В. БЕРНХЕМ
ВСТУП
ДО ПРАВА
ТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
США
ВШОНГСТКЖ
ТО ТНЕ ІАУУ
АРГОЕЕСАЕ
8У8ТЕМ ОЕ ТНЕ
ЦМТЕВ 8ТАТЕ8
ьу
УУіІІіаш ВигпЬаш
РГОҐЄ88ОГ оГ Ьа^¥
УУаупе 8Ше ІІпіуегеііу
Ьаі¥ 8сЬоо1
5¥е5І РиЬІвЬшв Со.
81. Раиі, Міпп, 1997
В. БЕРНХЕМ
ВСТУП
ДО ПРАВА
ТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
США
«ВИДАВНИЦТВО
КРАЇНА
’ Київ
1999
ББК 67.9(7СПО)
Б 51
Переклад з англійської здійснено за виданням:
Іпїгодисііоп Ю їйе Ьа\¥
апд Ье^аі Зузїет оГ їЬе ипіїесі Зіаіез
Ьу \УШіат ВигпЬат
\Уезі РиЬІізИіпе Со. 8ї. Раиі, Міпп, 1997.
У книзі детально аналізується правова система США, зок-
рема йдеться про конституційну, адміністративну, юридичну
структури. Значну увагу автор приділяє актуальним проблемам
процесуального права.
Розрахована на викладачів і студентів юридичних факуль-
тетів вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться законо-
давством США.
Це видання здійснено за фінансової підтримки
Консорціуму «Верховенство права»
в рамках програми Агентства США з міжнародного розвитку
_ 1204000000- 009
Ь 201- 99
І$ВН 966-524-071-4
© У/е5і РиЬІізЬіпе Со. 5і. Рані, Міпп. 1997
© Переклад українською мовою.
Видавництво «Україна», 1999
ПЕРЕДМОВА
Книга про право та правову систему США розрахована на людей, які цікавляться
цією темою. Насамперед йдеться про студентів, які вивчають право, юристів та іно-
земних вчених-спеціалістів. Водночас книга може бути використана звичайними
читачами США і як ознайомчий курс з правознавства, і як довідник, і як підручник для
самоосвіти.
У процесі написання книги виникли труднощі, а саме: яким чином побудувати її,
щоб вона задовольняла потреби найрізноманітніших груп читачів. У більшості
випадків я намагався знаходити компромісні рішення, однак деякий матеріал адре-
сується тій чи іншій конкретній групі. Сподіваюся, що це не стане на заваді у користу-
ванні книгою іншим читачам. Отже, перша група — іноземні правознавці — основна
група, на яку й розрахована книга. Але студенти випускних курсів, які вивчають пра-
вознавство, також знайдуть тут необхідну інформацію: огляд основних тем і
методологію, що використовується на заняттях у правових школах. Для студентів-
випускників, які не вивчали правознавчих дисциплін, книга буде також корисною. Вони
у своїй роботі стикатимуться з правознавством. Звичайні читачі можуть не звер-
тати увагу на примітки й занадто спеціалізовані частини тексту. Однак предс-
тавникам інших професій, які не є правознавцями, але працюють з юристами або
законодавством, вона допоможе добре орієнтуватися в світі юриспруденції.
ідея створення книги виникла внаслідок двох невдач. Перша була пов ’язаназмоєю
спробою відшукати матеріал для курсу «Вступ до американського законодавства»,
який я мав викладати у правовій школівУтрехті (Нідерланди) в 1990— 1992рр. Наявні
видання, адресовані американським юристам і студентам юридичних факультетів, не
зовсім влаштовували. Вони були занадто деталізованими і зосередженими на одній чи
двох основних галузях правознавства. Підручники з бізнесового та конституційного
права для студентів університетів здебільшого містили матеріали лише з цих
напрямів, до того ж були дуже спрощеними й не відповідали вимогам, що ставляться
до юридичної літератури. Не можна було знайти підручник, який би представляв «зо-
лоту середину». Мені не раз доводилося чути нарікання з боку іноземних студентів-
випускників, які навчаються в американській правовій школі, щоб отримати юридичний
ступінь. їх цікавила лише оглядова інформація з правової системи США. Натомість
один рік навчання при американській правовій шкалі не давав їм змоги пройти достат-
ню кількість курсів, аби ширше ознайомитися з правовою системою США. Це особливо
стосується тих, хто прагнув пройти якомога більше курсів у своїй сфері спеціалізації.
Ще одна обставина, що примусила взятися за створення цієї книги, пов'язана з
труднощами, які виникли у мене при вивченні іноземного права та правових систем
інших країн. На жаль, книги з цих питань, адресовані іноземній аудиторії, містять
досить узагальнену інформацію про ту чи іншу правову систему, що ускладнює уяв-
лення про те, як ця система дійсно функціонує, про її основні юридичні поняття. Крім
того, в багатьох книгах автори викладають своє бачення відмінностей між система-
ми, сформоване на підставі узагальненої інформації, а об'єктивна детальна інфор-
мація, яка давала б мені можливість сформувати власну точку зору, в них відсутня.
Таким чином, мета моєї книги — подати детальний огляд головних рис правоз-
б
навства та функціонування правової системи США, дати можливість читачам сфор-
мувати справжнє уявлення про неї, зробити власні висновки.
Я прагнув уникати особистих порівнянь і суб'єктивних оцінок, хоча й вони мають
місце. Торкаючись дискусійних тем (наприклад, деякі американські заклади або закони
перебувають у полі критики), я намагався ознайомити читача з різними поглядами на
цю проблему. З метою деталізації інформації з окремих галузей правознавства
читачам запропоновано багато посилань на оригінали, зокрема на судові справи та
законодавчі акти, а також на книги та статті.
Коментарі стосовно структури праці, бібліографічний вступ, які подаються
нижче, містять деякі роз'яснення щодо наведених матеріалів судових справ, а також
структурної побудови книги. Все це полегшить користування нею.
Свою передмову не можу завершити без слів подяки. Я не написав би цієї книги
без підтримки й допомоги моїх колег і друзів. Спочатку хотів би подякувати Мартіну
Кригелю (Маіїіп Кгіедеі), Катрін Хайдт (КаІЇїгуп Неіді), Марсії Мейджор (Магсіа
Ма)ог), Лерою Лемборну (багоу батЬогп), Роберту Седлеру (РоЬегі Зедіег), Джона-
тану Вайнбергу (]опа(ап УїеіпЬегд), Джанет Файндлейтер (]апе( Ріпдіаіег), Джорджу
Фелдману (Сеогде Реідтап), Стівену Калкінсу (Зієуєп Саікіпз), Джозефу Грано (Лі-
берії бгапо), ФредеріціЛомбард (Ргедегіса ботЬагд), Сьюлін Скарнечіа (Зиеііуп Зсаг-
пессіа), Кінгслі Браун (Кіпдзіеу Вгонп), Стефану Шульману (Зіердеп ЗсЬиітап), Діані
Прат (Оіапа РгаП), Едварду Вайзу (Едшагд кУйеЛ Пітеру Хеннінгу (Реіег Неппіпд),
Вінсенту Велману (Уіїпсепі Щеіітап), Алану Шенку (Аіап Зсіїепк), МайкЛу Сінклеру
(МісЬаеі Зіпсіаіг), Джону Долану (Лїіп Ооіап), Маргарет Мехоні (Магдагеі МаЬопеу),
Пітеру Белу (РеІегВаі), Олексію Семітку (Аіехеі Зеті(ко), Олені Кабатовій (Неіеп Ка-
Ьа(оуа) та Гансу Піюлсу (Напз Рі)Із). Мені також допомагали Геннадій Даниленко
(Оеппаду Оапііепко), Джеймс Епл ()атез Арріе), Такаші Марута (ТаказМ Магиіа),
Франц Ван де Вельден (Ргапх Уап де Уеідеп), Мір'ям Фройденталь (Мігдат РгеидепФаі)
та Герт Штеєнхоф (Сегі З(еепПоії). Найкращими помічниками серед студентів, які
працювали над цим проектом, були Деймон Вайтмор (Оатоп УОііітоге), Марі Кос-
малскі (Магу Козтаізкі), Том Бішов (Тот ВізЬоН), Девід Цак (Иауід 7аск) та Дмитро
Шевцов (Отііго ЗЬєуізоу). Редакторську допомогу мені надавали Сюзана Гартман
(Зизап Нагітап), Мерлін Престон (Магііуп Ргез(оп), Франк Де Міта (ЕгапкОе Мі(а) та
Ненсі Шофер (Цапсу ЗЬаїег); схеми готувала Лаура Кутсілас (баига Кооізііаз).
Особлива подяка Тому Береману (Тот Веггетап) з видавництва «кУезА» за його інтерес
до проекту, наполегливість у його реалізації, незважаючи на всі перешкоди й труднощі.
Дякую моїм голландським студентам і студентам інших європейських країн, які
брали участь в Егазтиз Ргодгат в університеті Утрехта, які надихнули мене на
написання цієї книги, підтримали в скрутних ситуаціях, пов’язаних з підготовкою
перших видань, іноземним студентам моєї групи університету в Мічигані, які забез-
печували конструктивний творчий зв'язок. Деякі російські судді та юристи також
брали участь у розробленні попередніх версій окремих розділів для російського
видання, для Федерального юридичного центру. Центральної і східноєвропейської за-
конодавчої ініціативи та Американської асоціації адвокатів (Атегісап ВагАззасіаііоп 'з
Сепггаі апд Еазі-Еигореап і_а\н іпі(іаііуе). До того ж у 1991 р. мною прочитано кілька
попередніх лекцій студентам юридичного факультету Московського державного
університету та Російського державного гуманітарного університету, коли я пере-
бував у Москві як член Фулбрайтського товариства.
У деяких галузях правознавства, що аналізуються в книзі, я не спеціаліст. А на
дилетантів, котрі вриваються на чужу територію, за висловом відомих вчених Цвай-
герта та Кьотца, завжди чатує певна небезпека з боку спеціалістів Останні нага-
дують «тубільців» з гострими стрілами, що засіли у хащах. Ну що ж, я ступив на їхню
стежку, і це цілком свідомий крок. Але якщо мої читачі, колеги в США чи за кордоном
знайдуть хоч щось корисне в цій книзі, то ризик виправданий і вона того варта.
Березень, 1995
Вільям БЕРНХЕМ
РОЗ'ЯСНЕННЯ ЩОДО СТРУКТУРИ книги
ТА БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ВСТУП
Організація розділів. Розташуванню розділів у книзі автор надав певного значен-
ня. Але читач може читати їх у будь-якій послідовності. Тут не виникне ніяких не-
зручностей. У більшості випадків відповідні посилання зорієнтують читача стосовно
інформації в інших розділах.
Структура книги така. В розділах І—IV йдеться про конституційну,
адміністративну та юридичну структури, методологію правової системи, що грун-
тується на методах прецедентного права, принципах змагальності при досягненні
судового рішення, про юридичну освіту та сутність професії юриста. В розділах УН-
УЦІ висвітлюються проблеми процесуального права в цивільних та кримінальних
справах. У IX розділі увага читачів привертається до найважливіших тем конс-
титуційного права. Розділи X—XV розкривають суть приватного та кримінального
права.
Структура розділів дуже різноманітна, найскладніший матеріал подається в
кінці кожного з них. Отже, викладач, який не хоче перевантажувати своїх студентів,
може зупинитися на будь-якому питанні і перейти до розгляду тем з наступного
розділу.
Посилання на судові справи та інші джерела. У книзі багато посилань на першо-
джерела, тому вона може бути використана як довідник. У більшості випадків
цитати з судової справи чи факти цієї справи розглядаються в тексті або наводяться
в дужках після посилання на цитату.
Одна з причин того, чому цитуються судові справи, полягає в тому, шо за-
гальна маса накопичених судових справ — «кейслоу»— є дуже важливою для за-
гальної системи права США. Дехто може сказати, що ми занадто захоплюємося
«кейслоу». Ну що ж, я не буду спростовувати це судження. Але навіть якщо аб-
страгуватися від прецедентної цінності судових рішень, посилання на них дуже
корисні, тому що судові рішення у важливих судових справах, як правило, викла-
дені енциклопедично, тобто обширно. Отже, читачі, ведучи пошук додаткової
інформації з певної галузі правознавства, підтверджень відповідних правових
норм, можуть знайти все це в посиланнях на ті чи інші судові справи, періодичні
юридичні видання та авторитетні праці. Крім того, іноземні студенти юридичних
факультетів та юристи, які планують навчатися в Сполучених Штатах, але не
знайомі з американською системою посилання на загальну масу накопичених
судових рішень, можуть виявити бажання віднайти і дізнатися про основні судові
справи, процитовані в книзі, щоб мати попереднє уявлення про те, чим вони бу-
дуть займатися.
Та й у звичайного читача існують вагомі причини для посилань на відповідні
судові справи. Фактаж судових справ можна використовувати як ілюстрації до пра-
вових концепцій або доктрин, про які йдеться в книзі, що допоможе зрозуміти текст.
Більше того, судові рішення складаються не тільки з юридичних тверджень та
8
посилань на законодавчі акти. Детально знайомлячись зі справою, читачі можуть
мати перед собою повну картину дій, що часто стає захоплюючою історією. Це
сприяє кращому розумінню проблем, які виникають в США, їх коріння. Щоб пере-
конатись у цьому, я пропоную вибрати справу, опис якої зацікавив читача, знайти
в бібліотеці її текст і прочитати його.
Викладачам, які планують використовувати книгу як навчальний посібник,
також рекомендував би опрацювати одну чи дві судові справи з кожної галузі і роз-
глянути їх зі студентами на підсумкових заняттях. Взагалі варто зосередитись на
останніх справах. Вони можуть розвиватися в такому напрямі, про який у книзі і не
йдеться. Або ще така порада. Запропонуйте окремим студентам відшукати у
бібліотеці та прочитати зміст рішення якоїсь судової справи, а потім за своїми вра-
женнями зробити доповідь для всієї групи.
Про форму посилання і дослідження з юридичної тематики йдеться в останній
частині II розділу. Однак для полегшення їх сприйняття необхідно дещо прокомен-
тувати. Посилання на рішення з судової справи подається в такій послідовності:
назва справи, номер тому, скорочена назва видання, номер сторінки, з якої
починається зміст справи, а також назва суду та рік винесення рішень у дужках.
Наприклад, візьмемо посилання на справу, вміщене в додатку А: НоДтап V. /олез
(Гофман проти Джонс), 280 8о. 2д 431 (Еіа. 1973). Це означає, що справа знаходиться
в 280 томі, у виданні \Уе5Ґ5 ЗоиіЬегп КероПег, 2 п<3 8егіЄ5, починається на сторінці
431, і це є вирок Верховного суду Флориди 1973 р. Якби справа вирішувалася в
Апеляційному суді Флориди, який є проміжним у штаті, то абревіатура в дужках була
б такою: «Ріа. Арр.». Справи Верховного суду США містяться в офіційному виданні
США ЦпіСесі 8іаіе8 Керогіз (11.8.), отже якщо ви бачите абревіатуру 11.8., то це озна-
чає, що йдеться про Верховний суд США.
Окремі штати часто видають офіційні збірники судових рішень відповідного
штату. Однак до книги посилання на них не увійшли, тому що іноземні бібліотеки
з правознавства і звичайні бібліотеки в США майже не мають таких видань. Повне
посилання на офіційні збірники рішень Верховного суду США робиться лише під
час першого цитування. Це є майже універсальною практикою серед юристів та
суддів.
У додатку А наводиться приклад вирішення загальної судової справи та текст
Конституції США, а також представлені структура федерального уряду, судової
системи та схема залу суду.
Книги, з яких використано цитати. Перше посилання на будь-яку книгу в кож-
ному розділі, як правило, доповнюється інформацією про більш спеціалізовані
книги з цієї тематики. Більшість цих книг входить до фонду «великої п’ятірки»
видавництв освітньо-юридичної літератури:	РиЬІізЬіп^ Со., Азреп Ьа\у апд
Визіпезз РиЬІісаііопз (попередні видання БіПІе, Вгохуп апй Со., Роипдаііоп Ргезз,
МаїіЬеху Вепдег апсі Со., МісЬіе Со.). Повні адреси цих видавництв є в додатку Б.
Тому, цитуючи будь-яку книгу з «великої п’ятірки», я даю тільки назву видавництва.
Щодо інших праць, які є в звичайних бібліотеках, то з метою спрощення їх пошуку
вказується назва видавництва і місце видання.
Велика кількість багатотомних трактатів адресована спеціалістам, юристам-
практикам, експертам з різних галузей правознавства, про які йдеться в цій книзі.
Я не називаю ці трактати тому, що вони занадто деталізовані, містять інформації
більше, ніж бажає знати мій читач, як і збірки судових справ під загальною назвою
«Судові справи та коментарі». Вони, до речі, є найпоширенішими освітницькими
виданнями з питань юриспруденції, хоча і не дають цілісного уявлення про правову
систему. Вони розроблені для студентів юридичних факультетів, які вивчають пра-
вові дисципліни. Судячи із назви, ці збірки формуються переважно з судових справ.
Там, звичайно, немає однозначних чітких відповідей на питання, як це ми звикли
бачити в традиційних підручниках. Вони передбачають певну підготовку слухачів і
покликані стимулювати дискусію в класі. Для читача-«дилетанта» такі збірки
9
судових справ — досить складні джерела інформації. З їх допомогою дуже важко
сформувати загальне уявлення про законодавчу систему США *.
Тому я обмежився цитуванням з книг двох видів: з однотомних трактатів та
посібників для студентів юридичних факультетів. Перші написані видатними
вченими, спеціалістами з тієї чи іншої галузі права. Такі автори,особливо не
вдаючись в деталі, викладають суть проблеми. Студенти використовують такі
публікації, готуючись до іспитів або для з’ясування незрозумілих питань у процесі
навчання. їх також використовують викладачі та юристи-практики для своїх
досліджень у тих галузях права, де вони не є спеціалістами. Звичайно, такі трактати
містять багато посилань на судові справи та інші видання. Це дає додаткову
інформацію, спонукає до подальших досліджень. Зразком такого трактату може
бути «НогпЬоок Бегіез» видавництва \¥езі РиЬІізіїіпв, хоча й інші юридичні
видавництва випускають щось подібне. Серед різноманітних посібників для
студентів юридичних факультетів звертаю вашу увагу на основні: «ІЧШзЬеіІ Бегіех»
та «Віаск Ееііег Ьаху Бегіез» видавництва У/ем РиЬІЕЬіп^, «Ехатріез апб Ехріапаїіопз»
видавництва Ьіпіе, Вгохуп та «ЦікІегБіапсіїїц» їЬе Ьа\у» видавництва МаиЬеху Вепдег.
Усі ці видання різні за якістю та ясністю викладу. Кожне з них розраховане на
певний рівень обізнаності читача. Однотомні трактати та посібники для студентів
часто вимагають досить глибоких знань у пересічного читача. Недоліком деяких
посібників, особливо оглядів, є те, що у них відсутні посилання на судові справи чи
законодавчі акти. Це може викликати роздратування у читача, який хоче уточнити
юридичний принцип переглядом відповідних судових рішень або нормативних
актів. Заслуговує на увагу «Ехатріех апд Ехріапаїіопх», оскільки тут читачеві пода-
ються не тільки текстові матеріали, а й конкретні завдання для опрацьовування
базових концепцій та їх варіацій. Однак такі книги часто не містять універсальної
інформації, в них немає комплексного підходу, вони присвячені лише певним га-
лузям права. Скоріше вони розраховані для додаткового читання з предмета, бо за-
надто деталізовані і вимагають певної підготовки. Це щось на зразок посібників
«\Ш5Ііе1І8» та «Ошііпек». Якщо ж говорити про «ипсіег5(апс1іп8 ііїе Еаху», то ця праця
написана в формі оповіді. Взагалі вона не така детальна і вичерпна, як посібник
«НогпЬоока», але більш грунтовна, ніж «Мийііеіії» або «Оиіііпез».
Багатотомні роботи, не названі в цій книзі, можна знайти в бібліотеці. Серед них
три енциклопедії ІУезі 'з Сиісіе іо Атегісап Сам: Еиегуопе '$ Ее$аІ Енсусіораесііа (ЇУе8і,
12 моІ5., 1983—85 апсі ирсіаіесі); СогризЛгіїЗесипсіитСНем., 101 уок., ирдаїед хуіїЬ зир-
ріешепи); Атегісап 2игізрпі<іепсе, 24 (Еахуегз Со-ор, №ху ¥огк, з сучасними додат-
ками). Перша розрахована на звичайного читача, тоді як друга і третя використо-
вуються деякими юристами як базові для проведення поглиблених досліджень.
Доступ до правової інформації США через Інтернет. З часу першого видання
моєї книги зросла кількість юридичних матеріалів про США, тиражованих Інтер-
нетом. Тому в додатку Б читач знайде не тільки відомості про інші юридичні
видання, а й \УеЬ-сторінки для отримання правової інформації. Більшість матеріалів
тут зібрано за тематичним принципом, однак вони можуть бути знайдені і за допо-
могою ключового слова. Інтернет — джерело інформації, важливе, але обмежене.
Тут містяться лише справи останніх років. Рідко можна знайти в цій системі судові
рішення до 1990 р. Законодавчі акти не з усіх штатів надходять сюди. Навіть якщо
потрібні матеріали існують, немає жодної гарантії, що вони перебувають в обігу.
Тому, приступаючи до грунтовного дослідження, краще отримати доступ до правоз-
навчих фондів бібліотеки або до ^езіїам чи Ьехіх — вдосконалених комп’ютерних
бібліотек та баз даних.
Незнайома термінологія. У книзі немає словника спеціальних термінів. Однак,
коли спеціальний термін з’являється вперше, він береться в лапки і пояснюється
далі в тексті або в виносці.
1 Навчання в правовій школі та використання збірок судових справ розглянуті в розділі IV.
10
Тут я значною мірою покладаюсь і на юридичні словники, які час від часу
перевидаються. Традиційно вичерпним є Віаск ’з ксм Оісііопагу, 6-е вид. (ХУезі 1990) (з
транскрипцією). Менш обсяговими словниками є видання для студентів Віаск’з Іди»
Оісііопагу, адаптоване 6-е вид. (¥/еМ 1991), Ме11іпсо$к Оісііопагу о/Атегісап Ье^аі Іка%е
(У/е&ї 1992) та Вгуап А. Сагпег, А Оісііопагу о/Моделі ке^аі Іка%е (ОхГогд Ц. Ргей, №¥.
1987). Є кілька малих юридичних словників, які також можуть стати у пригоді.
Буду дуже вдячний за висловлені зауваження і пропозиції з приводу моєї книги.
Всі вони будуть взяті до уваги. Цікаво було б знати, яку користь принесла ця книга.
Чи додала вона Вам досвіду викладання? Чи збагатила Вас знаннями? Свої комен-
тарі, будь ласка, надсилайте за адресою: \¥і11іат ВигпЬат, У/аупе 8іаіе Ііпічегзігу Бач'
8сЬоо1, 468 ^езі Ееггу, Оеігоіі, МісКі^ап 48202.
Електронна пошта за адресою: е-таіі Ьигпііат а іпгегзегуе. Сот та телефон: 313-
577-3928 або 313-577-2620 (факс).
РОЗДІЛ
УРЯДОВА СТРУКТУРА З ІСТОРИЧНОГО ПОГЛЯДУ
«Вступ до права та правової системи США» слід розпочати з розгляду урядової
структури. Справді, у правовій системі США неможливо розібратися без розуміння
унікальної структури уряду цієї країни, структури, започаткованої Конституцією
1789 р., що діє і досі.
Урядова структура має дві характерні особливості, які найвідчутніше впливають
на правову систему,— поділ влади і федералізм. Принципи поділу влади закладено
в основу федерального уряду. Ці принципи зумовлюють те, що жодна з трьох гілок
федерального уряду — законодавча, виконавча і судова — не виходить за межі своєї
конституційної ролі. Далі в цьому розділі ми побачимо, що принцип поділу влади у
правовій системі є чи не найважливішим чинником у діяльності федеральних судів.
Федералізм означає, що в країні існують два рівні державної влади: феде-
ральний уряд і уряди штатів. При тому федералізмі, який притаманний США,
50 штатам аж ніяк не бракує незалежності та влади. Авжеж, США це країна 51 уряду,
з них 50 — уряди різних штатів і од ин — федеральний. Кожен з цих урядів має власну
правову систему. Тож назва цієї книги дещо оманлива в тому сенсі, що віддзеркалює
єдину правову систему Сполучених Штатів. Точніше було б назвати її «Вступ до пра-
вових систем Сполучених Штатів».
У першому розділі ми проаналізуємо, як склалася урядова структура США і
якого розвитку вона набула з часу прийняття Конституції1. Цій Конституції понад
200 років, і деякі з її положень мають загальний, невизначений характер. Отже, спер-
шу розповімо про історичні обставини, які спричинили її прийняття, а потім прос-
тежимо розвиток конституційної структури відповідно до поправок, урядової
діяльності й судових справ, починаючи з 1789 р. Розглядаючи напрями та наслідки її
розвитку від зазначеного часу, зосередимо увагу на поділі й балансі влади між трьома
гілками федерального уряду. Далі обговоримо питання про штати й федералізм —
структуру урядів штатів і їхнє місце у федеральній системі. А наприкінці розділу
висвітлимо вплив особливостей урядової структури США на правову систему.
А. Деякі аспекти історії Конституції
1.	Визволення від колоніального панування
і боротьба за об'єднання
Країну було засновано із 13 англійських колоній в Америці. Протягом 1760—
1775 рр. між англійською колоніальною владою і американськими колоністами,
невдоволеними оподаткуванням та іншими утисками, спрямованими проти
колоніальних правителів, спалахували гострі суперечки, а потім — жорстокі зіткнення.
1 Конституція 1789 р., на відміну від інших конституцій, традиційно позначається на письмі з
великої літери.
12
Розділ І
Колоністи-дисиденти, рішуче солідаризувавшись зі своєю колонією, чинили
опір британській владі на місцевому рівні. Але 1774 р. на І Філадельфійському
Континентальному Конгресі вони вдалися до колективної акції протесту. У відпо-
відь на заходи, ухвалені на цьому Конгресі, король Георг ПІ послав війська, і
1775 р.2 3 розпочалася Війна за незалежність в Америці, яку ше називають Амери-
канською революцією.
4 липня 1776 року II Філадельфійський Континентальний Конгрес одностайно
ухвалив Декларацію незалежності . Крім того, він прийняв рішення «розробити
план конфедерації і передати його на розгляд відповідних колоній». У червні того
самого року було створено комітет для підготовки проекту документа, який пізніше
дістав назву Статті конфедерації. Після гострих дебатів представники штатів дійшли
згоди шодо цих Статей. 1781 р. їх ратифікували усі штати.
2.	Статті конфедерації
Урядова структура часів конфедерації. За задумом, Статті конфедерації мали
стати дієздатною програмою для національного уряду. Насправді ніякого
національного уряду не існувало — був лише Конгрес представників штатів. Єдине,
чого вдалося досягти при формуванні виконавчого органу,— це надання Конгресові
повноважень створювати комітети для керівництва урядом під час перерв у роботі
Конгресу. Більше того, хоч би яку владу мав Конгрес, вона залишалася формаль-
ною, бо у найважливіших питаннях він міг діяти лише при умові, що дістане згоду
9 із 13 штатів. А для прийняття поправок до самих Статей конфедерації потрібне
було одностайне їх схвалення. За Статтями, штати мали виконувати рішення Кон-
гресу, однак у нього не було ніяких важелів для контролю цих рішень. Тож
доводилося просити згоди штатів. Статті не уповноважували Конгрес контролювати
комерцію чи здійснювати оподаткування — адже колоністи, безперечно, знали, як
зловживав цими повноваженнями британський парламент.
Взагалі Статті утверджували конфедерацію окремих штатів. У цій «непорушній
лізі братерства» кожен штат зберігав свій суверенітет, свободу й незалежність, а
також повноту влади, юрисдикцію і права, яких навмисне не було делеговано Спо-
лученим Штатам4. За словами Джорджа Вашингтона, Статті конфедерації
зв’язували штати за допомогою «мотузки з піску» (ілюзії).
Причини розбіжностей між штатами. Головними причинами ускладнень,
пов’язаних із Статтями конфедерації, були розбіжності в поглядах населення різних
штатів на філософію, соціальну й економічну структуру, а також територіальні су-
перечки. Ці розбіжності й суперечки почали виявлятися ше до революції. Під час
війни вони вщухли, але відразу ж після поразки британського монарха знову
випливли на поверхню. Південь був в основному сільським, хліборобським краєм;
економічне й суспільне життя оберталося навколо великих плантацій з рабською
працею. Найпівнічніші штати, так звана Нова Англія, більше орієнтувалися на
виробництво й переробку, рибальство, суднобудування і зовнішню торгівлю. Ці
види діяльності сприяли утворенню міських центрів, які стали важливими осеред-
ками суспільного й економічного життя. Штати середньої смуги за галузями
промисловості скидалися на Нову Англію, але, крім того, займалися сільським гос-
подарством. Звичайно ж, хліборобство концентрувалося на менших фермах, які не
застосовували рабської праці.
2 Стислий виклад тогочасних подій містить праця: Іатез Сипу. КісИапІ В. Кііеу & КісНапі М.Ваі-
ііііопі. СопЯііиііопаї бочегптепі: ТИе Атегісап Ехрегіепсе 41—54 (\Уе$1 1988).
3 Ця Декларація посідає визначне місце у політичній історії Сполучених Штатів і відзеркалює то-
гочасну просвітницьку політичну теорію: віра у «природні права» людини, право народу скидати дес-
потичні уряди, право громадян на вільний розвиток своїх здібностей і можливостей — право на «пошук
щастя», буквально за документом,— та інші важливі ідеї.
4 Статті конфедерації, стаття II.
Урядова структура з історичного погляду	13
Після закінчення Війни за незалежність вади, притаманні Статтям конфеде-
рації, призвели до швидкого погіршення становища в країні. 1784 р. Конгрес
підписав угоду з Британією про припинення війни, але чимало штатів нехтувало
умови цієї угоди, і Конгрес стосовно цього не міг нічого вдіяти. Така свавільність
штатів дала підставу Британії відмовитись від дотримання своїх зобов’язань, зазна-
чених у договорі. Більше того, це примусило дружні зарубіжні країни, які могли б
стати посередниками в торгівлі та інших справах, також відмовитися від договорів
з недолугим національним урядом. У країні не існувало ефективної центральної
влади, здатної врегульовувати торговельні суперечки, тож між штатами спалахували
торговельні війни. Неймовірно високі митні податки спричинили різкий спад
торгівлі в надзвичайно тяжкі для країни часи. До того ж штати відмовилися забез-
печувати національний уряд обіцяними фондами. В армії назрівав бунт, бо солдатам
давно вже не платили грошей. Конгрес спробував внести до Статей конфедерації
поправки про 5-відсотковий податок на весь імпорт, але досить було одному з
тридцяти штатів (Род-Айленду, найменшому з усіх) стати в опозицію, щоб про-
валити цей намір.
У період дії Статей конфедерації деякі штати влаштовували конференції для
вирішення різних питань. На одній із них, присвяченій проблемам навігації на
річках країни, делегат від штату Вірджинія Джеймс Медісон запропонував скликати
1787 р. збори у Філадельфії з метою підготовки й обговорення нового положення
про уряд. Всі штати, окрім Род-Айленду, прислали своїх делегатів 5 6.
3.	Конституційні Збори
Делегати них Зборів не сумнівалися в необхідності створення сильного уряду, але
не могли дійти згоди, якою мірою сильним він має бути. Вони на власному досвіді пере-
коналися, до чого може призвести недостатність влади уряду, як це було в період Статей
конфедерації, чи, навпаки, її надмірність — під час панування Британської корони.
Частина делегатів виступала за сильний національний уряд, спроможний піднятися
над регіональними відмінностями. Інші ж не довіряли такому урядові й відкидали
жорсткий контроль центру, якщо йому штати делегували хоч трохи більше прав, ніж
це потрібно було для розв’язання проблем, породжених у період дії Статей конфеде-
рації. З іронії долі й завдяки власній політичній спритності «націоналісти» почали
називатися «федералістами», а ті, шо, обстоюючи право штатів, послідовно виступали
на Зборах проти ратифікації Конституції,— «анти-федералістами».
На Зборах 1787 р. мали перевагу федералісти. Проте, як побачимо далі, вони
мусили піти на значні компроміси з прихильниками влади штатів. Дебати серед
депутатів не вщухали й під час обговорення Конституції на ратифікаційних зборах
у штатах. Врешті-решт, незважаючи на значну опозицію, Конституцію було затвер-
джено, з 4 березня 1787 р. почав діяти новий уряд 
5 Джеймс Медісон (1751—1836) вважається «батьком» Конституції (від цього титулу він
відмовився). Медісон відіграв вирішальну роль у підготовці проекту Конституції 1789 р. Записи, зроблені
ним підчас Зборів, є основним джерелом інформації про роботу конвенції. До того ж Медісон, Гамільтон
і Джон Джей написали низку праць під загальною назвою «ТЬе Еесіегаїія Рареге», в яких навели докази на
користь ухвалення Конституції. Див. Тіїе Еейегаіій (ЗасоЬ Е. Сооке, еД, \УезІеуап І/. Ргеж, МіДДІеіомт, Сопп.
1961). ТЬе Нейегаїіц Рареге є класичним твором політичної літератури США і навіть сьогодні постійно
використовуються Верховним судом для тлумачення Конституції. Після затвердження Конституції Медісон
став членом Конгресу, а 1808 р. був обраний четвертим президентом Сполучених Штатів.
6 Для докладнішого ознайомлення з подіями, пов’язаними з підготовкою і прийняттям
Конституції, а також із цитатами з першоджерел і, не в останню чергу, з її штелектуальними здобутками,
див. ОапіеІ РагЬег апд Зиваппа Зііепу. А Німоту оґіііе Атегісап Сопяііигіоп (ЗУея 1990), а також Мах Раг-
гапД ТЬе Егатіпе оГгЬе Сопзіііиііоп оГ (Не Ііпіоп 8іаіе5 (¥а1е II. Рге55 1913). Дія ознайомлення з доку-
ментами про Збори див. ТЬе Кесопіз ої (Не Еесіегаї Сопуєпіїоп оГ 1787 ( Мах РаггапД еф, Уаіе 11. Ргезз
1913). Записи обговорення в штатах зібрані у творі Зопаіїап ЕНіо/, ТЬе ОеЬаіез ої гЬе Зеуегаї 8іаіе Соп-
уетіоп$ оп іЬе АОорііоп ої гЬе Еегіегаї Соївіішііоп (І.В. Ьіррілсоп Со. 1836).
14
Розділ І
4.	Ратифікація Білля про права
Виступаючи проти Конституції, антифедералісти та інші опозиціонери
посилалися на відсутність у ній переліку особистих прав громадян, які б обмежували
повноваження нового централізованого уряду. Біллі про права визначали
конституції багатьох штатів. Федералісти ж, прагнучи якнайшвидше закласти
підвалини нового уряду, пропонували ініціаторам Білля про права дочекатися
прийняття Конституції, а тоді вже додати до неї цей Білль як поправку. Федералісти
погодилися. Значущість Білля підтверджує той факт, що 5 із 13 штатів під час
ратифікації Конституції подали стосовно нього свої вимоги. Один з федералістів,
Джеймс Медісон, який також наполягав на відкладенні питання про Білль, згодом
виніс на обговорення свій варіант. Народ одразу ж підтримав його, і 1791 р. на його
основі було внесено перші 10 поправок до Конституції.
Гарантії, що надаються Біллем про права, за винятком 10-ї поправки, не стосуються
безпосередньо структури уряду, тому вони розглядатимуться в подальших розділах
про конституційні права 7.
Б. Структура уряду, передбачена Конституцією 1789 р.
Конституція має шість суттєвих статей8. Найважливішими щодо структури
уряду є ст. ст. І, II і III, які визначають законодавчу, виконавчу й судову гілки влади.
Ст. IV містить положення про штати і взаємовідносини між ними. У ст. V викладено
складний процес внесення поправок до Конституції, а в ст. VI — різноманітні поло-
ження, найважливіше з-поміж яких проголошує перевагу федерального закону над
законами штатів.
1.	Законодавча влада
«Перелічені» повноваження Конгресу. Ст. І наділяє його «всіма зазначеними тут
законодавчими правами», а далі (в § 8) йде їх перелік. Цей перелік повноважень був
наслідком вкрай важливого компромісу між крайніми точками зору. Враховуючи
проблеми, що існували за часів Статей конфедерації, делегація від штату Вірджинія
запропонувала надати Конгресові право приймати закони за обставин, коли цього
не можуть робити окремі штати або коли законотворчість деяких із них становить
загрозу для єдності Сполучених Штатів 9 10. Але інші делегати виступили проти на-
дання Конгресові такої великої влади. Врешті-решт, у компромісному варіанті було
перелічено всі випадки, коли законотворча діяльність окремих штатів могла б
призвести до порушення «цілісності Сполучених Штатів». Оскільки ні випадки
викладено в такому вигляді, їх часто називають «переліченими» повноваженнями
Конгресу.
Основними повноваженнями, переліченими у § 8, є ті, що зазвичай надаються
федеральному урядові: право пускати в обіг гроші, встановлювати поштову систему,
створювати федеральні суди, армію і флот, оголошувати війну, збирати податки,
асигнувати кошти на загальне добро народу тощо. Як виявилося, найважливішим
із наданих Конгресові повноважень є право регулювати торгівлю між штатами 1 .
Компроміс щодо представників. Між авторами Конституції виникла ще одна, не
7 Див. розділ VIII (4,5, б і 8-ма поправки як конституційні вимоги, передбачені для кримінальної
судової процедури) і розділ IX (свободи, що надаються 1-ю поправкою).
5 Копія Конституції наводиться в додатку А.
9 Див. УоИп Е. іїоиак & Еопа/сІ О. Котпсіа. Солзіішііолаї Ьачг, 4іЬ еб. 116	1991).
10 У § 9 і § 10 автори перелічили різноманітні заборони. Сьогодні більшість із них не є чинними,
окрім законів із зворотньою силою в кримінальному праві й ех розі їасю законів, що «зменшують
обов’язкову силу контрактів».
Урядова структура з історичного погляду
15
менш суттєва суперечність щодо складу й методу обрання національного законо-
давчого органу, передбаченого ст. І. Федералісти вважали, що кількість предс-
тавників у законодавчому органі повинна визначатися відповідно до кількості
населення, а не бути однаковою для всіх штатів. Таким чином, штати з меншою
кількістю населення не могли б блокувати федеральні закони, як це діялося за часів
Статей конфедерації. Але сильна опозиція менших за кількістю населення штатів
примусила авторів Конституції літи на компроміс. Вони погодилися на подвійну
систему представництва у двопалатному Конгресі. В одній палаті кількість предс-
тавників пропорційна кількості населення штатів, а в Сенаті всі штати представлені
однаково. Аби Палата представників якнайточніше віддзеркалювала погляди
більшості виборців, було домовлено, шо її члени, або представники, чи просто
члени Конгресу, переобиратимуться кожні два роки, а для забезпечення
стабільності сенатори обиратимуться на шість років. Щоб прийняти закон,
необхідна була згода обох палат.
За цією системою сьогодні працюють 100 сенаторів (по 2 від кожного з 50 штатів)
і 435 членів Палати представників, які репрезентують таку ж кількість регіонів по всій
країні. 435 місць цієї Палати розподіляються між штатами відповідно до загальної
кількості населення (250 млн. 1990 р.), але при цьому кожен штат повинен мати
принаймні одного представника. Середня чисельність населення регіону становить
приблизно 570 тис. жителів. Таким чином, штат Каліфорнія має 52 представники, штат
Мічиган — 16, а штат Вайомінг (435 588 жителів) — лише одного представника.
Компроміс щодо рабства. У південних штатах розвивалася сільськогосподарська
економіка, заснована на рабстві, тож питання про рабство кілька разів випливало
на Зборах. Конституція не скасовувала рабства, а Конгрес не мав права його
скасувати. У зв’язку з розподілом представників у Конгресі вдалося досягти ще
одного компромісу — вважати раба за 3/5 вільної людини 11. Жителі півдня домоглися
прийняття положення про повернення рабів-угікачів з інших штатів12. Однак чимало
авторів Конституції сподівалися, що врешті рабство буде скасовано. Завдяки іншому
компромісові Конгрес заборонив подальше завезення рабів після 1808 р.13.
Забезпечення переваги федерального закону. Під час обговорення питань про за-
конодавчу владу також виникли суперечності між федеральним законом і законами
штатів. У період Статей конфедерації поставало чимало серйозних проблем, коли
штати просто нехтували федеральні закони й угоди, які їм були не до вподоби. Тож
Медісон запропонував процедуру накладення вето, щоб Конгрес міг своїми
рішеннями скасовувати закони окремих штатів. Але такий спосіб утвердження вер-
ховенства федеральної влади дехто вважав образливим для штатів. Автори
Конституції дійшли згоди в пункті, викладеному в ст. VI під назвою «Пункт про
перевагу»:
«Ця Конституція і прийняті на її основі закони Сполучених Штатів, усі вже
підписані угоди, чи ті, шо будуть підписані під юрисдикцією Сполучених Штатів,
стануть Верховним Законом країни; таким чином, судді в кожному штаті
муситимуть його дотримуватись, незважаючи на будь-який пункт Конституції чи
законів будь-якого штату, що цьому суперечать»14 15.
Контролююча влада Конгресу. В поглядах авторів Конституції не було ніяких
розбіжностей щодо того права Конгресу, яке дістало назву «право гаманця». На їхню
думку, Конгрес повинен мати виключне право вирішувати, чи обкладати податком
та фінансувати урядові програми і якою мірою . Більше того, ст. І надає Палаті
11 Див. статтю І, § 2, п. 3.
12 Див. статтю IV, § 2, п. 3.
13 Див. статтю І, § 9. Конгрес вчасно прийняв такі заборони. Внаслідок вагання деяких авторів
Конституції у иій ніде не вжито слів «рабство» чи «раби», замість цього для їх пойменування застосовано
евфемістичні вирази на кшталт: «інші особи», «особи, шо утримуються для служби чи праці у штаті».
14 Див. статтю VI, л. 2.
15 Див. статтю 1, § 8, п. 1.
16
Розділ І
представників виключні права встановлювати прибуткові статті, бо ця Палата є
прямим представником народу16. Вказаний пункт гарантував неможливість
«обкладання податком без представництва» — головна вада британських
колоніальних податків. До того ж «право гаманця» — це ще й демократичне обме-
ження надмірних витрат Президента. Автори Конституції також надали Конгресові
право остаточного контролю за виконавчою і судовою владами — право обвинува-
чення, притягнення до суду й усунення з посади будь-якого «державного службовця
Сполучених Штатів», у тому числі Президента чи федерального суддю 17 18 *.
2.	Виконавча влада
У Статтях конфедерації бракувало матеріалу, який став би відправною точкою
для обговорення виконавчої влади, бо ці Статті взагалі не передбачали такої влади.
Ст. II Конституції також не пояснює структуру й права виконавчої влади. Більша
частина цієї статті присвячена обмеженням і характеристиці кандидата на посаду
Президента і складній процедурі його виборів .
Президент як голова виконавчої влади. Взагалі ст. II, § І проголошує, що «вико-
навчу владу здійснює Президент Сполучених Штатів Америки», й відповідно до § З
Президент зобов’язаний «контролювати точне дотримання законів». Ст. II, § З
також надає Президентові право («за порадою та згодою Сенату») призначати
послів, суддів, «державних міністрів і консулів» та «всіх інших посадових осіб», що
становлять штат виконавчої гілки уряду. Автори Конституції мали намір навести
перелік різних департаментів (або міністерств), але передумали й залишили це Кон-
гресові. Отже, Конгрес створив 14 департаментів: сільського господарства, торгівлі,
освіти, енергетики, житлового господарства та урбанізації, внутрішніх справ, праці,
оборони, охорони здоров’я, фінансів, управління у справах учасників війни, дер-
жавний департамент, юстиції, транспорту й гуманітарної служби. Голови
департаментів називаються «секретарями». їх призначає Президент за порадою та
згодою Сенату. Це і є «кабінет» Президента |9.
Контрольна влада Президента. Одне з найважливіших і найспецифічніших прав
Президента — це право накладення вето на законопроект, записане у ст. І, § 7, а не
у статті II. При обговоренні прав виконавчої влади автори Конституції поділилися
на два табори. Деяких лякала можливість тиранії з боку надто сильної виконавчої
влади, інші боялися, що без сильної виконавчої влади, здатної урівноважувати владу
Конгресу, пануватиме законодавча тиранія, як це сталося в окремих штатах. Пог-
ляди останніх узяли гору. Делегати зійшлися на тому, шо потрібен один постійний
Президент, який обирається незалежно від Конгресу терміном на 4 роки й має обме-
жене право накладення вето на законодавство, як це мають губернатори багатьох
штатів, але вето Президента на законодавство може бути відхилене 2/3 голосів
усього Конгресу 20.
Наявність у Президента прямого виборчого мандата й права накладення вето
вирізняє американську парламентську систему від усіх інших. Безплідні дискусії між
головою виконавчої влади і головним законодавчим органом не можуть
вирішуватися за допомогою вотуму недовіри з боку законодавчої влади або
16 Див. статтю II, § 7, п. 7.
17 Див. статтю 11, § 4.
18 За цим методом, замість прямих виборів шляхом народного голосування, «виборці» від кожного
штату, обрані голосуванням населення цього штату, збираються й обирають Президента. Спершу перед-
бачалося, шо виборці керуватимуться вчасною точкою зору незалежно від екстремізму чи упередженості
мас, але практика показала, шо кандидат у президенти, який вигравав прямі вибори у штаті, автоматично
стримував голоси усіх виборців цього штату.
15 Таблицю, шо відтворює організацію федерального уряду та його основні агентства й міністерства,
вмішено у додатку А.
20 Див. статтю І, § 7, п. 2—3.
Урядова структура з історичного погляду	17
відставки уряду й нових виборів. Відповідно до системи, передбаченої Консти-
туцією, протистояння між Президентом, який вільно користується своїм правом на-
кладення вето, й наполегливим Конгресом, неспроможним зібрати 2/3 голосів для
відхилення цього вето, не раз призводило до «патових» ситуацій, які останнім часом
називають «заблокуванням». Тому вкрай необхідним є співробітництво Конгресу з
Президентом 21.
Влада Президента у сфері закордонних справ. Ст. II надає Президентові особливі
права у сфері закордонних справ. Президент може «приймати послів та інших дер-
жавних міністрів» (а отже, офіційно визнавати уряди цих країн), укладати угоди за
згодою Сенату 22. Президент також є головнокомандуючим збройних сил 23.
Певна специфічність обов’язків у сфері закордонних справ, як, зрештою, і те, що
Президент є главою держави, засвідчують його широкі повноваження, принаймні
у сфері закордонних справ. 1816 р. комітет Сенату з питань міжнародних відносин
заявив, що «Президент є конституційним представником Сполучених Штатів у всіх
питаннях, які стосуються зарубіжних країн. Він керує нашими відносинами з
іншими націями». Ця заява є підтвердженням того, що виконавча влада цілковито
відповідає функції регулювання міжнародних відносин, бо «характер відносин із
зарубіжними країнами ... потребує обережності й одностайності; тут успіх часто
залежить від таємності та швидкості»24. Однак автори Конституції поділили
відповідальність за міжнародну політику між Президентом і Конгресом, надавши
останньому право регулювати зовнішню торгівлю, вирішувати, які кошти виділяти
на утримання збройних сил, затверджувати угоди, допомагати зарубіжним країнам,
що опинилися в скрутному фінансовому становищі. Крім того, Конгресові
належить виключне право оголошувати війну 25.
3.	Судова влада
Верховний суд і нижчі федеральні суди. Відповідно до ст. III «судова влада Спо-
лучених Штатів надається Верховному судові й підлеглим судам, які можуть час від
часу встановлюватися Конгресом»26. Зміст цієї цитати спричинив основні
розбіжності серед авторів Конституції. Деякі делегати, зокрема Медісон, вважали,
що Конституція має встановлювати як нижчі федеральні суди, так і Верховний суд
для забезпечення ефективного контролю за надто великою владою штатів, а також
за законодавчою владою і виконавчою владою федерального уряду. Інші ж делегати
доводили, що внутрішній суд штатів досить компетентний, аби дотримуватися
федеральних законів. Вони боялися, що повний комплект федеральних судів
призведе до більшого втручання в прерогативи штатів. Автори Конституції дійшли
компромісу: нижчі федеральні суди не встановлюватимуться самою Конституцією,
а таке право матиме Конгрес.
21 Останнім часом співробітництво й компроміси мають важливе значення: до виборів 1992 р. лише
протягом 4,5 року (за останні 24 роки) в результаті федеральних виборів Президент і більша частина Кон-
гресу представляли одну політичну партію. Взагалі останніми роками президентами були республіканці,
а демократи переважали в Конгресі. 1992 р. виборці поклали цьому край, обравши Президентом демок-
рата й демократичний Конгрес. Але два роки згодом вони проголосували за республіканський Конгрес
в обох палатах. Як свідчать нещодавно проведені дослідження, такої проблеми, як «замкнене_коло», ие
існувало й близьке сусідство контрольованого демократами Конгресу, й президента'-республіканця не за-
важало процесові законоутворення. Див. Оачісі МауИемі. Піуісієсі \Уе Ооуєґп (¥а!е і). Ргек,	Натеп 1991).
22 Див. статтю II, § 2.	,
23 Див. там же.
24 ВпИесІ 5іакз V. СигТііз-і^гі^Г Ехроп Согр., 299 11.8. 304, 319 (1936). .
25 Див. статтю І, § 8, п. 3,11-16.Права Президента і Конгресу всфері закордонних справ аналізують-
ся в розділі IX.
26 Для детальнішого ознайомлення з юрисдикцією Верховного суду Сполучеюгх Штатів і феде-
ральних судів нижчих рівнів див. розділ V.	''
2 9-340
18
Розділ І
Обмежена юрисдикція федеральних судів. Недовіра до федеральних судів також
призвела до обмеження типів справ, які вони могли розглядати. Федеральним судам
надавалося право займатися судовими справами двох основних типів: спори між
громадянами різних штатів або з іноземцями і справи, шо порушувалися згідно з феде-
ральною Конституцією і законами. Перший тип юрисдикції, названий «різноманітні»
повноваження, не викликав особливих заперечень, бо вважалося належним уникати
часом упередженого ставлення суду штату до осіб з інших штатів. Друга категорія, так
звана юрисдикція «федерального питання», припускала можливість якісного й
послідовного розгляду справ відповідно до федерального закону, але тільки в тому разі,
коли Конгрес вважав це потрібним. Те, шо Конгрес не довіряв вести справи, які
виникали з федеральних питань, нижчим федеральним судам, підтверджує такий факт:
він надав федеральним судам повноваження вирішувати різноманітні справи чи не
одразу ж, ше 1789 р., а от розглядати федеральні питання дозволив лише 1875 р. .
Автори Конституції погодилися, шо Верховний суд повинен бути встановлений
самою Конституцією. Однак, за принципом поділу влади, апеляційні повноваження
цього Суду 27 28 мають визначатися «з тими винятками й правилами, які встановить
Конгрес»29.
Судовий вибір. Мабуть, найсуттєвішими були розбіжності в поглядах делегатів
на питання незалежності суду. Судова незалежність вважалася необхідною для за-
безпечення свободи ведення справ без політичного тиску. Значну увагу було
приділено як методові обрання федеральних суддів, так і термінові їхнього перебу-
вання на посаді. Чимало делегатів хотіли, аби федеральних суддів обирав Конгрес.
Інші ж побоювалися, шо це зробить суддів залежними від волі Конгресу. Зрештою,
дійшли компромісу, поділивши відповідальність між Президентом і Конгресом:
Президент призначатиме федеральних суддів на посаду пожиттєво за порадою і зго-
дою Сенату, але вони можуть бути звільнені голосуванням усього Конгресу30.
В. Поділ влади між гілками федерального уряду
та її збалансованість
Поділ, «контроль і збалансованість» влади між трьома урядовими гілками —
свідомий задум. Ця ідея бере свій початок у працях барона де Монтеск’є і Джона
Локка, з якими делегати зборів були знайомі31. Однак у Сполучених Штатах цю
ідею зрозуміли не як точний поділ самої влади, а як її поділ між різними гілками.
За Медісоном, «необхідний поділ влади між кількома департаментами», зумовлений
у Конституції, гарантуватиме, «шо її складові частини внаслідок взаємодії контро-
люватимуть повноваження одна одної»32 33 Як писав сучасник, Конституція засновує
«окремі інституції, які поділяють владу» . Таким чином, тут доречніше розглядати
27 Сучасне провадження справ з федеральних питань і різновиди юрисдикції докладніше розгля-
даються в розділі V.
28 Часто вживане слово «Суд* як похідне від терміна «Верховний суд Сполучених Штатів» на письмі
подається з великої літери, на відміну від позначення судів інших категорій.
29 Див. статтю ПІ, § 2, л. 2. Значення цього пункту і його можливе застосування як засобу контролю
за правом Верховного суду на здійснення судового нагляду розглядаються в розділі IX про конституційне
право. Право на здійснення судового нагляду, не зовсім чітко сформульоване в Конституції,також роз-
глядається в розділі IX, як, зрештою, і подальші вдосконалення після 1789 р.
20 Див. статтю III, § 1 і статтю II, § 4. Сучасні колізії, пов’язані з довічним перебуванням на посаді,
й терміни перебування на посаді третейських суддів розглядаються в розділі VI. Звільнення федеральних
суддів з посади аналізується в роздіїі V.
31 Дие. Л/олге^шеи.Тіїе ЗрігіїоГіііе Ьа»б 151—152 (К'и£епі (гапз. 1949) (вперше було опубліковано 1748 р.)
(«там, де законодавча і виконавча влади об’єднані під керівництвом однієї людини чи групи чиновників,
не може бути свободи»); Ми Ьоске. 8есопй Тгеатііе оп Ооуеттепі: Ал Еїзау Солеє ті гЬе Тгие Огі^іп,
Ехіепі апб Епй оГСіуіі Ооуєгшпєш (1690), а також М. С.1. Р?/е. Сопііііийопаїіяп апсі іііе Зерагаїіоп оГ Роч'егз
64—67 (ОхГогб іі. Ргез5 1967) (розглядається рать Локка в розвитку цієї теорії).
32 Ребегаїія № 51, див. вище.
33 Кісіїагд іїешіаді. Ргезійепііаі Ротег: ТНе Роїітісь оГ Ьеабегеііір 3 ('А/ііеу & Зоп5 1960).
Урядова структура з історичного погляду
19
Конституцію як схему збалансованості влади, або, як її часто називають, систему
«контролю і балансу».
З 1789 р. урядова структура і зв’язки між гілками влади еволюціонували. До
деяких змін призвели постанови Верховного суду. Природне зростання країни,
розвиток технологій, різні проблеми, з якими зіткнувся уряд, також не залишилися
без наслідків. Ми розглянемо 4 основних удосконалення, шо стосуються збалансо-
ваності й поділу влади: судовий нагляд, зростання влади Президента, роль
адміністративних органів і сучасна дослідницька роль Конгресу.
1. Запровадження і активне застосування права судового нагляду
Аналіз основних положень Конституції 1789 р. показує, що конституційні «кон-
троль і збалансованість» певною мірою забезпечують перевірку судової гілки влади
законодавчою і виконавчою гілками в основному шляхом добору суддів і здійснення
контролю за юрисдикцією федерального суду. Однак текст Конституції точно не
визначає, як судова гілка повинна контролювати законодавчу й виконавчу влади.
1803 р. під час розгляду справи Марбері проти Медісона (МагЬигу V. Масіімт) було
встановлено, що право судового нагляду (право Верховного суду перевіряти
конституційність законів та дій інших двох гілок влади) притаманне Конституції34.
Засади судового нагляду. Суд у Марбері, в особі головного судді Джона Маршал-
ла, виявив, що в статті про верховенство положень Конституції і в ст. III про надан-
ня судової влади фактично йдеться про судовий нагляд. Це доводиться таким чином.
По-перше, Конституція є законом, і його потрібно дотримуватись; справді, згідно
зі статтею про верховенство, Конституція — верховний закон країни. По-друге,
судді, наділені «судовою владою Сполучених Штатів» (ст. III), мають право самі
визначати, що є законом у справах, які вони розглядають. Отже, якщо в порушеній
справі можна керуватися і законодавством, і Конституцією, то судді, зважаючи на
ієрархію закону, викладену в статті про верховенство, повинні застосовувати
конституційні положення і не брати до уваги положення даного закону. Суд у Мар-
бері мав на увазі федеральний закон, але обгрунтування у справі Марбері було засто-
совано до законів штатів 1810 р. в справі Флетчер проти Пека (НеісИег V. Реск)^.
Активне застосування судового нагляду в наш час. На думку багатьох вчених, за-
провадження судового нагляду є не конституційним «удосконаленням після 1789 р.»,
а невід’ємною, хоч і не вираженою, частиною Конституції. Спершу принцип судо-
вого нагляду застосовувався нечасто. Протягом першого століття існування
країни він був рідкістю. Але сьогодні це — основна сила в законодавстві й уряді,
шо серйозно впливає на баланс федералізму, поділ влади, а також на відносини
між окремими особами і всіма рівнями уряду. З 1953 р., коли Головним суддею
Сполучених Штатів став Ерл Воррен (ЕагІАУаггеп), право судового нагляду засто-
совується найчастіше.
За 75 років (з 1789 по 1864 р.) Суд визнав незаконними лише два рішення Кон-
гресу. За період з 1789 по 1953 р. (протягом 164 років) було тільки 76 анулювань.
А з 1953 по 1991 р. (упродовж 38 років) Суд оголосив неконституційними 66 пос-
танов Конгресу, це майже 2 справи на рік. Щоправда, хвиля судових справ здій-
нялася ще за часів «ліберального» суду Воррена (1953—1969); «консервативніший»
суд Бургера (1969—1986) був не менш «активним»36. Терміни перебування цих двох
34 5 11.5. (1 Сгапсй.) 137 (1803).
33 10 11.5. (6 Сгапсії.) 87 (1810). (Неконституційний закон штату Джоржія). Про судовий нагляд
детальніше розповідається у розділі IX.
36 Як зазначають історики, за час існування Верховного суду його очолювали 14 осіб. Для короткого
ознайомлення з історією Суду, шо поділяється на 4 основних періоди, див. ОапіеІА. Раггег, Идіііат N.
Еікіідіе, Л-. & Рдіїір Р. Ргіскеу. Соп&іііиііопаї Ьа'*: Тйете5 Гог іЬе Сопяііиііоп’5 Тйіпі Сепіигу 7-27 (\Уезі
1993). Ця книга судових матеріалів містить чимало фактів і досліджень.
2«9-МО
20
Розділ І
діячів на посаді головного судді приблизно однакові (16 років), але Бургер провів
34 справи з анулювання федеральних законів, а Воррен — лише 25. Суд Ренквіста
(з 1986 р.) продовжив роботу в дещо повільнішому темпі — 7 федеральних законів
за 6 років .
Подібна тенденція зачепила й закони штатів. За перші 100 років існування
Конституції Верховний суд скасував 79 законів штатів, а в наступні 100 років — у
10 разів більше (840 законів). З цих 840 скасувань 398, або майже половину, було
здійснено після 1953 р. Знову ж таки «консервативний» суд Бургера скасував більше
законів штатів (192), ніж «ліберально-активний» Суд Воррена (150).
Цифри не можуть відтворити всієї історії. Але справедливим, з погляду якості
й кількості, є те, що федеральні суди, зокрема Верховний суд, мають сьогодні
більший вплив на життя громадянина США, ніж будь-коли раніше. Конституційні
питання відіграють важливу роль у багатьох розділах закону. Епоха, що розпочалася
1953 р., вирізняється безпрецедентною увагою до конституційних питань взагалі й
особистих прав і свобод зокрема. Деякі останні рішення Суду свідчать про менш
поступливий підхіддо певних прав. Однак, щоб повернутися до того становища, яке
існувало до 1953 р., потрібні докорінні зміни 37 38 39.
Небезпека зловживання правом нагляду. Хоч судовий нагляд загалом дістав
підтримку, він не завжди служив прогресивним інтересам. Деякі «негативи» в історії
закону демонструють небезпеку зловживання правом судового нагляду. Ми коротко
розглянемо один з таких «негативів» — горезвісне рішення суду в справі 1857 р. Дред
Скотт проти Сендфорда (Оге<і 8соП V. ЗапсЦонІу®, яке полягало в тому, що Конгрес
не має права скасовувати рабство. Отже, судовий старт стосовно використання
права судового нагляду був не зовсім вдалим: справа Дред Скотт — лише друге ану-
лювання федерального закону, а першим була справа Марбері проти Медісона 4 .
Складнішим для Суду виявився і відносно недавній період з 1900 по 1937 р. За
цей час Суд не раз застосовував три основні положення: принцип «належної пра-
вової процедури» 5 і 14 поправок до Конституції США, обмеження права Конгресу
регулювати торгівлю між штатами і доктрина проти делегування законодавчої
влади, щоб відмовити Конгресові й штатам у праві запроваджувати прогресивні
закони для регулювання бізнесу. Суд скасував закон штату Нью-Йорк про обмежен-
ня кількості робочих годин на тиждень для пекарів 41, федеральні закони про забо-
рону дитячої праці42, федеральні закони з регулювання промисловості за допомогою
оподаткування 43 й економіки внаслідок Великоїдепресії 30-х рр.44 45, а також Нью-
Йоркський закон про мінімальну заробітну плату для жінок4 .
Вважаючи ці постанови постійною перешкодою для законодавчого обговорен-
ня серйозних соціальних і економічних проблем у житті країни, Президент
37 Ці статистичні дані взято з книги £)аЯсіМ. О’Вгіеп, Зіопп Сепіег; Тіїе Зиргепіе Соий іп Атегісап
Ро1і1іС5, 30 ед. 63	N011011 1993). До підрахунків не входять факти анулювання Судом федеральних
законів, оскільки вони тотожні законові, застосованому в справі, шо розглядалася. Не включено й рішень
федеральних судів нижчих рівнів, також уповноважених визнавати постанови Конгресу і закони штату
неконституційними, шо вони й роблять прн розгляді справ, які не доходять до Верховного суду.
38 Провідні рішення Верховного суду про особисті права розглядаються в розділі IX, а рішення про
права підсудних і запідозрених у кримінальному злочині - в розділі VIII.
39 Див. 60 Ц.5. (19 Ноиг.) 393 (1857).
40 Див. више.
41 Див. Соскпегу. Уогк, 198 13.5. 45 (1905).
42 Див. Наттег у. Ва^епкаИ, 247 11.5. 251 (1918).
43 Ваііеу '.’.ОгехвІ Ригпііиге Со., 259 13.5. 20 (1922) (податок на дитячу працю); НІН V. ІУаІІасе, 259
11.5. 44 (1922) (податок на майбутні контракти, пов ’язані з пшеницею).
44 Див. А.Ь.А. ИМескгег Роиіпу Согр. V. ІМіесі Віаіез, 295 11.5.495 (1935) (невідповідне застосування
влади до розвитку торговельного кодексу для промисловості); ЯаіІгоаН Яегігетепі Вовні V. Аіюп Я. Со.,
295 11.5. 330 (1935) (положення про пенсійну програму для працівників залізниці, яке перевищило право
Конгресу шодо торгівлі); Сагіегу. Сагіег Соаі Со., 298 0.5.238 (1936) (встановлення стандартів тривалості
максимального робочого дня у вугільній промисловості поиад визначені статтею про торгівлю).
45 МогекеаВ у. Меч/ Уогк ехгеї. ТіраіВо, 298 11.5. 587 (1936).
Урядова структура з історичного погляду	21
Франклін Рузвельт разом з Конгресом 1937 р. розглянув можливість законодавчого
«пакування своїми прихильниками» Суду, тобто надання Президентові права
призначати додаткових суддів для зміни балансу сил. Інакше Президент мав намір
просто нехтувати постанови Верховного суду. Але ні план «пакування Суду», ні не-
хтування його рішень не стали в пригоді. Навесні 1937 р. один із суддів змінив свою
думку, підтримавши економічні й соціальні доброчинні програми. Але протягом на-
ступних 4-х років внаслідок смерті та відставки суддів Рузвельт призначив 7 нових
суддів, які виступали за надання Конгресові більших повноважень46 47.
Питання належної правової процедури, яке піднімалося в цей катастрофічний
період з 1900 по 1937 р., повною мірою ілюструє суть кризи, що існувала в тогочас-
ному судовому нагляді, й те, шо тепер багато хто вважає продовженням проблеми.
Теорія про належну правову процедуру набула розвитку наприкінці XIX ст., коли
Суд почав тлумачити 14 поправку до статті про належну судову процедуру, до якої
входить поняття «свобода», як таку, шо включає «свободу угоди». У справі Лохнер
проти Нью-Йорка (Ьосітегу. Уогк)^ Суд довів, що закон Нью-Йорка про обме-
ження кількості робочих годин пекарів до 60-ти на тиждень суперечить положенню
про правила судового процесу. Суд дійшов висновку, шо цей закон висів непомірним
тягарем «над свободою господаря і робітника співпрацювати за домовленістю»48. Не
погоджуючись з таким станом речей, суддя Олівер Вендел Холмз стверджував, що Суд,
послуговуючись поняттям «свобода» в тому сенсі, в якому її розуміла більшість судців,
нав’язував штатам своє бачення правильності економічної політики. Посилаючись на
популярну книгу англійського філософа XIX ст., прибічника соціальної політики не-
втручання, цей суддя саркастично заявив; «14-та поправка не пускає в хід соціальні
статті містера Герберта Спенсера»49.
Суд раз у раз озирається на період до 1937 р., який дав чимало важливих уроків,
корисних і сьогодні. Свіжим випадком, шо привів до перегляду історії того періоду
та її значення для ролі Суду, було рішення Суду (1992 р.) дотримуватись своєї
постанови про аборти, прийнятої 1973 р., незважаючи на значний опір громадсь-
кості 50. З епохи Лохнера випливає: оскільки Суд є однією з небагатьох інстанцій,
які контролюють політичні сили, він не може допустити, щоб його рішення істотно
відрізнялися від домінуючої думки в країні. Зрештою, влада і вплив Суду полягають
не в примусовому, а в добровільному шануванні його рішень суспільством. Незва-
жаючи на випробування епохи Лохнера, справедливим буде зазначити, шо Суд
повернув собі престиж і моральну владу, втрачені в період до 1937 р. Активне засто-
сування судового нагляду — характерна ознака урядової структури, яка сьогодні
повністю визнається.
2.	Зростання президентської влади
Багатьох авторів Конституції турбувало те, що законодавство як влада ставало
дедалі могутнішим. Але сучасна епоха продемонструвала протилежні тенденції.
Функцію Президента, визначену в ст. XIX як «виконання волі Конгресу»51, у XX ст.
витіснила модель президентської першості. Важливу роль у появі так званого «імпе-
раторського президентства» відіграв Конгрес, який значною мірою сприяв його
44 Цю історію взято з книги Новака і Ротунди.
47 Див. 198 Ц.8. 45 (1905).
48 Було ще кілька постанов проскасування законів штатів на підставі порушення належної правової
процедури.
49 198 Ц.8. Про Холмза, шо вважався «великим опозиціонером», в іншому зв’язку йдеться у розділі II.
50 Див. Ріаппегі Рагепіїоогі о/Зоиіїегазіет Рептуїуапіа и. Сазеу, _ Ц.8. _,112 8.Сі. 2791 (1992) .
51 Наггу А. Ваііеу, /г. апР Рау М. ЗИа/гіи, еЖ. Тіїе Атегісап РгезіИепсу: Нізтогісаі апй Сопіетрогату
РеГ$рЄСТІУЄ8 уіі (Оогзеу Рге88, СИісаво 1988).
22
Розділ І
• .	. 52 г-
заснуванню і підтримці . Були випадки «захоплення впади» сильними президентами,
але значно частіше Конгрес добровільно передавав впаду 52 53.
Чинники, що сприяли зростанню президентської влади. Можливо, найваж-
ливішим чинником, який сприяв зростанню президентської влади у XX ст., було те,
що тривалий час президентську посаду в Білому Домі займала низка сильних
особистостей, спершу Теодор Рузвельт (1901 р.), а потім Франклін Рузвельт (у ЗО—
40-х рр.) та інші повоєнні (йдеться про 2-у світову війну) президенти. Хоч
відповідальність за зовнішню політику поділяють Президент і Конгрес, сутність і
організація виконавчої влади дає їй змогу швидше, аніж Конгресові, реагувати на
сучасні кризи. Участь Сполучених Штатів у двох світових війнах, їх утвердження як
«великої держави» та чисельні міжнародні інциденти вимагають швидких рішень і
відповідей — це краще вдається кабінетові радників на чолі з Президентом, аніж за-
конодавчому органові, кожен із 535 членів якого має свою думку. Все це, а також
президентський контроль за інформацією про кризові явища, дало змогу Президен-
тові перехопити ініціативу у сфері зовнішньої політики, тож Конгресові часто не
залишалося нічого іншого, як дотримуватись постанов Президента.
Поштовх до президентського верховенства у внутрішньополітичній сфері дала
Велика депресія 30-х рр. Криза вимагала рішучих заходів з боку сильного національ-
ного лідера. Зважаючи на це, Президент Франклін Рузвельт запропонував Конгре-
сові вичерпну законодавчу програму. Траплялися випадки, коли Президент надто
зловживав своїми повноваженнями стосовно війн і в питаннях зовнішніх зносин.
Беручи все це до уваги, сьогодні виборці стежать за діями Президента в питаннях
як зовнішньої політики, так і внутрішнього законодавства. Коли посаду в Білому Домі
обіймає енергійний Президент, значна частина законодавчої діяльності Конгресу є
реакцією на запропоновані Президентом законодавчі програми54.
Право на запровадження законодавчих програм. Якщо Президент не пропонує
власної законодавчої програми, він може сприяти запровадженню програм Конг-
ресу чи попереднього Президента. За Конституцією, Президент повинен
«піклуватися про точне дотримання законів»55 56, а також дбати про втілення в життя
програм Конгресу . Але їх втілення повинно здійснюватися з ентузіазмом. Існує
багато можливостей обійти законодавчі розпорядження. Звичайно, кожне з них
можна тлумачити по-різному. Така свобода тлумачення вказівок найлегше просте-
жується в законодавчій схемі, яка передбачає передачу влади секретареві в кабінеті
Президента чи голові адміністративного органу, відповідального перед Президен-
том, а також секретареві Кабінету Міністрів 57.
Обмеження влади Президента. Хоч влада Президента чимдалі зростає, він усе ж
мусить іти на поступки в разі її невідповідності з конституційними повноваженнями
чи конфлікту з іншими гілками влади. Розглянемо два таких випадки. В першому
в конфлікт вступила законодавча влада Конгресу, в другому — судова влада.
Перший випадок — це чи не найгучніший процес стосовно президентської
влади: справа про конфіскацію сталі, або Янгстаун Шіт і Тюб проти Сойєра (Зіееі 8е-
52 Див. АгдіигМ. Зсіїіе.ііп^ег, 1г. ТЬе Ітрєгіаі Ргезібепсу (Нои^Ьіоп, Мійііп 1973) . Вплив зростання
президентської влади на події влади розглядається в книзі РИіІір £). Кигіапі. ТИе Кізе апб Раїї оГШе "Оос-
ггіпе" оГЗерагагіоп оГРои'егз, 85 МісЬ. Ь. Кеу. 592,607-613 (1986 / У XX ст. Конгрес також отримав велику
владу в результаті готовності Верховного суду широко тлу.ма'шти свої права. Але, як побачимо далі, те
розширення влади сталося за рахунок штатів, а не Президента.
53 Нещодавно у відповідь на явне зловживання владою Президента Конгрес спробував повернути
собі частину виконавчої вдали. Це призвело до цікавого поділу влади. Див. розділ VI (законодавче вето)
і розділ IX (повноваження в умовах війни).
54 Тільки члени Конгресу можуть видавати закони, але Президентові неважко переконати членів
своєї партії в Конгресі проголосувати за постанову, яку він хоче запропонувати.
55 Стаття II, § 3.
56 Див. Тгаіп V. Сігуо/Кещ Уогк, 420 С.8. 35 (1975) (Президентне може затримати гроші, призначені
Конгресом для якоїсь справи).
57 Насправді існує багато засобів впливу на адміністративні органи. Див. розділ VI, де розгляда-
ються способи контролю управління Конгресом та Президентом.
Урядова структура з історичного погляду
23
ігиге Сахе ог ¥оип§хіоюпе Зкееі & ТиЬе V. Злиуег)58. Справа слухалася 1952 р. Йшлося
про страйки робітників на металургійних заводах під час Корейської війни, які за-
впеди багато клопоту, бо могли перешкодити виробництву сталі, необхідної для
американських військ у Кореї. Зважаючи на це, Президент Трумен у своєму розпо-
рядженні наказав секретареві у справах торгівлі конфіскувати приватні металургійні
заводи і ввести їх у дію під контролем уряду. Верховний суд визнав це розпоряджен-
ня неконституційним. Раніше Конгрес видав закон про управління працею, в якому
відхилив можливість конфіскації заводів урядом, навіть у разі надзвичайного стану,
викликаного страйками. Таким чином, президентський наказ був недійсним, бо су-
перечив уже оголошеному Конгресом законові. Стосовно справи про конфіскацію
сталі окремі впливові діячі вважають, що суд дя Джексон висунув «змінну шкалу» для
виміру президентської влади в умовах перехрещення влади . Ця шкала передбачає
три ступені виміру влади залежно від заходів Конгресу: (1) якщо Президент діє
згідно з чітко вираженими санкціями Конгресу, то його влада максимальна й,
звичайно, він матиме підтримку; (2) якшо Конгрес не брав участі в розгляді питання,
тоді обидві гілки влади мають право діяти, і Президент може діяти, якщо Конгрес
не вжив жодних заходів; (3) якщо Конгрес прямо чи опосередковано висловив
незгоду з діями Президента (випадок з конфіскацією металургійних заводів), то
такі дії Президента ретельно перевіряються. Однак суддя Джексон зауважив, що
втому разі, коли Конгрес не зайняв протилежної позиції, обсяг президентської
влади «більше залежить від обставин і деталей, ніж від абстрактної теорії закону»,
що, та
владу
г^им
чином, вказує на можливе розширення теорії про непряму виконавчу
Другим гучним процесом, шо стосувався виняткових прав Президента, стала
справа Сполучені Штати проти Ніксона (Спііесі Зіаіеа V. №хоп)6і разом з Уотер-
гейтським скандалом. Під час президентської виборчої кампанії 1972 р. було
затримано кількох осіб, членів національної організації Республіканської партії, які
вдиралися до штаб-квартири демократів, розташованої в будівлі під назвою «Уотер-
гейт». Ніксон, переобраний Президентом внаслідок цієї кампанії, намагався
приховати різноманітні відеозаписи й документи, вручені йому державним проку-
рором, який розслідував цю справу. Ніксон виправдовував приховування стрічки й
документів «привілеєм виконавчої влади», тобто правом Президента захищати від
розголошення інформацію і матеріали, що стосуються функцій виконавчої влади,
які, на думку Президента, не підлягають розголошенню. Не заперечуючи існування
привілеїв виконавчої влади, Верховний суд, проте, одностайно ухвалив розпоряд-
ження окружного суду про пред’явлення стрічок із записами. Таким чином Суд
підтвердив, шо президенти, як і звичайні громадяни, повинні коритися наказам про
передачу доказів судові.
На користь Президента Суд у справі Ніксона визнав існування привілеїв вико-
навчої влади як безпосереднього права Президента. Незважаючи на відсутність пря-
мого підтвердження в ст. II, «із суті перелічених прав також випливають інші права
й привілеї; забезпечення конфіденційності спілкування Президента має подібний
конституційний фундамент». Доки «конфіденційність стосується ефективного за-
стосування Президентом його влади, вона спирається на Конституцію». Однак ці
привілеї, крім змісту військових і дипломатичних дискусій, повинні поступатися
вимогам з боку партій і судів, якшо їм потрібно отримати всі докази стосовно
кримінальної справи. Ще важливіше: Суд наголосив на тому, що рішення про охо-
58 Див. 343 С.8. 579 (1952).
55 Позиція судді Джексона не була позицією більшості в суді, але вона мала більший вплив, ніж
позиція більшості.
60 Для детальнішого ознайомлення з ¥оип88го\уп Сазе див. ЕдкагдД. Согшн. Тле бгееі Зеігиге Сазе:
А Іибісіаі Вгіск \Уіі1зоит $гга-и'. 53 Соїит. Ь. Кєї. 53 (1953).
61 Див. 418 118. 683 (1974).
24
Розділ І
рону матеріалів привілеями виконавчої влади може приймати лише суд. «Будь-яке
інше рішення суперечитиме основній концепції поділу влади й контролю, шо
випливає зі схеми троїстого уряду»62 63.
3.	Встановлення і зростання адміністративного управління
Розвиток органів управління. В Конституції і згадки немає про адміністративні
органи. А сьогодні вони посідають важливе місце в урядовій структурі . Перше мо-
гутнє федерально-адміністративне управління — комісія в справах торгівлі між шта-
тами — було засновано ще 1887 р. Але найбільшого розвитку адміністративне
управління набуло в 30-х рр. XX ст. На прохання президента Рузвельта Конгрес
охоче передав значну частину влади органам адміністративного управління, щоб за-
безпечити компетентні й швидкі дії, спрямовані на регулювання економіки та до-
помогу жертвам Великої депресії. Це був лише початок перетворення країни на те,
шо тепер називають «адміністративною державою»64. Зміни відбулися як у системі
штатів, так і у федеральному уряді65 66 67. Сьогодні органи адміністративного управління
федерації і штатів функціонують у багатьох сферах — від банківської діяльності,
соціального захисту, професійної охорони здоров’я та безпеки до організації праці.
Головним механізмом впливу органів управління є прийняття ними (за правом,
делегованим законодавчою владою) законодавчих актів у формі правил . Значення
цих правил можна уявити, побувавши у юридичній бібліотеці: на книжкових
полицях адміністративні постанови займають чи не в десять разів більше місця, ніж
федеральні законодавчі акти. Особа чи група людей, діяльність яких контролюється
федеральним законом, матимуть мало користі від законодавчого акта й муситимуть
шукати порад у безлічі збірників адміністративних правил і пояснювальних
директив. Органи адміністративного управління не лише затверджують правила, а
й мають відділення, що займаються розглядом порушень цих правил і накладають
за них стягнення, а також адміністративних службовців, які вирішують спори, що
виникають при примусових стягненнях (рішення таких інстанцій підпадають під
право судового нагляду). В багатьох справах єдиним слуханням, висновки якого
отримає позивач, є адміністративне, а не судове слухання. Хоч судовий нагляд і
правомірний, у багатьох судових інстанціях його можливості обмежені. В більшості
випадків разом з адміністративною структурою створювалися нові регулюючі права
для вирішення суперечок щодо цих прав. У інших випадках замість судових засобів
компенсації пошкодження чи втрати майна застосовуються адміністративні .
«Незалежні» адміністративні органи федерального управління. Існують два типи
адміністративних органів федерального управління: «виконавчі» й «незалежні».
Виконавчі органи управління перебувають під загальним наглядом і контролем
урядового службовця, підпорядкованого безпосередньо Президентові. Таким
чином, зростання президентської влади певного мірою пов’язане зі зростанням
влади виконавчих органів управління, хоч існують обмеження президентського
62 3 часів «справи Ніксона» президенти Ніксон, Форд, Картер, Рейган давали у суді свідчення під
присягою, які знімалися на відеокамеру. Див.Макак & Коїипсіа (виноска 9) .
63 Детальніше адміністративне управління аналізується в розділі VI, де розглядаються основи
адміністративного права.
64 Діаграму структури сучасного федерального уряду, з відображенням більшості органів
управління, вміщено в додатку до цієї книги.
65 Цей феномен має міжнародний характер. Див. Маиго СарреІІегії. Тіїе ДисіісіаІ Ргосезв іп Сопзра-
гагіче Регересгіче 16—24 (ОхГогЛ Й. Ргезз 1989).
66 Взагалі делегування є законним доти, доки Конгрес забезпечує відповідні стандарти в
керівництві органами управління щодо їхньої законотворчості. Багато схвалених стандартів є дуже за-
гальними. Див. розділ VI.
67 Протести до органів адміністративного управління щодо подіту влади здебітьшого відхилялися
або нехтувалися Судом. Див. розділ VI.
Урядова структура з історичного погляду	25
контролю. А незалежні органи управління навіть формально не підлягають нагля-
дові з боку кабінету чи Президента. Очолюють їх колегіальні ради. Члени цих рад
призначаються Президентом за порадою і згодою Сенату. Вони призначаються на
більший термін, ніж час перебування на посаді Президента й функціонування Кон-
гресу. Члени цих рад можуть бути звільнені лише в окремих випадках. До неза-
лежних органів управління належать Комісія із безпеки та обміну, що контролює
діяльність служби фінансової безпеки корпорацій, Комісія із зв’язку, яка здійснює
ліцензування телебачення та радіостанцій, Федеральна резервна Рада, шо контро-
лює грошову політику, й Федеральна торгівельна комісія, яка займається регулю-
ванням бізнесу6®.
Незалежні органи управління регулюють діяльність у тих сферах, шо, як
вважається, потребують більшої політичної стабільності й уникнення політичного
контролю з боку президентської структури та Конгресу з його непостійною
більшістю, а також комітетів Конгресу. Однак Конгрес не має усталеної думки сто-
совно того, які саме сфери повинні контролюватися незалежними органами
управління; фактично він поділив сфери діяльності між незалежними органами
управління і традиційними, що підлягають урядові.
З огляду на чисельність і реальну незалежність органів адміністративного
управління їх почали називати «четвертою гілкою влади»68 69. Беручи до уваги той
факт, що невиборні органи адміністративного управління мають досить могутню
владу над громадянами, зростання їх кількості можна вважати ознакою втрати уря-
дом демократичних цінностей70. Однак діяльність управлінь перебуває, хоч і не-
значною мірою, під впливом Конгресу й Президента 71. Органи адміністративного
управління відіграють важливу роль у житті держави, тому ми повернемось до цього
питання в розділі про адміністративні закони 72.
4.	Наглядова роль Конгресу
В міру ускладнення законодавства й розширення дій Конгресу виникає потреба
в наданні професійної допомоги законодавчій діяльності з боку комітетів. Законоп-
роекти, питання, пов’язані з бюджетом, із затвердженням на посади президентських
кандидатів та інші, перш ніж ставитись на голосування в Парламенті, ретельно
перевіряються в комітетах. Вагомі рекомендації комітету мають важливе значення
для заклопотаних членів Конгресу, необізнаних у деталях більшості постанов, які
не стосуються їхньої сфери знань і діяльності 73. Нині існує 298 спеціалізованих і
виборних комітетів та підкомітетів. Сферою діяльності найважливіших комітетів
обох палат Конгресу є сільське господарство, фінансова система, збройні сили,
банківська справа, освіта, енергетика, зовнішня політика, урядові операції, судове
право, праця, малий бізнес, наука й технологія. В кожному комітеті є підкомітети,
що займаються певною галуззю 74.
Первісним призначенням комітетів і органів Конгресу було регулювання зако-
нодавства з його специфічними особливостями, яке чимдалі ускладнюється в
68 Серед інших — Національне управління трудових відносин, Федеральна приморська комісія,
Комісія з безпеки споживчого продукту, Комісія з ф’ючерсної торгівлі, Комісія з ядерного регулювання.
65 Див. Регег Зггаии, ТИе Ріасе оГ Абтіпізггаііуе Д§епсіе5 іп Зоуеттет: Зерагаііоп оГРо^егз апб іЬе
РоипИ ВгапсЬ, 84 Соїит. Ь. Кєу. 573 (1984).
70 Див. Сарреііепі.
71 Див. розділ VI.
77 Див. там же.
73 Побічним ефектом наявності системи комітетів і вимог проводити всі законопроекти через
комітети є те, шо члени Конгресу, які очолюють важливі комітети, мають надзвичайно велику владу й
можуть впливати на те, які документи розглядатимуться, а які — ні.
74 Комітети збільшили професійний штат службовців, що допомагають членам Конгресу. 1982 р.
на службі в комітетах Конгресу налічувалося 3 278 штатних працівників. Кожен сенатор мав 35 особистих
штатних працівників, а кожен представник—близько 17. Сопвгекіопаї риапегіу Оиібе іо Соп^ге&з (1982).
26
Розділ І
сучасному світі. Але внаслідок змін у законодавстві й розширення адміністративних
органів комітети почали здійснювати нагляд за роботою уряду.
Президент Вудро Віпьсон ще перед тим, як стати Президентом, наголошував на
важливій ролі Конгресу в нагляді за роботою уряду і виявленні невідповідності
його дій: «інформуюча функція Конгресу важливіша за його законодавчу функцію»75.
В Конституції взагалі не згадуються розслідувальні слухання комітетів, але
посилання на законодавчі повноваження Конгресу є запорукою того, що ці
розслідування мають на меті визначення потреби в законодавстві. На цій підставі
суд затвердив за Конгресом право проводити розслідування, викликати свідків і
карати за неявку як «за зневагу до Конгресу»76 77. Однак останнім часом на порядку
денному комітетських слухань не стояли питання законодавства. Оскільки слідчими
є політики і слухання докладно висвітлюються в пресі й на телебаченні, чимало з
розслідувань проводяться за зачиненими дверима. Головний наслідок багатьох
таких розслідувань — оприлюднення фактів, але якшо з них громадськість дізна-
ється про прорахунки уряду та його чиновників, то це на краще.
Деякі розслідування увінчалися успіхом, інші — ні. Розслідування комітетом Се-
нату Уотергейтського скандалу', що, зрештою, призвело до відставки Президента
Ніксона,— найкраще в своїй категорії. 1974 р. комітет Сенату почав розслідування
цього скандалу, щоб з’ясувати, чи брали в ньому участь чиновники високого рангу
Білого Дому, який перебував у руках республіканців, і чи намагалися вони приховати
злом, вчинений у національній штаб-квартирі Демократичної партії. В результаті
обвинувачувальні докази було показано по національному телебаченню, і Прези-
дент, який заперечував свою причетність до справи, ганебно пішов у відставку. Чи не
найвідомішим прикладом зловживання розслідуванням комітету стала діяльність
його тодішнього керівника — сенатора Джозефа Мак-Карті. 1954 р. він розглядав
справу «комуністів», які нібито працювали в армії і Державному департаменті. Ніяких
суттєвих доказів не було представлено, однак через звинувачення Мак-Карті, в країні
здійнялася антикомуністична істерія, тож чимало людей втратило репутацію і посади.
На краще це чи на гірше, але розслідувальна система Конгресу добре поставлена; вона
стала неабиякою силою в уряді.
Г. Штати і федералізм
Уже згадувалося, шо принцип поділу влади, а також «контроль і збалансо-
ваність» між гілками федерального уряду було ретельно сплановано. Федералізм має
іншу основу. Як показує короткий огляд історії, створення Конституції, виникнен-
ня федеральної структури уряду пов’язане з політичною необхідністю. Навряд чи
будь-який з новоутворених незалежних штатів проголосував би за прийняття
Конституції, якби вона не відводила такої важливої ролі штатам.
Федералізм має два виміри. «Вертикальний» федералізм характеризує відносини
між штатами і федеральним урядом, а «горизонтальний», чи міжштатний,— .між
окремими штатами. З 1789 р. обидва типи стосунків суттєво змінилися. Історія
вертикального федералізму — значною мірою історія посилення федеральної влади
порівняно з владою штатів. Основним наслідком горизонтального федералізму є те, шо
значення кордонів між штатами дедалі зменшується.
Цікаво, чи схвалили б згадані зміни делегати конституційних Зборів. Але перш
ніж розглянути ці зміни й пов’язані з ними питання, детальніше окреслимо характер
влади штатів, їхніх урядів і політичних підрозділів.
75 И'ооДго»! ИИІйоя. Соп?ге85іопаІ Ооуеггипега 303-04 (Нои£Ітїоп-МіїШп. Вомоп 1885).
76 Див. Мсбгаіп V. Даи^іепу. 213 11.8. 135, 177—178 (1927), а також див.Млвак & НоГипііа, 7.4 - 7.5
(виноска 9).
77 Див. вище.
Урядова структура з історичного погляду
27
1.	Структура уряду штату і його повноваження
Характер урядової влади штату. Штати не було утворено Конституцією, хоч у
ній вони часто згадуються. Причиною такого упущення є те, що 1787 р. штати вже
існували. Справді, штати швидко створили й затвердили свої конституції —
наприкінці 1776 р. кожен штат мав власну конституцію. Сам факт «предко-
вічного» існування штатів позначився на характері їхньої влади, багато в чому
відмінної від влади федерального уряду. Після війни за незалежність 13 колоній
залишалися окремими суверенними державами-націями, і статус цей змінився
лише почасти — в Конституції 1789 р. й пізніших поправках до неї вони відмо-
вилися від деяких прав. Таким чином, штатам не потрібно озиратися на феде-
ральну Конституцію, щоб діяти чи створювати закони: вони мають владу й
невід’ємні права окремих, незалежних і суверенних держав, тож можуть
приймати будь-які закони, крім заборонених федеральною Конституцією чи
їхніми власними конституціями 7 .
Урядова структура штату. Структура уряду багатьох штатів нагадує, принаймні
в загальних рисах, структуру федерального уряду з його владами. Чимало ідей,
притаманних федеральній Конституції 1789 р., було запозичено з конституцій
штатів. Своєю чергою, штати при створенні нових конституцій запозичали ідеї
з уже прийнятої федеральної Конституції.
Подібно до структури федерального уряду, конституції штатів визначають три
гілки влади на чолі з губернатором штату ( він може накладати вето на законодавчі
постанови) і верховним судом штату (має право судового нагляду). Законодавча
система штатів двопалатна (тобто існують дві палати — як правило, палата предс-
тавників і сенат), і лише система штату Небраска — однопалатна. Щоправда, в ба-
гатьох назвах однакових урядових установ штатів і федерації є відмінності. Так,
глава виконавчої влади штату називається губернатором, а його заступник — віце-
губернатором. Але є і подібні назви посад—державного секретаря, генерального ад-
воката, генерального ревізора та голів департаментів. Головний законодавчий орган
називається законодавчим органом штату, або законодавчими зборами, а головний
суд — верховним судом штату.
Конституції штатів віддзеркалюють погляд громадян, шо найкращим урядом
є той, який править найменше. В багатьох штатах термін перебування на посаді
губернатора обмежено; він не може балотуватися ще на один термін 78 79 80. Склалося
так, що законодавча влада також обмежена. Законодавчі сесії збираються раз на
2 роки й тривають лише певну кількість днів. Одного року проводиться сесія
однієї палати, а наступного — іншої. В багатьох штатах обмежено кількість
законопроектів, які може представляти член палати. Швидке зростання
відповідальності штатів протягом останніх ЗО років с
них перебудуватися відповідно до реального життя
понукало уряди багатьох із
. Межі виконавчої влади
більшості штатів не так чітко окреслено, як федеральної виконавчої влади. Якщо
на державному рівні Президент призначає членів свого кабінету й інших висо-
копоставлених посадовців за порадою і згодою Сенату, то в багатьох штатах, на-
впаки, керівники головних відділів уряду, скажімо генеральний адвокат,
державний секретар чи генеральний ревізор, обираються народом. Таким чином,
вони посіли посади не з ласки губернатора й не можуть бути звільнені ним. У деяких
78 Засади рівноправності всіх штатів, на яких вони увійшли в союз, зберігаються і лтя тих штатів,
котрі_вступили до нього пізніше.
19 Наприклад, у Вірджинії губернатор обирається на 4 роки без права повторного обрання. Воок
оПЬе Зсагез: 1992—93 ЕсігГгоп 44 (ТТіе Соипсіі оГЗгасе Соуєгпіпєп(5, І_ехіп{Коп, Ку). Обмеження терміну
примусило губернатора штату Алабама підмовити свою дружину балотуватися. Насправді він мавнамір ке-
рувати штатом замість неї. Його дружину обрали 1967 р., але невдовзі вона померла, відбувши иа посаді
лише половину терміну.
80 Див. Воок оГ Гііе бтаїез.
28
Розділ І
штатах навіть існує положення, що віце-губернатор повинен належати до іншої
партії, ніж губернатор 81. Такі незалежно обрані посадові особи часто-густо дотриму-
ються власної політики, неузгодженої з політикою губернатора. Загалом суддів штату
обирають, а не призначають. Виборчі системи вже існували в деяких штатах у період
прийняття Конституції, але вибори стали переважати в першій половині XIX ст. Багато
штатів мають систему призначень, інші ж — комбіновану систему 82.
Конституційні обмеження урядової структури штату. У зв’язку з подібністю
структури урядів штатів до федеральної структури виникає питання, чи можуть
штати хоч якось відрізнятися за формою уряду. Відповідь: і так, і ні. За ст. VI,
§ 4 Конституції, «в цьому союзі Сполучені Штати гарантують кожному штатові
республіканську форму правління». Навіть якби там докладно характеризувалася
«республіканська» форма правління, суд постановив би, що цей пункт статті не за-
безпечено такою ж правовою гарантією, як інші положення Конституції, бо йдеться
про «політичне питання», яке не підлягає судовому розглядові83. Та хоч би там як,
а Верховний суд без вагань визначив, що межі виборчих округів штатів чітко окрес-
лені, аби не послаблювалась виборча сила громадян у деяких частинах штату.
Система забезпечення права «одна людина — один голос» вважається необхідною
для дотримання рівноправного захисту законів згідно з 14 поправкою до
Конституції84. Підставою для розрізнення характерних випадків перерозподілу
виборчих округів і випадків здійснення республіканської форми правління є те, шо
цей перерозподіл ніяк не позначається на основній урядовій структурі штату; це
просто своєрідна гарантія того, шо існуюча виборча система, якій надали перевагу
громадяни, не робитиме штучних відмінностей між громадянами.
Місцева урядова структура. Основними політичними підрозділами штату є
округи і міста чи села, хоч у сільській місцевості також важливе значення має
проміжний рівень адміністративних центрів. Усі ці рівні належать до категорії
«місцевого» чи «муніципального врядування». Державні відомства таких рівнів за-
галом вважаються «утвореннями» штату й підлягають повному контролю з його
боку. Проте в багатьох штатах великі міста певною мірою незалежні від уряду.
Іноді це наслідок політичної реальності (велике місто здатне постачати законо-
давчій владі штату значний відсоток кадрів), а іноді — результат, зумовлений
конституцією штату, яка надає великим містам більшу незалежність і право «само-
врядування».
Головною службовою особою виконавчої влади міста є мер, а його законо-
давчим органом — «міська рада». Прикметне явище — це відносно слабкий вико-
навчий орган порівняно із законодавчим. Прийняті містом закони називаються
постановами, а не законодавчими актами. Вони чинні лише в межах міста. Окремої
судової влади не існує, бо суди, які розглядають правопорушення в межах міста, в
тому числі й порушення міських законів, входять до судової системи штату.
Влада місцевих урядів. Місцеві уряди забезпечують функціонування багатьох
служб, необхідних для підтримки комунальної власності й міських центрів. Однією
з найважливіших і найтрадиційніших функцій місцевого уряду є нагляд за
дотриманням законів. Спершу ці функції здійснювалися тільки силами поліції, що
набиралася і фінансувалася з доходів місцевого уряду. Але пізніше, у XX ст., уряди
штатів створили свої полшійні підрозділи для забезпечення правопорядку.
Ще однією важливою функцією місцевих урядів є контроль за користуванням
землею.З цією метою її поділено на зони. Місцеві уряди також забезпечують роботу
різних служб для потреб населення — каналізаційних, водопостачальних, з вивезен-
81 12 поправка до Конституції' зазначає, що Президент і віце-президент повинні належати до однієї
політичної партії.
82 Методи судового вибору розглядаються в розділі V.
83 Див. Іликегч. Вопіеп, 48 0.8. (7Но\м.) 1 (1849). Теорія політичного питання розглядається у розділі IX
84 Див. Вакеї^. Сагг, 369 0.8.186 (1962); НеупоІсІ! V. ЛТлг, 37711.8. 533 (1967). Гарантія рівноправного
захисту законів, що налається 14 поправкою, розглядається в розділі ЇХ.
Урядова структура з історичного погляду
29
ня сміття тощо. Основною ж функцією місцевих урядів є турбота про освіту на
початковому й середньому рівнях, тобто про школи, де навчається більшість дітей.
Цими школами, як правило, керує місцевий відділ народної освіти, хоч вони
підпорядковуються вимогам департаменту освіти штату. Місцеві уряди мають право
оподатковувати прибутки, отримувати кошти для фінансування всіх цих програм.
Значну частину місцевого податку в більшості громад становить шкільний податок
для підтримки початкової і середньої освіти. Часто-густо місцеві уряди фінансують
державні коледжі та спеціальні професійні училища.
2.	Зміни у вертикальному федералізмі:
зростання федеральної влади
Поняття про державну владу' і владу штатів, наведене в Конституції як «перелічені
права» Конгресу, відповідає поняттю, висловленому Джеймсом Медісоном під час
дебатів щодо ратифікації:
«Повноваження, надані ... федеральномуурядові,— нечисельні й точно визначені.
Ті права, шо залишаються урядам штатів,—численні й невизначені. Взагалі права феде-
рального уряду стосуються зовнішніх справ, як-от: війна, мир, переговори, зовнішня
торгівля і пов’язане з нею право оподаткування. Влада, залишена штатам, охоплю-
ватиме всі справи, що, як правило, стосуються життя, свобод, приватної власності, а
також внутрішнього порядку, вдосконалень і процвітання штату»85.
Аби наголосити, якою невеликою за масштабами є влада федерального уряду,
10 поправка до Білля про права зазначає, що «права, не надані Сполученим Штатам
(як державі) Конституцією і не заборонені нею штатам, відповідно залишаються
штатам або народові».
Доктрина про «непрямі повноваження» . Попри обмеженість прав федерального
уряду', 1819 р. в справі Мак-Кулох проти Меріленда (МсСиїїоск у. Маїуіапд) головний
суддя Джон Маршалл підтримав широкі погляди Конгресу на теорію «непрямих пов-
новажень»86. У цій справі йшлося про конституційність рішення Конгресу заснувати
Банк Сполучених Штатів. Визнавши те, що влада федерального уряду обмежена і в ст.
І немає жодної згадки про право засновувати банки, головний суддя Маршалл за-
значив: надання чітко визначених прав обов’язково означає надання права робити
все належне для їх реалізації. Тож оскільки Конгрес має чіткі права обкладати подат-
ками і збирати їх, позичати гроші, регулювати торгівлю, укомплектовувати армію, а
банк, безумовно, сприяв би втіленню всіх цих прав, то Конгрес набуває «необхідного
повноваження» створити банк. Для підтвердження своїх слів Маршалл послався на.
пункт, в якому йдеться про «необхідне й відповідне», останнє з перелічених повнова-
жень, за яким Конгрес може «видавати всі необхідні й відповідні постанови для вве-
дення в дію вищевказаних повноважень»87.
Право Верховного суду переглядати рішення суду штату. 1816 р. у справі Мартін
проти Хантерз Лесі (Магііп у. Нипіег’а £еиее)88було підтверджено перевагу феде-
85 Навряд чи можна вірити у щирість всього того, що говорилося під час дебатів стосовно
ратифікації. Тож невідомо, чи Медісон справді так вважав, чи хотів у такий спосіб заспокоїти тих, хто,
побоюючись занадто сильного централізованого уряду, виступав проти ратифікації.
86 Див. і? 11.8. (4 УУЬеаі.) 316 (1819). Головний суддя Джон Маршалл (1755—1835), четвертий і
найвідоміший із 14 суддів, які очолювали Верховний суд, будучи завзятим федералістом, твердо стояв
на позиціях сильного централізованого уряду. За 34 роки своєї діяльності в Суді він багато зробив для
зміцнення федеральної влади й описав дуже важливі події, зокрема справу МагЬигу V. Масіііоп, що запо-
чаткувала право судового нагляду.
87 Стаття 1, § 8, п. 18.
88 Див. 14 0.8. (1 ЗУІіеаі.) 304 (1816). У справі Магііп V. Нипіег'а Іеаее розглядався закон штату
Вірджинія, шо забороняв іноземцям успадковувати майно та землі. У ході судового процесу цей закон
було анульовано на підставі того, що він порушував умови договору 1794 р. з Великобританією, які б га-
рантували права британським підданим на території Сполучених Штатів.
ЗО	Розділ І
ральної судової влади над судовою владою штатів. У цій справі верховний суд
Вірджинії, визначаючи необхідність дотримання федерального закону відповідно до
статті Конституції про верховенство, заперечував апеляційне право Верховного суду
Сполучених Штатів переглядати тлумачення судом штату федерального закону.
Верховний суд Сполучених Штатів закріпив за собою право апеляційного
судочинства в усіх випадках розгляду федерального закону, незважаючи на те,
звідки надійшли ці справи — з нижчих федеральних судів чи із судів штатів. Інакше,
зазначив Суд, виникатимуть великі «суспільні проблеми», коли Конституція чи
угода означатимуть одне у Вірджинії, а інше — у Нью-Йорку. В справі Когенс проти
Вірджинії (Сокепх V. Уіг^іпіа)^ було затверджено право перегляду кримінальних
справ штатів, якщо обвинувачення зроблено з порушенням федеральних законів.
Опір штатів федеральній владі. В період з 1800 по 1860 рр. швидке зростання
влади федерального уряду хвилювало багатьох жителів Півдня, прибічників прав
штатів. Хвилювало й те, що федеральний уряд значною мірою контролювався
густіше населеними, урбанізованішими нерабовласницькими північними штатами.
Південні поборники прав штатів обурювались тим, що федеральний уряд спрямо-
вував свою діяльність на послаблення влади штатів, а обмеження влади федераль-
ного уряду визначали відомства того ж таки уряду без широкої участі штатів.
З 30-х рр. XIX ст. опір федеральній владі чимдалі посилювався. Серйозним
інцидентом обернулася спроба Південної Кароліни скасувати федеральний закон
про тарифи, який перешкоджав бізнесові південних плантаторів. Джон К. Келхун
(Зоїгп С. Саііюип), колишній віце-президент Сполучених Штатів, очолив партію
Південної Кароліни, покликану захищати права штатів. Навіть відбулися збори для
прийняття «закону про скасування». Цей документ визнав надмірні податки Кон-
гресу «недійсними, необов’язковими для штату, його службовців і громадян».
У відповідь федеральний уряд продемонстрував силу. І штати відступили.
Південні штати також не могли змиритися з обстоюванням Верховним судом
апеляційного права у справах Мартін проти Хантерз Лесі (Мапіп V. Нипіег ’з Веззее)
й Когенс проти Вірджинії (Сокепх V. Уи^іпіа)^. Інцидент 1830 р. показує, яким
ворожим було ставлення до Верховного суду й Конгресу. Суд штату Джорджія
визнав винним у вбивстві індіанця Джорджа Тассела й засудив його до страти. Це
суперечило федеральному законові, який забороняв штатам здійснювати правосуд-
дя над індіанцями, котрі проживали у певних районах. Тассел подав апеляцію до
Верховного суду. Останній, звичайно, мав переглянути судовий вирок згідно з феде-
ральним законом і скасувати його. Але, попри все це, апеляцію довелося відкли-
кати, оскільки штат Джорджія, виявивши непокору, стратив Тассела, цей вчинок
головний суддя назвав «некоректним»85 * * * * 90 91.
Питання рабства і громадянська війна. Система сільськогосподарської економіки
південних штатів, шо будувалася на рабській праці, поширювалася на нові південні
штати. Обурення Півдня політикою федерального уряду зростало з поступовим
освоєнням західної частини. Внаслідок експансії на північно-західній території
утворилися нові штати — Індіана, Іллінойс, Вісконсін, Огайо та Мічиган. Конгрес
85 Див. 19 11.8. (ІбЗУЬеаі.) 264 (1821) Однак стаття III не дає права Верховному судові США перег-
лядати рішення верховного суду штату, які стосуються його законів. Таким чином, після справи Магіп
V. Нипіегі іе&ее останнє слово у справах, де тлумачаться закони штату, залишається за верховним судом
штату, хоча федеральний Верховний суд повинен бути останнім верховним суддею, коли мова йде про
федеральний закон, незважаючи на те, де розглядається питання — у федеральному суді чи в суді штату.
Лив.розділ V, діаграму федеральної та штатної судових систем в додатку, а також роздіт II.
90 Сім штатів прийняли закони, шо заперечували апеляційне право Верховного суду стосовно їхніх
судів. Лив. СНагіев П'яти. Ьевізіаііхе апЛисіісіаІ Аііаскзоп іЬе Зиргете Соип оПЬе СІпііесІ 8іаіе$ - А Німоту
об Ше Тм'епіу-ГіЙЬ Зесгіоп оГ Ше Іибісіагу Асі, 47 Ат. Ь. Яєу. 1, 3-4 (1913).
91 У відповідь на справу, шо визнала владу штату відповідальною за порушення закону, штат
Джорджія прийняв законодавчий акт, який карав смертю кожного, кого суд визнавав винним у
кримінальному злочині. Згодом ця постанова (справа СИіДіоІт V. Оеог^іа), 2 11.5. (Оаіі.) 419 (1793) була
скасована затвердженням 11-ї поправки до Конституції. Див. розділ VI.
Урядова структура з історичного погляду	31
заборонив там рабство, тому громадяни більшості цих нових штатів були
«аболіціоністами», тобто прихильниками скасування рабства. Більше того, новоут-
ворені штати разом з північними стали пунктами так званої «підземної залізниці»,
яка допомагала рабам утікати до вільних штатів чи Канади. Таким чином, у першій
половині XIX ст. проблема рабства в Конгресі зробилася загальнонаціональною.
З прийняттям до союзу кожного нового штату поставало питання, яким він буде —
«рабовласницьким» чи «вільним». Неспроможний по-іншому вирішити це питання,
Конгрес пішов на компроміс, урівноваживши кількість «вільних» і «рабовлас-
ницьких» штатів.
Внаслідок такого компромісу 1820 р. штат Міссурі залишився «рабов-
ласницьким», а штат Мейн став «вільним», тож «вільною» було оголошено всю
північну частину Л уїзіанської території. Це величезна територія, що простяглася да-
леко на північ і захід, аж до сучасного штату Монтана. Очевидно, намагаючись
заспокоїти південні штати й недопустити їхнього відокремлення від союзу, 1857 р.
Верховний суд у справі Дред Скотт проти Сенфорда (Огед ЗсоП у. Зап/огд) прийняв
тепер мало кому відоме рішення 92. Раб Дред Скотт порушив справу про надання
йому свободи на тій підставі, що він довго жив на «вільних» територіях, супровод-
жуючи свого «господаря». Суд, враховуючи деякі обставини, відхилив вимогу Скот-
та, але справа була вельми гучною. Штати заявили, шо Конгрес не мав права
забороняти рабство на цих територіях. Однак Півдню було цього замало. 11 штатів
вийшли із союзу й заснували Конфедерацію Штатів Америки. 1861 р. розпочалася
громадянська війна, яка через 5 років закінчилася капітуляцією Півдня 93.
Поправки до Конституції, пов’язані з громадянською війною. Оскільки грома-
дянська війна завершилася поразкою Півдня і штати, добре це чи погано,
залишилися в союзі, то інтереси союзу відтоді мають перевагу над інтересами штату
в разі розбіжностей між ними 94.
Війна вплинула вюридичному сенсі на права штатів, що знайшло відображення
в так званих трьох «поправках громадянської війни», деякі з яких істотно змінили
відносини, встановлені першою Конституцією. Так, 13-та поправка (1865) скасува-
ла рабство, 15-та (1870) надала звільненим рабам виборче право, а 14-та (1868) про-
голосила колишніх рабів громадянами Сполучених Штатів, зокрема штату, де вони
проживають, і таким чином, спростувала ту частину рішення в справі Дред Скотт
проти Сендфорда (Огед Зсоїі у. Зап/огд), яка не визнавала негрів громадянами країни.
Більше того, 14-та поправка заборонила штатам «видавати або запроваджувати
закони, спрямовані на обмеження привілеїв чи недоторканності громадян Сполу-
чених Штатів», «будь-кого позбавляти життя, свободи та майна без належної пра-
вової процедури», а також «відмовляти в рівноправному захисті законом у межах
його дії». Всі три поправки надали Конгресові широких повноважень втілювати ці
поправки в життя «відповідним законодавством».
Конгрес користувався правами, що випливали з поправок громадянської
війни 93. Але найвідчутніше ці поправки вплинули на рішення суду. Верховний суд
і нижчі федеральні суди застосовували пункти 14 поправки про належну правову
процедуру та рівноправний захист, прагнучи зробити «конституційними» чимало з
тих розділів закону, котрі традиційно вважалися прерогативою штату. Два най-
52 Див. 60 118. (19 Но«.) 393 (1857).
53 До бунтарської «Конфедерації Штатів Америки» входили Алабама, Арканзас, Флорида, Луїзіана,
Міссісіпі, Північна Кароліна, Джорджія, Південна Кароліна, Теннессі. Техас і Вірджинія. Назва мала
свідчити про те, шо Конституція Конфедерації надає більшого значення правам штатів, ніж Конституція
Сполучених Штатів.
’4 У справі, яка розглядалася після громадянської війни. Верховний суд постановив, шо штати не
мали конституційного права відокремлюватись і шо під час війни вони залишалися в союзі. Див. Техаз
V. НТше, 74 С.8. (7 ХУаІІ.) 700 (1869).
95 Широке поняття права торгівлі, шо розглядається далі, зробило зайвим використання Конгре-
сом ного повноважень, наданих поправками громадянської війни.
32
Розділ І
важливішіз-поміж них — це належна процедура кримінального судочинства і расова
дискримінація .
Експансія федеральної влади у XX ст. Федеральна влада за рахунок влади штатів
найбурхливіше зростала у XX ст. внаслідок широкого тлумачення судом викладе-
ного у ст. І права Конгресу регулювати торгівлю між штатами. Після низки рішень,
які вузько трактували право торгівлі 95 * 97, Суд змінив свою позицію на протилежну.
Сучасний підхід Суду до цього питання полягає в підтримці законодавчої
діяльності у сфері торгівлі, особливо якшо Конгресом зібрано вагомі докази, що
впорядкування торгівлі між штатами матиме позитивні наслідки 98 99. У цьому зв’язку
Суд підтвердив доцільність регулювання Конгресом місцевої діяльності, яка має
хоча б побічне відношення до торгівлі між штатами. Ба, навіть до діяльності в межах
штату, вплив якої на національну економіку може розглядатися з точки зору
економічної теорії. Так, наприклад, Суд дозволив Конгресові регулювати, скільки
зерна повинен вирощувати дрібний фермер з Огайо для власних потреб і для про-
дажу на місцевому ринку, шоб, згідно з теорією про «сукупний ефект» діяльності ба-
гатьох дрібних фермерів, не знизилися ціни на пшеницю Расову дискримінацію
можна було заборонити, беручи до уваги її вплив на торгівлю між штатами, оскільки
вияви дискримінації у невеликих місцевих приватних готелях і ресторанах переш-
коджають темношкірим громадянам подорожувати країною у бізнесових справах 10°.
Відповідно до цієї позиції101 навіть такі незначні питання, як форма й колір
олеамаргарину в бакалійній крамниці, можуть контролюватися Конгресом.
10-ту поправку до Конституції, яка залишає штатам всі ті права, що не були
передані федеральному урядові, тлумачили як обмеження повноважень Конгресу в
галузі торгівлі. Однак Суд заявив, шо ця поправка «утверджує лише відому тезу,
все те, чого не віддали, залишилося»102.
Умовні витрати. Визначаючи вплив федеральних законодавчих програм на
штати, не слід забувати про закони, які прийняли штати з «примусу» Конгресу.
Якщо Конгрес не може прямо зажадати від штатів запровадження тих чи інших
законів, він домагається цього за допомогою «умовних витрат». Конгрес пропонує
штатам фінансові субсидії при умові, що вони втілюватимуть у життя програми, які
відповідають вимогам федерального уряду. Спонукальною силою для таких заходів
є не стаття про торгівлю, а право оподаткування і право витрачання коштів для «за-
гального добра»103. Ця сила зросла внаслідок затвердження 16-ї поправки до
Конституції (1913), яка вперше надала федеральному урядові право обкладати
прибутки прямим податком. Взагалі федеральний податок на прибутки є най-
важливішим податком для жителів Сполучених Штатів. Сьогодні він становить
15—40 відсотків від прибутку. Отримання федеральних прибутків призвело до
95 Див. розділ VIII (належна процедура кримінального судочинства) і розділ IX (расова
дискримінація). Багато хто нерозважливо вихваляв Конституцію 1789 р. як «геніальну*, хоч вона через
невизначеність відносин між штатами й урядом і неспроможність вирішити питання рабства привела
країну до громадянської війни. Див. Пиг%оо<1 МагзІіаН. ЯеПесгіопз ої гИе Вісепгеппіаі оГ іЬе Опііесі Зіаіез
Сопмішгіоп, 101 Наг*. Ь. Яєу. 1,2 (1987). Суддя Тергуд Маршалл був першим темношкірим суддею у Вер-
ховному суді.
99 Див. ІШГесІЗгаїе^. Е.С. КпІ&кІ Со., 156 0.5.1 (1985) (виробництво не є «торгівлею»), і УеагіеВапк
V. Реппо, 75 11.8. (8 А¥а11.) 533 (1869) (страхування не є «торгівлею»).
98 Неагіо/Аііапіа Моієіу. І/лї/и/Зигет, 379 0.5.241 (1964), КакепЬаск V. МсСІип&, 379 0.5.294 (1964)
(обидві справи підтверджують висновок Конгресу про вплив расової дискримінації на торгівлю між
штатами).
99 Справа ИЯскапі V. НІЬит, 317 0.5. III (1942).
1<м Див. справи, про які йшлося раніше (виноска 98).
101 Див. 21 О.5.С.А. 347.
102 ІІпііесІ Зіаіез V. ДагЬу, 312 0.5.100, 124(1941). Коли Конгрес намагається регулювати діяльність
штатів, тоді обмеження 10-ї поправки є більш істотними. Див. розділ IX. Як зазначається в розділі ЇХ,
нещодавно виявилися тенденції до захисту влади штатів від вторгнення федеральної влади згідно зі стат-
тею про торгівлю.
™ Ст.І, § 8, п. 1.
Урядова структура з історичного погляду	33
величезного дисбалансу в розмірах доходів від податків, які одержують, з одного
боку, федеральний уряд, а з іншого — штати. Справді, як зазначив Суд у справі 1947 р.,
штат може протистояти спокусі федеральних грошей за допомогою «простого
прийому непокори»104. Але небагато штатів схильні до цього. Відмовитись від феде-
ральних грошей для штату означає зазнати невигідного «балансу платежів» з феде-
ральним урядом: штат отримає федеральних грошей менше, ніж його громадяни
платять у вигляді федеральних податків. Таким чином, завдяки «добровільній» згоді
пристати на умови федеральних субсидій Конгрес має змогу примушувати штати
приймати закони чи коритися федеральним вказівкам 105.
Приклади дієвості федеральних програм можна побачити у постійних (і, як
дехто вважає, надто низьких) обмеженнях швидкості руху на автомагістралях. Для
отримання федеральних коштів на будівництво швидкісних доріг необхідно
виконати такі вимоги: швидкість руху має становити від 55 до 65 миль за годину, а
мінімальний вік осіб, яким дозволяється вживати спиртні напої,— 21 рік. Основною
причиною наявності в багатьох штатів сильних соціальних доброчинних програм є
те, що Конгрес юридично надав можливість федеральним фондам втілювати ці
програми, але лише тоді, коли штати виконують федеральні вимоги 106.
Дебати навколо розширення федеральної влади. Загальне розширення федераль-
ної влади за рахунок штатів багато людей ототожнюють з прогресом, близьким до
національної мрії і далеким від провінціалізму, або, принаймні, з корисним і
необхідним результатом національного розвитку країни. Це почуття виникає разом
з усвідомленням того, шо «права штатів» історично ототожнювалися з рабством та
іншими негативними явищами. А дехто сприймає зміни із занепокоєнням. Не так
давно посилився рух за надання більших прав штатам107 108.
3.	Зміни в горизонтальному федералізмі: розмивання
кордонів між штатами
Психологічне розмивання кордонів між штатами відбувається внаслідок чим-
далі більшої урбанізації, рухливості населення, а також можливостей комуніка-
ційного і транспортного зв’язку. Перетин кордону штату — ледь помітна подія.
Поряд з психологічним розмиванням кордонів існує їх юридичне розмивання. Хоч
кордони між штатами все ше не втратили свого юридичного значення, деякі кон-
ституційні доктрини й положення роблять їх не такими важливими, якими вони
були раніше.
Право вільного пересування. Право подорожувати із штату в штат було захищене
Статтями конфедерації, але воно чомусь не увійшло до Конституції 1789 р. Однак
Верховний суд угледів це право в кількох конституційних джерелах. Одним з на-
йважливіших моментів, що суперечили йому, було законодавство штату Невада,
згідно з яким люди, виїжджаючи звідти на громадському транспорті, мали сплачу-
вати податки. У справі Крендол проти штату Невада (Сгапдаі! у. Йеуада)1^ Суд за-
перечив конституційність податку, зазначивши, шо право подорожувати зі штату в
104 Окіа/іота у.СтІ Зегчісе Соттіззіоп, 330 11.5. 127, 143—144 (1947).
105 Умови отримання федеральних грошей є конституційними, якщо вони зрозумілі для штатів і
раціонально пов’язані з цільовим використанням федеральних субсидій. Див. Зоиік Дакоіа у. Ооіе, 483
<15. 203 (1987) (штат отримає гроші на фінансування доріг, якшо встановить мінімальний вік, після до-
сягнення якого дозволяється вживати спиртні напої). У справі Зоиік Дакога у. Доїв Суд визнав, шо за
певних обставин фінансові стимули можуть перетворитися на незаконне примушування, однак він стоїть
на позиції, якої дотримувався в попередніх справах: «визнати, шо мотив чи спокуса еквівалентні приму-
сові, означає втягувати закон у нескінченні труднощі».
106 Програми федерально-державного співробітництва обговорюються в розділі IX.
107 Див. Ііпо А. 6га%!іа. Егот ЕеДегаі Ііпіоп го Каїіолаї МопоІігЬ: Мііерозгз іп гіле Оетізе оГАтегісап
Ре<1ега1І8т, 16 Нагу. І. Ьа» & РиЬІіс Роїісу 129 (1993).
108 73 115. (6 М/а11.) 35, 18 ЕЕ1 745 (1867).
3 9-340
34
Розділ І
штат не обмежене й лежить у глибинах федеральної системи 109. У ближчі часи Суд
при розгляді права пересування як «фундаментального права» визнав незаконними
непрямі перешкоди на шляху користування цим правом. У справі Шапіро проти
Томпсона (Міаріго у. Ткотраоп/10 Суд відкинув як неконституційну вимогу штату до
всіх громадян, котрі потребують соціальної допомоги, підтвердження того, що вони
проживали на території штату не менше 6 місяців. Мета цього закону, як пояснив
Суд,— запобігти міграції людей, які потребували соціальної допомоги для
виживання на новому місці1 .
«Спляча» стаття про комерцію. Ше ефективніше впливає на усунення переш-
код з боку штатів у торгівлі та подорожах доктрина «сплячої» статті про комерцію.
«Активна» стаття про комерцію вже обговорювалася — це джерело, завдяки якому
могутня федеральна влада може втручатися практично в будь-яку приватну справу
штату. Але й у «сплячому стані» стаття про торгівлю має значний вплив. Суд
підтвердив, шо сама наявність статті про комерцію між штатами, яку містить
Конституція, гарантує вільну комерційну діяльність між штатами. У справі,
пов’язаній зі «сплячою» статтею про торгівлю, Суд зауважив: «Федерація — це
звичайний ринок, і поділ на штати не може перешкоджати вільному переміщенню
як сировини, так і готової продукції, якщо воно відбувається відповідно до закону
попиту і пропозиції» 112. З ранніх часів історії країни суд застосовував «сплячі» етапі
про комерцію, щоб позбавити чинності законодавство штату, яке протегувало своїй
економші й гальмувало підприємницьку діяльність іншого штату. В останні роки це
законодавство використовується по-іншому И3.
Розширення впливу судової влади штату. Як відомо, право суду штату засто-
совувати владу до обвинувачених обмежувалося територіальними кордонами
штату. Таким чином, суд одного штату не міг розглядати справу обвинуваченого
з іншого штату, доки не було доведено його присутності чи наявності влас-
ності обвинуваченого на території штату до початку розгляду справи "4. Мож-
ливість суду притягти до відповідальності обвинуваченого називається «особовою
юрисдикцією», а можливість притягти обвинуваченого, що проживає за межами
штату,— юрисдикцією «з довгими руками». Суд почав широко застосовувати
таку можливість у другій половині XX ст. З 1945 р. «довгі руки закону» стали
ше довшими. Суд збільшив кількість обставин, за яких громадянин або
корпорація з іншого штату несуть відповідальність перед судом. У справі Іп-
іегпаііопаї ВИое проти штату Вашингтон (Метаиопаї 5Иое V. И^азИіп^[оп)ІІІ суд
прийняв рішення про поширення особової юрисдикції на тих обвинувачених з
іншого штату, які мали «мінімально достатню кількість» контактів із штатом —
у вигляді залагодження підприємницьких справ, тому застосування до обвину-
вачених особової юрисдикції не є «нечесним». Отже, сьогодні, незважаючи на
кордони між штатами, які були перешкодою для міжтериторіальних процесів,
суди в Каліфорнії можуть порушити справу проти обвинуваченого з Нью-Йорка,
якщо він займався бізнесом у Каліфорнії і розгляд справи виявив порушення в
цьому бізнесі .
Вимога «повної довіри і врахування». Ст. IV вимагає від штатів «повністю довіряти»
109	Штат або муніципалітет можуть брати з усіх подорожуючих номінальну плату за користування
громадськими транспортними засобами (такими, як аеропорт), щоб мати змогу утримувати ці засоби.
Див. ЕуаптІІе-РапеІепЬигвІї Аігрогі Аиіїїогііу йінгісі V. Деііа Аігііпев, 405 15.8. 707 (1972).
110	394 15.8.618 (1969).
111	Див. ЗИаріго V. Потрлоп. Ця справа розглядалася під рубрикою рівноправного захисту «фунда-
ментальних прав». Див. розділ IX.
112	Ни&кез V. Аіехашігіа Зсгар Согр., 426 15.8. 794, 803 (1976).
113	«Прихована» стаття про торгівлю обговорюється в розділі IX.
114	Див. Реппоуег V. 95 15.8. (5 Опо) 714 (1877).
115	326 15.8. 310 (1945).
116	Справедливе обмеження особової юрисдикції затверджене 14-ю поправкою. Докладніше про
обставини, за яких особова юрисдикція може конституційно використовуватись, викладено в розділі VII.
Урядова структура з історичного погляду
35
юридичним протоколам, записам і громадянським актам інших штатів і враховувати
їх. Це означає, що свідоцтво про народження чи одруження, видане в одному штаті,
є дійсним в інших штатах. Головна мета встановлення повної довіри у юридичних
справах — підтвердження правомірності вироків, винесених судами інших штатів.
У цьому разі суд твердо стоїть на тому, що штат гарантує правомірність вироків,
винесених судами цього штату. Але якщо суди одного штату не мають конституційно
необхідної особової юрисдикції, то суди іншого штату можуть відмовити у вико-
нанні вироку .Не має значення, що вирок, винесений першим штатом, був явно
хибним або він порушує державну політику чи закон іншого штату. Штат повинен
поважати рішення іншого штату . Поєднання юрисдикції «з довгими руками» із
концепцією «повної довіри і врахування» унеможливлює використання кордонів
штату для ухилення від юридичної відповідальності у цивільних справах.
Видача втікачів від правосуддя. Стаття Конституції про видачу є запорукою
відповідності кримінального процесу одного штату кримінальному процесові
іншого 117 118 119 120. Видача — це дія, під час якої особа, обвинувачена чи засуджена за злочин
в одному штаті й заарештована в іншому, може бути передана першому штатові на
його вимогу. Звернення губернатора потерпілого штату до губернатора іншого
штату з проханням видати обвинуваченого для подальшого розгляду справи, як
правило, задовольняється. Рідко запит відхиляється. Але траплялися випадки, коли
губернатор штату, в якому було заарештовано обвинуваченого, відмовлявся видати
його. І це не вважалося надзвичайною подією. Адже губернатор міг засумніватися
в справедливості засудження, якшо в юридичній системі того штату виявлялися еле-
менти расизму. Іноді вирок був справедливим, але обвинувачений тривалий час мав
добру репутацію в іншому штаті. Тепер відмова у видачі неможлива. Подолавши
застарілі принципи, Верховний суд прийняв таке рішення: якщо належно оформ-
лено всі документи, то немає вагомих причин для відмови у видачі. В разі
необхідності федеральний суд може завести справу на губернатора штату, щоб
примусити його погодитись на видачу |2°.
Д. Вплив державної структури на юридичну систему: огляд
Поділ влади й федералізм, можливо, мають свої переваги в розосередженні пов-
новажень між окремими гілками державної структури. Так чи інакше, вони роблять
юридичну систему комплексною. В подальших розділах цієї книги ви зустрінетесь
із деякими складовими частинами, що випливають з глибин державної структури.
Але дещо розглянемо зараз.
1.	Вплив поділу влади й федералізму на федеральні суди
Як поділ влади, так і федералізм, впливають на повноваження федеральних
судів. Вважається, що поділ влади впливає на основу «юридичної сили», яка
використовується федеральними судами, відповідно до статті III. Вплив
федералізму на федеральні суди, власне, відразу стає очевидним, коли порівняти
його з розширеним поглядом Суду на владу Конгресу відносно штатів. Тоді, коли
Суд вважає, що законодавчій владі дозволено змінювати закони штату, можливості
федеральної судової влади обмежені з метою запобігання небажаному втручанню у
важливі функції штату. Скорочення повноважень федерального суду внаслідок
117 Оиг/ее V. Оике, 375 11.8. 106 (1963).
118 Див. Гаипііегоу V. Ьит, 210 11.8. 230 (1908) (Ноїтез, 3.). Докладніше це питання висвітлено в
розділі V.
119 Стаття IV, § 2, п. 2.
120 Див. Риепо Яісо V. Вгапзіасі, 483 13.8. 219 (1987), Кепіискуу. Оеппкоп, 65 13.8. (24 Но»/.) 66 (1860).
3*9-340
36
Розділ І
поділу влади й федералізму сьогодні вже не сприймається як консервативна реакція
Верховного суду на «активність» федерального суду в 60 і 70-х рр. XX ст. На думку
Верховного суду, більшість повноважень федерального суду є суперечливими. Вер-
ховний суд зазначає, що система нижчих федеральних судів, паралельних судам
штатів, є непотрібною і може сприяти зловживанням 121.
Обмеження «судових справ» і «спорів» у ст. ІП. Це обмеження стосується
правомірності судового розгляду — чи повинен федеральний суд розглядати спори.
Ст. III стверджує, що федеральна судова влада поширюється на «судові справи» й
«спори». Ці терміни коментувалися Верховним судом з метою обмеження феде-
ральних судів у проведенні традиційних судових процесів, сторони яких висувають
юридичні претензії і мають конкретний «інтерес» у справі. Таким чином, тлумачен-
ня того, що є законом в абстрактному або неюридичному контексті, заборонено, бо
це не підлягає «судовій владі». Федеральний суд також повинен ретельно перевіряти,
чи це суто особиста справа, чи вона має політичний підтекст122.
Оскільки питання про обмеження судового розгляду пов’язані зі специфікою
федеральних судів, як зазначається у ст. III, то ці обмеження не стосуються судів
штатів. Конституції деяких штатів подібним чином обмежують владу своїх судів, а
деяких штатів — ні. Наприклад, часто трапляються випадки, коли верховні суди
штатів уповноважені виносити консультативні рішення навіть з федеральних
конституційних питань123.
Створення федерального загального права. Федеральні суди, як і суди штатів,
мають повноваження створювати загальне право (сопнпоп Іаху). Як зазначається в
наступному розділі, термін «камон-лоу», вживаний у цьому сенсі, означає законо-
давче правило, повністю створене судовим рішенням або масою накопичених
судових рішень, на відміну від звичайного законодавчого акта чи правила, яке інтер-
претує законодавчі акти1 . Суди, що послуговуються «загальним правом», сприй-
маються як виконавці «законодавчої» функції, оскільки вони створюють окремі
поправки до закону, які керуватимуть поведінкою людей у майбутньому. Той факт,
що суди виконують цю «законодавчу» функцію, не є проблемою в системі загаль-
ного права. Але, як відомо, федеральні суди відрізняються від судів штату: на пов-
новаження федеральних судів створювати загальне право впливають принципи
поділу влади й надання «всіх законодавчих повноважень» Конгресу. Як зазначав Суд
в останніх судових справах, процес створення загального права «включає балансу-
вання конкуруючих інтересів та цінностей, які в нашій демократичній системі є
справою обраних представників»125.
Федеральним судам було заборонено провадити справи з цивільних злочинів .
Вони мають менші повноваження у створенні загального права в цивільних справах,
аніж суди штатів. Федеральна судова законотворчість здійснюється лише в небагатьох
сферах, де потребують захисту особливі федеральні інтереси, а також у тих випад-
ках, коли Конгрес уповноважує або дає чітку вказівку застосувати силу закону.
Отже, створення федерального загального права здебільшого стосується справ,
пов’язаних з власністю, правами й обов’язками уряду Сполучених Штатів (контроль
уряду та зобов’язання), з міжнародними спорами, справами адміралтейства, а також
тих випадків, коли Конгрес вважає необхідним створення загального права чи за-
повнення прогалин у федеральному законодавстві.
121	Див. також Егніп Скетегіпзку. Рейегаі Іигіяіісгіоп, 2й ей.(Ьіп1е, Вгои'п & Со. 1994), де йдеться про
плутанину в юрисдикції федеральних судів.
122	Питання про юридичні обмеження докладніше обговорюється в розділі ЇХ.
123	Див. розділ IX, а також Догетиз V. Воапі о/Егіисаііоп, 34211.8.429 (1952) (апеляція від суду штату,
подана до Верховного суду з питання свободи віросповідання).
124	Див. розділ ЇХ.
125	Див. Техаз Іпііизігіез, Іпс. V. Вд^сііД'Маіегіаіз, Іпс., 45111.8. 630, 647 (1981), цитати зі справи Ді-
атопіі V. СИакгаЬаПу, 447 11.8. 303, 317 (1980).
126	Див. УпНед Егаіез V. Нидзоп & доосМп, 11 11.8. (7 СгапсИ.) 32 (1812).
127	Див. Скетегіпзку (виноска 121), §§6.1,—6.3.
Урядова структура з історичного погляду
37
Повноваження федерального суду створювати загальне право обмежуються і
федералізмом. Із справи Еріє, Лакаванна Р.Р. проти Томпкінса (Егіе, Ьаскау/аппа К.К.
V. Тотркіпз)™ випливає, що федеральні суди повинні дотримуватися рішень штату
з питань загального права, якщо ці рішення продиктовані вимогами закону штату.
Рішення у справі Еріє грунтується на тому, що штат зберігає за собою повноваження
створювати загальне право, а також на тому, що створення загального права феде-
ральними судами суперечить цим повноваженням штату 128 129.
Притаманне приватне право на позов. Якщо законодавчий акт встановлює
право, але не вказує засобів його втілення, то загальноправовий суд може створити
такий засіб у вигляді визнання права на позов про компенсацію збитків. Ця
можливість грунтується на давній істині: иЬііиз іЬі гетедіит 130. Конгрес створює ба-
гато федеральних прав за допомогою законодавчих актів, але часто він не закладає
умов для реалізації цих прав. У той же час федеральний суд не може створювати
таких умов, доки Конгрес не дасть розпорядження про це 131 132 133. На думку Верховного
суду, вільне судове визначення засобів реалізації прав — це не тільки виключно зако-
нодавча функція. Такі дії дали б змогу федеральним судам розширювати свою власну
юрисдикцію. А цією функцією Конституція наділила лише Конгрес у ст. III |32.
Якшо суди штатів виявляють нерішучість у створенні загального права, то це зу-
мовлено тим, шо вони обмежені конституціями штатів або законами. На них не
впливає федеральний поділ влади чи розгляд ст. III.
Антипостановчий акт і невтручання федерального суду. Відповідно до статті про
верховенство, федеральні суди, які запроваджують федеральні закони, стоять над
установами й Судами штатів. Однак Конгрес, стурбований втручанням федерально-
го суду в засідання суду штату, нейтралізував цей загальний вплив федерального вер-
ховенства як частину першого законодавства, прийнятого згідно з новою
Конституцією. 1789 р. вийшов «Антипостановчий акт» із законодавчою забороною
втручатися федеральним судам у справи, які розглядаються судами штатів (мається
на увазі розпорядження про припинення справ у судах штатів). Деякі винятки в за-
бороні постанов, винесених судами, розглядалися пізніше, але сутність заборони
збереглася до наших днів. Крім того, Верховний суд у XX ст., буквально в останні
роки, розробив повністю або частково кілька доктрин про невтручання. Ці
доктрини, що певною мірою спираються на Конституцію, вимагають від феде-
ральних судів утримуватися від застосування наданої їм юрисдикції, тобто не втру-
чатися в процеси у штатах, або, інакше кажучи, уникати можливих прямих образ,
пов’язаних із застосуванням штатами судової, адміністративної і законодавчої
влади |33.
128 304 118. 64 (1938).
129 Справа Егіе, Еаскаюаппа Д.Д. V. Тотркіпз розглядалася тоді, коли погляд Суду на федеральну
владу був обмеженішим, аніж тепер. Сьогодні не так помітно, шо Верховний суд вважає федеральні суди
конституційно нездатними створювати загальне право у сферах, які виходять за межі вищезазначених.
130 «Кожне право підтримується засобом*. Див. також Кеяагетепг (Зесопб) оГТогк § 874А (1979)
(якщо законодавчий акт «захищає представників якогось класу», але не вказує засобів його реалізації,
то до особи, яка постраждала внаслідок порушення закону, може застосовуватись «нове положення дій,
аналогічне існуючій процедурі подання позову», якщо суд вирішить, шо це положення найефективніше
забезпечує дотримання законодавства»).
131 Див. справу Тоиске Дон <£ Со V. Дедіп&оп, 442 11.8. 560 (1979), а також Скетегіпзку, §6.3.3
(виноска 121).
132 Див. статтю Ш, § 2. Найпереконливіший аргумент на користь правила, що обмежує діяльність
федеральних судів, навівсуддяПауеллусправі Саппопу. Цпіуегзігуо/Скіса£о,441 118.677,730—749(1979),
таку позицію поділяла більшість у справі Тоиск Дон, див. вище. Неспроможність федеральних судів (без-
перечно, зумовлена Конституцією) створювати права для діяльності, використовуючи федеральні зако-
нодавчі акти, «виявилася* недавно, див. Мі&Незех Етега^е Аиікогіїу V. Мгіопаї Ееа Сіаттек Аззос., 453
11.8. 1, 23—25 (1981), а також МагЬигу V. Мадізоп, 5 11.8. (1 СгапсЬ.) 137, 163 (1803) (загальне й незмінне
правило: «якщо існує право, то повинні бути і юридичні положення або закон для його реалізації щоразу,
коли використовується це право»).
133 Деякі питання щодо цього розглядаються у розділі V, а також в розділі VI про адміністративне
право.
38
Розділ І
Незалежність штатів від втручання федерального суду. Ст. III спершу уповно-
важила федеральний суд провадити процеси деяких категорій. Під час обговорення
Конституції постало питання, чи призначалося це положення ст. III для скасу-
вання незалежності суду штату, тобто чи уповноважений федеральний суд втру-
чатися в судовий процес, хоча б тоді, коли він відбувається у федеральному суді.
1791 р. у справі Чисхольм проти штату Джорджія (Скізкоіт у. Оеог^іа)^ Вер-
ховний суд дійшов висновку, що ст. III скасувала цю недоторканність. Рішення
було таким: штат Джорджія зобов’язаний виконувати угоду про асигнування, укла-
дену під час Революційної війни. У відповідь Конгрес і штати прийняли 1793 р. 11-ту
поправку, анулювавши рішення у справі Чисхольма. Недоторканність штатів існує
досі, незважаючи на ратифіковані «поправки громадянської війни» та на обме-
ження 14 поправкою влади штатів. Недоторканність штатів виявляється навіть на
судових процесах у федеральному суді про порушення громадянами штатів феде-
ральних прав. Федеральні суди вдаються до різних способів, аби примусити штати
дотримуватися федерального закону, але процеси про відшкодування грошових
збитків залишаються закритими, доки штат, який має відношення до цього процесу,
не погодиться на розгляд справи |35.
2.	Вплив вертикального федералізму:
суперечливі законотворчі повноваження
і право винесення рішень у Сполучених Штатах
а.	Конкуренція між федеральними і штатними повноваженнями
у створенні законів у межах однієї території
Причини існування суперечливих законотворчих повноважень. Як уже зазначалося
раніше, зауваження Медісона про обмеження прав федерального уряду, а також про
те, шо федеральні права і права штату поширюються на однакові сфери, Верховний
суд не прийняв. Натомість федеральні повноваження було розширено таким чином,
що сьогодні федеральний уряд у рамках своїх торгівельних повноважень, либонь,
міг би регулювати більшість справ на території всієї країни, якби було доведено
ймовірний вплив цього на економіку. Штати ж утримують свої традиційні суверенні
права приймати закони щодо осіб і ведення ділових операцій на своїй території, крім
випадків, коли ці закони суперечать федеральному законові й програмам. В резуль-
таті два різних суверенітети — федеральний уряд і уряд штату — мають повноважен-
ня (що діють одночасно й перекриваються) видавати закони про ведення ділових
операцій у межах однієї географічної території.
Де Конгрес має права законодавства, там суперечливий закон штату мусить
поступитися відповідно до статті про верховенство. Однак Конгрес, незважаючи
на загальне зростання законодавчої активності за останні 65 років, вдається до
давньої політики неповного законодавства — підтримуючи федеральну владу в
тих випадках, коли це необхідно для успішного проведення національної
політики чи програми. Наслідком такої політики є плутанина, яка виникає через
одночасну дію законів штату і федерального закону при вирішенні одного й того
ж питання. Спільне існування федерального закону і закону штату викликало
доктрину Верховного суду про «перевагу» федерального закону над законом
штату. Існують підстави вважати: проти федеральної переваги над законом
134	Див. 211.8. (2 ОаІІ.) 419 (1793). До цього рішення в Джорджії поставились негативно. Див. вище,
виносу 91.
135	Такі складні способи прийняття рішень просто необхідні, бо Верховний суд у своїй практиці
намагається керуватися тим аргументом, що 14 поправка (ратифікована 1868 р.) скасувала 11 поправку
(ратифіковану 1798 р.). 11 поправка докладніше розглядається у розділі IV, де йдеться про судові засоби
впливу на уряди штатів і федеральний уряд, а також на їхніх урядовців.
Урядова структура з історичного погляду	39
штату. Таким чином, закон штату може бути замінений лише в разі прямої супереч-
ності між законом штату і федеральним законом або тоді, коли Конгрес ясно
висловив свій намір повністю «зайняти» правовий «простір»13 .
Одночасне існування закону штату і федерального закону. Результатом спільно
діючої влади є те, шо закони штату й федеральні закони часто співіснують і можуть
застосовуватися в різних аспектах однієї справи. Розглянемо два приклади одночас-
ного застосування закону штату і федерального закону.
Ось випадок з цивільного права. У простій операції з нерухомістю (власники
будинку продають його) застосовуються закон про власність і постанова штату
(зазвичай загальне право й кілька спеціальних законодачих актів), шоб регулювати
передачу майна і керувати правами й обов’язками сторін щодо угоди про продаж
майна і грошової позики банку для купівлі цього майна. Закон штату (або місцевий
чи окружний указ) регулює відносини між покупцем і продавцем, їхні
взаємозобов’язання щодо сплати податків, визначення зон власності для певного
використання і відповідність нормам загального й санітарного стану будинку.
Однак питання про умови надання грошової банківської позики і будь-які проб-
леми, пов’язані з кредитоспроможністю покупця, регулюються федеральним зако-
ном про захист прав споживача. Якби покупці мали права відповідно до федеральної
програми допомоги з наданням житла, то відносини між покупцем і продавцем регу-
лювалися б згідно з федеральними нормами. Федеральний закон про діяльність
банків контролює деякі банківські операції, тим часом як право штату регулює інші
операції.
Щодо кримінальних справ, пограбування банку — це порушення кримінального
закону штату про пограбування й крадіжки. Закон штату також застосовується в разі
нападу на поліцейських під час пограбування або крадіжки автомобіля. Однак з
часів Великої депресії 30-х рр. банківські рахунки були застраховані від втрат феде-
ральним урядом. Отже, пограбування застрахованого федеральним урядом банку є
федеральним злочином. Якщо викрадений грабіжниками банку автомобіль
використовується для комерційних відносин між штатами, це теж вважається пору-
шенням федерального закону. Більше того, переліт з одного штату до іншого з
метою уникнення судової відповідальності за злочин, скоєний у межах штату, також
є федеральним злочином. Будь-який напад на представників федерального уряду,
які намагаються заарештувати злочинців, є порушенням федерального закону. Роз-
порядження міста можуть застосовуватисьу випадку, коли грабіжники намагаються
втекти на викраденій машині чи пускають у хід зброю в межах цього міста, хоч за
інші скоєні злочини судовий процес може не порушуватися. Якщо справа про
грабіж розглядається в суді штату, процедура обвинувачення грабіжників регулю-
ватиметься законом штату, але з дотриманням цілої низки федеральних
конституційних вимог. Якщо ж справа розглядається у федеральному суді, процес
відбуватиметься за федеральним законодавством і конституційним правом 1 .
Причини конкуруючого законотворення. Причини того, шо уряд штату і феде-
ральний уряд регулюють одну й ту ж справу, залежать від сфери, до якої належить
ця справа. Іноді один уряд вважає заходи, вжиті іншим урядом, недостатніми для
захисту його інтересів. Однак таке перехресне регулювання часто є результатом
інертності. Ось характерний приклад. Штат роками регулює діяльність у певній
136 Див. Расі/іс баз & £1ес. Со. V. $гаіе Епег%у Кезоигсез Сопзегмагіоп апсі Реуеіортепі Соттіззіоп, 461
ІЛ5. 190, 203-204 (1983) (закон штату Каліфорнія забороняє будівництво атомних електростанцій, якщо
не передбачено ліквідації відходів ядерного пального; цей закон чинний навіть у тих випадках, коли спо-
рудження атомних електростанцій затверджене федеральним урядом), а також Зіікнюосі V. Кеіг-Ма^ее
Согр., 464 П.8. 238 (1984) (відшкодування збитків переробниками ядерних матеріалів, які діяли за феде-
ральною постановою, і призначення штрафних санкцій за непередбачені законом штату відходи ядерних
матеріалів).
137 Особа, шо скоїла злочин, який підлягає покаранню відповідно до федерального закону й закону
штату, в більшості випадків буде обвинувачена в двох правопорушеннях, незважаючи на те, що 5 поп-
равка до Конституції захищає від ризику двічі понести відповідальність за той самий злочин.
40	Розділ І
сфері. Конгрес вирішує, що слід запровадити універсальні національні правила
щодо ведення ділових операцій у цій сфері. Або він може вирішити, що ресурси
федерального уряду необхідно використати для вирішення певної локальної проб-
леми, яка стала загальнонаціональною. В обох випадках федеральний закон накла-
дається на закон штату. Федеральний закон не має абсолютної переваги над законом
штату, тож закон штату не може бути скасований.
Традиційна сфера дії закону штату. Існують певні сфери законодавства, в яких
закон штату майже безсилий через обмеження, накладене Конгресом. Наприклад,
Конгрес може прийняти національний закон про розлучення, закон про притягнен-
ня до відповідальності за випуск неякісної продукції або торгівельний кодекс
країни, але він у цьому' не зацікавлений. Справді, можна сказати, шо закон, який
регулює найтиповіші ділові операції між окремими громадянами або компаніями,
є законом штату. Закони про основні угоди, притягнення до відповідальності, про
власність, про торгівлю, сімейне право — все це закони штату. Представники різних
професій, від юристів та лікарів до перукарів і власників похоронних бюро,
отримують ліцензію і перебувають під контролем уряду штату. Корпорації та інші
ділові установи засновуються і регулюються передовсім законом штату. Монополія
законів штату також поширюється на комунальні послуги газо- і теплопостачання
житлових та службових приміщень. Найтиповіші кримінальні справи — такі, як
убивство, пограбування, крадіжка, згвалтування, напад,— розглядаються за зако-
нами штату.
Одночасна дія закону штату й федерального закону обертається на серйозну
проблему для юриста, який намагається знайти найприйнятніший закон у певній
справі. Досвідчені юристи можуть визначити, чи очікується втручання Конгресу в
дану сферу. Проте це не завжди легко зробити. Навіть, якщо для юриста ця сфера
знайома, він однаково повинен детально розглянути федеральні закони й закони
штату, а потім визначити, як ці закони перехрещуються у вирішенні цього питання.
б.	Суперечливі федеральні повноваження і повноваження штату
на винесення рішення в одній справі
Паралельне провадження однієї справи. Федеральний уряд і уряд штату не лише
практикують паралельне видання законів; дві координуючі судові системи —
система штату й федеральна система — співіснують на одній території, а їхні суди
розташовані часом буквально на протилежних боках вулиці. Юрисдикція феде-
ральних судів звичайно поширюється на позови й притягнення до кримінальної
відповідальності, пов’язані з порушенням федерального закону, так само, як
юрисдикція судів штату поширюється на позови й кримінальні злочини, пов’язані
з законом штату. Водночас суди штатів, згідно зі статтею про верховну владу,
повинні приймати рішення стосовно позовів, пов’язаних з федеральним законом 1 ,
а федеральні суди розглядають позови й скарги, що відносяться до законодавства
штату, мотивуючи це «різним громадянством». Таким чином, громадянин, пода-
ючи позов проти громадянина іншого штату, може звернутися до федерального суду
або до суду штату. Так само відповідач має вибір: якшо позивач звернувся зі справою
до суду штату, відповідач може «перенести справу» до федерального суду1 .
Закон, що застосовується судом штату й федеральним судом. Коли федеральний
суд веде справу штату, він повинен застосовувати самостійний закон штату, хоч
може використати власне федеральне процедурне право. Як проголошено найвищим
судом відповідного штату, федеральний суд повинен дотримуватися законів штату
138 Див. Тема V. Кап, 330,13.8. 386 (1947) (суд відмовився виносити рішення у федеральному позові
на підставі положення закону про те. що відплату не вимагається застосовувати покарання до «іноземних
громадян»; але ця відмова була визнана недійсною).
139 Юрисдикція судів штату та федеральних судів докладніше розглядається у розділі V.
Урядова структура з історичного погляду	41
так, ніби він є нижчим судом штату. Наприклад, федеральний суд, що розглядає
різні порушення в медичній практиці (позов згідно з законодавством штату),
дотримуватиметься законодавства штату щодо характерупозову й захисту, але щодо
процедури — застосує власне федеральне положення .
Коли суд штату розглядає федеральний позов, спостерігається ефект дзеркаль-
ного відображення. Стаття про верховну владу вимагає, щоб суд штату застосував
окремий федеральний закон, але суд штату може використовувати власні процедурні
положення, доки вони не суперечать федеральному законові. Таким чином, суд
штату, який розглядає позов про порушення федеральних громадянських прав,
щодо природи справи діятиме згідно з федеральним законом, але щодо процедурних
питань дотримуватиметься власних судових положень140 141.
3.	Вплив горизонтального федералізму: координування процесу
законотворчості й судові повноваження штатів
У типовій судовій справі мають місце закон і суди лише одного штату. Але якщо
в справі замішані сторони, ділові операції чи випадки, пов’язані з різними штатами
(кількість таких справ зростає), то справу ускладнює так званий «горизонтальний»
федералізм. Ці ускладнення є наслідком того, що федералізм Сполучених Штатів
означає: поряд існує 50 систем створення законів і прийняття рішень.
Вибір закону серед численних джерел. Закон штату може змінюватися від штату
до штату. В суперечках між штатами виникає проблема «вибору закону» — необхідно
встановити, закон якого штату буде застосовуватись. На жаль, не існує єдиного
федерального положення про вибір закону, яке б врегульовувало згадані проблеми.
Натомість кожен штат застосовує свої положення щодо врегулювання цього
питання. Існує велика кількість таких законів штату, і вони постійно змінюються 142.
Численні форуми штатів для прийняття рішень. У справах між штатами наявність
численних судових систем надає можливість вибору серед великої кількості судів.
Як уже зазначалося в цьому розділі, «особова юрисдикція» — це повноваження суду
винести вирок обвинуваченому. Потенційне розширення влади судів штату за
останні 50 років відбулося під впливом тесту «мінімальних контактів», проведеного
у справі Іпіегпагіопаї 5кое проти штату Вашингтон (Іпіетаїіопаї 5кое V. ЇУазкіп^-
гоп)143. Це означає, що підсудний може бути обвинувачений судами кількох штатів.
Більше того, за останні роки правила вибору закону надають перевагу судовому за-
конові штату, таким чином, наявність численних судів іноді означає наявність
численних органів самостійного закону144.
У міжштатних справах, які розглядаються відповідно до закону штату, юрист
має вибирати суд із безлічі судів та органів законодавства. Прийняття рішення шодо
цього питання є дуже складним.
140 Див. 28 Ц.8.С.А. § 1652.
141 Питання про позови штату, які розглядаються у федеральному суді, а також про федеральні
позови, що розглядаються в суді штату, докладніше викладені в розділі V.
144 Див. розділ VII.
143 Див. више.
144 Подробиці особової юрисдикції викладено в розділі VIII.
РОЗДІЛ
МЕТОДОЛОГІЯ ПРАВА
Основним завданням цього розділу є аналіз різноманітних джерел законотвор-
чості у Сполучених Штатах та їх класифікація за значенням та ступенем важливості.
Ми детально ознайомимося з двома найбільш типовими джерелами законотвор-
чості — загальним правом та законодавчими актами — і простежимо їхню взаємодію
в загальноправовій системі. Обговоримо також деякі методологічні аспекти інтер-
претації законодавчих актів та процес прийняття законів на основі прецедентних
рішень суду. Нарешті, ми побіжно оглянемо, як на практиці відбувається прийняття
закону, чим мотивується та яких форм набуває цей процес.
А. Джерела законотворчості та їх класифікація
1.	Чинне законодавство
Конституції. Структурні положення федеральної Конституції аналізувались у
розділі І, де згадувалося також про те, що з 1953 р. у нас панувала «конституційність»
закону. З наступних розділів стане зрозуміло, що нині не залишилося жодної пра-
вової сфери, де б не було зростання федеральних конституційних обмежень
діяльності уряду. Федеральне конституційне право аналізуватиметься більш деталь-
но нижче .
Однак звертання до законів штату та практики, що грунтуються на положеннях
конституції штату, останнім часом стають дедалі частішими. Протягом років
ретельне вивчення конституційних прав, передбачених конституціями штатів, не
проводилось. Та в цьому Й не було потреби, адже федеральна Конституція надавала
досить вагомі гарантії. Однак суди деяких штатів вважають, шо звернення саме до
конституції власного штату зробить захист населення більш ефективним 1 2. Навіть
там, де положення федеральної Конституції та конституції штату мають однакове
словесне вираження, верховний суд штату інколи коригує положення конституції
штату з тим, щоб вони надавали більше гарантій, ніж відповідні положення феде-
ральної Конституції3.
Якщо статті конституції штату надають більшого захисту, аніж відповідні поло-
ження федеральної Конституції, Верховний суд Сполучених Штатів не має права
їх анулювати, звичайно, якщо вони не порушують федерального закону. Коли
конфлікту з федеральним законом немає, Верховний суд Сполучених Штатів не
може вирішувати жодного питання, яке стосується законодавства штату. Тому
1 Дие.розділи VIII — IX.
2 ДивДУЇПіат Вгеппап.Зиле Сопяііигіопз апсі іііе Ргогесгіоп оГ Ігиі^ісіиаі КідЬтх, 90 Нагу.Ь. Кєу. 489
(1977) апй .Іеппі/ег Ргіезеп. Кесоуегіп§ Оата§е5 Гог 8іаге ВІ1І5 оГ ОДИН Сіаітг, 63 Тех. Ь. К.єу. 1269 (1985).
3 Порівняй МіМ^ап Дерапатепі о/3/аіе Роїісе и.Зік, 496 13.8. 444 (1990) з ЗНг и.Дері.о/Зіаіе Роїісе,
506 N. XV. 2сі 209 (Місії. 1993). Див. також розділ XII (рівний захист пропозиції); ІІиег, 5(асе Сопвсіїипопаї
Ьаіу, гЬе 11.8. Зиргеше Соиггап<і Оетосгаїіс АссоипгаЬіІігу, 64\¥а5Й. Ь. Кеу. 19(1989) (450 таких рішень).
Методологія права
43
остаточне рішення щодо прийняття свого власного закону має виносити вер-
ховний суд даного штату.
Законодавчі акти. Законодавчі акти є законами, що вводяться в дію феде-
ральними, місцевими законодавчими органами чи законодавчими органами штатів.
Законодавчі акти, що містять певні загальні положення — їх називають «біл-
лями»,— повинні пройти ретельну перевірку у спеціальних законодавчих комітетах ,
а також бути ухваленими керівними органами виконавчої влади. Законодавчі акти та
їх тлумачення більш детально висвітлюватимуться нижче в цьому розділі.
Договори. Договори з іншими країнами, затверджені Президентом і ратифіко-
вані Сенатом, та виконавчі угоди — договірні документи, що не потребують
ратифікації,— також є джерелом законотворчості, хоча й неголовним. Всі договори
мають статус федеральних законів, тому що федеральна Конституція забороняє
штатам втручатися в договори з іноземними державами 4.
Договори в Сполучених Штатах мають такий самий статус, як і федеральні за-
конодавчі акти, тобто Конгрес може змінювати договір шляхом прийняття проти-
лежного законодавчого акта — і це не суперечить тому базисові, на якому будуються
добрі міжнародні стосунки. До того ж деякі договори не «мають виконавчої сили»
і не можуть діяти, поки Конгрес не проведе процедуру їх. узаконення5.
Правила судового розгляду. Джерелом законотворчості є правила судового роз-
гляду, які визначають процедуру розгляду справ у суді. Наприклад, федеральні суди
керуються такими судовими правилами: Федеральні правила розгляду цивільних
справ (1938 р.), Федеральні правила розгляду кримінальних справ (1946 р.), Феде-
ральні правила розгляду апеляцій (1968 р.), Федеральні правила свідчення (1975 р.).
Відповідальність за прийняття таких федеральних правил лежить на Судовій
конференції Сполучених Штатів, яка є наглядовою інстанцією та адміністративним
органом федеральних судів. Конференція, в свою чергу, призначає Консуль-
тативний комітет, шо формується з теоретиків права, суддів та спеціалістів, які
складають проекти законів. Потім правила судового розгляду переглядаються і
змінюються Верховним судом Сполучених Штатів і, якщо Конгрес не заперечує,
вводяться в дію. Федеральні правила судового розгляду справ мають статус феде-
ральних законодавчих актів. Деякі з федеральних правил, які стосуються цивільної
та кримінальної процедури свідчень, розглядаються в наступних розділах 6 7. В штатах
також діють правила судового розгляду, ухвалені, як правило, верховним судом
штату. У штатах судове правило (якшо воно дійсно стосується процедури) часто
має вищий статус, ніж законодавчий акт. Тому у конфліктній ситуації правило су-
дового розгляду матиме перевагу'.
Адміністративні правила та рішення. Адміністративні органи приймають зако-
ни на основі прийнятих ними правил. Рішення адміністративних слухань можуть
мати деякий законотворчий ефект так само, як і закони, що грунтуються на пре-
цедентних судових рішеннях. Але про це йтиметься нижче. Деякі федеральні
адміністративні органи приймають закони виключно на основі прецедентних судо-
вих рішень. Більш детально про прийняття адміністративних постанов та винесення
рішень йдеться в розділі, присвяченому адміністративному праву 8.
4 Стаття І, § 10. Штати можуть, однак, у разі підтримки Конгресу, встановлювати «контакти» з іно-
земними державами, на зразок тих, які вони мають між собою. Користуючись цим правом, деякі
американські штати налагодили контакти з сусідніми канадськими провінціями.
5 Див. ЕгоІОУа V. 11.8.5.И., 761 Е. 26 370 (7 (И Сіг. 1985) (И.М. Сііапег апб Неїзіпкі Ассопі. Ці поло-
ження стосовно возз’єднання подружніх пар не мали виконавчої сили, і американська дружина
російського громадянина не могла подавати в суд на радянський уряд за відмову її чоловікові в еміграції).
6 Див. розліт VII (цивільна процедура), роздії VIII (кримінальна процедура) та розділ III
(свідчення).
7 Див., наприклад, С. Н'іпЬегту V. ВаІіДпну, 74 А. 26 406 (N.1. 1950) (процедурні правила, запровад-
жені судом, які були чинні на момент подання апеляції, мають більшу вагу, ніж відповідні правила, вста-
новлені законодавчою владою), а також Аттегтапхі. НиЬЬаіДВгоаіісазііпв Іпе., 551 Р. 26 1354 (1Ч.М. 1976)
(оскіїьки правила свідчення у Нью-Мексіко вважаються скоріш процедурним законом, ніж основним,
законодавчий акт, який передбачав привілеї дія репортерів газет, припинив дію).
8 Див. роздії VI.
44
Розділ П
2.	Прецедентне право
В загальноправовій системі прецедентне право (сукупність правил, що
випливають із рішень, прийнятих судом після розгляду конкретних справ) також є
джерелом законотворчості. Судові рішення не лише розв’язують конфлікти, шо вже
виникли (прецеденти), вони матимуть юридичну силу прецедентів і в майбутньому.
Рішення суду набувають такого ж значення, як і чинні закони. Це правило походить
від принципу зіаге десізіз — розрахунку на те, що майбутні справи повинні вирі-
шуватися таким самим чином, як і минулі справи 9.
На прецедентне право часом посилаються як на «неписане» право, тому що пра-
вовий принцип, встановлений судовим рішенням, часто лише передбачається.
Існують два види прецедентного права: загальне право і прецедентне право, яке
інтерпретує чинні закони. Ці два джерела законотворення перебувають на різних
сходинках ієрархії права, тому тут вони розглядатимуться окремо.
Загальне право. Визначення «загальне право» інколи вживається стосовно всіх
судових рішень в системі, де ці рішення мають прецедентний ефект. Ми вживаємо
цей термін у більш вузькому значенні, щоб наголосити, шо суть закону визначається
і втілюється виключно через судові рішення. Таку практику започатковано в Англії
з XI ст. Тому загальне право є окремим джерелом законотворення, незалежним від
чинних законів. Історія, сутність загального права та його роль у законотворчому
процесі висвітлюватимуться більш детально нижче.
Загальне право займає найнижчий щабель в ієрархії джерел законотворення.
В минулому існувала думка, шо в конфліктній ситуації загальне право має більшу
силу, ніж законодавче право 10. Проте принцип переваги законодавчої влади
переміг. У результаті законодавець має право відміняти чи змінювати загальне право
на свій розсуд. Загальне право може змінюватись шляхом впровадження певних
конституційних положень чи адміністративних правил, якщо це входить до компе-
тенції адміністрації, виконавчої влади.
Інтерпретація законодавчого права на основі прецедентного права. Інтерпретація
законодавчого права на основі прецедентного права будується на принципі зіаге
Зесізіз. Таким чином, зміна закону на підставі рішення, прийнятого судом у
конкретній справі, є джерелом законотворення, і такі зміни потім поширюються на
інші подібні справи.
Вплив прецедентного права на чинні закони трактується нами як окреме дже-
рело законотворчості, відмінне від існуючих інтерпретацій певного закону. Це
відображає той факт, що прецедентне рішення у справі коригує закон та додає до
існуючих положень нові аспекти, які мають силу окремо введеного закону. Що саме
і в якому обсязі додається до чинного закону, залежить від того, скільки
інтерпретацій потребує цей закон. Але це лише питання міри. Закон перебуває в
процесі створення.
Як джерело законотворчості інтерпретації чинного закону, до яких вдаються
під впливом прецедентних рішень суду, вважаються особливим випадком створен-
ня основного закону. Отже, інтерпретація закону на основі рішень суду в ієрархії
джерел законотворчості займає місце самого закону. Таким чином, положення пре-
цедентного права, що інтерпретує Конституцію, превалює над положенням законо-
давства, через яке виникають суперечки, а інтерпретація законодавчого акта на
основі попередніх рішень суду превалює над положеннями загального права і т. д.
Прецедентна інтерпретація законодавчого акта може бути скоригована подальшими
законодавчими постановами; крім того, можна виправити й сам законодавчий акт.
Законотворчість, яка на основі прецедентних рішень суду вносить поправки до
9 Більш детально про 5(аге десі8І8 йдеться нижче.
10 Див. Лг. Вопкат’з Сазе, 77 Еп$. Дер. 646 (С.Р. 1610) (Соке, ).).
Методологія права
45
Конституції, можна змінити лише через виправлення положень Конституції (вне-
сення поправок до неї).
Загальне і прецедентне право у разі інтерпретації законодавчих актів проходить
схожий процес обгрунтування. Тому під час розгляду обгрунтування законів, які
приймаються на основі прецедентних рішень суду, ці типи права не розділяються.
3.	Ієрархія джерел законотворення
Необхідно зауважити, що ієрархія джерел законотворчості повинна будуватися
за принципом верховенства положень Конституції. Якщо розташувати джерела за-
конотворення в порядку зменшення їх впливу та важливості, то ця ієрархія матиме
такий вигляд: 1) федеральна Конституція; 2) федеральні законодавчі акти, договори
та правила судового розгляду; 3)федеральні адміністративні положення; 4) феде-
ральне загальне право; 5) конституції штатів; 6) законодавчі акти штатів та правила
судового розгляду; 7) адміністративні положення штатів; 8) загальне право штатів.
Зрозуміло, що кожен рівень такої ієрархії включає не тільки закон, встановлений
відповідними законодавчими органами, а й законотворчість, прийняту на основі
прецедентних судових рішень. Якщо два джерела права одного рівня ієрархії
вступають в суперечність, то перевага надається положенню, яке запроваджене
пізніше.
Проте необхідно обережно ставитися до подібних класифікацій. По-перше,
розташування джерела законотворчості на вищій сходинці ієрархії ще не є доказом
його більшої частоти вживання. Як зазначалося в розділі І, хоча нині перевага
надається федеральним законам, все ж таки на практиці, в реальному житті біль-
шість щоденних справ та випадків, пов’язаних з фізичними та юридичними осо-
бами у Сполучених Штатах, врегульовуються законами штатів.
Друге застереження стосовно вищезгаданої ієрархії полягає в нерівномірності
прояву тих чи інших її конфліктних комбінацій. Досить часто судам доводиться
мати справу з випадками, коли неможливо врегулювати конфлікт за допомогою
федерального законодавчого акта чи законодавчого акта штату. Проте досить рідко
трапляється, щоб федеральна адміністративна постанова порушувала право, гаран-
товане конституцією штату. Типові федеральні постанови і типові положення
конституцій штатів стосуються настільки різних речей, що конфлікт між ними є
маловірогідним.
Тепер звернімо увагу на загальне право і законодавчі акти. Для цього є декілька
підстав. По-перше, загальне та законодавче право разом регулюють переважну
більшість правовідносин. По-друге, відносини між загальним правом та законо-
давчим правом є досить важливими, тому шо дія одного безпосередньо зачіпає суть
іншого. По-третє, судовий процес, пов’язаний із загальним правом або інтерпре-
тацією чинного закону, може виступати зразком аналізу інших джерел права:
обгрунтування прийняття законів на основі прецедентних рішень суду, коли це
стосується загального права, а також використовуватись у всіх випадках, пов’язаних
з прецедентним правом.
Б. Загальне право
1.	Історична довідка
Після вторгнення норманів на Британські острови в 1066 р. Королівська рада
започаткувала королівські суди. Перші королівські судді в той час були най-
ближчими придворними радниками, які подорожували країною, перевіряючи
місцеву адміністрацію. Крім того, до їх обов’язків входило вирішення суперечок.
46	Розділ П
Пізніше ці радники зосередились переважно на юридичних питаннях. А згодом
вони набули статусу королівських суддів, які вершили суд і у Вестмінстері, і під час
подорожування країною. І все ж місцеві суди, що контролювалися місцевою знаттю,
продовжували вирішувати більшість суперечок. Але особливо важливі справи все-
таки слухалися королівськими судами.
Королівські судці під час своїх подорожей знайомилися з місцевими тради-
ціями загального права в різних частинах країни. Проте вони бажали вирішувати
справи державного значення, прагнули керуватися не традиційними правилами
місцевих судів, а положеннями єдиного загальнодержавного правового канону.
Зустрічаючись у Вестмінстері, вони поступово створювали такий правовий кодекс,
відбираючи, комбінуючи чи модифікуючи відомі їм місцеві звичаї. Згодом було
прийнято єдине законодавство, на яке почали посилатися як на «загальне право».
Так відбулось тому, що ці закони були єдині для всієї країни. Вони відрізнялися
від місцевих законів, які в кожній конкретній місцевості мали свою специфіку.
Поступово королівські суди набрали сили і позбавили місцеві суди багатьох повно-
важень.
Інстинкт, яким керувалися судці періоду раннього загального права, навчив їх
бути максимально послідовними в своїх рішеннях. Цей принцип, названий Маге
десіхіз, відомий принаймні з 1170 р. З цього приводу Річард Фітц-Найджел (Кісіїапі
ЕіГ2-Мі£ЄІ) писав: «Є справи, в яких хід подій і причини рішень не зовсім зрозумілі;
проте вони мають повне право стати прецедентами»11. Система прецедентів була
складною, адже письмових згадок про попередні рішення не існувало, але невелика
група суддів, яка займалася загальним правом, збираючись у Вестмінстері, створила
умови для дотримання такої послідовності12. Крім того, юристи, які брали участь
у судових слуханнях, шо стосувалися загального права, завжди могли проконсуль-
туватися з колегами стосовно справ, які вони розглядали раніше. Пізніше, коли
з’явилася можливість отримувати інформацію про попередні рішення суду,
невідпрацьована система прецедентів була замінена більш досконалою 13.
Може виникнути питання, чому система права, започаткована судцями, вижила
в Англії у часи, коли суддям в інших європейських країнах заборонялося займатися
законодавчою діяльністю. Загальне право за свою історію пережило дві найбільші
загрози своєму існуванню. Перша датується XVI—XVII ст., коли загальне право
відчуло конкуренцію більш вживаного Римського права. Саме в цей період точилася
боротьба між королем та парламентом за верховенство — боротьба, яку парламент
виграв. Переможені роялісти віддавали перевагу римським законам, які були
простішими; крім того, король мав більше можливостей контролювати їх зміст та
процедуру застосування. Загальне право, якому надавав перевагу парламент, давало
можливість відстоювати свободу, тому шо воно супроводжувалось важкими,
формалістичними процедурами. До того ж тут працювали сильні судді, а тому суди
було важче контролювати королеві14.
Друга загроза існуванню загального права пов’язана з Великою французькою
революцією. Демократичні гасла, на які вона спиралася, передбачали, що в освічену
демократичну епоху законодавство є єдиною надійною основою законотворення.
Сильна антипатія до законів, прийнятих суддями, значною мірою зумовлена тим,
шо до революції французькі судді з рагіетенії, користуючись своєю незалежністю
11 АйЛоп/ РіВ-М^еІ. Оіаіо^ик де $сассагіо (написано 1177-1179), цитується за Непгу АЬгаІіат. ТЬе
Іидісіаі Ргосезв, бсЬ. ед. 9 (Охіогд І). Ріезв 1993)-
** У Вестмінстері містилися: Суд перевірок, Суд загальних скарг та Суд королівської лави.
13 Див. ЛЛи Р. Оатоп. ТЬе ОгасІезоГсЬе Ьа'*' 1—80 (11. оГМісЬіеап Еату ЗсЬооІ 1968) та КопгасІ2меі^еп
аті Неіп Ков. Ап Іпігодисііоп ю Сошрагаїіуе Ьада, 2д ед. 189-191 (Сіагепдоп РгЄ58 1992). Намагання
стримати і обмежити систему віддзеркалюються у вимозі вибирати суддів загального права з числа
юристів, які мають судову практику. Див. НаггуЗопез. ОигІІпсолітопСоттоп Ьа», 42 Тепп. Ь. К.єу. 443,
450—452 (1975); 2меі£ег! & Ков, Й. ас 189—204.
14 Див. 2ті8еп & Кой (виноска 13).
Методологія права
47
та владою, саботували законодавчі реформи, які пропонувала французька корона,
відчуваючи наближення революції . Реакція наступила досить швидко. Були вве-
дені обмеження влади суддів, згідно з якими останнім дозволялось лише застосо-
вувати положення, прийняті законодавчою владою, і заборонялося втручатися в
інші галузі права. В результаті величезного впливу ідей Великої французької рево-
люції 16 така практика поширилася на інші частини Європи.
І все-таки система англійського загального права була вже досить розвинутою,
коли англійські колоністи заселили Новий Свіг. Під час прийняття Декларації про
незалежність загальне право було формально успадковане від Англії незалежними
штатами17. Відтоді, протягом 200 років незалежного існування Сполучених Шта-
тів, загальне право там розвивається власним шляхом. Хоча методи загального права
і не зазнали змін, у змісті норм загального права у Сполучених штатах та Англії
існують великі розбіжності, і сьогодні рідко коли суди Сполучених Штатів
опираються на англійські законодавчі рішення. Більш уважний погляд на цю проб-
лему дає змогу побачити також основні розбіжності в методології прецедентного
права І8 19. В наведеній праці порівнюється англійська та американська правнича
методологія у декількох сферах. Дослідження підводить до висновку, що англійське
право схиляється до «формальності», а американське право — до «самостійності».
2.	Юридичний процес винесення рішення
у цивільній справі
Рішення, винесені з дотриманням положень загального права, та закони грун-
туються на прецедентах. Проте кожна нова справадешо відрізняється від попередніх
подібних випадків. Тому суддя, приймаючи рішення у конкретній справі, повинен
лише певною мірою покладатися на висновки і принципи, встановлені в попередніх
випадках. А досить часто буває й так, шо суд стоїть перед винесенням свого першого
рішення в даній галузі права («справа першого розгляду»), а прецедента, на який
можна було б покластися, взагалі не існує. Тому виникає запитання: чим керуватися
при винесенні рішення у подібній справі? В різні часи з цього приводу давалися різні
відповіді.
Сучасна теорія. Сьогодні ми знаємо, що творчим компонентом загального права
є судді. Судді «творять» загальне право, виходячи із своїх уявлень про те, що є
прийнятним з точки зору громадськості. Якщо існує правило, яке грунтується на
прецедентних судових рішеннях, то до нього необхідно звернутися. Але під час за-
стосування прецедентного права, а особливо вироблення цілком нового рішення,
у випадку відсутності прецедентів, судді неминуче нав’язують суспільству свою
точку зору з певного питання. Саме це і дає підстави вважати, що судді «творять»
загальне право або певним чином беруть участь у процесі його творення та розвитку.
Для прикладу можна навести справу Гоффман пропш Джонс (НоДтап V. .Іопез), яка
розглядалася у Верховному суді Флориди. Рішення, винесене у цій справі, наво-
Див. Дакзоп, аі 368—371.
6 Див. Мгп Н. Мепутап.Тпе Смі І_а\м Тгайіїіоп, 20 е0. 15—16 (ЗіапГопі 11. Рге88 1985); Датои
(виноска 13). Тут ми не торкаємось важливого питання виникнення та розвитку «неупередженості» судів
Англії. Неупередженість і закон тепер співіснують в одному суді. Неупередженість перш за все стосується
випадків, коли під час розгляду цивільних справ йдеться про пом’якшувальні обставини, або тих
цивільних справ, які можуть бути розглянуті в суді присяжних. Питання неупередженості суду розгля-
дається в розділі, присвяченому процедурі розгляду цивільних справ.
17 Лг/в. У/ея’з Ріа $іа(. Апп. 2.01; НаггуДтез. ш 452—454(1975). Деякі штати прийнятий англійські
законодавчі акти. Див. Гоні Ж Наїї. Тйе Соттоп Ьам': Ап Ассоипг оІ118 йесерііоп іп (Ье ІІпііеО $<аіе8,
4 Уап<|. І. Кєу. 791, 816, 818 (1951).
Див. Р.5. АгіуаИ & КоЬеП Зиттеп. Рогт апд ЗиЬзгапсе іп Апгіо-Атегісап Ьа«г 116—127 (С)агепОоп
РГЄ88 1987).
19 280 8о. 20 431 (На. 1973).
48
Розділ П
даться в додатку 20. Наслідком цієї справи стала кардинальна зміна одного з поло-
жень загального права: заміна формулювання «необережність потерпілого, яка
стала причиною нещасного випадку», на «необережність, яка не викликала сер-
йозних наслідків». Якщо закон класифікує певну ситуацію як «необережність, яка
стала причиною нещасного випадку», найменша необачність позивача автоматично
позбавляє його можливості виграти справу, навіть якщо провина відповідача не
викликає сумнівів. У випадку, коли ця ж ситуація розглядається як «необережність,
яка не викликала серйозних наслідків», необачність позивача, що призвела до не-
щасного випадку, може лише зменшити суму, шо сплачується на відшкодування
збитків. Проте сам факт існування такої необережності з боку позивача не справ-
лятиме істотного впливу на результат розгляду справи 2І. Змінюючи закон таким
чином, судді, які брали участь у розгляді справи Гоффман проти Джонс, вивчили
та проаналізували історичні, економічні, соціальні аспекти цього питання. Судді
визнали, шо старий закон приймався в той час, коли необачність робітника заводу
чи фабрики певною мірою загрожувала розвиткові промисловості. Нині ситуація
змінилася, промисловість стала більш захищеною. Крім того, існує страховка.
Враховуючи все це, було б несправедливим та негуманним позбавляти людину, яка
постраждала на виробництві, права на отримання відшкодування тільки тому, що
вона була трохи необережною.
Різноманітні аспекти, які обговорюються під час прийняття нового закону, як
правило, об’єднуються під загальною назвою «законодавчі факти», котрі суд
повинен взяти до уваги та проаналізувати, запроваджуючи чи анулюючи певне
положення законодавства. Водночас аналізуються і «факти, що впливають на вине-
сення рішень», тобто ті факти, які мусить розглянути суд. щоб встановити, чи можна
застосовувати певний закон до ситуації, шо склалася22.
Теорії судового процесу побудовані на основі загального права, що існувало в мину-
лому. Сьогодні ми знаємо, що саме судді створюють закон, проте це не завжди було
таким очевидним. У XVIII—XIX ст. вважалося, шо загальний закон існує незалежно
від людини. За висловом сера Вільяма Блекстона (ХУіІІіаш Віаскзіопе), суддя був
просто «оракулом права»23. Отже, судці не створювали права. Право вже існувало
«за межами досяжного». Судді розкривали та проголошували його. Рішення у справі,
яка розглядалася раніше, не вважалося законом, а лише «доказом існування за-
кону» 24 *. Судді лише «проголошували істинне загальне право». Блекстон також вва-
жав, що коли рішення у справі анулюється як «абсурдне чи несправедливе», то це
говорить не про поганий закон, а про те, що рішення грунтувалося на положеннях,
які не можуть вважатися законом 2 . Таким чином, суд, скасовуючи певне рішення,
«визнає, що закон не такий», або вказує, що в попередній справі «закон не-
правильно зрозуміли».
Теорія незалежного існування права містила в собі багато формалізму. Існував
такий принцип: коли суд знаходить відповідні коректні прецеденти, тоді основою
Див. додаток.
23 Див. розділ XI.
22 Див. И4Ніат КеупоМз, ЗиФсіаІ Ргосек іп а >ГиГ5ІтеЦ 4.22—4.26 (\¥е5і 1991). Судам у розгляді фактів,
шо мають відношення до справи, допомагають резюме так званих атісі сипав. Декілька таких атісі
виявилося у справі Гоффман проти Джонс. Див. додаток Ллі/сї сигіае, дослівно «друзі суду», тобто особи
чи організації, зацікавлені у юридичних питаннях, які розглядаються у справі. їм дозволяється вислов-
лювати свою думку щодо тієї чи іншої сторони. Залучення їх служить доказом того, шо у справі бралися
до уваги інтереси не лише формальних сторін.
23 Див. 1Р7//й»іД/асЛ:5Голе.Соттеп(агіезопскеЕа^оГЕп8Іапд69(\¥і11іат8. Неіп&Со. 1992) (вперше
опубліковано в 1765—1769 рр.).
4 Віаск & ИЛііГе ТахісаЬ Со. V. Вгомт & Уеііом ТахісаЬ Со., 276 19.5. 518, 529-30 (1928). Див. також
ДтДу. Тузоп,4\ 19.8. 1 (1842) («навряд чи можна вважати, що право складається з рішень суддів. Судові
рішення не є законами, вони .тише свідчать про те, шо закони існують»),
25 Див. Віаскзіопе (виноска 23).
Методологія права
49
правильного рішення у справі може стати логіка або аргументація, виходячи з них
прецедгнтних судових справ 26 *. Саме цієї точки зору дотримувався Крістофер Лан-
гдел (СЬгізторйег Ьап^беїі), випускник Гарвардської юридичної школи 1870 р., а
пізніше її декан і автор відомого «казуального методу» права. В наш час форма-
лістичний принцип Лангдела багато в чому дискредитований, хоча його методика
» о ’	27
викладання в юридичній школі залишилася .
Значною мірою причетний до змін у розумінні концепції загального права суддя
Олівер Вендел Холмс (Оііуєг ХУепбеП Ноїтеа, 5г.). Він критикував теорію незалеж-
ного існування права. Такий підхід, на його думку, давав підстави вважати право
«всемогутнім та всюдисущим»28 або зводив його до продукту логіки. Зазначу, що
такі заяви для 1881 р. були досить сміливими.
Загальне право існує не завдяки логіці, а завдяки досвіду. Нагальні потреби
моменту, превалюючі моральні та політичні теорії, громадська думка, навіть
забобони, якими судді можуть іноді ділитися зі своїми колегами, визначають
закони, котрими повинні керуватися люди. Все це набагато ефективніше, ніж
відповідний силогізм... Проте найбільшої шкоди завдає те, що судді дуже рідко
узгоджують свої рішення з громадською думкою29. Хоч яким би цілям служила
формалістична теорія незалежності існування права, вона все ж таки підвела
під процес законотворення певну правову основу. Якби судді приймали закони
виходячи з теорії незалежного існування права або виносили рішення у справах,
користуючись певного науковою методологією, вони б не мали ніякої влади над
судовим процесом. Поширеність думки про те, що судді не повинні створювати
закони, скоріш за все зумовлена певного загрозою основному принципу всіх пра-
вових систем, а саме, положенню, за якими рішення повинні прийматися згідно
з встановленими законами, а не довільно. Тепер зрозуміло, чому в країнах із
цивільним правом існує паралельна теорія — судові рішення не є джерелом за-
конотворчості, судді, приймаючи рішення, просто користуються готовими за-
конодавчими актами30. Такий «фольклор», за словами професора Мерімана
(Меггутап), важко викорінити 31.
Найбільш вагома критика існуючих поглядів на теорію загального права у Спо-
лучених Штатах здійснювалась у 1930-ті рр. прихильниками так званої школи
реалістичності юридичного процесу, яку очолював професор Карл Ллевелін (Кагі
Ь1е*е11уп) та суддя Джером Франк (Іеготе Ггапк). Реалісти розвинули обидві ідеї
судді Холмса: тепер почали вважати, по-перше, що закон не потрібно «відкривати
чи проголошувати», його необхідно створити; по-друге, що його зміст залежить від
26 Див. Спим СПтоге. Тіїе А£Є5 оГ Атегісап Ьазу 62 (¥а1е II. Ргек 1977).
22 Див. розділ IV.
2* Зои/Ііет Расі/Іс Со. V. Зепзеп, 244 11.8. 205, 222 (1917).
29 Див. Оііуєг Ж Ноїтев, Зг., Тіїе Соттоп Ьазу 1—2 (1881) (Олівер Вендел Холмс молодший (1841—
1935) — один з найславетніших американських суддів, служив Головним суддею у Верховному суді Мас-
сачусетса і був асистентом Верховного суду США, а також ВегуатіпН. Самого. Тіїе ЗийісаІРгосезк 98—141
(¥аїе 11. Рге58 1921) (розділ, присвячений «суддям-законодавцям»); Ваііеу КикЛп Зе$геу Ж. Дгетреї, Ро-
ипсіаіірпз оГ іЬе Ьаху; Ап Іптегдіьсірііпагу апд Зигізргзкіепиаі Ргітег 147—158 (Х¥е5і 1994).
0 Розвиток складної системи правових норм щодо цивільних правопорушень у Франції, сформу-
льованих спочатку лише за допомогою 40 слів у французькому цивільному кодексі, говорить про те, що
судді, вирішуючи цивільні справи, відіграють таку саму роль у законотворенні, як і судді загального права.
Див. Мапіп Зіїаріго. Соипз 136—143 (Спіуегзіїу оГСіїіса^о Ргезз 1981) (розгляд французького цивільного
права). Наявність у провінції Квебек (Канада) зовсім іншої системи правових норм щодо цивільних пра-
вопорушень, яка розвинулась з того ж формулювання, свідчить про те, шо кодекси не диктують рішень.
Див. Н.К. Напіо. Неге Ідез сйе Соттоп Іазу; Кезі іп Реасе, ЗО Модет і.. Ке\’. 341, 245—256 (1967).
31 Див. Меггутап, аі 47 («різниця між судовими процесами з цивільного та загального права полягає
не в тому, чим фактично займаються суди, а в тому, що вони повинні робити згідно з існуючими пог-
лядами на проблему законотворення»); Ху/єі^єп & Ков, аі 272—273, а також Маиго Сарреіеій. Тіїе ІидісіаІ
Ргосек іп СошрагагЬе Регересгіуе 3-56 (Сіагепдоп Рге55 1989) (питання про поширення впливу законів,
прийнятих суддями в країнах цивільного права, та відповідна аргументація).
4М40
50
Розділ П
різних соціальних, політичних, економічних, історичних та інших тенденцій, якими
свідомо чи несвідомо керуються, судді32.
Практичні наслідки реалістичного підходу до судового процесу. Теорія незалежно-
го існування права та характерний для неї формалізм впливають і на сучасних
суддів.
По-перше, судді краще розуміють свою роль у процесі законотворення. Висту-
паючи перед громадськістю чи працюючи над певного справою, судді наголошують,
що вони є інтерпретаторами права, а не творцями законів. Судді намагаються не
займатися створенням законів навіть у тих галузях, які повністю регулюються за-
гальним правом. Така позиція суддів частково пояснюється тим, що принцип
призначення, а не виборності суддів не зовсім відповідає демократичним засадам.
Необхідно також враховувати практичні міркування й визнати, що законодавча
влада має більше можливостей вивчати та формувати громадську думку, яка лежить
в основі законотворення. Судді, як відомо, не мають доступу до процедури ухвален-
ня чи скасування законів, у них немає асистентів — експертів з питань громадської
думки, яких наймають законодавці, коли виникає необхідність у зміні законодавчих
актів.
Небажання суддів займатися законотворенням спостерігається досить часто.
І ноді у суді відбуваються дискусії з приводу того, чи суд може змінювати положення
загального права, чи це відноситься до компетенції законодавчої влади. За приклад
можна взяти справу Гоффмана проти Джонс, про яку вже говорилося раніше. Під
час слухання цієї справи тривалий час дискутувалося питання з приводу того,
хто — суд чи законодавча влада — може змінити положення про необережні дії
потерпілого 33.
Ще одним чинником посилення реалізму у процесі законотворчості є більша
відвертість суддів під час створення нових законів. Автори нових законів уже не
обмежуються лише напруженим обговоренням попередніх прецедентів. Навпаки,
вони схильні публічно визнавати, чим саме обумовлені їх рішення. Ця тенденція
спостерігається і у справі Гоффман проти Джонс, адже рішення тут приймалося під
впливом історичних, економічних та соціальних чинників34. Справа Мак-Ферсон
проти компанії Бьюік (МсРіїепоп V. Виіск Моіог Со.), а саме точка зору судді Кардозо
(Сагбохо) є демонстрацією застарілої тенденції майстерного приховування реаль-
них підвалин рішення, формально винесеного на підставі судових прецедентів, але
трактованих зовсім по-новому 35.
Ця справа часто наводиться як приклад загальноправового судового процесу.
Хоча рішення у справі Мак-Ферсона призвело до радикальних змін у положенні про
відповідальність виробника неякісної продукції. Думка Кардозо була представлена
як така, що детермінувала лише незначні зміни в законодавстві.
Межі реалістичної критики і реакція «судового процесу». Звичайно, ми сьогодні
правові реалісти. Проте той-таки реалізм вимагає визнати, що теорія незалежного
існування права та характерний для неї формалізм мають певні позитивні моменти.
Судді є продуктом суспільства, і тому їхні думки та вчинки відображають не тільки
особисті переконання, а й суспільні цінності. У разі виникнення суперечностей між
суспільними цінностями і особистими уподобаннями судді у своїй більшості
орієнтуються на цінності суспільства. Загальне право також грунтується на існуючих
традиціях та загальноприйнятих нормах моралі. Такий підхід найкраще відповідає
32 Див. Ілига Каїтап . Ье^аі Кеаіізт аі Уаіе 1927—1960 (11. Копії Сагоііпа Ргек, СІіареї НІН 1986).
Багато з цих ідей раніше висловлював Роско Паунд (Нозсое РоипД} та представники соціологічного на-
пряму в юриспруденції. Див. Козсое Рои>Д. ТЬе 5соре апй Ригрозе оГ 8осіоІо&іса1 1игІ5ргисіепсе, 25 Нагу.
1_. Кєу. 489 (1912).
33 Див. додаток А.
34 Така відвертість подавалася як свідчення «незалежної» природи американського дорівняно з
англійським підходу до права. Див. Аііуаіі Зиттегх (виноска 18).
35 111 1Ч.Е. 1050 (К'.¥. 1916).
Методологія права
51
очікуванням громадськості, він зменшує недовіру громадян до «неписаних» законів
загального права. Отже, можна вважати, що право дійсно вже існує в суспільстві,
і суддям залишається лише «відкрити» це право 36.
Також необхідно зазначити, що хоча «формалізм» і має нині погану репутацію,
все ж таки повноваження суддів визначаються формалістичними вимогами. Від
суддів чекають аргументованих рішень, рішень, які відповідали б усталеній судовій
практиці аргументації та обгрунтування. «Я це так відчуваю» не може вважатися
прийнятним поясненням. Прихильники законності судового процесу, які у 1950-ті рр.
заснували навіть свою школу, вивчали природу аргументації у процесі судової твор-
чості та демонстрували, наскільки вона реальна37. На думку представників цієї
школи, практика «аргументованого опрацювання» прецеденту та розгляду інших
професійних питань, що виникають, обмежує повноваження суддів й інколи не до-
зволяє їм вирішувати справу так, як вони того хочуть. Судді, які у своїй роботі ке-
руються принципом законності судового процесу, часто потрапляють у ситуації,
коли під час розгляду справи їм особисто здається: рішення приймати необхідно,
але, оскільки його неможливо достатньою мірою обгрунтувати, воно не проходить.
Аналіз конкретних справ свідчить, шо на рішення суддів справляє вплив як
теорія реалістичності судового процесу, так і теорія законності судового процесу.
Визнаючи правомірність історичних, економічних, соціальних та інших аспектів
питання, судді звертають увагу й на «професійні традиції». Хоч які б сучасні
принципи застосовувалися для обгрунтування нового закону, погляд у минуле
завжди буде доречним. Вже згадувана нами справа Гоффман проти Джонс ілюструє
це. Думка палкого прихильника теорії реалістичності судового процесу вже
наводилася. При цьому суд повинен був визначитися, як саме аргументуватимуться
зміни у положенні про необережність посграждалого. Зійшлися на тому, що
рішення базуватимуться на аналізі існуючих прецедентів, частково на думці суддів
та власне на чинних законодавчих актах 38 *.
Деякі перспективи судової творчості. Постановка питання про суддів як творців
права є досить цікавою, але творчі аспекти судового процесу потрібно розглядати
у перспективі. Вирішення справ судовими засіданнями, арбітражними судами та
вищими судами штатів пов’язане із застосуванням положень, прийнятих однією з
гілок влади, або вибором між схожими положеннями двох різних гілок влади. В той
час, коли більшість спірних питань все-таки врегульовується положеннями загаль-
ного права, суддя Бенджамін Кардозо помітив, що у більшості справ, які потрапили
до суду, «подібність аргументації зумовлювала однотипність рішень»
36 Див. ЯопаМ Рногкіп. Такіпв Кі§Ні5 Зегіоизіу 22-45 (Нап/агО її. Ргезз 1977), де розглядаються фун-
даментальні принципи, визнані суспільством. Вони, по суті, самі є правом і застосовуються для
вирішення справ, які не регулюються встановленими законами.
37 Див. Непгу Нап & АІЬеп Заскі. Тїіе Ьеваї Ргосезз: Вазіс РгоЬІепь іп Ше Макіпв ап<1 Арріісаііоп оГ
1а» (1994) (перша публікація 1958). Ця книга, як «пробне видання» розповсюджувалася роками тільки
у копіях і використовувалась для читання курсів з судового процесу та була одним з найавторитетніших
видань, присвячених цьому питанню. Див. також Кагі Ие^еііуп. Т!іе Сотпгпоп Сам» Тгасііііоп : Оесісіїпв
Арреак ( Цніе Вго»п 1960).
38 Див. додаток А (розходження думок у справі). Дехто вважає, що обмеження, обумовлені
необхідністю обгрунтування рішень, є ілюзорними. Найбітьш критичними є зауваження дослідників су-
дового процесу на чолі з Дунканом Кениеді (Рипсап Кеппеіїу) та Робертом Унтером (ЯоЬеп 1/п^ег).
Прибічники правової та економічної тенденцій у юриспруденції та Річард Познер (КісНагсі Розпег)
вважають, шо суди повинні розвивати та впроваджувати закони, які є економічно ефективними. Послі-
довники феміністичної тенденції та Кетрін Маккіннон (СатЬегіпе МасКіппоп) критикують неспро-
можність юридичних доктрин відобразити досвід жіноцтва. Огляд сучасних тенденцій в юриспруденції
подається в Сагу Міпда. ТЬе Іигізргшіетіаі Моуєшєшз оГШе 19805, 50 ОЬііо 5і. Ь.1. 599 (1989), а також
див. Зіеркеп В. Ргеззег & Ратіі 3. ДаіпаШп. Маїегіаіз оп ІД» ап<1 іигізрпісіепсе, 2<і еО. 879-1063 (М/езі 1989).
Див. Сагдого (виноска 29), а також Лйл О. іїептап. Ветоееп Ее^аі Кеаіізт ап<1 Кешгаї Ргіпсіріез:
ТЬе Еевітіптасу оГ Іпзшиїіопаї Уа1иез,72 Саі. І_. Кєу. 200, 204 (1984) (у всіх справах, вирішених у 1982 —
1983 рр., розбіжність думок при голосуванні становила лише 3,7%).
4-9-34О
52
Розділ II
3.	Проблема зворотної дії законів
Будь-яка система, де судові постанови є джерелом законотворчості, повинна
враховувати проблему зворотної дії прийнятих правил40. Блекстоун та інші
прихильники теорії незалежного існування права не порушували питання зворотної
дії прийнятих правил. На їх переконання, проголошення «нового» положення не
змінює правову систему; воно лише показує, якою повинна бути дійсно правова
система. Проте, якшо визнати, шо впровадження нового правила на основі преце-
дентних рішень справді змінює правову систему, виникає питання про застосування
нового правила до справ, які розглядалися раніше.
Найбільша складність під час розгляду цього питання пов’язана з застосуванням
нового правила до осіб, які проходять по інших справах. Нові рішення судів Сполу-
чених Штатів мають лише частковий ефект зворотної дії41. Впроваджуючи такі
рішення, судді спочатку визначають, якою мірою можна покладатися на вже існуючі
положення та наскільки «нове правило відрізняється від правила, прийнятого рані-
ше» 42. Найбільш типовою схемою використання нового правила є його застосування
до учасників справи, на основі якої він був прийнятий, до учасників інших справ, не
закінчених на момент впровадження цього правила, до учасників справ, які розгля-
датимуться в майбутньому. Так вчинив Верховний суд Флориди у вже згадуваній
справі Гоффман проти Джонс стосовно питання про необережність постраждалого43.
Проте, якщо нове правило застосовується до учасників справи, на основі якої
він був прийнятий, то в принципі можна говорити про його зворотну дію. Перегляд
судового рішення по справі і сама подія, яка стала причиною судового позову і са-
мого судового процесу, часто розділяються певним проміжком часу (інколи в кілька
років). Якщо правила розгляду справи у суді змінюються, особливо, коли нове
правило анулює попередні положення, його застосування до учасників справи, які
й уявлення не мали про нововведення, може розцінюватись ними як неспра-
ведливість 44 За таким принципом небагато правил, прийнятих на основі преце-
дентних рішень суду, матимуть ефект зворотної дії, і навіть сторона, яка виграє
справу, не може скористатися цим новим правилом 45. Та й на практиці він засто-
совується досить рідко, тому що породжує багато суперечок. Адже факт, шо без
визначеної перспективи відстояти свої інтереси під час судового процесу ніхто не
бажатиме зміни законів, і правова система перестане розвиватися. Сьогодні пере-
важає думка, що сторона, яка виграла справу, повинна скористатися новим зако-
ном. Це є необхідною вимогою до системи прецедентного права 46
Проте не слід переоцінювати серйозність цієї проблеми. Як зазначалося вище,
принцип зіаге десізіз не дозволяє вносити кардинальні зміни до правової системи.
40 Зворотна дія законів є проблемою загального права, де норми приймаються лише суддями, азе
це проблема і прецедентного права, кати воно інтерпретує законодавчі акти по-новому і особливо коли
прецментне право інтерпретує Конституцію.
41 Англійські суди загалом дотримуються принципу повної зворотної дії. Аіе суди в Англії більш
суворо дотримуються правила зіаге десізіз і взагалі не такі активні, як американські суди, що зменшує
упереджене ставлення до зворотної дії нових законів. Див. А/іуак & Зиттегв, аї. 147—148.
42 Лег&Г >>. (/ліга/ Згаїех, 394 11.8. 244 (1969).
42 Див. додаток.
44 Палкий прибічник кодифікації права Дж. Бейтам (3. Вепіїїатп) давав своєрідну відповідь на
питання про те, як судді творять загальне право: «Чи знаєте ви, як вони його творять? Так само, як людина
визначає правила поведінки для свого собаки. Кати ваш пес робить щось таке, від чого ви його хочете
відвадити, ви чекаєте, поки пес це зробить, а потім караєте. Таким чином ви визначаєте правила
поведінки для свого собаки, і таким же чином судді творять право для вас і для мене». Негету ВетИат,
Тгиіїї и АМіиїзг, 5 'й'огкз 233, 235 (XV. Таіі, ЕйіпЬигвІї 1923) (перша публікація 1838 р.').
45 Див. Сгеаі Мнікет Ку. Со. V. Зипкипі ОН КеДпіпз Со., 287 Ь.8. 358 (1932) ( ухвалення рішення
Верховного суду Монтани стосовно надання новому закону юридичної сили у майбутньому, але разом
з тим відмова позовникові скористатися ним).
46 Див. Зіочаїї V. Оеппо, 388 Ц.8. 293 (1967). Інші заперечення принципу набуття новим законом
юридичної сили лише у майбутньому розглядаються у праці Яеупоісіз (виноска 22) § 4.29.
Методологія права
53
Суд повинен прийняти рішення: чи такі аргументи, як передбачуваність, точність,
відповідність істині та ефективність на користь чинному законові, можуть проти-
стояти судовому рішенню у прецедентній справі чи ні. Навіть якщо правова система
зазнає певних змін, більшість цих змін, зумовлених пренедентними рішеннями, є,
по суті, лише доповненнями і не викликає здивування.
Хоча принцип зворотної дії закону у судовому законотворенні і може вважатися
недоліком правової системи, проте існує багато доказів того, що користь від гнуч-
кості такого принципу переважає будь-які ускладнення від його застосування.
Правила, створені суддями, можуть застосовуватися у різних випадках, передбачити
які не здатний навіть найрозумніший законодавець. Таким чином, судді можуть
коригувати закони, які вже існують, або й взагалі змінювати їх, якщо вони призво-
дять до неправильних рішень.
Як правило^ кожна більш-менш значна судова «помилка» стає причиною змін
законодавства4'.
Необхідно також зазначити, що питання зворотної дії законів є не меншою
проблемою і для системи, яка грунтується на федеральному законодавстві чи за-
конодавстві штату. Справа знову ж таки в тому, що «інтерпретації» законодавчих
актів можуть змінюватися. Якихось 40 слів французького Цивільного кодексу
стосовно цивільних правопорушень не завжди могли допомогти особам, які по-
страждали від плутанини у нормах французького цивільного права, прийнятих
судовою владою. Коли у цивільних справах, які розглядалися французьким су-
дом, рішення виносилися на основі змінених суддями правил, сторони, шо брали
участь у процесах, були не менш здивовані, ніж відповідач V справі Гоффман проти
Джонс43.
В. Законодавчі акти в загальноправовій системі
1.	Становлення законодавства
Думка, шо Сполучені Штати є країною загального права, помилкова. Це давало
б підстави вважати, що превалюючою формою права є загальне право. Так було в
.минулому. Але з початку XX ст. і практично до 1930-х рр. тривало «гарячкове тво-
рення законодавчих актів» 47 48 49. Цей період ше називають «Епохою законодавчих
актів»50.
Федеральне та місцеве нормотворення стало тоді «центром гравітації» держав-
ної законотворчості. І як наслідок, на сьогодні звичайний американський штат має
таку ж кількість законодавчих актів, скільки налічує цивільне право середньо-
статистичної країни Європи. Якщо помножити загальну кількість законодавчих
актів штату на 50, стане зрозумілим, наскільки обсяговим є законодавче право у
Сполучених Штатах.
47 В Англії зміни до законодавства вносяться різними комісіями з реформ права, які контролюють
процес розвитку правової системи та інформують законодавчу владу про необхідність змін у законо-
давстві. У Сполучених Штатах спостерігається інша ситуація: у випадку судової «помилки» можливість
втручання законодавчої влади у правову систему набагато менша. Див. Агіуа/і & Зиттегз, аг. 29—30,134—
141. 148—149. Обговорення обмежень, які мають місце у процесі створення законів судовою владою та
характерних для цієї практики недоліків див. у СарреИеггі, аг. 36—46.
48 Див. дапд'кеигс. Ьа ва/егіе; Веі/огіаілех, Ц.Р. 1930. І. 57 (положення Цивільного кодексу, шо
передбачає відповідальність особи за пошкодження, викликані «речами, що їй належать», встановлює
пряму відповідальність особи за скоєну нею автомобільну аварію); ЗИаріго, аі. 140—143, а також КигН
Кедтопд-Соорег. ТЬе Кеіечапсе оГЕаиіг іп Оеіегтіпіпв ЬіаЬііііу Гог йоай Ассйепв: ійе Ргепсй Ехрегіепсе,
38 їпі.& Сотр. Ь. (?. 502-509 (1989).
49 біітоге, аі. 95.
50 Див. Оиісіо СаІіЬнй. А Соттоп Ьа» Гог Ше А§е оГ Зіаіиіеа (¥а1е 15. Ргєіі 1985).
54
Розділ П
Деякі законодавчі акти замінювали собою загальне право, але більшість з них
заснували цілком нові галузі права. Наприклад, на федеральному рівні існують
численні нормативні положення з федерального оподаткування, соціальної без-
пеки, охорони довкілля, фінансової безпеки та банківської справи. Вони утворюють
Звід законів Сполучених Штатів. На рівні штатів діє величезна кількість законо-
давчих актів, що регулюють бізнес, права споживача, проведення комерційних
операцій, а також сімейні відносини. Проте загальне право не припинило свого
існування. Багато аспектів приватного права у штатах — контракти, цивільне право
та право власності — регулюються переважно загальним правом, з деякими його
змінами у законодавчих актах. Однак у цілому' законодавчі акти домінують. І це
скоріше правило, ніж виняток.
2.	Співвідношення загального права і законодавчих актів
Перевага, яка надається законодавчим актам у Сполучених Штатах, не означає,
що і в континентальній Європі вони використовуються так само. Навіть побіжне
ознайомлення із збірником федеральних законодавчих актів чи законодавчих актів
штатів свідчить, що законодавчі акти США є складнішими і більшими за обсягом,
ніж середньостатистичний цивільний кодекс чи навіть «особливе законодавство»,
деяких країн із цивільним правом •>1. В основі цих формальних відмінностей ле-
жить особливий концептуальний підхід до законодавчих актів.
Цивільне право і законодавчі акти. Під впливом Великої французької революції
на всій території континентальної Європи почала формуватися ідея верховенства
законодавчої влади, точніше, ідея винятковості законодавчої влади, суть якої поля-
гає в тому, що єдиним законним джерелом права є законодавець. Законотворчі пов-
новаження судової влади тут практично не визнавалися. Законодавці намагалися
приймати такі закони, які б повністю регулювали усі аспекти того чи іншого
питання. Однак, коли правова система через недогляд законодавців або складність
прийнятих законів не охоплювала усі реальні ситуації, необхідні рішення приймали
судді. Але їх повноваження обмежували, посилаючись на принцип винятковості
та «всемогутності» законодавчої влади. Тому приймати такі рішення суддям
доводилось під виглядом інтерпретацій чинного закону. Ось звідки з’явився
гнучкий підхід до інтерпретації законодавчих актів. Крім того, передбачалося, що
прийняті законодавчі акти повинні врегульовувати безліч різноманітних ситуацій
як тепер, так і у майбутньому. А це змушувало вдаватися до найбільш загальних
визначень.
Загальне право і законодавчі акти. В США існує визначене «ставлення» загаль-
ного права до законодавчих актів. Воно відмінне від прийнятого у більшості країн
цивільного права. Судді, спираючись на загальне право, розглядають законодавчі
акти як такі, що містять специфічні норми права, які можуть застосовуватися тільки
у чітко визначених випадках. Усі інші ситуації, не передбачені законодавчими
актами, мають розглядатися з позицій загального права. Це означає, що суди США,
як правило, не можуть трактувати законодавчі акти по-різному, на відміну від країн
із цивільним правом.
По-перше, суди в країнах цивільного права розглядають законодавчі акти як
основу для створення нових нормативних положень. Наприклад, закон, який
регулює розгляд позовів у Франції, було створено на базі лише кількох рядків
5 У цьому випадку цікаво буде провести паралель між Уніфікованим актом про відповідальність
за якість продукції (ІїпіГопп Ртосіиск ЬіаЬЇІіту Асі), який Департамент комерції Сполучених Штатів за-
пропонував для прийняття штатами, та Актом про відповідальність за випуск неякісної продукції Фе-
деративної Республіки Німеччини від 15 грудня 1989 р. (Ртойисі ЦаЬіІіІу Асі — РтоіІНайСі). А для -того,
шоб переконатися, що у законодавчих актах США має місце певна плутанина , варто ознайомитись із
Положенням про збереження чистоти повітря (СІеапАігАсг), особливо 42 Г.’.8.С.Аосо. § 7511а, чн з будь-
якою з частин Закону про національний річний прибуток (Іпсегпаї Кєуєпііє Соде), 26 12.8.С.А. § 1 тощо.
Методологія права
55
відповідної норми французького Цивільного кодексу . Судді Сполучених Штатів
навряд чи знайдуть, а законодавці навряд чи напишуть загальні законодавчі поло-
ження, які можна було б використовувати для створення нових нормативних актів,
як це робиться французькими судами на основі власного Цивільного кодексу 52 53.
Звісно, існують загальні положення, на грунті яких можна було б створювати нові
закони, але існують вони для суддів загального права.
По-друге, суди в країнах із цивільним правом можуть за аналогією звертатися
до законодавчих актів і використовувати їх у випадках, які прямо не передбачені.
Наприклад, недавно Федеральний конституційний суд Німеччини застосував
закон, за яким однакові права залишатись у квартирі надаються як дружині помер-
лого квартиронаймача, так і його компаньйонові, до речі, чоловічої статі. Таким
чином, ідеться про необхідність і навіть обов’язок судів приймати рішення за ана-
логією у подібних випадках 54. Американський же суд буде застосовувати закон до
тих випадків, на які поширюється дія цього закону , але не буде виносити рішення
за аналогією з цим законом у ситуаціях, ним не передбачених, тобто коли відносини
між співмешканцями менш офіційні.
3.	Причини такого «ставлення» загального права
до законодавчих актів
Загальне право дещо іронічно «ставиться» до законодавчих актів тому, що
суди на основі загального права часто виносять рішення у справах за аналогією
з попередніми рішеннями, та на основі загальноправових положень, про що
йтиметься далі у цьому розділі. Здається, не існує жодних логічних підстав для
того, шоб законодавчі принципи не могли застосовуватися також для прийняття
нових правил55. Вважається, шо таке ставлення суддів до законодавчих актів
пояснюється великими повноваженнями законодавчої влади: кожна спроба
суддів застосувати законодавчий акт до випадків, які не зовсім відповідають його
суті, створює доповнення до законодавчого акта, не передбачене законодавцем.
Коли б законодавець збирався запровадити певне правило, воно було б наведене
у тексті законодавчого акта. Таким чином, суд, застосовуючи закон за аналогією
до випадків, які прямо ним не передбачені, втручається у повноваження законо-
давчої влади. Проте судді так само можуть вважати, шо законодавча влада в таких
ситуаціях рекомендує виносити рішення за аналогією з основними принципами
відповідного закону. Законодавець не може передбачити всіх можливих випадків
застосування певного законодавчого акта, і це не залежить від ретельності його
роботи. Однак у будь-якому разі законодавець уповноважений виправити будь-
яку юридичну помилку в інтерпретації законодавчого акта. Можна сказати, що
52 Основним положенням є § 1383, в якому зазначається: «Кожен громадянин несе відповідальність
за пошкодження, спричинені ним або за власним бажанням, або через халатність чи необережність».
53 Схоже, що законодавча влада просто передасть свої повноваження створювати закони.
54 Див. Сопііішііопаї Сотріаіпі оГВиіШіпв Соорегаїіче «X», ВУегїОЕ 82,6 (Рігя Рапеї, Аргії ЗО, 1990),
а також Наггу и. УіІІе <1е Скаїоп-аиг-Магпе, 8. 1878. II. 48 (французький Апеляційний Суд) (§ 1386 фран-
цузького Цивільного кодексу, згідно з яким власник будинку несе відповідальність за будь-які пошкод-
ження, спричинені руйнуванням його буднику, та інтерпретація цього положення, шо за аналогією
визначає відповідальність власника підгнилого дерева, яке впало, спричинивши тілесні ушкодження
іншій особі) та £>. Ле/7 МасСогтіск а/иіКоЬегіД. Диттеп всів. 1піегргеІіп(г Зіаіигеа: АСотрагаііге Зійду 471—
472 (Оаптошй РиЬІіяіііпе, ВгоокГіеїд, Уеттот 1991). Прийняття рішення за аналогією на основі
кримінальних чи податкових законодавчих актів є неприпустимим.
55 Ше в 1908 р. Роско Паунд ( Козсое Роип<!) звернув увагу на відносини між загальним правом та
законодавчими актами і переконав суди США застосовувати законодавчі акти більш широко. Див. Яозсое
Роїте/. Сотими Ьа» апд Се^ічіятіоп, 21 Нас. І_. Кєу. 383 (1908), а також Нагіап Гике Дюпе, ТЬе Соттоп
Іач іпіЬе ІІпііед 8іа(Є5.50Нагу. Ь. Кєу. 4,12-15 (1936) та Яо^ег Тгаупог, Згаїиіез Кєуоіуіпв іп Соттоп-І-ам'
ОгЬііз, 17 СаіИ. Ь. Кеч. 401.405- 409 (1968). З 1941 по 1946 р. Стоун був головним суддею Верховного суду
Сполучених Штатів, Трайиор був головним суддею Верховного суду Каліфорнії.
56
Розділ П
відносини між загальним правом і законодавчими актами не дуже сприяють
розвитковіправовоїсистеми 5
Вплив історії. Відносини між загальним правом та законодавчими актами обу-
мовлені не стільки логікою, скільки інстинктивною реакцією на роль законодавчих
актів в історії розвитку системи загального права. Як уже зазначалося, цілісна
система загального права була створена окремою порівняно невеликою групою
впливових суддів. Цей процес тривав не більше 100 років56 57. Законодавчих актів у
той час було обмаль. У загальному праві містилися найбільш «широкі та зрозумілі
принципи», тому в законодавчі акти не було потреби включати якісь постійні
норми 58. Замість цього законодавчі акти приймалися на основі асі Нос — тобто, ви-
мог даної ситуації, що було зумовлено необхідністю приймати рішення, не перед-
бачені чинним законодавством. Отже, судді, спираючись на загальне право, не
зверталися за базовими нормами до законодавчих актів, та й законодавці не вва-
жали за потрібне включати такі положення до законодавчих актів, які вони
приймали.
Концептуальні впливи. Якщо законодавчих актів недостатньо для прийняття
рішення з певного питання, можна скористатися положеннями загального права,
адже законодавчі акти приймалися на підставі основних положень загального права.
Застосування законодавчого акта в системі загального права нагадує кинутий у
посудину з водою камінь: камінь тоне й вода оточує його з усіх боків. Таким чином,
якщо певний законодавчий акт не зовсім підходить для вирішення якоїсь справи,
можна звернутися до відповідних положень загального права. Дійсно, раніше вся
сфера загального права була «неосвоєною цілиною» для прийняття законодавчих
актів. У результаті судді, працюючи в межах загального права, не відчували
необхідності засновувати свої рішення на тих чи інших положеннях законодавства,
по-різному тлумачили ці положення, намагаючись виводити нові правила або
приймати рішення за аналогією з іншими законами.
Упередженість суддів. Іншим чинником, що впливає на співвідношення загаль-
ного права і законодавчих актів, є упереджене ставлення суддів до законодавчих
актів, які нібито втручаються у сферу загального права. Витоками цієї упередже-
ності, безсумнівно, є особисті та політичні міркування. У минулому, наприклад,
вважали, що у законодавчих актах взагалі немає потреби, оскільки загальне право
вже містить відповіді на всі важливі юридичні питання. Судді не були в захопленні
від спроб парламенту займатися законотворенням і розглядали такі спроби, як
небажані та аматорські. Зокрема Фредерік ІІоллок (Егесіегіск Роїіоск) вважав, шо
«парламент тільки погіршує законодавство і судді зобов’язані вживати заходів, щоб
шкода від втручання парламенту була якнайменшою» 59Звідси утвердився прин-
цип: «необхідно ретельно контролювати зміни, які законодавчі акти вносять до за-
гального права» 6 . Парламент був незадоволений цим вузьким, суто юридичним,
тлумаченням законодавчих актів. Вони, на його думку, повинні витлумачуватися
більш звичною для законодавців мовою. Це, в свою чергу, викликало появу склад-
них і специфічних законодавчих актів, які вже не піддавалися широким інтер-
претаціям61.
Спочатку у Сполучених Штатах ситуація з законодавчими актами не була
такою складною. Отримавши у спадщину англійське загальне право у вигляді кон-
56 Особливу іронію можуть викликати відносини між загальним правом та законодавчими актами
у Сполучених Штатах, де положення Конституції інтерпретуються досить вільно, що нагадує підхід судів
континентальної Європи до власних кодексів. Див. розділ IX.
57 Див. Датоп, аі. 6.
58 Див. Иог^ау РІаігк Со. V. Возюп <4 Маіпе А В., 67 Мазі. 263 (1854) (Зііада, С. І ).
51г Егесіегіск Роїіоск. Езіауі оп Іипзрпкіепсе апсі ЕПіісі 85 (1882).
“° РеДепсои В. Рогсіііат / Кинзеі Сеасії. Іпіегргегагіоп оГ $(а(иіез іп Оеговагіоп оГ гНе Соттоп Іа«.
З УапбегЬіІІ Ь. Ке*. 438, 440-44І (1950).
61 Див. 7\\:еІ£еі1 & Ков, аі. 273—278.
Методологія права
57
ституційних та інших законодавчих настанов, американські законодавці вільно
змінювали його, приймаючи законодавчі акти «на зло» англійцям . Однак
жорсткість системи законодавчих актів у загальному праві Сполучених Штатів пану-
вала протягом століть, шо давало підставу політично консервативним суддям вузько
інтерпретувати прогресивне соціальне законодавство штатів . Американ-ські за-
конодавці реагували на це переважно так само, як і парламент, уточнюючи і пояс-
нюючи свої наміри.
Суди як в Англії, так і в Сполучених Штатах давно вже позбавилися ворожості
щодо законодавчих актів. Однак теза про те, що право означає «загальне право з
декількома законодавчими актами, доданими до нього», має в Сполучених Штатах
чимало прибічників. І те, що нині, в епоху законодавчих актів,— якщо повернутись
до порівняння законодавчого акта з каменем, а загального права з посудиною, на-
повненою водою,— у посудині більше каміння, ніж води, не змінює вихідної
тези.
4.	Спроби кодифікації у Сполучених Штатах
Зважаючи на «ставлення» загального права до законодавчих актів у Сполучених
Штатах Америки, не дивно, шо неодноразові спроби законодавчої кодифікації
права у цій країні зазнавали невдачі. Першу таку спробу зробив уже згадуваний Дже-
ремі Бейтам, який у 1811 р. звернувся до президента Медісона (Зегету Мабізоп) з
пропозицією кодифікувати право у США. Проте його пропозицію було ввічливо
відхилено 62 63 б4 65 * *. Дещо вдаліші спроби мали місце у другій половині XIX ст. Зокрема,
Давид Дудлі Філд (Пауісі Цікіїеу Ріеісі) з Нью-Йорка у 1847 р. переконав законо-
давців Нью-Йорка створити комісію з кодифікації права. У 1865 р. комісія подала
проекти п’яти кодексів: цивільна процедура, кримінальна процедура, покарання,
цивільний та політичний. Проте Нью-Йорк увів лише кодекси цивільної та кримі-
нальної процедури. Недостатній успіх у цій справі пояснювався організованою
опозицією. А ше більше тим, шо була задоволена претензія стосовно того, що
неписаний судовий прецедент важкий для розуміння та сприйняття. Саме в той час
з’явилися коментарі з права у книгах, котрі підсумовували прецедентне право. На-
самперед йдеться про публікації у Джеймса Кента (Іатез Кепі) та Джозефа Сторі
(.ІозерЬ 8(огу) . Кодекс Філца мав більший успіх на Заході Сполучених Штатів, де
ставлення першопоселенців до права створило умови для його прийняття. Спрацю-
вали простота і доступність кодексу. П’ять західних штатів (Каліфорнія, Північна
Дакота, Південна Дакота, Айдахо та Монтана) прийняли саме цей варіант Ци-
вільного кодексу і дотримуються його сьогодні. Проте надії, що ці кодекси будуть
62 Існують свідчення, шо у Сполучених Штатах після закінчення війни за незалежність був дуже
поширений тост: «Вип'ємо за загальне право Англії: хай наші законодавчі акти скоріше знишать цього
пригноблювача Америки». Див. Ечап Наупез. Тіїе Беїесііоп ап<і Тепиге оГ Зисіцеа 96 ( Ггей В. Коіішлап &
Со., ипіеюп, Соїо. 1981) (перша публікація 1944), а також Егіе Егеіп. ТНе Ангасгіоп оГлЬе Сіуіі Ьа» іп Роз(-
Кеуоіигіолагу Атегіса, 52 Уа. Ь. Кеч. 403 (1966). Законодавчі акти штатів Нью-Джерсі та Кентуккі забо-
роняли цитування будь-яких авторитетів англійського загального права. Еапгенсе Егіесітап. Німоту оГ
Атегісап Ьа% 2й ей., 97—98 (ТоисЬзгопе Воокз, М.¥. 1985).
63 Див. Еопеа V. МИкаикее ЕІес. Ду. & І^кі Со., 133 К.М/. 636 ОМз. 1911) (законодавчий акт, шо перед-
бачає відповідальність «кожної залізничної компанії, не поширюється на «електричну міжміську
залізничну компанію». Така консервативна юридична етика, котра поставила вільне підприємництво над
іншими цінностями, породила проблеми, узагальнені Лохнером ( Еоскпег Ега ). Про це йшлося в розділі І.
64 %ееі$егі & Коа, а(. 250. Джеремі Бентам (1748—1832) був англійським юристом, філософом, якого
пам’ятають головним чином через його філософію утилітаризму, котра пояснювала, шо та дія є мораль-
ною. яка спричиняє «велике щастя у великій кількості». Він був також реформатором права і захищав
переваги кодифікації права в законодавчих актах, а не в судових рішеннях.
65 Джеймс Кент (1763-1847) був суддею протягом багатьох років, а пішовши у відставку, став про-
фесором Колумбійського університету. У 1823 році він опублікував свої «Соттепіагіез оп Атегісап Еам^,
які витримали декілька перевидань. Джозеф Сторі (1779—1845) працював юристом Верховного суду,
викладав у Гарвардській правничій школі. Він опублікував дев’ять коментарів з різних проблем приват-
ного та конституційного права у 1832 — 1845 рр. Багато з них випередили свій час.
58
Розділ П
схожими на європейські, не справдилися. Законодавці, враховуючи «ставлення» за-
гального права до законодавчих актів, перетворили їх на занадто специфічні, і суди
ставились до них так само, як прихильники загального права до законодавчих актів:
як до заявлених правил, а не як нормативних положень, шо містять принципи за-
конотворчості 6б.
Сучасне ставлення загального права до законодавчих актів є дешо іншим віл
щойно описаного і схоже на європейський підхід. Деякі з незвичайних справ, які
свідчать про це, розглядатимуться пізніше, після розгляду більш традиційних
підходів до інтерпретації законодавчих актів.
Г. Інтерпретація законодавчих актів
Наступний матеріал є добіркою підходів та принципів, якими звичайно керу-
ються в юридичній практиці при інтерпретації законодавчих актів 67. Знайомля-
чись з ними, потрібно мати на увазі дві речі. По-перше, не існує єдиного офіційно
затвердженого переліку підходів чи принципів б8. Більшість справ, на які ми поси-
лаємось, взято з практики Верховного суду Сполучених Штатів. Це зроблено пере-
важно для полегшення сприйняття існуючих поглядів. Суди штатів не обов’язково
повинні наслідувати підхід Верховного суду, за винятком, коли йдеться про феде-
ральні законодавчі акти. Однак підходи суду штату в кожному випадку загалом схожі.
По-друге, багато принципів суперечать один одному. В деяких випадках вибір судом
того, а не іншого принципу залишається непоясненим б9 *.
Узагальнюючи інтерпретацію законодавчих актів судами Сполучених Штатів,
можна сказати, що більшість з них вірить у необхідність інтерпретувати текст зако-
нодавчих актів таким чином, щоб його положення застосовувалися найбільш ефек-
тивно, стали ще більш довершеними, і що найкращим виявом мети, яку переслідував
законодавець, є сам текст законодавчого акта. Проте існує багато звичних підходів,
. 70
які ігнорують чи протидіють ти меті .
1.	Правило «ясного значення»
Правило «ясного значення» знову стає широко вживаним після періоду нехту-
вання ним 71. Згідно з цим правилом суд повинен так тлумачити законодавчий акт,
щоб його слова набули ясного (адекватного) змісту, за винятком, коли це може при-
звести до абсурдного результату. Звертання до історії творення та застосування законо-
давчого акта чи намагання дати інтерпретацію тексту, вийшовши за його межі, не
допускаються.
Прибічники правила «ясного значення» наводять два аргументи на його користь.
Перший — те, шо законодавець прийняв, а виконавець застосував положення за-
68 Ггіесітап, аг. 351—354; Див. також АггкигТ. чоп Мекгеп. ТашілНіе ІІпііей Зіаіеї 20—21 (Кііжег 1989).
6' Щодо таксономії методів, прийнятих у США, див. МасСогтіск & Зиттеїз, аг. 407—459. Ця чудова
книга містить розділи щодо інших країн і порівняльний аналіз Е К.ее<і Оіскекоп. Тіїе Іпіегргеиііоп апсі
Арріісагіоп оГВгашіех (Ьікіе, Вго»п 1975) (класична, хоча теоретична книга); Раск Вачіез. Ье£і51а(іуе Ьа®
апї Ргосеї5 іп а МиІіЬеІІ, 2<і ей. (ЗМезі 1960). Корисною книгою з вправами та задачами є праця ЮНіат
Р. Зіакку. Ее?І5Іаиуе Апаїуяіз апсі Огайіпв, 2й есі.(\\'ек( 1984).
68 Деякі законодавці штатів намагалися скласти перелік правил. Див. Міпп. 5іат. Алл. § 645.16, а
також Мобеї Зіашіогу Сопягисііоп Асі, 14 ИпіГ. Ь. Алл. 513.
69 3 нього приводу див. Кагі кІекеПуи. Кетагкі оп тіїе Тіїеогу оГ АрреІІаге Оесімоп ал<і Оіе Киїез оГ
СапопаАЬоиї Но« Зіаіиіез аге іоЬе Сопягиесі, 3 Уапс1егЬі]| І_. Яеу. 395, 401—406 (1950). Один коментатор
відмітив занепокоєно, шо Верховний суд частіше вживає формальні максими для тлумачення законо-
давчих актів. Див. Вате! А. РагЬвг. Кеуіуаі оГіііе Саполз, Тгіаі. р. 82 (Іііпе 1992), а також Оапіеі А. РагЬег.
ТЬе ІпеУііаЬШіу оґ Ргасіісаі Кеаіоп: Ягаїиіез, Рогта1І5іп апсі іііе Київ ої Ьа»-, 45 УалйегЬі 11 Ь. Кєу. 533, 535
(1992)
Тут не зроблено спробу розділити законодавчі «цілі» та «намагання». Див. КеупоІЖ, § 5.5.
71 Див. РкіІІІр Р. Ргіскеу. ТЬе Кем1 Техіїїаіііпі, 37 ІІ.С.Ь.А. Ь.Кєу. 621 (1990).
Методологія права
59
конодавчого акта, а не доповідь комітету чи промову прибічника або противника
згаданого правила. За словами судді Джексона (]аск$оп), «тлумачення закону є спра-
вою Конгресу». На його погляд, потрібно завжди дотримуватися духу і букви зако-
нодавчих актів. окрім випадків, коли вони «безвихідно двозначні». Це дає змогу суду
включитися, вислухати сторони і не загрузнути у «політичних суперечках», які суп-
роводжують процес. Другий аргумент — звичайні люди і більшість юристів сприй-
мають лише текст законодавчих актів і не мають доступу до матеріалів з історії їх
творення та застосування. Вони не можуть взяти участь у законотворчих дебатах,
змінювати законодавчі положення. Тобто це правило не дає змоги зробити право
недоступним для більшості громадян країни 72.
Противники правила «ясного значення» вважають, що воно «базується на
помилковому твердженні, ніби слова мають фіксований зміст», і наголошують, що
вони «є лише загальними символами, котрі вживаються для спілкування — тобто,
іх застосування не обмежується законодавчим процесом» 73. Як стверджував суддя
Холмс (Ноїтеа), «слово є не кристалом прозорим і незмінним, а лише шкірою живої
думки, зміст його .може змінюватися відповідно до обставин і часу, в яких його вжи-
вають» 74. Більше того, правило «ясного значення» може послужити причиною
гіршого юридичного втручання, ніж те, якого хотіли уникнути: «чому судцям
повинно бути дозволено нав’язувати своє власне чи якоїсь гіпотетичної особи
розуміння слів законодавчого акта, замість того щоб звернутися до першої законо-
давчої інстанції?»75. Верховний суд свого часу виправдав застосування правила
«ясного значення». Класичний приклад такого застосування мав місце у справі
Камінетті проти уряду США (Сатіпеііі V. Цпіїесі Зіаіез)7 , коли федеральний
кримінальний закон, шо забороняв пересування жінокчерез кордони штатів для за-
нять проституцією чи «для будь-яких інших аморальних цілей», суд використав для
заборони некомерційної розпусти, хоча його положення звучали досить однознач-
но. Дане рішення викликало бурхливі протести, оскільки єдиною метою цього за-
конодавчого акта було зупинити саме комерціалізоване зло.
Деякі коментатори та судді вважають, що тенденція у бік застосування правила
«ясного значення», яка намітилася наприкінці 1980-х р., великою мірою стала нас-
лідком впливу судді Скалія ( Зсаііа). А в 1981 р. Верховний суд визнав, що він завжди
надавав перевагу наявному тексту законодавчого акта над історією його створення
(застосування77. Проте у 1989 та 1990 рр. відповідно лише в 10 з 65 і 19 з 55 випадках
інтерпретацію законодавчих актів було здійснено без жодних посилань на історію
їх творення 78.
2.	Правило «ясного значення» і історія законодавчого акта
Нешодавно Верховний суд наголосив на тому, шо мова законодавчого акта
може бути визнана ясною, коли вона однозначно формулює проблему79, і що
«відліковою точкою кожної справи, включаючи і створення законодавчого акта, є
саме проблема мови» 80. Він також застеріг, що надія на законодавчу історію як засіб
72 Див. ВсИмец.іиапп ВгоЛегз ». СаЬ/еп Дізіїїіегз Согр.. 341 С.5. 384, 395 (1951).
73 АВе-етаІиаііопоГіІте СзеоГЕе^іьІаіітеНіїІогуіпійеРеОегаІСоипз, 52 Соїит. Е. Кєу. 125,134(1952).
і4 Темпе V. Еізпег, 245 Е.8. 418, 425 (1918).
'5 Уо/ім М. Кегпосіїап. Зіаіиіогу Іпіегргегаїіоп, Ап Оиіііпе оГМеїИскі, 3 ОаШоиїе Е.1. 333, 342 (1975).
76 Див. 242 Е.8. 470 (1917).
77 Раггісіа іУаІД Хоте ОЬзеп’аііопз оп іііе Озе оґ Се£із1а(іме Нізіогу іп їНе 1981 Зиргете Соип Тегт,
68 Іо\«а Е. Яе». 195, 197 (1983). Суддя Вальд була Головним суддею апеляційного суду округу Колумбія.
78 Див. Игеріїеп Вгеуег. ТЬе ІІ8Є5 оГЕевізІапхе Нізіогу іп Іпіегргеїіпв Зіашіез, 65 5. Саі. Е. Кеу. 845,846
(1992). Автор — прихильник вживання законодавчої історії, кого найчастіше призначали суддею Верхов-
ного суду Сполучених Штатів, а також МасСогтіск & Зиттт аг. 457—458. Дискусії з приводу «за» і
«проти» вживання законодавчої історії.
Див. Атегісап ТоЬассо Со. V. Раїїепоп, 456 11.8. 63, 68 (1982).
80 Етні & Етіі р. Носк/еМег, 425 С.8. 185, 197 (1976).
60
Розділ П
досягнення намірів Конгресу є «кроком, який потрібно робити обережно»81. Водночас
суддя Олівер ВенделХолмс (О1іуег\^'епсіе11 Ноігпех) підкреслив: «Нам важливо не те, шо
законодавець мав на увазі, а те, що означає законодавчий акт» 82.
Проте Верховний суд часом займаві іншу позицію. Так, у 1976 р. він одностайно
замінив склад Апеляційного суду за його заклик дотримуватися правила «ясного
значення» та відмову консультуватися з законодавчою історією 83. На думку Вер-
ховного суду, мова законодавчого акта рідко буває такою ясною, иіоб не було пот-
реби щонайменше «зазирнути» до його історії і перевірити правильність його
прочитання. Необхідність подібного «зазирання» не зникає навіть тоді, коли мова за-
конодавчого акта зрозуміла: одне формулювання правила «ясного значення» говорить,
шо мова законодавчого акта має перевагу при «відсутності ясно вираженого протилеж-
ного законодавчого наміру» 84. Так, Закон про громадянські права 1964 р. було інтер-
претовано у справі Об’єднання сталеливарників Америки проти Вебера (СіпНе/і
$!ееЬ»огкегз о/Атегіса V. ІУеЬег)85 таким чином, щоб дозволити засноване на різних
расових приналежностях поводження з білими працівниками в ім’я виконання
програми допомоги національним меншинам. Хоча цей законодавчий акт заборо-
няв дискримінацію «за... расою». Звернення до законодавчої історії дало змогу
розкрити мотиви такого рішення. Все це робилося для виправлення «очевидного
расового перекосу серед традиційно сегрегованих категорій» найманих робітників.
При зверненні до історії законодавчого акта встановлюється ціннісна ієрархія
різних її етапів. З цього погляду неабияке значення мають доповіді законодавчих
комітетів86 * 88. Існують описи законопроектів, підготовлені законодавчими комі-
тетами, які їх вивчали, слухали заяви та аргументи за і проти них і голосували зате,
щоб надіслати їх до законодавчих зборів для голосування у відповідній палаті Кон-
гресу. Доповіді комітетів вважаються важливими для інтерпретації законодавчих
актів тому, шо в них міститься інформація про ефективність пропонованих законо-
проектів, на яку покладаються законодавці під час голосування щодо них8 .
Однакову цінність з доповідями законодавчих комітетів мають індивідуальні
заяви законодавців, відповідальних за підготовку чи складання законопроекту й. Такі
заяви в законодавчих зборах Конгресу одразу після подання поправки до законопро-
екту, котрий внаслідок цього стає частиною остаточного варіанта закону, сприйма-
ють як цілком «зрозумілу спробу законотворення»89 90. Заяви законодавців у ході дебатів
у законодавчих зборах Конгресу бувають переконливими, «хоча можуть і не мати
такої ваги», як доповіді комітетів . «Меншу вагу має і думка тих учасників обго-
ворення, які не відповідають за підготовку та складання законопроекту» 91 92. «Побо-
ювання і сумніви опозиції також не є повноцінним дороговказом при творенні
законодавства» 92,
81 Рірег V. СИгіз-Сга/1 ІпсІиЯгіез, Іпс., 430 ІЗ.5. І, 26 (1977).
82 ОНуєг Ж Ноїтез. Тіїе Тіїеогу оГ Ье^аі Іпіегргеїаііоп, 12 Нагл Ь. В.ес. 417,419 (1899). цитується за
5 & £ Сопггасюгз V. Опііес! Еіаіез, 406 Ц.5. 1. 14 п.1 (1972).
83 Див. Тгаіп V. Соїо. РиЬІіс ІпгегеН Резвакії Сгоир, 426 0.5. 1 (1976). В одному випадку суд, здається,
відмінив звичайний порядок речей. Див. Сііігепз ю Ргезепе Оуєгіоп Рагк, Іпс. ». Уоіре, 401 11.8.402(1971).
84 Маіпе V. ТШЬошої, 448 11.8. 1, 6 п.4 (1980).
83 Див. 443 11.8. 193 (1979).
86 Див. Іетзу. Опііесі Еіагев, 44511.8.58,63(1980);	Уіпіоп Вгапсії Вапк, ЗООЦ.8.440,463—64
(1937)
’ Див. розліт І.
88 Див. Еесіегаї Епег%у МшіпівГгаїіоп V. ЛІропдиіп $N0, Іпс., 426 І).8. 548, 564 (1976); (Іпіївсі Зіакз
V. ІмегпаЧопаі Опіоп, 352 13.8. 567, 573-75 (1957).
851 Еітрзоп V. ИпіІесІ Згаіез, 435 11.8. 6, ІЗ (1978).
90 Див. СИапДег у. КоиНебизк, 425 С.8. 840, 858 п.36 (1976).
91 Див. Егпзі & Егпм V. НосІі/еІ<Іег, 425 11.8. 185, 203 п.24 (1976).
92 Див. (ті/ ОДзкогс Со. V. МоЬП ОН Со., 453 11.5. 473, 483 (1981). Уніфіковане право, зокрема
Уніфікований комерційний кодекс (ИпіГогт Соттегсіаі Соїе — 11СС) має офіційні коментарі, написані
упорядниками. Вони можуть бути зразком опрацьованого тексту і часто містять приклади та посилання
на інші авторитетні джерела, такі, як попереднє прецедентне право.
Методологія права
61
Суддя Скалія вніс новий аспект у дебати про правило «ясного значення» та за-
конодавчу історію, доводячи, що остання не може бути надійною підставою при
прийнятті рішень, бо законодавці можуть маніпулювати її змістом. Існує багато
можливостей включити речення чи посилання на справу в доповідь комітету або
об’єднати зміни, шо вносилися до законопроекту законодавчими зборами Конгресу.
Це може робитися досить некоректно, незважаючи на принципову незгоду біль-
шості законодавців. Але є значні шанси, що така діяльність матиме місце за вказів-
кою наймача-лоббіста через якусь групу, об’єднану особливими інтересами з метою
вплинути на законодавство 93 94.
Значно менше посилань на історію законодавчого акта містять рішення судів
штатів, які створюють законодавчі акти штатів. Причина полягає в тому, що історії
законотворення на рівні штатів, звичайно, не публікуються і їх важче знайти та
використати. Таким чином, скоріше за все суди штатів застосовують правило
«ясного значення» або використовують інші аргументи для інтерпретації законо-
.	. »	94
давчих актів, про які йде мова .
3.	Правило «соціальної спрямованості»
За правилом «соціальної спрямованості», законодавчий акт повинен бути інтер-
претований з позицій його більшої соціальної орієнтації. Сліди цього правила
помітні в англійській справі Гейдона (Неудоп ’а Сазе) 1584 р.95 96, воно вживалося Вер-
ховним судом Сполучених Штатів у відомій справі Свята церква Трініті проти США
(Моїу Тгіпігу СІїигсІї V. 1/пігед Зіаіез) $ .
У останній справі суд, посилаючись на федеральний законодавчий акт, визнав
незаконним використання «будь-якого іноземця... за контрактом чи домовле-
ністю... для роботи чи надання будь-яких послуг у Сполучених Штатах ...». Свята
церква Трініті була притягнута до відповідальності за те, шо вона запросила англійця
приїхати до Сполучених Штатів і виконувати обов’язки священика. Незважаючи на
відповідне положення законодавчого акта, Верховний суд визнав церкву невинною
в його порушенні. Він зазначив, що зло, проти якого покликаний боротися зако-
нодавчий акт,— це ввезення «іноземних найманих працівників», котрі погоджу-
валися працювати «за низьку оплату» і тим самим «підривали ринок праці». Саме
дешева некваліфікована робоча сила породжувала проблеми в країні, а не послуги
християнських священиків. Вони ніколи не загострювали конкуренції. Тому відпо-
відний законодавчий акт у таких випадках не варто застосовувати, незважаючи на
його чіткі формулювання. Очевидно, шо правило «соціальної спрямованості» може
вступати в конфлікт з правилом «ясного значення».
Версією правила «соціальної спрямованості» є межі «абсурдності» правила
«ясного значення». Суд застерігав, що такі межі потрібно застосовувати рідко, лише
за «виняткових обставин» 97.
Однак межі абсурдності було застосовано у справі США проти Кірбі (1/піїед 8іа-
93 Див.ВІапсІїапі V. Вещегоп, 489 І).8. 87, 98—99 (1989); Потрзоп V Потрзоп, 484 0.5. 174 (1988);
МІІіат 5. МоогИеаіі. А Сопвгеззтап Ьоокз аі ііїе РІаппесІ СоІІочиу апсі 1В Ейесі оп іЬе Іпіегргеіаііоп оґ5іа-
іиіЄ5, 45 А.В.АД. 1314 (1959).
94 До 1993 р. офіційна англійська точка зору схилялася до того, що не варто звертатися до зако-
нодавчої історії, хоча англійські суди могли використовувати доповіді комітетів та інші підготовчі
матеріали для визначення зла, проти якого були спрямовані норми закону. Див. СіапвШе ІУШіатз. Ье-
агпіпв і Не Ьаіу 102 (11 гЬ е<і.1982) та Яиреп Сгозз. Зіаіиюгу Сопягисііоп 42—52 (1976). Ситуація змінилася
у справі Реррег V. Пап, (1993) 1 АІІ Е.К. 42, в якій Палата лордів прийняла точку зору, згідно з якою зна-
чення законодавчого акта більш доцільно встановлювати, розглянувши матеріали історії його проход-
ження в парламенті.
” 76 Епв-Кер.637 (Ехсіїециег 1584).
96 Див. 143 0.8. 457 (1892).
97 Див. Но^е V. 5тіііі. 452 0.5. 473, 483 (1981).
62
Розділ II
іех V. КігЬу) 98, коли шерифа штату звинуватили у порушенні федерального законо-
давчого акта, що передбачав кримінальну відповідальність за «свідоме добровільне
чинення перешкод при проходженні пошти, або затримку будь-якої особи, шо її до-
ставляє». Звинувачення шерифа, який заарештував федерального поштаря за орде-
ром, виданим судом штату, Верховний суд визнав наслідком абсурдного застосування
права, що не мав на увазі Конгрес.
У згаданій справі буквальне прочитання слова «звинувачуваний» означало, шо
в цивільній справі попереднє кримінальне звинувачення може бути застосоване для
впливу на відповідача, а не як вияв довіри до позивача 99. Суд схилився до букваль-
ного прочитання закону, частково покладаючись на виняток абсурдності. Ця справа
була також одним з рідкісних прикладів, коли суддя Скалія погодився на викорис-
тання Судом законотворчої історії.
4.	Контекст законодавчого формулювання
Прямий контекст термінів. Існує два принципи для розпізнавання значення
термінів законодавчого акта, виходячи з їх прямого контексту. Першим правилом
є еітиіет §епегіч: «там, де загальні терміни йдуть за переліком конкретних речей,
вони читаються як такі, шо торкаються інших речей, схожих на тих, що специфічно
перелічені» І0°. Наприклад, у справі Мак Бойль проти США (МсВоуІе V. 1/пііед $іа(ез)і01 * *
Верховний суд вирішив, що Федеральний закон про крадіжку моторних засобів
пересування не стосується літаків. На його думку, під засобами пересування з мо-
тором слід розуміти: «легковий автомобіль, тягач, вантажівку, мотоцикл чи будь-
який інший самопересувний засіб, не пристосований для пересування по рейках».
Хоча літак відповідає буквальному розумінню тексту законодавчого акта, суд ухвалив,
що це розуміння охоплює транспортні засоби, які рухаються тільки по землі.
Другим, схожим на перше, правилом є похсіїиг а хосііз, за яким «слово (термін)
можна зрозуміти, виходячи із його оточення». Воно було вжите у справі Ярескі проти
компанії С.І). Веагіе & Со (Іагескі г. С.Б. Беагіе & Со./02, коли суд визнав, що розробка
ліків та фотоапаратів не підпадає, незважаючи на свою новизну, під визначення
«відкриття», хоча в законодавчому акті слова «розробка» та «дослідження» вживаються
у поєднанні зі словом «відкриття». На думку Суду, контекст означав, що Конгрес мав
на увазі виробничу діяльність у галузі нафтової, газової та гірничої промисловості, а не
у сфері виробництва такої продукції, як ліки та фотоапарати.
Контекстуальне узгодження законодавчих актів за правилом рагі таїегіа. Від судів
також очікують інтерпретації законодавчих актів за правилом рагі таіегіа («на той
самий предмет»). Цей метод використовувався судом у справі Боуен проти штату
Массачусетс (Воюеп V. МаззасЬизеїз)^, в якій він стверджував, шо позов з метою
відшкодування пошкоджень включає вимогу такого відшкодування грошових
збитків, тобто форми, яка не зовсім підпадає під визначення «пошкодження»104.
Позов був поданий проти Сполучених Штатів. Інший федеральний законодавчий акт,
що визначав порядок подання позовів проти Сполучених Штатів, давно включав такі
судові позови. Суд нарешті знайшов підтвердження слушності свого формулювання
в чинних законодавчих актах. Узгоджувальна діяльність передбачає також забезпе-
чення відповідності між окремими положеннями того самого законодавчого акта чи
узгодження цих положень з офіційною політикою, яка торкається цієї сфери.
’8 Див. 74 0.5. (7 \¥а11.) 482 (1868).
Див. Сгееп у. Воск каипс/гу, 490 0.5. 504 (1989) (інтерпретація федерального Закону про свідка
609 (а)).
™ Наггімт V. Р.Р.С. Миягіеі, Ікс., 446 0.8. 578, 588 (1980).
101 Див. 283 0.5. 25 (1931).
Див. 367 О.5. 303 (1961).
Див. 487 О.8. 879 (1988).
4 Хоча обидві форми допомоги вимагають грошової оплати, одна є «правовою», а друга
«рівнозначною». Див. розділ VII.
Методологія права
63
5.	Презумпція застосування букви закону
Правило негативного підтексту. Важливим принципом, близьким до типового
обмеження загальним правом законодавчих актів, є ехргеахіо ипіиз езі ехсіизіо аііегіиз:
коли вказується на одне, усе інше виключається. Приклад застосування принципу
ехргеззіо ипіиз мав місце у справі Урядова агенція Теннессі Веллі проти Тіла (Теппеззее
УаІІеуАиіїюгіїуу. Нііі)105, коли Суд своєю постановою заборонив спорудження дам-
би вартістю 100 млн. доларів. Судова заборона зумовлена необхідністю запобігти
можливому зникненню породи риб, яка має назву «змієшийка». При цьому Суд ке-
рувався Законом про охорону видів тварин, що перебувають під загрозою зникнен-
ня. Федеральна агенція, яка відповідала за спорудження дамби, наполягала на
необхідності звільнити її від дії цього закону, але Суд з нею не погодився. Хоч у за-
коні містився список винятків, суд визначив, що винятки, встановлені Конгресом,
були вичерпними. Справа Святої церкви Трініті, яка згадувалася раніше, стосува-
лась інших питань І06.
Конкретний зміст бере верх над загальним. Інший принцип законодавчого
творення полягає в тому, що конкретні законодавчі акти виступають у ролі пре-
цедентів для загальних законодавчих актів. Наприклад, у справі Народ США проти
Рустера (Реоріе у. Яихіег)107 * звинувачуваного було визнано винним у кримі-
нальній крадіжці на підставі загального законодавчого акта про крадіжки. Він
підробив документи з метою отримання допомоги по безробіттю. Верховний суд
Каліфорнії, однак, скасував вирок, бо існували більш конкретні законодавчі акти,
котрі тлумачили підробку посвідчення безробітного як менш серйозний злочин,
ніж крадіжка.
6.	Зовнішні впливи на інтерпретацію законодавчого акта
Правило пом ’якшення у тлумаченні кримінальних законодавчих актів. Ще одним
наріжним каменем, на якому трималася згадана вище справа Мак-Бойла (МсВоуІе),
було «пом’якшування». Згідно з ним треба чітко тлумачити кримінальні закони, шоб
дати можливість їх порушникам ясно зрозуміти, яка поведінка є протиправною. Це
правило застосовувалося у справі США проти Вілтербергу (1/піїед Кіаіех V. ІУіііЬег-
^ег/08. Тоді суд інтерпретував федеральний законодавчий акт, згідно з яким юрис-
дикції американських судів підлягають кримінальні злочини, вчинені на
«території дальніх морів», як такий, шо не поширюється на кримінальні зло-
чини, вчинені на річках у зарубіжних країнах. Проте у випадку двозначності
формулювання кримінального закону, суд може вибрати більш вузьке його тлума-
чення 109.
Повага до адміністративних інтерпретацій. Судді повинні з повагою ставитися
до інтерпретації законодавчого акта адміністративною установою, яка має на це
повноваження. Коли Конгрес чітко виклав свою позицію, а її інтерпретація
адміністративною установою суперечить наміру Конгресу, цей намір не пере-
віряється, і законодавчий акт не може бути прийнятий в інтерпретації адмі-
ністративної установи. Але у разі, коли законодавчий акт чи історія його створення
двозначні або не відповідають вимогам часу, суд «не лише застосовує своє власне
тлумачення законодавчого акта», а й мусить підтримувати позицію адміністративної
установи протягом усього часу, поки її інтерпретація вважатиметься «допустимим
105 Див. 437 0.5. 153 (1978).
106 Див. Іхаїїіегтап V. ТаггапГ СоипГу іїапоііс! апд /пгеїіі^епсе Соопііпагіоп Ь’пії, — О.5.— 113 5. Сі.
1160 (1993); Скап V. Когеап Аігііпез, Ілд., 490 11.5. 122, 133 (1989).
107 Див. 548 Р. 353 (Саі. 1976).
Див. 18 11.5. (5 ХКйеаі.) 76, 95 (1920) (МагеЬаІІ. С.І.).
109 Але див. ІМіед Згагез V. Аїрегз, 338 11.5. 680 (1950).
64
Розділ П
тлумаченням законодавчого акта»110 111 * 113 114. Розглядаючи подібні випадки, необхідно
пам’ятати, що багато залежить від того, чи є інтерпретація установи застарілою, чн
її лише недавно сформульовано 1 1.
Інтерпретація, з метою уникнення неконституційності. Суд повинен уникати
такої інтерпретації законодавчого акта, яка може стати неконституційною. У справі
Кент проти Дулеса (Кепі у. Оиііеа/12 суд інтерпретував паспортні закони як такі, що
не надають повноважень Державному департаменту забороняти особі з «кому-
ністичним минулим» подорожувати, оскільки така заборона може порушити основ-
не право особи на пересування. У справі Вебстер проти Доу (МеІхіег у.
федеральний Закон про адміністративні процедури було витлумачено як такий, що
дозволяє позов за порушення конституційних прав. Частково причиною такого тлу-
мачення є намагання «уникнути появи «серйозних конституційних питань» у ви-
падку, коли інтерпретація законодавчого акта не потребує скликання судового
форуму з чіткою вимогою, яка грунтувалася б на конституційних положеннях». До
цього кола питань відносяться також правила «чітко сформульованої заяви», вста-
новлені Верховним судом, який рекомендував Конгресу чітко аргументувати свої
наміри стосовно положень про суверенітет штатів 1 .
Інтерпретація у світлі фундаментальних цінностей. Інколи суди, в цілому або
частково, аргументують інтерпретацію законодавчого акта, виходячи з того, що за-
конодавство не може містити положень, підтекст яких суперечить фундамен-
тальним соціальним цінностям. Рішення у справі Тгіпйу СИигсИ в основному'
грунтувалося на засадах поваги до релігії. Більш точні фундаментальні засади мо-
жуть також підлягати інтерпретації. У справі Санта Клара Пуебло проти Мартінеза
(Ваша СІага РиеЬІо V. Мапіпегд 5 суд визнав за необхідне не застосовувати положен-
ня федерального законодавчого акта, яке визначає право на приватну активність,
тому, що на той час проводилась особлива політика проти судового втручання у
справи індіанців.
7.	Нетрадиційні підходи до інтерпретації законодавчих актів
Викладені вище підходи до інтерпретації законодавчих актів в основному відпо-
відають типовому ставленню загального права до цих актів, про яке йшлося раніше.
Проте останнім часом виникла тенденція до застосування «європейського стилю»
при визначенні форм аргументації в законодавчих актах. Інколи судам доводилося
застосовувати положення загального права, щоб досягти результату, якого деякі
суди цивільного права досягли завдяки аргументації за аналогією з законодавчими
актами. В інших випадках існує пряма аргументація за аналогією з законодавчими
актами
110 СНе'/гоп, 11.5Л., Іпс. V. Каіигаі Везоигсез Ие/еше Соипсії, Іпс., 467 15.8. 837 (1984). Див. також, Е.1.
сіиРопг сіє Мтоигз апсі Со. ». СоІІіпі, 432 15.8. 46, 54—55 (1977) (необхідно приймати до розгляду проекти
законодавчих актів, запропонованих особами, які мають на ие повноваження, коли немає чітких ознак
того, що иі проекти по суті невірні). Більш детальний розгляд нього питання подано в праці АпГопіп Всаііа.
Іидісіаі ПеГегепсе Ю Асітіпіягаїіуе Іпіегргеіаііопз оГ Ьа% 1989 Оике Е. 5. 511.
111 Див. N0/111 Науеп Воапі о/ Есіисагіоп V. Веіі, 456 15.5. 512, 522 п. 12 (1982) (ігнорування застарілої
інтерпретації законодавчого акта адміністративною установою).
ш Див. 357 15.5. 116 (1958).
113 Див. 486 15.5. 592, 603 (1988).
114 Див. розділи І та IX (законодавчі акти, згідно з якими штат контролює основні функції), розділ
VI (законодавчі акти, що скасовують імунітет 11 поправки), а також розділ IX (чітко сформульована заява,
що вимагає від Конгресу підтвердити положення, прийняте штатом, яке ускладнює торгівлю між шта-
тами).
Див. 436 15.5. 49 (1978).
1 6 Деякі вчені та судді виступали за ширший підхід до законодавчих актів. Див. виноску 55.
Методологія права
65
а. Загальне право, прийняте під впливом законодавства
У заповненні «прогалин» законодавчих актів загальним правом немає нічого
нового. Це повністю узгоджується з концепцією законодавчих актів, яка виконує
роль противаги основним положенням загального права. Положення останнього,
компенсуючи певні недоліки законодавчого акта, можуть суперечити законодавчим
основам законодавчого права 1|7. Але коли необхідно прийняти нове положення за-
гального права, немає причини заперечувати можливість подібності цього положен-
ня до законодавчого акта. Проте інколи суди у такому випадку застосовували
додаткове положення загального права, аналогічне законодавчому акту. Наприк-
лад, у справі Університет штату Теннессі проти Еліота (Ііпіуегзігу о/ Теппехаее V.
ЕІІіоіі)" федеральний законодавчий акт вимагав, шоб судові рішення штату визна-
валися іншими штатами та федеральними судами. Формулювання законодавчого
акта не стосувалося рішень адміністративних установ, але суд на основі
принципів законодавчого акта створив додаткове положення загального права,
аналогічне тому, що визначалося законодавчим актом: рішенням адміні-
стративного органу надається перевага 119. Вирішення справ, у яких застосову-
ються законодавчі акти, прийняті на основі положень загального права,
відрізняється від їх вирішення з використанням додаткових положень, що
приймалися для заповнення «прогалин у законодавстві», як це робилося у справі
Еліота, і нагадують справи, в яких рішення приймається за аналогією. В таких
випадках заповнюються досить великі «прогалини законодавства» (коли це вза-
галі можна назвати «прогалинами»), і застосування положення призводить до
заміщення раніше прийнятого невідповідного положення загального права.
Ілюстрацією до сказаного можуть бути дві справи, які розглядалися судом
Каліфорнії. Законодавча влада цього штату прийняла Закон про власність заміжніх
жінок (Матед И^отеп’з Ргорегіу Асії), чим було скасовано положення загального
права, яке не надавало заміжнім жінкам прав власності120. Верховний суд
Каліфорнії, керуючись принципами, покладеними в основу цього Закону, скасував
два інших положення загального права, які не були скасовані законодавчими
актами. В одному випадку суд скасував положення, яке забороняло подружжю пода-
вати позов один на одного1-1, а у другому — положення, згідно з яким вважалося,
шо подружжя неспроможне на кримінальну змову |22. Суд визнав, що законодавчі
акти, які скасовували положення загального права про володіння власністю,
неприпустимо порушили принцип, на якому грунтуються доктрини цивільного та
кримінального права, а саме, що особистості чоловіка й жінки у шлюбі зливаються.
Верховний суд США, у справі Морагн проти компанії Стейтс Маріне Лайнз
(Мога&пе V. Еіаіез Магіпе Еіпез, Іпс.)х2і застосував подібну аргументацію. У справі
1886 р. прецедент загального права не дозволяв звинуватити у вбивстві вдову бе-
регового охоронця, що загинув у водах біля узбережжя Флориди. Хоча загальне
право надавало змогу подавати позов на винуватця поранення, прецедент 1886 р.
встановив, що особа, яка в результаті нещасного випадку могла загинути, але
117	Див., наприклад, справу ^г/о!к Кесіемеіортепг апсі Ноизіп^ Аигіїогіїу V. С/іехареаке аті Роютас Те-
Іеріюне Со., 464 11$. ЗО (1983) (від телефонної компанії вимагаюся перемістити обладнання через про-
ведення вуличних робіт. За означенням федерального законодавчого акта компанія не була «особою,
розташування якої було змінено», тому вона має право на отримання відшкодування. Однак у ньому
випадку суд звернувся до принципу загального права: зміна розташування, викликана суспільною
необхідністю, а в такому разі покриття витрат повинне відбуватися власним коштом).
118	Див. 478 11$. 788 (1986).
119	Цікаво, що суд у справі Еліота не обговорював .можливість звертання до максими ехргеззіо ипіиз,
яка могла б привести до протилежного результату.
12С	Див. розділ XIII, де наводиться дискусія з приводу Закону про власність заміжних жінок.
121	Див. 8еі/, 376 Р. 26 65 (Саі. 1962).
122	Див. Реоріе V. Ріегсе, 395 Р. 26 893 (СаІ. 1964).
123	Див. 398 и.5. 375 (1970).

66
Розділ II
вижила, не може подавати позов, коли пе не передбачено законодавчим актом. Ні
федеральні законодавчі акти, ні законодавчі акти штату не дозволили подавати
такий позов. Проте суд переглянув прецедент загального права, і прийняв рішення
на підставі того факту, що законодавча влада федерації та штату в аналогічних
ситуаціях передбачає право на отримання компенсації за смерть. Остаточна думка
судді Гарлана (Нагіап), яка набула широкого розголосу, про право вдови утопле-
ного на власність, стала підставою для законотворення 124.
Загальне право, прийняте на основі законодавчих актів, не повинно викликати
у суддів упередженого ставлення до себе. Вибираючи норму загального права, суд
розглядає всі можливі зауваження з приводу того, якою повинна бути ця норма.
Звичайно, вибір громадянської позиції законодавцями, яких обрали демократично,
відіграє важливу роль у цій справі. Однак якщо утвердилася думка, що судове пра-
вотворення не є демократичним, суддям необхідно надати прийнятні законодавчі
джерела для творення загального права125.
б. Аргументація за аналогією, без посередництва загального права
Існує декілька прикладів застосування законодавчих положень за аналогією,
без посередництва загального права. У справах Сінтрон проти компанії Герц Тракінг
Лізінг енд Рентал Сервіс (Сіпігопе V. Нет Тгискіп% Ееазіп^ апсі ЯепіаІ Еетсе) 1 6 та
Ньюмарк проти компанії Гімбелс Інк (ІГемтагк V. СітЬеі’з, Іпс.) 127 128 Верховний суд
Нью-Джерсі визнав, шо гарантія відповідності меті, як її визначає Уніфікований
комерційний кодекс (СІпіібгт СоотегсіаІ Сосіе — ПСС) для продажу товарів,
стосується оренди вантажівки та оплати обслуговування в салоні краси. У справі про
оренду суд зазначив, шо «практика надання гарантії під час продажу повинна
служити основою і для прийняття аналогічних рішень у подібних справах, де роз-
глядається питання про оренду майна». Ця точка зору грунтувалася на тому
припущенні, що результат купівлі, продажу та оренди майна в принципі один і той
самий . Проте огляд аналогічних справ, рішення в яких приймалися на основі
положення ЙСС, показує, яким незмінним є ставлення до загального права. Інші
суди брали до уваги лише результати цих справ і вважали, шо на такі справи
поширюється дія положень загального права стосовно цивільних правопорушень,
навіть не згадуючи про Уніфікований комерційний кодекс І29.
Одне з рішень Верховного суду США аргументувалося прямою аналогією, хоча
судця Скалія заявляв рішучий протест. У справі Компанія Ейдженсі Холдінг Корп.
проти компанії Меллі-Даф & Есоушіейтс (А$епсу Ноідіп^ Согр. V. Маїіеу-Еи// & Ачзо-
сіа(ез)1^0 Суд мав визначити термін для порушення справи на основі законодав-
чого акта про дії рекетирів та корумпованих організацій 131. Переважала думка про
124 Див.коментарі: ТЬе Еевйітасу оГ Сіуіі йеаяопіпе іп Соттоп Ьа«: Іизіісе НагіапЧ СопігіЬиііоп,
82 Уаіе и. 258 (1972).
125 Вплив законотворення на розвиток загального права розглядався декілька років тому в статті
Іаїлеа Ьапсііз Зіаіиіеа апй Іііе $оигсе5 оГЬамг// Напгагй Ье§аІ Еззауа 213 (1934).
126 Див. 212 А.2Й 769 (N.1. 1965).
127 Див. 258 А.2Й 697 (N.3. 1969).
128 Не збігається з припущенням укладачів Уніфікованого комерційного кодексу, що основні поло-
ження цього кодексу повинні застосовуватися для вирішення справ, які повністю не охоплені законо-
давством. Див. коментарі до § 1-102, Зеїесіей Соттегсіаі Зіаіиіез 26-27 (ЗУезі 1994).
129 Див. Мапіп V. Яувег Тгиск Кетаї, Іпс., 353 А.2с1 581 (ІЗеІ. 1976). Каїи у 1990 р. у 43 штатах було
прийнято нову статтю 2А, яка стосувалася позик, застосування відповідних положень ІЗСС було визнано
таким, що суперечить згаданій статті.
130 Див. 483 гі.8. 143 (1987).
131 Законодавчий акт такого терміну не визначив. Звичайно у випадку порушення федеральної
справи суд орієнтувався на строки, встановлені штатом. Це пояснювалось або тим, шо штат має право
застосовувати власний закон, кати не існує відповідного закону, прийнятого Конгресом, або тим, що
суди можуть запозичати закони, встановлені штатом.
Методологія права
67
застосування терміну, визначеного іншим федеральним законом, а саме — Законом
проти трастів. Адже вважалося, що цей закон «найбільш наближений» до законо-
давчого акта про дії рекетирів та корумпованих організацій і має подібну структуру
та цілі. Суддя Скалія, висловлюючи традиційний погляд на положення загального
права, розглядав цю форму аргументації як незаконну. Якщо законодавчий акт не
вказує обмежувального терміну, заперечував він, тоді штат має право вважати, шо
такого терміну просто не існує. Він критикував суддів за те, шо вони «з нетерпінням
переглядали законодавчі акти, вишукуючи необхідний обмежувальний термін», хоч
практики звертання до аналогічного федерального законодавчого акта не існувало.
Він не міг «знайти законодавчої основи для нового правила» і доводив, що просте
перенесення обмежувального терміну з іншого закону не є тим рішенням, яке
повинна приймати законодавча влада132 * * 135 136.
Розходження між положеннями загального права, впровадженими на основі за-
конодавчих актів, та прямою аргументацією за аналогією з законодавчими актами
пояснюється також відсутністю в правовій системі США чіткої межі між «заповнен-
ням прогалин у загальному праві» та інтерпретацією законодавчих актів. Одна
досить впливова особа помітила, що у цьому випадку «законодавча інтерпретація
перетворюється на юридичне правотворення, яке переконливо свідчить про мету за-
конодавчої влади»13 . Таким чином, ситуацію можна охарактеризувати або як за-
безпечення загальними положеннями, з огляду на мету законодавства, або як
заповнення прогалин законодавства та орієнтація на додаткові положення загаль-
ного права . Далі поділ ускладнюється тим, що законодавці часом наділяють суди
повноваженнями створювати загальне право (інколи й де/асіо)^5. В таких випадках
вважається, що надані повноваження будуть використовуватися відповідно до за-
конодавчої політики, яка є типовою для цієї сфери права.
Перед тим, як закінчити розгляд цього питання, необхідно зауважити, що з на-
ведених випадків читач не повинен робити висновок, що американські суди часто
приймають рішення за аналогією з законодавчими актами. Думка судді Скалія у
справі Агенція Холдинги (А$епсу НоШін^) — це приклад традиційного розгляду
справи. Крім того, правило ехргеміо ипіиз ехі ехсіизіо аіїегіиз, яке в останні роки все
частіше вживається Верховним судом, заважає прийняттю рішень за аналогією 1 .
Отже, поки шо прийняття рішень за аналогією є екзотичною формою законодавчої
аргументації, яка частіше відхилялася, ніж приймалася. Однак суди США схильні
вдаватися саме до такої аргументації.
132 Але див. Тгаупог, аг. 405—409 в англійському загальному праві протягом 1300—1800 рр. суди
виносили рішення за аналогією з обмежувальним періодом, встановленим Парламентом (якщо такі
рішення неможливо було прийняти на основі чинних законодавчих актів). Трейнор був суддею Верхов-
ного суду Каліфорнії.
'33 Наїіапд М'есіїДег’і. ТЬе Ресіегаї СоііП5 апд іЬе Еесіегаї Зузіет 863 (3 сіесі.) (Еоитіагіоп Ргеьз 1988).
34 Порівняйте справу №11у. МісНіцап Бері. О/8іаіе РоІісе,49\ V.8.58 (1989) (в якій застосовувалося
складне визначення законодавчого терміна «особа»), зі справою ОеЗуїуа у. Ваііетіпе, 351 С.8. 570 (1956)
(в якій визначення терміна «діти» у федеральному законі про авторські права розглядалося як питання
федерального загального права, а не як одна з інтерпретацій законодавчого терміна).
135 Див. Техгіїе Фогкегх 1!піоп V. Ьіпсоїп Міік, 353 С.5. 448 (1957) (тлумачення § ЗОЇ Закону Тафта-
Гартлі як керівництва для прийняття положень федерального загального права, що регулюють трудові
відносини); ЗЬегтап Апшгизі Асі, 15 С.5.СА. 1; Маїіопаі Зосіеіу о/Рго/е&іопаІ Епрпеегх у. Епііед Зіа/ез,
43511.8.679,688 (1978) (формулювання у законодавчому акті, внесене Конгресом, яке забороняє виправ-
довувати всі домовленості про отримання комерції чи торгівлі «традиціями загального права»). Див.
також , Ресіегаї Київ оГЕчідепсе (РКЕ) 501 (право свідка не проходити перевірку «повинно встановлю-
ватись принципами загального права, як вони можуть бути інтерпретовані судами Сполучених Штатів
на основі аргументації та досвіду»),
136 Для винесення справедливого рішення за аналогією, суд повинен зрозуміти, шо максима ехргез-
ипіиі не може застосовуватись до окремого законодавчого акта. Див. Яеупоіді, аі. 123.
5*9-340
68
Розділ П
Д. Форма і сутність прецедентного права
Після більш детального огляду законодавчих актів перейдемо до питання про
прецедентне право. У цьому розділі ми торкнемося форми, якої звичайно набуває
прецедентне право, і принципу іїаге десізіз. В наступному розділі ми обговоримо пра-
вову аргументацію процесу, характерного при застосуванні прецедентного права.
1. Судові рішення та їх структура
Типи судових рішень. Найбільш важливі судові рішення — це рішення
апеляційних судів. Апеляційний суд складається з багатьох суддів,— як правило, з
трьох, п’ятьох, сімох або дев’ятьох суддів — і справи тут вирішуються більшістю го-
лосів. Існує рішення суду, яке узагальнює думки та аргументацію більшості суллів 137.
Воно записується і підписується особисто кожним суддею, членом цієї більшості138.
Коли рішення одностайне, одне чи два несхожих рішення можуть бути записані суд-
дями, які погодилися з висновками більшості, але не згодні з наведеною аргумен-
тацією. Зрозуміло, шо рішення більшості є найбільш важливим, проте досвідчений
юрист ознайомиться також з подібними та протилежними рішеннями, щоб з’ясу-
вати, на чому грунтується рішення більшості.
Постанова виносити рішення у справі на основі думки більшості звичайно
приймається головним суддею чи суддею. Проекти рішень, запропоновані
більшістю суддів, подібні або протилежні точки зору розповсюджуються серед
членів суду. Під час розгляду питання, особа, що занотовує думки його учасників,
часто робить це і щодо різноманітних припущень суддів — членів більшості, і щодо
відповідей на критику з боку суддів, які дотримуються відмінних або протилежних
точок зору. Іноді виникає необхідність вдатися до компромісу, щоб урахувати всі
точки зору більшості. Це примушує записувача рішень включати ідеї, які не є його
власними, шо інколи приводить до винесення не зовсім логічного рішення. Коли
більшість суддів приходить до певного висновку у справі, але не всі з них погоджу-
ються з аргументацією цього рішення, жодна з точок зору не буде підтримана
більшістю. У такому випадку, коли більшість суддів схиляється до точки зору, яка
підтримує висновок у справі, ця точка зору називається «відносною більшістю
голосів». Прецедентна цінність відносної більшості голосів точно не встановлена,
але великою мірою вона залежить від того, як пізніше більшість цих самих суддів
тлумачитиме її. У деяких випадках відносна більшість голосів тлумачилася як думка
більшості суддів, в інших на цю більшість голосів звертали мало уваги або взагалі
ігнорували.
Структура судових рішень. Не існує визначеної структури рішення більшості
суддів, проте, як правило, рішення у справі починається з підбиття підсумків роз-
гляду справи та аналізу її процедурного стану, констатації фактів та юридичних
аспектів справи; далі йде частина, де наводяться аргументи, на яких базується
рішення, та саме рішення. Дискусія з приводу обгрунтування рішення звичайно
включає детальне обговорення попередніх відповідних справ. Часто можна спос-
терігати діалог між прихильниками основної та несхожих або відмінних точок
зору.
137 Загальну форму апеляційного рішення можна побачити у справі НоЦтап V. Уопез, надрукованій
в додатку А.
138 Англійська традиція 1700-хрр., яка перейшла у спадщину до американських апеляційних судів,
передбачає встановлення визначених рішень кожного судді, що дає читачеві змогу самостійно встановити,
хто був у більшості, і якою була їхня аргументація. Ім’я Головного судді Верховного суду Сполучених
Штатів Джона Маршалла (Зоїіп МагзИаіІ), який служив у 1801—1836 рр., пов’язується з розходженням
з практикою, тиловою для Англії, та вимогою подавати єдину думку суду.
Методологія права
69
2. Прецедентами ефект судових рішень
Принцип зіаге десізіз. Принцип зіаге йєсібіб — це суть системи, за якою судові
рішення становлять прецеденти для справ, що розглядатимуться пізніше. Точне
значення принципу зіаге десізіз найкраще виражено латинською фразою, з якої воно
походить: «зіаге десізіз еі поп с/иіеіа точеге», що означає «триматися прецедентів і не
порушувати вже встановленого».
Необхідність мати прецедентне право чи прецедентну правову систему поясню-
валася по-різному |39. Можливо, найбільш типовим обгрунтуванням необхідності
виносити вирок у справі згідно з прецедентними рішеннями є те, що Карл Ллевелін
називав «цікавим, майже універсальним відчуттям справедливості, яке вимагає,
щоб до всіх людей ставилися однаково в однакових ситуаціях»139 140 141 *. Принцип одна-
кового тлумачення, у свою чергу, призводить до зменшення упередженості та
запобігає відхиленню від норми, дає змогу сторонам ставитися з довірою до того,
як система чинила у справах, схожих на їхню. Крім того, наступна прецедентна
справа розглядається більш ефективно, адже вже немає потреби приводити всі ар-
гументи «від початку до кінця». Поки існують різноманітні інтерпретації законо-
давчих актів, принципи системи прецедентів однаковою мірою стосуються як
чинного законодавства, так і загального права.
Судові рішення можуть грунтуватися на двох різновидах принципу зіаге десізіз:
принципі підкореності та принципі переконливості.
Принцип підкореності зіаге десізіз. Принцип підкореності судових рішень озна-
чає, що суд повинен дотримуватися правила, встановленого в результаті розгляду
попередньої справи. В єдиній судовій системі рішення вищого суду поширюються
на всі нижчі суди. Так, рішення Верховного суду штату Флорида зобов’язує всі інші
суди штату керуватися принципом підкореності. Це означає, шо чим вищий суд, тим
важливіші його рішення. Таку форму принципу підкореності часом називають
«вертикальним» зіаге десізіз. При подальшому розгляді справ раніше прийняті
рішення суду будуть також обмежувати його наступні рішення, шо інколи
називають «горизонтальним» зіаге десізіз. Однак у випадку, коли суд має справу зі
своїми власними прецедентами, зіаге десізіз є більш гнучким і суд може прийняти
рішення про перегляд свого власного прецеденту |41.
Принцип переконливості зіаге десізіз. Переконуючий ефект зіаге десізіз означає,
шо суд може дотримуватися правила, встановленого раніше, якщо аргументація
досить переконлива, проте це не обов’язково. Наприклад, рішення суду в одному
штаті матиме переконуючий вплив лише на суди в інших штатах. Рішення Верхов-
ного суду штату Флорида може мати переконуючий ефект лише на суди Нью-Йорка.
Тобто суд Нью-Йорка може вирішити дотримуватися правила, встановленого при
розгляді справи у Верховному суді Флориди, коли аргументація останнього до-
статньо переконлива.
Вплив зіаге десізіз на інтерпретацію законодавчих актів. Факт, що зіаге десізіз має
абсолютний вплив на інтерпретацію законодавчих актів прецедентного права, часто
заперечується ,42. Серед аргументів, які при цьому наводяться на користь зіаге де-
сізіз, є легкість, з якою законодавець може помітити й виправити будь-який недолік
139 Див. КагІ N. Цем/еНуп. Тіїе Соттоп І^аїл1 Тгаді(іоп 26 (Еініе, Вго’Д'п 1960).
140 Див. також: Ед^агДодепііеітег. Зигізргийепсе: Тіїе РШозорЬуап<1 МеІііоО оіте Таї* 425—430 (Наг-
уаггі 11 Рге$5 1974).
141 Принципу зіаге (Іесізіз дотримуються більш точно в Англії, ніж у Сполучених Штатах. В 1966 р.
найвищий суд Англії — Палата лордів - формально прийняв рішення про те. шо він має право вільно
змінювати свої ухвали у попередніх справах, залежно від потреби. 1 \У.Ь.К. 1234(Н.Ь. 1966) (Ьогсі Сапіпег
СС.).
42 Див. Іаптепсе С. МагзіїаІІ, Ье( Сопдгезі По її: ТЬе Сазе ґогап АЬзоІиіе Киіе оГЗіаіиіогу Зіаге Песі5І5,
88 МісЬ. Ь Кеу. 177 (1989) (автор заперечує абсолютний вплив принципу зіаге десізізі припускає, то він,
як показує практика, є «лише риторичним засобом»).
70
Розділ II
законодавчого акта, а також те, шо інтереси зумовлюють міру уточнень законо-
давчих актів. Однак така практика не характерна для Верховного суду143.
Вплив зіаге Весізіз на конституційні рішення. Законодавці мають можливість
змінити як положення прецедентного загального права, так і положення преце-
дентних інтерпретацій законодавчих актів. Проте законодавцям рідко вдається
«скорегувати» конституційне прецедентне право, адже це можна зробити лише
через прийняття поправок до Конституції. Тому Верховний суд дуже прискіпливо
ставиться до винятків з принципу зіаге сіесізіз та до перегляду конституційних
доктрин, що може породжувати серйозні проблеми 144 145.
Е. Процес законодавчої аргументації
у прецедентному праві
Процес законодавчої аргументації у прецедентному праві однаковий і для пре-
цедентного загального права, і для прецедентних інтерпретацій законодавчих актів
або інших чинних законів. Тому обидва випадки розглядаються у цьому розділі
разом. Для ілюстрації процесу аргументації наведено приклад з загальноправової
практики.
Для прецедентного права характерні два типи правової аргументації: де-
дуктивна аргументація та аргументація за аналогією 14;>. Дедуктивна аргументація
запозичує правила прецедентного права і застосовує їх до законодавчих актів.
Аргументація за аналогією застосовує прецедентну інтерпретацію безпосередньо до
фактів справи, яка розглядається.
1.	Дедуктивна аргументація на основі
прецедентного права
Процес дедуктивної аргументації, характерний для прецедентного права, як і
процес аргументації законодавчих актів починається з встановлення правил. Але у
випадку прецедентного права насамперед необхідно визначити, згідно з яким
правилом створено попередній прецедент, на чому грунтувалася попередня справа.
В Англії для цього вживається термін «гаііо сіесісіепсіі».
а.	Визначення правила вирішення справи
Правило вирішення справи — це принципове судження з кількох речень пок-
ладене в основу справи, згідно з яким рішення у ній можна використовувати при
розгляді справ у майбутньому. Правило вирішення справи повинно мати таке фор-
мулювання, щоб особа, не знайома зі справою, розуміла його зміст, тобто містило
посилання на факти, що вважалися найважливішими для прийняття рішення.
Припустимо, наприклад, що А орендує човен, В краде його, а потім продає С.
С, не знаючи, що човен крадений, платить за нього В ринкову вартість. А діз-
143 Див., наприклад, МопеІІ V. №>« Уогк Оерагітеп! о/ Зосіаі Зеп/ісез, 436 13.8. 658 (1978), коли було
скасовано рішення у справі Мопгое V. Раре, 365 13.8. 167 (1961).
144 Див. Витеї V. Соїогасіо ОН & Саз Со., 285 13.8. 393, 406—08 (1932) (у справах, що стосувалися
Конституції, Суд часто переглядав свої попередні рішення). Винятком з цього правила є справа РІаппеїІ
РагепікооВ ор ЗоиЛеазіет Реппзу’уапіа V. Сазу, — 11.5.— 112 8.0. 2791 (1992), в якій Верховний суд
відмовився переглянути своє рішення 1973 р., яке конституційно забезпечувало право на аборт переваж-
но на підставі зіаге сіесіхіз.
145 Більш детальний розгляд типів аргументації подає Зієуєп Виїюп. Ап Іпсгосіисгіоп ю Ьа«г апсі Ье^аІ
Кеа^опіпв (Ідіїїе, Вгоч'П 1985). Припущення, шо аргументи, які наводять судді, справді мають практичний
ефект, робить Уіпсепі ІУеІІіпап. Ргасіісаі Кеазопіп£ апсі)ийісіаі ЗиаііГісасіоп: Товарі ап Адечиаіе ТЬеогу, 57
ІЗ.Соїо. и Яєу. 45 (1985).
Методологія права
71
мається, що човен у С і звинувачує його в незаконному володінні майном 146 147.
Припустимо, суддя вирішив справу на користь А, власника. Питання полягає в
тому, чи міг С сплатити за човен його повну ринкову вартість і не помітити, що він
крадений? І чи може С у такому випадку володіти даним човном? Суд з ним не
погоджується. Продавець В отримав човен незаконним шляхом і тому не мав
жодних прав вважати його своєю власністю. Не маючи прав на володіння, він не мав
і права продати човен С. Суд ухвалює рішення на користь А. Правило такого
рішення можна сформулювати таким чином: «Коли власність викрадається у
власника та продається злодієм третій особі, власник може отримати цю власність
від третьої особи, навіть якщо покупець заплатив повну вартість, не знаючи, що
власність є краденою». До цього правила у подальшому можна звертатися як і до за-
147
конодавчого акта
Існують повні та скорочені форми правила, які встановлюються під час роз-
гляду конкретної справи. Повна форма є найвищим ступенем узагальнення, тоді як
скорочена більше прив’язана до фактів справи, що розглядається. Правило, наве-
дене више, подано у скороченій формі. Повне його формулювання виглядає таким
чином: «У випадку крадіжки особистого майна власник має право вимагати повер-
нення своєї власності від особи, яка незаконно придбала цю власність, навіть коли
ця особа не знала, що купує крадене».
У разі використання повної форми прецедентного правила з’являється небез-
пека того, що вона охопить надто широке коло питань. Це можна проілюструвати
припущенням, що після вирішення попередньої справи (назвемо її справою № 1),
у тому ж суді розглядається справа № 2. З неї видно, що човен було придбано за
фальшивим чеком, і новий власник, у свою чергу, продав його третьому. У справі
№ 2 суд вважає, шо справжній власник не може повернути своє майно від третьої
особи. Навіть не розглядаючи аргументацію такого судового рішення (про це пого-
воримо нижче), зрозуміло, шо власник принаймні однієї форми власності не зможе
отримати від третього покупця відшкодування вартості «незаконнопридбаного
майна». Суд визначив відмінність між власне крадіжкою та шахрайством і правило,
яке встановлюється даною справою, у будь-якому разі повинно відображати цю
відмінність.
б.	Офіційна заява
Передбачено, що судді пояснюють свої рішення. Даючи такі пояснення, вони
розуміють, шо тим самим не лише вирішують справу, а й створюють право. Як
результат, судді часто намагаються передбачити вплив своїх рішень на розгляд
подальших справ. Проте не всі заяви суддів стосовно правових принципів включа-
ються до прецедентного правила, яке встановлюється під час вирішення справи.
Заяви, які не мають істотного значення для вирішення даної справи, не впливають
на розгляд справ у майбутньому й повинні ігноруватися при формулюванні пре-
цедентного правила. Такі заяви називаються «дісшт» чи «оЬііег дісіит» 148. При-
пустимо, що у справі № 1 (незаконна крадіжка човна та продаж краденого) суд
постановив, що А, власник, не має права вимагати від С компенсації, бо В за-
володів човном А обманним шляхом. Суд також міг би постановити, шо виграв С,
146 Ці Ілюстрації взято з прані 1оп Гиііег. ТНе Роптк апсі Ьітітз оГАфиФсаііоп, 92 Нагу. Ь. Кєу. 353,
375-76 (1978).
147 Зверніть увагу, що таке правило ігнорує аргументацію, наведену в прецедентно.му судовому
рішенні. Наскільки аргументація судового рішення включається до сформульованого правила, залежить
від усталеної практики. Американський юрист включить її скоріше, ніж англійський. Лив. Аііуак & 8ит-
теп, аі. 124—125.
148 Буквально еіісіит означає «заява». ОЬііег сіісгит означає «заява, яку додали у процесі». Причина,
чому сіїсшт не слід брати до уваги, полягає в тому, шо і суд, і сторони до початку процесу прискіпливо
вивчають питання, і лід час процесу, звичайно, виникають питання, які не мають суттєвого значення.
Див. Соїіепз к Уіг^іпіа, 19 11.8. (6 ЇУІтеаі.) 264, 399 (1821) (МагеЬаІІ, С. 3.).
72
Розділ П
який дістав човна з глибини озера. Ці припущення не потрібні для вирішення
справи № 1 на користь А, і тому вважаються сіісгит.
По суті, дісгит не має прецедентної цінності для майбутніх справ. Проте
практика вимагає, шоб фахівець все ж таки звертав увагу на сіїсіипі. Більшість
юристів так і робить, намагаючись передбачити, як суд поводитиметься в майбут-
ньому. Тому розсудливий юрист завжди ознайомиться з усією інформацією, яка
може виявитися корисною. Це стосується й суддівських оЬігег сіїсгит, особливо в тих
випадках, коли думка переважної більшості суддів Верховного суду містить сіісіит.
в.	Складні прецеденти! правила та неоголошені правила,
що маються лише на увазі
Іноді трапляється, що суд, виносячи рішення у справі, не називає прецедент-
ного правила, яке ця справа встановлює, проте воно зрозуміле з результату розгляду
справи і заяви суду щодо фактів, наведених у ній. Припустимо, що справу № 2 (про-
давець заволодів човном за допомогою шахрайства, а потім продав його) суд
вирішує на користь покупця. Він не аргументує свого рішення, а просто наводить
відповідні факти, підкреслюючи, що покупець човна не здогадувався про шахрай-
ство. Будь-яке прецедентне правило, яке встановлює ця справа, повинно включати
елемент недостатності інформації, коли з контексту зрозуміло, що суд вважає такі
відомості важливими.
Справа може встановлювати декілька прецедентних правил. Так, у справі № 1
(про викрадення човна) суд повинен також встановити, чи міг би справжній влас-
ник отримати певне відшкодування викраденого майна (окремо від відшкоду-
вання вартості майна). Прецедентне правило, встановлене цією частиною справи,
виглядало б таким чином: «Власник викраденого майна, яке знайдено у іншого,
може отримати право на особливе відшкодування (повернення майна), коли це
майно можна належним чином упізнати, та особа, яка його переховувала, підпадає
під юрисдикцію суду, шо розглядає справу»149.
г.	Виведення правила на основі декількох справ
Існує тип прецедентного правила, з якого юристи можуть робити дедуктивні
висновки. Він нагадує прецедентне правило, прийняте на основі однієї справи,
проте таке правило є «синтезом» правил, виведених з декількох справ. Складаючи
разом прецедентні правила декількох справ, юрист може виробити загальну про-
позицію щодо прийняття нових правових рішень.
Щоб проілюструвати такий випадок, припустимо, шо справа № 1 про викра-
дення човна була вирішена на користь власника, і судове рішення вимагало повер-
нення йому човна. Припустимо також, що рішення у справі № 2 про шахрайське
привласнення човна не передбачило повернення майна власнику. Тепер наведемо
приклад справи № з. %має картину. Узадопомогою шахрайства заволодів картиною
X. У продає картину X. Перед тим, як придбати картину, X чув, шо У, можливо,
заволодів картиною не зовсім чесним шляхом, тому і продає її за дуже низькою
ціною. Але X все ж таки купує картину. Справжній власник X подає позов на X
за незаконне володіння картиною. Припустимо, шо суд у справі № 3 вважає, шо
X може повернути собі картину. Вирішуючи так, суд звертає увагу на те, шо, на
відміну від справи № 2 (де також мало місце шахрайство), у справі № 3 ^сплатив
за картину значно менше її ринкової вартості і чув від інших, що, можливо, У во-
4 Проте, кати суд вирішив, шоЛне може отримати, відшкодування, бо не з.міг довести своє право
на володіння майном, а потім виклав обставини цієї події таким чином-, що власник може отримати право
на особливе відшкодування, тоді така заява вважатиметься ііісічт.
Методологія права
73
лодіє картиною незаконно. Суд відзначає, що ці факти повинні були привернути
увагу 2на те, що з картиною не все гаразд. Синтезуючи справи № 1, № 2 та № З,
можна було б вивести наступне правило: «Власник може отримати викрадену
особисту власність від особи, шо її придбала, коли ціна, за якою збувалося викра-
дене майно, не навела покупця на думку, шо картину було вкрадено. Але власник
не може отримати назад свою власність, яку в нього відібрали шляхом шахрайства,
від покупця цієї власності, якщо останній знав про обман чи мав підстави запитати
продавця про право володіння цією власністю». До цього правила, синтезованого
з декількох справ, як і до правила, виведеного з однієї справи, можна потім звер-
татися при розгляді справ у майбутньому, так само як і до законодавчого акта.
Якщо синтез рішень з різних справ охоплює широке коло питань і включає за-
гальне право, на нього часом посилаються як на «прецедентне правило загального
права». Сюди можна віднести щойно розглянуте правило, синтезоване на основі
справ № І, № 2 та № 3, хоча більшість прецедентних правил загального права
охоплюють ширше коло питань. Іноді судове рішення вже містить прецедентне
правило, встановлене на основі кількох справ.
2.	Аргументація за аналогією з прецедентними рішеннями
Існують обмеження для дедуктивного застосування прецедентних правил,
встановлених на основі однієї або кількох справ на зразок того, як застосовуються
законодавчі акти. Лише дедуктивної аргументації недостатньо, коли встанов-
люється, чи можна до конкретної справи застосувати правило, виведене на основі
попередньої справи, коли нова справа стосується тих самих фактів, що й попередня.
Наприклад, судді під час розгляду справи № 2 (привласнення човна незаконним шля-
хом) можуть читати і перечитувати прецедентне правило, встановлене справою № 1,
але на основі цього не зможуть встановити, чи правило справи № 1 також стосується
справи № 2. їм необхідно вирішити, чим подібна та чим відрізняється справа № 2
від справи № 1 чи якоїсь іншої прецедентної справи. У такому випадку необхідно
звернутися до безпосередньої аргументації рішення у попередній справі.
а.	Процес аргументації за аналогією
Процедура розгляду прецедентів — це двоступеневий процес: (1) визначення
фактичної схожості та відмінностей між прецедентом та новою справою, яка роз-
глядається; (2) визначення, в яких важливих аспектах нова справа подібна або
відмінна від прецедентного випадку. Якщо важливі аспекти прецедентного
випадку визнаються подібними до відповідних аспектів нової справи, прецеден-
тне правило застосовується і, навпаки, коли вони визнаються не подібними — не
застосовується ,5°.
Процес аналізу чи встановлення прецедентів включає в себе аргументацію за
аналогією. Наведемо приклад, який буде зрозумілий кожному, хто має маленьких
дітей. Припустимо, ви дозволяєте своїй десятирічній дочці перед вихідним днем не
150 Див. Виггоп, аі. 26—27. Професор Едвард Леві (ЕсінапІ Ьеп) вважає, що аргументація за аналогією —
ие триступеневий процес; «визначається, наскільки справи подібні; потім проголошується правило, яке
прийняте на основі рішення у першій справі, після чого це правило застосовується до другої справи».
ЕЖеапІ ієуі, Ап Іпігоіисііоп ю Ье^аі Кеазопіпа І -2 (ІЗ пімегзісу оГСЬіса§о Рге£51948). Леві недостатньо уточ-
нював природу «правила-закону», яке вживали судді, але таке аргументування скоріше здійснювалося
дедуктивно, ніж за аналогією. Бертон і Голдінг (Випои & Соїдіпв) більш точно показують, шо роблять
юристи та судді, особливо у важких випадках: вони безпосередньо порівнюють факти обох справ, не за-
стосовуючи при ньому жодного прийнятого раніше «правила». Див. Маніп ОоМіпц. Ье£аІ Неазопіпв 103
(АІїгед КпорГ 1984); Випоп. аг 36.
74
Розділ П
лягати спати до 10-ї години вечора 151. Ваша шестирічна дочка образиться, коли Ті
примусять лягати о 8-й годині вечора, і попросить дозволу гратися до 10-ї вечора,
як і її старшій сестрі. Молодша донька вважає, шо ви повинні це зробити, тому шо
ситуації в принципі подібні: дівчатка приблизно одного віку, і наступного ранку не
потрібно йти до школи. Якшо ви не дозволите молодшій гратися до 10-ї години ве-
чора, то це станеться через те, що різниця у віці для вас є важливішою, ніж будь-яка
схожість між дівчатками, тому що саме від віку дитини залежить, коли саме їй треба
лягати спати. Різниця в роках є важливою в даному випадку, бо молодшій дитині
потрібно більше спати.
Ясно, що найбільше ускладнень виникає підчас встановлення важливості існу-
ючих відмінностей та подібностей. Важливість — не абстрактне поняття. Вона є
ситуаційною і напряму пов’язана з проблемою, яку необхідно вирішити. У прикладі
з дітьми рішення заборонити меншій дочці лягати спати пізніше грунтується на
існуючій відмінності між ними, а саме — відмінності їхніх імен: «вона Енн, а ти
Зельда». Проте ця відмінність не є істотною для вирішення даної проблеми, бо вона
не має ніякого зв’язку з тим, коли дітям корисно лягати спати. В іншій ситуації «вона
Енн, а ти Зельда» — істотна відмінність, коли постає питання, чи можна Зельді за-
йняти місце на початку шеренги дітей, які вишикуються за алфавітом.
б.	Критерії встановлення фактичної відмінності між справами
Коли суд розглядає справу, факти якої відмінні або подібні до відповідного пре-
цеденту, судці повинні встановити, наскільки ці розбіжності та подібності є
суттєвими. Від того, на які критерії спирається суддя при вирішенні цього
важливого питання, великою мірою залежить аргументація рішення у справі на
основі прецедентного права. А ці критерії у випадках з прецедентними правилами,
що грунтуються на попередніх рішеннях суду, і правилами, виведеними з інтерп-
ретації чинних законодавчих актів, різні. Як уже зазначалося при розгляді основ за-
гального права, у прецедентному загальному праві можна враховувати широке коло
чинників, у тому числі й принципи, які найбільш типово відображають прийняті у
суспільстві погляди на чесність та ефективність. У випадку, коли чинний закон
грунтується на прецедентному рішенні суду, суд звичайно бере до уваги принципи,
які лежать в основі цього закону, хоч інколи можливе посилання і на загальні
принципи.
в.	Встановлення фактичних відмінностей між справами
у прецедентному загальному праві
Є три шляхи вирішення питання про важливість відмінностей між справами для
прецедентного загального права: виходячи з принципів, прийнятих на основі пре-
цедентних рішень в одній галузі права, принципів, які лежать в основі всього загаль-
ного права, і тих, які поширюються на все суспільство. У більшості випадків одна
й та сама галузь права містить декілька прецедентів, тому й аналіз часто починається
з вивчення подібних справ та принципів, які лежать в їх основі. Коли ж у такий
спосіб не вдається знайти потрібні для вирішення справи принципи, можна звер-
нутися до більш загальних принципів. Щоб проілюструвати цей процес, ми повер-
немося до наведеного раніше прикладу про суперечку між дійсним власником та
покупцем човна.
Аргументація за аналогією на прикладі загального права. Припустимо, шо суд
вирішив справу № 1 (човен викрадено та продано на користь власника). Після
151 Цей приклад запозичено з праці Зкуєп Випоп. Ап Іпігосіисііоп іо Ьа» ап<1 Ье^а! Кеазопіпв (Ьініе,
Вгоччп 1985), аі 26—27.
Методологія права
75
цього суд повинен був розглянути справу № 2 (привласнення човна шахрайським
шляхом), коли під судом перебував і покупець, який практично був невинуватим.
З одного боку, основою справи № 1 та подібних до неї, які захищають інтереси
власників майна, є той факт, шо суспільство схвалює володіння майном, а більший
захист інтересів власників спонукає їх вкладати кошти у майно і зберігати його.
З другого боку, вільна торгівля товарами є не менш важливою для суспільства.
Можна заперечити, що нерезонно створювати ситуацію, коли для покупця, який не
зробив ніяких правопорушень, завжди існує ризик того, що у будь-який момент,
навіть через багато років, може з’явитися справжній власник та оголосити свої права
на майно. Проте суд при розгляді справи № 1 піддав покупця саме такому ризику,
щоб захистити інтереси власника.
Справа № 2 зовсім інша, бо власник мав більше можливостей захистити себе
від шахрайства, ніж від крадіжки. Власник може попередити шахрайство,
перевіряючи кожну виплату, а крадіжка трапляється будь-коли і часто зовсім
несподівано. Водночас, покупець краденого майна має менші можливості захистити
себе від шахрайства, ніж від крадіжки. Покупці на ринку взагалі мають обмежену
можливість перевірити права продавця на володіння товаром, і тим складніше це
зробити, коли продавець отримав власність шляхом шахрайства. Оборудка має всі
явні ознаки продажу Ьопа ґібе, які підкріплюються документами, шо засвідчують
перехід права володіння. В принципі, за винятком того, що власник майна отримав
недійсний чек, ця операція має всі ознаки продажу, включаючи факт, шо під час
купівлі-продажу власник майна не висловлював ніяких заперечень.
На основі такого аналізу, припустимо, суд вирішує справу № 2 на користь
покупця. Він доходить висновку, що право на володіння краденим не передається.
Проте у шахрайській оборудпі є багато елементів нормального продажу, наприклад,
намір власника передати право на володіння, а це дає підставу обдуреному покуп-
цеві принаймні на словах отримати право на володіння майном. Таким чином, хоч
власник і має можливість подати позов на шахрая за незаконне володіння майном,
проте повернути свою власність він не може, бо майно перепродане покупцеві, який
не вчинив ніяких правопорушень, і право власності вже перейшло до нього 152.
Тепер припустимо, що розглядається справа № 3. Справа про незаконне привлас-
нення картини, яку за невелику ціну придбала певна особа, незважаючи на розмови
про сумнівність права продавця на володіння картиною. Справа №3 є подібною до
справи № 2, за винятком факту, що покупець мав підстави для підозри, що з картиною
щось не так. Під час розгляду справи № 2 така фактична відмінність була визнана
важливою, бо аргументація рішення у цій справі базувалася на складностях, які
виникають у покупця на ринку при з’ясуванні дійсних прав на володіння. Ця
відмінність полягала в тому, що покупець знав про можливе подальше розслідування
даної справи. Крім того, зрозуміло, що власник, даючи позов проти шахрая, може
виграти справу, а особа, яка отримує користь від такого шахрайства, не набагато краща,
ніж сам шахрай.
Гіпотетичні прецеденти. Аргументи, аналогічні наведеним, дають підстави
зробити висновок, шо існують й інші прецеденти, відмінні від тих, які обговорю-
валися раніше. Наприклад, у справі № 2 було доведено не лише той факт, що
випадок з шахрайською оборудкою відрізняється від випадку крадіжки у справі № 1,
але й те, що шахрайська купівля-продаж подібна до справжньої торговельної опе-
рації. Реальний випадок законного продажу не розглядався, хоча ми можемо
гіпотетично припустити, шо суд відхилив би заяву власника, який продав своє
майно за встановленою ним ціною, але згодом змінив свої наміри і вирішив
відсудити це майно в особи, яка його придбала. Схожий гіпотетичний прецедент
152 Багато юрисдикцій відокремлюють справи про шахрайство від справ про викрадення власності.
Див. КауА. Вгокп. Тіїе оп Регеопа] Ргорепу §§ 9.4. 9.6 (Саііаеїтап & Со. 1975).
76
Розділ П
використовувався для аргументації рішення у справі № 3, коли суд прийшов до
думки, що власник виграв би позов проти шахрая, і аргументував своє рішення за
аналогією з ситуацією, в якій покупець скористався з шахрайської оборудки.
Аргументи у справах № 2 та № 3 свідчать про те, що суд, розглядаючи преце-
дентний випадок, не обов’язково спирається на аргументацію попередніх рішень.
Вирок суду в справі № 1 скоріше грунтується на теоретичному припущенні, що
право володіння власністю після її крадіжки не переходить до злодія. Правило, вста-
новлене рішенням у справі, при розгляді інших випадків переглядається для того,
шоб воно більше відповідало загальним положенням про право покупця захистити
себе на ринку153.
г.	Вибір між дедуктивною аргументацією і аргументацією
за аналогією
Окресливши дві моделі юридичної аргументації у препедентному праві, можна
зробити припущення, коли судді чи юристи вдаються до аргументації того чи іншого
типу. У деяких випадках, шоб прийняти чи обгрунтувати судове рішення, треба
знову проаналізувати фактичні відмінності між наявними прецедентами і справою,
яка розглядається. В інших — необхідно вивести правило з кількох прецедентних
рішень і дедуктивно застосувати його до справи. Багато чинників, навіть стиль
роботи судді при винесенні рішень, впливають на те, як саме буде вирішено справу.
Аргументація на основі дедуктивного застосування загальних прецедентних
правил дає належний ефект тоді, коли справа або її частина, які розглядаються, не-
складні. Наприклад, повертаючись до гіпотетичних справ про власність,
припустимо, що після того як справу № 3 було вирішено, виникла справа № 4, вякій
покупець краденої власності фактично допоміг злодієві. Суд міг вирішити цю спра-
ву, застосовуючи правило загального права, встановлене раніше, і зробити
«прив’язку» до справ № 1, № 2, № 3 та навівши перелік інших подібних справ154.
Оскільки питання цілком зрозуміле, немає потреби аналізувати факти чи аргументи,
що містяться в усіх справах. Проте такий метод може бути використаний нечесним
або безвідповідальним суддею чи юристом, або юристом, який навмисно хоче
применшити важливість питань, що розглядаються під час процесу. Часто, коли
факти та пренедентні правила використовуються за допомогою «прив’язки», вони
спричиняють наслідки, протилежні тим, на які розраховують.
Фактично, дедуктивна аргументація на основі прецедентних правил чи тверд-
жень з попередніх справ корисна лише при вирішенні зрозумілих або легких справ.
Коли ж є найменший сумнів щодо можливості застосувати певне «синтезоване»
прецедентне правило, чи взагалі щодо існування такого правила, як це трапляється
у більшості випадків, коли справи вже розглядаються в апеляційному суді, то тут без
аргументації за аналогією не обійтися. Судді чи адвокати можуть почати з де-
дуктивної аргументації, але згодом змушені будуть звернутися до аргументації за
аналогією, безпосередньо спираючись на факти попередніх справ, намагаючись
пристосувати чи відокремити їх від фактів справи, шо розглядається.
153 Класичним прикладом перегляду прецедентного правила є рішення судді Кардозо у справі
МсРІїепоп г. Виіск МоюгСо., 111 М.Е. 1050 (М.¥. 1916) (переглядпрецедентного правила для забезпечення
більш широкого захисту' від виробів, які внаслідок халатності виробника є небезпечними для споживачів.
Наприклад, коли отруйні речовини продаються у тарі без етикеток з відповідними поясненнями, або
коли продаються неякісні автомобілі).
15 Під «цитатною прив’язкою» мається на увазі список справ з препедентними рішеннями, кати
суддя чи юрист просто «поєднує» справи та цитати з деяких справ, не аналізуючи фактів чи аргументів.
Методологія права
77
3.	Аргументація прецедентних інтерпретацій
законодавчих актів
а.	Дедуктивна та аналогічна аргументації
прецедентних інтерпретацій
Як зазначалося вище, суд під час розгляду законодавчих актів повинен ретельно
вивчити їх та будь-яку іншу інформацію, пов’язану з цим питанням. Він мусить
також взяти до уваги попередні інтерпретації законодавчого акта загальним правом
і використати прецедентне право так само, як воно використовується в загальному
праві — і дедуктивно, і за аналогією. Отже, судові рішення, які інтерпретують за-
конодавчі акти, містять прецеденти! правила. До них можна звернутися дедуктивно,
вони сформульовані у той самий спосіб, шо й прецеденті загальні правила. Такі
правила або правила, синтезовані з кількох справ, служать «підказками» при інтер-
претації законодавчого правила і можуть використовуватися дедуктивно у
вирішенні легких справ.
Наприклад, суду необхідно застосувати кримінальний законодавчий акт, згідно
з яким напад із використанням смертельної зброї карається більш суворо, ніж
звичайний напад. Приводом для цього став випадок, коли звинувачуваний,
зупинений поліцейським за порушення правил дорожнього руху, намагався
переїхати його машиною. Якшо існує прецедентне правило, прийняте на основі
рішення у попередній справі, згідно з яким автомобіль визнається «смертельною
зброєю», то воно набуває статусу законодавчого акта й тлумачиться як відповідний
закон. Це полегшує розгляд справи й дає змогу застосувати прецедентне правило без
необхідного в інших випадках аргументування за аналогією.
Коли не існує попереднього судового рішення та прецедентного правила, яке
з нього випливає і безпосередньо відповідає даній ситуації, суд повинен звернутися
до аргументування за аналогією. Можливо, були справи, пов’язані з нападами, але
використовувалися не автомобілі, а інші знаряддя, що не належали до розряду
«зброя». Суд має вивчити інші прецеденти, шо інтерпретують законодавчий акт, і
порівняти факти та судження, які використовувалися при аргументації за аналогією.
Ця процедура виконується таким самим чином, як і в загальному праві. Проте тут
є важливий виняток. Про нього йтиметься далі.
б.	Оцінка фактичних відмінностей прецедентних інтерпретацій
законодавчих актів
Звертання до законодавчої політики. Аргументацію за аналогією у загальному
праві та законодавчому прецедентному праві починають розрізняти тоді, коли суд
повинен визначити, наскільки вагомими є відмінності та подібності між
попередніми справами і новою справою, у якій треба прийняти рішення стосовно
законодавчого акта. В прецедентному загальному праві суд вирішує це питання,
посилаючись на загальноцравові принципи чи принципи, шо панують у суспільстві.
Маючи справу з прецедентним правом стосовно законодавчих актів, проблема
фактичних відмінностей вирішується за допомогою критеріїв, установлених зако-
нодавством. Ці критерії звичайно встановлюються під час ознайомлення із змістом,
метою та історією створення і прийняття закону.
Незважаючи на переважання прецедентного права над системою загального
права, суди прискіпливо аналізують законодавчу політику та розвиток преце-
дентних правил на основі законодавчих актів. Як зауважив професор Шапіро (8На-
ріго), «формулювання рішень суддів у Сполучених Штатах часто нагадує мозаїку з
уривків, цитат та коментарів про попередні судові рішення. Навіть коли при розгляді
справи використовується інтерпретація законодавчого акта, формулювання його
можна відшукати в коментарях. Звичайно, у багатьох випадках суддя відкрито
78
Розділ П
говорить про те, що розгляд справи скоріше базується на рішенні у попередній
справі, ніж на положеннях законодавчого акта» . Інколи в процесі такого опра-
цювання судцями законодавчих матеріалів з’являються більш загальні принципи
Гіпотетичні прецеденти в законодавчій інтерпретації. Аналогічна аргументація
часом вживається навіть тоді, коли законодавчий акт є новим, а інтерпретації його
прецедентним правом ше не існує. Традиція звертатися до попередніх справ та ар-
гументувати за аналогією настільки сильна, шо судді часто самі створюють справи,
на які можна посилатися під час інтерпретації законодавчого акта. Нерідко створю-
ють «справи», шо відображають негативні суспільні явища, для порівняння іх зі
справою, яка розглядається. Такі «справи» можуть створюватися під час вивчення
проблемних ситуацій, шо спонукає законодавця до дії. Законодавча історія містить
чимало прикладів таких ситуацій, які використовуються розробниками та
захисниками законопроекту. Тоді суди можуть аргументувати за аналогією таких
«справ» на зразок того, як це робиться під час тлумачення законодавчого акта на
основі попереднього прецедентного рішення 155 156 157 158.
Є. Методи правових досліджень і форми
правової аргументації
1.	Публікації основних матеріалів
Прецедентне право. Кількість публікацій рішень апеляційних судів постійно
змінюється. В останні роки спостерігається тенденція до їх збільшення.
Опубліковано майже половину рішень апеляційних федеральних судів. Суди самі
визначають, публікувати чи ні свої рішення. Проте у будь-якому комп’ютеризова-
ному центрі правових досліджень можна ознайомитися навіть з неопублікованими
судовими рішеннями, про що йтиметься далі. Однак найчастіше згідно з місцевими
правилами неопубліковані судові рішення не мають прецедентного ефекту, й
цитувати такі рішення під час розгляду інших справ забороняється.
Судові рішення публікуються в хронологічному порядку, і з ними можна ознай-
омитись у виданнях «КерогГеге» чи «Сазе Керопз» І5ІІ. Висвітлення справ у Сполу-
чених Штатах почалося неформально і проводилося відбірково, як це робилося в
Англії. Згодом така практика була систематизована, крім того почали виходити
офіційні доповіді про судові справи штатів та Верховного суду країни. Незабаром
у 1880-х рр., у результаті зусиль приватної видавничої компанії «ХУезі РиЬІізітіпе
Сотрапу», висвітлення розгляду справ стало більш детальним. З того часу ця
компанія публікує «регіональні доповіді» з усіх штатів. Крім того, «\Уе$г РиЬ1І5Іііп§
Сотрапу» оперативно публікує повідомлення про рішення федеральних судів.
Через те, що всі дозволені для оприлюднення рішення почали друкувати у «\Уем ге-
ропегв», багато штатів припинили публікацію офіційних доповідей. Рішення
кримінальних судів за винятком кількох штатів взагалі не публікуються.
На федеральному рівні рішення Верховного суду Сполучених Штатів
публікуються в трьох виданнях: «Іішіегі Зіаіез Керопз» (15.5.); «ТЬе Зиргете Сопи Ке-
155 Мапіп ЗНаріго. Соигв: А СОтрагагіУе апсі РоїігісаІ Апаїукіз 135 (ІЗ. СЬіса@о Рге«8 1981).
156 Дискусію а приводу того, як загальні принципи діють у загальному та законодавчому прецеден-
тиому праві, подано у праці Дтгкіп, аг 23^24 (наводяться приклади з загального та законодавчого права).
Див. V. Раітег, 22 М.Е. 188 (М.У. 1899) (онук не може успадкувати майно діда, якого він убив, не-
зважаючи на те, шо в законодавчому акті це не зазначено; суд постановив, шо законодавці, впроваджу-
ючи цей законодавчий акт, .мали на увазі принципи загального права).
137 Ця техніка вживалася судом в законодавчому контексті у справі Ноіу Тгіпігу Скигсії.
158 Порядок цитування справ розглядається у передмові книги. Додатково про проведення пра-
вових досліджень див. Могти Д. СоНеп, КоЬеп С. Веггіп^ Кепі С. Оііоп., Нода то Еіпгі гЬе Ьада, 9111 егі. (\Уе8(
1989).
Методологія права
79
ропег» (8.Сг.) (їх готує до друку видавництво «У/езс РиЬ1І8Іііп£») та «0.8. Зиргете
Соигї Керогіз, Ьат/ег’з Есікіоп» (Ь.Ес1.). Серію репортажів публікує приватна
юридична компанія «Ьа^ег’а Соорегаїіуе РиЬІізЬіпе Сотрапу»* 1 * * . Рішення феде-
ральних окружних судів публікуються в серійному виданні «Ресіегаї 8ирр1етепІ
(Е.Зирр.)», а питання федеральної судової процедури висвітлюються у «Еебегаї Еиіез
Г)есі5Їоп8» (Е.К.О.). Рішення федерального апеляційного суду, дозволені для
публікації, видаються у «Ресіегаї геропег, 8есопсі 8егіе8 (Р.2сі)» або в «ТЬігсі 8егіе8
(Е.ЗсІ)». Рішення федерального апеляційного суду цитуються, як це зроблено у
справі Доннелі проти Гійона (Ооппеїіу V. Оиіоп), 467 Р.2сі 290 (2<іСіг. 1972). У додат-
ковому матеріалі вказується вид суду — Апеляційний суд 2-го округу 16 .
Чинне законодавство. Конституції штатів та федеральна Конституція, законо-
давчі акти та правила публікуються залежно від тематики. Федеральні законодавчі
акти та законодавчі акти штатів оприлюднюють державні та приватні компанії в
анотованих виданнях з посиланнями на інтерпретації законодавства, історію зако-
нотворення, відповідні статті у юридичній періодиці та на комп’ютерні бази даних.
Наприклад, на федеральному рівні законодавчі акти публікуються в державному
виданні «Цпііесі 8іасе8 Сосіе» (Е1.8.С.) і приватних: «ІІпіТесі Зіаїез Сосіе Аппоіаіесі»
(11.5.С.А.) та «ІІпііесІ 8іахе8 Сосіе 8еіУІсе» (ІІ.8.С.8.). Подібним чином оприлюдню-
ються законодавчі акти штатів. Кодекси федерації та штату регулярно видаються в
так званому «кишеньковому форматі». Кишенькові видання містять також нові за-
конодавчі акти та огляди нового прецедентного права, що пояснюють чинне зако-
нодавство.
Історія створення федеральних законодавчих актів друкується в «Пшіесі 81а1е8
Сосіе Соп§ге58іопа1 апсі АсітіпізХгаїіуе №те» (ІІ8ССАМ). Тут віддають перевагу
вибраним документам, які стосуються законодавчих актів. Більш детально ці
питання подано в Соп£ге88Іопа1 Іпіогтаїіоп 8еіУІсе (СІ8). У цьому виданні
публікуються описи слухань у комітетах, доповіді комітетів та інформація про обго-
ворення федеральних законів у Конгресі. Це обсягове джерело законодавчої історії
поширюється і у вигляді мікрофільмів.
Федеральні положення, прийняті адміністративними органами, друкуються в
«Сосіе оГРесіегаї ге§и1аііоп8» (С.Р.К.), де їх компонують за темами. Інформація про
внесення будь-яких змін в існуючі положення чи про прийняття нових положень
публікується щодня у «Ресіегаї Кевізгег». «Кодекс федеральних положень» онов-
люється щороку.
2.	Допоміжні матеріали
Крім основних джерел юридичної інформації є й другорядні, допоміжні, а саме:
теоретичні праці, огляди та нові тлумачення законів, юридична періодика, в якій
містяться зведення, перегляди, аналіз та інтерпретація права. Ці джерела мають
лише допоміжне значення, тобто вони можуть впливати на суд доти, доки останній
погоджується з наведеними в них аргументами. Адвокати та судді звертаються до
цих джерел, коли виникає потреба цитувати законодавчі акти, рішення, винесені у
попередніх справах, чи інші джерела законотворення.
Рішення Генерального прокурора. У багатьох штатах деякі офіційні особи уповно-
важені направляти запит Генеральному прокурору штаїу з конкретного правового
питання. Рішення Генерального прокурора публікуються у виданнях, які в багатьох
штатах виходять під назвою «Рішення Генерального прокурора» («Оріпіопз оГШе АХ-
1 9 Цитати з документів Верховного суду США у книзі наводяться тільки за офіційними
доповідями.
1 Правила цитування наводяться удвох книгах: «Віие Воок», укладена викладачами Гарвардської
правничої школи (Нагтагі Ьа» ЗсЬооІ), та «Магооп Воок», укладена викладачами Правничої школи
Чиказького університету (Ііпіуегеііу оГ СЬіса^о Ьа» ЗсНооІ).
80
Розділ П
Іогпеу Оепегаї» (ОА6). Такої практики не існує щодо рішень федерального Гене-
рального прокурора. Рішення генеральних прокурорів штатів широко цитуються, й
інколи судді та адвокати посилаються на них як на другорядні джерела. Проте, як
і інші джерела другорядного значення, вони впливають на суди лише в тій мірі, в
якій наведений у них аналіз актуальних питань є досконалим.
Теоретичні праці з правових питань. Вони створюються з огляду на потреби
практики та присвячені конкретній галузі права. Чимало таких праць складають-
ся з багатьох томів. Наприклад, праця, присвячена практиці та процедурним
правилам федеральних судів, авторами якої є Райт, Міллер і Купер (У/гі^Ьі, Міііег
апсі Соорег), налічує 23 томи. В теоретичних працях подаються всі закони, які
стосуються певної галузі права, від законодавчих актів та положень до положень
загального і конституційного права. В них також містяться коментарі авторів, їх
точки зору, критичні зауваження до правил, прийнятих судами та законодавчими
органами.
Новий виклад. У даному випадку мається на увазі оновлення існуючих правових
норм: інформація шодо нової редакції законодавчого акта або перегляду загально-
правових норм у конкретній галузі. Наприклад, по-новому можуть бути викладені
положення, які регулюють розгляд позовів, укладання контрактів, майнові права,
винесення рішень у справах тошо 16'. Оновлення правових норм готує Правовий
інститут Америки (Атегісап Ьа\¥ ІпзііППе) — організація, яка об’єднує видатних
теоретиків і практиків з різних галузей права. Загальна форма нового викладу —
це текст «чистого закону» певної правової галузі, який складається з параграфів
і подається у формі законодавчого акта |62. Після наведення «чистого закону»
подаються коментарі стосовно застосування кожного його положення, різні
припущення, зроблені на основі конкретних випадків, які ілюструють наведене
правило. На додаток наводяться висновки, що випливають з тих положень, які
розглядаються.
Мета оновленого викладу законів — по-новому пояснити або зробити вис-
новки з положень загального прецедентного права. Проте автори нового викладу
можуть наводити й свою думку про те, яка правова норма більш правильна, навіть
якщо вона не дуже поширена в сучасному прецедентному праві. Таким чином, онов-
лені тексти є не так поясненнями сучасного права, як заявами про те, якою повинна
бути та чи інша правова норма залежно від уявлень про сучасне прецедентне право.
Тому можна стверджувати, що нові виклади законів справляють відчутний вплив на
форми сучасного права. Особливо помітний цей вплив у випадку нового викладу поло-
ження про розгляд судових позовів, який великою мірою сприяв посиленню прямої
відповідальності за шкоду, завдану неякісними товарами* 162 163 164.
Оглядові статті з правових питань. Це статті науковців та викладачів юридичних
факультетів у періодиці — журналах, які звичайно видаються юридичними шко-
лами. У них аналізуються та обговорюються проблеми з різних галузей права. Якщо
аналіз, поданий у статті, допомагає розв’язати конкретну судову проблему, він
навіть може вплинути на чинне законодавство. Теоретичні дослідження, оглядові
статті та інші праці вчених з питань права у Сполучених Штатах мають більший
вплив на право, ніж в Англії, і менший, ніж у континентальній Європі 6 .
1 1 Існують нові виклади законів про громадянство, власність, установи, зарубіжні відносини,
відшкодування збитків, трасти тошо.
162 Вираз «чистий закон» застосовується до кожного зрозумілого, простого викладу правової норми
з конкретного приводу, без наведення обгрунтування цієї норми чи пояснення, як її застосувати в різних
випадках. Студенти-юристи, заплутуючись у нескінченній кількості суперечливих рішень суду, часто
просять викладачів навести «чистий закон», тобто дати простий виклад правової норми, яка прийнята
на основі усіх цих рішень.
Див. розділ XI.
164 Див. розділ IV та справу НоДтап V. Зопез, подану в додатку А. Проте і в Англії, і в Сполучених
Штатах суддя в пошуках джерел скоріше звернеться до думки іншого судді, ніж до праць науковців.
Методологія права
81
Теоретичні праці невеликого обсягу та посібники. Про деякі теоретичні праці
невеликого обсягу вже йшлося в передмові до цієї книги. Серія «Правова абетка»,
яку видає «У/е$( РиЬ1ізИіп§ Сотрапу», є найбільшою за кількістю назв серед
теоретичних праць невеликого обсягу. Ці праці написані переважно викладачами
юридичних факультетів для студентів-юристів, тому під час обгрунтування судових
рішень до них звертаються лише стосовно загальних правових положень1 . Проте
«Правова абетка» все ж таки корисна як відправна точка для досліджень, бо містить
важливу інформацію про джерела з правознавства, існує також багато різних
допоміжних видань для студентів, у яких окреслюються та пояснюються
різноманітні правові питання. Зрозуміло, що адвокати, судді навряд чи будуть їх
цитувати при обгрунтуванні рішень у справах. Є ще видання, в яких друкуються
огляди вирішених справ, законодавчі акти з коментарями, а також дискусійні
матеріали. Такі видання звичайно використовуються під час викладання на
юридичних факультетах, але судді до них звертаються дуже рідко . В разі
виникнення потреби у тлумаченні відповідного закону використовується одна з
теоретичних робіт.
Інші джерела. Юридичні енциклопедії можуть використовуватися як другоряд-
не джерело з правознавства, але вони звичайно служать відправною точкою для
досліджень. Такі видання в Сполучених Штатах містять короткі загальні статті,
написані маловідомими авторами. Найбільш широко використовуються дві
національні юридичні енциклопедії. Це «Согриз 5игі& Зесипбит» (08) та «Атегісап
.Іигіїргщіепсе, 8есопФ> (АтТиг.2сІ). Про них ми вже говорили на початку книги.
Більшість штатів також мають принаймні одну енциклопедію з свого власного
права. В цих виданнях викладено основні правові положення. Матеріали поділені
за тематикою та подаються в алфавітному порядку. їхня мета — розкрити зміст кон-
кретного юридичного питання, надати читачеві необхідну інформацію про чинне
законодавство та прецедентне право, а також вказати на інші джерела, зокрема
юридичну періодику, до яких можна звернутися.
Видання «Атегісап Ьа\у Керогіз» (АЬК) за своїм характером також нагадує
енциклопедію. Воно містить короткі статті з основних проблем правознавства,
цитати з законодавчих актів та посилання на джерела. Спочатку АЬК видавалося як
збірка доповідей з важливих питань юридичної науки та практики.
3.	Як розпочати правове дослідження
Під час проведення правових досліджень звичайно виникають два типи
ситуацій. Перший тип: юрист має лише загальне уявлення про правові норми,
пов’язані з його питанням, і йому необхідно знайти відповідні справи та законодавчі
акти, які мають безпосереднє відношення до проблеми. Другий: юрист уже має у
своєму розпорядженні справу чи законодавчий акт, які безпосередньо стосуються
його питання, або, принаймні, деяких аспектів цього питання, і мусить знайти інші
справи, законодавчі акти чи інші матеріали, на основі яких можна було б проводити
дослідження. Методи дослідження в обох ситуаціях однакові, проте застосовуються
вони по-різному.
Коли фахівець хоче конкретизувати або глибше дослідити якесь питання, на-
самперед він повинен звернутися до теоретичних праць з загальноправових проблем
або, якшо таких не існує, до однієї з юридичних енциклопедій чи АЬК. У цих дже-
релах дослідник може знайти цитати з законодавчих актів або найбільш типовий для
цієї галузі права випадок.
65 Термін «абетка» спочатку означав «писанин чи друкований листок паперу для вивчення літер
дітьми*. Див. Рапіоп’5 Нечт^епегаї Еп^ІізЬ біспопату (1758). Пізніше дитячі абетки були замінені буква-
рями.
166 Одне з таких видань цитується досить часто. Див. Нап & И'есМег (виноска 133).
6 9-340
82
Розділ II
Дослідник, який уже має конкретну справу чи законодавчий акт, може
використати інформацію з додаткових джерел, шоб знайти інші подібні справи. Це,
наприклад, можна зробити, звернувшись до багатотомного видання під назвою
«ЗЬерапі’з Сішіоп», де вміщено список судових рішень, у яких цитуються конкретні
справи, закони, судові правила чи інші джерела права. В цьому виданні треба знайти
розділ з інформацією про положення права, які мають відношення до теми
дослідження, і переглянути наведені цитати. Після цитат подано список пізніших
випадків посилань на цю справу. В окремих випадках поряд з цитатою там можна
знайти інтерпретацію цитованої справи (наприклад, критику, заперечення тощо).
Це дає можливість не тільки знайти інші справи, а й перед тим, як зробити
посилання на якусь справу, довідатися, чи рішення у ній переглядалося чи скасо-
вувалося.
Дослідник, займаючись пошуком справ, інколи звертається до федерального
дайджеста, який видає «АУезг РиЬ1ізЬіп§ Сотрапу» — компанія, що спеціалізується
на публікації судових рішень. Ця компанія супроводить кожну таку справу ано-
тацією, в якій редактор стисло викладає суть питання. Анотація вмішується перед
судовим рішенням, що має ключовий номер, яким позначена ця тема в усіх
публікаціях компанії. Федеральні дайджести і дайджести штатів друкують потім
тексти таких анотацій, упорядковані за темами. Дослідник повинен лише знайти
номер потрібного рішення і переглянути відповідний дайджест. Це, у свою чергу,
приведе його до анотацій інших рішень, які стосуються тієї самої теми. Знайти у дай-
джесті необхідні ключові номери або судові рішення можна також, звертаючись до
ключових слів чи термінів в алфавітному покажчику, подібно до того, як це роблять
при користуванні енциклопедіями та АЬК ІЄ7.
4.	Комп'ютеризація та правові дослідження
Звичайно, набагато легше знайти додаткові матеріали по темі за допомогою
комп’ютера. Найчастіше такий пошук здійснюється через дві комп’ютерні бази
даних: Ьехіз ( Меад Вага Зеїтісез) та \Уе5(1а\у (Ьу \Уе5і РиЬ1ізЬіп§). Абоненти цих
систем можуть користуватися комп’ютерними базами даних через звичайну теле-
фонну мережу. Крім прискорення правових досліджень, комп’ютеризація дає
можливість самостійно займатися пошуком справ, законодавчих актів та приписів
за ключовими словами чи фразами. Через те, шо існує величезна кількість
різноманітних джерел, які можуть надати відповідну інформацію, використання
комп’ютера дослідниками збільшує шанси успішного знаходження необхідної
інформації.
Комп’ютерний пошук крім швидкості та ефективності має й інші переваги.
Комп’ютерні бази даних оновлюються набагато швидше, ніж друковані. Судові
рішення у справах чи поправки до законодавчих актів можуть бути занесені до
комп’ютерних баз даних уже через кілька годин після їх прийняття, тоді як для їх
надрукування потрібні тижні чи навіть місяці. Однак послуги комп’ютерних служб
коштують порівняно дорого. Адже крім вартості самих приладів та їх встановлення,
необхідно вносити щомісячну та похвилинну абонентну плату.
Не тільки вже згадані компанії, а й інші фірми виробляють бази даних на СО-
КОМ (Сошрасі Оізк — Кеад Опіу шелюгу). Вони мають вигляд звичайних аудіо-
компактдисків і містять величезну кількість спеціальних юридичних матеріалів,
наприклад, матеріали федеральної податкової служби, закони про банкрутство та ін.
Будь-хто може займатися дослідницькою роботою із застосуванням цих баз даних
167 Приклади двох таких анотацій з ключовими номерами у справі Но//тап V. /опез містяться
у додатку А. Можливо, відсутність єдиної загальнодержавної системи індексації та класифікації
законодавчих актів можна вважати наслідком упередженості загального права щодо законодавчих
актів.
Методологія права
83
так само, як і комп’ютеризованих пошукових систем. Переваги баз даних на СО-
КОМ у тому, що за доступ до них не треба вносити абонентну плату’, тут не потрібне
додаткове телефонне обладнання тощо. Проте їх необхідно періодично оновлювати,
а диски коштують досить дорого |68.
5.	Правова аргументація
Процес будь-якої правової аргументації складається з чотирьох етапів. Юрист
повинен (1) визначити тему; (2) заявити, яка правова норма застосовується у даному
випадку; (3) співвіднести правову норму з фактами справи; (4) зробити висновок
про співвідношення правової норми з фактами . Дедуктивна аргументація чи
аргументація за аналогією, про які йшлося раніше, застосовується на (3) та (4) етапах
цього процесу.
У суді юридична аргументація набирає форми резюме, яке часом називають
«меморандумом права». Існують короткі виклади справи, які пропонуються суддям
під час процесу, та «апеляційні резюме», адресовані апеляційним судам 168 169 170 171. Взагалі
резюме будь-якого типу складається згідно з стандартом і має чітко визначену струк-
туру: (І) представлення питання, шо визначає предмет спору; (2) виклад фактів без
перебільшень та викривлень; (3) аргумент за чотириступеневою схемою; (4) висно-
вок.
Більшість аргументів з правових питань у Сполучених Штатах наводиться
письмово. Хоч усна аргументація і використовується як у звичайних судових про-
цесах, так і в апеляційних судах, вона не замінює письмових резюме в сучасному
американському апеляційному суді. І не може замінити, навіть коли сторони заба-
жають цього, усна аргументація справи звичайно потребує від 15 до ЗО хвилин для
кожної з сторін. З цього погляду аргументація з голосу, шо використовується під час
апеляційного судового процесу в Америці, дуже відрізняється від подібної аргумен-
тації в апеляційному суді Англії. В останньому вона може займати години і навіть
дні. Аргументи з голосу в апеляційних судах США обмежені висвітленням найбільш
важливих аспектів справи та відповідями на запитання суддів. Часто буває, шо
допит, який здійснює адвокат, займає більшу частину часу, відведеного для усної
аргументації.
Обговорення справи під час судового засідання проводиться усно, але коли
передбачається розгляд важливого юридичного питання, більшість професійних
юристів готують принаймні короткі письмові виклади аргументів з посиланням на
відповідні джерела. Пропозиції щодо досудового розгляду юридичних питань, які
не мають прямого відношення до судової справи, необхідно подавати в письмовій
формі й супроводжувати коротким викладом їх змісту. Прикладом може служити
досудова пропозиція припинення процесу за недостатністю юрисдикції над
суб’єктом. В деяких випадках згідно з відповідними судовими правилами всі про-
позиції, зроблені не під час судового засідання, стисло викладаються письмово, без
чого секретар суду не прийме жодної з них.
Перевага викладу юридичних аргументів у письмовій формі ставить під сумнів
необхідність використання будь-якої усної аргументації, і тому деякі суди скасували
її. Однак більшість суддів переконані, що її необхідно зберегти, адже після
прочитання письмових заяв сторін можуть виникнути певні запитання, на які треба
відповісти, вдаючись до усної аргументації17].
168 Бібліотеки на СБ-В.ОМ займають менше місця, ніж книжкові, проте вмішують більшу кількість
збірок з права США.
169 Студенти права, яким необхідно запам’ятати кожен етап у аргументації, скорочено називають
її «ІЯАС»( за першими літерами відповідних англійських слів: І55ие, Яиіе, Апаїузіз, Сопсіизіоп).
170 Про організацію судів див. роздії V.
171 Див. МІИіат Н.Кеїіпциізі. Яешагік оп гЬе Ргосезз оОид^іпе. 49 ХУазЬ. & І_ее Ь. Нєу. 263,269 (1992).
6*9-340
III РОЗДІЛ______________________________________
ЗМАГАЛЬНА СУДОВА СИСТЕМА
ТА ІНСТИТУТ СУДУ ПРИСЯЖНИХ
Обговорення тут змагальної процедури й суду присяжних може здатися недо-
цільним, оскільки про цивільний і кримінальний процеси йдеться в наступних
розділах. Однак торкнемося цієї теми, бо змагальний судовий процес відіграє важливу
роль у правовій системі США, яку непросто зрозуміти. Принципи змагальності не лише
посідають важливе місце у судовому процесі, а й пронизують усі юридичні справи; вони
так глибоко вкорінилися у свідомість загалу, що «змагальна етика» іноді призводить до
неправових рішень. У контексті ділових зустрічей та політичних дебатів той факт, шо
будь-які теорії чи ідеї суперечать одна одній і гору бере одна з них, є реальністю.
Змагальна система важить дуже багато, як, зрештою, багато важить і процедура
як така. Не випадково Верховний суд кілька разів наголошував, що більшість прав,
внесених до Білля про права (ВІН оґКі§Ьі$) його авторами, є процесуальними пра-
вами. Навіть «найсуттєвіші», основні права мають чіткий процесуальний компо-
нент. Наприклад, вагомим чинником при охороні свободи висловлювання, яку
захищає Білль про права, є теорія «ринку ідей»: «найкраща перевірка істинності —
це сила думки, завдяки якій її приймають поза конкуренцією на ринку ідей»1.
Ще однією підставою для розгляду тут змагальної системи й суду присяжних є
необхідність забезпечення логічної симетрії. В останньому розділі про правову
методологію розповідається, як правова система Сполучених Штатів вирішує і роз-
глядає спори про право. Однак у правовій системі спірні питання права становлять
лише частину судових справ, і то не найважливішу. Потрібно ше встановити факти,
й закон повинен враховувати їх. Процес винесення судового рішення у спорах про
факт має особливе значення для адвокатів Сполучених Штатів, бо саме вони, як
ніхто інший у правовій системі, захищають інтереси сторін, тож повинні брати на
свої плечі тягар розслідування, розробляти й подавати докази судові. Таким чином,
змагальність суду є ядром того, шо можна назвати методологією фактів у правовій
системі 2.
Тому в цьому розділі стисло подано змагальну теорію — вичерпну харак-
теристику й логіку змагальної системи у винесенні судового рішення. Далі ознайоми-
мось у загальних рисах з інститутом суду присяжних. Потім детальніше розглянемо
змагальний суд присяжних і роль адвоката у ньому, а також деякі найсуттєвіші обме-
ження засобів доказу. Після цього обміркуємо різні критичні зауваження щодо зма-
гальної системи і судів.
1 АЬгапк V. СпіІесІ Иіаіез, 250 11.5. 616, 630 (19)9) (Ноїтеї, 3.).
2 Як зазначається у розділі IV, попри ті вимоги, які система ставить до юристів, що повинні
професійно володіти технікою розробки фактів, традиційна юридична освіта у Сполучених Штатах
робить акцент на правовому аналізі та знаннях і взагалі менше уваги приділяє тому, як факти
досліджуються і розглядаються. Таким чином, молоді юристи після отримання освіти є досить
кваліфікованими у більшій частині правової методології (про це мовиться у розділі II), але мають лише
початкове уявлення про проблему фактів, з якою юристи зустрічаються в суді.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
85
А. Характеристика й логіка змагальної системи
Усі правові системи спрямовані на прийняття рішень — неупереджених і оста-
точних. Поборники змагальної системи вважають, що цього можна найкраще до-
сягти: (1) якщо той, хто приймає рішення, займає нейтральну, неупереджену
позицію і відповідальний лише за прийняття рішення у справі; (2) сторони самі роз-
робляють і подають докази й аргументи, на яких грунтуватиметься рішення; (3) су-
дова процедура концентрується головним чином на зіткненні протилежних доказів
і аргументів, наданих сторонами; (4) сторони мають рівні можливості представляти
й обговорювати свої справи з тим, хто приймає рішення.
1.	Той, хто приймає рішення, має бути неупередженим
Найголовнішим з основних принципів змагальної системи є те, що вона
вимагає чіткого розмежування між активною функцією — розслідуванням та
збиранням доказів і пасивнішою — розглядом доказів та прийняттям рішення у
справі. Крім того, теорія стверджує, шо виконання першої з цих функцій
обов’язково позначається на виконанні другої: той, хто приймає рішення і збирає
докази, позбувається неупередженості через свою активну роль у розслідуванні
справи.
Причина цієї проблеми, притаманної змагальній системі, за словами часто
цитованого звіту Комітету американської асоціації адвокатів (Атегісап Ваг Азбосі-
аііоп — АВА), полягає у «природній людській звичці робити передчасні висновки
на підставі ознайомлення з недостатньо вивченою проблемою» 3. Кожному із нас
властиве природне прагнення впорядкувати ту хаотичну інформацію, яку ми чуємо.
Тому тим, хто виносить рішення, дуже кортить — хоч інформація лиш
накопичується — розробити теорію, яка б пояснювала, що ці докази означають. Не-
безпека таких попередіх теоретизувань полягає в тому, що ці теорії робляться
незмінними, завершеними ще задовго до того, як вони мали б стати такими.
Передчасне будування теорії, яка б пояснювала, що означають ті чи інші докази,
властиве й тим, хто, виконуючи пасивну функцію, приймає рішення. Особливо в
комбінації «слідчий — особа, яка приймає рішення» все не так просто, бо їм
доводиться визначати, в якому напрямі піде розслідування фактів. Існують два ас-
пекти цієї проблеми. По-перше, слідчий повинен брати участь у попередньому
теоретизуванні. Не володіючи вже зібраною інформацією і висновками, що
випливають з неї, йому важко буде зорієнтуватися в процесі слідства, які ставити
запитання і в якому напрямі просуватися 3 4. По-друге, вплив попереднього теоретизу-
вання на особу, котра виносить рішення, також виявляється у тому, що вона кон-
тролює, який доказ розслідуватиметься далі. Причетність будь-кого до висунення
теорії породжує у нього підсвідоме прагнення добирати подальшу інформацію для
підтвердження цієї теорії і уникати інформації, яка суперечить їй. Крім того, кож-
ному з нас, із суддями включно, притаманне бажання бачити те, шо ми хочемо чи
сподіваємося побачити. У звіті Комітету АВА зазначається: «те, що починається як
3 Професійна відповідальність: йероп оГгЬе Іоіпг Сопіегепсе,44 А.В.А.1. 1159 (1958), цитується за
£оп Риііег. Тке Еоппз апсі Ьіптігг оґ Аф'шіісагіоп, 92 Нагу. Ь.Еєу. 353, 382-85 (1978). Див. також Роп Риііег.
Тке Асіуегзагу Зузіет (Розліт 3), НагоМ Вегтап. ед. Таїїк оп Атегісап І_аи/ 43—44 (Уіпіаве Воока) (20. еО.
1971). Більш детально теорія змагальності сторін у суді подається у працях Віечеп РапЗвтап. Кеасііпвз оп
Абуегхагіа! 1и$гісе: Тіїе Атегісап Арргоасії го АфиФсаііоп (Атегісап Ваг Аззосіаііоп Бесііоп оп Іліізагіоп)
(\Уе5і 1988); Мопгое Ргеесітап. Ь’пОегзіапсіїпв Ьау/уегз' Еіііісз 13—42 (Мапііеда ВепОег 1990); Ваі/еу Кикііп
& Ре$геу Н'УіетреІ. РоипсіагіогЕ оГ гке Ьада: Ап Іпгегсііясірііпагу Ргітег 103-129 (\\'е5Г 1994).
4 Як зазначає професор Дамаска (Оатаїка), «Ви не можете вирішити, шо означають факти, якщо
ви не вибрали, принаймні експериментально, критеріїв для прийняття рішень. Однак внне зможете про-
тягом тривалого часу правильно розуміти ці правові критерії безвідносно до фактичної ситуації справи».
Мігуап йатазка. Ргезепіаііоп оГЕуіОєпсє апсі ГасіГіпсИп^ Ргесіаіоп, 123 II.Ра. Ь.Еєу. 1083, 1087 (1975).
86
Розділ ПІ
попередній діагноз для спрямування слідства, має тенденцію швидко й непомітно
перетворюватися на незмінний висновок, бо все, що підтверджує діагноз, великою
мірою впливає на свідомість, а те, шо суперечить йому, сприймається із розсіяною
увагою 5.
2.	Подання сторонами доказів та аргументів
Поборники системи змагальності сторін у суді вважають, що єдиний шлях
уникнути помилок, допущених з вини слідчого,— це перекласти відповідальність за
слідство з особи, яка приймає рішення, на самі сторони. Якщо зробити так, то
необхідність у попередньому теоретизуванні зникне. Особа, яка приймає рішення,
могла б без зайвих клопотів розглядати подані сторонами докази. До того ж перек-
ладення відповідальності за слідство на сторони сприяло б поліпшенню якості вине-
сення рішень. Тут існують дві можливості.
По-перше, внаслідок проведення розслідування стороною зростає обсяг інфор-
мації для особи, яка приймає рішення. Відповідальність за збирання інформації
перекладається на тих, хто найбільше зацікавлений у поданні доказів на свою
користь. При цьому сторони виконують половину тієї роботи, яку мав зробити
слідчий, бо вони зосереджуються лише на доказах на свою користь. По-друге,
подання доказів стороною є запорукою того, що все потенційно цінне й значне в цих
доказах буде використано. Самому слідчому надзвичайно важко одночасно роз-
робити кілька повновартісних діаметрально протилежних теорій справи, а потім ще
й збалансувати їх до завершення слідства. І хоч дехто непогано розуміється на цьому,
ше нікому не вдавалося обстоювати і ту, і іншу позицію у спорі так успішно, як це
роблять самі процесуальні сторони. Часто трапляється, шо той, хто приймає
рішення, визначає цінність і значущість доказів залежно від того, як він уперше
ознайомився з ними. Малоймовірно, шо докази, зібрані випадково, так само сильно
впливають на свідомість, як докази, подані у логічному зв’язку. Можливість сторін
підготувати й подати всі докази у найкращому, з погляду цих сторін, світлі
нейтралізує фактор раптовості, бо слідчий чи той, хто приймає рішення, мав змогу
докладно ознайомитися з доказами сторін.
Крім того, корисним є те, що перекладення тягаря розслідування і подан-
ня доказів на сторони, які беруть участь у судовому процесі, сприяє станов-
ленню неупередженості. Якщо дослідження доказу як офіційної частини
матеріалів судової справи потребує публічної стадії процесу — це стосується
всіх слухань справи по суті в Сполучених Штатах Америки,—то активне втру-
чання особи, яка приймає рішення, у розслідування і подання деяких доказів
не лише не допомагає, а й створює враження, що ця особа прийняла рішення ше
до розгляду справи. Наприклад, якщо показання свідка в суді суперечать
раніше зробленій ним заяві з якогось важливого для справи питання, то це
можна пояснювати по-різному: звичайним непорозумінням, нечітким вислов-
ленням думки чи навмисною брехнею. Важко уявити точну відповідь за цих
обставин, якщо сам свідок не пояснить причину суперечності у своїх показаннях.
Офіційне дізнання може «атакувати» свідка, примушуючи його вдаватися до
пояснень, але це виглядатиме так, наче суддя сумнівається у правдивості його
свідчень. Чи не впливатиме на свідка комбінація «слідчий — особа, яка приймає
рішення», якшо вони намагаються здаватися неупередженими? Це мало б наводити
на думку, що суперечність — дрібниця. Існує одна річ, яку повинні бачити сто-
рони, суд і публіка,— відповідно до того, як поводиться адвокат, він справляє
5 На деяких осіб, шо приймають рішення, впливає система, и якій слідчий (звичайно, також член
присяжних) вивчає справу й надає докази суддям, котрі мають винести рішення в цій справі. Якшо висно-
вок розслідування правильний, то досьє, зроблене слідчим для суддів, навіть не будучи остаточним
рішенням, Імовірно скидатиметься на нього.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	87
те чи інше враження; тож особі, яка приймає рішення, навіюється погляд на
доказ ще до розгляду справи, незалежно від того, свідомо це робиться чи не-
свідомо 6.
3.	Структура судового процесу і забезпечення
протистояння поглядів процесуальних супротивників
при розгляді справи
Мета протистояння — змагання сторін. Уже сам факт подання сторонами
протилежних версій і тлумачень доказів призводить до їх зіткнення перед тим, хто,
виконуючи пасивну функцію, приймає рішення. Але це протистояння — не просто
побічний наслідок упередженості тлумачень. Воно — важлива складова змагальної
процедури. Виклад сторонами несутолосних поглядів служить як протидія перед-
часному винесенню рішення, про шо вже йшлося раніше. В доповіді АВА зазна-
чається: «Подання і аргументи адвокатів утримують справу, якою вона є, у
призупиненому стані між двома протилежними її тлумаченнями. Доки справу на-
лежним чином не класифіковано, ше є час для вивчення всіх її особливостей та
нюансів».
Структура змагального протистояння. Наголошуючи на значенні «призупи-
нення» справи при зіткненні, слід нагадати, що змагальний судовий процес перед-
бачає чітку систему забезпечення почерговості у викладенні точок зору сторонами.
Як уже зазначалося, кожна ланка судового процесу має свої позовну й відповідацьку
частини, і вони виступають одна за одною. В межах єдиного судового процесу
«пряме опитування» свідка особою, шо надає докази, негайно змінюється «перех-
ресним опитуванням» з боку опонента. Наслідком цієї альтернативної структури є
те, що після будь-якого аналізу доказу, запропонованого однією із сторін, навіть
якщо він має переваги, одразу ж висловлюється протилежна точка зору. Зіткнення
протилежних поглядів на справу підтримується до моменту засідання присяжних,
бо напутнє слово присяжним містить короткий виклад кожною стороною основних
тверджень — спершу позивача, потім — відповідача.
«Безпосередність» протистояння доказів і аргументів. Ще однією важливою
рисою змагального судового процесу є посилення і підтримка зіткнення доказів: пере-
вага надається безпосередньому усному доказові, а не «опосередкованому» доказові чи
аргументові. Правила представлення доказів здебільшого виключають письмові та інші
вторинні докази свідка як «чутки», тому сама особа — першоджерело доказів —
повинна з’явитися до суду й свідчити. Хоч чутки та інші вторинні докази відхиляються
переважно з тієї причини, що вони не такі надійні, як усні свідчення з перших рук, не
є збігом обставин, що конфліктні «безпосередні», усні свідчення з перших рук
викликають значно гостріше протистояння, ніж письмові свідчення 7. Більше того,
ненадійність свідчення з чужих слів пов’язана з ефектом безпосередності змагального
зіткнення: його ненадійність випливає якраз із того, що особу, яка зробила заяву, не
піддавали перехресному опитуванню стосовно правдивості цієї заяви.
Цей останній пункт показує, чому активний судовий розгляд доказів проблематичний навіть тоді,
коли особа, яка приймає рішення, або суд присяжних залишаються пасивними. Присяжні взагалі бажа-
ють усе робити правильно. Присяжні, незалежні від сторін, не можуть дати їм неупередженої поради,
тому аони особливо чутливі до будь-яких вказівок судді стосовно того, чн правильний обрано шлях для
винесення рішення у справі. «Розв’язанням» проблеми появи упередженості може стати відсутність
публіки на стадії судового розгляду, коли збираються «сирі» факти, а публічно представляється лише
«оброблена» версія фактів. Це не стосується системи США, яка вимагає, шоб усі судові розг.іяди були
публічними. Більше того, це не усуне несправедливості по відношенню до сторін, адвокатів, свідків чи
будь-кого, хто бере участь у закритому судовому процесі.
7 Уойл Меггутап. Тіїе Сіуіі ТгаШТіоп 114 (2д ей.) (БіапГопІ 1985). Зазначимо: надання переваги
усному свідченню пов’язане з тим, шо чимало присяжних були неписьменними й не могли прочитати
письмових показань.
88
Розділ ІП
Той факт, шо свідчення подають і перевіряють самі сторони, загострює безпо-
середнє зіткнення протилежих точок зору. Питання до свідка не фільтруються суд-
дею чи іншою державною офіційною особою, а ставлять їх свідкам адвокати сторін.
У більшості випадків найнапруженіший момент зіткнення протилежних поглядів
на свідчення настає тоді, коли після прямого опитування сторони її адвокатом пю
ж сторону перехресно опитує адвокат процесуального супротивника.
У змагальному процесі не лише приділяється значна увага змістові усних
свідчень, а й враховується те, як дають показання свідки. Не виключено і цілком
можливо, шо той, хто з’ясовує певні факти (суддя чи присяжні), візьме до уваги не-
вербальні докази правдивості показань, які може розкрити поведінка свідка під час
опитування. На цій обставині постійно наголошують апеляційні суди. Під час су-
дового процесу свідчення стенографуються, тому апеляційні судді мають змогу
ознайомлюватися з точними висловлюваннями свідків. Навіть маючи докладні
стенографічні записи, апеляційні суди при відмові відхилити вирок суду першої
інстанції зазначають, шо суддя і присяжні перебувають у кращому становищі, тобто
їм видніше, якими є ці свідчення, бо вони самі бачили й чули свідків, а апеляційний
суд знайомиться зі справою лише «заочно» 8 9 10.
Стисле слухання. Гостре зіткнення протилежних точок зору зумовлене й
безперервністю та концентрованістю судового процесу. Всі докази вивчено й
збираються особи, які повинні представити їх, і нарешті винести рішення у справі
(суддя, сторони, присяжні, адвокати й свідки). Суд триває безперервно, аж до оста-
точного винесення вироку. Зіткнення думок виявляється не так гостро, якщо
судовий процес безперервний, а слухання відбуваються протягом кількох тижнів чи
місяців. Стислий судовий процес полегшує роботу присяжним, які втомлюються,
забувають уже почуте, якщо їх відволікають на кілька годин у різні дні упродовж
тижнів. Справи, проваджені одним суддею, також концентровані й безперервні, але
не лише для зручності — за цим стоїть певна мета. Як зазначають судді, вони, за-
слуховуючи факти, часто відчувають себе «у підвішеному стані» між протилежними
точками зору. 1 ак само її присяжні. Відповідно до теорії змаї адьнос й чимало суддів
на слуханнях, шо відбуваються без присяжних, отримують якнайменше інформації
з картотеки справ. Це сприяє уникненню передчасних висновків і дає змогу про-
цесуальним супротивникам діяти з максимальною ефективністю .
4.	Забезпечення рівності змагальних можливостей
під час судового процесу
Рівність «судових рук». Саме поняття «подання сторони» передбачає рівні
можливості сторін подавати докази й переконувати того, хто приймає рішення. Ця
рівність сторін, як іноді кажуть, «судових рук»,— фундаментальна основа теорії зма-
гальності. За англо-американською традицією, вона застосовується як у цивільних,
так і в кримінальних справах. Таким чином, обвинувачення і захист у кримінальній
справі однаково обмежені в поданні доказів та аргументів. У залі суду обвинувачен-
ня перебуває там, де й захист, і адвокати сторін мають однаковий одяг. Хоч би які
переваги мав обвинувач поза судовою залою, вони зникають, як тільки він у ній
з’являється в кримінальній справі ,0.
8 Природа апеляційного слухання справи в суді обговорюється у розділі V.
9 Система концентрованих безперервних судових слухань додатково сприяє тому, шо адвокати бе-
руть участь у ретельній досудовій підготовці справи. Ця підготовка вимагає майже таких самих зусиль,
як і сам суд, і напруження, яке супроводжує ці обидва види діяльності, безумовно, сприяє посиленню
зіткнення сторін під час судового процесу.
10 У цивільній справі обидві сторони мають однаковий доступ до засобів розслідування і підготовки
справи дія розгляду. В кримінальній справі обвинувач, на відміну від обвинуваченого, має у своєму роз-
порядженні ресурси розслідування поліції для підготовки справи. Однак інші чинники певною мірою ком-
пенсують цей дисбаланс. По-перше, захист може примусово викликати до суду будь-якого свідка, що має
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
89
Детальні процедурні правила з обмеженим застосуванням. Правила подання
свідчень і провадження справи, по суті, спрямовані на загострення і підтримку
зіткнення свідчень та аргументів, про що вже йшлося раніше. Природа цих правил
і спосіб застосування сприяють забезпеченню рівності змагальних можливостей.
По-перше, правила провадження справи й подання свідчень, які застосовуються у
змагальному процесі, детальні й доволі суворі. Детальні й суворі правила обмежують
повноваження суду щодо контролю за тим, яке свідчення подають сторони і як вони
це роблять. По-друге, правила провадження справи й подання свідчень є правилами
обмеженого й епізодичного користування. Інакше кажучи, суддя, застосовуючи їх,
не повинен ставити процедурні дебати в залежність від суті справи. Почасти це
функція детальних правил спеціального типу, а почасти — наслідок традиційного
розуміння ролі суду. Крім того, це випливає з необхідності: оскільки відпо-
відальність за розробку фактів несуть сторони, судді, звичайно, мають лише
приблизну уяву про факти справи. Тому керувати процедурними питаннями вони
мусять за «завісою незнання»’ и.
Значущість теорії змагальності та її суворих процедурних правил з обмеженим
застосуванням полягає в тому, що вони утримують суддів від коригування доказів
на підставі власних уявлень про суть справи шляхом процедурних втручань — один
з негативних наслідків передчасного теоретизування. Згідно з теорією змагальності,
найкращими суддями у США вважаються не ті, хто приходить до суду добре
проінформованим про факти справи, а ті, хто повніше обізнаний з правилами про-
вадження справи й подання свідчень і хто застосовує їх справедливо, незважаючи
на позитивні сторони та слабкі місця в позиціях процесуальних супротивників. Судові
адвокати Сполучених Штатів часто дають високу оцінку суддям, які виносять
рішення щодо кожного заперечення чи пропозиції, незалежно від того, чи
зберігається відповідний баланс свідчень сторін у справі. Таким чином, завдання
судді суголосне із завданням арбітра на футбольному матчі — дбати не про виграш
одної з команд, а про дотримання правил, аби не виникало сумнівів, шо сторони
змагаються чесно.
Б. Присяжні
Можна мати змагальну систему без присяжних або присяжних у незмагальній
системі. Однак присяжні якнайкраще відповідають змагальній системі, бо вони —
основні нейтральні особи, які приймають рішення. Все, що роблять присяжні,— це
вислуховують свідчення і виносять рішення у справі. Вони не обізнані з фактами
справи й не мають права ставити запитань, викликати свідків чи в інший спосіб
спрямовувати розслідування доказів. Перш ніж перейти до підрозділу про
розслідування, де детально описано суд присяжних, ознайомимось у загальних
рисах з інститутом присяжних. *
відповідні свідчення (у тому числі й жертву, працівника поліції чи будь-кого з «табору» обвинувачення),
але обвинувач не може примусити обвинуваченого давати свідчення, чи навіть відповідати на запитання
неофіційно, бо привілей проти «самозвинувачення» гарантований Конституцією. По-друге, Конституція
вимагає, щоб обвинувач відкрив усі виправдальні докази захистові, яких поліція могла не знайти. Зреш-
тою, обвинувачений може вдатися до послуг приватного детектива, й більшість офісів громадських
захисників (що представляють бідних обвинувачених) мають приватних слідчих у своєму штаті. Див.
розділ VIII, дискусію про кримінальні процедурні права обвинувачених.
11 Ні суші, ні присяжні не отримають повного огляду чи досьє усіх фактів справи, перш ніж поч-
неться суд.
90
Розділ Ш
1.	Історія і порівняльні коментарі
Історія. Історія походження присяжних неясна, та й не потрібно вдаватися до
розгляду всієї історії, шоб зрозуміти сучасний інститут присяжних . На думку ба-
гатьох дослідників, суд присяжних виник у Франції. Там же 829 р. н. е., за часів ко-
роля Луї Піуса, відбулася судова реформа. Цей суд нормани завезли до Англії після
вторгнення 1066 р. Він залишався частиною англійського судочинства аж до XX ст.,
можливо, як реакція на занепад середньовічних процесуальних норм, зокрема су-
дового поєдинку, ордалії («суду Божого»), особистого двобою 12 13. 1400 р. було пос-
тавлено вимогу, шо стосується і сучасного суду присяжних: присяжні пасивно й
неупереджено приймають рішення на підставі фактів. 1670 р. суд присяжних здо-
був незалежність від короля та його суддів, як бачимо в Бушельській справі
(ВизІїеГз Сазе) 14, де зазначалося, що присяжний не підлягає оштрафуванню чи
ув’язненню за виправдання обвинуваченого. А 1700 р. додалася ще одна риса, при-
таманна й сучасному судові присяжних,— рішення у справі слід виносити лише на
підставі свідчень, отриманих судом, а не поза залою суду. Англійські колоністи за-
везли інститут суду присяжних до Сполучених Штатів Америки, й він став фунда-
ментальною складовою нашої юриспруденції, навіть незважаючи на його занепад
останніми роками в Англії. Право на суд присяжних гарантується 7-ю поправкою
для цивільних справ і ст. III та 6-ю поправкою для кримінальних справ 15.
Порівняльна перспектива. Свого часу в багатьох європейських країнах з
цивільним правом завдяки французькій революції з’явилися суди присяжних.
Сьогодні ж суди присяжних існують лише в окремих країнах з цивільним правом,
але участь людей неюридичних спеціальностей у винесенні судових рішень —
звичайне явище. У Франції і Австрії дозволено деякі види судів присяжних для
розгляду кримінальних справ, у Німеччині змішані суди із суддів-юристів і
непрофесійних суддів існували до 2-ї світової війни, а тепер вони виникають знову.
В цих країнах, як і в тих, де вкорінилася англо-американська традиція суду
присяжних, використовують непрофесійних суддів з метою урізноманітнення
поглядів на справу при прийнятті належних судових рішень, розширення кола
відповідальних за них осіб, а також зміцнення загального духу справедливості в
правовій системі.
Однак з-поміж існуючих систем мало які за мірою незалежності присяжних
дорівнюють англо-американській традиції. Так, наприклад, у складі німецького
8ІюПеп§егісЬі серед професійних суддів лише два непрофесійні, хоча в інших
німецьких судах їх більше. Якщо цим непрофесійним суддям доводиться виступати
в процесі обговорення, то вони мають справу з суддею-фахівцем . У складі фран-
цузького суду присяжних — 9 непрофесійних суддів. Ця кількість достатня для «гру-
пового нападу» на суддів-фахівців, але перша категорія суддів обговорює питання
під опікою професійних суддів і мусить підтверджувати їхні рішення. До англо-
12 Для ознайомлення з історією присяжних див. Зіеріїеп УеаіеІІ. Тіїе Ке\* Іиту апсі Апсіепт Іигу Соп-
Пісі, 1990 и.Ои.!_е&аІ Рогит 87; Потаї Сгееп. Уекіісі Ассотдіпе то Сопзсіепсе: Регерестіхез оп іЬе Еп^іізЬ
Сгітіпа) Іигу Тгіа], 1200—1800 (О. СИіса^о Рге«<і 1985). Для ознайомлення з популяризованою історією
присяжних в Англії і США див. ІсЛп Сиіпіііег. ТЬе Іигу іп Атегіса 1—35 (Насіє оп Тіїе, М.¥. 1988).
13 Див. Пеодогв Г.Т. Ріискпеп. А Сопсі$е Міногу оГШе Соттоп (1956); Н'іІІіат 5. НоШ^онЬ.
А Ніяогу оГ ЕпВІізИ І_а\у (1956), а також БіердепА. ІмпЛипан. ТЬе Сіуіі Іигу іп Атегіса: ЗсепезГгот ап Ипар-
ргесіаіеД Ніяогу, 44 Наміп^з Ь.1 579, 582—587 (1993).
14 124 Епд. Дер. 1006 (1670). Факти шоло рішення у Бушельській справі детально наводяться у Ои-
іпііісг.
15 Сферу застосування конституційного права на суд присяжних окреслено в розділі VII — для
цивільних справ і в розділі VIII — для кримінальних.
1(1 Німецькі непрофесійні судді — «професійніші» за присяжних, бо обираються на однорічний
термін місцевими законодавчими органами. Вони вважаються «найбільш придатними», оскільки
«довели свою розважливість». Див. Сегіїагд Са.ірег апсі Нат 2еііе1. Тау ІиД^ез іп Оеипап Сгітіпаї Соиггз,
II. Те(іа) Зіисііез 138 (1972).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	91
американського суду присяжних належать 12 непрофесіоналів, які окремо від судді
обмірковують питання і не зобов’язані підтримувати його рішення. Таким чином,
незалежність у прийнятті рішень відрізняє цей суд від усіх інших *7.
2.	Розподіл обов'язків між суддею і присяжними
Факти і розподіл права. Присяжні не мають права вирішувати всіх спірних
питань у справі. Як правило, спірні питання права вирішують судді, а спори про
факт — присяжні. Але й тут вони не можуть робити висновків довільно, на власний
розсуд. За винятком вердикту про виправдання у кримінальній справі, суддя чи
апеляційний суд мають право скасувати вердикт за браком доказів, достатніх для
його підтримки, або якщо він незаконний. Ця влада судді — не виняток із загального
правила, за яким судді вирішують лише спори про право: там, де є докази, достатні
для підтримки рішення присяжних, це вважається скоріше спірним питанням
права, аніж спором про факт. Інакше кажучи, чи повинні спір про факт вирішувати
присяжні, є спірним питанням права для судді.
Іноді важко сказати, шо є спором про факт, а що є спором про право. Виникають
так звані «змішані спірні питання факту-права». В суді присяжних звичайнісіньким
змішаним питанням є спір про «застосування права»— там, де правовий критерій
обов’язково застосовується до фактів справи. Наприклад, питання, з якою
швидкістю їхав обвинувачений під час автомобільної пригоди, є явним спором про
факт; його передають присяжним для винесення рішення. Змішаним спірним
питанням факту-права є таке: з якою швидкістю їхав обвинувачений дорогою, які
були погодні умови і чи можуть присяжні віднести це до «неуважності», а отже, й
дати змогу позивачеві виграти справу. Присяжним взагалі дозволяється вирішувати
питання про застосування права і, звичайно ж, про допущене «недбальство». Якщо
вирішення питання про застосування права потребує уніфікованого підходу,
скажімо, використання критерію для визначення, чи мало місце порушення угоди,
то це питання, очевидно, розглядатиметься як спір про право. З іншого боку, якщо
положення угоди доступне для застосування непрофесіоналами, тоді це питання
можуть вирішувати присяжні .
Нуліфікація з боку присяжних. Сучасним присяжним кажуть, шо вони повинні
використовувати право, надане їм суддею, для визначення, які факти є від-
повідними, і застосовувати закон до цих фактів. І взагалі, що висновки, несумісні
з законом, відхилятимуться суддею. Однак виправдальні рішення присяжних у
кримінальній справі не переглядаються у разі подання апеляції чи в інших випадках.
Це означає, що за таких обставин присяжні мають повноваження «нуліфікації»,
тобто право, всупереч законові, виправдати відповідача, незважаючи на явні докази
його вини. Діючи так, присяжні використовують повноваження судити не лише
факти, а й закон.
Існує незаперечний доказ, шо у XVIII ст. присяжним, яких мали на увазі автори
Конституції, дозволялося судити не лише факти, а й закон * 19. Однак з погляду су-
часності, цього не слід робити 2 . Причина того, шо виправдання не може бути
відхилено, а новий суд — призначено, полягає в подвійному могутньому консти-
туційному захисті, який забороняє вдруге судити запідозреного за тим самим обвину-
ваченням 21. Але ця стаття про подвійний захист не дає присяжним жодного права
на нуліфікацію. Як то кажуть, присяжні мають повноваження на нуліфікацію —
’ Сучасний російський суд присяжних є порівняно незалежним.
Див. \'ипег V. Зирегіог ОН Со., 572 Е. 2<і 1119 (5їіі Сіг. 1978).
19 Див. інструкції головного судді ДжонаДжея присяжним у справі Сеог$іа V. ВгаН^/огд, З І).8. (З Оаіі)
1,4 (1794), а також конфлікти у справі Зраг/апд Напзеп к Опігед Зіагез,15613.8. 51 (1895). Див. Аіап Зсіїе/ІІп
&. доп Уап І)уке. .Іигу КиїїіГісагіоп: ТЬе Сопіоиге оГ а Сопігоуегеу, 43 їй»' & Сотетр. РгоЬз. 51 (1980).
20 Справа 5раг/, див. вище.
21 Див. розділ VII.
92
Розділ ПІ
де-факто, але не мають юридичного права робити це. Тож ні суддя, ні адвокат
обвинуваченого не можуть вказувати присяжним на таке повноваження. У більшості
юрисдикцій судця нагадує присяжним, шо нехтування інструкцій суду є порушенням
клятви присяжних. Побачивши зі свідчень, що обвинувачений скоїв злочин, вони
повинні визнати його винним, незалежно від своїх особистих почуттів22.
Немає статистики, яка б визначала, наскільки часто трапляються випадки
нуліфікації рішення присяжними, і такої не може бути, бо присяжні не зобов’язані
вказувати мотивів винесення вердикту, й питання про те, чи доказ був достатнім для
засудження, є предметом їхніх рішень. Проблема нуліфікації привертає увагу преси,
тому складається враження, начебто вона трапляється частіше, ніж насправді.
Традиційні інструкції присяжним дають підстави сподіватися, що нуліфікація
матиме місце лише в небагатьох екстремальних випадках 23 24.
При розгляді цивільних справ, коли присяжні пильніше контролюються суд-
дею, вони усе ж можуть виявляти невдоволення правовою нормою шляхом
використання своїх широких повноважень щодо визначення спірних питань факту,
аби сприяти стороні, яка зазнала шкоди від цієї норми права. Якщо присяжні на-
полегливо виявляють невдоволення правовою нормою, знайшовши спірні факти,
це може вплинути на розгляд суддями цієї правової норми. Суд у справі Гофман
проти Джонс (НоДтап у. їопез) (флоридська справа, що змінила закон штату, який
допускав поблажливе ставлення до недбальства) підтримав це рішення, запиту-
вавши висловлювання одного із вчених про те, що існує «якесь непорозуміння сто-
совно правової норми», яка так суперечить усталеним поглядам суспільства, шо
непрофесіонал чи не завжди відмовлятиметься застосовувати цю норму, навіть коли
.	.. .	... .	24
цього зажадає від нього суддя, чиї інструкції він заприсягнувся виконувати
3.	Характеристика сучасних присяжних
Резервний фонд присяжних. Традиційним джерелом резерву присяжних або «ує-
піге присяжних» — групи кандидатів у присяжні засідателі — були реєстраційні
списки виборців25. Оскільки на виборах голосує менше половини населення Спо-
лучених Штатів, то багато судових округів використовують списки прав водіїв.
У країні, де покладають великі надії на автомобіль, до таких списків, мабуть, входить
понад 95 відсотків усього дорослого населення. Та хоч би який список використо-
вувався для сторення резервного фонду, присяжні засідателі обираються випадково.
Фахівці, яких традиція високо цінує, та інші особи, що відіграють важливу роль
ужитті суспільства, зокрема лікарі, не обираються присяжними. Федеральний закон
звільняє від федеральної присяжної служби поліцейських і пожежників, а також
державних службовців26. У присяжній службі не беруть участі юристи, правові
знання яких теоретично можуть справляти руйнівний вплив на засідання
присяжних. Щоправда, в останні роки з’явилася тенденція скасувати всі звільнення
22 У справі С/піг&І&аіез V. Кгтузке, 836 Р. 2<3. 1013, 1021 (6іИ Сіг. 1988) присяжні спеціально просили
суддю пояснити їм суть нуліфікації. Ухильне рішення судді на запитання присяжних підтвердилося апе-
ляцією. В деяких штатах розгорнувся рух за вимогу нагадувати присяжним, шо вони мають право на
нуліфікацію. Див. ТосМ Ватеї. Кем/ ¥огк Сопзібегз Іигу МиІІіїїсаііоп: Іпїогтіпй їЬе Іигу оГіге Соттоп-Ьа»
КІ§Ьі ю ОесіОе ВоіЬ Раси апй Еа^, 65 К.У.8. Ваг 3. 40 (1993).
23 Російський суд у період з 1864 по 1917 р. часто використовував свої повноваження, шоб
нуліфікувати рішення про виправдання революціонерів. Див. $атие/ Кискегоу. Ьаис апсі Ьазууеге Ііпсіег (Не
Базі Тїігее Тзагз (Ргесіепск А. Ргае^ег, Н.¥. 1953). Право на нуліфікацію збереглося і в сучасному
російському суді присяжних. У законодавчому акті є три окремих питання, на які присяжні повинні
відповісти; (1) чи мала місце дія, в якій звинувачують?, (2) чи вчинив цю дію обвинувачений?, (3) чи винен
обвинувачений у скоєнні злочину? Див. § 449 Ьа» оп Аііегпаііуе Сгітіпаї Ргосейите (Зигу 16, 1993).
24 Див. НоДтап г. Іопез, додаток А.
25 Слово «уепіге» доходить від назви розпорядження, яким шериф скликав присяжних. «Уепіге й-
сіаз» буквально означає «ви повинні з’явитися».
2І 28 и.$.С.А. § 1863 (Ь)(5).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	93
від виконання присяжних функцій, це стосується навіть адвокатів і суддів. Сьогодні
у 27 штатах не існує професійних обмежень в обранні присяжних засідателів, а ще
у 7 штатах залишаються лише окремі обмеження 27. Набула поширення думка, що
право громадянина належати до суду присяжних і виносити рішення у справі стоїть
понад усіма іншими суспільними інтересами. Побоювання того, що участь юристів
у суді присяжних створюватиме проблеми, є явним перебільшенням, бо основна
робота присяжних — приймати рішення із спірних питань факту. Для цього
спеціальна підготовка, як правило, не потрібна. Запис кримінального злочину,
попередня участь чи інформація про справу, що розглядатиметься, відразу ж зроб-
лять присяжного засідателя неспроможним виконувати свою функцію, незалежно
від того, яка в нього професія.
Ухилення від присяжної служби. Ті, кого обрали присяжними, зобов’язані
сумлінно виконувати свої функції. Протягом життя пересічна людина може
обиратися кілька разів. Це залежить від місцевості. В середньому по штатах
зареєстрований виборець обирається присяжним один раз за десять років, але
більшість громадян взагалі не обиралися. Ті, хто не раз уже був присяжним, визна-
ють, що виконувати цей обов’язок громадянина цікаво. Однак чимало людей з
різних причин намагаються ухилитися від присяжної діяльності. Неявка присяжно-
го на виклик до суду є неповагою до нього й карається штрафом або ув’язненням.
Якщо присяжний засідатель заявляє, що йому бракує об’єктивності, не вказуючи
конкретних причин відмови від обов’язків, то суддя поставиться до такої заяви з
недовірою. Однак при явному небажанні присяжного співробітничати в суді адво-
кати мають право усунути його від справ. Присяжні можуть розраховувати на виба-
чення за «надмірну суворість чи метушливість» 28.
Освітній рівень присяжних. Щоб бути присяжним, не обов’язково мати вищу
освіту, достатньо вміти читати й писати англійською. Тож не дивина, що поряд із
людиною з середньою освітою сидить професор, доктор філософії. Голос кожного
із них має однакову вагу в суді присяжних, хоч слова професора, може, й пере-
конливіші в дискусіях.
Викликає занепокоєння те, що присяжні внаслідок занижених вимог до їхньої
освіти не розуміють складних справ. Проблема загострюється тим, шо звільнення
від присяжних функцій — «привілей» високоосвічених фахівців і тих, хто відіграє
важливу роль у житті суспільства й може переконливіше за інших обстоювати цей
«привілей». Як то кажуть, деякі справи здатні зрозуміти не всі присяжні, й феде-
ральні апеляційні суди розійшлися в питанні, чи існує «застереження про
складність» у конституційному праві цивільного суду присяжних у федеральному
суді 29 30. Для розгляду окремих справ створювалися суди присяжних «з відзнакою»,
тобто суди з випускників коледжів, наприклад, для слухання і винесення рішень у
дуже складних цивільних справах. Спеціальні суди присяжних використовувалися
головним чином у першій половині XX ст. В наш час була спроба відновити їх. Але
ці суди викликають сумніви, зокрема в тому, чи вони конституційні .
27 Джерело: Сепгег Гог Зигу 8ішііе5, \аііопаІ Сепіег Гог 8іаге Соип$ (1993). В одному з відомих ав-
торові випадків суддя окружного суду штату Мічиган виконував обов'язки присяжного у кримінальній
справі. З ним не було жодних проблем.
28 ГГ.8.С.А. §1863 (Ь)(5) (застосовується для присяжних федеральної служби).
Порівняйте Ііпііесі 8іаіе$ Ріпапсіаі Зесигіїіез Еітіяатіоп, 609 Р-26 411 (9іН Сіг. 1979), сен. бепіеб,
44611.8.929 (1980) (немає застережень про складність щодо права суду присяжних брати участь у складній
справі з цінними паперами) з Іп Ке Зарапе8Є Еіесігопіс РгобискАпїііпш Ьігівагіоп, 631 Р. 20 1069,1073—74
(Зєі Сіг. 1980) (прохання суду присяжних було відхилено в складній антитрестівській справі з мільйонами
документів. Присяжні мали проаналізувати умови японського риику й ділову практику за 30-річний
період, а також зробити порівняння цін багатьох електронних товарів). Ці справи й загальна проблема
спроможності присяжних зрозуміти складні справи обговорюються у 5аи/ М. Ка$з!п апсі Ьачп-епсе 5. И/п£-
Ііктап. ТЬе Атегісап Зигу оп Тгіаі: Р$усЬо10£Ісаі Рег8ресїіуе$ (НетізрЬеге РиЬІізЬіпв, 1Ч.¥. 1988).
30 Огляд пропозицій і аналіз деяких з потенційних структурних та інших заперечень можна знайти
у Лг/п Зиіїоп. А Моге Кагіопаїе АрргоасЬ (о Сотріех Сімії Ші§аііоп іп гЬе Еебегаї Соипз: ТЬе Зресіаі Зигу,
1990 С.СЬІ. Ье^аі Гогит 575.
94
Розділ Ш
Оплата присяжних. Присяжні отримують платню за службу в суді, але вона не є
ключем до багатства. Сьогодні у федеральній судовій системі присяжні отримують
40 доларів за день; приблизно стільки ж або й менше платять штати. Питання платні
регулюється угодою між присяжними й роботодавцями. Якшо службовці є членами
профспілки, то колективна угода, як правило, містить вимогу про надання платні
протягом усього терміну виконання обов’язків присяжних. Однак сплатний період
обмежений. Без цього захисту робота в суді упродовж тижнів, а в разі необхід-
ності — й місяців, може негативно позначитися на матеріальному становищі
службовців. Дехто пропонує досить просте розв’язання проблеми некваліфікова-
них присяжних — підвищити платню присяжним (за рахунок сторін у цивільному
процесі), щоб залучити до служби більше освічених людей 31.
Уникнення шкідливого впливу. При розгляді справи присяжні здебільшого не ізо-
люються (не відділяються від публіки), окрім випадків їх присутності в суді.
Наприкінці дня вони можуть іти додому, але пообіцявши ні з ким не вести розмов
про справу. За тих обставин, коли особливо важлива справа потребує захисту від
втручання сторонніх, присяжні перебувають у готелі, доки не завершиться розгляд
справи й вони винесуть свій вердикт. Там-таки, в готелі, їм не дозволяється
дивитися телеогляд цієї справи; до суду й назад до готелю ’іх возять в автомобілі із
затуленими вікнами, щоб не було видно газет у кіосках чи жестів тих, хто протестує.
Однак досудова гласність не дає змоги повністю уникнути інформації, тож у
присяжного може сформуватися своя точка зору на справу. Не біда, якшо він щось
чув або читав про неї. Гірше, коли в нього сформується упереджене ставлення до
справи, що унеможливлює дотримання об’єктивності.
В. Змагальний суд присяжних і роль адвоката в ньому
Перейдемо до докладнішого розгляду стадій типового змагального суду
присяжних, звернувши особливу увагу на повноваження адвокатів процесуальних
сторін щодо викладу й обговоренння справи 32 33 *
Цивільний і кримінальний суди присяжних. Більшість прикладів для різно-
манітних ілюстрацій беруть з кримінальної справи. Однак існує деяка різниця
між процедурами кримінального і цивільного судочинства, яка може здивувати
звичайного оглядача судового процесу. Ця цілком очевидна різниця полягає в тому,
що в кримінальному судочинстві позовна сторона сприймається як «державне
обвинувачення» (з боку держави), а адвокат, шо представляє цю сторону,— як
найнятий державою, а не цією стороною. Суттю ше однієї, не такої уже й
помітної різниці між цивільним і кримінальним судочинством є те, що: (1) в кри-
мінальній справі критерій доведеності чіткіший, (2) не можна в той чи інший
спосіб примушувати обвинуваченого в кримінальній справі свідчити проти самого
себе і (3) у кримінальній справі виправдальний вердикт присяжних не може бути
оскаржено 3 .
31 Тіїе ГегіегаІ Зигу 5уяет Іпргосіетепс Асі оґ 1968, 28 С.5.С.А. § 1875, забезпечує сплату штрафів
і позови проти роботодавців, які Звільняють службовців через виконання ними федеральних обов’язків
присяжних. Усі штати, крім штату Монтана, мають однаковий закон для державної служби присяжного.
Див. Коїіізіеіп сі аі. НотпЬоок оп Етріоугпепі Ьач' § 4.31 (ЇУея 1994).
32 Дія отримання ширшої інформації про цю та іншу техніку адвокатів див. Зієусп ІмЬе!. Мобегп
ТгіаІ АсІУосасу: Апаїузіз апсі Ргасіісе (№г’І. Іікі. Гог Тгіаі АсЬосасу, її. Коїте Ваше 1993); -Іатеь Ж .Іеат.
$г., ТгіаІ Асіуосасу, 26 Е6. (ХУезІ 1993); Копаїд СагізопапдЕдміакі Іткіпкеїгеід, Дупатісзо/ТпаїРгасіісе (\¥ем
1989); Потаз Мапеї. Рипдатепіаіз о} ТгіаІ Тескпідиез, 28 Е6. (Еіпіе, Вгосуп апсі Со. 1988); Ро&ег Наудоск
апсіТоки Зопзіеп^. ТгіаІ: Тіїеопеї, Тасіісзапб Тесіїпіяиез ОУея 1991); апсі). АІехапдег Тап/ог8. ТЬе ТгіаІ Рго-
се$з: Ьасу, Тасіісз апсі Есііісз, 26 Е6. (Місйіе Со. 1993). Для ознайомлення з англійською судовою технікою
див. КеііН Ечапі. АбУосасу аг гЬе Ваг (Віаскаюпе Ргезі Ьіб. 1992).
33 Існує суттєва різниця між досудовими процедурами у цивільній і кримінальній справі. Див.
розділи VII і VIII.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	95
Судовий процес без участі присяжних. Неприсяжний суд, так званий «суд без
участі присяжних», або «суд першої інстанції», відбувається в основному за тією ж
процедурою, що й суд присяжних. Різниця полягає у відсутності тих дій, до яких вда-
ються лише присяжні, а також у тому, шо адвокати викладають свої аргументи так,
аби вони сподобалися професіоналові, який приймає рішення.
Оформлення зали суду. Діаграму типової зали для проведення суду присяжних
подано в додатку. Лава судді розташована на найвищому рівні, а місце для подання
свідчень — на наступному рівні. Суддя у мантії, але без перуки. Адвокати не вдяга-
ють спеціального вбрання, яке б відрізняло їх від людей у залі. Вони переважно в
ділових костюмах. Сторони сидять за столом нарад біля своїх адвокатів, щоб зруч-
ніше було консультуватися з ними під час судового процесу. Це стосується і обвину-
ваченого в кримінальній справі34.
1.	Добір присяжних
Процес добору присяжних. Мета добору присяжних, або, як іноді кажуть, «уоіг
біге» ,— це визначення кваліфікації потенційних членів суду присяжних і добір
неупереджених присяжних для розгляду справи. Способи добору присяжних не
однакові у різних юрисдикціях. Чи не завжди цей добір відбувається до початку
суду, тоді ж адвокати ознайомлюються з анкетами, які містять стислу інформацію
про кожного присяжного. Занесеним до списку присяжним засідателям, або «уєпігє
присяжним», надається слово для короткого вступу до справи, для розгляду якої
їх обирають, а потім ставлять запитання членам складу присяжних про їхню
кваліфікацію, зокрема здатність бути неупередженими. У деяких юрисдикціях лише
суддя може безпосередньо звертатися до присяжних. Адвокати подають у письмовій
формі свої запитання судді, який вирішує, ставити їх чи ні. В інших юрисдикціях
адвокати можуть звертатися до складу присяжних безпосередньо. Після кількох за-
гальних запитань з боку судді вони ставлять свої запитання присяжним, зверта-
ючись до всієї групи або індивідуально. Зрештою, міру участі адвоката вирішує суддя
у даній справі. За загальним правилом у федеральних судах добором присяжних
займається суддя, і ця тенденція в останні роки поширилася на суди штатів. Якою
мірою здійснюють добір присяжних адвокати, можна побачити в судах штатів4 .
Та хоч би звідки надійшла інформація про неспроможність присяжного неупе-
реджено прийняти рішення у справі, це може спричинити його «усунення на
конкретній підставі», що належить до компетенції судді. Крім того, адвокати мають
право застосовувати до присяжного «усунення без мотивування». Припустима
кількість усунень без вказівки на причину в усіх юрисдикціях різна, але при розгляді
кримінального злочину можна усунути п’ятьох присяжних з дванадцяти. Виняток
становлять випадки смертного вироку чи довічного ув’язнення (дозволяється усу-
нути вдвічі більше присяжних) * * 37'.
Механізм участі судових адвокатів у доборі присяжних. Перш за все адвокати
сторін прагнуть дібрати такого присяжного, який посприяв би прийняттю рішення
на їхню користь. Можливість адвокатів впливати на склад присяжних обмежена: їхні
вимоги про усунення присяжного на конкретній підставі рідко задовольняються, а
усунення без мотивування обмежене. Група присяжних, яка формується до початку
Для ознайомлення з іншими аспектами практики і процедур судів присяжних див. розділ V.
* «Уоіг йіге» походить з юридичної французької мови і означає «казати правду».
6 1305 р. Англія скасувала безапеляційне усунення прокурорів, а 1988 р. — захисників. Хоч усу-
нення на конкретній підставі дозволяються, вони мають місце лише в 1 % справ. Дме. Виіїоп. Сііа11еп£і ид
апсі ОізсЬагвіпв Іигоге, (1990) Сгіт. Ь. Кєу 225.
37 До останнього часу усунення без вказівки на причину залишалося неврегульованим. Верховний
суд обмежив усунення присяжних на підставі расової належності, етнічного походження чи статі.
У розділі VIП обговорюються справи у кримінальному суді. Суд вважав, що такі ж обмеження можуть
застосовуватися в цивільних судах. Едтопіізоп к. ілєзуіНє Сопсгеге Со., 500 11.8. 614 (1991).
96
Розділ ІП
судового процесу, визначається довільно, і на цей склад адвокати не можуть
впливати. Хоч адвокати часто заявляють про свій «добір присяжного», насправді це
не що інше, як звільнення присяжного судом від його обов’язків, до тото ж у
більшості судових справ можна усунути лише певну кількість присяжних.
Рішення про усунення присяжних іноді грунтуються на деяких даних, отри-
маних під час співбесіди при доборі присяжних, але такі рішення найімовірніше е
наслідком припущень стосовно нахилів особи, що випливають з інформації судових
записів: ім’я, адреса, вік, освіта, робота тощо. Мета таких заходів — отримати со-
ціально-економічний «портрет» кожного присяжного, що дає змогу адвокатові
визначити, чи схильний присяжний стати на бік однієї з процесуальних сторін у де-
батах. Важливість зазначених чинників можна проілюструвати тим, що більшість з
поставлених запитань при доборі присяжних мають на меті отримання інформації
про родичів, друзів і співпрацівників майбутнього присяжного. Наприклад, адвокат
захисту може поцікавитися, чи працює в правоохоронних органах хтось із членів
сім’ї або друзів присяжного.
Припущення різних адвокатів, зроблені на підставі отриманої інформації, різні.
Взагалі, можна сказати, що позивачі у цивільних справах і обвинувачені в кримінальних
справах представляють «антисуспільну» точку зору і спираються на молодших за
віком присяжних, а також на присяжних з нижчого класу й різних етнічних груп; а
обвинувачені у цивільних справах і позивачі в кримінальних справах представляють
«суспільство», тож надають перевагу протилежному типові присяжних 3 .
Докладним аналізом потенційних присяжних займається чимдалі більше про-
фесійних консультантів з добору присяжних. Ці фахівці обізнані в психології та інших
гуманітарних дисциплінах. Вони за певну винагороду можуть проаналізувати справу
адвоката, визначити типи присяжних, яких із них слід залишити чи відхилити, і засто-
сувати цю модель до складу присяжних у справі, що розглядатиметься. Ефективність
і доцільність використання консультантів для добору присяжних засвідчує низка
недавніх гучних справ, у тому числі й справа 1992 р. Незважаючи на наявність відео-
запису жорстокого побиття, присяжні суду штату виправдали полісмена з Лос-
Анжелеса, який відлупцював водія Родні Кінга. Інше дослідження свідчить про
обмежену ефективність «наукового» підходу до добору присяжних38 39.
Пройшовши добір, присяжні заприсягаються винести рішення у справі неупе-
реджено й отримують відповідні інструкції40. їх ознайомлюють із структурою суду
та іншими обов’язками і, що найважливіше, застерігають від упередженості.
Присяжним не дозволяється обговорювати справу із сторонніми особами (навіть
між собою), доки не завершиться збір доказів та аргументів, а тоді вже, після
останніх напутніх слів, вони залишають залу засідання, щоб порадитись. Взагалі
присяжні на цьому етапі не отримують інструкцій стосовно закону, поданого позову
чи інкримінованого злочину, за винятком найскладніших справ, бо вважається, що
така інформація буде заплутаною або неповною на цей момент і може перешкод-
жати присяжним сприймати усі факти. Але цей підхід змінюється. Деякі судді вва-
жають, шо присяжні, отримавши попередню інструкцію з основного закону, який
необхідно застосувати при винесенні рішення у справі, матимуть краше уявлення
про те, шо саме слід шукати у представлених доказах.
38 Раса, стать і етнічне походження раніше служили підставою для усунення без вказівки на
причину, але Верховний суд нещодавно заборонив їх як неконституційні. Такі усунення можуть запе-
речуватися або дозволятися лише тоді, кати суддя впевнений, що адвокат має иедискримінаційну
причину для усунення кандидатури присяжного. Див. розділ VIII.
39 Див. Єиіпікег, аі. 55—58 (виноска 12); Каззіп & И'гі^ііітап, аі. 57—62 (виноска 29).
40 Типова форма присяги така: «Кожен із вас урочисто присягається (чи стверджує), що у справі,
яка зараз розглядатиметься в суді, ви справедливо прийматимете рішення в питаннях, які вам будуть
передані, і, якщо вас не звільнить суд від подальшого виконання обов'язків, ви винесете справедливий
вердикт і ви винесете ваш вердикт лише на підставі наданих свідчень і відповідно до інструкцій суду; хай
допоможе вам Бог.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	97
2.	Попередні виступи
Форма і роль попередніх виступів. Після того, як дібрані присяжні, заприсяг-
нувшись, зайняли свої місця, адвокатам дозволяється зробити «попередні заяви».
Мета цих виступів — дати змогу сторонам представити факти справи, а також
ознайомити присяжних з претензіями позивача й аргументацією відповідача.
Оскільки докази у справі постають перед присяжними не в хронологічній
послідовності, а в порядку подання свідчень, то попередній виступ розкриває перед
ними всю «історію» цієї справи. Кожна сторона, безперечно, розповідатиме свою
«історію». Завдання адвокатів — не використовувати у попередній заяві аргументів,
які були б звернені до присяжних.
Попередній виступ — важлива складова судового процесу, хоч він не є тим до-
казом, який змогли б врахувати присяжні при винесенні вердикту. Присяжних
попереджають, що це «тільки орієнтир для розгляду доказів», які буде подано, але
практика засвідчує неабияку значущість цих «орієнтирів». Як показують дослід-
ження, присяжні приймають рішення у справі шляхом будування «історії» цієї
справи й перевірки її точності відповідно до подібних «історій» у їхньому житті чи
досвіді41. Оскільки попередня заява дає змогу адвокатам послідовно представити
«історію» зі свого боку, це надзвичайно потужний засіб переконання.
Підхід адвоката до попереднього виступу. У зразковому попередньому виступі
факти, як правило, подаються в хронологічному порядку. Та хоч би в якому порядку
вони подавалися, адвокат, ясна річ, обмежується переліком фактів, котрі, на його
думку, свідчать на користь його сторони, а не проти неї. Справді, одним із слабких
місць цього виступу є те, шо «адвокат дискутує». Але кожна сторона має змогу
викласти свою точку зору щодо свідчень таким чином, щоб присяжні чітко зрозу-
міли основні позиції сторін. Не виключається й обговорення відповідного закону.
В кримінальній справі, наприклад, адвокат захисту певний час витрачає на введення
поняття «обгрунтування сумнівів». Ясно, що для присяжного межа між недозво-
леним «аргументом» і введенням чиєїсь «заяви» або «позиції» досить хистка 42.
Оскільки твердження адвокатів у попередньому виступі — це не докази, а лише
орієнтири для розгляду доказів, то адвокати, за традицією, кожен опис доказів попе-
реджують фразами: «як побачимо із доказів», «обвинувачення хоче довести, що...»,
замість простого викладу історії. Авжеж, деякі судді вважають це юридично
необхідною формою попередніх виступів. Але існує тенденція дозволяти адвокатам
просто розповідати історію, і це набагато ефективніше. Наведемо фрагмент попе-
редньої заяви у кримінальній справі: «У вівторок, 9 травня, обвинувачений Джон
Сміт упродовж чотирьох годин пив пиво зі своїми друзями в Дью Дроп Ін.
Приблизно о 10 годині вечора він покинув друзів у барі й поїхав до Гранд-готелю.
Машину залишив на місці паркування, не вимкнувши двигуна. Потім із зарядженим
пістолетом за поясом увійшов до вестибюля готелю і наблизився до столика нічного
адміністратора. Обвинувачений написав записку й передав нічному адміністрато-
рові. Там було таке: «Я озброєний. Віддай мені 10- і 20-доларові купюри».
‘|| Мопсу Реппіп&оп апсі Кеісі НаМіе. ТЬе 5(огу МойеІ оГ.їигог Оесізіоп Макіп£ іп Кеісі НаМіе, е<і., Іпвісіе
Іііе Зигот 192—221, (СатЬгійве ІЗ. Ргез$ 1993).
42 Правило емпіричного визначення (яке багато хто вважає занадто обмежувальним) полягає в
тому, щоб запитати себе, чи є заява, котру адвокат хоче зробити відкрито, такою, яку правила про подання
свідчень дозволяють зробити свідкові на місці подання показань. Свідкам-непрофесіоналам взагалі не
можна робити «висновків», вони повинні дотримуватися «фактів», якщо тільки висновок не буде прямим
шляхом передавати те, на що він спрямований.
79-340
98
Розділ ПІ
3.	Подання доказів
Після виголошення попередніх заяв настає найважливіша частина судового про-
цесу: справу представляють адвокати сторін, тобто подають докази від сторін.
Послідовність така: позивач (або обвинувач у кримінальному процесі) першим
викладає «справу позивача». Це ще називають «державним обвинуваченням», або
«державним обвинуваченням від імені штату». Коли позивач (чи обвинувач) дав
свідчення, захист може запропонувати винесення «підказаного вердикту» на
підставі свідчень позивача 43. В кримінальній справі така пропозиція робиться після
подання доказів обвинувачення. Часто це називають «клопотанням про виправдан-
ня» 44. Згадане клопотання стосується припинення справи на підставі того, що
позивач (чи обвинувачення) не може надати доказів, достатніх для винесення
присяжними вердикту на його користь. Якщо пя пропозиція відхиляється, адвокати
обвинуваченого викладають «версію захисту». Відтак адвокати позивача отримують
можливість представити «спростування доказів захисту». На цій стадії обвинува-
чений зазвичай вносить другу пропозицію про винесення спрямованого вердикту
чи рішення про виправдання на підставі всіх свідчень.
Адвокати сторін несуть відповідальність як за виклик свідків до суду, так і за
подані документи. Взагалі з цією метою адвокат порушує клопотання перед судовим
секретарем про надання ордера, необхідного для виклику свідка до суду, так званої
«повістки про явку до суду»45. Адвокати знають, яких свідків і які докази слід
використати в суді, бо вони вивчили справу як з неофіційного боку (наприклад, роз-
мова зі свідками, допомога приватних слідчих), так і з офіційного (досудовий
процес, або «розслідування»). У цивільній справі кожна сторона конфлікту може
примусити будь-яку особу, шо має інформацію про справу, дати «письмові
свідчення під присягою» в офісі адвоката чи в інший спосіб отримати необхідні
відомості й документи. Під час попереднього розслідування можна навіть ще задо-
вго до судового процесу примусити супротивну сторону й свідків цієї сторони
розкрити те, шо їм відомо. У ході розслідування адвокати заслуховують усіх свідків,
яких буде викликано до суду46 47.
У кримінальній справі розслідування обмежено більше. Від обвинувачених вза-
галі не вимагають розкриття інформації, яка стосується їхньої справи, до початку
судового процесу 4 . Відповідно до Конституції, обвинувачення зобов’язане пода-
вати захистові можливі виправдальні докази в кримінальних справах, однак
підсудний у США не має повного доступу до слідчих записів обвинувачення.
Матеріали кримінального переслідування складаються із записів та звітів полі-
цейських, які мають свідчити у цій справі. Обвинувачення повинно надавати сто-
роні підсудного для перегляду будь-які записи, використані свідком під час
підготовки до свідчення.
Викладаючи свої докази, адвокати мають на меті три основних моменти: подан-
ня показань свідка, пред’явлення документів та інших речових доказів, висунення
і відведення заперечень доказів. Порядок перебігу цих дій подано нижче.
43 У федеральному суді ця пропозиція називається клопотанням про вирішення судом питання
права. Ребегаї Влііе о£ Сі»і1 Ргосейиге (РВ.СР) 50(а).
44 Див. Ребегаї Київ оГСгіпйпаї РгосеЛіге (РВ.СгР) 29(а).
45 Взагалі судовий секретар видає адвокатам бланки повісток для виклику свідків. Нещодавня зміна
в правилах, які застосовуються у федеральних судах, дозволяє самим адвокатам у цивільних справах
видавати повістки для виклику свідків до суду.
* Див. розділ VII.
47 Це забезпечується правом проти самозвинувачення, гарантованим 5-ю поправкою. Але такі фак-
ти, як алібі чи психічна хвороба, повинні розкриватися завчасно. Крім того, обвинувачені в кримінальній
справі мають надати обвинуваченню зразки почерку чи крові дія перевірки. Див. розділ VIII.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
99
а.	Показання свідка
Показання свідка становлять значну частину доказів, які використовуються
більшістю судів. Свідки повинні давати показання на підставі особистих знань, а не
«з чужих слів», тобто зі слів, почутих від інших осіб 48. Судовий стенографіст записує
свідчення і все мовлене під час судового процесу.
Як дають показання свідки. Свідок, «викликаний до місця для свідків» одним з
адвокатів, присягається казати «правду й нічого, крім правди» 49. Хоч слово «5ГапФ>
означає місце, де свідки дають показання, це насправді стілець біля судді, сидячи
на якому, свідок дає показання. Отже, свідки дають показання сидячи і встають
лише тоді, коли їх просять показати шось на демонстраційному стенді. Стосується
це й обвинувачених у кримінальній справі.
Сторона у справі, яка виставила свідка (вона подає докази першою), здійснює
«первинне опитування». Потім інша сторона отримує право на «перехресне опиту-
вання» свідка. Після перехресного опитування сторона, що виставила свідка, має
змогу провести «повторне (головне) опитування». Крім того, можуть відбутися
«перехресне опитування» і навіть ще одне повторне (головне) опитування свідка, але
це залежить від рішення судді. Зазначимо, шо мета первинного опитування — дати
інформацію, корисну для зацікавленої сторони, а перехресного — з’ясувати факти
протилежного змісту й внести сумніви в первинне опитування50.
Під час первинного чи перехресного опитувань свідкам не дозволяється давати
показання в розповідній формі; вони повинні свідчити, тобто відповідати на
запитання. Одна з головних причин цього, як уже зазначалося,— дати змогу адво-
катам контролювати й «формувати» показання свідка, тобто ставити запитання так,
шоб особа, яка заслуховує факти, побачила їх у найкращому (чи найгіршому)
вигляді. Ще одна важлива причина — ефективність. Якщо свідок розповідатиме все
те, що, на його погляд, стосується справи, то з’явиться багато несуттєвих фактів.
Зрештою, форма: запитання-відповідь необхідна для того, шоб контролювати об-
меження припустимості свідчення. Вимога до свідків — давати показання, відпо-
відаючи на запитання,— залишає адвокатові процесуального супротивника час для
визначення, чи допоможе поставлене запитання отримати докази, а якщо ні, то
висунути заперечення, перш ніж присяжні почують відповідь51.
(1)	Первинне опитування
Під час первинного опитування адвокат має на меті спонукати свідка дати
присяжним вигідну для справи інформацію, а також розкрити для них особу свідка
так, щоб вони повірили у його щирість. Основними трьома складовими первинного
опитування є: (1) базові дані про свідка (хто він, де працює тощо); (2) з’ясування
місця дії шляхом опису місця інциденту; (3) відтворення дії, тобто самого інциденту.
Розповідаючи історію, свідок дає відповіді на п’ять основних запитань, як, зрештою,
і будь-яка добре написана стаття: хто, шо, де, коли і чому. З цих п’ятьох слів роз-
починається більшість запитань адвоката.
48 Закон про свідчення обговорюється далі.
49 Якщо релігійні переконання забороняють заприсягатися, можуть застосовуватись інші способи
підтвердження правдивості свідчень.
50 Взагалі присяжні не можуть ставити запитань, але закон не передбачає абсолютної заборони
цього. В окремих випадках судді дозволяли присяжним ставити запитання на обмеженій основі.
Запитання подаються судді у письмовій формі. Присяжним кажуть, шо суддя задасть запитання, якщо
це не суперечить законові про свідчення, або якщо суддя впевнений у тому, що адвокати поставлять
запитання пізніше. Запитання присяжних обговорювались у федеральному суді 1984 р. Судді, присяжні
і навіть деякі адвокати (особливо адвокати позивача) підтримали цю практику.
51 Існує тенденція дозволяти відповіді в розповідній формі. Федеральні правила про докази (ЕесіегаІ
В.ЦІЄ8 оГ Еуісіепсе — ЕВЕ) ие передбачають цілковитої заборони відповідей у розповідній манері. Якщо
сторона бажає обмежити такі відповіді, вона мусить звернутися до загальних повноважень судді, шоб
• іліііснити необхідний контроль над способом... ставлення запитань до свідків і надання доказів». ЕВЕ 611.
7*9-340
100
Розділ Ш
Форма запитань у первинному опитуванні. Взагалі адвокат, проводячи первинне
опитування, прагне ставити «описові» запитання, які дають змогу свідкові
розповісти те, шо йому відомо. Прикладом «описового» запитання може бути таке:
«Що ви бачили у вестибюлі Гранд-готелю торік, у вівторок, 9 травня, приблизно о
10 годині вечора?» Це запитання, на відміну від «докладного» запитання, не перед-
бачає обмежену відповідь свідка. А ось приклад докладного запитання: «Як далеко
від столика нічного адміністратора ви були, коли сталося пограбування?». Можна
взяти і будь-яке інше запитання, що передбачає відповіді «так» або «ні». Описові
запитання взагалі ефективніші, бо у відповідь на них можна отримати більше інфор-
мації, і вони дають змогу свідкові відповідати кількома реченнями. Але існує ще
одна причина, чому описові запитання використовуються у первинному опиту-
ванні: довгі відповіді — це шанс для присяжних краще вивчити і «відчути» свідка,
шо має важливе значення, бо присяжним необхідно визначити, якою мірою можна
вірити свідкові й наскільки вагомі його показання.
Докладні запитання при первинному опитуванні мають важливе значення
для детального вивчення справи. Наприклад, у відповідь на описове запитання:
«Що сталося у вестибюлі готелю?» — свідок може вдатися до розповіді, як він
очікував прибуття свого товариша; як він схилився над столиком, читаючи газе-
ту, і що він помітив, коли якась людина наблизилася до столика нічного
адміністратора й передала йому клаптик паперу. В цьому місці первинного
опитування доцільно поставити кілька докладних запитань, у тому числі й цито-
ване раніше — про те, як близько до столика адміністратора стояв свідок. Можна
задати й інші докладні запитання, як-от: «Яку частину постаті чоловіка ви
бачили: його всього чи саме обличчя?»; «Який він на зріст?»; «Як він був зодяг-
нений?»; «Які в нього риси обличчя?» і таке інше, аж до детального відтворення
зовнішності обвинуваченого, що засвідчує спостережливість очевидця, його
здатність запам’ятовувати прикмети.
«Темп» первинного опитування. Того, хто вміє добре проводити первинне
опитування, вирізняє те, що він знає, коли поставити описові запитання, які до-
помагають свідкові швидше викласти фрагменти історії, а коли пригальмувати
його розповідь, сфокусувавши її на подробицях, чому сприяють докладні
запитання. Швидкість розгортання дії і кількість деталей, які з’являються при
первинному опитуванні, називають «темпом опитування». Темп — це метод, за-
вдяки якому адвокати акцентують увагу на найкорисніших для їхньої сторони
показаннях. Надмір докладних запитань може призвести до того, що важливі
фрагменти історії будуть поховані під масою другорядних деталей. А через надмір
описових запитань очевидець відхиляється від суті чи дає настільки загальні
свідчення, що присяжні можуть подумати, буцімто він мало шо бачив або не звер-
нув належної уваги на те, що бачив.
Навідні запитання. Існує тип запитань, неприпустимих при первинному опиту-
ванні. Це навідні запитання, що підказують свідкові, якою повинна бути відповідь.
Ось одне із них: «Хіба ви не стояли за 10 футів від столика нічного адміністратора,
коли наблизився обвинувачений?» Навідні запитаня, поставлені під час поперед-
нього опитування, викликають заперечення, бо вважається нечесним дозволяти ад-
вокатові «підживлювати» відповіді виставлених ним свідків. Більше того, адвокатам
дозволяється і вони навіть повинні опитувати свідків та обмірковувати їхні пока-
занння ще до судового процесу, тому навідні запитання зовсім непотрібні для
отримання свідчення 52.
52 Навідні запитання дозволяється використовувати для виявлення основного матеріалу при де-
монстрації експонатів як свідчень і для того, шоб привернути увагу свідка до певної частини йото пока-
зань. Також це дозволяється під час опитування свідка протилежної сторони, дитини чи дорослого свідка
з дефектами мовлення. ЕВ.Е 611 передбачають пом’якшену версію обмеження навідних запитань.
«Навідні запитання не повинні вживатися в первинному опитуванні свідка, крім випадків, коли це
необхідно для надання свідчень».
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 101
(2)	Перехресне опитування
Мета перехресного опитування. Іноді перехресне опитування проводиться для
отримання інформації, але частіше — з метою підірвати довіру до щирості свідка під
час первісного опитування. Не виключаються й засоби, спрямовані на породження
сумнівів у здатності й можливостях свідка збагнути те, за чим він, за його словами,
спостерігав; на з’ясування того, як свідок ставиться до справи: заінтересовано чи
упереджено (наприклад, яке він має відношення до іншої процесуальної сторони,
чи є в нього негативне ставлення до неї); чи зацікавлений він у кінцевих результатах
розгляду справи (скажімо, свідок — експерт у кримінальній справі, який отримує
платню від сторони, або він «розірвав угоду» з обвинуваченням, щоб самому
уникнути обвинувачення); чи може свідок зі своїми моральними мірками казати
правду (засуджувався за тяжкі злочини). Трапляється, що особа, яка веде перехресне
опитування, прагнучи «поставити під сумнів» показання свідка, запитує, чому його
попередні висловлювання не узгоджуються з теперішніми.
Форма запитань. У перехресному опитуванні дозволяється задавати навідні
запитання. Більше того, як зазначають адвокати, методика перехресного опитуван-
ня вимагає, щоб усі запитання були навідними. Принаймні, вони є докладними й
можлива відповідь на більшість із них — «так» чи «ні». У всякому разі поставлені
запитання не дозволяють пояснювати будь-що. Намагання ж свідка розширити
свою відповідь, наприклад, «так, але...» може припинити особа, яка ставить запи-
тання, на тій підставі, що це запитання потребує однозначної відповіді53.
Ідея використання навідних запитань полягає в тому, що вони дають змогу
особі, яка веде перехресне опитування, висвітлювати інформацію, корисну для її
справи. Ефективно послуговується перехресним опитуванням той, хто ставить лише
ті запитання, на які сам має відповіді, й ніколи не звертається до свідка з питанням
«чому» або якимось іншим, котре припускає можливість розширеної відповіді.
Однак адвокатові під час перехресного опитування не вільно сперечатися зі свід-
ком чи «прискіпуватися» до нього. Не завжди легко розрізнити суперечку й при-
скіпування, але ставлячи одне й те саме запитання знов і знов або домагаючись того,
щоб відповідь свідка була хибною, адвокат порушує правові норми.
Ефективні прийоми ведення перехресного опитування. Помилка багатьох
адвокатів-початківців полягає в тому, що вони покладають занадто великі надії на
перехресне опитування, сподіваючись примусити свідка повністю підтримати їхні
позиції54. Наприклад, після первісного опитування, під час якого свідок іден-
тифікував клієнта адвоката, шо представляє захист, як грабіжника, адвокат може
запитати: «Хіба неправда, що у вестибюлі готелю було так темно, що ви справді не
могли виразно бачити грабіжника?». Якщо це спірне питання у справі стосується
можливості свідка-очевидця ідентифікувати обвинуваченого, то це питання
правомірне. Однак воно як питання має обмежене використання, бо свідок може
відповісти «ні» або, шо ше гірше, відчувши підступ, повторить присяжним, що він
виразно все бачив. Судження, що внаслідок темряви свідок не міг нічого бачити, є
одним із тих, які адвокат повинен довести під час подання останніх доказів у справі
(коли свідок уже не зможе відповісти на цей аргумент). У перехресному опитуванні
адвокат звичайно вишукує факти, необхідні для того, щоб пізніше навести аргу-
мент. Так, після відповідного дослідження, спрямованого на визначення того, які
позитивні відповіді буде надано, адвокат запитує: «Це сталося о 10-й вечора, чи не
Використовуючи тактику контролю, адвокати іноді починають перехресний допит, вказуючи
свідкові, що на всі запитання потрібно відповідати «так» чи «ні» і шо свідок не повинен виходити за .межі
цієї відповіді. Взагалі, до нього ставляться негативно багато суддів, бо це не місце для того, щоб адвокат
давав напучування свідкові, він повинен лише ставити запитання.
54 Такий нереалістичний підхід є причиною того, шо ці адвокати дивляться занадто багато фільмів
і телевізійних шоу про суди. Часто у цих історіях вбивці є свідками обвинувачення, і потім, під час
перехресного опитування, адвокат захисту розкриває вбивцю, і він зізнається у злочині на відкритому
процесі.	'
102
Розділ ІП
так?», «Єдиним джерелом світла у вестибюлі була лампочка, чи не так?», «І ця єдина
лампочка звисала зі стелі позаду грабіжника, так?», «На вулиці було темно, правда?»,
«І чи не правда, що, змальовуючи злочинця поліції, яка прибула через 10 хвилин
після того, як грабіжник зник, ви сказали, шо у вестибюлі було досить темно?».
(3)	Повторне (головне) опитування
Повторне (головне) опитування дає змогу «компенсувати» будь-яку «шкоду»,
заподіяну під час перехресного опитування. Повторне (головне) опитування, як і
первинне опитування, не допускає використання навідних запитань. Важко «ком-
пенсувати шкоду» від перехресного опитування, якщо той, хто проводить первинне
опитування, не передбачив цієї шкоди й не підготував свідка до цього опитування.
Наприклад, якщо той, хто проводить повторне опитування, бажає довести, шо
попереднє показання, несуголосне з наступним і підписане свідком, давалося під
тиском, то найдоцільнішим запитанням без наведення є таке: «Чому ви підписали
це показання?»
Зокрема, у зв’язку з труднощами, які перешкоджають ефективно проводити
повторне опитування з ненавідними запитаннями, при повторному опитуванні, на
думку деяких фахівців судової адвокатури, насамперед слід керуватися правилом:
«досить уже!» («боп’ї!»). Якщо під час перехресного опитування не було заподіяно
шкоди або її годі компенсувати шляхом повторного опитування, то таке опитування
в кращому разі — марна витрата часу, а в гіршому — підтвердження того, що шкоду
було заподіяно.
б.	Заперечення
Форма заперечень. Якщо адвокат вважає, шо запропонований доказ (чи щось
інше) не прийнятний, то він може висловити «заперечення» . На відкритому су-
довому процесі заперечення, як правило, роблять усно. Необхідно, шоб адвокат,
висуваючи заперечення, сформулював його так: «Заперечення, ваша честь». Якщо,
з погляду судді, заперечення цілком доречне чи явно некоректне, то він негайно
реагує, не беручи до уваги дій іншої процесуальної сторони. Коректне заперечення
«приймається» суддею, а некоректне — «відхиляється».
Суддя може попросити дати стислу відповідь на заперечення і навіть на пов-
торне заперечення адвоката. Під час дискусій іноді виникає необхідність внести
«пропозицію про доказ», оскільки для прийняття рішення про заперечення судді
необхідно знати, яку відповідь дав би свідок, якби йому дозволили відповісти. Будь-
яка пропозиція про доказ чи розширена аргументація повинні подаватися судді так,
щоб її не почули присяжні, тобто на «лаві наради». В разі необхідності у такій нараді,
адвокати просять дозволу «наблизитися до лави». Вони підходять до лави судді й
розмовляють пошепки (у невеликій залі суду). Якщо аргументація розширена
(внаслідок того, що спірне питання доказу вкрай важливе й пов’язане з питанням
припустимості), то присяжні можуть на якийсь час залишити залу суду .
Пропозиції про вилучення свідчень. Більшість заперечень висуваються до того, як
свідкові дають змогу відповісти на запитання, однак іноді показання випереджують
заперечення. Якщо присяжні вже почули свідчення, адвокат повинен зробити все
для його «вилучення» із запису й зажадати, щоб присяжним дали «вказівку не звер-
тати уваги» на «вилучене» свідчення 55 56 57. Ясна річ, людині важко не зважати на вже
55 Підстави для заперечення свідчення обговорюються далі в ньому розділі.
56 Це ще називається нарадою «за бар’єром», якщо суддя підходить до одного кінця лави, щоб обго-
ворити питання з адвокатами.
57 Хоча пропозиція полягає в тому, аби «вилучити свідчення із запису», це не означає, шо
неприйнятна усна заява свідка не з’явиться у стенограмі суду. Вона з’явиться поряд із пропозицією
відмінити її та іншими записами. Вилучення свідчення із запису означає, що суд формально оголосив
не свідчення неприйнятним і присяжні, приймаючи рішення, не повинні звертати на нього уваги.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	103
почуте. Судді й адвокати ставляться до подібних вказівок так, як до спроби
«примусити дзвінок не дзвонити». Отож там, де не можливо, адвокат намагається
запобігти озвученню неприйнятного свідчення, щоб присяжні не могли його
почути. Це роблять або до того, як присяжним починають давати свідчення, тобто
заперечення висувають одразу ж після запитання, коли ше не було відповіді, або з
допомогою «пропозиції іп Іітіпе» (так би мовити, оголошеної «на порозі»), інакше
кажучи, до початку судового процесу чи перед тим, як свідок займе місце для на-
дання показань.
Вплив заперечень на присяжних. Адвокати прагнуть уникати зайвих заперечень,
але іноді зробити заперечення необхідно. При цьому слід враховувати, що
присяжним це не до вподоби. Опитування свідка, яке повсякчас переривається
через заперечення й наради, дратує їх. За такими опитуваннями важко стежити, до
того ж присяжні можуть подумати, що адвокат, який висуває заперечення, хоче
щось приховати від них.
в.	Речові докази: натуральні, демонстраційні й документальні
Значущість речових доказів. Речові докази — це матеріальні докази. Вони
повинні бути формально посвідчені й «визнані як докази» під час судового процесу.
Речові докази мають важливе значення тому, що присяжні часто надають їм більшої
ваги, аніж показанням. Матеріальному доказові, на відміну від свідка, не є
властивим щось забути чи перебільшити. Крім того, присяжні можуть знову
прочитати або перевірити його в кімнаті присяжних під час роздумів, а показання
свідка зберігаються у них лише в пам’яті.
Типи речових доказів. Існують речові докази трьох типів: «натуральні», «де-
монстраційні» докази і документи. Натуральний доказ — це реальний мате-
ріальний предмет, як-от: зброя чи одяг з плямами крові (у справі про вбивство),
затискач, залишений у тілі пацієнта під час хірургічної операції через злочинну
неуважність лікаря (у медичній справі) тошо. Демонстраційний доказ — це пред-
мет, придатний для показу чи демонстрування того, що неможливо внести до
зали суду. Такими є схема поверхів будинку, де було скоєно злочин, чи схема
перехрестя, на якому стався нещасний випадок. Документальний доказ складає-
ться з усяких письмових документів, котрі стосуються справи. Загальна мета ви-
користання адвокатом речового доказу в суді — це «визнання його як доказу»,
тобто його формальне затвердження як частини офіційного запису справи. Отже,
присяжні вбачають у документі важливий доказ, і після судового процесу
забирають його до своєї кімнати.
Порядок проходження речових доказів. Дотримуючись загального порядку про-
ходження речових доказів, адвокат повинен (1) подбати, щоб судовий секретар
«позначив речовий доказ з метою ідентифікації номером чи літерою, аби на нього
зручніше було посилатися», (2) показати речовий доказ адвокатові іншої процесу-
альної сторони, (3) «закласти фундамент» його прийняття і (4) «запропонувати
визнати його як доказ». Для закладення фундаменту прийняття доказу необхідно ад-
вокатові, який його представляє, переконати суддю в наявності відповідних пра-
вових передумов. Закладення фундаменту зазвичай потребує показань свідка. Коли
фундамент уже закладено, адвокат звертається до судді зі словами: «Пропоную
визнати доказом державний експонат № 34». Вислухавши заперечення іншої сто-
рони, суддя приймає рішення.
Іноді виникає необхідність залучити до остаточного закладення фундаменту
речового доказу кількох свідків. Скажімо, під час арешту було конфісковано на-
ркотики. В такому разі слід забезпечити «систему охорони», яка б гарантувала
достовірність і непідробність доказу з моменту конфіскації до його показу в залі
суду. В цьому зв’язку головним свідком може виступити будь-хто з причетних до
справи, наприклад, офіцер, котрий здійснив арешт, поліційний кур’єр, який пере-
104
Розділ ПІ
дав доказ поліційному експертові, сам експерт чи інша особа, шо зберігала доказ у
поліційній дільниці. Останнім кроком адвоката у визнанні цього речового доказу є
поява в залі суду кількох свідків. А що деякі з них свідчитимуть не лише про згаданий
речовий доказ, а й у інших питаннях, то закладення фундаменту іноді може тривати
упродовж кількох днів судового процесу.
Ефективна робота з речовими доказами. Ключ до ефективного закладення фун-
даменту речового доказу — це висока кваліфікація і ненав’язливість виконавців. Мо-
мент закладення фундаменту — чого очікують присяжні — є змістом речового доказу.
Все, що, на думку присяжних, не стосується цього змісту, дратує їх. Один із засобів
підвищення ефективності процесу полягає в тому, щоб позначити речові докази з
метою ідентифікації, а також показати їх адвокатові іншої процесуальної сторони до
початку суду й таким чином виключити два з чотирьох вищезгаданих етапів. Адвокатові
можуть прислужитися ці підвалини й під час первинного опитування. Наприклад, щоб
використати записку, передану грабіжником нічному адміністраторові, обвинувач
звертається до опису грабіжника нічним адміністратором, де є посилання на записку
(це зробить обвинувач у будь-якому разі). Тепер залишається одне — привернути увагу
свідка до речового доказу й запитати, чи цей речовий доказ є запискою, на яку він
посилався, описуючи грабіж. Заклавши таким чином фундамент, обвинувач може за-
пропонувати прийняти цей його експонат як доказ.
У цивільних справах наявність можливості широкого дослідження означає, шо
майже всі питання припустимості речових доказів вирішуватимуться задовго до
початку суду. Цього можна досягти шляхом укладення «домовленості» — угоди між
сторонами — або за допомогою досудових постанов судді 58 59 60. В кримінальних спра-
вах добір доказів обмеженіший, тому досудове вирішення питань про речові докази
малоймовірне.
4.	Кінцеві аргументи
Сутність кінцевого аргументу. Коли позивач і обвинувачений «відклали свої
справи», тобто навели всі свої докази, настає час «кінцевих аргументів» . Для
адвокатів ці аргументи — ще одна можливість звернутися безпосередньо до
присяжних і спробувати умовити їх вирішити справу на користь своєї сторони.
Кінцеві аргументи, безперечно, «найпоказовіша» частина всього того, що адвокати
зробили в суді, але не конче найважливіша. Якщо докази було подано неефективно,
то й блискучий кінцевий аргумент не врятує справу.
Хоч яке сильне враження може справити на спостерігача емоційно насичений
кінцевий аргумент, у ньому можливості адвоката все ж обмежені. Зрозуміло, йому
не дозволяється звертатися до таких хибних почуттів і передсудів, як, скажімо,
припущення, що обвинувачений у кримінальній справі винний уже тому, шо він
негр, або, шо якийсь там спеціальний вердикт «розв’яже проблему наркотиків у
місті». Адвокат не має права робити неправдиві заяви стосовно доказів, а також «за-
перечувати протокольні записи». Інакше кажучи, він не може посилатися на факти,
не визнані як докази в суді. Якщо доказ приймається обмежено, адвокатові забо-
роняється широко його тлумачити, наприклад, стверджувати, що факт попереднього
засудження взагалі свідчить про погану репутацію, тимчасом як мова може йти
лише про сумніви у щирості . Зрештою, адвокатові не дозволяється висловлювати
свою особисту думку з приводу того, правдиві чи не правдиві подано свідчення, ко-
ректне чи не коректне судове рішення винесено в справі його клієнта, винен чи не
винен обвинувачений. Адвокати рідко вдаються до заперечень навіть тоді, коли
Див. розділ VII, де розглядаються цивільні досудові процедури.
59 Як зазначалося раніше, пропозиція про винесення спрямованого вердикту' може знову
виникнути, і справу буде відкладено суддею, якщо позивач чи обвинувач не нададуть достатніх доказів
для винесення раціонального вердикту на свою користь.
60 Прикладом є свідчення з чужих слів, визнані з певиою метою, а не тому, що вони правдиві.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	105
інша процесуальна сторона порушує деякі із заборон у кінцевому аргументі. Але
це — не правове обмеження, а традиційна люб’язність. Інша річ, коли згадані пору-
шення завдають шкоди справі цих адвокатів.
Методи, вживані у кінцевому аргументі судового адвоката. Не існує якоїсь
єдиної форми кінцевого аргументу, тому кожен адвокат виступає у своєму стилі.
Деяким із них притаманний стриманий, аналітичний підхід, іншим — емоційний,
інтуї-тивний. Однак найефективнішим є той кінцевий аргумент, який: (1) фоку-
сується на суті справи, відкипаючи все зайве, випадкове й концентруючись на
справді першорядних моментах; (2) спростовує докази, шо випливли на поверхню
завдяки їх підтвердженню добре організованим свідченням, і, в разі виникнення
колізії, пояснює присяжним, чому слід прийняти версію сторони, яка спростовує
ці докази, а не версію процесуального супротивника; 3) зіставляє доказ, шойно
почутий при-сяжними, з правовою нормою, яку вони повинні застосувати
відповідно до напут-нього слова присяжним.
Кінцевий аргумент часто зводять лише до «підбиття підсумків», але це — хибна
думка. Вдалий кінцевий аргумент передбачає не лише підбиття підсумків розгляду
свідчень, а й їх організацію та аналіз. Якщо під час будь-якого судового процесу,
особливо процесу тривалого й складного, адвокат розпочне свій кінцевий аргумент
заявою про намір підбити підсумки усіх почутих присяжними свідчень, то у
відповідь побачить сердиті погляди, а потім і знуджені обличчя тих, кому й так добре
відомі ці свідчення. Те, чого хоче й потребує більшість присяжних,— це вказівка на
те, що означає доказ. У цьому весь сенс кінцевого аргументу.
Судовий адвокат зазвичай намагається створити «тему» своєї справи. Тема — це
стенографічна характеристика справи чи «історії» справи, яка легко сприймається
присяжними як модель. Здебільшого вона потрібна для тлумачення всієї справи або
її важливих фрагментів. Загальною темою захисту в медичній справі про злочинну
неуважність лікарів може бути образ позивача як «невдячного пацієнта», особи,
здатної «вкусити руку, яка годує її», людини, шо ставить абсурдні вимоги й
сподівається на чудо. Біблія, Шекспір, а також прислів’я живлять теми багатьох
справ, але ці теми можна знайти й у повсякденному досвіді. Версія біблійного
стереотипу «лише грішний рятується втечею, коли ніхто не переслідує його» може
плідно прислужитися твердженню про те, шо обвинувачений намагався втекти. Так
само, коли одна сторона занадто гостро реагує на дії іншої, ця остання може
запитувати Шекспіра: «Я думаю, що вона справді протестує забагато». Обвинувачі
часто намагаються довести той чи інший намір обвинуваченого за допомогою не-
прямих доказів, попри те, шо обвинувачений цілком правдоподібно заперечує цей
намір. У такому разі обвинувач може періодично нагадувати присяжним, шо
«вчинки красномовніш! за слова».
Аби тема спрацювала, вона повинна бути зафіксована в сильному доказі, тако-
му, як бездоганне свідчення чи документ 61. Якщо доказ, на якому вона грунтуєть-
ся, слабкий, тема від цього відповідно постраждає. Наприклад, стереотип «лише
грішний рятується втечею» не спрацює, якщо є сумнів у тому, що сторона справді
намагалася втекти. Більше того, тема має бути такою, шоб присяжні могли легко
визначити її. Наприклад, малоймовірно, що судовий адвокат, який використав
пригоди чи цитати з відомих спортивних видань для чоловіків, зможе вплинути на
присяжних-жінок. Зрештою, судовий адвокат повинен завжди перевіряти теорію
своєї справи, аби переконатися, що її годі перекрутити й застосувати проти нього
самого.
61 Інші поради щодо створення теми див. у згаданій раніше книзі ІліЬеі. Моїіегп Тгіаі А<і»о-
сасу: Дпа1у8І5 ап<3 Ргасіісе.
106
Розділ Ш
При будуванні теми адвокати використовують аналогії, іноді викладаючи їх у
формі «персональних анекдотів», які можуть легко визначити присяжні. Напри-
клад, обвинувач, бажаючи, шоб присяжні зважили на кілька непрямих доказів
причетності обвинуваченого до злочину, може обіграти варіант історії «про діжку
цукру»: Ми росли у бідній родині на Півдні. В нас було дуже мало грошей, але так
думали не всі, бо раз на тиждень, після вечері в суботу, мама давала мені й братові
по ложці цукру з великої діжки, де вона зберігала його. Цей цукор був таким
смачним! Але іноді нам так кортіло поласувати ним ще до суботи, що ми прокра-
далися до кухні і їли його. І щоразу, незважаючи на те, що ми прокрадалися туди
опівночі, коли мама спала або виходила з будинку, вона завжди про це дізнавалася
й лупцювала нас. Ми навіть почали вважати, що вона вміє читати наші думки! Але
пізніше, подорослішавши, ми з’ясували причину: беручи цукор, ми щоразу
розсипали кілька кристаликів на підлогу, незважаючи на обережність. Оскільки в
мами підлога була дуже чистою, вона бачила ці кристалики і знала, шо ми побували
там, куди нас не запрошували. Так і обвинувачений думає, що був обережним,
приховуючи свій злочин, але й він розсипав кілька кристаликів цукру. Як тоді моїй
мамі, так нам тепер ці маленькі кристалики можуть багато що розповісти.
Тут юрист може згадати дрібні докази, залишені обвинуваченим, які пов’язу-
ють його з цим злочином 62.
5.	Напутні слова присяжним
Зміст напучувань. Після подання всіх доказів і, зазвичай, вирішальних
аргументів 63 суддя напучує присяжних у формі викладу правових норм, які сто-
суються справи. Це ще називають «прикінцевим зверненням» до присяжних. Звер-
нення містить норми основного закону, що стосуються поданого позову чи
інкримінованого злочину, наприклад, примушування до укладення контракту або
елементів тяжкого вбивства. В судовій системі використовуються стандартні чи
«модельні» напучування присяжним, офіційно затверджені судами штатів високої
інстанції. Такі інструкції повинні даватися обов’язково в тих випадках, у яких це
передбачено. Однак стандартні напучування охоплюють не всі правові аспекти
справи, тому юристи самі повинні писати їх і подавати до суду.
Напучування також містять норми права, які дають змогу присяжним
оцінювати свідчення і приймати рішення у справі. Ці інструкції, як правило, мають
змагальний характер. Присяжні обирають «головуючого» для ведення нарад, і він
надає слово кожному із них. Лише присяжні можуть зважувати достовірність і
значущість доказів. Але їм не дають жодних критеріїв для оцінювання доказів дея-
ких типів.
Критерії доведеності. Присяжним кажуть, який критерій доведеності слід за-
стосувати при вирішенні справи. У кримінальній справі критерієм є «доведеність
при відсутності обгрунтованого у ній сумніву». Так, наприклад, присяжним ка-
жуть, що вони можуть визнати обвинуваченого винним лише тоді, коли з’ясують
відсутність обгрунтованого сумніву у скоєнні ним злочину, і повинні звільнити
62 Як відзначають деякі спостерігачі, часто існує зворотний зв’язок між силою справи і кількістю
використаних у ній історій, в яких бере участь адвокат. Один із судових адвокатів сказав так: «якщо факти
моєї справи слабкі, я стою на законі; якщо закон у моїй справі слабкий, я стою на фактах; якшо і факти
і закон у моїй справі слабкі, я стою на столі*. Прагнучи нав’язати присяжним думку, шо адвокат іншої
процесуальної сторони має серйозні проблеми з викладом своєї справи, можна для ілюстрації цього
використати наведене вище зізнання судового адвоката.
У деяких юрисдикціях суддя напучує присяжних перед вирішальними аргументами. Див.,
наприклад, ЕВ.СР 51; ЕКСгР ЗО. Це пов’язано з необхідністю дати змогу юристам посилатися на напу-
чування під час подання доказів. Але і в юрисдикціях, де аргументи випереджують напучування, адвокат
може вільно посилатися на них, оскільки вони визначаться суддею і юристами ше до вирішальних
аргументів.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
107
обвинуваченого, якщо мають обгрунтований сумнів у його вині. В цивільній справі
критерієм доведеності є «перевага доказів», або, як іноді кажуть, «наявність
вагоміших доказів». Проміжний критерій — «явний і переконливий доказ» — засто-
совується у деяких цивільних справах, які мають поважні наслідки, як-от: позбав-
лення батьківських прав та примусове утримання в будинку для божевільних. Якшо
застосування кримінальних і звичайних цивільних критеріїв виразити у відсотках,
то вони становитимуть відповідно 95 і 51, при цьому на критерій «явний і пере-
конливий доказ» припадає приблизно 75 %.
Типовим напучуванням, яке пояснює присяжним, шо означає обгрунтований
сумнів, є таке:
Обгрунтований сумнів — це сумнів, зумовлений будь-якою причиною і засно-
ваний на здоровому глузді. Він виникає під час справедливого й раціонального роз-
гляду всіх доказів або за браком доказів у справі. Цей сумнів не туманний,
теоретичний чи вигаданий, це такий сумнів, який примушує розумних людей
вагатися, перш ніж діяти у справах, які мають для них важливе значення.
Аосьтипове напучування присяжним, яке пояснює критерій у цивільній справі:
Коли я вживаю вираз «за перевагою доказів», то маю на увазі, шо після розгляду всіх
свідчень у справі ви матимете певність, що питання вирішено більшою мірою
правильно, ніж неправильно. Кожне встановлення вами факту має грунтуватися на
вірогідності, а не на припущеннях. Цей факт не повинен грунтуватися на здогадах
чи абстрактній теорії.
Напучування зачитуються присяжним. Ще донедавна вони не отримували їх
копій. Зачитування присяжним напутніх слів у формі правових норм, на жаль,
забирають чимало часу — хвилин п’ятнадцять і навіть більше, що примушує суддів
різних юрисдикцій давати їм копії напучувань. Як свідчать дослідження, присяжні
добре розуміються у спірних питаннях факту, але не завжди вміло застосовують пра-
вові критерії64 65. Суддя не перевіряє, чи розуміли присяжні закон перед тим, як він
удруге на їхнє прохання зачитав напутнє слово. А проте суддя може відкинути будь-
яке рішення присяжних (окрім виправдального вердикту в кримінальній справі),
якшо воно не грунтується на фактах або законі.
Коментування суддею показань свідків. Взагалі судді у Сполучених Штатах не
підбивають підсумків показань свідків і не коментують їх присяжним, хоча
теоретично мають таке право й колись це було звичним явищем. Але подібна
практика припинилася, бо тепер судді, як ніколи раніше, намагаються не впливати
на присяжних . Від підбиття підсумків і коментування тільки те й залишилося, що
суддя зачитує присяжним на прохання сторін їхні стислі «версії справи», тобто
принципові позиції кожної із сторін у вигляді короткого викладу цих позицій.
б.	Засідання присяжних і вердикт
Оскільки засідання присяжних відбуваються за зачиненими дверима й кожен
склад присяжних — унікальний, важко сказати, навіть у загальних рисах, що діється
на цих засіданнях. Але є описи, зроблені на підставі жартівливих спостережень над
64 Див.Напу Ка^еп, Л-. апсі Наш 2екеІ. ТЬе Атегісап Іигу 149—50 (Ьіпіе, Вго^п 1966), а також К.Р.
Скатлоапд У.Я. Скагтоп. АРзусЬа1іп£Щ5ііс5іисіу оПигу Іпнгисііоїк, 79 Соїит. СКєу. 1306(1979)та Каніп
& ІУп^/іктап. Нещодавнє дослідження показало, що присяжні краще розуміють напучування, якшо
мають змогу ставити запитання до судді. АІап Яеі/тап, ЗрепсегМ. Оиьіск апсі РііоеЬе ЕІкпогА. Кеаі Іигоге’
Нпсіег5іап<ііп8 оГ Ше Ьа\» іп Кеаі Сазез, 16 Ід\у & Нишап ВеЬауіог 539 (1992).
65 Див. Оиекіа V. Ііпіїесі Зіаіев, 289 11.5. 466 (1933) (мало місце засудження тому, шо суддя дав ко-
ментарі присяжним: «Я думаю, шо кожне слово, сказане цією людиною [обвинуваченим], окрім випадків
її згоди з державним обвинуваченням, було неправдою»). Не всі судді погоджуються з тим, що вони не
повинні підбивати підсумків і коментувати докази. Детальні пропозиції щодо розширення ролі судді
обговорюються федеральним суддею: Риск И'еіпзіеіп. ТЬе Росуєг апсі Виїу о( Ресіегаї Іисі^ез Ю МагзЬаІІ апсі
Сошпіепі оп Ше Еуісієпсє іп Іигу Тгіаіз апсі 5оте Зиввеяіопз оп СЬагвіпв Іигоге, 118 ЕКО 161 (1988).
108
Розділ Ш
присяжними, а також спогади самих присяжних про випадки із своєї практики66.
На якомусь етапі, здебільшого на початку засідання, проводиться попереднє голо-
сування для з’ясування розбіжностей. Після нього обговорення продовжується. І зно-
ву — голосування. Так триває доти, доки присяжні не досягнуть згоди або ж вони
«зайдуть у глухий кут».
Склад присяжних, які потрапили у глухий кут або не дійшли спільної думки. Якщо
присяжні повідомили суддю, що вони зайшли у глухий кут, він, як правило, радить
їм провести нове засідання і визначити, чи здатні вони подолати труднощі. Іноді
суддя дає присяжним заключне напутнє слово, яке б сприяло переглядові при-
сяжними своїх позицій. Це ще називають заключним зверненням у справі Аллена,
або «динамітним зверненням», із закликом до присяжних безсторонньо дослідити
надані на розгляд питання з належною повагою до думки один одного 6 . В кри-
мінальних справах (у багатьох юрисдикціях і в цивільному судочинстві) вердикт
присяжних повинен виноситись одностайно 68 69. Якщо це не так, то кажуть, що
«склад присяжних не дійшов спільної думки". Щойно підготувавши вердикт,
присяжні інформують про це суддю. Всі збираються в залі суду. Голова присяжних
передає рішення судді. Той перевіряє, чи правильна форма вердикту, й повертає го-
лові, шоб він зачитав його .
Клопотання про надання доказів або напучувань. Іноді присяжні звертаються з
клопотанням зачитати їм те чи інше свідчення або, якшо вони не отримували
письмових напучувань, повторити деякі фрагменти напутнього слова. Присяжні
можуть клопотатися і про надання їм тих речових доказів, яких вони ще не брали
до кімнати присяжних. Судді повторюють фрагмент свідчення або напучування не-
охоче, побоюючись, шо на цій частині присяжні сконцентрують усю свою увагу.
Тому суддя радше зачитує їм усе показання чи весь текст напутнього слова й радить
розглянути цей матеріал у контексті всіх інших свідчень та напучувань.
Підрахування голосів присяжних. Єдине, що залишається робити адвокатам
протягом засідання,— це з’явитися і обмірковувати різні додаткові напучування
чи інші проблеми, які виникають під час засідань. Однак та сторона, котра прог-
рає процес, має право «підраховувати голоси присяжних». Суддя вимагає, щоб
кожен присяжний персонально відповів, чи він справді-таки погоджується із
зачитаним вердиктом. Внаслідок цього трапляється так, шо присяжний заявляє
про свою незгоду з рішенням, і цю проблему доводиться розв’язувати на додат-
кових засіданнях або ж оголошується новий судовий процес з іншим складом
присяжних 70.
Форми вердиктів. У всіх кримінальних справах і в більшості цивільних процесів
«генеральний вердикт» лише віддзеркалює висновок присяжних. У кримінальній
справі форма генерального вердикту дає змогу присяжним перевірити, винен чи не
винен кожен з обвинувачених. А в цивільній справі існують два рівнозначні
66 Див. РкоеЬе ЕІІпіогіН. Аге Тп'еке Неабз Веиег ТЬап Опе?, 52 Гада & Сопіешр. РгоЬ. 205 (1989)
(змальовується складна картина на основі спостережень уявних присяжних). Дві доповіді присяжних:
Меїчуп Хегтап. Саіі ТЬе Ріпа) 5Мііпе$$ 122—42 (Нагрег & Кочу 1977), частина передрукована з праці Ьап-
сктап (виноска 3); Уісгог МІІазепог. Зигу - ТЬе Реоріе уз. Зиап Согопа (Ьіпіе, Вгои'п 1977).
67 Це звернення дістало свою назву у зв’язку зі справою АІІеп V. ііпііесі Зшіез. 164 17.8. 492 (1896).
«Вупатпе сЬагве» — це гра слів. «СЬагве» може означати як звернення до присяжних, так і вибухівку.
68 Конституційні вимоги щодо одностайності розглядаються у розділі VIII.
69 Можуть також оголосити про неможливість продовження судового процесу чи про його несп-
раведливість через такі причини, як неправомірна поведінка юристів, сторін, свідків чи суддів, і що його
не можна «вилікувати» ніякою інструкцією присяжним.
70 Припинення судового процесу через те, що присяжні не винесли одностайного рішення, ого-
лошується не лише тоді, кали присяжні не можуть домовитися, а й тоді, коли судовий процес не може
проводитися далі. Припинення суду може оголошуватися внаслідок неправомірної поведінки присяжних
чи адвокатів, яку неможливо виправити. Припинення судового процесу може також мати місце, коли
суд не може продовжувати свою роботу внаслідок скорочення кількості присяжних понад необхідний
мінімум через хворобу чи з інших причин. Адвокати можуть внести пропозицію про припинення судо-
вого процесу чи суддя може оголосити про своє рішення.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
109
варіанти: «Ми виносимо вирок на користь позивача й оцінюємо збитки в розмірі...»
або «Ми виносимо вирок на користь відповідача».
У цивільній справі суддя може винести або «спеціальний вердикт», або «гене-
ральний вердикт із запитаннями»71. Форми спеціального вердикту спонукають
присяжних відповісти на низку запитань, необхідних для винесення генерального
вердикту. На підставі цих відповідей суддя визначає, яким буде остаточне рішення
у справі. Так, у справі з обвинувачення у наклепі присяжним можуть поставити такі
запитання: «Чи обвинувачує відповідач позивача в хабарництві у своїй статті,
надрукованій у «ЗтіПпоп ОЬзєґуєґ» від 10 січня 1992 р.?», «Чи є ця заява наклепом
на позивача?», «Чи була ця заява дозволеною?» і т. п. Так само складений спе-
ціальний вердикт може виноситись і в справі з відшкодування збитків. Потім
присяжні визначають суми за кожну з матеріальних витрат, як-от: зарплата,
лікарняна й медична допомога, погіршення можливостей для заробітку, моральні
. й фізичні страждання, в тому числі страх, шок, біль, завдані травмою, втрата
товаришів, розпад сім’ї та інші види нематеріальної шкоди.
Суть генеральних вердиктів із запитаннями, як і звичайних генеральних
вердиктів, полягає в тому, що присяжні самостійно роблять остаточний висновок,
а потім до нього ставляться запитання, щоб з’ясувати, чи були слушні підстави для
такого рішення. Отже, ці запитання скидаються на ті, що стосуються, як зазнача-
лося раніше, спеціального вердикту.
Звичайно, завдання адвокатів — накреслити спеціальний вердикт чи гене-
ральний вердикт із запитаннями. Якщо такі форми вердикту сприяють «раціо-
налізації» процесу прийняття рішення присяжними, то їх підтримують відповідачі
у цивільних справах як протидію виявам симпатії до потерпілого позивача. Та
є проблеми. Одна з них — формулювання точних і зрозумілих запитань для
присяжних. При застосуванні цих форм існує загроза того, що підтверджений
свідченнями вердикт буде відхилено лише через хибність відповідей присяжних на
запитання.
7.	Післясудові клопотання
Клопотання про судове рішення ІЇОУ. Відповідач може подати клопотання після
винесення вердикту на тих самих підставах, що й клопотання про спрямований
вердикт, перед винесенням якого присяжні отримали від судді напучування. В ци-
вільних справах це називається клопотанням про «винесення судового рішення
всупереч вердиктові присяжних» або «винесенням судового рішення N07» (поп оЬ-
$іап(е уегеФсіо) 72 73 Клопотання стосовно тих вердиктів, перед винесенням яких
присяжні отримали від судді напучування, і судового рішення N07 рідко задово-
льняються, бо критерії для їх втілення дуже високі: необхідна цілковита відсутність
важливого доказу, на підставі якого присяжні прийняли б рішення. Як приклад та-
кого критерію, найчастіше наводять розгляд апеляційним судом США справи
Компанія Боїнг проти Шипмана (Воеіпв Со. у. Вдіртап) з констатуванням того, що
вердикт на користь позивача можна відхилити лише тоді, коли, розглядаючи всі
докази «якнайдокладніше, з усіма розумними висновками, найсприятливішими для
[позивача]», суддя «вважає, що розважлива людина не може винести...вердикту» на
користь позивача. 1 навпаки, вердикт на користь позивача годі відхилити, «якщо
існує важливий доказ [на користь позивача], тобто доказ такою мірою значущий,
71 Див. ЕКСР 49.
72 У цивільних справах у федеральному суді це клопотання називається поновленим клопотанням
про винесення судового рішення з питання закону. Див. РКСР 50. ІІе підкреслює той факт, що таке кло-
потання не є окремим» воио лише відкладений розгляд попереднього клопотання, складеного до того,
як справу було передано присяжним.
73 Див. 411 Б.2Д 365, 374 (5їЬ Сіг. 1969).
110
Розділ ПІ
шо розважлива й неупереджена людина, від якої залежить рішення, не може не
винести» справедливого вердикту на користь позивача. Такий погляд наштовхує на
думку, що «традиційною функцією присяжних, а не суду, є з’ясування фактичних
обставин, зважування суперечливих доказів і висновків, а також визначення
щирості свідків».
Нові судові клопотання. Сулля у цивільній справі може також «відхилити»
вердикт і призначити новий судовий процес, якщо він «не визнає значущості су-
купних доказів у справі» або якщо відповідальність правомірна, але вердикт занадто
чи недостатньо жорсткий. У разі порушення міри у винесенні вердикту, суддя має
право санкціонувати «гетіШіиг» чи «аббіїиг» — наказати новому судові через
надмірну чи недостатню, на думку сторін, жорсткість вердикту пом’якшити його або
зробити суворішим. Але суддя аж ніяк не зобов’язаний давати таке доручення но-
вому судові, якшо він із цим не згоден. Тож кажуть, що суддя не повинен сидіти як
«тринадцятий присяжний».
Післясудові клопотання у кримінальних справах. У кримінальних справах захист
може також порушити клопотання після винесення обвинувального вердикту,
аналогічне клопотанню про спрямований вердикт або клопотанню про виправдан-
ня, винесене судом раніше. Це ще називають клопотанням про винесення судового
рішення всупереч вердиктові присяжних, а іноді — поновленим клопотанням про
виправдання . Підставою для прийняття такого клопотання є подання судові не-
достатньо вагомих доказів для визнання присяжними обвинуваченого винним,
попри усі наявні сумніви. Обвинуваченню не дозволяється домагатися відхилення
судового рішення про виправдання 74 75 * *.
Відхилення вердикту. Іноді сторона намагається відхилити вердикт, посилаю-
чись на те, що присяжні припустилися якихось порушень у ході засідання чи суду.
Але засідання присяжних добре захищені від зовнішніх втручань, тому на подібні
клопотання дивляться несхвально. Навіть якшо стане достеменно відомо, що під
час засідання присяжних виникли якісь проблеми, це не позначиться на вердикті.
В гучній справі 1785 р. лорд Менсфілд (МапхЛеІф встановив правило, згідно з яким
судді не слід змінювати вердикт лише тому, шо присяжні порушили усталені про-
цедури при його винесенні. Він відмовився відхилити вердикт, хоч було відомо, що
присяжні склали його шляхом жеребкування. На думку Менсфілда, таємниці
кімнати присяжних не підлягають розголошенню, тому адвокати не повинні доку-
чати їм пошуками фактів відхилення від норми7 .
Спроби відхилити вердикт на підставі того, що присяжні порушили проце-
дуру, ше називають «виявом недовіри до вердикту». Типовим сучасним
правилом, яке регулює можливість відхилення вердикту присяжних засідателів,
є федеральне правило про доказ 606 із внутрішньо-зовнішнім розмежуванням:
суд не може отримати ніяких доказів про будь-яке питання чи заяву, що обго-
ворювалися на засіданні присяжних або про будь-який вплив на хід засідання,
якщо тільки це не «стороння шкідлива інформація», котра привернула увагу
присяжних, чи якийсь інший «сторонній вплив» на присяжних . Але врахову-
ються свідчення про такі речі, як хабарі, коментарі, надані присяжним під час
засідання особою, яка не є присяжним (скажімо, адвокатом сторони чи пра-
цівником суду), або інформація про присяжного в газетній статті на тему справи.
Наслідком застосування цього правила є те, що доки існує вагомий доказ на
74 Див. ЕКСгР 29(с).
75 Це може порушити право, гарантоване статтею «Про подвійне обвинувачення» 5-ї поправки, яке
унеможливлює притягнення до суду двічі за тим самим обвинуваченням. Див. розділ VIII.
7& Див. Уаізе V. Веіауаі, Ї.Т.К. 11 (1785), а також МсОопаМ V. Ріезз 238 13.8. 264 (1915).
7 Див. ЕКЕ 606(Ь); Іп ге Веуегіу НІІІ5 Ріге Шщаїіоп, 695 Е.26207 (6гЬ Сіг. 1982) (було скликано новий
суд, бо присяжний провів свій експеримент, щоб перевірити, чи могла пожежа розпочатися, як казав
експерт позивача, і розповів про це іншим присяжним).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
111
користь вердикту, його неможливо відхилити через погане запам’ятовування, не-
правильне розуміння доказу, шкідливі коментарі з боку інших присяжних чи повне
нерозуміння закону78 *.
Г. Право наведення доказів
У судах присяжних обмеження доказів існує у вигляді правил про виключення
доказів, які регулюють обсяг свідчень, призначених для присяжних. Від присяж-
ного не вимагають пояснень, чому він прийняв те чи інше рішення у справі, тому
повне виключення є запорукою того, що він не спиратиметься на неправомірні
докази у винесенні вердикту. На суддівській лаві суддя, очевидно, вислухає як
правомірні, так і неправомірні докази . Однак він мусить пояснити причини свого
рішення у письмовій чи усній формі або в наказі, й не може спиратися на
неправомірні докази при вирішенні справи 80. Так, на суддівській лаві правила до-
ведення застосовуються в основному як правила регулювання еипраедального
рішення 81. Суть правил доведення, що повинні застосовуватись, є аналогічною.
1.	Особиста обізнаність — підстава для свідчення
Свідки можуть давати показання лише в питаннях, з якими вони особисто
обізнані82. Інакше кажучи, вони мають бути очевидцями подій, про які свідчать.
Зазначена вимога досить проста. Але особиста обізнаність — це не припущення.
Отже, юрист повинен упевнитись шляхом опитування, що свідок особисто
обізнаний, перш ніж він почне давати показання стосовно того, шо бачив. Свідкові,
викликаному підтвердити, що він бачив грабіжника у вестибюлі готелю, передовсім
поставлять запитання, відповіді на які продемонструють, що він справді був у
вестибюлі, тому міг бачити, що там сталося. Ця вимога, як і у випадках з речовими
доказами, є ще одним прикладом того, що правник повинен «закласти підгрунтя»
для показань свідка. Може здатися, що нічого складного тут немає, хоч насправді
це — проблема для багатьох юристів, бо в осіб, добре обізнаних з фактами справи,
є природна звичка забувати, що інші люди не мають таких відомостей.
2.	Показання у формі судження
Некомпетентна думка. Взагалі свідки, далекі від юриспруденції, можуть давати
показання лише про факти й не повинні засвідчувати висновків. Річ у тому, шо
присяжні самі вирішують, які зробити висновки на підставі фактів. Було б
неправомірним твердження свідка, що обвинувачений «їхав занадто швидко як на
дорожні умови», бо це — компетенція присяжних. Але важко відмежувати факти від
висновків, бо чи не кожне стереотипне висловлювання про будь-яку подію є
своєрідним висновком.
78 Після судового процесу присяжні можуть вільно говорити з будь-ким про те, шо відбувалося в
кімнаті присяжних. Іноді адвокати в справі задають запитання присяжним, щоб дізнатися, чи не було
зовнішнього впливу, який міг призвести до відхилення вердикту, а також шоб з’ясувати, яке враження
справило на присяжних їх подання.
7® Справді, суддя має почути сумнівне свідчення, аби вирішити, чи воно прийнятне.
80 Див. РКСР 52; РКСгР 23(с).
81 Для детальнішого ознайомлення із законом про докази див. Уокп Ж Зігоп&, еі аі., МсСогтіск і,
НогпЬоок оп Еуісієпсє, 4іЬ Ей. (АУе$і 1992); Міскаеі Н. ОгаИат. Ресіегаї Киіез оГ Еуісієпсє іп а Миіійеіі (ЗУеві
1992). Див. також Ап/іиг Деві. Еуісієпсє: Ехаліріез апсі Ехріапайопа (Ьііііе, Вгосуп 1994).
82 Див. Ресіегаї Київ оГ Еуісієпсє (РКЕ) 602. В судовому процесі у федеральному суді питання про
свідчення розглядаються за цим правилом, уперше проголошеним 1975 р. До 1975 р. закон про свідчення
визначався за прецедентним правом, при цьому існувало кілька питань, які визначалися законодавчим
актом. Більшість судів штатів дотримуються практики федеральних судів і мають закони про свідчення, дуже
подібні до РКЕ.
112
Розділ Ш
Припустимо, свідок каже, шо «обвинувачений кинув цеглину». Візьмемо лише
одне слово в реченні, наприклад, «кинув» — це висновок, зроблений на підставі
того факту, шо обвинувачений тримав цеглину в руці й, замахнувшись, швидко
переніс руку над головою вперед. Рука зупинилася, і цеглина впала у якесь місце.
Коли ми називаємо предмет «цеглиною», то робимо висновок на підставі того, шо
цей предмет квадратний, червоного кольору й приблизно такого розміру, як ті речі,
котрі мають назву «цеглини», мабуть, виготовлений із глини й, очевидно, важкий.
Якби людям не дозволяли робити висновків, їхня мова була б дуже дивною. Такі
типи «щоденних» висновків не підлягають забороні.
Отже, правило про виключення не поширюється на висновки, які: (1) грунту-
ються на спостереженнях свідка і (2) «сприяють чіткому розумінню його показань» .
Перша умова не додає нічого нового до необхідності в особистій обізнаності. А друга
(висновок повинен «сприяти чіткому розумінню») просто означає, що висловлю-
вання без висновків незграбне й ненормальне. Цій другій умові, безперечно,
відповідає щойно наведений приклад про кидання цеглини. Непрофесійними, дуже
суб’єктивними, але дозволеними є висновки про те, що людина була «п’яною» чи
що машина їхала зі швидкістю «тридцять п’ять миль за годину».
Думка експерта. Якщо наукові, технічні чи спеціальні знання можуть сприяти
кращому розумінню справи, то доцільно, шоб свідчив у ній експерт. Експерти мають
специфічні навички, відповідну освіту, підготовку й досвід, які дають їм змоіу
робити висновки в ділянці тих чи інших знань, на що нездатні непрофесіонали .
Терапевти свідчать у справах, пов’язаних із заподіянням шкоди фізичному здо-
ров’ю, психіатри — у кримінальних справах чи в справах з опікунства, інженери —
у справах, які стосуються виробництва,— усі вони можуть бути експертами. До цих
фахівців вдаються найчастіше. Але є експерти і в питаннях екзотичніших, як,
скажімо, відтворення нещасних випадків’5.
Експерти можуть призначатися судом81 * * * * 86 87 88. Але це трапляється не часто. Від-
повідно до принципів змагальності кожна з процесуальних сторін готує і подає
свідчення свого експерта. Як відомо, всебічного вивчення із застосуванням
спеціальних знань потребують не лише складні питання, а й «звичайні» факти.
3.	Релевантність доказу і репутація особи як засіб доказу
Загальне мірило релеваюпності. Норми федерального права й чимало правових
норм штатів передбачають невисокий критерій оцінки доказовості, оскільки реле-
вантний (обгрунтований, доречний) «доказ може надавати існуванню тих чи інших
фактів... більшої або меншої імовірності, ніж вона була б без цього доказу» .
Застосовуючи таке непевне мірило фактичної релевантності, необхідно враховува-
ти й інші чинники, насамперед загрозу виникнення хибної упередженості.
Відповідно до правових норм штатів, релевантний доказ «можуть вилучити, якщо
міра його доказовості менша, ніж загроза несумлінної упередженості, змішування
фактів, шо потребують доведення, омани присяжних, розгляду неправомірних від-
строчень, гайнування часу чи подання зайвих доказів» . Наприклад, огидні кольорові
81 ЕКЕ70).
84 Див. ГКЕ 702-706.
85 Нещодавно Верховний суд запропонував розширити коло експертів, яким дозволяється
свідчити, прн цьому федеральні правила про докази нуліфікували попередню перевірку доказів експертів
у сфері загального права: чіт мас цей доказ «загальну підтримку» в науковому світі. В цьому питанні
правила встановлюють гнучку перевірку: чн має доказ «надійну основу і чи відповідає він поставленій
меті». (ОаиЬеп V. МетІІ Осм Рііагтасеигісаіз, Іпс.,_и.8._, І )35. Сі. 2786 (1993) (приймається свідчення
експертів шодо суперечливих наукових публікацій проте, чи ліки Бенедектин впливають на народження
дитини).
86 Див. ГКЕ 706.
87 РКЕ 401.
88 РКЕ 403.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	113
фотознімки жертви у справі про вбивство, очевидно, перевищать критерій оцінки
релевантності. Але їх рідко використовують як докази, бо цінність таких доказів не-
значна (і без того ясно, що жертва загинула), та поряд з ним існує загроза їх
емоційного впливу, який може спонукати присяжних несправедливо поставитись
до обвинуваченого.
Репутація особи як засіб доказу. За загальною нормою доказовості, «репутація
особи як засіб доказу» є неприйнятною, бо передбачає можливість обвинувачення
у зв’язку з тим чи іншим прецедентом . У позові про шкоду, заподіяну внаслідок
автомобільного зіткнення, свідчення про попередні нещасні випадки, які трап-
лялися з обвинуваченим, є неприйнятними при спробі довести, що він «поганий
водій». З тієї ж причини обвинувачення у кримінальній справі не може посилатися
на погану репутацію обвинуваченого89 90. Логічним обгрунтуванням заборони таких
доказів є загроза того, що присяжні визнають винним обвинуваченого в
кримінальній чи цивільній справі лише тому, що він «погана» людина, а не тому,
що він справді зробив те, в чому його обвинувачують у цій справі.
А проте це не абсолютна заборона. Під час розгляду кримінальної справи
обвинуваченню дозволяється наводити свідчення про погану репутацію обвинуваче-
ного у відповідь на докази, подані обвинуваченим на підтвердження своєї доброї
репутації91. Не виключено, що нагадування про попередні судимості чи інші докази
поганої репутації свідків або обвинуваченого поставлять під сумнів достовірність
їхніх показань. Але суд повинен обережно ставитися до подібної інформації і брати
до уваги значущість показань у справі92.
4.	Принцип неприпустимості свідчень з чужих слів
та основні винятки з нього
Взагалі показанням з чужих слів вважається свідчення про заяву або судження
іншої особи. Якщо говорити докладніше, то йдеться про заяву чи судження, зроб-
лені за межами зали суду й подані під час розгляду справи з метою підтвердження
правдивості фактів, які містить це судження 93. В таких випадках виникає сумнів у
достовірності показань, бо сторона, проти якої вони висуваються, не мала змоги
спростувати їх у момент надання свідчень або вдатися до перехресного опитування
особи, яка зробила таку заяву. В англійському судочинстві принцип неприпус-
тимості свідчень з чужих слів запроваджено досить давно. Типовою є така ситуація:
сталася автомобільна пригода, свідок події описує її офіцерові поліції, а потім, під
час метушні й галасу, зникає в юрбі. Звичайно, під час судового розгляду справи
поліцейський не може посилатися на слова цього очевидця, хоч його ім’я відоме,
а свідчення цілком суголосні з іншими показаннями.
Існують дві основні категорії позасудових висловлювань, на які не поши-
рюється принцип неприпустимості. Оскільки свідченням з чужих слів є позасудова
89 Див. РКЕ 404(а).
90 Див. РКЕ 404(а). Якщо свідчення про репутацію є елементом обвинувачення, позову чи захисту,
то воно цілком прийнятне як засіб доказу. В наведеному прикладі свідчення про репутацію «поганого
водія» є неприйнятним у позові, коли йдеться про неуважність водія. Але таке свідчення може бути
прийнятним у позові проти власника автомобіля, який необачно передав авто поганому водієві, знаючи,
шо той — поганий водій. Крім того, жодне з обмежень доказів, які характеризують репутацію особи, аж
ніяк не стосуються права судді визначати міру суворості обвинувального вироку в кримінальній справі.
91 РКЕ 404 (а) (1).
92 Див. РКЕ 608, 609 та 403. Свідчення про попередні негативні вчинки особи можуть використо-
вуватися, шоб показати мотив, відсутність наміру, ідентичність або подібність наміру. РКЕ 404(Ь).
93 РКЕ 801 визначають показання з чужих слів як «твердження, відмінне від твердження, зробле-
ного стороною під час судового процесу або слухання справи, і як таке, шо має на меті довести правдивість
наявної в ньому інформації». Зверніть увагу на ситуацію: «той, хто зробив заяву», і свідок у суді є однією
особою.
8 9-340
114
Розділ ІП
заява, зроблена з метою доведення правдивості викладених у ній фактів, то до першої
категорії' припустимих заяв належать ті, котрі не є показаннями з чужих слів уже
тому, що вони були зроблені з якоюсь іншою метою. Припустимі заяви другої ка-
тегорії загалом подібні до свідчень з чужих слів, але вони становлять виняток із
принципу неприпустимості показань.
а.	Заяви, наведені не для того, щоб довести
правдивість свідчень, які вони містять
Якщо заява наводиться не для того, щоб довести правдивість свідчень, які вона
містить, то ми не сумніваємось у достовірності цих свідчень. Адже людина схильна
ставитись з недовірою до того, на чому наполягають, і вірити в те, що лише кон-
статують. Так, наприклад, свідок повідомив, що Джон Сміт зателефонував йому
якогось дня і під час розмови сказав: «У Пеорії сьогодні йде дощ», то це буде
свідченням з чужих слів, якщо воно подається як доказ того, що в Пеорії в цей час
йшов дощ. Але якщо згадане повідомлення наводиться з якоюсь іншою метою,—
наприклад, аби довести, що телефонна лінія не була зіпсованою, що Джон Сміт роз-
мовляє англійською, що він того дня був ще живий або не втратив голосу чи знав
номер телефону свідка,— то воно вже не є свідченням з чужих слів. А тепер роз-
глянемо три узвичаєні випадки непрямого використання позасудових заяв, коли
вони не вважаються показаннями з чужих слів.
Заяви, наведені для того, щоб вплинути на слухача. Припустимо, Барні затримали
в чужому будинку й заарештували за обвинуваченням у крадіжці зі зломом
(проникнення до будинку з наміром вчинити злочин). Як стверджує Барні, він уліз
до будинку тому, що якесь дівчисько сказало, ніби там внрує пожежа і її мама не
може вибратися звідти. За звичайних обставин сказане дівчинкою вважалося б пока-
занням з чужих слів 94. Але Барні має право послатися на повідомлення дівчинки,
оскільки він не збирається доводити, що в будинку справді вирувала пожежа й
необхідно було врятувати бідолашну жінку. Адвокат використає це твердження, аби
переконати суд, що Барні мав слушну причину опинитися в цьому будинку.
Заяви, наведені для того, щоб підірвати достовірність свідчень. Принцип
неприпустимості показань з чужих слів не порушується в тому разі, коли подані
позасудові заяви суперечать свідченням, представленим під час розгляду справи.
Ось один із таких випадків. Джон Сміт, особа, яка сказала під час телефонної роз-
мови, що в Пеорії йде дош, згодом, на слуханнях цієї справи в суді, заявляє, що тоді
в Пеорії дощу не було. Переказ телефонної заяви Джона Сміта будь-ким, хто її чув,
не є показанням з чужих слів. Взагалі, таку позасудову заяву представляють не для
того, аби довести, що в Пеорії справді-таки йшов дощ, а щоб похитнути довіру до
Сміта як до свідка, продемонструвати, що він робить заяви, які суперечать його ж
показанням під час слухання справи, тож Смітові не можна вірити. Ясна річ, журі
присяжних не сприйматиме телефонні твердження Сміта як вагомий доказ того, що
в Пеорії йшов дощ. Не важко здогадатися, що журі присяжних, ознайомившись з
подібними розбіжностями в показаннях, використає їх для підтвердження зовсім
інших, протилежних версій. Це настільки очевидно, що присяжні навіть дивуються,
коли суддя наголошує, що під час розгляду заяви необхідно замислитись не над фак-
тами, які вона містить, а над тим, чи слід довіряти свідкові.
Мова, що має силу юридичного акта. Ця група включає будь-які позасудові твер-
дження, котрі, крім змісту, мають ще й незаперечну юридичну силу. Наприклад, як
можна оспорювати в суді Сполучених Штатів положення контракту, який укла-
даєтья з самих позасудових заяв? Річ у тім, шо контракт, пропозиція, ділова угода
не є свідченнями з чужих слів, бо їхній мові притаманна незаперечна сила юридичного
94 Це було б правильно, навіть якби дівчинка могла свідчити у суді.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 115
акта, незалежно від того, про що йдетья в цих документах. Вирішальне значення має
не зміст того чи іншого документа, а факт його існування. А й справді, інколи
здається, шо контракти віддзеркалюють самі обіцянки, які нічого не гарантують.
Силу юридичного акта мають і наклепи з боку обвинуваченого (наклепницький
процес), а також підбурювання до скоєння злочину (справа про підбурювання).
б.	Винятки з принципу неприпустимості свідчень з чужих слів
Існує чимало винятків з принципу неприпустимості свідчень з чужих слів. Лише
федеральні норми доказового права налічують 29 винятків . Тож і пропонувалося
скасувати ці норми. Але, на превеликий подив студентів юриспруденції, що
продираються крізь хащі законів, вони й досі чинні95 96. Розглянемо лише найважли-
віші з винятків.
Ці винятки (про них мовиться далі) стосуються заяв, які, звичайно ж, є
свідченнями з чужих слів, оскільки ці заяви подаються для того, щоб довести
правдивість викладених у них фактів. У такому разі припустимість доказів
визначається довірою до свідка. Але згадані заяви усе ж розцінюються як доказ
надійності викладених у них фактів, бо: (1) сама заява чи обставини, за яких її було
зроблено, надають свідченню додаткових гарантій надійності', (2) існує нагальна
потреба заслухати цю заяву в суді, позаяк в інший спосіб довести викладені у ній
факти дуже важко.
(1)	Визнання факту стороною
Під час розгляду справи в суді одній із сторін дозволяється посилатися на будь-
яку заяву іншої сторони 97 98 99. Наприклад, пес Дена покусав Пітера. Після того, як це
сталося, Ден каже Віллі: «Мій пес покусав Пітера». Якшо Пітер подає на Дена позов
про компенсацію шкоди, заподіяної цією пригодою, то Віллі може переповісти в
суді слова Дена, бо вони є заявою однієї із сторін (відповідача) у викладі іншої сто-
рони — Пітера 9 . Це — найхарактерніший випадок з-поміж багатьох. Якщо адво-
кат використовує такі заяви протилежної сторони, то не в інтересах процесуального
супротивника. Адже люди не схильні обмовляти самі себе.
(2)	Реєстрація ділових операцій
Реєстрація ділових операцій передбачає ведення документації особою чи
організацією під час повсякденної ділової діяльності. Такою реєстрацією є,
наприклад, медичні записи в лікарнях і клініках, ділові папери державних установ,
рахунки та інші документи у сфері приватного бізнесу. Вимоги до діловодства: (і) за-
писи повинні здійснюватися тоді, перед чи відразу після того, як відбулася подія;
(2) виконує їх особа, обізнана з цією подією, або хтось інший на підставі наданої
нею інформації; (3) записи мають виконуватися протягом усієї ділової діяльності;
(4) організація зобов’язана повсякчас вести такі записи ". В такому разі запорукою
правдивості свідчення є регулярність реєстрації ділових операцій. Якщо всі платежі
й розрахунки постійно фіксуються в реєстраційному журналі, то він може стати
надійним засобом підтвердження достовірності розрахунків. Цей виняток з
принципу неприпустимості свідчень з чужих слів зумовлений необхідністю, бо в ба-
95 Див. ЕКЕ 803 та 804.
96 Такі пропозиції робилися, але з прийняттям федеральних норм доказового права необхідність
у них відпала.
” Див. ЕКЕ 801 (ф(2).
98 Федеральні норми доказового права не розцінюють подібні ситуації як винятки з процедурних
правил розгляду показань з чужих слів, просто ці випадки не відповідають самому визначенню цього
поняття. Але такі ситуації розглядаються як винятки, зроблені для свідчення сторін, і, на наш погляд,
небезпідставно, тому саме так ми їх класифікуємо.
99 Див. ЕКЕ 803(6) та (8).
8*9-340
116
Розділ ІП
гатьох випадках цілком можливо, шо клерк, який прийняв платіж, не зможе
пригадати, як саме відбувався розрахунок і хто його здійснив. Але, щоб уникнути
фальсифікації та упередженого використання свідчень, суд має право відхиляти
показання, взяті з документації, якшо «джерело інформації або обставини реєстрації
ділових операцій ставлять під сумнів достовірність цих показань» 10°.
(3)	Заяви, зроблені в емоційно підвищеному стані
Вони — теж виняток із принципу неприпустимості свідчень. Людина, налякана
якоюсь подією, що сталася зненацька, не може казати неправду, бо для вигадок чи
брехні в неї немає ані часу, ані фізичних можливостей. Наприклад, вибухнула бомба,
і Віллі в істериці кричить: «Це бомба, її кинули он з тієї машини!» Оскільки заява
Віллі належить до винятків з принципу неприпустимості показань з чужих слів, то
свідок, який чув це, має право доводити під присягою в суді, що бомба справді була
і що її кинули із вказаного автомобіля 100 101.
(4)	Заяви, зроблені на підставі враження
Цей виняток подібний до попереднього, пов’язаного з пригодою і з заявами,
зробленими в емоційно підвищеному стані, з тією лише різницею, що той, хто
спостерігає за подією, не має підстав для хвилювання. Єдина вимога: опис події
повинен здійснюватися тоді ж або відразу після того, як вона сталася 102. Наприклад,
А і Б розмовляють на розі вулиці, А стоїть обличчям до перехрестя, Б — спиною. Через
плече Б А бачить порушення правил дорожнього руху й каже: «Червоне світло, а
вантажівка з меблями не зупинилася». В цьому випадку Б має право навести заяву
А в суді. До заяв, зроблених на підставі враження, належать також показання,
пов’язані з ідентифікацією особи. Таким, наприклад, є свідчення поліцейського про
те, що потерпілий сказав: «Це вчинила ось та людина». Але норми ідентифікації
особи передбачають деякі запобіжні заходи, зокрема перехресне опитування
потерпілого для з’ясування обставин, за яких було зроблено заяву '®3 104.
(5)	Намір
Цей виняток почасти має те саме підгрунтя, шо й заяви, зроблені на підставі вра-
ження. Ось приклад. Свідок заявляє, шо людина раніше сказала: «В мене болить
нога», «мені погано», «завтра я вирушаю до Нью-Йорка». Зрозуміло, цей виняток
з принципу неприпустимості показань більшою мірою дає змогу свідкові сказати
неправду, аніж інші такі винятки. Але можливість допущення помилки все ж обме-
жена, тож аргументи на користь використання свідчень з чужих слів переважають
докази протилежного змісту, звичайно, якщо присяжні побачать у цьому необ-
хідність після того, як процесуальний супротивник наголосить на слабких аспектах
такого свідчення 0 .
(6)	Інші винятки
Простий перелік деяких інших винятків із принципу неприпустимості свідчень
з чужих слів показує, існування яких додаткових гарантій надійності робить ці
свідчення припустимими; заяви підчас медичного діагнозування, статистика наро-
джуваності і смертності, кількості шлюбів і вінчань, відомості про стан ринку, дані
про родовід та землеволодіння, констатація смерті, інформація про матеріальну
зацікавленість чи протиправні наміри 105. Федеральні норми доказового права
100 Документація ло.ііційних розслідувань е особливим випадком ділової документації, проте в
кримінальному праві це вже не виняток, а неприпустиме свідчення з чужих слів. Див. РКЕ 803(8).
101 Див. РКЕ 803(2).
102 Див. РКЕ 803(1).
103 Див. РКЕ 801(<і)(1)(С).
104 Див. РКЕ 803(3).
105 Ці випадки розглядаються в §§ 803 та 804 РКЕ.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	117
передбачають і «всеосяжний» виняток із принципу неприпустимості показань з
чужих слів, який дає змогу судові визнати, що певна ситуація — це виняток із
правил, якщо існує вагомий доказ надійності свідчення. На підставі цього всеосяж-
ного винятку розглядаються специфічні винятки. Як зазначається у нормах, сто-
рони можуть свідчити з чужих слів навіть тоді, коли це не передбачено жодним із
винятків, але при умові, що свідчення має «відповідні гарантії достовірності»
Навіть із стислого розгляду судових доказів стає зрозуміло, якими вони є
складними й заплутаними. Втім більшість труднощів з’являється зненацька, наче
блискавка в залі засідань під час судового процесу. Висновок: адвокати повинні
передбачати можливість виникнення проблем із свідченнями й готуватися до цього
завчасно, ще до розгляду справи.
Д. Критичний огляд змагальної системи
Навколо пріоритетних положень змагальної системи судочинства не вщухають
суперечки. Критичні зауваження, як, зрештою, і підтримка окремих її аспектів,
здебільшого грунтуються на неперевірених припущеннях та анекдотичних випад-
ках. До того ж запровадження радикальних змін у змагальній системі найближчим
часом не передбачається, бо вона зафіксована в Конституції106 107. Однак наведемо
окремі критичні зауваження, які можна почути найчастіше 108 *.
1. Зловживання сторін контролем над судовим процесом
а. Підготовка свідків
Критики вказують на всі зловживання з боку сторін при здійсненні контролю за роз-
глядом і викладом справи в суді. Основним об’єктом критики є той факт, що адвокатам
дозволяється готувати до дачі показань «своїх» свідків. Але це має і позитивні наслідки,
бо підготовлені свідки, виступаючи в суді, менше відхиляються від суті справи. Гірше те,
шо підготовка свідка дає змогу адвокатові спонукувати його неправдиво свідчити.
До того ж, як зазначають критики, перехресне опитування іншою процесуальною сто-
роною не є достатньо суворим випробуванням для добре підготованого свідка. Під час
суперечки процесуальний супротивник не раз вдається до нападів на свідка, прагнучи
поставити під сумнів правдивість його показань, тож місце для свідчень може перет-
воритися на «різню репутацій», коли судді важко стримати «мордування» свідка адвока-
том, який забуває, шо він — «слуга правосуддя» .
Поборники змагальної системи зазначають, що професійна етика й криміналь-
не право забороняють адвокатам підмовляти свідка на клятвопорушення чи в
інший спосіб вводити в оману суд. Навіть якщо припустити, що підготовлений ад-
вокатом свідок надійно захищений від будь-яких нападів, то в разі виникнення
підозри, що він хоче ввести в оману суд, йому можуть влаштувати перехресне опиту-
вання. Не забуваймо також, що в Сполучених Штатах присяжні та судді не такі вже
й довірливі. Вони знають, що з особами, які дають показання, заздалегідь попрацю-
вали адвокати. Чимало правників усе ж утримуються від того, щоб ретельно готувати
106 РКЕ 803(24) та 804(5).
107 Див. Неггіп% V. Л'еіу Уогк, 422 0.8. 853 0 975) (конституційне право захисту в суді «визначає, шо
не може існувати обмежень дій адвоката, спрямованих па обстоювання інтересів підзахисного, згідно з
практикою судового процесу, встановленою 6-ю і 14-ю поправками»).
108 Більш повний, проте дещо упереджений огляд критичних зауважень до системи судочинства
й відповідні контраргументи містять праці ІапЖтал, аі. 24—76 (виноска 3).
105 Ковсое Роипіі. ТЬе Саизез оГ Рориіаг Оі8$аіі$Гасііоп хуііЬ іЬе Аіітіпіягаїіоп оГЗизіісе, 29 АВА В.е-
ропз 395, 405 (1906).
118
Розділ ПІ
свідків, бо їхні «милозвучні» показання можуть викликати підозру в суддів.
Досвідчений суддя завжди сам стежить за тим, щоб під час перехресного опитування
не було покривджено свідка. Але для юристів не є секретом те, що в суді така тактика
може призвести до зовсім інших, протилежних наслідків. Присяжні радше під-
тримають розгубленого свідка, ніж адвоката, який його залякує. Важлива деталь:
більшість адвокатів розуміє, що здобути довіру присяжних і суддів означає майже
те саме, що виграти справу. А довіра приходить тоді, коли докази подають хоч не-
доладно, зате чесно й рівночасно зауважують, яких великих зусиль доклала інша
сторона до підготовки свого свідка.
б. Права, що їх набувають сторони, здійснюючи контроль
Поборники змагальної системи зазначають, що контроль сторін над судовим
процесом, попри можливий ризик, забезпечує їм неабиякі права. Сторона, яка бере
діяльну й безпосередню участь у розгляді справи, має змогу зробити усе для того,
щоб представити свою власну позицію у найзрозумілішому і найдоступнішому
вигляді — навіть якщо її точку зору намагаються відхилити. Сторони здійснюють
контроль з певною метою. По-перше, він сприяє винесенню неупередженого
рішення, від якого безпосередньо залежить репутація людини в суспільстві. По-
друге, система, яка дозволяє особі здійснювати контроль і впливати на вирішення
життєво важливої для неї справи, є запорукою належного цінування людської
гідності. Навіть якщо справу програно, участь у її слуханні є «свідченням того, що
до тебе ставляться як до людини, а не як до непотрібу. і ти зможеш отримати
відповідні роз’яснення, яких заходів буде до тебе вжито» . Чим більше тебе ша-
нують як особистість, тим уважніше прислухаються до твоїх слів. Поборники зма-
гальної системи переконані, що сьогодні, як ніколи раніше, «суспільству
потрібні інститути, здатні захистити особистість від надмірного тиску на неї з
боку держави» П1.
в. Державна влада як зацікавлений позивач
у судовій справі
Найбільші труднощі виникають тоді, коли в контрольованому сторонами судо-
вому спорі однією із зацікавлених сторін виступає державна влада. В багатьох
країнах прокурор є квазїсудовим службовцем, який стоїть над виром людських
пристрастей і «спить спокійно навіть після винесення виправдадьного вироку» 11 .
Прокурор у Сполучених Штатах становить виняток із цього загального правила, бо
він зобов’язаний «не лише засуджувати, а й шукати справедливості» 1 . Однак слід
зазначити, що як тільки справа потрапляє до суду, американський прокурор бере
на себе роль захисника інтересів свого клієнта, яким за збігом обставин може бути
й могутня державна влада. Тому прокурор у більшості випадків робить усе можливе,
щоб сприяти вирішенню справи на користь клієнта, тобто довести вину підсудного 110 111 * 113
110 іапгепсе ТгіЬе. Атегісап Сопяішгіопа) Ьа», 20 ей. 666 (Ноипйаііоп Рге53 1988).
111 Цікавим є дослідження іокп ТіїіЬаиіг апсі Ьаигепі \¥аікег. Рккедига) ІиЯісе: А РаусЬоІовісаІ Апа-
1у5І$ 77—80,94—96 (Іоііп Ц'ііеу & 8оп5 ) 975). Як зазначають автори, особливого поширення набула думка,
шо судовий процес відбувається чесніше, кади сторони беруть у ньому участь, ніж коли проводиться
розслідування.
1 “ Див. Ч'ііііат Ріггі апсі Ьиса МагаДоИ. Тіїе N6» Ісаііап Сосіе оГ Сгітіпаі РгосеОиге: Тіїе ОіГйсикіея
оГВиіІдіпв ап Асіуеїзагіаі ТгіаІ Зузіет оп а Сіуіі Ьа» Роипдаїіоп, 17 Уаіе З.Іпі’І.Ь. 1, 31 (1992).
113 АВА ЗіапОакіз Гог Сгітіпаі Зизисе, Зіапсіагсіь 3-1.1 (АВА 1991). Вважається, шо ці вимоги є «нор-
мами, яких дотримуються найкращі прокурори і найкращі захисники». Федеральні обвинувачі не
повинні «робити усе можливе, щоб здійснилося правосуддя». Оераптепі оПияісе Мапиеі, Тігіе 9, Сііаргег
27, §§9-27000 еі зед., «Ресіегаї Ргіпсіріез оГСгітіпаІ Ргозесиііоп», рр. 9-495-9-559.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
119
й винести йому якнайсуворіший вирок. Як відомо, не раз траплялося так, що про-
курори, прагнучи здобути «перемогу за будь-яку ціну», надто ретельно ставилися до
виконання своїх обов’язків.
Можна звернутися до правил професійної поведінки ДВА, чинних нині у
третині штатів, але вони невиразно окреслюють деякі аспекти. Відповідно до
правила 3.8, прокурор повинен утримуватися від безпідставних обвинувачень
підсудного, даючи йому змогу радитися зі своїм захистом, не використовувати на
шкоду обвинуваченому його відсутність у залі суду й не приховувати інформацію,
що виправдовує обвинуваченого. Як пояснює «коментар» до цього правила (він не
«обов’язковим для виконання), «прокурор несе відповідальність не лише як адвокат
певної сторони, а й як поборник справедливості. Така відповідальність зобов’язує
його стежити, щоб судовий процес відбувався за встановленими правилами, а міра
вини визначалася при наявності достатніх доказів. Те, як далеко може зайти у своїх
повноваженнях прокурор, зумовлюється юрисдикцією і викликає постійні супе-
речки» 114.
2.	Хибні погляди на проблему істини
а. Суть критичних зауважень
Ці критичні зауваження стосуються порушень, пов’язаних із наглядом сторін за
судовим процесом. Мовиться про те, що, всупереч теорії змагальності, контроль
сторін над судовим процесом не завжди є запорукою того, що особа, уповноважена
приймати рішення, належним чином поінформована, адже деякі факти, котрі без-
посередньо стосуються справи, можуть бути приховані. Суддя Франкел (Егапкеї),
давній критик змагальної системи, зазначає, шо випадки, коли обидві сторони праг-
нуть розкрити всю істину, трапляються досить рідко 115. Але якщо судові надано не-
повну інформацію, винесення рішення у справі зумовлюватиметься не істиною, а
бозна-чим. Інша версія цього критичного зауваження така: «наша підприємницька
теорія справедливості» не вимагає з’ясування того, що таке істина, вона лише запитує,
чи «суворо дотримано усіх правил». На це запитання можна дати дві відповіді.
б.	Хибна уява про саму істину
Ось відповіді: у змагальній системі істина — поняття відносне; істина — це
особлива категорія дійсності, якій досить важко дати наукове тлумачення. Попри
всі балачки, шо судові процеси мають бути спрямовані на з’ясування «об’єктивної
істини», не слід забувати, що подію неможливо відтворити у суді. Якщо вона вже
відбулася і не існує її відеозапису, ми можемо покладатися лише на сприйняття події
особами, котрі про неї розповідають так, як вона їм запам ’япіалася. Внаслідок не-
досконалості органів чуттів, процесів запам’ятовування і здатності чітко висловлю-
вати свою думку щодо істин, які стосуються певної події, стільки ж, як і свідків.
Завдання полягає не в тому, щоб встановити істину, а в тому, щоб з’ясувати, чиє
сприйняття події найдостовірніше. Якщо система сприяє змагальності версій,
які по-різному віддзеркалюють подію, протягом усього судового процесу, аж до мо-
менту винесення вердикту, то така система дає змогу якнайточніше відтворити
дійсність. А пошуки істини не лише наївні, а й цілком неможливі. Поборники
Правило 3.8 Кодексу професійної поведінки ДВА та коментарі (АВА 1991).
1,5 Див. Магиіп Егапкеї. РаПІ?ап іияісе 10-20 (НШ & ЗУап§ 1980). В цій праці стисло, але гостро
критикуються майже всі аспекти змагальної системи. Цікаво відзначити, шо більшість критиків змагаль-
ної системи та інституту присяжних є суддями, добре обізнаними з усіма тонкощами судового процесу.
Як зазначалося раніше, суддя Джером Френк (Зеготе Егапк) був найбільшим критиком судової системи.
Див. Зеготе Егапк. Соипа оп Тгіаі (Ргіпсеїоп 1949).
120
Розділ ПІ
змагальної системи наголошують, що якраз вона максимально сприяє встанов-
ленню істини, бо під час розгляду кожної справи перевіряються щонайменше дві
версії1 . Фактично, змагальна система займається пошуками істини — принаймні,
так ми її уявляємо. Важко згадати випадок, коли б кожна із сторін не мала наміру
віднайти і подати інформацію, від якої залежить винесення остаточного рішення.
в.	Розподіл повноважень у проголошенні істини
Отже, судовий процес передбачає змагальність кількох версій події, що претен-
дують на істинність, тому необхідно з’ясувати, хто ж уповноважений встановлю-
вати і проголошувати істину. Оскільки істину важко визначити, завжди виникає
серйозна загроза того, що один з учасників судового процесу — держава —
зазіхатиме на право встановлювати й проголошувати істину. Посилаючись на
конституційний поділ влади, поборники змагальної системи вважають, що було б
найдоцільніше розподілити відповідальність за встановлення і проголошення
істини між державою, сторонами і, в тих випадках, коли це можливо, присяжними.
Тема недовіри до уряду в цьому відношенні досить типова для політичної історії
Америки. На останок хочеться відзначити, що навіть у світовій історії XX ст. трап-
лялися випадки, коли уряди через відсутність опозиційних сил тлумачили істину в
жахливий спосіб.
3.	Неефективність змагального процесу
а. Складність судового розгляду
й шляхи підвищення його ефективності
Більшість критичних зауважень щодо змагальної системи, які почасти стосую-
ться і проблеми контролю сторін за судовим процесом, спрямовані на повільність
його перебігу. Хоч деякі моменти не забирають багато часу, сама процедура розгляду
справи досить повільна й складна. В разі необхідності негайно подати на розгляд
суду усні чи інші докази практично неможливо довести певний факт, якщо відсутня
одна із зацікавлених осіб; крім того, заслуховування усних свідчень за схемою
«питання — відповідь» також відбувається повільно; не забуваймо, що непроста
норма доказового права передбачає у деяких випадках подання протесту,— і при
всьому цьому суддя повинен, не виявляючи особистої зацікавленості, стежити за
тим, щоб ту й іншу сторони вислухали належним чином 1 .
Суд вислуховує все те, що хочуть повідомити сторони, й отримує свідчення про
подію безпосередньо від її очевидців, що дає змогу розглянути справу під різними
кутами зору й накопичити інформацію, необхідну для прийняття рішення. Всяка
пропозиція про скорочення терміну розгляду справи з метою підвищення його
ефективності повинна грунтуватися на переконанні в тому, що буде знехтувано
справді зайву інформацію. До того ж існують більші цінності, ніж ефективність су-
дового процесу. Верховний суд зазначає:
Запровадження ефективної і швидкої процедури вирішення правових питань і
відображення її в Конституції є справою державного значення. Проте Конституція
визначає, що ефективність і швидкість — не найважливіші чинники судового про-
цесу. Можна сказати, що Білль про права, зокрема його стаття про вимоги до су-
115 Аргументи на захист практики розгляду істини як відносного поняття, шо існує в судочинстві,
можна знайти в психологічній літературі, яка переконує: те, шо людина сприймає,— це скоріше особлива
інтерпретація події, ніж її справжнє відображення. Див. ОоуіЛ. ЗсНпеісІег, АІЬеп Н. Наз&>г[, РкоеЬе £1-
/луопЛ. Регеоп Регсерііоп (А<ИІ50п-^е5Іеу РиЬ. Со., Кеайіпе, Ма55. 1979).
117 Звичайно, те, що розгляд справи займає більше часу, залежить не від самої змагальної системи,
а від існування можливості подавати справу до суду присяжних. Критичні зауваження стосовно
присяжних розглядаються нижче.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
121
дового процесу, покликані захищати крихкі суспільні цінності, які можуть бути
витіснені надмірною рфботою про ефективність судочинства. Це характеризує уряд
з найкращого боку 11 .
б. Реформи останніх років
Останнім часом було вжито низку заходів, спрямованих на підвищення
ефективності змагального процесу шляхом скорочення деяких його аспектів. 1983 р.
федеральний суд обмежив подання нових свідчень у справі, запровадив серйозні
санкції стосовно правників, які під час процесу діяли необгрунтовано, а ще раніше,
1979 р., було вирішено залучити до розгляду справ «суддів-магістратів» з метою
посилення нагляду за перебігом процесів.Чимало з цих «антизмагальних» заходів
свідчать про тенденцію останніх років згладити розбіжності в судочинстві між за-
гальним і цивільним правом118 119 120. Існують прецеденти й альтернативного розгляду су-
перечок .
Ефективність змагальної системи. Змагальна система істотно відрізняється від
інших систем наявністю у ній контролю сторін над судовим процесом, правом осіб
подавати або не подавати позов. Система слідства у кримінальному судочинстві, як
правило, вимагає проведення процесу, незалежно від того, чи присутній на ньому
захист. У змагальній системі є свої особливості. Якщо визнаний винним відповідач
відмовляється від продовження судового процесу, справу закривають. Однак
підсудний повинен розуміти, що він відмовляється від свого права спростувати
факти, які засвідчують його вину 121. При розгляді ж кримінальної справи за таких
самих обставин судовий процес продовжується. Розгляд цивільних справ прості-
ший. Якшо не порушено інтересів неповнолітнього чи особи, яка потребує додат-
кового захисту, сторони мають право будь-коли припинити судовий процес і
владнати справу між собою.
4.	Судові витрати й нерівність фінансових можливостей
а. Специфічні проблеми змагальної системи
Нерівність фінансових можливостей сторін, що беруть участь у судовому
процесі — проблема всіх правових систем. Але ця нерівність є спеціальною проб-
лемою змагальної системи, в якій сторони самі повинні збирати докази й представ-
ляти їх у суді. Сторони можуть виступати самі, від свого імені, але ясно, що та з них,
котра працює з адвокатом, має більше шансів виграти справу. Ці шанси ще більше
зростають, якщо сторона вдається до послуг досвідченого адвоката й експертів. Це
відображає і так зване «Американське правило» компенсації судових витрат, яке до-
зволяє стороні, шо виграла справу, не оплачувати послуг адвоката122.
118 Див. Зіапіеу V. ІПіпой, 405 11.8. 645 (1972). У ході розгляду цієї справи Суд визнав не-
конституційним закон штату Іллінойс, згідно з яким під час розгляду справи про позбавлення
батьківських прав аргументи батьків, якшо вони не перебувають у шлюбі, не заслуховувалися. Про охо-
рону прав дітей, батьки яких не перебувають у шлюбі, йдеться у розділі XII.
119 Див. розділ VII. Інформацію про посилення юридичного контролю над процесом встановлення
фактів див. у працях Шіп ДапДіеіп. ТЬе Оегтап Асіуаптаве іп Сіуіі Ргосейиге, 52 С. Сіті. Е.Кєу, 823, 866
(1988); дидіід Келпіск. МапавегіаІ Лківез, 96 Нагу. СКєу. 374 (1982). Ця тенденція викликає суперечки. Див.
Іапдипап, рр. 77—121 (виноска 3).
120 Див. розділ VI.
121 Див. у розділі VI про класифікацію випадків визнання власної вини. Підвищення ефективності
судового процесу, шо спостерігається у випадках, коли обвинувачений визнає свою вину частково, стало
причиною того, шо 1989 р. італійський суд змінив процедуру розгляду кримінальних справ. Див. працю
РІ22І & МагаДмі. Обмеження дискусій у процесі встановлення вини й національні особливості
судочинства ускладнюють процес остаточного визначення вини. Подібні процедури запроваджено в
Іспанії та Голландії, а у Франції та Німеччині чимдалі більше практикуються спрошеиі процедури.
122 «Американське правило» про оплату послуг адвоката відрізняється від «Англійського правила»,
згідно з яким відшкодування судових збитків покладається на сторону, що програла справу. Див. розліт VI.
122
Розділ Ш
б. Пом'якшуючі обставини
На практиці є кілька шляхів задоволення потреби в адвокаті. Згідно із 6-ю поп-
равкою до Конституції, адвоката призначає держава, як, зрештою, вонанадає й іншу
підтримку особам, відсутнім у залі суду під час розгляду кримінальної справи з
можливим засудженням до позбавлення волі . У цивільних справах такого
конституційного права не існує, але з 1964 р. робляться спроби забезпечити феде-
ральне фінансування судового процесу, учасниками якого є незаможні люди. Цю
проблему намагаються розв’язати і з допомогою юридичного страхування та деяких
інших проектів123 124 125 *. Зазначимо також, що в цивільних справах, пов’язаних з
відшкодуванням особистих збитків, запроваджено матеріальне заохочення для
адвокатів, які захищають інтереси клієнтів, неспроможних інакше оплатити судові
витрати . Крім того, деякі законодавчі акти змінили «Американське правило»,
дозволивши в окремих випадках стороні, яка виграла справу, покривати судові
витрати за рахунок сторони, що програла12 .
Процедура розгляду цивільних справ застосовує багатий арсенал можливостей
для послаблення залежності результатів судового процесу від професійних якостей
адвоката. Цивільне судочинство не забороняє сторонам ознайомлюватися з дока-
зами одна одної ше до початку слухання справи в суді, таким чином даючи змогу
ще недосвідченим або недостатньо підготовленим адвокатам чинити опір своїм ко-
легам з іншої сторони, які мають більший досвід і ширші фінансові можливості.
Крім того, завжди існує вірогідність, шо сильніший опонент спрямовуватиме докази
у справі чи певні процесуальні особливості в русло судових витрат слабшої сторони,
тому нещодавно було запроваджено обмеження на здобуття доказів у справі й визна-
чено санкції щодо сторони, котра використовує суд у власних інтересах 127 128.
У змагальній системі Сполучених Штатів існують своєрідні розподільники
судових витрат, залежно від фінансових можливостей сторін. Присутність при-
сяжних певною мірою вирівнює шанси тих, хто позивається, адже присяжні радше
підтримають малозабезпеченого відповідача, ніж багату корпорацію чи могутню
державну владу. Адвокати сторін, не вельми спритних у фінансовому плані, повсяк-
час користуючись статусом «пригніченості» свого клієнта, домагаються певних
переваг.
Але, незважаючи на практичне застосування усіх перелічених чинників, проб-
лема фінансової нерівності залишається актуальною. Мабуть, правдою є те, що
«правосуддя для конкретної людини визначається кількістю наявних у неї гро-
шей» . Наскільки гострішою є ця проблема для Сполучених Штатів, ніж для
інших країн, важко сказати.
Е. Критичні зауваження до системи
судів присяжних
Критичні зауваження до системи судів присяжних можна поділити на дві групи.
Критики або вказують на відносну неефективність! значні витрати, пов’язані з роз-
глядом справ у суді присяжних, або ставлять під сумнів здатність присяжних на-
123 Див. розділи VIII, IV, де йдеться про захист. Обвинувачений має право користуватися послугами
будь-яких експертів за рахунок держави. Див. Аке V. ОкМіота, 470 11.8. 68 (1988).
124 Див. роздії IV стосовно правознавчих послуг, які надаються бідним.
125 Шо стосується гонорару, то адвокат не отримує нічого, доки клієнт не виграє справу. .Лише тоді
він дістає винагороду. Як правило, це третина суми, шо стягується за рішенням суду. Адвокати
зацікавлені у справах, які обіцяють значний заробіток. Вони погоджуються надавати захист, якшо йдеть-
ся про кілька тисяч доларів. Див. роздії IV.
’2‘ Див- роздії VII.
122 Див. там же.
128 6г$іп V. ЛІіпоіі, 351 и.8. 12, 18 п. 16 (1956).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних	123
лежним чином вирішувати справи . Але остаточна відповідь на запитання, чи є
сама ідея суду присяжних вдалою, має грунтуватися не стільки на ідеологічних,
скільки на об’єктивних причинах. Взагалі суди присяжних у тій чи іншій формі
повинні бути, бо це передбачено 6-ю та 7-ю поправками до Конституції. Однак роз-
глянемо аргументи «за» і «проти» їх існування.
1. Витрати й неефективність суду присяжних
Відомо, шо суди з участю присяжних мають давню історію. Федеральні норми
доказового права містять чіткі правила, тому судове засідання забирає багато часу.
Адвокати намагаються якнайдокладніше викласти свою точку зору, аби не залиша-
лося сумніву, що присяжні їх зрозуміли. Однак присяжні — не професійні «вислу-
ховувані», як судді, тож вони швидше втомлюються під час процесу й частіше
роблять перерви. Ясна річ, присяжні довше приймають рішення. Одне з досліджень
судів Манхеттена в Нью-Йорку свідчить, що суд з присяжними забирає на 40 %
більше часу.
Може скластися враження, що все це вкрай негативно позначається на
ефективності правосудця, але слід пам’ятати, що 90 % усіх справ через певні огріхи
взагалі не доходять до суду, вони повертаються на доснідування, і лише 10 % справ
усе ж потрапляють до зали суду й розглядаються присяжними. Автор дослідження
про суди Манхеттена навіть склав своєрідну «ціну» витрат на забезпечення роботи
присяжних у судах першої інстанції Нью-Йорка й показав, шо правосуддя нічого
не втратить, якщо розпустить суди присяжних і додасть по 1,6 судді для кожного
процесу або примусить судців працювати протягом двох тижнів під час тримісячної
літньої відпустки. Згадаймо, які переваги має суд присяжних, і зробімо висновок,
чи це висока ціна. Сам автор дослідження на підставі наведених порівнянь зазначає,
що «витрати на утримання присяжних занадто низькі» 13°.
Зміни, що відбулися в процедурі досудового розгляду справи (про це згадува-
лося раніше), дають змогу ретельніше здійснювати контроль і заощаджувати час,
який витрачає на розслідування суд присяжних.
Наслідком ретельнішого контролю за досудовим розглядом справи стало те, що
сторони більше питань почали узгоджувати між собою, залишаючи присяжним менше
роботи. Ефективність судового процесу зростає і тоді, коли справу подають на розгляд
присяжним із спеціальним вердиктом, а не просто «звалюють» її на них без усяких
вказівок, якщо не враховувати напучувань. Вердикт містить специфічні запитання, які
допомагають орієнтуватися у справі й спрямовувати процес на винесення рішення 129 130 131.
Зазначимо, шо суддя завжди може обмежити використання зайвих свідчень і навіть
вилучити із справи посутні докази, шоб покласти край «невиправданим затримкам і
гайнуванню часу на непотрібне пред’явлення сукупності доказів» 132.
2. Здатність присяжних приймати рішення
Адвокати, котрим доводилося подавати справи на розгляд присяжним, не
приховують свого захоплення їхніми неабиякими можливостями. Хибною була б
думка, що присяжні — це лише гурт з не дуже освічених людей, ледве чи здатних
129 Одним з найсуворіших критиків суду присяжних був суддя Джером Франк. Див. .Іеготе Ггапк.
СоиП8 оп Тгіаі (Ргісегоп 1949). Деякі з наведених тут критичних зауважень узято з його книги.
130 Наш 2екеІ, Наггу Каїмеп & Вегпагсі ВиМок. Оеіау іп (Ье Соип (1959); Наггу Каїуеп. ТНе ИІ£ПІІу
о£ іЬе Сіуіі Іигу, 50 Уа. Ь.Кеу. 1055, 1058—61 (1964).
131 Про деякі з цих реформ йдеться в праці ІУіНіат Ж Вскнаггег. КеГогшіпв Іигу Тгіак, 1990
ІІ.СЬі.ЕебаІ Рогит 119, 121—125. Суддя Швариер (8с1і«аггег) є директором Федерального юридичного
центру, агенції, яка займається вивченням федеральної судової системи.
135 РК£ 403; ЕЯСР 16.
124
Розділ ПІ
вершити справи; коли ж вони об’єднуються в склад присяжних, роблять висновок
адвокати, то поспіль набувають не властивих їм раніше особливостей.
а.	Динаміка групового ефекту
Психологічні дослідження динаміки групового прийняття рішень підтверд-
жують цей висновок. Одне з таких досліджень провів Барнлунд (Вагпіипб), який
вивчав динаміку впливу групового ефекту на процес обгрунтування *33. Студентів
коледжу тестували на здатність обгрунтовувати рішення з допомогою силогізмів, а
потім найкращі індивідуальні результати порівняли з найгіршими груповими. Там,
де експеримент стосувався силогізмів, які викликали значне емоційне напруження,
пов’язане з такими важливими поняттями, як комунізм, правила для студентів ко-
леджу тощо, то з’ясувалося, що кращі з індивідуальних обгрунтувань є гіршими й
розмитішими, ніж гірші з обгрунтувань групи в цілому. Тим, хто досі добре справ-
лявся з обгрунтуваннями індивідуально, тепер зашкодили їхні емоційні почуття.
А члени груп, які індивідуально погано справлялися із завданням, помилялися лише
на початковій стадії; в складі групи вони подолали вплив емоцій. Це сталося тому,
що члени групи виявляли свої емоції по-різному, і якщо хтось помилявся в одному
напрямі, його виправляли ті, хто також помилявся, але в іншому напрямі. Таке
дослідження динаміки групового ефекту підтверджується й іншими працями, які
свідчать, шо запорукою правильності вироку присяжних є не підвищення їхнього
освітнього рівня, а участь у суді присяжних вихідців із різних соціальних верств
суспільства 133 134.
б.	Порівняння альтернатив
Оцінюючи можливості присяжних, слід пам’ятати про сутність категорій,
якими ми послуговуємось. За будь-яких обставин, окрім випадків винесення
виправдальното вердикту в кримінальній справі, суддя має право відхилити неза-
конне чи невідповідне рішення присяжних. Йдеться не про розбіжності між се-
редньостатистичними присяжним і суддею. Коректнішим є порівняння роботи
судді, з одного боку, й усіх присяжних, яким він допомагає і яких контролює,—
з іншого.
Цікаво також порівняти міру розбіжностей між вердиктами, винесеними суддею
і присяжними, особливо з огляду на те, що альтернативою винесенню вироку
присяжними є вирішення справи суддею. Як свідчить хрестоматійне дослідження
Калвена і Зейсела (Каіуеп & Хеізеї), судді погоджуються з вердиктом присяжних у 78 %
кримінальних справ 135 136. У 19 % випадків присяжні виправдовують підсудного, а
суддя визнає його винним, у 3 % випадків — навпаки. У цивільних справах судді й
присяжні розходяться у висновках у 22 % випадків, причому в 12 % справ присяжні
надають перевагу позивачеві, а в 10 % — відповідачеві336. Не менш важливою є і така
133 Див. Оеап С. Ватіипіі. А СотрагаїІУе 8ш<іу оҐ Іпсііуійиаі, Ма]огііу апй Огоир Лідцтепі, 58 1-АЬ.
& 8<х. Р$усЬ. 55 (1959). Про подібні дослідження також див. КісИапІІетрегі. ііпсоуєгіпв «МопйізсетаЬІе»
ОіПегепсе$: Етрігісаі Ке5еагсЬ ап<1 іЬе .Ішу-8іхе Сазез, 73 МісН.Ь.Кєу. 643-708 (1975).
134 Див. Ггед Ь.ЗггодЬеск, Яііа М. даіпеї апд Скагіез Наккіпз. Зосіаі Зіаіиз іп Іиту [УеІіЬегаііопз, 22 Ат.
Зосіоіоеісаі Кеу. 713 (1957).
,3* Див. Каїмеп & 2еізе! аі р.55-56.
136 Кожен має право на власну думку стосовно того, чи можна вважати задовільною ситуацію, коли
згода існує тільки в 78 % випадків. Інформація, шо пропонується нижче, може бути корисною. В одному
науковому дослідженні зазначається, шо в психіатричній практиці менш ніж у 72% випадків пацієнтам,
які мають подібні симптоми хвороби, ставиться ідентичний діагноз. Національний науковий фонд після
розгляду всіх заявок фінансує лише 75 % проектів. Див. Зітагі Оіатолб. Огсіег іп ійе Соил: Сопвіяепсу іп
Сгітіпаї-Соип Оесізіопх, іп 2 Мазіег Еесіиге 5егіез, РзусЬоІову алеї І_а» (ЗИеігег алеї Наттопсі, е<15. 1982).
або Ьапдзтап (виноска 3).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних
125
інформація: як випливає із суддівської практики, 20 % справ, при розгляді яких
судді й присяжні розходяться у висновках,— це справи із з’ясованими обставинами
й справи, «припинені провадженням», в яких можна було прийняти як одне, так і
інше рішення. Найбільше розбіжностей виникає в справах, припинених проваджен-
ням (40 %), а в справах із з’ясованими обставинами цей відсоток менший (9 %)137 138 139.
За Барнлундом, розбіжності в поглядах у більшості випадків пояснюються, бодай
почасти, різним розумінням того, шо таке «справедливість» у тому чи іншому кон-
кретному випадку 1 . На підставі психологічних досліджень Барнлунда, про які
йшлося раніше, можна зробити висновок, шо іноді присяжні приймають опти-
мальні рішення.
в.	Присяжні в цивільних справах про відшкодування збитків
Широкі можливості, надані присяжним останніми роками, викликають зане-
покоєння. Захисники й страхові компанії постійно нарікають, шо в справах про
відшкодування особистих збитків присяжні призначають надто високі розміри їх
компенсації. В Англії це навіть призвело до скасування суду присяжних у цивільних
справах . Не підтримує присяжних і преса. Як зазначається в одному з досліджень,
судді, за їхніми ж словами, у 52 % випадків призначили б меншу суму відшкоду-
вання, у 10 % випадків — таку саму і в 38 % —більшу. Але в середньому при
завищенні присяжними розмірів компенсації різниця між сумами, визначеними
ними і суддею, становить 10 %. Отже, за даними преси, ці розбіжності не такі вже
й великі. Якщо рішення, винесене при розгляді подібних справ, не має чіткого
обгрунтування, то це вже, либонь, вина судці, який може зменшити суму
відшкодування збитків або взагалі повернути заяву на повторний розгляд. Зрештою,
зазначимо, що за деяких обставин присяжні приймають кращі рішення, наприклад,
коли в цивільній справі йдеться про цінність людського життя. Звичайно, немає
підстав вважати, що суддя компетентніший у таких випадках 140.
Присяжних іноді звинувачують у тому, шо вони при розгляді цивільних справ
підтримують позивача. Однак Калвен і Зейсел у своєму дослідженні не погоджують-
ся з цим. Хоч вони визнають, що присяжні у кримінальних справах схильні
співчувати підзахисному, у 22 % цивільних справ, коли присяжні й судді розходя-
ться у висновках, думки розділяються порівну. Останні дослідження випадків,
пов’язаних з оцінкою якості продукції, свідчать, що в період з 1979 по 1988 р.
позивачі виграли більше справ у суді без участі присяжних, ніж у суді присяжних.
1986 р. позивачі виграли 58 % федеральних справ про якість продукції, коли оста-
точне рішення виносили судді, й 29 % таких справ, коли рішення залежало від
присяжних141.
137 Якщо розбіжності виникають у справі із «з'ясованими обставинами», повноваження дозволяють
судді скасовувати всі рішення, крім виправдального.
138 Див. Каїчеп & 2еізеІ рр. 58-59, 63, 757 ("виноска 130).
139 Див. 1¥аг<1 V. Затез (1965) 1 ф.В. 273, АП Еп£. Кер. 563. Журі присяжних розглядає справу лише
тоді, коли цього вимагають правила або суддя приймає рішення про необхідність такого розгляду.
140 Див. СиіпІкег,лх. 170 ("виноска 12). Не існує досліджень, які 6 вказували, як точно визначити суму
збитків. У будь-якому разі слід пам’ятати, шо розмір особистих збитків в основному визначається
вартістю медичних послуг, а розцінки на них за період з 1955 по 1985 р. зросли на 600%, в той час як
прибуток на душу населення .інше подвоївся. Інші дослідження доводять, шо присяжні занижують суму
збитків. В одному випадку, коли присяжних замінили особами, які мали значний досвід у прийнятті
рішень і достатню медичну підготовку, сума дія відшкодування особистих збитків збільшилася на
третину. Див. МісИаеІ Закз. Оо \Уе Кеаііу Кпол АпуіЬіпа АЬоиІ іЬе ВеЬатіог оГ Ше Топ Ілііватіоп Зувіет
- апсі ’Міу N01? 140 Ц.Ра.Е.Кеу. 1147, 1273-1274 (1992).
141 Див. Пеодоге £ізепЬеі% апсі Затез А. Непсіегзоп. ТЬе фиіеі Кеуоіиііоп іп Ргойиск ЬіаЬіІііу: Ап Ет-
рігісаі Зійду о£ І_е§а1 СЬапае, 37 ІІ.С.Ь.А. ЕКєу 479 (1990). Про труднощі, які виникають у присяжних
під час розгляду позову й винесення вироку, див. у розділі XI, а також у статті Майкла Сакса (МісЬаеІ
5ак5) (виноска 140), яка розглядає питання компетентності суду присяжних при розгляді цивільних справ
і подає огляд праць, присвячених цьому питанню.
126
Розділ Ш
г.	Користь від хибних рішень присяжних
Деякі поборники ідеї суду присяжних вважають, що випадки, коли присяжні
приймають хибні рішення, також можуть бути корисними, бо ці рішення грун-
туються не лише на холодній логіці. Один з федеральних суддів зазначив: «Закон
перестав бути гнучким. Правила, які теоретично виглядають правильними, на
практиці можуть виявитися дивними й несправедливими. Присяжні мають
повернути законові цю гнучкість і стежити за тим, щоб його застосування не
порушувало суспільних норм. Присяжні не зобов’язані виправдовуватися за свої
рішення, бо вони можуть винести вердикт, який буде цілком правильним, навіть
якщо це важко пояснити» 14 .
Як уже зазначалося, дослідження Калвена і Зейсла емпірично підтверджують те
припущення, що розбіжності між присяжними і суддями полягають в особливому
відчутті присяжними справедливості, що дає їм змогу інколи відступати від чітко
визначених правил.
Часом завдяки такому «пом’якшуючому впливові» присяжних суд або законо-
давство змінює чинні закони. Прикладом є справа Гофман проти Джонс (НоДтап
V. Лпез), яка розглядалася судом Флориди з аналізом ситуації, коли збитки виникли
внаслідок серйозного недбальства (див. розділ II). На очах у суддів присяжні
визначили поведінку відповідача як недбальство, що не призвело до серйозних
наслідків, хоч суд і рекомендував присяжним суворіше поставитись до цієї
справи .
Багато визначних постатей американської політичної історії було врято-
вано завдяки «хибним» вердиктам присяжних. Пітера Зенгера (Реіег 2еп£ег),
відомого своїми критичними публікаціями на адресу британської влади,
виправдав суд присяжних, хоч фактично він був винний у підбурюванні до
повстання і в наклепі 142 143 144. Та й північні борці за заборону торгівлі неграми, які ще
до громадянської війни переховували рабів-утікачів, мали б велику користь від
«хибних» рішень суду присяжних. А ось недавні приклади — присяжні виправдову-
вали тих, хто виступав проти війни у В’єтнамі, ухилявся від призову або переховував
біженців із Сальвадору, хоча фактично всі вони були винними. Звичайно,
більшість справ не потребує того, щоб нехтувати «істину» задля справедливості.
Але в тих випадках, коли як справедливість, так і закон засвідчують наявність
вини, у розпорядженні уряду є чимало можливостей і досвідчених юристів, шоб
забезпечити винесення справедливого вироку, навіть якщо справу розгля-
датимуть присяжні145 *.
Таким чином, Верховний суд визначив, що у справі 1970 р. Фаундерс(Гоип<іег5)
«знав із досвіду й історії, що необхідно захищатися від безпідставних обвинувачень,
спрямованих на знищення ворогів, і від суддів, які занадто прислуховуються до
думки вищої влади». Право громадянина на розгляд справи в суді присяжних — це
«запорука його захищеності від корумпованих або надто суворих прокурорів, упе-
реджених чи ексцентричних суддів». Існування судів присяжних, передбачених
федеральною Конституцією і конституціями штатів, «свідчить, що найважливішою
засадою функціонування державної влади є відмова від того, аби життя і свобода
громадянина цілковито залежали від рішення одного судді чи групи суддів.
142 Див. МіНіат Ж Зсітаггег. 8оте ОЬ$еп/а(іоп5 оп Же Уаіиез оґ(Ье Гигу Зузіет (промова на семінарі
для суддів з Росії та працівників правової системи, який відбувся у Федеральному юридичному центрі
в липні 1993 р.).
143 Див.НоДтап V. Зопез, додаток А.
144 Справа Зенгера (2еп£ег) розглядається в праці Гюнтера (Оиіпіег), аі. 28-30.
145 Присяжні позбулися тих расових упереджень, які призвели до вилраадання білих, обвинува-
чених у вбивстві негра на Півдні Сполучених Штатів. У ті часи негрів систематично виключали з суду
присяжних. Тепер цього немає. Останнім часом федеральний уряд дає змогу обвинуваченому, якого
виправдали, робити позов внаслідок порушення його громадянських прав. Це дозволяється винятком з
правил, який забороняє розглядати одну й ту ж справу кілька разів, про що йдеться у розділі УІП.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 127
Постійно побоюючись, що уряди штатів чи федеральний уряд перевищить свої пов-
новаження, кримінальне право наполягає на участі суспільства у судочинстві» 146.
Про роль присяжних переконливо висловився фермер з Меріленду під час
дебатів щодо конституційного права на розгляд справи в суді присяжних. Пого-
дившись із тим, що можливість здійснення контролю над федеральною владою
передбачена Конституцією (наприклад, розподіл влади й федералізм необхідні для
захисту громадянських прав людини від тиску влади), він зазначив, що загроза сво-
боді громадянина полягає в застосуванні законів, які, хоч і є справедливими, але за
деяких обставин можуть призводити до протилежних наслідків, від чого Консти-
туція захистити не може. «Поступове викорінення духу свободи, санкціоноване за-
коном, небезпечніше за відкриту й очевидну законодавчу атаку». На думку згаданого
фермера, існування присяжних є найефективнішим захистом від цієї небезпеки 147.
д.	Значення участі громадськості в судочинстві
Крім протидії можливому свавіллю з боку уряду, присяжні запроваджують де-
мократичні цінності й принципи самоврядування, залучаючи звичайних громадян
до державних справ. Результатом такого самоврядування є позитивний ефект, шо
нагадує ситуацію, коли сторони беруть безпосередню участь у судовому процесі: чим
більше система цінує думку громадян, тим більше вони підтримуватимуть рішення
суду; якраз на це й покладаються судді. Таке міркування стало однією з підстав для
нещодавнього запровадження в Росії судів присяжних. Зазначалося, що необхідно
відродити в людях довіру до юридичної системи, дискредитованої за 70 років з боку
держави й комуністичної партії.
е.	Вплив присяжних на незалежність рішень суддів
Уже йшлося про те, шо присяжні якоюсь мірою допомагають забезпечити
незалежність рішень суддів. Наводилися такі слова федерального судді:
«Навіть за найсприятливіших обставин окремий суддя, що приймає не дуже
популярне рішення, наражається на критику з боку громадськості, а інколи й на
офіційну критику, що може негативно вплинути на нього самого, його сім’ю і
кар’єру. Присяжні виступають анонімно, не перебувають постійно перед очима гро-
мадськості, тому найкраще надаються для винесення вироку в тих спірних питан-
нях, які вирішувати суддям непросто. Вони справді-таки незалежні, бо не мають
свого офісу, постійного зв’язку з урядом і політичних амбіцій» 148.
Це має особливе значення для тих судів Сполучених Штатів, де судді є
виборними, хоч
подібного тиску
Кілька останніх пунктів дозволяють зробити припущення, що суди присяжних
існуватимуть у Сполучених Штатах ще довго після того, як їх скасують в інших
країнах, бо вони віддзеркалюють типові американські цінності. І навпаки, суд
присяжних може бути неефективним в інших країнах або спрацьовувати лише зі
значними змінами в законодавстві 15°.
федеральним та іншим суддям, які призначаються, важко уникнути
* Оипсап V. [мііпапа, 391 11.8. 145, 156 (1968).
7 Див. НегЬегі/. Зіогіп^. ТЬе СотрІеїеАпіі-ГедегаІЬі 18-19 (11. СДіса^о 1981), цитати федерального
судді (XV, 2, 8, 90).
148 Звісно, в системі суддівства чимало моментів можна поліпшити. Шварцер (ЗсЬдаагхег), директор
Федерального юридичного центру, у своїй статті розглядає різні аспекти цієї системи, які останнім часом
було поліпшено.
Правила обрання суддів наводяться в розділі V.
В Японії точилися дискусії навколо питання про запровадження суду присяжних, хоч існують
сумніви, чи відповідає такий суд культурі цієї країни. Див. Кісіїагсі О. Ьетреп. А Іигуїог Іарап?, 40 Ат.1.
Сотр. С 37 (1992).
РОЗДІЛ
ПРАВНИЧИЙ ФАХ
Правничий фах був і є однією із найвпливовіших, хоч і не найшанованіших,
професій в американському суспільстві 1.3 самого початку існування країни чимало
правників посідало високі посади в її політичних колах. 45 % тих, хто брав участь
у створенні Конституції 1789 р., були юристами. Понад 2/3 членів сенату й близько
половини членів Палати представників — також правники. Алексіс де Токвілл (Аіехй
сіє ТосдиеуіПе) у своїй знаменитій праці «Демократія в Америці» («Ветосгасу іп Ате-
гіса») зазначив: «Америці бракує шляхетних і високоосвічених особистостей, тож
люди не схильні довіряти багатіям; юристи формують найвищий політичний клас
і найпривілейованішу частину суспільства. ... Якщо мене запитають, з кого скла-
дається американська аристократія, то я, не завагавшись, відповім, шо не з багатіїв,
яких не об’єднує спільна справа, а з адвокатів і суддів» 2.
Очевидним є те, що внаслідок упередженого ставлення сучасної громадськості
до правників ця професія потроху втрачає притаманний їй раніше «аристок-
ратичний» блиск3. Безперечно, деякий респект і, либонь, антипатія до правників
зумовлені законодавством і судовими процедурами Сполучених Штатів. У розділі II
вже йшлося про постійне ускладнення методики права, а в розділі III — про зма-
гальний судовий процес, до забезпечення якого сторони мусять залучати
висококваліфікованих юристів. Таким чином, правова система Сполучених Штатів
відчуває значно більшу необхідність у правниках, ніж судочинство інших країн.
Природа такої залежності від юристів, обізнаних з таємницями складної системи
судочинства, безперечно, позначається на ставленні до правників, які сприймають-
ся, з одного боку, як могутні й впливові друзі-помічники, аз іншого,— як дратівливе
нагадування про безпорадність.
Зазнавши суттєвих змін упродовж кількох останніх років, правничий фах нині
переживає кризу. Найважливішими є дві зміни. Визначимо їхній загальний вплив.
Перша зміна полягає в тому, що юристи-фахівці не є вже такими згуртованими,
як раніше. Професійний правник, за загальним визначенням,— це особа, добре
обізнана із законодавством, шо має право займатися юриспруденцією. До них на-
лежать судді, державні обвинувачі, судовиконавці, юридичні консультанти
Для ознайомлення із свіжою інформацією про цей фах, наданою Комітетом Американської
асоціації адвокатів (Атегісап Ваг Аззосіаїіоп), з відомостями із різних джерел стосовно цього питання, а
також з рекомендаціями щодо поліпшення підготовки адвокатів див. Іецаї Есіисагіоп апсі Рго/еввіопаї Ле-
\>еІортепї — Ап Есіисаііопаї Сопііпиит, Керогі оГ Ше Тазк Рогсе оп ЗсЬооії апсі іЬе Ргоїеззіоп: Маггожіпв
їЬе бар (ДВА Зесііоп оГЬеваі Ейисаііоп апсі Асітіміопз го і Не Ваг 1992) (відомий ше як «МасСгаге Кероп»).
Див. також Скагіех Ж МоІ/гат. НотЬоок оп Мосіет І_е§аі ЕіЬісз (ХУеМ 1986) і Кісіїагд АЬеІ. Атегісап Ьа-
хеуеге (ОхГогсі Чпіуегзіїу Рге55 1989), які містять найцікавіші статистичні дані про фах юриста.
2 Аіехіз де ТосдиеміІІе. Оетосгасу іп Атегіса 288 (1835—1840) (Уіпіаве Воокз, N6» ¥огк 1954).
3 Список, наданий №<іопа1 Ьа« Зоитаї 1993 р., а також статті й повідомлення в засобах масової
інформації про діяльність правників свідчать, шо й так невисокий рейтинг юристів у суспільстві
з 1988 р. почав знижуватися ше більше. Див. Магс Єаіапіег. Ргесіагоге апсі Рагазігез: І-ачгуег-Вазсйіпв апсі
Січії Іизіісе, 28 Са. І_. Кеч. 633 (1994) (пропозиція про штрафу ванна за неправові вияви (деякі двознач-
ності) у 4 напрямах: (1) перекручення висловлювань; (2) підбурювання до чвар; (3) зведення наклепів;
(4) економічне хижацтво).
Правничий фах
129
корпорацій, адвокати, яких призначає суд у разі бідності підсудного, платні кон-
сультанти фірм, фахівці з різних питань правознавства, викладачі юриспруденції.
Працюючи в різних сферах законодавства й обслуговуючи широке коло клієнтів,
приватні юристи у своїй діяльності віддаляються один від одного. Отже, зростання
чисельності правників аж ніяк не сприяє їхній згуртованості. До того ж за останні
25 років цього фаху набуло чимало представників різних рас і етносів, а також жінок.
Тож не лише змінилося традиційне уявлення про професію юриста як «фах для білих
чоловіків», а й урізноманітнився сам підхід до правничої діяльності, ставлення до
закону. Всі ці зміни дають підстави вважати, що нині юриспруденція — це заняття
не поодиноких фахівців, а великої юрби людей.
Серед правників більшість становлять приватні особи — понад 72 відсотки
професіоналів. І ще одна зміна суттєво позначилася на практиці приватних юристів.
Останні 40 років — це ера адвокатських фірм, великих фірм з правами юридичної
особи, до яких входять по 250 і більше фахівців. На відміну від індивідуальної тру-
дової діяльності, якою займається значний відсоток адвокатів, чи роботи у складі
нечисельних товариств, праця у великих адвокатських фірмах забезпечує вищий
професійний статус і більшу матеріальну винагороду. Такі фірми мають непомірний
вплив на фах, бо їхні співробітники взаємодіють з могутніми комітетами і займають-
ся питаннями адвокатури частіше, ніж представники інших ланок юриспруденції.
Це означає, що велика кількість приватних адвокатів нині працює у строкатішому
середовищі, порівняно із тим, яким воно було ше кілька років тому. Приватними
юристами є безліч фахівців — від незалежних професіоналів, котрі безпосередньо
працюють з клієнтами й особисто відповідають за свою роботу, до співробітників
фірм, які відповідають лише за виконану ними частину роботи на користь клієнтів.
Внаслідок розростання фірм і загострення конкуренції поміж ними особливого зна-
чення набуває «бізнесова» сторона юридичної практики. Це не лишається
непомітним у сфері приватної діяльності, спонукаючи адвокатів багато часу
приділяти пошукові нових клієнтів. Зазначені зміни призводять до розчарування
чимдалі більшої кількості юристів, навіть з високим професійним статусом, у
можливостях практичної діяльності, порівняно з минулими роками.
Більшість адвокатів здобувають фах у правничій школі. Отже, з цього й розпоч-
немо розповідь.
А. Юридична освіта і вступ до адвокатури
1. Вимоги до юридичної освіти і ступінь
доктора права
Сьогодні освіта, здобута в правничій школі Сполучених Штатів, є лише засобом
опанування юридичного фаху. Основною формою правничих студій з часу прийнят-
тя Конституції і до XX ст. було навчання у професійних юристів. Томас Джефферсон
(Тйотаа Зейегеоп), головний суддя при президентах Джоні Маршаллі й Абрахамі
Лінкольні, «читав закон» і навчав учнів. У XX ст. Роберт Г. Джексон (КоЬегі Н. їас-
каоп), генеральний адвокат за правління Франкліна Д. Рузвельта, а пізніше судця
Верховного суду США, започаткував професійну юридичну освіту, викладаючи за-
конодавство учням у правничому офісі. Хоч у семи штатах і досі дозволяється така
форма навчання — для повнішого задоволення потреб в освіті,— цей метод
використовується дуже рідко, бо він ускладнює контроль за процесом і якістю нав-
чання 4.
4 У Каліфорнії правничий фах можна здобути навіть шляхом листування, але до цього рідко вда-
ються. Для повнішого ознайомлення з вимогами до вступу в адвокатуру, див. СотргеЬепхіуе Оиійе іо Ваг
Асітіиіоп Кедшгетепк 1993—1994 (Атегісап Ваг Аххосіаііоп Зесгіоп оГЕе^аІ Есіисагіоп А4тІ5$іоп ю гЬе
Ваг апсі (ке Маїіопаї Соттіиее оГВаг Ехатіпеп).
9 9-340
130
Розділ IV
У середині XIX ст. вимоги до юридичної освіти суттєво знизилися. До цього
значною мірою призвело поширення популістських тенденцій (спрямованих проти
уявлення про елітарність правників) під час президентства Ендрю Джексона у ЗО—
40-х рр. минулого століття. Точно визначений 1860 р. термін навчання юристів за-
провадили лише 9 із 39 штатів. Однотипні іспити складалися усно. Впоратись із ними
було так легко, шо про це ходили анекдоти :>. Тому Американська Асоціація
адвокатів — добровільна приватна організація, створена 1878 р., розгорнула широку
кампанію, спрямовану на висунення однакових вимог до освіти, тобто на забезпе-
чення правничими школами обов’язкового мінімального рівня знань для професії
юриста .
Обов’язковий термін навчання у правничій школі — 3 роки. В Сполучених Шта-
тах налічується 176 правничих шкіл, схвалених Американською Асоціацією адвока-
тів. Інших правничих шкіл, переважно в Каліфорнії, не підтримує Асоціація, але
вони працюють під егідою уряду штату. Підтримка з боку Асоціації має важливе
значення, бо в 43 із 50 штатів до іспитів на фах адвоката допускаються випускники
схвалених нею правничих шкіл. І це незважаючи на те, що АВА є приватною не-
урядовою організацією.
Після 3-річного навчання у правничій школі випускники отримують ступінь
доктора права (Іигіз Восгог, або 1.0.)5 6 7. Кількість претендентів на присвоєння
цього ступеня у 176 школах, схвалених Асоціацією, в 1992/93 навчальному році
становила 128 212 осіб. Щороку випускниками правничих шкіл стають близько 43 тис.
претендентів на отримання докторського ступеня 8.
2.	Вступ до правничої школи
Попередні вимоги. Сьогодні у США, на відміну від багатьох інших країн, студен-
тові для вступу до правничої школи необхідно отримати ступінь у коледжі з 4-річним
навчанням або в університеті. Але не вимагається мати ступінь з якоїсь конкретної
університетськоїдисципліни (політології, історії чи економіки). Деякі студенти здо-
були ступінь з таких далеких від права галузей, як електротехніка і навіть музика.
При вступі до правничої школи враховуються насамперед два показники: серед-
ня оцінка знань в університеті (ипіуегеіїу егасіе-роіпі ауега^е; ОРА) і підсумковий бал
при тестуванні у правничій школі (Ьаху 8сІюо1 Арбіисіе Тезі — Ь8АТ). Ці два
показники є основоположними при визначенні можливості кандидата навчатися у
правничій школі обраного ним рівня. Щоправда, останнім часом з метою
урізноманітнення етнічного й соціального складу студентів застосовуються й інші
засади набору. Так, наприклад, школи можуть набирати половину складу студентів
за показниками ОРА і Ь8АТ, а іншу — за принципом змагальності. Школа формує
«список» претендентів, число яких удвічі або втричі перевищує кількість вільних
місць. До списку входять кандидати з найвищими показниками СРА і Ь8АТ.
У межах цього списку й набирають студентів, враховуючи рекомендаційні листи,
досвід роботи, расову та етнічну належність, місце народження і проживання,
життєвий досвід, оцінку за написання твору, мотиви обрання правничого фаху та
багато інших чинників.
5 Див. НоЬеп В. Зіегет. Ьа» ЗсЬооІ: Ье§а1 Ебисасіол іп Атегіса іїот »Ье 1850’5 іо іЬе 1980’5 25
(II. МогіН Сагоііла Рге5$, СНареї НІН 1983) і Еаюгеїке Ггіесітап. А Ніяогу оГАтегісап Ьа», 2<І Ей. 652 (То-
исЬяопе Воокх 1985).
6 Див. Та5кЕогсе Керогі., а також. Зиіап К. ВоусІ. ТЬе АВА’5 Еікі Зессіоп: А55игіп£ а Риаіійесі Ваг (АВА
Зєсііоп оГ Ье^аі Есіисаііоп а псі Айтізвіопз со сЬе Ваг 1993).
' До 60-х рр. XX ст. цей ступінь мав назву: бакалавр прав (ВасЬеІог оГЕа^з сіе&гее або И.В.). Однах,
крім назви, нічого не змінилося, тож деякі школи й досі послуговуються терміном ЬЬ.В.
Статистичні дані про всі правничі школи , схвалені АВА, опубліковано в буклеті А Кеміеи о/І~е$аІ
Еііисагіоп іп іНе Опііеіі Згагез (АВА Зесгіоп оГ ЬеваІ Есіисагіоп апсі Асіті55іоп5 іо гЬе Ваг 1993).
Правничий фах
131
Конкурс при вступі. Кількість вступників до правничих шкіл рік у рік
змінюється. На жаль, це коливання чисельності кандидатів більшою мірою зале-
жить від популярності юристів у суспільстві, ніж від реальних ринкових умов.
Наплив претендентів мав місце особливо наприкінці 60-х на початку 70-х рр., коли
багатьох приваблювала перспектива передбачених законодавством соціальних змін.
Тепер переважає думка, шо попит на юристів на ринку праці цілком задоволь-
няється, і випускникам правничих шкіл чимдалі важче влаштовуватися на роботу,
тому чисельність кандидатів почала зменшуватись. Якшо 1990 р. в Мічиганському
університеті на 350 вільних місць претендувало 7 тис. осіб, а 1993 р. у Йєльському
на ЛЯГмісць — Утис., то напливло менш престижних правничих шкіл був не таким
великим в останні роки.
Жінки й представники меншин у правничій школі. Сьогодні жінки становлять 42,6 %
студентів правничих шкіл, а представники меншин — 16 %. У середньому по
країні жінки становлять 51 % населення, а представники меншин — 22 %. Хоч
склад студентів правничих шкіл не віддзеркалює повною мірою кількісного
співвідношення представників статей і рас в американському суспільстві, стан справ
усе ж таки свідчить про поступове поліпшення ситуації. Адже 1960 р. жінки ста-
новили лише 4 % загальної кількості студентів правничих шкіл, а представники
меншин — заледве 1 % 9.
Вартість юридичної освіти. Витрати студента на здобуття юридичної освіти за-
лежать від того, в якій правничій школі він навчається. Але платять студенти не лише
за навчання, а й за житло, харчування і транспорт. Наприклад, у Колумбії навчання
коштує 18 522 дол., житло й харчування — 7 110 дол. за рік, у Гарварді відповідно
16 752 і 10 00 дол., у штаті Мічиган — 18 152 і 4 450 дол. Що ж, за науку в правничій
школі треба платити й більшість студентів після її закінчення мусять повертати
борги.
У приватних правничих школах умови навчання однакові для всіх студентів, за
винятком стипендій. Взагалі, державні правничі школи, які утримуються коштом
штату, беруть значно меншу плату з тих студентів, котрі проживають у цьому штаті.
Наприклад, за навчання в правничій школі Мічиганського університету місцеві гро-
мадяни платять близько 9 тис. доларів за рік, тобто наполовину менше, ніж вихідці
з інших штатів. Таким чином штат виявляє турботу й піклування про власних
жителів, на відміну від приїжджих студентів, котрі (точніше їхні батьки) платять
податки у своїх штатах 10.
3.	Навчальна програма і ступінь доктора права
Дисципліни. Для 3-річного навчання, розрахованого на здобуття ступеня доктора
прав, не існує «офіційно» затвердженої урядом програми, але обсяг знань, яких на-
бувають студенти-першокурсники, як не дивно, за традицією, шо склалася, одна-
ковий у всіх школах. Дисципліни першого курсу є обов’язковими. До них входять:
цивільно-процесуальне право, контракти, право власності, кримінальне право,
цивільні правопорушення, конституційне право, юридична практика. В багатьох
школах більшість із цих дисциплін викладаються протягом року.
На другому й третьому курсах студенти, як правило, самі обирають дисципліни
для подальших студій, але обов’язковими є наукові семінари й курс лекцій з
професійної відповідальності. Отже, студенти правничих шкіл мають змогу
самостійно визначати напрям своєї спеціалізації та необхідні для цього дисципліни.
Вони приділяють основну увагу предметам, які входять до адвокатських іспитів, а
також відповідають напрямам майбутньої професійної діяльності. Студенти на дру-
9 Як зазначається далі у цьому ж розділі, сьогодні жінки становлять 22 % загальної кількості
правників, а представники темношкірого населення — лише 3,3 %.
1(1 ТІя практика випливає з Конституції. Див. розділ IX.
9*9-340
132
Розділ IV
тому й третьому курсах вивчають: комерційні оборудки, організацію бізнесу, подат-
кове законодавство, трудове право, закони про спадкування, довіреність, свідчення,
судовий процес, кримінальне судочинство, адміністративне право, судову етику,
право у випадках аварії, міжнародне право, антитрестівське законодавство, а також
виступають з доповідями на наукових семінарах .
Метод навчання. У правничих школах застосовуються різні способи навчання,
але найчастіше вдаються до «методу розгляду судової справи». Цей метод винайшов
професор Христофер Коламбус Ленгдел (СЬгізТорІїег СоІшпЬив Ьап£сІе11), декан
Гарвардської правничої школи, на початку 70-х рр. XIX ст. Доти основним ме-
тодом навчання був короткий виклад законодавства шляхом читання лекцій або
трактатів . Сильна сторона методу Ленгдела полягає в зосередженні ним уваги на
першоджерелах законодавства, способах аналізу судової справи та юридичному тлу-
маченні прецедентного права. Деякі з Ленгделовихтеорій проте, скільки може існу-
вати «наукових» пояснень прецедентного чи загального права, були спростовані
новими поглядами на природу судового процесу * 13. Але внаслідок видозміни мето-
ду прецедентного права з урахуванням цих нових ідей Ленгделів метод залишається
основною моделлю для дисциплін сучасних правничих шкіл.
Серцевиною навчального курсу правничої школи є «Збірник судових справ». 11я
книга, або так звані «судові справи й матеріали», містить рішення суду, відповідні
законодавчі акти й текстовий матеріал, який об’єднує все це в одне ціле, втому числі
прецедентне і статутне право. Однак студентам цього не досить, тож вони зверта-
ються до першоджерел. Кожен із них повинен мати примірник книги, бо за нею їм
доводиться готуватися до виступів у класі. Питання, вміщені наприкінці розгляну-
того в книзі прецеденту, допомагають визначати, які аспекти є найважливішими,
сумнівними або суперечливими.
Класні заняття, як правило, присвячуються обговоренню судової справи, що
розглядатиметься. Головною метою обговорення є визначення основних правових
норм, якими слід керуватися в даному разі, а також можливостей їх застосування
при розгляді інших гіпотетичних справ. Не менш важливим — особливо для
студентів-першокурсників — є прищеплення навичок роботи з прецедентним пра-
вом, про що йшлося в розділі II. На одному з етапів обговорення увага концент-
рується на ролі правових норм у забезпеченні соціальної політики, на самому аналізі
цих норм, їхньому історичному підгрунті, економічних наслідках та на багатьох
інших аспектах; також обмірковуються можливості застосування у тих чи інших
випадках альтернативних норм. Перевага класних дискусій перед лекціями полягає
в тому, що студенти, активно діючи, освоюють більше матеріалу; розгляд і обгово-
рення норм права є кориснішими, ніж пасивне слухання лекцій викладачів про те,
як застосовуються ці норми. До того ж усний аналіз і дискусія з правових питань
мають важливе значення для адвокатів. Ефективним чинником навчання є лекції,
які підбивають підсумки класних дискусій, знайомлять слухачів з додатковою
інформацією, особистими спостереженнями викладача або аналізом справи, що
розглядається.
Існує чимало способів пожвавлення класної дискусії, але викладачі, прагнучи
залучити студентів до обговорення судової справи, найчастіше застосовують один
із них, так званий «Сократів метод». Відповідно до нього викладач викликає студен-
та й просить його «висловити свої міркування» про кримінальний злочин, викласти
факти, пояснити власну позицію. Відповідаючи на чимдалі складніші запитання
1 12 штатів вимагають, щоб студенти правничих шкіл вивчали дисципліни, які відкривають шлях
до адвокатури. Ці вимоги з боку адвокатури спричинюють конфлікт між тими, хто здійснює контроль
за обсягом юридичних знань, і правничими школами або представниками юриспруденції.
2 Найавторитетнішими джерелами освоєння юриспруденції у XIX ст. були И'іІНат Віаскаїопе’і
1765—1769 Соттепіагіег опЖе Ьатуь оГЕп^Іапд, а також Тгеатеь оп Атегісап 1а« оГЗиргете СоиП -Іивіісе
ЛіеркЗіогу і СИапсеІІог .Іатез Кепі. Див. розділ II.
13 Див. розділ II.
Правничий фах
133
стосовно справи, студент вдається до її розгляду за аналогією з іншими подібними
справами, намагається обгрунтувати рішення суду. «Сократове» опитування часто
виявляє недостатню підготовку студентів, і якщо викладач проводить його у різкій
формі, то може викликати в студента болісну емоційну реакцію. Внаслідок засто-
сування «Сократового методу» й перевантаження студентів, особливо першо-
курсників, вони вважають навчання у правничій школі вкрай важким і навіть
порівнюють його з військовою муштрою .
В останні 25 років «Сократів метод» в отій різкій формі застосовується рідко.
Викладачі видозмінили його (запитання стали м’якішими) й на нього тепер кажуть:
«добрий Сократів метод» — запитання скидаються на ті, які ви могли б почути від
вашого рідного дядька. І зовсім уже не часто цей метод подибується на другому й
третьому курсах, коли і в студентів, і в їхніх викладачів до нього просто уривається
терпець. Щоправда, дехто ширше використовує його на лекціях, не віцкидаючи,
проте, й аналізу необхідного матеріалу, бо ж студенти повинні-таки розуміти
прочитане. Інші викладачі проводять дискусії у класі, але вони спрямовані на
дослідження реальних проблем і покликані з’ясовувати найважливіші питання су-
дової справи, яку розглядають студенти. Та хоч би який спосіб навчання застосо-
вувався, вони усе ж таки занадто концентруються на судових справах і відповідних
юридичних мотиваціях, шо є прикметою англо-американської правової думки.
кпити й оцінки. Іспити складають неодмінно у письмовій формі. За традицією,
це — твори на конкретну тему, яка передбачає складну фактичну ситуацію. У своєму
творі студент повинен проаналізувати факти й документи правового спору й
визначити, яку норму права слід застосувати і яке рішення мав би винести суд, щоб
воно було суголосне з думкою громадськості14 15. Для написання екзаменаційного
твору відводяться, як правило, 3 години. В останні роки процес екзаменування
урізноманітнився. Домашній іспит, який дає змогу студентам працювати в домаш-
ніх умовах певну кількість годин чи днів, стає чимдалі популярнішим. Більше того,
деякі викладачі з метою об’єктивної перевірки знань пропонують студентам
визначити, яка з кількох поданих відповідей правильна, або відповісти на запитання
коротко: «так» чи «ні» 1б. Письмові роботи оцінюються анонімно. В разі супереч-
ностей зараховується оцінка, виставлена викладачем курсу, а не асистентами.
Не кожен з-поміж тих, хто навчається у правничій школі, спроможний успішно
скласти іспити, але кількість цих невдах у найпрестижніших правничих школах не-
значна й становить менше 1 % студентів. Це пояснюється тим, що найкращі
правничі школи ставлять суворі вимоги до вступників. Деякі слабкі чи новоутворені
правничі школи приймають чимало претендентів, які «провалилися» на іспитах.
Такі студенти іноді становлять третину нового класу І7.
Добрі оцінки у правничій школі забезпечують високий ступінь і членство в ред-
колегії оглядового видання судової практики або юридичного журналу. Огляд су-
дової практики правничих шкіл публікує статті викладачів і слухачів, атакож замітки
й коментарі про останні судові справи, написані студентами, які співпрацюють з
цим юридичним виданням. Щоб мати право публікуватися в огляді судової практики,
студент повинен або отримати високий ступінь на першому році навчання (як
14 Особливості та вади класного навчання у правничій школі знайшли своє відображення у фільмі
ТЬе Рарет СЬа5е, з Джоном Хоусменом у головній ролі (1973). Фільм розповідає про навчання, труднощі,
з якими зустрічаються студенти-юристи у Гарварді внаслідок застосування «Сократового» методу. Див.
6еоц;е.). Коіїї. 5Іауіп£ ійе Еаі»5с)іооЮгавоп:А РгітегопНончоЗил'ііеапсІ СотЬаг Ьа^ЗсЬоо] Іпіітідаїіоп
(Ооіііі, Меаіі & Со., N6% ¥отк 1980); Згапіеу V. Кепуоп. Іпігодисііоп ю І_а« Зійду апіі І_аш Ехаптіпаїіопз
іпаКиїзІїеІІ (МУеЯ 1971); Шиї Максіі&і. Іптпхіисгіоп то тіїе Зійду оП-а* (Апдегеоп РиЬІізІйпвСо., Сіпсіппагі
1990)
Див. розділ II.
6 Об’єктивна перевірка знань у правничій школі аналогічна адвокатському іспитові, запровадже-
ному в багатьох штатах, і є альтернативною формою випробувань.
17 Незначний відсоток студентів правничих шкіл, які не склали іспитів, не завжди був нормою.
134
Розділ IV
правило, огляд друкує лише тих першокурсників, котрі входять до першої десятки
найкращих студентів), або виявити блискучі знання під час конкурсних іспитів.
Таким чином відібрані студенти співробітничають в огляді протягом навчання на
другому й третьому курсах. Найпрестижніші адвокатські фірми надають перевагу
колишнім редакторам і членам редколегій оглядів судової практики, а деякі великі
фірми ведуть співбесіди лише з тими випускниками, котрі співпрацювали з оглядом.
Більшість викладачів правничих шкіл у Сполучених Штатах були членами редко-
легій або редакторами огляду судової практики у своїх школах 18.
Літня посада клерка. Протягом літа студенти-правники першого й другого
курсів здебільшого вільні від занять. На цей час вони намагаються знайти собі якусь
роботу. Для них бажаною є юридична праця, яка дає змогу набути практичних
навичок і, можливо, влаштуватися на роботу після завершення навчання. Таких
студентів називають «клерками-юристами», а рід їхньої діяльності — «літньою
посадою клерка». Клерки-юристи переважно займаються правознавчими дослід-
женнями в бібліотеках і звітують про виконану роботу. Для багатьох студентів, які
закінчили перший курс, не так уже й легко знайти літню роботу, але більшість
вихованців кращих правничих шкіл у густонаселених адміністративних центрах усе
ж влаштовуються на таку роботу після другого року навчання. Останнім часом від
кращих студентів, які обіймають посади клерків у адвокатських фірмах, не вимага-
ють занадто багато. Тож кращі студенти елітних правничих шкіл звикли «ділити»
літо між двома різними фірмами.
4.	Вищі ступені
У Сполучених Штатах для більшості адвокатів юридична освіта завершується
здобуттям ступеня доктора права (Зигіз Цосіог — І.Ц.). Насамперед це стосується
викладачів правознавства, яким вкрай необхідно мати якраз цей, а не якийсь інший
ступінь, щоб викладати чи напевно отримати посаду в своєму університеті. Існують
і вищі ступені — магістра права (Мазгега Ое£гее іп Бай' — ББ.М) і доктора юридичних
наук (Посіог оГ Бсіепсе іп Бам' — 5.10.). Більшість тих, хто здобуває ці ступені, є
викладачами. Вони роблять це залюбки й часто для «піднесення» свого авторитету
в престижній правничій школі після того, як отримали ступінь доктора права у менш
відомому університеті. 1991 р. 4302 студенти навчалися за магістерськими програ-
мами і 1941 випускник здобув ступінь магістра.
Найчастіше магістерські ступені надаються в галузях податкового права й
порівняльного правознавства. Деякі школи пропонують спеціальні навчальні прог-
рами й магістерські ступені в інших сферах, у тому числі трудового права, а також
стажування в адвокатських фірмах. Магістерські ступені в усіх ділянках юриспру-
денції, крім порівняльного правознавства, присвоюються правникам, які займають-
ся практичною діяльністю за обраним профілем. А ступінь магістра в порівняльному
правознавстві (М.С.Б. чи ББ.М.) отримують іноземці, що приїжджають до США.
Цей ступінь приваблює не лише своєю престижністю, а й однорічним терміном на-
вчання. До того ж він може стати «швидким кроком» на шляху іноземних юристів
до адвокатури США. Ступінь ББ.М. дає право випускникові-іноземцю скласти
вступний іспит в 11 штатах 19. * 15
18 Викладачі права і вчені є редакторами лише небагатьох оглядів судової практики. Як не дивно,
академічні професійні видання надають перевагу студентам. Дивним є і те, шо рішення юридичних
факультетів стосовно кар’єри викладачів значною мірою залежать від того, в якому огляді судової
практики вони публікували свої статті.
15 Див. СотргеЬепзІуе Сиісіе го Ваг Адтійіоп Кедиігетепгз 1993—1994.
Правничий фах
135
5.	Викладачі правознавства
Звання. Система звань і рівнів для викладачів правознавства (як і інших
дисциплін) відрізняється від європейської. У США словом «професор» називають
чи не всіх викладачів з повного завантаженістю. Існують три рівні професорів:
професор-асистент, молодший професор і власне професор . Це приблизно
відповідає таким європейським рівням: лектор, доцент і професор. У Сполучених
Штатах професорів більше, ніж у європейських країнах. У США не існує обмежень
на кількість професорів у правничих школах, тож часто трапляється так, що на
факультеті професорами стає понад 75 % його викладацького складу.
Обов’язки і просування по службі. До обов’язків середиьостатистичного викла-
дача входить викладання двох курсів за семестр або чотирьох упродовж навчаль-
ного року21. Крім того, він повинен писати наукові праці (книги, статті тошо).
Як правило, викладач розпочинає кар’єру як професор-асистент, потім, надру-
кувавши кілька статей, які засвідчують його інтелектуальну діяльність, і пропра-
цювавши 4—6 років у аудиторіях, він гарантовано отримує вищу посаду й звання
«молодшого» професора, а ше пізніше, через 2—3 роки викладання і публікації
наукових праць,— звання власне професора. Отже, зовнішньою спонукою до
написання праць і вдосконалення викладацької майстерності значною мірою є
матеріальна винагорода, оскільки заробітна плата старанних науковців і викла-
дачів майже щороку зростає.
У США, на відміну від європейських країн, правничі школи звичайно діляться
на заклади, що готують фахівців різних профілів (наприклад, з цивільного,
кримінального, державного права). Американські викладачі читають усі ці
дисципліни поспіль, в той час як їхні європейські колеги викладають їх окремо як
різні науки. Завдяки цьому адміністрування у правничих школах США центра-
лізованіше й професура звільняється від багатьох клопотів, з якими стикаються
європейські викладачі. Оскільки адміністративні обов’язки (скажімо, прийом на
роботу, контроль над персоналом тощо) зосереджені в деканаті, професори можуть
приділяти більше уваги викладанню й науковим розробкам. Правничу школу або
коледж при університеті здебільшого очолює декан. «Молодший» декан займається
академічними справами й адмініструванням. Крім того, існують посади декана-
асистента, або «молодшого» декана у справах студентства, й декана-асистента, або
«молодшого» декана з питань вступу до правничої школи.
Вишв на правознавство. Значний вплив на розвиток правознавства мають розвідки
й книги вчених-юристів. На статті, вміщені в оглядах судової практики, періодично
посилаються при розгляді справ і винесенні рішень. Все це призвело до значних змін у
юриспруденції'. В цьому' відношенні вчені у США більше впливають на правову систему
своєї країни, ніж їхні колеги в Англії . З іншого боку, в Сполучених Штатах академічні
публікації не набувають такого широкого розголосу, як коментарі професорів у
континентальній Європі. На суддівство у США більше впливають публікації рішень
самих суддів, аніж статті, вмішені в оглядах судової практики. До сказаного додамо, що
етапі в оглядах, підготовлені професурою елітних правничих шкіл, останнім часом мають
науково-теоретичну спрямованість і мало стосуються актуальних проблем правознавства.
Друкована продукція більшості професорів залишається сфокусованою на правових спо-
рах і розвиткові законодавства. Поширенню наукових поглядів у США сприяє те, що
кожна правнича школа видає свій огляд судової практики.
•® Є й інші звання, як-от: ад’юнкг-професор — практикуючий викладач, що провадить один курс
у правничій школі: «візитуючий» професор - викладач, який має повну завантаженість в іншій правничій
школі й викладає з повною завантаженістю протягом одного семестру або року'.
Більшість курсів є «тригодинними», тобто курс триває три години щотижня протягом семестру.
 Див. Р. 5. АгіуаИ & ЯоЬегг Зиттегх, Еогтп апй ЗиЬ5(апсе іп Ап§1о-Атегісап Ьаш 398—407 (Сіагепйоп
Рге5$ 1987). Автори наводять кілька причин цього явища, але жодна із них аж ніяк не пов’язана із
здатністю англійських суддів уникати прецедентів і враховувати громадську думку в своїх рішеннях.
136
Розділ IV
Ще одним засобом впливу теоретичного правознавства на подальший розвиток
правової системи є служба на державних посадах. Багатьох професорів обирають
суддями. Часто високі посади, як-от: заступника міністра юстиції США, що захищає
інтереси уряду Сполучених Штатів перед Верховним судом, і голови антитрес-
тівського відділу міністерства юстиції, надаються професорам-юристам. Ці вчені з
провідних правничих шкіл посідають і інші державні посади, зокрема головного
радника урядових установ, є членами різних державних комісій або консультантами
урядових закладів. Крім того, учасники судових процесів досить часто наймають
професорів-юристів для захисту своїх інтересів у апеляційному суді, а також у Вер-
ховному суді .
Оплата. Заробітна плата викладачів правознавства не скрізь однакова. Зазвичай
приватні школи платять більше, ніж державні, хоч різниня не така вже й велика,
особливо, коли йдеться про практикуючих фахівців. За матеріалами дослідження
АВА 1992 р., проведеного в 176 школах, професор-асистент отримує 57 тис. дол..
«молодший» професор — 65 тис. дол., професор — 82 тис. дол., декан — 126 тис. дол.
Ці дані не враховують можливих додаткових доходів від досліджень, роботи з клі-
єнтами, консультацій та гонорарів за видані книги.
б.	Вступ до адвокатури
Чи не всі випускники правничих шкіл у той чи інший спосіб отримують право
на юридичну діяльність. У цьому США відрізняються від багатьох інших країн, де
юридична освіта розцінюється як загальна підготовка до роботи у різних сферах
бізнесу й у державних установах. У цих країнах значно менше випускників стають
практикуючими юристами.
Види регулювання адвокатури штату. Надання дозволу на юридичну діяльність
більшою мірою регулюється штатом, аніж федеральним законом, і кожен штат вистав-
ляє свій чіткий комплекс вимог до адвокатури. В усіх штатах правникам необхідно
отримати ліцензію дія юридичної діяльності від державного органу з питань профе-
сійного регулювання. Штати використовують два різновиди таких органів. У деяких
штатах ці органи є державними (наприклад, верховний суд штату), в інших існують
«об'єднані адвокатури». При системі останніх штат делегує своїх представників до
організації під назвою Асоціація адвокатів штату з повноваженнями нагляду за регу-
люванням професійної діяльності. Членство в Асоціації є обов’язковим. В обох випад-
ках Верховний суд штату здійснює загальний контроль у юридичній сфері.
Іспити до адвокатури. В усіх штатах, крім одного,’вступникам до адвокатури
необхідно скласти адвокатські іспити, а в більшості штатів існують ше й спеціальні
вимоги до рівня освіченості як необхідної умови допуску до іспитів 24. їх складають
у письмовій формі протягом 2—3-х днів двічі на рік, зазвичай у липні й лютому.
Адвокатські іспити діляться на дві частини. Перша — це численні альтернативні
запитання з розділу загального права. Ця частина є спільною для всіх штатів, крім
чотирьох, і активно використовується ними для перевірки знань. Але кожен штат
має право самостійно визначати прохідний бал. Друга частина іспитів передбачає
письмові відповіді на запитання з розділу законодавства штату. Деякі штати,
зацікавлені в точнішому визначенні компетентності вступників, відступають від
традиційних тестів. Наприклад, штати Аляска, Колорадо й Каліфорнія включають
до іспитівтести на вміння підготувати меморандум, незаперечний судовий доказ або
свідчення у справі. * з
23 Див. Неп Уогк Тітез V. С'пііесі 8іаіез, 403 П. $. 713 (1971), а також «Реподоп Рареге» (розділ IX).
Професор Ервін Грісволдз Єльської правничої школи на посаді заступника міністра юстиції полемізує
з професором із Гарварду Аіександром Бікелем.
У штаті Вісконсін випускники місцевого університету при вступі до адвокатури звільняються від
перевірки рівня освіченості.
Правничий фах
137
Перед адвокатськими випробуваннями чи не всі випускники проходять
відповідний 6-тижневий курс підготовки. Приватні фірми пропонують вступникам
усе необхідне для успішного складання іспитів. Цей курс украй важливий, бо до-
помагає претендентам впоратися з тією частиною випробувань, котра стосується
закону штату. Адже більшість кращих правничих шкіл основну увагу приділяють за-
гальним доктринам і концепціям, нехтуючи при цьому законодавство окремих
штатів. Співвідношення між тими, хто успішно склав іспити, й тими, хто «про-
валився*, різне в кожному штаті. Так, наприклад, в липні 1991 р. в Каліфорнії
вступило до адвокатури лише ЗО % усіх екзаменованих, тимчасом як у Монтані —
91 %. Дані про інші штати коливаються в них межах . Часто-густо випускники
шкіл нарікають на те, шо ускладнення штатами адвокатських іспитів спрямоване не
стільки на забезпечення високої компетентності місцевих юристів, скільки на
захист від конкуренції правників, які вже займаються практичною діяльністю у
штаті.
Міжшпіатна правнича діяльність. Без дозволу на вступ до адвокатури штату
юрист не має права практикувати там. Це стосується усіх видів правничої діяльності,
втому числі надання юридичних консультацій і підготовки документів. Адвокатові
з чужого штату для участі в судовому процесі штату необхідно отримати спеціальний
дозвіл судді, дійсний лише для цього процесу (або, як його ще називають, рго кас
уісе). Тоді він може діяти пліч-о-пліч з місцевими правниками. Але якщо адвокат
хоче практикувати в штаті, то, як узвичаєно в більшості штатів, він повинен скласти
адвокатські іспити в цьому штаті. У деяких штатах правник може отримати дозвіл
на діяльність без складання іспитів, але при умові, що він працювавза фахом у інших
штатах тривалий час — принаймні 5—7 років.
Правнича діяльність у федеральному суді. Ліцензія на діяльність у судах штату
ше не дає права юристові працювати у федеральних судах — навіть, якшо феде-
ральний суд розташований у цьому штаті. Хоч федеральний закон однаково
чинний у всій країні, не існує єдиного центрального органу, який видавав би таку
ліцензію. Тому адвокати, здобувши дозвіл практикувати в штаті, повинні ще до-
магатися сертифікату в федеральному окружному суді на право юридичної
діяльності в цьому окрузі. Оскільки в деяких штатах по два й більше округів, то
виникає необхідність в отриманні кількох, іноді до чотирьох сертифікатів 2 . На
щастя, для отримання таких сертифікатів не потрібно морочитися з окремими
адвокатськими іспитами. В більшості округів для цього досить заплатити гроші
й виконати деякі формальності — скласти присягу федеральному судді. Існує
звичай влаштовувати велелюдні церемонії прийняття присяги як у суді штату, так
і в федеральному суді, невдовзі після оголошення результатів адвокатських
іспитів 2 .
Якщо юрист бажає працювати в апеляційному суді СШАтого чи іншого округу,
він повинен отримати сертифікат у цьому суді подібним чином. Те саме стосується
іроботи у Верховному суді США, з тією лише різницею, що претендентові на посаду
необхідно підтвердити, що він мав дозвіл на юридичну практику протягом останніх
трьох років.
Юристи як фахівці широкого профілю. Вступивши до адвокатури, юрист має
право займатися широкою професійною діяльністю: давати консультації, поради,
готувати документи, захищати інтереси клієнтів як у судах, так і поза ними. У США,
на відміну від Англії, не існує поділу правників на баристерів (адвокатів з правом
виступати в судах) і солісіторів (які в основному працюють поза судами). Не існує 25 26 27
25 Того самого року в Техасі вступило до адвокатури 87 % усіх екзаменованих, а в Мічигані — 79 %.
26 50 штатів і Пуерто-Ріко мають загалом 91 федеральний округ.
27 Деякі округи, зловживаючи правом контролюза наданням дозволу на юридичну діяльність, вису-
вають додаткові вимоги до освітнього рівня й практичних навичок правників, які мають намір брати
участь у судових процесах.
138
Розділ IV
90
і окремої спеціальності, еквівалентної європейському нотаріусові' . В цьому
спеціалізуються самі юристи. Основна частина правників — це адвокати, що готу-
ють справи для слухання (оПісе Іачууегз) і адвокати, які захищають інтереси сторін
у судових процесах (Шіеаіогз). Але ці й вужчі профілі є наслідком індивідуального
вибору. Вони — неофіційні.
Суть ліцензування полягає в тому, що правник, отримавши відповідний дозвіл
на фахову діяльність, може на власний розсуд змінювати її напрям у дуже широких
межах. Часто трапляється так, що юрист робить це не раз і не два протягом свого
трудового життя. За матеріалами дослідження 1975 р., кількість правників, які від
початку й до кінця працювали в тій самій сфері юриспруденції, у процентному
відношенні становить: серед адвокатів уряду — 32,5 %; серед юрисконсультів —
47,6 %; серед юристів фірм чисельністю до 10 осіб — 53,3 %; серед правників, шо
займаються індивідуальною трудовою діяльністю,— 56,4 %; серед юристів фірм
чисельністю від 10 до 29 осіб — 63 % і серед юристів фірм чисельністю понад
29 осіб — 77,9 %. Як бачимо, плинність кадрів у сфері юриспруденції значно
більша, ніж в інших професіях.
7.	Критика юридичної освіти
та підготовка правників до професійної діяльності
Як уже зазначалося, абсолютна більшість випускників-юристів у США зай-
мається правничою діяльністю. Тут, на відміну від багатьох інших країн, від
випускників не вимагають додержання офіційного курсу й терміну навчання для
отримання дозволу на практику28 29. Оскільки правнича школа — єдиний на-
вчальний заклад, де можна набути знань і навичок, необхідних юристові для фахової
діяльності, деякі критики стурбовані тим, що правничі школи недостатньо готують
своїх студентів до практичної роботи. Більшість критиків пропонують внести зміни
до програм правничих шкіл, але є й такі, що виступають за поглиблення додаткового
навчання після закінчення школи.
Ці дискусії розпочалися давно, ше в 30-х рр.30. Порівняно недавно, 1973 р., го-
ловний суддя Воррен Бергер (\Уаггеп Вигеег) звернув особливу увагу на неточності,
допущені правниками в судових процесах31. А 1992 р. Американська асоціація
адвокатів у критичній публікації в «Тазк Гогсе Кероп» висунула свої претензії до
юридичної освіти й професійного розвитку 32. Отож зупинимось на основних мо-
ментах, що стали темою дискусій.
Навчальна програма правничої школи і юридичні навички. Однією з найсут-
тєвіших вад юридичної освіти критики вважають те, що вона вже не сприяє
виробленню багатьох необхідних навичок і основну увагу приділяє аналізові
правових доктрин, а не вмінню вирішувати ті завдання, що стоять перед
28 Хоч у США й називають деяких осіб нотаріусами, або громадськими нотаріусами, вони не с
офіційно визнаними консультантами й не мають справжньої юридичної освіти. У Сполучених Штатах
таким особам дозволяється: приводити до присяги тих, хто дає свідчення, підтверджувати офіційні
зобов’язання сторін, нотаріально засвідчувати правдивість документів. Отже, судові доповідачі, які
приводять до присяги свідка й записують його показання, також є нотаріусами. Про письмові свідчення
під присягою йдеться у розділі VII. Більшість нотаріусів працюють секретарями юридичних фірм, судів,
банків і страхових агентств.
29 Окрім штатів Вермонт і Делавер, про шо йдеться далі.
30 Див.Ееготе Егапк. ХУЬу N01 а СІІпісаі Ідхууег-Зсітооі?, 81 ІІ.Ра.Ц.Кес. 907 (1933). Джером Франк
був суддею апеляційного сулу США під час другої виїзної сесії, відомий своїм внеском у розвиток
юридичного реалізму (див. розділ II) і критичними зауваженнями стосовно перевищення процесу-
альними сторонами своїх повноважень та системи присяжних.
31 Див. (Уагпп Виг$ег. Тіїе Зресіаі їкіїк оГАЗуосасу: Аге Зресіаіігеїі Тгаіпіпв апсі СеПіїїсаіїоп оІ'Аії-
уосаіе5 ЕзхепііаІ (о Оит Зумет оГЗимісе? 42 Ропіітат Ь. Кеу. 227, 230 (1973) (Його висловлювання: «ми
неуважніші в доборі людей, які працюватимуть юристами у залі суду, ніж у ліцензуванні електриків»),
32 Див. АВА Тазк Рогсе Яероп.
Правничий фах
139
юристом33. Особливо у змагальній системі судочинства, яка примушує правника
брати участь у розслідуванні, збирати й подавати факти до суду присяжних,
вивчення техніки позову є необхідним. Більше того, від адвокатів позовні сто-
рони сподіваються успішного залагодження справ у понад 90 % випадків; вони
повинні опитувати свідків, консультувати клієнтів. Однак курси з адвокатського
провадження справи, розслідування фактів, опитування і консультування клієнтів,
ведення переговорів, альтернативного вирішення суперечок, а також досудового
клопотання практично не входять до традиційної навчальної програми. Деяким з
них курсів (зокрема з адвокатського провадження справи) чимдалі більше уваги
приділяють правничі школи, хоч не завжди вони читаються в достатньому обсязі.
До того ж жодна із шкіл не вважає ці курси обов’язковими.
На думку критиків, навіть ті правники, які не виступають як позовна сторона
в судових процесах, але готують справи до слухання, повинні володіти щойно зга-
даним мистецтвом опитування й консультування, ведення переговорів, а також
умінням оформляти контракти й інші документи, писати судові висновки. Але й у
тих небагатьох курсах, де ці дисципліни прищепилися, вони не є обов’язковими. Як
виняток, на першому році навчання читається курс з юридичної практики, але він
зосереджений в основному на адвокатських записках до апеляційного суду й аргу-
ментах — таємничих особливостях реального світу юриспруденції. Курси з дисцип-
лін, назви яких передбачають отримання студентами знань у значному обсязі, часто
читаються так, що ледве чи можуть задовольнити потребу в них під час майбутньої
практичної діяльності. Вже стало звичним, шо студент першого року навчання,
прослухавши курс з майнового права, не має жодної уяви про найм нерухомості,
складання актів передачі прав власності на нерухомість та інші сучасні ділові опе-
рації. Можливо, найтиповішоюдля правничих шкіл проблемою є те, що дисципліни
й питання, пов’язані з різними аспектами юриспруденції, викладаються в обмеже-
ному обсязі, далекому від реальних потреб. Зрештою, є кілька шляхів розв’язання
цієї проблеми — оперативне планування і прийняття рішень, які «збирають докупи»
окремі, найсуттєвіші аспекти процесуального права, як це буває в реальному житті.
Авжеж, такий досвід вкрай важливий з практичної точки зору як для юристів, шо
виступають у судових процесах, так і для адвокатів, які готують справи до слухання.
Поборники традиційних навчальних програм на ці закиди в основному
відповідають, що правничі школи на те тільки й існують, щоб викладати судовий
аналіз, методи забезпечення громадського порядку й закладати наукові перспективи
розвитку правознавства. А необхідних для практичної роботи знань і навичок,
стверджують вони, випускники набудуть, коли розпочнуть трудову діяльність. Але
така відповідь не враховує того факту, що багатьом випускникам насправді уже не
вдасться вивчити все те, шо їм потрібно, після закінчення школи. Великі адво-
катські фірми мають свої навчальні програми, які дають початківцям необхідну
додаткову юридичну освіту. Однак близько 70 % правників займаються інди-
відуальною трудовою діяльністю або працюють у фірмах чисельністю до 5 осіб, де
часто нема кому убезпечити клієнтів від можливих помилок початківців, а також
не існує навчальних програм.
Чимало проблем, пов’язаних з реформуванням навчальних програм, є
наслідком упередженого ставлення професорів до практики. Не секрет, що ця
упередженість виявляється чимдалі більше. Інтереси викладачів, як, зрештою, і теми
їхніх досліджень у провідних правничих школах, стають дедалі абстрактнішими
теоретизуваннями, відірваними від життя і навіть від юридичних доктрин 34. Але
непохитність чи незацікавленість не є єдиною проблемою. Великі фірми, шо мають
неабиякий вплив на юридичний фах і навчання в правничих школах, взагалі, задо-
Див. ДВА Та$к Гогсе Кероп.
Див. Нипу Т. ЕЛуапІз. ТЬе 6го\уіп£ Оізрпсііоп Ве(\*ееп Ье§а1 Есіисаііоп Апд ІЬе Ье^аі РгоГеяіоп,
91 Місії. І_. Кєу. 34 (1992).
140
Розділ IV
волені статусом-кво, всупереч тому фактові,— а часто й використовуючи його,— що
традиційна навчальна програма не прищеплює студентові достатньої кількості
практичних навичок. Вони ледве чи вірять у здатність більшості теперішніх
викладачів прищеплювати ці навички. Більше того, існування такої програми аж
ніяк не суперечить інтересам великих адвокатських фірм, бо лише вони мають змогу
забезпечувати додаткове післяшкільне навчання, необхідне правникам для швид-
кого входження у практичне русло. Отже, ті з них, що працюють у великих адво-
катських фірмах, мають значні переваги над тими, хто мусить розпочинати трудову
діяльність у гірших умовах.
Клінічна освіта. Одним з найцікавіших кроків на шляху подальшого розвитку
юридичної освіти є створення у 60-х рр. XX ст. так званих юридичних клінік.
Запозичивши ідею і самий термін «клініка» у медичних шкіл, деякі викладачі пра-
вознавства запровадили курси з опанування практичних навичок35. У зв’язку з цим
при школах повідкривалися спеціальні юридичні офіси, де студенти працюють як
юристи під наглядом викладачів і роблять усе те, що й справжні правники,
починаючи з консультацій і закінчуючи провадженням судових справ 36. Клієнтами
цих офісів є малозабезпечені люди, які в інший спосіб не можуть скористатися
юридичними послугами. Клініки не лише допомагають незаможним верствам на-
селення, а й навчають студентів, дають змогу вихідцям із середніх і вищих класів
знайомитись із становищем малозабезпечених людей. Звикаючи до своїх майбутніх
професійних обов’язків, студенти обслуговують тих, кому не по кишені найняти ад-
воката 37 *. Число таких клінік при правничих школах зростає. За матеріалами
дослідження 1991 р., 80 % зі 155 правничих шкіл мають клініки. З 1986 по 1991 р.
їх кількість збільшилася на 15 % .
Однак за допомогою самих лише юридичних клінік годі сподіватися
розв’язання усіх проблем юридичної освіти. Опіка над студентами у клініках
обходиться надто дорого, оскільки один викладач може контролювати лише 8—
12 вихованців упродовж семестрового курсу. В більшості шкіл кількість студентів,
які беруть участь у таких програмах, обмежена й лише небагато правничих шкіл пла-
нують зробити курси обов’язковими. Частковим розв’язанням цієї проблеми є
розширення і поглиблення пізнавальної практики шляхом влаштування студентів
у адвокатські фірми, суди та різні адміністративні заклади, де вони можуть набути
фахових навичок. Але контроль за таким навчанням є чи не найжагучішою проб-
лемою програм 39.
Курси моделювання. Найефективнішим «клінічним» надбанням є курси моделю-
вання. На спеціальних заняттях цих курсів студенти розігрують різні життєві ситу-
ації, побудовані на цілком реальних проблемах, що можуть виникнути у клієнтів.
Так, на заняттях з адвокатського провадження справи (про це йшлося раніше) сту-
денти навчаються представляти докази у змодельованих процесах з уявними
свідками, а також звертатися до уявних суддів і присяжних. Подібні заняття розроб-
лено і для оволодіння мистецтвом складання адвокатських звернень до
апеляційного суду, опитування і консультування, підготовки справи до слухання,
розгляду позову в арбітражному суді. Метод моделювання застосовується і для
вивчення традиційнішого курсового матеріалу.
35 Поняття «клініка» походить від грецького «клінігос», шо означає «ліжко». В медичному сенсі
слова, клініка — це те, шо забезпечує зв’язок лікаря з лежачим пацієнтом.
36 Юридична студентська практика регулюється судовим регламентом штату. Див., наприклад,
судовий регламент штату Мічиган 8.120 (згідно з яким студенти з рівнем АВА. які завершили курс пер-
шого року навчання, можуть працювати у спеціальних юридичних клініках, прокуратурах чи міських ад-
вокатських офісах.
3' Див. АВА Мобеї К.и1е5 оГРгоГе55іопа1 КегропаіЬіІііу, К.и1е 6.1 (1983).
Див. Таяк Рогсе Верогт.
У Тазк Рогсе Короп наведено кілька пропозиці й щодо вдосконалення юридичної освіти і гарантій
того, шо випускники справлятимуться зі своїми обов’язками.
Правничий фах
141
Широкі можливості для моделювання відкриває комп’ютеризація. Ком-
п’ютерні ігри дають змогу студентам удосконалювати свої знання як у класах, так
і поза ними. Кожен може, залежно від своїх здібностей, регулювати швидкість гри,
а також повертатися і повторювати найскладніші місця. Для розвитку
комп’ютеризованого навчання було створено консорціум юридичних шкіл, також
відомий під назвою Комп’ютеризоване юридичне навчання (Сотриіег Абїізгєсі Ье§а1
іпзігисііоп — САН).
Заходи щодо продовження післяшкільного юридичного навчання. У більшості штатів
існують центри для продовження навчання правників, які вже отримали дозвіл на
юридичну практику, але хочуть удосконалити свої знання чи набути нових. Майже
у 2/3 штатів визнано обов’язковою певну кількість закладів післяшкільного навчан-
ня, а у 7 штатах запроваджено «проміжне навчання» для «плавкішого» переходу
випускників до професійної діяльності. Найпретензійнішою є програма у штаті
Вашингтон, за якою невеликі групи протягом 9 днів набувають всіляких навичок,
розігруючи різні сценки. Більшість інших обов’язкових курсів з терміном навчання
до 3 днів обмежуються традиційними лекціями і мало розвивають практичні
навички. Деякі програми тривають по три й більше років, доки слухачі пристосую-
ться до насиченої адвокатської практики.
Терміни навчання. Передбачалося, що повернення до фіксованих термінів на-
вчання сприятиме поліпшенню практичної підготовки, однак цей засіб виявився
неефективним. Однією з проблем є забезпечення якості навчання і контроль за тим,
шоб воно не обернулося на щось подібне до «кріпацтва», як це сталося з системами
з фіксованим терміном навчання в інших країнах. Лише у двох штатах — Вермонті
й Делавері — така система є обов’язковою. Дотримання узвичаєного в Делавері
терміну навчання — неодмінна умова вступу до адвокатури 40. Є й інші вимоги,
серед яких — провадження кількох судових процесів, виконання різноманітних ад-
вокатських обов’язків упродовж 6-місячного періоду, підготовка судових клопотань
та інших документів, а також заповітів, доручень тощо. Ще кілька штатів спробували
зробити в себе те саме, але, розчарувавшись, скасували фіксовані терміни навчання
і запровадили обов’язкове відвідування занять.
З наведеної критики недолугостей юридичної освіти аж ніяк не випливає, шо
в Сполучених Штатах немає висококваліфікованих правників. Суть критики поля-
гає в тому, шо в США більше, аніж не потрібно, пересічних юристів, а висо-
кокваліфікованими фахівцями правники стають якраз усупереч системі навчання.
І насамкінець зазначимо, шо ця критика може здатися перебільшенням або навіть
наклепом, особливо читачам з тих країн, де юридична навчальна система мало що
дає у плані підготовки до практичної діяльності.
Б. Регулювання фахової діяльності
1. Спір про регулювання практики
Право штатів регулювати юридичну діяльність є незаперечним. Але останнім
часом багато норм, які вважалися непорушними, успішно заперечуються судами.
Деякі з цих випадків спричинили зміни у фаховій діяльності.
Вимоги щодо громадянства й місця проживання. Постало питання про
конституційність осьтакоїтрадиційної вимоги: юристи як «службовці суду» повинні
бути громадянами С ША. У справі Арріісаііоп о/6гЦ]іїкз 41 Суд заявив, шо цей процес
є порушенням положення 14-ї поправки про надання однакового захисту, оскільки
не дозволяє юристові займатися правовою діяльністю лише на підставі того, що він
40 Фіксовані терміни навчання і «проміжне» навчання розглядаються в АВА Тазк Рогсе Перон.
41 Див. 413 13.5. 717 (1973), а також розділ IX, де йдеться про дискримінацію іноземців.
142
Розділ 17
не має громадянства США. В інших справах — верховний суд штату Нью-Хемпшир
проти Пайпера (Зиргете Соигг о/ Ием НатрНйге V. Рірег) 42 і верховний суд штату
Вірджинія проти Фрідмана (Виргете Соигі о/ Уігурпіа у. Ргіедтап) 43 44 45 46 — було визнано
неконституційною таку вимогу штатів: юристи, які хочуть вступити до адвокатури,
повинні .мати постійне місце проживання або постійний офіс у штаті.
Обоє ’язковість членства в адвокатурі та членські внески. Як зазначалося раніше,
в деяких штатах існують системи «об’єднаних адвокатур». Вони вимагають від
юристів бути їх членами, платити внески до Асоціації адвокатів штату й визнавати
право нагляду Асоціації за регулюванням юридичної діяльності. Ці організації,
скориставшись делегованими їм повноваженнями, розробили правила професійної
поведінки й відповідальності за її порушення, а також положення, подібні до тих,
шо їх мають добровільні організації на зразок Американської Асоціації адвокатів.
Таким чином, адвокатури штату намагаються впливати на членів законодавчих
органів та державних установ і, як атісиз сигіае (дослівно, «друг суду»), коментують
справи, шо розглядаються, проводять щорічні представницькі конференції для
обговорення поточних питань юриспруденції. У справі Келлер проти адвокатури
штату Каліфорнія (Кеііег у. Віаіе Ваг о[ Саіі/отіа) Верховний суд зазначив, що
використання адвокатурами штатів членських внесків для фінансування
політичних та ідеологічних акцій, всупереч бажанню членів иих адвокатур, є пору-
шенням їхнього права на свободу слова, передбаченого 1-ю поправкою до
Конституції. Оскільки юристи вимушені вступати до цих організацій, від них можна
вимагати сплати внесків лише в обсязі, необхідному для покриття реальних витрат
на регулювання правничої діяльності та підвищення якості юридичних послуг.
Мінімальна винагорода за шкалою ставок. Якийсь час існувало таке оптимістичне
припущення: оскільки професії юриста як «фахові учених» здавна властиве само-
регулювання, то вона захищена від відповідальності перед федеральним
антитрестівським законодавством за порушення «етичних» норм, які обмежують
деякі види конкуренції серед правників . І раптом одностайне рішення Верховно-
го суду в справі Голдфарб проти адвокатури штату Вірджинія (ОоІсі/агі> у. Уіг^іпіа
Ріаіе Ваг) спростувало це припущення . Суд дійшов висновку, що намагання
асоціації адвокатів домогтися включення мінімальної суми за надання продавцеві
права на володіння власністю до мінімального переліку членських внесків, су-
перечить антитрестівському законодавству і дає право клієнтам-позивачам
отримувати компенсації. Суд не вбачає у цьому якоїсь відмінності від інших форм
фіксації цін. Він одразу ж відкинув окремі намагання виправдати мінімальну плату
за послуги, в тому числі й аргумент, шо без цього юристи втягнуться в конкурентну
боротьбу і вдаватимуться до сумнівних способів у цій боротьбі за клієнта.
Незаконна юридична діяльність. Особам без юридичної освіти, як правило, за-
бороняється правнича діяльність. Але так було не завжди. З часів колонізації і до
кінця XIX ст. у багатьох штатах дозволялося нефахівцям займатися юридичною
практикою і навіть представляти сторони у суді. Згодом, з розвитком юриспруденції,
штати надали право юридичної діяльності лише професіоналам, прагнучи убез-
печити суспільство від послуг некваліфікованих осіб. Ясна річ, чимало юридичних
справ, як-от: підготовка документів з нерухомості, укладання іпотечних застав,
договірних зобов’язань, боргових вимог, податкових декларацій тощо, можуть за-
лагоджувати не лише фахівці-юристи. У 30-х рр. XX ст. асоціації адвокатів під про-
водом АВА створили комітети, які почали здійснювати суворий контроль за
незаконною практикою. Наслідком цього стала ціла низка домовленостей з
42 Див. 470 гі.5. 274 (1985).
43 Див. 487 11.5. 59 (1988).
44 Див. 496 гі.5. 1 (1990).
45 Антитрестівське законодавство розглядається у розділі XV.
46 Див. 421 Ц.5. 773 (1975).
Правничий фах
143
професійними організаціями про операції з нерухомістю, з бухгалтерами,
книжковими видавництвами. Все це дало змогу юристам виконувати максимально
можливу кількість оборудків. Так тривало до 1975 р., коли в ході розгляду справи
Голдфарб проти адвокатури штату Вірджинія (Соїд/агЬ V. Уіг$іпіа Віаіе Ваг)
з’ясувалося, шо згадані домовленості порушують антитрестівське законодавство.
Юридична реклама. До XX ст. не існувало конкретних обмежень у сфері
правничої діяльності, як, зрештою, і нагляду за юридичною рекламою.
Професійний контроль було запроваджено для зміцнення престижу юристів, а
також довіри суспільства до правничого фаху. А що реклама уподібнила цей фах до
інших видів комерційної діяльності, то її було заборонено. Єдине, що лишилося,—
це фірмовий знак на офісі й телефонний номер та адреса в довіднику. Але невдовзі
усе змінилося. 1977 р. Верховний суд у справі Бейте проти адвокатури штату
Арізона (Ваіез V. Біаіе Ваг о/ Агіхопа)47, продовжуючи свою протекціоністську
політику в «комерційній сфері», визнав неконституційною заборону штатами
юридичної реклами, пославшись на 1-у поправку. Він зазначив, шо правильна рек-
лама надає користувачам необхідну інформацію про юридичні послуги і вона є чи
не тим самим, що й політичні та інші «заяви», дозволені 1-ю поправкою. Реклама
значною мірою сприяла формуванню конкуренції у сфері надання юридичних пос-
луг людям із середніми доходами, а також пошукам альтернативних шляхів розвитку
цих послуг, про шо розповідається далі. Без реклами все це було б неможливим.
Спеціалізація юристів у сфері приватної діяльності. Хоч загальна ліцензія дає
змогу юристам займатися всіма видами правничої діяльності, вони у США, як і в
інших країнах, намагаються спеціалізуватись у конкретній сфері юриспруденції й
відповідно до цього вибирають клієнтів. Взагалі, штати заборонили юристам висту-
пати перед громадськістю як фахівцям різних напрямів, окрім тих, що пов’язані з
товарними знаками, патентами й морським правом. Однак Верховний суд у справі
Піл проти дисциплінарного Комітету адвокатів штату Іллінойс (РееІ V. Апотеу Ке-
&ізігаіїоп апсіВізсірііпагу Сотт. о/Шіпоіз) 48 зазначив, що гарантія 1 -ї поправки проти
порушення свободи слова не дала змоги штатові Іллінойс заборонити правдиву рек-
ламу діяльності юристів як фахівців, затверджену Національною асоціацією судових
адвокатів — приватною організацією, шо встановлювала й промульгувала (публі-
кувала) критерії для судових юристів.
Справа Піла засвідчила існування стимулів до профілювання. 1991 р. 15 штатів
розробили плани спеціалізації юристів у 25 напрямах. Однак слід зазначити, шо пі
штати не заборонили правникам, які не отримали таких ліцензій, працювати в
обраних ними сферах. Деякі штати вимагають від юристів, що не мають ліцензій на
діяльність у конкретній сфері права, щоразу зазначати це у своїй рекламі 49
2. Наслідки відсутності регулювання:
чи не забагато юристів?
Кількість юристів у США регулюється не чим іншим, як ринковим механізмом.
По-правді кажучи, в країні, де безліч правничих шкіл із різними вимогами до вступу,
фактично кожен випускник коледжу при великому бажанні й наявності грошей
може вступити до правничої школи і зробитися одним із 43 тис. новоспечених
юристів, які щороку отримують дозвіл на практику 50. Останнім часом предметом
47 Див. 433 (1.5. 350 (1977), а також розділ IX.
48 Див. 496 11.5. 91 (1990).
49 Див. АВА Та$к Рогсе Кероп.
50 Але стосовно цього можуть виникнути перешкоди в студентів правничих шкіл, які не мають рівня
АВА. Якшо й дозволяють таким випускникам складати іспити до адвокатури, то іноді їм влаштовують
попередні «міні-випробування» на перевірку отриманих у школі знань і лише тоді їх допускають до
справжніх іспитів.
144
Розділ IV
дискусій стало питання: чи не забагато у США юристів? З 1970 по 1990 р. їх
чисельність зросла на 100 %. 1992 р. у Сполучених Штатах налічувалося 777 119
членів адвокатури. Це означає, що кожен 320 житель країни був правником. А в
деяких штатах це співвідношення виглядало так: 1 юрист на 658 жителів — у
Північній Кароліні й 1 на 12 у Вашингтоні, округ Колумбія51 52 53.
У нещодавно підготовленому звіті Президентської ради з питань конкуренції
зазначається, шо, за статистикою, у США юристів у процентному відношенні до на-
селення значно більше, ніж в інших країнах. Так, наприклад, у Сполучених Штатах
на кожні 10 тис. жителів припадають 28 юристів, у Німеччині — 11, в Англії — 8, а
вЯпонії — лише 1 юрист . Але важко порівнювати такі несхожі між собою правові
системи різних країн. Наведені статистичні дані стосовно Японії враховують лише
13 тис. «бенгоші», тобто адвокатів з правом відкривати власні фірми й представляти
клієнтів за винагороду, і не включають великої кількості інших фахівців — тих
випускників юридичних закладів, котрі працюють на правничій ниві, але, на відміну
від «бенгоші», зайняті в різних державних закладах і комерційних структурах. Лише
компанія 8опу Согрогаїіоп має у своєму штаті 150 юристів, шо не є «бенгоші». Якщо
до них прилучити і юристів державних закладів та комерційних структур (таких у
США неодмінно відносять до правників), то виявиться, шо вЯпонії на кожні 10 тис.
жителів припадають 32 юристи, тобто на 4 більше, ніж у США. У Німеччині
правниками визнають тих фахівців, котрі займаються приватною практикою. Якщо
до статистики включити і юристів, які працюють у державних закладах, то на кожні
10 тис. жителів Німеччини припадатиме 34 юристи .
Кількість правників у США, на відміну від інших країн, повністю залежить від
потреб ринку. В Японії кількість «бенгоші» контролюється і регулюється не ринком,
а державою. Із ЗО тис. вступників до Навчально-дослідного інституту права (єдиного
в Японії закладу, випускники якого отримують статус юриста), проходять за кон-
курсом лише 700. Подібна практика існує і в Англії. Щороку Британська правнича
школа набирає тисячу студентів із 6 тис. вступників.
В. Види практики
Кількість правників, які спеціалізуються на різних видах діяльності, у процен-
тному відношенні виражається так: 71,9 % — приватні юристи; 9,8 % — юрискон-
сульти підприємств; 8 % — юристи федеральних державних органів і органів штатів;
2,6 % — судці; 1 % — викладачі; 1 % — юристи, які захищають державні інтереси;
5,6 % — пенсіонери й ті, шо не практикують. Далі в цьому розділі розповідається про
приватну практику, юрисконсультів, юристів державних органів і тих, шо
51 Див. АВА Таік Рогсе Кероп. Значною мірою навантаження сприяє зростанню чисельності
юристів. Щоправда, за статистичними даними, із 70-х рр. правники мали чи не найменше навантаження
порівняно з представниками інших професій. За тими ж даними, 60 % юристів працюють і після виходу
на пенсію. Аіе в нещодавно опублікованих статтях один з дослідників цієї проблеми зазначає, то поточ-
ного року близько 40 тис. правників хочуть змінити фах. Наведена цифра чимала. Стільки ж осіб щороку
розпочинають юридичну діяльність. Див. ОеЬга Аггоп. Киппіп§ (гот ійе Ьа»г, 1 Ье^аі Есопотісз 45 (АВА
Зесііоп оп Есопотісз оГЕач.' Ргасіісе 1988).
52 Див. Аеепйа Гог КеСогт іп Атегіса: А Кероп ГготіЬе РгезіОепі’з Соїтзеї оп Сотрешіуепе58 (1991),
за повідомленням у Кезч ¥огк Ті тез (Аи§изі 13, 1991).
53 Це та інші порівняння наводяться в Кау Аи£и$і, Пе МуІЇїісаІ Кіннот а/Ьаиіуек, 78 АВА Іоитпаі
72 (ЗеріетЬег 1992). Як зазначається в розділі III, адвокати обтяжені значною відповідальністю, бо у
змагальній системі виконують чимало з тих функцій, що й слідчі, посадові особи, які здійснюють пра-
восуддя, чи судді в системі слідства. Відповідно потреба в адвокатах (а не суддях) у США більша, ніж там,
де діють інші системи судочинства. Лйл І-апцЬвіп. ішівіпе Рогеівп Іид^е: Васіїу: Мо8е-Соипііпв ЬпЧ Епо-
и§Ь, 18 іидцеї’ Зоигпаї (Раїї 1979).
Правничий фах
145
захищають державні інтереси. Робота суддів, які у США також є членами адвока-
тури, висвітлюється в розділі V, де розглядається судова система. Коротко про
діяльність викладачів уже йшлося у цьому ж розділі.
Останніми роками правничий фах зазнав відчутних змін, найсуттєвіші з-поміж
яких — бурхливе зростання численності великих фірм і, відповідно, зменшення
кількості юристів-одинаків, а також поглиблення спеціалізації, внаслідок чого вони
чимдалі більше відрізняються один від одного. Про це мова піде далі.
Юристи досить добре забезпечені матеріально. 1991 р. доходи адвоката і судді
в середньому становили приблизно 67 тис. дол., тимчасом, як доходи пересічного
американського робітника — лише 25 тис.54 Однак існують значні відмінності в
оплаті праці залежно від виду діяльності й географічних чинників. За даними
дослідження АВА, проведеного 1984 р. серед 3 тис. юристів, із них 6 % отримують
менше 15 тис. дол., 13 % заробляють 15—20 тис., 26 %—25—40 тис., 18 %—40—55 тис.,
9 %—75—100 тис., 11 %—100—200 тис. і 3 %—понад 200 тис. дол. 55 56
1.	Приватна практика
Особи, що займаються приватною практикою, становлять найчисельнішу
категорію юристів. До неї належать приблизно 72 % усіх правників країни. Важко
вести мову про приватну практику як про щось єдине через різноманітність умов
роботи й організаційних структур, які входять до загального поняття — приватна
юридична практика.
В юридичній практиці склалася традиція влаштовувати обговорення поділу
адвокатських фірм залежно від кількості юристів, що в них працюють, на три
основні групи: малі фірми (до 10 фахівців), середні (від 11 до 50) і великі (понад
50 юристів)’’.. Але внаслідок бурхливого зростання великих фірм цей уста-
лений принцип поділу застарів, особливо щодо визначення адвокатських фірм
з 50 і більше фахівців як «великих». До того ж поділ фірм на категорії за
кількістю юристів, які в них працюють, ускладнюється через різноманітність
діяльності середніх фірм (11—50 фахівців). Завершуючи розгляд критеріїв визна-
чення категорій фірм, зауважимо, шо від кількості фахівців у фірмах залежить
їхня спеціалізація: невеликі фірми, як правило, обстоюють інтереси фізичних
осіб, в той час як великі захищають корпоративні інтереси, тобто опікуються
бізнесовими структурами, хоч і вони беруть участь у захисті інтересів фізичних
осіб, здебільшого у справах, пов’язаних з податками й нерухомістю. Про це
йдеться далі, в матеріалах, викладених під заголовками: (1) «індивідуальна
практика і малі фірми», (2) «діяльність великих фірм». В них коротко розглянемо
нетрадиційні види надання юридичних послуг.
а.	Індивідуальна практика і малі фірми
Між юристами, шо займаються індивідуальною трудовою діяльністю, і малими
фірмами багато спільного. Часто робота цих фірм більше скидається на сукупну
діяльність самостійних правників, аніж на працю справжньої фірми. Самостійними
юристами, як і працівниками малих фірм, стають початківці, які хочуть набути
відповідного досвіду й потім об’єднатися в більші фірми, або досвідчені спеціалісти,
шо прагнуть цілковитої незалежності чи участі в роботі невеликого колективу. Хоч
фактом є те, що майже половина приватних юристів — це фахівці, які займаються
54 Ашегісап Ьаиуег, Уоі 15, 1и1у/Аи£ия, 1993 (риііоіп 5есііоп).
55 Див. АЬеІ. Стандартний податок на прибуток фізичних осіб, встановлений федеральним урядом,
значно відрізняється від сукупного податку, що його сплачують американці, й становить 15—40 % від
прибутку. Він стягується після відповідних відрахувань.
56 Див. АВА Та$к Рогсе Кероп.
10 9340
146
Розділ IV
індивідуальною трудовою діяльністю, усе ж сучасне суспільство уявляє правника
особою, шо працює у фірмі57.
Серед усіх приватних юристів найнижчі прибутки мають ті, хто практикує
самостійно 58 59 60. Є винятки, але загалом у багатьох регіонах країни, особливо за не-
сприятливих економічних обставин, правникам-початківцям дуже важко успішно
налагодити індивідуальну практику. Для цього вони повинні мати або надійне дже-
рело клієнтів (таким може бути частина тих клієнтів, яких передають самостійним
юристам перевантажені роботою фірми), або запаси коштів, необхідних для того,
щоб пережити тяжкі часи. Дешо легше тим приватним юристам, які займаються
індивідуальною трудовою діяльністю в невеликих містечках і сільській місцевості,
де менше правників, а отже, й менша конкуренція між ними.
Приватні юристи малих фірм 1988 р. становили 51,2 % усіх правників країни і
71 % усіх приватних юристів. Цікавим є те, шо недавно, попри скорочення чисель-
ності юристів, які працюють у невеликих фірмах чи займаються індивідуальною тру-
довою діяльністю, зросла кількість тих випускників правничих шкіл, котрі
влаштувалися на роботу в дрібні фірми або зайнялися самостійною практикою. По-
части це пов’язано з нещодавнім економічним спадом, який знизив попит на
фахівців деяких адвокатських фірм, а почасти — з технологічною революцією у
юридичній практиці (головним чином з комп’ютеризацією та електронною допо-
могою у проведенні досліджень і провадженні справ), яка значною мірою
полегшила працю самостійних юристів і фахівців дрібних адвокатських фірм.
Оскільки правники цієї категорії стають чимдалі досвідченішими у використанні су-
часних технологій, така тенденція зростатиме.
Загальна практика. Малі фірми виконують найрізноманітніші роботи. Ті з
них, що мають у своєму штаті до 10 юристів, здебільшого захищають інтереси
окремих осіб. Вони кажуть: «Я беруся за все, що потрапляє до моїх рук» 5 . Все-
редині фірми може існувати відповідна спеціалізація фахівців, але практично вона
виконує будь-яке замовлення, прагнучи розв’язати всі ті проблеми, шо постають у
житті середньостатистичного американця: розлучення, справи, пов’язані із стату-
сом подружжя, регулювання спорів про нерухомість, укладення заповітів і доручень,
судові процеси в різних справах, порушення прав споживачів, фінансові, боргові
питання, банкрутство тошо. Крім того, вони можуть захищати в суді комерційні
інтереси дрібних фірм, брати участь у розгляді кримінальних справ з дорожньо-
транспортних злочинів і порушень, винуватці яких підлягають покаранню.
Деяким малим фірмам властива вужча спеціалізація. За даними одного з
досліджень, у 55 % самостійних правників принаймні половина робочого часу
припадає на певну сферу юридичної практики . Щоправда, існують фірми, які зай-
маються різними видами діяльності. Наведені нижче приклади стосуються випадків
широкої спеціалізації фірм. Хоч їх відносять до категорії «малих фірм», вони за
своїми особливостями більше скидаються на середні фірми.
37 Це свідчить про зміну, шо сталася протягом останнього 25-річчя. Юристи, зображені у фільмах
50—60-х рр. (наприклад, Джеймс Стюарт у кінострічці «Анатомія вбивства» (1959) і Грегорі Пек у фільмі
«Убити пересмішника» (1962) грали ролі правників, які займалися індивідуальною трудовою діяльністю.
У сьогоднішніх фільмах і телевізійних шоу ми бачимо юристів, шо працюють у фірмах.
58 Див. АЬеІ. За дослідженням, проведеним 1986 р. серед випускників? північно-східних правничих
шкіл, середній прибуток юристів, шо займаються індивідуальною трудовою діяльністю, після 11 років
практики становив 35 тис. дол., а випускників тих самих шкії, зайнятих в адвокатських фірмах
чисельністю понад 84 фахівці, — 123 тис. дат. Після 26 років практики їхні доходи становили відповідно
60 тис. і 200 тис. дол.
59 Див. Леї Р. НапДег. ТЬе Ьау/уег апсі Ніз Соттипііу: ТЬе ргасіісіпв Ваг іп а Мібсіїе-Зіхед Сіїу
(V. оГЗУібсопзіп Рге55., МаОізоп, ЗУІ5. 1967) та інші джерела, зазначені в АВА Та5к Рогсе Кероп.
60 Див. АВАТа$к Рогсе КероП. За даними опитування, проведеного 1991 р. серед юристів Каліфорнії,
у 75 % правників щонайменше половина робочого часу припадає на певну сферу діяльності.
Спеціалізація малих фірм часто визначається профьіем окремих фахівців, шо займаються загальною
юридичною практикою.
Правничий фах
147
Особиста шкода. Фірми, що беруть участь у процесах, пов’язаних із заподіянням
особистої шкоди, можуть виступати як «фірми-позивачі» і як «фірми-захисники»,
залежно від того, яку сторону вони представляють. Функції позивачів, як, зрештою,
і захисників, здійснюють переважно малі адвокатські фірми, а середні й великі, як
правило, виступають на боці осіб, яким заподіяно шкоду, оскільки вони представ-
ляють страхові компанії. Більшість пунктів захисту в справах, пов’язаних із
заподіянням особистої шкоди, виконуються відповідно до страхового полісу,
яким передбачається такий захист. Страхові компанії погоджуються не лише
відшкодовувати збитки застрахованих клієнтів, що є обов'язковою умовою, а й
захищати їх у суді. Великі фірми інколи представляють інтереси й позивачів у спра-
вах, пов’язаних із заподіянням особистої шкоди, але для них це не є типовим видом
діяльності.
У середовищі юристів, які представляють позивачів у згаданих справах, панує
особливий підприємницький дух, шо віддзеркалився у способі оплати. Процесу-
альні сторони, за Американським правилом про судові витрати, самі повинні
покривати ці витрати 61. Юристам відповідача і чи не всім іншим правникам платять
погодинно. Байдуже, виграно чи програно справу, вони дістають свої гроші. Адво-
кати позовної сторони отримують так звану «умовну винагороду». Якщо позивач
програв процес, то вони, як і він, не одержують нічого. Зате в разі отримання
позивачем грошового відшкодування внаслідок успішного завершення процесу або
домовленості адвокати одержують частину (як правило, третину) суми, виграної для
клієнта. При існуючій системі умовної винагороди іноді здається, шо платня адво-
ката, який виграв справу (особливо на ранньому етапі судового розгляду або й без
нього), є надто великою порівняно із затраченими ним зусиллями і часом на зала-
годження цієї справи. Але при цьому слід мати на увазі, що в разі програшу позивача
вся робота, виконана адвокатом, залишилася б неоплаченою. Тож і виходить, що
клієнг-відповідач, здобувши перемогу, «платить» своєму адвокатові за рахунок
клієнга-позивача, який лишився з носом.
Дехто вважає умовну винагороду не зовсім справедливою і такою, що провокує
безпідставні позови. На думку адвокатів позовної сторони, чимало жертв серйозних
нещасних випадків не мають грошей, аби платити юристам погодинно, і, якби не
існувало умовної винагороди, вони не могли б отримати компенсацію за завдану їм
шкоду 62.
Адвокати позивачів, на відміну від адвокатів захисту, найнятих страховими
компаніями, зустрічаються з проблемою пошуку клієнтів, тому вимушені частіше
вдаватися до реклами. Справді, не минає дня, щоб у містах на екранах телевізорів
не з’явилося кілька юридичних оголошень, іноді сумнівного характеру.
Кримінальний захист. Кримінальний захист — це сфера правничої діяльності
передовсім невеликих адвокатських фірм. Для приватних юристів, зокрема само-
стійних адвокатів і фахівців малих фірм, основним видом робіт є захист клієнтів у
кримінальних справах. Діяльність у цьому напрямі вони розгортають, набувши дос-
віду обвинувачів чи державних адвокатів, про що йдеться далі у цьому розділі. Біль-
шість незаможних осіб, обвинувачуваних у «дрібних правопорушеннях», користуються
захистом державних адвокатів. Але є й такі, шо вимушені шукати порятунку в
приватних юристів. До послуг останніх, як правило, вдаються злочинні елементи,
серед яких — «білі комірці», обвинувачені в шахрайствах, особи, що притягаються
до відповідальності за крадіжки, ухилення від сплати податків, махінації з цінними
паперами та незаконні операції з «відмивання» грошей, отриманих шляхом продажу
наркотиків. Цій категорії підсудних не бракує грошей, щоб найняти адвоката .
61	Див. розділ VII.
62	В Англії умовну винагороду повністю заборонено. Якщо у США сторони повинні самі покривати
судові витрати, в тому числі на оплату адвоката, то в Англії сторона, яка виграла справу, може вимагати
від процесульного супротивника компенсацію судових витрат, включно з оплатою адвоката.
63	Див. КеппеЛ Мапп. Оейпсітв \У1иіЄ'Со11аг Сгіїпе: А Ропгаіг оґАКогпеуз аг ХУогк (¥а!е ТІ. Ртеи, \ечг
Нахеп. СТ 1985). Обвинувачені «біті комірні» — це люди, вдягнені на роботі в білі сорочки, що «коять
з и" ірій за допомогою ручки, а не зброї».
І0«9-34О
148	Розділ IV
Більше того, в регіонах, де не розвинена загальна система державного захисту,
призначення судом приватних адвокатів розширює можливість їхньої участі у сфері
кримінального права.
Сімейне право. Розлучення та інші справи, пов’язані із сімейним правом, є
сферою діяльності самостійних юристів і фахівців малих фірм. Не раз для участі в
судових справах про розлучення «беруть напрокат» адвокатів, шо займаються
індивідуальною трудовою діяльністю. Хоч це й не приносить їм високих гонорарів,
зате постійно забезпечує такий-сякий заробіток. На розлученнях, особливо на
спірних питаннях шлюбу, спеціалізуються і деякі малі фірми. А великі не бажають
із цим морочитися; такі доходи їх не принаджують. Щоправда, в останні роки деякі
з великих фірм Нью-Йорка беруться за справи про розлучення, якщо подружжя має
•	•	64
високу платню і значну приватну власність .
Трудове право й законодавство про найм. Фірми цього профілю часто мають спра-
ву з процесами, пов’язаними з діяльністю профспілок, а також з переговорами між
підприємцями і профспілками про укладення колективних договорів. Як і фірми,
що займаються питаннями компенсації особистої шкоди, ця категорія адвокатських
фірм (тобто тих, які спеціалізуються на трудовому праві) може виступати на боці
підприємців і на боці профспілок, шо дає змогу юристам уникати гострих зіткнень
протилежних інтересів і залишатися неупередженими. Адвокатські фірми, які
займаються питаннями трудового права, беруть участь у переговорах між
підприємцями і профспілками про укладення колективних договорів, розглядають
пов’язані із ними претензії, дають консультації робітникам під час страйків.
Юристи, шо спеціалізуються на трудовому праві, чимдалі активніше включаються
в розгляд нових скарг найманих працівників — на «безпідставне звільнення». Таким
чином, працівникам за наймом у багатьох випадках вдається уникати звільнення з
причин, не зумовлених пунктами трудового контракту . Ці фірми спеціалізуються
і на інших питаннях, пов’язаних з наймом, як, скажімо, відшкодування збитків, за-
вданих робітникам (адміністративні засоби компенсації отриманих на роботі
травм), дискримінація при наймі на роботу .
Адвокатські фірми-«крамниці», що працюють з бізнесовими структурами. Хоч
дрібні фірми обслуговують незначну кількість клієнтів з бізнесових корпорацій,
юристи, що «мігрували» з великих фірм, часто створюють власні фірми, які
спеціалізуються на праві корпорацій. Оскільки ці нові фірми мають дос-
відчених і компетентних у питаннях права корпорацій фахівців, вони здатні пра-
цювати з «птицями високого польоту» й отримувати гонорари, не менші за ті, які
мають великі фірми. Тож і називають їх фірмами-«крамницями». Якщо французь-
кою слово «Ьоиїіцие» — це просто крамниця, то американці вкладають у нього
особливий зміст: невеличкий відділ, що жваво торгує специфічним крамом. Часто
ці фірми-« крамниці» спеціалізуються на окремому виді діяльності, пов’язаному з
бізнесом, як-от: антитрестівська практика, регулювання у сфері цінних паперів, а
також представляють ділові корпорації в державних адміністративних органах.
Зростання кількості таких фірм є наслідком тих змін, шо відбуваються в діяльності
багатьох великих корпорацій. Як розповідається нижче, корпорації чимдалі більше
обмежують співробітництво з адвокатськими фірмами, надаючи перевагу тим, які
беруть помірковану плату за юридичні послуги. Особливо якщо необхідно владнати
якусь специфічну справу, велика корпорація радше звернеться до фірми-
«крамниці», в якої менші, ніж у великої, внутрішні витрати, а отже, й нижча плата
за послуги.
64	Справи про розлучення не оплачуються за системою умовної винагороди. Див. АВА Мо<іе1 Киїїез
о£ РгоГеззіопаІ КезропзіЬіШу Київ 1.5 (д) (1). Але високе матеріальне становище подружжя є запорукою
того, що учасники процесу щедро віддячать юристам за збереження своєї частини власності й права на
виховання дітей.
65	Див. розліт XV.
66	Див. там же.
Правничий фах
149
б.	Діяльність великих фірм
Епоха великих фірм. В останні роки стало помітним розростання великих фірм,
внаслідок чого традиційне визначення великої фірми, шо нараховує понад 50 юристів,
є застарілим. Якшо 1949 р. лише 5 фірм країни мали по 50 фахівців, то 1989 р. таких фірм
було вже 287. Із 1977 по 1989 р. кількість фірм чисельністю понад 100 адвокатів зросла
вп’ятеро (від 47 до 245 осіб) б7. Наприкінці 1989 р. у США налічувалося понад 100 фірм
чисельністю по 250 і більше юристів. 15 із цих фірм мали по 500 з лишком фахівців
і дві — понад тисячу. Найбільша фірма США — Вакег & МсКепгіе, заснована в Чика-
го,— має 48 офісів у всьому світі. 1992 р. в них працювали 1664 правники 68. Такі зміни
дми підстави визначити нову категорію фірм — «супервеликих», чи «мегафірм»69.
Кількість адвокатів, зайнятих у фірмах чисельністю понад 50 фахівців, ста-
новить лише 14,6 % приватних юристів і 10,5 % усіх правників країни. Однак їхнє
фінансове становище незрівнянно краще. До того ж голови мегафірм входять до
урядових і політичних кіл, обіймають державні посади, коли їхня політична партія
приходить до влади. Вони — основна рушійна сила у сфері правничої діяльності, бо
стають членами комісій і комітетів Асоціації адвокатів частіше, ніж самостійні
юристи, фахівці дрібних фірм чи юрисконсульти підприємств.
Клієнтура. Найбільші адвокатські фірми представляють інтереси бізнесових
корпорацій. Діяльність цих фірм в основному концентрується на економічних обо-
рудках і торговельних зв’язках корпорацій. У великих корпоративних фірмах є
різноманітні відділи, які спеціалізуються на податковому праві, антитрестівському
законодавстві, сукупних правових нормах про нерухомість, банківському праві,
праві на інтелектуальну власність, трудовому праві. Серед клієнтів цих фірм — най-
багатші й найвідоміші корпорації. У своїй корпоративній практиці адвокати пере-
важно відіграють роль радників, організаторів і посередників у бізнесових
оборудках, займаються плануванням, діловою документацією, а в разі необхідності
взяти участь у судовому процесі до цього підключається відповідний відділ адво-
катської фірми. Представляють компанію в порушених проти неї адміністративних
чи кримінальних справах фахівці фірми, що добре знаються на судочинстві.
Структура фірм і заробітна плата. У фірмах, заснованих на товариських заса-
дах, адвокати є або партнерами, або асоційованими членами товариства. А в
професійній корпорації вони — акціонери чи асоційовані члени 70. Партнери або
акціонери як співвласники фірми отримують частину суми її щорічних прибутків.
Асоційовані члени мають лише зарплату. В найбільших фірмах приблизно однакова
кількість асоційованих членів і партнерів (акціонерів), хоч у деяких із них чисельно
переважають асоційовані члени. Існують різні шляхи перетворення асоційованих
членів на партнерів чи акціонерів. Як правило, це питання вирішується між п’ятим
і сьомим роками роботи фахівця. Тож і кажуть: «вгору або геть», тобто асоційований
член або стає партнером, або йому пропонують піти з фірми.
Великі адвокатські фірми приймають на роботу лише обдарованих випускників
найпрестижніших правничих шкіл. Вони принаджують їх грішми. З-поміж усіх
випускників найвишу платню отримують ті асоційовані члени фірми, які займають-
67 Див. ЗгерИапіе Сок!Ьег$. Тіїеп ап<1 Мо«/: 75 ¥еаг$ оГ Оіап^е, 76 А.В.А. Іоигпаї 56 (Іапиагу 1989).
68 Ще одна фірма чисельністю понад 1000 адвокатів — це .Іопе5, Оау, Кеауїз & Ро^ие оЕ Сіеуеіаікі,
Оіііо (1183 юристи). Ці та інші статистичні дані про надвеликі фірми наводяться в статті ТЬе Матіопа! Ьач/
Іоигпаї 250, №11.] (5еріетЬег 28, 1992).
69 Дві щойно видані книги наводять цікаві дані про зростання кількості мегафірм. Див. ЯоЬегі №Ііоп.
Раппеге %'і!Ь Роїуег (СІ. оЕ Саі. Рге55, Вегкеїеу, Саі. 1988) і Магс Саіапгег & Потах Раїау. Тоиташепі оЕ
Ьамуегз (II. оЕ СЬісаво Ргезз, СЬісаво III, 1990).
70 Про обмежену відповідальність корпорацій мовиться у розділі XV. Юристи-акціонери
професійних корпорацій з обмеженою відповідальністю є особисто відповідальними за вчинені ними
протизаконні дії.
150
Розділ IV
ся правом, шо регулює сферу ділових відносин. Ставки фахівців різні, залежно від
регіону країни, але можна впевнено сказати, що найвищі вони у тих, хто представляє
інтереси бізнесових структур у цьому регіоні. Найбільше платять так звані «уолл-
стрітські» фірми в Нью-Йорку.
Сфера праці. 1990 р. середньостатистичний юрист-початківець отримував
47 тис. дол. за рік, тоді як асоційований член-початківець у великій нью-йоркській
фірмі міг розраховувати на 75 тис. 1993 р. у великих фірмах Нью-Йорка стартова
платня такого початківця становила понад 83 тис., в Лос-Анжелесі, Чикаго й
Вашингтоні — 70 тис., а в Міннеаполісі — 58 тис. дол. Партнери в таких фірмах за-
робляють ше більше, й сума, яку вони отримують, залежить від того, наскільки добре
протягом року працювала фірма. Чи не всі партнери одержують понад 100 тис. дол.
щорічно, а платня деяких із них у великих фірмах перевищує 500 тис. дол. 71
Звичайно, за такі великі гроші фірми вимагають від асоційованих членів і
партнерів наполегливої праці, що становить загалом 60 і більше годин на тиждень,
нерідко й у вечірній час, навіть в суботу і неділю. Часто фірми використовують
систему, за якою асоційований член повинен відпрацювати встановлену кількість
годин на тиждень і близько 2 тис. годин на рік. Оскільки рік, як правило, скла-
дається з 50 робочих тижнів, на кожен тиждень в середньому припадає по 40 годин.
Це може здатися дрібницею, але юристам упродовж робочого дня доводиться
робити чимало такого, за що вони не мають права виставляти рахунок клієнтам.
Адвокати-початківні вимушені витрачати 15—20 % свого часу (а інколи й більше)
на виконання цих безоплатних додаткових завдань. Хоч і встановлено конк-
ретний обсяг роботи (2 тис. годин на рік), насправді працювати доводиться більше.
В багатьох фірмах ці додаткові робочі години є одним з найважливіших чинників
перетворення асоційованих членів на партнерів і отримання матеріальної винаго-
роди за партнерство. Тому більшість правників намагаються реалізувати максималь-
ну кількість понаднормових годин72.
Платня юристів-початківців у великих фірмах начебто й чимала, але пі фірми,
як справжні торгівці, «купують дешево, а продають дорого». Асоційований член се-
реднього рівня, який заробляє 75 тис. дол. і працює 2 тис. нормованих годин на рік,
за годину отримує лише близько 40 дол. плюс різні доплати. Якшо середня ставка
адвоката становить 110 дол., то нормовані 2 тис. годин забезпечують фірмі прибуток
в 220 тис. дол. 73
Економічні труднощі великих фірм. З 1977 по 1990 р. фірми охоче наймали й
підвищували в посадах асоційованих членів, бо саме тоді склалися сприятливі умови
для розгортання ділової активності компаній, які потребували юридичних послуг.
Це було основною причиною появи й бурхливого зростання кількості великих кор-
поративних фірм. Прагнучи забезпечити зайнятість своїм асоційованим членам і
партнерам, а також якнайширше використати власні можливості й увесь персонал,
фірми енергійно займалися пошуком роботи. Але економічний спад у 90—93-х рр.
спричинив зміни в діяльності великих корпоративних фірм. Чимало з них ско-
ротили найм корпоративних членів, інші позвільняли асоційованих членів, навіть
партнерів та акціонерів, а деякі взагалі збанкрутували. Партнери й акціонери
окремих фірм змінили штатний розклад, створивши нові проміжні посади між пар-
71 Статистичні дані про платню юристів тут і далі публікуються за статтею Х’/Ьат Ьахчуегз Еагп, N31'1.
ІЛ. (Мау 10, 1993).
72 Так було не заажди. У 60—70-х рр. від асоційованих членів вимагали працювати 1600 і від
партнерів 1300 робочих годин. Тож не дивина, шо згідно з дослідженням, яке мало на меті визначити
міру задоволення юристів від своєї роботи, з-поміж усіх правників різних регіонів найменше задоволення
від неї діставали ті, що працювали у великих фірмах Північного Сходу й Заходу США. Задоволених робо-
тою там було відповідно 67 % і 63 % адвокатів. Найбільше задоволення від роботи діставали юристи
середніх фірм на Заході й Південному Заході. ИаІ’і. Ь.1. 52 (Мау 28, 1990).
73 1993 р. середня оплата асоційованих членів і партнерів становила: в містах з населенням до 1 млн.
чол. — від 90 до 120 дол. за годину і в містах з населенням понад 1 млн. чол. — від 120 до 180 дол.
Правничий фах
151
тнерами та акціонерами, з одного боку, і асоційованими членами,— з іншого. Ці
нові посади, на зразок «головного асоційованого члена» або «партнера-не-
учасника», не передбачають отримання процентів від прибутків фірми.
В умовах економічного спаду корпорації-клієнти стали розбірливішими спо-
живачами юридичних послуг. Стурбовані цінами й невисоким рівнем виконаних за-
мовлень, корпорації почали використовувати своїх власних правників, тобто
«адвокатів компанії». Як досвідчені «покупці» юридичних послуг, вони торгуються
щодо цін і висувають свої умови юридичного співробітництва . Корпоративні ад-
вокатські фірми уже не можуть розраховувати на отримання ексклюзивних прав на
забезпечення корпорацій юридичними послугами. Натомість корпорації укладають
угоди про виконання певних видів робіт з кількома різними фірмами, а потім, за-
лежно від того, як вони працювали, вирішують, чи звертатися до них. Навіть на-
йнятим корпоративним адвокатським фірмам годі сподіватися на безпроблемну
оплату своїх рахунків74 75.
Таким чином, партнери й асоційовані члени цих фірм мусили більше часу
витрачати на доведення правомірності рахунків і налагодження добрих стосунків з
клієнтами. Крім того, вони повинні винаходити ефективні способи пошуку нових
клієнтів. Тепер адвокатові аж ніяк не досить бути сумлінним фахівцем. Однак,
попри все це, робота у великій корпоративній фірмі є престижною. Напевно, через
те, що зменшилася потреба в нових асоційованих працівниках, зросла конкуренція
серед випускників-юристів при влаштуванні на цю роботу.
в.	Нетрадиційні форми надання приватних
юридичних послуг
«Юридичні клініки» та інші недорогі стандартизовані юридичні послуги. Юридичні
клініки (не плутаймо з навчальними клініками у правничих школах, про які йшлося
раніше) — це адвокатські контори, що спеціалізуються на наданні досить простих
юридичних послуг фізичним особам за цінами, нижчими за ринкові. Вони займа-
ються такими питаннями, як розлучення, банкрутство, операції з нерухомістю,
заповіти, а також справами, пов’язаними із соціальним захистом.
Ці юридичні клініки витримують конкуренцію з традиційними адвокатськими
фірмами, бо, маючи велику кількість клієнтів, можуть знижувати ціни на платні пос-
луги; вони запровадили фіксовані гонорари, до того ж значно спростили канце-
лярські процедури 76 77. А приваблюють цих клієнтів з допомогою виконаної в
неформальному дусі реклами, розташованої в таких незвичних місцях, як торго-
вельні комплекси. Клієнтами юридичних клінік здебільшого є люди середнього до-
статку, які не можуть найняти традиційного адвоката, як, зрештою, і розраховувати
на отримання державної юридичної допомоги для бідних ' .
Слово «клініка» вживається чимдалі рідше у зв’язку з негативною реакцією на
нього широкої громадськості. Цей термін, притаманний навчальним програмам
правничих шкіл, асоціюється з незаможним людом. До того ж, деякі дрібні адво-
катські фірми і юристи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, з
огляду на конкуренцію з боку юридичних клінік і собі спростили канцелярські про-
цедури, змінили ціни та рекламу. Тепер важко визначити, яка фірма є клінікою.
Близькими за ознаками до клінік є дві національні адвокатські фірми — За-
собу & Меуег та Нуаи Ее§,а1 Бєґуісєз. Зазнавши розквіту після того, як Верховний
74 г-г
Питання яро адвокатів розглядається нижче.
75 Проблема роздутих адвокатських рахунків турбувала корпоративних клієнтів. Було навіть
піддано ревізії рахунки адвокатських фірм, об’єднаних у великі корпорації, зокрема компанії Ьеваїдагсі,
Іпс. у Філадельфії, штат Пенсільванія.
76 Див. СегаЙ Зіпреп. Кероп оп (Не 5иі№у оГЬе^аІ СІ і п ісз апд А<іуєггі5іп£ Ьаи/ Еітк, АВА Згесіаі Сот-
тітіее ол Оеііуегу оГ І_Є£а1 Зєгуісєб (Атегісап Ваг Аиосіаііоп 1990).
77 Про юридичні послуги для людей з низьким рівнем доходів йдеться далі.
152
Розділ IV
суд 1977 р. легалізував рекламу, вони наприкінці 80-х рр. дещо зупинилися у своєму
розвитку, але працюють і зараз. Нуап Ье^аі Зєгуісєз розмістила 112 офісів у 23 штатах.
Там працюють понад 300 юристів. Засобу & Меуег має 150 офісів у 6 штатах і також
понад 300 фахівців.
Групові знижки і системи попередньої оплати юридичних послуг. Такі системи
оплати виникли у 60-х рр. завдяки рухові споживачів, котрі, як і юридичні клініки,
намагалися зробити прийнятними піни на юридичні послуги для людей із середнім
достатком. Рух за групові юридичні послуги та інші процеси, що призвели до змін
в адвокатурі, стали можливими лише завдяки Верховному судові, який вжив заходів
щодо регулювання у сфері адвокатури на конституційній основі78.
За системою групових знижок, члени групи отримують юридичні послуги за
цінами, нижчими за ринкові. Відповідно до вимог однієї з найбільших груп —
об’єднаної привілейованої системи юридичних послуг (Цпіоп Рпуііє^є Ье§а1 8єгуісє$
Ріап), фінансованої профспілкою АЕЬ-СЮ,— члени профспілки мають право на
знижки й деякі безоплатні послуги, які надає низка малих адвокатських фірм,
визначених адміністрацією згідно із системою. Але існують обмеження: особа, що
має таке право, усе ж повинна піти в адвокатську контору і внести пільгову плату.
А ше важливіше — визначити, чи потрібно взагалі звертатися до юриста. Для
прийняття рішення необхідна юридична консультація.
Щоб зняти цю проблему, було створено систему попередньої оплати юри-
дичних послуг. Це — своєрідне юридичне страхування, яке покриває витрати на
юридичні послуги. Започаткована заходами страхових компаній, груп споживачів і
адвокатських організацій, ця система в останні роки набула значного поширення.
Хоч таке страхування є звичним у деяких країнах, воно лише недавно розвинулося
в США.
Основна вигода від системи попередньої оплати — це необмежені юридичні пос-
луги й консультації. Для цього лише потрібно зателефонувати до адвокатської контори
за номером «800» без додаткової оплати міжміської розмови, і вам забезпечено
підготовку звичайних документів і листів, а також посередництво в неофіційних пере-
говорах. Якщо необхідна подальша допомога, пільгова оплата може поширюватись
і на неї. Для надання консультації клієнтам і проведення операцій з нерухомістю деякі
трупи, зокрема ІІпіїесі Ашо Могкеге, виділяють своїх юристів.
У системах попередньої оплати, як правило, зацікавлені трудові об’єднання і
роботодавці. Зрештою, деякі компанії пропонують тим, хто придбав у них кредитні
картки, обмежені юридичні консультації за невелику місячну плату. За статис-
тикою, на середину 1991 р. системами попередньої оплати юридичних послуг було
охоплено 17 млн. американців 79.
2.	Штатні юрисконсульти
Штатні юрисконсульти — це адвокати, що займаються справами ділових
корпорацій. Вони створюють при них юридичні відділи. Ці правники обов’язково
повинні бути членами адвокатури того штату, в якому працюють. Керівник
юридичного відділу корпорації обіймає посаду «головного радника», крім того, він,
як правило, є і віце-президентом корпорації.
Діяльність штатних юрисконсультів значною мірою нагадує функції фахівців
корпоративних адвокатських фірм: вони є консультантами й організаторами, готу-
ють документи, беруть участь у переговорах і дедалі частіше представляють інтереси
78 Див. NААСР V. Виїюп, 371 11.8. 415 (1963). (1 поправка захищає право організацій на отримання
юридичних консультацій для своїх членів); Ііпііес! Тгапзропаїіоп ІЇПІОП г. Віаіе Ваг о/МиМвап, 401 11.8.
576 (1971) (заборона суду штату на надання спілками юридичних послуг своїм членам всупереч 1-й поп-
равці про право доступу до суду).
79 Див. АВА Тазк Еогсе Кероп.
Правничий фах
153
бізнесової корпорації в суді. Однак їхні повноваження значно ширші, бо вони
контролюють з юридичної точки зору всі ділові оборудки корпорації80. Як зазна-
чалося раніше, під час обговорення діяльності корпоративних адвокатських фірм,
ці спеціальні функції у сфері управління стають чимдалі важливішими, бо штатні
юрисконсульти контролюють зв’язки корпорацій із «зовнішніми консультан-
тами» — корпоративними адвокатськими фірмами, шо представляють інтереси
корпорацій в тих справах, в яких не беруть участі її власні адвокати.
Багато хто вважає роботу штатного юрисконсульта одним з найпривабливіших
видіа приватної юридичної практики. Це підтверджує і зарплата: адвокат-
початківець юридичного відділу великої фірми отримує близько 50 тис. дол. за рік,
а головний радник — від 150 тис. до 430 тис. дол. Можна навести й таке порівняння:
штатний юрисконсульт, на відміну від фахівця корпоративної адвокатської фірми,
не мусить працювати в неробочий час, у вихідні дні й під час відпустки. Чи не тому
в складі адміністративного персоналу компаній так багато колишніх партнерів і
асоційованих членів корпоративних фірм? Безперечно, вони прагнули спокійнішої
роботи. За даними 1988 р., 75 % головних радників і 50 % асоційованих членів
юридичних відділів компаній раніше працювали у великих корпоративних адво-
катських фірмах 81.
Ясна річ, адвокатам юридичного відділу корпорації годі уникнути тих проб-
лем, які доводиться розв’язувати типовій корпоративній фірмі. Тому юридичні
відділи корпорацій, як правило, складаються з кількох фахівців (скажімо, не-
великий банк або лікарня можуть мати одного чи двох адвокатів). 1988 р. юри-
дичний відділ Американської телефонної і телеграфної компанії налічував понад
500 адвокатів.
Останніми роками помітно зросла відповідальність штатних юрисконсультів.
Тепер корпорації радше використовують своїх власних адвокатів, аніж «зовнішніх»,
шоб заощадити кошти, особливо не стосується судових витрат. Видатки великих
корпоративних фірм останнім часом настільки збільшилися, що компанії воліють
мати правників у своєму складі й не наймати їх.
Активніша участь штатних юрисконсультів в судових процесах і вирішенні спорів
іноді призводить до конфліктів між ними і їхніми компаніями. Наймані працівники
компанії повинні бути відданими їй, це стосується і штатних юрисконсультів. Але
останні, крім того, мусять неухильно дотримуватись норм професійної відповідаль-
ності перед законом. Серед них норм є положення про те, що адвокат не може пред-
ставляти клієнта чи обстоювати його інтереси в суді, якщо він упевнений в
необгрунтованості цих дій 82. Юристові адвокатської фірми зробити це значно легше,
ніж найманому радникові з питань права. Іноді компанії звільняють таких радників за
відмову братися за сумнівну справу 3.
Хоч штатні юрисконсульти в основному забезпечують юридичні послуги, що їх
раніше надавали адвокати «на стороні», деякі сфери практики усе ж потребують
участі зовнішніх адвокатів. Це — справи, пов’язані з міжнародною діяльністю
(особливо в питаннях Європейської Співдружності), а також з патентним правом,
торговельним законодавством, правовими нормами шодо захисту довкілля, тру-
довим правом, з поглинанням однією корпорацією іншої, придбанням майна, бан-
крутством, антитрестівським законодавством 84.
їй. йопеЦ. Тіїе Согрогаїе Соипьеі — А Ноіе $(ибу 27—28 (Вигеаи оГ Виїіпєїі Ке5еагсИ, Сгасіиаге
Зсіїооі оГВизіпезз, Іпсііапа й. 1970).
81 Ці та інші статистичні дані наводяться за 5гЛ Аппиаі Ргісе, Шмеїііоиве Іак Дерагітем 8ип>еу (Ргісе,
И^а/егЛоиіе Деп/ісе Огопр 1988).
8^ Далі у цьому розділі йдеться про адвокатську етику й пов’язані з нею питання.
Див. Моигщі у. АиютоЬіІе СІиЬ Іпі. Аиол., 465 2сІ 395 (Місії. Арр. 1991). Інші суди
відмовлялися від таких справ. Див., наприклад, ВаІІа к СатЬго. Іпс.. 584 1Ч.Е. 2сІ 104 (ПІ. 1991).
84 Див. АВА Та$к Рогсе Кероп.
154
Розділ IV
3.	Обслуговування уряду
На всіх рівнях урядової структури працюють юристи, які консультують уря-
дових чиновників і представляють інтереси уряду. Ці юристи працюють на феде-
ральний уряд, уряди штатів і органи місцевого самоврядування.
а.	Обслуговування федерального уряду
Юридичне відомство федерального уряду — це одна із складових частин вико-
навчої гілки влади і має назву: Міністерство юстиції. Очолює це відомство міністр
юстиції США. Він є членом кабінету Президента. Відповідно до Конституції міністр
юстиції призначається Президентом за порадою і згодою Сенату.
Юридичні розпорядження міністра юстиції та Міністерства юстиції виконують-
ся насамперед місцевими федеральними аторнеями (адвокатами), яких ше на-
зивають районними аторнеями. Федеральні аторнеї наглядають за 91 округом у
50 штатах і Федеральним округом Колумбія. Кожен з малих і рідкозаселених штатів
є округом, але більшість штатів мають по два й більше округів. Ці округи є
територією федеральних окружних судів85.
Федеральний аторней призначається Президентом і затверджується Сенатом.
Якщо Президентом стає представник іншої партії, то федеральний аторней, призна-
чений попереднім Президентом, як правило, складає свої повноваження, і новий
Президент призначає замість нього представника своєї партії. Але іноді феде-
ральний аторней є судовим призначенцем. Коли Президент Буш склав свої повно-
важення, залишалося 77 призначених ним федеральних аторнеїв. Президент
Клінтон попросив їх подати у відставку і прийняв її. Решту місць посідали феде-
ральні аторнеї, призначені судами. На той час їм не було запропоновано піти у
відставку. Рідко трапляється так, що Президент відмовляється замінити федераль-
ного аторнея, призначеного попереднім Президентом — представником опозицій-
ної партії.
Помічник федерального аторнея працює під керівництвом свого шефа й
виконує повсякденну роботу в окружних офісах. Добір кандидатів на посаду
помічника федерального аторнея здійснюється не обов’язково на політичних заса-
дах, головне — це вміння працювати в межах «обвинувачувальної філософії» феде-
рального аторнея і керівників підрозділів. Така філософія може мати певний
політичний відтінок. У цих федеральних структурах відбувається небагато кадрових
змін 86.
Справи, які стосуються федерального уряду і розглядаються в окремих штатах,
підпадають під юрисдикцію федерального аторнея того округу, в якому вони
виникли. Ці справи можуть бути кримінальними або цивільними.
Федеральні аторнеї уповноважені висувати обвинувачення у порушенні феде-
рального кримінального права, але не закону штату. До федеральних кримінальних
справ, зокрема, належать: пограбування федерального страхового банку, напад на
федерального агента, злочинна поведінка на території федерального заповідника,
пошкодження ліній телефонного зв’язку між штатами, порушення федеральних
законів про наркотики, володіння певними видами зброї, привласнення феде-
ральних коштів тощо. Як зазначалося в розділі II, досить часто трапляється так, що
федеральні злочини і злочини проти штату перехрещуються. В багатьох випадках
порушення федерального кримінального права є порушенням і закону штату.
Раніше федеральний аторней за таких обставин відкладав розгляд справи й судове
85 Див. роздії V.
86 У справах Яигап V. ЯериЬІісап Рану о/ІНіпоії, 497 15.5.62 (1990) і Вгапіі и. Гіпкеї, 445 ІД.8. 507 (1980)
Верховний суд зазначив, шо призначення або звільнення урядових службовців за партійною належністю
(окрім найвищих урядовців, особиста прихильність яких відіграє важливу роль) порушують 1 -у поправку.
Правничий фах
155
переслідування. Але в останні роки відбувається «федералізація» притягнення до
відповідальності за «звичайні» вуличні злочини, зокрема незаконний продаж і роз-
повсюдження наркотиків 87.
Позови в цивільних справах «за» чи «проти» Сполучених Штатів також розгля-
дають федеральні аторнеї та їхні помічники або юристи Міністерства юстиції у
Вашингтоні. Судові позови проти Сполучених Штатів та їхніх урядовців задоволь-
няються досить часто 88. Деякі цивільні справи підлягають судовому переглядові
різними федеральними адміністративними органами. Значну частину справ станов-
лять судові перегляди адміністративних претензій шодо страхових пенсій з непра-
цездатності, які надаються інвалідам праці. Деякі судові справи є наслідком
суперечок про контракти з компаніями, які працюють за державними проектами.
Цивільні процеси можуть також ставити під сумнів конституційність окремого за-
конодавчого акта, припису чи дії федерального уряду.
Адвокати працюють і в багатьох інших відомствах федерального уряду, надаючи
їм спеціалізовану юридичну допомогу. Роботодавцями для правників є: управління
з питань захисту довкілля, федеральна торгівельна комісія, служба з питань внут-
рішніх державних доходів, комісія з обміну цінних паперів, національне управління
трудових правовідносин. Навіть Центральне розвідувальне управління надає робочі
місця юристам: наймає їх.
Федеральні державні аторнеї отримують високу платню, хоч вона і менша за
прибутки багатьох приватних юристів. Новопризначений помічник федерального
аторнея одержує приблизно 33 тис. дол. за рік. Федеральні аторнеї заробляють по
113500 доларів, а їхні помічники із значним стажем роботи — 92 000—107 300 дол.
за рік. Міністр юстиції Сполучених Штатів 1993 р. отримав 148 400 дол.
б.	Генеральний аторней штату
Як в уряді штату, так і у федеральному уряді, правове відомство виконавчої гілки
влади очолює генеральний аторней. Він представляє штат у суді й поза ним. Але ге-
неральні аторнеї штатів менше залежать від своїх губернаторів, аніж їхні федеральні
колеги від Президента. У більшості штатів генерального аторнея обирають шляхом
загального голосування громадян, і губернатори цих штатів не мають права звіль-
няти їх з посади.
Генеральний аторней представляє штату всіх цивільно-правових справах, з ним
радяться посадові особи й законодавчі органи. Завдяки службовому становищу він
тим більше може впливати на державну політику штату. Генеральні аторнеї вільно
висловлюються в суді про те, якою повинна бути правова позиція штату, і
відкидають ті позиції, з якими вони не згодні. Крім того, вони часто виконують
квазісудові функції, використовуючи формальну точку зору генерального атор-
нея 89. Заробітна плата генеральних аторнеїв різна. У штаті Каліфорнія вони
отримують 102тис. дол., у штаті Нью-Йорк — ИОтис., а в штаті Арканзас — 50тис. дол.
Ставки адвокатів команди генерального аторнея штату також різні, але найвище
оплачувані фахівці отримують приблизно стільки, скільки й помічники феде-
ральних аторнеїв.
87 Одночасне судове переслідування владою штату і федеральною владою не є порушенням
конституційної гарантії проти ризику двічі понести кримінальну відповідальність за той самий злочин.
Див. розділ VIII.
” Див. розділ VI. Лише 1990 р. відбулося 787 процесів проти Сполучених Штатів.
89 Див. розділ II.
156
Розділ IV
в.	Місцеві обвинувачі
На відміну від міністра юстиції, генеральні аторнеї штатів, як правило, не
відповідають за провадження кримінальних справ. У більшості штатів частина та-
кого роду судових переслідувань покладається на місцевих обвинувачів, а не на
відомство генерального аторнея штату 9 . Місцеві обвинувачі діють від імені штату,
але вони зазвичай обираються шляхом загального голосування громадян
відповідного округу й перебувають під обмеженим наглядом генерального аторнея
штату. Це пояснюється тим, шо населення місцевості, в якій скоюються злочини,
повинно виявити свою підтримку силової тактики шляхом обрання адвокатів, які
боротимуться із злочинністю 90 91.
Кримінальні закони штату передбачають чи не всі види кримінальної
діяльності, тож роботи в місцевого обвинувача у великих містах предостатньо. Але
це аж ніяк не означає, що помічникові обвинувача весь час доводиться розглядати
справи в суді. Яків цивільному судочинстві, 90 % кримінальних справ вирішуються
за домовленістю сторін. Тобто в більшості випадків підсудний визнає себе
винним 92. Місцеві обвинувачі також уповноважені влаштовувати квазікримінальні
судові процеси в таких справах, як наруга над дітьми або відсутність піклування
про них, дозвіл на встановлення опіки над дитиною, позбавлення батьківства тощо.
В деяких штатах обвинувачі повинні бути присутніми на всіх шлюборозлучних
процесах, якшо подружжя має дітей, аби переконатися, шо їхні інтереси захищено.
В деяких місцевостях обвинувачі беруть участь у справах про захист прав
споживачів, вирішують спори між покупцями й продавцями, пов’язані з якістю
товарів і послуг.
Розміри заробітної плати помічників обвинувачів різні. Помічник-початківець
в одному з округів штату Джорджія отримує лише 9152 дол. за рік, а в одному з
округів штату Айдахо — до 28 тис. Помічник-початківець у Манхеттені, штат Нью-
Йорк, заробляє 32 тис. дол., а в окрузі Аламеда, штат Каліфорнія,— 43 тис. дол. за
рік. У рідкозаселених округах багатьох штатів є лише по одному адвокатові на посаді
обвинувача. В деяких із цих округів той єдиний місцевий обвинувач працює на
півставки, а решту часу займається приватною практикою.
г.	Міські й окружні аторнеї
Місцеві обвинувачі, що про них мовилося раніше, виконують функції з провад-
ження лише кримінальних і квазікримінальних справ, як правило, від імені штату
й відповідно до його правових норм. У зв’язку з цим округам і містам потрібні інші
правники, які б представляли їхні інтереси як у цивільних, так і в кримінальних
справах, а також у разі порушення постанов муніципальних органів. Такі функції
здійснюють міські й окружні аторнеї. У великих містах існують солідні юридичні
відомства на чолі з міським аторнеєм. Більшість округів і містечок у зв’язку з
невеликою кількістю судових справ, які там розглядаються, вважають недоцільним
утримувати штатного юриста. Натомість вони наймають адвоката приватної фірми,
якщо виникає необхідність у консультації чи присутності в суді.
90 Однак у більшості штатів відомство генерального аторнея відповідає за апеляції в кримінальних
справах, а в половині штатів воно має право ініціювати кримінальне переслідування лише в окремих
випадках. Див. Воок оГіііе 5іатез: 1992—93 Ебіиоп 102, 106-7 (ТНе Соипсії оГ 8іате Сіоуеттепїз, ЬехіпЩоп,
Ку).
91 У США, на відміну від деяких інших країн, обвинувачі не зобов'язані ініціювати судове
переслідування за правопорушення. Див. розділ VIII.
99 Див. розліт VI.
Правничий фах
157
4.	Діяльність у сфері захисту інтересів громадськості
Адвокатів, які працюють в організаціях, що займаються захистом інтересів гро-
мадськості, небагато, але вони відіграють важливу роль у розвитку юриспруденції
і суспільства, оскільки судові процеси та інші види правничої діяльності сприяють
поліпшенню законодавства. Більше того, професійне задоволення суспільних пот-
реб, захист непопулярних поглядів чи захист у суді інтересів клієнтів, нездатних
оплатити адвокатські послуги, — усе це нагадує правникам про головний обов’язок
юриста 93.
Існує проблема визначення поняття: діяльність у сфері захисту інтересів гро-
мадськості. Чимало справ, які розглядалися приватними адвокатами (про них йшло-
ся раніше), можна віднести до категорії тих, шо викликають значний суспільний
інтерес. Згадаймо хоча б судове рішення у справі про сплату компенсації інвалідам
праці за втрату здоров’я з вини всесильних корпорацій чи держави. Адвокати уряду,
особливо ті, що втілюють у життя закони про громадянські права й правові норми
з охорони довкілля, діють в інтересах суспільства. Але юристи, як правило, беруться
за ні справи не лише за потягом серця, а й з фінансових або професійних міркувань.
Адвокати — поборники захисту інтересів громадськості відрізняються від інших
правників передовсім тим, що представляють своїх клієнтів без найменших мер-
кантильних мотивів і цим обмежують свою практичну діяльність.
а.	Правова допомога в цивільних процесах
Оскільки правова система й змагальний судовий процес є дуже складними,
важливу роль у провадженні більшості справ відіграють адвокати. Тож перед тими,
хто, потрапивши у скрутне становище, не має змоги найняти адвоката, постає сер-
йозна юридична проблема. Це спричинило появу й подальший розвиток організацій
з правових послуг, або спілок правової допомоги, основною метою яких є надання
безоплатної правової допомоги в цивільних процесах незаможним особам 94.
Спілки правової допомоги існують з 1876 р., проте їхня діяльність була обме-
женою внаслідок недостатнього фінансового забезпечення. Надходили лише добро-
вільні пожертви, а приватні адвокати надавали свої безоплатні послуги. У сердитому
звіті 1917 р., підготовленому Реджінапьдом Хібером Смітом (Ке^іпаїсі НеЬегЗшіїЬ)
у зв’язку з наданням фондом Карнегі (Сагпе^іе Роипбагіоп) юридичних послуг
бідним, зазначалося, що вони (бідні) не могли отримати цих послуг навіть у
найменшій мірі. Поштовхом до задоволення існуючої потреби в юридичній допо-
мозі стала «війна з бідністю» президента Ліндона-Бейнса Джонсона (Ьупбоп В. ІоЬ-
П8оп). Тоді, 1964 р., й розпочалося фінансування спілок правової допомоги. Це був
перший крок до вирішення проблеми бідних. Того ж року Конгрес затвердив зако-
нодавство, згідно з яким кілька мільйонів доларів виділялися на те, шоб заснувати
нові й підтримати старі спілки правової допомоги.
Адвокати, що займаються наданням юридичних послуг, працюють у двох
основних напрямах. Перший охоплює найбільшу кількість клієнтів. Це щоденні
питання, пов’язані з розлученням, опікою над дітьми, претензіями споживачів,
житловими питаннями (особливо в ділянці спорів у стосунках: власник — наймач),
суперечками між роботодавцем і робітником тощо. Другий напрям — це так звані
«пробні справи», чимало з яких — «групові позови», або справи, в яких одному
позивачеві дозволяється представляти групу осіб, що перебувають у подібному
93 Див. АВА Мосіеі Ниіез оГ РгоГеяіопаї Согкіисі Ниіе б.1(«закликає всіх адвокатів забезпечувати
юридичні послуги в інтересах суспільства»), а також Собе оГ Ргоіеаяопаї КевропБІЬіІіту, ЕС 1— 1 («кожного
члена суспільства слід забезпечити вовнова ртісними з професійної точки зору адвокатськими послугами,
які повинні бути цілісними й компетентними»).
94 Юридичні послуги бідним у кримінальних справах забезпечуються програмами суспільного
захисту й приватними адвокатами, яких призначає суд. Про це йдеться далі в цьому ж розділі.
158
Розділ IV
о<
становищі . Справа з «пробного» позову, як правило, має на меті перевірити
конституційність і розширити рамки закону та інших важливих нормативних актів.
В одній із таких справ було встановлено право квартиронаймача затримувати оплату
за проживання, якщо власник житла не зробив відповідного ремонту . В останні
роки кількість пробних справ зменшилася, бо суди, як, зрештою, і загальна атмос-
фера в країні, стали консервативнішими. Тепер більше уваги приділяється ква-
ліфікованому наданню повсякденних юридичних послуг .
На 1981 р. сума асигнувань корпорації, що надає юридичні послуги (орган, ство-
рений 1974 р. для керівництва програмами надання цих послуг), досягла 300 млн. дол.
Корпорація налічує 1200 організацій, 5 тис. адвокатів і 2500 помічників-пара-
юристів . Однак у 80-х рр. адміністрація президента Рейгана спробувала повністю
припинити федеральне фінансування юридичних програм 95 96 97 98 99 іоо 101 * 103. Конгрес не погодився
із цим, але скоротив фінансування на третину. Щоправда, рік у рік фінансування
потроху зростало. Сума асигнувань на 1994 р. становила 376 млн. дол. 1993 р. завдяки
місцевим юридичним програмам було розглянуто 1,5 млн. справ 10 . Сьогодні
корпорація, що надає юридичні послуги, утримує 4 800 штатних адвокатів і 2 тис.
помічників-параюристів. Вкладено федеральні кошти у створення 2 369 додаткових
контор для надання правових і неюридичних послуг на місцях. До того ж приватні
адвокати забезпечили добровільні й пільгові послуги рго Ьопо (безкоштовно) згідно
з консультаційними прогоамами, заснованими юридичними службами, і понад 600
інших проектіврго Ьопо 1 . Незважаючи на скорочення асигнувань у 80-х рр., прог-
рами юридичних послуг мають надійну підтримку з боку організованої адвокатури
і становлять основну частину юридичного ландшафту.
б.	Захист інтересів незаможних підсудних
у кримінальних справах
Підсудні у кримінальних справах, відповідно до 6-ї поправки, мають право на
адвоката, призначеного державою, у всіх судових процесах, якщо їм загрожує
ув’язнення °2. Розроблений урядом метод виконання цього конституційного
обов’язку було передано членам приватної адвокатури, щоб вони могли представ-
ляти інтереси підсудних на спеціальній основі. Однак у багатьох регіонах країни
федеральна влада і влада штату, прагнучи зробити захист незаможних людей у
кримінальному процесі ефективнішим, а витрати — більш прогнозованими, запро-
вадили систему «державних захисників». Відповідно до цієї системи юристам, зай-
нятим повний робочий тиждень, видається платня для захисту всіх чи більшості
осіб, обвинувачених у кримінальних злочинах, які стали перед судом.
Державні захисники, шо спеціалізуються лише на кримінальних справах, часто
не визнають себе вплутаними у складні групові позови . Але важливі питання за-
гальної застосовуваності вирішуються в кримінальних апеляційних процесах,
участь в яких часто беруть державні захисники. У деяких штатах навіть існують
95 Такі випадки розглядаються в розділі VII.
96 Див. Вгонт V. ВоиіЬаіі Веаігу Со., 237 А. 2<і 834 (О. С. Арр. 1968).
97 Див. АІап Ж Ноизетап. р, 81юп В.єуіє'й' оГ Разі Роуєпу І_ада Айуосасу, СІеагіпВІюизе Кєу. 1514 (Аргії
1990)
98 Параюристи — це особи, які не мають спеціальної юридичної освіти, але працюють у сфері права
під орудою досвідченого фахівця, виконуючи його завдання.
’’ Невдоволення президента Рейгана програмами юридичних послуг пояснюється передовсім тим,
що на нього, тодішнього губернатора Каліфорнії, одна з таких організацій подала до суду, запідозривши
його в незаконному обмеженні забезпечення бідних.
іоо Див. Ьеваї Бегуісе Согрогагіоп Аппиаі Аисііі (1994).
101 Див. АВА Тазк Еогсе Вероп.
197 Див. розділ VII.
103 Але див. ОегЯеіп V. Ри^Ь, 420 13.8. 103 (1975) (шериф мусив звільнити всіх ув’язнених, слухання
справ яких відбувалося значно пізніше за їхній арешт). Див. розділ VIII.
Правничий фах
159
окремі офіси захисників, що спеціалізуються лише на апеляціях |04. І все ж
найвагоміший внесок державних захисників у суспільні інтереси — це колективні
дії, спрямовані на захист інтересів окремого клієнта. З матеріалів дослідження
роботи державних захисників у Чикаго можна зробити висновок, що вони завзято
захищають у суді своїх клієнтів. Однак громадськість і клієнти ставляться до них
вкрай негативно * 105.
в.	Приватні організації, що захищають громадські інтереси
«Пробну справу» до осіб, що опинилися в невигідному становищі, вперше за-
стосували адвокати з цивільного права, які працювали в приватних організаціях, що
займалися захистом громадських інтересів. Цей підхід ними було започатковано під
час боротьби проти расизму в 50-х рр. Найпрогресивніша з цих організацій — Фонд
юридичного захисту й освіти (Ьеваї ЦеГепзе апсі Едисаііоп Рипсі) — підготувала чи
не найважливішу в історії пробну справу Браун проти Міністерства освіти (Вгохт
V. Воагсі о/ Есіисаііоп) 10 .
Чи не найкраще обізнана із застосуванням пробних справ Американська спілка
з питань захисту громадянських свобод (Атегісап Сіуіі ЬіЬеЛіез ІІпіоп — АСШ),
створена 1924 р. У десятках тисяч судових процесів, проваджених Верховним судом,
федеральними судами й судами штатів, під час яких розглядалися питання про пору-
шення конституційних прав за останні 50 років, брали участь і фахівці АСШ як ад-
вокати сторін або як атісих сигіае 107. У штаті АСШ працює порівняно небагато
юристів, але ця спілка має великий вплив, бо її діяльність не обмежується правовою
сферою. До складу спілки входить 250 тис. осіб, переважно неюристів. Понад 10 тис.
з них добровільно працюють в офісах по всій країні. Вони поширюють серед насе-
лення своїх регіонів, зокрема в містах, норми цивільного права, беруть участь у кон-
кретних проектах, пов’язаних із захистом громадянських свобод. Крім того, з АСШ
охоче співробітничають понад 5 тис. юристів.
Діяльність спілки сприймають неоднозначно не лише поборники грома-
дянських свобод, а й самі її члени. Річ у тому, що АСШ в 70-х рр. представляла інте-
реси американської нацистської партії, коли місто Скокі, штат Іллінойс,
заборонило їй проводити демонстрацію. Зацікавлені особи обрали це місто для
влаштування демонстрації тому, що там проживало чимало нацистів — учасників
2-ї світової війни. Не знайшовши приватного юриста, який би погодився надати їм
допомогу, вони звернулися до АСШ. Спілка подала позов від їхнього імені й одер-
жала перемогу в цій справі 108. АСШ представляла нацистську партію так само
енергійно, як і комуністів у 50-х рр., коли багатьох із них переслідували за їхні пог-
ляди. Спілка й пізніше обстоювала необмежену свободу слова, за що не раз зазна-
вала критики з боку громадськості, тож кількість її учасників зменшилася 109. Інші
організації, що захищають громадські інтереси, зокрема Клуб Сьєрра (Зіегга СІиЬ)
та Рада захисту природних ресурсів (Каіигаї Кеаоигсеа ЦеГепхе Соипсії), беруть участь
у судових процесах, пов’язаних з екологічними проблемами. Існують групи, які
* Обвинувачені в кримінальних справах мають право вимагати адвоката для подання апеляцій,
як і відповідачі у звичайних судових процесах. Лив. розділ VIII.
105 Див. Бгіа Мсіпгуге. Тйе РиЬІіс ОеГеїкІег: Тіїе Ргасіісе оГЬаи' іп іНе 8йа<іом' оГ Кериіе (О. СШсаво
Рге88 1 987).
106 Див. 347Ц.8.483 (1954). У справі Брауиа було доведено, що расова сегрегація в державних шко-
лах є порушенням положення 14-ї поправки. Див. розліт IX. Про справу Брауна і стратегію І4ААСР, спря-
мовану на захист прав, див. Нісіїагд Кіи&ег. Зітріе Дизгісе (КпорГ, ІЧезм Уогк 1976).
107 Атісиі сигіае не є формальною стороною судового процесу. Це особа чи організація, шо має
право робити короткий огляд з певного аспекту питання в справі, яка її цікавить. Див. розліт II.
108 див СоїІІп V. БтіїИ, 578 Г. 2(1 1197 (7 (Ь Сіг. 1978), сеп. сіеп. 439 Ц.8. 916 (1978), а також
вас цікавить історія АСШ, а також труднощі, пов’язані з підтримкою деяких з її позицій,
див. Затиеі П'аікег. Іп Цеіелзе оГАтегісап ЬіЬєпієі: А Нізюгу оГ(Не АСШ (ОхГогсІ 11. Рге$8 1990).
РОМ^Якшо
160
Розділ IV
спеціалізуються на захисті прав жінок, споживачів, інвалідів, дітей, на питаннях,
пов’язаних з освітою, засобами масової інформації, охороною здоров’я, добробу-
том. Історично склалося так, що більшість адвокатських фірм, які захищають гро-
мадські інтереси, представляють «ліберальну» й «ліву» точки зору. Але в останні
роки сформувалися організації різних політичних переконань. Одна з них —
Юридичний фонд гірських штатів (Моипіаіп Згаіез Ье§а1 Гоипбаїіоп) — займається
захистом «вільних підприємців». Вашингтонська юридична організація (ХУазЬіп^оп
Ье&а1 Роипгіаііоп) і Тихоокеанська юридична організація (Расііїс І_е&а1 Роипсіаііоп)
брали активну участь у нещодавніх судових процесах |10.
Основний капітал організацій, які захищають громадські інтереси, переважно
складається з членських внесків, добровільних пожертв приватних установ, а також
громадськості. Тож юристи цих організацій отримують меншу платню, ніж ті, які
працюють у приватних фірмах. Юристи-початківці, зайняті у спілках юридичної до-
помоги, заробляють по 20—30 тис. дол. за рік, а після п’яти років роботи —
25—35 тис. Керівники програм, як правило, отримують до 50 тис. дол. Платня
юристів-початківців у заснованій Ралфом Нейдером (Каїрі! №<1ег)РиЬ1іс Сігігеп
(юридичній фірмі, яка захищає інтереси споживачів) становить 22 300 дол. за рік.
Правники національного офісу Американської спілки захисту громадянських сво-
бод у Нью-Йорку (Атегісап Сіуіі ЬіЬеПіез Ііпіоп іп Кєху ¥огк) заробляють від 28 700
дол. (початківці) до 71 800 дол. (із значним трудовим стажем). З огляду на те, що
життя в Нью-Йорку вельми дороге, платня юристів-початківців фірми Уолл-стріт
(\Уа11 Зігееі) справді-таки низька. Либонь працівники організацій, які захищають
громадські інтереси, вважають, що гроші — не найважливіший стимул до роботи.
Хоч висока зарплата і престиж тісно пов’язані між собою, юристи, що обстоюють
права громадян і меншин, а також виступають за збереження довкілля, мають добру
репутацію серед населення.
Г. Жінки й представники меншин в юриспруденції
В останні роки помітно зросла кількість представників расових меншин, а
також жінок, які займаються юриспруденцією. 1960 р. жінки становили 3,5 %, а
представники темношкірого населення лише 1 % загальної кількості правників, то
сьогодні вони становлять відповідно 22 % і 3,3 %. Припущення, що ці цифри й на-
далі зростатимуть, має під собою реальний грунт, якшо зважити на нинішній склад
студентів правничих шкіл: із них 42,4 % — жінки і 12 % — темношкірі громадяни.
Становище осіб цих категорій в юриспруденції останнім часом поліпшилося, але ше
дається взнаки давній стереотип: фах юриста — це професія лише для чоловіків і
білого населення 11'. Хоч серед правників з’являється чимдалі більше жінок і пред-
ставників расових та етнічних меншин, чимало великих фірм наймають на роботу
в основному білих чоловіків англосаксонського походження. Представники
темношкірого населення, євреї, особи латиноамериканського походження, а також
вихідці із сімей імігрантів, які приїхали до Сполучених Штатів у першій половині
XX ст., працювали переважно як приватні юристи або в дрібних чи середніх фірмах.
Ситуація з працевлаштуванням представників меншин і жінок значно поліпшилася
протягом останніх 25 років. Найсуттєвішою причиною цього було прийняття 1964 р. 110 111
110 Справи Ке/Іег V. СаЧ/огпіа (розгл. далі в цьому ж розділі) й іїоНап V. Саіі/огпіа Соазга! Соттіиіоп,
483 11.8. 825 (1987), (розгл. в розділі ХП) були представлені у Верховному суді юристами консервативної
Тихоокеанської юридичної організації.
111 Див Едміагд .1. ЕіПІф}т апд ЕеопаїД 5. КаЬіпоиій. Віаск Епгоіітепі іп Ьа» ЗсЬооІа: Еогдаагд 1о іЬе
Разі?, 12 Т.МагеЬаІІ Ь. Кет. 415 (1987) — огляд історії і тенденцій прийому представників меншин до
правничих шкіл. Якщо вам потрібні підтвердження того, шо останнім часом відбулися зміни, див. Саггіе
МепкеІ-Меадон’. Ехсішіесі Уоісез: Ехсіибесі Уоісез іп Ше І_ева1 РгоГеззіоп Макіпв Ке« Уоісез іп іИе Ьал, 42
ІІ.Міаті Ь. Кєу. 29 (1987).
Правничий фах
161
Конгресом США закону про громадянські права, спрямованого проти расової, ста-
тевої або етнічної дискримінації при працевлаштуванні, просуванні по службі. Цей
закон передбачає створення рівних умов праці для службовців у всіх приватних за-
кладах, у приватному бізнесі, а також забезпечує право на подання позову й
отримання грошової компенсації від роботодавців, які порушили закон 1 “. Цілком
справедливо, що сьогодні представники расових і етнічних меншин є працівниками
й партнерами великих корпоративних фірм.
Дискримінація жінок — це складніший випадок 112 113. До останньої чверті XIX ст.
у багатьох штатах жінки не мали права на юридичну діяльність. У своїй промові
суддя Верховного суду в справі Бредвелл проти штату Іллінойс (Вгасінеіі V. Ніїпоії),
що розглядалася 1873 р., підтримавши позицію штату, заборонив жінкам вступати
до адвокатури, бо через «природну особисту несміливість і делікатність, притаманні
особам жіночої статі, вони непридатні до юридичної діяльності» 1 . Декан
правничої школи в Колумбії, а пізніше голова Верховного суду Харлан Ф. Стоун
(Нагіап Р. 8гопе) заявив 1927 р., шо жінки прийдуть до правничої школи в Колумбії
«лише через його труп». Гарвардська правнича школа відмовлялася приймати жінок
до 1950 р., а правничі школи у Вашингтоні й Лі — до 1972 р. Але в 70-х рр. жінки
усе ж почали вступати до правничих шкіл, причому масово, й протягом кількох
останніх років чимало з них закінчили престижні правничі школи в числі найк-
ращих студентів. 1987 р., незважаючи на те, що жінки становили 33 % асоційованих
працівників у 250 найбільших фірмах, лише 7,9 % жінок-юристів були партнерами.
За даними одного з досліджень, робота жінок-юристів оплачується значно нижче,
ніж чоловіків. Це, на думку дослідників, зумовлено тим, що в організаціях, які
захищають громадські інтереси, працює набагато більше жінок, аніж чоловіків.
Чимало людей вважають, що загальна система просування по службі й форму-
вання партнерських стосунків у адвокатських фірмах спрямована проти участі жінок
у партнерстві. Щоб стати партнером, асоційований член повинен працювати років
сім, і не абияк, а сумлінно, по 60 годин на тиждень. Та це ше не все. Він мусить до-
кладати сил до пошуку нових клієнтів для фірми, а на це доводиться витрачати
вечори й вихідні дні. Для багатьох жінок (віком від 24 до 31 року) перші 7 років після
закінчення правничої школи — це час для створення сім’ї та народження дітей.
Навіть у сім’ях з відносно прогресивними поглядами турбота про дитину й щоденні
домашні клопоти є суто жіночими обов’язками. Дуже часто жінки відмовляються
від повної зайнятості у юридичній фірмі, щоб піклуватися про дитину й
підтримувати дружні стосунки з нею 115 *.
Серед останніх пропозицій стосовно того, як розв’язати проблему: кар’єра і
сім’я, є порада використати так звану «матусину стежку» тобто розробити для
жінок альтернативний гнучкий графік роботи й «продовжити» їм термін відпустки.
Але в такому разі жінки залишалися б «незмінними» асоційованими працівниками.
Дехто підтримує ідею використання «матусиної стежки» як пропозицію надати аль-
тернативну можливість тим жінкам, котрі бажають мати напівнормальні стосунки
зі своїми дітьми. Інші ж відкидають запропоновану ідею як таку, шо провокує став-
лення до жінок як до громадян «другого сорту». Та й серед чоловіків, чого доброго,
112 Див. Ще VIIо/іііе СМІ Кі$ІіК Ас! о/1964, 42 Ь.З.С.А. § 2000е ег 5ЄЧ- Стаття VI] розглядається в
розділі XV. Лише 1984 р. Верховний суд пояснив, шо стаття VII стосувалася ділових відносин у адво-
катських фірмах. Див. Нізіїоп у.Кіп^ & Зраісііпв, 467 С.5. 69 (1984).
113 Див. АЬеІ; Раїгісіа Л/. М'аід. Вгеакіпе «Не ОІа$5 Сеіііпе: \Уі11 У/е Еуєґ Кіпіі «Не І_е§а1 ,Ргоїе55іоп оГіЬе
«и§1у Кезібие оГ Оепдег Бізсгітіпагіоп?», 16 Нитап Як. 40 (1989). Див. також Мапсу Віод^еіі- Иагемег Нар-
репед іо іЬе С1а$5 оГ’81, 74 А.В.АТ. 56 (1988).
114 Див. 83 13.5. 130 (1872) (Вгасіїеу, І сопсипіпв), а також розділ IX.
115 Див. Да»ід Ь. СІіатЬеп. Ассотосіагіоп апб ЗайяГасііоп: ХУотеп апсі Меп Ьа^сгз апсі гЬе Ваіапсе
оГ У/огк апсі Ратіїу, 14	& 5ос. Іпдиігу 251 (1989) (розповідь про жінок, які поєднують кар’єру і сімейне
життя).
1 6 Ця пропозиція вперше з’явилася у статті Гарвардського ділового огляду. Ееіісе 19. Зсігнапг. Ма-
паветепт У/отеп апсі тйе Кеда Расі; оГ ЬіГе, Нагу. Ви8. Кєу. 65 (1989).
11 9-340
162
Розділ IV
виникне епідемія подібної за формою «татусиної стежки». Однак попри всі вади
«матусиної стежки» деякі фірми визнають, що їм вигідно наймати на роботу жінок-
юристів.
Хоч проблеми, звичайно, існують, жінки-юристи в адвокатських фірмах почу-
ваються досить певно в чоловічому оточенні. Найчастіше нарікають вони на те, шо
чоловіки нічого не роблять для того, аби залучити їх до свого неофіційного
товариства. Такі товариства формуються за соціальною ознакою, тож особистісні
стосунки їхніх членів, вочевидь, впливають і на службові відносини. Наразі ще ніхто
не придумав ідеального розв’язання жіночої проблеми в адвокатських фірмах.
Д. Юридична етика
1. Регулювання професійної діяльності юриста
Протягом останніх кількох десятиріч у США помітно зріс інтерес суспільства,
як, зрештою, і самих правників, до етики й поведінки юристів 1 7. Почасти це
пов’язано з тим, що кількість правників невпинно зростає, а почасти з Уотер-
гейтським скандалом під час правління Президента Ніксона, в круговерть якого
було втягнуто чимало юристів Г18. У США їхня поведінка підпадає під дію трьох
основних чинників: судової влади, саморегулювання адвокатури й регулювання,
пов’язаного з протизаконними вчинками окремих юристів.
Роль юридичного комітету Конгресу США. Як уже зазначалося, право регулюван-
ня професійної діяльності юристів цілковито належить верховним судам штатів.
Того ж прагне і юридичний комітет Конгресу. Зв’язок між юридичною практикою
і комітетом полягає в тому, що юристи вважаються «службовцями суду». Одним із
способів судового регулювання є «презирливе» ставлення до юристів або застосу-
вання дисциплінарних заходів. Доцільність такого контролю не раз ставилася під
сумнів, бо сьогодні, як показує практика, значний відсоток юристів, особливо тих,
які працюють у великих корпоративних фірмах, є скоріше «відомчими юристами»,
аніж «судовими». Однак ця проблема вважається надуманою, оскільки чимало пов-
новажень комітет делегував самим юристам 117 118 119.
Саморегулювання. За давньою традицією саморегулювання, АВА відіграє
важливу роль у визначенні норм професійної етики. 1908 р. ця організація роз-
робила канони професійної етики. їх прийняли асоціації адвокатів у багатьох шта-
тах. Хоч канони за своїм характером скидалися на поради, деякі суди намагалися
перетворити їх на правові норми. Канони залишалися дієвими до 1970 р. Тоді АВА
опублікувала примірний Кодекс професійної відповідальності («Кодекс»), а 1983 р.
замінила його Правилами професійної поведінки («Правила»). Оскільки АВА —
організація приватна й не може нав’язувати своїх правил, вона поставила перед на-
звами Кодекс і Правила слова «примірний», «примірні». Але законодавчі органи
штатів і суди сприйняли примірні Кодекс і Правила як закони.
Протизаконні позови. Позови проти юристів за несумлінну практику траплялися
нечасто, а тепер це взагалі рідкість. Рівень компетентності правників сьогодні не
нижчий, ніж у недалекому минулому. Зростання кількості правопорушень, пов’я-
заних з юридичною діяльністю, очевидно, пояснюється тими змінами у ставленні
до фахівців, внаслідок яких судове переслідування лікарів стало прийнятнішим —
менше респекту й більше реалізму в підході до їхньої праці й соціального становиша.
Найбільших успіхів у судових справах вдавалося досягти тоді, коли поведінка
117 Офіційний текст про особисту відповідальність наводиться у ЗіерИеп біііегі. Яееиіаііоп оГ Ьа-
иуегз: РгоЬІетз оГЬада апсі ЕгНісз, Зсі еї З (Ьіиіе, Вгодап 1992).
118 Див. ЗіерНеп Сііїеп. Кееиіатіоп оГ Ід-иуеге: РтоЬІепк оГЬада апд Е(Нісї 3 (1992). Про Уотергейтський
скандал йшлося у розділі І.
115 Див. АВА Та$к Рогее КероП.
Правничий фах
163
відповідача була вкрай негативною, як, скажімо, умисне нехтування інтересів
клієнта або заподіяння йому збитків через особисту некомпетентність. Це ше
пояснюється тим, що виграти незаконний позов дуже важко. Невдоволений
клієнт повинен довести, що адвокат виявив недбальство, а справа була пере-
конливою. Якшо незаконний позов вирішиться успішно, це може призвести до
виплати значних компенсацій. Як правило, такі справи привертають увагу адво-
катури. Якщо під час розслідування виявиться правопорушення, адвоката буде
покарано 12°.
2. Визначення етики поведінки: обов'язки адвоката
Примірні Кодекс і Правила регулюють і стандартизують діяльність у таких сфе-
рах: (1) стосунки між клієнтом і адвокатом; (2) роль адвоката як консультанта й ад-
воката; (3) відносини з особами, що не є клієнтами; (4) адвокатські фірми й асоціації
адвокатів; (5) рго Ьопо послуги і (6) цілісність правничого фаху. Хоч згадані пункти
й не стосуються цього розділу, розглянемо кілька основних моментів.
Природа стосунків між адвокатом і клієнтом. Стосунки: «адвокат — клієнт» є
найважливішим аспектом юридичної практики. Ось як промовисто висловився про
ці стосунки спостережливий Лорд Бруем: «Адвокат, виконуючи свої обов’язки, знає
лише одну людину' в світі — свого клієнта» 121. Примірні Кодекс і Правила також
окреслили обов’язки юриста перед клієнтом, хоч і не в такій велеречивій формі.
Обов'язок компетентно представляти. Адвокат зобов’язаний «компетентно
представляти клієнта», що вимагає «юридичних знань, уміння, старанності й
необхідної підготовки» |22. Таким чином, юрист, який спеціалізується лише на
кримінальному праві, не повинен займатися комплексними переговорами про кон-
тракти між корпораціями. Йому слід або відмовитися від участі в цьому, або
співпрацювати з колегами, обізнаними з предметом справи, або ретельно
підготуватися, досконало вивчивши цю сферу діяльності.
Обов’язок давати консультації. Правник зобов’язаний «виконувати бажання
клієнтів і подавати відповідну ін
тому, в чому вони зацікавлені»
формацію», а також «консультувати клієнтів у
. Представляючи клієнта, адвокат повинен
брати на себе певні зобов’язання. Насамперед це стосується технічних аспектів,
які виникають упродовж судового розгляду. Хоч адвокат, власне кажучи, може
й не робити однобічних висновків, здатних вплинути на юридичні права клієнта,
як-от: узгодження постанов, що набувають чинності, без згоди клієнта, або
прийняття рішення в кримінальній справі, чи слід клієнтові визнати себе вин-
ним, чи апелювати 120 121 122 * 124.
Обов’язок бути старанним. Адвокат повинен «діяти розважливо, старанно і
швидко, представляючи клієнта» 125. Це зобов’язує адвоката вживати будь-яких
заходів, що не суперечать чинному законодавству й етичним нормам, для розвитку
справи у вигідному для клієнта напрямі, незважаючи на громадську думку й особисті
незручності. Необхідно уникати затримок і невмотивованих перенесень, щоб права
клієнта не були якимось чином обмежені чи ущемлені через закінчення терміну дав-
ності позову чи подання документів на судовий процес.
120 Більшість адвокатів страхуються на випадок обвинувачення їх у незаконній практиці, але для
них рівень виплати значно нижчий, ніж для фізичних осіб. Адвокатури мають «фонди безпеки кдіснта»,
призначені для відшкодування їм збитків, заподіяних недолугою поведінкою юристів, якшо ні клієнти
не можуть стягнути витрачену суму з страхової компанії. Однак лише деякі з цих фондів достатньо
фінансуються, тож єдиним шансом клієнта отримати суму, близьку до фактично витраченої, є страхова
компенсація.
121 ТгіаІ оГ Оиееп Сагоііпе 8 (1 Х’івНгіпеаіе ей.1821).
122 Див. Мосіеі Киїеі оГ РгоГеззіопаї Сопбисі, В.иіеі.1 (1992).
125 Див. Мобеї Киїеі, Киїе 1.2.
124 Див. МобеІ Киїез, Київ 1.2 (а).
125 Див. Мобеї Киїез, Яиіе 1.3.
11'9-340
164
Розділ IV
Оплата. Примірні Правила вимагають від юристів брати гонорари в розумних
розмірах. Більшість асоціацій адвокатів надають у цьому посередницькі послуги.
Оплату необхідно обговорити з клієнтом і зафіксувати у письмовій формі. Домов-
леності, оплата яких невизначена, заборонені у внутрішньодержавних і кримі-
нальних справах |26.
Обов’язки щодо конфіденційності. Адвокат зобов’язаний перед клієнтом
дотримуватись конфіденційності. Ніхто не може примусити адвоката розкрити
будь-яку інформацію, «пов’язану із справою клієнта (якшо сам клієнт не дає на це
згоди). Але іноді розголошення певної інформації може сприяти успішному
вирішенню справи» * 127.
Неухильне дотримання конфіденційності не раз призводило до огидних, з пог-
ляду громадськості, наслідків. Наприклад, протягом кримінального процесу в Нью-
Йорку 128 підсудний, обвинувачений у вбивстві, надав своїм юристам інформацію
про місце, де лежали останки двох убитих ним людей. Батько однієї з жертв благав
адвокатів дати йому цю інформацію, щоб можна було поховати дитину. Адвокати
відмовилися, бо розкриття таємниці вважалося б порушенням 'їхнього обов’язку
конфіденційності перед клієнтом і зменшило б його шанси подати апеляцію
обвинувачеві. Хоча дії цих адвокатів за обставин, що склалися, можуть здатися без-
душними, більшість правничої спільноти визнала їх правильними в непростій
моральній ситуації. Чіткі вимоги конфіденційності необхідні для того, щоб клієнт
міг надати своєму адвокатові будь-яку інформацію стосовно справи.
Примірні Правила передбачають два винятки щодо обов’язку конфіденцій-
ності. По-перше, якщо адвокат вважає, шо клієнт має намір скоїти злочин, який за-
грожує смертю чи тяжкими тілесними ушкодженнями, то він може надати цю
інформацію владі 129 ізо. По-друге, адвокат має право розкрити конфіденційну інфор-
мацію, якщо це необхідно для доведення справи позивача або відповідача в разі су-
перечності між адвокатом і клієнтом.
Обов’язок бути лояльним і конфлікт інтересів. Адвокат за будь-яких обставин
повинен ставитися з довірою до свого клієнта ,30. Примірні Правила забороняють
адвокатові представляти клієнта в суді, якщо його особисті інтереси суперечать інте-
ресам клієнта. Відповідно до цієї заборони адвокат не повинен бути особисто
зацікавленим у результатах розгляду судової справи 131. Якщо адвокат має інших
клієнтів, інтереси яких прямо протилежні інтересам потенційного клієнта, він
повинен відмовитись від того, щоб представляти його в суді, інакше порушить
професійний обов’язок лояльного ставлення до кожного зі своїх клієнтів і належ-
ного захисту їхніх інтересів. Адвокат не має права одночасно представляти в суді
двох клієнтів, якшо в його розпорядженні є певна конфіденційна інформація про
одного з них, яка значною мірою може вплинути на результат розгляду справи дру-
гого клієнта. Професійна етика вимагає від адвоката нерозголошення кон-
фіденційної інформації, тому встановлення будь-яких стосунків між ним і
потенційним клієнтом неможливе.
Обов’язок адвоката сприяти встановленню справедливості. Як випливає з
розділу Ш, в перебігу судового процесу адвокат відіграє чи не найважливішу роль
у висвітленні доказів і аргументів від імені клієнта. Під час виконання цієї функції
обов’язки адвоката як судового службовця можуть не узгоджуватися з обов’язками
Див. МоДеІ Яиіез, Яиіе 5.1.
127 Див. Мобеї Яиїм, Яиіе 1.6.
128 Див. Реоріе у.Веїде. 83 МІ5С.26 186, 372 N.¥.8.2(1 798 (Со. С1.1975), а£Й, 376 N.¥.5.2(1 771 (Арр.
□IV. 1975), а(ї(і, 390 N.¥.5.2(1 867 (N.¥.1976).
129 Див. Модеї ЯиІеі.ЯиІе 1.6 (Ь) (1). Зміст цього правила неоднаковий у різних штатах. В одних вима-
гають розголошення, в той час як в інших лише допускають таке розголошення. Більше того, деякі штати
дозволяють розголошувати конфіденційну інформацію про наміри клієнта вчинити злочин.
ізо Див. Мобеї Яи1е5,Яи1е 1.7, 1.8, 1.9.
131 Проте отримання винагороди не забороняється.
Правничий фах
165
адвоката перед клієнтом. Одним з обов’язків адвоката перед судом є неприховуван-
ня фактів . Наприклад, якщо адвокат бачить, що клієнт має намір дати неправдиві
свідчення, йому необхідно або повідомити про це суд, або залишити цю інформацію
в таємниці. Правила забороняють адвокатові обдурювати суд, надавати неправдиві
свідчення чи сприяти в цьому клієнтові. Таким чином, обов’язок адвоката перед
судом переважає обов’язок адвоката перед клієнтом.
Проте обов’язок не приховувати інформацію перед судом не вимагає від адво-
ката добровільно надавати невигідну інформацію в кримінальній справі. Основним
принципом системи обвинувачення є те, шо сторона-обвинувач повинна повністю
довести вину обвинуваченого 132 133. Адвокат не повинен «допомагати» обвинувачу,
крім випадків, коли той під присягою дає неправдиві свідчення.
Складнішою є ситуація, коли адвокат, знаючи, що свідок каже правду,
використовує будь-яку можливість, щоб шдїрваги довіру до нього, ^а11риклад1 чи
може адвокат піддавати очевидця певної події перехресному опитуванню у зв’язку
з тим, шо його свідчення суперечливі, якщо він знає від свого клієнта, шо свідок
каже правду? Принаймні у кримінальних справах це допускається, бо метою адво-
ката в такому випадку є зведення нанівець роботи сторони-обвинувача, незалежно
від того, що адвокат знає чи вважає правдою.
Крім обов'язку утримуватися від надання неправдивих свідчень, адвокат
повинен неухильно дотримуватися закону, який стосується справи, а також інфор-
мувати суд про інші закони, яких ще не виявив процесуальний супротивник, навіть
якщо це невигідно його клієнтові. Проте адвокат у такому випадку може навести ва-
гомі аргументи й переконати суд, що чинний закон невідповідний або не може за-
стосовуватись у справі.
Професійні та інші обов’язки. Правила передбачають певні обов’язки, які не
зовсім пов’язані з системою стосунків: адвокат — клієнт. Найважливішим із них є
надання інформації про серйозні порушення професійної етики іншими юристами,
порушення, що породжують сумніви у чесності адвоката, його відповідності
займаній посаді 134 *. Спілкуючись з особами, які не є їхніми клієнтами, адвокати не
можуть обговорювати справу з людиною, яку представляє інший адвокат, без його
згоди ,35.
Важливим обов’язком адвоката є надання юридичних послуг і захист гро-
мадських інтересів 136 137. Цей обов’язок, виконання якого досить ретельно контро-
люється в деяких штатах, адвокат може зняти з себе, надаючи послуги безоплатно
чи за зниженими тарифами незаможним особам або благодійницьким організаціям.
Правила забороняють особистий чи безпосередній контакт адвоката з раніше
незнайомою йому особою для того, щоб представляти її інтереси й отримувати за
це грошову винагороду. Це обмеження повинно захищати уразливих осіб від нена-
лежного впливу, тиску чи нав’язувань з боку адвоката . Крім того, Правила
ставлять суворі вимоги до активності адвокатів у рекламуванні своїх послуг,
особливо до змісту рекламних оголошень, шоб убезпечити громадськість від
дезинформації і38.
132 Див. Мсхіеі КиІез.КиІе 3.3.
133 Принципи обвинувачення розглядаються в розділі УІП.
134 Див. Модеї Киїез, Киїе 8.3.
133 Див. Модеї Киїез, Киїе 4.2.
136 Див. Мойеі Киїез, Киїе 6.1.
137 Див. МогіеІ Киїез. Киїе 7.3.
138 Див. Мобеї Киїез, Киїе 7.1.
РОЗДІЛ
СУДОВА СИСТЕМА
Говорити про єдину «судову систему» Сполучених Штатів неправильно, тому шо
насправді в країні існує 51 судова система: мається на увазі федеральна судова система
і судова система кожного штату. Щодо питання про судову систему штату, то у кожному
штаті вона має свої особливості. У кожному штаті існує свій власний суд, якому
належить останнє слово у тлумаченні законів штату. Про єдину судову систему можна
говорити лише на федеральному рівні, де існують єдині правила і закони і де судом
останньої інстанції виступає Верховний суд Сполучених Штатів *.
В одній книзі неможливо розглянути структуру судової системи усіх 50 штатів
та федеральної влади 1 2. Судові системи штатів схожі, тому ми даємо лише їх загальну
характеристику 3.
А. Суди першої інстанції та апеляційні суди:
основні характеристики та взаємозв'язок
В усіх судових системах Сполучених Штатів, і на рівні штату, і на рівні феде-
рації, є два типи судів: суди першої інстанції та апеляційні суди. У них різні функції
і характеристики.
1.	Суди першої інстанції
Функції та характеристики. Судді, що працюють в судах першої інстанції,
«сидять» окремо від інших суддів. Вони ведуть процеси разом з присяжними або без
них залежно від типу судової справи та побажань сторін. Основне завдання судів
першої інстанції — досягти рішення на першому етапі спору, шо розглядається. На
цьому етапі відбуваються заслуховування свідків та доказів, поданих сторонами,
визначення фактів у справі та застосування закону до них. У процесі розгляду суддя
або присяжні повинні підтвердити правдивість доказів та вирішити питання про
довіру до свідків, а також про ступінь вірогідності та ваги кожного свідчення. Це
досить важливі дії, тому що, як зазначалося вище, факти справи не можуть оскар-
жуватися за апеляцією 4.
Судові розгляди є лише частиною діяльності суддів. Запити до суду мають за-
слуховуватися і розв’язуватися ше до судового розгляду. Саме цими питаннями
1 Див. розділ 1 і схему федеральних судів і судів штатів, вміщену в додатку А.
2 Слово «юрисдикція» вживається тут стосовно судової системи.
Короткий вступ до судової системи США, адресований спеціально іноземній аудиторії, подається
у працях йапіеи.Меагіог. Атегісап Соипі (ЧУея 1991); £>апіеМ.Меаііог&догдапа 5. Ветіїеіп. Арреііаге Соип
іп (Не СІпііесі Зіаіез (\Уе5і 1994); Непгу У. АЬгакат. ТІіе Іисіісіаі Ргосезз, б'11 есі. (ОхТогсі О. Ргезз, М.¥. 1986).
4 Процедуру розгляду справ присяжними див. у розділі III.
Судова система
167
переважно і займається суд першої інстанції. На цьому етапі суддя діє без допомоги
присяжних. Більшість судів один-два дні на тиждень відводять для запитів. Крім
того, судді очолюють обговорення питань цивільної справи, поданої на судовий роз-
гляд. На цих обговореннях суддя намагається умовити сторони врегулювати справу
або, якшо цього зробити не можна, то хоча б звузити фактичні та юридичні питання
для судового розгляду5 6 *. У кримінальних справах багато часу витрачається на
притягнення до суду кримінальних підсудних (слухання, на якому пред’являються
формальні звинувачення, вноситься застава) та попередні слухання (на яких звину-
вачення повинно пред’явити достатні свідчення для того, щоб гарантувати явку
відповідача до суду) . Судцям судів першої інстанції також потрібен час для про-
ведення експертиз та написання потрібних довідок про рішення щодо запиту до суду
або судового розгляду, які вони вже виносили. До цього слід також додати
адміністративні обов’язки: проведення засідань, на яких обговорюються спільні
проблеми, вирішення кадрових питань, повсякденне керівництво службовцями
тощо.
Судді та приміщення суду. Судді одягають мантії, але не носять перук, яку Англії.
«Лава», тобто місце, де сидить суддя під час слухання, підвищена. Навпроти або
поруч із лавою судді знаходяться місця секретаря судді або службовця та судового
секретаря. Відділення присяжних, розраховане на 12 або 14 місць, відокремлюється
невисокою стіною і знаходиться з котрогось боку. Крім того, навпроти лави судді
та відділення присяжних стоять столи та стільці для слухань, де сидять адвокати,
коли вони викладають справу судді. Поруч знаходиться кафедра, яку можуть
використовувати адвокати під час обговорення або опитування свідків. Позаду від
столів для адвокатів встановлено метровий бар’єр, що відмежовує частину
приміщення суду, де сидить публіка. У приміщенні суду також є місце для судового
чиновника, якщо такий передбачений1.
Для того щоб виявити повагу до судді, усіх присутніх у приміщенні суду просять
встати, коли суддя входить і сідає «на лаву». Суддя має право дисциплінарного пока-
рання за будь-яке порушення у приміщенні суду або інший вияв неповаги до суду.
Коли суд засідає, адвокати повинні звертатися до судді з кафедри або від столу
нарад, якщо їм не дозволено підійти до лави. Це відбувається, зазвичай, на судових
розглядах, коли обговорюються питання без участі присяжних.
Секретар судового засідання веде записи (стенографічно або за допомогою при-
строю запису) усього, що відбувається у суді під час розгляду або слухання. У випадку
апеляції цей запис має бути розшифрований, надрукований і поданий до апеляцій-
ного суду.
Більшість слухань судових справ відбувається публічно, як це і передбачено за-
конодавством 8. Однак багато суддів перед розглядом справи проводять попередні
обговорення в своєму офісі, який знаходиться поза приміщенням суду. Деякі питан-
ня, які можна, а то й потрібно розглянути конфіденційно, слухаються «іп сатега»,
тобто «у кабінеті судді».
Атмосфера у суді першої інстанції у великому місті в день подання запитів або
в день, призначений для попередніх слухань у кримінальних справах, може бути
досить метушливою, хаотичною: сторони, адвокати, поліцейські та свідки входять
і виходять з приміщення суду, підходять до кафедри чи лави, щоб обговорити ге чи
інше питання із суддею. У залі адвокати радяться з клієнтами, у схвильованому стані
перебувають сторони процесу, члени сімей сторін збираються у групи. Крим того,
5 Див. роздії VII.
6 Див. розділ VIII.
’ Схема приміщення суду подається у додатку А. Бар’єр .між частиною приміщення, де знаходяться
судді і адвокати, і частиною, де сидить публіка, став причиною виразу: «викликається до бар’єру»
(англійський варіант виразу) або «допускається до бар'єру» (американський варіант). Це стосується на-
самперед адвокатів. Звертаючись до суддів у приміщенні суду, використовують термін «лава».
8 Див. роздії IX.
168
Розділ V
певна напруга виникає через те, що справу слід вирішити за один день, і відстроч-
ка тут небажана, хоча можлива. Але суд намагається розглянути все, шо було за-
плановано.
Суди першої інстанції знаходяться у самому низу судової піраміди. їх найбільше
і у штатах, і на федеральному рівні. Кількість суддів, що там працюють, різна: від
760 у штаті Іллінойс до 15 у штаті Делавер 9 10 11.
2.	Апеляційні суди
Проміжні апеляційні суди та вищі суди. Над судами першої інстанції розміщені,
як правило, дві ланки апеляційних судів — проміжний апеляційний суд та Вер-
ховний суд. Проміжний апеляційний суд називається «Апеляційний суд», а суд
останньої інстанції — «Верховний суд» . Судді виших судів називаються «право-
суддям» («з'пзіісез»), а судді проміжних апеляційних судів та судів першої інстанції
називаються «суддями» («іиф»Є5»). Апеляційні суди не мають присяжних або інших
неюридичних учасників. У слуханнях та розв’язанні справ у проміжних апеляційних
судах беруть участь три судді, тоді як у виших судах п’ять, сім або й дев’ять суддів.
Для більшості справ існує право апеляції після суду першої інстанції до
апеляційного суду. Апеляція до Верховного суду подається безпосередньо на роз-
гляд цього суду. Однак деякі категорії справ можуть переглядатися у вищому суді
штату. Це стосується справ, де був винесений смертний вирок. Там, де існує два рівні
апеляційних судів, завданням проміжного апеляційного суду є виправлення
помилок суду першої інстанції. Верховний суд у таких ситуаціях виконує лише на-
глядову функцію. Він розглядає лише справи, у яких закон потребує роз’яснення,
або коли порушене в них питання набуло виняткового громадського значення. Для
відбору таких справ існує система доскіпливого перегляду. Щоб справа слухалась у
вищому суді системи, по-перше, стороні надається дозвіл на подання апеляції, по-
друге, вона повинна отримати повістку «сейіогагі». Цей порядок встановлено у за-
гальному праві для правильного виконання апеляційної юрисдикції1 *. У звичайній
справі у більшості юрисдикцій позивачі мають право лише на одну апеляцію. Однак
суди останньої інстанції штатів, в яких запроваджена дворівнева апеляційна система
(наприклад, Нью-Йорк), отримують досить велику кількість справ для обов’язкової
апеляційної юрисдикції.
Розв'язання конфліктів у апеляційних судах. Кожну справу у проміжному
апеляційному суді розглядає «блок» з трьох суддів. Тому між різними «блоками»
апеляційного суду можуть виникати розбіжності, суперечки. Існує багато механізмів
розв’язання таких суперечок. Федеральні апеляційні суди у багатьох штатах,
наприклад, скликають усіх суддів цього суду для розширеного слухання конфлікту.
Так, апеляційний суд США дев’ятого судового округу, збираючись у розширеному
складі, налічує 28 суддів 12. Штати розглядають конфлікти «блоків» по-різному.
У деяких судах рішення, прийняте першою ланкою, зберігає свою чинність для
всього суду до того часу, поки воно не буде анульоване Верховним судом. В інших
випадках рішення першої ланки приймається як обов’язкове, однак дається дозвіл
другій ланці розглянути це питання, оскільки це від неї вимагається. У цій ситуації
9 Див. ТЬе Воок оГіЬе Зіаіеї 204—207 (Соипсії оГ5гаіе Ооуепипепк, Ьехіпаїоп, Кептиску 1990—91).
10 У деяких штатах, включаючи Нью-Йорк, суд останньої інстанції називається Апеляційним
судом, а у штаті Массачусетс він називається Вищим юридичним судом. У штатах Техас та Оклахома для
кримінальних та цивільних апеляцій існують окремі вищі суди.
11 Практика сепіогагі запроваджена і у Верховному суді Сполучених Штатів. Про це йтиметься
нижче.
12 Нещодавно внесена зміна до статуту дозволяє судам з великою кількістю суддів проводити судові
засідання у розширенному складі в присутності лише 14 суддів. Див. Сі. Арр. 9*1’ Сіт. Київ 35—3 (1994)
(обмежений суд у розширеному складі з 11 осіб). Однак у дев’ятому окрузі новий порядок ще ие запро-
ваджено.
Судова система
169
проводиться також опитування усіх суддів апеляційних судів щодо скликання
спеціального розширеного засідання для розгляду питання. Подальша апеляція до
державного вищого суду можлива, якщо судді апеляційного суду не погодяться на
скликання спеціального засідання або після того, як спеціальне засідання вирішить
питання 13.
У вищих судах не виникає таких конфліктів. Там усі судді беруть участь у роз-
гляді кожної справи, яка слухається, за винятком хвороби або дискваліфікації. Через
це Верховний суд, як правило, засідає у розширеному складі 14.
3.	Розгляд апеляцій
Хід перегляду рішень суду першої інстанції залежить від того, шо перегля-
дається: питання доказів чи застосування закону 15 * 17. Апеляційний суд може перег-
лянути питання про застосування закону де поуо (по-новому) і анулювати рішення,
однак він значно обмежений у розгляді доказової основи рішення суду першої
інстанції.
Критерії судових розглядів для суддів та присяжних. Оцінка доказів суддею може
бути анульована, якщо вона «явно помилкова» . Переглянути рішення присяжних
набагато важче. Якщо рішення, що переглядається, грунтується на вироку
присяжних, то тут постає принцип великої поваги до вироку суду першого рівня.
Думка присяжних не важила б так багато, якби судді апеляційного суду могли
спростувати вироки присяжних у разі незгоди з ними. Критерій апеляційного перег-
ляду вироків присяжних ідентичний критерію, що діє під час перегляду суддею
вироку присяжних: вирок присяжних може бути спростований лише у разі повної
відсутності будь-якого значного доказу на його підтримку. Простої незгоди з
вироком недостатньо. При визначенні достатності доказу апеляційний суд має діяти
обережно, щоб не підмінити своєю думкою думку присяжних. Це було б порушен-
ням основного права на судовий розгляд присяжними ,7.
Із сказаного випливає, що апеляційний суд, як правило, не може одержувати
новихдоказівзтихчи інших фактичних питань справи 18. Навіть якшо апеляційний
суд визначить, що якесь питання потребує більшої кількості доказів, він зобов’язує
суд першої інстанції знайти такі докази і прийняти відповідне рішення.
Цивільні та кримінальні справи. Та сама процедура перегляду питань, пов’язаних
із доказами, застосовується і до кримінальних апеляцій, за винятком тих випадків,
коли критерій доказу впливає на вирок. Цивільне рішення присяжних спросто-
вується лише тоді, коли доказ для них був недостатньо обгрунтованим законодавчо
і вони не могли прийняти рішення, зважаючи на його перевагу. У кримінальній
справі вирок присяжних, за яким відповідача визнано винним, спростовується на
підставі фактів лише тоді, коли з протоколу випливає, що законні докази не пере-
важали над розумним сумнівом, аби їх підтримати 19
13 Див. МісЬівап Соип Киїез АдтіпіїїгаїІУє Огбег 1994—4. Кезоіисіоп оГСоп(1ісі8 іп Соип оГАрреаіз
Оесізіопз (Аргії 27, 1994).
14 Якщо один із суддів не присутній з якоїсь причини на слуханнях, це може спричинити
неприйняття рішення внаслідок рівної кількості голосів.
15 Див. Діск РгіесіепікаІ, Магу Кау Капе апсі Аіїкиг Міііег. НогпЬоок оп Сіуіі Ргосейиге 603—608 (\Уе8і
1993).
« Див. Ресіегаї Київ оГ Січії Ргосесіиге 52(а). Апсіепоп V. Веметег Сігу, 470 0.5. 564 (1985).
17 Процедура перегляду' речових доказів викладена у справі Непсії V. Іїпісесі Лісев, 719 Г. 2<3 873
(б111 Сіг. 1983). Критерії перегляду суддею вироків присяжних розглядаються у розділі ПІ.
18 Див. КоЬеп И< Міііаг. \еда АПевагіопз апсі РгооГ оп Арреаі іп Апвіо-Атегісап Сті Ргосесіиге,
47 К». Е Кеч. 427 (1952).
19 Не може бути апеляційного перегляду виправдального вироку. Див. розділ VIII.
170
Розділ V
4.	Порядок роботи апеляційного суду
Якщо в апеляції порушується питання закону, воно в основному розглядається
письмово: сторони коротко викладають суть справи 20. Дозволяється вносити і
деякі усні зауваження, але до суду. Максимальний час, що відводиться кожній сто-
роні для усної аргументації, як правило, становить 15—30 хвилин. Більшість
аргументів, як правило, наводиться письмово, усні аргументи загалом пов’язані з
останніми змінами у законі, шо стосується справи. Адвокат акцептує увагу на го-
ловних доказах на свою користь і намагається відповісти на запитання судді 21.
На засіданнях апеляційного суду панує більш спокійна атмосфера, ніж та, що
превалює у більшості судів першої інстанції. Та це й не дивно, тому що у залі
присутні лише адвокати та ‘їхні асистенти. На засіданнях суду клієнти рідко
присутні. Справа в тому, що апеляційні суди знаходяться за багато миль від місця
їхнього проживання. Це по-перше. По-друге, ванн не багато б зрозуїлілк, про що
дискутують професіонали-юристи.
Процедура апеляційного суду. Апеляційний суд розв’язує справу шляхом вине-
сення рішення, де вказується, хто виграв. У цьому документі також викладаються
міркування суду та підстави для рішення. Як вже говорилося у розділі II, можуть
існувати різні міркування суддів. Дехто з них висловлює іншу думку щодо оцінки
підстав та результатів розгляду, яка не збігається з більшістю. Апеляційний суд про-
водить різні судові процеси. Він може затвердити рішення суду першої інстанції або
спростувати його. Все залежить від наявних доказів. Якщо апеляційний суд забажає,
щоб суд першої інстанції переглянув справу, він «відміняє» раніше прийняте
рішення і «відкликає» справу до суду першої інстанції для «подальшого розгляду з
врахуванням його міркувань».
5.	Рішення суду першої інстанції, що підлягають перегляду
Правило остаточного рішення. Більшість юрисдикцій не визнає «часткових»
апеляцій — окремих апеляцій різних наказів, які видаються судом першої інстанції
під час розгляду справи. Остаточне рішення суду першої інстанції по справі є
єдиним видом рішення або наказу, на яке можна подавати апеляцію. Справа в тому,
що одна апеляція у кінці справи більш ефективна. Одна «велика» апеляція займає
менше часу, ніж коли їх багато, та й є можливість уникнути багатьох помилок.
Тимчасові апеляції. Апеляції не остаточних наказів, що називаються ще «тимча-
совими апеляціями», часто мають місце, однак вони дискреційні. Звичайно, суд
першої інстанції і апеляційний суд повинні погодитися, що питання, порушене у
проміжному наказі, вже закрите і що його варто розглянути, не чекаючи остаточ-
ного рішення 22. Наприклад, суддя відкидає запит до суду про припинення справи
за відсутністю юрисдикції, вважаючи, що вона є. Дозвіл на проміжну апеляцію тут
може бути наданий тому, шо вірогідність аргументів, наведених в оскарженні, до-
помогла б уникнути непотрібного судового розгляду. Існує декілька винятків для
правила остаточного рішення. Вони зумовлені, перш за все, необхідністю розгля-
дати питання на ранньому етапі судового провадження.
Мапдатиа. Дія правила остаточного рішення певним чином обмежується «по-
вісткою шапсіатиз» (наказ, шо вимагає внесення деяких коректив до судового про-
цесу суду першої інстанції) 23. У деяких державних судах ці древні повістки одержали
сучасну назву «повістки регулятивного контролю». Вони є винятком із правила
20 Про це йшлося у розділі 11.
21 Див. ЛНп Ж Данії. ТЬе Аг§итегк о£оп Арреаі, 26 А.В.АЛ. 895 (1940), КоЬеп НДаскюп. Асіуосасу
ВеГоге (Не Зиргете Соті: Зи&гезііопз Гог Ейєсііує Са5е Рге5епга(іоп5, 37 А.В.А.І. 801 (1951).
22 Див., наприклад, 28 ІЗ.З.С.А. § 1292 (тимчасові апеляції у федеральній системі).
23 Див. 28 ІЗ.З.С.А.§ 1651.
Судова система
171
остаточного рішення тому, що стосуються дій судді. Однак слід підкреслити обме-
жений характер застосування повістки тапбатиз. Вона вважається «надзвичайним до-
казом» і існує загалом лише для того, щоб коригувати незаконний судовий процес, коли
суддя неправильно виконує юрисдикцію або вважає, що її взагалі не існує. У феде-
ральній судовій системі можливостей для реалізації тапсіатік не так уже й багато,
хоча тапдатіи, як кажуть, ніколи не збреше по будь-якій помилці . Однак в ба-
гатьох штатах регулярно вдаються до таких повісток. Вони розглядаються як допов-
нення до тимчасових апеляцій 24 25.
Б. Суд штату і федеральний суд, їх структура
і характеристики
1.	Структура суду штату
Суди першої інстанції загальної юрисдикції. Головним компонентом судової
системи усіх штатів є суд першої інстанції загальної юрисдикції. До юрисдикції
цього суду належать головні цивільні спори, усі серйозні кримінальні правопору-
шення, шо називаються «карними злочинами» 26. Цей суд називають по-різному:
«Верховний суд» або «Окружний суд», хоча у деяких штатах він називається «Феде-
ральний районний суд». Досить дивно, шо у Нью-Йорку суд першої інстанції назива-
ється «Верховний суд» (а найвищий суд тут називається «Апеляційний суд»). Загалом
території, які обслуговують суди першої інстанції, збігаються з кордонами штату.
У більшості штатів існують суди першої інстанції, нижчі рівня судового округу.
Вони чинять обмежену загальну юрисдикцію. Як правило, їх юрисдикція
поширюється на всі типи цивільних справ певної суми позову і на всі кримінальні
правопорушення, крім серйозних, що називаються «злочинами» 27. Наприклад, у
Каліфорнії Верховний суд розглядає усі злочини і цивільні справи, де сума спору
становить більше 25 000 доларів США, тоді як муніципальний і світський
(мировий) суд розглядають кримінальні злочини і цивільні спори, сума яких ста-
новить менше, ніж 25 000 дол. США. Подібний розподіл існує в Мічигані між
окружним судом вищого рівня і федеральним районним судом, де цивільна
роздільна лінія проходить під знаком 10 000 тисяч дол. США. Іноді суди нижчого
рівня прирівнювалися до світського суду або інших судів, шо займаються дрібними
скаргами. Ці менш формальні суди були поступово «реформовані», їм нині надано
більше юрисдикції, щоб зменшити завантаженість вищого і окружного судів. У таких
випадках окружний або верховний суд діють як апеляційний суд з одним суддею.
Суди першої інстанції із спеціалізованою юрисдикцією. У Сполучених Штатах є
суди першої інстанції із спеціалізованою юрисдикцією. Вони покликані вирішувати
спори лише особливого типу. Це, зокрема, суди, що затверджують заповіти, або суди
у справах про спадщину і опікунство (контроль за розподілом майна покійного,
справи неповнолітніх або недієздатних дорослих), суди у справах неповнолітніх, а
також у справах подань (розгляд грошових претензій до держави). У деяких штатах
суди із спеціалізованою юрисдикцією прирівнюються до вищого або окружного
суду загальної юрисдикції. В інших штатах спеціалізований суд вважається нижчим
за окружний або верховний суд. Тут останнім іноді ставиться завдання виступати
в ролі апеляційного суду, інколи навіть суд першої інстанції виконує функції апеля-
ційного суду.
24 Див. Кегг ІІпіїес! Зіаіез Оілгіа Соигі, 426 С’.5. 394 (1976).
25 Дискусію стосовно правила остаточного рішення див. Ргіедетіїаі (виноска 15), §§ 13.1 —ІЗ.3.
26 Карний хточин визначається як провина, шо карається тюремним ув’язненням на строк більше
одного року.
27 Злочином називають провину, яка карається тюремним ув’язненням на строк менше одного
року. Див. розділ VIII.
172
Розділ V
Суди з дрібних подань та інші неформальні суди. У більшості штатів створено
підрозділи з питань дрібних подань у судах загальної юрисдикції або у судах нижчого
рівня. Ці структури розглядають спори, сума яких становить 300, 500 або 1000
доларів США. Іноді такі суди називають світськими (мировими) судами, від назви
офіційної особи, що головує на слуханнях. Судді тут не завжди є юристами і вони
не завжди мають спеціальну юридичну освіту. Порядок в таких судах досить нефор-
мальний і його рішення, як правило, не оскаржуються. Юристам у таких судах за-
бороняють представляти сторони. Однак, якщо сторони у малому суді з подань
бажають скористатися послугами юриста, у більшості випадків юрисдикція перед-
бачає переведення такої справи до реєстру суду першої інстанції. Де така процедура
не передбачена, сторона, що програла, має право на новий судовий розгляд у
вищому суді. Судовий розгляд де пою є абсолютно новим розглядом, на якому ігно-
руються результати розгляду попереднього суду з дрібних подань.
Апеляційні суди. Структура апеляційних судів штатів загалом нагадує федеральну
структуру, про яку ми говорили. Однак апеляційний суд останньої інстанції штату
є останнім арбітром щодо застосування закону штату. Тоді як Верховний суд Спо-
лучених Штатів має повноваження на перегляд рішень судів штатів, і насамперед
тих, шо стосуються питань федерального закону.
2.	Система федерального суду
До юрисдикції федеральних судів входять подання і щодо федерального зако-
нодавства, і щодо законодавства штатів. їх представляють сторони з різних штатів.
Такі подання можуть виникнути будь-де. Отож, система федерального суду охоплює
всю країну. Однак система федерального суду набагато бідніша судової системи усіх
штатів. У 1990 р. до федеральних судів було подано 270 892 справи 28_ Тоді як до судів
штатів надійшло 100 555 147 справ, В країні діє лише 91 федеральний районний суд
і 16 453 суди першої інстанції. У 1990 р. у США було 27 559 суддів, що працювали
у судах штатів . З них лише 158 суддів представляло апеляційні суди і 541 суддя —
федеральні районні суди28 29 30. За кількістю суддів система федерального суду
прирівнюється до судової системи найбільших штатів. Наприклад, загальна кіль-
кість федеральних суддів усіх федеральних судів першого рівня і апеляційних су-
дів приблизно дорівнює кількості суддів штату Каліфорнія і становить приблизно
800 чол. Тепер глянемо на кількість розглянутих справ. Суди Каліфорнії за один рік
розглядають майже мільйон справ, тоді як федеральні суди за цей самий період —
лише чверть цієї кількості.
Окружні суди. Основним судом першої інстанції у федеральній системі США є
окружний суд. Він діє у 91 окрузі, а також у окрузі Колумбія та Пуерто Ріко 31. Ці
округи різні за розміром. У найбільш населених штатах є три і навіть чотири округи.
У менш населених штатах весь штат утворює округ. Наприклад, якщо Нью-Йорк
поділено на південний, північний, східний та західний округи, то весь штат Монтана
утворює округ Монтана. Кожен окружний суд має щонайменше двох суддів, однак
в одному, в південному окрузі Нью-Йорка, їх 28. Щоб забезпечити кращий контакт
зі сторонами процесу, свідками, судді окружного суду «засідають» у різних місцях
штату.
Подань, пов’язаних з федеральним законом, не так багато, як подань по зако-
нах штатів. Але якщо вони вже виникають, то це досить важливо. У таких випад-
28 Див. Аппиаі Кероп оГ і Не Оігесгог оГ (Не Асітіпіягагіуе ОГГісе оГ гЬе ІІпііе<1 8гаге8 Соип$ 1990 9
(1991)
29 Див. Згаїе Соип СазеІоаО Зсаііяісз: АппиаІ Кероп 1990 §§ 3-4 (1992).
30 Див. 8гаїе СаяеІоаД Згагілісз: Аппиаі Кероп 1990 (1992) ап<1 ТЬе Аппиаі Кероп оГ іЬе Оігесюг оГ
гЬе АДтіпізггагіуе ОЇГісе оҐ іЬе С.8. Соигіз 1990 (1991).
31 28 О.8.С.А. §§81 — 131. Панамський канал, Гуам та Вірджинські острови — кожен з них становить
додатковий округ. Див. Сіїагіеі А. ІУгі&їіі. оГ ЕеДегаІ СоиП5, 4ІЬ есЗ. §§ 1-6 С'Л-еяг 1994).
Судова система
173
ках залучається федеральний Конституційний закон, або справа, набуваючи до-
статньої важливості, врегульовується на основі федерального статуту. Причетність
федеральних суддів до вирішення важливих справ, їх нечисленність, статус (вони
призначаються Президентом на все життя) — все це разом надає цій професії
особливого престижу’, якого нема у суддів, шо працюють у суді першої інстанції
штату.
Федеральні суди із спеціалізованою юрисдикцією. Існує декілька федеральних судів
із спеціалізованою юрисдикцією. Це Суд з подань, який розглядає виключно пре-
тензії до федерального уряду; Податковий суд, який розглядає судові справи щодо
федеральних податків; Суд з питань міжнародної торгівлі, який розглядає цивільні
справи, пов’язані з тарифними та торговельними договорами; система судів з
питань банкрутства. Останні знаходяться у тому самому приміщенні, що й феде-
ральні окружні суди. Верховний суд округу Колумбія та Апеляційний суд округу
Колумбія діють як «штатні» суди для міста Вашингтон, де місцевий закон
піднесений до рівня федерального. Існує також Суд з питань нагляду за іноземними
розвідками. Він визначає правомірність застосування Генеральним адвокатом до-
зволу на прослуховування телефонних розмов в інтересах національної безпеки.
Тут, як правило, працюють судді з постійних федеральних судів. Два спеціалізовані
суди займаються справами військових та ветеранів: Суд з питань апеляцій
військових переглядає справи про військові злочини, а Суд з питань апеляцій
ветеранів переглядає рішення адміністрації ветеранських організацій стосовно
ветеранів.
Судді цих спеціалізованих судів, крім Суду з питань міжнародної торгівлі та
Суду з питань нагляду за іноземними розвідками, називаються «Судді статті І»,
а їхні суди — «Суди статті І». На відміну від окружних суддів «Статті III» вони
призначаються не на все життя, а на певний термін. Відмінності між цими типами
суддів та їхніми повноваженнями розглядаються у розділі, присвяченому
адміністративному праву32.
Спеціалізовані суди не такі перевантажені, як окружні суди. Конгрес завжди
був проти збільшення кількості федеральних судів із спеціалізованою юрис-
дикцією. Він вважав, щоб більшість федеральних справ розглядалася спе-
ціалістами із загальних питань — суддями Статті ПІ. Останні мають право
розглядати усі види справ.
Окружні апеляційні суди. У країні діє 13 федеральних окружних апеляційних
судів. Існує правило подавати апеляцію на остаточне рішення окружного суду до
окружного апеляційного суду. Крім того, в окружного суду є юрисдикція на слухан-
ня апеляцій стосовно рішень деяких адміністративних агентств, таких як
Національна адміністрація з трудових відносин і Департамент з питань оздоровчих
послуг та людських ресурсів.
Кожен з 13-ти округів охоплює кілька штатів. Наприклад, до 6-го судового окру-
гу входять штати Огайо, Кентуккі, Теннессі та Мічиган. Хоча судовий округ штату
Колумбія покриває лише цю федеральну територію. Федеральний судовий округ
побудований не за географічним принципом. Його завдання розглядати апеляції
щодо патентів і деякі судові справи стосовно збитків, завданих уряду США, що слу-
халися у будь-якому з 91 окружних судів, а також апеляції з Суду з подань та Суду
з питань міжнародної торгівлі. Найменше суддів має апеляційний суд 1-го судового
округу, у якому їх 6, а найбільше у 9-му окрузі, де їх 28.
Кожен з федеральних окружних апеляційних судів діє самостійно. Тому
рішення, прийняті в одному окрузі, можуть не діяти в іншому. Часто бувають різні
тлумачення федерального закону, наприклад, у Нью-Йорку (штат належить до 2-го
судового округу) і Каліфорнії (9-й судовий округ). Якраз така «розбіжність в окру-
гах» і розглядається Верховним судом.
32
Див. розділ VI.
174
Розділ V
3.	Верховний суд США
Природа та подвійне функціонування. Верховний суд США є частиною системи
федерального суду, але його функціонування змішане. Він виконує апеляційну
юрисдикцію над справами, які надходять з апеляційних судів США, а також судів
штатів стосовно питань федерального законодавства 33 34.
Верховний суд — це єдиний суд, створення якого передбачено Конституцією.
Однак його склад та юрисдикція визначаються Конгресом. Суд складається з
9 суддів: 8 помічників судді та одного «Головного судді США». В різні часи у ньому
було від 5 до 10 суддів. Суд розташований у Вашингтоні і слухає кожну справу у
розширеному складі. Це означає, шо всі 9 суддів засідають і приймають остаточні
рішення з усіх питань.
Сепіогагі (витребування справи з провадження у нижчому суді до вищого) та апе-
ляції. Існує два шляхи, як домогтися перегляду справи Верховним судом США:
апеляція, пов’язана із питаннями законодавства, і дії, передбачені правилом сегіі-
огагі. Дуже мало справ підпадає під категорію апеляцій в питаннях законодавства.
На практиці найчастіше використовують сепіогагі — це єдиний шлях домогтися
перегляду справи Верховним судом . Сепіогагі означає «витребування справи з
провадження у нижчому суді до вищого», що є, в цілому, першим кроком в
апеляційному процесі, коли юрисдикція вже розпочата. Застосовуючи свою
апеляційну юрисдикцію над справами, які надходять з нижчих федеральних судів
та вищих судів штатів, суд керується верховенством федерального законодавства,
приводить все у відповідність саме до його норм.
Порядок сепіогагі. З приводу сепіогагі судді голосують. Питання про підтримку
сепіогагі вирішуються згідно з «Правилом чотирьох», що означає: для надання ходу
сепіогагі потрібні голоси чотирьох суддів. Як і Верховний суд штату, шо виконує
дискреційну юрисдикцію, так і Верховний суд США покликаний не виправляти
окремі дрібні помилки, а служити інтересам закону, системі законодавства взагалі.
Через це хід справі надається лише тоді, коли має місце конфлікт у питаннях феде-
рального закону, який виник між федеральними апеляційними судами, між одним
з них і Верховним судом штату, або коли Верховний суд штату чи федеральний
апеляційний суд розв’язали важливе федеральне питання у спосіб, що суперечить
рішенням Верховного суду35. Загалом Верховний суд одержує приблизно 6000 пети-
цій за процедурою сепіогагі, а переглядає лише 130 з них, тобто приблизно 2 % 3 .
Базова юрисдикція. Верховний суд здійснює також базову юрисдикцію щодо
вузької категорії справ. Ці справи становлять незначну частину його роботи, десь
менше однієї десятої від усієї кількості. Практично в усіх справах оригінальної
юрисдикції, розглянутих Судом, йдеться про спори між штатами. Більшість з них
стосується територіальних подань 37. Характерним нетериторіальним спором, що
виник нещодавно, був до безтями нескінченний судовий процес між штатами Техас,
Каліфорнія і Юта з приводу того, хто має право оподаткувати майно мульти-
мільярдера Говарда Х’юса (Нохчагд Ни&ііеа) 38 39 *. У таких випадках Верховний суд діє
33 28 Т1.8.С.А.	1254, 1257. Детальну інформацію про роботу Суду див. Зиіап І.оч> ВІосд & Потах
О. КгаЧептакег. Биргете Соил Ро1іис$ (\¥ем 1994).
34 28 11.8.С.А. §§ 1251—1259. Апеляції щодо питань права прямо до Верховного суду дозволяються
лише за спеціальним рішенням районного суду з трьох суддів. Див. 28 11.5.С.А. § 1253 апд § 2284. Такі
суди є винятками з правила, тому шо у судах першої інстанції лише один суддя.
35 Правило 10 Верховного суду.
36 За 1992 рік Суд переглянув лише 206справ з 6336. Хоча кількість петицій згідно з сепіогагі зросла
у 4 рази за останні 40 років. Практику Суду за сепіогагі див. Віоск <ї Кгапептакег, (виноска 33).
37 Див. Агкапзав V. Теппехее, 310 11.8. 563 (1940) (земля штату Арканзас була відрізана і приєднана
до острова, шо належав штату Теннессі, рікою Міссісіпі внаслідок паводку на початку 1800-х років. Штат
Теннессі кілька років безроздільно володів землею).
39 Див. Саіі/огпіа у. Техаі,437 С.8.601 (1978) та Саіі/огпіа ч. Техаї, 457 11.8.164 (1982). Судову справу
було завершено лише у 1991 р.
Судова система
175
як суд першої інстанції, тому що будь-які судові розгляди до Верховного суду були
б досить громіздкими. Суд у таких спорах призначає «спеціального майстра»,
зазвичай федерального суддю у відставці, для слухання доказів і винесення рішення-
рекомендацїї.
В. Методи відбору суддів
1.	Характеристики суддів
Досвідченість як обоє ’язкова умова вступу до колегії адвокатів. Практично усі
судді сьогодні є членами колегії адвокатів. Вони мають однакову юридичну освіту,
пройшли процедуру прийняття до колегії адвокатів, описану у розділі IV. В історії
США були такі часи, коли судді не входили до колегії адвокатів, навіть не знали за-
конодавства. Від колоніальних часів і до XIX ст. суддями призначали відомих
людей 39. Сьогодні ситуація інша, хоча у деяких штатах у сільській місцевості обо-
в’язки суддів виконують неюристи 4 .
У США, як правило, місце судді займають лише через кілька років юридичної
практики в ролі приватного адвоката, прокурора або громадського звинувачувана.
Через це судді у США дещо старші за віком від своїх колег у країнах цивільного за-
кону, де більшість починає свою суддівську кар’єру одразу після здобуття юридичної
освіти 41. Такий підхід зумовлений не тільки англо-американською традицією, а й
тим, що судця повинен мати відповідні знання законодавства, досконало володіти
судовою процедурою. Особливо це стосується складних судових процесів. До цього
в юридичних школах не дуже добре готують. Але це ще не все. Для прийняття зва-
женого рішення вимагається не лише фаховий, а й життєвий досвід, на думку ба-
гатьох у США, саме останній є важливою характеристикою хорошого судці.
Найбільше це стосується суддів, шо працюють у системі загального права.
Кар ’єра суддів. В США вона відрізняється від кар’єри судді у країнах цивільного
закону або в Англії42. Судді у США зазвичай починають свою кар’єру з самого
початку, з перших сходинок, і сумлінною працею прокладають шлях до посад у
вищих судах. Суддя у США, працюючи на рівні суду першої інстанції, залишається
гам доти, доки не приверне увагу виборців або політичних властей, що призначають
суддів. Офіційної системи «розгляду особистих характеристик» немає. А взагалі-то
кар’єра судді на будь-якому рівні залежить від його вміння завойовувати симпатії
виборців, привертати увагу властей. Тому адвокат, у якого немає попереднього су-
дового досвіду, все-таки може стати суддею суду останньої інстанції у штаті, або
навіть Верховного суду США. Так сталося з молодим суддею Феліксом Френкфер-
тером (Геїіх ГгапкГипег), який прийшов до Верховного суду у 25 років.
Як показує статистика, менше половини суддів, що працювали у Верховному
суді США, мали який-небудь попередній юридичний досвід 43. Шість з одинадцяти
19 3 одинадцяти суддів Верховного суду штату Массачусетс (з 1760 по 1774 рр.) дев’ять ніколи не
займались законодавством, а шестеро ніколи його не вивчали. До вищого суду Нью-Йорка входив і гу-
бернатор. Див. і.ач>гепсе Ргіедтапп. А Нізїогу оГ Атегісап Іл-л', 2(1 еб. 125 (ТоисЬяопе Воока, \єу/ Уоигк
1985). Використання призначених суддів відповідало англійській практиці керівництва судом.
Верховний суд постановив, шо він не порушує відповідну процесуальну статтю Конституції щодо
відповідача, який буде попередньо допитаний суддею-неюристом у кримінальній справі невеликого мас-
штабу. Через сумнівну поведінку деяких призначених суддів, в окремих штатах ввели закони, шо вима-
гають, щоб усі судді у штаті були юристами.
Порівняльний аналіз судів і суддів США та інших країн див. АЬгаИат (виноска 3).
42 Детальніше про це див. Р.5. Аііуаіі апсі КоЬегі 5. Зитіпеп. Гогт апсі биЬяіапсе іп Ап^Іо-Атегісап
Еам> 347—353 (СІагепсіоп Ргеза 1987).
43 Про освіту суддів Верховного суду США йдеться у праці Ми Е.ІМ/ак апсі Копаїд І). Коїипда. Нот-
Ьоок оп Сопяішсіопаі Ід*/, 4‘11 еб. 1261—1267 (ХУем 1991). Суддя Френкфертер одного разу зазначив, шо
«кореляція між попереднім юридичним досвідом і функціями Верховного суду дорівнює нулю». Реіїх
Егапк/игіег. Тіїе биргете Соигі іп (Не Мігтог оГ Зияіісе, 105 ІІ.Ра.Е.Кеу. 781, 795 (1957).
176
Розділ V
членів сімей Рейганів (Кеа^ап) і Бушів (ВикЬ) призначені суддями Апеляційного
суду округу Колумбія (найвпливовішого з апеляційних судів), не мали попереднього
судового досвіду. Четверо були викладачами законодавства, один в минулому був
членом конгресу, і один — юристом Департаменту правосуддя 44 45. Та й не існує таких
вимог, шоб федеральні судді були юристами або мали науковий ступінь з права.
Судді як політичні особистості. Як правило, судді у Сполучених Штатах
обираються населенням або призначаються вибраними офіційними особами. Одер-
жання посади федерального або державного судді великою мірою залежить від
вміння судді знайти політичну підтримку. Тому не дивно, що багато суддів у США
були політиками, тобто людьми, які постійно займалися політикою: очолювали
офіси, працювали законодавцями, виконавцями, політичними організаторами, ме-
неджерами компаній або очолювали партії. Однак, який би не був їхній політичний
досвід, якшо вони стають суддями, їм забороняється займатися політичною
діяльністю.
Хоча суддя й перестає займатися політичною діяльністю, обійнявши цю посаду,
його політична орієнтація продовжує проявлятися крізь його «судову філософію» —
ставлення до ролі судів у суспільстві. Так, «ліберально-активна філософія» схильна
до піднесення ролі судів у боротьбі із соціальною несправедливістю і розвитку
індивідуальних прав. Якшо ж ми маємо справу із консервативною позицією, то її
прихильники стверджують, шо суди повинні рідко втручатися у законні ріїдення,
або поширювати свою юрисдикцію на адміністративний судовий розгляд. Нещодав-
но у Верховному суді саме судді-консерватори почали домінувати, вони керуються
своєю філософією.
Зрозуміло, шо політичні переконання суддів впливають навіть на вирішення
таких «неполітичних» питань, як встановлення суми для відшкодування особистих
збитків під час розгляду цивільних позовів, визначення прав споживача, який подає
позов на виробника, або прав акціонерів корпорації, якшо у них виник спір із
адміністрацією. Взагалі, всі люди — в тому числі й судді — підтримують ту чи іншу
сторону у суперечках між урядом і особою, урядом і діловими структурами, багатими
і бідними, діловими структурами і особами, навіть між урядами федерації і штату.
Але це не означає, що в основу судових рішень покладено виключно політичні
міркування. Хоча політичні переконання суддів справляють значний вплив у випад-
ках, коли обговорюються два раціональних варіанти рішення. Один грунтується на
прецеденті, другий — на законодавчому акті, і необхідно вибирати 4 .
Говорячи про політичні переконання, необхідно зауважити, що вони є
настільки невід’ємною частиною світогляду особистості, що остання їх навіть не
усвідомлює, а якшо й усвідомлює, то не вважає ці переконання політичними. Проте
ці політичні погляди нічим не відрізняються від поглядів та переконань, що
впливають на судові рішення в інших правових системах.
Як би там не було, але всі в США розуміють, шо зв’язок між політичними пере-
конаннями та судовими рішеннями існує. Тому досить часто адвокати, готуючись
до важливої справи, знайомляться з думками суддів і ретельно вивчають політичне
минуле судді, який розглядатиме справу, щоб найвигідніше подати свою точку зору
й тим самим збільшити шанси на успіх.
Філософські та політичні переконання судді можуть зазнавати змін, особливо
якщо врахувати той факт, що в деяких випадках федеральні судді та судді штатів
отримують довічне призначення. Наприклад, відомі випадки, коли судді Верховно-
го суду Сполучених Штатів дивували президентів, які їх призначали. Взяти хоча б
44 МаїТ. Ш., р. 24 (Мау 2,1986). Не бажано, шоб недосвідчений кандидат був призначений феде-
ральним суддею першої інстанції.
45 Під час розгляду справи у суді великої свободи вибору не існує, адже судді повинні керуватися
постановами Апеляційного суду. Крім того, якшо справа передається на розгляд журі присяжних, пов-
новаження судді скасовувати винесений ними вердикт, обмежені. Див. розділ ПІ,
Судова система
177
судцю Ерла Воррена (Еагі ХУаггеп), республіканця, колишнього губернатора
Каліфорнії, якого президент Дуайт Д. Ейзенхауер (Оууі§ін О. ЕіаепЬоіУег), також
республіканець, призначив Головним суддею. Суд під головуванням Воррена почав
дотримуватися ліберальних поглядів стосовно громадянських прав обвинувачених
у кримінальних справах та в деяких інших правах. Це дуже засмучувало
консерваторів. Саме з цього приводу президент Ейзенхауер, герой війни, який
полюбляв сильні вислови, зазначив, шо це була «найбільша його помилка за весь
час президентства» 46. А згадаймо Вільяма Бренана (\Уі11іапі Вгеппап), теж призна-
ченого Ейзенхауером, та Гаррі А. Блекмана (Наггу А. Віаскшип), призначеного
президентом-республіканцем Річардом М. Ніксоном (Кісіїагй М. N1x011). Вони
також були республіканцями, однак, обійнявши посади суддів, почали схилятись до
ліберальних поглядів. В іншому випадку, суддя Байрон Байт (Вугоп \У1ійе), призна-
чений демократом Джоном Ф. Кеннеді (Іоііп Р. Кеппебу), не виправдав надій
лібералів. Адже у Верховному суді він досить часто поділяв погляди консерваторів
у кримінальних та інших справах стосовно конституційних прав особистості.
Річна зарплата суддів. У 1992 р. окружні судді у Сполучених Штатах отримували
125100 дол., судді апеляційних судів — 132700 дол., та судді Верховного суду—
160000 дол. Заробітна плата суддів штату, які беруть участь у судових засіданнях за-
гальної юрисдикції, встановлена в межах 60000 дол. (штат Монтана) і 100000 дол.
(Нью-Джерсі). Отже, середня заробітна плата у них — 80000 дол., а заробітна плата
суддів суду останньої інстанції штатів — від 60000 до 120000 дол., тобто в серед-
ньому — 90000 дол. 47. Хоча заробітки суддів і не назвеш скромними, вони все ж
таки не йдуть аж ні в яке порівняння з гонорарами досвідчених приватних юристів,
з-поміж яких і обираються судді. Звісно, для багатьох юристів посада судді має ба-
гато привабливих аспектів: в основному це влада, престиж та менш напружений
графік роботи 48.
2.	Призначення суддів федерального рівня
Як вже зазначалось , з метою забезпечення незалежності федеральних суддів,
в США запроваджено довічне призначення суддів Президентом з «правом поради
та схвалення Сенатом»49. Повноваження проводити такі призначення суддів,
принаймні на федеральному рівні, належать політичним партіям. Майже 90 %
суддів, призначених президентами, були членами їх партій, крім часів Джеральда
Форда (Оегаїб Ропі), який призначив лише 82 % суддів з партії, до якої належав він
сам. Процедурні особливості призначення суддів федерального рівня залежать від
того, який це суд — федеральний чи Верховний.
Призначення у федеральних судах. Зазвичай Президент узгоджує список
претендентів з Генеральним прокурором та іншими радниками. Крім того,
необхідність схвалення кандидатури у Сенаті призвела до створення певних
правил, традицій призначення суддів федерального суду. Сенатори, які належать до
тієї ж партії, шо і Президент, справляють більший вплив на нього, «пропонуючи»
кандидатури на посаду судді окружного суду. Вони мають право «накладати вето»
на ті кандидатури, які їм «не подобаються». У різних штатах ця процедура має свої
особливості. Укладаються навіть своєрідні компромісні угоди, які дозволяють сена-
тору з опозиційної політичної партії «пропонувати» кандидатури суддів. Президент
більш вільний у призначенні суддів апеляційних судів, адже юрисдикція останніх
46 Див. Мін Д. \Уеа\‘ЄГ. ХУаггеп: Тйе тап, Тйе СоиП, ТЬе Ега 342—343 (ЦШе Вго\«п & Со. 1967).
47 Див. Еаз\уег$ Еагп», МАТ’1.1.1, 8ресіаІ 8ирр!етеін, р.87 (Аргії 27, 1992), шггати з ТЬе N3-
ііопаї Сепіег Гог 8іаіе Соигк, ХУіПіатаЬигв, Уігвіпіа.
48 Про заробітки найбільш високооплачуваних приватних юристів йдеться у розділі IV.
4? Див. Статтю II, § 2, п.2. та роздії І. Детальніша інформація про призначення суддів наведена у
праці АЬгакат (виноска 3), § 22—39.
12 9-340
178
Розділ V
поширюється на декілька штатів. Однак на практиці ці посади «ув’язуються» з тим
чи іншим штатом, шо забезпечує сенаторам цього штату найбільший вплив на оста-
точне рішення 50
Призначення суддів Верховного суду Сполучених Штатів. Під час розгляду
кандидатів у судді Верховного суду США для Президента важливо вже не
«змилостивлення» окремих сенаторів, а отримання схвалення сенатського комітету
з питань судочинства та самого Сенату, який може сповна скористатися своїм пра-
вом «радити та ухвалювати». Через те, шо Верховний суд поділений на ліберальний
і консервативний «табори», шо суддів-консерваторів, призначених президентами-
республіканпями, більше, право Сенату «радити та ухвалювати» звелося лише до
принизливої процедури ухвалення. Відхилення Сенатом 1987 р. кандидатури, запро-
понованої Президентом Рейгано.м,— Роберта Борка (КоЬегі Вогк) — було гучною
подією 51.
З самого початку процес призначення та ухвалення претендентів на посаду
суддів набув політичного забарвлення. Кандидатура Джона Ратледжа (Іоііп Кшіеб-
£е), якого у 1795 р. Джордж Вашингтон пропонував до складу Верховного суду, була
відхилена Сенатом, тому шо Ратледж виступав проти укладення договору з
Великобританією. З того часу Сенат відхиляв 1 з 5 кандидатур, і так тривало до
1900 р. На початку XX ст. кандидатура судді Луїса Д. Брендейса (Ьоиіз В. Вгапбеіх),
першого верховного судді єврейської національності, викликала заперечення з
огляду на певні аспекти адвокатської практики Брендейса у минулому. Його
кандидатура розглядалася 5 місяців. Взагалі кількість нарікань на «політизованість»
виборчої системи суддів залежить від того, хто пропонує кандидатуру судді. Сенатор
Стром Термонд (5ігот Тигтопсі) у 1987 р. висловив найбільше нарікань на адресу
кандидатури Борка. Але і в 1967 р. він зініціював кампанію проти призначення судді
Тергуда Маршалла (ТІшг&оод МагзЬаІІ), першого представника чорношкірої раси у
Суді. Всі заперечення будувалися на тому, що Маршалл мав репутацію захисника
«ліберальних» цивільних прав.
З недавніх часів, з метою уникнення політичних ускладнень, президенти на-
магаються пропонувати кандидатури, які не збурюють політичних суперечок.
Вони, як правило, висувають такого претендента, переконання якого майже
невідомі. Саме таким кандидатом в члени суду був Девід Саутер (Оауісі Зошег) —
кандидатура Джорджа Буша. Преса порівнювала Саутера з секретним літаком
«Стеле», якого не можна запеленгувати радаром. Хоча перше призначення
Президента Білла Клінтона «політичний радар» все-таки запеленгував. Маю на увазі
Рут Бадер Гінсбург (КшИ Вайег СіпзЬиг^). Вона входила до складу Апеляційного
суду і висловлювала досить помірні політичні погляди. Те ж можна сказати і про
іншу кандидатуру Білла Клінтона — Стівена Брейера (БгерЬеп Вгеуег). Він одного-
лосно був затверджений Сенатом 52.
Той факт, що політичні уподобання впливають на процес обрання суддів, зовсім
не означає, шо запропоновані кандидатури недостатньо компетентні. Пропонуючи
некомпетентного суддю, політик може завдати шкоди своїй репутації. Існує поло-
ження, за яким на посаду судді, особливо Верховного суду, повинні призначатися
люди, висока кваліфікація яких не викликає жодного сумніву. Досить активну
50 Є свідчення того, що заступник Генерального прокурора часів Президента Кеннеді зауважив,
шо, з огляду на існуючу практику призначення суддів, Конституцію слід читати «ззаду наперед»: «Сенат
відбирає та за згодою Президента призначає суддів...» Див. АЬгаІіат (виноска 3), § 22, п.5.
51 На думку Борка, у відхиленні його кандидатури не останню роль зіграла преса. Див. КоЬеп Вогк.
ТЬе Тетр(іп§ оГ Атегіса (ТоисЬзюпе Воокз 1990) та розділ IX. Не так давно гострі суперечки точилися
навколо кандидатури Кяаренса Томаса (СІагепсе Потах).
32 Інформацію з цього питання див. Іоиіх ґїхкег. Сопяііиііопаї Оіа1о§иез 135—143 (РгіпЯоп 13. Рге55
1988).
Судова система
179
участь у відборі кандидатур на посади федеральних суддів бере Американська
асоціація адвокатів. Претендент, який дістав недуже позитивну оцінку асоціації, на-
вряд чи буде затверджений Сенатом53.
3.	Призначення суддів штату
Існують різні процедури призначення суддів. У деяких штатах процедура обран-
ня суддів однакова для всіх судів, в інших штатах все залежить від того, до якого суду
(якого рівня) відбувається призначення.
Система адміністративного призначення. Вона діє лише в деяких штатах. За її
допомогою губернатор штату призначає усіх судців. Призначення відбувається іноді
з числа попередньо відібраних кандидатів, іноді з числа законодавців, а іноді без
будь-яких обмежень. Строк перебування призначеного судді на посаді може бути
довічним або обмеженим від 4—6 до 12—15 років 54 55
Виборча система призначення суддів. У багатьох штатах судді обираються за-
гальним голосуванням. Таке обрання грунтується на уявленні, що суддя, як і будь-
яка інша офіційна посадова особа в демократичному суспільстві, повинен, зрештою,
нести відповідальність перед народом. Зараз виборча система застосовується
менше, але все ще широко використовується в штатах. Деякі штати завжди
дотримувались виборчої системи. Проте багато штатів починали з адміністративних
призначень, а потім замінили їх виборами. Це почалося з середини XIX ст., коли
набрав сили загальний рух за демократизацію суспільства, за часів президентського
правління Ендрю Джексона, популярного генерала, який захищав «пересічну
55
людину» .
Існує декілька різних варіантів обрання суддів. Інколи їх шляхом голосування
обирає народ, інколи — законодавчий орган штату. В деяких штатах, де суддів
обирає головний електорат, кандидатури суддів вносяться віл політичних партій, так
само як і кандидатури на посади до органів виконавчоїта законодавчої влади. Спра-
ва в тому, шо суддя не повинен вести незалежної політичної діяльності 5б.
Варіант обрання суддів критикується, і це зумовлено такими причинами. По-
перше, за таких умов важко забезпечити судову незалежність. Судді турбуються
більше про реакцію людей на прийняті рішення, ніж про правильне застосування
закону. По-друге, громадськість не має достатніх правових знань. Тому під час
обрання суддів не може належним чином оцінити їх кваліфікацію. Навіть
найдосвідченіший виборець (взяти хоча б адвоката) зазвичай не ознайомлюється з
усіма кандидатурами. По-третє, болючим питанням є фінансування кампанії
обрання суддів. Як правило, фінансують цей захід адвокати. Проте існує загроза, що
після закінчення виборів судді попадуть в залежність від адвокатів-спонсорів.
Мається на увазі не тільки винесення рішення у конкретній справі. Від суб’єктивної
думки суддів залежить багато що, наприклад призначення адвокатів для малозабез-
печених обвинувачених.
Незважаючи на всі наведені мінуси, виборча система дає змогу вибирати най-
кращих. Взяти хоча б апеляційні суди США, тут працює багато висококваліфікованих
суддів. Наприклад, найвищий суд Нью-Йорка — Апеляційний суд, обраний ше до
1978 р., здобув репутацію найкращого суду країни57.
Про роль АВА у процесі призначення федеральних суддів та ін. йдеться у праці Нагоід Ж Сказе.
Ресіегаї Лі(1§Є5: Тіїе Арроіпііп8 Рго&ге55 (V. оГМіпп. Рге$5 1972).
54 Загальний огляд виборчих систем усіх штатів подається у Воок оГ іЬе Зіаіея 1992—1993 233—234
(СоипсіІ оГ Зіаге Ооуегптепг$, Ьехіпроп, Ку. 1993).
55 Див. Егіедтап (виноска 39).
56 Штати, в яких діє виборча система, безпосередньо контролюють передвиборні кампанії
кандидатів у члени суду, їх політичну діяльність. Див. МісНі^ап Сосіе оГіисіісіаі Сопдисі, Сапоп 7.
57 Підчас виборів 1966 р. усі політичні партії запропонували на посаду Головного судді кандидатуру
Стеи.і! X. Фалда (Зіапіеу Н. Еиі<1), який мав бездоганну репутацію й був дуже популярним.

180
Розділ V
Призначення суддів також не можна назвати ідеальним варіантом. Так, інколи
губернатори штатів, використовуючи свої повноваження, призначають на посади
суддів своїх політичних прихильників, які часто не мають достатньої кваліфікації.
Модифіковані системи «Міссурі». Цікава система відбору суддів була розроблена
у 1840 р. у штаті Міссурі, і діє вона майже в половині штатів. «Система Міссурі»
поєднує найкраші елементи виборчої системи і системи призначення. Крім того, тут
діють критерії, які забезпечують обрання кандидатів не залежно від їх партійної
приналежності, а з огляду на їх репутацію. Кандидатів на посаду судді висуває
Комітет призначення, який складається з практикуючих юристів, суддів та інших
осіб. На кожну вакансію Комітет реєструє три кандидати на підставі їх послужного
списку та правильно оформленої документації. Кандидатури подаються на розгляд
губернаторові штату, який обирає одну з них. Це губернаторське призначення діє,
принаймні рік, до наступних загальних виборів, під час яких на голосування
ставиться питання, чи може суддя «залишатись» на посаді. Якшо його кандидатуру
виборці підтримують, то він працює протягом 12 років в апеляційному суді, або
менший строку суді присяжних. Статистика показує, що фактично залишаються всі
судді. Така система призначення та «збереження» суддів застосовується майже в
половині штатів.
Багато штатів, маючи виборчу систему, все-таки застосовують модифіковану
форму призначення та збереження суддів. Це випливає з повноважень виконавчої
влади робити тимчасові призначення, а також з того, шо виборці схильні залишати
призначених суддів на їх місцях. Навіть в умовах виборчої системи, якшо суддя
помирає або достроково складає свої обов’язки, губернатор, зазвичай, має право
призначити когось на посаду тимчасово, до закінчення строку. Лише під час на-
ступних виборів урядовець, який тимчасово виконував обов’язки судді, у бюлетені
проходитиме як «суддя» й матиме підстави стверджувати, шо він довів свою
відповідність цій посаді. Такий «кандидат» отримає не тільки голоси виборців, які
не мають конкретної інформації про нього, але й тих, хто прискіпливо спостерігав
за його тимчасовою діяльністю на посаді судді58.
4.	Покарання та звільнення з посад суддів
Висловлення недовіри федеральним суддям. Єдиним конституційним методом
звільнити федерального судцю з посади є висловлення йому недовіри з боку парламен-
ту через звинувачення у «державній зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах» 59 60
Остаточне рішення виносить Сенат. Першим суддею, якому висловили недовіру, був
Джон Пікерінг (Іокіп Ріскегіп§), якого звинуватили у невідповідній поведінці (під час
судового процесу він перебував у стані сп’яніння). Це сталося у 1803 р. У наступному
ропі через політичні причини була висловлена недовіра судді Сем’юелу Чейзу (Батиеі
Сіїаєе), проте Сенат його виправдав. З того часу Сенат усього 7 разів використовував
«висловлення недовіри» для звільнення федеральних судців . Упереджене ставлен-
ня до прийнятих судцями рішень не є основною причиною висловлення їм недовіри.
Останнім часом висловлення недовіри федеральним судцям було зумовлене, як
правило, звинуваченнями у серйозних злочинах.
Конгрес звільнив з посади 3 федеральних суддів. Кожного разу така справа набу-
вала широкого розголосу. Гаррі Клайборн (Наггу СІаіЬогпе) — федеральний судця з
Неваци, якого звільнили з цієї посади через звинувачення у приховуванні прибутків та
несплаті податків. Він відбував покарання у федеральній в’язниці Луїзіани, але
58 Порівняльний аналіз систем призначення суддів у СШАта Великобританії див.Р.З.Аііуаіі & КоЬегІ
5. Зиттеп. Рогт а псі зиЬзіапсе іп Апвіо-Атегісап Іа«/ 339—347 (ОхГопі 1987).
59 Стаття П § 4. Більшість членів парламенту повинні проголосувати за недовіру судді. Для вине-
сення рішення про звільнення судді з посади необхідно дві третини голосів у Сенаті. Стаття І § 3 п.б.
60 Деякі судді добровільно подавали у відставку, не чекаючи, поки парламент висловить їм недовіру.
Судова система
181
відмовлявся подавати у відставку. Клайборн продовжував отримувати заробітну
плату, поки Конгрес більшістю голосів не прийняв рішення про його звільнення з
посади. Суддя Алсі Гастінгс (Аісее На5(іп§5) з Флориди у 1983 р. був звинувачений
у підкупі журі присяжних і виправданий. Однак Конгрес вважав, що існує багато
доказів вини судді і його необхідно звільнити з посади, що й було зроблено у 1987 р.
Пізніше Гастінгс був обраний до Конгресу. Інколи його колеги жартували, що тепер
він сам може голосувати за чи проти звільнення самого себе з посади. Випадок Во-
лтера Ніксона (ХУаІГег Міхоп) примітний тим, що поставив під сумнів правильність
самої процедури звільнення суддів. Обвинувачення не було пред’явлено Ніксону
перед усім Сенатом, як не відбувається під час звичайного судового процесу. Замість
цього Сенат призначив комітет у складі 12 сенаторів, які розглянули докази і
проінформували Сенат. Після цього члени Сенату голосували з приводу пропозиції
звільнення суді. У справі Ніксон проти Сполучених Штатів (Иіхоп V. Спііесі 8іаіе$) 6 суд
відхилив позов Ніксона через несправедливість такої процедури й визнав, що справа
порушує політичне питання, яке може вирішити тільки Конгрес 61 б2.
Звільнення суддів штату. У штатах, де діє і виборча система і система призна-
чення суддів, теоретично звільнити суддю можна під час наступних виборів. Проте
більшості суддів вдається без будь-яких ускладнень «обратися» на наступний строк.
Процент таких випадків досить високий незалежно від ситуації, яка складається у
законодавчій владі. Однак бувають і винятки, як це сталося у Каліфорнії, де Голов-
ного суддю Роуз Берд (К.О5Є Вігб) і двох інших суддів виборці вигнали під час го-
лосування за скасування смертних вироків 63.
Незалежно від того, яким чином призначаються судді, у кожному штаті перед-
бачено звільнення судді з посади за кримінальні вчинки, некомпетентність,
«недостатність суддівської витримки» та з інших суттєвих причин. Зазвичай
поведінку судді розглядає державна комісія на підставі вимоги адвоката, сторін су-
дового процесу або представника громадськості. Комісія уповноважена застосувати
чи рекомендувати Верховному суду штату відповідні дисциплінарні заходи, в тому
числі й звільнення з посади. Найчастіше такі утворення називаються комісіями з
питань призначення суддів чи комітетами з питань вимог до суддів. Цілком можливе
звільнення судді і законодавчою владою 64.
Г. Інші судові службовці та асистенти
1.	Світські судді
Термін «світський суддя» є досить загальним. Він може стосуватися будь-якого
судді. Проте він має і більш вузьке значення. Це — судовий службовець нижчого
рівня, який підпорядкований судді. Таким чином, у федеральній системі феде-
ральний акт про світських суддів передбачає посаду «світський суддя» 65.
Федеральні світські судді обираються після ретельної перевірки їх репутації і за-
слуг комісією, що складається не тільки з професіональних юристів. Окружні судді
на місцях зі списку, представленого комісією, вибирають найбільш гідних осіб.
Світські судді перебувають на посаді 8 років. Якщо вони добре справляються зі
своїми обов’язками, їх, зазвичай, залишають на посаді ще на 8 років.
Світські судді можуть слухати всі запити до суду з цивільних справ і навіть вести
61 -....Ц.5 ......113 5 0. 732 (1993).
Три судді вважали, то справа не стосується політики. Така практика дозволена Конституцією.
у* Див. АЬгаНат (виноска 3).
64 Див. Воок ої іізе Зіаіез (виноска 54).
65 2811.8.С. А. §631. Федеральні світські (мирові) судді існували з часу першого законодавчого акта,
згідно з яким було запроваджено у 1789 р. федеральну судову систему, але до 1968 р. вони називалися
«уповноваженими».
182
Розділ V
судові процеси з дозволу сторін. Без дозволу сторін вони мають повноваження
вести слухання запитів до суду і приймати рекомендовані рішення, які потім
переглядаються окружним суддею. Ступінь відповідальності федеральних
світських суддів в різних округах різний і залежить великою мірою від ставлення
суддів до покладених на них судових обов’язків. В наш час посада світського судді
більш масова, ніж у минулому. Це зумовлено тим, шо федеральні суди сьогодні
більше завантажені, і тому зросла потреба контролю за розглядом справи на
початку судового процесу.
Обмеження обов’язків федеральних світських суддів пов’язано з обмежен-
ням їх перебування на посаді. Стаття 111 Конституції вимагає, щоб «судову владу
Сполучених Штатів» здійснювали федеральні судді, які мають довічний строк
перебування на посаді. Вважається, що світські судді — це «додаток» до окруж-
ного судді — помічники, які йому асистують під час слухання доказів і надання
рекомендацій. Вони можуть вести слухання і записувати рекомендовані рішення,
але остаточне рішення має винести окружний суддя, статус якого визначає ст. ПІ
Конституції . Багато процесуальних судів у штатах мають світських суддів зі
схожими обов’язками. В деяких штатах судові службовці нижчого рівня називають-
ся «уповноваженими» або «суддями». Часто на рівні штату такі службовці є адвока-
тами з приватною практикою, які частково виконують судові функції.
2.	Судді, що розглядають справи
про банкрутства
Розгляд справ про банкрутство грунтується виключно на федеральних законах.
Проте, якщо справа стосується прав і обов’язків боржника, можуть використову-
ватися законодавчі акти штатів стосовно укладення угод, майнових прав або гро-
мадянських позовів66 67. Справи про банкрутство ведуть відповідні спеціалізовані
відділи федеральних окружних суддів. Судді для таких справ обираються з огляду на
їх репутацію і заслуги. Вони працюють на посаді 14 років. Процедура їх обрання дуже
схожа на процедуру обрання світських суддів. Через те, шо строк їх повноважень
обмежений, судді у справах банкрутства є суддями І статті, як і федеральні світські
судді та судді деяких спеціалізованих федеральних судів, на яких поширюються
певні обмеження. Таким чином, без погодження сторін, судді, шо ведуть справи про
банкрутства, мають певні обмеження щодо прийняття рекомендованих рішень з ба-
гатьох питань. Однак, якщо йдеться безпосередньо про поновлення у правах несп-
роможного боржника або ведення самої справи про банкрутство, вони можуть
виносити остаточні рішення, як у будь-якому звичайному суді. Такі рішення можна
оскаржувати у районному суді. У такому випадку останній діє як звичайний
апеляційний суд 68.
66 Див.ІМгесі Згаіез V. ЯиМан, 447 11.5. 667 (1980) (стаття ІП не порушується, коли світський суддя
проводить слухання і приймає рекомендовані рішення щодо міри покарання у кримінальній справі, хоча
окружний суддя має повноваження переглядати не <іе поуо). Світські судді, як і судді деяких федеральних
спеціалізованих судів, є скоріше суддями «1 статті», ніж суддями «III статті», які довічно перебувають на
посаді; до категорії суддів І статті належать урядовці адміністративних органів, які мають право вине-
сення рішень. Про обмеження повноважень суддів І статті йдеться у розділі VI.
67 Закон про банкрутство розглядається у розділі XV.
68 Див. 28 О.8.С.А. §§ 157—158. Принциповою справою, що відродила проблему обмежень у правах
суддів першої категорії, була справа іїонїіет Ріреііпе Со. V. Магаїкоп Ріреііпе Со., 458 0.8.50 (1982), про
яку йшлося у розділі VI.
Судова система
183
3.	Адміністративні рішення
Адміністративні органи користуються значною юридичною владою у вирішенні
спорів, що виникають в межах їх компетенції. Тому розуміння «судової системи»
Сполучених Штатів не може бути повним без їх розгляду. Але про це ми детально
поговоримо в розділі, присвяченому адміністративному праву.
4.	Судові секретарі, секретарі права
та інші судові офіційні особи
Адміністратори. Судова справа у Сполучених Штатах — це досить складний
процес, котрий передбачає доволі багато судових процедур, писанини та узгоджень.
Кожний суд, суд першої інстанції чи апеляційний суд, має головного секретаря суду,
який відповідає за адміністративні питання і в чиєму віданні перебувають всі доку-
менти судового процесу. Суддям допомагають й інші клерки чи секретарі, котрі
підшивають та друкують матеріали, слідкують за порядком у приміщеннях та корес-
понденцією. Важливі функції виконують судові реєстратори, які слідкують за
записами ходу справи у присутності судді. Кількість таких людей залежить від
фінансування та завантаженості суду.
Секретарі права. Судді завжди мають у своєму розпорядженні «судових
секретарів» чи «секретарів права», яких в інших юрисдикціях ше називають «служ-
бовцями права». Всі федеральні судді першої інстанції, апеляційні судді, всі
апеляційні судді штатів та правосудця мають штатних службовців права. Вони вико-
нують пошукову роботу, залучаються до складання проектів судових рішень та
меморандумів рішень. Найчастіше службовці судового права — це недавні
випускники юридичних шкіл, які працюють на суддю (чи на суд, якщо має місце
така система) незначний час, як правило, один-два роки. Судові службовці, які пра-
цюють на федеральних суддів та членів Верховного суду, мають високі оцінки в своїх
дипломах, навіть досвід дослідницької роботи, підготовки публікацій у своїх на-
вчальних закладах. Середня зарплата таких службовців становить 24—39 тисяч
доларів . Хоча багато службовців права могли б мати більш високооплачувану
роботу, займаючись приватною практикою, вони вибирають посаду службовця
права заради набуття досвіду та освіти. Та й престиж такої служби досить високий.
Найбільш престижними є посади судових службовців при суддях Верховного суду
Сполучених Штатів. Вони є гарним стартом для кар’єри приватного адвоката або
викладача права. Деякі із судових службовців Верховного суду повертаються пізніше
до нього вже в якості суддів. Наприклад, теперішній член Верховного суду Вільям
Ренквіст (УУіїіїат Кекпдиізі) у свій час був секретарем судді Роберта Джексона(Ко-
Ьеп їаскзоп).
Переважна більшість штатних суддів першої інстанції не має секретарів судів,
вкомплектованих випускниками юридичних факультетів з денною формою навчан-
ня. Однак досить часто у містах на посадах секретарів суду з повною чи частковою
зайнятістю працюють студенти юридичних факультетів. Очевидно, дипломовані
юристи судам штатів менш потрібні. Переважна більшість роботи таких суддів не
пов’язана з тонкими юридичними питаннями. Однак багато суддів штатів не погод-
жуються з такою думкою. Вони переконані, шо займаються в більшості випадків
такими ж справами, як і їхні колеги з федеральної судової палати. *
69
ХУІіаі Ца»;ег5 Еат», ^ІА-ТЕ. ЬЛ., Зресіаі Зирріетеш. 87 (Аргії 27, 1992).
184
Розділ V
Д. Предметна юрисдикція судів штатів
та федеральних судів
1. Предметна юрисдикція суду штату
У розділі І, аналізуючи природу влади штату, ми з’ясували, шо до прийняття
Конституції штати мали всю повноту влади суверенних країн, а після її ратифікації
втратили тільки ту владу, від якої вони відмовились, передавши її на федеральний
рівень. Згідно з цією концепцією, суди штатів потенційно мають право здійснювати
загальну і необмежену предметну юрисдикцію щодо найрізноманітніших спорів,
окрім заборонених федеральним законом. Зразком такої широкої юрисдикції є суд
першої інстанції загальної юрисдикції штату — вищий чи окружний,— котрий має
право розглядати найширше коло справ. Визначення предметної юрисдикції суду
штату вимагає, шоб окремі види спорів вирішувалися спеціалізованими судами,
тобто для кожного типу справ існує суд штату, який має право на її розгляд 70.
2. Предметна юрисдикція федерального окружного суду
На відміну від судів штатів федеральні суди є судами обмеженої юрисдикції. Як
і будь-який орган федеральної влади, федеральні суди повинні відслідковувати свою
юрисдикцію до джерела підтвердження влади в Конституції. Федеральна судова
влада обмежена, з одного боку, справами, «шо врегульовуються Конституцією, за-
конами Сполучених Штатів та договорами», а з другого,— суперечностями «між
громадянами різних штатів» 71. Першу категорію справ часто називають юрис-
дикцією «федерального питання», а другу — юрисдикцією «суперечностей».
Юрисдикція федерального питання. Сьогодні справи, в яких порушуються феде-
ральні питання, є найбільш численною категорією справ у федеральному суді. Так
було не завжди. Тривалий час спрацьовував ефект недовіри до федеральних судів 72.
Тому до 1875 р., до закінчення Громадянської війни 73, їм не надавали права роз-
гляду загальних федеральних питань. Весь цей час тлумаченням федеральних
законів займалися суди штатів. Надання судові штату федерального права перед
Громадянською війною часто призводило до виявів непокори, ворожості, втручань
у федеральну політику 74. Федеральні суди, здійснюючи юрисдикцію федерального
питання, як показує практика, дають більш узгоджену та доброзичливу
інтерпретацію федерального закону, ніж суди штатів. Однак суди штатів зберегли
конкурентну юрисдикцію над усіма справами з федеральних питань. Тому, якшо
сторони бажають звернутися до суду штату, вони мають таку можливість. Існує не-
багато категорій справ з федерального питання, які за рішенням Конгресу
підпадають під юрисдикцію виключно федеральних судів 75. До юрисдикції феде-
рального питання найчастіше звертаються у таких галузях, як цивільне право,
антитрастове законодавство, порушення федеральних законодавчих актів, банкрут-
ство, порушення патентних або авторських прав, трудове право.
Незважаючи на потенційно широкі рамки юрисдикції федерального питання
70 Штати можуть обмежувати юрисдикцію своїх власних суддів, наприклад, у випадку Гогшп поп
сопуєпієпз. Див. розділ VII.
’* Ап. III § 2. Більш детально про предметну юрисдикцію див.Н'гі^Иг (виноска 31), §§ 17—22А.
72 Див. розліт І.
73 28 С.5.С.А. § 1331.
74 Див. ЛИп СіЬЬот. ЕпГогсетепі оГ Ресіегаї Ьа^ іп 5іаіе Соигті, 1789—1860, 36 Яиі£ег5 Ь.Яєу. 399
(1984).
75 Виняткова федеральна юрисдикція надана у справах адміралтейства (28 11.5.С.А. § 1333), бан-
крутства (28 С.5.С.А. § 1334), патентного та авторського права (28 11.5.С.А. § 1338), звинувачень у
підробці цінних паперів (28 І1.5.С.А. § 78аа), федерального кримінального права (18 11.5.С.А. § 3231),
антитрестівського законодавства (28 ІІ.5.С.А. § 1337).
Судова система
185
згідно з ст. ІП, законодавчий акт, шо її врегульовує, інтерпретується дещо вужче.
Юрисдикція існує лише для справ, де представлене федеральне питання і є підстава
для порушення позову. У даному випадку діє «правило добре обгрунтованої скарги».
Воно передбачає виключення всіх справ, де федеральне питання представлене як
частина захисту7б. Навіть якщо воно є найважливішим у справі, чи навіть єдиним
спірним питанням. Наприклад, позов про дефамапію (про підрив репутації через не-
правдиві заяви) часом наштовхується на захист, що грунтується на гарантіях сво-
боди слова, передбачених Поправкою і до Конституції. Така справа може
розглядатись лише в суді штату. Мудрість і законність правила «добре обгрунтованої
скарги» піддавалися критиці77. Адже це правило дає змогу багато важливих питань,
пов’язаних з федеральними законами, передавати до судів штатів. Хоча воно має і
переваги, зокрема спрощує розгляд справи, вимагаючи лише розгляду скарги
позивача78.
Юрисдикція колізій правових норм. Юрисдикція федерального суду стосується
спорів між громадянами різних штатів або між громадянином США та іноземцями 79 *.
Справи, в яких виявлялась колізія правових норм, Конгрес завжди обмежував
певними сумами спорів. У 1789 р. вона становила 500 доларів, сьогодні вона сягає
50 тисяч доларів. Справи, пов’язані з колізією правових норм, становлять 20 % від
усіх справ окружних судів.
Творці Конституції передбачили юрисдикцію колізії правових норм, виходячи
із занепокоєності, що суди штатів надаватимуть перевагу своїм громадянам, а не
громадянам інших штатів чи країн. Враховувалося, шо федеральні судді можуть бути
більш нейтральними в таких спорах, тому шо вони не зв’язані з жодним окремим
штатом, через їх пожиттєве призначення, вони не стикатимуться з гнівом виборців,
викликаним непопулярними рішеннями. Нещодавно в Конгресі робилися спроби
відмінити юрисдикцію колізій правових норм. їх ініціатори доводили, що в штатах
з чужинцями в наш час вже немає проблем. Однак аргументація виявилася не пере-
конливою і поки шо юрисдикція колізій правових норм залишається.
Як і юрисдикція федерального питання, юрисдикція колізій правових норм
витлумачується Верховним судом ще вужче, з неї повністю виключається політика.
Вираз «позови між громадянами різних штатів» може також означати будь-який
позов, в якому беруть участь сторони з різних штатів. Однак Верховний суд витлу-
мачує заявлений юридичний законодавчий акт як такий, шо вимагає «повної
різності». Іншими словами, усі позивачі, як і обвинувачені, повинні бути з різних
штатів. Так, не існуватиме юрисдикції колізій правових норм шодо позову, і немає
значення, в якому окрузі він подається, де позивачі з Нью-Йорка, Огайо та
Мічигана порушують справу проти обвинувачених із Флориди, Каліфорнії та Огайо,
навіть якщо у справу втягнуто декілька позаштатних сторін .
Громадянство осіб визначається місцем їх проживання, чи їх постійним пере-
буванням на час реєстрації позову81 *. Корпорація має подвійне громадянство —
штату, де вона зареєстрована, та штату, де знаходиться її головне місце бізнесу.
76 Ь&М Я.К. V. Моніеу, 211 С.5. 149 (1908).
77 £>опМ ОоегпЬегц. ТЬеге’5 N0 Кеазоп Еог Ц; 11’5 Зия Оиг Роїісу: \У1іу (Не ЗУеІІ-РІеасІесІ Сотпріаіпі
Яиіе 8аЬога$е$ іНе РигроїЄ5 оґ Ресіегаї Оиеиіоп 1игі$сіісііоп, 38 Наліпи Ь.1. 597 (1987).
78 Правило добре Захищеної скарги є лише інтерпретацією (28 С.5.С.А. § 1331) законодавчого акта
про заяви. Див.Уег/Меп В. К V. Сепігаї Вапк о/Кігегіа, 461 С.5. 480 (1983) (де підтверджується законо-
давчий документ юрисдикції, в якому порушується федеральне питання як очікування захисту).
7« 28 11.8.С.А. § 1332.
0 Див. Вгаїе Рагт Ріге ап<1 СахиаІГу Со. V. Тахіїіге, 386 11.8. 523 (1967) (підтримане конституційно
28 С.8.С.А. § 1335).
81 В спробі обмежити юрисдикцію колізій правових норм у справах з іноземцями Конгрес недавно
виправив § 1332, шоб забезпечити порядок, згідно з яким «іноземець, зареєстрований як такий, шо
постійно проживає у Сполучених Штатах, повинен вважатися громадянином штату, в якому такий іно-
земець .мешкає». Це не означає набуття громадянства Сполучених Штатів, йдеться лише про юрисдикцію
федерального суду.
186	Розділ V
Оскільки справи, пов’язані з суперечностями, базуються на праві штату, зрозуміло,
шо існує конкурентна юрисдикція всіх справ такого типу у суді штату.
Перенаправлення. Незалежно від тото, кому належить предметна юрисдикція: чи
суду штату, чи федеральному суду, початковий вибір робить позивач. Однак обвину-
вачені також можуть вибирати суд, апелюючи до процедури під назвою «перенап-
равлення». Обвинувачений, проти якого порушено справу у суді штату, за заявою,
яка підпадає під юрисдикцію федерального суду, може передати справу із суду штату
до федерального суду 82. Справу передають у такому випадку до федерального суду
в окрузі, де знаходиться суд штату. Однако обвинувачений може передавати справу
лише якщо він не є громадянином штату, в якому було зроблено судовий позов. Це
правило введено для забезпечення справедливого ставлення до позаштатної сто-
рони. Адже мало сенсу дозволяти обвинуваченим, проти яких порушено справу в
їхньому штаті, передавати її до федерального суду. Так, якщо позивач з Нью-Йорка
звинувачує каліфорнійня у суді штату Каліфорнія, обвинувачений не може переда-
вати справу, але якщо ця справа зареєстрована у будь-якому іншому суді штату
(наприклад Нью-Йорка), то її можна передавати .
Е. Складнощі судового розгляду справ
Конкуруюча, а часом і перехресна компетентність судів штатів і федеральних
судів щодо розгляду заяв може породжувати ускладнення, знижувати ефективність
судових рішень, а то й породжувати двозначну практику, яку жодна сучасна судова
система не повинна терпіти 83 84. Ми розглянемо два моменти, що виникають, коли
федеральні суди виносять рішення стосовно питань штату, а суди штату виносять
рішення з федеральних питань: (1) порядок апеляційного перегляду таких рішень;
(2) яке законодавство, федеральне чи штату, застосовується у таких «змішаних»
справах. Іншою особливістю часткового збігу' юрисдикцій є можливість одночасно-
го розгляду того самого спору і в суді штату, і у федеральному суді. Це питання ми
також стисло розглянемо.
1.	Асиметрична апеляція вертикального федералізму
Мета правового врегулювання колізії правових норм — забезпечення альтер-
нативного судового розгляду відповідно до правових позовів штату, а не створення
іншого правового органу. Як уже зазначалося в розділі 1, ще в 1789 р. Конгрес вста-
новив, шо федеральні суди, які розглядають правові питання позовів штатів,
повинні дотримуватися матеріально-правових законів штатів85. І навпаки, коли
суди штатів розглядають такі позови на федеральному рівні, принцип верховенства
вимагає, щоб вони дотримувалися відповідно федерального матеріально-правового
закону. Тому суди штатів щоденно вирішують питання федерального права, а феде-
ральні суди — питання прав штатів. Якщо суди штатів помиляються в питаннях
федерального права, Верховний суд може переглянути рішення суду штату щодо
федерального права 86. Однак, якщо федеральний суд у випадку колізії правових
норм щодо громадянства помиляється стосовно правових питань штату, то апе-
ляції до суду з повноваженням остаточного рішення не існує. Апеляція до Верхов-
83 28 Ц.8.С.А. § 1441.
83 Федеральні суди уповноважені включати до справи деякі заяви (над якими вони мають
юрисдикцію). Див. 28 Ц.5.С.А. § 1367 та ІМгеїі Мім \¥огкеп у. СіЬЬз, 383 С.8. 715 (1966). Ця юридична
концепція, шо називається «додатковою юрисдикцією», випливає з економічних проблем та питань
справедливості.
84 Ці проблеми обговорюються у розділі VII.
83 Див. 28 СІ.5.С.А. § 1652.
Див. Мапіп V. Нипіег’з Ьеззее, ця справа згадувалася у розділі І.
Судова система
187
ного суду Сполучених Штатів не має сенсу, тому що він завжди заперечує право
перегляду правових питань штату, які порушуються у федеральних судах чи судах
штатів. Не застосовується також апеляція федерального суду до суду вищої інстанції.
Для цього не існує механізму, тут все визначає принцип верховенства федерального
права. Від федеральних судів очікують дотримання законів штату. Однак норматив-
ні акти останніх не завжди чіткі, і це не дає змоги забезпечити кінцевий апеляційний
перегляд. Тому федеральні суди інколи посилаються на зміст закону штату як на «най-
кращу здогадку».
Небезпека помилок федерального суду стосовно правових питань штату значно
зменшується, якщо його судді є досвідченими юристами і займалися адвокатською
практикою у тому штаті, в якому розташований федеральний суд, або працювали
суддями у судах цього ж штату. Крім того, багато штатів розробили для федеральних
судів процедуру «засвідчення» неясних правових питань штату верховним судом
штату®7. Але така процедура не узаконена, та й існує вона не у всіх штатах. Іноді
«засвідчення» не спрацьовує достатньою мірою. Справа в тому, що таке
«засвідчення» не є обов’язковим для федерального судді. Він може чинити опір
визнанню, посилаючись на необхідність допомоги у визначенні правового питання
штату. Верховні суди штатів часто не погоджуються з абстрактним вирішенням
юридичних питань. Інколи їхні конституції та закони не дозволяють займатися
такою практикою. Або абстрактна відповідь відзначається своєю неясністю 87 88. В ре-
зультаті виникають помилки у передбаченні того, як дане питання вирішиться в суді
штату, особливо це стосується питання першого враження 89. Водночас суди
штатів інколи дотримуються рішень федеральних судів з штатних правових
питань першого враження, навіть коли вони технічно кваліфікуються лише як
переконлива прецедентна основа 90 91.
2.	Застосування закону у випадку
вирішення федеральним судом правових позовів штату
Правила закону про рішення. Федеральні суди, що розглядають правові позови
штатів, повинні дотримуватися матеріально-правового закону штату, керуючись
Правилами закону про рішення (Киїез аі Сесізіоп Асі). Закон тлумачиться таким
чином, шо федеральні суди повинні дотримуватися законів штату у всіх матеріально-
правових питаннях, але федеральним судам дозволено дотримуватися федеральних
законів у процедурних питаннях. Точні параметри Правил закону про рішення було
встановлено в 1938 р., в справі Ері, Лакаванна Р.Р. проти Томпкінса (Егіе, Еаскамаппа
Я.К. V. Тотркіпз), і питання про закон є посиланням на «питання Ері» у .
Хоча Ері поділив навпіл матеріально-правовий закон штату, а процедурний
федеральний закон узгоджується з основними принципами колізії прав, тут мають
місце істотні відмінності. Найбільш загальна ситуація колізії прав включає два
рівноправних суверена. Федеральний суд, що розглядає заяву штату, є не просто
87 Див. Місії. Сі. Київ 7.305 (0).
88 Див. 8ип Ьіяігипсе О/Дсс V. Сіау, 319 Е. 26 505. 509—510 (5 (Ь Сіг. 1963), де федеральний
апеляційний суд був дешо здивований відповіддю Верховного суду Флориди иа запит. Він вдався до влас-
ної інтерпретації закону штату.
89 Див. Ріегсе V. Соок <£ Со., 518 Е.26 720 (ЮіЬ Сіг. 1975), відмов, сертиф. 423 С’.$. 1079 (1976)
(відкладення рішення федерального суду, зробленого на підставі відхилення прецедентного права Вер-
ховним судом штату, на яке покладався федеральний суд).
90 Див. ЬіПіск аті Мишіу. Геїіегаї Соигі Сепійсаііоп оГ ВоиЬгйіІ 5іаіе Еам' Оиеяіот, 18
С.С.иА.ЬКЕУ, 888 (1971).
91 304 11.8. 64 (1938). Ері пояснив, що федеральні суди повинні дотримуватися всіх законів штату,
встановлених і загальних. У розділі 11 ми бачили, як реалізм судді Холмса щодо загального права зруй-
нував міф цього відкриття. Його бачення було одностайно прийняте судом у справі Ері: шо загальне
право, як і будь-яке інше право, яке контролює суверенність та однаковість рішень, можливе лише тоді,
кати федеральним судам буде рекомендовано дотримуватися власної версії загального права суду штату.
188
Розділ 7
судом одного суверена, який застосовує відповідний закон. Згідно з принципом вер-
ховенства Конституції, федеральний суд займає виший щабель юридичної ієрархії.
Саме це й треба враховувати, проводячи лінію розділу між тим, шо є «матеріально-
правовим» (застосування закону штату), а що — «процедурним» (застосування
федерального закону). У даному випадку задіяні дві політики. На біду для прецеден-
тного права, ці дві політики конфліктують між собою.
Антисудово-гендлярська політика. Одна з цих політик діє поза юрисдикцією
колізії правових норм та Правил закону про рішення: федеральні суди вважаються
більш нейтральними судами для вирішення спорів між штатами, і вони не повинні
створювати іншого правового органу для вирішення таких спорів. Тобто сторони
не повинні мати підстав для «гендлярства» рішеннями суду штату і федерального
суду. А такі ситуації виникали, коли один з судів керувався законом штату, а інший —
федеральним законом 92. Було навіть розроблено пробу на «визначений результат»:
питання вважатиметься «матеріально-правовим», тобто можна буде застосувати
закон штату, коли (1) означений федеральний закон змусить суд прийняти інше
рішення і (2) це інше рішення змусить сторони вибрати федеральний суд, а не суд
штату 93. До цієї проби легко звернутися у будь-якій ситуації. Тому закон, шо має
відношення до критеріїв оцінки поведінки відповідача у справі з громадянського
правопорушення, є в даному випадку цілком матеріально-правовим. Інші питання
залишаються менш з’ясованими. Наприклад, закон можна застосувати так, що
«тягар доказу» буде на тій чи іншій стороні у кожній окремій справі. Вираз «тягар
доказу» звучить «процедурно» в інтуїтивному сенсі, але він може впливати на резуль-
тат справи. Тому «тягар доказу» класифікується як «матеріально-правовий», і феде-
ральний суд повинен застосувати, скоріше, закон штату, ніж федеральний закон 94.
Суд вважає, що всі наступні питання є матеріально-правовими, це передбачає за-
стосування закону штату, а не федерального закону, шо означає обмеження часу,
протягом якого повинен бути поданий позов , вимогу, щоб цінні папери були ого-
лошені акціонерами до того, як вони висуватимуть позов проти своєї корпорації 96,
застосування законів, що забороняють подавати позов корпорації, якшо вона не має
ліцензії на ведення справ на території штату 97'. Отже, якщо суд вирішив, що вибір
норм закону є матеріально-правовим, то це зобов’язує федеральний суд застосувати
закони того штату, де засідає суд 98.
Важливо наголосити, що Правила закону про рішення стосуються лише одного
виду такого гендлярства: сторони, які шукають переваг у відмінностях між правом
штату і федеральним правом, апелюють до права штату. Однак це не стосується
сторін, які бажають отримати перевагу з відмінностей між правом двох різних
штатів. Гендлярство між штатами в пошуках кращого закону можливе, однак це
не порушує принципу однаковості між судами штату та федеральними судами.
Порушення федеральної процедури. Звичайно, запобігання гендлярству — це
дуже важлива справа. Однак така політика може вступати в конфлікт з верховен-
ством федерального права. Правові норми процедури деяких штатів, незважаючи на * 53 * * 56 57 * *
92 Таке «гендлярство» було загальноприйнятим на різних рівнях, поки Ері не поставив вимог}'перед
федеральними судами дотримуватись як загальних, так і встановлених законів штату'. Див.Віаск & Шііе
Тахі Со. V. Вгомі & УеИо» Тахі Со., 276 48. 518 (1928).
53 Див.Оиагапіу Тгизі Со. ». Уогк, 326 4.$. 99 (1945). Оскільки відповідачі мають .можливість пере-
давати свої справи у разі колізії правових норм до федерального суду, відповідачі, як і позивачі, можуть
вдаватися до «гендлярства».
’4 Див. Раііпег \>.Но#тап, 318 48. 109 (1945).
5 Див. Яа%ап V. Мегскаш; Тгат/ег& Шаге/іоане Со., 337 13.8. 530 (1949); ІУаІкег ». Агтсо Еіееі Согр.,
446 І).8. 740 (1980). На ці періоди посилаються як на «законодавчі обмеження».
56 Див.СоИеп ґ. Вепе/ісіаі Шиз.Ьоап Согр., 337 48. 541 (1949). Позови акціонерів обговорюються в
розділі XV.
57 Див.И-'ооїк V. Іпіепиаіе Яеаііу Со. 337 48. 535 (1949).
98 Див.Кіахоп Со. V. Зіепіог Еіесігіс МД;. Со., 313 13.8.487 (1941). Див. Дау & Хіттегтапп, Іпс. ». С/іаІ-
Іопег, 423 48. З (1975).
Судова система
189
їх «матеріально-правову» сутність, можуть підірвати усталені і досить важливі про-
цедури федерального суду. Федеральне верховенство вимагає, щоб вони здійс-
нювалися у відповідності з федеральним правом. Інколи таке трапляється, але
застосування федерального права може по-іншому вирішити справу, і це призведе
до гендлярства. Так, право штату вимагає, щоб фактично правове питання визна-
чалося суддею, тоді як федеральне право передбачає винесення цього питання на
суд присяжних. Суд вважає, що такий процедурний різнобій підриває відносини суддів
з присяжними і вимагає, щоб федеральний суд керувався федеральними нормами .
Найкраще інтереси федеральної процедури представлені у Федеральних
правилах цивільної процедури (Ресіегаї К.и1е8 оГ Сіуіі Ргосебиге). У таких випадках
Верховний суд віддає перевагу презумптивному застосуванню федерального нор-
мативу, незалежно від того, яким, матеріально-правовим, чи «наперед визначеним»
могла бути його дія . Така політика призвела до винесення неоднозначних рішень
судами штатів та федеральними судами, шо активізувало гендлярство 101.
3.	Застосування закону у випадку розгляду
федерального позову в суді штату
Процедурно-матеріально-правова дихотомія проявляється, коли федеральний
позов зареєстровано у суді штату, де діє правило так зване «зворотне-Ері»: засідання
суду штату відбуваються за власним регламентом навіть під час застосування феде-
рального матеріально-правового закону. Однак принцип верховенства федерально-
го права може спустошити процедурну норму суду штату, якшо вона виходить за
межі своєї компетенції. Наприклад, у справі Браун проти Західної залізниці Алабами
(Вгомп V. №езіет Каіім/ау о/АІаЬата) позивач почав справу з федерального позову
у суді штату Джорджія. Скаргу позивача було відхилено за нормою штату Джорджія,
згідно з якою прохання повинні «стосуватися безпосередньо прохача» 1 . Верховний
суд анулював правило Джорджії на підставі «неправильного втручання» у федеральну
вимогу. Це сталося попри той факт, шо суд штату застосовував дане правило раніше
до всіх попередніх позовів, федеральних чи штату.
4.	Одночасний судовий процес у суді штату
і федеральному суді
Конкурентна юрисдикція може породити конфлікт між судом штату та феде-
ральним судом, коли їх просять одночасно взяти на себе вирішення по суті однакового
спору. Сторони намагаються не брати участі в двох судових процесах одразу, але якщо
це трапляється, то перед федеральною владою постають складні питання. Подвійний
судовий процес є марнотратним, інколи він може призвести до несподіваного резуль-
тату, тому що не існує заборони рег $е (саме по собі) провадити судовий процес в обох
судах одночасно. Так шо подвійні судові процеси — це побічний ефект нашого
федералізму. Дійсно, Верховний суд ухвалив, шо федеральні суди не повинні уникати
подвійного судового процесу, за винятком особливих обставин 103.
Повна віра і перевага. Згідно з вимогою «повної віри та переваги» суди штатів та феде-
ральні суди повинні поважати остаточні рішення кожного. Тому у випадку одно-
Див.Вуп V. ВІие КісІ^е Рига! Еіеспісаі СоорегаГІуе, 356 13.5. 525 (1958).
*®° Див.Наппа V. РІитег, 38013.5.460(1965), а також Егіе&МкаІ, Капс& Міїїег (виноска 15), §§ 4.1—4.3.
1 1 Див. Згепагі Ощапігіїїіоп, Іпс. V. Кісо/і Согр., 487 13.5. 22 (1988) (федеральний законодавчий акт,
шо дозволяє перенесення контрактних справ у відповідності з застереженням щодо вибору суду, навіть
якшо застосоване право штату робить таке застереження непередбачуваним згідно з контрактним правом
штату); Визіпен биМез, Іпс., V. СІїготагіс Соттипісагіопз Епіегргізез, Іпс., 498 11.5. 533 (1991).
102 3 3 8 13.5. 294 (1949). Див. також ГМег V. Сазеу, 487 11.5. 131 (1988).
103 Див. Мозез Н. Сопе Метогіаі Нозріїа! ґ. Мегсигу Сопзггиаіоп Со., 460 13.5. 1 (1983).
190	Розділ V
часного судового процесу перше рішення контролює результат справи, основне
питання, визначає, який із судів отримає першість прийняття остаточного рішення 104 105 106.
Але виникає така проблема: яких заходів потрібно вжити федеральному суду чи суду
штату, шоб запобігти прийняттю рішення в іншому суді. Якими повноваженнями
повинні бути наділені ці два суди, щоб утримати сторони від судового процесу в
іншому зібранні.
Заборони судового процесу. Федеральна судова система, як відомо, грунтується
на принципі верховенства федерального права. Тому суди штатів не можуть забо-
роняти федеральних судових процесів, аж поки не виникне загрози юрисдикції суду
штату над реальною власністю, розміщеною на території штату . Водночас,
починаючи з 1789 р., федеральний Закон про антисудову заборону не дозволяє
федеральним судам в наказному порядку забороняти розгляд справ. Але тут не
виникає глухого кута. Існують три важливі винятки у федеральному Законі про
ЗИТИСудову заборону. Федеральні суди можуть забороняти судові розгляди на рівні
штатів, якшо це «виразно передбачено законом Конгресу, або виникла необхідність
у допомозі його юрисдикції, чи захисту та виконання його рішень» |06. У випадку
конфлікту юрисдикції, федеральні суди мають право заборонити судочинство
штату. Однак останнім часом з’явилось декілька доктрин щодо «утримання» від
таких дій. Вони обмежують Федеральні суди у використанні силових методів проти
судових процесів у штатах 107 в трьох випадках.
Утримання «Янгера». Воно спрацьовує в ситуації, коли сторона вважає, що
процес у суді штату заборонений федеральним законом, але не знає, що суд штату
захищає її інтереси, базуючись на федеральному праві. Найчастіше це стосується
кримінальних справ, де має місце захист федеральних конституційних прав. Як
правило, суд штату, переслідуючи особу за антиправову поведінку, посилається на
Поправку 1 про права на свободу слова. Потерпіла сторона має право вимагати від
федерального суду заборони переслідування тому, що воно порушує її федеральні
права 108. Але якщо сторона шукає «правди» у федеральному суді, засноване на
принципах федералізму утримання Янгера 109 110 вимагатиме, шоб федеральний суд
«утримався» на користь суду штату. Тоді ця сторона змушена буде покладатися на
суд штату, щоб захистити будь-яке з федеральних прав. Єдиний випадок, коли
можна задіяти федеральний суд, трапляється лише тоді, коли особа переконала
Верховний суд США про надання сепіогагі, після того як усі апеляції до штату
вже вичерпані. Доктрина Янгера поширюється на деякі цивільні справи, але не
на всі 1.
Утримання «Пульмана». Ця форма утримання застосовується, коли феде-
ральний судовий процес відхиляє закон штату як неконституційний, оскільки
відхилений закон нечіткий і може інтерпретуватися судом штату у спосіб, що зачіпає
природу федерального конституційного відхилення. Звичайно, в процесі такого
з’ясування з права штату усувається федеральний конституційний дефект, або закон
визнається недійсним. До такого утримання звертаються навіть тоді, коли якась дія
суду штату не завершена, і ще можуть бути зроблені прояснення стосовно прав штату.
104 Див.розділ VII. Єдиним винятком з нього правила є федеральний процес за позовом НаЬеаз сог-
рнї. Державний в’язень, засуджений судом штату, може розраховувати на нове слухання справи у феде-
ральному окружному суді через зазначені обставини. Про НаЬеаз согриз йдеться у розділі VIII.
105 Див. Оопо»ап V. ОаІІа.ч, 377 11.8. 408 (1964).
106 Див. 28 11.8.С.А. § 2283.
107 Дискусію з цих питань див. ЕпЛп СІїеіпегіпіку. Еебегаї 1игі$0ісііоп, 20 ей. §§ 11.1 —14.4 (Ьіпіе,
Вгоад & Со. 1994).
108 Вимога грунтується на 42 13.8.С.А. § 1983, про шо йдеться в розділі VI.
109 401 13.8. 37 (1971).
110 Взагалі Уоии^ег застосовується лише до цивільних справ та адміністративної практики, коли
виникає необхідність у застосуванні примусових засобів проти федерального позивача. Див. розділ VI.
Виняток із доктрини «Янгера» можливий лише там, де може мати місце недовіри до судового
переслідування штату.
Судова система
191
Позивач повинен розпочати інший процес у суді штату задля того, щоб мати таке
прояснення. Лише програвши справу, можна звернутись до федерального суду і
відстояти свої федеральні конституційні права ]И. Назва такого утримання похо-
дить від справи Пульман проти комісії Техаської залізниці (Риіітап V. Техаз Каіігоад
Соттіззіоп) 111 112. Як виявилося, в інструкціях Техаської комісії з питань залізниць має
місце расова дискримінація працівників залізниці. Кращі робочі місця там
зберігалися для білих. Чорношкірі залізничні вантажники кинули виклик цим
інструкціям. На їх думку, останні захищають неконституційну расову дискримі-
націю. Законодавство Техасу нечітко висловлювалося щодо правомірності таких
інструкцій, однак воно дозволяло відхилити їх, виходячи з позавладного характеру
комісії. Позивачам було рекомендовано звернутися до суду штату Техас і вирішити
це питання на рівні штату. Якби позов був відхилений, вантажники могли б повер-
нутися до федерального суду для поновлення їхньої справи. Утримання Пульмана
не тільки надало штату можливість розв’язати проблему позивачів на базі права
штату, а й підтримати гармонію між судами штату та федеральним судом.
Утримання «Ріка Колорадо». Якщо існує паралельний судовий процес з одного
питання і в суді штату і в федеральному суді, і в цьому випадку не може бути засто-
сований ні Уоип^ег, ні РиІІтап, там можливе утримання «Ріка Колорадо» (Соіогадо
Річег) 113. На жаль, ця форма утримання не досить чітко виписана. З одного боку,
суд наголошує, шо федеральні суди повинні утримуватися лише через особливі
обставини. З другого — нижчі федеральні суди, як правило, не дотримуються цього
принципу. Вони в таких випадках просто припиняють справи. У декількох випадках
суд повинен був повернути судові рішення, утримуючись від використання своєї
юрисдикції. Найголовнішим аргументом того, чому судді нижчого федерального
суду так часто утримуються, є їх завантаженість справами. Як би там не було, а
подвійний судовий процес не є пріоритетною ділянкою роботи суддів.
111 Див. Еп^1ап<і у. Еоиіїіапа Воапі о/Ме<1іеаІ Ехатіпеп, 375 11.5. 411 (1964).
112 312 13.5. 496 (1941).
113 Див. Соіогасіо Еіуєг Н'аіег Сопіетігіоп Дівігісі V. Епііесі Зіакз, 424 13.5. 800 (1976).
РОЗДІЛ
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО
У розділі І вже йшлося про зростання впливу адміністративних органів на дер-
жавні структури та методи здійснення державної влади. Адміністративне право
визначає компетенцію адміністративних органів, а також містить акти державного
управління, які мають вплив на окремих осіб. У цьому розділі розглядаються юридичні
дії адміністративних органів та засоби судового захисту від їх неправомірності. Крім
того, багато адміністративних актів виникає поза здійсненням формальних повнова-
жень адміністративних органів. Це відбувається практично в кожному конкретному
випадку спілкування окремої особи з певними урядовцями, якщо це трапляється не в
суді або законодавчому органі. Тут також розглядатимуться деякі менш формальні
адміністративні акти та відповідні засоби судового захисту '.
А. Адміністративні органи
Типи органів. У широкому розумінні цього слова практично кожна не-
військова державна структура, крім судів та законодавчих органів, може бути
визначена як «орган» . Разом з тим адміністративне право більш конкретно зосе-
реджується на двох базових типах органів: органи управління та органи соціального
забезпечення.
Органи управління врегульовують приватні відносини у різноманітних галузях —
від транспорту до продуктів харчування та виписування рецептів на ліки. Прикладом
цього може бути федеральна Міжштатова комерційна комісія.
Установи соціального забезпечення розподіляють допомогу через різноманітні
програми допомоги ветеранам, людям похилого віку, інвалідам та іншим. Прикла-
дом такого органу є федеральна Адміністрація соціального захисту в Департаменті
здоров’я та гуманітарних послуг. Обидва типи таких органів існують як на федераль-
ному, так і на рівні штату. Вони уповноважені розробляти правові норми, впровад-
жувати їх та розв’язувати суперечки, що виникають у межах їх повноважень.
Федеральні органи, у свою чергу, розрізняються також залежно від того, чи вони
є «виконавчими» органами, чи «незалежними». Перші підпорядковуються безпосе-
редньо секретарю кабінету, тоді як незалежні органи керуються радами або
комісіями, котрі формально не підлягають контролю з боку виконавчих органів
влади 3.
1 Див. однотомні експертні дослідження з адміністративного права: АІ/гед С. Атап, Ег. & Н'іІІіат Т.
Мауюп. НогпЬоок оп Асіпііпізіпшує Ьал (ЗУезі 1993); Вегпапі Зсктге. Адтіпізігаїіуе 2<і е<1. (Ілпіе,
Вгоссті 1991); Ровегі Е.Ріегсе, 5і<іпеу А.Зкаріго & Раиі Я. УегкиіІ. Асітіпізггаїіуе І_а\у апсі Ргосезз, Зд е<1. (Ро-
ипсіаііоп 1992). Примірник для студентів: М'іІІіат Е. Еох, Ег. Ілкіегзіапсііпв Адтіпіаігапуе І_ам/, 2<і есі. (Маї-
іе\у Вепсіег 1992). Див. також Реіег 5/гаим. Ап Іпігосіисгіоп го Асітіпізігаїіуе Зизіісе іп (Ье (Дпііесі 5іаіе$
(Сагоііпа Асасіетіс Рге$$, СЬареі НІН 1989) (книга спеціально написана для іноземних юристів). Див. до-
даток А, де наведена структура уряду та показані основні федеральні органи.
2 Див. Анотований кодекс законів США (Ііпііесі Зіагез Сосіе АппоіаіесІ—11.5.С.А.), 5, § 551 (1).
3 Див. розділ І.
Адміністративне право
193
Переваги та недоліки адміністративних органів. Існують три основні причини
створення органів. По-перше, адміністративні органи мають досвід у вирішенні
специфічних проблем, чого бракує загальній виконавчій владі, законодавцям та суд-
дям. Врегулювання такої своєрідної галузі, як економіка та ринкові відносини, пот-
ребує спеціальних знань та експертного досвіду, а також гнучкості для швидкого
реагування на зміни економічних та інших умов. У галузі соціального забезпечення
здійснюються досить широкі комплексні програми, які охоплюють таку велику
кількість реципієнтів, що тільки за умови спеціального та кваліфікованого керівництва
можна правильно розподілити допомогу'. По-друге, це питання ефективності.
Ефективність роботи значною мірою залежить від досвіду в управлінні. Ясна річ, шо
на неї впливає навіть сама структура адміністративних органів. Вони об’єднують «під
одним дахом» функції законодавчої, виконавчої та судової влади, замість розподілу їх
між більш традиційними різноманітними державними структурами4. Третім
позитивним моментом є автономна структура адміністративних органів, що робить їх
більш незалежними та нечутливими до «політичних вітрів, які віють у Вашингтоні» 5.
Існує думка, що таким чином політика уряду та його дії у певній галузі будуть
послідовнішими, ніж коли б він контролювався політичними партіями.
Як це часто буває, переваги пов’язані зі своїми недоліками та труднощами. Так,
досвід може перетворитися у консерватизм та нетерпимість. Надмірне зосереджен-
ня на ефективності може викликати порушення прав людини. Ізоляція від політичного
контролю може призвести до відсутності належної звітності про власну діяльність та
її правомірність. Тому адміністративне право будується так, шоб була можливість
посилити позитивні сторони адміністративних органів: їх досвідченість, ефективність
та незалежність, і водночас — контролювати негативні сторони їх діяльності.
Сучасне адміністративне право сформувалося головним чином під впливом
труднощів, пов’язаних із необмеженим примноженням адміністративних органів,
зростанням їх кількості та розмаїття функцій у першій половині XX ст. У критичній
доповіді про діяльність федеральних адміністративних органів, опублікованій у
1937 р., серед іншого висловлювалася невдоволеність тим, що вони (органи)
перетворилися на «некерований «четвертий відділ» уряду, безсистемний набір
структур з некоординованою діяльністю»6. Після розслідування, проведеного
президентською комісією, у 1946 р. було вжито ряд заходів щодо вирішення ЦИХ
проблем: прийнято Акт про адміністративні процесуальні норми (Абтіпізігаїіуе Рго-
себигез Асі), комплексний законодавчий акт, що впорядковує нормотворчість
федеральних органів, зокрема стосовно розгляду суперечок та ін 7.
Далі ми розглянемо сферу компетенції федеральних адміністративних органів
згідно з тим, як це викладено в Акті про адміністративні процесуальні норми, та з
судовими прецедентами, що склалися у межах дії цього Акта. Частково причиною
цього є важливість діяльності федеральних органів, а також те, що більшість актів
адміністративного права штатів моделювалася з використанням федерального
досвіду.
Адміністративні органи виконують дві базові функції, крім їх очевидної основ-
ної місії — втілення законів у життя: встановлення правових норм та розгляд супе-
речок. Спершу ми визначимо законодавчий та конституційний аспекти цих двох
функцій. Потім розглянемо судовий та несудовий контроль за діяльністю
адміністративних органів. Те, що останні поєднують функції законодавчої, вико-
навчої та судової влади, надає особливої ваги питанню розподілу влади, тому ми
порушимо цей аспект після обговорення природи зазначених функцій. Наприкінці
4 Проблеми розподілу влади, притаманні таким структурам, досліджуються нижче.
5 Соттодіїу Риіигез Тгасііпе Сотт. V. 5сйог, 478 0.5. 833, 835 (1986).
6 Президентська комісія з Адміністративного менеджменту // Доповідь зі спеціальних досліджень
(1937). Цитується за книгою Атап & Маутоп (виноска і).
' Лив. Анотований кодекс законів США (11.5.С.А.), 5, §§ 551-559,701-706,1305,3105,3344,5372,7521.
ІЗ М40
194
Розділ VI
ми коротко зупинимось на проблемах недоторканності державної влади, що були пору-
шені у деяких процесах проти державних органів, та визначимо обставини, за яких суд
може виносити рішення про відшкодування збитків окремими чиновниками за їх
протизаконні адміністративні дії через несумлінність.
Б. Законотворчі функції органів
1. Правові норми та нормотворчий процес
«Правові норми» — це правила процесуального та матеріального права,
обов’язкові для виконання як самими адміністративними органами, так і тими, хто
підпадає під їх юрисдикцію. Згідно з Актом про адміністративні процесуальні норми
розробка правових норм може бути формальною або неформальною, але більш
поширеним є процес неформальної розробки правових норм. З цією метою Акт
про адміністративні процесуальні норми передбачає процедуру повідомлення та
коментування 8. По-перше, федеральний орган має опублікувати у «Федеральному
реєстрі» (Ресіегаї Ке§І5їег) (щоденному урядовому виданні) повідомлення про роз-
робку певної правової норми та її проект з проханням надсилати коментарі щодо
останнього. Через якийсь час він публікує останній варіант правового акта. У пе-
редмові до цього акта орган повинен зазначити, які коментарі надійшли до акта,
а також на підставі чого і з якою метою створена ця правова норма. Федеральний
орган має ретельно розглянути кожен коментар, шо надійшов, не ігноруючи жод-
ного з них 9, і показати, що «приділив кожному зауваженню максимальну увагу» 1 ,
урахувавши усі суттєві зауваження шляхом внесення змін до акта, шо розробляється,
або обгрунтувавши, чому це не робиться 11 12 13. Остаточні варіанти правових актів, що були
розроблені федеральними органами, потім публікуються щороку у Зведенні феде-
ральних постанов США (Сосіе оГЕедегаї Ке^иіаііоп — СЕК) за категоріями.
Конгрес може вимагати застосування й формальної процедури розробки пра-
вового акта, але це робиться не часто. За такою процедурою усі коментарі та заува-
ження мають реєструватися перед тим, як буде опубліковано остаточний варіант
акта 1 . Процедура формального встановлення правових норм, як правило, засто-
совується з метою визначення розміру тарифів для тієї галузі, у якій працює
адміністративний орган. Верховний суд чітко визначив, що формальну процедуру
для розробки правових актів може вимагати тільки Конгрес, а не загальні суди .
Ініціювати розроблення правових норм має право й громадськість. Разом з тим
не існує чітко визначеного переліку тих вимог, які повинні задовольнятися
адміністративними органами з метою розроблення нових правових актів 14.
8 Див. Анотований кодекс законів США (Ч.5.СА.), 5, § 553.
9 Див. Кеппесои Соррег Согр. V. Епуігоптепіа! Ргоіесііоп Ацепсу, 462 Е.2й 846 (В.С.Сіг. 1972) (нор-
мативний акт був повернутий до органу із зауваженнями, шо щодо якості повітря був встановлений
інший стандарт, коли дослідження виявили, що достатньо було звернутися до існуючого. До того ж Кон-
грес встановив інші вимоги до діяльності цієї структури, зокрема щодо надання доповіді про вплив
певних акцій на навколишнє середовище. Див. Анотований кодекс законів США (11.8.С.А.), 42, § 4321.
10 СгеаіегВоіюп Тєієуіяоп Согр. я. ЕСС, 444 Р.26 841,851 (Б.С.Сіг. 1970), а також 403 13.8.923 (1971)
(рішення про поновлення ліцензії).
11 ІМіесї ЗіаГех V. Есоїіа Еоод Ргосіиск Согр., 568 Р.26 240 (20 Сіг. 1977) (висновок, шо поточні
стандарти для продуктів харчування, відповідають потребам часу, а новий правовий акт зробить торгівлю
рибою з білим м’ясом збитковою, не було належно розглянуто федеральним органом).
12 Див. Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.), 5, § 557.
13 Див. УегтопіУапкееіїисіеагРокегСогр. у. іїаііопаїКезоигсенИе/епсе СоипсіІ, Іпс., 43513.8.519(1978)
(йдеться про відміну рішення суду нижчої категорії стосовно вимоги до органу вжити додаткових заходів,
включаючи можливість перехресної перевірки персоналу органу, що робив доповідь).
14 Див. Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.), 5, § 553(е). Див. також справу ЙТИЯТ) Іпс. V.
ЕСС, 656 Р.2<і 807 (О.С.Сіг. 1981) (впроваджуючи процедуру подання петицій, Конгрес не мав на увазі
чинити тиск на процес розробки правових норм).
Адміністративне право
195
2. Норми тлумачення та заяви щодо подальшої поведінки
Окрім всього зазначеного, адміністративні органи визначають так звані
«норми тлумачення». Як правило, останні стосуються вже існуючих правових
актів. Йдеться про застосування правових норм до конкретних фактів у відповідних
категоріях справ загального типу. На норми тлумачення не поширюються проце-
суальні вимоги, які існують при розробці нормативних актів |5. Проекти норм
тлумачення можуть обговорюватися так само, як і правові норми, чи менш фор-
мально — як запитання та відповіді . Інколи важко відрізнити норми тлумачення
від нових правових актів. Норма тлумачення вважається неправомірною, якщо вона
встановлює фактично нові вимоги 15 16 17 18.
Адміністративні органи роблять також «заяви про напрям політики». Форма їх
оприлюднення довільна. Як правило, вони є виразом подальших намірів
адміністративних органів шодо дій у конкретних ситуаціях.
Правові норми, якшо вони набувають чинності, фактично створюють нові або
змінюють вже існуючі юридичні норми. У повсякденній діяльності вони обов’язкові
для виконання адміністративними органами та усіма суб’єктами правовідносин, шо
їх вони регулюють. Норми ж тлумачення та заяви про лінію поведінки можуть
оскаржуватися як некоректні тлумачення існуючих законів. Якщо це буде доведено,
адміністративний орган зобов’язаний утримуватися від застосування норми тлума-
чення до сторони, яка подала скаргу, і діяти таким же чином у подібних справах.
В. Арбітражні функції адміністративних
органів
При розгляді суперечок, застосовуючи певні правові норми до конкретних
фактів, визначають насамперед права та обов’язки сторін у суперечці. У широкому
значенні вирішення суперечки здійснюється кожного разу, коли адміністративний
орган вживає заходів не у формі застосування нормативного акта. Разом з тим у
цьому розділі ми зосередимось на формальному вирішенні суперечок, коли офіційні
заходи вживаються тільки після того, як відбудеться слухання сторін по справі в
адміністративному органі. Прикладами формального вирішення суперечок феде-
ральними органами можуть стати позови до Адміністрації соціального захисту щодо
порушень у страхуванні непрацездатності, позови щодо неналежної робочої
практики проти роботодавця або профспілок до Національного управління тру-
дових відносин (ІЧаііопаї ЬаЬог Кеіаііопз Воагсі) або позов до Комісії з цінних паперів
та біржової діяльності (Зесигіііез апд Ехс1іап§е Соттіззіоп) з вимогою вжиття
заходів примусу щодо поновлення ліцензії брокера з цінних паперів. Формальне
вирішення суперечок є важливою складовою частиною роботи адміністративних
органів. Крім того, Конгрес заснував декілька адміністративних структур, які займа-
ються виключно вирішенням суперечок і не розробляють правових актів 1й.
Потреба у формальному вирішенні суперечок визначається після вивчення
відповідних правових актів. Тому у вищезазначених випадках суперечки вирішую-
15 Див. Анотований кодекс законів США (О.5.С.А.), 5, § 553(с1).
16 Комісія з рівних можливостей працевлаштування використовує обидва шляхи. Див. справу Леи’-
роп Л^и’з ЗИірЬиМіив ап<1 Е>гу Доск и Ециаі Етріоутепі Орроттіїу Сотої., 462 115. 669 (1983), де норми,
шо тлумачать поняття статевої дискримінації у медичному страхуванні, непрацеспроможності
цитувалися та обговорювалися з використанням обох .методів.
17 Порівняйте справу СаЬіан V. Еууег, 690 Е.2і1 234 (О.С.Сіг. 1982) (лист адміністративного органу
просто тлумачив суп, та мету документа) зі справою СкатЬего/ Соттегсе к Оссириіїопаї 5а/егу & Неаіік
Мпіп., 636 Р.2<і 464 (О.С.Сіг. 1980) (певна вимога, викладена у виступі керівника органу і потім
опублікована як норма тлумачення, фактично була новою нормою, яка вимагала розроблення)
18 Це, наприклад, Наглядова комісія охорони праці та здоров’я, Федеральна наглядова комісія охо-
рони праці та здоров’я на шахтах та Національна рада безпеки на транспорті.
ІЗ‘Я.340
196
Розділ VI
ться за формальною процедурою, а, наприклад, перевірка технічного стану транс-
портних засобів їх виробником за рішенням Секретаря Департаменту транспорту
може здійснюватися без такої процедури. Тут йдеться в основному про формальне
вирішення суперечок, але далі, коли будемо робити судовий огляд, ми висвітлимо
менш формальні дії адміністративних органів 19 20.
1. Процедура адміністративного вирішення
суперечок
Слухання у присутності судді з адміністративних справ. Основою формального
адміністративного вирішення суперечок, згідно з Актом про адміністративні про-
цесуальні норми, є слухання у присутності судді з адміністративних справ
відповідного адміністративного органу Судді з адміністративних справ добре
обізнані з деталями справ, шо розглядаються у певному адміністративному органі,
і вирішують суперечки тільки у межах юрисдикції такого органу. Для забезпечення
проведення справедливого слухання Актом про адміністративні процесуальні
норми вимагається відокремлення суддів з адміністративних справ від працівників
слідчого відділу та відділу вирішення суперечок адміністративного органу, включа-
ючи заборону односторонніх контактів та здійснення неналежного тиску21 22 23.
Характер слухання, що здійснює адміністративний орган. Суддя з адмініст-
ративних справ повинен приймати рішення, спираючись на документи, які він
сам зібрав . У рішенні, що складається в письмовій формі, мають бути
відображені факти розслідування та висновки, зроблені на підставі правових
актів, подібно до того, як це робить суддя загального суду після засідання
присяжних. У деяких адміністративних органах процедура адміністративного
слухання нагадує традиційне слухання у звичайному суді, у інших вона більш
змагальна. Якщо сторонній спостерігач опиниться на слуханні справну присут-
ності судді з адміністративних справ Національної ради з трудових відносин,
то він майже не зможе відрізнити судову процедуру цього слухання від звичай-
ного суду присяжних. З іншого боку, спостерігач, присутній на більшості
адміністративних слухань у справах соціального забезпечення, стане свідком
допиту позивача суддею з адміністративних справ та інших юридичних проце-
дур, до яких не вдаються у звичайному суді. Певна річ, суддя з адміністративних
справ, що стосуються соціального забезпечення, як єдиний представник дер-
жави на слуханні, повинен бути «однією особою у трьох обличчях»: представ-
ляти інтереси позивача, інтереси органу та вирішувати суперечку 2 . Яку б
процедуру не було обрано адміністративним органом, критерії, за якими
повинно ухвалюватися рішення, є такими ж, що й для цивільних справ у
звичайному суді: наявність обов’язкового підтвердження поданих на слухання
фактів свідченнями свідків 24.
Як не нагадує ця процедура слухання розгляд позову у суді присяжних, вона все
ж має інші характеристики. Звичайно, здійснюється всебічне розслідування певним
19 Лив. далі у цьому розділі.
20 Див. Анотований кодекс законів США (С.5.С.А.), 5, § 554, 556, 557, а також Атап & Мауіоп
(виноска 1. §§8.1-8.5). Питання про те, для винесення яких рішень адміністративними органами
потрібен такий формальний розгляд, часто дискутується і не визначено чітко у законі. У законодавстві
деяких штатів судді з адміністративних справ іменуються рефері або спостерігачами за слуханням.
21 Див. Анотований кодекс законів США (П.8.С.А.), 5, § 554(0). Односторонніми називаються кон-
такти між особою, яка вирішує суперечку з однією із сторін за відсутністю іншої сторони у справі.
22 Див. Анотований кодекс законів США (О.8.С.А.), 5, § 556(е).
23 Це суперечить базовим принципам змагальності, шо обговорювалися у розділі ПІ, внаслідок чого
і зазнали критики. Однак така система затверджена Верховним судом. Див. ДісНагДвоп V. Регаїех, 402 С.8.
389, 410 (1971), а також ЗсИнаге (виноска і), § 5.29.
24 Див. розділ 111, де обговорюються критерії доказу у цивільних та кримінальних справах.
Адміністративне право
197
підрозділом адміністративного органу всіх особливостей справи з тим, щоб перед
слуханням усі сторони мали змогу ознайомитися з його результатами 2 , про-
вадиться усне слухання або перехресне опитування свідків. Але абсолютного та-
кого права не існує. Акт про адміністративні процесуальні норми передбачає, шо
сторони «можуть представити власну справу або захищатися шляхом надання
усних або письмових свідчень» і «здійснювати перехресний допит у такому
обсязі, як це потрібно для повного та правдивого встановлення фактів» 2 . Право
перехресного опитування більш доцільно застосувати у тому разі, коли у справі
розглядається багато фактичного матеріалу, а встановлення істини залежить
від надійності свідка , оскільки існує багато інших ситуацій, коли вдаватися до
перехресного опитування недоцільно, як, наприклад, при розгляді технічної
інформації. У деяких судах встановлено правило, за яким перехресне опитування
має «заздалегідь замовлятися стороною, яка його вимагає, з обгрунтуванням
цього» .
Правила, що регламентують свідчення. Федеральні правила, що регламентують
свідчення, зазвичай не застосовуються при слуханнях у присутності судді з
адміністративних справ 25 * 27 28 29 *. Згідно з Актом про адміністративні процесуальні норми
на слухання можуть подаватися усі усні або документальні докази, крім тих, що не
стосуються справи або повторюють вже існуючі . Таким чином, свідчення з чужих
слів є цілком законними і рішення суду може грунтуватися саме на такому свідченні,
якщо воно доведене 31. Навіть коли свідчення з чужих слів викликають сумніви,
вони не повинні відкидатися, а, навпаки, уважно розглядатися та враховуватися у
тій мірі, як вони на те заслуговують 32. Інакше кажучи, якщо свідчення з чужих слів
суперечить іншим надійним прямим свідченням, воно не буде вважатися
вирішальним при ухваленні остаточного рішення суддею33. Коли пряме
матеріальне свідчення, що стосується справи, було відкинуто, можна повернутися
до його розгляду34. Суди також можуть змінювати рішення адміністративних
органів, якшо останні письмово не сформулюють причин, чому те або інше
свідчення не було взяте до уваги 35.
Остаточне рішення адміністративного органу. Статус судді з адміністративних
справ у різних органах має свої особливості. Судді, як правило, призначаються
керівником адміністративного органу для збирання свідоцтв, але далі їх повнова-
ження різняться. У деяких структурах судді з адміністративних справ ухвалюють
тільки рекомендоване рішення по справі та подають його керівництву для розгляду,
25 Це зменшує важливість проведення формального «дізнання», яке робиться по цивільних справах
у суді. Лив. розділ VII.
К Див. Анотований кодекс законів США (Г1.5.С.А.), 5, § 556(ф.
27 Див. ВсИкат (виноска 1), § 7.7.
28 Сеііиіаг МоЬНе Зуяепк о/ Ра. к Ресіегаї Соттипісаіїопз Сотт., 782 Р.2<1 182, 198 (Ц.С.СІг. 1985).
Порівняйте це зі справою Сіапі рооеі Іпс. V. Ресіегаї Тгасіе Сотт., 322 Р.2<1 977 (О.С.СІг. 1963), 376 11.8.
967 (1964) (щодо неможливості обмежити проведення перехресного опитування, або відмовитись від
нього).
29 Конірес встановив інші правила для деяких органів. Наприклад, розгляд справи в Національній
раді з трудових відносин «повинен, наскільки це доцільно, здійснюватися згідно з правилами, шо рег-
ламентують свідчення, які використовуються в окружних судах США відповідно до цивільного проце-
суального кодексу». Див. Анотований кодекс законів США (П.8.С.А.), 29, § 160(і>). Див. також розділ ІП,
де обговорюються правіша, що регламентують свідчення в суді.
20 Див. Анотований кодекс законів США (Ц.5.С.А.), 5, § 556(0).
31 Див. Яісіїапівоп V. Регаїеі, 402 11.8. 389 (1971) (дані з медичних доповідей були належно
використані у слуханні справи з непранеспроможності і позивач не викликав лікаря до суду для прове-
дення перехресного опитування).
32 Рішення, у якому містяться посилання на 8 критеріїв оцінки свідчення з чужих слів, було вине-
сено по справі СаІИоип к Ваііег, 626 Е.20 145 (9іЬ Сіг. 1980), 452 Г1.8. 906 (1981).
33 Див. Нозка V. Оерагіатепі о/Ійе Ату, 677 Р.20 131 (О.С. Сіг. 1982).
34 Див. Саїкоііс Меліса/ Сешегу. Миіопаї ЬаЬог Кеіагіопз Воапі, 589 Р.20 1166 (20 Сіг. 1978) (свідчення
про те, що роботодавець не відмовився від обговорення умов праці, було неправомірно відкинуто).
35 Див. ТіепіЬег V. Нескіег, 720 Р.20 1251 (1Г Сіг. 1983).
198
Розділ VI
відміни або зміни, тоді як у інших органах — самі приймають рішення, і воно може
змінюватися лише вишою інстанцією відповідного органу. У деяких випадках рі-
шення судді з адміністративних справ є остаточним.
І все ж кінцевим етапом процедури прийняття такого рішення по справі є
рішення голови адміністративного органу3 . Це, у свою чергу, не означає, що
керівник адміністративного органу повинен персонально перевіряти рішення, що
його виніс суддя з адміністративних справ. Для цього створюється «комітет по скар-
гах» або інший орган, куди входять керівні особи, обізнані з політикою адмі-
ністративного органу.
Рішення адміністративних органів як прецеденти. Вагомість рішень, що
приймаються адміністративними органами в адміністративних справах, для
інших державних установ залежить від характеру такого адміністративного орга-
ну, і це не зовсім визначено. Використання рішень по адміністративних справах
як прецедентів у судовій практиці ускладнюється ще й тим, що органи,
спеціалізуючись на розв’язанні суперечок, часто не публікують такі рішення у
легко доступній для використання юристами та громадськістю формі. Разом з
тим у законі про судовий контроль чітко визначено, що будь-яке попереднє
рішення адміністративного органу повинно ставати прецедентом у судовій
практиці, незважаючи на політику, яку він проводить щодо встановлення
прецедентів. І тому, згідно з давно встановленими нормами загального права та
юридичною практикою судів, можна вносити зміни до рішень по
адміністративних справах, оскільки вони за загальним правилом повинні
прийматися «довільно, без впливу та тиску з боку будь-якої сторони» 36 37. Якщо
можна знайти дві подібні справи, по яких адміністративний орган виніс різні
рішення без перегляду аналогічних минулих справ, то це буде яскравим прикла-
дом довільного вирішення суперечки. Разом з тим обставини минулих справ, які
колись розглядалися органом, часто бувають унікальними, і тому надто легко
можна знайти колишні справи, рішення по яких зараз начебто підпадають під
оскарження. У деяких позовах щодо встановлення індивідуальної непрацездат-
ності, наприклад, обставини у кожній справі не мають аналогів, тому й не варто
переглядати по них рішення відповідного адміністративного органу.
Вирішення суперечок як встановлення нових правових норм. Деякі адміністративні
органи надають повну юридичну силу судового прецеденту усім рішенням, які
вони ухвалюють по справах, і, грунтуючись на цих рішеннях, будують власну
політику подібно до того, як це роблять звичайні суди у плані законотворчості.
Це посилює місію адміністративних органів в законотворчій діяльності судів, яка
здійснюється в процесі вивчення конкретних справ, включаючи розроблення
правових норм, що мають зворотну силу 38. Наприклад, Національне управ-
ління з трудових відносин будує власну політику виключно на рішеннях по
адміністративних справах, незважаючи на заяви деяких установ, що воно має
робити це за встановленими правилами39. Верховний суд, зокрема, встановив,
шо адміністративне вирішення суперечок є основою лише для розробки політики
адміністративних органів, навіть якшо ухвалене адміністративним органом
рішення по справі встановлює нові принципи 40. Та й практика адміністративного
36 Див. Анотований кодекс законів США (15.8.С.А.), 42, § 4О5(§) (стосовно остаточних рішень по
справах з соціального забезпечення, які були оскаржені у суді, «остаточним є рішення Секретаря (Де-
партаменту здоров’я та гуманітарних послуг]».
Див. Анотований кодекс законів США (15.8.С.А.). 5, § 706(2)(А).
38 Див. розділ II, де обговорюється це питання.
39 Див. книги: Мепоп С.ВетяеІп. ТЬе МІ.КВЧ А3)и<іісаііоп-Ки1е Макіп@ Оііетіпа ТІпдег (Не Асіті-
пі$ігаІІУе Ргосесіиге Асі, 79 ¥аіе Ь.1. 571, 589—98 (1970), а також ІЇІ.ДВ V. Шутап-Согсіоп Со., 394 15.8. 759
(1969) (погляди щодо правомірності дій Національного управління з трудових відносин).
40 Див. Маїіопа! ВаЬог Веіаііопі Воапі V. ВеН Аенкрасе Со., 416 15.8. 267 (1974) Зесигіїіеі апсі Ехсіїап^е
Сотт. V. Сіїепегу Согр., 332 15.8. 194 (1947). Загальна інформація міститься у книзі Дтап & Мауюп
(виноска 1), § 4.5.
Адміністративне право
199
вирішення суперечок дає менше можливостей для законотворчості, ніж юридична
практика розгляду справ у суді, оскільки адміністративні правові норми занадто специ-
фічні (порівняно з іншими нормативними актами) і не дають простору для творчості
2. Вимоги процедури до діяльності адміністративних
органів
Встановлені Актом про адміністративні процесуальні норми вимоги до слухань
застосовуються тільки до діяльності федеральних органів. Закони штатів щодо про-
цедури адміністративного вирішення суперечок можуть застосовуватися до деяких
дій адміністративних органів штатів. Взагалі ці вимоги значно перевищують консти-
туційний мінімум. Багато аспектів діяльності місцевих адміністративних органів та
органів штату врегульовуються різними правовими нормами, і у деяких випадках
юридичні процедури, що використовуються на федеральному рівні, не задовольня-
ють вимог належної правової процедури. У такому разі особа, що постраждала внас-
лідок цього, повинна посилатися на засоби процесуального захисту, сформульовані у
статтях 5-ї та 14-ї поправок до Конституції США і тлумачаться у рішеннях по судових
справах.
Стаття про належну правову процедуру передбачає, зокрема, що жодну особу
не можна «позбавити... волі або майна без належної правової процедури» 4 . Оцінка
належності правової процедури провадиться в два етапи. По-перше, потрібно
визначити, чи мало місце «позбавлення» «волі або майна». Якщо цього не ста-
лося, тоді стаття про належну правову процедуру не може бути застосована і
немає підстав для процесуального захисту. Коли ж «позбавлення» мало місце і
статтю про належну правову процедуру можна застосувати, це тягне за собою
необхідність вирішення другого питання: яка «процедура» є «належною», тобто
який процесуальний захист повинен супроводжувати дії адміністративного орга-
ну шодо цього «позбавлення».
Визначення права на «волю» та володіння «майном». Ув’язнюючи особу або
забираючи майно, що їй належить, держава дійсно «позбавляє» таку особу права на
волю або на володіння майном. Але, з точки зору належної процедури, категорії
«воля» чи «майно» трактуються дещо вужче, ніж притаманне людині право на
«чисту» волю (тобто свободу від ув’язнення) чи на володіння майном. Наприклад,
належна процедура застосовується до «права» зубожілого продовжувати отримувати
певну соціальну допомогу. Ця система допомоги функціонує, незважаючи на те шо
уряд штату не вимагає проведення програм соціальної допомоги у штаті і може
закрити їх відразу ж. Якщо уряд свого часу ухвалив рішення про проведення
соціальних програм у штаті і конкретний суб’єкт має право на соціальну допомогу,
то він має законне право на подальше отримання такої допомоги. Це й створює
поняття «майна», якого не можна «позбавити» без належної правової процедури 42.
Так само засуджений та ув’язнений може втратити право волі, якщо його розмістять
в одиночну камеру за порушення внутрішніх правил в’язниці. Його свобода вже була
серйозно та законно обмежена фактом засудження та ув’язненням, і його право волі на-
багато вужче, ніж у вільної особи на вулиці. Однак і воно може бути захищеним належною
процедурою. Чи буде він дієво користуватися обмеженою свободою, залежить від його
законного права не бути ув’язненим в одиночній камері, якщо він не порушив
внутрішніх правил в’язниці. Таке право на волю (питання про не часто виникає при 41
41 Стаття про належну законну процедуру також захищає «життя». Разом з тим позбавити людину
життя (і найбільш розповсюджена «чиста» форма позбавлення ваті — звинувачення у хзочині) можна
тільки шляхом проведення судового процесу із застосуванням усіх процесуальних гарантій прав обвину-
ваченого, які передбачаються належною законною процедурою та визначені у Біллі про права. Див. розділ
111, де обговорюються конституційні кримінальні процесуальні права.
41 Див. СоїаЬегя ». КеІІу, 397 11.5. 254 (1970).
200
Розділ VI
ізоляції в’язнів) і захитається процесуальними гарантіями. При вирішенні справ
також береться до уваги й те, якою мірою людина може підпадати під кару, коли
встановлено, шо вона порушила певні правові норми 43. Інший приклад — це
в’язні, умовно звільнені з в’язниці при їх зобов’язанні дотримуватися певних
правил. Вони мають у цьому випадку законне право, яке захищається проце-
суальними гарантіями, встановленими належною законною процедурою 44.
Процесуальними гарантіями прав особи забезпечені такі «позбавлення», як
позбавлення права управління автомобілем 45 та тимчасове виключення учня зі
школи за незадовільну поведінку 4б. З іншого боку, викладач в університеті штату,
який уклав контракт на один рік, не може мати законного права на продовження
праці після закінчення терміну, як і працівник комунальних служб, найнятий на
роботу тимчасово або на іспитовий строк47. У галузі соціального забезпечення
здійснюються, скажімо, протягом тижня програми термінової допомоги з
виділенням певних фондів, наприклад для забезпечення тимчасового житла. Завер-
шення такої програми не позбавляє отримувача будь-якого захищеного права на
майно (якшо він знав про тимчасову природу такої допомоги), але припинення дії
цієї програми раніше строку (до кінця тижня) повинно здійснюватися за належною
правовою процедурою.
Визначення потрібного процесуального захисту. Після встановлення, що мало
місце позбавлення права свободи або майна внаслідок певних дій адміністративних
органів, виникає інше питання: яка «процедура» має бути «належною» у цьому
випадку? Очевидно, що потрібно буде вдаватися до різних засобів процесуального
захисту. Можна обмежитися простою неформальною скаргою, викладеною у
письмовій формі, або застосувати усі громадянські права особи, яка постала перед
судом: слухання у залі суду з правом на послуги адвоката, проведення очної ставки,
залучення безсумнівних доказів тощо 48'
Стандартний набір належних особі законних прав, якими вона володіє, коли
порушуються її важливі майнові інтереси при адміністративному розгляді, визна-
чений у рішенні по справі Гольдберг проти Келлі (СоІсІЬег^. Кеііу) 1970 р. 49> у якому
йшлося про припинення соціальної допомоги, виходячи з фінансових потреб.
Згідно з позицією Гольдберга, особа, яка була позбавлена такої допомоги, має
право на: (1) завчасне отримання повідомлення з поясненням причин такого
припинення, (2) проведення відкритого судового слухання до настання терміну
припинення допомоги. Слухання повинно (3) провадитися нейтральним
адміністративним чиновником, який не брав участі в ухваленні попереднього
рішення по цій справі. Протягом слухання особа, шо постраждала, повинна мати
(4) право скористатися послугами адвоката або іншої особи, яка допомагає у слу-
ханні, (5) право заперечувати або проводити перехресне опитування свідків, якщо
достовірність їх свідчень є під сумнівом, (6) право на винесення рішення, що грун-
тується виключно на встановлених у процесі цього слухання доказах, (7) право на
отримання повного протоколу слухання, включаючи протоколи виступів свідків, та
інших поданих на слуханні свідчень.
Хоча Гольдберг і встановив стандартні засоби процесуального захисту від
адміністративних дій, однак той чи інший їх набір залежить від конкретної ситуації.
43 Порівняйте справу Меасіпіт і’. Рано, 427 12.5. 215 (1976) (ніякого права волі не порушується при
переведенні в’язня зі звичайної в’язниці до в’язниці з посиленим режимом) із справою Уіїек в. Зопен, 445
11.5. 480 (1980) (право свободи зачіпається при переведенні в'язня з в’язниці до психіатричної лікарні
штату для лікування у зв’язку з посиленням обмежень його діяльності).
44 Див. Мотиву V. Вгекег, 408 12.5. 471 (1976).
45 Див. ВеИ V. Витоп, 402 12.5. 535 (1971).
46 Див. Соні: V. Ьорен , 419 12.5. 565 (1975).
47 Див. ЛогА V. Воагд о{Ре^епП:, 408 12.5. 564 (1972).
48 Див. розділ ПІ, де йдеться про ні положення.
49 Див. 397 12.5. 254 (1970).
Адміністративне право
201
Показовим прикладом визначення необхідних засобів процесуального захисту є
справа Метьюз проти Елдріджа (Маііиж V. Еідгід^е) 50. Загалом застосування тих
чи інших захисних процедур залежить від серйозності «позбавлення», але у справі
Еідріджа було введено таке поняття, як «рентабельність», шо містить три фактори:
(1) наскільки серйозним є позбавлення, (2) яка міра його помилковості і як можна
її виправити шляхом застосування додаткових процесуальних засобів захисту по-
терпілого, (3) які будуть додаткові судові витрати на ці засоби.
Збалансування цих трьох факторів може дещо змінити структуру визначальних
елементів, зазначених у Гольдберга. Прикладом цього є знову ж таки справа Меть-
юз проти Елдріджа. Пан Елдрідж отримував дотацію за програмою допомоги не-
працездатним, яку здійснювала Адміністрація соціального забезпечення і яку вона
ж і припинила. За загальним правилом Елдрідж мав право на проведення судового
слухання, але тільки після припинення допомоги. Незважаючи на існуюче поло-
ження, за яким проведення слухання до припинення допомоги відбувається у разі,
коли така допомога отримується через матеріальну скруту, Верховний суд зазначив,
що соціальна допомога непрацездатним є урядовою страховою програмою, яка
здійснюється незалежно від матеріальних потреб реципієнта. Таким чином,
серйозність позбавлення (див. фактор 1) змінилася. Позиція Елдріджа у справі
також зміцнювалася тим, що помилковість позбавлення допомоги була очевидною
(фактор 2), оскільки рішення про непрацездатність було ухвалене за медичними
показниками. Тому Верховний суд встановив, шо очне слухання у присутності судді
з адміністративних справ не суттєво змінить первинне рішення адміністративного
органу, ухвалене за консультацією з медичними експертами. Це контрастує з
ситуацією у таких справах, як справа Гольдберга, де центральними були суб’єктив-
ні свідчення та їх надійність.
Фактори, що випливають із справи Елдріджа, пояснюють також, чому уряд у
надзвичайних обставинах може діяти без проведення попереднього слухання. Факт
існування надзвичайних обставин надає величезної вагомості фактору 3, у такій
ситуації уряд зацікавлений у негайних діях, а не у додержанні правових формаль-
ностей 5 .
Відповідність процедури розгляду справи нормам процесуального права. Стаття про
належну правову процедуру застосовується до усіх дій уряду, пов’язаних із
вирішенням суперечок,— чи судовим, чи адміністративним шляхом. Тому тест
Елдріджа можна використати у цивільних та кримінальних справах у суді.
Наприклад, належна правова процедура передбачає проведення судового слухан-
ня перед тим, як позбавити людину майна за борги згідно з контрактом купівлі
товару на виплату 52.
Коли під загрозою «чисте» право на волю, застосовуються дуже серйозні засоби
процесуального захисту. Людина, якій загрожує ув’язнення за невиконання судо-
вого розпорядження, повинна мати право не тільки на послуги адвоката за власний
рахунок, але і на призначення адвоката, котрий представлятиме її інтереси на слу-
ханні в суді 53. Теоретично належна правова процедура має застосовуватися при роз-
гляді усіх справ, включаючи карні. Авзагалі-то на карні справи поширюються
50 Див. 424 115. 319 (1976).
51 Див. НоМ V. Рігвіиіа Диг/асе Міпіп§ Аззосіаііоп, 452 118. 264, 300 (1981) (постанова щодо розробки
надр відкритим способом .може бузи ухвалена без проведення попереднього слухання). Приклад засто-
сування тесту Елдріджа до справи звільнення працівника комунальних служб див. Сіеуеіапд Воагсі о/Еди-
сагіоп V. ЕоиДетііП, 470 С',5. 532 (1985).
52 Див. Еиетез у. бйеїтл, 4071/.5.67 (1972) (фінансова компанія відібрала у боржника кухонну плиту
за законом, який не передбачав проведення попереднього слухання, але це порушило належну правову
процедуру).
33 Див. Меад V. Ваісіїїог, 460 М.У/. 20 493 (Місії. 1990). Право ув’язнення без ухвалення формального
рішення за образу суду обговорюється у розділі VII. Однак див. справу Саззіпег у. іїопИ Сагоііпа РерГ о/
Еосіаі Уеіуісез, 452 11.8. 18 (1981) (призначення захисника для батьків, яким загрожує позбавлення прав
батьківства, не є обов’язковим).
202
Розділ VI
не вимоги належної правової процедури (як у справі Елдріджа), а спеціальні га-
рантії, зазначені у Біллі про права 54.1 коли б фактори, викладені у справі Елдріджа,
застосовувалися до карних справ, суд повинен був би використати багато з тих
засобів процесуального захисту, передбачених Біллем про права, як такі, що вста-
новлені належною правовою процедурою 55.
Критика факторів Елдріджа. Підхід Еддріджа часто піддавався критиці за на-
магання «збалансувати», власне, не пов’язані між собою фактори. Як окрема
людина оцінює, наприклад, вагомість зіткнення інтересів особи з інтересами дер-
жави, залежить від її індивідуального ставлення до цього і не може всерйоз братися
до уваги, а тим більше — враховуватися правовими нормами. Тому дехто й ставить
запитання: чим підхід Елдріджа кращий, ніж просто надання права судді самому
вирішувати, чи «виглядає належною та законною у даних обставинах» конкретна
процедура. Багато хто зауважує, що такий підхід надто холодний та абстрактний: як
процедура визначення «рентабельності» застосованих засобів захисту він не може
оцінити такі нематеріальні критерії, як «справедливість» та «індивідуальність», які
використовуються при застосуванні належної правової процедури 56. До того ж
критерії Елдріджа не враховують, що застосування належної правової процедури
відповідає вагомим конституційним та соціальним цілям 57'.
Г. Судовий контроль за діяльністю
адміністративних органів
Беручи до уваги, що однією з основних властивостей адміністративних органів
є досвідченість, остання має використовуватися в межах закону. Судовий контроль
вважається необхідним для забезпечення ухвалення належних законних рішень при
виконанні адміністративними органами як власних арбітражних, так і законо-
творчих функцій. У Сполучених Штатах такий судовий контроль здійснюється
звичайними судами, а не спеціальними адміністративними, як у судових системах
деяких країн. Вважається, шо контроль з боку судді у загальних справах є перевагою,
яка допомагає запобігти тенденції звуження перспективи, що може мати місце у
арбітражній практиці адміністративних органів.
54 Див. розділ VIII, де йдеться про права, що виходять за межі належної законної процедури при
розгляді кримінальних справ. Як вже зазначалося, статті про законну процедуру (5-а та 14-а поправки)
встановлюють процесуальні права і для кримінальних справ, але суд ие користується тестом Елдріджа
при розгляді кримінальних справ.
55 Дійсно, стаття про належну процедуру чітко обумовлює необхідність застосування більшості
гарантій, які надає Білль про права, до карних справ, котрі розглядаються у судах штатів, але. як правило,
припускається, шо ці права згідно зі статтею про належну процедуру самі собою передбачаються, і немає
потреби додатково оцінювати фактори належної законної процедури. Див. роздії VIII. Більш детально
права, що виникають за належною процедурою, подані у книзі: ЛЛл Е.Хоуак & Яопаїд О.Яогипда. Ног-
пЬоок оп Сопяііиііопаї ІД», 4й1 ей §§ 13.1—13.10 (ЗУезі 1991).
56 Див. .Ієну ЕМакіїак. Тйе Биргете Соип’5 Оие Ргосем Саісиїиз Гог АОтіпіягаїІуе АфиОісаііоп іп
Маіке\у$ у. Е1<ігкІ£е: Тїігее Гас(оґ5 іп Беагск о£ Уаіие, 44 1).СЬі.Ь.Кеч.28, 46—57 (1976) (надає альтер-
нативний «підхід з оцінкою вартості»).
57 Див. розділ III, де йдеться про посилення процесуальної об'єктивності через індивідуальність.
Право на належне законне слухання поширюється тільки на процедуру вирішення суперечок, а не на
процес законотворчості. Тобто, якшо адміністративний орган встановлює норму, згідно з якою людину
позбавлять волі або майна, процедура очного слухання, як у справі СоІдЬег/; у. Кеііу, може не застосову-
ватися перед набуттям цією нормою чинності. Див. ЛЛгаге (виноска 1), §§ 5.6—5.8.
Адміністративне право
203
1.	Право контролю за діяльністю адміністративних
органів
Право контролю як таке. Право здійснення судового контролю забезпечується
законом: або конкретним законом, який тоегульовує діяльність органу, або Актом
про адміністративні процесуальні норми . Коли не існує спеціального закону і
потрібно керуватися тільки Актом про адміністративні процесуальні норми, суд
«має.виходити з положення, шо Конгрес передбачає здійснення судового контро-
лю» 58 59 60. Питання про те, чи існує конституційне право на судовий контроль за усіма
адміністративними діями, яке зумовлює права, шо існували раніше, багато
дискутується, але ясності тут ше немає.
Тлумачення нормативних актів, що дають дозвіл здійснювати контроль. Частково
причиною невизначеності у питанні конституційного права на суповий контроль є
факт, що суди прагнуть тлумачити закони у плані дозволу на проведення судового
контролю навіть у випадках, коли у відповідних правових актах, виходячи з їх бук-
вального змісту, прямо не зазначено таких положень. Наприклад, незважаючи на
те, що Закон про імміграцію та національність ( Ііпті£гаііоп апб N аїіопаїігу Асі) вста-
новлює «остаточність рішення» адміністративного органу у справах про депортацію,
вважається, шо судовий контроль потрібний і тут . Вбачається, шо тлумачення
деяких правових норм є перекрученим б1. Разом з тим Верховний суд відмовився
проводити перевірку рішень адміністративних органів, якшо вони оскаржуються як
довільні або незаконні, у випадках, коли Конгрес заборонив здійснювати такий кон-
троль62. Більш складним є питання, чи можна відмовити у проведенні судової
перевірки конституційних аспектів рішення, коли таке питання виникає.
Детальніше це обговорюватиметься у розділі про конституційне право 6 . Вер-
ховний суд ніколи не розглядав це питання, але тлумачить нечіткі положення
відповідних правових норм так, що судовий контроль дозволяється «для запобігання
серйозних конституційних питань, які можуть виникнути, коли федеральний закон
тлумачиться як такий, що не передбачає судових перевірок у випадках консти-
туційних позовів» 64 65.
2.	Процесуальні аспекти судового контролю
Вичерпання засобів адміністративного захисту. Як правило, позивачі, шо пост-
раждали від дій адміністративного органу, повинні отримати остаточне рішення
останнього перед зверненням до судової інстанції . Це означає, що коли до
58 Див. Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.), 5, § 701-706.
59 Вокеп ». МісМцап Асадету о/Ратіїу РНузісіапз, 476 (3.8. 667, 670 (1986).
60 Див. Зкаи^пеззу V. Редгеіго, 34913.8.48(1955). Конгрес пізніше передбачив необхідність судового
контролю у справах з депортації.
61 Див. Мпсіаііі V. ОТ/їсе о/РекоппеІ Мапацетепі, 470 13.8. 768 (1985) (закон, який встановлює, шо
рішення про визначення непрацездатності на Військово-морському флоті «остаточні і не підлягають
перегляду», не забороняє здійснювати певний судовий контроль з метою запобігання «неправомірному
тлумаченню належних правових актів», якими «аргументується сутність ухваленого адміністративного
визначення»).
62 Див. також ІУиігед Згагез V. ^иіідегіісії, 342 ІЗ .8. 98 (1951) (рішення органу у суперечці шодо кон-
тракту з урядом). Див., крім того, роботу ЗсіпгагС: (виноска 1), § 8.6 (критикується відсутність контролю,
що спричиняє перетворення адміністративних органів у щось на зразок «закону у собі»).
63 Див. розділ XI, де обговорюються ці питання.
м Див. Ц'еЬзгег ». йое, 486 13.8. 592, 603 (1988). Див. також справу Роїтзои V. КаЬіпзоп, 415 13.8. 361,
366 (1974) (заборона контролю за справами про соціальну допомогу ветеранам не позбавляє права кон-
тролювати дотримання конституційних положень). Однак див. Зсаііа розбіжність зі справою М'еЬзкг
г. Оое, вище у цьому' розділі.
65 Див. Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.), 5, § 704: МсКаП V. ііпііед Згагез, 395 13.8. 185
(1969) (якшо процедура призову на військову службу не оскаржувалася в адміністративному порядку, то
подальші судові перевірки не дозволяються).
204
Розділ VI
позивача застосовувалися негативні дії з боку органу, він повинен спочатку
використати усі засоби оскарження, можливість застосування яких надає
адміністративна процедура. Це робиться з метою ощадливого використання судових
та адміністративних ресурсів, забезпечення автономності та відповідальності
адміністративних органів шляхом надання їм можливості виправляти власні
помилки і набути більшого авторитету, аби примусити сторони поважати процедуру
адміністративного вирішення суперечок. Разом з тим можна не вдаватися до засобів
адміністративного захисту, якщо їх використання буде марним, коли, наприклад,
орган при прийнятті рішення керується чинним законодавством, а позивачу це не
подобається, і він бажає оскаржити правову норму 66 67.
Засоби започаткування перевірки. Ініціювати судову перевірку можна будь-яким
шляхом. Як правило, потрібно подати заяву щодо судової перевірки протягом
певного часу після винесення остаточного рішення . В інших випадках ад-
міністративний орган повинен звернутися до суду для ухвалення власних
примусових дій по справі, і тоді буде здійснено судовий контроль за цією справою.
Таке часто трапляється при ухваленні рішень Національною радою з трудових
відносин, котра повинна звертатися до Апеляційного суду за їх ухваленням 68 69.
У деяких випадках судовий контроль здійснюється як захист від адміністративних
примусових акцій та після подання апеляцій проти адміністративних рішень. Крім
того, можна застосовувати процедуру накладання судової заборони або непроцесу-
ального звільнення . Судове розпорядження про представлення заарештованого
до суду для розгляду його Справи використовувалось і у процесах з депортації, доки
Актом про адміністративні процесуальні норми не було визнане право на судовий
контроль за такими справами 70 71 72.
Процесуальна правоздатність. Людина, яка бажає здійснення судової перевірки
адміністративних дій у федеральному суді, для оскарження цих дій повинна мати
«процесуальне становище». Як правило необхідно, щоб ця людина сама постраж-
дала від дій адміністративного органу . Проте, коли потрібно провести судову
перевірку, передбачену Актом про адміністративні процесуальні норми, висувають-
ся ще й інші вимоги, а не просто встановлюється факт заподіяння шкоди. Згідно
з цим Актом судовий контроль здійснюється тільки у випадках, коли заподіяна
позивачу шкода кваліфікується як шкода «в межах дії відповідного закону» . Це
слід розуміти так, що шкода, котра оскаржується, була в межах компетенції органу,
яка визначена відповідним законом, що врегульовує його діяльність.
Вимога щодо проведення перевірки буде реалізована, коли особа, котра її
ставить, може довести факт заподіяння шкоди, але не є стороною, якій ця шкода
безпосередньо була завдана внаслідок дій адміністративного органу. Такі позивачі
мають довести, що відповідні закони захищають їх від того типу шкоди, якої вони
зазнали. Наприклад, коли Головний інспектор валютного обігу затвердив подання
двох банків на продаж цінних паперів, банки не заперечували, а дилери та брокери
фондового ринку, котрим загрожувала б конкуренція з боку банків, оскаржили шо
66 Див. ВегНезсіа Нозрігаї Лаос. V. Вшіеп, 485 11.8. 399(1988) (адміністративний орган не може ухва-
лити рішення про відшкодування збитків, чого домагалися госпіталі). Див. Всітапг, (виноска 1),
§§ 8.33-8.40.
67 Див. Анотований кодекс законів США (С.8.С.А.), 42, § 405(8) (термін 60 днівдля подання скарг
по справах з соціального забезпечення).
68 Дів. Анотований кодекс законів США (С.8.С.А.), 29, § 160(е), (і).
69 Судова заборона є наказом суду, що забороняє відповідачу щось робити, або примушує його шо-
небудь здійснити. Непроиесуальне звільнення є заявою, шо дії відповідача неправомірні. Більш докладно
про це йдеться у розділі VII.
70 Див. ЗІіаиДиту V. Ресігеіго (виноска 60). Судове розпорядження про представлення заарешто-
ваного до суду розглядається у роздіїі VIII.
71 Процесуальна правоздатність визначається у розділі про конституційне право, де обговорюються
аспекти судового контролю.
72 Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.), 5, § 702.
Адміністративне право
205
акцію. Суд встановив, що метою Акта про Національний банк, який обмежував
брокерську діяльність банків щодо торгівлі цінними паперами, було запобігти кон-
куренції з ділерами цінних паперів. Саме про таку шкоду і було заявлено позивачами .
Якщо б тільки суд визначив, що єдиною метою такої акції було запобігти збиткам
банків через надмірне розширення їх функцій, тоді шкода, завдана їх конкурентам,
була б поза межами компетенції адміністративного органу. В одній справі Федераль-
на поштова служба ухвалила рішення про дозвіл деяким приватним компаніям
здійснювати доставку певної міжнародної пошти. Спілка поштових службовців
оскаржила таке рішення, вважаючи його незаконним. Суд вирішив, що перевірка
цього рішення на відповідність зоні інтересів дала негативний результат: забороня-
ючи конкуренцію з Поштовою службою з боку приватних компаній, Конгрес праг-
нув забезпечити отримання цією службою достатніх надходжень, а не збереження
робочих місць державним поштовим службовцям* 74.
3.	Межі перевірки діяльності адміністративних органів
Перевірка встановлених фактів. Згідно із загальними правилами факти та
обставини, які були встановлені після проведення відкритих слухань, повинні
підтверджуватися наглядовим судом, якщо вони супроводжувалися «вагомими
свідченнями* 75 *. Вагомі свідчення визначаються як «відповідні свідчення, які здо-
ровий глузд вважає адекватними для підтримки висновків*1 . Багато судів вважає,
що у зазначеній процедурі слід використовувати такі ж стандарти, як і при перевірці
суддями вердиктів журі присяжних на поміркованість або апеляційним судом —
фактів, встановлених суддями загальних судів, на предмет того, чи вони є очевидно
помилковими 77. Суди взагалі дуже високо оцінюють факти, встановлені адмі-
ністративними органами, посилаючись на їх досвід у питаннях розслідування.
Перевірка вагомості свідчення, як і перегляд вердиктів журі присяжних та встанов-
лених звичайними судами фактів, є «більшим мистецтвом, ніж наука* 78. Деякі
рішення адміністративних органів суд може переглядати сіє поуо. Це означає, що
суд може переглядати встановлені факти, нібито він вперше розглядав цю
справу 79. У деяких випадках судовий контроль де поуо вимагається
Контроль чинності. Основним завданням судів є визначення закону, тобто вони
мають право де поуо вирішувати, які правові норми повинні застосовуватися при
вирішенні конкретної справи. Коли положення закону ясні, а адміністративний
орган їх тлумачить помилково, суд, що наглядає за справою, може ухвалити по ній
інше рішення, виходячи з власного бачення правових норм. Однак у багатьох випад-
ках вимоги закону не зовсім чіткі, і їх тлумачення адміністративним органом — це
єдиний шлях встановлення необхідних правових норм. Якщо у відповідному нор-
адміністративну
Конституцією 80
7 Див. Сіагке V. Зесигігіеі Миягу Акос., 479 Ц.8. 388 (1987). Звичайно, використання перевірки
компетенції може привести до різних результатів залежно віл аналізу відповідних иілей нор-
мативного акта — від цього часто залежить вирішення сутності справи.
74 Див. Аіг Соигіегз Соп/егепсе о/Атегіса V. Атегісап Рояаі УУогкегв Опіоп, 498 І) .8. 5 і 7 (1991), а також
Віоск V. Соттипйу Ниігіїіоп Іікиіппе, 467 0.8. 340 (1984) (відмова у процесуальній правоздатності
споживачам молочних продуктів, котрі оскаржували мінімальні ціни, встановлені для виробників та
переробників молока).
75 Див. Анотований кодекс законів США (О.8.С.А.), 5, § 706(2)(Е) та Сг.^епаї Сатега V. Напопаі
ЬаЬог Веіаііот ВоапІ. 340 0.8. 474 (1951).
7 Сопіоікіаіесі Дсіізоп Со. к Уаііопа! ЬаЬог Кеіаііот ВоаіД, 305 0.8. 197, 229 (1938).
77 Див. розділ V, а також книгу РоЬеп кДгет. Вечіе*/ оГ Еіпйіп§$ оГАОтіпімгаїоге, 3исі£Є8 апО Зигез:
А Сотрагаїіче Апаїузіз, 58 Нап/.Ь Ееч 70 (1944).
78 Див. Лтап & Мауіоп (виноска 1).
79 Це дійсно так для багатьох позовів у цивільних справах. Див. Сіїапсіїег V. ЯоисіеЬиді, 425 О.8. 840
(1976) (дискримінація робітників за наймом).
80 Див. Адомо V. Іттіуаіїоп апд Миигаїігаїіоп Вепісе, 436 О.8. 748 (1978) (перегляд </е поуо рішення
у справі про депортацію та громадянство передбачався законом та Конституцією).
206
Розділ VI
мативному акті ясно не зазначено, що справу можна вирішити інакше, наглядовий
сул «може не ухвалити іншого рішення по адміністративній справі, виходячи з влас-
ного тлумачення нормативного акта» 81.
Перегляд спірних питань щодо встановлених фактів та правових норм. Інколи
виникають спірні питання, які торкаються не тільки «належного» використання тієї чи
іншої правової норми, але й встановлених по справі фактів, оскільки ці аспекти тісно
пов’язані. У таких випадках суд, що здійснює перевірку, повинен затвердити встановлені
факти по справі, якщо до них були застосовані належні положення закону82 * Однак фак-
тори визначення того, чи чітко викладені положення закону, або наскільки правильно
вони застосовуються до конкретної справи, викликають багато суперечок
4.	Контроль самостійної діяльності адміністративних
органів
Багато рішень адміністративні органи ухвалюють на власний розсуд без звер-
тання до закону або врахування ряду фактів. Питання про необхідність здійснення
судової перевірки та визначення меж цієї перевірки дуже важливі.
На перший погляд, Акт про адміністративні процесуальні норми дає су-
перечливі відповіді на питання про використання судової перевірки адмініст-
ративних дій. З одного боку, він зазначає, що суд може відмінити адміністративну
акцію, якщо вона «довільна, претензійна, корислива, зроблена за неправильним
розсудом або не відповідає закону» 84. З іншого — він забороняє судовий контроль
будь-якої справи, що «згідно з законом розглядається адміністративним органом»85 86.
Якщо справа фактично розглядається адміністративним органом, то суду важко
визначити, чи були порушені автономні права адміністративного органу. Інакше
кажучи, якщо немає передбачених законодавством обмежень стосовно дій
адміністративного органу, судовий контроль є, безперечно, довільною заміною
рішення адміністративного органу рішенням суду. Сул визнає, коли дійсно немає
«відповідного закону», тобто не існує правових норм та стандартів, за якими суд,
що переглядає справу, може зробити висновок про правомірність рішення
адміністративного органу, що тоді така справа не переглядається. Але якшо існує
відповідний закон, що регламентує дії адміністративного органу, тоді його рішення
підлягають перегляду, а існуючі юридично-правові норми та стандарти застосову-
ються для визначення порушень свободи дії .
Наступний приклад ілюструє застосування як судового контролю, так і
стандартів визначення порушень «свободи дії». У справі Громадяни за збереження
парку Овертон проти Вольпе (Сіїігепз іо Ргезегое Оиеноп Рагк V. Уоіре) 87 міністр тран-
спорту виділив місцевій адміністрації федеральні кошти для будівництва магістралі
через парк. Відповідний законодавчий акт дозволяє таке будівництво за умови, що
«більш економічного та виваженого» маршруту для будівництва магістралі не існує.
Без альтернативного маршруту закон зобов’язує робити все можливе для «зменшен-
ня шкоди» парку. Міністр вирішив, шо питання про існування альтернативного
81 Скечгоп, и.З.А., Іпс. V. .Канті Кевоигсев Ое/епхе СоипсіІ, 467 15.8. 837 (1984), шо обговорювалася
у розділі II. У роботі Зігаиж (виноска 1) визначаються критерії «високої оцінки».
82 Див. Ь'аііопаі ЬаЬог Пеіагіоп^ Вовні V. Неагзі РиЬіісвПот, Іпс., 322 13.5. 111 (1944) (визначення, чи
можна розглядати в межах змісту Національного акта щодо трудових відносин «хлопчиків-газетярів», які
продають газети на вулицях, як «найманих робітників»).
8} Див. роботу Атап & Маугоп (виноска 1), § 13.7. Подібна проблема (співвідношення фактів з поло-
женнями закону) постає при розподілі обов’язків між суддею та журі. Див. також розділ ПІ.
84 Див. Анотований кодекс законів США ((З.5.С.А.), 5, § 706.
85 Анотований кодекс законів США (С.5.С.А.), 5, §701 (а).
86 Професор Шварц, посилаючись на англійський юридичний досвід, не погоджується з тим, що
без передбачених законом стандартів немає чого переглядати. {Див. 8с'іг^агв (виноска 1), § 8.11,495.
Див. 401 13.5. 402 (1971).
Адміністративне право
207
«більш економічного і виваженого» маршруту перебуває цілком у компетенції
міністерства і не підлягає судовому контролю. Однак Верховний суд зробив
висновок, шо фактично є «відповідний закон», за яким Конгрес може захищати
паркову землю. Відповідний юридичний стандарт передбачає визначення того,
чи всі альтернативні варіанти розглянуті міністром і наскільки чітко виважені всі
існуючі проблеми з вибором найбільш придатного маршруту. Таким чином, суд
не може диктувати рішення адміністративному органу у разі права останнього на
свободу дії, але він має право впевнитися, що прийняте рішення є виваженим та
раціональним з урахуванням усіх факторів, які треба брати до уваги згідно з за-
конодавством 88.
Д. Контроль за діями
федеральних органів з боку
Президента та Конгресу
Федеральні органи підлягають юридичному контролю з боку Президента та
Конгресу і своїм стабільним існуванням зобов’язані саме їм. Це означає, що весь
контроль за адміністративними органами завжди здійснюється на підставі законо-
давства, яке обмежує чи забороняє деякі дії, або через перегляд відповідного закону.
Однак такі важелі контролю застосовуються нечасто. Замість цього Конгрес та
Президент намагаються контролювати адміністративні органи менш радикальними
та прямими діями. Такі намагання не завжди успішні. Частково тому, що багато
адміністративних органів створювалися зі статусом незалежних саме для того, шоб
запобігти наслідкам політичного втручання. Крім того, дії з боку Президента та
Конгресу іноді призводять до неузгодженості дій різних адміністративних органів
або входять у суперечність з ними.
1. Право призначати та звільняти посадових осіб
адміністративного органу
Право Президента призначати посадову особу. Головним важелем впливу на
стратегію та правила адміністративного органу є право Президента призначати
керівника головного адміністративного органу, який керує відповідним сектором
адміністративної діяльності взагалі. «Право призначення» за Конституцією США
передбачає, шо Конгрес створює урядові структури, а Президент призначає
керівників високого рівня за згодою Сенату. Керівники середнього рівня призна-
чаються Президентом, судами загального права або керівниками головного
адміністративного органу без втручання Сенату, якшо це передбачено Конгресом 89.
Вибір Президента та процес затвердження Сенатом міністра або керівника
адміністративного органу дає можливість підібрати таку кандидатуру, яка має
відповідні погляди на стиль керівництва органом та на перспективи його подальшого
розвитку.
Право Президента звільняти посадову особу. Конституція США не передбачає
інших шляхів звільнення посадових осіб федерального рівня, окрім імпічменту з
боку Конгресу. Влада Президента щодо звільнення є фактично передбаченою
Конституцією виконавчою владою, а саме владою «стежити за належним виконай-
Од
Важливо підкреслити, що правило «фактичного свідчення» на відміну від збору фактів, який
проводить адміністративний орган, не застосовується для справ, де передбачена свобода дії, тому шо у
наведеному прикладі судового слухання не було. Головна проблема цієї справи полягала у тому, що
рішення адміністрації не було підкріплене документальним підтвердженням.
89 Стаття II, § 2, пункт 2.
208
Розділ VI
ням законодавства» 90. Але, як уже було зазначено у розділі І, є багато й незалежних
адміністративних органів. Така незалежність передбачає передусім обмеження
Президентської влади щодо звільнення відповідної посадової особи 91.
Прецедентне право на звільнення розрізняє посадових осіб, що виконують вико-
навчі функції, від посадових осіб, шо виконують «квазі-судові» та «квазі-законодавчі»
функції. Президент має право звільняти тих, «хто є частиною виконавчого
істеблішменту» та виконує тільки виконавчі функції, і не має права звільняти тих, «чиї
функції передбачають цілковиту свободу від виконавчого втручання» 92. Така практика
була замінена більш гнучкою і функціональною, коли Президент дістав змогу на свій
розсуд звільняти тих посадових осіб, від роботи яких залежить виконання ним своїх
функцій 93. Таким чином, законодавство розрізняє посадових осіб виконавчого рівня,
що виконують «адміністративні» функції та звільнення яких регулюється Конгресом,
і посадових осіб виконавчого рівня, які виконують «політичні» виконавчі функції та
звільнення яких перебуває у компетенції Президента 94.
Державні посадові особи. Призначення та усунення посадових осіб нижче серед-
нього рівня не підлягає конституційним обмеженням 95. Це забезпечує функціону-
вання конкурентної системи підбору кадрів на державну службу, яка заснована на
оцінці службових характеристик кандидата96. Таким чином, державні службовці
захищені від звільнення з будь-яких інших причин, окрім як унаслідок неналежного
виконання своїх урядових адміністративних функцій.
Контроль Конгресу за призначенням урядових службовців. Хоча Сенат повинен
схвалювати призначення урядових службовців Президентом, Конгрес не має пов-
новажень призначати працівників на виконавчі посади. У справі Баклі проти Валео
(Вискіеу V. Уаіео) 97 Верховний суд розглянув конституційність положень Закону про
федеральну виборчу кампанію. Закон уповноважує Федеральну виборчу комісію
розробити законодавчо-правові норми та стандарти, що регулюють проведення
виборів, а також розслідувати порушення та переслідувати їх у судовому порядку.
У намаганні досягти політичної рівноваги в таких специфічних політичних питан-
нях Закон надає Президенту право призначати окремих членів Комісії без втручан-
ня Сенату, деякі члени призначаються Президентом тимчасово за участю Сенату та
спікера Палати представників 98. Верховний суд визнав, шо Комісія порушила пра-
вові норми Закону у пункті про призначення. Оскільки члени Комісії забезпечують
90 Стаття II, § 3. Див. Муегз V. Ііпігесі Зіаіез, 272 13.8. 52. 164 (1926) та Ь'оч/ак & Яотпсіа (виноска 55).
Влада щодо звільнення посадових осіб завжди була болючим питанням у стосунках між Президентом та
Конгресом. Імпічмент Президента Ендрю Джонсона у 1867 (єдиний в історії США приклад імпічменту
Президента) був пов’язаний з його відмовою визнати прийнятий Конгресом Закон про призначення поса-
дових осіб, за яким всі високі посадові особи на рівні міністрів (більшість з них була призначена ше
Президентом Лінкольном) вже не підпорядковувалися цілком Президенту, а звільнялися з посади тільки
за згодою Сенату. Згідно зі справою Майерс цей закон порушував принцип поділу влади.
91 Див. роздії І.
92 НитрИгеу ї Ехесиїог к І/пігеДДине!, 2951).8.602 (1935) (заборона звільнення від Імені Президента
у випадках, коли Конгрес, згідно з законом, передбачає звільнення члена Федеральної комісії з торгівлі
до закінчення терміну перебування на посаді через неналежне виконання ним своїх функцій).
93 Див. Моггізоп г. Окоп, 487 11.8. 654 (1998) (процедура призначення та звільнення обвинувача не
може визнаватися недійсною тільки тому, шо президентське право звільнити його було обмежене, бо таке
обмеження не «перешкоджає Президенту виконувати свої конституційні обов’язки»).
94 Див. Дігаиа (виноска 1).
93 Див. Вискіеу V. Уаіео, 424 13.8. 1, 126, п.162 (1976).
93 Ше одна причина, за якою державна служба є конституційною, це те, що службовці нижчого
рангу призначаються та звільняються керівниками відділів на аласний розсуд, але призначення та
звільнення регулюється статутними документами, які передбачають оцінку службових характеристик
працівника. Див. Дггаии- (виноска 1) та ІМіесі Дгаіез V. Регкіпз, 116 11.8. 483 (1886) (надаючи керівникам
відділів повноваження призначати працівників. Конгрес однак може обмежити процедуру звільнення з
посади).
” Див. 424 11.8. 1 (1976).
98 Такі офіційні особи є представниками двох палат Конгресу і обираються його членами.
Адміністративне право
209
виконання закону, виступаючи, таким чином, як виконавчі посадові особи, їх може
призначати тільки Президент за згодою Сенату — вони не можуть призначатися
посадовими особами вищих законодавчих структур. Це рішення було продиктовано
політичними чинниками, які лежать в основі вирішення проблем, пов’язаних з
поділом влади, а саме з тією вимогою, що «одна ітаж особа не може одночасно вико-
нувати законодавчі та виконавчі функції» 99 * 101.
А оскільки Конгрес не має права призначати персонал виконавчої гілки влади,
то він порушує принцип поділу влади, надаючи виконавчі функції тим посадовим
особам, над якими він вже має контроль. У справі Баушер проти Сайнера (ВотНег V.
5упаг) 00 Конгрес прийняв закон про скорочення дефіциту федерального бюджету,
яким передбачив передання деяких функцій керівнику Головного контрольно-
фінансового управління, тобто виконавчій агенції, яка відстежує та оцінює
фінансові операції уряду. Зокрема закон уповноважував керівника після отримання
ним відповідної фінансової інформації проводити аналіз того, які саме скорочення
витрат мають відповідне законодавче обгрунтування. Потім план скорочення витрат
передається Президентові, який і надає йому чинності. За рішенням суду така
функція керівника Головного контрольно-фінансового управління має суто вико-
навчий характер. Проблема полягає в тому, що така посадова особа (керівник за-
конодавчої урядової структури) підлягає звільненню Конгресом до закінчення
15-річного терміну її перебування на посаді. Це пряме порушення принципів поділу
влади, бо Конгрес передав посадовій особі, яку він контролює, виконавчі функції
з правом прийняття рішень.
2. Вплив Президента та Конгресу на дії урядових структур
Важелі контролю з боку Президента. Крім права призначати посадових осіб,
Президент має багато інших повноважень для здійснення постійного контролю за
політикою та діями урядових структур. Ступінь контролю Президента залежить від
статусу урядової структури: це виконавча урядова структура, підпорядкована
секретаріатові Президента або іншим посадовим особам, які ним призначені, чи це
незалежна структура. Дії виконавчих органів контролюються досить скрупульозно.
Основні законодавчо-правові норми обговорюються у Головному контрольно-
фінансовому управлінні Білого дому. У ході таких обговорень можуть виникати
спірні питання, і сторони можуть знайти певний компроміс, приймаючи остаточне
рішення 1(И. Це в основному стосується змісту та терміну виконання адміністра-
тивно-правових норм. Пріоритет надання чинності адміністративно-правовим нор-
мам встановлюється для того, щоб віддзеркалювати погляд Президента на
важливість того чи іншого законодавчого акта.
Політика припинення дії адміністративної структури провадиться просто і це
пояснюється тим, шо, як свідчить практика, урядові особи виконавчої влади або
тлумачили законодавчі акти досить вузько, або затягували оприлюднення
необхідних нормативних документів та надання їм чинності через те, шо були не-
згодні з ними. Один із останніх прикладів — критика адміністрацій президентів Рей-
гана і Буша за неспроможність забезпечити чинність цивільним правам та законам
з питань охорони навколишнього середовища.
Однак не треба переоцінювати вплив Президента. Більшість федеральних
адміністративних органів належить до виконавчої гілки влади. І десь з 5 мільйонів
цивільного та військового персоналу Президент призначає тільки 3000 керівників
99 424 11.8. 272. Закон також передбачає, шо призначення всіх посадових осіб має ухвалюватися
не тільки Сенатом, але і обома палатами Конгресу, і саме це положення суд визнав неправомірним.
Див. 478 11.8.714 (1986).
101 Див. Виконавчий наказ № 12291 від 17 лютого 1981 р. Адміністративно-бюджетного управління,
за яким усі виконавчі функції адміністративних органів повинні обговорюватися в управлінні.
14 0-340
210
Розділ VI
високого рангу. Загалом, посадових осіб, які фактично здійснюють політику, кон-
тролювати не так просто. Це персонал, який призначається на роботу шляхом
оцінки їх професійних характеристик. Звичайно, Президент не може звільняти їх з
роботи. Крім того, вони володіють специфічними знаннями і власним розумінням
політики та практики свого адміністративного органу. Треба мати на увазі, що
Президент та його ставленики - це лише одне джерело впливу. Як уже зазначалося,
адміністративні органи відчувають досить великий вплив з боку комісій Конгресу.
Президент Гаррі Трумен, який обіймав цю посаду з 1945 до 1953 року, мав серед
своїх сучасників репутацію рішучого президента, але у справах з місцевою бюрок-
ратією говорив, що його головна функція полягає в тому, щоб скликати людей та
умовляти їх робити те, що вони повинні робити і без умовлянь. «Практично саме
на це я використовував весь свій час,— згадував він,— і саме це є головною скла-
довою частиною президентської влади» 102 103. Напередодні вступу до влади свого на-
ступника, генерала Дуайта Ейзенхауера, Трумен зазначив, шо генерал буде
розчарований у ролі президента. Він завбачав, що генерал почне роздавати накази,
але «це нічого не змінить».
Існують деякі юридичні обмеження щодо втручання Президента у справи
адміністративного органу навіть у випадках, коли він сам призначав його керівництво.
Наприклад, Президент не має права вилучати фонди, які Конгрес призначив для певних
витрат адміністративному органу . У справі Трейн проти міста Нью-Йорк (Тгаіп V. Сііу
о/Йем ¥огк) 104 * * Конгрес ухвалив Закон про чисту воду (Сіеап \Уа(ег Акі) 1972 р., незва-
жаючи на вето Президента Ніксона. Однак Президент продовжував протистояти вико-
нанню програми і наказом міністру охорони навколишнього середовища вилучив
декілька мільярдів доларів, які Конгрес виділив на будівництво очисних споруд у Нью-
Йорку. Адміністрація міста звернулася до суду для повернення коштів. Суд постановив,
що Президент не мав права наказувати міністерству вилучати кошти, а міністерство, у
свою чергу, повинно витратити кошти на цілі, зазначені Конгресом .
Важелі контролю з боку Конгресу та його вплив на адміністративні органи. Кон-
троль Конгресу за адміністративними органами базується на так званій «владі гаман-
ця», наданій Конституцією, тобто на владі приймати рішення щодо рівня фінансування
адміністративного апарату . Комісії Конгресу є одним з найпоширеніших важелів
впливу на адміністративні органи. ЯкзазначалосяурозділіІ, первинне завдання комісій
полягає у постійній роботі в умовах складного та специфічного сучасного законодав-
чого поля. Але із зростанням адміністративного апарату комітети набули досить знач-
ного впливу на поточні дії виконавчої гілки влади та незалежні адміністративні
установи. Завдяки тому, що комітети організовані за окремими напрямами діяльності,
їх члени постійно поглиблюють свої знання з відповідних питань, всебічно розумію-
ться на діяльності певних адміністративних установ, що не дає можливості різним
чиновникам вигідно конкурувати з ними і таким чином уникнути контролю. Найбільш
важливим є те, що Конгрес контролює бюджети адміністративних установ, і члени
відповідних комітетів можуть бути дуже наполегливими у переконанні керівництва ус-
танови внести зміни у хід виконання тієї чи іншої програми Конгресу 107.
102 Цитується за Зггаиа (виноска 1).
103 Перший випадок вилучення коштів стався у 1803 р., кати Президент Томас Джефферсон
відмовився витратити 50 000 доларів на захист річки Міссісіпі. Рекорд з вилучення коштів належить
Президенту Ніксону. Одного разу він вилучив 25 мільярдів доларів.
Див. 420 Ц.5. 35 (1975).
Вирішення суперечки між Конгресом та Президентом про вилучення коштів після справи
Трейна викладено в Анотованому кодексі законів США, § 681 (Президенту дозволяється призупинити
витрати або внести пропозицію шодо анулювання бюджетних асигнувань, але йому заборонено вилучати
кошти на власний розсуд).
•06 див розділ І.
107 Більш докладна інформація про сучасний законодавчий процес та роль персоналу комітетів
Конгресу викладена у книзі «Тйе Ье^ізіасі^е Ргосезз іп і Ке Ііппеїі Зіаіез» авторів Маїсоїт Е. -ІеюеІІапсі дативі
С. Рапегзоп (Вапдот Нои$е, \’еи/ Уогк, 1986).
Адміністративне право
211
Для більш ефективного контролю за адміністративними установами Конгрес
створив потужні структури, які проводять велику дослідницьку, аналітичну роботу
та надають рекомендації у відповідних напрямах діяльності. Серед них такі, як Го-
ловне контрольно-фінансове управління, Управління бюджету при Конгресі,
бібліотека Конгресу. Головне контрольно-фінансове управління систематично
видає звіт про діяльність центральних адміністративних установ.
Одним з важелів контролю Конгресу над адміністративними установами в
минулому було право «накладати вето». Конгрес залишив за собою право накладати
вето на дії адміністративного органу або на запропоновані ним адміністративно-
правові норми через спільне рішення комітетів однієї палати, а в деяких випадках
навіть одного комітету. У справі Служба імміграції та натуралізації проти Чадха (Іт-
ті^гаііоп & іїаіигаїігаііоп 5ег\’ісе V. СІюдІїа) 108 така практика була визнана Верховним
судом неконституційною і кваліфікована як посягання на компетенцію виконавчої
гілки влади. Суд постановив, що законодавче вето, винесене однією палатою Кон-
гресу у справі Чадха, порушує, з одного боку, статтю про «подання на розгляд», яка
передбачає подання законодавчих матеріалів на розгляд Президенту для ухвалення
або для накладання вето, з другого — статтю про «двопалатність», шо передбачає
ухвалення законодавчих документів обома палатами Конгресу, а з третього —
принцип поділу влади, передбачений Конституцією 109. Розбіжності у поглядах у
справі Чадха спричинили те, що більшістю голосів 200 федеральних законодавчих
актів були позбавлені юридичної сили.
Е. Адміністративні органи та принцип поділу влади
З вищезазначеного зрозуміло, шо адміністративні структури здійснюють вико-
навчу владу, коли впроваджують у життя закон, законодавчу владу — коли вони бе-
руть участь у законотворчому процесі, та судову — коли вирішують спори у суді
згідно з чинним законодавством. Спадає на думку, що при такій змішаній системі
адміністративної влади досить важко впровадити принцип її поділу 110. Фактично
всі питання, пов’язані з поділом влади, були вирішені Верховним судом таким
чином, що це дозволяло адміністративним органам продовжувати вже існуючу
практику адміністрування. Існують три слабкі сторони реалізації принципу поділу
влади адміністративними органами: (1) виконавчі структури здійснюють законодав-
чу владу, (2) виконавчі структури здійснюють судову владу та (3) будь-який
адміністративний орган, незважаючи на те, до якої гілки влади він належить,
виконує виконавчі, законодавчі та судові функції як би «під одним дахом».
1.	Адміністративні органи, які здійснюють
законодавчу владу
Суд розглянув проблему адміністративних органів, які здійснюють законодавчу
владу шляхом оприлюднення норм і правил методом «делегування». Суд офіційно
постановив, шо делегування законодавчої влади для розробки правових актів та
норм можливе тільки тоді, коли Конгрес забезпечив відповідний адміністративний
орган обгрунтованими стандартами для визначення змісту правових актів та норм.
Тільки за таких умов можна бути впевненим, що головні законодавчі функції, які
Див. 462 Ц.5. 919 (1983).
109 Див. статтю І, §7, пункти 2 і 3. Одним із шляхів запобігання президентського вето є внесення
до законодавчого акта, шо розглядає Президент, поправки, яка впливає на конкретні адміністративні дії.
Президент не має права накладати вето на окремі пункти закону. Він може або ухвалити, або відхилити
закон в цілому. Див. розліт IX.
110 Див. розділи І і IX.
14*9-340
212
Розділ VI
визначають політику, виконуються саме Конгресом, а не урядовим органом.
У справі Компанія Шехтер Полтри проти Сполучених Штатів (А.Ь.А. ЗсИесінег Ро-
иіігу V. ІІпііед Зіаіез) 111 суд одностайно визнав недійсною, через відсутність
обгрунтованих аргументів, передачу адміністративної влади для розробки «ко-
дексу справедливої конкуренції» у різних секторах бізнесу та промисловості без
відповідних роз’яснень щодо змісту такого кодексу. Делегування законодавчої
влади повинно супроводжуватися встановленням чітких стандартів з метою
обмеження ступеня свободи державного органу та забезпечення засад для належ-
ного судового контролю 1І2.
Суду не вдалося у справі Шехтера створити прецедентну норму, але у цьому
випадку юридичні норми були фактично зведені нанівець. Часто суд підтримує
найбільш загальні директиви. Наприклад, Конгрес наказує Федеральній комісії з
комунікацій регулювати радіомовлення у відповідності з «інтересами громадсь-
кості» 3 114 115, департаментам уряду — вистежувати та вилучати «надприбутки» |14, Фе-
деральному адміністратору по цінах — встановлювати «справедливі та помірні» ціни
на товари Г|5. Безумовно, прихованим моментом таких рекомендованих рішень є їх
нагальна практична потреба 116 117.
Правові норми щодо делегування мають дещо більший вплив на рівні штатів,
де іноді рішення, прийняте по одній справі, скасовує правову норму штату, яка
спричинила неправомірне делегування законодавчої влади. Однак більшість штатів
використовує підхід федерального рівня ,|7.
2.	Адміністративні органи, які здійснюють
судову владу
За загальним розумінням судової влади відділи слухання державних органів на
прдешш	суджу &шг, ката в<маг араваущтв атухвнюг гз вирішують
спірні питання. Якщо це так, тоді виникає проблема зі ст. ІП Конституції, де перед-
бачається, шо судова влада Сполучених Штатів належить федеральним судам, пер-
сонал яких формується суддями за ст. ПІ Конституції (судді третьої категорії), а саме
суддями, чиї неупереджені рішення гарантовані довічним перебуванням на посаді,
а звільнення з посади здійснюється тільки через імпічмент. Третейські судді
адміністративного органу, яких ще називають суддями першої категорії (за ст. І
Конституції), не мають статусу довічних суддів.
Суд у цьому питанні стикається з певними труднощами. З одного боку,
практична діяльність державних органів — це веління часу, а з іншого — повинні
існувати певні обмеження у діях Конгресу щодо передання на слухання суддям без
довічного статусу справ про спори та суперечки. Інакше Конгрес може передавати
всі федеральні судові справи державним установам або іншим суддям, що не мають
довічного статусу, на яких він має великий вплив. Це зводить нанівець вимогу
111 Див. 295 И.5. 495 (1935).
112 Див. Уакизу. і/піїесі Зіачз, 321 11.5.414 (1944), а також ТоиЬуу. Упііесі Зіаіез, 500 13.5. 190(1991).
113 Див. НаїіопаІ Вгоадсаміпі Со. V. Упігесі Зіаіез, 319 11.5. 190, 225—226 (1943).
114 Див. ІлсІКег V. Упіїесі Зіаіез, 334 11.5. 742, 778—786 (1948).
115 Див. Уакиз V. і/пііесі 8<а!ех, 321 11.5. 414, 426—427 (1944). Загальні питання подаються у книзі
Реіег Н. Агапзоп, Етем Сеііїїот, Сіеп О. КоЬіпзоп «АТЬеогу оГ Ье£І5ІаІІУе Оеіеваііоп» (Сотеї! Ь. 1982).
116 Вважається, що справа Шехтера могла б стати новим прецедентом завдяки фактичним даним,
тому що передбачала передачу термінових повноважень (на певний період часу) Президенту (а не
урядовій установі) для розробки правових актів та норм у галузі реорганізації економіки без процедурних
вимог щодо оприлюднення актів та норм, якими сьогодні повинні керуватися адміністративні органи.
Див. Зггаии (виноска 1). Є також більш широке тлумачення справи, яке передбачає повернення доктрини
«антиделегування». Див. Атап&Мауюп (виноска 1) та іїагіопаї СаЬІе ТєІєуііііоп Анос., Іпс. V. ІІпііесІ Зіаіез,
415 11.5. 336 (1974).
117 Див. Атап&Мауіоп (виноска 1).
Адміністративне право
213
ст. 111 Конституції про створення федеральної судової влади, яка б не залежала від
Конгресу 118.
Існує три теорії, за якими дозволяється існування адміністративної судової
влади, хоча жодна з них не є цілком задовільною.
Суспільні права та права приватних осіб. Традиційний підхід до проблеми
передбачає поділ судової влади на дві категорії: «суспільні права» та «права
приватних осіб» 119. За рішенням суду судді, діяльність яких регулюється ст. 111
Конституції, можуть виносити арбітражні рішення тільки у зв’язку із спірними
питаннями стосовно приватних прав. Справи «приватних прав» передбачають
вирішення спірних питань, які виникають у приватних осіб щодо цивільних, кон-
трактних та майнових правопорушень, у тому числі позови про відшкодування
збитків у межах федеральних правових норм. Ця категорія включає також всі
карні справи. Існує думка, що захист приватних прав є наріжним каменем судової
системи і не може передаватися у компетенцію державних органів. Такі справи
повинні насамперед розглядатися суддями третьої категорії або судом штату.
Справи, пов’язані з «суспільними правами», виникають між урядом і приватними
особами тоді, коли йдеться про права, що створені Конгресом і підлягають його
контролю 120 121. Суспільні права включають всі види соціальної допомоги, такі, як
виплати за соціальними програмами, допомога ветеранам, продовольчі талони та
ліцензії. Конгрес може конституційно закріпити за суддями першої категорії
адміністративні повноваження визначати суспільні права.
Вищезазначені категорії суспільних прав, звичайно, становлять найбільшу
кількість справ, які розглядаються державними органами, справи з приватних прав
також можна узагальнити переліком найбільш традиційних справ, шо розглядають-
ся судом. Однак при більш детальному аналізі різниця між цими справами є досить
очевидною. Головна мета вимоги щодо довічності посади судді третьої категорії
полягає у створенні гарантій проти впливу Конгресу на федеральних суддів 1 .
Однак розрізнення справ за суспільними та приватними правами навряд чи служить
тій же меті. Багато судових справ, де розглядаються суспільні права, передбачають
втручання Конгресу. Це стосується таких справ, як захист прав у сфері державної
охорони здоров’я, соціальної допомоги, видачі дозволу на рубку дерев на феде-
ральній території. Водночас такі приватні справи, як суперечки при укладанні
контрактів між корпораціями або претензії кредиторів щодо відшкодування боргів,
не викликають широкого громадського резонансу і тому не потребують обов’язкової
участі суддів із статусом довічної посади. Існує думка, що розрізнення суспільних
та приватних прав мало б більше сенсу, якби юрисдикції судів над цими справами
поміняли місцями.
Адміністративні органи у ролі помічників судів. Логічно пояснити роль суддів
адміністративних органів, шо підпадають під ст. І Конституції, як помічників суд-
дів третьої категорії. Згідно з такою теорією адміністративним органам дозволя-
ється розглядати суперечки у багатьох приватних справах, але на принципах
допомоги суду і за умови, шо остаточне рішення ухвалюється суддями третьої ка-
тегорії. Типова схема такого розгляду виглядає таким чином: спочатку справу роз-
глядає адміністративний орган, і тільки потім здійснюється судовий контроль
118 Федеральні мирові судді, судді з питань банкрутства та взагалі судді федерального рівня з пев-
ною правовою специфікою підпадають під ст. І Конституції. Див. розділ V. Такі ж конституційні труднощі
та підходи існують при виправданні діяльності третейських суддів державних установ.
119 ХогШегп Ріреііпе Со. V. МагаїЬоп Ріреііпе Со., 458 13.5. 50 (1982) (законодавство, згідно з яким
судді з питань банкрутства призначаються на термін 14 років для ведення справ приватного бізнесу, є
порушенням ст. III Конституції).
120 Див. Агіаз Коо/т§ у. Оссираііопаї 8а/егу апсі НеаІїН Р.еміе'м Соттіззіоп, 430 С.5. 442, 450 (1977).
Згідно з цією теорією Конгресу не треба вдаватися до судових чи адміністративних слухань, крім
випадків, передбачених належними правовими процедурами.
121 Див. розділ І.
214
Розділ VI
ухваленого рішення з боку суддів третьої категорії. З одного боку, це дає змогу збе-
регти «основні атрибути судової влади», з іншого — не суперечить правовим нор-
мам, які не дозволяють розглядати приватні справи судцям, шо не підпадають під
ст. III Конституції 12 . Але біда в тому, що теорія не завжди співпадає з практикою.
У більшості випадків адміністративні органи, якщо немає нагальної необхідності у
залученні офіційних судів, приймають остаточні рішення по справах 122 123. Навіть
якщо здійснюється судовий контроль, вирішальне значення у прийнятті остаточно-
го рішення мають документи і факти, зібрані суддями адміністративного органу 124.
Функціональний підхід. Труднощі, які виникають при розрізненні суспільних та
приватних прав, а також суперечливий характер теорії «судових помічників»
призвели до того, що Верховний суд нехтує обома підходами. Він використовує
функціональний підхід, який зарекомендував себе при вирішенні проблем,
пов’язаних з поділом влади. Верховний суд інтерпретує вимоги до кваліфікації
суддів третьої категорії не з точки зору обсягу їх повноважень, а насамперед з ура-
хуванням конституційних функцій, які вони мають виконувати ’25. Застосовуючи
функціональний підхід до суддів першої категорії, суд намагався знайти рівновагу
між двома протилежними факторами: (1) зацікавленістю Конгресу в ефективному
та висококваліфікованому розгляді тієї категорії справ, які перебувають у компе-
тенції суддів першої категорії та (2) небезпекою впливу Конгресу на такі категорії
справ. Унаслідок цього суд дозволив Конгресу віднести розгляд деяких приватних
спорів до компетенції адміністративних органів 126 127.
Функціональний підхід, звичайно, підлягає критиці через прагнення до
компромісу. Немає принципової бази, яка б давала змогу балансувати між двома
неоднорідними величинами. Крім того, такий підхід ігнорує досить недвозначний
текст Конституції, який чітко уповноважує суддів третьої категорії здійснювати су-
дову владу. Фактично «функціональний» підхід, який так полюбляє суд, є не шо
інше, як намагання перейти на більш високий рівень узагальнення з метою
уникнути чітких формулювань. Такий підхід зводить вимоги ст. III Конституції до
узагальненої перевірки того, чи не ущемляються, часом, у конкретній ситуації загаль-
но' ідея поділу влади, причому в розумінні певної кількості учасників суду і в пев-
ний час 1 .
122 Див. Соїптосіігу /игигез ТгасЦпд Сотт. V. Зепог. 478 1-7.5. 833 (1986), а також Сго'ліеіі V. Венноп, 285
13.8. 22, 51 (1932).
123 Винятком є Національне управління трудових відносин, яке мусить .мати офіційне ухвалення
свого рішення.
124 Теорія «судових помічників» спрацьовує трохи краще, каїн йдеться про федеральні
магістратури, які також класифікуються як судді першої категорії. За юридичними нормами вони
повинні працювати під наглядом суддів третьої категорії, і в більшості випадків вони тільки рекомен-
дують рішення.
125 Цей підхід чітко простежується у справі Північного трубопроводу, коли суддя Уайт не підтримав
рішення суду. Треба зазначити, шо це була остання справа, де застосовувався підхід протиставлення
суспільних і приватних прав.
126 Див. Пота5 V. Ііпіоп СагЬіііе Ацгісиігигаї Ргодиск Со., 473 13.8. 568 (1985) (затвердження
адміністративної системи відшкодування вартості розробки хімічних препаратів); Соттодіїу Гигигез Тга-
(ііпі; Соттіхл'оп V. Зсіїог, 478 13.8. 833 (1986) (затвердження адміністративного розгляду спорів, що
виникають між брокерами фондової біржі та їх клієнтами). Ше одна причина заперечення з боку
Конституції проти адміністративного розгляду справ полягає в тому, що такий розгляд порушує 7-у поп-
равку про права суду присяжних у розгляді цивільних справ. Суд відхилив цей аргумент. Див. Аііах КорДп^
Со. V. ОссирагіопаіЗа/еГу апсі НеаМі Нєуієу/ Сотт., 430 13.8.442,461 (1977); Сгап/іпапсіега, Д.А. V. ИогдЬег^,
492 13.8. 33, 61 (1989), а також Атап&МауЮп (виноска 1) (критика позиції суду).
127 Див. Мотяоп V. Оізоп, 487 13.8. 654, 697 (незгода судді Скалія).
Адміністративне право
215
3.	Проблеми поділу влади у межах адміністративного
органу
Навіть якшо проблеми поділу влади між адміністративними органами, що ми
щойно обговорювали, можуть бути вирішені, все одно існують проблеми, пов’язані
з поділом влади у межах одного адміністративного органу, де законодавчі, виконавчі
та судові функції об’єднані «під одним дахом». Джеймс Медісон (іашез Майівоп)
писав: «Концентрацію законодавчої, виконавчої та судової влади в одних руках чи
то успадкованої, чи через самопризначення або вибори, можна кваліфікувати як
тираніїо чистої води» . Крім того, існують загальні положення щодо того, що
«жодна людина не може бути суддею власних вчинків», і «одна і та ж людина не може
творити закони і водночас стежити за їх виконанням» .
А професор Штраус (Зігаїкз) зазначав: «Важко пояснити теоретично, чому такі ус-
тановки відповідають структурним вимогам щодо поділу влади, хоча цілком зрозуміло,
шо суд вони задовольняють повністю» 13°. Реальна причина того, чому адміні-
стративним органам вдалося зберегти свої позиції, попри конституційні обмеження,
можливо, полягає у тому факті, що вони виконують важливі функції в сучасному уряді,
і заважати їм виконувати ці функції, наполегливо вимагаючи чітко розділяти законо-
давчу та виконавчу владу,— навряд чи можна вважати розумною політикою.
Однак не слід удаватися до елементів доцільності, тому що багато справ, що так
чи інакше торкаються питань поділу влади, потребують тільки того, щоб владні
структури федерального рівня не суперечили функціям, які виконуються завдяки
поділу' влади.
Застосовуючи функціональний підхід, адміністративні органи не порушують
принципу поділу влади, тому що вони не загрожують тиранією, як цього побою-
вались Медісон і Фреймерс. По-перше, сучасні адміністративні органи порівняно
незалежні від трьох гілок влади і водночас не перебувають у полоні якоїсь однієї
гічки влади. Загроза була б значно більшою, якби законодавча, виконавча та судова
влади зосередилися в руках Президента, Конгресу чи судів. По-друге, оскільки
адміністративні органи певною мірою незалежні від будь-якої влади, вони
підпадають під контроль усіх гілок влади (іноді він буває конкурентним): Президент
призначає керівників адміністративних органів та високих посадових осіб і стежить
за їх діяльністю, Конгрес через свої комітети та законодавчі мандати проводить
постійний моніторинг їх оперативної діяльності, суди контролюють законність їх
дій. Все це майже зводить нанівець загрозу тиранії, про яку застерігав Медісон ,31.
Третя причина, за якою адміністративні органи не становлять серйозної загрози
принципу поділу влади, є той факт, що вони об’єднують виконавчі, законодавчі та
судові функції тільки у вищих ешелонах влади. Керівник адміністративного органу
та радники високого рівня мають право вирішувати: чи оприлюднювати юридично-
правові норми, яким чином виконувати закон і чи належно був розглянутий спір з
точки зору додержання юридично-правових норм. На середньому та нижчому
рівнях такі функції розділені між різними управліннями адміністративного органу.
Найбільша загроза полягає у можливому впливі виконавчого управління на судове.
Акт про адміністративні процесуальні норми передбачає, що «працівникам, які
виконують слідчі функції, не дозволяється приймати рішення по справі, або надавати
Газета «Тіїе РеДегаІізг Рареге» ХУезІеуап ІЗ. Ргєй, Мі<1<11е1оиті 1961, с. 324 (видання ЗасоЬ Е. Сооке).
129 Вискіеу V. Уаіео, 424 11.8. 1 (1967).
Зітиз! (виноска 1).
131 Див. 5ггаия (виноска 1). Верховний суд також відхилив прийняття належної правової процедури,
бо вона потенційно створювала загрозу об’єднання слідчих та судових функцій в одному органі. Див.
И'ігіїппеу. Ьагкіп, 421 11.8.35 (1975) (відхилення аргументів лікаря проте, шо належна правова процедура
була порушена, тому шо адміністративний орган, який звинувачував лікарів у непрофесійній поведінці,
був також уповноважений розслідувати це звинувачення, підготувати результати розслідування та кон-
тролювати правильність дій слідчих, шоб запобігти їх упередженості).
216
Розділ VI
рекомендації щодо прийняття рішення». Крім того, працівнику адміністративного
органу, який головує на слуханні справи, не дозволяється контактувати з вико-
навчим персоналом, керувати ним або бути йому підпорядкованим 132 .
Є. Недоторканність державної влади
у позовах проти федеральних органів
та органів штатів
Коли обговорювалися питання судового контролю, ми звертали увагу на ситу-
ації, коли індивідуальні особи висувають позови проти органів. Однак позови проти
адміністративних органів інколи можуть суперечити принципу недоторканності
державної влади — положенню, що дії державної влади не можуть оскаржуватися
без її згоди. Коли судовий контроль передбачається законом, як правило,
вважається, що відповідна державна влада «погоджується» з цим. Проте державна
влада погоджується не з усіма діями, які здійснюються проти адміністративних
органів. Крім того, такі положення закону можуть бути відмінені.
За іронією долі, країна, яка скинула ярмо монархізму та ратифікувала
Конституцію для забезпечення того, щоб уряд дотримувався духу та букви закону
у власній діяльності, захищає доктрину недоторканності державної влади 33
Оскільки цей постулат може зробити державну владу непідзвітною Конституції та
закону, певна неузгодженість між підзвітністю і недоторканністю викликала появу
декількох прецедентів і правових норм, котрі, модифікувавши концепцію недотор-
канності, дають змогу вживати певних заборонних заходів. Це, принаймні, дозволяє
судам зупинити незаконні дії та вимагати, щоб уряд далі додержувався у своїй
діяльності чинного законодавства 134 135 Яких саме заходів при перегляді
адміністративної справи може вжити суд, залежить від його рівня (федеральний чи
штату) та від того, дії якого державного органу оскаржуються. До того ж необхідно
врахувати усі видозміни статусу судів та відповідачів, які можливі за принципу
федералізму.
1.	Позови проти федеральних органів
у федеральному суді
Коли федеральний суд переглядає справу щодо «компенсації збитків (не в
грошовому вигляді)», Акт про адміністративні процесуальні норми дозволяє
поступитися принципом недоторканності та вважати Сполучені Штати
відповідачем у справі 13 . Акції проти Сполучених Штатів або їх органів, що
стосуються компенсації грошових збитків, взагалі заборонені через принцип не-
доторканності, але можуть дозволятися законом. Головним чином це Феде-
ральний закон про позови щодо цивільних правопорушень (Ребегаї Тогі С1аіт$
Асі) та Закон Такера (Тискег Асі). Перший закон, ухвалений у 1946 р., передбачає
відшкодування за цивільні правопорушення, покладаючи відповідальність на феде-
ральний уряд за вчинені ним цивільні правопорушення «таким самим чином та у та-
132 Див. Анотований кодекс законів США (С.8.С.А.), 5, § 554(0). На додаток, судді з
адміністративних справ звільнені від перевірки їх діяльності самими органами та строк їх повноважень
визначається комісією з питань громадянської служби, а також Атап <£ Мауіоп (виноска 1), § 8.5.2.
135 Див. Егл’іп СЬетегітку. Гедегаї Зигіміісііоп § 9.2.1 (Еіітіе Вго'лп & Со. 1994).
*34 Див. виноску 69.
5 Див. Анотований кодекс законів США (Ц.8.С.А.), 5, § 702. До того, як до Акта про
адміністративні процесуальні норми були внесені поправки щодо відміни недоторканності, дозволялося
порушувати справи про відшкодування збитків проти Сполучених Штатів таким чином, як і проти
штатів, не беручи до уваги 11-у поправку, як зазначено нижче у пункті 3. Див. Еагзоп к ДоіпевИс <£ Еогеірі
Соттегсе Согр., 337 11.8. 682 (1949).
Адміністративне право
217
кому ж обсязі, як і щодо приватної особи в аналогічних обставинах» зб. Закон Та-
кера, що вперше набув чинності у 1855 р., передбачає відшкодування збитків у
«випадках, не пов’язаних із цивільними правопорушеннями» . Однак, керуючись
визначенням, шо без дозволу Конгресу неможливо оскаржувати дії
адміністративних органів, Конгрес звільнив Сполучені Штати від перегляду їх справ
судами присяжних та винесення судами рішень про грошове відшкодування завданих
урядом збитків 136 137 І38.
2.	Позови проти адміністративних органів штату
в суді штату
Як зазначено у розділі І, штати, як суверенні суб’єкти, користуються правами
та повноваженнями, крім тих, яких їх позбавила Конституція. За загальним
правилом позови проти уряду штату не можуть розбиратися у судах штату без окре-
мого дозволу. Проте, багато штатів дозволяють розглядати позови за умов, з якими
погоджується федеральний уряд, про що вже говорилося више. Інші штати повністю
відмовилися від принципу недоторканності власних органів 139 * 141.
3.	Позови проти федеральних чиновників або органів
у суді штату
Акт про адміністративні процесуальні норми позбавляє федеральні органи не-
доторканності тільки коли це стосується розгляду справ у федеральному суді.
Унаслідок самої природи федеральної влади (її структура визначається Кон-
ституцією) та значимості федеральних законів, суди штатів не мають права вимагати
відшкодуваньза дії, вчинені федеральними чиновниками або органами. Це правило
сформульовано у справі Тарбла . У ній Верховний суд встановив, що суд штату
у Вісконсіні не мав права виносити судовий наказ про представлення до суду за-
арештованого офіцера федеральних військ, який дозволив звільнити солдата нібито
непризовного віку. Більше того, Конгрес ухвалив рішення, згідно з яким федеральні
чиновники можуть вимагати передачі будь-яких позовів, висунутих проти них у
судах штату, до федерального суду 41.
4.	Позови проти адміністративних органів штату
у федеральному суді
Ця категорія позовів, можливо, найбільш важлива, тому шо позивачі, які пос-
траждали від порушень федеральних законів адміністративними органами штату,
традиційно шукають захисту у федеральному суді, а не в суді штату. Популярність
федеральних судів у таких справах пояснюється тим, що федеральні судді не входять
до уряду штату, в цілому більш обізнані з федеральним законодавством та не
піддаються політичному впливу завдяки довічному терміну перебування на посаді.
Як зазначено у розділі 1, коли обговорювалася Конституція, порушувалось і питання
136 Анотований кодекс законів США (С.8.С.А.), 28, § 2674.
137 Анотований кодекс законів США (С.8.С.А,), 28, § 1491 (а)(1).
|3’ Більш докладно ці Акти аналізуються у роботі Спетегігику (виноска 133), §§ 9 2.3-9.2.4.
139 Див. Рґ055ег & КееіопЧ НогпЬоок оп Топ$, 5сЬ еіі, §§ 131-132 (ЗУезі 1984, 1988). У розділі XI
подається додаткова інформація про недоторканність адміністративних органів штатів в питаннях
цивільних правопорушень.
Див. 80 13.8. (13 ЗУаІІ.) 397 (1871).
141 Див. Анотований кодекс законів США (СІ.З.С.А.), 28, §1442(а)( 1). Однак див. Меіа V. Саіі/отіа,
489 С.8. 121 (1989) (перенесення справи .може мати місце тільки тоді, кати відповідач будує свій захист
на базі федерального законодавства).
218
Розділ VI
про можливість висувати позови проти уряду штатів у федеральному суді. У справі
Крісхольм проти штату Джорджія (СИгізИоїт V. Сеог^іа) '42 (1791 р.) Верховний суд
вирішив, шо положення ст. ПІ Конституції, за якою федеральні суди можуть роз-
глядати позови проти урядів штатів, позбавляє ці уряди імунітету від позовів проти
них у федеральних судах, незалежно від того, якою недоторканністю вони
користуються у судах своїх штатів. Конгрес та штати відреагували на цю постанову
прийняттям у 1793 р. 11-ї поправки до Конституції, якою відновлювалася така
недоторканність. Недоторканність продовжує існувати і зараз, попри той факт, шо
вишість федеральних законів порівняно із законами штатів була підтверджена Гро-
мадянською війною та 14-ю поправкою до Конституції142 143. Виходячи з буквального
змісту 11-ї поправки, не можливо заборонити розгляд справ щодо захисту феде-
ральних прав, якшо такі справи порушують громадяни проти адміністративних
органів своїх штатів. Проте Верховний суд по справі 1890 р. Хане проти штату
Луїзіана (Напз V. Ьоиійапа) зазначив, шо, незважаючи на таке формулювання 11-ї
поправки, подібні справи перебувають у межах її змісту І44.
Разом з тим прецедент, який тлумачив 11 поправку, встановив різницю між
дозволеними та неправомірними заборонними акціями приблизно таку ж, як і
для справ проти федерального уряду у федеральних судах — визначену Актом про
адміністративні процесуальні норми. Верховний суд у справі Янга 145 встановив,
що навіть коли принцип недоторканності державної влади не дозволяє порушу-
вати справи проти штатів, він не забороняє федеральним органам висувати
позови проти чиновників штату в межах їх відповідальності, принаймні якщо
йдеться про відшкодування збитків. За теорією Янга, якщо дії чиновника супе-
речать панівному федеральному закону, він втрачає статус державного
чиновника та може підлягати суду як «приватна особа». Однак це теорія.
Оскільки чиновник був звинувачений за дії у межах власної посадової компе-
тенції в уряді штату, то санкції, накладені на нього, мають таку ж силу, як і проти
самого штату 146. Проте це не стосується випадків, коли за рішенням суду йдеться
про відшкодування збитків з бюджету штату 147. Конгрес має повноваження за
бажанням відмінити недоторканність штату у плані відшкодування збитків шля-
хом ухвалення нової правової норми, якщо її метою, чітко визначеною, буде ска-
сування недоторканності уряду штату І48.
142 Див. 2 13.8. (2 Ояіі.) 419 (1793).
148 Верховний суд не вирішив питання щодо того, чи 14-а поправка анулює положення 11-ї поп-
равки. Див. МНІікіп V. ВгасІІеу, 433 13.5. 267, 290, п.2 (1977).
144 Див. 134 13.8. 1 (1890), а також роботу Н'ііііат Витрат. Татіпв іЬе ЕієуєпсЬ Атепсітепі ЗУііЬош
СКеггиІіпе Нап5 V. Ьоиіііапа, 40 Сазе \Уе5іегп Йеа. Е.Яєу. 931 (1989). Недоторканність державної влади за
11-ю поправкою також не забороняє порушувати справи проти муніципальних осередків штатів —
.міст, графств, місцевостей тощо,— якшо вони діють від імені штатів, тобто виступають агентами
штатів V виконанні програм, які здійснюють штати. Див. Репппигзі Дгаїе Всііооі апсі Нозріїаі V. Наїсіегтап,
465 13.5. 89 (1984).
145 Див. 209 13.8. 123 (1908).
146 Практика звинувачування уряду шляхом висування позову проти конкретного урядовця перей-
шла з Англії, де подібний метод застосовувався у деяких випадках з метою висування позовів проти
Корони. Див. Ьоиіз За^е. 8иііз А^аііьі Соуєгпіпєпк апсі ОЯЇсеге: 5оуєгєі§п Іттипііу, 77 Нагу.Ь.Кеу. 1
(1963).
147 Див. Есіеїтап V. Зогсіап, 415 13.8. 651 (1974).
148 Див. Ретщ’іиапіа у. Ііпіоп баз Со., 491 13.8. 1 (1989). Конгрес не ухвалив жодного закону такого
типу, який дозволяв би позови проти штатів за порушення конституційних прав і зберігав повноваження
для відміни у деяких випадках права недоторканності. Див. Анотований кодекс законів США (13.8.С.А.),
17, §511 (дозволяє позови проти штатів за порушення авторських прав), (13.8.С.А.), 42, §20003-7
(прийнятий 21 жовтня 1986 р.) (дозволяє позови проти штатів за дискримінацію при наймі яа роботу),
(13.8.С.А.), 42. §§ 9604 та 9606 (позови проти штатів за звалища токсичних відходів). Див. Скетегіпзку
(виноска 133), §§7.1-7.7.
Адміністративне право
229
Справи щодо посадової компетенції проти чиновників штатів взагалі розгляда-
ються федеральними судами відповідно до § 1983 Анотованого кодексу законів
США, 42, Цивільного права, за яким будь-яка особа, що діяла в межах законів штату,
підпадає під відповідальність (по виконанню судових заборон або відшкодуванню
збитків) у федеральному суді за порушення федерального законодавства. Позови
проти керівників адміністративних органів можуть висуватися через те, шо немає
потреби попередньо використовувати засоби адміністративного або судового захисту
в самому штаті149 *. Разом з тим при застосуванні § 1983 як методу судового контролю
за діяльністю адміністративних органів існують три обмеження. По-перше, позивач
може порушувати федеральні конституційні або юридичні питання, оскільки мета
закону — захист від позбавлення федеральних прав. По-друге, юридичний захист не
завжди мусить передбачати відшкодування грошових сум за позовом проти органів
штату, що мало б зворотний ефект, про що йшлося више. По-третє, якшо орган
штату вживає примусових заходів по справі, яку він вирішує, проти потенційного
позивача у федеральному суді, то останній має утриматися від розгляду такого позо-
ву та дати змогу здійснитися законові штату. Вирішення такої справи підлягає су-
довому контролю з боку суду штату |5°.
Ж. Позови проти чиновників адміністративних органів
За деяких обставин можна виносити рішення про відшкодування грошових
збитків адміністративними чиновниками, що були спричинені їх несумлінними чи
незаконними діями. Такі позови не суперечать принципу недоторканності державної
влади, тому шо вони висуваються проти конкретного адміністративного чиновника
та не вимагають відповідальності уряду 151 152.
Персональні позови проти окремих чиновників не є предметом суто адмі-
ністративного права. На юридичних факультетах США вони вивчаються, загалом,
в курсі судових процесів з цивільних прав. Проте це питання порушується тут з двох
причин. Перша — це те, що дозволяється висувати позови тільки проти чиновників
виконавчих або адміністративних органів. Законодавці штатів та федерального
рівня, як і інші чиновники, котрі здійснюють законодавчі функції, захищені
недоторканністю від судових рішень про грошову компенсацію збитків . Судді та
інші чиновники, котрі виконують судові функції — включаючи суддів з
адміністративних справ — теж мають недоторканність 153. Законодавці та судді несуть
149 Див. Раау V. Гіогісіа Іпіетагіопаї ііпіуєгзігє, 457 (1982). Якшо федеральний позивач шукає
адміністративного захисту у самому штаті, він може бути пов'язаний деякими фактами, встановленими
на слуханні адміністративних справ у штаті; ІЛііїегзігу о/ Теппеххе V. ЕИіоП, 478 13.8. 788 (1986).
159 Див. ОИіо С'ті Соттіаіоп V. Оаугоп СНтііап ЗсИооЬ, 477 (3.8. 619 (1986) (федеральний суд
повинен утриматися від акцій у адміністративному слуханні справи про громадянські права у штаті проти
федерального позивача). Це є частиною «утримання Янгера», про шо йшлося у розділі V.
151 Див. Зсіїеиегу. ЯЛоЛ-з.416 13.8.232 (1974) (позов проти тодішнього губернатора Огайо та солдатів
Національної гвардії, які були викликані для заспокоєння заворушення студентів, під час якого студен-
там було завдано тілесних ушкоджень, не забороняється 11-ю поправкою). Див. Сйетегіп8ку (виноска
133), §§ 7.1-7.7.
152 Див. Теппеу V. ВгапііЬоуе, 341 13.8. 367 (1951) (законодавці штату та їх помічники користуються
правом недоторканності від відповідальності за акції, пов’язані з розслідуванням справ для комітетів);
Еаиіаті V, ІІ.З. Зетсетап'я Рипсі, 421 13.8. 491 (1975) (федеральні законодавці). Високопоставлені
адміністративні чиновники або судді, які діють як «законодавці» по запровадженню законів, теж можуть
користуватися правом юридичної недоторканності. Див. Зиргете Соип о/ Уіг&іпіа V. Сопіитеп Ипіоп, 446
13.8. 719 (1980). Юридична недоторканність звільняє не тільки від відшкодування збитків, але н від су-
дової заборони.
153 Див. Зіитр ь. Зрагктап, 435 13.8. 349 (1978) (суддя штату, який незаконно ухвалив рішення про
стерилізацію неповнолітнього, був недоторканний у плані відшкодування збитків; навіть якщо прийнят-
тя цього рішення не було дозволено законом, це судовий акт); Вив\'. Есопоту, 43813.8.478 (1978) (феде-
ральний суддя з адміністративних справ має право на певний судовий імунітет як звичайний суддя).
220
Розділ VI
відповідальність по справах, пов’язаних з відшкодуванням збитків, тільки у межах
виконання ними адміністративних функцій 154. Другою причиною обговорення у
цьому розділі позовів про відшкодування збитків проти чиновників є те, що ці
позови виконують важливу і часто не помічену функцію запобігання незаконним
адміністративним діям. Нішо так гарно не нагадує адміністративним чиновникам
про необхідність діяти згідно з чинним законодавством, як загроза нести персональ-
ну відповідальність та відшкодовувати збитки за власні незаконні дії.
Позови проти чиновників штатів за порушення федеральних прав. Законодавство,
в правовому полі якого врегульовуються позови проти адміністративних
чиновників, первинно розроблялося у контексті позовів проти чиновників штатів,
тому ми і зупинимось спершу на них 155. Федеральний закон 42 Анотованого ко-
дексу законів США, § 1983, про який уже йшлося, дозволяє висувати позови проти
чиновників штату в суді штату або федеральному суді, коли мають місце факти пору-
шення федеральних прав. Незважаючи на недвозначність положень цього закону,
у якому чітко сказано про право подавати позов проти «будь-якої» особи, яка на-
чебто діє у межах законодавства штату, але порушує федеральні права, Верховний
суд спорядив § 1983 багатьма можливостями використовувати право недоторкан-
ності. Воно є таким у межах загального права, і Конгрес вважає доцільним
використовувати його, незважаючи на широке тлумачення положень законодавчих
актів. У параграфі йдеться про законодавчу та судову недоторканність. Інші її види
передбачають недоторканність від карного переслідування 156, недоторканність свід-
ків 157 158 159, а також імунітет муніципальних органів від рішень про штрафні санкції 5 .
У випадках звинувачення адміністративних чиновників може йтися також про
«недоторканність сумлінного виконання». Такий вид недоторканності звільняє
чиновників-відповідачів від відповідальності, якщо вони виконують адмініст-
ративні або виконавські функції і якщо не чинять «несумлінних» дій, які можуть
порушити права позивача|59. Визначення несумлінності є абстрактним і не
залежить від реальних намірів відповідача. Це питання розглядається в суто
юридичному ракурсі, відповідно до того, який був стан права на час здійснення тих
чи інших дій. Верховний суд встановив, шо «кваліфікований критерій недоторкан-
ності надає багато можливостей для винесення помилкових рішень, захищаючи все,
крім зовсім некомпетентних працівників та тих, хто умисно порушує закон»160.
Коли доведено вину, можуть виноситися рішення про відшкодування фактичних
збитків. Рішення щодо штрафних санкцій можуть ухвалюватися, коли будуть дове-
дені зловмисні мотиви або наміри чи груба необережність 161.
Позови проти чиновників штатів за порушення законів штату. Право недотор-
канності у своєму повному обсязі може застосовуватися тільки тоді, коли позови,
що висуваються проти чиновників штату, грунтуються на федеральному законо-
давстві. Якщо підставою для порушення позову проти чиновника штату є закон
штату, тоді може застосовуватися тільки те право недоторканності, яке визначене
у законах цього штату. Набір таких прав у кожному штаті свій, але у деяких випад-
154 Див. Юауа V. Раззтап, 544 Е.2<1 865 (5іЬ Сіг. 1977), 442 11.5. 228 (1979) (конгресмен може нести
відповідальність за статеву дискримінацію при наймі нових співробітників, тому що це суто
адміністративні, а не законодавчі дії); Витз V. Кеед, 500 11.8. 478 (1991) (обвинувач не користується
імунітетом у випадку надання помилкових свідчень поліції, тому шо це адміністративна акція, не
пов’язана з представництвом уряду в суді).
155 Чітке тлумачення цього складного закону можна знайти у роботі Оіетегіпзку (виноска 133).
156 Див. ІтЬІег V. Раеіитап, 424 С.5. 409 (1976 ); Вискіеу V. Гівзіттопз, 113 8.Сі. 2606 (1993).
157 Див. Вгізсое V. ЬаНие, 460 13.8. 325 (1983) (офіцер поліції — свідок).
158 Див. Сігу о/ХенроП V. РАСТ Сопсет, 453 І1.8. 247 (1981). Штрафні санкції по цивільних справах
розглядаються у розділі XI.
159 Див. Нагіок у. Ріа^егаІВ, 457 11.8. 800 (1982) (позов проти чиновників Міністерства оборони з
приводу примусового відведення позивача, який заявив про перевитрату коштів).
«Ю Нипкгу. Вгуат. 502 11.8. 224, 112 З.Ст.537 (1991).
161 Див. Зіпіії V. УУасІе, 461 Ї3.8. ЗО (1983).
Адміністративне право
221
ках застосування цього права подібне до того, як це робиться на федеральному
рівні|62.
Позови проти федеральних чиновників. Законів (подібних до §1983) про мож-
ливість висувати позови проти федеральних чиновників за порушення Конституції
або федерального законодавства не існує. Разом з тим Верховний суд у справі Бівенс
проти шести невідомих, які назвалися агентами Федерального бюро з наркотиків
(Віуєпз у. Віх Ппкпо^п ії'атед А§епіз о/Ле Гедегаї Вигеаи о/ Магсоіїсз)* 163 використав
приватне право на подання позову за збитки, завдані через несумлінність та пору-
шення Конституції. Усі види недоторканності, визначені вище для чиновників
штату, застосовуються і щодо федеральних чиновників . Якщо федеральні
чиновники діють у межах посадової компетенції, позови проти них розглядаються
як проти Сполучених Штатів у відповідності до Федерального акта про позови щодо
цивільних правопорушень. Коли встановлено, шо працівники федеральних органів
діяли поза межами власних повноважень, позов проти них розглядається у судах
штату відповідно до законодавства штату .
163 Див. Рпмзег & Кееіоп (виноска 139), §132.
163 Див. справу 403 (1.8. 388 (1971).
164 Унікальним для федерального контекст)' є те, шо Президент абсолютно недоторканний у плані
відповідальності за спричинені ним збитки у межах своєї компетенції. Див. N1x0» V. Еіи^егаШ, 457 С'.З.
731 (1982).
165 Див. Анотований кодекс законів США (С.8.С.А.), 28, § 2679.
VII РОЗДІЛ_________________________________________________
ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО
У першій частині розділу ми розглянемо типовий цивільний правовий спір.
Судовий процес докладно описано в розділі ПІ, а ось цей розділ присвячено досу-
довим процедурам, засобам судового захисту й остаточним рішенням суду. Зокрема
в другій частині розділу йдеться про труднощі, що виникають у федеральному
судочинстві при розгляді цивільних справ, оскільки закони й судові процедури не
завжди є суголосними. Далі проаналізуємо належний перебіг самої судової проце-
дури, починаючи з подання позову й закінчуючи застосуванням відповідних норм
права. Обговоримо також особову (персональну) юрисдикцію федеральних судів і
судів штатів, теорію так званого непідходящого (незручного, неслушного,
невідповідного) місця розгляду справи (Гогиш поп сопуєпієпв), визнання штатом
судових рішень інших штатів, добір відповідних правових норм для винесення
рішення у справі.
ЧастинаІ
ХІД ЦИВІЛЬНОГО СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Як уже зазначалося в розділі ПІ, судові процедури в цивільних і кримінальних
справах досить подібні. Однак слід мати на увазі, шо досудова процедура в цивільній
справі суттєво відрізняється від процедури в кримінальній справі, до того ж вона
значно складніша 1.
У різних штатах судова процедура має свої відмінності, хоч загалом хід судового
процесу регулюється Федеральними правилами цивільного судочинства (Ресіегаї
Киїез о£ Сіуіі Ргосесіиге — ГК.СР). їх було затверджено 1938 р. й узято за основу
більшістю штатів. Ті з них, котрі не визнали Федеральних правил, адаптували свої
власні правила до РКСР. Опис судової процедури подається за тими ж таки РКСР.
Але слід мати на увазі, що, крім затверджених федеральних правил, існують ще
окремі правила штатів для різних судових підрозділів; у багатьох випадках вони
розписані детальніше, ніж федеральні2.
Повнішу інформацію про цивільну судову процедуру містять такі видання: Зиск Н. іїіедепіііаі,
Магу Кау Капе, апсі АггіічгК.МіПег. НотЬоокоп Січі! Ргосесіиге, 2<3е<1. (П'єз! 1993); НетіпрЗатез, Зг., беоЦгеу
С. Нагагсі, Зг. & Зокп ЕеиЬзсІог/. Сіуіі Ргосесіиге, 4і1і еД (ІДиіе Вгоч'П 1992); Заггу Теріу & Каїрії V. ІУкіїІеп.
Сіуіі Ргосесіиге (Роипсіаііоп 1994). Для студентів юридичних вузів див. Зозврк Щ СІаппоп. Сіуіі Ргосесіиге:
Ехатріез апсі Ехріапасіопз, 2<і еД (Ьіссіе Вгоу-п 1992); Сене Я. Зкгеее <5 Реіег Кауеп-Напзеп. ІЗпсіегяапсііг^
Сіуіі Ргосесіиге, 2<і еД (МакЬесу Вепсіег 1994). Див. також &>&ег С. Рагк & Доид/аз Д., МсЕагіапд. Сотри-
гег-АісІесі Ехегсізез оп Сіуіі Ргосесіиге» (\Уе5і 1991). Про трудноті судового процесу федеральних судів див.
Скаг/езА/ап Ц'гі^кі. НогпЬоок оп ійе Ьа\у оГРесіегаї Соипз, 5сЬ есі 1994), Егтп Скетегіпзку. Ресіегаї
ЗигіасіісСіоп, 2<і еД (Ьіиіе, Вгоигп, 1993).
2 Див. Ресіегаї КиіезоГСІУІІ Ргосесіиге, а також Ресіегаї КиїеаоГСІУІІ Ргосесіиге — 1994—95 Есіисасіопаї
Есііііоп (\Уем 1994).
Цивільне судочинство
223
А. Попереднє провадження справи
1. Скарга позивача
Цивільна судова справа реєструється тоді, коли позивач подає скаргу секрета-
реві суду. Згідно з ГКСР скарга має містити (1) обгрунтований опис причин подання
позову; (2) стислий опис справи, щоб адвокат міг обгрунтовано побудувати свій
виступ; (3) вирок, якого вимагає позивач 3.
За загальним правом, складні приписи захисту проти позову передбачають ско-
рочений судовий розгляд питання фактичного чи юридичного характеру, яке
повинно становити основу судового рішення. Лише один хибний крок у попе-
редньо-му провадженні справи може звести нанівець усі зусилля однієї із сторін. З
огляду на це було запроваджено демократичнішу процедуру попереднього розгляду,
яка полегшує судове вирішення справи. Ця процедура дістала назву «повідомлення
про попередній скорочений розгляд». Вона передбачає наявність достатньої
кількості фактів для подання позову без їх деталізації. А мета процедури —
«пред’явити відповідачеві чіткий і неупереджений перелік фактів, які є підставою
для позову» 4. Наведемо приклад позову про необережність, що спричинила авто-
дорожню пригоду, складеного відповідно до вимог РК.СР.
і. Заява про порушення цивільної справи.
2. 1 червня 1936 р. на шосе Бойстон-стріт, що в Бостоні (Массачусетс), відповідач,
необережно керуючи автомобілем, наїхав на позивача, який переходив дорогу.
3. Внаслідок цього позивач упав, зламав ногу й дістав інші ушкодження, шо
унеможливило виконання ним службових обов’язків. Він зазнав фізичного болю й
моральних сіраждань, а також матеріальних збитків на тисячу доларів, витрачених
на госпіталізацію та лікування.
Таким чином, позивач вимагає від відповідача компенсації в розмірі
доларів і покриття витрат на судочинство.
Подібні позови складаються, як правило, адвокатами, тому вони занадто
просторі, але не завжди конкретні; зрештою, повідомлення про попередній розгляд
не вимагає детального опису: достатньо стислої заяви. Попередній розгляд відіграє
не головну роль у судочинстві. Цілком зрозуміло, що стислий опис не дає змоги
визначити всіх фактів справи, сформулювати альтернативні підходи й відхилити не-
обгрунтовані претензії. Однак ці функції мають здійснюватися безпосередньо на
стадії слідства, під час спрощеного (сумарного) судочинства чи на досудових нара-
дах, про які розповімо пізніше 5.
Вручення судового документа. Після реєстрації позову секретар суду виписує
повістку. Цей судовий наказ зобов’язує відповідача відреагувати на позов або пові-
домляє про судове рішення на користь позивача в разі неявки відповідача до суду .
Позивач повинен організувати вручення повістки і копії позову відповідачеві. Це
роблять по-різному, але найчастіше позивач особисто вручає документи або надси-
лає їх поштою. Вручення судових документів необхідне для встановлення особової
юрисдикції стосовно відповідача, тобто для того
зобов’язати відповідача коритися судовому рішенню

щоб вирішити справу й
3	Лив. ГКСР 8(а).
4	Сопку V. СФяш, 355 33.8. 41, 47 (1957).
5	Деякі штати разом з Каліфорнією застосовують так зване попереднє судочинство «за фактом».
Хоч така форма розгляду справи й вимагає більше документів, вона засвідчує переваги вільного подання
доказів, а також сучасних досудових процедур.
6	Лив. ГКСР 55. Судове рішення про програш справи через неявку до суду набуває чинності, якшо
відповідач неспроможний захистити себе. Присуджена сума визначається судовим секретарем, якшо
йдеться про виплату позички (відсотків за позичку), або одноосібно суддею при усному розгляді справи,
якшо йдеться про компенсацію збитків (у разі заподіяння особистої шкоди при цивільних правопору-
шеннях).
7	Про персональну юрисдикцію та її застосування у різних штатах йдеться у розділі 1.
224
Розділ VII
2. Відповідь обвинуваченого на позов
У розпорядженні обвинуваченого є два варіанти відповіді на позов. Перший -
не використання одного з кількох методів захисту, шо існують у рамках «клопотання
про відхилення». Другий — письмове подання про «заперечення позову»8. Та хоч
би який із цих варіантів обрав відповідач (якшо немає інших пропозицій з боку
позивача чи суду), він повинен дати відповідь протягом 20 днів після отримання
копії позову 9.
Клопотання про відхилення позову. Відповідач може скористатися належною
процедурою захисту під час клопотання про відхилення позову. Для цього
необхідно, шоб були слушні претензії до судової юрисдикції (особової чи предмет-
ної), до того, що невідповідним є місце реєстрації позову, неправильно складена
повістка, що позивач не може зв’язатися з обов’язковою стороною у справі або не-
спроможний сформулювати суть справи 10 *. Обгрунтовувати такі претензії у клопо-
танні про відхилення не обов’язково; відповідач може включити їх до своєї відповіді
на позов. Однак процедура відхилення дає змогу відповідачеві діяти рішучіше й
вимагати від позивача відповідей на претензії. Крім того, суд повинен розглянути
всі можливі заперечення стосовно судової процедури, перш ніж позивачеві буде
повідомлено про необхідність відповісти на позов. Звичайно, якшо клопотання про
відхилення приймається, відповідач звільняється від необхідності надсилати
відповідь позивачеві.
Причину, внаслідок якої «клопотання про відхилення приймається у зв’язку з
неможливістю обгрунтувати позов», варто розглянути детальніше |1. Це єдина
причина по суті справи, про яку дозволяється повідомити шляхом клопотання про
відхилення на ранній стадії процесу. Такий крок дуже важливий, бо дозволяє
заздалегідь проаналізувати суть позову і зробити попередні висновки про те, чи є в
позивача шанси виграти справу за умови, шо всі наведені факти відповідають
дійсності.
Випадки, коли клопотання про відхилення приймається у зв’язку з немож-
ливістю належним чином сформулювати позов, поділяються на дві категорії.
Позивач може викласти переконливі, на його думку, підстави для подання позову,
знаючи, шо вони колись передбачалися законом, але на час порушення цього позо-
ву чинне законодавство вже не визнає наведених позивачем фактів підставою для
порушення справи. Наприклад, позов, у якому наведено ознаки умисного
заподіяння емоцціного струсу, буде відхилено на підставі того, шо такі факти за за-
конодавством штату не вважаються цивільним правопорушенням 12 Буває й так,
шо позивачеві не вдається зібрати достатньої кількості фактів для пред’явлення
позову, розгляд якого передбачено чинним законодавством. Наприклад, справа
відхиляється, якшо позивач висуває обгрунтовані, на його думку, факти правопо-
рушення, пов’язаного з недбальством відповідача, але наведених фактів недо-
статньо для порушення справи.
Відповідь. Подаючи відповідь на позов на стадії попереднього розгляду,
відповідач має на меті по суті заперечити наведені позивачем факти. Основна
частина цього документа — відповідь на обвинувачення за кожним пунктом у кон-
8 Лив. ГКСР 8 і 9.
8 Див. ГКСР 12(а). Відповідачеві надається 60 днівдля відповіді після вручення судового докумен-
та. Див. також ГКСР 4(б)(3) та 12 (Ь)(1)(В) (поправку прийнято 2 грудня 1993 р.).
10 Див. ГКСР 12(Ь).
" Див. ГКСР І2(Ь)(6).
12 Таким чином, багато апеляційних справ, передбачених новим законодавством, є апеляціями сто-
совно клопотання про відхилення позову у зв’язку з неможливістю як слід сформулювати суть справи.
Якщо в поясненні відповідача зазначено, що позивач не має достатньої кількості фактів, передбачених
законом, і тому позов є необгрунтованим, то позивач, своєю чергою, може висунути таку' ж претензію
до відповідача.
Цивільне судочинство
225
тексті позову й обгрунтування його відхилення. Відповідаючи на кожен пункт
обвинувачення, відповідач повинен визнати чи відхилити факти або довести їх
недостатність (це приймається як відхилення обвинувачення). Підставою для
відхилення обвинувачення можуть бути такі причини, як зустрічне недбальство з
боку позивача, задоволення претензії ше до порушення позову, позбавлення права
посилатися на певні факти або хабарництво. Заява про факти, які відхиляють позов,
звичайно передбачає, що відповідач доповнює вже пред’явлені позивачем факти.
Відповідач у своїй відповіді може висунути зустрічні претензії до позивача . Фе-
деральні суди, як і більшість судів штатів, вимагають обов’язкового висунення зуст-
річних претензій, що стосуються тієї ж ділової операції чи обставин, про які йдеться
в позові. Таким чином, якщо якійсь процесуальній стороні не вдалося довести
обгрунтованість зустрічного позову, окрема справа не порушується навіть тоді, коли на
цьому наполягає сторона після розгляду первинного позову. Всі зустрічні позови слід
розглядати насамперед як припустимі процедури, що дають змогу відповідачеві або
порушити зустрічний позов, або оформити його як окрему справу. Крім того, можливе
й висунення так званих перехресних позовів проти сторони, яка вже є відповідачем.
Скажімо, сталася дорожня пригода, учасниками якої є три особи: А, Б і В. А порушує
справу проти Б і В. Якщо Б також дістала ушкодження і вважає, шо винною є В, то Б
має право порушити перехресний позов проти В14.
Ще один метод захисту застосовується тоді, коли відповідач вважає, що особа
чи фірма, яка не згадується в позові, повинна повністю або частково відшкодувати
збитки, завдані позивачеві. В такому разі порушується позов проти третьої сторони,
й вона притягується до суду. Наприклад, А порушує позов проти Б як винуватця
наїзду. Однак, на думку Б, наїзд стався через несправність гальма, яке нещодавно
ремонтувалося. Тому Б має право порушити позов проти третьої сторони, у згада-
ному випадку — проти ремонтної майстерні|5.
Внесення поправок у документи досудового розгляду. Коли задовольняється кло-
потання про відхилення у зв’язку з неможливістю належним чином сформулювати
позов за браком фактів, позивачеві дозволяється внести поправки до позову й на-
вести нові факти, якщо вони справді мали місце, але не були включені до тексту
позову. Таку можливість має і відповідач, якшо позивач пропустив або неналежним
чином висвітлив факти в справі. Правила також передбачають внесення змін у до-
кументи досудового розгляду, «якщо цього бажають сторони і якщо це необхідно
для справедливого вирішення справи» 15 16 17.
«Правило II». Грошові збори та санкції. Згідно з РКСР 11 судді та сторони, які
готують документацію досудового розгляду й виконують пов’язані з цим інші
функції, засвідчують, що вони ретельно проаналізували всі обставини справи з
метою обгрунтування необхідного методу судового захисту, що закон передбачає за-
стосування обраного методу судового захисту за цих обставин, а якщо не передба-
чає, то зібрано достатню кількість об’єктивних аргументів для внесення змін до
закону. Якшо зібрані документи чи вжиті заходи не відповідають цьому стандартові,
суддя може вдатися до санкцій проти юриста, який виніс необгрунтоване рішення
про метод захисту, в тому числі зажадати відшкодування в повному обсязі витрат
на його послуги .
15 Див. РКСР 12(а) та (Ь). Спрощено кажуть: зустрічна претензія відповідача до позивача. На
практиці зустрічні претензії можуть висуватися до будь-якої процесуальної сторони.
'* Див. РКСР 13(в).
5 Див. РКСР 14(а). Дія порушення такого позову необхідно, щоб третя сторона мала гарантійне
зобов’язання перед відповідачем. Відповідач не може порушити позову проти третьої сторони на тій
підставі, шо якраз вона має нести безпосередню відповідальність перед позивачем.
16 РКСР 15(а). Позивач може внести зміни до позову без дозволу суду, доки відповідач не надіслав
офіційної відповіді на позов. Поправки до відповіді вносяться протягом 20 днів з моменту із реєстрації.
17 ІІе виняток із правила, за яким у США кожна сторона повинна покривати свої витрати сама,
незалежно від наслідків розгляду справи.
15 9-340
226
Розділ VII
Ці положення ЕВ.СР 11, ухвалені 1983 р., викликали полеміку. Критики зазна-
чали, шо їх застосування дискримінує права позивачів, особливо тих, хто подає
позов на підставі нових конституційних норм чи має справу з відповідачами, які не
бажають надавати обгрунтованих матеріалів. Дехто нарікав на появу великої
кількості додаткових справ, порушених у межах цих законодавчих норм, а також на
рівень санкцій. Внаслідок цього було внесено зміни й поправки, які спростили про-
цедуру. Поправки передбачають можливість вибору тієї чи іншої санкції суддею.
Витрати частіше відшкодовуються судові, ніж протилежній стороні. Крім того, існує
20-денний пільговий термін для зняття стороною претензій. Можуть висуватися й
документально необгрунтовані претензії, але за умови, що сторона має підстави
сподіватися на їх документальне підтвердження під час розслідування
3. Об'єднання позовів та сторін
Об’єднання позовів. Процедура об’єднання позовів є дуже демократичною.
Позивач може об’єднати всі позови, які він порушує проти відповідача, навіть тоді,
коли вони не пов’язані між собою. Таким чином, різні позови, зокрема про недбаль-
ство, порушення умов контракту чи наклеп, шо мали місце за різних обставин і в
різний час, можуть об’єднуватися в одній справі або розглядатися окремо 18 19 Але
коли одна і та ж ділова операція чи обставина передбачає можливість застосування
кількох процедур стягнення і методів захисту, тоді позивач повинен об’єднати їх в
одну справу без права роз’єднувати пізніше. Наприклад, позов про сувору
відповідальність, недбальство й порушення гарантій, в якому йдеться про збитки, за-
вдані внаслідок користування неякісним товаром, має розглядатися в одній справі20,
Об’єднання сторін. Процедура об’єднання сторін має певні обмеження, але вона
також досить демократична. Позивачі можуть самі об’єднуватися або об’єднувати
в одному позові кількох відповідачів, якщо всі претензії стосуються тих самих
ділових операцій чи обставин і мають спільне законодавче обгрунтування. Якшо
справа складна, що унеможливлює її розгляд протягом одного процесу, суд приймає
рішення розглянути справу під час кількох процесів 21.
З іншого боку, коли рішення необхідно винести в кількох справах, їх можна
об’єднати в один процес, а за певних обставин — навіть на стадії досудового роз-
гляду 22 23.
Механізми об’єднання комплексних справ. Існують ше два механізми об’єднання
справ. Механізм так званої «третьої сторони» запроваджено федеральним законом,
який передбачає, шо сторона, яка утримує гроші чи майно, що є спірними у справі,
може депонувати їх у суді й приєднати до них усіх позивачів. Суд вирішує, хто з
позивачів має право на ці гроші, й об’єднує всі позови, які стосуються цих грошей,
Зручність цього механізму полягає у тому, що він дає змогу розглянути в одній справі
кілька позовів і звільнює депозитарій від необхідності захищати спірне майно в кількох
судових процесах. Наприклад, такий механізм застосовується тоді, коли страхова
компанія не може визначити, хто з претендентів має право на страхову премію22
18 Лив. РК.СР 11 з поправками, які набули чинності 2 грудня 1993 р. Процес розслідування описано далі.
’ Див. РКСР 18(а).
20 Це випливає з принципу неприпустимості повторного розгляду справи, шо вже розглядалася (ге;
їисіісаіа). Цей принцип докладно описано далі у цьому розділі.
21 Див. ЕКСР 20(а) та (Ь). 42(Ь).
22 Див. ЕКСР42(а) і 28 О.5.С.А. § 1407. У складних випадках об’єднання позовів на стадії досудового
розгляду відповідно до правових норм здійснює Судова рада з питань справ, шо належать до юрисдикції
різних регіонів. Рада вирішує, де і коли об’єднувати справи. Як правило, вона виносить рішення у спра-
вах, пов’язаних з масовими катастрофами. Див. АігДйазіег аі ЬоскегЬіе, 5соіІап<і, 709 Е.Зирр. 231 (Іікі.
Рап. МиК. їді. 1989).
23 Конгрес надав чинності Федеральному законові про порушення особою справи з метою визна-
чення прав третіх осіб (на спірний предмет або щодо виплати належних грошових сум), значно демок-
ратизувавши і спростивши комплексну судову процедуру.
Цивільне судочинство
227
Другий механізм об’єднання комплексних справ називається «груповим позо-
вом». Скажімо, один з представників групи людей, які постраждали з вини
відповідача, порушує позов від їх імені 2<*. Такий механізм застосовується тоді, коли
подавати окремі позови недоцільно через затратність судової процедури, як,
наприклад, при скарзі споживачів на фармакологічну фірму, шо завищила ціни на
свої ліки. До групового позову вдаються під час розгляду дискримінаційних та
антиконституційних дій уряду або окремих компаній, скажімо, в разі расової
дискримінації з боку приватної компанії в питаннях найму на роботу • Груповий
позов застосовується також у випадках масових цивільних правопорушень,
внаслідок яких чимало людей зазнали тілесних ушкоджень. Але здебільшого кожна
особа подає свій власний позов
Груповий позов подається одним чи кількома представниками групи у вигляді
скарги, яка реєструється як груповий позов. Щоб позов набув статусу групового,
суддя повинен переконатися, що представник чи представники адекватно представ-
ляють інтереси групи, від імені якої порушується справа. Для правильного прове-
дення судового процесу в умовах відсутності більшості позивачів важливо також,
щоб група була належно представлена кількісно. Якщо групі не вдається забез-
печити належне представництво в суді, Верховний суд повідомляє, шо рішення суду
не буде чинним 24 25 * 27. Коли груповий позов передбачає розподіл грошових коштів, про-
цедура вимагає повідомляти про це кожну особу, щоб вона могла подати власний
позов, якщо забажає цього 28 *.
Всі розрахунки між учасниками групового позову мають бути ухвалені суддею.
Б. Досудова стадія розслідування
Після вирішення всіх питань під час попереднього провадження у справі факти,
висвітлені в документах, розглядаються на стадії досудового розслідування. В цей
період сторони мають право викликати до суду будь-яку особу, яка повинна
повідомити під присягою всю ту інформацію стосовно справи, якою вона володіє.
Згідно з вимогами судової змагальної системи до вирішення спірних питань між сто-
ронами розслідування, як правило, проводять адвокати, а не суд чи судді. Вся про-
цедура розслідування, включаючи фіксацію свідчень, відбувається здебільшого в
конторі адвокатів кожної сторони. За усталеною практикою, юрист кожної сторони
задовго до процесу опитує свідків по всіх аспектах справи, на які він посилатиметься
всуді, отримує копїідокументів і ретельно вивчає свідчення, які супротивна сторона
висуватиме як доказ на свою користь.
Необхідність досудового розслідування полягає в тому, шо у США змагальна
система вирішення спорів передбачає одне слухання справи. Безперечно, для юрис-
та будь-якої судової системи корисно знати якнайбільше фактів у справі задовго до
початку процесу. Однак типова цивільна судова система передбачає кілька засідань
суду під час провадження у справі, що знецінює, якшо можна так сказати, факти
справи, коли юрист однієї сторони дізнається на суді про факт, який раніше був
йому невідомий. При такій системі немає потреби притримувати факти, щоб згодом
використати їх для з’ясування аргументів супротивної сторони; їх можна розкрити
24 Див. РКСР 23.
25 Дві гучні справи про порушення конституційних прав: Лає у. И^асіе, 410 13.8. 1 ІЗ (1973) і Вгон>п
V. Воан! о/Есіисаіюп, 349 ІЛ8. 294 (1955) розглядалися Верховним судом як групові позови.
24 Лив. Лгкіпв V. Каутагк Іпсіипгіев, Іпс., 782 І-.2д 468 (5ій Сіг. 1986) (позов групи людей, здоров’я
яких погіршилося через вплив азбесту).
2! Лив. НапвЬеггу »•. Іее, 311 гі.5.32 (1940) (темношкірі мешканці району не отримали судового
рішення у справі місцевої адміністрації, яка проводила дискримінаційну політику у сфері права власності
на муніципальне майно).
28 Див. Еі5еп V. Сагііїїе & Засдиеііпе, 417 11.8.156 (1974).
*’ Лив. роздії 111.
15*9-340
228
Розділ VII
й представити на будь-якому слуханні. У Сполучених Штатах одне концентроване
слухання справи лише один раз дає змогу сторонам довести свою правоту. Досудове
розслідування примушує обидві сторони ретельно готуватися до початку слухання30.
Крім підготовки до слухання, досудове розслідування має й інші цілі. По-
перше, обізнаність у всіх аспектах справи дає змогу реальніше оцінити сильні й
слабкі сторони побудови обвинувачення та захисту, прискорюючи таким чином
винесення рішення. По-друге, якщо розслідування показує, що факти не суперечать
один одному, справу взагалі можна вирішити без слухання шляхом винесення спро-
щеного судового рішення. По-третє, коли слухання неминуче, судова процедура
відбуватиметься простіше й справедливіше. Простіше — тому, що очевидні питання
не треба знову аналізувати, а справедливіше — тому, що судді будуть добре обізнані
з методами захисту від обвинувачення протилежної сторони і зможуть чіткіше
дотримуватись обраної лінії поведінки. Все це означає, що вирішення справи
залежить не лише від здібностей адвокатів 31.
1.	Методи розслідування
Налічується п’ять різних методів розслідування. Хоч вони неоднакові у різних
штатах, відмінності не є суттєвими, тому ЕКСР подають моделі цих методів. Усі
вони придатні як для позивача, так і для відповідача, але лише деякі з них можуть
використовувати свідки, які не представляють жодну із сторін.
Зняття свідчень під присягою. Перший і найбільш уживаний метод — це зняття
усного свідчення під присягою 32. Будь-яка особа, що має інформацію у справі,
може бути викликана для зняття свідчень. Сторони у справі також дають свідчення,
але для цього їм не потрібна судова повістка — досить відповідного повідомлення.
Особам, які не є сторонами процесу, як правило, надсилається судова повістка
(наказ з’явитися до суду), але й самі адвокати можуть надсилати такі повістки 33 34.
Зняття показань здійснюється в конторі одного з адвокатів сторін. На процедурі
присутній секретар суду або нотаріус, який засвідчує присягу свідка й складає для
суду повний стенографічний звіт опитування. Потім адвокат опитує свідків так, як
це робитиметься в суді. Будь-які зауваження до показань заносяться до звіту для вра-
хування їх суддею, якщо сторона вирішить скористатися цими показаннями на слу-
ханні.
Свідкам дозволяється свідчити з чужих слів . Однак на суді свідчення однієї
процесуальної сторони може використати інша сторона на свою користь, оскільки
всі аргументи вже прийняли обидві сторони. Показання свідка, який не представляє
інтересів жодної із сторін, знімаються лише тоді, коли вони суперечать показанням
свідків сторін 35. Однак ГКСР передбачають можливість використання будь-яких
свідчень для заміни свідчення особи, яка з якихось причин не змогла з’явитися до
суду (померла, захворіла, не пам’ятає, що сталося, чи її неможливо знайти) 36.
Зняття показань є важливим інструментом підготовки до суду. Воно дає змогу
адвокатам віч-на-віч поспілкуватися зі свідком і з протилежною стороною задовго
до початку процесу. Усні відповіді допомагають «вивчити» свідка. Це також
30 Див. РКСР 26—37, а також АпИиг Т. тол Мекгеп.	іп іЬе Спиесі 5іаіез: А Оепегаі апд Сотрагаїіуе
Уіе^ 75-82 (Кіитогг 1988).
31 Розслідування проводиться також у випадках, коли використовуються письмові показання через
неможливість свідка з'явитися на суд особисто.
32 Див. РКСР ЗО. Можливі й письмові свідчення, але вони використовуються не часто.
33 Див. РКСР 45.
34 Показання з чужих слів та інші обмеження свідчень викладено в розділі ПІ.
35 Федеральні норми доказового права не дозволяють використовувати свідчення з чужих слів, які
суперечать свідченням сторін, як доказ, шо стосується суті справи.
36 Див. РКЕ 804(Ь)( 1). Однією з причин неявки свідка до суду для надання показань може бути його
соціальне становище.
Цивільне судочинство
229
прискорює збір необхідних фактів, бо спонтанні відповіді свідка дають змогу адво-
катові краще уявити хід подій. Але ця процедура вимагає грошових витрат, оскільки
людині, яка стенографує відповіді й складає звіт, треба платити 37.
Письмове опитування. Це другий метод розслідування 38. Письмове опитування
передбачає перелік запитань, на які сторони мають відповісти під присягою. Воно
застосовується безпосередньо до процесуальних сторін. Кожна з них відповідає на
запитання після консультації зі своїм адвокатом. На пізніших стадіях процесу
письмові свідчення можна використовувати як докази, шо стосуються суті справи,
і для спростування свідчень іншої сторони. Перевага цього методу полягає в його
дешевизні й простоті. Треба мати лише друкарську машинку й розуміння того, шо
описуєш. З іншого боку, письмові свідчення не є ефективним методом збирання
інформації. Якшо під час усного опитування юрист може відразу прояснити
незрозумілі моменти у відповідях, то письмові свідчення опрацьовує адвокат
протилежної сторони, в якого є час і можливість обміркувати відповіді таким чином,
щоб розкрити якнайменше корисної інформації.
Вимога надати документи й речові докази. Цей метод, як і письмові свідчення,
стосується лише процесуальних сторін 39. Він дуже часто пов’язаний з письмовими
свідченнями, коли сторона зажадала надати їй копію того чи іншого документа.
Свідкам, які не належать до жодної із сторін, для одержання документів необхідно
отримати відповідний дозвіл. Такий метод використовується і тоді, коли треба огля-
нути місце події чи матеріальне свідчення, що є власністю протилежної сторони.
Наказ про проведення фізичного і психічного обстеження. Цей наказ застосо-
вується тоді, коли виникає потреба перевірити фізичний чи психічний стан проце-
суальної сторони. Як правило, таку перевірку здійснює лікар протилежної сторони.
Перевірка здоров’я — це досить делікатна справа, тому дозвіл на її проведення дає
суд і лише за наявності вагомих підстав, якшо фізичний стан сторони справді-таки
викликає сумніви 40. За правовими нормами, перевірка допускається лише тоді,
коли її результати можуть суттєво вплинути на вирішення справи. Найчастіше до
такої перевірки вдаються у зв’язку із заподіянням фізичних травм, коли відповідач
хоче дізнатися, наскільки серйозних ушкоджень зазнав позивач. Перевірка
фізичного і психічного стану поширюється лише на процесуальні сторони й не за-
стосовується до свідків, які не представляють інтересів сторін, хоч надана ними
інформація могла б вплинути на вирішення справи.
Вимога про визнання фактів. Цей метод розслідування передбачає вимогу про
визнання фактів. Він останній у тому сенсі, що до нього звертаються тоді, коли всі
інші методи вже вичерпано, а деякі факти залишаються нез’ясованими. Вимога про
визнання фактів — це процедура, згідно з якою одна процесуальна сторона може
надіслати іншій письмовий запит про визнання факту, який стосується справи 41.
Такий запит дає змогу сторонам узгодити суперечливі відповіді на запитання, шо
виникли в процесі розслідування. Сторона може відмовитися визнати факти, але
якщо відмова недостатньо обгрунтована, їй доведеться компенсувати судові витрати
на з’ясування цих фактів під час процесу. Якщо сторона не відповість на запит, то
факти, про які йшлося, вважатимуться дійсними. Визнання фактів є завершальною
стадією з’ясування питань у справі й стосується лише цієї справи.
37 Нещодавно внесені поправки дозволяють використовувати відеозапис як свідчення ( див. ЕКСР
30(Ь)ф.
" Див. РКСР 33.
39 Див. РКСР 34.
40 Див. РКСР 35(а), а також ЗМа^епкаи/ V. НоШег, 379 13.5. 104 (1964).
41 Див. РКСР 36.
230
Розділ УП
2.	Сфера розслідування
Доречність і право нерозголошення. Сфера розслідування досить широка: сторони
«можуть отримати результати розслідування з будь-якого питання, не захищеного
правом нерозголошення, яке стосується справи й перебуває в судочинстві» 42.
Навіть коли інформація чи матеріал, який розслідується, не підпадає під судову
юрисдикцію, розслідування все одно триває, але за умови, що ця інформація «може
стати прийнятною як доказ». Єдиним винятком при широкому тлумаченні терміна
«доречність» є відомості, захищені правом нерозголошення. Наприклад,
інформація лікаря про пацієнта, адвоката про його клієнта 43.
Робочі матеріали адвоката. Розслідуванню не підлягають робочі матеріали ад-
воката, який веде справу 44. Робочі матеріали включають усю документацію, яку ад-
вокат накопичує, готуючись до слухання справи. Це — записи бесід із свідками,
аналіз фактів та обгрунтування необхідності застосування тих чи інших законів,
особисті враження, нотатки про слабкі й сильні сторони справи. Вважається, що
розкриття такої інформації може руйнівно вплинути на процес підготовки справи
до слухання. Особисті враження, висновки та юридичні концепції адвоката кате-
горично забороняється розкривати. Але якшо адвокат з якихось причин не зміг
зібрати достатньої кількості інформації, він може звернутися до адвоката іншої про-
цесуальної сторони з проханням поділитися фактичним матеріалом. Наведемо
такий приклад. Адвокат відповідача одразу ж після пригоди зняв показання в особи,
яка перебувала на місці події. Позивач не має такої інформації, оскільки адвокат
відповідача не зобов’язаний розкривати своїх робочих матеріалів. Звичайно, адво-
кат позивача може отримати таку інформацію шляхом опитування. Але складність
полягає в тому, що він пізно включився в роботу й не зміг вчасно зробити цього,
а свідок уже не пам’ятає деталей справи. Ось у таких випадках адвокат позивача
звертається до адвоката відповідача з проханням ознайомити його з письмовим
звітом про опитування свідка.
Конфіденційність робочих матеріалів не звільняє сторони від необхідності
обмінюватися важливою інформацією у справі. Сторони та їхні адвокати не повинні
приховувати відомостей про імена й адреси осіб, свідчення яких потрібні сторонам
для розгляду справи, особливо в тих випадках, коли розшукати свідка дуже важко.
Свідки-експерти. Робота зі свідками-експертами обтяжлива для юриста. Йому
треба проводити перехресне опитування таких свідків, бо вони надають спеціальну
інформацію, що іноді містить дуже складні поняття. Особливо це стосується лікарів.
Для спрощення перехресного опитування сторона, яка планує запросити свідка-
експерта, повинна повідомити про це протилежну сторону, а потім надіслати їй
стислий звіт про отримані результати. Після цього протилежній стороні дозволяється
зняти показання. Якщо сторони не запрошують експертів, то немає потреби в перех-
ресному опитуванні й розслідування за даними таких свідків не проводиться 45.
42 РКСР 26 (Ь)(1).
42 Проблеми федералізму ускладнюють розгляд у федеральних судах питань, захищених правом не-
розголошення. Ті питання, які підпадають під закон штату, регулюються правом штату, а ті, які
підпадають під федеральне загальне право, регулюються федеральним правом. Див. ЕКЕ 501.
44 Див. РКСР26(Ь) (3)та (4), а також Нісктап и. Тауіог, 329 П .8.495 (1947) (обговорювалися винятки
з цього правила).
45 Див. РКСР 26(Ь)(4). Головна причина зацікавленості сторони дізнатися про думку експерта, з
яким спілкувався процесуальний супротивник, але вирішив не виставляти його свідком, полягає у тому,
що свідчення цього експерта могли б послабити позицію сторони у справі. Політика нерозголошення
інформації співіснує з політикою спонукання сторін до консультацій з експертами.
Цивільне судочинство
231
3.	Здійснення досудового розслідування
Здебільшого розслідування здійснюється без судового нагляду і повністю
залежить віл добровільного додержання правил сторонами. Якшо виникають проб-
леми, вони розглядаються судом. Основною метою досудового розслідування є за-
ощадження коштів, шо витрачаються на оплату праці суддів. Коли ж одна із сторін
порушує правила проведення розслідування, судді не завжди виявляють
об’єктивність. Ще одним важливим чинником, який утримує сторони від звертання
до суддів у справах досудового розгляду, є те, шо сторона, визнана винною в пору-
шенні правил, оплачує витрати обох сторін на проведення розслідування (на відміну
від загального «Американського правила», за яким кожна сторона оплачує власні
витрати) .
Примусове розкриття відомостей. Примусовість у розслідуванні застосо-
вується тоді, коли порушено «клопотання про примусове розкриття фактів».
Його подає сторона після того, як процесуальний супротивник відмовився
розкрити деякі факти або надати документи 46 47 *. Трапляються різні ситуації.
Наприклад, сторона замість відповіді на запитання отримала заперечення проти
письмового опитування. Свідок, виставлений стороною, відмовився відповідати
на запитання під час допиту. Знехтувано запит про надання необхідних
документів. У таких випадках дозволяється звернутися до суду з клопотанням про
примусове надання свідчень. У разі його задоволення суд видає «наказ про
примусове встановлення фактів». «Свавільна» сторона мусить із ним погодитись
і навіть оплатити витрати, пов’язані з цією процедурою, включаючи гонорар ад-
вокатові. Сторона або інша особа, яка відмовилася виконати судовий наказ, може
бути оштрафована чи навіть заарештована за порушення наказу і неповагу до суду .
Існують і інші санкції. Суд може визнати необхідними для слідства факти (до-
кументи), які відмовилася розкрити «свавільна» сторона. Якщо вона є позивачем,
суд має право припинити справу, а якщо відповідачем — прийняти рішення на
користь позивача.
Захисні судові накази. Якщо сторона намагається вивідати інформацію поза
межами офіційної процедури розкриття фактів або якимось чином зловживає нею,
протилежна сторона має право зажадати видання «захисногонаказу», який звільнив
би її від обов’язку відповідати на запитання протилежної сторони. Такий наказ може
запобігти здійсненню процедури розкриття фактів, призначити її проведення у пев-
ному місці й у певний термін або обмежити коло питань, які розглядатимуться під
час опитування. Особливими об’єктами охоронного наказу є торгові секрети та інша
конфіденційна комерційна інформація. Ці дані підлягають розкриттю лише тоді,
коли вони мають безпосереднє відношення до суті справи. При цьому захисний
наказ може зобов’язати сторони не розголошувати конфіденційних відомостей поза
судовим процесом 49.
Правила передбачають і інші засоби судового контролю за процедурою
розкриття фактів і встановлюють відповідний термін для її проведення. Як правило,
такий термін визначається у первинному досудовому наказі.
Зловживання процедурою та сучасні реформи. Оскільки розкриття фактів, як
правило, відбувається без судового нагляду, існує можливість зловживання цим про-
цесом, хоча б для того, щоб вивести з рівноваги протилежну сторону чи збільшити її
судові витрати. Тому Верховний суд і Дорадчий комітет приділили цьому питанню
46 Див. ЕЙСР 37 (а)(4). Про гонорар адвокатам як частину судових витрат Йдеться далі.
Див. РЙСР 37.
* Неповага до суду розглядається далі у цьому ж розділі.
’ РКСР 26(с), а також Соса-Соїа Воігііпк Со. о/ЗИгемервп, Іпс. V. Соса-Соїа Со., 110 Е.К.О. 363, 366
(О.ОеІ. 1986) (секретна формула напою підлягала розкриттю, оскільки безпосередньо стосувалася
справи; після відмови компанії зробити це, всі аргументи, пов’язані з формулою, суд відносив на користь
позивача у справі).
232
Розділ VII
значну увагу у Федеральних правилах. Поправки до них 1983 р. стосуються зазна-
ченої проблеми. Крім того, її розв’язанню сприяє зростання кількості мирових
суддів, а також розширення їхніх повноважень. Фактично всі питання, пов’язані з
розкриттям фактів, вирішують судді судів першої інстанції, оскільки в них більше
часу, ніж в окружних судців 50.
Нові Федеральні правила цивільного судочинства внесли радикальні змінило
процедури розкриття фактів. Вони вимагають, щоб сторони попередньо
зустрічалися й розкривали одна одній усі принципові свідчення та факти, які вони
пред’являють для підтримки позову або захисту51. Правила обмежують кількість
письмових опитувань у конкретній справі (до 25), а також опитувань свідків (до 10).
Ці зміни зазнають серйозної критики як такі, що суперечать принципам змагаль-
ності й неймовірно ускладнюють процес52. Але таких обмежень можна уникнути
шляхом ухвалення місцевих правил чи укладання угод між сторонами. Майже в
половині федеральних судових округів запроваджено власні правила, які знімають
ці обмеження, а в інших округах загальною практикою є укладання угод між сто-
ронами щодо проведення зазначених процедур 53.
В. Клопотання про винесення рішення
за спрощеною судовою процедурою і остаточна
досудова нарада
1. Винесення рішення за спрощеною
судовою процедурою
Раніше ми розглянули клопотання про відхилення позову через неспро-
можність його обгрунтування. Це — спрощений засіб перевірки позову по суті.
Однак порушити таке клопотання можна лише на попередній стадії судочинства.
Коли ж виникає потреба розкрити певні факти, щоб з’ясувати, чи має позивач
надійні свідчення для підтвердження позову, застосовується інший засіб перевірки.
Він називається «клопотанням про винесення рішення за спрощеною судовою про-
цедурою».
Призначення винесення такого рішення грунтується на положенні про те, що
основна мета судового процесу — встановлення фактів у справі. Якщо вони не су-
перечать один одному, то немає потреби розглядати їх в судовому порядку, й ту
частину справи, яка стосується відповідальності, суддя може вирішити самостійно.
Тобто рішення за спрощеною судовою процедурою є прийнятним у тих випадках,
коли «немає серйозних сумнівів у правдивості фактів справи ... і сторона, шо подала
клопотання, може отримати судове рішення за законом» 54. Якщо таке клопотання
порушує відповідач, то на підтвердження він мусить подати письмові свідчення під
присягою або послатися на свідчення чи факти, розкриті на попередніх етапах
слідства, які спростовують позов протилежної сторони. А позивач у таких випадках
на підтвердження позову повинен пред’явити факти, що заперечують свідчення
50 Про федеральних світських (мнрових) суддів йдеться V розділі V.
51 Див. нові РКСР 26(а)(1).
52 Троє суддів не погодилися з федеральними вимогами автоматичного розкриття документів, вва-
жаючи, шо такі правила «суперечать духові американської судової системи, яка грунтується на застосу-
ванні принципу змагальності сторін для розкриття фактів».
53 Не всі погоджуються з тим, шо зловживання процедурою розкриття фактів є проблемою. Див.
Ііпс/а З.МиПіпех. Тіїе Регзиазіче Муііі оГРеп'аїіуе Цізсоуегу АЬи8е апсі тіїе Сопдечиепсез Гог 11пГоип<1е<1 Ки-
Іетакіпе, 46 ЗіапХ.Яеу. 1393 (1994).
54 Див. РКСР, 56(с). Якшо відповідальність чітко визначена, правило дозволяє призначити вине-
сення рішення за спрощеною судовою процедурою, хоч розмір компенсації не оспорюється. Це означає,
що потім відбудеться судове слухання, але воно обмежиться встановленням розміру компенсації.
Цивільне судочинство
233
відповідача. Це можуть бути протилежні свідчення, подані під присягою, або
посилання на факти й документи, розкриті раніше в справі, що свідчать про
наявність спірних питань, вирішувати які повинен суд 53.
Підстави для призначення винесення рішення за спрощеною судовою проце-
дурою є такими ж, як і для судового вердикту, перед винесенням якого суддя звер-
тається до присяжних з напутнім словом: якщо в присяжних достатньо підстав для
вирішення справи на користь позивача, то рішення за спрощеною судовою проце-
дурою не потрібне, призначається судове слухання . Єдине, чим відрізняється
рішення за спрощеною судовою процедурою від судового вердикту, перед винесен-
ням якого присяжні отримали від судді інструкцію, є те, що в першому випадку
використовуються письмові докази й документи, а в другому — свідчення й докази,
що були пред’явлені в ході слухання справи. Якщо внаслідок аналізу письмових
доказів суддя дійшов висновку, що після подання їх на розгляд суду присяжні
приймуть рішення на користь позивача, він мусить винести рішення за спрощеною
судовою процедурою на користь відповідача. Але при наявності суперечливих
свідчень процесуальних сторін суддя повинен передати справу на розгляд суду.
Наприклад, у справі з автодорожньої пригоди А обвинувачує Б, що той поїхав
на червоне світло, з чим Б не погоджується і порушує клопотання про винесення
рішення за спрощеною судовою процедурою, додавши три письмових свідчення під
присягою на свою користь (що він поїхав на зелене світло). Якщо А зможе надати
письмове свідчення, що Б поїхав на червоне світло і це призвело до аварії, то суддя
буде змушений відхилити клопотання і призначити судовий розгляд, оскільки в
справі існують суперечливі свідчення. Якщо в А немає такого свідчення на власну
користь, то суддя повинен призначити винесення рішення за спрощеною судовою
процедурою на користь Б. При розгляді доказів обох сторін суддя має надавати пере-
вагу сумніву стороні відповідача. Це необхідно для забезпечення конституційного
права на розгляд справи судом присяжних5 .
2. Розпорядчі наради суду перед початком
слухання справи
З метою всебічного розгляду справи більшість суддів перед початком її слухання
в суді проводять розпорядчі наради, на які запрошують всіх адвокатів. За Федераль-
ними правилами, досудова нарада повинна сприяти використанню усіх можливих
засобів позасудового вирішення спорів, запобіганню витратному досудовому слідству,
поліпшенню судового розгляду шляхом застосування процедури повнішого розкриття
фактів і документів, а також забезпеченню всебічної підготовки справи 55 56 57 58.
Питання, що обговорюються. Досудові наради можна проводити необмежену
кількість разів. Ті, що скликаються на початкових етапах слідства, зосереджуються
на спробах вирішити спір без суду й на розкритті фактів і документів, у тому числі
й на визначенні дати завершення процедури розкриття. Пізніші наради, зокрема
остаточна досудова нарада, присвячуються прискоренню і спрощенню судового
слухання справи, включаючи можливе укладання угод про неспростовні факти, щоб
на слуханні не витрачати час на їх доведення. Що ж до спірних питань, які мають
розглядатися на суді, то для їх вирішення сторони повинні обмінятися списком усіх
свідків, яких вони бажають викликати на слухання, і копіями всіх документів, що
55 Див. Сеіоіех Согр.у. Саггеп, 477 Г1.8. 317 (1986).
56 Про підстави для призначення судового вердикту, перед винесенням якого присяжні отримують
від судді інструкцію, йдеться у розлиті 111.
57 Характерною ситуацією, коли можна призначити винесення рішення за спрощеним
судочинством, є така: відповідач бажає перевірити позов, і наведені приклади це підтверджують. Але й
позивач може порушити клопотання про винесення рішення за спрощеною судовою процедурою, якщо
у відповідача непевна позиція або всі факти свідчать на користь позивача.
58 Див. РКСР 16(а).
234
Розділ VII
подаються на розгляд. Необхідно узгодити й припустиму для подання кількість
доказів. Після цього суддя вирішує долю свідчень і спірних питань, які залишилися
після узгодження, щоб несподіванки не затримували хід слухання.
Роль судді. Активність судді протягом досудових нарад значною мірою залежить
від його особистістних характеристик. Це виявляється у тому, наскільки активно він
«підштовхує» сторони до позасудового примирення або сприяє вирішенню спірних
питань. Взагалі федеральні судді досить активні. Така активність зумовлюється і
скаргами на повільний розгляд цивільних позовів через незадовільну роботу адво-
катів. Тепер американські судді — не ті пасивні арбітри, якими були колись . Але
американські судді не повинні ініціювати розгляд тих спірних питань чи аргументів
захисту, яких не подають сторони, на відміну від суддів деяких інших систем
цивільного права 59 б0 *.
Остаточний досудовий наказ. Після остаточної досудової наради суддя видає
«остаточний досудовий наказ». Кожен суддя робить це по-своєму. Як правило,
наказ містить перелік фактів і законів, які стосуються справи, але не суперечать один
одному (вони мають бути або узгоджені адвокатами сторін, або зафіксовані в досу-
дових рішеннях), встановлює коло інших питань для розгляду, а також кількість
свідків і речових доказів для пред’явлення на слуханні. На слухання можна
викликати лише вказаних у досудовому наказі свідків і представляти лише затвер-
джені ним і визнані судом доцільними й достатніми речові докази. В ході судового
розгляду справи не дозволяється застосовувати нових, не зазначених у досудовому
наказі юридичних аспектів, процедур, законів і теорій. Зміни в цей порядок можна
вносити лише для того, щоб «відвернути несправедливість» .
Г. Процедура судового розгляду
У розділі III детально описано процедуру розгляду справи судом присяжних, а
також методи судового слідства, до яких вдаються адвокати під час судового проце-
су. Тому не будемо ще раз зупинятися на цьому 62. Більшість наведених прикладів
стосувалася кримінальних справ, але практично такими самими є форма й структура
розгляду цивільних справ. Тож як доповнення до розділу III розглянемо ще два ас-
пекти: вплив процедури досудового розгляду цивільної справи на її офіційний роз-
гляд у суді й повноваження присяжних під час судового розгляду цивільних справ.
1. Вплив досудового розгляду цивільної справи
на її офіційний розгляд у суді
Хоч процедури розгляду цивільних і кримінальних справ дуже подібні, усе жміж
ними існують деякі відмінності. Насамперед це стосується з’ясування фактів та
інших аспектів їх досудового й судового розгляду. По-перше, при розгляді цивільної
справи зазначені процедури, зокрема остаточна досудова нарада в присутності судді,
дають змогу зосередити увагу сторін на спірних питаннях, представити присяжним
більше свідчень і фактів у справі, скоротити або обійти процедуру обгрунтування
59 Ця відносно нова функція суддів називається «керівною». Див. ЛсИгії Ке^пік. Мапа^егіаІ
96 Нагу.Ь.йеу. 374 (1982).
60 Деякі судді (здебільшого федеральні) проводять наради у власних офісах, інші — у залі суду з про-
токолом, як при формальному розгляді справи.
51 Див. РКСР 16(е). Сучасна практика досудового розгляду мало чим нагадує драматичні сцени з
фільмів про адвокатів у Сполучених Штатах: раптова поява «несподіваних свідків» в останню мить роз-
гляду безнадійної справи врятовує її. Таку сцену зображено в кінострічці «Вердикт» з Полом Ньюменом
у головній ролі. Якщо в кримінальній справі може статися щось подібне, то в цивільній справі, яка роз-
глядається у федеральному суді або в суді штату, досудовий наказ робить це майже неможливим.
°2 Див. розділ 111.
Цивільне судочинство
235
припустимої кількості речових доказів, оскільки більшість суддів спонукають сто-
рони ше на досудовій нараді дійти спільного висновку про правдивість тих речових
доказів, що підлягають судовому розглядові. По-друге, легше відбуваються опиту-
вання свідків, навіть судові спори, бо адвокати сторін уже мали змогу поставити
свої запитання, знімаючи показання під присягою. Матеріали письмових свід-
чень можуть служити підставою для відхилення показань свідків на слуханні,
якщо ні показання суперечливі або їх змінено. По-третє, як зазначалося раніше,
в тому разі, коли неможливо забезпечити явку свідків на слухання, подаються їхні
письмові показання, і сторони мають право використовувати письмові свідчення
процесуальних супротивників на власний розсуд 63. Відповіді на письмові опиту-
вання або на вимоги формально визнати певні факти можуть повністю усунути
необхідність подання доказів з деяких спірних питань у справі. За традицією зма-
гального судового процесу, всі письмові показання і докази зачитуються вголос
присяжним 64.
2. Повноваження присяжних під час судового розгляду
цивільних справ
Відмінність між правом за законом і правом на справедливість. Поправка 7 до
Конституції США «забезпечує» право на суд присяжних «у справах із загального
права». Це дає змогу окреслити відмінності між правом за законом і правом на спра-
ведливість, інакше останнє розглядалося б лише в плані історичного інтересу.
Колись ці принципи визначалися двома окремими судовими системами: в
Англії і в деяких місцевостях Сполучених Штатів існували суди загального права для
розгляду справ суддями і суди справедливості («канцлерські суди»), де засідали
«канцлери». В цих судах використовувалися різні процедури. Суди загального права
передбачали слухання справ з участю присяжних, які розглядали спірні питання.
А в так званих судах справедливості канцлери вирішували справи одноосібно. Все
це знайшло своє відображення у 7 поправці до Конституції. Отже, право проводити
слухання в присутності присяжних зберігається лише при вирішенні справ із загаль-
ного права, а не з права на справедливість 65 *.
Вирішуючи питання, чи існує право на слухання справи присяжними, суд
повинен послуговуватись принципом розмежування права за законом і права на
справедливість, визначеного 7 поправкою. З цим не було проблем, коли справи роз-
глядалися двома окремими судовими системами. Але тепер існує лише одна система
і єдина уніфікована форма позову — цивільний позов» . Ситуацію ше більше ус-
кладнює те, що за 200 років суди і законодавчі органи створили багато нових видів
позовів, які виходять за межі дозволених судових наказів із загального права і вста-
новлених форм судочинства за правом на справедливість, шо виникли у XVIII ст.,
тому для визначення нових видів позовів використовується історичний підхід, за
яким судам треба звертатися до старої судової практики і вирішувати, які судові про-
цедури із загального права або права на справедливість слід застосувати в тому
63 Див. раніше.
64 Право на розгляд кримінальної справи судом присяжних гарантується тоді, коли відповідач фор-
мально не заперечує проти цього. В разі цивільного позову стороні необхідно заздалегідь замовити слу-
хання справи в суді присяжних. Див. ГЯСР 38. У більшості випадків слухання справи присяжними
вимагає позивач у позові або відповідач у відповіді.
5 Поправка 7 стосується лише цивільних справ, шо розглядаються у федеральних судах, і не
поширюється на суди штатів, які повинні дотримуватися статті про нааежну процедуру, передбаченої у
14 поправці. Про це йдеться у розділі VIII. Однак конституційні норми штатів, шо встановлюють право
на суд присяжних у судах штатів, роблять майже ідентичне розмежування між. правом за законом і правом
на справедливість.
86 Див. ЕКСР 1 та 2. У деяких штатах збереглися елементи двох систем судочинства: за законом і
за правом на справедливість; тому залежно від справи суддя називається або «головою суду спра-
ведливості», або «суддею».
236
Розділ VII
чи іншому випадку 67 68 *. Здебільшого послуговуються загальним правилом тлумачення
позову як судового переслідування «за законом», якщо йдеться про відшкодування гро-
шових збитків, або як переслідування «за правом на справедливість» в інших випадках.
При цьому виходять з того, шо грошове відшкодування традиційно присуджувалося в
судах загального права. Однак розгляд сучасного позову інколи призводить до наслідків,
яких не передбачає традиція. Наприклад, у справі про порушення фідуціарних
зобов’язань з питань фінансової відповідальності може бути призначено грошову
компенсацію, хоч історично вона розглядалася в ракурсі права на справедливість .
Подібним чином за позовами про поновлення права володіння незаконно відібраним
приватним майном або про позбавлення власника майна, які історично розглядалися на
підставі загального права, сьогодні можуть прийматися рішення про негрошову
компенсацію. Ще один важливий аспект розмежування права за законом і права на спра-
ведливість — не визначення двох різних типів судових рішень, про які йдеться далі.
Склад присяжних у цивільних справах. У цивільних справах, що розглядаються у
федеральних судах і судах штатів, 7 поправка дозволяє приймати рішення складом
присяжних із семи осіб . На штати не поширюється обмеження 7 поправки, тому суди
деяких із них самі вирішують, скількома голосами присяжних повинні прийматись
рішення: всіма дванадцятьма (у дев’яти штатах), п’ятьма із шести (у шістьох штатах),
а в п’ятьох штатах для цього достатньо й шістьох голосів із восьми 7 .
Д. Рішення у цивільних справах:
грошова компенсація, засіб судового захисту за правом
на справедливість і судові витрати
Після розгляду справи присяжні виносять вердикт, який може бути оскаржено 7І.
На суді, що відбувається без участі присяжних, суддя повинен викласти свій власний
погляд на з’ясовані факти справи й пояснити, на підставі якого закону винесено
рішення 72. Існує кілька засобів задоволення позову судовим рішенням"73.
1.	Призначення грошової компенсації
Види компенсації. Є три види грошового відшкодування збитків: компенсаційне,
штрафне й номінальне. Компенсаційні відшкодування призначаються за збитки,
завдані процесуальній стороні діями відповідача. Рішення про компенсаційне
відшкодування можливе у справі будь-якого типу. Відповідні частини такого
рішення (залежно від виду позову) містять елементи компенсаційного відшкоду-
вання збитків 74.
67 Інколи такий аналіз доходить до абсурду. Наприклад, у справі СІїаиДеигз, ТеатМек & Неіреп,
Ьосаі N0. 3911-. Теггу, 494 17.5. 558 (1990) йдеться про обвинувачення спілки в невиконанні обов'язків
представництва через її неспроможність обстояти права позивача за укладеною колективною угодою.
Цей позов було визнано аналогічним позову за правом на справедливість проти опікуна, який порушив
фідуніарні зобов’язання, незважаючи на те, шо в Англії XVIII ст. подавати колективні угоди забороня-
лося. Більшістю голосів подібність до загальноправового позову було відхилено, але право на суд
присяжних довелося визнати, оскільки позивач бажав отримати грошову компенсацію, шо €
традиційним «загальиоправовим» судовим задоволенням позову,
68 Див. Сигііі V. ЬоеіНег, 415 17.5. 189, 196 (1974) (де наведено тлумачення, що відшкодування за
дискримінацію при наіімі на роботу — це «поновлення прав потерпілого иа справедливість», а
відшкодування за дискримінацію при иаймі квартири — «поновлення прав за законом»).
49 Див. Соіцгоує V. Вапіп, 413 17.5. 149 (1973) (федеральний суд).
70 Джерело: Семег Гог Зигу Зіисііез, ^’аііопа! Сепіег £ог 5іаіе СоиП5 (1993).
71 Див. розділ II І.
72 Див. РКСР 52.
,3 Див. Дап В.ДоЬЬі. НогпЬоок оп сЬе І-а^ оГ Кетебіез, 2с1 есі. (Я'ея 1993).
74 Див. розділ X (порушення угоди) і розділ XI (цивільні правопорушення).
Цивільне судочинство
237
Іноді до компенсаційного покриття збитків додаються штрафні відшкодування,
призначені як покарання відповідача. Рішення про таке відшкодування може
прийматися лише у справах про умисні цивільні правопорушення, а також у разі
порушення угоди, коли знехтувано принцип сумлінності й порядності у бізнесі. За
це й призначаються штрафні відшкодування як вид покарання .
Суддя або присяжні можуть призначити на користь позивача відшкодування
номінальних збитків у розмірі одного долара. Таке рішення виноситься не часто, але
воно можливе, якшо присяжні визнали, що в судовому спорі сторін позивач мав
рацію, однак він не зазнав реальних збитків. У деяких судових округах дозволяється
приймати рішення про номінальні збитки й тоді, коли неможливо призначити
відшкодування реальних збитків (компенсації). Якшо ж відповідач серйозно пору-
шував закон, але позивач від цього не постраждав, суд може винести рішення про
відшкодування номінальних збитків і призначити велику суму штрафних санкцій.
Законодавство більшості штатів (включаючи федеральне) вимагає спершу при-
суджувати відшкодування реальних збитків, а вже потім призначати штрафні по-
карання.
Примусове виконання рішення про грошову компенсацію збитків. Якщо відповідач
не відшкодовує збитків за судовим рішенням, то позивач вимушений вжити
примусових заходів проти нього 75 76. Звичайним методом стягнення коштів з найма-
ного робітника є судовий наказ про накладення арешту на його майно, тобто наказ
роботодавцеві відповідача про утримання процентів із заробітної плати останнього
на користь позивача, доки не буде стягнено всю суму за судовим рішенням 77. Якщо
у відповідача немає ліквідного майна, але є така-сяка власність, то суд видає «наказ
про примусове виконання рішення», який зобов’язує шерифа продати цю власність
для погашення заборгованої суми. Якщо після продажу власності й відшкодування
збитків залишаються гроші, то вони, за судовим рішенням, повертаються
відповідачеві78.
Позивач може дізнатися про наявність майна шляхом застосування додаткової
процедури розслідування, згідно з якою відповідача викликають на судове слухання
для опитування та встановлення факту наявності у нього майна, а також для визна-
чення можливості виплати потрібної суми за судовим рішенням. На слуханні від
відповідача можуть зажадати розкриття інформації про місце розташування його
майна і надання певної його частини для погашення боргу. Невиконання цього на-
казу карається арештом. Але відповідач не підлягає ув’язненню лише за відмову
сплатити борг, як, зрештою, не може бути заарештовано особу за неспроможність
сплатити той чи інший борг. Відповідач підлягає ув’язненню хіба що за відмову
виконати судовий наказ, але його буде звільнено відразу після того, як він це
зробить 79.
75 Див. розділи X і XV. Верховний суд свого часу відхилив конституційні оскарження рішень про
штрафні відшкодування збитків. Див. роздії ХГ.
к Американське цивільне процесуальне право, на відміну від німецької системи судочинства, не
передбачає використання спеціальних агентів, так званих «виконавчих посадових осіб», для нагляду за
виконанням судового рішення. Позивач сам вживає заходів для отримання компенсації за судовим
рішенням.
77 Федеральне законодавство обмежує суму відшкодування до 25 % від заробітної плати на місяць.
Див. ІІ.8.С.А. § 1673(а).
78 Кожен штат визначає за власними законами, яке майно не підлягає арештові. В більшості із них
до зазначеної категорії власності належать одяг та інші особисті речі, засоби професійної діяльності, а
також частина вартості будинку, яким володіє відповідач. У законодавстві штатів є винятки з цих правил.
79 Див. раніше у цьому ж розділі про норми права на справедливість, а також про засоби судового
захисту за правом на справедливість.
238
Розділ VII
2.	Засіб судового захисту за правом на справедливість
Види засобів судового захисту за правом на справедливість. Існує загальне
правило: якщо завдану позивачеві шкоду неможливо відвернути або усунути іншим
шляхом, її компенсують грошима. В таких випадках позивач має право на «реальні»
засоби судового захисту — вимагати судового наказу про те, щоб відповідач
припинив завдавати ту шкоду, на яку скаржиться позивач, або про відновлення
порушених прав позивача. Більшість цих реальних засобів називають судовим
захистом «за правом на справедливість», а більшість судових рішень про грошове
відшкодування збитків — судовим захистом «за правом за законом». Про відмінність
між правом за законом і правом на справедливість йшлося раніше, де розглядалося
право на розгляд справи судом присяжних 80.
Поширенішою формою судового захисту за правом на справедливість є судова
заборона. Вона може бути простою, як, наприклад, наказ відповідачеві не порушу-
вати прав власності позивача. Іншими формами судового захисту за правом на спра-
ведливість є «виправлення» або «анулювання» контракту, а також «реальне
виконання» — наказ стороні, що порушила умови контракту, виконати їх81.
Врешті, форм судового захисту за правом на справедливість існує стільки, скільки
й видів шкоди, проти якої воно застосовується. В деяких випадках судові рішення
за правом на справедливість бувають дуже складними, як, скажімо, вимога повністю
змінити структуру компанії або реорганізувати систему освіти в школі з метою
припинення расової дискримінації та ліквідації її наслідків 8^.
Підстави для винесення рішення за правом на справедливість. Існують дві
підстави для розгляду справи за правом на справедливість: (1) позивач не знай-
шов «засобів адекватного захисту в законі» і (2) за обставин, що склалися, захист
за правом на справедливість є необхідним, належним і чесним. За першою
підставою позивач має довести, шо грошове відшкодування збитків не може
повністю компенсувати шкоду. Такою підставою для розгляду справи за правом
на справедливість є компроміс, досягнутий між судами загального права і права
на справедливість в Англії у XVII ст. з метою запобігання конфліктів: суд спра-
ведливості втручатиметься у розгляд справи лише тоді, коли суд загального права
не зможе винести адекватного рішення. Сьогодні один і той же суд і суддя
вирішують, яка форма судового захисту є доцільною, тому конфлікту бути не
може. Натомість зазначена підстава сприяє встановленню ієрархії в судових
рішеннях. Тепер відшкодування збитків — «звичайний» засіб захисту, а рішення
за правом на справедливість — «незвичайний» 83. Рішення, винесені за правом
на справедливість, можуть у деяких випадках бути надто руйнівними, тому суди
часто застосовують заборону дуже обережно, лише тоді, коли вона справді
потрібна й може належним чином розв’язати суперечку.
З першою підставою для розгляду справи за правом на справедливість
(відсутність засобів адекватного захисту в законі) пов’язана друга: за обставин,
що склалися, захист за правом на справедливість є необхідним, належним і
чесним. Ця друга підстава демонструє гнучкість принципів розгляду за правом на
справедливість. У випадках застосування судової заборони цю підставу часто тлу-
мачать як таку, шо «збалансовує тягар», звалений на плечі позивача, якщо не
80 Див. розділ X про реформування і реальне виконання.
81 Див. розділ X. Мабуть, найчастіше рішення за правом на справедливість виноситься у справах
з розірвання шлюбу, утримання дітей та деяких інших.
82 Наприклад, рішення про проведення глибоких структурних змін у зв’язку з десегрегацією у
школі було винесено в справі Соіту. Мопі^отегу Соипіу В2. о/Есіиса<іоп, 289 Е.Зчрр. 647 (М.О.АІа. 1968), а(ГД
395 11.8. 225 (1969). Див. Онеп Еїзв. Ігуипсііопї (Роипдаїіоп 1972).
82 Це положення про ієрархічність рішень піддавалося критиці через ту легкість, з якою суди вино-
сять заборону в певних категоріях справ без належного розгляду реальної ефективності заміненого
рішення. Див. Оои£Іаз5 Іаусоск. ТЬе ОеаіЬоГійе ІггерагаЬіе Іп)игу К.иїе, 103 Нагу.Е.Ке». 688 (1990), а також
Ази# ДепДетап. Тіїе ІпаОедиаіе Кетесіу аі Еа« Ргегедиіїйе Гог ап Іпуипсііоп, 33 РІа.Ь.Яеу. 346 (1981).
Цивільне судочинство
239
доведено, що він мав рацію, і відповідача, якщо винесене рішення спрямоване
проти нього 84. Завдяки гнучкості права на справедливість рішення, прийняті за цим
правом, можуть пізніше змінюватися залежно від обставин. Отже, рішення за пра-
вом на справедливість, які передбачають постійний судовий контроль за поведінкою
відповідача, можуть змінюватися для забезпечення справедливості відповідно до
обставин. Нещодавно в одній із справ Верховний суд прийняв заборону стосовно
умов перебування у в’язниці, що дало змогу шерифові підправити рішення, вине-
сене кілька років тому, оскільки змінилася ситуація і це рішення стало неспра-
ведливим 85. Коли судову постанову належним чином виконано й досягнуто мети,
вона може бути скасованою 8б.
Існують деякі нюанси у рішеннях, винесених за правом на справедливість, про
які варто згадати. Вони пов’язані з використанням конкретних законодавчих актів,
кількість яких останнім часом значно скоротилася. Початковий етап судочинства
у справі за правом на справедливість часто називають «петицією», замість «пору-
шення позову», а рішення, винесене в такій справі,— «постановою», а не судовим
рішенням. Судді, які приймають постанови, пойменовують себе «головами суду
справедливості». В судочинстві інколи з’являється давній принцип — «максими»
справедливості. Наприклад, суддя може відхилити запропоноване рішення, пос-
лавшись на доктрину «чистих рук», за якою поведінка позивача, шо «шукає спра-
ведливості, має бути чесною і незаплямованою», інакше суд не винесе рішення на
його користь. Але тепер судді ретельно розглядають усі нюанси справи й виносять
рішення, не беручи до уваги максими справедливості.
Тимчасові засоби судового захисту. Гнучкість принципів права на справедливість
дає змогу широко застосовувати різні «тимчасові» засоби судового захисту, спрямо-
вані насамперед на збереження статусу-кво (існуючий стан справ) до остаточного
вирішення справи. Таким чином можна застосувати до відповідача «попередню за-
борону» вдаватися до тих чи інших дій. Взагалі позивач повинен переконливо до-
вести, що він небезпідставно подав позов і потребує захисту ще до винесення судом
остаточного рішення 87. «Тимчасовий заборонний судовий наказ» може видаватися
для того, шоб запобігти заподіянню серйозної непоправної шкоди позивачеві до
розгляду в суді його клопотання про попередню заборону 88. Наприклад, винесення
тимчасового заборонного судового наказу доцільне у справі про розірвання шлюбу,
шоб забезпечити окреме проживання, якщо чоловік погрожував завдати дружині
тілесних ушкоджень.
Примусове виконання судової постанови за нормами права на справедливість.
Якщо сторона, що програла процес, відмовляється виконувати застосований проти
неї засіб судового захисту за правом на справедливість, то вона за «неповагу до суду»
може бути оштрафована чи навіть ув’язнена. Важливо зазначити, шо ув’язнення за
невиконання судової постанови, винесеної на користь іншої процесуальної сто-
рони, не є засобом покарання; це засіб примусу. Тож ув’язнена сторона «тримає
ключ від в’язниці у власній кишені», інакше кажучи, як тільки вона погодиться
виконати судову постанову, її одразу ж буде звільнено89.
84 Див. Зірпа СИетіса! Сом. Наїтії, 605 Г.8ирр.1253 (Е.О.Мо.1985) (накладення судової заборони,
шоб запобігти конкуренції).
8* Див. Яи/о V. Іптагез о/гке ЗиДоїк Соипіу !аі!, 502 її.8. 367 (1992).
86 Див. Воагсі о/Есіисаііоп р. Доміеіі, 498 4.8. 237 (1991) (судове рішення про припинення сегрегації
у школах буде анульовано після фактичної ліквідації наслідків цієї сегрегації).
87 Див. Н'іІІіат Іп^Ні & Еопв Вакіпц Со. V. 1ТТ Сопгіпепіа! Вакіпв Со., Іпс., 526 Р.20 86 (9“ Сіг. 1975).
88 Див. ЕгіеОепіЬаі, Капе & МіІІег, §15.4, а також ЕКСР 65.
89 Див. Яопаїсі І.СоМ/агЬ. ТЬе Сопіетрі Ро«ег (АпсЬог Воокз, Сапіеп Сіїу, N.3. 1971).
240
Розділ VII
3.	Декларативний захист
Іншою формою судового захисту, яка нагадує судову заборону й часто застосо-
вується разом з нею, є «декларативний захист». Декларативне рішення виноситься
у формі визначення прав і обов’язків сторін, але воно не спонукає їх до дії 90.
Найчастіше зазначені рішення приймаються у справах страхових компаній, якшо
вони хочуть з’ясувати, чи мають їхні клієнти, яким було завдано шкоди, право пода-
вати позов, вважаючи, що ця шкода повинна компенсуватися страховим полісом.
Ці нюанси звичайно виявляються в суді за позовом клієнта про грошову
компенсацію з боку компанії, але якщо клієнт не подає позову, а компанія бажає
врегулювати це питання, то прийняття декларативного рішення сприятиме залагод-
женню можливої суперечки й остаточному рішенню суду. Декларативне рішення
приймається і тоді, коли певні законодавчі акти й дії оскаржуються в суді як неза-
конні, тож накладати судову заборону недоцільно. Якшо позивач оскаржує поста-
нову муніципального органу міста, яка порушує Конституцію, але не завдає
позивачеві прямої шкоди, що вимагало б накладення судової заборони, суд може
просто ухвалити рішення про неконституційність постанови муніципалітету й
окреслити права позивача.
Верховний суд не дає чіткого визначення мети декларативного рішення:
«Навіть якщо декларативне рішення має силу й ефективність остаточного, воно є
значно делікатнішою формою рішення, ніж судова заборона. Воно хоч і пере-
конливе, але не надто примусове; непогодження з ним може бути недоречним,
однак це не є неповагою [до суду]» 91 *.
Хоч би якою була ефективність декларативного рішення, воно може підлягати
судовій забороні, якщо суд вважатиме це доцільним .
4.	Присудження судових витрат
Витрати, що повинні покриватися в судовому порядку. Згідно з більшістю
судових рішень судові витрати покриває сторона, яка перемагає. В американсь-
кій судовій системі до таких витрат входять: платня клеркам, судовим виконав-
цям і свідкам, а також збір за внесення до списку справ, шо підлягають слуханню 93 94 *.
В судах США, на відміну від англійських та інших зарубіжних судів, гонорар атор-
неєві (адвокатові) не відноситься до судових витрат, якщо закон спеціально не
вимагає цього. Іноді судові витрати досягають чималих розмірів. Кожна сторона
зазвичай сама платить гонорар своїм адвокатам, який може дорівнювати значній
94
частині судових витрат .
Закони про призначення плати адвокатові. Плата адвокатові регулюється спе-
ціальними нормами на підставі федерального права і законів штатів. Ці норми, як
правило, стосуються позовів, поданню яких сприяє громадянам уряд. Серед них є
позови про порушення громадянських прав, приховування від споживачів інформації,
маніпуляції на ринку цінних паперів, порушення антимонопольного законодавства,
забруднення навколишнього середовища .
90 Федеральний акт про декларативне рішення (ГееіегаІ Весіагаїогу Зисівшепі Асі) наводиться у 28
и.5.С.А. §§ 2201—2202.
91 Див. ЗіеЦеі V. Потрзоп, 415 11.5. 452, 471 (1974), цитата зі справи Регег V. Ьесіевта, 401 С.8. 82,
126 (1971) (окрема думка Дж.Бреннана).
” Див. 28, ІІ.5.СА. § 2202.
93 Див. 28, ІІ.5.С.А. § 1920 (дозволені витрати у федеральному суді).
94 Див. АІуевка Ріреіїпе Зегуісе у. ИДсіепіек Зосіегу, 421 11.8. 240 (1975) (підтвердження «Американсь-
кого правила» проти присудження виплати гонорару адвокатові, оскільки це не передбачено законом).
” Див. 42 11.8.С.А. § 1988, а також 15 ІІ.8.С.А. § 1640.
Цивільне судочинство
241
Е. Ефективність судових рішень
Судові рішення виносяться не тільки як засіб судового захисту. Вони також
знімають розбіжності й інші питання, шо є предметом суперечки між сторонами.
Система судочинства повинна запобігати повторному розглядові таких справ, бо це
не лише несправедливо, а й вимагає великих коштів і зусиль з боку суду.
Ефективність остаточного судового рішення визначається загальноправовим
принципом гез]идіеаіа.
Усі американські суди, як федеральні, так і штатів, керуються цим принципом.
Він спирається на два окремі правила: неприпустимість повторного розгляду
справи, яка вже розглядалася, і остаточність . Неприпустимість повторного роз-
гляду традиційно називається «гех]ибісаіа», а остаточність, тобто правило, за яким
встановлені судом у конкретній справі обставини і правові відносини не можуть
доводитися чи спростовуватися при розгляді інших справ, пов’язаних з даною
справою,— «соїіаіегаї езЮрреІ».
1. Неприпустимість повторного розгляду справи,
яка вже розглядалася (Нез іиіісаіа)
За цим принципом позивачеві не дозволяється порушувати справу проти
відповідача, якшо цей випадок або ділова операція вже розглядалися в суді96 97. Тому,
якшо позов можна подати на підставі кількох законів, то такі окремі позови слід
об’єднати в один позов. Наприклад, позивач зазнав тілесних ушкоджень у
вантажівці відповідача й подав позов, обвинувативши його в недбальстві. Після
вирішення справи в суді цей позивач не може повторно подати позов, якщо він
стосується того самого випадку, скажімо, обвинуватити відповідача в тому, шо його
автомашина була перевантажена. Отже, якшо виносилося судове рішення у справі,
то позивач уже не має права подавати нового позову з того самого приводу, неза-
лежно від того, виграв він цю справу чи програв її. Таке застосування принципу гез]и-
дісаіа називається правилом, спрямованим проти «поділу позову». Так само не може
«ділитися» на частини компенсація позивачеві за заподіяну йому шкоду. Тож у позові
він повинен вказати всі завдані йому майнові збитки й тілесні ушкодження. Принцип
гезіидісаіа застосовується і проти відповідача. Подання зустрічного позову з приводу
випадку чи ділової операції, які вже розглядалися судом, забороняється, якшо цей
зустрічний позов не був поданий у відповідь на первинний позов 98.
2. Остаточність (Соїіаіегаї Езіорреї)
Остаточність та її застосування позивачем і відповідачем. Цей принцип не за-
бороняє подавати позови; його мета — запобігти повторному доведенню обставин
і правових відносин, які вже було встановлено при розгляді інших справ, пов’язаних
зданою справою. Якшо певні аспекти справи або закону були розглянуті й сфор-
мульовані в остаточному чинному судовому рішенні, то вони не оспорюватимуться
під час наступних судових процесів 99. Наприклад, А має патент і обвинувачує Б в
порушенні патентних прав. Суд встановив, що патент А недійсний, тому виніс
рішення на користь Б. Згодом А обвинуватив В у порушенні тих самих патентних
прав. У цьому випадку В може скористатися правом остаточності й відхилити
96 Див. Яеяаіетепі оГ Зисіветепіз, 2<і (Інститут американського законодавства, 1982—1988).
’’ Див. Яеяаіетепі §§ 18—20.
Див. Яеяаіетепі § 22.
99 Див. Яеяаіетепі § 27.
16 9*340
242
Розділ VII
позов А. Питання про дійсність патенту А вже було вирішено, тому А не може
вимагати повторного розгляду цього питання в суді. Так застосовується принцип
остаточності в захисті прав відповідача 10°.
У деяких судових округах цей принцип застосовується позивачами при поданні
позову. Наприклад, лід час авіакатастрофи зазнали ушкоджень сто пасажирів. Якщо
один з пасажирів подасть позов і виграє справу, то суддя або присяжні повинні за-
значити, шо саме через недбальство авіакомпанії сталася катастрофа. Всі інші
пасажири також можуть подавати позови, застосувавши проти авіакомпанії
принцип остаточності. Єдине, шо доведеться доводити пасажирам під час розгляду
справи, це серйозність їхніх ушкоджень 100 101.
Взаємність у застосуванні принципу остаточності. Загальним обмеженням у за-
стосуванні принципу неприпустимості повторного розгляду є вимога про
«взаємність позбавлення права заперечення». Згідно з цією вимогою, якшо в першій
і наступних справах беруть участь ті самі сторони, то під час розгляду другого й
подальших позовів вони мусять користуватися тими визначеннями у спірних питан-
нях, які вже було зроблено в першій справі. Тому в наведених нами прикладах (пору-
шення патентних прав, авіакатастрофа) за правилом взаємності неможливо
застосувати принципи остаточності, оскільки в другій справі з порушення патент-
них прав був інший відповідач, а в подальших справах з авіакатастрофи позивачами
виступали інші особи. Принцип взаємності базується на тому, шо особа не може
бути пов’язана рішеннями в справах, у яких вона нічим не ризикувала. Тому
пасажири, починаючи з другого, не можуть використати перемогу першого у справі
проти авіакомпанії, адже якби авіакомпанія виграла процес, то вона не змогла б
використати це судове рішення для того, щоб запобігти поданню позовів іншими
пасажирами 102 103. Принцип взаємності не поширюється на рішення федеральних
судів і не може бути підставою для запобігання встановленню обставин, які вже були
визначені раніше, як про це сказано в другому Зводі (Кевіаіетепт) судових
рішень |03. Однак суди деяких штатів вимагають його застосування у тій чи іншій
формі104 *.
Винятки з принципу остаточності. У чітко визначеній сфері застосування
принципу остаточності також існують винятки. Щоб застосувати цей принцип пои
вирішенні справи, остання має бути «повністю і справедливо розглянута» .
Обміркуємо це питання докладніше. Якщо засоби процесуального захисту на пер-
шому суді були незадовільними або стороні щось перешкодило повністю вирішити
спірне питання, то таку справу можна переглянути. Наприклад, рішення суду, який
розглядає нескладні позови, де відсутні адвокати й забороняється подавати апеляції,
не можуть мати остаточної сили. Крім того, цей принцип не застосовується в тих
випадках, коли вирішені в попередній справі питання виникли знову у незвичай-
ному і непередбаченому контексті; якшо застосування цього принципу матиме
негативний вплив на права громадян; коли стандарти доказів у попередній справі
були нижчими (тобто в першому випадку справа була цивільною, а в другому —
кримінальною) або коли попередньо визначені спірні питання суперечать одне
одному 106.
100 Див. ВІопсіег-Топкие РаЬогаїогіез, Іпс. V. ІМчепііу о/ІІІІпоіз Гоип&топ, 402 Ь.8. 313 (1971).
101 Див. Літ Сгааїт аі Оеігоіі Меігороіііап Аігроп, 776 Р.Зирр.316 (Е.В.Місй. 1991).
102 Фундаментальні вимоги додержання належної процедури захитають людину від обов’язковості
для неї рішення у справі, в якій вона не брала участі.
103 Див. ВІопсіег-Топ^ие ІаЬогаїогіеі, V. Ипічегзіїуо/ІИіпоіз Роипсіаііоп, 402 II.8.313 (1971); РагкІапеНо-
зіегу V. Зіюге, 439 11.5. 322 (1979); Кейаіешепі § 27.
104 Див. Но'мєНу. Шю’іаші Тгискіп^апсі£хса\’аііп^Со., 191 МЛУ.20 313 (Місії. 1971) (відхилення одно-
бокого застосування принципу остаточності).
103 Див. Ке5<аіетелІ § 28.
104 Див. Кеяаіетет § 28 та § 29 (наводяться ці та інші винятки). Винятки, викладені у § 29, стосую-
ться лише особи, яка бажає застосувати принцип остаточності й не брала участі в першій справі, як це
бачимо у прикладах про порушення патентних прав та авіакатастрофу.
Цивільне судочинство
243
Є. Вирішення справи без розгляду в суді
Розгляд справи в суді з дотриманням усіх процедур забирає багато коштів і часу.
А щороку реєструється майже 18 мільйонів позовів з цивільного права. Судова
система не витримала б такого навантаження, якби навіть незначна частина цих
справ дійшла до судового розгляду. Реально суди можуть впоратися лише з 5—10 %
зареєстрованих цивільних позовів *07. Тому вони сприяють вирішенню спорів не-
судовими засобами, особливо в останній час, коли надходить чимдалі більше справ
і зростають судові витрати. Несудовий розгляд дістав назву: альтернативне
вирішення спорів. Але суди й законодавчі органи не обмежуються лише сприянням
цьому. Вони починають наполягати, щоб цей метод використовувався в
обов’язковому порядку 107 108.
1. Добровільні засоби вирішення спорів
Неофіційні переговори та регулювання. Переговори й добровільне регулювання
є найдавнішими і найпоширенішими методами вирішення спорів. Під час розгляду
справи в суді або її апеляційного перегляду сторони можуть дійти згоди у будь-який
момент. Якщо стороною в справі не є неповнолітня дитина чи інша особа, шо пере-
буває на утриманні, то така справа може вирішуватися і без судді.
Адвокати, які представляють клієнтів на переговорах, повинні дати юридичну
оцінку позиції своїх клієнтів і визначити міру вірогідності їх перемоги в справі. Хоч
інколи дуже важко переконати клієнта, шо він перебільшує власні шанси на успіх,
але клієнт сам має вирішити: подавати чи не подавати справу на розгляд суду. Адво-
катська етика вимагає роз’яснювати клієнтам усі можливі результати вирішення
спорів 109 110. Започаткування спеціальних курсів на юридичних факультетах деяких
університетів і постійних освітніх програм з вирішення спорів шляхом переговорів
свідчить про те, шо ці питання мають важливе значення для суспільства 1
Скорочені розгляди справ у суді. Нещодавній поворот до нині популярного
добровільного регулювання спорів дістав назву «міні-судового розгляду». Цей
процес відбувається за процедурою, подібною до розгляду справ у суді, й часто має
місце при вирішенні суперечок із суто технічних або складних питань, які важко за-
лагодити іншим шляхом. Під час скороченого розгляду адвокати подають спрощену
версію позову своїх клієнтів у присутності самих клієнтів і присяжних, які збирають-
ся з цієї нагоди. Що відбувається далі, залежить від обставин. У деяких випадках ад-
вокати просто продовжують переговори, взявши до уваги висновки присяжних, а
в інших, особливо тоді, коли клієнти не поспішають домовлятися, адвокати нама-
гаються умовити їх обговорити можливість врегулювання суперечки в присутності
незалежного радника. Така процедура доцільна й корисна, бо дає змогу сторонам
і адвокатам реально оцінити міцність їхніх позицій і зважити ризик, пов’язаний з
передачею справи на розгляд суду. Як і неформальні переговори, міні-розгляди
звичайно є приватною справою і не потребують втручання судової системи.
Посередництво. Посередництво має ознаки приватних переговорів, але з тією
особливістю, шо врегулювання відбувається за участю третьої сторони, тобто посе-
107 Ас1тігії8їгагіуе СопГегепсе оГ(Не СІпііесІ Зіаіех, Зоигсе Воок; Ресіегаї Адепсу Ііае оГАііетаїіуе Меат
о£ Оіариіе Яеаоїиііоп 12 (1987).
І®8 Див. Расдиеііпе №>Іап-На!еу. Аііетаїіуе □і'.риіе Кебоїиііоп іп а ГЧиг^ИеП (\Уе5і 1992), а також АЬ-
гаїїат Р. Огсіоуєг. Аііетаїіоеб ю Ьіііваїіоп (Каг’1 1п«. Гог Тгіаі А<іу., Могге Пате 11. 1993).
109 Див. АВА Мобеї Яиіез оГ Рго1еб8іопа1 сопбисі. МК 1.4(а) та (Ь) і коментарі.
110 Див. Оопаїсі О.ОіЙогсІ. Ее^а! N680118(1011: ТЬеогу агкі Ргасйсе (3¥е8і 1989) та Магк ЗсНоепДеІЗ &
Міск ЗскоепДеМ. ТЬе МсОгаїу-НіІІ 36-Ноиг №ево(іаиоп Соигее (МсОгазм-НіИ, К¥. 1991). Цікава робота
про переговори, шо не обмежується юридичними нормами: Коцег іїакег, Оегііпв (о ¥ез (Репвиіп Воокя,
Уогк, Х.¥. 1991).
16*9-340
244
Розділ VII
редника. Він не вирішує справу замість сторін. Посередник діє як спостерігач на
переговорах між сторонами й допомагає знайти прийнятні варіанти. Посе-
редництво, як і врегулювання спірного питання шляхом переговорів, не має за-
гальних правил, крім тих, про які домовилися сторони, тому вони самі контролюють
хід вирішення проблеми. Посередництво дуже популярне при вирішенні спорів МІЖ
сторонами, які мають тривалі стосунки й не бажають їх припиняти: між чоловіком
і дружиною, працівником і роботодавцем, виробником і постачальником. Залагод-
ження суперечки оформлюється письмовою угодою, що має таку ж силу, як і кон-
тракт між двома сторонами.
Арбітраж. На відміну від посередника арбітр сам розв’язує суперечку між сто-
ронами. Арбітражний розгляд здійснюється приблизно так, як і судовий. Адвокати
обох сторін подають арбітражному судді власні свідчення і докази, й останній
приймає рішення, як правило, в письмовій формі. Хоч процедура арбітражного роз-
гляду справи і нагадує судову, вона не така формальна й затратна і забирає менше
часу. Основною перевагою арбітражного розгляду є те, шо сторони у справі можуть
самі визначити процедуру й обрати осіб з відповідним досвідом, які б допомогли у
вирішенні спору. В статтях контрактів, шо стосуються процедури арбітражу, та в
інших угодах про арбітражний розгляд чітко визначено, як обирати арбітрів чи
арбітражні комітети, процедуру розгляду й стандарти, які застосовуються при вре-
гулюванні суперечки . Арбітражні рішення можуть бути обов’язковими або не
обов’язковими для виконання. Якщо сторони погодяться, що арбітражне рішення
є обов’язковим для виконання, більшість судів поважатимуть це рішення й
відмовлять у перегляді такої суперечки, пославшись на те, шо вона була вирішена
арбітражним шляхом 111 112.
Арбітраж може застосовуватись при розгляді будь-яких позовів. Найчастіше він
використовувається при вирішенні контрактних суперечок, оскільки лише конт-
рактами зумовлюється можливість арбітражного розгляду майбутніх спорів.
Наприклад, при розгляді диспутів між роботодавцями і працівниками, а також при
комерційних контрактах 113.
2. Судові процедури залагодження спорів
Оскільки потреба в судовому вирішенні спорів чимдалі зростає і збільшується
у списку кількість поданих на розгляд справ, багато штатів ініціювали і певним
чином спонсорують програми арбітражного розгляду в поєднанні з судовим.
1987 р. 22 штати мали програми, які відповідали їхнім законодавствам 114 115. Подібні
програми започаткували в десяти федеральних судових округах, де протягом 1990 р.
було зареєстровано 38 434 цивільні справи, 3970 з яких (майже 10 %) було вирішено
арбітражем 1 .
Арбітражні програми виконуються за різними моделями. Деякі з них нагадують
судовий розгляд, коли обидві сторони представляють свої справи, включаючи
свідків, у присутності ради адвокатів. За іншими програмами, сторони стисло
викладають версії своїх претензій. Після цього рада зустрічається з кожною із сторін
111 Див. ґеі%изоп у. &Ніегз6иікі о/Атегіса, \¥ем, Іпс., 277 СаІ.Яеріг. 450(Са1.Арр. 1991), де суд ухвалив
незвичайну процедуру (всуперечці щодо сценарію фільму Веуегіу НІ1І5 Сор II було визначено, що сторони
нададуть письмові докази раді незнайомих для них арбітрів, які також раніше не знали один одного).
'12 Федеральний акт про арбітражну процедуру зобов’язує федеральні суди сприяти арбітражному
розглядові у всіх можливих випадках. Див. 9 ІІ.5.С.А. § 2, а також справу Яеагзоп-Атегісап Ехргезз,
Іпс.у.МсМакоп, 482 1-1.8. 220 (1987). Акт вимагає від судів штату сприяти арбітражному розглядові, якшо
спірне питання стосується торгівлі між штатами. &>иіИіапіІ Согр. V. Кеаііп$, 465 ІГ.8. 1 (1984).
113 Американська арбітражна асоціація (приватна організація арбітрів) звітувала про 60 000 справ,
зареєстрованих за останній рік. Атегісап АгЬіігаїіоп Аззосіаііоп, Аппиаі Яероп 1990—1991 3 (1991).
Див. 5изап М. Ьеехоп аті Вгуап ММтзюп. Епсііпе Іі: Оізриіе Яезоішіоп іп Атегіса 78 (Апгіегеол
РиЬ. Со., Сіпсіппаїі, ОН 1988).
115 Див. Аппиаі Яероп оГ ійе Асітіпілгагіуе ОіГісе оГ іЬе Ошіегі Зіаіез Соипз 1990, 9 (1991).
Цивільне судочинство
245
і намагається досягти згоди. В противному разі вона пропонує своє рішення. Якщо
обидві сторони погоджуються з цим рішенням, справа вважається залагодженою, а
якщо не погоджуються, то вона передається на розгляд суду. Відповідно до практики
більшості судових округів та сторона, котра не погодилася з рішеннями арбітражу,
в подальшому судовому розгляді повинна сплатити гонорар адвокатам і взяти на
себе всі витрати супротивної сторони.
Частина II
УСКЛАДНЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
ВНАСЛІДОК ВПЛИВУ НА НЬОГО ФЕДЕРАЛІЗМУ
Концепції, що вже розглядалися, стосуються судової системи взагалі. Проте, як
зазначено в розділі І, федералізм ускладнює судову систему. На одній території
співіснують дві судові системи — федеральна і штатів — з юрисдикціями, які часто
дублюють одна одну. Більше того, паралельно функціонують 50 законодавчих і
судочинних систем. У справах про сторони, угоди чи випадки, що стосуються більш
ніж одного штату, сфери дії законодавства і судів часто перетинаються. Це нерідко
ускладнює розгляд справи в суді 11 .
У праві є чотири розділи (принципи), які регулюють суперечності між законо-
давством і компетенцією судів. Перший — це норми особової юрисдикції. Вони
встановлюють, які суди можуть визначати відповідальність конкретного
відповідача. Персональна відповідальність здебільшого базується на відношенні
відповідача до території, де виникло спірне питання. Другий — це принцип
невідповідного характеру місця розгляду справи. Згідно з ним, суд може
відмовитися від справи, якщо суд іншого штату чи країни має більше підстав для
її розгляду. Третій — це правило взаємного визнання судових рішень одного штату
всіма іншими згідно з розділом Конституції про взаємне визнання судових рішень.
Це правило ще називається принципом «повної довіри і поваги». Четвертий розділ
стосується найскладнішого принципу — це «вибір закону». Правила вибору закону
встановлюють, яка правова норма має застосуватися для вирішення справи, якшо
до неї можуть бути застосовані закони кількох штатів.
Кожен з цих принципів тлумачиться по-різному на міжнародному рівні й на
рівні штатів. У деяких ділянках, наприклад, у виборі закону й особовій юрисдик-
ції', правила більш-менш збігаються, тоді як у інших існують особливі приписи їх
застосування до так званих міжнародних справ. У подальшому ми зазначатимемо
розбіжності між ними (якщо вони траплятимуться).
А. Принцип персональної відповідальності
у федеральних судах і судах штату
1. Персональна відповідальність у судах штату
У розділі І наводиться приклад юридичного «розмивання» кордонів штату в
XX ст. внаслідок розширення прав судів, які визначають персональну
відповідальність відповідачів з інших штатів. Цей принцип є правом суду «визначати
персональні права та обов’язки відповідачів» 116 117.
На базовому рівні принцип персональної відповідальності випливає з кон-
цепції територіальності. Все розпочалося з припущення, шо штат або країна має
116 Деякі з цих питань стисло викладено в роздсіі 1.
117 Див. Реппоуегу. 11.5.714, 727(1877). Тоді термін «юрисдикція» тлумачився інакше. Пред-
метна підсудність (розглядається у розділі V) відрізняється від персональної відповідальності тим, що
перша гарантує слухання у суді справ певних видів.
246
Розділ VII
право вирішувати спори про майно і осіб, які перебувають у межах її території. За
цією теорією персональна відповідальність відповідача, незалежно від його волі,
настає лише тоді, коли: (1) він або будь-яке майно, що оспорюється, фактично зна-
ходиться на території штату, в якому було подано позов, і (2) відповідач повністю
задоволений судовою процедурою у штаті або конфіскацію майна було здійснено
урядом штату з дотриманням належної правової процедури 118. І ше: така ознака,
як обмеження державної влади територією власної країни, більше стосується
міжнародного права, але цей принцип стосується і штатів США.
У справі Пеннойер проти Нефа (Реппоуег V. Не]]) 119 суд виніс рішення, корис-
туючись буквальним тлумаченням вищенаведеної концепції. Він встановив, що за-
стосування принципу персональної відповідальності до відповідача без його згоди
або за його відсутності порушує право останнього на належну правову процедуру
згідно з 14-ю поправкою. З розвитком шляхів сполучення та ділових зв’язків між
штатами зростає потреба у ширшому тлумаченні принципу персональної
відповідальності. Водночас з цих же причин зростають можливості відповідачів
вирішувати спори у суді інших штатів. Як наслідок, зводиться нанівець поняття
територіальності. Так, у справі 1927 р. житель одного штату заїхав на автомобілі до
штату Массачусетс, створив аварійну ситуацію і завдав ушкоджень іншій особі, а
потім повернувся додому. Потерпілий подав позов до суду штату Массачусетс. Вер-
ховний суд підтримав юрисдикцію, виходячи з «припустимої теорії згоди», за якою
відповідач, житель іншого штату, використовуючи дороги Массачусетса, засвідчує
цим свою згоду на розгляд будь-яких позовів проти нього, шо можуть мати місце
у судах штату внаслідок користування ним цими дорогами 1 °. Так само, коли ком-
панії діють у штаті, слід розуміти, що вони або «згодні» відповідати, або «присутні»
в цьому штаті, навіть якщо в них немає спеціальних ліцензій від штату на здійснення
якоїсь діяльності.
Перевірка «контактів». Не докладаючись на самі лише фікції згоди або присут-
ності, Верховний суд у своєму рішенні у справі 1927 р. Компанія Іпіегпоііопаї 8Иое
Со. проти штату Вашингтон (Іпіегпаїіопа! 8)юе Со. V. М''аНііп§Юп) 121 сформулював
тест для визначення міри справедливості застосування принципу персональної
відповідальності до відповідача, враховуючи його попередні зв'язки (контакти) зі
штатом. Для застосування принципу персональної відповідальності до відповідача,
у даному випадку з іншого штату, в цій справі потрібно було довести існування у
нього «певного мінімуму контактів» зі штатом, де розташовувався суд, аби не за-
шкодити «традиційним вимогам справедливості та правосуддя». Враховуючи це,
Суд ухвалив доцільність застосування принципу за законами штату до відповідачів
з інших штатів на підставі їхніх певних дій у минулому або наслідків цих дій у штаті,
де розташований суд.
Принцип «мінімальних контактів» застосовувався за різних обставин, що дава-
ло змогу судам штату здійснювати правосуддя стосовно відповідачів, які проживають
у інших штатах і країнах. Скільки контактів становитимуть «мінімум» — залежить
від конкретної ситуації. Інколи достатньо й одного контакту, якщо саме з нього
випливає позов. Наприклад, коли людина приїхала на власному автомобілі до штату
й збила на дорозі мешканця цього штату. Або коли вона володіє землею у штаті і спір
пов’язаний саме з цим. Факту знаходження власності на території штату достатньо для
отримання судом штату права вирішувати цю суперечку 12 .
«Загальна» і «специфічна» відповідальність. Пізніше персональну відпові-
дальність було поділено на «загальну» і «специфічну». Для окремої особи загальна
1,8 Вимога розглядати справу відповідача, який проживає у штаті, узгоджується з принципом пер-
сональної відповідальності у вирішенні справи, що стосується кількох штатів.
*!9 Див. виноску 117.
120 Див. Неп V. Ракіокку, 274 С.8. 352 (1927).
121 Див. 326 0.8. 310, 316 (1945).
122 Див. Зііа&ег». Ненпег, 433 11.8. 186 (1977).
Цивільне судочинство
247
відповідальність настає тоді, коли ця особа фізично присутня на території штату
або проживає в ньому . Якщо відповідачем є компанія, то загальна відпові-
дальність для неї настає у тому разі, коли основне місце діяльності або значна
частина бізнесу розташовані на території штату 1 4. «Специфічна» відповідаль-
ність настає тоді, коли контакти зі штатом більш обмежені, але позов має без-
посереднє відношення до них. Приклад цього наведено више (йдеться про
автомобільну аварію в іншому штаті).
Вимога до «спрямованих» контактів. Найбільше справ зі специфічної відпо-
відальності це ті, в яких застосовується принцип персональної відповідальності.
Найскладніші справи стосуються промислових товарів, які надходять до штату і
завдають шкоди споживачам. За роки, що минули після розгляду справи компанії
Іпіетаііопаї 5йое Со., до принципу персональної відповідальності було внесено
безліч обмежень, пов’язаних з належною правовою процедурою. Проте останнім
часом Верховний суд ретельно переглянув питання про кількість контактів,
необхідних для того, шоб настала специфічна персональна відповідальність. У своїх
визначеннях Суд наголошує, шо ці контакти повинні бути справді «добровільними»
і «спрямованими» на штат, у суді якого має розглядатися справа. Так,
відповідальність настає тоді, коли виробник або роздрібний торговець навмисно
вийшов на ринок цього штату і продав там значну кількість власного товару.
Виробник і роздрібний торговець, які поставили товар у «торговий обіг», мають на
меті розповсюдження його в будь-яких штатах . Такі відповідачі можуть
очікувати, шо при виникненні проблем з їхньою продукцією, проти них
висуватимуться позови в усіх штатах, де вона продається. Інша справа, якщо єдиним
контактом зі штатом називається такий, кади туди цей продукт привіз споживач-
позивач, або у цьому штаті випадково було продано кілька одиниць продукції. Тоді
настання персональної відповідальності проблематичне. Основна вимога до визна-
чення добровільності й спрямованості контактів на конкретний штат є та, щоб
потенційний відповідач розумів, де проти нього можуть висувати позови, а де ні.
Справа про відповідальність за основний товар демонструє новий, більш обме-
жений підхід. У справі Компанія И^огідкіде Уоік&уа&еп Согр. проти Вудсона (ІУогІдкіде
УоІкяуа§еп Согр. V. И4>оЛол>126 подружжя купило машину в Нью-Йорку, і внаслідок
дефекту в дизайні машини в Оклахомі сталася аварія з ушкодженням. Верховний суд
вирішив, що продавець автомобіля в Нью-Йорку не несе персональної відпо-
відальності , бо він вів справу лише в Нью-Йорку і сусідніх штатах. За таких обставин
контакти з Оклахомою були результатом добровільних дій покупця машини і її
продавець не міг передбачити, шо проти нього буде подано позов в Оклахомі.
Очевидно, якби продавець чи виробник мали станції технічного обслуговування або
власних агентів у штаті, де сталася аварія, то могла б іти мова про передбаченість
дій. Тому суд у штаті Оклахома має право здійснити правосуддя стосовно концерну
Аікіі, виробника машини, і не має такого права щодо продавця 127.
Фактор «загальної справедливості». Принцип специфічної відповідальності де-
далі вдосконалюється з метою обмеження сфери його застосування. Верховний суд
133 Див. Витіїат V. Дирегіог СоигГ, 495 15.8. 604 (1990) (підтримка конституційності «тимчасової
відповідальності» — позов проти відповідача, який тимчасово перебуває у штаті); МНІІкеп V. Муег, 311
С.5. 457 (1940) (житель штату підлягає персональній відповідальності, навіть якшо проживає в іншому
штаті); Віасктегу. СпііесІ Діаіез, 284 15.8. 421 (1932) (американський громадянин, шо проживає за кор-
доном, підлягає письмовому викликові до федерального суду США).
134 Див. Неіісоріегоз Уасіопаїеі 4е СоІитЬіа, 5.А. V. Над, 466 13.8. 408 (1984) (дискусія про те, який
рівень ділової активності потрібний для настання загальної відповідальності).
125 Верховний суд не одностайно тлумачить поняття «торговий обіг». Див. АзаМ Меті ІпВизігу Со.,
714. V. Зирегіог Соиг!, 480 15.8. 102 (1987) (голоси розподілилися 4 на 4 шодо цього пункту).
І25 Див. 444 15.8. 286 (1980).
13' Порівняйте зі справою Сгау V. Атегісап Ка4іаіог & Запііагу Согр., 176 ЬІ.Е.2сі 761 (111. 1961) (суди
штату Іллінойс мають юрисдикцію над виробником дефектного клапана, який був установлений
виробником водяних обігрівачів і який завдав пошкоджень споживачеві в Іллінойсі).
248
Розділ VII
запровадив нові визначення: не лише повинні існувати певні «мінімальні контакти»
зі штатом, але й здійснення правосуддя в загальному плані має відповідати
принципам «традиційної справедливості». Цей новий фактор тільки один раз був
використаний Верховним судом як підстава для відмови здійснити правосуддя у
справі. Ця справа також показала, шо персональну відповідальність дуже важко
встановити стосовно відповідача — виробника з іншої країни. 1987 р. суд у справі
Компанія Азакі Меіаі Іпдизігу проти Суду вищої категорії (Азакі Меіаі Іпдизігу Со. V. &і-
регіог Соигі) про відповідальність за продукцію не зміг вирішити, чи існували до-
статні «мінімальні контакти» зі штатом, але погодився (8-1), шо здійснювати
юрисдикцію судом штату Каліфорнія стосовно іноземних виробників у цій справі
було б «недоцільно й несправедливо»128.
У справах, шо стосуються порушення умов контрактів, встановлення факту на-
явності контактів і справедливості відбувається так. Якщо діяльність за цим конт-
рактом охоплює більш ніж один штат, то розглядається процедура його укладення
і виконання разом з припущеннями сторін щодо того, де проти них можуть бути
висунуті позови 129 * 131. Однак статті контракту, де йдеться про місце вирішення супе-
речки, чітко визначають, у яких судах розглядатимуться можливі позови, і Вер-
ховний суд, як правило, визнає чинність цих положень І3°.
2. Право встановлення персональної відповідальності
федеральним судом
«Територією» федеральних судів є уся країна, чого не можна сказати про суди
штатів. Тому слід припустити, шо федеральні суди мають право встановлювати пер-
сональну відповідальність у всій країні і в усіх справах, які ці суди розглядають, і
цьому не перешкоджатимуть окремі, інколи суперечливі, закони штатів. Однак
Конгрес і Верховний суд у Федеральних правилах цивільного судочинства
визначили обмеженіший підхід, який передбачає розподіл справ на позови грома-
дянина одного штату до громадянина іншого штату при колізії відповідних правових
норм у цих штатах (міжштатні справи) і справи федеральної юрисдикції.
Міжштатні справи. У таких справах розглядаються позови на підставі законо-
давства штату і Федеральні правила зазначають, шо федеральний суд може
скористатися правами на встановлення персональної відповідальності не більше,
ніж суди штату, де розташований федеральний суд 13’. Тому позивач не має переваг
128 Див. 480 Ц.8. 102 (1987). Слід зазначити, що у справі Азаііі Ме(аІ позов про відповідальність за
продукцію, висунутий жителем Каліфорнії, був розглянутий, і виникло тільки одне спірне питання між
японськими і тайванськими відповідачами стосовно того, хто відшкодовуватиме збитки, що значно
зменшило інтерес суду Каліфорнії до справи. Див. також Нарпег V. КоЦВгаисИІІ, Іпс., 273 ЬІ.'Л’.гд 822
(Місії. 1987) (персональну відповідальність швейцарського виробника фену, який завдав шкоди позива-
чеві, не було встановлено, бо лише кілька одиниць цього товару було експортовано, і немає свідчень, шо
виробник бажав вийти саме на ринок штату Мічиган).
125 Див. Виг$егКіп$ Согр. ». Ки&еуіїсії, 471 13.8.462 (1985) (торгові підприємства з Мічигану, що діють
за угодою франшизи, підлягають персональній відповідальності у федеральному суді Флориди, оскільки
вони добровільно вступили у довгострокові контрактні відносини з флоридською компанією і отримали
від цього прибуток).
Див. ІЇагіопаІ Едиіртепг Р.епгаі, Іпі. V. ЗяМіепГ, 375 С.8. 311 (1964) (призначення агента в Нью-
Йорку для обслуговування в суді Нью-Йорка процесу проти відповідачів з Мічигану, які не мали
стосунків зі штатом Нью-Йорк, було захищено від конституційного оспорювання). Статті у контрактах
щодо вибору законодавства для вирішення можливих суперечок можуть визнаватися недійсними на
підставі різниці у правах за контрактом. Однак див. Ситіш/ Сгиізе Ііпех, Іпс. V. ЗІпіїе, 499 1-1.8. 585 (1991)
(у справі з морського права, порушеній проти судноплавної компанії у зв’язку із завданими на судні
тілесними ушкодженнями, пасажир з Вашингтона був зобов’язаний погодитися зі статтею про розгляд
справи у Флориді, надрукованою на зворотній стороні квитка). Це рішення було анульоване поправками
1992 і 1993 рр. до Анотованого зводу законів США (атеп<ітепі5 іо 46 Ц.8.С.А. Арр. § 183 с.) (заборона
щодо обмеження права подавати позов у будь-яких судах відповідної юрисдикції).
131 Див. /7ЛС/’4(к)(1).
Цивільне судочинство
249
при встановленні персональної відповідальності, коли подає позов проти грома-
дянина іншого штату у федеральний суд Нью-Йорка, а не в суд штату Нью-Йорка.
Надання федеральним судам однакових прав із судами штату в питаннях позовів
запобігає пошукам «зручного» суду, тобто звертанню виключно до федерального
суду для забезпечення вигідніших умов розгляду справи.
Справи, що відносяться до федеральної юрисдикції. Коли подається позов на
підставі федеральних законів, федеральні суди не так обмежені у правах і можуть
«здійснювати юрисдикцію будь-яким чином, що не суперечить Конституції і зако-
нодавству Сполучених Штатів»132. Верховний суд формально зробив лише
конституційні обмеження щодо юрисдикції федеральних судів. Проте, за аналогією
з територіальною концепцією і прецедентом (справа компанії Іпіегпаііопаї8Иое Со.),
це практично може означати, що згідно з принципом загальної справедливості
федеральні суди у справах, які підпадають під федеральну юрисдикцію, можуть за-
стосовувати принцип персональної відповідальності до всіх відповідачів, які
проживають у Сполучених Штатах, і всіх іноземних відповідачів, що мають достатні
контакти з будь-якою частиною США 133.
Б. Непідходяще місце розгляду справи
Загальнодравова доктрина «непідходящого місця розгляду справи» дає змогу
судові відмовити у розгляді справи, якшо встановлено, що розгляд цієї справи в
іншій судовій системі (іншого штату або країни) буде зручнішим і такий суд має
більше підстав для вирішення цієї справи.
Перспективи розвитку доктрини. Головне — це поставити доктрину непідхо-
дящого місця розгляду справи у конкретний контекст. Тоді й у відповідача з’являється
можливість вибору в застосуванні принципу персональної відповідальності. Крім того,
федеральна судова система і судові системи штатів повинні відповідати вимозі «місця
вчинення дії», що забезпечує розгляд справи у межах цієї системи в місці, зручному
для сторін і свідків. Федеральні суди і суди штатів можуть вільно вибирати найбільш
підходяще місце для проведення слухання в межах системи *34. Таким чином,
принципи персональної відповідальності та місця розгляду позову набувають «тунель-
ного» ефекту: принцип персональної відповідальності обмежує вибір місця, де розгля-
датиметься справа, до конкретного штату, а принцип місця вчинення цієї дії звужує
такий вибір ще більше. Для справ, які підлягають розглядові у федеральних судах,
принцип місця вчинення дії зводить вибір до конкретного федерального округу, а для
справ з юрисдикції штату — до конкретного графства у штаті. Іноді виникають ситуації,
коли найзручніше місце для розгляду справи у певній судовій системі не визнається
таким порівняно з місцем у іншій судовій системі (інший штат або інша країна). У
цьому разі застосовується доктрина непідходящого місця, шодає змогу відхилити спра-
ву й передати її на розгляд до зручнішої судової системи 13;>.
132 Див. ГКСР 4(к)(2) з додатками від 1 грудня 1993 р. Це були зміни до правила, яке накладало на
федеральні суди обмеження при розгляді позовів як з федерального законодавства, так і з законодавства
штатів.
133 Див. Отпі Саріїаі їпіетаїіопаї V. Вжіоі/ Мої#& Со., ЇМ, 484 Ц.8. 97, 103 п.5 (1987) (вимога щодо
точних конституційних обмежень персонатьної юрисдикції федерального суду). Конгрес наполягає на
процедурі вручення судового документа для певних категорій справ. Див. 28 15.5.С.А. § 1391 (справи
проти чиновників і представників уряду США); 28 С.8.С.А § 2361 (позови про визначення права влас-
ності, де кілька позивачів претендують на один грошовий фонд). Суд підтримав конституційність
юрисдикції у таких справах. Див. 5юіе Еапп Гіге <4 Ст. Со. г. ТаДііге, 386 0.3. 523 (1967). У цьому випадку
можна застосовувати обмеження належної процедури, викладені у відповідній статті 5-ї, а не 14-ї поп-
равки, оскільки остання застосовується лише до судів штату. Див. розділ VIII.
134 Федеральні вимоги до місця розгляду позову викладено у 28 ІІ.8.С.А. § 1391 і 28 Ц.8.С.А. § 1404,
де йдеться про можливість передачі справи до найбільш підходящого місця.
135 Можливим вирішенням проблеми непідходящого місця розгляду позову є його відхилення, а
не передача до зручнішого місця. Передача справ з однієї системи до іншої вважається порушенням суве-
250
Розділ VII
Принципи пошуків зручного суду й непідходяще місце розгляду справи. Ключ до
розуміння принципу непідходящого місця розгляду справи полягає у певному пара-
доксі: позивач подає позов до незручної для нього судової системи саме з метою за-
стосування більш сприятливих матеріально-правових або процесуальних норм.
Потреба в пошуках «кращого» законодавства зростає, бо нещодавні зміни у
правилах вибору правових норм розширили сферу застосування судами власних
законів при розгляді справ . У Сполучених Штатах принцип непідходящого місця
розгляду справи може застосовуватись як у міжштатних, так і в міжнародних спра-
вах. До того ж потреба у його застосуванні може виникнути як у федеральному суді,
так і в суді штату. А що федеральні суди мають право передавати справу до інших
округів по всій країні 1 , то питання непідходящого місця розгляду постають у
федеральних судах лише тоді, коли оспорюється юрисдикція суду іншої країни.
Прикладом застосування принципу непідходящого місця є міжштатна справа
(позивач із штату Мічиган посковзнувся і впав у ресторані штату Огайо). Він подав
позов у суд штату Мічиган, бажаючи уникнути юрисдикції законодавства штату
Огайо, що обмежує розмір відшкодування нематеріальних збитків, якого можна
вимагати за фізичне ушкодження в цьому штаті* 136 137 138 139 140 141. Добре відомим прикладом за-
стосування принципу непідходящого місця розгляду (в міжнародному контексті) є
справа, пов’язана з аварією на хімічному підприємстві компанії ІІпіоп СагЬібе в
місті Бхопал в Індії. Замість пред’явлення позовів у суди Індії, де відбулася аварія
і проживала більшість свідків, індійські позивачі подали позов у федеральний суд
міста Нью-Йорк. Основною причиною цього були досить сприятливі матеріально-
правові та процесуальні норми, які застосовувалися в цьому суді, зокрема процесу-
альні переваги щодо ліберальної процедури встановлення фактів і право на розгляд
справи присяжними *39.
Фактори непідходящого місця розгляду. Суд, вирішуючи питання про відхилення
позову на підставі непідходящого місця розгляду, повинен враховувати багато
факторів. Усі вони визначені й обговорені у справі Компанія Сиі/ ОН Согр. проти
Іїлберта (Сиі/ ОН Согр. у. СіІЬегГ)^. Однак Верховний суд пізніше обмежив право
федеральних судів розглядати справу при застосуванні до неї принципу незручності.
Він встановив, шо можливість втрати стороною права користуватися сприятливими
матеріально-правовими й процесуальними нормами через застосування принципу
непідходящого місця «не повинна враховуватися при визначенні необхідності за-
141
стосування цього принципу» .
Враховуючи це, суд штату Мічиган мав би відхилити позов, про який йшлося
вище, на підставі того, що його слід подати до суду штату Огайо. У міжнародній же
ренітету штату, якшо не узгоджено юрисдикцію штатів або відсутні відповідні закони. Таких узгодже-
ностей і законів немає (на випадки передачі справ) між судами різних штатів і між федеральними судами
та судами штатів.
136 Див. обговорення тенденцій у доктрині вибору законів далі у цьому ж розділі.
137 Див. виноску 134.
138 Оскільки ресторан у Огайо є частиною національної мережі таких ресторанів, то існує загальна
особова відповідальність. Багато судів штатів дозволяють використовувати принцип місця розгляду
справи за місцем проживання.
139 Див. вище (розкриття фактів) і (право на слухання присяжними). Можна зазначити, що
присяжні у великих містах, як, скажімо, Нью-Йорк, доброзичливіше ставляться до позивачів у справах
про тілесні ушкодження і, як правило, присуджують відшкодування у більших розмірах, ніж суди
передмість та сільської місцевості.
140 Див. 330 13.8. 501 (1947). Існують як «цивільні» адміністративні труднощі, з якими може
зіткнутися суд, так і загальна доцільність розгляду справи й «приватні» фактори, які стосуються перешкод
у доступі до свідчень, та інші практичні проблеми.
141 Див. Рірег Аігсга/і Со. V. Кепо, 454 П.8. 235, 247 (1981) (менший розмір присуджених збитків за
рішенням судів у Шотландії у справі про авіакатастрофу, яка там сталася, не є підставою для розгляду
справи у федеральному суді Пенсільванії). Це рішення стосується лише федеральних судів, суди штатів
можуть мати власні стандарти. Докладніше розповідається про принципи місця розгляду справи й
непідходяще місце у ЕгіесІепі/іаІ, Капе & МіНег (виноска 1), §§ 2.15-2.17.
Цивільне судочинство
251
справі з аварії в Індії федеральний апеляційний суд відхилив позов, і його подали
в Індії. Однією з підстав для цього було те, що майже всі свідки проживали в Індії,
вся документація хімічного заводу велася мовою хінді, й справа, безперечно,
повинна була розглядатися за індійськими законами І42. Зумовлені відмови у роз-
гляді справи можуть використовуватися для розв’язання проблем, пов’язаних з
визначенням персональної відповідальності й терміну давності143. Тому феде-
ральний суд у справі з аварією на заводі у Бхопалі передав цю компанію під
юрисдикцію індійських судів і відмовив у застосуванні будь-яких законів про позов-
ну давність.
В. Вимоги «повної довіри і зарахування»
Стаття Конституції про принцип «повної довіри і зарахування»144 вимагає, щоб
штати надавали рішенням у справах, ухвалених в інших штатах, такого ж ефекту, як
і рішенням власних судів.
1.	Виконання та ефект рішень, ухвалених
в інших штатах
Засоби примусового виконання. Первинний ефект статті про повну довіру і повагу
полягає в. тому, шо вона примушує штати виконувати рішення, ухвалені в інших
штатах 145 * 147. Штат, де рішення було ухвалено, вважається таким, шо «ухвалив» його,
а той, де рішення має виконуватися,— «виконуючим» штатом. Нерідко позивач
мусить висувати позов «про виконання рішення» і доводити, що рішення справді
було ухвалене в суді іншого штату. Як правило, в результаті подання такого позову
суд «виконуючого» штату ухвалював ідентичне рішення, яке дозволяло позивачеві
вчиняти дії проти майна відповідача за законами штату, який ухвалив перше
рішення. В кількох штатах існує процедура реєстрації рішень, прийнятих у інших
штатах. Це усуває необхідність подавати позов про підтвердження вже прийнятого
рішення. Типовим таким реєстраційним актом, прийнятим у кількох штатах, є Акт
про взаємне виконання судових рішень |46.
Ефект принципу гезукіісаіа. Наступним ефектом принципу «повної довіри і за-
рахування» є те, шо він сприяє вирішенню усіх суперечок і спірних питань, які мо-
жуть виникнути в майбутніх процесах. У міжштатних справах принцип повної
довіри поширюється і на принципи запобігання поданню позову та
преюдиціальності, з урахуванням яких провадився розгляд справи в тому чи іншому
суді. Далі, застосування цих принципів у «виконуючому» штаті здійснюється за за-
конодавством штату, суд якого ухвалив первинне рішення ,47.
142 Див. Стоп СагЬйе Согр. Саз Ріалі Оі5а$іег, 809 Е2<1 195 (2<і Сіг. 1987). Побічним результатом
справи була політична проблема з урядом Індії, який спершу наполягав на розгляді справи в суді США,
а потім змінив точку зору при апеляції. Причиною цього була вкрай негативна реакція індійської гро-
мадськості на заяву індійського уряду, шо індійські суди не мають можливості розглядати таку велику
і складну справу.
143 Закони про обмеження встановлюють певні періоди часу, протягом яких особа повинна подати
позов (якщо вона бажає цього).
144 Стаття IV, § 1.
[4Х Процедура виконання рішення у штаті обговорювалася раніше у цьому ж розділі.
46 Див. 13 Сіпі£.Е.Аші. 149—180(1964), а також .Гага Д.Л/їпзои. Уаіісіііу, СолМгисііол, аікі Арріісаїіоп
оГОіе ПпіГогт Епй>гсетепюГГогеі£п Зиб^етепкАсц ЗІ А.Ц.К. 4гЬ 706 (1984). Про визнання та виконання
рішень судів інших штатів йдеться в Еи^епе Р.Зсоієі & Реіег Нау. НогпЬоок оп СопПісі оГ Ьа'те, 26 еєі. §§ 24.8—
24.32 (У/езі 1992).
147 Див. вище та Кезіагегпеш оГІиб^тешз, 2<і (виноска 96), § 86 (ефект рішення суду штату в іншому
штаті) та § 87 (ефект рішення федерального суду в суді штату), а також Кеяагетепг оГ СопЯісіз, 26 § 103
(Атегісап Ьах» іпзіішіе 1969) (ефект рішення одного штату в іншому штаті).
252
Розділ VII
2.	Винятки з принципу повної довіри і зарахування
Пряме та непряме оскарження. Існує дуже мало підстав для уникнення виконан-
ня рішень, ухвалених в одному штаті, судовими органами інших штатів. Як правило,
такі рішення піддаються сумніву прямо або непрямо. «Прямий наступ» — оскаржен-
ня первинного рішення у справі, тобто своєчасне подання апеляції. «Непряма
атака» — будь-який позов, шо стосується інших процесуальних аспектів справи. Як
правило, штати не допускають подачі вторинних позовів, оскільки сторонам уже
було надано можливість розкрити свої позиції у слуханні в цій справі. А що пов-
торне подання позову не допускається у штаті, де було ухвалено первинне рішення,
тг? робити навпаки було б невірно і у «виконуючому* штаті.
Виняток за характером відповідальності. Основним винятком з правила, що
запобігає повторному поданню позовів, є принцип персональної відповідальності.
Конституція вимагає від судів «виконуючого» штату, по-перше, перевірити докази
(якшо вони є) того, що суд, який ухвалив рішення, робив це не в режимі персональ-
ної відповідальності. Робити таку перевірку дозволяється лише тоді, коли відповідач
не був присутній у первинній справі14 . Можна також оскаржити рішення на
підставі того, шо воно було отримано шляхом обману * 149 150 151 152. Однак не можна піддавати
сумніву рішення у «виконуючому» штаті тільки тому, що його виконання зашкодить
державній політиці або порушить закони цього штату чи воно неправильне. Так, у
справі Фонтлерой проти Лама (Раипііегоу V. Іит)™ Суд зажадав від судів штату
Міссісіпі виконати винесене у штаті Міссурі рішення про сплату ігорного боргу,
який був зроблений у Міссісіпі, але вважався незаконним і його неможливо було
б виплатити за законодавством штату Міссісіпі, якби справа розглядалися там. Суд
зазначив, що «оскільки юрисдикція суду Міссурі не підлягає обговоренню, його
рішення не може оскаржуватися в Міссісіпі, навіть якшо воно призведе до хибного
розуміння законів штату Міссісіпі». За принципами, що обговорювалися вище,
федеральні суди повинні визнавати рішення судів штатів, хоч це вимагається не
Конституцією, а законом ]і|. Рішення, ухвалене федеральним судом в одній частині
країни, не може оскаржуватися у федеральних судах інших частин країни, оскільки
усі вони належать до однієї судової системи.
3.	Визнання рішень судів інших країн
Стаття Конституції про повну довіру і зарахування не вимагає від штатів
визнання рішень судів інших країн. Разом з тим більшість штатів визнають і вико-
нують рішення про грошові відшкодування, якшо процесуально вони сумісні з на-
лежною правовою процедурою. І це відбувається попри одне з давніх застережень
Верховного суду, що іноземні держави також повинні офіційно визнавати рішення
американських судів ,52. На даний момент 21 штат ухвалив Акт про взаємне визнан-
ня судових рішень про грошові відшкодування, у § 1(2) якого йдеться про те, шо
«рішення судів іноземних країн виконуються так, як і рішення сусідніх штатів, з
повного довірою і зарахуванням»153.
1411 Див. Реппоуег V. 55 С.5. 714 (1877). Непрямі оспорювання юрисдикції по суті справи теж
можливі за умови, що відповідне законодавство дозволяє це робити після розгляду справи. Див. АИгіск
V. АМгіс/і, 378 13.5. 540 (1964). Проте такий вид оспорювання не часто дозволяється законодавством
штаті в.Федеральна юрисдикція по суті справи, як правило, ие може оспорюватися непрямо. Див. СІїісої
Соипіу Огаіпа^е Лім. V. Вахіег Зіаге Вагу 308 13.5. 371 (1940) та У/гі&Іп (виноска 1).
149 Див. Всоїез & Нау (виноска 146), § 24.17.
150 Див. 21013.5. 230 (1908).
151 Див. 28 13.5.С.А. § 1738.
152 Див. Ніігоп V. біуог, 159 13.5. 113 (1895).
153 Див. 13 ІЗпіГ.Ц.Апп. 261 (1962). На відміну від принципу повної довіри і зарахування Акт перед-
Цивільне судочинство
253
Г. Правила вибору законів
У розділі І ми зазначали, що 50 законотворчих систем, які паралельно
функціонують у штатах, можуть значно ускладнити судочинство. Тому в справах про
осіб, угоди або випадки, які стосуються кількох штатів, може виникнути потреба
визначити, законодавство якого штату потрібно використовувати у розгляді справи
або конкретного спірного питання. В такій ситуації було б доцільно мати феде-
ральний закон про конфлікт, який врегульовував би колізії законодавства різних
штатів. Однак Конгрес не ухвалив жодного закону про регулювання конфліктів між
законодавствами, і конституційні обмеження Верховного суду досить невизначені.
Спершу ми розглянемо ці конституційні обмеження, а потім оцінимо різні
підходи до врегулювання конфліктів між законодавствами штатів 154.
1.	Конституційні обмеження і правила вибору
законів у штатах
Вибір потрібного закону — це й питання суверенітету штату, оскільки штат, де
розташований суд, шукає можливості застосувати власне законодавство при
вирішенні спірних питань, що мають відношення до кількох штатів. Зрештою, пору-
шується принцип справедливості, бо сторона може бути неприємно здивована, коли
для вирішення її справи почнуть використовувати закони іншого судового округу
(країни). Беручи це до уваги, можна очікувати, шо конституційні обмеження, які
стосуються міжштатного федералізму або належної процедури, відіграватимуть
важливу роль у формуванні правил вибору законів. Фактично сприятливий
конституційний клімат привів до існування розмаїття правил вибору потрібного за-
кону в штатах.
Незначні конституційні обмеження щодо вибору законів сьогодні грунтуються
на статті про належну правову процедуру 14-ї поправки 155 *. Якщо суперечка зовсім
не стосується конкретного штату (крім того, шо в ньому висунуто позов),
вважається неконституційним застосовувати законодавство цього штату для ви-
рішення справи |56. Однак існують мінімальні вимоги для того, щоб встановити
наявність достатніх контактів (зв’язків) сторін або справи зі штатом, і коли такі існу-
ють, вже не має значення, чи справа й сторони мають більше зв’язків з іншими шта-
тами. Так, у справі Компанія АІІхіаіе Іпз. Со. проти Хейга (АІІзіаіе Іпх. Со. V. На%ие)157
Верховний суд дозволив судові штату Міннесота застосувати законодавство штату
при розгляді позову проти страхової компанії, який мав відношення до мотоциклет-
ної аварії та смерті застрахованоїлюдини. Страховий контракт було укладено у штаті
бачає виняток для «державної політики». Навіть якшо він тлумачиться дуже прямо, у деяких випадках
може зберігатися певна свобода для маневру. Див. справу $іеіп V. ЗіецеІ, 377 N.¥.3.2(1 580 (Арр.ОІУ. 1975)
(австрійське рішення про відхилення лозову не забороняє його розгляду в Нью-Йорку, оскільки закони
Нью-Йорка не перешкоджають переглядові справ). Див. також Всоїез & Нау (виноска 146), §§ 24.33-24.45.
154 Хоча багато питань стосовно вибору законів розглянуто в цьому розділі, див. також .ісоієі & Нау
(виноска 146); ЯиззеІІФеіпігаиЬ. Согпгпепіагу оп СопПісі оГ Ьамї (Роипдаїіоп Ргезз 1986, 1991); КоЬегг
АДесІІег. Асго$5 $1аіе Ійпез: Арріуіпв іЬе СопПісі оГ Ьа\У5 іп ¥опг Ргасіісе 42-43 (АВА Зесііоп оГОепегаі Ргас-
іісе 1989); Леой Вгіїтауег. СопПісі о£І_аіУ5: роипОаііот апд Риіиге Оігесііопз (Ьіпіе, Вгом/п 1991); Н'іНіат
М.Кісктап & МІНіат і. ХеупоМв. ІІпдегяапсііпв СопПісі оГЬахю (МаиЬечу Вепііег 1993).
155 За визначенням Верховного суду, положення статті IV про повну довіру і зарахування суворіше
обмежують право штату заперечувати проти використання законів іншого штату. Але це зводиться до
перевірки належної правової процедури. Див. Зсоїев & Нау (виноска 146), § 3.24.
Див. Наше Ітитпсе Со.у. Діск. 281 С1.8. 397 (1930) (Техас не зміг запровадити свій закон про
вирішення спорів стосовно страхового полісу). Див. також РІііІІІрз Реігоіеит Со. V. ЗІіиПі, 472 13.5. 797
(1985) (за Конституцією Канзас не зміг застосувати власне законодавство у колективному позові, який
не мав ніяких зв’язків зі штатом Канзас).
157 Див. 449 11.5. 302 (1981).
254	Розділ УП
Вісконсін, там сталася аварія, і в тому ж місці проживали обидва потерпілих. Однак
Верховний суд знайшов три достатніх контакти (зв’язки) обставин, викладених у
справі, зі штатом Міннесота: застрахована особа працювала в Міннесоті тривалий
час до загибелі, вдова позивача переїхала до М'шнесоти після його смерті й страхова
компанія (відповідач) функціонувала (незалежно від справи) у цьому ж штаті. В
одностайному рішенні у справі Хейга йшлося, що при виборі законів для вирішення
справи «певний штат повинен мати значні зв’язки (контакти) зі справою або сто-
ронами, які загострюють правовий інтерес штату до цієї справи, і щоб вибір
потрібного закону не був довільним або фундаментально несправедливим»158.
2.	Різні підходи до вибору законів у штатах
Звільнені від значних конституційних обмежень штати й коментатори судової
практики застосовують три основних підходи до вибору потрібного закону:
традиційну доктрину «законних прав», різноманітні засоби аналізу «інтересів» і
«політики» та теорію «найвагоміших відносин».
Доктрина «законних прав» у вирішенні конфліктів. Такий традиційний підхід
використовувався судами Сполучених Штатів протягом 1900—1950 рр. Він грун-
тується на понятті «законодавчої юрисдикції» конкретної влади, на тому, шо штат
має право встановлювати правила здійснення ділових операцій або дій на власній
території. Якшо операція (дія) мала місце на території якогось штату, її учасники
отримують невід’ємні законні права у його юрисдикції. Наприклад, якби
авіакатастрофа, про яку йшлося раніше, трапилася в Каліфорнії і позивач висунув
там позов про недбалість пілота, то застосовувалось би законодавство Каліфорнії,
оскільки там мали місце всі події чи бездіяльність, що призвели до правопорушення
(закон місця скоєння злочину). У справах про невиконання умов контракту домінує
законодавство місця, де були визначені його умови й сам він був укладений.
Подібно до цього чинність шлюбу визнається законодавством того місця, де він був
зареєстрований, а право власності на землю встановлюється за законами місцевості,
де знаходиться земля 159 * 161.
Проблемою підходу за «законними правами» є його певна лукавість. За ним
вибір закону залежить від того, як буде кваліфіковано позов. Часто існує кілька
можливих тлумачень одного позову. Наприклад, позов пасажира, який залишився
живим після аварії літака, можна тлумачити як позов про недбальство, й тоді такий
позов повинен розглядатися в суді штату, де трапилася аварія. Однак його можна
тлумачити і як позов про порушення умов контракту на перевезення, і тоді він роз-
глядатиметься за місцем придбання квитків. Часто це штат, де розташований суд і
проживає позивач 1 . Якщо підходити до вибору належного закону з точки зору
іншого принципу, «розподілу», то існує ще більше можливостей для маніпуляцій.
Так, в одній із справ суд відхилив захист на підставі шлюбного імунітету від позову
про цивільне правопорушення, витлумачивши позов як такий, що належить до
сімейного права, і зажадав його розгляду за місцем укладення шлюбу, застосувавши
інш і статті закону про цивільні правопорушення до решти аспектів цього позову
Таким чином, законними правами можна маніпулювати для забезпечення певних
158 Див. 44911.8. аг 313. Незважаючи на те, що встановлення «контактів» нагадує перевірку персо-
нальної відповідальності відповідачів з інших штатів, цих контактів потрібно значно менше, як показала
справа Хейга.
159 Див. Зсоієі & Нау (виноска 146) (обговорення запровадження «законного права» та інших теорій
вибору законів у широкому спектрі справ), а також. Кезіаіетепі оГ Соп(1іс« (Атегісап Ьа1" Іпяішіе 1934)
§ 377 (цивільні правопорушення), § 311 (контракти), §§ 215, 255 (майно).
|®° Це тлумачення пропонувалося, але було відхилене судом у справі КіІЬеі% V. Л'ои/іеая Аігііпез, Іпс.,
172 N.£.26 526 (1Ч.¥. 1961). Див. також Леууу. Оапіе^'ІІ-ОгімеАиюНепгіп^Со., 143А.163 (Сопп.З.Сі. 1928)
(зміна кваліфікації позову про цивільне правопорушення на позов про контрактні зобов’язання).
161 Див. Наитзсіїііііу.Сопгіпепіа! Сах. Со., 95 \’.У/.2сі 814 (ЗУІ5.1959).
Цивільне судочинство
255
«механізмів уникнення», застосовуючи законодавство даного штату або інших
місць, яке більше сприяє тій чи іншій стороні у справі.
Серйознішій критиці теорія «законних прав» піддається за її територіальну
прив’язку до конкретного штату, яку вважають штучною і часто випадковою.
Нерідко вона заважає судові, де розглядається справа, застосовувати власні закони,
незважаючи на зацікавленість цього суду в їх застосуванні. У справах про цивільні
правопорушення, шо сталися в інших штатах, жертви цих правопорушень часто
подають позови до судів штатів, у яких вони проживають. Оскільки такі суди
повинні підтримувати позивачів, якщо ті не можуть отримати відповідної компен-
сації, то вони зацікавлені у застосуванні власних законів при розгляді позовів.
Виходячи з цього, суди, наприклад, можуть зауважити, що авіакатастрофа в
Каліфорнії сталася цілком випадково, вона могла трапитись у будь-якому місці на
маршруті.
Аналіз інтересів і різні підходи до вибору закону. Невдоволення підходом за «за-
конними правами» призвело до виникнення кількох інших теорій, і деякі з них або
їх частини сприйнято й ухвалено судами окремих штатів. Існує багато описів цих
теорій, однак за більшістю з них лише суддя вирішує, який закон застосувати,
беручи до уваги (1) основну мету використання цього закону і (2) наскільки сер-
йозно зацікавлені штати, яких стосується справа, у використанні таких законів при
вирішенні конкретних спірних питань *62.
Майже у всіх теоріях основну роль тут відіграють інтереси штатів, де розгля-
дається справа. Отже, метою проведення такого аналізу є вивчення випадків, коли
суди, які розглядають справу, можуть застосовувати власні закони. Задає тон у цій
справі «нігілістичне» висловлювання професора Куррі (Сите)-. «Краще було б не
мати правил вибору закону. Звичайно, навіть у справах, шо стосуються іноземців,
суд повинен мати право застосовувати власні закони»16 .
Одним із нововведень до аналізу інтересів (його зробив професор Куррі) є
концепція «хибного конфлікту», яка була «ухвалена майже всіма»164. Ця концепція
пояснює ситуацію, коли аналіз намірів, шо стоять поза законами, які, на перший
погляд, суперечать один одному, виявляє, шо вони насправді не є конфліктними.
Припустимо, що в нашому прикладі з авіакатастрофою в Каліфорнії був
неправомірно висунутий позов у Нью-Йорку про загибель проти авіакомпанії штату
Міннесота. Припустимо також, шо суд у Нью-Йорку присудив дітям загиблого
відшкодування певної частки його можливих майбутніх доходів, тоді як за
каліфорнійськими законами таке відшкодування неможливе1 . Суд може
вирішити, шо ці два різних правила не що інше, як «хибний конфлікт». Якшо метою
обмеження грошових відшкодувань збитків, як це встановлено в Каліфорнії, є усу-
нення каліфорнійських судів від спекулятивних підрахунків майбутніх збитків і
захист каліфорнійських відповідачів від надмірних їх відшкодувань, тоді цю мету не
потрібно ставити в позові, поданому в іншому штаті, й проти компанії, яка не
функціонує в Каліфорнії. Оскільки тут немає «реального» конфлікту, то суд у Нью-
Йорку може застосовувати власні закони 166. Концепція «хибного конфлікту» не
веде до безумовного використання власних законів судами штатів, де розглядається
справа. Це пояснюється на прикладі однієї справи, що розглядалася в Нью-Йорку.
В ній бойскаут обвинувачував вихователя у сексуальних домаганнях у поході. Роз-
гляд цієї справи показав, шо організація бойскаутів недбало підійшла до вибору
вихователя. Спірним питанням було те, чи можна застосувати благодійний імунітет,
162 Ці теорії розглядаються у Зсоїеи & Нау (виноска 146).
163 Див. Вгаіпегсі Сиггіе. і\'о!Є5 оп МеїЬо<І5 апсі ОЬ]єсііує іп іііе СопЛісі оГІ_ах«. 1959 Оике Ц.З.
171, 177.
іИ Див. Зсоієі & Нау (виноска 146).
163 Ці припущення ие повинні вважатися такими, шо засвідчують стан права у кожному із зазна-
чених штатів.
164 Див. СпірЛ ». ІУпігеН АіНіпен, 203 А. 20 796 (Ра. 1964).
256
Розділ VII
який існує у штаті Нью-Джерсі, щоб припинити справу. Організація-відповідач і
позивач були з Нью-Джерсі, й недбалий відбір теж робився у цьому штаті. Однак
інциденту поході трапився в Нью-Йорку, і позивач подав позов до суду Нью-Йорка,
можливо, щоб уникнути застосування законів Нью-Джерсі. Незважаючи на це, суд
у Нью-Йорку застосував благодійний імунітет, який існує у штаті Нью-Джерсі й не
визнається у законодавстві штату Нью-Йорк, і припинив справу. Він визначив, шо
запровадження благодійного імунітету — регулювання або сприяння благодій-
ницькій діяльності — було виключно в інтересах штату Нью-Джерсі. Таким чином,
удаваний конфлікт із законодавством штату Нью-Йорк, у якому не визнається
такий імунітет, виявився хибним 1б7.
Концепція «хибного конфлікту» розв’язує багато удаваних конфліктів. У справі
з «реальним конфліктом» аналіз інтересів сторін допомагає зважити справжні інте-
реси штатів, яких ця справа стосується 168 169 170. Ці інтереси можуть полягати в захисті
місцевих потерпілих, відповідачів, а можуть бути і специфічнішими інтересами, які
випливають з конкретних обставин. Одним із методів оцінки інтересів сторін у
справі (штатів) є каліфорнійський метод «порівняння пошкоджень». За ним суд
повинен визначити, якої шкоди інтересам сторони у справі (штату) завдасть засто-
сування певного закону іншої сторони (штату). Суд вибере такий закон, виконання
якого принесе найменше шкоди. Судовим прецедентом виникнення цього методу
була справа про відповідальність бару за пошкодження, завдані п’яними
відвідувачами (друга назва «шинкова» відповідальність). Каліфорнійські позивачі
висунули позови у судах Каліфорнії проти бару в Неваді, але власник бару заявив,
шо за законами Невади такої відповідальності не існує. Верховний суд штату
Каліфорнія насамперед визначив інтереси сторін: інтереси штату Каліфорнія поля-
гали у захисті своїх громадян від п’яних осіб, тоді як метою законодавства штату Не-
вада був захист власника бару від розорювальної відповідальності. Суд вирішив,
що інтереси штату Каліфорнія постраждають більше в разі ненакладення відпо-
відальності, ніж інтереси Невади від її накладення. Суд також зазначив, що інтерес
штату Каліфорнія був вагомішим, бо він поширювався на встановлення відпо-
відальності за вчинені пошкодження для осіб, які вживали алкогольні напої як у
Каліфорнії, так і за її межами. Суд вважав, що намагання судів Невади захистити
місцевий бізнес зазнає значно меншої шкоди, оскільки відповідач — бар у Не-
ваді — розмістив рекламу в Каліфорнії, щоб приваблювати нових клієнтів з цього
штату. Суд зауважив, що місцеві інтереси штату Невада зазнали б меншої шкоди,
якби йшлося про «місцевий» бар, який не розміщував реклами та іншим шляхом
не приваблював відвідувачів з Каліфорнії|69.
При вільній оцінці інтересів конкуруючих штатів виявляється така тенденція: суди,
де розглядається справа, надають перевагу власному законодавству. ІІ|е більше
зміцнюють «домашню тенденцію» теорії вибору «кращої правової норми» 7 . За бра-
ком об’єктивних критеріїв визначення того, який закон «кращий», шанси суду, де
розглядається справа, на визнання «кращими» законів, обраних ним для розгляду
конкретної справи, значно збільшуються. Існують інші міркування, які мають певну
перевагу над будь-якою «домашньою тенденцією», але вони здебільшого невизначені
й суперечливі. Професор Лефлер (ЬеЯаг), наприклад, пропонує брати до уваги
прогнозованість результатів, підтримку міжштатного та міжнародного порядку,
167 Див. ЗсИиІа у. Воу Зсоигз о/ Атегіса, 480 N.£.2(1 679 (N.¥.1985). Іншим випадком наявності
«хибного конфлікту» є ситуація, коли штат, де не розглядається справа, заявляє про бажання застосувати
свої закони за межами штату через механізм зворотного відсилання стосовно закону штату, де розгля-
дається справа, і посилання на законодавство третього штату. Тому існує значне дублювання функцій них
двох доктрин та ідеї «хибного конфлікту». Див. Зсоїез & Нау (виноска 146).
168 Підхід професора Куррі не допомагає у вирішенні «реальних конфліктів», бо вважає визначення
реально конфліктних інтересів законодавчою, а не судовою проблемою.
169 Див. ВетИагд у. Наггак'з С!иЬ, 546 Р.26 719 (Саі. 1976) та 429 115. 859 (1976).
170 Див. Зсоїез & Нау (виноска 146), § 2.11.
Цивільне судочинство	257
спрощення завдання суду, сприяння державним інтересам штату, де розглядається
справа, і запровадження кращого закону 171.
Розв’язання конфліктів за Другим Зводом правових норм. Найсучасніший підхід
до вибору закону встановлено у Другому Зводі (Зесопсі Ремаіетепі) правових норм
щодо вирішення конфліктів, який був опублікований 1971 р. Це спроба об’єднати
і врахувати все те, що було зроблено раніше. Звід встановлює підходи, за якими
визначається, котрого із штатів «найбільше стосується» справа. Це здійснюється
шляхом запровадження специфічних правил для певних категорій справ і визначен-
ня інтересів, які повинен враховувати суд при виборі закону. По суті, «правила» є
спрощеними презумпціями, які повинні запроваджуватися тоді, коли немає чітких
вказівок, як використовувати закони інших штатів. Багато з цих презумпцій нага-
дують старий підхід на кшталт «законних прав». Про це також свідчить те, що пре-
зумптивні правила повинні застосовуватися «за принципами § 6». У параграфі
йдеться про фактори, які визначив професор Лефлер. Проте є дві помітні
відмінності: відсутній фактор «кращої правової норми» і додано фактор «захисту
виправданих очікувань»172.
Очевидно, основна мета Другого Зводу — послабити вплив тенденції застосу-
вання власних законів судами, де розглядається справа, і хоч трохи врегулювати про-
цедуру вибору закону, чого так і не вдалося досягти за допомогою аналізу інтересів.
Наприклад, у § 146 про цивільні правопорушення зазначається, шо «закон штату,
де було завдано пошкоджень, встановлює права й обов’язки сторін, якшо за даних
обставин і відповідно до § 6 інший штат не має такого ж незаперечного відношення
до інциденту і сторін у справі». Які контакти вважаються достатніми для визначення
«незаперечного відношення до інциденту»? Про це йдеться у § 145(2): місце
інциденту, місце, де відбулися дії, що спричинили пошкодження, місце проживання
або роботи сторін, місце, де сторони могли мати якісь стосунки. У § 188 наводиться
список факторів, що визначають інтереси сторін (необхідні контакти) у справах з
порушення контрактних зобов’язань: місце проведення переговорів, місце складан-
ня або виконання контракту, місце розташування об’єкта контракту, місце
проживання сторін і ведення їхнього бізнесу, національність. Як і в справах з
цивільних правопорушень, тут встановлюється презумптивне правило: укладення й
виконання контракту здійснюються в одному штаті, він, «як правило, вважається
штатом, найбільше зацікавленим у визначенні спірних питань щодо контракту»173.
В подальших розділах наводяться презумптивні правила для різних типів контрактів.
Інколи правила вибору закону в штаті, де вирішується справа, вимагають запро-
вадження законів іншого штату, а такі ж правила іншого штату можуть, своєю чер-
гою, вимагати використання законів першого штату, «повертаючи» туди справу або
розгляд спірного питання. Наприклад, у правилах вибору закону штату А може йти
мова про потребу застосування стандартів відповідальності (суворої відповідаль-
ності) штату Б, але за аналогічними правилами штату Б запроваджуються стандарти
відповідальності штату А (недбалість). Процедура такого «повернення» справи до
штату Я називається «зворотним відсиланням» і в Сполучених Штатах майже не за-
стосовується 174. Однак деякі аспекти цієї процедури виявляються через механізм
вирішення «хибного конфлікту»: якщо закон штату Б вказує на штат А, то це може
вважатися відмовою штату Б від права використання власного законодавства. До
того ж § 8 Другого Зводу дозволяє застосовувати процедуру зворотного відсилання,
171 Див. Зсоїе; & Нау (виноска 146), § 2.9. У цій праці наведено багато різних підходів, факторів і
правил.
172 Другий Звід вимагає розглядати такі фактори, як потреби міжштатиої та міжнародної системи,
відповідні наміри штату, де розглядається справа, та інших штатів, зацікавлених у вирішенні конкретних
спірних питань, захист виправданих очікувань. Базова мета законодавства, яке застосовується, це —
впевненість, прогнозованість та однаковість результатів.
173 Див. § 188(3).
174 Див. &о!е5 & Нау (виноска 146), § 18.40.
17 9-340
258
Розділ VII
«коли метою вибору конкретного закону судом штату, де відбувається слухання, є
досягнення таких же результатів у справі, яких би досягли й суди іншого штату за
власним законодавством» або «коли штат, де розглядається справа, не має прямого
відношення до спірних питань чи сторін у справі».
3.	Тенденції розгляду колізії законів у судах
Нероз ’ясненість у судах. Суди відстають від коментаторів у питаннях
роз’яснення колізійних положень. Деякі суди й досі використовують концепцію «за-
конних прав», інші аналізують інтереси сторін у справі, треті визнали Другий Звід.
У багатьох штатах немає визначеності щодо того, який підхід застосовувати при
виборі закону. Плутанина збільшується через те, що академічні коментатори,
захищаючи суперечливі теорії, посилаються на ті самі судові рішення (які нібито
ілюструють їхні підходи). В Нью-Йорку застосовували підхід, що поєднував еле-
менти оцінки намірів, збалансування інтересів і поняття «центру ваги» судової
справи 175. Але пізніше суди цього штату почали використовувати правила вибору
законів, зосереджені на чистому аналізі намірів 1 б * *.
Хоч теорія «законних прав» і не позбавлена вад, спеціалісти вважають, що су-
дова система більше втратила від застосування самих лише законів штату, де роз-
глядається справа. Коли вирішення справи залежить тільки від місця подання
позову, страждають цілісність правової системи й діловий клімат. Оскільки Вер-
ховний суд відмовився від здійснення конституційного контролю за вибором
законів, передавши це право штатам, проблему буде важко вирішити.
Відносна сталість вибору законів у контрактних і майнових справах. Проблема
непередбаченості вибору законів у справах про порушення контрактних зобов’язань
не постає так гостро, оскільки сторони часто домовляються (і визначають у конт-
рактах), за якими законами розглядатимуться можливі конфлікти. Наприклад, у
§ 1 — 105 Постійного комерційного кодексу написано: «Коли контракт стосується
даного штату й іншого штату або країни, сторони можуть домовитися, за законами
якого штату або країни визначатимуться їхні права й обов’язки». Така незалежність
сторін зафіксована і в § 187 Другого Зводу .
Вибір закону прогнозованіший і в справах про майнові права, оскільки існує
правило, за яким усі спірні питання стосовно майна розглядаються за законами
місцевості, де воно знаходиться 1 °.
Інші пом ’якшуючі фактори. Потрібно також зазначити, що надмірне захоплення
використанням власних законів штатами, де розглядається справа, дещо
нівелюється вимогами «мінімальних контактів», на яких базується принцип персо-
нальної відповідальності, що зменшує число штатів, де позивач може звертатися до
суду 179 180. Доктрина непідходящого місця розгляду справи також більш-менш прояс-
нює процедуру вибору законів |8°. Коли промислові або торговельні компанії роз-
повсюджують власну продукцію у всіх штатах країни, то вони підпадають під
юрисдикцію цих штатів.
175 Див. ВаЬсоск V. Іаскзоп, 191 N.£.26 279 (НУ. 1963).
176 Див. Неитеіегу. Киеітег, 286 N.£.26 454 (К¥. 1973) (встановлюються правила відповідальності
водіїв за пасажирів автомашин); Соопеу V. Оі%оо<1 МаМпегу, Іпс., 612 N.£.26 277 (№¥. 1993) (справа, в
якій роботодавець узяв гроші зі страхового фонду для покриття збитків); 8утро5іит оп Соопеу V. Оздооб
МасЬіпегу, Іпс., 59 Вгоокііп Ь.йєу. 1323 (1994).
[77 Див. Зсоїез & Нау (виноска 146).
78 Див. Зсоїе; & Нау (виноска 146), § 19.2.
179 Див. више.
180 Див. више.
VI Прозділ________________________________________
КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО
Цей розділ поділяється на дві частини. Перша присвячена процесуальним нор-
мам кримінального судочинства, друга — конституційним кримінальним процеду-
рам, а саме обмеженням, передбаченим Конституцією на різних етапах кримі-
нального процесу.
Частина І
ОГЛЯД ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ
КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
Система кримінального судочинства у Сполучених Штатах є, з одного боку, зма-
гальною, з другого — обвинувальною \ Змагальні аспекти системи обговорювалися
раніше і передбачають таку схему вирішення справи: сторони самі збирають та
аналізують свідчення у присутності судді. Завдання судді — стежити за додержанням
принципів справедливості у протистоянні двох сторін * 2. Обвинувальні принципи
відрізняються від змагальних, але вони доповнюють один одного. Обвинувальні
принципи вимагають, шоб «урядові структури у судовому спорі з приватною особою
брали на себе головну відповідальність» 3, у той час як змагальні передбачають, шоб
обвинувач, який є представником уряду, представляв справу перед відповідачем. Таким
чином, обвинувач повинен повністю довести вину відповідача за всіма пунктами
обвинувачення, не вимагаючи допомоги з його боку. У кримінальній системі США
існують деякі винятки, однак в основному система залишається обвинувальною та зма-
гальною 4.
А. Арешт, офіційне звинувачення та перший
прихід до суду
Злочини поділяються на тяжкі та дрібні. Така класифікація злочинів визна-
чається у кримінальному кодексі різними мірами покарання: тяжкі злочини карають-
ся смертю або тривалим ув’язненням (більше року). Дрібні караються ув’язненням
Див. ЛИп Н. Мепутап. ТЬе Сіуіі Цго* Тгадіїіоп, 2д ед. 126—128 (ЗіапГогд Ііпіуегеігу 1985); Жяуле
Я. ЬаГаче & ЛгоМ Н. Івгаеі. НогпЬоок оп СгітіпаІ Ргоседиге, 2д ед. 32—43 (\Уе5і, 1992,1994). Це видання
є стандартним підручником з питань кримінального судочинства. Див. також ЛзИиа йгевДег. Ііпдег-
мапдіп§ СгітіпаІ Ргоседиге (МеіЬеи/ Вепдег, 1991); СИагІа Н. Н'кіїеЬгеасІ & СМвіорИег ЗІоЬо^іп. СгітіпаІ
Ргоседиге, Зд ед. (Еоипдаїіоп 1993, 1994); ЛпМ Н. Івгаеі &. ІУаупе Я. ІмГаче. СгітіпаІ Ргоседиге — Соп-
зіішгіопаї Цітішіопз іп а МигзіїеП (\Уея 1993); ЯоЬеп М. ВІоот апсі Магк 3. Вгосіїп. Сопмісигіопаі СгітіпаІ
Ргоседиге: Ехатріез апд Ехріапаїіопз (Ьіпіе, Вгодап & Со. 1992); \Уаупе Я. Ілґаче & Аизіїп Ж Зсоп. Ног-
пЬоок оп СгітіпаІ Еаіу, 2 д ед. § 1.6 (а) 0№я, 1986).
2 Див. розділ ПІ.
3 Див. Миірку V. ТУакфопі Соттізііоп, 378 11.8. 52 (1964), а також ІлГауе & Ьгаеі, (виноска 1).
Водночас обвинувальна система судочинства передбачає інформування відповідача ше до початку
суду про методи захисту, якими він може скористатися (наявність алібі або божевілля), його зобов’язання
нести тягар доказів з боку захисту, здати аналіз крові, зразок почерку та зняти відбитки пальців.

260
Розділ VIII
до одного року. Однак згідно з законодавством деяких штатів є категорія дрібних
злочинів, які караються ув’язненням тривалістю до двох років. Відмінність цих двох
типів злочинів впливає на характер досудових процедур5 6.
Поліцейське розслідування та арешт. Поліція проводить розслідування та арешт
без втручання прокурора. Однак потім вона повинна обгрунтувати арешт та висунуті
звинувачення перед прокурором для порушення кримінальної справи. Прокурор
зазвичай не втручається у хід поліцейського розслідування, крім виняткових
випадків °. Судді також втручаються епізодично: у разі потреби виписати дозвіл на
обшук чи арешт. У розслідуванні ні суддя, ні будь-який інший судовий працівник
участі не беруть і відповідальності не несуть.
Процес розслідування проходить таким чином7. Поліція отримує інформацію
про скоєний злочин. Вона може надійти від поліцейського, який був на місті
пригоди, від постраждалого або від іншого громадянина. Коли сигнал надійшов від
поліцейського і поліція має «вірогідні підстави» вважати, що підозрюваний скоїв
злочин, він негайно заарештовується 8. Коли ж інформація надходить від жертви,
поліція проводить розслідування до арешту, іноді радячись з прокурором щодо до-
статності свідчень, які дають право арештувати підозрюваного. Поліція може також
зробити запит шодо ордера на арешт у судді, якшо разом з запитом надішле завірену
під присягою заяву про те, що існують всі підстави вважати підозрюваного особою,
яка скоїла злочин. Однак більшість арештів здійснюється на основі «вірогідної
підстави» без судового ордера. Ордери на арешт потрібні тому, що у випадках, коли
вірогідна підстава не зовсім очевидна, Верховний суд зазначає, шо арешт краще
здійснити, маючи на руках судовий ордер.
Після арешту поліцейський чиновник вищого рангу, а потім прокурор
аналізують достатність свідчень для того, шоб офіційно висунути звинувачення
проти арештованого. Цей аналіз не вважається неупередженим чи квазі-судовим.
Справа в тому, що він базується лише на поліцейському звіті про арешт та деяких
свідченнях очевидців, які вдалося зафіксувати на місці злочину. Заарештований
участі у цьому не бере. Якщо інформації для порушення справи за вказаним звину-
ваченням недостатньо, підозрюваний звільняється або йому інкримінується
менший злочин. У деяких судових системах до 10—15 % арештів не завершується
порушенням справи, перш за все це стосується дрібних злочинів. Прокурор також
переглядає звинувачення, в результаті від ЗО до 60 % тяжких злочинів не визнаються
тяжкими.
Прокурор, беручи справу до виробництва, має досить широкі повноваження
шодо зняття звинувачень та припинення справи. Він ретельно контролює весь
процес судочинства. Відповідно до фундаментальної концепції «розсуд обвинувача»
закон не вимагає від прокурора підтримувати звинувачення, навіть якшо є до-
статньо свідчень. Прокурори в США ніколи не втрачають контроль над справою і
можуть у будь-який момент до винесення вироку припинити її. Справу можна
припинити навіть під час апеляції.
Офіційне звинувачення. Після підписання офіційного звинувачення прокурором
у суді порушується позов. Це може трапитися до арешту або через 48 годин після
5 Порушення правил дорожнього руху та громадського порядку відносяться до третьої категорії
порушень, за які, звичайно, не арештовують. Ці порушення не вважаються злочинами, за них відповідач
сплачує штраф, який часто відправляється поштою.
6 Іноді поліція радиться з прокурором з деяких юридичних питань, але це трапляється нечасто.
7 Див. ЬаЕауе & Ізгаеі, 1—29. Більшість злочинів розглядаються в США на рівні штату, а не на феде-
ральному рівні, тому описана процедура є типовою для більшості штатів, хоча є деякі посилання і на
федеральні правила. Детальний опис федерального кримінального процесу із стенограмами слухань
наводиться у книзі Наггу!.. 8иЬіп, СкезгегІ. Мігзкуапсі Іап 8. Меіпшіп. ТЬе Сгітіпаі Ргосез?: Рго5есшіоп
апсі Оеіепїе Рипсгіоп8 (ЇУея, 1993).
8 Термін «вірогідна підстава» означає наявність достатньої кількості фактів, які свідчать, шо хточин
скоєно і особа, яку треба заарештувати, дійсно скоїла цей хточин. Див. Вгіпе^аг V. І/пігесі 8гаіез, 338 СІ.8.
160, 175-76 (1949).
Кримінальне судочинство
261
нього 9. Отримавши позов, суддя аналізує його та всі супроводжувальні документи
ех рагіе для того, щоб переконатися, що для «вірогідної підстави» є вся необхідна
інформація. Ех ране у даному випадку означає, що у перегляді документів бере
участь тільки прокурор. Ні відповідач, ні його адвокат при цьому не присутні. Суддя
переглядає свідчення поліцейських звітів та позов. Однак на його вимогу може пода-
ватися більш детальна інформація від постраждалого чи поліцейського, що
здійснював арешт.
Позов — це первинний обвинувальний інструмент. У випадку дрібного злочину
позов відіграє роль обвинувального інструмента протягом всієї судової процедури.
Якщо злочин тяжкий, позов замінюється обвинувальним актом та інформацією,
про яку йтиметься нижче.
Перший прихід. Наступний крок — це перший прихід відповідача до судді чи
магістрату 10. Він має на меті, по-перше, впевнитися, що людина, яку заарештували,
це дійсно особа, проти якої висунуто позов. По-друге, надати відповідачеві
консультацію щодо звинувачення, яке проти нього висунуте. Крім того,
роз’яснюються його можливі наслідки, а також права, якими відповідач може
скористатися протягом судового процесу. На цій стадії залучається адвокат. Для
більшості відповідачів адвокат призначається саме на цьому етапі.
Судця може прийняти рішення звільнити відповідача до суду. Звільнення до
суду традиційно називається «звільненням під заставу». «Застава» — це грошовий
штраф, який відповідач сплачує суду у разі неявки на слухання. Щоб звільнитися
під заставу, відповідач повинен заплатити суду певну суму грошей та взяти на себе
зобов’язання заплатити ше більшу суму у разі неявки на слухання. Сума штрафу
визначається суддею, виходячи з обставин злочину, свідчень проти відповідача,
його особистості та спроможності сплатити штраф. Однак фінансова неспро-
можність не є причиною для звільнення без застави п.
Звільнення під заставу — це не єдиний метод звільнення до суду. У разі дрібних
правопорушень багато штатів практикує звільнення на поруки, коли відповідач
підписує документ, де він обіцяє бути присутнім на наступних слуханнях справи та
додержуватися всіх інших вимог звільнення до суду. Федеральна система у разі
тяжких злочинів іноді використовує «звільнення за умови»: відповідач підписує
угоду додержуватися певних умов, які є заміною грошової застави.
У разі тяжкого злочину суддя визначає дату «попереднього розгляду справи».
Про це йтиметься нижче. Дрібне правопорушення не потребує попереднього роз-
гляду, і справу можна вирішувати одразу. Якщо немає можливості розглянути спра-
ву того ж дня або є потреба підготувати слухання, дата слухання справи може
призначатися на пізніший час.
Б. Попередній розгляд, обвинувальний акт,
інформація прокурора, досудове клопотання
Наступний крок карного процесу — це розгляд свідчень, які підтримують звину-
вачення проти відповідача. Якщо свідчень достатньо, позов замінюється на обвину-
вальний документ. Аналіз фактів позову здійснюється: (1) суддею на попередньому
розгляді; (2) розширеним журі на закритій сесії. Якщо справа витримала попереднє
слухання, розглядається «інформація прокурора». Після розгляду справи на
розширеному журі виноситься обвинувальний акт. Законодавство третини штатів та
федеральне законодавство передбачають, що всі справи по тяжких злочинах проку-
рор повинен подавати на розгляд розширеного журі для підготовки обвинувального
9 Див. Сегзгеіп V. Ри^И, 420 гі.8. 103 (1975); Соипіу о/ДігепіНе V. МсІлш^іИп, 500 13.8. 44 (1991).
19 У деяких судових системах ця процедура називається «пред’явлення звинувачення».
1 Див. ЬаРауе & ІвгаеІ, 602—604, (виноска 1).
262
Розділ УШ
акта *2. В інших штатах використовується та чи інша форма попереднього слухання.
Якщо на попередньому слуханні чи на закритому засіданні розширеного журі
виявляється недостатність свідчень, справу закривають.
Попередній розгляд та інформація прокурора. Попередній розгляд або слухання
відбувається перед суддею чи магістратом через декілька тижнів після першого
приходу. На засіданні присутні обидві сторони зі своїми адвокатами. Головна мета
попереднього розгляду — впевнитися, чи достатньо свідчень для передачі справи на
остаточне слухання суду 12 13. Розпорядження щодо остаточного слухання справи у
суді видається, коли необхідно довести: (1) шо злочин був дійсно скоєний; (2) що
є вірогідна підстава вважати відповідача саме тією особою, яка скоїла злочин.
Вірогідна підстава у такому випадку означає наявність достатніх свідчень для
прийняття розпорядження щодо остаточного слухання. Іншими словами, інфор-
мація повинна бути надійною, виваженою, і давати всі підстави вважати відповідача
особою, яка скоїла злочин.
Звинувачення дуже рідко відхиляються на попередньому слуханні. Відповідач
має право давати свої свідчення або, користуючись конституційним правом, не
свідчити зовсім 14. Прокурор від імені уряду, навпаки, повинен навести якомога
більше доказів, шо дають вірогідні підстави для визнання відповідача особою, що
скоїла злочин. Відповідач, у свою чергу, разом з адвокатом має змогу почути усі.
свідчення проти себе, які наводитимуться на остаточному слуханні, та здійснити
перехресне опитування свідків прокурора. Таким чином, попереднє слухання забез-
печує опосередковане розкриття документів та фактів по справі і створює
сприятливі умови для подальшого захисту 15.
Попередній розгляд «працює» на захист відповідача, тому останній має право
відмовитися від нього. Хоча розкриття документів та фактів по справі на попередньо-
му слуханні є досить корисним для відповідачів, вони дуже часто відмовляються від
попереднього слухання і переходять безпосередньо до судового розгляду справи. Це
найчастіше трапляється тоді, коли прокурор висуває більш м’яке формулювання:
«часткове визнання вини»16. Серед інших причин відхилення попереднього розг-
ляду може бути й таке: адвокат відповідача помітив слабкі місця в позиції прокурора
і не хотів би зараз зосереджувати на них увагу; на попередньому слуханні прокурор
тиснутиме на свідка, який може згадати небажані деталі пригоди. Однак найчастіше
відхилення попереднього слухання зумовлене винесенням розширеним журі
вердикту про притягнення до кримінальної відповідальності. Ця процедура пояс-
нюється нижче. Вона має місце у судовій системі присяжних.
Вирок розширеного журі (присяжних). Розширене журі — це група з 23 приват-
них громадян, які обираються для розгляду кримінальних справ на період від
декількох місяців до одного року. Для винесення вироку журі більшістю голосів
повинно визначити, чи є вірогідні підстави вважати, що відповідач скоїв злочин.
Таким чином, члени журі (присяжні) виконують таку саму функцію, як суддя на
попередньому слуханні. Однак на відміну від попереднього слухання, присяжні роз-
глядають тільки інформацію прокурора: відповідач та його адвокат не мають права
бути присутніми на засіданні, давати свої свідчення чи перехресно опитувати свідків
з боку прокурора. В деяких випадках присяжні, демонструючи свою незалежність,
12 Див. ЬаГаче & кгаеі, 8 (виноска 1), РКСгР7 забороняють розширеному журі виносити обвину-
вальні акти за власною ініціативою. Для цього необхідна згода прокурора.
13 Попереднє слухання справи на рівні штатів здійснюється, як правило, у судах нижчого рівня.
У штаті, де порушується справа про тяжкий злочин, попереднє слухання проходить у муніципальному
суді. Див. розділ V.
14 Відповідач має абсолютне право не свідчити на попередньому та на будь-якому іншому слуханні
справи згідно з 5 поправкою до Конституції про непримушення давати свідчення проти себе.
15 Порівняйте процедури розкриття документів та фактів по справі у цивільному судочинстві. Див.
розділ VII.
16 Часткове визнання вини розглядається далі.
Кримінальне судочинство
263
можуть відхилити вирок про притягнення до кримінальної відповідальності. Але в
більшості випадків вони прислуховуються до побажань прокурора. Відмов винесен-
ня вироку буває навіть менше, ніж відмов судді притягнути відповідача до відпо-
відальності після попереднього розгляду.
Там, де проводиться закрите засідання, попередній розгляд і його дата визна-
чається заздалегідь, прокурор намагається все ж таки отримати вирок розширеного
журі до початку попереднього слухання. Розгляд справи присяжними вважається
об’єктивним, і тоді потреба у проведенні попереднього слухання відпадає. Якщо є
можливість вибору, прокурор віддає перевагу засіданню присяжних, шоб отримати
передбачене процедурою звинувачення. Засідання присяжних проходять в закри-
тому режимі, адвокат відповідача не може бути присутнім і брати участь у перехрес-
ному опитуванні свідків 17 18 *. Досить часто вердикт розширеного журі виноситься
ще до арешту підозрюваного. Це дає змогу прокурору негайно пред’явити звинува-
чення.
Пред’явлення звинувачення на підставі вердикту присяжних та викладення
фактичних обставин справи. Майже одразу після передачі до суду вердикту
присяжних відповідачеві пред’являється звинувачення на підставі вердикту чи до-
кумента, де викладені фактичні обставини справи. Йому пропонується визнати
вину чи відхилити її. Більшість справ (від 70 % до 90 % залежно від судової системи)
далі цієї стадії не рухаються і не потрапляють до суду, тому що відповідачі після
пред’явлення звинувачення визнають свою вину повністю або частково. Про
визнання вини до суду йдеться у параграфі про вирішення карних справ без суду .
Коли відповідач не визнає вини, суддя призначає дату судового засідання.
Клопотання до початку судового засідання. До початку судового засідання
відповідач має право подати декілька клопотань. Найчастіше клопотання стосую-
ться пред’явлення доказів з боку прокурора. Прокурори не зобов’язані демонстру-
вати всі свої документи відповідачу, а інтенсивні методи розкриття фактів по справі,
які використовуються у цивільному законодавстві, не практикуються у карному.
Однак, згідно з вимогами належної правової процедури (справа Бреді проти штату
Меріленд (Впаду у. Магуїапд)}, передбачається, що прокурор, принаймні, розкриває
відповідачу всі докази про невинуватість останнього .
Варто згадати таке важливе клопотання, як клопотання про приховування
свідчень, отриманих поліцією неконституційними методами. Це питання
висвітлюється у другій частині цього розділу, де йдеться про конституційний
кримінальний процес 20. Захист має право на слухання з будь-якого конститу-
ційного питання та запросити для цього свідків, включаючи поліцію. Таке слухання
відбувається за декілька тижнів до суду.
В. Суд
Процедура суду присяжних розглядалася у третьому розділі. Як уже зазначало-
ся, цивільна та карна судові процедури досить схожі, хоча і мають певні відмінності.
Однак відмінності досудової процедури цивільного та кримінального процесів
впливають на суд. Комплексний підхід до визначення фактів та свідчень цивільного
процесу неприйнятний для кримінального 21. Якщо відповідач має право на озна-
йомлення із свідченнями, шо доводять його невинність, то інформацію прокурора
17 *	•-
Адвокат має право на отримання копій свідчень, яю розглядалися на закритому засіданні
присяжних.
18 Див. ЕаГаче & Ізгаеі, 10 (виноска 1).
Див. 373 11.8. 83 (1963). Див. також Упіїегі Згагез у.Ва^еу, 473 0.8.667 (1985) та розділ ІП.
20 Див. частину П.
21 Наприклад, письмові свідчення під присягою можна брати тільки за виключнихобставин, коли
необхідно зберегти свідчення до суду. Див. РКСгР 15(а).
264
Розділ УПІ
проти відповідача він не може отримати. Через конституційне право відповідача не
давати свідчень проти себе прокурор має обмежені можливості брати у нього
свідчення 22 * Звичайно досудові свідчення відповідача — це та інформація, яку він
надає на свій розсуд після повідомлення про його право зовсім не давати свідчень.
Єдине свідчення, яке захист може подавати без запиту прокурора,— це результати
власного розслідування. Оскільки судді, шо беруть участь у судовому слуханні,
менше поінформовані про свідчення сторін, на судовому слуханні карної справи
може виникати більше несподіванок, ніж під час цивільного процесу .
Прокурор на суді має довести кожний пункт звинувачення проти відповідача у
межах очевидності його провини24. Ще одна відмінність карного процесу вщ
цивільного полягає у тому, що для карного процесу менш характерними є добровільні
домовленості між сторонами, які б давали змогу уникати представлення на суді доказів
з окремих питань справи та визнавати допустимість певних речових доказів. Такі до-
мовленості характерні насамперед для цивільного процесу. Вони є результатом тиску
з боку судді, який не хоче гаяти часу на перевірку недоречних доказів. Відсутність таких
домовленостей у кримінальному процесі свідчить про те, шо суддя повинен витрачати
більше часу на необхідне обгрунтування допустимості доказів.
Г. Винесення вироку в кримінальному процесі
Слухання вироку. Після доведення вини відповідача наступним кроком є визна-
чення покарання та винесення вироку. Суддя не виносить вироку одразу після суду,
що характерно для деяких зарубіжних судових систем. Визначається дата окремого
слухання для винесення вироку і дається розпорядження щодо підготовки остаточ-
ного судового звіту. Цей звіт готується органом, який призначається судом. Як
правило, це відділ апробації. У звіті ретельно викладаються всі деталі справи,
пов’язані зі скоєнням злочину. Деякі судові системи дозволяють присяжним реко-
мендувати покарання, але у більшості випадків вирок визначає суддя.
У день винесення вироку відповідач з’являється перед суддею і має право
з’ясовувати питання вироку з ним або зі своїм адвокатом. Головна визначальна су-
ворості покарання — це історія скоєння злочину, викладена у звіті, але судця завжди
має право перевірити всі свідчення, (в т.ч. й усні), а також думки непрофесіоналів,
які подаються у письмовій формі. В особливо складних випадках суддя може
викликати свідків для бесіди віч-на-віч. Свідчення, що були зроблені вже на етапі
винесення вироку, не обов’язково мають бути зроблені на суді25.
Заява постраждалого. При винесенні вироку постраждалий, як правило, не
відіграє важливої ролі. Справа в тому, шо рішення приймається стосовно
відповідача, а не постраждалого. Однак недавно прийняті судові норми після досить
інтенсивних обговорень прав постраждалого дозволяють використовувати на цій
стадії заяву постраждалого. Верховний суд спочатку вважав такі свідчення не-
конституційними, але згодом підходи змінилися. Тепер вони вважаються
прийнятними 26 *. Суд може прийняти рішення про компенсацію постраждалому як
22 Відповідач має повідомити прокурора про намір застосувати засоби захисту, спрямовані на
спростування звинувачення, і особливо ті, що вимагають досконалого досудового розслідування. Йдеть-
ся про алібі (знаходження відповідача в іншому місці під час скоєння злочину) або довідку про божевілля.
Див. РНСгР. Крім того, відповідач повинен зробити відбитки пальців і здати аналіз крові для порівняння.
Якщо захист вважає доцільним провести будь-які інші дослідження, результати яких планується показати
на суді, то вони проводяться за його запитом. Див. РКСгР, 12.1, 12.2, 16 (в).
Адвокати іноді запрошують для розслідування фактів по справі приватних детективів. Див. розділ ІП.
24 Див. справу Мітігір, 397 11.8. 358 (1970).
2* Про винесення вироку йдеться у розділі XIV.
26 Див. Раупе V. Тениеззее, 501,13.8., 808 (1991); ВооіИ у. Магуїтиі, 482,11.8., 496 (1987) та ЗоиіИ Са-
гоїіпа V. СагЛеге, 490, 13.8., 805 (1989).
Кримінальне судочинство
265
частину вироку, однак постраждали# не має права вимагати її, шо традиційно
практикується у цивільних справах. У випадку, коли постраждали# бажає отримати
компенсацію за вчинений над ним злочин, він повинен порушувати нову справу,
тоді як у цивільних справах визнання відповідача винним автоматично зобов’язує
його відшкодувати збитки 27.
Роль присяжниху справах, де виноситься вирок про страту. Як правило, присяжні
не впливають на винесення вироку: їх завдання визнати чи не визнати відповідача
винним. Однак, коли йдеться про винесення вироку про страту, присяжні беруть
участь в ухваленні цього рішення. Ця процедура передбачає два етапи. Перший —
це ухвалення рішення про винуватість відповідача. Тут питання про потенційне
покарання не розглядається. Коли присяжні дійшли висновку, що відповідач
винний, тоді слухання переходить до нової фази — винесення вироку. На другому
етапі беруться до уваги будь-які додаткові свідчення на підтримку покарання, вклю-
чаючи загальну інформацію про відповідача, його особистість та можливі інші
злочини. У деяких штатах присяжні мають тільки дорадчий голос, у деяких вони самі
ухвалюють це рішення, а в окремих штатах для винесення вироку про страту
необхідна згода присяжних та журі про необхідність цього покарання 28.
Д. Апеляційний перегляд справи
Відповідачі, засуджені судом штату, мають право на одну апеляцію до
Апеляційного суду штату. Якщо останній підтверджує звинувачення, відповідач має
право подати апеляцію до верховного суду штату. Справа ж федерального рівня
може передаватися на перегляд до окружного відділу Апеляційного суду Сполу-
чених Штатів. У разі непідтримання апеляції окружним відділом відповідач має
право порушити клопотання про передачу справи на перегляд до вищого суду. У
деяких випадках засуджений, скориставшись правом на прямі апеляції, може
подати заяву ІгаЬеаз согриз про передачу його справи до вищестоящого суду на
остаточний перегляд 29 30.
Е. Вирішення кримінальних справ без суду
Один з наслідків змагальної судової системи, яка дає право сторонам контро-
лювати процес,— це можливість розглядати чи не розглядати справу у суді. В кар-
ному судочинстві досить часто трапляється так, що сам відповідач не доводить
справу до суду, визнаючи себе винним. Визнання себе винним вкрай необхідне для
карного процесу. Якби навіть третина відповідачів доводила розгляд порушених
карних справ до суду, особливо за участю присяжних, наша судова система цього
б не витримала. Приблизно із 46 000 карних справ, які порушувалися федеральними
судами протягом 1990 р.. 39 000, або 84 %, не розглядалися у суді через визнання
відповідачем своєї вини . У судах штатів через визнання відповідачем своєї вини
не розглядається 90 — 95 % справ.
Процедура визнання вини. Процес визнання своєї вини передбачає таку проце-
дуру судочинства. Відповідач зі своїм адвокатом стоять на кафедрі перед суддею,
який особисто опитує відповідача про його вину. Мета такого опитування двосто-
роння: впевнитися, що відповідач добровільно визнав свою вину і що фактів, які
” Див. розділ VII.
" Див. МобеІ Репаї СоДе §210.6 про вибір різних процедур апеляції залежно від кількості
присяжних та їх ролі в ухваленні рішення. Види покарань та відповідна статистика наведені у розділі XIV.
29 Процедура апеляції детально розглядається у розділі V.
30 Див.: Аппиаі Яероп оГїбе Оігесюг оґібе Асітіпізігапуе Ойісе оґіііе (1.5. Соипз 12 (1990).
266
Розділ УШ
підтверджують його вину, достатньо для офіційного рішення. Без з’ясування цих
двох складових суд не може прийняти визнання. Лише після такого з’ясування спра-
ву можна передати на розгляд.
Заява про відмову оскаржувати звинувачення. Відповідач може також не оскар-
жувати звинувачення, подавши заяву поіо сопгепдеге. Це означає, що відповідач не
має наміру оскаржувати висунуті проти нього звинувачення. Така заява має такі ж
наслідки, як і визнання відповідачем себе винним: тобто вина визначається у суді.
Однак слід зазначити, що відмова оскаржувати звинувачення, на відміну від визнан-
ня себе винним, приймається не у будь-якій цивільній справі31. Для більшості
відповідачів така заява не матиме наслідків. Враховуючи матеріальне становище,
цивільний суд може й не покарати їх. Водночас у цивільних справах визнання себе
винним може мати досить серйозні наслідки. Взяти хоча б правопорушення
економічного характеру: ігнорування відповідачем антимонопольного законодавст-
ва або скоєну ним дорожню пригоду і наявність у нього страхового полісу або
достатніх коштів. Зазначу ще й таке, що відмова оскаржувати звинувачення без до-
зволу судді та прокурора не приймається.
1. Часткове визнання вини
У разі вчинення дрібного злочину відповідачі досить часто визнають себе
винними і без будь-яких наслідків для себе. Для більшості тяжких злочинів харак-
терне часткове визнання вини, яке є результатом угоди між прокурором та
відповідачем. За цією угодою, відповідач частково визнає себе винним,
сподіваючись отримати зменшення покарання або пом’якшення вироку. Він роз-
раховує на поблажливість з боку судді, якщо слухання не буде. З точки зору про-
курора та суду — це економія часу та ресурсів, знову ж таки через відміну судового
слухання.
Процедура часткового визнання вини. Визнання вини відбувається, як правило,
до пред’явлення обвинувачення. Для цього прокурор звертається до захисту. Буває
й так, що захист пропонує прокуророві часткове визнання вини відповідачем. Угода
може включати послаблення звинувачення або міри покарання (іноді це стосується
обох пунктів). Наприклад, відповідача звинувачують в озброєному пограбуванні, а
він визнає неозброєне, що означає меншу вину. Це трапляється, коли позиція
захисту слабка або з інших міркувань. В угоді про послаблення вироку звинувачення
залишається незмінним. Відповідач і прокурор погоджуються на менше покарання
ніж те, що передбачається у разі визнання себе повністю винним. Для зміцнення
своїх позицій при укладанні такої угоди прокурори висувають перед відповідачем
цілу низку звинувачень, за які передбачається приблизно однакове покарання.
Відповідачі часто збирають інформацію про аналогічні рішення, прийняті раніше
судовими органами стосовно інших осіб, і цим самим створюють засади для змен-
шення вироку.
Роль судді в частковому визнанні вини. В таких випадках суддю повідомляють про
намір укласти відповідну угоду. Суддя повинен з цим погодитися. Зазвичай суддя
не бере участі в обговоренні цієї угоди, він дозволяє прокурору та відповідачеві дійти
згоди самостійно 32. Відповідачі, заявляючи про часткове визнання вини, повинні
навести факти, що свідчать про це, або подати додаткові свідчення, пов’язані з
обвинуваченням. Інакше суддя відхиляє визнання, і справа направляється на
31 Наслідки так званої преюдишї, або обставини, встановленої по іншій справі докладно, розгля-
даються у розділі VII.
32 Існують розбіжності шодо участі суду в обговоренні угоди про зменшення покарання. РЯСгР,
як і правила судів штатів, забороняють суду втручатися у будь-які обговорення нього питання. Див. Ліс-
Ііапі £. Сепіеіп. «Ріеа Ваіваіпіпе: Ап СКєгуієсу», гергішесі іп іііе Аяосіаііоп оГТгіа! Ьаиуеге оГАтегіка Есіи-
саііоп Еипсі, Зеиіетет апсі Ріеа Вагдоіліпв, 282—293 (1981).
Кримінальне судочинство
267
судовий розгляд. Якщо суддя прийме визнання вини, але вирок не буде встанов-
лений, відповідач має право використати договір, виходячи з основних контрактних
принципів33.
Критика переговорів щодо угоди про визнання вини. Ще зовсім недавно процедура
переговорів про укладання угоди про часткове визнання вини піддавалась критиці.
Дехто вважає таку процедуру надто поблажливою для злочинців. Інші гадають, що
вона може спонукати відповідачів, які невинні або мають вагомі аргументи проти
звинувачення, все одно укладати угоди про визнання вини, оскільки є побоювання,
що судовий розгляд буде не на їх користь34. Однак Верховний суд низкою рішень
визначив процедуру укладення угод про визнання вини як конституційну. Він вста-
новив, що переговори про укладення угоди щодо визнання вини є «важливим ком-
понентом здійснення правосуддя» і у разі їх «належного використання вони мають
заохочуватися»35 .
2. Заміна кримінальної відповідальності іншими
виправними впливами
Існує декілька програм заміни карної відповідальності іншими видами виправ-
ного впливу для правопорушників. їх впровадили тому, що ув’язнення
неповнолітніх правопорушників або тих, хто вперше порушив закон, скоїв незначні
злочини, було надто жорстоким. Програми спрямовані насамперед на реабілітацію
правопорушників, а не на їх покарання. Крім того, вони зменшують завантаженість
судів та кількість в’язнів у переповнених в’язницях.
Певна програма, шо передбачає заміну карної відповідальності іншими видами
виправного впливу, може бути альтернативою судовому переслідуванню або
ув’язненню. Як альтернатива судовому переслідуванню така проірама зазвичай
стосується неповнолітніх правопорушників, хто вперше порушив закон або має
залежність від алкоголю чи наркотиків. Кожне місто впроваджує свої програми, але
скрізь від правопорушників вимагають відвідувати приватних консультантів,
психотерапевтів, курси лікування від алкогольної та наркотичної залежності або
організовують їм професійне навчання. Лише після цього обвинувачення у право-
порушенні може бути скасоване. Правопорушникам можна заміняти кримінальну
відповідальність до судового розгляду, якщо їх характеристики та походження
відповідають певним критеріям і за них подав клопотання місцевий прокурор 3 .
Подібні програми існують і для правопорушників, яких можна перевиховати за до-
помогою професійного навчання 37 38.
Отже, особі, яка вперше порушила закон і обвинувачена у несерйозному
злочині, часто надається право вибору: бути ув’язненим або пройти курс психо-
логічного перевиховання чи професійного навчання.
33 Див. ЗапюЬеІІо V. іїеи Гогк, 404 13.8. 257, 260 (1971).
34 Див. Сг. N01-1/1 Сагоііпа V. АІ/оїВ, 400 13.8.425 (1970) (визнання відповідачем вини у вбивстві другого
ступеня (щоб уникнути смертного вироку) вважається чинним, коли воно зроблене свідомо, добррвільно
і підтверджується належними свідченнями, навіть якшо потім він оскаржив це визнання).
35 Див. ЗапіоЬеІІо у. Уогк (виноска 33), а також Впиіу у. ипіґесі $іаіе5, 397 13.8. 742 (1970)
(конституційним визнається ведення переговорів про укладання угоди про визнання вини).
36 Опис однієї з таких програм у Колорадо подається у прані НегЬеп С. Соуеу апсі Зсоїі Мепапі. Сот-
типііу Соггесііопа Оічегзіоп іп Соїогасіо, 12 3. Сгіт. Зим. 1 (\"/іп«ег 1984).
37 У графстві Алегені, штат Колорадо, у 1984 р. Програмою прискореної реабілітації було охоплено
38 % усіх зареєстрованих тут кримінальних злочинців. Вони лікувались від алкогольної та наркотичної
залежності, а такожвідвідували освітні та професійні курси. Коментарі подаються у праці 24 Оициеапе і. Кєу.,
253 (1985).
268
Розділ УШ
Частика II
КОНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
А. Попередні зауваження
Найбільше прав, якими користуються підозрювані та відповідачі у карному
судочинстві, передбачено федеральним конституційним законодавством 38. Воно,
до речі, досить заплутане, оскільки упорядковується виключно рішеннями суду та
великою кількістю опублікованих рішень по апеляціях. Я маю на увазі численні
рішення Апеляційного суду Сполучених Штатів по прямих апеляціях і справах з
визначення правомірності ув’язнення, а також проміжних апеляційних судів та
верховних судів штатів.
Перш ніж вести мову по суті цього законодавства, зробимо декілька попередніх
зауважень.
Конституційні джерела праву кримінальному судочинстві. Джерела конституційних
прав у карному судочинстві різні на федеральному рівні і рівні штатів. Основні джерела
для федерального судочинства: (1) певні гарантії 4, 5,6 та 8 поправок до Білля про права
(Основних поправок)38 39; (2) окремі гарантії, встановлені Верховним судом, виходячи з
загальних формулювань статті про належну правову процедуру 5 поправки. Візьмемо
для прикладу процедуру доведення поза так званими «обгрунтованими сумнівами».
Для обвинувачення на рівні штатів загальні формулювання статті про належну правову
процедуру — єдине джерело прав, оскільки Білль про права одвічно поширювався на
федеральний уряд 40. Однак, починаючи з 1960-х рр., своїми рішеннями Верховний суд
визначив, шо стаття про належну правову процедуру 14 поправки «містить» більшість
прав, встановлених Біллем про права. Крім того, стаття про належну правову процедуру
14 поправки надає більше загальних прав відповідачам по карних справах, ніж стаття
про належну правову процедуру 5 поправки для судочинства у федеральних судах 41.
Дії уряду. Конституція Сполучених Штатів визначає права та обов’язки уряду
(як федерального, так і штатів) і майже в усіх випадках 42 врегульовує діяльність
представників уряду 43. Така орієнтованість на урядовців має важливе значення для
конституційних аспектів карного судочинства. Конституційні вимоги забороняють
уряду, представникам уряду здійснювати необгрунтовані обшуки та вилучення.
Однак якшо приватна особа за власною ініціативою, без будь-якої допомоги або
погодження з урядовцями увійде у чийсь дім, вилучить доказ і передасть його
поліції, то це не вважається порушенням 4 поправки 44.
Загальні тенденції у законодавстві. Верховний суд є єдиним та виключним тлу-
мачем Конституції. Тому історія права, за належною карною процедурою, здебіль-
шого є історією розвитку поглядів більшості Верховного суду, яка враховувала
ефект прецедентів. Завдяки лінії Верховного суду Сполучені Штати, як і багато
38 Конституції штатів за певних обставин можуть відігравати важливу роль, оскільки надають до-
даткові права відповідачам. Лив. розділ II, виноску 103. Проте конституційні положення штатів дуже на-
гадують федеральну Конституцію та рішення федеральних судів, тому конституційне карне судочинство
переважно федеральне.
39 Біллем про права названі перші 10 поправок до Конституції, які наведені у додатку А.
40 Див. Вати V. СНу о/ Ва/іітоге, 32 11.8. (7 Реї.) 243 (1833); розділ І.
41 Див. ЬаРсме & Ізгаеі, §§ 2.1-2 і далі, виноска {.Деякі положення Білля про права зовсім не вклю-
чені. Це право мати та носити зброю (2 поправка), захист від військ у власному будинку (3 поправка),
вимога 5 поправки щодо винесення вироку великим журі і право на розгляд цивільної справи журі у суді
(7 поправка). Включення цих прав має важливе значення навіть поза межами карного судочинства, тому
шо розповсюджується на весь Білль про права. І першим правом Білля про права, яке було включено,—
це право на свободу слова. Див. Сіїїоні к. Лев» Уогк, 268 11.8. 652 (1925).
42 Тільки положення 13 поправки, прийняті після Громадянської війни, застосовуються до
приватних осіб. У иих ідеться про заборону рабства та підневільну працю.
43 Урядовець є представником уряду, він діє в межах урядових повноважень як його представник.
44 Див. Виггіеаи V. МсОоюеіі, 256 ТІ.5. 465 (1921).
Кримінальне судочинство
269
інших країн, опинилися перед вибором однієї з двох моделей системи карного
судочинства: «контроль за злочинністю» або «належна правова процедура»45. Суд на
чолі з головним суддею Ерлом Ворреном (Еагі У/аггеп) у 1960-х рр. схилявся до мо-
делі «належної правової процедури», яка більше зосереджувалась на правах окремої
людини, ніж уряду. Перехід до іншої системи почався з обрання у 1970 р. головним
суддею Воррена Бергера (\Уаггеп Виг^ег), який віддавав перевагу «контролю за
злочинністю». Протягом 80—90-х рр. ця лінія продовжувалась головним суддею
Вільямом Ренквістом (АУШіат Кейпчиізі)46.
Перегляд конституційних питань щодо принципу визначення правомірності
ув ’язнення. Федеральні конституційні питання можуть порушуватися в апеляції сто-
совно обвинувачення. Якщо в’язень не може добитися перегляду рішення на
конституційному підгрунті за апеляцією, у будь-який час йому гарантовано право
на подання петиції до федерального суду про визначення правомірності його
утримання під вартою. До федерального окружного суду в’язень подав позов проти
начальника в’язниці, де йшлося про підстави його ув’язнення. Оскільки причиною
ув’язнення було належне засудження злочинця, принцип визначення правомірності
ув’язнення дає змогу федеральному суду встановити, чи відповідає обвинувачення
та ув’язнення федеральній Конституції47. Федеральні суди, перевіряючи вироки
судів штатів за цим принципом, не мають права переглядати рішення останніх:
принцип визначення правомірності ув’язнення є самостійною судовою справою 48.
Визначення правомірності ув’язнення на федеральному рівні є досить важливим
моментом у забезпеченні конституційних прав. Незважаючи на те, шо суди штатів
мають право розглядати позови в’язнів стосовно обмеження їх конституційних прав,
звільнення злочинців не є популярною справою у судових органів цього рівня.
Довічний строк повноважень федеральних суддів захищає їх від тиску іромадськості.
До того ж багато людей вважають, що федеральні судді більш чуйні та більш обізнані
з питань федерального законодавства. Не дивно, що багато важливих рішень Верхов-
ного суду з конституційної карної процедури (про деякі з них йтиметься далі) були ух-
валені у справах з визначення правомірності ув’язнення 49.
Незважаючи на довгу історію так званого «Великого судового наказу», загальна
тенденція поширення моделі «контролю за злочинністю» у карній процедурі
примусила Верховний суд частіше обмежувати сферу застосування принципу визна-
чення правомірності ув’язнення. Кілька років тому Верховний суд встановив, шо
федеральним суддям забороняється переглядати визначення, побудовані за 4 по-
правкою, якщо суд штату провів всебічний та справедливий розгляд справи. Таке
рішення Верховного суду захищає усі справи, що грунтуються на 4 поправці, від
перегляду згідно з принципом визначення правомірності ув’язнення 50. Нещодавно
45 Див. НегЬегі Раскег. ТЬе £ілііі$ оГіЬе Ситіла] 8апсііол 149-246 (8галГог4 Сліуегейу Ргея 1968).
46 Тут простежуються тенденції, починаючи з 1960-х рр., оскільки .тише після цього Верховний суд
почав реально піклуватися про індивідуальні права .людини.
47 Див. 28 11.8.С.А., §§ 2254—2255, а також статтю І, § 9, част.2 Конституції, яка встановлює, що
«привілеї за наказом про визначення правомірності ув’язнення не можуть порушуватися. Це допус-
кається лише у випадках заколоту або війни для забезпечення громадянської безпеки». Усі ці аспекти
прекрасно викладені у праці Егміп СІіетегіпзку. Ребегаї Зигіісіісііоп, 24 е4. §§ 15.1 — 15.5 (ІТігІе, Вгои^п &
Со. 1994), а також ЬаГаче & ГігаеІ, §§ 28.1—28.7 (виноска 1). Вважається, щосудові накази видаються у 4 % справ
про визначення правомірності ув’язнення.
48 Передумовою перегляду правомірності ув’язнення є викладення арештованим в апеляції до суду
штату усіх федеральних спірних питань. Див. Рісані V. Соппог, 404 11.8. 270 (1971).
49 Завдяки цьому по багатьох справах у Верховному суді сторонами виступають приватні особи, а
не уряд штату. Оскільки у справах про визначення правомірності ув’язнення позивач повинен фізично
бути присутнім у суді, такі позови найчастіше подаються проти начальника в’язниці, а не влади штату.
Однак саме уряд штату зацікавлений у розгляді справи, і адвокати захищають його в апеляційному суді.
50 Див. Зіопе V. РсмеП, 428 11.8. 465 (1976). Розгляд грунтувався на теорії, за якою правило виклю-
чення з доказів має досить незначний ефект, якшо застосовується через кілька років після засудження
при перегляді правомірності ув’язнення. Суд відмовився застосувати відповідну доктрину для
270 Розділ УПІ
Суд встановив, шо в’язні мають право тільки один раз подавати апеляцію про визна-
чення правомірності ув’язнення51. У його рішеннях також зазначається, шо
неспроможність в’язня порушити конституційні питання в апеляції до суду штату,
як правило, не дає йому змоги оскаржувати ці питання у федеральному суді52 53. Не-
щодавно встановлено більш серйозне обмеження: судовим захистом можуть бути
відновлені тільки порушені федеральні конституційні права, якшо їх неможливо за-
стосувати через зворотну дію до інших справ . Таке обмеження позбавляє феде-
ральні суди переваг у тлумаченні конституційних прав за належною карною
процедурою, крім окремих випадків54.
Б. Процедура розслідування та затримання
підозрюваних
1.	Обшуки і вилучення (затримання)
У 4 поправці зазначається, що «люди мають право на захист їх особистості,
житла, документів та особистого майна від необгрунтованого обшуку та
затримання. Для здійснення цього забороняється видавати ордери, якщо для цього
не існує достатньої підстави, підтвердженої свідченням під присягою. В ордері
повинно бути точно вказано місце обшуку та прізвище особи, перелік речей, шо
підлягають затриманню чи вилученню». Для оскарження поліцейських слідчих дій,
обшуку або затримання як неконституційних потрібно чітко визначити два
питання. Перше: потрібно встановити, чи ці дії насправді були «обшуком» або
«затриманням». Якщо так, тоді з’ясовується друге питання: чи був цей обшук або
затримання «необгрунтованим», враховуючи наявність чи відсутність ордера як
юридичного визнання цих дій.
а.	Що таке обшук?
Комусь може здатися, шо визначити певні поліцейські акції як обшук досить
просто. Це не так.
Перевірка Каца. Тривалий час «обшук» визначався як фізичне втручання у
«захищену Конституцією зону»55. У 1928 р. Верховний суд встановив, що
використання телефонного підслуховуючого пристрою, за допомогою якого
записуються і використовуються проти підозрюваного його обвинувальні визнання,
не є обшуком, оскільки бесіда — це не фізичний об’єкт і тому не відбувається
фізичного втручання у захищену Конституцією зону 56. У справі Кац проти Сполу-
перегляду у федеральному суді порушень принципу Міранди, хоча правило виключення з доказів фігурує
при визнанні і при обшуках та затриманнях. Див. Ц'ігііпт ». И'НІіапи,_0.8.__, 113 8.Сі. 1745 (1992)
(обговорювалася справа Стоуна на підставі того, що виключені докази за 4 поправкою є правдивими,
але стосовно надійності визнань, отриманих з порушенням попередження Міранди, є певні сумніви).
51 Див. МсСІезкеу V. 2апі, 499 0.8.467 (1991). Друга апеляція, подана в'язнем, засудженим до страти
(він дізнався, що у його камеру помістили поліцейського інформатора), має бути відхилена, хоча уряд
приховував цю інформацію під час подання першої апеляції.
52 Див. Соіетап V. Потрзоп, 501 0.8. 722 (1991) (якшо відповідач, якому був винесений смертний
вирок, запізнився з паданням апеляції на 3 дні, то вона має бути відхилена у федеральному суді).
53 Див. Теоріє V. Ьапе, 489 0.8. 288 (1989) (плюралізм думок), а також Репгуу. Іупаи^іі, 492 0.8. 302
(1989) (більшість спеціалістів застосовує принципи, розкриті у справі Тігу, до справ з винесенням смер-
тної кари). Див. розділ II (надання зворотної сили судовим прецедентам).
54 Див. капу ІУ.Уаскіе. ТЬе Ришге оГНаЬеаз Согриз: ЙеПесїіопз оп Теа^ие V. І_апе апсі Веуопсі, 66 8.
Саі. Ь Кєу. 2331 (1993) (підсумки та критика відмови у визначенні правомірності ув’язнення).
55 Див. Воуд у. І/пігед Згаіез, 116 0.8. 616 (1886).
56 Див. Оітшад V. ІІпііед Зіаіев, 277 0.8. 438 (1928).
Кримінальне судочинство
271
чених Штатів (Каіг V. Ппііесі Зіаіез)57 у 1967 р. Верховний суд скасував раніше
прийняті рішення. Він зазначив, шо електронний підслуховуючий прилад, вста-
новлений у телефонній будці для запису бесід підозрюваного, є обшуком, який
підпадає під дію положень 4 поправки. Суд визначив, шо 4 поправка покликана
захищати людей. Те, що люди бажають приховувати, має бути захищено у будь-
якому місці. І навпаки, те, що люди «свідомо виставляють на загальний огляд
вдома чи на вулиці», не підпадає під дію 4 поправки. Кац резонно вважав свої
телефонні розмови приватними, а їх підслуховування — обшуком. Тому тут
потрібно було мати ордер. Отже, за правилом Каца, шоб поліцейські не розвію-
вали «правомірних сподівань людей на збереження таємниці», передбачені 4 поп-
равкою, їм необхідно мати ордер.
«Хибні друзі». Коли людина веде конфіденційну розмову з другом, вона безумов-
но сподівається на її таємність, і це певною мірою може вважатися «правомірним».
Проте Верховний суд зауважив, що особа не повинна з певністю очікувати, що її
співрозмовник не перекаже зміст бесіди поліції 58. Та й сам співрозмовник може
бути співробітником поліції59 *. До того ж Верховний суд відзначив, шо вимоги 4
поправки не порушуються, коли поліція дає своєму інформатору записуючий
пристрій або передавач для прослуховування бесіди . Верховний суд також кон-
статував, що використання іншого пристрою, який реєстрував би тільки номер те-
лефону і не записував бесіди, не є обшуком. Він пояснив, шо телефонна компанія
і сама може реєструвати номери телефонів, по яких дзвонив підозрюваний, і потім
передавати їх поліції61 62 *.
Доктрина «відкритої площі». У справі Олівер проти Сполучених Штатів (ОИчег
V. Ипііесі Хіаіез) Верховний суд підтвердив чинну ще до справи Каца так звану
доктрину «відкритої площі» . Відкрита площа — це будь-яка земля поза межами
прибудинкової території. У місті — це ділянка, на якій розташовані дім, доріжки,
гараж, лужок. У сільській місцевості (на фермі) до такої ділянки належить земля на-
вколо будинку. За визначенням, якщо дії відбуваються «на відкритій плоші, то вони
не вважаються такими, котрі захищає поправка». Таким чином, у справі Олівера
було визначено, шо дії поліції, пов’язані з виявленням плантації маріхуани на за-
дньому подвір’ї ферми, шляхом проникнення на територію цієї ферми, не вважа-
ються обшуком . Виправдання, що доктрина «відкритої площі» не порушує
положень 4 поправки, виходить з факту загальної доступності цієї площі для
публіки. Адже будь-яка особа може пролітати над цим маєтком і бачити плантацію
цілком легально, тому немає значення, чи існував факт незаконного фізичного
втручання у захищену Конституцією зону.
Повітряне спостереження. В зазначеній вище справі відмічалось, що повітряне
стеження не є обшуком. Фотографування промислового підприємства з повітря
дійсно не є обшуком цього об’єкта, але Верховний суд зауважує, що таке обстеження
прилеглої до будинку ділянки, «де дуже сподіваються приховати якусь таємницю»,
«може вважатися обшуком»64. Проте, коли поліцейські пролітали на літаку на висоті
300 м над резиденцією відповідача та помітили плантації маріхуани, це не було
обшуком. Навіть незважаючи на те, що ці плантації були огороджені двометровим
57 Див. 389 11.8. 347 (1968).
59 Див. Спіїесі Зіаіез V. 401 11.8. 745 (1971).
59 Див. НоДа V. Ипііесі Зіаіеи, 385 4.8. 293 (1967) (у готелі урядовий інформатор був сусідом
відповідача; останній знав, що інформатор поінформує поліцію).
5° Див. Опіїесі Зіаіеі V. ИТнІе, 401 11.8. 745 (1971).
61 Див. ЗтіЛ V. Магуїапсі, 442 11.8. 735 (1979).
62 Див. 46611.8.170(1984),атакожЛи/еги ІМгесі Згаїеі, 2654.8.57 (1924) (перша справа з «відкритої
місцевості»),
65 Див. Упігесі Зіаіел у. Оипп, 480 11.8. 294 (1987) (не вважалися обшуком такі дії поліції: федеральні
агенти перелізли через зовнішній паркан ферми відповідача, потім через внутрішній, почули запах на-
ркотиків зі скотарні, наблизилися, зазирнули туди і побачили обвинувальні докази).
64 Див. Ооп СЛетісаІ Со. V, ІІпіїес! $гаів5, 476 СГ.8. 227 (1986).
272
Розділ УШ
поміга
парканом і помітити їх з землі було неможливо 65 66 67. У цьому випадку відповідач не
міг очікувати збереження таємниці, оскільки «будь-хто, пролітаючи над його
маєтком, міг побачити все, на що звернули увагу поліцейські». У випадку, коли
поліцейський вертоліт пролітав нижче, Суд встановив, що це також не було обшу-
ком, але зазначив можливість фізичного втручання в нормальне користування
ділянкою біля будинку через надмірний шум, вітер та порох або можливість
ти певні інтимні деталі, пов’язані з користуванням будинком чи ділян-
кию
Інші методи. Досить часто поліція використовує прилад для стеження — «біпер»,
який прикріпляється до об’єкта, котрим володіє підозрювана особа, і він постійно
подає сигнали, показує маршрут пересування та місцезнаходження особи . Теорія
припускає, що обвинувачений користується дорогами спільного користування, де
кожний може його бачити, якщо зверне увагу.
Спеціально тренований собака обнюхує багаж в аеропорту на предмет виявлен-
ня наркотиків, якщо поліція має ймовірну підставу для підозри їх незаконного пере-
везення. Це також не вважається обшуком власника цього багажу 68 *. Собака шукає
тільки контрабандні речовини і не може встановити природу інших речей у багажі.
Не визнається обшуком і хімічний аналіз на місці речовини, у якій поліція підозрює
наявність наркотиків . У подібних випадках «законне право на таємницю приват-
ного життя» не порушується, а аналіз просто встановлює контрабандну речовину.
Сміття. Сміття не підпадає під захист 4 поправки, тому що «пластикові пакети
для сміття, які знаходяться обабіч дороги спільного використання, легко доступні
для дітей, сміттярів та інших членів суспільства». Власники сміття не можуть
«суб’єктивно розраховувати на те, шо воно ше підпадає під дію таємниці їхнього
приватного життя», і суспільство вважає це «об’єктивно достатнім». Коли поліція,
наприклад, підозрюючи домовласника у порушенні закону про наркотики, обсте-
жує його сміттєві пакети, які знаходяться поза прибудинковою ділянкою, то такі дії,
не є обшуком 70 71.
б.	«Обгрунтованість» обшуку
Встановивши, шо було здійснено обшук, потрібно довести його «дозволеність»
у межах розуміння 4 поправки. Взагалі, щоб обшук був обгрунтованим, повинна
існувати достатня підстава, а в окремих випадках потрібен ше й ордер від судді або
магістрату. Достатня підстава на проведення обшуку та конфіскації майна існує,
коли надійшла обгрунтована, достовірна інформація про те, що на місці проведення
обшуку знаходяться свідчення та речові докази злочину .
Потреба в ордері. Верховний суд прийняв рішення: «обшук поза межами судо-
вого процесу без попереднього затвердження суддею або магістратом непри-
пустимий за 4 поправкою. Однак тут існує декілька чітко визначених винятків»72.
Мета уряду — довести, що обшук здійснювався саме за таким винятком. Це загальне
правило грунтується на вимогах статей 4 поправки про «дозволеність» та «ордер».
Ці статті взаємозв’язані. Необгрунтований обшук та конфіскація, зазначається у
поправці, «повинні бути заборонені. Ордер на іх здійснення може видаватися тільки
65 Див. Саіі/огпіа V. Сігаоїо, 476 11.8. 207 (1986).
66 Див. РІогМа к Яііеу, 488 13.8. 445 (1986) (вертоліт пролітав на належній висоті 400 футів, звідки
можна було помітити плантації маріхуани на ділянці біля будинку).
67 Див. ІІпНесі Зіаіез V. Кого, 468 11.8. 705 (1984) (незаконний обшук, коли біпер, встановлений на
речах підозрюваного, привів до чужих будинків).
68 Див. Цпігесі $га№ V. Ріасе, 462 13.8. 696 (1983).
м Див. Цпііес! $іаіез V. РасоЬзеп, 466 13.5. 109 (1984).
70 Див. Саіі/отіа г. Огеетюо^, 486 13.8. 35 (1988).
71 Див. Саггоіі V. ІМіесі Зівів;, 267 13.8. 132, 162 (1925).
72 Див. Каа V. УпііесіЗіаіеі, 389 11.8. 347, 357 (1967). А також СЛот*/V. Саіі/огпіа, 395 11.8. 752 (1969)
та Міпсеу V. Агігопа, 437 13.8. 385, 390 (1978).
Кримінальне судочинство
273
при наявності достатньої підстави, коли є свідчення під присягою або офіційна
заява. В ньому вказуються місце, яке належить обшукати, та особи і речі, які будуть
затримуватися або конфісковуватися». У поправці конкретно не вказується , що
ордер потрібно брати у кожному випадку, оскільки поліція не завжди має для цього
достатньо часу. Однак Суд віддав перевагу такому тлумаченню 4 поправки: обшуки
бажано здійснювати за ордером 73.
Процедура видачі ордера. Щоб отримати ордер, представники поліції повинні
подати заяву судовому чиновнику. Для цього не потрібні підтримка, дозвіл або запит
з боку прокурора. У більшості штатів заяви подаються судовому чиновнику нижчого
рангу. Це повинен бути «нейтральний та неупереджений суддя», який не залежить
від поліції74. У заяві зазначаються місце, особа та/ чи речі, що будуть обшуку-
ватися та затримуватися (конфісковуватися). Також додається письмове свідчення
під присягою. У ньому поліцейський чиновник або свідок має навести обставини,
шо становлять «ймовірну підставу». Якщо сукупність обставин свідчить про
наявність «підстави», державний чиновник або суддя видають ордер 75.
У великих містах поліцейські чиновники часто-густо шукають «легких» суддів,
які не дуже прискіпливо досліджують докази, що створюють «ймовірну підставу».
Вони приділяють належну увагу заявам на ордер уже на слуханні в суді. Постає
питання, чи забезпечує процедура отримання ордера достатній захист. Деякі судді
відхиляють саму ідею заяви на ордер. Однак, згідно з 4 поправкою, заява на
отримання ордера повинна робитися. Це примушує поліцейських ретельніше
обмірковувати обставини, які створюють ймовірну підставу, для проведення самого
обшуку. Коли заява на отримання ордера не подавалася, важко встановити, чи
дійсно існувала достатня підстава для проведення обшуку. Отже, вимога подавати
заяву на ордер зменшує загрозу того, шо поліція перебільшуватиме обвинувальні
результати обшуку для виправдання існування достатньої підстави, що була штучно
створена до проведення обшуку.
Більшість винятків, що не передбачають наявність ордера, підпадає під загальну
категорію «надзвичайних обставин», коли ситуація вимагає невідкладних дій і в
поліції просто немає часу для отримання ордера. Серед цих «надзвичайних»
винятків є і досить традиційні.
Винятки стосовно автомобілів. Без отримання ордера поліція зупиняє
автомобіль, підозрюючи, що там здійснюється злочинна діяльність. Підставою для
винятку є, по-перше, те, шо автомобіль — мобільний засіб і речові докази у ньому можна
швидко вивезти з території даної судової округи 76. По-друге, люди, пересуваючись
73 Деякі члени Суду розуміють статтю про ордер по-іншому. Вони схиляються до думки, що сучасні
ордери відрізняються від тих, котрі видавалися колоніальними суддями на проведення обшуку великих
площ з метою виявлення доказів кримінальної діяльності. Отже, можна видавати тільки такі ордери на
обшук, де «конкретно вказуються місце проведення обшуку, особи та речі, що мають бути затримані або
вилучені». Для прихильників такої позиції відмова у видачі ордера стає тільки одним з факторів, який
має враховуватися при визначенні доцільності обшуку і встановленні, чи ця перешкода передбачена су-
довою процедурою або Конституцією. Таким чином, адепти цієї позиції вважають, що «перевірка на
коиституційність встановлює доцільність не видачі ордера на обшук, а проведення самого обшуку».
Рішення по справі КоЬЬіпі и Саіі/огпіа, 453 1).8. 420 (1981) (суддя Дж. Ренквіст був проти) було пере-
важено рішенням по справі !Міе<1 Зіаіез V. Коа, 456 11.8. 798 (1982).
74 Див. ЛІітоп V. іїпііеіі Зіаіез, 333 11.8. 10, 14 (1948); Сооіісі^е V. Міг/ НатрДііге, 403 11.8. 443 (1971)
(генеральний аторней штату, виконуючи обов'язки світського судді, не може видавати ордери на обшук);
Соппаііу V. беог^іа, 429 11.8. 245 (1977) (посадова особа, котра отримує винагороду за кожний виданий
ордер і не отримує нічого за відмову, не може бути неупередженою і нейтральною).
73 Зразок правомірної підстави для видання ордера наведений у справі Шіпоіз и Саіеі, 462 11.8. 213
(1983) (затвердження видання ордера на обшук иа підставі анонімної інформації, отриманої з
поліцейських джерел).
76 Див.СаггоІІ V. ІМіесі 51агез, 267 11.8. 132 (1925). Будь-який транспортний засіб попадав під цей
виняток: будинки на колесах, човни, вантажівки, літаки тощо. Див. Саіі/огпіа V. Сатеу, 471 11.8. 386, 393,
п.2 (1985).
)Н 9-340
274
Розділ УШ
в автомобілі, мають менше підстав розраховувати на таємницю приватного життя.
Справа в тому, шо в нашому суспільстві чітко врегулюване використання засобів
пересування ' і вони здебільшого використовуються тільки для перевезення
людей, а не як помешкання або приміщення для зберігання персональних речей 77 78.
Незалежно від наявності ордера обшук автомобілів під час розслідування злочинної
діяльності (крім випадкового, але законного арешту осіб в автомобілі чи інших
виправданих акцій) повинен мати достатню підставу. Коли є підстава для підозри,
що в автомобілі або його частині знаходяться докази злочину, поліцейський може
здійснити обшук без ордера навіть будь-якого контейнера, який знайде у машині
(або її частині), але такого, якій міг би вмістити об’єкт обшуку 79 80.
Обшук автомобіля можна провести після його зупинки на вулиці або на стоянці .
Крім того, автомобіль можна затримувати і перевозити до іншого місця для обшуку.
Але затримання та переміщення автомобіля для обшуку дозволяється, якщо у
поліцейського є достатня підстава вважати, шо там є докази злочину і шо він мав
би право робити обшук на місці зупинки або виявлення 81.
Доктрина «прямої видимості». Згідно з цією доктриною поліцейський може
вилучити докази злочину під час обшуку або інших службових дій у конкретному
місці, якщо він бачить їх у «прямій видимості». Доктрина передбачає три вимоги:
(1) представник поліції повинен законно перебувати на місці, де він помітив докази;
(2) він мусить мати законний доступ до цих речей; (3) для поліцейського повинно
бути очевидним, що ці речі мають контрабандну природу або є доказами злочину.
Типовою щодо цього є ситуація, коли представники поліції увійшли до будинку,
маючи ордер на проведення обшуку з метою вилучення знаряддя вбивства. Під час
обшуку вітальні на столику для кави вони помітили кілька прозорих пластикових
пакетів начебто з кокаїном. Поліцейські мають право конфіскувати ці пакети. Зна-
ходження поліцейських у будинку було законним, тому шо вони мали ордер на про-
ведення там обшуку; вони мали законний доступ до пакетів, оскільки останні
лежали у прямій видимості для кожного, хто увійшов би до кімнати, і не потрібно
було нікого турбувати, щоб їх побачити; поліцейські одразу з’ясували, що пакети на-
повнені контрабандою, тому мали достатню підставу для їх конфіскації.
Конфіскація речей буде незаконною, якшо речі не виглядатимуть безсумнівно
контрабандними. У нещодавній справі мешканець квартири повідомив, що через
стелю будинку влетіла куля та поранила його. Шукаючи того, хто стріляв, інших
постраждалих або зброю, поліцейські увійшли до квартири на верхньому поверсі.
Там один з них помітив дві дорогі стереомагнітоли і запідозрив, що вони вкрадені.
Він підняв програвач, щоб подивитися серійний номер. Потім зв’язався з
поліцейською дільницею, щоб перевірити його, після чого конфіскував апаратуру.
Верховний суд визнав, що перевірка номера програвана, яка потребує його підняття,
становить вже інший обшук і для нього потрібна окрема достатня підстава 82.
Обшук під час проведення опису. Поліція нерідко має право затримувати
автомобілі і не з метою проведення розслідування. Таке трапляється, коли автомобілі
неправильно припарковані та заважають рухові, мають багато несплачених
квитанцій за паркування або машину на тривалий час залишено в місці спільного
користування вулицею. Затримуючи такі автомобілі, поліція має право провести
77 Див. Сасіу V. ПотЬгочіїкі, 413 0.8. 433 (1973).
78 Див. СаніпеІІ V. £ем>й, 417 0.8. 583 (1974).
75 Див. Саіі/отіа V. Асєуєсіо, 500 0.8. 565 (1991).
80 Див. Саіі/отіа». Сатеу, 4170.8.386(1985). Якщо ж автомобіль припаркований иа прибудинковій
ділянці, потрібно брати ордер; Сооіііі^е V. іїен НатрМге, 403 0.8. 443 (1971).
81 Див. СкатЬеп V. Магопеу, 399 0.8. 42 (1970). Затриманий автомобіль необхідно обшукати про-
тягом декількох днів після затримання; СагЛікІІ V. Ьенгів, 417 0.8.583 (1974); Ііпігеїі Зіаіеі V. Мтв, 469 0.8.
478 (1985).
82 Див. Ангола V. Ніскв, 480 0.8. 321 (1987). Представник штату заявив, що підозри поліцейського
не мали достатньої підстави.
Кримінальне судочинство
275
опис наявного там майна. Вона може конфіскувати докази, якщо під час проведення
опису вони перебуватимуть у «прямій видимості»83. Обшук під час проведення
опису не варто плутати з обшуком при розслідуванні. Він здійснюється за окремою
поліцейською процедурою . До того ж поліція має право описувати все майно,
вилучене у затриманої особи перед ув’язненням 85.
Обшук, пов’язаний із законним арештом. Його можна робити без отримання
ордера. Як виняток, до отримання ордера представники поліції можуть обшукувати
арештованого та місце навколо нього. Такий виняток виправдовується необхідністю
захистити поліцейських та інших осіб від можливого збройного нападу, прагненням
не допустити знищення доказів . Обшукуючи арештованого, поліцейські можуть
вилучити будь-яку річ (не тільки зброю), коли вони мають достатню підставу вва-
жати, що це доказ злочину, навіть якщо він не пов’язаний з даним арештом . Під
час арешту людини у його власному будинку поліцейські мають право здійснити
обшук усіх приміщень, «шо знаходяться навколо місця арешту». Це робиться для
запобігання нападу з боку можливих співучасників арештованого на поліцейських
та інших осіб88.
Виняток «обшуку, пов’язаного з арештом», вже використовувався, і не тільки
з первинною метою захистити поліцейських та зберегти докази злочину, за який був
арештований відповідач. Одного разу особа була виправдана. Вона порушила
правила дорожнього руху, і її було затримано після того
поліцейський намацав у сигаретній пачці ампули з героїном
&9
як під час обшуку
. Суд визначив, що
виявлене поліцейським щось підозріле в сигаретній пачці не було зброєю або до-
казом порушення правил дорожнього руху. Було вказано на необхідність більш
ретельно підходити до визначення підстав для обшуку. Суд також скористався
винятком «обшуку, пов’язаного з арештом», і дозволив поліції при арешті одного з
пасажирів автомобіля (а не тільки водія) обшукувати салон і речі, шо там знайдені90.
Обшук за згодою. Деякі обшуки дозволяється робити без ордера і навіть тоді,
коли немає виняткових обставин. Мається на увазі ситуація, коли людина
відмовляється від своїх прав, передбачених 4 поправкою, і добровільно погод-
жується на проведення обшуку. Згода, отримана шляхом примусу (залякування,
погрози, застосування сили), або надання людині неправдивої інформації про
наявність у поліції права на обшук є незаконним. Наприклад, у справі Бампер проти
штату Північна Кароліна (Витрег V. К'оіїїі Сагоііпа)91 поліція заявила власниці
будинку, що має ордер на його обшук. Вона відкрила двері і сказала: «Вперед,
робіть». Однак ордера на цей обшук не виявилось. Верховний суд визнав її погод-
ження недійсним, оскільки воно було отримане примусово, через «погодження з
вимогами законної влади». Однак представники поліції не повинні інформувати
людей про їх права за 4 поправкою та про право на непогодження
83	Див. ЗоиіЬ Дакоіа V. Оррегтап, 428 11.8. 364 (1976).
84	Див. Соїощсіо V. ВеПіпе, 479 11.8. 367 (1987); Яогиіа V. ІГе/Л, 495 II.8. 1 (1990).
85	Див. ІШпоів V. Ла/ауепе, 462 Ц.8. 640 (1983).
86	Див. (Литві V. Саіі/отіа, 395 11.8. 752 (1969).
87	Див. Ипііесі Зіаіез ». КоЬіпзоп, 414 11.8. 218 (1973).
88	Див. Магуїапй V. Виіе, 494 11.8. 325 (1990). Це право виходить з факту арешту. Для проведення та-
кого обшуку не потрібна окрема достатня підстава.
85	Див. Цпііей Вгаїев V. КоЬіпвоп, 414 11.8. 218 (1973). Такий обшук описано далі у цьому розділі, де
йдеться про «затримання Террі».
90	Див. іїп Уогк м. Веііоп, 45311.8.454 (1981). До пасажирського відділення не відносяться багажне
відділення та відсік двигуна.
« Див. 391 Ц.8. 543 (1968).
9	Див. Зсіїпескіогії у. Виматопіе, 412 11.8. 218, 248 (1973). Поліція повинна попереджати
підозрюваних про їх права шодо самозвинувачення за 5 поправкою.
18*9-340
276
Розділ ТІЛ
в.	Необгрунтована затримка людей: незаконні арешти
Важливість незаконності арешту. Бувають випадки, коли арешт виявляється
незаконним. Однак підозрілу особу в такій ситуації не звільняють з-під варти, якщо
незаконність підстав її арешту можна змінити. Після отримання законних підстав
такий підозрюваний просто «знову заарештовується» у в’язниці. Законність
первинного арешту досить важлива, особливо для застосування двох виняткових
категорій обшуку без ордера: «пов’язаний з арештом обшук » та «пряма видимість».
Обшук, пов’язаний з арештом, не можна проводити, якщо сам арешт був неза-
конний. До того ж доказ може бути у «прямій видимості» поліції тільки завдяки
тому, шо остання офіційно знаходиться у певному місці, здійснюючи арешт. Якщо
арешт незаконний, для перебування поліції у цьому місці немає іншої підстави.
Для того, щоб арешт був «обгрунтований», потрібно мати достатню підставу, а
в певних випадках — ордер. Потрійність ордера значною мірою залежить від того,
де відбувається арешт 9 .
Арешт удома. Оскільки, за 4 поправкою, «фізичне проникнення до будинку
є найбільше зло», поліцейські не можуть увійти в дім і арештувати її власника,
якщо у них немає ордера та серйозних підстав вважати, що підозрювана особа
знаходиться там або ж відсутні «виняткові обставини»94. Винятковими обстави-
нами слід вважати такі: (1) поліція «переслідує» злочинця, що втікає 95; (2) існує
достатня підстава вважати, що доказ злочину буде знищено, якщо поліція негай-
но не увійде до будинку; (3) підозрюваний втече, якщо поліція негайно не увійде
до будинку; (4) поліцейські або інші особи постраждають від того, що поліція не-
гайно не увійде до будинку 96.
Через важливість принципу недоторканності помешкання поліція, наприклад,
не може ввійти в оселю знайомого підозрюваного з метою арешту останнього, навіть
маючи ордер на арешт. Щоб увійти в будь-який будинок, крім помешкання
підозрюваного, вона мусить мати ордер на обшук, який дозволить їй увійти в цей
будинок для пошуку підозрюваного. Інакше кажучи, поліція може використати
ордер на арешт як підставу для обшуку будинку, де, як вона підозрює, відбувається
незаконна діяльність 97 98 99.
Арешт підозрюваної особи за межами оселі. Поза будинком підозрюваний може
бути затриманий і без ордера, але якщо є достатня підстава. Однак бажано, щоб
ордер все ж таки був. Верховний суд затвердив федеральний закон, що дозволяє
арештовувати підозрюваного без ордера при наявності достатньої підстави. В одно-
му випадку федеральні агенти мали достатню підставу для арешту підозрюваного,
який знаходився в ресторані. Арешт був законний навіть без ордера, хоча агенти
мали досить часу, щоб його отримати . Проте, згідно із загальними принципами
права, не можна затримувати особу, яка вчинила карний злочин, без ордера,
крім випадку, коли злочин був скоєний на очах поліцейського, котрий здійснив
арешт ".
Доцільність засобів арешту. Засоби здійснення арешту повинні бути доціль-
ними. Вони можуть включати застосування смертоносного насильства, тобто зброї.
Проте «використання смертоносного насильства для запобігання втечі підоз-
рюваного у злочині незалежно від обставин вважається конституційно недо-
цільним». Застосування смертоносного насильства виправдане тільки у випадку,
53 Див. вище, де йдеться про процедуру видачі ордера.
” Див. Рауюп и. №и> Уогк, 445 Ц.5. 573 (1980).
'' Див. Магсіеп V. Наусіеп, 387 11.8. 294 (1967); Ппііед 8іаіе$ V Запіапа, 427 П.8. 38 (1976).
99 Див. МіппехЛа м. Окоп, 495 ТГ.8. 91 (1990).
97 Див. 5іеа$акі V. Опііеіі Зіаіез, 451 11.8. 204 (1981).
98 Див. Ііпігееі Згаіез V. ШаКоп, 423 11.8. 411 (1976). Це відповідає загальному правилу, згідно з яким
не потрібно .мати ордер на арешт підозрюваних.
99 Див.: И^аупе К. Ьарте. Зеагск & Зевиге, 2-<1 е2. §5.1© (П'єзі 1987).
Кримінальне судочинство
277
коли «поліцейський має достатню підставу вважати, шо підозрюваний становить
серйозну загрозу для представників поліції або інших осіб» 10°.
Затримання «Террі» та інші види арешту. Важливою формою тимчасового
затримання людей, яка передбачена 4 поправкою, є «затримання «Террі» (назва за
справою Террі проти штату Огайо (Теггу у. ОИіо)ї01. З метою запобігання злочину
та його розслідування представник поліції може зупинити людину, коли має достат-
ню підозру, що вона займається незаконною діяльністю. Достатня підозра — це
менш серйозний аргумент, ніж достатня підстава, яка повністю виправдовує арешт
та обшук підозрюваної особи. Достатня підозра визначається як сукупність певних
конкретних фактів, котрі наштовхують на думку, що затримана особа може бути
причетною до незаконної діяльності. Якшо поліцейський має достатню підозру вва-
жати, що затриманий — озброєний, він може провести його зовнішній обшук.
Зовнішній обшук — це обмацування одягу затриманого з метою виявлення зброї.
Спочатку закон дозволяв робити обшук тільки з метою виявлення зброї, щоб
захистити поліцейських. Однак після «затримання Террі» Верховний суд у 1993 р.
встановив, що при проведенні обшуку поліцейські можуть вилучати не тільки знай-
дену зброю, а й усі речі, які безсумнівно є контрабандними. Таким чином, Суд уза-
конив правило «чіткого відчуття» на зразок правила «прямої видимості». Коли
предмет, шо відчувається через одяг, очевидно, не є зброєю і його контрабандна
природа не може бути встановлена шляхом стискування, переміщення або іншого
обмацування, його вилучення не є законним 100 * 102.
Адміністративні затримання. Уряд має право затримувати та обшукувати людей
за певних обставин з адміністративних причин, тобто не для розслідування
злочинів. Тому у справі Департамент поліції штату Мічиган проти Зітса (Міскі$ап
Оерапатепіо/Зіаіе Роїісе V. Зііг) Суд ухвалив затримання поліцією людей на кілька
хвилин у різних місцях на вулиці для перевірки їх на наявність алкоголю у крові10 .
Було також ухвалено перенесення постійних прикордонних постів на 66 миль від
кордону з Мексикою для затримання нелегальних іммігрантів 104. До тієї ж категорії
відносяться перевірки, що здійснюються службою безпеки в аеропортах. Якщо у разі
адміністративного затримання або обшуку будуть знайдені докази злочину, їх
можна використовувати у карному переслідуванні.
2,	Право на визнання
Вимога добровільності. У статті поправки 5 про самозвинувачення зазначається:
ніяка особа «не може примушуватись у будь-якій карній справі свідчити проти себе».
Перш за все, ця стаття, а також статті Конституції про належну законну процедуру
забороняють примусове визнання 105. Характер визнання (добровільний чи
примусовий) встановлюється на підставі всієї «сукупності обставин» стосовно та-
кого визнання. Визнання вважається добровільним, коли воно зроблено з власної
волі людини, без будь-якого тиску. Примусове визнання — це те, що робиться за-
вдяки силовим акціям поліції, виходячи із характеру і стану підозрюваного.
Побиття, позбавлення їжі, води або сну, погроза фізичною розправою вважаються
примусовими діями поліції незалежно від особливостей характеру відповідача 106.
100 Див. Теппете V. Сатег, 471 11.5. 1 (1985).
«і Див. 392 11.8. 1 (1968).
102 Див. Міппевоіа V. Віскепоп,_11.8.___, 113 8.С1.21 ЗО (1993).
103 Див. 496 ГІ.8.444 (1990). Верховний суд штату Мічиган після цього зазначив, що такі перевірки
на алкоголь суперечать Конституції штату; справу 5/й V. Яерг. о/5<аіе Роїісе, 443 Місії. 744, 506 ТЧЛУ.2д
209 (1993); розділ II.
104 Див. І/пігеВ Віаіез V. Мапіпег-Риепе, 428 С.8. 543 (1976).
Див. Вгат V. Іїпіїесі Віаіез, 168 11.8. 532 (1897); Вптп г. Мініяіррі, 297 11.8. 278 (1936).
1 Див. наведену више справу Вгонп V. Міяіяіррі. Це перша справа, де було заборонено використан-
ня визнання у суді штату через те, що поліція жорстоко побила підозрюваних.
278
Розділ УШ
Тривалий допит без права спілкування теж може бути засобом примусу. Обіцянки
про поблажливість також можуть зробити визнання недійсним, як і деякі полі-
цейські хитрощі, зокрема навмисно неправильне тлумачення закону. Наприклад,
інформування відповідача, що Його відбитки пальців знайдені на місці злочину, що
напарник уже зізнався і звинуватив його. Все це не визнається судом. А намагання
переконати відповідача, що його свідчення не будуть використані проти нього,
розцінюються як обман, і це вважається незаконним.
Попередження Міранди. У справі Міранда проти штату Арізона (Мігапда V. Агі-
гопа)і07 Верховний суд визначив, шо перевірка добровільності визнання є
недостатнім захистом підозрюваних проти примусових дій поліції на допитах. Тому
Суд встановив, шо свідчення, отримані на допитах у в’язниці, не можуть використо-
вуватися проти підозрюваного під час розгляду карної справи у суді, якщо поліція
не надасть процесуальних гарантій проти самозвинувачення підозрюваного. Згідно
з рішенням по справі Міранди при арешті та під час допиту підозрюваного поліція
повинна познайомити його з певними правами. Підозрюваний мусить бути
поінформований таким чином: «Ви маєте право мовчати. Все, що ви скажете, може
бути використано проти вас у суді. Ви маєте право порадитися з адвокатом, він може
бути присутній під час допиту. Якщо ви не можете сплатити послуги адвоката, він
буде призначений безкоштовно».
За попередженням Міранди, підозрюваний може відмовитися від права мовчати
та права мати адвоката під час допитів, але така відмова повинна бути свідомою та
добровільною 108. Практика свідчить, що більшість підозрюваних погоджуються
говорити. Але добровільною вважається відмова від права мовчати, яка зроблена без
погроз та обманних дій поліції. «Тривалий допит або ув’язнення без права
спілкування, після чого було зроблене визнання», є серйозним свідченням приму-
сової відмови від прав підозрюваного. Свідомою відмова може бути тільки після
того, як підозрюваний ознайомився з попередженням Міранди . Побічний доказ
того, що він був обізнаний стосовно своїх прав, не є достатнім.
Відмова підозрюваного від права мовчати не обов’язково повинна бути прилюд-
ною. Коли представник поліції зачитує підозрюваному попередження Міранди, то
останній очевидно усвідомлює його. Коли ж поліцейський робить вже обвинувальну
заяву, вважається, шо підозрюваний відмовився від власних прав 109 110 111. Однак, якщо
підозрюваний «показує будь-яким чином і у будь-який час, що він не бажає відпо-
відати, допит необхідно припинити»1 Коли ж підозрюваний висловлює бажання
поспілкуватися з адвокатом, допит має бути призупинений до його приходу або до
тих пір, поки підозрюваний сам не продовжить відповідати на запитання 11 . Ця за-
борона поширюється і на допит з метою визначення питань, не пов’язаних безпо-
середньо з суттю справи, яка розслідується 112 Після консультацій підозрюваного з
адвокатом допит не може продовжуватися без адвоката 11 . Такі суворі правила за-
стосовуються, щоб виключити можливість примусової відмови від права на мовчання.
Попередження Міранди робиться у разі проведення «допиту особи в ув’язненні».
А він здійснюється представниками поліції після взяття особи під варту або іншого
значного позбавлення волі»114. Вимога, що регулює знаходження підозрюваної
особи під вартою, не поширюється на заяви громадян у звичайних бесідах з
107 Див. 384 11.8. 436 (1966).
108 Див. наведену више справу Міранди, а також Зокпюп V. Еегімг, 304 13.8. 458 (1938).
109 Див. Магії Сагоііпа V. Виііег, 441 Ц.8. 369 (1979).
110 Див. наведену вище справу Міранди, а також МіМ^ап >>. Моіїеу, 423 П.8. 96 (1975) (немає пору-
шення, якшо підозрюваний припинив відповідати на запитання і через 2 години новий поліцейський
почав допитувати його стосовно іншого злочину після чергового попередження Міранди).
111 Див. Едч/анк V. Агігопа, 451 11.8. 477 (1981).
117 Див. Аг'аопа і». ЯоЬепоп, 486 ІІ.8. 675 (1988), а також МсМеіі V. Жцсолял, 501 11.8. 171 (1991).
11 Див. Міппіску. Мініяіррі, 489 11.8. 146 (1990).
114 Див. наведену вище справу Міранди.
Кримінальне судочинство
279
поліцією чи на заяви, зроблені людиною на вулиці. В таких випадках не діє попе-
редження Міранди. Не потрібно робити попередження Міранди і у випадках, коли
поліцейські представники опитують підозрюваного у його домі, оскільки він не
арештований і в будь-який час може припинити спілкування з ними 115. «Допит —
це питання, тобто такі слова або дії поліції (вони відрізняються від тих, шо мають
місце при арешті та ув’язненні), які спрямовані на отримання обвинувальної
відповіді від підозрюваного»116.
Винятки з правила попередження Міранди. Останнім часом Верховний суд
ухвалив винятки у правилах оголошення попередження Міранди. Він також ухвалив
«виняток для громадської безпеки» у справі штат Нью-Йорк проти Кварлза (Иєу/
їогк V. Оиагіез/1'. Поліція одержала інформацію, що озброєний гвалтівник проник
до овочевого магазину, який працював цілодобово. Знайшовши його там,
поліцейські здійснили зовнішній обшук і виявили пусту кобуру. Не оголошуючи
попередження Міранди, поліцейський запитав злочинця, де той сховав пістолет. Він
вказав місце. Оскільки «допит арештованої особи» здійснювався в умовах існування
загрози громадській безпеці, Верховний суд змінив рішення суду нижчої категорії
про заборону використання свідчень шодо пістолета. Суд зауважив, що право
відповідача на мовчання було переважено міркуваннями громадської безпеки.
А тепер розглянемо виняток для «прихованого допиту арештованого», ш<з був
встановлений у справі штат Іллінойс проти Перкінса (ЛІіпоіз V. Регкіпз)11 : «не
обов’язково давати попередження Міранди, коли підозрювана особа не знає, шо
розмовляє з поліцейським і дає добровільні показання». У справі Перкінса полі-
цейського у цивільному помістили до камери з відповідачем, і він залучив останньо-
го до бесіди. І той зробив обвинувальні заяви. Логічним обгрунтуванням цього
винятку є те, що основна мета попередження Міранди — це захист від примушення
з боку поліції давати показання в ув’язненні. Коли підозрюваний не знає, шо
спілкується з представником поліції, примушення з боку поліції не існує.
«Виняток звичайної реєстрації» був зроблений нещодавно завдяки існуючому
плюралізму в різних судових округах. «Реєстрація» — це адміністративна процедура
збирання інформації про арештованого, відбитки його пальців, фотографування.
Згідно з цим винятком не потрібно оголошувати попередження Міранди перед
з’ясуванням у арештованого «біографічних даних, необхідних для його належної
реєстрації та проведення досудових процедур». Тому обвинувальні заяви, зроблені
під час такого опитування, можна використовувати проти відповідача, якщо
запитання не націлені на відкриття обвинувальної інформації119.
3. Право на досудові поради адвоката
Поправка 6 передбачає, що «у будь-якому карному розслідуванні обвинува-
чений повинен користуватися правом... на пораду адвоката у захисті». Хоча най-
важливішою частиною цього права є право відповідача на допомогу адвоката під час
слухання в суді. Однак порада адвоката повинна надаватися на всіх «важливих
стадіях» розгляду карної справи. По-перше, це період між заявою підсудного про
невизнання власної вини та висуненням формального обвинувачення і судом. По-
друге, допомога адвоката в усіх випадках спілкування з представниками влади поза
115	Див. ВескунШ V. ІМіесІ Віаів5, 425 П.8. 341 (1976).
116	Див. Ююсіе Маті V. /лии, 446 11.3. 291 (1980) (розмова між поліцейськими у присутності
підозрюваного про те, шо було б погано, якби діти-інваліди з сусідньої школи знайшли зброю, залишену
відповідачем, не вважається допитом). Порівняйте зі справою Вгекег V. МННатв, 430 11.5. 387 (1977), яка
наводиться нижче.
Див. 467 и.5. 649 (1984).
118	Див. 496 11.5. 292 (1990).
119	Див. Рептукапіа V. Мипіг. 496 11.8. 582 (1990) (заява п’яного водія, зафіксована на відеоплівку
з його відома, але без попередження Міранди, приймається до розгляду в суді).
280
Розділ VIII
^нення оовинувального акта,
межами судового слухання. У первинному прецеденті, який був створений справою
Массія проти Сполучених Штатів (Маззіак V. Пнііесі Магез)^®, відповідача обвину-
ватили у порушенні федеральних правил обігу наркотиків. Але він запросив адвоката,
не визнав себе винним і був звільнений. Його напарник співробітничав із федеральною
владою, але Массія не знав цього. Напарник дозволив федеральним агентам вста-
новити підслуховуюче обладнання у своїй машині і залучив Массію до бесіди. Останній
зробив обвинувальні заяви, і запис на плівці був використаний проти нього. Верховний
суд встановив, шо положення поправки 6 порушуються «навмисним намаганням» уря-
дових агентів отримати обвинувальні заяви від підозрюваного після обвинувачення та
і у відсутність адвоката. Було також зазначено, шо період між обвинуваченням та
судовим слуханням є «найбільш критичним періодом у розгляді справи», тому
відмовляти у праві на пораду на цьому етапі неприпустимо. Це є порушенням права
на пораду згідно з поправкою 6. Присутність адвоката, його законна порада саме на цій
стадії судового розгляду може допомогти підозрюваному. Правило Массії застосо-
вується «тоді чи після того, як проти обвинуваченого розпочато судочинство: офіційне
обвинувачення, проведення попереднього слухання, вис
відкриття інформації або пред’явлення обвинувачення»
Таким чином, право на пораду за 6 поправкою діє там, де не можна засто-
сувати попередження Міранди. Останнє захищає від допиту без поради адвоката
до висунення офіційного обвинувачення, а перше забороняє допит без поради
після такого обвинувачення. Існує паралель між багатозначними поняттями
«навмисне намагання» отримати обвинувальну заяву у випадку Массії та «допит»
за принципом Міранди.
У суперечливій справі 1977 р. Бруєр проти Вільнюса (Вгемегу. ИШІіатх)1, де
постало питання «навмисного намагання», Верховний суд більшістю (5—4) вста-
новив: монолог поліцейського «Християнська похоронна пісня» вважається
«навмисним намаганням» отримати обвинувальну заяву. Відповідача перевозили
з одної в’язниці до іншої, і його адвокат поставив вимогу перед поліцейськими
не допитувати свого клієнта у цей час. Проте один з поліцейських почав розмов-
ляти з відповідачем про жертву злочину, маленьку дівчинку. Він не ставив ніяких
запитань, але журився, що батьки вбитої дівчинки не зможуть поховати її за
християнським звичаєм, оскільки зараз зима і її тіло швидко покриє сніг.
Відповідач — віруюча людина, пацієнт психіатричної лікарні,— був глибоко зво-
рушений такою розповіддю і вказав місце знаходження тіла дівчинки. Однак Суд
встановив, шо таке свідчення не можна використовувати на судовому слуханні.
4.	Правило виключення з доказів
Підстави для правила. Як показують наведені вище справи, звичайним засобом
судового захисту проти свідчень, отриманих з порушенням конституційних прав, є
їх виключення з судового розгляду. Це робиться шляхом подання відповідачем
«клопотання про виключення з доказів», шо будується на «правилі про виключення
з доказів». Це правило вперше було проголошено в 1914 р. у справі Вікс проти Спо-
лучених Штатів (ІМеекз V. ІІпііесІ Біаіеи)1^, але використовували його тільки у феде-
120	Див. 377 и.5. 201 (1964).
121	Див. Вгекег V. И'ПІІат!, 430 Ьт.5. 387 (1977).
122	Див. там же.
122	Див. 232 11.5. 383 (1914). У справі Воус^. Оніксі Віаіеі, 11611.8.616 (1886) суд зазначив, що певні
документи у цій справі були вилучені незаконно, з порушенням 4 поправки і їх необхідно виключити
з доказів. Проте вже у справі ЛЛа/гк V. Мені ¥огк, 192 (1.8. 585 (1904) він проголосив, шо «сутність та
доцільність правосуддя» вимагають, шоб усі свідчення, незалежно від способу їх отримання та джерела,
розглядалися у суді. Незважаючи на це, американські суди дотримуються англійського правила, що
свідчення, отримані примусово, не можуть використовуватися у суді. Див. Пе Кіп% и. ІУагіскзію!!, 168
Епг.Кер. 234 (К.В.1783).
Кримінальне судочинство
281
ральних справах. Воно поширювалось на справи, шо розглядались у судах штатів.
Взяти хоча б справу 1961 р. Мепп проти штату Огайо (Марр у. ОЛ/о/. Суд визначив
такий порядок застосування правила: (1) утримання поліцейських представників від
порушення Конституції; (2) збереження «судової цілісності», тобто запобігання
перетворенню судів на співучасників порушників конституційних прав черездозвіл
прокурорів використовувати докази, отримані в результаті таких порушень.
Критика правила виключення з доказів. В останні роки з посиленням «боротьби
зі злочинністю» Правило зазнає дедалі більшої критики. Частково така критика йде
від членів Верховного суду, який стає дедалі консервативнішим. Критики Правила
вказують на великий соціальний резонанс після кожного факту звільнення
злочинців. Більше того, процедура встановлення фактів у судах серйозно відстає від
вимог часу, і повага громадян до судових інститутів падає після кожного звільнення
злочинців «на підставі юридичних формальностей». Прихильники Правила не
погоджуються з цим, на їхдумку, воно є єдиним ефективним засобом захисту поло-
жень 4 поправки та конституційних прав. Також звертається увага на великі
соціальні витрати, які робить суспільство, коли поліція застосовує незаконні методи
і суд їх санкціонує. Існує думка, шо відміна Правила стимулюватиме ше більший
цинізм щодо судових інститутів. Останні просто декларуватимуть гарантування прав
громадян, але фактично не зможуть цього робити 124 125 126 * 128. Навіть якщо залишити
категорію соціальних витрат і звернутися до Конституції, то стає зрозумілим, що
вона надає перевагу захисту прав громадян |26.
Теперішній склад Верховного суду вирішив зберегти це Правило з обмеженням
його застосування у деяких справах. Більшість цих обмежень стосується першої
підстави для застосування правила, про яку йшлося у справі Меппа,— запобігання
неправомірним діям поліції. Тепер суди не повинні відхиляти докази, здобуті шля-
хом неправомірних дій поліції, якщо вони не були відверто та однозначно
примусовими і не отримані за допомогою залякування і насильства. Друга зазначена
у справі Меппа підстава, що «судова цілісність» компрометується, коли суди та про-
курори використовують неконституційно здобуті докази, майже забута.
Виняток для обвинувального доказу. Значним обмеженням правила виключен-
ня з доказів є той факт, що неконституційно здобуті докази можуть використо-
вуватися у суді для звинувачення підозрюваного. Уряд не може скористатися
такими доказами, щоб довести вину відповідача. Проте, якщо відповідач
даватиме на слуханні показання, шо суперечать незаконно отриманим доказам,
то останні можуть використовуватися для перехресного опитування у присут-
ності журі присяжних з метою доведення неправдивості свідчень відповідача *27.
Якщо визнання здобуто з порушенням принципу Міранди, то крім заяви
відповідача під присягою, шо він не брав участі у злочині, журі ознайомлять і з
незаконно отриманим доказом його причетності. Виправдовуючи такий виняток,
Суд зауважив, що порушення конституційних прав відповідача не дає йому права
неправдиво свідчити. Важливість правдивого зізнання переважає «проблематичну
можливість» того, що поліція, намагаючись незаконним чином здобути докази,
порушуватиме Конституцію 1 .
124 Див. 367 11.8.643 (1961). У справі Меппа права, передбачені 4 поправкою, охоплюються статтею
про належну правову процедуру 14 поправки і, таким чином, можуть застосовуватися у штатах.
125 Згідно з дослідженнями судових справ у Каліфорнії відсоток звільнених відповідачів за
правилом про віпстючення з доказів становить у справах з тяжких вбивств 0,6—2,35%, а з наркотиків —
7—8 %. Див. К'аііопаї Іпяііиіе оїЗизіісе, ТЬе ЕІЇесЦ оГ гЬе Ехсіизіопагу Киїе: А 8ші1у іп СаІіГогпіа (1982).
126 Дві справи, під час розгляду яких дебатувалася сутність правила про виключення з доказів, з
точки зору різних юрисдикцій: Див. Зюпе г. РокеН, 428 С.8. 465 (1976) та ІМіесі Зіаіеи у. Ас-ол, 468 ЕГ.8.
897 (1984).
122 Див. \Уа1<1егу. ИпігегіЗгаю, 347 11.8. 62 (1954) (порушення вимог4 поправки); Напїх V. Л'еіу ¥огк,
40] 0.8. 222 (1971) (порушення правила Міранди).
128 Див. наведену вище справу Натз V. Уогк.
282
Розділ УІП
Однак незаконно отриманий доказ не може використовуватися для звинувачен-
ня свідків захисту *29. До того ж, незважаючи на існування винятку для обвинуваль-
ного доказу, примусове визнання не приймається судом 13°.
Виняток за «сумлінністю». Верховний суд зазначив, шо неконституційно
отриманий доказ може використовуватися для звинувачення відповідача, якщо не-
законні акції, спрямовані на його одержання, здійснювалися «сумлінно». Тобто
якщо поліцейські представники не знали або не могли знати, що їх дії порушують
Конституцію, то здобуті таким чином докази приймаються в суді. Раніше цей
виняток застосовувався тільки до ордерів на обшук, тепер поширюється і на інші
випадки. У справі Сполучені Штати проти Леона (ІІпііед Зіаіез V. Сеоп}129 130 131 полі-
цейський здобув доказ, маючи, на його переконання, дійсний ордер. Однак потім
останній визнали недійсним. Суд зробив виняток за «сумлінністю» і вирішив
прийняти цей доказ. Поняття «сумлінності» є прямим результатом застосування
правила виключення з доказів у справі Меппа: доказ не потрібно виключати з роз-
гляду, якщо він отриманий через ненавмисні помилки поліції.
Винятки для похідних доказів. Користуючись правилом виключення доказів, слід
пам’ятати, шо будь-який додатковий доказ, який випливає з незаконно здобутого,
теж вважається незаконним і не може розглядатися у суді. Ця доктрина має назву
«плід отруйного дерева»132. Якщо дерево отруєне (тобто доказ здобуто незаконно),
тоді і «плоди» (інформація, що походить з цього незаконного доказу) теж «отруєні».
Отже, якщо в результаті неконституційного обшуку виявлено адресну книжку з поз-
начкою місця знаходження доказу, суд повинен виключити не тільки книжку, але
й інші докази, що в ній зазначені.
Якщо слідство зможе довести, що похідні докази отримані з іншого джерела,
суд їх розглядатиме 133. Крім того, Верховний суд зазначив: поняття похідного
доказу, яке використовується у правилі про виключення з доказів, не застосо-
вується до таких, що випливають із заяв, здобутих з порушенням правила
Міранди І34. Справа в тому, що правило Міранди не випливає з Конституції, воно
є просто «профілактичним» правилом, спрямованим на запобігання порушен-
ням вимог 5 поправки. Нещодавно Суд у справі Нікс проти Вільямса (№х V. №іІ-
Ііатз)135 136 ухвалив новий виняток «неминучого відкриття» для правила похідного
доказу: якщо прокурор зможе довести, що спірний доказ «неминуче був би
відкритий законними методами», тоді такий доказ приймається до розгляду.
Прокурор у справі Нікса зауважив, що поліція отримала від відповідача
інформацію про місце знаходження тіла жертви з порушенням права відповідача
на пораду адвоката за 6 поправкою. Верховний суд встановив, що доказ можна
прийняти тому, що поліція організувала пошуки тіла всього в декількох милях від
місця його знаходження. Його, безумовно, знайшли б, незважаючи на незаконно
отриману інформацію.
Виняток для процедур, котрі не пов ’язані з кримінальним судочинством. Хоча
правило про виключення з доказів застосовується до певних справ з позбавлення
прав за злочинну діяльність |36, воно не поширюється на цивільні судові про-
цедури встановлення порушень податкової політики 137 або депортації138. Не-
129 Див. Затез и. Щіпоіз, 493 13.8. 307 (1990).
130 Див. Мінову V. Агігопа, 437 13.8. 385 (1978); ІЧе\у Зегзеу V. РопазЬ, 440 13.8. 450 (1979).
131 Див. 468 и.8. 897 (1984).
132 Див. Дагсіопе V. ІЗпігесі Зіаіез, 308 13.8. 338 (1939).
133 Див. Миггау V. ІМгесІ Зіагез, 487 13.8. 533 (1988).
134 Див. МісМ&ап V. Тискег, 41713.8.433 (1974) (відповідач назвав імена свідків, котрі свідчили проти
нього, з порушенням правила Міранди).
135 Див. 467 13.8. 431 (1984).
136 Див. Опе 1958 Ріутоиії 5ес1ап V. Реппзуїуапіа, 380 13 8. 693 (1965).
132 Див. І/пігед Згаіез V. Заліз, 428 13.8. 433 (1976).
13ї Див. 1198 V. Ьорег-Мепсіога, 468 13.8. 1032 (1984).
Кримінальне судочинство
283
• 139
законноздобуті докази можуть подаватися на розгляд великого журі протягом
попередніх слухань * 140 та у процедурах встановлення застави для звільнення ареш-
тованого 141.
В. Права на стадії обвинувачення та досудового
звільнення
Процедура звинувачення. Поправка 5 вимагає «присутності великого журі під час
ухвалення або безпосереднього ухвалення обвинувального акта » у всіх справах сто-
совно тяжких злочинів. Однак ця вимога одна з небагатьох, яка, згідно з Біллем про
права, не поширюється на судові органи штатів 142. Тому суди штатів можуть
виносити обвинувачення у присутності великого журі при наявності зареєстрованої
заяви прокурора про звинувачення143. У деяких штатах закони дозволяють
виносити звинувачення не обов’язково в присутності великого журі.
Досудове звільнення. Поправка 8 забороняє «внесення надмірно великої за-
стави» 1 . Зазвичай особи, шо звинувачуються у скоєнні нетяжкого злочину, можуть
бути звільнені до суду під заставу. Верховний суд встановив, шо розмір застави,
вищий за визначений для забезпечення появи відповідача на судовому слуханні,
вважається надмірним 145 146 147. На визначення розміру застави впливають: природа та
обставини правопорушення, свідчення проти відповідача, характер обвинуваченого
та його спроможність внести заставу 14 .
Традиційно метою внесення застави було забезпечити появу обвинуваченого у
суді. Проте у 1980-х рр. набув сили рух за посилення громадської безпеки та дозвіл
«превентивного затримання» навіть відповідачів, котрі не мають намірів втікати.
Наприклад, поправки 1984 р. до Федерального акта про заставну реформу від
1966 р. надали федеральним магістратам право утримувати під вартою без
звільнення під заставу будь-якого позивача, якшо «ніякі достатні засоби не зможуть
забезпечити його повернення після звільнення і його перебування на волі буде за-
грожувати безпеці окремих осіб та суспільству»148 149. В Акті наведені правопорушення,
які становлять небезпеку для суспільства та існує вірогідність, що такі злочинці мо-
жуть втекти після досудового звільнення. Вимоги упереджувального затримання,
що викладені в Акті, були визнані конституційними у справі Сполучені Штати
проти Салерно (І/піїеіі Зіаіез V. 5аІето)^.
Див. С'піГесІ Зіагех V. Саіапсіга, 414 11.8. 338 (1974).
140 Див. Оіоп/епеІІо V. ІМгед Згагеі, 357 0.8. 480(1958). Суд встановив, що магістрати, які головують
на попередніх слуханнях у федеральних карних справах, не мають права визначати належність доказів.
Однак див. Ь'пігеН Зіаіез ». Кадсіаа, 447 0.8. 667 (1980) (федеральні магістрати мають право ухвалювати
рекомендовані рішення, визнані окружними судами, якшо вони мають право на перегляд справи).
141 Див. 18, О.8.С.А. § 3142(0 (застосовується під час розгляду федеральних справ).
142 Див. Нипадо V. Саіі/отіа, 110 О.8. 516 (1884).
143 Див. вище, де йшлося про звинувачення та заяву про звинувачення.
144 Верховний суд ніколи конкретно цього не визначав, але зауважував, що стаття про надмірну за-
ставу 8 поправки застосовується, узгоджуючись з положенням статті про належну правову процедуру
14 поправки. Див. ДсШіЬ V. КиеЬе!, 404 11.8. 357 (1971).
143 Див. Зіаск V. Воуіе, 342 11.8. 1 (1951).
146 Див.: ЬаГауе & Ізгаеі, (виноска 1).
147 18 11.8.С.А. §§ 3146—3152.
,14® Див. 18, 11.5.СА § 3142(1».
149 Див. 481 11.8. 739 (1987).
284
Розділ VIII
Г. Права під час судового розгляду
1.	Право на прискорений розгляд справи
У поправці 6 зазначається, що «у будь-якій карній справі обвинувачений має право
на прискорений... розгляд справи». У справі Сміт проти Хоуи (8ті1к V. Нооеу)™
Верховний суд встановив, шо гарантування прискореного розгляду справи дає змогу:
«(1) запобігти неналежному ув’язненню перед судовим розглядом; (2) зменшити на-
пругу і занепокоєння, що асоціюються з формальним обвинуваченням, (3) обмежити
можливості того, шо тривале затримання послабить спроможність обвинуваченого
захистити себе».
Право на прискорений розгляд справи набуває чинності при арешті або фор-
мальному звинуваченні, якщо воно було першим Ь1. Формою судового захисту
проти порушення права на прискорений розгляд справи є відхилення обвинувачен-
ня * 151 152 *. Це питання постає часто у контексті «продовження утримання під вартою».
Розпорядження про таке продовження видаються, наприклад, з метою інформувати
владу в’язниці одного штату, що арештанта після завершення строку ув’язнення
потрібно буде перевести до іншого штату для притягнення до карної відповідаль-
ності за інший злочин. Із в’язнем, стосовно якого надходить розпорядження про
продовження утримання під вартою, поводяться у в’язниці по-іншому. Таке розпо-
рядження впливає також на право затриманого на умовно-дострокове звільнення
під слово честі. Згідно з ним на прохання в’язня влада штату має вжити заходів щодо
прискореного розгляду його справи у суді |53.
Крім ситуацій, пов’язаних з продовженням утримання під вартою, принцип
прискореного розгляду справи майже не порушується як конституційне питання.
Справа в тому, що Конгрес у 1974 р. ухвалив Акт про належний розгляд справи у
федеральній системі154 155 156, а штати встановили судові процедури або закони приско-
реного розгляду справи ,55.
2.	Право на відкритий судовий процес
Поправка 6 гарантує право на «відкритий судовий процес». Це право відповідача
поширюється на всі стадії розгляду карної справи: від вибору журі до винесення оста-
точного вердикту. Вносилися навіть пропозиції застосовувати це право на досудових
слуханнях про виключення з доказівВерховний суд встановив, шо право на
відкритий судовий процес запобігає «використанню судів як інструменту перес-
лідування» та неуможливлює «неналежне використання судової влади». До того ж
відкритий процес може спонукати потенційних свідків давати виключно правдиві
свідчення через побоювання, що в залі суду можуть сидіти люди, які знають правду 157.
130 Див. 393 Ш. 374 (1969).
151 Див. іаРауе & Іхгаеі (виноска І).
132 Див. Зггипк V. УМ Згшеї. 412 11.8. 434 (1972).
133 Див. Дтіїк к Нооеу, 393 11.8. 374 (1969). Умовно-дострокове звільнення лід слово честі розгля-
дається детальніше у розділі XIV.
154 Див. 18.11.8.С.А. §§3161-3174. Цей Акт визначає, шо звинувачення або заява про звинувачення
повинні висовуватися протягом ЗО днів після затримання підозрюваного, а судове слухання роз-
починатися протягом 70 днів після реєстрації звинувачення. Однак тут існує багато винятків. Порушення
Акта тягне за собою скасування звинувачення іноді без права повторного висування такого позову.
155 Див. ЬаНауе & Ізгаеі (виноска 1). Штати зазвичай вимагають, шоб слухання починалися
з 75 до 180 днів після арешту', звинувачення або реєстрації заяви про звинувачення (що було першим).
У більшості штатів, коли відповідач своєчасно, згідно із законами або правилами, подавав клопотання
про закінчення нього періоду, судовий захист домагався відхилення звинувачення з відшкодуванням
збитків.
156 Див. МаНег и. Оеог^іа, 467 11.8. 39 (1984)
137 Див. наведену вище справу О.іівера, 333 15.8. 257 (1948).
Кримінальне судочинство
285
Вимога про відкритий судовий процес передбачає допуск публіки на судове слухан-
ня карної справи. Якщо ж місць у залі суду не вистачає на всіх і хтось не зміг бути
присутнім, це не вважається порушенням такого права.
Щоб довести факт порушення цього права, відповідачу не потрібно доказувати
упередженість суду в його справі; йому потрібно лише вказати, шо публіку з пору-
шенням закону не допустили на слухання. У такому випадку призначається новий
судовий розгляд 1 . Право на відкритий процес, за 6 поправкою, має тільки
відповідач, тому недопущення до залу суду публіки, якщо відповідач відмовляється
від свого права, не є порушенням закону. Проте преса та представники гро-
мадськості. за 1 поправкою, мають окреме право бути присутніми на судовому
розгляді 1 .
3.	Право на розгляд справи журі присяжних
Поправка 6 та Стаття III Конституції гарантують право на розгляд усіх феде-
ральних карних справ журі присяжних. Як правило, журі складається з 12 членів.
Однак Верховний суд визнав конституційним призначення у деяких штатах журі у
складі навіть 6 членів при розгляді карних справ, зазначивши, що 12 членів журі — це
«історичний випадок»158 159 160 * 162 163 164 * * *. Сьогодні 33 штати призначили журі, які нараховують
менше 12 осіб.Вони розглядають лише деякі типи карних справ ь . На федераль-
ному рівні карні справи, як і раніше, розглядаються журі у складі 12 членів, згідно
з неконституційним законом. Тут ще немає чіткого визначення, що на федераль-
ному рівні повинні діяти журі тільки у складі 12 членів.
Стосовно потрібної кількості голосів членів журі Верховний суд визначив, що
для штатів Конституція не встановлює принципу одностайності при ухваленні
рішення по справі. Суд визнав достатнім розклад 10 проти 2 для обвинувачення, а
деякі його члени вважають, що і співвідношення 9 проти 3 відповідатиме вимогам
Конституції |62. Однак якщо у штатах журі складається з 6 осіб, для ухвалення
рішення потрібна одностайність |63. Незважаючи на певну свободу, яку надає
Конституція штатам щодо журі у карних справах, майже усі штати (за винятком
п’яти) власними законами при ухваленні рішення встановили принцип одностай-
ності, подібно до федерального уряду
4.	Право на справедливий суд
У справі Дункан проти штату Луїзіана (І)ипсап V. І-оиізіапа)^ Верховний суд
визнав, що право на «неупереджене журі», передбачене б поправкою, поширюється
на суди штатів завдяки статті про належну законну процедуру 14 поправки. У справі
Тейлор проти штату Луїзіана (Тауіог V. Соийіапа)™ Суд зазначив, що усі відповідачі
158 Див. Ч'аііегу. Сеог^іа, 467 11.8. 39 (1984).
159 Див. Саппен Со., Іпс. у. ОеРам/иаІе, 443 13.8. 368 (1979): Кісктопсі Мчкрарегз, Іпс. V. Уіг&піа, 448
(3.8. 555 (1980); СІоЬе Ие^рарег Со V. Зирегіог Соип, 457 13.8. 596 (1982), а також розділ ЇХ.
160 Див. П'Шіатз у. Гіогісіа, 399 13.8. 78 (1970). У справі ВаІІск у. Оеощіа. 435 13.8. 223 (1978) суд не
ухвалив журі у складі 5 членів.
61 Дослідження показали, що журі у складі 6 присяжних значно гірше вирішує суперечки, ніж журі
у складі 12 осіб. Див. справу Лелтерта, розділ ПІ, а також місця у цьому розділі, де йдеться про
співвідношення розбіжності думок та нормальне функціонування судової системи. Американська
колегія адвокатів нещодавно ухвалила резолюцію: повернутися у судах штатів до журі у складі 12
присяжних.
162 Див. Аросіаса у. Огецап, 406 13.8. 404 (1972); Іоііпзоп V. Іоиізіапа, 406 ІІ.8. 356 (1972).
163 Див. Вигск ». Воиіхіапа, 441 11.8. 130 (1979) (голосування 5 проти 1 було достатнім для визнання
обвинувачення неконституційним).
164 Той факт, шо одностайність при ухваленні рішень завжди передбачалася законами та загальним
правом, робить непотрібним визначення консіиіуційності цієї одностайності.
Див. 391 11.8. 145 (1968).
,<і6 Див. 419 11.8. 522 (1975).
286
Розділ УШ
мають право на розгляд їх справи журі присяжних, яке призначене зі списку осіб,
котрі представляють усі верстви населення. «Журі, з якого виключені представники
певних груп», не відповідає основній меті його створення — «захисту проти засто-
сування примхливого правосуддя». Теоретично список членів журі повинен
відображати усі прошарки суспільства. Хоча при розгляді конкретної справи журі,
яке обирається за принципом довільності, не може бути реальним відображенням
суспільства 6 . Однак якшо з боку обвинувачення або захисту ставиться питання
про відведення конкретних членів журі на підставі їх кольору шкіри, етнічних
поглядів, статі, це вважається неконституційним. Щоб досягти мети — відвести
кандидатуру конкретного члена журі,— обвинувачення або захист повинні на-
вести вагомі причини, вони ні в якому разі не повинні бути дискримінаційного
характеру 1 .
Згідно з поправкою 6 відповідач також має право на розгляд журі його справи
«у Штаті та його окрузі, де злочин мав бути скоєний». Конституції штатів часто вста-
новлюють, що розгляд справи журі повинен відбуватися у графстві, де злочин був
вчинений.
5.	Право на очну ставку з обвинувачами
Поправка 6 гарантує обвинуваченому «право... на очну ставку зі свідком проти
себе...». Це право походить від старовинної традиції змагальності, за якою
відповідач має право відкрито зустрітися зі своїми обвинувачами та здійснити їк
перехресне опитування. У справі Поінтер проти штату Техас (Роіпіег у. Техаз)1 ’
про пограбування Верховний суд саме на цій підставі скасував рішення суду. Жертва
пограбування свідчила проти відповідача на попередньому слуханні, але після цього
поїхала зі штату 70. На слуханні обвинувачення подало протокол свідчення жертви,
і відповідач був засуджений. Це, як встановив Суд, було порушенням права на очну
ставку.
Право на очну ставку передбачає право на проведення перехресного опитуван-
ня свідків. Тому у справі Девіс проти штату Аляска (Дауіз у. Аіазка) * 170 171 172 свідок
обвинувачення, умовно покараний за крадіжку зі зломом, неповнолітній злочинець,
свідчив проти відповідача, однак суд видав захисний наказ, який забороняв робити
перехресне опитування такого свідка. Верховний суд визнав, що у даному випадку
мало місце порушення права на очну ставку |72.
б.	Право на пораду на суді
На підставі права на пораду, передбаченого 6 поправкою, Верховний суд за-
значив, що федеральний уряд та уряди штатів повинні призначати адвоката кожному
звинуваченому у тяжкому злочині і навіть тим, у кого немає для цього коштів. Суд
встановив: «адвокати при розгляді карних справ є необхідністю, а не розкішшю»
147 Див. Рауу. Неп Уогк, 33213.8. 261 (1947); Еосккапе. МсСгее, 47613.8.162(1986); Ноііапсіу. Нііпоіз,
493 и.5. 474 (1990).
кя Див. Ваїзоп у. Кепіиску, 476 13.8. 79 (1986) (расизм); Нетапсіа V. Неп Уогк, 500 41.8. 352 (1991)
(латиноамериканське походження); .І.Е.В. х'.АІаЬатаех.геІ. Т.В., 51113.8._П48.С(. 1419 (1994) (стать).
Суд заборонив захистові робити оскарження у справі беогціа V. МсСоІІит,_15.8._, 112 8.С1. 2348
(1992).
'б’ Див. 380 13.8. 400 (1965).
170 Попередні слухання, лід час яких прокурор надає достатні докази для передачі справи до суду,
обговорювалися раніше.
1?1 Див. 415 13.8. 308 (1974).
172 Порушенням права на очну ставку вважається також позбавлення сторони відповідача
можливості провести перехресне опитування свідка, який свідчив проти нього, оскільки не було визнан-
ня напарника, де йшлося про відповідача, і перший використовував своє право на мовчання. Див. Вгиіоп
V. Упііе<1 Лагеі, 391 13.8. 123 (1968).
Кримінальне судочинство
287
і «у нашій змагальній системі карного судочинства будь-яка особа, що притягнена
до суду і не має коштів найняти адвоката, не може розраховувати на справедливий
розгляд справи без порад останнього» . Послуги адвоката повинні також нада-
ватися особам, які звинувачені у дрібних злочинах і ув’язнені навіть на одну
добу |74.
Людина має право відмовитися від права на пораду юриста і представляти себе
иа суді сама, незважаючи на її компетентність. У справі Фаретта проти штату
Каліфорнія (Кагеііа V. Саіі/огпіа)173 * 175 176 відповідачеві була надана можливість самостійно
представляти себе на суді. Пізніше суддя все-таки призначив йому громадського
захисника, тому шо відповідач не міг адекватно захищати себе. Відповідач був за-
суджений, але Верховний суд скасував вирок, визначивши, шо «право на захист
надається безпосередньо обвинуваченому».
Право на пораду означає право на дійсно ефективну допомогу відповідачеві з
боку адвоката. Як зазначив Верховний суд у справі Стрікленд проти штату
Вашингтон (Вігіскіапд V. ІУалМп^Іоп)^, той факт, шо особа, яка є адвокатом, «зна-
ходилась поряд із обвинуваченим протягом судового слухання», не повністю
відповідає вимогам 6 поправки. Проте поправка 6 передбачає досить незначні
вимоги до діяльності адвоката. Звинувачення буде скасовано тільки у випадку, коли
«поради адвоката настільки заважали змагальному процесові судового слухання, що
в результаті рішення по справі не може вважатися справедливим».
7.	Право на відмову свідчити
Стаття поправки 5 про самозвинувачення вже обговорювалась, коли йшлося
про допити в поліції. Вона також використовується на етапі судових слухань. Тут
вона захищає відповідача від примушування свідчити або говорити щось на суді. Це
право, згідно з 5 поправкою, може застосовуватися кожного разу, коли свідчення
відповідача використовуватимуться проти нього при розгляді карної справи. А таке
трапляється будь-де: у поліцейському відділенні, під час адміністративного розгляду
спірних питань, на законодавчих або адміністративних слуханнях, під час розгляду
справи великим журі. Право не давати показань вочевидь включає і право не
використовувати мовчання проти відповідача. Суд повинен поінформувати журі
щодо цього питання, і прокурор не повинен робити коментарі з приводу мовчання
відповідача. Наприклад, у справі Гріффін проти штату Каліфорнія (Сгі/рп у. Саіі-
/отіа)177 178 суддя поінформував журі про те, що відповідач не свідчить на власну
користь, але є достатні підстави вважати, шо він може спростувати чи роз’яснити
конкретний доказ проти нього, оскільки володіє правдивою інформацією. Суддя
також додав, що журі може вважати мовчання відповідача як доказ проти нього.
Прокурор у заключному слові також зауважив, шо відповідач, «безумовно», знав, що
трапилося з жертвою, але відмовився розповісти журі про це. Верховний суд вста-
новив, шо коментарі судді та прокурора про відмову відповідача свідчити є пору-
шенням статті про самозвинувачення .
Право на відмову від самозвинувачення поширюється на всіх, а не тільки на
відповідачів у карних справах. Проте свідків можна примусити давати свідчення
проти відповідачів, якщо прокурор гарантує їм «недоторканність» від обвинувачен-
173 Див. Сйіеоп V. Я'аіп’шгі^кг, 372 4.8. 335 (1963) (штат); Мпзоп у. 2егЬя, 304 4.8. 458 (1938)
(федерація).
1,4 Див. Аг^егзіп^ег V. Натііп, 407 4.8. 25 (1972); 8соп V. Пііпоіі, 440 4.8. 367 (1979).
173 Див. 422 4.8. 806 (1975).
176 Див. 466 4.8. 668, 685 (1984).
177 Див. 380 4.8. 609 (1965).
178 Див. також Сапегу. Кепгиску, 450 4.8. 288 (1981) (вказівки журі шодо мовчання відповідача).
288
Розділ УПІ
ня на основі доказів, що вони передадуть 179 180 *. Оскільки недоторканність знімає за-
грозу самозвинувачення з їх свідчень, свідки можуть давати правдиві свідчення.
Якщо і в цьому випадку свідок відмовляється говорити, його можна обвинуватити
у зневазі до суду і покарати відповідним чином. Ефективним засобом примушуван-
ня давати свідчення є ув’язнення свідків доти, поки вони не погодяться свідчити 18°.
8.	Тягар доведення
З правом не свідчити тісно пов’язана вимога належної процедури, що встанов-
лена у справі Вінщипа ,81: обвинувачення повинне довести «кожний факт»,
пов’язаний зі злочином, шоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів».
Може здатися дивним, що таке фундаментальне право не визначається в Біллі
про права, а домислюється зі статей про належну правову процедуру Конституції.
Зі справи Вінщипа почали діяти дві різні вимоги. Перша: на журі та суддю покла-
дається зобов’язання визначати, чи факти доведені таким чином, шо усувається
«жодна розумна підстава для сумнівів»182 183 184. Друга вимога забороняє перекладати,
доведення певних фактів обвинувачення на відповідача. Він не повинен сам
доводити власну невинність 18< Проте це не виключає перекладення цього тя-
гаря на захист .
9.	Засоби захисту за належною правовою процедурою
Інші права, що окремо не визначені у Біллі про права, як і право у справі
Вінщипа, виписані у статтях поправок 5 і 14 про належну правову процедуру. Існують
інші заборони, які ми не розглядатимемо у цьому розділі. Це, зокрема, неправомірне
заключне слово прокурора 185, порушення права на пораду під час заміни умовно-
дострокового звільнення ув'язненням 186, заборона відповідачеві знайомитися з до-
казами 187, провокація злочину 188, неправомірна поведінка прокурора на слуханні
справи великим журі189, судова дискримінація 19°, розголошення інформації досу-
дового розслідування 191 * 193 і вироки, мотивовані судовою мстивістю |92. Завдяки гнуч-
кості концепції належної процедури цей перелік можна продовжувати .
179 Така недоторканність гарантується тільки у випадку використання оскаржених заяв про обвину-
вачення людини; вона не забороняє здійснювати судочинство на основі свідчень, які не пов’язані з цими
заявами. Див. 2ісагеІІІ V. Л'ен' Уепеу. 406 13.8. 472 (1972).
180 Тримати людину під арештом, поки вона не погодиться свідчити, е громадянською зневагою.
Див. розділ VII,
183 Див. 397 13.5. 358 (1970).
182 Див. роздії ПІ, де визначається карний стандарт: «за .межами розумних сумнівів» та цивільний
стандарт: «переваги доказу».
183 Див. МиИапеуч. П'ІІЬиг, 421 11.8. 684 (1975).
184 Див. кеіапсі V. Оге§оп, 343 11.8. 790 (1952).
188 Див. ВоппеІІу V. ОеСІтвіо/ого. 416 13.5. 637 (1974).
1 6 Див. Моггізху к Вгекег. 408 11.8. 471 (1972) (призначення адвоката можливе тільки за певних
обставин).
387 Див. Агігопа V. УоипдЬІоосІ, 488 13.8. 51 (1988).
188 Див. ІМіес! Зіагев у. ДиввеІІ, 411 11.8. 423 (1973) (визначення). Відповідач зазначив у позові, шо
він був спровокований поліцією скоїти злочин, інакше цього не зробив би.
188 Див. Вапк а/Мяа Дсоїіа V. ІМіесі Зіагез, 487 11.8. 250 (1988).
190 Див. Титеу V. Окіо, 273 13.8. 510 (1927) (платня судді за кожне обвинувачення); МауЬепу у. Рю-
пьукапіа, 400 11.8. 455 (1971) (відповідач образив суддю, і той звинуватив його у зневазі).
[’> Див. Зкіеррапі у. Махи/еІІ, 384 11.8. 333 (1966).
92 Див. Вірскіесіве у. Реггу, 417 13.8. 21 (1974).
193 Див. розділ VI, де йдеться про процесуальний захист, якого вимагає належна правова процедура.
Кримінальне судочинство
289
Д. Результати раніше розглянутої справи:
запобігання повторному покаранню
У 5 поправці зазначається, що жодна особа «не може повторно каратися за той
самий злочин»194 195 *. Проблеми повторного притягнення до відповідальності най-
частіше виникають у таких випадках: (1) обвинувачення не задоволене виправдан-
ням обвинуваченого, і воно бажає переглянути його справу; (2) обвинувачення
досягло мети у суді, але не задоволене покаранням і бажає ше раз розглянути справу
та більш серйозно засудити відповідача. Проте заборона повторного притягнення
до суду за той самий злочин не тільки покликана запобігати ухваленню більш су-
ворого вироку при повторному розгляді. Тут йдеться про недопущення «постійного
відчуття неспокою та незахищеності», додаткових витрат, пов’язаних з повторним
розглядом справи |95.
1.	Застосування правила запобігання повторному
розгляду справи
Коли ж застосовується правило запобігання повторному притягненню
відповідача до відповідальності. Справа в тому, що воно набуває чинності лише
після того, як попередній розгляд справи пройде певний етап. Якщо справу розг-
лядає журі присяжних, правило запобігання повторному розгляду справи набуває
чинності після прийняття присяги журі . Якшо ж справа розглядається одним
суддею, то правило можна застосовувати після того, як обвинувачення почне вступ-
не слово 197. Таким чином, висунення кількох позовів за той самий злочин до пев-
ного моменту судової процедури не вважається порушенням правила запобігання
повторному розгляду справи.
2.	Перегляд справи після завершення її розгляду
Після початку судового процесу і появи ризику повторного обвинувачення
виправдальне рішення журі по справі є чіткою ознакою заборони проведення
повторного розгляду цієї справи у суді198. Відхилення справи суддею через
недостатність доказів або судове виправдання підозрюваного в інший спосіб також
не дають права порушувати питання про повторний розгляд 1 . Засудження після
проведення судового розгляду також забороняє перегляд справи. Однак якщо
після винесення вироку відповідач сам клопоче про перегляд справи, це не є пору-
шенням принципу недопущення повторного розгляду 20°. Така ж ситуація скла-
дається, коли відповідачеві змінюють вирок після апеляції 201 202. Однак повторний
розгляд забороняється, якщо відповідачеві змінили перший вирок у суді або
апеляційному суді на підставі недостатніх доказів 2 .
194 ВаГегее & Ізгаеі. §§ 25.1-25.5 (виноска 1). Незважаючи иа дещо архаїчну формулу «небезпека
життю або тілу», принцип заборони повторного притягнення застосовується до всіх видів злочинів. Див.
справу Лонжа, 85 4.8. 163 (1873).
195 Див. Огееп V. ОпігесІ Віаіез, 355 її.5. 184 (1957); ІМієіі Віагез и. Оіґгапсезсо, 449 4.8. 117 (1980).
Цей принцип поширюється тільки на карні справи та цивільні акції' конфіскації, пов'язані з карним
злочином.
1’6 Див. СгіЯ V. Вгеа, 437 4.8. 28 (1978).
1,7 Див. розділ ІП, де йдеться про процедуру розгляду справи в суді, призначення членів журі і заяви
сторін.
198 Див. Огееп V. ІМгесі Зіаіез, 355 4.8. 184 (1957) (відповідача звинуватили по черзі у вбивстві пер-
шого та другого ступеня, і засудження за вбивство другого ступеня вважалося виправданням від вбивства
першого ступеня), та ВиПіп^Іоп V. Міззоигі, 451 4.8. 430 (1981).
199 Див. Вта/із у. РеппзуІУвпіа, 476 4.8. 140 (1986).
200 Див. ІМге<1 ЯаГез V. Всоп, 437 4.8. 82 (1978).
29* Див. ВаЦ V. ІМіе<] Вгаіез, 163 4.8. 662 (1896); №>пІі Сагоііпа V. Реагсе, 395 4.8. 711 (1969).
202 Див. Вигкз V. 1/піге<і Вгагез, 437 4.8. 1 (1978).
І9 9-М0
290
Розділ VIII
Принцип запобігання повторному розгляду забороняє подання апеляції на
виправдальний вирок, незважаючи на помилки, допушені під час судового процесу,
оскільки скасування такого вироку означає перегляд справи . Проте цей принцип
не забороняє розгляду справи за апеляцією за наказом судді, що скасовує обвину-
вальний вирок журі присяжних, навіть якщо цей наказ грунтувався на недостатності
доказів. Підставою для цього є те, шо відміна наказу судді не означає повторного
розгляду справи відповідача, вона просто відновлює первинне рішення журі
присяжних . До того ж принцип запобігання повторному розгляду не пору-
шується, якщо обвинувачення апелює до конкретного вироку (на відміну від ухва-
лення рішення про вину), вважаючи його незаконним або надто м’яким. Підставою
для цього є те, що не потрібно переглядати справу, а ухвалення нового рішення не
тягне за собою нового розслідування злочину .
3.	Перегляд справи після неправильного розгляду
Не всякий розгляд справи закінчується обвинуваченням або виправданням
підсудного. Розгляд через певні причини може бути і припинений. Тоді суддя про-
голошує неправильний розгляд справи 203 204 205 206. Коли відповідач погоджується з таким
рішенням, це часто означає його відмову від права на запобігання повторному роз-
гляду 207, але це право зберігається, якшо обвинувачення провокує захист клопотати
про визнання судового розгляду неправильним 208. Однак якщо суддя мав нагальну
потребу припинити розгляд справи, вона буде переглянута. Потреба у припиненні
може постати у разі, коли «неможливо ухвалити неупереджений вирок або обвину-
вальний вирок можна винести, але його буде скасовано через очевидні процесуальні
помилки під час розгляду»209. Але повторного розгляду не можна робити після про-
голошення судового розгляду неправильним на підставі того, що «існують ймовірні
умови для процедурних маніпуляцій» і «обвинувачення може посилити власну
позицію»210.
4.	Визначення поняття «той самий злочин»
Для застосуванні принципу запобігання повторному розгляду потрібно, шоб
повторно розглядався «той самий злочин». Одна злочинна дія може порушувати
декілька законів, тому існує можливість висунення обвинувачень за кожним зако-
ном. Справа Блокбергер проти Сполучених Штатів (ВІоскЬш%ег V. ІІпііед Віаіех) 211
якраз є прикладом того, наскільки важливо, щоб висунуте обвинувачення стосува-
лося однієї і тієї ж справи. Злочин порушує інший закон лише у тому випадку, якщо
в ньому має місце хоч будь-який новий елемент. Тому для доведення кожного
злочину «потрібно встановлювати нові факти, які не були важливі при розгляді
попереднього злочину»212. Це, принаймні, означає, що під час перевірки перш за
все встановлюється, чи це той самий злочин чи «менший злочин, який охоплюється
203 Див. Ва/І V. ІМгед Згагех, 163 її.8. 662 (1896); Гоп^ Роо V. ІМгед Згагех, 369 115. 141 (1978).
204 Див. ІМгесі Згаіез V. 1¥ікоп, 420 11.5. 332 (1975) та розділ ПІ.
205 Див. ІМіед Зівів! V. ДіРгапсехо, 449 11.5. 117 (1980).
298 Див. розділ ПІ, де йдеться про неправильний розгляд справи.
202 Див. Опііед Діаіеі V. Віпіа, 424 11.5, 600 (1976).
208 Див. попередню виноску Оге&оп V. Кенпесіу, 456 11.5. 667 (1982).
209 Див. Лііпоіі V. Зотепі/Іе, 410 11.5, 458 (1973); Див. також Опігед Зіаіех V. Регег, 22 11.5. (9 ЗУЬеаі)
579 (1824) (журі розгубилося); 5іттоп8 V. Ііпііесі Згаіез, 142 11.5.148 (1891) (було встановлено, що член
журі персонально знав відповідача); Вгоск V. Лопк СагоИпа, 344 11.5. 424 (1953) (свідки обвинувачення
несподівано порушили питання про їх права шодо заборони самозвинувачення).
210 Див. Докпит V. ІМгед Дга/ез, 372 11.5. 734 (1963).
211 Див. 284 и.5. 299 (1932).
212 Проте див. Стаду V. СотЬіп, 495 11.5. 508 (1990).
Кримінальне судочинство
291
складом іншого злочину». Менший злочин не такий небезпечний, і усі його еле-
менти охоплюються складом більш серйозного злочину. Тому Верховний суд визнав
порушенням правила про запобігання повторного розгляду намагання притягнути
відповідача до суду спочатку за керування автомобілем без дозволу, а потім за
крадіжку того ж автомобіля, оскільки керування авто без дозволу підпадає під визна-
чення автомобіля 213.
5.	Преюдиція (обставини, що вже встановлені
по іншій справі)
Якшо дотримуватися класичного визначення Блокбергера «того самого
злочину», то викрадення людини, її пограбування та вбивство протягом однієї
злочинної дії слід вважати «різними злочинами». Отже може статися так, що
обвинувачення притягне злочинця до відповідальності спочатку за викрадення
людини. Якшо ж він буде виправданий — за пограбування. Якщо його і цього разу
виправдають, то тоді він відповідатиме за вбивство. Уникнути такої ситуації допо-
магає доктрина преюдиції 214. Судовим прецедентом цього є справа Еш проти Свен-
сона (Азке V. Бнепіопр^. де відповідач був притягнутий до відповідальності за
пограбування одного з 6 картярів 21 . Під час розгляду справи він довів, шо під час
пограбування перебував у іншому місці, і журі його виправдало. Тоді обвинувачення
спробувало притягнути його за пограбування іншого картяра. Але Верховний суд за-
значив таке: оскільки встановлено, що журі виправдало підозрюваного через
неспроможність уряду довести його причетність до пограбування, то уряд не може
більше притягувати до суду того самого відповідача за скоєне пограбування 215 * 217.
б.	Повторний розгляд та подвійний суверенітет
Розгляд урядом штату та федеральним урядом злочинів, скоєних протягом
однієї кримінальної дії, не є порушенням принципу запобігання повторному роз-
гляду справи. Таке дозволяється доктриною «подвійного суверенітету». Вона грун-
тується на тезі: «подія, яка кваліфікується як злочин федеральною владою та владою
штату, є порушенням спокою та гідності обох, тому і каратися може обома вла-
дами»218. Федеральний уряд може притягнути громадянина до відповідальності за
правопорушення, за яке він вже був покараний урядом штату21 220 , а уряд штату може
притягнути його до відповідальності за правопорушення, за яке він вже був пока-
раний федеральним урядом . Це грунтується на факті, що федеральний уряд і уряд
штату можуть мати окремі інтереси у притягненні підозрюваного — в одному зако-
нодавстві такий злочин заслуговує більш суворого покарання, у другому — меншого.
Проте федеральне законодавство вимагає, щоб уряд утримувався від розгляду
справи, яка вже вирішена урядом штату, якщо тільки у нього немає окремого інте-
ресу у повторному покаранні цього злочинця 221. Зовсім свіжим прикладом засто-
сування доктрини є лос-анджелеська справа, де поліцейських було притягнуто до
федерального суду за порушення громадянських прав (побиття механіка Родні
215 Див. Вгонп V. ОЬіо, 432 П.5. 161 (1977).
214 Загальна дискусія про принцип преюдиції наведена у розділі VII.
2|’ Див. 397 11.8. 436 (1970).
2,6 Пограбування кожного з картярів було окремим злочином, тому шо у кожному випадку була
інша жертва.
217 Слідство не може користуватися раніше розкритими фактами проти відповідача. Див. Зітрзоп
V. ЯогМа, 403 11.8. 384 (1971).
218 Див. Упііесі Зшієі V. ката, 260 11.5. 377 (1922). Див. також іа/ігуе & Івгаеі, (виноска 1).
219 Див. АЬЬаіе V. 1/пИеі Зіаіез, 359 11.5. 187 (1959).
220 Див. Вапіок V. Шіпоіз, 359 И.5. 121 (1959).
221 Див.'. ілЕау/е & кгаеі, 1084, п.8 (виноска 1).
19-9-34О
292
Розділ VIII
Кінга) після їх виправдання у суді штату. Принцип подвійного суверенітету за-
стосовується дедалі частіше через зростання кількості порушень федеральних
законів.
Цей принцип дозволяє судам різних штатів притягати до відповідальності одно-
го відповідача за той самий злочин. У справі Хіф проти штату Алабама (Неа(к V. Аіа-
Ьата)^ жертва була викрадена у штаті Алабама, перевезена до Джорджиї і там
вбита. Суд визнав, що засудження відповідача в Алабамі за тяжке вбивство і в
Джорджиї за звичайне вбивство не є порушенням принципу недопущення повтор-
ного розгляду справи. Однак принцип подвійного суверенітету не застосовується у
випадку одночасного порушення законів штату і постанов муніципалітету міста або
графства, оскільки останні є частиною штату і його суверенітету. Наведу такий
приклад: відповідач вкрав картину з міського музею і пошкодив її. Він був притяг-
нутий до відповідальності згідно з міськими судовими процедурами за пошкоджен-
ня міської власності і порушення спокою. Після цього його було засуджено за
велику крадіжку згідно з законодавством штату. Однак Суд визначив, що засуджен-
ня злочинця у місті забороняє притягнення його до відповідальності за порушення
законів штату 222 223.
Б. Обмеження покарання
1. Смертна кара
У 8 поправці зазначається, що «жорстоке або особливе покарання не повинно
застосовуватися». Виходячи з цього, Верховний суд у 1972 р. заборонив смертну
кару 224. Суд керувався тим, що при винесенні смертної кари судді і журі все-таки
чинять суб’єктивно. До 1976 р. штати також переглянули власні закони і обмежили
права суддів та журі у винесенні такого вироку. Після цього Суд визнав, шо закони
штатів не порушують Конституцію. Він також зазначив, шо смертна кара є «жор-
стоким» покаранням, але не «особливим». Це стосується і сьогодення, і 1791 р., коли
8 поправка була ратифікована 225.
Окрім постійної конституційної проблеми щодо великої кількості смертних
вироків, які ухвалювались судом, під вогонь критики потрапили і смертні вироки,
що автоматично ухвалювалися за певні види злочинів. Верховний суд скасував
закони, які передбачали смертну кару за всі тяжкі вбивства першого ступеня 226 та
вбивства поліцейських і пожежників 227. Верховний суд також позбавив законної
сили призначення смертної кари за згвалтування, виходячи з того, шо така кара не
застосовується при згвалтуванні дорослої жінки і що такі злочинні дії не призводять
до вбивства живої істоти 228. Суд також скасував смертний вирок для відповідача,
який вчинив вбивство у віці до 15 років. На думку громадськості, застосування
«стандартів доречності», згідно з 8 поправкою, дасть змогу запобігти ухваленню
смертного вироку для злочинців, молодших 16 років 229
222 Див. 474 С.5. 82 (1985).
223 Див. И'аііегу. РІогісіа, 397 13.8. 387 (1970).
224 Див. Ригтап V. беоі^іа, 408 13.8. 238 (1972).
225 Див. Оге& V. Сеогхіа, 428 13.5. 153 (1976); МсСІеькеу V. Кетр, 481 13.8. 279 (1987).
226 Див. И'оміюп V. ЯогЛ Сагоііпа, 428 13.5. 280 (1976).
227 Див. ХоЬегі! V. Ьоиіиапа, 431 13.5. 633 (1977).
228 Див. Сокег V. Сеогуа, 433 13.5. 584 (1977).
229 Див. Потріоп V. Окіакота, 487 (3.5. 815 (1988).
Кримінальне судочинство
293
2. Інші форми жорстокого та особливого покарання
Важко заперечувати проти того, що довгострокові ув’язнення за певні види
злочинів надто жорстокі. У нещодавній справі Хармелін проти штату Мічиган (Наг-
теїіп V. Міскізап)250 Верховний суд 5 голосами проти 4 встановив, що не є порушен-
ням положень 8 поправки винесений судом штату вирок про довічне ув’язнення без
права на умовно-дострокове звільнення за просте зберігання 650 г кокаїну. Хоча
чотири члени Суду зауважили, що такий вирок не відповідає тяжкості злочину * 231 232 233.
Є. Право на подання апеляції
Право на апеляцію. Верховний суд Сполучених Штатів зазначив, що не існує
конституційного права на апеляцію щодо винесеного вироку23 . Проте нагальної пот-
реби «врегулювати» це питання немає, оскільки і на федеральному рівні, і нарівні штату
існують закони, що дозволяють відповідачу подавати принаймні одну апеляцію.
Право на пораду під час апелювання. Незважаючи на те, що право на апеляцію
встановлено законом, Верховний суд у справі Дуглас проти штату Каліфорнія (Оо-
иДал V. СаН/отіа)2^ зазначив, що 14 поправка вимагає від штатів призначати за
власний рахунок адвоката тим відповідачам, у кого немає коштів для цього. Адвокат
допомагає у поданні першої апеляції по справі. У штаті Каліфорнія ухвалено
правило, за яким суд на власний розсуд може призначати або не призначати адво-
ката відповідачу при апелюванні щодо рішення по справі. Суд зовсім не заперечує,
якшо відповідач на власні кошти наймає адвоката. Верховний суд визначив, що таке
положення є дискримінаційним для бідних відповідачів і це порушує дві статті поп-
равки 14 — про належну правову процедуру та рівноцінний захист. Однак відповідач
не має права на пораду адвоката при поданні другої апеляції 234 235 236 237. До того ж не існує
права на пораду у випадку похідного оскарження судового рішення через феде-
ральний судовий наказ про визначення правомірності утримання відповідача під
вартою 2 у або судовий захист штату після засудження 2 , і навіть тоді, коли існує
загроза винесення смертного вироку 23 .
Апеляції уряду. Як вже зазначалося, завдяки існуванню статті про заборону повтор-
ного розгляду справи уряд не має права апелювати щодо виправдання відповідача. Але
він може оскаржувати рішення суду та добиватися скасування вироків.
Несуттєва помилка. Навіть якщо відповідач спроможний довести в апеляції, що
під час розгляду справи сталися порушення Конституції, це не означає авто-
матичного перегляду його вироку. Такі порушення можуть бути оцінені як «не-
суттєві помилки». Завдяки обвинувальним принципам і важливості конституційних
правдоведення «несуттєвості» помилки покладається на прокурора 238, шоб не існу-
вало жодної розумної підстави для сумнівів. Однак певні конституційні помилки не
підпадають під правило Чепмена. Зокрема, це стосується помилок, які можуть
вплинути на процедуру розслідування фактів 239.
23° Див. 501 4.5. 597 (1991).
231 Однак див. Зоїет V. Неїт, 463 0.8. 277 (1983). Цікаво зазначити, шо Верховний суд штату
Мічиган, переглядаючи той самий закон під кутом зору Конституції, визнав його неконституційним.
Конституція штату забороняє виносити «жорстокі або особливі» вироки. Див. також Реоріе V. ВиНоск, 440
МісК. 15, 485 N.7/. 2а 866 (1992).
232 Див. МсКапе ». Оигізоп, 153 0.8. 684 (1894); Зопез V. Ватез, 463 0.8. 745 (1983).
233 Див. 372 0.8. 353 (1963).
234 Див. Козз V. МоДіП, 417 0.8. 600 (1974).
235 Див. Ретзу/уапіа ». Гіпіеу, 481 0.8. 551 (1987).
236 Див. там же.
237 Див. Миту V. (Зіатіапо, 492 0.8. 1 (1989). Штати повинні відкривати доступ до власних
матеріалів, шоб можна було складати окремі петиції. Див. також Воишіз V. Втіїіі, 430 0.8. 817 (1977).
23® Див. Сдартап ». Саіі/отіа, 386 0.8. 18 (1970).
23° Див. Зиііімап V. Ілиізіапа,__ 11.8.___113 8. Сі. 182, 124 С.ЕЛ.23 182 (1993).
IX РОЗДІЛ______________________________________
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО
З розділу І зрозуміло, що дії Федерального уряду або уряду штату рідко визна-
ються антиконституційними через прагнення зміцнити джерело влади. Крім того,
це призводить до конституційних обмежень влади, з якими досить часто стикаються
судді та юристи, що спеціалізуються на конституційному праві. В даному розділі ми
обговоримо суть деяких з цих обмежень і порядок проведення судової перевірки, яка
спричиняє можливість останніх 1. До того ж обговорення цих питань буде проведено
тут досить побіжно2. Як і в сфері перевірки конституційності кримінальних проце-
дур, справи, наведені або обговорені в розділі, є невеликою частиною прецедент-
ного права, яка стосується конституційних обмежень. Ми зосередимо увагу на
положеннях і принципах, необхідних для розуміння юридичної системи, а також
найбільш характерних судових рішеннях, до яких звертаються юристи-практики.
Частина І
СУДОВА ПЕРЕВІРКА: СТРУКТУРА І ПОВНОВАЖЕННЯ
А. Судова перевірка
Судова перевірка була визнана офіційно в 1803 р. рішенням Верховного суду
Сполучених Штатів у справі Мербері проти Медісона (МагЬигі V. Мадізоп) 3. Логічне
обгрунтування справи Мербері та випадків невдалої судової перевірки вже згаду-
валися в розділі І і повторювати їх тут недоцільно. Єдине, чого потребує даний розділ —
це деяких основних коментарів щодо характеру судової перевірки та інтерпретації
Конституції.
1. Основні характеристики
Судова перевірка. У Сполучених Штатах судова перевірка є дійсно судовою,
оскільки проводиться органами судової гілки влади. Як видно зі справи Мербері, в
перевірці на відповідність Конституції немає нічого надзвичайного. Суди займають-
ся тим, чим і повинні займатися: визначають зміст законів і процес застосування
системи законодавства. Така практика істотно відрізняється від практики деяких
1 Конституційні обмеження дій уряду в кримінальних справах обговорено в розділі VIII.
2 Типовим однотомним трактатом з конституційного права є книга /оЛл Е. іїо^ак & Яопаед О. Яо-
гипда. НотЬоок оп Сопзіііиііопаї Ьаш. 4тИ ей. (Мїея 1991). Більш розширений виклад правових питань
можна знайти в чотиритомному виданні того ж автора під тією ж назвою. Див. також ЯоЬеп А. Зесіїег.
«Сопяішііопаї Ьа« ої іЬе ІІпііед 8іасеа» іп Іпіетаїіопаї Епсусіорейіа оГ І_а\у$. (К1и«ег Іт'1 апй Тахаїіоп
1994). Матеріали з конституційної теорії див. Мп Н. Єаггеу & Т. АІехапдегАІеіпіко^. Мойет Сопиішііопаі
Піеогу: А Яеайег, Зй ей. (3¥ея 1994); Міскаеі Оегкагді апсі Потаї О. Яоке. СопЛішііопаї ТЬеогу: Агрлпепії
апй Регересііуез (Місйіе 1993). Інші джерела наведено в розділі І (виноски 2 і 6).
3 Див. 5 11.8. (1 СгапсЬ.) 137 (1803).
Конституційне право
295
європейських країн, де органи, які здійснюють перевірку законодавства на
відповідність Конституції, поки що ізольовані від політичних гілок влади і не
називаються судами або якщо навіть і називаються судами, не сприймаються як
частина звичайного корпусу суддів 4. Ця особливість перевірки законодавства на
відповідність Конституції в Сполучених Штатах визнана як політична функція, що
«ретельно прихована» за функцією судів у визначенні суті закону 5. Проте після роз-
гляду інших аспектів правової методології в Сполучених Штатах дехто може дійти
висновку, що відмінність у застосуванні Конституції та інших законів полягає
більше у ступені, ніж у типі. Загальноправові суди мають суттєві законотворчі
можливості і визначають основні принципи державної політики у встановленні за-
гальноправових норм. Більш того, при інтерпретації чинних законодавчих актів
може застосовуватися відносно вільний підхід, завдяки чому тексти законодавчих
актів досягатимуть чітко визначеної законотворчої мети 6 7
Приватний позов як модель судової перевірки. Суди вирішують питання відповід-
ності законодавства Конституції, коли вони постають у ході звичайних судових
розглядів. Отже, будь-який приватний або громадський позивач може заперечувати
конституційність будь-якого закону або будь-яких дій уряду, коли вони спрямовані не
на його користь. Це право не обмежується лише окремими громадськими офіційними
особами або представниками, що притаманно декотрим країнам1. Суди Сполучених
Штатів не тільки можуть розглядати питання про відповідність Конституції у ході роз-
гляду звичайних справ, але їм навіть заборонено розглядати такі питання, коли вони
не випливають з контексту звичайної справи 8. Федеральні суди і більшість судів
штату можуть не прислуховуватися до дорадчої думки 9. Ст. III і подібні положення
конституцій штатів вимагають, щоб конституційні позови надходили до федеральних
судів тільки як частина дійсної «справи або спірного питання», в яких нібито застосо-
вано законодавство, що не відповідає Конституції10 11.
Існує багато політичних причин для обмеження судових перевірок дійсних справ
або спірних питань. Деякі з цих причин пов’язані з поняттям «обмеження судових пов-
новажень», з концепцією, відповідно до якої за умов демократії, суди, ізольовані від
політичних процесів, не можуть виявляти велику активність у визнанні деяких політичних
акцій неконституційними и. Але головна причина вимога, щоб усі рішення в галузі
4 Лив. Ьоиіі Рауогеаи. «Сопзіішііопаі Яєуієуґ іп Еигоре» іп Іоиіз Непкіп апсі АІЬегІ 3. Яоіетаї. ЕО5.,
Соп5Шиііопа1і5т апсі КівЬіь: ТЬе ІпЙиепсе о£ йіе Ііпііесі Зіаіез СопЯііиііоп АЬгоаії. 56. (СоїитЬіа II. Ргєїї
1990). У Франції трибунал, наділений повноваженнями перевірки законодавства, називається не судом,
а радою. Див. також Маиго Сарреііепі. ТЬе Іиіїісаі Ргосезз іп Сотрагаїіуе Регзресііуе. 141—143 (Охїогії
11.1989) («традиційні найвиші судові інстанції більшості країн цивільного права виявили недостатню
віїїповідність структурним, процедурним та ментальним вимогам для ефективного винесення
конституційних рішень»).
5 Див. Сарреііеііі (виноска 4).
6 Див. розділ II.
7 Див. Гауогеаи (виноска 4). Навіть якщо позов не стосується уряду, як однієї з сторін, точка зору,
викладена в ньому, в разі потреби висловлюється в резюме атісиз сигіае. Див. розділ II (виноска 26).
8 Див. Ьіуегроої, М.Г. & Р.ЗгеатрМр Со. V. Соттітіопек о/Дтіуаііоп, 113 С.$. 33, 39 (1985) (феде-
ральний суд неспроможний «проголосити будь-який законодавчий акт штату або Сполучених Штатів
недійсним через його несумісність з Конституцією, навіть якщо він визнає законне право позивача на
оскарження спірних питань»).
9 Див. іїоуак & Яо/ипсіа. виноска 2 (описується відмова суду 1793 р. дати відповідь на перелік за-
конодавчих питань, включаючи спроби Сполучених Штатів зберегти нейтралітет у війні між Францією
і Англією).
10 Див. далі. Такі конституційні обмеження не застосовуються до судів штатів, а деякі суди штатів навіть
мають повноваження висловлювати дорадчу думку на запит деяких урядовців, наприклад верховні суди Мас-
сачусетса і Мічигаяа. Див. Ма». О. Ь. А. Сош., рі. 2, с. 3. ап. 2, Аліепії., АП. 85 апсі Місії. Сопя. Ап. З § 8.
11 Припущення, шо «антимажоритарні» суди з призначеними суддями не відповідають з точки зору
демократії одній з найбільш впливових сучасних теорій застосування судової перевірки, яка рекомендує
накладати судові обмеження в усьому, навіть у сферах, покликаних «зміцнювати демократіїо». Див. Міп
Пан £!у. Оетосгасу апй Оіпгип (Нагуагй ііпіу. Ргек 1980); Аіехапсіег ВіскеІ. Тіїе Ьеая бапаегоиз ВгапсЬ.
16—26 (ВоЬЬз-Меггії, Іпйіапароііз 1962). Обговорення проблеми в цілому див.СарреІІеггі (виноска 4).
296
Розділ IX
конституційного права приймалися безпосередньо, як частина судового процесу
може зводитися до логічно доведеного положення, обгрунтованого в справі Мербері
проти Медісона: судова перевірка законодавства на відповідність Конституції є
нічим іншим, як «виконанням судом своїх обов’язків», виходячи з вимог закону.
Визнання тих чи інших дій або актів неконституційними є неодмінним результатом
застосування різноманітних законів, включаючи Конституцію, для вирішення кон-
кретних справ 12.
Децентралізована судова перевірка. Судова перевірка у Сполучених Штатах
більшою мірою децентралізована, ніж централізована або сконцентрована 13. Це
означає, шо на відміну від інших країн тут немає спеціального судового органу для
вирішення конституційних питань. Навпаки, будь-який звичайний суд на будь-
якому рівні має повноваження визнати будь-який закон або дії урядовців
антиконституційними, коли виникає в тому необхідність при розгляді справ, що
безпосередньо знаходяться в його юрисдикції. Навіть Верховний суд Сполучених
Штатів є таким самим «звичайним судом» з широкою юрисдикцією у вирішенні
конституційних питань.
Незважаючи на це, Верховний суд неодноразово заявляв, що його рішення
з конституційних питань мають особливе значення, і такі заяви цілком
закономірні14. З цього погляду показовою виглядає точка зору суду на наслідки
його історичного рішення у справі Браун проти Ради у справах освіти (Вго'лт V.
Вгоад о/Едисаііоп) 15. У справі Купер проти Арона (Соорег V. Аагоп) 16 17 суд штату
Арканзас використав справу Брауна як прецедент і наказав службовцям місцевої
школи в Літл-Рок ужити заходів для десегрегації загальноосвітніх шкіл. Губер-
натор штату і законодавці стали протидіяти десегрегації, тобто рішенню Феде-
рального суду. Свою позицію вони обгрунтували тим, що оскільки представники
виконавчої та законодавчої влади штату не є стороною у справі, порушеній судом
штату Арканзас, то їх дії не можуть бути обмежені ніякими рішеннями суду. На-
гадавши урядовцям штату, що навіть той, хто не є стороною у справі, не має права
протидіяти судовим рішенням, суд скористався нагодою і вказав губернатору та
законодавчим зборам Арканзасу, що він і надалі використовуватиме справу Бра-
уна як прецедент для прийняття своїх рішень. Посилаючись на перевагу статті
Конституції і справу Мербері, суд визначив, що «рішення у справі Брауна
відповідає найвищому закону на землі, оскільки зобов’язує кожного законодавця
і виконавця, а також судового службовця дотримуватися присяги на вірність
Конституції» ,7.
Подібно до цього у більш пізньому рішенні 1992 р., що підтвердило його невдале
рішення 1973 р., суд також посилався на справу Брауна і складний судовий процес,
який був «різновидом надзвичайно спірної полеміки», коли вердикт суду «означав,
що рішення у звичайній справі не винесено». Така «безпрецедентна ситуація»
виникає тоді, коли «судова інтерпретація Конституції закликає протиборствуючі в
дебатах сторони покласти край національному розбрату прийняттям спільної поста-
нови на основі положень, закріплених у Конституції». Хоч би як тлумачили цей нор-
12 Деякі виправдувальні вироки демонструють значення супротивного позову і його вплив на ха-
рактер розвитку судового процесу. Див. далі.
13 Див. СарреІІеНі (виноска 4); Гауогеаи (виноска 4). Обидва автори посилаються на централі-
зований і децентралізований перегляд відповідно, як на європейську і американську моделі судової
перевірки. Європейську модель іноді називають моделлю Келсена за ім’ям Ганса Келсена (Напз Кеїзеп),
видатного австрійського правознавця і судді першого австрійського Вищого конституційного суду з 1920
по 1929 рр., котрий впровадив концепцію спеціального конституційного суду.
14 Преклюзивний ефект рішення було обговорено в розділі VII.
15 Див. 347 13.5. 483 (1954). Більш детальне обговорення справи Брауна міститься далі в цьому
розділі, в частині, де розглядається рівність перед законом.
16 Див. Соорег ». Аагоп 358 13.5. 1 (1958).
17 358 13.5. аі 18. (етріїазіз асШед). Щоб підкреслити значення вироку, суд удався до надзвичайних
заходів, примусивши всіх дев’ятьох суддів сформулювати свою власну думку, а не думку суду.
Конституційне право
297
мативний акт, він не виходить за межі правових норм, які застосовуються і у
звичайних справах 18.
Окрім таких періодичних зауважень адвокатів та судців нижчих судових
інстанцій існує ще й повага, з якою вони ставляться навіть до оЬііег дісіит
(неофіційного вислову судді) під час прийняття Верховним судом конституційних
рішень, що наділяє такі рішення не магічною силою «останнього слова», але силою
«єдиного слова» в розумінні Конституції. Виникає розуміння того, що подібний
виклад конституційного законодавства не може бути чітко визначеним доти, доки
Верховний суд не затвердить його, а рішення федеральних судів і судів штату (не зга-
дуючи думок законодавців та виконавчих чиновників) є нічим іншим, як «розгад-
кою» значення Конституції.
2. Методи конституційної інтерпретації
Існують різні методи конституційної інтерпретаціїІ9 20. Інколи вона буквальна і
може нагадувати методи суду при інтерпретації нормативних актів. Інколи суд може
вдаватися до «функціонального» підходу, використовуючи найвищий рівень уза-
гальнення і стежачи тільки за дотриманням основних норм типових положень або
структурних обмежень. Такий приклад ми наводили у розділі VI , коли суд розглядав
справу про розподіл повноважень, який перешкоджав нормальній роботі адмі-
ністративних структур. Інколи судові справи є об’єктом «структурного» підходу, при
якому суд виходить з структури і мети Конституції в цілому. Вибір типу інтерпретації
певною мірою залежить від чіткості тексту Конституції — чим чіткіші формулюван-
ня тексту, тим більше уваги приділяється змісту. Але різні члени суду можуть мати
різні точки зору на складові навіть чітко сформульованого тексту.
Гнучкість методів інтерпретації. Хоч би якими були методи конституційної
інтерпретації, що їх застосовує суд, характеристики більшості інтерпретацій досить
гнучкі. Це видно з загал ьноправових підходів до інтерпретації нормативних актів,
під якими суди Сполучених Штатів розуміють лише засоби формулювання звичай-
них законодавчих положень і нічого більше 21. Розгляд більшості справ з застосу-
ванням конституційного прецедентного права не може обмежуватися традиційним
способом інтерпретації тексту Конституції, як це буває щодо галузей чинного за-
конодавства. Нестача щільного зв’язку з текстом пояснюється тим, що, як правило,
курс конституційного права у юридичній школі не передбачає обов’язкового
вивчення Конституції, тоді як мають бути простудійовані сотні сторінок прецеден-
тного права. У більшості випадків нормативний акт нехтує не Конституцію, а
принцип, який, на думку суду, закладено в Конституції. У процесі судового уз-
годження основних принципів судді використовують свободу вибору, свідомо чи
несвідомо застосовуючи політичну, економічну та соціальну теорії в процесі
прийняття конституційних рішень. Через це конституційна інтерпретація більш
подібна до звичайного законотворення, ніж до інтерпретації нормативних актів.
Тенденція до гнучких і різноманітних підходів при здійсненні конституцій-
ної інтерпретації частіше асоціюється з конституційним «правовим вибухом»
1960-х рр., але в певному розумінні слова вона фактично існувала з самого почат-
ку. В 1819 р. у справі Мак-Каллох проти Меріленду (МсСиІІоск V. Магуїапд) Головний
суддя Маршалл (МагзЬаІІ) знайшов «імовірні можливості» стосовно перерахованих
18 Див. РІаппаі Рагепіііоскі о/ЗоиіЬеазіет Репгиу^апіа иСавеу. _1).5._, 112 8.СХ. 2791, 2815 (1992).
19 Чудовою антологією витягів з грунтовних праць у галузі конституційної теорії, включаючи
методи інтерпретації, е праця ЛйА Н. Оапеу & Т. Аіехапсіег Аівіпіко#. Мойет Сопзіііиііопаї Тііеогу; А Ке-
айег, Зеї ей. (\Уе$і 1994). Див. також Ркіїір ВоЬЬіі. Піе МойаШіез оїСопзіііиііопаї Аг^итепі 12-22 (Віаскдаеіі,
ОхГогй 1991); Шаііег Е. Мигрку, ./атеї Е. Патіп% &. Еоіігіоиз А. ВагЬег. Атегісап Сопзіііиііопаї Іпіегргеїаііоп,
2й ей. (Роипйаііоп Ргезз 1995).
20 Див. розди VI.
21 Див. розділ II.
298
Розділ IX
доказів конститунійності нормативного акта федерального уряду. Пізніше,
виходячи з структури Конституції, він довів необхідність звільнити федеральний
уряд від жорсткого державного оподаткування. Такий підхід головний суддя виправ-
довував своїм славнозвісним висловом: «ніколи не слід забувати, що ми лише трак-
туємо Конституцію» 22. Він наголошував, що Конституція не має «багатозначності»
нормативного акта і його зміст не дає готових рецептів для вирішення кожної проб-
леми. Натомість зміст більшості положень Конституції дуже узагальнений, щоб
витримати «іспит часом». Тим самим Маршалл підкреслив, що до інтерпретації
Конституції треба застосовувати більш гнучкі і широкі підходи, ніж до інтерпретації
звичайного нормативного акта 23.
Нині суди залучають і, можливо, підпорядковують потребам дня окремі поло-
ження Конституції, намагаючись відігравати активну роль у проведенні політичного
курсу. По-перше, текст Конституції надзвичайно узагальнений. Такі терміни, як
«свобода» і «належна правова процедура», розуміння сутності яких необхідні судді
при розгляді справ, підпорядковуються свідомо чи несвідомо тій або іншій
політичній ідеї чи традиції. По-друге, Конституції близько 200 років. Її застарілість
полягає в тому, що проблеми, які здавалися істотними для творців основного зако-
ну, нині втратили актуальність і водночас виникли нові, важливі проблеми, котрих
не можна було передбачити раніше. Завдання оновлення та переформулювання
положень Конституції не може бути виконане тільки шляхом змін і доповнень до
неї, оскільки це надзвичайно важкий процес. У результаті внесення поправок до
Конституції було покладено на суди. Тенденція до активізації переформулювання
конституційних норм породжена характером роботи судді, котрий у процесі слухан-
ня справ щоденно стикається з конкретними законами і прикладами урядової
діяльності, які здаються несправедливими 24.
Дебати навколо методів інтерпретації. Останнім часом точилися дебати навколо
питання, наскільки законним для суддів, залучених до судової перевірки, є покладання
на критерії, що не випливають безпосередньо з тексту Конституції та її історії.
Прихильники «першооснови» доводять, що неправомірно виходити за межі «первісних
намірів» творців Конституції, закладених у її тексті та пов’язаних з історією. При-
хильники «жорсткої інтерпретації» близькі до прихильників «першооснови»25 26. І ті і
другі вважають, шо посилання на текст та наміри творців цілком логічні, оскільки такий
підхід використовують суди у тлумаченні законодавчих актів. Більш того, варто від-
кинути текст та початкові наміри і не буде обмежень у значеннях, які судді могли б вкла-
дати у конституційні положення. Учасники дебатів указують на факти зловживань у
практиці судової перевірки, небезпека яких була продемонстрована в добу справи Лох-
нера (Іосіїпег), яка слухалась напередодні 1937 р. 6.
Аргументом проти прибічників «першооснови» є те, що початкові наміри
творців Конституції встановити досить важко. Жодне з офіційних історичних дже-
22 17 І).5. (4 ХУйеаі) 316. (1819). Справа МсСиїїосії розглянута в розділі І.
23 Слід пояснити, шо підходи Верховного суду Сполучених Штатів до інтерпретації Конституції
дещо подібні до підходів судів континентальної Європи при тлумаченні цивільних кодексів. Однак жод-
ного конкретного прикладу трактування Верховним судом Сполучених Штатів положень Конституції
подібним чином в літературі не висвітлено.
24 Процес визначення конституційних критеріїв, які відповідали б потребам справи і сучасного
суспільства, є надзвичайно зручним для судді загальноправової системи (див. розділ II). Цікаво
відзначити, шо користувачі кодексами деяких країн континентальної Європи також стикаються з
подібними проблемами застарілості і близькими за змістом основними положеннями, шо підвищує їхню
законотворчу активність (СарреІІеНі, виноска 4).
25 Унікальні публічні дебати з питання правомірності текстуального трактування конституційних
критеріїв мали місце під час слухань, напередодні того, як судовий комітет Сенату не затвердив Роберта
Борка (КоЬеп Вогк) на посаді судді Верховного суду (див. розліт II, виноску 46). Детальний виклад позиції
Боркадив. укнизі: ЯоЬегіВогк. ХепІгаІРгіпсіріезапсі $оте Ріг$1 Атепдтепі РгоЬІетз,47 Іпд. ЦІ. 1 (1971).
Більшою мірою на рішення Сенату вплинуло невизнання Борком жодного з методів вирішення
конституційних питань, окрім методів «першооснови» і «жорсткої інтерпретації».
26 Див. розділ І.
Конституційне право
299
рел не наводить змісту дискусії під час Конституційної конвенції 1787 р., а
неофіційні джерела — це переважно записи Джеймса Медісона (Іатез Мадізоп) —
висвітлюють близько 10 % подій, що відбувалися під час Конвенції. Проте немає га-
рантії, що записи Медісона точні і вивірені. Медісон мав непохитну позицію з ба-
гатьох питань, а його погляди, викладені під час дебатів, не завжди поділяли інші
учасники, що робить ці записи упередженими 27 28.
Більш того, нотатки Медісона свідчать, що творці Конституції часто висловлю-
вали протилежні точки зору, а потім знаходили компромісне рішення, залишаючи
нас здогадуватись, якому з початкових намірів творців було надано перевагу. Аргу-
ментом проти прибічників «першооснови» є і те, що буквальне трактування тексту
Конституції нині не практикується. Це сталося внаслідок того, що вона не торкається
багатьох важливих питань, існування яких у наш час творці Конституції не могли
передбачити. Якщо погодитися з точкою зору прихильників «першооснови» й «інтер-
претації», згідно з якою Конституція не може стати на перешкоді законодавчій
ініціативі, доки не буде доведено, що така ініціатива прямо протилежна тексту і
намірам її творців, тоді Конституція буде рідко використовуватися при вирішенні
проблем сучасного суспільства.
Прямо протилежними поглядам прибічників «першооснови» й «жорсткої ін-
терпретації» є теорії «нетрактування» і «фундаментальної істини». їх прихильники
вважають, шо суддям належить знаходити серед основних положень Конституції
«фундаментальну істину», якої повинен дотримуватись уряд, використовуючи сучасні
поняття справедливості й істини. Теорії «фундаментальної істини» і «нетрактування»
спираються на той факт, що творці Конституції включили в неї кілька положень «з не-
проставленими крапками над «і», одним з яких є стаття «належні правові процедури»,
що може бути використана для внесення поправок до цього документа в наш час. У да-
ному випадку прихильники «нетрактування» визнають необхідність існування «першо-
основи» та «жорсткої інтерпретації». Вони висловлюють думку, що обидва погляди на
сприйняття тексту Конституції та «оригінальне розуміння» намірів її творців указують
на те, що найвищі неписані принципи сьогодення мають отримати конституційний
статус . Дебати між прихильниками «першооснови» та «жорсткої інтерпретації», з
одного боку, і прихильниками «фундаментальної істини» та «нетрактування», з другого,
часто ускладнюються через відмінність їх політичних поглядів. Це не простий збіг
обставин, коли більшість прихильників «першооснови» та «жорсткої інтерпретації» є
консерваторами у політиці, які вважають, що у будь-якому разі суд повинен підкорятися
волі більшості, на шо вказує законодавство. Саме твердження про «першооснову» та
«жорстку інтерпретацію» служать для них прикриттям при проведенні консервативної
політики. Водночас вони виступають проти відкритого «нетрактування», яке практику-
валося в 1960—1970 рр., звинувачуючи його у «безхребетності» та потуранні «лівим»
політичним поглядам. Політичний підтекст дебатів стає більш цікавим, коли зважити
на те, що в добу справи Лохнера ці позиції були фактично протилежними. Консер-
ватори підтримували втручання Верховного суду з метою провалити в Конгресі та
законодавчих органах штату «ліве» трудове законодавство, спрямоване на захист
робітників, тоді як прогресивні сили засуджували консервативну діяльність «дев’яти
дідуганів» — членів Верховного суду.
Як видно з окремих справ, розглянутих у цьому розділі, Верховний суд виносив
свої рішення, користуючись різними методами інтерпретації та поєднуючи їх. Слід
2 Надзвичайно цікаво, шо у своєму заповіті Медісон наказав знищити свої нотатки. З усього видно,
шо він так і зробив, оскільки був упевненим, шо нове покоління буде зловживати цими нотатками, вишу-
куючи в иих первісні наміри учасників Конституційної конвенції.
28 Див. Потах С. Огеу. Во \Уе На»е ап Вп^гіпеп Сопяііитіоп?, 27 8іап. Ь. Кєу. 703 (1975). Відповідь
на запитання про теорію «першооснови» див. у книзі РаиІ Вгехі. ТЬе Міасопсеіуед Риєм їог іЬе Огівілаї
Ііпйегеїапсііпв. 60 Волоп Іі.1_. Кеу. 204 (1980); КісВагд А. Кау. АсИїегелсею іЬе Огіеіпаї Іліепгіопз іп Соп-
зіііиііопаї Адрсіісаііоп: ТИгее Оіуесііопз апд В.е5ропзе$, 82 Мил ІІ.Е.Вєу. 226 (1998). Ці та інші статті з
конституційної теорії цитуються в праці Сапеу & А/еіпікоЛ(виноска 19).
300
Розділ IX
додати, шо як суд, так і прихильники «інтерпретації» використовують і інші методи
для прийняття рішень з конституційних питань, які можна визначити як суміш роз-
глянутих више типів.
Б. Розмежування повноважень і федеральне
судочинство
У розділі І було висвітлено питання про розмежування та визначені межі пов-
новажень федерального суду, встановлені офіційним законодавством. Хоча суди
штату і федеральні суди всіх рівнів мають повноваження розглядати питання,
пов’язані з перевіркою на відповідність Конституції, сторони повинні традиційно
звертатися до федеральних судів для захисту федеральних конституційних прав.
Більше того, хоч Верховний суд Сполучених Штатів за своїм статусом і є найвищим
арбітром з конституційних питань, він усе жтаки є федеральним судом, шо підлягає
розмежуванню повноважень. Коли дотримуватися послідовності, то нашу дискусію
про розмежування повноважень слід розпочати з розгляду деяких обмежень юри-
дичної компетенції федеральних судів, які можуть впливати на судовий нагляд.
Основні принципи законодавства, описані тут, мають чітко виражений характер, а
принципи зрілості і недоречності, а також віднесення питань до категорії полі-
тичних обмежують проведення судового нагляду. На додаток слід розглянути
конституційні повноваження Конгресу обмежувати проведення судового нагляду і
його можливості визначати рамки юрисдикції федерального суду.
1.	Статус позивача
Статус позивача у будь-якій справі, що розглядається федеральним судом,
вимагає від позивача здатності продемонструвати «власну зацікавленість» у
кінцевому результаті спору. Така зацікавленість потребує наявності двох речей:
(1) реального чи можливого «чіткого й очевидного збитку», завданого позивачу
(інколи зветься «фактичний збиток»), (2) «неупередженого явного причинного
зв’язку між заявленим збитком і висунутою вимогою відшкодування» 29. Позов
може мати місце тільки тоді, коли заява про відшкодування збитків містить твер-
дження про дійсні матеріальні втрати, спричинені діями відповідача.
Фактичний збиток. Суд не дав чіткого формулювання, у чому виражається
такий збиток 30. Ясно, що ідеологічне або світоглядне задоволення чи розчарування
однієї з сторін для цього недостатні. Так, коли позивачем у справі про аборти є
організація «За соціальні реформи» (наприклад група підтримки абортів), яка пору-
шує судову справу про визнання законів неправочинними, а не звинувачує якусь
конкретну особу (наприклад лікаря або пацієнта) у їх порушенні, то суд констатує,
що організація не відчує суттєвого збитку від будь-якого його рішення, і немає зна-
чення, чи засмутяться, чи зрадіють члени групи після винесення такого рішення.
Проте розуміння збитку не обмежується суто економічними інтересами. Це
поняття охоплює навіть такий незбагненний збиток, як збиток, завданий «інте-
ресам естетики, відпочинку та екології» відвідувачів національного парку.
Відвідувачі зазнали збитків і подали позов про зміну конструкції атракціону,
який планується побудувати в парку, оскільки він може завадити їхньому
користуванню парком31.
® Зітоп V. Базі Кепіиску ТРеЦаге Ог&., 426 11.5. 26, 41 п.2 (1976).
30 Див. ІРіІІІат витрат. Іпргу Гог ЗіапОілв Ригро8Є5\Уйеп Сопяііиііопаї КівЬк Аге Уіоіаіесі; Соттоп
1-а» РиЬІіс Уаіие Афисіісаііоп аі \7огк. 13 На5(ілк Соп. Ь. £>. 57 (1985).
31 Див. Зіегга СІиЬ у. Мопоп. 405 11.8. 727 (1972); але див. Ьи]ап у. Де/епдеп о/ Н'іідіі/е. _ 11.8.	112 8.
Сі. 2130 (1992).
Конституційне право
ЗОЇ
Незважаючи на подібність деяких форм незначного збитку, суд дотримується
думки, що твердження позивача, нібито законні дії уряду обмежують конституційні
права громадян, є недостатнім для формулювання позову. Така «загальна скарга»
має надто абстрактне формулювання, шоб завдати будь-кому очевидний збиток,
оскільки стосується всіх громадян у цілому.
Отже, прийняття закону, який суперечить Конституції, само по собі не
вважається «фактичним збитком», достатнім для формулювання позову. Позов
має бути сформульований таким чином, щоб він істотно і чітко торкався інтересів
позивача. Таке обмеження необхідне для попередження громадських позовів про
удаваний збиток, завданий владою конституційним інтересам будь-якого грома-
дянина 32 33. Конгрес навіть не має повноважень розглядати подібні громадські
позови. В одній з останніх справ Верховний суд скасував федеральне законопо-
ложення, яке надавало будь-якій особі право здійснювати нагляд за виконанням
тієї частини судових рішень, шо стосується самого вироку, що є нічим іншим,
як «дарованим Конгресом правом судів штатів здійснювати нагляд за дотриман-
ням процедур, чого вимагає ст. III» .
Зе ’язок між збитком і компенсацією. Згідно з другою вимогою до формулюван-
ня позову збиток, спричинений протиправними діями відповідача, повинен мати
«неупереджений, чіткий каузальний зв’язок» з сумнівним законом або діями
уряду. Суду належить також показати можливість компенсації такого збитку
слушним рішенням про визнання неправочинності відповідного закону або дії
уряду. Наприклад, суд у справі Ворс проти Селдіна (ІУаггії V. Веісііп) 34 * 36 37 відхилив
позов бідного населення міської зони, що межує з передмістям, яке подало в суд
на адміністрацію передмістя за заборону будівництва там житлових кварталів для
бідних, вважаючи таку заборону виявом дискримінації. Цей позов було
відхилено, оскільки позивачі не змогли вказати на збиток, спричинений їм діями
адміністрації передмістя. Вони не змогли також чітко визначити проект житло-
вого будівництва, реалізацію якого в передмісті було заборонено, та довести, що
якби цей проект був затверджений і втілений у життя, то вони могли б
переселитися до новозведених житлових будинків. Подібні аргументи було
використано у справі Арлінгтон Хейтс проти Корпорації розвитку містобудування
(Агііп^іоп Неі^Иіз у. Меігороііап Ноизіп§ Оеуеіортепі Согр.)^, коли потенційні
мешканці кварталів для темношкірого населення, які могли бути споруджені
згідно з проектом, відхиленим адміністрацією передмістя, звернулися до суду з
вимогою визнати таке відхилення виявом расової дискримінації .
З другого боку, суд у справі Філіал Асоціації генеральних конструкторів Америки
у північно-східній Флориді проти міста Джексонвілл (МгІЇїеазіеп Погіда СИаріег о/ІЇїе
АяосіаНоп о/ Оепегаі Сопзігасюгз о/Атегіса у. Сііу о/Заскзопуіііе)^ нещодавно визнав,
шо фактичним збитком можна вважати позбавлення можливості домагатися уря-
дової дотації. При цьому зовсім не обов’язково доводити, що коли суд визнає
антиконституційність закону або дії уряду, зацікавлена сторона зможе отримати
дотацію. На цій підставі будівельні компанії, які виконують замовлення уряду, звер-
нулися до суду, вимагаючи визнати конституційність законодавства, яке звільняє
їх від кілька відсоткових надбавок на вартість будівництва, що мають бути
32 Див. ІІпікд Егагезу. ЯїсЛапйол. 418 ІЗ.8. 166 (1974) (не має громадських позовів з метою перевірки
закону про заборону публічного розголошення витрат С.І.А.).
33 Див. Ьщап у. Де/впскко/И'ікііі/е, _11.8. 112 8. Сі 2130 (1992) (Акт збереження небезпечних видів
тварин надає право будь-якій особі подавати громадські позови у разі порушення закону).
34 Див. 422 13.5. 490 (1975).
33 Див. 429 11.8. 252 (1977).
36 Див. також кітоп у.Еанет Кепгиску ІЛ'еІ/аге Яі^Игз Ог^апігаГіоп, 42613.5. 26 (1976) (факт, що подат-
кові управління зменшили кількість лікарень безкоштовної медичної допомоги для бідних, які були
звільнені від оподаткування, не було визнано каузально пов’язаним з відмовою піклуватися про бідних
позивачів).
37 Див. _ІІ.5._ 113 5.Сі. 2297 (1993).
302
Розділ IX
«відшкодовані» у фонд розвитку будівельних фірм, власниками яких є представники
расових меншин та жінки 38 *.
Позови платників податків. У цілому спостерігається надходження незначної
кількості звертань платників податків з вимогою перевірити використання феде-
ральних фондів, як і звертань платників податків штату з вимогою перевірити
використання фондів штату. Індивідуальний інтерес платника податків до вико-
ристання фондів можна схарактеризувати як «порівняно незначний» . Але більш
давні справи, рішення яких не були анульовані Верховним судом, полягали в тому,
що платник податків місцевої адміністративної одиниці штату, наприклад міста,
виявляв «прямий і безпосередній інтерес» до перевірки використання місцевих
коштів40. Верховний суд також дозволив платнику податків звертатися з вимогою
перевірити використання державних коштів для допомоги релігійним організаціям,
визнавши таку допомогу недопустимим «втручанням у справи релігії», порушенням
1 поправки до Конституції41. Оскільки подібні випадки важко пов’язати з «чітко
вираженим і очевидним збитком» та вимогами відповідності між збитком і компен-
сацією, вони трапляються й донині.
Логічне обгрунтування позову. Вимога логічного обгрунтування позову може
бути виправдана положенням ст. III, яке формулює нормативні рамки розгляду
«спорів і суперечностей». До цього слід додати існуючу політику, що відводить судам
надзвичайно обмежену роль у демократичному суспільстві42 43. Тобто судам слід
підключатися до процесу прийняття рішень, особливо рішень з конституційних
питань, тільки тоді, коли необхідно розв’язати дійсно актуальний спір. Відповідно
до цього наявність окремих фактів у кожній справі може спонукати суд обмежитися
прийняттям тільки конкретного рішення у даній справі, а не декларувати абстрактні
положення. Подальша політика щодо процесу судочинства викладена в основних
положеннях системи протистояння для досягнення рішень: необхідно визначити
реальний збиток сторін у справі, шоб знайти потрібну мотивацію, повного мірою
вивчити і використати всі факти, які стосуються справи, а також всебічно врахувати
вимоги закону, що дасть можливість суду винести справедливе рішення . Проте
опоненти доводять, шо сторони, які мають суто ідеологічну мотивацію, на-
приклад захисники навколишнього середовища (які не можуть обгрунтувати
позов через матеріальний інтерес), більш схильні до порушення судової справи,
ніж будь-хто інший, хто заявив про збиток у 25 доларів (хто може обгрунтувати
позов з матеріальної точки зору). Такий принцип обгрунтування позову широко
критикується значною більшістю коментаторів як безпринципний і дволикий при
розгляді суті справи судами 44.
2.	Зрілість і недоречність
Поняття «зрілості» і «недоречності» відносяться до обгрунтування позову і
мають сприйматися просто як обгрунтування в рамках часу. Поняття «зрілості»
постає у справах, де позивачі мають через деякий час зіткнутися з відшкодуванням
38 Див. також Оике Роч/ег Со. V. Сагоііпа Епуігоптепга! Егиду Сгоир, 438 СІ.8. 59 (1978) (позивачі
вимагали обмеження відповідальності адміністрації атомних станцій у випадках катастрофи, хоча не було
жодного випадку катастрофи і нікому не було відмовлено у відшкодуванні втраченого, виходячи з них
обмежень).
35 ГгоіЬіп^ат V. Меііоп, 262 ІЗ. 8. 447 (1923), (федеральна справа); Азагко, Іпс. V. Кадізк, 490 С1.8.
605 (1989) (справа штату).
40 Див. Сгатрюп V. ЗаЬгізкіе, 101 СІ. 8. 601 (1879).
4‘ Див. Еіаєі ч. СоЬеп, 392 О. 8. 83 (1968).
42 Дебати з цього питання в цілому див. Віскеї (виноска 11); Се та Ід СипіЬег. ТЬе 8иЬ(1е Уісез оГ (Ье
«Ра55іуе Уіпиез» _ А Сопипепі оп Ртіпсіріе ап Ехредіепсу іп Іидісіаі Кєуієїу, 64 Соіит. Ь. К.еч. (1964).
43 Див. розділ III. Аргументи, шо це не суттєвий інгредієнт конституційних справ, див. у праці
АЬгат Скауез. Рогеиюгсі: РиЬііс Ьаи/ Ьігідагіоп апд іЬе Вигдег СоиП, 96 Нагу. Ь. Кєу. 4 (1982).
44 Див. напр.Селе Місіїоі. Саизаііоп а& а 8іапдіп§ Яедиігетепт ТЬе СІпргіпсірІеС СІ5е оПибісіаІ Яез-
иаіпі. 69, Ку. Ьї. 185 (1981).
Конституційне право
303
збитку, але ией збиток ще не завданий. Так, позивачі, що заперечують чинність нор-
мативного акта, спрямованого проти розповсюдження політичних брошур, можуть
не порушувати справи, доки не розпочнеться така діяльність і за неї, як за правопо-
рушення, не буде загрожувати ув’язнення45. Верховний суд розглядає поняття
«зрілості» як вимушене обмеження повноважень федерального суду, яке не
відповідає Конституції, на відміну від обгрунтування позову та інших випадків,
пов’язаних з вимогами «спору чи суперечності». Це означає дві речі: суд може ігно-
рувати поняття «зрілості» в даній справі, якщо він хоче дістатися суті, а Конгрес
повинен висунути поняття «зрілості» як бар’єр для здійснення нагляду, якщо таке
рішення винесено судом.
Поняття недоречності виникає, коли збиток, який належить відшкодувати,
уже компенсований і справа, таким чином, не повинна тривати довше, ніж існують
спірні питання. У спірному судовому прецеденті абітурієнт юридичного факультету
університету штату оскаржиа відмову адміністрації зарахувати його на навчання як
таку, що порушує Конституцію. Він виграв справу в нижчій судовій інстанції і був
зарахований загальним порядком. Тим часом справа перейшла до Верховного суду
Сполучених Штатів. Колишній абітурієнт уже закінчував останній навчальний се-
местр юридичного факультету, і факультет повідомив, що він може отримати
диплом незалежно від рішення Верховного суду 4 .
Добре відома справа 1973 р. Роу проти Вейда (Кое у. ІУасіе) 47, в результаті
розгляду якої було визнано право на аборт, є ілюстрацією винятку з принципу
«недоречності». Суд відкинув доводи, шо справу можна віднести до категорії спір-
них, бо позивачка більше не була вагітною. Суд аргументував своє рішення тим,
шо оскільки вагітність триває 9 місяців, ніхто не може оскаржувати заборону
абортів, залишаючись вагітною, доки справа не буде остаточно вирішена у Вер-
ховному суді. В цій та іншій ситуаціях суд не вважав, що справа належить до
категорії спірних, проте вирок говорить: «можливе повторне слухання, але на-
гляду не підлягає». На думку суддів, позивачка повинна знову завагітніти і
знову вимагати аборту, який продовжує забороняти закон. Наступним кроком
суд визначить цю справу як безстрокову, доки існують об’єкти спору і супе-
речності.
3.	Принцип «політичного питання»
Суд констатував, шо згідно з цим принципом розгляд спорів, які базуються
на політичних питаннях, у суді неможливий, тоді як спори, що стосуються
юридичних питань, він покликаний вирішувати. Доки існує такий принцип, не-
можливо встановити чітку різницю між політичним питанням, шо не підлягає су-
довому вирішенню, і юридичним 48 49. Важко зрозуміти, чому деякі з судових справ
були припинені як політичні, політичними вони були не більше, ніж звичайні,
«рутинні» справи. Суддя Джексон (Іаскіоп) одного разу зауважив: «будь-яка
інтерпретація Конституції має політичні наслідки»4^. Проте Суд визначив дві
45 Див. 5іе$е1ч. Потрзоп4\5 11.3. 452 Див. також ЗосіаііякаЬог Рапу V. СПІІ^ап, 406 0.5. 583
(1972) (позов політичної партії на вимогу прийняття присяги на благонадійність не є спірним питанням,
оскільки їй ше не було відмовлено в балотуванні). Порівняй: Оике Роч/ег Со. V. Сагоііпа ДпуігоптепіаІЗійду
бгоир, 438 ТІ.Я. 59 (1978) (у справі, яка розглядала чинність закону, шо обмежує відповідальність атомних
станцій у випадку катастрофи, було використано поняття «зрілості», незважаючи на факт, шо катастрофа
ще не трапилась і збиток від неї не перевищує таке обмеження).
46 Див. ОеГипіз V. Оіїеваагф 416 0.5. 312 (1974).
47 Див. 410 0.5. 113 (1973).
48 Один визнаний коментатор висловив думку, шо в дійсності принципу «політичного питання»
не існує, оскільки всі рішення в цій галузі можна пояснити загальновизнаними аксіомами, уже засто-
совуваними суддями. Див. Ьоиіз Непкі». 15 тЬеге а «Роїііісаі Оиезпоп» Востгіпе, 85 Уаіе Ш. 597, 622-623
(1976).
49 КоЬеїТ Раскзоп. ТЬе биргете СоиП іп гЬе Атегісап 5у5гет. 56 (1955).
304
Розділ IX
першорядні ситуації, коли питання може бути визнано більше політичним, ніж
юридичним50 *.
Нестача практичного доробку. У першому випадку необхідно знайти засоби,
якими можна скористатися для прийняття рішення, якшо спостерігається нестача
практичного доробку, який суд повинен врахувати для винесення вироку.
Прикладом нестачі доробку для прийняття рішень може послужити вирок суду у
справі Колмен проти Міллера (Соїетап г. Міїїег)^. Суд мав винести рішення з
питання, чи належним чином ратифікована штатами поправка до Конституції, яка
забороняє дитячу працю, коли було висунуто претензію до Канзасу, шо він
ратифікував її надто пізно. Конгрес не поставив обмежень у часі на ратифікацію
поправки, як це зробили деякі інші інстанції. Формулювання суті даної справи
було таким: чи означав вислів «вкластися в розумні терміни» невизначеність у часі
і якщо так, то чи була ратифікація поправки Канзасом, здійснена через 13 років
після прийняття її в Конгресі, занадто пізньою? Замість вирішення цієї справи суд
закрив її як таку, шо базується на політичному питанні. Частковим обгрунтуванням
такого рішення послужила відсутність критеріїв для визначення, який строк
вважається «розумним». Вирішуючи це питання, суду неодмінно треба було винес-
ти рішення політичного характеру, що стосувалося двох інших гілок влади 52. Не-
стача практичного доробку наклала відбиток і на рішення суду у справі Лютер проти
Бордена (Іліґег V. Вогдеп)53, коли перед судом постало питання, чи відповідає уряд
штату республіканській формі правління, як того вимагає ст. IV, розділ 4 Консти-
туції.
Передача питань на розгляд політичної гілки влади. Питання може бути визнано
політичним і передано на розгляд політичної гілки влади не так через труднощі, з
якими суди можуть стикатися під час його вирішення, як через Конституцію,
відповідно до якої розглядати подібні питання повинна політична гілка влади. Вер-
ховний суд визнав, шо ст. 1 Конституції надає Сенату «виключне право піддавати
імпічменту» і наділяє його повноваженнями визначати необхідні процедури54 *.
Сенат скасував вирок Федерального суду про проведення процедури імпічменту,
призначив комітет з 12 сенаторів для вивчення всіх фактів та подальшої доповіді Се-
нату і лише після цього проголосував за імпічмент35. З другого боку, ст. І, розділ 5
Конституції визначає, шо кожна палата Конгресу «вирішує питання, пов’язані з
результатами виборів, повноваженнями й правомірністю обрання її членів». Суд
констатував, шо це положення не надає Конгресу права визнавати результати
виборів члена Конгресу недійсними через його невідповідність кваліфікаційним
вимогам, закріпленим у Конституції. У справі Повелл проти Мак~Кормака (Роиеіі V.
МсСогтаск) 56 суд розглянув відмову Палати представників у посаді містеру Повеллу
і визнав її порушенням статей Конституції, згідно з якими переможцям на виборах
50 Див. Вакег V. Сагг, 369 СІ.8. 186, 217 (1962). Справа Бейкера про порушення виборчих прав була
вирішена у відповідності з пунктом про рівноправність 14 поправки до Конституції. Суд відхилив аргу-
мент, шо справу про переділ виборчих округів необхідно розглядати як політичне питання. Справу Бейкера
було коротко викладено в розділі І.
31 Див. 307 115. 433 (1939).
52 Можливим доказом того, шо у справі Соїетап V. Міїїег було прийнято «політичне» рішення, є
більш пізня 27 поправка до Конституції. Вона не передбачає обмежень у часі, і це положення не втратило
чинності з того часу, як 200 років тому 38 штатів ратифікували її. Поправка, запропонована у 1789 р.,
але не ратифікована до 1992 р., запобігає підвищенню асигнувань на потреби Конгресу, забороняючи
йому негайне підвищення асигнувань до наступних виборів Палати представників. Конгрес,
зацікавлений у можливій реакції виборців, якщо він не побажає накласти обмеження нв свої витрати,
негайно проголосував за її ратифікацію.
53 Див. 48 СІ.5. (7 Нода.) 1 (1849). Справа Ьиії)ег V. Бопіеп коротко розглянута в розділі І.
3* Див. ст. І § 3 п. 6.
33 Див. Иіхоп V. Ипііесі Біаіез, _СІ.8._, 113 5. С1.732 (1993).
36 Дие. 395 СІ.5. 486 (1969).
Конституційне право
305
для членства в Палаті необхідні тільки відповідні вік, громадянство і місце
проживання37.
Полеміку між Конгресом і Президентом з питань міжнародних відносин часто
розглядають під кутом зору політики. Не дійшовши згоди з цих питань, вони часто
використовують повноваження, надані Конституцією: Конгрес вдається до «сили
гаманця», Президент — до різноманітних політичних механізмів, включаючи свої
повноваження головнокомандувача Збройними силами58. У справі Голдуотер
проти Картера (ОоМшіїег х’.Сагіег)^ кілька сенаторів розпочали процес проти
Президента, стверджуючи, шо у нього недостатньо повноважень, щоб розірвати
відносини з Тайванем без згоди на це Конгресу. Верховний суд відхилив позов,
але не згодився з його мотивацією. Більшість, що складалася з чотирьох суддів,
визнала це питання політичним, а отже, таким, що не підлягає судовому розгля-
дові. Тоді перед судом постала потреба владнати суперечність між «ріаноправ-
ними гілками нашої влади, кожна з яких має можливості захистити і обстояти
свої інтереси». Більшість також наголосила на нестачі практичного доробку для
вирішення подібних справ і відсутності у Конституції будь-яких положень щодо
припинення міждержавних відносин. Один з суддів Повелл (Ром'еІІ) дав подібну
мотивацію, але під кутом зору «зрілості» справи. На його думку, суди не можуть
втручатися у справу доти, поки кожна гілка влади «вживає заходів для захисту
своєї конституційної влади». Доки кожна палата Конгресу проводитиме цілеспря-
мовані дії, заперечуючи повноваження Президента припиняти міждержавні
відносини, вирішення проблеми конституційним шляхом, твердив Повелл, ще
не «визріло» .
4.	Повноваження Конгресу щодо юрисдикції
Федерального суду
Стаття 111 Конституції гарантує, шо юридичні повноваження Верховного суду
в питаннях апеляції здійснюються «з такими винятками і в рамках таких правил, які
встановлює Конгрес». Вона також надає Конгресу можливість пропонувати та за-
тверджувати склад нижчих федеральних судів або не робити цього і визначати межі
їхньої юрисдикції57 58 * 60 61. Деякі пункти правил і винятків, а також надзвичайні повно-
важення Конгресу суттєво перевищують фактичну юрисдикцію нижчих феде-
ральних судів, що дає Конгресу абсолютний контроль над змістом вироків суду по
суті, навіть останнє слово стосовно судового нагляду. Згідно з цим положенням,
якщо Конгресу не до вподоби, коли Верховний суд чи нижчі федеральні суди роз-
глядають окремі справи, він може просто вилучити ці справи з-під їх юрисдикції,
шо не підлягає обговоренню.
Проблема визнання конституційності механізму «позбавлення юрисдикції»
спричинила таку кількість академічних публікацій з цього приводу, що автор однієї
з них охарактеризував усе написане в цій галузі як «задушене надмірністю».
57 Див. ст. І § 2 п. 2. Диспут з передачі питання на розгляд політичної гілки влади може бути
вирішений не як політична, а як юридична справа, коли суд мас вирішувати справу по суті, використо-
вуючи свої повноваження на проведення судової перевірки дія визначення сутності законодавства. Суд
просто має визначити того, кому Конституцією надано право виносити такі рішення. Див. Непкіп
(виноска 48).
58 Зовнішньополітичні повноваження Президента і Конгресу будуть обговорені далі.
” Див. 44 0.5. 996 (1979).
60 Судді Повелл (Ро«е11) і Бріннен (Вгеппап), дотримуючись спільної думки, були категорично не
згодні з посиланням більшості суддів на принцип «політичного питання». Вони заявили, що питання
полягало в розмежуванні повноважень прийняття рішень між гілками влади, тобто було безпосередньо
питанням інтерпретації Конституції, яке може бути вирішено судом. Вони висловилися на користь
Президента, наголосивши, шо в рамках Конституції він має право вирішувати питання про визнання іно-
земного уряду чн розрив відносин з ним.
61 Систему Федерального суду, затверджену Конгресом, розглянуто в розділі V.
20 0-340
306	Розділ IX
Професор Гюнтер (Сипііїег) та інші погодилися, шо такий контроль з боку Конгресу
над юрисдикцією судів є законним і відповідає простому принципу «стримуй і
врівноважуй», установленому Конституцією для обмеження надмірної кількості
судових перевірок. Деякі автори не погодилися з цією точкою зору і висловили
думку, що такий підхід неправильний з кількох позицій .
Теорія «необхідної функції». Деякі опоненти права Конгресу вилучення справ з-
під юрисдикції судів незгодні з тим, що термін «правила» слід розуміти тільки як
процедурні правила, які допомагають вирішувати адміністративні питання або
сприяють підвищенню ефективності роботи судів. «Винятки ж не можуть похитнути
провідну роль Верховного суду в дотриманні Конституції» 62 63. Послідовники теорії
«необхідної функції» констатують, що правила і винятки не мають на меті забез-
печувати контроль над самостійним змістом рішень Верховного суду, оскільки поз-
бавлення суду юрисдикції у вирішенні справ на майбутнє є хибним кроком:
позбавлення юрисдикції не зменшить ефект від уже прийнятого рішення і цим
рішенням будуть надалі керуватись нижчі суди.
Натомість позбавлення судів юрисдикції може призвести до наслідків,
протилежних бажаним, а саме: суд у майбутньому не матиме юрисдикції розгля-
дати справи, шоб скасувати рішення, небажане для Конгресу. Більш того, комен-
татори процесу позбавлення юрисдикції наводять витяги з Конституції, де
сказано, шо Конгрес залишає за судами штатів право виносити рішення у
справах, вилучених з-під юрисдикції Верховного суду. Подібне тлумачення
Конституції може привести до того, шо суди різних штатів займуть конфліктну
позицію в питанні, чого саме вимагає Конституція, не пропонуючи при цьому
засобів вирішення конфлікту. Більшість коментаторів, які дотримуються такої
аргументації, дійшли висновку, шо обмеження юрисдикції допускається лише як
процедурний засіб. Однак будь-яка акція, спрямована на те, щоб перешкодити
виконанню судом «необхідної функції» для забезпечення вищості і цілісності
федерального законодавства, є порушенням ст. 111, за якою «юридична влада
Сполучених Штатів» належить Верховному суду 64.
Межі матеріального права. Інший погляд на обмеження юрисдикції судів,
сформульований професором Трайбом (ТгіЬе), не має зв’язку з ст. III, але наго-
лошує, що нормативні акти Конгресу, які визначають межі юрисдикції судів не
менш, ніж будь-які інші нормативні акти, які перешкоджають реалізації
конституційного права, порушують Конституцію 65. Наприклад, прийняття Кон-
гресом нормативного акта, який відмовляє федеральним судам у юрисдикції над
62 Така точка зору сформульована, обговорена і розкритикована у праці бепМ ОипіЬег. Соп&гез-
зіопаї Роу/єг іо Сипаї! Ресіегаї Іигіздісііоп: Ап Оріпіопаїесі Оиісіе іо Ше Оп-Ооіпв ОеЬаГе, 36 5сап. Е. Кет.
201 (1984). Коментарі в тексті з питання надмірності належать професору Гюнтеру.
63 Непгу НаП. ТЬе Роу/єг оГСопвгезз іо Ідтії Ше Зигіяіісііоп оГ Ресіегаї Соипз: Ап Ехегсіае іп Оіаіесііс,
66 Нагу. І_. Кєу. 1362, 1365 (1953). Див. також Теопагд 6. Яаіпег. Соп£ге$$іопа1 Роууєг Оуєг Ше Арреііаіе
•Гигізсіісііоп оГШе Зиргете Соип, 10913. Ра. Е. Яєу. 157 (1960). Про застосування подібної теорії до нижчих
федеральних судів див. Таагепсе За%ег. Гопуатб: СопзіііиііопаІ Ідіпііаііопі оп Соп§ге55’5 АиШогіїу со Ке-
£и1аіе Ше Зигізйісгіоп о£Ше Ресіегаї Соипз, 95 Нагу. Е Кєу. 17 (1981).
64 Конгрес має повноваження регулювати деякі організаційні питання роботи Верховного суду,
наприклад його чисельність, яка коливається від 5 до 10 суддів. «Організаційний» характер цього питання
не перешоджає Конгресу маніпулювати ним у політичних цілях. Так, у 1866 р. Конгрес зменшив кількість
членів суду з 10 до 6 осіб з метою запобігти зайняттю вакансії Президентом Ендрю Джонсоном (Апсігеїу
ЗоЬткоп). Незадоволені опозицією Джонсона Конгресу конгресмени слідом за представниками Півдня
порушили питання про імпічмент, але останнього вдалось уникнути з перевагою в один голос.
65 Див. Ьа-т-епі ТгіЬе. Зигізсіісііопаї Оеггутапдетіп®: Хопіпв Оізїауогесі КівЬіз Оиі о£Ше Ребетаї
Соигіз. 16, Нагу. С.К.-С.Е.Е.Кєу. 129 (1981). Термін «фальсифікація» в дійсності відноситься до
«підгонки» виборчих округів таким чином, шо дозволяє провести вибори однопартійних кандидатів —
тактика, вибрана губернатором, а пізніше віце-президентом штату Массачусетс Елбріджем Джеррі (Е1-
Ьгісі^е Оеггу, 1744—1814). Іронія полягає в тому, що Джеррі нічого не міг подіяти з політично
сформованими виборчими округами Массачусетсу. Фальсифікації расового характеру розгляда-
ються далі.
Конституційне право
307
усіма судовими позовами, висунутими чорношкірими, неодмінно порушить
принцип рівності перед законом. Подібно до цього нормативний акт, що позбавляє
суд повноважень слухати справи про аборти, недопустимо обмежує права жінки на
аборт, не менш ніж законодавство, яке висуває інші перепони на шляху реалізації
цього права, такі, як закон, що вимагає згоди чоловіка на аборт 66.
Верховний суд ше ніколи не розглядав питання законності постанов Конгресу
про позбавлення судів юрисдикції. Два судових процеси періоду Громадянської
війни не є показовими. В ході першого з них Суд визнав законність такого нор-
мативного акта, оскільки він залишив відкритими інші шляхи апеляції67 *. Своїм
рішенням у другій справі Суд скасував нормативний акт про позбавлення судів
юрисдикції, але навів аргументи на її користь, не торкаючись аспектів позбавлення
юрисдикції . Офіційні формулювання рішень цих двох справ у цілому підтвердили
необмежені повноваження Конгресу в рамках правил і винятків. Проте пізніше Суд
розтлумачив федеральні нормативні акти як такі, що дозволяють урядовому служ-
бовцю звернутися до суду в разі обмеження його конституційних прав. Це дає
можливість уникнути «серйозних конституційних питань*, які можуть виникнути,
коли федеральний нормативний акт заборонятиме висунення в ході судових
засідань слушних вимог відповідності законодавства Конституції69.
Верховний суд так і не ухвалив рішення з приводу законності згаданого нор-
мативного акта Конгресу, оскільки він так і не був прийнятий, хоча декілька його
варіантів висувалися на обговорення. В 1950-х рр. ним були відхилені законопро-
екти протизаколотного законодавства, необхідності присяги на благонадійність та
інші, в 1960-х — законопроекти про запровадження належних кримінальних пра-
вових процедур, у 1970-х і 1980-х — законопроекти, шо забезпечують реалізацію
права на аборт і регулюють релігійну діяльність у загальноосвітніх школах. Широко
відомо, що неясність рішень відображає загальний стан нашої судової системи. З
одного боку, аргумент на користь прийняття нормативного акта, який би обмежив
юрисдикцію судів, настільки сильний, шо нині Конгрес має всі шанси затвердити
його. Хоча він може скористатися ним і для висловлення свого незадоволення
рішеннями суду. З другого боку, Верховний суд має достатньо можливостей визнати
прийняття нормативного акта Конгресу протиправним, і, таким чином, Конгрес
ніколи не мине стадії «суперечок» і не затвердить його.
В. Розподіл повноважень між Конгресом
і Президентом
1. Внутрішні справи
Характер та сутність президентських повноважень у внутрішніх справах і їх
обмеження були коротко розглянуті в розділі 170. Крім того, окремі аспекти розпо-
ділу влади і його вплив на повноваження Президента, службовців виконавчої влади
та різних установ були висвітлені в розділі з питань адміністративного права71.
Тому повторно розглядати ці питання в даному розділі недоцільно.
66 Див. Ріаппед РагепіЬоод о/ЕоиіЬеазіет Реппзуіїапіа V. Саму. _Ь’.5._, 112 8. Сі. 2791 (1992) (ска-
сувала закон про згоду чоловіка на здійснення аборту).
67 Див. Ех РаПе МсСапіІе, 74 11.8. (7 ХУаІІ.) 506 (1868).
°® Див. Цпіієіі ЕіаГез V. КІеіп 80 11.8. (13 А¥а11.) 128, 20 Ь. ЕД 519 (1872).
’ Див. Н'еЬхІегу. Дое, 486 Е1.8. 592, 603 (1988). Розглянуто в розділі II.
70 Див. розділ І.
71 Див. розділ V.
20’9-340
308
Розділ IX
2. Міжнародні справи
У міжнародних справах Президент як глава держави має надзвичайно широкі
повноваження12. Але творці Конституції частину відповідальності за проведення
міжнародної політики поклали на Конгрес, наділивши його повноваженнями регу-
лювати зовнішню торгівлю, вирішувати, де і з якою метою утримувати збройні сили
та куди їх направляти, ратифікувати угоди про встановлення дипломатичних
відносин, залучати іноземний капітал в економіку країни тощо. Такі повноваження
випливають з тексту Конституції і вимагають від суду звертатися до Конгресу за
схваленням багатьох дій Президента 72 73.
Накази Президента й угоди, що укладаються Президентом з іноземною державою
і не вимагають схвалення Сенатом, широко використовуються в міжнародних
відносинах. Конституція Сполучених Штатів вимагає, шоб угоди про встановлення
дипломатичних відносин були неодмінно ратифіковані Сенатом, тоді як угоди, ук-
ладені Президентом з іноземним урядом, не потребують ратифікації, оскільки про
них не згадано в Конституції 74 *. Підходи суду до цього питання такі, шо обидва спо-
соби ведення міжнародної політики допустимі, враховуючи, шо Конституція не
виділяє угоду про встановлення дипломатичних відносин як окрему форму
міжнародної угоди. При цьому не виникає змагання між Президентом і Конгресом,
оскільки ратифікація Конгресом угод про встановлення дипломатичних відносин
з іноземною державою визнає повноваження Президента на укладання
міжнародних угод, які не вимагають схвалення Сенатом. Проте угоди, не
ратифіковані Конгресом або укладені на основі результатів переговорів, виходять за
межі повноважень Президента у веденні міжнародних справ.
Свідчень схвалення Конгресом таких угод дуже небагато. Недавньою справою,
що демонструє залежність угод, підписаних Президентом, від Конгресу, є справа
Джеймсі Мур проти Рейгана (Іатез & Моог V. Ке^ап)15, коли Президент Картер (Саг-
іег) провів переговори і поклав край справі заручників, захоплених в американсь-
кому посольстві в Тегерані. Співробітники посольства були звільнені відповідно до
умов комплексного договору, куди ввійшли зобов’язання Сполучених Штатів «пок-
ласти край усім арештам і судовим справам», спрямованим проти іранського майна
в Сполучених Штатах, і скасувати всі законодавчі акти, на основі яких було
конфісковано це майно, а також припинити висунення вимог шодо нього через
арбітражний суд до завершення розгляду справи в Міжнародному трибуналі. Суд
визнав наказ Президента про передачу майна конституційним на основі того, що
в більш ранній постанові Конгрес надав Президенту надзвичайні повноваження,
згідно з якими йому було надано право використовувати власність іноземних гро-
мадян як «предмет торгу» в процесі переговорів з ворожою державою. Хоча суди
Сполучених Штатів не визнали необмежених повноважень Президента, Верховний
суд, посилаючись на «довготривалу практику» врегулювання Президентом
претензій іноземних громадян, визначив, шо він діяв за згодою [Конгресу]» 76.
Право оголошення війни і військове вторгнення. Питання розподілу повноважень
у справі оголошення війни і військового вторгнення постають тому, шо Конституція
надає щодо цього і Президенту і Конгресу надзвичайні повноваження. В рамках ст. 1
72 Див. розділ І.
73 Обмеження судової влади політичним питанням (розглянуто вище) становить деякі трудноті в
отриманні відповіді на питання про суть президентських повноважень у міжнародних справах.
74 Наприклад, приєднання Сполучених Штатів до Генерального договору з тарифів і торгівлі було
здійснено шляхом підписання його Президентом і не вимагало схвалення Сенатом. Див. І^шак & Коптсіа
('виноска 2).
73 Див. 453 0.8. 654 (1981).
76 Проте Суд підкреслив, шо законність угод і наказів Президента не впливає на конституційний
обов’язок надавати компенсації, зв’язані з приватними претензіями. Це положення закріплено в 5 поп-
равці, яка вимагає, щоб кожне вилучення приватної власності урядом неодмінно підлягало компенсації.
Конституційне право
309
розділу 8 Конгрес має право «оголошувати війну, видавати каперські свідоцтва та
дозволи на репресалії й установлювати правила стосовно арештів на суші й на морі*,
«набирати й утримувати війська», «створювати й утримувати флот», «видавати
директиви для керування й організації сухопутних та морських збройних сил», упо-
рядковувати збройні формування штатів і їх призов на федеральну військову службу.
Згідно зі ст. II розділу 2 Президент є «головнокомандувачем армії та військово-
морського флоту Сполучених Штатів і народного ополчення окремих штатів, коли
воно призивається на дійсну службу Сполучених Штатів» 77
Внаслідок такої мішанини повноважень неодноразово поставало питання, чи
має Президент повноваження розпочинати воєнні дії за кордоном без формального
оголошення війни Конгресом. Ясно, що одночасна резолюція (резолюція, прийнята
більшістю обох Палат) надає Президенту можливість розпочинати воєнні дії, як це
трапилося напередодні війни у Персидській затоці в 1991 р. 78. Але президенти
декілька раз в історії країни застосовували американські війська, не чекаючи, поки
Конгрес оголосить війну. Зокрема, в результаті таких дій Президента, підтриманих
Сенатом, США були втягнуті у В’єтнамську війну79 80. На жаль, важко визначити
критерії, за якими Верховний суд визнав би це питання «політичним», тобто таким,
шо не підлягає юрисдикції суду . Ігнорування Президентом необхідності схвален-
ня Конгресом початку В’єтнамської війни переросло в судові процеси, але майже
всі федеральні суди визнали питання війни поза юрисдикцією судів, посилаючись
на його політичний характер. Верховний суд ухилився визнати оголошення війни
конституційним або передати це питання на розгляд політичної гілки влади,
використавши своє право діяти на власний розсуд81 82.
Проте Президент ніколи не обстоював права використовувати асигнування на
власний розсуд усупереч обмеженням, спеціально запровадженим Конгресом,
який, користуючись «силою гаманця», залишив за собою виключне право оголо-
шення війни 92. Проте законодавчі акти Конгресу, що містять фінансові обмеження,
повинні бути схвалені Президентом або Конгрес повинен подолати його вето83.
Президент не може використати своє право «вибіркового вето», коли йому
протистоїть Конгрес більшістю голосів 84. Тобто Президент повинен підписати за-
конопроект, незважаючи на фінансові обмеження, шо містяться в ньому, оскільки
цей законопроект має і позитивні риси.
Повноваження головнокомандувача дають можливість Президенту віддавати
наказ про проведення воєнних дій у разі крайньої небезпеки без санкції Конгресу,
77 Слід зазначити, шо в Конституції немає положення, в якому б збройне вторгнення розглядалося
як порушення норм міжнародного права.
78 Президент Ейзенхауер (ЕізєпЬо\уєг) також отримав від обох палат Конгресу повноваження
відправити війська у Формозьку протоку в 1955 р. і в Ліван в 1958 р.
79 Вторгнення у В’єтнам було останнім у цілому ряді військових акцій, здійснених Президентом
без оголошення війни. За період з 1789 по 1970 рр. один з авторів нарахував 130 переміщень військ або
військової техніки, здійснених без погодження з Конгресом. Див. №п>ак & Коїипда (виноска 2).
80 Див. више, у цьому розділі.
81 Див. Мого V. Мсіїатага, 389 Ц.5.934 (1967). Але див. Огіапдо V. Іаіпі, 443 Е.2с11039 (2<і Сіг. 1971),
сен. депіеіі40411.8.869 (1971) (визнав питання таким, що підлягає судовому розгляду, а санкцію Конгресу
достатньою).
82 Прикладом цього була спеціальна заборона Конгресу використовувати кошти дія допомоги
«Контрас» у Нікарагуа. Акція Конгресу примусила деяких чиновників з адміністрації Рейгана шукати
можливості фінансування «Контрас» іншими способами. Одним з них був продаж зброї в Іран, шо
спричинив скандал «Іран-Контрас».
83 Суд визнав неконституційною резолюцію Конгресу з питань права оголошення війни, схвалену
1973 р., яка дозволяє Конгресу припиняти військові акції, розпочаті Президентом, прийняттям спільної
резолюції (обох палат Конгресу), шо не потребує підпису Президента. Див. розділ VI, в якому обговорено
процес подолання «законодавчого вето» у справі Ітті^гагіоп апс! Каїигаїіааііоп Зєгуісє у. СЬасійа, 462
ЕГ.5. 919 (1983).
84 Президент має право накладати вето тільки частково (наприклад, вилучати окремі пункти зако-
нопроекту).
310
Розділ IX
наприклад у разі збройного нападу на Сполучені Штати, захоплення американських
громадян як заручників або їх власності за кордоном. Посилаючись на ці повнова-
ження, Президент Рейган направив американські війська в Гренаду в 1983 р. Тоді
він заявив, що американцям, які навчаються в медичному коледжі в Гренаді, загро-
жує небезпека. Наказ Рейгана про бомбардування Лівії в 1986 р. виправдовувався
необхідністю вдатися до репресалій у відповідь на те, шо ця країна взяла на себе
відповідальність за терористичний акт у Німеччині, під час якого загинули
американські військовослужбовці, а наказ Президента Буша про вторгнення в Па-
наму в 1990 р,— необхідністю затримання і доставки в Сполучені Штати генерала
Нор’єги для притягнення його до відповідальності за порушення американського
антинаркотичного законодавства 85 86.
Г. Зв'язки між штатами і Федеральним урядом:
вертикальні межі федералізму
Федералізм найбільше проявляється в обмеженні діяльності штатів через вер-
ховенство статей законодавства. Межі федералізму окреслені в попередніх розділах
при розгляді рамок федерального законодавства , принципу пріоритетного права
купівлі земель87 і програм цільового фінансування88 89. Окрім цього, структурні
обмеження федералізму забороняють штатам втручатися в федеральні програми і
засоби їх реалізації, застосовуючи дискримінаційне оподаткування та інші непрямі
заходи. Справа Мак-Каллох проти Меріленду (МсСиІІосИ у. Магуїапсі)^, обговорена
з іншого приводу в розділі І, визнає дискримінаційним нерівномірне стягнення
податків з суб’єктів федеральної і нефедеральної власності. Висловлюючись
простіше, суд заборонив звільнення від сплати прибуткового податку, впроваджене
штатом для урядових службовців штату і на місцях, але не для федеральних
службовців, визнавши таке звільнення дискримінаційним90 91.
Проте федералізм за певних обставин також лімітує діяльність Федерального
уряду. Це трохи іронічно, але коли більшість суддів, адвокатів і правознавців чують
уже згадані слова «межі федералізму», вони більше схильні розуміти їх як обмеження
влади Федерального уряду. Такі обмеження передбачені 10 поправкою до
Конституції, в якій записано, що «повноваження, надані цією Конституцією Спо-
лученим Штатам і не заборонені нею окремим штатам, залишаються відповідно за
штатами або за народом». Як згадувалось у розділі І, хоч які б наміри мали творці
цієї поправки, позиція суду буде такою: поправка «дійсна, оскільки все, що не
відмінено, залишається в силі» . Якшо дана теза є чинною, то, розмірковуючи про
федералізм, представлений Федеральним урядом, суд повинен покладатися на ті
статті Конституції, які передбачають обмеження влади Конгресу.
Регулювання Федеральним урядом внутрішньої політики штатів. Щоб розглянути
федералізм, представлений Федеральним урядом, необхідно визначити різницю
між нормативними актами Конгресу, шо регулюють внутрішню політику штатів, і
нормативними актами Конгресу, що регулюють самоврядування штатів. Принципи
суверенітету штатів сформульовані в 10 поправці, яка гарантує збереження частини
повноважень за штатами через обмеження влади Конгресу в регулюванні
внутрішньої політики. Але ці принципи втратили актуальність після 1937 р. у зв’язку
83 Питання конституиійності таких акцій розглядається окремо від питання відповідності воєнної
інтервенції міжнародному праву.
86 Див. розділ І.
89 Див. розділ І і виноску 136.
8 Див. розділ І.
89 Див. 17 13.5. (4 АДЛіеаг.) 316 (1819). Див. розділ І.
90 Див. Даміі V. Мі<М&ап йераптет о/ Тгеааиу, 489 11.5. 803 (1989).
91 Опігед Яаге: V. ОагЬу, 312 0.3. 100, 117 (1941).
Конституційне право
311
зі змінами в політичних і філософських поглядах, спричинених дебатами в адміністра-
ції Рузвельта, коротка історія яких увійшла до розділу 192.3 того часу Конгрес отри-
мав право регулювати внутрішню політику штатів, використовуючи своє право
регулювання комерційних відносин між штатами 93 94 95 96 97. Проте він вирішив не застосовувати
свою владу і залишив численні сфери приватного права на розсуд штатів .
Регулювання Конгресом самоврядування штатів. Можливість Конгресу приймати
законодавчі акти, які безпосередньо впливають на самоврядування штатів, розгля-
дається дещо інакше. Протягом 10 років, з 1976 по 1985 рр., незначна більшість Вер-
ховного суду намагалася відродити модифіковану версію федералізму, шо існувала до
1937 р., в рамках якої 10 поправка сприймалася як обмеження більшості законодавчих
актів, що забезпечують самоврядування штатів у їх традиційних сферах. Так, Суд у
справі Національна ліга міст проти Юсері (Иаііопаї Ьеа^ие о/ Сіїіез V. 1/зегу)35 визнав не-
конституційним федеральне законодавство, яке поширює на урядових службовців
штатів та службовців на місцях дію федерального закону, що передбачає мінімальну
заробітну плату і максимальний робочий день, оскільки воно суперечить законодав-
ству, прийнятому урядами штатів на власний розсуд. Рішення у справі Національної ліги
міст було скасовано в 1985 р. справою Гарсія проти Муніципального транзитного
управління Сан Антонів (Оагсіа V. 5ап Апіопіо Меігороіііап Тгапзії Аиііюгіїу)™. В останній
сформульовано важливий принцип стосовно межі федералізму. Як зауважив Суду
суддя Блекман (Віаскгпип), принципове і фундаментальне обмеження комерційної
влади федерального уряду, притаманне всім діям Конгресу, є штучним обмежен-
ням, яке наша система втілює через участь штатів у заходах федерального уряду.
Політичний процес гарантує, шо закони, які надмірно обтяжують штати, не будуть
прийматися . Інтереси штатів у такий спосіб були враховані, і надалі відпала по-
треба для суду захищати штати обмеженням федеральної влади, яке випливає зі
змісту Конституції98 99.
Відродження автономії окремих штатів. У той час, коли рішення у справі Юсері
було анульовано, у справі Гарсія висувалося 4—5 варіантів рішення, і опоненти за-
грожували повернутися до справи Юсері при першій нагоді, якою мали стати на-
ступні зміни у складі суду. Дійсно, згадана справа попередила про більш
рішуче обмеження федеральної влади, за допомогою якого Конгрес щонайменше
домагався «взяти до своїх рук законотворчий процес штатів, примушуючи їх
приймати і втілювати в життя федеральну програму» ". У справі Нью-Йорк проти
Сполучених Штатів (Ием? Уогк V. Нпііеії Віаїез)100 Конгрес намагався вирішити проб-
лему зменшення кількості місць схоронення небезпечних радіоактивних відхо-
дів у штатах, шо мають такі відходи. В результаті всі радіоактивні відходи країни
тепер вивозяться тільки до кількох штатів, які мають місця для їх схоронення.
Закон передбачає економічне стимулювання штатів, впровадження програми,
яка має на меті вдосконалення безпеки місць зберігання відходів у штаті. Але як-
шо стимулювання і не було б значним, закон передбачає, що права на всі відходи,
52 Див. розділ І.
93 Див. там же.
94 Див. там же.
95 Див. 426 Ц.5. 833 (1976).
96 Див. 469 4.8. 528 (1985).
97 Див. 469 4.8. аі 556; НеЛеп М'еМег. Тіге Роїііісаі ЗаГе^иагсІз оГРейегаїіяп: ТНе КоІе оГіЬе 8«аіе$
іпіЬеСотроаіііоп ап<1 Зеїесііоп оГіЬе N3110031 Соуєгшпєпі, 54 Соїит. 4 Яєу. 543 (1954). Свідченням того,
шо політичний захист може спрацьовувати, є той факт, що Конгрес утримався від використання своєї
влади для регулювання внутрішньої політики штатів, поклавши, таким чином, регулювання більшістю
сфер діяльності штату на його законодавчі органи. Див. роздії І].
98 Суд завжди враховує можливість скасування законодавчого акта, який обмежує права штатів у
тій сфері, де інтерес штату надзвичайно великий, а інтерес Конгресу помірний, як, наприклад, у випадку,
кали федеральна постанова вимагає від штату перенести його столицю в інше місце. Див. Соу/е V. Дтії/і,
221 4.5. 559 (1911) (Конгрес не може диктувати місцезнаходження столиці Оклахоми).
99 Йоде! у. Уіг^іпіа Динасе Міпіп$ & Яесіатаїіоп Аддп., Іпс., 452 4.8. 264, 288 (1981).
100 Див. _С-5. 112 8. Сі. 2408 (1993).
312	Розділ IX
вироблені штатом, належать штату і шо штат несе відповідальність за небезпеку,
яка може виникнути внаслідок аварії в місцях схоронення «його власних» відходів.
Суд визнав, що остання умова не відповідає Конституції. Хоча і не було прямого
тиску з боку Конгресу на штати у прийнятті законів про схоронення відходів, їх
вибір не був добровільним, оскільки вони змушені були прийняти ту програму' ре-
гулювання, яку вимагав Конгрес.
Обмежений вплив справи Нью-Йорк проти Сполучених Штатів. Необхідно
підкреслити, шо рішення суду у справі Нью-Йорк проти Сполучених Штатів не
вплинуло на право Конгресу ліцензувати і регулювати діяльність окремих виробників
відходів та компаній з утилізації відходів, розташованих у штатах. Так, якшо Конгрес
затвердить програму регулювання, це буде спробою примусити штати прийняти
федеральне законодавство і забезпечити дію його положень, що послужить досяг-
ненню тієї ж мети 101. Крім цього, Конгрес міг би досягти своєї мети через програму
цільового фінансування, пропонуючи штатам федеральне фінансування на своїх умо-
вах. Фінансовий тиск цільової видачі федеральних коштів не вважається формою
насильства над штатами, навіть коли штат бажає приєднатися до федеральної прог-
рами лише з метою компенсувати податки, сплачені його громадянами у феде-
ральний бюджет, і навіть якшо для отримання федеральних коштів він мас
прийняти декілька законів 102 * *.
Межі федералізму в інтерпретації законодавчих актів. Іншим проявом
відродження обмежень федеральної влади є нещодавно запроваджена жорстка
презумпція федеральних нормативних актів, спрямована проти пріоритету законо-
давства штату над федеральним законодавством, коли штат застосовує ці акти у
своїй діяльності. У справі Грегорі проти Ашкрофта (Сгецогу V. Аздсго/г)^ суд пос-
тановив, що федеральний Акт про вікову дискримінацію при працевлаштуванні не
входив до числа вимог, встановлених для суддів штату 70-річного віку, і не стосу-
вався суддів безпосередньо. Визнавши пріоритет судочинства штату в питаннях його
управління, суд визнав, шо деякі положення Акта можуть бути застосовані до суддів,
і встановив винятки для службовців штату, які «отримали призначення на посади
у сфері політики». Це тільки приклад інтерпретації законодавчих актів. Рішення
суду у справі Грегорі допускає, що Конгрес може вносити доповнення в законодав-
ство, які поширюватимуть дію Акта на суддів штату, і федералізм (принаймні його
основні положення) не повинен стати на заваді втіленню в життя цього Акта |04.
Д. Зв'язки між штатами: горизонтальний федералізм
Деякі з причин зникнення кордонів між штатами ми розглядали в розділі 1.
В ньому були обговорені право вільного перетину кордонів штатів, клаузула «за-
морожування» комерційних відносин, поширення юрисдикції судів штату за
його межі, клаузула «повної довіри і зарахування» і клаузула видачі злочинця
владі іншого штату 105. Ми поверталися до теми горизонтального федералізму
в розділі VII, коли розглядали більш детально питання особистої юрисдикції і пов-
ної довіри та зарахування, зумовлені вироками федерального суду і суду штат}'106.
В цьому розділі ми повинні розглянути детальніше клаузулу «заморожування»
комерційних відносин і згадати пов’язані з нею статті привілеїв та імунітетів.
01 В цьому випадку Конгрес був би змушений створити адміністративний механізм. Щоб уникнути
створення нової федеральної бюрократії, він вирішив прийняти статут в уже існуючій формі.
102 Див. розділ І.
Див. 50) С.8. 452 (1991).
194 Федералізм також порушує пріоритет законодавства штату', яке регулює його внутрішню
політику.
І0* Див. розділ І.
106 Див. розділ УШ.
Конституційне право
313
1. Клаузула «заморожування» комерційних
відносин
Витоки і цілі. Як нам відомо з розділу І, Конгрес має надзвичайно широкі пов-
новаження в рамках клаузули регулювання комерційних відносин між штатами 107.
В комерційних відносинах федеральне законодавство може мати пріоритетні права
над законодавством штату, а при відсутності пріоритетів штати вільні регулювати
комерційні відносини самостійно. Проте навіть коли Конгрес не вживає ніяких
заходів, клаузула регулювання комерційних відносин накладає на законодавство
штату певні обмеження. Її існування в «замороженому» нею штаті набуває не-
гативного змісту, коли штат за певних причин не може брати участі в комерційних
відносинах з іншими штатами. Про клаузулу «заморожування» комерційних
відносин уже йшла мова в розділі 110 , але тут надзвичайно важливо розглянути її
найбільш суттєві деталі. Так, дехто зауважує, що клаузула «заморожування»
комерційних відносин служить сучасним джерелом конституційного регулювання
зв’язків між штатами. Створення доктрини «заморожування» таких відносин є
метою клаузули регулювання комерційних відносин між штатами — «регулювання
заздрощів і агресивності штатів, що набувають форми митних перешкод та
економічної помсти». Доктрина базується на принципі: «один з штатів, маючи
справи з іншими і створюючи економічний бар’єр проти конкуренції продукції з
іншого штату або праці його жителів, не повинен поставити себе в позицію
економічної ізоляції». Коли на законотворення штату впливає простий еко-
номічний протекціонізм, це робить законодавство фактично недієздатним 109.
Тести, що застосовуються для перевірки законодавства штату. В ході судових
процесів доктрина «заморожування» комерційних відносин використовується
для перевірки законодавства у двох напрямах: скасування законодавства штату, яке
(1) «дискримінує комерційні відносини між штатами»; (2) накладає «надмірні обтя-
ження» на комерційні відносини між штатами. Дискримінація виникає тоді, коли
штат запроваджує такі економічні закони, які надають перевагу інтересам його
власних жителів і представників бізнесу над інтересами жителів і представників
бізнесу з інших штатів110. Найбільш виразні випадки дискримінації спостеріга-
ються тоді, коли законодавство штату є відкрито дискримінаційним. Проте закони,
які мають нейтральний характер, але спричинюють дискримінаційний ефект, також
підлягають скасуванню, якщо в них виявлена дискримінаційна мотивація або якщо
«для підтримки локальних інтересів доцільно застосувати рівноцінні недискри-
мінаційні альтернативні закони»111. Тест «надмірного обтяження» визнає недійс-
ними ті дії штату, які перешкоджають комерції, коли «обтяження, накладені на
комерцію, занадто великі у порівнянні з очікуваними місцевими прибутками», і во-
дночас визначає, «чи могла б підтримка [локальних інтересів] завдати найменшої
шкоди відносинам між штатами»1* .
В останні роки Верховний суд показав перевагу застосування «антидискри-
мінаційних» тестів над тестами «надмірного обтяження»113. Але, незважаючи на
формулювання, видно, що обидва тести означають одне й те саме. Законодавство
штату, яке надмірно обтяжує комерційні відносини між штатами, навіть коли воно
107 Див. розділ І.
108 Див. там же.
109 Див. РИНаМрНіа г. №>к.Іеп:еу. 437 17.8. 617, 624 (1978).
110 Див. Ркіїскіеіріїіа V. №» Репеу (там же).
111 Цеап Міік Со. V. Сігу о/МасІІлоп. 34011.5.349,354 (1951). Справа Веап Міік демонструє, як місцева
влада використовує клаузулу «заморожування» комерційних відносин. Вона не може довести факти
дискримінації інтересів інших штатів, оскіїьки дискримінує жителів інших районів свого штату.
117 Ріке у. Вгисе Сіиігсії, Іпс., 397 13.5, 137 (1970). .
113 Див. йоп Кецан. Тіте Зиргете Соин апсі Зтаїе Ргогесііопаїіяп: Макіпв Зеп8е оГ тіїе Оогтапт Сот-
тегсе Сіаизе, 84 Місії. Ь. Кєу. 1091 (1986).
314
Розділ IX
надає незначну перевагу законним (тобто непротекціоністським) місцевим ін-
тересам, є дискримінаційним, оскільки служить прикриттям для звичайної
дискримінації. Однак суд не визнав конкретно, що обидва тести означають одне й
те саме.
Три головні категорії інтересів штату. Більшість справ про застосування клау-
зули «заморожування» комерційних відносин можна класифікувати за трьома
категоріями. До першої категорії належать випадки, коли штат намагається не до-
пускати ввозу предметів торгівлі ззовні. Штат може заборонити ввіз шкідливої про-
дукції з іншого штату, такої, як хвора худоба, що може інфікувати стада114 115. Але
протидія ввозу нешкідливих для здоров’я продуктів з інших штатів, яка мотивується
їх походженням, заборонена. Так, суд скасував заборону влади штату Нью-Йорк на
продаж молока, закупленого у фермерів з інших штатів за цінами, нижчими, ніж
мінімальні ціни в цьому штаті . Дискримінаційна заборона ввозу продуктів з-за
меж штату спрямована не тільки проти залучення продукції на споживчий ринок,
а й поширюється на сміття та відходи. Так, у справі Філадельфія проти Нью-Джерсі
(РкіІадеІрНіа V. Неп Іепеу)і16 суд скасував заборону владою штату Нью-Джерсі
приватної утилізації відходів, ввезених з-за меж цього штату: окрім свого поход-
ження з іншого штату, вони ні чим не відрізнялися від відходів з штату Нью-Джерсі.
Неповні або «непрямі» обмеження комерційних відносин між штатами також
містяться в клаузулі «заморожування» комерційних відносин 117.
Друга категорія справ включає політику штатів, спрямовану на збереження
місцевих ресурсів. Наочними прикладами законів, що були скасовані, є заборона
експорту електроенергії, виробленої на приватних гідроелектростанціях штату118,
експорту деяких видів риб, виловлених у штаті119 120 121 122, експорту грунтових вод у сусідні
штати, що порушує нормативний принцип про взаємне право використання вод129
і відмова у видачі ліцензії на переробку молока обгрунтована тим, шо місцеві
запаси молока можуть використовуватись іншими штатами ,21.
Третя категорія охоплює групу справ, у яких штати віддають перевагу розвиткові
місцевої торгівлі над комерційними відносинами між штатами. У справі Хант проти
рекламної компанії комісійної торгівлі яблуками штату Вашингтон (НипМ. ЖаДііп&оп
8іаіе Арріе АЖ>егіізіп§ Соттіз.ііоп)т суд визнав недійсним закон Північної Каліфор-
нії, що заборонив зображення сорту яблук, вирощених у Вашингтоні, на тарі для
упаковки яблук. Штат Вашингтон розробив селекційну систему, шо визнана кра-
щою за селекційну систему Департаменту сільського господарства, і трапилося так,
шо застосування методу упаковки яблук, які доставляються з Вашингтона, позбав-
ляє їх авторських привілеїв у конкуренції123.
114 Див. Міпа V. Ваісікіп, 289 11.8. 346 (1933).
115 Див. Ваісітп V. О. А. Г. Вееііп^, Іпс., 294 11.8. 511 (1935). Див. також £еи|й у. В.Т. іпуєзппєпг Ма-
па&гз, Іпс., 447 11.8.27 (1980) (скасована заборона на контроль внутрішніх інвестиційних консалтингових
фірм банківськими установами з інших штатів).
116 Див. виноску 109.
117 Див. С/іетісаІ ІУаіге МапацетепІ, Іпс. и Нипі. _11.5._ ,112 8. Сі. 2009 (1992) (завищені розцінки
на зберігання зовнішніх небезпечних відходів). Але це не виправдовує побудову відносин з іншим штатом
на дискримінаційній основі. СгеагА. & Р. Теа Со. V. СоїггеН. 424 11.8. 366 (1976).
118 Див. ЕпДаті Ропіег Со. V. Уеи’ НатрДііге, 455 11.8. 331 (1982).
119 Див. Ни$І\ез V. Окіакота, 44) 11.8. 322 (1979).
120 Див. ВрогНахе и. НеЬгаака, 458 11.5. 941 (1982).
121 Див. Н.Р. Новії & Еопз V. ДиМопсІ, 326 11.5. 525 (1949).
122 Див. 432 11.8. 333 (1977).
122 Див. також Ріке V. Вгисе СИигсІї, 397 Ч.8.137 (1970) (вимога, щоб муксусні дині, зібрані в Оризоні,
були упаковані там же, порушує клаузулу «заморожування» комерційних відносин). Справа Ріке була
вирішена в такий спосіб, шо вимога упаковки на місці відповідає більше поняттю «надмірного обтяжен-
ня», ніж дискримінації. Але легше зрозумілі дискримінаційний ефект цієї справи, якшо зважити на те,
шо виконання вимоги упаковувати продукцію в штаті дасть змогу залучити додаткові кошти за рахунок
інших штатів.
Конституційне право
315
Щоб визначити прояви навмисної дискримінації, необхідно відшукати серед
суб’єктів економічної діяльності компанії, які займаються однорідною діяльністю,
але одні належать до привілейованої групи, а інші ні через те, шо їх діяльність
поширюється на інші штати. Так, суд у справі Корпорація ЕХХОії проти Меріленду
(ЕХХОІЇ Согр. V. Магуїапд) 124 визнав, шо закон, який забороняє нафтовим компа-
ніям володіти мережею роздрібних станцій обслуговування, не порушує клаузулу
«заморожування» комерційних відносин, навіть якщо він заохочує створення ме-
режі дрібних станцій обслуговування, більшість з яких стаціонарні, відокремлені
від нафтових компаній і при цьому всі вони обслуговують інші штати 125 126.
У чому перевага антидискримінаційних тестів. Коли законодавство штату нехтує
економічними інтересами як свого, так і інших штатів, то виявити дискримінацію
значно складніше, навіть якшо спостерігається певна диспропорція у бізнесі. Існує
теорія, що коли «комерційні інтереси штату обмежені, він зацікавлений у перевірці
законодавства для виявлення фактів «надмірного обтяження» цих інтересів»42 . Це
є однією з причин, через яку суд звертається до поняття «дискримінації» частіше,
ніж до поняття «надмірного обтяження» для перевірки дії клаузули «заморожуван-
ня» комерційних відносин. Застосовуючи для перевірки законодавства тест
«надмір-ного обтяження», суд повинен самостійно визначити, наскільки чинне за-
конодавство обтяжує економічні інтереси штату, шо є завданням, яке суд не має
можливості виконати власними силами. Користуючись антидискримінаційним тес-
том, суду не треба аналізувати, які перепони і пільги висуває закон на шляху бізнесу.
Він має тільки переконатися, шо такий закон нехтує зовнішні інтереси і протистав-
ляє їх внутрішнім інтересам штату. Визначення, чи виправдовують передбачені за-
коном заходи покладені на них надії, залишається на розгляд учасників політичного
про-цесу штату після їх ознайомлення зі скаргами мешканців штату, інтереси яких
були зачеплені законом 127 128.
«Легкий» судовий нагляд. Повноваження суду скасовувати неправочинне зако-
нодавство, що базується на клаузулі «заморожування» комерційних відносин, дещо
відрізняються від його повноважень в інших сферах, коли суд визнає дії штатів
антиконстигуційними. Комерційне законодавство надає Конгресу необмежені пов-
новаження. Застосовуючи їх для регулювання комерційних відносин, він має право
санкціонувати прийняття штатами таких постанов, які порушували б клаузулу «за-
морожування» комерційних відносин у разі відсутності у них подібних санкцій.
Реалізація цих повноважень Конгресом неодмінно призводить до того, що справи,
в яких Верховний суд скасовує законодавчі акти штатів, набувають форми «лег-
кого» судового нагляду, коли суд скасовує законодавчий акт штату, який порушує
клаузулу «заморожування» комерційних відносин, Конгрес має право анулювати
рішення суду і визнати, шо цей законодавчий акт відповідає інтересам регулювання
комерційних відносин між штатами 1 .
124 Див. 437 13.5. 117 (1978).
125 Див. також Міппезоіа ». Сіоуєг Іеа/ Сгеатегу Со., 449 13.5. 456 (1981) (заборону влади міста
Міниесота на використання пластикової одноразової упаковки для молока не визнано дискримі-
наційною, навіть кали дозвіл на використання картонної одноразової тари сприяє розвиткові .місцевої
целюлозно-паперової промисловості).
126 Роґ ОгаЧої Запііагу ЬапсіДІІ, Іпс. і». Нип<, _ 11.5.	112 8.0. 2019, 2029 (1992) (КеИпчиізг, СН.1
<ІІ5$еп(іпв, диоііпв Ггот КааеІ V. Сопзоіісіаіес! Ргеі^іцу/ауз Согр. о/Мамаге, 450 4.8. 662, 675) (1981).
127 Див. СТБСогр. ». Дупатісз Согр. о/Атегіса. 481 11.8.69,94-97 (1987) (8са1іа, 1, узгодження сторін
і думки суду).
128 Див. Ршіепгіаі Іпз. Со. у. Беїуатіп, 328 4.8. 408 (1951) (регулювання страхування в штаті). Ногіїїе-
ая Вапсогр, Іпс. V. Воагіі о/ 6ои»етогз о/Ресіегаї Кезепге Дуяет, 472 4.8. 159 (1985) (регулювання штатом
зовнішньої банківської діяльності). В цих справах Суд ухвалив законодавче санкціонування Конгресом
постанов штату, які дискримінують бізнес за межами штату, шо може якимось чином порушувати кла-
узулу «заморожування» комерційних відносин. Але Конгрес, санкціонуючи прийняття дискриміна-
ційного закону, неодмінно повинен дати чітке роз’яснення своїх намірів. Див. Зоиііі-Сепігаї ТітЬегДес.,
Іпс. V. Н'иппіске, 467 4.8. 82, 91 (1984).
316
Розділ IX
Усунення учасника ринкових відносин. Однією з категорій дискримінаційних дій
штату, які не порушують клаузули «заморожування» комерційних відносин, є
діяльність штату як «учасника ринкових відносин». Так, коли штат закуповує товари
у постачальників, продає товари, вироблені власне штатом, або розподіляє свою
власність, він повинен віддавати перевагу своїм жителям. Існує думка, що штат
використовує свої ресурси для забезпечення добробуту свого населення і не повинен
ділити їх з негромадянами штату. Принциповою справою, шо ілюструє припустиму
дискримінацію у цій сфері, є справа Рівз проти Стейка (Р.ееуез V. 8іаке/\ в якій
Південна Дакота, маючи власні можливості для виробництва цементу, обмежила
його продаж жителям штату. Іншу ситуацію, яка виникла серед учасників ринкових
відносин, ілюструє справа Байт проти Массачусетської ради власників будівельних
компаній (Шііе V. Маззасдизеііз Соипзііо/Сопзігисііоп Етріоегз, Іпс.)™, в якій суд не
визнав міського законодавства, шо вимагає від підрядників будівельних проектів,
фінансованих містом, наймати щонайменше 50 % робочої сили серед міських
жителів.
2. Клаузула імунітетів та привілеїв, що містяться в ст. IV
Клаузула «привілеїв та імунітетів» ст. IV, § 2, п. 1 передбачає подібну до клаузули
«заморожування» комерційних відносин недискримінаційну політику. Вона гарантує,
що «громадянин будь-якого штату має право на всі привілеї та імунітети, шо і грома-
дяни інших штатів» . У рамках цієї клаузули влада штату не може проводити дис-
кримінаційну політику щодо представників інших штатів, спрямовану на порушення
«фундаментальних прав»129 130 131 132. Узагалі це означає, шо влада штату не може дискри-
мінувати права жителів інших штатів, доки не отримає для цього вагомого приводу,
обгрунтованого саме тим, шо вони не є жителями даного штату. Наприклад, уряд шта-
ту може позбавити їх права голосу або обмежити їх участь у виборах до місцевих
органів влади в інтересах своїх жителів. Але суд визнав неправомірність спроби
штату обмежити допуск жителів інших штатів до його юридичної практики 1 '.
Незважаючи на принципи, сформульовані више, ясно, шо штат має повне право
зберігати свої податкові надходження і свої власні ресурси для своїх мешканців.
Виправдання таких дій очевидне: річні надходження податків до бюджету штату' не
могли б накопичуватись, якшо кожен громадянин країни мав би на них рівні права.
Прикладом цього є стягнення з студентів, які прибули з інших штатів, вищої плати
за навчання, надходження від якої використовуються для потреб громадських
університетів 134 135 136. Такі інтереси штату необхідно відрізняти від дискримінаційного
регулювання внутрішньої політики. Наприклад, порушенням клаузули імунітетів та
привілеїв є той факт, що влада штату вимагає від приватних роботодавців віддавати
переваїу мешканцям штату при наймі на роботу у сфері добування та переробки
нафти і газу1 . Так, штат може віддавати перевагу своїм жителям при наймі на
роботу для здійснення різних будівельних проектів, шо фінансуються штатом,
оскільки це свідчитиме про його благодійні наміри — створення робочих місць для
безробітних робітників .
129 Див. 447 11.3. 429 (1980).
130 Див. 460 17.5. 204 (1982).
131 3 точки зору цієї клаузули «привілеї та імунітети громадян» не розповсюджуються на корпорації
на відміну від клаузули «заморожування» комерційних відносин, яка діє переважно завдяки корпораціям.
132 Вак№п и. ЛзЛ <£ Соте Соттіззіопо/Мвпгшіа, 436 17.5. 371, 383 (1978) (право полювання на лосів
з спортивною метою не розглядається як «фундаментальне право», отже, штат може стягувати вищу плату
за отримання мисливської ліцензії для жителів інших штатів).
133 Див. Зиргете Соип о/ Д'ен* НатрМге >>. Рірег, 470 17.5. 274 (1985).
134 Див. \3апйк V. КІіпе, 412 (7.8. 441 (1973). Див. також МсСгеш/у V. 94 17.8. 391 (1877) (не
визнано заборону для жителів інших штатів розводити устриць на узбережжі штату).
135 Див. Ніскііп у. ОгЬеск, 437 17.5. 518 (1978).
136 Див. І/піКі! ВиіМіп$ апсі СопаїгисГіон Тгасіез Соипсі! V. Сігу о/Сатсіеп, 465 17.8. 208 (1984).
Конституційне право
317
Частина II
ПРАВА ОСОБИ, ЗАХИЩЕНІ КОНСТИТУЦІЄЮ
Поняття прав і свобод особи, захищених Конституцією, надзвичайно широке.
Наше обговорення буде обмежене найбільш важливими положеннями Конституції
та принципами, шо виходять за рамки правових процедур і кримінальних правових
процедур, уже розглянутих у попередніх розділах 137.
А. Право на рівний захист з боку закону
Положення 14 поправки до Конституції про рівний захист законом громадян
гарантує, що жоден штат не повинен «відмовляти будь-якій особі, що знаходиться
під його юрисдикцією, в рівному для всіх захисті з боку закону». Але цей пункт
про рівний захист законом практично не застосовується до Федерального уряду.
Так, у справі Боліінг проти Шеа (Во11іп§ V. Бкаге) Верховний суд визнав, що пункт 5
поправки, який вимагає дотримання належних правових процедур, містить ком-
понент рівного для всіх захисту з боку закону, тобто накладає на Федеральний
уряд такі самі обмеження, шо й 14 поправка накладає на штати 138 139. Відповідно
критерії, які застосовуються до Федерального уряду, однаковою мірою можуть за-
стосовуватися до штатів |39.
Сучасна доктрина про право на рівний захист з боку закону представлена
трьома рівнями судового нагляду, які служать для визначення, чи не порушує
чинне законодавство або інші дії уряду пункт про рівний для всіх захист зако-
ном. Коротко суть класифікації судового нагляду можна викласти таким чином:
(1) щоб довести, шо закони чи дії уряду нехтують право на рівний для всіх захист
збоку закону або право «певних верств» (насамперед національних меншин), суд
застосовує жорстку перевірку того, шо можна виправдати інтересами уряду; (2) щоб
довести, шо закон стосується бізнесу, економіки або питань добробуту і не зачіпає
расових або фундаментальних прав, суд застосовує часткову перевірку і вимагає
тільки від законотворчих органів детально обгрунтовувати свої доводи; і (3) щоб
визнати закон, який проводить різницю за статевою ознакою, суд застосовує
перевірку «середнього рівня» і вимагає, щоб прийняття такого закону відповідало
найважливішим інтересам уряду. Ці три рівні судового нагляду розглядаються
більш детально в трьох наступних підрозділах.
1. Жорстка перевірка на дотримання фундаментальних прав,
яка застосовується до законодавства
Після проведення жорсткої перевірки закон, шо має «сумнівні контури» або
дискримінаційний характер щодо фундаментальних прав, буде визнано не-
конституційним, незважаючи на те, що він відповідає інтересам уряду. Але при
цьому необхідно зважати на «результати» і «засоби»: результат, якого треба досягти,
повинен бути дуже важливим, а засоби, вибрані для його досягнення (класифікація
законодавчого акта, шо розглядається, і відповідно вибір рівня його перевірки),
повинні бути такими, що спричиняють найменші обмеження прав певних верств
або фундаментальних прав узагалі. Інтереси уряду при цьому виражені досить
137 Див. розділ VI (правові процедури) і розділ VIII (кримінально-правові процедури).
138 Див. 347 С.8. 497 (1954). Це рішення Суду, як відомо, не є простим трактуванням тексту
Конституції. Але при цьому Суд продемонстрував бажання не відхилятися від тексту.
139 Див. далі (різні програми затверджених діл).
318
Розділ IX
чітко, але коли існують альтернативні засоби їх досягнення, що можуть меншою
мірою обмежувати права певних верств або фундаментальні права, їм буде надана
перевага .
а.	Припустимі класифікації
Положення про рівний захист законом громадян входить до 14 поправки, яку
було прийнято після Громадянської війни (ратифікована в 1868 р.). Це положення
спеціально розроблено для забезпечення всіма громадянськими правами нещо-
давно звільнених рабів, які домагалися для расових меншин права на рівний
захист з боку закону. Відповідно, будь-яка дискримінація темношкірих1 , осіб
китайського 140 141 142 або мексиканського походження 143 суперечить праву на рівний
захист з боку закону.
Мета і результат дискримінації. Для того, шоб дискримінація порушувала право
всіх громадян на рівний захист з боку закону, вона повинна бути навмисною 144.
Коли закон не визнається дискримінаційним через невірний вибір класифікації
для його перевірки, можна не сумніватися, що різниця в трактуванні є навмисною.
У більшості випадків суд визнає обрану класифікацію недійсною, хоча інколи
може виправдати її 145. Однак, якщо закон або постанова має нейтральний вигляд,
але при цьому обмежує права певних верств, це вказує на його дискримінаційну
спрямованість. Певна річ, значний диспропорційний ефект законодавства і нестача
в ньому расово-нейтральних тлумачень є наочним підтвердженням його дискримі-
наційної спрямованості146 * *.
Якщо постанова нейтральна по суті, але офіційна особа може вільно оперувати
нею, виявити дискримінацію в цьому випадку важче. У справі Уік Во проти Хопкінса
(¥іск Шо V. Норкіпз)[47 розглядалася постанова міської адміністрації, яка забороняла
розміщення пралень у дерев’яних будинках без отримання спеціального дозволу.
Міська адміністрація однозначно відмовила у видачі ліцензій китайським праль-
ням, видаючи їх іншим. Оскільки влада запропонувала расово-нейтральне пояснен-
ня своїх дій, суд вирішив, що вони не могли бути спрямовані на умисну
дискримінацію китайців 1 .3 другого боку, якшо диспропорційний расовий ефект
виник у результаті обов’язкового запровадження письмових цільових тестів для пра-
цевлаштування, це само по собі є недостатнім доказом умисного порушення права
на рівний захист з боку закону 149.
140 Вимога «відповідності» засобів результатам є основною характеристикою інших
конституційних тестів, наприклад прав і свобод, гарантованих 1 поправкою. Див. далі (свобода виражен-
ня ідей і свобода віросповідання).
141 Див. 5ігаи<1ег г. И'ея Уіг%іпіа, 100 11.8. 303 (1980) (законодавство, що забороняє темношкірим
входити до складу звичайного великого журі присяжних, є неконституційним).
42 Див.Уіск V. Лоркіги, 118 11.5. 356 (1886) (заборона видачі ліцензії китайським пральням є
дискримінаційною).
143 Див. Летапсіег V. Техаї, 347 П.5. 475 (1954) (заборона входити до складу журі присяжних €
дискримінаційною).
1 Див. Агііпцгоп Неі^кк і». Меігороіііап Ноиніпд Дет/еіортепі Согр., 429 11.8. 252, 267 (1977) (расово-
диспропорційний ефект місцевого законодавства недостатньо ілюструє дискримінаційні наміри).
Див. далі (програма затверджених дій).
Порівняйте з дискримінацією бізнесу в рамках клаузули «заморожування» комерційних
відносин. Див. внше. Обидва позови на порушення пункту рівного захисту з боку закону і клаузули «за-
морожування» комерційних відносин розглянуто на прикладі справи Міппевога V. Сіоуєг Ьеа/ Сгеатегі,
спричиненої законом, що мав дискримінаційний вплив на комерційні відносини між штатами, згадано
вище (виноска 125).
;42 118 И.5. 356 (1886).
48 Див. також коиізіапа V. ІМгеії Згаїев, 380 11.8. 145 (1965) (перевірка грамотності серед майбутніх
виборців Півдня мала дискримінаційний характер; вона проводилася вибірково, і її показники були
незмінними. Грамотність серед чорних була набагато нижчою, ніж серед білих).
149 Див. ІЇ'азМп&оп V. Лзуй, 426 11.8. 229 (1976). Згідно з федеральними нормативними актами, які
носять антидискримінаційну спрямованість, диспропорційний ефект закону в окремих випадках є
достатнім для підтвердження дискримінації. Див. розділ XV (дискримінація при працевлаштуванні су-
перечить Акту про громадянські права 1964 р.).
Конституційне право
319
Диспропорційний ефект може також виникнути з вимоги надання законодав-
чому акту расово-нейтрального характеру. В таких випадках необхідно дослідити
мотивацію змісту законопроектів. Це може бути «болісним дослідженням», проте
його необхідно провести. Для цього потрібно задіяти всі очевидні чинники, такі, як
історична база, переважання дискримінаційного законодавства в минулому, що
призвело до прийняття чинного законодавства, а також висловлювання видатних
законотворців з цього приводу. В справі Хантер проти Андервуда (Нипіег V. ІІпіїег-
уіоосі)™ суть питання полягала в наступному: чи містить розділ Конституції Ала-
бами, прийнятої в 1901 р., умисну дискримінацію темношкірих, коли в ньому
говориться, що негри, винні в злочині «моральної розпусти», втрачають виборчі
права. Щоб довести це, суд використав історію Конституційної конвенції, судову
практику та інші історичні джерела 1 .
Расова сегрегація. Расова сегрегація до 1954 р. не вважалась обмеженням права
на рівний захист з боку закону. В 1896 р. суд у справі Плессі проти Фергюсона (Ріе&у
V. Ееп’июп)1 2 закріпив підхід розмежування рівності, шо дало змогу застосовувати
критерій «рівні, але сегреговані», наскільки сегреговані можливості вважалися
приблизно рівними. У справі Плессісуд ухвалив закон Луїзіани про окремий проїзд
пасажирів у поїздах за расовим принципом. Рішення, винесене у цій справі, не було
скасовано доти, доки не перемогла справа Браун проти Управління в справах освіти
(Впмт V. ВоагВ о/ЕВисаіїоп)1. Тільки у справі Брауна суд визнав, шо різні засоби,
які грунтуються на расовій відмінності, складають расову дискримінацію, незважа-
ючи на те, наскільки рівноцінними можуть бути різні можливості; таким чином,
сегрегація, створена більшістю для відокремлення від меншості, завжди таврує
меншість. Здобутком справи Брауна була десегрегація загальноосвітніх шкіл.
Антигуманність расової сегрегаційної системи законодавства в Сполучених
Штатах дуже виразно виявлялася в тому, шо вона дозволяла штатам втілювати
принцип «рівних, але сегрегованих» можливостей для темношкірих. Особливо в
Південних штатах подібне законодавство і загальнопоширена практика допомогли
увічнити роздільну систему початкових шкіл, житлових кварталів, церков, бізнесу,
пасажирських перевезень та готелів. Темношкірий, шукаючи місце, де б поїсти,
повинен знайти їдальню для «чорних». Громадські вбиральні, як і фонтани для
пиття, поділялися на «білі» та «кольорові». В Північних штатах не існувало більшості
подібних образ, таких, як відокремлені питні фонтани, і менша кількість прикладів
сегрегаційної практики охоронялася законом. Але окремі приклади сегрегації
бізнесу та особи траплялися в законодавстві і там. Так, на Півночі не було
нетиповим, коли видатним чорним музикантам не дозволяли зупинятися в готелі,
де вони грали. Неможливо переоцінити значення рішення суду в справі Браун проти
Управління в справах освіти. Коли юристів Сполучених Штатів просять назвати
найбільш важливе рішення Верховного суду, вони називають справу Брауна 150 151 152 * 154 *.
Справа Брауна розкритикувала подвійну сутність системи загальноосвітніх шкіл,
встановленої законодавством або адміністрацією цих шкіл. Хоча справа Брауна
торкнулася насамперед десегрегації шкільної системи, вона стосується всіх узако-
нених проявів расової сегрегації 5 .
150 Див. 471 0.8. 222 (1985).
151 Суд визнав, що хоча законодавці мали також підставу для дискримінації бідних білих, цього
недостатньо для збереження даного положення, оскільки воно позбавляє темношкірих громадянських
прав у будь-якому випадку.
152 Див. 163 11.8. 537 (1896).
155 Див. 347 11.5. 483 (1954).
154 Див. також розділ IV і виноску 119.
135 Пункт про рівний захист законом не впливає на расово-дискримінаційні дії окремих осіб,
оскільки Конституція застосовується в цілому до дій уряду. Дискримінація особи була засуджена
кількома федеральними нормативними актами, прийнятими починаючи з 1964 р. Один з них, шо забо-
роняє дискримінацію при працевлаштуванні, розглядається в розділі XV. Інші забороняють дис-
кримінацію особи при будівництві житла, поселенні в готелях, кредитуванні чи будь-якій іншій
діяльності, яка фінансується з федерального бюджету.
320
Розділ IX
Програма «врівноважуючих заходів». Можливо, більш важливим результатом у
справі ліквідації расової дискримінації є програма «врівноважуючих заходів»,
спеціально розроблена для допомоги меншинам при працевлаштуванні, вступі до
навчальних закладів, отриманні урядових підрядів та в інших сферах. Ця програма
спрямована на подолання наслідків дискримінації меншин протягом найближчих
років. Проте програма «врівноважуючих заходів» неодноразово оскаржувалась у
судах представниками білої більшості. Задіяні норми класифікації для перевірки
конститунійності законодавства є безспірними, якщо вони скасовують закони,
спрямовані на дискримінацію темношкірих. Постає питання, чи будуть «добро-
чинні» або «подвійні» антидискримінаційні закони, розроблені на допомогу мен-
шинам, розглядатися за тими самими стандартами?
Щодо урядів штатів та органів місцевої влади, то переважна більшість суду
вірить, що програми «врівноважуючих заходів» будуть прийматися ними за тими
самими стандартами, як і будь-які інші програми, спрямовані на захист прав
расових меншин. Нормативні акти, що порушують ці права і не виправдані інтере-
сами уряду, після проведення жорсткої перевірки будуть скасовуватися. Більше
того, бажання уряду виправити наслідки «соціальної дискримінації» дещо су-
перечить його зацікавленості в реалізації програми «врівноважуючих заходів».
Таким було рішення у справі Річмонд проти КомпаніїДж. А. Крозон (КісИтопсІ V. І.А.
Сгоаоп Со.)1 , в якій суд не визнав програми надання переваги расовим меншинам.
Ця програма вимагала, щоб головні будівельні підрядчики, отримуючи підряд від
міста, укладали субпідряди щонайменше на ЗО % обсягів робіт з будівельними
фірмами, власниками яких є представники меншин. Суд визнав таку вимогу непра-
вочинною, незважаючи на той факт, шо головні підрядчики міста завжди вико-
ристовували для субпідрядів декілька будівельних фірм, власниками яких були
представники меншин. У справі Крозон суд визнав, шо деякі заходи з програми
«врівноважуючих заходів» можуть бути підтримані, якшо вони спеціально розроб-
лені для ліквідації наслідків окремих випадків дискримінації будівельників — пред-
ставників меншин, шо мали місце в минулому з боку міської адміністрації або
приватних будівельних компаній. Конкретних фактів дискримінації у справі не
наводилося. Однак суд не визнав доводів муніципалітету про існування у місті
кількох будівельних фірм, власниками яких є представники расових меншин, шо за-
лучалися для виконання міських підрядів. Навпаки, між програмою «врівноважу-
ючих заходів» і окремими прикладами расової дискримінації можна провести
прямий зв’язок.
Залишається розглянути питання, чи існують інші інтереси уряду, які можуть
бути визнані непідвладними судовому розгляду. Наприклад, дехто може стверджу-
вати, що врахування расових відмінностей у різних сферах суспільного життя є
одним з цих інтересів. Можливості для цього існують при зарахуванні до медичних
навчальних закладів 156 157, середніх шкіл 158, але в жодному з випадків судді не досяглії
згоди.
Федеральний уряд, розглядаючи програми «врівноважуючих заходів», керується
різними стандартами для визначення критеріїв рівності. Через рік після справи
Крозон у справі Муніципальна мережа радіомовлення проти Федеральної комісії з
питань зв’язку (Меіго Вгоадсазііп§ Іпс. і’. Реііегаі Соттипісаііопз Соттіззіоп) 159 суд
ухвалив програму «врівноважуючих заходів», яку можна було б заперечити, корис-
туючись стандартом справи Крозон. Федеральна комісія віддала перевагу радіо-
трансляційним компаніям, шо належать представникам расових меншин, у
змаганні за право трансляції на обмеженій кількості радіочастот і видала кілька
156 Див. 488 118. 469 (1989).
15Т Див. Ке^епв о/ /Не Ипіїегзііу о/ СаІІ/отіа V. Вакке, 438 11.8. 265 (1978).
158 Див. Міца/іг V. Заскхоп ВоагсІ о/Есіисагіоп, 476 118. 267 (1986).
159 Див. 497 118. 547 (1990).
Конституційне право
321
ліцензій власникам них компаній, у чому відмовила представникам білої більшості.
Метою цієї акції було заохотити створення різноманітних розважальних програм і
випусків новин. На думку суду, ця програма набула сили, тому шо стандарт перевірки,
застосований до неї, був не жорстким, а лише середнього рівня, що звичайно засто-
совується до випадків дискримінації статі. Його буде описано далі, в підрозділі 3.
Мотив суду для застосування різних стандартів до дій Федерального уряду не
цілком зрозумілий. У справі Крозон суд визначив суттєву відмінність між Феде-
ральним урядом і адміністрацією міста. На місцевому рівні расові групи мали
можливість впливати на муніципалітет і розподіляти підряди самостійно, шо було
менш імовірно на національному рівні — шодо Конгресу. Застосування різних
конституційних стандартів раніше ніколи не обгрунтовувалось, і якшо суд підхо-
дить до цього питання серйозно, він повинен знайти аргументи, що дають йому
змогу при розгляді справ про порушення права на рівний захист з боку закону за-
стосувати різні стандарти до урядів штатів і Федерального уряду 16°.
Рішення, що впливають на виборчі права расових меншин. Іншою сферою
виникнення суперечностей є використання расових ознак при формуванні
виборчих округів для виборів до Конгресу і законодавчих органів штату. Феде-
ральний Акт виборчих прав 160 161 забороняє послаблення ролі расових меншин у
здійсненні політичної влади. Штати проводять межі виборчих округів таким чином,
щоб расові меншини складали такий самий відсоток виборців в окрузі, як і за-
гальний відсоток меншин серед виборців штату. Верховний суд визнає таке
навмисне використання расових ознак конституційним, якщо його метою є за-
безпечення виборців — представників меншин, законною часткою політичної
влади 162. Проте в останній справі було визнано, що така мета повинна мати
конституційні межі. У справі Шоу проти Рено (5Игач/ V. Депо)163 більшість суддів
(4/5 голосів) визнали недійсним створення для виборів до Конгресу «білокольоро-
вого» округу, шо був 160 миль завдовжки і протягом майже всієї довжини не ширше
від шосе, підозрюючи, що його створили виключно за расовою ознакою. Ця справа
була повернена на доснідування в нижчі судові інстанції, оскільки таке расове роз-
межування ганьбить принципи рівного захисту з боку закону.
Дискримінація, що є наслідком відмови у підданстві. Відмова у підданстві як проб-
лема розв’язується по-різному, в залежності від того, чи є ця проблема наслідком
дискримінації з боку Федерального уряду, уряду штату чи місцевої влади. Такий
подвійний стандарт базується на необмежених повноваженнях Федерального
уряду з питань еміграції і натуралізації164 *. Якшо мова йде про уряд штату або
місцеву владу, суд визначає відповідну класифікацію. Проте жорстка перевірка
не застосовується при розгляді справ про недопущення іноземців займати деякі
урядові посади, оскільки це вважається «внутрішнім процесом демократичного
самоврядування» . Для вирішення питання про отримання таких посад
необхідно тільки визначити раціонально обгрунтований класифікаційний підхід
до проблеми. Так, суд застосував жорстку перевірку і скасував законодавчі акти,
які забороняли іноземцям отримувати соціальну допомогу 166, обіймати посади
160 Порівняйте ВоІ!іп% V. ДВагре, 347 11.8. 497 (1954). Можна навести інше можливе обгрунтування
для застосування різних конституційних стандартів, яке випливає з 14 поправки і надає Конгресу
особливих повноважень «примусово запроваджувати» рівний захист з боку закону за допомогою
«відповідних законодавчих актів». Але у справі Меіго Вгоадсаміп%суд відкинув цей аргумент. Найкращим
поясненням дій суду є те, шо аін не змінив свого рішення, яке спричинило справу Стоп. Ним суд ухва-
лив Федеральну програму, яка вимагає розподіляти 10 відсотків робіт громадського фінансування між
підрядниками — представниками расових меншин. Лив. РиІШохе V. Кіийпіск, 448 11.8. 448 (1980).
161 42 С.8.С.А. § 1971.
162 Див. СіпИес! РекіДі Ог^апігаїіот о/ &іІНатД>иіц}і к. Сагеу, 430 11.8. 144 (1977).
163 Див. _ С.8.	113 8.Сі. 2816 (1993).
Див. Ст. І, § 8, п. 4.
Вето! V. Раіпіег. 467 13.8. 216, 220 (1984).
166 Див. бгаИат V. Яіскапкоп, 403 11.8. 365 (1971).
2і 9-340
322
Розділ IX
юристів 167 або державних службовців168 169. Але суд визнав, що законодавство штатів
може заборонити іноземцям обіймати посади працівників поліції, інспекторів,
що наглядають за умовно засудженими злочинцями 17°, та вчителів загальноосвіт-
ніх шкіл171. Коли Федеральний уряд має справи з іноземцями, обрана класифікація
для перевірки закону повинна розкривати лише суть питання 1 .
б.	Класифікація, яка застосовується для перевірки законів,
що перешкоджають реалізації фундаментальних прав
Жорстка перевірка буде застосована до законів, які сформульовані таким
чином, що ускладнюють реалізацію фундаментальних прав. До таких прав нале-
жать права як проголошені безпосередньо Конституцією (1 поправкою)173, так і
нечітко визначені нею, але визнані фундаментальними конституційними положен-
нями (наприклад, право голосу або право на приватне життя)174 175 176. Класифікація за-
кону як такого, що перешкоджає реалізації фундаментальних прав, не може бути
спростована, доки уряд не доведе, що це необхідно для досягнення його інтересів.
У більшості судових справ розглядається питання, чи порушує закон, що
перевіряється, фундаментальні права. Так, навіть коли визнати право на аборт фун-
даментальним, то федеральний закон з соціального захисту, який забороняє фінан-
сування медичної вартості абортів з федерального бюджету і водночас продовжує
фінансувати вартість народження, не вимагає проведення жорсткої перевірки. Суд
визначив, що закон не порушує право на аборт, якшо чоловік жінки, яка хоче
зробити аборт, не заперечує. Було проведено перевірку раціонального обгрунтуван-
ня закону, після чого його було затверджено 1 .
Постає питання про проведення межі між правом на рівний захист з боку закону
і правом на дотримання належних правових процедур, оскільки обидва належать до
категорії фундаментальних прав. Натомість суд самостійно визначив випадки по-
рушення права на рівний захист усіх громадян з боку закону в справах про не-
дотримання належних правових процедур і навпаки. Видатною справою, що
торкнулася обох галузей фундаментальних прав, була справа Скіннер проти Окла-
хоми (Зкіппег V. ОкІакота)г• Скіннер був засуджений за крадіжку втретє, і штат
вирішив застосувати закон, який дозволяє стерилізувати злочинців-рецидивістів,
засуджених за декілька злочинів. Верховний суд визнав цей закон антиконститу-
ційним, оскільки він порушує право на рівний захист з боку закону. Суд обгрунтував
своє рішення тим, що закон передбачає стерилізацію осіб, неодноразово засуджених
за такі злочини, як грабіж, розбійний напад, крадіжка, вбивство, тоді як кара за інші
злочини, такі, як шахрайство або розкрадання, не передбачає цього. Суд допустив,
що можна раціонально обгрунтувати різницю у застосуванні закону і після прове-
Див. Арріісаііоп о/ СгіДНкз, 413 11.8. 717 (1973).
Див. Зи^аппап V. ОоицаІІ, 413 (3.8. 634 (1973).
Див. Роїеу V. Соппеїіе, 435 13 5 291 (1978).
Див. СаЬеіІ V. Скачег-За/ігіо, 454 13.8. 432 (1982).
Див. АтЬасИ V. іїогмск, 441 13.8. 68 (1979).
Див., напр., Маїкенк V. Оіаг, 426 13.8. 67 (1976), як пояснено у справі іїудиін V. Маисіе), 432 13.8.
167
168
169
170
171
172
і ,7, п. 8 (1977) (суд визнав чинною вимогу терміну проживання для медичного пільгового обслуговуван-
ня, встановленого Конгресом для іноземців без громадянства).
173 Див. напр. Сагеу і>. Вгоюи, 447 11.8. 455 (1980) (законодавство забороняє пікетування предс-
тавництв, оскільки дебати з права на працю суперечать як 1 поправні, так і жорсткій перевірці, яка за-
стосовується до права на рівний захист з боку закону).
174 Див. Зкаріго V. ТИотрюп, 394 11.8. 618 (1969) (вимога постійного місцепроживання порушує
право на вільне пересування). Див. також Аіготеу бепегаї о/ Уогк V. 5іого Ьорег, 476 11.8. 898 (1986)
(порушені права як на вільне пересування, так і на рівний захист з боку закону при працевлаштуванні,
якщо законодавство віддає перевагу ветеранам, то проживають у тому штаті, звідки вони призивалися
на військову службу).
175 Див. Наггіз V. Мекав, 448 11.8. 297 (1980).
176 Див. 316 13.8. 535 (1942).
Конституційне право
323
дення часткової перевірки, яка використовується при розгляді справ про порушен-
ня права на рівний захист з боку закону, довести його чинність. Проте класифікація
даного закону визначає стерилізацію як дію, що порушує фундаментальне право
людини творити нащадків 1 .
2. Часткова перевірка
«раціонального обгрунтування» законодавства у сфері
економіки, бізнесу й соціальних програм
Тест «раціонального обгрунтування» використовується для класифікації зако-
нодавства у сфері економіки, бізнесу й соціальних програм, яке не має безпосе-
реднього відношення до реалізації фундаментальних прав. Це означає, шо коли
законодавча влада може у межах своїх повноважень здійснити раціонально обгрун-
товану класифікацію людей або речей тим самим чином, що й нормативні акти або
закони, які перевіряються, значить ці нормативні акти або закони не порушують
пункту про рівний захист з боку закону. Немає потреби розраховувати на те, що про-
ведене обгрунтування надасть закону чинності; раціональне обгрунтування може
бути сформульоване пізніше нарадою суддів у процесі судової перевірки.
Як нещодавно постановив суд, закон згідно з тестом «раціонального обгрунту-
вання» буде підтримано, «якщо формулювання фактів можна розумно використати
для їх виправдання» . У противному разі цей закон потребує часткової перевірки.
Суть її полягає в наступному: «Конституція припускає, що... навіть нерозважливі
рішення будуть неодмінно виправлені політичним процесом і юридичне втручання
в цілому невиправдане. І не має значення, наскільки обмежено ми можемо сприй-
мати діяльність політичної гілки влади»1 . Якщо аналізувати «цілі і засоби законо-
творення, то ціль повинна відповідати законності, а вибрані засоби повинні лише
передбачати наслідки». За таких умов надзвичайно легко знайти раціональне об-
грунтування закону. Коли ж до нього застосувати жорстку перевірку, в процесі якої
буде проведено відповідну класифікацію цього закону, то його можна скасувати.
Останнім прикладом застосування тесту «раціонального обгрунтування» є
справа Даллас проти Стенгліна (Баїїаз V. 5йш&/й)18 °, в якій суд одностайно визнав
постанову муніципалітету, шо обмежує допуск осіб віком від 14 до 18 років у деякі
танцювальні зали. Перш за все суд встановив, що закон не обмежує жодного з прав,
гарантованих 1 поправкою або пунктом, який гарантує дотримання належних пра-
вових процедур, і, таким чином, не вимагає жорсткої перевірки. В цій справі було
застосовано тест «раціонального обгрунтування». Суд визнав аргумент, що немає
раціонального обгрунтування для визначення різниці між танцювальними залами
та іншими місцями загального користування (наприклад, місцями катання на
роликових ковзанах), яке відповідало б меті міської влади перешкодити розпусті
серед осіб віком до 18 років. Суд постановив, що різниця «може не визначатися, але
диференціація повинна бути здійснена, бо це необхідно для проведення тесту
«раціонального обгрунтування»177 * 179 * 181 182.
Оскільки тест «раціонального обгрунтування» є дійсно гнучким, то важко
спростувати аргумент, що класифікація, висунута з метою встановлення чинності
законодавства, не може передбачати його наслідків. Проте законодавча мета
повинна бути законною, хоча трапляються справи, в яких, виходячи з цієї вимоги,
законодавство визнається нечинним. У справі м. Кліберн проти Клібернського
житлового центру (Сііу о/ СІеЬигпе V. СІеЬигпе СМп§ Сеи/ег/82міська влада забо-
177 Фундаментальне право на дотримання належних правових процедур розглянуто далі.
}78 Зиііїтзп V. Зігоор, 496 4.8. 478 (1990).
179 Уапсе V. ВгеЛеу, 440 4.8. 93 (1978).
188 Див. РаІІаі V. Зшп^Ип, 490 4.8. 19 (1989).
181 490 4.8. аг. 28.
182 Див. 4П 4.8. 432 (1985).
21 •9-340
324
Розділ IX
ронила використання будинків для спільного проживання розумово відсталих
осіб. Проте вона дозволила спільне проживання не розумово відсталих осіб, які не
перебувають у родинних зв’язках. Доки відхиляється аргумент, що розумово від-
сталі особи належать до «певних» груп, як, наприклад, національні меншини, не
може бути доведено, що ця постанова порушує право на рівний захист з боку закону.
Є тільки одне допустиме обгрунтування цієї постанови — бажання міської адмі-
ністрації утримувати розумово відсталих осіб окремо — мета, яка не може бути
визнана законною. Суд використав подібне обгрунтування, але стосовно бізнесу в
справі Муніципальна компанія страхування життя проти Барда (Меігороіііап Ьі/е Іп-
зигапсе Со. V. ІУагд)183. У цій справі розглядалося питання про чинність закону
штату, що передбачає вищі ставки оподаткування для страхових компаній з інших
штатів, які працюють у даному штаті, порівняно з ставками для власних страхових
компаній. Суд визнав, що закон може бути скасований, коли обгрунтуванням такого
розмежування є бажання захистити місцевий бізнес від зовнішньої конкуренції, що
відповідає цілям уряду. Незадоволена сторона в цій справі припускає, шо можливою
підставою для сприяння місцевим компаніям може бути турбота про споживача,
тобто місцеві компанії мають більшу потребу в офісах, за допомогою яких вони
обслуговують споживачів. Ці дві справи демонструють, що немає ніякої необ-
хідності, щоб раціональне обгрунтування мало на увазі законні цілі. Турбота про
споживача навіть не висувалася міською адміністрацією для виправдання своїх дій.
Суд зважив на всі аспекти справи і передав її на розгляд нижчої судової інстанції
з урахуванням можливого раціонального обгрунтування цього закону 184.
3. Тест «середнього рівня» для перевірки
класифікацій стосовно статі
Дискримінація на підставі статі і розробка тесту середнього рівня. До 1970-х рр.
Суд вважав достатнім застосовувати тільки два рівні перевірки законодавства. Проте
він чимдалі більше стикався з вимогами розробити класифікацію, шо базується на
понятті «стать», і стало ясно, шо ні жорсткий, ні гнучкий тести не відповідають цим
вимогам. Наприклад, закон, що забороняє жінкам працювати барменами, але до-
зволяє це чоловікам, може бути виправданий тестом «раціонального обгрунтуван-
ня», який доводить, що чоловіки частіше відвідують бари і атмосфера в них може
бути несприятливою для жінки, а також що така заборона дозволяє уникнути проб-
лем проституції. Досі дехто не погоджується з подібним рішенням, вважає його не-
розумним і доводить, що бари з цього погляду не набагато гірші, ніж інші місця, де
дозволено працювати жінкам; класифікація, що базується на понятті «стать», може
виявитися недостатньою після проведення тесту «раціонального обгрунтування»185 186.
З другого боку, застосування жорсткої перевірки може призвести до визнання цього
закону неправочинним так само, як і багатьох інших законів, таких, як закон про
звільнення жінок від стройової військової служби або закон про захист від сексу-
альних домагань, якшо уряд не доведе, що ці закони спрямовані на захист жінок у
суспільстві|86.
Як показав розгляд сімейного права в розділі XIII, заміжня жінка має окремі
права в рамках загального права187. Її чоловік контролює її власність, має права на
183 Див. 470 11.8. 869 (1985).
184 Між іншим, дана постанова не суперечила клаузулі «заморожування» комерційних відносин,
оскільки Конгрес наділив штати повноваженнями регулювати страховий бізнес, навіть якшо такі пос-
танови придушують комерційні відносини між штатами, шо допускається в рамках клаузули «заморо-
жування» комерційних відносин. Див. вище.
185 Див. СоеваеПУ. Сіеагу, 335 118. 464 (1948).
186 Див. далі.
187 Див. далі.
Конституційне право
325
всі її доходи, опікується її дітьми після розлучення і навіть застосовує до них фізичні
покарання. Ці положення загального права переходять у конституційне право. По-
дібна думка, висловлена у справі 1873 р. Бредеел проти Імінойс (Вгасіууеіі V. Л1іпоі5)1іі,
відображає ставлення до закону, який стверджує, що штат Іллінойс може заборо-
нити жінці займатися юридичною практикою: «Природна сором’язливість і прита-
манна жіночій статі мінливість і делікатність робить жінок непридатними до багатьох
професій суспільного життя... Першочергове призначення і доля жінки — зай-
матися благодійністю і виконувати обов’язки жінки і матері. Такий закон Творця»189 190 191.
Багато що змінилось у конституційному праві з 1873 р., і другий бік медалі
представлений тим фактом, шо через 100 років суд впритул підійшов до висновку,
шо класифікація, базована на понятті «стать», відноситься до категорії сумнівних
і вимагає застосування жорсткої перевірки.
У справі Фронтієро проти Річардсона (Ргопііего V. Кіскагскоп)^ 1973 р. Суд
визнав неправочинність федерального закону, який автоматично забезпечує
чоловіків-військовослужбовців «допомогою на утриманців», але вимагає від жінок,
що перебувають на військовій службі, доказів реальної залежності від них їх
чоловіків для призначення «допомоги на утриманців». Четверо членів суду поба-
жали скасувати цей закон на основі тесту «жорсткої перевірки».
Стандарт справ Ріда (Кеед) і Крейга (Сгаі§). Зрештою, більшість суду визнала
необхідність створення тесту, який займав би проміжне становище між тестами
«жорсткої перевірки» і «раціонального обгрунтування» і який було використано у
справі Рід проти Ріда (Кеесі V. Кеесі) 1971 р.1 . «Класифікація повинна бути розум-
ною, обгрунтованою і залишати місце для іншого обгрунтування, яке неуперед-
жено і безпосередньо пов’язане з метою законодавства. Отже, всі особи в подібних
обставинах повинні бути розсуджені подібним чином»192 193.
У справі Ріда суд скасував закон Айдахо (ІбаЬо), що забороняв віддавати пере-
вагу чоловікам над жінками серед родичів померлих при виконанні духівниці.
Суд відкинув як безпідставні абстрактні розмірковування про недостатні здібності
жінок розумітися на праві, бізнесі, комерції, як обгрунтування переваги чоловіків.
Суд удосконалив стандарт 1976 р. в справі Крейгпроти Борена (Сгаі§ V. Вогеп}19\ У ході
розгляду цієї справи було визнано неправочинним закон штату Оклахома, що
встановлював офіційний вік, з якого дозволено вживання алкогольних напоїв, —
18 років для жінок і 21 рік для чоловіків. Суд указав, шо для визнання чинності
закону, який базується на статевих розбіжностях, він повинен відповідати
тесту «середнього рівня», тобто закон повинен «служити важливим цілям уряду
і бути спрямованим на досягнення цих цілей». Що ж до відповідності «цілей
і засобів», то ціль повинна бути «суттєвою і водночас законною», а засобом її
досягнення повинна бути правильно обрана класифікація закону, яка «перед-
бачає» наслідки. Компроміс, необхідний для досягнення «відповідності», ви-
магає обрання належної класифікації закону і його раціонального обгрунту-
вання. Належна класифікація може бути лише засобом для досягнення цілей
]88 Див. 83 0.5. 130 (1873).
89 Місіс Бредвелл (Вгабтчеіі) не відмовилася від юридичної кар’єри і понад ЗО років працювала
редактором та видавцем одного з найбільш впливових юридичних видань «СЬісаво Бату Зоитаї». Вона
була подругою Меррі Тодд Лінкольн (Мету Тобб Ідлсоїп), удови Авраама Лінкольна, і допомогла місіс
Лінкольн вийти з психіатричної лікарні, куди її запроторила рідня чоловіка. Завдяки зусиллям свого
чоловіка-юриста місіс Бредвелл (Вгасіхмеїі) була зарахована до колегії юристів штату Іллінойс посмертно,
бо Іллінойс та інші штати зняли заборону з жінок працювати юристами тільки наприкінці XIX — на
початку XX ст. Див. іапе М. Рпегітап. Атегіса’з Еігеї М/отап Бахууег: ТЬе ВіодгарЬу оГМуга Вга<№е11 (Рго-
те(йеи5 Воокз. М.У. 1993).
190 Див. 411 БІ.5. 677 (1973).
191 Див. 404 11.8 71 (1971).
192 Див. 404 О.5., аі. 76.
193 Див. 429 11.5. 190 (1976).
326
Розділ IX
уряду, тоді як тест «раціонального обгрунтування» тільки вимагає, шоб обрані
засоби сприяли досягненню цих цілей.
Суд використав тест «середнього рівня» для скасування кількох законодавчих
актів і постанов, прийнятих після справи Ріда. Він відхилив як нічим не обгрунто-
вані більшість стереотипних уявлень про жінок, що безумовно приймалися судом
у минулому. В 1982 р. у справі Жіночий університет Міссісіпі проти Хоган (Мізаітіррі
Цпіуепііу/ог ІУотеп V. Но^ап) суд особливо наголосив, що закони не можуть базу-
ватися на «архаїчних і стереотипних уявленнях» про здібності чоловіків і жінок,
не ставлячи питання, наскільки такі уявлення обгрунтовані. Справа Хоган розкри-
тикувала практику зарахування дітей до дитячих закладів, яка обмежувала програму
піклування про дітей одиноких жінок . У справі Орр проти Орра (От V. От) суд ска-
сував закон, який забезпечував виплату аліментів тільки жінкам, а не чоловікам. Він
визнав, що уявлення, начебто чоловіки не мають таких самих потреб, що й жінки, є
необгрунтованим, таким, яке базується на неприпустимих щодо статі стереотипах.
Подібно до цього суд скасував постанови, в основі яких було припущення, шо коли
працюють і чоловік, і жінка, то чоловік повинен отримувати більшу заробітну плат-
ню 96 і шо чоловік має потребу у більш високому рівні освіти, ніж жінка197.
Законодавство, яке перешкоджає чоловікам. Як показали справи Орра і Хогана,
чоловіки, як і жінки, можуть використовувати клаузулу «рівного захисту» з боку за-
кону, щоб ліквідувати розбіжності, що базуються на понятті «стать», коли стерео-
типи щодо статі заважають їм. Так, суд визнав неправочинним закон, що гарантував
соціальну допомогу на дітей жінці у випадку смерті чоловіка-годувальника, але не
надавав таких самих пільг чоловікові в разі втрати жінки-годувальниці . Закон
також забезпечував соціальні пільги всім жінкам, шо втратили годувальника, не
вимагаючи доказів залежності їх від чоловіка, і гарантував такі самі пільги чоловікам
тільки в разі наявності доказів фактичної залежності194 195 196 197 198 199.
Правова компенсація жінкам для ліквідації нерівності. Закон, який проводить
диференціацію щодо статі і надає перевагу жінкам, має законну силу за певних
обставин, навіть коли він базується на принципі, що жінка не може бути рівною з
чоловіком. Якщо закон розроблено для ліквідації наслідків соціальної нерівності, він
має юридичну силу. Так, у справі Кан проти НІевін (КаИп г. Зіієуіп) суд схвалив закон
штату Флорида, який звільняє вдів від сплати податку на власність, але не звільняє
від такої сплати вдівців 200. Подібно до цього у справі Каліфано проти Вебстера (Са-
Іі/апо V. ЇУеЬіїег)201 розглядалася чинність законів з соціального забезпечення, які
дозволяють жінкам при нарахуванні ставки пенсійного забезпечення на відміну від
чоловіків не враховувати роки отримання низьких доходів. Суд звернув увагу на
добре відомий факт, що працюючі жінки мають нижчу заробітну плату, ніж чоловіки,
і спроба Конгресу відкоригувати такий дисбаланс відповідає меті уряду- Застосування
для перевірки законів з соціального забезпечення тих самих гнучких стандартів, які
застосовуються для перевірки конституційності програм «врівноважуючих заходів»
для расових меншин, може видатися більш сприятливим для жінок.
Припустима дискримінація статі. Закони, що базуються на реальних біо-
логічних відмінностях, які інколи звуться «специфічними особливостями статі»,
завжди будуть визнаватися правочинними, якшо вони відповідають гнучким стан-
194 Див. 458 СІ.8. 718 (1982).
195 Див. 440 0.8. 268 (1979).
196 Див. ТтпПего V. ЯісИапіяіп, 114 0.8. 677 (1973) (скасовано федеральний закон, згідно з яким
чоловіки-військовослужбовці автоматично отримували допомогу на утриманців, тоді як жінки-
військовослужбовці повинні були довести свою залежність від чоловіка).
197 Див. Зіапюп і>. 8)агиоп, 421 ІІ.8.7 (1975) (визнано неправочинним закон, який вимагав від батьків
опікувати дітей чоловічої статі до 21 року, а жіночої тільки до 18 років).
198 Див. ІУеіпЬег^ег V. ІРеііеп/еіа, 420 й.8. 636 (1975).
199 Див. Саіі/апо V. ОШ/агЬ, 430 11.8. 199 (1977).
200 Див. Каїїп V. ЗИєуіп. 416 115. 351 (1974).
201 Див. 430 11.8. 313 (1977).
Конституційне право
327
дартам тесту «раціонального обгрунтування». Наприклад, біологічне відтворення
людини легко ідентифікує матір і дитину в процесі пологів, тоді як ідентифікувати
батька набагато важче. Спираючись на це, закон штату дозволяє незаміжній матері
дитини вжити дій у разі смерті дитини через недбалість лікарів, але не дає такого
права батькові, доки він не «узаконить» дитину в процесі визнання батьківства 2О2.
Верховний суд визнав, що уряд штату має конституційне право не включати
вагітність до загального медичного плану страхування, оскільки завагітніти можуть
тільки жінки 203. І, нарешті, Суд визнав конституційним встановлене Конгресом
обмеження при призові (на строкову військову службу) чоловіків 204 *. Виходячи з
цього рішення, Суд міг би визнати, шо військове законодавство, яке звільняє жінок
від несення служби в районах воєнних дій, є також конституційним. У цій справі
суд визнав слушними посилання Конгресу на меншу фізичну силу жінок, складність
військової служби в похідних умовах, а також на вплив суспільної моралі, шо ставить
у складні умови жінку під час воєнних дій 20і.
Різні погляди на права жінки і рівність. Критика підходів суду до прав жінки
відрізняється в залежності від точки зору на становище жінки в суспільстві. Різних
поглядів щодо цього дотримуються навіть феміністки. Деякі феміністки впевнені,
що суд повинен визнати статеву приналежність недопустимою класифікацією і ска-
сувати всі класифікації, базовані на статевій приналежності, навіть коли вони роз-
роблені для допомоги жінкам. Такі погляди сприяють захисту жінок, одержанню
ними тимчасової допомоги, але в іншому вони визнані шкідливими, бо зберігають
стереотип жінки, як залежної і підлеглої. Послідовники цих поглядів вважають, шо
навіть незначні переваги для жінок можуть виправдати існування значних недоліків.
Проте такі переваги більше служать збереженню традиційної долі жінки, як домо-
господарки, ніж пошукам самовираження в праці.
З другого боку, феміністки підтримують нормативні акти, що передбачають
спеціальний захист жінок у разі необхідності. Ці нормативні акти мають на меті до-
помогти жінці подолати перешкоди, створені суспільством як у минулому, так і
тепер. Феміністки доводять, що однакове ставлення до чоловіків і жінок дозволить
продовжити пригнічення жінок соціальною нерівністю. Так, скасування
класифікації закону, що базуються на статевій приналежності, тільки нашкодить
жінці, доки не настануть реальні зміни у суспільстві, яких чекають жінки.
Феміністки стверджують, що рішення Верховного суду не сприяють законодавчому
захисту жінок, оскільки ці рішення не продуктивні і залишаться такими, доки не
буде реальних суспільних змін для вирішення проблем жінок.
Конфлікт між цими двома групами феміністок став наочним у справі про
чинність закону Каліфорнії, який вимагав від роботодавців надання працюючим
жінкам неоплачуваної відпустки за вагітністю строком до чотирьох місяців і право
повернутися на попереднє місце роботи після закінчення відпустки. Подання агпі-
сиз сигіае складено двома організаціями феміністок — Національною організацією
жінок (№ііопа1 Ог^ашгаїіоп Гог\Уотеп — N0^ і Організацією захисту рівних прав
(Е§иа1 Кі§Ьїз Адуосаіез — ЕКА), які мають протилежні погляди у питанні про
чинність згаданого закону. ТЧОХУ доводить, що закон необхідно скасувати, оскільки
він є частиною «протекціоністського» законодавства, що базується на уяві про
слабкість жінки. Організація захисту рівних прав вимагає визнати згаданий закон,
202 Див. Рагіїат и. Ни/Діез,441 0.5. 347 (1979). Але дивись СаЬап у. МоКаттесІ, 441 0.5. 380 (1979)
(визнано неконституційним той факт, що зв’язки між дитиною і біологічним батьком, якщо він не живе
з матір’ю та дитиною, встановлюються тільки за згодою матері).
2®3 Див. ОеііиІЛ^у. Аіеііо, 417 0.8. 484 (1974). Проте Конгрес впровадив законодавчий захист жінок
V вигляді Акта, що забороняє дискримінацію вагітних жінок, 42 11.8.С.А § 2000е (к).
204 Див. Позікегу. СоМЬегц, 453 0.8. 57 (1981).
203 Жінки отримують більш ефективний захист від дискримінації за ознакою статі в суспільній та
особистій сферах за допомогою постанов, особливо Закону про громадянські права 1964, 42 13.8. С. А.
§ 2000е еі «ед. Див. також розділ XV.
328
Розділ IX
стверджуючи, що його головні положення не дискримінаційні; вони необхідні, щоб
забезпечити рівність при працевлаштуванні, а також для ліквідації перешкод, з
якими жінка стикається на роботі. Суд ухвалив цей закон 206.
Дискримінація прав позашлюбних дітей. Верховний суд визнав, шо тест «середнього
рівня» використовується для скасування класифікацій, які базуються на статевій
приналежності і дискримінують права позашлюбних дітей та дітей, батьки яких не
одружені. Суд скасував більшість традиційних законодавчих обмежень дієздатності, що
застосовувалися для таких дітей. Він визнав неконституційними обмеження прав
дитини на отримання спадщини від батька 207, матеріальну допомогу в разі втрати
працездатності 208, компенсацію в разі смерті одного з батьків 209, соціальну допо-
могу з благодійних фондів 21°, а також права дитини на підтримку від біологічного
батька211.
Проте суд визнав, що коли отримання державної допомоги мотивується «реаль-
ною залежністю» дитини від одного з померлих батьків, уряд може вимагати, шоб
позашлюбна дитина навела докази такої реальної залежності, хоча він визнає без
доказів, що законнонароджені діти залежні від батька212.
Б. Право на дотримання належних правових
процедур
Різноманітність правових процедур. Як зазначено в розділі про кримінальні про-
цедури 213, у Конституції є два положення, які гарантують дотримання належних
правових процедур: перше міститься в 5 поправці і застосовується тільки до Федераль-
ного уряду, друге — в 14 поправці і застосовується до штатів. Разом вони гарантують,
що будь-яка особа не може бути позбавлена прав на життя, свободу чи власність без
дотримання належного судового процесу будь-яким державним службовцем Сполу-
чених Штатів.
Загальне формулювання положень, які гарантують дотримання належних пра-
вових процедур, дає суду можливість застосовувати їх у різноманітних цілях. У сфері
особистих прав процедурні процеси слід розуміти як дотримання прав трьох різних
категорій. Перша — «загальні» процесуальні права — уже обговорювалася в розділі
про кримінальні процедури. Друга — процесуальні права — розглядалася в розділі,
присвяченому адміністративному праву 214. Третя категорія, яка буде обговорена в
даному розділі, це — належні правові процедури.
2М Див. СаН/отіа Ресіегаї апсі Роап Ааосіаііоп к. Сиегга, 479 13.$. 472 (1987). Поправка, яка
гарантує рівність (ЕКА), вимагає статево нейтральних формулювань. ЕКА, як відомо, проголошує, шо
«в рамках закону Сполучених Штатів або окремого штату не можна заборонити або обмежити рівність,
посилаючись на статеву приналежність». Вона була прийнята Конгресом у 1977 р. після 55 років боротьби
і надіслана до штатів для ратифікації з 7-річним обмеженням. Тільки ЗО штатів ратифікували ЕКА, інші,
більш консервативні, були налаштовані зачекати і призупинили процес ратифікації. У подальшому ше
5 штатів ратифікувати ЕКА, але 3 з тих, шо ратифікували її раніше, забрали назад своє схвалення. Конгрес
продовжив термін ратифікації до 1982 р., але жоден з штатів, які відмовилися від ратифікації, не змінив
своєї позиції: поправка не була затверджена.
Див. ТгітЬІе к. Согдоп, 430 115. 762 (1977).
208 Див. П'еЬегч. Аеіпа Сахиа/Іу & Зигеїу Со., 406 VI.8. 164, 175 (1972).
20? Див. Ьеуу V. Ьоиіяапа, 391 13.5. 68 (1968).
210 Див. Уем< Зепеу МеІ/аге КікІїК Оіуапігагіоп и. СаНіП, 411 13.$. 619 (1973).
211 Див. іліпєсу. Регег, 40911-5.535 (1973). Див. також Сіагк V. Зеїег, 48611.5.456 (1988) (6-річне обме-
ження терміну встановлення батьківства конституційно неприпустиме). Але див. ЬаіН V. ЬаШ, 439 13.5
259 (1978) (штат може висунути вимогу встановлення батьківства в ході судового розгляду за життя батька
як умову дія спадкування).
212 Див. МаїНек! V. Риса!, 427 13.5. 495 (1976).
212 Див. розділ VIII.
2 н Див. розліт VI. Поки стандарти дотримання належних правових процедур застосовуються до дій
адміністрації, їх також можна застосовувати і додій суду. Описані в роздіті VII правові процедури за-
стосовуються для перевірки юрисдикції особи або вибору закону.
Конституційне право
329
Відмінності. Термін «належні правові процедури» може здаватися дещо су-
перечливим. Фактично він не має безпосереднього відношення ні до «процедур»,
ні до їх «належності». Положення Конституції про дотримання належних правових
процедур стверджує, що уряд не повинен «позбавити будь-яку особу життя, свободи
чи власності без проведення всіх законодавчих правових процедур». Поняття «належні
правові процедури» охоплює основні права і свободи, на які не може посягати дер-
жава, і не має значення, якими саме «процедурами» забезпечується їх реалізація.
Натомість правовий захист у цій сфері повинен містити більш точні формулювання
і мати назву не належних правових процедур, а «непроцедурних» прав. Коли наведене
вище конституційне положення, яке вимагає дотримання належних правових про-
цедур, що-небудь означає, то це може бути тільки твердження, що законодавчий
процес, у ході якого формулюються закони, шо нехтують фундаментальні права, має
недоліки. Незважаючи на це, Суд просто проігнорував посилання на «процедури»
і не дав роз’яснення, яке значення мають вони в контексті положення, що вимагає
дотримання належних правових процедур.
Взаємозв ’язок з правом на рівний захист з боку закону. Існує суттєвий і повний
взаємозв’язок між правом на належну правову процедуру, а також між верхнім і
нижнім рівнями описаного више триступеневого законодавства про рівний захист.
Право на дотримання належних правових процедур, як і право на рівний захист з
боку закону, потребує жорсткої перевірки, оскільки обидва відповідають інтересам
уряду в запобіганні порушенню фундаментальних прав 215 216 217. Існує також гнучка
форма перевірки дотримання належних правових процедур, ідентична тесту
«раціонального обгрунтування» права на рівний захист: вона застосовується до
ділового, соціального та економічного законодавства і тягне за собою скасування
закону тільки тоді, коли він повністю ірраціональний. Ця форма використовується
досить рідко, і ще рідше її використання буває успішним21 . Сьогодні право-
чинність ділових, соціальних та економічних законів розглядається переважно під
кутом зору дотримання права на рівний захист з боку закону, а не належної правової
процедури. Отже, в цьому розділі буде розглянуто лише право на дотримання на-
лежних правових процедур 2 .
1. Характер належних правових процедур та їх зв'язок
з судовим наглядом
Належні правові процедури і судовий нагляд. Належні правові процедури стали
джерелом формування неписаних фундаментальних прав, які охоплюють основні
правові положення Конституції. Як такі вони більше, ніж інші конституційні поло-
ження, порушують питання про законотворчу роль суду в застосуванні його права
на проведення судового нагляду для визнання дій уряду незаконними, а також
питання про метод «нетрактування».
Історія формування належних правових процедур охоплює досить складний для
Суду період від 1900 до 1937 р., який згадувався в розділі І 218. Найбільш відомою, або
скоріше сумнозвісною справою цього періоду була справа Лохнер проти Нью-Йорка
(ЬосИпег V. Иеч> ¥огк). Як описано в розділі І, проблема справи Лохнера і подібних
215 Див. више.
216 Див., напр., Могії Дакоіа Зіаіе Воагі! о/РНаппасу і». Зпуііег’з Дги% Зюгез, Іпс. 414 Ц-3. 156 (1973)
(закон, який вимагає, шоб аптеками керували фармацевти, не повністю ірраціональний і тому не по-
рушує права на дотримання належних правових процедур). Порівняйте з «раціональним обгрунтуван-
ням» законодавства з права на рівний захист з боку' закону.
217 Більшість авторів вважає, шо жорстка перевірка є основною рушійною силою у справі захисту
фундаментальних прав. Дехто з них навіть детально описує її структуру та застосування. Див. Лоуак &
Коїипіа', згадано вище, виноска 2, § 14.29 (розгляд справ про аборти в рамках права на рівний захист з
боку закону).
218 Див. розділ І.
330
Розділ IX
їй справ полягала в тому, що судці дотримувалися догматів XIX ст. про невтручання
капіталістичної філософії в Конституцію, доки законодавчі органи країни не
дійшли думки про необхідність та доцільність створення ділового законодавства.
У справі Лохнера було порушено низку загальних питань, які дискутуються і
понині: чи повинен суд тлумачити недосконалі положення Конституції для захисту
фундаментальних цінностей, і коли так, то чи може він бути певним, що вибрано
дійсно істинні фундаментальні цінності? Під свободою, захищеною правовими
процедурами, тепер мають на увазі більше особисту свободу, ніж економічну.
Найбільш важливим серед фундаментальних прав є право на приватне життя, яке
включає і право на аборт219. Оскільки більшість людей вважає права особи фундамен-
тальними, немає гарантії, шо вони не будуть визнані більш «фундамен-
тальними», ніж інші права і свободи, визначені Судом. Це та інші питання були
предметом гострих дискусій як між правознавцями, так і членами Суду220. Чи
може відповісти на поставлені питання практичний урок, який дала Суду справа
Лохнера, суть якого полягала в тому, що Суд не може дозволити собі абстрагу-
ватися від основного напряму думок у країні? Влада і вплив Суду визначаються
не на-сильством, а ступенем свідомої відповідності його рішень соціальним
вимогам суспільства.
Чи засвоїв Суд урок історії, залежить від особистої точки зору суддів. Факти
свідчать, що формулювання Суду, які включають поняття «свобода», більшою
мірою стосуються права на приватне життя. Але існує сумнів, чиє цей шлях розвитку
істинним 221.
2. Право на приватне життя
Контроль народжуваності і аборти. Перший крок у розробленні права иа
приватне життя не мав безпосереднього зв’язку з аналізом належних правових про-
цедур. У справі Грізволд проти штату Коннектікут (Огізюоііі V. Соппесіїсиі) 222 суд
визнав неправочинним законодавство штату, яке забороняє використання будь-
яких засобів контролю народжуваності, мотивуючи своє рішення правом на
приватне життя. Думка більшості спирається на Білль про права, який у сфері
приватного життя захищає право подружжя використовувати засоби контролю на-
роджуваності. Суд беззаперечно відхилив аргументи, «які рекомендували керу-
ватися справою Лохнера, як зразком», а також спростував визначення своєї функції
«як суперзаконодавчого органу для визнання сенсу, потреб і доцільності законодав-
ства». Одностайна думка залишає за 9 поправкою забезпечення «інших другорядних
прав, належних людям». Обидві думки спираються на належні правові процедури.
Незважаючи на заперечення, думка більшості формується на двох справах часів
Лохнера'. Мейєр проти штату Небраска (Меуег V. ИеЬгазка) 223 * і П’єрсі проти Гро-
мади сестер (Ріегсе V. Зосіеіу о/Зізіегз) . У справі Мейєра сул скасував закон штату
Небраска, який забороняв навчання в громадських і приватних школах дітей молод-
шого віку будь-якою мовою, крім англійської. Суд визначив, шо поняття «свобода»
в пункті про дотримання належних правових процедур охоплює «фундаментальні
права, які повинні відповідати поняттям свобод». За прикладом справи Мейєра, Суд
скасував закон штату Орегон, який вимагав навчати дітей тільки у загальноосвітніх
219 Див. Кое V. НШе, 410 11.8. 113 (1973).
220 Правознавча література на цю тему досить різноманітна. Один відомий коментатор зокрема
стверджує, шо вирок у справі про аборт має не менше значення, ніж справа Лохнера. Див. Ми Нап ЕІу.
ТЬе оГСгуіпв ХУоіГ: А Соттепі оп Кое V. ХМаОе, 82 Уаіе Ь.З. 920 (1973). Див. вище.
21 Вичерпна дискусія про законність сучасних належних правових процедур і їх зв'язок з
попередніми відбулася між суддями О’Коннером (О’Соппег) і Скалія (Зсаііа) у справі РІаппеЗ Рагепіііооі
о/ЗоигИеавіет Реппзукапіа і>. Саму, _ 13.8.	112 8.Сі. 2791 (1992).
222 Див. 381 13.8. 479 (1969).
223 Див. 262 13.5. 390 (1923).
22,1 Див. 268 й.8. 510 (1925).
Конституційне право
331
школах, мотивуючи своє рішення правом батьків обирати приватні школи для на-
вчання своїх дітей. У справі Роу проти Вейда (Кое V. Магів) 225 рішення з питань абор-
ту безпосередньо пов’язане з логічним обгрунтуванням належних правових
процедур. Щоб переконатися, шо зроблено правильний вибір цінностей, вкладених
у поняття «свобода», суддя Блекмен (Віасктап) провів ретельний аналіз історії за-
конодавства про аборти, починаючи з стародавніх греків, і розглянув усі медичні,
філософські та релігійні аспекти цього питання. Він визнав, шо право на приватне
життя включає право на аборт, але виділив два виправданих інтереси держави:
піклування про здоров’я матері і «збереження потенційного життя людини». Базу-
ючись на медичній інформації про ембріональний розвиток, він поділив вагітність
на три триместри 226. Оскільки в першому триместрі передчасне народження дити-
ни більше загрожує здоров’ю жінки, ніж аборт, а утробний плід нежиттєздатний без
материнського організму, жоден з інтересів держави на ньому етапі чітко не
виражений. Наприкінці періоду вагітності, протягом останнього, третього тримес-
тру, аборт становить загрозу здоров’ю матері та утробному плоду, життєздатному
поза організмом матері. Інтерес держави в регулюванні абортів в останні три місяці
вагітності стає суттєвим, і закон може навіть заборонити аборти, крім тих випадків,
коли існує загроза здоров’ю матері. Протягом середнього, другого, триместру пере-
важає інтерес у здоров’ї матері, і держава має право вжити заходів для захисту цього
інтересу, зокрема висунути вимогу, щоб аборт здійснювався на відповідному
медичному рівні, наприклад у лікарні або в клініці.
Справа Роу дала поштовх для проведення цілої низки нескінченних судових
процесів, спричинених її вирішенням. Було визнано неправочинним законодавство
деяких штатів, які дозволяли робити аборти за ціну, більшу, ніж їх собівартість, з
вимогою їх здійснення в медичних закладах 227. Суд без пояснень скасував закон,
який вимагав від лікарів перевіряти життєздатність утробного плоду перед
здійсненням аборту228, але пізніше затвердив більш специфічний тест на життє-
здатність, який проводиться в разі необхідного переривання вагітності протягом
останніх 20 тижнів 229 *. Іншими своїми постановами він скасував вимогу мати згоду
батька дитини або батьків жінки, коли вона неповнолітня , але пізніше ухвалив
вимагати від неповнолітньої жінки письмового дозволу обох її батьків або суду на
аборт231. Суд також відхилив федеральне соціальне законодавство і соціальне за-
конодавство штату, які забороняли фінансування абортів для бідних жінок і водно-
час виділяли кошти на пологи.
Суд визнав, що уряд не може заперечувати права жінки на аборт, але реалізація
його не потребує фінансування232. І на закінчення, майже через 20 років після
справи Роу і поширення в країні руху протесту проти абортів у 1992 р. у справі
Організація планування народжуваності Південно-Східної Пенсільванії проти Кейсі
(Ріаппегі Рагепііюогі о/ ПогіИеазіет Реппхуіїапіа V. Саму) 233 Суд згодився визнати
перемогу Роу.
У згаданій справі Верховний суд визнав два обмеження права на аборт, які
ввійшли до законодавства Пенсільванії. Першим обмеженням, ухваленим у
попередній справі, була вимога отримання згоди батьків або дозволу суду для
неповнолітніх. Другим був 24-годинний термін очікування після отримання
225 Див. 410 11.5.113 (1973).
226 Триместр є одним з тримісячних періодів вагітності, яка за нормальних умов триває 9 місяців.
227 Див. РІаппесі Рагепікооіі V. ОапДяїк, 428 13.5. 52 (1976); Акгоп V. Акгоп Сешег/ог Кернхіисііуе Неакк,
462 11.5. 416 (1983).
228 Див. Соїаиііі V. Ггапкііп, 439 13-5 379 (1979).
229 Див. И7еІшег у. Кергосіисііуе НсаІЛ Зеп'ісеї, 492 11.5. 490 (1989).
220 Див. Оап/онк (виноска 227).
221 Див. Нодеяоп V. Міппеюіа, 497 Т3.5. 417 (1990).
222 Див. Макег V. Кое, 432 11.5. 464 (1977); Напіа V. МсКае, 448 11.5. 297 (1981).
222 Див. виноску 227.
332
Розділ ЇХ
медичного висновку про стан розвитку утробного плоду і можливості проведення
аборту. Це обмеження суд штату раніше скасував як таке, що обтяжує реалізацію
права на аборт 234 235. Проте думка більшості, висловлена суддею О’Коннером від імені
5-ти членів суду, заперечувала перемогу справи Роу. Висловлюючись так, Суд
посилався на зіаге десізіз, підкресливши, що «ціле покоління не дійшло до розуміння
концепції свободи, наведеного в справі Роу, яка полягає у визнанні спроможності
жінки діяти в суспільстві», і що базові принципи справи Роу «не суперечать іншим
прецедентам для аналізу особистої свободи». Відповідно рішення, винесене у
справі Роу, можна пояснити «рівнем персонального небажання, яке може мати
кожен з нас». Суд посилався на значну кількість протестів проти цього рішення, що
мали місце в останні роки, але дотримувався думки, що був сенс не скасовувати
рішення у справі Роу. Скасування ж його під впливом обставин могло бути
розцінене як «підпадання під політичний тиск» і завдало б шкоди моральному
авторитету та престижу суду .
Інші права на приватне життя, окрім права на контроль народжуваності та
аборт. Окрім права на аборті використання засобів контрацепції, право на приватне
життя поширюється і на інші аспекти сімейного життя та шлюбу. Закони цієї сфери,
які забороняли сумісне проживання бабусі та її онука, були скасовані через те, що
вони означали втручання в приватне життя сім’ї236. Суд також скасував закон,
згідно з яким умовою для одруження було доведення батьками повної сплати
аліментів на дітей 237.
Суд мусив застосувати право на приватне життя для захисту гомосексуалістів,
дозволивши їм займатися содомією за взаємною згодою у власному будинку 238. Він
також сформулював «право на смерть» для осіб, які перебувають у стійкому веге-
тативному стані (комі), навіть коли бажання припинити життя висловлене не самим
пацієнтом 239 240. Суд визнав, що пацієнт має вільну можливість відмовитися від не-
бажаного медичного втручання. Проте інтереси держави у збереженні людського
життя і захисті від поспішних рішень з боку пацієнта дають їй право запровадити
порядок чіткого усвідомлення необхідності медичного втручання перед припинен-
ням життя. Але Суд визнав, що право на відмову від бажаного медичного втручання
не дозволяє в’язням відмовитися від примусового введення психотропних засобів,
якщо буде доведена його необхідність 24 .
В. Перша поправка. Свобода вираження ідей
Свободи, включені до 1 поправки, визначені творцями Білля про права пер-
шорядними, оскільки мають найбільшу цінність серед інших прав і свобод, га-
рантованих Конституцією. Свободи слова, друку, зборів, звернень включені до
1 поправки з метою покласти край багаторічній практиці підлеглості короні під
час колоніальної залежності країни, а також враховуючи досвід колоністів, на
234 Див. Акгоп (виноска 227).
235 Навпаки, судія Скалія (8са1іа) аргументує, що престиж і авторитет суду більше підриває про-
довження роботи у «сфері, де ми не маємо права на існування, і що перебування в такому стані не зробить
нічого доброго ні для себе, ні для держави». Думки судді О’Коннера (О’Соппег), головного судді
Ренквіста (КеЬпдія), і судді Скалія у своїй протилежності становлять класичний приклад дебатів про роль
суду у визначенні, «шо являють собою фундаментальні права» і яка небезпека загрожує його авторитету
в світлі досвіду суду періоду до 1937 р.
236 Див.Моогеу. Сігу о/Еан СІеуеІап<1, Оіііо, 43113.8.494 (1977). Суд затвердив більш змістовну міську
постанову у справі Веїїе Тегге и. Вогааі, 416 13.8. 1 (1974), що окреслює поняття «сім’я» не більш як двома
особами, які не зв’язані кровно-родинними узами.
2 7 Див. ДаЬІоскі V. КеДіаіІ, 434 13.8. 374 (1978).
238 Див. Вонек у. Нагіїмск, 478 0.8. 186 (1986).
2 8 Див. Спаап и. Рігесіог, Міззоигі Рері. о[ НеаМ, 497 13.8. 261 (1990).
240 Див. И^икіп^іоп V. Нагрег, 494 0.5. 210 (1990).
Конституційне право
333
батьківщині яких абсолютна монархія забороняла вільне вираження ідей та про-
тилежних політичних поглядів.
Спільним для свобод слова, друку і зборів є те, шо всі вони відповідають різним
формам свободи вираження ідей. Остання охоплює не тільки усну, письмову та інші
прямі форми вираження ідей, а й «символічну мову» дій, яка застосовується для
вираження поглядів, зокрема носіння нарукавних пов’язок, спалення прапорів
тощо.
Питання про свободу вираження ідей є настільки широким, що його не можна
достатньо висвітлити в цьому невеликому розділі. У більшості правничих шкіл 1 по-
правка вивчається як окремий курс протягом цілого семестру. Ми коротко розгля-
немо деякі теорії, спрямовані на захист права на вільне вираження ідей, після чого
обговоримо базові принципи, які застосовуються для визначення поняття свободи
вираження ідей. Потім схарактеризуємо кілька специфічних сфер 1 поправки.
1.	Теорія і основні принципи 1 поправки
Чому захищають свободу вираження ідей. Існує декілька тверджень, які звичайно
наводяться для захисту свободи вираження ідей. Найбільш принциповим серед них
є твердження, що в демократичному суспільстві для здійснення самоврядування
люди повинні бути поінформованими і свобода вираження ідей повинна викону-
вати значну інформаційну функцію 241. З цим твердженням пов’язана впевненість,
що вільне проведення дискусії і критика дій уряду служать для перевірки зловживань
ним своєю владою242 243 244 245 246. Іншим твердженням є думка, що кращою перевіркою
правдивості ідеї служить визнання її перемоги на «ринку ідей» . Придушення сво-
боди вираження ідей спричиняє «спотворення ринку», яке здійснюється двома шля-
хами. Коли воно успішне, то з «ринку ідей» усуваються певні погляди, коли воно
неуспішне, то провокує виникнення більш привабливих, «заборонених» поглядів 2 .
Дехто навіть рекомендує використовувати безпосередню перевагу вільного
вираження ідей, оскільки воно приносить користь людям, дає їм можливість
проявити свою індивідуальність і «випустити пару». Люди проголошуватимуть про-
мови в парку замість того, щоб робити революцію на вулицях. Як відзначив суддя
Брендайс (Вгапбеіз) у справі Вітні проти Каліфорнії (Жіїпеу V. Саіі/отіа) «ризико-
вано відбити бажання мислити, сподіватись, уявляти; ... репресія породжує
ненависть;... ненависть загрожує стабільності уряду,... гарантія безпеки полягає
в можливості дискутувати, вільно критикувати, вказувати на причини і пропону-
вати контрзаходи» 24 .
Розмаїтість тверджень має певні недоліки. Здійснення самоврядування,
змістовність інформації і теорія «ринку ідей« мають витіснити з «ринку ідей»
«безідейні» публічні виступи або виступи «неполітичного змісту» 24 . Але якщо
припустити, шо на «ринку ідей» конкурують лише «ідейні» виступи, він все одно
постає своєрідною архаїчною формою ринку типу 1аі$5ег — Саіге, відхиленого багато
років тому, як непридатного для товарів і послуг. Постає питання: якщо небезпечні
предмети споживання заборонені на товарному ринку, то чому небезпечні ідеї, такі,
як ненависть, расизм і геноцид, не можуть бути заборонені на «ринку ідей». Щодо
241 Див. АіехапііегМеікіуокп. Ргее ЗреесЬ апсі Кеіаііоп іо ХеІГ-Ооуеттепг (Нагрег, Кет*¥огк, М.¥.
1948).
242 Див. Уіпсепг Віаіі. ТЬе СЬескіпв Ро^ег оГіЬе Рігеї Атепсітет ТИеогу, 1977. Ат. Ваг Роипд . Кех.
]. 521.
243 АЬгатз V. ІГпііесіЯаіез, 25013.8.616,630 (1919) (Ноїтез, 3.). Див. Мп ЗшагіМіИ. ОпІлЬепу (Наскеї
РиЬ. Со., Іпс!іапаро1і$, Іпсі. 1978) (оригінал опубліковано в 1859 Р ).
244 Див. Мпак & Когипсіа; згадано више, виноска 2; обговорюється виправдання свободи слова з
відповідними цитатами з оригінальних джерел.
245 274 13.8. 357 (1927) (Вгапсііе$, 3., сопсиггіпб).
246 Див. КоЬеп Вгоок. №шгаі Ргіпсіріез апсі 8оте Рігеї Атепсітепі РгоЬІетз, 47 Іп<3. Ь.З. 1 (1971).
334
Розділ ЇХ
намірів дати людям можливість «випустити пару» критики зауважують, шо ми не
враховуємо суттєвої шкоди, яку можуть спричинити слова. Застосування свободи
вираження ідей для приниження жінок або представників расових меншин, вка-
зуючи на їх «місце», є серйозною соціальною, економічною та політичною проб-
лемою 247 *. Останнім часом такі цілі не переважали в законодавстві, захищеному
1 поправкою.
Нейтральна сутність. Першим принципом регулювання урядом свободи
вираження ідей є нейтральна сутність законодавства. «Якщо наша Конституція є
виявом незмінних, перевірених часом цінностей, то жодна офіційна особа, як
вищого, так і нижчого рангу, не може використати закріплені в ній положення з
питань політики, націоналізму, релігії або засобів формування громадської думки
з метою заборонити громадянам виражати свої погляди або діяти відверто» . Ре-
гулювання сутності вираження ідей можна виправдати інтересами уряду. Так, у
справі Бус проти Беррі (Вооз V. Ват) 249 * 251 суд визнав, що закон, який забороняє на
будівлях посольств робити написи, що можуть спричинити публічне обговорення
дій іноземних урядів, порушує 1 поправку, оскільки він водночас дозволяє написи,
які звеличують іноземний уряд, і тим самим регулює їх зміст. Принцип нейтраль-
ності змісту було сформульовано у справі, яка визнала закон, що забороняв спален-
ня прапорів, антиконституційним. Цей закон передбачав покарання за спалення
прапора Сполучених Штатів і за псування його ганебними або образливими
написами, але дозволяв спалення як засіб ліквідації зношених або забруднених дер-
жавних прапорів 25°.
Другим «підводним каменем», шо міститься в 1 поправці і стосується нейтраль-
ної сутності законодавства, є формулювання, яке говорить, що «уряд не може
просто заборонити вираження ідей, доки суспільство не визнає ці ідеї образливими
або неприйнятними для себе» 2 .
Оскільки уряд не має права засудити промову за її зміст, він не може
скористатися її образливим для громадськості характером як мотивом для заборони.
Відштовхуючись від цього принципу, Суд у справі Кохен проти штату Каліфорнія
(Сокеп V. Саіі/отіа)252 визнав, що містер Кохен не може бути заарештований за
явку в суд у футболці з написом «непристойного змісту»: «іїіск іЬе бгай» («послати
під три чорти призов на військову службу»). Подібно до цього Суд у справі В. А. К
проти міста Сент-Пол (В. А. V. V. Зї. Раиі) 253 254 відхилив судовий позов проти підліт-
ків, які брали участь в акції расової зневаги, спаливши хрест біля будинку негри-
тянської сім’ї. Навіть нацистам, які вирішили марширувати в уніформі зі свастикою
в тій частині міста, де вони розбили своє наметове містечко, не можна заборонити
робити не тільки на тій підставі, що подібна акція може образити мешканців25 .
247 Див. ЛісіїапіОеіцасіо. У/огсіз іНаїМ/оипсі: АТоп АсііопГог Васіаі Іпзиік, Еріїкеїхапсі №те-Са11іп£,
17 Нагу. Сіу. Кі5.-Сіу. І_іЬ. Ь Нєу. 133 (1982); СаіИегіпе МасКіппоп. Рото§гар1іу, Сіуіі Кі£Иі5 апй ЗреесИ,
20 Нагу. Сіу. Кіз.-Сіу. І_іЬ. Б. Кєу. 1 (1985). Див. далі (обговорення непристойності і погляд феміністок
на порнографію).
248 Й'дїг Ц'іі^іпіа Зіаіе Воагсіо/Егіисагіоп V. Ватепе. 31913.8.624,642 (1943) (штат не може примусити
школярів — членів секти свідків Єгови салютувати американському прапору). Складну і суперечливу
природу справи характеризує той факт, шо Бариетті переміг у позові трирічної давності (МіпетіИе Всіїооі
Оізігісіу. ЄоЬІііх, 310 11.5. 586 (1940), яка була вирішена підчас війни, кати патріотизм був на піднесенні.
249 Див. 485 Ц.8. 312 (1988).
259 Див. Техаз у. Міизоп, 491 11.5. 397 (1989); ІМіесІ Віагез V. ДісИтап, 496 11.8. 310 (1990).
251 Техаз V. Мюон, 491 11.8. 397, 414 (1989) (спалення державного прапора Сполучених Штатів).
252 Див. 403 13.8. 15 (1971).
253 Див. _13.8._, 112 8. Сі. 2538 (1992).
254 Див. Соїііп V. Втігії, 578 Г.2гі 1197 (7і1і Сіг.), сен. сіепіед, 439 13.8. 916 (1978), описано в розділі IV.
Конституційне право
335
2.	Контроль за змістом
Як правило, законодавче регулювання урядом свободи вираження ідей, яке
полягає в забороні промови виходячи з її змісту, допустиме тільки в тих сферах, які
зовсім не потрапляють під захист 1 поправки. Незважаючи на чітке формулювання
цієї поправки, а саме: « Конгрес не повинен ухвалювати законів, що ... обмежували
б свободу слова...», існує декілька категорій промов, заборонених 1 поправкою. Вер-
ховний суд з цього приводу дотримується думки, що творці Конституції припускали
можливість існування деяких винятків. Ці винятки можуть поширюватися на вибір
висловів: поправка говорить, що не можна обмежити свободу слова, але не вибір слів.
Поняття свободи слова не охоплює деякі категорії висловлювань 25 .
Висловлювання як протиправна дія. Той факт, що більшість правопорушень
здійснюється в словесній формі, не робить переслідування за їх скоєння
антиконститунійним. Наприклад, слова використовуються в таких злочинах, як
дача неправдивих зізнань, підкуп, шахрайство та підмова до вбивства. Немає
сумніву, що 1 поправка не перешкоджає переслідуванню за скоєння цих злочинів.
У менш екстремальній ситуації Верховний суд визнав, шо заборона друку в газетах
оголошень про працевлаштування сексуального змісту не обмежує свободи слова,
бо публікації, прирівняні до сексуальної дискримінації, заборонені федеральним
законодавством 25 .
Провокаційні слова. Провокаційні слова виключені з-під захисту 1 поправки,
оскільки вони відносяться до висловлювань, використовуваних для скоєння
злочину. За визначенням справи 1942 р. Чаплинський проти м. Нью-Хемпшир (СБар-
Ііпзку V. Пек Натрзіїіге), провокаційними є слова, «здатні провокувати особу до
помсти і відповідно спричиняти порушення миру» 255 256 257. Проблема образи
провокаційними словами базується на ймовірній реакції слухача. Якщо вживання
провокаційних слів обмежити тільки персональною образою, особливо в
конфліктних ситуаціях, це може призвести до зловживань, тобто дати уряду підставу
обмежувати свободу слова, коли викладається непопулярна точка зору. Справою,
яка визнала, що для обмеження свободи вираження ідей необхідна наявність факту
особистої конфронтації, здатної спричинити ескалацію насильства, була описана
вище справа Кохен проти штату Каліфорнія 258. Суд зважив на те, що напис на фут-
болці містера Кохена щодо військової служби міг образити ветеранів, але образа не
була виражена в персонально спрямованій формі, тобто не підпадала під категорію
провокаційних слів.
Бунтарські промови. Оскільки метою свободи вираження ідей є заохочення
публічних виступів та спрямованої критики уряду або органів державної влади, яка
може становити значну частину цих виступів, проблема бунтарських промов по-
винна розглядатися дуже обережно. На жаль, законодавство, яке забороняє анти-
урядову агітацію, погано застосовувалось у Сполучених Штатах, точніше кажучи,
спричинило два поганих починання. Першим з них було прийняття Закону про за-
борону антиурядової агітації 1798 р., згідно з яким запроваджувалися стягнення
штрафу та позбавлення волі іпіегаііа (між іншим) за «наклеп, скандальні чи злісні
публікації проти уряду або його членів з наміром знеславити іх або завдати шкоди їх
репутації». Закон був прийнятий Конгресом федералістів напередодні війни з
Францією з метою приборкання демократичних республіканців. Декого з них було
оштрафовано, а декого позбавлено волі. Хоча Закон про заборону антиурядової агітації
засудили президенти Медісон та Джефферсон, він ніколи не розглядався Верховним
судом і втратив чинність у 1801 р. Проте, як визначив Суд у справі 1964 р., «виступи
255 Лив. МеікІеіоЬл (виноска 241).
256 Лив. РітЬиг^к Ргем V. РііиЬиіцИ Сотт. оп Нитап 413 13.5. 376 (1971).
257 315 11.5. 568, 547 (1942).
258 Див. 403 0.5. 15 (1971).
336
Розділ IX
проти правочинності цього закону не припинялися протягом усієї історії Суду» .
Штрафи, запроваджені для покарання, були скасовані законом Конгресу як анти-
конституційні.
Друге погане починання держави у галузі антизаколотного законодавства сталося
100 років потому. Саме тоді було прийнято Закон проти шпигунства 1917 р., який на-
брав чинності й широко застосовувався в період «червоної істерії» після революції в
Росії та під час Першої світової війни. У справі Щенк проти Сполучених Штаті)
(Бскепск V. СпііесІ Біаіез) 260 Суд визнав законність арешту соціаліста Щенка, який
публікував та розповсюджував маніфести, спрямовані проти вступу Сполучених
Штатів у Першу світову війну, а також критикував мобілізацію як примусову, що штов-
хає молодь на дезертирство. Подібно до цього суд у справі Абрамс проти Сполучених
Штатів (АЬгатз V. Спііед Зіаіез) 261 ухвалив позбавити Абрамса волі на 20 років за
випуск прокламацій, спрямованих проти втручання Сполучених Штатів у Російську'
революцію. При розгляді обох справ було використано тест «реальної і актуальної не-
безпеки». В рамках цього тесту уряд має право покарати тих, хто закликає до повалення
уряду, якщо існує реальна небезпека такого повалення. Сьогодні важко уявити, якою
мірою маніфести Щенка відповідали цьому тесту 262
Нині чинні правові норми для покарання за бунтарство були сформульовані в
1969 р. у справі Бранденберг проти Огайо ( ВгапсІепЬег^ V. Окіо)2 . Тест, застосо-
ваний у цій справі, був поверненням до тесту «реальної і актуальної небезпеки» в
новому значенні. У справі про ув’язнення членів Ку-Клукс-Клану Суд визнав, що
штат не може «заборонити пропаганду застосування сили або зневаги до закону,
навіть коли вона спрямована на провокування або проведення протиправних
акцій». Виходячи з теорії «ринку ідей», Суд виправдав реакцію уряду на заклики
промовців до безпосередніх дій, оскільки безпосереднє провокування не залишає
часу на промови, які можуть йому протидіяти. У справі Бранденберг на збіговищі
Клану було спалено кілька хрестів, кілька озброєних чоловіків підбивали інших
здійснити похід до Вашингтона, але в їх діях не було чітко виражених намірів
повалити державний лад 264 265. Отже, таке вираження ідей дозволено.
Брутальна лайка. Брутальна лайка вилучена з-під захисту 1 поправки не тому,
що вона являє загрозу суспільству, а тому, що її застосування не передбачалося твор-
цями цієї поправки " . Найбільш складним тут є питання, шо слід вважати бруталь-
ною лайкою. Суд не має готової відповіді на нього. Тест, який застосовується для
визначення наявності брутальної лайки, нечіткий, бо звинувачений, користуючись
цим тестом, може довести, шо книги або фільми, де вживається така лайка, можуть
бути визнані доброчесними чи навіть шедеврами літератури.
В 1960-х рр. суд міста Бостона неодноразово розглядав справи про брутальність.
Зокрема, він визнав брутальною написану у XVIII ст. книгу Джона Кліленда «Фанні
235 Уогк Тітех V. Зиііпап, 376 СІ. 8. 254 (1964).
Див. 249 11.5. 47 (1919).
Див. 250 С.5. 616 (1919).
2 2 Див. також СІІЇом у Л'еи> їогк, 268 15.5. 652, 658 (1925). Антикомуністична істерія 1950-х рр. була
ще однією нагодою для придушення політичних свобод. У справах Леями к Зіаіех, 341 11.8.494
(1951) і Дса/езу. (Месі Яаіех, 367 11.8. 203 (1961) суд ухвалив арештувати членів Компартії США, оскільки
вони становили «реальну загрозу». Факт розгляду цих справ у XX ст. не може свідчити проте, шо заборона
свободи слова і політичної діяльності не мали місця раніше. Фактично визнано, що це робилося на
законній підставі протягом 1898 і 1917 рр. Див. Оауісі КаЬЬап. ТЬе Рігя АтепОшепі іп Ііз Рогвоііеп Уеаіз,
90 Уаіе Ь.1. 514 (1981).
262 Див. 395 11.5. 444 (1969).
2М Див. також Незз к Іпііїапа, 414 11.8. 105 (1973) (загроза правопорядку, яку створили студенти
університету під час антивоєнної демонстрації, закликаючи.1 «Ми повернемося на ні осоружні вулиці!»,
не була визнана такою, що «схильна до провокування протиправних дій»).
265 Див. Кої/і V. Упіієґі 8<аіех, 354 13.8. 476, 484—485 (1957). Суд у справі Роса відхилив точку зору,
згідно з якою романи іа інші художні твори зовсім не підпадають під захист 1 поправки, оскільки вони
стосуються поняття свободи вираження ідей. Історичний огляд законодавства, яке регулює вживання
непристойних виразів, подано в праці №»>ак & Доіиіиіа (виноска 2).
Конституційне право
337
Хілл: Мемуари жінки про втіхи», а також кваліфікував «ВаппесІ іп Возіоп!» як
видання, що рекламувало відверто непристойні матеріали. Проте через значну
кількість подібних справ він змушений був призупинити їх розгляд. Адже при роз-
гляді кожної такої справи члени суду повинні були переглядати фільми або читати
книги, щоб перевірити їх пристойність. Після кількох спроб визначити, що є
непристойністю, судді відмовилися від свого наміру. Суддя Поттер Стюарт (Роиег
8їетап) став відомий своїм висловлюванням: «визначити непристойність не-
можливо, але, коли я її бачу, то я її пізнаю» 266.
Чинним є тест, застосований у справі Міллер проти Каліфорнії (МШег V. Саіі-
/отіа)2б7. В рамках цього тесту книги, журнали чи фільми можуть бути визнані
непристойними, якшо: (1) «будь-яка особа, користуючись загальносуспільними
нормами», знайде твір «проявом похітливого інтересу» до сексу; (2) твір зображує
«в брутальній формі «статевий акт, шо окремо оговорено чинним законодавством;
і(3) твори «не мають серйозної літературної, художньої або наукової цінності». Це
досить суперечлива норма. Окрім того, 2 пункт наведеного тесту вимагає від суддів
визначити, які суспільні норми застосовуються до сексу, а 3 пункт ставить їх у ста-
новище літературних критиків — вимагає від них розглядати питання, в яких їм не
обов’язково бути експертами 2б8.
Іншою проблемою, з якою стикається тест, застосований у справі Міллера, є те,
шо Суд ніколи не роз’яснював, який зміст вкладено у формулювання «прояву
похітливого інтересу» до сексу. В останній справі він визнав, шо ця фраза застосо-
вується не до проявів «нормального» інтересу до сексу, алишедо проявів «ганебного
чи нездорового інтересу до сексу». Але Суд не пояснив, як їх розрізнити 2 9. Резуль-
татом цієї неясності є періодичне повернення до цього питання.
Відійшовши від попередніх стандартів, Суд у справі Міллера роз’яснив, що,
посилаючись на загальноприйняті норми, він має на увазі місцеві норми. Це озна-
чає, що можуть бути різні критерії для визначення нецензурності в законодавствах
штату Джорджія і міста Нью-Йорка. Проблеми окремих аспектів тесту, застосова-
ного у справі Міллера, безпосередньо постали після того, як присяжні штату
Джорджія визнали непристойним фільм «Крамольні знання» («Сатаї Кпопіеф'е») з
Джеком Ніколсоном та Артуром Герфанкелом у головних ролях. При цьому
присяжні Джорджії застосували місцеві суспільні норми відповідно до згаданого
тесту. Проте Верховний суд заперечив, що голі тіла та «елементарний» статевий акт,
зображені у фільмі, не потрапляють під формулювання тесту, застосованого у справі
Міллера, і шо «не було демонстрації статевих органів акторів»270.
Існують кілька специфічних сфер у законодавчому регулюванні питань,
пов’язаних з нецензурністю, на основі 1 поправки. Так, повністю заборонена
дитяча порнографія, шо, зокрема, має на меті захист дітей від участі в порно-
графічних фільмах27 . Окрім того, уряд стикається з необхідністю законодавчого
регулювання питання про те, де і як магазини та лотки можуть продавати
матеріали сексуального призначення, а також пошуку раціонального обгрунту-
266 ІасоЬеІІіз у. ОМо, 378 11.5. 184 (1964).
267 Див. 41311.5.15 (1973). Спочатку застосовувався тест справи Роса, але суд у справі Міллера, спо-
нуканий непомірним зростанням і зухвалістю порнографії, визнав тест справи Роса неприпустимо
м’яким.
268 Досить цікаво, що хоча уряд може заборонити або карати розповсюдження нецензурних
матеріалів, переслідування приватного використання таких матеріалів вдома може бути розцінено як
порушення права на приватне життя в рамках пункту про дотримання належних правових процедур,
передбачених 14 поправкою. Зіапіеу V. веогціа, 394 4.5. 557 (1969). Доставка таких матеріалів для до-
машнього використання проблематична, оскільки уряд карає розсипку поштою, транспортування та
імпорт брутальних матеріалів для домашнього використання. Див. ІМіе<13іаіе$ч. 12,200Рі. КееВ, 413 11.8.
123 (1973).
269 Див. Вгоскеп V. Зрокапе АгсасІА!, Іпс., 472 11.8. 491 (1985).
70 Іепкіпз V. беогціа, 418 0.5. 153 (1974).
2,1 Див. Ь'ен Уогк у. ГагЬег, 458 11.8. 747 (1982).
22 9-340
338
Розділ IX
вання свого втручання у цю справу. Частіше за все таке втручання зумовлене
визначенням місця розташування відповідних магазинів та лотків. Підходи до
цього питання різні.
Адміністрація деяких міст вимагає, щоб подібні торговельні заклади розташо-
вувались у певних кварталах або за межами міста на відстані 1000 метрів від нього.
Винесення цих закладів за межі міста дає можливість послабити їх вплив на мало-
літніх та полегшити нагляд за скупченням кримінальних елементів. Адміністрація
інших міст (наприклад Бостона) вимагає, шоб заклади такого роду були розташо-
вані в одному районі. Це дасть можливість громадськості при бажанні позбутися їх
і полегшить поліції контроль за кримінальними елементами. Верховний суд схвалив
обидва підходи, але визнав їх недостатніми.
Третім підходом до цієї справи є запровадження штатами більш жорсткого кон-
тролю за діяльністю барів, які пропонують непристойні розваги, шляхом регулю-
вання видачі або поновлення ліцензій на продаж алкогольних напоїв. Регулювання
видачі ліцензій на продаж алкоголю є правомірним частково через те, шо воно не
є істотним втручанням у різноманітну діяльність подібних установ, і частково через
те, що штати в рамках 21 поправки наділені широкими повноваженнями щодо кон-
тролю за розповсюдженням та реалізацією алкоголю 272.
Визнання судом широких повноважень урядів штатів у законодавчому регу-
люванні розташування специфічних закладів, видачі їм ліцензій на продаж ал-
когольних напоїв, переслідування виробництва та розповсюдження дитячої
порнографії, можливо, буде враховано при внесенні змін до заходів, що передба-
чають покарання за нецензурність. Схоже, що намічувані зміни передбачатимуть,
зокрема, закриття закладів «для дорослих» у рамках антибрутального законодав-
ства та локалізацію цих закладів у віддалених місцях, а також переслідування
найбільших виробників та споживачів порнографії.
В останні роки виник новий підхід до проблеми подолання брутальності. Він
базується на нетрадиційній моралі. Брутальність повинна бути подолана, бо вона є
«основою створення та збереження статевої нерівності»: від нерівних можливостей
при працевлаштуванні до злочинів, спрямованих проти жінок, таких, як згвалтуван-
ня, побої чи проституція 273. Нове законодавство забороняє порнографію, виражену
в «брутальному сексуальному використанні підлеглості жінок». Окремі зразки пор-
нографії «представляють жінку неживим сексуальним об’єктом, річчю або засо-
бом», чим провокують згвалтування, побої та інші види приниження людської
гідності. Більшість з цих законів дають жінці право подавати в суд на різних
торговців живим товаром, притягати їх до відповідальності за порнографію і стягати
збитки, заподіяні їх діяльністю. Проте в одній із справ було використано закон,
подібний до відповідного закону штату Індіанаполіс, але федеральний Апеляційний
суд визнав, шо цей закон порушує 1 поправку, оскільки, базуючись тільки на змісті,
обмежує використання матеріалів, які є нецензурними за тестом Роса. Це рішення
було цілком визнано Верховним судом 274.
Згадане визначення порнографії дістало підтримку в Канаді. Верховний суд цієї
країни нещодавно прийняв подібне формулювання для визначення меж свободи
вираження ідей у рамках Конституції Канади 275.
2 * 2 * Див. Саіі/огпіа я. ЬаКие, 409 11.8- 109 (1972). 21 поправка скасовує 28 поправку, яка заборонила
вживання алкогольних напоїв у Сполучених Штатах і діяла з 1920 по 1933 р. Незважаючи на заборону,
алкоголь широко продавався і вживався в країні. 21 поправка зняла заборону і запровадила відповідний
контроль.
222 В основу цього закону покладено закон, прийнятий у місті Міннеаполіс, штат Міннесота.
2 4 Див. Атегісап Вооквеііегз Аззос. V. НидпиГ, 771 Р.20 323 (7іЬ Сіг. 1985), тет. 475 ІТ.8. 1001
(1986). Загальне визнання має прецедентне значення. Протилежні погляди див. у праці Мас Кіппоп, зга-
дану вище виноску 247 і ^аЛле Лгаиег. ТЬе Сопуег£епсе оГ Ретіпізі апй Сіуіі ЬіЬегпіеа Ргіпсіріея іп іЬе
РогподгарЬу ОеЬаіе (Воок Яєуієуу), 62 N.¥.11. Е.Яєу.201 (1987).
225 Див. Виїїег V. Яе^іпа, 134 N31’1 Кер. 81 (5цр. Сі. оГ Сапайа 1992).
Конституційне право
339
3.	Обмеження часу, місця і способу вираження ідей
незалежно від їх змісту
Нормативні акти, які регулюють вибір місця вираження ідей. Деякі вже розгля-
нуті категорії вираження ідей можуть бути забороненими. Навіть коли вираження
ідей у цілому потрапляє під захист 1 поправки, уряд має можливість застосовувати
до нього законодавче регулювання в залежності від його складових. Якщо виражен-
ня ідей має місце на приватній території промовця, для нього не існує обмежень,
окрім уже сформульованих. Якщо ж вираження ідей має місце на приватній
території іншої особи, власник може заборонити його 276 277. Проте найбільш широко
промовці використовують для виступів місця, які є громадською власністю, або інші
публічні місця. В таких випадках регулювання часу, місця і способу вираження ідей
залишається за Конституцією. Суд у справі Асоціація у справах освіти м. Перрі проти
міської спілки освітян (Реггу Есіисаіїоп Аззосіаііоп V. Реггу Босаі Едисаіогз’Аззос.)^
встановив три різних правила використання трьох різних категорій місць, що пере-
бувають у громадській власності і на яких може відбуватися вираження ідей: місць
традиційних публічних зборів, місць, призначених для проведення публічних
зборів, і місць для проведення закритих зборів.
Місця традиційних публічних зборів. До місць традиційних публічних зборів
відносяться вулиці і парки, «які з незапам’ятних часів були місцями громадського
користування і використовувались для проведення зібрань, спілкування громадян
та обговорення громадських питань» 278. Регулювання свободи вираження ідей у
місцях публічних зборів найбільш обмежене: уряд не може його заборонити. Він
може тільки встановлювати раціональне регулювання часу, місця і способу
вираження ідей, не торкаючись змісту, і лише в тому випадку, коли подібні обме-
ження залишають альтернативні можливості для спілкування.
Регулювання часу, місця і способу вираження ідей повинно обгрунтовуватися
нейтральними чинниками. Найбільш розповсюдженим чинником такого роду є
перешкоди для руху транспорту. В справі Кокс проти Нью-Хемпшира (Сох V. Ием)
Натрзкіге)279 Суд з цих міркувань відмовив релігійним організаціям у видачі дозво-
лу на проведення мітингу та процесії віруючих. Проте рішення, що забороняють такі
акції, насамперед повинні запобігати зловживанням у рамках законодавства, яке
регулює час, місце і спосіб вираження ідей. Так, на відміну від справи Кокса, Вер-
ховний суд у загальновідомій справі Шаттлесворс проти м. Бірмінгем (ЗкиПІеяногІк
V. Вігтіпкат) 280 не визнав слушною відмову у видачі дозволу на проведення маршу
на захист громадянських прав на Півдні, організованого Мартіном Лютером
Кінгом 28 *. У більш пізній справі Хеффрон проти Міжнародної громади свідомості
Крішни (Не//гоп V. Іпіетаїіопаї Еосіеіу о[Кгізкпа Сопзсіоизпезз) 282 новонавернені у віру
вирішили розповсюджувати свою літературу серед натовпу на благодійному базарі
штату. Правила благодійного базару вимагають, шоб розповсюдження будь-яких
товарів, включаючи друковані матеріали, здійснювалось у спеціально споруджених
наметах на території базару. Суд вирішив, шо скупчення людей на обмеженій
території базару є суттєвим мотивом для того, шоб застосувати регулювання,
передбачене законом. Він зазначив, шо правило регулювання одного з засобів
276 Див. ЬІоусІ Согр. V. Таппег, 407 115. 551 (1972); Нищене V. N01'1 ЬаЬог Кеіаііопв Всі., 424 11.5. 507
(1976) (власники приватних торгових галерей можуть заборонити вираження ідей на території, шо є їх
власністю, незважаючи на те, шо галереям притаманні деякі риси місць публічних зборів).
277 Див. 460 0.5. 37 (1983).
278 На^ие V. Сапує® о{Мимгіаі Оіцапігаїіопі, 307 11.5. 496 (1939).
278 Див. 312 О.5. 569 (1941).
280 Див. 394 11.5. 147 (1969).
281 Це було після його арешту за недозволений похід до Бірмінгема, коли Кінг написав свій відомий
«Лист з Бірмінгемської в'язниці».
282 Див. 452 Ц.5. 640 (1981).
22’9-340
340
Розділ IX
спілкування — розповсюдження товарів і матеріалів — залишає вільними інші
засоби 2 . Повна заборона вираження ідей можлива, якшо вона не торкається
змісту і відповідає інтересам уряду. Наприклад, у справі Бус проти Беррі (Вооз V.
Ваггу)283 284 суд визнав, шо недоброзичливе пікетування іноземних посольств є
неправомірним. У цій самій справі суд визнав слушною заборону скупчення людей
у межах 500 футів від іноземного посольства, оскільки таке скупчення може загро-
жувати його безпеці. Проте Верховний суд визнав неконституційним федеральне за-
конодавство, яке забороняє робити написи та наклеювати листівки на тротуарах і
фасаді будівлі посольства 285.
Питання про проведення пікетування в житлових районах було визнано спірним
через те, що до нього вдавалися громадяни, які виступали за заборону абортів, шоб про-
демонструвати, хто саме з лікарів робить аборти. Вулиці і тротуари житлових районів
не менш, ніж вулиці ділових кварталів, є місцем проведення традиційних публічних
зборів. Проте у справі Фирсбі проти Шульц (БіпЬу V. ЗсНиІа) 286 287 288 Суд визнав, шо адмі-
ністрація міста повинна заборонити «пікетування безпосередньо перед житловими
кварталами». Своє рішення він обгрунтував тим, що «цільові» пікетники «не ви-
користовують звичайні способи розповсюдження інформації серед жителів, а
нав’язують її, причому роблять це особливо образливим способом».
Місця, призначені для проведення публічних зборів. Навідміну від традиційних місць
публічних зборів місця, призначені для проведення публічних зборів, є громадською
власністю, яку уряд надає для використання публікою з метою проведення громадської
діяльності. Використання місць, призначених для проведення публічних зборів, у
цілому регулюється за тими самими правилами, шо й місць традиційних публічних
зборів. Проте уряд регулює використання місць, призначених для проведення
публічних зборів, більшою мірою, ніж місць традиційних публічних зборів з двох
причин. По-перше, він може заборонити зібрання на певній території, тобто відмінити
її статус як місця, призначеного для проведення публічних зборів, використавши
закон, який не обмежує свободи вираження ідей в цілому, а лише регулює діяльність
закритих зборів. По-друге, уряд може обмежити кількість людей, які мають доступ на
зібрання. Це обмежить кількість промовців, які звертаються до публіки, що відвідує
дане місце. Так, університет штату може допустити на збори тільки своїх студентів2 .
Проте обмеження доступу до місця проведення зборів не може бути здійснене через
зміст промов. Так, в одній із справ адміністрація загальноосвітньої школи дозволила
післяурочне використання її приміщення приватними організаціями для проведення
«соціальних, громадських та розважальних заходів». Отже, вона не мала права забо-
ронити доступ до приміщення школи приватній організації, яка мала намір проде-
монструвати в ньому релігійний фільм .
Закриті збори. Закриті збори проводяться на території будь-яких об’єктів гро-
мадської власності, куди має доступ публіка і які в цілому не підходять для публічних
виступів, але можуть бути використані з метою вираження ідей. Суд у справі
Асоціація у справах освіти м. Перрі (Реггу Едисаііоп Азхосіаііоп) ухвалив, що уряд може
«видавати дозвіл на використання (місць проведення закритих зборів] за їх призна-
ченням у разі, коли законодавче регулювання свободи слова є доцільним, а не спро-
бою обмежити вираження ідей на тій підставі, шо погляди представників влади не
збігаються з поглядами промовців» 289. Це означає, що уряд може конституційними
283 Див. також Огаупесі у. Сіїу о/Коск/опі, 480 17.5.104 (1972) (заборона галасливого пікетування на
тротуарах біля шкіл визнана слушною); Й'ал/ V. Коск А^аіпзі Касівт, 491 11.8. 781 (1989) (підчас відкритих
концертів потужність акустичних систем повинна відповідати допустимому рівню шуму в містах).
284 Див. 485 11.8. 312 (1988).
285 Див. ІІпііесІ Егаїев V. Сгасе, 461 17.8. 171 (1983).
286 Див. 487 13.8. 474 (1988).
287 Див. ИЮтагу. Уіпсепі, 454 13.5. 263 (1981).
288 Див. ЬатЬ‘5 СІіареї V. Сепіег Могіскез Ііпіоп Егее 5скооІ Оіїггісі, _17.5._, 113 8.С». 2141 (1993).
285 Реггу Есіисаііоп Аззосіаііоп (виноска 277), 460 13.8. аі 46.
Конституційне право
341
засобами обмежити доступ до місця проведення публічних зборів, коли таке обме-
ження доцільне з огляду на мету, з якою використовується власність. Таким чином,
вивчивши детально факти справи Асоціація у справах освіти м. Перрі, Суд ухвалив,
шо адміністрація школи мала право обмежити доступ до поштових відправлень
через шкільну систему зв’язку. Вона дозволила використання шкільної системи
зв’язку тій профспілці, яка представляла інтереси своїх учителів, забороняючи до-
ступ іншим групам, у тому числі конкуруючій спілці. Подібно до цього Суд наклав
заборону на будь-яку політичну діяльність на території військових баз 290 і ухвалив
заборонити діяльність добровільних груп підтримки, які клопочуться за федеральні
урядові установи291. Коли заборона або законодавче регулювання нейтральні по
суті, єдиним обмеженням в їх застосуванні є вимога доцільності. Так, у ситуаціях,
наведених вище, виправданням може служити прагнення уникнути політичної за-
ангажованості.
Проблеми з тестом Перрі. Дві справи останніх років розкривають проблеми з
трьома категоріями підходів до тесту Перрі. У справі 1990 р. Сполучені Штати
проти Кокінда (Ппііесі Зіаіез V. Кокіпііа) 292 Суд намагався застосувати тест Перрі для
вирішення проблеми паркування машин біля будинку пошти. Після тривалих
дебатів суд постановив, що адміністрація пошти може заборонити зібрання на
прилеглих до її будівлі тротуарах, але не зміг дійти згоди щодо питання, чи є ці тро-
туари власністю, яка може бути використана для проведення публічних або закритих
зборів. Справа 1992 р. поставила питання, чи можна прибічникам Харі Крішни за-
боронити збір коштів та розповсюдження прокламацій в аеропорту м. Нью-Йорка.
У справі Міжнародна громада свідомості Крішни проти Лі (Іпіетаїіопа!5осіеіу/ог Кгіз-
іта Сопзсіоизпезз Іпс. V. Ьее) 293 Суд визнав, що аеропорт не є традиційним місцем
проведення зборів. Він нагадав, що збори можна проводити лише в місцях,
традиційно призначених для цього. Місця, призначені для пересування великої
кількості пасажирів, не відносяться до цієї категорії. Тому для виконання аеропор-
том свого прямого призначення адміністрація має право обмежити подібну
діяльність. Суд ухвалив заборонити збір коштів в аеропорту, оскільки це перешкод-
жає рухові пасажирів. Пасажири змушені були зупинятися, вступати в дебати і
відкривати гаманці. Більшістю голосів Суд скасував заборону, накладену
адміністрацією аеропорту на розповсюдження прокламацій, як недоцільну, бо
останнє не становить проблеми, подібної до збору коштів.
На думку чотирьох членів Суду, аеропорт можна визнати місцем проведення
публічних зборів, оскільки «діяльність, зв’язана з вираженням ідей, є типовою для
національних аеропортів протягом багатьох років». Проте навіть прибічники
протилежної думки погодилися з тим, що можна заборонити збір коштів в аеро-
порту, навіть коли аеропорт буде визнано місцем проведення публічних зборів за
тестом, більш вимогливим, ніж тест Перрі.
Іншою проблемою є неможливість встановлення судом чіткої різниці між
місцями традиційних публічних зборів і місцями, що визначаються для проведення
публічних зборів. Постає питання: які повноваження має уряд для такого визначення
і чи має він право обмежувати використання місць для проведення зборів,
користуючись критеріями, що базуються на змісті обговорюваних питань (на-
приклад, при дотриманні нейтральних поглядів)? Хоча вище стверджується, що
регулювання змісту недопустиме, відповідь на це питання в законодавстві не сфор-
мульована так чітко, шоб судді могли дійти згоди щодо неї294.
290 Див. Сгеег V. Зроск, 424 Ц.5. 828 (1976).
291 Див. Сотеїіиі V. №ААСР Ге%аІ Де/епхе & Есіисаііоп Еипсі, 473 11.8. 788 (1985).
292 Див. 497 и.5. 720 (1990).
293 Див. _І3 8_, 112 8.Сг. 2701 (1992). Див. також 112 8.0. 2711 (1992) (розповсюдження
справу Кеппеду у. Вгеуег, розгляд якої демонструвався по кабельниму телебаченню.
прокламацій)
342
Розділ IX
4.	Регулювання символічного вираження ідей
Слова однозначно є формою вираження ідей, але дехто може виражати
політичні та інші ідеї діями. Такі дії звичайно прирівнюються до «символічних про-
мов». Але не всі засоби вираження ідей дозволені. Убивство за політичними
мотивами є чітким засобом вираження ідей, але ніхто не вважає, що воно
захищається 1 поправкою. У відомій справі про символічне вираження ідей Сполу-
чені Штати проти О'Брайєна (ЇІпііед Біаіез V. О’Вгіеп)295 296 Суд визнав, шо уряд
повинен конституційно карати спалення військових квитків, яке є популярною
формою протесту проти В’єтнамської війни. На думку суду, спалення військових
квитків — це не просто вираження ідей; воно також завдає шкоди адміністративній
системі. У справі О ’Брайєна суд розробив тест для визначення діяльності, яка вклю-
чає як дозволені «символічні промови», так і недозволені «немовні елементи». Ре-
гулювання «немовних елементів» поведінки може бути чинним, (1) «коли воно
переслідує важливі державні інтереси», навіть коли ці інтереси «не мають
відношення до обмежень свободи вираження ідей», і (2) коли «побічні обмеження»
в діяльності, захищеній 1 поправкою, «не більші, ніж це необхідно для досягнення
державних інтересів».
Вимога, щоб урядове регулювання «не мало нічого спільного з забороною сво-
боди вираження ідей», була мотивована тим, що більшість заборон на дії була спрос-
тована тестом О Брайєна. Так, у справі Джонсон проти Техасу (Іокпзоп V. Техаз), в
якій обвинувачений переслідувався за спалення американського прапора, суд
відмовився врахувати інтереси штату Техас за тестом ОБрайєна, оскільки «важливі
інтереси уряду» потребували «обмеження свободи вираження ідей». Представник
Техасу доводив, що штат Мав на меті збереження прапора як символу національної
приналежності і національної єдності. Суд дійшов висновку, що коли знищення
прапора за обставин цієї справи негативно позначилося на інтересах уряду, то це
трапилося тому, що подібна поведінка свідчить про зневагу до прапора. Таке
рішення збентежило громадськість настільки, що вона вдалася до заклику внести
зміни до Конституції. Конгрес прийняв федеральний закон «Про заборону спален-
ня прапора», який передбачав покарання за дії, спрямовані на знищення, псування
або вираження зневаги до прапора, і відповідав основним напрямам тесту
О ’Брайєна. Проте Верховний суд визнав цей закон антиконституційним 297 298.
Тест, використаний при розгляді справи Джонсона, містить рекомендації з
аналізу справ символічного вираження ідей. Першим кроком у цьому напрямі стала
перевірка важливості інтересів штату в забороні вираження ідей за тестом
О ’Брайєна. Якщо інтереси штату не виправдовують заборони вираження ідей, то
вони повинні бути переглянуті, щоб переконатися, наскільки ці інтереси суттєві
й неодмінно вимагають обмеження свободи вираження ідей 2 .
5.	Способи регулювання свободи вираження ідей
Попередні обмеження. Існує кілька способів, які застосовує уряд для регулю-
вання вираження ідей. Частіше за все процес вираження ідей передбачити не-
можливо, але якщо він санкціонований, уряд може шукати шляхів його заборони
в судовому порядку. Можливе притягнення до адміністративної або кримінальної
відповідальності за наслідки вираження ідей як один із способів компенсації
295 Див. 391 П.8. 367 (1968).
296 Див. 491 13.8. 397 (1989).
257 Див. Ипіїеії Зіагез V. Еісйтап. 496 13.8. 310 (1990).
298 Див. також Тіпкег V. Дех Моіпех ЗсіюоІ Діхігісг, 393 15.8. 503 (1969) (заборона учням середніх шкіл
носити чорні нарукавні пов’язки на знак протесту проти В’єтнамської війни була невиправданим регу-
люванням вираження ідей).
Конституційне право
343
заподіяної шкоди. Це стало суттю справи Ніа проти Міннесоти (Иеаг V. Міп-
пезоіа) 2".
У справі Ніа газета мала намір опублікувати статтю, яка звинувачувала мера
та чиновників адміністрації міста в корупції. Суд штату наклав заборону на
публікацію статті, констатувавши, що її зміст необгрунтований. Верховний суд ска-
сував заборону. Він констатував, що коли факти статті не відповідають дійсності,
службовці міської адміністрації можуть пізніше подати позов за наклеп. Навіть
хибна публікація не може бути попередньо заборонена.
Взірцем попередніх обмежень стала справа Нью-Йорк Тайме проти Сполучених
Штатів (Нею Уогк Тітез V. і/пііесі З(аіез)2, яка постала через заборону публікації
статті «Папери Пентагону». В ході розгляду справи суд визнав неконституційним
рішення, що забороняло публікацію під час війни у В’єтнамі секретних урядових
документів, які потрапили в пресу завдяки роздратуванню службовця департаменту
безпеки. Суд відхилив аргументи уряду, що внаслідок такої публікації може
виникнути загроза національній безпеці країни, а також, що розголошення сек-
ретних матеріалів може спричинити проблеми і нашкодити союзникам Сполучених
Штатів. Можливо, коли б це була спеціальна інформація про пересування військ або
плани оборони ворога, заборона була б виправдана, оскільки її розголошення
спричинило б ризик для життя солдатів. Таке обгрунтування було б на користь
уряду.
Суттєве обмеження свободи вираження ідей допустиме і в інших сферах.
Наприклад, таке обмеження може бути безпосередньо спрямоване проти бруталь-
ності, ОСКІЛЬКИ ЇЇ розповсюдження ЗОВСІМ не Є Проявом свободи вираження ідей З01.
Однак при розгляді справ уряд повинен неодмінно надати обвинуваченій стороні
можливість висловитися, шоб з’ясувати, чи відповідають матеріали, цензурність
яких перевіряє Суд, вимогам 1 поправки 299 * * 302.
Оподаткування і конфіскація прибутків. Уряд обмежений у своїй можливості за-
стосовувати грошові стягнення за промови, відштовхуючись від їх змісту. У справі
Спілка письменників Арканзасу проти Регленда (Агкапзаз ЇУгіїегз'РгоІесіу. Ка^іапсї) 303
Суд визнав неправомірною систему штрафів, які стягувалися за «тематичну
спрямованість» публікацій, але не торкалися публікацій на релігійні, професійні,
торговельні та спортивні теми. Відповідний закон був явно антиконституційним,
навіть якщо не було доведено, шо штат мав намір перешкоджати вираженню ідей
через публікації тих категорій, на які накладаються стягнення. Суд також визнав
антиконституційним закон штату Нью-Йорк, відповідно до якого Управління з
компенсації жертвам крадіжок ставало власником усіх прибутків від публікацій
кримінального жанру, автори яких були безпосередніми жертвами описаних
крадіжок. У справі Саймен енд Шустер Інк. проти членів Управління з компенсації
жертвам крадіжок штату Нью-Йорк (Зітоп & Зс/шзіег, Іпс. V. МетЬегз о/іНе N. К Зіаіе
Сгіте Уісіітз Сотт) Суд довів неправомірність цього закону на основі того, що він
позбавляє гонорарів авторів кримінального жанру304.
Правопорушення, здійснені приватними особами. 1 поправка забороняє уряду
порушувати в судовому порядку справи за скаргами або позовами про
відшкодування збитків, спричинених приватними особами. У справі Нью-Йорк
299 Див. 283 13.8. 697 (1931).
200 Див. 403 13.8. 713 (1971).
01 Див. РагВ Ади/1 Пеаіге V. Віаюп, 413 13.8. 49 (1973).
02 Див. Кіп^іеу Воокі, Іпс. ч. Вгочгп, 354 13.8. 436 (1957); Ргеедтап ч. Магуїапд, 380 13.8. 51 (1965).
Див. 481 13.8. 221 (1987).
204 Див. 502 11.8. 105 (1991). Але див. Зперр ч. ипііед Зіаіез, 444 11.8. 507 (1980) (рег сипаю) (визнано
чинним накладення урядом арешту на прибуток з книжок, авторами яких є колишні службовці СІА, за
навмисне порушення ними попереднього договору про працевлаштування для отримання дозволу на
відставку перед публікацією кннгн).
344
Розділ IX
Тайме проти Саллівана (Неп Уогк Тітез Со. V. Зиіііуап) 303 * 305 Суд визнав, що наклепи
інші подібні правопорушення, здійснені громадськими діячами або службовцями
адміністрації, торкаються суті 1 поправки, оскільки часто використовуються як
засоби «охолодження» супротивників або відмови їх від участі в публічних дебатах.
Звинувачення в наклепі, висунуті службовцями адміністрації або громадськими
діячами, не будуть обгрунтовані, якщо позивач «досить чітко» не доведе, що вислов-
лювання звинуваченого журналіста чи видавця свідомо хибні 306.
Надмірно широкі і нечітко сформульовані закони. Коли законотворчі органи
формулюють кримінальне законодавство, воно має бути чітким. Якшо закон
нечітко сформульований або занадто широкого змісту, тобто нерозбірливо охоплює
деякі види діяльності, які можуть бути захищені 1 поправкою, то для обгрунтування
його скасування, окрім порушення 1 поправки, можуть бути використані поняття -
«надмірна широта змісту» і «нечіткість формулювань». Так, постанова адміністрації
міста, яка забороняла стояти на тротуарах міста і «поводитися таким чином, шоб
викликати роздратування перехожих», була визнана антиконституційною через надто
широке тлумачення 307. Хоча окремі види діяльності переслідуються законом,
більшість з них може підпадати під захист 1 поправки.
Для скасування засобів, які використовує уряд для регулювання поведінки,
Суд, поки він не спроможний визначити межі дозволеної поведінки, звертається до
понять «невизначеність змісту» і «нечіткість». Наприклад, до акції «спалення пра-
пора» вдавалися кілька разів як до засобу протесту. Проте тільки у справі 1986 р.
Джонсон проти Техасу (Іоїтзоп V. Техаз) Суд дав чітку відповідь на питання, чи
захищається така акція 1 поправкою. Він використав поняття нечіткості при тлума-
ченні змісту цієї поправки і відхилив звинувачення в зневажанні прапора, висунуті
проти чоловіка, який носив прапор на сідниці штанів. Але суд виніс свій вирок, ке-
руючись тим, що пункт звинувачення, сформульований як «зневажлива поведінка»,
був неприпустимо нечітким з точки зору вимоги дотримання належних правових
процедур 3 . Подібним чином Суд визнав, шо правова норма, згідно з якою в аеро-
портах заборонено провадити будь-яку «діяльність, захищену 1 поправкою», має
неприпустимо широкий зміст і вимагає вирішення питання, чи підлягає така
діяльність захисту 1 поправки. Нарешті Суд у згаданій вище справі 1992 р. Громада
свідомості Крішни вирішив питання, які з акцій вираження ідей в аеропортах
підлягають захисту 1 поправки 309.
б.	Деякі спеціальні рішення щодо свободи
вираження ідей
Регулювання радіомовлення. Оскільки авіалінії потребують передачі теле- і
радіосигналів, публічне використання теле- і радіомережі обмежене. Поправка 1 не
забороняє Федеральній комісії з питань зв’язку (Редеіаі Соттипісаііопз Соттіззіоп -
РСС) регулювати трансляції «в інтересах суспільства», на що її уповноважив Кон-
грес. Так, більшість форм урядового регулювання, яке може бути визнано не-
конституційним у застосуванні до газет і книг, можуть застосовуватися до
303 Див. 376 (3.5. 254 (1974). Див. також. РМаМріїіа Нетрареп, Іпс. V. Неррз, 475 (3.5. 767 (1986);
Оегіг V. ВоЬеії Н'еісії, Іпс., 418 (3.5. 323 (1974) (справи, які стосуються більше громадських діячів, ніж
офіційних осіб). Вирок у справі №» Уогк Тітез стосується як дій, шо посягають на права особи, так і
дій, шо спричинюють емоційний зрив.
306 Див. Тіте, Іпс. V. НіІІ, 385 (3.5. 374 (1967); НизіїегМауігіпе, Іпс. V. Раїпеїі, 485 (3.5.46 (1988). Про
стандарти, застосовані у справі А™ Уогк Тітез, див. у розділі XI.
Див. Соаіез к. Сіпсіппаіі, 402 (3.5. 611 (1971).
3?? Див. ЗтіїН V. боциеп, 415 (3.5. 566 (1974).
Див. і порівняй Воапі о/Аігроп Соттіззіопегз о/Іоз Ап^еївз V. Іенз /ог Іезиз, 482 13.5. 569 (1987)
і Іпіетаїіопаі Зосіеіу/ог Кгізіта Сопзсіоизпезз V. Іее,_(3.8._112 8.Сі. 2701 (1992).
Конституційне право
345
трансляційних систем. Наприклад, від засобів трансляції можна вимагати надання
«рівноцінного ефірного часу» для виступів різноманітних політичних діячів, тоді
як від газет — ні . РСС має значні повноваження і може вирішувати питання про
видачу або поновлення ліцензій теле- і радіостанціям. Досі 1 поправка накладала
деякі обмеження на діяльність системи радіозв’язку. Так, у справі Федеральна
комісія зв’язку проти Ліги жінок-виборців (Ресіегаї Соттипісаіїопз Соттіззіоп V. £е-
а%ие о/ ЇУотеп Уоіеп) 310 311 Суд заборонив редакції трансляційних мереж громадського
фінансування використовувати у своїй діяльності кошти з федерального бюджету.
Законодавче регулювання проведення політичних кампаній. Скандал під час про-
ведення останньої політичної кампанії змусив Конгрес і адміністрацію штатів
вимагати запровадження обмежень на проведення різноманітних кампаній.
Оскільки свобода слова, включаючи виборчий процес, є ядром 1 поправки, запро-
вадження деяких обмежень спричинили важкі випробування для Верховного суду.
Так, федеральний закон, який лімітував суми дозволених витрат на проведення
політичних кампаній, було визнано антиконституційним. Але одне з його поло-
жень, що встановлювало обмеження на суми благодійних внесків від приватних осіб
або груп, зберегло чинність312. Взагалі обмеження внесків більше стосується
корпорацій та робітничих спілок, ніж окремих осіб або невеликих груп, оскільки
уряд має особливу зацікавленість у збереженні суспільних коштів від використання
в політичних процесах313.
Доступ преси до кримінальних судових процесів. Згідно з 1 поправкою преса і
громадськість мають право доступу до кримінальних судових процесів, незва-
жаючи на бажання чи небажання відповідача. Разом з тим обвинувачений у
кримінальній справі має право на справедливий суд і неупереджений підхід, тоді
як певний контроль з боку преси порушує права підсудного ‘314 *. Проте контроль з
боку преси не повинен порушувати 1 поправку і здійснюватися в разі виникнення
серйозної загрози неупередженому судовому розглядові3|5.
Застосування «попереднього обмеження» на оприлюднення інформації, пода-
ної слідству, визнано презумпційно неправомірним316. Особисті інтереси учас-
ників процесу є суттєвим аргументом на користь призначення закритого розгляду
справи або обмеження доступу на нього публіки. Так, у справі Компанія ГлобНьюз~
пейпер проти Вищої судової інстанції (СІоЬе Мтрарег Со., V. Зирегіог СоиП) 317 Суд
визнав винятки у допуску преси і публіки під час допиту дітей, які стали жертвами
сексуальних злочинів. Проте влада штату може дозволити трансляцію судового роз-
гляду кримінальної справи, не зважаючи на інтереси підсудного318. Сьогодні у
Флориді, Каліфорнії та деяких інших штатах можна спостерігати хід розгляду
судових справ по телебаченню. Навіть функціонує спеціальна телевізійна програма
під назвою «Соип ТУ».
310 Порівняй Кед Сіоп Вгоасісазііпв Со V. Редегаї СоттипісаНот Сотт., 395 С. 5. 367 (1967) («прин-
цип справедливості» поширено на засоби трансляції) з справою Міаті НегаМ РиЬНхНіп^ Со. V. ТотіІІо,
418 13.5. 241 (1969) (скасування вимоги надання «рівних можливостей» для засобів друку).
311 Див. Ресіегаї Соттипісагіопз Соттіміоп V. Ьеа^ие о/ У/отеп Уоіегз, 468 ІЗ. 5. 364 (1984).
312 Див. Вискіеуч. Уаіео, 424 ІЗ. 5.1 (1976). Але див. ресіегаї Е/есНопз Соттіміопу. ІУаІіопаї Сопвепіаігуе
Роїііісаі Асііоп Соттінее, 470 13.5. 480 (1985) (визнано неправочинннм федеральний закон, який обме-
жував благодійні внески для кандидатів від окремих осіб та груп сумою $ 1000).
315 Див. Ресіегаї Еіесііопз Соттіиіоп V. іїаііопаї Яі^іи Іо ІУогк Соттіїїее, 459 ІЗ. 5. 197 (1982) (заборо-
нено використання коштів корпорацій); Аизііп V. Міекі^ап СІіатЬего/Соттегсе, 494 (3. 5.652 (1990) (пос-
танова дозволяє використання окремих фондів для благодійних внесків на проведення політичних
кампаній).
314 Див. Зкеррапіу. МахнееІІ, 384 ІЗ. 5. 333 (1966) (у зв’язку з арештом відомого лікаря, який вбив свою
дружиш', преса була настільки нестримана, що створила навколо цієї справи «карнавальну атмосферу»),
3|^ Див. ІУаІІег V. Сеощіа, 467 (3. 5. 39 (1984).
316 Див. Р'еЬгалка Ргелз Ахлос. V. Зіиагі, 427 13. 5. 539 (1976).
317 Див. ОІоЬе НеУКрарег Со V. Зирегіоп Соип 457 (3. 5. 596 (1982).
318 Див. Спапсііег у. Ріогісіа, 499 ІЗ. 5. 560 (1981).
346
Розділ IX
Привілеї репортерів. Інший конфлікт між правами преси і судом виникає, коли
прокуратура бере під контроль інформацію, контактуючи безпосередньо з
журналістами кримінального огляду. В справі Бранзбург проти Хейс (ВгапгЬиг% V.
Науез)319 репортер був звинувачений у неповазі до суду і ув’язнений за відмову
з’явитися в суд і передати йому матеріали, використані в статті про нелегальне
виробництво наркотиків. Свою відмову репортер обгрунтував конфіденційністю
отриманої інформації і можливими наслідками для його інформатора у разі передачі
згаданих матеріалів поліції. Суд визнав, що інтереси поліції у справі контролю
кримінальної діяльності виправдовують втручання суду в дії репортера. Подібно до
нього у справі Зарчер проти Стенфорд Дейлі (ХигсНег V. Біап/огсі Ба Ну) 320 321 322 поліції було
видано ордер на перегляд матеріалів студентської газети для одержання фотографій
студентського бунту з метою встановлення його учасників. Верховний суд визнав
законність такого контролю, хоч це суперечило положенням 1 поправки.
Промови комерційного характеру. Промови, які стосуються обміну товарами або
послугами з метою отримання прибутків, мають назву «промови комерційного ха-
рактеру». До 1976 р. вони належали до тих категорій промов, що не підлягають
захисту 1 поправки, як, наприклад, образлива чи брутальна промова. Проте Суд
відкрив зовсім нові сфери застосування цієї поправки, коли вирішив у справі Фар-
мацевтичне Управління штату Вірджинія проти Ради захисту прав споживачів
штату Вірджинія (Уіг^іпіа Біаіе Воагд о/ Рішгтасу V. Уіг$іпіа Сііігепз Сопзитег Соипсії)32,
що заборона рекламування фармацевтичних прайс-листів з описом ліків порушує
свободу слова. Невдовзі після цього він розглянув справу Бейіпс проти Колегії
адвокатів штату Арізона (Ваіез у. Агігопа Зіаіе Ваг) , яка становила суттєвий інте-
рес для адвокатів, результатом чого стало скасування заборони реклами адво-
катських послуг. Обгрунтуванням захисту промов комерційного характеру було
рішення у справі Ради захисту прав споживачів штату Вірджинія, згідно з яким
комерційна промова не менш цінна, ніж вираження ідей та інші форми висловлю-
вань, захищених 1 поправкою. Суд помітив іронію в тому, що інформація про ціни
і опис медикаментів напевне була б захищена, коли б аптекар «узявся коментувати
розбіжності в цінах на ліки в різних аптеках, указуючи свої власні ціни і ціни
конкурентів». Комерційна реклама, хоч іноді і низькопробна, містить інформацію,
важливу для свободи виробництва. Це стосується як вирішення проблем приватної
економіки у пошуку споживача, так і формування думки виборців щодо засобів
зміни або регулювання економічної системи.
Проте, щоб підлягати захисту 1 поправки, комерційна промова має рекламувати
законну діяльність і не містити неясності. До того ж уряд може регулювати цю
діяльність, якшо вона відповідає його інтересам і демонструє, шо таке регулювання
може розширити урядові інтереси в майбутньому 323 324 325. Отже, відповідність вимогам
естетики і безпеки руху є достатнім обгрунтуванням для заборони розміщення на
вулицях комерційних рекламних шитів . Проте у більш пізній справі Місто
Цинциннаті проти корпораціїДискавері Нетвок (Сііу о/ Сіпсіппаіі V. Візсочегу ПеМогк.
Іпс.) 25 Суд скасував рішення міської влади, згідно з яким було дозволено
розміщення на тротуарах кіосків для продажу газет, тоді як розміщення кіосків для
продажу рекламних посередницьких видань заборонено. Суд визнав, що,
приймаючи таке рішення, міська влада не обгрунтувала, в чому ж полягає істотна
різниця між кіосками, які розповсюджують споріднені матеріали.
319 Див. ВгаукЬиг& V. Науез, 408 11.8. 665 (1972).
320 Див. 436 11. 5. 547 (1978).
321 Див. 425 11. 5. 748 (1976).
322 Див. 433 11. 5. 350 (1977). Див. також розліт IV.
323 Див. СепігаІ Ншкоп Са5 & Еіеспіс Со. V. РиЬІіс Зепгісе СоттВхіоп, 447 11.8. 557 (1980) (скасована
заборона рекламування державних монополістичних комунальних компаній).
324 Див. МеГготесііа, Іпс. V. Сііу о/Зап Оіе&о, 453 11. 5. 490 (1981).
325 Див. _У. 5._, 113 8.Ст. 1505 (1993).
Конституційне право
347
Загалом реклама є безособовою і може легко ігноруватися споживачем. Проб-
лема спрямованості реклами на потенційного споживача також постає в 1 поправці.
В недавній справі Еденфілд проти Фейна (ЕсіепреШ V. Еапе) 326 327 328 Суд визнав антикон-
ституційною заборону цільового залучення потенційних клієнтів. Водночас він
визнав, що штат може заборонити адвокатам безпосереднє залучення потенційних
клієнтів. Своє рішення Суд виніс з урахуванням реальної небезпеки нав’язування
адвокатами своїх послуг клієнтам .
Г. Перша поправка. Свобода віросповідання
Поправка 1 містить два пункти, шо стосуються питань релігії. Один з них га-
рантує право «вільного сповідання релігії», а другий забороняє будь-яке «законодав-
че запровадження державної релігії». Чинником, який ускладнює їх дію, є те, шо
творці Конституції мали різні погляди на значення цих положень 32 . Іншою
суперечністю, яка виникає при трактуванні цих пунктів 1 поправки, є те, шо поло-
ження про «свободу віросповідання» і положення, яке «забороняє Конгресу вста-
новлювати державну релігію», зрештою несумісні. Наприклад, коли уряд забезпечує
церкви пожежною та поліцейською охороною, його можна звинуватити в підтримці
релігійних установ, але коли він відмовляє в такому забезпеченні, його можна
звинуватити в порушенні пункту про свободу віросповідання. З цієї істотної дилеми
виникла теза, що уряд повинен зберігати нейтралітет шодо релігії 329 330. Проте, як
показує наведений приклад, важко визначити нейтральну позицію серед великої
кількості суперечностей.
1. Заборона запроваджувати державну релігію
Перевірка на відповідність закону чи дії уряду вимогам нейтрального ставлення
до релігії здійснюється за допомогою триступеневого тесту, розробленого в процесі
розгляду справи Лемон проти Куртцмана (Сетоп V. Кигатап) . Згідно з вимогами
цього тесту (1) закон або дія повинні мати світську спрямованість; (2) їх первинний
ефект не повинен ні утверджувати релігію, ні перешкоджати їй; (3) вони не повинні
заохочувати «надмірне втручання уряду» у справи релігії. Проте досить часто гово-
рять, що положення, яке забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію,
мурує «стіну між церквою і державою» 331. Як положення тесту Лемона, так і сама
дійсність демонструють, що повне невтручання держави у справи релігії не-
можливе.
Значно більшим є вплив положення, яке забороняє Конгресу запроваджувати
державну релігію, на зв’язки релігії зі школою. Цей вплив має два аспекти. По-
перше, оскільки система безплатних шкіл у Сполучених Штатах фінансується уря-
дом, він не може використовувати її для «просування» якоїсь окремої релігії або
навіть заохочувати релігію взагалі. По-друге, в країні процвітає система приватних
326 Див. _ІГ. 8.	113 8.Сі. 1792 (1993).
327 Державним адвокатам дозволено звертатися за підтримкою до своїх організацій за умови, що
вони не будуть мати з цього прибутку. Оіігаїік V. ОЛ/о Вюіе ВагАззосіаііоп, 436 11.8.447 (1978); Іп ге Ргіти!,
436 V. 8. 412 (1978). Інтереси державних адвокатів обговорені в розділі IV.
328 Див. Аг/іп Асіат; & СкагіееЕттегіс/і. А №ііоп гіесіісатесі ю Кеіі^іоиз ЬіЬеПу: ТЬеСогкгігиііопаї Не-
гігаве оГ Ле Ке1і£іоп Сіаивез 6-26 (V. оГ РЬіІасіеІріїіа Ргек, РШаїіеІрІйа, Ра. 1990).
329 Див. У/аПасе у. Іа/Ггее, 472 V. 8. 38 (1985).
330 Див. 403 І). 8. 602 (1971). У справі Демона було застосовано тест, який виник під час розгляду
кількох більш ранніх справ. Проте надалі він іменується як тест Лемона. Для детальнішого ознайомлення
з цими та іншими аспектами положень 1 поправки з питань релігії див. книгу Номак & Доіипсіа (виноска
2), §517.1-17.16.
331 Еуепоп у. Воапі о/ ЕЖісаііоп, 330 11.8. 1, 16 (1947) (цитування Томаса Джефферсона).
348
Розділ IX
шкіл, яка забезпечує освіту значної кількості дітей. Чимало приватних шкіл
фінансуються релігійними установами. Оскільки уряд подає допомогу приватним
школам у навчанні дітей, його можна звинуватити у підтримці релігії.
Релігія в безплатних школах. Незважаючи на те, шо учням безплатних шкіл про-
понують вивчати релігію або Біблію в рамках світської програми, школа не може до-
пустити проведення богослужіння у класах. Не має значення, чи йдеться про
конфесійне віросповідання (пов’язане з тією чи іншою конфесією), чи ні 332. Забо-
ронено навіть час мовчання для «медитації або добровільної молитви», якщо він за-
проваджується з метою повернути молитву до навчальної програми безплатних шкіл333
Відлучення дітей від таких видів релігійної діяльності не вирішує питання.
Фактично відлучення школярів загострює проблему, оскільки стосунки учнів з
їхніми класним наставником і вчителями можуть будуватися під впливом різниці в
релігійних поглядах 334. Школа повинна виявити надзвичайну обачність у виборі
курсу навчання, бо не може використовувати його для пропаганди релігії. Суд виз-
нав, шо нормативний акт штату, яким заборонено вивчення теорії еволюції Чарльза
Дарвіна, зокрема його вчення про походження людини від мавпи, порушує пункт
1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію 335 У від-
повідь деякі штати прийняли закони, які дозволяють вивчення теорії еволюції, але
разом з тим вимагають, щоб стільки ж часу відводилося на вивчення «науки
сотворіння». Ці закони порушують вимогу світської спрямованості однієї з трьох
частин тесту Лемона, оскільки чітко виражають намір збалансувати вивчення теорії
еволюції з утвердженням релігійних поглядів 336.
Так, у школах заборонено релігійне виховання, навіть коли воно проводиться
вчителями інших шкіл 337. Однак звільнення дитини від шкільних занять протягом
дня для відвідування релігійних заходів поза школою не є порушенням 1 поп-
равки 338 339 340 341. Як сказано у цьому розділі, згідно з положенням 1 поправки про свободу
вираження ідей безплатні школи можуть допускати на свою територію для прове-
дення зборів громадські організації, в тому числі релігійні групи3 . З цього
випливає, що діяльність релігійних груп на території шкіл не порушує пункт, який
забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію3 .
Фінансова допомога релігійним школам. Справи, пов’язані з урядовою допомогою
релігійним школам (які також мають назву «парафіяльних»), трапляються досить
часто. Більшість рішень у цих справах спірні, оскільки члени Суду мають різні пог-
ляди з приводу фінансування парафіяльних шкіл, а недавні зміни в його складі тільки
ускладнили справу. Нейтральний підхід до розв’язання цієї проблеми, необхідний за
тестом Лемона, був знайдений у державних програмах, які передбачали компенсацію
витрат батьків на перевезення дітей громадським автотранспортом до релігійних
шкіл 34 \ виділення штатом позик на придбання школами підручників з світських
332 Див. Еп&еІ V. Уііаіе, 370 ІЗ. 8. 421 (1962).
333 Див. ІУаІІасе V. Л$гее, 472 ІЗ. 8. 38 (1985). Час мовчання, не релігійний сам до собі, може бути
підтриманий, якшо він не служить релігійним цілям.
334 Див. ВсіїооІ Діягісі о/АЬіп^гоп Тнр. V. Всіїетрр, 347 11.8. 203 (1963). Див. також 8юпе V. Сгаііат,
449 ІЗ. 8.39 (1980) (вимога дотримання десяти заповідей Старого Заповіту порушує клаузулу про заборону
Конгресу встановлювати державну релігію).
333 Див. Еррепоп V. Агкапзаз, 393 ІЗ. 8. 97 (1968).
336 Див. Етапів V. А&йИагсі, 482 ІЗ. 8. 578 (1987).
337 Див. Пііпоіі ех геї. МсСоіІит V. Воагсі о/ЕВисаііоп, 333 ІЗ. 8. 203 (1948).
33* Див. Хогасії V. Сіаиіеп, 343 ІЗ. 8. 306 (1952).
339 Див. вище.
340 Див. \¥і<1таг V. Уіпсет, 454 ІЗ. 8. 263 (1981). Релігійна громада \Уііїтаг проповідувала в коледжі
штату, але в 1984 р. Конгрес прийняв Акт про вільний доступ релігійних громад до закладів освіти,
поширивши діяльність громади ІКУтагна безплатні середні школи. У справі Воагсіо/ Есіисаііоп о/ \УезіМе
Соттипііу Зсіїооіі V. Мегцепх, 496 ІЗ. 8. 226 (1990) суд визнав, що Акт не порушує пункту, який забороняє
Конгресу запроваджувати державну релігію.
341 Див. Еуєпоп V. ВоагВ о/Есіисаііоп, 330 ІЗ. 8. 1 (1947).
Конституційне право
349
предметів 342 та фінансування штатом стандартизації тестів і балів 343. Проте Суд не
визнав обгрунтованим нарахування державних надбавок до заробітної плати викла-
дачам світських предметів приватних шкіл (у тому числі релігійних). Хоча намір
уряду був світським і не мав на меті підтримувати релігію, проте мало місце
«надмірне втручання» у справи релігії. Вчителі релігійних шкіл підпорядковані
нагляду релігійних установ, і така допомога зблизила релігійні організації зі
школами 344. В одній з останніх справ — Шкільний округ Гренд Репідз проти Болла
(Зсіїооі Візі. 0/ Огапсі Карісіл V. Ваїї)345 346 — суть полягала в тому, що вчителі
загальноосвітніх шкіл на суспільні кошти викладали допоміжні та пізнавальні прог-
рами учням приватних шкіл, а релігійні школи залучали до викладання релігійних
дисциплін учителів загальноосвітніх шкіл. Справа Болла ілюструє ставлення Суду до
правомірності цих дій. У ній Суд висловив занепокоєння, що вчителі загально-
освігніх шкіл можуть несумлінно ставитися до викладання релігійних предметів. Во-
дночас він наголосив, що урядова допомога в цілому повинна лише сприяти
виконанню релігійними установами своєї «виховної місії», тобто демонструвати
лише «символічний зв’язок між урядом і релігією» в «очах вразливих молодих
людей». У справі Зобрест проти Шкільного округу Футхіллз, Каталіна (2оЬгезі V. Са-
іаііпа Рооіігіііз Бсіюоі Візі.)™ шкільний округ надавав знакових перекладачів
алгоритмічної мови глухим учням безплатних шкіл. Один з таких учнів побажав
мати перекладача і надалі, після переходу на навчання до парафіяльної школи. Після
тривалих дебатів Суд п’ятьма голосами проти чотирьох визнав, що надання
перекладачів шкільним округом учням парафіяльних шкіл не порушує пункт про за-
борону Конгресу запроваджувати державну релігію.
Суд менш вимогливо визначив межі урядової допомоги школам, окрім почат-
кових та середніх релігійних шкіл. Своє рішення він частково обгрунтував тим, що
студенти коледжу, університету не належать до «вразливого віку». Більшість видів
допомоги подавалася релігійним університетам і коледжам, доки уряд мав гарантію,
що виділені кошти будуть використані у світських цілях 347. Проте перевірка
використання коштів релігійними школами та іншими релігійними закладами у
світських цілях передбачає урядовий контроль, що може бути розцінено як
«надмірне втручання» у справи релігії. Так, виділення федеральних коштів викла-
дачам безплатних шкіл для додаткового навчання учнів парафіяльних шкіл визнано
неконституційним через те, шо це може спричинити «поширення у школах
конфесійних угруповань», які зажадають встановити контроль за навчанням під
кутом зору його релігійного змісту 3 . Однак позов про правомірність фінансування
консультаційних служб для підлітків з питань сексу, що діють при релігійних школах
і закладах, Суд відхилив, оскільки релігійні проблеми не стосуються викладачів, які
здійснюють сексуальне виховання349.
Фінансова допомога, яка надається не релігійним школам, а безпосередньо уч-
ням цих шкіл або їхнім батькам, скоріше за все буде підтримана. Податкові пільги,
що їх мають батьки для оплати за навчання як у загальноосвітніх, так і в приватних
школах, не порушують пункт, який забороняє Конгресу запроваджувати державну
релігію. Це положення буде чинним, нааіть коли більші пільги будуть надані бать-
342 Див. Воагсі о/Есіисаііоп о/ Сепігаї 5сИооІ Дія. До. 1 V. АІІеп, 389 ІЗ. 8. 1031 (1968).
343 Див. Соттіпее/ог РиЬІіс Есіисаііоп апсі Кеіі^іоиі ЬіЬепу V. Кедап^ 444 ІЗ. 5. 646 (1980).
344 Див. Еетоп V. Киттап, 403 ІЗ. 8. 602 (1971).
345 Див. Всіїоіі Дія. о/ Огапсі Варісіі V. Ваїї, 473 ІЗ. 8.373 (1985).
346 Див. _13.8._, 113 8. Сі. 652 (1993).
347 Див. Тіїїоп V. Віс/іагсіхоп, 403 ІЗ. 8. 672 (1971) (вимога обмеження використання релігійними за-
кладами об'єктів громадської власності двадцятирічним терміном демонструє світські наміри, але це ще
не гарантує дотримання пункту 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію.
Див. також Яоетегх’. Воагсі о/РиЬІіс ІУогкзо/МагуІапсі, 426 ІЗ. 8. 736(1976) (надання допомоги приватним
коледжам, включаючи сектантські школи, з гарантіями її використання в світських цілях).
348 Див. А&сіїаг V. Геііоп, 473 ІЗ. 8. 402 (1985).
349 Див. Ромен V. Кепсігіск, 487 V. 8. 589 (1988).
350
Розділ IX
кам, дитина яких відвідує релігійну школу 350 351 352 353. Різні розміри стягнення частини над-
ходжень від оплати за навчання з рахунків парафіяльних або приватних шкіл
визнано неконституційними 35Разом з тим державна дотація сліпому студенту,
яка була використана ним для вступу до християнського коледжу, не була не-
конституційною з трьох причин: а) вона пішла безпосередньо студенту, який
зробив свій вибір; б) витрата значної частини цієї дотації на підтримку релігійної
освіти цілком неправдоподібна і в) державна програма дотацій однаково по-
ширюється і на студентів нерелігійних вищих навчальних закладів 3 .
Інші аспекти пункту 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати дер-
жавну релігію. Визнання урядом релігійних свят не суперечить пункту 1 поправки,
який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію, оскільки відповідає
другій вимозі тесту Лемона про те, шоб дії уряду мали світську спрямованість.
Поширені в деяких регіонах Сполучених Штатів «голубі закони» вимагають, шоб усі
установи не працювали в неділю. Спочатку ці закони обгрунтовувалися тим, що
неділя є днем культу для християн і днем відпочинку. Незважаючи на первинну
релігійну мотивацію, Суд визнав згадані закони конституційними через те, що
їхня теперішня мотивація світська: встановлення загальнодержавного дня
відпочинку. В даному випадку надання переваг релігії не суттєве33 .
Світськими міркуваннями пояснюється також визнання державною владою
свята Різдва, яке є найважливішим святом року для більшості населення Сполу-
чених Штатів. Суд довів, шо, незважаючи на релігійне походження, Різдво в
дійсності відзначається як свято, коли люди роблять подарунки та займаються
іншими світськими видами діяльності. Незважаючи на це, уряд не може «підпи-
сатися» під первинним християнським релігійним змістом Різдва, який зберігся в
традиції публічного показу сцен народження Ісуса354. З другого боку, показ сцен
народження Ісуса, як невід’ємної складової частини атрибутів свята Різдва (Санта
Клауса, різдвяних дарунків, іграшкових тварин), був збережений, шоб виявити
лояльність до християнства. Суд розглянув це питання і з більш загальних позицій,
заявивши, що «офіційне визнання урядом нашої релігійної спадщини та підтримка
ним наочних проявів цієї спадщини» не становить проблеми 355.
Багаторічна історія використання релігійних атрибутів у політичному житті
країни може тільки підтвердити їх світський характер. Так, Суд підтримав історично
обгрунтовану практику в утриманні державного капелана, який відкриває законо-
давчі збори молитвою. Встановлено, шо перший Конгрес Сполучених Штатів перед
прийняттям 1 поправки зробив те саме і не вбачав у молитві законодавців порушення
пункту, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію 356. Гроші Сполу-
чених Штатів мають надпис: «Ми віримо в Бога», а офіційна присяга, яку приймають
перед початком роботи федеральні суди, закінчується словами: «Єдина нація під
Богом». Можливо, це той самий випадок, коли подібні посилання «так глибоко
вплелися в тканину нашого цивільного державного устрою, шо їхнє теперішнє
використання не сприймається як втручання уряду в справи релігії’, заборонене 1 поп-
равкою» 357.
350 Див. Меиііегу. АИеп, 463 О. 8. 388 (1983).
351 Див. Сотт'КІее/ог РмЬІІс Едисайоп V. Ііудиія, 413 1). 8. 756 (1973).
352 Див. Н'ІПегв V. УРаДііп%(оп йерг. о/Зеггісев/ог Ле ВПпЗ, 474 0. 8. 481 (1986).
353 Див. МсСопап V. МагуїапЗ, 366 4.8.420 (1961). Проте закон штату, який надає робітникам право
не працювати в суботу за їхнім бажанням, порушує пункт, який забороняє Конгресу запроваджувати дер-
жавну релігію, оскільки надає перевагу певній релігії. Емаіе о/Потіоп V. СаМог, Іпс., 472 4. 8. 703 (1985).
354 Див. АНеяИепу Соипіу у. Атегісап Сіуіі ЕіЬегіез 1/піоп, 492 І). 8. 573 (1989).
355 Див. ЕупДі V. Доппеїіу, 465 ІЗ. 8. 668 (1984).
356 Див. Магвії V. СіїатЬек, 463 4. 8. 783 (1983).
357 АЬіп^іоп ТонпМр ВсНооІ Дівггісі у. Всіїетрр, 374 4.8. 203, 304 (1963) (Вгеппап, 3., сопсиггіпв).
Конституційне право
351
2. Положення 1 поправки про свободу віросповідання
Зразком порушення положення 1 поправки про свободу віросповідання можуть
сл)жити державні законодавчі акти, які ставлять людей у нерівне становище через
їхні релігійні погляди 3 8. Закони, безпосередньо спрямовані на придушення релі-
гійних поглядів, трапляються досить рідко. Частіше трапляються закони, які непря-
мо перешкоджають дотриманню релігійних поглядів, хоч формально відповідають
більшості вимог 1 поправки про свободу віросповідання. В минулому Суд був більш
лояльним до релігії, але в останні роки він дещо змінив своє ставлення до неї. Сьо-
годні існує тенденція, що будь-який закон загального застосування буде визнано
чинним навіть тоді, коли він перешкоджає окремим людям дотримуватися релі-
гійних поглядів.
Традиційні стандарти свободи віросповідання проти нових. Протягом багатьох
років Суд застосовував тест «жорсткої перевірки», в рамках якого він спочатку мав
визначити, наскільки суттєво закон обмежує свободу віросповідання, і якшо це
дійсно так, підтримати його тільки в тому разі, коли не необхідно для забезпечення
важливих інтересів уряду. Для вирішення питання необхідно було визначити
можливість застосування менш обмежуючих альтернативних законів35’. Так, у
справі Шерберт проти Вернера (ЗкегЬег! V. Уетег)™ штат відмовив у видачі до-
помоги по безробіттю жінці, яка була звільнена через те, що не хотіла працювати
в суботні дні — святкові згідно з й релігією. Відмова в допомозі була обгрунтована
там, що загальноприйнятий порядок, відповідно до якого допомога по безробіттю
особам, яких не задовольняє запропонована робота, не подається. Суд визнав, що
таке рішення порушує пункт 1 поправки про свободу віросповідання, оскільки
змушує жінку вибирати між її релігією і отриманням допомоги по безробіттю; до
того ж інтереси штату в цій справі не були заторкнуті 358 359 360 361 362 363.
Проте в останній справі — Служба зайнятості департаменту людських ресурсів
проти Сміта (Етріоутепі О 'тзіоп, Еерагітепі о/ Нитап Яезоигсез V. ЕтііН) 3 — Суд
наголосив, що не буде надалі запобігати застосовуванню тиску на релігію всупе-
реч інтересам уряду. Натомість, якщо закон у цілому не порушує пункту про
свободу віросповідання, його буде підтримано, незважаючи на те, шо він справля-
тиме «незначний» вплив на реалізацію релігійних потреб окремих осіб. У справі
Сміта Суд підтримав відмову штату Орегон у виплаті допомоги по безробіттю
колишньому експерту з наркотиків, який був звільнений з роботи за те, шо він,
як член Американської національної церкви (Маііуе Атегісап СЬигсй), застосо-
вував реуоіе (галюциногенний препарат природного походження) при здійсненні
релігійних обрядів. Використання цього препарату є порушенням антинарко-
тичного законодавства, яке не робить винятку для його застосування в релігій-
них цілях. Суд скористався як прецедентом вироком у справі Шерберт проти
Вернера, звернувши увагу на те, що на відміну від останньої розглянута ним спра-
ва зв’язана з порушенням кримінального законодавства 36 .
358 Див., напр., МсОапіеІ V. Рау, 435 ІЗ. 8. 618 (1978) (скасовано заборону духовенству служити
в законодавчих органах) і Тогахко V. И'агкіпх, 367 II. 8. 488 (1961) (закон, шо вимагав декларувати своє
віросповідання як умову для громадської діяльності, визнано неконституційним).
359 Цей тест подібний до тесту «жорсткої перевірки» законодавства на дотримання права на рівний
захист з боку закону, процедурних процесів і свободи вираження ідей, гарантованих 1 поправкою.
360 Див. ЕкегЬегі V. Уетег, 374 ІЗ. 8. 398 (1963).
361 Той самий ефект мали справи Потах V. Іпсііапа Етріоутепі Еесигіїу Сотт., 450 ІЗ. 8. 707 (1981)
і НоЬЬіе V. Цпетріоутепі Арреаїх Сотт., 480 Ті. 8. 136 (1987). Суд у справі Потах відхилив заявлені дер-
жавою інтереси в запобіганні звільненню .людей через їх релігійні погляди, як недостатньо серйозні. Він
також відхилив заяву, що виплата компенсації безробітним, звільненим через їх релігійні погляди, може
порушипі пункт 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію.
362 Див. 494 II. 8. 872 (1990).
363 В аналогічній справі 1878 р., де було сформульовано більшість сучасних принципів свободи
віросповідання, суд вирішив, що порушення судової справи проти Мортона за багатошлюбність не су-
перечить 1 поправці, незважаючи на той факт, що його релігія вимагає мати більше як одну жінку. КеупоіЗх
V. бпііесі Зіаіех, 98 II. 8. (8 Оііо) 145 (1878).
352
Розділ IX
Подібно до нього Суд заперечив необхідність застосування тесту «жорсткої
перевірки» при розгляді справи Линг проти Управління з захисту цвинтарів північно-
східних індіанців (Ьуп§ V. Ногікучезі Іпсііап Сетеіегу Ргоіесііуе Аззос.)^. Приводом для
її порушення став позов Національної американської церкви на Федеральний уряд,
який дозволив заготівлю лісоматеріалів та будівництво доріг на території Націона-
льного парку. Національна американська церква використовувала в релігійних
цілях ділянку парку, яка є державною власністю, відкритою для громадського ко-
ристування. Дозвіл, даний Федеральним урядом, міг покласти край такому викорис-
танню. При розгляді справи Суд відхилив застосування тесту «жорсткої перевірки»,
вказавши на те, що дії уряду істотно не зачіпають релігійних інтересів і далекі від за-
борони урядом віросповідання.У справі про порушення свободи віросповідання Церква
Лукумі Бабалу Ай проти Хіалі (Скигск о/ Бикиті Вакаїи Ауе, Іпс. у. Ніаіеак) 365 пред-
ставники церкви, віруючі якої під час релігійних відправ приносили в жертву тварин,
стверджували, що постанова міської влади, яка забороняє подібну практику, анти-
конституційна. Всі судді, залучені до розгляду цієї справи, погодилися з необхідністю
застосування тесту «жорсткої перевірки», оскільки згадану постанову, нейтральну з
першого погляду, було прийнято для припинення подібної релігійної діяльності в
цілому. Суд відкинув твердження, що зацікавленість міської адміністрації у морально-
му здоров’ї громадян та запобіганні жорстокому ставленню до тварин входить до
переліку «основних інтересів уряду». Суд одностайно висловився за можливість засто-
сування прецеденту, створеного справою Сміта, звернувши увагу на той факт, що не-
обхідність застосування такого прецеденту не була доведена сторонами і не мала
ніякого впливу на кінцевий результат справи. Проте рішення, винесене у справі
Сміта, можна легко обгрунтувати суттєвою зацікавленістю уряду в забороні вико-
ристання галюциногенних препаратів .
Застосування традиційних тестів у минулому. Тест «жорсткої перевірки» після
справ Сміта і Ланга тривалий час застосовувався Судом для перевірки законів, які
мають нейтральний характер, але при цьому перешкоджають дотриманню релігій-
них поглядів окремих осіб. Метою такої перевірки було 'їх подальше визнання або ска-
сування. Принциповою є справа Штат Вісконсін проти Йодера (ІУіхопзіп у. Уодег)367
У цій справі Суд визнав, що закон про обов’язкову середню освіту, який вимагає
відвідання шкіл дітьми до 16 років, не може застосовуватися до дітей прихильників
секти Аміш (АтіаЬ), яка розглядає будь-яку формальну освіту після 8-річного віку
як втручання у релігійну підготовку дітей. Інтереси держави в забезпеченні май-
бутнього дітей як продуктивних членів суспільства і захисті їхнього добробуту були
визнані недостатніми, беручи до уваги той факт, шо виховна система секти Аміш
базується на домашній професійній підготовні дитини до життя. Суд також відхилив
вимогу обов’язкового дотримання релігійними організаціями федерального зако-
нодавства з громадянських прав, яке забороняє дискримінацію при наймі на роботу
за релігійною ознакою, мотивуючи своє рішення тим, що примушування релігій-
них діячів наймати працівників іншої віри порушує положення 1 поправки про сво-
боду віросповідання * 3 . Суд також визнав, що на церковно-парафіяльні школи
М? Див. Ьуп£ V. кіогікмея Іпсііап Сетепіегу Рґосєспує Амос., 485 О. 8. 439 (1988).
3” Див. _Б. 5._, 113 8. Сі. 2217 (1993).
У відповідь на дебати про відповідність ступеня «жорсткої перевірки» постанов, які ненавмисно
перешкоджають свободі віросповідання. Конгрес прийняв Закон про свободу віросповідання. 42
С.8.С.А. § 2ОООЬЬ. Акт вимагав від уряду «гарантій, шо він не буде перешкоджати дотриманню релігійних
поглядів, і навіть каїн він вирішить прийняти постанову загального застосування, яка обмежуватиме сво-
боду віросповідання окремих осіб, то це може тралитися тільки тоді, коли (1) прийняття такої постанови
сприятиме досягненню інтересів уряду і (2) вона не обмежуватиме свободи віросповідання взагалі».
Див. ИЛзсопаіп V. Уосіег, 406 її. 8. 205 (1972).
Див. Согрогагіоп о[ске Ргеясііиз Віікор о/гке Скигск о/Ргаиі Скгін о/ Ьапег-Дау Ваіпіз V. Ато!, 483
11. 8. 327 (1987). Суд визнав чинним поширення федерального закону про нарахування заробітної плати
та погодинної оплати праці для комерційних заходів релігійних організацій. Топу апсі Зивап Аіато Роип-
сіаііоп V. Весгеіагу о/ІаЬог, 471 V. 8. 290 (1985). Основні закони, спрямовані на запобігання дискримінації
при наймі на роботу, описані в розділі XV.
Конституційне право
353
не поширюється дія федерального законодавства, яке передбачає нарахування ком-
пенсації по безробіттю3 . Він вузько витлумачив федеральне трудове законодавст-
во, оголосивши його непридатним для профспілкового захисту викладачів світських
дисциплін у релігійних школах, керуючись тим, що втручання уряду повинно
стосуватися тільки важливих конституційних питань .
Для перевірки законів на відповідність пункту 1 поправки про свободу віро-
сповідання суд застосував традиційний тест, який визнано найкращим з відомих
навіть після справи Сміта, завдяки чому він зміг уникнути при розгляді справ про-
тестів з боку релігійних організацій або окремих осіб проти загальновстаноалених
вимог уряду. Так, суд визнав правомірність примушення комерсанта, ортодоксального
прибічника іудаїзму, який закривав свою крамницю щосуботи, закривати її в неділю,
обгрунтувавши це прагненням уряду впровадити єдиний вихідний день для всіх
службовців37', а також чинність військового законодавства, яке забороняє офіце-
рам — ортодоксальним прибічникам іудаїзму — носити єрмолку, коли вони одягнуті
в мундир3 . Водночас суд визнав правомірність поширення дії законів штату про
дитячу працю на дітей, які розповсюджують релігійну літературу разом зі своїм опі-
куном , про обов’язкову імунізацію дітей на батьків, які мотивують свою відмову
релігійними поглядами 3 4, та закону про обов’язкове соціальне страхування ди-
тини, навіть усупереч релігійним поглядам батьків 369 370 * 372 373 374 375 376.
Оподаткування і свобода віросповідання. Більшість справ про порушення свободи
віросповідання зв’язані з податковою політикою. Суд визнав правомірність стяг-
нення загального податку з продажу релігійних товарів та літератури , скасував
звільнення від податків у фонд соціального страхування послідовників секти Аміш,
які оскаржували обов’язковість для них соціального страхування 377 378, і визнав
чинність оподаткування неприбуткових релігійних організацій, які практикують
расову дискримінацію, навіть коли вони вдаються до неї, виходячи з релігійних
міркувань . Водночас у більш давніх справах Суд, керуючись принципами сво-
боди віросповідання, заборонив адміністрації міст стягувати податок на плату за
приміщення (який сплачується всіма агентами-дистриб’ютерами) з осіб, шо розпов-
сюджують релігійну літературу, або стягувати цей податок з священнослужителя,
який заробляє на життя продажем релігійної літератури 379
У деяких справах з питань оподаткування містяться вимоги компенсації
відповідно до положення про діяльність релігійних організацій. Наприклад, Суд
визнав, що звільнення від оподаткування, яке поширюється на прибутки від
видання релігійної літератури, є порушенням пункту 1 поправки про заборону Кон-
гресу запроваджувати державну релігію 38°. Крім того, він визнав, шо звільнення від
оподаткування церковної власності на основі її ринкової вартості разом з власністю
інших освітніх добродійних установ не порушує пункту про заборону Конгресу за-
проваджувати державну релігію. Таке звільнення нейтральне шодо релігії, але ця
нейтральність може бути порушена зацікавленістю уряду у визначенні вартості цер-
ковної власності і стягненні податків 381.
369 Див. Зг. Мапіп Еуап^еііса! Еигіїегап СІїикИ V. Зоиііі Оакоіа, 451 4. 8. 772 (1981).
370 Див. іїагіопаї ЕаЬог Кеіаио/и Воакі у. СаіНоІіс ВіДюр о/ С/ііащо, 440 4. 8. 490 (1979). Розгляд за-
конодавства з організації праці див. у розділі XV.
37' Див. Вгаи/еісі V. Вгопіп, 366 ІЗ. 8. 599 (1961).
372 Див. СоМтап V. К'еіпЬег^ег, 475 СІ. 8. 503 (1986).
373 Див. Ргіпсе V. Мамасіїиіеііі, 321 11. 8. 158 (1944).
374 Див. РасоЬіоп V. Манас/іиіеПв, 197 4. 8. 11 (1925).
375 Див. Вопеп V. Воу, 476 СІ. 8. 693 (1986).
376 Див. Лтту Зуіа^аП Мтіягіев V. ВоагЗ о/Едиаіігагіоп, 493 СІ. 5. 378 (1990).
377 Див. ІРпігеД 3/агев V. Еее, 455 4. 8. 252 (1982).
378 Див. ВоЬ Іопез 1)піу>епОу V. 1/пІгед Зіаіев, 461 СІ. 8. 574 (1983).
379 Див. Мигсіоск V. Реппзукапіа, 319 II. 8. 105 (1943); ГоІІеіі V. МсСогтіск, 321 4.8. 573 (1944).
380 Див. Техав МопіМу, Іпс. V. ВиІІоск, 489 П. 8. 1 (1989).
381 Див. Н'аіг і'. Тах Соттіаіоп, 397 4. 8. 664 (1970).
23 9-340
354
Розділ IX
Вирішення урядом релігійних питань. Питання про нейтральне ставлення уряду
до релігії найчастіше постає тоді, коли Суд розглядає справу, рішення по якій
залежить від визнання його (питання) релігійним. Одним з прикладів цього є спра-
ва, в якій дві конкуруючі релігійні групи сперечалися за право володіння церковною
власністю. Згідно з Церковною хартією група послідовників «правильної віри» пре-
тендувала на цю власність. Верховний суд визнав, що розгляд судом штату цього
питання може порушити 1 поправку. Тому він повинен передати справу верховному
церковному трибуналу382. Коли ж такої судової інстанції не існує, то суд штату при
вирішенні спору повинен керуватися законодавством з договірного та майнового
права, що і здійснюється на практиці383 У противному разі ні суд штату, ні феде-
ральний суд не можуть розглядати це питання.
Інше «втручання» суду у справи релігії може відбуватися тоді, коли він повинен
вирішити, шо означає поняття «релігійна віра» в контексті 1 поправки. Суд не об-
межив релігійну віру атеїстичними поглядами і не визнав вимоги, щоб особа, яка
мотивує свою відмову від чогось своєю релігійною вірою, неодмінно була членом
якоїсь релігійної громади або секти 384. У справах, пов’язаних з вимогою увільнення
від військової служби через релігійні погляди, Суд вимагає лише перевірки, чи
релігійна віра призовника є «щирою або удаваною і чи ... відіграє Бог у його житті
головну роль» 3 .
382 Див. РгезЬуіегіап СІшгск V. НиЧ СІїигсІї, 393 13.8. 440 (1969). Проте суд зауважив, шо рішення,
прийняті церковним трибуналом, підлягають перевірці цивільними судами, якщо вони базуються на
«обмані, змові або самоуправстві». Ш. аі 450 л. 7 (цитовано з справи Єотаїег у. Хотап СаіїоІісАгсМізІюр
о/МапіІа, 208 V. 8. 1 аг 16 (1929).
383 Див. Зопез V. И4гі/, 443 Ц. 8. 595 (1979).
384 Див. Ргагее у. ННпоіз Дер/. Етріоутепі Зесигіїу, 489 ІЗ. 8.829 (1989) (особи, звільнені через релігійну
віру, яка забороняє працювати в суботні дні, отримали право на захист у справі МіегЬегі у. Уетег).
383 у. Опііей Хіаіез, 398 ІІ. 8. 333 аі 339 (1970); цитується зі справи ІМіеії Зіагез у. Еее^аг, 380
11. 8. 163 аг 176 (1965).
X РОЗДІЛ________________________________________________________
ДОГОВІРНЕ ПРАВО
Договірне право походить з англійського загального судового права і нині про-
довжує контролюватися, головним чином, загальним правом. Втім, як і в інших га-
лузях права, роль федерального законодавства і законодавства штатів неухильно
зростає. Так, наприклад, усі штати прийняли чимало норм Уніфікованого комер-
ційного кодексу (Спіібпп Сопппегсіаі Сосіе — ІІСС). Метою ІІСС є сприяння
розвиткові ділових стосунків між штатами шляхом впровадження стандартизованої
сукупності правил, що стосуються великої кількості комерційних угод, таких, як
угоди про торгівлю товарами. Крім цього, федеральним урядом і урядом штатів ство-
рено низку законів на захист прав споживача, якими регулюється значна кількість
угоду сфері споживання 1. Таким чином застосування загального права у сукупності
з зазначеними законами вимагає ретельного розгляду кожної окремої угоди на пред-
мет з’ясування, яка саме частина договірного права на неї поширюється. Так, якшо
продаж товарів регулюється нормами МСС, то продаж послуг має регулюватися
принципами загального права2.
А. Основа договору
Договір — це зобов’язання двох або більше сторін, яке визнається законом як
обов’язкове через застосування санкцій у випадку його порушення. Для забезпечен-
ня виконання зобов’язання загальне право вимагає «взаємної згоди» сторін, шо ук-
ладають угоду. Така згода може мати місце лише тоді, коли існує внесення
(оферта) і прийняття пропозиції (акцепт), закріплені взаємною компенсацією,
визначеною нижче. Коли йде мова про оферту і акцепт, то звичайно використову-
ють терміни «оферент» і «адресат оферти». Оферент — це особа, шо висуває про-
позицію, а адресат оферти — особа, яка її одержує.
1.	Оферта і акцепт
Хоча взаємна згода часто кваліфікується як «порозуміння», дуже важливо за-
значити, що договірне право має тенденцію розглядати фактичний суб’єктивний
намір сторін як такий, що не відноситься до справи. Навпаки, намір сторін
визначається об’єктивним критерієм, а саме: наміром, який розсудлива особа може
з’ясувати зі слів чи дій іншої сторони. Об’єктивна теорія контрактів є обгрунто-
Дм. напр. Ше СопзишегСгебіі Ргоіесііоп Асі 15 11.8.С.А. 1601 еі зед. (стандартизовані методи регу-
лювання окремих термінів угод про споживчі кредити).
2 Збірник законів договірного права викладено у Е. АНап Еатзногіїї. Сопігасв 26 еб. (Ьіп1е,Вгог»п
1990), ЛЛи О.СаІатагі & Лзерк М.РегіЧо. НоглЬоок оп Солігасіа, 36 еЦ.(\Уе$1, 1987). Вибрані закони про
комерційне право включаючи ІІСС передруковані у 8еІесіе6 Сотпіегсіаі 8іа1иГе5 1994). Коментар
1)СС викладено у іате: У. ШіГе & ВоЬегі Е.Зиттегз. НоглЬоок оп Ше Сшіогт Соттегсіаі Себе, 36 еб.
(\Уея. 1988. 1993).
23*9.340
356
Розділ X
ваним і необхідним засобом подолання нездатності сторін і судів читати чужі думки
Одним з результатів об’єктивності є те, що оферта, висунута як жарт, може бути
визнана дійсною, коли розсудлива особа сприйняла її за дійсну, а адресат оферти
не знав, що вона є жартівливою 3. Проте, з іншого боку, коли розсудлива особа
зробить висновок зі слів чи дій оферента, що оферта була жартом, адресат оферти
не може акцептувати оферту й укладати контракт.
Оферта. Оферта є «виявленням бажання укласти угоду таким чином, шоб за-
певнити іншу особу в тому, що її згода на цей договір є бажаною, і договір буде ук-
ладено»3 4. Оферта повинна бути достатньо визначеною, щоб у випадку її прийняття
вона мала достатню «основу для виявлення порушень та застосування відповідних
санкцій»5. З цією метою виникає потреба визначити в оферті такі суттєві елементи,
як кількість і ціна. Оферент повинен виявити свій намір таким чином, щоб адресат
оферти мав змогу «закрити» справу шляхом акцептування оферти. Так, твердження:
«Я продам вам мій старий автомобіль за 300 дол.» є офертою. Адресат оферти може
акцептувати її, подавши зобов’язання сплатити згадані 300 дол. або фактично
сплативши їх.
У більшості випадків сторони можуть дійти згоди в результаті серії переговорів.
У такому разі вони роблять заяву, яка не кваліфікується як оферта, але є виявом
наміру продовжити переговори. Наприклад, особа може повідомити: «Мені не
видається можливим продати мій старий автомобіль за суму, меншу ніж 300 дол.».
З об’єктивної точки зору це твердження є не офертою, а наміром розпочати пере-
говори.
Твердження часто мають схожість з офертою, але не відповідають необхідним
вимогам. Наприклад, рекламні оголошення взагалі не можуть вважатися офертами,
оскільки не містять таких елементів, як зобов’язання або згода на продаж. Крім того,
коли рекламне оголошення розглядати як оферту, воно залишило б рекламодавця
уразливим для правового спору з адресатом оферти через обмеженість постачання
предмета рекламного оголошення. Такі рекламні оголошення, звичайно, кваліфі-
куються як запрошення укласти угоду або висунути оферту. Втім окремі рекламні
оголошення можуть бути офертами. Розглянемо, наприклад, таке оголошення
магазину роздрібної торгівлі: «У суботу о 9 годині... 1 чорна накидка з кролячого
хутра,.. І дол. Того, хто прийде першим, обслужимо в першу чергу»6. Таке оголо-
шення є офертою, оскільки слова: «того, хто прийде першим обслужимо в першу
чергу», мають характер зобов’язання, містять елементи кількості та ціни і адресовані
конкретній особі — тій, яка першою прийде на торги в суботу о 9 годині.
Акцепт. Адресат оферти акцептує її шляхом виявлення згоди на запропонова-
ний договір. Відповідно до загального права акцепт має бути «дзеркальним відбит-
ком» оферти, тобто не може доповнювати чи змінювати її умови. Акцепт, шо
передбачає будь-які додаткові умови або умови, що відрізняються від оферти, вза-
галі не може вважатися акцептом. Він може лише розглядатися як контроферта і
відмова від первинної оферти. Подібно до наміру висунути оферту, намір акцепту-
вати її визначається об’єктивним стандартом. Цей стандарт іноді призводить до
«випадкового» акцептування умов, які не відомі адресату оферти. Наприклад, адре-
сат оферти, якому її надіслали, не дочитав оферту до кінця і надіслав оференту акцепт,
який не містить жодних умов оферти. У цьому випадку оферент має обгрунтовані
причини вважати, шо адресат оферти ознайомився з усіма її умовами і взяв їх до
відома. У такому разі припускається, шо адресат оферти прийняв усі умови оферен-
та, незважаючи на те, що він фактично не мав наміру акцептувати всі ці умови.
3 Див.-. Іису V. 2е(ітег, 84 8-Е. 2<і 516 (Уа. 1954).
4 Кезіаіешепі (5есопй) сопігасп § 24 (Атегісап Іпяііиіе 1981) (далі — Кеяаіетепг). Це форму-
лювання обговорювалось у розділі II.
5 Кезгаїетепі § 33(2).
6 Іеркоміа V. Сгеаі Міппеароіії Зигріиз $юге, Іпс. 86 N5^. 2<і 689 (Міпп. 1957).
Договірне право
357
Засоби акцептування. Загальне право визначає різницю між «двостороннім»
контрактом (коли оферент вимагає акцептування через зобов ’язання виконання) й
«одностороннім» контрактом (коли оферент вимагає акцептування через фактичне
виконання). Оферент як власник оферти може вказати спосіб, за допомогою якого
вона має бути акцептована. Наприклад, якшо оферент обіцяє продати автомобіль
за 300 дол., він може визначити, чи буде акцептування здійснюватися через
зобов’язання виплати 300 дол., чи шляхом фактичної сплати цієї суми. Якщо офе-
рент не визначає спосіб акцептування, адресат оферти може акцептувати її «у
будь-який спосіб або спосіб, який він вважає прийнятним заданих обставин».
В односторонніх контрактах, коли оферта потребує акцептування шляхом фак-
тичного виконання, вона може бути акцептована лише через повне виконання.
Уявімо, наприклад, шо оферент пообіцяв сплатити 1000 дол., якщо адресат оферти
перейде пішки Бруклінський міст. Адресат не може акцептувати таку оферту,
взявши зобов ’язання перейти міст і навіть розпочавши його перехід. Він може це
зробити тільки в тому разі, коли перейде міст до кінця. Доки адресат не закінчить
перехід, акцепту не буде, рівно як і договору, бо він у будь-який момент здатний
змінити свою думку і не закінчити перехід. Це правило може мати негативні
наслідки для адресата оферти, оскільки дає оференту можливість відкликання
оферти після отримання результатів її часткового виконання. Тому в таких випадках
оферта стає «опційним контрактом» (мова про який піде далі), що не може бути
відкликаний, поки адресат оферти має можливості для її виконання.
Термін акцептування. Право акцептування оферти не може належати її адресату
протягом невизначеного часу. Період акцептування може скінчитися через вичер-
пання часу відкликання оферти, відмову від неї або смерть сторони. Часто в оферті
визначається термін її акцептування адресатом. Якщо оферта не акцептована
протягом зазначеного часу, вона вважається вичерпаною, і адресат втрачає право на
акцептування та закінчення справи. Якщо в оферті не зазначено терміну акцепту-
вання, вона втрачає чинність після вичерпання розумного проміжку часу або після
відкликання її оферентом. Тривалість розумного проміжку часу залежить від
обставин. Так, наприклад, якщо не передбачено інше, оферта, висунута під час
переговорів сам на сам, звичайно, має тривалість лише під час переговорів і не може
бути акцептованою після їх закінчення \
Право акцептування оферти припиняється також у разі відмови від неї адресата.
Контроферта адресата втрачає свою силу для акцептування відразу ж після його
відмови від оферти, якщо остання не є остаточною (про це див. далі). Адресат
оферти може уникнути нього негативного наслідку, вдавшись до відповідних сло-
весних формулювань. Наприклад, він має можливість притримати початкову
оферту за допомогою такої відповіді: «Ваша оферта розглядається. Тим часом не
могли б ви розглянути...».
Раніше, ніж адресат оферти акцептує її чи відмовиться від неї, оферент може
припинити чинність оферти для акцептування шляхом відкликання. Відкликання,
надіслане оферентом, вважається дійсним після його отримання адресатом. У цьому
випадку дуже важливо визначити той момент, коли оферент ще має право відклика-
ти оферту або коли вона вже стала акцептованою. Загальне право передбачає
«правило поштової скриньки», згідно з яким акцепт вважається дійсним з моменту
його відправлення. Оскільки акцепт є дійсним від дати його поштового відправ-
лення, контракт також вважається укладеним у той самий час. Таким чином, офе-
рент може довідатися про акцептування оферти і наявність контракту в момент їх
фактичного одержання. Якщо адресат відправляє акцепт поштою, а потім змінює
своє рішення і повідомляє про відмову, відмова вважається недійсною, навіть коли
вона прибула раніше, ніж акцепт. Це правило не дозволяє адресату оферти при її
’ Яезіагетепі § 30(2).
8 Див.: Акеп V. І.В. ВесІЬегту, Іпс., 286 8.XV. 24 617 (Тепп. Арр. 1955).
358
Розділ X
акцептуванні скористатися повільною роботою пошти, якшо на ринку існує
тенденція до підвищення цін, або більш вигідною офертою, запропонованою йому
іншою особою, і швидко відправити відмову навздогін. Втім, коли відмова відправ-
лена першою і адресат після розміркувань надсилає акцепт навздогін, такий акцепт
вважається дійсним, якщо він прибуває раніше відмови.
З метою захисту адресата оферти в деяких ситуаціях застосовуються остаточні
оферти, дійсні протягом певного проміжку часу. Оферта вважається остаточною,
коли її адресат надає оферентові «компенсацію» за зобов’язання не відкликати
оферту протягом визначеного періоду часу. Зазначена компенсація означає, що
адресат відшкодовує збитки, яких зазнав оферент внаслідок зберігання оферти
«відкритою», або визнає їх суму. У цьому випадку адресат, як вважають, має
«опційний контракт», шо забезпечує йому впевненість у невідкликанні оферти про-
тягом узгодженого терміну 9.
Звичайно, оферта стає також остаточною, як тільки адресат виконає її частину.
Коли оферент зажадає акцептування оферти шляхом виконання, відразу від почат-
ку її виконання створюється опційний контракт 10. Тривалість такого контракту
визначається «обгрунтованим проміжком часу». Оскільки при односторонньому
контракті оферта не є акцептованою до повного її виконання адресатом, дане
правило захищає останнього від відкликання оферти після того, як він почав її ви-
конувати, але ше не завершив. Саме таким чином адресат оферти у прикладі з
Бруклінським мостом був потенційно захищений від її відкликання, коли був на
середині шляху через міст.
За деяких обставин оферта може вважатися остаточною, якщо її адресат
сподівається на неї, але поки ще не розпочав виконання. Таким чином, «оферта, яка
на обгрунтовану думку оферента має спонукати адресата до дії або утримання від
дії суттєвого характеру, вважається обов’язковою як опційний контракт у межах,
необхідних для уникнення несправедливості»11. Наприклад, уявімо, шо генераль-
ний підрядчик отримує оферту від субпідрядника, що часто називається «про-
позицією», електрифікувати будинок, який генеральний підрядчик має намір
збудувати. Генеральний підрядчик використовує пропозицію субпідрядника для
розрахунку власної пропозиції, пов’язаної з будівництвом будинку. Коли б суб-
підрядник був здатен відкликати свою оферту і генеральний підрядчик виграв би
контракт, то останній був би відповідальним за завершення будинку за договірною
ціною, але, вірогідно, мав би найняти електрика за більш високу ціну. Наведене
правило захищає генерального підрядчика у цій ситуації шляхом перетворення про-
позиції субпідрядника на остаточну 12.
2.	Компенсація
Загальна вимога. Основні умови компенсації були викладені вище, коли йшлося
про опційний контракт. Вона відіграє більш значну роль у контрактах, ніж про це
тільки-но говорилося. Взагалі жодне зобов’язання не вважається дійсним без
компенсаційної підтримки. Компенсація — це договір про обмін між кредитором
і боржником. Кредитором вважається особа, яка отримує вигоду від наданого
зобов’язання, а боржником — особа, яка дає зобов’язання і повинна його викону-
вати. Взагалі будь-що, надане в обмін на зобов’язання, вважається компенсацією,
доки воно становить предмет договору 13. Таким чином, зобов’язання щодо вико-
* Компенсації будуть описані більш детально у нижченаведеному підрозділі 2.
0 Кеяаіетепі § 45.
Кеяагетепі § 87(2).
Див., напр., Огептт V. $іаг Рауіщ Со., 333 Р.24 757 (Саі. 1958).
Сучасна точка зору полягає в тому, шо компенсація не потребує отримання вигоди д ля боржника
чи шкоди для кредитора. Кеяаіетепг § 79.
Договірне право
359
нання надане кредитором боржникові, має бути «відшукане боржником в обмін на
його зобов’язання і ... надане кредитором в обмін на це зобов’язання»14. Тому
простий факт надання кредитором будь-чого боржникові не може сам по собі за-
довольнити вимоги компенсації.
Під час визначення типів зобов’язань, що мають розглядатися як контракти,
будь-яка система законодавства шукає серйозний поєднуючий намір. Але вимога
компенсації є унікальною в країнах загального права. Вимога загального права
щодо компенсації накладає більше обмежень на те, шо законодавство кваліфікує
як контракти, обов’язкові до виконання. Вимога компенсації відбиває утруднення,
яке суди загального права відчувають при визначенні суб’єктивних намірів сторін.
Компенсація забезпечує об’єктивне виявлення предмета угоди.
Загальні ситуації, коли компенсація може не застосовуватися. Через компен-
саційні вимоги деякі контракти, що підлягають виконанню, в цивільних країнах не
визнаються дійсними згідно з загальним правом. Наприклад, зобов’язання зробити
подарунок не має сили через відсутність «договірного» елементу компенсації. Від-
мінність між подарунком і контрактом полягає в тому, що боржник бажає отримати
що-небудь в обмін на зобов’язання. Наприклад, уявімо чоловіка, який говорить
сусіду: «Коли ти зайдеш до мене, я віддам тобі костюми, з яких я вже виріс». Це
зобов’язання не має законної сили через відсутність компенсації. Коли сусід зайшов
до цього чоловіка, то він уже виконав дію, необхідну для отримання костюмів. Проте
виконання її може виявитися недостатнім, оскільки боржник міг не запрошувати
сусіда до свого дому в обмін на зобов’язання вручити йому костюми. Замість цього
він, очевидно, мав на думні таке: «Ти можеш мати костюми, але мусиш прийти і
отримати їх». Іншими словами, чоловік, можливо, не давав цього зобов’язання в
обмін на дію сусіда прийти до його дому. Якшо це саме так, то компенсація
зобов’язання відсутня і воно вважається таким, що не має законної сили.
Ілюзорні зобов ’язання. Зобов’язання, яке полягає в обіцянні чого-небудь, але
фактично не спонукає боржника до будь-чого, кваліфікується як ілюзорне зобо-
в’язання. Наприклад, зобов’язання кредитора не вимагати повернення боргу, «доки
не прийде час, коли гроші будуть мені потрібні», є ілюзорним 15 * *. Зобов’язання є
також ілюзорним, коли одна з сторін зберігає за собою необмежене право зупинити
угоду в будь-який час. За таких умов сторони не можуть здійснити ніякої дії, і
зобов’язання втрачає чинність через брак компенсації. З іншого боку, застереження
про дострокове скасування контракту, що вимагає від даної сторони дати повідом-
лення про це заздалегідь, до того моменту, коли контракт втратить силу, не робить
зобов’язання ілюзорним, оскільки обов’язок дати повідомлення є збитком. Проте
удеяких випадках може скластися враження про уявні ілюзорні зобов’язання, коли
при виконанні даного зобов’язання передбачається застосувати обов’язок «чесних
намірів». Так, в одному випадку службовець за контрактом обіцяв працювати тільки
в тій мірі, «в якій він, виключно на свій розсуд, буде вважати необхідним». Це
зобов’язання не було ілюзорним, бо тут мався на думці обов’язок виконати деякі
суттєві послуги, а від службовця вимагалося «діяти чесно» .
Правило «попереднього обоє ’язку». Згідно з правилом «попереднього обов’язку»
зобов’язання зробити дещо, що вже і так очевидно, не є дійсною компенсацією но-
вого зобов’язання. Правило «попереднього обов’язку» має на меті запобігти вне-
сенню односторонніх змін у контракти. Якщо будівельник погодився побудувати
будинок за 100 000 дол., а пізніше сторони дійшли згоди підвищити плату до
125 000 дол., додаткова сума взагалі не підлягає виплаті. Зобов’язання будівельника
побудувати будинок не є компенсацією зобов’язання землевласника виплатити до-
14 Кезіаіетепі § 71(2).
1* Див. 51Г0П& V. ЯівДіШ, 39 N. Е. 330 (К ¥. 1895).
6 Див. Зеутоиг Сгеап & Со. V. Сгеап, 82 N.¥.8.2(1 787 (Арр.БІУ, 1948) (думка судді; суд визнав іншу
компенсацію достатньою).
360
Розділ X
даткову суму, оскільки будівельник уже й так зобов’язаний побудувати будинок
згідно з їх попередньою угодою. Таким чином, зобов’язання виплати додаткових
25000 дол. потребує «нової» компенсації. Наприклад, обіцянка будівельника за-
вершити будівництво на місяць раніше визначеного терміну або добудувати ше дві
кімнати може зробити виплату додаткової суми обов’язковою до виконання .
Правило «попереднього обов’язку» піддавалося критиці, оскільки воно пору-
шує свободу сторін вносити необхідні зміни до їх угод. В результаті деякі юрисдикції
встановили винятки з цього правила, а деякі взагалі відмовилися від нього. Сучасна
тенденція полягає у запровадженні змін до неповністю виконаних контрактів, шо є
чесними і справедливими з погляду на непередбачені обставини 18 19.
Відхилення боргового зобов ’язання. На перший погляд може скластися враження,
що вимога компенсації призведе до досить неприємних наслідків. Наприклад, може
здатися несправедливим, коли кредитор, який вважає зобов’язуючий контракт
таким, що існує, і несе згідно з ним витрати, пізніше виявив, шо закон не визнає
його дійсним через відсутність компенсації. Такі проблеми вирішуються за допо-
могою принципу, відомого як «відхилення боргового зобов’язання». Він передба-
чає, що надія на виконання зобов’язання може зробити його до деякої міри
зобов’язуючим або здійсненим навіть без компенсації, але за умови, коли боржник
може передбачити, що кредитор сподівається на виконання даного зобов’язання зі
шкодою для себе .
3.	Формальні вимоги
При умові досягнення взаємної згоди, закріпленої компенсацією, договір
вважається таким, що має юридичну силу. Для того, щоб він набув офіційного ха-
рактеру, нема потреби в будь-якій офіційній церемонії, печатці і в деяких випадках
навіть у тому, шоб даний договір був поданий у письмовому вигляді. Якщо він скла-
дений у письмовому вигляді, його форма може бути довільною. Проте, як цього ви-
магає Статут проти шахрайства, деякі типи договорів мають бути у письмовій формі.
а.	Статут проти шахрайства
Усі штати (за винятком Луїзіани) прийняли закриту форму Британського ста-
туту проти шахрайства (1677), який вимагає, щоб певні типи договорів, аби мати
юридичну силу, повинні бути подані у письмовій формі. Основною метою Статуту
проти шахрайства було дати гарантію, що певні контракти не вважаються дійсними,
поки не подані достатні докази їх існування. Є чотири типи договорів, що
підпадають під Статут проти шахрайства і тому мають бути у письмовій формі.
Це (1) договір поручительства (договір про відповідальність за борг чи зобов’я-
зання іншої особи); (2) договір про передачу або придбання права на нерухомість;
(3) договір, що не може бути здійсненим протягом одного року його виконання;
(4) договір про продаж приватної власності на суму, більшу ніж 5000 дол. (згідно з
Див. Кезіаіешелі § 73.
Кеяаіетепі § 89. Див. Апве! V. Миггау, 322 А.2<1 630 (К.І. 1974) (зміни у контракті шодо збирання
сміття, внесені з метою отримання більшої компенсації у зв’язку з непередбаченим зростанням кількості
обслуговуваних житлових одиниць). Інша проблема з даним правилом полягає в ного частковому
підтвердженні теорією, згідно з якою особа, яка обіцяє виконати те, що вона вже й так має робити, не
зазнала очевидних збитків. Це підтвердження не узгоджується з сучасним поглядом на компенсацію, шо
не вимагає визнання збитків. Див. верхню прим. 13.
19 Яеяаіетепі§ Зй.Див. ЗіаіеВері.о/Иі&ккауїу. И'о//еу,696Р.24828(Со1о.Арр. 1984) (буловідхилено
позов землевласників щодо відкликання їх зобов’язання надати право автодорожньому департаменту
штату використати земельні ділянки, куди департамент вклав гроші та працю згідно з даним
зобов’язанням). Але див. також Іоса/1330, Іініїед Зіве! ІУогкепу. 1/пікд Зіве! Согр., Р.2<1 1264 (бій Сіг. 1980)
(непередбачуваним є те, шо дана професійна спілка могла б сподіватися иа виконання зобов’язання про-
довжити роботу підприємств за умови несплати постійних виробничих витрат).
Договірне право
361
ИСС продаж товарів на суму, більшу ніж 500 дол., підпадає під дію Статуту проти
шахрайства).
У випадках, коли було б вельми несправедливим щодо однієї зі сторін визнати
контракт недійсним через те, що він не задовольняє вимогам Статуту проти шах-
райства, суди роблять винятки. Наприклад, суд визнав дійсною усну угоду про про-
даж землі, коли покупець сплатив значну частину вартості або провів значне
землевпорядкування . Крім того, хоча ПСС знизив доларову суму до 500 дол., він
дозволяє визнати контракт про продаж товарів на суму, більшу ніж 500 дол., для
сторони, яка допускає існування такого договору, що не було б дозволено Статутом
проти шахрайства.
б.	Вирішення проблем, пов'язаних з незавершеними або
невизначеними письмовими угодами
Правило «усного свідчення». У багатьох випадках виникають проблеми, коли кон-
ірактподано в письмовій формі, але одна з сторін заявляє, що фактична угода вклю-
чає положення, яке у письмовій формі відсутнє. Правило «усного свідчення»
визначає, чи може дана сторона дати свідчення про положення, яке було узгоджене
до або під час написання угоди, але не було в нього включене. Загалом правило «ус-
ного свідчення» забороняє введення зовнішнього свідчення, шо суперечить умовам
письмового контракту. Правило «усного свідчення» має на меті сприяти встанов-
ленню визначеності шляхом захисту письмових угод від суперечностей, зумовлених
менш надійними поясненнями, і заохочуванню сторін подавати свої письмові угоди
у завершеній формі 20 21.
Правило «усного свідчення» визначає, що коли письмовий договір має бути
кінцевим вираженням усієї угоди і включати всі її положення та деталі, то ніякі сло-
весні або «усні» докази щодо інших положень не можуть братися до уваги. Коли при
складанні угоди не було намірів, шоб даний контракт включав усі деталі даної угоди,
то свідчення щодо положень, які суперечать письмовій формі контракту, не допус-
каються. Але дана сторона може дати свідчення щодо додаткових положень, які не
суперечать письмовій формі. Коли ж з самого початку передбачалося, що письмова
форма не повинна являти собою повну завершену угоду, тоді усне свідчення може
бути використане для доповнення або навіть спростування умов письмової форми.
У минулому питання щодо того, чи охоплює письмова форма контракту всю угоду
сторін, вирішувалось виключно через перегляд даного документа і визначення того,
чи були подані за усним свідченням положення контракту нормальним чином вилу-
чені з письмової форми. Але при більш сучасному підході суддя балансує поміж
фактичними намірами сторін та самим документом 22.
Правило «усного свідчення» застосовується лише для зовнішніх угод, що укла-
даються перед або одночасно з письмовою угодою. Воно не відхиляє свідчення про
те, що в даний контракт були внесені зміни після прибрання ним письмової форми.
Воно також не запобігає поданню доказів, шо свідчать про фактичну відсутність за-
конного контракту або про його суперечний характер, так що сторони можуть нада-
вати докази відносно шахрайства, примусу, відсутності компенсації або такого
іншого, що робить даний контракт недійсним або суперечним.
20 Див., напр., Но!і V. КаКапвуаз, 854 Р.2сі 575 (ІЛаЬ Арр. 1993) (внесення усної зміни до контракту
про продаж землі мас юридичну силу, незважаючи на Статут проти шахрайства, якшо дана сторона діяла,
частково покладаючись на дану зміну).
21 Хоча «усний» буквально означає «словесний», правило «усного свідчення» діє для виключення
не тільки словесного доказу, але й усіх форм свідчень, шо є зовнішніми шодо письмової угоди.
22 Див. Діегга Оіезе! Ііуеаіоп Дегчісе, Іпс. V. Вигтои^іи Согр., 890 Р.2сі 108 (9(И Сіг. 1989) (друкована
форма контракту продавця комп’ютерів не була кінцевою формою даної угоди, незважаючи на те, шо
саме так стверджувалося; найбільш важливим чинником тут був намір сторін). Див. загалом Саіатагі &
Регіїїо, верхня прим. 2, § 3—2.
362
Розділ X
Б. Інтерпретація договорів
Проблеми інтерпретації відрізняються від проблем, пов’язаних з правилом «ус-
ного свідчення», оскільки вони включають не положення контракту поза письмо-
вою формою, а визначення суті положень, що містяться у письмовій формі. Правило
«усного свідчення» не відхиляє застосування усного доказу для інтерпретації або
пояснення положень договору, що містяться у завершеній письмовій угоді. Але
використання зовнішнього свідчення для інтерпретації чи пояснення даних поло-
жень може обмежуватися правилами інтерпретації договорів.
Правило «ясного значення». Підхід, який називається правилом «ясного значен-
ня», передбачає, що суть будь-якого документа або положення, яка уявляється
очевидною та недвозначною, визначається без використання будь-яких зовнішніх
свідчень. Правило «ясного значення» не дозволяє сторонам показувати, що вони
розуміють під значенням даного положення, а також застосовувати торгові звичаї
для інтерпретації слів. Хоча дане правило широко критикується, «нема сумніву, що
воно й досі використовується часто або при нагоді значною більшістю юрисдикцій
у цій країні»23.
Інтерпретація, що грунтується на інтересах сторін. Загальне право твердо стоїть
на тому, що положення договору мають інтерпретуватися за їх зовнішнім виражен-
ням, а не за суб’єктивними намірами однієї з сторін. Навіть з урахуванням цього,
визнаючи важливість намірів сторін та неточності мови, більш сучасний підхід дає
змогу сторонам свідчити про те, шо вони суб’єктивно розуміють під значенням
даних положень договору. Сторони можуть мати прямо протилежні погляди пасуть
застосованих положень. У такому випадку суд може визнати, що взаємна згода
відсутня і тому контракт не має місця. Але коли одна з сторін знає або повинна знати
зміст, який вкладається другою стороною в дане положення договору, суд визнає,
що взаємна згода мала місце 24.
Коли сторони конфліктують з приводу інтерпретації того або іншого положення
контракту, суди можуть також використати деякі загальні правові принципи або
настанови при вирішенні питання щодо тієї або іншої інтерпретації. Нове форму-
лювання передбачає деякі з цих загальних принципів. Наприклад, тлумачення дво-
значного положення буде зроблено не на користь автора даної угоди 25. Усім
положенням договору буде дано, по можливості, таку інтерпретацію, завдяки якій
вони матимуть прийнятний, законний та ефективний зміст26. Положення, шо
викликали дискусію між сторонами, перевірятимуться на основі тих положень до-
говору, які становлять стандартизовану, недискусійну його частину, або «стерео-
тип»27 28. Інша настанова правила «основної мети» передбачає, що коли суд може
визначити, якою була для сторін «основна мета» даного контракту, тоді цій меті має
приділятися значна увага при інтерпретації спірних положень ~ .
Положення, що висуваються судами. У багатьох випадках сторони, готуючи кон-
тракти, навмисно або мимоволі включають в них усі положення своєї домовленості.
За них умов суди самі часто висувають відсутні положення. «Коли сторони, шо роз-
глядають угоду, достатньою мірою підготовлену, щоб бути контрактом, не прихо-
дять до згоди щодо положення, суттєвого для визначення своїх прав та обов’язків,
23 Саіатагі & Регіїїо, верхня прим. 2 на 167. Правило «очевидного значення» в договірному праві
подібне до настанови «очевидного значення» статутної інтерпретації. Див. розділ II.
24 Кезіаіетепі § 18. Див. И'еік V. И'еяоп, 326 8.\У2с1672 (Уа. 1985) (угода про розпорядження влас-
ністю, що передбачала як шлюбну підтримку довічні виплати дружині, була чинною в письмовій формі;
неповідомлений намір чоловіка припинити виплати після її заміжжя не складав частину контракту).
« М„ § 206.
“ N.. § 203(а).
27 м.. § 203(0).
28	§ 202(1).
Договірне право
363
ие положення, прийнятне за даних обставин, висувається судами»29. Такі висунуті
судами положення звичайно стосуються предмета, про який сторони ніколи навіть не
думали. Прийнятним є таке висунуте положення, з яким погоджуються обидві сторони,
або таке, що відповідає комерційним зразкам справедливості. Наприклад, коли
особа наймає маляра для фарбування будинку, але сторони не розглянули питання
про ціну, суд може внести положення про «прийнятну ціну» і визначити її як зви-
чайну плату маляру. При вирішенні питання про висунення справедливого положення
суд ураховує торгові звичаї, хід виконання роботи, характер ділових відносин30.
У багатьох випадках суди не бажають висувати деякі типи положень договору,
які в ньому відсутні. Наприклад, як правило, не подаються кількісні показники,
оскільки вони звичайно мають суб’єктивний характер.
В. Виконання та виправдання за невиконання
1. Порядок виконання
В ідеалі договірні сторони повинні виконувати свої зобов’язання одночасно.
Такий порядок, якому надається перевага, забезпечує задоволення сподівань обох
сторін, оскільки кожна з них може призупинити виконання договору до того часу,
поки не буде впевнена в тому, що друга сторона його виконуватиме. Це особливо
стосується контрактів з продажу та купівлі нерухомого майна. У визначений для
виконання договору час продавець пропонує торг, а покупець призначає купівельну
ціну, шо дістало назву «закриття операції».
У багатьох випадках для сторін непрактично виконувати свої зобов’язання
одночасно. Таке становище має місце, коли виконання угоди однією стороною пот-
ребує більше часу, ніж другою. Особливо це стосується будівельних контрактів,
згідно з якими зобов’язанням будівельника є здача завершеного будинку, а
власника — заплатити за будівництво. Разом з тим будівельник може зажадати одно-
часного виконання зобов’язань шляхом виплати грошей за виконану роботу в за-
значені терміни. Також широко застосовується практика, коли одна сторона
виконує своє зобов’язання першою, покладаючись на обіцянку другої сторони
виконати своє у більш пізній строк. Таке часто трапляється, коли одна сторона має
меншу владу на ринку і у неї немає іншого вибору, ніж діяти першою, або сторони
вже мали справу одна з одною і одна з них бажає виконувати своє зобов’язання
першою.
2. Умови та обов'язки
Хоча договірна сторона повинна виконувати своє зобов’язання, це зобов’язан-
ня може мати умовний характер. Умова є подією, що не обов’язково відбувається,
але повинна відбутися (виключаючи ситуації, коли її відсутність має виправдання),
перш ніж виконання котрактного зобов’язання стане належним 31. Сторона, вико-
нання зобов’язання якої обумовлене, може не виконувати обіцяну нею дію доти,
поки відповідна умова не буде задоволена.
Явна умова. Коли сторони погодилися на певну умову (прямим чи непрямим
чином), то вона є явною умовою. Наприклад, припустімо, що сторона уклала угоду
на купівлю будинку «у залежності від/та за умови» одержання застави у розмірі
29 Кеяаіетепі § 204. Див. Вагсо 1/гЬап КепекаІ Согр. V. Ноизіпц Аиікогігу, 674 Е.2сі 1001, 1007 (Зеї. Сіг.
1982) (вважалося, то право першого вибору має діяти протягом прийнятного з комерційного погляду
часу, коли термін контракту ше не обумовлений).
30 Див., напр., СоїитЬіа Мггодеп Согр. V. Коутг Со., 451 Р.20 3 (4гІі Сіг. 1971) (свідчення, шо дали
змогу покупцям фосфатів проігнорувати обумовлені в контракті мінімальні кількості, мали бути прийняті
судом).
31 Яеяатетепі § 224.
364
Розділ X
50 000 дол. під певну відсоткову ставку. Коли банк відмовляється позичити цю
суму під певний відсоток, обов’язок покупця щодо виконання угоди («закрити
угоду») не виникає. Перш ніж покупець стане й виконувати, має бути досягнуто
чіткої згоди щодо явної умови. Так, навіть коли банк погодився позичити 49 000 дол.
під певний відсоток і продавець згоден на окрему домовленість щодо залишкових
1000 дол., покупець не зобов’язаний розпочинати виконання угоди 3 .
Презумпція щодо втрати права на компенсацію. Коли одна сторона не зобов’я-
зана виконувати угоду через те, що її умова не задоволена, а друга сторона виконала
угоду або значною мірою покладається на даний контракт, то виконуючій стороні
буде відмовлено в компенсації. Така остаточна відмова у компенсації називається
«втратою права на компенсацію». Це неприємний результат, і суди звичайно нама-
гаються уникнути подібної ситуації, застосовуючи для цього різні засоби. Де це
можливо, суд дає таку інтерпретацію формулюванням контракту, щоб не застосо-
вувати умову. Коли ж умова чітко проглядається, в результаті чого компенсація
може бути втрачена, суд прагне уникнути такої ситуації, визнавши, що дана умова
задоволена. Наприклад, в одній угоді, пов’язаній зі страхуванням сейфа власника
магазину, було передбачено, що страхова компанія має виплатити збитки, завдані
в результаті крадіжки зі зломом, за умови насильницького проникнення до сейфа,
засвідченого «видимими слідами, що залишили інструменти, вибухові речовини,
електрика або хімічні речовини на зовнішній поверхні дверцят сховища або
сейфа...». Злодій відкрив сейф, маніпулюючи секретним замком його дверцят, і не
залишив видимих слідів на їх зовнішній поверхні. Суд визнав, що єдиною дійсною
умовою було відкриття сейфа за допомогою фізичної сили (для захисту страхової
компанії від «викрадення своїми») і що дана умова була задоволена3 .
Звільнення від умов. Сторона може бути звільнена від виконання умови, якщо
неправильна поведінка другої сторони завадила такому виконанню. Коли невико-
нання даної умови має виправдання, друга сторона, чиє виконання обумовлене,
повинна виконувати своє зобов’язання, незважаючи на той факт, що дана умова
незадоволена. Наприклад, племінник дає згоду на проживання зі своїм дядьком і
довічне піклування про нього в обмін на одержання виплати після смерті дядька.
Племінник виконує свою частину угоди протягом кількох років, і весь цей час
дядько постійно пиячить і ображає його. Тим самим дядько спонукає племінника
піти від нього 33 34 35. В результаті племінник все ж отримає винагороду згідно з угодою,
хоча він і не піклувався про дядька до його смерті. Умова (довічне піклування),
згідно з якою дядько мав виконувати своє зобов’язання, не була задоволена через
невідповідну його поведінку, так що її невиконання племінником виправдане і
зобов’язання дядька повинно виконуватися навіть без задоволення даної умови3 .
Відмінність між умовою та обов’язком. Умова відрізняється від обов’язку'.
Останній випливає з обіцянки, і порушення її дає другій стороні підставу для дії,
спрямованої на компенсацію за завдану шкоду. Наприклад, страхова угода перед-
бачає, що власник будинку повинен сповіщати страхову компанію про будь-яку
пожежу в своєму будинку протягом семи днів після того, як вона сталася. В іншому
разі він порушить контракт. Страхова компанія може вчинити позов за збитки,
заподіяні таким порушенням (коли вони мали місце), але все ж повинна виконати
своє зобов’язання, тобто виплатити обумовлену угодою суму страховки. Проте,
якщо угода передбачала, що страховка буде виплачуватися тоді і тільки тоді,
коли власник сповістить про пожежу в семиденний термін, має місце умова. Дана
умова визначає обов’язок страхової компанії діяти. Якщо власник будинку не
33 Див. Іміїіпвег V. Позви, 316А. 2д 757 (Сопп. 1972).
33 Див. /ег$изоп V. РИоепіх Ааигапсе Со.. 370 Р.20 379 (Капзаз 1962).
34 Див. Вати V. Саіп, 4 8.Е.2сі 618 (N.6. 1939).
35 Інший спосіб аналізу поведінки дядька полягає в тому, що він порушив непряму обіцянку щодо
співробітництва. А оскільки це порушення .має матеріальний характер, воно звільняє племінника від
зобов’язання і надає йому право на компенсацію за порушення угоди.
Договірне право
365
проінформує страхову компанію про пожежу у семиденний строк, остання не
зобов’язана виплачувати йому страхову суму36.
Конструктивні умови. Зобов’язання однієї із сторін угоди не обов’язково має зу-
мовлювати явним чином дію другої сторони. При відсутності принципу «конст-
руктивних умов» одна сторона повинна була б виконувати своє зобов’язання навіть
тоді, коли друга не виконала своє. Починаючи з XVIII ст., суди визнавали неспра-
ведливими дії однієї сторони, яка в умовах порушення контракту чинила позов, шоб
спонукати другу сторону виконувати своє зобов’язання. У відповідь вони почали
вводити умови в угоди, де сторони іншим чином не приходили до згоди 37. Так, коли
А і Б мають договір і їх зобов’язання за цим договором можуть виконуватись одно-
часно, виконання зобов’язання А не обов’язкове, поки Б не почне виконувати своє
зобов’язання 38.
Очевидним результатом принципу «конструктивних умов» є те, що він може
створити несправедливу ситуацію, коли виконання зобов’язання А потребує більше
часу, ніж Б. У цьому разі від А вимагатимуть закінчення роботи до того, як Б
виконає своє зобов’язання. Через це даний принцип піддавався критиці. Така
ситуація фактично зумовлена тим, що від сторони, виконання зобов’язання якої
потребує більше часу, вимагається продовження кредиту іншій стороні. Наприклад,
робітник, найнятий на літній сезон, міг би опинитись у становищі, коли він не
одержить платні до кінця сезону, оскільки передача грошей займає менше часу, ніж
праця протягом літа. Проте наймач, згідно з узгодженим контрактом, не повинен
платити робітникові раніше, ніж буде виконано усю роботу39 40.
Г. Виправдання невиконання
1.	Помилка
Сторона може бути увільнена від контракту, якщо він базувався на обопільній
помилці. Дана помилка має стосуватися вихідних положень, на яких базується кон-
тракт, таких, як характер, автентичність або існування предмету контракту.
Наприклад, коли особа, що не є фермером, сприймає тварину, яку вона бачить як
корову, і погоджується купити її, хоча фактично це бик, така особа все ж повинна
виконувати свою обіцянку. У даному випадку помилка була не обопільною, а
однобічною. Окрім того, покупець іде на ризик, оскільки він знав про недостатність
своїх знань, але пішов на угоду. З другого боку, якшо обидві сторони погодилися
на продаж корови, але жодна з них не знала, що корова померла раніше укладення
угоди, помилка є обопільною, і продавець не повинен виконувати взяте на себе
згідно з угодою зобов’язання .
36 Угода може включати як умову, так і обов’язок. Наприклад, вона може передбачати, шо власник
будинку' зобов ’язуеться інформувати страхову компанію про пожежу, і страхова компанія повинна випла-
чувати страховку тоді і тільки тоді, коли власник будинку сповістить її у зазначений термін.
77 Див.: Кіп&юп V. Ргезюп, 99 Еп^.Кер. 437 (К.В. 1773) (продавець крамнині не зобов’язаний пос-
тачати майно, якшо покупець не вніс платню).
38 Принцип «конструктивних умов» може бути застосований до наведеного вище прикладу про
власника будинку і страхову компанію. Якшо порушення зобов’язання сповіщати страхову компанію про
пожежу у семиденний строк розглядається як матеріальне порушення, тоді власник будинку, по суті, не
виконав своєї обіцянки. Оскільки обов’язок страхової компанії визначається конструктивною умовою
фактичного виконання і ця умова не була задоволена, страхова компанія не зобов’язана робити виплати.
39 Проблеми робітника у більшості ситуацій роботи по найму вирішуються статутними нормами
оплати праці та робочого часу, які загалом вимагають виплати на регулярній основі протягом літнього
періоду за роботу в міру її виконання.
40 Див. 5/іетоод V. Ч'аікег, 33 О. 919 (МісЬ. 1887) (продввець корови може відмовитися від кон-
тракту про її продаж, коли як покупець, так і продавець помилково вважали, шо вона ялова).
366
Розділ X
2.	Зміна обставин: неможливість та нездійсненність
мети договору
Неможливість. Сторона може бути увільнена від виконання контракту також
тоді, коли таке виконання стає неможливим не з вини сторін або основна мета ук-
ладання договору однієї з сторін недосяжна. Наприклад, припустімо, шо для фар-
бування будинку найняли маляра. Не з вини сторін будинок згорів раніше, ніж було
розпочато роботу. Маляр увільнений від виконання даної роботи через її не-
можливість.
Нездійсненність. У деяких випадках виконання угоди не стає буквально не-
можливим, але непередбачені обставини роблять таке виконання занадто ви-
тратним або обтяжливим. Ця ситуація відома як «нездійсненність» угоди. Сучасна
тенденція полягає в увільненні сторони від контракту, якщо останній стає вельми
непрактичним. Але непрактичність вимагає, щоб економічні збитки були вагомими
і непередбачуваними на час укладання договору. Багато сучасних справ, де має місце
така ситуація, спричинені значним підвищенням вартості енергоносіїв. Аналіз цих
справ показує, що суди взагалі несхильні увільняти сторони від їх обов’язків тільки
через втрату прибутків 41.
Нездійсненність мети угоди. Нездійсненність мети угоди має місце, коли така
мета була несподівано втрачена. Наприклад, сторони уклали угоду на оренду
приміщення, згідно з якою це приміщення має використовуватися виключно як
казино. Протягом терміну оренди азартні ігри визнано незаконними. Орендар не
може заявити, що його мають увільнити від продовження оренди через не-
можливість, оскільки вона здійснюється на законних підставах. Але основна мета
даної угоди стала нездійсненною, тому орендар може бути увільнений від необ-
хідності виконання її надалі.
Внесення змін у контракти. Замість того щоб заявляти про недійсність контрак-
ту через зміну обставин, суд може спробувати «змінити» його. Проте суди США за-
галом відчувають, що вони не мають права включати до угоди положення, не
передбачені сторонами. Такі дії розглядаються як пряме втручання у вільний ринок
та порушення права вільно укладати контракти. При цьому суди виходять з того, що
контракт являє собою угоду, яку сторони укладають для гарантування своїх власних
намірів. Тому суд загального права намагається враховувати саме наміри сторін.
Проте можна знайти окремі справи, де контракти було змінен 42.
3.	Відсутність правоздатності: неповнолітні
та розумова неспроможність
До осіб, що не володіють правоздатністю, відносяться неповнолітні або розу-
мово неспроможні особи. Особа, що не є правоздатною укладати угоди, може бути
увільнена від обов’язку їх виконання.
Неповнолітні. Неповнолітня особа може укласти контракт, але може й анулю-
вати його у будь-яку мить, поки залишається неповнолітньою (навіть якшо інша
сторона повністю виконала своє зобов’язання). Для скасування контракту непов-
нолітній особі достатньо заявити, що вона не бажає бути зв’язаною даним контрак-
41 Ьас/еііе Саі Со. V. Атосо Оіі Со., 522 Р.2<1 33 (8іЬ Сіг. 1977). Див. також Міззоигі РиЬІіс Зеїчісе Со.
V. РеаЬоНу Соа! Со., 583 5. XV. 2<1 (Мо.Арр. 1979) (визнання особливого характеру виконання контракту про
поставки вугілля комунальним підприємствам після драматичного підвищення цін, оскільки ця зміна
була передбаченою).
42 Див. АССОА ». Емех Огоир, Іпс., 499 Р.Зирр. 53 (ХУ.О. Ра. 1980) (довгостроковий контракт на пос-
тавку алюмінієвих відливок було визнано недійсним через нездійсненність основної мети, зумовлену
підвищенням цін на енергоносії; його було модифіковано шляхом зміни договірної ціни, шоб відобразити
первинні наміри сторін та почуття справедливості у суду).
Договірне право
367
том. Наприклад, неповнолітній може купити автомобіль, поїздити на ньому про-
тягом кількох місяців, а потім прийняти рішення про скасування контракту. Він
може повернути автомобіль і одержати назад свої гроші, навіть коли зіпсував його.
Неповнолітня особа може навіть укласти угоду про те, що братиме уроки пілоту-
вання, а потім розірвати її і отримати назад гроші, оскільки уроки пілотування не
є матеріальними засобами 43.
Можливість неповнолітніх осіб щодо скасування контрактів має певні обме-
ження. Одне з них стосується контрактів, пов’язаних з матеріальними засобами.
У більшості юрисдикцій, якшо неповнолітня особа розірве контракт після того, як
одержить, наприклад, гроші, продавець може повернути їх розумну частину, яка,
вірогідно, буде меншою, ніж договірна ціна 44. Іншими сферами, де звичайно обме-
жується право неповнолітніх на розрив контракту, є угоди щодо грошової підтримки
дітей, добровільного призову на військову службу та позики на освіту. Крім того,
навіть коли контракт може бути анульований, деякі суди визнають неповнолітню
особу відповідальною за прибуток, отриманий з предмета контракту, або за зни-
ження його цінності45.
Після досягнення повноліття неповнолітня особа може ратифікувати контракт,
що був раніше заперечним, і зробити його законним. Невдача щодо анулювання
контракту розглядається як його ратифікація. Колишній неповнолітній після досяг-
нення повноліття може також ратифікувати раніше заперечний контракт навіть на
словах, усно. І, нарешті, колишній неповнолітній, після досягнення повноліття,
може ратифікувати контракт своєю поведінкою, наприклад, наполягаючи, щоб
інша сторона діяла, або розпочавши виконання угоди.
Слабоумство. Розумово нестійка особа, як і неповнолітня, є неправоздатною.
Вона не володіє правоздатністю, оскільки через душевну хворобу або дефект
свідомості нездатна зрозуміти зміст контракту. Деякі юрисдикції вважають також
неправоздатною особу, що не здатна прийняти розумного рішення, навіть коли вона
й розуміє даний контракт46. Контракт вважається заперечним, якщо один з
учасників уклав його у стані розумової нестійкості. У закритих справах суд дійсно
розглядає «предмет торгу», щоб встановити його справедливість, і дивиться, чи
може друга сторона повернутися до свого попереднього стану.
4.	Примус
Примус є свого роду захистом проти тиску контрактних зобов’язань. Примус
може бути здійснений насильницьким шляхом, шляхом тюремного ув’язнення,
неправомірним оволодінням та утримуванням власності особи або погрозою засто-
сувати будь-яку з цих дій. Примус є дією, яка спонукає іншу особу робити те, що
вона б інакше не робила, тому при наявності примусу взаємна згода відсутня. За
певних обставин погроза розірвати контракт, коли він не буде змінений на користь
особи, що погрожує, може бути примусом. Сучасне тлумачення погрози полягає у
43 Див. Асіатоткі ». Сипіа-Ч'гі^г Яуіпц Зегчісе, Іпс., 15 И.Е. 2(1 467 (Мааз. 1938).
44 Це не буде стягненням за контрактом, оскільки даний контракт не може бути реалізований у
відношенні до неповнолітнього. Замість цього стягнення буде за «квазі-контрактом» (дискусію з цього
питання див. нижче), який є зовсім не контрактом, а положенням про стягнення, шо накладаються за
відсутності чинних контрактів, коли цього вимагає правосуддя.
45 Див. Лос/зоп V. 5/ігаіІег, 824 ЗЛУ. 2сі 545 (Тепп. 1992) (контракт з неповнолітнім, шо купив та розбив
пікап, був анульований, і він зміг повернути лише виплачену вартість, але зниження ціни на машину та
отриманий прибуток були відраховані з повернутої суми); Уісіиіез V. Тгапзсопгіпепіаі & И'еіГвт Аіг, Іпс.,
173 Мі5с. 631 (14.У. Арр. 1940) (неповнолітній не зміг анулювати контракт про купівлю авіаквитка, де він
отримав прибуток).
46 Див., напр., ІДоуіі V. Іопіап, 544 8о.2сі 957 (Аіа. 1989) (аласникдовічної ренти, що страждав на сла-
боумство, виявився нездатним зрозуміти зміну у формі виплати, тому зміну було визнано недійсною).
368
Розділ X
тому, що вона є примусом, коли призводить до непоправної шкоди і зроблена в
«порушення обов’язку доброї волі та чесної поведінки»47 48.
Примус може також являти собою погрозу застосування законних прав для
тиску на особу. Наприклад, наймач погрожує звільнити службовця за наймом (на
що він має законне право), коли останній не підпише угоду про зворотний продаж
усіх акцій, які належать йому в компанії. Укладений за таких обставин контракт про
продаж акцій незаконний. Коли має місце примус, контракт є заперечним за правом
жертви примусу. Якщо даний контракт уже виконано, потерпілий може отримати
компенсацію за збитки.
5.	Неправомірний вплив
Неправомірний вплив договірної сторони або третьої особи є підставою шш
розриву контракту за певних умов. Ця ситуація загалом виникає, коли сторона
користується уразливістю іншої сторони щодо тиску. В одній справі вчитель був
затриманий і не спав протягом 40 годин, коли директор школи та місцевий упов-
новажений прибули до його домівки і переконали залишити свою посаду. Суд
визнав, що фізичний та розумовий стан учителя, вторгнення до його домівки та
відсутність часу для обдумування питання або консультації у адвоката виявили
неправомірний вплив 4 .
6.	Введення в оману
Сторона, що потерпіла від введення в оману або приховування факту, може ану-
лювати контракт. Має значення викривлення тільки факту, а не погляду, коли по-
терпілий змушений був виправдано покладатися на викривлену інформацію.
Взагалі введення в оману має бути умисним. Але якщо воно стосується матеріальної
сфери, то для анулювання контракту достатньо і неумисного.
Приховування факту скоріше, ніж його викривлення, допускається, бо взагалі
ніхто не зобов’язаний розкривати що-небудь договірній стороні. Але є кілька
винятків, що спонукають сторону до розкриття. Коли частина правди викладена, а
інша прихована з метою створення у договірної сторони загалом оманливого вра-
ження, таке приховування може розглядатися як введення в оману. Позитивна дія,
вжита з метою приховування, наприклад видалення слідів термітів або фарбування
пошкодженої поверхні будинку якраз перед його продажем, може також
розцінюватися як введення в оману. Розкриття факту вимагається і тоді, коли є пот-
реба запобігти оманливому характеру попереднього твердження. Наприклад, про-
давець будинку правдиво стверджує, що термітів у ньому немає, але пізніше, перед
продажем, він іх виявляє і тому повинен розкрити цей останній факт. Сторона, яка
знає про помилку другого учасника угоди щодо основних її положень, також
зобов’язана розкрити цю помилку. Коли ж вона не робить спроби виправити дане
непорозуміння, що призводить до неможливості чесних дій, така її поведінка
вважається введенням в оману.
7.	Несумлінність
Сторона може бути увільнена від виконання контракту, якщо його визнано
несумлінним, тобто коли відсутній значущий вибір для однієї з сторін і водночас
47 Яе5«аІетеп« § 176. Див. Вєіуєгу. Миніоск & М/аІії, РЛ., 625 Е5ирр. 998, 1011-1014 (О.ОеІ. 1985)
(погрози юридичної фірми звільнити службовця з метою використання частини його винагороди можуть
бути підставою для позову щодо економічного примусу).
48 Див. СМогіхі V. ВІоотДеІсі ЗсЬооІ Оізігісг, 54 СаІ.Кріг. 533 (СаІ.Арр. 1966).
Договірне право
369
положення контракту надто сприятливі для другої сторони 49. Наприклад, вельми
значна нерівність сторін у впливі на ринок, явний брак поінформованості однієї з
сторін або наявність у тексті контракту важливих положень, що зводяться до
мінімуму оманливою тороговельною практикою, можуть указувати на відсутність
значущого вибору. Коли сторони укладають контракт за таких обставин і він має
вельми несправедливий та однобічний характер, суд може прийти до висновку, шо
частина або весь контракт несумлінні. У такому разі суд може відмовити у визнанні
несумлінної частини чи всього контракту або вдосконалити його у такий спосіб,
щоб він не був несумлінним. У збірнику «Нове формулювання» (Кезтаіетепі) зага-
лом передбачається, що коли одна сторона має причини вважати, що друга сторона,
яка погоджується укласти даний договір, «не зробила б цього, коли б знала, що
даний документ містить особливе положення», тоді це останнє положення не є
частиною даної угоди 50.
Несумлінність часто має місце в стандартизованих контрактах, які тепер
звичайно застосовуються при укладанні багатьох типів угод. У багатьох випадках
сторони, що укладають такі контракти, особливо приватні споживачі, не обізнані
із значенням включених до них положень або не здатні вести переговори щодо цих
положень через нерівне ринкове становище. І все ж Уніфікований комерційний ко-
декс передбачає для всіх контрактів обов’язковість чесних намірів51 та усунення
несумлінних положень 52. Проте треба пам’ятати, що цей кодекс стосується лише
контрактів з продажу товарів.
Д. Порушення умов контрактів та засоби захисту
1. Порушення та анулювання
Традиційно, сторона, що не виконала своїх зобов’язань до визначеного строку,
порушує умови контракту. У теперішній час друга сторона не завжди повинна очіку-
вати моменту належного виконання, щоб переконатися в тому, чи розірве перша
сторона контракт. Коли одна сторона чітко демонструє, що вона не бажає або не
спроможна виконати даний договір і загроза розриву стає реальною, друга сторона
може інтерпретувати цей потенційний розрив як анулювання контракту. Наприклад,
уявімо землевласника, що уклав договір, згідно з яким він мав передати свою землю
покупцеві 1 травня. Проте 15 квітня землевласник повідомив покупця, що він пере-
думав і не буде передавати землю. Тим самим землевласник, не порушивши контрак-
ту, оскільки ше не настав термін передачі землі, оголосив про намір його анулювати.
У такому випадку друга сторона може призупинити виконання своїх зобов’язань і
вчинити позов за збитки негайно, неначе розрив контракту вже стався. Такі її дії,
що базуватимуться на анулюванні, дадуть змогу запобігти непотрібному зростанню
збитків, яке може статися при очікуванні належного виконання контракту.
Оскільки анулювання договору повинно бути однозначним, воно не має місця,
коли одна сторона просто заявляє про свої сумніви щодо бажання або спроможності
його виконати або коли обставини примушують вважати можливість такого вико-
нання сумнівною. Проте, оскільки подібні обставини можуть дати другій стороні за-
конні підстави для почуття занепокоєння, ця сторона може вимагати гарантій щодо
належного виконання. Наприклад, коли продавець встановив, що даний покупець
має фінансові ускладнення і виявився неспроможним виконати договори з іншими
49 Див. ИПІІіатх V. И'аікег-Потаз РитНигв Со., 350 Е26 445 (О С. Сіг. 1965).
50 Яе$(а(ептепі § 211. Міік V. А^гісИетісаІ Ауіоііоп, Іпс., 250 М.У< 2<1 663 (N.0. 1977) (незаконне
виключення з договору страхування відповідальності за вприскування врожаю, оскільки особа, що ук-
лала договір, очікувала покриття завданих в результаті вприскування збитків).
5' Див. ИСС § 1-203.
52 Див. КСС § 2-302.
24 9-340
370
Розділ X
продавцями, він може висунути вимогу до покупця надати певну гарантію виконан-
ня даного контракту. Коли покупець не здатний надати такої гарантії, це може роз-
глядатися як анулювання договору, що дає продавцеві право призупинити його
виконання і вчинити позов за збитки .
2. Засоби захисту від порушення контрактів
Компенсаційні відшкодування та їх обмеження. Найбільш розповсюджений
видом допомоги, що надається у разі порушення контракту, є компенсаційні від-
шкодування. Вони також називаються «передбаченими відшкодуваннями», оскіль-
ки призначені для компенсації очікувань потерпілої сторони шляхом виплати
грошової суми, що поверне її в той самий стан, у якому вона була б за умов повного
виконання контракту. Але ця виплата не компенсує всіх збитків, яких може за-
знати потерпіла сторона в результаті порушення контракту. Вона має прикласти
розумні зусилля для пом’якшення своїх збитків. Наприклад, якшо власник будинку
анулює контракт про побудову веранди, коли будівельник наполовину скінчив
роботу, останній не може її продовжувати, і тому його збитки зростають. Для змен-
шення збитків будівельник має припинити роботу.
Іншим загальним правилом є те, що компенсаційні відшкодування обмежують-
ся збитками, які можна передбачити. Наприклад, уявімо, що продавець покришок
не зміг доставити їх покупцеві у визначений час. Покупець придбав покришки в
іншої особи за більш високу ціну, але ця затримка спричинила спізнення його на
важливу зустріч, через шо він втратив угоду на мільйон доларів. Продавець, який
порушив контракт, мав передбачити, що покупець компенсує це порушення,
придбавши покришки в іншому місці, і що він повинен виплатити покупцеві
різницю між договірною ціною покришок і їх вартістю в іншому місці. Але прода-
вець не зобов’язаний сплачувати збиток за втрату угоди на мільйон доларів. Сторо-
на, що порушує контракт, може нести відповідальність за особливі втрати, зумовлені
незвичайними обставинами, але тільки у тому разі, копи потерпіла сторона
фактично заявила про можливість таких особливих втрат .
Відшкодування обмежуються збитками, визначеними з «точністю до прийнят-
ної упевненості». Потерпіла сторона, що заявляє про втрачений через порушення
контракту прибуток, повинна показати, яка величина цього прибутку могла б бути
досягнута. Наприклад, втрати прибутків від нових видів бізнесу, які ще не введені
в дію, звичайно не відшкодовуються, оскільки вони є занадто спекулятивними.
Потерпіла сторона отримає компенсацію за витрати, зроблені у процесі підготовки
до виконання даного контракту і його часткового виконання.
Застереження щодо заздалегідь оцінених збитків. Для свого власного захисту від
збитків через розрив контракту, які є невизначеними та такими, що важко врахо-
вуються, сторони можуть включати в контракт положення про заздалегідь оцінені
збитки. Це положення визначає грошову суму, яка за погодженням відшкодовується
кожній із сторін у випадку порушення контракту іншою стороною. Суди визнають
застереження щодо заздалегідь оцінених збитків, коли фіксована сума вважається
прийнятним прогнозом збитків через можливе порушення контракту або коли ця
сума виявилася прийнятною у плані фактичних збитків після порушення. Але суд
не прийме цього застереження, коли встановить, що воно було призначено як засіб
покарання * 54 55. Це пов’язано з тим, що метою відшкодування є повернення потер-
55 Див. КаізегРгапсії ОН Со. >>. Ргоііисег’з баз Со., 870 Е2с1563 (10Ш Сіг. 1989) (де контракт вимагав
від покупця деяких виплат, але він не зробив їх за вимогою продавця, і продавцеві було надано право
призупинити виконання).
54 Див. Насіїеу V. ВахепНаїе, 156 Епд. «ер. 145 (1854) (вантажовідправник не несе відповідальності
за недбалу затримку поставки мірошнику вала для млина, оскільки не передбачалося, шо мірошник не
має запасного вала).
55 Див. СоїопіаІ аі Супсії/Іеііі, Іпс. V. ВІоап, 870 Р.26 761 (Ізі Сіг. 1989) (положення про заздалегідь
оцінені збитки у контракті з продажу готелю визнано покаранням, коли позивач продав готель за більшу
суму, иіж договірна ціна, після порушення контракту).
Договірне право
371
пілої сторони у стан, коли контракт не було б порушено, а не її покарання. За ба-
гатьох обставин дозвіл сторонам карати одна одну на суму, що значно перевищує
збитки, завдані потерпілій стороні, не буде справедливим. Коли суд дійде висновку,
що положення про заздалегідь оцінені збитки дійсно спрямоване на покарання, він
проігнорує його і надасть звичайне відшкодування.
Відшкодування карального характеру. Право на каральні відшкодування
надається не для компенсації' стороні, а для покарання правопорушника. Воно вза-
галі не надається за порушення контракту. Водночас це право часто надається у
випадку дій, пов’язаних з цивільними правопорушеннями, коли образлива пове-
дінка є достатньо «обурливою», щоб підтвердити його 56. Проте за певних обставин
порушення контракту також складає цивільне правопорушення. У цьому разі
збитки можуть відшкодовуватися. Наприклад, якщо дилер встановив одометр на
старий автомобіль і ввів в оману покупця, видаючи його за новий, шахрайство (як
цивільне правопорушення) може бути покарано каральним відшкодуванням 57.
У більшості юрисдикцій порушення «передбаченої угоди добрих намірів та чесних
дій», що стосується всіх контрактів, розглядається як умисне цивільне правопору-
шення і ставить відповідача перед можливістю каральних відшкодувань. Напри-
клад, у справі СіменсДирект Байінг Сервіс, Інк. проти Стандард Ойл Ко., Каліфорнія
(Зеатеп ’х Дігесі Виуіп% Зєгуісє, Іпс. V. ЗіапНагН ОН Со. о/ Саіі/огпіа)58, Стандард Ойл
(ЗіапНапі ОН) уклала контракт на поставку Сіменсу (Зеатеп ’$), дилеру з корабельних
поставок, суднового палива. Пізніше Стандард заперечував існування даного кон-
тракту і примусив Сіменс залишити цей бізнес. Суд визнав, що заперечення Стан-
дард було нечесним, і призначив каральне відшкодування. Випадки порушення
обов'язку чесних намірів зустрічаються інколи у справах службовців з приводу не-
законного звільнення 59.
Виконання в натурі, іншим можливим засобом захисту від порушення контракту
є виконання в натурі. Воно являє собою справедливий засіб захисту, коли суд
зобов’язує сторону, що порушує контракт, виконати її договірні обов’язки. Цей
засіб звичайно застосовується тільки тоді, коли законні відшкодування не забезпе-
чують належної компенсації потерпілій стороні за порушення контракту60.
Наприклад, якщо контракт із продажу товарів порушується продавцем, законне
відшкодування є належним, оскільки відшкодування, надані покупцеві, по-
кривають вартість товарів. Але грошова компенсація, отримана покупцем, не
буде адекватною, коли річ, про яку йде мова у контракті, є унікальною і незамінною.
В цьому випадку суд може наказати продавцю повернути дану річ згідно з положен-
нями контракту. Земля також вважається «унікальною», і в контрактах, пов’язаних
з нерухомістю, прийнятним є застосування засобу виконання в натурі. У контрак-
тах, шо стосуються послуг, виконання в натурі взагалі не застосовується, оскільки
наказ особі виконати послугу розглядається як «примусова робота»61. Проте
відповідачу може бути заборонено виконувати свої послуги «будь-де». Наприклад,
футболісту, що відмовився грати за команду, не можна наказати грати, але можна
заборонити грати за іншу команду 62.
Засоби реституції. У деяких договірних справах як справедливий засіб захисту
може бути застосована реституція. Реституція є відшкодуванням виплачених гро-
шей або втрачених договірною стороною прибутків. Її мета — запобігти неспра-
ведливому збагаченню сторони через дію другої сторони 63. Реституцією можна
* Див. розділ XI.
• Див. Воізе Васі&е, Іпс. V. Сіагк, 453 Р.2Д 551 (ІДаЬо 1969).
“ Див. 686 Р.2Д 1158 (Саі. 1984).
’ Див. розділ XV.
Справедливе пом’якшення розглядалось у розділі VII.
** Див. 13 поправку до Конституції.
* Див. ОаІІав СопЬоуз РооіЬаІІ СІиЬ V. Наїгіх, 348 8.3¥.2д 37 (Тех. 1961).
Див. загалом Рап Ь. ВоЬЬз. НоглЬоок оп (Не Ілп» оГ Кеше<5іе$ § 12.7 (ЗМезі, 1993).
34*9-’.4Гі
372
Розділ X
відшкодувати виплачені гроші або інші вклади у тих випадках, коли контракт
визнаний недійсним через шахрайство, примус, помилку, неузгодження із Статутом
проти шахрайства або через інші причини.
Реституція також має місце, коли даний контракт зберігав би законну силу, аби
одна з сторін повністю не розірвала його. У такому випадку потерпіла сторона має
право вибору — сподіватися на даний контракт і вчинити позов щодо компенса-
ційних відшкодувань чи з свого боку розірвати контракт, виходячи з неспромож-
ності його виконання стороною, яка вже розірвала контракт, і вимагати реституції.
Перевагою реституції над відшкодуванням є те, що вона може перевищувати
договірну ціну, коли фактична сума, яку отримала сторона, перевищує договірну
ціну64. Наприклад, уявімо будівельника, шо уклав контракт на побудову будинку
за 100 000 дол. Коли він наполовину виконав свою роботу і одержав 25 000, замов-
ник розірвав контракт і відправив будівельника з двору. Потім замовник продав
незавершений будинок за 200 000. Коли будівельник вчинить позов щодо ком-
пенсаційних або очікуваних відшкодувань, йому виплатять лише 75 000, тобто
залишок договірної вартості, який він не одержав. Проте, якщо будівельник буде в
змозі вимагати реституції, він може отримати 175 000, тобто вартість побудованого
ним будинку за відрахуванням виплаченої йому суми 65.
Взагалі, коли контракт виконано, реституція неможлива, і потерпіла сторона
може вимагати лише очікуваних відшкодувань. Так, якщо у вищенаведеному
прикладі будівельник завершив будинок, і замовник порушив контракт, не спла-
тивши йому вчасно, будівельник може отримати лише очікувані відшкодування,
тобто 75 000. Головна відмінність між реституцією та очікуваним відшкодуванням
полягає в тому, що реституція вимірюється тим прибутком, який одержує сторо-
на, що порушила контракт, тоді як очікуване відшкодування вимірюється тим
прибутком, який сподівалась отримати потерпіла сторона відповідно до контракту.
Вважають, шо ця відмінність виправдана, бо правопорушник сам повинен зазна-
вати втрати від власних порушень і не підпадати під захист контракту, який він
порушив.
Квазі-контрактні теорії відшкодувань. У випадках, де контракт відсутній, але
відповідач все ж збагатився через дії позивача, позивач може одержати компенсацію
у межах «квазі-контракту». Наприклад, якшо лікар натрапив на травмовану дитину
і подав їй медичну допомогу, він може одержати компенсацію від батьків дитини на
суму, еквівалентну цій допомозі, у межах квазі-контракту. Квазі-договірне відшко-
дування не має нічого спільного з контрактами. Таке відшкодування випливає з
обов’язків, які накладає закон як засіб гарантування справедливості шляхом недо-
пущення несправедливого збагачення однієї сторони за рахунок другої. Загальне
право вибирає таку фікцію контракту, щоб дозволити запровадження компенсацій
у ситуаціях, подібних до ситуації з вищезгаданим лікарем, оскільки відповідні
недоговірні засоби відшкодування відсутні66.
Див. Саіатагі & Регіїїо, верхня прим. 2, § 15-1-15-15-4.
65 Див. Воотегу. Миіг, 24 Р.2Й 570 (Саі. 1933) (шо підтвердила рішення виплати підрядчику 258000 дол.
при договірній ціні лише 20000 дат.).
66 Див. Саіатагі & Регіїїо, виноска 2, § 1—12. Квазі-контракт слід відрізняти від фактичних кон-
трактів. Так, якшо батьки травмованої дитини викликали лікаря 1 попросили надати їй допомогу, вони
мають заплатити, але це не підпадає під квазі-контрактну теорію. У даному разі мав місце фактичний
контракт, оскільки виклик лікаря для надання допомоги передбачав сплату за цю послугу.
Договірне право
373
Е. Уніфікований комерційний кодекс
1. Прийняття та застосування Кодексу
Донедавна договірне право контролювалося головним чином загальним пра-
вом. Хоча в минулому були спроби кодифікувати комерційні стосунки 67, жодна з
них не мала такого успіху і такого впливу на договірне право, як Уніфікований
комерційний кодекс. ОСС є результатом спільної праці Міжнародної конференції
уповноважених з уніфікованих державних законів та Американського інституту
права. Після завершення у 1952 р. роботи над проектом ІІСС він був направлений
до законодавчих органів усіх штатів для обговорення, і сьогодні цей кодекс
прийнятий фактично без змін усіма штатами, виключаючи Луїзіану. Метою ПСС
є «спростити, внести ясність та оновити закон, що контролює комерційні
відносини; сприяти розширенню комерційної діяльності через звичаї, торговельну
практику та згоду сторін»; і, що найбільш важливо,— «зробити закон однорідним
у різних юрисдикціях»68. Важливо пам’ятати, що ІЗСС не включає положень про
продаж земельної власності та послуг. Крім того, оскільки 1 січня 1988 р. США
підписали Міжнародну угоду ООН з торгівлі товарами, це означає, що ПСС не
стосується міжнародної торгівлі товарами, коли інша країна є також учасником
даної Угоди.
2, Положення Кодексу, що модифікують загальне
договірне право
Уніфікований комерційний кодекс являє собою, головним чином, кодифіка-
цію загального права, але містить і певні відмінності. Шляхом вилучення деяких
обмежень загального права щодо укладення договорів ПСС сприяє усуненню фор-
малізму та, по можливості, визнанню дійсними існуючих договорів. Така його
спрямованість більше узгоджується з сучасними комерційними операціями, які
відбуваються дуже швидко і потребують вивільнення від більш жорстких вимог за-
гального права для задоволення потреб бізнесової спільноти. Цієї мети ІІСС досягає
через виключення вимоги загального права щодо компенсації за певних умов та
через розширення форми акцептування до будь-яких прийнятних меж. Там, де ЦСС
не торкається якого-небудь питання, превалює загальне право 69.
Виключення компенсації. Уніфікований комерційний кодекс виключає вимогу
компенсації для опційних контрактів. Тому письмова оферта про купівлю або про-
даж товарів, яка гарантує, що вона буде відкрита протягом певного часу, не вимагає
компенсації, шоб бути остаточною70. Проте ІІСС частково зберігає формальний
підхід загального права і вимагає, щоб така оферта була подана в письмовій формі.
Він також виключає вимогу компенсації для внесення змін у договори, чим дає
можливість сторонам вільно модифікувати свої контракти 71. Така відмінність є
відхиленням від правила «попереднього обов’язку», що міститься в загальному
праві, та визнанням факту, що сторони повинні бути вільними в урегулюванні своїх
контрактів для задоволення реальних комерційних потреб, особливо в довгостро-
кових договорах. Це спонукає їх додержуватися укладених контрактів.
67 Наприклад, ІІпіГогт 5а1е$ Асі (1906) та №е§оііаЬ1е Іпяпітепі$ Ьа« (1896).
68 ОСС § 1-202(2).
65 НСС § 1—103 стверджує: «Якщо це не скасовано особливими положеннями даного Акта, то
принципи закону і справедливості, що включають торговельний закон і закон, який стосується здатності
керівника та агента укладати договір, процесуальний відвід, шахрайство, введення в оману, примус, тиск,
помилки, банкрутство та інші причини, що роблять договір дійсним або недійсним, доповнюють його
положення».
70 Див. ОСС § 2-205.
71 Див. иСС § 2-209.
374
Розділ X
Засоби акцептування оферт. Уніфікований комерційний кодекс також розши-
рив способи акцептування, використовуючи кілька методів. По-перше, воно може
бути зроблено у будь-який спосіб, якщо тільки оферент не «дав ясно зрозуміти»,
шо такий засіб є неприйнятний . Наприклад, покупець прислав повідомлення:
«відвантаж терміново 50 дюжин синіх тенісних м’ячиків, умови звичайні». Прода-
вець відповів: «Замовлення прийнято. Відвантажу завтра». Згідно з загальним пра-
вом контракту ше немає, оскільки оферент вимагає акцептування через виконання.
Але відповідно до ПСС у даному разі акцепт має місце, оскільки замовлення або
оферта щодо термінового відвантаження витлумачені як запрошення до акцепту-
вання терміновою обіцянкою або відвантаженням72 73. Таким чином, Кодекс ігнорує
різницю між односторннім та двостороннім контрактами і дозволяє покупцю
робити акцептування в будь-який прийнятний спосіб.
По-друге, ІІСС передбачає, що акцепт з будь-якими умовами, що відрізняються
від умов оферти, може бути ефективним74. Тим самим відхиляється правило «дзер-
кального відображення», що його містить загальне право, яке стверджує, що акцепт
з додатковими умовами або умовами, які відрізняються від оферти, взагалі є не ак-
цептом, а контрофертою. Згідно з ПСС, акцепт, що містить додаткові або відмінні
від оферти умови, може діяти як акцепт. У ситуації купець-споживач додаткові або
відмінні умови не стають частиною контракту, коли оферент не дасть на це прямої
згоди. Проте в ситуації купець-купець додаткові умови все ж стають частиною кон-
тракту, якщо вони матеріально не змінюють оферту або оферент не відмовляється
від них у межах прийнятного відтинку часу, або дана оферта не містить явним чином
виражене обмеження акцептування щодо умов оферти. Але коли сторони присту-
пають до виконання контракту всупереч існуванню відмінних умов, узгоджені
умови залишаються, а відмінні замінюються положеннями даного кодексу.
Неповні контракти. Уніфікований комерційний кодекс вилучає обмеження
щодо укладання контрактів, визнаючи дійсними багато таких контрактів, які загаль-
не право визнало б недійсними через їх невизначеність. Так, ІІСС стверджує, що
відсутні у контракті положення чи умови не роблять його недійсним, якщо сторони
мали намір укласти зобов’язуючий контракт 75. Сам ІЇСС запроваджує додаткові
положення замість відсутніх, що стосуються невстановлених цін 7 , відсутності
місця для поставки 77, відсутності часу для виконання та тривалості78 *, невизна-
чених строків платежу. Згадані додаткові положення потребують виконання, коли
це вважається прийнятним з погляду комерційної практики та обставин, що
виникають. Окрім того, контракти, які вимагають від покупця купувати всю
продукцію продавця або від продавця виконувати всі вимоги покупця, не вважають-
ся недійсними через їх невизначеність. ПСС передбачає, що контракти такого типу
мають укладатися з чесними намірами.
Гарантії. Остання галузь, де Кодекс вніс значні зміни у загальне право, стосу-
ється гарантій. Гарантії являють собою зобов’язання продавця, що стають частиною
контракту з продажу за обставин, вказаних у статті 2 ІІСС. Ці гарантії відіграли
значну роль в Американському договірному праві. Сьогодні продавці автоматично
гарантують, що вони володіють товарами і мають законне право їх продажу і що дані
товари не порушують патенту або торгової марки80. Крім того, згідно з положен-
нями розділу про прямі гарантії продавець гарантує, що будь-яке заявлення факту,
72 Див. ІІСС § 2-206.
” Див. ІІСС § 2—206(1)(Ь).
'* Див. ЦСС § 2-207.
Див. ІІСС § 2-204.
, Див. ОСС § 2-305.
77 Див. ІІСС § 2-308.
78 Див. ІІСС § 2-309.
’’ Див. ОСС § 2-310.
80 Див. ПСС § 2-312.
Договірне право
375
що стає частиною основи даної угоди, створює пряму гарантію того, що дані товари
відповідають цьому заявленню . Заявлення даного факту не обов’язково має бути
у словесній формі; показ покупцю зразка або моделі товару, який є основою угоди,
створює пряму гарантію, що дані товари відповідають даному зразку чи моделі.
Найбільш важливо, шо ІІСС запровадив передбачені гарантії щодо продажу
товарів. По-перше, згідно з передбаченою гарантією придатності, продавець то-
вару дає гарантію, що товари придатні для продажу, тобто для звичайного
користування 81 82. По-друге, згідно з передбаченою гарантією придатності для
особливих цілей продавець передбачено гарантує придатність даного товару для
особливих цілей покупця, якщо він знає про них83. При укладанні договору сто-
рони завжди вільні щодо модифікування або відмови від будь-якої із вищезгаданих
гарантій. Проте будь-яка відмова має бути «помітна». Так, висловлювання в кон-
тракті типу «покупець бере річ такою, якою вона є» або «продавець не дає ніяких
прямих чи передбачених гарантій» сповіщають покупця, що гарантії стосовно
продажу відсутні. За порушення гарантії потерпіла сторона може одержати
відшкодування в разі отримання особистої травми або пошкодження власності 84.
Положення про гарантії відшкодування складають значну частину змісту закону,
що дає можливість одержувати компенсацію за особисті травми, спричинені де-
фектними товарами,— так звана «відповідальність за товари». Це питання більш
детально розглянуто у розділі, присвяченому цивільним правопорушенням 85.
81 Див. ІІСС § 2-313.
82 Див. ІІСС § 2-314.
83 Див. ІЗСС § 2-315.
84 Див., напр., Наиіег V. Хо&апз, 534 Р.2Й 377 (Саі. 1975) (інструкція щодо гри в гольф стверджувала,
що «цілком безпечний м’ячик ие завдасть травми гравцю». Але м’ячик все ж завдав травми, через що
потерпілому було иадаио компенсацію за особисту травму).
85 Див. розділ XI.
XI РОЗДІЛ_________________________________________
ДЕЛІКТНЕ ПРАВО
Основним значенням слова «делікт» є «правопорушення». Деліктне право роз-
глядає цивільні правопорушення — протиправні дії, що завдають тілесні ушкоджен-
ня, спричинюють майнову шкоду або справляють негативний вплив на репутацію
особи, внаслідок яких настає цивільно-правова відповідальність
А.	Розвиток деліктного права у перспективі
Різниця між деліктами та договорами. Традиційне англо-американське правоз-
навство відрізняє деліктне право від договірного права, яке контролює виконання
зобов’язань сторонами згідно з укладеною між ними угодою. На відміну від цього
загальний цивільно-правовий підхід відносить правопорушення, передбачені або
непередбачені домовленістю сторін, до юрисдикції «зобов’язального права». Для
настання відповідальності деліктне право не вимагає згоди сторін, а просто допус-
кає, що всі члени суспільства мають загальноприйняте зобов’язання утримуватися
від поведінки, що створює безпричинний ризик завдання шкоди іншим людям.
Хоч між деліктним і договірним правом є велика різниця, однак вони мають і
дещо спільне. Сторони договору мають певні обов’язки стосовно один до одного,
що визначаються контрактом, але паралельно зобов’язання можуть виникнути і з
делікту, що впливатиме на них і при відсутності контракту. Отже, в багатьох справах
можна посилатися на принцип відшкодування збитків, що випливає як з договору,
так і з делікту. Принцип відшкодування збитків, що випливає із делікту, в більшості
випадків урізноманітнює засоби судового захисту. Саме тому він і розглядається у
першу чергу.
Взагалі у справі, що випливає із договірних правовідносин, позивач може й не
отримати відшкодування, штрафних стягнень за моральні страждання, тоді як у
деліктних справах такі відшкодування передбачені. Типовим прикладом такого
паралельного застосування відповідальності за шкоду, заподіяну особі неякісним
товаром, є «відповідальність за виріб» — коли позивач має можливість відшкодо-
вувати збитки унаслідок настання квазіделіктної відповідальності або через
недбалість, або, виходячи із договірних відносин,— за невиконання гарантійних
зобов’язань 2.
Питання деліктного права розглядається в роботі Оап ЕоЬЬі, КоЬеп Е. Кееюп & іїстсі О. Онеп. Ргоз-
зег & Кееіоп оп ТоПі, 5ік Е<1. (ХХ/ем 1984). Див.також ЕгіпапіЛ Кіопка. ТоП5 Іп а N0X511611, 26 Е<1. (\Уе5і 1992)
та Еєуіпє & Оіатопії. ІГпбегяапбіпв Топз (МаїіЬеі» Вепсіег 1994). Чудовий порівняльний аналіз та цитати
наводяться у роботі Мп О. Г1етіп%. ТЬе Атегісап Топ Ргосеєє (СІагепСоп Ргезз, ОхГогб 1988). Ше дві
роботи, які розглядають систему деліктного права у перспективі — 5аиі Ьечтоге. Еоипсіаііоп оГТоП Еада
(ОхГогб II. Рге55 1994) та КоЬеп Ь.КаЬіп. Регересііуез оп Топ Еада, 24 ЕД (Ьіпіе Втомні & Со. 1983).
г Див. розділ X. Можливість вибору чи то деліктного, чи договірного засобу відшкодування роз-
глядаються у Ргокег & Кееіоп (виноска 1), § 92 та в Кіопка (виноска 1), § 10—1. Див. також розділ X, де
розглядається можливість відповідальності за правопорушення, шо базуються на недотриманні «згоди
доброї волі», шо малась на увазі, як така, шо притаманна всім контрактам.
Деліктне право
377
Різниця між деліктним та кримінальним правом. Спільним для деліктного та
кримінального права є те, шо в їх «поле зору» потрапляють протиправні вчинки, які
можуть бути як цивільними правопорушеннями, так і кримінальними злочинами.
Цивільні делікти певного мірою пов’язані з інтересами суспільства та уряду, зокрема
у питаннях попередження протизаконної поведінки громадян. Цей зв’язок є
особливо відчутним у деліктних справах, по яких дозволяються винесення рішень
про накладання штрафних санкцій. Проте глибший аналіз виявляє значні відмін-
ності між деліктним та кримінальним правом. Більшість цивільних правопорушень
виникають через недбалість, тоді як злочин найчастіше пов’язаний з наміром чи,
принаймні, безрозсудністю. Штрафні стягнення не допускаються внаслідок судо-
вого розгляду правопорушень, здійснених через недбалість. Більше того, деліктне
право регулює відносини між сторонами, фізичними особами та передбачає, щоб
компенсацію отримав постраждалий, тоді як кримінальне право розглядає злочини
проти суспільства. Символічним у цьому відношенні є той факт, що, на відміну від
країн, у яких цивільний позов щодо відшкодування збитків може додаватися до
кримінального звинувачення, у США цивільна та кримінальна відповідальність
повинні встановлюватись двома окремими судовими процесами. Постраждалі в
кримінальних справах не можуть зазвичай отримати грошову компенсацію у ході
кримінального судового процесу і змушені для цього порушувати окрему цивільну
справу. Проте, використовуючи свою дискреційну владу, суд, що проводить судове
засідання, може зобов’язати підсудного відшкодувати постраждалому будь-яку
втрату чи ушкодження майна, як частину вироку .
Джерела деліктного права. Деліктне право США в принципі є загальним правом.
Це означає, шо суди уповноважені змінювати положення існуючого деліктного
права, вносити поправки до нього або навіть створювати нові склади деліктів 4.
З метою «реформування» системи деліктного права в останні роки парламентом
були прийнятті нові законодавчі акти, проте більшість з них стосувалась проце-
дурних питань, розмірів та типів відшкодувань. За деякими винятками законодавці
виявляють бажання залишити ітоаво регулювання основних елементів правопору-
шення та захисту в руках судів .
Федеральні законодавчі органи та органи штатів визначають все нові й нові
склади правопорушень: шляхом прийняття звичайних статутів та впровадження
приватних позовів щодо відшкодування особистих збитків. Однак ці статутні пра-
вопорушення в основному мало чим нагадують делікти. Як, наприклад, федеральні
законодавчі акти, спрямовані проти дискримінації під час влаштування на роботу
або різноманітні закони на захист прав споживачів 6. Так, особи, яким була завдана
шкода через порушення їх конституційних прав , можуть судитися з урядовими
чиновниками, щоб останні несли цивільно-правову відповідальність7. До цієї
сфери відносяться також «конституційні делікти». Вони в основному розглядаються
в аспекті цивільно-правових позовів, а не деліктних відносин 8.
Жертва у карній справі, яка виступає позивачем у подальшій судовій справі про відшкодування
збитків, матиме деякі проблеми, встановлюючи відповідальність.
4 Прикладами порівняно нових складів правопорушень є навмисне чи ненавмисне завдання мо-
ральних страждань, нанесення внутрішньоутробних ушкоджень Див. Ргохег& Кееіоп (виноска 1), § 1.
5 Не твердження є справедливим і у випадках деліктної відповідальності, яка має .місце у країнах
з цивільним правом, кали норми, прийняті суддями, сприймаються досить стримано. Положеннями
деліктного права у Франції вважаються рішення апеляційних судів. Проте останнім часом деякі суди
Сполучених Штатів висловлюють сумніви з приводу необхідності внесення змій до деліктного права саме
судами. Див. роаділ II.
* Закон про дискримінацію під час влаштування на роботу розглядається в розділі XV.
' Основні принципи порушення позову в таких випадках розглядалися у розділі VI.
8 В принципі відокремити конституційні порушення від звичайних порушень загального права
інколи буває досить важко. Див. МіНіат Витрат. Зерагайпа Сопзіііийопаї апсі Сопипоп — Тогіз: а
Сгіїічие апсі а Ргорозесі Сопзіішііопаї ТЬеогу оГ Оигу, 73 Міпп. Ь. Кву. 515 (1989).
378
Розділ XI
Як і загальне право, деліктне право — це право, що регулюється штатами, і тому
воно в кожному штаті різне. Однак основні базові положення цивільної
відповідальності випливають із загального права і практично однакові в усіх шта-
тах. Але, всупереч формальній схожості положень деліктного права у різних шта-
тах, воно залишається галуззю права, що не містить загального принципу.
Значною мірою це є наслідком загальноправового розвитку деліктного права —
поступове визнання судами права на отримання відшкодування збитків під його
особливими назвами: порушення прав володіння, наклеп, привласнення майна
та ін. Причому кожен з цих випадків характеризується особливістю процедури
відшкодування 9 10 11.
Б. Види деліктів залежно від ступеня вини
Залежно від ступеня вини делікти традиційно поділяють на три види.
Вважається, що ступінь провини визначається намірами правопорушника. Ми бу-
демо дотримуватись такого традиційного підходу. Спочатку розглянемо три основні
види правопорушень: умисні, правопорушення через недбалість та без наявності
прямої вини. Згодом ми розглянемо особливі та об’єднані делікти, зумовлені
кількома намірами.
Умисні правопорушення. Провина встановлюється в залежності від можливого
ставлення правопорушника до наслідків своїх дій. Так, особа діє навмисно, коли
бажає завдати певних збитків чи коли ця особа переконана, що її дії призведуть до
певних пошкоджень *°. Це визначення умислу є деякою мірою суб’єктивним, адже
відповідач повинен був хоча б усвідомлювати можливість настання негативних
наслідків свого вчинку. Оскільки багато відповідачів заперечують наявність у них
подібних намірів, це може бути доведено за допомогою побічних доказів. Перевірка
на умисел в основному є об’єктивною, бо, як вважає закон, особа, безперечно, має
на меті досягти можливих шкідливих наслідків своїми діями. Так, якшо відповідач
вистрелив з рушниці у позивача і переконує суд, шо він щиросердно вважав, що куля
не заподіє шкоди позивачеві, то такому свідченню суд навряд чи повірить і зробить
логічний висновок про навмисне нанесення тілесних ушкоджень .
Правопорушення через недбалість. Недбалість, як і умисел, можна вважати,
відображає певний намір правопорушника щодо наслідків його дій. Якшо при
умислі заздалегідь зрозуміло, що буде заподіяна шкода, то недбалість є діяльністю
(чи бездіяльністю), що створює безпідставний ризик заподіяння шкоди. Але це не
означає, що така суб’єктивна мотивація поведінки правопорушника повинна бути
доведеною, щоб відобразити відсутність стурбованості про настання негативного
наслідку. Дії особи вважаються недбалістю, якщо поведінка такої особи не
відповідає нормам відповідальності, передбаченим законом, щоб захистити інших від
безпідставного ризику заподіяння шкоди 12. У цьому відношенні недбалість є
наміром лише в об’єктивному розумінні, тому що ми допускаємо, що кожен
знає, які саме дії або бездіяльність створюють безпідставний ризик заподіяння
шкоди.
Десь поміж умислом і недбалістю знаходяться «необачність» і «груба
необережність»13. Делікти, що грунтуються на «необачності» і «грубій необереж-
ності», не розглядаються як окрема категорія, оскільки вони не є чисельними.
Зазвичай поняття «необачність» виступає як варіант недбалості. При розгляді
деяких правопорушень, викликаних недбалістю, яку можна пояснити з позиції
9 Див. Кіонка (виноска 1), §§ 1—1, 1—3.
10 Див. Кеяатетепі § 8А (Американський Інститут Права 1965).
11 Див. Рго55ег & Кееіоп (виноска 1).
12 йеатаїетепі § 282.
13 Ке5іатетепі § 8А, соттепі Ь.
Деліктне право
379
суспільних міркувань, правопорушники інколи отримують від закону більший
захист, ніж це буває у випадках простої недбалості . У деяких же випадках
необачність обумовлює винесення рішення про застосування штрафних санкцій.
Квазіделіктна відповідальність. В окремих випадках особи несуть відпові-
дальність за збитки без наявності прямої вини. У таких випадках говорять, що особа
несе квазіделіктну відповідальність. Традиційно особа несе квазіделіктну відпо-
відальність тоді, коли відповідач займається особливо небезпечною діяльністю, яка
викликала шкоду. Однак в останні роки на вимогу громадськості ризик нанесення
шкоди було покладено й на таку категорію відповідачів, як виробники товарів.
В.	Умисні правопорушення
Взагалі, з моральної точки зору, умисне правопорушення є більш небезпечним,
ніж правопорушення через недбалість, тому закон зорієнтований більше на умисних
правопорушників. А отже, й міра компенсації, визначення рівня причинного
зв’язку та рішення щодо вагомості доказів будуть більше задовольняти позивача при
розгляді справи навмисного правопорушення, ніж при правопорушенні, зумовле-
ному недбалістю. У Зводі законів про делікти (Кезіаіетепі оґТоіїз) просліджується
спроба сформулювати загальний принцип відповідальності за навмисні цивільні
правопорушення, проте у переважній більшості суди вирішують справи по
навмисних правопорушеннях, використовуючи традиційні категорії загального
права 14 15. Аналогічний підхід до цього питання застосовуватиметься й у цій книзі.
1. Найтиповіші випадки умисних правопорушень
Побиття. Побиття є навмисною взаємодією відповідача з позивачем, наслід-
ками якої є нанесення позивачеві пошкоджень чи образи 16. Природа умислу вже
обговорювалась. Щодо побиття, то необхідно підкреслити, що у його випадку
відповідач не має наміру завдати конкретних ушкоджень, а тільки здійснити
безпосередній контакт з позивачем. Припустимо, шо внаслідок попередніх травм
нога особи є особливо чутливою. Не здогадуючись про це, відповідач вдарив
позивача по ній, і це не завдало б відчутної шкоди здоровій нозі, проте у цьому кон-
кретному випадку стало причиною серйозної травми. Відповідач буде нести
відповідальність, хоч би він і не мав наміру завдати таких серйозних тілесних уш-
коджень позивачеві17.
Для того, щоб класифікувати випадок як побиття, взаємодія повинна харак-
теризуватися тілесним ушкодженням або образою. Найчастіше положення
деліктного права про побиття застосовуються у випадках, коли відповідач здійснює
фізичне насильство над позивачем, внаслідок чого заподіює йому тілесних ушкод-
жень. Нанесення образи — це взаємодія осіб, яку більшість громадян розцінили б
як образливу, і відповідач це усвідомлює. Прикладом нанесення образи є ситуація,
коли на особу плюють чи коли її штовхають.
14 Наприклад, у справах □ автомобільних аварій. Хоч, звичайно, недбалість водія є достатньою
причиною, щоб притягти його до відповідальності за пошкодження, які є наслідком аварії, у деяких шта-
тах прийнято особливий «пасажирський» закон, який знімає з водіїв відповідальність за недбалість і
визначає їх провину як необачну поведінку чи грубу необережність, кати постраждала особа була
«пасажиром» водія.
15 Кеяаїетепі § 870 свідчить: «Особа, шо умисно спричинила ушкодження іншій особі, є предметом
відповідальності за спричинену шкоду, якшо в поведінці такої особи є ознаки вини, і вона невиправдана.
Ця відповідальність може настати, незважаючи на той факт, що поведінка суб’єкта дії не підпадає під
традиційно визначені категорії деліктної відповідальності».
6 Див. Кеігаїетепі § 13.
7 Див. УоіЬиг% и. Ритеу, 50 М.ЗУ. 403 (ЗУіа. 1891).
380
Розділ XI
Обставини, за яких відбулась подія, допомагають встановити, чи був контакт
«образливим» . Нелогічно стверджувати, що відповідач діяв з наміром принести
користь позивачеві, якщо на це не було згоди останнього. Наприклад, якшо лікар
оперує позивача без його дозволу, це можна кваліфікувати як образу дією. Щоб
кваліфікувати випадок як побиття, необхідно встановити факт безпосереднього
контакту однієї особи з іншою. Проте американським правом передбачена мож-
ливість подання позову за фактом побиття, навіть якщо контакт був непрямим.
Наприклад, для кваліфікації дії у якості контакту достатньо встановити, шо був
збитий капелюх з голови людини або завдано удару по машині, в якій вона їхала .
Контакт не обов’язково повинен бути насильницьким. Для того щоб кваліфікувати
контакт як шкідливий, потрібно довести сам факт безпосереднього або непрямого
контакту відповідача з тілом позивача. В американському суді побиттям може бути
визнане навіть зараження венеричною хворобою, якщо відповідач бажав або допус-
кав можливість зараження хворобою позивача .
Напад. Напад має багато спільного з побиттям, але факт нападу не передбачає кон-
такту. Нападом визнається навмисна дія відповідача, яка викликає в позивача обгрун-
товану підозру, що його збираються побити. Необхідною умовою для підозри в побитті
має бути наявність такої ситуації, щоб у пересічної людини виник страх. Це означає,
що відповідач повинен мати реальну можливість здійснити свою погрозу. Проте
відчуття страху позивачем не є обов’язковою умовою18 19 20 21. Навіть коли позивач — люди-
на хоробра, він все одно може подавати позов про відшкодування, якшо він усвідом-
лював наявність загрози. Взагалі одних слів без вчинення фізичних дій недостатньо для
того, щоб викликати обгрунтоване побоювання побиття. Виникнення страху має зу-
мовлюватись безпосереднім наміром особи втілити свою погрозу в життя негайно.
Так, погроза завдати шкоди особі іншим днем не є безпосередньою загрозою. Схожим
на це прикладом є погроза застрелити особу, хоч у момент погрожування зброї у відпо-
відача немає, і оскільки це не є безпосередньою загрозою, то зрозуміло, що для позову
по факту здійснення нападу немає достатніх підстав22 .
Як правило, люди говорять про «напад» та «побиття» як про поняття тотожні
або невід’ємні. Проте це на так. Дійсно, дуже часто ці поняття тісно пов’язані одне
з одним, проте існують і випадки нападу без побитгя і побиття без нападу.
Незаконне позбавлення волі. Незаконне позбавлення волі — це незаконне об-
меження дій особи проти її волі 23 24. В основі цього делікту є завдання моральної
шкоди, яка з’являється, коли чиясь свобода обмежується безпідставно . Від-
повідач у таких випадках або навмисно обмежує дієздатність особи, або існує
18 Див. Веяаіетепі Елаїе Вепкіаите у. РгаП, 365 А.2<1 792 (Ме 1976) (лікар нахилив голову пацієнта,
який помирав, шоб пацієнт краше виглядав на фотографії, незважаючи на заперечення останнього, що
було розцінено, як побиття та посягання на недоторканість особи), а також Рісіїег у. МигрНу, 203 Мізс.
51, 113 N.¥.5. 388 (1952) (збудження позову про побиття, кати офіцер поліції змусив позивачів сфото-
графуватися та зняв відбитки їх пальців, шо законом ие передбачено); СаІІеІа у. Оиаюіз, 353 Е.5ирр. 196
(8.6.М.У. 1972) (проникнення до приміщення, де знаходилась Джекі Кенеаі Онасіс, та доторкання до
неї під час спроби зробити фотографії були розцінені як образливий контакт та, звідси, як побиття.).
Див. також Кезіагетепі § § 15, 18, 19.
19 Див. Сгоатап у. Ткигіт/, 143 N.£.2(1 814 (Мазз. 1957) (випадок, коли відповідач здійснив наїзд
своїм автомобілем на автомобіль, в якому знаходився поліцейський, був кваліфікований як побиття).
20 Див. КаМееп К. у. ВоЬепВ., 198 Саі. Кріг. 273 (Саі. Арр. 1984) (зараження однієї особи генітальним
герпесом від іншої, яка знала про наявність у неї цього захворювання).
21 Кезіаіетепі § 22.
22 Див. Вгоокегу. Віїчепкоте, 993. Е. 350 (8.С. 1919) (випадок, коли відповідач у телефонній розмові
погрожував зламати позивачу шию, не був визнаний нападом, тому шо позивач знаходився за межами
досяжності відповідача). Див. Кезіагетепі § 24.
23 Див. Кезіаіетепі § 35.
24 Другий Кезіаіетепі певним чином пом’якшує це, надаючи позивачеві право на відшкодування
шкоди, навіть якшо він чи вона не усвідомлювали або не розуміти наявності незаконного позбавлення
волі щодо них, внаслідок чого була заподіяна шкода.
Деліктне право
381
обгрунтована впевненість у тому, шо дієздатність особи буде обмежена. Це, власне,
е ув’язненням, яке може здійснюватись внаслідок застосування фізичної сили або
шляхом залякування. Ув’язнення може також здійснюватися через утримання чи
неспроможність потерпілого здійснити втечу 25.
Залякування чи фізична перешкода , що сковують позивача у певних його діях,
мають бути реальними і відчутними. Наприклад, незаконне позбавлення волі не
буде вважатися таким, якщо особі скажуть залишатись у кімнаті, але не буде завдано
їй погроз чи фізичних страждань, чи створено фізичні перешкоди до того, щоб особа
покинула шо кімнату. З іншого боку, незаконне позбавлення волі має місце в
ситуаціях, коли власник крамниці затримує особу, яка підозрюється в крадіжці із
крамниці. На такі випадки деякі штати видали статути, шо надають імунітет
власникам крамниць за обставин, коли вони мають привід для затримання і роблять
це у прийнятній формі26.
Порушення кордонів власності. Порушення кордонів власності вважається втор-
гненням на територію, шо є власністю іншої особи27. Умислом вважається те, що
порушник мав намір порушити кордон власності на землю, власником якої є інша
особа. 1 тут недоречно вести мову про те, чи знала особа, що знаходиться в межах
приватної власності іншої особи, чи вона вважала, що це її власність. У такій ситу-
ації не вимагається встановлення факту наявності фізичних ушкоджень. Можли-
вість завдання таких ушкоджень припускається. Жорсткі правила порушення
кордонів приватної власності відображають високу цінність землеволодіння у
феодальні часи. Вони також відображають той факт, шо у загальному праві право
недоторканності кордонів власності було єдиною можливістю довести право влас-
ності на землю. Сьогодні це можна зробити через судовий позов. Позов про пору-
шення кордонів власності використовується навіть у теперішній час, шоб запобігти
отриманню права власності через неправомірне володіння чи, простіше, через право
набувної давності — спосіб отримання права власності в результаті тривалого
використання 28.
Порушення кордонів власності також матиме місце, коли відповідач зробив так,
шо якийсь предмет опинився у межах кордон ів власності позивача. Складом такого
правопорушення є забруднення чи інше внесення шкідливих речовин на чиюсь
землю чи в повітряний простір над нею. Суди дозволили подавати позови про пору-
шення кордонів власності у випадках, коли дим чи інші забруднюючі речовини
опинилися на землі позивача і завдали їй шкоду 29. Так стародавні делікти щодо
неподобства чи порушення кордонів власності пристосовуються до сучасних за-
гальноправових основ захисту навколишнього середовища. Навіть пересікання
об’єктів власності позивача повітрям чи під землею можуть в деяких випадках роз-
глядатися як порушення кордонів власності. Це є наслідком загального правила, шо
власність, якою володіє особа, є клаптиком землі від центру Землі і до небес. Таке
розуміння власності змінилося нині, особливо з приходом повітряного транспорту,
25 Див. ШіІНакег V. Замі/огіі, 85 А. 399 (Ме. 1912) (відповідач — керівник релігійного культу
погодився допомогти позивачу, в минулому — члену нього ж культу, дістатися до Америки на його
приватній яхті; по прибуттю сказав позивачу, що той може залишити яхту, але відмовився надати човна,
шоб доставити позивача на берег).
26 Див. Наіпг V. Зкорко Зіогев, Іпс., 359 N3^. 2й 397 (У/І5. Арр. 1984) (скасування рішення суду
присяжних на користь позивача на основі такого законодавчого акта).
27 Первинне тлумачення загального права у питанні порушення кордонів приватної власності
передбачає відповідальність при відсутності фактичної вини. Однак більшість дій, спрямованих на пору-
шення кордонів власності, включає навмисне проникнення на земельну ділянку. Кеяаіетепг § 166.
28 Див. роздії XII, де розглядаються випадки затвердження права власності, незважаючи на пося-
гання іншої особи.
29 Див. Вогіапсі V. Запііек Ьеаіі Со., Іпс., 369 8о. 2д 523 (Аіа. 1979) (компанія з переробки свинцю
була притягнута до відповідальності за позовом, поданим фермером, який зазнав збитків через те, шо
частки свинцю з заводу цієї компанії з повітрям потрапили на його ділянку й завдали шкоду врожаю.
382
Розділ XI
коли настала необхідність вільного перельоту над землею, що є приватною
власністю 30.
Привласнення майна. Привласнення майна — один з багатьох загальноправових
деліктів, який чимось нагадує незаконне володіння чужою власністю. Але, якщо не-
законне володіння власністю є лише певною суттєвою перепоною у володінні
приватною власністю, то привласнення — це настільки серйозна перешкода, що
внаслідок неї цінність приватної власності практично втрачається для первинного
власника. Коли приватна власність не забрана чи утримана неправомірно, власник
вправі подати позов про відшкодування збитків. Розмір відшкодування залежить від
тривалості часу, протягом якого відповідач користувався річчю, від добросовісності
набувача, від того, скільки суттєвих ушкоджень було завдано, і від обсягу незруч-
ностей, шо були заподіяні справжньому власнику31 32.
Віндикація. Власник, позбавлений рухомого майна, може вдатися до альтер-
нативного засобу судового захисту й подати позов про повернення права на
володіння рухомим майном. Інколи такі випадки називають «позовами з достав-
кою». Власник порушує такий позов, коли вартість рухомого майна особливо важко
визначити чи коли майно є унікальним або незамінним. Найчастіше такі позови
подають продавці рухомого майна у кредит під проценти. Якшо боржник не спла-
чує необхідної суми, кредитор може подати віндикаційний позов й повернути
майно через суд .
2. Захист при навмисному скоєнні правопорушення
Згода. Згода може бути виправданням для будь-якого навмисного правопору-
шення, якшо позивач відкрито чи натяком погодився із заподіяною шкодою. Зго-
дою може вважатися також той факт, коли позивач сам поставив себе в ситуацію,
в якій було зрозуміло, що матиме місце шкода. Наприклад, якщо боксер вийшов на
ринг, то це означає, що він дав згоду на завдання побоїв і тому не зможе виграти
судову справу по їх відшкодуванню. Однак, якщо його супротивник мав цеглину у
своїй рукавичці, він вийшов за рамки згоди33.
Законодавство більшості штатів сповідує правило, що якшо особа згодилась на
можливе заподіяння шкоди, то забороняється подавати цивільно-правовий позов,
що випливає із вчиненого злочину. Але якщо існують норми закону, які виключають
можливість нанесення шкоди певним колам осіб, як, наприклад, дітям, оскільки
вони не розуміють наслідків своїх дій, згода не забороняє судове провадження по
правопорушенню 34.
Імунітет також надається особі , яка змушена спричинити шкоду для того,
щоб запобігти ще більшій шкоді. Так, особа, дії якої спрямовані на захист таких
30 Келаїетепг § 159 (2): «переліт літака через територію, яка знаходиться в приватній власності,
визнається порушенням права на володіння нерухомістю лише в тому випадку, коли , і тільки кали, (а)
літак пролітає дуже низько над землею та (б) літак створює перешкоди у користуванні землею». Під час
розгляду однієї справи суд вирішив, що отрута, розпилена з літака, має відношення до польоту, і такий
політ визнається порушенням права на володіння нерухомістю, адже отрута досягла нижчого шару ат-
мосфери й створила власнику перешкоди в користуванні його землею. Див. Зскгапк V. СПІіат, 380 8.У/.
2д 743 (Тех. Сіу. Арр. 1964).
3* Див. Яеяаіетепі § 222 А.
32 Отримання процентів від продажу рухомого майна та засоби судового захисту розглядаються в
розділі XII.
33 Див. НаскЬап у. СіпсіппаИ Веп^аВ Іпс., 601 Р. 2<1 516 (10* Сіг. 1979) (після того, як суддя під час
проведення футбольного матчу зупинив гру, один футболіст вдарив іншого по потилиці й зламав йому
шию. Постраждалий гравець подав позов, оскільки ніколи не давав своєї згоди отримувати удари після
закінчення гри).
34 Прикладом законодавчих актів, створених на захист певного класу осіб, є статут про так зване
згвалтування за статутним правом. Згідно з ним законодавчим актом, особа жіночої статі, яка не досягла
встановленого віку, може подавати в суд, навіть якшо вона дала згоду на статеві стосунки. Див. розділ
XIV.
Деліктне право
383
важливих суспільних інтересів, як життя людини чи цінного майна, може мати
привілеї заподіяти меншу шкоду, щоб запобігти більшій. Привілеями користуються
наступні дії: необхідна оборона (особистий захист та захист інших осіб, захист
майна) та стан крайньої необхідності.
Необхідний захист. Особистий захист, захист інших осіб і захист приватної влас-
ності розглядаються як захист проти образи дією, побоїв чи незаконного позбавлен-
ня волі і можуть фігурувати у такій якості, якщо сторона-позивач захищається в
прийнятній формі і так, шоб вияв захисту відповідав реальній небезпеці. Таким
чином, якшо особу б’ють, то вона не може застрелити особу, яка її б’є, і стверджу-
вати, що це була необхідна оборона, але це можливо, якшо вона переживала обгрун-
тований страх за своє життя. Особа може використовувати силу не більше, ніж
потрібно, шоб зупинити напад. У цьому і полягає класичне правило, згідно з яким
проти сили,
протисила.
що загрожує життю, може застосуватися тільки еквівалентна їй
Взагалі дії, що загрожують життю особи, яка здійснює напад, дозво-
лені тільки у випадку, коли існує реальна загроза нанесення смертельних пошкод-
жень об’єкту нападу. Самозахист власності може мати місце тільки у випадку, коли
особа має допустиму можливість повернути її негайно після того, як вона була вкра-
дена, або перешкодити такому викраденню. І знову ж таки вимагається застосуван-
ня при цьому лише прийнятних засобів.
Стан крайньої необхідності. Стан крайньої необхідності використовується для
виправдання застосовуння тих чи інших засобів у справах про порушення кордонів
власності чи привласнення. Стан крайньої необхідності дає можливість використо-
вувати і навіть ушкоджувати власність іншої особи для того, шоб запобігти завданню
більшої шкоди особі чи суспільству взагалі. Розрізняють два види стану крайньої
необхідності — суспільного і особистого характеру.
Стан крайньої необхідності суспільного характеру — це ситуація, у якій існує
обірунтована необхідність пошкодити чиєсь майно, з тим щоб запобігти ше
більшим збиткам, що можуть бути завдані суспільству. Відомий випадок часів Гро-
мадянської війни ілюструє, що саме можна розуміти під «обгрунтованою необ-
хідністю». Після того, як жителі міста Тенесі дізналися, що наближаються війська
Сполучених Штатів, вони знищили весь запас віскі місцевих винокурних заводів,
побоюючись, що військові, вип’ючи віскі і перебуваючи у нетверезому стані, роз-
грабують все місто. Власники заводів подали позови про відшкодування вартості
віскі, але місто успішно виграло справу, мотивуючи тим, що це був стан крайньої
необхідностізб.
Стан крайньої необхідності суспільного характеру є дуже схожим зі станом
крайньої необхідності особистого характеру, але в другому випадку йдеться про
запобігання більшої шкоди, що може бути завдана іншій особі чи її речам. Стан
крайньої необхідності особистого характеру дає підстави суду відмовити в позові
про незаконність порушення кордонів власності37. Однак особа, яка використала
стан крайньої необхідності особистого характеру, буде зобов’язана заплатити за всі
завдані нею фактичні збитки 38.
33	Кеяаіетепі (Зесопсі) Топ § 65 визначає, шо вдаватися до насилля, яке може призвести до смер-
тельних наслідків, допустимо лише тоді, коли існує реальна загроза життю і немає ніякої можливості
втекти. Проте різні штати по-різному вирішують це питання . Див. ЗНах V. Воч/еп, 277 Г 8црр. 314 (О.8.С.
1967) (випадок, коли відповідач вистрелив позивачеві у ногу після того, як позивач погрожував йому на
словах, був кваліфікований як самозахист; склалася така ситуація, у якій існувала реальна загроза життю
відповідача, хоч позивач ніколи не погрожував вбити його.
36	Див. Напізоп у. Юзсіот, 54 Тепл 99 (1872). Якшо б сьогодні муніципалітет конфіскував майно
через суспільну необхідність, він був би змушений відшкодувати збитки згідно з вимогами статті 5
Конституції щодо «справедливої компенсації». Див. розділ XIII.
37	Див. Ріоо/у. Ритат, 71 А. 188 (Ус. 1908) (власник доку відв’язав приватний човен, пришварто-
ваний у його доку на час шторму; за це власника доку було притягнуто до відповідальності на тій підставі,
що власник човна діяв згідно з особистою необхідністю).
38	Див. Уіпсепіу. Ьаке Егіе Тгапір. Со., 124 КУ/. 221 (Міпп. 1910) (відповідача — власника вантаж-
384
Розділ XI
Г. Недбалість
Як уже зазначалося, недбала поведінка — це поведінка, пов’язана з
безпідставним ризиком спричинення пошкоджень, які настали і внаслідок яких
позивач подає позов. Іншиши словами, ця ситуація чітко просліджується, якшо
недбалістю ми будемо вважати дії, що порушують встановлений законом рівень без-
пеки, необхідної для захисту інших осіб від безпідставного ризику заподіяння
шкоди.
Недбалість ще розглядається як «порушення обов’язків»39 *.
Існує три елементи забезпечення позовів по факту недбалості. Позивач
повинен довести: 1) порушення обов’язків, 2) втрати, спричинені цим порушен-
ням, 3) пошкодження. Але й у ситуаціях з позовами про недбалість є виправдання.
Питання пошкоджень ми розглянемо разом із питанням розміру можливого
відшкодування по усіх деліктних справах. Зараз же ми зупинимося на тому, як
визначається причинний зв’язок дії і наслідків при недбалості. А потім перейдемо
до деяких елементів захисту.
1.	Недбалість: порушення обов'язків
Стандарт пересічної людини. Всі суб’єкти суспільства мають утримуватись від
поведінки, що створює безпідставну загрозу виникнення шкоди. Стандарт «пересіч-
ної людини» — це, насамперед, норми поведінки, дотримання якої люди очікують
один від одного. Ці норми передбачають, якшо будь-яка інша пересічна особа знає
про те, що такі-то її дії можуть створювати небезпеку для інших, то відповідач теж
має усвідомлювати це. Таким чином, при розгляді прецедента буде повністю спра-
ведливим не брати до уваги інтелектуальний рівень чи фактичну відсутність знань
відповідача, крім випадків, коли останній є ще дитиною . Особисті риси суб’єкта
правопорушень можуть братися до уваги, але тільки стосовно об’єктивного стандар-
ту, за яким відповідач, обмежений у правоздатності, не буде вже прирівнюватись до
нормальної «пересічної людини», а до «пересічної людини», яка має таку ж причину
обмежень правоздатності.
В решті ж випадків норма поведінки «пересічної людини» встановлюється: 1) ета-
лоном поведінки, визначеним звичайним нормативним актом (наприклад, правила
техніки безпеки на будівництві чи правила дорожнього руху) чи рішенням судового
органу (прецедентом), 2) судом присяжних (чи суддею), якшо немає ні нор-
мативного акта, ні попереднього рішення суду на основі фактів стосовно того, чи
була небезпека отримання шкоди такою, що пересічна людина могла б її перед-
бачити 41. Якшо відповідач порушив правила безпеки, то це порушення саме по
собі є не більше ніж доказом недбалості42. Таке порушення є недбалістю тільки у
тому випадку, якшо суддя вирішить, що правила безпеки були складені, шоб не
трапилося саме такої шкоди, яка була завдана 43.
ного судна, пришвартованого до пірса позивача на час сильного шторму, було притягнуто до
відповідальності за збитки, спричинені судном, яке під час шторму пошкодило пірс). Ці форми
необхідності нагадують твердження про необхідність як засіб судового захисту у кримінальному праві.
Див. розділ XIV.
® Кезіаіетепі § 282.
Див. ЯоЬегКу. Яіп%. 173 КУ/. 437 (Міпп. 1919), дитина-відповідач не була обкладена штрафом за
те, шо йшла перед машиною, що рухалась, тому що й будь-яка інша дитина такого ж віку та зрілості вела
б себе так само.
4* Кезіаіетепі § 285.
42 Менша частина штатів дотримується правила, за яким порушення правил є не більш ніж доказ
недбалості, і не може бути використаним присяжними при винесенні вироку.
43 Див. Сопіз у. Дсоїі, ЦК. 9 Ех. 125 (1874), класичний приклад такого обмеження. Г. подав позоа
проти перевізника за вівцю, яка випала за борт корабля і пропала. Власник вівці подав позов на
перевізника за недбалість, а саме — за порушення правил, які вимагають, шоб усі тварини були розмішені
Деліктне право
385
Окрім статутних правил існує цілий ряд звичайних правил співжиття людей, що
утримують їх від дій, які створюють безпідставну загрозу виникнення шкоди.
Перелік їх використання безмежний 44. Це і відрізняє недбалість від умисного пра-
вопорушення, кваліфікація якого окреслюється визначеними нормами.
Недбалість у професії. Коли недбалість виникає на професійному рівні, як,
наприклад, злочин лікаря при лікуванні хворого, застосовується «професійна версія»
стандарту пересічної людини. Цей стандарт визначається за зразком звичайного
представника відповідної професії, який має добру практику і професійні навички 45 46 47.
І тільки коли справа порушена проти відповідача, який не є професіоналом, норми
поведінки у вищезазначеній ситуації можуть встановлюватися попереднім
рішенням суду чи будь-яким іншим підходящим до цього випадку правилом. Але
якщо лікар, наприклад, дотримувався звичайних і традиційних правил, суд навряд
чи може звинуватити його у недбалості . При розгляді справ у деяких судах норми
поведінки лікарів часто опосередковуються тим фактом, що їх спосіб лікування
вважається кваліфікованим для лікарів місцевості, де практикує відповідач, однак
загальна тенденція вирішення зазначених спорів не базується на такій практиці.
Звичайно, для вирішення питання правильності норм поведінки запрошуються
свідки, які можуть виступити в ролі експертів, наприклад, інший лікар у цій галузі,
який може висловити свою думку щодо прийнятності тієї чи іншої поведінки 4 .
Кез Ір$а (одиііиг (речі говорять самі за себе). Доказ недбалості може бути дове-
дений через прямі чи побічні свідчення. Поняття Кев Ірза ЬодиіШг використо-
вується, коли факти, що констатують заподіяння шкоди, свідчать на користь
відповідача 48. Наприклад, якщо відповідач контролював ситуацію чи прилади, що
заподіяли шкоду позивачеві, і встановлено, що ушкодження такого типу не з’яви-
лись просто так, без недбалості відповідача, то присяжних можуть попередити, що
відповідач проявив саме недбалість 49.
Характер і обсяг зобов’язань, що випливають із деліктів. Питання обсягу відпо-
відальності розглядаються в контексті розгляду обсягу зобов’язань. В основному,
коли закон накладає обов’язки утримуватися від дій, а не змушує осіб робити
позитивні вчинки. Одним із випадків, де це питання постає досить гостро, є «не-
подання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані». В Сполу-
чених Штатах, як правило, особа не зобов’язана допомагати чи рятувати іншу особу,
яка перебуває в небезпеці. Однак за особливих обставин (спеціальні відносини між
особами) таке зобов’язання може мати місце. Так, службовець готелю повинен до-
помагати його мешканцям при пожежі, або шкільний персонал зобов’язаний нагля-
дати за школярами 50. Спеціальними відносинами можна назвати ситуацію, в якій
рятувальник сам поставив іншу особу в скрутне становище 51. Це може мати місце
і тоді, коли особа, почавши надавати допомогу жертві, поставила її в гірше ста-
в загоні під час плавання. Не перешкодило б війні випасти за борт корабля. Проте за правилами загони
встановлювалися для того, шоб звірі не переносили хворобу, а не для того, шоб вони не випадали за борт.
Тому власник не може спиратися на цей закон для доведення вини.
44 Див. К'еігит V. ВКО Оепегаї, Іпс., 15 Саі. 36 40, 539 Р. 26 36 (1975) (радіостанція понесла
відповідальність за дії радіослухачів, які керували машинами безрозсудливо, аби першими приїхати на
радіостанцію і отримати приз).
45 Див. Ргоззег & Кееіоп (виноска 1).
46 Але див. НеШп% у. Сагеу, 519 Р. 26 981 (\УазЬ. 1974) (випадок порушення професійної етики
лікарем-офтальмологом, який відмовився зробити тестування на наявність глаукоми, посилаючись на
обгрунтоване свідчення експерта про те, що на практиці такого не роблять з пацієнтами до 40 років).
47 Див. розділ III, де обговорюється питання про свідчення експертів.
4* Див. КезіаСешепі § 328 О.
49 Див. УЬагга у. Зрап^агд, 25 Саі. 26 486,154 Р. 26 687 (1944) (застосування принципу гез ірза Іорзіпіг
дало змогу задовольнити позов пацієнта, який під час операції по видаленню апендициту, перебуваючи
у стані непритомності, отримав травму плеча).
50 Див. Ргоззег & Кееіоп (виноска 1).
51 Але див. Уапіа у. Ві^ап, 155 А. 26 343 (Ра. 1959) (рішення на користь відповідача у випадку, коли
аідловідач підбурив позивача кинутись у річку й не надав йому належної допомоги). Див. Ргоззег &
Кееіоп (виноска 1), де наводяться інші приклади подібних рішень.
25 3.340
386
Розділ XI
новище порівняно з тим, у якому вона могла б бути без надання допомоги52.
Особливі (спеціальні) відносини можуть існувати також між власником землі і
людьми, які на ній знаходяться. В принципі власник землі не зобов’язаний нічим
перед простим перехожим, окрім того, шо він не має права заподіяти йому шкоду
через умисні або безпричинні дії. Однак власник, який запрошує людей до себе в
гості, має попередити їх про будь-яку можливу небезпеку чи усунути її, якшо вона
потенційна, і є можливість її усунути. Особливу увагу власник повинен звертати на
дітей, оскільки вони є «джерелом підвищеної небезпеки». Отже, власник землі
відповідальний за шкоду, заподіяну дітям у небезпечних місцях на його землі, що
привертають їх увагу. Це правило застосовується у справах, коли увагу дітей привер-
тають створені людиною небезпечні місця, такі, наприклад, як затоплена шахта для
виробітку гравію. Вона містить приховану небезпеку. Власне кажучи, визначення
«джерело підвищеної небезпеки» не означає нічого іншого, крім того, шо передба-
чає врахування власником землі особливих обставин привабливості для дітей і
відсутності у останніх здорового глузду, властивого дорослим 53.
2.	Причинний зв'язок у справах про недбалість
Щоб зафіксувати причинний зв’язок, позивач повинен довести, що дії
(бездіяльність) відповідача чи порушення ним обов’язків були фактичною і безпо-
середньою причиною заподіяної шкоди.
Фактична причина. Фактична причина, як правило, встановлюється перевір-
кою причинно-наслідкового зв’язку з урахуванням такого застереження, як «якби
тільки не». Таким чином з’ясовується, чи була б заподіяна шкода позивачеві «якби
тільки не» дії відповідача, і вирішується, чи дійсно дії останнього призвели до
заподіяння шкоди. Іншим способом такої перевірки є тест на «суттєвість дії», за до-
помогою якого встановлюється, чи дійсно дії відповідача були суттєвими в
заподіянні шкоди. Тест «якби тільки не»дає досить узагальнене уявлення щодо при-
чинно-наслідкового зв’язку подій. Якби це був єдиний причинний зв’язок, який
потрібно було довести, відповідальність наставала б через зовсім абсурдні ситуації.
Наприклад, якшо водій необачно керував своєю машиною і збив пішохода, то
зрозуміло, що потрібно притягувати водія до відповідальності. Але якшо машина
збила пішохода, котрий виявився терористом, шо прямував до міської ратуші з бом-
бою в кишені, і від удару бомба вибухнула, що спричинило розбиття вікон в радіусі
2-х кварталів, а скло, падаючи, порізало позивача — покладення відповідальності
на водія за все це було б досить незрозумілим. Суд, звичайно, не виніс би такого
рішення, логічно обгрунтовуючи це тим, що дії відповідача не були «безпосе-
редньою причиною» завданої позивачу шкоди.
Безпосередня причина. Безпосередня причина, всупереч визначальному зна-
ченню терміну «безпосередня», має тільки поверховий зв’язок з близькістю чи
віддаленістю причини від результату. Скоріше має йтися про неї, як про юридичну
причину — обставини, за якими згідно з законом настає відповідальність. Як така,
безпосередня причина більше стосується питання обов’язку, ніж «причини». Тут до-
речно розглянути справу Палсграфа проти Залізниць Лонг Айленду (Раїзуа/V. Ьоп& Із-
Іапд Я./?)54. Вона містить, напевно, найбільш відомий обмін думками в суді з
приводу деліктних позовів. Ситуація була приблизно такою ж, як описана в попе-
52 Див. геїепко V. ОітЬеІВгаз., 287 N.¥.5.134 (1935) (притягнення до відповідальності представників
компанії у випадку, коли особа відчула себе недобре, перебуваючи у магазині компанії; персонал відвів
цю особу до санітарного пункту магазину й залишив там без нагляду на 6 годин, що завдало цій особі
шкоди).
53 Див. К.е5іа<етеп( § 339. Інші обов’язки власників землі розглядаються у розділі XIII.
54 Див. 248 К¥. 339, 162 КЕ. 99 (1928).
Деліктне право
387
рвдньому параграфі. А саме: службовець залізниці допомагав пасажиру зайти до ва-
гона поїзда і при цьому спричинив випадання багажу пасажира, де були феєрверки,
які вибухнули. Внаслідок вибухова хвиля збила важкий стовпець в кінці залізничної
платформи, який впав на місіс Палсграф і заподіяв їй шкоду. Суддя Кардозо з
Апеляційного суду Нью-Йорка висловив думку більшості, виносячи вирок не на
користь позивача: дії працівника залізниці не були недбалістю, оскільки він не повинен
був обслуговувати місіс Палсграф та не міг передбачити наслідків, що настали.
Як правило, підсумком суперечок з приводу безпосередності причини є лише
констатація розбіжностей у поглядах.
Але, якщо суд вирішує, що заподіяння шкоди можливо було передбачити, він
визнає цю обставину як безпосередню причину. В такому випадку не постає
питання, чи дійсно відповідач передбачав настання шкідливого наслідку. Достатньо
визнати, що теоретично пересічна людина могла б це передбачити.
Інша перевірка, що пропонується, це тест на «направленість» дії. Метою цього
тесту є встановити, шо дія відповідача була безпосередньою причиною заподіяння
шкоди позивачу, якшо існує нерозривний ланцюг подій між дією і заподіяною шко-
дою . Дехто не вважає тести на направленість дії та на можливість її передбачення
за окрему перевірку, а лише простим повторним підтвердженням обсягу обов’язків
відповідача.
Проміжна причина. Важливим моментом при знаходженні причини нанесення
шкоди є з’ясування «проміжної причини». Проміжна причина вказує на зв’язок
події з недбалими діями відповідача, шо призвели до заподіяння шкоди. Якшо
проміжна причина була безпосередньою причиною заподіяння позивачу шкоди, то
відповідач, як правило, звільняється від відповідальності. Але, якшо проміжну
причину відповідач міг не допустити, він, звичайно, буде відповідати за заподіяння
додаткової шкоди. Наприклад, особа, що дозволила розлити бензин на дорозі, може
бути притягнута до відповідальності за шкоду, спричинену кинутою третьою особою
запаленою цигаркою. Відповідальність настане тому, шо зазвичай людина могла б
передбачити, шо це може статися.
На відповідача може бути накладена відповідальність, навіть якшо шкода ста-
лася через погодні умови, якщо це можливо було передбачити 5 .
3.	Виправдання у справах про недбалість
Відповідач, притягнутий до відповідальності за недбалу поведінку, звичайно,
намагається заперечити існування причинного зв’язку і порушення обов’язків.
Правильність висловленого виправдання у справі про недбалість залежить від таких
категорій, як «пряма недбалість», «відносна недбалість», «прийняття на себе ризику»
та різних імунітетів.
Пряма і відносна недбалість. Починаючи, принаймі, з 1809 р., інститут загаль-
ноправового виправдання базувався на правилі, за яким позивач позбавляється
будь-якої компенсації, якщо він сприяв заподіянню собі шкоди через свою особисту
недбалість, навіть унаслідок незначних дій 55 * 57. Таке правило — «все або нішо» —
55 Див. Іп-ге Роїетіз апб Ритезз, ЗУісіїу & Со., (1921) З К.В. 560, АП Е.К.В.ер. 40 (дія відповідача,
який упустив дошку, шо спричинило іскру , внаслідок якої вогонь знищив корабель, була безпосе-
редньою причиною пожежі иа кораблі, незважаючи на те, що неможливо було передбачити пожежу як
наслідок упущення дошки).
54 Див. СНаве V. К'азИіп^іоп ІУаіег Ропег Со., 111 Р. 26 872 (Ібайо 1941) (енергокомпанія розмістила
провід електромережі так, шо можна було передбачити, що він може з’єднатись.! компанія несла
відповідальність, коли він з’єднався і спричинив пожежу, що знищила сарай позивача).
57 Див. НоДтап V. /оие5, 280 5о. 26 431 (Ріа. 1973), яка розглядалася у Верховному суді Флориди.
Рішення у цій справі вплинуло на прийняття у ньому штаті відповідного закону, згідно з яким форму-
лювання «недбалість позивача» було змінене иа «відносна недбалість», про що йшлося у розділі II. Див.
Додаток А.
25-9-340
388
Розділ XI
ущемляло інтереси позивача, чия провина все ж набагато менша, ніж відповідача,
і з роками стала поширюватися думка, що це несправедливо і жорстоко. Тому десь
з 60-х років суди штатів почали змінювати своє загальне право, а законодавчі органи
штатів — видавати закони, шо встановлювали таке поняття, як «відносна
недбалість»,— правило, що діє в країнах з цивільним правом. Сьогодні 44 штати ке-
руються правилом «відносної недбалості»58.
Існує дві форми відносної недбалості : проста і складна. За простою формою
відносної недбалості відповідальність ділиться між позивачем і відповідачем
пропорційно їх долі вини. Наприклад, якшо суд присяжних встановлює, що на ЗО %
шкода заподіяна з вини позивача, то останній може отримати лише 70 % відшкоду-
вання з відповідача. Якщо ж позивач винен на 70 %, а відповідач на ЗО %,то позивач
може отримати відповідно ЗО %. Проста форма відносної недбалості найбільш
прийнятна для судів і схвалюється авторами коментарів до законодавства * 59.
Для визначення складної форми відносної недбалості характерний більш зако-
нодавчий підхід. Існують різні його версії, але найпоширенішою є така: позивач
може отримати відшкодування тільки в тому випадку, коли його вина не перевищує
50 %. За іншою її версією починає діяти «виключення рівною провиною». Це озна-
чає, що коли вина позивача визначається за пропорцією 50/50, то відповідач не
відшкодовує іншої половини 60.
Прийняття на себе ризику. Можливість виправдання через прийняття на себе
ризику має місце, коли позивач добровільно погодився взяти на себе ризик того, шо
може бути заподіяна певна шкода. Це виправдання дуже схоже з виправданням у
справах стосовно умисних деліктів, у яких мала місце потенційна згода, і остаточно
виключає отримання позивачем відшкодування. Щоб використати це виправдання,
відповідач повинен довести, що позивач знав і оцінював можливу небезпеку, але
наважився ризикнути. Ця згода може бути висловленою чи зробленою подумки.
Наприклад, глядач на бейсбольній грі знає, що існує ризик того, що м’яч може
полетіти на трибуни. І сидячи там, глядач виявив згоду ризикнути здоров’ям 61 * 63 64 * * *. Але
така згода не означає ризик від неявної небезпеки. Так, якщо глядача буде затоптано
некерованим натовпом, який намагається зловити м’яч, що летить на трибуну, не
можна сказати, що особа знала про такий вид небезпеки, тому що більшість людей
не передбачає такий вид небезпеки на бейсбольній грі .
Згода, шо випливає із прийняття на себе ризику, може бути викладена у
письмовій формі, і такі угоди часто мають місце при відкритих і вільних
підприємницьких відносинах між сторонами. Однак, якщо одна із сторін має
вочевидь нерівні права порівняно з іншою, то суд може відмовити у визнанні
такої угоди . Суд також звертає увагу на ступінь обізнаності сторін в укладеній
угоді .
Недбалість позивача повністю позбавляє його права на отримання відшкодування за
юрисдикцією штатів Маріленд, Вірджинія, Північна Кароліна, Алабама, Теиесі та округу Колумбія. Див.
Ргоззег & Кееіоп (виноска 1).
59 Див. НоДтап у. Лпа, в якій більшість суддів визнала пряму форму недбалості відповідача Див.
Додаток А.
60 Опублікований огляд дискусій навколо відносної форми недбалості відповідача див. Оач'кі С. 8о-
Ьеїзокп. «Рига» V?. «МойіГіед» Сотрагаїіте Еаиїї: ІЧосез оп (Не ОеЬаіе, 34 Етогу. К.єу. 65 (1985).
61 Див. справу АгЬе^аи V. Воапі о/Едисаііоп ЗоиГІї Л'ен Вегііп Сет. ВскооІ, 480 КЕ. 2<1365 (К¥. 1985)
(познвач визнав, шо перед грою у баскетбол, коли гравці пересувалися верхи на віслюках, їм сказали,
що «ризик перекладається на учасників»).
Див. Еее V. /Уаііопаї Ееа&ие ВазеЬаІІ СІиЬ о/Міікаикее, Іпс., 89 К3¥. 2<1 811 (\¥із. 1958).
63 Див. ІІпіоп РасіДс Каіігоасі Со. V. Вигке, 255 11.8. 317 (1921) (залізничне сполучення декількох
штатів).
64 Див. Сотегуа/опкір о/Еяаге о/Віпк, Іпс., 158 СаІ.Арр.Зб 138, 205 Саі.йріг. 513 (1984) (випадок,
коли відмова була визнана недійсною; хоча документ був написаний розбірливим почерком, твердження
про відмову висловлювалось за допомогою складного речення з 193 слів). Правомірність угод, укладених
у такий спосіб, нагадує посилання на несвідомість лій як засіб судового захисту у справах з договірного
права. Див. розділ X.
Деліктне право
389
Імунітетні права. Імунітетні права — виправдання за правопорушення, що
надається широкому колу людей. Найбільш відомими імунітетами в деліктному
праві є: імунітет чоловіка і дружини, імунітет батьків і дітей, урядовий імунітет.Ство-
рені імунітети були шляхом законотворчості, однак багато з них було й скасовано
нормативними актами парламенту та рішеннями суду.
В загальному праві подружжя не могло подавати позов один на одного, оскільки
закон розглядав його, як одне ціле, як одну особу. На такій же підставі встановлю-
вались імунітет батьків і дітей. Але сьогодні більшість штатів практикують судові
позови між чоловіком і дружиною чи дитиною і її батьками6 .
Урядовий імунітет прийшов з англійського загального права і грунтується на
тому, що «суверен завжди правий». Закон про імунітетні права суверена задовольняє
інтереси як федерального уряду, так і урядів штатів 66. В 1946 р., однак, Конгрес
ухвалив Федеральний закон деліктних позовів (Ресіегаї Тоїї Сіайпв Акт — ЕТСА), що
скасував федеральний урядовий імунітет, окрім імунітету по умисних деліктах б7.
Місцеві уряди і уряди штатів теж мають цей імунітет, внаслідок якого вони в
окремих випадках обмежують відповідальність державних працівників за правопо-
рушення. Часто імунітет поширюється і на місцеві муніципалітети, хоча б у тих
межах, у яких вони виконують функції уряду (протилежні приватним). Акти уряду
регламентують урядові функції і не можуть бути видані юридичною особою.
Наприклад, більшість поліцейських і пожежних управлінь є виключно урядовими
і використовують широке коло свого імунітету. З іншого боку, окружні лікарні і
аеропорти не є класично урядовими установами, тому не мають якихось суттєвих
імунітетних прав 68.
У 1960—1970-х рр. з поширенням страхування відповідальності багато штатів
відмінило імунітет державних і муніципальних органів. Дехто вбачав у цьому
позитивний крок до підвищення відповідальності урядових установ за їх правопо-
рушення, поширення на них компенсаційних полісів, що використовуються при
правопорушенні приватними особами. Багато хто критикував заборону імунітетних
прав, як істотну причину значного збільшення кількості судових процесів по
деліктних зобов’язаннях, і виступав за відродження багатьох загальноправових
форм імунітетів. У результаті такої негативної реакції імунітетні права останніми
роками знову відновлюються. В основному це виглядає так: Верховний суд штату
відміняє урядовий імунітет , як предмет загального права, а законодавчий орган не
погоджується з цим і видає закон, що їх реанімує 69 70.1 навіть ті уряди штатів, які самі
себе позбавили імунітетних прав, все ж таки зробили винятки для деяких деліктів.
Наприклад, це стосується нещасних випадків з державними автомобілями, погано
збудованих споруд, що є власністю держави і завдають шкоду людям тощо. Однак
багато урядів штатів не поширили імунітет на своїх працівників, які можуть нести
особисту відповідальність. У багатьох випадках, коли йдеться про відповідальність
державних службовців, уряд вживає деяких заходів щодо сплати визначеної
вироком суми покарання .
* Див. Зеї/V. Зеї/ 376 Р. 2<1 65 (Саі. 1962) (скасування Імунітету шлюбної пари), а також розділ II.
6 Принаймні при розгляді справ у федеральному суді імунітет уряду штату базується на положен-
нях Конституції і вважається, шо 11 поправка гарантує такий імунітет. Див. розділ VI.
Див. розділ VI.
® Питання про імунітет та особливі випадки розглядається у Ргоззег & Кееюл (виноска !),§§ 131—132.
69 Див. Рітпап V. Сігу о/ТауІог, 247 М.У/. 2<3 512 (Місії. 1976) (скасування урядового імунітету, за-
снованого на положеннях загального права) та Місії. Сотр. І.Илл.691.1401 (відновлення імунітету згідно
з прийнятим на основі справи Пітмана законодавчим актом).
70 Відповідальність державних службовців за порушення федеральних конституційних прав розг-
лядається по-різному. Відповідальність залежить від характеру імунітету.
390
Розділ XI
Д. Відповідальність за шкоду,
заподіяну у стані крайньої необхідності
1. Відповідальність за шкоду,
заподіяну спільно кількома особами
Джерела відповідальності за шкоду, заподіяну спільно кількома особами. Заподіяти
шкоду можуть дії більш ніж однієї особи. У цих випадках можлива «солідарна
відповідальність». Встановлення факту правопорушення, вчиненого кількома осо-
бами, є важливим процесуальним моментом, оскільки група правопорушників
підпадає і під «солідарну», і під «особисту» відповідальність за шкоду, заподіяну
всіма її членами. Це означає, що оскільки позивач може судитися тільки з одним
із відповідачів, щоб отримати відшкодування за шкоду, що була заподіяна всіма пра-
вопорушниками, то кожен з правопорушників окремо несе відповідальність за
заподіяну шкоду. У свою чергу єдиний нешасний член групи, якого осудили, має
«право регресивних вимог» до інших членів групи, тобто він має право вимагати
пропорційного відшкодування від кожного з них71. Водночас інші члени групи мо-
жуть бути «виправдані» без обов’язку відшкодовувати витрати 72.
Супутні дії. Розрізняються 2 види обставин, за яких окремі дії осіб не розгля-
даються як групові. Якщо дії відбувалися незалежно одна від одної, вони вва-
жатимуться супутніми. Якщо шкода є «неподільною», то неможливо довести, яка
частина шкоди була заподіяна однією особою, а яка іншою. Наприклад, спалахнуло
2 пожежі, і причиною однієї стали дії відповідача, а іншої невідомо чиї, і внаслідок
цієї пожежі було спалено дім позивача. У цьому випадку неможливо розділити
ушкодження, заподіяні кожною пожежею окремо, і тому відповідач буде
відшкодовувати всю шкоду73. Більш поширеним випадком неподільної шкоди є
ситуація, за якої пасажири отримали пошкодження в результаті автомобільної
аварії, що була спричинена недбалістю водія, який перевозив пасажирів, та іншого
водія. Якшо шкода є подільною, то осіб, що її завдали, теж не можна називати гру-
пою правопорушників. Наприклад, уявімо, що А і Б — члени двох різних мис-
ливських груп на одному мисливському виїзді, і, жартуючи, вони одночасно
недбайливо вистрілили в сторону особи Р. Постріл особи А попав в ногу Р, а
постріл особи Б — в руку Р. Ушкодження Р — подільні, і тому А несе відпові-
дальність за пошкодження ноги, а Б — за пошкодження руки 74.
Попереднє узгодження дій. Друга ситуація шкоди, заподіяної кількома осо-
бами,— це коли два правопорушники діють «у змові», що означає, що вони погод-
жують та координують свої дії. В таких ситуаціях особи вважаються групою
правопорушників, навіть якщо шкода подільна. Так, у прикладі, що наводився
вище, якщо б А і Б були на одному і тому ж мисливському виїзді і домовились, що
вони вистрілять у напрямку, де стоїть Р, шоб налякати його, і випадково влучили
в ногу і руку Р, то А і Б вважатимуться групою правопорушників і залишатимуться
такими, навіть якщо можна визначити, яка травма була заподіяна особою А,
а яка Б.
Послідовні взаємопов’язані неправомірні дії. Коли дії правопорушників не є
взаємопов’язаними, але відбуваються одна за одною, то може виникнути як
солідарна, так і особиста відповідальність. Наприклад , А покалічив Р, і Р відвезли
71 Це означає, шо правопорушник може подати на своїх спільників до суду. Див. розділ VII.
77 Див. розділ VII.
73 Див. Кіпціїоп V. СМса%о & М.&.Я.Со., 211 N54. 913 (4/і5. 1927).
74 Якщо тільки один постріл вдучив у Р, й Рає може довести, хто зробив цей постріл, суд згідно
з положенням про причинну обумовленість притягає до відповідальності як А, так і Б, якшо вони не мо-
жуть переконати суддів у своїй непричетності до пошкоджень Р. Див. Биттеп к Тісе, 199 Р. 2д 1 (Саі.
1948).
Деліктне право
391
до лікарні, де лікар Б ускладнив поранення Р через недбале ставлення. Оскільки
можна передбачати, що до лікування пораненого можуть поставитись недбало, то А
несе повну відповідальність за остаточний результат ушкодження здоров’я, однаклікар
Б також несе відповідальність за погіршення ушкодженого здоров’я Р.
2. Субституційна відповідальність
Відповідальність організації за дії її працівників. Особа несе субституційну
відповідальність, тобто вона аідповідає за шкоду, заподіяну незаконними діями
іншої особи. Найчастіше ці дії виникають у сфері виробничих відносин між осо-
бами. Найпоширенішим випадком послідовної взаємопов’язаної субституційної
відповідальності є відповідальність організації за дії своїх працівників — відпо-
відальність роботодавця за правопорушення, скоєне працівником при здійсненні
останнім своїх трудових обов’язків. У принципі, правопорушник-пранівник несе
відповідальність, але вигідніше судитися з роботодавцем, оскільки у цьому випадку
більше шансів отримати відшкодування.
Відповідальність власників транспортних засобів. Друга найбільш поширена
форма субституційної відповідальності — це відповідальність власників за водіння
машини за дорученням. Обставини, через які настає відповідальність, бувають
різними, однак все тут врегульовано відповідним статутом 75 76 77. Як і у випадку з
відповідальністю за дії працівників, тут теж вигідніше судитися з роботодавцем,
оскільки, знову ж таки, більше шансів отримати відшкодування.
Е. Відповідальність при відсутності прямої вини
Відповідальність при відсутності прямої вини (квазіделіктна відповідальність)
з'являється, коли закон не передбачає необхідності доказу умислу, недбалості, не-
розсудливості чи будь-якої іншої провини. Квазіделіктна відповідальність настає
навіть тоді, коли відповідач ужив усіх застережних заходів, щоб запобігти
можливому спричиненню шкоди позивачеві.
1. Джерела підвищеної небезпеки
Квазіделіктна відповідальність була вперше застосована у справах, в яких
однією із сторін виступали власники звірів. Трактування її потім було розширено,
і вона почала застосовуватись і при відшкодуванні шкоди, заподіяної джерелом
підвищеної небезпеки. Класичним визначенням джерела підвищеної небезпеки є
відома англійська справа Риланд проти Флетчера (Яуіапсіз V. Ріеіскег)^, у якій
квазіделіктна відповідальність була покладена на власника резервуара з водою, що
протік і затопив сусідні землі. При вирішенні питання щодо того, чи мало місце дже-
рело підвищеної небезпеки , суд виніс рішення про ступінь небезпеки заподіяння
шкоди; вірогідність того, що розмір заподіяної шкоди міг бути саме таким; не-
можливість усунути небезпеку шляхом вжиття відповідних заходів; межі, за якими
це джерело перестає бути предметом загального вжитку; невідповідність джерела
місцю розташування та неадекватність його суспільної цінності ступеню небезпеч-
ності . Враховуючи вагомість кожного з цих факторів, дане джерело й
визначається таким, за яке при неправильному його використанні може настати
квазіделікна відповідальність.
75 Див. Кіопка (виноска 1), § 8 — 16.
76 Див. ЬВ- З Н.Е. 330 (1868).
77 Кеиаіетепг § 520.
392
Розділ XI
2. Відповідальність за виріб
Природа відповідальності. Квазіделіктна відповідальність найчастіше настає при
виробництві небезпечно-бракованої та ненадійної для використання продукції7’.
Вперше була застосована у вироні верховного суду штату Каліфорнія у 1963 р. і вра-
хована Другим Зводом законів про делікти у 1964 р.78 79. Концептуально було встанов-
лено, шо будь-які виробник і продавець виробів несуть квазіделіктну
відповідальність за будь-який виріб, що виробляється чи продається ними, якщо
він, цей вибір, є у «невиправдано небезпечному дефективному стані»80. Така досить
широка відповідальність обмежується за наступних умов: 1) цей виріб викорис-
товується тільки одним продавцем, тобто тим, який постійно має справу з таким то-
варом, 2) виріб був змінений після того, як він вийшов з-під контролю продавця та
використовувався нормально і за призначенням. Виробник може нести відпо-
відальність, навіть якщо й не було допущено недбалості у виробничому процесі, а
роздрібний продавець — навіть якщо він не був залучений до процесу виробництва
чи конструювання 81.
Причин зростання кількості позовів про відшкодування із застосуванням
квазіделікгної відповідальності є безліч. Оскільки вироби і процеси виробництва
стали більш складними, то споживач має менше можливості перевірити, чи є річ,
яку він купує, безпечною. Саме квазіделіктна відповідальність змушує виробників
робити їх вироби більш безпечними. Більше того, виробнику легше платити за за-
вдану шкоду шляхом штрафу по страховках та підвищення цін на вироби82.
Поняття «бракований». Виріб вважається бракованим, якщо він має деякі не-
справності, що роблять його небезпечним, і це непомітно при розгляді товару
покупцем. Брак може бути допущено з причини: 1) браку виробництва; 2) браку
конструювання; 3) непопередження про потенційну небезпечність, що криється
у виробі. Брак виробництва має місце, якщо випущено предмет неправильної
конструкції, що відрізняє його від інших таких же предметів, які вийшли з однієї
виробничої лінії. Наприклад, відсутність гвинтиків на крилі літака. Брак конст-
руювання має місце, коли на виробничій лінії виготовляються товари з одним і
тим же недоліком, що, можливо, робить їх небезпечними. Прикладом є
відсутність відповідних поручнів на помості або оголені електричні проводи. Не-
попередження про потенційну небезпечність від використання виробу може
зробити виріб небезпечним, якщо покупець використовуватиме його в якийсь
інший спосіб. Наприклад, виробникдрабини повинен попередити її користувача
про те, що на ній є перекладинки, які спеціально не призначені для того, щоб
на них ставати.
Суди мали деякі проблеми з визначенням «дефекту», особливо якшо він був
конструкторським. Всі згодні з тим, що виріб не може бути повністю безпечним, але
не всім зрозуміло, який рівень небезпечності є допустимим і яка суспільна
корисність повинна відповідати цьому рівню небезпечності. Виправданням, що
здебільшого застосовується у справах щодо квазіделікгної відповідальності, є факт
«використання виробу не за призначенням». Наприклад: позивач заподіяв собі
шкоду, використовуючи електронний секатор для того, шоб підстригтися. Однак
78 Див. Ієну І. РкіИірз. Ргадиск ЬіаЬіІііу іп а Київііеіі, 34 Ед. (\Уем 1988).
” Див. Сгеептап у. УиЬа Рокег Ргодиси, Іпс., 377 Р. 24 897 (Саі. 1963).
80 5есоп4 Кезіаіептепі § 402 А. До 1986 р. формулювання, викладене у цьому документі, було
прийнято у всіх штатах, крім 6: Делаверу, Масачусетсу, Мічигану, Північної Каліфорнії, Вірджиніії та
округу Колумбія. Ргомег & Кееюп (виноска 1), 694, п. 11.5 (1988 $ирр).
81 Та чи інша форма квазіделікгної відповідальності товаровиробників існує в багатьох євро-
пейських країнах з цивільним правом. Див. Іокп Я. МаМох. Ргодиси ІДаЬіИту іп Еигоре; То\чаг4а а Ке^іте
оГЗігісі ІдаЬіІііу. 19 1. ЗЛ,ог14 Тга4е Ьачг 508—521 (1985).
82 Див. Рго55ет & Кееюп (виноска 1), 694, § 98. Прикладом того, як подібні питання вирішувались
раніше, див. Евсоїа V. Соса-Соїа ВогГІІп% Со., 24 Саі. 24.
Деліктне право
393
якшо певне використання виробу не за призначенням можливо передбачити, то
відповідач, звичайно, буде нести відповідальність.
Інші теорії відповідальності за брак. Квазіделіктна відповідальність — не
єдина теорія, яку може використовувати позивач для подання позову за шкоду,
яка йому була заподіяна бракованим виробом. Іншими теоріями є теорія відшко-
дування, що базується на припущеній та висловленій гарантії , і особлива форма
деліктного позову — позов, про відшкодування збитків, завданих недбалим контро-
люванням чи зборкою * 84. Але зрозуміло, що квазіделіктний позов є найпростішим
із 3-х доступних видів відшкодування. Дійсно, він розвинувся внаслідок невдо-
волення позивачів важкістю отримання відшкодування за гарантією чи теорією
недбалості. Але й ні методи необхідні у судах для позивача, що не застосовує
квазіделіктної відповідальності85.
Є. Особливі і складні делікти
1.	Перекручування даних
Перекручування даних — це висловлення однією людиною неправдивого твер-
дження, в яке повірила інша людина, що і завдало останній шкоду. Перекручування
даних може бути умисним чи неумисним. Справи про перекручування даних також
часто базуються на теорії квазіделіктної відповідальності.
Обман. У загальному праві шахрайство і введення в оману — це умисний варіант
делікту — перекручування даних. Він складається з: і)перекручування даних
відповідачем; 2) осмислення відповідачем неправдивості твердження; 3) наміру
примусити позивача повірити у неправдиве твердження; 4) обгрунтованої довіри
позивача; 5) фактичної шкоди як результату неправдивого твердження. Перекручу-
ванням даних може бути або невірне твердження, або умисне приховування, або не-
розкритгя інформації. Наприклад, якшо продавець знає, шо будівля вражена
термітами, але каже покупцю, що ні, то продавець зробив неправдиве твердження.
З іншого боку, якщо продавець приховує всі сліди термітів і не каже покупцю про них,
то ці дії кваліфікуються як умисне приховування чи нерозкриття інформації 8 .
Неумисне перекручування даних. Неумисне перекручування даних є відносно
новим деліктом. Суди спочатку неохоче дозволяли, щоб поняття «неумисне» засто-
совувалося до перекручування даних. Справи шодо неумисного перекручування
даних дозволялося порушувати тільки тоді, коли була завдана фактична шкода особі
чи речам. З визнанням цієї концепції, однак, суди дозволили позови з приводу за-
вданої шкоди, яка була у вигляді фізично неосяжних матеріальних збитків, таких як
неотриманий прибуток чи безприбутковість контракту. Сьогодні справи про
неумисне перекручування даних часто виникають в ситуаціях, пов’язаних із
підприємницькими відносинами, коли одна сторона вірить в неправдиву інфор-
мацію, отриману від іншої сторони. Судове провадження по неумисному перекру-
чуванню даних вимагає додержання таких же правил, як і будь-яка інша справа про
недбалість 87.
Суди все ж таки з неохотою вдавалися до відшкодування за позовами про перек-
ручування даних шляхом встановлення квазіделіктної відповідальності. Однак роз-
гляд квазіделіктних справ про перекручування даних зараз прийнятний в більшості
3 Див. СоМЬегв V. КоІЬтап Іпмгитепі Согр., 191 М.Е. 2<3 (М.У. 1963) та розділ X.
84 Див. више.
Див. вище виноску 80.
6 Див. ОМе V. &Метеуег, 353 Р. 26 672 (ЗУаїІі. 1960).
7 Див. Зеауачез и АВСО Мапи/асіигіїщ Со., 164 5.Е. 20 242 (6а. Арр. 1968) (суд внзиав, шо дії
відповідача не відповідають нормам поведінки розважливої особи, оскільки відповідач сказав позивачеві,
який ремонтував його цистерну, що вона чиста, хоч цистерна використовувалась для зберігання вогне-
небезпечних матеріалів).
394
Розділ XI
судових установ, якщо перекручування даних мало місце при продажу речі чи пос-
лузі. Таким чином, виробник речі може нести квазіделікгну відповідальність за
фізичну шкоду, якщо виріб не відповідає рекламованим характеристикам, навіть
коли виробник дійсно вважав, що реклама відповідає дійсності .
Безвинне перекручування інформації. В деяких судових органах дозволяється
використання такого поняття, як безвинне перекручування інформації. Воно
базується на судженні, що у відносинах між постраждалою стороною і безвинним
представником справедливо вважати, що і останній отримав шкоду 88 89.
2.	Наклеп
Йдеться про заподіяння шкоди репутації іншої особи. Складовими частинами
наклепу є: 1) відповідач зробив наклеп на позивача, 2) його твердження було
«опубліковане» і 3) твердження завдало шкоди репутації позивача. Шкідливе твер-
дження не обов’язково має бути умисним чи зробленим через недбалість; якшо
воно «опубліковане», воно може бути навіть ненавмисним. «Опублікування» е
спеціальним терміном, що не відповідає звичному значенню, а просто означає, шо
твердження було доведено до відома іншої особи. Наклеп може бути письмовим
(дифамація) або усним (наклеп). Особа, що «переопублікувала» (повторила) наклеп,
відповідальна на рівні з першою особою, шо висловила його. Таким чином, теле-
і радіоведучі є відповідальними так само, як і автор, редактор і власник газети, жур-
налу, книги чи телевізійної або радіомовної компанії 90. Відповідальність за збитки,
спричинені такою «переопублікацією» 91 92 93, звичайно буде нести справжнє джерело
наклепу.
Наклеп — це твердження, що шкодить репутації особи через погіршення
суспільної думки про особу чи утримує інших людей від спілкування з нею у . Вра-
ховуються не особисті оцінки позивача, а те, чи інші люди вважають такі дії га-
небними. Деякі наклепи робляться прямо в обличчя, як, наприклад, звинувачення
у скоєнні злочину. Інші залежать від обставин, в яких наклеп був доведений до іншої
особи. На відміну від англійського права, американське право розглядає наклеп
ширше: твердження, що шкодять репутації позивача в очах будь-якої групи осіб, а
не просто суспільства в цілому 95. Просте висловлювання своєї думки чи лайка —
що є протилежним реальному факту — ніколи не може вважатися наклепом 94.
Питання про визначення того чи іншого твердження наклепом — це питання права.
Тут приймає рішення суддя, а не присяжні . Однак, якщо висловлені слова можуть
88 Див., як приклад, Нанкіпзоп и А.Н. ВоЬЬіпз, 595 Е. 8ирр. 1290 (В. Соїо. 1984) (виробника
внутрішнього контрацептивного засобу притягнуто до квазіделіктної відповідальності через те, шо в
результаті використання цього засобу багато споживачів постраждало, хоч в рекламі стверджувалося, що
це «надійний контрацептивний засіб*).
89 Див. Кезіаіетепі § 552 Ста АІ/гес!НіН. ВатавезЕог Іппосепі Мізгергезепіатіоп, 73 СОПІМ. Е КЕУ.
679 (1973). Багато випадків викривлення фактів нагадують випадки притягнення до відповідальності на
основі положень договірного права через порушення гарантійних зобов’язань. Див. розділ X.
90 Кезіаіетепі § 578. Див. також § 581 (2) (ведучі теле- та радіопрограм).
91 Кезіаіетепі §§ 576, 622 А.
92 Кезіаіетепі § 559.
93 Див. Веп — ОІіеІ V. РгеззРиЬЧзМп^ Со., 167 КЕ. 432 (М.¥. 1929) (позивач зазнав збитків через заяву,
що він написав погану роботу з історії культури Палестини, хоч дуже небагато експертів могли б вста-
новити, шо робота дійсно є поганою).
94 Кезіаіетепі § 566. Див. Сигіїз РиЬІізМп& Со. и. Віпізоп& 360 Е. 26 344 (51Ь. Сіг. 1966). Якщо насмішка
чи образа робляться з серйозними намірами, то відповідальність за завдання особистих чи моральних
збитків збільшується.
95 Див. Сгеаг Соазіаі Ехргезз V. ЕІНп^гоп, 334 8.Е. 26 846 (Уа. 1985) (питання щодо того, чи звинува-
чення в хабарництві є звинуваченням в аморальності, повинно розглядатись суддями, а не журі
присяжних); Мсіюіз V. Ііет РиЬИзНегз, 309 МУ. 596, 132 М.Е. 26 860 (1956) (скасування рішення журі
присяжних про визнання дискредитаційною заяви про те, шо пастора усунули від виконання його
обо’язків). Див. роздіт ПІ.
Деліктне право
395
сприйматися двозначно, і тільки одне з цих значень є наклепом, то це вже фактична
сторона справи, і її розглядають з прийняттям відповідного рішення присяжні96.
Виправдання. Одним із виправдань є «привілей». «Абсолютний привілей»
захищає особу, яка робить твердження при виконанні певних важливих обов’язків,
не переймаючись тим, правдиві чи брехливі її твердження. Про абсолютний
привілей може йтися, якшо має місце заплутаний судовий чи законодавчий процес
або справа, пов’язана з високопоставленими урядовцями 97. Жінка і чоловік також
мають абсолютний привілей робити наклепи один на одного98 *. Особливим
привілеєм, що стосується засобів масової інформації, є привілей справедливого ко-
ментування офіційних церемоній чи процедур або відкритих для громадськості
. V	•	' 99
зустрічей, що стосуються громадських інтересів .
«Обмежений привілей» може також бути виправданням наклепу. «Обмежений
привілей» є обмеженим у тому розумінні, що він не може анулювати позов по звину-
ваченню у наклепі, якщо відповідач зробив наклеп з явним злочинним наміром,
умислом чи зі знанням того, що він є брехливим. Обмежений привілей застосо-
вується у справах, де порушений громадський інтерес, чи там, де треба захистити
чийсь особистий інтерес. Наприклад, відповідач, який небезпідставно вважав, що
позивач вкрав його річ, може заявити про це поліції, не ризикуючи нести за це
відповідальність. Обмежений привілей також надається для захисту третіх осіб,
наприклад при поданні відомостей про підозру когось у крадіжці чиєїсь власності.
Надання відомостей колишніми роботодавцями про працівників також
користується обмеженим привілеєм у багатьох штатах. Так, якщо колишній робо-
тодавець каже потенційному роботодавцю, шо позивач був поганим працівником,
то він може захиститися, якщо надання таких відомостей було зроблено без явного
злого наміру, умислу чи не було свідомо неправдивим 10°.
Наклеп має бути неправдивим, шоб за це можна було подати до суду позов 101.
Загальне право розглядає правду, як виправдання наклепу, а не як елемент позову.
Тому відповідач несе тягардоказу правдивості твердження, а не позивач має довести
його неправдивість. Але це правило дещо змінено 1 поправкою для випадків, які
включають «громадську заінтересованість». Про це йдеться нижче.
Збитки. Якщо наклеп доведений, то, як правило, припускається, що було за-
вдано збитків, і якшо наклеп був умисним, то може провадитись відшкодування
збитків. Однак і в ньому випадку правило, за яким тягар доказу істинності покла-
дався на відповідача, теж було замінено 1 поправкою для випадків, які включають
«громадську заінтересованість». Це теж розглядатиметься нижче.
Зміни, що були внесені 1 поправкою у регулювання наклепів. Коли наклеп, який
було кваліфіковано як такий, що стосується «громадських інтересів» чи «гро-
мадських діячів», з’явився у пресі, Верховний суд у справі «Нью-Йорк Тайме» проти
Сулівана (Иен-Уогк Тітез V. ЗиІІшіп)102 визнав, що принципи 1 поправки будуть
використовуватись при розгляді подібних справ.
96 Див. КоУчга V. Во$еі,14& М.Е. 2д 534 (КУ. 1925) (випадок, коли у журі присяжних виникло
питання стосовно слова «конетка», оскільки в англійській мові одним із значень цього слова є «повія»).
97 Див. Кезіаіетепї §§ 585—591. Див., як приклад, Сепега! Діесггіс Со. V. Загнем апсі Сипсіі, 916 Е.26
1119, арреаі аЯег гетапб, 954 Е. 26. 724 (бііі Сіг. 1992) (абсолютне право поширюється на коментарі, які
позивач зробив під час очікування розгляду справи, висловлюючи свою думку про неякісність засобів
запобігання забруднення).
Я Кемагетеш § 592.
9 Деяаіетепі § 611.
Див., як приклад, АиззеІІ V. Атегісап Сиііа Уагіеіу Аггізгз, 497 Р. 2<і 40 (На\». 1972) (лист,
надісланий профспілковим службовцем агенту позивача, в якому йшлося про те. шо позивача утримують
в психіатричній лікарні, не був визнаний судом як підстава для дифамаційного лозову, тому що
відповідач у своїх діях не керувався злим умислом чи наміром завдати шкоди репутації позивача).
101 Кеаіагетепг § 581 А.
102 Див. 376 11.8. 254 (1964). Див. також роздії IX.
396
Розділ XI
Поправка 1 загалом робить більш складним для позивача шлях відшкодування
збитків за наклеп, якшо він торкається громадських інтересів.У цьому випадку
закон про наклеп трактується з урухуванням трьох моментів.
По-перше, якшо справа стосується громадських інтересів, то тягар доказу
правди лягає на позивача. Навпаки — позивач повинен довести брехливість твер-
дження, а не відповідач доказує свою правоту 103 104 *. Насамперед береться до уваги те,
що є предметом громадського інтересу. Але ми не зовсім пояснили, що саме слід
розуміти під громадськими інтересами. В одному випадку Верховний суд відносною
більшістю голосів постановив, шо неправдивий звіт про борги приватної компанії,
що підтверджує банкрутство компанії, є більше приватною справою, ніж гро-
мадською . В іншому — дуже відома справа про поліцейського, якого судили за
вбивство підозрюваного, що перебував під його охороною, була справою громадсь-
кого інтересу 1 .
По-друге, коли справа стосується громадського інтересу чи громадського діяча,
то 1 поправка вреіульовує відповідальність за наклеп шляхом перевірки психічного
стану. Термін «громадський діяч» охоплює всіх державних службовців і будь-яку
фізичну особу, яка добровільно «виступила стороною у певному громадському
спорі, щоб вплинути на рішення спірного питання, шо розглядається»106. Якшо
позивач — громадський діяч і наклеп стосується відповідності особи займаній
посаді, то позивач має пред’явити переконливі докази того, що відповідач діяв з
«фактичним злочинним наміром», чи, як це іноді називають, — «конституційним
злочинним наміром»107 108 109. Фактичним злочинним наміром вважається ситуація, коли
відповідач, знаючи, шо твердження неправдиве, все ж таки зробив його або коли
відповідач безрозсудливо не обтяжує себе тим , чи є його твердження правдивим,
чи ні 0 .
По-третє, 1 поправка змінює звичні загальноправові правила відшкодування
шкоди. Якщо позивач — приватна особа, але наклеп торкається громадських
інтересів, компенсація за заподіяну шкоду відшкодуватиметься лише у випадку,
коли позивач доведе наявність такої шкоди. Таким чином, рішення про
відшкодування збитків може бути і не винесеним, як це робиться за загальним пра-
вом в результаті натяку. До того ж , відшкодування збитків заборонено, якщо не до-
ведено «фактичного злочинного наміру»107. Коли позивач — приватна особа, і
справа, що розглядається, зачіпає приватні інтереси (приватні інтереси державних
службовців), 1 поправка дозволяє стандартне слухання справи, що регулюється за-
гальноправовими нормами доведення та відшкодування шкоди без встановлення
фактичної вини 110 Однак, якщо наклеп з’явився у засобах масової інформації, то
І поправка вимагає, шоб, по меншій мірі, була доведена недбалість 11 .
Оскільки лайка, епітети та риторичні перебільшення є звичними при обгово-
ренні громадських справ, суди мають бути дуже застережливими, шоб упевнитися,
що до них треба підходити не як до звичайних наклепів, а як до тверджень, які мо-
жуть бути використаними при захисті громадських інтересів. Однак, якщо виражена
точка зору породжує неправдиві факти, відповідальність може настати 112 *
103 Див. РМІаМрМа Немзрарегз, Іпс. V. Неррз, 475 15.5. 767 (1986).
104 Див. Дип апсі Вгасізігигп. Іпс. V. Сгеептозз Виікіегз, Іпс., 472 II.5. 749 (1985).
Див. Сет V. ИоЬеп Н'еіс/і, Іпс., 418 11.8. 323 (1974).
106 Див. там же, 323, 345 (1974).
107 Див. Иен-¥огк Тітез Со. V. Диіііїап; Ркііааеіркіа Иетрарегз, Іпс. V. Неррз.
108 Див. Возе Согр. у. Сопзитегз ІІпіоп о( іНе ІІпіїесІ Зіаіез, 466 0.8.485 (1984), а також Не5іаіешеп< § 580 А.
109 Див. Сет V. КоЬеп И'е/сіі, Іпс., 418 Ст.8. 323 (1974).
110 Див. Дип апй Вгаіізігее!, Іпс. V. Сгеептозз Виіїсіеіз, Іпс., 472 Е.8. 749 (1985) (думка більшості)
(рішення про відшкодування фактичних та штрафних збитків у справі, порушеній через недостовірну
заяву щодо банкрутства компанії «Огеепшо55 Виіїсіегз»).
Ні Див. Сет V. РоЬеп Місії, Іпс., 418 13.8. 323 (1974).
112 Див. Міікочіск V. Іогаіп Іоитаї Со., 497 13.5. 1 (1990) (коментатор газети, який стверджував, шо
викладач вузу давав у суді неправдиві свідчення, подає факт як можливо правдивий; немає
конституційних привілеїв для «можливо»).
Деліктне право
397
3.	Завдання моральних страждань
Завдання моральних страждань є відносно новим деліктом і обсяг
відповідальності за нього все ще встановлюється. В минулому, щоб позивачу
отримати відшкодування за нанесення моральних страждань, мав відбутися
фізичний контакт (образа дією). Сучасний делікт заподіяння моральних страждань
не передбачає присутності фактичного фізичного насильства. Хоча цей делікт роз-
глядається разом із умисними деліктами, береться до уваги психічний та розумовий
стан людини — присутність умислу чи нерозуміння нею значення своїх дій і, з не-
давнього часу, навіть недбалість 1Г .
Умисне завдання моральних страждань. Умисне завдання моральних страждань
має місце в будь-якій ситуації, коли поведінка відповідача по відношенню до
позивача настільки образлива, що спричиняє сильні моральні страждання. Доказ
фактичної шкоди нерідко є перешкодою для позивача, шоб почати судовий процес
з приводу завдання моральних страждань. Недостатньо довести, шо дії відповідача
були образливими, позивач має довести, шо ці дії спричинили сильні страждання.
Водночас не обов’яково, щоб моральні страждання мали ознаки фізичних
симптомів, суди іноді беруть до уваги факт звернення позивача до лікарів.
Існують деякі розбіжності в поглядах суддів стосовно того, чи третя особа, тобто
той, хто побачив акт образи, може подати позов про відшкодування моральної
шкоди. Наприклад, якщо особа бачила вбивство і захворіла через це. Як правило,
особа повинна мати якісь фізичні симптоми для того, щоб вимагати відшкодування
завданої шкоди. Але близькі родичі не мусять доводити фізичних симптомів 114.
Завдання моральних страждань з недбалості. Завдання моральних страждань з
недбалості є новим деліктом і сприймається по-різному. Більшість штатів, які
визнають цей делікт, вимагають, щоб дії, що спричиняють моральні страждання,
якоюсь мірою були направлені в сторону позивача і щоб результат таких страждань
можна було передбачити. Наприклад, суди дозволяють відшкодування у випадку,
коли мати бачить, як її дитину збиває автомобіль 115 116 *. Однак за таких же обставин
суд, звичайно, не дав би права відшкодування ні чужій особі, ні родичам, якщо вони
не були свідками аварії .
Для підтвердження факту завдання моральних страждань із недбалості необхідно,
на відміну від умисного завдання моральних страждань, шоб позивач терпів фізичні
симптоми, як результат емоційних страждань 11 . Але деякі штати, найбільш характер-
но це для Каліфорнії, допускають відшкодування, навіть якщо не існує фізичних
симптомів 118. Майбутнє покаже, чи набуде поширення така тенденція.
Обмеження 1 поправкою. Так само, як і з наклепом, існують обмеження 1 поп-
равки стосовно відповідальності за завдання моральних страждань. Якшо позивач
є державним службовцем, то він має довести, що відповідач зробив неправдиве твер-
дження з «фактичним злочинним умислом» (знав або не переймався тим, шо його
твердження є брехливим) в додаток до інших елементів умисного заподіяння мо-
ральних страждань 119.
Кезіагешепг § 46.
11 Див. Кезіаіетепі § 46 (2).
115 Див. Оііїоп V. кед;, 441 Р. 26 912 (Саі. 1968) (у випадку, коли мати стала свідком того, як її дочку
збила машина, суд прийняв рішення про право матері на відшкодування моральних збитків).
116 Див. Піп$у. Ілкішза, 771 Р. 26 814 (Саі. 1989) (суд відхилив позов про відшкодування моральних
збитків у випадку, кати дитину збила машина, але матері у цей момент на місці аварії не було; мати
дізналась про аварію від інших).
Кезіаіетеп § 436 (А).
1,8 Див. Моїіеп V. Каізег ЕоигДаїіоп Нозріїаіз, 616 Р. 26 813 (СаІ. 1980) (суд прийняв рішення про
відшкодування моральних збитків чоловікові, шлюб якого розпався через те, шо відповідач — лікар
помилково визначив у нього сифіліс, через що дружина позивача запідозрила його у подружній зраді і
подала на рохіучення).
Див. Низгіег Ма^агіпе и. ГаІ^еИ, 485 ЕГ.5. 46 1988.
398
Розділ XI
4.	Вторгнення у приватне життя
Чотири компоненти делікту. Вторгнення у приватне життя розділяють на 4
окремі делікти: «присвоєння», «втручання», «оприлюднення фактів приватного
життя» та «неправдиве відображення»120. Присвоєння — використання імені чи
фотокартки особи без її згоди з метою наживи. Наприклад, розташування імені
чи фотокартки відомої особи без її згоди на рекламі виробу 21. Втручання — це
порушення усамітнення особи, шо є дуже образливим для нормальної людини.
Наприклад, фотографування особи через вікна її приватного будинку. Але не
можна назвати вторгненням у приватне життя фотографування особи у гро-
мадських місцях, місцях загального призначення, на пляжі, чи фотографування
особи у приватному місці з її дозволу 122 123. Оприлюднення фактів приватного
життя — це афішування подробиць приватного життя особи. Але якщо ці под-
робиці вже відомі, розповсюджені, будь-яка заборона подальшого розповсюд-
ження може розглядатися, як порушення свободи слова та публікацій, що
встановлено 1 поправкою . Неправдиве відображення має місце, коли розпов-
сюджується така інформація про позивача, шо була б образливою для будь-якої
звичайної людини. Такі справи дуже схожі із справами про наклеп. Однак стяг-
нення відшкодування за неправдиве відображення не потребує доведення того,
що це відображення нанесло шкоду репутації особи, як у справах про наклеп.
Обмеження 1 поправкою. Правило, встановлене при розгляді справи Нью-Йорк
Тайме проти Сулівана (Не\»-Уогк Тітез V. 5и11иап), що застосовується при наклепі у
випадку з громадськими діячами, також підходить до справ, де позивач подає позов
про те, шо його було неправдиво відображено у сфері, що торкається «громадського
інтересу». Тут позивач також повинен довести, що відповідач діяв умисно чи без-
розсудливо зігнорував правду 124 125.
5.	Зловживання судовим провадженням
Зловживання судовим провадженням виникає, коли особу невиправдено
змусили брати участь у судовій справі. Стосовно цього існує 3 види деліктів: судове
провадження із злочинним наміром, помилкове встановлення цивільного судового
провадження і зловживання судовим процесом ,25.
Судове провадження зі злочинним наміром. Судове провадження зі злочинним
наміром має місце, коли особа втягнута у кримінальний процес, який закінчується
її виграшем, оскільки справа проти неї була порушена без очевидної на те причини
і не для того, щоб здійснити над нею правосуддя. Показовим щодо цього є приклад,
120 Див. Яемаїетепі § 625 А — 652 Е.
121 Див. МісНєгу. Уоип%&КиЬісат, Іпс., 944 Е. 2<і 909 (9 іЬ Сіг. 1991) (рекламна компанія була притяг-
нута до відповідальності за те, що в одному з її рекламних роликів співачка проспівала голосом, який
нагадував голос Беті Мідлер).
122 Але див. Діеїтап V. Тіте, Іпс., 449 Е. 26 245 (9 (К Сіг. 1971) (притягнення до відповідальності
репортера, який обманним шляхом проник у будинок позивача і непомітно для нього зробив
фотографію).
123 Див. Гіогіда Зіагу. В.І.Г., 491 11.5. 524 (1984) (розголошення у пресі імені жертви згвалтування,
яке репортери дізналися з репортажу поліції, не суперечить 1 -й поправці), а також Сох Вгоадсаміп^ Согр.
V. Сокп, 420 11.5. 469 (1975) (розголошення імені жертви згвалтування під час відкритого судового слу-
хання) та Зтігії V. Паііу МаіІ РиЬіізЬіп^ Со., 443 11.5. 97 (1979) (отримання імені неповнолітнього право-
порушника законним шляхом).
124 Див. також Тіте, Іпс. V. НІН, 38511.5.374 (1967) (застосування прецедентного правила, прийня-
того на основі судового рішення у справі Сулівана, лід час розгляду позовів про невідповідне
висвітлення). З часів розгляду справи Хіла суд у меншій кількості випадків застосовує прецедентне
правило, прийняте на основі рішення у справі Сулівана, якшо позивачем виступає особа, яка не є дер-
жавним урядовцем.
125 Див. РГО55ЄГ & Кееюп (виноска 1), §§ 119—121.
Деліктне право
399
коли позивач, якого звинуватили в кражі, без поважних на це причин подав позов
на охоронця магазину 126. Останньою вимогою для того, щоб визнати хибною ціль
судового^ провадження, іноді розглядають необхідність встановлення «злочинного
наміру»127 128.
Помилкове призначення цивільного судового провадження. Помилкове призначен-
ня цивільного судового провадження дуже схоже на судове провадження зі
злочинним наміром, але виникає, коли відповідач безпідставно порушує цивільний
процес. Як і судове провадження зі злочинним наміром, цей делікт виникає у резуль-
таті виявлення того, шо процес порушується на користь позивача, а не задля вста-
новлення правосуддя . Таким чином, судовий процес, порушений з тією метою,
шоб завдати клопоту особі чи розпочати справу, яка не має жодного шансу на
виграш, можна вважати таким, шо порушений не задля здійснення правосуддя 129 *.
Зловживання судовим процесом. Зловживання судовим процесом виникає, коли
цивільний чи кримінальний процес виправдано порушено, але сторона
використовує судове провадження не за прямим його призначенням. Прикладом
може бути залякування особи, що вона буде викликана до суду для дачі свідчень по
справі, якшо тільки вона не заплатить борг чи не зробить якусь послугу .
Ж. Покарання, що застосовуються у справах
по деліктах
Види збитків, що можуть бути відшкодовані, залежать від юрисдикції судового
органу. Як правило, практикується два види відшкодування: компенсаційне і ка-
ральне 131. Позивач може подавати позов по одній і тій же справі як з метою караль-
ного, гак і компенсаційного відшкодування.
1.	Компенсаційне покарання
Компенсаційні відшкодування зазвичай провадяться одноразовою виплатою, а
не шляхом періодичних виплат, як у більшості адміністративних справ. Елементи
системи компенсацій у всіх штатах різні, єдиною метою компенсації є відшкоду-
вання позивачу фактичних збитків у грошовому еквівалентні. Компенсаційні пла-
тежі призначаються за матеріальні і нематеріальні збитки 132.
Матеріальні збитки. Матеріальні збитки — це фактичні витрати, які поніс
позивач у результаті завданої йому шкоди: ремонт чи заміна власності, витрати на
лікування, нестримана заробітна плата тощо. Шкоду, завдану власності, витрати на
медичне обслуговування чи нестриману зарплату відносно легко порахувати. Щоб
визначити таку шкоду, потрібні експертні свідчення лікарів та економістів. Домо-
господарка, якій було нанесено травму, найчастіше це — дружина, що не працює
поза домом і піклується про дім, може подати позов про відшкодування збитків,
понесених у результаті оплати послуг особам, шо заміняли її.
126 Див. Тпеесіу V. /.С. Реппу Со., 221 8.Е. 2(1 152 (Уа. 1976).
127 Див. Мапіп V. Сіїу о/АІЬапу, 364 КЕ. 2(1 1304 (М.У. 3977).
128 Яеяаіетепі § 676 зазначає, шо єдиною правомірною метою порушення цивільної справи може
бути задоволення претензій, на підставі яких особу було притягнуто до судової відповідальності.
І2> Правила судочинства передбачають застосування санкцій проти сторін судового процесу та
адвокатів, які займають необгрунтовані позиції у ході розгляду справи для досягнення неправомірних
цілей. Див. розліт VIII.
Див., як приклад, Сгар V. СгеДі Вигеаи о/Запга СІага Раїїеу, 86 Саі. Яріг. 417 (Саі. Арр. 1970)
(позивач звернувся до суду через зловживання судовим процесом у випадку, коли компанія, яка надавала
кредити, загрожувала своїй клієнтці накласти стягнення на її власність, щоб примусити її сплатити борг
з фондів, які державні закони забороняють використовувати з такою метою).
В* Див. розділ VII.
132 Див. Дай В.ДоЬЬх. ілу/ оС ЯетеЛеє § 8.1 (ЗУеЯ 193).
400
Розділ XI
До недавнього часу було загальноприйнятим правило, що платежі, які позивач
отримав «побічними засобами», можуть і не використовуватися, щоб відшкодувати
збитки, заподіяні відповідачем 133. За «правилом побічних засобів» позивач, який
був відсутнім на роботі якийсь час, може отримати відшкодування за нестриману
зарплату, навіть якщо роботодавець заплатив йому відпускні через неспроможність
працювати чи хворобу за частину чи за весь час, протягом якого він був відсутнім.
Позивач може також отримати відшкодування медичних витрат , навіть якщо вони
покривалися відповідною страховкою чи були зроблені безкоштовно 134. Оскільки
це має вигляд надмірної компенсації, існує думка, шодії відповідача не повинні бути
наживою для позивача чи його роботодавця, що передбачливо купили страховку.
Сьогодні приблизно половина штатів прийняла закони, що змінюють чи
відміняють правило таких джерел прибутків хоча б по деяких справах. Так, розмір
компенсації зменшується на величину суми, яку отримав позивач від страхової
компанії чи державної програми компенсації (як, наприклад, робітнича
компенсація)13 .
Нематеріальні збитки. Основною частиною нематеріальних збитків є «біль і
страждання». Тому в таких випадках відшкодування спрямовується на компенсацію
позивачу відчуття фізичного болю і моральних страждань. Не тільки фізичні страж-
дання, але й моральні муки через понівечення чи (в деяких штатах) очікування більш
короткого життя, а також інші наслідки ушкодження можуть бути відшкодовані.
Вважається також болем та стражданнями неспроможність відчувати радощі життя:
неможливість без болю чи повна неможливість займатися сексом, грати на
віолончелі, прогулюватися чи робити будь-які інші традиційні дії, що давали жертві
радість у житті до ушкодження. Часто дуже важко знайти грошовий еквівалент таких
втрат, тому вважається, шо його краще всього визначати судом присяжних.
2.	Каральне відшкодування
Природа визначення та обгрунтування карального відшкодування. Каральне
відшкодування призначається тільки за певну грубу поведінку і направлено на те,
щоб покарати правопорушника і запобігти повторенню такої поведінки 136. Воно
призначається разом із компенсаційним покаранням. Для його застосування
позивач повинен довести умисел чи, в деяких судах, безрозсудливість, бажання або
безпричинність поведінки. Розмір карального відшкодування звичайно визна-
чається присяжними чи суддею у справах без участі присяжних. Каральні відшко-
дування, як правило, призначаються при умисних злочинах, але іноді і у справах про
відповідальність за виріб, де виробник знав про брак у виробі і можливість серйоз-
ного ушкодження через нього здоров’я чи спричинення смерті і все ж таки свідомо
вирішив не виправляти брак. Наприклад, у справі Грімшоу проти Форд Моторе Карп
(СгітзИа'м V. Рогд Моіогз Со.)137 жінка була серйозно обпалена, коли машина, на якій
вона їхала, спалахнула від удару ззаду. Докази показали, що відповідач знав про
такий брак машини до того, як вона була представлена на ринку, але вирішив не
виправляти брак. Суд присяжних визнав суму у 2 500 000 доларів США як
компенсаційне відшкодування і 125 000 000 як каральне відшкодування. Остання
цифра була пізніше зменшена до 3 500 000 доларів США судом через велику різницю
між компенсаційним і каральним покаранням.
111 Див. там же, § 3.8.
134 У багатьох випадках позивач не має медичної страховки. На відміну від багатьох інших країн,
у США немає розгалуженої системи безкоштовної охорони здоров’я.
135 Див. ИоЬЬз (виноска 132). Деякі з цих законодавчих актів визнані неконституційними. Див. Деп-
юп и Соп-Шау ДоиІІіегп Ехргезі, Іпс., 402 8.Е. 2д 269 (6а. 1991).
116 Див. ДоЬЬз (виноска 132), § 3.11.
137 174 Саі. йріг. 348 (Саі. Арр. 1981).
Деліктне право
401
Частота призначення карального відшкодування. Всупереч поширеній думці, ка-
ральне відшкодування застосовується дуже рідко. Наприклад, в окрузі Кук(шо включає
в себе місто Чікаго) кількість справ, у яких було призначено каральне відшкодування,
в середньому за 1960— 1970 рр. становило 1,8 і 2,8 — за 1980—1984 рр. Протягом цілого
25-річного періоду, з 1960 по 1984 рік, тільки у 50 справах були застосовані каральні
покарання. У Сан-Франциско ця величина навіть менша: 0,2 справи на рік у період
з 1960 до 1980 рр., і 1,2 на рік — з 1980 по 1984 рр., всього —10 справ за 25 років. Також
всупереч поширеному переконанню, розміри каральних покарань не «космічні». Про-
тягом тих же 25 років середній розмір покарання коливався від 1000 до 43 000 доларів
США, а у Сан-Франциско — від 17 000 до 63 000 138 *.
Конституційні заперечення. В останні роки Верховний суд став більш чуткішим
до конституційних заперечень щодо компенсаційних виплат. Він заперечив думку,
що такі виплати порушують 8 поправку, якою було заборонено застосування
надмірних штрафів, і встановив, шо поправка поширюється тільки на кримінальні
справи чи інші, в яких ці гроші перераховуються до державного бюджету . Одне
із заперечень було процесуального характеру, а саме вказувало на те, що присяжним
надано занадто багато свободи дій у вирішенні питання про виплату та розмір ка-
рального покарання. Суд у справі Тихоокеанської Страхової Компаній Загального
Страхування Життя проти Хасліпа (Расі/іс Миіиаі Ьі/е Іпзигапсе Со. V, Назіір)140 пос-
тановив: процес визначення розміру штрафу вимагає, щоб присяжні отримали певні
роз’яснення щодо такого розміру, але підтримав той розмір виплати, який було
визначено у тій справі. Справа по Хасліпу була порушена внаслідок недобросовісної
відмови страхової компанії покрити витрати за медичним страхуванням. Суддя вка-
зав на те, що свідчення стосовно фінансового стану позивача виключені із доказів,
що присяжні отримали інструкції щодо природи та призначення каральних пока-
рань і що суди загальної юрисдикції, а також апеляційні суди мають контролюючу
силу і можуть переглянути питання про такі виплати .
Не так давно у справі ООО «Хонда Моторе Компанії проти Оберга (Нопда Моїогз
Сотр., Іід. V. ОЬег%)141 142 суд видав конституційну заборону штату Орегон робити будь-
який судовий перегляд рішення присяжних щодо розміру виплат.
Як приклад можливості процесу визначення розміру виплати в якості караль-
ного покарання суд у справі Хасліпа схвалив виплату у розмірі 800 000 доларів США,
як каральне відшкодування, і 200 000 доларів США — компенсаційне покарання.
За співвідношенням карального і компенсаційного покарання це була пропорція 4:1
і 200:1 — співвідношення карального відшкодування і витрат, виплачених готівкою.
Це була надмірна сума штрафу, яку штат міг накласти за страхове шахрайство. Суд
зазначив, що така пропорція «може бути близькою до розміру конституційної
правильності». Однак в одній із справ, яка розглядалась в 1993 р., сума штрафів, за-
тверджена судом, становила 10 мільйонів доларів США, як каральні покарання
і 19 000 доларів США, як компенсаційні покарання, шо є пропорцією 526:1 14 .
З іншого боку, повинна бути певна система перегляду загальносудових та
апеляційних рішень щодо розмірів каральних покарань, а процес визначення
138 Див. Магк А. Реіекоп. Сіуіі Іигіез іп (Не 1980 5: Тгепд$ іп Іигу Тгіак апсі Уегйіск іп СаШогпіа апсі
СоокСоипгу, ІПіпоіз 12 (КапОСогр. 1987); МісНаеІ Т. 5акі. ВоЗУе Кеаііу Кпом/ Апуїіипв АЬоииЬе ВеЬауіог
оГібеТоп І.ігі§агіоп 8узгет — апсі \УИу ЬІог? 140 ІІ.Ра.Ь.Кеу., 1147, 1254 — 1258 (1992).
135 Див. Вгонпіпц — Реггіз Іп<1и$<гіе5 о/ Уь, Іпс. к Кеісо Візроваї, Іпс., 492 11.8. 257 (1989).
140 Див. 499 11.8. 1 (1991).
141 Див. 0.5. - 114 8. Сг 2331 (1994).
142 Див. ТХО Рнхіисйопї V. АНіапсе Хезоикез Согр., _11.8. _, 113 8.С1. 2711 (1993). Наклеп щодо права
на власність — це навмисне правопорушення, коли позивач — власник майна зазнає збитків (звичайно
у формі втрати бізнесу) через те, що відповідач висловив припущення, що позивач володіє майном не-
законно. Ексцентричний суддя Верховного суду Західної Вірджинії, приймаючи рішення у цій справі про
сплату штрафних відшкодувань, зауважив, шо у подібних випадках відповідачів можна поділити на «пра-
вопорушників з поганими намірами», «нерозумних відповідачів» та «нерозумних відповідачів, які за-
вдали незначних збитків, хоч їх дії могли спричинити набагато серйозніші збитки». Див. ТХО Рпміисііоїк
т. АІІіипсе Кємшгіє! Согр., 419 8-Е. 24 870 (ЗУ.Уа. 1992).
26 9-340
402
Розділ XI
розміру виплат і досі є незрозумілим. Точка зору суду шодо цього у справі Оберте,
останній справі, викладена з попередженням, що каральні покарання «становлять
небезпеку свавільного позбавлення власності», і суд допустив можливість аргумен-
тації того, що виплати є надмірними. Серед спірних питань, що можуть виникнути,
є питання, порушене у багатьох справах, щодо відповідальності за виріб: існує не-
безпека кількох покарань за одне і те ж правопорушення. В той час як компенсаційні
відшкодування завжди обмежені розміром шкоди, завданої позивачу, каральні
покарання у справах про відповідальність за виріб призначаються за умисні дії сто-
совно цілого процесу конструювання і можуть базуватися на вартості всього процесу
виробництва. Якшо 100 позивачів отримають компенсацію внаслідок карального
покарання за брак у конструюванні і кожна виплата буде визначена у такому розмірі,
щоб застерегти на майбутнє компанію від браку, то компанія буде покарана у 99
разів більше, ніж це потрібно.
3.	Особливі виплати
У ситуаціях, коли розмір грошових збитків не відповідає завданим ушкоджен-
ням, суд може винести судову заборону чи віндикацію. Судові заборони видаються
у справах про порушення кордонів власності і порушення громадського порядку' і
спрямовані на те, шоб відповідач не продовжував своєї шкідливої діяльності. Судова
заборона виноситься, коли збитки важко встановити у грошовому обчисленні і існу-
ють підстави вважати, що порушення кордонів власності чи порушення громадсь-
кого порядку будуть продовжуватися 143. Віндикація часто застосовується у справах
про привласнення майна 14 .
3. Регулювання компенсаційних виплат
у системі деліктів
1.	Страхування відповідальності
Більшість потенційних відповідачів придбавають страховку на випадок
відповідальності, за якою страхова компанія зобов’язана сплатити поліс за шкоду,
внаслідок заподіяння якої страхувальника може бути притягнуто до відповідаль-
ності. Без деліктної відповідальності страховка була б непотрібна. Але зрозуміло, що
і без страхового відшкодування деліктна відповідальність була б недоцільною,
оскільки надто мало людей мають можливість заплатити суму, визначену судом 145.
Поширення вартості збитків. Страхове покриття передбачає поширення вар-
тості збитків, в яку обійшлися нешасні випадки та інші ушкодження, на все
суспільство. Система деліктів передбачає стягнення з відповідача, страховка потім
накладає і розносить витрати на все суспільство, а можливі відповідачі перекладають
далі вартість страхових внесків, через підвищення цін на продуктцію та послуги, які
вони надають, на все населення. Якщо розглядати це питання ще ширше, то шкода,
143 Див. 5риг Іпііизігіез, Іпс. V. Дві. Е. І¥еЬЬ Дечеіортепі Со., 494 Р. 2й 700 (Агіг. 1972). У цій справі
розглядався випадок, кати компанія, яка займалася розведенням худоби, влаштувала пасовище
неподалік від будинків, в яких мешкали люди. Багато з них захворіти через неприємний запах від
пасовища та комах, які там розвелися. Суд наклав заборону на використання місцевості лід пасовище,
через шо компанія вимушена була переїхати. Дії суду є правомірними, тому шо грошова компенсація не
дала б змоги запобігти виникненню подібних захворювань у майбутньому. Цікаво відзначити, шо суд
визнав право компанії, яка розробила проект забудови цього району, вимагати відшкодування збитків,
яких ця компанія зазнала через переїзд компанії, шо займалася розведенням худоби, адже проект забу-
дови створювався з урахуванням того, що неподалік буде знаходитись пасовисько.
144 Див. вище.
145 Додатково про страхування відповідальності див. Ргоззег & Кеегоп (виноска 1), §§ 82 — 85.
Деліктне право
403
завдана більшості позивачів, є ціною життя в індустріальному суспільстві. І оскільки
ми усі отримуємо певну вигоду від такого суспільства, то справедливо, що ми усі
розділяємо його витрати.
Статті договору про обов’язок надати захист. Однією з важливих умов страху-
вання відповідальності є «обов’язок надати захист» — це зобов’язання страхової
компанії перед страхувальником надати йому юридичне представництво при захисті
у будь-якій цивільній справі про відповідальність, шо є застрахована. Більшість су-
перечок, шо виникають з приводу цього, стосуються того, чи покривається поданий
позов страховим полісом. Існує загальне правило, якщо подано будь-який позов про
відповідальність, що компенсується страховим полісом, то страхова компанія
повинна надати захист у судовому розгляді146 147. Оскільки страхова компанія
відповідальна за захист у судовому розгляді, то присутність страховки збільшує
кількість позасудових врегулювань. Якщо врегулювання справи у суді є питанням
амбіцій позивача, то для страхової компанії — це просто питання грошей: ризик
програшу в суді, доданий до вартості захисту, буде більшим чи меншим, ніж вартість
врегулювання. У суперечці між страховиком і страховою компанією стосовно мо-
менту врегулювання компанія виграє, тому шо більшість страхових полісів перед-
бачає статтю, яка дозволяє страховій компанії врегульовувати справу без згоди
страховика. Однак існує багато ймовірних ситуацій, що можуть виникати між ком-
панією і страховиком у процесі врегулювання, коли відбувається зіткнення інтересів
Поширення страхування відповідальності. Розвиток автомобілебудування і
широке використання автомобілів стало каталізатором повсюдного використан-
ня страховки відповідальності в США. В 1986 р. американці заплатили понад
176,5 млрд. доларів США у вигляді страхових внесків за страхуваання
відповідальності за порушення кордонів власності та нанесення шкоди власності
інших осіб, включаючи страховку за автомобіль, що становило 46 %. Інші
звичайні види страхування відповідальності включають страховку власників
будинків, страховку землевласника чи власника нерухомості, страховку від
злочинної необережності лікаря і страховку підприємницької відповідальності.
Якщо бізнес передбачає діяльність, що може спричинити серйозні травми, то
такий підприємець купує обов’язкову страховку.
2.	«Криза» системи відшкодування правопорушень
і нещодавні спроби реформ
«Спалах» судових процесів. В останні роки багато людей стали стверджувати, що
тягар суспільства, пов’язаний із покриттям вартості відшкодування шкоди шляхом
страхування, став занадто великим. Найчастіше це стосується справ про злочинну
недбалість лікарів, де надзвичайно велика вартість страховки приплюсовується
до не менш великої вартості медичного обслуговування у США. У сфері
відповідальності за виріб критики доводять, що підвищення виплат і кількість
судових справ поставили жорстку перешкоду для розвитку підприємництва і науко-
вого прогресу по всіх Сполучених Штатах. Постійне побоювання відповідальності
робить майже неможливою розробку високоризикованих проектів і перешкоджає
розвиткові наукових досліджень. Підкреслюється, що доступність правил встанов-
лення відповідальності, присутність страховки і загальне зростання рівня правової
грамотності призвели до «спалаху судових процесів» у сфері деліктів, коли кожен,
маючи тільки натяк на пошкодження, подає в суд на відшкодування, навіть не
обміркувавши це як слід.
146 Див. Магуїапіі Саяіаіеу Со. V. Реррегс, 355 МЕ М 24 (111.1976) (суд вирішив, що правопорушник
несе відповідальність як за навмисні, такі ненавмисні дії; якшо страховим полісом передбачена хоча б
одна з цих категорій відповідальності, страхова компанія повинна захитати інтереси свого клієнта у суді).
147 Як приклад див. Меггігг V. Кезете Іпяігапсе Со., 110 Саі. Кріт. 511 (Саі Арр. 1973).
26*9-340
404
Розділ XI
Види обмежень, запроваджених реформою системи деліктів. Унаслідок проведен-
ня реформи системи деліктів були зроблені численні обмеження, які, власне, набули
вигляду зміни статутного законодавства. Основні засади відповідальності
залишились незмінними. Значні обмеження були зроблені стосовно розміру вста-
новлених виплат. Внесені у 1986 р. зміни передбачали: 1) модифікацію солідарної
і особистої відповідальності — у 15 штатах; 2) модифікацію чи виключення правил
щодо побічних джерел — у 11 штатах; 3) введення обсягів виплат за нематеріалья/
збитки — у 22 штатах; 4) введення рамок відшкодування каральними покаран-
нями — у 12 штатах; 5) врегулювання випадкових гонорарів адвокатам — у 8 шта-
тах 148. Ці реформи були зумовлені насамперед потребою зменшити розміри виплат
і вартість страхування. Саме в цьому і полягає тенденція американської деліктної
системи.
Обгрунтування припущень щодо деліктної відповідальності. Всупереч усьому,
реформа була проведена без врахування інформації про те, як працює система
деліктних відшкодувань і що потребує змін. Все вище наведене свідчить: ми
припускаємо, що судовий процес не обов’язково є справедливим вирішенням
справи і що існує багато невідомих нам речей 149 * 151. Щодо скарг на «спалах судових
процесів» і схильності американців «судитися за капелюх, збитий з голови», то е
вагомий доказ протилежного, а саме: справи по автомобільних аваріях, де тільки
мізерна частина випадкових смертей і травм стала предметом позовів щодо компен-
сації. Поглиблине вивчення питання показує, що більшість поданих позовів
врегульовується поза судом, і в середньому ці врегулювання неповністю
відшкодовують позивачу завдані збитки. Щодо скарг на «неістових» присяжних
(див. розділ III), то у більшості випадків суддя і присяжні досягають згоди, та й
розбіжності стосовно розміру відшкодування тут незначні. «Проблему» каральних
виплат як відшкодування, ми вже розглядали .
3.	Альтернативні варіанти відшкодування
правопорушень
Робітничі компенсації. Невичерпним джерелом цивільних позовів є сфера
відносин між працівниками та роботодавцями. Проте протягом років жорсткі зако-
нодавчі положення стосовно недбалості потерпілого,
правило про збитки, заподіяні колегою по роботі15
передбачуваного ризику і
, обмежували можливості
відшкодування на рівні нижчих ланок судового розгляду. Навіть у дуже простих
справах було важко судитися з роботодавцем, оскільки його сили у суді були
незрівнянно більшими. Інколи минали роки, а робітник, котрому була заподіяна
шкода, не міг отримати компенсації. Але на початку XX ст. багато штатів почали
впроваджувати законодавчі акти про «робітничі компенсації»152, згідно з якими
роботодавці повинні були робити відшкодування за травми, отримані працівником
на робочому місці. Для отримання компенсації вже не потрібно було доводите
відповідальності роботодавця. Компенсаційні виплати складалися з нестриманої
заробітної плати і медичних витрат. Вони не включали компенсації за біль і страж-
148 Див. Маїіопаї ііпсієлугіієг, К'о. 1,91 яУеагб, Їап5,1987. Огляд цієї публікації наводиться в Ргоаег
& Кееіоп (виноска 1, § 84 ) (1988 8ирр. р. 85).
^ив‘ ЗаК* (виноска 142).
Див. више.
151 Згідно з цим правилом, якщо безпосередньою причиною пошкоджень, яких зазнав працівник,
були дії (або бездіяльність) його колеги по роботі, роботодавець не може бути притягнутий до
відповідальності. Див. Ргіеяісу V. ЯлЛег, 150 Еп<І Яер. 1030 (1837).
152 Для більш детального розгляду питання про компенсацію робітнику див. МагкА. Коїкцеіп ЕіАІ.
Етріоушепі Ьа« §§ 7.1. і далі (У/ея 1994). §§ 10.6 , а також Іаск В. Новії, Веп]атіп А. Напіу, 1г., <8 НапШ
5. Еет'х, 1г. ХУогкег’з Сотрепзаііоп Апсі Етріоуее Ргогесгіоп Ьате Іп а ТЧшзЬеІІ 1 — 140 (ХУея 1990).
Деліктне право
405
дання, штрафних відшкодувань та інших елементів системи відшкодування деліктів.
Засіб судового захисту був надзвичайним.
Особливістю такої системи компенсацій є те, що гроші сплачуються
працівникові одразу після нещасного випадку, коли вони найбільше потрібні, і їх
отримання не пов’язується з питанням «Хто винен?». Роботодавців не також влаш-
товує. Розмір виплат можна передбачити і підрахувати 153 154.
Система страхування випадкових автокатастроф. Іншим джерелом позовів є
дорожньо-транспортні пригоди. Дійсно, справи по автомобільних аваріях пере-
повнили суди багатьох штатів. Щоб вирішити цю проблему, приблизно у половині
штатів були прийняті законодавчі акти про страхування від «безвинних» аварій. Це
означало, що замість того, шоб доводити, хто винен в аварії, і потім знімати гроші
із рахунку страхової компанії супротивника, кожна сторона, причетна до справи,
отримує компенсацію збитків від своєї страхової компанії. В такий спосіб
відвертається необхідність судового процесу для отримання компенсації у більшості
випадків дорожньо-транспортних пригод. Але слід зауважити, що для успішного
функціонування така система компенсацій повинна бути поставлена на примусову
основу.
У багатьох випадках водій, який має «безвинну» страховку, може отримати
відшкодування за медичне обслуговування і за втрачений заробіток чи за пошкод-
ження будь-якого майна, шо сталося в результаті аварії. Однак ця система не може
застосовуватись при відшкодуванні травм, що спричинили смерть чи серйозну
деформацію або тимчасове послаблення деяких функцій організму. Для останніх все
ше залишається звичайний спосіб судового захисту. Варто зауважити, що в деяких
штатах зазначена система страхування визнана антиконституційною, але в основ-
ному її підтримують .
153 Питання про конституційність системи робітничих компенсацій порушувалось у справі №и>-
їогк СетгаІ К.К. V. ИКі/е, 243 11.8. 188 (1917).
154 Звичайно підставою для такої критики є закон про належну правову процедуру. Проте, коли
йдеться про економічні питання, фінансові питання та бізнес, які не стосуються порушення основних
прав, необов’язково вдаватись саме до цих законів. Див. розділ IX. Першим прикладом підтвердження
конституційності закону про абсолютну відповідальність (відповідальність без наявності доказів
провини) була справа Ріппіск V. Сіеагу, 271 М.Е. 2(1 592 (Ма55. 1971). Під час розгляду цієї справи дуже
детально висвітлювалась дія закону про абсолютну відповідальність, прийнятого у штаті Масачусетс.
РОЗДІЛ
МАЙНОВЕ ПРАВО
Природа майнових прав. Більшість людей ставляться до майна як до предмета,
на зразок машини чи шматка землі. Але якщо бути точним, то майнове право вра-
ховує права і обов’язки людей стосовно цих предметів. Сукупність таких прав і
зобов’язань іноді порівнюють з в’язанкою паличок. Кожну таку паличку можна роз-
глядати як окреме право. Право на володіння, наприклад, дозволяє особі володіти
предметом, але воно не надає права особі продавати його. У випадку, якщо земле-
власник хоче дозволити іншій людині користуватися його землею певний час, він
укладає з нею орендну угоду. Тобто землевласник передає іншій особі паличку
«права на володіння», але зберігає всі інші права. Закінчується строк оренди,
закінчується і право на володіння.
Фундаментальним принципом передачі прав власності є те, шо власник не може
передавати більше прав, ніж він їх має. Так, стосовно вищезгаданого власника, який
здає в оренду свою власність, землю, якшо він продасть її, то новий покупець влас-
ності буде додержуватися раніше укладеної орендної угоди.
Нерухоме майно та особиста власність. Правова система США, як і більшість
інших, розрізняє нерухоме майно та особисту власність. Нерухоме майно, яке ще
називається «нерухомістю»,— це земля та споруди, збудовані на ній. Вся інша
власність — це особиста власність чи «рухоме майно». Це достеменно відповідає
поняттям цивільного права стосовно рухомого та нерухомого майна. Закон розгля-
дає ці два типи власності по-різному, особливо у випадках передачі і продажу. Тому
кожного з них ми розглядатимемо окремо, і перш за все нерухомість. Однак природа
інтересів і прав на власність однакова. Наведені вище приклади в цілому пов’язані
з нерухомим майном, але більшість визначень інтересів чи прав має свою копію у
особистій власності. Вкажемо і на специфічні риси, притаманні персональній влас-
ності \
А. Визначення інтересів у нерухомому майні
Інколи кажуть про людину, яка має чи володіє якоюсь частиною нерухомості:
вона має «майно» чи «право» на власність. З подальшого викладу матеріалу ми
побачимо, що майнове право США досить гнучке у можливостях визначення май-
нових прав. Вони визначаються на основі (1) ступеня контролю, який має власник
цього права, (2) тривалості права (часу), (3) фізичного простору, який має власник,
(4) типу прав власності (єдиний власник чи спільне володіння).
1 Стандартним курсом з майнового права є книга Коцег А. Сиппіп^/іат, ЖНіат В. ЗюеЬиск & Ше
А. П'кіїтап. НотЬоокоп гке Еачг оҐРгорепу, 2(1 ей. (ЗУезг 1993). Див. також Ко^ег ВетЬагіі. К.еа1 Ргорелу
іл а МиКЬеІІ (\Мея 1993); Вагіоп Вигке. к. Регзопаї Ргорепу іп а МикЬеІІ (’Л'езі 1993).
Майнове право
407
1.	Майнові права, які визначаються ступенем
власності і контролю
Права власності: Просте абсолютне право власності. Найбільше право за ступе-
нем контролю над власністю називається «простим абсолютним правом власності»
чи «простим правом власності»2. Власник нерухомості з простим правом має всі
можливі права та інтереси, пов’язані з власністю. Нерухомість з простим правом
власності вільно передається протягом життя її власника, а також від покоління до
покоління як спадщина. Отже, нерухомість з простим правом власності може пере-
даватися за «юридичним документом» чи «заповітом». Юридичний документ — це
письмовий документ, який засвідчує передачу права та власності через продаж чи
у дарунок. Заповіт, письмовий інструмент передачі майна після смерті особи від-
повідно до побажань небіжчика.
Нерухомість з простим правом власності — це найбільш загальне право на
землю. Права, обмеження та зобов’язання у зв’язку з цим детально розглядатимуть-
ся нижче. Продаж нерухомості з простим правом власності є найбільш поширеним
методом, за яким передаються права на нерухомість. Тому про сучасні операції з
продажу нерухомого майна також йтиметься далі.
Права власника на власніть: Оренда. Власник майна може передавати іншій
особі право володіти майном на обмежений період часу. Власник майна називається
«орендодавцем» або «власником нерухомості». Особа, шо використовує майно,
називається «орендарем», «наймачем». Право орендаря називається «використан-
ням на правах оренди». Воно оформляється в документ, шо називається «орендною
угодою». Після закінчення строку дії орендної угоди право на володіння власністю
повертається до власника нерухомості, а права орендаря анулюються. Орендар не
має права продавати орендовану нерухомість тому, шо він може передавати тільки
інтереси та права, якими він дійсно володіє. Єдине право, яке він може передати,—
це його контрактне право за орендою на володіння власністю на певний період часу.
Взагалі як землевласник, так і орендар можуть передавати своє право на орен-
довану' землю. Однак орендні угоди між землевласником та орендарем часто обме-
жують можливості орендаря на передачу всіх чи частини прав орендаря.
Землевласник зберігає «реверсивне» право на власність, яку він дає в оренду. Це
означає, шо .майнові права, які він передає орендареві, повернуться до нього після
закінчення строку дії орендної угоди. Землевласник, який продає свою землю, пере-
дає і своє реверсивне право. Покупець, купивши землю, повинен діяти відповідно
до умов наявної орендної угоди. Враховуючи, що багато людей у США орендують
своє житло, вашій увазі пропонується сучасний закон стосовно землевласника-
орендаря. Але його ми розглядатимемо пізніше.
Орендована особиста власність — від машин до важкого обладнання — стає
дедалі поширенішою і замінює безпосередню власність, яка вимагає грошових
вкладень та інших витрат. Оренда персональної власності грунтується на тих самих
концепціях, що і оренда нерухомості. Із поширенням орендних відносин до
Уніфікованого комерційного кодексу (ІІпі/огт Соттегсіаі Соде — ОСС)додано нову
статтю 2А, яка відповідає інструкціям статті 2 стосовно продажу товарів.
Використання та доступ до прав: Сервітут. Сервітут — це право використову-
вати землю, яка перебуває у власності іншої особи. Сервітутні права на землю роз-
глядаються нижче.
Розподіл правового титулу та титулу на основі права справедливості. Власник
нерухомості з простим правом власності може передавати власність до «трасту».
Особа, що передає таке право, називається «довірителем», «кредитором» чи «по-
переднім власником». Коли така передача відбувається, тоді одна особа, «довірена
особа», контролює та управляє власністю, а інша, «бенефіціар», отримує прибутки
2 Власник простої нерухомості має право на власність на невизначений період.
408
Розділ ХП
від власності. Довірена особа отримує «правовий титул» щодо власності, але
зобов’язана управляти та розміщувати прибутки згідно з умовами трастової угоди.
Більше того, бенефіціар має привілейоване право на власність, і взагалі вважається,
що він має «титул на основі права справедливості на власність».
Трасти — досить поширені інституції. Вони створюються особами, які розпо-
ряджаються своїм майном так, шоб надати інший особі — часто дітям чи іншим
родичам — деяких переваг власності (одержувати прибуток від власності), але, не
перекладаючи на неї обтяжливих обов’язків контролювати, управляти чи продавати
власність. Про трасти більш детально йтиметься далі у цьому розділі.
2.	Майнові права, визначені фізичними
обмеженнями
Межі землі. Звичайним способом визначення прав у нерухомості є фізичні межі
землі, якою володіє особа. Таким чином, право на землю пов’язане з фізичними
межами даної власності. В минулому говорили, шо власник землі володіє простором
від поверхні землі «до центру землі» і простором від поверхні землі до «небес». Однак
винайдення літака зробило власність повітряним простором неможливим .
Фізичні структури на землі. Фізичні структури, розташовані на землі, тобто спо-
руди, вважаються частиною нерухомого майна. Сюди також належать предмета
особистої власності, додані до цих структур. їх називають «рухомістю, поєднаною
з нерухомістю». Такі предмети власності вважаються предметами особистої влас-
ності лише до моменту їх додання до фізичних структур. А після вони вже становлять
частину нерухомості, вважаються рухомістю, поєднаною з нерухомістю. Напри-
клад, до використання за призначенням рулон килимної тканини є особистою
власністю. Після того, як цей рулон порізали і застосували як покриття, він стає
рухомістю, поєднаною з нерухомістю 3 4.
Споруди всередині простору: Співвласність. Права нерухомості не обмежуються
власністю на землю та будинки, вони можуть поширюватись і на простір всередині
будинку. Будинок можна поділити на «кондомініуми»— окремі частини в будинку,
кожною з яких володіє інша особа. Власники володіють і простором між
внутрішніми стінами частини будинку і мають часткове право на будинок через своє
членство в асоціації, яка володіє цілим будинком. Популярність співвласності зрос-
тає, тому ми ще повернемося до цього питання, коли йтиметься про кооперативи.
3.	Майнові права, визначені в часі
Безперервна власність на невизначений час. Володіння нерухомістю з простим
правом власності, отриманою у спадщину, діє невизначений час.
Майнові права на обмежений (визначений) час. Права власності у випадку оренди
закінчуються із закінченням орендного періоду. У цей момент право власності, яке
мав орендар,«повертається» до власника. Комерційна угода щодо оренди власності,
пов’язаної з бізнесом, — це майже завжди угода на певний час (іноді з варіантом
стосовно поновлення). Класичним прикладом тут може бути угода про оренду
житлового приміщення.
Права на періодичне поновлення дії угоди. Незважаючи на те, що більшість
орендних угод мають визначену дату закінчення, досить часто говорять про
«періодичність» оренди. Така оренда діє певний час, але цей термін автоматично
поновлюється, якщо тільки не надходить повідомлення від власника нерухомості
щодо його наміру не продовжувати строк оренди. Так, у «помісячній» оренді
3 Див. розділ XI.
4 Див. Оеап Уіпсепг. Іпс. V. Кесіізсо, Іпс., 373 Р.26 995 (Оге. 1962).
Майнове право
409
часовий період оренди становить один місяць. Ось саме на місяць і продовжується
нова оренда, доки не надійде повідомлення щодо її закінчення. Багато людей
залишаються жити в будинках роками, уклавши помісячну орендну угоду.
Довічне володіння майном, яке припиняється після смерті. Довічне володіння май-
ном — це право людини на власність, яке закінчується після її смерті. Після
закінчення строку, «відміреного життям», право володіння майном повертається до
попереднього власника чи іншої особи відповідно до побажань попереднього
власника, зафіксованих у відповідному документі. Майно у довічне володіння пере-
дається вільно, без обмежень. Але основний принцип передачі майна полягає в
тому, що власник довічного володіння майном не може передати більше майна, ніж
він мав його протягом відміреного йому життя. Таким чином, довічне володіння
майном може мати малу комерційну цінність. «Відмірене життя» може стосуватися
будь-кого — і особи, яка володіє, і особи, яка дарує довічне володіння майном.
Наприклад, літні батьки можуть продати чи передати свій дім дітям, але зберігають
право на довічне володіння майном і живуть у ньому до своєї смерті.
Майбутні права. Майбутнє право — це право на власність, яке наступить у май-
бутньому. Власник майбутнього права нині не володіє власністю, він тільки має
право на володіння нею у майбутньому. Майбутні права — це дійсні майнові права,
бо вони успадковуються і взагалі вільно передаються. Класичним прикладом май-
бутнього права є реверсивне право власника протягом оренди, про яке вже йшлося.
У теперішньому часі існує «реверсія» власника, але вона не надає власникові права
на володіння власністю, поки не закінчиться термін орендного договору. Іншим
прикладом є подальше майнове право власника майна, що обумовлене «довічним
володінням майном». Ми щойно про це говорили 5.
Періодичні майнові права, що перериваються: Власність на певний час. Власність
«на певний час»— це право на володіння майном певний період часу кожного року.
Наприклад, особа може купити тимчасове право на співвласність, яка знаходиться
на лижному курорті, на кожний третій тиждень січня кожного року. Звичайно, таке
право надається, але в цілому структурою управляє створювач співвласності.
Власник частини споруди має право продати частину (часового періоду на
власність) іншій особі.
4.	Право на власність, визначене способом
його отримання
Загальна власність. Майнове право може мати одна фізична або юридична
особа. Остання включає фізичні особи, компанії, корпорації чи трасти6. Неру-
хомість з простим абсолютним правом власності дає фізичній чи юридичній особі
повні права на все майно на невизначений період часу. Тому це найвища форма
власності майном.
Спільне володіння. За умов спільного володіння власники («спільні власники»)
мають нерозподілену, єдину частину власності. Спільне володіння передбачає
«спільне майно» для більш ніж однієї особи. Це означає, що всі власники мають
право володіти всім майном. Спільні власники також мають «право на нагляд».
Іншими словами, якщо один із спільних власників помирає, його право на майно
не переходить до спадкоємців7, воно анулюється. В результаті права спільних
власників поширюються у рівних пропорціях. Наприклад, якщо три особи
володіють майном як спільні власники і один з них помирає, кожний із власників,
шо залишився, має половину неподільного права на власність. Якщо спільні
5 Більш детально про це див. М. Зіпев. НапйЬоок Не Ьада оГНшиге ІпіегезК, 2сі ей. (Ш 1996);
Потах Г. Вег$іп & Раиі О. НазкеІІ. РгеГасе іо Еяаіе? іп 1_ап<1 апсі Рисите Іпіетеав, 2й ей. (Роипсіагіоп 1984).
® Більш детально про це див. розділ XV.
«Спадкоємці» — це особи, що мають права на аіасність після смерті атасника, про це див. розділ XV.
410
Розділ ХП
власники не можуть домовитися, як управляти чи використовувати, наприклад,
землю, спільне володіння може бути анульовано судовим рішенням, яке
називається рішенням «про розподіл». Цього рішення може домагатися один із
спільних власників. Розподіл власності може привести до дійсного фізичного
розподілу власності, що надає кожному спільному власнику неподільне право на
фізичну частину власності. За рішенням суду може відбутися продаж всієї власності
та розподіл отриманої суми від продажу.
Спільне володіння неподіленим нерухомим майном. Спільне володіння непо-
діленим нерухомим майном характерне для чоловіка і жінки. Воно подібне до
спільного володіння, бо коли один з подружжя помирає, інший отримує у спадщину
всю нерухомість. Однак, на відміну від спільного володіння, тут немає односто-
роннього права на розподіл майна. Розподіл може мати місце тільки за умов роз-
лучення 8.
Загальне спільне володіння нерухомістю. Загальне спільне володіння нерухомістю
встановлює одночасне володіння землею і схоже на спільне володіння, але спільні
власники нерухомістю не мають прав спадкоємця. У даному випадку, якщо
спільний власник нерухомості помирає, його права переходять до його спадкоємців
і спільне володіння нерухомістю продовжується. Коли право власності, яке вини-
кає, нечітке, тоді закон надає перевагу загальній спільній власності нерухомістю над
спільною власністю. А якшо відсутній чіткий намір попереднього власника
створити спільне володіння, тоді суд буде вважати, що попередній власник мав
намір створити загальне спільне володіння нерухомістю. Це тому, що права спад-
коємця, які настають в результаті смерті іншого спадкоємця і стосуються спільного
володіння, можуть порушити права спадкоємців власника спільного майна.
Як нерухомістю, так і особистим майном можуть володіти численні власники
завдяки праву одночасного володіння. Наприклад, спільне володіння банківсь-
ким рахунком корисне, бо воно дає право на успадкування іншому спільному
власнику.
Б. Права і обов'язки власників нерухомого
майна
1.	Права щодо володіння нерухомим майном
Право «спокійного володіння». Власник має право на володіння та контроль над
власністю. Таке право називається «спокійним володінням» нерухомістю. Воно
передбачає випровадження правопорушників (будь-кого, хто прийшов на його
землю без дозволу). Численні власники нерухомим майном, спільним майном, за-
гальним спільним майном та неподіленим нерухомим майном мають право на рівне
та неподілене володіння майном. Так, кожний власник має право володіти всім май-
ном, якшо це не порушуватиме майнових прав інших власників.
Права на нафту, газ та мінерали. Володіння нерухомістю з простим правом
власності передбачає і володіння ресурсами, що знаходяться на поверхні та у надрах
землі. Не тільки ресурси, але й право на використання землі та добування ресурсів
може передаватися власником. Власник може, наприклад, передавати іншій особі
право на повне володіння ресурсами нижнього горизонту грунту. Хоча у більшості
випадків власник надає за орендною угодою право на добування ресурсів на обме-
жений час. І це цілком закономірно тому, що процес дійсного видобування нафти,
газу чи мінералів з землі може призвести до значного порушення майнових прав сто-
совно поверхні землі. Власник, надаючи права на добування мінералів іншій особі,
значно зменшує цінність землі.
8 Див. розділ XIII.
Майнове право
411
Права на воду. За загальним правилом власник землі має право використовувати
воду, яка знаходиться на його території. Терміни «права узбережної смуги» (річки)
та «права приморського району» (моря, океану та озера) окреслюють права влас-
ника землі стосовно водного простору, який межує з його власністю. Водні права
у Сполучених Штатах мають свої особливості в залежності від того, де розташована
власність, на східному чи західному березі річки Міссісіпі.
Клімат на схід від Міссісіпі досить вологий, там знаходиться чимало річок і
рівень води у них високий. Клімат на захід від Міссісіпі більш сухий, а рівень води
нижчий. На схід від Міссісіпі була достатня кількість води для людських потреб,
сільського господарства та промисловості. З врахуванням цих обставин було розроб-
лено права узбережної смуги, які забезпечували рівний розподіл води. Пріоритет не
надавався першому користувачеві води. На захід від ріки часто не вистачало води
для задоволення потреб усіх власників майна. В результаті з’явилось правило «пер-
шочергового отримання», за яким першому користувачеві дозволялося без обме-
жень користуватися водою. Інші поселенці не могли вимагати від нього ділитися
цим скарбом. Правило першочергового отримання води розроблялося як стимулю-
ючий засіб для заселення землі. Воно створювало для перших поселенців певні
пільги. Вже не потрібно було турбуватися, що поселенці, які приїдуть пізніше,
вимагатимуть розподілу дефіцитної води.
Право на бокову та основну опору. Землевласник має право на опору, яку дозво-
ляється мати на власній землі, через суміжні чи підземні землі. Якшо особа знищує
бокову чи основну опору іншої особи, через копання чи видобування корисних
копалин, перша нестиме відповідальність, якшо ця власність зрушить з місця чи
впаде. Відповідальність за знищення бокової чи основної опори є «суворою
відповідальністю», доки знищена власність матиме природній характер. Якщо ж
будинок чи інша конструкція своєю вагою зумовила переміщення землі, то особа
відповідатиме лише як за необережне знищення опори.
2.	Погоджені обмеження володіння
Сервітут. Сервітут — це право використовувати частину землі іншої особи за
певним призначенням, без дійсного володіння нею9. Наприклад, землевласник
може надати газовій чи електрокомпанії право на використання частини його землі,
щоб компанія могла прокласти газові труби чи встановити електричні опори. Зем-
левласник зберігає власність на цю ділянку, хоча компанія має право на використан-
ня його землі на власний розсуд. Землевласник не може перешкоджати компанії
використовувати її. Сервітут може бути безтерміновим чи на певний час. Сервітутом
ще називають право, яке «дійсне з землею». Навіть тоді, коли земля передається
третій стороні, право сервітуту зберігає свою силу. Дія сервітуту припиняється за
письмовою угодою між попереднім власником та наступним власником сервітуту.
Ліцензії. Ліцензія — це дозвіл землевласника використовувати його власність
певним чином. Ліцензія відрізняється від сервітуту тим, що вона може бути скасо-
вана у будь-який час попереднім власником. Сервітут не може бути скасований
попереднім власником без згоди цесіонарія. І ліцензія, і сервітут відрізняються від
оренди тим, що вони тільки надають право на проведення певної діяльності на
землі, але не право володіння нею. Хоча ліцензія вважається правом на землю, вона
не підпадає під дію Закону про шахрайство (Зіаіиіе о/Ргаидз) і тому може надаватися
усно .
Угоди та сервітути на основі права справедливості. Угоди та сервітути на основі
права справедливості — це зобов’язання, взяті землевласником стосовно використан-
ня його землі. Угоди поділяються на позитивні і негативні. Позитивна угода — це
9 Див. ДгерИеп А. 5іе§еі. А ЗіибепіЧ Оикіе іо Еаїетепи, Кеаі Соуепапіз апб ЕциііаЬІе 5ег»ііи(іе$ (Маї-
ікеї» Вепйег 1988).
0 Див. розділ X.
412
Розділ ХП
зобов’язання землевласника виконати певні дії. Наприклад, заплатити податки
асоціації власників будинків є позитивним сервітутом. Негативні сервітути,— це
зобов’язання не використовувати частину власності певним чином. Наприклад,
землевласник зобов’язується не будувати свій будинок вище певної висоти.
Найчастіше сервітути використовують, щоб встановити «обмеження на будівництво
та використання». Вони вимагають від власників будинків, що живуть поруч, додер-
жуватися певних правил будівництва та проживання у цьому районі. Обмеження
встановлюються з метою забезпечення в певному районі оптимальних розмірів
будинків, їх якості та естетичної цінності. Сервітут є загальним і «дійсним з землею».
Це означає, що сервітут зберігає свою чинність і стосовно всіх наступних землев-
ласників.
Певний час у Сполучених Штатах використовувалися «расові обмежувальні
сервітути», щоб утримувати власників від продажу своїх будинків членам расових
меншин. Верховний суд визнав їх незаконними, вони порушують статтю
Конституції стосовно права на рівний захист. Характерною щодо цього є справа
1948 р. ІПеллі проти Крамера (ЗЙеІІу V. Кгаетег).
3.	Обов'язки власників нерухомого майна
Джерело шкоди. Власник майна зобов’язаний утримуватися від створення або
надання дозволу на існування «джерела шкоди» у своїй власності. Джерело
шкоди — це використання власності, яка завдає шкоди сусіднім власникам чи
суспільству, наприклад фабрика, яка викидає токсичні гази в атмосферу.
Найчастіше щодо джерела шкоди приймається судова заборона. Вона наказує
власнику майна, шо є джерелом шкоди, припинити діяльність, спрямовану на пору-
шення прав інших. В окремих випадках суди визначають грошову компенсацію
збитків і дозволяють джерелу шкоди існувати. Це відбувається тоді, коли рішення
про припинення існування такого джерела (роботи фабрики) може завдати великої
шкоди суспільству через втрату робочих місць та прибутку *.
Розглядаючи справу стосовно джерела шкоди, суди зважують на важливість
шкідливої діяльності та масштаби збитків, яких вона завдає. Те, що становить дже-
рело шкоди в одних випадках, може не бути таким в інших. Суди беруть до уваги
конкретні обставини кожного випадку. Наприклад, шум та забруднення повітря у
великому місті не розглядаються як джерело шкоди. Однак особа, мешкаючи у
сільській місцевості, має всі підстави розраховувати на чисте повітря. Тому, якшо
димна та шумоутворююча фабрика раптово з’являється біля помешкання власника
у сільському районі, він має право добиватися припинення роботи такого підпри-
ємства через пред’явлення позову щодо джерела шкоди.
Обов’язки власників стосовно осіб, що заходять на територію нерухомості.
Власник має обов’язки стосовно осіб, які перебувають у межах його нерухомості.
Вони залежать від зв’язків між особою, що заходить, перебуває на території неру-
хомості та її власником. По-перше, йдеться про осіб, яких власник прямо чи опо-
середковано запрошує до приміщення, де вони здійснюють покупки чи працюють.
Це — клієнти або службовці. Оскільки запрошені знаходяться там з метою
приносити користь та прибуток власнику, останній має найвищі обов’язки щодо
них. Власник повинен захистити їх від усіх видів невиправданого ризику. Навіть
звичайний випадок: «посковзнувся і впав» може стати приводом для пред’явлення
позову. Тому власник магазину повинен швидко прибрати будь-яку пролиту рідину
чи щось подібне в коридорах магазину. По-друге, це люди, які входять до об’єкта
власності з дозволу власника, але вони не знаходяться там з метою приносити
користь власнику. Взяти, наприклад, гостей, запрошених на вечірку. Особи, що
11 Див. Воотегу. Агіатіс Сетепг Со., 257 N.£.2(1 870 (1970).
Майнове право
413
прийшли в гості, взагалі не очікують, шо власність, в якій вони перебувають,
приховує якийсь невиправданий ризик. Однак вони, принаймні, повинні бути
попередженими щодо будь-якого ризику ушкодження на об’єкті власності .
Власник має обов’язки навіть стосовно правопорушників. Він зобов’язаний
утримувати власність, шоб не наразити правопорушника на небезпеку, яку він може
не очікувати. Хоча власник не зобов’язаний попереджати його щодо прихованої не-
безпеки. Зрештою, власник нерухомості не має права використовувати смертоносну
силу для затримки правопорушника * 13.
Відповідальність власників та кредиторів за очищення навколишнього середовища.
Декілька державних та федеральних законів зобов’язують очишати від шкідливих
відходів або фінансувати витрати на таке очищення тих землевласників чи інших
осіб, які мають відношення до забруднення власності. Взяти хоча б Акт про
відповідальність та компенсацію, пов’язану із забрудненням навколишнього сере-
довища (СотргеЬепзІУе ЕпуігоптеШаІ Кезропзе Сотрепзаііоп ап<і ЬіаЬіІііу Асі)
(СЕКСЬА). Згідно з цим документом будь-який теперішній або минулий власник
забрудненої власності покриває витрати на її очищення від шкідливих відходів.
Однак закон захищає наступних покупців забрудненої власності, які не знали про
забруднення, купуючи її. Цей захист стосується тільки тих покупців, які провели
відповідне вивчення власності та використання землі14.
4.	Податки на нерухомість
Більшість штатів та муніципалітетів встановлюють податки на нерухоме майно.
Це місцеві податки, і вони використовуються для підтримки громадських служб.
У більшості випадків ці податки йдуть на фінансування освіти, утримання поліції,
пожежників тощо. Податки на нерухоме майно є періодичними, вони сплачуються,
принаймні, раз на рік. Розмір таких податків звичайно залежить від вартості влас-
ності, яку встановлює муніципальний експерт. Тому вони ше називаються подат-
ками «відповідно до вартості». «Оцінена вартість» власності помножується на
«коефіцієнт», що дає суму податку на нерухоме майно. Коефіцієнт зазвичай вста-
новлюється голосуванням громадськості на загальних зборах. Ставка майнового
податку у різних штатах різна, в залежності від того, які функції місцевого уряду
фінансуються з майнових податків. Звичайно найбільша частина майнових податків
йде на фінансування місцевих середніх шкіл. Майнові податки відповідно до вар-
тості нерухомості досить різні навіть у межах одного штату. Якщо говорити про до-
мовласників, то це від кількох сотень до кількох тисяч доларів на рік, в залежності
від регіону країни.
Оскільки податок залежить від вартості нерухомого майна у даній місцевості,
то багатші громади мають вищі майнові податки, а тому більше грошей витрачають
на свої середні школи і водночас мають відносно низький рівень оподаткування.
Ось чому в багатих громадах значно краща шкільна система, ніж в бідних. Вер-
ховний суд відхилив конституційні питання, що грунтуються на неадекватних
освітніх можливостях15 16. Однак суди деяких штатів вважають такі системи
фінансування середніх шкіл неконституційними, дискримінаційними .
!2 Див. Паскег V. 2. С.Реппу Со., 254 Р. 2<і 672 (5 ііі Сіг. 1958) (власник магазину несе відповідальність
за дитину, яка вийшла на балкон і впала).
13 Див. Каїко V. Вгіпеу, 83 М.\У. 2<і 657 (Іожа 1971) (правопорушник, отримавши поранення через
пастку, встановлену власником у пустому будинку, може вимагати компенсації).
14 Див. Каіїгуп К. НеіВі. Епуігоптепгаі ОЬІіеагіопї іп Вапкпірісу. (ХУаггеп ОогНат Ьатот 1992).
15 Див. Зап Апіопіо Іпсіерегиіепг Зс/юоІ Вшгкг г. Косігі^ие:, 411 0.8. 1(1973).
16 Див. Зеггат V. Ргіал, 557 Р.2<1. 929 (СаІ. 1977).
414
Розділ ХП
В. Урядовий контроль за нерухомим майном
1.	Регулювання використання землі
Деяке регулювання використання землі здійснюється на федеральному рівні.
Наприклад, існують федеральні інструкції стосовно збереження навколишнього се-
редовища. Однак у більшості випадків регулювання використання землі здійс-
нюється місцевими урядовими структурами 17. Хоча вважається, що право на
регулювання земельних питань «зарезервовано» за штатами. Деякі штати прийняли
всеохоплюючі акти щодо управління використанням землі для того, щоб місцеве
регулювання відповідало цілям планування на рівні штату18 19 *.
Розподіл на зони. Розподіл на зони — сьогодні головний засіб регулювання
використання землі в Америці. Прийнята і діє постанова щодо розподілу
муніципалітету на зони. Вона визначає, яке використання землі дозволяється в
кожній зоні, а яке забороняється. Наприклад, одна зона може бути визначена як
зона «проживання людей», а інша — як зона «індустріального розвитку». Це озна-
чає, шо фабрика не може бути збудована в зоні проживання, а будинки для
проживання не можуть будуватися в індустріальній зоні. Муніципальні постанови
щодо розподілу на зони вважаються дійовим засобом реалізації повноважень штату
стосовно регулювання використання землі, якшо вони сприяють громадському та
загальному добробуту, здоров’ю, безпеці, моралі.
Будівельні вимоги. У більшості районів країни потрібно брати дозвіл на
будівництво ще до початку зведення будь-якої конструкції або на знищення
будівель. Потрібно також мати план будівлі, а методи будівництва повинні
відповідати встановленим інструкціям. Це так звані місцеві інструкції, розроблені
округом або містом. Однак майже всі вони базуються на модельному кодексі, про-
голошеному Виі1<ііп§ ОЯісіаіз апсі Сосіе Асітіпізігаїоге Іпіегпаііопаї, Іпс. (ВОСА).
Існують варіанти залежно від специфіки окремих районів. Наприклад, у Каліфорнії
дотримуються сейсмостійких методів будівництва, а у Флориді зводять будівлі з ура-
хуванням ураганів.
Інструкція щодо поділу. Уповноважена особа ділить великі ділянки землі на
менші, дотримуючись інструкцій. Обов’язково подається план будівлі, де
вказується, як об’єкт зв’язуватиметься з існуючими комунальними спорудами та
вулицями. Крім того, від цієї особи муніципалітет може вимагати «передачі в гро-
мадське користування» частини землі для громадських цілей, таких як школа чи
парк. Однак, як буде показано нижче, коли йдеться про постійне володіння землею,
вступають в дію деякі обмеження, встановлені штатом або місцевими урядовими
структурами.
2.	Право держави на примусове відчуження
приватної власності, конфіскація
Право уряду взяти приватну власність для громадського використання
називається правом «держави на примусове відчуження приватної власності».
Найчастіше уряд застосовує таке право, щоб «конфіскувати» власність, для
здійснення громадських удосконалень, наприклад для будівництва автомагістралі
чи парку. Однак стаття 5 поправки передбачає, що «приватну власність не можна
взяти для громадського використання без компенсації» . Це означає, що у кожному
*’ Див. ІЗапіеІ К. МапМкег. Ьапгі Іізе Ьах», Зі ей. (МісЬіе Со. 1993, 1994).
18 Див. ОгевопЧ яагиіе, Оге.Кеу.Зіаі. §§ 197.005-197.860.
19 Хоча 5 поправка формально стосується федерального уряду, на практиці її застосовують таким
же чином і до місцевих урядів та урядів штатів, тому шо вона була «включена» стосовно штатів через
відповідну статтю 14 поправки. Див. розділ VIII.
Майнове право
415
випадку конфіскації уряд повинен довести, що «відчуження» власності робиться в
інтересах громадськості і що він виплатить власнику адекватну компенсацію.
Вимога «громадської доцільності». Якщо суд встановив, що уряд взяв приватну
власність не для громадських потреб, такі дії уряду скасовуються і може бути пору-
шене питання про повернення власності. Встановити громадську доцільність
відчуження приватної власності (землі) взагалі досить легко. Часто це випливає з
природи самого проекту, наприклад такого, як будівництво автомагістралі чи уря-
дового будинку. Бувають проекти, де громадська доцільність проявляється не так
очевидно. Одного разу Верховний суд штату встановив, що конфіскація містом
цілого району для будівництва приватної фабрики, була зроблена в інтересах гро-
мадськості, бо підприємство дало змогу створити нові робочі місця і зменшити
безробіття в районі . Верховний суд Сполучених Штатів нещодавно встановив, що
оволодіння власністю певних землевласників Гаваїв і передача цієї власності як не-
рухомості орендарям з простим правом власності були зроблені у громадських інте-
ресах. Суд зробив висновки, що більшість землі Гаваїв контролювалася невеликою
ірупою землевласників, і це було зроблено в інтересах громадськості, щоб уникнути
монопольного володіння нерухомістю 21 22.
Вимога «справедливої компенсації». Друга вимога стосується того, щоб уряд за-
платив «справедливу компенсацію». Вона утримує уряд від того, щоб змушувати
людей жертвувати на суспільні потреби. По справедливості такі витрати повинне
робити все суспільство. Вимагаючи, щоб уряд платив за те, що він бере у власника,
закон у такий спосіб розподіляє тягар суспільних витрат поміж усіма платниками
податків.
3.	«Оволодіння» згідно з підзаконними діями уряду
Взагалі уряд не повинен компенсувати власнику нерухомості будь-які знижки
у вартості землі, які виникають при розподілі на зони чи в інших випадках регулю-
вання. Але уряду доводиться виплачувати компенсацію людям майже кожного разу.
Верховний суд вважає, що компенсація за «оволодіння землею» передбачена 5 поп-
равкою. Якщо уряд прямо не виявляє свого права на примусове відчуження приват-
ної власності, таке оволодіння називається «згідно з підзаконними діями уряду».
Якщо власник майна пред’являє позов, стверджуючи, що урядове регулювання
його власності становить «оволодіння», позов розглядається як дія «зворотної
конфіскації», бо власник майна по суті намагається примусити уряд конфіскувати
власність.
У випадку з оволодінням згідно з підзаконними діями уряду найважливіше
встановити, коли обмеження на використання власності переходить в оволодіння.
Загальне правило шодо нього розроблене у ряді справ Верховного суду США. Там
зазначається, що регулююче використання землі може легко перерости в ово-
лодіння, якщо чітко не сформульовані законні інтереси штату або ігнорується
плідне використання землі власником. Якщо ж відповідним чином обстоювати інте-
реси штату, то уряд може встановити серйозні обмеження на права власників не-
рухомості і такі дії не вважатимуться оволодінням. Для прикладу наведу лише дві
справи. Перша — вугільна компанія Пенсільванії проти Магон (РеппзуІУапіа Соаі Со.
у. Макоп). Вугільна компанія продала землю, однак зберегла права на видобуван-
ня вугілля пізніше. Але власті штату заборонили видобування вугілля під поверхнею
землі цього району. Верховний суд визнав, що було здійснене «оволодіння», яке пот-
ребує компенсації, тому що були серйозно обмежені права компанії на розробку
вугільного родовища. Друга — Кейстонська асоціація бітумного вугілля проти Де
° Див. РоієГофл МєіцііЬогііооїі СоипсіІ V. Сіїу Веігоіі, 304 М.УЛ 2<і 455 (Місії. 1981).
Див. Нач/аіі Ноизіп% АиІЇїогігу V. МІЖ#, 487 11.8. 229 (1984). Факти цієї справи незвичайні завдяки
унікальній проблемі землеволодіння на Гаваях.
22 Див. 260 13.8. 393 (1922).
416
Розділ ХП
Денедиктис (Кеузіопе Віїитіпоиз СоаІАїїосіаііоп V. ДеВенедісііз) 23. По цій справі Суд
вирішив, шо немає підстав визнавати факт компенсуючого «оволодіння» май-
новими правами вугільної компанії, бо штат намагався захистити власників
будинків, розташованих на поверхні землі, над вугільними родовищами.
Останнім часом Суд досить уважно розглядає закони з регулювання чи
адміністративні рішення стосовно майнових прав. У справі Нолан проти Каліфор-
нійської комісії з узбережних прав (РШІап V. Саіі/огпіа Соазіаі Сотіззіоп) 24 власник
майна на морському узбережжі намагався отримати дозвіл на знишення будинку і
будівництво на його місці більшого. Комісія схилялася до надання такого дозволу,
але вимагала, щоб власник дозволив людям проходити до громадських пляжів, які
знаходилися по обидва боки його земельної ділянки. Ув’язування надання дозволу
на знищення будинку із сервітутом було зумовлене тим, що більший будинок, який
планувалося збудувати, закриватиме вид на океан. Хоча Суд погодився, що
вирішення питання у такий спосіб — це законне право штату, однак він вважає, шо
не було вагомих підстав ув’язувати вид на океан з громадським сервітутом (надання
шляху через територію власника). В результаті були внесені відповідні зміни в діюче
розпорядження.
У нещодавній справі Долай проти міста Тігард (Ооіа у. Сіїу о/ Ті^агсі) 25 власник
комерційного будинку, бажаючи його розширити і поруч обладнати бруковану
автомобільну стоянку, звернувся за дозволом до адміністрації міста. Але вона вису-
нула вимоги: передати частину нерухомості місту для використання її як «громад-
ської доріжки» уздовж бухти, а також погодитися на прокладення пішохідної та
велосипедної доріжок через частину своєї власності. Суд відхилив такі умови. Він
зобов’язав, шоб місто показало «чітку пропорційність» між природою та ступенем
шкоди, якої завдає нове використання землі власником і висунутими умовами.
Місто повинне було зробити досить чітке визначення такого зв’язку. Однак і після
цього суд не знайшов жодної причини того, чому місто повинне володіти цією
доріжкою. Що ж стосується сервітуту на пішохідну та велосипедну доріжки, то було
зазначено: розширення власником магазину створить більш інтенсивний транс-
портний рух.
Слід пам’ятати, що жоден з випадків регулюючого оволодіння не перешкоджає
уряду, який цим займається, робити те, що він хоче, з майном власників. Він може
просто конфіскувати власність, володіти нею чи використовувати її за певним
призначенням. Але в такому випадку він повинен сплатити компенсацію власнику.
У минулому місцеві урядові структури з обмеженими бюджетами часто вдавалися
до зазначених вище прийомів або використовували ліцензії, щоб економічно забез-
печити проведення корисних суспільству заходів.
Г. Операції з купівлі нерухомого майна
Стисло накреслимо кроки типової купівлі житлової нерухомості. Вони багато
в чому такі ж, як і при купівлі нерухомості взагалі, за винятком того, що фінансу-
вання тут буває більш складним.
1.	Контракт купівлі
Покупець насамперед робить письмову пропозицію у формі проекту угоди.
Закон про шахрайство (Зїаіше оГ Ргаибз) вимагає, щоб всі угоди, пов’язані з
нерухомістю, укладалися письмово. Сучасна угода з купівлі укладається за тими ж
“ Див. 480 Ц.5. 470 (1987).
24 Див. 483 11.8. 825 (1987).
25 Див.	1148.СІ. 2309 (1994).
Майнове право
417
правилами, що і будь-який інший контракт: повинні бути пропозиція, прийняття
та розгляд. Коли продавець та покупець досягли згоди і підписали угоду, остання
стає обов’язковим юридичним контрактом. Після того як покупець мав можливість
вивчити стан власності, статус права на власність та зібрав відповідні фінанси, сто-
рони досягають угоди про «закриття» продажу. Закриття — це останній крок у про-
дажу, коли право на власність (юридичний документ) надається продавцем
покупцеві в обмін на суму грошей, яка йому виплачується.
2.	Фінансування
Під час купівлі нерухомого майна більшість покупців намагається отримати
необхідну суму грошей від третьої сторони, такої, як банк, або, що не так часто
буває, укладається угода про придбання нерухомості в розстрочку . Якшо поку-
пець отримує позику під заставу, він виплачує продавцю перший внесок, як
правило, від 10 до 20% ціни покупки. Вся сума виплачується поступово, з отриманої
покупцем позики від банку. Отримавши всі гроші за покупку, продавець передає
юридичний документ, право на власність покупцеві. Останній використовує купле-
ну власність як гарант позики і регулярно виплачує банку взятий кредит. При
закритті продажу підписуються три основних документи: (1) юридичний документ,
продавець підписує його і таким чином передає право на власність покупцю,
(2) розписка, яка є зобов’язанням повернути позику банку, (3) договір про заставу,
де власність виступає додатковим гарантом погашення боргу за розпискою.
Покупець отримує юридичний документ, який надає йому право на власність.
Проте, якщо існує прострочений баланс за позикою, будь-яке отримане право на
власність залежить від дій банку. Останній може позбавити права на користування
за заставою та отримати власність, якщо покупець не здатний погасити борги.
У випадку позбавлення права на користування банк може отриману власність про-
дати на «примусовому продажу з торгів» і з вирученої суми погасити позику. Однак
покупець має право «викупити» власність до певного часу після примусового про-
дажу з торгів і повернути власність, погасивши всі належні до виплати борги.
3.	Право, яке можна продати чи передати
Для того, щоб покупець був впевненим, що ніхто інший не матиме претензій
до придбаної власності, всі штати прийняли «закони про реєстрацію». За цими за-
конами, покупець, отримавши юридичний документ, повинен зареєструвати його
в урядовій установі, що займається реєстрацією юридичних документів. Така
реєстрація «інформує» світ про те, шо цей покупець зараз є власником майна. У
реєстраційних записах відмічається право на утримання майна до погашення боргу,
виконання зобов’язань за угодами тощо.
З роками система визначення того, чи має покупець дійсне право на власність,
змінювалася. Спочатку покупець наймав адвоката, «щоб зробити правовий
пошук» — прослідкувати історію власності у реєстрі юридичних документів,
вивчити всі юридичні документи, застави, права на утримання майна та угоди, які
впливають на власність. Сьогодні у більшості штатів не існує потреби в адвокаті.
Зараз покупець може купити «страхування проти дефектів правового титулу» під час
закриття продажу. Це своєрідний титул на майно. Безперечно, шо страхова
компанія такий титул надає покупцеві тільки після того, як її адвокати належним
чином з’ясують всі обставини справи. *
26 Детальніше про не див.бгапі 5. іїекоп & Ла/е А. П'кіїтап. НоглЬоок оп Кеаі Езіаіе Еілалсе Ьа^.
(\УЄ5Г 1985, 1989).
V 0-340
418
Розділ ХП
4.	Податки на продаж власності
Податок на передачу власності. Продаж (передача) власності оподатковується
як на рівні штату, так і на федеральному рівні. Звичайно штати обкладають «подат-
ком на передачу», схожим на податок із продажу. В різних штатах він різний і ста-
новить суму в кілька сотень доларів чи відсоток від ціни продажу власності. Цей
податок, як правило, включається до «загальних прибутків» штату. Це означає, що
він не направляється на конкретну справу, а може витрачатися штатом на
фінансування будь-якого проекту. Податки на передачу власності звичайно нижчі
від майнових податків, шо встановлюються залежно від вартості власності.
Податок на прибуток, отриманий від продажу. Федеральний уряд встановлює
податок на прибуток від продажу власності, шо становить частину федерального
прибуткового податку. Він розраховується шляхом віднімання від ціни продажу
«уточненої бази» власності, яка є первісною вартістю власності, і плюс витрати на
покращення. За останні десятиріччя федеральний прибутковий податок істотно
змінився 27. Багато штатів мають свої прибуткові податки, але вони набагато менші,
ніж федеральні ставки. Якщо це має місце, то штат потенційно оподатковує
прибуток від продажу власності.
Існує два головних винятки стосовно оподаткування прибутку від продажу
власності. Перший стосується продажу або обміну інвестованого майна чи майна,
використаного для бізнесу. Якщо прибуток від такого продажу інвестується в «таку
ж» власність (або якщо платник податків безпосередньо обмінює власність на «таку
ж»), тоді оподаткування відкладається, поки нова власність не буде продана.
Другий виняток стосується продажу власного персонального житла. Податок на
прибуток від продажу власного житла може бути відстрочений, якщо домовласник
купує для власних потреб інше житло рівної чи більшої вартості протягом двох років
після продажу першого житла. Якби домовласники сплачували податок на прибуток
з продажу будинку під час продажу, то багато хто з них не мав би достатньої кількості
грошей для купівлі іншого будинку.
А взагалі федеральний уряд застосовує такий податок, який стимулює придбан-
ня власного житла. Володіння будинком — це суттєва складова «американської
мрії»28. Крім відкладених платежів, щорічні майнові податки, які сплачує домо-
власник за житло, віднімаються від щорічного федерального податку на прибуток.
Крім того, федеральний Кодекс про внутрішні державні доходи (Іпгегпаї Кеуепие
Сосіе) дозволяє кожному платнику податків, який досяг 55 років, виключити
одноразово з оподаткування прибуток з продажу власного житла у розмірі до
125 000 дол. США29.
5.	Інші форми придбання (передачі)
нерухомого майна
Дарунок або майно, яке передається у спадщину. Нерухоме майно, як і інша
власність, може передаватися. Про дарунки йтиметься нижче, коли ми аналі-
зуватимемо особисту власність. На відміну від дарування особистої власності, да-
рування нерухомого майна — як і інші операції, пов’язані з нерухомим майном, —
повинні здійснюватися в письмовій формі. Тобто особа, яка робить дарунок,
повинна скласти юридичний документ для особи, яка отримує цей дарунок.
Успадкування. Такий тип передачі майна має місце, коли власник майна помирає і
воно переходить до спадкоємців за заповітом чи за умовами, передбаченими законом.
27 Найвища ставка федерального прибуткового податку становила від 15 до 40% для осіб. Більш де-
тально про це див. Матп СкігеЬіеіп. Еейегаї Іпсогпе Тахаїіоп, 7ік ед. (Еоипдаііоп 1994).
* 3 105 млн. будинків у США, приблизно 64%, перебувають у власності їх мешканців.
’ Див. 26 11.5.С.А. § 121; $еіесіе<1 РеОегаі Тахаїіоп Зіасисез апсі Кевиїаііоп? (\¥ея 1995).
Майнове право
419
Юридичний продаж. Юридичний продаж власності — це продаж, який здій-
снюється за рішенням та наглядом суду. Найчастіше такий продаж відбувається на
виконання рішення цивільного суду. Інколи його ше називають «примусовим про-
дажем з торгів»30.
Володіння на основі правового титулу, незважаючи на претензії іншої особи.
Володінння на основі правового титулу — це засіб отримання володіння нерухомим
майном без згоди власника. Володіння на основі правового титулу є дійсним,
негативним стосовно прав власника, відкритим, загальновідомим, ексклюзивним та
безперервним протягом визначеного законом часу, як правило, від 15 до 20 років.
Коли землею володіють певний період часу і всі елементи володіння на основі
правового титулу виконані, тоді власник може вжити необхідних заходів, щоб
«спокійно отримати правовий титул». У разі успіху власник отримує правовий титул
на майно. Отримати такий титул через володіння всупереч претензіям іншої особи
вдається не так часто. Особливо, якшо йдеться про привласнення всієї ділянки
землі. Тут завжди виникають конфліктні ситуації.
Д. Спільне володіння власністю і кооперативи
1. Спільне володіння власністю
Про базову концепцію спільного володіння ми говорили на початку цього
розділу. Звичайним спільним володінням є будинок, який поділяється на
індивідуальні «блоки». Простором між внутрішніми стінами кожного такого блоку
володіють окремо. Сам будинок, включаючи землю, зовнішні стіни, механічні
системи, коридори та інші об’єкти, шо називаються «загальними елементами»,
належить вже асоціації власників блоків. Власник кожного блоку є членом асоціації31.
Кожний власник має право голосувати з питань, що входять до компетенції асоціації.
Асоціація відповідає за стан, ремонт та експлуатацію загальних елементів будинку,
холів, коридорів, ліфтів та даху. Кожний співвласник помісячно сплачує певну суму за
ці послуги. Крім помісячних виплат асоціації кожний власник несе відповідальність за
майновий податок на його власний блок.
Спільне володіння регулюється законом штату. Закон вимагає, щоб були
підготовлені та зареєстровані документи на спільне володіння, включаючи
«юридичний документ власника», статутні норми асоціації спільного володіння та
план розподілу спільного володіння у реєстрі юридичних докуметів. Документи
повинні містити опис кожного блоку, загальних елементів, правила, за якими діє
асоціація, та обмеження на використання блоків. Кожен співвласник повинен
дотримуватися цих обмежень та правил, а вони можуть бути досить специфічними.
До спільного володіння можуть належати старі будинки, які раніше були
квартирами, або нові будинки, спроектовані для спільного проживання, офіси, не-
зайнята земля, «будівельна ділянка», зона відпочинку, включаючи власність з
«розподілом часу».
2. Кооперативи
Кооперативи — це форма володіння нерухомим майном, де окремий влас-
ник не володіє певним простором, який він займає. Тут власники володіють пра-
вом на весь будинок чи комплекс. Відсутність права володіння на певний простір,
який вони займають, це головна відмінність між кооперативом та спільним воло-
дінням. Особа реалізує своє право в організації, звичайно через акції корпорації.
30 Див. розділ VII.
}> Членів асоціації часто називають «співвласниками».
1Т9-340
420	Розділ ХП
Індивідуальний блок, згідно з угодою, береться в оренду окремим «власником» на
тривалий час. Така оренда надає досить великі майнові права, настількі великі,
що вони майже тотожні спільному володіню. Однак продаж акцій, цінних папе-
рів або права власника передавати в суборенду свій блок істотно обмежуються
організацією. Орендна плата звичайно залежить від витрат корпорації. Її фі-
нансування здійснюється шляхом купівлі акцій акціонерного капіталу корпо-
рації.
Практично спільне володіння та кооперативи вважаються досить однотипними
формами власності. Однак між ними існують певні відмінності. За умов спільного
володіння індивідуальні блоки купуються кожним власником. Останній отримує
фінансування під заставу для купівлі блоку, як це передбачено продажем будь-якого
нерухомого майна. За виплату іпотечного кредиту, податків та платежів за свій блок
також відповідає власник. І якщо такі виплати не було зроблено, тільки його поз-
бавляють права користування блоком. Кооперативи фінансуються через кредит під
заставу всього об’єкта. Таким чином, кожний власник несе відповідальність за
виплату іпотечного кредиту на всю власність. Якщо власник кооперативного блоку
не може внести платні, інші власники несуть відповідальність за частку платежів
власника-боржника. Якщо ж невиплачена повна сума іпотечного кредиту на
будинок, тоді мешканців усього будинку позбавляють права на користування.
Е. Сучасний закон про землевласника-орендаря
Закон про землевласника-орендаря досить важливий. Багато фізичних та
юридичних осіб орендують свої помешкання або місця для ведення бізнесу.
Концепція орендування однакова для житлової і комерційної оренди. Хоча існує
декілька істотних особливостей у правовому захисті орендаря 3 .
1. Житлова довгострокова оренда
Оскільки орендарі житла в цілому менш, ніж домовласники, обізнані у правових
питаннях і не зовсім впевнено почуваються під час укладення угоди, більшість
штатів та населених пунктів прийняли спеціальні закони, спрямовані на захист
орендарів житла. Наприклад, всі населені пункти мають місцеві закони, які
зобов’язують домовласника проводити інспекцію власності, а місцевих посадових
осіб добиватися готовності житлового фонду до того, як він буде здаватися в оренду.
Багато юрисдикцій регулюють зміст орендних житлових угод, це убезпечує орен-
дарів від укладення несправедливих угод.
Однак не завжди орендатори житла мали такий правовий захист. До 60-х рр.
орендні угоди розглядалися як «право на власність», а орендні умови намагалися
тлумачити за правилами майнового права. Фундаментальний принцип майнового
права, який впливає на можливості орендаря житла захистити свої права, стосував-
ся доктрини «незалежних угод». За цієї доктриною, зобов’язання, які брали на себе
домовласник та орендар, були скоріше незалежними, ніж «взаємозалежними».
Наприклад, якщо домовласник брав зобов’язання зробити необхідний ремонт, але
не зміг його виконати, орендар все одно не звільнявся від орендної плати. Орен-
дарям не дозволялося затримувати орендну плату, і вони ніяк не могли примусити
домовласника відремонтувати приміщення.
В 60-ті рр. взаємовідносини домовласник — орендар зазнали значних змін у
Сполучених Штатах. Суди почали аналізувати орендні угоди, виходячи не з майно-
вого, а контрактного права, і не брали до уваги доктрину незалежних угод32 33.
32 Див. Оачісі 5. НІН. ЬапШопі ап(1 Тепаш Ьачм іп а ІЧиїзкеП 1986).
33 Див. Вгокп V. ЗоиМаїї Веаііу, 237 А-2<і 834 (В.С.Арр. 1968).
Майнове право
421
Сьогодні, за орендною угодою зобов’язання домовласника пов’язані із зобов’я-
занням орендаря сплачувати оренду. Так, якшо домовласник не утримує будинки
у належному стані, орендареві взагалі дозволяється затримувати орендну платню,
поки домовласник не зробить належного ремонту.
Зміни 60-х рр. ще іноді називають «революцією» в законах, що регулюють сто-
сунки домовласника і орендаря. Найголовнішим було те, шо всі житлові орендні
угоди передбачали «гарантію придатності для проживання». Ця гарантія означає,
що домовласник, за законом, повинен утримувати орендоване житло у безпеч-
ному, придатному для проживання стані. Якщо приміщення не відповідає цим
вимогам, домовласник порушує передбачену гарантію придатності для
проживання, і орендар може затримати орендну плату, доки це порушення не
буде усунуто34 Сучасна орендна угода дає орендареві право володіти і використо-
вувати власність. Домовласник зобов’язаний, за законом делікту, проводити
необхідний ремонт приміщень. Якщо це зобов’язання не виконується, домовласник
може нести відповідальність за пошкодження, яких зазнав орендар, в результаті
невідремонтованих, небезпечних приміщень чи в результаті неякісного ремонту.
2. Комерційні орендні угоди
Вважається, шо орендар-комерсант більш обізнаний стосовно укладення угоди.
У всякому разі він краще вміє перевірити стан споруди, змусити домовласника усу-
нути виявлені дефекти ще до підписання орендної угоди. Передбачена гарантія
придатності будівлі для проживання та інші питання, що порушувалися вище, не
мають відношення до комерційної орендної угоди. Однак комерційні орендні угоди
часто більш обсягові, ніж угоди щодо оренди житла, і вони дають орендареві більше
прав на зміну власності. Умовою довгосторокової комерційної угоди щодо оренди
може бути передбачене те, що домовласник перебудовує власність так, щоб вона
була придатна для організації там запланованого бізнесу.
Є. Особиста власність
1.	Типи особистої власності
Особистою власністю є вся власність, яка не належить до нерухомого майна чи
«рухомості, поєднаної з нерухомістю». Наприклад, до неї належать книги, посуд,
машини, меблі, акції, облігації, цінні папери, авторські права. Особиста власність
може бути «матеріальною» і «нематеріальною». «Матеріальна» особиста власність
складається з матеріальних речей, які мають дійсну вартість. «Нематеріальна»
власність складається з «предметів», які не мають матеріальної форми. Це, зокрема,
акціонерні капітали в корпораціях, авторські права, патенти та гроші35. Докумен-
ти, що це засвідчують, є тільки доказом на право власності, а самі вони не є «пред-
метом», яким володіють. Однак предмет особистої власності може включати як
матеріальні, так і нематеріальні майнові права. Наприклад, навчальні матеріали,
книги, фільми мають ознаки і матеріальної власності, бо вони фізично існують, і
нематеріальної, мається на увазі власність на ідеї, що містяться у них36.
И Див. .Іауіп! V. Ріпі Маїіопаї Кеаііу Согр., 428 Е 20 1071 (О.С. Сіг. 1970), сен. депіеО, 400 15.8. 925
(19701.
" Див. ЗеІесіеО Ішеїіеспіаі Ргорепу апО ІІпГаіг Сотрегіїіоп Згаїїпеа (Ш 1993); Ап/іиг К. МіІІег ап<і
МкііаеіН. Дтів. Ітеїіесіиаі Ргорепу — Раїепк, Тгайетагка апсі Соругі&йі іп а 1Чиі5Ііе11 (ЗЛ/езі 1990); РопаМ
5. СІїішт & Міскаеі А. /асоЬі. 13п<3ег5іапс1іп§ Іпіеііесіиаі РгореПу (МаШіе\м ВепОег 1992).
36 Див. Зітріісіїу Рапет Сотрапу, Іпс. V. Зіаіе Воапі о/Едиаіігагіоп, 161 СаІ.Яріг. 558 (СаІ.Арр. 1980).
422
Розділ XII
2.	Придбання та передача прав на особисту
власність
Подарунки. Ми вже говорили: подарунок — це передача правового титулу на
власність без компенсації за власність. Щоб подарунок мав юридичну силу, він
повинен бути зроблений з «парувальним наміром» з боку особи, яка робить такий
вчинок. Особа, що дарує предмет, повинна також бажати його передати37'. Крім
того, повинні мати місце моменти передачі та прийняття дарунку. Звичайно деякі
предмети можна передати реально, вручну, а деякі через їх недосяжність, великі
розміри не можуть бути доставленими в місце передачі. Якшо це так, то достатньою
буде доставка того, що символічно представляє дарований предмет. Наприклад,
передача ключів від машини.
Предмети, які особа знайшла. Права власності на особисте майно можна також
отримати на предмет, який ви знайшли. Однак у цьому випадку все залежить від
того, як справжній власник відчужував свою власність. Якщо особа знаходить втра-
чену власність, вона отримує право на власність, яке менше тільки права дійсного
власника. Якщо особиста власність була залишена, то особа, що її знайшла, має
найбільше право порівняно з іншими, включаючи справжнього власника. Якщо ж
особиста власність була покладена не на місце (власність була покладена на
спеціальне місце з якоюсь метою та необачно залишена там), то право на неї має
власник нерухомого майна, на території якого було знайдено цю власність, а не
особа, що її знайшла.
Володіння на основі правового титулу, незважаючи на претензії іншої особи.
Володіння на основі правового титулу особистою власністю, як і володіння на
основі правового титулу нерухомим майном, може бути засобом придбання права
власності. Тут діють такі ж вимоги. Власник на підставі правового титулу повинен
виконати умови протягом встановленого законом періоду. Однак у випадку з
особистою власністю є свої особливості. Наприклад, власникові з правовим
титулом буває важко довести, що його володіння було відкритим та
загальновідомим через малі розміри персонального майна та можливість його
перенесення. Деякі суди уникають такої проблеми, відхиляючи володіння на
підставі правового титулу у випадку особистої власності, і ведуть своє
розслідування згідно з наказом про явку до суду справжнього власника, який на-
магається повернути собі власність38.
Передача майна на тимчасове зберігання. Бувають випадки, коли одна особа
передає свою власність іншій для зберігання чи з іншою метою на певний час.
Наприклад, громадянин залишає автомобіль у гаражі знайомого чи годинник у май-
стерні для ремонту. Проблеми з передачею майна на тимчасове зберігання
виникають тоді, коли «хоронитель», особа, якій передали майно на зберігання, втра-
чає її. Тут існують різні стандарти обережності. Вищий стандарт обережності має
місце у випадку, коли за тимчасове зберігання майна хоронитель отримує винаго-
роду за послуги. Якщо ж тимчасове зберігання майна безоплатне (не виплачується
винагорода), діє нижчий стандарт обережності.
Доктрина змішування. Інколи майно або речі більш ніж одного власника
змішуються. Розподілити такі речі між власниками допомагає доктрина
змішування. Наприклад, якшо А має 1/4 права на нафтову свердловину і її нафта
змішується з нафтою з іншої свердловини і немає можливості встановити, скільки
нафти видобуто з кожної, тоді суд визнає: А має право на 1/4 всієї нафти, яку дають
обидві свердловини39. Однак якшо кількість предметів кожного власника відома
37 Заповітний дарунок можна зробити у заповіті. У цьому випадку виконуються всі формальності
заповіту.
З’ Див. О'КееДе V. Зпуіег, 416 А.2д 862, 869 (1980).
9 Див. Тгоор V. 5/. Ьоиіз Тгизі Со., 166 №.Е.2<1 116 (ІИ.Арр. 1960).
Майнове право
423
(наприклад, коли фермери привозять зерно на елеватор), тоді кожному власнику
належить та кількість товару, яка була у нього до змішування.
Приріст або покращення. За доктриною приросту, власник майна отримує титул
на будь-яке природне чи штучне збільшення товару або на додаток до майна.
Наприклад, власник корови отримує правовий титул на молоко, що виробляє ця ко-
рова. Тесляр, який зі свого дерева зробив стіл, має право на збільшену вартість де-
рева. Більш складна ситуація виникає, коли особа поєднує свою працю чи власність
з власністю іншої. У цьому випадку власність на кінцевий продукт визначається на
основі: різниці вартості результату праці і ступеня змін у формі початкової власності
та легкості, з якою особисту власність одного робітника можна відокремити від
власності іншого .
3.	Права на гарантію
стосовно товарів, передбачених Уніфікованим
комерційним кодексом
Уніфікований комерційний кодекс ми вже розглядали. Положення Кодексу
регулюють процес продажу товарів40 41. Товари є особистою власністю, тому поло-
ження Кодексу, які регулюють володіння та права на товари, становлять частину
майнового права. Важливим майновим правом на товари, передбаченим ІІСС, є
«право на гарантію»42.
Природа права на гарантію. Особиста власність, як і нерухоме майно, може бути
заставлена для того, шоб позичити гроші. Стаття 9 Уніфікованого комерційного
кодексу передбачає «права на гарантію». Право на гарантію — це право на майно,
яке заставляє боржник кредитору. Кредитор може взяти заставлену власність у
випадку, коли боржник не повертає гроші, які позичив. Заставлена власність
називається «заставою». Права на гарантію використовуються у різних контекстах.
Виробник може заставляти своє обладнання, щоб позичити гроші на купівлю
сировини, яка необхідна для виробництва. Постачальник товарів магазину
роздрібної торгівлі може наполягати на отриманні права на гарантію на наявні
товари в магазині. Особа може позичити гроші в банку чи кредитному союзі для
купівлі автомобіля і дати право на гарантію на машину для забезпечення позики.
Якщо право на гарантію забезпечує позику, яка спрямовується на купівлю додат-
кової застави, воно називається «правом на гарантію для отримання грошей на
купівлю».
Щоб мати дійсне забезпечене право на гарантію, потрібно виконати три вимоги:
(1) сторони повинні підписати угоду, у якій описується додаткове забезпечення або
що боржник повинен передати у власність кредитора як додаткове забезпечення;
(2) кредитор повинен вказати ціну за право на гарантію (звичайно це сума
позичених грошей); (3) боржник повинен мати право на власність43. Коли ці
вимоги виконуються, право на гарантію «стає дійсним», тобто забезпеченим пра-
вовою санкцією. Для того, щоб кредитор мав «пріоритет» над іншими креди-
торами, покупцями та третіми сторонами, він повинен «покращити» право на
гарантію. Кредитор звичайно покращує право на гарантію, коли він публікує (обна-
родує) права на гарантію 44. Йдеться про надання фінансового звіту за певний період
(про це ми поговоримо нижче)45 46 47, володіння додатковою заставою4® або запис за-
ставного права у випадку з автомобілем на посвідчення щодо права власності .
40 Див. Аизігіап Моюгз, Сиі. V. Тгауеіеп /пзигипсе Со. 275 8.Е. 20 702 (Оа. Арр. 1980).
41 Див. розділ X.
43 .Іатез /. ІИііге <5 КоЬен У Зиттегз. НогпЬоок оп Ле СпіГогш Сопипегсіаі СоОе (\7езі 1988, 1993).
43 ІІСС § 9-203(2).
44 ЬСС § 9—303.
45 ІІСС § 9-302(1).
46 ССС § 9-305.
47 ІІСС § 9-302(2),(3).
424
Розділ ХП
Природу права на гарантію згідно з ОСС можна краще пізнати крізь призму
прав, які воно надає кредитору у випадку конфлікту стосовно володіння додатковим
забезпеченням.
Конфлікти між кредитором, що отримав заставу, та боржником. Конфлікт між
кредитором, що отримав заставу, та боржником виникає, якщо останній не виконує
своїх зобов’язань. Відповідні права у цій ситуації визначаються угодою про заставу та
Кодексом 4 . Якщо боржник добровільно не віддає власність, кредитор має право взяти
додаткову заставу через суд. Йдеться насамперед про «віндикаційний позов» або «пре-
тензії». Претензія — це коли одна особа намагається отримати у володіння персональ-
не майно, яким володіє інша особа 49.
Сторона, маючи заставу, може заволодіти власністю і без звертання до суду,
якщо така конфіскація не супроводжуватиметься «порушенням миру»50. Найчас-
тіше так чинять кредитори у випадку купівлі автомобіля. Маючи права на гарантію,
вони вступають «у володіння товаром боржника з самодопомогою» або наймають осіб,
які є спеціалістами з відгону чи буксирування машин. Звичайно, несудові засоби
простіші і не такі дорогі, тому багато кредиторів їх. регулярно використовують.
Конфлікти між кредиторами, що мають заставу. Іноді кредитори подають су-
перечні права на гарантію на одне й те ж майно. Виникає питання, яке право на
гарантію переважатиме — який кредитор має «пріоритет». Пріоритет має той
кредитор, у якого право на гарантію було покращене. Найбільш поширений засіб
покращення права на гарантію — це подання так званого «фінансового звіту» в офіс
державного секретаря штату. У фінансовому звіті вказується право на гарантію
відносно певного майна, яким володіє боржник. За загальним правилом, пріоритет
надається кредитору, що має заставу, який першим подав фінансовий звіт51. До
того як позичити гроші, кредитор може вивчити питання щодо наявності вже
поданих фінансових звітів. Якщо таких фінансових звітів немає, то кредитор, пода-
ючи першим свій фінансовий звіт, може бути впевнений, шо саме він матиме
пріоритет у додатковому забезпеченні.
Конфлікти між кредитором та покупцями. Іноді боржники продають заставлене
майно, і тоді має місце конфлікт між кредитором та наступним покупцем. ІІСС перед-
бачає, шо право гарантії на власність зберігається, навіть якщо вона продана52. Тому
кредитор тут має переваги. Однак Кодекс має важливий виняток. Покупець отримує
власність, вільну від будь-якого права на гарантію, якщо він купує заставлені товари
«у спеціалізованому торговому закладі». Наприклад, магазин одягу надав право на
гарантію на весь список одягу в банк для того, щоб отримати позику. І якщо магазин
продає светр, покупець отримує цей светр без права на гарантію на цей товар з боку
кредитора. Однак, якщо магазин одягу надав право на гарантію на офісне обладнан-
ня і продає, наприклад, друкарську машинку, якою користувався секретар менед-
жера магазину, клієнт не буде захищений від кредитора, тому що магазин одягу не
спеціалізується на торгівлі друкарськими машинками. Цей виняток у продажу
товарів, на яких спеціалізується продавець, вважається суттєвим, тому що сприяє
товарообігу. Це є загальною практикою бізнесу роздрібної торгівлі.
Конфлікти між кредитором, що має заставу, та управляючим конкурсною масою.
Під час банкрутства боржник, чиї борги перевищують активи, може використати
активи, що залишилися, на покриття боргів і може бути звільненим від подальших
зобов’язань по цих боргах53. Завдання управляючого конкурсною масою — зібрати
всі активи боржника за рахунок кредиторів без застави. У цій ситуації управляючий
намагатиметься збільшити суму наявних грошей для виплати кредиторам без забез-
49 ІІСС § 9—501. Саме тут описані права кредитора за умов невиконання зобов’язань боржником.
49 Див. розділ XI.
50 ІТСС § 9-503.
51 ССС § 9—312(5)(а).
52 ІІСС § 9-306(2).
93 Про банкрутство йдеться у розділі XV.
Майнове право
425
печення (з «майна» банкрута). І шлях тут один — зробити недійсним право на
гарантію кредиторів із заставою.
У такому конфлікті кредитор з заставою, повністю дійсним та покрашеним пра-
вом на гарантію взагалі матиме пріоритет над банківським управляючим. Якшо ж
кредитор не покращив своє право (не подав фінансового звіту), він програє управ-
ляючому, і власність перейде до банкрута, яка потім буде спрямована на задоволен-
ня вимог кредиторів без застави 54. Кредитор також програє, якщо сума підписаної
ним угоди становить заперечне «переважне право». Ця обставина заважає деяким
кредиторам використовувати свої засоби впливу на боржника, щоб отримати
виграшну позицію незадовго до банкрутства. Правило «переважного права» дозво-
ляє управляючому перешкоджати будь-яким переведенням коштів банкрутом
кредиторам за 90 днів до того, як банкрутство було зафіксоване. Йдеться не тільки
про прямі платежі й надання нових майнових прав кредиторам. Будь-яка спроба
боржника надати нове право на гарантію кредитору, шоб погасити старий борг, вва-
жатиметься переважною передачею майна і може анулюватися управляючим кон-
курсною масою.
Конфлікти між кредитором із заставою і податковим управлінням. Повністю
покрашене право на гарантію визнається Кодексом законів про внутрішні державні
доходи. Таким чином, наступне заставне право на податки розглядається як друго-
рядне відносно попереднього повністю покрашеного права на гарантію5 .
Конфлікти між кредиторами із заставою та власниками заставного права. Щоб
захистити осіб, які відремонтували своє майно, законом передбачене автоматичне за-
ставне право на майно на користь особи, яка зробила ремонт. Це забезпечує особам
оплату цього ремонту. ЕГСС надає пріоритет таким заставним правам56.
Ж. Передача майна після смерті власника
Права на нерухоме та рухоме майно передаються після смерті власника57. Пере-
дача, або ще «успадкування», може здійснюватися через «заповіт» або без нього 5 .
1.	Передача майна за заповітом
Особа пише заповіт, і майно, яке їй належить на момент смерті, переходить до
осіб, вказаних у документі. Якшо передається нерухоме майно, тоді бенефіціари
називаються «спадкоємцями нерухомості за заповітом»; якщо ж передається персо-
нальне майно, тоді вони називаються «легатаріями».
Особа, що заповідає (пише заповіт), може вказувати, хто, за її бажанням,
отримає майно. Формальності щодо належного виконання заповіту регулюються
законами штату. Закони вимагають, щоб заповідач був «компетентним» (щоб він
розумів, що робить). Заповіт складається у письмовій формі, підписується особою,
що заповідає. Її підпис засвідчується, принаймні, двома свідками . Заповіт може
бути змінений чи анульований заповідачем у будь-який час протягом життя. Зміни
54 Див. 11 С.8.С.А. § 544 ІІСС; § 9—301 (1 )(Ь).
55 Див: 26 С.8.С.А. §§ 6321-6323.
* Див. ССС, §9-310.
” Для отримання інформації стосовно заповітів та передачі за заповітам див. МіНіат М. МсСоует,
}г., ЗМдоп Е Кит <£ }ап ЕИеп Кеіп. НоглЬоок ап ЗУіІіз, Тгизіз апсі Езіаіез (Ме$і 1988); Магк КеиІІіп%ег. ЗУІ1І8,
Тпі5і8 апсі Еяасез: Езаептіаі Тепла апсі Сопсерк (Ьіпіе, Вготеп 1993); КоЬеп £. Меппеїі. ЗА/і118 апсі Тгизіз іп
а КиївЬеІІ, 2<1 есі. (У/е5і 1994), а також ИпіГогт РгоЬаіе Сесіє, Ойісіаі Техт ччїтЬ Сопітепгз, 11(Н есі. (У/е8<
1994)
’ Заповіт — це документ, у якому власник вказує, кому буде належати власність після його смерті.
" Свідки взагалі не повинні мати відношення до отримання будь-якого майна за заповітом. Якщо
свідок є зацікавленою стороною, заповіт вважається недійсним.
426
Розділ ХП
до заповіту часто оформляються додатковим документом, який називається «коди-
ціл». Кодиціл чи будь-яка зміна у заповіті робиться з дотриманням таких же фор-
мальностей, шо і оригінал заповіту.
Для заповідача існує одне обмеження: він не може залишити свого чоловіка
(жінку) без нічого. Як правило, закони штатів дозволяють чоловікові (жінці)
отримувати одну третину власності заповідача, навіть якщо він призначив меншу
частину. Рішення взяти «встановлену законом частину» майна, а не вказану у
заповіті ще називають «прийняття рішення проти заповіту». Встановлена законом
частина, «вибрана частина»,— спроба законодавця захистити жінку, економічний
добробут якої часто повністю залежить від бажань її чоловіка.
Після смерті заповідача за розподілом його майна наглядає спеціальний суд.
Він називається «судом зі спадкоємних справ та утвердження заповітів». Такі
суди існують у всіх штатах, хоча вони інколи мають різні назви. Суди зі спад-
коємних справ та утвердження заповітів відповідають за те, щоб власність запо-
відача була швидко розподілена, а всі борги сплачені. Процес нагляду та
утвердження розподілу називається «утвердженням заповіту судом» або «утвер-
дженням майна судом». Коли справа стосується заповіту, суд призначає «судо-
вого виконавця» для нагляду за процесом розподілу майна. Судовий виконавець
несе персональну відповідальність за те, щоб усі борги були виплачені, а майно
розподілене між відповідними особами.
2.	Успадкування майна особи, яка не залишила заповіту
Якщо небіжчик не залишив заповіту, майно переходить до спадкоємців через
«успадкування майна особи, що не залишила заповіту». Як і у випадку успадкування
майна за заповітом, суд зі спадкоємних прав та утвердження заповітів наглядає за
процесом розподілу майна померлого. Суд призначає «адміністратора» для нагляд},'
за розподілом та процесом виплати боргів. Обов’язки адміністратора такі ж, як і су-
дового виконавця.
Майно особи, що помирає, «без заповіту» переходить до «спадкоємців за зако-
ном»60. Такі спадкоємці встановлюються переважно за законами штату. У кожному
штаті вони різні, але в них чітко витримується правило розподілу майна: члену под-
ружжя, який залишився, дітям, а за їх відсутністю батькам. Закони штату, що регу-
люють «успадкування без заповіту», дотримуються моделі: одна третина майна
небіжчика переходить до іншого члена подружжя, дві третини — до дітей. Однак
один із подружжя фактично отримує набагато більше, ніж це передбачено формаль-
ностями. Справа в тому, що більшість важливого майна небіжчика — дім, банківські
рахунки, акції та облігації — є спільною власністю з правами успадкування
чоловіком і жінкою. Тому це все перейде до члена подружжя, котрий залишився
після смерті одного з них. Воно не включається до майна небіжчика.
3.	Трасти
Про трасти ми вже говорили на початку розділу. Власник майна може переда-
вати свою власність довіреній особі, яка матиме правовий титул для цього, а вигідне
право на це майно — бенефіціару. Це дозволяє останньому отримувати вигоду від
майна, але звільняє його від обов’язків та прав володіння. Трасти, що з’являються
після смерті особи, називаються «трастами, встановленими заповітом». Трасти, що
створюються протягом життя особи, називаються «трастами, що вступають в силу
за життя засновника».
60 У більшості штатів, якшо власність, що підлягає розподілу, становить нерухоме майно, утриман-
ці називаються «спадкоємцями» чи «спадкоємцями за законом». Якшо майно, шо підлягає розподілу, є
персональною власністю, тоді утриманці називаються «найближчі родичі».
Майнове право
427
1.	Заснування та діяльність трасту
Наведу приклад типового сімейного трасту. А володіє значною кількістю
облігацій та акцій і бажає, щоб його діти, В, С та В отримували прибутки від них.
Однак управління портфелем цінних паперів вимагає певного уміння та часу. Він
також занепокоєний, що В, наймолодший, не зможе оцінити вартості цінних
паперів і продасть їх після одержання в дарунок. А приймає рішення заснувати траст
і передати до нього цінні папери. Він називає «довірену особу» трасту. Згідно з умо-
вами трасту В, С та В, «бенефіціари» трасту, отримуватимуть весь чистий прибуток
від цінних паперів кожного року. Однак «правовий титул» на цінні папери пере-
ходить до довіреної особи «АВСЕ) трасту». Оскільки В, Ста В мають привілейоване
право на користування власністю у трасті, іноді кажуть, що вони мають «титул на
основі права справедливості». Цей розподіл правового титулу та титулу на основі
права справедливості мав місце в англо-американському законодавстві протягом
кількох століть.
А може назвати провідний банк штату і траст своєю «довіреною особою». Тоді
банк як «довірена особа» повністю управляє власністю і розподіляє чистий прибуток
від власності відповідно до бажань Л, як це передбачено документами трасту.
Розподіл може проводитися згідно з бажаннями А. Наприклад, якщо А бажає, шоб
В отримував половину чистого прибутку, а С та В іншу половину, тоді він повинен
вказати на такий розподіл у трастовому документі. Бенефіціари не мають права втру-
чатися в управління власністю трасту довіреною особою. Наприклад, якщо В хоче,
шоб довірена особа продала всі акції компанії, шо займається видобуванням золота,
тому що вона забруднює повітря, В не має повноважень наказувати довіреній особі
робити це. Тільки довірена особа має такі повноваження. Взагалі довірена особа
повинна управляти власністю як «передбачливий бізнесмен».
Досить часто трастова угода надає обмежені права бенефіціарам на зняття гро-
шей. Крім отримання прибутку від цінних паперів, на прохання бенефіціара може
щорічно додатково виплачуватись деяка сума, але якшо ці гроші спрямовуються на
певну діяльність. Так, А може встановити, що В,Счп В можуть отримувати до 10000
дол. додатково щорічно, поки вони навчаються у коледжі чи у разі надзвичайної
ситуації.
2.	Уникнення утвердження заповіту
через відзивний траст,
який діє за життя засновника
Трасти, як правило, діють паралельно із заповітами, як частина «планування
щодо майна». Планування шодо майна включає підготовку до розподілу пільг та
зобов’язань на випадок смерті особи-власника персонального майна. Трасти ство-
рюються ще за життя довірителя для того, щоб уникнути розподілу майна небіжчика
у процесі утвердження заповіту. Траст дає змогу уникнути утвердження заповіту,
тому що правовий титул вже був переданий довіреній особі протягом життя
довірителя. В результаті розподілу власності після смерті особи не буде. Тому й суду
зі справ спадщини нічого буде наглядати.
Трасти, які засновуються, щоб уникнути утвердження заповіту судом, можуть
бути «відзивними» або «безвідзивними». У випадку відзивного трасту, який діє за
життя довірителя, останній має право скасувати траст у будь-який час протягом
свого життя і взяти на себе безпосереднє володіння майном. Трасти функціонують
за життя довірителя і називаються відзивними, покликані забезпечити максимальну
гнучкість. Якщо ж траст не відзивається до часу смерті довірителя, то майно не є
частиною власності довірителя за заповітом. Незважаючи навіть на той факт, що
довіритель міг припинити дію трасту і знов взяти власність під своє управління.
428
Розділ ХП
Оскільки відзивний траст надає довірителю всі переваги стосовно власності про-
тягом його життя, то і федеральний податок на прибуток він повинен сплачувати
з усієї власності. Крім того, майнові податки нараховуватимуться на всю суму трасту
на момент смерті довірителя. Таке оподаткування скоріше відбиває «суть», а не
«форму» трастових угод.
3.	Уникнення податків через безвідзивний траст,
який створюється за життя засновника
Уникнення податків на прибуток. Якщо довіритель бажає уникнути податків на
прибуток з власності трасту, траст, який функціонує за життя засновника, повинен
бути безвідзивним. Безвідзивні трасти часто використовуються для перенесення
податкового тягаря на прибуток особи з нижчою «категорією податків». Категорії
податків — це ставки податків на прибуток. Зростає сума прибутку, зростає і пода-
ток. Оскільки діти довірителя, як правило, мають менший прибуток і тому належать
до платників податків нижчої категорії, вони часто є бенефіціарами безвідзивних
трастів, які діють за життя засновника.
Уникнення майнових податків. Безвідзивні трасти, які функціонують за життя за-
сновника, часто використовуються для уникнення федерального майнового опо-
даткування і після смерті довірителя. Однак зміна «статусу» безвідзивного трасту
передбачає виплату федерального податку на дарування під час переходу. Незважа-
ючи на той факт, що федеральні податки на майно та дарування скоординовані,
податок на дарування все-таки має нижчу ставку податків, ніж майновий податок.
З іншого боку, податок на дарування повинен бути сплачений одразу, а майновий
виплачується після смерті довірителя. Щоб правильно розпорядитися майном,
потрібна допомога досвідчених адвокатів з питань оподаткування. По-перше,
потрібно розумно розпорядитися стосовно управління майном, щоб мінімізувати
дію федеральних податків і податків штату на дарування, майно та прибуток, по-
друге, прийняті рішення повинні відповідати персональним бажанням самого
клієнта та його сім’ї61.
4.	Трасти, створені за заповітом, використання
складеного заповіту щодо трасту,
який діє за життя засновника
Тлумачення податків та утвердження заповітів трастів, встановлених
заповітом. Довіритель може бажати створити траст «за заповітом»— траст, який
з’являється після смерті довірителя. Такий траст надає переваги довіреній особі.
Вона має змогу контролювати розподіл прибутків серед бенефіціарів. Однак він не
дає змоги уникнути податків, про які йшлося вище. Весь траст буде оподаткову-
ватися і буде включатися до майна, яке зафіксоване в заповіті.
Складені заповіти і трасти, які діють за життя засновника. Щоб уникнути
деяких непорозумінь з податками та утвердженням заповіту, що передбачає ство-
рення трасту, довіритель може розмістити частину свого майна у відзивному (чи
безвідзивному) трасті, який засновується ще за життя засновника, а решту — згідно
зі складеним заповітом. Існування трастової угоди буде визнаватися заповітом, і
траст виникне, якщо виконуватиметься заповіт. Використовуючи такий прийом,
довіритель-заповідач може мати переваги від трасту в майбутньому. Він забезпечить
контроль за розподілом свого майна.
61 Див. Іоііп К. Мсіїиігу. Ресіегаї Сій апсі Емаїе Тахаїіоп іп а ЬІивЬеІІ (\¥е8і 1994).
РОЗДІЛ
СІМЕЙНЕ ПРАВО
Сімейне право віднесене до компетенції окремих штатів. Тому майже кожний
штат має власні закони у галузі сімейного права. Проте федеральне конституційне
право, як вже зазначалось, відіграє дедалі зростаючу роль, особливо у розвитку
основного права свободи особистості у сімейних відносинах \ У деяких питаннях
Конгрес США взяв на себе повноваження федерального уряду, особливо шо
стосується надання допомоги сім’ям та обов’язків батьків щодо утримання дітей.
Більшість правових норм, якими керуються окремі штати під час розгляду
сімейних справ, законодавчо оформлені. Однак і рішення суду відіграють тут велике
значення, тому що законодавчі акти мають занадто загальний характер. Найчастіше
в таких законодавчих положеннях (статутах) лише перелічуються фактори, котрі
повинні враховуватись судами під час прийняття рішень. Це надає судам більше сво-
боди і акцентує їхню увагу на конкретних фактах кожної справи. А інколи статут вза-
галі не містить вказівок, він лише спрямовує суд на вирішення питання «по
справедливості».
Закони кожного штату відрізняються один від одного. Звичайно комісари з
питань уніфікації законів активно працюють у галузі сімейного права. Однак їм не
часто вдається схилити штати до ухвалення уніфікованих законів. Існує стала
думка, що родинне право повинно розроблятися законодавчими органами окремих
штатів* 2. Ми розглянемо основні питання родинного права, характерні для
більшості штатів, вкажемо на розбіжності в законах штатів, наведемо різні
підходи до вирішення конкретної проблеми 3.
А. Шлюб
Пари у Сполучених Штатах беруть шлюб, керуючись, як правило, нематері-
альними мотивами. Особисті уподобання, романтична любов відіграють головну
роль у прийнятті рішення одружитись. Однак існують і певні матеріальні інтереси,
і законні права, що надаються особам, які зареєстрували шлюб. Наприклад, у
федеральній системі прибуткових податків передбачені спеціальні тарифи стосовно
одружених пар. Далі, у випадку смерті одного з подружжя той, хто залишився, не
’ Див. розділ IX.
2 Див., ІІпііогт Магнате апд Оітогсе Асі, 9а ипіГ.Ь.Апп.91 (1979) (11М0А); ІІпійгт Рагепіа£е Асі,
9Ь ІЗпіГ.Е.Апп.287 (1987)(ЕІРА); ЕТпіГогт Кесіргосаі Епйгсетепі оГБиррогі Асі, 9а ІІпіГ.Е.Апп. 747 та К.е-
¥І5«1 Е’тГопп Кесіргосаі ЕпГогсетет оГЗиррогі Асі, 9а ІіпіГ.Ь.Апп. 643 (1979); ЕІпіГогт Зіаіиз оГ СЬіШгеп
оГ А58іяе(і Сопсерііап Асі, 9Ь ПпіГЬ.Апп.152 (Зирр. 1994);ЕІпіГогт СНІМ Сияоду Іидрпепі Асі, 9
ІЛиГ.ЕАпп. 123 (1968); Еіпіїогт Ргетагііаі Авгеетепі Асі, 9Ь ОпіГ.Е.Апп. 371 (1983). Багато цих та інших
статутів передруковано в Ооситепів апд Біагиіев іп Еатііу Еач/ (М/е$і 1994).
2 Див. НотегН. Сіагк, Зг. Тіїе оГОотевііс Кеіаиопв іп іЬе Еіпігесі Зіаіез, 2(1 ед. (М/езі 1986,1988).
430
Розділ ХШ
маючи заповіту, отримує частково або повністю майно небіжчика згідно з законами
про спадок. Подібні права існують також стосовно соціального забезпечення,
пенсій і охорони здоров’я.
1.Офіційний шлюб
Вступати до шлюбу має право особа, яка досягла визначеного законом віку, є
розумово здатною і не перебуває на даний момент у шлюбі. Вікові вимоги в окремих
штатах різні, але в середньому це 16—18 років. Розумова здатність особи, тобто
розуміння нею сутності і наслідків шлюбу під час його реєстрації, вважається до-
веденою, якщо тільки не встановлено, що особа є душевнохворою або ненавмисно
інтоксикованою. У випадку з душевнохворою людиною офіційний опікун повинен
дати згоду на шлюб 3 4. Обидві сторони повинні дати добровільну згоду на одруження.
Якщо одна з сторін примусово вступає до шлюбу, такий шлюб визнається
недійсним. Не може бути визнаним шлюб, якщо має місце шахрайство, жарт,
підробка чи якийсь інший прихований мотив.
Процедура одруження починається з того, що пара одержує дозвіл на шлюб від
окружного клерка. Ця вимога є Формальною, крім випадків, коли заявники пере-
бувають у кровному спорідненніналежать до однієї статі, один чи обидва не мають
законного права. Наприклад, якщо одна із сторін вже одружена. Після того, як заяву
на шлюбну ліцензію прийнято, у багатьох штатах практикується недовгий очіку-
вальний період, зазвичай від 3 днів до тижня. У деяких штатах вимагають проходити
обстеження на наявність захворювань, що передаються статевим шляхом, таких, як
сифіліс або гонорея, хоча право на одруження не залежить від результатів такого
обстеження. В окремих штатах запроваджені тести на синдром набутого імуно-
дефіциту (СНІД). Проте більшість вважає, що тестування на СНЩ є порушенням
права на особисту свободу.
Завершує процедуру урочиста реєстрація шлюбу через уповноважену на це
особу. Нею може бути священик або ж офіційний представник влади, наприклад
суддя чи мер міста. Урочиста реєстрація передбачає церемонію, під час якої пара
оголошує свій намір та бажання взяти шлюб. Світська мета такої вимоги — публічно
повідомити і відзначити серйозність взаємозобов’язань сторін.
2. Громадянський шлюб
Приблизно чверть штатів країни визнають «громадянські» шлюби, котрі не уз-
годжуються з вищевикладеними вимогами. Тридцять сім штатів, посилаючись на
прийняті Закони або на прецедентне право, скасували громадянські шлюби °. Всту-
паючи до неформального шлюбу, сторони дають згоду одружитися, але без
офіційної урочистості. Така згода майже ніколи не фіксується письмово і рідко де-
тально узгоджується сторонами. Суди просто визнають її як факт і роблять висновки
шодо її дійсного існування, виходячи з поведінки сторін. Визнаний громадянський
шлюб дає змогу подружжю чи дітям мати ті самі права, що діють у випадку
офіційного шлюбу. Найчастіше виникає потреба довести існування громадянського
шлюбу, коли вмирає один із партнерів, а інший вимагає своєї частини майна чи
якоїсь іншої виплати, пов’язаної зі шлюбом, зокрема виплати робочої компенсації
чи соціальної допомоги.
4 Офіційний опікун — це особа, призначена судом для догляду за справами особи, шо є розумово
чи фізично неспроможною вести свої справи.
3 Багато штатів забороняють шлюби міждядьком і племінницею та між тіткою і племінником. Лише
в декількох штатах забороняється одружуватись двоюрідним братам і сестрам. Див. Сіагк, аі.§ 2.9.
3 У деяких штатах ці обмеження не такі вже й жорсткі. Наприклад, в Індіані громадянський шлюб
визнається з метою виплати компенсації одній із сторін, якшо він мав місце до 1958 р. і тривав протягом
п’яти років перед смертю іншої сторони. Див. ЗУезіЧ Апп. ІпФ Сосіе § 22-3-3-19 (1984).
Сімейне право
431
Суди, що займаються встановленням існування громадянського шлюбу, звер-
тають увагу на те, чи поводила себе пара публічно як подружжя, чи жили вони разом,
чи заповнювали спільні податкові декларації, мали спільний банківський рахунок
або здійснювали інші дії, що вказували на їхні наміри одружитись. Намір офіційно
одружитися в майбутньому може навіть заважати встановленню існування наміру
бути чоловіком і жінкою тепер.
Громадянський шлюб визнається усіма штатами, якщо він був дійсним там і
тоді, де його було взято. Більшість судів, що розглядають такі питання, у випадку
конфлікту правових норм покладаються на право, яке визначене законом за місцем
одруження. Вони не звертають уваги нате, куди пара виїжджала після цього. Отже,
громадянський шлюб, офіційно узятий в одному штаті, буде визнаний дійсним
навіть у штатах, котрі не визнають громадянських шлюбів7.
3. Шлюб та майнові права
Загальне право. За загальним правом, чоловік завжди фактично домінував в усіх
аспектах шлюбних відносин. У свій час В.Блекстоун описав це так; «У шлюбі чо-
ловік і жінка разом є одна особа за законом, тобто під час шлюбу законне існування
жінки призупиняється чи принаймні поєднується і консолідується з існуванням
чоловіка»8.
Самотня жінка була правоспроможною за загальним правом, а заміжня ні.
Остання не могла ні укладати договорів, ні подавати позови. І проти неї ніхто не міг
чинити позови. Більше того, будь-яке нерухоме чи особисте майно, шо належало
дружині, контролювалося чоловіком. Особисте майно дружини фактично ставало
майном чоловіка і після його смерті переходило до його особистого представника.
Навіть такі речі, як одяг, прикраси, належали чоловікові, хоча вони й поверталися
жінці, якщо чоловік помирав. Водночас жінка зберігала право вирішувати, кому на-
лежатиме майно, яке вона мала перед шлюбом. Після смерті жінки чоловік контро-
лював лише те майно, що було спільно нажите протягом шлюбу, включаючи усі
ренти та прибутки, що надходили з землі.
Акти про майно заміжніх жінок. В Англії «суди справедливості» внесли деякі
винятки до правил загального права, що обмежували правоспроможність жінок.
Проте вони не набули поширення в американських судах. У середині XIX ст. зако-
нодавчі органи штатів почали впроваджувати закони, спрямовані на зменшення або
взагалі на скасування неправоспроможності заміжніх жінок. Вони отримали загаль-
ну назву «Акти про майно заміжніх жінок» (Маггіесі ХУошеп’ь Ргорегіу Асй). До 1900 р.
усі штати ухвалили такі закони, проте вони ше не гарантували жінкам повної пра-
воспроможності. До того ж суди намагалися інтерпретувати ці статути у більшості
випадків консервативно. Все ше давалася взнаки стійка позиція того часу, шо жінки
повинні перебувати під опікою.
Згодом були прийняті спеціальні закони, що скоригували тенденційні інтерп-
ретації судів. І нарешті, Акти про майно заміжніх жінок повністю ліквідували
неправоспроможність заміжньої жінки. Вона здобула право володіти, передавати чи
продавати майно, укладати договори, займатися бізнесом, найматись на роботу і
мати власний заробіток. Заміжня жінка могла подавати позови, можна було чинити
позови і проти неї, вона могла складати заповіт і давати свідчення у суді. Зрештою,
заміжня жінка повністю відповідала за власні злочини та правопорушення.
Водночас цей процес емансипації стимулював вироблення концепції
роздільного володіння майном. Згідно з Актами про майно заміжніх жінок, майно 5 *
’ Див. розділ VII.
5 И'ііііат Віаскзюпе. Соттетагіеа оп Же Са\« оГ Епвіапй 445 (1765—1769) (Х^іІІіат $. Неіп ап<1
Со. 1992).
432
Розділ ХШ
кожного з подружжя, незважаючи на те, було воно набуте до чи під час шлюбу,
залишалось власністю кожного. Звичайно це покращувало становище заміжніх
жінок, які володіли власністю чи мали прибуток. Однак далеко не всі нею володіли.
У більшості випадків саме чоловік був єдиним членом родини, що отримував
прибуток. Тому такі закони мали і негативний ефект. Жінка, не маючи заробітку,
не мала ніякого інтересу до заробітку свого чоловіка.
Сучасне загальне право або роздільний підхід до майна під час розлучення. Абсолют-
на більшість штатів додержувалась роздільного підходу до майна, що грунтувався на
загальному праві. З часом суди та законодавчі органи з метою запобігти неспра-
ведливості модифікували його, особливо що стосується розлучення. Сьогодні
закони про роздільне майно вимагають «справедливого розподілу» майна, набутого
під час шлюбу. Такий підхід грунтується на ідеї, шо шлюб — то є акціонерне
підприємство і його активи повинні розподілятися справедливо, беручи до уваги
внески кожної із сторін, включаючи ведення домашнього господарства та ін. Таке
обходження зі шлюбними активами під час розлучення дуже схоже на ситуацію із
«спільним майном».
Спільність майна. В окремих штатах керуються принципом «спільності майна»,
запозиченим із систем цивільного права в Європі. За ним, усе майно, набуте під час
шлюбу, є спільною власністю, чоловік і жінка спільно ним володіють з часу його
придбання. Власність, набута перед шлюбом, а також подарунки чи спадщина, які
одержав кожний з подружжя, залишаються роздільним майном, якшо його не
об’єднують. В деяких штатах прибуток чи відсоток з роздільного майна також
вважається спільною власністю, якщо їх об’єднали. При розлученні кожний от-
римує свою роздільну власність, а спільна власність ділиться «порівну», а в деяких
штатах — «по справедливості».
На перший погляд, концепції спільної власності та роздільної власності вида-
ються простими. Але насправді це не так. Ми маємо дуже багато позовів стосовно
застосування цих концепцій, тому що існує багато форм власності, набутих під час
шлюбу. Наприклад, судам доводилось вирішувати питання про те, як класифікувати
допомогу ветеранам, компенсації за одержані особою ушкодження, а також майно,
набуте перед шлюбом, але за яке заплачено зі спільних фондів. Суди виробили таку
презумпцію: майно, набуте під час шлюбу, незважаючи на те, на чиє ім’я воно
придбане, є спільною власністю.
Дошлюбні угоди. Згідно з дошлюбною угодою сторони за погодженням можуть
визнавати свою власність як роздільну чи спільну або давати окрему специфікацію
певним предметам майна. Дошлюбні угоди — це контракти, які укладаються
парами перед одруженням. У них передбачається розподіл майна під час розірвання
шлюбу або смерті одного з партнерів. Але найчастіше вони використовуються, коли
заможна людина бере шлюб з тим, хто має порівняно менше грошей і бажає
захистити спадщину своєї дитини. По суті, ця угода використовується з метою
уникнути суперечок, пов’язаних із спадщиною.
Останнім часом дошлюбні угоди укладають з різних міркувань. Сьогодні зрос-
тає кількість розлучень, протягом життя людина може брати кілька шлюбів, існують
різні шляхи та можливості накопичення майна, тому сторони зацікавлені у завчас-
ному визначенні порядку розподілу свого майна у випадку розірвання шлюбу. Не
у всіх штатах поширені такі угоди, особливо якщо вони укладаються головним
чином на випадок розлучення. Законодавчі акти багатьох штатів все-таки націлені
на заохочування шлюбів, а не розлучень. Уніфікований закон про шлюб та розлу-
чення (С піГогт Маггіа§е апсі Віуогсє Асі — І5М0А) передбачає «розгляд» таких угод
під час розлучення, однак не надає їм зобов’язуючої сили 9.
9 Див. ІІпіїогт Ргетагіїаі А^геетепі Асі— ІІМВА (виноска 2), а також Потах Оіііііат. Ргетагіїаі
А&геетепІ5 Аге N0» ЕпГагсеаЬІе СпІе88.., 21 Ноимоп С. Кєу. 757 (1984).
Сімейне право
433
Дошлюбні угоди повинні відповідати основним вимогам контрактного права,
і насамперед статуту про обман . Проте існують й інші вимоги, на котрих інколи
наполягають суди. Одна з таких вимог — це повне розголошення активів та пасивів
обох сторін перед укладанням угоди. Це дає змоту партнерам бути більш обізнаними
щодо боргів, їх кількості і взагалі краше розуміти фінансовий підтекст угоди. Дуже
важливо також, шоб економічні положення угоди були справедливими і прий-
нятними. Суди відмовляться спонукати виконання умов угоди, якщо вона є несп-
раведливою чи однобічною, особливо якщо з угоди випливає, що одна сторона
скористалася необізнаністю іншої. Суди більш схильні спонукати виконання до-
шлюбної угоди, коли інтереси сторін представляють їхні адвокати.
Б. Розірвання шлюбу
1.	Анулювання шлюбу
У випадку, якщо пара отримала ліцензію і зареєструвала шлюб, але не
дотримується інших вимог щодо дійсного шлюбу, одруження може бути анульова-
но. Анулювання — це законне визнання шлюбу недійсним.
Наслідки анулювання шлюбу відрізняються від наслідків розлучення. Анулю-
вання — це, по суті, визнання того, шо шлюб так ніколи й не було взято, тому жоден
з подружжя не одержує аліментів. Проте суд піклується, щоб цей недійсний союз
не завдав шкоди кожній із сторін чи дітям. Тому тут, як і у випадку з розлученням,
має місце розподіл прав і обов’язків з урахуванням наявності капіталів, боргів, дітей.
Дії суду спрямовані на те, щоб відновити позиції сторін, шо існували перед
недійсним шлюбом. Закони майже усіх штатів передбачають, що усі діти, які
народились у такому союзі, визнаються законнонародженими.
Оскільки розлучення стало досить поширеним явищем, соціально припус-
тимим і його простіше отримати, то анулювань значно поменшало. Іноді анулюван-
ня здійснюється за релігійними мотивами. Наприклад, римсько-католицька церква
не визнає розлучень, і будь-хто з її парафіян, розлучившись, не має права знову
одружитись. Проте вона може дати релігійне анулювання шлюбу особі, яка вже
отримала цивільне розлучення. Релігійне анулювання необхідне для того, шоб цер-
ква визнала наступний шлюб. Отже, законодавче та релігійне анулювання — цілком
незалежні одне від одного. Держава не визнає релігійного анулювання.
2.	Узаконене роздільне проживання
Одружені пари, з виникненням проблем у шлюбі, можуть обрати законне
роздільне проживання. Воно може наступити або перед поданням заяви на роз-
лучення, або на час між поданням заяви і розглядом питання про розлучення.
Обидві сторони відповідають за утримання дітей протягом цього періоду. Под-
ружжя можуть обрати законне роздільне проживання як засіб перевірки того, чи
варто їм подавати на розлучення. Дехто взагалі бажає залишатись одруженим, але
жити постійно окремо.
Як і у випадку з розлученням, ордер суду тут містить зазначення умов
роздільного проживання, включаючи питання про майно та дітей. Відмінним є
лише те, що сторони не можуть брати іншого шлюбу. Якшо пізніше сторони заба-
жають розлучитись, то здійснюється це за окремою процедурою. Саме тому адво-
кати радять своїм клієнтам утримуватися від юридично оформленого роздільного
проживання. Пари мають або подавати на розлучення, або жити роздільно без орде-
ра суду, тому що в іншому випадку вони оплачуватимуть судовий збір і за оформ- *
10 Див. розділ X.
28 9-340
434
Розділ ХІП
лення роздільного проживання, і за розлучення. Багато адвокатів радять все ж таки
укласти формальну згоду про роздільне проживання, навіть якщо суд до цього не
залучається.
3.	Розлучення
Підстави. Раніше, щоб отримати розлучення у Сполучених Штатах, одна сто-
рона мала довести провину іншої. Підстави загальновідомі: постійне пияцтво, под-
ружня невірність, фізичне насильство, психічне насильство, залишення родини,
божевілля. Починаючи з 60-х років, у законах про розлучення сталася революція.
Виникло так зване "безвинне" розлучення. А все почалося з прийняття в Каліфорнії
в 1960 р. статуту, який дозволяв розлучатися, якшо доведено існування «несумісних
розбіжностей, що зумовили непоправний розрив у шлюбі» и. У 1970 р. комісари з
питань уніфікації законів прийняли § 302 Уніфікованого закону про шлюб та роз-
лучення, де передбачалась така підстава для розлучення: «якшо шлюб є непоправно
порушений» . Хоча у багатьох штатах все ще зберігаються традиційні підстави до-
ведення вини, вони, як правило, ігноруються, тому шо на перший план висувається
та чи інша форма безвинного розлучення.
Вимоги до свідчення, яке доводить існування безвинної підстави для розлучен-
ня, не такі вже й суворі. Наприклад, у скарзі достатньо просто запитувати слова ста-
туту. Адоказом існування підстави є свідчення одного з подружжя з підтвердженням
того, шо статутне визначення підходить до даного шлюбу. Таким чином, від пар вже
не вимагається розкриття подробиць свого приватного життя під час судового роз-
гляду, вигадувань або пересмикувань фактів, щоб пристосувати їх до якоїсь конк-
ретної категорії визначення вини, як це було раніше. Проте в багатьох штатах
робиться все можливе, щоб зберегти кожний шлюб, який ще можна зберегти. Навіть
коли очевидна наявність безвинної підстави, багато статутів передбачають
вичікувальний період перед введенням в дію рішення про розлучення. Звичайний
період становить 2 місяці для пар без дітей та 6 місяців для пар з дітьми 11 * 13. Проте
в деяких штатах вичікувальний період продовжено до двох років. Тут також вима-
гають більш точних доказів того, шо шлюбні відносини є дійсно «непоправно» пору-
шеними, беруться до уваги свідчення стосовно наявності спроб розв’язати проблему
чи досягти примирення або ясного небажання однієї сторони чинити так. До того
ж багато судів надають безкоштовні юридичні послуги парам, які ще можуть
примиритися.
Процедурні вимоги під час розлучення. У більшості випадків ставиться вимога,
щоб принаймні один з подружжя мав «постійне проживання» у тому штаті, де
подається заява про розлучення (мається на увазі його постійне помешкання)14 15 16.
Зазвичай суди штатів замінюють вимогу «безперервного проживання» проживан-
ням у штаті впродовж якогось певного часу. Цей період скрізь різний і становить
від 6 тижнів до 2 років ]5. Найчастіше йде мова про 6 місяців. Головна мета такої
вимоги: об’єктивно довести проживання одного з подружжя у штаті, а також
показати, шо суд штату має дійсні повноваження розглядати цю справу про роз-
лучення .
11 \Ме5і’$ Апл.Саі.Сіу.Соде § 4506.
” ІЗМОА § 302.
13 Див. Місй. Сотр.Е. Апп. § 552.9Г., а також Раш Соде Арр.§ 4514 (6 місяців для усіх пар).
14 Верховний суд також постановив мати постійне помешкання дія того, шоб мати повноваження
розглядати справу про розлучення. Див. М'Шіатз у. Копії Сагоііпа, 325 13.8. 226, 229 (1945), а також Сіагк,
§§ 12.2-12.5 та розділ XIV.
15 Вимога проживання до одного року є конституційною. Див. Дозпа V. /ои>а,419 13.8.393 (1975) та
Діїаріго V. Тіїотрзоп, 394 118. 618 (1969).
16 Зазвичай висувається вимога проживання в окрузі. Хоча тут термін значно коротший — від семи
до десяти днів. Така вимога дає змогу уникнути напливу людей до якогось одного суду штату.
Сімейне право
435
Навіть у випадку з безвинним розлученням процедура розгляду справи схожа
на процедуру в будь-якій іншій цивільній справі: існує позивач, відповідач і можливі
спірні питання. Спірних питань у справі про розлучення виникає багато: це і розпо-
діл майна, і аліменти, і опіка над дітьми, їх відвідування, фінансова підтримка тощо
(про це ми поговоримо нижче). Проте переважна більшість справ про розлучення,
як і інші цивільні справи, розв’язуються шляхом переговорів і не доходять до суду.
4.	Аліменти і майнове врегулювання
а.	Відмінності між аліментами і майновим врегулюванням
«Аліменти» — це зазвичай щотижнева чи щомісячна виплата, яку повинен
здійснювати один з подружжя іншому задля фінансової підтримки протягом пев-
ного часу, а в деяких випадках і протягом невизначеного часу. Як правило, смерть
платника чи одержувача зупиняє зобов’язання платити аліменти. Повторний шлюб
одержувача чи інша суттєва зміна у фінансовому становищі будь-якої з сторін може
бути підставою для зміни розміру аліментів, якщо тільки ордер про аліменти виразно
не затверджує щось інше 17.
На відміну від аліментів майнове врегулювання дає змогу досягти спра-
ведливого розподілу активів подружжя. Зазвичай розподіл капіталів здійснюється
через одноразові виплати чи спеціальні присудження певних предметів майна тій
чи іншій стороні. Майнове врегулювання, яке включає і періодичні виплати про-
тягом тривалого часу, може бути визначене як аліменти. Активи визначають і
оцінюють, враховуючи зазвичай внески сторін, участь у веденні господарства, вихо-
ванні дітей, інші фактори, наприклад, яке майно сторони мали до заміжжя та
тривалість шлюбу.
Судова класифікація врегулювання як аліменти або майнове врегулювання
може мати важливі наслідки. По-перше, майнове врегулювання не є доходом одер-
жувача, шо підлягає оподаткуванню згідно з федеральними законами про прибут-
ковий податок. Передача майна також не тягне за собою податкового відрахування
з боку платника. А аліменти є доходом одержувача, що підлягає оподаткуванню.
Вони можуть бути відраховані і від валового доходу платника при підрахунку суми
його прибуткового податку. Однак з майновим врегулюванням пов’язані і деякі
негативні моменти. Зобов’язання виконувати майнове врегулювання не діє у
випадку банкрутства, в той час як зобов’язання платити аліменти залишається.
Майнове врегулювання у більшості випадків не може змінюватися, тоді як розмір
аліментів може мінятись в залежності від обставин, про які йшлося вище.
Можливість змін — це фактор ризику, який позитивно або негативно може
впливати на умови життя одержувача в майбутньому. Платник може вимагати, щоб
усі виплати було визначено як майнове врегулювання. Це не уможливлює його зміну
в майбутньому. А одержувач, навпаки, бажатиме включити аліменти до майнового
врегулювання, шоб мати право змінювати їх у майбутньому.
б.	Визначення суми аліментів і майнового врегулювання
При розлученні сторони найчастіше сперечаються у питаннях про аліменти,
розподіл майна та опіку над дітьми. Суди деяких штатів, визнаючи безвинні підстави
для розлучення, вимагають виявлення підстав «вини» під час розгляду цих важливих
17 Історично так склалось, шо у випадку розірвання шлюбу чоловік зобов’язаний був забезпечувати
свою дружину і сім’ю. Це утворило право жінки на аліменти. Тому статути багатьох штатів лише перед-
бачали отримання аліментів жінкою. Але Верховний суд США постановив, шо такі статути порушують
статтю про рівний захист 14 поправки і мають бути незалежні від статі. Див. ОггУ.Огг, 440 ОД. 268(1979)
і розділ IX.
28*9-340
436
Розділ ХШ
питань. Але в багатьох штатах вважають, що з’ясування вини в таких справах може
дискредитувати безвинне законодавство, покликане зменшувати ворожнечу між
сторонами, берегти свободу особистості. Як наслідок, багато штатів погоджуються,
що вина може й не визначатись у випадку призначення аліментів. Наприклад, в
Уніфікованому законі про шлюб та розлучення вказується, на які саме фактори слід
звертати увагу під час визначення суми утримання кожного з подружжя після роз-
лучення. Документ також зобов’язує чітко визначати тривалість утримання «неза-
лежно від рівня виконання подружніх обов’язків» .
Аліменти. Зазвичай статути штатів надають судам великі повноваження у визна-
ченні суми аліментів. Суд, насамперед, бере до уваги здатність дружини-платника
і потреби дружини-одержувача. Але це не значить, шо судове рішення визначається
лише цими двома чинниками. Враховується все, що має відношення до справи. Па-
раграф 308 Уніфікованого закону про шлюб та розлучення відображає загальний
стан справ у більшості штатів, вказуючи на такі чинники: (І) фінансові ресурси сто-
рони, яка вимагає аліменти, включаючи гроші, призначені їй як опікуну, і
спроможність цієї сторони заробляти гроші; (2) час, потрібний дружині, яка вимагає
аліменти, для набуття достатньої освіти, щоб повернутися на ринок праці; (3) рівень
життя під час шлюбу; (4) тривалість шлюбу; (5) вік, фізичний та душевний стан
дружини, що вимагає аліменти; (6) фінансове становище дружини, від якої вима-
гаються аліменти.
Сьогодні суди призначають аліменти не так часто, як у минулому, і терміни
значно коротші. У штаті Техас взагалі не визнають аліментів. Статути інших штатів
суворо обмежують ситуації, в яких можуть призначатись аліменти. Наприклад,
закони Індіани передбачають аліменти, лише коли дружина є фізично чи розумово
неповноцінною і не може себе утримувати 18 19 20. Досить часто майнове врегулювання
замінює собою аліменти, саме воно стає основним засобом регулювання та
врівноваження фінансового становища сторін.
Майнові врегулювання. Як уже говорилося, режим з незмінним роздільним
володінням майном може призвести до великих несправедливостей у випадку роз-
лучення. Один з подружжя, шо не заробляє грошей, може залишитися без капіталів.
Проте принцип справедливого розподілу ставить в рівні умови осіб, шо розлучають-
ся, в усіх штатах.
Суди мають великі повноваження і у визначенні того, що є справедливим май-
новим врегулюванням. Тут також беруться до уваги всі чинники, що мають відношен-
ня до справи. Критерії справедливого розподілу шлюбного майна визначені
Уніфікованим актом про шлюб та розлучення. Він вимагає розглядати усі активи і
капітали сторін незалежно від того, коли вони були набуті, і рекомендує суду брати до
уваги: (1) тривалість шлюбу; (2) попередні шлюби кожної з сторін; (3) будь-які до-
шлюбні угоди; (4) вік, стан здоров’я, працю, заробіток та працездатність сторін;
(5) зобов’язання та потреби кожної з сторін; (6) будь-які вже отримані аліменти.
в.	Угоди про аліменти і майнове врегулювання
Найчастіше сторони досягають певних фінансових та інших домовленостей.
Вони укладають угоду і подають її до суду для схвалення. Одна з найпоширеніших
підстав для неухвалення угоди про майнове врегулювання — це її «непомірність».
Суди уважно «придивляються», щоб такі угоди не тільки виключали обман та
примус, а й були «чесними та достатніми, враховували життєві реалії, обставини
сторін» . На практиці анулювання угоди про розподіл майна частіше
здійснюється за позовом традиційно слабкішої сторони — жінки. Чоловікам більш
складно довести, що вони були примушені підписати однобічну угоду.
18 ЦМОА § 308.
19 Див. №51’5 Апп.Ігкі.СоОе 31-І-11.5-11(1) апб 31-1-11.5-9с(8ирр. 1993).
20 Сгак/огі V. Сгап/огсі, 350 N.£.20 103 (ПІ. Арр.1976).
Сімейне право
437
Схвалення угоди про розподіл майна суди часто об’єднують з постановою про
розлучення. При цьому робиться посилання на таку угоду або умови угоди додають-
ся до судового рішення про розлучення. Це зовсім не позначається на введенні вдію
того чи іншого судового рішення.
г.	Майно, що підлягає розподілу
Фактично будь-яка річ, яка піддається оцінці, а її вартість розподіляється,
потенційно є майном, що може бути розподілене під час розлучення. Майно, шо
може бути розподілене, включає не лише будівлі, автомобілі, засоби бізнесу, готівку,
акції, облігації та рахунки, а й права на пенсію, виплати по непрацездатності та
медичне страхування 21. Навіть такі абстрактні речі, як «репутація», що була досяг-
нута у бізнесі чи професійній діяльності, розглядаються у більшості штатів як шлюб-
не майно. Таке майно може бути оцінене, і частина його вартості виплачена іншій
стороні22.
Останнім часом має місце тенденція до розширення поняття «майно, що
підлягає розподілу». Сюди вже включаються «активи кар’єри» чи «людський
капітал». У даному випадку йдеться про університетський чи професійний ступінь,
який один із подружжя отримав у той час, як інший працював і утримував родину.
Сутність цього нововведення полягає в тому, щоб суд розглянув і визначив суму
майбутніх доходів. Саме так, на думку багатьох, можна досягти економічної спра-
ведливості. Щоб уникнути такої нерівності, традиційно призначають аліменти.
Проте дедалі зростаюча антипатія до аліментів змусила суди розглядати отримані
професійні ступені як шлюбний капітал, який може бути віднесений до майнового
розподілу.
У справі «Вудворт проти Вудворт» (ІУоосіуоогіИ V. МооДногіИ)23 24 суд штату
Мічиган постановив, що адвокатський ступінь чоловіка є шлюбним капіталом і він
підлягає розподілу. Жінка-позивач забезпечувала основну фінансову підтримку
родини в той час, коли чоловік навчався на юридичному факультеті. Суд зробив
висновок, що юридичний ступінь — продукт спільних родинних зусиль і результат
пожертв обох партнерів: і чоловіка, і жінки. Не мало значення, що юридичний
ступінь це нематеріальний предмет, він все одно може бути розподілений між сто-
ронами. Подібним чином вирішив і суд штату Нью-Йорк у справі О’Брайєн проти
0 ’Брайєн (О ’Вгіеп V. 0 ’Вгіеп) . медичний ступінь, набутий під час шлюбу, є шлюб-
ною власністю, і він підлягає розподілу. Дружина забезпечувала 76 % домашнього
прибутку під час навчання чоловіка. Суд визначив, шо теперішня вартість його сту-
пеня становить 188 000 дол. і жінці належать 40 % цієї суми.
Деякі суди відмовляються розглядати професійні та університетські ступені як
шлюбне майно. Вони вважають, шо ступені не є майном, яке може передаватися,
успадковуватися чи купуватися за гроші25. На їх думку, у таких випадках краще
призначати аліменти. Таким чином, суди усіх штатів можуть розглядати питання
про внесок одного з подружжя в набуття іншим певного професійного ступеня, але
лише деякі з них беруться за розподіл ступеня як шлюбного майна. Думаю, шо творчі
пошуки в цьому напрямі триватимуть ше довго.
21 Див. Сіагк, §§ 15.2-15.6; Зс/іоЬег V. ЗсЛюЬег, 692 Р.26 267 (Аіаіка 1984).
22 Див. НОзпегм. И75иег,631 Р.2Д 115 (Агіг. Арр 1981) і Ліоне! V. Ліоне/,622 Р.2а 429 (Аіазка 1981).
23 337 Г4Ж.2СІ 332 (МісЬ . Арр. 1983).
24 489 N.£.26 712 (К¥. 1985).
25 Див. Лп ге Маггіа$е о/ Сга/іат, 574 Р.2с1 75 (Соїо. 1978) апсі Лп ге Маггіа^е о/ И'еіпНеіп, 470 N.£.26
551 (111. Арр. 1984).
438
Розділ ХШ
5.	Опіка над дітьми
Питання опіки над дітьми найчастіше постає під час розлучення, але воно може
виникати і в інших ситуаціях. Як правило, суди розглядають справи про опіку одна-
ково, не дивлячись на те, чи батьки одружені, чи ні . Таким чином, під час роз-
лучення або коли батьки живуть окремо, суди призначають відповідні права на опіку
і відвідування дітей батьками.
Законна опіка дитини включає: право приймати усі рішення стосовно вихован-
ня дитини, включаючи освіту, охорону здоров’я, релігійне виховання та різнобічний
розвиток. Зазвичай сюди включається і фізична опіка дитини. Таким чином, дитина
буде жити з батьком-опікуном і перебуватиме під його наглядом. Опіка, як правило,
триває до набуття дитиною повноліття, хоча вона може бути продовжена і за
повнолітньою розумово неповноцінною дитиною. Після смерті батька-опікуна
існує презумпція на користь надання опіки іншому батьку, якщо тільки суд не
визначить, що цей батько є недієздатний. В інтересах забезпечення стабільного і
постійного піклування про дитину суд, призначивши опіку, не схильний змінювати
її, не маючи для того вагомих підстав.
а.	Еволюція у підході до призначення опіки над дітьми
Згідно з традиційним загальним правом опіка над дітьми надавалась батькові.
В XX ст. була розроблена доктрина «ніжного віку», за якою почали вважати, шо мати
здатна краще піклуватися про дітей «ніжного віку», тобто в допідлітковому віці.
Батько міг подолати цю презумпцію, лише довівши, що мати нездатна або набагато
менш спроможна, ніж він, піклуватися про дітей. Сьогодні більшість експертів у га-
лузі соціального добробуту визнають: і чоловік, і жінка однаково здатні піклуватися
про своїх дітей. Стать ще не робить людину більш схильною до піклування про дітей.
Позиції доктрини «ніжного віку» були послаблені. Деякі суди почали визнавати
доктрину «ніжного віку» як таку, що порушувала статтю про рівний захист 14 поп-
равки * 27.
Прагнення дедалі більшої кількості матерів працювати і бажання багатьох
батьків бути опікунами значно підірвали традиційні уявлення про перевагу матерів
при одержанні опіки над дітьми. Доктрина «ніжного віку» переживає труднощі.
Сьогодні суди беруть до уваги «найкращі інтереси дитини» незалежно від статі
батьків — претендентів на опіку. А доктрина «ніжного віку» поступово трансформу-
валася в доктрину «основного піклувальника». Як би там не було, але й сьогодні у
багатьох родинах мати несе основне навантаження, пов’язане із щоденним
піклуванням про дітей. Тому суди, виходячи з найкращих інтересів дитини,
вирішують віддати її під опіку того батька, який був її основним піклувальником до
розлучення. Таким чином, незважаючи на занепад доктрини «ніжного віку»,
більшість справ вирішується на користь матерів, особливо коли йдеться про ма-
леньких дітей 28
б.	Фактори, що беруться до уваги у випадку надання опіки
У спорі між батьками суд виходить із найкращих інтересів дитини. Що мається
на увазі: (1) спроможність батька піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між
дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження
стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів;
м Значною мірою це зумовлено конституційними положеннями. Див. Зіапіеу V. ЛПпоіз,405 11.8.645
(1972).
27 Див. напр.. Ех Ране Оеміпе, 398 8о.2<1 686 (Аіа. 1981); Згаїе ех ге!, И'ат у. Н'агп, 77 МІ5С. 2<і 178,
350 N.¥.8. 2д 285 (Рат. Сі. 1973).
2« Див. Сашка у. МсСоу, 278 8.Е. 2(1 357 (XV. ¥а. 1981).
Сімейне право
439
(5) бажання дитини 29. Суди, як правило, беруть до уваги релігійні погляди батьків
або їх відсутність. Однак наявність 1 поправки примусила суди брати до уваги
релігійні погляди батьків лише у випадку, якщо вони загрожують здоров’ю чи бла-
гополуччю дитини. Наприклад, якщо хтось з батьків відмовляється дати згоду на
лікування дитини з релігійних мотивів. Згідно з І поправкою релігію можна розг-
лядати як фактор, що впливає на надання опіки, лише якшо існує «безпосередня
та реальна загроза благополуччю дитини», пов’язана з релігійними звичаями 30.
Одне з найскладніших питань, що постає у справах про опіку,— це визначення
характеру і «стилю життя» батьків та їхній вплив на дитину. Суди уважно розгляда-
ють моральну придатність і характер кожного з батьків, особливо все, шо стосується
сексуальної поведінки. У минулому батько, який відзначався подружньою
невірністю, мав мало шансів отримати опіку. Нині менше уваги акцентується на мо-
ральності батька, за винятком випадків, коли поведінка батька може справляти
шкідливий вплив на дитину. Саме такі підходи відображені в ІІМОА 31. Проте деякі
справи розглядаються традиційно. Деякі суди не надають права опіки батькові, який
мешкає разом з коханкою чи коханцем, і обмежують час відвідування такого батька,
шоб запобігти ночівлям. У справі Джарретт проти Джарретт (Іаггеїї V. Раггеп) 32
Верховний суд штату Іллінойс надав право опіки батькові після того, як він довів,
що мати мешкала разом зі своїм коханцем. Суд постановив, що моральні принципи,
за якими жила мати, «суперечать законодавчо закріпленим нормам поведінки і за-
грожують моральному розвиткові дитини» 33.
Гомосексуальні батьки мають ще менше шансів для отримання чи збереження
опіки. Хоча суспільство стає все більш готовим до визнання законних прав
гомосексуалістів та лесбіянок. Громадська думка тут більш консервативна, особливо
якщо йдеться про догляд за дітьми 34. Так, у справі Роу проти Роу» (Кое V. Кое) суд
постановив, що демонстрація батьком 9-річній доньці своїх «аморальних і недозво-
лених гомосексуальних відносин зробила його непридатним і негодящим батьком-
опікуном з погляду закону» 35. Але іноді рішення судів обгрунтовуються досить
просто. Наприклад, суди відмовляли присудити опіку батькові-гомосексуалістові і
обмежували його права на відвідування, боячись, що дитина може стати
гомосексуалістом 36, або вважали, що «діти, досягнувши статевої зрілості, можуть
стати розбещеними людьми» 37 А взагалі, як повідомляє організація Національний
загін борців за справу гомосексуалістів і лесбіянок (№аііопа1 Оау & ЬезЬіап Тазк
Рогсе), одинадцять штатів мають прецедентне право або статути, які вважають, що
сексуальна орієнтація не має значення у призначенні опіки. Ще в одинадцятьох
штатах суди обгрунтовують рішення про опіку самодостатньою постановою судді,
що гомосексуалісти і лесбіянки є непридатними батьками.
в. Права батьків-неопіхунів
Суд зазвичай надає батькові, що не є опікуном, права на відвідування. Таким
чином, зберігається якомога більше стабільності у житті дитини після розриву
шлюбу, і батько має можливість продовжити спілкування з дитиною38. Якщо ж
29	Див. Сіагк § 19.4.
30	Див. Оьіегу. Оаіег, 410А.20 1027 (Ме.1980).
31	Див. ІІМОА § 401
32	Див. 400 1Ч.Е. 20 421 (111. 1979); 499 11.8. 927 (1980).
33	10. аі 425.
34	Опитування, проведене 1992 р. журналом «Н'едазтеск», показало, шо 70 % американців схвалю-
ють надання медичного страхування та права наслідування гомосексуальним подружжям, водночас лише
40 % схвалюють те. шоб один із гомосексуального подружжя всиновлював дітей свого партнера.
35	324 8.Е.20 691 (Уа. 1985).
36	Див. Оаііеу V. Оаііеу, 635 8.ХУ.20 391 (Тепп.Арр.1981); Іп ге 3.8. & С ., 324 А.20 90 (М.3.8ирегД974).
37	Іп ге 3.8. & С„ І0. аі 96. Див. також РД.Р.(Н.) V. Д.Р.Р., 643 8.УЛ 20 865, 867 (Мо.Арр. 1982).
38	Див. Зієуєп Мпіпвоп. Роя-Оіуогсє Уізігапоп: ІІпіуіпв Ще Тгіарвиїаг Кпої, 1983 II. 111. Ь. Кєу. 119.
440
Розділ ХШ
вдається довести, що відвідування серйозно шкодять дитині, вони забороняють-
ся 39 *. За таких обставин суди можуть вимагати, щоб батько, який не є опікуном,
бачився з дитиною у присутності соціального працівника, дідуся або бабусі. Дитині
забороняється залишатися у батька ночувати. Під час ухвалення рішення про
відвідування беруться до уваги усі чинники, що мають відношення до призначення
опіки.
У більшості випадків суди роблять відвідування вільним, встановлюючи лише
розумні права відвідування. Якшо між батьками зберігаються дружні стосунки після
розлучення, це найкраще рішення. І батьки себе краще почувають, і суд менше втру-
чається. Проте суд може встановити графік відвідувань і поставити певні умови. Для
сторін (батьків), які вороже настроєні і не бажають співпрацювати,— це найкращий
вихід із ситуації. Та й для дітей (особливо молодшого віку) це оптимальний варіант,
тому шо вдається зберегти стабільність.
Недотримання батьком, що не є опікуном, встановленого порядку відвідування
класифікується як порушення судового порядку. Порушник стає потенційним
об’єктом для санкцій за зневагу до суду. За таку провину передбачається тюремне
ув’язнення чи штраф . Проте через складність процедури витрати на адвоката такі
справи не завжди розглядаються в суді, крім, звичайно, серйозних випадків.
Проблеми з відвідуванням постають тоді, коли батько-опікун бажає виїхати за
межі штату. Це радикально змінює спроможність відвідувати дітей і може навіть уне-
можливити відвідування. Суди можуть відмовити батькові-опікунові в опіці, якщо
переїзд здійснюється лише з метою покінчити з відвідуваннями. Складно прийняти
рішення у ситуаціях, коли переїзд батька-опікуна є спробою покращити життд.
Більшість судів надання опіки пов’язують з вимогою до батька-опікуна продовжу-
вати жити у якомусь конкретному місці41 і забороняють батькові-опікуну
переїжджати 42.
Враховуючи важливість спілкування дітей з родичами, суди і законодавчі ор-
гани передбачили можливості відвідування їх дідусями, бабусями чи іншими чле-
нами родини 43 44. За останні 10 років майже в усіх штатах прийняті статути, які
визначають право відвідування дітей дідусями, бабусями та іншими родичами, шо
не є батьками. І тут головний критерій — найкращі інтереси дитини. Суди зазвичай
беруть до уваги участь дідусів та бабусь у житті дитини до розлучення, їх пси-
хологічний контакт з дитиною плюс те, чому віддає перевагу сама дитина. Склад-
нощі виникають тоді, коли батько-опікун вороже ставиться до відвідування дитини
батьками колишньої дружини. Проте бажання дітей контактувати з дідусями та ба-
бусями змусило суди присуджувати останнім права на відвідування дитини навіть
всупереч запереченням з боку рідного чи названого батьків .
г. Угода про спільну опіку
У деяких штатах практикується спільна опіка. І це оптимальне вирішення
питання. Дитина має змогу жити з батьками по черзі. Обидва батьки виконують
обов’язки, пов’язані з опікою. Наприклад, дитина може жити вдома у батька про-
тягом перших днів тижня, а у матері — наступні. Розлучення стає звичайним
явищем нашого життя, воно надається без з’ясування вини, традиційні батьківські
і материнські ролі зникають — все це сприяє більшій співпраці між шлюбними пар-
тнерами, що розлучаються, у питаннях виховання своїх дітей. Прибічники спільної
39 Див. Ргепск V. Ггепсії, 452 8о. 20 647 (ЕІа.Арр. 1984), а також ЦМВА, § 407.
Див. розділ VII.
4 Див. Сагізоп V. Сагізоп, 661 Р. 20 833 (Кап.Арр. 1983).
42 Див. И'йзз V. И-іію, 436 N.¥.8.20 862,418 Й.Е.20 377 (М.¥. 1981) (матері було заборонено
переїжджати до Лас-Вегаса, де вона планувала працевлаштовуватись).
« Див. Сіагк, § 19.7.
44 Див., напр., Колегії V. ІУагсІ,493 А 20. 478 (К Н. 1985).
Сімейне право
441
опіки твердять, шо вона допомагає переконати дітей в тому, що їх люблять обидва
батьки, уникнути почуття втрати, яке відчуває батько-неопікун тощо. А опоненти
вважають, що спільна опіка підриває стабільність, якої потребують діти розлучених
батьків, в цій ситуації не уникнути чвар між батьками (особливо що стосується
матеріальних затрат). Все це завдає зайвої шкоди дітям. Питання спільної опіки
активно обговорюються й досі, але останнім часом з’явились ознаки того, що вона
втрачає своїх прихильників 45 46.
Незважаючи на дискусійність питання стосовно спільної опіки, законодавство
більшості штатів її визнає . У деяких штатах їй надається перевага і вважається, що
саме вона відповідає інтересам дитини. Суди у небагатьох штатах постановили за-
стосовувати спільну опіку лише в особливих випадках 47 *. Ключове міркування у
визначенні, чи сприяє спільна опіка інтересам дитини,— це спроможність і бажан-
ня батьків співпрацювати на благо дитини. У багатьох випадках саме відсутність ба-
жання співпрацювати є непоборною перепоною для спільної опіки.
Відмінності між спільною узаконеною опікою і спільною фізичною опікою мо-
жуть породити труднощі. Ордер на спільну узаконену опіку надає рівні права обом
батькам у прийнятті усіх важливих рішень стосовно дитини, в той час як ордер на
спільну фізичну опіку визначає фактичний час, протягом якого дитина перебуває
під опікою кожного з батьків. Може існувати спільна узаконена опіка, а фізична
опіка лише для одного батька. Коли таке трапляється, батько з повною фізичною
опікою не погоджується на те, шоб радитись з другим батьком з усіх питань. Такий
батько може вважати (іноді справедливо), що другий батько, який не несе
відповідальності за дитину, значно менше з нею спілкується, не має достатніх
підстав для того, щоб брати належну участь у вирішенні повсякденних питань
життєдіяльності дитини.
д. Співпраця штатів у питаннях впровадження
рішень про опіку
Ордери про опіку, видані судовими органами штатів, втрачають чинність за
межами штату. Конституція США (пункт про визнання і довіру) взагалі-то вимагає
від штатів, які мають спільний кордон, визнавати і впроваджувати остаточно
прийняті рішення і укази один одного . Проте, оскільки рішення про опіку над
дитиною може змінюватися в залежності від обставин, він не вважається оста-
точним указом, що підлягає визнанню та впровадженню. Хоча деякі штати визна-
вали чинність рішень про опіку, прийнятих сусідами, але таких було дуже мало.
Часто проблеми виникали, коли батько просто забирав дитину до іншого штату, щоб
уникнути виконання зобов’язань згідно з постановою про опіку. Щоб уне-
можливити такі випадки, майже усі штати прийняли Уніфікований закон щодо
опіки над дітьми (ПпіГопп СНікІ СиЯосІу їисіешепі Асі — ІЇССЇА). Крім того, 1980 р.
Конгрес прийняв закон про запобігання викраданню дітей батьками (Рагепіаі Кіб-
парріп£ Ргєуєпііоп Асі — РКРА)49, який розтлумачує застосування статті про повну
довіру щодо рішень про опіку над дітьми і вимагає визнання рішень про опіку,
прийнятих в інших штатах.
Повсюдне впровадження актів про опіку унеможливлює так званий «форум
шоппінг» (пошук «зручного суду»), шо траплялось досить часто раніше. Однак деякі
спеціалісти схильні вважати, шо суд в іншому штаті більш гнучкий у таких справах
і тому завжди є змога переглянути питання про опіку. Проте у нещодавній
45 Див. Зиіап Згеіптап. Зоілг Сияойу: \УЬаг \¥е Кислу, \¥йаі \¥е Науе ¥ег го Ьеат, апсі <Ье Зисіісіаі апсі
Еевізіаііуе Ітріісаііопа, 16 ІІ.С.В. і_.К.єу. 739 (1983).
46 Див. С1агк§ 19.5.
47 Див. ТгітЬІе у. ТгітЬІе, 352 ІМЛУ. 2й 599 (N66. 1984); ІитЬга V. ІитЬга, 394 А.2<1 1139 (Уі. 1978).
4* Див. розділ VII.
49 Див. 28 І3.5.С.А. § 1738А.
442	Розділ ХІП
резонансній справі, що розглядалася за федеральною процедурою про претензію на
опіку, Верховний суд штату Мічиган постановив зберегти присуджену судом штату
Айова опіку за рідним батьком, незважаючи навіть на те, що дитину потрібно було
забрати від названих батьків, з якими вона жила фактично від народження 50.
б.	Утримання дитини
а.	Суть та тривалість обов'язку утримувати дитину
Забезпечувати належне утримання своїм дітям зазвичай було обов’язком
батька 51 52. Мати ставала відповідальною за утримання дітей у випадку, якщо батько
не міг або відмовлявся це робити. В наші дні обидва батьки зобов’язані забезпечу-
вати своїх дітей, виходячи із фінансових можливостей. Цей обов’язок залишається
навіть у випадку розлучення. Він фіксується у справі про розлучення ордером на
утримання дитини, де записується, що батько-неопікун здійснює періодичні
виплати якоїсь суми грошей батькові-опікуну.
Батьки зобов’язані утримувати дитину доти, поки вона не досягне «повноліття»,
найчастіше це 18 років. Статути деяких штатів передбачають утримання лише
«неповнолітніх дітей», а в інших просто йдеться про «дітей». В більшості штатів суди
постановили, що батьки за певних обставин повинні підтримувати дітей і після
18 років. Насамперед, це пов’язано з фізичними чи розумовими захворюваннями
дітей. Суперечливими є ордери на утримання дорослих дітей під час їхнього пере-
бування у коледжі чи на оплату навчання дитини у коледжі. Як правило, суди висту-
пають проти накладення такого обов’язку, обгрунтовуючи своє рішення тим, що
коледж не є «необхідністю». До того ж вони вважають, шо якби батьки не роз-
лучились, вони могли б і не посилати дитину до коледжу. Отже, нерозумно накла-
дати таке зобов’язання на батька лише тому, що сталось розлучення. Сьогодні багато
судів видають такий ордер лише тоді, коли батьки мають на це кошти, а дитина
робить успіхи в навчанні . В інших випадках такий ордер видається, якшо існують
«особливі обставини», хоча останні часто є доволі звичайними 53. Така зміна у
позиції судів відображає думку, шо навчання у коледжі є дуже важливим і діти роз-
лучених батьків не повинні відчувати себе обмеженими порівняно з дітьми нерозлу-
чених 54 55.
Зобов’язання стосовно утримання дитини можуть закінчитися ще до досягнен-
ня нею повноліття. Дітей, що звільняються від батьківської опіки, називають ще
емансипованими дітьми. І їх більше не треба утримувати. Емансипація може на-
ступити після одруження або вступу дитини до армії ше до досягнення нею
повноліття, або якшо дитина сама може себе утримувати. Зобов’язання утримувати
дитину також зникають, якщо суд позбавив батька батьківських прав 5 . Проте, на
відміну від зобов’язання сплачувати аліменти, обов’язок утримувати дитину не
відміняється ні після смерті батька, ні у випадку' банкрутства.
50 Див. Іп ге Сіаизеп, 502 XXV. 26 649 (МісЬ. 1993), Де Воег V. Ре Воег,_13.8._, 114 8. Сі. 1 (1993).
Див. Сіагк §§ 6.2-6.6 апсі 17.1-17.4.
52 Див. Огеітап ч.ЕгіеіІтап, 414 №Е.2<1 77 (ПІ.Арр. 1980) (ордер суду на виплату вартості навчання
у коледжі був підтриманий, хоча дитина і не була відмінником).
53 Див. Уап Огтап V. Уап Огтап, 492 Р.26 8 і (Соїо. Арр.1971).
54 Це стосується навіть аспірантури. Див. Козз V. Лай, 400 А. 2<3 1233(І\'.1 8ирег. 1979)- Аледив. Вгоюі
к Втт, 474 А. 26. 1168 (Ра. Зирег. 1984) (відмова накласти зобов’язання оплачувати навчання в
юридичній школі). Юридична шкала в Сполучених Штатах — це навчання в аспірантурі після чотирьох
років навчання в коледжі.
55 Див. Сіагк аі. 325—328.
Сімейне право
443
б.	Встановлення батьківства для призначення утримання
За законом, діти, народжені у шлюбі, є дітьми нього подружжя 56. Отже, у
випадку розлучення не постає питання про встановлення осіб батьків, які мають
зобов’язання стосовно утримання. Помилки у встановленні особи матері трапля-
ються дуже рідко, навіть якщо батьки не одружені. Основне питання: хто є батьком.
Зазвичай батьківство встановлюється добровільно або шляхом «позову про встанов-
лення батьківства». Добровільне визнання батьківства дуже легко виконується
самим батьком: в деяких штатах потрібно лише заповнити і підписати бланк в
офіційному органі штату (скоріш в окружного клерка), така процедура передба-
чена статутом. В інших штатах діють ще менш формально. Наприклад, виявлений
батько просто забирає дитині' до себе.
Позови про встановлення батьківства зазвичай подаються матір’ю дитини і роз-
глядаються подібно до простого цивільного позову57. Кінцевим результатом
успішного вирішення позову про встановлення батьківства є вирок суду, який ого-
лошує відповідача батьком (ордер про «встановлене батьківство») і зобов’язує
утримувати дитину. Аналізи крові можуть зіграти ключову роль, коли треба
визначити вірогідність того, що відповідач є батьком. Під час розгляду питання про
батьківство визначальним фактором виступає благополуччя дитини. Виправдання
на зразок того, що батько став жертвою нечесної матері, яка схиляла його до
інтимного зв’язку, заявляючи, що вживає контрацептивні пілюлі, суд не бере до
уваги 58. Визнаючи те, що у справах про встановлення батьківства вести захист
досить важко, суди деяких штатів вимагають встановлення істини за принципом
відсутності будь-якої підстави для сумніву. Хоча є випадки встановлення звичайно-
го громадського критерію переваги доказів59.
в.	Сума ордера на утримання
Сума, що складає присуджене дитині утримання, визначається судом. Оскільки
обидва батьки відповідають за утримання дітей, суд, визначаючи його вартість, вра-
ховує їхнє фінансове становище, їхні доходи і капітали. Суд бере також до уваги
будь-який розподіл майна чи аліменти, шо були присуджені згідно з декретом про
розлучення. У деяких штатах вироблені стандартні формули вирахування суми,
необхідної для утримання дитини 60.
Суд визначає утримання дитині, яке відповідає її розумним потребам, а також
враховує спроможність батьків його забезпечити. Розумні потреби дитини включа-
ють звичайні витрати на одяг, їжу, освіту, медичну допомогу і розваги. Там, де це
56 Див. ІЗпіїбгт Рагетаве Асі, § 4(а). Уніфікований акт про батьківство грунтується на заперечній
презумпції батьківства: якшо дитина народжена під час шлюбу або протягом 300 днів після його
закінчення. Ця презумпція є заперечною у більшості штатів, хоча є різні вимоги щодо достатньої
кількості доказів для того, щоб заперечити її. Виникали ситуації, коли ця презумпція суперечила правам
батька, шо передбачається. Верховний суд постановив (з незначною перевагою голосів), що не буде пору-
шенням судового процесу штату, якшо заборонити будь-кому, окрім одруженої пари — батьків, що
передбачаються, заперечувати цю презумпшю.
57 Статути деяких штатів і Уніфікований закон про батьківство (§ б) дозволяють дитині звертатися
до суду (через опікуна чи «близького друга»). У деяких штатах будь-яке агентство, шо подає доброчинну
допомогу дітям, може також подавати до суду.
5* Див. Ратеїа А. V. Ргапк 8, 449 N. Е. 26 713 (К¥. 1983).
59 Ситуація, коли мати подає позов на встановлення батьківства, виникає частіше, ніж коли батько
чинить позовна встановлення своїх батьківських прав. Прецедентне право грунтується на спроможності
батька їх мати, однак такі позови дозволяються. У справі 1972 р. Верховний суд віддав перевагу праву
батька на свою незаконнонароджену дитину. Однак це право може суперечити конституційному праву
матері на свободу особистості. Тому Верховний суд узгодив ці права таким чином, щоб обмежувати права
батька лише у випадках, коли йдеться про інтереси дитини. Див. 8іапІеу я. Шіпоіз, 405 13.5. 645 (1972);
ОиіІІоіп V. \¥аІсоп, 434 13.5. 246 (1978); МісІїаеІ Н. V. Сега!<1 О., 491 13.5. 110 (1989).
60 Останні зміни в федеральному праві стосовно присудження утримання дитини тепер вимагають
від штатів вироблення генеральних ліній шодо визначення сум такого утримання.
444
Розділ ХШ
можливо, суд розглядає питання про рівень життя, який дитині забезпечували
батьки до розлучення. Проте рівень життя батька-опікуна і дитини після розлучення
майже завжди знижується. Сума доходу вже не та.
В ордері на утримання дитини зазвичай вказується періодичність виплат бать-
кові-опікуну. Сума таких виплат може змінюватися, якщо сталися зміни у
фінансовому становищі кожної з сторін, зросли потреби дитини чи вартість життя.
Найпоширеніша причина зміни суми на утримання — це зростання витрат на освіту
чи лікування дитини. Однак суму коштів на утримання дитини не можна
підвищувати лише на тій підставі, шо батько-неопікун має достатні кошти, щоб
покрити не підвищення. Хоча суд також бере до уваги спроможність батька заро-
бляти і не знизить суму утримання дитини лише тому, шо той навмисно залишив
добре оплачувану роботу.
Найбільш серйозні проблеми, з якими стикається більшість батьків-опікунів
стосовно утримання дитини,— це зниження вартості присудженої суми в результаті
інфляції. Цього можна уникнути, включивши до ордера «застереження про змінну
шкалу», що прив’язує суму ордера до рівня інфляції згідно з індексом споживчих
цін, який періодично публікується міністерством праці Сполучених Штатів 6 . Проте
не в усіх штатах дозволяється це робити.
г.	Благодійні програми для бідних сімей
Уявлення про утримання дітей не будуть повними, якщо принаймні коротко не
описати «сітку безпеки» благодійних програм, шо існували для сімей з дітьми, які
не в змозі забезпечувати себе. Починаючи з 1935 р. федеральний уряд використо-
вував свою владу, щоб примушувати штати розробляти і значною мірою
фінансувати благодійні програми для таких сімей. Програма «Допомога сім’ям, шо
мають дітей-утриманців» (Аіб Іо Гашіїіез в*ііЬ Перейдеш Сїііідгеп — АГСС) перед-
бачає фінансову допомогу сім’ям, що не мають «годувальника» (батька) як наслідок
його відсутності, непрацездатності чи навіть безробіття. Крім того, таким сім’ям
видавалися продуктові купони, які ще називались «Фуд Стемпс» («Гооб Зіатрз»)61 б2 *,
надавалася медична допомога в рамках програми «Медікейд» («Медісаід») . До
того ж повністю непрацездатні люди , включаючи дітей, мали право на одержання
коштів згідно з програмою «Додатковий страховий доход» (Зирріетепіаі Зесигігу Іп-
соте) б4.
Завдяки таким програмам багато дітей із бідних сімей не потрапили до
спеціальних закладів, їм була надана допомога у власних оселях. За ці роки мільйони
бідних сімей було врятовано від зубожіння. Більше того, такі постійно діючі прог-
рами значною мірою стимулювали федеральний уряд до вирішення питань
сімейного права. З 1975 р. федеральний уряд почав приймати законодавчі акти,
націлені на полегшення введення в дію нормативних положень щодо утримання
дитини в разі відсутності батьків. Зв’язок між благодійними програмами і запровад-
женням утримання такий: зусилля федерального уряду шодо запровадження
утримання дітей зумовлені можливістю стягнення коштів на допомогу в рамках
А РОС з відповідних батьків (переважно батьків).
61 Див., наприклад, Іп ге Маггіаве оГКеззеї, 345 ЬІ.ХУ. 2<і 107 <1оо/а 1984).
" Див. 7 І3.8.С.А. § 2011.
Див. 42 СГ.8.С.А. § 601. Існуючими федеральними програмами передбачалися безкоштовні чи за
зниженими цінами гарячі обіди у школах.
м Див. 42 11.8.С.А. § 1382.
Сімейне право
445
д.	Примусове введення в дію ордерів на утримання дитини
Несплата коштів на утримання дитини є головною проблемою у Сполучених
Штатах, яка лише тепер починає розв’язуватися. В кожному штаті своя статистика,
але загальні дані вказують на те, що менше половини жінок, котрим присудили
отримання коштів на утримання дитини, одержують їх повністю .
Існували різні методи примусу батька до виділення коштів на утримання дітей,
якщо такий батько не робить належних виплат. По-перше, батько-опікун міг
вимагати від суду визнати винного батька, який має кошти на виконання ордера,
таким, що виявляє громадську зневагу до суду. Це загрожувало тюремним
ув’язненням відповідачеві. По-друге, суд міг «накласти арешт» на зарплату такого
батька або наказати конфіскувати і продати його майно. Прийнятий федеральний
закон дозволяв штатам широко застосовувати накладення арешту. Нарешті, якшо
сторона вперто порушувала свої зобов’язання стосовно утримання дитини, вона
могла бути звинувачена у карній зневазі до суду чи карній непідтримці. А такі дії
часто класифікуються як кримінальний злочин. Проте і такі сурові заходи не завжди
призводили до негайного поліпшення справ із виплатами. Та й у перших двох випад-
ках батькові-опікуну потрібно було наймати адвоката і через суд добиватися захисту
своїх прав.
Без співробітництва між штатами особа могла уникати призначеного судом
зобов’язання утримувати дитину. Вона просто залишала той штат, де його було
призначено. Тому усі штати ухвалили Уніфікований акт про взаємне визнання актів
на утримання (СпіГогт Кесіргосаі ЕпГогсетепі оГ8иррогі Асі — ІІКЕ8А) і Перегля-
нутий уніфікований акт про взаємне визнання актив на утримання (К.єуі5є6 ЦпіГогт
НесіргосаІ ЕпГогсетепі оГЗиррогі Асг — ВЕІВЕ8А) , які полегшують судовим орга-
нам добиватися визнання обов’язків утримання. Ці акти вимагали, шоб кожний
штат визнавав прийняті в інших штатах рішення стосовно обов’язків утримувати
дитину. В такій ситуації платники за ордером на утримання дитини не могли
уникнути платежів, залишаючи території юрисдикцій. Проте ці нормативні акти не
дали того результату, на який сподівалися.
У 1975 р. Конгрес вирішив дещо змістити акценти. Перед федеральним урядом
було поставлено завдання розробити нормативні документи, які б передбачали
примусовий порядок виділення коштів на утримання дітей 65 * б7. Саме у зв’язку з цим
була створена Служба розшуку батьків (Рагепі Ьосаіог Бєгуісє), щоб знаходити тих
батьків, які не бажають «світитися». А нове Управління з питань дотримання
примусових ордерів на утримання дітей (ОПісе оГ СЬіїсІ ЗирроП ЕпГогсетепі)
покликане слідкувати за тим, щоб програми примусового утримання дітей, розроб-
лені у штатах, відповідали федеральним стандартам. Федеральні органи вимагають,
щоб штати постійно реформували свої системи примусу з метою полегшення роз-
шуку батьків, які не перераховують грошей на утримання. Вони мають право
ставити питання про арешт заробітної плати батьків, які не роблять таких перера-
хувань. Крім того, законом передбачений перехват федеральних або штатних виплат
прибуткового податку. Все це спочатку робилось, щоб компенсувати соціальні
виплати, і застосовувалось лише в ситуаціях, коли батько-опікун отримував лише
ці виплати.
65 Див. СІагк, аг 734; Ілике Меіігтап. ТЬе Оіуогсє К.єуоішіоп: Піе Ипехресіед Зосіаі а псі Есопотіс
егиепсез Гог ІУотел аікі СМсігеп іп Атегіса 283 (1985).
№ Див. виноску 2.
67 Див. Тігіе ІУ-Д оГ іИе Зосіаі Зесигіїу Асг, 42 СГ.8.С.А. §§ 651—655.
446
Розділ ХШ
В. Несудове вирішення справ про
розлучення
Багато хто із спеціалістів вважає помилковим надання судові пріоритету у
вирішенні питань, пов’язаних з розпадом шлюбів. На їх думку, залучення до цих
справ суду стимулює ворожнечу в стосунках між подружжям, суспільство марнує су-
дові ресурси, потрібні для розв’язання більш серйозних суперечок. Крім того, більш
виграшну позицію у суді завжди має сторона з більшими матеріальними ресурсами.
Це особливо проявляється у випадку розпаду шлюбу, де одна сторона (звичайно
жінка) перебуває в набагато гіршому фінансовому становищі. Тому багато спеціа-
лістів схиляються до думки, шо справу про розлучення і всі пов’язані з ним питання
краше розв’язувати несудовими засобами.
Проте, якщо розлучення оформляється не через суд, результати такого розгляду
повинні бути схвалені судом. У жодному штаті суди поки шо не вилучені повністю
з процесу розгляду розлучень. Навіть тоді, коли втручання суду є мінімальним,
більшість громадян залучає своїх юристів до ведення переговорів. А останні часто
бувають досить складними, і вони нагадують звичайний судовий процес 68.
Значною мірою гасить ворожість під час розгляду шлюбних суперечок посе-
редництво б9. Арбітраж, як вид посередництва,— це неформальна процедура, вона
дає змогу економити час і гроші. Проте в сімейному праві можливостей для примусу
стосовно арбітражних рішень набагато менше, ніж у інших галузях права. Тому суди
докладають зусиль, щоб не постраждали інтереси усіх сторін. Особливу турботу у
випадках розлучення виявляють про дітей. Як правило, суди, перш ніж схвалити
арбітражні рішення, ретельно іх розглядають70
Г. Нетрадиційні стосунки і сімейне право
1. Неодружені гетеросексуальні пари
Зростання кількості людей, шо живуть громадянським шлюбом, пояснюється
збільшенням кількості розлучень71, скептицизмом стосовно інституту шлюбу, а
також схильністю пар до певного вичікування, перш ніж одружитись. Якщо
тридцять років тому співжиття неодружених пар шокувало американське
суспільство, то сьогодні це звичайне явище. Будучи свідком хиткості шлюбу, багато
хто розглядає таке співжиття як розсудливий та завбачливий спосіб уникнути в разі
розладу стосунків складного і дорогого процесу розлучення.
Проте для неодружених пар залишається недоступною велика кількість за-
конних переваг, які надає шлюб. Насамперед, це правовий захист фінансових
інтересів обох сторін. Однак можуть бути різні ситуації7 . Деякі суди під час роз-
гляду справи про розпад неодружених пар керувались принципами справедливості
і присуджували розподіл майна і утримання у спосіб, подібний до того, який
використовується у випадку розлучення людей, що перебували у шлюбі 73 74.
Першою такою справою була справа Марвін проти Марвін (Мап>іп V. Мап>іп) 7 .
Лі Марвін, актор, та його подруга Мішель Тріода (яка називала себе Мішель Марвін)
б8 Див. Сіагк, § 14.8, де міститься повний огляд альтернативних методів розгляду суперечок.
™ Посередництво в цивільних справах розглядалось у розділі VI.
70 Арбітраж у цивільних справах розглядався в розділі VI.
71 Див. Сіагк, § 2.1., п. 36.
72 Часто складно довести існування громадянського шлюбу з огляду на те, шо в багатьох штатах він
не визнається.
73 Вироки про розподіл майна або платежів стосовно утримання іноді називають «палімоиі», («ра-
Іітопу»). Це гра слів. «Палімоні» об’єднує термін «раї» (друг) і «аіітопу» (аліменти) і означає виплати,
на зразок аліментів, неодруженим колишнім хорошим друзям.
74 Див. 557 Р. 2й 106 (Саі. 1976).
Сімейне право
447
прожили разом шість років. Вона стверджувала, що відмовилась від кар’єри і взяла
на себе усі хатні обов’язки, докладаючись на обіцянки Марвіна утримувати її. Суд
надав Тріолі дозвіл вимагати компенсації і право претендувати на частку майна
Мараіна, спираючись або на наявність усної угоди, або на угоду, що малась на увазі,
виходячи із порозуміння між сторонами. Однак Тріода не змогла навести факти, які
б задовольнили вимоги Верховного суду Каліфорнії. Проте законні підстави для
присудження компенсації тут існують.
У багатьох штатах судові органи скептично ставляться до доктрини Марвіна і
цілком нехтують нею, навіть тоді, коли факти справи ясно говорять про необхідність
присудження принаймні хоч будь-якої компенсації 75. Критика доктрини базується
на тому, шо пара не бажає вступати у звичайний шлюб. Якщо пара бажає мати за-
конний розгляд розподілу свого майна, то їм спочатку потрібно одружитися. Це
питання ще далеке від врегулювання, і воно поставатиме перед судами, поки зако-
нодавчі органи штатів не розроблять якогось чіткого положення.
2. Гомосексуальні пари
Обгрунтування захисту на зразок доктрини Марвіна. Останнім часом дедалі
частіше відбувається законне визнання гомосексуальних відносин. Обгрунтування
на зразок доктрини Марвіна тепер поширюється і на одностатеві пари, принаймні
в Каліфорнії. Це, звичайно, залежить від спроможності пред’явити шлюбний кон-
тракт чи інші підстави для сплати компенсації, а також довести, що стать не єдина
підстава для укладення шлюбної угоди 76
Законність одностатевих шлюбів. Гомосексуальні пари страждають від додатко-
вої неправоспроможності, якої не мають гетеросексуальні неодружені пари:
принаймні гетеросексуальним парам не забороняється брати шлюб. Фактично в усіх
штатах заборонені одностатеві шлюби. Проте у справі Баер проти Левін (Ваеііг V.
Ьем/іп) 77 Верховний суд Гавайїв постановив, що заборона штату на одностатевий
шлюб потребує перегляду. При цьому робилось посилання на пункт про рівність
прав громадян на захист законом, тобто йшлося про 14 поправку до Конституції
США і поправки про рівність прав Конституції штату 78. Справу було відіслано на
перегляд до суду першої інстанції, шоб з’ясувати, чим керувалась влада штату, на-
кладаючи таку заборону. Він звернув увагу, що заборона фактично позбавляла
гомосексуалістів і лесбіянок багатьох прав та переваг, таких, наприклад, як
зниження податків, соціальна допомога, суспільні майнові права, права на
спадщину, опікунство і аліменти. Переглядаючи справу, суд відкинув той аргумент,
що заборона на одностатеві шлюби не будувалася на дискримінації за статтю.
У таких випадках потрібно брати до уваги відмінності лише між різностатевими і
одностатевими парами, і це стосується і чоловіків, і жінок79 80.
Закони Гавайїв стосовно шлюбу впливають і на інші штати через пункт
Конституції про визнання і довіру. Тому дійсний шлюб, шо був укладений в одному
штаті, визнається усіма іншим штатами . Таким чином, гомосексуальна пара, яка
5 Див. НекіИу. Пекін, 394 N. Є. 26 1204(111.1979) (суд постановив, шо жінка не має прав на аліменти
чи майно, хоча вона жила зі своїм партнером , дантистом, п’ятнадцять років і народила та виховала їхніх
трьох дітей).
76 Див. Н'коггоп V. ОШіп^іат, 248 Саі. Кргг. 405 (Саі. Арр. 1988).
77 Див. 852 Р. 2сі 44 (На*. 1993).
78 Про перегляд федерального закону стосовно рівності прав громадян на захист див. розділ IX.
Поправки до законодавства Гавайїв надають більший захист, ніж відповідна федеральна поправка.
79 Суд керувався рішеннями Верховного суду Сполучених Штатів стосовно статутів, що забороня-
ють шлюби представникам різнихрас.Такі дії класифікуються якрасовадискримінація.Див.	у. Уіг-
рпіа, 388 П5. 1 (1967).
80 Так, шлюб, який задовольняє вимоги штату, в якому він зареєстрований, є дійсним будь-де «при
умові, якщо він не порушує політику іншого штату». В.е$іаіетепг (Зесопф оГ СопПіс<$ §283. Згідно § 284
штат, як правило, надає дійсному іноземному шлюбові ті ж права і обов’язки, що і шлюбові, зареєстро-
ваному на його території. Вемаїешепі § 284.
448
Розділ ХШ
законно одружилась на Гавайях, може переїхати до іншого штату і вимагати там
законного визнання шлюбу. У зв’язку з цим постає цікаве питання: чи може ця
пара вимагати від нового штату переваг і прав, доступних для гетеросексуальних
пар.
Окремі питання стосовно гомосексуальних пар. У судовій практиці є випадки
поширення прав на гомосексуальні пари. Мається на увазі рішення суду, що
приймається без посилань на закони про шлюб. Просто визнається, що деякі пере-
ваги шлюбу повинні поширюватися і на одностатеві пари. В поняття «сім’я» були
включені гомосексуальні і лесбійські пари у справі Браті проти Шталь Ассоушейтс
Компані (Вгазсйі V. 8їаЬ1 Аззосіаіез Со.) . Нью-йоркський апеляційний суд, розг-
лядаючи цю справу, включив до терміна «сім’я» «тривалі гомосексуальні стосунки,
а також інші нетрадиційні родини» і таким чином не дав згоди на виселення
гомосексуаліста з квартири у Манхеттені, яку наймав його померлий партнер. Було
зазначено, шо він є «член сім’ї померлого орендаря». Рішення суду стосувалось
лише найманої квартири. Однак виник прецедент «більш реалістичного і рівно-
правного тлумачення терміна «сім’я», що включає двох дорослих партнерів, чиї сто-
сунки є тривалими, характеризуються емоційним і фінансовим зобов’язанням і
взаємним зв’язком».
В окремих містах, таких як Медісон, Вісконсін, Ітака, Нью-Йорк і Сан-
Франциско, гомосексуалістам надано право реєструватися як сімейним партне-
рам. Завдяки цьому вони мають певні привілеї, наприклад право на допомогу у
разі хвороби. Сьогодні вже 25 приватних компаній, включаючи Леві Страусе евд
Компані (Сечі 8ігаи55 ап<і Со.), пропонують оздоровчі програми таким сімейним
партнерам.
Д. Опіка дитини під час розлучення
1. Усиновлення
У різних штатах закони про усиновлення різні81 82. В більшості штатів
усиновлення відбувається через «агентства», але існують і «приватні» усинов-
лення. В окремих штатах поширені обидва різновиди. У штаті з виключно аген-
турною системою усиновлення здійснюється лише через ліцензоване приватне
або громадське агентство. Рідні батьки, як правило, не мають контакту з при-
йомними батьками, а документи не розголошуються з метою збереження таємниці
сім’ї і дитини. У випадку приватного усиновлення агентство не залучається. Угоди
часто укладаються через адвоката, лікаря або друга. До такого приватного усинов-
лення залучаються рідні та прийомні батьки, вони знайомляться і спілкуються
один з одним. Часто рідні батьки (або один з них) вибирають прийомних батьків
серед тих, хто зацікавлений в усиновленні. Вони можуть навіть зустрічатися один
з одним. Приватне усиновлення дає змогу забезпечити ретельний відбір при-
йомних батьків професіоналами. Процедура усиновлення через агентства значно
довша в часі, ніж приватна. Тому деякі нетерплячі прийомні батьки, які живуть у
штаті з виключно агентською системою усиновлення, часто звертаються в інший
штат чи країну, де діє приватна система усиновлення 83 84. Та й деякі рідні батьки нада-
ють перевагу приватному усиновленню, оскільки воно дає змогу більшою мірою
контролювати процес відбору прийомних батьків м.
Батьківські права рідних батьків повинні припинятися до того, як дитину можна
буде всиновити. Це здійснюється добровільно, коли батьки підписують документ
81 Див. 543 КЕ. 2й 49 (N.7. 1989).
п Див. Сіагк, §§ 20.7-20.10.
83 В штаті процес усиновлення підпорядковується агентству з питань всиновлення дітей.
84 Див. Скатеу. "Піе К.еЬіпЬ оГРгіуаіе АОорііопз, 71 А.В.А.1.52 (1985).
Сімейне право
449
про їх згоду на припинення прав, або примусово через суд у випадку виявлення
фактів недогляду чи поганого ставлення до дитини 85. У випадках, коли йдеться про
добровільну згоду рідних батьків на усиновлення дитини, в багатьох штатах закон
передбачає вичікувальний період перед тим, як усиновлення стане остаточним.
А в деяких штатах обов’язково надаються консультації рідним батькам перед
добровільною відмовою від своїх прав. Якщо рідного батька немає в сім’ї і рідна
мати діє самостійно, за процедурою, він попереджається про те, що його можуть
позбавити батьківських прав.
Законодавчі акти про усиновлення містять дуже мало інформації стосовно
порядку всиновлення та обмежень на нього. Вони, як правило, вимагають, шоб
особа, яка всиновлює, була повнолітньою, а пара, яка всиновлює, була одруженою
і приймала дитину спільно. В деяких штатах встановлюються вікові обмеження з
метою забезпечити «розумну» різницю у віці між прийомними батьками і дитиною.
Однак у штатах з «агентською» системою існують різноманітні «правила», розроб-
лені самим агентством, а також панують здавна встановлені і досить специфічні
порядки усиновлення дітей. Ще й досі трапляються випадки, коли агентства для
притулку дитини шукають такі одружені пари, які б були максимально схожими на
рідних батьків. Це піддається критиці з боку тих, хто доводить, що критерії агентств
стосовно відбору прийомних батьків занадто вузькі. У результаті багато не-
традиційних прийомних батьків, які могли б стати відмінними батьками, одержують
відмову, а діти позбавляються такого необхідного усиновлення.
Від недавнього часу батьки-одинаки, гомосексуальні пари та інші нетрадиційні
прийомні батьки стали більш відкритими для усиновлення дітей. Так, в 1993 р. суд
в Нью-Джерсі надав лесбіянці право всиновити біологічну дитину своєї партнерки 8 .
Це лише третій вирок, шо надав гомосексуалісту право на усиновлення. Тоді як за-
вдяки приватному усиновленню вже майже сотня гомосексуалістів прийняла дітей
своїх партнерів за процедурою «усиновлення другим батьком» 87.
2.Репродуктивна технологія і опіка дитини
Сурогатні матері. З розвитком медичних знань, репродуктивної технології
з’являються нові проблеми, пов’язані з опікунством.
Насамперед, це проблема дитини так званої «сурогатної матері» 88. В сучасних
умовах трапляються випадки, коли бездітна пара наймає жінку, щоб та виносила
дитину. При цьому перед жінкою ставиться вимога відмовитися від будь-яких
батьківських прав, які вона могла б мати. Таку жінку запліднюють спермою чоловіка
або, можливо, вводять вже запліднену яйцеклітину. Проблеми виникають, коли су-
рогатна матір відмовляється поступитися дитиною, як це передбачено контрактом.
85 Про це йдеться нижче. У випадку примусового позбавлення батьківських прав, яке передує
всиновленню, звичайно передбачається, що дитина повинна залишатися з біологічним батьком (бать-
ками), якщо їх не визнано неспроможними. Таким чином, недостатньо просто визнати, шо дитині буде
краще з прийомними батьками. Влада штату зацікавлена в тому, щоб не руйнувати сім’ї, і без поважних
причин не втручається в її життя.
86 Див. Догів ЗЬегтап. Соип Ье($ ЬезЬіап Аборг Раппег’8 СЬіїсІ,	Аирія 23, 1993, аг 6.
87 Стосовно всиновлення дітей гомосексуалами: див. Мапег оГАрреаі іп Ріта Соипіу Іиуепііе Асііоп
В-10489,727Р.26 830(Агіх.Арр. 1986). Як мінімум у двох штатах законодавчі акти забороняють усиновлен-
ня дітей гомосексуалами чи лесбіянками. ''Л'езі’з РІа.Зіаі.Апп. § 63.042(3) (1985 ап<1 8ирр. 1993);
ЬІ.Н.Кеу.Зіаі.Апп. § 170-В:4 (1990). В інших штатах забороняється всиномювати дитину двом особам
(будь-якої статі), які не є одруженими. Законодавство Флориди нещодавно визнали неконституційним,
оскільки воно встановило а рег зе перешкоду для всиновлення гомосексуалами, пов’язану виключно з
їх сексуальною орієнтацією. Була проігнорована здатність заявника піклуватися і виховувати прийомну
дитину. Сатіїіе І. И'огзпор, Моге, ТЬе Логісіа Зіаіше РгоИіЬіііпв Айорііоп Ьу Нотозехиаія іп Уієху оґ 5ееЬо1
V. Рагіе: Ехргеззіу Спсопзіііиііопаі.іб Коуа Ь.К.єу.983 (1992).
88 Див. СІагк, § 20.8. Термін «сурогатна матір» не зовсім точний, оскільки жінка є біологічною
матір'ю дитини, однак він набув поширення.
29 9-340
450
Розділ ХШ
У добре відомій справі новонародженого М (МаПег о/ ВаЬу М) (Нью-Джерсі), суд
визнав дійсність контракту. Він в інтересах дитини присудив опікунство її
біологічному батькові. Таким чином, суд припинив батьківські права сурогатної ма-
тері. Верховний суд Нью-Джерсі, розглядаючи апеляцію, визнав, що сурогатні кон-
тракти є недійсними і випадок потрібно розглядати як будь-яку іншу суперечку
стосовно опікунства. В результаті було підтверджено присудження опікунства бать-
кові. Водночас суд надав сурогатній матері право на відвідування дитини. Ще один
випадок. Верховний суд Кентуккі визнав, що заборона штатом продажу дітей для
їх усиновлення (сурогатна мати отримує за виношування дитини гроші) не є
підставою для визнання недійсними сурогатних контрактів .
Оскільки справа новонародженого Мта інші випадки породили проблему су-
рогатного материнства, шо не врегулювувалось поточним законодавством, поча-
лася метушня серед законодавців. Штати в кожному випадку чинили по-різному.
В більшості штатів взагалі почали забороняти сурогатні угоди, в деяких дозволили
їх за умови, що там не буде пункту про гонорар, а окремі штати визнають такі угоди
чинними, навіть якщо гроші передаватимуться.
Опіка заморожених ембріонів. Інша проблема, пов’язана з розвитком медичної
науки та обмеженістю законодавства, виникла в Теннессі. Між подружжям, що роз-
лучалося, виникла суперечка з приводу того, кому має належати право опікувати за-
морожені запліднені яйцеклітини, які пара передала на зберігання для їх
використання в майбутньому. З огляду на розлучення чоловік не хотів, шоб
запліднені яйцеклітини взагалі були використані, частково тому, шо він
зобов’язаний був би утримувати майбутню дитину. Однак суд присудив
«опікунство» яйцеклітин дружині. Верховний суд Теннессі скасував це рішення,
визнавши, шо «опікунство» повинне бути спільним. Існує конституційне право
чоловіка позбутися народження нащадків. Конституційне право чоловіка переш-
кодило дружині зберегти ембріони або подарувати їх бездітним парам . В
аналогічній ситуації Каліфорнійський апеляційний суд надав неодруженій жінці,
чоловік-партнер якої помер, право на володіння його замороженою спермою 89 * 91.
Штучне запліднення. Коли дитина є продуктом штучного запліднення, постає
питання, хто її батько. Звичайно, коли жінка одружена, при здійсненні штучного
запліднення за згодою чоловіка батьком вважається саме він, а не донор сперми 92.
Логічним наслідком такого правила є те, що у разі незгоди чоловіка дитину вважа-
ють незаконнонародженою, хоча цей наслідок можна піддати критиці.
У випадку, коли мати є неодруженою, часто необхідно знайти донора сперми.
Якщо донор визначений, його передбачувано вважають батьком дитини.
Однак у деяких штатах законодавець уточнює: якщо запліднення здійснено
лікарем, то донор не вважається батьком; якщо ж послугами лікаря під час
запліднення не користувалися, то донор вважається батьком 93. Це правило засто-
совується у випадках «природного запліднення», коли неодружена жінка домов-
ляється з чоловіком завагітніти від нього і відмовляється від будь-яких претензій
стосовно утримання дитини. Нещодавно Верховний суд Індіани не дозволив такій
угоді впливати на обов’язки батька стосовно дитини, визнавши угоду недійсною на
підставі загальної державної політики 94.
89 Див. Зигговаїе РагепЧп^ Аззосіаіез, Іпс. V. Кепгиску ех ге/. Агтяптв, 704 8. XV. 20 209 (Ку. 1986),
геЛзіпг 9 Рада. Ь. К.ер. 2348 (Сіг. Сі. 1983).
Я Див. Даті V. Даті, 842 8. ХУ.2д 588 (Тепп.1992); 113 8.Сі. 1259 (1993).
81 Див. НесМ V. Зирегіог Соигі, Са1.К.рІг.2с1 275 (СаІ.Арр.1993).
92 Див. Реоріе V. Зогепхеп, 437 Р. 2<і 495 (Саі.1968); Сіагк, аі 153 п.41. апсі іЬе ІІтГогш Рвгепіаве Асі
§5, 9А ОпіГ. Ь. Апп. (1979).
53 Див. Саі. Ратіїу Сосіе § 7613 апд Іогдкап С. V. Магу К. 224 Саі. Кріг. 53 (СаІ.Арр.1986).
94 Див. ЗіаиЬ V. НесМ,_М.Е.2<1_, 1994	725524 (Ідеї. 1994).
Сімейне право
451
Е. Проблеми сімейних стосунків
1.Кривдження дружини
Насильство над жінками у сім’ях є серйозною проблемою в Сполучених Шта-
тах. Кримінальна статистика свідчить, що 34 % вбивств жінок, старших 15 років,
скоюються їхніми чоловіками або інтимними партнерами. За деякими даними, що-
року фіксується понад чотири мільйони випадків сімейного насильства над
жінками. Такі насильства є головною причиною фізичних ушкоджень серед жінок
Сполучених Штатів. Не менше 40 % усіх викликів поліції пов’язані з насильством
у сім’ях 95 * * 98. Незважаючи на поширеність цього явища, лише недавно таке ставлення
до жінок було визнано серйозною проблемою і почали вживатися заходи.
Загальне право про ставлення до жінок. Запізніла реакція суспільства на цю проб-
лему певного мірою пояснюється ставленням загального права до сімейного
насильства. За загальним правом чоловік міг «дисциплінувати» свою дружину (або
дитину) шляхом застосування помірного фізичного насильства. І, як вже гово-
рилось, загальне право виключало з поняття «насильство» навіть сексуальні дома-
гання чоловіка стосовно дружини. В багатьох штатах насильство в сім’ях і досі не
визнається . В кінці 1800-х рр. в декількох штатах законодавці ввели покарання
для тих, хто застосовував фізичну силу. Але ці закони не забезпечували значного
полегшення скривдженим жінкам.
В 1960-х рр. жіночий рух підніс проблему сімейного насильства до державних
масштабів. Незважаючи на подальші законодавчі та соціальні реформи, суди та
юридичні агентства докладали великих зусиль, щоб проблему сімейного насильства
зрушити з місця. Суди взагалі неохоче втручаються у сімейні справи. Якщо
скривдження не є занадто грубим, вони все зводять, як правило, до особистих справ
сім’ї. Але все одно справ, пов’язаних з проблемами сімейного насильства, в судах
більш ніж достатньо ’ .
Законодавча примусова політика у питаннях сімейного насильства. Усвідомлення
поширеності і серйозності проблеми насильства в сім’ях вплинуло на законодавчу
примусову політику. Наприклад, в 1984 р. поліцейський відділ в Міннеаполісі видав
наказ, який зобов’язав поліцейських «активно використовувати повноваження на
арешт» . Це було зроблено у відповідь на результати дослідження більше трьохсот
випадків сімейного насильства Національним інститутом справедливості. Аналіз
показав, що із трьох методів, які використовує поліція для розв’язання питань
сімейного насильства — арешт, посередництво чи наказ агресивній стороні
покинути дім на декілька годин, шоб отямитись,— найбільш ефективним є арешт
насильника. У деяких штатах законодавчі акти вимагають, шоб поліція інформувала
жертву про те, як уникнути насильства 99 100. А деінде закон дозволяє поліції пропо-
нувати жінці перевезти її до якогось притулку або іншого безпечного місця1 .
Законодавча реформа. Оскільки розширення прав поліції значно поліпшило
ситуацію з розв’язанням проблем сімейного насильства, законодавчі органи штату
дійшли висновку про необхідність й інших реформ в цій галузі. Адже факт
залишається фактом, що багато суддів і прокурорів часто не розглядали сімейні
насильства як кримінальний злочин. Судді не могли наважитися порушити
таємницю сім’ї. Як судді, так і прокурори часто стикалися з випадками, коли жінка
відмовлялася свідчити проти особи, що її б’є, бо була залякана останньою. З цих
95 Див. Оеуе1ортепі5 іп Ле Ьа« — Ьеваї Кезропзез ю Оотеяіс Уіоіепсе, 106 Нагу.Ь.Неу. 1498, 1501
(1993)
Див. Сіагк, § 7.3, а також розділ XIV.
99 Наприклад, в 1992 р. суди в Массачусетсі видали 60 000 цивільних наказів-обмежень, щоб
захистити жінок від їх партнерів-кришіників. беуеіоргпепіз іп тЬе ідуу, аі. 1502.
98 Аггеяз оГ ХУІІе-Веаіеге Яі$е Іп ІЧеу/ Роїісу іп Міппеароііз; М.У.Тітез, 24.07.1984.
99 Див. Мопс. Соде Апп. § 46-6-602 (8ирр. 1993).
100 Див. Тепп. Сосіе Апп. § 40-7-103(7) (5ирр. 1993).
29*9-340
452
Розділ ХШ
причин багато штатів зробили більш суворими свої закони про сімейне насильство.
Більш активним стало втручання в сімейні конфлікти, розширились права захисту,
активізувалася співпраця між усіма причетними до сім’ї органами влади. Наприклад,
очікується рішення суду про розлучення, і суд тепер має право видати тимчасовий
обмежуючий наказ, що забороняє чоловіку вступати у зв’язок з дружиною. Крім того,
тепер майже в усіх штатах діють законодавчі акти про суспільний захист від насильства
навіть неодружених партнерів. Хоча тут існує певна судова процедура, якої потрібно
дотримуватися. Деякі штати видали закони, за якими поліції надається право негайно
заарештовувати порушників обмежуючих наказів, якщо є достовірна інформація про
те, що наказ було порушено. Наказ-обмеження поширюється на колишніх дружин, а
також людей, шо проживали в тій самій оселі, що і жертва.
2. Скривдження і недогляд дитини
а.	Питання, пов'язані із скривдженням і недоглядом дитини
Погане ставлення до дитини або неналежний за нею догляд можуть оцінюватись
як кримінальні правопорушення. Однак це крайні випадки. Поліція і прокурор, як
правило, направляють справу до агентства штату з сімейного добробуту або до
підліткового відділу суду для її розгляду в цивільному режимі. За процедурою суд може
дати розпорядження, щоб дитину забрали з дому і розмістили в опікунів, або, якщо
необхідно, видати наказ про остаточне позбавлення батьківських прав.
Цивільний розгляд справ про скривдження та недогляд зазвичай проходить у
підлітковому або сімейному суді, який найчастіше є підрозділом суду штату у питан-
нях спадщини. Якщо суд бере до розгляду питання про підтвердження факту недо-
гляду чи поганого ставлення, він отримує свободу у виборі дій, шо визнаються
необхідними з метою захисту дитини та планування ц майбутнього. Суд свої заходи
реалізує у тісній співпраці з відділом з питань добробуту дитини чи соціальними
службами штату, які доручають своєму працівникові надавати рекомендації та вести
нагляд за виконанням розпоряджень суду по справі. Суд тут може вчинити по-
різному. Наприклад, повернути дитину під опіку батьків за умови контролю та ін.;
розмістити дитину у притулку, доки не покращаться умови вдома, вимагаючи при
цьому надання відповідних консультацій батькам; прийняти рішення про тера-
певтичне або інше лікування дитини; навіть застосувати будь-яку комбінацію цих
заходів.
Коли недогляд або скривдження дитини набуло жорстких форм і малоймовірно,
що зазначені вище заходи покращать ситуацію, штат може позбавити батьківських
прав і оголосити дитину «підопічною суду». Якшо йдеться про малолітню дитину,
найкращим вирішенням справи було б усиновлення. Тому що дітей старшого віку
важко розмістити для всиновлення. Часто така дитина переходить від одних
прийомних батьків до інших, а справжні сімейні зв’язки так і не налагоджуються.
Саме через це агентства докладають усіх зусиль, шоб повернути дитину додому.
Цивільні процеси щодо скривдження і недогляду дитини досить важливі. Однак
Верховний суд постановив, шо їх не можна відносити до кримінальних або якихось
інших випадків, де вимагається призначення адвоката для батьків за рахунок дер-
жави відповідно до процесуальної статті101. Незважаючи на це, законодавство
штату часто вимагає призначення адвоката, а також дотримання інших процесу-
альних захисних законів, передбачених під час розгляду звичайних цивільних справ.
Крім того, підлітковий суд, як правило, призначає для дитини захисника в суді. Він
дає рекомендації та безпосередньо відстоює інтереси дитини в суді в обсязі, визна-
ченому законом.
101 Див. Ьазхіїег V. Дер), о/Зосіаі Зепісез о/ Дигіїат СоипГу, М.С., 452 15.8. 18 (1981).
Сімейне право
453
б.	Поняття «скривдження» і «недогляд дитини»
Законодавче визначення поняття «скривдження» і «недогляд дитини» у різних
штатах різне. В одних законодавчих актах ці терміни визначені досить загально, а в
інших більш конкретно. Наприклад, законодавство Аляски скривдження визначає як
тілесні пошкодження, сексуальні домагання чи погане ставлення 102, а законодавство
Колорадо формулює його як шкоду, завдану життю та здоров’ю дитини 103. Судам
звичайно надаються широкі права у визначенні того, шо являється «скривдженням»
чи «недоглядом». Жорсткі санкції законодавства за скривдження у багатьох
викликають критику тому, що воно не обмежує дії судочинства. Деякі спеціалісти
побоюються, що надзвичайно вузькі (конкретні) законодавчі акти не дозволять
соціальним службам втручатися у сім’ї з метою захисту дітей від скривджень.
Найбільш складно розібратись у справі, коли йдеться про «емоційне ігноруван-
ня» дитини. Її можуть належним чином доглядати у фізичному розумінні, а ось на-
лежний емоційний контакт з батьками у неї відсутній. Тут лише досвідчений
спеціаліст може констатувати, що загалом відносини між батьком і дитиною є
психічно нездоровими. В такій ситуації батько інколи не здатний зрозуміти, що від
нього вимагається і шо потрібно робити.
Також досить суперечливим в нашому законодавстві є питання: чи завдає жінка
з наркотичною чи алкогольною залежністю кривди дитині, народжуючи її наркотично
залежною. У справі Сміта (Мапег о/ ЗтіїИ) 104 Нью-йоркський суд відповів на це
питання стверджувально, визнавши ненароджений плід дитиною. Однак у справі
«Рейес проти Верховного суду та від імені округу Сан Бернардіно» (Веуез V. Зиреног Соигі
Іп апд/огЗап Ветагдіпо Соипіу) 105 Каліфорнійський апеляційний суд відмовився роз-
глядати факт кривдження дитини з боку матері, яка народила її наркотично залежною.
Суд констатував, що в той період, коли жінка вживала наркотики, вона виношувала
плід, а не повноцінну дитину. На думку суду, недогляд чи кривдження дитини може
мати .місце лише після її народження, оскільки законодавчі акти про кривдження
дитини не включають плід до поняття «дитина». Законодавчому органу в даному
випадку потрібно добитися включення плоду до визначення «дитина», як це було зроб-
лено в законі про вбивства, де цей термін конкретно визначається як протизаконне поз-
бавлення життя «людини чи плоду».
3. Правопорушення, скоєні підлітками
Неповнолітній правопорушник — це дитина, що здійснила вчинок, який
розцінювався би як злочин, якби вона була дорослою, або вчинок, який виявляє її
антисуспільні схильності, наприклад постійне невідвідування школи, непокірність
батькам тощо. Вважалося, що інтереси правопорушника і підліткового суду узгод-
жені, тому не було потреби у відповідних процесуальних правах, які існують для до-
рослих під час кримінального розслідування. До правопорушень ставилися як до
різновиду кривди чи шкоди, заподіяної дитиною, та й суд розглядався не як
судочинний орган, що виносить покарання особі, а як агентство, що надає допомогу
у вихованні важкої дитини, що оступилася. У 1969 р. цей міф було розвіяно. Вер-
ховний суд визнав, що підліткам, які підлягають ув’язненню за скоєний злочин,
повинні надаватися в процесі розгляду справи ті ж самі права, як і будь-якому до-
рослому злочинцю 106. Оскільки більшість підліткових правопорушень, щорозгля-
|(” Див. Аіаака 8іаг. § 8.546(2) (8ирр. 1993).
Див. ЗУеяЧ Соїогасіо Яєу. 8саі. Апп. § 18-6-401 (1990 апсі 8ирр. 1993).
Див. 492 N.¥.8.20 331 (М.У.Гат.Сі. 1985); Мапего/ПеїсНег, 533 N.¥.8.2(1241 (М.У.Гат.Сі. 1988).
Див. 141 СаІ.Кріг. 912 (СаІ. Арр. 1977).
106 Див. Іп ге Саиіі, 387 У.8. 1 (1967).
454
Розділ ХШ
даються в суді, передбачають кримінальну відповідальність, судді керуються в таких
справах кримінальним процесуальним законом, а не сімейним законодавством 107.
Звичайний кримінальний процес відрізняється від процесу з підліткових пра-
вопорушень своїм результатом. Якщо вина підлітка доведена поза будь-яким
сумнівом 108, суд не застосовує покарання, передбачене законодавчим актом.
Замість цього видається «розпорядження», яке спрямоване на те, щоб позитивно
вплинути на підлітка-правопорушника, усунути усі причини, шо безпосередньо
спонукали підлітка скоїти злочин. Тому й не дивно, що інколи за тяжкий кримі-
нальний злочин (наприклад вбивство) підліткові оголошували вирок набагато менш
суворий, ніж той, шо виносили за подібну провину дорослому. Підлітковий суд має
право передавати підсудну справу підлітків старшого віку, які не піддаються виправ-
ним заходам, що застосовує цей суд, звичайним кримінальним судам. В останні
роки підлітки скоюють все більш тяжкі злочини, а їх поведінка не піддається ко-
рекції. Тому весь час зростає кількість випадків, коли підліткові суди передають
справу до звичайних кримінальних судів.
107 Див. розділ VIII.
108 У підліткових процесах вимагається доказ поза будь-яким сумнівом. Дме. Іп ге УЛпзЬір, 397 11.8.
358 (1970).
РОЗДІЛ
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО
Найчастіше злочини стосуються приватної особи, але кримінальні дії розгля-
даються як правопорушення шодо держави та суспільства. Тому держава
зацікавлена у переслідуванні правопорушників поза межами прав або бажань будь-
якої приватної особи .
А. Загальна характеристика
1. Витоки та різновиди кримінального права
Право штату та федеральне право. Кримінальне право у Сполучених Штатах
традиційно відноситься до правової сфери штату. Коли Конгрес віддав перевагу
здійсненню законодавства у галузі торговельного права згідно зі своїм значним
впливом у цій галузі, він мав на увазі, що більша частина кримінального права шта-
тів залишиться незмінною. В результаті більшість «звичайних» кримінальних зло-
чинів, таких, як убивство, напад, згвалтування, крадіжка та розбій, визначаються
виключно правом штату', крім тих випадків, коли вони мають прямий зв’язок з феде-
ральною власністю або програмами, чи міжштатною комерцією * і 2. Як і у випадку
з суб’єктами цивільного права в США, тут має місце суміш федерального кри-
мінального права і права штатів, що може бути застосована до певних вчинків як
результат конкуренції влади федерального уряду і урядів штатів, шо поширюється
на ту саму територію та населення 3.
Статутні і загальноправові злочини. Злочини у Великобританії спочатку під-
падали під загальне право. У зв’язку з відсутністю достатньої уваги до можливих кри-
мінальних санкцій, у випадку коли кримінальні правопорушення розглядаються
виключно у прецедентному праві, більшість штатів віддала перевагу затвердженню
статутного підходу. Проте значна частина законодавчих актів штатів мала служити
кодифікацією загального права, що призвело до значної подібності штатів у цьому
питанні. Крім того, це означає, шо визначення елементів правопорушень та захисту
з точки зору загального права досі зберігає важливе значення. Дійсно, у багатьох
статутах штатів використовуються терміни загального права, наприклад такі, як
1 Найбільш відомими працями з кримінального права є ІУаупе Я. І.аПгие апсі Ашгіп Ж. Зсоп, іг.
НогпЬоок оп СгітіпаІ 2д ед. (ЇА/еЯ 1986) та ЛзИиа Пгепіег. Гіпдегяапсііпб СгітіпаІ Ьада (Маїїііе^ Вен-
дет 1987). Нарис з деякими подробицями наведено у Ре/ег Ж. Іои>. СгітіпаІ (\Уе$г 1990).
2 У багатьох випадках федеральні кримінальні статути пов’язують свої заборонні судові приписи
з міжигтатними комерційними аспектами кримінальної поведінки. Дме., напр., 18 ІЇ.8.С. А. § 2312 (тран-
спортування викрадених автомобіліа через кордони штатів) та 18 О.5.С. А. § 1073 (утеча з штату, шоб
уникнути переслідування або давання свідчень). Однією зі сфер, шо традиційно належала до штатів
і яку федеральний уряд узяв під свій контроль, є боротьба з наркоманією, посилення суаорості закону,
спрямованого проти її розповсюдження, шо стало результатом «війни з наркотиками», оголошеної
президентом Рейганом.
3 Див. розділ І.
456
Розділ XIV
«убивство», без їх визначення, оскільки передбачається, шо суди нададуть цим
термінам значень, встановлених у загальному праві4. Декілька штатів зберігають у
своїх статутах положення про загальноправові злочини в такій мірі, шо вони не су-
перечать цим статутам 5 6. Проте федеральні злочини є цілком статутними .
Положення про кримінальні правопорушення можуть бути також викладені у
федеральних адміністративних нормативних актах чи законах та адміністративних
нормативних актах чи законах штатів (відповідно до законодавчих повноважень
влади) 7 і, не так часто, у конституціях 8. Незалежно від порушення адміністратив-
них норм чи законодавчих актів орган, що розглядає ці порушення, обмежений у
застосуванні заходів покарання. Взагалі цей орган може накладати штраф (шо
звичайно називається «цивільним покаранням»), але не має права застосовувати
ув’язнення як каральну санкцію 9.
Роль Промірного кримінального кодексу. Головним фактором, що сприяв вста-
новленню більшої однорідності та раціоналізації кримінальних кодексів штатів,
було прийняття в 1962 р. Американським інститутом права Примірного криміналь-
ного кодексу (Модеї Репаї Сосіе — МРС)10 11. Завдяки МРС за останні ЗО років
близько 40 штатів запровадили нові кримінальні кодекси. Деякі штати практично
цілком використали МРС, за винятком окремих положень, які, на їх думку, потре-
бували змін. Інші штати використали лише деякі положення з цього кодексу, що
найбільш відповідають раніше прийнятій статутній схемі.
На відміну від Уніфікованого комерційного кодексу, який наголошує на
необхідності запровадження однорідності у торговельній практиці, МРС покли-
каний бути «взірцем» для законодавчих органів штатів при тлумаченні основних
положень та їх альтернатив у кримінальному праві. Фактично, як визнає багато
фахівців, штати повинні мати значну різноманітність своїх кримінальних законів,
пов’язану з відмінностями місцевих умов або точок зору!1.
Оскільки кримінальне право у Сполучених Штатах є сумішшю МРС та кон-
цепцій загального права, студенти, що спеціалізуються у галузі кримінального
права, мають вивчати і те і інше. Тому в даному розділі будуть розглянуті підходи
до вирішення справ як загального права, так і МРС з їх основними відмінностями.
Категорії кримінальних правопорушень. Злочини класифікують як тяжкі
(фелонія) та малозначні. їх розмежовують по-різному, в залежності від юрисдикції,
4 Див., напр., Місії. Сотр. Ь. Апп. §§ 750.316—317 та Реоріе V. Уоипцег, 158 МЖ. 26 493 (Місії. 1968).
5 Див. ЬаРауе & Зсоїі (виноска 1, § 2.1) та Сетіп V. Зіаіе, 371 8.XV. 26 449 (Тепп. 1963). Правопору-
шення загального права, звичайно, запроваджуються в закон через законодавчі акти штатів або консти-
туційні постанови, що формально набувають статусу закону з визначеної дати, але при умові, що вони
можуть бути модифіковані більш пізніми законодавчими актами. Див. розділ 11. Див. також Зине и. Ра-
Іепсігапо, 293 А. 26 747 (N5. 1972) (положення про правопорушення загальноправового характеру —
«сварлива жінка» — не набуло статусу закону через те, шо воно підпало під статутне правопорушення
з загальноправовимн елементами, які були проігноровані законодавчим органом).
6 Див. 1/пііед Зіакз V. Нисізоп апсі Соосіуіп, 11 11.5. (7 Сгапсії.) 32 (1812) (надання статтею ПІ судової
влади не включало повноважень для скоєння загальноправових злочинів). Причини обмеження загаль-
ноправової влади федерального суду розглянуті у розділі 1. Жодна з них не забороняє федеральним судам
звертатися до загального права з метою додаткової інтерпретації кримінальних статутів.
7 Див. Аііаз Яоо/іпв Со. V. Оссирадопаі За/еГу апсі НеаіїН КеVіен Сотіп., 430 П.8. 442 (1977) (цивільне
покарання за порушення правил техніки безпеки може бути накладене суддею адміністративного права,
і нема потреби в тому, шоб наймач ставав перед судом присяжних).
8 Ст. III § 3 Конституції США визначає державну зраду як «початок війни проти (Сполучених
Штатів)... або як підтримку їх ворогів з наданням їм допомоги».
9 Див. Ч'іп£ И4>п& я. ІМсесі Зіакз, 163 С.5. 228 (1896) (для засудження до 1 року виправних робіт
повинен бути проведений судовий розгляд). Однією з причин того, шо принаймні федеральні установи
не можуть винести покарання за кримінальні правопорушення, є те, що злочини, як кажуть, вклю-
чають «приватні права», які повинні розглядатися згідно зі статтею 111 {див. розділ VI). Щодо питань
про адміністративні повноваження, які стосуються цих проблем, див. Ветагд ЗсЛпагй, Абшіпізігаїіуе
Ьа« §§ 2.24, 2.28, 2.29, 9.17 (Еініе. Вітті & Со. 1991).
10 Див. Мобеі Репаї Собе, Ргорозеб Ойісіаі Вгай (Атегісап Ьаі» Іпзіігше 1962).
11 Див. ЬаЕауе апсі Зсоії (виноска 1).
Кримінальне право
457
але в цілому злочини, що караються ув’язненням на строк більше одного року чи
смертною карою, є тяжкими злочинами. Злочини, що караються ув’язненням на
строк менше одного року або лише штрафом, розглядаються як малозначні. Проте
деякі штати додатково класифікують малозначні злочини і вводять поняття «мало-
значного злочину більш високого ступеня», до якого відносять ті правопорушення,
що караються ув’язненням на строк більше одного року, але менше двох років .
Деякі штати мають «цивільні порушення», шо караються лише грошовими штра-
фами і не розглядаються як кримінальні правопорушення. До них відносять не-
значні порушення правил дорожнього руху та парковки.
2. Міркування конституційного характеру
Федеральний уряд та уряди штатів мають широкі повноваження щодо
інкримінування різних видів поведінки, але ці повноваження застосовуються тоді,
коли йдеться про порушення конституційних свобод. Значна кількість розглянутих
у даному розділі справ з конституційного права випливає з кримінальних обвину-
вачень . Однак є й інші конституційні обмеження, що можуть застосовуватися до
кримінальних статутів, які повинні бути згадані в даному тексті.
Конституція забороняє закони про особливо тяжкі злочини та закони ех розі
/асіо 12 * 14 15. Закон про особливо тяжкі злочини, виданий законодавчим органом, особ-
ливим чином ідентифікує особу або особу, що легко ідентифікується з трупи, та
здійснює ефективне її покарання без судового розгляду . Закон ех розі/асіо (зво-
ротньої дії) діє з метою визнати кримінальним вчинок, що не мав кримінального
характеру під час його здійснення. Окрім того, в це визначення включені закони,
що підсилюють покарання за злочини, які вже були здійснені або ті, що змінюють
правила свідчення по таких злочинах 16 17. Заборона щодо ех розі/асіо законів сто-
сується лише законодавчих, а не судових органів |7.
Б. Елементи злочину
Взагалі, щоб кримінальне правопорушення мало місце, потрібна наявність
(1) неправомірної дії або упущення, (2) злочинного психічного стану, (3) у деяких
випадках заподіяння шкоди. Обов’язок доведення наявності кожного з цих ком-
понентів «у межах прийнятних сумнівів» лежить на обвинуваченні18.
1.	Неправомірна дія
Природа вимоги неправомірної дії. Самі по собі погані думки не є достатньою
підставою для кримінальної відповідальності. Замість цього має бути певна
неправомірна або кримінальна дія (асіизгеиз), що є фактичною фізичною дією, яка
здійснена обвинуваченим, або упущення. Для того, шоб упущення склало дію, з
12 Див. МРС § 1.04.
*3 Див. розділ IX.
* Див. Ст. І §§ 9, 10.
15 Див., надр., ІІпііесі Зіакх V. Воші, 381 Ст.$. 437 (1965) (федеральний акт, згідно з яким кримі-
нальним правопорушенням для члена комуністичної партії вважалася робота чиновником з організації
праці, був визнаний неконституційним).
16 Див. Сакіег V. Виїі, 3 0.8. (З Оаіі.) 386 (1798) (перелічено види законів, шо підпадають під
конституційну заборону проти ех ром /всю законів, і визнано, шо закон штату Коннектікут щодо нового
судового розгляду заповіту до них не належить).
17 Див. Ром и Оге$оп, 227 17.8. 150 (1913) (заборона ех ром /всю не стосується судочинного статуту
штату).
*• Див. роздії VIII.
458
Розділ XIV
боку обвинуваченого має бути певний обов’язок щодо її здійснення. Взагалі кажучи,
не існує обов’язку допомагати іншій особі в небезпеці, навіть коли така допомога
може бути надана без незручності. Нема обов’язку рятувати дитину, шо тоне у став-
ку, або застерегти особу, що може впасти у відкритий люк 19. Обов’язок діяти взагалі
існує тільки тоді, коли він передбачений особливим положенням, зафіксованим у
контракті або статуті. Так, батьки мають природний обов’язок піклуватися про
дитину і захищати її, одна доросла особа може добровільно турбуватися про іншу,
своєю неправомірною дією особа може створити деяку небезпеку 20.
Вимога добровільності. Дія обвинуваченого має бути добровільною, шоб її
можна було кваліфікувати як кримінальну 21. Вимога добровільності базується на
принципі, що кримінальна відповідальність стосується тільки такої поведінки, яку
обвинувачений може контролювати 22 23 24 25. Але термін «добровільний» не цілком визна-
чений. МРС не дає точного тлумачення, які дії розглядаються як добровільні, а
наводить лише перелік дій, що не є добровільними: рефлекс чи судорога, тілесний
рух під час непритомності або сну, поведінка під час гіпнозу та тілесний рух, що не
є результатом усвідомленого чи звичного зусилля або наміру діючої особи 2 .
Ослаблення волі під дією наркотиків або алкоголю. Суди мають схильність виправ-
дувати особу, базуючись на її ослабленій здатності самоконтролю внаслідок
пристрасті до наркотиків або алкоголю. Багато хто стоїть на тому, шо хоча особа
може і не діяти добровільно, коли вона є наркоманом, вона все ж зробила
добровільний вибір, вперше вирішивши вжити наркотики чи алкоголь, і цього до-
статньо для кримінальної відповідальності. У справі Робінсон проти Каліфорнії
(КоЬіпзоп у. Саіі/отіа)2'6’ Верховний суд визнав неконституційним покарання
обвинуваченого за його пристрасть до наркотиків. Він виходив з того, що пристрасть
до наркотиків є хворобою, яку можна було набути і ненавмисно, і покарання не-
навмисного вчинку може призвести до «жорстокого та незвичного покарання», що
суперечить 8 поправці. Однак у справі Пауел проти Техасу (Роме!! V. Техаз) Суд,
як здається, змінив напрям своїх дій, коли затвердив засудження хронічного
алкоголіка за пияцтво у громадському місці. Багатьма це було інтерпретовано таким
чином, що обвинувачений може бути покараний за володіння чи використання
речовин, до яких він мав пристрасть, навіть коли не може бути покараний за саму
пристрасть 26.
2.	Провина або злочинний психічний стан (мелз геа)
Злочин має місце лише тоді, коли кримінальна дія (асШз геи$) поєднується з
певним злочинним психічним станом (шеп8 геа). Хоча цей стан у минулому харак-
теризувався по-різному, згідно з сучасними поглядами існує три його рівні:
навмисність, необачність та недбалість.
Рівні провини. Найбільшою провиною є навмисна дія обвинуваченого. Вважа-
ють, що особа діє навмисно, щоб завдати шкоди, коли вона діє (1) з метою (тобто
9 Див., напр., Зіаів V. ИМпеп, 313, М.'Л'. 2<1 425 (Міпп. 1981) (звинувачений не е кримінально
відповідальним за смерть племінниці, коли він знає про плани сина вбити її і не перешкоджає цьому).
20 Див., напр., 5ґвгеу. Вешоп, 187, А.609 (Оеі. 1936) (службовецьна залізничному переїзді визнаний
винним у кримінальному вбивстві, оскільки він був неспроможним опустити шлагбаум, шоб попередити
зіткнення автомобіля з поїздом).
21 Див. МРС § 2.01(1).
22 Див., напр., Ваіп V. СоттотеаІіИ, 78 Ку. 183,39 Агп.Кер.213 (1879) (особа, шо здійснює вбивство
у стані сну або напівсну, невинна в убивстві).
23 Див. МРС § 2.01.
24 Див. 370 13.8. 660 (1962).
25 Див. 392 Ь.8. 514 (1968).
26 Див. також Цпі№<1 Зіаіеі V. Мооге, 486 Р.2Д 1139 (ОС. Сіг. 1973) (незгода визнати пристрасть як
аргумент на користь захисту, оскільки консенсус шодо того, чн може пристрасть пересинити добру волю,
відсутній).
Кримінальне право
459
за бажанням чи за планом) спричинити шкоду або (2) зі знанням того, що в резуль-
таті шкода напевно матиме місце 27. Прикладом навмисної дії з метою вбивства є
ситуація, коли особа прицілюється та стріляє в іншу особу з рушниці28. Необач-
ність може бути визначена як дія особи з усвідомленням того, що її поведінка ство-
рює значний невиправданий ризик спричинення шкоди. Наприклад, особа, що
стріляє з рушниці у напрямі натовпу людей, діє необачно. Злочинна необачність
вимагає, щоб обвинувачений фактично усвідомлював ризик спричинення шкоди.
Злочинна недбалість є дещо меншою провиною, ніж необачність. Вона харак-
теризує поведінку, яка в іншому разі була б необачною, але обвинувачений
суб’єктивно не усвідомлює значний невиправданий ризик спричинення шкоди
дією, яку він чинить. Недбалість мала б місце, коли «розумна та передбачлива» особа
усвідомлювала такий ризик. Отже, недбалість є більш зрозумілою не з погляду
визначення психічного стану звинуваченого, а у встановленні зразка поведінки,
якої він повинен був би дотримуватися незалежно від психічного стану. Прикладом
злочинної недбалості є ситуація, коли особа стріляє з рушниці з вікна, не глянувши,
чи є там хто-небудь 29.
Безпосередня відповідальність. Деякі злочини не вимагають доказу вини або
посилання на те, шо обвинувачений діяв у якомусь особливому психічному стані.
Такі злочини відомі як злочини з безпосередньою відповідальністю. Вони часто
мають місце за обставин, коли покарання є мінімальним, а доказ того, що обвину-
вачений діяв з певним усвідомленням або розумінням своїх дій,— необгрунтованим.
Найбільше таких злочинів трапляється при порушенні правил дорожнього руху30.
Загальна та особлива навмисність. Встановлення провини вимагає щонайменше
доказу загальної навмисності. Ця вимога задовольняється шляхом встановлення
добровільності дії з усвідомленням її можливих наслідків, яка є, по суті, виявом не-
обачності Зі 32. При розгляді деяких злочинів може також встановлюватись «особлива
навмисність» . Цей додатковий ментальний елемент є фактично констатацією
того, що обвинувачений мав намір досягти певного шкідливого результату. Поло-
ження про особливу навмисність загалом висувається тоді, коли закон хоче виділити
окремі типи поведінки для більш серйозного їх тлумачення. Звичайно, основні
злочинні дії вже є карними, але якщо вони здійснені з особливими намірами, то
вимагають більш суворого покарання. Наприклад, штат може покарати за просте
володіння наркотиками, але покарання за те саме буде більш суворим, коли
володіння поєднується з наміром продажу цих наркотиків. Подібно до цього закон
може покарати за напад з наміром завдати тяжке тілесне ушкодження більш су-
воро, ніж за простий напад, навіть якщо травма в обох випадках однакова. Для за-
судження за більш серйозний вид злочину обвинувачення має довести як загальну
навмисність, так і особливу 33.
МРС не використовує термін «навмисно». Замість цього він розрізняє пункти (1) та (2) у више-
наведеному тексті як (1) «умнсио* та (2) «свідомо»; МРС § 2.02.
28 Знання включає підозру щодо існування факту навмисного ухилення від встановлення корек-
тності даної підозри, шо інколи визначають як «умисна сліпота». Див., напр., Цпііесі Зіаіез V. Лнеіі, 532
Е 2<і 697 (9іЬ Сіг. 1976) (де обвинувачений знав про схованку в автомобілі, яку він виявив за підозрілих
обставин; це було достатнім для встановлення вимоги знання щодо транспортування марихуани, навіть
якшо він фактично й не знав, шо наркотик був у схованці).
28 Наведені визначення в цілому' збігаються з відповідними у цивільно-процесуальному праві (див.
розділ XI).
30 МРС 2.02(1) відкидає пряму відповідальність для більшості злочинів через вимогу доказу вини
обвинуваченого. Єдиний виняток можна знайти у МРС 2.05, шо дозволяє застосувати пряму відпо-
відальність за «образу» (образа не передбачає застосування ув’язнення як міри покарання).
31 МРС встановлює, що при відсутності навмисності у злочині необхідно щонайменше визначити
рівень необачності; МРС § 2.02(3).
32 МРС не дає такої відмінності.
’ Особливі наміри звичайно встановлюють через непрямий доказ. Деякі презумпції щодо наміру
продати наркотики можуть виникнути, виходячи з їх кількості. Такі презумпції є конституційними.
Порівняй розділ VIII.
460
Розділ XIV
«Перенесені» наміри. Трапляються ситуації, коли обвинувачений діє з наміром
спричинити один результат, а натомість спричиняє інший. Наприклад, якщо цей
обвинувачений стріляв в одну особу з наміром убивства, а вбив іншу, він має
необхідний тем геа для вбивства особи, яку він убив, оскільки мав намір вбити
певну особу, і тому вимогу провини за убивство задоволено 34. Оскільки заподіяна
шкода (вбивство особи) була шкодою того самого типу, що її намагався завдати
обвинувачений, він має необхідний тепз геа для даного злочину. У таких випадках
вважається, що намір «переноситься» від передбаченої жертви до фактично випад-
кової. Проте, якщо обвинувачений стріляє в чашку на столі з єдиним наміром
розбити її і замість цього випадково влучає в людину, заподіяна шкода не є шкодою
того самого типу, що її намагався спричинити обвинувачений, і намір дії не може
бути «перенесений» з чашки на особу 35.
3.	Причинність
Деякі кримінальні правопорушення вимагають доказу того, що поведінка
обвинуваченого була причиною шкоди, заподіяної жертві. Наприклад, для звину-
вачення в будь-якій формі убивства прокурор повинен довести, шо дії обвинуваче-
ного були закономірною або безпосередньою причиною смерті жертви 36.
Причина-за-фактом та безпосередня причина. Є два ступеня у визначенні
причини правопорушення. Перший полягає у встановленні того, чи була дія
обвинуваченого причиною-за-факгом шкідливого результату. Така причина достат-
ня для того, щоб результат мав місце (так званий критерій зіпе диа поп). Найбільш
часто її визначають як причину типу «якщо б не», тобто якщо б не поведінка обвину-
ваченого (без поведінки обвинуваченого), шкоду не було б заподіяно. Коли
причину-за-фактом не доведено, розслідування закінчується і вимогу визначення
причини не задоволено. Якщо причина-за-фактом доведена, наступна стадія роз-
гляду полягає у визначенні того, чи є вона безпосередньою причиною шкоди. Може
бути багато причин шкоди («якщо б не»), але закон може покарати обвинуваченого
тільки тоді, коли це була безпосередня причина. Взагалі безпосередня причина
означає, що існує нерозривний причинний ланцюг між дією обвинуваченого та
заподіяною шкодою. У більшості випадків це легко визначити. Наприклад, якщо
обвинувачений стріляє в жертву і вона внаслідок цього вмирає, очевидно, що ніщо
не порушує причинного ланцюга. Проте, як розглянуто нижче, у деяких випадках
це не так зрозуміло.
Причини, що заважають. Причинний ланцюг може бути перерваний
причиною, «шо заважає». Чи буде перерваний причинний ланцюг дією, шо заважає,
чи ні, залежить у цілому або від наявності збігу обставин, що не мають відношення
до дій обвинуваченого, або від реакції на його дії . Як можна було передбачити, для
реакції закон допускає більш довгий ланцюг причинності, ніж для збігу.
Збіг обставин порушить ланцюг причинності тільки тоді, коли його втручання
та результат були непередбачені. Наприклад, припустімо, що обвинувачений завдав
жертві поранення несмертельного характеру і покинув її вночі у непритомному стані
посеред дороги. Якщо автомобіль переїде жертву і це призведе до її загибелі, можна
сказати, що обвинувачений спричинив її смерть, оскільки такий наслідок був перед-
баченим результатом залишення жертви на дорозі37. З другого боку, якщо обвину-
34 Див., надр., МаупеаіИег V. Діаіе, 242 Р. 864 (Агіг. 1926) (обвинувачений був визнаний винним у
вбивстві, коли він застрелив одну особу, хоча мав намір застрелити іншу).
35 Якщо дана чашка була близько до застреленої особи, обвинувачений, як можна припустити, діяв
навмисно щодо жертви, тобто з певним знанням кінцевого результату.
36 Див., напр., Реоріе V. ОІи&іДі, 363 \.Е.2<11155 (М.¥. 1977) (звинувачення у вбивстві було зведене до
спроби вбивства, де обвинувачений п ’ять разів стріляв в обличчя жертви після того, як вона була застрелена
іншим у груди; слідство не довело, шо жертва була жива на той час, коли обвинувачений стріляв у неї).
3? Див. Реоріе V. Гокіег, 174 Р. 892 (Саі. 1918).
Кримінальне право
461
Бачений покинув жертву обіч дороги і п’яний водій, втративши контроль над авто-
мобілем, наїхав на жертву, це було непередбаченим.
У випадку втручання в умови, створені обвинуваченим, реакції на його дії,
причинність може бути встановлена в деяких випадках навіть тоді, коли ця реакція
була непередбаченою. Тільки якшо ця реакція була цілком ненормальною, можна
сказати, що обвинувачений не спричинив кінцевий результат. Прикладом можуть
бути випадки недбалого лікування ран жертв злочину професійними медпраців-
никами. Взагалі звичайне недбале лікування розглядається як «нормальне» і не
порушує ланцюг причинності38, тоді як значна або навмисно злочинна недбалість
розглядається як чинник, що порушує його39
Реактивні дії жертви також можуть бути частиною відповідного причинного
ланцюга, як у випадку, коли жертва, шо її побив обвинувачений, кидається до річки
і під загрозою подальших побоїв сама стрибає у воду й тоне 40. Інколи на обвину-
ваченого покладається відповідальність за самогубство жертви. Коли обвинува-
чений тяжко поранив жертву і вона чинить самогубство з причин, не пов’язаних
із заподіяними ранами, обвинувачений не несе відповідальності за смерть жертви.
Але не визнається ненормальним, коли жертва чинить самогубство через сильний
біль від ран, заподіяних злочинцем, або коли ці рани призвели жертву до нестями 41.
Правило загального права «рік плюс день». Це правило й досі застосовується ба-
гатьма юрисдикціями і полягає в тому, що обвинувачений не може бути визнаний
винним у смерті, якщо жертва прожила рік плюс один день після дій злочинця. Воно
базується на тому, що важко довести, що дія обвинуваченого була причиною смерті
після надто великого строку, який минув після неї. Проте завдяки прогресу в галузі
медицини визначення причин смерті, очевидно, більш не становить проблем, і ба-
гато юрисдикцій вже відмовилися від даного правила 42 43.
Інші причинні ситуації. Окрім дій, що заважають, непередбачливість завданої
особливої шкоди не завжди розриває причинний ланцюг. Наприклад, хвороба
жертви, шо спричиняє їй більше страждань, ніж передбачав обвинувачений під час
злочину, не виключає, що його дії будуть розглянуті як безпосередня причина цієї
шкоди .
В. Особливі правопорушення
Наступний стислий розгляд особливих правопорушень буде зосереджено на
кількох прикладах тяжких злочинів, що включають кримінальне вбивство (зокрема,
умисне та неумисне), крадіжку зі зломом, крадіжку та згвалтування. Крім того, бу-
дуть розглянуті злочини, що не відбулися, або незакінчені злочини, такі, як замах
на злочин, підбурювання та змова.
38 Див. Реоріеу. Піе, 627 Р. 2д 761 (Соіо.1981) (перерва у наданні лікарем антибіотиків не є значною
недбалістю, тому ланцюг причинності не порушився).
39 Див. Реоріе V. Згву/ап, 358 Тч.Е. 2<1 487 (N.¥.1976) (неспроможність анестезіолога дати кисень
пацієнту під час операції по видаленню грижі, шо спричинила поранення пацієнта, була визначена як
порушення ланцюга причинності).
40 Див. Згаїе V. Муеп, 81 А.2<1 710 (N.1. 1951).
41 Див. також ЦпНесІ Зіаіе; и Натіїюп, 182 Е$ирр. 548 ф.В.С. 1960) (обвинувачений був визнаний
відповідальним за смерть, коли він завдав жертві несмертельних поранень і відправи в її у лікарню, а жер-
тва вирвала трубки і загинула).
42 Див., напр., СоттотгеїМ V. ї.еи’й, 409 N.£.2(1 771 (Мазз. 1980) (правило є анахронізмом у світлі
прогресу шодо встановлення причин смерті та подовження життя).
43 Див., напр., Норкіп; V. СоттотчеаМ, 80 8ЛМ.І56 (Ку.1904) (якшо обвинувачений убив жертву,
навіть коли вона була при смерті внаслідок хвороби, це кваліфікується як убивство).
462
Розділ XIV
1.	Кримінальне вбивство
Умисне вбивство. Належить до злочинів загального права і традиційно визна-
чається як протизаконне вбивство людини з заздалегідь обдуманим наміром . Суть
поняття «заздалегідь обдуманий намір» точно не визначена, але звичайне формулю-
вання полягає в тому, шо воно включає намір убивства, намір завдати тяжке тілесне
ушкодження та необачність, що спричинила смерть або тяжке тілесне ушкодження.
Це збігається з рівнями навмисності та необачності тепл геа, розглянутими вище44 45.
У визначенні злочинного наміру деякі суди присяжних використовують такі понят-
тя, як «навмисне та безвідповідальне нехтування цінністю людського життя» або
«бездушне та злочинне ставлення», тоді як інші визначають цей намір більш
просто — як намір убивства з будь-яких «протизаконних та невиправданих
мотивів», шо є достатнім для розгляду справи судом присяжних4 •
Кримінальні кодекси звичайно поділяють умисне вбивство на ступені. Це зроб-
лено для виділення вбивства без пом’якшуючих вину обставин, покаранням за яке
є смертна кара. Наприклад, кодекс може кваліфікувати будь-яке скоєне за допомо-
гою отруєння, із засідки або інше навмисне, обдумане та сплановане вбивство як
умисне, без пом’якшуючих вину обставин і встановити, шо всі інші види вбивства
належать до тих, які здійснюються з пом’якшуючими вину обставинами. МРС
визначає, що кримінальне вбивство є умисним, коли воно здійснене усвідомлено
або необачно за обставин, які демонструють повне нехтування цінністю людського
життя47. МРС не поділяє умисне вбивство на ступені.
Убивство під час скоєння тяжкого злочину. Однією з найбільш суперечливих
форм убивства є вбивство при скоєнні тяжкого злочину. Якщо під час скоєння тяж-
кого злочину стався випадок зі смертельним наслідком, обвинувачений, що скоїв
цей злочин, може бути засуджений за вбивство, навіть коли він не перебував у
відповідному для вбивства психічному стані або безпосередньо не спричинив
смерть жертви 48. Теоретично необхідний психічний стан може бути приписаний
обвинуваченому з його наміру вчинити злочинний акт 49. Вважається, що можли-
вість убивства при скоєнні тяжкого злочину стримує злочинців від скоєння таких
злочинів або, принаймні, спонукає чинити їх обережно. Проте поняття «вбивство
при скоєнні тяжкого злочину» було піддане критиці з боку фахівців, і багато судів
обмежили його. Суди вимагали, щоб (1) тяжкий злочин був за своєю суттю не-
безпечним, (2) обвинувач довів злочинний намір незалежно від доказу вбивства та
тяжкого злочину, (3) тяжкий злочин був незалежним від дії, яка спричинила смерть
жертви, та (4) причинний ланцюг було скорочено шляхом визнання смерті, щонай-
менше, передбачуваною та такою, яка настала у проміжок часу, близький до момен-
ту скоєння злочину50. Крім того, деякі кодекси обмежують цей різновид убивства
смертю, шо мала місце тільки під час особливо тяжких злочинів, перелічених у зга-
даних кодексах. МРС значною мірою відкидає поняття «вбивство при скоєнні тяж-
кого злочину» і замість нього вводить доказову презумпцію злочинного наміру,
44 Див. ЬаГаче & 8соП (виноска!), § 7.1.
48 Див. вите. Недбалість — недостатній аргумент для визнання вбивства умисним.
46 Див. також Реоріе V. Н'ооііі, 3311Ч.^. 2(1707 (Місії. 1982) (де замість терміна «злочинна умисність»,
який суд вважає безглуздим і таким, шо вводить в оману присяжних, вживається термін «намір убивства»
чи «спричинення тяжкого тілесного ушкодження»).
« Див. МРС § 210.2 (1)(Ь).
48 Див., напр., Реоріе и Зіатр, 82 Саі.Кріг. 598 (СаІ.Арр. 1969), сертиф. скасовано, 400 115.819 (1970)
(обвинувачений був визнаний вннним у скоєнні вбивства, коли під час грабежу особа померла від пере-
ляку). Порівняй: СоттоппеаІГІї V. Ресіїіпе, 137А.20472 (Ра. 1958) (обвинувачений не був визнаний винним
у вбивстві, коли його напарник був застрелений поліцейським) з Сотто/теаігіі V. Моуег, 53 А.2<1 736 (Ра.
1947) (обвинувачений був визнаний винним у вбивстві, коли одна жертва випадково застрелила іншу
жертву після поранення першої обвинуваченим).
49 Але порівняй Реоріе у. ДНІоп, 668 Р.24 697 (СаІ. 1983) (злочинний намір не є елементом убивства
при скоєнні тяжкого злочину, так що неконституційна презумпція тут не має місця).
30 Див. ІаГаче & 5соп (виноска 1), § 7.5.
Кримінальне право
463
базуючись на деяких видах перелічених тяжких злочинів51 52. Попри точку зору,
викладену в МРС, більшість штатів визнає деякі види таких убивств.
Просте вбивство. Включає вбивство, шо є менш тяжким, ніж умисне. Є два
основних типи простого вбивства: навмисне, шо передбачає вбивство з наміром,
та ненавмисне, що передбачає вбивство без наміру. Звичайно, більш сувора кара
застосовується до навмисного вбиаства. МРС та кодекси деяких штатів не
розрізнюють навмисні та ненавмисні прості убивства. Однак багато юрисдикцій
дотримуються такої різниці. Інші штати ігнорують різницю поміж навмисним і
ненавмисним убивствами і замість цього розподіляють просте вбивство на сту-
пені.
У розумінні загального права навмисне просте вбивство є навмисним убивством
з наміром, що редукується з умисного вбивства, коли обвинувачений адекватним
чином провокується і діє у стані «кипіння пристрастей» (стані афекту). При визна-
ченні того, що складає адекватне провокування, суди з’ясовують, чи були ці
пристрасті збурені у розважливої особи. Більш того, таке провокування має бути
раптовим. Убивство, скоєне внаслідок достатнього провокування, але після досить
тривалого періоду «охолодження», що дало можливість обвинуваченому поновити
самоконтроль, буде розглядатись як умисне вбивство, а не як просте5 .
Просте ненавмисне вбивство може бути поділене на два типи. Першим типом
є ненавмисне вбивство, вчинене через недбалість. Більшість юрисдикцій має
вимоги тена геа для ненавмисного вбивства, що подібні до прикладів кримінальної
недбалості та необачності, розглянутих вище53. Проте декілька юрисдикцій ви-
користовують поняття цивільної недбалості54. Другий тип ненавмисного простого
вбивства — «малозначний злочин — просте вбивство», схожий з типом «умисне
вбивство при скоєнні тяжкого злочину». Згідно з таким підходом вбивство без
наміру, що чиниться при скоєнні протизаконної дії, складає ненавмисне вбивство 55.
Однак, як і у випадку умисного вбивства при скоєнні тяжкого злочину, поняття
«малозначний злочин — просте вбивство» обмежено застосовується судами як за-
надто суворе.
2.	Крадіжка зі зломом
Крадіжка зі зломом у загальному праві була визначена як зламування та
проникнення в помешкання іншої особи в нічний час з метою учинити тяжкий
почин5б. Причому «зламування» означало, що грабіжник має зробити отвір для
проникнення у помешкання. Такий підхід повинен був спонукати домовласників
убезпечити свої вікна та двері. Проте сучасні кримінальні кодекси лише в рідкісних
випадках вимагають наявності злому. Замість цього для визначення типу
проникнення, потрібного для крадіжки зі зломом, використовується такий термін,
51 Див. МРС § 210.
52 Див., напр., Зкеррап! і>. Зіаге, 10 5о.2<1822 (Аіа. 1942) (обвинувачений убив дружину через кілька
днів після того, як дізнався, шо вона його зраджувала; у цьому випадку правильним буде обвинувачення
в умисному вбивстві без обставин, шо пом’якшують провину, а не в простому вбивстві).
53 Див. више. Порівняй СоттопюеаІІІі V. И'еіатку, 55 ЇЧ.Е. 2сі. 902 (Мазз. 1944) (усвідомлення висо-
кого ризику шкоди не е необхідним для обвинувачення в убивстві, колн 490 чоловік загинуло при пожежі
через нехтування правилами безпеки) з Вихані к Згаїе, 288 М.Х¥. 187 0¥із. 1939) (було встановлено, шо
обвинувачений не усвідомлював високого ризику шкоди, яку міг заподіяти своєю недбалою їздою, і тому
він був визнаний невинним у ненавмисному вбивстві).
54 Див., напр., Зіаге V. И'їНіаті, 484 Р.26 1167 (ХУазй.Арр. 1971) (цивільна недбалість була достатньою
дія обвинувачення батьків, які не змогли забезпечити медичну допомогу своєму малюкові, у не-
навмисному вбивстві).
55 Див., напр., Реоріе ». №Воп. 128 НЕ. 26 391 (Н¥. 1955) (малозначний злочин землевласника,
який не забезпечив відповідні засоби пожежної безпеки у своєму будинку, шо спричинило загибель двох
осіб, призвів до обвинувачення його у ненавмисному вбивстві).
56 Див. іаЕауе & Зсогі (виноска 1), § 8.13.
464
Розділ XIV
як «протизаконне» 57. Сучасні кодекси також не вимагають значного проникнення.
Вважається, що воно має місце вже при такому незначному проникненні, як
проникнення ноги через розбиту шибку58 *. Більш того, якщо хтось входить у
приміщення, коли воно відкрите, і залишається там таємно після його закриття, це
також розцінюється як проникнення .
Підведення теоретичної бази під поняття «крадіжка зі зломом» було необхідне
спеціально для захисту домівок. Будь-яка будівля, що використовується для
проживання, вважається помешканням, навіть коли мова йде тільки про її частину.
Вимога, що крадіжка зі зломом має відбуватися в нічний час, грунтується на уяв-
ленні, що проникнення до домівки вночі більше тероризує мешканців, ніж у денний
час. Більшість сучасних кодексів розцінюють і нічні і денні проникнення як
крадіжку зі зломом, але у деяких штатах нічні проникнення караються більш суворо.
Загальне право також вимагало, щоб грабіжник мав намір учинити тяжкий
злочин у помешканні, інакше крадіжка зі зломом не мала місця. Проте сучасні
кримінальні кодекси більше не роблять необхідним намір скоїти тяжкий злочин,
для цього достатньо наміру скоїти будь-яке правопорушення. Там, де намір скоїти
правопорушення є необхідним для обвинувачення елементом, потрібен доказ
особливого наміру 60 * *.
3.	Розкрадання або крадіж
Поняття «крадіж» було визначено як «протизаконне оволодіння та винесення
особистої масності іншої особи з метою постійного позбавлення цієї особи даної
власності» . Крадіж, шахрайство та розтрата складають три основні форми розкра-
дання. Крадіж включає незаконне утримання втраченої, загубленої чи помилково
переданої власності іншої особи або фактичне її привласнення . Шахрайство
може бути визначено як свідоме оволодіння власністю іншої особи шляхом її
умисного обману63 *. Розтрата означає незаконне привласнення власності іншої
особи, що вже є у володінні. Прикладом може бути службовець, який розпоряд-
жається фінансами або власністю свого наймача і частково їх привласнює .
Намір постійного позбавлення особи її власності є суттєвим елементом розк-
радання, а намір повернути власність її законному власнику виправдовує обвину-
ваченого 65 66. Проте залишення даної власності тільки з надією, що власник знайде
її, не заперечує наміру постійного позбавлення власника його власності . Багато
57 Примірник кримінальний кодекс вирішує цю проблему через просте виключення всіх про-
никнень до приміщення, коли воно відкрите для публіки або відчинене особою, якій це дозволено.
МРС §221.1.	)
58 Див., Реоріе V. Коїдап, 241 ]Ч.Е. 20 591 (ПІ Арр, 1968) (дія обвинуваченого, який вибив вікно у
крамниці, шо дало змогу іншим пограбувати її, є достатньою підставою для кваліфікації цієї дії як ,
крадіжки зі зломом).
» Див. МРС §221.1.
® Див. више.
6 ЬаЕаче & 5соп(вт<хжл 1), § 8.2; ІІпіїесІ5іаіех V. И'агопек, 582 Р.2с1.1158, 116] (7(Ь Сіг. 1978) (кон-
статуючи це як положення загального права, але стверджуючи, що задіяиий федеральний статут вимагає
менш значного наміру, ніж позбавлення назавжди).
65 Див., напр., Зіаіе у. Несіог, 402 А.20 595 (Й.І. 1979) (обвинувачений, який привласнив гроші
внаслідок помилки банківського касира, що переплатив йому, був визнаний винним у крадіжці).
63 Див. ЕаГаие & 5сон(виноска 1), § 8.7, Див., напр., Яех V. ВатаїД, 173 Еп£. Пер. 342 (1837) (обвину-
вачений, шо навмисно видавав себе за студента Оксфорду— носив шапочку та мантію, був визнаний
винним у шахрайстві з метою одержання товарів у кредит).
м Див. ЬаГаче & ЗсоГГ (виноска 1). § 8.6.
65 Див. Ітрзоп V. 5іаге, 58 Р.20 523 (Атіг. 1936) (обвинувачення у крадіжці є безпідставним, коли факти
свідчать, шо обвинувачений скористався автомобілем у своїх інтересах, а потім повернув його власнику).
66 Див. МРС § 223.0(1) (включена як часткове «позбавлення» можливості розпоряджатися
власністю, «щоб зробити маловірогідним, що власник поверне її»); Диме V. Вауіз, 38 ЙД.Ь. 176 (1875)
(обвинувачений — студент, шо скористався конем та коляскою професора, а потім кииув їх, мав
необхідний намір).
Кримінальне право
465
штатів видали спеціальні нормативні акти щодо так званих «поїздок заради забави
на чужому автомобілі». Вони виключають необхідність доведення наміру позбавити
власника його автомобіля і передбачають покарання за просте його використання
без дозволу того, кому він належить 67 68 *
4.Згвалтування
(кримінальна сексуальна поведінка)
Згвалтування з точки зору загального права та сучасні визначення. Більшість
кодексів визначають згвалтування відповідно до первинного визначення, даного в
загальному праві, як статевий контакт чоловіка з жінкою, що не є його дружиною,
який чиниться силою або інакше без її згоди . Деякі штати розширили та пере-
глянули склад злочинів, що відносяться до статевих. Наприклад, штат Мічиган
визначив чотири ступеня кримінальної статевої поведінки і карає різні її види,
які включають не тільки дії чоловіків проти жінок. Кодекс також визначає, що
опір потерпілої не є обов’язковим, щоб обвинувачений був визнаний винним .
Так звані закони «щит проти згвалтування». Головною зміною в законі, що
впливає на переслідування за згвалтування, є модифікація доказової частини.
Традиційно сексуальне минуле особи, шо потерпіла від згвалтування, використову-
валося для виявлення того, чи згодилася вона на статеві зносини, і для перевірки
достовірності її свідчень. Нині доказові правила судових систем усіх штатів та феде-
рального суду обмежують прийнятність такого свідчення 70. Логіка, покладена в
основу законів «шит проти згвалтування», полягає в тому, щоб сприяти потерпілим
у їх розповіді про згвалтування і дати гарантію, що присяжні не будуть упереджено
ставитися до них через появу цієї інформації.
Винятки для чоловіків. Багато штатів ще користуються правилом загального
права, згідно з яким неконсенсуальні статеві зносини між чоловіком і його
дружиною, шо не грунтуються на взаємній згоді, не є виявом насильства. Навіть
МРС констатує, що потерпіла не повинна бути дружиною обвинуваченого 71. Такий
виняток для чоловіків випливає з загальноправового тлумачення жінки, за яким
вона не дуже відрізняється від іншої власності чоловіка, а також з ідеї, що коли жінка
виходить заміж, вона дає повну згоду на статеві зносини зі своїм чоловіком. Сучасні
виправдання такого винятку для чоловіків включають складність доведення факту
згвалтування в межах шлюбних відносин, можливість для неправдивих заяв при
розлученні, суспільну заінтересованість у підтриманні таємниці шлюбу, а також
погляд, що подружнє згвалтування є менш тяжким злочином, ніж інші форми
насильства72 73. Багато штатів відкинули виняток для чоловіків, а деякі суди навіть
вважають його неконституційним7 .
Статеві зносини з неповнолітньою особою. У більшості штатів до правопорушень
відносять і статеві зносини з неповнолітньою особою. Закон забороняє статеві
зв’язки навіть за взаємною згодою з жінкою, що не досягла певного віку, часто 16
Лив. £аГа»е & Зсоіі ('виноска 1), с. 724—725.
68 Див. ДгезДег (виноска 1), § 33.02. Нещодавно питання згвалтування широко дискутувались як у
юридичних, так і в неюридичних колах. Деяка література з цього питання зібрана та розглянута у Дсевхіег,
§ 33.03-33.04.
9 Див. Місії.Сотр.1_.Апп. §§ 750.520а—5201. Визначення статевого контакту включає «навмисне
торкання інтимних частин тіла... потерпілої... [якшо це] ...може бути витлумачено як намір статевого збуд-
ження або задоволення». Ш. § 75О.520а(к). Закон штату Мічиган розглянуто у Дгеаіег, § 33.09.
70 Див., напр., Гедегаі Киїез оГ Ечі<1епсе 412, що обмежують свідчення про сексуальне минуле по-
терпілої. Таке свідчення, однак, прийнятне у випадку «вагомої причини» (зокрема, коли встановлено,
шо обвинувачений не був джерелом сперми, виявленої у потерпілої).
Я Див. МРС § 213.1(1).
73 Більш детально з цього питання див. Огеміег (виноска 1), § 33.07.
73 Див. Реоріе у. ІлЬепа, 474 N.£.2(1 567 (ЬІ.¥. 1984) (правило винятку для чоловіків заперечує одна-
ковий захист права нежонатих чоловіків і тому є неконституційним).
30 9-340
466
Розділ XIV
чи 18 років. Це — правопорушення з безпосередньою відповідальністю, тобто таке,
яке не потребує, щоб обвинувачений знав або навіть гадав, що його сексуальний
партнер є неповнолітньою особою.
Г. Захист від кримінальної відповідальності
Захист доцільно поділити на два типи: «відсутність доказу» (ВД) та «реальний
захист». Захист типу ВД є захистом, що грунтується на прагненні заперечити окремі
елементи правопорушення, типово ментальний елемент тепз геа. Реальний захист
допускає всі елементи даного правопорушення, але намагається знайти привід або
виправдати скоєння правопорушення певного додатковою причиною.
1. Захист типу ВД
Головними у захисті типу ВД є «помилка у факті», «помилка у праві»,
«інтоксикація» та «розумова відсталість». До захисту типу «помилка у факті» або
«помилка у праві» звертаються, шоб показати, що обвинувачений, може, й не мав
відповідного наміру скоїти злочин, оскільки обставини злочину були інші, ніж
йому здавалося 74. Захист типу «добровільної інтоксикації» часто застосовується
для доведення того, що обвинувачений не мав здатності до відповідного
особливого наміру через інтоксикацію75. Розумова відсталість, де вона визнається
як тип захисту, може бути застосована для доказу того, що через цей психічний стан
обвинувачений був уведений в оману, помилився або не зміг створити необхідний
тепз геа76.
Захист типу ВД у загальному праві трактується по-іншому, ніж у МРС. Взагалі,
дотримуючись більш жорстких, ніж МРС, поглядів, загальне право дозволяє за-
стосовувати цей тип захисту для заперечення лише особливого, а не загального
наміру 77. Результатом даного обмеження є те, шо захист типу ВД загалом тільки
знижує тяжкість злочинної поведінки; він не виправдовує її повного мірою.
Наприклад, хоча добровільне сп’яніння може заперечувати навмисність у справі
вбивства без пом’якшуючих обставин, воно не заперечує злочинного наміру,
вимоги загального наміру для вбивства. Таким чином, попри ступінь інтоксикації
обвинуваченого у справі вбивства, він може бути засудженим за вбивство, злочин
загального наміру 78.
74 Див., напр., Огееп к Зіаге, 221 $ЛУ.2д 612 (Тех.СгАрр. 1949) (обвинувачений у крадіжці не мав
наміру назавжди позбавити іншу особу кількох свиней, оскільки помилково вважав, шо вони належать
йому). Помилка щодо покарання за шо-иебудь у кримінальному праві не служить захистом, навіть коли
ця помилка базується на пораді одного з адвокатів. Сентенція іуюгапііа Іе^із петіпет ехсизаі (незнання
закону не є виправданням) глибоко вкорінилася в англо-американській юриспруденції. Проте є
відмінність поміж незнанням самого кримінального права та незнанням цивільних законів, шо вплива-
ють на елемент даного кримінального злочину, як у вншеиаведеному прикладі. Див. взагалі ДгехДег,
прим. 1, §§ 13.01-13.03. Але див. ЬатЬеп V. Саіі/огпіа, 355 11.$. 225 (1957) (відповідний процес з покаран-
ням обвинуваченого за ігнорування закону, який вимагає реєстрації хточинців у поліції, коли вони не
знають цієї вимоги).
75 Див., напр., Неідетап и.І/піїедЗіаіез, 259 Е.20.943 (О. С. Сіґ. 1958) (обвинувачений не мав наміру
крадіжки через сп’яніння і тому не є винним у грабежі).
76 МРС та приблизно дюжина штатів визнають розумову відсталість як тип захисту для всіх
злочинців. МРС § 4.02(1). Ряд юрисдикцій взагалі не визнають її. ВеЛеа V. Опііед5іаіез, 365 А. 20 64 (О.С.
Арр. 1976), сертифікат відхилено, 433 ІГ.$. 911 (1977). Інші резервують розумову відсталість лише для
випадків убивств. Зіаге V. Соорег, 213 $.£. 2(1 305, 319 (№С. 1975). Ще інші обмежують її правопорушен-
нями з елементами особливих намірів. 1/пііедО1аК5 V. Вгачтег, 471 Е2(1969 (О.С. Сіг. 1972). Див. Ьгеяіег,
верхня прим. 1, § 26.01-26.03.
77 Див. више, де розглянуто особливий та загальний наміри.
78 Див., напр., Реоріе м. Ьап&нопііу, 331 №\¥. 20 171 (Місії. 1982) (сп’яніння не є виправданням при
звинуваченні у згвалтуванні, злочині загального наміру).
Кримінальне право
467
Обмеження захисту типу ВД елементами особливого наміру піддавалося
критиці як алогічне79. Зрештою, інтоксикацію або помилку в факті легко визна-
чити як такі, що заперечують елемент загального наміру вбивства (заздалегідь обду-
маний намір) як особливого умислу. Очевидно, що цей ступінь «особливості» даного
наміру є неприйнятним. Наприклад, у випадку крадіжки зі зломом помилка у факті
не повинна заперечувати наміру проникнення в зайняте помешкання, але може бути
використана для заперечення узагальненого «особливого» наміру скоїти тяжкий
злочин усередині. Обмеження елементами особливого наміру можна краще всього
пояснити не з точки зору логіки, а як політичне рішення, шо особи, до яких засто-
совують дані типи виправдання, заслуговують на деяку полегкість, але не повинні
бути цілком виправдані. В результаті МРС, що не розрізняє загальний та особливий
наміри, визнає застосування захисту типу ВД для заперечення будь-якого елементу
вини обвинуваченого. Проте він робить один виняток: добровільна наркотична або
алкогольна інтоксикація не може заперечувати необачності — граничної вимоги за-
гального наміру МРС, необхідної для основної кримінальної відповідальності80.
Очевидно, шо виняток для інтоксикації є політичним вибором, покликаним обме-
жити здатність обвинувачених заперечувати вину, посилаючись на використання
наркотиків чи алкоголю.
2. Реальний захист
Успішна реалізація реального захисту виправдовує обвинуваченого, навіть коли
обвинувачення довело наявність усіх елементів правопорушення. Ми розглянемо
деякі види захисту, які давно визнані загальним правом,— застосування сили як за-
собу захисту (самооборона, оборона інших осіб, захист власності), примус,
необхідність, неосудність та унікальний вид захисту, так званий «вибір зла».
Доказовість та виправдання. Традиційним є поділ реального захисту на дві ка-
тегорії: «доказовість» та «виправдання». Хоча такий поділ взагалі не впливає на
юридичну значимість захисту у справі, він все ж допомагає точно визначити, що
лежить у фокусі захисту і що є причиною звільнення обвинуваченого від кри-
мінальної відповідальності. Доказовість є захистом, що виправдовує, оскільки
обвинувачуваний «не скоїв поганого вчинку». Вона базується на рішенні шодо
зовнішніх обставин, які впливають на обвинуваченого. Так, самооборона є дока-
зовістю, оскільки аргументом для звільнення обвинуваченого від відповідаль-
ності є визнання того, що хоча вбивство особи взагалі є злом, злочинна поведінка
агресора робить його вбивство меншим злом, ніж те, що він вб’є обвинуваченого.
Виправдання є захистом, шо виправдовує, оскільки закон визначає, що обвину-
вачений був «непоганим актором» за даних обставин. Виправдання звичайно
включає обставини, що мають внутрішній характер шодо обвинуваченого. Так,
неосудність є захистом типу виправдання, оскільки не потребує підтвердження
дії; цей захист виправдовує обвинуваченого, виходячи з його психологічної кон-
ституції81.
Силові дії як засіб оборони. Для оборони проти нападу можливе застосування
сили, якщо особа обгрунтовано вважає, що виникла безпосередня загроза дістати
ушкодження, і для запобігання такому ушкодженню необхідні силові дії. Захист з
застосуванням сили найбільш часто згадується в справах, пов’язаних з убивством та
нападом. Завдання нападникові смертельного удару можливе тільки в разі
виникнення загрози життю або тяжкого тілесного ушкодження. Більшість судів
79 Див. (виноска 1), с. 279—280.
“ Див. МРС § 2.08.
81 Див. Лдіиа Ргезіїег, Зизіійсаііоп апсі Ехсизез: А Вгіеґ Кєуієсу оГ хЬе Сопсеріз апсі іЬе Ідіегаїиге, 33
4<аупе 1_.Кєу.1155, 1167 (1987) (репрезентує симпозіум з даного питання та пояснює, «чому ми повинні
думати про це»).
30*9-340
468
Розділ XIV
стверджують, що коли загроза велика, не обов’язково вдаватися до відступу, навіть
якщо його можна здійснити безпечно. Логіка полягає в тому, шо люди повинні бути
здатними відстоювати свої права.
Окрім самооборони силові дії можуть також застосовуватися для оборони
іншої особи, захисту власності, зупинення злочину і затримання злочинців.
Більшість судів наполягає на тому, що для оборони іншої особи сила може бути
застосована лише тоді, коли ця особа вважає виправдання її застосування
доцільним . Проте у меншості штатів обвинувачений міг з успіхом вдатися до та-
кого виду оборони, обгрунтовано вважаючи, що інша особа знайде виправдання в
застосуванні силових дій 83. Власність може бути захищена з застосуванням обгрун-
тованих несмертельних силових дій, якщо обвинувачуваний дійсно вважає необ-
хідними такі дії для відвернення безпосередньої загрози крадіжки або порушення
права власності. Взагалі застосування силових дій зі смертельним наслідком для
захисту власності неприпустиме. Аргументом на користь такого підходу є розуміння
того, що життя людини має більшу цінність, ніж власність. Проте деякі суди вва-
жають, що подібні дії виправдані, коли до них вдаються для попередження про-
никнення нападника в оселю і є обгрунтована причина вважати, що він має намір
скоїти тяжкий злочин або фізичне ушкодження щодо мешканця цієї оселі . Інші
суди обмежують застосування силових дій зі смертельним наслідком загрозою
вчинення тяжкого злочину (наприклад, згвалтування, умисного вбивства) або тяж-
кого тілесного ушкодження 82 83 * 85. Зрештою, несмертельні силові дії можуть бути за-
стосовані як поліцейськими, так і приватними особами для відвернення злочину
та затримання злочинців 86.
Справи про побиття жінок. Щоб мати право на самооборону, особа повинна
бути обгрунтовано переконаною в безпосередній загрозі її ушкодження. Таке обме-
ження щодо самооборони було суворо дотримано в останніх справах, де ображені
жінки вбили своїх чоловіків у момент, коли ті фактично не нападали на них і навіть
коли вони спали. Деякі фахівці вважають, що суди мають враховувати особливі
обставини в кожному конкретному випадку. Це передбачає розгляд обгрунтова-
ності дій жінки з урахуванням того, чи бив її чоловік постійно, чи вона страждала
від «синдрому побитої жінки», що робило неможливим вирішення цієї проблеми
іншим шляхом 87. Інакше кажучи, при визначенні обгрунтованості дій обвину-
вачених суди спираються головним чином на суб’єктивний чинник. Інші фахівці
виступають проти такого підходу, аргументуючи це тим, що коли суди будуть роз-
глядати обставини, за яких діяв кожен обвинувачений, це залишить суддю та
82 Див., напр., Реоріе V. Уоип%, 183 N.£.2(1319 (М.¥. 1962) (застосування обвинуваченим силових дій
для оборони особн, шо була заарештована поліцейським у штатському, не виправдано, оскільки арешт
був законним).
83 Див., напр., Згаге V. МепІІІа, 158 N.7/. 645 (1о«/а 1916) (обгрунтоване сподівання обвинуваченої,
шо її чоловік збирається вбити сина, виправдало застосування нею шодо чоловіка силових дій зі смер-
тельним наслідком, хоча син не був так упевнений, як мати, бо ие знав про небезпеку, яка йому загро-
жувела).
•4 Див. Раїсо V. 5<аге, 407 5о.2<1 203 (Па. 1981).
5 Див. Моггіюпу.Хіаіе, 371 5.77.2(1441 (Тепп. 1963) (обвинувачений був виправданий у застосуванні
силових дій зі смертельним наслідком, коли інтоксикована жертва намагалась увірватися до будинку
звинуваченого). Порівняй Згаїе V. ТеггеІІ, 186 Р. 108 (ІІіаЬ 1919) (пограбування загону для кролів, визна-
чене судом як насильницький хточин, виправдало застосування обвинуваченим силових дій зі смер-
тельним наслідком).
86 Застосування силових дій зі смертельним наслідком при захисті власності недавно було описано
в пресі. У штаті Техас кілька службовців забезпечених кредиторів, шо намагалися відновити власність
на куплені в кредит автомобілі, через неспроможність погашення боргу за кредит були застрелені
боржниками. Суд Техасу відмовився порушити кримінальну' справу проти вбивць, виходячи з того, шо
їх дії виправдані законом штату. Порівняй: Спіґогт Соттегсіаї Сосіе § 9-503 (самодопомога у віднов-
ленні власності дозволена, якшо вона може бути здійснена шляхом переговорів) та роздії ХП.
87 Див., напр., 5/аіе у./Мцєї, 716 Р.20 563 (Кап. 1986) (суд присяжних дозволив розглянути «історію
насильства» і обставин, що призвели до застосування сили у справах, пов’язаних із синдромом «побитої
жінки»); Хгаїе V. КеІІу, 478 А.2<1 364 (N.1 1984) (де розглянута природа синдрому «побитої жінки»).
Кримінальне право
469
присяжних без будь-якого орієнтиру при визначенні обгрунтованості дій обвину-
ваченого, за винятком поведінки його самого88.
Захист, пов’язаний з неосудністю. Традиційним критерієм юридичної неосуд-
ності був критерій М’Наггена (М’№§1Неп), або критерій типу «біле — чорне»89. Згідно
з цим критерієм обвинувачений повинен бути виправданий, якщо через певну форму
психічного захворювання він не знав, що робив, або не міг усвідомити, шо те, шо
він робив, було неправильним. Критерій М’Наггена піддавався критиці, оскільки
він концентрує увагу на пізнавальній здатності обвинуваченого й ігнорує випадки,
коли він знав, що робить, але був нездатний себе контролювати. У відповідь на таку
критику суди встановили інші критерії. Один з них — критерій «непереборного
пориву», згідно з яким обвинувачений може успішно розраховувати на неосудність,
коли доведе, шо через психічну хворобу він не міг утриматися від здійснення заборо-
нених дій, хоч і розумів злочинність ЦИХ дій 90. Другим критерієм неосудності був
критерій «результату», або Дурема (ОигЬат), що допускав захист у будь-яких випад-
ках, коли можливо довести причинний зв’язок між психічною хворобою і кри-
мінальною поведінкою. Цей критерій піддавався критиці за надмірну довіру до
свідчень експертів і нині не застосовується в жодній юрисдикції91.
Загальноприйнятим критерієм є критерій МРС, в основу якого покладено
поняття «суттєвих розумових здібностей». Згідно з цим критерієм обвинувачений
не несе відповідальності за свій злочин, якщо йому бракує суттєвих розумових
здібностей як для оцінки злочинності своєї поведінки, так і для пристосування своєї
поведінки до вимог закону. Проте цей критерій був відкинутий федеральною систе-
мою, коли невдатний убивця президента Джон Хінклі (ІоЬп Ніпскіеу) успішно
використав його у своєму захисті. В результаті федеральна система застосовує нині
більш суворий критерій «біле — чорне» і тільки у випадках тяжких психічних захво-
рювань. Більше того, обвинувачений несе тягар доказу відповідно до підвищеного
стандарту «чітких та переконливих свідчень» на відміну від більш низького — «пере-
ваги свідчення»92 *. Треба підкреслити, що, як це було у випадку з Хінклі, виправдан-
ня за станом неосудності не дає свободи. Замість цього дану особу направляють у
психіатричну лікарню за цивільною процедурою, відповідно до якої вона не може
бути звільнена до повного одужання або до того часу, коли перестане бути небез-
печною для себе та оточуючих.
Винний, але психічно хворий. В останні роки дедалі більша кількість штатів
приймає як норму нову версію вердикту — «винний, але психічно хворий»
(ВАПХ) . Традиційно, коли обвинувачений вдавався до захисту через неосудність,
суд присяжних міг прийняти лише три можливі вердикти: винний, невинний або
невинний через неосудність. У випадку вердикту «винний, але психічно хворий»
суд присяжних у межах розумних сумнівів може дійти висновку, що обвинувачений
учинив злочинні дії, бувши психічно хворим, але не юридично неосудним 94. Ре-
зультатом вердикту ВАПХ є ув’язнення обвинуваченого, під час якого він повинен
пройти психіатричне лікування. Дана версія вердикту ВАПХ була піддана критиці.
88 Див. Рате; Я Акег & Пат Тоск, Вакегесі У/отеп, $(га» Меп апсі Ехреп Тезіітопу, 21 Сгіт.Ь.ВиІ1.
125 (1985) (аргументуючи, що застосування синдрому «побитої жінки» приведе присяжних до не-
правильного висновку, нібито хворий заслуговував бути вбитим).
® Див. Оапіеі М’ МавЬіеп’а Сазе, 8 Епг. Кер. 718, 10 СІ. & Ріп. 200 (1843).
50 Див. Рагзот V. 5мге, 2 $о. 854 (Аіа. 1887).
Див. ОигНат у. ї/пігесі 5іа<еі, 214 Р.20 862 (О.С. Сіг. 1954).
92 18 Ц.5.С.А. § 20(а). Використання слова «тяжкий» було піддане критиці як таке, що не має сенсу,
оскільки нетяжка психічна хвороба буде, мабуть, недостатньою, шоб подолати формулювання критерію
М’Наггена. Див. Ро<ііе Еп^ізії, ТЬе Ьівііі ВеіУ/ееп іЬе Т^іііві апсі Оизк: Ресіегаї Сгітіпаі Расу апсі (Не Уоііііопаі
Іпзапісу ОеГепзе, 40 Назтіп£8 РТ. (1988) (порівнюється федеральний стандарт з критерієм М’Наггена).
Див. 71 А РИ. 4іІі 702 (1992) (огляд статутів ВАПХ).
94 Неосудність розглядається як крайня форма психічної хвороби, і можливо, шо особа вва-
жатиметься психічно хворою, але не неосудною. Див. Реоріе у. ЗтіїН. 326 МЛУ. 2<1 434 (МісЬ.Арр. 1982)
(вердикт «винний, але психічно хворий» має розглядатися незалежно від питання про осудність обвину-
ваченого).
470
Розділ ХЛ7
При цьому зазначалося, шо в ув’язненні психіатричне лікування взагалі неможливе
і що переповнені тюрми навряд чи мають сприятливі умови для лікування таких
хворих. Більше того, присяжні підтримуватимуть цю версію замість серйозного роз-
гляду справи, сподіваючись, що обвинувачений отримає лікування за будь-якої
версії і буде щонайменше ув’язненим .
Примус. Передбачає певну форму тиску на обвинуваченого з метою скоєння дії,
визнаної як злочин. Коментатори дискутують щодо того, чи є примус доказовим
захистом (обвинувачений не зробив шкоди), чи виправдувальним (обвинувачений
був непоганим виконавцем, бо примушений був це зробити) . Згідно з версією за-
гальноправового захисту МРС, примус є виправдувальним чинником. Відповідно
до цього особа має виправдання щодо поведінки, яка мала місце під впливом тиску,
оскільки ця «достатньо тверда» особа не була здатна протистояти такому тиску 95 96 97 98.
Необхідність. Є чиником захисту, що виправдовує провину обвинуваченого
через інші причини, ніж ті, що визнаються в більш специфічних видах захисту, які
розглядалися. Для застосування чинника необхідності (1) обвинувачений має бути
під загрозою безпосередньої шкоди для себе чи інших осіб, (2) скоєння ним
злочинної дії є єдиним засобом запобігти цій шкоді, (3) обвинувачений не ставить
себе в ситуацію, що склалася, (4) його злочинна дія завдає менше шкоди, ніж та,
що загрожувала. Наприклад, коли обвинувачений, який заблукав у снігових заметах
і може вмерти від холоду та голоду, проник у чужу хижу з метою знайти там захисток
та їжу — в нормальних умовах така поведінка — злочин, але за даних обставин вона
виправдана, бо закон надає більшої цінності людському життю, ніж власності.
Визначені више елементи чинника необхідності в деяких випадках не дають
можливості використати їх для захисту. Звичайно можливість захисту відкидається
у справах про «громадянську непокору», коли її учасники навмисно вдаються до
протиправних акцій з метою опротестувати певні дії. Наприклад, люди, що протес-
тують проти війни, можуть спробувати знищити певні об’єкти, що є державною
власністю і можуть бути використані у війні . Важливим обмеженням у захисті за
необхідністю є те, що він не виправдовує умисне вбивство. У відомій англійській
справі захист було відхилено, коли матрос, що зазнав корабельної аварії, убив юнгу
з метою використати його тіло в їжу для виживання 99 Цієї точки зору дотримують-
ся і в Сполучених Штатах 10°.
Захист МРС типу «вибір зла». МРС має свої власні версії більшості типів
захисту, визнаних загальним правом. Одна з них є розширеним варіантом загаль-
ноправового захисту за необхідністю і служить загальним всеосяжним доказовим
захистом типу «вибір зла». Даний захист беруть до уваги, коли доведено, шо при
скоєнні злочину (1) обвинувачений вважав, що його поведінка була необхідна «для
того, щоб уникнути шкоди або біди для себе чи для іншої особи», (2) «шкода або
зло, яких він намагався уникнути за допомогою такої поведінки, були більшими,
ніж ті, яким намагається запобігти закон»101 *. Цей вид захисту більш широкий, ніж
95 Див. Игиіа С. Гепіїтап, «Оиіііу Виї Мепіаііу 111»: ТЬе КеаіУегсіісі Із Оиіііу, 26 В.С.Ь.Кеу. 601 (1985)
та Проект, Еуаіиаіідз МісЬі^ап’з Оиіііу Виї Мепіаііу ІПХ'егсіісі: Ап Етр'їгісаі $іи<іу, 16 ІІ.МісЬ. І, І_. КеГ.
77 (1982).
96 Див. ЛДіиа Огеяіег, Ехезезіз оГ(Не Ьачг оГ Вигезз: Дизііїуіпв іЬе Ехсизе апсі беагсЬіпв Еог їй Ргорег
Ьітіїз, 62 З.СаІ.Кеу. 1331 (1989).
97 Див. МРС § 2.09. Є винятки, коли обвинувачений «необачно поставив себе в таку ситуацію, шо
його могли підпати примусу». МРС § 2.09(2).
98 Див. Хіаіе у. ІРагаЛои’, 410 А.2Н 1000 (Уі.1979) (де відкидаються свідчення противників ви-
користання атомної енергії при їх переслідуванні за порушення прав власності на території атомної елек-
тростанції, шо будується).
99 Див. Неціпа у. ДиеІІеу & ЗіерИет, 14	273 (1984).
100 Див. Упііеіі Хіаіеі V. Ноітвї, 26 ЕСаз.360 (С.С.Е.Ь. Ра. 1842) (члени команди судна, яке затонуло,
викинули за борт 14 осіб з метою удержати на плаву рятівний човен, за шо і були визнані винними в
убивстві).
101 МРС § 3.02. Кодекс також вимагає чіткої визначеності у тому, що законодавчий орган не мав
наміру відкинути запропоноване виправдання.
Кримінальне право
471
необхідність у загальному праві, оскільки вимога «безпосередньої» необхідності
відсутня і захист ще можливий, якщо обвинувачений відіграє роль у створенні такої
необхідності. Він застосовується, коли загроза більшої шкоди випливає як від на-
вколишнього середовища, так і від іншої особи. Вищенаведений випадок з особою,
що заблукала в снігових заметах і проникла до чужої хижі, є наочним прикладом та-
кого застосування. Або коли злочинці примусили обвинуваченого взяти участь у
пограбуванні банку, утримуючи його дітей як заручників і погрожуючи їх вбити,
захист також приймається. Коли ж дія обвинуваченого була більшим з двох зол або
рівним йому, захист не приймається. Наприклад, коли обвинувачений пограбував
банк з метою уникнення фінансового краху, грабіж є більшим злом. Подібно до за-
гальноправового захисту «вибір зла» незастосовний для виправдання умисного
вбивства, навіть якшо самому обвинуваченому загрожували вбивством. Коли обвину-
вачений вдається до вбивства іншої особи, щоб не бути вбитим самому, захист
вважає, шо вибір зроблено поміж двома невинними життями (жертви та обвинуваче-
ного), що мають рівну цінність . Проте, коли вибір робиться поміж життям однієї
особи й урятуванням кількох інших осіб, такий захист може бути прийнятим1 .
Контекстний тиск. Деякі фахівці наводять аргументи на користь захисту
навіть більш широкого, ніж необхідність та всеосяжний «вибір зла» МРС. Вони
вважають, що обвинувачений має бути здатним до вибору більшого з двох зол, якшо
для цього був певний зрозумілий привід. Такий захист «ситуативного тиску»
можливий, якшо особа, шо вирізняється достатньою твердістю, піддається тиску
обставин і вибирає більше зло. Прикладом є «укол милосердя». Не можна вважати
поганою особу, шо вчинила цей акт милосердя, наприклад чоловіка щодо своєї
дружини, яка страждає від нестерпного болю на кінцевій стадії раку і благає чоло-
віка покласти край цим стражданням. Така дія не підпадає під захист типу «вибір
зла», оскільки суспільство твердить, шо навмисне вбивство є більшим злом. Проте,
як доводять критики, те, що зробила ця людина під тиском обставин, не було
поганим учинком, бо можна зрозуміти, як люблячий чоловік з достатньо твердим
характером піддавався такому тиску.
Д. Нереалізовані злочини та другорядні виконавці
1. Підбурювання, замах та змова
Зважаючи на шкідливі наслідки злочинної діяльності, суспільство не повинно
чекати, поки буде скоєний закінчений злочин. Так, заохочування інших до скоєння
злочинів карається як підбурювання особи до скоєння злочину104 105 106. Замах на скоєння
злочину є кримінальним правопорушенням, що звичайно тягне за собою покарання,
яке складає половину від покарання за повний злочин. Караний замах має місце,
коли обвинувачений мав намір учинити закінчений злочин і вживав реальних заходів
у цьому напрямі *05. Змова для скоєння правопорушення є злочином, шо розгля-
дається окремо від злочину, запланованого змовниками, і карається, навіть якщо
останній не відбувся. Злочинна змова має місце, коли дві або більше особи погоджу-
ються на скоєння кримінальної дії і вживають очевидних заходів для реалізації свого
задуму. Правова норма про змову базується на теорії, що група людей, які зібралися
разом і згодилися на вчинення одного .злочину, буде схильна до скоєння й інших
злочинів .
02 Протилежний підхід має місце у випадку самооборони, де вважається, що життя агресора має
меншу цінність, ніж невинної особи.
Див. коментар до МРС §3.02, аг. 15. З цього погляду вибір зла має порівнюватися також з
примусом у Кодексі. Різниця між ними полягає в тому, що примус навіть дає можливість обвинуваченому
вибирати однакове зло в умовах екстремального примусу.
™ Див. МРС § 5.02.
105 Див. МРС § 5.01(1).
106 Див. Ипііе<1 Зіаіез V. ИаЬіпотсІї, 238 11.5. 78 (1915).
472
Розділ XIV
2. Співучасники та спільники
Юридична система розглядає також як злочинців тих осіб, що допомагають го-
ловним виконавцям. Взагалі співучасники злочину (ті, хто допомагають готувати
злочин, але не присутні при його скоєнні) та спільники (ті, хто безпосередньо до-
помагає у скоєнні злочину) розглядаються також як головні злочинці. Фактично їм
приписуються дії головного учасника. Так, водій автомобіля, що привіз грабіжників
до банку та допоміг їм утекти, є суб’єктом тієї ж кримінальної відповідальності, що
й грабіжники, які фактично пограбували банк та застрелили його менеджера. Для
того, щоб поставити співучасників або спільників перед фактом відповідальності,
треба довести, що вони допомагали у здійсненні кримінальних дій. Очевидно, що
надання зброї, транспорту або стояння на сторожі кваліфікуються як допомога, але
для цього достатньо також, щоб співучасник або спільник лише знаходилися в го-
товності подати необхідну допомогу. Вимога наявності відповідного тепз геа така сама,
як і до основного виконавця відповідного злочину, плюс намір допомогти чи полег-
шити здійснення цього злочину основним виконавцем 107.
Дії тих, хто допомагає головному виконавцю злочину після його виконання,
звичайно не кваліфікуються як однакові з діями основного злочинця. Вони кара-
ються окремо за такі злочини як обструкція законності або допомога та співучасть
у втечі.
Е. Кримінальні санкції
Взагалі до обвинувачених, шо скоїли малозначні правопорушення, судді,
користуючись своїми широкими повноваженнями, застосовують штраф, умовне за-
судження, умовний вирок, фіксований термін ув’язнення або будь-яку комбінацію
з цих покарань. Якщо мав місце серйозний злочин, покарання може бути у вигляді
штрафу або ув’язнення чи того і другого водночас. До певних категорій обвинува-
чених замість ув’язнення може застосовуватись умовне засудження. Смертний
вирок можливий у деяких штатах лише за вбивство без пом’якшуючих вину
обставин. Ці питання розглянуто нижче 108.
1.	Ув'язнення
Терміни ув ’язнення за окремі злочини. Терміни ув’язнення в різних штатах суттєво
відрізняються. Загальне уявлення про них можна дістати на прикладі штату
Каліфорнія: за вбивство без пом’якшуючих обставин — від 25 років до довічного
ув’язнення або смертна кара; убивство за пом’якшуючих обставин — від 15 років до
довічного ув’язнення; викрадення людей — від 3 до 8 років; збройний грабіж — від З
до 9 років; згвалтування — від 3 до 8 років; підпал заселених будівель — 5—9 років;
крадіжка зі зломом — 2—6 років ув’язнення.
Невизначені вироки. Більшість штатів усе ще ухвалює невизначені вироки. Згідно
З ЦІЄЮ практикою суддя на ОСНОВІ норм кодексу, ЩО визначає, мінімальний та
максимальний строки ув’язнення за кожний злочин, призначає мінімальний та
максимальний строки покарання. Адміністративний орган, який називається
«Комісія у справах звільнення під слово честі», приймає рішення щодо фактичної
107 Див. МРС § 2.06(3) (визначає, коли обвинувачений є юридично відповідальним за поведінку
іншої особи). Спільники та співучасники події можуть бути також змовниками. Відмінність у
відповідальності між змовниками та спільниками чи співучасниками полягає в тому, шо змовники
відповідальні за їх акцію змови — сам по собі окремий злочин,— навіть якшо запланований почин не
мав місця.
108 Дискусію щодо процедури визначення вироків див. у розділі VII.
Кримінальне право
473
дати звільнення, шо визначається в межах мінімального та максимального строків,
установлених суддею, і звільняє обвинуваченого під слово честі. При визначенні
дати звільнення комісія враховує поведінку злочинця в тюрмі та інші чинники, що
вказують на його здатність уникнути в подальшому участі у злочинах.
Визначені вироки. Хоча невизначені вироки ше застосовуються в більшості
штатів, є підстави для висновку, шо така практика призводить до відмінностей у
вироках за однакові злочини. Ці підстави полягають у тому, що судді та комісії мають
широкі повноваження і кожна справа розглядається індивідуально різними людьми
з різними концепціями щодо міри покарань. Зважаючи на це, кілька штатів
прийняли законодавчі акти, згідно з якими у кожній кримінальній справі слід ух-
валювати визначені вироки. Судді в цих штатах призначають терміни ув’язнення,
що вкладаються у вузькі рамки, встановлені законодавством. Подібна система, що
використовується нині приблизно в 10 штатах 109> не тільки обмежує повноваження
судді щодо визначення тривалості ув’язнення, але й перешкоджає достроковому
звільненню ув’язнених відповідними комісіями.
Обов’язкові вироки. Деякі юрисдикції запровадили систему обов’язкових
вироків, що не дає суддям свободи у виборі міри покарання. Звичайно такі вироки
виносяться у справах, пов’язаних з торгівлею наркотиками, тяжкими злочинами з
застосуванням зброї11 . Наприклад, на федеральному рівні з метою боротьби з
незаконним наркобізнесом Конгрес встановив обов’язкові мінімальні строки
ув’язнення за виготовлення або розповсюдження наркотиків111. Тепер строк
ув’язнення за цей злочин згідно з обов’язковим вироком становить 5 і 10 років, за-
лежно від кількості наркотиків, внаслідок чого суддя не має свободи вибору.
Згідно з законодавством Каліфорнії «метою ув’язнення за злочин є покарання»,
і ця мета «найкраще реалізується через строки ув’язнення, які встановлюються
пропорційно до тяжкості правопорушення, при умові однаковості вироків за одна-
кові злочини, скоєні за подібних обставин»112. Відповідно у межах строків, наве-
дених вище на прикладі Каліфорнії, для більшості злочинів фактично дається вибір
з трьох строків ув’язнення. Суддя має визначити середній термін, «якщо відсутні
обставини, які обтяжують або пом’якшують даний злочин»; у противному разі —
призначити більший або менший строк. Підстави для вибору суддею даного пока-
рання мають бути зафіксовані на плівку.
Федеральні директиви щодо винесення вироків. Більш складні й точні підрахунки
щодо вироків можна знайти в директивах, виданих Конгресом у 1984 р.1 . Ці
директиви встановлюють рамки для вироків шляхом урахування двох чинників:
скоректованого рівня злочину та категорії кримінального минулого обвинувачено-
го. Суддя спочатку зосереджується на базовому рівні злочину для даного правопо-
рушення і коригує його в бік підвищення або зниження, залежно від наявності
обтяжуючих або пом’якшуючих чинників, визначених у директивах. Це дає
«скоригований рівень злочину». Наприклад, крадіжка має базовий рівень 4. Проте
якшо украдено більше 10 000 дол. (але менше 20 000), суддя підвищить даний рівень
на 5, тобто до 9. Якщо розкрадання перевищило мінімально заплановане, суддя до-
датково підвищить його на 2 рівні — до II. Коли злочин пов’язаний з використан-
ням уразливої жертви, суддя ще підвищить рівень на 2, тобто до 13. Це і буде
109	Див. 2 11.8. ІЗераптепг оГїизіісе, Вигеаи оїІидісіаі Зіаііяісз, Кероп іо іЬе Маїіоп оп Сгіте апгі
Зияісе91 (1990).
110	Див., напр., Місії.Сотр.Ь.Апп. § 750.227(Ь) (згідно з законодавством штату Мічиган будь-який
тяжкий злочин з застосуванням вогнепальної зброї додатково карається обов’язковим 2-річним
ув’язненням); 18 11.8.С.А. § 924(с) (обов’язкові вироки з різними термінами за використання різних видів
зброї при скоєнні аючину, пов'язаного з наркотиками).
|И	Див. 21 и.5.С.А. §841.
112	Саі. Репаі Соде § 1170(а)(1).
113	Див. Редегаї Оиібеїіпез 5епіепсіп§ КеГогт Асі, 18 11.8.С.А. § 3551. Пояснення даних директив з
відповідними прикладами дано в Напуі.. 5иЬіп, СКепегі. Міпкуапсі Іап8. Н'еігигеіп, ТЬе СгітіпаІ Ргосезз:
Ргозесиїіоп апсі Веїепсе Рипсііопз §§ 19.1—19.12 (У/езі 1993).
474
Розділ XIV
продовжують займати одне з чільних місць серед розвинутих
«кінцевий скоригованийрівень злочину». Потім суддя звернеться до визначення ка-
тегорії кримінального минулого, під яку підпадає обвинувачений. У разі, коли
обвинувачений мав раніше одне засудження, нехай навіть за злочин іншого харак-
теру, за який отримав термін ув’язнення більше року, він буде класифікований за
«II категорією кримінального минулого». Це тягне за собою термін ув’язнення в
межах 15—21 місяця. Отже, суддя не має права засудити обвинуваченого на строк,
менший 15 і більший 21 місяця, при відсутності певних виняткових обставин, визна-
чених згаданими директивами. Дана система небездоганна, і судді схильні до її
неприйняття, бо відчувають, що вона в окремих випадках призводить до неспра-
ведливості через вимогу тривалих термінів ув’язнення.
Норми ув ’язнення. Політика, що стоїть за санкціями в кримінальному праві, у
найбільш загальному вигляді спрямована на залякування злочинців, позбавлення
їх прав на реабілітацію. Як видно з цитованого вище карного статуту Каліфорнії,
в останні роки спостерігається тенденція до послаблення реабілітаційної функції і
посилення функцій покарання, позбавлення прав та залякування злочинців через
застосування тривалих термінів ув’язнення. Ця зміна простежується в показниках
кількості ув’язнених у Сполучених Штатах. Якщо в Німеччині на 100 тисяч насе-
лення припадає 80 ув’язнених, у Великобританії — 93, в Японії — 36, то у Сполу-
чених Штатах їх налічується 519. Цей показник за період з 1989 по 1994 р. зріс
у США на 22 %. Незважаючи на велику кількість ув’язнених, Сполучені Штати за
рівнем злочинності
промислових країн
2.	Умовне засудження
Карні статути часто дають можливість суддям призначати злочинцям покарання
у вигляді умовного засудження, коли обставини злочину та минуле життя обвину-
ваченого свідчать про те, що тюремне ув’язнення буде надто тяжким або таким, що
не принесе користі. Умовно засуджені правопорушники повертаються до суспіль-
ства і живуть під наглядом відповідної посадової особи. Виконання вироків щодо
них відкладається за певних умов, зокрема таких, як добра поведінка, регулярна
реєстрація у особи, що веде нагляд, і, можливо, й інших більш специфічних —
виплата компенсації чи виконання суспільних робіт тощо. Коли правопорушники
не виконують цих умов, умовне засудження може бути переглянуто, і вони почнуть
відбувати свій тюремний строк. Умовне засудження є загальною альтернативою
ув’язнення. На початку 1988 р. більше ніж 2 млн. дорослих осіб, або 65 % усіх пра-
вопорушників під виправним наглядом, були умовно засуджені114 115 116.
3.	Смертний вирок
У Сполучених Штатах смертний вирок широко застосовувався як покарання
за деякі тяжкі злочини, починаючи з колоніальних часів. Проте у період з 1966 по
1976 р. існував мораторій на застосування смертної кари, що було зумовлено, го-
ловним чином, сумнівами щодо конституційності ряду карних статутів, прийнятих
у штатах. Точка зору Верховного суду, починаючи з 1976 р., полягала в тому, що сам
по собі (регзе) смертний вирок не є неконституційним щодо обвинувачених, засуд-
жених за вбивство без пом’якшуючих вину обставин 11 . У теперішній час щонай-
менше 38 штатів та федеральний уряд прийняли закони, що дозволяють смертні
114 Дані наведено з: ТНе Зепіепсіпв Рюіесі, аі гераней іп /Не Уогк Тітез, 5ертетЬег 13, 1994,
р. А 8. Лише Росія, маючи 558 ув’язнених на 100 тисяч населення, перевершила відповідні показники
США.
115 Див. камгепсє Сгееп/еій, РгоЬаііоп апд Рагоіе 1987 2 (1988).
116 Констугуційні аспекти смертного вироку розглянуто у розділі VIII.
Кримінальне право
475
вироки, які відповідають конституційним вимогам Верховного суду. Для виконан-
ня вироку використовують газову камеру, електричний стілець, летальну ін’єкцію,
повішання та розстріл. Федеральний уряд та 13 штатів застосовують летальну
ін’єкцію, 12 штатів — страту на електричному стільці, один штат — газову камеру,
а 10 надають засудженим право вибору з п’яти перелічених засобів п7. У 1993 р.
кількість ув’язнених, шо були у списку смертників, за оцінками складала від 2500
до 3000, і 40 осіб було страчено 118.
МРС не займає особливої позиції щодо смертних вироків, але дає критерії та
процедури для їх застосування, що можуть бути прийняті штатами. Ці чинники та
розгалужена судова система значною мірою вплинули на судочинство в штатах 119.
Незважаючи на тенденцію до відновлення смертної кари, питання про її до-
цільність залишається дискусійним, і при його розгляді продовжується активне
лобіювання як за, так і проти. В штатах, де виносять смертні вироки, кожна страта
стає приводом для противників і прибічників цього виду покарання висловити своє
ставлення до нього на демонстраціях біля тюрем, у яких його застосовують.
17 Див. Соїшпінее оп ЕіИісаІ АЯаіге, Атегісап Медісаі Азаосіаііоп, РЬузісіап Рапісірагіоп іп Саріїаі
РипізЬтепі, 1. Ат. Мед. Ахзос. 365 (Диіу 21, 1993).
119 Див. 5йійіп8 5гагиге$, Моге Ехесиїіопз, КУ. Тітез, ГеЬ. 23, 1994, р. А 10.
119 Див. МРС § 210.6 та розділ VIII.
РОЗДІЛ
ПРАВОВЕ
ВРЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
В даному розділі йтиметься про найважливіші правові аспекти різних сфер
підприємницької діяльності в США. Ми поговоримо про правове врегулювання
діяльності підприємств, обігу цінних паперів, торкнемося антитрестівського права,
банкрутств та зупинимося на деяких питаннях трудового законодавства, особливо
на тих, шо стосуються трудових відносин \
А. Підприємства
У Сполучених Штатах виробничі підприємства підпорядковуються перш за все
законодавству штатів, за винятком окремих сфер, які врегульовуються федеральним
законодавством.
Підприємства можна поділити на такі групи: структури, що базуються на осо-
бистій власності однієї особи, товариства з повного або обмеженою відповідаль-
ністю та корпорації. Нещодавно з’явилася нова форма виробничих відносин —
компанії з обмеженою відповідальністю. Виробничі підприємства мають багато
спільного, але відрізняються формою власності, рівнем персональної відповідаль-
ності інвесторів за виконання виробничих обов’язків та ступенем складності їх
структури 1 2.
1.	Особисте підприємство
Особиста власність означає одноосібне володіння підприємством. Вона є
первісною організаційною формою виробничої діяльності, з якої починається ут-
ворення нових видів малого підприємництва. Це найпростіша щодо створення і
управління діяльність. Вона економічно вигідна і нею займаються дрібні підпри-
ємці, бухгалтери, адвокати, які спеціалізуються на питаннях підприємництва, влас-
ники невеликих магазинів роздрібної торгівлі тощо.
Утворити і налагодити діяльність особистого підприємства взагалі досить
просто. Немає потреби в реєстрації документів в державних органах; можна
обмежитись задоволенням вимог місцевої влади (міської або регіональної) про
реєстрування назви такої структури, щоб уникнути шахрайства. Така реєстрація
інформує населення, наприклад, про те, що Джон Сміт «має власність у вигляді
магазину технічної апаратури».
1 Див. Кіскапі А. Мани & Вапу 5. КоЬегії. Визіпей (5Уе51199 Ц; КеппеІЇї Ж. Сіагкяоп. ХУезї’з Ви-
5ІПЄ55 Ьачг (\Уе5Г 1989); КоЬеп Ж НатіІЮп. ЕипдатепгаІ? оГ Модет Визіпем (ЬіїНе, Вгосуп & Со. 1989).
2 Див. підручник для студентів юридичних навчальних закладів Ц'іНіатА. Юеіп & Мін С. СоДее. Ви-
5іпей Ог^апігаиоп апД Еіпапсе: Ее§а1 апД Есопопйс Ргіпсіріез (Еоипсіаііоп Ргей 1990); Непу (?. Непп аги/
Мт Я. АІехапсІег. Бат» оГСогрогаїіопз (У/ея 1983, 1988); КоЬеп С. СІагк. Согрогаїе Ьа\м (Еіміе Вго«п & Со.
1986); КоЬеп Ж Натіїгоп. ТЬе Еа* оГ Соїрогагіопз іп а >ІиГ8Ье11 (ЗУеві 1991); Іен’/з 2>. Воіотоп & Аіап В. Раї-
тіїєг. Согрогаїіоїв: Ехатріез апсі Ехріапаиопі (Ьініе Вгоууп & Со. 1994).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	477
Власник має всі повноваження стосовно прийняття рішень, пов’язаних з його
діяльністю. При цьому він може наймати працівників і передавати їм деякі управ-
лінські повноваження, але власник зберігає за собою право повного управління.
Діяльність особистого підприємства розглядається як окремий законний суб’єкт
лише разом із власником. Таким чином, власник такого виробництва відповідає за
всі свої борги персонально. Хоча і прибутки від діяльності надходять тільки йому
і не потрібно нічого платити партнерам.
Ототожнення власника і його діяльності надає певні переваги при оподатку-
ванні. На відміну від корпорацій, особисте підприємство не розглядається Службою
внутрішніх бюджетних надходжень (Іпіетаї Кєуєпііє Бєґуісє — ІК8), федеральним
агентством оподаткування доходів населення як об’єкт окремого оподаткування.
Тому на відміну від корпорацій, діяльність особистого підприємства сама по собі не
підлягає окремому федеральному оподаткуванню. Податки та витрати на діяльність
особистого підприємства свідчать про доходи власника.
2.	Товариства з повното відповідальністю
Передумови виникнення товариств з повною відповідальністю. Товариство —
об’єднання двох або більше осіб (співвласників) для здійснення взаємовигідної
діяльності3. Існує два види товариств: з повною та обмеженою відповідальністю.
Розглянемо перше з них.
Договір про партнерську діяльність можна скласти письмово, але на відміну від
корпорації або товариства з обмеженою відповідальністю його не потрібно реєстру-
вати в державних органах. Договір може бути і усний. Більше того, товариство може
й не мати керівництва. Головне, щоб фактична діяльність відповідала заявленій
раніше. Буває й так, що діяльність, передбачена «партнерським договором», не
обов’язково являється товариством4. І навпаки, діяльність, яка формально не
визначена як товариство, може бути такою за своєю суттю5. Тому особи, пов’язані
спільною діяльністю, часто не можуть зрозуміти, шо вони є партнерами, які мають
всі права і обов’язки, що тут діє принцип, за яким кожен партнер, член товариства,
може мати боргові обов’язки перед товариствомб 7.
Вибір форми діяльності. Товариство з повною відповідальністю багато в чому
схоже на структуру особистого підприємства. Як і індивідуальний власник, так і пар-
тнери по товариству несуть необмежену відповідальність, товариство не сплачує
податки з доходів його співвласників. Навпаки, доходи або збитки від такої
діяльності впливають на персональні податки партнерів. Товариство має перевагу
перед особистим підприємством в тому, шо дві або більше особи при бажанні мо-
жуть спільно працювати без ускладнень, не те, що у випадку з корпорацією.
Важливою передумовою вибору форми товариства є розподіл доходів, збитків та
управлінської діяльності.
Створення підприємства. Уніфікований Закон про товариство (ОпіГогт Рагіпег-
Ііір Асі — ІІРА) регулює процес заснування, діяльність та структуру товариства
майже у всіх штатах. Партнери, спираючись на чинне законодавство, домовляються
між собою майже про всі організаційні питання. А ІІРА в основному забезпечує кон-
троль за «несплатами» та іншими зобов’язаннями, передбаченими засновницьким
договором, і застосовується тільки у випадку відсутності договору на момент утво-
рення товариства . Однак деякі статті ІІРА не можна замінити партнерським до-
3 Див. ОпіГогт Раппегейір Асг (СРА) §6,6 ГІпіГ. Ь. Алл. 1(1969). Всі штати, за винятком Луїзіани,
прийняли ІІРА із деякими змінами. Див. також Зеіесіегі Согрогаїіоп апсі оіИег Визіпея Аззосіаііопз: 8га-
іиіез, Яиіез апсі Еогтз (\Уем 1996).
4 Див. СНаікеп V. Етріоутепі Весигіїу Соттіпіоп, 274 А. 2д 707 (8ирег Сі Вві. 1971) (з умов договору
випливало: перукарі салону, які повинні були платити податки по безробіттю, не бути партнерами).
5 Див. СиІІег V. Во\уеп, 543 Р.20 1349 (ІЛаИ 1975).
6 Див. ІІРА § 9.
7 Див. УРА § 4.
478
Розділ XV
говором. Зокрема маються на увазі статті, за якими кожен партнер несе персональну
відповідальність за всі борги товариства і виступає стосовно товариства і свого пар-
тнера «довіреною особою»8. Іншими словами, кожен із партнерів повинен
дотримуватися лояльності, вірності, сумлінності та чесності під час організації та
укладання угод, які стосуються даного товариства 9 Партнери, які не керуються
в своїй діяльності інтересами товариства, а переслідують особисті цілі, несуть
відповідальність перед товариством. Наприклад, якщо партнер використовує
авторитет, активи товариства в своїх корисливих інтересах, то всі прибутки від
цього він повинен повернути товариству 10.
Кожен партнер повинен зробити початковий внесок в підприємство у формі
готівки, власного майна, послуг тощо. Сума вкладу кожного партнера не
обов’язково має бути однаковою. Наприклад, при заснуванні товариства АБВ
партнер А вклав 10 тисяч доларів США готівкою, партнер Б — 5 тисяч готівкою
і 15 тисяч доларів витратив на облаштування приміщення, партнер В зобов’язався
надати управлінських послуг на 20 тисяч доларів, які вважатимуться першим вкла-
дом. Якшо укладається письмовий договір про товариство, то в ньому детально
розписуються вклади кожного з партнерів.
Діяльність та управління. Згідно з СІРА, всі основні партнери мають однакову
силу голосу під час прийняття управлінських рішень, якщо не було обумовлено
інше, незалежно від суми їх особистих вкладів. Таким чином, кожний партнер має
право на один голос, і рішення приймаються більшістю голосів11 *. Та чи інша дія
партнера від імені товариства скріплюється договором.
Партнери, укладаючи договір про товариство, можуть внести до нього пункт
про передачу вирішальних повноважень тільки одному або певній групі партнерів.
Можливий і інший варіант: партнери погоджуються на розподіл управління
пропорційно особистим вкладам. Наприклад, у договорі товариства АБВ обумовле-
но, що А має один голос, а Б і В—2 голоси кожен. Якшо таке уточнення у договорі
відсутнє, кожен партнер має по одному голосу
Розподіл прибутків і збитків, права на компенсацію. Всі прибутки і збитки
товариства розподіляються між партнерами порівну, незалежно від суми внесених
кожним з них вкладів, якщо інше не передбачено договором. Досить часто у
відповідних пунктах договору про товариство обумовлюється розподіл прибутків
пропорційно сумі основних вкладів кожного партнера. Наприклад, в укладеному
договорі товариства АБВ записані права кожного партнера на отримання прибутку
у процентному співвідношенні: партнер А — 20 %, а Б і В — по 40 %. При цьому
партнери мають право на розподіл прибутків та компенсацію збитків за власним ба-
жанням незалежно від свого початкового особистого вкладу.
За бажанням збитки і прибутки товариства розподіляються серед партнерів у
будь-який спосіб. Покриття збитків завжди виникає із забезпечення прибутків для
партнерів, оскільки збитки часто вираховуються із персональних оподаткованих
прибутків кожного партнера. При відсутності пунктів договору про розподіл
збитків, згідно з ІІРА, останні розподіляються аналогічно розподілу прибутків 13.
Договір може передбачати компенсацію деяким партнерам за їх послуги
товариству. Однак, якщо в договорі про це окремо не йдеться, жоден партнер не має
’ Див. 11 РА § 15, 21.
5 Класична дискусія про обов’язок повірника описана в справі Меіпкагі V. Заїтоп, 164 М.Е 26 545
(КУ. 1928) (Сагбохо, 1.).
1 Див. Сіетепі V. СІетепг, 260 А.26 728 (1970) (не було необхідності у відшкодуванні збитків, за-
вданих шахрайством одного партнера стосовно іншого; потрібно було тільки показати, що перший
використовував фонди товариства у своїх цілях).
11 Див. СІРА § 18.
Іі Див. ІІРА § 18; Непп апб Аіехапбег (виноска 2), §§ 20—22.
13 Див. ІІРА § 18. Форма товариства при визначеному розміщенні доходів та збитків дає змогу
приховувати доходи від оподаткування. Особливо це широко використовується у товариствах з обмеже-
ною відповідальністю.
Правове врегулювання підприємницької діяльності
479
права на будь-яку компенсацію, незалежно від наданих ним послуг. При відсутності
точного формулювання партнери по товариству розподіляють одержані прибутки за
домовленістю 14 *.
Ліквідація товариства. Кожен партнер має невід’ємне право вийти із товариства
і спричинити його ліквідацію. Смерть одного з партнерів автоматично приводить до
розпаду товариства В УРА сказано, що вихід партнера або виключення його
майна із товариства може призвести до згортання діяльності товариства та ліквідації
його фондів; при цьому кожному партнерові сплачується сума, яка відповідає його
частці 1б. Тому у договорі про товариство, як правило, записується пункт про про-
довження його діяльності у випадку виходу одного з партнерів із товариства або у
випадку його смерті. Справа в тому, що в більшості випадків вигідно продовжувати
діяльність товариства навіть після виходу з нього якогось партнера і виведення його
майна. Товариство лише сплачує колишньому партнерові суму, еквівалентну його
частці17 18.
Вихід партнерів. Договір може обмежувати на визначений період часу наміри
партнерів вийти із товариства. Наприклад, якщо партнер позичив у товариства
гроші, то він не має права вийти з нього до сплати боргу. Якщо ж партнер все-таки
прагне вийти з товариства і добивається його ліквідації, останнє може продовжувати
свою діяльність, склавши боргове зобов’язання виплатити частку, яка належить
цьому партнерові, в кінці встановленого договором періоду. Більше того, партнер,
який виходить, несе відповідальність за неправомірну вимогу ліквідації товариства
і він може не отримати повної частки при розподілі майна .
3.	Товариства з обмеженою відповідальністю
Основні передумови та причини вибору такої форми діяльності. Товариство з
обмеженою відповідальністю складається з партнерів з повною та обмеженою
відповідальністю. Воно відрізняється від товариства з повною відповідальністю тим,
що жоден із партнерів товариства з обмеженою відповідальністю не несе повної
відповідальності за зобов’язання підприємства. У даному випадку існує ризик
втрати лише їх початкового особистого вкладу в товариство. Партнери в товаристві
з обмеженою відповідальністю мають незначні права на управління підпри-
ємницькою діяльністю. Тому товариство з обмеженою відповідальністю часто
обирає особу для управління, яка б нарощувала капітал. Повноваження на управ-
ління підприємницькою діяльністю надаються на таких же умовах, як і у товаристві
з повною відповідальністю.
Сьогодні товариства з повною відповідальністю займаються підприємницькою
діяльністю не досить часто. Вони діють у рамках певного регіону і мають відносно
незначну кількість партнерів. Товариства з обмеженою відповідальністю, навпаки,
мають набагато більше партнерів. І основною причиною є те, що товариство з обме-
женою відповідальністю досить часто використовують інвестори як прикриття.
Про це ми ще поговоримо. Товариство з обмеженою відповідальністю часто має
одного партнера з повною відповідальністю, а сотню або тисячу — з обмеженою
відповідальністю 19
Створення товариства з обмеженою відповідальністю. Воно може бути створене
відповідно до законів штату. Майже в усіх штатах діють Уніфікований закон про
спільне товариство з обмеженою відповідальністю (ОпіГопп Ілтйегі РаПпег Бііір Асі —
14 Див. Непп апсі АІехапсІег, § 23.
18 Див. ІІРА §31.
16 Див. ІІРА § 37.
17 Див. Непп апсі АІехапсІег, § 26.
18 Див. ЦРА § 38 (с).
19 Див. Непп апсі АІехапсІег, §§ 28—36.
480
Розділ XV
ІЛ-РА)20 та Уніфікований переглянутий закон про спільне товариство з обмеженою
відповідальністю (Кеуізеб ІІпіГогт Ьітііесі РагіпегзЬір Асі — КЕГЕРА)21 *. Саме ці
нормативні акти і регулюють процес заснування та діяльності товариств з обмеже-
ною відповідальністю. Щоб утворити таку підприємницьку структуру, спочатку
треба зареєструвати сертифікат на утворення товариства з обмеженою
відповідальністю в органах влади. Цей сертифікат повинен містити вичерпну
інформацію про таке товариство (назви та адреси партнерів з повного та обмеженою
відповідальністю, сума основного вкладу кожного партнера і спосіб розподілу
прибутків) . Також укладається письмовий договір про товариство з обмеженою
відповідальністю 23. Досить часто сертифікат і письмовий договір про товариство з
обмеженою відповідальністю — це один і той же документ.
Діяльність і управління. Кожне товариство з обмеженою відповідальністю
повинно мати принаймні одного партнера з повного та одного — з обмеженою
відповідальністю. Як правило, партнери з повного відповідальністю у товаристві
з обмеженою відповідальністю мають ті самі права і обов’язки, що й партнери в
товаристві з повного відповідальністю і управляють діяльністю згідно з вимогами
договору24. Партнерів, що входять до товариства з обмеженою відповідальністю,
ще називають інвесторами. Вони не мають права брати участі в управлінні,
використовувати власність товариства, або діяти від імені товариства. Однак вони
мають право на розподіл прибутків від діяльності, визначеної договором про
товариство 25.
В деталях участь партнерів у діяльності товариства з обмеженою відпові-
дальністю часто не визначається. Згідно ПЕРА, партнер з обмеженою відпо-
відальністю несе таку ж відповідальність, як і партнер з повного, якщо він «бере
участь в управлінській діяльності»26. З іншого боку, К.ЕІЕРА визначає «безпечні
сфери» діяльності, в яких партнер з обмеженою відповідальністю може діяти, не
втрачаючи свого статусу 27. Однак партнер з обмеженою відповідальністю, якщо
він поступово починає брати участь в управлінні, втрачає свій статус і стає партне-
ром з повного відповідальністю. Йдеться про загальний контроль за управлінням.
Згідно з договором, партнерам з обмеженою відповідальністю надається право
заміщувати партнера з повного відповідальністю. Крім того, за певних обставин
партнери з обмеженою відповідальністю можуть вимагати (через суд) особистої
участі у прийнятті управлінських рішень на рівні партнера з повного відпові-
дальністю, подібно до прав акціонерів корпорації28.
Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю. Ліквідацію такого
товариства може спричинити лише вихід з нього партнера з повного відповідаль-
ністю або його смерть. При виході з товариства партнери з обмеженою відпові-
дальністю мають право на оцінку частки своїх доходів у товаристві. В разі смерті
партнера його майно оцінюється з урахуванням цієї частки.
Оподаткування товариства з обмеженою відповідальністю. Як вже зазначалося,
такі товариства є досить гнучкими щодо розміщення доходів і збитків серед
партнерів. Все це базується на забезпеченні «податкового прикриття» коштів,
якими володіє товариство. Взагалі існують дві групи людей: перша — кваліфіковані
20 Див. 6 ЕІшЕ Е Апп. §§ 1-31 (1969).
2‘ Див. 6 ІІпіҐ. Ь. Апп. §§ 101-1106 (8ирр. 1993).
Див. ІІЬРА § 2.
23 Див. V^РА. § 2.
” Див. ПЕРА § 9.
23 Див. СЕРА §§ 10.17.
28 Див. ЕГЬРА § 7. Див. Аіга<іо у. Вііпсієг, ЯоЬіпюп & Со., Іпз., 752 Р. 26544 (Соїо. 1988).
27 Див. ЯЕІЕРА § 303. Включає роботу, подібну до підрядника, для товариства або консалтингові
послуги партнера з повною відповідальністю залежно від форми діяльності.
28 Див. КІІЕРА §§ 1001—1004. В таких випадках функціональні обов’язки партнера з повною
відповідальністю підпорядковуються «правилу ведення діяльності», яким керуються і директори
корпорацій.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	481
бізнесмени-керівники, але без грошей, друга — платники податків з високими до-
ходами 29. Наприклад, бізнесмен робить висновок, шо у великому місті існує пот-
реба в адміністративному будівництві. Однак він не має грошей. У такому випадку
бізнесмен шукає людей з високими доходами, з високим рівнем сплачування
податків. Запрошує їх як партнерів товариства з обмеженою відповідальністю
вкласти гроші в будівництво, потім будівлі здає в оренду і управляє ними. Бізнесмен
використовує інвестиції для спорудження будинків, бере орендну плату за них як
доход і домагається зниження витрат (перш за все завдяки переоцінці будинку і
зниження його вартості) серед інвесторів — партнерів товариства з обмеженою
відповідальністю. Це відбувається щорічно протягом декількох років. Знижуються
обсяги доходу, а значить інвестори сплачують менші податки. Таким чином,
бізнесмен має гроші на будівництво споруд, а інвестори, захищені обмеженою
відповідальністю від втрати більшості їх інвестицій, мають значну економію від
зниження сплачуваних ними податків3 .
4.	Корпорації
а. Основні характеристики
Корпорації вважаються законними суб’єктами підприємницької діяльності,
відокремленої від їх власників — «акціонерів», які володіють акціями основного
дуватись в судовому порядку, можуть укладати контракти, можуть мати власність.
Корпорації мають конституційні права окремо від їх власників і керівних структур:
з 1868 р. корпорації мають право на переслідування в судовому порядку у разі
порушення 14 поправки стосовно оподаткування та інших прав 31. Однією з прин-
ципових характеристик корпоративної форми підприємництва є його обмежена
відповідальність. Акціонери корпорації, як правило, не несуть персональної відпо-
відальності за зобов’язання та заборгованості корпорації. Однак, це лише одна
з багатьох особливостей корпорації, яка має велике значення під час її утворення.
Життєдіяльність корпорації врегульовується виключно законодавством штату.
Існують Типовий закон про корпоративну діяльність (Мосіеі Визіпезз Согрогаііоп
Асі — МВСА) і Переглянутий Типовий закон про корпоративну діяльність (Ке-
уізесі Мосіеі Визіпезз Асі — ВМВСА), проголошений Американською колегією
адвокатів32. Однак, на відміну від законів про товариство, МВСА та ВМВСА не
мають такої широкої дії. Хоча чинний закон про корпорації і має законодавчу осно-
ву, загальне право більш надійне, особливо у визначенні управлінських обов’язків.
Федеральне законодавство лише певною мірою врегульовує продаж населенню
цінних паперів корпорації, так само, як федеральний закон про оподаткування
доходів визначає правила прийняття деяких корпоративних рішень.
Заслуговує на увагу законодавство про корпорації штату Делавер. У разі ство-
рення корпорації у цьому штаті, закони дають змогу контролювати її цінні папери,
29 Система федерального оподаткування доходів побудована за наростаючим принципом: зростан-
ня рівня оподаткування залежить віл зростання доходу і навпаки.
30 Збитки, шо виникають у результаті оподаткування прибутків інвесторів, звільняють їх від сплати
податків, вірніше відстрочують їх сплату на декілька років. Якщо будинок продається з прибутком (що
вірогідно), це дає податковий доход інвесторам. Така податкова політика дуже результативна при
зниженні загального рівня оподаткування платників податків. Справа в тому, що платник податків має
змогу використовувати гроші, які він мав би платити у вигляді податків у попередні роки.
31 Див. Рай! г. Уіщіпіа, 75 11.5. (8 ХУаІІ.) 168 (1868) (корпорацією є «особа»; цей термін
використовується в 14 поправці). Корпорації несуть відповідальність у більшості спірних випадків під
час комерційного обговорення стосовно 1 поправки. Див. розділ IX. Досить дивно, адже корпорація —
це «особа», але водночас вона не є «громадянином», захищеним статтею про привілеї та пільги 14 поп-
равки.
32 Див. Мосіеі Визіпезз Согрогаііоп Асі Апп., Зеї ей. (Ргепіісе Наїї 1_ач' & Виз. 1985-ргезепі), а також
Согрогаііоп апсі Оійег Визіпезз Аззосіаііопз: Зіаіиіез, Киїез апсі рогпк (виноска 3).
31 9*340
482
Розділ XV
управління нею, навіть якщо офіси корпорації знаходяться в інших регіонах. Дела-
вер доклав багато зусиль, щоб бути привабливим штатом у питаннях створення
корпорацій. Його законодавство забезпечує найбільшу гнучкість в управлінні
такими структурами. Тому й не дивно, що саме Делавер на початку XX ст. виграв
своєрідне змагання серед штатів за створення кращого закону про корпорації, який
вдало обмежує права штатів на корпоративне управління 33. Великого досвіду Де-
лавер набув у справах утворення корпорацій. Його закон досить кваліфіковано роз-
роблений. Він націлений на створення корпораціям сприятливого фінансового
клімату. Сьогодні більше '/з корпорацій, за даними Біржі цінних паперів м. Нью-
Йорка, концентруються саме в Делавері. Вони забезпечують майже 20 % бюджету
штату. А це дозволяє властям штату знижувати торгові податки і податки на доходи
членів корпорацій.
б.	Типи корпорацій
Існує багато типів корпорацій. Однак серед них виділяються корпорації
відкритого та закритого типів. Утворюються вони згідно із законом штату і
підпадають під дію одних і тих же законодавчих актів. За характером діяльності вони
схожі, але відрізняються управлінням, інвестиційною політикою та умовами
розподілу власності. І ще, корпорації відкритого типу набагато частіше підпадають
під дію федерального законодавства.
Корпорації відкритого типу. Корпорації відкритого типу займаються вільним
продажем цінних паперів на організованих ринках, таких, як Біржа цінних паперів
в Нью-Йорку, інші національні біржі. Вони є найвизначнішими корпораціями,
доходи та фонди яких становлять мільйони і мільярди доларів. Вони надають роботу
тисячам людей, справляють вплив на життя країни і світу в цілому. Корпораціями
відкритого типу в США, наприклад, є «Дженерал Моторе», «ІВМ», «Ексон». їхні
цінні папери продаються вільно, а склад акціонерів постійно змінюється. Як
правило, акції таких компаній належать великій кількості людей. Найдрібніші
акціонери, купуючи акції, просто вкладають гроші в корпорацію, але вони не мають
намірів включатись в управління справами корпорації, вони можуть не брати участі
в зборах акціонерів, у голосуванні. Однак деякі власники великих пакетів акцій є
директорами або керівниками корпорацій. Вони беруть активну участь у зборах
акціонерів і впливають на вироблення управлінських рішень.
Корпорації закритого типу. Корпорації закритого типу, або закриті корпорації,
мають невелику кількість акціонерів. Часто їх кількість обмежується членами однієї
сім’ї. Тому тут всі акціонери, як правило, беруть участь в управлінні корпорацією.
Зовнішні інвестори сюди не залучаються. Ринку цінних паперів закритої корпорації
не існує. Активно вони не продаються. Акціонери схильні до обмеження зовнішніх
інвестицій. Це є гарантією того, що корпорація продовжуватиме діяльність в на-
прямі, визначеному акціонерами.
Акціонери закритих корпорацій — це, як правило, директори або відповідальні
особи, вони беруть безпосередню участь в управлінні, в поточних справах. Саме
тому закриті корпорації інколи нагадують товариство або ж власника особистого
підприємства. Фактично закрита корпорація діє як товариство або власник осо-
бистого підприємства, проте вона відрізняється формою об’єднання інтересів для
отримання прибутків. Більшості закритих корпорацій притаманна маломасштабна
діяльність. Однак серед них є досить великі структури, за розміром вони не посту-
паються деяким корпораціям відкритого типу. Незалежно від розміру, закриті кор-
порації також підпадають під дію законодавства штату. Навіть якщо тут акціонери
і керівники — це одні й ті ж особи, вони повинні обирати директорів, повноважних
33 Див. М4Піат І. Сагу. Редегаїізт апсі Согрогаїе Еач': КеПесііопз Гїроп Веіачаге. 83, ¥а!е Ь. 3. 663
(1974); ОапіеІ К. РікНеІ. ТЬе «Яасе к> Вопот« Кєуіііієсі: КеЯесііопз оп Кесепг Оеуеіортепгз іп Оеіач'аге
Согрогагіоп Ьас*, 76 Мч'.Ь.В.єу. 913 (1982).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	483
керівників, проводити збори правління та акціонерів, тобто узгоджувати свою
діяльність з чинним законодавством. Багато штатів розробили спеціальні законо-
давчі акти про закриті корпорації, намагаючись повністю врегулювати діяльність
закритих корпорацій. Наприклад, окремі закони надають акціонерам право управ-
ляти закритою корпорацією без правління директорів. Це дає змогу запроваджувати
в закритій корпорації більш гнучку внутрішню політику, яка дуже подібна до
внутрішнього життя товариства .
в.	Створення корпорації
Незважаючи на специфіку кожного штату, основні правила створення корпо-
рацій мало чим відрізняються* 35 *. Скрізь передбачається насамперед реєстрація до-
говору про корпорацію в уповноважених органах влади і сплата мита. Ці документи
в різних штатах різні, але, як мінімум, вони повинні містити назву корпорації,
кількість акцій корпорації, які призначені для випуску, відсоток доходу, адреси
зареєстрованих у штаті офісів корпорації, прізвища та підписи засновників корпо-
рації. Якщо ці документи підготовлені правильно, відповідний орган штату видає
сертифікат, і з цього моменту корпорація вважається заснованою .
Після отримання сертифікату засновник корпорації повинен розробити на-
лежні внутрішні документи, включаючи правила внутрішнього управління, які ре-
гулюють діяльність корпорації. Проте якщо договір про корпорацію, його пункти
публікуються, то правила внутрішнього управління не завжди розголошуються.
г.	Чинники, що зумовлюють вибір корпоративної форми
діяльності
Корпорація — найбільш складна, але і досить важлива форма діяльності в Спо-
лучених Штатах. Для певних сфер бізнесу корпорація є найбільш ефективною
формою діяльності. Багато малих підприємств (товариств), власників особистих
підприємств, бажаючи розширити свою діяльність, прагнуть набути саме статусу
корпорації. Однак, перш ніж віддавати перевагу корпоративній діяльності, треба
розглянути всі переваги та недоліки такого об’єднання.
Обмежена відповідальність. Перевагою корпорації насамперед є обмежена
відповідальність, яка поширюється на всіх її інвесторів. Останніх називають «акціо-
нерами», бо вони «тримають» акції, випущені відповідно до порядку власності кор-
порації. Якщо корпорація має 1000 акцій, а акціонери володіють 250 акціями, то це
складатиме 25 % всієї власності корпорації. Акціонери можуть втратити не більше
суми їх вкладу У корпорацію, незалежно від обсягу боргів корпорації. Така обмежена
відповідальність дає змогу корпораціям швидко нарощувати капітал, оскільки покупці
акцій при цьому володіють частиною підприємства, але не несуть за нього повної
відповідальності. В той час як в товаристві з обмеженою відповідальністю повинен
бути хоча б один партнер, який сповна персонально відповідає за зобов’язання
товариства.
Однак обмежена відповідальність не завжди спрацьовує на позитивний резуль-
тат. Для компенсації збитків завжди можна вдатися до позики, яку подають банки
або інші кредитори. Але, позичаючи гроші корпораціям, які мають незначний обо-
ротний капітал, вони часто наполягають на персональних гарантіях акціонерів. Як
відомо, отримання позик часто є більш ефективним засобом збільшення капіталу,
ніж продаж акцій. Залучити інвесторів до обмеженого ринку цінних паперів,
особливо малих корпорацій, досить важко.
Див. Непп апсі ЛІехапсіег, §§ 257—290.
* Див. Непп апсі ЛІехапсіег, §§ 116—133.
56 Закони про корпорації почали діяти в штатах на початку XIX ст.
31*9-340
484
Розділ XV
Безстрокове існування. Другою причиною, яка зумовлює вибір саме корпо-
ративної форми діяльності, є її безстрокове існування. Товариство може бути
ліквідоване на вимогу одного із партнерів. Партнер, який виходить, має право на
виплату йому відповідної частки підприємства 37. В корпорації акціонер не може
самостійно ліквідувати підприємство та вивести з неї свою частку капіталу.
Економічні зв’язки продовжують існувати.
Простота переміщень акцій. Третьою перевагою корпорації є те, що власний
капітал, представлений в акціях корпорації, можна легко перемішувати. У разі
смерті акціонера, акції, їх майновий еквівалент переходять до спадкоємця. Якщо
акціонер продає акції новому інвестору, така операція не впливає на корпорацію.
Однак якщо у компаніях відкритого типу має місце вільне переміщення акцій, то
закриті підприємства часто обмежують і контролюють цей процес. Вони мають
право відкупити акції померлих акціонерів або тих, хто виходить з корпорації.
Централізовані структури. На користь корпорації спрацьовує й те, що вона
передбачає більш централізоване управління. її директори, інші службовці
наділяються значними управлінськими повноваженнями. Тоді як в товаристві всі
партнери з повного відповідальністю беруть участь в управлінні. 1 лише в договорах
про товариство може виписуватись управлінська ієрархія. Централізоване управ-
ління корпорацією тягне за собою ускладнення її структури. Виникає багато роботи
з паперами, потрібно слідкувати за виконанням формальних вимог: реєструвати
річні звіти, проводити збори акціонерів, виконувати безліч інших операцій. Сюди
слід додати ще й витрати на адвокатів та повірників. Діловодство товариства цього
не передбачає. Виконання різних формальностей, тотальна реєстрація документів
робить корпорацію менш привабливою формою діяльності. Тому й не дивно, шо
корпоративні підприємства на початковій стадії свого існування всіляко прагнуть
продовжувати свою діяльність неформально, за канонами товариства або власника
особистого підприємства. Однак невиконання значних корпоративних формаль-
ностей може призвести до небажаних наслідків: кредитори можуть не вважати таке
об’єднання корпорацією, а керівні особи нестимуть персональну відповідальність і
акціонери зазнають збитків.
Податковий режим. Вирішальну роль у виборі корпоративної форми діяльності
відіграє податковий режим стосовно прибутків корпорації38. Згідно із законодав-
ством корпорації повинні сплачувати федеральні податки з прибутків. Корпо-
ративні доходи підлягають подвійному оподаткуванню: спочатку корпоративному,
потім індивідуальному при розподілі прибутків серед акціонерів у вигляді диві-
дендів.
Але подвійне оподаткування не є такою серйозною проблемою, як здається.
У більшості випадків закриті корпорації можуть уникати подвійного оподаткуван-
ня. Якщо вони є незалежними національними корпораціями або корпораціями
вітчизняного надбання із складом акціонерів не більше 35 осіб та мають капітал
однієї категорії, для них встановлюється окремий податковий режим як для «8-кор-
порації» згідно із Кодексом про внутрішні бюджетні надходження (Іпіетаї Кеуепие
Собе — ІКС) 39. Зазначені корпорації можуть вдаватися до безпосереднього оподат-
кування акціонерів. Така «перехідна» форма оподаткування багато в чому нагадує
оподаткування партнерів у товаристві.
По-іншому оподатковуються корпорації з індексом «С», який відповідає
підрозділу С згаданого вище закону, де описані загальні форми оподаткування
корпорацій 40. У багатьох відносно малих «С-корпораціях» акціонери є одночасно
і працівниками, і кредиторами. Такі корпорації можуть здійснювати «перехідне»
” Лив. IIРА §§ 31(1)(Ь), 38(1).
Л Див. Ди§1аи Каііпп <6 ЛДгеу Ьектап. НопіЬоок оп Согрогаїе Іпсоте ТахаСіоп, 4 їй еіі. (М/е8С, 1994).
39 Див. 13.5.СА.§ 1361.
40 Див. 26 ІІ.5.СА. § ЗОЇ.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	485
оподаткування подібно до «8-корпорацій». Вони мають право виплачувати обгрун-
товану зарплату акціонерам-працівникам або процент на позику акціонерам-креди-
торам. Все це вилучається із загальних прибутків. Якшо «С-корпорація» спромоглася
«вивести з нуля» свої прибутки, то діє одноразове їх оподаткування — при отри-
манні прибутків акціонерами-працівниками та акціонерами-кредиторами — як це
відбувається в товаристві або при розподілі доходів, згідно з підрозділом 5 цього
закону 41.
д.	Фінансова система та право власності корпорації
Корпорації нарощують капітал перш за все шляхом випуску «цінних паперів».
Вони є підставою для обов’язкових виплат або засвідчують право на отримання
частки прибутків. Більшість корпорацій випускає два типи цінних паперів для
інвесторів: (1) звичайні акції, або акції основного капіталу; (2) облігації, або
позикові цінні папери 42 43 *.
Фонди. Як зазначалось више, акції основного капіталу — це процентна частка
власності корпорації. Акції корпорації перемішуються, як правило, вільно, тобто
вони можуть бути куплені або продані інвесторами без згоди корпорації. Остання
просто робить зміни в своїх реєстраційних записах, вказуючи нових акціонерів.
Смерть акціонера істотно не впливає на діяльність корпорації, оскільки нащадки
цього акціонера стають новими акціонерами-власниками . Покупці акцій
фактично не володіють фондами корпорації. Всі активи корпорації залишаються її
власністю. Акціонери отримують визначені права в залежності від типу акцій, якими
вони володіють.
Цінні папери корпорації, як правило, поділяються на дві категорії: «загальні
акції» і «привілейовані акції». Загальні акції — це основний тип акцій, які випускає
кожна корпорація. їх власники мають право: (1) вибирати директорів корпорації,
брати участь в обговоренні інших питань, які вимагають згоди акціонера, наприклад
злиття корпорацій, (2) одержувати вартість майна за вилученням суми зобов’язань
при ліквідації корпорації. Дивіденди — це частина прибутку корпорації, яка спла-
чується акціонерам. Про величину дивідендів оголошує правління директорів, і
вони, як правило, виплачуються щоквартально. Дивіденди є одним із шляхів
отримання прибутку акціонерами залежно від їх інвестиційного вкладу в корпо-
рацію. Ще один шлях їхніх прибутків — це збільшення ринкової вартості акцій.
Однак правління директорів не зобов’язане оголошувати виплату дивідендів, а
акціонери не мають невід’ємного права на виплату дивідендів. Адже немає гарантії,
що основний капітал зросте в ціні. Остання може і знижуватися.
Привілейовані акції також є процентними частками власності корпорації.
Однак власники привілейованих акцій мають більше прав. Вони мають привілеї
порівняно з власниками загальних акцій. Насамперед власники привілейованих
акцій мають переваги стосовно дивідендів. Хоча привілейовані акції також не гаран-
тують виплати дивідендів, однак у випадку проголошення такого рішення прав-
лінням директорів власники привілейованих акцій отримують їх раніше, ніж
власники звичайних акцій. Трапляється й таке, що власники привілейованих акцій
отримують дивіденди, а власники звичайних — ні. Власники привілейованих акцій
мають перевагу і у випадку ліквідації корпорації.
Облігації. Крім акцій більшість корпорацій випускає також позикові цінні
папери, або облігації. Це своєрідна форма позичення грошей. Іншими словами,
купується не частка власності корпорації, а власник облігації надає позику корпо-
41 Недуже важко здійснити, якщо деякі акціонери «С- корпорації» неє працівниками, а сума такого
розподілу настільки велика, що розміри зарплат або винагород виходять за межі, встановлені ІКС.
г Див. Непп апсі АІехапсІег, §§ 154—161.
43 У випадку із закритими корпораціями статті договору про корпорацію можуть обмежувати
процес переміщення акцій. Це робиться для того, щоб не втрачати контроль над корпорацією.
486
Розділ XV
рації. Облігація дає безумовну гарантію виплати корпорацією вказаної суми
власнику облігації у визначений термін. Крім того, власник облігації має право на
періодичні процентні виплати. Наприклад, корпорація АБВ випустила десятирічну
облігацію вартістю 1000 дол. США, із сплатою 6 % річних. Покупець облігації
платить корпорації 1000 дол. США. Остання зобов’язується відшкодувати покупцю
цю суму через десять років. Але протягом цих десяти років корпорація погоджується
виплачувати покупцю шорічно 6 % номінальної вартості кредитного білета, або
60 дол. США за рік. На відміну від акціонерів власники облігацій не мають права
голосу і не отримують дивідендів. У даному випадку встановлюються дебітно-
кредитні відносини між корпорацією та власником облігацій.
е.	Організаційна структура і повноваження
Права власності та управління корпорацією належать трьом категоріям людей:
(1) акціонерам, (2) директорам, (3) уповноваженим особам. Управлінням займають-
ся директори, уповноважені особи та акціонери. Кожна група має чітко визначені
права щодо цього.
Права та обоє ’язки акціонерів. Права акціонерів виписуються в пунктах догово-
ру, постановах корпорації та в законі штату про корпорації. Акціонери мають і
повні, і обмежені права стосовно контролю книг бухгалтерського обліку та
реєстрації, наприклад для одержання інформації про справи корпорації44.
Акціонери фактично не беруть участі в діяльності корпорації. Вони також не мають
права діяти особисто від імені корпорації. Головне поле їх діяльності — це голосу-
вання на зборах акціонерів. У більшості штатів прийнято обов’язково проводити
акціонерні збори щорічно. Про це акціонери завчасно інформуються письмово.
Кожен акціонер має право на один голос стосовно власної частки загального
капіталу. Але він не обов’язково повинен бути присутнім на зборах. Для голосування
з якогось питання акціонер може передати свій голос уповноваженій особі,
оформивши відповідне доручення. І така форма голосування досить розповсюдже-
на. Адже відкриті корпорації мають велику кількість акціонерів, і проводити збори
за участю всіх просто неможливо.
Завдяки праву голосу акціонери контролюють діяльність корпорації трьома
основними шляхами. (1) Вони можуть: (1) обирати або усувати з посади директорів 45 46;
(2) вносити поправки до договору та постанов корпорації; (3) погоджуватись або не
погоджуватись із екстраординарними змінами в корпорації, наприклад такими, як
злиття з іншою корпорацією.
Акціонери через їх обмежену відповідальність не несуть зобов’язань за жодні
корпоративні борги або інші операції. Виняток становить лише розкриття таємниць
корпорації. Якщо ж корпорація банкрутує, акціонери втрачають тільки свої вклади .
Права акціонерів у корпораціях відкритого типу. У великих корпораціях від-
критого типу права акціонерів фактично не поширюються на керівництво під-
приємством. Акціонери довіряють управління посадовим керівним особам —
менеджерам. Без погодження з керівниками корпорації більшість акціонерів не на-
магається брати на себе будь-які повноваження. По-перше, вони вважають себе
просто пасивними інвесторами. Крім того, акціонери часто не вірять у свої сили сто-
совно удосконалення діяльності корпорації або ж у здатність проконтролювати
керівництво корпорації. До того ж це вимагає багато часу, грошей, енергії (потрібно
організовувати опозицію, шукати підтримки у інших акціонерів тощо).
Все-таки є секрети бізнесу і не варто їх розкривати для конкурентів корпорації.
5 Директори звичайно працюють повний термін. Якшо ж акціонерам не вигідно співпрацювати
з директором, його просто не обирають на новий строк. Однак акціонери мають право усунути дирек-
тора і достроково, але для цього необхідно вказати причини, конкретні статті закону і зібрати більшість
голосів. Див. НМВСА § 8.08(а).
46 Див. Непп апсі АІехагиіег. §§ 199—203.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	487
Акціонери відкритих корпорацій інколи робили спроби посилити контроль над
корпорацією. Для цього існують навіть відповідні федеральні закони. Розділ 14 За-
кону про обмін цінних паперів (Зесигіііез ЕхсНап^е Асі) та деякі підзаконні акти
чітко регулюють процедуру отримання доручень від акціонерів відкритих кор-
порацій47. Крім того, з метою уникнення шахрайства, нечесного ставлення до
акціонерів закон і підзаконні акти передбачають відповідну процедуру складання та
відправлення на узгодження щорічного звіту. Затвердження останнього також регу-
люється. Акціонери, навіть за дорученням, повинні мати можливість голосувати за
чи проти висловлених правлінням пропозицій. Крім того, керівництво корпорації
зобов’язане включати в такий документ пропозиції, заяви окремих акціонерів, вони
також повинні бути проголосованими. Розділ 14 сповідує політику «корпоративної
демократії» і забороняє керівництву тлумачити корпорацію як його виключну
власність48.
Директори. Директори відповідають за управління корпорацією та проведення
загальної політики. Перші директори вказуються в договорі про корпорацію або
обираються засновниками. Вони працюють на своїх посадах до перших річних
зборів акціонерів або до виборів і призначення їхніх наступників. Надалі дирек-
тори обираються більшістю голосів акціонерів, як правило, терміном на 1 рік4 * .
Кількість директорів у корпорації може бути різною; в деяких штатах обирають не
менше трьох, а в деяких працює один.
Директори, керуючи діяльністю корпорації, регулярно проводять збори
правління. Вони не мають права діяти індивідуально від імені корпорації. До вико-
нання береться тільки спільне рішення правління. На відміну від простих
працівників, дії яких від імені корпорації повинні бути нею затверджені, директори
керують корпорацією тільки заручаючись згодою правління. Вони приймають
основні рішення стосовно нормального функціонування корпорації. Насам-
перед це проголошення та виплата дивідендів акціонерам, призначення посадо-
вих осіб, контроль за їх роботою та усунення від роботи, прийняття фінансових
рішень.
Директори розпоряджаються власністю інших осіб, вони є своєрідними
«опікунами», які мають зобов’язання і перед акціонерами, і перед корпорацією.
Опікунство вимагає від директорів турботи про акціонерів та лояльного ставлення
до них. Йдеться насамперед про сумлінність та ділову розсудливість у веденні справ
корпорації. Директори повинні здійснювати опіку якісно, помірковано, як при
вирішенні своїх особистих справ. Це стосується і підприємницької інформації .
Директорам, крім всього іншого, забороняється використовувати загальні фонди
або конфіденціальну інформацію корпорації для задоволення своїх особистих пот-
реб, конкурувати з корпорацією, незаконно використовувати комерційні таємниці
та продавати контрольний пакет акцій без згоди корпорації 51 *. Директор, який по-
рушує обов’язки опіки або лояльності, несе відповідальність перед корпорацією та
акціонерами.
Службовці. Службовці корпорації відповідають за поточну діяльність корпо-
рації. В більшості випадків їх беруть на роботу і звільняють за згодою правління
директорів. Йдеться насамперед про головного управляючого справами, президента,
віце-президента, бухгалтера та секретаря. Службовці виконують рішення прав-
ління та керують поточною діяльністю корпорації. Власність службовців у самій
корпорації обумовлюється в контракті, хоча ніколи вона розподіляється рішенням
правління.
" Див. 15 П8.С.А. § 78 п.
Див. МеЛса! Соттіпее/ог Нитап Зесигіїіев & ЕхсЬап^е Сотт., 432 Е.2д 659 (О.С. СІГ. 1970).
? Хоча у більшості штатів законодавство дозволяє обирати директорів на довший термін.
0 Див. Зтіг/і V. Уап Согкот, 488 А.2д 858 (Веі. 1985).
51 Див. Непп апсі АІехапсіег, §234; КМВСА§8.30; (ДоЬе М'ооіеп Со. V. Ііііса Сав & ЕІесігіс, 121 КЕ.
378 (Г4.¥. 1918).(Сагд050. ¥.).
488
Розділ XV
Службовці мають ті ж самі обов’язки опіки та лояльності перед корпорацією,
акціонерами, що і директори. Крім того, вони повинні забезпечувати злагоджену
роботу усіх підрозділів корпорації52. Службовці, що працюють за контрактом, не
можуть виступати від імені корпорації без повноважень на не. Навіть уповнова-
жені службовці мають укладати контракти, якшо вони не оформлені як агенти кор-
порації.
Позови (клопотання) акціонерів. Порушення керівництвом корпорації своїх
обов’язків можуть бути предметом позову з боку акціонерів. Акціонери мають право
зареєструвати «прямий» або «непрямий» позов. Прикладом прямого позову є
примушення керівництва оголосити і сплатити дивіденди 53. Він є прямим, тому що
тут йдеться про посилення обов’язків службовців стосовно акціонерів.
«Непрямий» позов — це позов на посилення обов’язків службовців стосовно
корпорації. В таких позовах акціонери порушують справу від імені потерпілої кор-
порації. Якщо неправомірні дії директорів, службовців завдають збитків самій кор-
порації, остання може порушити справу проти своїх службовців або директорів. Але
ж директори та службовці контролюють корпорацію, і вони все робитимуть, шоб
остання їх не переслідувала. Непрямий позов акціонерів якраз і дає змогу корпо-
рації порушити справу. Навіть один акціонер має право порушити справу від імені
корпорації. Він може вимагати відшкодування завданої шкоди (і великої, і малої),
не маючи при цьому ніяких персональних збитків. У разі виграшу непрямого
позову та задоволення інтересів корпорації позивач-акціонер має право на відшко-
дування з її боку витрат (наприклад, оплата послуг адвокатів), які були зумовлені
позовом 54.
Оскільки непрямі позови мало зачіпають особисті права громадян, законодав-
ство та судочинство обмежують такі позови з метою уникнення зловживань.
Наприклад, закон зобов’язує, щоб ініціатор непрямого позову був акціонером, який
подає заяву про порушення справи. За таких обставин унеможливлюється придбан-
ня особою акцій після заяви про порушення справи лише з метою подання позову.
Крім того, за законом, акціонери, які бажають порушити справу, повинні дати
керівництву час для вирішення проблеми або усунення недоліків. Нарешті, якщо
інші, не зацікавлені, директори визначили, шо_позов спрацює не в інтересах кор-
порації, суд може відхилити таке клопотання 55.
Правило винесення рішень. Якщо акціонери подають позов на директорів та
службовців корпорації, то останні мають право використати «правило винесення
рішень»56. Це правило випливає з «презумпції про те, шо при прийнятті ділових рішень
директори та службовці керувалися наявною інформацією, діяли чесно, сумлінно
і були впевнені, що все робиться в інтересах корпорації»57 58 *. Однак суд не бере до уваги
це правило, якщо за рішенням правління криються певні наміри . Це правило до-
пускає лише ненавмисні помилки та слабо обгрунтовані управлінські рішення.
Якщо ж директори свідомо дозволили корпорації порушити закон, то це правило не
спрацьовує39. З іншого боку, директорам великих корпорацій, які вповноважені
здійснювати загальну політику корпорації, не дозволяється займатися ретельною
перевіркою працівників з метою виявлення незаконності в їхніх діях, якщо відсутні
обгрунтовані підозри б0.
Див. КМВСА, § 8.42; Непп апіі Аіехапііег, §§ 219—243.
/ Див. Непп апіі Аіехапііег, §360; Соїііеу V. СгапііеІІ & Соїііеу Со., 105 М.Е. 818 (М.У. 1914).
Див. Непп апсі Аіехапііег, §§ 361—367.
Див. Непп апіі Аіехапііег, § 362.
Див. Сіагк (виноска 2), § 3.4.
5 Атпзоп V. Сетз, 473 А. 20 805, 812 (Оеі. 1984).
58 Див. Зіпсіаіг ОН Согр. V. І.етеп, 280 А. 20 717, 720 (Оеі. 1971); ЗсМепзку V. 237. М.Е. 20 776
(III. Арр. 1968); Негаїїі Со. V. Зетіеіі, 472 Е. 20 1081 (10 (11 Сіг. 1972).
Див. Міііег V. Атегісап ТеіерИопе & Теіе^гарН Со., 507 Г. 20 759 (30 Сіг. 1974).
Див. СгаИат V. АНіз-СкаІтегз Мапи/асіигіпз Со., 188 А. 20 125 (Юеі. 1963).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	489
є. «Підняття завіси корпорації»
Господарська самостійність корпорації, обмежена відповідальність її акціо-
нерів повинні служити благородній соціально-економічній меті. Однак в окремих
випадках суд може примусити корпорацію розкрити публічно свою діяльність, свою
структуру. Такі дії ше називають «підняття завіси корпорації». Законодавство шодо
цього в різних штатах різне61. Завжди можна легко переконати у необхідності
підняття завіси. Проте успіхом така акція завершується рідко, крім випадків, коли
структури корпорації використовуються з метою шахрайства, уникнення виконан-
ня передбачених законом обов’язків, а то й здійснення злочину. Якщо ж. говорити
про корпорації закритого типу, то можливостей для підняття завіси тут, як правило,
досить мало.
Формальні підходи. Суди Нью-Йорка приймають рішення про проведення
перевірки корпорації навіть у випадку недотримання останньою певних формаль-
ностей, таких як розкриття діяльності до завершення процесу об’єднання в кор-
порацію, нехтування проведенням зборів директорами (правлінням), відсутність
встановленого правила розподілу власності між акціонерами та корпорацією6".
Такий «формальний» підхід дає змогу' інколи виявляти акціонерів та службовців
закритих корпорацій, котрі дозволяють своїм близьким друзям та членам сімей зай-
матися бізнесом неофіційно, ігнорувати вищевказані корпоративні формальності та
плутати особисте і спільне майно.
Недостатньо капіталізована діяльність. В більшості штатів основна увага
приділяється не формальностям, а «недостатній капіталізації», коли значні капітали
компанії витрачаються марно, мало коштів спрямовується на основну діяльність і
є небезпека зазнати великих збитків63. Не слід думати, що стати банкротом це
приватна справа корпорації, тут повинні враховуватись і громадські інтереси. За
умов недостатньо капіталізованої діяльності неможливо буде компенсувати збитки
потерпілому населенню, та й платники податків повністю нестимуть на собі тягар
втрат, яких ніхто не компенсує. Суди схильні захищати основний капітал, тобто
підприємців-кредиторів, банкірів, а не просто потерпілих кредиторів. Справа в
тому, що підприємець-кредитор, банк, може надати можливість компанії виконати
авансові виплати64.
Фіктивні корпорації. Часто акціонери однієї корпорації є членами іншої, так
само як одна компанія може володіти контрольним пакетом акцій іншої. Якщо
дочірня компанія вважається «фіктивною» і нею керує основна компанія, корпо-
ративністю дочірньої компанії можна знехтувати для нарощування обсягів
діяльності основної компанії. Найбільш доречним це буде тоді, коли дочірня
компанія займається ризикованим підприємництвом 6 .
Теоретично підняття завіси стосується корпорацій як відкритого, так і
закритого типів. Однак практика не знає випадків, коли б акціонери корпорацій,
акції яких відкрито продаються, несли персональну відповідальність за зобов’я-
зання корпорації. Навпаки, при піднятті завіси корпорації відкритого типу від-
повідальність, як правило, несли керівники підприємства, основні корпорації, які
віддавали накази, або групи корпорацій, які діяли в економічному союзі66 *.
Вибір закону при піднятті завіси корпорації. «Внутрішні справи корпорації», як
правило, регулюються законом штату, на території якого вона створена, зареєстро-
вана. Однак стосовно підняття завіси деякі суди вирішують ці питання за законом
61 Див. Непе аті Аісхапсіег, §146.
” Див. Міікоюку V. Сагіїоп, 223 \.Е. 2(1 6 (М.¥. 1966).
° Див. Міпгоп V. Сачапеу, 364 Р. 2(1. 473 15 СаІ. Кр(г. 641 (Саі. 1961) (офіційна заява).
м Див. Сопзитег'і Соор. У. ОІзеп, 419 N.¥2. 2(1 211 (’Л'і». 1988); кіс/огіа ДІемаїог Со. V. МегДеп Стіп Со.,
283 N.¥2.2(1 509 (Міп. 1979).
® Див. Сті$ V. Іаке АіЬе.іго5 о/ ()иеЬес, 843 Р. 2д 145 (ЗО Сіг. 1988).
6 Див. Дауісі ВагЬег. Ріегсіпз іке Согрогаїе Уві!, 17 \¥Ц1атеііе Ь. Нєу. 371,372 (1981).
490
Розділ XV
штату, в якому діє корпорація 67Особливо це стосується штату, де створені вигідні
умови для діяльності об’єднання. Хоча закони штату в повній мірі врегульовували
підняття завіси, було створене ще й федеральне загальне право про підняття завіси.
Воно застосовується у випадках визначення зобов’язань стосовно збереження ото-
чуючого середовища під час банкрутств підприємств. Крім того, федеральні закони
про охорону навколишнього середовища передбачають міру відповідальності
«власників» та «підприємців». Деякі суди перекладають контроль за виконанням
цього обов’язку на акціонерів або основну корпорацію, яка повинна передбачати
витрати на очищення навколишнього середовища від токсичних відходів, не дово-
дячи справу до підняття завіси. Все це свідчить про те, що акціонери, основна
корпорація без ентузіазму «працюватимуть» з компанією, яка забруднює на-
вколишнє середовище68 69.
ж. Надзвичайні корпоративні дії
У даному випадку йдеться про дії, які виходять за межі усталеного під-
приємництва і потребують згоди акціонерів. Насамперед мається на увазі: (1) злиття
корпорацій, (2) купівля майна на особливих умовах, (3) призупинення дії за-
сновницького договору .
Злиття корпорацій. Всі штати мають закони, які дозволяють злиття корпорацій
в межах штату. В більшості штатів законодавство санкціонує комбінації штатних та
міжштатних корпорацій70. Однак, незважаючи на те, що закон дозволяє здійсню-
вати спеціальні структурні зміни, їх обов’язково потрібно погоджувати з акціо-
нерами. Щодо цього існує певна процедура: (1) правління директорів усіх
корпорацій затверджують зміни; (2) акціонери всіх корпорацій на зборах шляхом
голосування також затверджують ці зміни; (3) прийняті зміни реєструються в
адміністрації штату; (4) при виконанні та узгодженні всіх формальностей штат
видає сертифікат, шо дозволяє злиття діючих корпорацій 71 72.
Акціонери, не згодні із структурними змінами, прийнятими більшістю голосів,
мають законодавчу підтримку. У багатьох штатах закони передбачають, шо не
згодний із змінами акціонер не обов’язково стає членом нової об’єднаної корпо-
рації. Незгодні акціонери мають права «незгоди» та «експертизи», тому вони можуть
примусити корпорацію купити їхні акції по ціні, яка була до затвердження рішення
про злиття корпорацій. Однак у деяких випадках злиття корпорацій відбувається
таким шляхом, щоб обійти право експертизи.
У процесі злиття корпорацій одна корпорація переміщує все своє майно, фонди
та боргові зобов’язання в іншу (діючу) корпорацію. Після злиття продовжує існувати
лише одна корпорація. Наприклад, корпорації Хі Увирішили злитися, вони погод-
жуються на те, що Увходитьв X. При злитті X поглинає У, У закінчує існування
як окрема одиниця, а Xпродовжує існувати. Після злиття діюча корпорація А”ав-
томатично набуває всіх прав, привілеїв та активів корпорації У, а також її забор-
гованостей та зобов’язань. Акціонери зліквідованої корпорації можуть отримувати
готівку, облігації або й акції діючої корпорації залежно від умов договору про
злиття 7 .
7 Див. НатШоп (виноска 2) § 6.7, а також розділ VII.
Див. СпііесіЗіаГеа V. Каувег-Косії Согр. 910 Е 2д 24 (15( Сіг. 1990); }о!Іуп М/§. Со. V. Т.І. }атеі & Со.,
893 Е.20 80 (5(Ь Сіг. 1990); КаїИгуп К. НеДі. ЕпУігоптепїаІ ОЬІіваїіопа іп Вапкгирісу. 10.04 (У/аггеп богіїат
& Ьатош 1993).
69 Зареєстроване банкрутство також є екстраординарною подією, однак тут погоджень з
акціонерами не потрібно.
70 Див. ЯМВСА, § 11.07.
7‘ Див. ЯМВСА, § 11.01-11.07
72 Див. Непп апсі Аіехапсіег, §§ 349, 346.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	491
Продаж активів. Корпорація, придбавши всі активи іншої корпорації, має
право ними володіти і управляти в межах, передбачених законом. Тут не вимагається
згоди її акціонерів. Однак у випадку продажу великої частини своїх активів струк-
тура корпорації, акції якої продані, зазнає істотних змін, тому такі дії необхідно уз-
годжувати з правлінням директорів і акціонерами.
Як правило, корпорація, яка набуває права над акціями іншої корпорації, не
відповідає за зобов’язання корпорації, яку поглинають. Проте може бути взяте
зобов’язання: розпродаж активів не перетворювати в перепродаж, не вести розпро-
даж безвідповідально, шахрайським способом73 74.
Припинення або закінчення терміну дії. Припинення існування корпорації
починається з «ліквідації»: законом передбачено припинення існування корпо-
ративного суб’єкта, юридичної особи. З цього моменту починається процес розп-
родажу корпоративних фондів, майна, розподіл готівки серед кредиторів та
акціонерів. Звичайно, ліквідацію корпорації необхідно узгодити з акціонерами.
У цій справі не повинно бути розбіжностей.
Ліквідувати корпорацію можна: (1) на основі закону штату, де вона розташова-
на; (2) після закінчення терміну дії сертифіката; (3) за добровільною згодою
акціонерів та правління; (4) в результаті спільних дій акціонерів; (5) за вироком суду.
Суд може винести вирок про ліквідацію корпорації за невиконання адмініс-
тративних вимог, за шахрайство або неправильну інформацію відомством штату,
зловживання правами корпорації, неправильну реєстрацію компаній тощо ' .
Вимушена ліквідація застосовується у випадку, якщо правління директорів зосеред-
жується лише на своїй приватній діяльності або вдається до неправомірних рішень.
Однак суди завжди обережні у винесенні вироку про ліквідацію, тому що директори
у цій ситуації несуть відповідальність за влаштування справ корпорації на користь
кредиторів і акціонерів.
Ліквідація передбачає збір коштів (активів, фондів) для оплати зроблених
витрат, задоволення вимог кредиторів, розподіл накопичень фондів після вилучен-
ня суми зобов’язань75 76. Під час ліквідації корпорації судова експертиза не потрібна.
Насамперед борг сплачується кредиторам, потім акціонерам згідно з перевагами, які
надаються їм при ліквідації. Мається на увазі пропорційний розподіл фінансових
залишків фондів після виконання усіх зобов’язань .
з. Тендерні пропозиції
«Дружні» та «ворожі» злиття корпорацій. Перебрати на себе управління іншою
корпорацією можна шляхом купівлі значної частини акцій її основного капіталу та
тих, що зберігають право голосу. Це робиться через біржу або шляхом «тендерної
пропозиції». Остання може надійти в будь-який час, якщо корпорація-покупепь
(особи або групи осіб) запросила акціонерів «визначеної» для злиття корпорації до
участі в тендерних торгах. Запропонована компенсація може бути у вигляді готівки
або цінних паперів, і за розміром вона виша ринкової ціни акцій цієї корпорації.
Якщо правління корпорації виступатиме проти злиття, то таке злиття вважається
«ворожим», якшо — за, то — «дружнім».
Федеральне регулювання тендерних пропозицій. У зв’язку із відкритістю торгівлі
цінними паперами федеральні закони, зокрема Закон Вільямса (У/і11іатх Асі), чітко
регулюють тендерні пропозиції. Тут йдеться про декілька аспектів77. Закон вимагає
розкриття факту будь-якої купівлі на ринку, якщо йдеться про більш ніж 5 % основ-
3 Див. Непп апіі Аіехапііег, аі. 967—968.
74 Див. там же, аг. 746—747.
75 Див. там же, аі. 1155.
76 Див. там же, аі. 990.
77 Див. 15 О.8.С.А. §§ 78т(д)-(е), 78п(й)-({).
492
Розділ XV
ного капіталу корпорації, яку купують згідно з Правилами Комісії з питань обміну
цінних паперів (Бесигігіез апд ЕхсЬапее Сотті55Іоп — 8ЕС). Крім того, оферент
тендера, пропонуючи купити мінімум (5 %) основного капіталу компанії, пови-
нен розкрити цей факт і прагнути спланувати свою тендерну пропозицію із
вигодою для визначеної до злиття корпорації. Інші розділи Закону Вільямса регу-
люють умови, терміни, сам процес висунення тендерних пропозицій 78.
Тактика протидії «ворожому» злиттю корпорацій. «Вороже» злиття, як правило,
пов’язане із скороченням управлінських працівників визначеної для поглинання
корпорації. Рятуючи свою кар’єру, керівники цих корпорацій чинять опір торгам,
вдаючись до різних тактичних прийомів. Опір злиттю виливається в своєрідну
«війну». Адміністрація корпорації, яку поглинають, прагне переконати акціонерів
у тому, що злиття не сприятиме інтересам корпорації. Досить часто організовується
і подається позов до суду, який вибудовується, як правило, на порушеннях феде-
ральних захисних заходів та антитрестівського законодавства. Крім того,
розігрується сцена так званого «білого лицаря» — оферента, який нібито наобіцяв
керівникам та акціонерам золоті гори після злиття. Ще інколи вдаються до тактики
«отруєної пігулки». Вона передбачає надання акціонерам права виступати проти
корпорації, що поглинається, і це робить її менш цінною для «ворожого» оферента.
Інколи, щоб припинити протидію «ворожому» злиттю корпорацій, вдаються до
більш дорогої тактики, а саме до викупу акцій корпорації, яку поглинають. Вони
продаються тендерним оферентом як страховий внесок у розрахунку на те, що
злиття буде припинено 79.
Діяльність керівництва в ситуації примусового злиття корпорацій. При наяв-
ності конфліктів під час злиття корпорацій керівництво докладає зусиль до їх
розв’язання 80 *. На основі рішення Верховного суду Делавера стосовно справи ком-
панії Ревлон проти холдингової компанії МасАпАгет & РогЬез НоісИп^, Іпс. виникло
«зобов’язання Ревлона». Дії керівництва мають узгоджуватися з правилами ведення
підприємництва, тобто суд повинен переконатися, що дії керівництва спрямовані
на захист не власних, а корпоративних інтересів 82. Якшо продаж компанії стає
неминучим, правління директорів повинно спрямовувати свої зусилля не на збе-
реження корпорації, а на максимальне підвищення її вартості із вигодою для
акціонерів. Таким чином, керівництво повинно виступати «учасником аукціону»
і запевняти акціонерів, що продаж (злиття) є в даній ситуації найкращим
варіантом 83 84.
5. Компанії з обмеженою відповідальністю
Компанія з обмеженою відповідальністю (Еітіїесі ІіаЬіІііу сотрапу —ЬЕС) — це
нова форма організації підприємницької діяльності в США. Вона вперше виникла
в 1977 р. в штаті Вайомінг . ЬЬС діють сьогодні в 40 штатах, де їм приділяється
увага, незалежно від їхнього фінансового становища85. Подібно до товариств з
обмеженою відповідальністю, ЬЬС — не корпоративна форма діяльності, яка перед-
78 Див. Ед$аг и. Мііе Согр., 457 ІД.8. 624 (1982), а також розліт IX.
79 Більш детально про це див. СІагк, § 13.6.
80 Див. СІагк, § 13.6.3.
8' Див. 506 А.2Д 173 (Беї. 1985).
2 Див. Рєуіоп, ід, ІІпосаІ Согр. у. Мева Реіюіеит, Іпс., 493 А.25 946 (Беї. 1985).
83 Див. Рагатоипі Соттипісаііопв Іпс. V. О УС, Іпс.,637 А. 25 34 (Беї. 1994).
84 Див. іУуо. 5іаі. §§ 17—15—101 іо-136 (1977); Сотрогаїіопз апсі Оіііег Визіпезз Аззосіаііопз: Зіаіиіез,
Киїез апсі Еогтз.
85 Див. Акоп Я. Магііп. БіїшіеЬ ІДаЬіІку Соїпрапіез: ТЬе Месу бате іп Тосуп. С936 АІД-АВА 89 (1994);
Рай! С. Ропег & Потав И< Уап Оуке. кітіїесі ЬіаЬІІііу: Ап Оуєґуієсу, 49 З.Міззоигі Ваг 275 (¥и!у—Аи^изі
1993).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	493
бачає обмежену відповідальність її членів (власників компанії)86. Служба внут-
рішніх бюджетних надходжень встановила, шо ЬЬС, як некорпоративна форма
діяльності, підлягає оподаткуванню за нормами товариства. У даному випадку
доходи одержують безпосередньо власники, і вони підлягають прямому оподатку-
ванню. Це є перевагою порівняно з корпоративною формою власності87. Проте
якщо товариство з обмеженою відповідальністю передбачає обмежену відпові-
дальність своїх членів, то партнери по ЬЬС мають право на участь в управлінні. Крім
того, відпадає потреба в партнерах з повною відповідальністю, як це вимагається в
товариствах.
ЬЬС притаманна більша гнучкість прав, ніж закритим корпораціям. Її статути,
як правило, дозволяють визначати всі елементи структури сторін, що укладають
договір, подібно до основного договору про товариство. Власники тут можуть за-
кладати в договір більш демократичні принципи управління, ніж це дозволяється
в закритих товариствах. В статутах ЬЬС не передбачені обов’язкові структури та
ієрархії акціонерів, директорів, службовців, а також відповідні правила проведення
зборів та голосування. Члени ЬЬС мають право управляти діяльністю фірми
самостійно або через обраних директорів 88. Таким чином, ЬЬС має переваги і перед
товариством з обмеженою відповідальністю, і перед корпорацією. Однак недоліком
ЕЬС є те, що кількість інвесторів тут не повинна перевищувати 35 членів.
Гнучкість в організації ІД.С зовсім не означає, що це є повністю неформальне
утворення. Її статут вимагає, наприклад, реєстрації документів. Інколи 1_ЬС, як і
товариства, прагнуть до збереження перехідних форм оподаткування. Проте ЬЬС не
має чітко визначених основних корпоративних характеристик89. Оскільки всі
різновиди ПС мають обмежену відповідальність, вони характеризуються тільки
однією із трьох ознак: (1) централізоване управління; (2) принцип більшості голосів
при ліквідації; (3) заборона переміщення процентних доходів членів ЬЬС. ІК8 роз-
роблено 14 інструкцій стосовно фінансової діяльності ЬЬС. Вони якраз і допома-
гають охарактеризувати ЬЬС в різних штатах залежно від наявності або відсутності
в них основних корпоративних ознак 90 91.
Б. Регулювання пропозицій стосовно розпродажу
цінних паперів
1. Регулювання цінних паперів на федеральному рівні
Більшість статей федерального законодавства про відкриті корпорації регулю-
ють процес випуску та розпродажу цінних паперів 9 . Головною метою такого регу-
лювання є захист інвесторів, які їх купують. Це робиться двома шляхами. По-перше,
корпорація, яка випускає акції, повинна публікувати достовірну інформацію про
себе. На відміну від інших товарів цінні папери не мають еквіваленту і можуть випус-
катися в необмеженій кількості. Вартість цінних паперів залежить від рентабель-
ності або перспектив організації, яка їх випускає. Тому правдива інформація про
компанію дуже важлива для її інвесторів. По-друге, федеральні закони гарантують
доступ до інформації всім акціонерам. Так, закон передбачає штраф для тих, хто
ю Див. МагкА. Загнем. Аге Еітпесі ЕіаЬПпу Сотрапу Іпіегезіз їесигіїіез?, 19 РерреіДіпе Е. Кеу. 1069,
1073 (1992).
87 1К5 випустила перше правило з урахуванням умов штату Вайомінг. Див. Кєу.Кці. 88-76, 1988-2
С.В.360.
88 Див. Загнеш аі. 1074-76, (виноска 86).
9 Див. Мопіаеу V. Сотті&іопег, 296. ЕГ.8. 344 (1935) ап<3 Тгеа$.Ке£. 301.7701-2(а)(2)-(3); Зачепі, аі
1076.
90 Див. Яву. Киї. 93-50, 1993-25 1ЯВ 13 (ХУея Уігвіша) апсі Кеу.Киї. 94-30, 1994-19 ІКВ 6 (Капзаа).
91 Див. 8есигіііе5 Ке^иіаиоп: Зеїесіед Зіаіиіеь, Киїез апсі Еогпи (ЗУея, 1995).
494
Розділ XV
використовує спеціальну внутрішню інформацію про корпорацію для продажу її
цінних паперів.
Основні федеральні закони. Федеральне управління процесом реалізації цінних
паперів почалося після краху фондової біржі в 1929 р., тобто після розвалу ринку
цінних паперів 92. Закон про цінні папери (Зесигіїіез Асі — 5А (1933 р.) та Закон про
обмін цінних паперів (Зесигйіез ЕхсЬап§е Асі — 8ЕА (1934 р.) — основні федеральні
нормативні документи в цій сфері. Хоча зазначені закони взаємопов’язані, вони по-
різному впливають на ринок цінних паперів. Закон про цінні папери 93 в основному
регулює випуск нових цінних паперів. Він вимагає відкритої публікації всієї інфор-
мації про випуск «зареєстрованих звітів» і передачі їх потенційним покупцям.
Закон про обмін цінних паперів 94 врегульовує розпродаж цінних паперів вже на
відкритих ринках. 8ЕА зобов’язує публікувати всю важливу інформацію для
акціонерів, майбутніх покупців, для всіх корпорацій, які торгують акціями на
біржах, а також для компаній з активами більше 5 млн. доларів та кількістю
акціонерів не менше 500. Згідно із Законом 1934 р. створено федеральну Службу
управління цінними паперами та Комісію з питань обміну цінних паперів, які на
федеральному рівні відповідають за законодавче врегулювання процесів,
пов’язаних з цінними паперами. Закон 1934 р. уповноважує 8ЕС боротися з будь-
якими проявами фальсифікації, шахрайства, пов’язаними із продажем та купівлею
цінних паперів 95.
Посилення управління цінними паперами. Порушення законів та правил обігу
цінних паперів можуть переслідуватися у судовому порядку або в інший спосіб,
визначений 8ЕС. Щоб посилити контроль за обігом цінних паперів, переважно
звертаються до суду. Для цього є відповідні федеральні закони і закони прийняті
штатами.
Правило 10Ь-5. Правило 10Ь-5, встановлене 8ЕС згідно з федеральним Законом
1934 р., служило базою для більшості судових справ про незаконні корпоративні
повідомлення або приховування з боку корпорацій 96 *. Правило забороняє обнаро-
дування неправдивої інформації або приховування очевидних фактів стосовно про-
дажу або купівлі будь-яких цінних паперів. Воно також унеможливлювало
шахрайство, обман будь-якої особи в процесі підприємницької діяльності. Кожен
акціонер мав право порушити справу про збитки. І відповідальність корпорації
перед законом тут була досить значною, особливо якщо йшлося про виплату ком-
пенсації всім потерпілим акціонерам . Проте згодом після розвитку законодавчої
бази в цій галузі Верховний суд вніс до правила деякі зміни, щоб не виникало ба-
жання вдаватися до обману та фальсифікацій 98.
Внутрішня торгівля. Згадане вище правило 10Ь-5 використовувалось для
розкриття фальсифікацій, приховувань інформації в проспектах, звітах, інших
публікаціях, які б вплинули на рішення про купівлю та продаж цінних паперів.
Однак воно менш ефективне, коли йдеться про так звану «внутрішню торгівлю».
Мається на увазі продаж-купівля цінних паперів особою, яка володіє
конфіденційною внутрішньою інформацією про умови та діяльність компанії, що
може вплинути на вартість цінних паперів. Ця ситуація знайшла своє відображення
в низці адміністративних рішень та постанов судів, починаючи з 1960-х років.
А кульмінацією тут була відома справа 8ЕС проти техаської корпорації Гульф Сульфур
92 Див. Дт’иі Д. Катег. 8есигігіе8 Ке^иіаііоп іп а МиїїИеЦ (\Уея, 1992); Кіагк, §§ 17.1—17.5 (виноска 2).
93 Див. 1513.8.С.А. §§ 77а—77аа.
94 Див. 15 и.5.С.А. §§
78а-78Ю1-1.
95 Див. 15 Ц. 8. С. А. 78Ї(Ь); 15 ІЗ. 8. С. А. § 80а; 15 V. 8. С. А. § 80Ь; 15 ІЗ. 8.С. А. § 78ааа; 15
13.8.СА. § 24.
Див. 17 С.Р.К. § 240.10Ь-5; Дачісі Д. Яагпег. §§ 18—20, (виноска 92).
92 Див. роздії VII.
98 Див. Етз! & £тзі к Носк/Мег, 425 13.8. 185 (1976); Аапт V. Зесигіїіез & ЕхсИап&е Сотт., 446 (3.8.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	495
($ЕСУ V. Техаз Е&иіі Еиіркиг Согр.) У корпорації Гульф Сульфур службовці
придбали багато акцій, ознайомившись з потрібного інформацією те до її
публічного оголошення. А мова йшла про гарні перспективи дослідного буріння
свердловин на землях власної нафтогазової компанії. Суд змушений був визнати
факт порушення правила 10Ь-5 і покарати винних осіб.
Згідно з правилом 1ОЬ-5 відповідальність за такі дії несе особа, яка за своїми
службовими обов’язками може «розкривати або приховувати» внутрішню
інформацію. Насамперед це стосується службовців і працівників самої корпорації —
продавця акцій. Так, у справі Чіареллі проти США (Скіагеїіа V Ппііед Еіаіез)^0 суд
встановив, шо підсудний, який отримував і використовував у своїх інтересах
конфіденційну інформацію стосовно цінних паперів, працюючи друкарем у фірмі,
не може бути звинувачений. Чіареллі зазнав громадського осуду. У цьому зв’язку
слід згадати і «теорію розтрат або незаконного надбання». Згідно з нею особа, не
перебуваючи в штаті компанії — продавця акцій, все-таки може відповідати за
торгівлю внутрішньою інформацією, якшо вона здобула її шляхом порушення
зобов’язань перед роботодавцем, який є власником такої інформації, і не отримує
ніяких прибутків з неї. Так, газетний репортер, який регулярно отримував від
власника газети внутрішню інформацію і поширював її під час продажу цінних
паперів, поніс відповідальність101 *.
«Розповсюджувачі конфіденційної інформації» — це особи, не зайняті в корпо-
рації, але «розповсюджують» її внутрішню інформацію, використовуючи її в своїх
корисливих цілях. Якшо такі особи отримують з цього користь, грошову або непря-
му (наприклад, «підвищення репутації»), то вони несуть за це відповідальність *02.
У 1980-х роках Конгрес зобов’язав 8ЕС посилити контроль за продажем внутріш-
ньоїінформації корпорацій. Були збільшені штрафи за таку діяльність. Одержані кошти
дали змогу забезпечити 10 % субсидій, які виплачувались як відшкодування 103.
Інші санкції проти розповсюджувачів внутрішньої інформації. Параграф 16 Закону
1934 р. передбачає суворі санкції проти розповсюджувачів внутрішньої інфор-
мації 104 105. Правило 16(Ь) покликане покласти край торгівлі внутрішньою інфор-
мацією. Воно передбачає накладення штрафу на нестійкі, швидко зароблені
прибутки — прибутки від операцій з цінними паперами за 6-місячний період, які
отримують службовці, директори і які сягають 10 % акцій корпорації. Компанія або
акціонер в таких випадках можуть порушити справу. Однак доведення активного
використання звинуваченим внутрішньої інформації ще не є підставою для
відшкодування. На відміну від порушень правила 10Ь-5, більшість порушень
правила 16(Ь) не тягнуть за собою ніяких санкцій, бо вважаються ненавмисними.
При цьому встановлюється лише факт купівлі-продажу (послідовність слідування
не має значення) одного й того ж цінного паперу протягом 6-місячного періоду та
прибутку, обсяги якого встановлюються досить ліберальним методом обліку.
Суб’єкти, які потенційно підпадають під дію правила 16(Ь), повинні звітувати про
свою торгівлю перед 8ЕС, публікувати ці звіти. Це значно полегшує виявлення та
доведення правопорушень. Деякі адвокати фактично тільки на цьому й заробляють.
Проглядаючи звіти 8ЕС, вони визначають корпорації, де має місце незаконна
торгівля, і при необхідності порушують справу від імені корпорації. Незаконні
прибутки порушників перераховуються, сплачуються корпорації, а адвокату
позовника нараховується відповідна винагорода .
” Див. 401 Р.20 833 (2 а Сіг. 1968); 394 Ц.8. 976 (1969); Див. також СІагк. §§ 8.9.-8.10.
100 Див. 445 Ц.8. 222 (1980).
Див. ІМіесі Егаїеа V. Сагрешег, 791 Р.2Ц 1024 (2псі Сіг.1986); 484 17.8.19 (1987).
’ Див. йігкз V. $ЕС, 463 17.8. 646 (1983).
Див. ІпзіОег ТгаОіпб Запсііопа. оГ 1984, 1511.8.СА. § 78ц-1.
105 ^ив' 1$ '-'•Б’С-А. § 78 р., а також Яатег, § 16.
5 При такому судочинстві більше матеріально зацікавлений адвокат, ніж клієнт. Див. Ма^ісіа V.
Сопііпепіпаі Сап Со., 176 Р. 8ирр. 781 (8.О.М.У. 1956).
496	Розділ XV
2. Закони штатів «блакитне небо»
Кожен штат має законодавство, яке регулює пропозиції та продаж цінних паперів
в його межах. Такі закони називають «блакитне небо»106. Як і федеральні законодавчі
акти, закони «блакитне небо» регулюють дії емітентів та продавців цінних паперів, вони
включають статті, що передбачають карну відповідальність за шахрайство. Як правило,
ці закони починають діяти там, де не застосовуються федеральні закони. Вони, зок-
рема, вимагають реєстрації та уточнення цінних паперів і т. ін., а можуть навіть забо-
ронити торгівлю цінними паперами. Закони «блакитне небо» в кожному штаті мають
свою специфіку, хоча в основному всі вони подібні до Уніфікованого закону про цінні
папери (СпіГогт Весіїгіііез Асі), який діє в ЗО штатах 107 108.
Судочинство на основі законів «блакитне небо» не так поширене, як з приводу
порушень правил 10Ь-5 або 16(Ь). Однак судочинство «блакитне небо» розвивається,
оскільки Верховний суд в останні роки обмежив дію федерального правила 10Ь-5.
В. Банкрутство
У дебіторів на момент банкрутства, як правило, борги набагато більші можливос-
тей їх сплатити, відчувається гостра нестача коштів. Банкрутство може наступити в
результаті реорганізації фінансової системи дебітора, ліквідації його фондів,
перевищення боргів над доходами. Банкрутство підпадає під дію федерального закону,
введеного в дію згідно з спеціальними повноваженнями Конгресу, визначеними стат-
тею І § 8 Конституції, стосовно створення в державі «уніфікованих законів про бан-
крутство». Закон про банкрутство—це один з основних федеральних законів. Федеральні
суди мають виключну юрисдикцію при проведенні процедури банкрутства |08. Однак
закони про контракти, власність, позови, які визначають зобов’язання та права клас-
ності і в основному належать до законодавства штату, досить часто застосовуються
разом із федеральним законом про банкрутство 109 110 111.
Не тільки корпорація, а й окремі особи повинні реєструвати факт банкрутства:
особа як власник підприємства — індивідуально, а корпорація або товариство — як
організація, підприємство. Стосовно організацій-банкругів або осіб ведеться
політика підтримки та відновлення прав, шоб дебітор мав можливість відновити
свою діяльність. Для цього створюються сприятливі умови розподілу майна банк-
рута між всіма його кредиторами ||0. Банкрутство може бути добровільним (його
починає сам боржник) або примусовим (з ініціативи кредиторів).
У бізнесі існує два основні види банкрутств. Кожен з них врегульовується
окремим розділом Закону про банкрутство. Розділ 7 Закону про банкрутство
визначає процес ліквідації дебіторського активу та розподілу майна корпорації
серед кредиторів. Розділ 11 забезпечує реорганізацію суб’єкта підприємниць-
кої діяльності, який може продовжувати існування після врегулювання своїх бор-
гових питань з кредиторами 1И. У будь-якому випадку дебітору гарантується
106 Такі закони були розроблені для унеможливлення спекуляцій у цій сфері. Див. НаІІу. 6еі$ег-
Лпеі Со., 242 Ц.8. 539, 550 (1917).
10’ 7В ОпІР. 1_ Апп. 69-132 (5ирр. 1992).
108 Див. 11 С.8.С.А. §§ 101 — 1330. Судові справи стосовно федерального банкрутства — це
компетенція окружних судів, де для розгляду таких справ призначаються судді строком на 14 років.
109 Див. Оа-М С. ЕрЯеіп, 5?е»е Н. №ск!е$ & катеа Р. (¥Міе. Вапкгирісу (ХУезі, 1992); Вгіап Війт. Вап-
кгирісу апсі ОеЬюг-Сгесііюг (іііііе Вгочт & Со. 1993).
110 Див. коса! коап Со. V. Нипг, 29213.8.234 (1934) аміїп СІііса$о, Міїнаикее, 5і. Рай! апсі Рас. В.В.,974
Р.26 775 (7 ш Сіг. 1992).
111 Див. розділ ІЗ, де йдеться про реорганізацію індивідуалів-боржників, шо мають регулярні
доходи. Однак він менше стосується торговців, до яких застовосується розділ 11.У1991 р.69 % зареєстро-
ваних випадків підпадали під дію розділу 12 і 3 % — розділу 11. Загальна кількість зареєстрованих бан-
крутств в тому ж році становила 943987.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	497
звільнення від судового переслідування кредиторів для продовження процесу бан-
крутства.
Розділ 7. Згідно з ним розділом Закону, для ведення справ дебітора призначається
повірник у банкрутстві. Останній є приватною особою, як правило, це адвокат. Він
призначається та утримується судом. Після свого затвердження повірник повинен
зібрати майнові активи дебітора, відмітити кредиторів, зареєструвавши їх заяви,
вирішити спірні питання, включаючи майно або облігації дебітора, а вкінці
розподілити це майно серед кредиторів. Індивідуальні дебітори можуть залишити собі
визначену персональну фактичну власність . Індивідуальні дебітори отримують
відшкодування своїх боргів при умові, якщо вони були зроблені не завдяки шах-
райських чи незаконних дій . Варто зазначити, шо борги, визначені федеральним за-
коном, не виплачуються при банкрутстві зовсім 14. Якшо банкрутом є організація
(корпорація, товариство), вона не виплачує борги, а просто припиняє діяльність і
самоліквідується згідно з законодавством штату. Більшість банкрутств, що підпадає під
дію розділу 7, проходить без ускладнень і завершується протягом місяця.
Розділ II. Положення розділу 11 Закону врегульовують реорганізацію структури
дебіторських боргів з метою створення сприятливих умов для продовження
діяльності. Проведена реорганізація дає змогу знову наймати працівників, платити
податки, робити свій внесок в економіку країни. Реорганізації, що проходять за про-
цедурами розділу 11, менш передбачувані і більш складні порівняно з тими, що вре-
гульовуються розділом 7. У випадках, шо підпадають під дію нормативних положень
розділу 11, дебітору дозволяється продовжувати поточну діяльність. Він діє як
«дебітор-власник», але вже під контролем Г15. Керівники дебітора свої рішення
(зобов’язання) погоджують з повірником для збереження майна, фондів з вигодою
для кредиторів 116. Призначається «комісія кредиторів», яка складається із головних
кредиторів, готових допомогти дебітору. Така комісія покликана захистити інтереси
«основних кредиторів», які не мають боргів. Однак вимоги «основних кредиторів»
залежать від інших кредиторів, серед яких є захищені кредитори (власники застав,
фактичного майна та власники гарантованого процента від персональної власності).
Крім того, перевага надається грошам, які потрібно сплатити робітникам та податки
державі.
Для успішного закінчення реорганізації, згідно з вимогами розділу 11, суд
повинен «затвердити план реорганізації», за яким старі борги дебітора обмінюються
на нові. Дебітор звичайно погоджується із запропонованим планом реорганізації.
Щоб план затвердити, він повинен задовольняти ряд вимог, які ми тут не розгля-
датимемо 1І7.
Однією з найважливіших вимог плану є надання кожному кредитору
можливості отримати компенсацію згідно з розділом 7, якщо іншого не обумовлено.
Крім того, суд схвалює план тільки у випадку, якщо за нього проголосували
кредитори 11 , або він визнаний судом як «справедливий та достатній», щоб
виплатити кредиторам борги згідно з «пріоритетним правилом»119. Тобто всі борги
повинні виплачуватись повністю навіть за рахунок капіталу акціонерів. За цим * 45
112 Див. 1117.5.С.А. § 522(Ь). За законами штату звільняються від оподаткування засоби торгівлі
індивідуальних дебіторів, товари домашнього вжитку, одяг, ювелірні вироби та деякі сільськогосподарсь-
кі тварини, а також ферми.
1‘3 1Ш.5.СА. § 727(а).
114 Йдеться про певні податки, борги, які виникли при неправомірних вимогах, виплату аліментів
та стипендій студентам. Див. 11 17.5.С.А. § 523(а).
45 11О.5.С.А. §§ 1101(1), 1107.
116 Див. Соттргіііу Ригигев Тга<1іпі> Сотт. V. іУеіпігаиЬ, 471 17.5.343 (1985); Сктії V. Яиііха Орегагіпц
Со., 20ЕЗО 115(4’“ Сіг. 1994).
И’ Див. 11 17.5.С.А. § 1129(а).
1,8 Див. 11 І7.5.С.А. § 1129(а)(8).Голосування не означає одностайності, йдеться про більшу
половину голосів кредиторів.
119 11 17.5.С.А. § 1129 (Ь). Закоиодавчий сленговий термін поширений у судочинстві.
329-340
498
Розділ XV
правилом кредитори стають власниками компанії, доки їм не виплатять сповна або
не буде досягнуто іншої домовленості.
На практиці більшість планів вдається узгодити між кредиторами і акціонерами.
В результаті такого компромісу кредитори отримують трохи меншу суму, ніж їм винні,
а акціонери зберігають за собою трохи акцій. Плани реорганізації, за процедурою
розділу 11, остаточно приймаються лише в 17 % випадків. У решті випадків сторони
повертаються до нормативної бази розділу 7 і дебіторські активи ліквідуються 1 .
Г. Антитрестівське право
Антитрестівське право у США сприяє конкуренції шляхом заборони моно-
польних фірм та регулювання обмежень на торгівлю конкурентів. Взагалі воно є
федеральним правом 120 121. Однак в штатах діють місцеві закони, не зв’язані із феде-
ральними. Крім того, більшість штатів мають свої власні антитрестівські закони,
яким віддається перевага перед федеральними 122. Сутність федерального анти-
трестівського права викладена в Законі Шермана, Законі Клайтоната федеральному
Законі про комісійну торгівлю. Всі ці закони прийняті Конгресом для того, шоб
можна було регулювати торгівлю між штатами.
1.	Закони, що застосовуються
Закон Шермана. Конгрес в 1890 р. на основі монополістичного досвіду картелів і
об’єднань під назвою «концерни» розробив антимонопольний Закон Шермана 123.
Ним врегульовуються всі операції', пов’язані з торгівлею між штатами. А це, по суті, майже
вся господарська діяльність країни 124. Закон Шермана викладений загально. Частина І
забороняє «контракти, комбінації або конспіративні дії, спрямовані на обмеження
торгівлі». Частина 2 забороняє дії, спроби або таємний зговір з метою «монополізації».
Жодна з цих умов не визначена в законі. Особливо часто виникають проблеми з тлума-
ченням § 1, оскільки всі виробничі контракти так чи інакше обмежують вільну торгівлю:
наприклад, контракт на купінлю-продаж з визначеною особою по визначеній ціні обме-
жує її співробітництво з іншими особами. Як буде показано нижче, суд встановив, що
сформульовані в Законі Шермана заборони є необгрунтованими обмеженнями торгівлі
А взагалі через неконкретність формулювань в Законі Шермана судам вдавалося
відігравати суттєву роль при визначенні антимонопольної політики І25.
Закон Клайтона. Загальність Закону Шермана, витлумаченого Верховним
судом, не дозволяє достатньо впливати на монополії. Саме тому було затверджено
Закон Клайтона 126 127. Останній забороняє діяльність та злиття підприємницьких
структур, які призводять до монополії або значного зменшення конкуренції|27.
Більшість дій, які забороняються Законом Клайтона, не дозволяються і Зако-
ном Шермана.
120 Див. ЕЖчаїД М. Ріупп. «8гаіі$гіса1 Апаїуаіз	СИаріег 11», Адшіпіягаїіуе Ойісе оГІІ.5. Соигй, 8га-
ііяісаі Апаїузіз апй Веропз Оіуіяоп 10 (ОсіоЬег 1989).
121 Див. НегЬеИ Ночепкатр. Еедегаї Атіїпш РоІуісу: ТЬе Ьада оГ Сотпреіеііоп апд Ів Ргас(ісе (ХУезі,
1994); Етезі СеІПют апсі И4Ніат Е. Кочасіс. Аііігизі Еада апсі Есопошісз іп а №і$Ие114,ь Ей. (\Уея, 1994).;
АВА Зеїесііоп оп АпГіїгия, Апіігпія Еада Веуеіортепіз, ЗО ей. (АВА 1992).
122 Див. СИагіез К. МсМапіз. ІіпГаіг Тгаде Ргаспсез, ЗО ей. (3¥ея, 1993); Ночепкатр. § 20.8 (розгляд
антнтрестівського закону штату та йогозв’язокіз федеральним); АВА Апгіггил Зесііоп, 8гаіе АпііігиЯ Ргас-
іісе апсі 8іаіез 44—53 (АВА 1990).
123 Див. 15 11.8.С.А. §§ 1-7.
*2* Див. розділ І; Еиттії НеаЮі, Іиі. V. Ріпказ, 500 55.5. 322 (1991)
*2® Див. іїаіїопаї Зосіеіу о/Рго/еззіопаї Епрпеегз V. 1/пііе<і Згаїез 435 11.8. 679,688 (1978).
126 Див. 15 ІІ.8.СА. §§ 12-27. Ночепкатр, аі 56,57.
127 Див. 15 11.8.С.А. § 13.
Правове врегулювання підприємницької діяльності
499
Закон про федеральну торгову комісію. Згідно з Законом про федеральну торгову
комісію в 1914 р. було утворено Федеральну торгову комісію (Ребегаї Тгабе Сот-
тІ55іоп — РТС). Згідно з § 5 цього Закону, ЕТС може вживати адміністративних
заходів до тих, хто займається діяльністю, побудованою на «неправомірних методах
конкуренції або передбачає обмеження торгівлі* 128 129 * * 132. Оскільки діяльність, спрямо-
вана на обмеження торгівлі або створення монополії, часто породжує неправомірне
ведення конкуренції, ЕГС має право на притягнення до відповідальності поруш-
ників Закону Шермана. Крім того, вона (ЕГС) уповноважила органи цивільної
влади та Міністерство юстиції діяти проти порушників Закону Клайтона. Вона
навіть може втручатися і застосовувати адміністративні санкції у випадку
ініціювання спеціальної діяльності з метою зміни самої суті антитрестівських
законів 13°.
2.	Заборонена практика
Три вищеназвані закони категорично забороняють чотири види антиконку-
рентної діяльності: монополізацію, незаконні обмеження торгівлі, деякі способи
злиття та придбання компаній та штучну цінову політику. Законодавство в цій
галузі досить складне, і кожне його положення застосовується в конкретному
випадку.
Монополізація. Термін «монополізація» або «спроба монополізації* створений
прецедентним правом. Він означає застосування ринкових важелів для придушення
конкуренції, наприклад недопущення сторонніх до певної діяльності або усунення
конкурентів із неї. Суди, спираючись на Закон Шермана, детально виписали ознаки
забороненої поведінки в галузі монополізації . Згідно з § 2 Закону Шермана
тільки чітко визначені види монополістичної діяльності перебувають поза законом,
а не просто факт існування монопольної сили. Законом карається зловживання
монопольною владою та здобуття такої влади забороненими засобами. Але він
зовсім не забороняє досягнення такої влади шляхом ведення розумної тактики в
бізнесі, постійного оновлення своєї продукції, зниження собівартості тощо.
Наведені нижче три справи дають можливість особливо відчути характер
неправомірної монополізації, ретельно виписаної § 2 Закону . Перша — грабіж-
ницьке ціноутворення, коли звинувачений оцінює продукцію нижче її вартості. Це,
звичайно, неправильно. Однак доведення тут дуже складне. Потрібно мати докази
того, що звинувачений мав обгрунтовані наміри «відшкодувати втрати, завдані
реалізацією продукції по ціні, нижче її вартості»133 134 135. Друга — монопольне виго-
товлення нової продукції, яка не йде ні в яке порівняння з продукцією конкурентів,
котрі діють в межах промислових стандартів. Проте суди роблять виняток, якщо нова
продукція вносить інноваційний момент (навіть принижуючи при цьому
конкурентів). Це робиться для того, шоб заборона удосконалення не обмежувала
процес модернізації підприємства |34. Третя — відмова від співробітництва із
слабшим конкурентом, насамперед через неконкурентоспроможність останнього
128 Див. 15 П.8.С.А. §§41—58; ЕГС уповноважена також розслідувати випадки шахрайства стосовно
споживача.
'» 15 С.8.С.А. § 45.
120 Див. ГГСу. Вгтш ХИое Со., 384 Ц.8. 316 (1966).
121 Див. ВюпВап ОН Со. о/Пек Іепеу V. УпігеВ Зчнез, 221 11.8. 1 (1911).
132 Див. беИНот ап<1 Коуозіз; розділ IV.
133 Див. Вгоок Сгоир Ьиі. V. Вгат & Н'НІіатзоп Согр., 13 8.С(. 2578 (1993).
134 Див. Вегкеу Вкою, Іпс. V. Еамтап Ко<іак Со., 603 Г.2д 263 (2<3 Сіг. 1979), часткове обмеження права,
444 11.8. 1093 (1980) (монопольна компанія Кодак не дозволяла випробування нової камери для
спеціальних цілей з новою плівкою, і це затримувало модернізацію); Саіі/отіа Сотриіег Рлніиси V. ІВМ
Согр., 613 Р.2<1 727 (9 а’ Сіг. 1979) (нова розробка комп’ютера не порушувала §2, хоча вона значно
перевищувала периферійну продукцію виробииків-конкурентів).
135 Див. Азреп $кііп% Со. V. Азреп Ні^Мапсіз 8к!іп& Согр.,472 11.8. 585 (1985).
32*9-340
500
Розділ XV
Монополіст може відмовитись від співробітництва і через вимогу розподілу з кон-
курентом технічних засобів, які є, на його погляд, унікальними 1 6.
Уряд виграв багато справ проти монополістів, однак це рідко приносило успіх
при ліквідації великих монопольних компаній і утворенні при цьому багатьох малих.
Характерною щодо цього була справа 1982 р. стосовно відмови судового
переслідування компанії ІВМ (Іпіегпаїіопаї Визіпезз МасЬіпе), яке тривало протягом
13 років Проте на цьому шляху були і успіхи. Взяти хоча б справу проти компанії
Атегісап ТеІерИопе & ТеІе^гарЬ, яка зробила багато доброго за рахунок зниження
ціни та надання неправомірних послуг в галузі телекомунікацій .
Обмеження торгівлі. Обмеження торгівлі забороняється § 1 Закону Шермана,
Законом Клайтона та § 5 Закону про федеральну торгову комісію. Таке обмеження
може кваліфікуватись і як суттєве правопорушення, і як необгрунтована антикон-
курентна діяльність. Деякі обмеження, такі як фіксація цін, звичайно вважаються
суттєвим порушенням Закону 136 * 138 139 *. Однак інколи, виходячи із правила обгрунтова-
ності, факт обмеження торгівлі оцінюється більш ліберально .
Обмеження торгівлі можуть бути горизонтальними або вертикальними. Горизон-
тальні обмеження — це спроби обмежити конкуренцію між компаніями одного рівня
виробництва або розповсюдження продукції, наприклад укладення договорів між
компаніями не створювати конкуренції одна одній на своїх територіях 141 142. Вертикальні
обмеження — це спроби компаній вищого рівня контролювати компанії нижчого
рівня. Наприклад, виробник контролює ціну, за якою компанія-дистриб’ютер
продає його вироби .
Іншим прикладом вертикального обмеження торгівлі є «взаємопов’язана
купівля-продаж». Воно існує в процесі продажу товару або послуг, коли покупець
купує основний товар, так би мовити, з навантаженням 143. Один продукт пов’я-
заний з іншим. Взагалі продавець контролює перший продукт (головний) і шукає
шляхи контролю над іншим (супутнім) продуктом. Але такі прийоми в торгівлі є не
обов’язково незаконними. Тут відповідає насамперед продавець. Він впливає одно-
часно і на ринок головного продукту, і значно збільшує продаж супутнього. І все
залежить від якості товару, який пропонується 144.
Контракт на «виключне ведення справ» є ще одним вертикальним обмеженням
торгівлі. В ньому покупець погоджується на купівлю товару або послуг від конку-
рента або групи конкурентів. Такі договори, як і «взаємозв’язана купівля-продаж»,
є спробою застосувати економічні засоби управління одним продуктом для впливу
на продаж іншого 145. Притягнути до відповідальності такого продавця можна лише
136 Див. МСІ Соттипісагіопв Согр- V. Атегісап Те!, і Теі Со., 708 Е.2д 1081 (7Ш Сіг. 1983), часткове
обмеження 464 17.8. 891 (1983).
13’ Див. ІМіеНЗіаіевУ.ІВМСогр., 687 Е.20591(20 Сіг. 1982), а також СеІИютЛ Лоулс/с, аі 134—136.
138 Див. Атегісап Теі. & Теі Со. V. ОпііеН Зіаіев, 552 Р. 8чрр. 131 (В.В.С. 1982).
|3* Див. ІІпііеН Зіаіев V. Зосопу-Уасиит ОН Со., 310 17.8. 150 (1940); Ночепкатр, а» 226—240.
40 Див. СопііпепІаІ Т.У., Іпс. V. ОТЕ Зу/чапіа, Іпс., 433 17.8. 36 (1977) (нецінове обмеження
роздрібного торговця на території виробника не було суттєвим порушенням §1).
141 Див. Раїтег V. ВВС о/ Оеогуіа, Іпс., 498 17.8. 46 (1990) (договір між компаніями-конкурентами,
запропонований Колегії адвокатів для перегяду з метою виявлення порушень §1 Закону Шермана).
142 Див. Дг. МНев МеНісаІ Со. V. Іоііп Д. Рагк & Зопв Со., 220 11.8. 373 (1911) (виробник
фармакологічних засобів не затверджував договір на перепродаж ліків, не встановивши мінімальної піни
продажу ліків); АІЬгескг V. НегаМ Со., 390 17.8. 145 (1968) (порушення під час відмови газети у продажу
продукції дистриб’ютору. Але див. Вивіпезв Еіесігопісв Согр. у. Зкагр Еіесігопісв Согр., 485 11.8. 717 (1988).
143 Розшл 3 Закону Клайтоиа регулює взаємозв'язок продажу різних товарів, а § 1 Закону Шермана
врегульовує продаж.
144 Див. Еавітап КоНак Со. V. Іта%е Тескпісаі Зеп/ісев, Іпс., 17.8.112 8.Сі 2072 (1992) (незаконне обу-
мовлення того, шо виробник копіювальної техніки 23 % запчастин продавав тільки разом з ремонтними
послугами); Але див. ІеДіегвоп Рагівк Новр. Діві N0 2 у. НуНе, 466 13.8. 2 (1984) (порушення закону не вста-
новлено, кати лікарня вимагала від пацієнтів користуватися послугами штатних анестезіологів).
145 Див. Зтапдагд ОН Со. о/Саіі/ота V. Цпіївд Зіаіев, 337 17.8. 293 (1949); Татра ЕІесігіс Со. V. Ііавкуіііе
Соаі Со., 365 17.8. 320 (1961).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	501
при наявності права викупу застави на ринку. Суттєвим порушенням є відмова
впливати на ціну 146.
Злиття та придбання корпорацій. Параграф 1 Закону Шермана, який забороняє
обмеження торгівлі, і параграф 2, який не допускає монопольної діяльності, на
перший погляд, досить схожі щодо їх регулювання антиконкурентного злиття.
Однак Закон Шермана є неефективним засобом у боротьбі із злиттям. Замість нього
застосовується спеціальна стаття § 7 Закону Клайтона із поправками. Це нормативне
положення однозначно забороняє злиття або придбання корпорації, якщо такі акції
призведуть до суттєвого зниження конкуренції або створення монополій в будь-
якому секторі торгівлі147 Внесені до Закону Клайтона зміни вимагають затвердження
визначених типів злиття на державному рівні та завчасного інформування про це РТС
і Міністерства юстиції148 *. У випущених цими органами влади складних директивах
розроблені критерії визначення ряду вимог до злитих корпорацій .
Процес злиття корпорацій потребує законодавчого регулювання. Тому що він
може мати і негативні наслідки (спад конкурентної боротьби) і позитивні
(підвищення ефективності виробництва, удосконалення управління). Можна
виділити три категорії злиття, які врегульовуються антитрестівськими законами.
Перша категорія — це так зване горизонтальне злиття. Об’єднуються компанії-
конкуренти, які раніше діяли в межах одного географічного регіону, одного ринку 15°.
Судова справа з приводу такого злиття виникає лише тоді, коли має місце ринкова
насиченість і чиняться перешкоди з метою не допустити нових конкурентів на
ринок *51. Друга категорія — вертикальне злиття — це коли компанія, починаючи
самостійну діяльність, купує, наймає собі суміжників. Наприклад, виробник наймає
фірму-постачальника або компанію, яка займатиметься виробництвом його про-
дукції152	в останні роки не заборонялись, за деякими винят-
ками, оскільки суди вважають такий процес позитивним. Серйозної загрози для
конкуренції вони не становлять 153. Третя категорія — це злиття, що передбачає ут-
ворення цілого конгломерату. Тут спрацьовують всі види придбання, які не увійшли
до перших двох категорій. У конгломераті проглядається лише потенційна
антиконкурентність, притаманна суміжним підприємствам великих 154 * або злитих
компаній. А останні не перебувають у безпосередній конкуренції |55.
Цінова дискримінація. Цінова дискримінація має місце під час продажу однако-
вої продукції різним покупцям за різними цінами 156. Частина II Закону Клайтона
забороняє цінову дискримінацію під час купівлі-продажу товару там, де
146 Ве^егаї ТгасіеСоттініопи. ЗирегіогСоигіТтіІ<шуегтАж>с.,№'і (7.5411 (1990) (бойкотадвокатів,
які відмовились прийняти кримінальне визначення суду через недостатню компенсацію, було суттєвим
порушенням § 5 Закону РТС).
47 Див. 15 17.5. С.А. § 7.
15 (7.5.С.А. § 18А вимагає завчасного повідомлення про хтиття, там також передбачається, що
сторона, якій пропонується хтиття, повинна мати шорічний чистий доход від продажу або загальні
активи понад 100 млн. доларів, а друга сторона, яка пропонує хтиття, повинна мати щорічні чисті доходи
або загальні активи більше 10 млн. доларів, а вартість суб’єкта, який купується,— більше 15 млн. доларів.
І4,Д(іи?	57-Тлі .Ялу. 41552/Я^п. 10. 1992). а також Ноиепкатр,
§§3.8,12.4(1,13.5.
150 Див., Воуегіочт Вигіа! Саткеі Со. у. АтеВсо, Іпс., 407 Р.Зирр. 811 (Е.О.Ра. 1976).
151 Див. і порівняй І/піІеВ Вгаіед V. РкіІаЛеІріїіа Магіопаї Вапк, 374 (7.5. 321, 363 (1963); та ОпігеВ Віаіез
V. РМІНрзЬигв іїагіопа! Вапк & Тпізі Со.,399 11.5. 350, 368—369 (1970).
152 Див., РогдМоюгСо. V. ІІпіїесІ Зіаіез, 405 11.5.562 (1972) (придбання виробником автомобілів ком-
панії з виробництва захисних пристроїв шляхом незаконного вертикального злиття).
1ІЗ Див. Ножпкатр, § 9.4.
134 Див. СпііеД Діаіез V. Репп-ОНп С/іетісаІ Со., 378 (7.5. 158 (1964) апсі 386 (7.5. 906 (1967) (хімічні
підприємства-суміжники під час будівництва заваду не засвідчили порушень Закону Клайтона).
|і5 Див. РеВегаІ Тпиіе Сотт. V. Ргосіег&СатЬеІ Со., 386 (7.5.568 (1967), а також Ноуепкатр. §§9.1—9.5
(вертикальні злиття); §§ 12.1—12.10 (горизонтальні злиття); §§ 13.1—13.5 (конгломерати).
156 Див. Везі Вгатіт Вечега^е, Іпс. у. ГакіаДВгев>іп$ Согр., 653 Е. $ирр. 47 (5.О.1Ч.У. 1985) (постанова
суду з приводу підвищення пивоварним заводом знижених цін до попереднього рівня тільки д ля одного
продавця пива); Яазе СоцДхііопг, Іпс. у. Аті/гоііа Скосоїаіет Со., 816 Г.26. 381 (8 01 Сіг. 1987).
502
Розділ XV
конкуренція має велике значення 157. В 1936 р. Конгрес ухвалив Закон Робінсона-
Патмана (КоЬіпзоп-Раітап) для посилення Закону Клайтона з метою визнати не-
законною цінову дискримінацію та заборонити «будь-якій особі проводити цінову
дискримінацію стосовно покупців споживчих товарів одного виду та якості,
особливо там, де це суттєво позначається на зниженні конкуренції і не стимулює
створення монополії...». Закон забороняє покупцям навмисно встановлювати за-
боронену цінову дискримінацію і вдаватися до неї158. Закон Робінсона-Патманабув
розроблений насамперед для захисту дрібних торговців, які, на думку Конгресу, мо-
жуть бути витіснені з ринку великими супермаркетами. Закон піддавався критиці
як складний та неефективний у подоланні цінової дискримінації. Він був навіть забо-
ронений, як такий, шо заважав, а не захищав і не допомагав малим підприємствам 159 160
Звичайно, тут завжди знайдуться аргументи для виправдання, оскільки продавець
у більшості випадків може показати, шо він знижує ціни з гарними намірами, для
того щоб стимулювати конкуренцію . Однак основною вадою цього закону є те,
що, штрафуючи за низькі ціни, він все-таки підрізає конкуренцію. Крім того, цей
нормативний акт інколи суперечить іншим антитрестівським законам. В одному
випадку суд вирішив не перевіряти цін конкурентів для з’ясування їх «відповідності
конкуренції», шо передбачено Законом Робінсона-Патмана, оскільки всяка розмо-
ва з конкурентом про ціни може вважатися порушенням Закону Шермана 161.
Починаючи з 1977 р. посилання на закон Робінсона-Патмана різко впали, хоча в
приватному порядку він застосовується й досі162 163.
3.	Застосування федеральних антитрестівських законів
Державні примусові заходи. Федеральні антитрестівські закони відрізняються
тим, що застосовуються для посилення цивільного права в таких органах влади, як
Міністерство юстиції та РТС. Обидва федеральні органи мають право виконання
цивільних дій проти порушників законів Шермана та Клайтона. Йдеться насампе-
ред про допомогу: ухвалення постанови суду, припинення порушень або дії наказів.
Тільки Міністерство юстиції має право вживати кримінальних заходів до
порушників федеральних антитрестівських законів. А їх як завжди багато. Майже
всі порушення підпадають під дію § 1. Якщо говорити про горизонтальні обмежен-
ня, то це фіксація цін та договори про розподіл ринку. Згідно з Законом Шермана
максимальна кримінальна санкція становить штраф в сумі 1 000 000 дол. США, а
штраф за будь-який кримінальний злочин проти антитрестівського закону може
втричі перевищувати грошові прибутки звинуваченого або грошові збитки
потерпілого, в залежності від того, яка сума буде більшою. Окремі порушники Закону
Шермана або Закону Клайтона можуть бути оштрафовані на суму до 350 000 дол. США
та ув’язнені на строк до трьох років 1 .
Приватні примусові заходи. В більшості випадків порушення антитрестівських
законів реєструються самими приватними особами та компаніями. Стимули для
цього великі, вони схвалені Конгресом. Частина 4 Закону Клайтона розроблена для
захисту приватних жертв від порушників федеральних антитрестівських законів.
Останні притягаються до відповідальності за завдану фактичну шкоду на підставі так
157 Див. 15 11.8.С.А. § 14; Закон Робінсона-Патмана 1936 р.
158 Див. 15 11.8.С.А. § 13(а), (і), а також КоЬеп М. Кіеіп. ТЬе КоЬіпзоп-РаіЬтап Асі: Зигіаііісііопаї Ад-
реси апсі Еіететз, 59 Апіііпізі І..І 777 (1991).
159 Див. Н'їНіат Р. Вахіег, А.РагаЬІе, 23 Зіап. Л. Яєу. 973 (1971), Ншепкатр, § 14.6; МіЗ-Зоиік ДізігіЬиюгз
V. РеЗегаї Тпкіе Сотт., 287 Е2<1. 512 (5й1 Сіг. 1961), 5еП. сіепіед 368 П.8. 838 (1961).
160 див 1/піІеЗ Зіаіез V. ІМіесІ Зіаіез Сурзит Со., 438 Є1.8.422 (1978); Раїїз Сііу Ітіизігіез, Іпс. V. Уапсо
Веоегаде, Іпс., 460 11.8. 428 (1983).
161 Див. УпаїеЗ 5іа1ез V. ипііеЗ Зіаіез Сурзит Со.; Ночепкатр, аі 523.
162 Див. 11.8. Пері, оґ Іияісе, Керогі оп іке КоЬіпїоп-Раїтап Асі (1977).
163 Див. 15 11.8.С.А. §§ 1-3; 18 11.8.С.А. § 3623.
Правове врегулювання підприємницької діяльності 503
званої «потрійної шкоди». Такий порядок діє у всіх штатах США, якщо покупець
товару або послуг став жертвою порушень антитрестівських законів. Крім того, самі
штати можуть застосувати норму «потрійної шкоди» від імені населення як
споживачів. Перевага приватних позивачів полягає у тому, шо їм, на відміну від
звинувачених, покривають витрати на адвокатів 1 .
4.	Виключення та сфера дії федеральних
антитрестівських законів
Існують сфери, які не підпадають під федеральні антитрестівські норми. Насам-
перед, це трудові спілки та регульовані галузі промисловості. Останнім часом зву-
ження сектора регульованої промисловості супроводжувалось розширенням сфери
дії антитрестівських законів. Наприклад, авіалінії з’явились в «полі зору»
антитрестівських норм у 1976 р., коли припинилось загальне регулювання їхньої
діяльності. Доктрина «Закон штату» звільняє більшість державних або місцевих
органів влади від застосування антитрестівських законів. Це має місце навіть тоді,
коли виявляється порушення закону і від органів штату вимагається контроль за
антиконкурентною діяльністю певних підприємств. Так, приватні енергетичні
підприємства-монополісти, діяльність яких врегульовувалася на рівні штатів,
виводилися з-під дії антитрестівських законів, незважаючи на необхідність контро-
лю за їхніми цінами та поведінкою на ринку.
Згідно з 1 поправкою (право подачі скарги до адміністрації для отримання
відшкодування за завдані збитки), заява про засудження антиконкурентних дій не
контролюється законом, якшо вона була подана до органів влади. Це нагадує
реєстрацію законного позову або контрпозову в галузі судочинства. Згідно з
доктриною Ноер-Пенінгтона (Моегг-Реппіп^іоп) таке ведення справи має приві-
леї, є законним і не вважається шахрайством 1 . Шахрайство у цій ситуації дуже
важко виявити. Ще зовсім недавно норми штрафів визначалися з урахуванням
намірів, але суд постановив більш точно і об’єктивно підходити до вирішення цього
питання * 165 166 167 * 169.
Закон Шермана стосується обмежень торгівлі і міжнародної комерції. Тому
його дія поширюється на іноземні компанії, якщо обмежувальні дії цих компаній
істотно впливають на підприємницьку діяльність в США 61. Міністерство юстиції
та РТС нещодавно опублікували нові доопрацьовані міжнародні директиви із пояс-
неннями застосування антитрестівських законів за кордоном . Дія антитрес-
тівських законів США на міжнародній арені підпорядковується вимогам визнання
законів зарубіжних країн. Останні можуть обмежувати застосування законів США,
які не відповідають внутрішній політиці цієї країни. Згідно з доктриною «Закон
штату» іноземці закони некомерційного характеру не можуть бути підставою для
судочинства . Не дивлячись на такі обмеження, антитрестівські закони США
|М Див. 15 С.8.С.А. § 15.
165 Див.ЕазІегп Ііаіігоаеі Соіїегепсе V. іїоегг Моюг РгеівНі, Іпс.,365 11.$. 127(1961); ІІпііесІ Міпе И'огкеп
у.Реппіп&оп, 38111.5. 657 (1965).
166 Порівняй Сіїу о/ СоїитЬіа V. Отпі Оиісіоог Аііуєггізіпіі, Іпс., 499 11.8. 365 (1991) і Рго/еззіопаІ КеаІ
Езіаіе іпуєзіогз, Іпс. V. СоїитЬіа Рісіигез Шизігіез, Іпс., 11.5. 113 $.Сг. 1920 (1993).
167 Див. ІіпііесіЗіаіезу. Аіитіпит Со. о/Атегіса, І48Р.21.416,444 (2ДСіг. 1945) (Ь. Наші, І) (таємний
зговір між США та іноземними страховими компаніями про відмову перестрахувати контракти без вне-
сення пунктів про обмежену відповідальність.). Верховний Суд недавно затвердив і прийняв доктрину
усправі страхової компанії Нап/опі Пге Іпзисапсе Со. V. Саіі/отіа, 11.$. 113$.Сі.2891 (1993) (включаючи
страхові договори). Конгрес також затвердив своє негативне рішення з приводу цього. Див. Еогеі^п Тгаде
Апііггия Ітргоуетепй Асі, 151І.5.С.А. § 6а.
і® Е>гай Алгіїгизі ЕпІогсетепі Оиідеііпез Іог Іпіетагіолаі Орегаїіопз, 59 Ред. Яе§. 568227 (Осі. 19,
1994).
169 Див. Рогеі^п $оуєгєі£п Ьптипііу Асі, 28 11.5.С.А. § 1330(а) і Іпіетаїіопаї Аяп. о/Маскіпізіз V. Ог-
Хапігаїіоп о/ Реігоіеит Ехроіїіпв Сотрапіез, 649 Р.2й 1354 (б’11 Сіг. 1981); сен 8епіе</ 454 11.8.1163 (1981).
504
Розділ XV
більш жорсткі, ніж за кордоном, і їх застосування дивує деякі іноземні фірми. Через те,
шо дія цих законів поширюється лише в США. Закон Шермана не застосовується до
вітчизняних компаній, він діє тільки в Європі .
Д. Трудове законодавство
Нижче розглядатимуться три моменти трудових відносин: захист прав
працівників в умовах колективної діяльності, расова, статева та інша дискримінація
під час працевлаштування, доповнення до законодавчих положень про
«неправомірні звільнення», які обмежують права роботодавця на звільнення
працівника.
1.	Права робітників на об'єднання
та укладення колективного договору
Законодавча класифікація колективних дій робітників, спрямованих на пок-
рашення умов праці, розвивалася від таємного зговору до законних прав * 171. У 1935 р.
Конгрес ухвалив Національний закон про трудові відносини (N3110031 ЬаЬог Кеіа-
ііопї Асі — КЬКА) 172, який гарантував права працівникам при утворенні спілок,
проведенні страйків та укладанні колективного договору із роботодавцем. Згідно з
КЬКА було утворено Національне управління трудових відносин (Каїіопа! ЬаЬог
Кеіаііопз Воагсі — КЬКВ) та Федеральне наглядове агентство з п’яти членів, яке
покликане контролювати застосування КЬКА. МЬК.В — одна із «незалежних»
адміністративних установ, про яку говорилося у розділі VI. Її п’ять членів призна-
чаються президентом і затверджуються Сенатом терміном на 5 років. КЬКВ
найбільш політична структура серед незалежних організацій. Члени Респуб-
ліканської партії тлумачать федеральне трудове законодавство з точки зору робото-
давця, а члени Демократичної партії — з позицій трудового колективу. В результаті
тут має місце багато змін і доповнень, особливо в сфері неправомірних трудових
відносин. Такий стан трудового законодавства пояснюється тим, що КЬКВ схильне
до стихійного, а не послідовного, систематичного вирішення проблем 173.
Під дію КЬКА підпадають усі приватні роботодавці, діяльність яких, за
визначенням N^8, впливає на міжштатну підприємницьку діяльність. Цей
Закон врегульовує правовідносини й інших працівників, за винятком керівників,
менеджерів та незалежних підрядчиків. Працівники залізниць, авіаліній керу-
ються в своїй діяльності статтями Закону про трудові відносини транспортного
управління 174. Службовці федеральних, штатних та місцевих органів влади не
підпадають під дію КЬКА, за винятком федеральних поштових працівників.
Робітники сільського господарства також не захищаються N£1^. Працівники,
не охоплені федеральним трудовим законодавством, підпадають під дію
аналогічних законів штату. Наприклад, Каліфорнія має досконалу систему пра-
0 Див. Еигіт-Ркагт СтЬН V. РДгег, 593 Р. 5ирр. 1102 (5. О. N. ¥. 1984) (територіальні обмеження,
визначені експортером ліків США в Європі, не є порушенням). Спірні питання стосовно територіального
застосування антитрестівських законів розглядає Ноуепкатр, §§ 21.1—21.2. Міністерство юстиції США
видало постанову про посилення боротьби проти антиконкуренції. Документ опублікований в 62 Апгії-
пі5і & Тгаде Яе£. Яер. (ВМА) 483 (Арг. 9.1992). Якбачимо, Міністерство юстиції посилює антитресгівські
закони, спрямовані проти іноземних картелів, які таємно завдають шкоди експортним поставкам США.
171 Див. Оои^ІавЬ. Ьевііе, ЬаЬог Ьа^іп а №кЬе!1.1— 4(У/езі, 1992); СоттопнеаІЛ V. Риііів (РЬіІайеІрЬіа
Мауог’з Соті 1806); Н'іИіат В. СоиІД А. Ргітег оп Атегісап ЬаЬог Ьа\у, Зеї е<1. (М.І.Т. Ргезя, СатЬгі^е,
Мам. 1993). Більш детально ці питання розглядаються у праці ТЬе ОехеІоріпв ЬаЬог Ьа^: ТЬе Воагсі, ТЬе
Соипз апсі іЬе №ііопа! ЬаЬог Кеіасіопя Асі (Раїгіск Наггііп, есі.) (\¥а$Ьіп£іоп АВА 1992). Основні статті за-
конодавства стосовно прав трудового колективу і прав індивідуального працевлаштування викладені у
праці ВоЬеп N. Соуіпціоп & Кип Н. Дескег. Іпсііуісіиаі Етріоутепг ОДЬія іп а МигзЬеІІ (\¥е$і, 1995).
1’2 Див. 29 11.8.С.А. §§ 151-168.
173 Див. розділ VI.
174 Цей закон підсилюється нормативними актами різних відомств.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	505
вового врегулювання відносин, пов’язаних із фермерським господарством.
Вона, до речі, узгоджена з Н£КА 175.
Слід відзначити досить загальний характер N£114 та інших трудових законів
США, які врегульовують діяльність професійних спілок та колективів. Ці закони ак-
центують увагу не на суті, а на процедурі трудових відносин та колективної
діяльності. На відміну від деяких країн, в яких всі аспекти колективної діяльності
врегульовуються законом або в адміністративному порядку, трудове законодавство
США забезпечує тільки відповідну арену «для боротьби до переможного кінця* між
колективом і роботодавцем з використанням відповідних економічних важелів та
для укладення взаємовигідної угоди, якщо це можливо.
а.	Утворення професійної спілки
М£КА опікується і організацією, і діяльністю професійної спілки 176 * 178 *. Він також
передбачає право працівників об’єднуватись у професійні спілки та будувати
відносини з роботодавцем через своїх представників )77. Робітники, бажаючи
створити свою професійну спілку, шукають підтримки у більшості членів певного
«професійного об’єднання» (певної галузі промисловості чи кваліфікаційної кате-
горії). Робітники заявляють про бажання створити свою професійну спілку. Усім ба-
жаючим видаються зареєстровані членські квитки як представникам спілки. При
наявності у профспілці ЗО % робітників з зареєстрованими членськими квитками
закон вимагає проведення установчих зборів спілки. На такому зібранні
організатори спілки всіляко підтримують об’єднання в спілку, а роботодавці частіше
виступають проти неї. Вони взагалі не беруть участі в її заснуванні 17 . Кожна сто-
рона агітує робітників голосувати за чи проти утворення спілки. N£116 спостерігає
за ходом дискусії і голосуванням, щоб визначити їх об’єктивність . Якщо до
спілки входить більшість робітників, то роботодавець може (але не повинен)
добровільно визнати спілку без необхідних формальностей 18°.
Після визнання професійної спілки роботодавцем вона стає виключним пред-
ставником усіх робітників трудового колективу, незалежно від того є вони її чле-
нами чи ні181 * *. Спілка веде пошук шляхів укладення договору про заробітну плату,
створення сприятливих умов для своїх працівників. Угоди «за зачиненими
дверима», про працевлаштування лише після вступу до спілки вважаються неза-
конними . Однак спілка може і часто обумовлює в колективному договорі пункт
про «страховий фонд спілки», згідно з яким всі нечлени спілки повинні періодично
сплачувати профспілкові внески або частково фінансувати заходи спілки, які про-
водяться в інтересах всіх працівників трудового колективу 18\
б.	Неправомірна трудова практика
Національне управління трудових відносин захищає справедливість, законність
і забороняє неправомірну трудову практику. Наприклад, роботодавцю заборо-
няється втручатися ужиття спілки, принижувати робітників, обмежувати їх у пра-
175 Див. Саі ЬаЬогСосІе, §§ 1140-1167.
176 Див. N01'1 ЬаЬог КвіаИопв Всі. V. МЬДііпіііоп АІитіпит Со., 370 13.$. 9 (1962) (захист семи
працівників).
Див. 29 и.З.С.А. § 160.
178 Див. 29 И.З.СА. § 158 (а) (1).
,7" Див. там же § 159, 160.
180 Взагалі робітник має право наполягати на установчих зборах. Робітник може також агітувати
проти спатки як представника інтересів трудового колективу, якшо він буде впевнений, що спілка більше
не відстоює інтересів працівників згідно з колективним договором. Див. 29 И.5.С.А. § 159 (с) (1) (В).
Див. 29 11.5.С.А. § 159(а).
Див. там же §§ 158(а) (3), 158 (Ь) (2).
1 3 Див. Уаг’І ЬаЬог КвіаПопв Всі. V. ОепегаІ Моюк, 373 13.5. 734 (1963).
506
Розділ XV
вах займатися статутною діяльністю, захищати умови праці та утворювати
робочі групи для укладення колективного договору . Для збирання інфор-
мації про спілку забороняється використовувати шпигунів, вдаватися до допитів
працівників, настроювати останніх проти неї, висловлювати погрози щодо
припинення її діяльності. Спілка зі свого боку не може стримувати робітників у
відстоюванні своїх прав, передбачених законом 5, так само як і примушувати їх
це робити.
Оцінка неправомірності заходів стосовно трудових колективів, працівника та
роботодавця згідно з МЬКВ має свою процедуру. Якщо управління публікує скаргу,
то повинно відбутися слухання в адміністративному арбітражному суді (АН), яке
проводиться адвокатами Генеральної колегії 1ЧЕКВ. Якщо одна із сторін не
погодилась із рішенням АЕІ, то відбудеться слухання перед МЬКВ. Однак це слу-
хання вноситься до протоколу АШ. Хоча слухання перед МЬКВ звучить так само,
як і апеляція на перегляд судової справи, у цьому випадку рідко вдаються до усних
аргументів і МЬКВ пошук фактів не узгоджує з АІ_Г. МЬКВ може закликати
Апеляційний суд США до здійснення примусових заходів або сторона, яка про-
грала справу, має право віддати її на перегляд в інші судові інстанції 8 . Процес
оскарження досить довгий, і профспілки часто мають претензії до ІЧІЛВ з приводу
неефективності захисту прав спілок та їх членів.
в.	Колективні договори, страйки та інші
спільні дії
Як роботодавець, так і профспілка зобов’язані «діяти в кращих інтересах»
трудового колективу. Пункт про сумлінність виконання своїх обов’язків у ко-
лективному договорі є обов’язковим на відміну від трудового договору. Проте
важко сказати, що сторона, яка наполягає на внесенні особливих умов до тру-
дового договору, буде вести себе сумлінно 184 * * 187. Насамперед сумлінність повинна
проявлятися при виконанні основних (обов’язкових) пунктів угоди (зарплата,
умови праці), включаючи питання скорочення виробництва, відпусток, непра-
цездатності, прибутків. Інші сфери трудових відносин, які безпосередньо не
впливають на життя працівників, не є обов’язковими і не потребують узгоджен-
ня. Однак деякі управлінські рішення хоча й вважаються необов’язковими, проте
зачіпають інтереси робітників, наприклад рішення про початок випуску нової
продукції або закриття заводу, що, як правило, призводить до скорочення
робочих місць188. З іншого боку, якщо роботодавець вирішить віддати на
субпідряд роботу, яка виконувалася раніше працівниками спілки і субпідрядник
виконує її на таких же умовах, таке управлінське рішення потребує обов’язкового
узгодження 189. Вважається, шо втрата роботи в результаті автоматизації
виробництва не підлягає узгодженню.
Обидві сторони, працівники та адміністрація, можуть використовувати ма-
теріальні стимули для досягнення згоди з якихось пунктів договору. Право
профспілки на протест захищено КЬВА, і працівники не можуть бути звільнені
або покарані за участь у страйку . Однак роботодавці мають право замінити
184 Див. 29ІІ.5.С.А. § 158 (а) (1).У випадках відвертої дискримінації робітників—членів спілки Вер-
ховний суд встановив: якшо членство в спілці є головною причиною дискримінаційних дій роботодавця,
тягар доказів недискримінаційних мотивів лягає на роботодавця. Якшо існують змішані мотиви, робо-
тодавець повинен довести, шо дії були б ті ж самі, шо й при відсутності намірів, спрямованих проти
спілки. Див. іїаііопаї іаЬаг Веіаііопз Всі. V. ТгапвроПаїіоп Мапа^етепі Согр., 462 1ї.$. 393 (1983).
Див. 29 Ц. $. С. А. § 158 (Ь) (1).
” Див. там же § 160 (е), (0.
Порівняй ДоЬог Яеіаііопз Всі. V. Атегісап Міііопаї Іпясгапсе Со., 343 13.$. 395 (1952) та №/’/
СаЬог Кеіаііопз Всі. V. Кееа & Ргіпсе Со., 205Е.2<і 131 (1Я Сіг. 1953).
188 Див. Ріпі Міїіопаі Маіпіепапсе Со. V. N01’1 ВаЬог Яеіаііопз Всі., 452 С.$. 666 (1981).
189 Див. ПЬгеЬоапі Рарег Ргосіиаз у. N01'1 ЬаЬог Веіаііопз Всі., 379 13.5. 203 (1964).
1,0 Див. 29 13.5.С.А. § 158(а)(3).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	507
страйкарів іншими працівниками, шоб продовжувати діяльність фірми * 191 * * * *. Тут суд
провів чітку межу між звільненням, яке не допускається, і тимчасовою заміною,
яка можлива. Право заміни працівників виникає у випадку економічного страйку
(підвищення заробітної платні, покращання умов праці та ін.), а не під час протесту
проти неправомірних заходів стосовно трудящих 1 .
Роботодавець може не допускати працівників до роботи з метою економічного
тиску на них, попередження страйку тощо. Доки його поведінка є порядною сто-
совно спілки і «не порушує або не зриває колективний договір», доти вона
вважається законною . Сидячий страйк (працівники відмовляються працювати,
але залишаються на своїх робочих місцях) не захищається законом і може вважатися
порушенням кримінального законодавства в межах штату. У цьому випадку страй-
куючі робітники можуть бути звільнені адміністрацією або заарештовані місцевою
• •	194
ПОЛІЦІЄЮ 7 .
МЬКА чітко визначив, які страйки вважаються незаконними. Головний з
них — це так званий «вторинний бойкот» . Робітники взагалі можуть виступати
тільки проти своїх роботодавців, тобто «головних роботодавців». Страйки або
пікетування компанії, що співпрацює з головним роботодавцем, з метою змусити
останнього поступитися вважаються вторинним бойкотом і є незаконними. Однак
акції проти неосновного роботодавця допускаються, якшо він виступає як
«співучасник» основного — наприклад дозволяє собі першим почати виробничий
процес 196. Основний роботодавець у свою чергу не повинен ігнорувати звернення
спілки до додатково залучених працівників, які починають працювати у роботодав-
ця, котрий бойкотується, виконуючи роботу за страйкуючих 197. Спілки мають
право через рекламні оголошення та пресу закликати споживачів не купувати
продукцію неосновного роботодавця, і така діяльність захищена 1 поправкою в
будь-яких випадках. «Поспішні договори», в яких роботодавці домовляються із
спілками не мати справ з компаніями поза профспілками, також вважаються неза-
конним «вторинним бойкотом»198.
Дієвість страйку або погрози страйком можуть бути різними, вони залежать від
багатьох факторів, включаючи фінансове становище та бажання інших робітників
підтримати позицію профспілки. В недавні часи, коли економіка перебувала в
скрутному становищі, безробіття провокувало страйки робітників, але вони були
малоефективними і тільки ускладнювали працевлаштування. Під час страйку
звільнення працюючих було ефективним засобом для його припинення.
Наприклад, взяти хоча б страйк працівників нью-йоркської газети «Дейлі Ньюс»
(«Паііу ІЧе^з») (1990 р.) та страйк компанії «Катерпілар Трактор Компані» («Саіег-
ріІІагТгасіог Сотрапі») (1992 р.). Таким чином нещодавно роботодавці перебували
в кращій ситуації, ніж спілки при укладанні угоди. Деякі спеціалісти агітували за
примусовий арбітражу разі неможливості добровільно узгодити той чи інший пункт.
Але це вимагало б кардинальних змін законодавства. Конгрес відмовився змінювати
суть МЬВА. Можливо, саме через це відсоток робітників США, що працюють у
приватному секторі за колективним договором, значно знизився за останні роки.
151 Див. N01’1 ЬаЬог Веіаііопз Всі. V. Маскау Кабіо апсі Теїе^гарії Со., 304 С.8. 333 (1938).
1,2 Див. Мазіго Ріазіісз у. N01’1 ЬаЬог Веіаііопз Всі., 350 11.5. 279 (1956).
,и Див. Атегісап ВІїірЬиіІсііп^ Со. у №17 ЬаЬог Кеіаііопз Всі., 380 11.8. 300 (1965).
154 Див. N01’1 ЬаЬог Кеіаііопз Всі. у. Рапзіееі МеіаНиг^ісаІ Согр.. 306 И.8. 240 (1939)-
155 29 Ч.8.С.А. § 158(Ь)(4).
1,6 Див. N01’1 ЬаЬог Кеіаііопз Всі. у. ОРісе Аррііапсез Соп/егепсе Всі. (Воуаі Турепгіїег), 228 Е.2<1553 (2<1
Сіг. 1955).
157 Див. Ьосаі 761, Іпгегпаїіопаї Ііпіоп о/ Еіеагісаі Мбігкегз у. N01’1 ЬаЬог Деіаііопз Всі., (Оепегаї Еіесігіс),
366 11.5. 667 (1961).
,м 29 І1.8.С.А. § І58(е). Закон наділяє Президента владою припинити страйк у випадку
національної небезпеки, включаючи право на видання наказу. Однак втручання Президента в страйки
майже завжди носить неформальний характер, воно спрямоване на пошук спільної мови або примирення
сторін, узгодження їхніх розбіжностей.
508
Розділ XV
В кінці 50-х рр. він становив приблизно 35 %, а сьогодні — лише 13 %. Тут відчу-
вається вплив профспілок, і це спричинило найбільші зміни в трудовому законо-
давстві за останні роки 199 200 201.
г.	Полеміка з приводу колективного договору
Правові засади колективного договору регулюються загальним федеральним
законодавством. Верховний суд встановив, шо Конгрес уповноважений розробляти
загальне федеральне законодавство стосовно трудових договорів2 . Проте
більшість спорів, пов’язаних із тлумаченням колективних договорів, не доходять до
суду. Сторони, як правило, в межах арбітражу домовляються з усіх питань договору.
Взаємні «образи» приватний арбітр вирішує остаточно. Суди розглядають рішення
арбітражу тільки в особливих ситуаціях . Робітники, профспілки та роботодавці
можуть подавати скарги, хоча останні роблять це рідко. Спілки можуть оскаржити,
наприклад, тлумачення пункту «ні-страйку» або незгоду роботодавця на укладення
договору. Стосовно робітника спілки можуть «оскаржити» такі питання, як точність
підрахування його трудового стажу або факти заниження чи завищення його
заробітної плати.
Суд втручається у справу, якшо роботодавець або спілка ігнорують необхідну
процедуру арбітражного розгляду скарги. Найчастіше це виникає навколо пункту
«ні-страйку». Проте справа доводиться до суду лише для того, щоб підвищити
рейтинг страйку та піднести рівень узгодження розбіжностей. Закон Норріса Ла
Гардіа (ІЧоггіз Ед^иагбіа) 1932 р. не дозволяє федеральним судам забороняти жоден
страйк202 *. Однак суд встановив, що цю статтю треба застосовувати лише тоді, коли
йдеться про інтереси федеральної трудової політики або про підтримку
арбітражного суду. Таким чином, забороняти страйк можна лише у випадку, якщо
порушується пункт «ні-страйку» . Так, роботодавець наполегливо шукає приводу
для припинення страйку, розриваючи договір та очікуючи відповідних дій від
спілок. Якщо виникають розбіжності з арбітражним судом, застосовується Закон
Норріса Ла Гардіа і його положення стають обов’язковими 204 Показовим страйком
стосовно цього була відмова портових вантажників приймати вантаж з Радянського
Союзу. Вони протестували проти воєнної інтервенції СРСР в Афганістані. Така
зупинка роботи не заборонялася пунктами колективного договору, тому цей акт не
можна було забороняти 2О5.
д.	Зобов'язання профспілки сумлінно представляти
інтереси працівників
Спілки зобов’язані сумлінно представляти інтереси працівників, трудового ко-
лективу (як членів, так і нечленів, як в рамках колективного договору, так і при за-
доволенні окремих скарг та клопотань). Порушення цього зобов’язання може
розцінюватись як завдання шкоди. Взагалі профспілка за колективним договором
199 Державні працівники у федеральних, регіональних та місцевих органах влади мають набагато
більше можливостей для об’єднання в спілки. Однак загальна кількістьдержавних робітниківу США не-
значна.
200 Див. Тесхіііе И'огкеп 1/піоп V. Ііпсоїп МШв, 353 С.8.448 (1957); Ьосаі 174, Театяел V. Іисси Поиг
Со., 369 0.8.95 (1962). Суди штатів мають однакову юрисдикцію і повинні застосовувати загальне феде-
ральне законодавство. Див. Сііагіез ДоміВох Со. у. СоиПпеу, 368 0.8.502 (1962). Звинувачений може пере-
дати справу до федерального суду, де судочинство грунтується на федеральних законах. Див. А.'со Согр.
V. Аего І-ос^е, 390 13.8. 557 (1968).
201 Див. Цпііесі Рарепногкегв Іпіетаїіопаі ІІпіоп у. Міасо, Іпс., 484 0.8. 29 (1987).
2“ Див. 28 О.8.С.А. §104.
202 Воув МагкеК, Іпс. у. Кегаіі Сіегкз ІосаІ, 770, 398 О.8. 235 (1970).
204 Див. ВиДаІо Рог^е Со. V. ІІпіІеВ 5іее!у>огкеп, 428 0.8. 397 (1976).
205 Див. Іаскзопуіііе Виїк ТегтіпаИ у. Іпгетаїіопа! Ьоп^Ногетеп'в ІІпіоп, 457 13.8. 702 (1982).
Правове врегулювання підприємницької діяльності
509
має достатню свободу у виконанні своїх обов’язків. До порушень досягнутих домов-
леностей вона підходить диференційовано. Однак порушення колективного дого-
вору за расовою ознакою (специфічне ставлення роботодавця до представників
нацменшин) вимагає від спілки особливої уваги. Ігнорування цих питань
класифікується як порушення зобов’язання сумлінного представництва 206. Суд
вирішив, шо спілка має свободу дій у розгляді скарг її членів, вона навіть може
відмовити у задоволенні скарг. Однак вона не може в цих ситуаціях діяти
суб’єктивно або несумлінно2 1. Спілка повинна компетентно розглядати усі
скарги, на які вона зреагувала.
2.	Дискримінація під час працевлаштування
Розділ 7 Закону про громадянські права (Сіуіі КіеЬів Асі) 1964 р. забороняє
дискримінацію при наймі на роботу на підставі расових ознак, кольору шкіри, статі,
національності або релігійних вірувань 2о8. Комісія з питань трудової рівноправ-
ності (Е^иаі Етріоутепі Оррогіипііу Соттіввіоп — ЕЕОС) — це федеральний
адміністративний орган, який має право врегульовувати порушення, допущені
адміністрацією, а також класти край порушенням, які, на його погляд, не заслуго-
вують судового переслідування. Дія розділу 7 Закону поширюється на працівників
усіх галузей промисловості на рівні міжштатного підприємництва, а з 1972 р. ше й
на федеральні та місцеві органи влади 209.
Процедура. Особа, яка подає скаргу стосовно дискримінації, може не реєстру-
вати позов одразу в суді, а звернутися до ЕЕОС або іншого подібного органу влади
(місцевого чи на рівні штату) і дати можливість провести розслідування 21°.
Відповідний орган видає наказ про «право на ініціювання судового процесу», якщо
він не знайшов причин для претензій або при їх наявності не зміг їх врегулювати.
Крім того, дозвіл на порушення справи вступає в силу після закінчення вста-
новленого терміну (180 днів), якщо скаржник наполягає на продовженні
розслідування. Необгрунтовані затягування розслідувань претензій свідчать про
неефективну діяльність як ЕЕОС, так і штатних або місцевих органів влади.
У скаржника залишається право звернутися до суду і в примусовому порядку
вирішити справу. Саме так часто й трапляється. Однак позивач може порушити
справу і щодо свідомої підтримки владою заборонених заходів або питання про за-
вдання шкоди211. Найбільш важливим положенням цього закону є стаття про
відшкодування позивачеві витрат на адвоката за рахунок винного 212.
Доведення дискримінації. Для доведення дискримінації необхідно вказати на
пряму наявність її мотивів 213. У разі відсутності такої розділ 7 Закону дозволяє до-
ведення навмисної дискримінації, що грунтується на «окремій поведінці», будувати
втрьохетапному порядку214. Спочатку суд вивчає ситуацію, коли шукач роботи,
позивач, засвідчує свою кваліфікацію, а роботодавець не наймає його і продовжує
206 Див. Діееіе V. ІоиМИе & МаІЇУіІІе Ку., 323 11.5. 192 (1944).
207 Див. Уаса V. Діра, 386 Е1.8. 171 (1967).
208 Дме. 4211.5.С.А. §2000е;Л/агкЛ. Лої/нТеіл еї а/. Етріоутепі Ьа\«, §§ 3.1 (\Уе511994); Маск А. Ріауег.
Ресіегаї Ьач' оГ Етріоутепі Оізсгітіпаїіоп (У/ея 1992).
209 Право штатам і регіонам на врегулювання спірних справ надається § 5 поправки 14. Див.
іїігратск V. Внгег, 427 С.8. 445 (1976). Штати та регіональні органи влади також ухвалюють
ангидискрнмінапійні закони, і Конгрес не має намірів перебирати на себе права на прийняття
таких законів.
210 Термін реєстрації—до 180 днів, якшо справа не була зареєстрована у відповідному органі влади
штату або регіональному органі, де встановлено термін 300 днів.
2,1 Див. 42 Е1.5.С.А. § 2000е-5. Визначення ЕЕОС «нема обгрунтованих причин* не нав’язується
Сїдам, але воно може вживатися під час розслідування.
212 Див. 42 О.8.С.А. § 2000Є-5 (к).
2*2 Див., напр., Огат V. Нагеїіїі Дчір-Саііїпц Согр., 880 Е.2д 1564 (2Л Сіг. 1989).
4 Див. МсЬоппеІ! Вои^іав Согр. V. вгееп, 411 11.5. 792 (1973).
510
Розділ XV
шукати кваліфікованих працівників. Потім наступає черга роботодавця наводити
докази. Він повинен довести, шо відмова працівникові у наймі на роботу не є
дискримінацією 213. Потім позивач має показати, шо аргументи роботодавця були
приводом для дискримінації, і довести навмисну дискримінацію . Крім того, пре-
тензії щодо навмисної дискримінації можна довести за допомогою очевидної
«систематичної окремої поведінки» з представниками меншин. Тобто йдеться про
поведінку, яка свідчить про явну недооцінку меншин в даних умовах 215 * 217. У відповідь
роботодавець може доводити, шо його оцінка працівника об’єктивна, справедлива,
що вона не містить расових мотивів. Однак це ше не є остаточним спростуванням
дискримінації.
Розділ 7 передбачає відшкодування за дискримінацію, навіть якшо у роботодав-
ця відсутні наміри дискримінації. «Закон покликаний не тільки виявляти відкриту
дискримінацію, а й захищати громадян у випадках, які є справедливими за формою,
але дискримінаційними по суті»2 . Коли нейтральна професійна характеристика
має «принижуючий відтінок» стосовно населення, що перебуває під захистом За-
кону, це теж може вважатися дискримінацією. У таких випадках роботодавець
показує, якою мірою кваліфікація працівника «відповідає вимогам підприємства»,
і що це зроблено саме «у зв’язку із виробничою необхідністю»219. Рівень освіти,
результати інтелектуальних тестів, які впливають на дискваліфікацію меншин не в
належній пропорції, повинні підкріплюватись «відповідними економічними умо-
вами»220 * 222 223. Навіть апеляція роботодавця до статистики, що жінка живе довше за
чоловіка, а тому її пенсія повинна бути більшою, не може бути підставою для вимоги
від жінок-працівниць робити більший внесок до пенсійного фонду порівняно з
чоловіками 22 .
Якщо дискриміновані працівники штатних або місцевих органів влади
підпадають під дію положень розділу 7, у них є шанси отримати відшкодування.
В інших випадках державні працівники можуть задовольнити свої претензії лише на
підставі статей законодавства, які вимагають доказів навмисної дискримінації.
Належна професійна кваліфікація. Роботодавцю не завжди потрібно доводити
своє недискримінаційне ставлення до працівника. Справа в тому, шо його може
захистити доктрина «належної професійної кваліфікації» (Ьопа Гібе оссирагіопаї ди-
аІіГісаііоп — ВЕО£)). ВРО0 має вузьке тлумачення. По-перше, захищені Законом
працівники не можуть бути працевлаштовані роботодавцем, якшо його
виробництво дійсно вимагає належної професійної кваліфікації . Часто наводять
приклад, коли суд відхилив вимогу авіакомпаній про те, щоб всі стюардеси були
жіночої статі як таку, що не відповідає ВРОр. Свої вимоги вони обгрунтували тим,
що стюардеси можуть знімати (пом’якшувати) психологічний стрес у пасажирів. Але
ж авіалінії займаються лише безпечним транспортуванням пасажирів 224. По-друге,
ВРОО застосовується тільки при наявності у роботодавця фактів для висновку, шо
всі або майже всі скаржники захищеної Законом категорії не мають достатньої
215 Див. Ритсо Соплгисііоп Согр. у. И'а/еп, 438 С.8. 567 (3978); Нагеп Рарег Со. V. Віцвінз, 11.8. 113
8.Сі. 1701 (1993) (роботодавець звільнив позивача за декілька тижнів до виходу останнього на пенсію.
Це не є віковою дискримінацією).
Щ Але див. Я. Магу'з Нопог Сепіег V. Ніскз, СІ.8. 113 5.Сі. 2742 (1993).
217 Див. Нагеїчоод ЗсНоо! Дімгісі V. 1/піїед Яа[Є5, 433 13.8. 299 (1977) (несумірність між фактичним
і уявним представництвом меншин серед вчителів).
2,8 V. Дике Ромег Со., 401 11.8. 424 (1971) (диплом вищої школи надає перевагу білому насе-
ленню). Див. також Уогк Сіїу Тгапзії Аиікогіїу V. Веахег, 440 С1.8. 568 (1979).
42 С1.8.С.А. § 2ОООе-2 (к) (1) (А) (І).
220 Див. АІЬетагіе Рарег Со. V. Мооду, 422 11.8. 405 (1975).
* Див. ІЛ5 Апвеїез Дерагітепі о/УУаіег & Ромегу. Мапкагі, 435 11.8. 702 (1978).
222 Див. розділ IX. Тільки працівники державних установ можуть звертатися до рівноправного
захисту якшо не діють положення розділу 7 Закону.
223 Працівники ніколи не можуть підпадати під дію ВРОО за расовими ознаками. Однак можуть
бути роботи, до яких залучають осіб визначеної раси, особливо там, де бажана расова аутентичність.
224 Див. Ьіах V. Рап Атегісап Аіпгауз, Іпс., 442 Р.24 385 (51Ь Сіг. 1971).
Правове врегулювання підприємницької діяльності	521
кваліфікації для даної роботи або що практично неможливо оцінити їх фаховий
рівень, їх роботу . Таке вузьке визначення ВРОр дало жінкам право отримувати
чоловічу роботу, де психічні навантаження можна вважати завеликими для жінок,
наприклад офіцер поліції, пожежник, будівельник. Нещодавно суд визнав не
дійсною заборону вагітним жінкам працювати із провідниками на заводі, шо виго-
товляв елементи живлення. Справа в тому, що обстеження показало відсутність
низьких показників виконання такої роботи у вагітних жінок. Суд визнав
безпідставними турботи роботодавця про утробний плід жінки2 . В іншому
випадку суд, посилаючись на ВРОр, визнав дійсною заборону жінкам працювати
наглядачами у чоловічій в’язниці посиленого режиму, де напади сексуальних
маньяків на доглядачок можуть загрожувати загальному порядку у в’язниці 225 226 227 *.
Планово передбачена акція. Обставини, за яких проводиться така акція, вре-
гульовані конституційно . У справі Об’єднання сталеварів проти Вебера (Сіпііед
Зіееімюгкегзу. іУеЬег)229 * * суд постановив, що розділ 7 Закону дозволяє певні расові
виключення згідно з планово передбаченою акцією. Така акція передбачає за-
вчасне складання плану, який розробляється з метою усунення «очевидної расо-
вої невідповідності в окремих професійних категоріях працівників». Крім того,
план потребує «обгрунтування», він повинен розглядатися як тимчасовий захід,
спрямований на досягнення певної відповідності. Водночас він не повинен
обмежувати можливості білих людей. Однак це не означає, що не знайдеться
білого робітника, який розцінить такі дії як неправочинні. Так, у справі Вебера
Верховний суд схвалив план, узгоджений між професійною спілкою та робото-
давцем. Ним, зокрема, передбачалося направлення на навчання за фахом
працівників торгівлі, серед яких чорношкірі особи повинні становити 50 % до тих
пір, поки відсоток кваліфікованих торгових робітників-иегрів не зрівняється з їх
часткою в населенні даного регіону. Саме так і повинні чинити суди, виходячи
з положень розділу 7 2 .
Дискримінація вагітних жінок та сексуальні домагання. Розділ 7 Закону захищає
і від статевої дискримінації. Однак Верховний суд у 1976 р. уточнив, шо
диференційований підхід до вагітних жінок не є статевою дискримінацією 23\
У 1978 р. Конгрес відреагував на це, прийнявши Закон про дискримінацію
вагітних жінок (Рге^папеу Оізсгітіпаїіоп Асі), де такий підхід вважається стате-
вою дискримінацією 232. Суди почали більш сумлінно ставитися до фактів «ста-
тевого переслідування» і розглядають їх як статеву дискримінацію.
Під забороненими сексуальними домаганнями розуміють схиляння до сексу як
«послуга за послугу», як шанс зберегти робоче місце. Сюди входять і не чітко
виражені форми сексуального домагання. Спираючись на адміністративне тлума-
чення ЕЕОС, суд визнав, що застосування критерію статі, яке створює
«несприятливе оточення» для робітниці, вважається статевою дискримінацією.
Вона позначається на «умовах праці, термінах, привілеях». Навіть якшо робітниця
не зазнала матеріальних збитків, в її умовах праці не відбулось помітних змін, і то
це тягне за собою порушення положень розділу 7 Закону 233.
225 Див. іУезіегп Аігііпез к Сґіяуєіі, 47211.8.400 (1984) (у випадку вікової дискримінації примусовий
вихід на пенсію бортових інженерів віком 60 років не підпадає під дію ВГО(?).
226 Див. ІпіегпагіопаІ ІІпіоп, 1/піівіі Аиіо Могкегз V. Іокпзоп Сопігоіз, Іпс., 499 11.8. 187 (1991).
227 Див. РоікагА V. Канііпзоп, 433 13.8. 321 (1977).
22$ Див. розділ ГХ.
229 Див. 443 Ц.8. 193 (1979).
229 Див. Босаі 28 о/Зкееі Меіаі М'огкег’з Іпі. Азз’/г у. ЕЕОС478 13.8. 421 (1986).
Див. Оепегаі Еіесггіс V. СИЬеп, 429 13.8. 125 (1976) (виконання робіт не призвело до медичного
заклю'іення про непрацездатність через вагітність).
222 Див. 4213.8.СА. §2000е(к).
2 Див. Мегіюг Зауіпр Вапк V. Уіпзоп, 477 13.8. 57 (1966); Напіз V. Еопіір Зузгетз, Іпс., 13.8. 114 8.Сі.
367 (1993). Сексуальне домагання встановлено нижчим судом, який також визнав порушення статті
рівноправного захисту. Див. Вокеп у. Сііу о/Базі Скісщо, 799 Н.2<3. 1180 (71Ь Сіг. 1986).
512
Розділ XV
Рівні права на оплату праці. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин за-
безпечує Закон про рівність в оплаті праці (Ециаі Рау Асі) 234. Він передбачає, що
жінки повинні отримувати платню нарівні з чоловіками, якшо виконується «одна-
кова робота, яка вимагає однакових зусиль, відповідальності, кваліфікації, а також
проходить в однакових умовах» і на тому самому підприємстві. В одному випадку
наглядачки у в’язниці встановили порушення Закону про рівність в оплаті праці,
показавши, що вони мають значно меншу пенсію, ніж чоловіки — наглядачі
чоловічої в’язниці 235.
Дискримінація осіб за віком та фізичними вадами. Вікова дискримінація
приватними та державними роботодавцями забороняється федеральним Законом
про вікову дискримінацію під час найму (Аее Візсгітіпаїіоп іп Етріоутепі Асі —
АЬЕА) 1967 р. Він поширюється лише на працівників віком більше сорока років236
Примусовий вихід на пенсію в 65 років дозволяється тільки з визначених вико-
навчих та «високовідповідальних адміністративних» посад 237. Дискримінація
кваліфікованих спеціалістів з фізичними або психічними вадами забороняється За-
коном про фізичні вади (ОізаЬіІіІіез Асі)238. Він багато в чому схожий на вже зга-
дувані положення розділу 7.
3.	Неправомірне звільнення
Згідно з доктриною «за власним бажанням», яка діє з кінця XIX ст., роботодавці
могли звільняти робітників за власним бажанням роботодавців без жодних усклад-
нень. Завдяки постанові Верховного суду штату Теннесі роботодавець мав право без
перешкод «звільняти або залишати робітників при наявності або відсутності на це
обгрунтованих причин і при цьому суттєво не порушувати закон»239. Хоча доктрина
«за власним бажанням» діє ще й досі, законодавство, як вже зазначалося, обмежило
це право на звільнення. Закон або забороняє такі дії, або класифікує їх як
дискримінаційні. Суди також своєю виконавчою владою поступово руйнували
доктрину «за власним бажанням», вживаючи заходів проти «неправомірного
звільнення» працівника за певних обставин 240.
Захист «інформаторів». Найбільш поширеним винятком із загального права
звільняти і звільнятися «за власним бажанням» вважаються звільнення, шо су-
перечать державній політиці. Так, Апеляційний суд Каліфорнії встановив
неправомірним звільнення робітника за відмову давати фальшиві свідчення за
вказівкою роботодавця241. В інших випадках мало місце звільнення працівників
за виконання громадських обов’язків (зокрема обов’язків присяжних)242, за
доноси на роботодавця про порушення ним закону (інколи таких працівників
називають «інформаторами»)243. Все це робилося з метою, щоб помститися
працівникові за те, що він скористався своїми конституційними або законними
234 Див. 291І.8.С.А. § 2060).
235 Див. Макоих V. Дгаїе о/Маіпе, 797 Р.2<11100 (1 зї Сіг. 1986). Закон про рівність в оплаті праці явно
перекриває захист згідно з розділом 7.
236 Див. 29 II.8.С.А. § 623.
2 ’ Див. 29 17.8.С.А. § 631(с).
238 Див. 42 ІІ.8.С.А. § 12111 і наст.
239 Раупе V. Шезіет & Аііапііс К.К., 81 Тепп. 507 (1884) (ухвалення дій роботодавця залізничного
відомства, який звільняв будь-кого, хто працював у магазині позивача). Доктрина «за власним бажанням»
визнавалася Конституцією.
240 Див. Яоіїїмеіп е{ а!., §§ 9-3-9.20; і Соуіпціоп & Дескег, аі 221—272.
241 Див. Реіегтап V. Іпіетаіїопаї Вгогкегіїоосі о/Театмегз, 344 Р 2<3 25 (Саі. Арр. 1959).
242 Див. №ез V. Носкз, 536 Р.2с1 512 (Оге. 1975). Тепер усі штати і федеральний уряд мають закони,
які забороняють це робити. Див. Яоізіеіп еі аі. § 4.31.
243 Див. СагіЬаМі V. Виску РооВ Дюгез, Іпс., 726 Р.2с! 1367 (9 “ Сіг. 1984). Сьогодні три чверті штатів
мають закони, які захищають «інформаторів» у деяких випадках. Див. Копкзіеіп ег аі. § 9.18.
Правове врегулювання підприємницької діяльності	523
правами. Такі дії є підставою для відшкодування з роботодавіїя-порушника законів
завданих збитків 244 245.
«Чіткість аргументів» в укладених контрактах. Набагато складніше суду вста-
новити неправомірність звільнення працівника, якшо в підписаному контракті
відсутні «чіткі аргументи і формулювання». Тому інструктивні матеріали компанії
стосовно персоналу повинні включати чіткі аргументовані формулювання шодо
обставин звільнення працівників. Якщо працівник згоден з існуючою кадровою
політикою компанії і продовжує працювати на неї, суд вважає контракт укладеним
на встановлених компанією умовах . Суд завжди затвердить контракт, в якому
роботодавець зобов’язується створити атмосферу безпечної праці та справедливого
ставлення до працюючих, обіцяє їм визначені умови в певних ситуаціях, гарантує
не вдаватися до невмотивованого звільнення 246 * * * 250. Такого контракту', звичайно, не
укладеш з роботодавцем, який дав письмові інструкції компанії, що організація
існуватиме тільки на засадах доктрини «за власним бажанням». Звичайно, компанії
не зацікавлені в звільненні працівників без підстав. Більше того, розкриття намірів
роботодавця поводитися з працівниками таким чином зменшує його можливості
залучити або утримати в себе кваліфікованих працівників.
Судове переслідування за недотримання «чіткої аргументації* не завжди має
місце, оскільки адвокати матеріально не зацікавлені в цьому, за винятком високо-
оплачуваних позивачів. Адвокати та клієнти у випадках розслідування «чіткої аргу-
ментації* вважають за краше працювати за обумовлену платню 242 Однак часто
тільки високі посадовці мають достатню зарплату, якої б вистачило на фінансування
процесу відшкодування зловживань через органи влади. Якщо у судових розсліду-
ваннях при наймі на роботу та інших цивільних правопорушень адвокатські гоно-
рари виплачує позивач, який виграв справу у звинуваченого, то судові справи про
неправомірне звільнення на основі загального права ведуться за звичайним
«Американським правилом», де передбачені і відповідні адвокатські гонорари 2 .
Порушення договору сумлінності. В деяких штатах суди розглядають претензії про
неправомірне звільнення, що грунтуються на альтернативній теорії: працевлашту-
вання за контрактом, який передбачає взаємні зобов’язання сумлінного його вико-
нання. Якшо роботодавець звільняє працівника невмотивовано, останній може
заявити претензію про несумлінне виконання роботодавцем договору 2 . Виключ-
ною перевагою такої теорії є те, шо, хоча обов’язок сумлінності є однією з умов
контракту, порушення зазначеного обов’язку не пов’язується із виконанням кон-
тракту.
Виходячи з практики судочинства, уповноважені законом штату запропонували
зразок обгрунтованої причини для розриву трудового договору, який можна було б
використовувати у випадках неправомірних звільнень 25°.
244 Див. Зкеек V. ТеЛЛу’і Ггомесі Гоосіз, 427 А. 26 385 (Сопп. 1980) (працівник за власним бажанням
хотів порушити справу проти звільнення через невдалу спробу переконати роботодавця слідувати дер-
жавним стандартам якості продукції).
245 Див., напр., Тоиііаіп) V. В!ие Сгом & Віие ЗИіеИ о/МісНіцап, 292 ІМАМ. 2д 880 (Місії 1980); Ои/Лиіао
Заіпі Магу о/іїагагеЛ Нозр.,505 2Ч.Е. 26 314, 317 (111. 1987); Роїеу у. Ітегасіїуе Вага, 254 СаІ.Кргг.211 ,
665 Р. 20 373 (Саі. 1988); ЗаЬеІау V. 5іегІіп% Огщ, іпс., 506 ІЧ.Е. 20 919, 923 (К¥. 1987).
244 Див. ТИотрзоп V. & Ве^із Рарег Со., 685 Р.2д 1081, 1087—1088 (ЗУавЬ. 1984).
24? Див. розділ IV.
24® Див. розділ VII.
245 Див. Оаге у. Мопгапа Реігоіеит Магкейпк Со., 687.Р. 2с11015 (Мопс 1984); Гоіеу V. Іпіегасііуе Даіа
Согр. (виноска 245).
250 Див. ІМзіеіп егаї. § 9.20; Пеодогеі. 5г. Лшоіпе. А 5еед Оегтіпаїез: ІЗпіия Оізсіище ЯеГогт НеаОз
Точагсі Ниіі Еіо^ег, 67 ІЧеЬ.Ь.Яе*. 56 (1988).
33 9-340
514
Розділ XV
4.	Інші закони, які захищають працівників
Існують й інші законодавчі акти, які захищають працівників. Але ми їх не роз-
глядатимемо. Вони врегульовують розміри мінімальної зарплати, максимальні
погодинні розцінки праці251, права на відпустку без збереження зарплати за певних
сімейних обставин , компенсацію робітникам за виробничі травми , компен-
сації по безробіттю 254, права на безпеку робочого місця25;>, соціальні виплати,
включаючи допомогу за непрацездатність 2 , федеральне та приватне пенсійне за-
безпечення 257. Тут варто згадати і розроблене законодавство про техніку безпеки
на виробництві, яке передбачає відшкодування працівникам у випадку ‘їх травму-
вання під час роботи .
Фактично всі ці аспекти трудових відносин врегульовуються законодавством з
першої половини XX ст. * 234 * * 237 238
*і1 Див. КогИміп еі аі, §§ 4.1—4.13; Соуіп^/оп & Вескег, аі 273—295.
252 Див. Коіїяеіп е( а!. §§ 4.29—4.30, розгляд закону про сім’ю та медичне обслуговування 1993, 29
и.З.С.А. 2601—2654, і відповідних законів штату.
253 Див. розділ XI.
234 Див. Вмкімеіп еі а/. §§ 10.6, 7.1; а також Іаск В. Новії, Вегуатіп А. Напіу, & Нагокі 5. Ьеміз, Д-.,
МогкегЧ Сотрепгагіоп апсі Етріоуее Рготестіоп 1_ада5 1—140, 141—161 (^ея 1990).
233 Див. Воікзіеіп еі а!. §§ 6.1 і наступні; Соміп^іоп & Вескег, аі 16—33; 29 ІІ.5.С.А. §651 і наступні.
56 Див. 11.8. 8осіа1 8есигііу Адтіпіягаїіоп, 8осіа1 Зесигіїу НапдЬоок (СіочЧ Ргіптіпв ОЯїсе, ’Л'аіИіп-
роп 1993) і Сочіпкгоп & Вескег, ат 68—82.
237 Див. Коїкіїеіп ег аі. §§ 4.19 і наступні; Соуіп$гоп & Вескег, а; 296-329, розгляд федерального закону
про працевлаштування і пенсійне забезпечення (ЕКІ8А), 29 С.8.С.А. § 1001 і наступні; Босіаі Бесигіїу
НапсІЬоок.
238 Див. розділ XI.
ДОДАТОК її___________________________________________________
СПРАВА «ГОФМАН ПРОТИ ДЖОНС»
(Верховний суд штату Флорида)
Філій Френсіс Гофман (Ркіїір Егапсіз Ноіїгпап) Молодший і
Рау-А-\Уау Согрогаїіоп, штат Флорида,
позивачі,
проти
Хейзел Дж. Джонс (Нахеї 1 Іопез) як розпорядниці майном покійного
Вільяма Гаррісона Джонса (\УШіат Наггізоп Іопез) Молодшого,
відповідачки.
№ 43443.
Верховний суд штату Флорида
280 8о.2сі 431 (1973)(1Г
78 А.Ь.К-Зсі 321й
Удова як фізична особа і як розпорядниця майном покійного чоловіка подала позови
шодо смерті в результаті протиправних дій. Виїзна сесія окружного суду [округ Бревард, суддя
Вільям Дж. Акрідж (У/іПіат О. Акгісі§е)] відхилила правило відносної недбалості, на якому
наполягала позивачка, і винесла рішення на користь відповідачів. Позивачка подала
апеляційну скаргу. Місцевий апеляційний суд (272 8о.2сі 529) анулював рішення окружного
суду і ухвалив постанову щодо питання, чи може бути заміненим правило додаткової
(контрибутивної) недбалості на правило відносної недбалості. У наказі про витребування
справи Верховний суд [суддя Адкінс (Адкіпз)] прийняв правило відносної недбалості і
визначив, коли це правило має застосовуватися на судовому та апеляційному рівнях^.
Справу повернуто до суду першої інстанції.
Суддя Робертс (ЯоЬепз) подав окрему думку та долучив її до справи* 141. ...
[4]
85 ЗАГАЛЬНЕ ПРАВО
85к2 Джерела та сфери застосування.
85к8 к. Рішення судів Англії.
На. 1973.
Верховний суд має право замінити правило додаткової недбалості на правило відносної
недбалості; зважаючи на той факт, що до 1809 р., тобто до моменту, коли англійський суд
непрямо проголосив це правило, додаткова недбалість була скоріше питанням судовоїдумки,
111 1 Всі виноски, позначені цифрою у дужках, зроблені автором цієї книги, щоб підкреслити
особливість точки зору.
•2І 2 А.1_.К2<1, «Тіте Атегісап Ьа\у йерогк» опублікував вибрані справи, що значно вплинули на
розвиток права. Після цих справ подано анотації, в яких коментується значення прийнятого рішення,
аналізується та галузь права, до якої воно відноситься, і наводяться посилання на інші прецеденти.
р Цей короткий виклад справи підготовлений видавцями збірника судових рішень.
141 У західному варіанті Збірника судових рішень викладені тези всіх його основних пунктів та твер-
джень. Бонн написані видавцями, а не судом. З огляду на брак місця нижче я навів тільки дві тези з тих,
що містить оригінал. Тези зібрані у добірку, що її може переглянути юрист або суддя, шоб вирішити, яке
судове рішення йому варто прочитати. Див. роздії II.
53««.?40
516
Додаток А
а не судового проголошення. Не можна сказати, що загальне право ясне і безсумнівне
настільки, щоб це правило можна було зробити частиною статутного права Флориди згід-
но з нормою, яка існує в англійському загальному праві. Е.Б.А.Сопзї. агі.5, § 3(Ь)(3)...
[6]
272 НЕДБАЛІСТЬ
272 III Додаткова недбалість
272111(0) Відносна недбалість
272к97 к Характер і застосування правила в цілому.
На. 1973.
У випадку недбалих дій позивач не може бути звільнений від компенсації через свою
недбалість. Якшо з доказів видно, шо і позивач, і відповідач винні у недбалості, яка певною
мірою спричинила шкоду позивачеві, компенсація позивачеві повністю не анулюється,
недбалість позивача і відповідача повинна бути відповідно розподілена так, шоб позивач
отримав суму, пропорційну не його провині, а провині відповідача. ...
Една Л. Карузо (Есіпа Б. Сагизо) з Ноиеіі, КігЬу, Мопг§отегу, О’Ашіо, Оеап & Наїіотег,
ХУезї Раіт Веасії, для позивачів.
Семмі Каччіаторі (Башту Сассіаюге) з Иапсе & Сассіаіоге, Мельбурн, для відповідача.
Е. Харпер Філд (Е. Нагрег Еіеіб) і Френк К. Аматі (Егапк С. Атасеа) з Кееп, О’КеІІеу &
Бріїг, Таллахассі, як консультанти суду (атісиз сигіае), Еіа. ОеГепзе Еазууегз Азз’п^.
К. Грехем Керозерс (С. Огаїтат СагоіЬегз) і К. Дю-Боуз Ослі (С. Вивозе Аизіеу) з Ослі,
Мак-Маллен, (МсМиІІеп), Мак-Гіх & Керозерс (МсСебее & СагоФегз), Таллахассі, як кон-
сультанта суду, Еіа. Каіігоасі Азз’п.
Кеннет Л. Рісками (КеппеїЬ Б. Кузкашр) з Воііез, СооОадп, Кузкатр & У/еІсІтег, Майамі,
як консультант суду, На. Базі Соазі Каіізуау Со.
Вільям Б. Кілліан (ХУіІІіат В. Кііііап) з МсСаггЬу, Бгееі, Несіог & Оауіз, Майамі, як кон-
сультант суду, На. Ро'А'ег & Бі^Ьї Со.
Сем X. Манн (Бат Н. Мапп) Молодший і Джон Т. Аллен (Зоїш Т. АІІеп) з Нагтізоп, Сге-
епе, Мапп, ОауепроП, Кохме & Біапоп, Санкт-Петербург, як консультанти суду, На. Ротег
Согр.
Реймонд Ерліх (Яаутопй Еіігіісії) і Джеймс І. Кобб (Іатез Е. СоЬЬ), Джексонвілль, як
консультанти суду, Атегісап Миіиаі Іпз. АПіапсе, Атегісап Іпз. Аззо. та Маїіопаї Аззо. оПп-
сіерепсіепс Іпзигегз.
Томас У. Макелайлі (Тїіотаз XV. МсАИІеу) з «Вескіїат & МсАІіІеу», Майамі, як консуль-
тант суду, Ііпііесі ТгапзроПаїіоп ІІпіоп, На. Ье&і51аііуе Воагсіз оГКаіігоасі ВгоФегЬоосіз апсі Тіїе
На. АЕБ-СІО.
Адкінс (Асікіпз), суддя.
Щодо цієї справи подано прохання про її витребування до вимого суду у зв’язку з
підтвердженням місцевого апеляційного суду четвертого округу, про те, що його рішення
[справа Джонс проти Гофмана (Зопез V. НоДтап), 272 Бо.2сі 529] містить запитання, яке
викликає великий громадський інтерес. Див. На.Сопя., ап. V, § 3(Ь)(3), Е.Б.А5Ч
Запитання, підтверджене місцевим апеляційним судом, звучить так: «Чи може суд
правило додаткової недбалості замінити правилом відносної недбалості?»^.
Місцевий апеляційний суд ствердно відповів на це запитання і відхилив ведення
справи судом першої інстанції згідно з прецедентом, запротокольованим цим судом у
справі Залізнична компанія Луїсвілля та Неиівілля проти Ініестри (Доиізуіііе апіі Маз)іх>іІІе
Каіігоасі Со. V. Упіезіга), 21 Еіа. 700 (1886). На цьому давньому процесі правило додаткової
недбалості було визнано законом штату Флорида, і з того часу його одностайно додер-
жувалися суди штату. Місцевий апеляційний суд спробував анулювати всі рішення цього
суду щодо додаткової недбалості і запровадити відносну недбалість як більш точний
критерій. Діючи таким чином, місцевий апеляційний суд перевищив свої повноваження.
5 Декілька записок у справі, зроблених атіси; сигіае або «друзями суду», були підшиті до справи
адвокатами для перелічених організацій. Апеляційний суд під час розгляду важливого питання може
знайомитися з іншими точками зору, окрім думок позивача і відповідача, завдяки виступам атісі.
161 Наказ про витребування справи — це дискреційне розпорядження, що його виший суд дає
нижчому, вимагаючи передати йому матеріали справи, якуг він може переглянути. Практика витребування
справи на рівні Верховного суду США розглядалася у розділі V.
1’1 Тема стягнення за недбалі дії розглядалася у розділі IX. Наведений у ньому матеріал може до-
помогти зрозуміти хід обговорення рішення суду.
Додаток А
517
Висловлюючи окрему думку, суддя Оуен (О\уеп), визнав доцільною позицію
місцевого апеляційного суду. Він не погодився з контрольним прецедентом, запрото-
кольованим у цьому суді: «Якшо суд може вносити таку зміну, то це повинен зробити Вер-
ховний суд або федеральний окружний апеляційний суд.... Рішення, прийняте більшістю
голосів, тягне за собою скасування великої кількості попередніх рішень нашого Верхов-
ного суду, а така прерогатива нас не влаштовує.» Справа Джонс проти Гофмана (Допез V.
НоДтап), 272 Бо.26 529.
Інші апеляційні суди визнають зв’язок між їх повноваженнями і повноваженнями да-
ного місцевого апеляційного Суду. Гріффін проти штату (СгіДїп V. Біаіе), 202 Зо.26 602
(Яа.Арр.І5І, 1967); Роберпіс проти штату (ЯоЬегК V. Зіаіе), 199 Бо.26 340 (РІа.Арр.26, 1967);
Сполучені Штати проти штату (Ь'пііесі Зіаіезу. Зіаге), 179 8о,26 890 (На.Арр.ЗО, 1965). Якшо
дозволити місцевому апеляційному суду скасувати його провідний прецедент, може
виникнути хаос і невизначеність під час слухання справи. З моменту прийняття місцевим
судом рішення апеляційний суд четвертого округу перебував у невизначеній ситуації і дуже
затримав розгляд справи. 1 юристи, і судді чекали на наше рішення.
Ми зазначили, шо одне лише засвідчення місцевого апеляційного суду про великий
суспільний інтерес рішення цього місцевого суду не наділяє останній повноваженнями.
Якби жодна з сторін не подала прохання про витребування справи, ми не мали б пов-
новажень відповідати на засвідчене запитання або переглядати дії місцевого суду.
Звичайно місцеві апеляційні суди мають право на пошук змін; вони можуть вільно
засвідчувати запитання, шо мають великий громадський інтерес для розгляду цим судом, і
навіть викладати свої аргументи на користь змін. Проте вони зобов’язані слідувати прене-
дентному праву, викладеному цим судом18'.
Перш ніж відповісти на поставлене запитання, ми повинні також розглянути наші власні
повноваження стосовно права замінювати правило контрибутивної недбалості на правило
відносної недбалості. Припускалося, шо подібна заміна у загальному праві Флориди повинна
відноситися до компетенції законодавчого органу, а не судів. Ми не можемо з цим
погодитися.
Правило, шо додаткова недбалість повністю забороняє компенсацію, було створене
судом і окремо прийняте в судовому порядку ше у справі Залізнична компанія Луїсвілля та
Нешвілля проти Ініестри (Боиізуіііе апсі Мазіїуіііе Яаіігоасі Со. V. Упіезіга). Більшість вчених
відносить походження цього правила до англійської справи Баттерфілд проти Форресте-
ра(Виіїег/іе!<Іу. Ропєзієг) 11 Еам 60, 103 Еп^ Кер. 926 (К.В.1809), хоча не менш ніж через
тридцять років у справі Рейзін проти Мітчелла (Каізіп V. Мііскеїі), 9 Саг. & Р. 613, 173
Епв.Кер. 979 (С.Р. 1839), недбалість позивача не була визнана поєною перешкодою для
призначення відшкодування (Маїопеу, Ргот СопхНЬшогу ю Сотрагаїіче Ке£Іі§епсе: А N6-
едед Ьачч КеГогт, 11 й.ЕІа.Б.Кеч.135,141-142 (1958)). Незважаючи на те, шо поняття «до-
даткова недбалість» згадувалось у деяких попередніх справах, наше дослідження
показало, шо до 1809 р. (це стосується також і певного проміжку часу після цієї дати) не
було чітко визначеного, зафіксованого у загальному праві правила, шо додаткова
недбалість була достатнім захистом від позову щодо недбалості. Більш імовірно, шо за-
гальне право стосовно цього питання відповідало англійському морському і цивільному
праву, тобто збитки розподілялися пропорційно, якшо винними були і позивач, і
відповідач. Див. више Маїопеу. Велика кількість прецедентів указує на те, шо попередні
посилання на додаткову недбалість не мають на увазі таку недбалість позивача, яка відома
нам, тобто відсутність належної обережності позивача, що сприяла заподіянню йому
шкоди. Спочатку малася на увазі недбалість самого позивача, яка була прямою причиною
заподіяння йому шкоди. Е.О., Тигк, Сошрагаїіуе Не§1і(’епсе оп іїіе Магсй, 28 Сйі-Кепі
Е.Яєу. 189, 196 (1950).
До вже згаданої справи Баттерфілд проти Форрестера не існувало чіткого проголо-
шення правила додаткової недбалості. Рішення у цій справі 1809 р. містило лише прихова-
не його визначення. Отже, у справі Баттерфілда недбалість позивача була скоріше предметом
судової думки, ніж судового визначення. Тому й загальне право було не таким ясним і
1 Верховний суд Флориди був очевидно дещо стурбований тим, що апеляційний суд зробив на-
ступний крок і вирішив застосувати правило відносної недбалості, незважаючи на той факт, шо Вер-
ховний суд остаточно погодився з такою позицією по суті справи. У такий спосіб виявляється
традиційний зв’язок між вищими і нижчими судами. Проте спірні питання, які розглядаються нижчими
апеляційними судами, можуть залишатися невирішеними роками через те, що вищий суд вважає за
потрібне не вирішувати їх. Дії апеляційного суду Флориди є одним із способів вирішення питання.
518	Додаток А
безсумнівним, шоб зробити це правило частиною статутного права даного штату завдяки Ріа.
8ш. § 2.01, Р.8.А.(9).
У справі Дюваль проти Томаса (Оичаї V. ТИотаз), 114 8о.2<3 791, 795 (Ріа.1959) суд про-
голосив: «Ми маємо дотримуватись загального права, тільки якшо воно є чітким». У цій самій
справі також сказано: «Якщо існує вагомий сумнів шодо правильності загальноправової
доктрини ... ми можемо, як вказано у справі Ріплі проти /вела (Діріеу V. Еч/еП), 61 8о.2сі 420,
користуватися «широкою свободою дій», беручи «до уваги зміни наших соціальних та
економічних традицій і сучасні поняття права та судової влади».
Навіть коли сучасна правова заборона контрибутивної недбалості є час гиною нашого за-
гального права завдяки згаданому судовому рішенню, справа Дюваля засвідчує, шо суд може
змінювати правило, якшо це зумовлено великим суспільним резонансом. У багатьох випад-
ках правила змінювалися такими самими судовими рішеннями, як і ті, шо встановлювали
доктрини «останнього шансу», «значної міри» тошо. Див. Ме^іі^епсе: Арріісатіоп оі' тіте Бай
СІеагСЬапсе ЦосігіпеЬу Кеппеїіі М. Муегз, 8 РІа.ЕаулКеУ. 336 (1955). Значною мірою правило
було видозмінене із «статутного утворення» завдяки нашому прийняттю загального права
(якшо воно було таким), на прецедентне право, завдяки різноманітним судовим хитромуд-
ростям. У минулому ми вагались, але якшо це було виправдано, змінювали загальне право.
Наприклад, справа Рендольф проти Рендольфа (ДаіДоірії V. Вапсіоірк'), 146 Р’іа.491,1 8о.2сі 480
(1941), змінила норму загального права, яка надавала батькові переважне право опіки над
дитиною; справа Бенфілд проти Еддінгтона (ВапДеід г. А&іїп&оп) 104 Па. 661, 140 Зо. 893
(1932), усунула з загального права виняток для заміжньої жінки шодо причин позову.
У справі Уоллер проти Першої ощадно-трастової компанії (ЇУаііег V. Рігзг Баміп^з & Тпізг
Со.), 103 На. 1025, 138 Зо. 780 (1931), цей суд відмовився дотримуватися загальноправового
принципу про те, шо позов про ушкодження особи анулюється зі смертю правопорушника.
Було заявлено: «Цей суд прямо визнав, шо в особливих випадках певні правила, які були
частиною старого загального права Англії, не стали частиною загального права Флориди, бо
суперечать нашим традиціям, інститутам або очевидному змісту наших статутів стосовно
інших питань» (р. 784).
Цей суд відступив від загального права у справі Харгроув проти міста Кокоа Біч (Нагуте
V. Тоугп о/Сосоа Веаск) 96 8о.2гі 1 ЗО (Ріа. 1957), вирішивши, що муніципальна корпорація може
бути визнана винною за правопорушення поліцейських згідно з положенням про вищесто-
ящого відповідача. «Пошуки першоджерела цього правила приводять нас до англійської
справи Рассел проти населення Девону (Риззеї V. Меп о/ йечоп), 2 Т.К.667, 100 Еп^.Кер.К. 359
(1788). «Припускаючи, що з правила про недоторканність було зроблено виняток у справі на-
селення Девону, з чим погодилося багато істориків права, необхідно зазначити, шо дану спра-
ву було вирішено у 1788 р., майже через 12 років після проголошення нашої Декларації про
незалежність. Беручи це до уваги, ми дотримуємося власної думки, що суди мають діяти
згідно з вимогами правосуддя. Ми не бачимо необхідності наполягати на акті законодавчої
влади щодо питання, яке порушили самі суди» (р. 132). Під час розгляду справи Гейтс проти
Фоулі {Оаіез V. Еоіеу), 247 8о.2сі 40 (Па. 1971), було встановлено право на відшкодування
дружині за втрачене подружнє життя в результаті завдання шкоди її чоловікові. Це рішення
бере свій початок від справи Ріплі проти /вела (Кіріеу V. Ем/еії}, 61 8о.2сі 420 (На.1952). Воно
анулювало загальноправовий принцип: «Можна довести, шо будь-яка зміна в цьому правилі
має робитися законодавчим органом. Не потрібно перераховувати повноваження, шоб пока-
зати, шо цей суд не забарився скасувати необгрунтований прецедент у галузі цивільних пра-
вопорушень. Акт законодавчої влади, звичайно, може бути прийнятим, але ми відмовляємося
від власних прав у випадку особливої невідповідності закону, коли не погоджуємося перег-
лянути старе і незадовільне правило, встановлене судом». 247 8о.2сі 40, р.43.
Всі норми загального права сформульовані так, щоб и можна було застосовувати і в нових
умовах, прн виникненні нових обставин. А вони у сучасному суспільстві виникають досить
часто. Це стосується сфери торгівлі, ділових зв’язківта ін. Одна з найбільш важких суспільних
проблем, з якою ми стикаємося сьогодні, це проблема нещасних випадків, пов’язаних з ав-
тотранспортом: основна маса цивільних правопорушень і відповідно судових процесів
Згаданий статут є статутом «прийняття», який офіційно приймає загальне право Англії як закон
штату Флорида від 4 липня 1776 р. Це пояснює, чому декілька останніх абзаців присвячено точному
визначенню, коли додаткова недбалість увійшла до англійського загального права. Статут Флориди
цитується нижче в окремій думні. Згідно з останньою концепція додаткової недбалості з’явилася в
англійському праві набагато раніше, і, таким чином, рішення про її зміну має приймати законодавчий
орган, а не суди. Див. нижче.
Додаток А
519
виникає саме через автомобіль. Наше суспільство повинно робити все, шоб запобігти не-
щасним випадкам. І насамперед необхідно передбачити компенсацію їх жертвам. Законо-
давчий орган штату Флорида досяг великого прогресу у творенні законодавства,
спрямованого на запобігання нещасним випадкам. Звичайно, запобігання нещасним випад-
кам більше задовольняє суспільство. Але існує і проблема компенсацій для жертв. Тому
потрібні чіткі правила забезпечення законної і відповідної компенсації жертвам нещасних
випадків, які мають обгрунтовану причину для позову.
Сучасним умовам мають відповідати і сучасні стандарти. Останні повинні бути
практичними і добре продуманими для досягнення справедливого рішення у спорі між сто-
ронами, що беруть участь у судовому процесі. Правило додаткової недбалості як повну пра-
вову заборону відшкодування було піднесено до рангу закону суддя ми. У свій час такий підхід
був цілком виправданим. Однак сьогодні майже всі вважають незаконним і несправедливим
повністю переносити збитки від нещасного випадку на одну з сторін, чия недбала поведінка
разом з недбалістю другої сторони їх спричинили. Якшо недбалість має залишатися критерієм
вини, то правило додаткової недбалості (рівний розподіл втрат між тими, чия недбалість
спричинила подію) більш узгоджується з виною, шо грунтується на такій недбалості.
Тому ми вважаємо, шо дійсно маємо право і повноваження переглянути нашу позицію
стосовно правила додаткової недбалості, і, з огляду на нинішні «суспільні та економічні
звичаї» та сучасне «розуміння права і правосуддя», змінити раніше прийняте правило.
У використанні правил додаткової недбалості і відносної недбалості є деяка мішанина.
Обидва вони визнають, що недбалість позивача може зіграти роль при визначенні завданої
йому шкоди і водночас збитки, які належить йому відшкодувати, можуть бути відповідно
зменшені. Правило додаткової недбалості, як ми вже говорили, повністю забороняє
відшкодування, тоді як правило відносної недбалості передбачає, шо позивач не отримає
компенсації тільки за ту частину збитків, за яку він сам відповідає.
На необхідності скасування правила додаткової недбалості наполягало багато
американських вчених у галузі цивільного права. Воно було скасоване у загальному праві ба-
гатьох країн світу, включаючи Англію — країну її походження — та канадські провінції.
Правило ж відносної недбалості в тій чи іншій формі діє зараз в Австрії, Франції, Німеччині,
Португалії, Швейцарії, Італії, Китаї, Японії, Ірані, Польщі, Росії, Таїланді та Туреччині
(Маїопеу р.154). За нашими дослідженнями нині це правило прийняли вже шістнадцять
штатів США.
Однією з причин відхилення правила додаткової недбалості є те, що первинне обгрун-
тування повного звільнення від відповідальності перестало бути чинним. Зазвичай
вважається, шо історично додаткова недбалість була прийнята, «шоб захищати розвиток
промисловості, особливо перевезень». (Іпзіііше оГ Диіїісіаі Абтіпізігайоп, Сотрагаііуе Ме§-
1і§епсе — 1954 Зирріетепі). Проте в сучасних економічних і суспільних умовах перевага
надається фізичній особі, а не промисловості.
Ми вважаємо, шо жодне з міркувань про відхилення будь-якої компенсації позивачеві,
який певною мірою винний у своїх збитках, у наш час необгрунтоване. Можливо, кращим
аргументом на користь заміни додаткової недбалості відносною є те, що остання більш спра-
ведливо визначає вину і більш справедливо, з точки зору суспільства, розподіляє втрати.
А несправедливість тут очевидна. Адже позивач зазнав збитків у результаті нещасного
випадку, за який він лише частково відповідальний, але відшкодування він позбавляється
повністю. Правило додаткової недбалості суворе, воно або перекладає тягар втрат, за які не-
суть відповідальність обидві сторони, на одну з них, або передає в руки долі право визначати,
яку з сторін і за що буде покарано. Коли нешасний випадок трапився внаслідок недбалості
більш ніж однієї особи, кожна з них має відшкодувати іншій стороні ту частину збитків, за
яку вона відповідає.
Намагаючись зробити правило додаткової недбалості менш суворим, фахівці
цивільного права розробили інші правила, а саме: «грубої, навмисної та злочинної» не-
дбалості, «останнього шансу» та «застосування у певних випадках абсолютної вини».
Захисники правила додаткової недбалості доводять, шо воно на практиці не таке жорс-
токе, як у теорії. А справа в тому, шо присяжні звичайно не дотримуються інструкцій
судді, який намагається вжити жорстких заходів стосовно тієї сторони, яка несе збитки.
Мн погоджуємося з Діном Мелоні (Оеап Маїопеу), що правова норма, яка до такої міри
суперечить усталеним поняттям суспільства, шо звичайні люди (не юристи) майже завжди
відмовляються застосовувати її, навіть якшо суддя офіційно накаже їм це робити, в основі
своїй неправильна. «Не можна не звертати уваги на неповагу до закону, викликану тим,
що він змушує наших громадян свідомо його порушувати; юристи, які як судові службовці
520
Додаток А
присяглися підтримувати закон, не повинні захищати сучасну систему, доводячи, шо вона
працює, бо присяжні мають право не дотримуватися цього самого закону», 11 ІІ.ЕІа. Ь.Кєу.
135 рр. 151-152 (І958)>101.
У справі Коннолі проти Стіклі (Соппоііу V. Зіеакіау), 197 §о.2д 524, 537 (На. 1967), суддя
О’ Коннел (О’СоппеИ) зазначив, шо додаткова недбалість є «примітивним засобом досягнен-
ня правосуддя між сторонами, які обидві винні». Навіть головний суддя Мак-Уортер
(МсУ/Иогсег), виносячи рішення, відповідно до якого додаткова недбалість визнавалася за-
коном нього штату, назвав її «незаконною і несправедливою». Залізнична компанія Луїсвілля
та Нешвілля проти Ініестри (Еоиізуіііе апсі МазІпнНе Каіігоасі Со. у. Упіезіга) 21 На. р. 738.
Через 87 років після цього рішення ми змушені визнати, шо все ще дотримуємося пра-
вової норми, яка тривалий час визнається несправедливою. У 1887 р. законодавчий орган
прийняв статут, шо грунтується на принципі відносної недбалості стосовно нешасних
випадків на залізниці. Ми визнали цей статут неконституційним тому, шовін має обмежену,
а не загальну сферу застосування. Залізнична компанія Південної Джорджії та Флориди проти
компанії з розливу безалкогольних напоїв СЕВЕН-АП (Оеоїціа Зоиіїегп & /їогісіа Каііюау Со. у.
Зечеп-І/р ВоііІіп$ Со., 175 8о.2д 39 (На. 1965)). Наш законодавчий орган знову порушив це
питання у 1943 р., коли статут про загальне застосування затвердили обидві палати. Губер-
натор наклав вето на цей законопроект, а законодавчий орган це вето не подолав (8епаіе 1о-
игпаї, Ке§и1аг Зеззіоп, 1943, р. 716—717). Таким чином, одна людина не дозволила, шоб у
цьому штаті нині діяла набагато справедливіша система відшкодувань за ушкодження особи
внаслідок недбалості і завдані матеріальні збитки. З моменту відхилення законопроекту за-
конодавчий орган мало що зробив для скасування жорсткого і несправедливого правила до-
даткової недбалості. Напевно він вважав це справою судової влади.
Оскільки ми визнали дану проблему судовою, то вважаємо, шо настав час для суду
приєднатися до, так би мовити, загального руху за прийняття правила відносної недбалості.
Найпершою функцією суду є нагляд за тим, щоб правові конфлікти розв’язувалися спра-
ведливо. В галузі цивільних правопорушень найбільш справедливим результатом, якого може
досягти суд, є правильне співвідношення вини і недбалості. Правило відносної недбалості
дає змогу досягти кращого результату, ніж правило додаткової недбалості. Тому наш
обов’язок взяти на озброєння краще з них.
Отже, тепер ми визнаємо, шо у позові шодо недбалості позивачеві не можна відмовляти
у відшкодуванні через його додаткову недбалість.
Якщо існує доказ того, що і позивач, і відповідач виявили певну недбалість, яка завдала
збитків позивачеві, відшкодування позивачеві повністю анулюється. У такому випадку
присяжні призначають позивачеві суму грошової компенсації залежно від обсягу збитків,
спричинених недбалістю відповідача. Іншими словами, присяжні спочатку повинні
пропорційно розподілити недбалість позивача і недбалість відповідача, а потім визначити на-
лежну позивачеві суму компенсації з урахуванням його недбалості і недбалості відповідача.
Див. Еіогісіа Сепі. & Р. В.. Со. V. РохмюгіВ, 41 На. 1, 25 8о. 338, 79 Аш.5і.Кер. 149 (1899).
Це правило не надає особі права на відшкодування збитків у разі, коли докази свідчать,
шо відповідач, хоч і виявляв належну обережність, не міг запобігти збиткам, або коли
недбалість відповідача не є законною підставою для скарги позивача. Позивач не отримує
компенсації за втрати або ушкодження, спричинені недбалістю іншого, тільки в тому
випадку, якщо виключною законною підставою для збитків є недбалість позивача і певної
особи чи осіб-невідповідачів.
Якщо винні і позивач, і відповідач, перший може отримати компенсацію, але її сума ста-
новитиме лише ту частину усіх збитків позивача, яку займає недбалість відповідача у
загальній недбалості і позивача, і відповідача. Наприклад, якщо встановлено, що недбалість
позивача дорівнює недбалості відповідача, сума відшкодування позивачеві має бути зменше-
на наполовину від тієї, яку б позивач отримав за інших обставин. Правило «останнього
шансу», Звичайно, не буде застосовуватись у таких випадках. Див. Мартін проти Сассмена
(МаПіп V. Еиззтап), 82 8о. 26 597 (На. 1955).
Ми не будемо тут аналізувати всі можливі різновиди відносної недбалості, прийняті в
інших юрисдикціях. Судова практика містить численні коментарі та трактати, що охоплюють
майже всі можливі видозміни основного правила. На нашу думку, відносна недбалість у
11 * 1 Це показує, як присяжні, покликані тільки вирішувати питання і дотримуватись інструкцій
судді шодо права, можуть справляти вплив на форми закону. Розподіл роботи між суддею та присяжними
і питання шодо прав присяжних судити закон розглядаються у розділі III. Це одна із сфер, у якій узгоджені
дії присяжних, спрямовані на «підкорення» закону, змінюють його.
Додаток А
521
чистому вигляді — найбільш справедливий метод розподілу збитків у позовах щодо недба-
лості.
У ситуації, де недбалість позивача, так само, як і недбалість відповідача, є спірними, як
правило, подається зустрічний позов. Щодо позивача зустрічного позову (так само, як і щодо
позивача основного позову), певною мірою винного у скоєному, може бути винесено
рішення присяжних, згідно з яким йому будуть приписані збитки, пропорційні його недба-
лості. Може бути винесено два рішення: одне — для основного позивача, друге — для
позивача зустрічного позову. Це узгоджується з давно визнаним принципом судового зара-
хування. Причому суд несе відповідальність за те, шоб винесене рішення відображало
справжні наміри присяжних.
Не часто трапляються випадки, коли прямим результатом двох таких позовів стає
рішення, згідно з яким більш відповідальна за нешасний випадок сторона отримує більшу
суму відшкодування, ніж сторона, яка несе меншу відповідальність. На перший погляд це
здається несправедливим. Проте, припустимо, що позивач на 80 відсотків винуватий за ка-
тастрофу і несе збитки на 20 тис. доларів, а відповідач, винуватий на 20 відсотків, на шастя,
збитків не зазнав. Вина відповідача у такому випадку повинна залежати не від тих збитків,
яких він зазнав, а від тих, які спричинив. Якщо присяжні визнають, шо відповідач проявив
недбалість, і ця недбалість порівняно з недбалістю позивача на 20 відсотків спричинила не-
щасний випадок, тоді він має сплатити 20 відсотків загальних збитків, незважаючи на те, що
сам збитків не зазнав.
Позивачі, різні консультанти суду, які подали короткі записки у цій справі, порушили
багато питань, пов’язаних з нашим рішенням про прийняття правила відносної недбалості,
а саме: про вплив такого рішення на поняття «прийняття на себе ризику» і про неможливість
«відшкодування частки відповідальності» співделінквентами. Однак ми відмовилися розгля-
нути всі ці питання з двох причин. По-перше, ми вже маємо сукупність норм прецедентного
права цього штату стосовно відносної недбалості згідно з нашим попереднім статутом шодо
залізниць. Більша частина цих норм може застосовуватися, виходячи з правила відносної не-
дбалості, яку ми зараз приймаємо. По-друге, цей суд не має права вирішувати ше не
підготовлені питання без власне предмета обговорення та спору і прив’язуючись до якоїсь
фактичної ситуації1111.
На наше переконання судді першої інстанції цього штату здатні належним чином
вирішити будь-яку проблему, що може виникнути внаслідок зміни правила додаткової не-
дбалості. Багато шо стає очевидним з огляду на наміри, задля яких ми приймаємо вищезаз-
начене правило: (1) надати присяжним можливість пропорційно розподіляти вину між
сторонами, чия недбалість стала причиною будь-яких втрат чи ушкоджень, так, як вони вва-
жають за доцільне; (2) розподіляти загальну суму збитків від втрат чи ушкоджень
пропорційно вині кожної з сторін.
Щоб це реалізувати, суд має повноваження вимагати від присяжних винесення
спеціальних вердиктів і такого рішення, яке найбільш точно відобразило б їх наміри1121.
Ми розуміємо, шо це рішення вплине на тисячі незакінчених справ про недбалість.
Фактично перспектива загального обурення учасників незакінчених процесів завжди вважа-
лася стримуючим чинником для прийняття правила відносної недбалості. Див. Аппоіаііоп,
Тіїе Оосігіпе оГ Сотрагаїіуе Кевіібепсе, 32 АЬК Зеї 463, р.487. Ми вважаємо, шо судді цього
штату здатні використовувати правило відносної недбалості без наших інструкцій. Проб-
леми, що виникатимуть, мають вирішуватися практично на рівні суду, а не шляхом
теоретичних суперечок, апеляцій. Суддям надається широка свобода дій для прийняття такої
процедури, яка сприяла б реалізації задуманого.
Застосовування правила відносної недбалості судом також становить проблему.
Замішання, спричинене передчасним прийняттям місцевим апеляційним судом цього
правила, ще більше посилилось тому, шо частина суддів, покладаючись на судове рішення,
застосовували правило при проведенні багатьох судових процесів. Інші судді вели справи,
виходячи з правила додаткової недбалості.
1И1 Суд відмовляється від проголошення будь-якого нормативного акта, крім того, який є
обов’язковим при вирішенні конкретної справи, і пояснює це традиціями процесуальної системи — не-
стачею достатніх стимулів для сторін сперечатися з питання, яке прямо їх не стосується. Див. розділ III,
де дається про значне розходження сторін у поглядах.
•'21 Спеціальним називається такий вердикт, який вимагає від присяжних свого обгрунту-
ван-ня шляхом встановлення кожного факту справи окремо, а не винесення загального вердикту.
Див. розділ III.
522
Додаток А
Ми вважаємо, шо місцевий апеляційний суд не має права скасовувати рішення Верхов-
ного суду штвту Флорида. У разі конфлікту між рішеннями місцевого апеляційного суду й
Верховного суду, превалюватиме останнє, поки воно не буде скасовано наступним рішенням
цього ж суду.
За таких обставин, на нашу думку, це рішення:
1)	застосовується до справ, при розгляді яких використовується правило відносної не-
дбалості;
2)	застосовується до справ, які вже порушені, але шодо яких ше не розпочався процес;
3)	не застосовується до справ, шодо яких уже розпочався процес або вже винесено
вердикт чи рішення, хоча на певному етапі процесу було належним чином і слушно
використано правило відносної недбалості;
4)застосовується до справ, які перебувають в апеляційному судочинстві, й щодо яких за-
стосування правила відносної недбалості було слушним і стало причиною апеляційного
перегляду;
5)	може застосовуватися до всіх справ, порушених після того, як згадане рішення стане
остаточним1131.
Через те, шо на поставлене запитання дано вичерпну відповідь, справа повертається до
місцевого апеляційного суду для подальшої передачі до окружного суду для нового процесу.
Для того, шоб прийняти рішення у цій справі досить швидко, воно набуває чинності не-
гайно і перегляду не підлягає.
Так ухвалено.
Карлтон (Сагііоп), головний суддя, та Ервін (Егуіп), Бойд (Воусі), Мак-Кейн (МсСаіп),
Деклі (Оекіе), судді, згодні.
Робертс (КоЬепз), суддя, висловлює окрему думку.
Робертс (КоЬепз), суддя, незгодний.
Я не погоджуюся з точкою зору більшості у цій справі. Перш за все мене цікавить, чи
має цей суд повноваження скасовувати або змінювати чинне правило додаткової недбалості
шляхом судової постанови.
Конституція штату Флорида (стаття II, розділ ПІ) розподіляє суверенні права цього
штату на три конституційні гілки: законодавчу, судову та виконавчу. Наша Конституція за-
бороняє особі, яка представляє одну гілку влади, виконувати повноваження будь-якої іншої,
якшо це спеціально не передбачено. Цей суд старанно підтримував принцип розподілу пов-
новажень, що відображений як у конституціях штатів, так і в федеральній Конституції, згідно
з якою судова влада не має повноважень творити статутне право. Зіаге ех геї. НапЬигу V. Тип-
пісІіДе, 98 Яа. 731, 124 8о. 279 (1929); Карлтон проти Метьюса (Сагііоп V. Маїікет), 103 Яа.
301, 137 8о. 815 (1931); Штат проти Херндона (Зіаге V. Нетдогі), 158 На. 115, 27 $о.2д 833
(1946); Хенкок проти Комісії для перевірки циркулярів Муніципальної ради селища Чарлетт
(Напсоск у. Воагд о/РиЬІіс Іпзігисііоп о/ Скагіоие Соипіу), 158 5о.2<1 519 (Яа.1963); Холлі проти
Адамса (Ноііеу у. Адатз), 238 8о.2<1401 (На. 1970); Штат проти Барквета (Зіаге у. Вагциеі),
262 8о.2й 431 (На. 1972).
Ще у справі Пондер проти Грехема (Ропсіег у. Огаїїат), 4 На. 23, 25 (1851), цей суд ка-
тегорично заявив: "Основним принципом для кожного вільного і законного уряду є те, шо
всі його координаційні відділи завжди залишаються окремими і різними. Жоден з політичних
принципів не визнаний більш повно, ніж цей. Його необхідність була визнана тими, хто ство-
рював нашу виконавчу владу. Це досить вагоме досягнення, шоб від нього відмовлятися, і
надто священне, щоб його змінювати. Всі інші політичні принципи залежать від цього
принципу — для них він є тим, шо дає нашій системі енергію, життєві сили та стабільність.
Монтеск’є (Мопіезциіе) говорить, шо не може бути свободи там, де судові повноваження не
відокремлені від законодавчих. 1 5рігіі оГЕатуз, р. 181. Медісон (МаШзоп) заявляє, шо «ці
відділи повинні завжди лишатися окремими і різними, не існує іншої такої політичної істини,
яка була б встановлена владою або більш освіченими захисниками свободи і мала більшу
цінність». Рейегаїізі, 270. Постійно пам’ятаючи чинне правило, ми заявляємо, шо зміна ста-
тутного права не може здійснюватися судом, бо це — функція законодавчого органу. Кеннеді
проти міста Дейтон Біч (Кеппеду у. Сіїу Сауіопа Веас/ї), 132 Па. 675, 182 5о. 228 (1938). Цей
суд також підтвердив принцип, шо положення загального права (якшо його не скасовує за-
конодавчий акт чи положення Конституції) має в цьому штаті повну силу. Див. справи Брайан
проти Лендіса (Вгуап у. Бапдіз), 106 Яа. 19, 142 8о. 650 (1932); Уїлсон проти Ренфроу (И'Изоп
1131 3 огляду на величезні зміни у праві, зумовлені цим рішенням, суд вирішує надати останньому
.лише часткову зворотну силу.
Додаток А
523
V. Веп/гое), 91 8о.2(1 857 (На. 1957); Брукс проти міста Вест Майамі (Вгоокз V. Сііу о/ П'єзі
Міаті), 246 8о.2й 115 (ЕІа.Арр.1971)1141.
Статутним правом цього штату є «загальне і статутне право Англії, шо має загальний,
а не місцевий характер. З 4 липня 1776 р. воно проголошено чинним у цьому штаті за умови,
шо його положення не суперечать Конституції і законам Сполучених Штатів Америки, а
також актам законодавчого органу штату». Еіогіда Зіаплез, Зесііоп 2.01, Е.8.А.
Правило додаткової недбалості як частина загального права Англії увійшло до загального
права нього штату згідно з Еіогісіа 8іаіиіе$, Зесііоп 2.01, Е.8.А. Воно захищене від прагнення
цього суду замінити його на правило відносної недбалості, бо не суперечить Конституції і за-
конам Сполучених Штатів Америки, конституції цього штату, актам його законодавчого
органу. Ріпліпроти /вела (Віріеуу. ЕнеІІ), 61 8о.2<1420 (Еіа. 1952); Дювальпроти Томаса(ОиуаІ
т. Потах), 114 8о.2с1 791 (Еіа. 1959). Більше того, суди зобов’язані згідно з правилом про
рішення суду штату дотримуватися загального права, проголошеного у попередніх судових
рішеннях. Лейн проти компанії Трибуна (Ьаупе и ТгіЬипе Со.), 108 Еіа. 177, 146 8о. 234 (1933).
Нині перед цим судом постало питання, чи може він правило додаткової недбалості
замінити правилом відносної недбалості. Суд першої інстанції діяв згідно з прецедентом,
запротокольованим ним у справі Залізнична компанія Луїсвілля та Нешвілля проти Ініестри
(Ьоиіп'Ше апсіМазітіїе V. Упіезіга), 21 Еіа. 700 (1886). Цей суд визнав додаткову недбалість
і визначив її як «безсумнівний закон» 21 Еіа. 700, р. 737. Ми заявили: «Якшо містер
Ініестра (Упіезіга) сам виявив недбалість, і ця недбалість була безпосередньою причиною
його смерті, закон називає це додатковою недбалістю, і позивач не може отримати
відшкодування».
Хоча справа Баттерфілд проти Форрестера (ВиНеіДеІд у. Еоггезіег), 11 Базі 60, 103
Еп§.Вер. 926 (К.В.1809), вважається провідною в галузі додаткової недбалості, остання не
була вперше проголошена під часи розгляду. Лорд Елленборо (ЕІІепЬогои^й) при розгляді зга-
даної више справи зазначав: «Якщо одна з осіб виявляє недбалість, друга обов’язково виявить
звичайну обережність. Для підтвердження цього позову повинні узгоджуватися дві речі: ство-
рення відповідачем перешкоди на дорозі і небажання з боку позивача виявити звичайну
обережність, шоб уникнути її». 11 Базі 60, 61.
Короткі нотатки судді Бейлі (Вауіеу) і лорда Елленборо (ЕііепЬогоикІї) шодо справи були
ще одним підтвердженням загальноправової додаткової недбалості. Якби з цієї справи було
започатковане правило додаткової недбалості, то воно, очевидно, не стало б частиною ста-
тутного права штату у Еіогісіа Зіаіиіез, 8есііоп 2.01, Г.8.А.
Стіл звернути увагу і на коментар Уекса С. Мелона (ЇУех 8. Маіопе) у «ТЬе Еогшаїіуе Ега
оїСошгіЬиіогу Кек1і§епсе»,41 ІПіпоіз Ьа\у Вєуієул 151: «Короткі нотатки Бейлі (Вауіеу) і лорда
Еіленборо (ЕІІепЬогоивЬ) шодо справи Баттерфілд проти Форрестера (Випеїфіеісі у. Еоггемег)
(1809) не створюють враження, шо пі судді вважали себе торуючими нові шляхи до закону»'
Правило додаткової недбалості як частина загального права було запроваджене набагато
раніше. У справі Бейлі проти Меррела (Вауіу у. Меггеїі), Сго.їас. 386, 79 Еп£.Кер. 331 (1606),
суд пояснює: «Маючи сумнів, він не зобов’язаний вірити словам іншого; сам виявивши
недбалість, він не має права судового захисту». СгоЛас. 386, р. 387, 79 Еп&Кер. 331.
У 1882 р. Чарльз Біч (СЬагіез ВеасЬ) у книзі про додаткову недбалість простежив її
виникнення. Він зазначив: «Наш англо-американський закон про недбалість, який включає
в себе правило додаткової недбалості, дійшов до нас з цивільного права Римської імперії. Він
є частиною того великого внеску, який зробила класична і схоластична юриспруденція у за-
гальне право». ВеасЬ оп СопігіЬиіогу Мевіівепсе, § 1, р.І (1882). Див. також ВеасЬ оп Сопігі-
Ьиіогу Ме£1іеепсе, 2сі ЕЦ., § 1, р.І (1892); ВеасЬ оп СопігіЬиіогу N6211261106, Зеї ЕЦ., СгатуїогсІ
§ 1, р.І (1899).
Головний суддя Мак-Уортер (Мс їУЬопег), висловлюючи особисте незадоволення дією
правила додаткової недбалості, у вищезгаданій справі Залізнична компанія Луїсвілля та
Неиівілля проти Ініестри все-таки визнав, що цей суд не може змінювати загальноправове
правило додаткової недбалості. Він заявив: «Закон, принаймні в тих справах, які стосую-
ться людського життя, звичайно потребує перегляду законодавчим органом» 21 Па. 700,
р. 738.
1 * 1 Суддя, який не погоджується, апелює до права суді в Флориди створювати загальне право. Така
точка зору грунтується на передбаченому конституцією штату принципі розподілу влади. Див. розділ І.
І15) Суддя, який заяатяє окрему думку, спирається на науковий коментар, спрямований на
підтримку його позиції.
524
Додаток А
Завдяки Еіогісіа Зіаіиіез, Зесііоп 2.01, Е.5.А. правило додаткової недбалості зберігає
чинність і може бути змінене або замінене лише законодавчою владою. Втручання судової
влади в цей процес є очевидним захопленням законодавчої влади.
Справа Об’єднана санітарна кампанія проти Шілдза (Со-Орегаїіче Вапііагу Вакіп§ Со. V.
ЗІііеШз), 71 Еіа. 110, 70 8о. 934 (1916) містила позов шодо особистих ушкоджень. Позивач
вимагав покриття збитків за ушкодження, зумовлені недбалістю самого позивача. В цій
справі суд постановив, що згідно з загальним правом позивач не може отримати компенсацію
за ушкодження, одержані через недбалість іншого, якщо він теж безпосередньо
відповідальний за ці ушкодження, тому що не існує пропорційного розподілу наслідків
взаємної недбалості. Див. також Німецько-американська компанія по заготівлі лісу проти Ханни
(Сегтап-Атегісап ЬитЬег Со. V. Наппак), 60 Еіа. 76, 53 5о. 516, ЗО Ь.К.А. (N.5.) 882. У справі
Шілдза суд дав пояснення: «Єдина поправка до цього загальноправового принципу, яку за-
конодавчий орган штату вважає за доцільне зробити, стосується ушкоджень, заподіяних
залізничними організаціями. Якшо виникне потреба й далі змінювати цей загальноправовий
принцип, то це має робити законодавчий орган. Такі питання не належать до компетенції
судів.
Можна також звернутися до справ Компанія Коронет Фосфейт проти Джексона (Согопеї
РЬозрЬаіе Со. V. Раскзогі), 65 Па. 170, 61 5о. 318 та Компанія з обробки лісоматеріалів Вокула
проти Джексона (іУаисЬиІа Мапи/асіигіпв & ТітЬег Со. V. .Іаскзогі), 70 Еіа. 596, 70 5о. 599, які
були вирішені тут останнім часом, і в яких ми дотримувалися принципів, проголошених у
справі Німецько-американська компанія по заготівлі лісу проти Ханни (Сегтап-Атегісап ЬитЬег
Со. V. НаппаИ). Якшо доказ, наведений у даній справі, встановлює той факт, шо власна
недбалість позивача частково була безпосередньою причиною отриманих ним ушкоджень,
то він не може розраховувати на відшкодування, навіть тоді, коли відповідач теж допустив
недбалість, чинячи певні дії, або виявляючи бездіяльність, шо стало частиною безпосе-
редньої причини ушкодження. Шоб визначитися з цього питання, необхідно ретельно
вивчити докази» (див. више 70 8о. р. 936).
Отже, суть питання полягає не в тому, чи може бути змінене правило додаткової недба-
лості, а в тому, хто повинен вносити таку зміну. Додаткова недбалість була визнана у загаль-
ному праві ще 1606 р. Частиною статутного права цього штату вона стала у 1829 р. і досі не
змінювалася. Якшо необхідно робити таку фундаментальну зміну в законі, то це має робити
законодавчий орган, де законодавчі комітети розглядають запропоновану зміну на публічних
слуханнях, під час яких необмежене коло осіб матиме можливість висловитися. Очевидно
одне: така зміна не повинна вноситися судовою постановою' '. Подібне втручання у сферу
законотворення послаблює принцип розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову.
Виходячи з викладеного више, я не погоджуюсь.
1161 Розбіжність у поглядах спричиняє дискусію про компетентність суддів та передбачає, шо за-
конодавча діада повністю розгляне та вирішить питання про зміни у законі.
Додаток А
525
КОНСТИТУЦІЯ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ
[складена 1787 р., ратифікована 1789 р.]^
[ПРЕАМБУЛА]
Ми, народ Сполучених Штатів, з метою утворення більш досконалого Союзу, утверд-
ження правосуддя, охорони внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяння
загальному добробуту і забезпечення нам та нашим нащадкам благ свободи установлюємо й
запроваджуємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки.
СТАТТЯ І. [Законодавча влада]
Розділ 1. [Повноваження законодавчої влади, надані Конгресу]. Всі встановлені тут
повноваження законодавчої влади належать Конгресові Сполучених Штатів, який скла-
дається з Сенату і Палати представників.
Розділ 2. [Палата представників]. [1. Вибори членів та строки]. Палата представників
складається з членів, шо обираються щодва роки населенням кожного з штатів, причому
виборшики кожного з штатів повинні відповідати тим самим вимогам, які встановлені для
виборшиків найбільш численної палати Законодавчих зборів штату.
[2. Вимоги до членів]. Не може бути представником той, кому не виповнилося двадцять
п’ять років, хто не був протягом семи років громадянином Сполучених Штатів і не є на мо-
мент виборів жителем того штату, де його обирають.
[3. Розподіл представництва]. {Представники і прямі податки розподіляються між
окремими штатами, що можуть вступити в цей Союз, пропорційно до чисельності їх насе-
лення, для визначення якої до кількості всіх вільних людей, включаючи осіб, зобов’язаних
кому-небудь службою на декілька років, і виключаючи індіанців, які не сплачують податків,
додаються три п’ятих від усіх інших осіб] Такий облік населення здійснюється протягом
трьох років після першої сесії Конгресу Сполучених Штатів, а потім через кожні десять років
у порядку, який буде визначено спеціальним законом. Від кожних тридцяти тисяч жителів
не може бути обрано більш як одного представника, але кожен штат повинен мати хоча б
одного представника. До здійснення такого обліку населення штат Нью-Хемпшір має обрати
трьох представників, Массачусетс — вісьмох, Род-Айленд і колонія Провіденс — одного,
Коннектикут — п’ятьох, Нью-Йорк — шістьох, Нью-Джерсі — чотирьох, Пенсільванія —
вісьмох, Делавер — одного, Меріленд — шістьох, Вірджинія — десятьох, Північна Кароліна —
п’ятьох, Південна Кароліна — п’ятьох і Джорджія — трьох.
[4. Вакансії]. Коли відкриваються вакансії у представництві від якого-небудь штату, його
виконавча влада повинна призначити вибори для заповнення цих вакансій.
[5. Спікер палати; право імпічменту]. Палата представників обирає свого спікера та
інших посадових осіб, і тільки вона одна має право оголошувати й провадити імпічмент.
111 Виноски та текст у квадратних дужках [ ] слугують для пояснення і додаються автором. Текст
у фігурних дужках { ( скасовано або змінено поправкою, як це пояснюється у супровідній виносці.
1^1 Спосіб розподілу представників між штатами було змінено )4 поправкою, § 2. Податки на
прибутки незалежно від розподілу було запроваджено 14 поправкою. Посилання на «інших осіб»
стосується рабів. Див. розділ 1.
131 Слово «сЬоозе» («обирати») в оригіналі має вигляд «сйіке». Так воно писалося у XVIII ст.
526
Додаток А
Розділ 3. [Сенат]. [1. Склад, вибори та строк перебування на посаді]. (До складу Сенат}'
Сполучених Штатів входять по два сенатори від кожного штату, яких обирають на шість років
Законодавчі збори відповідних штатів; кожен сенатор має один голос] .
[2. Ступеневі строки та вакансії]. Одразу після того, як сенатори зберуться після свого
першого обрання, вони повинні розділитися на три по можливості однакові групи. Місця
сенаторів першої групи стають вакантні по закінченні другого року, другої групи — по
закінченні четвертого року і третьої групи — по закінченні шостого року, так щоб третина
переобиралася кожні два роки; (якщо через відставку або з іншої причини вакансії
відкриються під час перерви між сесіями Законодавчих зборів того чи іншого штату, його
виконавча влада може зробити тимчасові призначення аж поки наступна сесія Законодавчих
зборів заповнить ці вакансії]
[3. Вимоги до сенаторів]. Не може бути сенатором той, хто не досяг тридцятирічного
віку, не був упродовж останніх дев’яти років громадянином Сполучених Штатів і не є на мо-
мент обрання жителем того штату, де його обирають.
[4. Віце-президент як Голова Сенату]. Віце-президент Сполучених Штатів є Головою
Сенату, але може голосувати тільки в тому випадку, коли голоси розділяться порівну.
[5. Посадові особи]. Сенат обирає інших своїх посадових осіб, атакож Головургоіетроге
у випадку відсутності Віце-президента або виконання останнім обов’язків Президента Спо-
лучених Штатів.
[6. Право Сенату здійснювати судочинство у справах імпічменту]. Сенат має виняткове
право здійснювати судочинство у справах імпічменту. Під час засідання з цією метою сена-
тори присягають або дають урочисту обіцянку. Якшо судять Президента Сполучених Штатів,
головує Головний суддя. Жодна особа не може бути засуджена без згоди двох третин
присутніх сенаторів.
[7. Наслідки присуду у випадках імпічменту]. Присуд у випадках імпічменту обмежується
лише усуненням з посади і позбавленням права обіймати та використовувати будь-яку почес-
ну, відповідальну чи прибуткову посаду на службі Сполучених Штатів. Проте у подальшому
все одно особа, визнана винною, підлягає розслідуванню, звинуваченню, суду і покаранню
відповідно до закону.
Розділ 4. [Вибори до Конгресу та сесії Конгресу]. [1. Вибори до Конгресу]. Час, місце
і порядок обрання сенаторів та представників визначаються в кожному штаті його Законо-
давчими зборами; проте Конгрес може у будь-який час видати закон, шо встановлює або
змінює такі правила, за винятком правил про місце обрання сенаторів.
[2. Сесії Конгресу]. Конгрес збирається не рідше одного разу на рік, а його сесії почина-
ються [в перший понеділок грудня, якшо законом не буде визначено іншого дня]
Розділ 5. [Право кожної палати на самоврядування]. [1. Вимоги кожної палати до своїх
членів, правомірності їх обрання; кворум] Кожна палата вирішує питання, шо стосуються
результатів виборів, повноважень та правомірності обрання її членів, і більшість кожної з
палат складає кворум, необхідний для ведення справ; але присутня меншість може пере-
носити засідання з одного дня на інший та має право застосовувати шодо відсутніх членів
передбачені кожною палатою заходи впливу з метою забезпечити відвідування ними засідань.
[2. Регламент засідань; покарання та виключення членів]. Кожна палата може встанов-
лювати регламент своїх засідань, карати своїх членів за порушення порядку та двома
третинами голосів виключати їх зі свого складу.
[3. Протокол та голосування]. Кожна палата веде протокол своїх засідань і періодично
публікує його, за винятком тих розділів, які, згідно з ії рішенням, мають таємний характер;
відомості про голоси «за» і «проти», подані членами тієї чи тієї палати з якого-небудь питання,
за бажанням однієї п’ятої всіх присутніх записують до протоколу.
[4. Згода кожної з палат на відкладення засідань]. Під час сесії Конгресу жодна з палат
не може без згоди другої палати відкласти свої засідання більш ніж на три дні або призначити
їх не в тому місці, де повинні засідати обидві палати.
Розділ 6. [Винагорода й недоторканність; несумісні посади]. [1. Винагорода й
недоторканність]. Сенатори та представники отримують за свою службу винагороду, яка
встановлюється законом і виплачується із скарбниці Сполучених Штатів. У всіх випадках,
окрім державної зради, тяжкого кримінального злочину й порушення громадського порядку,
вони не можуть бути заарештовані під час їх присутності на сесії відповідної палати, а також
Абзац у фігурних дужках був змінений 17 поправкою.
(5) речення у фігурних дужках було змінене 17 поправкою.
161 Матеріал у фігурних дужках був змінений 20 поправкою.
Додаток А
527
по дорозі до палати чи з неї; за висловлювання та суперечки в палатах вони не можуть бути
притягнені до відповідальності у будь-якому іншому місці
[2. Несумісні посади]. Жоден сенатор чи представник не може бути призначеним про-
тягом часу, на який його обрано, на будь-яку цивільну посаду на службі Сполучених Штатів,
якшо цю посаду створено або пов’язану з нею платню збільшено у названий період, і жодна
особа, шо обіймає будь-яку посаду на службі Сполучених Штатів, не може бути членом тієї
чи тієї Палати, поки перебуває на цій посаді.
Розділ 7. (Законодавчий процес]. (1. Розгляд у палаті законопроектів щодо збирання
доходів]. Усі законопроекти про збір державних доходів складаються в Палаті представників,
але Сенат може пропонувати поправки до них і брати участь у їх обговоренні, як і шодо інших
законопроектів.
[2. Прийняття законопроектів обома палатами та подання їх Президенту]. Кожний за-
конопроект, ухвалений Палатою представників та Сенатом, перш ніж стати законом,
подається на розгляд Президентові Сполучених Штатів; якшо він схвалює законопроект, то
підписує його, в супротивному разі повертає законопроект зі своїми запереченнями до тієї
палати, яка його запропонувала, а вона, повністю внісши ті заперечення до свого протоколу,
переглядає законопроект. Якшо після такого нового розгляду законопроект буде схвалено
двома третинами голосів палати, він разом з запереченнями Президента передається до другої
палати, яка також переглядає законопроект, і останній у разі прийняття його двома
третинами голосів цієї палати стає законом. Але в усіх таких випадках обидві палати засто-
совують поіменне голосування, та імена осіб, шо голосували «за» або «проти» законопроекту,
заносяться до протоколу засідань відповідної палати. Якщо Президент не поверне законоп-
роект протягом десяти днів (не рахуючи неділь) після того, як він був йому поданий, зако-
нопроект стає законом так само, як коли б Президент підписав його; законопроект не стає
законом лише в тому разі, коли його неможливо було повернути до Конгресу через те, шо
останній переніс свої засідання.
[3. Подання постанов та резолюцій]. Усі постанови, резолюції або рішення, для яких
необхідна згода Сенату й Палати представників (за винятком рішень про перенесення
засідань), подаються Президентові Сполучених Штатів і тільки після його схвалення набу-
вають чинності; у разі несхвалення вони повинні бути знов затверджені двома третинами
голосів Сенату й Палати представників, згідно з тими правилами та умовами, які встановлені
шодо законопроекту.
Розділ 8. [Права Конгресу]. Конгрес має право:
[ і.] встановлювати та збирати податки, мита, податі та акцизні збори для того, шоб спла-
чувати борги і забезпечувати спільну оборону та загальний добробут Сполучених Штатів;
причому всі мита, податі та акцизні збори мають бути однаковими на всій території Сполу-
чених Штатів;
[2.] робити позики від імені Сполучених Штатів;
[3.] регулювати торгівлю з іноземними державами, між окремими штатами та з
індіанськими племенами;
[4.] встановлювати однакові правила шодо натуралізації та однакові закони шодо бан-
крутства на всій території Сполучених Штатів;
[5.] карбувати монету, регулювати її вартість та вартість іноземної монети, встановлю-
вати одиниці мір і ваги;
[6.] встановлювати покарання за підробку державних пінних паперів та грошей Сполу-
чених Штатів, шо перебувають в обігу;
[7.] створювати поштові служби та поштові шляхи;
[8.] сприяти розвиткові наук і ремесел, забезпечувати на певний строк авторам та
винахідникам виключне право на їх твори та відкриття;
[9.] створювати підлеглі Верховному суду судові органи;
[10.] визначати та карати морський розбій, тяжкі злочини, скоєні у відкритому морі, та
інші порушення міжнародного права;
[11.] оголошувати війну, видавати каперські свідоцтва та дозволи на репресалії і вста-
новлювати правила стосовно арештів на суші та на морі;
[12.] набирати й утримувати війська; проте жодні грошові асигнування з цією метою не
повинні робитися більш ніж на дворічний строк;
[13.] створювати й утримувати флот;
1,1 27 поправка змінила цей розділ, додавши речення шодо винагороди членам Конгресу.
528
Додаток А
[14.] видавати правила шодо керування й організації сухопутних та морських сил;
[15.] збирати народне ополчення для запровадження в життя законів Союзу, придушен-
ня повстань та відбиття нападів;
[16.] вживати заходів щодо організації, озброєння та дисциплінування народного опол-
чення і шодо керування тією її частиною, яка використовується на службі Сполучених
Штатів, зберігаючи за відповідними штатами право призначати офіцерів і навчати народне
ополчення згідно зі статутними правилами, затвердженими Конгресом;
[17.] користуватися у всіх випадках винятковою законодавчою владою у будь-якому
окрузі (площа якого не перевищує десяти квадратних миль), що за згодою Конгресу стане
місцем перебування уряду Сполучених Штатів, а також здійснювати подібну владу на всіх
територіях, придбаних за згодою Законодавчих зборів штату, які стануть місцем перебування
уряду, для побудови фортів, казенних складів, арсеналів, доків та інших необхідних споруд;
[18.] видавати всі закони, шо будуть необхідні для здійснення як вищезазначених прав,
так і всіх інших прав, які надає ця Конституція урядові Сполучених Штатів, його органам
та посадовим особам;
Розділ 9. [Заборонні повноваження]
[І. Ввезення рабів]. [Конгрес до тисяча вісімсот восьмого року не може забороняти
переміщення або ввезення тих осіб, кого будь-який з існуючих нині штатів вважатиме за
доцільне допустити, проте таке ввезення може обкладатися податком або митом, які не
повинні перевищувати десяти доларів за кожну особу}181.
[2. Припинення дії НаЬеаз согриз]. Не може бути припинена дія ЬаЬеаз согриз, якшо
тільки цього не вимагатиме громадська безпека у випадку заколоту чи вторгнення;
[3. Закони про конфіскацію майна та закони ех розі їасіо]. Не можуть прийматися за-
конопроекти про позбавлення громадянських та майнових прав і будь-які закони ех розі Гасіо.
[4. Заборона прямих податків]. Не дозволяється обкладати подушним або іншими
прямими податками інакше, ніж відповідно до перепису або згаданого вище обліку на-
селення
[5. Заборона податків чи мита на вивезення товарів зі штату]. Не можуть накладатися
податки чи мита на предмети, які вивозяться з будь-якого штату.
[6. Заборона надання переваги портам та обкладання митом суден]. Не повинна
віддаватися перевага портам одного штату перед портами іншого за допомогою будь-яких
торговельних або фінансових розпоряджень, а судна, які пливуть у будь-який штат або з
нього, не повинні примушуватися до заходу в порт іншого штату й там розвантажуватися чи
платити мито.
[7, Асигнування; звіти]. Жодні видачі грошей зі скарбниці не можуть здійснюватись
інакше, ніж згідно з визначеними законом асигнуваннями; а докладні звіти про державні
доходи та видатки мають час від часу публікуватися.
[8. Заборона надання дворянських титулів або винагороди посадовим особам Сполу-
чених Штатів іноземними державами]. Сполучені Штати не надають жодних дворянських
титулів, і жодна особа, шо обіймає будь-яку оплачувану чи почесну посаду на службі Спо-
лучених Штатів, не може без згоди Конгресу прийняти той чи інший дарунок, винагороду,
посаду чи титул від будь-якого короля, принца або іноземної держави.
Розділ 10. [Обмеження для штатів]. [1. Обмеження повноважень і прав]. Жоден штат
не може укладати угоди, входити до союзів або конфедерацій; видавати каперські свідоцтва
та дозволи на репресалії; карбувати монету; випускати кредитні білети; дозволяти виплату
боргів будь-чим, окрім золотих та срібних монет; приймати законопроекти про позбавлення
громадянських та майнових прав, закони ех ром Гасіо або закони, які порушують
зобов’язання за угодами, а також надавати дворянські титули.
[2. Пункт про імпорт — експорт]. Жоден штат не може без згоди Конгресу обкладати
митом чи зборами імпорт і експорт товарів, за винятком випадків, коли це необхідно для
здійснення законів штату про нагляд, причому чистий прибуток від усіх зборів та мита, на-
кладених штатом на імпорт і експорт, надходить на користь скарбниці Сполучених Штатів,
а всі закони такого роду підлягають перегляду і контролю Конгресу.
[3. Обмеження повноважень]. Жоден штат не може без згоди Конгресу встановлювати
будь-які тоннажні збори, утримувати в мирний час війська чи військові кораблі, домовлятися
або укладати угоди чи заставні договори з іншим штатом або з іноземною державою, а також
1 ' Конгрес належним чином заборонив подальше ввезення. Та частина цієї статті, яка виправдовує
рабство, змінена 13 поправкою.
1’1 Цей пункт, разом з п. З § 3 статті І було скасовано 14 поправкою.
Додаток А
529
вступати у війну, якщо тільки він не зазнав нападу або не перебуває у такій безпосередній
небезпеці, коли зволікання неприпустиме.
СТАТТЯ П. [Виконавча влада]
Розділ 1. [Виконавча влада, надана президентові; строк перебування на посаді та
вибори Президента і Віце-президента; вимоги до Президента; звільнення з посади та пра-
вонаступшштво; винагорода; присяга]. [1. Виконавча влада, надана Президентові; строк
перебування Президента на посаді]. Виконавча влада надається Президентові Сполучених
Штатів Америки. Він обіймає свою посаду протягом чотирьох років, і вибори його та Віце-
президента, який обирається на той самий строк, здійснюються таким чином'10'.
[2. Вибори Президента та Віце-президента]. Кожен штат призначає, згідно зі встанов-
леним його Законодавчими зборами порядком, виборшиків у кількості, шо дорівнює
загальній кількості сенаторів і представників, яких штат має право посилати до Конгресу;
проте сенатори, представники та особи, що обіймають відповідальні або оплачувані посади
на службі Сполучених Штатів, не можуть призначатися виборшиками'* 1".
[3. Спосіб проведення виборів]. {Виборшики збираються у своїх штатах і голосують бю-
летенями за двох осіб, з яких принаймні одна не повинна проживати в одному з ними штаті.
Потім вони складають список усіх осіб, за яких було подано голоси, зазначаючи кількість
голосів, поданих за кожну з них. Цей список виборшики підписують і засвідчують, а потім
пересилають у запечатаному вигляді до місця перебування уряду Сполучених Штатів на ім’я
Голови Сенату. Голова Сенату в присутності Сенату і Палати представників розпечатує всі
засвідчені списки, після чого підраховуються голоси. Особа, яка отримала найбільшу
кількість голосів, стає Президентом, якщо тільки ця кількість перевищить половину загаль-
ної кількості виборшиків. Коли ж цю більшість голосів отримало декілька осіб, чи за них
подано однакову кількість голосів, то Палата представників безпосередньо обирає Президен-
том одного з них за допомогою бюлетенів; а коли жодна з осіб не збере більшості голосів,
то Палата представників в тому ж порядку обирає Президента з п’ятьох осіб, шо отримали
найбільшу кількість голосів. При такому обранні Президента голоси подаються по штатах і
представництво кожного штату має один голос; виборчий кворум для цієї мети становить дві
третини штатів, а для обрання необхідна більшість усіх голосів. Особа, яка отримала після
виборів Президента найбільшу кількість голосів, у будь-якому випадку вважається Віце-
президентом. Якшо ж виявиться, що двоє чи більше осіб мають рівну кількість голосів, то
Сенат обирає з-поміж них Віце-президента шляхом подання бюлетенів} 'і2'.
[4. Час, коли голосують виборшики]. Конгрес може визначити час обирання виборшиків
і день, у який вони подають свої голоси; цей день повинен бути єдиним для всієї території
Сполучених Штатів.
[5. Вимоги]. На посаду Президента не може бути обраний той, хто не є громадянином
Сполучених Штатів за народженням чи не мав громадянства Сполучених Штатів під час
прийняття цієї Конституції'; так само не може бути обраний на цю посаду той, кому не
виповнилося тридцяти п’яти років, і хто не проживав постійно протягом чотирнадцяти років
у Сполучених Штатах.
[6. Правонаступництво]. {У разі усунення Президента з посади або його смерті, відставки
чи неспроможності здійснювати пов’язані з посадою права та обов’язки, останні переходять
до Віце-президента; на випадок усунення, смерті, відставки чи неспроможності Президента
і Віце-президента Конгрес може встановити, яка посадова особа повинна діяти як Президент,
і така особа діятиме надалі відповідно, аж до усунення причин, шо перешкоджають
Президентові виконувати свої обов’язки, або до обрання нового Президента] ',3'.
[7. Винагорода]. Президент у встановлений строк отримує за свою службу винагороду,
яка не може збільшуватись або зменшуватись упродовж періоду, на який його обрано; про-
тягом цього періоду він не може отримувати будь-яку іншу винагороду від Сполучених
Штатів або від будь-якого зі штатів.
1101 Положення про те, що Президент може обиратися більш ніж на два роки, було скасовано 22
поправкою.
і11! Цей пункт було змінено положеннями 23 поправки, яка наділяє повноваженнями виборшиків
Президента округу Колумбія, вперше надаючи таким чином жителям округу право голосувати на
президентських виборах.
',2' Цей пункт було змінено 12 поправкою. Частину 12 поправки було в свою чергу змінено 20 поп-
равкою, § 3.
|13І Цей пункт було змінено 25 поправкою.
349-340
530
Додаток А
[8. Посадова присяга]. Перед тим, як заступити на посаду, Президент складає таку
присягу: «Я урочисто присягаюсь (або обіцяю), шо чесно виконуватиму обов’язки
Президента Сполучених Штатів і в міру своїх сил охоронятиму, захищатиму й
підтримуватиму Конституцію Сполучених Штатів».
Розділ 2. [Повноваження Президента]. [І. Головнокомандувач; вимога думки вико-
навчої влади; право помилування]. Президент є головнокомандувачем армії та військово-
морського флоту Сполучених Штатів і народного ополчення окремих штатів, коли воно
призивається на дійсну службу Сполучених Штатів; він може вимагати від керівника кожного
виконавчого департаменту письмової думки з будь-якого питання, шо стосується його ком-
петенції; він має право відстрочення виконання вироків, а також помилування за злочини,
скоєні проти Сполучених Штатів, за винятком випадків засудження в порядку імпічменту.
[2. Право укладати угоди і робити призначення]. Він має право за порадою і згодою Се-
нату укладати міжнародні угоди за умови їх схвалення двома третинами присутніх сенаторів;
призначати за порадою і згодою Сенату послів та інших повноважних представників та
консулів, суддів Верховного суду, а також усіх інших посадових осіб Сполучених Штатів, про
призначення яких у цій Конституції немає інших настанов і посади яких встановлені зако-
ном; проте Конгрес може законом надати право призначати нижчих посадових осіб, яких
вважатиме за потрібне, особисто Президентові, судам або головам департаментів.
[3. Призначення на посади на час перерви між засіданнями Сенату]. Президент має
право заповнювати всі вакансії, які можуть відкритися протягом перерви між сесіями Сенату,
надаючи посадові повноваження на строк до закінчення наступної сесії Сенату.
Розділ 3. [Повноваження стосовно Конгресу; посли; застосування закону; повнова-
ження посадових осіб]. Президент періодично подає Конгресові звіт про стан Союзу і про-
понує на його розсуд такі заходи, які вважає необхідними та корисними; в надзвичайних
випадках він може скликати обидві палати або одну з них, а у випадку незгоди між палатами
шодо часу відкладення сесій сам може переносити їх на такий час, який вважатиме за
доцільний; він приймає послів та інших повноважних представників, забезпечує точне вико-
нання законів і визначає повноваження всіх посадових осіб Сполучених Штатів.
Розділ 4. [Імпічмент Президента та інших федеральних посадових осіб]. Президент,
Віце-президент та всі цивільні посадові особи Сполучених Штатів усуваються з посади, якщо
вони у порядку імпічменту будуть визнані винними в державній зраді, хабарництві чи в інших
тяжких злочинах та провинах.
СТАТТЯ ПІ. [Судова влада]
Розділ 1. [Федеральна судова система та федеральні судді]. Судова влада Сполучених
Штатів надається Верховному судові та тим нижчим судам, які час від часу може призначати
й засновувати Конгрес. Судді як Верховного, так і нижчих судів зберігають свої посади, поки
їх поведінка є бездоганною, і у визначені строки отримують за свою службу винагороду, яка
не може бути змінена, поки вони перебувають на посаді.
Розділ 2. [Юрисдикція федеральних судів]. [1. Основи федеральної юрисдикції]. Судова
влада поширюється на всі справи, які вирішуються за законом і правом справедливості та ви-
никають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів і міжнародних угод, що укладені
чи будуть укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших повно-
важних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи; на всі
справи, в яких Сполучені Штати виступають однією з сторін; на всі спори між двома або де-
кількома штатами [між штатом і громадянами іншого штату], між громадянами різних штатів,
між громадянами одного штату за позовами про землі, отримані від різних штатів [а також між
штатом або його громадянами й іноземними державами, громадянами або підданими] '14\
[2. Юрисдикція Верховного суду]. Всі справи, шо стосуються послів, інших повно-
важних представників та консулів, а також справи, де однією з сторін виступає штат, підсудні
Верховному судові як першій інстанції. У всіх інших згаданих више випадках Верховний суд
є апеляційною інстанцією, шо вирішує питання як права, так і факту, за тими винятками і
згідно з тими правилами, які будуть встановлені Конгресом.
[3. Суд присяжних у кримінальних справах]. Усі справи про злочини, за винятком
випадків імпічменту, підлягають розглядові судом присяжних; судовий розгляд відбувається
в тому штаті, де скоєно злочин, а якшо його скоєно за межами штату, то суд відбувається в
тому місці або місцях, які визначить Конгрес.
'14' Дві фрази у фігурних дужках у цьому пункті було замінено 11 поправкою. Див. розділи 1 та VI.
Додаток А
531
Розділ 3. [Зрада]. [1.Визначення та доказ]. За зраду Сполучених Штатів вважається
тільки розв’язання проти них війни, приєднання до їхніх ворогів, надання ворогам допомоги
та послуг. Ніхто не може бути визнаний винним у державній зраді, якшо не не буде
підтверджено свідченнями двох свідків інкримінованої дії або власним зізнанням обвинува-
ченого у відкритому судовому засіданні.
[2. Покарання]. Конгрес має право визначати покарання за зраду, але засудження за
зраду не повинне тягти за собою позбавлення громадянських прав чи конфіскацію майна
інакше, як за життя засудженого.
СТАТТЯ IV. [Штати; федеральна власність]
[Цілковита повага і довіра]. У кожному штаті повинні користуватися цілковитою пова-
гою і довірою публічні акти, офіційні документи та судові рішення будь-якого іншого штату.
Конгрес може за допомогою загальних законів визначати способи засвідчення дійсності
таких актів, документів та судових рішень, а також їхньої сили.
Розділ 2. [ 1. Привілеї та пільги]. Громадяни кожного штату мають право на всі привілеї
та особисту недоторканність громадян інших штатів.
[2. Екстрадиція]. Особа, звинувачена у будь-я кому штаті у держави ій зраді, тяжкому кар-
ному або іншому злочині, яка уникає правосуддя і виявлена в іншому штаті, повинна на
вимогу виконавчої влади штату, з якого вона втекла, бути видана для перепровадження її до
штату, під юрисдикцію якого підпадає цей злочин.
[3. Збіглі раби]. {Жодна особа, зобов’язана до служби або праці у будь-якому штаті згідно
з його законами, яка втекла до іншого штату, не може на підставі законів або постанов
останнього бути звільненою від цієї служби чи праці і повинна бути видана на вимогу сто-
рони, яка має право на таку службу або працю]' Ч
Розділ 3. [1. Прийняття нових штатів]. Конгрес може приймати до Союзу нові штати,
проте жоден новий штат не може бути утворений або заснований у межах юрисдикції будь-
якого іншого штату; так само жоден штат не може бути утворений шляхом об’єднання двох
чи декількох штатів або частин штатів без згоди Законодавчих зборів зацікавлених штатів та
Конгресу.
[2. Право на федеральну власність]. Конгрес має право розпоряджатися територією або
іншою власністю, яка належить Сполученим Штатам, і видавати у зв’язку з цим усі необхідні
правила та постанови, але жодне з положень цієї Конституції не може тлумачитися на шкоду
законним домаганням Сполучених Штатів або будь-якого окремого штату.
Розділ 4. [Гарантія республіканської форми правління]. Сполучені Штати гарантують
кожному штатові у цьому Союзі республіканську форму правління й охорону кожного з них
від нападу ззовні, а на прохання Законодавчих зборів чи виконавчої влади (коли Законодавчі
збори не можна скликати) — і від внутрішніх виявів насильства.
СТАТТЯ V. [Поправки до Конституції]
Конгрес вносить поправки до цієї Конституції, якщо дві третини членів обох палат вва-
жатимуть це за необхідне, або на вимогу Законодавчих зборів двох третин штатів скликає
Конвент для внесення поправок, які в обох випадках набувають обов’язкової сили та значен-
ня як частина Конституції, якшо будуть ратифіковані Законодавчими зборами трьох чвертей
штатів або ж Конвентами в трьох чвертях штатів, залежно від того, який з цих двох способів
ратифікації запропонує Конгрес. Однак жодна поправка, прийнята до тисяча вісімсот вось-
мого року, не може будь-яким чином торкатися першого і четвертого пунктів дев’ятого
розділу першої статті, й жоден штат без його згоди не може бути позбавлений рівного з
іншими голосу в Сенаті.
СТАТТЯ VI. [Борги, верховенство та присяга]
Розділ 1. [Борги]. Усі борги та зобов’язання, шо існували до прийняття цієї Конституції,
зберігають для Сполучених Штатів таку саму юридичну силу, яку вони мали за Конфедерації.
Розділ 2. [Верховенство федерального закону]. Ця Конституція і закони Сполучених
Штатів, видані на її виконання, а також усі угоди, які вже укладені або будуть укладені Спо-
лученими Штатами, є найвищими законами країни, і судді кожного штату зобов’язані їх
дотримуватись, хоч би в Конституції' чи законах окремих штатів траплялися суперечливі
положення.
1151 Цей пункт було скасовано 13 поправкою, яка забороняє рабство і примусову працю.

532
Додаток А
Розділ 3. [Посадова присяга]. Вищезазначені сенатори й представники, так само як і
члени законодавчих зборів окремих штатів, а також усі посадові особи виконавчої та судової
влади Сполучених Штатів та окремих штатів зобов’язуються присягою чи урочистою
обіцянкою дотримуватися цієї Конституції. Проте приналежність до будь-якої релігії ніколи
не може вимагатися як умова, шоб обіймати будь-яку посаду або виконувати будь-який гро-
мадський обов’язок у Сполучених Штатах.
СТАТТЯ VII. [Ратифікація первісних статей]
Ратифікація Конвентами дев’яти штатів є достатньою для прийняття цієї Конституції
тими штатами, які затвердили її у зазначеному порядку.
Затверджена на Конвенті за загальним схваленням присутніх представників штатів
сімнадцятого вересня тисяча сімсот вісімдесят сьомого року від Різдва Христового і на два-
надцятому році незалежності Сполучених Штатів Америки. Для засвідчення цього ми пос-
тавили тут свої підписи.
[Підписи представників не наводяться]
ПОПРАВКИ ДО КОНСТИТУЦІЇ [1б]
ПОПРАВКА 1. [Свобода релігії, слова, друку, зборів та петицій]
Конгрес не повинен ухвалювати законів, шо запроваджували б будь-яку релігію або за-
бороняли б її вільне сповідання, обмежували б свободу слова чи друку, або право людей
мирно збиратися і звертатися до Уряду з петиціями про припинення зловживань.
ПОПРАВКА 2. [Народне ополчення; право носити зброю]
Оскільки для безпеки вільної держави необхідне добре організоване народне ополчення,
право народу зберігати та носити зброю не підлягає обмеженню.
ПОПРАВКА 3. [Квартирування солдат]
У мирний час жоден солдат не повинен бути поставлений на постій у будь-який будинок
без згоди його господаря; під час війни не дозволяється тільки у порядку, встановленому за-
коном.
ПОПРАВКА 4. [Обшуки та арешти]
Право людей на недоторканність особистості, житла, паперів та майна від необгрунто-
ваних обшуків та арештів не повинно порушуватись, і ордери на обшук чи арешт не можуть
видаватися без достатніх підстав, підтверджених присягою або урочистою обіцянкою. Такі
ордери повинні містити детальний опис місця обшуку, а також осіб чи майна, які підлягають
арешту.
ПОПРАВКА 5. [Обвинувальний акт великого журі;
ризик повторної відповідальності за один і той самий злочин;
самообмова; законний судовий розгляд; відбирання власності]
Жодна особа не повинна притягатися до відповідальності за тяжкий чи інший ганебний
злочин інакше, як згідно з постановою або звинуваченням, винесеним розширеною колегією
присяжних, за винятком випадків порушення справ, шо стосуються складу сухопутних чи мор-
ських сил або народного ополчення, в період, коли останнє у зв’язку з війною або небезпекою,
яка загрожує суспільству, перебуває на дійсній службі; жодна особа не повинна двічі відповідати
життям читілесною недоторканністю за один і той самий злочин; жодну особу не повинні приму-
шувати свідчити проти самої себе у карній справі; жодна особа не повинна бути позбавлена жит-
тя, свободи чи власності без належного судового розгляду; ніяку приватну власність не повинні
відбирати для громадського використання без справедливого відшкодування.
[1Й| Рік затвердження кожної поправки подано у круглих дужках, окрім Білля про права (перші де-
сять поправок), які разом були затверджені у 1791 р. Див. розділ І.
Додаток А
533
ПОПРАВКА б. [Швидкий та прилюдний суд; суд присяжних;
повідомлення про висунуті пункти звинувачення; очна ставка; допомога адвоката]
У всіх випадках карного переслідування звинувачений має право на швидкий і
прилюдний суд безсторонніх присяжних того штату й округу, де скоєно злочин, причому цей
округ повинен бути заздалегідь встановлений законом; звинувачений має право вимагати,
шоб його повідомили про характер і мотиви звинувачення й надали очну ставку зі свідками,
які свідчать проти нього; звинувачений може вимагати примусового виклику своїх свідків і
користуватися допомогою адвоката для захисту.
ПОПРАВКА 7. [Суд присяжних у цивільних справах]
У справах, заснованих на загальному праві, з ціною позову, яка перевищує двадцять
доларів, зберігається право на суд присяжних, і жоден факт, розглянутий присяжними, не
повинен переглядатися будь-яким судом Сполучених Штатів інакше, ніж на основі положень
загального права.
ПОПРАВКА 8. [Застави; жорстоке та незвичайне покарання]
Не повинні вимагатися дуже великі застави, стягуватися надмірні штрафи, накладатися
жорстокі та незвичайні покарання.
ПОПРАВКА 9. [Права, що зберігаються за народом]
Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитись як заперечення або примен-
шення інших прав, що зберігаються за народом.
ПОПРАВКА 10. [Повноваження, що залишаються за штатами]
Повноваження, не надані цією Конституцією Сполученим Штатам і користування
якими не заборонені нею ж окремим штатам, залишаються відповідно за штатами або за на-
родом.
ПОПРАВКА 11. [Судовий імунітет штатів у федеральному суді] (1795)
Судову владу Сполучених Штатів не можна тлумачити як таку, шо поширюється на будь-
яку судову справу, яка вирішується за законом або правом справедливості, якщо ця справа
порушена або провадиться проти одного зі штатів громадянами іншого штату або громадя-
нами чи підданими іноземної держави.
ПОПРАВКА 12. [Окреме голосування виборщиків
за Президента й Віце-президента] (1804)
Виборшики збираються по своїх штатах і голосують бюлетенями за Президента й Віце-
президента, з яких хоча б один не повинен бути жителем одного з ними штату; в бюлетенях
вони називають особу, яку пропонують на посаду Президента, і в окремих бюлетенях — особу,
яку пропонують на посаду Віце-президента; потім вони складають окремі списки всіх осіб,
запропонованих на Президента, і всіх осіб, запропонованих на Віце-президента, з зазначен-
ням кількості голосів, поданих за кожного з них; підписавши і засвідчивши ці списки,
виборшики пересилають їх у запечатаному вигляді до місця перебування уряду Сполучених
Штатів на ім’я Голови Сенату; Голова Сенату в присутності Сенату і Палати представників
розпечатує всі засвідчені списки, і після цього підраховують голоси; особа, яка при виборах
Президента дістала найбільшу кількість голосів, стає Президентом, якшо тільки ця кількість
перевищує половину загальної кількості виборшиків; коли ж ніхто не дістане такої більшості,
то Палата представників безпосередньо обирає бюлетенями Президента з числа трьох осіб,
які балотувалися на посаду Президента й дістали найбільшу кількість голосів. При цьому під
час обрання Президента голоси подаються по штатах і представництво кожного штату має
один голос; кворум для цієї мети становлять дві третини штатів, кожен з яких представлений
одним або кількома депутатами, і для обрання необхідна більшість усіх штатів. Якщо ж Па-
лата представників, коли право обрання перейде до неї, не обере Президента до четвертого
числа наступного березня, то, так само як і у випадку смерті або іншої конституційної не-
спроможності Президента, його обов’язки повинен виконувати Віце-президент.
[*7) Див. вище виноску 14.
1181 Див. више виноску 12.
534
Додаток А
Особа, яка дістала найбільшу кількість голосів при виборах Віце-президента, стає Віце-
президентом, якщо ця кількість перевищує половину всіх виборшиків; якщо ж ніхто не
дістане такої більшості, то Сенат обирає Віце-президента з двох кандидатів, котрі дістали
найбільшу кількість голосів; кворум для цієї мети складають дві третини від загальної
кількості сенаторів, і для обрання необхідна їх більшість. При цьому жодна особа, яка згідно
з Конституцією не може бути обрана на посаду Президента, не може бути обрана й Віце-
президентом Сполучених Штатів.
ПОПРАВКА 13. [Скасування рабства] (1865)
Розділ 1. Ні в Сполучених Штатах, ні в іншому місці, на яке поширюється їх влада,
не повинні існувати ні рабство, ні примусова праця, окрім випадків покарання за злочин, за
скоєння якого винуватця належним чином засуджено.
Розділ 2. Конгрес має право видання відповідних законів для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 14. Громадянство; привілеї та недоторканність;
належна правова процедура; рівний захист з боку закону (1868)
Розділ 1. Усі особи, що народилися або були натуралізовані в Сполучених Штатах і
підлягають їх юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і того штату, в якому вони меш-
кають. Жоден штат не повинен видавати або впроваджувати закони, які обмежують привілеї
чи недоторканність громадян Сполучених Штатів; жоден штат не повинен позбавляти будь-
кого життя, свободи або власності без належної правової процедури і не повинен відмовляти
будь-якій особі, підлеглій його владі у рівному для всіх захисті з боку закону.
Розділ 2. Кількість представників встановлюється для штатів пропорційно їх населен-
ню з урахуванням всіх жителів кожного штату, за винятком неоподатковуваних індіанців. Але
якшо при обранні виборшиків Президента й Віце-президента Сполучених Штатів, предс-
тавників до Конгресу, адміністративних та судових осіб штату або членів його Законо-
давчих зборів буде відмовлено в праві голосу жителеві штату чоловічої статі, якому
виповнився 21 рік і який є громадянином Сполучених Штатів, або якшо це право буде
якимось чином обмежене, окрім як за участь у заколоті чи за інший злочин, то кількість пред-
ставників цього штату повинна бути зменшена відповідно до пропорції між. кількістю таких
громадян чоловічої статі і кількістю всіх громадян чоловічої статі цього штату, яким
виповнився 21 рік^19'.
Розділ 3. Ніхто не може бути сенатором чи представником у Конгресі, виборшиком
Президента й Віце-президента, а також обіймати цивільну чи військову посаду на службі
Сполучених Штатів або будь-якого штату, якшо він, прийнявши раніше присягу як член
Конгресу чн посадова особа на службі Сполучених Штатів, чи як член Законодавчих зборів
будь-якого штату, чи як посадова особа виконавчої або судової влади штату в тому, шо буде
дотримуватися Конституції Сполучених Штатів, згодом візьме участь у повстанні чи заколоті
проти них чи надасть допомогу або послуги їхнім ворогам. Проте Конгрес може двома
третинами голосів кожної палати скасувати зазначене обмеження прав.
Розділ 4. Має незаперечну' чинність зроблений з дозволу закону державний борг Спо-
лучених Штатів, включаючи борги по виплаті пенсій та винагород за службу при придушенні
повстання чи заколоту. Але ні Сполучені Штати, ні будь-який штат не повинні брати на себе
зобов’язання і сплачувати борги, зроблені для підтримки повстання або заколоту проти Спо-
лучених Штатів, і не прийматимуть претензій, пов’язаних з втратою або звільненням будь-
якого раба, оскільки всі зазначені борги, зобов’язання та грошові претензії визнаються
незаконними й недійсними}[20].
Розділ 5. Конгрес має право видання відповідних законів для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 15. [Заборона расової дискримінації при голосуванні] (1870)
Розділ 1. Сполучені Штати або будь-який з штатів не повинні позбавляти громадян
Сполучених Штатів виборчих прав або обмежувати в них з огляду на расу, колір шкіри або
колишнє перебування в рабстві.
Розділ 2. Конгрес має право видання відповідних законів для виконання цієї статті.
1191 Перше речення §2 змінює положення статті І, §2, п. З, які регулюють розподіл представництва
у Палаті представників, вимагаючи від штатів вважати колишніх рабів повноцінними особами і впро-
ваджуючи покарання для штату за відмову у праві голосу нешодавно звільненим рабам.
І201 Розділи З і 4 застаріли. Вони стосуються питань, пов’язаних з наслідками Громадянської війни.
Додаток А
535
ПОПРАВКА 16. [Прибутковий податок] (1913)
Конгрес має право встановлювати і збирати податки з прибутків, хоч би яким було їх
джерело, незалежно від їх розподілу між окремими штатами і незважаючи на будь-які
переписи чи обліки населення ’21’.
ПОПРАВКА 17. [Прямі вибори сенаторів] (1913) ’22’
[1.] До складу Сенату Сполучених Штатів входять по два сенатори від кожного штату,
яких обирає населення штату на шість років; кожен сенатор має один голос. Виборшики кож-
ного штату повинні відповідати тим самим вимогам, шо й виборшики найбільш численної
палати Законодавчих зборів штатів.
[2.] Кати відкриваються вакансії у представництві того чи іншого штату в Сенаті, вико-
навча влада штату призначає вибори з метою заміщення них вакансій. При цьому Законо-
давчі збори штату можуть уповноважити його виконавчу владу на здійснення тимчасових
призначень, аж поки вакансії не будуть заповнені особами шляхом виборів згідно з вказівкою
Законодавчих зборів.
[3.] Ця поправка не може тлумачитися як така, шо впливає на обрання або строк пов-
новажень будь-якого сенатора, обраного до того, коли поправка набере чинності як частина
Конституції.
ПОПРАВКА 18. [Заборона алкогольних напоїв]'23’
Розділ 1. Через рік після ратифікації цієї статті у Сполучених Штатах і на всіх
підвладних їм територіях забороняється виробництво, продаж чи перевезення, а також вве-
зення чи вивезення алкогольних напоїв для їх споживання.
Розділ 2. Для виконання цієї статті Конгресу й окремим штатам надається право
видання відповідних законів.
ПОПРАВКА 19. [Право голосу жінок] (1920)
[1.] Право громадян Сполучених Штатів брати участь у виборах не повинно заперечуватись
або обмежуватися з огляду на їх стать як Сполученими Штатами, так і окремими штатами.
[2.] Конгрес має право видавати відповідні закони для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 20. [Строки повноважень Президента й Конгресу] (1930)
Розділ 1. Строк повноважень Президента і Віце-президента закінчується опівдні двад-
цятого січня, а строк повноважень сенаторів та представників — опівдні третього січня того
року, в який ці повноваження мали б закінчитись, якби ця стаття не була ратифікована, і з
цього ж часу починається строк повноважень їх наступників.
Розділ 2. Конгрес збирається принаймні один раз на рік, і його сесії починаються
опівдні третього січня, якшо тільки Конгрес не визначить законом іншого дня'24’.
Розділ 3. У разі смерті новообраного Президента ше до початку строку його повнова-
жень Президентом стає новообраний Віце-президент. Якшо Президента не буде обрано до
моменту, встановленого для початку строку його повноважень, або якшо новообраний
Президент не заступить на посаду, то новообраний Віце-президент виконуватиме обов’язки
Президента, поки останній не заступить на посаду; у випадку, коли ні новообраний
Президент, ні новообраний Віце-президент не заступлять на посаду, Конгрес своїм законом
встановлює, хто виконуватиме обов’язки Президента або в якому порядку має бути обраний
той, хто буде виконувати зазначені обов’язки, і така особа діятиме як Президент доти, доки
Президент або Віце-президент не заступлять на посаду.
Розділ 4. Конгрес має право вживати заходів у разі смерті однієї з тих осіб, з числа яких
Палата представників обирає Президента, коли право такого вибору переходить до неї, і в
разі смерті однієї З тих осіб, з числа яких Сенат обирає Віце-президента, коли право такого
вибору переходить до нього.
Розділ 5. Розділи 1 і 2 наберуть чинності п’ятнадцятого жовтня, шо настане після
ратифікації цієї статті.
І2** 1 Поправка 16 надала Конгресові право стягувати прибутковий податок. Див. роздії І.
1 Поправка 17 змінює статтю І, § 2, пункти 1— 2, яка передбачає вибори сенаторів Законодавчими
зборами штатів.
[7’1 Поправка 18, що встановлює заборону, була скасована § 1 21 поправки. Див. роздії IX.
Див. вище виноску 6.
536
Додаток А
ПОПРАВКА 21. [Державний контроль за алкогольними напоями] (1933)
Розділ 1. Цим скасовується Вісімнадцята поправка до Конституції Сполучених Штатів.
Розділ 2. Забороняються здійснювані з порушенням чинного законодавства ввезення
та перевезення алкогольних напоїв до будь-якого штату, на територію або до володінь Спо-
лучених Штатів для здачі і споживання.
ПОПРАВКА 22. [Обмеження строку повноважень Президента] (1951)
Розділ 1. Жодна особа не може бути обрана на посаду Президента більш, ніж двічі, і
жодна особа, яка заступала Президента або виконувала його обов’язки понад два роки про-
тягом строку, на який Президентом була обрана інша особа, не може бути обрана на посаду
Президента більш, ніж один раз. Проте ця стаття не стосується того, хто обіймає посаду
Президента на момент подання її Конгресом, а також не повинна слугувати перешкодою для
особи, яка заступає Президента або виконує його обов’язки, здійснювати ці функції протя-
гом решти строку після того, як ця стаття набере чинності.
Розділ 2. Ця стаття не набере чинності, якщо вона не буде ратифікована як поправка
до Конституції Законодавчими зборами трьох чвертей усіх штатів протягом семи років від дня
її подання Конгресом для схвалення штатами.
ПОПРАВКА 23. [Виборщики Президента в окрузі Колумбія] (1961)
Розділ 1. Округ, що є місцем перебування уряду Сполучених Штатів, призначає у вста-
новленому Конгресом порядку:
Виборшиків Президента і Віце-президента в кількості, яка дорівнює загальній кількості
сенаторів і представників у Конгресі, на яку округ мав би право, коли б він був штатом, але
ні за яких умов ця кількість не може бути більше кількості виборшиків, шо їх призначає най-
менш населений штат; вони додаються до виборшиків, призначуваних штатами, але для
обрання Президента і Віце-президента вони вважатимуться виборщиками, призначуваними
штатом; ці виборшики збираються в окрузі і виконують обов’язки, визначені дванадцятою
поправкою до Конституції.
Розділ 2. Конгрес має право видавати відповідні закони для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 24. [Заборона виборчого податку на федеральних
виборах](1964)
Розділ 1. Право громадян Сполучених Штатів на участь у попередніх або інших
виборах Президента чи Віце-президента, виборшиків Президента чи Віце-президента,
сенаторів чи представників до Конгресу не повинно заперечуватись або обмежуватись Спо-
лученими Штатами або окремими штатами через несплату виборчого або іншого податку.
Розділ 2. Конгрес має право видавати відповідні закони для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 25. [Правонаступництво Президента та Віце-президента;
неспроможність Президента виконувати свої обов'язки] (1967)
Розділ 1. У разі усунення Президента з посади, його смерті чи відставки Президентом
стає Віце-президент.
Розділ 2. Як тільки посада Віце-президента стає вакантною, Президент призначає
Віце-президента, що заступає на посаду після затвердження його більшістю голосів обох
палат Конгресу.
Розділ 3. Як тільки Президент подасть Голові рго іетроге Сенату і Спікерові Палати
представників письмову заяву про свою неспроможність виконувати свої посадові повнова-
ження та обов’язки, і доти, поки він подасть їм письмову заяву про протилежне, ці повно-
важення та обов’язки виконує Віце-президент як Виконуючий обов’язки Президента.
Розділ 4. Як тільки Віце-президент і більшість чільних посадових осіб виконавчих
департаментів чи іншого такого органу, який за законом визначений Конгресом, подадуть
Голові рго гетроге Сенату і Спікерові Палати представників письмову заяву про те, що
Президент неспроможний виконувати свої посадові повноваження та обов’язки, Віце-
президент негайно перебирає на себе повноваження та обов’язки його посади як Викону-
ючий обов’язки Президента.
Після того, як Президент подасть Голові рго іетроге Сенату і Спікерові Палати пред-
ставників свою письмову заяву про те, шо ця неспроможність минула, він поновлює
здійснення своїх посадових повноважень та обов’язків, якщо Віце-президент і більшість
чільних посадових осіб виконавчих департаментів чи іншого органу, який за законом визна-
Додаток А
537
чений Конгресом, не подадуть протягом чотирьох днів Галові рго іешроге Сенату і Спікерові
Палати представників своєї письмової заяви про те, шо Президент неспроможний викону-
вати свої посадові повноваження та обов’язки. В такому разі Конгрес приймає рішення,
спеціально зібравшись з цього приводу протягом сорока восьми годин, якщо тоді не
відбувається його сесія. Якшо Конгрес протягом двадцяти одного дня після отримання
останньої письмової заяви, або, якшо в цей час не проходить сесія Конгресу, протягом двад-
цяти одного дня після того, як було оголошено скликання Конгресу, двома третинами голосів
обох палат визначить, шо Президент неспроможний виконувати свої посадові повноваження
та обов’язки, Віце-президент продовжує виконувати їх як Виконуючий обов’язки
Президента; в противному разі Президент поновлює виконання своїх посадових повнова-
жень та обов’язків.
ПОПРАВКА 26. [Заборона дискримінації при голосуванні з огляду на вік] (1971)
Розділ 1. Громадяни Сполучених Штатів, кому виповнилося вісімнадцять років і
більше, не повинні позбавлятися виборчих прав чи обмежуватися в них Сполученими Шта-
тами або окремими штатами з огляду на їхній вік.
Розділ 2. Конгрес має право видавати відповідні закони для виконання цієї статті.
ПОПРАВКА 27. [Винагорода сенаторам і представникам] (1992)
Жоден закон, що змінює винагороду за службу сенаторам і представникам, не набирає
чинності доти, поки не відбудуться вибори представників.
1251 Ця поправка змінює статтю І, § 6, пункт 1. Варто зазначити, що вона має найдовший період
між висуненням і ратифікацією — більше 200 років. Див. розділ IX, виноску 52.
538
Додаток А
СТРУКТУРА ФЕДЕРАЛЬНОГО УРЯДУ
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
Котреє
Сенат	Палата представників
Архітектор Капітолія
Ботанічний сад США
Загальнообліковий відділ
Відділ урядового друку
Бібліотека Конгресу
Відділ технологічної оцінки
Бюджетний відділ Конгресу
Міністерство сільського
господарства
Міністерство торгівлі
Міністерство оборони
Міністерство освіти
	Міністерство енергетики
ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Президент
Виконавче управління Президента
Віце-президент
Управління Білого Дому
Відділ управління та бюджету
Рада економічних радників
Рада національної безпеки
Відділ політичного розвитку
Відділ національної політики
контролю наркотиків
Національна рада критичного матеріалу
Відділ торгівельних представників США
Рада якості охорони навколишнього
середовиша
Відділ наукової та технологічної політики
Відділ адміністрації
Національна рада дослідження космічного
простору
СУДОВА ВЛАДА
Верховний суд
Апеляційний суд США
Окружні суди США
Спеціалізовані суди
	Міністерство охорони здоров’ я та гуманітарних служб
	Міністерство житлового будівництва та міського
	розвитку
	Міністерство внутрішніх справ
	
	Міністерство юстиції
	
	Міністерство штатів
	
	Міністерство транспорту
	
	Міністерство фінансів
	
	Міністерство у справах ветеранів
Додаток А
539
Незалежні заклади, державні корпорації та напівофіційні агентства
Адміністративна конференція Сполучених Штатів
Організація розвитку Африки
Комісія з питань американських бойових пам’ятників
Аппалачська регіональна комісія
Департамент міжнародного радіомовлення
Центральне розвідувальне управління
Комісія з двохсотріччя Конституції США
Комісія з громадянських прав
Комісія у справах образотворчих мистецтв
Комісія з ф’ючерсної торгівлі
Комісія з безпеки споживчого продукту
Агентство захисту навколишнього середовища
Комісія у справах забезпечення рівних умов працевлаштування
Експортно-імпортний банк Сполучених Штатів
Адміністрація з фермерського кредиту
Комісія у справах федеральних зв’язків
Корпорація федерального вкладного страхування
Федеральна виборча комісія
Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій
Федеральне управління трудових відносин
Федеральна приморська комісія
Федеральна служба посередництва та примирення
Федеральна комісія для нагляду за охороною здоров'я та безпекою гірничої справи
Федеральна резервна система. Рада губернаторів
Федеральне управління пенсійних ощадних інвестицій
Федеральна торгівельна комісія
Адміністрація загальних служб
Міжамериканська організація
Комісія з внутрішньодержавної комерції
Департамент захисту почесних служб
Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору
Національне управління архівів
Національна комісія капітального планування
Національне управління кредитними ресурсами
Національний фонд мистецтв та гуманітарних наук
Національне управління трудових відносин
Національне посередницьке управління
Національна наукова організація
Управління з безпеки перевезень
Комісія з ядерного регулювання
Комісія для нагляду за професійною безпекою та охороною здоров’я
Служба управління кадрами
Управління спеціальної ради
Управління нагляду за економією
Комісія Панамського каналу
Корпус миру
Корпорація з питань шляхів розвитку Пенсильванії
Корпорація з питань гарантування отримання пенсій
Комісія з поштових тарифів
Залізничне управління з питань виходу на пенсію
Корпорація з надання кредитів
Комісія з безпеки та обміну
Система відбіркових служб
Управління малого бізнесу
Адміністрація далини Теннессі
Агентство контролю озброєння та роззброєння США
Інформаційне агентство США
ДІАГРАМА ФЕДЕРАЛЬНОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ Й СУДОВОЇ СИСТЕМИ ШТАТІВ ТА ЇХ ІЄРАРХІЯ
Федеральна судова система	Сукупність судових систем штатів
540	Додаток А
Додаток А
541
ДОДАТОК V________________________________________________
АДРЕСИ ТА ІИТЕКИЕТ-АДРЕСИ
ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ДОКУМЕНТІВ,
ЗАЗНАЧЕНИХ У КНИЗІ
1. АДРЕСИ ТА УІГЕВ-СТОРІНКИ
НАЙБІЛЬШИХ ВИДАВНИЦТВ ПРАВОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
\Уе8і РиЬІізІтіпе 620 Оррегтап Огіує Еа^ап, Міппезота 55123	Телефон: 800-328-9352 або 612-687-7321; Факс: 612-687-7302 Ьі(р://сууусу.»е8іриЬ.сот/І_5СІюо1
Еоипсіаііоп Ргем 615 Меггіск Ауепие \Уе8(Ьигу, Месу Уогк 11590-6607	Телефон: 516-832-6950 Факс:	516-832-6957
Азреп І_асу апсі Визіпезз (Еогтегіу ЬіНІе, Вгосуп & Со.) 1185 Ауепие оГ гЬе Атегісаз Месу Уогк, МУ 10036	Телефон: 800-950-5259 Факс: 212-597-0330 ]нгр://сусусу.а5реприЬ.сот/1ас¥5сЬ/ іпсіех.інті
Маніїесу ВепОег 11 Репп ріала Месу Уогк, Месу Уогк 10001	Телефон: 800-323-4560 Факс: 800-374-7946
ТНе Міскіе Сотрапу Р.О. Вох 7587 СЬаг1оііЄ5Уі11е, Уіг£Іпіа 22906-7587	Телефон: 800-542-0957 або 804-972-7670 Факс: 804-972-7666
2. ВИБРАНІ ШТЕІШЕТ-АДРЕСИ
ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ
Корнельський правознавчий інститут законодавчої інформації Иг(р://\усусу.1асу.соте11. еди	Рішення Верховного суду США та суду Нью- Йорка з 1990 року, Кодекс США
Правовий журнал Ехіга! Игір://сусусу.1]ех:га.сот/соип1юизе/ Еесйес.іит	Всі рішення Окружного апеляційного суду США
Видавничий відділ уряду США	Кодекс США, Федеральний реєстр та інші федеральні законодавчі й адміністративні
)іНр://сусусм.ассе55.8го.воу	матеріали
«ТЬотаз» (адреса уряду США) Ь«р://гЬота5.1ос.8ОУ	Поточні законопроекти Конгресу США
	Додаток Б	543
Університет правознавства Еморі Ііпр://«™пм.етогу.ейи/ІА\У/геШе8к	Список законів штатів, що публікується через Іитернет
Мічиганський інститут подальшої юридичної освіти Инр://итісЬ.е<1и/ ісіе/ тізирсі	Рішення Мічиганського Верховного суду
Індіанський університет правознавства Ькр://чпіт.1а«>. іпйіапа.есіи	Рішення Верховного та Апеляційного судів штату Індіана, Кодекс штату Індіана
Адвокатура штату Вісконсін ІіІгрУ/чпітлуізЬаг.огв/Іг-гпепи.інт	Верховний та Апеляційний суди штату Вісконсін
ЗМІСТ
Передмова
РОЗДІЛ І
УРЯДОВА
СТРУКТУРА
З ІСТОРИЧНОГО
ПОГЛЯДУ
Роз’яснення шодо структури книги та бібліографічний
вступ................................................. 7
А.	Деякі аспекти історії Конституції.......................11
1.	Визначення від колоніального панування і боротьба за об’єд-
нання ...................................................II
2.	Статті конфедерації..................................12
3.	Конституційні Збори..................................13
4.	Ратифікація Білля про права..........................14
Б.	Структура уряду, передбачена Конституцією 1789 р.......14
1.	Законодавча влада.....................................14
2.	Виконавча влада.......................................16
3.	Судова влада..........................................17
В.	Поділ влади між гілками федерального уряду та її
збалансованість.............................................18
1.	Запровадження і активне застосування права судового нагляду 19
2.	Зростання президентської влади.......................21
3.	Встановлення і зростання адміністративного управління.... 24
4.	Наглядова рать Конгресу..............................25
Г. Штати і федералізм.......................................26
1.	Структура уряду штату і його повноваження.............27
2.	Зміни у вертикальному федералізмі: зростання федеральної
влади....................................................29
3.	Зміни в горизонтальному федералізмі: розмивання кордонів
між штатами..............................................33
Д. Вплив державної структури на юридичну систему: огляд... 35
1.	Вплив подіту влади й федералізму	на	федеральні суди...35
2.	Вплив вертикального федералізму: суперечливі законотворчі
повноваження і право винесення рішень у Сполучених Штатах 38
а. Конкуренція між федеральними і штатними повноважен-
РОЗДІЛИ
МЕТОДОЛОГІЯ
ПРАВА
нями у створенні законів у межах однієї території..38
б.	Суперечливі федеральні повноваження і повноваження
штату на винесення рішення в одній справі............40
3.	Вплив горизонтального федералізму: координування процесу
законотворчості й судові повноваження штатів............41
А.	Джерела законотворчості та їх класифікація.............42
1.	Чинне законодавство.................................42
2.	Прецедентне право...................................44
3.	Ієрархія джерел законотворення..................... 45
В.	Загальне право..........................................45
1.	Історична довідка...................................45
2.	Юридичний процес винесення рішення у цивільній справі.. 47
3.	Проблема зворотної дії законів......................52
В.	Законодавчі акти в загальноправовій системі............53
1.	Становлення законодавства...........................53
Зміст
545
РОЗДІЛ III
ЗМАГАЛЬНА
СУДОВА СИСТЕМА
ТА
ІНСТИТУТ СУДУ
ПРИСЯЖНИХ
2.	Співвідношення загального права і законодавчих актів..54
3.	Причини такого «ставлення» загального права до законодав-
чих актів................................................55
4.	Спроби кодифікації у Сполучених Штатах................57
Г. Інтерпретація законодавчих актів..........................58
1.	Правило «ясного значення».............................58
2.	Правило «ясного значення» і історія законодавчого акта.... 59
3.	Правило «соціальної спрямованості»....................61
4.	Контекст законодавчого формулювання...................62
5.	Презумпція застосування букви закону..................63
6.	Зовнішні впливи на інтерпретацію законодавчого акта...63
7.	Нетрадиційні підходи до інтерпретації законодавчих актів . . 64
а.	Загальне право, прийняте під впливом законодавства.... 65
б.	Аргументація за аналогією, без посередництва загального
права.................................................66
Д. Форма і сутність прецедентного права......................68
1.	Судові рішення та їх структура........................68
2.	Преиедентннй ефект судових рішень.....................69
Е.	Процес законодавчої аргументації у прецедентному праві 70
1.	Дедуктивна аргументація на основі прецедентного права ... 70
а.	Визначення правила вирішення справи.................70
б.	Офіційна заява......................................71
в.	Складні прецеденти! правила та неоголошені правила, шо
маються лише на увазі.................................72
г.	Виведення правила на основі декількох справ.........72
2.	Аргументація за аналогією з прецедентними рішеннями.... 73
а.	Процес аргументації за аналогією...................73
б.	Критерії встановлення фактичної відмінності між справами 74
в.	Встановлення фактичних відмінностей між справами у
прецедентному загальному праві........................74
г.	Вибір між дедуктивною аргументацією і аргументацією за
аналогією.............................................76
3.	Аргументація прецедентних інтерпретацій законодавчих
актів....................................................77
а.	Дедуктивна та аналогічна аргументації прецедентних ін-
терпретацій...........................................77
б.	Оцінка фактичних відмінностей прецедентних інтерпре-
тацій законодавчих актів..............................77
Є. Методи правових досліджень і форми правової аргумен-
тації ....................................................78
1.	Публікації основних матеріалів.........................78
2.	Допоміжні матеріали...................................79
3.	Як розпочати правове дослідження......................81
4.	Комп’ютеризація та правові дослідження................82
5.	Правова аргументація...................................83
А.	Характеристика й логіка змагальної системи...............85
1.	Той, хто приймає рішення, має бути неупередженнм......85
2.	Подання сторонами доказів та аргументів...............86
3.	Структура судового процесу і забезпечення протистояння по-
глядів процесуальних супротивників прн розгляді справи ... 87
4.	Забезпечення рівності змагальних можливостей під час судо-
вого процесу.............................................88
Б.	Присяжні..................................89
1.	Історія і порівняльні коментарі.......................90
2.	Розподіл обов’язків між суддею і присяжними...........91
3.	Характеристика сучасних присяжних.....................92
35 9-340
546
Зміст
РОЗДІЛ IV
ПРАВНИЧИЙ
ФАХ
В.	Змагальний суд присяжних 1 роль адвоката в ньому.......... 94
1.	Добір присяжних....................................... 95
2.	Попередні виступи.................................... 97
3.	Подання доказів...................................... 98
а.	Показання свідка.................................. 99
б.	Заперечення.......................................102
в.	Речові докази: натуральні, демонстраційні й документальні.. 103
4.	Кінцеві аргументи....................................104
5.	Напутні слова присяжним...............................106
6.	Засідання присяжних і вердикт........................107
7.	Післясудові клопотання...............................109
Г. Право наведення доказів..................................111
1.	Особиста обізнаність — підстава для свідчення........111
2.	Показання у формі судження...........................111
3.	Репевантність доказу і репутація особи як засіб доказу.112
4.	Принцип неприпустимості свідчень з чужих слів та основні
винятки з нього.........................................113
а.	Заяви, наведені не для того, щоб довести правдивість свід-
чень, які вони містять...............................114
б.	Винятки з принципу неприпустимості свідчень з чужих
слів.................................................115
Д.	Критичний огляд змагальної системи....................117
1.	Зловживання сторін контролем над судовим процесом......117
а.	Підготовка свідків................................117
б.	Права, що їх набувають сторони, здійснюючи контроль.. 118
в.	Державна влада як зацікавлений позивач у судовій
справі...............................................118
2.	Хибні погляди иа проблему істини.....................119
а.	Суть критичних зауважень..........................119
б.	Хибна уява про саму істину........................119
в.	Розподіл повноважень у проголошенні істини........120
3.	Неефективність змагального процесу...................120
а.	Складність судового розгляду та шляхи підвищення його
ефективності.........................................120
б.	Реформи останніх років............................121
4.	Судові витрати й нерівність фінансових можливостей......121
а.	Специфічні проблеми змагальної системи............121
б.	Пом’якшуючі обставини.............................122
Е.	Критичні зауваження до системи судів присяжних............122
1.	Витрати й неефективність суду присяжних...............123
2.	Здатність присяжних приймати рішення..................123
а.	Динаміка групового ефекту........................ 124
б.	Порівняння альтернатив............................124
в.	Присяжні в цивільних справах про відшкодування
збитків..............................................125
г.	Користь від хибних рішень присяжних...............126
д.	Значення участі громадськості в судочинстві.......127
е.	Вплив присяжних на незалежність рішень суддів.......127
А.	Юридична освіта і вступ до адвокатури...................129
1.	Вимоги до юридичної освіти	і	ступінь доктора права.....129
2.	Вступ до правничої школи..............................130
3.	Навчальна програма і ступінь	доктора права.......131
4.	Виші ступені.........................................134
5.	Викладачі правознавства..............................135
6.	Вступ до адвокатури..................................136
Зміст
547
РОЗДІЛУ
СУДОВА
СИСТЕМА
7.	Критика юридичної освіти та підготовка правників до
професійної діяльності.................................. 138
Б.	Регулювання фахової діяльності...........................141
1.	Спір про регулювання практики........................ 141
2.	Наслідки відсутності регулювання: чи не забагато юристів? . 143
В.	Види практики............................................144
1.	Приватна практика.................................... 145
а.	Індивідуальна практика	і малі фірми............... 145
б.	Діяльність великих фірм........................... 149
в.	Нетрадиційні форми надання приватних юридичних
послуг................................................151
2.	Штатні юрисконсульти................................. 152
3.	Обслуговування уряду................................. 154
а.	Обслуговування федерального уряду.................. 154
б.	Генеральний аторней штату.......................... 155
в.	Місцеві обвинувачі................................. 156
г.	Міські й окружні аторнеї........................... 156
4.	Діяльність у сфері захисту інтересів громадськості... 157
а.	Правова допомога в цивільних процесах..............157
б.	Захист інтересів незаможних підсудних у кримінальних
справах.............................................. 158
в.	Приватні організації, шо захищають громадські інтереси 159
Г.	Жінки й представники меншим в юриспруденції..............160
Д.	Юридична етика...........................................162
1. Регулювання професійної діяльності юриста............. 162
2. Визначення етики	поведінки: обов’язки	адвоката.........163
А. Суди першої інстанції та апеляційні суди: основні характе-
ристики та взаємозв'язок .................................166
1.	Суди першої інстанції................................ 166
2.	Апеляційні суди...................................... 168
3.	Розгляд апеляцій..................................... 169
4.	Порядок роботи апеляційного	суду..................... 170
5.	Рішення суду першої інстанції, що підлягають перегляду ... 170
Б. Суд штату і федеральний суд , їх структура і характеристики... 171
1.	Структура суду штату..................................171
2.	Система федерального суду............................ 172
3.	Верховний суд США.....................................174
В.	Методи відбору суддів....................................175
1.	Характеристики суддів.................................175
2.	Призначення суддів федерального рівня................ 177
3.	Призначення суддів штату..............................179
4.	Покарання та звільнення з посад суддів................180
Г.	Інші судові службовці та асистенти.......................181
1.	Світські судді........................................181
2.	Судді, що розглядають справи про банкрутства......... 182
3.	Адміністративні рішення...............................183
4.	Судові секретарі, секретарі права та інші судові офіційні
особи....................................................183
Д.	Предметна юрисдикція судів штатів та федеральних судів.. 184
1. Предметна юрисдикція суду штату........................184
2. Предметна юрисдикція федерального окружного суду.......184
Б. Складнощі судового розгляду справ.........................186
1.	Асиметрична апеляція вертикального федералізму........186
2.	Застосування закону у випадку вирішення федеральним
судом правових позовів штату............................ 187
35*9-340
548
Зміст
РОЗДІЛУ!
АДМІНІСТРА-
ТИВНЕ ПРАВО
РОЗДІЛ VII
ЦИВІЛЬНЕ
СУДОЧИНСТВО
Частина І
ХІД ЦИВІЛЬНОГО
СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
3.	Застосування закону у випадку розгляду федерального
лозову в суді штату.....................................189
4.	Одночасний судовий процес у суді штату і федеральному
суді....................................................189
А.	Адміністративні органи..................................192
Б.	Законотворчі функції органів...........................194
1.	Правові норми та нормотворчий процес.................194
2.	Норми тлумачення та заяви щодо подальшої поведінки .... 195
В.	Арбітражні функції адміністративних органів.............195
1.	Процедура адміністративного вирішення	суперечок......196
2.	Вимоги процедури до діяльності адміністративних органів . . 199
Г. Судовий контроль за діяльністю адміністративних органів ... 202
1.	Право контролю за діяльністю адміністративних органів. ... 203
2.	Процесуальні аспекти судового контролю...............203
3.	Межі перевірки діяльності адміністративних органів...205
4.	Контроль самостійної діяльності адміністративних органів . . 206
Д. Контроль за діями федеральних органів з боку Президента
та Конгресу..............................................207
1. Право призначати та звільняти посадових осіб адміністратив-
ного органу..........................................207
2. Вплив Президента та Конгресу на дії урядових структур.... 209
Е.	Адміністративні органи та принцип поділу влади.........211
1.	Адміністративні органи, які здійснюють законодавчу владу. .211
2.	Адміністративні органи, які здійснюють судову владу..212
3.	Проблеми поділу влади у межах адміністративного органу . . 215
Є. Недоторканність державної влади у позовах проти федераль-
них органів та органів штатів ...........................216
1.	Позови проти федеральних органів у федеральному суді. ... 216
2.	Позови проти адміністративних органів штату в суді штату. . 217
3.	Позови проти федеральних чиновників або органів у суді
штату...................................................217
4.	Позови проти адміністративних органів штату у федераль-
ному суді...............................................217
Ж.	Позови проти чиновників адміністративних органів.......219
А.	Попереднє провадження справи............................223
1.	Скарга позивача......................................223
2.	Відповідь обвинуваченого на позов....................224
3.	Об’єднання позовів та сторін.........................226
Б.	Досудова стадія розслідування..........................227
1.	Методи розслідування.................................228
2.	Сфера розслідування..................................230
3.	Здійснення досудового розслідування..................231
В.	Клопотання про винесення рішення за спрощеною судовою
процедурою і остаточна досудова нарада......................232
1.	Винесення рішення за спрощеною судовою процедурою. . . . 232
2.	Розпорядчі наради суду перед початком слухання справи . . . 233
Г. Процедура судового розгляду..............................234
1. Вплив досудового розгляду цивільної справи на її офіційний
розгляд у суді.......................................234
2. Повноваження присяжних під час судового розгляду цивіль-
них справ............................................235
Д. Рішення у цивільних справах: грошова компенсація, засіб
судового захисту за правом на справедливість і судові
витрати..................................................236
1.	Призначення грошової компенсації.....................236
2.	Засіб судового захисту за правом на справедливість...238
Зміст	549
Частика II
УСКЛАДНЕННЯ
ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУ-
АЛЬНОГО ПРАВА
ВНАСЛІДОК ВПЛИВУ
НА НЬОГО
ФЕДЕРАЛІЗМУ
РОЗДІЛ VIII
КРИМІНАЛЬНЕ
СУДОЧИНСТВО
Частина І
ОГЛЯД ПРОЦЕСУ-
АЛЬНИХ НОРМ
КРИМІНАЛЬНОГО
СУДОЧИНСТВА
Частина П
КОНСТИТУЦІЙНІ
АСПЕКТИ
КРИМІНАЛЬНОГО
СУДОЧИНСТВА
3.	Декларативний захист................................240
4.	Присудження судових витрат..........................240
Е. Ефективність судових рішень.............................241
1. Неприпустимість повторного розгляду справи, яка вже роз-
глядалася (Кеа ]ийіса«а)............................241
2.	Остаточність (Соїіаіегаї Еяорреї)...................241
Є. Вирішення справи без розгляду в суді....................243
1.	Добровільні засоби вирішення спорів.................243
2.	Судові процедури залагодження спорів................244
А.	Принцип персональної відповідальності у федеральних
судах і судах штату........................................245
1.	Персональна відповідальність у судах штату..........245
2.	Право встановлення персональної відповідальності
федеральним судом......................................248
Б. Непідходяще місце розгляду справи.......................249
В.	Вимоги «повної довіри і зарахування»...................251
1.	Виконання та ефект рішень, ухвалених в інших штатах.251
2.	Винятки з принципу повної довіри і зарахування......252
3.	Визнання рішень судів інших країн...................252
Г. Правила вибору законів..................................253
1.	Конституційні обмеження і правила вибору законів у штатах... 253
2.	Різні підходи до вибору законів у штатах............254
3.	Тенденції розгляду колізії законів у судах..........258
А.	Арешт, офіційне звинувачення та перший прихід до суду .. 259
Б. Попередній розгляд, обвинувальний акт, інформація проку-
рора, досудове клопотання...............................261
В.	Суд.....................................................263
Г.	Винесення вироку в кримінальному процесі.............  264
Д.	Апеляційний перегляд справи............................265
Е.	Вирішення кримінальних справ без суду..................265
1. Часткове визнання вини...............................266
2. Заміна кримінальної відповідальності іншими виправними
впливами............................................267
А.	Попередні зауваження...................................268
Б.	Процедура розслідування та затримання підозрюваних.... 270
1.	Обшуки і вилучення (затримання).....................270
а.	Що таке обшук?....................................270
б.	«Обгрунтованість» обшуку.........................272
в.	Необгрунтована затримка людей: незаконні арешти..276
2.	Право на визнання...................................277
3.	Право на досудові поради адвоката...................279
4.	Правило виключення з доказів........................280
В.	Права на стадії обвинувачення та досудового звільнення .. 283
Г.	Права під час судового розгляду......................  284
1.	Право на прискорений розгляд справи.................284
2.	Право на відкритий судовий процес...................284
3.	Право на розгляд справи журі присяжних..............285
4.	Право на справедливий суд...........................285
5.	Право на очну ставку з обвинувачами.................286
6.	Право на пораду на суді.............................286
7.	Право на відмову свідчити...........................287
8.	Тягар доведення.....................................288
9.	Засоби захисту за належною правовою	процедурою......288
550
Зміст
Д. Результати раніше розглянутої справи: запобігання повтор-
РОЗДІЛ IX
КОНСТИТУЦІЙНЕ
ПРАВО
Частина І
СУДОВА ПЕРЕВІРКА:
СТРУКТУРА
І ПОВНОВАЖЕННЯ
Частина П
ПРАВА ОСОБИ,
ЗАХИЩЕНІ
КОНСТИТУЦІЄЮ
ному покаранню..........................................289
1.	Застосування правила запобігання повторному розгляду
справи.................................................289
2.	Перегляд справи після завершення її розгляду........289
3.	Перегляд справи після неправильного розгляду........290
4.	Визначення поняття «той самий злочин»...............290
5.	Преюдинія (обставини, шо вже встановлені по іншій справі) 291
6.	Повторний розгляд та подвійний суверенітет..........291
Е.	Обмеження покарання.....................292
1.	Смертна кара.........................292
2.	Інші форми жорстокого та особливого покарання........293
Є. Право на подання апеляції...............................293
А.	Судова перевірка.......................................294
1.	Основні характеристики..............................294
2.	Методи конституційної інтерпретації.................297
Б. Розмежування повноважень і федеральне судочинство .... 300
1.	Статус позивача.................... 300
2.	Зрілість і недоречність.............................302
3.	Принцип «політичного питання».......................303
4.	Повноваження Конгресу шодо юрисдикції Федерального
суду...................................................305
В.	Розподіл повноважень між Конгресом і Президентом..........307
1.	Внутрішні справи....................................307
2.	Міжнародні справи...................................308
Г. Зв'язки між штатами і Федеральним урядом: вертикальні
межі федералізму........................................310
Д. Зв'язки між штатами: горизонтальний федералізм.............312
1. Клаузула «заморожування» комерційних відносин........313
2. Клаузула імунітетів та привілеїв, що містяться в ст.	IV.316
А.	Право на рівний захист з боку закону...................317
1.	Жорстка перевірка на дотримання фундаментальних прав,
яка застосовується до законодавства ...................317
а.	Припустимі класифікації...........................318
б.	Класифікація, яка застосовується для перевірки законів,
шо перешкоджають реалізації фундаментальних прав.... 322
2.	Часткова перевірка «раціонального обгрунтування» законо-
давства у сфері економіки, бізнесу й соціальних програм . . . 323
3.	Тест «середнього рівня» для перевірки класифікацій стосовно
статі..................................................324
Б. Право на дотримання належних	правових процедур.............328
1.	Характер належних правових процедур та їх зв’язок з судовим
наглядом...............................................329
2.	Право на приватне житія.............................330
В.	Перша поправка. Свобода вираження ідей.................332
1.	Теорія і основні принципи 1 поправки.................333
2.	Контроль за змістом..................................335
3.	Обмеження часу, місця і способу вираження ідей незалежно
від їх змісту..........................................339
4.	Регулювання символічного вираження ідей.............342
5.	Способи регулювання свободи вираження ідей..........342
6.	Деякі спеціальні рішення шодо свободи вираження ідей.... 344
Г. Перша поправка. Свобода віросповідання..................347
1. Заборона запроваджувати державну релігію.............347
2. Положення 1 поправки про свободу віросповідання.........351
Зміст
551
РОЗДІЛ X
ДОГОВІРНЕ
ПРАВО
РОЗДІЛ XI
ДЕЛІКТНЕ
ПРАВО
А.	Основа договору........................................355
1.	Оферта і акцепт......................................355
2.	Компенсація.........................................358
3.	Формальні вимоги....................................360
а.	Статут проти шахрайства..........................360
6.	Вирішення проблем, пов’язаних з незавершеними або
невизначеними письмовими угодами....................361
Б.	Інтерпретація договорів................................362
В.	Виконання та виправдання за невиконання.................363
1.	Порядок виконання...................................363
2.	Умови та обов'язки..................................363
Г.	Виправдання невиконання................................365
І.	Помилка.............................................365
2.	Зміна обставин: неможливість та нездійсненність мети
договору...............................................366
3.	Відсутність правоздатності: неповнолітні та розумова
неспроможність.........................................366
4.	Примус..............................................367
5.	Неправомірний вплив.................................368
6.	Введення в оману....................................368
7.	Несумлінність.......................................368
Д.	Порушення умов контрактів та засоби захисту............369
1.	Порушення та анулювання.............................369
2. Засоби захисту від порушення контрактів..............370
Б.	Уніфікований комерційний кодекс........................373
1. Прийняття та застосування Кодексу....................373
2. Положення Кодексу, що модифікують загальне договірне
право................................................373
А.	Розвиток деліктного права у перспективі................376
В.	Види деліктів залежно від ступеня вини.................378
В.	Умисні правопорушення..................................379
1.	Найтиповіші випадки умисних	правопорушень...........379
2. Захист при навмисному скоєнні правопорушення.........382
Г.	Недбалість.............................................384
1.	Недбалість: порушення обов’язків.....................384
2.	Причинний зв’язок у справах про недбалість..........386
3.	Виправдання у справах про недбалість................387
Д. Відповідальність за шкоду, заподіяну у стані крайньої
необхідності............................................390
1. Відповідальність за шкоду, заподіяну спільно кількома
особами..............................................390
2. Субституиійна відповідальність.......................391
Б.	Відповідальність при відсутності прямої вини...........391
1. Джерела підвищеної небезпеки.........................391
2. Відповідальність за виріб............................392
Є.	Особливі і складні делікти.............................393
1.	Перекручування даних................................393
2.	Наклеп..............................................394
3.	Завдання моральних страждань........................397
4.	Вторгнення у приватне життя.........................398
5.	Зловживання судовим провадженням....................398
Ж.	Покарання, що застосовуються у справах по деліктах....399
1.	Компенсаційне покарання.............................399
2.	Каральне відшкодування..............................400
3.	Особливі виплати....................................402
552
Зміст
РОЗДІЛ XII
МАЙНОВЕ
ПРАВО
РОЗДІЛ XIII
СІМЕЙНЕ
ПРАВО
3.	Регулювання компенсаційних виплат у системі деліктів ... 402
1.	Страхування відповідальності........................402
2.	«Криза» системи відшкодування правопорушень і нещодавні
спроби реформ...........................................403
3.	Альтернативні варіанти відшкодування правопорушень .... 404
А.	Визначення інтересів у нерухомому майні..............406
1.	Майнові права, які визначаються ступенем власності
і контролю..............................................407
2.	Майнові права, визначені фізичними обмеженнями......408
3.	Майнові права, визначені в часі.....................408
4.	Право на власність, визначене способом його отримання. .. 409
В.	Права і обов'язки власників нерухомого майна.........410
1.	Права шодо володіння нерухомим майном...............410
2.	Погоджені обмеження володіння........................411
3.	Обов'язки власників нерухомого майна.................412
4.	Податки на нерухомість...............................413
В.	Урядовий контроль за нерухомим майном..................414
1.	Регулювання використання землі.......................414
2.	Право держави на примусове відчуження приватної власності,
конфіскація.............................................414
3.	«Оволодіння» згідно з підзаконними діями уряду.......415
Г.	Операції з купівлі нерухомого майна..................416
1.	Контракт купівлі.....................................416
2.	Фінансування.........................................417
3.	Право, яке можна продати чи передати.................417
4.	Податки на продаж власності..........................418
5.	Інші форми придбання (передачі) нерухомого майна.....418
Д.	Спільне володіння власністю і кооперативи............419
І.	Спільне володіння власністю.........................419
2.	Кооперативи.........................................419
Е.	Сучасний закон про землевласника-орендаря............420
1.	Житлова довгострокова оренда........................420
2.	Комерційні орендні угоди............................421
Є.	Особиста власність...................................421
1.	Типи особистої власності............................421
2.	Придбання та передача прав на особисту власність....422
3.	Права на гарантію стосовно товарів, передбачених
Уніфікованим комерційним кодексом.......................423
Ж. Передача майна після смерті власника....................425
1.	Передача майна за заповітом.........................425
2.	Успадкування майна особи, яка не залишила заповіту..426
3.	Трасти..................................................426
1.	Заснування та діяльність трасту.....................427
2.	Уникнення утвердження заповіту через відзивний траст, який
діє за життя засновника.................................427
3.	Уникнення податків через безвідзивний траст, який створю-
ється за життя засновника...............................428
4.	Трасти, створені за заповітом, використання складеного запо-
віту шодо трасту, який діє за життя засновника..........428
А.	Шлюб.................................................429
1.	Офіційний шлюб......................................430
2.	Громадянський шлюб..................................430
3.	Шлюб та майнові права...............................431
Б.	Розірвання шлюбу.....................................433
1.	Анулювання шлюбу....................................433
Зміст
553
РОЗДІЛ XIV
КРИМІНАЛЬНЕ
ПРАВО
2.	Узаконене роздільне проживання......................433
3.	Розлучення..........................................434
4.	Аліменти і майнове врегулювання.....................435
а.	Відмінності між аліментами і майновим врегулюванням. . 435
б.	Визначення суми аліментів і майнового врегулювання . . . 435
в.	Угоди про аліменти і майнове врегулювання.........436
г.	Майно, шо піддягає розподілу......................437
5.	Опіка над дітьми....................................438
а.	Еволюція у підході до призначення опіки над дітьми .... 438
6.	Фактори, що беруться до уваги у випадку надання опіки.. . . 438
в.	Права батьків-неопікунів..........................439
г.	Угода про спільну опіку...........................440
д.	Співпраця штатів у питаннях впровадження рішень про опіку 441
6.	Утримання дитини....................................442
а.	Суть та тривалість обов’язку утримувати дитину....442
б.	Встановлення батьківства для призначення утримання. .. 443
в.	Сума ордера на утримання..........................443
г.	Благодійні програми для бідних сімей..............444
д.	Примусове введення в дію ордерів на утримання дитини 445
В. Несудове вирішення справ про розлучення.................446
Г. Натрадиційні стосунки і сімейне право...................446
1. Неодружені гетеросексуальні пари.....................446
2. Гомосексуальні пари..................................447
Д. Опіка дитини під час розлучення.........................448
1.	Усиновлення.........................................448
2.	Репродуктивна технологія і опіка дитини.............449
Е.	Проблеми сімейних стосунків............................451
1.	Кривдження дружини...................................451
2.	Скривдження і недогляд дитини........................452
а.	Питання, пов’язані із скрнвдженням і недоглядом
дитини...............................................452
б.	Поняття «скривдження» і «недогляд дитини»........453
3.	Правопорушення, скоєні підлітками....................453
А.	Загальна характеристика................................455
1.	Витоки та різновиди кримінального права.............455
2.	Міркування конституційного характеру................457
Б. Елементи злочину........................................457
1.	Неправомірна дія....................................457
2.	Провина або злочинний психічний стан (шепз геа).....458
3.	Причинність.........................................460
В.	Особливі правопорушення................................461
1.	Кримінальне вбивство.................................462
2.	Крадіжка зі хломом...................................463
3.	Розкрадання або крадіж...............................464
4.	Згвалтування (кримінальна сексуальна поведінка)......465
Г. Захист від кримінальної відповідальності................466
1.	Захист типу ВД......................................466
2.	Реальний захист.....................................467
Д. Нереалізовані злочини та другорядні виконавці...........471
1.	Підбурювання, замах та змова........................471
2.	Співучасники та спільники...........................472
1.	Кримінальні санкції....................................472
1.	Ув’язнення...........................................472
2.	Умовне засудження....................................474
554
Зміст
РОЗДІЛ XV
ПРАВОВЕ
ВРЕГУЛЮВАННЯ
ПІДПРИЄМ-
НИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Додаток А
Додаток Б
3.	Смертний вирок........................................474
А.	Підприємства.............................................476
1.	Особисте підприємство.................................476
2.	Товариства	з	повною відповідальністю.................477
3.	Товариства	з	обмеженою відповідальністю..............479
4.	Корпорації............................................481
а.	Основні характеристики.............................481
б.	Тили корпорацій....................................482
в.	Створення корпорації...............................483
г.	Чинники, шо зумоалюють вибір корпоративної форми
діяльності............................................483
д.	Фінансова система та право власності	корпорації....485
е.	Організаційна структура і повноваження.............486
є. «Підняття завіси корпорації»........................489
ж.	Надзвичайні корпоративні дії......................490
з.	Тендерні пропозиції................................491
5.	Компанії з обмеженою відповідальністю.................492
Б. Регулювання пропозицій стосовно розпродажу цінних
паперів..................................................493
1.	Регулювання цінних паперів на федеральному рівні......493
2.	Закони штатів «блакитне небо»........................496
В.	Банкрутство..............................................496
Г.	Антитрестівське право....................................498
1.	Закони, що	застосовуються............................498
2.	Заборонена	практика..................................499
3.	Застосування федеральних антитрестівських законів ....502
4.	Виключення та сфера дії федеральних антитрестівських
законів..................................................503
Д. Трудове законодавство.....................................504
1.	Права робітників на об’єднання та укладення колективного
договору.................................................504
а.	Утворення професійної спілки.......................505
б.	Неправомірна трудова практика......................505
в.	Колективні договори, страйки та інші	спільні дії...506
г.	Полеміка з приводу колективного договору...........508
д.	Зобов’язання профспілки сумлінно представляти інтереси
працівників...........................................508
2.	Дискримінація під час працевлаштування................509
3.	Неправомірне звільнення...............................512
4.	Інші закони, які захищають працівників...............514
Справа «Гофман проти Джонс» (Верховний суд штату
Флорида).................................................515
Конституція Сполучених Штатів Америки....................525
Поправки до Конституції..................................532
Структура федерального уряду.............................538
Діаграма федеральної судової системи й судової системи
штатів та їх ієрархія....................................540
Тиловий зал суду.........................................541
Адреси та іпіегпеї-адреси для отримання законодавчих докумен-
тів, зазначених у книзі..................................542
1. Адреси та угеЬ- сторінки найбільших видавництв правової
літератури...............................................542
2. Вибрані ітегпеї-адресн для отримання законодавчих
документів Сполучених Штатів.............................542
БЕРНХЕМ Вільям
ВСТУП
ДО ПРАВА
ТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
США
Переклад з англійської
Редактори В. Денисенко, Ж. Мосенкіс, 0. Сухолотюк
Художній редактор Б. Прокопенко
Технічний редактор Я. Подоляк
Коректори 0. Єрмакова, Г. Капральська, Л. Марківська, Р- Попович
Комп’ютерна верстка Л. Босенко, Н. Гончарук, В. Повар
Підписано до друку 06.09.99. Формат 70 х 108 ’/іб- Папір офсетний № 1.
Гарнітура Тайме. Ум. друк. арк. 49,0. Ум. фарб.-віаб 49.18. Обл.-вид. арк. 55,0.
Наклад 3000 пр. Зам 9-ио
Свідоцтво № 0091-5770-ДП, 08.0' ч4
Державне спеціалізоване видавництво «Україна»,
01025, Київ-25, вул. Десятинна. 4/6.
ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги».
Київ. вул. Богговутіпсі.ка. 17— 21.