначення торію
Принцип фотометричноrо методу оснований на попередньому вилученні торію
із проби шляхом доосадження з кальці€м в ВИfляді оксалату, очищенні від сумішей на
аніоніті з наступним фотометричним визначенням. Попередньо ретельно розтертий в
ступці 1 r проби сплавляли з перекисом натрію в корундовому тиrлі в муфельній печі
при температурі 600 700.С. Після сплавлення, яке трива€ близько ЗО хвилин, тиreль
охолоджували, вміщували в стакан €мністю 500 МЛ, додавали 300 мп дистильованоі
води і кип'ятили 15..20 хвилин. Після відстоювання фільтр "синя стрічка" промивали
raрячою водою і розчиняли в 4 н. соляної кислоти, відбирали від 10 До 50 мл розчину в
250 мл склянку і нейтралізували до початку випадіння rідроокису. Вводили З мп
соляної кислоти (1:1) 4 мл розчину хлористоro кальцію, 5 краплин перскису водню і
розчиняли В 100 мл води. Кип'ятили 5 ХВИЛИН, потім додавали 6 r щавелевої кислоти і
залишали не менше ніж на З rодини.Осад вїдфільтрували через фільтр, промили 1%
щавслевою кислотою і підсушили на фільтрі в сушильній шафі. Фільтр з осадом пере...
несли в фарфоровий тиreль (€мкістю 20 мл) і озолили в муфельній печі при темпера"
турі 550.С від 45 хвилин до roдини. Після охолодження осад змочували декількома
краплями води, додавали 10 мл 4 Н. соляної кислоти і розчиняли при HarpiB3HHi .
Вміст тиrлю переносили в склянку €мністю 50 мл і споліскували тиrель 4 Н. соляною
КИСЛОТОЮ дО тоro часу, коли обсяr розчину не досяrnе 20 25 мл. Розчин упарювали два
рази і після охолодження пропускали через колонку 3 аніонітом. Після пропускання
OCHoBHoro розчину колонку промивали 8 Н. СОЛЯНОЮ КИСЛОТОЮ, а розчин збирали у дві
25 мл колби по 20 мп в кожну. Потім колонку промивали ПОС. і 1ЇДОВНО водою (50 мл),
1 н. соляною кислотою (30 мл) і 8 Н. соляною кислотою (50 мл) після чоrо її можна
використовувати для наступноro досліду. В мірні колби додавали 2 мп 45 щавелевої
кислоти, 0.5 мл 0,1% розчин арсеназу ІІІ і фотометрували на ФЕК..Н 57 з червоним
світлофільтром в кюветі на 10 мл. Перший розчин вимірювали відносно холостоrо
розчину, який вміщу€ 400 Mr кзльцію і 0,5 мл 0,15 арсеназу ІІІ в 2S мл 8 Н. соляної КИ..
елоти; для дрyrorо застосовували холостий розчин без кальцію. Як правило основна
частин'а торію вміщу€Ться в першій колбі.
Результати '"( спектромеТРИЧlIИХ досліджень лишаЙІІиків по актив..
ності накопичених в НИХ радіоактивних речовин в різних місцях міста
представлені в табл. 6.7
м
пІп
1
Таблиця 6.7
Результати 'У..спектрометричннх і радіохімічних досліджень
Bara Активність Бк Kr
проби, Цезій Калій Радій" Торій.. Уран..
Kr 137 40 226 232 238
0,5 54,6 210 14,1 20,8 3,23
Місце відбору
лишайників
2
З
4
5
0,2
0,1
1
0,1
< 29,S < 11,6
18,2 37,6
17,0 31,3
137 17,5
9,77
9,86
18,3
10
240
< 2,12
349
37,1
316
42,6
6,2
236
235
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
За даними наведеними в таблиці 6.7, видно, ЩО в деяких районах
Кіровоrрада в лишаЙlІиках були знайдені цезій..137, калій..40, радій..226,
торій 232, ypaH 238. Активність цезіІо..137 складала 54,6 Бк/кr, тоді як в
(рунті rpaHiTHoro Kap'€py .... віДІІовідно менше 2,12 БК/КІ'. В 101 мікрорай"
оні активність зали лишайників становила 240 Бк/кr, тоді ЯК rpYHTY .. 349
Бк/кr. З цих даних можна зробити ВИСllОВОК, ЩО В лишайниках відбу"
ва€ться накопичення цезіІо..137 і найбільшу активність проявляють ли..
шайники 101 мікрорайону.
Відносно радіоиукліду К..40 отримані дані свідчать, також про знач..
H активність цьоrо елементу в лишайниках. Особливо велика активність
цьоrо елементу спостеріrа€ться в лишайниках 101 мікрорайону.
Радій..226 вияnля€ також здатність накопичуватися в лишайниках,
але йоrо активність значно нижча. Найбільші показники активності ха..
рактерні для лишайників району 3авадівки, яка доріВlIЮ€ 137 Бк/кr.
Торій..232 ПОІ(lНО накопичу€ться в лишайниках і найбільша йоrо
. ,
аКТИВНІСТЬ пов язана з rрунтами.
Уран..238 також поrапо переходить у живі орrанізми і більша ак"
тивність йоrо пов'язана з rрунтами.
Таким ЧИНОМ найіптенсивніше Mirpy€ К..40. Найбільше йоrо зна..
чення дорівню€ 316 Бк/кr. По низхідній далі розташувався цезій" 137.
Йоrо активність в золі лишайника становила 240 Бк/кr. На останньому
місці знаходиться радій..226.
Серед районів міста найбільша активність цезію заре€стровапа в
101 мікрорайоні, наступний rpаніТІІИЙ Kap'€p, а за НИМИ розташувалася
3авадівка. По калію..40 найбільша активність заре€строваllа в 101 мікро"
районі, на друrому ІІа зниженню активності 3авадівка , а на третьому
rранітний Kap'€p. Найбільша активність торію..232 пов'язана з rpунтами
rpalliTIIoro Kap'€py, яка там ДOpiBHIO€ 37,6 Бк/кr. За ПИМ сліду€ rpYHT
мікрорайону. Уран ..238 проявля€ найбільшу активність в (РУllтах 101
мікрорайону, а найменшу в rpYHTax rpапіТllоrо Kap'€py.
Проводилися також збори лишайників з метою виявлення вмісту
важких металів в сланях лишайників. Дані досліджень представлені в
табл. 6.8. В цілому в лишайниках, знайдених в Kap'€pi була виявлена
найбільша концентрація храму, нікелю, заліза, СВИНЦЮ, кобальту, скандію
та цирконію (табл. 6.8). Найбільша кількість міді зосереджена в лишай..
ІІиках в селищі rіРllиче, марrаllЦЮ і цинку В лишайпиках ІІа Ковалівці.
Найвищі концентрації СВИНЦЮ були виявлені в селищі Нове, стронцію ....
на вулиці Паца€ва, олова .... в 101 мікрорайоні.
В деревній .золі найбільше lIакопичу€ться стронцію. Найвищі кон"
центрації зафіксовані в пробах деревної зали районів Балашівки та Со..
колівки. Відмічений високий вміст цинку в пробах деревної золи
лісопарковоі ЗОНИ. Вміст інших металів. на порядок два нижчий від кон"
центрацій вище зrаданих металів.
236
с3
:::.
9>
::.
Таблиця 6.8 х'
(t)
Дані ЩОДО вмісту важких металів (мr/кr) в лиmаЙНИКах М. КїpoBorpaд :t
0
Місця відбору СІ cu мп Zn Ni Cd Fe РЬ Sr Со Sn Sc Zr .
проб 10 3 10 ] 10 2 lO ] 10 3 10 3 % 10 3 10-2 lO ] 10--4 lO 3 10-3
-'=
:і5'
Вул.Пацааа З З 3 5 2 2 5 ЗО 0,4 4 0,5 IS
101мк.р--н З З 8 6 2 2 4 15 0,4 40 0,5 15
:s:
Балamiвка 4 4 5 5 3 3 5 10 0,4 3 0,5 30 х
с.rїрниче 5 5 5 6 2 3 6 8 0,4 3 0,5 20 СІ)
....
кар'Е:}) 6 3 4 8 5 5 10 З 0,6 4 0,8 40 ш.
Лелекївка 1,5 3 10 6 3 2 5 20 0,4 3 0,5 8 '<
:1
Ковалівка 0.6 З 150 зо 0,8 0,3 5 8 0,1 1 5 -0
S
w
Соколівка 0,6 2 40 8 0,6 0,8 2 15 0,2 2 0,2 5 СІ)
Червоні З 4 зо 15 2 2 6 10 0.5 3 0,2 5 :t
0
ВІтрила
Е
Роща 0,8 З 20 15 1 2 4 8 0,2 2 0,2 4 Q)
"2.
десаН11lИКlВ ::J
0
С.Нове 1,5 4 20 15 1,5 1 10 10 0,3 4 0,2 10 ш
.
і
N.
0"
S
)(
Q)
Q)
w
--..] ш'
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Аналізуючи дані наведені В табл. 6.8 та 6.9, можна стверджувати, що
лишай ники можуть розrлядатися індикаторами вмісту СВИIlЦІО в aTMO
сфеРНQМУ повітрі м. KipoBorpaд. OCTaIIH€ підтверджуcrься тим, що як і в
лишайниках, так і в карі дерев найвищі рівні концентрації СВИНЦІО були
виявлені в с. rірниче та 101 мікрорайоні. Щодо інших металів чіткої KO
реляції високих концентрацій важких металів в карі форофітів, та в ли
шаЙllиках не було виявлено. Тому ми схильні вважати, що остаИIl€
свідчить про можливість використання кори дерев для індикації стану
забруднення міста важкими металами (див. КорнеЛІОК 2005, а також
розділ 6.2).
Несприятливим з точки зору радіаційноrо забруднення € 101 мікро"
район, про що свідчать дані вмісту радіонуклідів В золі лишайників. AK
тивності нуклідів радіо цезіІО ІІа 100 140 Бк/кr перевищують активності
на поверхні, ІЦО свідчить про Чорнобильське походження нукліду.
238
РОЗДІЛ 7. Індикація осередків ризиковоrо середовища
РОЗДІЛ 7. ІНДИКАЦІЯ ОСЕРЕДКІВ Ризиковоrо
СЕРЕДОВИЩА
в друrій половині ХХ століття отримав знаЧIlоrо розвитку ще один
напрямок використання лишаЙІІиків для оцінки осередків ризиковоrо се...
редовища, зокрема районів можливих землетрусів, зсувів, заТОІІлень
тощо. Вказаний напрямок найчастіше пов'ЯЗУ€ТЬСЯ з прикладним
розділом ліхенолоriї, зокрема ліхеllометрі€IО.
ЛіхеIlометрія € порівняно новим методом датування часу eKCI10IlY
вання поверхні з ТОЧllіСТІО ДО 95% рівня достовірності, що Ma€ похибку
ПЛІос"міпус 10 років. Цей метод може використовуватись для датува.І1НЯ
,. .... .!"
кам яних ОСИПІВ, rpязевих ПОТОКІВ, ЗСУВІВ зеМЛІ, морен та ІНШИХ rЛЯЦlaJIЬ"
них форм ландшафту, а також баrатьох інших rеОМОРфОЛОriЧних про"
цесів. Ліхенометрія може бути також використана ДЛЯ визначення часу
різкоrо зсуву тектонічних плит, за умови відсутності леrко доступних аб
разивних розломів, для визначення частоти та інтенсивності землетрусів,
а також віДНОСIlИХ та/чи аБСОЛІОТІІИХ дат твердих ІІоверхонь.
Найбільшою проблемою ліхенометрії € точність визначення ЛИlllайпиків
до виду. Слід зазначити, що ліхенолоrи, фахівці шо працюють з лишай..
никами, визначають їх зі спеціальним обладнанням, з відповідними
посібниками (літературою), мікроскопічним та біохіміЧIІИМ досліджен"
ням кожноrо зразка. В ліхенометричній практиці лишаЙIІИКИ використо"
вуються rляціолоrами та сейсмолоrами, вони часто і не піДОЗрЮІОТЬ
проблему ТОЧflОro визначення модельних видів. Тому підrотовка з боку
фахівців ліхенолоriв інструментарію, який би звів до мінімуму похибки
при визначенні модельних видів лишаЙlІиків, € особливо ваЖЛИВОIО пере..
думовою розвитку ліхеномеТРИЧIІИХ досліджень.
"f: . В останні роки серед ліхено
. ,':0.. . J . ,', _,' метричних досліджень наЙШИРШОІ"О
,...:: '. _.. ." "'" використання набуло датування
-,' . {i кам'яних розсипів, що УТБОРЮІОТЬ
<,' }. rляціальні морени. Цей напрямок
. E -f/' , ' - . був започаткований австрійським
,,, . j;' - . Р Б
:" . ;. l' : .' ДОСЛІДНИКаМ олапдом ешелем
-, он ." '"'' &. ;..,:,-, ". півстолітrя тому, і вперше був апро
: .: .( ':'. · бований в €вропейських Альпах
(Беsсhеl 1950, 1973).
Вказана техніка широко
використовувалась для оцінки віку
сучасних rеоморфолоriчних ПРОЯ"
вїв, зокрема rляціалыІхx мореll в
€вропі: (Австрія Heuberger &
Beschel 1958; Matthews & Shakesby
2004; Швейцарія Haeberli et аl.
,
. "
01 '
. . _1 '.
, \
" \;':
, ;'.' $
11'
t,
. '
" ' ,
. ,
Рис. 7.1 Австрійський дослідник
Роланд Бешель (1928..1971)
засновник ліхеІІометрії
239
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
1979; Proctor 1983; Франція Whalley & Palmer 1998; Jornelli & РесЬ
2004; Італія OrombelIi & Porter 1983; Шотландія Inn'es 1983 а,Ь; Уельс
Winchester & Chaujar 2002; Британські острови Laundon 1980; Win-
chester 1988; АНfлія Johnson & Warburton 2002; Польща Ferber 2002;
Баjgіеr.. Kowalska 2003; Естонія.... Martin 1967; Іспанія.... Sancho et аl 2001;
Silva et аl. 2001; rреція Maas, Macklin 2002, Норвеriя Mottershead &
Collin 1976; Shakesby et аІ. 2004; Bakke et аІ 2905; Швеція Stork 1963;
ВиП et аl. 1995); в Арктиці (Beschel 1963 або в ії окремих релонах
Західна rреllландія .... Beschel 1958; Hansen 2004; Шпіцберrен Werner
1986; Martin 2004; Ісландія Gordon & Sharp 1983; BradweH 2001, 2004);
в Північній Америці США (Аляска Reger & Pewe 1969; Haworth et al.
1986; Колорадо ..... Birkeland 1973; Benedict 1981, 1985, 1993, 1999;
Вашинrтон Porter 1981; Armstrong 2005; Ідаrо ..... Leonard & Rosentreter
1994; Каліфорнія Konrad & Clark 1998; BioMiHr Dahms 2002; Юта
Munroe 2002; Carson & Munroe 2005); Канада Andrews & Webber 1964,
1969; Levy et аl. 2004 (Північно..3ахідні Території .... Miller & Andrews
1972; АлЬберта.... Luckman 1977; Timoney & Marsh 2004; Британська
Колумбія Smith & Desloges 2000; Lewis & Smith 2004), а також в
АlІтарктиці (Birkenmajer 1980 а,Ь; 1981; Sancho & Valladares 1993) та
Новій Зеландії (Burrows 1971; Winkler 2000,2004).
Ліхенометрична модель датування косейсмічних кам'яних обвалів
було вперше розроблено в Новій Зеландіі після відкриття Toro явища, що
лишайники, які зростають на кам'янистих схилах, свідчать про синхронні
пульсування каМ'ЯНИХ осипів, що rенерувались землетрусами в історичні
часи (Ви1l1996). Наступні явища каМ'ЯНИХ осипів ДОПОВНЮЮТЬ цілі бло..
ки субстрату вільних від лишайпиків на схилах ступіllчатих чи терасова..
них долин, які служать сховищем для косейсміЧIІИХ (пов'язаних з
діяльністю землетрусів) та не--сейсмічних кам'ЯIІИХ обвалів. КосейсміЧllі
подіі кам'яних обвалів € досить відмінними в тому, ЩО вони звичайно
викликають руйнування відслонень або рух блоків до основи схилу в ба"
raTbOX місцях по всьому релону досліджень. Тому кількість зсувних
явищ збільшу€Ться В напрямку до епіцентру землетрусу (ВиП et аl. 1994;
ВиН 1996 а,Ь; ВиН & Brandon 1998).
. Кам'яні обвали косейсмічпих подій (пов'язаних з діяльністю земле..
трусів) OCTaHllboro тисячоліття можуть бути дуже детально та точно да"
товані за допомоrою ліхенометріі ( + 10 років). Вивчення кам'яних обвалів
доповню€ методи сейсмічної стратиrpафії датування землетрусів, таким
чином забезпечуючи незалежний метод датування землетрусів та оцінки
потенційної заrpози майбутніх землетрусів.
Наступні ліхенометричні дослідження можуть, по..перше, оцінити
поширення та типи історичних рухів мас, що були ініційовані локальни..
ми та віддаленими землетрусами; по--друre, провести оцінку рясності
кам'яних обвалів в різних ТОІІоrpафічних та структурних умовах у
відповідь на сейсмічні хвилі, що reнеруються эемлетрусами в східному,
південному, та західному напрямках в riрських пасмах, по"трет€, внкори"
ставувати карти сейсмічної шкали для опису розширення та інтенсив--
ності реriоllалыlхx подій з кам'яними обвалами, що були асоційовані з
240
РОЗДІЛ 7. Індикація осередків риэиковоrо середовища
історичними землетрусами, щоб lIровести оцінку приблизних розмірів
доісторичних землетрусів (ВиllI996). оо
Час, коли блоки падали по схилах rip під час' землетрусів, або з
іншоrо приводу, визначався шляхом виміРІоваllНЯ розмірів лишайників
(Rhizocarpoп піДRОДУ Rhizocaтpon за ВИКЛlоченням випадків спеціально
оrоворених) (Ви111996). Найбільше ліхенометричних оцінок віку в попе
редній літературі проводилось ІІа основі вимірів найбільших сланей ли
шайників або середньоrо значення п'яти найбільших лишаЙІІиків на
поверхні, вік якої визнача€ться (Locke et аІ. 1979; Porter 1981; Innes 1984,
1985). За допомоrою ліхенометричних методів в різних perioHax прово..
дилось датування заrpози кам'яних обвалів (Porter & Orombelli 1981) та
землетрусів (Smirnova & Nikonov 1990; Wexler 1998).
Ліхеllометричне датування кам'яних осипів може допомоїfИ визна-
чити час подій зміни поверхні/розломів в локалітетах, де не можуть бути
використані сейсмічні стратиrpафічні методи. Ліхенометричний метод
також уника€ двох інших небажаних проблем радіо вуrлецевоrо методу
датування. Орrанічні рештки, які використовуються у випадку датування
зсувів землі, відображають подіі до або після сейсмічної активності. З
іншоrо боку, ритми продукування атмосферноrо радіо карбону можуть
дуже значно варіювати у зв'язку з різноманітними причинами, ЩО може
спричиняти завищення віку окремих локалітетів (Stuiver & Reimer, 1993;
BuH 1996).
Ліхенометричний метод використовувався для оцінки запасів льо..
дових мас на Північних Центральних Баффіновських островах, а також
для аналізу rpязевих потоків у Французьких Альпах (Andrews & Webber
1969 ).
Ліхенометрія використовувалась для оцінки історіі землеТІ?усів в
розломі Сан Андреас та в Південних Альпах Нової Зеландії (ВиН 1996;
ВиН & Brandon 1998).
Протяrом останніх ЗО-ти років особливо актуальними € досліджен
ня щодо впливу кліматичних змін і, особливо, rлобалыIrоo потепління
завдяки 4тепличному. ефекту. Ліхенометричні дані, зокрема, дані щодо
частоти поширення лишайникових популяцій на камінні лавин в
південній Норвепі, відіrpаІОТЬ важливу роль в забезпеченні даних, що
підтверджують rлобалыle потепління (McCarroH 1993; Armstrong 2004).
Харріс'ОН та Вінчестер (Harrison & Winchester 2000) використовуючи
ліхенометричний та дендрохронолоrічний методи вивчали флуктуації
льодовиків в південній Чілі. В Центральній Азії за допомоrою ліхеномет"
ричних даних, найбільші розміри льодовиків датовано 1908..11, 1911..34
та 1960..77 роками (Narama 2002; Armstrong 2004).
Використання лишайників для датування археолоrічних пам'яток
було започатковане Ренадом (Renaud 1939) в Іспані , Хоч і зрідка, однак
ліхенометрія знайшла CBO€ використання в цілому ряді археолоriЧlIИХ
досліджень (Follmann 1961 а, 1961 Ь; Benedict 1975, 1985; Laundon 1980;
Bettinger & Oglesby 1985; Broadbent 1987; Broadbent & Bergqvist 1986;
Winchester 1988; Lev-Yadun et а11996; Седельникова, Черемисин 2003).
Інші напрямки використання ліхенометрії включаючи датування
наскельних рисунків ІІа острові Пасхи, кам'яних стін Анrлії, рівнів затоп..
241
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
лення річками, рівнів моря, а також трапляння зсувів rpYIlTY, детально
описані в деяких зведеннях (Innes 1985).
Під ліхеIlометрі€ІО розумі€Ться використання rpибів, що утворю
ІОТЬ симбіотичні асоціаціі з водоростями лишаЙlІиків, що зростають на
поверхні кам'яних чи інших придатних субстратах, щоб отримати при
близну дату експонування поверхні. Ця техніка € найуживанішою і най'"
точнішою при датуванні поверхней за останні 500 років, період, в якому
датування з допомоrою методу радіоактивноro вуrлецю € найнедоско'"
налішим (Armstrong 2004).
Цей метод особливо корисний в perioHax вище або за межею лісу,
тобто в аркто-альпійському середовищі, де лишайники ростуть дуже
повільно і мають значну протяжність житrя. В таких випадках можна да'"
. . .. u
тувати ВІдслонення до деКІЛЬКОХ тисяч рОКІВ, однак Лlхенометричнии ме...
тод, як зазначалось вище, € найкращим для датування за останні 500
років. Даний метод € швидким, дешевим, а також відносно точним для
датування суБСТRату (Armstrong 2004).
Однак, як будь-який метод, ліхепометрія пов'язана з деякими про
блемами як в методолоriі (Innes 1985), так і з особливостями різних
дослідників (McCarty 1999). Щодо методолоrіі, то ліхенометричні дані
не можуть бути перевірені. Можливими напрямками покращення вказа
Horo методолопчноro недоліку та надійності ліхенометріі вбача€Ться в
прийнятті дуже виважених режимів відбору зразків, а також в збільшенні
знань щодо еколоrії лишайників (Innes 1985; Armstrong 2004).
Як вже зазначалось вище, найбільшою проблеМОІО ліхенометрїі €
lIОШУК точних методик визначення видовоі приналежності лишаЙllиків,
адже з ними праЦІОЮТЬ в ОСНОВНОМУ rляціолоrи та сейсмолоrи. В районах
з сейсмічною та льодовиковою активністю або в арктично антарктичних
та альпійських perioIIax, де лишай пи ки ростуть повільно та відрізняють"
ся значною ивалістю життя, rляціолоrи та сейсмолоrи уникають вико"
ристапня баrатьох дуже звичайних доміпуючих лишайників як
модельних таксонів, оскільки їх важко ВИЗІlачати.
Украінські ліхенолоrи плаНУІОТЬ провести дослідження спрямовані
на забезпечення даних для молекулярноrо інструмеІІтаріІО, що може ви-
користовуватись в ліхенометричних дослідженнях н релонах з
сейсмічною та льодовиковою активніст.ю, шляхом ревізії найважливіших
модельних таксонів індикаторів ризиковоrо середовища та таксонів, що
можуть бути СІІлутані rляціолоrами та сейсмолоrами. В ході спеціальноrо
колекціонування свіжоrо матеріалу модельних таксопів, екстрaryвання
та секвенуваПIlЯ днк та передачі вказаних даних до reIIo Банку, будуть
отримані результати, що дозволять кореКТllО використовувати модельні
лишайникові таксони за молеКУЛЯРIІИМ iHcTpYMeHTapi€M для
ліхеномеТРИЧІІоі практики в зrаданих perioHax.
При цьому nлану€Ться провести ревізію модельних таксонів ли..
шайників, що найчастіше використовуються в ліхенометрїї (роди
Rhizocarpoп, Xaпthoria, Саlорlаса, Lecaпora, Aspicilia) , і які можуть оути
сплутані в практиці ліхенометріі. .
Вказані дослідження в Украіні лише розпочинаються. Результати
досліджень дозволять використовувати дані fепо Банку для визначення
242
РОЗДІЛ 7. Індикація осередків ризиковоrо середовища
вказаної rpУІ1И лишайників, ЩО rpають важливу роль в ліхеllометрії для
датування сейсмічної активності та ризику землетрусів.
Яскраві лишайники, ЩО € представникаl\fИ родів Rhizocarpoп,
Xanthoria, Lecanora, Aspicilia та Acarospora € найпривабливішими серед
.. U .. u .
ДОМІнаНТІВ лишаиниковоrо покриву для rЛЯЦІОЛОПВ та сеисмололв,
оскільки вони € дуже яскравими та леrко впізнаються навіть з відстані,
без лупи та інших збільшувальних приладів.
Модельний вид Rhizocarpoп geographicuт використовувався у ви..
значенні віку кам'яних ІІоверхонь, крім центральної €ВрОІ1И, в Скадипавії
(Karlen & Denton 1975; Shakesby et аl. 2004; Баkkе et аl 2005), Ісландії
(Gordon & Sharp 1983; Bradwell 2001), Новій Зеландії (Birkeland 1981;
Gellatly 1982; Sommerville et al1982;Winkler 2004), Сполучених Штатах
Америки (Reger & Pewe 1969; Armstrong 2005), Канаді (Miller & Andrews
1972; Larocque & Smith 2004; Lewis & Smith 2004), rренландії (Beschel
1958) та АlІтарктиці (Birkenmajer 1980 а,Ь; Birkenтajer 1981). Також він
використовувався під час аналоrїЧІІИХ досліджень в Мексиці (Palcios et
аl. 1999), Венесуелі (Perez 1988), Росії (Savoskul & Zech 1997; Savoskul
1999), Китаї, центральній Азії та на Кавказі.
За даними [ено Банку на сьоrоднї € 43 нуклеотидпі послідовності
для представників роду Rhizocarpon. Однак, власне для виду Rhizocarpoп
geographicuт тут представлено лише 6 нуклеотидпих послідовностей
(Stenroos & DePriest 1998; Grube & Arup 2001; Ihlen & Ekman 2002; Grube
et аl. 2004; Wedin et аl. 2005). При цьому вони включають часткові
посліДОВlІості великої субодиниці (ВСО LSU) рРНК, 2 часткові
послідовності малої субодиниці (мса SSU) рРНК, та дві IlОСЛ ДОВ"
ності ITS1/2 ділянок, з яких одна € ПОВlIОЮ (останні дані за Grube & Arup
2001), а одна чаСТКОВОІО. Таким чином молекулярних даних для даноrо
модельноrо виду, тобто R. geographicuт недостатньо для ІіоріВІІЯЛЬНИХ
досліджень і ВОНИ не відображають матеріал з різних perioIliB світу. Іспу€
rocTpa потреба в доповненні таких даних до [ено Банку.
Іпший модельний вид Xaпthoria elegaпs (Link) Th.Fr., що викори"
стовувався в ліхенометричних дослідженнях в КанадСЬКИХ Скелястих [0"
рах (Alberta, British СоlитЬіа) (McCarthy 1997; Osborn & Taylor 1975;
McCarthy & Smith 1995; Smith et аl 1995), та в Китаї (Shaanxї, China)
(Хіе & Хіао 1990), € дуже складним видом з таксономічної ТОЧКИ зору. 3
одноrо боку цей вид відомий як звичайний аркто"альпійський ВИД, що
u . ,.
рЯСНО представлении на СИЛІкатних кам яних Вlдслопеннях у високих
поясах пр та в високих широтах обох півкуль. З іншоrо боку € цілий ряд
подібних видів роду Саіор/аса (підроду Gasparriпia), ЩО зростають в
НИЗЬКИХ широтах, переважно на антропоrеНІІИХ субстратах, що містять
вапно, в північній півкулі та в помірних та субтропічних широтах
південної півкулі. Тому х. elegam € комплексним таКСОIIОМ з морфо"
лоrіЧІІОЇ та анатомічної точок зору.
" В [ено Банку, ІІа сьоroдні, наведено дані про 37 нуклеотидних
IlосліДОВІІостей для х. elegaпs з ДОСИТЬ віддалених perioHiB світу (Reeb et
аІ 2004; Dyer & Murtagh 2001; Murtagh et аІ. 2002; Scherrer & Honegger
2003; Socliting & Lutzoni 2003; Scherrer et аІ. 2005; Lutzoni et аІ. 2004;
Buschbom & Mueller 2004; Sochting et аІ. 2002; Stenroos & DePriest 1998).
243
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко, В. r.
Однак повні дані наведені лише дЛЯ ITS1/2 ділянки рРНК, в той час ЯК
дані ЩОДО 18S та 28 S рРНК € частковими. Крім Toro, в [ено Банку € по..
динокі дані ЩОДО інших rепів (16 S (SSU), 25 S (LSU), МАТ1..1..1,
MAT1..2 1, Exons 1..2, AFTOL..ID407 125, Xanele 105 beta..tubulin, RNA
polymerase second LSU) даноrо виду.
За нашими попередніми даними морфолоrіЧllоrо та анатомічноrо
вивчення матеріалу х. elegaпs з усіх континентів, € декілька особливо
відмінних perioIliB, де х. elegans може бути леrко зплутаний з іншими
таксонами родів Са/орІаса та Xaпthoria. ВОНИ € наступними: rренландія,
Нова Зеландія, південна Австралія та Тасманія.
. Однак на сьоrодні € дуже мало даних ЩОДО таКСОllів, з якими може
буТи сплутаний матеріал х. elegans, що використову€Ться rляціолоrами
та сейсмолоrами. Так, наприклад, в [ено Банку € дані щодо 2
нуклеотидних послідовностей для СаІорІаса auraпtia, 1 .... для с. biatoriпa,
2 с. decipiens, 2 .... С. татіпа, 1 с. тaritiтa, З .... С. saxicola, 3 .... с.
scopularis, 1 .... С. thallincola, З .... с. verrnculifera (Arup & Grube 1999; Schting
et аІ. 2002; Gaya et аІ. 2003; Schting & Lutzoni 2003).
Крім Toro, вказані дані були передані до [ено Банку різними авто..
рами і вони включають послідовності (інколи лише часткові) для різних
І.енів. Таким ЧИІІОМ, в казаІ-Іі таксони не були об'€ктом порівняльних
досліджень одноro дослідника, часто вони € неповними, і, відповідно, не
можуть бути використані для ліхенометрії. Тому для майбутніх
порівняльних досліджень лише дані ЩОДО ITS 1/2 послідовностей рДНК
лише для х. elegans можуть бути використані rляціолоraми та сейсмоло"
rами, хоча з морфолопчної точки зору, вказаний таксон потребу€ ревізії.
Вказана ситуація не ДОЗВОЛЯ€ правильно проводити визначення ма..
теріалу, що залуча€ться до ліхенометричних технік за молекулярними
даними. Спеціальні дослідження МОРфОЛОriчних, анатомічних та молеку"
лярних ознак даних лишайників повинні провести фахівці .... ліхенолоrи.
Тому ревізія таксонів, з якими х. elegaпs може бути сплутана в різних
ресіонах світу, повинна бути наrально проведена, а також отримані ре..
зультати секвенування ДНК передані до reHo Банку.
Крім Toro, попередньо проведений нами ФілоrенеТИЧIІИЙ аналіз да..
них ЩОДО ITS1/2 наявних в [ено Бан у, показу€, що х. elegam УТБОрЮ€
окрему rpупу від х. parietina (з 100% підтвердженням, Kondratyuk &
Thell, unpublished). OCTaHH€ свідчить про те, що родовий статус rpупи х.
elegaпs потребу€ наraльної ревізіі. За сучасними даними (Thell et аl. 2004)
ITS 1/2 ділянка яДНК € мало інформативною для розмежування лишай..
ПИКОВИХ rpуп на родовому рівні. Тому для перевірки родовоrо статусу
rpупи х. elegaпs плану€ться отримати секвепси beta...tubulin та GAPDH
reHiB. На сьоrодні такі дані повністю відсутні в reHO Банку для представ"
ників родини телосхістових та леканорових, як Зr3Дувалось вище.
Для всіх видів лишайників, що плану€Ться залучити до досліджень,
будуть отримаІІі секвенси ITS1/2, beta-tubulin та GAPDH reHiB, отримані
результати будуть передані до [ено Банку, що забезпечить перевірений
інструментарій для ідентифікації лиш'аЙllиків, які відіrpають важливу
роль в ліхенометрії для датування сейсмічної активності та ризику земле..
трусів.
244
висновки
висновки
На основі картування змін видовоrо різноманіття епіфітних лишай..
ників, картування поширення rpуп видів з подібною чутливістю до за..
бруднення атмосфери, а також картування даних розрахунку індексу
чистоти атмосфери (І.Ч.П.) проведена lIорівняльна ліхеноіндикаційпа
оцінка ступеня забрудненості атмосферноro повітря у великих (Львів,
Київ) та середніх (lвано..Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Полтава,
KipoBOrpaд) містах Украіни, а також оцінка стану повітряноrо середови"
ща на територіях, що ПРИ"'lикають до Калуськоrо БО "Хлорвініл" (Іва..
но Франківська область), Івано..Франківськоrо заводу TOHKOro
орrсинтезу.
Порівняльні ліхеllоіпдикаційні дослідження на селітебних тери"
торіях свідчать про те, ЩО на даний час еколоrічна ситуація в середніх
містах Івано-Франківськ, Тернопіль, Луцьк і Рівне більш сприятлива,
ніж у великому місті Львові, де низка мікрокліматичних умов посилю€
шкідливий вплив полютантів на живі орraнізми. Найсприятливіша еко"
лоriчна ситуація щодо забрудненості атмосферноrо повітря за
ліхеноіндикаційними даними встановлена у Тернополі. В IBa
но-Франківську, Луцьку і, особливо, у РіВІІОМУ атмосферне повітря €
більш забрудненим. Полтава, KipoBorpaд та центральна частина М. Ки€ва
віднесені до помірно забруднених за ліхеноіндикаційними даними. По-
кращенню стану атмосферноrо повітря у містах, як свідчить порівняль
ний аналіз ліхеноіндикаційних даних ЩОДО великих та середніх міст
України, сприя€ розвиток мережі паркових насаджень в межах цих міст.
За допомоroю вказаних ліхеноіндикаційних показників оцінено
масштаб шкідливоro впливу атмосферних викидів Калушськоrо БО
"Хлорвініл" та Калушської ТЕЦ, а також Іваllо Франківськоrо заводу
ТОС та Івано..Франківськоro ЦШК. Лінія межі між незабруднепою та
слабко за6рудненою ліхеноіндикаційними зонами (за даними розрахунку
І.Ч.П.) окреслю€ територію, на якій атмосферні викиди вказаних
підпри€мств здійснюють шкідливий вплив на наВКОЛИШІІ€ середовище.
Вказані ліхеноіндикаційні дослідження свідчать про те, що в умовах пе..
ресіченоrо рель€фу Прикарпаття шкідливий ВПЛИВ атмосферних викидів
Калушськоrо БО "Хлорвініл", Калушської ТЕЦ, Іваllо ФраlIківськоrо
заводу ТОС та Івано..ФраПКівськоrо ЦШК розподіля€ться дуже
нерівномірно. Відповідно до результатів ліхеноіндикаційноrо картування
осередки CYТТ€BO порушеноrо повітряноrо простору на територіях, що
примикають до вказаних підпри€мств, видовжені у північно-західному та
південно..східному напрямках, ЩО повністю узroджу€ться з розою вітрів
характерних для Передкарпаття. Результати лїхеноіндикаційноrо KapTY
вання відображають ступінь cYMapHoro забруднення даних територій aT
мосфеРIIИМИ викидами названих підпри€мств.
245
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк С. я., Мартиненко, В. r.
Всебічне дослідження видовоrо ріЗlІоманіття та особливостей IIO
ширення уrруповаПІІЯ черВОИОКlІижноrо виду Lobaria риlтопапа на тери..
торії Ужанськоrо НПП дало змоry зробити ВИСНОВКИ про те, що
лишайникові уrpуповання з участю L. риlтопапа можуть бути викори"
стані в умовах Східних Карпат як ключові або прапороносні уrpуповання
для локалітетів з високими показниками ВИДОБоrо різноманіття. Так, ло..
калітети з найвищою кількістю лобарі€вих дерев виявили найбільше ви..
дове різноманіття епіфітних лишай ників та мохоподібних.
Результати вивчення уrруповаllНЯ Lobarioп підтверджують справед"
ли ість ВИСНОВКУ про збереження до наших часів пралісів у верхній час..
тині лісовоrо поясу пр Семенівка, Кременець, Черемха, хребтів
Камінний, Ясинний, Хрести, а також в нижній частині rip у волоrих до..
линах потоків Бистрий, Кам'янистий, Чорний, Жидувський, Папорот"
ний, Парашинський, Жорнавський, Лисковець, Німецький на території
Ужанськоrо нпп. OCTaHH€ свідчить про те, що праліси були поширені в
минулому у вказаних місцях, однак в результаті cyтr€BOrO впливу люди..
НИ в ході інтенсивноrо ведення лісовоrо [осподарства до тепер тут збереr
лись лише їх ізольовані фраrменти.
Порівняльний аналіз даних щодо видовоrо складу лишайників
Ужанськоrо НПП в 1920,,30"ті та 1990 Ti роки свідчить про те, що yrpy"
повання ІоЬапоп на йоrо території в цілому характеризу€Ться значно
збїДlІеним видовим різноманіттям, що очевидно пов'язано з сутт€вим
ВПЛИВОМ атмосферних забруднень (особливо кислотних дощів) ІІа флору
даноrо perioIIY в останні 20..40 років.
Стан ПРИРОДООХОРОННИХ заходів ЩОДО масивів та фраrментів
пралісів на території Новостужицькоrо лісництва, що передане до
Ужанськоrо НПП, можна вважати таким, що задовільня€ потреби охоро..
ни пралісів (у верхній частипі лісовоrо поясу rip Кременець, Равка, Се..
менівка, Черемха, хребті в Камінний, Ясинний, Хрести, "безіменний" (між
потоками Суха Поточина та [усарів), тощо) або ж буде реально сприяти
проведенню певних заходів спрямованих ІІа покращення умов їх збере..
ження (в нижній частині rip у волоrих долинах потоків Бистрий та
Кам'янистий). Фраrменти пралісів з уrpупованням Lobarioп у волоrих
долинах потоків € під найбільшою заrрозою зникнення. 3аrpоза Їх повно..
ro зникнення також пов'язана з приналежністю вказаних земель до
різних відомств. Тому збереження фраrмептів пралісів в долинах потоків
Жидувський та Папоротний, Чорний, Парашинський, Німецький можли"
ве лише за УМОВИ оrолошеНІІЯ їх заказниками та повноrо припинення
будь яких лісіВІІИЧИХ заходів па вказаних територіях до завершення
спеціалыIrоo їх вивчення.
Наrолошу€ться на необхідності створення ряду НОВИХ ботанічних
заказників в долинах потоків ЧОРНИЙ, Жидувський, Папоротний, Пара..
шинський та у верхній частині хребтів Яворник, Чорні млаки; розширеп..
ня території ботапічноrо заказника в долині Німецькоrо потоку та
246
висновки
підвищення природоохоронноrо статусу для яворово букових пралісів на
північних та північно східllИХ схилах rори Черемхи, а також на не..
обхідності обов'язкової передачі всіх перелічених ділянок та вже іСIІУIО-
чих заказників "[оланя", "Вежі", тощо у власність Ужанськоrо нпп.
Показано, що перерОЗІІоділ важких металів у призеМІІОМУ шарі
повітря великоrо міста залежить від розповсюдження джерел їх викидів,
щільності, висоти (кількості поверхів) забудови, наявності відкритих
просторів і територій, покритих суцільною дереВНОІО рослинністю. При
цьому перерозподіл кожноrо металу Ma€ складний і специфічний харак-
тер. В межах Ки€ва найбільший біоrеохімічний індикаційний показник
за Fe та Си характерний для заплавних міських ландшафтних ком-
плексів, за Zn ...... для міських ландшафтних комплексів схилів долини
річки, за РЬ для міських привододільпих урочищ високоrо правобе
режжя. Найменші біоrеохіміЧllі індикаційні показники встановлені за Fe
та Zn для схилових ЯРУЖllо балкових міських ландшафтних KO i
плексів, за Cu для корінних схилів долини річки, за РЬ для її за..
плави. В цілому, СУДЯЧИ з біоrеохіміЧIlИХ індикаційних показників, у
призеМIІОМУ шарі повітря високих правобережпих міських ландшафт-
них комплексів міститься більше Zn і РЬ, а в повітряному басейні до..
линник міських ландшафтних комплексів Fe та Си.
Показано, що вміст свинцю в лишайниках різко зріс за період з
1920"тих по 1980"ті роки в М. Ки€ві та за йоrо межами (ВКЛlочаІОЧИ тери
торію Капівськоrо державноrо заповідпику (Черкаська область».
Підтриму€Ться думка про те, що вивчення вмісту свинцю в лишайниках
відкрива€ значні перспективи як для робіт з історичноrо моніторипry,
так і для забезпечення lІадійноro КОНТРОЛЮ за станом чистоти атмосфер
Horo повітря від забруднення важкими металами.
В останні роки в Украіні розпочинаІОТЬСЯ дослідження по вивчен
НЮ лишайників Украіни з метою індикації осередків ризиковоrо середо"
вища (зокрема ЩОДО модельних видів, що використовуються в
ліхенометрії для датування сейсмічної активності, РИЗИКУ землетрусів
тощо).
247
ЛIХЕНОtНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
а) з заrальних питань ліхеноінднкаціі та ліхенолоriі
1. Еленкин А.А. Лишайники как об'Ьект педarоrики и научноrо исследования.
Петсрбурr, 1922. 127 с.
2. Еленкин А.А. ПОНЯТИЯ "лишайник" и "лишайниковый сим6иоз" j /Новости
систематики низших растений. 1975. Т. 12. с. З 81
3. Жизнь растений. Т. 3. Водоросли, лишайники. М.: Просвещение, 1977. .....
487 с.
4. .Кондратюк с.я. 1999 Лишайники в системі живих орrанізмів / /Біолоrія і
. хімія в школі, 1999. М1, с. 10..13.
5. Кондратюк с.я. 1999 Лишайники як індикатори стану довкілля / /Біолоriя і
. хімія в школі, 1999. NI, с. 12..13.
6. Кондратюк с.я., Андріанова Т.Б., Тихоненко ю.я. 1999 Вивчення
різноманітності міко6іоти Украіни (ліхенофільні, септорі€ві та ПУКЦИllі€ві
rpиби). Київ: ФітосоціоцеllТР, 1999. 112 с.
7. Кондратюк с.я. 2000 Альфред Окснер / jБіолоrія і хімія в школі, 2000,
3:45..48.
8. Окснер А.М. Визначник лишайників України. .... Київ: Вид"во АН УРСР,
1937. ..... 340 с.
9. Окснер А.М. Флора лишайників України в двох томах. Том 1. .... Київ:
Вид во АН УРСР, 1956. 494 с.
10. Окснер А.Н. Определитель лишзйников СССР. ВЬІП. 2. МорфолопlЯ,
систематика и rеоrрафическое распределение. Ленинrpад: Наука, 1974. ..
284с.
11. Солдатенкова ю.п. 1977: МалЬІЙ практикум по 60танике. Лишай ники
(КУСТИСТЬІе и листоваты).. М.: Mry, 1977. .... 128 с.
12. Шапиро И.А. Заraдки растения .... СфИlІкса. Лишай ники и эколоrический
МОНИТОРИНf. .... Ленинrрад: rидрометеоиздат, 1991. .... 80 с.
13. Наlе М. ТЬе biology of the lichens. London: Edward Arnold, 1974. .... 1974.
181 р.
14. Kondratyuk S.Ya., Khodosovtsev А.Уе. & Zelenko S.D. 1998: The Sccond
Checklist of Lichen Forming, Lichenicolous and Allied Fungi of Ukrainc. ..
Kiev: Phytosociocentre, 1998. .. 180 р.
15. Kondratyuk S.Ya. 1998: Prof. Dr. А.М. Oxner (22.02.1898..20.11.1973). Оп
occasion of 100..years anniversary of the birthday.. Kiev: Phytosociocentre,
1998. .. 64 р.
16. Lichen Biology /Edited Ьу Thomas Н. Nash ІІІ. ..... New York: Cambridge
University Press, 1996. .. 297 р.
б) література щодо конкретних результатів з ліхеноіндикаціі та
ліхенолоriчних досліджень, а також цитовані посилання
1. Алексеев Ю.В. тяжёлыIe металЛЬІ в почвах и растсниях. л.: Аrpопромиз
дат. 1987. 142 с.
2. Байрак О.М. Антропоrеннї зміни ліхенофлори на околицях м. Харкова
/ /УУКР. Ботан. ЖУРН. .... 1988. 45, N 4. .... с. 54 58.
248
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
з. Байрак О.М., Сапон С.В., Леванець А.А. 1988 БеЗСУДИНIІЇ рослини лівобе
рсжноrо лісостепу України. .... Полтава: Верстка, 1988. 162 с.
4. Блюм О.Б., Тютюнник Ю.f. Исторический биомониторинr содержания СВИlЩа
в атмосфере с помощью лишайников І І ДОКЛадЬІ АН УССР. .... Серия Б.
1985. М 10. .... с. 53..55.
5. Блюм О.Б., ТЮТЮIlНИК Ю.f., Пащенко В.М. Біоreoхімічна ліхСllоіндикаціі важ
ких металів у приземному тарі повітря міських ландшафтів / І УкраїНСЬКИЙ бо..
таllіЧIlИЙ журнал. ... 1988. .... Т. 45 Н!! з. .... с. 66 .... 71.
6. Бортнік Л.М. Вплив allTponoreHHoro навантаження на вміст важких металів
у системі rpyнт рослина І /Вісник arpapHoї науки." Київ, 1999. МІО.
7. Вашкулат н.п и др. Установление уровней содержания тяжеЛЬІХ металлов
в почвах УкраиНЬІ І І Довкілля та здоров'я." червень 2002.
8. fеоrpафічна енциклопедія Украіни, том 2.- Киів: Українська радянська СІІ"
циклопедія, 1990 .
9. rOCT 30178..96 Atomho-абсор6ЦИОIlНЬІЙ метод определения токсических
элементов.
10. СрОМ8Кова А.Б. 2005: Лишайники. Методические рекомендации по СПеЦ
курсу сЛихенолоmя. для студентов биолоrическоrо факультета. .... Харь..
ков: Харьковский национaJlыІІйй УIlиверситет ИМ. в.и. Каразина, 2005. .... 35
с.
11. ЕКО .... Черкаси. Міський сколоrічний бюлетень 2 Черкаси: Екоцентр,
2003р., 102с.
12. Еколоriчний паспорт Кіровоrpадськоі області... KipoBorpaд: Код, 2005.
13. Еленкин А.А. Лишайники как об-ьект педаrоrики И научноrо исследова
ния. .... Петербурr, 1922. .... 127 с.
14. Еленкин А.А. Понятия "лишайник" и "лишаЙНИКОВЬІЙ симбиоз" І ІНОВОСТИ
систематики І1ИЗШИХ растений. 1975. .... Т. 12. с. 3..81
15. Жизнь растений. Т. 3. Водоросли, лишайники. .... М.: Просвещение, 1977.
487 с.
16. Жицька л. І. Аналіз механізму yrвореШІЯ кислих опадів в атмосферному ce
редовищі міста Черкаси і області та результати якісної оцінки впливу за допо..
моroю методу біоіндикаціі / І rиrиена населёННЬІХ МССТ Киев, 2000. .... с. 56 61.
17. Заповідні куточки Кіровоrpадської землі. К.: Apктyp A, 1999 .
18. иееф з. Теоpernческис ОСНОВЬІ ландшафroведения. М.: Проrpecс 1974. 220
с
19. Комплексное оБCJIедование зarрЯЗIІСНИЯ воздушноrо бассеЙІІа в r. Черкас
СЬІ І IОтчёт ПО нир .... Москва, Институт прикладной биофизики ИМ. Фе
дорова, 1991 .... 56 с.
20. Кондратюк с.я. 1990 "rеоrрафічний аналіз" ліхенофлор та nporpec фло..
рИСТИЧllоrо аналізу в ліхеllолоriі /IУкраінський ботанічний журнал, 1990,
т.47, 2, c.88 91
21. Кондратюк с.я. 1993 До історії формування ліхенофлори кам'янистих
оrолень Придніпровськоі височини / /УкраіIlСЬКИЙ ботанічний журнал,
1993.- Т.50, N 2, с. 107 115
22. Кондратюк с.я. 1995 До аналізу систематичної структури ліхенофлори
Украіни І /Український ботанічний журнал, 1995. 52, N!!5. .... с. 672-682
249
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
23. Кондратюк с.я. 1996 Ліхснофлора рівнинної частини України та її аналіз.
Авторсф. дис. ... докт. біол. наук. .. Київ, 1996. - 48 с.
24. Кондратюк с.я. 1996 Порівняльний аналіз реriональних ліхенофлор
України І ІУкРаїнськйй ботанічний журнал. 1996. 53, N2 1 2. с. 63..68.
25. Кондратюк с.я. 1998 Альфред Миколайович Окснер (до 100 річчя з дня
народжсння) / І Актуальні питання ботаніки та еколоrії І ІМатеріали конфс
ренції молодих вчених ботаніків; присвяченої 1.00-річчю з ДНЯ народжсння
видатноrо YKpaїHcbKoro ліхенолоrа, профссора Альфреда Миколайовича
ОКСllера (1898 1973), 7 11 вересня 1998 року, Херсон-Лазурне. Бойко М.Ф.
(рсд.) Херсон, 1998. с. 5 12
26. Кондратюк с.я. 1998 До історії ліХСllолоrіі в Україні / /Матеріали Hayкo
вих читань, присвячених 100"річчю відкриття подвіЙlIоrо запліднення у по..
КРИТОllасіНIІИХ рослин професором університету Святоrо Володимира
с.r.Навашиним (Київ, 2З 24 вересня 1998 р.). Київ: Фітосоціоцентр, 1998.
с. 116 120
27. Кондратюк с.я. 1998: Життя присвячене науці (ДО 100..річчя від ДНЯ на-
роджсння Альфреда Миколайовича Окснера). Укр.. ботаIl. ЖУРН. 1998.
55, N2 6. с. 663..672.
28. Кондратюк с.я. 1999 ЛишаЙIlИКИ в систсмі живих орrанізмів /IБіолоriя і
хімія в школі, 1999. N21, с. 1 o 13.
29. Кондратюк с.я. 1999 Лишайники як індикатори стану довкілля / /Біолоrія
і хімія в школі, 1999. N21, с. 12 IЗ.
зо. Кондратюк с.я. 2000 Альфред Окснер І /Біолоriя і хімія в школі, 2000,
3:45..48.
31. Кондратюк с.я., Андріанова Т.В., Тихоненко ю.я. 1999 Вивчення різно"
маllітності мікобіоти України (ліхенофільні, септорі€ві та ПУКЦИІІі€ві rpи
би). .. Київ: Фітосоціоцентр, 1999. 112 с.
З2. Кондратюк с.я., Безніс H.r. 2002: ЛіхеJIолоrічний rсрбарій І Іrербарій
Інституту ботаніки АНА Украіии KW ІКрицька Л.І., Мосякін С.Л., Федо
рончук М.М., Шевера М.В., Драпайло Н.М., Партика Л.Я., Вірменко В.М.,
Кондратюк С.Я., Бсзніс H.f., Дудка 1.0., Тихоненко Ю.Я., Царенко П.М.,
Борисова О.В., Дapi€HKO Т.М., Питльований О.А., Савицький В.Д. Киів,
2002. с. 42 59
зз. Кондратюк с.я., Безніс H.f., Навроцька І.Л. 1993 Ліхенолоriчний rep"
барій Інституту ботаніки ім. М.f.ХОЛОДlIоrо АН України / ІУкраїнський бо
таніЧJlИЙ журнал, 1993, Т. 50, 6, с. 75..84.
34. Кондратюк с.я., Брунь f.O., Навроцька І.Л., Безніс H.f., Лзбулліна В.К.,
Ізотова Н.В., Люriн в.о. 1994 До вивчеlПlЯ вмісту радіонуклідів у лишайни
Ках України І /УкраїIlСЬКИЙ ботанічний журнал, 1994,51, 4, стр. 46 5З.
35. Кондратюк с.я., в.А.кучерявы,, В.М.Вирченко, В.А.Крамарец 1990 Ли..
хено- и бриофлорЬІ БУКОВЬІХ фитоценозов комплеКСIІОЙ зелеllОЙ зонЬІ Льво
ва І /Бюллетень fБС, 1990, ВЬІп.157, c.45 SO .
36. Кондратюк с.я., Вассер с.п. 1990 Про niдroToBKY "ФЛОрЬІ лишаЙIІИКОВ
СССР. Семейство калоплаКОВЬІС" А.М.ОКСllером /IУкраїнський ботанічний
журнал, 1990, т.47, 4, с.115..120
37. Кондратюк С.Я., І.Л.Навроцька, f.О.Брунь 1995 Накопичення
радіонуклідів споровими рослинами і вищими rрибами України (під ред.
С.П.Васссра). .. Київ, Інститут ботаніки. 1995 с. 12 19,79 97
250
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
38. Кондратюк С.Я., Коломіець І.В. 1997 Нові для Украіни види лишаЙlІиків
та ліхеІІОфільних rpибів заповідника "Медобори" І ІУкРаїнський бо..
таніЧIlИЙ журнал, .. 1997. .. т. 54, N 1. с. 43..47.
39. Кондратюк С.Я., Коппінс Б.Дж. 1997 Лишайники індикатори пралісів
/IЛісовий і мисливський журнал, 1997, 3: 11.
40. Кондратюк С.Я., Коппінс Б.Дж. 1997. Лишайники індикатори пралісів
("Дарвінівська ініціатива" підТРИМУ€ школу..семіllар для лісоводів У
реriоналыlму ландшафтному парку "Стужиця") / І Лісовий і мисливський
журнал, N 3. с. 11.
41. Кондратюк С.Я., Кучерявий 8.0., Крамарець 8.0. 1993 Порівняльнс
ліхено індикаційне картування міст України І / Український ботанічний
журнал, 1993, Т.50, М 4, С.74..83
42. Кондратюк С.Я., Кучерявий 8.0., Крамарець 8.0., Зінько Ю.В., Сірен-
ко І.М. 1991 Ліхсноіllдикація забруднення повітря у м. Львові '
/ /Український ботанічний журнал, 1991, т.48, 2, с.72..77 .
43. Кондратюк С.Я., кучерявый 8.А., Крамарец 8.А., Безние H.f. 1991
Сранительная лихеноиндикаЦИОIIНая оцснка эколоrичсской обстановки в
неКОТОРЬІХ rородах УССР 1/ ДАН УССР, Сер. Б. [еол. ХИМ. и биол. науки,
1991, 4, с.147..150
44. Кондратюк С.Я., Л.П.Радука, I.П.Сіренко 1996 Уrруповання спіфітних
лишайників міста Львова / /Український Фітоцснотичний збірник. Сер. А.
Київ, 1996, вип. 1, С. 88..94.
45. Кондратюк С.Я., Н.f.Безнїс 1990 Особливості поширення токситолерант"
lIoro лишаЙlІика Lecaпora coпiozaeoides ІІа Україні І ІУкраїнський бо
танічний журнал, 1990, т.47, 1, с. 33 36.
46. Кондратюк С.Я., Навроцька І., Безніс Н., Брунь f., fізбулліна 8., Ізото",
ва Н., Люriн 8. 1993 Особливості накопичення радіонуклідів у лишайllИ
ках України І IОйкумена (Укр. сколоrічний віСIІИК), 1993, 2, с. 25 32
47. Кондратюк С.Я., Навроцька І.Л., Брунь f.O., Люriн 8.0. 1993 Вміст
радіонуклідів у лишаЙIlиках YKpaїHcbKoro Полісся (1990 1991) роки ІIУкр.
ботан. журн. 1993, Т.50, N2 3, С. 13 22.
48. Кондратюк С.Я., Навроцька І.Л., Ходосовцев O.€. 1998 Сучасний стан
вивчснності лишайників ra ПРИРОДllо заповідllИХ територіях рівнинної час..
тини України І ІУКР. ботаll. журн., 1998. 55, N 4. .. с. 436 444.
49. Кондратюк С.Я., 0.0. Михайлова 1990 Поrляди А.М.Окснсра на rснезис
та історію формування ліхенофлори Криму / /УкраїIІСЬКИЙ ботанічний
ЖУРНал, 1990, т.47, 5, с. 95 97
50. Кондратюк С.Я., СолоніІІа О.Ф. 1990 Scoliciospo1Uт chlorococcuт .. токси
толерантний лишайник України І ІУкра1ІІСЬКИЙ ботанічний журнал, 1990,
т.47, 3, c.37 41
51. Кондратюк С.Я., Ходосовцев O.€. 1997 Сучасний стан вивченності ли..
шайників ra природно..заповідпих територіях ріВІІИIІНОЇ частини УкраїНИ
І 13аповіДllа справа вУкраїІІі, 1997. 3, N 2. с. 24..29.
52. Коппінс Б.Д., Кондратюк С.Я. 1997. Лишайники уrpуповання Lobarioп як
індикатори пралісів у Східних Карпатах ІІзбереження біорізноманітності в
Україні (Національна конференція, Канів, 21 24 ЖОВТНЯ 1997 р.).
Київ" EraM. .. с. 37, 63.
251
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартинен"о, В. r.
53. Крамарьов С.М., и др. Эколоrические и rиrиенические проблемы зarрязне
ния тяжёлЬІМИ металлами почв ПРОМЬІшлеllНЬІХ arломераций ПРИДIlСПРОВЬЯ
І І ЕколоrіЧIlИЙ вісник." 2004 вересень.
54. Кузик Б, Білошапка В. КіровоrpадЩИllа: історія та сучасність центру
України, том І... Дніпропетровськ :АРТ ПРЕС, 2005.
55. кучерявый В.А., Кондратюк С.Я., В.А. Крамарец, Ю.В. Занько, Н.Н.
Сиренко 1989 Лихеноиндикационная оценка степени заrpязненности атмо..
сферllоrо воздуха В r. Львове І І Докл. АН УССР, Сер. 5, [еол. ХНМ. и биол.
науки, 1989, 11, c.63 67
56. лыенкоo Л.Л.,и др. ПерспеКТИВЬІ решения проблеМЬІ заrpязнения почв
тяжёлыии металлами 11 Экотехнолоrии и ресурсозбережение... 2001 N24 ...
С. 58..6З.
57. Макаревич М.Ф. 1963 Аналіз ліхенофлори Українських Карпат. К.:
Вид"во АН УРСР, 1963. 265 с.
58. Макаревич М.Ф., Навроцкая Н.Л., Юдина Н.В. 1982. Атлас rеоrрафиче..
cKOro распространения лишайНИКОВ в Украинских Карпатах. .. Киев: Наук.
думка. 404 С.
59. Маpnm л. Н. Лихеноиндикация в условиях раЗJIИЧIІОro зarpязнения воздуха:
Автореф. дис.... канд. биол. Hayк, Свердловск, 1984, 17 с.
60. Маpnm л., 3нсаар А Лихеноиндикация в математическое МОДeJIИJIOвание pac
простраllения двуокиси серЬІ на территории ТаллиннаllИзв. АН 9ССР. Био
лоrия. 198З. З2, H23. C. 206 21S.
61. Маpnm ю. л. СПОроВЬІе pacreШІЯ как биоreoхимические ИlІдикаТОРЬІІ ІВ. и.
Вернадский и COBpeMeннocть. M., 1986. C. 1S4 169.
62. Maprnн ю. л., Назаров А. f. Биоreoхимические аспеКТЬІ лихеноиндикации І І
ЛихеllОИндикация СОСТОЯНИЯ окружающей cpeды ТзллИlUl, 1978. с. 19.
63. Методические рекомендации по определению естественныx изотопов: ра..
дия..224, свинца..210, тория..232,
64. Методические указання по оцеІІке степени опасности заrpЯЗllеllИЯ ПОЧВЬІ
химическими веществами, N2 4266 87. М., 1987.
65. Миклишанский А. 3. и др. Содержание и формЬІ нахождеІІИЯ МИJqIOэлемен"
тов в приземном CJIoe воздуха и атмосферНЬІХ осадках І Миктnuанский А з.,
Павлоцкая Ф. И, Савельев Б. В, Яковлев ю. В. I1 rеохимия. 1977. N211. C.
1672 1673.
66. Мильков Ф. Я. Человек и лаIfдшафтЬІ. М.: МЬІСЛЬ, 1973. 224 с.
67. Навроцька І.Л., Кондратюк С.Я., Брунь r.o., Ромс o.r., 3еленко С.Д.
1997. Лишайники. В КН.: Біорізноманіl1Я Карпатськоrо біосферноrо за
повідника. Киів. Інтерекоцентр. - С. 182..190, 544..575.
68. HНJ1ЬCOH э. М., Мартин Jl. Н. ЭпифиrnЬІе лишайники в условиях киCJIОro за
rpязненияllВзаимодействие лесНЬІХ экосистем и атмосфеРIІЬІХ зarpЯЗlІите
лей. Таллинн, 1982. C. 88 100.
69. Оrляд стану забруднення атмосферноrо повітря за 1999 рік. Черкаськоrо
центру по rідрометеоролоriі. 1999. 12 с.
70. Оrляд стану забруднеН1ІЯ атмосферноrо повітря за 2003 рік. Черкаськоrо
центру по riдрометеоролоriі. 2003. 14 с.
71. Окснер А.М. ВизнаЧIІИК лишайників України. Київ: Вид во АН УРСР,
1937. З40 с.
252
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
72. Окснер А.М. Флора лишайників України в ДВОХ томах. ТОМ 1. Київ:
Вид"во АН УРСР, 1956. 494 с.
73. Окснер А.Н. Определитель лишаЙIІИКОВ СССР. БЬІП. 2. Морфолоrия,
систематика и rеоrpафическое распрсделение. Ленинrрад: Наука, 1974. ..
284 с.
74. Орлов 0.0., Кондратюк с.я. 2002: Порівняльна оцінка ролі різних ком..
понентів лишайниковоrо бору у розподілі сумарноі акТИВlІості Cs..137.
Укр. ботан. ЖУРН. 2002. 59, М 1. 49..57.
75. Охорона Ірунтів: Навч. Посібник ІМ.К.Шикула, О.Ф. IrHaTeHKo, Л.Р. Пет..
ренко, М.В. Калачник. К.: Т"во "Знання", КОО, 2001. 398 с.
76. Полтавська область: природа, населення, rосподарство І Під ред. К.О. Ма..
ца. Полтава: Полтавський Літератор, 1998. 336 с.
77. ПЧeJIИнцев В. п. ПространствеlШая изменчивость зarpязнения воздушноro
бассейна r. СЬІКТЬІВкара по данНЬІМ 0 химическом составе CHera / / Влияние
деятельносrn человека на приlIOднуІО среду в Коми ACCP. СЬІКТЬІВкар,
1982...С. 10З 115.
78. Ровинский. Ф. Я., Петрухин В. А. Фоновое содержaшfе металлов в призем
НОМ слое атмосферЬІ І / Ядерно..физические метоДЬІ анализа в КОIl1рОЛС ОКРУ"
жающей срсды..... л., 1985. с. 8.....19.
79. Ромс O.f. 1963. Поширення роду Chaeпotheca Th.Fr. на Україні / І
Збірник наукових праць аспірантів (природничі науки). .. Вид"во КДУ. К.
.. с. 81 86.
80. Сает ю. Е., Ревич Б. А. rеохимические аспсКТЬІ зколоrии человека в roроде І І
Пр06лемЬІ эколоrnи человека...... М., 1986. c. 33..42.
81. CaMoтyra B.f., Мислюк 0.0., МИCJIюк €.B. та ін. Природний потенціал
забруднеНIІЯ атмосфери міста Черкаси / І матеріали міжнародної конфе
ренції та BccyкpaїHcbKoro еколоrїчноro ярмарку .Еколоrічні проблеми,
ШЛЯХИ та перспективи їх вирішення в репонах України 27.. 28 жовтня 2000
Черкаси .. Черкаси, 2000 с. 43..44.
82. Сараненко Н.Н. и др. Содержание тяжёлЬІХ металлов в почвах roрода
Кременчуrа /IМатеріали ІІ Міжнародної науково.. практичної конференції
Динаміка наукових досліджень 2003... С44.
83. Серебровский Ф. Л. Аэрация населСIПlЬІХ MCCТ. М.: Стройиздат, 1985. 172 с.
84. Солдатенкова ю.п. 1977: МалЬІЙ практикум по ботанике. Лишайники
(КУСТИСТЬІс и листоваТЬІе). М.: Mry, 1977. 128 с.
85. Справочник по КJlимату СССР. ВЬІП 10. Ветер." Ленинrpад: [идрометооиз..
дат, 1967.
86. Статистичний щорічник KipoBorpaдcbKoi області за 2003 piK. KipoBOrpaд:
Статистика, 2004.
87. Стойко С.М. 1966. Заповідники та пам"ятки природи Українських Карпат.
.. Львів: Вид"во Львів. ун"ту. .. 142 с.
88. Стойко С.М. 1977. Карпатам зеленіти вічно. Ужrород: Карпати. .. 174 с.
89. Стойко С.М. 1980. Міждержавний заповідник Кременець / /Охорона при..
роди УкраіІІСЬКИХ Карпат та прилеrлих територій. .. К.: Наук. думка. .. С.
96..101.
90. Стойко С.М., fадач Е., Шимон Т. та ін. 1991. Заповідні екосистеми Кар..
пат. Львів: Світ. 248 с.
253
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ (Посібник). Кондратюк с. Я., Мартиненко. В. r.
91. Стойко С.М., Милкина Л.П., Тасенкевич Л.А. и др. 1980. КарпатЬІ и
Прикарпатье І IOxpaнa важнейших ботанич. обьектов УкраИНЬІ, Белорус
сии, Молдавии. Киев: Наук. думка. .. с. 163 174.
92. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Солодко ва Т.І. та ін. 1980. Охорона природи
Українських Карпат та прилеrлих територій. .. К.: Наук. думка. .. 264 с.
93. Стойко С.М., Тасенкевич Л.О., МЇЛкіна Л.І. та ін. 1982. Флора і рос...
линність Карпатськоrо заповідника. .. К.: Наук. думка. 220 с.
94. Трасс х. х. классы полеотолершmІocnf лишайников и эколоmческий МОIIИТO
РИlIrllПроблеМЬІ эколоrnческоro МОlІиторинra в моделИJIOваІmе ЭКОСИСтем. Л.,
1985. Т. 7...С. 122 137.
95. Устименко П.М., Попович с.ю. 1995. Бисотна диференціація рослинності
Стужицькоrо масиву Карпатськоrо біосферноrо заповідника /IУкр. ботан.
ЖУРН. 52, N 5. .. Р. 703 706.
96. Устименко П.М., Попович с.ю. 1995. Продромус рослинності Стужиць"
Koro масиву Карпатськоrо 6іосферноrо заповідника І ІУкр. ботан. ЖУРН. 52,
N 3. .. Р. 414..419
97. Ходосовцев o.€. Лишайники ПрИЧОрllОМОрСЬКИХ степів України. К.:
Фітосоціоцентр, 1999. 236 с.
98. Ходосовцев O.€. Методичні рекомендації до провсдення польової
навчальної практики з ботаніки (систематика, лишайники) методичні peKO
мендації) І ІМетода. Збірник наукових праць. Вип.. сАрryменти.. Хер..
сон, 2000. c. 34..38
99. Ходосовцев А.Е. Лихеноиндикационная оценка І І Констан..
Tы 1995. N22( 4). C.52..60.
100. Черкаське обласне управління статистики. Охорона атмосферноrо
повітря в Черкаській області., Черкаси 2003.
101. Шапиро И.А. 3аrадки растеllИЯ .... СфИІІкса. Лишзйники и эколоrический
мониторинr. Ленинrрад: fидрометеоиздат, 1991. 80 с.
102. Шуканов А. С. и др. 11ндикация зarpязненности атмосфсрноro воздуха в f.
Минске с помоІЦЬЮ лишаїПIИКОВ В мохообразныx / Шуканов А. С, РЬІКОВСКИЙ
r. Ф., АІІТО"ПОВ r. Н., Масловский о. М./ІВестн. Бслорус. УJI"та. Сер. 2.
1986. N2 2. c. 36..41.
103. Щербань А. Я., Примак А. В., Травкин В. с. МатематичеСlGfе модели тече..
IПfЯ и массопереноса в roродском слое шероховатостиllПроблеМЬІ контроля и
заЩИТЬІ атмосфеРЬІ от зarpЯЗllения. М., 1986. Вьт. 12. с. 3 10.
104. Щербань М. и. МИКРОК7Іиматолоmя. Киев: Биша шк., 1985. 224 с.
105. Щорічник стану забруднення rpYHTiB України за даними державної систе"
ми спостережень rідрометеослужби за 1994 р. Київ, 1994. 76 с.
106. Щорічник стану забруднення rpYIIТЇB України за даними державної систе
ми спостережень rідрометеослужби за 2002рр. Киів, 2002. .... 87 с.
107. Bargagli R. t 998: Trace elements іп terrestrial plants. An ecophysiological
approach to biomonitoring and biorecovery. Springler V crlag, Bcrlin, New У ork,
324 р.
108. Bielczyk U., Lackovicova А., Farkas Е.Е., Lokos L., Liska J., Breuss 0.,
Kondratyuk S.Ya. 2004: Checklist of Uchens of the Western Carpathians. ....
Біоdіvеrsіtу of the Carpathians, V 01. 1. .. Krakow: W. Szafer Institutc of
Botany, Polish Academy of Sciences, 2004. .... 181 рр.
254
PEKOMEHAOBAHA lllTEPATYPA
109. Case I. V. IJchcn biomonitoring networks in Alberta / / Environ. Monit. and
Assessment.-1984.-4, N 3.-P. 303- 313.
110. Coppins B.J., Kondratyuk S.Y. 1997 Lobarion lichens as indicators of
primeval forests in the Eastern Carpathians (Ukraine). Conservation and
Biodiversity in Ukraine (A national Conference, Kaniv, 21..24 October 1997,
Minter D.W., Hayova V.P., Heluta V.P. et a1. (cds.) Egham-Kiev, 1997. P.
63.
111. Coppins B.J., Kondratyuk S.Ya., Khodosovtsev A.Ye., Zelenko S.D.,
Coppins A.M., Wolseley P.A., Virchenko V.M. 1998. Diversity of Lichens
and Bryophytcs in Regional Landscape Park 'Stuzhytzia' (Ukrainian part of the
International Biosphere Reserve 'Eastern Carpathians'). In: Lobarion lichens as
indicators of the primeval forests of the Eastern Carpathians (Darwin
InternationaJ Workshop, 25 30 May 1998, Kostrino, Ukraine) Kondratyuk S.
& Coppins B. (eds.). .. Kostrino, 1998. .. p. 139..161.
112. Coppins B.]., KONDRATYUK S.Ya., Khodosovtsev A.Ye., Zelenko S.D.,
Wolseley P.A. 2005(2006): Contribution to lichen flora of Ukrainian -
Carpathians / /Chornomorski Botanical Journal, 2005, 1(2): 5 23.
113. De Sloover J., Le Blanc F. Mapping of atmospheric pollution on the basis of
lichen sensitivity / / Proc. of the Symp. On Recent Advances in Tropical
Ecology.-'Varanasi, 1968.- P. 42-56.
114. Denisiuk Z., Stoyko S. 1993 International Polish Slovak..Ukrainian
Biosphere Reserve "Eastern Carpathians" / / Ukr. Botan. Jonrn. - 1993. - SO, N
3. - P. 96...113.
115. Erichsen C.F.E. 1936. Pertusariaccae / /Rabenhorst's Kryptogamen..Flora
Dcutschland, Osterreich und Schweiz. Leipzig, 1936, Bd. 9, Abt. 5, Teil 1. - S.
321.. 786.
116. Farkas L., Lokos L., Verseghy K. Air pollution map based on Holistic data
and heavy metal concentration measurements / / Acta bot. hung.-1985.-31, N
1/4.-P. 45-68.
117. Folkeson L Interspecics calibration of heavy metal concentrations in nine
mosses and lichens.: Applicability to deposition measurements / / Water, Air and
Soil Poll.- 1979...11.- P. 253-260.
118. Folkeson L. & Andersson-Bringmark E. 1988: Impoverishment of vegetation
in a coniferous forest polluted by copper and zinc. Canadian J oumal of Botany.
- 1988. - 66. - p. 417..428.
119. Gyelnik (as Kofarago-Gyelnik), V. 1937 Additamenta lichenologica I-III. I.
Novitates e gcnere Bryopogon / (fisia 2: 1..4.
120. Gyelnik (Kofarago-Gyelnik), V. 1939 Lichenes novi rarique Hungariae
historicae I. / /Borbasia, 1 (3/7): 40-55.
121. Gyelnik, V. 1931 Nephromae novae et criticae //Annales de Cryptogamie
exotique, t. IV, Fasc. 3..4:137..141
122. Gyelnik, V. 1932 Enumeratio Alectoriarom variarum / / Acta pro Fauna et
Flora Universali, s. II, vol.i, nr. 1: 3..7. .
123. Hadac E., Stoiko S.M., Terray J., Tasenkevich L., Bural M. 1995b. Notes
on plant communities of the protected complex Stuzhytzia .. a part of the
trilateral Polish Slovakian- Ukrainian biosphere reserve "the Eastern
Carpathians" / /Ukr. Botan. Journ. 1995, 52, N 5: 686-696.
255
J1IXEHOJHALt1KALU5t (noci6HHK). KOHApaTIOK C. 5t., MapTиHeHKO, B. r.
124. Hadac E., Stojko S.M., Bural M. 1995a. Contribution to the plant
communities of the Ukrainian part of the East Carpathians Biosphere Reserve
/ /Roczniki Bieszczadzkie, 4: 25..44.
125. Hale M. The biology of the lichens. - London: Edward Arnold, 1974. - 1974.
- 181 p. .
126. Hawksworth D. L., Rose F. Qualitative scale for estimating sulphur dioxide
air pollution in England and Wales using epiphytic lichens / / Nature.- 1970.-
227, N 5254.- P. 145-148.
127. Hilitzer, A. 1939-1940 Ad distributionem lichenum in Carpatis orientalibus
/ /Preslia [Vestnik Ces. Botanicke Spolecnosti v Praze], vol. 18 19: 86..96.
128. Kondratyuk S. & Coppins B. (eds.) 1998 a: Lobarion lichens as indicators of
the primeval forests of the Eastern Carpathians (Darwin International
Workshop, 25...30 May 1998, Kostrino, Ukraine) - Kostrino, 199B. - p. 192.
129. Kondratyuk S. & Coppins B. 1998 b: To preservation of Lobarion lichcns in
Primeval Forests of the Eastern Carpathians / /Issues of Sustainable
Development in the Carpathian Region. Proceedin s of the International
scientific practical conference, dedicated to the 30 t anniversary of the
Carpathian biosphere reserve, October 13..15, 1998 (Rakhiv, Ukraine 1998). -
p. 79..83.
130. Kondratyuk S. & Coppins B. 1998 c: To preservation of primeval forests
with Lobarion lichens in the Regional Landscape Park'Stuzhytzia'
/ /Zberezhenna tlorystychnoho piznomanittya Karpatsjkoho regionu
[ - Preservation of the floristic diversity of the Carpathian region, Proceedings of
the scientific"practicaJ conference, Synevyr, 1-4 October 1998]. - Uzhhorod,
1998. - p. 78..80.
131. Kondratyuk 5., Coppins B. (1999): Active conservation of Lobaria
pulmonaria in Ukrainian Carpathians. - Intern. Conference on lichen
conservation biology (Birrnensdorf, 30 viii-3 ix 1999). Abstracts, 1999
132. Kondratyuk S., Coppins B. (1999): Conservation of the Lobarion lichens in
the Ukrainian part of the trilateral biosphere reserve 'Eastern Carpathians'. - In..
tern. Conference on lichen conservation biology (Birmensdorf, 30 viii..3 ix
1999). Abstracts, 1999
133. Kondratyuk S.Ya. 1998: Prof. Dr. A.M. Oxner (22.02.1898..20.11.1973). On
occasion of 100"years anniversary of the birthday.. Kiev: Phytosociocentre,
1998. - 64 p.
134. Kondratyuk S.Ya., Khodosovtsev A.Ye. & Zelenko S.D. 1998: The Second
Checklist of Lichen Forming, Lichenicolous and Allied Fungi of Ukraine.
Kiev: Phytosociocentre, 1998. - 180 p.
135. Kondratyuk S.YA., Popova L.P., Lackovicova A. & Pisut I. 2003: A
Catalogue of the Eastern Carpathian Lichens. - Kiev..Bratislava: M.H.
Kholodny Institute of Botany, 2003. - 264 pp.
136. Kondratyuk, S. Y. Navrotskaya, I.L., Khodosovtsev, A.V., Soloniila O.F.
1996 Ukrainian lichens. In: Nimis P.L. (ed.) Contributions towards a checklist
of Mediterranean Lichens. .. Bocconea, 6: 217..294.
137. Kondratyuk, S. Y., Navrotskaya, I.L., Zelenko, S.D., Wasser, S.P., Nevo,
E. 1996: The first checklist of lichen-forming and lichenicolous fungi of Israel
/Eds. E. Neva & S.P.Wasser. Kiev, Haifa. 1996: 136p.
256
PEKOMEHJJ.OBAHA J1ITEPATYPA
138. Kondratyuk, S. Ya., Coppins, B.J., Zelenko, S.D., Khodosovtsev, Coppins
A.M., Wolseley P.A. 1997: Lobarion lichens as indicators of primeval forests
. in the Ukrainian part of the International Biosphere Reserve 'Eastern
Carpathians': distribution, ecology, long-term monitoring and recommendations
for conservation / /Roczniki Bieszczadzkie. 6: 65-87.
139. Kondratyuk, S. Ya., Coppins, B.J., Zelenko, S.D., Khodosovtsev, Coppins
A.M., Wolseley P.A. 1998 a: To study and preservation of the Lobarion
lichens in the territory of the Regional Landscape Park 'Stuzhytzia' / /
Zapovidna sprava v Ukraini, Kaniv, 4, 1: 35 50.
140. Kondratyuk, S. Ya., Coppins, B.J., Zelenko, S.D., Khodosovtsev, Coppins
A.M., Wolseley P.A. 1998 b: Lobarion lichens as indicators of primeval forests
in the Ukrainian part of the proposed trilateral reserve 'Eastern Carpathians'.
In Lobarion lichcns as indicators of the primeval forests of the Eastern
Carpathians (Darwin International Workshop, 25..30 May 1998, Kostrino.
Ukraine) /Kondratyuk S. & Coppins B. (eds.). .. Kostrino, 1998. .. p. 64..79.
141. Kondratyuk, S. Ya., Coppins, B.J., Zelenko, S.D., Khodosovtsev, Coppins
A.M., Wolseley P.A. 1998 c: To study and conservation of the Lobarion
lichens in the Regional Landscape Park 'Stuzhytzia' territory / / Znachennya ta
perspektyvy stazhionarnykh doslidzhenj dlya zberezhennya bioriznomanittya
[ == Importance and perspectives of the stationary studies for biodiversity
preservation. Proceedings of the conference, dedicatcd to the 40 th -anniversary
of the alpine biological stationar on the Mt Pozhyzhevska. - Lviv: 'Prostir-M'.
- P. 91..94.
142. Kondratyuk, S.Y. & Coppins, B.l. (1999). Active protection of the
endangered Lobaria pulmonaria in the Ukrainian part of the International
Biosphere reserve "Eastern Carpathians". Roczniki Bieszczadzkie 1998 (7):
349-358.
143. Kondratyuk, S.V. & Coppins, OJ. (1999). Lichens of the Ukrainian part of
the international biosphere reserve "Eastern Carpathians": history of the study
and problems of their protection. Roczniki Bieszczadzkie 1998 (7): 111-119.
144. Kondratyuk, S.Y. (1999). Darwin International Workshop "Lobarion
Lichens as Indicators of the Primeval Forests of the Eastcrn Carpathians".
Roczniki Bieszczadzkie 1998 (7): 413-416.
145. Kuik P. & Wolterbeek H.T.H. 1994: Factor-analysis of trace..clemcnt data
from tree-bark samples in the Netherlands. Environmental Monitoring and
Assessment. - 1994. - 32, .N 3. - p. 207-226.
146. Le Blanc P, De Sloover J. Relation betwecn industrialization and the
distribution and growth of epiphytic lichens and mosses in Montreal/ jCan. J.
Bot-48, N 8.- 1970. P. 1485-1496.
147. Lichen Biology /Edited by Thomas H. Nash III. - New York: Cambridge
University Press, 1996. .. 297 p.
148. Magnusson A.H. 1936. Acarosporaceae .und ThelocarpQceae. .. In:
Rabenhorst's Kryptogamen- Flora Deutschland, Osterreich und Schweiz.
Lcipzig, 1936, .. Bd. 9, Abt. 5, Teil 1. .. 281 S.
149. Motyka J. 1936-1938. Lichenum generis Usnea studium monographicum. -
Lcopoli, 1936..1938. .. 651 p.
150. Nadvomik J. 1937 (1938) Nouveaux ct intcrcssants lchcns de
Tchecoslovaquie. / /Vestn. KraJ. Ces. Spolcc. Nauk, CI. II, Praha, 1937, 20: 1..3.
257
J1IXEHOIH,lJJ1KALUs:I (noci6H K). KOH.o.paTIOK c. St, MapTa.1HeHKO, B. r.
151. Nadvomik J. 1940 Systematische Ubersicht der mitteleuropaischen Arten der
Flcchtcnfamilic Caliciaceeae. (Teil I). / /Preslia, Praha, 18..19: 113-129.
152. Nadvomik J. 1941 Uber die Pilzgattung Stenocybe Nyl. .. Praha 1941. ..1-5 p.
153. Nadvomik, J. 1947 Physciaceae Tchecoslovaques j/Studia Botanica
Cechoslovaca, v. 8, Fasc. 2..4: 69...204.
154. Nadvornik, J. 1951 New or interesting lichens / jStudia Botanica
Cechoslovaka 12: 244.
155. Poikolainen J. 1997: Sulphur and heavy metal concentrations in Scots pine
bark in northern Finland and the Kola Peninsula. Water, Air and Soil
Pollution. - 1997. - 93. - p. 395-408.
156. Poikolainen J. 2004 Mosses, epiphytic lichens and tree bark as biomonitors
for air pollutants - specifically for heavy metals in regional surveys. - Oulu:
Oulu University Press, 2004. - 66 p.
157. Redinger K. 1937 Familie Arthoniaceae. .. In: Rabenhorst's
Kryptogamen-Flora Deutschland, Osterreich und Schweiz. Leipzig, 1937, - Bd.
9, Abt. 2, TeiJ 1. - S. 1..180.
158. Rose, F. 1974 The epiphytes of oak, p. 250..273. .. In: Morris, M.G., Perring,
F.H. (OOs), The british oak, its history and hatural history, Ed. Classey,
Faringdon, 376 pp.
159. Rose, F. 1976 Lichenological indicators of age and environmental continuity
in woodlands. In: Brown, D.H., Hawksworth, D.L., Bailey, R.H. (eds),
Lichenology: Progress and problems, Academic Press, London, 551 pp.
160. Rose, F. 1992 Temperate forest management: its effect on bryophyte and
lichen floras and habitats, p. 211..233. .. In: Bates, J.W., Farmer, A.M. (eds),
Bryophytes and lichens in a changing environment, Clarendon Press, Oxford,
404 pp.
161. Ruhling E. & Tyler G. 1973: Heavy metal deposition in Scandinavia. Water,
Air and Soil Pollution. - 1913. - 2. - p.445-455.
162. Salemaa M., Derome J., Helmisaari H.-S., Nieminen T. & Vanha-Majamaa
I. 2004: Element accumulation in boreal bryophytes, lichens and vascular plants
exposed to heavy metal and sulfur deposition in Finland. The Science of the
Total Environment. - 2004. - 324. - p. 141-160.
163. Schwartzman D. et al. Quantitative monitoring of airborne lead pollution by
a foliose lichen / Schwartzman D., Kasim M., Stieff L, Johnson Jr. J.
H./ /Watcr. Air. and Soil. Poll.-1987.-82.-P. 363-378.
164. Servit, M. & Nadvomik, J. 1931 (1932) Flechten aus der Cechoslovakei. II.
Karpatorussland und Sudostslovakci. / /V cstnik Kral. Ces. Spo!. Nauk. Tr. II.
Roc. 1931: 1-42.
165. Servit, M. & Nadvornik, J. 1935 (1936) Flechten aus der Cechoslovakei. V.
Karpatorussland. / /Vestnik Kral. Ces. Spol. Nauk. Tr. II. Roc. 1935: 1..34.
166. Servit, M. 1936 Neue und seltenere Flcchtcn aus den Familien Venucariaceae
und Dennatocarpaceae / /Beihefte zum Bot. Centralbl. 1936, 55: 251..274.
167. Servit, M. 1937 Seltcnere und neue Flechten / IV estnik Kralovske Ceske
Spoleenosti Nauk. Trida II, Roc. 1936: 1..16.
168. Spengler J. D., Thurston G. D. Mass and elemental composition of fine and
coarse particles in six U. S. cities/ / J. Air Pollut. Contr. Assoc.-1983-33, N
12.-P. 1162- 1171.
258
PEKOMEHдOBAHA лlTEPAТYPA
169. Suza J. 1925 Lisejniky Ceskoslovenskych Karpat. Sb. Klubu Prirod. Brne. ...
T. 8. .. P. 107..122.
170. Suza J. 1926 Lichenes Slovakiae. II. Ad distribution em geographicum
adnotacionum, pars secunda. / / Acta bot. Bohem. 1925..1926. - T. 4/5. .. P. 4..20.
171. Suza J. 1933 Ozeanische Zuge der epiphytischen Flechtenflora der
Ostkarpathen (CSR), bzw. Mitteleuropas / jVcstnik Kral. Ces., Spol. Nauk,
Trida 2, 1933, - S. 1..43.
172. Suza, J. 1943 Zur Kcnntnis des Vorkommens und der Verbrcitung ciniger
Flechten.. Epiphyten in den Karpathen / IV estnik Kralovske Ceske Spolecnosti
Nauk. Trida Matemat.-Prirodoved. Rocnik 1943:1..59.
173. Szatala O. 1916 Adatok Ung varmegye zuzrnoflorajanak ismeretchez //Bot.
koz. 1916, kot. 15, old. 17-57.
174. Szatala O. 1922 Ujabb adatok Ungrnegye zuzmoflorajanak isrneretehcz. II.
/ /Magy. Bot. Lap., 1922, kot. 21, old. 33-63.
175. Szatala, O. 1923 Neue Beitrage zur Flechtcnflora des Unger
Komitates./ /Magyar Botanikai Lapok [Ungarische Botanische Blatter], Bd 21,
J ahr 1922: 3-63.
176. Szatala, O. 1926 Bcitrage zur Kenntnis der Flechtenflora Ungarns. II
/ /Magyar Botanikai Lapok [Ungarische Botanische Blatter], Bd 25, Jabr 1926:
201-218.
177. Szatala, O. 1927 Lichenes Hungariae. I / /Folia Cryptogamica, 1927, vol. 1, N
5, p. 337-434.
178. Szatala, O. 1930 Lichencs Hungariae. II / /Folia Cryptogamica, 1932, vol. 1,
N 7, p. 833-928.
179. Szatala, O. 1939-1942 Lichenes Hungariae. III Gymnocarpaceae
(Cyclocarpineac: Peltigeraceae-Lecideaceae). - Folia Cryptogamica, 1939 1942,
vol. II, N 5, p. 267-460.
180. Takala K., Olkkonen H. Lead content of an epiphytic lichen in the urban
area of Kuopio, east central Finland / / Ann. bot. fenn.- 1981 - 18, N 2," P.
85-89.
181. Trass H. Indeks samblikuruhmituste kasutamiseks ohu saastatusc
rnalramisel/ /Eesti Loodus.-11, N 10-t968.- P. 628.
182. Trass H. Lichen sensitivity to the air pollution and index of polcotolerance
(I. P.)/ /Fol. Crypt. Est. 3,-1973...P. 19-22.
183. Wolterbeek, H.T., Bode, P. and Verburg, T.G. 1996 Assessing the quality
of biomonitoring via signal-to-noise ratio analysis. Science of the Total
Environment, 180, 2, 107-116.
184. Zlatnik A., Korsun F., Kocetov F., Kseneman M. 1938 Prozkum
prirozenych If'''su na Podkarpatske Rusi. Dil 1. Vegetace a stanovistc rcservacc
Stuzica, Javornik a Pop Ivan / /Sborn. vyzk. ust. zerned. CSR. .. Brno, 1938. ..
524 p.
259
ЛIХЕНОIНДИКдЦIЯ (Посібник). Кондратюк с. я., Мартиненко, В. r.
Наукове видання
ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ
(Посібник)
Кондратюк с. я. Мартиненко В. [.
Редактор КондраТІОК с. я.
Технічний редактор В. Ф. Лисенко
"r, ·
41. .
ВидаВНИІ1ТВО ТОВ .код.
Свідоцтво Дсржавноrо комітету інформаційної політики:
серія дк N? 995 від 24.07.2002 року.
25009. М. KipOBOrpaд, вул. 50 років Жовтня, 7а,
тел./факс (0522) 23.75.17. 2З 44...27
Здано до набору 09.01.2006. Підп. до друку 20.03.2006.
Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Друк офсеТНJlЙ.
rapHiTypa Pctersburg. Авт. лист. 13,7. Обл. друк ЛИСТ. 14,1
Тираж 500.
260