/
Текст
Климентій К. Федевич
Климентій І. Федевич
ЗА ВІРУ, ЦАРЯ
І КОБЗАРЯ
•І*
Щ9у
І
Український науковий інститут
Гарвардського університету
Інститут Критики
КІутепШ І. РесІеуусЬ
Кіутепііі К. РесІеуусЬ
Рог РаіїИ, Тзаг
апсі КоЬгаг
Іліїїе Киззіап МопагсЬізІз
апсі ІЇіе ІІкгаіпіап №іїопа1 Моуешепі
1905-1917
Аиікогігесі Тгапзіаііоп
/гот іке Киззіап
Кгуіука
Куіу 2017
Климентій К. Федевич
Климентій І. Федевич
За Віру, Царя
і Кобзаря
Малоросійські монархісти
і український національний рух
(1905-1917 роки)
Авторизований переклад
з російської
Критика
Київ 2017
удк 329.21+329.73](477)"1905/1917"
Ф32
Переклала з російської Катерина Демчук
за рукописом:
Климентий К. Федевич, Климентий И. Федевич
«За Беру, Царя и Кобзаря. Малорусские монархистьі
и украинское национальное движение (1905-1917 годьі)»
В оформленні оправи використано портрет
Тараса Шевченка роботи Генріха Деньєра
(1859; фотокартка початку XX століття із зібрання
Володимира Яцюка), знімок великого князя
Ніколая Алєксандровіча - майбутнього імператора
Ніколая II - у старомосковському строї на костюмованому балу
в графа Алєксандра Шерємєтєва (1894) і світлину хресної ходи
«Союза русского народа», Типографського братства
і почаєвських ченців з альбому фотографій
«Поминки на Козацких Могилах 1913 года в девятую пятницу»
(Бібліотека митрополита Антонія
в НБУ ім. Вернадського, Київ)
Здизайнував оправу Ярослав Гаврилюк
Видання підготовано
в рамках науково-видавничої програми Інституту Критики
і випущено у світ за сприяння
Українського наукового інституту Гарвардського університету
(ІІкгаіпіап КезеагсЬ Іпзіїіиїе, Нагуагсі ІІпіуегзііу)
і Центру державного управління та культури в Европі,
Університет Санкт-Ґалєна
(Сепіег £ог Соуетапсе апсі Сиііиге о і Еигоре,
ІІпіуегзііу о£ 5і. Саііеп)
Усі права застережено. Відтворювати будь-яку частину цього видання
у будь-якій формі та в будь-який спосіб без письмової згоди
правовласників заборонено
© 2017 Климентій К. Федевич
© 2017 Климентій І. Федевич
І5ІШ 978-966-2789-05-8 © 2017 Видавництво «Часопис "Критика"»
Зміст
Від автора 7
Вступ. Малоросійські/ українські монархісти -
складник українського національного руху
та дискурсу 11
Частина І
Національна ідеологія
малоросійськиг^українських монархістів
Розділ 1. Народ і нація 43
Розділ 2. Національна культура та мова 63
Розділ 3. Тарас Шевченко - національний поет
чорносотенців і монархістів 95
Розділ 4. «Україна» й українська термінологія 127
Частина II
Малоросійськ^українські
монархісти в дії
Розділ 5. Популяризація історії України 149
Розділ 6. Агітація за автономію українських земель 179
Розділ 7. Пропаганда міжнаціональної боротьби 195
Розділ 8. Територіяльне самоврядування та
самоорганізація 221
Розділ 9. Етнічна націоналізація економіки 227
Зміст
Частина III
Малоросійськ^українські монархісти
й інші напрями українського руху
Розділ 10. Малоросійські/українські монархісти
й українські поступовці 241
Розділ 11. Монархісти й чорносотенці в українському
русі після 1917 року 261
Висновки 279
Додаток 1. Регіональні та національні особливості
монархізму в Україні у сприйнятті русських
монархістів 281
Додаток 2. Спроба державної адміністрації
підпорядкувати монархістський рух на українських
землях у 1913-1914 роках 285
Джерела і бібліографія 289
Покажчик імен 299
Від автора
Ідея цієї книжки виникла завдяки моєму дослідженню
польсько-українських стосунків на Західній Волині у
1920-1930-х роках. У міжвоєнний період Західна Во¬
линь перетворилася на головний регіон продовження тра¬
дицій Української Народної Республіки й у 1940-х роках
стала місцем створення Української повстанської армії та
спроби вибороти українську незалежність. Та коли я ви¬
рішив ознайомитись із передісторією українського руху
на Західній Волині за часів Російської імперії, то раптом
із подивом виявив, що традиційного українського руху,
під яким зазвичай у сучасній історичній традиції розумі¬
ють українських поступовців, народників і соціялістів, у
регіоні практично не існувало. Натомість регіон був од¬
ним із головних центрів чорносотенного та радикального
монархістського руху в Російській імперії. Почаївському
відділенню «Союза русского народа» підпорядковувалася
майже чверть із близько 400 тисяч членів «Союза русского
народа» в усій імперії.
Я не міг збагнути, чому в міжвоєнний період цей ре¬
гіон став одним із головних центрів українського руху та
чому серед етнічних українців Західної Волині у 1920-
1930-х роках запанував український національний рух і
практично не озивався прорусський етнічний національ¬
ний рух. Це цілковито суперечило усталеним стереоти¬
пам про чорносотенний рух як про суто русський націо¬
налістичний і шовіністичний національний проект. Бо ж
7
Від автора
якщо українці Волині, Поділля та Холмщини масово залу¬
чались у чорносотенний і радикальний монархістський
рух, а водночас у «традиційному» українському русі, під
яким зазвичай розуміють українських поступовців, соці¬
алістів, народників і ліберальну інтелігенцію, участи не
брали, то чому принаймні частина з них не зробила вибір
на користь русської національної самосвідомости?
Відповідь я знайшов, аналізуючи дані про чорносо¬
тенний рух на українських землях і вивчаючи масові чор¬
носотенні агітаційні матеріяли для «простого» народу на
українських етнічних землях. Я раптом із подивом ви¬
явив, що прихильники династії Романових брали актив¬
ну участь у розбудові українського національного дис¬
курсу і часто були першими національними будителями
українських селян і міщан. Істотна частина монархістів,
членів «Союза русского народа» й інших чорносотенних
організацій бачила себе частиною українського народу.
Вони вважали українців/малоросів таким самим наро¬
дом, як і інші європейські нації. В агітації та повсякденній
діяльності монархісти і чорносотенці вживали українську
та русську мови, українську національну термінологію,
апелювали до українського патріотизму, образів україн¬
ської історії та ідей української регіональної автономії.
Зібрана інформація про монархістський чорносотен¬
ний рух на українських землях переконала мене в тому,
що більшість його діячів можна вважати частиною укра¬
їнського національного дискурсу та правою течією укра¬
їнського національного руху. Такий висновок цілковито
суперечить стереотипним уявленням про український
рух та історію українсько-русських стосунків. З усвідом¬
лення цієї суперечности і постало рішення написати цю
книжку.
На етапі опрацювання джерел і написання основного
корпусу книжки постійним партнером в обговоренні й
опрацюванні тексту був мій батько Климентій Іванович
Федевич. Він завжди цікавився історією України, був по¬
8
Від автора
ряд зі мною під час мого навчання на історичних факуль¬
тетах МГУ та Центральноєвропейського університету і
наступної дослідницької праці. Накопичена завдяки їй
інформація про взаємодію українського руху та чорно¬
сотенців і монархістів на українських землях на початку
XX століття зацікавила його своєю парадоксальністю, і він
разом зі мною шукав способів усе це осмислити й описа¬
ти. Ми почали спільно працювати над книжкою, і тато
став моїм співавтором.
Хочу висловити особливу вдячність за зауваги до
тексту й ідеї цієї праці Андрієві, Володимирові й Тетяні
Портновим та Володимирові Любченку. Окремо хочу по¬
дякувати за рішення опублікувати книжку у видавництві
«Критика» його головному редактору професорові Гри¬
горію Грабовичу і директорові Андрієві Мокроусову, яко¬
му вдячний також за його професійні й товариські заува¬
ження, а також перекладачці Катерині Демчук і особливо
редакторові книжки Вадиму Дивничу, який дуже допоміг
мені професійною оцінкою та сумлінним опрацюванням
українського перекладу.
Климентій К. Федевич
Вступ
Малоросійськ^українські монархісти -
складник українського національного руху
та дискурсу
Українські/малоросійські1 монархісти на україн¬
ських землях Російської імперії на початку XX сто¬
ліття були інтегральною частиною національного
руху українців. Вони становили правий табір україн¬
ського національного руху на противагу соціялістам і
поміркованим ліберальним поступовцям. Прибічники
монархії брали активну участь у розвитку українського
національного дискурсу й часто були першими націо¬
нальними будителями українських селян і міщан. Багато
хто з монархістів, членів «Союза русского народа» й ін¬
ших чорносотенних організацій визнавав себе частиною
українського народу та вважав українців/ малоросів та¬
ким самим народом, як і інші європейські нації. В агітації
та повсякденній діяльності монархісти й чорносотенці
використовували українську мову, українську національ¬
ну термінологію, образи української історії та ідеї укра-
1 Застосування у книжці означення «малоросійський/український»,
а також разом і нарізно термінів «Малоросія» та «Україна» є цілком
нейтральним, має на меті використовувати автентичну термінологію
початку XX століття, не несе жодного негативного навантаження чи
політичного складника, який заперечує Україну, принижує її, при¬
пускає її залежність від Росії тощо. На початку XX століття більшість
учасників українського проґресистського, соціялістичного і монар¬
хічного та чорносотенного руху в різних пропорціях послуговувалася
обома означеннями - «Україна» та «Малоросія» - і похідними від них
термінами.
11
Малоросійські монархісти - складник українського руху
їнської регіональної автономії. Коли 1914 року царська
влада заборонила святкувати 100-річний ювілей Тараса
Шевченка, українські монархісти у Державній думі Ро¬
сійської імперії висловили протест і відкрито заявили про
свою українську національну ідентичність.
Український, монархічний і православний дискурси були
на той час провідними суспільними дискурсами на україн¬
ських землях Російської імперії. Більшість українців, хоч
і перебували на різних рівнях самосвідомости, належали,
однак, до українського/малоросійського національного
дискурсу. Водночас вони демонстрували лояльність щодо
монархії Романових аж до масової участи у праворади-
кальних монархістських організаціях. Монархістський
рух був наймасовішою політичною силою серед етнічних
українців у період між революціями 1905-1907 років і 1917
року.
Лояльність щодо російського царя, Російської імперії
та навіть проекту імперської російської нації не супере¬
чила малоросійсько-українському патріотизмові малоро¬
сійських монархістів. Серед етнічних українців, що мали
монархістські погляди, було вкрай мало політиків, які ви¬
ступали за етнічну русифікацію та проти існування укра¬
їнського народу. Монархісти на українських землях не
цуралися термінів «Україна» та «український», а також
української/ малоросійської національної самоідентифі¬
кації. Закорінена у православ'я та «народність» ідеологія
малоросійських монархістів у багатьох питаннях збігала¬
ся з ідеологією прогресивно-демократичного крила укра¬
їнського руху.
Монархісти і передовсім православне духівництво у
багатьох випадках відіграли засадничу роль у розвитку на¬
ціональної самосвідомости українців Російської імперії до
1917 року. Українську національну ідеологію в монархіст¬
ському варіянті поширювали представники таких промо¬
нархічних сил, як російська імперська православна цер¬
ква, «Союз русского народа», «Союз Михайла Архангела»
12
Малоросійські монархісти - складник українського руху
та праволіберальна імперська партія «Союз 17 октября».
Особливо активну проукраїнську діяльність монархісти
розгорнули на території змішаного польсько-українсько¬
го пограниччя. Православні священики, чорносотенці та
монархісти були серед головних національних будителів
українських селян і міщан на Волині, Поділлі, Холмщи-
ні, Підляшші та Берестейщині. Після 1917 року частина
колишніх малоросійських монархістів і чорносотенців
приєдналася до боротьби за українську незалежність і
долучилася до роботи українських державних структур і
українських політичних і громадських організацій.
Проукраїнську дію промонархістських сил підсилю¬
вали їхні власні внутрішні проблеми - політична роз'єд¬
наність монархічного руху і відсутність єдиної націо¬
нальної ідеології. Монархісти і чорносотенці на початку
XX століття організаційно були розділені на численні
спілки, партії та групи за інтересами й регіональною при¬
належністю. Кожна з них мала власні уявлення про базо¬
ву ідеологічну тріяду російської монархії - «православ'я,
самодержавство, народність», і навпаки, усі вони не мали
спільного розуміння того, чим є нація і що таке «русская
нация» зокрема.
Поза окремими спробами пропагувати серед україн¬
ців русський етнічний націоналізм2, масова чорносотенна
агітація для «простого народу» декларувала національну
самобутність українців/малоросів. Концепція русской пра¬
вославной нации чорносотенців і монархістів багато в чому
збігалася з ідеєю єдности східного слов'янства, але не з
ідеєю русской зтнической нации3. Монархісти і православ¬
2 Найактивніше цим намагалися займатись у Києві «Клуб русских на-
ционалистов» і молодіжна радикальна організація «Двуглавьій орел».
3 Наприклад, у керівництва й духівництва православної церкви домі¬
нувала концепція русской триединой нации, яка була аналогом східного
слов'янства і передбачала існування окремих народів «великоросів»,
«білорусів» і «малоросів». При цьому православна церква очолювала
монархічний рух на українських землях.
13
Малоросійські монархісти - складник українського руху
не духівництво декларували, що «русская православная
нация» складалася з окремих народів: великоросів, мало¬
росів і білорусів. Чорносотенці також відкрито заявляли,
що українці/ малороси є окремий народ рівно з іншими
слов'янськими народами, як-от поляки, чехи або серби.
Після падіння монархії Романових і зникнення мо¬
нархізму як масової ідеології українські/малоросійські
чорносотенці та монархісти у переважній більшості ви¬
падків без великих проблем ставали тільки українцями -
без домішки монархізму і тяжіння до общерусского право¬
славного народа. За схожою схемою після краху в 1991 році
Радянського Союзу «советские люди» на території Украї¬
ни, які водночас були «радянськими українцями», зде¬
більшого ставали просто українцями.
Тому зовсім не випадково Волинь і Поділля, де до
1914 року чорносотенці були одинокою масовою полі¬
тичною силою в середовищі українського селянства, у
1918-1920 роках стали опорними територіями утворю¬
ваної української держави. А в 1940-х роках Західна Во¬
линь стала місцем виникнення Української повстанської
армії та нової спроби завоювати українську незалежність.
Батьки та діди частини вояків УПА та членів Організації
українських націоналістів до 1914 року4 неодмінно були
членами «Союза русского народа» або щонайменше пе¬
ребували під впливом монархістських сил.
Неочікуваний проукраїнський вплив чорносотенно¬
го руху та монархістських партій на етнічних українців
Російської імперії був зумовлений якраз тими чинника¬
ми, які й покликали до життя ці політичні організації.
Масовий монархічний рух у Російській імперії на початку
XX століття виник через ослаблення центральної імпер¬
4 Хоча чорносотенний рух проіснував до падіння монархії Романових
у лютому 1917 року, активна діяльність «Союза русского народа» на
Західній Волині припинилася 1914 року у зв'язку з початком у регіоні
бойових дій Першої світової війни та окупацією Західної Волині ав-
стро-німецькими військами.
14
Малоросійські монархісти - складник українського руху
ської влади та кризу абсолютистського способу правління
Романових. Ані царська династія, ані державний апарат
Російської імперії, допоки вони почувалися достатньо
сильними, просто не потребували політичних ініціятив
знизу на свою підтримку. Промонархічні та провладні
масові громадські політичні організації у Російській імпе¬
рії створювати було заборонено точнісінько так само, як і
антимонархічні та опозиційні партії.
Ситуацію цілком перемінила перша російська рево¬
люція 1905-1907 років. Підданцям імперії було частково
надано політичні свободи. За вплив і владу в країні роз¬
почали конкурентну боротьбу легальні партії, деякі з них
були антимонархічні. Тому правлячій династії довелося
задля мобілізації масової підтримки монархії створювати
промонархічний політичний рух.
Відтак, втративши за революційних обставин безу¬
мовний контроль над своїми підданцями, імперія де-фак¬
то мусила офіційно допустити, як побічний наслідок ак-
тивности промонархічного руху, розвиток відцентрових
тенденцій у державі та послаблення ролі державного
апарату. Монархісти й чорносотенці, хоч і декларували
підтримку монархії, насправді сприяли ще більшому її
занепадові.
У результаті чорносотенні та промонархічні організа¬
ції стали водночас однією з головних суспільних підпор
монархії та одним із головних рушіїв децентралізації Ро¬
сійської імперії. Через участь у чорносотенному та мо¬
нархістському русі представники регіональних спільнот
почали здобувати реальну владу на місцях і дедалі більше
виходили з-під контролю державної адміністрації. Чор¬
носотенні організації у багатьох випадках перетворили¬
ся на альтернативні центри державної влади. У частині
регіонів, передусім у сільській місцевості, в руках відділів
«Союза русского народа» та православної церкви опини¬
лася майже вся повнота місцевої влади. Декларуючи від¬
даність і підтримку монархії, чорносотенці та монархісти
15
Малоросійські монархісти - складник українського руху
почали захищати власні інтереси й активно пропагувати
регіональні та національні особливості5.
Потужним чинником регіональної децентралізації
Російської імперії стало негативне ставлення радикальних
монархістів до органів і структур державної влади, які, на
їхню думку, піддалися впливу «інородців» і ворожих мо¬
нархії ідей. Чорносотенці декларували свій прямий зв'я¬
зок особисто з царем, але не з імперською адміністрацією,
хоча цар був її верховним керівником. Особливо яскраво
це було помітно на Дону, Кубані, в Сибіру й Україні. На
українських етнічних землях чорносотенний і монархіст¬
ський рух перетворився на потужний вияв українського
національного дискурсу.
Найчисельнішою чорносотенною організацією став
заснований 1905 року за ухвалою царя Ніколая II «Союз
русского народа». «Союз» і весь чорносотенний рух мав
за мету мобілізувати підданців на захист самодержав¬
ства та православ'я від революції та ворожих до монархії
національних рухів. Завдяки активній підтримці право¬
славного духівництва «Союз русского народа» охопив
своїм впливом чималу частину українського селянства та
міщанства. Пропаганда чорносотенців також була успіш¬
ною серед частини інтелігенції, студентів і робітників
5 Відцентрові процеси, які незумисне спричиняв промонархічний чор¬
носотенний рух у Російській імперії в 1905-1914 роках, якоюсь мірою
можна порівняти з наслідками дій провладних і пропутінських ради¬
калів у Російській Федерації у 2000-2010 роках. Поведінка організацій
цього напряму надається до зіставлення з діяльністю бойових загонів
радикального крила промонархічного руху Чорної сотні, які у 1900-
1910 роках, переважно у великих міських центрах, убивали противни¬
ків правлячого режиму та вчиняли щодо них фізичне насильство. По¬
зазаконний терор промонархічних терористів підтримувала частина
владної еліти. Ті представники державної адміністрації, які виступали
проти чорносотенного терору, часто не мали змоги його зупинити й
покласти йому край. Виступи проти монархістів однозначно розціню¬
валися як виступи проти «патріотів», а отже, як дія проти самої монар¬
хії Романових.
16
Малоросійські монархісти - складник українського руху
українських міст. Не менш як 200 тисяч із понад 400 тисяч
членів «Союза русского народа» мешкали на території су¬
часної України і здебільшого мали українське походжен¬
ня. Серед близько тисячі чорносотенних організацій в
Україні практично не було жодної, до якої не входили б
етнічні українці6.
Однією з головних твердинь чорносотенного руху
стала Західна Волинь, яка сьогодні вважається частиною
«бандерівської» Західної України. Почаївський відділ
«Союза русского народа» (нині Почаїв належить до Кре¬
менецького району Тернопільської об ласти) нараховував
близько 100 тисяч осіб, тобто чверть членів «Союза» на
території всієї імперії. Чисельність решти політичних ор¬
ганізацій Російської імперії навіть сукупно не перевищу¬
вала «Союз русского народа». Набагато менше, ніж чор¬
носотенців, було в Російській імперії членів українських
опозиційних політичних партій7.
Існування правого крила у національному русі укра¬
їнців Російської імперії та поєднання українсько-малоро¬
сійської ідентичности й патріотизму з відданістю монар¬
хії до 1917 року цілком суперечить сучасним уявленням
про український і русський національні рухи в Україні та
Росії. В Україні домінує концепція, що монархістські пар¬
тії та організації в царській Росії були несумісні з україн¬
ським рухом і національним дискурсом. Вважається, що
етнічні українці, вступивши до промонархічної організа¬
ції, могли зазнавати там тільки цілковито ворожого укра¬
їнській ідеї впливу. Водночас у нинішній Росії всіх монар¬
6 Олександр Кривобок, «Консервативно-націоналістичні загальноро-
сійські політичні партії на Чернігівщині на початку XX століття», Укра¬
їнський історичний збірник, випуск 11, 2008, с. 159-173; И. В. Омельян-
чук, «Социальньїй состав черносотенньїх партий в начале XX века»,
Отечественная история, 2004, N9 2, с. 84-95; И. В. Омельянчук, Черносо-
тенное движение на территории Украиньї (1905-1914 гг.), Киев, 2000, с. 38.
7 Див.: С. О. Наумов, Український політичний рух на Лівобережжі (90-ті рр.
XIX ст. - лютий 1917 р.), Харків, 2006.
2-17-579 17
Малоросійські монархісти - складник українського руху
хістів на українських землях автоматично зараховують
до русського імперського національного дискурсу. Росій¬
ська історична традиція цілковито відкидає можливість
української національної ідентичности і приналежности
українських/ малоросійських монархістів до українсько¬
го національного дискурсу.
Як наслідок, у сучасній Україні та Росії перева¬
жає тенденція описувати події історії України початку
XX століття як несподіваний успіх українського руху та
національної ідентичности. Панівні канони опису укра¬
їнського руху та національного дискурсу створюють вра¬
ження, нібито масовий багатомільйонний український
рух 1917 року взявся нізвідки. З погляду української іс¬
торичної традиції український рух у Російській імперії
до 1917 року складався з невеликої групи інтелігентів,
громадських діячів і активістів. Вони виступали проти
монархії та не мали широкої активної підтримки серед
українських селян, робітників і міщан. Тому українська
історична школа завуальовано описує події 1917 року як
диво. Нібито величезні мільйонні маси раніше пасивних
етнічних українців раптом усвідомили свою українську
ідентичність. На революційній хвилі вони також буцім¬
то зненацька органічно підкорилися керівникам україн¬
ських партій і створили свою національну державу.
Один із наслідків такого підходу - майже цілкови¬
та відсутність уваги до історії громадських і політичних
рухів українців, які не вписуються в усталені канони
українського руху. Українська історична традиція зага¬
лом намагається не торкатися питання про можливість
для українців до 1917 року бути носіями українського
дискурсу і водночас радикальними монархістами, чор¬
носотенцями чи ліберальними прибічниками династії
Романових. Українська історіографія майже не має ана¬
лізу національної самоідентифікації малоросійських мо¬
нархістів і їхнього внеску у розвиток українського руху та
суспільства.
18
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Усталена історична традиція в Росії вважає територію
України до 1917 року інтегральною частиною Російської
імперії. Етнічних українців вона розглядає як невідділь¬
ну частину русського імперського проекту. Всіх етнічних
українців, що були прибічниками Російської імперії та
монархії Романових, автоматично зараховують до ро¬
сійського національного та імперського дискурсу. Ніхто
не робить спроб на підставі реальних фактів відповісти
на питання: як сталося, що вчорашні лояльні підданці
Російської імперії раптом у 1917-1918 роках оголосили
себе українцями й заходилися будувати українську дер¬
жавність. А найголовніше, чому вони самостійно і без
зовнішньої допомоги в 1917-1919 роках порівняно легко
придушили спроби місцевих русських націоналістів -
прибічників «единой и неделимой России» - захопити
владу й чинили запеклий опір білим і червоним арміям
вторгнення.
Багато в чому саме через ігнорування українського
національного характеру малоросійських/українських
монархістів до 1917 року в сучасній Росії надзвичайно
поширився міт про «штучність» України, «слабкість»
українського руху та безумовну перевагу русського на¬
ціонального дискурсу над українським на українських
етнічних землях Російської імперії. Вважається аксіомою,
що до 1917 року на українських етнічних землях Росій¬
ської імперії переважав русський імперський дискурс, а
український національний дискурс був маргінальним.
У такому контексті перемога українського руху над
русським націоналізмом в Україні розглядається як істо¬
рична помилка, результат змови та втручання зовнішніх
ворожих сил. Зокрема і з подання російських істориків у
російській масовій свідомості надзвичайно поширилися
стереотипи, що «Украиньї никогда не бьіло», «зто Ленин
создал Украйну», «украинец - зто предатель русской
идеи», український націоналізм як накинутий штучно
ззовні «фашизм» тощо. Такі переконання стали важ-
2*
19
Малоросійські монархісти - складник українського руху
ливим складником ідеології воєнної агресії Росії проти
України 2014 року, спроби знищити українську держав¬
ність і масової участи російських громадян у війні проти
України.
Однією з головних засад таких переконань є доміну¬
вання міту про непримиренні суперечності між україн¬
ським та імперським національними дискурсами в Росій¬
ській імперії, а також поширений образ монархістського
руху до 1917 року як суто русського національного про¬
екту. Цей міт цілковито суперечить реальному станови¬
щу на українських землях і на території інших багато¬
національних монархій. Співіснування українського/
малоросійського та монархічного дискурсів у світогляді
етнічних українців Російської імперії не було чимось уні¬
кальним. Монархістами та лояльними підданцями ди¬
настії Габсбурґів була більшість учасників українського
руху у Східній Галичині до 1918 року. Також можна було
бути водночас активним учасником чеського національ¬
ного руху, свідомим чехом, носієм німецькомовної куль¬
тури чеських міст і прибічником Габсбурзької монархії.
Те саме можна сказати і про представників рухів інших
національних меншин Австро-Угорщини, а також Іспа¬
нії, Великої Британії, Франції, Османської імперії, Бельгії
тощо. Приналежність до монархічної держави у більшо¬
сті випадків передбачає, що місцеві спільноти розвивали¬
ся не тільки на рівні національности, етнічних зв'язків і
національної культурної лояльности, але й на рівні ло¬
яльносте до монархії, правлячого монарха та культурно¬
го державного мейнстриму незалежно від їхньої етнічної
та національної приналежносте.
Можливість такої множинної лояльносте у випадку
українців підтверджує аналіз історії інших національ¬
них рухів у Російській імперії. Найвідомішим прикладом
множинної лояльносте є латиський національний рух і
знамениті військові частини латиських стрільців, створе¬
ні у складі царської армії заходами імперської влади, що
20
Малоросійські монархісти - складник українського руху
воювали проти німецьких військ у роки Першої світової
війни. Можна також вказати на активну підтримку мо¬
нархії Романових з боку поляків Царства Польського та
масовий вступ їх до царської армії у 1914-1915 роках іще
до того, як царська влада пообіцяла відновити польську
державність. Лояльність і відданість Російській імперії ви¬
являли не тільки малоросійські/українські монархісти, а
й українські ліберальні поступовці та демократи.
Метою цієї книжки є довести приналежність чималої
частини монархістів на українських землях Російської ім¬
перії до українського національного дискурсу та показати
їхній внесок у розвиток українського національного руху
і національної самосвідомости. Дослідження складається
з трьох частин, у яких послідовно розглянуто особливості
національної ідеології монархістів на українських землях,
практичне застосування національних гасел монархістів
на практиці та стосунки монархістів з іншими напряма¬
ми українського руху.
Першу частину присвячено особливостям національ¬
ної ідеології монархістів. Вона складається з чотирьох
розділів. У першому з них розглянуто концепції україн¬
ських/малоросійських монархістів про націю та народ.
Уявлення про народ і націю лідерів більшости монархіс¬
тів і чорносотенців на українських землях не збігалися із
сучасними поняттями етнічного націоналізму. Для пра¬
вославного духівництва, яке було незаперечним лідером
масового монархістського руху на українських землях,
приналежність до православ'я мала безумовний пріори¬
тет над усіма іншими лояльностями. Для одного з голов¬
них лідерів чорносотенців у Малоросії/Україні, волин¬
ського архієпископа Антонія (Храповіцького), головним
критерієм приналежносте до «русской нации» було пра¬
вослав'я, а не етнічна чи культурна ідентичність. Навіть
вірність імператорові та монархії цілковито залежала від
безумовної приналежносте царя до православ'я. Імпера¬
тор і його образ доконечно мали відповідати православ¬
ному ідеалові.
21
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Серед провідників малоросійських монархістів із се¬
редовища духівництва домінувала концепція «русской
нації», яка загалом відповідала поняттю східного слов'ян¬
ства і яку складали етнічні русські, українці та білоруси
як окремі самостійні народи, достоту такі самі, як поляки,
литовці, чехи тощо. Уявлення про приналежність етніч¬
них українців до етнічної русської нації були притаманні
відносно невеликій частині радикальних світських мо¬
нархістів, які діяли у великих містах, передусім у Києві.
Вони не мали прямого впливу на українське селянство,
яке становило переважну більшість учасників монархіст¬
ського руху в Україні.
У другому розділі йдеться про ставлення монархістів
і чорносотенців до української мови та української націо¬
нальної культури. Малоросійські/українські монархісти,
передусім почаївські чорносотенці, активно використо¬
вували українську мову та образи української народної
культури в агітації: друкували по-українськи народні
пісні, вірші, а подеколи і політичні звернення, заклики,
інформаційні матеріяли й оповіді. Українська національ¬
на тематика, одяг і архітектура домінували в ілюстраціях
масових видань для «простого» народу у почаївських чор¬
носотенців. Опубліковані звіти про діяльність низових
чорносотенних організацій свідчать, що українська мова
була робочою мовою відділів «Союза русского народа» у
селах і містечках.
Третій розділ присвячено ставленню малоросійсь¬
ких/ українських монархістів до Тараса Шевченка, твор¬
чості поета і його значенню як українського національ¬
ного символу. Знання і цитування Шевченкових віршів,
використання в агітації поетичних образів із «Кобзаря» та
участь в утвердженні культу поета були важливим марке¬
ром належности до українського національного дискур¬
су. Малоросійські/ українські монархісти і чорносотенці
відверто заявляли своє шанобливе ставлення до Шевчен-
кової поезії, якого вони не змінили навіть і після появи в
22
Малоросійські монархісти - складник українського руху
1907 році першого в Російській імперії легального безцен¬
зурного «Кобзаря», де було нарешті опубліковано його
антирусські й антимонархічні твори. Розгорнута у 1913-
1914 роках агітаційна кампанія царської влади і частини
керівництва монархістів, спрямована проти популяр-
ности поета, також не надто вплинула на їхню позицію.
Шевченкові вірші з'являлися на сторінках чорносотенних
видань для українського селянства, лунали на концертах
і святах, що їх влаштовували монархісти.
У четвертому розділі проаналізовано використання
в дискурсі малоросійських/українських чорносотенців
термінів «Україна», «українці» та «український». Існує
тривке переконання, нібито монархісти й чорносотенці
не вживали української національної термінології у по¬
зитивному та нейтральному значенні. Однак аналіз чор¬
носотенної преси та пропагандистських матеріялів ви¬
разно демонструє, що чимала частина малоросійських/
українських чорносотенців активно застосовувала термін
«Україна» у тому самому значенні та контексті, що й ан¬
тимонархічний український рух.
Другу частину книжки присвячено реалізації націо¬
нальних гасел українських монархістів і їхньому прак¬
тичному внескові у розвиток українського національного
дискурсу. У п'ятому розділі описано роль, яку відіграли
монархісти у поширенні знань про українську історію
серед етнічних українців. Лідери чорносотенців були
добре обізнані з українською історіографією та вико¬
ристовували її у своїй діяльності, а концепції української
історії, що їх вони пропагували, багато в чому збігалися
з уявленнями про національну історію, притаманними
іншим напрямам українського руху. Тож не дивно, що
такі відомі місця пошанування історичної пам'яті, як ме¬
моріал на місці битви українських козаків під Берестеч¬
ком 1651 року та Острозький історико-культурний запо¬
відник, сучасна Україна успадкувала від чорносотенців.
Традицію поминання українських козаків і меморіял під
23
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Берестечком започаткували у 1908-1914 роках відомі ліде¬
ри чорносотенців на українських землях архімандрит По¬
чаївської лаври Віталій (Максименко) та єпископ Никон
(Безсонов). Організатором створення музею в Острозі й
традиції поминання та прославляння князів Острозьких
був один із окружних керівників «Союза русского наро¬
да» на Волині священик Михайло Тучемський.
У шостому розділі розглянуто зусилля монархістів і
чорносотенців, спрямовані на популяризацію ідей про
територіяльну автономію українських земель. Чорно¬
сотенний рух після 1905 року став одним із головних
рушіїв ідей самоврядування і територіяльної автономії
на землях Російської імперії. Монархісти прагнули під¬
порядковуватися безпосередньо імператорові та само¬
стійно управляти своїми регіонами, ігноруючи місцеву
державну адміністрацію. Лідери чорносотенців у своїй
пропаганді автономії на українських землях були набага¬
то радикальнішими від антимонархічного українського
руху. Зокрема, одним зі своїх завдань вони проголосили
відновлення козацької автономії на українських землях
за зразком донських, кубанських та інших казачих військ
Російської імперії. Це означало, що автономний утвір на
українських землях мав би не тільки широкі адміністра¬
тивні й економічні права, а й власні збройні формування.
У сьомому розділі проаналізовано вплив чорносо¬
тенної агітації на формування масового усвідомлення
українцями своїх загальних національних інтересів. Чор¬
носотенці та монархісти масово й у широких масштабах
пропагували суперечності між особистими та загальнона¬
ціональними інтересами українців й інтересами інших
національних груп8. Чорносотенна та монархістська агі¬
тація переконувала етнічних українців у можливості от¬
римати економічні та соціяльні преференції за рахунок
6 Ідеться про те, що вперше на українських землях Російської імперії
це почали робити в новітні часи. У Східній Галичині цим успішно за¬
ймалися різні напрями українського руху та греко-католицька церква.
24
Малоросійські монархісти - складник українського руху
захоплення позицій, які посідали в економіці представни¬
ки інших народів, передовсім поляки, євреї та німці. Важ¬
ливим чинником агітації чорносотенців було запевнення
в тому, що у боротьбі з «інородцями» етнічним україн¬
цям мали допомогти цар і «своя» націоналізована дер¬
жава. Крім цього, монархістська агітація на українських
землях відкрито декларувала відмінності між етнічними
русськими та українцями як окремими народами.
У восьмому розділі зібрано інформацію про внесок
чорносотенного руху у розвиток територіяльного само¬
врядування та самоорганізації етнічних українців. Пра¬
вославна церква та відділи «Союза русского народа» на
чолі з православними священиками у багатьох випадках
мали практично всю повноту влади у селах і містечках. Ба
більше, через відродження консервативних практик хри¬
стиянської та селянської громади чорносотенці фактично
визначали закони, за якими жили місцеві спільноти. Мо¬
нархісти й чорносотенці цілеспрямовано позиціонували
учасників монархістського руху як справжніх господарів
у своєму регіоні, що мали прямий зв'язок з імператором й
ігнорували місцеві органи державної адміністрації.
У дев'ятому розділі показано участь монархістів і
чорносотенців у розвитку економіки українських земель
і кооперативного руху. Прагнучи залучити українських
селян у торгівлю і виробництво, чорносотенці у своїй
агітації та повсякденній діяльності робили поважний ак¬
цент на тому, щоби витіснити з торгівлі в селі єврейських
крамарів і заповнити звільнену економічну нішу укра¬
їнськими селянами. Почаївські чорносотенці влаштову¬
вали торговельні та кооперативні крамниці у селах і до¬
помагали створювати окружні кооперативні склади. Для
фінансування підприємницької активности волинських
українців було створено «Почаєво-Волинський народний
кредит». Частина українських кооперативів, що мали
чорносотенне походження, відіграли поважну роль в еко¬
номіці української незалежної держави у 1918-1920 роках.
25
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Важливим завданням економічної та соціальної політики
чорносотенців було використання відділів «Союза русс¬
кого народа» як аналога селянської профспілки та захис¬
ника селян в економічних суперечках із поміщиками.
Третю частину книжки присвячено стосункам між
українськими монархістами та прибічниками інших на¬
прямів українського руху. У десятому розділі проаналізо¬
вано стосунки між чорносотенцями та українськими по¬
ступовцями, які вважаються лідерами українського руху
в Російській імперії на початку XX століття. Українські
поступовці та революціонери вважали чорносотенців і
монархістів сильними конкурентами у боротьбі за вплив
на українських селян, міщан і робітників. Особливо го¬
стре неприйняття викликала у поступовців промонархіч¬
на та консервативна агітація чорносотенців, а також їхнє
активне вживання «русской» термінології та накидання її
етнічним українцям.
Водночас українська преса та чільні учасники укра¬
їнського руху могли позитивно оцінювати деякі аспекти
масового монархістського руху на українських землях аж
до випадків узаємодії. Майбутні лідери української рево¬
люції 1917 року визнавали приналежність учасників ан¬
тимонархічного українського та чорносотенного руху до
одного й того ж регіонального національного соціюму і в
певних випадках навіть до одного національного дискур¬
су. Деякі учасники монархістського руху водночас брали
участь у діяльності «офіційного» українського табору і
навпаки. Українська преса та лідери українського руху
намагалися залучити на свій бік православну церкву і
послідовно утримувалися від різкої критики керівництва
та кліру православної церкви, які очолювали чорносотен¬
ний рух на українських землях.
В одинадцятому розділі описано участь членів і лі¬
дерів чорносотенного руху в житті й управлінні україн¬
ської держави у 1918-1920 роках і діяльність українського
руху на Західній Волині у 1920-1930-х роках. Один із них,
26
Малоросійські монархісти - складник українського руху
єпископ Никон (Безсонов), за часів Центральної Ради став
на чолі департаменту ісповідань у міністерстві внутріш¬
ніх справ УНР, інший, архієпископ Агапіт Вишневський,
у січні 1919 року очолив створений за підтримки уряду
Симона Петлюри Святий синод Української православ¬
ної автокефальної синодальної церкви. Чорносотенним
агітатором у минулому був командувач Північної групи
армій УНР 1919 року й один із лідерів Української партії
соціялістів-самостійників генерал-хорунжий Володимир
Оскілко. Вплив чорносотенного та монархістського руху
на український рух після 1917 року не обмежувався тіль¬
ки персоналіями. Частина політичної практики та ідео¬
логії малоросійських/українських чорносотенців серйоз¬
но вплинула на діяльність українського руху на Західній
Волині у 1920-1930-х роках9.
За рамки трьох основних частин книжки винесено
два додатки, які не завжди збігаються з темою та завдан¬
ням книжки, але мають велике значення для кращого
розуміння історії монархістського руху на українських
землях у 1905-1914 роках. У першому додатку проаналі¬
зовано сприйняття чорносотенного та монархістського
руху на українських землях монархістами, які перебува¬
ли поза рамками українського національного дискурсу.
Ця частина монархістів усвідомлювала та позитивно оці¬
нювала національні особливості етнічно малоросійських
монархістів і навіть могла вважати їх об'єктом наслідуван¬
ня для монархістів на русських етнічних землях.
У другому додатку вміщено інформацію про спробу
державної адміністрації Російської імперії у 1913-1914 ро¬
ках знейтралізувати негативний для імперії вплив чор¬
носотенного руху в Україні. Бурхлива діяльність монар¬
хістського та чорносотенного руху, якому вдалося стати
найпотужнішою політичною і національною силою на
91919 року Західну Волинь окупували польські війська і вона, за винят¬
ком кількох місяців 1920 року, належала Польщі до вересня 1939 року.
27
Малоросійські монархісти - складник українського руху
українських землях, серйозно занепокоїла державну ад¬
міністрацію. Чорносотенці позиціонували себе як регіо¬
нальні політичні лідери, які є головною підтримкою царя
серед етнічних українців, і прагнули налагодити прямий
зв'язок із царем, ігноруючи державну вертикаль в особі
місцевих і центральних органів влади. Незалежність і не-
підконтрольність чорносотенного руху на українських
землях та розбіжність його соціяльних, економічних,
національних і політичних гасел із загальноімперським
мейнстримом не могли не викликати протидії державної
влади.
З України прибрали одного з чорносотенних провід¬
ників Никона (Безсонова), який після обрання до Держав¬
ної думи почав виступати за шкільне викладання в Укра¬
їні українською мовою. Були спроби заборонити лідерові
почаївських чорносотенців архімандритові Віталію (Мак-
сименку) займатися видавничою справою. Вже перед
самим початком Першої світової війни навесні - влітку
1914 року державна адміністрація спробувала заборони¬
ти православному духівництву на українських землях
самостійно займатися політичною діяльністю. Було вирі¬
шено створити нову політичну структуру, об'єднавши в
ній монархістів і православних священиків під проводом
представників високої церковної та державної влади.
Наше дослідження зроблено з позицій максимально
можливого віддалення від будь-якої національної істо¬
ричної школи. Ми постаралися послідовно розібратись у
національних особливостях монархістського політичного
руху на українських землях у 1905-1917 роках і дати оцін¬
ку ролі монархістів у розвитку та становленні українсько¬
го національного руху та дискурсу. Висновки та матеріял
нашої праці підважують усталені стереотипи про україн¬
ський національний дискурс та рух у Російській імперії
на початку XX століття.
Ми свідомі існування на українських землях у той час
національних, соціяльних, економічних, культурних і ре¬
28
Малоросійські монархісти - складник українського руху
лігійних суперечностей. Кожна національна, економіч¬
на, соціяльна, культурна та релігійна група мала власні
інтереси, світогляд і завдання, й історія України під цим
оглядом нічим не відрізняється від історії інших країн і
регіонів. Проте будь-які моральні оцінки подій, ідеологій
і світоглядів не є метою цього дослідження. Зокрема це
стосується міжнаціональних суперечностей і конфліктів.
Ми негативно ставимося до міжнаціонального насильства
і розпалювання міжнаціональної ворожнечі та ксено¬
фобії, але певні того, що особисті переконання не мають
впливати на наукове дослідження.
Серед найчастіше вживаних у книжці термінів є по¬
няття «український національний рух» і «український
національний дискурс». Терміном «український націо¬
нальний рух» у контексті ситуації в Російській імперії
на початку XX століття ми окреслюємо сукупність гро¬
мадських, політичних, релігійних, культурних, ділових
та інших організацій, а також осіб, які у своїй діяльності
визнавали існування українців-малоросів як окремого на¬
роду та вважали себе його частиною або, усвідомлюючи
власну приналежність до іншої етнічної групи чи нації,
цілеспрямовано сприяли розвиткові українців-малоро¬
сів як окремої нації, народу чи етнічної групи. Прагнен¬
ня здобути державну незалежність не було обов'язковою
ознакою українського національного руху - навіть серед
українських соціялістів і поступовців до 1914 року таку
вимогу висувала тільки невелика частина активістів.
Терміном «український національний дискурс» ми
окреслюємо сукупність культурних, громадських, медій-
них, побутових, мовних, політичних, економічних і ре¬
лігійних комунікацій, які разом або порізно були при¬
таманні етнічним українцям Російської імперії як окре¬
мому народові або етнічній групі. Приналежність до
українського національного дискурсу не означала його
монополії. Залежно від ситуації етнічний українець міг
опинитися в межах різних дискурсів, які почасти могли
29
Малоросійські монархісти - складник українського руху
суперечити одне одному. Частина активістів і учасників
монархістського руху на українських землях Російської
імперії зазнавала одночасного впливу як українського,
так і русського етнічного національного дискурсу.
Окремої уваги потребують використані в книжці ет¬
ноніми й топоніми, широко вживані до 1917 року, але те¬
пер виведені з ужитку, - приміром, назви таких міст, як
Катеринослав (сьогодні Дніпро), Єлисаветград (нині Кро-
пивницький) тощо. Це стосується також понять Волинь і
Холмщина. Терміном Волинь у книжці окреслено вели¬
кий історичний регіон із губернським центром у Жито¬
мирі, до якого належали території сучасних Житомир¬
ської, Рівненської, Волинської та почасти Тернопільської
областей України. Традиція називати Волинню тільки Во¬
линську та ще Рівненську області склалася у 1920-1930-х
роках, коли ці землі ввійшли до складу міжвоєнної Поль¬
щі під назвою Волинське воєводство. Холмщина - частина
східних земель сучасної Польщі з регіональним центром
у місті Холмі, яку до другої половини 1940-х років заселя¬
ли етнічні українці.
На позначення українських етнічних земель у Росій¬
ській імперії у книжці вживано як рівнозначні терміни
Україна та Малоросія. Учасники монархістського чорно¬
сотенного руху здебільшого вживали обидві ці назви. Так
само чинили й представники інших напрямів українсько¬
го руху, попри пріоритетність для них терміна Україна.
Одночасне використання у книжці обох термінів не має
жодного ідеологічного підтексту і зумовлене тільки праг¬
ненням застосовувати автентичну термінологію, прита¬
манну конкретній добі. Відмова від такої практики може
спотворити сенс багатьох цитат і висновків. Щоб уник¬
нути цього, у книжці подекуди використано означення
«український/малоросійський» або «малоросійський/
український».
Обережного поводження потребують деякі історичні
терміни або національні характеристики, що можуть бути
ЗО
Малоросійські монархісти - складник українського руху
образливими для читачів. У цитованих джерелах трапля¬
ються такі вислови, як «москалі», «кацапи», «жиди», «іно¬
родці», «хохли», «ляхи». Нині вони у більшості випадків
набули принизливого і зневажливого звучання. Але ви¬
лучити їх із цитат означало би спотворити смисл джерел
і зменшити доказовість висновків. Усі такі терміни у ци¬
татах збережено, а самі цитати залапковано і для кожної
вказано джерело.
Крім того, цитуючи чорносотенну та монархістську
пресу, ми прагнули, наскільки це можливо, зберегти
оригінальний правопис використаних джерел. Україно¬
мовні дописи там друковано здебільшого ярижкою та з
ужитком місцевих діялектизмів. Відтворення цих текстів
сучасним українським правописом позбавило би їх автен-
тичности й колориту епохи. Крім того, складно було би за
такого підходу показати цілеспрямовані зусилля монар¬
хістів застосовувати для своєї агітації українську мову, а
також правописні проблеми, на які вони при цьому на¬
ражалися. Втім, варто взяти до уваги й те, що правопис,
яким послугувалися представники поступовського та ре¬
волюційного напрямів українського руху початку XX сто¬
ліття, теж відрізняється від сучасного.
Окремо треба зупинитися на використанні у книж¬
ці термінів «козак» і «казак». Ми вживаємо термін «ко¬
зак», пишучи про українських козаків, і термін «казак»,
коли пишемо про русських етнічних казаків Донського
й інших казачих військ. Це дає змогу показати неодна¬
ковість національного характеру русських казаків і ко¬
заків в Україні та краще донести до читачів особливос¬
ті описаної епохи: чорносотенна преса на українських
землях у 1905-1914 роках використовувала обидва тер¬
міни на український і русський копил у такому самому
значенні.
Доводиться також привернути особливу увагу до за¬
пропонованого у цій книжці способу розв'язати відому
проблему, зумовлену тим, що сучасна нормативна укра¬
31
Малоросійські монархісти - складник українського руху
їнська мова не має окремих еквівалентів на позначення
аж ніяк не тотожних понять «русский» (що є етнічною
ознакою) та «российский» (що є ознакою громадянською
або територіяльною) і відтворює їх одним спільним сло¬
вом «російський». Така неприпустима в науковому дис¬
курсі двозначність терміна спричиняє непорозуміння і
плутанину через подвійне тлумачення. Проте, на жаль,
нормативний словник і усталена україномовна практика
легітимізує абсурдні, в ґрунті речей, вислови на кшталт
«етнічний росіянин» чи «російська мова». Пошуки при¬
йнятного розв'язання цієї проблеми, до яких ми вдалися
спільно з редактором книжки Вадимом Дивничем, зупи¬
нилися наразі на спеціяльно вигаданому для цієї книжки
терміні «русський/русська». В україномовній версії цієї
книжки його використано як еквівалент уживаних у рус-
ській мові етнонімів «русский/русская».
Проте, щоб не «перенавантажувати» неологізм, яко¬
го не існувало на початку XX століття, хай навіть він і не
суперечить правилам української морфології, а також за¬
для якнайбільшої автентичности у відтворенні контексту
досліджуваного періоду історії Російської імперії, поде¬
коли русську термінологію подано без перекладу, як-от,
наприклад, назву «Русская православная церковь» (яка,
власне, не є ані «російською», ані «руською» в усталено¬
му в сучасній українській мові значенні цих слів). Не слід
випускати з уваги, що у контексті початку XX століття
терміном «русский народ» прибічники монархістського
руху позначали не конче етнічну спільноту русський на¬
род, а певну концептуальну побудову - «триєдиний рус¬
ский народ», у складі якого вони бачили окремі народи
«великороссов», «малоруссов» и «белоруссов». У сучасній
русській мові аналогом терміна «великорусский» почат¬
ку XX століття є термін «русский». Додатково заплутати
«русскую» термінологію може звичка частини монархіс¬
тів початку XX століття називати «великорусов» не «вели¬
корусами», а тільки «русскими».
32
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Крім усього зазначеного, послідовно мовою оригіналу
наведено (і залапковано) назви чорносотенних політич¬
них організацій на кшталт «Союза русского народа».
Головні використані у цьому дослідженні джерела -
преса та, насамперед, пропагандистські видання ради¬
кальних монархістів. Важливими джерелами є, крім того,
єпархіяльні журнали православних єпископств на укра¬
їнських землях і виступи промонархічних депутатів від
українських земель у Державній думі. Джерел про по¬
чаток XX століття збереглося чимало, і повністю охопи¬
ти дані по всіх регіонах України практично неможливо,
тому ми зосередилися передовсім на головних регіонах,
де радикальний чорносотенний рух був найпотужнішим.
Це насамперед Волинь, Поділля та Холмщина, де він був
наймасовішим у масштабах не тільки України, а й усієї
Російської імперії. На підтвердження зроблених виснов¬
ків використано дані також із інших регіонів - Катерино-
славщини, Київщини, Полтавщини тощо.
Найбільшим на українських землях осередком чорно¬
сотенних і монархістських видань для «простого народу»
був Почаїв. Тутешній відділ «Союза русского народа» на
чолі з керівництвом Волинської православної єпархії та
Почаївської лаври претендував на роль одного з лідерів
чорносотенного руху у масштабах усієї Російської імперії.
Почаївські газети розповсюджувались у більшості ві тті пі в
«Союза русского народа» на українських землях.
Велике значення для аналізу українського/малоро¬
сійського національного характеру монархістського руху
на українських землях має і газета «Холмская Русь», яку
видавали Холмська православна єпархія та Холмське пра¬
вославне Свято-Богородицьке братство. В умовах запеклої
боротьби з польським національним рухом за національ¬
не самовизначення Холмщини місцеві монархісти і пра¬
вославна церква відкрито звернулися до ідей українсько¬
го національного руху, української мови та української
3-17-579
33
Малоросійські монархісти - складник українського руху
національної культури як інструментів боротьби проти
поляків і польської католицької церкви.
Інші чорносотенні видання, спрямовані на масово¬
го «простого» читача, зверталися передовсім до міської
«освіченої» авдиторїї. Вони були доволі далекими від
малоосвічених або зовсім неосвічених українських селян
і міщан, які становили 90-95% українського населення.
Промовистим прикладом обмеженого впливу «міської»
чорносотенної преси на низових монархістів є поразка
активної антисемітської пропаганди київської чорносо¬
тенної газети «Двуглавьій орел» у справі Бейліса. Газе¬
та й однойменна організація об'єднували радикальних
чорносотенних студентів й інтелектуалів Києва та пре¬
тендували на роль інтелектуального лідера чорносотен¬
ного руху в Південно-Західному краї. Попри активну і
настирливу пропаганду, що її вели газета й організація
«Двуглавьій орел», звинувачуючи Бейліса у скоєнні риту¬
ального вбивства, його виправдав суд присяжних. За не¬
винність Бейліса серед інших проголосували й присяжні,
які були прибічниками чорносотенного руху.
Водночас певний виняток з-поміж міських чорносо¬
тенних часописів становила газета з такою самою наз¬
вою - «Двуглавьій орел», яка виходила спершу в Кам'ян-
ському, а потім у Катеринославі. Вона виникла завдяки
допомозі з Почаєва і мовно та культурно орієнтувалася на
місцеву спільноту робітників (і меншою мірою - селян)
Катеринославщини.
Важливим джерелом для вивчення ідеології монар¬
хістського руху на українських землях є періодичні жур¬
нали православних єпархій. Найінформативнішим істо¬
ричним джерелом є «Вольшские епархиальньїе ведомос¬
ти» і «Православная Подолия». Волинське архієпископ-
ство претендувало на роль лідера у чорносотенному русі
на українських землях. Архіви чорносотенних організа¬
цій на українських землях втрачено, проте на сторінках
«Вольїнских епархиальньїх ведомостей» можна знайти
34
Малоросійські монархісти - складник українського руху
звіти місцевих відділів «Союза русского народа», відозви,
повідомлення про чорносотенні та монархістські заходи.
І найголовніше - тут друковано статті священиків і керів¬
ництва єпархії про ідеологічні основи чорносотенного та
монархістського руху.
Украй цікавими також є публікації журналу «Право¬
славная Подолия» та газети «Подолия», що їх видавало
Кам'янець-Подільське православне єпископство. З погля¬
ду аналізу українського характеру монархізму ситуація
на Поділлі була особливо цікава. У єпископстві та його
друкованих органах домінували відверто проукраїнські
настрої. Єпископ подільський і брацлавський Парфеній
(Левицький) за дорученням Синоду очолював видання
Євангелії українською мовою. Частина учасників монар¬
хістського та чорносотенного руху водночас були прибіч¬
никами українських поступовців.
На відміну від Волині та Поділля, журнали Київської,
Катеринославської, Полтавської та інших єпархій друку¬
вали головно статті, присвячені внутрішньоцерковним
проблемам та суто релігійним темам. Статтей на полі¬
тичні, національні та суспільні теми в них майже не було.
Можна припустити, що такою була позиція місцевого
єпархіяльного керівництва, яке не надто прагнуло залу¬
чати свій клір до політики. Проте воно могло організува¬
ти політичні проекти окремо від церковних питань. При¬
міром, керівництво Катеринославської єпархії 1912 року
взяло активну участь в агітації за чорносотенний «Всерос-
сийский национальньїй союз» і видавало газету «Русский
националист».
Крім преси, цікавий матеріял містять мемуари без¬
посередніх учасників подій. Важливою особливістю ме¬
муарів є майже повна відсутність спогадів про монар¬
хістський рух етнічних українців, які було б написано
самими учасниками чорносотенних і монархістських
організацій. Одиноким винятком є спогади одного з чор¬
носотенних лідерів на Холмщині та Волині архієписко-
3'
35
Малоросійські монархісти - складник українського руху
па Євлогія (Ґеорґієвського). Важливі мемуарні свідчення
про лідера чорносотенців на Волині, почесного голову
Почаївського відцілу «Союза русского народа» волин¬
ського архієпископа Антонія (Храповіцького) містяться в
написаній у 1950-х роках книжці архієпископа «Русской
православной церкви заграницей» Нікона (Ркліцького)
«Митрополит Антоний (Храповицкий) и его время. 1863-
1936»10. Вона містить особисті авторові спогади про архіє¬
пископа Антонія в 1910-1930-х роках, записи усних розпо¬
відей Антонія та його оточення, а також велику кількість
текстів промов і документів, до яких архієпископ Нікон
мав доступ. І хоча книжку написано в панегіричному
ключі, в ній можна знайти, наприклад, інформацію про
позитивне ставлення архієпископа Антонія до частини
спадку греко-католицької церкви на Холмщині та про
контакти майбутнього лідера волинських чорносотенців
із митрополитом греко-католицької церкви в Східній Га¬
личині Андреєм Шептицьким.
В опублікованих спогадах волинських українців мож¬
на натрапити на згадки про Почаївську лавру, Козацькі
могили під Берестечком, кооперативи тощо, які були зв'я¬
зані з «Союзом русского народа» та чорносотенцями, але
майже нічого про чорносотенців. Можна припустити, що
причиною цього стала вкрай негативна репутація чорно¬
сотенного руху, яка утвердилася після 1917 року. За таких
обставин мемуаристи воліли не згадувати, як вони самі
або їхні родичі брали в ньому участь. Збирачів історич¬
них свідчень чорносотенний рух також, певно, не ціка¬
вив, тож вони, відповідно, не запитували про його історію
живих іще учасників і сучасників.
Роль монархістів і чорносотенців у розвитку україн¬
ського національного дискурсу в Російській імперії до
10 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо¬
вицкий) и его время. 1863-1936, Книга первая, Нижний Новгород. 2004.
36
Малоросійські монархісти - складник українського руху
1917 року досліджено мало. Ця тема практично не має
історіографії. Серед поодиноких винятків - аналіз уча¬
сти православного духівництва у розвитку українського
національного дискурсу у книжці німецької дослідни¬
ці Рикарди Вульпіус «Націоналізація релігії: політика
русифікації та побудова української нації, 1860-1920»11.
Погляди архієпископа Антонія (Храповіцького) на на¬
цію та ідею національносте розглянув історик із Салонік
Аргіріос Пісіотис12. Діяльність в Україні тієї частини мо¬
нархістів, яка дотримувалася прорусських поглядів, ана¬
лізували Володимир Любченко (надзвичайно цікавими
є міркування цього дослідника про особливості націо¬
нальної самоідентифікації етнічних українців, які нале¬
жали до київського «Клуба русских националистов»)13,
Ігор Омельянчук14 та Ігор Самарцев15.
Поза цим дослідники торкались історії чорносотен¬
ного руху хіба побіжно. Аналіз російської історіографії
(станом на 2002 рік) про діяльність на початку XX століт¬
тя на українських землях прибічників «русской идеи»
зробив дніпровський історик Михайло Руднєв. Він дій¬
11 Кісагсіа Уиіріиз, Маііопаїізіегищ сіег КеІі$іоп: Киззі/ігіегип^зроШік иті
икгаіпізске ЬІаІіопзЬМищ, 1860-1920, \УіезЬасІеп: Наггаззо\уіі:2, 2005.
12 Аг£угіо5 К. Різіоїіз, «Киззіап ОгІЇюсІоху апсі ІЇіе РоІШсз о£ №їіопа1
Мепїіїу іп Еагіу Т\уеп1іеі:Ь Сепіигу», Ваїкап Зіийіез, Уоіише 42, ІМитЬег 2,
Іпзіїїиіе £ог Ваїкап Бїисііез. ТЬеззаІопікі, 2001, р. 225-243.
13 В. Б. Любченко, «Теоретична та практична діяльність російських на¬
ціоналістичних організацій в Україні (1908-1914 рр.)», Український іс¬
торичний журнал, 1996, № 2, с. 55-65; В. Б. Любченко, «Проблема націо¬
нальної самоідентифікації етнічних українців - учасників російського
націоналістичного руху в Наддніпрянській Україні (1908-1914 рр.)»,
Український історичний збірник. Наукові праці аспірантів та молодих вче¬
них, випуск перший, Київ, 1997, с. 184-201.
14 И. В. Омельянчук, «Социальньїй состав черносотенньїх партий в на-
чале XX века», Отечественная история, 2004, № 2, с. 84-95; И. В. Оме¬
льянчук, Черносотенное движение на территории Украиньї (1905-1914 гг.),
Киев, 2000.
151. Г. Самарцев, «Чорносотенці на Україні (1905-1917 рр.)», Український
історичний журнал, 1992, № 1, с. 90-98.
37
Малоросійські монархісти - складник українського руху
шов висновку, що «політичне малоросійство у Російській
імперії», до якого дослідник зарахував малоросійських
крайніх націоналістів, зокрема і з київського «Клуба рус¬
ских националистов», «дотепер лишалось де факто зовсім
"не затребуваним" українською, російською та західною
історіографією»16. Харківський історик Дмитро Чорний
також уважає, що в російській історіографії бракує ана¬
лізу національної ідеології та місцевих національних осо¬
бливостей націоналістичної пропаганди, яку вели чор¬
носотенці на українських землях, і вказує, що російська
історіографія чорносотенства не визначилася: виділяти
Україну як самостійний регіон, а чи залишатися в «ста¬
рих» рамках «Південно-західного краю»17.
Більше публікацій про вплив чорносотенного руху на
українців почало з'являтися після 2011 року18. Це, певно,
пов'язано з появою на українському сайті 2ахігі.пеі статті
«Українізація через Чорну сотню»19.
16 Михайло Руднєв, «Консервативне русофільство XIX - початку XX ст.
у висвітленні сучасної російської історіографії», Схід-Захід (істори-
ко-культурологічний збірник), випуск V, Харків, 2002, с. 97.
17 Дмитро Чорний, «Чорносотенство: імперське - українське - загаль¬
нонародне - міське - маргінальне (сучасна російська історіографія в
пошуках нової концепції)», Схід-Захід (історико-культурологічний збір¬
ник), випуск V, Харків, 2002, с. 132-146, тут - с. 143.
18 Вікторія Венгерська, «Розвиток російського та українського націо¬
нальних проектів в умовах Російської імперії», Гілея: науковий вісник,
№ 73, Київ, 2013, с. 15-17; М. В. Гаухман, «Комеморативні практики
чорносотенців Волині на початку XX ст.», Наддніпрянська Україна: істо¬
ричні процеси, події постаті. Збірник наукових праць, випуск 12, Дніпро¬
петровськ, 2014, с. 87-94; Я. П. Цецик, «Політика російських чорносо¬
тенців відносно євреїв на Волині на початку XX ст.», Наукові записки Ві¬
нницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбин¬
ського, серія: Історія, випуск XXIV, Вінниця. 2016, с. 51-56; Я. П. Цецик,
«Роль чорносотенного СРН в ускладненні міжнаціональних відносин
на Волині у 1906-1914 рр.», Історичний архів. Наукові студії, випуск 14,
Миколаїв, 2015, с. 128-136.
19 Климентій Федевич, «Українізація через Чорну сотню», 2ахіс1.пеі:,
Ьі:і:р://2ахіс1.пеі:/пе\Уз/зЬо\уМе\уз.с1о?икгауіпІ2аі:зіуа_сЬеге2_сЬогпи_
зоїпуи&оЬіесі:ІсІ=1238566
38
Малоросійські монархісти - складник українського руху
Відтоді оприлюднено, либонь, понад десяток стат-
тей про національну політику «Союза русского народа».
Проте ці нові публікації не дають відповіді на питан¬
ня про участь чорносотенного і монархістського руху у
розвитку українського національного дискурсу та руху,
про національну приналежність чорносотенного руху на
українських землях і про те, чи можна вважати «Союз рус¬
ского народа» й інші чорносотенні організації частиною
українського руху та національного дискурсу. На нашу
думку, переважна частина чорносотенців і монархістів
належала до українського національного руху та відігра¬
ла велику роль у розвитку українського національного
дискурсу та національної свідомости.
Частина І
Національна ідеологія
малоросійських/
українських монархістів
Розділ 1
Народ і нація
Єдиного монархістського та чорносотенного руху
в Російській імперії у 1905-1914 роках не існувало.
Монархісти й чорносотенці були розділені між чис¬
ленними організаціями, партіями і групами за інтере¬
сами. Не було цілковитої згоди у ставленні до основної
ідеологічної тріяди російської монархії - «православ'я, са¬
модержавство, народність». Монархісти не мали спільно¬
го загальновизнаного уявлення про те, що таке «русская
нация». Існували концепції, що «русская нация» - це:
• усі вірнопідцанці російського царя незалежно від
національности і віровизнання;
• усі православні імперії незалежно від етнічної при-
належности;
• усі етнічні «русские» імперії, або єдина етнічна
спільнота всіх східних слов'ян імперії;
• «триєдиний русский народ», ідентичний поняттю
східного слов'янства, який складається з окремих
народів - «великоросів», «білорусів» і «малоросів».
Безумовна провідна роль у монархістському та чор¬
носотенному русі на українських землях належала право¬
славній церкві, тож позиція її керівництва та кліру була
для розвитку українського руху та національного дискур¬
су найважливішою. Саме духівництво часто мало майже
ексклюзивну монополію на політичний і національний
вплив на українських селян і міщан у невеликих містах
43
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
і містечках. Поважний вплив православні священики та¬
кож мали у великих містах.
Для православного духівництва головним із тріяди
«православ'я, самодержавство, народність» було «пра¬
вослав'я». Другорядне супроти нього «самодержавство»
мало бути конче православним і захищати православну
віру. У ставленні до «народности» серед православного
духівництва на українських землях домінувала концепція
«триединой русской нации», до якої належали «велико¬
роси», «білоруси» та «малороси» як окремі народи, рівні
іншим європейським народам, таким як поляки, францу¬
зи, серби тощо. У своїй суті вона багато в чому нагадувала
ідею єдности східних слов'ян, яких об'єднувало право¬
слав'я та підданство російському цареві.
Концепція «триединой русской нации» загалом від¬
повідала програмовим настановам «Союза русского на¬
рода». 1906 року заступник голови організації Алєксандр
Трішатний в «Основоположеннях Союза русского наро¬
да» заявив, що «под именем русской народности Союз ра-
зумеет все коренное русское население, в лице главньїм
образом трех племен ее составляющих: великоруссов,
малороссов и белоруссов; участвовавших в создании рус¬
ского государства, безусловно признающих Россию своим
отечеством, а себя русскими верноподданньїми»1.
Монархісти навіть за бажання не мали змоги масово
й ефективно пропагувати ідеї русського етнічного на¬
ціоналізму. До 1917 року в Україні просто не було кри¬
тичної маси етнічного русського населення, яке могло
б органічно русифікувати десятки мільйонів українців.
Невелика кількість зрусифікованих міських центрів була
сумішшю представників найрізноманітніших національ¬
ностей і релігій. Крім того, міста на українських землях,
окрім декількох великих міст і агломерацій, мали вкрай
слабкий русифікаторський потенціял через велику кіль¬
1 А. И. Тришатньїй, Основоположения Союза русского народа, С.-Петер¬
бург, 1906 (?), с. 7. (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, од. зб. 130, арк. 29-32.)
44
1. Народ і нація
кість євреїв серед міського русськомовного населення.
У містах на Правобережжі Дніпра вони переважали. На
роль русифікатора українських селян і міщан єврейські
городяни явно не годилися. Навіть більше, єврейський та
«інородницький» характер міст викликав відторгнення
у православних українців, і церква намагалася ще дужче
зміцнити цей настрій.
Крім того, чимало представників духівництва та лі¬
дерів чорносотенців дотримувалися ідеології аґраризму і
намагалися відгородити селян від впливу міст. Аґраризм
вивищував селянський світ над містами. Такий підхід зни¬
жував русифікаторські можливості великих міських цен¬
трів на українських землях. Давалися взнаки і культурні,
станові, економічні та соціяльні відмінності між світськи¬
ми лідерами монархізму у містах і «простим» народом.
Українські селяни та міщани здебільшого погано ро¬
зуміли мову та культурні коди агітації, спрямованої на
освічене міське населення. По-перше, це була русська,
а не українська мова. По-друге, надто різні були інфор¬
маційні канали освічених городян і «простолюдного»
народного середовища2. По-третє, навіть за наявности
ресурсів і відсутности культурних бар'єрів проводити
ефективну русифікаторську політику міським лідерам
чорносотенців на українських землях заважав чинник
етнічного походження. У великих адміністративних і
промислових центрах України - Києві, Катеринославі,
Одесі та Харкові - місцеві чорносотенці часто-густо були
імперцями-державниками, але не русськими етнічними
націоналістами. Світськими лідерами чорносотенного
руху в Малоросії/Україні, як і в імперському центрі, не¬
рідко були активісти німецької, французької чи іншої не¬
слов'янської національности3.
2 Навіть ті, хто навчився читати у початкових і церковно-парафіяль¬
них школах, часто-густо втрачали цей навик, бо майже ним не кори¬
стувалися.
3 Несхіднослов'янське походження багатьох лідерів чорносотенного
руху в імперії та на українських землях зауважила газета українських
45
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
1910 року головою Катеринославського відділу «Сою¬
за русского народа» був Лев Ґермановіч Де-Ла Рош. То¬
варишем голови був полковник А. Ґ. фон Фішбах. Серед
членів «Союза» також був А. А. Освальд4. Освячення На¬
родного дому «Союза русского народа» у Катеринославі
1910 року вітала очільниця 2-ї Міської гімназії Анна Бра-
кенгеймер5. Головою Херсонського відділу «Союза русс¬
кого народа» був Алєксандр Інвейс6.
Одним із лідерів монархістів і чорносотенців Донської
области, яка межувала з українськими землями, був вій¬
ськовий старшина барон Фьодор фон Таубе, прибалтій¬
ський німець і лютеранин. Коли 1911 року отаман помер,
місцеве керівництво православної церкви відмовилося
відспівати отамана за православним обрядом і поховати
при Новочеркаському казачому військовому соборі. Тіль¬
ки особисте втручання царя Ніколая II спонукало церкву
відслужити православну панахиду за участю команду¬
вання казачого війська7.
Світські чорносотенці та монархісти дотримувалися
найрізноманітніших поглядів на те, чим є «русский на¬
ционализм» і кого вважати «русским». Дехто, приміром,
був певен, що «русским» можна вважати кожного вірного
підданця династії Романових і Російської імперії. На уро¬
поступовців «Рада». Один із її авторів написав, зокрема, таке: «Графи
Доррери, Грингмути, Крушевани, Юзефовичі, Туткевичі, Піхни, Пу-
ришкевичі та инші, сами прізвища яких говорять про те, що це ви¬
родки французські, німецькі, лядські, молдаванські або й наших пан-
ків-перевертнів, прибрали собі ім'я "истинно-русских" людей - мо-
нархистів» (Гр. Сьогобочній, «Чорна Галіч», Рада, Київ, 1906, 5 жовтня
(октября), № 18, с. 1).
4 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народно¬
го дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г., Харьков, 1912, с. 3,111,194, 202.
5 Там само, с. 116.
6 Там само, с. 132.
7 Борис Корниенко, Правий Дон: козаки и идеология национализма (1909-
1914), Санкт-Петербург, 2013, с. 91.
46
1. Народ і нація
чистому відкритті відділу «Всероссийского національ¬
ного союза» в Одесі 29 березня 1912 року йшлося про те,
що «право на священное имя русского принаддежит не
только великороссам, малорусам и белорусам, но и каж-
дому верному подцанному России». Національний союз
закликав приєднатися до нього не тільки «сьінов триєди¬
ного русского народа», а й «представителей других на-
циональностей, населяющих Россию и верньїх России»8.
Світогляд молодого покоління імперців і монархістів
на українських землях добре характеризує вірш, що його
учень катеринославської гімназії Віктор Тершнер присвя¬
тив відкриттю Народного дому «Союза русского народа»
в Катеринославі:
Россия
Велика и сильна тьі, родная страна,
Пораскинувшись с края до края;
Тьі священною силой и мощью полна
И грозна Тьі, Россия родная.
Распростер свой крьшья Двуглавьій Орел,
Верньїй страж на защиту Отчизньї;
Уже не раз на врагов он с победою шел
И справлял на костях свой тризньї.
Как железной бронею, щетиной штьїков
Тьі от моря до моря покрьгга.
Будь и дальше, на страх и на зависть врагов,
Русь Державная, тверже гранита.
Тьі, Союз Православних всех русских людей,
За Царя и за Веру Святую
Крепко стой многи лета и правдой своей
Освещай тьі всю землю родную9.
Якщо не брати до уваги вправність пера та рівень об¬
дарованосте віршувальника, цілком очевидно, що голов¬
на ідея вірша юного прибічника чорносотенців із вираз¬
8 А. П. Казанский, Народность и государство, Одесса, 1912, с. 18-21.
9 В. Образцов, Торжество русского обьединения, с. 116.
47
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
но неслов'янським прізвищем - Російська імперія, право¬
слав'я та монархія, а не русський етнічний націоналізм.
Русська етнічна нація або імперська русська етнічна
нація становили пріоритет для відносно невеликої групи
світських лідерів чорносотенців у Києві та великих про¬
мислових центрах південного сходу українських земель.
У 1900-1910-х роках лідери «Клуба русских национали-
стов» і молодіжної організації «Двуглавьій орел» у Києві
почали активно пропагувати ідею русської етнічної нації,
яка складалася з усіх східних слов'ян на русських, біло¬
руських і українських етнічних землях. Спроба частини
київських монархістів розпочати справді активну та ма¬
сову пропаганду русського етнічного націоналізму вже
принаймні на десятки років відставала від зусиль укра¬
їнського, польського та єврейського національних рухів,
також націлених на утвердження своєї національної іден-
тичности. Вона багато в чому була відповіддю на актив¬
ність інших національних рухів, передусім українського.
І варто зазначити, що йдеться саме про русську етнічну
пропаганду, а не пропаганду лояльности до російської ім¬
перії. Це різні речі, хоча їх часто змішують.
Від пропаганди серед етнічних українців їхньої при¬
належносте до русської етнічної нації прибічників цієї
концепції дуже відволікала зосередженість на боротьбі
з євреями. До початку 1910-х років праворадикальні мо¬
нархісти не вбачали великої небезпеки в українському
русі. Усвідомите українську національну ідею як першо¬
рядну загрозу для себе вони зуміли тільки у 1912-1914 ро¬
ках. Русські радикальні націоналісти нарешті публічно
«зауважили» її через події, пов'язані зі 100-річним ювіле¬
єм Тараса Шевченка. Відіграло роль також і те, що наро¬
стання суперечностей між Росією і Австро-Угорщиною
спонукало галицьких українців посилите підтримку мо¬
нархії Габсбургів.
У січні 1914 року у Києві відбулися збори київського
«Клуба русских националистов», на яких було ухвалено
надіслати голові Ради міністрів, міністрові народної осві-
48
1. Народ і нація
ти, міністрові внутрішніх справ і міністрові закордонних
справ телеграму про те, що члени «Клуба» стежать за су¬
довими процесами над русофілами в Австро-Угорщині,
де вважається «государственной изменой само испове-
дание культурно-национального единства русского на¬
рода». їх непокоїло те, що в «Южной России» точилася
«яростная пропаганда идей украинского сепаратизма»,
а численні агітатори, як місцеві, так і закордонні, напо¬
легливо пропагували, що «малороссьі - зто совершенно
особьій народ, которьій должен иметь самостоятельное
существование как культурно-национальное, так и по-
литическое». На загальну думку «Клуба русских нацио¬
налистов», плани «мазепинців» полягали в тому, щоб
«оторвать от России всю Малороссию до Волги и Кавказа
и включить ее в состав Австро-Венгрии на федеративних
началах в качестве автономной единицьі». Далі в телегра¬
мі було зазначено, що українська агітація «не встречала
абсолютно никакого противодействия со сторони русско¬
го правительства», багато хто з «мазепинців» служив на
державній службі, зокрема і в системі освіти, а очільник
«гибельной для России» діяльности «мазепинского лаге-
ря» професор Михайло Грушевський мав російське під¬
данство і жив то у Львові, то у Києві10.
Присутність концепції русського етнічного націона¬
лізму в чорносотенній агітації та пресі на українських
землях зміцніла в першій половині 1914 року. Тільки в
цей час вплив видання праворадикальної антисемітської
монархістської організації «Двуглавий орел» у Києві уви¬
разнився у деяких статтях друкованого органу чорносо¬
тенців на Волині газети «Вольїнская жизнь» і катерино¬
славської газети «Двуглавьій орел»11.
10 «Пропаганда мазепинцев в России», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,
20 января, № 15, с. 1-2.
11 Катеринославський «Двуглавьій орел» у другій половині 1900-х - на
початку 1910-х років перебував під потужним ідеологічним впливом
друкованих видань Почаївського відділу «Союза русского народа»; у
1913-1914 роках увиразнився вплив ідеології та публікацій київського
«Двуглавого орла».
4-17-579
49
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Отже, навіть за можливої наявности шансів на успіх,
відносно невелика група ідеологів та агітаторів русського
етнічного самовизначення українців/малоросів у період
1914-1917 років до падіння монархії Романових просто не
змогла і не встигла істотно вплинути на національну іден¬
тичність на українських землях. Православне духівниц¬
тво, яке керувало чорносотенцями на місцях, здебільшого
схилялося до концепції «триєдиного русского народа из
великороссов, малороссов и белорусов». «Народність» для
більшости чорносотенців і монархістів на українських
землях означала приналежність до православних велико¬
росів, білорусів або до малоросів/українців, що складали
велику триєдину «русскую» православну націю. «Русская
нация» бачилася активу «Союза русского народа», «Сою¬
за Михайла Архангела» та духівництву чимось подібним
до сучасного східного слов'янства.
Відданість «русскому народу» для чорносотенних свя¬
щеників українського походження не суперечила їхній
прихильності до «малорусского» або «украинского» на¬
ціонального вибору. Навіть більше, «Союз русского наро¬
да» в Україні свідомо прагнув розгортати чорносотенний
рух, використовуючи елементи і символи українського
руху. Певною мірою про «Союз русского народа» в Укра¬
їні можна виправдано говорити, як про монархістський,
імперський, панславістський і консервативно-християн¬
ський варіянт українського національного руху.
Таке потрактування «русского национализма» було
притаманне не тільки православному духівництву укра¬
їнського походження. Одну з головних ролей у форму¬
ванні пропагандистської тактики чорносотенної та мо¬
нархістської агітації на українських землях відіграв архі¬
єпископ волинський Антоній (Храповіцький), який мав
русське етнічне походження. Волинський архієпископ міг
прямо вказувати священикам своєї єпархії, як належить
трактувати «русский национализм». Підпорядкований
Антонію Почаївський відділ «Союза русского народа» на¬
50
1. Народ і нація
раховував близько 100 тисяч членів і мав безпосередній
вплив щонайменше на кілька мільйонів етнічних україн¬
ців. Члени Почаївського відділу «Союза русского народа»
становили близько половини всіх членів організації на
території України та близько чверти всіх її членів у Росій¬
ській імперії.
Релігія, християнство та православна церква у світо¬
гляді архієпископа безумовно й абсолютно домінували
над будь-якою формою світської національної самосвідо-
мости. Попри свій політичний і економічний антисемі¬
тизм Антоній (Храповіцький) у статті «Еврейский вопрос
и святая Библия» у «Вольїнских епархиальньїх ведомо-
стях» відверто заявив, що він почувається «гораздо ближе
к верующему єврею или магометанину, чем к неверую-
щему русскому»12.
Пріоритетність релігії та православ'я не була для
Антонія (Храповіцького) наслідком тільки особистої ре-
лігійности й офіційної позиції православної церкви. Він
керувався особистими спостереженнями щодо особли¬
востей національної та релігійної самосвідомости волин¬
ських українців. 1904 року Антоній дійшов висновку про
слабку ефективність національної та релігійної пропа¬
ганди російської імперської влади і православної церкви.
А в липні 1905 року в посланні священикам Волинської
єпархії архієпископ заявив, що «русская» національна агі¬
тація в умовах Південно-західного краю не є ефективною
і наголошувати треба релігію та розмежування католиків
і православних. На думку архієпископа, «ссьілки на пред-
ков и на их русскую народность» були не надто поміч¬
ні у намаганнях утримати православних від переходу в
католицтво, позаяк «простолюдиньї ни геральдикой, ни
зтнографией никогда не интересуются. А идут туда, где
12 Антоний (Храповицкий), «Еврейский вопрос и святая Библия.
(Речь-лекция, произнесенная в феврале 1906 года на духовном чтении
в Житомире, а 11 мая того же года - в Петербурге)», Волинские епар¬
хиальние ведомости, Почаев, 1907,1 апреля, № 10, с. 319-332.
4*
51
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
предполагают найти обильнейший источник благодати
или в худшем случае житейскую вьігоду и удобство се-
мейного бьгга (при смешанньїх браках)»13.
На думку архієпископа, успіх могла мати тільки на¬
ступальна релігійна агітація. Він твердо вимагав від пра¬
вославних священиків роз'яснювати вірянам різницю між
католицизмом і православ'ям, а також «єресь» католициз¬
му та його невідповідність «істинному християнству»14.
У боротьбі проти католицької церкви Антоній застосо¬
вував не тільки агітацію, а й адміністративні важелі. Во¬
линським православним настійливо втовкмачували, що
різниця між православними і католиками така величезна,
що унеможливлює шлюби між вірянами двох конфесій.
1904 року архієпископ заборонив священикам Волинської
єпархіїї вінчати православних і католиків15. А 1906 року
за погодженням із Антонієм на колишніх православних,
що перейшли у католицизм, почали накладати церковне
прокляття - анатему16.
Доволі симптоматично, що в ідеологічних побудовах
Антонія вкрай мало місця належало російському самодер¬
жавству. Тему вірности династії Романових він згадував
13 Антоний (Храповицкий), «Послание преосвященного Антония к
пастирям Вольїнской церкви», Вольїнские епархиальние ведомости, По¬
чаев, 1905, 21 июля, № 21, с. 659-686.
14 Там само.
15 Вінчати їх дозволено було тільки якщо католицькі наречений або
наречена переходили у православ'я. Як стверджував Антоній у своєму
рапорті Синоду в лютому 1907 року, ця заборона сприяла тому, що
випадків переходу із православ'я у католицизм на Волині було в рази
менше, ніж по інших регіонах Південно-Західного краю і в десятки
разів менше, ніж на Холмщині. Див.: Антоний (Храповицкий), «Доне-
сение о воспрещении смешанньїх браков Вольїнской епархии и Указ
Святейшего синод а. Рапорт Святейшему правительственному синоду
архиепископа вольїнского и житомирского, 9 февраля 1907 г.», Вольїн¬
ские епархиальние ведомости, Житомир, 1909,18 января, № 3, с. 31-35.
16 Константан Матусевич (священник), «Из церковной жизни епар¬
хии», Вольїнские епархиальние ведомости, Житомир, 1908,13 июля, № 27,
с. 498-501.
52
1. Народ і нація
у промовах і статтях лише побіжно. Можна припустити,
що вірність самодержавству була для нього самозрозумі¬
ла й не вимагала обговорення чи детального обгрунту¬
вання. Але вітальні звернення архієпископа до Ніколая II
та членів царської сім'ї показують, що християнство і пра¬
вославна церква таки були для нього важливішими від са¬
модержавства. В очах архієпископа вірність правлячій у
Росії династії мала дуже важливу умову: вона конче мала
бути православною. Монарх мусив бути захисником пра¬
вослав'я, підкорятися його законам і їм відповідати.
У зверненні Антонія до Ніколая II у червні 1905 року
він називав російських царів та імператорів «природни¬
ми царями» і вказував на єдність малоросів і великоросів
у почутті «беспредельной, умиленной, нежной любви к
своєму Царю, Божьему Помазаннику, Самодержавно¬
му Преемнику престола Св. Ольги и Равноапостольного
Владимира»17. У вітальній промові великій княгині Ма¬
рії Павловні у червні 1908 року він від імені Почаївської
лаври та Почаївського відділу «Союза русского народа»
запевнив, що «наш народ» ставиться до життя передусім
по-євангельському і головним для нього є християнство,
православ'я та вічне життя, а від російського самодержця
він очікує, що той буде не тільки земним володарем, але
й прикладом християнського благочестя. Царська «сила»,
на думку Антонія, мала коритися божим заповідям, а цар¬
ська воля улягати християнському законові18.
Така позиція архієпископа Антонія цілком відпо¬
відала як ідеологічним вимогам відновити у «Русской
17 Антоний (Храповицкий), «Речь, сказанная Его Императорскому
Величеству, Государю Императору архиепископом вольїнским Анто-
нием при всеподцаннейшем представлений местного населення на
станции Коростень 25 июня 1909 года», Волинские епархиальньїе ведомос¬
ти, Житомир, 1909, 5 июля, № 27, с. 427-433.
18 «Речь Ариепископа Вольїнского и Житомирского Вьісокопреосвя-
щенного Антония при поднесении иконьї Великой Княгине Марии
Павловне 14 июня 1908 года», Вольїнские епархиальньїе ведомости, Жито¬
мир, 1908,29 июня, № 25, с. 475-477.
53
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
православной церкви» патріяршество, так і статутним
засадам «Союза русского народа». Антоній, стверджує
його біограф Нікон (Ркліцький), від самих початків своєї
діяльности прагнув відновлення патріяршества та неза¬
лежносте церкви від світської влади19. Позиція більшосте
ієрархів «Русской православной церкви» була така сама20.
Статут «Союза русского народа» ставив як «благо
родиньї» на перше місце захист православ'я, потім збе¬
реження необмеженого самодержавства, а на третє міс¬
це - збереження «народносте»21. У програмі Київського
гуртка «Русской монархической партии» 1906 року на
першому місці стояло «возвеличение единой Право¬
славной церкви» і на другому - «укрепление монархи¬
ческой самодержавной власти на Руси»22. Однією з чіль¬
них програмових засад статуту «Союза русского народа»
1906 року було відновлення московського патріяршества
і надання православній церкві «полной свободьі канони-
ческого самоуправления и жизни с Московским патриар-
хом во главе»23.
Як заявив 1906 року голова московського «Союза русс¬
кого народа» Ніколай Ознобішин, «Русская православная
церковь» мала діяти на підставі завітів святих апостолів і
постанов вселенських і помісних соборів. І «никакие нов-
19 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо-
вицкий) и его время. 1863-1936, Книга первая, Нижний Новгород. 2004,
с. ЗО, 122, 231.
20 М. А. Бабкин, «Восстановление патриаршества. 1905-1917 гг.», Свобод-
ная мисль, Москва, 2007, № 10 (1581), с. 171-184; Ьіїр://гос1пауа-І8Іогіуа.
ги/іп<Зех.рЬр/І8їогіуа-сегкуі/8Іпосіа1пііе-регіос1-1700-£.-%Е2%80%93-
поуаЬг-1917-£/уо88їапоу1епіе-раІгіаг8Ье8Іуа.-1905%Е2%80%931917-££.
Ьігпі
21 Устав Союза русского народа, С.-Петербург, 1906 [?], с. З (ГАРФ, ф. 116,
оп. 2, спр. 42).
22 Программа (Конспект) Русской монархической партии Киевского кружка,
1906, январь (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, спр. 40, арк. 1).
23 Устав Союза русского народа, Москва, 20 января 1906 г., с. 6-7 (ГАРФ,
ф. 116, оп. 2, од. зб. 130, арк. 1-10).
54
1. Народ і нація
шества и преобразования, не согласньїе с сими божествен¬
ними основоположеннями и не утвержденньїе новим
вселенским собором не могут бить признаньї законними
и, следовательно, спасительннми ни для Церкви, ни для
государства Русского»24. Фактично це означало, що пра¬
вославна церква бачилася чорносотенцям незалежною
від світської влади та законів.
Результатом такого пріоритету православ'я для «Со¬
юза русского народа» і православної церкви була активна
пропаганда чорносотенними священиками ідеї про ство¬
рення прямого зв'язку православного селянства з право¬
славним царем. Відповідно до статуту «Союза», засну¬
вання Державної думи означало для них, що імператор
відновив соборність «нравственно-церковного единения
и общения царя с православним народом»25. На думку
почаївських чорносотенців, 1906 року через вибори до
Державної думи православний цар мав отримати «на-
стоящих советников» із обраних до Думи православних
селян26. Тобто, якщо йти за логікою гасла, православні
віряни фактично мали отримати прямий доступ до пра¬
вославного царя не тільки як підданці, а й як партнери в
ухваленні рішень.
Пропаганда такої ідеї була цілком новим револю¬
ційним досвідом для українського селянства та міщан¬
ства. Досі цар був для них чимось далеким і малозбаг-
ненним. Натомість тепер селяни на заклик Почаївсько-
го відділу «Союза русского народа» заходилися масово
надсилати прямі звернення до імператора у Петербург
із запевненнями про підтримку і запитами про захист
24 Союз русского народа. О целях и задачах Союза. Сообщение председателя
Союза Н. Н. Ознобишина, прочтенное на собрании 5 марта 1906 г., Москва,
1906 (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, од. зб. 130, арк. 33-34).
25 Устав Союза русского народа, Москва, 20 января 1906 г., с. 8-10 (ГАРФ,
ф. 116, оп. 2, од. зб. 130, арк. 1-10).
26 «Союзники! (Призвів к крестьянам избрать вьіборщиков во время
вьіборов в Государственную думу)», Почаевские известия, Почаев, 1906,
1 декабря, № 73, с. 1.
55
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
і допомогу27. 1909 року Почаївський відділ «Союза русс¬
кого народа» зорганізував масову підписну кампанію під
зверненням до Ніколая II не підписувати закону Держав¬
ної думи про свободу переходу з однієї релігії в іншу. По
парафіях розіслали надруковані тексти звернення, свяще¬
ники в церквах виголошували його, відтак місцеві старо¬
сти починали збирати підписи28. Детальне загадування,
що просити у царя, отримали й обрані від українського/
малоросійського селянства депутати Державної думи29.
Свої потреби чорносотенні посланці від Волині також
висловлювали особисто на авдієнції у Ніколая II. «Поча¬
евские известия» друкували й масово розповсюджували
розлогі звіти про зустріч із царем, цитуючи конкретні за¬
пити до нього30.
На короткому відтинку зусилля церкви та чорносо¬
тенців, спрямовані на встановлення «живого» зв'язку пра¬
вославних із царем, дуже успішно зміцнювали промонар¬
хічні настрої українських селян і міщан. Але в дальшій
перспективі така політика створювала на українських
землях серйозні ризики для монархізму. Рано чи пізно
цар мусив перетворитися в очах селян із сакральної та не¬
досяжної постаті на конкретну особу, яка мала відповіда¬
ти високим етичним і релігійним ідеалам, а також розв'я¬
27 Одним із головних мотивів було прохання до царя не надавати рівних
прав єврейському населенню. («Местная жизнь. В день присоединения
к Союзу русского народа бьіли посланьї следующие телеграммьі»,
Почаевские известия, Почаев, 1907, 21 февраля, № 41, с. 3-4; «Открьітие
Союза русского народа в с. Волосовом», Почаевские известия, Почаев,
1907, 22 февраля, № 42, с. 2.)
28 Почаевский отдел Союза русского народа. Всеподцанейшие
прошения о неутверждении вероисповедного законопроекта, 1909,
ч. 1 (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, спр. 2).
29 Серед головних вимог були заклики допомогти у розв'язанні
земельного питання, захистити селян від євреїв і православну церкву
від католицизму тощо. («Наказ от Вольшского народа депутатам
думьі», Почаевские известия, Почаев, 1907,16 февраля, № 37, с. 3.)
30 «У батюшки царя (Письмо в редакцию)», Почаевские известия, По¬
чаев, 1907,17 мая, № 110, с. 3; «Представление Вольшской депутации
Государю Императору», там само, 19 мая, № 112, с. 1-4.
56
1. Народ і нація
зувати селянські проблеми. І неспроможність їх вирішити
не могла не спричинити падіння популярности монарха
та його десакралізацїї.
Ще більше підважував сакральність монархії розви¬
ток сучасних засобів масової інформації. Друкована пре¬
са могла надто швидко поширити інформацію про те, чи
справді «намісник бога на землі» відповідає тим високим
релігійним і моральним вимогам, які до нього висувають.
Кризу монархії та монархістського руху в Російській ім¬
перії на початок 1917 року багато в чому зумовило розча¬
рування лідерів монархістів у імператорі та його оточен¬
ні. Перед цим вони марно намагалися накинути цареві
своє бачення того, як він має поводитися, навіть убили
задля цього царського фаворита Ґрігорія Распутіна, який,
на їхню думку, «дискредитував» монархію.
Монархістські, національні та православні концепції
лідера чорносотенців на Волині архієпископа Антонія
щонайменше не сприяли реальному наверненню етніч¬
них українців на русську етнічну самосвідомість. Радше
навпаки, його діяльність заохочувала власне розвиток
українського національного дискурсу та української/ ма¬
лоросійської національної самосвідомости в православ¬
но-монархічному варіянті.
У статті «Что значит бьіть русским националистом»
у «Вольїнских епархиальннх ведомостях» Антоній висту¬
пив різко проти націоналізму, спертого на етнічні підва¬
лини. На думку архієпископа, основою «русского нацио-
нализма» був не етнос, а християнство, що його, вважав
архієпископ, тільки «русский народ сохранил в своем
сознании и сердце неповрежденньїм». Завданням «рус¬
ского национализма» для Антонія було зробити з Росії
«святую Русь» і вберегти християнство «от поглощения
безнравственной культурой запада»31. У своєму окреслен¬
31 Антоний (архиепископ вольїнский), «Что значит бьггь русским на¬
ционалистом?», Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1914,
16 января, № 3, с. 37-39.
57
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
ні «русского национализма» архієпископ ішов так далеко,
що стверджував, нібито метою діяльности «русского на¬
рода не является он сам, его страна <...>, а родина, как ме-
сто, где в неповрежденном виде сохранилось учение Ии-
суса Христа» і яка є «хранилищем божественной истиньї»
та «служительницей евангельского благочестия».
«Самосознание русское, народное - єсть самосозна-
ние не расовое, не племенное, а вероисповедное, рели-
гиозное», - стверджував Антоній. «Русскому» народові,
вважав він, годі було прищепити суто «расовий» націо¬
налізм. «Істинно народним» міг бути тільки той «союз
русских людей», який, як-от союз імені Архістратига Ми-
хаїла, дотримувався «релігійного, вселенсько-церковного
патріотизму»32. На думку архієпископа, «Союз русского
народа» було присвячено не нації та етнічному націона¬
лізмові, а небесним силам і Архістратигові Михаїлу33.
Такі погляди на «русскую» православну націю мав не
тільки Антоній (Храповіцький) і малоросійське право¬
32 На підтвердження цієї тези архієпископ наводив дуже цікаві дока¬
зи. Зокрема, він казав, що православні з посполитих називали «свої¬
ми» «русскими» стародавніх святих, які були етнічними євреями. Крім
того, Антоній наголошував, що у Києво-Печерській лаврі щосуботи
читали акафіст Пресвятій Богородиці, в якому прославляли її за зни¬
щення у IX ст. н. е. «північних варварів» і «скитського воєводи», які
були предками східних слов'ян. Див.: Антоний (Храповицкий), «О
национализме и патриотизме. (Речь сказанная на годичном праздни-
ке Русского народного союза имени Архангела Михайла 8 ноября за
панихидой по убиеньїм крамольниками патриотам)», Волинские епар¬
хиальньїе ведомости, Житомир, 1909, 22 декабря, № 51-52, с. 1015-1022.
33 Там само. Про особливе розуміння нації як православної спільноти,
якого дотримувалася частина ієрархів православної церкви, і зокрема
архієпископ Антоній (Храповіцький), ішлося у дослідженнях Аргіроса
Пісіотиса. Він, серед іншого, особливо відзначив твердження Антонія,
що «русские» є передусім християнською спільнотою, до якої нале¬
жать навіть греки та грузини, які й говорити «по-русски» не вміють.
(Аг§угіо8 К. РІ8ІОІІ8, «Киззіап ОгіЬосіоху апсі їЬе РоІШсз о£ №ііопа1 Ісіеп-
їііу іп Еагіу ТшепгіеіЬ Сепіигу», Ваїкап Зіийіез, Уоіите 42, МитЬег 2, Іп-
зіііиіе £ог Ваїкап Біисііез. ТЬеззаІопікі, 2001, р. 232-233.)
58
1. Народ і нація
славне духівництво, але й багато хто зі світських чорносо¬
тенних монархістів. На нараді лідерів імперських монар¬
хістів у Петрограді 21-23 січня 1915 року обговорювали
захист передусім «православних людей»34.
Захист православної церкви та панівної позиції пра¬
вославної релігії у Російській імперії був одним із засад-
ничих завдань чорносотенців і монархістів як на регіо¬
нальному, так і на загальнодержавному рівнях. 1909 року
керівництво «Союза русского народа» в Почаєві висту¬
пило з різкою критикою схвалення більшістю депутатів
III Державної думи законопроекту про свободу вірови¬
знання. Кожну православну парафію на Волині заклика¬
ли надіслати імператорові прохання не підписувати ухва¬
леного Думою закону. У зверненні до «русского народа»
та «вольїнского народа» царя було названо «сьіном и за-
щитником Православной церкви»35.
Навесні 1909 року Святійший Синод православної
церкви затвердив заходи для протидії католицькій цер¬
кві. їх запропонував з'їзд православних місіонерів у Києві.
Було вирішено:
• заборонити православним відвідувати католицькі
костели;
34 Совещание монархистов 21-23 ноября 1915 года в Петрограде. Постанов¬
леная и краткий отчет. (Бесплатное приложение «Земщини»), Москва,
1915, с. 32-33.
35 Крім того, у зверненні до волинян було сказано таке: «Ведь тебе, во-
льінский народ, не впервьіе вставать за святую Православную веру.
Твои отцьі триста лет боролись за нее с Польшей и жидами: гнили в
тюрьмах, терпели муки-катованья, тисячами умирали на виселицах,
плахах и кострах. Несметною козацкою ратью шли в бой готовьіе луч-
ше умереть, чем оставить Церкви Божии на поругание жидам и поля¬
кам. И такою долгою, упорною борьбою, такою великою жертвою они
добились таки свого. Спасли Православне и поставили свой край под
защиту Московского православного царя: "там не будут", говорили
они, - "жиди уже смеяться и сквернить нашу Православную веру. Не
будут ляхи заманивать нас до костела"». «Вставайте, Вольїняне, за свя¬
тую Веру Православную!», Почаевские известия, Почаев, 1909,16 июня,
№ 782, с. 1.
59
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
• піддавати анатемі та відлучати від церкви право¬
славних, які перейшли в католицтво;
• агітувати тих, хто перейшов у католицтво, щоби по¬
вінчатися, повернутись у православну церкву36;
• друкувати просвітницьку літературу, спрямовану
проти католицької церкви;
• посилити контроль за дотриманням православни¬
ми обрядів православної церкви під страхом відлу¬
чення від церкви;
• відновити «в Западном крає» православні братства,
«якими вони були 200-300 років тому»37.
Засобом боротьби із впливом католицької церкви на
православних волинян було також для чорносотенців
створення пам'ятного меморіялу на полі битви україн¬
ських козаків із поляками під Берестечком 1651 року. Ме-
моріял та пам'ятні заходи мали відволікти православних
Волині від поклоніння мощам св. Валентина у католиць¬
кому костелі в Берестечку38.
У суто етнічних питаннях національні погляди ке¬
рівництва православної церкви могли бути цілком на¬
родницькими. «Чтобьі бьггь русским националистом»,
стверджував архієпископ Антоній (Храповіцький) у стат¬
ті «Наш национализм и загадка Пушкина»39, треба повер¬
нутися до простого народу і шанобливо схилитися «перед
некрасовским "дядей Власом"». Проблема була тільки в
тому, що в умовах Малоросії-України цей «дядько Влас»
був не русським, а етнічним українцем.
36 Для покарання збиралися накладати єпітимію. Відсутність суворо¬
го покарання мало полегшити повернення колишніх православних у
православну церкву.
37 «Против католиков», Почаевские известия, Почаев, 1909, 3 апреля,
№ 725, с. 3.
38 Климент Лищенко, «Как ксендзьі православних дурят», Почаевские
известия, Почаев, № 769, с. 1-2.
39 Антоний (архиепископ вольїнский), «Наш национализм и загадка
Пушкина», Вольїнские епархиальние ведомости, 1914, Житомир, 23 янва¬
ря, № 4, с. 52-54.
60
1. Народ і нація
І коли священики на українських землях, цілковито в
річищі настанов архієпископа Антонія та чорносотенної
ідеології, зверталися до «народного джерела», в реально¬
сті це означало зближення з «простими» українськими се¬
лянами, їхньою народною культурою та їхніми інтереса¬
ми. Це не суперечило відданості священиків православ'ю
та самодержавству, навіть і концепції «русской нации» -
більшість їх визнавала окремішність українського-мало-
російського народу як частини цієї більшої нації.
Іще в 1902 році, вступаючи на посаду житомирсько¬
го єпископа, майбутній лідер волинських чорносотенців
Антоній виголосив промову, в якій висловив своє бачен¬
ня відмінности малоросів від великоросів: «...Малорос-
сьі, преимущественно перед великороссами, взирают на
Церковь Христову как на церковь не только русскую, но
именно вселенскую и лучше великороссов уживаются на
космополитическом Афоне, да и самую религиозную жи¬
знь усваивают прежде всего как жизнь духовную, нрав-
ственную и зтим именно началом одушевляют и внеш-
ний строй христианского бьіта»40.
Він визнавав також, що «народом» і православними
Волинської єпархії є етнічні українці, а не русські. У ра¬
порті про заборону вінчань у православній церкві зміша¬
них православно-католицьких шлюбів на Волині архіє¬
пископ, перераховуючи національності християн Волині,
згадував поляків, чехів, німців, малоросів, але жодного
разу - великоросів41. Відмінність етнічних українців від ет¬
нічних русських як окремого народу архієпископ Антоній
наголосив навіть у вітальній промові Ніколаю II у червні
1909 року. Малоруси, стверджував він, були автохтонним
40 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо-
вицкий) и его время, с. 358.
41 Див.: Антоний (Храповицкий), «Донесение о воспрещении сметан¬
них браков Вольїнской епархии и Указ Святейшего синода. Рапорт
Святейшему правительственному синоду архиепископа вольїнского
и житомирского, 9 февраля 1907 г.», Вольїнские епархиальньїе ведомости,
Житомир, 1909,18 января, № 3, с. 31-35.
61
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
населенням Волині і мали свою власну історію42. Важить
іще й те, що свідомо чи несвідомо лідер волинських чор¬
носотенців для опису місцевого українського населення
на Волині та в Малоросії використовував ті ж самі термі-
ни-означення, що й для сформованих західноєвропей¬
ських націй. Назви «плем'я», «народність» і «народ» він
застосовував як до німців, французів і англійців, так і до
етнічних українців і русських як окремих народів43.
Важливою особливістю монархістського руху на
українських етнічних землях Російської імперії на почат¬
ку XX століття була відсутність єдиної концепції нації та
«русской нации» зокрема. Існували різні погляди, кого
можна вважати частиною «русского народа», починаю¬
чи від цілком надетнічного означення, що до «русской»
нації належать усі вірнопідцанці російського царя неза¬
лежно від національносте й віровизнання та закінчуючи
суто етнічними критеріями. Панівною концепцією, яка
найбільше вплинула на самоокреслення етнічних укра¬
їнців і розвиток українського національного руху, була
концепція «триєдиного русского народа». Надзвичайна
її популярність серед православного духівництва зробила
монархістський і чорносотенний рух одним із засобів по¬
ширення української національної самосвідомосте серед
етнічних українців монархи Романових. Православне ду¬
хівництво на чолі чорносотенних організацій було най¬
потужнішою політичною силою монархістського руху
і мало безпосередній доступ до формування світогляду
українського селянства і міщанства.
42 Антоний (Храповицкий), «Речь, сказанная Его Императорскому
Величеству, Государю Императору архиепископом вольїнским Анто-
нием при всеподцаннейшем представлений местного населення на
станции Коростень 25 июня 1909 года», Вольїнские епархиальние ведомос¬
ти, Житомир, 1909, 5 июля, № 27, с. 427-433.
43 Там само; див також: Антоний (Храповицкий), «О национализме и
патриотизме. (Речь сказанная на годичном празднике Русского на¬
родного союза имени Архангела Михайла 8 ноября за панихидой по
убиеньїм крамольниками патриотам)», Вольїнские епархиальние ведомос¬
ти, Житомир, 1909, 22 декабря, № 51-52, с. 1015-1022.
Розділ А
Національна культура та мова
а початку XX століття українська мова та націо¬
нальна культура були серед інструментів агітації
монархістів і православної церкви на українських
землях Російської імперії. Більшість місцевих монархістів
і православних священиків належала до українського ет¬
носу, а українська мова була мовою повсякденного спіл¬
кування українського села. Тому монархістська агітація
серед українців тільки русською мовою не могла досягти
успіху. Так само не могла мати успіху пропаганда русської
народної культури, яка була чужою та незрозумілою для
українських/ малоросійських селян і міщан. Одночасно
українська мова та культура стали потужним знаряддям
протидії монархістів польському національному рухові
та католицькій церкві.
Польський національний рух був головним внутріш¬
нім ворогом царської влади та монархістів на українських
землях Російської імперії. Польська шляхта чисельно іс¬
тотно переважала тут російське дворянство великоро¬
сійського та малоросійського/українського походження.
Польські націоналісти бачили у складі майбутньої поль¬
ської держави всю Правобережну Україну. Два кровопро¬
литних польських національних повстання 1831 та 1863
років відбулися почасти й на українських етнічних зем¬
лях. Так було протягом усього XIX століття, і на початок
XX століття ситуація не надто змінилася.
63
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Справжнім шоком для царської влади, православної
церкви та монархістів стали наслідки указу про віро¬
терпимість від 17 квітня 1905 року. У 1905-1907 роках із
православ'я у польську католицьку церкву перейшло не
менш як 170 тисяч колишніх греко-католиків українсько¬
го та білоруського походження, яких насильницьки на¬
вернули у православ'я у XIX столітті. їх було б іще більше,
якби указ дозволив відновити греко-католицьку церкву і
якби місцева влада не заходилась активно перешкоджати
новим переходам із православ'я у католицизм.
Ці події наочно продемонстрували православній цер¬
кві та російській владі, що надалі ігнорувати національні,
культурні й історичні особливості етнічних українців і
білорусів не вдасться. Щоб зберегти контроль над укра¬
їнськими землями, тільки релігійних і адміністративних
важелів виявилося не досить. Українці та білоруси, що пе¬
рейшли у католицизм, в очах влади та православної цер¬
кви не просто опинились у ворожій церкві, а стали потен¬
ційно небезпечними для Російської імперії поляками.
Революція 1905-1907 років дала частині високопоса-
довців Російської імперії, ієрархів Русської православної
церкви і лідерів монархістів на місцях виразне розуміння
того, що монархія та православна церква і далі втрачати¬
муть позиції серед етнічних українців. Запобігти цьому
можна було, тільки повернувши у потрібному напрямку
розвиток їхньої національної самосвідомости, взявши під
увагу місцеві особливості.
На цю пору православна церква та державна адміні¬
страція вже мусили змагатися за вплив на етнічних укра¬
їнців із чималою кількістю легальних конкурентів - полі¬
тичних партій і громадських організацій. Частина з них
мала український характер. За таких обставин сподіва¬
тися успіху можна було, тільки «граючи на випереджен¬
ня» - перехоплюючи ініціятиву в національному питанні.
Активізація національного чинника в політиці пра¬
вославної церкви та монархістів серед українців неми¬
64
2. Національна культура та мова
нуче порушувала питання про ставлення монархістів до
української мови та народної культури. У православного
духівництва та частини високих ієрархів православної
церкви з'явилося відверте прагнення злеґалізувати укра¬
їнську мову й користуватися нею для православної та мо¬
нархістської агітації.
Навесні 1905 року, щойно з'явився указ про віротер¬
пимість, Священний синод Русської православної церкви
ухвалив видати український переклад Євангелій. Рішен¬
ня зреалізував у найкоротші терміни у 1906-1912 роках
єпикоп подільський і брацлавський Парфеній (Левиць¬
кий)1. Ініціятива видання Євангелії українською мовою
виходила не тільки від українських поступовців, які діяли
через Імператорську Санкт-Петербурзьку академію наук,
але й від єпископів на українських землях і найвищих ке¬
рівників церкви у Петербурзі. Якомога скоріше видруку¬
вати українську Євангелію вимагав обер-прокурор Сино¬
ду і «хрещений батько» чорносотенного руху Константін
Побєдоносцев2.
Така ініціятива обер-прокурора нібито суперечить
стереотипним уявленням про його крайню консерватив¬
ність3. Але в ініціятиві Побєдоносцева нема нічого див¬
1 Прот. Андрей Антощук, «Перевод Новозаветньїх книг Филиппа Мо-
рачевского», Ьїїр://\у\у\у.8егаіїт.кіеу.иа/іп<іех.рЬр?орїіоп=сот_сопіе
пї&уіе\у=агїіс1е&і<і=124&1їетіс1=1
2 Там само. Константін Побєдоносцев був не тільки головним управ¬
лінцем Російської православної церки, а й лідером консервативного
напряму в російській політиці. Його називали «хрещеним батьком»
чорносотенного руху і він мав заслужену репутацію вкрай реакційно¬
го монархіста й націоналіста.
3 Цікаву версію ймовірних причин прагнення Побєдоносцева приско¬
рити друк Євангелії українською мовою в своєму дослідженні наво¬
дить Андрій Стародуб. На його думку, Побєдоносцев зважав на мож¬
ливість того, що в умовах революції друк священних православних
книг могли вилучити з ексклюзивного відання Синоду. Тим паче, що
одним із ініціяторів видання була Імператорська Санкт-Петербурзь-
ка академія наук. Швидкий друк Євангелії українською мовою давав
Синодові змогу втримувати ініціятиву та позиції у друкуванні бого¬
5-17-579
65
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
ного, якщо врахувати досвід єпископа Віталія (Гречулеви-
ча), який проповідував українською мовою ще від 1850-х
років. В офіційному друкованому органі Подільської
православної єпархії 1907 року було прямо сказано, що
українське видання Євангелії мало служити для просвіти
і зміцнення православної віри серед «українців» і «укра¬
їнського населення» Росії4.
Український переклад Євангелії не був одиноким
офіційним церковним виданням українською мовою. По¬
дільське Свято-Троїцьке місіонерське братство 1908 року
видало українською мовою «Проповіді до малоруско-
го народа на його рідній мові» священика Ксенофонта
Ванькевича і 1909 року «Казання сільського пастиря» свя¬
щеника Я. Степанковського. Розповсюдження цих книг
не обмежувалося тільки Подільською єпархією. Друкова¬
ний орган Полтавського єпископства «Полтавские епар-
хиальньїе ведомости» повідомляв про можливість купити
ці книги у Полтаві та закликав до цього місцевих свяще¬
ників5.
Подільський єпископ Парфеній (Левицький) не зу¬
пинився лише на опрацюванні та виданні Євангелії
українською мовою. Він також спробував запровадити
службових книг. Також варто враховувати, що в цей самий період у
другій половині 1900-х років під контролем Синоду відбувався друк
Євангелії українською мовою на замовлення Британського та інозем¬
ного біблійного товариства. Тут теж був ризик, що православна церква
могла поступитися першістю і мати в очах християн на українських
землях слабші позиції, ніж протестанти. (А. В. Стародуб, «Видання
українського перекладу Євангелія (1905-1912) (за матеріалами архіву
Московської синодальної друкарні)», Проблеми історії України XIX -
поч. XX століття, випуск 6, Київ, 2003, с. 319-344.)
4 Антоний Гриневич (священник), «По поводу вьіхода в свет украин¬
ского перевода Св. Евангелия от Матфея», Православная Подолия. Еже-
недельник Подольской епархии, Каменец-Подольский, 1907, 14 января,
№ 1-2, с. 2-6.
5 Андрей Геращенко (священник), «Библиографическая заметка»,
Полтавские епархиальние ведомости, Полтава, 1909,1 июля, № 19, с. 869-
870.
66
2. Національна культура та мова
українську мову у відправи. За спогадами випускника
Подільської духовної семінарії Віктора Приходька, перед
Великодніми святами 1907 року подільська консисторія
розіслала спеціяльно видрукувану українською мовою
Великодню Євангелію. У супровідному листі священикам
пропонували прочитати Євангелію і українською, і цер¬
ковно-слов'янською мовами. Крім того, подільський єпи¬
скоп особисто подав приклад під час великодньої служби
у катедральному соборі у Кам'янці-Подільському. Офі¬
ційний характер заходу з використанням української
мови підкреслено було присутністю на відправі представ¬
ників високої державної адміністрації на Поділлі та вели¬
кої кількости вірян6.
За спогадами члена київського «Клуба русских нацио¬
налистов» історика Миколи Стороженка, українською
мовою послугувалися для відправи у Холмі під час урочи¬
стостей на честь створення Холмської губернії у вересні
1912 року. Проповіді українською мовою в православному
катедральному соборі Холма у присутності архієпископа
Євлогія (Ґеорґієвського) виголошував прибулець із Києва
протоієрей Нестор Шараєвський7. Він також був членом
«Клуба русских националистов»8. У 1900-х роках Шараєв¬
ський очолював православне братство Івана Хрестителя
при Преображенській церкві в Білій Церкві й підтримував
стосунки з місцевим відділом «Союза русского народа»9.
6 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, видан¬
ня четверте, Нью-Йорк - Мюнхен, 1967, с. 157-158.
7 Микола Стороженко, 3 мого життя, Київ, 2005, с. 300.
8 Іван Власовський, Нарис історії Української Православної Церкви,
т. З, Київ, 1998, с. 124-125; Ьйр://Ьгаш.іп.иа/ЬіЬ1іоІека/І8Іогііа/66-
Ьоокбб/389
9 М. В. Казаков, «Майбутні автокефалісти у церковно-братському русі
початку XX ст. (на прикладі В. Литовського та Н. Шараєвського)»,
Громадянські протистояння в історії України: від непорозумінь і розбрату
до національної консолідації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції, приуроченої до 350-ї річниці Чорної Ради в Ніжині (26 червня
2013 року), Ніжин, 2013, с. 134-135.
5*
67
1. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Заклики поширювати брошури українською мовою
для «простого народу» вміщували й «Вольшские епар¬
хиальньїе ведомости» - офіційний друкований орган
Волинської православної єпархії. Керівники єпархії були
водночас місцевими керівниками «Союза русского наро¬
да». У квітні 1908 року «Вольїнские епархиальньїе ведомо¬
сти» схвально оцінили спрямовані проти алкоголізму та
злодійства україномовні брошури Ф. Загуменюка «Скіль¬
ки ми пропиваємо грошей» і «Звідки у селах беруться зло¬
дії». У журналі було зазначено, що брошури могли спра¬
вити «благотворное влияние», а священиків закликали
підтримати розповсюдження10. Варто пам'ятати, що цей
заклик поширювати брошури українською мовою стосу¬
вався православних священиків, які очолювали осередки
«Союза русского народа» у волинських селах.
У повсякденній діяльності «Союз русского народа»
демонстративно наголошував культурні відмінності
малоросів від великоросів і використовував їх у сво¬
їй пропаганді. Наприклад, 1909 року на святкуванні у
Полтаві 200-річчя Полтавської битви від членів «Сою¬
за» спеціяльно вимагали, щоб ті були у національних
строях, «великоросійських», «білоруських» або «мало¬
російських»11. Лідер Почаївського відділу «Союза» архі¬
мандрит Віталій інструктував учасників свята, наполя¬
гаючи, що чорносотенними прапороносцями на пол¬
тавських урочистостях конче мають бути «крестьяне в
домотканьїх свитках и прочем местном народном одея-
нии, с трехцветной лентой через плечо и союзним зна¬
ком на груди»12.
10 К. Л., «Народньїе издания Загуменюка», Волинские епархиальньїе ведо¬
мости, Житомир, 1908, 20 апреля, № 15, с. 316-317.
11 Олександр Кривобок, «Консервативно-націоналістичні загально-
російські політичні партії на Чернігівщині на початку XX століття»,
Український історичний збірник, випуск 11, 2008, с. 159-173.
12 «Отцам союзним старостам», Почаевские известия, Почаев, 1909,
10 июня, № 777, с. 1.
68
2. Національна культура та мова
Українську мову вживали у театральних виставах,
які організували монархісти13, вона була розмовною мо¬
вою сільських чорносотенних організацій. Кореспондент
української поступовської газети «Рада» зафіксував роз¬
повсюдження чорносотенних прокламацій українською
мовою у містечку Димері Київського повіту. Листівки
підбурювали селян проти євреїв і закликали нагадати їм
часи Ґонти й Кривоноса14. Делегати від волинських чор¬
носотенців використовували українську мову зокрема на
авдієнцй у Ніколая II. Як згадував один із лідерів чорно¬
сотенців Васілій Шульґін, 1909 року на авдієнцй у Цар¬
ському Селі представник волинської делегації звернувся
до імператора «малоросійською говіркою»15. Українські
селяни могли увійти в «Союз русского народа» не тільки
спілкуючись українською мовою, але навіть офіційно на¬
зиваючи себе українцями16.
Частина православного духівництва відверто під¬
тримувала офіційне використання української мови та
українізацію початкової освіти на українських землях.
Найяскравішим прикладом є підтримка шкільної освіти
українською мовою одним із керівників «Союза русско¬
го народа» на Волині - кременецьким єпископом Нико-
ном (Безсоновим). Після обрання до IV Державної думи
13 Олександр Кривобок, «Консервативно-націоналістичні загально-
російські політичні партії на Чернігівщині на початку XX століття»,
Український історичний збірник, випуск 11, 2008, с. 159-173; За інфор¬
мацією газети українських поступовців «Рада», створений у селі Голті
Херсонської губернії відділ «Союза русского народа» ставив українські
п'єси Карпенка-Карого, а 19 лютого в річницю скасування кріпосного
права зорганізував концерт з українською програмою. («Крамольні
"союзники"», Рада, Київ, 1909, 28 февраля (13 березіля), № 48, с. 3.)
14 «Погромні прокламації українською мовою», Рада, Київ, 1906,
25 жовтня (октября), № 35, с. 3.
15 В. В. Шульгин, Дни, Москва, 1990; Ьіф://іЬе1іЬ.ги/Ьоок8/8ЬиІ£Іп_
уазіІіу/сіпі-геасі-ІЗ.ЬішІ
16 И. В. Омельянчук, «Социальньїй состав черносотенньїх партий в на-
чале XX века», Отечественная история, 2004, № 2, с. 84-96.
69
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
1912 року єпископ вніс на розгляд парламенту законо¬
проект про викладання в школах українською мовою та
введення до шкільної програми уроків з історії України.
Прихильність до українських ідей демонстрував також
депутат II Державної думи від Волині священик Даміян
Г ерштанський17.
Щоправда, інші депутати - православні священики
могли дотримуватися інакшої позиції. 1908 року саме
прості священики виступили в Державній думі проти
законопроекту про шкільне викладання українською
мовою18. Проте не варто однозначно розглядати це як
виступ русських етнічних націоналістів. Реальним по¬
всякденним пріоритетом православної церкви та церков¬
но-парафіяльних шкіл було викладання релігії та церков¬
но-слов'янської мови, а зовсім не русської.
У рішенні застосувати народну мову і культуру в
черносотенній пропаганді та в діяльності православної
церкви на Волині архієпископ Антоній (Храповіцький)
напевно міг керуватися власним досвідом, набутим іще
до призначення його в 1902 році на волинську катедру. В
юнацькі роки він мав намір приєднатися до православних
місіонерів у Японії, навіть вивчав японську мову, а згодом
займався місіонерською діяльністю серед татар, башкир і
на Алтаї, де православним священикам також доводилося
користуватися місцевими мовами19.
За використання української мови й української на¬
родної культури в просвітницькій роботі й православ¬
но-монархістській агітації виступало православне ду¬
17 Наталія Пушкар, Богдан Янович, «Даміан Герштанський - свяще¬
ник, сенатор Державної думи Росії і Речі Посполитої», Минуле і сучасне
Волині та Полісся. Олександр Цианковський і край. Науковий збірник, ви¬
пуск 27, Луцьк, 2008, с. 138-147.
18 Микола Буліга, «Діяльність волинських депутатів у Державній думі
Російської імперії», Науковий вісник Волинського державного університету
ім. Лесі Українки. Історичні науки, Луцьк, 2011, № 23, с. 81-87.
19 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо-
вицкий) и его время, с. 67-68,222-349
70
2. Національна культура та мова
хівництво Холмщини. Православна церква перебувала
тут у жорсткій конфронтації з католицькою церквою та
польським національним рухом, які прагнули запевни¬
ти холмських православних у їхньому польському по¬
ходженні та приналежності до католицької віри. Тож
українська мова та народна культура були для неї надто
важливими інструментами антипольської пропаганди,
щоб від них відмовитися. Ігнорування української мови
та народних особливостей могли навіть зміцнити позиції
полонізаторів - адже польські народні говірки змішано¬
го польсько-українського етнічного порубіжжя були на¬
багато ближчі та зрозуміліші холмським українцям, аніж
«правильна» русська мова.
Збереження української народної культури на Холм-
щині обстоював архієпископ холмський і люблінський
Євлогій (Ґеорґієвський). Він, як повідомляв в Петербург
департаментові поліції міністерства внутрішніх справ
у травні 1914 року начальник Холмської губернської
жандармської управи, будучи «поборником правосла-
вия и русского самодержавия», водночас «неоднократно
вьісказьівал глубокое расположение своє к Малороссии и
необходимость хранить ее патриотические песни, обьічаи
и заветьі далекие от мьісли отторжения от России».
Доволі прикметно, що начальник холмських жандар¬
мів доповідав у Петербург, що в Холмській губернії немає
«мазепинського» руху, і при цьому зауважував наявність
проукраїнських настроїв, які не суперечили інтересам Ро¬
сійської імперії20. Про свідомих малоросів, які лояльні до
20 «...Могу с уверенностью доложить, - писав очільник холмських жан¬
дармів, - что по настоящее время нет решительно никаких обьек-
тивньїх данньїх указьівающих на наличность таковой организации
(«мазепинської». - К. Ф.) в губернии, причем если иногда в некоторьіх
уездньїх городах, как например в Замостье, и позволяют себе, собрав-
шись совершенно открьгго в частньїх домах, малороссьі петь украин-
ские-родньїе песни, то таковьіе проявлення иллюстрируют исключи-
тельно любовь к родине Малороссии и далеки от каких-либо поли-
тических задач, а тем более от целей отторжения от России; равньїм
71
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
монархії, але «любят свой язьік, культуру, старину», пи¬
сав 1914 року в донесенні у Петербург і начальник Пол¬
тавської жандармської управи21.
Особисте ставлення архієпископа Євлогія до викори¬
стання української народної мови і культури в політиці
православної церкви на Холмщині проявилося, щойно
його в 1903 році призначили на посаду вікарного єписко¬
па холмського та варшавського. Свої враження від об'їз¬
ду холмської єпархії він описав так: «Предельї и степень
польского влияния, его материальную и культурную
силу уже к концу обьезда я себе уяснил. В Петербурге ду¬
мали, что мьі давим поляков. Какое заблуждение! Почти
все культурное общество нашего края представляло из
себя сплоченное польское целое; "нашими" бьши толь¬
ко духовенство и крестьяне - "хлоп да поп", по местному
вьіражению»22.
образом в Холмской губернии по настоящее время не имеется никаких
указаний на издание мазепинцами газет, журналов, а также устрой-
ство клубов, обществ, кооперативов и на работу над уничтожением в
широких народньїх слоях русского национального чувства. («Началь¬
ник Холмского губернского жандармского управлення. Донесение в Де¬
партамент полиции по 4 делопроизводству Министерства внутренних
дел о развитии мазепинского движения в пределах Холмской губернии,
Холм, 28 мая 1914 г.», ГАРФ, ф. 248, оп. 1, спр. 33. арк. 7-8.)
21 На відміну від свого холмського колеги, начальник Полтавської жан¬
дармської управи визнавав небезпеку українського націоналізму, але
також і констатував наявність свідомих малоросів, вірних підданців
монархії Романових. Пропонуючи дії проти українського націоналіз¬
му, він, однак, закликав утриматися від огульних заходів проти укра¬
їнського руху, які, на його думку, могли зашкодити тим малоросам,
«которьіе остаются верноподданньїми, но любят свой язьік, культуру,
старину, осознавая свою неразрьівную связь с великим русским наро¬
дом». Необережне переслідування таких лояльних малоросів-україн-
ців, відзначено в донесенні, могло тільки збільшити кількість невдо-
волених. (Вікторія Венгерська, «Розвиток російського та українського
національних проектів в умовах Російської імперії», Гілея: науковий віс¬
ник № 73, Київ, 2013, с. 15-17.)
22 Митрополит Евлогий (Георгиевский), Путь моей жизни, Москва. 1994;
Ьїір:/ / кгоіоу.іпїо / асїз /20/1900/ еи1о_00.Ьіт1
72
2. Національна культура та мова
Ось чому вже під час поїздки, з власного почину й не
очікуючи узгодження нагорі, Євлогій давав настанови
«посредством возвращения к родному язьїку и к забито¬
му русскому фольклору попитаться оживить заглохшее
в народе чувство русской стихии. В зтом методе, - писав
він, - не внешнего и не насильственного, а свободного и
культурного воздействия на народную душу я видел пока
единственное средство, которое могло би пробудить в
моей пастве русское национальное самосознание»23.
Розпорядження Євлогія щодо використання україн¬
ської мови та народної культури у православній агітації
не були разовою акцією, і церковний апарат їх виконував.
Редактор друкованого органу Холмського православного
Свято-Богородицького братства газети «Холмская Русь»
Володимир Островський 1913 року в доповіді «Нацио-
нальная борьба в Холмщине и русская народная песня»
заявив, що «русский народ» Холмщини не спольщився й
не покатоличився передовсім завдяки збереженню своїх
національних особливостей, «самобутности», національ¬
ної мови та пісень24. На з'їзді православних народних
церковних хорів у квітні 1913 року в Замості Володимир
Островський виступив із заявою, що «національне питан¬
ня» має бути «наріжним каменем» політики захисту пра¬
вослав'я і що збереження православної церкви на Холм¬
щині безпосередньо залежало від збереження «русской»
національности25. «Русская» національність холмщаків у
розумінні одного з лідерів холмських монархістів мала
виразний малоросійсько-український характер.
23 Там само.
24 «Национальная борьба в Холмщине и русская народная песня. До¬
клад В. П. Островского, читаньїй на сьезде народно-церковньїх хоров
в г. Замостье 17-19 апреля 1913 г.», Холмская Русь. Издание Холмского
православного Св.-Богородицкого братства, Холм, 1913, 28 апреля, № 17,
с. 7-8; 5 мая, N218, с. 5-6.
25 «Второй сьезд народно-церковньїх хоров Холмщиньї в г. Замостье.
17-19 апреля 1913 г.», Издание Холмского православного Св.-Богородицкого
братства, Холм, 1913, 28 апреля, N2 17, с. 5-6.
73
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
У місцевих «малоросійських» народних піснях редак¬
тор «Холмской Руси» вбачав важливий засіб національ¬
ної пропаганди. Він навіть визнав, що русські пісні є для
православних холмщаків чужими і як інструмент націо¬
нальної пропаганди - неефективними. Для наочности
Островський навів приклад популяризації народних пі¬
сень у національних рухах литовців, латишів, естонців і
балканських слов'ян - тим самим поставивши національ¬
ний рух етнічних українців Холмщини в один ряд із ру¬
хами, які активно обстоювали самобутність і національ¬
ну ідентичність своїх народів. Він закликав поширювати
українські пісні за допомогою народних і церковних хо¬
рів, заснувати на Холмщині державну посаду інспектора
народних хорів і друкувати д ля простого народу пісенни¬
ки українською мовою. Отже, українська пісня, на думку
одного з лідерів холмських малоросійських монархістів,
мала «все лучшие народньїе сильї» пробудити «во славу
Великой России и нашей родной Холмщиньї»26.
Виступ Володимира Островського та самий з'їзд на¬
родних хорів Холмщини не були випадкові. Холмське
православне Свято-Богородицьке братство популяризу¬
вало серед українців Холмщини українські народні пісні
принаймні вже від 1906 року. їхній виданий у 1906 році
народний календар поряд зі статтями про православ'я та
історію Холмщини містив тексти українських народних
пісень27. У 1910-х роках малоросійські монархісти Холм¬
щини заходилися використовувати українську народну
культуру та пісні ще активніше. Після з'їзду народних хо¬
рів «Холмская Русь» закликала читачів надсилати тексти
26 «Национальная борьба в Холмщине и русская народная песня. До¬
клад В. П. Островского, читаний на сьезде народно-церковних хоров
в г. Замостье 17-19 апреля 1913 г.», Холмская Русь. Издание Холмского
православного Св.-Богородицкого братства, Холм, 1913, 28 апреля, № 17,
с. 7-8; 5 мая, N218, с. 5-6.
27 Отчет о состоянии и деятельности находящегося под височайшим Его
Императорского Величества покровительством Холмского православного
Свято-Богородицкого братства за 1904-1905 гг., Холм. 1906, с. 21.
74
2. Національна культура та мова
і ноти народних пісень для публікування та поширен¬
ня28 і справді почала регулярно їх друкувати. В лютому
1914 року, наприклад, вона в кількох числах оприлюдни¬
ла записані на Холмщині народні пісні, присвячені скасу¬
ванню панщини в 1864 році29.
Холмські монархісти цілеспрямовано прагнули за¬
лучити до популяризації української народної культури
учнівську молодь. Члени Свято-Богородицького братства
закликали православних школярів, гімназистів, семіна¬
ристів і студентів вести національно-просвітницьку ді¬
яльність серед сільської молоді. Молодим активістам ра¬
дили організувати народні хори та гуртки «ревнителей
русского язьїка», які відмовлялися б говорити польською
і розмовляли б тільки «по-русски» або «по-малорусски».
Крім того, молодих православних активістів закликали
навчати сільську молодь українських народних пісень та
колядок і записувати українські народні пісні, прислів'я
та приказки. Монархісти Холмщини також закликали
молодих активістів вивчати історію Холмщини та поши¬
рювати знання про історію Холмщини серед сільської
молоді. Газета «Холмская Русь» закликала місцевих пра¬
вославних священиків, учителів церковно-парафіяльних
шкіл і псаломників допомагати молодим монархістам і
православним активістам30.
28 «Редакция. Любителям народной песни», Холмская Русь. Издание Хол¬
мского православного Св.-Богородицкого братства, Холм, 1913,5 мая, № 18,
с. 12.
29 «Народньїе песни, появившиеся в Холмщине после освобожде-
ния крестьян от панщиньї 19 февраля 1864 г. Записанньїе покойньїм
пр. Н. Страшкевичем», Холмская Русь, Холм, 1914, 9 февраля, № 7, с. 8
(Микола Страшкевич у 1874-1909 роках був настоятелем Холмсько-
го Іоанно-Богословского собору: Ьйр://сігеуо-іп£о.ги/агі:іс1е5/11330.
Ьіші); «Народньїе песни, появившиеся после освобождения крестьян
от панщиньї 9.2.1864. Записаньї у холмских лирников. Записал Е. Вито-
шинский», Холмская Русь, Холм, 1914,15 февраля, № 9, с. 5.
30 Учащийся, «Культурная работа учащейся молодежи в селе», Хол¬
мская Русь. Издание Холмского православного Св.-Богородицкого братстваг
Холм, 1913,20 мая, № 21, с. 2-3.
75
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Зрусифікувати українців Холмщини така діяльність
місцевих монархістів не могла. Навіть навпаки, популяри-
зуючи українську мову та народну культуру, Свято-Бого-
родицьке братство та православна церква створювали на
шляху можливої русифікації краю поважні перешкоди.
Либонь, саме в руслі такого толерування української
культури з боку керівництва Холмської православної
єпархії та викладачів Холмської духовної семінарії діяв
семінарист Василь Дмитріюк. Інтерес до читання укра¬
їнських книжок, як згадував він сам, пробудив у ньому в
1906-1907 роках викладач русської словесности в семіна¬
рії Єфрем Лівотов. Під час канікул Дмитріюк часто чи¬
тав «Кобзаря» односельцям, що сходилися до хати його
батька. Приязно сприймали його проукраїнську позицію
й викладачі семінарії, а пізніше, вже у 1910-1911 роках,
коли він навчався у Варшавському університеті, також і
чиновники та інтелігенція Холмщини. На благодійному
концерті на підтримку бідних холмських студентів Ва¬
силь Дмитріюк прочитав «Каменярів» Івана Франка та
«Поклик до братів-слов'ян» Михайла Старицького. При¬
сутні на концерті холмські монархісти і православні свя¬
щеники не тільки не заперечували, але й навпаки, зустрі¬
ли український виступ цілком схвально31.
У 1910-х роках українська мова й народна культура
стали доконечним складником повсякденної активности
й агітації українських/малоросійських монархістів Холм¬
щини. Про це прямо свідчать публікації «Холмской Руси»
в той час, коли вона стала друкованим органом право¬
славних холмських біженців у Російській імперії під час
Першої світової війни. В січні 1917 року на її сторінках
колишній випускник Холмської духовної семінарії і май¬
бутній архієпископ Волинський Олексій (Громадський) у
новорічному привітанні втішав холмських біженців тим,
31 Василь Дмитріюк, Дорогами війни і миру. Спомини з додатком матеріа¬
лів до історії сім'ї, Київ [?], 2012, с. 24, 27-28.
76
2. Національна культура та мова
що вони повернуться на батьківщину та знову співати¬
муть «рідні прадідівські» пісні на своїй землі32. Газета дру¬
кувала присвячені Холмщині вірші українською мовою33
та дописи про організовані біженцями у Москві «холмські
вечори», на яких знов-таки співали українських народних
пісень34.
На півдні Російської імперії, в одному з найважливі¬
ших його промислових і адміністративних центрів - Ка¬
теринославі, керівники «Союза русского народа» також
виявляли зацікавленість українською народною культу¬
рою. Активний учасник українського руху, член Укра¬
їнської Центральної Ради та міністр закордонних справ
Української держави Дмитро Дорошенко згадував, як він,
живучи на початку 1910-х років у Катеринославі, винай-
мав помешкання у будинку викладача духовної семіна¬
рії, що був секретарем Катеринославського відділу «Со¬
юза русского народа». Той, розповідав Дорошенко, «не
давав спокою моїй жінці, прохаючи, щоб вона виступила
з своєю українською деклямацією на концерті "Союза".
Звісна річ, виступати їй на концерті одіозного для всього
поступового громадянства чорносотенного "Союза" було
неможливо, і моя жінка під ріжними претекстами ухиля¬
лася від тої "чести"»35.
Аналізуючи діяльність православної церкви на укра¬
їнських теренах Російської імперії, важливо пам'ятати, що
система церковно-парафіяльних шкіл не ставила собі як
мету поширення русської мови та «русифікацію». Одне
з головних своїх завдань вона вбачала в церковній освіті
32 Алексей Громадский, «С новьім годом, дорогие Холмичи!», Холмская
Русь, Москва, 1917,8 января, № 1-2, с. 2.
33 А. К., «До Холмщьіньї», Холмская Русь, Москва, 1917, 12 февраля,
№ 6-7, с. 1.
34 О. Мильков (протоиерей), «Холмские вечера в Москве», Холмская
Русь, Москва, 1916,25 декабря, № 50-52, с. 3-4.
35 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. 1901-1914, Вінні¬
пег, Манітоба, 1949, с. 143.
77
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
своєї пастви. Передусім дітей у школах навчали основ ре¬
лігійної грамотности, молитов і православних звичаїв. По¬
ширене в історіографії переконання про русифікаторську
роль церковно-парафіяльних шкіл випускає з уваги те,
що крім русської мови в них викладали церковно-слов'ян¬
ську, і знання її вимагали набагато глибшого, аніж знання
русської. Зрештою, з русською мовою українські селяни
мали до діла рідко або й зовсім не мали, натомість церков¬
но-слов'янську вживали у молитвах і чули у богослужіннях
упродовж усього життя. Можливо, саме тому православне
духівництво не виявляло великого інтересу до дискусії
про українську мову в системі початкової освіти на україн¬
ських землях. Його більше цікавила церковно-слов'янська
мова, а не русська чи українська. З цьому погляду вельми
промовистим було ухвалене 1905 року рішення Синоду
православної церкви про україномовне видання Єванге¬
лії. Поряд із українським перекладом у книзі мала бути
церковно-слов'янська версія - окремо українською його
вирішено було не друкувати36.
На толерантність у ставленні малоросійських/укра-
їнських монархістів до української мови вказує майже
повна відсутність у православній пресі на українських
теренах Російської імперії публікацій, спрямованих про¬
ти української мови та культури. Навпаки, православне
духівництво та малоросійські монархісти визнавали, що
українська мова є питомою рисою українських земель,
мовою малоросійського/українського народу та народ¬
ної культури. Саме це пояснює велику популярність се¬
ред православних священиків і малоросійських монархіс¬
тів Шевченкового «Кобзаря»37. Українські народні пісні
36 А. В. Стародуб, «Видання українського перекладу Євангелія (1905-
1912) (за матеріалами архіву Московської синодальної друкарні)»,
Проблеми історії України XIX - поч. XX століття, випуск 6, Київ, 2003,
с. 319-344.
37 Див. розділ «Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців і
монархістів».
78
2. Національна культура та мова
домінували на концертах багатьох церковних освітніх
установ38.
Переглянувши сотні випусків «Епархиальньїх ведо-
мостей», видаваних у 1905-1917 роках на українських зем¬
лях, ми тільки в одному числі «Вольїнских епархиальньїх
ведомостей» виявили справді «русифікаторську» стат¬
тю39. Її автор нарікав на тодішню систему трирічного нав¬
чання в церковно-парафіяльних школах, яка, мовляв, не
дає дітям доброго або задовільного знання русської мови.
Учні, писав він, здебільшого чують її тільки від своїх учи¬
телів, які часто говорять з українським акцентом і з ужи¬
ванням українських слів. Навіть більше, подеколи вчителі
ведуть заняття українською мовою, бо інакше учні просто
не розуміють і не можуть сприйняти навчальний матері-
ял, а це, наголошував автор статті, ще більше ускладню¬
вало викладання русської мови, залишаючи для неї мен¬
ше шкільного часу. Тому автор закликав вести уроки ви¬
нятково русською мовою і прищеплювати дітям потяг до
читання русських книжок. Однак після цієї надрукованої
1910 року статті Російській імперії залишалося існувати
якихось кілька літ, і за цей час жодних істотних змін у по¬
ширенні русської мови серед етнічних українців статися
вже не могло.
Інакшими були настрої в середовищі світських чор¬
носотенців у Києві. 1908 року проти викладання у школах
українською мовою виступив «Клуб русских национали¬
стов», який стояв на асиміляторських прорусських пози¬
ціях40. Але ця організація не мала істотного впливу на
38 Див. також розділи «Тарас Шевченко - національний поет чорно¬
сотенців і монархістів» та «Агітація за автономію українських земель».
39 Л. Л., «Желательная постановка русского язьїка в малороссийской
церковно-приходской школе», Вольїнские епархиальние ведомости, Жи¬
томир, 1910,18 марта, № 12, с. 231-232.
40 «Программа журнала "Православная Подолия"», Православная По¬
долия. Еженедельник Подольской епархии, Каменец-Подольский, 1907,
4 марта, № 9, с. 200.
79
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
сільські відділи чорносотенних організацій, православну
церкву та шкільне викладання на українських землях.
Цілком протилежних поглядів дотримувалися монар¬
хісти і духівництво в Кам'янці-Подільському. Журнал По¬
дільської православної єпархії «Православная Подолия» в
середині 1900-х років спочатку перебував під впливом по¬
міркованої ліберально-монархічної партії «Союз 17 октя¬
бря», а пізніше перейшов на позиції чорносотенного «Со¬
юза русского народа». Опублікована 1907 року в журналі
стаття «О родном язьіке в начальной школе» доводила,
що одним із ґанджів шкільної освіти на українських зем¬
лях є викладання самою лише русською мовою, яка для
українських дітей не є рідною і яку вони не розуміють, а
це перешкоджає отриманню знань. Автор навіть назвав
ігнорування української мови в школах насильством над
українським народом41.
«Православная Подолия» також виступала за популя¬
ризацію книжок українською мовою серед українського
селянства42 і планувала видавати «для народа - на мест-
ном малорусском язьіке статьи, рассказьі и беседьі для на-
зидания и для популяризации полезньїх знаний»43. Сами¬
ми лише закликами викладати українською мовою та по¬
пуляризувати українські книги справа не обмежилася. У
другій половині вересня 1907 року з'їзд 60 представників
подільського духівництва на чолі з єпископом Парфені-
єм (Левицьким) ухвалив рішення про викладання в цер¬
ковно-парафіяльних школах українською мовою. Ухвалу
з'їзду підтримав Синод православної церкви в Петербур¬
41 А. Г., «О родном язьіке в начальной школе», Православная Подолия,
Каменед-Подольский, 1907, 25 марта, N212, с. 265-272; № 13,1 апреля,
с. 289-300.
42 В. Приходько, «О лубочной литературе», Православная Подолия, 1907,
11 февраля, № 6, с. 125-130.
43 «Программа журнала "Православная Подолия"», Православная Подо¬
лия, 1907,4 марта, № 9, с. 200.
80
2. Національна культура та мова
зі44. Втім, попри цю постанову, до викладання в школах
українською мовою не дійшло через протидію державної
адміністрації, яка не надала необхідного фінансування.
Водночас було заборонено брати кошти на запроваджен¬
ня української мови від недержавних громадських орга¬
нізацій45.
Намір використовувати українську мову та народну
культуру для просування ідей монархізму і «Союза русс¬
кого народа» реалізували на практиці газети Почаївсько-
го відділу «Союза русского народа» - «Почаевские изве¬
стия» та «Вольїнская земля». Вони регулярно публікували
українською мовою оповідання з «народного життя» й
історії боротьби українців проти поляків та євреїв46.
Ось деякі зразки цих україномовних публікацій. «Во¬
льїнская земля» на початку січня 1913 року надрукувала
оповідання «В Амерьіци» про те, як молодий український
селянин повернувся додому із заробітків в Америці й
розповів про смерть у нього на руках молодого земляка,
також заробітчанина47. У жовтні 1912 року газета надру¬
кувала оповідання «Кзпськи товарьіши та горилка» про
те, як добрий господар через поганий вплив товаришів
призвичаївся до горілки, пропив заощадження, почав за¬
йматися дрібними крадіжками, - наприклад, украв кілька
курок у німця-колоніста і продав євреєві. Зрештою, його
44 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, видан¬
ня четверте, Нью-Йорк - Мюнхен, 1967, с. 161-164.
45 «Указ св. синода на ім'я преосвященного Парфенія, єпископа по¬
дільського й брацлавського що до викладів української та молдаван¬
ської мови по церковних школах, науки української мови (граматики)
по церковно-учительських школах та пристосування підручників до
умов життя, побуту й історії місцевого краю», Рада, Київ, 1907, 20 нояб-
ря, № 261, с. 3.
46 Про історичні оповідання українською мовою у волинській періо¬
диці чорносотенців див. у розділі про історичні концепції й історичну
пропаганду чорносотенців.
47 Олександер, «В Амерьіци», Вольїнская земля, Почаев, 1913, 5 января,
№ 4, с. 2-3.
6-17-579
81
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
зловили на крадіжці срібної маленької ложки у «пана»
і посадили до в'язниці на чотири місяці. Оповідання за¬
кінчується застереженням: «Ньіхай Бог боронить усякого
хрещеного од такой бидьі. А жинка? А дитьі? Що вже и
говорить...»48.
У липні 1907 року в «Почаевских известиях» з'явило¬
ся оповідання лірника про його кума-конокрада, якого
зрештою зловили й забили на смерть, і тепер у полі є його
могила, іншим на науку49. В листопаді 1912 року «Вольїн¬
ская земля» надрукувала оповідання з народного життя
«Дид та унук». В розповіді захованого під псевдонімом
Олнксандир автора дід на власному прикладі пояснює
онукові шкоду куріння: в юності він купив у корчмі у єв¬
рея люльку, від куріння ледь не помер і врятувався тільки
тому, що кинув курити50.
«Почаевские известия» використовували українську
мову у сценках із життя, у дописах, що мали виражати
«народну мудрість» і заявляти політичну, національну,
економічну чи релігійну позицію малоросів-українців.
Почасти русською, почасти українською мовами розказа¬
но в «Почаевских известиях» про створення меморіялу на
місці битви 1651 року під Берестечком:
...Союз [русского народа. - К. Ф.] покупает могильї51 и
будет строить памятник чтобьі внуки у дедов научи¬
лись, как избавиться им от бедьі, чтобьі теперешние
Вольїняне не болтались, как дидовская онуча на все
стороньї, но по примеру славньїх козаков-дедов, обье-
48 Олександьір, «Кзпськи товарьппи та горилка», Вольїнская земля, Кре-
менец, 1912,11 октября, № 151, с. 2-3.
49 «Ваш Лирньїк. Для знакомого всим свата и кума. (Розмова почаев-
ського лирньїка)», Почаевские известия, Почаев, 1907, 1 июня, № 121,
с. 2-4.
50 Ольїксандьір, «Дид та унук», Вольїнская земля, Кременец, 1912, 8 но-
ября, № 173, с. 2-3.
51 Ідеться про викуп землі під Берестечком на полі битви для будів¬
ництва меморіялу.
82
2. Національна культура та мова
динились в один народний русский союз, чтобьі И МЬІ
подобно дедам дочикали такой счастливой години, як
вони и зашивали словами старои писни:
Ой немає лучше, ой немає краше
Як в нас на Вкраини
Тай немає жида, тай немає ляха,
Сгибла конституция52.
Газета публікувала українською мовою кореспонден¬
ції з місць і звернення сільських відділів «Союза русско¬
го народа» до свого керівництва у Почаєві. В листопаді
1906 року група чорносотенних селян у листі-подяці
священикам і ченцям із Почаєва повідомляла, що серед
навколишніх селян не знають нікого, хто б «пишов в рево-
люцию». Вони декларували свою відданість цареві, пра¬
вославній вірі та «русскому» народові й наприкінці писа¬
ли таке: «мьі просим Ваше вьісокопреподобие обьявить
в своей газети, що ни иден мужик не йшев и не пиде в
революцию. Туди йдуть: жиди, ляхи, студенти и то не
вси. Ми записуємся в СРН [Союз русского народа. -К.Ф.]
и вси мужики ньіхай записуются, бо в цему идно наше
спасенне»53. У грудні того ж року член «Союза русского
народа» Іван Кінах оповідав у листі під назвою «Наскиль-
ко жиди и поляки ни ради нашим Союзам» про те, як
місцевий польський поміщик марно намагався умовити
селян обрати його в Державну думу та відрадити їх від
вступу в «Союз русского народа». Щоб покарати селян за
приєднання до чорносотенців, поміщик відмовився про¬
давати деревину їм і продав її «заграничному жиду». Кі¬
нах нарікає також, що торговець-єврей у Горохові відмо¬
вився продавати йому товар тільки через те, що він член
52 «Не унимаются жидьі», Почаевские известия, Почаев, 1909, 23 мая,
№ 763, с. 2.
53 «Ньі знайшли ми ни одного революционера мьіж мужиками», По¬
чаевские известия, Почаев, 1906, 26 ноября, № 68, с. 2.
6*
83
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
«Союза русского народа»54. Окрім іншого, ці дописи, ав¬
тори яких прагнули якнайточніше відтворити реальну
картину спілкування, показують, що волинські євреї во¬
ліли в розмовах з українськими селянами послугуватися
не русською, а українською мовою. Принаймні, отой єв¬
рейський торговець, що відмовився від оборудки з селя-
нином-чорносотенцем, говорив саме по-українськи.
Особлива роль належала зразкам фольклору і тво¬
рам українських поетів. «Почаевские известия» (де Тара¬
са Шевченка назвали найвідомішим «малороссийским
стихотворцем»55) і «Вольїнская земля» охоче цитували
«Кобзар», добираючи українські тексти з огляду на їхню
антиєврейську й антипольську спрямованість. Окрім
Шевченка, чорносотенні газети друкували по-україн¬
ськи вірші православних священиків (приміром, Георгія
Тиховського56), виступали тут і світські монархісти, як-
от учитель М. Вознюк57, наслідувач Шевченкових поезій
«робітник-малорос» Н. Ворон58 чи автор, захований під
криптонімом В. Н-ч59. Друкували тут, звісно, і руссько-
мовні вірші. Україномовні автори «Почаевских известий»
писали про національні та релігійні утиски, що їх укра¬
їнці зазнавали від «інородців», про вірність російському
54 Член Ляшкивского союза Йван Андреев Кинах, «Наскилько жидьі
и поляки ньі радьі нашим Союзам», Почаевские известия, Почаев, 1906,
18 декабря, № 93, с. 2-3.
55 «Тарас Шевченко. Самьій знаменитий малороссийский стихотво-
рец», Почаевские известия, Почаев, 1909, 26 мая, № 764, с. 2. Ставленню
малоросійських монархістів і чорносотенців до Тараса Шевченка при-
сячено окремий розділ.
56 Г. А. Тиховский, «Не весели думки», Почаевские известия, Почаев,
1909, 27 мая, № 765, с. 3-4.
57 Учитель М. Вознюк, «Мужицька доля», Вольїнская земля, Кременец,
1912,12 ноября, № 175, с. 1-2.
58 «Реве та стогне жид проклятий», Вольїнская земля, Кременец, 1912,
27 июля, № 94, с. 2-3.
59 В. Н-ч, «На Козацкие могили под Берестечком (К 26 августа 1912 г.)»,
Вольїнская земля, Кременец, 1912, 7 июня, № 78, с. 1-2.
84
2. Національна культура та мова
цареві, славне козацьке минуле, про те, як українці боро¬
лися за православну віру та яких жертв їм це коштувало.
Темою віршів могла бути чиста лірика, романтичні по¬
чуття і релігія.
Україномовний автор М. Вівторок присвятив вірша,
оприлюдненого у «Вольїнской земле», чотирьом лідерам
«Союза русского народа»:
Чотири людьіньї мьі маємо ньіни,
Одважньї чотьіри всего,
Таких депутатив у наший краини
Мата нам Богом дано.
Радием сердечно, радием без краю
И знаєм за кого и що:
Боротись умиют чотири герой -
Орда им ворожа - нищо!
Лицарство лиця не ховає,
Вони як герой идут:
Арда ливокрнла борцив не злякає -
Нехай ливокрнли гудуть!
Арава крикливих не спинить героив:
Дух правди не можна спинить;
Образи и крики им вьщаньї в бой,
Дума их за правду горить.
Уста ворогив скажениют,
Мордує их правда свята -
Им стежка пряма не пид силу:
Порок на вси боки зверта...
О, велетень, Марков завзятий,
Шульгин, Замнсловский и ти,
Лукавим страшний Пуришкевич.
Изнову ви мусите йти
На бий кривавий, та славний,
За правду, за виру стоять
И словом могутним и чесним
Отважно наш люд защнщать60.
60 М. Вивторок, «Селянин Луцкого повиту. Борцям депутатам», Вольїн¬
ская земля, Кременец, 1912, 22 ноября, № 182, с. 4.
85
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
В листопаді 1906 року «Почаевские известия» надру¬
кували такий вірш:
Хто це писемко прочитає.
Вин его пойме.
Жидив, ляхив нех не питає
И за нами нехай йде.
Мьі-ж вси свого Цара любим,
И закон Его святий несем,
Всих врагив Его погубим,
И цю гарну письню запоєм:
Слався, слався, наш Русский Царь,
Данньїй нам Богом Царь Государь!61
Ще один вірш, надрукований у листопаді 1906 року в
«Почаевских известиях», закликав вступати у «Союз рус¬
ского народа», щоб мати щастя:
Ой, не гайте
Часу дорогого,
Твердо станьте
За Царя риднего!
Браття, бачте, вороженьки,
Готовлять нам трастя,
Ой тремайтесь за рученьки -
В Союзи нам щастя.
Дзнь розсие тучи,
Пронесеця лихо,
Русь Союз могучий
Прославе во вики62.
Дописи українською мовою газети почаївських чорно¬
сотенців публікували аж до початку Першої світової війни.
Ще 23 червня 1914 року в «Вольїнской земле» оприлюд¬
нено лист «До козакив Кубаньского Коша от Таманьской
Громади» із закликом пожертвувати гроші на будівниц-
61 «Ньі знайшли мьі ни одного революционера мьіж мужиками», Поча¬
евские известия, Почаев, 1906, 26 ноября, № 68, с. 2.
62 «Ой не гайте часу дорогого...», Почаевские известия, Почаев, 1906,
24 ноября, № 67, с. 2.
86
2. Національна культура та мова
тво «Храму-Пам'ятника» на полі битви під Берестечком.
Його написали казаки Таманського полку, які перебували
на службі в іранському місті Мешхед63. Особливий статус
україномовного листа наголошувало редакційне повідом¬
лення про те, що його опубліковано українською мовою
в офіційному друкованому органі Кубанського казачого
війська - «Кубанском казачьем вестнике»64.
Аби підсилити «малоросійську» ідентичність членів
«Союза русского народа» і переконати читачів газети, що
вона є для українців/малоросів «своєю», національною,
почаївські чорносотенці так само послідовно і цілеспря¬
мовано, як і українську мову, використовували у своїй ді¬
яльності й інші елементи української культури.
«Почаевские известия» у № 718 за 1909 рік вмістили
зображення української селянської оселі, підписавши
його «Ридня хата»65. Кількома числами раніше, в № 714,
було надруковано ілюстровану таблицю, де разом із зо¬
браженнями представників слов'янських народів - по¬
ляком, чехом, білорусом і великоросом - на першому
63 Разом із листом кубанські козаки з Мешхеда пересилали на будів¬
ництво зібрані між собою 10 руб. («До козакив Кубаньского Коша от
Таманьской Громади», Вольїнская земля, Почаев, 1914, 23 июня, № 120,
с. 1; див. також «Сообщение о пожертвовании 10 рублей на строитель-
ство храма-памятника на поле битвьі под Берестечко кубанскими ко¬
заками Таманского полка в Мешхеде», там само.)
64 У 23-му числі «Кубанского казачьего вестника» від 8 червня 1914 року.
Лист кубанських козаків починався з такого звернення: «Хлопци! Ка¬
жеться з вас кажний прочитав уже в "Кубанскому Казачему Вістнику"
про "Берестечко", те місце, де колись, дуже давно, погибло тридцать
тьісяч нашіх рідніх предків Запорожских козаків, котрі бились з триста
тисячами поляцкоі сили, спасая нашу православну віру і своіх братів
і сестер від гоненія невірних ляхів». Він також містив таке звернення:
«Не вірьте, хлопці, всякім обманам врагів, бо вони прельщають русскіх
легковірів, іспортившихся людей (хочь може і не всіх), а держіться крі-
пко духу нашіх предків запорожців, і тоді будуть благодарить вас ваші
нащадки, що ви не занапастили дідівскоі слави і вірні своєму Царю
і Родині» («До козакив Кубаньского Коша от Таманьской Громади»,
Вольїнская земля, Почаев, 1914, 23 июня, № 120, с. 1).
65 Почаевские известия, Почаев, 1909, № 718, с. 4.
87
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
місці був «малорос» в українських строях66. Читачі «По¬
чаевских известий» також могли побачити, як виглядав
український козак, одяг якого склав основу українського
національного вбрання. Як мала виглядати українка-ма-
лоросіянка, вони могли побачити у № 791 за той-таки
1909 рік67.
Зображення елементів народної культури були
складником оформлення титульних сторінок газет По-
чаївського відділу «Союза русского народа». Наприклад:
селяни - чоловіки, жінки, діти в українських народних
строях - зібралися біля хати на читання газети. Вдалині
за хатою - Почаївська лавра, перед якою священики та
монахи йдуть хресною ходою68.
Традиційне, тобто українське народне вбрання було
обов'язковим одягом селян - членів «Союза русского на¬
рода» - під час авдієнцій у Ніколая II69. На прийнятті в
царя лідер почаївських чорносотенців архімандрит Віта¬
лій (Максименко) вручив спадкоємцеві престолу цареви¬
чу Алєксєю домоткану білу вовняну свитку і таку саму
шапку70. Традиційні «сіряки», в які вбрані делегати до
царя від «Союза русского народа» на Волині, добре видно
66 «Славянские народьі. Таблица», Почаевские известия, Почаев, 1909,
17 марта, № 714, с. 2.
67 «Малоросиянка (портрет)», Почаевские известия, Почаев, 1909, № 791,
с. 3.
68 Почаевские известия, Почаев, 1906, 2 сентября, № 2, с. 1.
69 Знаний лідер чорносотенців Васілій Шульґін так описував пред¬
ставників волинського селянства на авдієнції у Ніколая II: «Направо
от владьїки - около двадцати "свиток". Настоящие вольїнские свитки,
темно-коричневьіе и светло-серьіе, обшитьіе красной тесьмой. Они
пришли сюда, во дворец, точно такими же, какими ходят в свою цер-
ковь в воскресенье...» (В. В. Шульгин, Дни, Москва, 1990; Ьйр://іЬе1іЬ.
ги/Ьоокз/ зЬи1§іп_уазі1іу/ сіпі-геасі-ІЗ.ЬітІ)
70 Архиепископ Виталий (Максименко), Мотиви моей жизни. Из воспо-
минаний о проииом, Ноіу Тгіпііу Мопазіегу, |огсіапуі11е, 1955 (Ьіїр://
\у\у\у.гиззіап-іпок.ог§/ Ьоокз/ тоііуу.ЬітІ).
88
2. Національна культура та мова
на світлині у № 716 «Почаевских известий» за 1909 рік71.
На святкуванні в 1909 році 200-річчя Полтавської битви
керівники «Союза» теж вимагали, щоб його «малоросій¬
ські» члени саме так і були вбрані.
Православна церква та «Союз русского народа» вба¬
чали добрий засіб для поширення своїх національних і
релігійних ідей у такому відомому елементі української
національної культури, як кобзарство. Розповідаючи про
урочисті поминальні богослужіння на полі битви під Бе¬
рестечком у травні 1909 року, єпископ кременецький Ни-
кон (Безсонов) і архімандрит Почаївської лаври Віталій
(Максименко) звернули увагу на те, яке враження спра¬
вив на паломників спів кобзаря на Козацьких могилах:
...Те, которьіе уже успели побьівать у гроба [укра¬
їнських козаків. - К. Ф,], слушали вольїнских учите-
лей-кобзарей. Вот собрался кружок вокруг слепого ста¬
рика с кобзой. Старик поет:
Тай ньі було краще,
Тай ньі було луче
Як за батькив на Вольїни,
Вьїкурили жида
Вьітурили ляха,
Згинула уния.
Протерши свой слепьіе глаза дед вьіпрямился и с го-
речью спросил: а де ж цей дедовский труд теперь з!
зх! Вьі, козаки. Потом, поникши головою и, перебирая
струнами, запел вновь:
Тай ньімае гирше
Тай ньімае тяжче
Як в нас на Вольїни
Росплодьшось жида
Понализло ляха
Знов хотят унии.
71 «Посланцьі вольїнского народа у царя», Почаевские известия, Почаев,
1909,19 марта, № 716, с. 1.
89
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Собравшиеся слушатели начали между собою разго-
вор: «атож воно хиба й ньі правда, що собрались в
Думи якись паньї и октябриста, та хочуть повьірнуга
на старе право, як було за польской конституции. Царя
самодержавного не признають; Православную веру
сравняли с жидовской и польской. А с нас тилько жа-
лованья получают, а помощи аж ни жаднои»72.
Тут навіть не надто важливо, чи справді саме так спі¬
вали кобзарі під Берестечком у травні 1909 року (текст
пісні - це поправлений під «злобу дня» уривок із вертепу
XVIII століття), і чи справді слухачі саме так відгукнулися
на їхній спів. Набагато істотнішим є те, що видавці газе¬
ти і лідери волинських чорносотенців у своїй оповіді по¬
требували традиційного для української народної куль¬
тури образу кобзаря і намагалися у такий спосіб донести
до українських селян свої ідеї. Якщо котрийсь із кобзарів
справді співав під Берестечком таку пісню, то це означає
його пряму ідеологічну взаємодію із «Союзом русского
народа».
Аналізуючи історичні джерела, важливо звертати
увагу не тільки на інформацію, яку вони повідомляють,
а й на те, яких тем вони не торкаються. На сторінках ви¬
дань Почаївського відділу «Союза русского народа», Во¬
линської, Подільської та Холмської православних кон-
систорій немає жодного прикладу пропаганди етнічно
русської, себто «великоросійської», народної культури.
Немає тут опису русських народних звичаїв, жанрових
етнографічних замальовок чи оповідань із селянського
або міщанського побуту. Натомість чорносотенна преса
в Почаєві знайомила читачів з українськими народни¬
ми думами, піснями українською мовою, зображеннями
українських народних строїв і етнографічними замальов¬
72 Никон (Бессонов), Виталий (Максименко), «На козацких могилах
под Пляшевой», Почаевские известия, Почаев, 1909,5 июня, № 772-773,
с. 3-4.
90
2. Національна культура та мова
ками українського села. Не публікували ці видання для
«простого» народу й ілюстрацій із великоросійськими
етнографічними типами - за винятком хіба що згаданої
ілюстрованої таблиці у 714-му числі «Почаевских изве-
стий», але й тут портрет великороса в народному вбранні,
вміщений поряд із зображеннями представників інших
слов'янських народів, серед них і малороса, радите сприяв
самоідентифікації етнічних українців як окремого наро¬
ду, не тотожного з русськими.
Інакшою була політика газети «Двуглавьій орел» - ви¬
дання однойменної праворадикальної молодіжної монар¬
хістської організації в Києві. Зміст її публікацій виказував
орієнтацію переважно на міських мешканців і освічену
частину населення, а не селянство та малоосвічене міщан¬
ство. «Позитивні» персонажі антисемітських і політичних
карикатур, що боролися з ворогами або страждали від єв¬
рейського, чи пак «жидовского», засилля, були переважно
вбрані в русський народний одяг - кокошники, сарафани
тощо. Українські народні строї на сторінках «Двуглавого
орла» траплялися рідше і могли поєднуватися з русськи¬
ми на одній карикатурі.
Є приклади толерантного ставлення до української
культури та мови з боку не тільки чорносотенців і пра¬
вославної церкви, а й представників інших течій монар¬
хістського руху. Принаймні в деякі періоди позитивно до
використання української мови ставився лідер центрист¬
ської ліберально-монархічної партії «Союз 17 октября»
Михайло Родзянко. У1905 році Катеринославська губерн¬
ська земська управа, яку він очолював, ухвалила надруку¬
вати українською мовою царський маніфест від 17 жовтня
про дарування підданцям політичних свобод73. Таке рі¬
шення не було випадковим - Михайло Родзянко належав
до відомого українського козацько-старшинського роду74
73 Олександер Лотоцький, Сторінки минулого, частина III, Видання
Української православної церкви в СІЛА, 1966, с. 71-82.
74 Енциклопедія історії України, т. 9, Київ, 2012, с. 252-253.
91
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
й у своїх біографічних анкетах у графі народність за рід¬
ною мовою він вказував, що є малоросом75. Окрім мані¬
фесту, Катеринославське земство видало українською
мовою «збірку народних пісень, брошуру про холеру та
пастирський лист місцевого архієрея»76.
Про позитивне сприйняття українського національ¬
ного дискурсу в середовищі октябристів свідчить також
інформація газети українських поступовців «Рада». Вона
повідомила77, що керівники «Союза 17 октября» в Полта¬
ві на партійних зборах у листопаді 1906 року заявили про
визнання права українців на «культурне з'ясування себе
("самоопредЬленіе") у широкому розумінні сього слова»,
а також запевнили, що виступають на захист національ¬
них прав українців, за свободу української мови та проти
національного гноблення.
Одним із чільних полтавських октябристів був голова
Полтавського губернського земства Федір Лизогуб - ві¬
домий меценат української культури, який фінансував
видання творів Івана Котляревського, долучався до спо¬
рудження пам'ятника йому в Полтаві та матеріяльно
підтримував школу художнього промислу в Миргороді,
яку очолював відомий український художник, ілюстра¬
тор «Кобзаря» Опанас Сластіон78. На тих зборах Лизогуб
сказав, «що сам він завжди був проти політичної авто¬
номії України, бо признавав, що по теперішніх часах се
неможливо, але за свободу української мови він завжди
стояв»79.1918 року Федір Лизогуб став прем'єр-міністром
1 міністром внутрішніх справ Української держави геть¬
мана Павла Скоропадського.
75 Хронос. Всемирная история в интернете. Биографический указатель;
ЬіІр://\у\у\у.Ьгопо.ги/Ьіо§га£/Ьіо_г/госІ2апко.рЬр
76 Олександер Лотоцький, Сторінки минулого, с. 73.
77 «Національне питання у полтавських октябристів», Рада, 1906,
2 грудня (декабря), № 68, с. 2-3.
78 Енциклопедія історії України, т. 6, Київ, 2009, с. 141.
79 «Національне питання у полтавських октябристів», Рада, 1906,
2 грудня (декабря), № 68, с. 3.
92
2. Національна культура та мова
Українська мова й українська народна культура
були важливими складниками національної, політичної
та культурної активности малоросійського/українсько¬
го монархістського і чорносотенного руху. Повсякденне
побутування їх у такій ролі сприяло зміцненню масової
національної самоідентифікації етнічних українців. Вда¬
ючись у своїй діяльності до української мови та елементів
культури, малоросійські/українські монархісти демон¬
стрували свою приналежність до українського національ¬
ного дискурсу та національного руху українців. А зав¬
дяки масовості їхніх видань і численності прихильників
чорносотенці могли прислужитися в утвердженні серед
селянства українського національної ідентичности навіть
більше, ніж революційний та прогресивно-демократич¬
ний напрями українського руху.
Розділ З
Тарас Шевченко - національний поет
чорносотенців і монархістів
Ставлення до Тараса Шевченка та його творчости
було одним із найважливіших маркерів приналеж-
ности етнічних українців Російської імперії до укра¬
їнського національного дискурсу. В середовищі монар¬
хістських організацій, політичних партій і православного
духівництва на українських землях багато хто декларував
своє позитивне ставлення до Шевченка аж до схиляння
перед ним. Тарас Шевченко був для них «народним» і на¬
ціональним поетом та символом.
Всупереч поширеній думці про радикальний антаго¬
нізм між імперським монархізмом і Шевченковою твор¬
чістю, переважна більшість монархістів Російської імпе¬
рії і передусім малоросійські/українські монархісти до
1910-х років не перешкоджали зростанню популярности
поета і могли активно використовувати його твори задля
власної мети. Якщо вилучити з «Кобзаря» все незручне
для царської влади, він чудово надавався для антиполь-
ської та антиєврейської агітації.
Крім того, у Шевченковому доробку було багато лі¬
ричних і романтичних віршів, дедалі популярніших зав¬
дяки їхній художній цінності, а також інтересові в Росій¬
ській імперії до народництва та «народних джерел». Ви¬
дання «Кобзаря» українською та русською мовами мали
в Російській імперії високий суспільний попит і були ко¬
мерційно вигідними.
95
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Імперська влада та монархісти до 1910-х років вико¬
ристовували Шевченкову поезію так само вибірково, як
згодом, у 1920-1980-х роках, її використовувала радянська
влада, яка приховувала антирусські твори та висловлю¬
вання, а натомість популяризувала вірші та поеми, де
поет припускався вільнодумства щодо церковних догма¬
тів або картав царизм, католицизм, уніятство та гноблен¬
ня, якого зазнавали українці від поміщиків, панів і поль¬
ської шляхти, але, ясна річ, не «москалів».
Такого самого інструменталістського підходу до Шев-
ченкової поезії дотримувалися і влада, і лідери монархістів
Російської імперії. З «біблії» українського національного
відродження царська цензура вилучила всі антирусські,
антицерковні й антицарські вислови. Зате, наприклад, від
1860-х років дозволено було публікувати без купюр поему
«Гайдамаки», в якій описано вкрай жорстоке, безжальне
та поголовне знищення українськими повстанцями поль¬
ської шляхти, ксьондзів, євреїв і греко-католиків, разом із
жінками та дітьми (проте, зауважмо, без закликів усе це
повторити).
Цензурне схвалення масових видань «Гайдамаків» -
одного з найрізкіших і найрадикальніших Шевченко-
вих творів, явно дисонує з жорсткою цензурою царської
влади щодо решти його поезій. До другої половини
1900-х років російська цензура здебільшого дозволяла
тільки ліричні та романтичні твори Шевченка, ретель¬
но вилучаючи соціяльні та національні мотиви. Можна
припустити, що дозвіл публікувати поему «Гайдамаки»
без вилучень зумовлювала потужна пропагандистська
кампанія проти польського національного руху під час
і після польського національно-визвольного повстання
1863-1864 років. Радикальна антипольська й антикато-
лицька спрямованість «Гайдамаків» була якщо не ціл¬
ковито суголосна із загальноімперським антипольським
трендом, то принаймні впливала на масову свідомість у
цьому самому напрямку.
96
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Певна річ, значення «Гайдамаків» для антикатолиць-
кої пропаганди добре розуміли як учасники українсько¬
го руху, так і православне духівництво. Під цим оглядом
доволі промовистим є спогад учасника українського руху
в Російській імперії Василя Дмитріюка про розмову з гре-
ко-католицьким священиком Ярославом Кекішем, яку він
мав у 1915 році в селі Гологори під Золочевом у Східній
Галичині, де він опинився як офіцер російської армії і вій¬
ськовий лікар. Випускник Холмської православної духов¬
ної семінарії Дмитріюк у 1905-1908 роках служив дяком у
архієрейській церкві лідера монархістів на Холмщині та
члена Ради чорносотенного «Всероссийского националь-
ного союза» єпископа Люблінського і вікарія Холмської
та Варшавської єпархій Євлогія (Ґеоргієвського). Відпо¬
відаючи на репліку свого співрозмовника про бажаність
переходу всіх українців у греко-католицьку церкву, щоб
об'єднати націю, Дмитріюк зауважив, що теоретично це
ідея добра, але на практиці малоймовірна, - і підкріпив
свою позицію посиланням на те, що українців Російської
імперії виховано на антикатолицьких Шевченкових «Гай¬
дамаках» і Гоголевому «Тарасі Бульбі»1.
1885 року з дозволу царської цензури вийшло най-
відоміше видання «Гайдамаків» - розкішний альбом з
ілюстраціями Опанаса Сластіона. За великим рахунком,
ці малюнки не згірш від самої Шевченкової поеми по¬
сприяли тому, що в масовій свідомості українців пам'ять
про Коліївщину закарбувалася в образі кривавого релі¬
гійного конфлікту православ'я з католицизмом, а також
жорстокої міжнаціональної сутички українців із їхніми
ворогами - поляками і частиною євреїв, яка з ними спів¬
працювала.
Разючі Сластіонові ілюстрації не могли не справити
особливо потужного візуального впливу саме в тогочас¬
1 Василь Дмитріюк, Дорогами війни і миру. Спомини з додатком матері¬
алів до історії сім'ї, Київ [?], 2012, с. 9,39.
7-17-579
97
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
ній Російській імперії, де більшість етнічних українців
була неписьменною або малописьменною і самостійно
прочитати твір не могла. Малюнки досить раз побачи¬
ти, щоб запам'ятати. Апогеєм альбому було зображення
жорстокого бою та різанини жінок і дітей на центральній
площі в Умані. Не менше вражало зображення нічного
похорону - художник відтворив сцену, де ватажок гай¬
дамаків Ґонта потай ховає синів, яких власноруч убив, бо
їхня мати перехрестила їх на католиків.
Гостроти у сприйнятті поеми й ілюстрацій до неї до¬
давало те, що у масовій свідомості перехід із православ'я
в католицтво означав не лише зміну релігії, але й відмо¬
ву від української національности на користь польської.
Тому образ «Гайдамаків» став одним із наріжних в укра¬
їнському національному русі та національному дискурсі
наприкінці XIX - на початку XX століття. Багато в чому
саме Шевченковій поемі й Сластіоновим ілюстраціям зав¬
дячуємо тим, що самоназва «гайдамаки» набула великої
популярности в армії незалежної України у 1918-1920
роках. Попри те, що власне гайдамацький рух в історії
України XVIII століття був відносно коротким і регіональ¬
ним явищем.
Історико-патріотичний дух Шевченкових творів від¬
лунював і в початковому проекті пам'ятника Богданові
Хмельницькому, встановленого у Києві в 1888 році. Його
було створено завдяки ініціятиві засновників української
історичної школи Миколи Костомарова та Михайла Мак¬
симовича, але також зусиллями опонента українофілів
Михайла Юзефовича, який очолив комітет, створений
для спорудження монументу. Скульптор Михайло Мі-
кешин спершу зобразив гетьмана на коні в момент сим¬
волічного вбивства - вершник скидав зі скелі польського
шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта. Під скелею мали си¬
діти малорос, червонорос, тобто галицький українець, бі¬
лорус і великорос, слухаючи пісню сліпого кобзаря.
98
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Мікешин знав поета особисто, ілюстрував його твори,
зокрема і «Гайдамаків», і вплив Шевченкової творчости
на його початковий задум був очевидним. Не випадкови¬
ми були й намагання скульптора включити Тараса Шев¬
ченка поряд із Миколою Гоголем у скульптурну групу
найважливіших постатей російської історії на пам'ятнику
«Тисячоліття Росії» у Новгороді, над яким він працював у
1880-х роках. Тож якби імператор Алєксандр II, який не
дав на це згоди, вирішив інакше, і постать Тараса Шев¬
ченка було б допущено туди поруч із Миколою Гоголем,
нині, цілком можливо, про національно-культурну при¬
належність літературної спадщини головного україн¬
ського класика (добрячу частину якої, як і у випадку з Го¬
голем, було створено поза межами України) теж точилися
б російсько-українські суперечки. Присутність поета у
скульптурній композиції одного з головних офіціозних
пам'ятників Російської імперії, який візуально закріпляв
пантеон її чільних історичних діячів, для сучасного ро¬
сійського публічного сприйняття Тараса Шевченка могла
значити набагато більше, ніж реальний зміст його твор¬
чости.
У розпалі антипольської істерії в російському суспіль¬
стві у 1860-1870-х роках державна адміністрація та цен¬
зура вочевидь ігнорували висловлений у «Гайдамаках»
протест проти станового гноблення та виразний укра¬
їнський національний характер твору. Злам у ставленні
імперської влади до «Гайдамаків» наступив, либонь, у
1880-1890-х роках, коли польсько-російські відносини по¬
ступово знормалізувалися. Потужний вплив Шевченко¬
вої поеми на масову свідомість не міг не занепокоїти тих
представників державної адміністрації Російської імперії,
що були зацікавлені згладити міжнаціональні та міжрелі¬
гійні суперечності. Хоча публікування «Гайдамаків» і на¬
далі не забороняли й цензура нічого з поеми не вилучала,
царська влада почала вживати заходів на зниження попу-
7*
99
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
лярности поеми та згладження радикалізму її впливу на
читачів2.
Поема «Гайдамаки» не була одиноким Шевченковим
твором, просякнутим ненавистю до поляків. Можна ще
згадати вірші «Варнак», «Тарасова ніч» та інші. Росій¬
ських монархістів і згодом чорносотенців цілком влаш-
товув Шевченко, який говорив про запродану «ляхам» і
«жидам» віру:
Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись.
Виростають нехрещені
Козацькії діти,
Кохаються невінчані,
Без попа ховають,
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніяти
Налітають - нема кому
Порадоньки дати.
(«Тарасова ніч»),
чи про «клятого» «жидюгу», що «дрижить, ізігнувшись»,
рахуючи гроші («Гайдамаки»), а чи про те, як православні
2 Ще у лютому 1881 року Петербурзький цензурний комітет уважав,
що поема «Гайдамаки», «в которой воспеваются битвьі казаков под
предводительством Железняка и Галайдьі с ляхами», не суперечить
«по содержанию и по форме цензурньїм правилам». Та вже у листо¬
паді 1882 року той-таки Петербурзький цензурний комітет визнав не¬
годящим «для народного чтегіия» рукопис Миколи Сумцова «Чтение
для народа. Випуск 2. Т. Г. Шевченко» і заборонив його зокрема через
«краткое изложение позмьі "Гайдамаки" крайнє возбуждающего ха-
рактера, по изображаемому в ней полному разгулу ненависти и злобьі
между поляками, євреями и украинцами, что нельзя признать умест-
ньім в настоящее время, ввиду недавних еврейских погромов» (Тарас
Шевченко і царська цензура. Збірник документів, упорядник Іван Кова¬
льов, Київ, 2015, с. 22, ЗО).
100
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
козаки безжально винищують «панів», «католиків», «уні-
ятів» і «жидів»:
Всі полягли, всі покотом;
Ні душі живої
Шляхетської й жидівської.
(«Гайдамаки»),
аж до вбивства православним українським козаком влас¬
них дітей, похрещених у католицькому обряді.
Після появи у 1905 році політичного монархістського
руху, монархісти й чорносотенці, згуртовані в організаці¬
ях на кшталт «Союз русского народа» чи «Союз Михайла
Архангела», за бажання могли угледіти пряму історичну
паралель між своєю боротьбою з поляками, католицтвом
і євреями та повстанням гайдамаків, яких надихав закли¬
ком до Михаїла Архангела «благочинний» у сцені освя¬
чення ножів у «Гайдамаках»:
«Не плачте, братія: за нас
І душі праведних, і сила
Архістратига Михаїла.
Не за горами кари час.
Молітесь, братія!»
А один із лідерів «Союза русского народа» і засновник
«Союза Михайла Архангела» Владімір Пурішкевіч навіть
заявив з трибуни Державної думи, що «Тарас Шевченко
во многих смислах являлся лицом, которое разделяло
наши политические воззрения». На доказ свого тверджен¬
ня він навів уривок із поеми «Відьма», у якому безумна,
міркуючи, що робити зі своїми дітьми, називає одну з
можливостей - продати «жидові на кров». Це, на думку
лідера чорносотенців Пурішкевіча, доводило, що поет Та¬
рас Шевченко торкався питання про ритуальні вбивства3.
Схожої позиції дотримувався й автор статті «Шевченко и
3 Стенографический отчет. Государственная дума. Четвертий созив, сес-
сия II, часть II, заседание 43,26 февраля 1914 г., колонки 1203-1205.
101
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
єврей», опублікованої 1914 року у катеринославській газе¬
ті «Русская правда». Шевченко, писав він, «неоднократно
упоминает в своем "Кобзаре" о євреях или, вьіражаясь его
язьїком, о "жидах". И везде с зтим словом "жид" у него со-
единяется какое-то особенно жгучее чувство ненависти»4.
Якщо вилучити антицарські й антирусські складни¬
ки поглядів Шевченка, його антипольські й антиєврей-
ські висловлювання були для православного духівництва,
імперського чиновництва та промонархічної інтелігенції
цілком прийнятні. Більшість цього середовища на укра¬
їнських землях на початку XX століття становили місцеві
уродженці, тож зміст «Кобзаря» був для них близьким і
зрозумілим. Починаючи від 1905 року, чорносотенці та
православна церква почали активно і масштабно засто¬
совувати ці історичні концепції в агітації серед україн¬
ського селянства та міщанства. І те, що на хвилі російської
революції 1905-1907 років антимонархічний і антиімпер-
ський рух охопив багатьох поляків та євреїв, ще більше
зміцнювало антипольські та антиєврейські настрої чор¬
носотенців.
До 1910-х років малоросійські/ українські монархісти
не вагалися заявляти про себе як про шанувальників
творчости Тараса Шевченка і часто сприяли його попу¬
ляризації. Тому немає ніякої суперечности, наприклад,
у тому, що після 1905 року на Волині серед селян розхо¬
дилося дедалі більше примірників «Кобзаря», а водночас
бурхливо зростав чорносотенний рух5. Міністерство на¬
родної освіти дозволило поширювати русські переклади
романтичних поезій Шевченка у бібліотеках «нижчих»
4 Г. С., «Шевченко и єврей», Русская правда, 1914, Екатеринослав,
26 лютого, № 2130, с. 2.
5 А. Антончик, «Авенір Коломиєць з Бережниці та його оточення»,
Західне Полісся: історія та культура, вип. III, Матеріали краєзнавчих кон¬
ференцій, присвячених 35-річчю Сарненського історико-етнографінного му¬
зею до 100-річчя від дня народження письменника Бориса Шведа, Рівне, 2009,
с. 134-144.
102
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
навчальних закладів і в безкоштовних народних бібліо¬
теках. Передмови до цих публікацій призвичаювали чи¬
тачів сприймати Тараса Шевченка як «позта Украиньї»,
«украинского позта», - як-от у московському виданні
1900 року, в передньому слові до якого популяризатор і
перекладач «Кобзаря» Іван Бєлоусов назвав Тараса Шев¬
ченка «певцом украиньї» та «знаменитим украинским
позтом»6. У передмові до іншого «народного» видання
було сказано, що «содержанием произведений Шевченко
служило крестьянство Украйни в его пропілом и настоя-
щем»7. Читати Шевченкові вірші було дозволено й солда¬
там в армії.
1901 року у вигляді безплатного додатка до «Вестника
казачьих войск» вийшла у світ книжка Владіміра Краніх-
фельда «Т. Г. Шевченко, певец Украиньї и Запорожья». З
неї читачі могли довідатися, що Тарас Шевченко був «на¬
ціональним пророком», змалку був гнобленим і зазнав від
царської влади кари за свої переконання. Уривки віршів
у книжці подано було українською мовою, серед проци¬
тованих поезій були й такі, що мали антирусську спрямо¬
ваність8.
«Найпопулярнішим письменником» Малоросії наз¬
вав Тараса Шевченка почесний голова вологодського «Со¬
юза русского народа», член «Совета Русского собрания»
у 1911-1912 роках, член Державної ради від Святійшого
6 Т. Г. Шевченко, Кобзарь в переводе русских писателей. С биографиче-
ским очерком и портретом, под редакцией И. А. Белоусова. Издание
книгопродавца В. Клюкина, Москва, 1900, с. З, 21.
7 Т. Шевченко, Песни и думи Кобзаря. Сборник стихотворений в пере¬
воде И. Белоусова, И. Бидикова, В. Гиляровского, А. Коринфского,
Л. Мея, А. Плещеева, В. Соболева. Н. Гербеля и др. Допущено Ученьїм
комитетом Министерства народного просвещения в учебньїх библио-
теках низших учебньїх заведений и в бесплатньїх народних библиоте-
ках и читальнях. Одобрено Главньїм штабом к обращению в войсках.
Издание 4-е книгопродавца М. В. Клюкина. Москва, 1903.
8 Тарас Шевченко і царська цензура. Збірник документів, упорядник Іван
Ковальов, Київ: Критика, 2015, с. 184.
103
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
синоду архієпископ вологодський Нікон (Рождєствєн-
ський)9. Популярність Шевченка серед українських/
малоросійських монархістів визнавали «Вольшские епар¬
хиальньїе ведомости», що були підконтрольні лідерові
«Союза русского народа» на Волині архієпископові Анто-
нію (Храповіцькому). На сторінках цього видання можна
було прочитати, що «интеллигентное общество Западно-
го края», зокрема і православне духівництво, вважало Та¬
раса Шевченка «лучшим вьіразителем позтических дум и
крестьянских настроєний малороссийских губерний»10.
1912 року в агітаційній чорносотенній брошурі про депу¬
татів - «русских националистов» III Державної думи, було
сказано, що «"националистьі" одинаково гордятся» Тара¬
сом Шевченком поряд із Пушкіним, Нєкрасовим, Коль¬
цовим і Гоголем11.
Один зі знаних монархістів на українських землях
Яків Демченко 1910 року видав брошуру на захист Тараса
Шевченка від нападів деяких монархістів. Шевченко по¬
стає у ній як «государственник», «более сознательньїй и
убежденньїй чем его хулители», який «рекомендует для
славян полное политическое единение». Під цим гаслом,
уважав Демченко, могло підписатися «любое истинно
русское правительство»12. Захищаючи Шевченка, він захо¬
див так далеко, що відсторонено пояснював вільнодумні
релігійні висловлювання поета і виправдовував його ан-
тирусську позицію. Тарас Шевченко, заявляв Демченко,
«не мог равнодушно смотреть на предательство Москвьі,
поделившей с поляками Украйну, на закрепощение в
9 Никон (Рождественский), «Шевченко и Христианская вера», Вольїн-
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1914,9 января, № 2, с. 21-23.
10 С., «Допустимо ли церковное поминовение Шевченко?», Волинские
епархиальньїе ведомости, Житомир, 1914,27 февраля, № 9, с. 137-138.
11 Националисти в 3-ей Государственной думе, С.-Петербург, 1912, с. 141-
143.
12 Я. Демченко, Оклеветание Шевченка некоторьіми патриотами, Киев,
1910, с. 11.
104
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
ней крестьян, на насильственньїе приемьі витравлення
племенного сознания в среде малоруссов, на ренегатство
дворянства, на третирование Москвою своих братьев
украинцев наравне с чухнами, после того, как украин-
цьі соединившись с Москвою по доброй воле, удвоили
сили Москви и тем ускорили ее бнстрое возростание»13.
Антирусські настрої поета він також схвалив, заявивши,
що «по мнению обвинителей Шевченка, консерватизм
украинцев, как стремление к самохранению, можно одо-
брить только по отношению к полякам, по отношению
же к Москве зто порок. А по мнению Шевченко украин-
ский национальньїй консерватизм єсть достоинство, без-
различно против кого он проявляется - а ренегатство хоть
в ту, хоть в другую сторону, достойно презрения»14.
Для переважної більшости православного духів¬
ництва на території України навіть і вихід повного легаль¬
ного «Кобзаря» в 1907 році, завдяки якому стали широко
відомими антирусські, антицарські та антиклерикальні
твори Шевченка, не став підставою виступити проти по¬
ета. Про величезну популярність цього видання свідчить
той факт, що відтепер і промонархічна преса, й чорно¬
сотенці у своїх виступах посилалися переважно саме на
нього15.
Дехто з православного духівництва особисто брав
участь у громадських заходах на честь Тараса Шевченка.
Православні священики могли провести панахиду у день
смерти поета, виголосити в церкві промову про велике
значення його життя і творчости «в громадському житті
України», як це, наприклад, відбулося 1909 року в селі Глу-
хівцях Бердичівського повіту Київської губернії16. Того ж
13 Там само, с. 12.
14 Там само, с. 14.
15 Див., наприклад: Г. С., «Шевченко и єврей», Русская правда, Екате-
ринославль, 1914, 26 февраля, № 2130, с. 2; Стенографический отчет.
Государственная дума. Четвертий созив, сессия II, часть II, заседание 43,
26 февраля 1914 г., колонки 1203-1205.
16 Рада, Київ, 1909,13 марта (26 березіля), № 59, с. 4.
105
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
року в містечку Печера Брацлавського повіту Подільської
губернії місцевий православний священик узяв участь у
шевченківському святі в читальні «Просвіти». «Батюшка
читав біографію Шевченка», а хор, що його зібрав місце¬
вий псаломщик, співав пісні на Шевченкові вірші. Дуже
важливо, що, попри участь у святі священика, селяни де¬
кламували раніше заборонені «Розриту могилу» й «Єре¬
тика»17. В газеті «Рада» є звістка про те, що в селі Коби-
лянах Седлецької губернії (на Підляшші) 1909 року була
бібліотека-читальня ім. Тараса Шевченка, якою завідував
православний священик Ю. Перфецький18.
Толерантне, а в деяких випадках навіть відверто по¬
зитивне ставлення православного духівництва до «Кобза¬
ря» після виходу в світ у 1907 році безцензурного видання
було показовим і не могло не привернути уваги високого
церковного керівництва, налаштованого прорусськи. Че¬
рез сім років після його появи, у 1914 році, архієпископ
Нікон (Рождєствєнський) закинув православному духів¬
ництву те, що воно не виступило проти антицарських, ан-
тирусських і релігійно вільнодумних мотивів у творчості
поета і замовчувало їх19. Вельми показово, що до такої різ¬
кої критики Тараса Шевченка та прошевченківських сим¬
патій малоросійського духівництва вдався ієрарх, який
служив на етнічно русській території - на українських
землях церковні ієрархи воліли від такого утримуватися.
Керівництво православної церкви на українських
землях було добре обізнане у творчості Тараса Шевченка.
Його поезію знали відомі лідери чорносотенного руху в
Україні - архієпископ волинський Антоній (Храповіць¬
кий), архієпископ житомирський Євлогій (Ґеорґієвський),
17 Рада, Київ, 1909, 7 марта (20 березіля), № 54, с. 4.
18 «З Холмщини. Просвітно-економічне т-во», Рада, Київ, 1909, 7 июня
(20 червня), № 128, с. 2.
19 Никон (Рождественский), «Шевченко и Христианская вера», Вольїн¬
ские епархиальние ведомости, Житомир, 1914,9 января, № 2, с. 21-23.
106
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
а також архімандрит Почаївської лаври та керівник По-
чаївського відділу «Союза русского народа» архімандрит
Віталій (Максименко). За свідченням Євлогія, він і Анто¬
ній знали вірші з «Кобзаря» напам'ять20. Архімандрит
Віталій цитував вірші Тараса Шевченка українською мо¬
вою у своїй «національно-патріотичній» публіцистиці.
1909 року у «Вольїнских епархиальньїх відомостях» він за¬
кликає створити «національно-патріотичний» меморіял
на Козацьких могилах під Берестечком, а щоб посилити
емоційне враження від свого виступу, наводить два кат¬
рени з Шевченкового вірша:
Ой чого тьі почорнило
Зеленеє поле?
Почорнило я от крови,
За вильную волю.
Вкруг мистечка Берестечка
На чотьіре мьши
Мене славни козаченьки
Своим трупом вкрьільї21.
Згодом, у квітні 1914 року, він знову цитує цей вірш
у листі до кубанських казаків, опублікованому у «Вольїн-
ской земле» (він називає його тут «народною піснею»)22.
А в червні того самого року в газеті «Вольїнская жизнь»,
закликаючи протидіяти «інородцям», лідер почаївських
чорносотенців звертається до поезії «Розрита могила», ко¬
лись не друкованої через цензурну заборону:
20 Євлогій (Ґеорґієвський) згадував, що коли 1919 року його разом із
Антонієм (Храповіцьким) ув'язнила в Тернополі українська влада,
вони дуже здружилися з молодим українським солдатом, який їх охо¬
роняв: «розмовляли, згадували вірші Шевченка». (Митрополит Евло-
гий (Георгиевский), Путь моей жизни, Москва. 1994; Ьїїр://кгоі:оу.іп£о/
асіз /20/1900/ еи1о_00.Ьі:т1)
21 Архимандрит Виталий, «Козацкие могильї под Пляшевой», Волин-
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1909, 24 мая, № 21, с. 427-433.
22 «Письмо Архимандрита Виталия к Кубанским казахам», Вольїнская
жизнь, Почаев, 1914,18 апреля, № 70, с. 1.
107
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Степи наши запроданьї
Жидови, Нимоти,
Сьіньї наши вьіростают
На чужий роботи!..23
У травні 1909 року «Почаевские известия», що вихо¬
дили під редакцією архімандрита Віталія, вмістили вели¬
ку репродукцію портрета Тараса Шевченка роботи Івана
Крамського, підписавши її «Тарас Шевченко. Самьій зна¬
менитий малороссийский стихотворец»24. Цю наймасові-
шу на українських землях чорносотенну газету широко
розповсюджували серед селянства, тож вона водночас по¬
пуляризувала Шевченка і «Союз русского народа».
Показовою з цього погляду є також редакційна полі¬
тика «політичної, церковно-громадської та літературної»
газети «Подолия», видавцем якої було керівництво По¬
дільської православної єпархії. У її 46-му числі за 1906 рік
стаття «Памяти Тараса Григорьевича Шевченко», при¬
свячена, як сказано в ній, «украинскому народному по-
зту»25, сусідить із оголошенням про збори Кам'янець-По-
дільського комітету промонархічного «Союза 17-го октя-
бря»26. Згодом видавці «Подолии» вийшли з-під впливу
октябристів і принаймні вже на початку 1908 року збли¬
зилися з «Союзом русского народа». Але переміна полі¬
тичних уподобань ніяк не вплинула на дуже позитивне
ставлення редакції газети до Тараса Шевченка. У лютому
1908 року газета вже друкує відозву «Союза русского на¬
рода»27 і тоді ж таки, до чергових роковин, - статтю «Па-
23 «В чьих руках жизнь Вольїни», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,15 июня,
№ 114, с. 2.
24 Почаевские известия, Почаев, 1909,26 мая, № 764, с. 2.
25 С. Д., «Памяти Тараса Григорьевича Шевченко», Подолия, Каме-
нец-Подольский, 1906,26 февраля, № 46, с. 1.
26 «Обьявление о собрании Каменец-подольского комитета Союза
17-го октября», там само, с. 2.
27 «От Каменец-Подольского губернского отдела Союза русского на¬
рода сельскому населенню Подольской губернии», Подолия, Каме-
нец-Подольский, 1908,14 февраля, № 14, с. 1.
108
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
мяти Т. Г. Шевченко», називаючи його «великим украин-
ским позтом»28.
Саме українською мовою прочитав «Кобзаря» один
із чільних чорносотенців Російської імперії Владімір Пу-
рішкевіч. Можна припустити, що цей уродженець Бе¬
сарабії добре її розумів. Цитуючи на одному із засідань
IV Державної думи уривок із Шевченкової поеми по-укра¬
їнськи, він прямо вказав на «Кобзар» 1907 року - видання
Товариства імені Шевченка для допомоги нужденним
уродженцям Південної Росії, що вчаться у навчальних за¬
кладах С.-Петербурга, і Благодійного товариства видання
загальнокорисних і дешевих книг29. Певна річ, це було
для Пурішкевіча усвідомленим вибором: за бажання, він
міг звернутися й до русського перекладу, - таких видань
було багато.
Голова «Клуба русских националистов» і відомий
чорносотенний публіцист Анатолій Савенко не тільки
знав творчість Тараса Шевченка, а й особисто відвідав по¬
етову могилу в Каневі й залишив у пам'ятній книзі запис
українською мовою про те, що приїхав «до батьки Тараса
Шевченко»30. Савенко був далеко не одиноким чорносо¬
тенцем, який приїжджав до Канева вклонитися Шевчен¬
кові. У найпершому числі «Ради», яку почали видавати
1906 року, вміщено відгук на статтю в чорносотенній га¬
зеті «Вече», автор якої приїхав до Канева на могилу «ве¬
ликого малороссийского позта Шевченко», щоб «покло¬
ниться праху его». Але «благоговейное настроение» до¬
писувача перейшло у «возмущающее душу состояние»,
28 «Пашіти Т. Г. Шевченко», Подолия, Камянец-Подольский, 1908,
27 февраля, № 25, с. 2.
29 Стенографический отчет. Государственная дума. Четвертий созив, сес-
сия II, часть II, заседание 43,26 февраля 1914 г., колонки 1203-1205.
30 Про це повідомив у Державній думі її депутат, соціял-демократ
А. Ф. Бурьянов. Анатолій Савенко, виступаючи на тому ж засіданні
пізніше, не спростував цього, хоча, якби це не відповідало дійсності,
міг би так вчинити відповідно до усталеної практики дискусій у Думі
(там само, колонки 1175,1199-1200.)
109
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
коли у книзі, де залишали свої записи відвідувачі могили,
він виявив відгук єврея, який назвав поета революціоне¬
ром. Тоді як насправді, доводив чорносотенець, обурений
таким зазіханням, «Шевченко во всех своих стихотворе-
ниях, - только и вьіражает презрение к жидам, назьівая их
подльїми, пархатьіми, презренньїми жидами»31. В іншій
надрукованій у тому самому числі «Ради» статті «На мо¬
гилі Т. Г. Шевченка» з прикрістю сконстатовано, що серед
записів у книзі відвідувачів на могилі Тараса Шевченка
багато таких, які зробили «"щирі", "істіно-українські
патріоти", брати рідні "истинно-русским патриотам".
От наприклад почитаймо запис якогось "істінно-вкраїн-
ця": "Був на могилі нашого рідного українського поета
Т. Шевченка. Дуже дивуюсь, що на цій могилі така прор-
ва жидів і ляхів"»32.
Твори Шевченка регулярно лунали на концертах у
православних церковних єпархіяльних училищах, тож
можна припустити, що керівництво цих закладів до його
поезії було прихильне і «Кобзар» був приступний у їх¬
ніх бібліотеках. У Волинському Віталїївському жіночому
училищі, повідомляли в лютому 1909 року «Вольїнские
епархиальньїе ведомости», українською мовою виконано
пісню «Нащо мені чорні брови». На тому концерті були
присутні кременецький єпископ Амвросій (Гудко), не
менш як сотня православних священиків і майже всі сту¬
денти Житомирської духовної семінарії. Тож серед при¬
сутніх священиків були й окружні керівники та керівни¬
ки місцевих відділів «Союза русского народа». Програму
концерту затверджував особисто єпископ, а глядачі бурх¬
ливо схвалювали кожен виступ33.
31 Гр. Сьогобочній, «Черносотенна брехня», Рада, Київ, 1906,15 верес¬
ня (сентября), № 1, с. 1.
32 Н. Т., «На могилі Т. Г. Шевченка», Рада, Київ, 1906,15 вересня (сен¬
тября), № 1, с. 2.
33 «28 февраля в Вольїнском Витальевском женском училище», Волин¬
ские епархиальние ведомости, Почаев, 1909,21 марта, № 9, с. 312-315.
110
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Прихильність єпископа Амвросія (Гудка) до Шевчен-
кових творів зовсім не була випадковою. Мова «Кобзаря»,
судячи з усього, була для нього рідною: Василь Гудко
народився 1867 року в Люблінській губернії і до 1875-го
разом із батьками належав до греко-католицької церкви.
Ставши православним єпископом, дотримувався правих
політичних поглядів, був активним прибічником монар¬
хії, поборював євреїв і юдаїзм. На посаді вікарного єпи¬
скопа кременецького в 1904-1909 роках проповідував у
селах по-українськи34.
Організатори концерту в Полтавському єпархіяль-
ному жіночому училищі 25 січня 1909 року, який завер¬
шився «народним гімном» «Боже, царя храни», не бачи¬
ли жодної суперечности в тому, щоби включити до його
програми також романс на вірш Тараса Шевченка «І ши¬
рокую долину...» та інші українські пісні. У парадних
залах училища, повідомляв кореспондент «Полтавских
епархиальньїх ведомостей», висіли портрети імператора
Ніколая II та його дружини, прикрашені «гирляндами
из сосньї и искусственньїх роз», а класи були «увешаньї
портретами Гоголя, Шевченко и Котляревского и убраньї
малороссийскими "рушниками"»35.
У Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Поділь-
ському на початку XX століття, згадував її тодішній учень,
активіст українського руху Віктор Приходько, Шевчен¬
кові твори також завжди лунали на концертах, і публіка,
що складалася зі священиків, церковного керівництва,
чиновників, подільського губернатора і віце-губернато¬
ра, офіцерів, викладачів і гімназистів, винагороджувала
читання оплесками. Викликані на біс виконавці могли,
34 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо¬
вицкий) и его время, с. 396.
35 «Вокально-музьїкально-литературньїй вечер в Епархиальном жен-
ском училище», Полтавские епархиальние ведомости, Полтава, 1909,
10 февраля, № 5, с. 200-201.
111
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
крім Шевченка, прочитати, наприклад, з Михайла Ста-
рицького:
На вас завзятці-юнаки,
Борці за щастя України,
Кладу найкращії думки,
Мої сподіванки єдині!
В вас молода ще грає кров,
У вас в думках немає бруду...
Популярність Тараса Шевченка серед студентів По¬
дільської духовної семінарії та Подільського єпархіяль-
ного жіночого училища була така, що у випускній фото¬
графії за 1903-1904 роки його портрет разом із портретом
Миколи Костомарова вмістили замість портретів шкіль¬
ного інспектора та викладачів, а «на центральному ар¬
хієрейському місці» опинився портрет помічника інспек¬
тора семінарії, ватажка проукраїнськи налаштованих
семінаристів і майбутнього прем'єр-міністра Української
Народної Республіки Володимира Чеховича36.
Шевченкова поезія не тільки була популярна серед
малоросійських монархістів і чорносотенців, а й вочевидь
заохочувала їх писати й друкуватися українською мовою.
«Рабочий-малоросс» Н. Ворон явно перефразовував Шев¬
ченка, пишучи вірш «Реве та стогне жид проклятий»37.
Так само і священик Георгій Тиховський складав свій вірш
«Невеселі думки», опублікований у «Почаевских извести¬
ях» у травні 1909 року, вочевидь під впливом поетичних
прийомів Тараса Шевченка. Принаймні, їх чути, коли ав¬
тор звертається до Хмельницького «Богдане, Богдане» -
точнісінько так, як це робив Шевченко у вірші «Розрита
могила»38.
36 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, ви¬
дання четверте, Нью-Йорк - Мюнхен, 1967, с. 55-64.
37 Н. Ворон, «Писня Малоросса», Вольїнская земля, Кременец, 1912,
27 июля, № 94, с. 2-3.
38 Георгий Тиховский, «Не весели думки», Почаевские известия, Почаев,
1909, 27 мая, № 765, с. 3-4.
112
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
До кінця 1900-х років використання Шевченкової
поезії та самої постаті поета для імперської пропаганди
в Україні/Малоросії відбувалося доволі успішно. Однак
усе почало мінятися після 1907 року, на який припав ве¬
ликої руйнівної сили ідеологічний струс - вихід у світ
«Кобзаря», де вперше було надруковано всі відомі вірші
та поеми Шевченка, раніше спотворювані цензурою або,
в кращому разі, публіковані тільки за кордоном. У Росій¬
ській імперії антицарські й антирусські твори та вислов¬
лювання поета досі були відомі тільки дуже невеликому
прошаркові інтелігенції та ще хіба що декому з чиновни¬
ків. А відтепер читацький загал Малоросії/України й
усієї Російської імперії міг довідатися, що ж насправді ду¬
мав Шевченко про російських царів та чиновників і про
русський національний гніт. І малоросійські/українські
монархісти раптом виявили, що Тарас Шевченко висту¬
пав проти російського царизму навіть іще гостріше, ніж
проти тих, кого вони звикли мати за ворогів - поляків, ка¬
толиків, уніятів і євреїв.
Витворений почасти завдяки співчутливому потуран¬
ню монархістів (а часом і за їхньої підтримки) потенційно
позитивний або принаймні нейтральний щодо імпер¬
ської влади образ «батька», «народного поета» і «вираз¬
ника народної душі» Тараса Шевченка геть несподівано
для них перетворився на цілком негативний для імперії
чинник впливу на малоросів-українців.
Тож радикальні монархісти і влада мусили тепер уда¬
тися до контрпропаґандистських заходів, але агітаційна
кампанія проти поета, розгорнута у 1913-1914 роках у
зв'язку з його ювілеєм, виявилася малоуспішною. Нала¬
штованим проти українського національного дискурсу
монархістам довелося поборювати результати своїх же зу¬
силь, раніше вжитих на те, щоби збільшити популярність
Тараса Шевченка серед етнічних українців Російської ім¬
перії. Навіть більше, агітаційна кампанія чорносотенців
радше спричинила розкол серед малоросійських монар¬
8-17-579
113
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
хістів, і більшість їх стала аж ніяк не на бік супротивників
його поезії.
Становище російського монархізму погіршувало ще
й те, що налаштовані проти українського національного
дискурсу монархісти раніше самі сприяли популяризації
Тараса Шевченка, а тепер мусили поборювати результа¬
ти своєї ж діяльности. Додатково ситуацію ускладнював
той факт, що переважна більшість малоросійських/укра¬
їнських монархістів і православного духівництва просто
проігнорувала факт масового поширення інформації про
антицарську й антирусську позицію Тараса Шевченка.
Ознайомлення з антирусськими, антиімперськими й ан-
тицарськими закликами Тараса Шевченка не змінило по¬
зитивного ставлення до поета переважної більшости ма¬
лоросійських монархістів. Твори Тараса Шевченка у під¬
контрольній православній церкві навчальних закладах
виконувалися і через кілька років після появи у продажу
бесцензурного «Кобзаря» аж до падіння монархії Романо-
вих 1917 року.
Доволі прикметним є і те, що керівників православ¬
ної церкви більше занепокоїло релігійне й антицарське
вільнодумство Тараса Шевченка, аніж його антирус¬
ські висловлювання, на існування яких церковники не
зважали зовсім або ж згадували про них лише побіжно.
Обер-прокурор Святійшого синоду Сєрґей Лук'янов,
прохаючи в січні 1911 року міністра внутрішніх справ
Петра Столипіна заборонити безцензурне видання
«Кобзаря», мотивує своє звернення тільки питання¬
ми релігії та негативного ставлення до царської влади.
Безцензурний «Кобзар» він називає «крайнє вредньїм
для народа по антирелигиозному и безнравственному
направленню» через вірші, сповнені «злобно-револю-
ционньїм духом как против христианской верьі, так и по
отношению к царской власти»39.
39 «Повідомлення обер-прокурора Святійшого Синоду С. Лук'яно-
ва міністру внутрішніх справ П. Столипіну про "Кобзар"», 10 січня
114
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Вирішальним для відкритої й офіційної зміни ставлен¬
ня державного апарату Російської імперії та ієрархів пра¬
вославної церкви до Тараса Шевченка став 1914 рік. Сто¬
літній ювілей поета ставив перед церкву перед вибором -
відслужити на прохання парафіян поминальні служби
або відмовою відверто заявити своє негативне ставлення
до поета як до «безбожника» і «богохульника». Шевчен¬
ка не було відлучено від церкви, тож формальних підстав
відмовити в пам'ятних богослужіннях вона не мала. Щоби
вчинити так, церковне керівництво потребувало підтрим¬
ки світської влади і масової пропагандистської кампанії
проти Тараса Шевченка.
Архієпископ Нікон (Рождєствєнський) у статті, опу¬
блікованій в «Троицком слове» та «Вольїнских епар¬
хиальньїх ведомостях», описав історію публікування в
Росії повного «Кобзаря» у 1907-1910 роках. Нікон назвав
Шевченків поетичний доробок «хитро-мудрьім способом
отравления души малорусского народа», «бредом вечно
пьяного», «безнравственньїм», «кощунственньїм» і пе¬
реповненим «ругательствами и оскорблениями царской
власти, православной верьі и <...> пастьірей стада Христо¬
ва»40. Крім того, він рішуче заперечив проти уславлення
Шевченка і спорудження йому пам'ятника у Києві.
Заклик проти будівництва пам'ятника Тарасові
Шевченку підтримав журнал «Руководство для сельских
пастьірей». Один із його авторів Н. Гумілєвський назвав
Шевченка прапором «братоубийственного мазепинско-
го движения». Автор журналу спеціяльно наголосив, що
Тарас Шевченко «с дьявольской ненавистью вьісмеивал
все то, что свято и дорого для русского сердца», «дерз¬
ко глумился над царями и властями», дозволяв собі «ко-
щунственньїе вьіходки против Бога и Пресвятой Девьі»
1911 р., Тарас Шевченко і царська цензура. Збірник документів, упорядник
Іван Ковальов, Київ: Критика, 2015, с. 58-59.
40 Никон (архиепископ), «Шевченко и Христианская вера», Вольїнские
епархиальние ведомости, Житомир, 1914,9 января, № 2, с. 21-23.
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
та «бьіл врагом единения Малороссии с Великой Рос-
сией»41.
Як приклад остаточної негативної позиції церкви
щодо Тараса Шевченка можна навести статтю «Допусти¬
мо ли церковное поминовение Шевченко», опублікова¬
ну у «Вольїнских епархиальньїх ведомостях» у лютому
1914 року. Схований за криптонімом автор позитивно
оцінив рішення «Вьісшей церковной власти» про неу¬
часть церкви у шевченківських урочистостях. На його
думку, «о публичньїх церковних поминовениях Тараса
Шевченко не может бить и речи». Адже «грех печатного
богохульства Шевченко несравненно тяжелее греха Мазе¬
пи и графа Льва Толстого», яких було відлучено від пра¬
вославної церкви42.
Втім, попри різку критику антицарської та антирус-
ської позиції Тараса Шевченка, представники церкви,
як і раніше, не заперечували проти урізаної цензурою
версії «Кобзаря», де було залишено тільки романтичні
твори і різкі випади проти католицизму, унії та євреїв.
Архієпископ Нікон (Рождєствєнський) у цитованій уже
статті «Шевченко и Христианская вера» прямо вказу¬
вав, що «богохульним» і «пакостньїм» він уважає тільки
«полннй сборник» «Кобзаря», а не ту скорочену версію,
яку видавали до 1907 року. Його позиція була загалом то¬
тожна офіційній позиції Синоду Русської православної
церкви, висловленій у згаданому зверненні до Столипіна
обер-прокурора Синоду Сєргея Лук'янова.
Масова пропагандистська кампанія проти Шевченка
у чорносотенній монархістській пресі розпочалася тільки
на початку 1914 року і здебільшого вже після його юві¬
лею, відзначеного в лютому (за старим стилем)43. Якщо
41 Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1914, 20 февраля, № 8,
с. 126.
42 С., «Допустимо ли церковное поминовение Шевченко?», Волинские
епархиальние ведомости, Житомир, 27 февраля 1914 г., № 9, с. 137-138.
43 «К Шевченковскому юбилею. Протест националистов», Волинская
жизнь, Почаев, 1914, 25 февраля, № 39, с. 3; «Новьіе разоблачения», Во-
116
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
вдатися до сучасної термінології, добрячу частину спря¬
мованих проти Тараса Шевченка публікацій можна наз¬
вати «чорним піяром», покликаним розвінчати образ
поета як символу й «ікони» українського руху. «Вольїн¬
ская жизнь», наприклад, у лютому 1914 року надрукува¬
ла статтю про пияцтво поета з брудними подробицями44.
Втім, попри всю цю ворожість, художньої вартости його
поезії учасники антишевченківської кампанії не запере¬
чували.
У тій-таки чорносотенній «Вольїнской жизни», при¬
міром, 1 березня 1914 року схований під псевдонімом ав¬
тор опублікував статтю «Пожалейте Шевченка», в якій
заявив, що для пам'яті поета було би краще, якби частину
його доробку, створеного «в его худшее время», знищи¬
ли. Стаття містила таке звернення до учасників україн¬
ського руху: «Ви вьінесли на публичньїй соблазн весь тот
смрадньїй сор, которого многие почитатели "прежнего"
Шевченка не знали и которого вам не следовало трогать...
Если бьі вьі не розворушили всех мерзко-пакостньїх ду¬
мок, позм и стихотворений Шевченка, если бьі не под-
няли на всю Русь нестерпимий смрад изданием "пов¬
ного" Кобзаря, если бьі вьі не уважили в Шевченке хотя
бьі "немножко" человека, то Тарас Шевченко не бьіл бьі
потерян для православних людей всего Приднепровья.
Одумайтесь, господа мазепинцн, хотя би немножко по¬
жалейте Шевченко!»45.
У схожій тональності відбулося обговорення шев¬
ченківського ювілею на засіданні київської радикальної
монархістської організації «Двуглавнй орел». Богослов
льінская жизнь, Почаев, 1914,3 марта, № 44, с. 3; «Рабочие против поста¬
новки памятника Шевченко в Києве», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,
6 февраля, № ЗО.
44 «П. А. Кулиш о Т. Г. Шевченко», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,
25 февраля, N2 39, с. 2-3.
45 Земляк, «Пожалейте Шевченка», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,
З марта, N2 44, с. 2-3.
117
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Дмитро Скринченко, заявивши, що Тарас Шевченко мав
талант «крупной величини», водночас указав на твори,
«которьіе противоречат духу русского народа, где писа-
тель кощунственно относится к святьім и делает свои оз-
лобленньїе вьіпадьі протав правительства»46.
Ідею активної участи у святкуванні ювілею Шевчен¬
ка розглядав «Клуб русских националистов» іще в січні
1914 року, до того, як «Клуб» врешті-решт звернувся до
міністра внутрішніх справ із закликом заборонити свят¬
кування. За інформацією газета українських поступовців
«Рада», на засіданнях «Клуба» обговорювали можливість
перехопити ініціятиву в антимонархічного українського
руху. Члени «Клуба» розглядали ідею надрукувати Шев¬
ченкові твори русським правописом для розповсюдження
серед школярів47.
Доволі показово, що, всупереч активній пропаган¬
дистській кампанії проти Тараса Шевченка, чимала ча¬
стина православного духівництва і далі позитивно стави¬
лася до Тараса Шевченка. Вже навесні 1917 року після па¬
діння монархії Романових, ставши більш-менш вільним
у виборі своєї позиції, православне духівництво взяло ак¬
тивну участь у шевченківських урочистостях. Полтавське
духівництво, приміром, провело урочисту панахиду по
Тарасові Шевченку на Соборній площі в Полтаві у квіт¬
ні 1917 року. Промову про Тараса Шевченка виголосив
українською мовою один із присутніх протоієреїв48.
46 «Торжественное собрание, посвященное памяти борцов за воссоеди-
нение Малороссии», Двуглавий орел, Киев, 1914, 27 февраля, № 48, с. 2.
47 Інформація «Ради» про неоднозначну позицію керівництва «Клу¬
ба» щодо Тараса Шевченка та святкування його ювілею доволі досто¬
вірна. Представники «Ради» регулярно відвідували його засідання
й інформували своїх читачів про тамтешні дискусії. Див.: «Місце¬
ві націоналісти і ювилей Т. Г. Шевченка», Рада, Київ, 1914, 11 января
(24 січня), № 8, с. 3; «Націоналісти і Т. Г. Шевченко», Рада, 1914,12 янва¬
ря (25 січня), № 9, с. 3; Д. Г., «Серед "коренньїх малороссов"», Рада, 1914,
19 января (1 лютого), № 15, с. 5.
48 «Шевченковский праздник», Полтавские епархиальньїе ведомости,
Полтава, 1917,1 мая, N0 9, с. 710-711.
118
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Судячи з усього, церковні ієрархи, які стояли на чолі
чорносотенного руху, хоч і не схвалювали антицарських і
антицерковних висловлювань Шевченка, до якихось ути¬
сків його шанувальників не вдавалися. Скажімо, на почат¬
ку 1910-х років керівники Волинського архієпископства і
Почаївського відділу «Союза русского народа» доручили
розписувати церкву-меморіял під Берестечком відомо¬
му українському художнику Іванові їжакевичу49. Він був
автором плаката на честь Тараса Шевченка, виданого
1910 року величезним для Російської імперії накладом -
100 тисяч примірників.
З-поміж світських лідерів чорносотенного руху й по¬
готів мало хто міг наважитися відверто критикувати Та¬
раса Шевченка. Надто популярними були його поезії у
«народних масах» українських/малоросійських чорно¬
сотенців і монархістів, тож таку критику не сприйняли
б не тільки у низових осередках, а й у фракції правих у
Державній думі. Під цим оглядом дуже показовою є дис¬
кусія в IV Державній думі в лютому 1914 року довкола рі¬
шення царської влади заборонити масштабне святкуван¬
ня 100-річчя від дня народження поета. Проти заборони
виступило чимало думських монархістів, зокрема ті депу¬
тати, що їх було обрано на етнічно українських землях.
Так зробив, наприклад, обраний від селянства Єли-
саветградського повіту Херсонської губернії член фрак¬
ції октябристів Григорій Мазуренко. Українська мова
віршів Тараса Шевченка, сказав він у своєму виступі - це
та проста селянська мова, якою говорить він сам і його
виборці. Мазуренко порівняв Шевченка з Пушкіним,
який, мовляв, теж «умел лирою добрьіе чувства пробуж-
дать», а також гостро заперечив одному з лідерів чорно¬
сотенців Анатолієві Савенку на його слова про існуван¬
ня в Російській імперії сепаратистського українського
руху. Мазуренко заявив, що «в Малороссии и Новорос-
491. К. Свєшніков, Битва під Берестечком, ред. М. П. Парцей, Львів: Сло¬
во, 1992, с. 132-136.
119
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
сии никаких мазепинских и никаких сепаративних дви-
жений нет»50.
Проти заборони святкувати Шевченків ювілей ви¬
ступив і член фракції октябристів граф Дмитро Капніст,
обраний від Полтавської губернії. Він заявив, що члени
його фракції голосуватимуть за запит Державної думи
до міністерства внутрішніх справ, але проти тієї частини
проекту звернення, де йшлося про заборону духівництву
проводити урочисті богослужіння на честь поета, бо пар¬
ламент не має права втручатися у внутрішні справи цер¬
кви51.
Член «Союза русского народа» і фракції націоналістів
у Державній думі Петро Мерщій, обраний від селян Ки¬
ївської губернії, заявив, що все сказане про Тараса Шев¬
ченка у Державній думі і все те, «что писалось в газетах за
последние дни о популярносте Шевченко среди украин-
ского народа, все зто далеко недостаточно для того, чтобьі
иметь полное представление о том, как в действительно-
сти чтит и любит своего позта простой украинский на¬
род - крестьянство». Чорносотенець Петро Мерщій ясно
заявив про свою приналежність до українського народу,
який, хоч є відданим Росії та «великому русскому царю»,
має свою національну гордість і хоче «свободно петь и
свободно плакать своим материнским язьїком», а Шев¬
ченко був для нього своєю «крестьянской гордостью»52.
З огляду на все це лідери думських чорносотенців
також мусили визнати велику популярність Тараса Шев¬
ченка та його творчосте серед малоросійських/україн¬
ських монархістів. Аби не втратите вплив серед чорно¬
сотенців на українських землях і загалом серед етнічних
українців, вони не наважилися прямо критикувати поета
у Державній думі.
50 Государственная дума 4-го созива. Стенограмма заседаний, сессия II, за-
седание 43, 26.2.1914, колонки 1200-1201.
51 Там само, колонки 1167-1175.
52 Там само, колонки 1194-1198.
120
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
Скажімо, один із чільних чорносотенців Владімір Пу-
рішкевіч, хоч і намагався вигуками зірвати виступ члена
своєї фракції «русских националистов» українця Петра
Мерщія, сам від прямого відкритого виступу проти твор-
чости українського поета і його пам'яті утримався. У сво¬
їй промові на парламентській трибуні він заявив таке:
Мьі здесь не виступаєм против чествования памяти
позта Тараса Шевченко. Если бьі говорилось только
об одном малороссийском позте Тарасе Шевченко,
неужели вьі полагаете, что могло бьі не оказаться еди-
номьіслия на всех скамьях Государственной думьі? Но
в том то и горе, господа, члени Государственной думьі
крестьянской группьі всех фракций, в том то и горе,
что к тому или иному моменту, которьій вьщвигается
известньїми группами, и к моменту празднования, как
сейчас Тараса Шевченко, пристегиваются совершен-
но другие побуждения. Ничего не имеющие общего с
благородними побуждениями прославить того позта,
которий лирою своей оглашал степи Малороссии и до¬
брим чувствам признвал народние сердца»53.
На таку саму позицію став голова київського «Клуба
русских националистов» депутат Державної думи Анато¬
лій Савенко. Права фракція, заявив він, виступає проти
святкування Шевченкового ювілею не тому, що вони про¬
ти самого поета і його віршів, а тому, що Тараса Шевченка
використовували як символ українського руху54.
Прихильність до Тараса Шевченка частини правих
промонархічних депутатів Державної думи, серед яких
були етнічні українці, увиразнило голосування на під¬
тримку запиту Державної думи до міністра внутрішніх
справ про те, чому міністерство заборонило міським ду¬
мам урочисто святкувати Шевченків ювілей. Монархісти
становили більшість у IV Державній думі (майже 57%): із
53 Там само, колонки 1203-1205.
54 Там само, колонки 1199-1200.
121
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
442 обраних депутатів поміркованих монархістів-октя-
бристів було 98, «націоналістів» і поміркованих правих -
88 і правих - 65. Депутати підтримали запит 161 голосом
проти 115, при цьому більшість їх виступила проти вклю¬
чення до запиту пасажу про те, чому також і церковна
влада заборонила проводити урочисті панахиди. Проти
цього пункту виступило 147 депутатів, 115 виступило - за
і 7 - утрималося55. Отже, близько 40 депутатів із тих, хто
підтримав протест проти заборони святкування ювілею
Тараса Шевченка, виступили проти втручання парламен¬
ту у внутрішні справи церкви. Це може свідчити про те,
що вони явно належали до промонархічного крила Дер¬
жавної думи.
Ставлення до ювілею Тараса Шевченка розкололо
не лише промонархічну частину депутатського корпусу
Державної думи. Ще більшою мірою розкололася промо¬
нархічна частина тих підданців династії Романових, які
мешкали на українських землях. Це добре помітно в пу¬
блікаціях промонархічних газет, які намагалися згладити
свою налаштованість проти ювілею поета перед своїми
українськими/малоросійськими читачами. Чимала ча¬
стина читачів монархістської преси шанувала Шевченка і
жадала урочисто й публічно святкувати його ювілей. Аби
залишитися «своїми» для цієї частини читачів, декотрі з
правих газет - і радикальних, і поміркованих - подбали
про те, щоб розтлумачити свою позицію та виправдатися
за критику ювілею.
Катеринославська газета «Русская правда» повідо¬
мила про понад 200 листів із усієї Катеринославської гу¬
бернії і телефонні дзвінки від читачів Катеринослава, які
закидали газеті упередженість щодо вшанування пам'я¬
ті «великого украинского позта» і «"искание" политики
там, где ее нет». Редакція подбала, щоби по змозі не ви¬
кликати відторгнення як у прибічників святкування Та¬
55 Там само, колонки 1205-1206.
122
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
раса Шевченка з-поміж малоросійських/українських мо¬
нархістів і просто лояльних до Російської імперії етнічних
українців, так і серед супротивників святкування ювілею
поета із середовища радикальних русських націоналістів.
Вона заявила, що «честно и здраво» ставиться до ювілею
Тараса Шевченка, не виступає проти «чествования Шев¬
ченки как позта» і віддає належне його «дарованию». Ре¬
дакція також зауважила, що, на її думку, поетові страж¬
дання через кріпацтво можна вважати «смягчающим
обстоятельством при оценке той части произведений
Шевченки, которьіе, с одной стороньї, без ущерба для по-
пулярности замечательного самородка-позта могли бьі и
не бьггь [тобто газета воліла, аби й у безцензурному «Коб¬
зарі» 1907 року не друкованих раніше віршів не було б
зовсім. - К. Ф.], а с другой способньї оскорблять чувства и
верования коренной русской народности». Святкування
ювілею, на думку газети, готували «мазепинці», а «Шев¬
ченко тут ни при чем», «его имя нужно врагам единства
русского государства для политической демонстрации» і
ювілей - «только ширма для политических виступлений,
инспирированньїх из Австрии»56.
Частина правих і промонархістських газет, особли¬
во коли вони перед тим намагалися пропагувати укра¬
їнську культуру й українську мову, спробували взагалі
замовчати Шевченків ювілей. Так вчинили, наприклад,
видавці газети «Подолия», яка виходила разом із офіцій¬
ним органом Подільської православної єпархії журналом
«Православная Подолия». У попередні роки «Подолия» в
лютневих числах незмінно публікувала прихильні статті
на честь Тараса Шевченка. Але в лютому 1914 року, коли
офіційне ставлення керівництва церкви до ювілею Тара¬
са Шевченка стало цілком негативним, не опублікувала
нічого.
54 «Чествование Шевченко», Русская правда, № 2132, Екатеринослав,
28.2.1914, с. 1.
123
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Схожу тактику, мабуть, спробувала застосувати і ре¬
дакція газети «Холмская Русь» - офіційного друкованого
органу Холмського православного Свято-Богородицького
братства. Бона, можливо, була близька до «Всероссийско-
го национального союза» - принаймні, опублікувала дуже
прихильний звіт про II з'їзд російських націоналістів57,
який ця організація щойно (2-5 лютого) провела у Петер¬
бурзі. Газета пропагувала українську народну культуру
Холмщини, друкувала матеріяли українською мовою та
виступала за її вживання у промонархічній і «русской»
агітації серед українських селян, але не виступила ні за,
ні проти ювілею. Це, вірогідно, не було до вподоби ані
противникам, ані прихильникам його святкування, тож
у редакційній статті «Юбилей Шевченки», надрукованій
на початку березня, тобто вже після відзначеної у лютому
(за тодішнім календарем) річниці, редакція мусила пояс¬
нювати свою позицію.
Зроблено це було у цілком офіційному антишевчен-
ківському стилі. Газета заявила, що «малорусский позт
Т. Шевченко» був, на її думку, «одарен большим позти-
ческим талантом и с зтой стороньї он заслуживает почи-
тания, но с других сторон - политической, религиозной и
нравственной он допускал такие вещи, которьіе должньї
вьізьівать во всяком русском человеке одно лишь осужде-
ние. Так, он ненавидел все русское и бьіл крайним сепа¬
ратистом, т. е. стоял за разделение великой русской семьи
и обособление Малороссии, или за ее "самостийность"»,
а наприкінці зазначила: «Шевченковские торжества по¬
казали, что украинцьі - изменники, достойньїе памяти
изменника Мазепьі, показали лишний раз, что єврей всег-
да на стороне врагов России»58. А водночас у лютневих
числах «Холмская Русь», як і раніше, публікувала україн¬
57 «Со второго сьезда русских националистов», Холмская Русь, Холм,
1914,15 февраля, № 8, с. 5-6.
58 «Юбилей Шевченки», Холмская Русь, Холм, 1914, 9 марта, № 11.
124
3. Тарас Шевченко - національний поет чорносотенців
ською мовою фольклорні записи й антипольські оповіді з
«народной жизни».
Ставлення до Тараса Шевченка малоросійських/
українських монархістів, зокрема й активних членів чор¬
носотенного «Союза русского народа», з усією очевидні¬
стю доводить, що у 1905-1914 роках вони були складни¬
ком українського національного дискурсу. Творчість і на¬
ціональний міт Тараса Шевченка як національного поета
і незаперечного провідника були на початку XX століття
найголовнішими символами українського національно¬
го руху та дискурсу. Українські/малоросійські імперські
монархісти не тільки демонстрували свою лояльність
і відданість образові та спадщині Тараса Шевченка, а й
сприяли його популяризації серед етнічних українців.
Поява в 1907 році у масовому доступі «Кобзаря» без
цензурних вилучень посутньо у цій ситуації нічого не
змінила. Істотна частина, а може, навіть більшість лідерів
малоросійських/українських монархістів, хоч і не оголо¬
шуючи цього, відмовилася пожертвувати своєю лояльніс¬
тю до українського національного символу на користь
вірності монархії. Навіть ті монархісти, які виступили
проти ювілейних заходів на уславлення Шевченка, заяв¬
ляли про незмінність їхнього позитивного сприйняття
доробку поета, якщо заборонити поширення його анти-
царських і антирусських творів. Пропагандистська кам¬
панія проти поета з боку влади, декого з ієрархів і ради¬
кальних монархістів - прихильників русського етнічного
націоналізму, розпочата 1914 року, не змогла зменшити
Шевченків вплив на українське/малоросійське суспіль¬
ство. На захист поета виступила навіть частина правих
промонархічних депутатів Державної думи, які з парла¬
ментської трибуни виголосили свою відданість Тарасові
Шевченку та приналежність до українського національ¬
ного дискурсу.
Розділ 4
«Україна» й українська термінологія
Українські/малоросійські монархісти виявляли свою
приналежність до українського національного дис-
курсу не тільки в тому, як вони ставилися до укра¬
їнського народу, народної культури, мови чи творчости
Тараса Шевченка, а й у такому вкрай заполітизованому та
заідеологізованому питанні, як українська національна
термінологія. Малоросійські чорносотенці й імперські мо¬
нархісти у 1905-1917 роках використовували та визнава¬
ли терміни «Україна», «українці» та «український». Вони
вживали їх рідше, ніж «Малоросія», «малороси» та «ма¬
лоросійський», але незмінно в тому самому значенні. По¬
хідні назви від «Україна», «Малоросія», «Південна Русь»
і «Південно-Західна Русь» використовувалися як рів¬
нозначні і часто водночас. Така практика малоросійських
монархістів на початку XX століття була вельми подібною
до того, як у ХУІІ-ХУІІІ століттях поводилися з термінами
«Україна», «Мала Русь», «Малоросія» та «Русь» українські
козаки, православне духівництво й українська інтелекту¬
альна еліта1. Крім того, одночасне використання термінів
«Україна», «Мала Русь», «Малоросія», «Південна Русь» і
«Південно-Західна Русь» у середовищі малоросійських/
українських монархістів повністю повторювало терміно¬
логічну практику українофільського культурного руху в
1 Віктор Брехуненко, Східна брама Європи. Козацька Україна в середині
XVII - XVIII ст., Київ, 2014, с. 106-117.
127
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Російській імперії другої половини XIX - початку XX сто¬
ліття2.
Критичне ставлення до терміна «Україна» пошири¬
лося серед частини прибічників правих партій тільки у
1913-1914 роках як один із виявів їхньої негативної реак¬
ції на бурхливе піднесення українського антирусського
національного руху в Австро-Угорщині. Втім, негативне
сприйняття української термінології так і не стало панів¬
ним настроєм у середовищі малоросійських/українських
монархістів і чорносотенців - вони користувалися нею і
надалі.
Яскравий приклад одночасного вживання термінів
«Україна» та «Малоросія» подав 1912 року Матвій Андрій-
чук, обраний до III Державної думи на Поділлі. Він вхо¬
див до фракції «русских националистов». Під час обгово¬
рення законопроекту про запровадження на українських
землях української мови у початкових школах Андрійчук
виступив проти нього, але водночас заявив, що належить
до «українських депутатів національної фракції». Тобто
засвідчив присутність «українських депутатів» у фракції
«русских правьіх» і націонал-монархістів Державної ду
ми і сам був одним із них. Також вельми прикметно, що
2 «Від 1860-х років аж до початку світової війни українські активісти
постійно практикують своєрідний сіоиЬІе-зреак, використовуючи в
публічних висловлюваннях, адресованих широкому загалові, поняття
малорос/малоросійський, південноросійський там, де у своєму ото¬
ченні запевне вжили би поняття українець/український. Почасти це
робилося з огляду на цензуру, почасти - з тактичних міркувань кому¬
нікації з великоросійською публікою» (Антон Котенко, Ольга Мартьі-
нюк, Алексей Миллер, «Малоросе», «Понятия о России». К исторической
семантике имперского периода, т. II, Москва: Новое литературное обоз-
рение, 2012, с. 415). Водночас треба зважати на те, що істотна, а може,
навіть і більша частина українських активістів Російської імперії нале¬
жала до загальноімперської державної адміністрації й інших структур
державної служби. Лояльність українських активістів і учасників укра¬
їнського дискурсу до термінів «Малоросія» та «Україна» цілком могла
носити не тільки інструменталістський, а й природний характер.
128
4. «Україна» й українська термінологія
Андрійчук говорив про інтереси та позицію українського
народу, а як самоназву поряд із «український» використо¬
вував і «малоросійський»3.
3 Найповніше множинну лояльність Матвія Андрійчука до україн¬
ської та малоросійської самоназви відображає стенограма його ви¬
ступу в Державній думі 1909 року: «Андрейчук (Подольская губ.) По
поручению украинских депутатов, принадлежащих к русской нацио-
нальной фракции [тобто фракції монархістів і чорносотенців. - К. Ф.]
я имею честь заявить, что мьі будем голосовать за поправку, внесенную
членом Государственной Думьі Антоновьім, так как признаєм заявлен-
ную некоторьіми инородцами необходимость для них местного язьїка
в суде, но при зтом долгом считаем протестовать протав пристегива-
ния к зтому вопросу украинского народа и протав той провокации,
которую произносили с зтой трибуньї по адресу малороссов чуждьіе
украинскому народу депутата, именно Булат - литовец, Лучицкий -
городской представитель киевских евреев, Родичев - тверской дво¬
рянин и Милюков - неизвестной нам народноста (Шум слева). Мьі
удостоверяем, вопреки заявлению Булата, об устранении из Думьі
украинского представительства актом 3 июня, что украинцев здесь в
третьей Думе присутствует не меньше, чем в первьіх двух Думах, и что
указанное Булатом требование группьі украинцев во второй Думе сво-
его язьїка в школе и суде бьіло сфабриковано в самой Думе кадетскими
профессорами и вовсе не исходило из желания украинского народа, и
очень жаль, что Булат здесь не рассказал о той благодарности нашего
народа, которую получили перводумские его депутата за своє поведе-
ние в Думе, - бьіли случаи даже физической расправьі. Мьі протесту¬
єм также протав того, чтобьі при нашем, малороссов, здесь наличии,
за наш народ ратовали непрошенньїе его слуги Милюковьі и Булата,
цель вьіступления которьіх нам ясна, именно стремление пополнить
украинцами рядьі инородческой оппозиции русскому государствен-
ному строю. От имени украинских депутатов национальной фрак¬
ции, а также от моих избирателей (голоса слева: ваши избиратели по-
мещики), именно малороссов, сплошь заселяющих Подольскую губ.,
заявляю, что украинскому народу и в голову не приходило требовать
местного язьїка в суде, нуждьі в зтом у нас нет, всякую украинофиль-
скую пропаганду мьі отвергаем, ибо никогда не считали и не считаем
себя нерусскими, и с никакой бьі хитростью ни старались услужли-
вьіе гт. Милюковьі вселить в нас сознание розни с великороссами, им
9-17-579
129
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Можна припустити, що на такий Андрійчуків сло¬
вовжиток вплинуло позитивне і толерантне ставлення
до «української» термінології православного духівництва
та керівництва Подільської православної єпархії. На
сторінках єпархіяльного тижневика «Православная По¬
долия» з'являлися статті, де автори вживали або тільки
терміни «Україна», «український» і «українці»4, або ж
терміни «Україна», «Малоросія», «Південна Русь» і «Пів¬
денна Росія» одночасно. Один із них, протоієрей Юхим
Сіцінський, навіть спеціяльно наголосив, що пише «[о]
Малороссии, или, как теперь чаще говорят, Украине»5.
Терміни «малорусский» і «украинский» як рівнозначні
вживали подільські українські монархісти навіть у закли¬
ках про потребу викладати в початкових школах україн¬
ською мовою6.
Активне використання духівництвом на Поділлі
«української» термінології не могло не відбитися на мо¬
нархістській агітації православної церкви серед селян. Як
і на Волині, православна церква на Поділлі сприяла роз¬
виткові чорносотенного та монархістського руху серед
українського селянства. Не випадково, що саме в Поділь¬
то не удастся. Мьі, малороссьі, как и великороссьі, суть люди русские,
а гг. Милюкову, Родичеву и Лучидкому говорим: продолжайте вашу
заботу о том племени, служить которому вьі призваньї, а украинского
народа не касайтесь, он за вами не пойдет. (Справа рукоплескания и
голоса: браво)» (Государственная дума. Стенографические отчети. Тре-
тий созив, часть 1, сессия III. Заседание 27. 7.ХІІ.1909 г., С-Петербург,
1909, колонки 3081-3082); Националисти в 3-ей Государственной думе,
С.-Петербург, 1912, с. 141-143.
4 Антоний Гриневич (священник), «По поводу вьіхода в свет украин¬
ского перевода Св. Евангелия от Матфея», Православная Подолия. Еже-
недельник Подольской епархии, Каменец-Подольский, 1907, 14 января,
№ 1-2, с. 2-6; В. Приходько, «О лубочной литературе», Православная
Подолия, 1907,11 февраля, № 6, с. 125-130.
5 Евфимий Сицинский (протоиерей), «Южно-русское церковное зод¬
чество», Православная Подолия, 1907, № 7-8,25 февраля 1907 г., с. 125-130.
6 А. Г., «О родном язьіке в начальной школе», Православная Подолия,
1907, 25 марта, № 12, с. 265-272; 1 апреля, № 13, с. 289-300.
130
4. «Україна» й українська термінологія
ській губернії було зафіксовано випадок, коли в одному
з сіл селяни назвали себе українцями й зорганізували
«український» відділ «Союза русского народа»7.
Ще яскравішим прикладом самоідентифікації себе як
українця, малороса й імперського монархіста водночас
є виступ депутата Петра Мерщія в IV Державній думі в
лютому 1914 року. У матеріялах Думи його названо депу¬
татом від Київської губернії, кооператором, землевласни¬
ком і членом фракції правих «русских националистов».
У своїй промові Мерщій не раз повторив, що він живе «на
Україні», що в Україні живе «український народ» і що він
сам належить до «українського народу». При цьому Пе¬
тро Мерщій одночасно використовував термін «малорос»
для самовизначення як рівноправний із терміном «укра¬
їнець»8.
Як рівнозначні терміни «український» та «малоро¬
сійський» уживав член промонархічної праволіберальної
партії «Союз 17 октября» депутат IV Державної думи від
Полтавщини граф Дмитро Капніст. У своєму виступі на
парламентській трибуні для ідентифікації себе й укра¬
їнців Дмитро Капніст віддавав перевагу термінам «мало¬
рос» і «малоросійський» і різко виступав проти частини
українського руху, яка виявляла схильність до сепаратиз¬
му9. Водночас, Дмитро Капніст твердо заявив, що укра¬
їнський рух існує і що він є частиною малоросійського
суспільства. Ба більше, на думку Дмитра Капніста, навіть
ті етнічні українці, які віддавали перевагу малоросійській
термінології, вважали себе і прихильників української
термінології частинами того самого народу і вкрай не-
7 И. В. Омельянчук, «Социальньїй состав черносотенньїх партий в на-
чале XX века», Отечественная история, 2004, № 2, с. 84-95.
8 Стенографический отчет. Государственная дума. Четвертий созьів, сес-
сия II, часть II, заседание 43, 26 февраля 1914 г., колонки 1194-1198.
9 Государственная дума 4-го созива. Стенограмма заседаний, сессия II, за¬
седание 37,11.2.1914, колонки 710-712; Стенографический отчет. Госу¬
дарственная дума. Четвертий созив, сессия II, часть II, заседание 43,
26 февраля 1914 г., колонки 1167-1175.
9*
131
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
ґативно ставилися до гонінь проти українського руху. У
своєму виступі у Державній думі Дмитро Капніст виразно
заявив, що «огульні заходи» проти українського руху бу¬
дуть образливими для малоросів10.
Тогочасну поширеність української національної і те-
риторіяльної термінології доводить те, що її використову¬
вали й ті монархісти, які обстоювали етнічну русифікацію
українців/малоросів і проти самої назви «Україна». На
початку резолюції київського «Клуба русских национа-
листов» від 12 травня 1908 року проти законопроекту про
викладання у школах українською мовою термін «укра¬
їнський» узято в лапки і про Україну й українців гово¬
риться тільки як про Малоросію і малоросів. Проте, опи¬
суючи історію розвитку русської мови, автори резолюції
висловилися про вплив на неї білоруських і українських
говірок без жодних лапок і вживали український термін
у цьому випадку цілком нейтрально11. Лідер «Клуба рус¬
ских националистов» Анатолій Савенко, викладаючи в
газеті «Киевлянин» у листопаді 1908 року завдання «Клу¬
ба», цілком нейтрально, суто як географічну назву, вжи¬
вав термін «Україна». На його думку, одним із головних
завдань клубу була боротьба «с украинофильством сила¬
ми самой Украиньї»12, і саме в таких висловах - «борьба с
польским натиском и с украинофильством силами самой
Украиньї» - окреслював це завдання статут «Клуба рус¬
ских националистов»13.
10 Стенографический отчет. Государственная дума. Четвертий созив, сес-
сия II, часть II, заседание 43,26 февраля 1914 г., колонки 1167-1175.
11 Резолюция «Клуба русских националистов» (в Києве) по поводу проекта
преподавания в школах Малороссии на «украинском» язике, принятая об-
щим собранием членов клуба 12 мая 1908 г., Киев, 1908.
12 Антон Котенко, Ольга Мартьінюк, Алексей Миллер, «Малоросе»,
«Понятия о России». К исторической семантике имперского периода, т. II,
Москва: Новое литературное обозрение, 2012, с. 439.
13 В. Б. Любченко, «Теоретична та практична діяльність російських
націоналістичних організацій в Україні (1908-1914 рр.)», Український
історичний журнал, 1996, № 2, с. 56.
132
4. «Україна» й українська термінологія
Нейтрально ставився до терміна «Україна» й одночас¬
но вживав його разом із терміном «Малоросія» й архіман¬
дрит Почаївської лаври Віталій (Максименко). У статті
«Казацкие могильї под Пляшевой» про потребу збудува¬
ти пам'ятний меморіял під Берестечком він указав своїм
читачам, що інформацію про битву під Берестечком вони
можуть «найти у Бантьіш-Каменскаго "История Мало-
россии", у Аркаса "История Украиньї"»14.
Таке використання терміна «Україна» в одного з най-
відоміших лідерів чорносотенного руху в Російській імпе¬
рії не було випадковим. Українську термінологію у явно
позитивній тональності вживали масові пропагандистські
видання Почаївського відділу «Союза русского народа»
без будь-яких застережень. У березні 1909 року в «Поча-
евских известиях» було опубліковано українською мовою
українську народну думу «Ренегат» в обробці українсько¬
го фольклориста Івана Манжури. У думі зокрема йшло¬
ся про те, що кримська орда пішла «з Перекопу на рідну
Вкраїну»15.
Термін «Україна» було вжито у статті «Не унимаются
жидьі», опублікованій у «Почаевских известиях» у трав¬
ні 1909 року. Наприкінці статті було вміщено катрен, де
стверджувалося, що «на Вкраїні» стане краще, коли в ній
не буде «жидов» і «ляхов»16. В опублікованому в «Почаев¬
ских известиях» у червні 1909 року вірші русською мовою
«Слезьі Журавлихи» із закликом побудувати пам'ятний
храм на поле битви гетьмана Богдана Хмельницького наз¬
вано «могучим вождем Украйньї»17.
14 Архимандрит Виталий, «Козацкие могильї под Пляшевой», Волин¬
ские епархиальние ведомости, Житомир, 1909, 24 мая, № 21, с. 427-433.
15 Почаевские известия, Почаев, 1909, ТІ марта, № 722, с. 8-9.
16 «Не унимаются жидьі», Почаевские известия, Почаев, 1909, 23 мая,
№ 763, с. 2.
17 Тема вірша - прославляння Богдана Хмельницкого за «единение
Руси» та заклик шанувати могили «дедов» на полі битви під Берестеч¬
ком і спорудити на цьому місці пам'ятний храм («Слезьі Журавлихи»,
Почаевские известия, 1909, 3 июня, № 771, с. 2).
133
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
У червні 1912 року газета «Вольїнская жизнь», видава¬
на під керівництвом архімандрита Віталія (Максименка),
опублікувала вірш українською мовою, в якому йшлося
про те, що під Берестечком козаки захищали Україну і за¬
гинули за неї. Ба більше, автор вірша написав, що «вби¬
ті батьки-козаченьки» просять «дітей України» - отже, і
членів Почаївського відділу «Союза русского народа» -
прийти помолитися на їхніх могилах.
Не пушками козаченьки
Вкраину боронять, -
На кургани, де их кости,
В уси дзвоньї дзвонят
Дзвонят дзвоньї, гудуть дзвоньї,
Витрьі висти носят:
Вбьггьі батьки-козаченьки
Та помьгаок просят.
Просят дитей Украиньї
Кльїчут на могильі:
«Збирайтеся та згадайте,
Що кольїсь робьшьі,
Що дияльї козаченьки,
Як бьшьісь за волю,
Як мучьшьісь у кайданах,
Яку мальї долю.
Все згадайте
Хоть добрьім словечком,
На могилах, на курганах,
Що пид Берестечком.
Тут мьі бьшьісь с вражей сьілой,
З ляхом воювальї,
Щоб вас, дитей Украиньї,
В неволю не взяльї;
Тут мьі Виру православну
Грудьмьі бороньшьі,
Тут мьі самьі в славним бою
Кости положьшьі
134
4. «Україна» й українська термінологія
За Вкраину... Чи е вона?
Мабудь, вже немає, -
Бо курганьї, що над намьі,
Писком засьіпае.
Засьіпае писком бильїм,
Заросльї дороги,
Не спиває по нас писен
И кобзарь убогий...»
Дзвонят дзвоньї, гудут дзвоньї,
Украйна спала -
Да проснулась од тьіх дзвоньїв,
Козакив взгадала.
По могилам витьір виє,
Шепче козаченькам:
- В гости до вас диток своих
Посьшае ненька.
- Дитьі мои, дитьі мои,
Збирайтесь в дорогу,
На могилах козаченькив
Помолиця Богу.
Помолиця, пошлить Богу
Щирии молитвьі,
Помолившись, вьі згадайте
Про козацьки бьггвьі,
За що бьшьісь з ворогамьі,
За що умиральї,
Яку славу який спомин
Соби збудовальї.
Що забульї, роспьггайте
У теи могильї,
Под которою три вики
Кости тьіхо млильї;
Роспьітайте, научиця
Виру бороньггьі,
Бороньггьі край свий ридний,
Як Вкраиньї дитьі18.
18 В. Н-ч, «На Козацкие могильї под Берестечком (К 26 августа 1912 г.)»,
Вольїнская земля, Кременец, 1912, 7 июня, № 78, с. 1-2.
135
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
Опублікований у квітні 1909 року в «Почаевских изве¬
стиях» вірш Свирида Малого також недвозначно вказує
на те, за що точилася битва під Берестечком.
Давно це дьіялось,
Зо трьіста мабуть лить,
Ляхам бачь захотилось,
Цим краєм завладить.
У нас тоди Царя ще не було
А гетьман був Богдан,
Козацтво загуло!..
Не здатно ворогам.
И тут де мьі седьім теперь
Була баталия страшенна
За волю, виру та за мьірь
Украинськьій хрьіщеньїй19.
Як нейтральний і звичний термін назву Україна вжи¬
вав у своїй агітаційній діяльності окружний керівник «Со¬
юза русского народа» і фундатор Острозького музею-за-
повідника священик Михайло Тучемський. У його попу¬
ляризаторській брошурі про Острог часів князів Острозь¬
ких, виданій у 1913 році в Почаєві, на позначення земель
України, крім терміна «Русь», використано терміни «Дне-
провская Украйна», «Киевская Украйна», «Брацлавская
Украйна»20. Автор також повідомляв, що черпав історич¬
ні факти і дані в таких працях, як «Нариси історії Пра¬
вобережної України» Олександри Єфименко та «Історія
України-Русі» Михайла Гру шевського21.
У цілком позитивній тональності згадано «україно¬
фільство» та любов до «української старовини» єпископа
19 Свьірьщ Мальїй, «На козацких могилах под Пляшевой», Почаевские
известия, Почаев, 1909, 28 апреля, № 746, с. 2-3.
20 Михаил Тучемский, Город Острог в современном кн. Константину Кон-
стантиновичу Острожскому состоянии. (Острожское княжество; чертьі
домашней жизни кн. Константина-Василия по русским и польским истори-
кам), Почаев: Типография Почаево-Успенской Лаврьі, 1913, с. 22,25,28.
21 Там само, с. 38, 40.
136
4. «Україна» й українська термінологія
Парфенія (Левицького) у пам'ятній книзі про відкриття в
1910 році в Катеринославі народного дому «Союза русско¬
го народа». Один із керівників його місцевого відділу Ва¬
сілій Образцов сказав, що «"украинофильство" преосвя-
щеннейшего Парфения служит только твердою основою
его любви к единой св. Руси, одному великому Русскому
народу и одному Самодержавнейшему его Государю»22.
Нейтрально та позитивно терміни «Україна» й «укра¬
їнці» поряд із термінамами «Малоросія» та «малороси»
використовував у своїй публіцистиці монархіст, статський
радник23 Яків Григорович Демченко, який публікувався у
промонархічній газеті «Киевлянин»24. Український наці¬
ональний патріотизм мав для нього також позитивне зна¬
чення. У своїй брошурі Демченко написав зокрема таке:
«Легенда о малорусском сепаратизме, очевидно, еврей-
ского происхождения и рекламируется євреями в своих
целях. Ведь политический сепаратизм отвергается даже
демократствующими украинофилами, не говоря уже об
украинофилах консерваторах, которьіх гораздо больше
чем первьіх и которьіе вовсе не чуждаются русских па-
триотических организаций»25.
У статті «Допустимо ли церковное поминовение Шев¬
ченко?» у «Вольїнских епархиальньїх ведомостях» схова¬
ний за криптонімом автор заявив, що «кучка украинофи-
лов» мала намір «виставить Шевченко проповедником
22 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народно¬
го дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г., Харьков, 1912, с. 18-19.
23 Цивільний чин, у військовому еквіваленті відповідав званню між
полковником і генерал-майором.
24 Яків Демченко знаний як батько Всеволода Яковича Демченка, чле¬
на київського «Клуба русских националистов» і депутата IV Держав¬
ної думи. Всеволод Демченко відомий сьогодні завдяки кам'яним бру¬
ківкам, які вимостили у Києві під його керівництвом і які існують досі.
(Енциклопедія історії України, т. 2, Київ, 2005, с. 332.)
25 Я. Демченко, Оклеветание Шевченка некоторьіми патриотами, Киев,
1910, с. 8-9.
137
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
"самостийности" Украиньї»26. Дописувач вочевидь запе¬
речував ідею незалежности України, але термін і поняття
«Україна» йому були відомі й не викликали застережень.
Ба більше, автор статті явно і, можливо, не усвідомлюючи
цього повністю, вважав, що це поняття відоме його чита¬
чам і жодних запитань не викличе. Тому він навіть і не
вважав за потрібне пояснити, що таке Україна.
Цілковито нейтрально українську термінологію вжи¬
вало православне духівництво та викладачі церковних
освітніх закладів у Полтаві. В опублікованій у «Полтав-
ских епархиальньїх ведомостях» «Беседе с учащимися в
день столетия со дня рождения Николая Гоголя» І. Са-
мойлович говорив про те, що Микола Гоголь згадував
«рідну Україну», «милу його серцеві Україну» тощо, - і
сам у своєму виступі вживав як рівнозначний із терміном
«Україна» термін «Малоросія»27. Так само звичним і ціл¬
ком нейтральним був термін «Україна» для іншого авто¬
ра цього видання Володимира Пархоменка - зокрема це
видно з його статті «Забьггьій юбилей» про архімандрита
Мельхіседека (Значко-Яворського), релігійного натхнен¬
ника українського антипольського повстання Коліївщи¬
ни28.
Доволі симптоматично, що узвичаєне одночасне
вживання рівнозначних термінів «Україна» та «Мало¬
росія» прихильники монархії зберегли і після її падіння
в 1917 році, коли вже розпочався процес національного
самовизначення України. У травні 1917 року священик
П. Король, міркуючи в журналі Холмського Свято-Бого-
родицького православного братства «Холмская Русь» про
26 С., «Допустимо ли церковное поминовение Шевченко?», Волинские
епархиальние ведомости, Житомир, 1914,27 февраля, № 9, с. 137-138.
27 И. А. Самойлович, «Беседа с учащимися в день столетия со дня рож¬
дения Н. В. Г оголя (20 марта 1809 г. - 20 марта 1909 г.)», Полтавские епар¬
хиальние ведомости, Полтава, 1909,1 марта, № 7, Полтава, с. 293-297.
28 Вл. Пархоменко, «Забьггьій Юбилей», Полтавские епархиальние ведо¬
мости, 1909,10 октября, № 29, с. 1180-1182.
138
4. «Україна» й українська термінологія
включення Холмщини в Україну, послуговується і таки¬
ми термінами, як «малорусские земли» і «малорусский
народ»29.
Цілком толерантно сприймали термін «Україна» пра¬
вославні священики на Волині, які водночас були керів¬
никами відділу «Союза русского народа» в регіоні. Під
цим оглядом дуже промовистою є програма концерту у
підпорядкованому церкві Волинському Віталієвському
жіночому училищі 28 лютого 1907 року. Програму осо¬
бисто схвалив єпископ кременецький Амвросій (Гудко).
Перша частина концерту, який відвідали не менш як
сотня православних священиків, а також їхні родичі та
студенти духовної семінарії в Житомирі, складалася зде¬
більшого з українських пісень і віршів. Автор допису про
концерт відзначив, що спів хору з 80 осіб навіював «милі
та чарівні картинки рідної України». Вельми красномов¬
но, що першу частину концерту, яку тепло прийняли всі
слухачі та зокрема чорносотенці, закінчили виконанням
арії з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець
за Дунаєм» - «Україно, рідний краю, Сердцем я тебе ба¬
жаю...». Маємо тут до діла саме з дуже виразним варіян-
том малоросійського та українського монархізму - адже
другу частину концерту завершили співом гімну «Боже,
царя храни»30.
Достоту в такому ж форматі й з уживанням терміна
«Україна» проходили концерти в Подільській духовній
семінарії. Керівництво семінарії та єпархії підтримувало
виконання українських творів і не заперечувало проти
вживання у виступах терміна «Україна». Як і у Волинській
духовній семінарії, в Кам'янці-Подільському концерти
29 П. Король (священник), «Исторический путь Холмщиньї», Холмская
Русь. Издание Холмского православного св. Богородицкого братства, 1917,
№ 19, Москва, 7 мая 1917 г., с. 1-4.
30 «28 февраля в Вольїнском Витальевском женском училище», Волин-
ские епархиальньїе ведомости, Почаев, 1907, № 9,21 марта, с. 312-315.
139
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
теж закінчувалися гімном «Боже, царя храни»31. Так само,
співом офіційного державного гімну, завершився й кон¬
церт у Подільській духовній семінарії у вересні 1907 року,
на якому кілька разів на біс виконали український націо¬
нальний гімн «Ще не вмерла...». Серед слухачів були
делегати Волинського єпархіяльного з'їзду, губернатор,
начальник губернських жандармів і чільні чиновники гу¬
бернської адміністрації32.
Як рівноправні терміни «Малоросія», «малороси»,
«Україна» та «українці» вживав схований під криптоні¬
мом автор статті на честь 200-річчя страти полковників
Іскри та Кочубея в «Вольїнских епархиальньїх ведомо-
стях» 1908 року. Ба більше, у цій статті при посиланні на
українських націоналістів, супротивників Російської ім¬
перії, використано термін, похідний не від України, а від
Малоросії. Автор відзначив, що «среди єдинокровних с
великороссами малороссиян появляются утопичньїе меч-
татели о самостоятельной малороссийской республике». І
водночас «мучеників» за свою відданість російському ім¬
ператорові Петрові І Василя Кочубея та Івана Іскру наз¬
вано «вьщающимися представителями Украиньї»33. Отож
антирусський та антиімперський націоналізм українців
міг називатися як українським, так і малоросійським, а
вірними династії Романових і Російській імперії могли
бути люди, яких називали українцями.
Термін «Україна» не зникав із монархістської та чор¬
носотенної преси на українських землях аж до початку
Першої світової війни. Українську термінологію могли
вживати як у негативному, так і в позитивному значенні.
Під цим оглядом вельми показовою є ситуація зі згадка¬
31 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, ви¬
дання четверте, Нью-Йорк - Мюнхен, 1967, с. 57.
32 Там само, с. 163-165.
33 «К 200-летию со дня казни Василия Кочубея и Йвана Искрьі», Во-
линские епархиальньїе ведомости, 1908, № 19, Житомир, 18 мая 1908 г.,
с. 385-387.
140
4. «Україна» й українська термінологія
ми терміна «Україна» у, либонь, наймасовішій на україн¬
ських землях у 1913-1914 роках чорносотенній газеті «Во¬
льїнская жизнь».
У 1912-1914 роках «Вольїнская жизнь» виступила з
низкою статтей проти українського руху та святкування
ювілею Тараса Шевченка в лютому 1914 року. У цих допи¬
сах керівництво Почаївського відділу «Союза русского на¬
рода» вперше допустило масове негативне вживання тер¬
міна «Україна» та похідних від нього назв. Можна припу¬
стити, що такий різкий поворот багато в чому зумовило
загострення австро-російських стосунків напередодні
Першої світової війни та декларативною підтримкою з
боку українського руху в Галичині Габсбурзької монархії.
Можливо, поява антиукраїнських матеріялів у видан¬
нях почаївських чорносотенців була пов'язана і з поши¬
ренням на Почаїв і Кременець впливу київських чорно¬
сотенців, передусім із украй радикального «Двуглавого
орла». Про це може свідчити той факт, що саме в публі¬
каціях волинських чорносотенців за 1912 рік натрапляє¬
мо на першу згадку про те, що представники київського
«Двуглавого орла» взяли участь в урочистостях на полі
битви під Берестечком34. Крім того, дуже прикметно, що
в описі цих заходів за участи представників «Двуглавого
орла» українських козаків Богдана Хмельницького було
названо «казаками» - на русський копил, через «а», за¬
мість узвичаєного раніше у почаївських чорносотенців
терміна «козаки».
2 травня 1912 року «Вольїнская земля» надрукувала
статтю «Украиноманский бред», яка починається з тако¬
го пасажу: «В демонстрациях против России, осквернив¬
ших на днях город Львов, принимали участие вместе с
поляками и украиноманьї-мазепинцьі. Зто особая поро¬
да людей, которая хлопочет о создании какой-то особой
34 «25 мая на Казацких могилах под Берестечком», Волинская земля,
Кременец, 1912,2 июня, № 49, с. 1-2.
141
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
русской культури, чтобьі опираясь на нее, политически
отколоть часть русского народа в особую украинскую, по
их терминологии группу. В платформу, которой украин-
ские прогрессистьі будут хвастаться над предстоящих
виборах, введено только требование о введеним всеобще-
го обучения на украинском язьіке и допущеним употре-
бления украинского язика во всех общественннх учреж-
дениях. Втайне же они мечтают об отделении Малорос-
сии от России»35. Це аж ніяк не схоже на дописи звичайної
автури друкованих видань почаївських чорносотенців.
Стилем і мовою стаття скидалася радше на публікації ки¬
ївського «Двуглавого орла». Особливо прикметним було
те, що автор, на відміну від звичайних дописувачів до по¬
чаївських газет, вочевидь виказував потребу пояснювати
читачам, що таке український рух, і прагнув засадничо
накинути читачам його негативне сприйняття.
23 листопада 1913 року «Вольїнская земля» оприлюд¬
нила статтю «Опасность украинского мазепинства (Пись¬
мо из Галиции)». У ній ішлося про загрозу «украинского
сепаратизме», бурхливий розвиток українського руху в
Галичині та утиски, що їх «пятимиллионньїй русский на¬
род» в Австро-Угорщині зазнає від прихильників україн¬
ського руху та «галицких мазепинцев». Наприкінці статті
заявлено, що «опасность сепаратизме украинцев грозит
серьезно и Южной России, начиная с Києва» і що пред¬
ставникам церковної та світської влади «следовало бьі
серьезно призадуматься над той язвой на русском орга-
низме, вьшечить зтот очень опасньїй нарьів...»36.
В опублікованій у лютому 1914 року статті «К Шев-
ченковскому юбилею. Протест националистов» термін
«украинский» залапковано. Про урочистості на честь
Тараса Шевченка сказано, що вони мали стати парадом
35 Северянин, «Украиноманский бред», Вольїнская земля, Кременец,
1912, 22 мая, № 39, с. 1-2.
36 Галичанин, «Опасность украинского мазепинства (Письмо из Гали¬
ции)», Вольїнская земля, Почаев, 1913, 23 ноября, № 240, с. 2-3.
142
4. «Україна» й українська термінологія
«украинско-мазепинских сил», які прагнули «установить
под названием "украинского народа" полную обособлен-
ность южной ветви русского народа от других его ветвей,
доказать необходимость образования "украинского госу-
дарства" своим отдельньїм гербом и особьши националь-
ньіми цветами желтьім и голубьім и показать перед лицом
всей Европьі, что "украинство" представляет такую силу».
У статті також згадано було виступи українських депута¬
тів у Галицькому сеймі та Віденському парламенті37.
Промовисто залапковано українську термінологію у
статті, яка ставить на карб шанувальникам Тараса Шев¬
ченка винесення «на публичньїй соблазн» повного «Коб¬
заря». Автор, певний того, що оприлюднені в цьому ви¬
данні вірші компрометують поета, розпочинає свою стат¬
тю так: «Господа "украинцьі", пожалейте Шевченка»38.
У статті «Новьіе разоблачения», яка у підтримці україн¬
ського руху звинуватила аж самого голову Ради міністрів
Російської імперії у 1905-1906 роках графа Сєрґея Вітте,
термін «українці» також узято в лапки. До 1905 року, пи¬
сала газета, українці сиділи «дуже тихенько», але під час
революції звернулися до Сєргея Вітте, той нібито пообі¬
цяв сприяння, і саме через це «работа украиноманов за-
кипела с небьівалой силой»39.
Використання терміна «Україна» та похідних від
нього у негативному контексті почастішало, проте це не
означало, що керівництво Почаївського відділу «Союза
русского народа» перестало вживати ці назви в нейтраль¬
ному та позитивному значенні. У квітні 1914 року лідер
почаївських чорносотенців архімандрит Віталій (Макси-
менко) опублікував у газеті «Почаевская земля» свій лист
37 «К Шевченковскому юбилею. Протест националистов», Вольїнская
жизнь, Почаев, 1914,25 февраля, № 39, с. 3.
38 Земляк, «Пожалейте Шевченка», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,
1 марта, № 43, с. 2-3.
39 «Новьіе разоблачения», Волинская жизнь, Почаев, 1914,3 марта, № 44,
с. 3.
143
І. Національна ідеологія малоросійських/українських монархістів
до кубанських казаків, у якому говорилося, що 1651 року
польське військо напало «на Україну»40. Точно в такому
ж контексті назву «Україна» вжито в опублікованому у
травні 1914 року в «Почаевской земле» наказі наказно¬
го отамана Кубанського казачого війська та начальника
Кубанської области генерал-лейтенанта Міхаіла Бабіча
про збір коштів серед кубанських казаків на будівниц¬
тво меморіялу на полі битви під Берестечком. На самому
початку свого наказу отаман дає такі визначення термі¬
нів для позначення України: «Вскоре после свержения (в
1480 году) тяжкого и долгого Монгольского ига юго-за-
падная часть России, так назьіваемая Малороссия или
Украйна - кольїбель козачества и родина наших славньїх
предков Запорожцев, - волею судеб попала под владьі-
чество Польши». З трьох назв для отамана найближчим
був термін «Україна» - саме він домінує в наказі на по¬
значення українських земель. З трьох назв на позначення
українських земель для отамана найближчим був термін
«Украйна» - саме він домінує в наказі. Його використано
шість разів, «Малороссия» - чотири рази і «юго-западная
часть России» - один раз (на самому початку процитова¬
ного уривка)41.
На початку 1914 року у вигляді безкоштовного додат¬
ка до «Почаевского листка» було надруковано брошуру
ієромонаха Почаївської лаври Алексія (Соколовського[?])
«Пробуждение Украиньї». Автор використовував як рів¬
нозначні терміни «Украйна», «Малороссия» і «русская
земля». При цьому термін «Украйна» він застосовував
особливо активно, пишучи про сучасну йому Україну.
40 «Письмо архимандрита Виталия Кубанским козакам», Вольїнская
земля, Почаев, 1914,18 апреля, № 70, с. 1.
41 «Козацкие могильї. Приказ наказного атамана Кубанскому козачье-
му войску», Вольїнская земля, Почаев, 1914, 3 мая, № 82, с. 1-2. Скоро¬
чену версію звернення генерал-лейтенанта М. Бабіча з використан¬
ням термінів «Україна» та «Малоросія» також було опубліковано у
«Вольїнской земле» 19 квітня 1914 року. («Призьів атамана», Вольїнская
жизнь, Почаев, 1914,19 апреля, № 71, с. 1.)
144
4. «Україна» й українська термінологія
Алексій назвав почесного голову Переяславського відді¬
лу «Союза русского народа» Михайла Кривошлика «род-
ньім сьіном украиньї» і заявив, що на полі битви під Бе¬
рестечком лежать кістки борців за православ'я, що нале¬
жать «всей Украине - и правобережной и левобережной».
Адресуючи своє звернення «мазепчукам» - «изменникам
и предателям», Алексій оголосив, що «воскресло древнєє
братство, встал Союз русского народа, <...> как чешуею
брони покрьівается Украйна отделами [«Союза русского
народа» - К. Ф.]»42. Попри жорсткі закиди «мазепчукам»
і прагнення показати, що українці належать до «триєди¬
ного русского народа», народом України для Алексія був
«украинский народ»43 і звертався він до українського на¬
роду, а не до етнічних русських чи великоросів.
Отже, у 1905-1917 роках чорносотенці й імперські мо¬
нархісти, що діяли на українських етнічних землях, ви¬
користовували та визнавали національну українську тер¬
мінологію - «Україна», «українці», «український». Попри
зростання ворожого ставлення до неї частини провідни¬
ків монархістського руху та прибічників етнічної русифі¬
кації українців напередодні Першої світової війни, мало¬
російські/українські монархісти і далі використовували
українську національну термінологію в нейтральному
та позитивному значенні. Таке поводження було важли¬
вою демонстрацією української національної самоіденти¬
фікації та приналежности малоросійських/українських
монархістів до українського національного дискурсу. І
завдяки їхнім друкованим виданням українська терміно¬
логія поширювалася в середовищах українського селян¬
ства та міщанства - в суспільних верствах, на які не мали
впливу українські часописи, орієнтовані насамперед на
освічених читачів.
42 Алексий (Соколовский[?]), Пробуждение Украиньї. Бесплатное прило-
жение к Почаевскому листку N° 13 за 1914 г., Почаев: Типография Почае-
во-Успенской лаврьі, 1914, с. 28,38-39.
43 Там само, с. 22.
10-17-579
Частина II
Малоросійські/українські
монархісти в дії
Розділ 5
Популяризація історії України
дним із найвиразніших виявів приналежности
українських/ малоросійських монархістів до укра¬
їнського національного дискурсу та національного
руху було їхнє ставлення до історії України. Українська
історія та історія православ'я в Україні були першоряд¬
ними складниками агітації малоросійських монархістів
і чорносотенців на українських землях. Малоросійські
чорносотенці відіграли дуже важливу роль у поширенні
знань про українську історію серед етнічних українців ім¬
перії Романових до 1917 року.
Масове проникнення в села чорносотенних органі¬
зацій і активна участь у цьому православних священи¬
ків сприяли поширенню знань про українську історію
та нових національних ідей у середовище традиційного
українського селянства і міщанства. 80-90% селян були
неписьменними або не мали звички до читання, тож
для багатьох етнічних українців головним джерелом іс¬
торичних знань і їх потрактування виявилися проповіді
та розповіді священиків, а також особистий досвід участи
в історичних святах, що їх організували малоросійські/
українські монархісти і чорносотенці.
Для окреслення історичної агітації чорносотенців се¬
ред «простого» народу вислів пропаганда історії України
пасує далеко більше, ніж просто популяризація історичних
знань. Вона була настирлива й агресивна. Стрижнем іс¬
торичної пропаганди, що її вели серед етнічних україн-
149
II. Малоросійські/українські мошрхісти в дії
ців «Союз русского народа» і православне духівництво,
було утвердження вірности православній церкві, захисту
України та Русі, а також боротьби малоросів-українців
проти поляків, католицизму й «уніятської» церкви. Одні¬
єю з головних ідей була також історія та захист правлячої
монархії. Втім, велику проблему для пропаганди монар¬
хізму становило те, що більшість подій історії України
ніяк не були пов'язані з історією монархії Романових.
Незаперечне лідерство у поширюванні серед укра¬
їнських селян і міщан знань про українську історію на¬
лежало Почаївському відділу «Союза русского народа»
під керівництвом архімандрита Віталія (Максименка).
Брошури, листівки та книжки «для простого народу», що
їх видавали чорносотенці та православна церква, у 1905-
1914 роках, можливо, були для читачів в українському
селі головним після Шевченкового «Кобзаря» джерелом
історичних знань. Друкарня Почаївської лаври, почина¬
ли від 1905 року, масово випускала у світ не тільки оповіді
про царську родину чи війну 1812 року, а й такі видання,
як «Крест над Берестечком. О славном украинском гетма-
не Зиновии-Богдане Хмельницком и о Берестецкой битве
1651» авторства архімандрита Віталія та «Борьба Мало-
россии с Польшей и Берестецкая битва»1. Книги на істо¬
ричну тематику було включено до сільських бібліотек, які
створював Почаївський відділ «Союза русского народа»2.
1 О. М. Казмірчук, «Соціально-економічна діяльність Почаївського
"Союза Русского Народа"», Науковий збірник «Велика Волинь»: Праці
Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, т. 25,
ч. 1: Історія міст і сіл Великої Волині, Житомир: ПП М. Г. Косенко, 2002,
с. 269.
2 У серпні 1908 року архімандрит Віталій (Максименко) повідомив у
«Вольїнских епархиальньїх ведомостях», що «Союз русского народа»
у Почаєві підготував сто «бібліотечок» для розповсюдження по селах.
Окрім того, він закликав духівництво й інтелігенцію Волині надсилати
для друку у Почаєві тексти своїх книг і брошур для народу, «релігій¬
но-морального, історичного, сільськогосподарського змісту та з інших
галузей знань, корисних для народу». (Архимандрит Виталий, «Воз-
150
5. Популяризація історії України
У виданому Братством Озерянської Божої Матері у
Харкові «Южно-русском церковно-народном календа-
ре на 1910 год» було видрукувано статтю «Из истории
украинской руиньї»3. Офіційний друкований орган По¬
дільського єпископства журнал «Православная Подолия»
1907 року офіційно заявляв, що планував видавати статті
з історії, археології, етнографії та статистики переважно
Поділля, повісті, оповідання та вірші морально-релігій¬
ного, історичного та побутового змісту, а також «для на¬
рода на местном малорусском язьіке» статті, оповідання
й бесіди для напучування та для популяризації корисних
знань. Публікації українською мовою передбачалося дру¬
кувати не тільки в журналі, а й у вигляді окремих листі¬
вок і брошур4.
На сьогодні головною спадщиною історичної пропа¬
ганди малоросійських монархістів стала традиція сакралі-
зації місць, де відбулися значущі події української історії.
Сакральні місця історичної пам'яті у практиці чорносо¬
тенців і православної церкви були не тільки складником
пропаганди особистого зв'язку етнічних українців з укра¬
їнською історією, частиною якої була православна цер¬
ква, а й також символами приналежности українських зе¬
мель етнічним українцям і православ'ю. На Лівобережжі
та Київщині малоросійські монархісти могли просто собі
використовувати як історичні пам'ятки наявні монастирі
та церкви; натомість на Волині та Поділлі чорносотенцям
довелося самим засновувати національні сакральні цен¬
три. Саме завдяки малоросійському монархічному ду¬
звание Почаевской лаврьі отцам союзним и окружним старостам», Во-
льінские епархиальние ведомости, Житомир, 1908, № 32,17 августа, с. 575.)
3 «Южно-русский церковно-народний календарь на 1910 год. Изда¬
ние Братства Озерянской Божьей Матери в Харькове» [рекламне ого¬
лошення], Екатеринославские епархиальние ведомости, Екатеринослав,
1909, 21 декабря, № 36, с. 940-941.
4 «Программа журнала "Православная Подолия"», Православная Подо¬
лия, Каменец-Подольский, 1907,4 марта, № 9, с. 200.
151
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
хівництву і «Союзу русского народа» постали такі відомі
центри сучасної української історичної пам'яті і масового
відвідування та паломництва, як меморіял на «Козацьких
могилах» під Берестечком і замок князів Острозьких в
Острозі.
Створення меморіялу пам'яті українських козаків,
які загинули 1651 року в битві проти Польщі та за право¬
слав'я, було не тільки реалізацією прагнення чорносотен¬
ців використати у своїх інтересах події місцевої історії, а
й частиною їхньої загальної концепції відновлення укра¬
їнського козацтва. Виборча програма «Союза русского на¬
рода» на виборах до Державної думи 1906 року офіційно
містила пункт із вимогою, що «казачьи сословия, ньіне
расформированньїх прежних малороссийских новорос-
сийских полков в Полтавской, Черниговской, Киевской и
Бессарабской губерниях - должньї бьггь уравненьї в преи-
муществах и обязанностях с остальньїм казачеством»5. У
такий спосіб «Чорна сотня» вимагала відновити анти-
польське й антикатолицьке українське козацтво на укра¬
їнських етнічних землях, яке стало б опертям для імперії
Романових нарівні з наявними казаними військами.
Політика малоросійських монархістів і чорносотен¬
ців на відродження українського козацтва не означала,
що вони намагалися відтворити те, що було колись у ми¬
нулому і чого вже не існувало. Певною мірою існування
українського козацтва на початку XX століття і далі лиша¬
лося для чорносотенців повсякденною дійсністю. На той
час в імперії Романових зі зброєю в руках усе ще служили
прямі нащадки запорізьких козаків у Кубанському каза¬
ному війську. Представники кубанського казачества бра¬
ли участь в українському русі, а в 1917-1919 роках були
5 «Программа Союза русского народа», Почаевский листок, 1906, № 38,
Сентябрьский вьіпуск (ЬНгр:/ / кгоіоу.іпічз/ асів/20/1900/1906апІі .Ьіті);
Русскому народу. Всероссийский сьезд уполномоченних отделов Союза рус¬
ского народа. Избирательная программа, Петербург, 2 сентября 1906 г.
(ГАРФ, ф. 116, оп. 2, од. зб. 132, арк. 16-17).
152
5. Популяризація історії України
навіть спроби союзу Кубанського казаного війська та
української незалежної держави. Крім того, до 1917 року
козаки як стан на регіональному рівні, але без своєї ар¬
мії та козацьких обов'язків перед імперією, і далі існували
на Лівобережжі Дніпра. Принаймні, «козацьку» станову
приналежність вказували в державних паспортах і в доку¬
ментах православної церкви6.
Волинь не була головною історичною територією
українських козацьких полків. Проте Почаївський відділ
«Союза русского народа» на чолі з архімандритом Віталі¬
єм (Максименком) зробив реальні кроки для «покозачен-
ня» Волині. Саме завдяки зусиллям православної церкви
та «Союза русского народа» 1914 року було споруджено
дуже відомий сьогодні в Україні церковний меморіял
«Козацькі могили» під Берестечком7. Меморіял збудували
на тому місці, де православні козаки Богдана Хмельниць¬
кого 1651 року зазнали поразки у битві проти польського
католицького війська.
На думку архімандрита Віталія, яку він висловив у
«Вольїнских епархиальньїх ведомостях»8, битва під Бере¬
стечком була битвою малоросійського народу «за веру и
родину» і «как бьі великой искупительной жертвой за сво¬
боду малорусского народа и его вечное и неразделимое
6 Існує збережений в особистій колекції державний паспорт на ім'я
Матрони Крахно, виданий 28 червня 1916 року у Перекопівській во¬
лосній управі Роменського повіту Полтавської губернії, де зазначено,
що вона є «козачкою села Перекопівка». 1909 року Полтавська духовна
консисторія у своїх документах офіційно записувала місцевих полтав¬
ських козаків поряд із міщанами як одержувачів книг для збору до¬
бровільних пожертв на будівництво православних церков. «Известия
и обьявления. О сборньїх книгах», Полтавские епархиальньїе ведомости,
Полтава, 1909, 20 ноября, № 33, с. 892.
7 Гурій Бухало, «Берестечко без дзвону. Дев'ята п'ятниця після Вели¬
кодня - день вшанування героїв на "Козацьких могилах"», Україна
молода, 2006,1 червня, № 098.
8 Архимандрит Виталий, «Козацкие могильї под Пляшевой», Вольїн-
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1909, 24 мая, № 21,с. 427-433.
153
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
единение с Великой Россией». Пам'ять про Берестецьку
битву, вважав він, могла служити «великим средством для
народного воспитания», і тому бажано було закорінити
«в памяти нашего народа великую жертву, принесенную
за нашу теперешнюю свободу и благополучне нашими
предками». Архімандрит запропонував влаштувати на
місці битви меморіяльний пам'ятник-церкву і монастир
для догляду за меморіялом (викуплена задля цього земля
мала перейти у власність Почаївського або Волинського
відділу «Союза русского народа» як представника «обье-
динившегося народа»), а також запровадити спеціяльні
щорічні поминальні дні, під час яких прочани «среди
молитвьі будут воскрешать в своей памяти славньїе дела
предков». Гасло «предківської крові», пролитої за пра¬
вослав'я ще до приєднання Малоросії/України до Ро¬
сійської імперії, стало постійним рефреном пропаганди
волинських чорносотенців, зокрема під час масової кам¬
панії збору підписів під проханнями до Ніколая II9. Отже,
чільний волинський чорносотенець став головним ініція-
тором придбання землі та будівництва церковного мемо-
ріялу на «Козацьких могилах», який існує й дотепер.
Головним збирачем коштів на будівництво меморія-
лу був «Союз русского народа»10. Кошти на будівництво
козацького меморіялу під Берестечком збирали серед
парафіян усіх волинських церков. Крім того, редактор
«Вольїнских епархиальньїх ведомостей» (і секретар Во¬
линської духовної консисторії) Валеріян Добровольський
закликав активно жертвувати і православних священи¬
ків. Священикам казали, що «кровавая жертва, прине-
сенная героями казаками под Берестечком, освободила
наш край, народ и духовенство от тяжкого польско-като-
9 Пснаевский отдел Союза русского народа. Встодданейшие прошения о не-
утверждении вероисповедного законопроекта, 1909, ч. 1. ГАРФ, ф. 116,
оп. 2, спр. 2.
10 Архимандрит Виталий, «Козацкие могильї под Пляшевой», Волин¬
ские епархиальние ведомости, 1909, № 21, Житомир, 24 мая, с. 427-433.
154
5. Популяризація історії України
лического порабощения, дала сильї вьірасти и развиться
крепкому православно-национальному укладу жизни,
которьім духовенство вместе с народом живет и до насто-
ящего времени»11.
Відтак меморіял у Берестечку виявився жаданим і вда¬
ло зреалізованим проектом створення поклінного місця
для вшанування пам'яті українських козаків як борців за
православ'я проти поляків-католиків. Він справив вели¬
чезний емоційний, національний і політичний вплив на
православних українців, передусім на Волині. 1908 року
зорганізоване православною церквою та «Союзом рус¬
ского народа» пам'ятне богослужіння на полі битви під
Берестечком зібрало 10 тисяч українських селян Волині.
1909 року паломників було вже 50 тисяч, а 1910-го - понад
60 тисяч12.
Уяву волинських українців не могли не вразити бага¬
тотисячні жалобні богослужіння та маніфестації на полі
битви за участю багатьох священиків. Перед вівтарем у
храмі просто неба над могилою загиблих у битві лунали
заклики священиків захистити православ'я і самих себе
від католицизму та поляків. Молільники могли відвідати
місця козацьких подвигів, побачити козацькі могильні
хрести і поклонитися козацьким останкам у священному
церковному підземеллі. Ніщо не могло збудити націо¬
нальну самосвідомість волинських селян більше, аніж на¬
ближення до кісток героїчних предків, порубаних поль¬
ськими шаблями. Ритуал поклоніння кісткам загиблих ко¬
заків був тотожним поклонінню останкам православних
святих, а емоційний вплив справляв навіть потужніший,
бо ж поляки-католики і далі володіли чи не половиною
11 В. Добровольский, «От строительного комитета по постройке хра-
ма-памятника на козацких могилах под Берестечком, Дубенского уез-
да духовенству епархии», Вольїнские епархиальньїе ведомости, Житомир,
1911, 9 июня, № 24, с. 475-476.
121. К. Свєшніков, Битва під Берестечком, ред. М. П. Парцей, Львів: Сло¬
во, 1992, с. 132-136.
155
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
волинських земель, а в перспективі Волинь бачилася їм у
складі Польщі.
До учасників чорносотенних і православних маніфес¬
тацій у Берестечку озивалося не тільки козацьке минуле,
а й з живе козацьке сьогодення. Гроші на меморіял збира¬
ли в Кубанському, Донському та Оренбурзькому казачих
військах. Звернення архімандрита Почаївської лаври Ві¬
талія (Максименка) до Кубанського казачого війська на¬
друкував «Кубанский казачий листок», звідти його, вияв¬
ляючи інтерес до меморіялу і до історії «южно-русских»
козаків, передрукувала (у 8-му числі за 1914 рік) газета
«Оренбургский казак». У квітні 1914 року у «Вольїнской
земле» було опубліковано лист від офіцера Оренбурзь¬
кого казачого війська та члена Оренбурзької наукової ар¬
хівної комісії М. Л. Юдіна, в якому той просив надіслати
друковану літературу та матеріяли для поширення відо¬
мостей про меморіял під Берестечком серед оренбурзь¬
ких казаків, що служили в Ташкенті13. «Козак - везде ко¬
зак; как ни поверни, хоть так, хоть здак - все козак, - писав
М. Юдін. - Зто знаменитое имя единит славньїх бойцов
за Русь Святую, за Беру Православную: все мьі - братья от
подножия Карпат до острогов Сохошо-Алиня, от берегов
Дуная и Кубани до берегов Амура и Уссури. Нам восточ-
ньім казакам также дороги заветьі и слава южно-русского
казачества; а потому очень желательно распространить
сведения о Козацких Могилах и о битве под Берестечком
и между нашими козаками»14. У цьому самому числі було
опубліковано лист подяки архімандритові Віталію від
командира 2-го Оренбурзького казачого воєводи Нагого
полку за брошури про Берестецьку битву і візуальні ма-
13 Т. И. Ту гай, «Представители Оренбургской губернской администра-
ции и краеведческих обществ в изучении Казахстана и Средней Азии
(2 пол. XIX - нач. XX в.)», Вестник Оренбургского государственного универ-
ситета, 2012, № 5 (141), Оренбург, 2012, с. 176-182.
14 «Отрадньїй отклик», Вольїнская земля, Почаев, 1914,19 апреля, № 71,
с. 1.
156
5. Популяризація історії України
теріяли - «картини» для «чарівного ліхтаря». Командир
також повідомив, що серед козаків зібрано і невдовзі буде
вислано пожертви «на храм над Козацкими могилами»15.
Участь в урочистому параді на відкритті меморіялу
у Берестечку загонів донських казаків, що перебували
на військовій службі, встановлювала живу спадкоєм¬
ність сучасних кубанських і донських казаків із запо¬
рожцями та донцями, що брали участь у битві. На дзві¬
ницю храму-пам'ятника підняли спеціяльний 14-тон-
ний військовий козацький дзвін16. 300 героїчно заги¬
блих під Берестечком у 1651 році українських козаків у
1914 році було посмертно нагороджено георгіївськими
хрестами, а зображення цієї нагороди використано в
оформленні храму-пам'ятника над криптою з козаць¬
кими кістками17.
Пропаганда пам'яті 300 загиблих козаків, які, бувши
оточеними, не захотіли здатися, за кількістю воїнів і за
обставинами їхньої смерти перегукувалася з історичною
традицією вшанування пам'яті 300 спартанців, що теж за¬
хищали батьківщину і 480 року до н. е. загинули у битві
проти персів під Термопілами. Місце їхньої загибелі та
поховання стало відомим меморіяльним центром, який
існує донині. Від чорносотенних газет, призначених для
«простолюду», зайвим було б очікувати ідеологічного
пов'язання козаків зі спартанцями, згадка про яких на¬
вряд чи щось промовляла би загалові українських селян
і міщан. Але годі сумніватися, що паралель із 300 спар¬
танцями як взірцем геройства була зрозумілою кожному
підданцеві Російської імперії з гімназійною та духовною
освітою. Ясна річ, ці знання та концепція проектувалися
на сакралізацію пам'яті 300 козаків під Берестечком і зо¬
15 «От командира 2-го Оренбургского казачьего воеводьі Нагого пол¬
ка», Вольїнская земля, Почаев, 1914,19 апреля, № 71, с. 1.
16 Гурій Бухало, «Берестечко без дзвону», Україна молода, 2006,1 черв¬
ня, № 098.
171. К. Свєшніков, Битва під Берестечком, с. 132-136.
157
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
крема на рішення влади посмертно нагородити козаків
георгіївськими хрестами.
«Союз русского народа» і православна церква на Во¬
лині у своїй пропаганді козацької історії не обмежували¬
ся практиками, які відводили українцям роль пасивної
авдиторй. 1914 року в рамках урочистостей, пов'язаних
із відкриттям меморіялу під Берестечком, організатори
розпочали формування козацьких загонів із місцевих жи¬
телів, які мали брати участь у заходах в одязі запорізьких
козаків і з козацькою зброєю.
«В Радзивилловском округе, - повідомляла у квітні
1914 року газета «Вольїнская жизнь», - собирается особьій
отряд для участия в Казацких поминках и в освященни
Храма-памятника. Каждьій из участников отряда справ-
ляет себе казацкое обмундирование: серую черкеску, зе¬
лений пояс, сивую папаху, саблю и пистолет; все зто будет
стоить рублей 7-8. Организатор отряда крестьянин мест.
Радзивилова Николай Павлович Туркевич. В настоящее
время записалось из Радзивилова более 50 охотников».
Почин селян із Радзивілова повністю підтримав Почаїв-
ський відділ «Союза русского народа». Редакція «Вольїн¬
ской земли» закликала священиків Радзивілівської округи
«разьяснить своим прихожанам о собирающемся отряде»,
аби до загону долучилося більше добровольців із сіл18.
Для популяризації історії боротьби українських пра¬
вославних козаків проти поляків і меморіялу на полі бит¬
ви під Берестечком Почаївський відділ «Союза русского
народа» вдавався не лише до традиційних інструментів,
як-от оголошення священиків, публікації у газетах, ши-
рення поголосу, проповіді та хресні ходи, а й до таких
модерних на ту пору методів, як публічні лекції для на¬
селення, що їх читали вчителі шкіл, використовуючи
світлові проектори зображень - так звані «чарівні ліхта¬
18 «Козацкие могильї», Вольїнская земля, 1914, Почаев, 15 апреля, № 67,
с. 1.
158
5. Популяризація історії України
рі». У 113-му числі «Вольїнской земли» за 1913 рік було
надруковано звіт одного з лекторів Почаївського відділу.
Лектор повідомляв, що під час виступу у селах і містечках
демонстрував селянам за допомогою «чарівного ліхтаря»
зображення «Казнь Остапа и Тараса Бульбьі, Жидьі-орен-
даторьі и другие картиньї»19.
Меморіял під Берестечком на початку XX століття не
був одиноким прикладом встановлення сакрального зна¬
ку на честь козаків у Російській імперії. За кілька років
перед тим, у 1911 році, на території Кубанського казачо¬
го війська, у станиці Тамані, було споруджено пам'ятник
запорізьким козакам, які прибули на Кубань 1792 року.
Тоді ж, на початку 1910-х років, пам'ятний меморіял,
пов'язаний із казачою історією, було створено у столиці
Великого війська Донського Новочеркаську. В усипаль¬
ницю Військового катедрального собору перенесли прах
найвпливовіших казачих генералів і отаманів, а насампе¬
ред - генерала Матвєя Платова20.
Не випадковим є і те, що саме в цей час серед дон¬
ських і кубанських казаків пожвавилися давні автономі¬
стські настрої і набули поширення ідеї про окремішний
народ донських казаків. У Кубанському казачому війську
теж вирували такі настрої, але тут додатковим компонен¬
том було ще й усвідомлення споріднености з українським
національним рухом.
Малоросійські монархісти і чорносотенці у своїй істо¬
ричній пропаганді на Волині зосереджувалися на місцях
і подіях передусім української, а не імперської історії, -
цілком імовірно, просто тому, що в регіоні майже не було
якихось пам'ятних знаків, пов'язаних із «гучними» подія¬
ми історії Російської імперії. Дещо інакшою виявилася си¬
туація на Лівобережжі Дніпра, де 1909 року було зоргані¬
19 «Волшебньїй фонарь», Вольїнская земля, Почаев, 1913, 8 июня, № 113,
с. 1.
20 Борис Корниенко, Правий Дон: козаки и идеология национализма (1909-
1914), Санкт-Петербург, 2013, с. 89-90.
159
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
зовано урочисті святкування та будівництво пам'ятників
на честь ювілею Полтавської битви 1709 року.
Важливим складником російської імперської та ма¬
лоросійської чорносотенної пропаганди було уславлен¬
ня Василя Кочубея та Івана Іскри. їх у 1708 році стратив
гетьман Іван Мазепа за доноси на нього імператорові Пе¬
трові І, тож тепер у пропаганді малоросійських/україн¬
ських монархістів обом «жертвам зрадника Мазепи» на¬
лежало символізувати «відданість» українців/малоросів
монархії. Таку їхню роль було закріплено у пам'ятнику,
встановленому в Києві у 1914 році. На 200-ту річницю від
страти Кочубея та Іскри «Вольїнские епархиальньїе ведо¬
мости» надрукували статтю, де їхню загибель через власні
доноси прирівняно до подвигу Івана Сусаніна і названо
взірцем «високого патриотизма»21. Уславлення Кочубея
та Іскри, наголошувала стаття, набувало особливого зна¬
чення через потребу протидіяти «мечтателям об автоно-
мии» та «самостоятельной малороссийской республике».
Пам'ять про них у «народі» передбачалося, як і у випадку
з меморіялом на полі битви під Берестечком, насаджувати
за допомогою масових жалобних богослужінь.
Була, мабуть, тільки одна спроба створити на Воли¬
ні меморіял пам'яті битви російської імперської армії.
1909 року «Вольїнские епархиальньїе ведомости» закли¬
кали увічнити пам'ять битви російської армії проти поль¬
ських конфедератів у 1792 році під Зеленцями Заславсько-
го повіту Волинської губернії. Як і у випадку з меморія¬
лом під Берестечком, метою створення меморіялу вказано
будівництво пам'ятника на могилі полеглих у битві ко¬
заків, аби увічнити серед православних волинян пам'ять
про «наших» воїнів, які «шли на смерть, чтобьі освобо-
дить родной край от польской неволи, а веру православ¬
ную от поругания, притеснений, угнетений и гонений».
Автор статті-заклику спорудити меморіял під Зеленцями
21 «К 200-летию со дня казни Василия Кочубея и Йвана Искрьі», Волин¬
ские епархиальние ведомости, Житомир, 1908,18 мая, N819, с. 385-387.
160
5. Популяризація історії України
зазначав, що масові молебні та мітинги «Союза русского
народа» на території меморіялу могли би стати «важли¬
вим релігійно-патріотичним святом православ'я»22.
Термінологія, заклики та характер використання іс¬
торичної пам'яті загиблих у битві під Зеленцями були
цілком ідентичними агітації за будівництво меморіялу на
«Козацьких могилах» під Берестечком. Але пропозицію
збудувати меморіял під Зеленцями не було пітримано.
Можливо, так сталося тому, що ця подія і це місце не мог¬
ли стати ані для православної церкви, ані для місцевого
люду вагомими і значущими. Етнічні українці Волині у
битві під Зеленцями участи не брали, їхня масова пам'ять
на згадку про неї не відгукувалася. Стратегічно бій завер¬
шився «внічию», а з формально тактичного погляду пе¬
ремогло польське військо, бо поле битви залишилося за
ним, і саме так це сприймали поляки: на честь перемоги
під Зеленцями було засновано найвищий польський вій¬
ськовий орден УігШіі Мііііагі, яким нагороджують дони¬
ні. Отож привернення уваги до битви під Зеленцями мог¬
ло, навпаки, заохотити польський національний рух.
Заявити про свій зв'язок з історією українського коза¬
цтва малоросійські чорносотенці прагнули не тільки на
Волині, а й на інших українських землях. Навіть у тако¬
му зрусифікованому місті, як Катеринослав. Провідники
тамтешніх чорносотенців особливо наголошували, що ді¬
стали підтримку в будівництві Народного дому «Союза
русского народа» в Катеринославі від Петра Васильовича
Гладкого - нащадка останнього кошового отамана Заду¬
найської Січі Йосипа Гладкого, який 1828 року з части¬
ною козаків перейшов із Туреччини до Росії23.
22 Священник В. С-кий, «Битва русских в 1792 году под Зеленцами, За-
славского уезда, их победа над польским войском и две сохранившие-
ся здесь могильї», Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1909,
15 марта, № 11, с. 230-233.
23 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народного
дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г„ Харьков, 1912, с. 113-114.
11-17-579
161
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Полтавське духівництво теж не втрачало нагоди при¬
вернути увагу до того, як ревно захищали православну
віру козаки. Володимир Пархоменко в уже згаданій статті
«Забитий юбилей» у «Полтавских епархиальннх ведо-
мостях», закликаючи відзначити 100-ту річницю смерти
архімандрита Мельхіседека (Значко-Яворського), наз¬
вав Коліївщину релігійним, національним і соціяльним
«бурним протестом украинцев против панско-католиче-
ской Польши»24.
Крім знакових символів і пам'яток, пов'язаних із бо¬
ротьбою проти католицизму та Польщі, малоросійські
монархісти прагнули наочно використати у своїй агіта¬
ції також і давньоруську історію. Під оглядом на це було
відновлено Василівський храм в Овручі, побудований за
часів Київської Русі - точніше, споруджено новий храм
на фундаменті старого, зі збереженням деяких його
елементів і згідно з уявленнями про те, як він виглядав.
Про особливу вагу, якої надавали відбудові храму, свід¬
чить участь у його освяченні 1911 року імператора Ніко-
лая II. У «Волннских епархиальннх ведомостях» Василів¬
ський храм було названо «живим памятником исконного
господства православия и русской народности на юго-за-
падной окраине нашего дорого отечества»25.
Зі сторінок «Волннских епархиальннх ведомостей»
також пролунала ідея щороку святкувати день знищення
у XIX столітті російською владою греко-католицької цер¬
кви на Волині і навернення волинських греко-католиків у
православ'я26. Але підтримки вона не здобула. Можливо,
24 Вл. Пархоменко, «Забьггьій Юбилей», Полтавские епархиальние ведо-
мости, 1909, Полтава, 10 октября, N° 29, с. 1180-1182.
25 Ф. Казанский (священник), «Васильевский храм в Овруче - первьій
по древности памятник русского церковного зодчества. Речь произне-
сена в губ. Зем. Ком. 27 мая с. г. которьій ассигновал 5000 руб. на по¬
золоту купола и увеличение звона», Вольїнские епархиальние ведомости,
Житомир, 1911, 9 июня, N° 24, с. 477-478.
26 Священник И. А., «О праздновании дня воссоединения вольїнских
униатов с православною церковью», Вольїнские епархиальние ведомости,
Житомир, 1911,16 июня, N° 25, с. 497.
162
5. Популяризація історії України
через небажання нагадувати православним волинянам,
що іще відносно недавно їхні предки належали до іншої
церкви. Православна церква та «Союз русского народа»
в історичній і релігійній пропаганді наголошували спо¬
конвічність, непорушність і безперервність православ'я
на Волині, а не нещодавнє насильницьке навернення у
православ'я.
«Союз русского народа», історична пропаганда чор¬
носотенців і створений їхніми зусиллями меморіял у Бе¬
рестечку справляв на волинських українців саме такий
вплив, якого прагнув домогтися й український рух. Це
добре видно з того, що поминальні заходи на «Козацьких
могилах», колись започатковані імперською монархіч¬
ною владою, в 1920-х роках було відновлено вже без неї. А
ще трохи згодом, у 1930-х роках, організацію українських
молодіжних патріотичних маніфестацій у Берестечку пе¬
ребрала до своїх рук Організація українських націоналіс¬
тів. Однак і в 1920-х, і в 1930-х роках жалобні мітинґи-бо-
гослужіння у Берестечку проводила православна церква.
У меморіялі і далі діяв православний монастир. Те ж саме
православне духівництво до 1914 року робило урочисті
відправи під час патріотичних свят чорносотенців, а в
1920-1940-х роках - під час маніфестацій українських на¬
ціоналістів.
Інтерес і стримано позитивне ставлення представни¬
ків демократичного та революційного українського руху
до створення православною церквою і «Союзом русского
народа» меморіялу на полі битви під Берестечком з'яви¬
лися принаймні вже на початку 1910-х років. Двоїсто від¬
гукнувся про меморіял під Берестечком у своїх спогадах
активний діяч українського руху Дмитро Дорошенко. З
одного боку, він оцінив його як вияв чорносотенної «по¬
чаївської демагогії» і засіб русифікації для «почаївських
ченців», а тому із сумом споглядав, як реліквії українсько¬
го козацтва перебували «в чужих руках». Але водночас
Дорошенко описав, як 1912 року, відвідавши Волинь ра¬
и*
163
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
зом із супутниками, також учасниками українського руху
на Катеринославщині, вони зустрічалися з архімандри¬
том Почаївської лаври та керівником Почаївського відді¬
лу «Союза русского народа» Віталієм (Максименком), і «з
похвалою відізвалися про опорядження козацьких могил
на Берестецькому полі, це, видно, було приємно почу¬
ти Віталію, і він докладно розповів нам про свої пляни в
цій справі»27. Стримано позитивну оцінку меморіялу під
Берестечком та зусиллям його творців дав і митрополит
Української автокефальної православної церкви у 1940-
1970-х роках, міністр освіти і міністр ісповідань в уряді
УНР Іван Огієнко28.
Історична пропаганда православної церкви та чорно¬
сотенного руху на Волині була близькою до історичної
концепції українського руху не тільки тоді, коли утвер¬
джувала православ'я та прославляла козацтво як його
захисника. Про своєрідність малоросійсько-українсько¬
го підходу до історії, притаманного православним свя¬
щеникам на Волині, свідчить їхнє ставлення до княжого
роду Острозьких. Православних князів Острозьких, які у
ХУ-ХУІІ століттях володіли чималою частиною Волині, у
XIX - на початку XX століття православна церква підноси¬
ла як символ боротьби за православ'я та проти церковної
унії з Римом. Таке уславлення князів Острозьких вигля¬
дало доволі дивним у контексті реальної історії російсько-
українських і російсько-польських стосунків. Ці право¬
славні князі воювали проти Московської держави у бага¬
тьох російсько-литовських і російсько-польських війнах і
здобували численні перемоги над московським військом.
Попри це, прославляв князів Острозьких і пропагував їхню
пам'ять саме чорносотенний «Союз русского народа»29.
27 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. 1901-1914, Вінні¬
пег, Манітоба, 1949, с. 132,138-139.
28 Іван Огієнко, Свята Почаївська лавра, Київ, 2004, с. 400.
29 Пошана, яку складали князям Острозьким малоросійські монархісти,
не була чимось унікальним на польсько-українському етнічному по-
164
Організатором історичного музею в Острозі та рес¬
таврації замку князів Острозьких був один із підлеглих
керівника волинських чорносотенців архієпископа Анто-
нія (Храповіцького), настоятель Богоявленського собору в
Острозі та окружний керівник «Союза русского народа»
священик Михайло Тучемський30. У 1909-1916 роках він
створив і очолив православне релігійно-просвітницьке,
благодійне та науково-краєзнавче Братство Острозьких
князів. Михайло Тучемський відреставрував замок князів,
створив у ньому історичний музей і зорганізував урочисті
святкування на честь їхньої пам'яті31. За статутом братства
єпархіяльний архієрей, яким тоді був лідер волинських
чорносотенців архієпископ Антоній (Храповіцький), ви¬
конував функції «головного попечителя братства»32.
Дуже прикметно, що замок князів Острозьких уже від
початку реставрували не тільки як історичну пам'ятку,
приміщення для музею та бібліотеки, а і як меморіяльне
місце для урочистих «народних», тобто чорносотенних
зібрань, історичних читань і виборів до земських органів
влади та Державної думи33. Термінологія та гасла, що їх
використовував у своїх статтях, присвячених пам'яті про
князів Острозьких, лідер Острозького братства Михайло
граниччі. Схожим було ставлення до відомого роду литовсько-поль¬
ських магнатів Ходкевичів. Скажімо, пам'ятний жетон на честь відзна¬
ченого в 1900 році 400-річчя Супрасльського Благовіщенського монас¬
тиря на Підляшші містив зображення його засновників - смоленського
єпископа Йосипа Солтана і новогрудського воєводи у 1544-1549 роках
Олександра Ходкевича. Той факт, що Ходкевичі брали участь у війнах
проти Московського князівства, організаторів ювілею аж ніяк не бен¬
тежив.
30 «Избраньї окружньїе руководители Союза русского народа», Вольїн¬
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1908, 23 марта, № 12, с. 254-255.
31 Манько М., «Михайло Тучемський (1872-1945)» (Ніір://ізЇУОІуп.іп£о/
іпсіех.рКр?орІіоп=сот_сопІепІ&Іазк=уіе\у&ісі=214&ІІетісі=25).
32 Устав Братства имени князей Острожских под покровом преподобного
князя Феодора, Почаев: Типография Поч.-Усп. Лаврьі, 1909, с. 12.
33 «Реставрация замка князей Острожских», Вольїнские епархиальньїе ве¬
домости, Житомир, 1914, 23 января, № 4, с. 59.
165
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Тучемський, рівною мірою були притаманні і українсько¬
му рухові, і російській імперській ідеології.
У рамках однієї і тієї ж статті Михайло Тучемський
називав князя Костянтина Острозького захисником пра¬
вославної церкви та «русской народности в юго-западной
и западной России» та водночас захисником православ'я,
«самобьггной малорусской народности» і «народности в
здешнем крає». Метою Братства князів Острозьких Ми¬
хайло Тучемский оголосив «оживление в памяти совре-
менников трудов для православно-русского дела в запад¬
ной и южной России бессмертного рода князей Острож-
ских и продолжение великого их подвига - бескорьістно-
го служения интересам церкви и родиньї в Остроге и на
Вольїни»34.
Аби поширювати знання та зберігати пам'ять про
князів Острозьких, Братство влаштовувало публічні іс¬
торичні читання. Богомольцям, прочанам, учням шкіл і
гімназій, жителям Острога та його околиць розповідали
«о судьбах нашего края, роде князей Острожских, их спо¬
движниках, о заслугах для православно-русского дела».
Читання супроводжувалося молитвами і співами, церков¬
ними та світськими - державним гімном і патріотичними
піснями. Братство видавало і безкоштовно поширювало
серед простолюду брошури й ілюстровані листки про
історію князів Острозьких, Острога та «Юго-западного
края», а також бачило своє завдання в тому, щоб збирати
старожитності й займатися доброчинністю35.
Спеціяльне місце в пропаганді історичної пам'яті про
князів Острозьких відводилося масовим пам'ятним бого¬
служінням. Особливо виразно це проступило під час свят¬
34 Михаил Тучемский (священник), «Братсво имени князей Острож¬
ских под покровом преподобного князя Феодора», Вольїнские епар-
хиальньїе ведомости, Почаев, 1909,8 февраля, № 6, с. 137-140.
35 «устав Братства имени Князей Острожских, под покровом преподо¬
бного князя Феодора», Вольїнские епархиальние ведомости, Житомир,
1909, ЗО августа, N2 35, с. 408-409.
166
5. Популяризація історії України
кування 1908 року 300-ї річниці смерті «великого борца
за православне и русскую народность» князя Костянтина
Острозького. 13 лютого 1908 року урочисте поминальне
богослужіння за участю волинського архієпископа Анто¬
нія (Храповіцького) та намісника Почаївської лаври було
проведено на могилі князя у замковому соборі в Острозі.
В урочистостях узяли участь військові частини місцевого
гарнізону, тисячі парафіян і прочан. Урочисте богослу¬
жіння в пам'ять Костянтина Острозького за участю кре¬
менецького єпископа пройшло і в Житомирському кате-
дральному соборі. Крім богослужінь і процесій, у рамках
святкування в Острозі та Житомирі було проведено збо¬
ри, на яких священики прочитали доповіді про історію
Західної Русі та боротьбу князів Острозьких за право¬
слав'я проти католицизму36.
Одним із напрямків політики історичної пам'яті ке¬
рівництва православної церкви на українських землях
було відродження в церковному зодчестві на початку
XX століття стилю українського «козацького» барока. Ар¬
хітектурний стиль церков, які у ХУІІ-ХУІІІ століттях побу¬
дували українські козаки, був покликаний візуалізувати
нерозривний зв'язок православних малоросів-українців із
українськими козаками, які захищали православну цер¬
кву37. За інформацією редактора журналу «Православ¬
36 «Из церковной жизни епархии. Празднование дня памяти
кн. К. К. Острожского», Волинские епархиальньїе ведомости, Житомир,
1908, N2 7, 17 февраля, с. 150-151; «Празднование 300-летней годов-
щиньї смерти князя Константна Константиновича Острожского в
г. Остроге», Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1908, N2 9,
2 марта, с. 150-151.
37 Водночас варто відзначити, що у зрусифікованому великому про¬
мисловому центрі центральної України Катеринославі (сучасному
Дніпрі) чорносотенці як «національний» стиль використовували не
«козацьке бароко», а стиль «а ля рус». Абсолютно контрастною до ме¬
моріялу під Берестечком із погляду закладених історичних відсилань
була будівля Народного дому «Союза» в Катеринославі. Народний
дім побудовано у стилі архітектури московських боярських будинків
XVII століття.
167
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
ная Подолия» протоієрея Юхима Сіцінського, 1906 року
було закінчено будівництво першої за багато десятиліть
церкви в «південно-російському» українському стилі. Це
сталося в селі Плішивець Гадяцького повіту Полтавської
губернії - на батьківщині близького водночас і до чорно¬
сотенців, і до українського руху подільського єпископа і
видавця Євангелії українською мовою Парфенія (Левиць-
кого). Сіцинський знав і про намір побудувати наступну
церкву у «південно-російському» СТРІЛІ в селі Новий Коко-
рів Волинської губернії, тобто на території, підконтроль¬
ній лідерові волинських чорносотенців архієпископові
Антонію (Храповіцькому)38. Архітектор проекту церкви в
Новому Кокореві Сердюк мав проукраїнські погляди. Зо¬
крема, свій проект церкви він надіслав для ознайомлення
до редакції газети українських поступовців «Рада»39. У ко¬
зацькому церковному стрілі було споруджено церкву та
меморіял на «Козацьких могилах» під Берестечком.
І хоча чорносотенці та «Союз русского народа» ак¬
тивно пропагували серед етнічних українців українську
історію, про історію Російської імперії та її правлячої ди¬
настії вони теж не забували. Важливою особливістю такої
пропаганди була сконцентрованість на історії правлячого
монаршого дому, а не русського етносу чи великоросів як
самостійної національної спільноти. Чорносотенна пре¬
са для малоросів/ українців зосереджувалася насамперед
на царях40 і подіях імперської історії. Центром імперської
38 Е. Сицинский (протоиерей), «Южно-русское церковное зодчество»,
Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1907, 25 февраля, N2 7-8,
с. 125-130.
39 В. Щ., «Єскіз церкви в українському стілі», Рада, Київ, 1906, 8 грудня
(декабря), N2 73, с. 3.
40 Наприклад, у березні «Почаевские известия» надрукували портрет
Івана Грізного і малюнок, що зображав закладини церкви на подяку за
підкорення Казані, а також коротку інформацію (Почаевские известия,
Почаев, 1909, 14 марта, N2 712, с. 1-2) . У квітні було надруковано бі¬
ографію та портрет царя Алєксєя Міхайловіча. (Почаевские известия,
Почаев, 1909, 7 апреля, N2 729, с. 3.)
168
5. Популяризація історії України
історії були знов-таки правлячі монархи. Схожий підхід
панував і у висвітленні історії Київської Русі, де історія
оберталася навколо життєписів київських князів41.
У пропагандистському наративі, що його поширюва¬
ла на українських етнічних землях друкована в Почаєві
наймасовіша чорносотенна преса для «простого народу»,
практично ніколи в центрі історичної оповіді не опиняв¬
ся великоросійський етнос або великороси як самодостат¬
ня спільнота. Такий підхід у пропаганді «общерусской
истории» явно дисонував із викладом подій української/
малоросійської історії, де головним актором на історич¬
ній сцені виступали українці/малороси, українські ко¬
заки або «русские люди» Малоросії, України чи Півден¬
но-Західної Русі.
Попри активну пропаганду історії російських царів,
підсумковою домінантою історичної пропаганди почаїв¬
ських чорносотенців стала історія України. Зосередити
свої пропагандистські зусилля на подіях місцевої історії
малоросійських/українських монархістів спонукали не
тільки вподобання їхніх лідерів чи місцева специфіка.
Почасти це був вимушений крок після того, як централь¬
на імперська влада наприкінці 1900-х років однозначно
дала зрозуміти, що не бажає масової організованої участи
чорносотенних і монархістських організацій у загально-
імперських історичних святкуваннях.
Переломною точкою для вибору шляхів розвитку іс¬
торичної пропаганди малоросійських/українських чор¬
носотенців стали події навколо святкування у червні
1909 року 200-річного ювілею Полтавської битви. Чорно¬
сотенці вбачали в ньому масове символічне єднання ма¬
лоросійських монархістів із царем, що його мав би закрі¬
пити проведений під час святкувань у Полтаві з'їзд «Сою¬
за русского народа».
41 У червні «Почаевские известия» надрукували зображення Володи¬
мира Мономаха, який передає своїм дітям повчання. Підпис під ма¬
люнком повідомляв, що князь зокрема «боролся против врагов Рос¬
сии». (Почаевские известия, Почаев, 1909, 2 июня, № 770, с. 3.)
169
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Масовій участі делегацій регіональних і сільських
відділів «Союза русского народа» у полтавських святку¬
ваннях організатори надавали глибокого символічного
значення. Українські селяни та міщани мали взяти участь
у святкуванні не просто річниці Полтавської битви, а
фактично у святкуванні захоплення Російською імперією
території України. Тож провідним наративом історичної
пропаганди чорносотенців і монархістів могла стати істо¬
рія російського царя та «русского воинства», яке здобуло
перемогу 1709 року, а не історія України як окремого ре¬
гіону.
Як видно з публікацій «Почаевских известий», чор¬
носотенці спробували домогтися, щоб «Союз русского
народа» заявив себе на полтавських урочистостях голов¬
ним представником «русского народа». Публікація від
14 квітня 1909 року сповістила читачів про святкування
і закликала надсилати заявки на участь у складі місцевих
відділів «Союза». Ініціятором заходів в оголошенні було
вказано Полтавський комітет для влаштування святку¬
вань42. Участь чорносотенців у полтавських урочистостях
стала головною темою «Почаевских известий». Інструкції
щодо того, як зорганізувати участь у святкуваннях, газета
багато разів друкувала на першій сторінці43.
Чорносотенці прагнули забезпечити якомога масо¬
віше своє представництво, щоби чисельно перевищити
інших світських учасників. Лідер волинських чорносо¬
тенців архімандрит Віталій (Максименко) напучував ке¬
рівників осередків «Союза», щоби відрядили на святку¬
вання представників усіх союзних округ. Кожна округа
мала забезпечити свого представника прапором місцево¬
го відділу «Союза». Також говорилося про те, що делега¬
там бажано взяти з собою якомога більше прапорів, хай
42 «Празднование полтавской победьі», Почаевские известия, Почаев,
1909,14 апреля, N2 735, с. 1.
43 «Отправляющиеся на полтавское торжество», Почаевские известия,
Почаев, 1909,28 апреля, № 746, с. 1.
170
5. Популяризація історії України
навіть більше, ніж членів делегації, - зайві можна було би
передати місцевим «прапороносцям» у Полтаві. Членам
чорносотенних делегацій недвозначно давали зрозуміти
і те, що їхня поїздка не обмежиться тільки участю у святі.
Вони мали стати учасниками з'їзду «Союза русского на¬
рода», на якому повинні були «добиться хороших для на¬
рода постановлений»44. Також планувалося, що делегація
керівників і представників округ «Союза» матиме авдієн-
цію у Ніколая II45.
Наскільки оптимістичними були очікування, настіль¬
ки несподіваною і болючою виявилася владна заборона
масової участи чорносотенців у полтавських урочисто¬
стях. 10 червня «Почаевские известия» ще палко агітували
за участь у святі, а вже 11-го мусили надрукувати повне
засмути й гіркоти звернення Головної ради «Союза русс¬
кого народа» про відмову від проведення з'їзду в Полтаві
та масового приїзду туди чорносотенців.
Лідери «Союза» підрахували, що взяти участь у свят¬
куваннях на початок червня побажали представники 800
чорносотенних організацій. Загалом «Союз» збирався ви¬
ставити понад 1000 прапорів і понад 10 тисяч учасників.
Натомість тепер міністр внутрішніх справ своїм розпоря¬
дженням зажадав присутности тільки 75 прапорів в одній
із головних зон святкувань навколо Шведської могили та
100 прапорів серед численної публіки. До того ж, попри
перебування царя у Полтаві, в авдієнції «Союзу русско¬
го народа», буцімто через порушення церемоніялу, було
відмовлено. Не меншою прикрістю стала заява міністра
про те, що запланований після закінчення урочистостей у
Полтаві з'їзд «Союза русского народа» він вважає «несвоє¬
44 «Отцам союзньїм старостам», Почаевские известия, Почаев, 1909,
10 июня, № 777, с. 1.
45 «От Главного совета Союза русского народа всем отделам и подотде-
лам союза, а также всем другим организациям, входящим в его состав»,
Почаевские известия, Почаев, 1909,11 июня, № 778.
171
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
часним»46. «Союзу Михайла Архангела» масову організо¬
вану участь у святкуванні також заборонили47.
Щоби якнайповніше залагодити негативні наслідки
масового розчарування, лідери волинських чорносотен¬
ців наступного дня після першого оповіщення передру¬
кували вже розлогіше звернення Головної ради «Союза
русского народа», у якому спробували виправдатися пе¬
ред своїми прибічниками. Проте було очевидно, що по¬
ведінка імператора означала публічне демонстрування
відсутности підтримки і брак отого міцного особистого
зв'язку між царем і чорносотенцями, що його всіляко про¬
пагували лідери радикальних монархістів.
Головна рада повідомила, що уряд перед несподіва¬
ною забороною схвалював організовану участь чорно¬
сотенців у полтавських святкуваннях. Остаточну відмо¬
ву лідерів «Союза» якось керувати чорносотенцями, що
з'ідуться в Полтаву, було подано як вияв турботи про
рядових членів організації. Головна рада нібито не могла
вибрати з-поміж тисяч людей малу кількість і допустити
їх до участи у святі. Крім того, у зверненні Головної ради
«Союза русского народа» було зазначено, що за цих об¬
ставин «[Главньїй совет] должен отказаться от непосред-
ственного участия в Полтавских торжествах и должен
снять с себя всякую ответственность пред отделами союза
за дальнейшее, надеясь, что отдельї поймут Главньїй свет
и не осудят»48.
Недостатність і штучність такого пояснення провалу
участи у полтавських заходах лідери чорносотенців до¬
бре розуміли. 16 червня «Почаевские известия» надруку¬
вали нове звернення керівництва «Союза русского наро-
46 Там само, с. 1.
47 «Отделам Русского народного союза имени Михайла Архангела»,
Почаевские известия, Почаев, 1909,16 июня, № 782, с. 1-2.
48 «От Главного совета Союза русского народа всем отделам и подотде-
лам союза, а также всем другим организациям, входящим в его состав»,
Почаевские известия, Почаев, 1909,12 июня, № 779, с. 1.
172
5. Популяризація історії України
да» та «Союза Михайла Архангела». У новому документі
керівництво чорносотенців пояснювало свою відмову вже
тим, що допущена до участи у полтавських святкуваннях
нечисельна делегація могла здискредитувати монархіст¬
ський рух. На думку лідерів чорносотенців, мала кількість
чорносотенців на святкуваннях могла дати супротивни¬
кам монархістів привід заявляти про те, що чорносотен¬
ний рух опинився у кризі49.
Хоча автори звернення, як і раніше, закликали своїх
прибічників заявляти про вірність монархії Романових,
лідери чорносотенців були цілком свідомі того, що забо¬
рону на їхню участь у полтавських святкуваннях схвалив
особисто цар Ніколай II. Аби хоч якось залагодити вра¬
ження від такого повороту подій, архімандрит Віталій
(Максименко) опублікував у тому ж числі «Почаевских
известий» звернення до чорносотенців митрополита мос¬
ковського і коломенського Владіміра (Богоявленського).
Митрополит запевнив, що «Союз русского народа» уосо¬
блює увесь «русский» народ, «служит православию и на-
родности», і попри заборону православним священикам
вступати до політичних партій масова участь духівництва
у «Союзе русского народа» цій забороні не суперечить, бо
«Союз», на його думку, є не партією, а «всеми силами на¬
рода»50.
Невдача чорносотенців в організації з'їзду і масової
участи в полтавських святкуваннях спонукала Почаїв-
ський відділ «Союза русского народа» зосередитися на
пропаганді насамперед місцевої української історії та
«жертви» українських козаків під Берестечком. Від участи
у загальнодержавних святкуваннях чорносотенців усуну¬
ли, тож використовувати їх у своїй агітації вони не могли.
49 «Огделам Русского народного союза имени Михайла Архангела»,
Почаевские известия, Почаев, 1909,16 июня, № 782, с. 1-2.
50 «Московский митрополит Владимир о Союзе русского народа и
отношение к нему духовенства», Почаевские известия, Почаев, 1909,
16 июня, № 782, с. 2.
173
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Виходом для малоросійських/українських монархістів,
незалежно від їхнього бажання, стала увага до місцевої,
тобто української історії, де вони самі могли створювати
поклінні місця і практики поклоніння, а також організу¬
вати масові святкування, цілком контролюючи процес,
завдання і мету.
Багато в чому саме через події навколо Полтавських
святкувань 1709 року головним поклінним місцем при¬
наймні для половини чорносотенців України стало не
місце перемоги царя Петра І під Полтавою, а місце бою
українських козаків проти поляків 1651 року під Бере¬
стечком. Про це недвозначно свідчить програма з'їзду
«Почаево-Лаврского союза русского народа», що її опу¬
блікував архімандрит Віталій у серпні 1912 року. З істо¬
ричних питань на з'їзді передбачалось обговорити тільки
«читання про Козацькі могили» та «поминки на Козаць¬
ких могилах». Жодне інше «історичне» питання, зокрема
й питання про пропаганду історії дому Романових, до по¬
рядку денного з'їзду внесено не було51.
Варто відзначити, що створення меморіялу на полі
битви під Берестечком і започаткування традиції бага¬
толюдних відправ спершу ставили собі за мету не тільки
національний пропагандистський макроефект у рамках
Волинської губернії і всієї України/Малоросії. Однією з
початкових спонук створити меморіял стало прагнення
протиставити нову православну традицію поклінного
місця масовим молінням перед мощами святого Вален¬
тина у католицькому костелі у сусідньому Берестечку.
У цих масових католицьких відправах брали активну
участь православні волиняни, і православне духівниц¬
тво впродовж десятків років не могло цьому завадити.
Участь православних у католицьких відправах означало
не тільки їхню близькість до католицької церкви, але й
51 «От Почаево-Лаврского Союза Русского Народа», Волинская земля,
Кременец, 1912,10 августа, № 104, с. 1-2.
174
5. Популяризація історії України
символізувало для зовнішніх спостерігачів торжество ка¬
толицької церкви над православною. Костел у Берестеч¬
ку, де проходили відправи з масовою участю православ¬
них, було споруджено на честь перемоги польської армії
над православними козаками. У відозві, яку надрукували
«Почаевские известия», прямо сказано, що «поляки по¬
ставили своим воинам около Берестечка несколько па-
мятников и, хотя загинула их Польша, до сих пор служат
благодарственньїе молебньї за победу над хлопами. А над
могилами наших героев нет даже простого деревянного
крестика, да и земля та принадлежит частому лицу»52.
Проте навіть одночасне влаштування православної
служби на полі битви під Берестечком не могло відвер¬
нути православних від масової участи у католицькому
«відпусті». Зрештою, аби припинити поклоніння право¬
славних вірян мощам католицького святого, православні
активісти та члени «Союза русского народа» виставили
біля воріт католицького храму сторожу, яка просто не
пропускала туди православних вірян, охочих «кланять¬
ся св. Валенту и "целоватьі его шаблю"». А вони все одно
були, попри те, що в цей самий час на Берестецьке поле
рухалася православна хресна хода.
У звіті про православну хресну ходу на поле битви
під Берестечком у травні 1909 року, надрукованому «По-
чаевскими известиями», говорилося, що «нашлись из рус¬
ских богомольцев добровольцьі, которьіе став у костель¬
них дверей, раздавали православним Почаевские листки
и указьівали дорогу к Православной церкви»53. Завдяки
цьому, як із утіхою відзначав у «Почаевских известиях»
52 «Братья Малороссьі! (Призвів Почаевского отдела Союза русского
народа к малороссам вьїкупить землю на поле битвьі под Берестечко,
поставить там памятник и проводить на поле битвьі памятньїе торже¬
ства и богослужения)», [листівка], Почаев, 1908.
53 Никон (Бессонов), Виталий (Максименко), «На козацких могилах
под Пляшевой», Почаевские известия, Почаев, 1909, 5 июня, № 772-773,
с. 3-4.
175
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
учитель Климент Ліщенко, організація пам'ятних святку¬
вань на полі битви під Берестечком, а також проведення
хресної ходи і влаштування на шляху урочистих богослу¬
жінь перервали традицію, за якою місцеві православні
селяни ходили на поклоніння мощам св. Валента до ка¬
толицького храму. На думку дописувача, «можно пола¬
тать, что Пляшевские торжества послужили в пользу для
православних и в ущерб берестецкому ксендзу, так как
закладка часовни на могилах козаков совпадала с днем ка-
толического отпуста»54.
Газети почаївських чорносотенців наполегливо закрі¬
плювали антикатолицьку спрямованість святкувань і са¬
мої пам'яті про Берестецьку битву не тільки текстами та
відозвами, а й візуальними образами. Картинка «Собран-
ньіе на "Козацких могилах" казацкие голови» на першій
сторінці 3-го числа «Волинской земли» за 1913 рік зобра¬
жала піраміду з черепів українських козаків, біля якої
стоять православний священик й Ісус Христос55. Через
кілька днів ця ж газета вмістила картинку «Последний
казак Йван Нечай защищается в битве с поляками на Бе-
рестечском поле»56, ще за два дні - малюнок «Жид просит
пощади у казаков»57, на якому єврей серед українського
сільського краєвиду обхопив ноги українського козака, а
той стримує селянина, що кидається на єврея з кулаками.
19 січня того ж року було вміщено ілюстрацію з підписом
«Поляки по благословлению своего ойца ксендза потеша-
ются: после избиения казаков расстреливают православ¬
ного митрополита, а он благославляет последних 300 ка¬
заков защищать св. веру»58.
54 Климент Лищенко, «Как ксендзьі православних дурят», Почаевские
известия, Почаев, 1909,1 июня, № 769, с. 1-2.
55 Вольїнская земля, Почаев, 1913,4 января, № 3, с. 1.
56 Вольїнская земля, Почаев, 1913,15 января, № 12, с. 1.
57 Вольїнская земля, Почаев, 1913,17 января, № 14, с. 1.
58 Вольїнская земля, Почаев, 1913,19 января, № 16, с. 1.
176
5. Популяризація історії України
Керівники православної церкви на Волині та Почаїв-
ського відділу «Союза русского народа» були цілком сві¬
домі того, що меморіял на полі битви під Берестечком і
власне урочистості влаштовано передусім для етнічних
українців. Своє звернення 1908 року про потребу ство¬
рити меморіял над полі битви під Берестечком вони наз¬
вали невигадливо: «Братья Малороссьі!». Втім, звернен¬
ня 7 квітня 1909 року жертвувати на викуп землі на полі
битви під Берестечком уже було адресовано «русским
людям»59. 1912 року таке оголошення вже мало заклик:
«Вольшяне! Берегите старину! Не забивайте, вольїняне,
дедовских казацких могил!»60.1913 року в оголошенні про
«поминки» на «Козацьких могилах» (що його поширила
як листівку «Вольїнская земля») апеляцій до національної
ідентичности прочан не було зовсім: «14 июня в девятую
пятницу поминки на козацких могилах. (Повесьте зто
около церкви или сборки)». 1914 року листівка (датова¬
на 20 травня) з оголошенням про урочистості під Бере¬
стечком мала гасло: «Помните, русские люди! Поминки
на козацких могилах в девятую пятницу 6-го июня». У
заклику з'явилося означення «русские люди», але термін
«козацкий» було надруковано на український штиб (че¬
рез «о»).
Малоросійські/українські монархісти імперії Рома-
нових відіграли важливу роль у розвитку масової істо¬
ричної пам'яті в рамках українського національного дис-
курсу. Українська історія та історія православ'я в Україні
були вагомими складниками їхньої агітації на україн¬
ських землях, тож поширення чорносотенного та монар¬
хістського руху й активна участь у ньому православного
духівництва сприяло ознайомленню етнічних українців
з історичними знаннями і прищепленню їм уявлень про
59 «Помните, Русские люди! 28 мая продаются Козацкие могильї», Поча¬
евские известия, Почаев, 1909, 7 апреля, № 729, с. 1.
60 Волинская земля, Кременец, 24 августа, № 114, с. 1.
12-17-579
177
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
нові національні ідеї. Отже, за винятком тих вузьких на¬
прямків монархічної пропаганди, де йшлося про історію
дому Романових чи русських царів, агітаційні зусилля ма¬
лоросійських/українських монархістів і чорносотенців
вчиняли на українську національну самоідентифікацію
саме той вплив, якого прагнули інші напрями україн¬
ського руху.
Розділ 6
Аґітація за автономію українських земель
рагнення регіональної автономії аж до сепаратиз¬
му були важливою прикметою провінційних відді¬
лів чорносотенного та монархістського руху. Після
революції 1905 року участь у чорносотенних і монархіст¬
ських організаціях стала однією з головних можливостей
провінційних спільнот Російської імперії отримати ре¬
альну владу на місцях і захищати свої регіональні інтере¬
си аж до відкритої пропаганди ідей регіональної автоно¬
мії та сепаратизму. Прагнення до автономії та сепаратизм
чорносотенців могли виявлятися навіть відвертіше, ніж у
нерусських національних рухах Російської імперії.
Пряма та завуальована пропаганда монархістами ідей
української/малоросійської автономії часто була першою
масовою пропагандою автономії українських земель, яка
досягла українських етнічних мешканців українських сіл
і містечок. Коли 1917 року українська національна рево¬
люція почала реалізувати ідею української національної
автономії на практиці, чимало українських селян і міщан
усвідомлено чи ні вже зазнайомилися з автономістськими
гаслами та практиками завдяки чорносотенцям.
Чорносотенці та монархісти почувалися і позиціону-
валися як політичні лідери держави на центральному та
місцевому рівнях. Найчастіше вони вважали, що мають
право диктувати свої умови місцевій державній адміні¬
страції, яка у часто-густо нічого не могла з ними вдіяти.
Чорносотенці відкрито створювали альтернативні центри
12*
179
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
влади, відкрито заявляли про свою незалежність від ци¬
вільної адміністрації, успішно шантажували органи дер¬
жавної влади та різко їх критикували, закликаючи навіть
до непокори. Автономність і самостійність політики чор¬
носотенців на місцях попервах могла зустріти толерантне
ставлення частини центральної державної адміністра¬
ції й імператорського оточення. Головними рушійними
центрами першої російської революції у 1905-1907 роках
були імперські центри - Петербург і Москва. Тому неза¬
лежну від охоплених революційними настроями Москви
та Петербурга позицію монархістів і чорносотенців у ре¬
гіонах могли сприймати позитивно.
У частині регіонів, і передовсім у найбільших міських
центрах імперії, чорносотенці створили бойові терорис¬
тичні загони, які чинили фізичне насильство і знищува¬
ли політичних супротивників. (На українських землях
найактивніше та найвідвертіше чорносотенні терористи
діяли в Одесі.) Органи правопорядку могли з ними спів¬
працювати або не протидіяти чи майже не протидіяти їм.
Виступ будь-кого з чиновників проти чорносотенців міг
сприйматися як виступ проти заповзятих прихильників
монархії, яким протегувала частина найвищої станової та
бюрократичної еліти країни разом із самим імператором.
Хоча головною офіційною метою «Союз русского на¬
рода» оголосив захист єдиної Святої Русі, самодержавства
і православ'я, він розглядав себе як ініціятиву народних
мас, і захист місцевих регіональних інтересів став одним
із головних завдань його повсякденної політики. Акти¬
вісти «Союза русского народа» та інших чорносотенних
промонархічних організацій жорстко критикували цен¬
тральний державний апарат. Ба більше, вони спеціяльно
проводили політику відлучення підданців від державних
структур, ставлячи їм на карб «инородчество» та «анти-
русскую политику». Один із лідерів «Союза русского на¬
рода» і редактор одного з головних друкованих органів
чорносотенців газети «Русское знамя» Павєл Булацель
180
6. Агітація за автономію українських земель
заявив, що «русскому» народові за його захист самодер¬
жавства у 1905-1907 роках «мстила инородческая бю-
рократия, интеллигенция и судебно-административная
власть, чтобьі прикрьггь и оправдать собственную тру-
сость и измену во время смутьі»1. Чорносотенці жорстко
критикували державну політику Російської імперії, яка,
на їхню думку, починаючи від XVII століття і до 1905 року
забороняла «русским» виявляти ініціятиву, створювати
свої громадські непідконтрольні чиновникам організації
та захищати свої національні інтереси.
Вороже ставлення до державного апарату було закрі¬
плено і в офіційному статуті «Союза русского народа». У
статуті прямо заявлялося, що
современньїй бюрократический строй, заслонивший
светлую личность русского царя от народа и присвоив-
ший себе часть прав, составляющих исконную принад-
лежность русской самодержавной власти, привел отече-
ство наше к тяжельїм бедствиям, и потому подлежит ко-
ренному изменению; при зтом Союз твердо установляет,
что изменение действующего строя должно совершить-
ся отнюдь не проведением в жизнь ограничительньїх
начал в форме каких бьі то ни бьіло конституционньїх
или, вообще, учредительньїх собраний, но лишь путем
учреждения Государственной Думьі, как органа, явля-
ющего из себя создание непосредственной связи между
державною волею царя и правосознанием народа2.
Ще радикальнішими були висловлювання голови
Московського відділу «Союза русского народа» Алєксан-
дра Трішагного, який фактично оголосив, що державний
апарат імперії не мав нічого спільного з самодержавством.
Як заявив Алєксандр Трішатний,
1 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народно¬
го дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г., Харьков, 1912, с. 51-52.
2 Союз русского народа. По материалам Чрезвнчайной следственной комис¬
сии Временного правительства 1917 г., Москва - Ленинград, 1920, с. 411.
181
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Союз твердо признает, что тот бюрократический
строй, которьій царил у нас в последние годьі при пол-
ном произволе и безответственности чиновников име-
нем Царя творивших всяческие беззаконня, и которьій
привел нашу Родину на край гибели, не имеет ничего
общего с Русским самодержавием. Равньїм образом не
имеет с ним ничего общего абсолютизм или деспотизм,
т. е. самовластие основанное на полном произволе
личности. Под именем Самодержавия Союз разумеет
то государственное устройство, которое исторически
спожилось на Земле русской, которое создано русским
народним разумом и оправдано долгим историческим
опитом. В основе русского самодержавия лежит не-
посредственное единение царя с народом, при полном
отсутствии бюрократического или какого-либо иного
средостения между ними3.
У випадку земель України, Білорусі, Сибіру, Донсько¬
го, Кубанського та інших казачих військ критика чорносо¬
тенцями імперського центру та вороже ставлення до дер¬
жавного апарату нашаровувалася на місцеві національні,
культурні, соціяльні й економічні особливості. Чорносо¬
тенці відкрито вимагали враховувати в державній політи¬
ці місцеві інтереси та намагалися як провідна регіональна
політична сила контролювати ситуацію у своїх регіонах.
Під цим оглядом дуже показовою є позиція чорносотен¬
ців такого великого промислового та зрусифікованого
міського центру як Катеринослав. Лідери чорносотенців
Катеринославщини відкрито інформували прибічників
«Союза русского народа» про різку критику сибірськи¬
ми чорносотенцями політики державної адміністрації
Російської імперії щодо Сибіру та «русских» сибіряків.
Катеринославські чорносотенці з подачі своїх колег із
Томська заявили, що побудований «на финских болотах»
Петербург перетворив Сибір на «могилу русской славьі»
3 А. И. Тришатньїй, Основоположения Союза русского народа, С.-Петер¬
бург, 1906 (?), с. 4-5 (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, од. зб. 130, арк. 23-32).
182
6. Агітація за автономію українських земель
і віддав його багатства «на расхищение инородцам». На
думку чорносотенців, через політику царської влади Си¬
бір став «золотьім дном» для «инородцев: бельгийцев, ан-
гличан, японцев, поляков, особенно же для жидов», але не
для «русских», які жили та працювали у Сибіру4.
Ще різкіше слідом за донськими чорносотенцями чор¬
носотенці катеринославські критикували царську владу
й імперську політику щодо донських казаків. Петербург,
який уособлював державну владу, чорносотенці назвали
«тлетворньїм» і зазначили, що правління Петербурга - це
бюрократизм, хабарництво та казнокрадство. При цьому
реґіоналізм і сепаратизм донських чорносотенців у своїй
ворожості до чужих і центральної державної влади суттє¬
во перевершував реґіоналізм сибірських чорносотенців.
Якщо сибіряки виступали проти «нерусских» «інород¬
ців», то донські казаки не хотіли бачити у себе не тільки
«інородців», а й узагалі всіх «прибульців», тобто навіть ет¬
нічних русських, що не належали до замкнутого казачого
стану5.
В 1912 році на землях Війська Донського частина міс¬
цевих монархістів спробувала створити казачу партію
Донський союз націоналістів і як самостійна політична
сила взяти участь у виборах до IV Державної думи6. Серед
інтелектуальної, військової та політичної еліти донського
казачества були і помірні прихильники збереження каза-
чої автономії та казачого стану, і радикальні прибічники
існування самостійного казачого народу7. Найвідомішим
лідером донських монархістів, які обстоювали донський
автономізм, був наказний військовий отаман Донського
4 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народно¬
го дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г., Харьков, 1912, с. 82-83.
5 Там само, с. 70.
6 Борис Корниенко, Правий Дон: казаки и идеология национализма (1909-
1914), Санкт-Петербург, 2013, с. 110.
7 Там само, с. 110-166.
183
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
казачого війська у 1909-1911 роках барон Фьодор фон Та-
убе. Він прагнув заручитися підтримкою патріотів Дон¬
ського казачества і зокрема відділу «Союза русского наро¬
да» у Новочеркаську.
В управлінській діяльності отаман почасти відродив
засади демократичного автономного управління на осно¬
ві традицій казачого кола8, зажив слави «восстановителя
донской стариньї» та прибічника виняткової належнос-
ти Донської области донським казакам. у своїй промові
на Військових дорадчих зборах 1909 року отаман Фьодор
фон Таубе заявив таке: «Мой девиз единственньїй и про-
стой - Дон дяя донцов и ни для кого больше!». Після цьо¬
го висловлювання палкі члени Військових зборів винесли
отамана із зали нарад на руках9. На захист «дивовижного
народу» та «дивовижної породи людей» - казаків, висту¬
пав і орган волинських чорносотенців газета «Волинская
земля»10.
Виразним виявом реґіоналізму «Союза русского наро¬
да» на українських землях можна вважати пункт програми
«Союза» з вимогою відновити українське козацтво. Ідео¬
логи чорносотенців вважали, що «казачьи сословия, ньіне
расформированньїх прежних малороссийских новорос-
сийских полков в Полтавской, Черниговской, Киевской и
Бессарабской губерниях - должньї бьіть уравненьї в преи-
муществах и обязанностях с остальньїм казачеством»11.
Фактично це була вимога надати козацько-малоросійську
територіяльну автономію етнічним українцям.
8 Зокрема, за розпорядженням Фьодора фон Таубе у грудні 1909 року
у Новочеркаську розпочали роботу Військові дорадчі збори зі 180 ви¬
борних представників донських станиць. Першим завданням зборів
було ухвалити рішення про використання запасних земель Війська
Донського, аби забезпечити малоземельних козаків. Там само, с. 78-80.
9 Там само, с. 81.
10 «Берегите казачество!..», Волинская земля, Почаев, 1914, 18 апреля,
№ 45, с. 2.
" «Программа Союза русского народа», Почаевский листок, 1906, Сентя-
брьский випуск, № 38 (ЬНр://кгоіоу.іпіо/асів/20/1900/1906апгі.Ьіт1).
184
6. Агітація за автономію українських земель
Заклики до козацької автономії чорносотенців були
радикальніші, ніж ідеологія інших напрямків українсько¬
го руху в Російській імперії. Автономні казачі області Ро¬
сійської імперії мали власну казачу цивільну та військову
адміністрацію, військові казачі формування з окремим
командуванням і неабиякими правами в економіці. Тому
створення малоросійських і новоросійських козацьких
полків із місцевих українців фактично означало би наяв¬
ність у нового автономного витвору з етнічних українців
власних збройних формувань. Легальний український
рух у Російській імперії до 1917 року навіть і подумати
не міг про масове, та ще й легальне агітування за такі ідеї.
Схильність до територіяльної автономії малоросій¬
ських монархістів і чорносотенців чітко виявлялася в са-
моідентифікації та географічному позиціонуванні чор¬
носотенців. Активісти малоросійського монархізму почу¬
валися передусім частиною свого регіону, який зазвичай
збігався з межами губернії або ж історико-географічного
регіону, як-от Волинь, Холмщина або Полтавщина. На
наступному рівні свій регіон розуміли як частину Укра¬
їни, Малоросії, Південної Русі або Південно-західного
краю, які своєю чергою були окремою частиною великої
Русі, Росії або Російської імперії12. Дуже прикметно, що
12 Михаил Тучемский (священник), «Братство имени князей Острож-
ских под покровом преподобного князя Феодора», Волинские епар¬
хиальние ведомости, Почаев, 1909, 8 февраля, № 6, с. 137-140; Священ¬
ник В. С-кий, «Битва русских в 1792 году под Зеленцами, Заславского
уезда, их победа над польским войском и две сохранившиеся здесь
могильї», Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1909, 15 мар-
та, № 11, с. 230-233; Архимандрит Виталий, «Козацкие могильї под
Пляшевой», Волинские епархиальние ведомости, 1909, № 21, Житомир,
24 мая, с. 427-433; «Устав Братства имени Князей Острожских, под
покровом преподобного князя Феодора», Волинские епархиальние ве¬
домости, Житомир, 1909, ЗО августа, № 35, с. 408-409; «Празднование
300-летней годовщиньї смерти князя Константна Консгантиновича
Острожского в г. Остроге», Волинские епархиальние ведомости, Жито¬
мир, 1908, № 9, 2 марта, с. 150-151; «К 200-летию со дня казни Василия
185
II. Малоросійські/українські мошрхісти в дії
регіон самоідентифікації першого і другого рівня завж¬
ди охоплював тільки українські етнічні території і ніко¬
ли - російські. Регіон територіяльної самоідентифікації
третього рівня був пов'язаний переважно з державною
приналежністю або поняттям Русі - сакрального єднан¬
ня трьох православних народів: малоросійського/україн¬
ського, білоруського та великоросійського.
Регіональний український компонент самосвідомо-
сти та світосприйняття малоросійських монархістів ви¬
разно проявлявся у визначеннях, що для них є «рідним» і
уособленням батьківщини. Під цим оглядом доволі при¬
кметним виявляється вміщений у «Вольїнских епархиаль-
ньіх ведомостях» 1909 року опис урочистого вечора та
концерту у Волинському єпархіяльному жіночому учи¬
лищі. Більшість його учениць становили діти волинських
православних священиків, які очолювали сільські відділи
«Союза русского народа». Серед 600 слухачів концерту
священики повністю зайняли кілька рядів глядацьких
місць, а його програму особисто схвалив кременецький
єпископ Амвросій (Гудко).
«Родньїми» та «мильїми и чарующими картинками
родной Украиньї» (зіс!) для чорносотенного волинського
духівництва в офіційному друкованому органі Волин¬
ської православної єпархії було названо українські народ¬
ні пісні, вірші та декламації. На концерті єпархіяльного
училища виконали думу на слова Тараса Шевченка і на¬
віть байку Івана Крилова «Демьянова уха» декламували
у вигляді «вольного переклада» «на родной малорусский
лад». Прикметно, що поряд із українськими творами на
концерті лунали західноєвропейські і вкрай мало було
російських13. Отже, свідомо чи ні, українську культуру
було поміщено як рівну насамперед у загальноевропей-
Кочубея и Йвана Искрьі», Волинские епархиальние ведомости, Житомир,
1908,18 мая, № 19, с. 385-387.
13 «28 февраля в Вольїнском Витальевском женском училище», Волин¬
ские епархиальние ведомости, Почаев, 1907,21 марта, № 9, с. 312-315.
186
6. Агітація за автономію українських земель
ський, а не російський культурний контекст, який на кон¬
церті виявився маргінальним.
Натомість у програмі літературно-музичного вечо¬
ра, проведеного в 1908 році у Волинському чоловічому
духовному училищі, русських пісень не було зовсім, тоді
як «малоросійським» було все друге відділення. Огля¬
дач «Вольїнских епархиальньїх ведомостей», хоч і назвав
цю разючу диспропорцію «большим пробелом»14, проти
українських виступів, однак, не заперечував. Програму
концерту і цьому випадку затвердило керівництво єпар¬
хії, яке водночас було керівництвом місцевого відділу
«Союза русского народа».
Українська мова концертних виступів у підпорядко¬
ваних церкві навчальних закладах не була лише даниною
місцевим етнографічним особливостям. Частина малоро¬
сійського імперського духівництва відкрито домагалася
офіційного використання української мови в богослужін¬
нях і викладанні в церковно-парафіяльних школах - задля
зміцнення в етнічних українців відданости православ'ю.
Під цим оглядом доволі показовою є стаття в офіційному
друкованому органі Подільської православної єпархії
«Православная Подолия» одного з організаторів видан¬
ня українського перекладу Євангелії від Матвія Антонія
Гриневича. Він запевнив, що український народ має в пе¬
рекладі Нового заповіту потребу, і закликав прискорити
видання українською мовою інших трьох Євангелій15.
Потяг малоросійських монархістів серед православно¬
го духівництва до українського або малоросійського ре-
ґіоналізму добре видно й у спробах відродити архітектур¬
ну церковну традицію українського козацького барока та
14 «Из церковной жизни епархии. Литературно-музьїкальньїй вечер»,
«Избраньї окружньїе руководители Союза русского народа», Волин-
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1908, 25 мая, № 20, с. 402-403.
15 Антоний Гриневич (священник), «По поводу вьіхода в свет украинс-
кого перевода Св. Евангелия от Матфея», Православная Подолия, Каме-
нец-Подольский, 1907, № 1-2,14 января, с. 2-6.
187
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
«південно-російської архітектури»16. Саме в українському
«південно-російському» стрілі чорносотенці збудували
меморіял на «Козацьких могилах» під Берестечком. Ціл¬
ком у річищі їхнього регіоналізму був і переважний інте¬
рес до місцевої та української історії на сторінках журна¬
лів православних єпархій.
Пошана малоросійських монархістів до регіональних
особливостей і місцевих історичних традицій могла дохо¬
дити аж до публічної позитивної оцінки греко-католиць-
кої церкви. Скажімо, на зорганізованому православною
церквою з'їзді народно-церковних хорів Холмщини у За-
мості 17-19 квітня 1913 року редактор газети «Холмская
Русь» Володимир Островський високо оцінив протидію
греко-католицької церкви полонізації та покатоличенню
у ХУІІІ-ХІХ століттях. «Холмская Русь» була офіційним
друкованим органом Холмського православного Свя-
то-Богородицького братства, однієї з головних організа¬
ційних структур православного монархістського руху на
Холмщині. На думку редактора «Холмской Руси», «русс-
кий народ не только не перешел в католичество, но еще
сильнеє привязался к своим убогим разоренньїм деревян-
ньім униатским церковкам, наложив даже на самую унию
свой национальньїй отпечаток и тем поставив униатскую
церковь почти на таком же расстоянии от костела, на ка-
ком раньше бьіла православная церковь, если не считать
некоторьіх внешних особенностей»17.
У своєму толерантному ставленні до спадщини гре¬
ко-католицької церкви, якщо вона закріплювала самобут¬
ність холмських українців і була інтегрованою у місцеві
16 Е. Сицинский (протоиерей), «Южно-русское церковное зодчество»,
Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1907, 25 февраля, № 7-8,
с. 125-130.
17 «Национальная борьба в Холмщине и русская народная песня. До¬
клад В. П. Островского, читаний на сьезде народно-церковних хоров
в г. Замостье 17-19 апреля 1913 г.», Холмская Русь, Холм, 1913,28 апреля,
№ 17, с. 7-8; 5 мая, № 18, с. 5-6.
188
6. Агітація за автономію українських земель
православні релігійні практики, Володимир Островський
не був самотнім. Таку позицію відкрито підтримувало
керівництво православної церкви на Холмщині. У 1930-х
роках архієпископ Євлогій (Ґеорґієвський) згадував, що
коли 1903 року він очолив Холмську єпархію, то «разре-
шил свободу употребления старинньїх униатских обря-
дов, не нарушающих чистота догматов: и крестньїе ходьі
"посолонь", и пение часов, ибо в униатской церкви народ
не привьік к длинному, монотонному и для него маловра-
зумительному чтению псаломщика». Євлогій у підтримці
«уніятських» православних обрядів ішов так далеко, що
був ладен піти на конфлікт із «древлеправославньїми» і
«обрядославцами», які наполягали на жорсткому дотри¬
манні «неразумной обрядовой ревности»18.
Позитивно відгукувався про деякі напрямки діяль-
ности греко-католицької церкви також лідер монархістів
на Волині і почесний голова Почаївського відділу «Со¬
юза русского народа» архієпископ Антоній (Храповіць-
кий). Викладаючи у Холмській духовній семінарії в 1886-
1887 роках, він, як про це вже йшлося, визнав ефективність
проповідування на «народном язьіке», тобто українською
мовою, яке православне духівництво Холмщини зберегло
від часів його приналежности до греко-католицької цер¬
кви. У 1910 році Антоній узяв участь у святкуванні 150-ї
річниці Холмської православної семінарії, яку заснували
греко-католики19.
У1902 або 1903 році Антоній разом із намісником По¬
чаївської лаври архімандритом Амвросієм (Булґаковим)
відвідав катедральний греко-католицький собор св. Юрія
у Львові. Один із дияконів собору зголосився супрово¬
джувати відвідувачів у їхній дальшій подорожі на Буко¬
18 Митрополит Евлогий (Георгиевский), Путь моей жизни, Москва. 1994;
Ьйр: / / кгоіо V. іпїо/а сій/20/1900/ еи1о_00. Ьіті
19 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо-
вицкий) и его время, с. 598-601.
189
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
вину20 - він не міг запропонувати цього без відома керів¬
ництва греко-католицької церкви. У кожному разі, саме у
цей час в першій половині 1900-х років Антоній (Храпові-
цький) деякий час листувався із лідером греко-католиків
у Східній Галичині митрополитом Андреєм Шептиць-
ким21. Молодий львівський митрополит прагнув посили¬
ти східну візантійську обрядовість у греко-католицькій
церкві, тож два церковні ієрархи мали цілком очевидне
зацікавлення один одним.
Після 1905 року серед малоросійських монархістів
на додачу до культурно-національно-етнографічних ав¬
тономістських настроїв почали стрімко поширюватися
політичні. Завдяки конституційній реформі й оголошен¬
ню виборів до Державної думи 1905 року, православне
духівництво в Російській імперії несподівано для себе
отримало можливість стати не тільки релігійною, а й про¬
відною політичною та громадською силою у своїх регіо¬
нах. У спілці із селянами священики здобудуть контроль
над виборчими куріями землевласників і селян і зможуть
перемогти у парламентських виборах, доводила стаття в
«Киевских епархиальньїх ведомостях», яку радо передру¬
кували «Вольшские епархиальньїе ведомости»22.
У випадку Волинської губернії запровадження полі¬
тичного контролю з боку церкви і чорносотенців потягло
б за собою подальше зміцнення у православного духів¬
ництва усвідомлення своєї сили як представника саме
Волині. Відчуття, що православна церква на Волині може
тепер бути не тільки прохачем у держави та її світської
20 Там само, с. 686-687.
21 Листування, за свідченням Никона, закінчилося після обміну погля¬
дами про рішення митрополита Андрея Шептицького впровадити
серед греко-католиків католицької практики шанування «св. Серця
Ісусова» (Митрополит Антоний (Храповицкий) и его время, с. 688.) Втім,
це завадило Антонію згодом звернутися до Андрея (Шептицького) по
допомогу і гостювати в митрополичому домі в 1919 році.
22 В. Г., «К предстоящим виборам в Государственую думу», Вольшские
епархиальньїе ведомости, Почаев, 1905,21 октября, № 10, с. 971-973.
190
6. Агітація за автономію українських земель
державної адміністрації, але й матиме можливість дикту¬
вати і вимагати, запанувало не тільки серед високих цер¬
ковних ієрархів, а й серед низового духівництва.
Православні священики Волині зрозуміли, що змо¬
жуть впливати на центральні органи влади Російської ім¬
перії, якщо котресь із рішень державної влади суперечи-
тиме їхнім інтересам. Зокрема, у березні 1908 року збори
священиків 2-ї округи Старокостянтинівського повіту Во¬
линської губернії попросили волинського архієпископа
Антонія (Храповіцького) передати «прохання» імперато¬
рові від імені «духівництва та православного народу Во¬
лині», щоб законопроект про статус православної церкви
готував не Кабінет міністрів, а православний Синод23. До
1905 року поява такого прохання-домагання від рядового
волинського духівництва була просто малореальною.
Від імені саме «волинського народу» представники
промонархічного волинського селянства та духівництва
подавали прохання імператорові Ніколаю II. В опубліко¬
ваному у травні 1907 року у «Почаевских известиях» звіті
про авдієнцію «вольїнской депутации от Союза русского
народа» у Царському Селі вказувалося, що царю особисто
передали прохання від «верноподцанного Вольїнского
народа» про «земельну нужду». В ньому на позначення
волинських українців переважно вжито вислови «вольш-
ский народ», «вольїнское крестьянство» і «крестьянство
Вольши». Термін «русский народ» ужито в пункті про
потребу «устранить противодействие местньїх властей
обьединению русского народа и прекратить потворство
властей євреям и иноземцам»24. Можливо, випадково і без
наміру, але вельми показово ані у звіті про царськосель-
ську авдієнцію, ані в тексті прохання немає словосполук
на кшталт «русский народ Вольїни» абощо.
23 «Акт духовенства 2 округа Староконстантиновского уезда», Вольїн-
ские епархиальние ведомости, Житомир, 1908,13 марта, № 14, с. 184-187.
24 «Представление Вольїнской депутации Государю Императору», По¬
чаевские известия, Почаев, 1907,19 мая, № 112, с. 1-4.
191
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Промовистим свідченням політизації регіоналізму
малоросійських монархістів є той факт, що керівництво
і священики Волинської єпархії у 1905-1914 роках сфор¬
мували власну національну, соціяльну та економічну
політику, а також політичну тактику. Православне духів¬
ництво та керівництво єпархії зробили ставку на союз із
православним селянством і заради цього було ладне на¬
віть виступити проти дворянства і поміщиків та проти
станових підвалин Російської імперії. Наприклад, праг¬
нення архієпископа Антонія (Храповіцького) зберегти
вплив церкви на Волині було таким сильним, що він, ви¬
ступаючи перед селянськими виборщиками на земських
виборах 1911 року, закликав селян слухатися своїх свяще¬
ників, радитися з ними і не допустити, щоб на земських
виборах перемогли поміщики. І то йшлося не тільки про
польських поміщиків, які переважали на Волині, але фак¬
тично про поміщиків будь-якої національности, навіть
русської або малоросійської/ української. Аби навести
негативний для волинських селян приклад, архієпископ
спеціяльно згадав про ситуацію у «великоросійських» і
«малоросійських» губерніях за Дніпром, де «земские дела
ведут одни паньї, которьіе обьїкновенно мало понимают
нуждьі нашего крестьянства и не знают его духа»25.
У негативному окресленні «панів» архієпископ був
цілком солідарним із українським селянством. Як від¬
значив у 1914 році начальник Волинського губернського
жандармського управління, «под словом "паньї" крестья-
не подразумевают не только поляков, но и всех помещи-
ков и чиновников». А друкований орган чорносотенців
на Волині «Почаевские известия» зміцнював таку настав-
леність селян, запевняючи їх: «вас зксплуатируют жидьі и
паньї и вьі должньї от зтого освободиться».26
25 «Поучение архиепископа Антония пред молебном на волостном
сходе для избрания земских вьіборщиков», Волинские епархиальние ве¬
домости, Житомир, 1911,28 апреля, № 18, с. 369-370.
26 «Информационное письмо начальника Вольїнского губернско-
го жандармского управлення помощнику начальника Подольского
192
6. Агітація за автономію українських земель
Перші кроки волинських чорносотенців, обраних до
IV Державної думи 1912 року, виразно продемонстру¬
вали, що вони прагнуть відмежуватися й обстояти свої
регіональні інтереси та позиції. Дуже показово, як саме
висвітлювала прагнення волинських чорносотенців збе¬
регти свою автономність у Думі газета «Вольїнская зем¬
ля», видання Почаївського відділу «Союза русского на¬
рода». Статтю про спробу керівництва правої фракції
Державної думи повністю поставити під свій контроль
чорносотенних депутатів Волині було названо «Осажда-
ют вольїнцев». Облягали «волинців» і вимагали від них
«здати свої позиції» не тільки керівники правої фрак¬
ції в Думі, а й обер-прокурор Синоду, тобто посадовець
із найвищого церковного керівництва. Відбувалося це в
його будинку: «Как только вольїнский владьїка и думцьі
прибьши в Петербург, их чуть-ли не карьером потащили
в дом обер-прокурора Синода и там устроили атаку на их
соединенньїе сильї "крайних правих", немножко правьіх,
чуточку правьіх и националистов». А обороняв волин¬
ське «крестьянское народонаселение» лідер волинських
чорносотенців, кременецький єпископ Никон (Безсонов):
«Владьїка Никон храбро защищал свою крепость, помня,
что он избран трехмиллионньїм крестьянским народо-
населением, которому он обещал не забивать ни на одну
минуту, что на него надеется народ крестьянский в своих
нуждах»27.
Так само прагнули обстояти свої регіональні інтереси
й у Подільській єпархії, де частина православного духів¬
ництва у своєму реґіоналізмі виявилася ще радикальні-
шою, ніж їхні колеги на Волині. Керівництво єпархії за¬
кликало захищати інтереси не «подольского народа» або
«крестьянства Подолии», а вже «малорусского народа».
губернского жандармского управлення в Винницком и др. уездах.
1 июня 1914 г.» (ТТДІАК. ф. 301, оп. 1, од. зб. 1663, арк. 363-364.
27 Думский наблюдатель, «Осаждают вольїнцев», Вольїнская земля, Кре-
менец, 1912, 27 ноября, № 186, с. 3.
13-17-579
193
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
1914 року на сторінках офіційного друкованого органу
Подільського єпископства з'явилася стаття священика
С. Козубовського із закликом за сприяння та під заступ¬
ництвом православної церкви перетворити простий «ма-
лорусский народ» на панівну націю на своїй землі. Крім
цього, Козубовський закликав українських селян вийти
з-під впливу поміщиків і не допустити впливу на селян
католиків, протестантів, «немцев» і «жидов»28.
28 С. Козубовский, «Добрьіе и теневьіе стороньї жизни нашего наро¬
да», Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1914, 26 января, № 4,
с. 73-77.
Розділ /
Пропаґанда міжнаціональної боротьби
Протиставлення етносу іншим народам, етнічним
групам і державним структурам є одним із най¬
ефективніших інструментів побудови сучасної
нації. Малоросійські монархісти і передусім чорносо¬
тенці відіграли важливу роль у розвитку українського
національного дискурсу завдяки масовому формуван¬
ню серед етнічних українців національної самоіденти-
фікацїї через протиставлення українців іншим етносам,
а також зовнішнім адміністративним і владним структу¬
рам. Керівництво Почаївського відділу «Союза русско¬
го народа», прагнучи сформувати в українців усвідом¬
лення їхньої відмінности від поляків, євреїв та інших
«інородців», мимохіть пропагувало ідеї протиставлення
українців Російській імперії, російському державному
апаратові і навіть частині керівництва імперської пра¬
вославної церкви.
Етнічно русського люду у сільській місцевості на Во¬
лині та Поділлі майже не було, ще менше було згадувань
про нього у щоденному розпорядку місцевих чорносо¬
тенців. Проте коли українському селянинові усе-таки
траплялося щільно поспілкуватися з представниками
русського етносу, відкривалися істотні національні від¬
мінності. Керівництво почаївських чорносотенців це ви¬
знавало. Етнічні русські могли навіть отримати негативну
характеристику, коли їх протиставляли українцям. Під
13-
195
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
цим оглядом показовою є стаття «Кацапская привьічка»,
опублікована у друкованому органі почаївських чорносо¬
тенців газеті «Вольїнская земля» у серпні 1912 року. У ній
волинський селянин поділився враженнями після трьох
років переселенського життя у Самарській губернії. Він
спостеріг, що етнічні русські не дотримувалися церков¬
них свят і працювали у святкові дні. «Кацапьі», зробив ви¬
сновок селянин, жили «не по закону Божьему и каждьій
по своей привьічке». Протиставлену Самарській губернії
Волинь названо у статті «родной» і «благословенной», бо
«в ней хранится и доньїне Божий закон о праздниках и св.
постах и все православной верьі обрядьі»1.
Терміном «кацапьі» послуговувався, кажучи про рус-
ське населення, також архієпископ Антоній (Храповіць-
кий). У 1908 році він назвав «кацапами» етнічних рус¬
ських у резолюції про неприпустимість домагань селян
села Закриниччя Заславського повіту на церковну влас¬
ність: «Вольїнские прихожане и так нищенски благода-
рят за требьі. Кацапьі живут беднее, но платят за обедню
2 руб., за брак - 10 руб., за похороньї 1 руб. Вообще, там
от каждой исповедной души священник кругом получает
75 коп. или 1 руб., а на Вольїни - 15 коп.»2.
Загалом висновок волинських чорносотенців про від¬
мінність українців/ малоросів від «кацапів» був повністю
суголосним спостереженням, що їх у 1909 році опубліку¬
вала поступова і світська газета «Рада». Майбутній міністр
освіти УНР і митрополит Української автокефальної пра¬
вославної церкви Іван Огієнко писав тоді, що українські
селяни, навіть не маючи сформованої національної сві-
домости, запевняють: «Це не все одно, малорос і кацап.
Кацап собі особенно, а я собі особенно». <...> Мова в їх
1 «Кацапская привьічка», Вольїнская земля, Кременец, 1912, 1 июля,
№ 97, с. 4.
2 Архиепископ Никон (Рклицкий), Митрополит Антоний (Храпо-
вицкий) и его время, с. 388-389.
1%
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
не наша, та й віра не така». <...> "Кацапи" не люблять
"хахлів"»3.
У тих випадках, коли малоросійсько-українські чор¬
носотенці спрямовували свої політичні та пропагандист¬
ські зусилля на протиставлення етнічних українців ін¬
шим національним групам і державі, а також на захист
малоросами/ українцями своїх національних інтересів,
їхні позиції могли збігатися з позицією непромонар-
хічного українського руху. Такі збіги у питанні україн¬
сько-польських та українсько-єврейських національних
суперечностей, а також у справі захисту православ'я від
католицизму відкрито визнав видатний учасник україн¬
ського руху Дмитро Дорошенко. Він згадував, як відвідав
із колегами лідера почаївських чорносотенців архіман¬
дрита Віталія (Максименка) і вони порозумілися, коли
предметом обговорення були «інтереси українського
(чи "малоруського", як казав Віталій) населення та його
колізія з інтересами польськими чи жидівськими на Во¬
лині». Дмитро Дорошенко відзначив «спільне, багато в
чому згідне, становище в обороні православія супроти
латино-польського натиску, який давався відчути тут на
погряниччу між Галичиною й Волинею»4.
Чорносотенці доводили своїм прихильникам їхню
відмінність від русських і за допомогою наукових методів.
«Почаевские известия» в березні 1908 року надрукували
з метою просвіти згадувану вже таблицю «типов славян-
ских народов», де на першому місті помістили образ ма¬
лороса, а далі білоруса, великороса, русина, болгарина,
серба, поляка, чеха та чорногорця5. Це суперечило про¬
паганді приналежности етнічних українців до русської
3 Іван Огієнко, «Нариси з духовного життя наших селян. IV. Україн¬
ська самосвідомість наших селян», Рада, Київ, 1909, 4 іюня (17 червня),
№ 125, с. 2.
4 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. 1901-1914, Вінні¬
пег, Манітоба, 1949, с. 138-139.
5 Почаевские известия, Почаев, 1909,17 марта, № 714, с. 2.
197
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
етнічної нації. Програма київського «Клуба русских на-
ционалистов», наприклад, стверджувала, що жодного ма¬
лоруського чи українсько-малоруського народу не існу¬
вало, а була тільки «южнорусская ветвь єдиного русского
народа»6.
Почаївські чорносотенці та православна церква на
Волині навчали православних українців ігнорувати ін¬
ститути державної влади й налагоджувати прямий зв'я¬
зок із царем. У почаївських чорносотенних газетах май¬
же немає згадок про контакти православних Волині й
України з державною адміністрацією, центральною чи
місцевою. У центрі їхньої уваги були звіти про авдієнції
волинських делегацій в імператора Ніколая II та про по¬
дання імператорові петицій. Це надавало українським
чорносотенцям певности, що вони мають прямий зв'язок
з імператором, який разом із ними протистоїть загрозі з
боку ворожих «інородців», зрадників із-поміж «русских»
і працівників державного апарату, підконтрольного «іно¬
родцям» і зрадникам держави. У своїй агітації чорносо¬
тенці стверджували, що «только Царь поможет и засту-
пится за нас», і закликали селян об'єднатися, щоб разом
із царем «работать над устройством царства»7. Українські
селяни базували на таких настановах свою самосвідомість
і формували поведінку. Це не могло пройти повз увагу і
кореспондентів газети «Рада». Наприкінці 1906 року вони
повідомляли: серед волинських селян ширяться чутки та
росте впевненість, що поліція не має права заарештовува¬
ти членів «Союза русского народа»8.
6 Володимир Любченко, «Теоретична та практична діяльність росій¬
ських націоналістичних організацій в Україні (1908-1914 рр.)», Україн¬
ський історичний журнал, 1996, № 2, с. 56.
7 Див., наприклад: «Представление Вольїнской депутации Государю
Императору», Почаевские известия, Почаев, 1907,19 мая, № 112, с. 1-4;
«Наказ от Вольїнского народа депутатам думьі», Почаевские известия,
Почаев, 1907,16 февраля, № 37, с. 3.
8 Таку впевненість підживлювали повідомлення про випадки, подібні
до того, що нібито стався у Почаєві. Єврей насміхався зі значка «Союза
198
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
Попри офіційно заявлені наміри чорносотенців
об'єднати «русский народ» навколо православ'я та царя,
на практиці їхня агітація мала зворотний ефект. Чорносо¬
тенна преса для «простого народу» сприяла відчуженню
малоросійських/українських чорносотенців від держав¬
них інститутів, зокрема від цивільної адміністрації, ар¬
мії, поліції, навіть Синоду православної церкви. Тобто на
практиці вона успішно розпалювала ворожість до дер¬
жавних інституцій.
Наприклад, катеринославська газета «Двуглавьій
орел» або почаївська «Вольїнская земля» могли приступ¬
ною мовою повідомити своїй «простонародній» читаць¬
кій авдиторії нехитру думку про те, що «русские» в армії
можуть бути тільки простими солдатами, а всі командні
посади захопили «інородці» (німці, поляки, мусульмани),
які цілковито контролюють імперське військо:
Солдатская «словесность»
Газета «Земщина» приводит курьезную солдатскую
«словесность»:
«Екатеринославский "Двуглавий орел" грустно
шутит, приводя воображаемьій пример солдатской
"словесности":
- Кто у тебя командир корпуса?
- Генерал от инфантерии барон Бок-фон-Бокман.
- Кто у тебя начальник дивизии?
- Генерал-лейтенант Пшекшицинский-Кшепши-
цюлский.
- Кто командир бригади?
- Генерал-майор Шалтай-Болтай-Огльї-Хан.
- Кто командир полка?
- Полковник Зйн-Фус.
- Командир батальона?
русского народа» в одного із селян, той у відповідь мало не до смерти
його побив, але поліція заарештувала не селянина, а побитого єврея.
(Перебендя, «Лист з Волині», Рада, Київ, 1906, 9 листопада (ноября),
№48, с. 3.)
199
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
- Подполковник Цвей-Фус.
- Командир ротьі?
- Капитан Дрей-Фус.
- А тьі кто такой?
- Рядовой Василий Иванов!»9
Із чорносотенних газет прибічники «Союза русского
народа» могли дізнатися про те, що поліція «злоупотре-
бляет своим правом», і дійти висновку, що вона становить
небезпеку для селян і міщан. Підставою могла стати, на¬
приклад, розповідь у «Почаевских известиях» про безпри¬
чинне вбивство, яке скоїв у містечку Любомлі поліціянт -
місцевий мешканець поплатився за те, що хотів випасати
свою корову всупереч загальній забороні, встановленій
на час проведення у містечку ярмарку і масового прогону
худоби по вулицях для завантаження у залізничні ваго¬
ни10. Інша стаття, в газеті «Вольїнская земля», оповідала
про те, як жорстоко поводилася поліція, захищаючи ін¬
тереси місцевого поміщика з польським прізвищем у су¬
перечці з селянами через землю та право користуватися
угіддями в селі Хотовиці Кременецького повіту, про чис¬
ленних поранених у сутичці, побитих і заарештованих11.
Іншим приводом транслювати негативне ставлення до
державної адміністрації скористалася газета «Почаевские
известия». В листопаді 1906 року вона опублікувала стат¬
тю про те, як кривдили селян державні лісничі - замість
продавати ліс безпосередньо селянам, продавали його єв¬
рейським перекупникам. Ще й вимагали, щоб селяни ку¬
пували казенний ліс у єврейських торгівців, та виступали
проти приєднання їх до «Союза русского народа». Газета
натякнула на можливе «нерусское» походження лісника
9 «Солдатская "словесность"», Вольїнская земля, Кременец, 1912,
20 июня, № 89, с. 3.
10 А. Тихонюк, «Как наша полиция злоупотребляет своим правом», По¬
чаевские известия, Почаев, 1909, 23 мая, № 763, с. 4.
11 «Кременецкий уезд. Хотовицкая расправа», Вольїнская земля, Креме¬
нец, 1912,5 июня, № 76, с. 4.
200
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
як причину його поведінки і застерегла проти дій, що мо¬
жуть підштовхнути селян до бунту:
«Беда нам - мужикам с лесом. Наш казенний лесник
продает лес євреям, а ми сколько ни ходим, сколько ни
просим, ни за что не продает: иди - говорит - к єврею,
у него покупай. А єврею какое дело до леса? Еврей за-
тем только лес покупает, чтобьі нам дороже продать,
на что между нами покупщиками и казной ставить ев-
реев? Лесник наш видно не русский, что так нас при-
тесняет чтоб євреям дать вигоду. А против Союза на-
шего как он разлютовалея! Кой кто из наших пошли в
воскресенье к нему и значки союзнне на грудь понаде-
вали. Так он как начал ругаться: зто что ви понадева-
ли - кричит - где служили? Я вам дам награду. Хотели
раньше казенной землей наделить, а теперь не будет. Я
первьій об зтом постараюсь».
Приводим зтот правдивий рассказ крестьян, что-
бьі видали те кому следует, что не народ бунтует, а его
господа освободители толкают своими глупими и за-
носчивнми речами на бунт. Так то они стараются по-
мочь Царю заспокоить и благоустроить Россию, а еще
жалованье казенное получают.
Зх, Царские слуги, верньїе помощники!12
Вплив чорносотенної пропаганди на погіршення став¬
лення українських селян до державної влади відзначали
у своїх донесеннях поліційні та жандармські чиновники.
Як доносив у квітні 1914 року поліційний ісправник Оль-
гопольського повіту Подільської губернії, відколи на його
території у 1913 році з'явилися нові відділення «Союза рус¬
ского народа», «ереди крестьянского населення стали но¬
ситься слухи, что с учреждением Союзов они будут иметь
непосредственньїй доступ к Государю Императору и не
будут подчиняться местньїм властям, поговаривают и о
том, что налоги будут уменьшеньї»13. У березні 1914 року
12 «Слуги царские», Почаевские известия, Почаев, 1906, 7 ноября, № 53,
с. 2.
13 Донесение полицейского исправлника Ольгопольского уезда По-
дольской губернии помощнику начальника Подольского губернско-
201
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
керівники Дмитрашківського відділу «Союза русского
народа» Подільської губернії заявили, що «намереньї
возбудить ходатайство о вьщелени села Дмитрашковки и
соседних сел в особую Дмитрашковскую волость» і хочуть
замінити земські органи управління «управлением Сою¬
за русского народа»14.
Чорносотенці провадили серед етнічних україн¬
ців пропаганду, націлену на те, щоби звинуватити уряд
Російської імперії в діях, спрямованих проти інтересів
православних і «русских». У листопаді 1906 року «Поча-
евские известия» публікують інформацію про те, що міні¬
стри підготували папір про «права евреев» і тільки кілька
сотень телеграм звідусіль «с просьбою не давать євреям
равноправия» змусили міністрів відмовитися від свого на¬
міру15. А 1914 року в розпал пропагандистської кампанії
проти святкування ювілею Тараса Шевченка провину за
розвиток «мазепинського руху» було покладено на графа
Вітте, який, мовляв, у 1907 році пообіцяв сприяння «киев-
ским украинцам»16.
Пропаганда Почаївського відділу «Союза русского
народа» свідомо переконувала українців/малоросів у во¬
рожості найвищої державної бюрократії та центральної
державної адміністрації: на думку керівництва чорносо¬
тенців, вони діяли в інтересах «інородців» і на шкоду ма¬
лоросам і великоросам. У травні 1909 року «Почаевские
известия» надрукували статтю «Засоренность иностран-
щиной наших верхних правящих слоев». У ній ішлося про
го жандармского управлення о деятельности Союза русского народа
в Ольгопольском уезде, Ольгополь, 25 апреля 1914 г. (ЦЦІАК, ф. 301,
оп. 1, од. зб. 1663, арк. 1.)
14 Информация от инструктора по кооперации Ольгопольского уез-
да Подольской губернии. (?) Апрель 1914 г. (ЦЦІАК, ф. 301, оп. 1,
од. зб. 1663, арк. 7.)
15 «Мольбу народа усльїшал Царь», Почаевские известия, Почаев, 1906,
11 ноября, № 57, с. 1.
16 «Новьіе разоблачения», Вольїнская жизнь, 1914, Почаев, 3 марта, № 44,
с. 3.
202
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
те, що 30% представників високої державної бюрократії
мали «нерусские» прізвища. Цілком «русским» був лише
Синод, але й він, вважали чорносотенці, «атакован в по-
следнее время євреями». Повністю «інородницькими»
було оголошено міністерство закордонних справ, а також
міністерство шляхів сполучення, де з тисячі чотирьохсот
шістдесяти одного працівника шістсот п'ять були «іно¬
родці», переважно поляки.
На думку чорносотенців, засилля «інородців» мало
місце і в Державній раді, де з 96 членів 27 були «нерус-
ского происхождения». Чорносотенці запевняли, що в
Сенаті з 147 його членів «нерусскими» є 51. Статтю «За-
соренность иностранщиной наших верхних правящих
слоев» завершував висновок: «Подмешайте в любое тело
до ЗО, до 50 процентов не растворимьіх и не сливающихся
с ним частиц, и оно станет рьіхльїм до такой степени, что
не держится ни в какой форме, расползется, рассьіплется.
Процесе зтого табельного разрьіхления тканей мьі заме-
чаем в центральних органах государственности, равно-
значащих сердцу и мозгу»17.
«Вольїнская жизнь» у червні 1914 року писала, що
«інородці» перемогли на частині виборів до земського
самоврядування Волинської губернії. Зокрема, в Лубен¬
ському повіті на виборах перемогли чехи, які об'єдналися
з поляками і запекло боролися з місцевим населенням. У
Житомирському повіті на виборах здобули успіх німецькі
колоністи. Щоб описати цю ситуацію, редакції знадобив¬
ся Шевченків вірш:
Степи наши запроданьї
Жидови, Нимоти,
Сьіньї наши вьіростают
На чужий роботи!..18
17 «Засоренность иностранщиной наших верхних правящих слоев»,
Почаевские известия, Почаев, 1909,23 мая, № 763, с. 4.
18 «В чьих руках жизнь Вольїни», Вольїнская жизнь, Почаев, 1914,15 июня,
N8114, с. 2.
203
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Звинувачення у приналежності до «жидів» і «жидів-
ства» було одним із найпоширеніших у чорносотенній
агітації способів підживити ворожість. Наліпляючи такі
ярлики, чорносотенці розпалювали ворожість етнічних
українців до імперського центру, державної адміністра¬
ції та переважної частини політичних рухів етнічних
русських Російської імперії, а також протиставляли їх
між собою. Ворожість посилювалися ще й завдяки агітації
чорносотенців проти «демократов-поработителей», «вар-
варов» і «революционеров-голодранцев», які виступали
проти царя, за свободу євреям і які вбивали «царських
слуг»19.
Ворогами були практично всі політичні сили Росій¬
ської імперії, крім чорносотенних організацій. Наказ
депутатам Державної думи від Волині, надрукований
1907 року у «Почаевских известиях», застерігав їх від
співпраці з «жидовскими адвокатами»: «революционера-
ми, демократами, социалистами, трудовиками, партией
народной свободи или, как еще их назьівают, мирнооб-
новленцами, кадетами»20. У квітні 1909 року в статті «Обу-
чение жидов за счет русского крестьянства» толерантне,
на думку чорносотенців, ставлення державної адміні¬
страції до євреїв було названо «преступньїм жидолюбием
наших заправил»21.
Спроби деяких державних посадовців стримати над¬
то радикальних чорносотенних агітаторів іще більше
зміцнювали їхню впевненість, що чиновники підтриму¬
ють «жидів». Коли на зборах місцевого «Союза русского
народа» у селі Христищах Ольгопольського повіту По¬
19 «Демократьі-поработители», Почаевские известия, Почаев, 1906,
1 сентября, № 1, с. 2; «Представление Вольїнской депутации Государю
Императору», Почаевские известия, Почаев, 1907,19 мая, № 112, с. 1-4.
20 «Наказ от Вольїнского народа депутатам думи», Почаевские известия,
Почаев, 1907,16 февраля, № 37, с. 3.
21 «Обучение жидов за счет русского крестьянства», Почаевские изве¬
стия, Почаев, 1909,14 апреля, № 735, с. 3.
204
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
дільської губернії присутній поліційний урядник заявив,
що «нельзя частньїм лицам запрещать сдавать свой дом
под квартиру єврею», як того вимагало зібрання, один
із селян заявив: «От бачтьі, людьі, чего мьі не можем ни-
чего зробьітьі, начальство дало волю жидам и панам, на-
пустьшо их на нас, а воньї и повзаются по нашим шиям»22.
Іще 1906 року керівництво почаївських чорносотенців
закликало своїх прибічників очистити Русь не тільки від
євреїв, а й від усіх «инородцев», від «нерусских» порядків
і участи інородців у державному управлінні. «Інородців»
порівнювали з плевелами та бур'янами. У газеті йшлося,
що «Россия для русских должна бьіть, а инородцам только
то, что даст и укажет им Русский царь и русский народ!».
Уваги українських/ малоросійських читачів «Почаевских
известий» не могли не привернути пропагандистські па¬
сажі такого штибу:
Иностранньїе пришельцьі и єврей... только портят,
развращают и обдирают нас. Долой их! Они оскорбля-
ют нашу Беру, смеются над нашими святинями и раст-
левают нашу молодежь, наш народ. Они заедают наш
хлеб, захватьівают наши богатства и нашими же тру¬
дами составляют себе громадньїе состояния, а ми, как
народ, все остаємся бедньї, нищи и убоги, в голоде и
холоде, с куском черствого хлеба и ковшом прокислого
кваса. Они панствуют, господствуют и белоручничают
у нас, а ми, законньїе хозяева, являємся их наймитами
чернорабочими и почти что рабами. Они стали хозя-
евами, а ми - изгоями, только терпимими их мило-
стию. Им - всякое внимание, почет и уважение, всякая
угодливость, любезность и услужливость, а нам... Для
нас допускается только «труд и болезнь», страдание и
22 Помощник начальника Подольского губернского жандармского
управлення в Балтском уезде. 19 мая 1914 г. Распоряжение уездному
исправнику Ольгопольского уезда о проведений допроса содержа-
щегося в тюрьме за вьісказьівания против властей крестьянина села
Кристищи Ольгопольского уезда Якова Скрипника. (ЦЦІАК, ф. 301,
оп. 1, од. зб. 1663, арк. 189.)
205
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
жертвьі, нищета и бессловесная покорность; нам пре-
доставляется только прорубать дебри, смирять хищ-
ников... и своими трудами уравнивать исторические
пути, по которьім нагло с плевками и насмешками над
нашими героями идут жидьі, инородцьі и всякая ино-
земная сволочь жирея тучнея и богатея на нашей кро-
ви, на нашем поте, слезах и трудах23.
Протиставлення етнічних українців євреям і полякам
стали особливо потужними засобами розвитку україн¬
ського національного дискурсу та української національ¬
ної самосвідомости. Пропаганда почаївських чорносотен¬
ців була спрямована на формування образу єврея як аб¬
солютного ворога православних і мала на меті скоротити
контакти між євреями та православними. Аби досягнути
цього, вдавалися, зокрема, до звинувачень у занепаді мо¬
ралі та втраті міцности православних родин через масову
розпусту православних жінок і дівчат, які служили в єв¬
рейських будинках.
У вересні 1909 року «Почаевские известия» писали,
що «в Кременеце, в м. Почаеве и других местах Вольїни
православньїе женщиньї и девицьі служат у евреев и до-
служиваются... до беременности, рождают детей в иудей-
ских домах. Когда случается, что дитя умирает, то они
своєю грудью кормят еврейских детей. После зтого они
уже не помнят своей верьі; в церковь по воскресеньям и
праздникам не ходят. Постов не соблюдают, не бьівают
на исповеди не причащаются Св. Тайн, вообще живут
по-еврейски хотя считаются русскими, православньши.
От того православньїе, происходит для нас большой вред.
Часто такие ожидовевшие женщиньї передают израиль-
тянам наши тайньї. А они зтим пользуются для своих ге-
шефтов. Такой порядок нельзя терпеть. Зтим поругива-
ется наша Православная Вера и церковь». У зв'язку з цим
23 «Долой инородцев и евреев! Вон их!», Почаевские известия, Почаев,
1906, ЗО сентября, № 23, с. 1-2.
206
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
у газеті було оголошено, що завдання відділів «Союза
русского народа» домогтися, щоб християнські жінки та
діти вже не служили у євреїв. Стаття завершувалася за¬
кликом: «Дадим отпор еврейским попьггкам закабалить
нас, уничтожить нашу веру и царствовать над нами!»24.
Образ розбещення православних дівчат і їхньої служ¬
би після цього у євреїв повторили «Почаевские известия»
у березні 1909 року. Героїня частівки українською мовою
в народному стилі не хотіла працювати, замість цього
танцювала, пила і тепер, нагулявши вагітність, служила
годувальницею у «жида»25. В опублікованій у «Почаев-
ских известиях» у грудні 1906 року статті «Деревенские
развратители» було зазначено, що «девицьі» напивалися
в єврейських питних пригонах і творили «безобразия как
последние распутницьі»26.
Чорносотенці також поширювали у своїй пресі ін¬
формацію про наругу євреїв над православними святиня¬
ми. У серпні 1912 року в опублікованій у «Вольїнской жи-
зни» статті «Как бороться с жидами» було зазначено, що
«жалуются крестьяне на то, что жидьі кощунствуют над
православними святинями, а именно: они кроме словес¬
них оскорбительннх поруганий виражают еще свою зло¬
бу в подливании зловонними помоями часовен, вьіснпа-
нии мусора и других нечистот под памятники, крестьі и
проч., из-за чего не редко происходят между крестьянами
и антихристами жидами пререкания, что и заставляет
зтих крестьян обращаться в Почаевский Союз с просьба¬
ми, как письменними, так и устньши о даче им совета и
наставления как бороться с кощунством жидов»27.
24 Крестьянин И. К., «Крестьянское дружеское слово», Почаевские изве¬
стия, Почаев, 1906,13 сентября, N810, с. 1.
25 Почаевские известия, Почаев, 1909,11 марта, N8 709, с. 4.
26 Твердохлебов, «Деревенские развратители», Почаевские известия, По¬
чаев, 1906,18 декабря, N8 93, с. 4.
27 «Как бороться с жидами», Волинская земля, Кременец, 1912,18 авгус-
та, N8110, с. 2-3.
207
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
Керівництво чорносотенців пропонувало селянам і
членам «Союза русского народа» стежити за євреями, за¬
побігати їхнім спробам осквернити православ'я, заявля¬
ти про правопорушення євреїв до поліції та організувати
власні торговельні підприємства, щоби витіснити євреїв
із сіл. Православних селян закликали не здавати євреям в
оренду свої хати, бо євреї оскверняли їх і замазували хре¬
сти на стелях селянських хат28. Одним зі способів бороть¬
би з євреями по селах було виселення єврейських родин,
які оселилися тут після 1903 року, порушуючи державні
закони29.
Важливим складником пропаганди, спрямованої на
відмежування євреїв від українців/малоросів, було праг¬
нення заборонити євреям торгувати православними іко¬
нами30 та мати ділові стосунки з православною церквою31.
Постійний рефрен публікацій чорносотенної преси - зви¬
нувачення євреїв у лихварстві, ошуканні православних,
незаконній торгівлі, скуповуванні краденого, споюванні
православних тощо32. Про успішність такої пропаганди
побічно свідчать успішні дії Почаївського відділу «Союза
русского народа» з розвитку кооперативного руху та за¬
лучення православних до торговельної діяльности.
28 Твердохлебов, «Деревенские развратители», Почаевские известия, По¬
чаев, 1906,18 декабря, № 93, с. 4.
29 «По местному краю. Пошлет ли Бог народу зто счастье?», Почаевские
известия, Почаев, 1906,12 сентября, № 9, с. 2.
30 «Общее собрание членов Почаевского Союза русского народа», По¬
чаевские известия, Почаев, 1906, 2 сентября, № 2, с. 1.
31 «Почаевский союз очень озабочен тем, чтобьі Лаврские садьі сняли
на аренду русские люди, а не жидьі», Почаевские известия, Почаев, 1909,
26 мая, № 764, с. 1.
32 Обьіватель, «Обьічная Вольїнская история», Вольїнская земля, Кре-
менец, 1912, 3 августа, № 99, с. 2; «Жгучий вопрос», Почаевские изве¬
стия, Почаев, 1909,17 апреля, № 738, с. 3; Твердохлебов, «Деревенские
развратители», Почаевские известия, Почаев, 1906, 18 декабря, № 93,
с. 4; «Поработители и обиратели», Почаевские известия, Почаев, 1906,
25 сентября, № 19, с. 1-2.
208
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
У вересні 1906 року у звіті про збори Почаївського
відділу «Союза русского народа» потребу організації чор¬
носотенцями та православними власної торгівлі по селах
пояснено так:
Вся местная торговля, все почти денежньїе обороти - в
руках евреев. Зтим способом єврей держат христиан в
своей власти. Нужно ли продать или купить что хри-
стианину, без єврея он не обойдется. Евреи, пользуясь
нуждой скупают у христиан их урожай и их изделия в
полценьї, а свои товари продают со всякой подделкой,
обманами, и при том в три дорога. А сколько крестья-
нину приходится кланяться єврею, чтобьі тот отпустил
нужного товара в долг и сколько за такое одолжение
сдирают евреи? Ведь для них обмануть, обвесить, об-
считать христианина не только не грех, а похвала. Хри-
стиане на своей шее несут всю тяготу зтого египетского
ига, на их переплоченньїе гроши евреи богатеют жи-
вут по-пански, не зная тяжелого труда. Потому Собра-
ние русского народа с радостью встретило предложе-
ние открнть для своих нужд общую лавку. Чтобьі там
можно било забирать товар доброкачественньїй, без
еврейских процентов и без обмана33.
Щоби привернути до заняття торгівлею православ¬
них українців, чорносотенна преса раз у раз наголошува¬
ла вкрай ворожу реакцію євреїв на створення по селах від¬
ділів «Союза русского народа» та відкриття чорносотен¬
цями крамниць. У лютому 1907 року як кореспонденцію з
села у «Почаевских известиях» було надруковано сценку,
коли єврейський торговець у відповідь на інформацію від
селян, що ті, приєднавшись до «Союза русского народа»,
збираються відкрити свою крамницю, заходився погро¬
жувати їм, що вони дочекаються, коли він у відповідь на
їхню спробу «отобрать у нас [тобто єврейських торгів¬
33 «Общественная лавка», Почаевские известия, Почаев, 1906,6 сентября,
№3, с. 1.
14-17-579 209
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
ців. - К. Ф.] хлеб» сам відкриє під церквою свою крамни¬
цю, купить у селі землю і розпоряджатиметься нею34.
Острах перед єврейською загрозою в читачів «Поча-
евских известий», на думку редакції, мала викликати на¬
друкована у квітні 1909 року статистика зростання єврей¬
ського та інородницького населення у Російській імперії.
Відсоток єврейського населення, писала газета, у Волин¬
ській губернії виріс від 13% до 17%, й у Київській - від 12%
до 15%35. З одинадцяти банкірських домів у Петербурзі,
стверджували чорносотенці, «русским» був тільки один,
із двадцяти маклерів Петербурзької біржі «русские» пріз¬
вища мали тільки четверо, зі ста сорока чотирьох друка¬
рень у «русских» руках була тільки сорок одна, з п'ятисот
дев'яносто восьми зубних лікарів «русскими» були тільки
сорок три ТОЩО36.
У схожий спосіб належало тлумачити й наведену у
статті частку єврейських учнів і студентів у навчальних
закладах. У катеринославській гімназії Вертоградова з
трьохсот дев'яносто восьми учнів євреями були триста
сорок вісім, у катеринославській гімназії Фавіцького з чо¬
тирьохсот тридцяти восьми учнів євреями були триста
сімдесят чотири тощо. «Жидьі у нас заполняют средние и
вьісшие училища, - підсумовано у статті, - учатся там за
мужицкие деньги, вьіходят оттуда панами, чтобьі коман-
довать и издеваться над русским слепьім бьщлом». Євреїв
у статті було названо «злейшими врагами Русского наро¬
да и Православия»37.
Характерно, що чорносотенці намагалися пошири¬
ти серед українських селян також переконаність, буцім¬
то «русские», які мешкають у містах, перебувають під
34 «Братья христиане! Берегитесь жидов!», Почаевские известия, Почаев,
1907, 22 февраля, № 42, с. 3.
35 «Обучение жидов за счет русского крестьянства», Почаевские изве¬
стия, Почаев, 1909,14 апреля, № 735, с. 2.
36 Там само, с. 3.
37 Там само.
210
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
єврейським впливом. Зокрема, «Почаевские известия» у
листопаді 1906 року писали, що «русские» у міських ку¬
ріях виборників під час виборів до Державної думи були
ладні танцювати під «єврейську дудку» і що євреї цілком
контролювали вибори у містах і не допускали до обрання
жодного «хорошего русского человека»38.
Розуміння особливостей антиєврейської пропаганди
і взагалі пропаганди проти «інородців» малоросійських
монархістів і чорносотенців не буде повним, якщо не
проаналізувати її вплив на спалах міжнаціонального та
політичного фізичного насильства на українських землях
на початку XX століття. Керівництво православної церкви
на Волині, Почаївський відділ «Союза русского народа»
та його преса контролювали чверть усіх членів «Союза
русского народа» в Російській імперії. Почаїв був одним
із головних ідеологічних центрів чорносотенного руху в
імперій, можливо, лідером у пропаганді серед православ¬
ного селянства і міщанства. Агітація почаївських чорно¬
сотенців ефективно, яскраво, дохідливо та переконливо
поширювала серед українських селян, міщан і робітників
ідеї сучасного націоналізму та ксенофобії.
Проте, попри активну та жорстку антиєврейську про¬
паганду, нам не вдалося натрапити на інформацію про
серйозні спалахи насильства на Західній Волині, тобто в
тому регіоні, де стоїть Почаїв. Антиєврейські погроми ста¬
лися в найбільшому місті регіону, Житомирі, адміністра¬
тивному центрі Волинської губернії. Аналіз фактів і ситу¬
ації дає підстави для висновку, що попри використання
ксенофобської риторики та практик у націоналістичній
агітації та повсякденній діяльності, церква та православні
священики не спровокували масового міжнаціонального
насильства між українцями і євреями у регіонах, де вони
повністю контролювали місцевих чорносотенців і монар¬
хістів. Спалахи насильства здебільшого відбувалися там,
38 «О виборах в Государственную думу», Почаевские известия, Почаев,
1906,24 ноября, № 67, с. 1.
14'
211
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
де чорносотенців і радикальних монархістів очолювали
світські лідери. Передусім це відбувалось у великих містах.
Представники православної церкви на чолі чорносо¬
тенного руху жорстко виступали проти міжнаціонально¬
го фізичного насильства і в такому дусі впливали на свою
паству. Ми вже згадували заяву лідера чорносотенців на
Волині архієпископа Антонія (Храповіцького), що він від¬
чуває себе «гораздо ближе к верующему єврею или маго¬
метанину, чем к неверующему русскому». Архієпископ ви¬
знав навіть, що відчуває щиру симпатію до консервативної
релігійної частини єврейської громади, хоча заперечував
проти того, щоб євреї посідали провідне економічне ста¬
новище у краї39. Антоній (Храповіцький) також виступав
проти «зоологічного» націоналізму і заявляв, що «русский
национализм» має ґрунтуватися на християнстві40.
Варто також враховувати, що заперечення фізичного
насильства в низовій чорносотенній агітації Почаївського
відділу «Союза русского народа» було провідним мотивом
у діяльності волинських чорносотенців від самого почат¬
ку. Хоча це не означало, що пропаганда ненасильства не
могла бути переплетеною із найрадикальнішими та ксе-
нофобськими висловлюваннями. Під цим оглядом дуже
промовистою є позиція безумовного ідеологічного лідера
почаївських чорносотенців 1906 року ієромонаха Іліодора
(Труфанова). Він яскраво, емоційно і детально виклав її у
вересні 1906 року на сторінках «Почаевских известий», і з
огляду на важливість його статті-заклику-відсічі, призна¬
ченої для української авдиторії почаївських чорносотен¬
ців, варто цей документ навести тут повністю:
39 Антоний (Храповицкий), «Еврейский вопрос и святая Библия.
(Речь-лекция, произнесенная в феврале 1906 года на духовном чтении
в Житомире, а 11 мая того же года - в Петербурге)», Волинские епар¬
хиальньїе ведомости, Почаев, 1907,1 апреля, № 10, с. 319-332.
40 Антоний (архиепископ вольїнский), «Что значит бьггь русским на-
ционалистом?», Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1914,
16 января, № 3, с. 37-39.
212
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
Первая коротенькая отповедь
Донесся до редакции «Почаевских известий» шум ге-
валта почаевских иудеев. Что зто такое? А зто, видите
ли, почаевским иудеям не по вкусу пришлись «Почаев¬
ские известия» и вот они забили тревогу, послали жа¬
лобу на несносную газету Вольїнскому Архиепископу,
в которой упоминают о каких то погромних тучах, на-
висших благодаря «Почаевским известиям» и пропове-
дям иеромонаха Илиодора над их местечком.
Чтобьі впоследствии не оказалось по вине конеч¬
но, иудеев каких либо недоразумений. Так как иудеи
большие мастера ввіходить всегда сухими из водьі и
прятать концьі дела так что и сам властитель ада не
найдет их, то я считаю долгом кое-что сказать по по¬
воду зтого.
Напрасно почаевские иудеи думают, что я, иеро-
монах Илиодор, знакомя русский народ с еврейскими
подльїми проделками, имею в виду только их поча¬
евских израильтян. Нет зто для них слишком много
чести будет. Я и пишу, и проповедую вообще о всех
иудеях, которьіх русский народ несет на своем горбу,
кормит своим хлебом.
Почаевские иудеи кричат , что над ними нависли
погромньїе тучи что иеромонах Илиодор учит в церк¬
ви «бить жидов». Зтот крик, одна наглая, преступная
подлая неправда, за которую собственно говоря, надо
бьіло бьі лгунов притянуть к ответственности. Зто по-
стоянньїй шаг хитрьіх и увертливьіх израильтян. Они
уже заранее подьіскивают человека, на которого можно
будет свалить вину, когда русский народ, вьіведенньїй
из терпения иудейским над ним издевательством, же-
стоким вьісасьіванием из него последних соков начнет
распарьівать иудейские животишки. Да будет ведомо
всему израильскому народу. Племся Иудино, открой
уши свои и вьіслушай слово моє!
Я - враг еврейских погромов: я решительно осуж-
даю тех русских людей, которьіе будучи вьіведеньї из
границ терпения вашими разбоями, грабежами, пору-
213
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
ганием наших святьінь, проливают вашу кровь. Зто -
не их дело. Зто должньї непременно делать, когда вьі
зтого своєю наглостью заслуживаете, правительство и
войско. А что вьі зтого очень часто заслуживаете, об
зтом и спорить нечего. В проповедях же своих народу
православному я под угрозой страшной ответственно-
сти пред Богом запрещаю употреблять над вами каки-
е-либо насилия, а тем более проливать вашу кровь. Что
я, действительно, зто проповедую, об зтом могут сви-
детельствовать тьісячи крестьянского люда, бьгошего
на осенних праздниках в Лавре. Позтому, успокойтесь,
иерусалимские граждане м. Почаева. Сидите смирно и
вас никто не тронет. Поверьте мне, что те погромньїе
тучи, которьіе нависли над вами находятся в ваших
головах, досужих на всякие вьідумки. Я же неустанно
буду говорить и писать, что все вообще иудеи - злей-
шие враги нашей верьі, родиньї и русского многостра-
дального народа, что русскому народу нужно сбро-
сить с себя иудейское ярмо не кровавою расправою с
израильтянами а мирньїми средствами: нужно обье-
диниться всему вольшскому крестьянству в Союзе рус¬
ского народа и сказать относительно пришльїх гостей
твердое, правдивое, православно-русское слово41.
Загалом підконтрольні православному духівництву
відділи «Союза русского народа» не стали ареною ан-
тиєврейських погромів і спалахів міжнаціонального на¬
сильства. Почаївські чорносотенні газети не закликали до
погромів і навіть не інформували про погроми в інших
регіонах. Можна припустити, що причиною цього було
прагнення місцевого керівництва православної церкви і
«Союза русского народа» не показувати малоросійській/
українській авдиторії «поганий приклад».
Нам теж не трапилася інформація про організацію
волинськими чорносотенцями бойових терористичних
дружин, які було зорганізовано в інших регіонах Росій¬
41 Илиодор (Труфанов), «Первая коротенькая отповедь», Почаевские
известия, Почаев, 1906,15 сентября, № 11, с. 1-2.
214
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
ської імперії. На сторінках «Почаевских известий» ми зу¬
стріли згадку про чорносотенні бойові дружини тільки
один раз, і вона була негативною. У квітні 1909 року «Во-
льінское слово» надрукувало інформацію про те, що Го¬
ловна рада «Союза русского народа» вказала «всем своим
отделам обратить серьезное внимание на заведение бо-
евьіх дружин. При зтом предлагается набирать членов в
дружиньї из более надежньїх людей, так как до сих пор
в состав дружин часто входили лица, позорившие Союз
русского народа»42.
Попри антиєврейську риторику, в повсякденному
житті керівництво православної церкви та православне
духівництво мусило й далі підтримувати економічні сто¬
сунки з єврейським бізнесом, який домінував в економіці
Волині. 1909 року керівництво Почаївської лаври намага¬
лося знайти православних орендарів для монастирських
садів і відмовитися від колишніх єврейських43. Попри
кількаразові оголошення про пошук православних орен¬
дарів, газета так і не повідомила, чи був той пошук успіш¬
ний. Натомість були повідомлення про скандал, що його
в 1914 році здійняв лідер почаївських чорносотенців ар¬
хімандрит Віталій, виявивши раптом, що прочани вдава¬
лися до послуг єврейських ремісників, коли нарізали скло
для ікон, придбаних у Почаєві.
Окрім протиставлення євреям, не менш потужним
чинником формування національної ідентичности ма¬
лоросів/ українців була також антипольська й антикато-
лицька агітація. Чорносотенці та православне духівниц¬
тво ревно дбали про те, щоб послабляти на українських
землях українсько-польські побутові зв'язки і запобігати
переходові православних у католицтво. Вони небезпід¬
ставно вважали польську та католицьку загрозу навіть на¬
42 Почаевские известия, Почаев, 1909,3 апреля, № 725, с. 4.
43 «Почаевский союз очень озабочен тем, чтобьі Лаврские садьі сняли
на аренду русские люди, а не жидьі», Почаевские известия, Почаев, 1909,
26 мая, N° 764, с. 1.
215
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
багато небезпечнішою від єврейської. Завдяки релігійній
і етнічній спорідненості якась частина етнічних українців
могла переходити в католицизм і набувати польської на¬
ціональної самосвідомости. До того ж частина православ¬
ного населення Правобережжя Дніпра мала польське ет¬
нічне походження, а це збільшувало мотивацію переходу
в католицтво.
У жовтні 1906 року «Почаевские известия» опубліко-
вали розповідь про «господню кару» для молодої дівчи¬
ни, яка на вимогу своєї матері заради заміжжя перейшла з
православ'я у католицтво. Дівчина буцімто після перехо¬
ду у католицтво збожеволіла та почала гризти своє тіло.
Розповідь завершувалася висновком, що Господь тяжко
карає «отступников от правой верьі»44. Подібну мораль
несла розповідь, опублікована в цій же газеті в берез¬
ні 1909 року. Православна 11-річна дівчинка з Гроднен¬
ської губернії відмовилася перейти у католицтво слідом
за батьком, який прийняв його задля нового одруження.
Члени родини та католицький ксьондз силоміць намага¬
лися перевести її у католицтво, не пускали дівчинку до
православної церкви та церковно-парафіяльної школи.
Через це вона втекла з дому і відмовилася від батька, за¬
явивши: «тьі мне больше не отец, тьі отрекся от верьі и я
от тебя отрекаюсь». Розповідь закінчувалася на позитив¬
ній ноті: «заботами священника зта сирота при жизни
родителя ньіне помещена под тепльїй и просвещенньїй
кров Красностокской обители»45.
Ворожій діяльності католицьких священиків на Воли¬
ні присвятив статтю «Як ксьондзи православних дурять»
вчитель народної школи Климент Ліщенко. Він розповів,
як католицькі священики в Берестечку щороку влашто¬
вували масове поклоніння православних католицькому
святому Валентину. Православних, які відвідували като¬
44 Лука Наюк, «Суд божий над вероотступницей», Почаевские известия,
Почаев, 1906,28 октября, N° 45, с. 2.
45 Почаевские известия, Почаев, 1909,17 марта, № 714, с. 2-3.
216
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
лицькі богослужіння і поклонялися католицькому свято¬
му, у статті названо «ожидовленньїми»46.
Якщо порівняти ворожість малоросійських/україн-
ських монархістів до поляків і католицизму, то можна дій¬
ти висновку, що ворожість до католицької церкви багато
в чому було обумовлено тією обставиною, що католиць¬
ке віровизнання на українських землях асоціювалося з
Польщею та польським націоналізмом. Очищений від по¬
лонізму католицизм таких ворожих емоцій не викликав і
навіть міг бути сприйнятий позитивно. В опублікованій у
травні 1912 року в «Вольїнской земле» статті «Располячи-
вание белорусской церкви» було позитивно оцінено праг¬
нення етнічних білорусів і латишів католицького вірови¬
знання домогтися богослужіння у храмах білоруською та
латиською мовами замість польської47. У розділі про ав¬
тономістські настрої серед малоросійських/українських
монархістів ми вже згадували публічну позитивну оцінку
греко-католицької церкви від редактора промонархіч¬
ної газети «Холмская Русь» Володимира Островського.
На його думку, греко-католицька церква на Холмщині у
ХІХ-ХХ століттях набула «національних» рис, стала сво¬
єю церквою для «русского народа» і була також далека і
«от костела, на каком раньше бьша православная церковь,
если не считать некоторьіх внешних особенностей»48.
Польське питання у пропаганді чорносотенців тісно
перепліталося з питанням суперечностей між селянами
та поміщиками. «Почаевские известия» прямо заявляли,
що курію виборників від великих землевласників під час
виборів до Державної думи у своєму загалі представляли
46 Почаевские известия, Почаев, 1909,1 июня, № 769, с. 1-2.
47 Белорус, «Располячение белорусской церкви», Вольїнская земля, Кре-
менец, 1912, 23 мая, № 40, с. 1-2.
48 «Национальная борьба в Холмщине и русская народная песня. До¬
клад В. П. Островского, читаний на сьезде народно-церковньїх хоров
в г. Замостье 17-19 апреля 1913 г.», Холмская Русь, Холм, 1913,28 апреля,
№ 17, с. 7-8; 5 мая, № 18, с. 5-6.
217
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
поляки, які голосували не в «русских» інтересах. Україн¬
ським селянам повідомлялося, що поляки претендують
на українські/малоросійські землі попри те, що вони ста¬
новили лише кілька відсотків місцевого населення. Опріч
цього зазначалося, що поляки прагнули домогтися, щоб
від українських земель до Державної думи 1906 року було
обрано тільки поляків49. «Почаевские известия» 1906 року
стверджували, що поляки завжди ненавиділи Росію та все
«русское»50.
Варто відзначити, що почаївські чорносотенці поши¬
рювали серед українського селянства не тільки критику
польських поміщиків, а й усіх поміщиків без огляду на на¬
ціональність. Чорносотенні газети писали, що поміщики
часто ставляться до селян нещадно51. Представники во¬
линського чорносотенного селянства на авдієнції в імпе¬
ратора могли прямо просити у дружини царя допомогти
їм проти «жидов и панов», які «сильно их стеснили»52.
Почаївські чорносотенні газети окремо вказували на
небезпеку союзу євреїв і поляків проти «православного
народу». Як приклад вони наводили ситуацію у Царстві
Польському та Люблінській губернії, де «саме началь¬
ство» боялося поляків і євреїв, не захищало православних,
яких «переслідували» й «убивали щодня». «Почаевские
известия» стверджували, що православним на Люблін-
щині забороняли говорити по-русськи, вивішувати ро¬
сійські прапори та вивіски русською мовою53. На думку
чорносотенців, 1912 року на виборах до Державної думи
49 «Народонаселение юго-западного края», Почаевские известия, Поча¬
ев, 1906,11 ноября, № 57, с. 1.
50 «Поляки», Почаевские известия, Почаев, 1906, 3 октября, № 25, с. 1.
51 «Поработители и обиратели», Почаевские известия, Почаев, 1906,
25 сентября, № 19, с. 1-2.
52 Представление Вольїнской депутации Государю Императору. Поча¬
евские известия, Почаев, 1907,19 мая, № 112, с. 1-4.
53 «Как живется русским там, где верх взяли поляки да евреи», Поча¬
евские известия, Почаев, 1906,4 декабря, № 75, с. 2.
218
7. Пропаганда міжнаціональної боротьби
Російської імперії на Волині проти «русских благородних
людей» спільно діяли євреї та поляки54.
«Почаевские известия» також друкували кореспонден¬
цію з місДь про надмірну ворожість польських поміщиків
і євреїв до православних селян, які вступили в «Союз русс¬
кого народа». Один із поміщиків Володимир-Волинського
повіту намагався відрадити селян вступати до «Союза», а
не досяглій свого, відмовився продавати селянам дереви¬
ну зі свого лісу на будівництво будинків. Замість цього він
продав ліс «заграничному жиду». Водночас один із єврей¬
ських торгівців у Горохові Волинської губернії нібито від¬
мовився хоч щось продавати селянинові, коли довідався,
що той є членом «Союза русского народа»55.
Малоросійські/українські монархісти і чорносотен¬
ці відіграли поважну роль у розвитку українського на¬
ціонального дискурсу та самосвідомости завдяки тому,
що масово агітували етнічних українців захищати свої
національні інтереси й усвідомлювати конфлікт сво¬
їх національних інтересів з інтересами сусідніх народів.
Чорносотенна пропаганда, окрім того, що наголошувала
відмінності й суперечності між українцями та поляка¬
ми, євреями й іншими «інородцями», переконувала ма¬
лоросів/українців у тому, що вони є окремим народом
і відрізняються від етнічних русських. Особливе місце в
чорносотенній ідеології та повсякденній агітації займа¬
ла пропаганда конфлікту інтересів українців/малоросів
з імперським центром і державними структурами Росій¬
ської імперії. При цьому імперський центр і центральні
державні органи влади перебували не на українських ет¬
нічних землях, а на території, де мешкало переважно рус-
ське етнічне населення.
54 «Крестьянская линия», Вольїнская земля, Кременец, 1912,14 октября,
№ 154, с. 1.
55 Член Ляшкивского союза Йван Андреев Кинах, «Наскилько жидьі
и поляки ньі ради нашим Союзам», Почаевские известия, Почаев, 1906,
18 декабря, № 93, с. 2-3.
1
Розділ
Територіяльне самоврядування
та самоорганізація
орносотенний і монархістський рух на україн¬
ських землях у 1905-1914 роках стимулював розви¬
ток українського національного дискурсу в різних
виявах: не тільки впливав на становлення української на¬
ціональної самосвідомости, а й сприяв поширенню серед
українських селян практик місцевого самоврядування та
самоорганізації. Політика «Союза русского народа» та
православної церкви у сільській місцевості грунтувала¬
ся на використанні й адаптації для завдань сучасної по¬
літики соціяльних і управлінських практик традиційної
селянської та християнської громади. Відділи «Союза рус¬
ского народа» в селах і невеликих містечках часто були
майже повним еквівалентом сільського самоврядування.
Головним стрижнем повсякденної агітації малоросій¬
ських монархістів і чорносотенців серед українських се¬
лян і міщан, крім економічних, соціяльних і національ¬
них питань, було зміцнення православної віри та пропа¬
ганда традиційних консервативних цінностей і цінностей
релігійної православної громади. Аналізуючи звіти керів¬
ників сільських відділів «Союза русского народа» на Во¬
лині, можна дійти висновку, що на повсякденному рівні
вони нібито зовсім не займалися націоналістичною агіта¬
цією. Головне місце у звітах займають церковні, релігійні і
меншою мірою економічні питання. Така зосередженість
православної церкви та «Союза русского народа» перед¬
усім на церковних і економічних чинниках повсякден-
221
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
ного життя сприяла масовому залученню українського
селянства до місцевого самоврядування. Участь у монар¬
хістському русі допомогла українським селянам усвідо¬
мити, що реальною владою у своїх регіонах можуть бути
вони самі, а не якісь далекі від них структури державної
адміністрації.
Православні священики та чорносотенці задля зміц¬
нення позицій церкви розвивали традиційні елементи
сільського самоврядування та церковної громади. Сіль¬
ські відділи «Союза русского народа», на чолі яких зде¬
більшого стояли священики, були найчастіше не чимось
іншим, як сільськими сходами та зборами «серйозних
господарів». За допомогою «Союза русского народа»
«серйозні господарі» зміцнювали своє лідерство у грома¬
ді. Старші господарі, православна церква та «Союз рус¬
ского народа» мали спільні інтереси - підтримка у гро¬
маді ладу, ліквідація пияцтва, контроль над молоддю,
захист церковного авторитету і неприйняття зовнішніх
впливів, які підважували традиційний авторитет стар¬
ших і церкви.
У звітах православних священиків по 3-й окрузі Воло-
димирського повіту Волинської губернії за 1906 рік від¬
значалося, що «Союз русского народа» прийшов допо¬
могти священикам «в деле нравственного оздоровлення
прихожан». Для реалізації своїх економічних, соціяльних
і релігійно-консервативних гасел сільські відділи «Сою¬
за» 3-ї округи використовували структури й інструменти
сільського общинного самоврядування.
У своїх парафіях чорносотенці складали «присуди»
про обов'язкове дотримання православними церковних і
святкових приписів. Парафіянам заборонено було у свят¬
кові та недільні дні крамарювати чи їздити з євреями в мі¬
ста і містечка по товари. Православним селянам також ве¬
лено було не пити і не влаштовувати «гулянок». Зокрема
члени «Союза» боролися з такою традиційною формою
222
8. Територіяльне самоврядування та самоорганізація
народної молодіжної культури, як хороводи, вечорниці
та досвітки. Для боротьби з крадіжками з-поміж селян
було обрано земських стражників, які зменшили розмах
крадіжок за допомогою «суворо репресивних заходів»1 -
порушників заведених правил вочевидь піддавали тілес¬
ним покаранням, себто просто били.
Як повідомляли священики 4-ї округи Кременецько¬
го повіту Волинської губернії, 1906 року їм вдалося не до¬
пустити у своїх селах насильства та заворушень, а також
впливу на селян закликів «врагов русского народа» «к по-
пранию закона и правдьі, ниспровержению Русского са-
модержавия и уничтожению православия». Цього зуміли
досягти, створивши у більшості сіл округи відділи «Союза
русского народа» й активно залучаючи селян до чорносо¬
тенного руху, а також за допомоги бесід, роз'яснень, про¬
повідей і поширення «Почаевского листка», якого вида¬
вали у Почаївській лаврі2.
Священик села Іршики Старокостянтинівського по¬
віту Волинської губернії доповідав своєму керівництву,
що «благодаря дружной сплоченной работе союзников,
произошло много перемен в нравственном отношении
прихожан к лучшему. В воскресньїе и праздничньїе дни
церковь всегда полна народа, а по окончании Божествен-
ной литургии, народ собирается не в еврейской корчме,
как бьіло зто раньше, где не бьшо сльїшно полезньїх и
душеспасительньїх разговоров, а только сплетни и руга-
тельства, а собирается в школе, где читаются получаемьіе
"Почаевские известия", "Свет" и другие хорошие газетьі,
где ведутся прекрасньїе беседьі без шума и крика, о том,
1 «Виписки из отчетов оо. Благочиних Вол. Епархии о состоянии бла-
гочиннических округов за 1906 г. По 3 округу Владимировольїнского
уезда», Волинские епархиальние ведомости, Почаев, 1907, 21 июня, № 18,
с. 386-388.
2 «Виписки из отчетов оо. Благочиних Вол. Епархии о состоянии бла-
гочиннических округов за 1906 г.», Волинские епархиальние ведомости,
Почаев, 1907,21 марта, № 9, с. 159-160.
223
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
как улучшить нравственньїй и материальньїй бьіт наше-
го простого люда»3.
Священик із села Іршики повідомив, що він особисто
бере участь у недільних зборах селян і «Союза русского на¬
рода» у церковно-парафіяльній школі, налагодив із селяна¬
ми живий контакт і став їхнім порадником. За інформацією
священика, «Союз» охопив більшість власників домогоспо-
дарств (95 із 120), зокрема старосту і сільського старшину.
Члени «Союза» встановили в Іршиках релігійно-консерва¬
тивний лад і контроль старших над життям села. Заборо¬
нили «великое зло - посиделки», на яких молодь вела «не-
скромньїе разговорьі, нередко сопровождаемьіе вьіпивкой
и всеобщим разгулом». Замість посиденьок молодь залу¬
чили до засідань «Союза русского народа». Чорносотенці
також знищили в Іршиках таємний продаж алкоголю. На¬
ступними завданнями для «Союза» в Іршиках було назва¬
но знищення крадійства, поліпшення побуту та виховання
дітей «в страхе Божьем». Першим заходом для боротьби з
крадіжками стала заборона місцевим мешканцям-євреям
під загрозою виселення купувати у дітей і молоді будь-що
крадене4. Для поліпшення селянського побуту чорносотен¬
ці також вирішили відкрити власну кооперативну крамни¬
цю «Союза русского народа»5.
3 «Рапорт священика с. Иршик Староконстантиновского уезда Иоанна
Черняшевского на имя Преосвященного Антония, архиепископа Во-
льінского и Житомирского», Волинские епархиальние ведомости, Почаев,
1907.1-11 мая, № 13-14, с. 288-291.
4 У звітах благочинних округ Волинської православної єпархії вказано
як на головну пекучу проблему громадського життя у православних
парафіях на євреїв, які таємно торгують горілкою та пивом, споюють
православних парафіян, навчають красти, скуповують крадене, екс¬
плуатують православних і налаштовують їх проти православних свя¬
щеників. («Виписки из отчетов оо. Благочиньїх Вол. Епархии о состо-
янии благочиннических округов за 1906 г. По второму округу Старо¬
константиновского уезда», Волинские епархиальние ведомости, Почаев,
1907.1-11 мая, № 13-14, с. 292-295.
5 «Рапорт священика с. Иршик Староконстантиновского уезда Иоанна
Черняшевского на имя Преосвященного Антония, архиепископа Во-
224
8. Територіальне самоврядування та самоорганізація
Таку ж саму діяльність на зміцнення позицій право¬
слав'я, що й «Союз русского народа» на Волині, на Хол¬
мщині вело Холмське православне Свято-Богородицьке
братство. Одне з головних повсякденних його завдань
воно вбачало в релігійно-моральному вихованні та «мо-
ральном оздоровлений» православних Холмщини. Члени
братства прагнули домогтися того, щоб українські селяни
Холмщини дотримувалися божих заповідей і встановили
громадський контроль за їх дотриманням. Контроль здій¬
снювали ті, хто належав до братства, і найперше сільські
старійшини.
Холмське братство створювало у селах церковно-па¬
рафіяльні братства, які прагнули викорінити серед се¬
лян пияцтво, розпусту, лихослів'я, бійки, сварки, крадій-
ство тощо. Братство прагнуло підтримати серед іншого і
шкільну освіту (й утримувало дві школи), але головне своє
повсякденне завдання вбачало в агітації серед дорослих
прихожан. За підтримки церковних єпархіяльних влас¬
тей братство зорганізовувало бесіди з парафіянами у цер¬
квах і церковно-парафіяльних школах. Братство також
поширювало релігійні та історичні брошури, «Холмский
народний календарь» і тижневик «Холмская Русь»6.
Попри те, що повсякденну діяльність православної
церкви, малоросійських монархістів і чорносотенців в
українському селі спрямовано було насамперед на захист
традиційних консервативних цінностей багато в чому
донаціональної православної громади, їхня православна
агітація стала для українських селян важливим інстру¬
ментом усвідомлення своїх національних відмінностей і
сприйняття «чужого» за національною та релігійною оз¬
накою. Передусім це стосувалося ставлення українських
льінского и Житомирского», Волинские епархиальние ведомости, Почаев,
1907,1-11 мая, № 13-14, с. 288-291.
6 Г. Ольховский, «По поводу клеветнических нападок на деятельность
Холмского Св. Богородицкого Братства», Холмская Русь, Москва, 1917,
16-23-30 апреля, № 16-18, с. 8-11.
15-17-579
225
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
селян Волині, Поділля та Холмщини до євреїв і католи¬
ків - етнічних поляків. Отримати на повсякденному рівні
досвід розуміння своїх відмінностей від етнічних русських
волинські українці переважно не мали змоги - етнічного
русського населення у більшості сільських регіонів Укра¬
їни просто не було.
Під керівництвом православної церкви та малоросій¬
ських монархістів національне пробудження на Волині,
Поділлі та Холмщині на початку XX століття набувало
виразно консервативно-православних і релігійних форм.
Багато в чому це було зумовлено специфікою православ¬
ної церкви як релігійної структури, характером про¬
фесійного вишколу та релігійної освіти православних
священиків, а також великою питомою вагою церковної
служби у буденному житті православного духівництва й
українського села загалом.
Православний консерватизм визначально вплинув на
розвиток самоврядування та самоорганізації українсько¬
го селянства під керівництвом «Союза русского народа»
та православного духівництва. Певною мірою, національ¬
на політика православної церкви на українських землях
Російської імперії на початку XX століття була схожою
на політику щодо етнічних українців греко-католицької
церкви у Східній Галичині у XIX - на початку XX століт¬
тя. Найближчою до тактики православної церкви була ді¬
яльність Станіславівського греко-католицького єпископа
Григорія Хомишина. Православне духівництво і «Союз
русского народа» на українських землях Російської імпе¬
рії та Григорій Хомишин у Східній Галичині вважали, що
саме церква, а не світське керівництво має стояти на чолі
національного руху своєї пастви. Релігія, православна у
першому випадку і католицька у другому, мала бути го¬
ловним стрижнем національної спільноти.
Розділ 9
Етнічна націоналізація економіки
Чорносотенці та православна церква на українських
землях були серед перших, хто звернувся до еко¬
номіки та економічних інструментів для цілеспря¬
мованого розв'язання національних проблем етнічних
українців. Зростання добробуту православних, «христия¬
нізація» економіки та звільнення українського селянства
від економічної експлуатації «інородцями» були серед
головних завдань повсякденної діяльности православної
церкви та чорносотенного руху. Для малоросійських мо¬
нархістів економічний прогрес і економічне домінування
«русского» населення було умовою забезпечення реаль¬
ного панування малоросів, великоросів і білорусів на сво¬
їй землі. Православна церква, українські/малоросійські
монархісти та сільські чорносотенці мали ясне розуміння,
що їхня агітація без конкретних економічних рішень ма¬
тиме мало шансів. Можна було сподіватися успіху серед
селян тільки в тому разі, якщо проголошувати те, що се¬
ляни хотіли почути, пропонувати розв'язання селянських
проблем і домагатися самоорганізації селянства в рамках
свого руху.
Наприкінці 1912 року керівництво Почаївського від¬
ділу «Союза русского народа» так рекламувало свою
«русскую народную газету» «Вольїнская земля»:
«Вольїнская земля» будет отстаивать религиозньїе, го-
сударственньїе и зкономические интересьі русского на¬
рода и сообщать о деятельности отделов Почаево-лав-
15*
227
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
рского Союза русского народа и других монархиче-
ских организаций... Вольїнская земля будет помещать
на своих страницах передовьіе статьи и телеграммьі,
вести Юго-Западного края, по России, сообщения со¬
юзного адвоката, инструктора по торговле и кредиту,
земский и сельскохозяйственньїе отдел и обьявления1.
Економічну політику радикальних монархістів на
українських землях підбадьорювали звістки про успіхи
українського кооперативного руху у Східній Галичи¬
ні. Архімандрит Віталій (Максименко) 1910 року в листі
промонархічним депутатам III Державної думи писав, що
успіхи українського руху в сусідній із Волинню Східній
Галичині були зумовлені успіхами в розвитку економі¬
ки, зокрема поширення мережі кас «дрібного народного
кредиту», так званих райфайзенок. Для посилення аргу¬
ментів на користь завердження статуту підконтрольного
чорносотенцям Почаївського союзу кредитних і ощад-
но-позичальних товариств архімандрит Віталій ішов так
далеко, що стверджував: «кто будет давать деньги народу,
тот будет и его вождем»2.
Малоросійські монархісти переконували селян, що ті
є справжніми господарями та «панівною нацією» на своїй
землі3 і мають домагатися свого, зокрема й захоплюючи
соціяльні та економічні ніші, що їх займають поляки, єв¬
реї чи навіть русські (зокрема, українські селяни в «Союзе
русского народа» виступали не тільки проти польських
поміщиків, а й проти будь-яких, хай навіть етнічно рус¬
ського походження). Головними напрямками щоденної
1 «Открьгга подписка на 1913 год на русскую народную газету "Вольїн¬
ская земля"», Вольїнская земля, Кременец, 1912,10 ноября, № 174, с. 4.
2 Лист архімандрита Віталія (Максименка) промонархічним депута¬
там III Державної думи від українських земель. Почаїв, 26 листопада
1910 року. (ГАРФ, ф. 117, оп. І, спр. 117, арк. 2-3.)
3 С. Козубовский, «Добрьіе и теневьіе сторони жизни нашего наро¬
да», Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1914, 26 января, № 4,
с. 73-77.
228
9. Етнічна націоналізація економіки
економічної активности православної церкви та мало¬
російських/українських монархістів в українському селі
були боротьба проти «єврейського засилля» в економіці,
вдосконалення методів ведення селянського господар¬
ства, розвиток кооперативного руху та захист економіч¬
них інтересів селян перед поміщиками і державними ор¬
ганами влади.
Антисемітизм чорносотенців і малоросійських монар¬
хістів Холмщини, Волині та Поділля носив насамперед
економічний характер. Єврейських торгівців, посередни¬
ків, лихварів, шинкарів, таємних продавців алкоголю та
скупників краденого чорносотенці вважали однією з най¬
головніших перешкод для економічного розвитку україн¬
ського села. Єврейське домінування в українському селі,
повну економічну, соціяльну та емоційну залежність його
православних мешканців від єврейських торгівців яскра¬
во, емоційно і гіперболізовано описано в нарисі «Село
Козолупи»4, опублікованому 1913 року в газеті «Холмская
Русь» Холмського православного Свято-Богородицького
братства: «Село наше небогатое и старообразное даже на
вид, но єсть удобство то, что за каждой соткой не прихо-
дится ехать в город, чтобьі часами вьістаивать у монопо¬
ля, так как почти что в каждой десятой хате сидит жидок
и торгует себе на здоровье перцем, солью, сеном, смета-
ной, молоком и монополькой [тобто горілкою. - К. Ф.],
торгует всем, на радость козолупянам». Селяни, писав ав¬
тор, продають свою продукцію тільки євреям, а неєвреям
відмовляються продавати будь-що, за намовою євреїв від¬
мовили в оренді громадського млина православному і пе¬
редали його євреєві, і навіть заходилися виживати з села
православного священика, бо той картав парафіян за по¬
турання євреям. «Жидки в Козолупах, как вьюньї, вьются
перед войтом, а войт жидкам все равно, что отец. Сам он в
4 Ф. Габла, «Село Козолупьі. (Бьгговой очерк)», Холмская Русь, Холм,
1913, 28 апреля, № 17, с. 15-17.
229
її. Малоросійські/українські монархісти в дії
долгах по уши, из своего войтовства он все своє хозяйство
свалил на бабьи плечи».
Подолання пияцтва та крадіжок і розвиток коопера¬
тивного руху бачилися православній церкві та чорносо¬
тенцям дієвими способами боротьби з економічним па¬
нуванням євреїв в українському селі. Вважалося, що так
можна зупинити зубожіння українського села: замість ви¬
трачати зароблені гроші на алкоголь, селяни почнуть по¬
ліпшувати свій добробут і передавати частину коштів на
громадські потреби. В рамках таких уявлень перебувала і
заборона євреям купувати товари невідомого походжен¬
ня та будь-що у дітей і підлітків, які крали вдома й несли
крадене в єврейські крамниці, щоб купити там цигарки
чи насіння.
Боротьба зі споживанням алкоголю, що її провадили
православна церква та «Союз русского народа», впливала
і на зростання критичного ставлення українського селян¬
ства до державної адміністрації та державної політики
Російської імперії. Продаж горілки забезпечував добрячу
частину національного прибутку царської Росії. Тому ан¬
тиалкогольна агітація церкви та чорносотенців вступала
у пряму суперечність із інтересами держави.
Також чорносотенці та православна церква жорстко
виступали проти революційого прошарку єврейської гро¬
мади, але антипатія до євреїв-революціонерів була досто¬
ту такою самою, як і до революціонерів будь-якої націо-
нальности в Російській імперії. Релігійного та культурно¬
го компонента чорносотенці торкалися в антисемітській
агітації далеко рідттте. А лідер волинських чорносотенців
архієпископ Антоній (Храповіцький) міг навіть заявити,
що відчуває щиру симпатію до консервативної релігійної
частини єврейської громади за умови, що євреї не мати¬
муть чільного місця в економіці краю5.
5 Антоний (Храповицкий), «Еврейский вопрос и святая Библия.
(Речь-лекция, произнесенная в феврале 1906 года на духовном чтении
в Житомире, а 11 мая того же года - в Петербурге)», Волинские епар¬
хиальние ведомости, Почаев, 1907,1 апреля, № 10, с. 319-332.
230
9. Етнічна націоналізація економіки
Радикальніше до євреїв ставився керівник Почаївсько-
го відділу «Союза русского народа» архімандрит Віталій.
1906 року вдвох із ієромонахом Іліодором (Труфановим)
вони випустили брошуру «Русскому народу. За веру,
царя и отечество»6, де заявили про потребу створити єв¬
рейську державу в Палестині й виселити туди всіх євре¬
їв із Російської імперії. Щоби посилити «знергию евреев
в деле скорейшего переселення с собственное царство и
обзаведення собственньїм хозяйством», Віталій та Іліодор
пропонували позбавити євреїв російського підданства,
надати їм статус іноземців та позбавити права обіймати
державні посади, навчатися в одних закладах із христия¬
нами, займатися медичною практикою та видавничою ді¬
яльністю, перебувати і мешкати в портових містах тощо.
Втім, вимоги заборонити євреям займатися торговельною
діяльністю і ремеслом поза сільською місцевістю вони не
висували.
Кооперативний рух і відмова від економічної взає¬
модії з євреями мали утвердити економічне панування
православних і знищити економічну експлуатацію євре¬
ями. У виданому 1910 року в Почаєві Катехизисі «Союза
русского народа» говорилося, що «русские люди» мають
відкривати крамниці споживчої кооперації, організува¬
ти склади для спільного зберігання зерна та створення
ощадно-позичкових товариств7. Православні мали вести
торговельні справи тільки з православними, і цей заклик
достоту відповідав поширеному серед галицьких україн¬
ців гаслу «свій до свого по своє».
1912 року з 204 кооперативів Волинської губернії 24
було зорганізовано безпосередньо Почаївським «Союзом
6 Русскому народу. За веру, царя и отечество, Почаев, 1906, Сентябрьс-
кий випуск, № 38. Редакция журнала Почаевский листок, редактори
арх. Виталий и пером. Илиодор, с. 2-4 (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, од. зб. 132,
арк. 7-10).
7 Катехизис Союза русского народа, Библиотека Волннского Союза рус¬
ского народа, № 18, Почаев, Типография Почаево-Успенской Лаври,
1910, с. 9-11. (ГАРФ, ф. 116, оп. 2, спр. 136.)
231
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
русского народа»8. Чорносотенних позицій міг дотриму¬
ватися ще багато хто з кооператорів із 140 кооперативів,
створених приватними особами. У Подільській губернії
кооперативний рух розвивали теж православні священи¬
ки і «Союз русского народа»9.
Антоній (Храповіцький) так оцінював діяльність за¬
для розвитку економіки Волині та ліквідації єврейського
домінування, яку провадив один із головних активістів
«Союза русского народа» архімандрит Почаївської лаври
Віталій (Максименко): він «всю Волинь покрьш отделами
Союза, устраивает потребительские лавки, кредитне
общества и всячески вьіручает из зкономической жи-
довской кабали Вольшский народ, которнй прежде го-
лодал даже в самие урожайнне годи, потому что жиди
стачкою понижали ценьї до 35 копеек за пуд пшеницьі,
которую продавали за-границу по 2 рубля за пуд...»10.
Серйозним проектом, спрямованим на розвиток еконо¬
міки Волині, став створений 1911 року завдяки зусиллям
чорносотенців банк «Почаєво-Волинського народного
кредиту», який отримав позику у 50 тисяч рублів від мі¬
ністерства фінансів11.
Православна церква на Волині докладала особливих
зусиль, аби в очах місцевого люду економічні ініціятиви
церкви та Почаївського відділу «Союза русского народа»
було підкріплено авторитетом її ієрархів. Прикладом та¬
8 Т. М. Вісина, «Передумови й початки кооперативного руху на Волині
(друга половина XIX ст. - 1918 р.)», Науковий вісник Волинського держав¬
ного університету імені Лесі Українки. Історичні науки, Луцьк, 2000, № 1,
с. 55-59.
9 С. Козубовский, «Добрьіе и теневьіе стороньї жизни нашего наро¬
да», Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1914, 26 января, № 4,
с. 73-77.
10 В. Образцов, Торжество русского обьединения. Освящение «Народно¬
го дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го октября
1910 г., Харьков, 1912, с. 41-42.
11 И. В. Омельянчук, Черносотенное движение на территории Украини
(1905-1914 гг.), Киев, 2000, с. 102.
232
9. Етнічна націоналізація економіки
кого просування ідей у маси є освячення офісу «союзного
банку» Почаєво-Волинський народний кредит у Почаєві
5 листопада 1912 року. Освячення провели депутат Дер¬
жавної думи єпископ кременецький Никон (Безсонов),
архімандрит Віталій (Максименко), священики та монахи
Почаївської лаври12.
Почаївські чорносотенці та православна церква пов¬
ністю дотримувалися тактики кооперативного руху й у
такому питанні, як організація роботи кооперативних
інструкторів. Інструктором зі споживчого кредиту з оп¬
латою 2000 рублів на рік було призначено священика мі¬
стечка Ємільчине Федора Оставовського, який мав досвід
роботи в кооперації. Крім того, було створено посаду ад¬
воката у справах «Союза русского народа» та його членів.
На цю посаду з платнею 2000 рублів на рік запросили по¬
мічника присяжного повіреного Зав'ялова13.
Правління Почаївського відділу «Союза русского на¬
рода» окреслило такі завдання для інструкторів мережі
«потребительских лавок и других кооперативних учреж-
дений Почаевского союза»:
1. «всеми мерами способствовать развитию по селам
потребительного дела, пользуясь для того печатним
словом, устньїми беседами, разьездами, курсами и
т. п.»;
2. «открьіть приходскую лавку в каждом приходе,
обьединить лавки в один союз и общими усилиями от-
крьіть оптовий склад потребннх товаров»;
3. «печатними статьями и воззваниями, а также
устраиваемьши беседами <...> знакомить народ с поль-
зою потребительньїх лавок и располагать к открьггию»;
4. давати організаторам кооперації «полное ру-
ководство, как организовать потребительную лавку и
вьіхлопотать ее разрешение»;
12 Александр Ровинский, «Союзное торжество в Почаеве», Вольїнская
земля, Кременец, 1912,8 ноября, № 173, с. 1-2.
13 Там само.
233
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
5. допомагати вже відкритим крамницям «своєю
опьггностью, как завести дело, откуда виписать товар
и т. п.»;
6. «лично посещать лавки, ревизовать их и указьі-
вать как лучше поставить дело»;
7. «заботиться о присьшке способньїх приказчиков
в потребительньїе лавки»;
8. «бьггь агентом по поставке потребительньїм
лавкам по оптовой цене сезонних товаров (например:
риби к посту, муки к Пасхе, теплих материй к зиме,
ситцев к лету и т. п.)».
Завдання та проблеми кооперативного руху були в
центрі уваги Почаївського відділу «Союза русского на¬
рода». До програми його з'їзду в Почаєві 30-31 серпня
1912 року входили питання «о обьединении союзних ла¬
вок, о сбьгге продуктов крестьянского хозяйства, о опто-
вом складе и о союзном инструкторе». Крім того, перед¬
бачалося обговорити завдання «союзного банку»: «рас-
ширение района деятельности банка, церковно-строи-
тельньїй капитал, приходские кассьі, ссудьі под урожай».
На Холмщині розвитком кооперативного руху та
економічною самоорганізацією українського селянства
активно займалося Холмське православне Свято-Богоро-
дицьке братство. Братство та православні священики на
місцях створили спеціяльне сільськогосподарське товари¬
ство, через яке поширювалися нові сільськогосподарські
знаряддя, методи ведення селянського господарства та
ремісничого виробництва.
Братство також боролося проти єврейського лихвар¬
ства та організувало для селян ощадно-позичальні каси. У
звіті за 1900-1910-ті роки Холмське братство повідомило,
що воно створило по селах церковно-парафіяльні брат¬
ства, які випроваджували з сіл єврейських торгівців і замі¬
нювали їх на православних. Окрім того, церковно-пара¬
фіяльні братства «бьши призваньї к устроению по селам
коопераций и потребительских лавок, чтобьі освободить
234
9. Етнічна націоналізація економіки
население от зкономического засилья торговцев, которьіе,
продавая плохой товар по високим ценам в деревнях из
своих лавок, на крестьянские трудовьіе деньги легко ста¬
новились великими панами, державшими в своих капита-
листических тисках все население»14.
Боротьбу за поліпшення економічного становища
українських селян православна церква і чорносотенці
спрямовували не тільки проти євреїв і поляків, а й про¬
ти поміщиків, хай навіть і «русской» національносте.
Поміщикам, разом із євреями, закидали те, що вони при¬
вчили українських селян пиячити15, а також те, що вони
перешкоджають збільшити кількість землі, яка була б у
користуванні селян. Тобто православні священики, що
керували малоросійськими чорносотенцями, пішли наба¬
гато далі від вимог загальноросійської програми «Союза
русского народа» про викуп державою поміщицьких зе¬
мель і продаж їх малоземельним селянам за доступною
ціною16. Вони зажадали передати православним селянам
землі поміщиків за національною та релігійною ознакою.
І заговорили про це не тільки парафіяльні священики, а й
високі церковні ієрархи, як-от єпископ Никон (Безсонов),
який 1912 року з трибуни IV Державної думи закликав без¬
оплатно передати селянам поміщицьку землю. Такі ідеї,
захоплено підтримувані серед селян, збільшували кіль¬
кість прихильників чорносотенців на українських зем¬
лях - траплялося, що в «Союз» вступали цілими селами17.
14 Г. Ольховский, «По поводу клеветнических нападок на деятельность
Холмского Св. Богородицкого Братства», Холмская Русь, Москва, 1917,
16-23-30 апреля, N916-18, с. 8-11.
15 С. Козубовский, «Добрьіе и теневьіе стороньї жизни нашего наро¬
да», Православная Подолия, Каменец-Подольский, 1914, 26 января, N2 4,
с. 73-77.
16 «Программа Союза русского народа», Почаевский листок, 1906, Сентя-
брьский вьіпуск, № 38 (Ьіф://кгоіоу.іп£о/асі5/20/1900/1906апії.Ьїт1).
17 Так було, наприклад, у селах Тарнаві та Соборівці (див.: И. В. Оме-
льянчук, «Социальньїй состав черносотенньїх партий в начале
XX века», Отечественная история, 2004, N2 2, с. 84-96.
235
II. Малоросійські/українські монархісти в дії
«Союз русского народа» приваблював селян не тільки
надією отримати поміщицьку землю. Вони також очікува¬
ли від нього вигод, яких зазвичай сподіваються від проф¬
спілки. Селяни прагнули заручитися підтримкою влади,
щоб домогтися кращих умов оплати праці в поміщицьких
господарствах, можливости не сплачувати земські грошо¬
ві збори, розв'язання майнових суперечок із поміщиками
тощо, а чорносотенці обіцяли їм налагодження стосунків
із царською владою через посередництво «Союза русско¬
го народа» за новою моделлю - на основі ідеологічної та
релігійної єдности.
Лідери «Союза русского народа» добре розуміли, що
популярність чорносотенного руху серед українських се¬
лян безпосередньо залежить від його узгоджености з еко¬
номічними вимогами селянства. Під цим оглядом при¬
кметною є позиція найяскравішого чорносотенного агі¬
татора на українських землях архімандрита Почаївської
лаври Віталія. За свідченням депутата Державної думи та
члена правої фракції у Державній думі настоятеля луць¬
кої соборної церкви протоієрея Діонісія Кириловича, ар¬
хімандрит, попри свою бурхливу політичну активність,
повністю самоусунувся від виконання вимог влади роз'яс¬
нити селянам неможливість майже безкоштовної переда¬
чі їм поміщицької землі18.
Економічна політика та ідеологія малоросійських
монархістів, православної церкви і чорносотенного руху
на українських землях практично повністю відповідала
тактиці інших національних рухів Центрально-Східної
Европи кінця XIX - початку XX століття. Практично всі
рухи пов'язували поліпшення економічного становища
«своєї» нації із забезпеченням її економічного прогресу
та захопленням економічних і соціяльних ніш, які на¬
18 «Из благочиннических отчетов за 1907 год. Виписка из отчета Бла¬
гочинного Луцкого городского округа, протоиерея Д. Кириловича»,
Волинские епархиальние ведомости, Житомир, 1908, 9 ноября, № 44,
с. 696-698.
236
9. Етнічна націоналізація економіки
лежали представникам «ворожих» національностей та
«інородців». В українських регіонах із великою часткою
єврейського населення та з великими земельними пло¬
щами, що належали польським поміщикам, сподіватися
економічних успіхів «корінного» народу і розвитку його
кооперативного руху можна було найперше від зменшен¬
ня частки в економіці єврейських торгівців, ремісників і
лихварів, а також від передачі поміщицької землі україн¬
ським селянам.
Економічна політика малоросійських монархістів і
чорносотенців на українських етнічних землях мала на
меті не тільки поліпшити становище православного на¬
селення за рахунок «інородців». Не меншою мірою цьо¬
му мало сприяти посилення ефективности селянського
господарства, а також самоорганізація українців/мало¬
росів і розвиток місцевої економіки. Тому чорносотенні
газети на Волині пропагували передові методи господа¬
рювання і торгівлі. Читачам дохідливо й детально роз¬
повідали про те, як удобрювати грунт мінеральними до¬
бривами, підвищувати врожайність картоплі, визначати і
лікувати кінські хвороби, впроваджувати грядкову куль¬
туру вирощування злаків, розводити бджіл і займатися
медоварінням тощо19.
Економічна пропаганда й активність малоросійських
монархістів серед українського селянства багато в чому
були схожими на аналогічну діяльність греко-католиць-
кої церкви й учасників світського українського руху в су¬
сідній Східній Галичині, яка належала Австро-Угорщині,
а також польського національного руху на польських ет¬
нічних землях. Створена за активної участи чорносотен¬
ців кооперація на українських землях сприяла політич¬
ній і економічній самоорганізації українців і боротьбі за
українську незалежність у 1917-1920 роках.
19 Почаевские известия, Почаев, 1909, 14 апреля, № 735, с. 2; 17 апреля,
№ 738, с. 3-4; 23 мая, № 763, с. 4; 29 мая, № 766-767, с. 3-8; 16 июня,
№ 782, с. 2-4.
Частина III
Малоросійські/українські
монархісти й інші напрями
українського руху
Розділ 10
Малоросійські/українські монархісти
й українські поступовці
Визнання приналежности малоросійських/україн-
ських монархістів до українського національного
дискурсу та руху неминуче ставить питання про те,
як їх сприймали учасники українського руху - і ті, що не
поділяли монархічних уподобань, і ті, що ставилися до
монархії нейтрально-лояльно. Ця частина українського
національного дискурсу та руху мала найширший спектр
думок про монархістів і чорносотенців, а також тактик
спілкування з ними. Позиції варіювалися від цілковитого
неприйняття монархістів до визнання українського ха¬
рактеру. Загалом майбутні лідери української революції
1917 року не відокремлювали українських/малоросій¬
ських монархістів від українського етносу та українського
національного дискурсу. Навіть більше, українські посту¬
повці прагнули залучити монархістів, передусім право¬
славне духівництво, на свій бік. Цьому ніяк не перешкод¬
жало те, що священики були лідерами чорносотенного
руху на українських землях.
Взаємодія українських активістів із монархістами,
зокрема і з членами монархістських праворадикальних
організацій, у повсякденному житті залежала від політич¬
них уподобань, особистої позиції та місцевих регіональ¬
них особливостей. На Поділлі члени української «Про¬
світи» могли доволі толерантно ставиться до чорносотен¬
ного руху, навіть брати участь у його заходах, натомість
у Києві між українськими активістами та радикальними
16-17-579
241
ПІ. Монархісти й інші напрями українського руху
монархістами була жорстка конфронтація. Подеколи
вона була непримиренною настільки, що Михайло Гру-
шевський міг жорстко виступати навіть проти проукра-
їнської діяльности монархістів і їхнього можливого пози¬
тивного внеску в український рух. Проте й українським
поступовцям траплялося спілкуватися з радикальними
монархістами і навіть доходити порозуміння. Адже, по¬
при наявні суперечності через відмінність у політичних
уподобаннях, усі вони жили в одному й тому ж соціюмі,
часто контактували і мали безліч зв'язків на рівні куль¬
тури, регіонального та культурного патріотизму, релігії,
економіки, побуту тощо.
Важливою подією, яка змусила лідерів «поступового»
українського руху відкрито задекларувати своє ставлення
до малоросійських/українських монархістів, став поча¬
ток роботи III Державної думи восени 1907 року. До двох
попередніх скликань Думи завдяки демократичному ви¬
борчому законові потрапляли прихильники українського
руху і формували там українські депутатські групи. Але
зміна виборчого законодавства зробила ситуацію в пар¬
ламенті цілком інакшою. Тепер від українських земель у
Державну думу пройшли переважно прихильники мо¬
нархії і зовсім не виявилося прибічників українських по¬
ступовців. За умов, коли в обраній Думі домінували праві
депутати і праві промонархічні центристи, пішли пого¬
лоски, що в Думі може утворитися парламентська група
з правих промонархічних і водночас проукраїнських де¬
путатів. Це абсолютно ламало концепцію лідерів україн¬
ського руху про домінування в українському національ¬
ному русі прогресивної та демократичної ідеології. Лі¬
дери українського руху були змушені заговорити навіть
про «праве українство» та «чорносотенне українство».
У листопаді 1907 року в «Раді» з'явилася стаття одного
з чільних лідерів українського руху Михайла Грушевсько-
го «Праве українство». За спостереженням Грушевського,
український рух станом на листопад 1907 року «от-от» міг
здобутися лідерів і керівників із середовища духівництва
242
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
та державної адміністрації. Внаслідок чого в Російській
імперії могло скластися таке самісіньке становище, як у
Східній Галичині, де діяли українські партії та організа¬
ції, повністю лояльні до державної адміністрації у Льво¬
ві та Відні. Відтак, на думку Грушевського, можна було
очікувати появи «чорносотенного українства» на чолі з
православними священиками, головними кандидатами
на створення в Думі фракції «правих» українців. Лояльне
до монархії «чорносотенне українство», вважав він, могло
домогтися тих самих результатів, яких прагнули україн¬
ські поступовці. Це стосувалося зокрема шкільної освіти
українською мовою та української національної автоно¬
мії. Але, стверджував Михайло Грушевський,
поступове українство не може йти на зустріч таким те¬
чіям, не може солідаризуватися з таким правим україн¬
ством. <...> Ми не націоналісти, які за всяку ціну готові
б миритися з усякою Україною - чи чорносотенною,
чи свобідною і поступовою - аби була. Ми дорожимо
нашою національністю, але як підставою свобідного
розвою нашої суспільности, нашого народа. Правих
Українців, яке б завзяття не проявляли вони на пунк¬
ті певних національних домагань, - ми не признаємо
«нашими», не вважатимемо представниками і речни¬
ками української ідеї. А з всякими пробами організува¬
ти якесь черносотенне українство мусимо всіма силами
боротись. Люде, що хочуть бути представниками укра¬
їнства, мусять взяти не тілько формальну, національ¬
ну його зверхність, а і той поступовий свободолюбний
зміст, що раз-у-раз був і буде раз-у-раз його змістом.
Инакшого українського представництва ми не мо¬
жемо признати за своє й не можемо прикладати рук ні
до яких правих українських фракцій.< ...> Ми занадто
цінимо наш національний прапор, щоб носити його
якимись підозрілими ходами «сь черного крьільца».
Раніще чи пізніще українство візьме своє і без таких
непевних махлювань1.
1 М. Грушевський, «Праве украінство», Рада, Київ, 1907, 11 ноября,
№ 254, с. 1.
16*
243
111. Монархісти й інші напрями українського руху
Михайло Грушевський був не самотнім у своїх мір¬
куваннях про чорносотенний український рух. Разом
зі статтею Михайла Грушевського у числі було вміщено
редакційну статтю про можливе створення в Думі укра¬
їнської фракції, що складатиметься з правих монархіст¬
ських радикалів. На думку редакції, може статися так,
що «разом з своїм українським обличчям ця українська
фракція поділятиме домагання чорної сотні». Редакція
«Ради» також заявила про підтримку позиції Михайла
Грушевського щодо «правих українців»2.
А втім, радикальна негативна позиція Михайла Гру¬
шевського та редакції «Ради» щодо можливости співпраці
з монархістами серед українських поступовців не доміну¬
вала. Зі сторінок газети лунали побажання залучити мо¬
нархічне духівництво до активної участи в українському
русі3. Крім того, редакція воліла утримуватися від різкої
критики керівництва та кліру православної церкви, які
водночас були керівництвом чорносотенного руху. У
тому самому числі «Ради», де з'явилася стаття Грушев¬
ського, В. Піснячевський у статті «З невських берегів»
розглядав промонархічне праве духівництво як частину
українського руху та можливого його представника у
Державній думі.
На думку В. Піснячевского, серед «правих» депутатів
«є чимало людей щирих і чесних, що до пори до часу хо¬
вались під правим прапором». Він закликав цих депута¬
тів пам'ятати, що їх вибрав народ і вони мають захищати
його інтереси. Піснячевський висловився і за те, щоб у
Державній думі було створено українську групу депута¬
тів, незалежно від їхніх політичних уподобань, яка «збе¬
ре під своїм безпартійним прапором всіх полохливих і із
2 «До заснування в Думі української фракції», Рада, Київ, 1907,11 ноя-
бря, № 254, с. 1.
3 «Добрий почин», Рада, Київ, 1906, 23 вересня (сентября), № 8, с. 1.;
В. Д., «На певнім шляху», Рада, Київ, 1906,13 жовтня (октября), № 25,
с. 1.
244
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
аморфних "малороссовь" зробить справжніх українців -
щирих заступників інтересів того народу, який послав
їх»4.
Про можливість для учасників українського полі¬
тичного руху розглядати монархістів як учасників укра¬
їнського національного дискурсу і навіть українського
руху згадував активний учасник Товариства українських
поступовців і майбутній міністр ісповідань у Директорії
Української Народної Республіки Олександер Лотоць-
кий. У мемуарах він згадував, що на початку існування
III Державної думи 1907 року пішла «поголоска», що чле¬
ни правих фракцій Думи, яких було обрано на україн¬
ських землях, збиралися сформувати «"праву" українську
фракцію»5. Українцями Лотоцький називає православних
священиків, яких було обрано на українських землях і які
входили до правих парламентських франкцій.
Одним із цих священиків-депутатів, за свідченням
Олександра Лотоцького, був Костянтин Волков із Київ¬
щини. Він перебував у правій «русской национальной
фракции», але замолоду входив до «української семінар¬
ської громади» і брав участь в українській громадській ді¬
яльності після закінчення навчання. Під час своєї роботи
в Думі Волков співпрацював із Лотоцьким у просуванні
та розв'язанні українських питань6. У спогадах Олексан¬
дер Лотоцький також відзначив участь промонархічних
депутатів Державної думи від українських земель у про¬
тесті проти заборони святкування 100-річного ювілею
Тараса Шевченка 1914 року. Втім, протест членів фракції
октябристів і їхнє українське походження не завадили Ло-
тоцькому охарактеризувати їх як «принципіяльних про¬
тивників українського руху» (як видно з контексту, він
4 В. Піснячевський, «З невських берегів», Рада, Київ, 1907, 11 ноября,
№ 254, с. 1-2.
5 Олександер Лотоцький, Сторінки минулого, частина III, Видання Укра¬
їнської православної церкви в СІЛА, 1966, с. 59.
6 Там само, с. 59-60.
245
III. Монархісти й інші напрями українського руху
уважав октябристів противниками передусім революцій¬
ного українського руху)7.
Українські поступовці не могли легковажити масо¬
вістю чорносотенного руху на українських землях і ак¬
тивною участю в «Союзе русского народа» українського
селянства. У січні 1907 року «Рада» надрукувала статтю
члена ЦК Української соціял-демократичної робітничої
партії Валентина Садовського «Чорна сотня на Волині»8.
До «Союза русского народа», повідомив він, на Волині
приєдналося 571 село. Автор проаналізував листи і нака¬
зи сільських чорносотенців, надруковані у «Почаевских
известиях», і дійшов висновку, що селяни пов'язували
свій вступ до «Союза» з надіями отримати землю.
У деяких українських регіонах синтез українського та
монархічного дискурсу в діяльності проукраїнських ак¬
тивістів був доконаним фактом. Зі спогадів Віктора При-
ходька чітко видно, що православне духівництво на По¬
діллі активно долучилося і до монархістського, і до укра¬
їнського руху. Вельми показовою є історія подільського
єпископа Парфенія (Левицького), якого обрали почесним
членом подільської «Просвіти». Серед активістів україн¬
ського руху на Поділлі він мав дуже високий авторитет,
позаяк очолював роботу над виданням українського пе¬
рекладу Євангелій.
Інтерес Парфенія до українського руху був виявом
не тільки офіційної позиції, а й особистої національної
прихильности. Віктор Приходько згадував, як єпископ
відвідав кам'янець-подільську «Просвіту» - заїхав із влас¬
ної ініціятиви, оглянув приміщення і пожертвував 25 ру¬
блів. Така публічна демонстрація позитивного ставлення
Парфенія до української просвітницької організації знач¬
но полегшила агітацію «Просвіти» серед православного
духівництва. Але не все в цій історії було однозначним.
7 Там само, с. 126-128.
8 В. Садовський, «Чорна сотня на Волині», Рада, Київ, 1907,12 січня (ян-
варя), № 9, с. 3.
246
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
У той самий час, як свідчив Приходько, єпископа відвіда¬
ла депутація «Союза русского народа». Його попросили
«благословить благоє начинаніє», і Парфеній не відмо¬
вив, ще й дав чорносотенцям пожертву не меншу, ніж дав
«Просвіті».
Місцеві українські активісти, що мали серед почес¬
них членів «Просвіти» такого єпископа, поставились, од¬
нак, до його позиції з розумінням. Навпаки, їх образила
критика, що пролунала на їхню адресу - наприклад, від
української газети соціял-демократичного спрямування
«Слово», яка виходила в Києві. їхнє обурення Віктор При¬
ходько переказав так: «їм, мовляв, легко там сидіти в ре¬
дакції та критикувати, а спробували б вони прийти сюди
та тут конкретно працювати. Чого ж вони хотять: чи щоб
єп. Парфеній вигнав депутацію "Союза Русскаго Народа"
і сам, звичайно, за ним вилетів, чи щоби "Просвіта" вики¬
нула єпископа Парфенія із почесних членів і тим самим
себе закрила»9. Такий настрій вочевидь не був унікаль¬
ним, подібне ставлення до єпископа і загалом подільсько¬
го духівництва висловив у 1916 році, вже на еміграції в
Австрії, Володимир Дорошенко, назвавши православних
священиків Поділля на чолі з Парфенієм українськими
патріотами, які 1907 року спробували запровадити в цер¬
ковно-парафіяльні школи викладання українською мо¬
вою10.
Іншим вельми промовистим прикладом прихильно-
сти водночас до монархізму, чорносотенства та україн¬
ського руху є позиція Юхима Сіцінського, історика (від
1899 року він був дійсним членом Наукового товариства
імені Тараса Шевченка у Львові, а від 1906-го - Україн¬
ського наукового товариства в Києві) та протоієрея кам'я-
нець-подільського катедрального собору. Разом із єпис¬
9 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, Нью-
Йорк - Мюнхен, 1967, с. 160.
10 Володимир Дорошенко, Українство в Росії. Новійші часи, Відень: На¬
кладом Союза Визволення України, 1917, с. 74.
247
III. Монархісти й інші напрями українського руху
копом Парфенієм та іншими священиками він готував
видання Євангелій українською мовою, а 1906 року став
одним із засновників української просвітницької громад¬
ської організації «Просвіта» в Кам'янці-Подільському.
Активну участь в українському русі Сіцінський поєдну¬
вав із працею у газеті «Подолия», виданні Подільської
православної єпархії11. До 1907-1908 років газета перебу¬
вала під виразним впливом промонархічної ліберальної
партії «Союз 17 октября» і друкувала на першій сторін¬
ці його оголошення12. На початку 1908 року «Подолия»
зблизилася з «Союзом русского народа» і друкувала вже
його відозви13.
Цікавим прикладом множинної лояльности є також
біографія одного з організаторів «Просвіти» в Кам'ян¬
ці-Подільському присяжного повіреного Данила Бабіче-
ва. Віктор Приходько згадував його як «свідомого україн¬
ця», заможну людину правих поглядів. Навесні 1906 року
Бабічев хотів подарувати подільській «Просвіті» газет¬
ний кіоск у найжвавішому місці Кам'янця-Подільського,
коло пошти. Цей дарунок мав одну дуже важливу умо¬
ву - «Просвіта» мала зобов'язатися продавати у своєму
кіоску «газети всіх напрямків, а також і "Кіевлянина"»14.
«Кіевлянин» був газетою правомонархічного напрямку,
і принаймні частина його авторів, видавців і редакторів
належала до «Союза русского народа» та київського «Клу¬
ба русских националистов».
Серед засновників Подільського союзу російських
націоналістів у липні 1909 року був член управи кам'я-
нець-подільської «Просвіти», член Подільської губерн¬
11 Енциклопедія історії України, т. 9, Київ, 2012, с. 586.
12 С. Д., «Памяти Тараса Григорьевича Шевченко», Подолия, Каме-
нец-Подольский, 1906, 26 февраля, № 46, с. 1.
13 «От Каменец-Подольского губернского отдела Союза русского на¬
рода сельскому населенню Подольской губернии», Подолия, Каме-
нец-Подольский, 1908,14 февраля, N214, с. 1.
14 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина перша, Нью-
Йорк - Мюнхен, 1967, с. 123-124.
248
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
ської земської управи Митрофан Трублаєвич і член комі¬
сії з видання Євангелій українською мовою при єпископі
Парфенїї (Левицькому) протоієрей Кирило Стиранке-
вич15. За спогадами Віктора Приходька, Трублаєвич став
близьким до українського руху під час навчання на юри¬
дичному факультеті Київського університету і перебував
під впливом української громади та професора Володи¬
мира Антоновича. У кам'янець-подільській українській
«Просвіті» Митрофан Трублаєвич виконував роботу
«юрисконсульта»16. Кирило Стиранкевич під час навчан¬
ня у Київській духовній академії був членом київської
української громади, публікувався українською мовою в
австрійській Галичині під псевдонімом К. Подоленко, на¬
писав україномовну повість «За громаду»17.
Як приклад співпраці учасника ліберально-просвіт¬
ницького українського руху та радикальних українських
малоросійських монархістів можна розглядати членство
Петра Косача - батька Лесі Українки і чоловіка знаної
української письменниці Олени Пчілки18 - у православ¬
ному Братстві імені князів Острозьких. Братство, яким
опікувалися православна церква і керівництво «Союза
русского народа» на Волині, окрім захисту православ'я,
ставило перед собою також краєзнавчі завдання. Петро
Косач, бувши від 1860-х років серед активістів україн¬
ського просвітницького руху, зробив успішну кар'єру і
на державній службі. Він дослужився до звання дійсного
статського радника - цивільного чину, еквівалентом яко¬
го у війську було звання генерал-майора.
15 «З Поділля. "Союзь русскихь націоналистовь" у Кам'янці», Рада,
Київ, 1909, № 175,4 августа (17 серпня), с. 2.
16 Віктор Приходько, Під сонцем Поділля, с. 127.
17 Там само, с. 156.
18 Андрій Рацілевич, «Православна церква і національне відроджен¬
ня на Волині на початку XX століття», Вісник Київського національного
лінгвістичного університету, 2005, Серія: Історія, економіка, філософія,
вип. 10, с. 27-33.
249
III. Монархісти й інші напрями українського руху
Уміння зберігати лояльність одночасно до монархії
та українського руху й успішно інтегруватися в струк¬
тури державної адміністрації Російської імперії виразно
демонстрували ще українські народники 1860-1880-х ро¬
ків. «Кар'єра більшості учасників активного українського
руху була пов'язана з інтелектуальною міською працею,
переважно гуманітарного профілю, - вчителюванням та
чиновницькими посадами, - відзначає сучасна дослідни¬
ця Тетяна Портнова. - Державна служба ставала долею
більшості випускників університетів Російської імперії,
країни, де представники інтелігентських професій май¬
же не мали фахових альтернатив. <...> готовність украї¬
нофілів поповнювати лави чиновництва та спричинена
цим лояльність у порівнянні з російськими народниками
ставала об'єктами критики як пізніших дослідників руху,
так і радикально налаштованих сучасників». Уміння
українофілів «поміщатися на доходні місця» було пред¬
метом критики з боку відомого діяча українського руху
Михайла Драгоманова19.
Цікавим прикладом множинної лояльности до монар¬
хізму й українського руху є постать відомого українсько¬
го історика, «козацького батька» Дмитра Яворницького.
Він, як свідчив відомий український політик і меценат Єв¬
ген Чикаленко, «офіційно значився октябристом» - тобто
членом ліберально-монархічної партії «Союз 17 октября».
Октябристи буцімто навіть пропонували Яворницькому
висунути свою кандидатуру на виборах до III та IV Дер¬
жавної думи, але історик відмовився20. Дмитро Яворниць-
19 Тетяна Портнова, Любити і навчати: селянство в уявленнях української
інтелігенції другої половини XIX століття, Дніпропетровськ, 2016, с. 34-
36.
20 Євген Чикаленко, Щоденник. 1907-1917, Київ, 2011, с. 285-286;
В. А. Крот, «Співпраця Євгена Чикаленка та Дмитра Яворницького
в галузі української культури на початку XX ст.», Гуржіївські історич¬
ні читання, вип. 7, Черкаси: Черкаський національний університет
ім. Б. Хмельницького, 2014, с. 168-170.
250
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
кий мав добрі та дружні стосунки з лідером партії Михай¬
лом Родзянком21.1905 року Дмитро Яворницький деякий
час був редактором однієї з найпопулярніших у губернії
і відверто промонархічної катеринославської газети «Рус-
ская правда»22.
Належність до українського руху й активна участь у
роботі місцевої «Просвіти»23 не перешкодили Дмитрові
Яворницьку в 1915 році особисто провести у Катерино¬
славському музеї імені О. М. Поля екскурсію для імпера¬
тора Ніколая II. Завдяки Яворницькому цар приділив осо¬
бливу увагу «отделу запорожских древностей» музею24.
Дмитро Яворницький був не одиноким учасником
українського руху серед тих, хто вітав Ніколая II у музеї.
Разом із ним царя зустрів і супроводжував Антін Синяв-
ський - директор Катеринославського комерційного учи¬
лища і заступник голови Катеринославської губернської
21 На виставці, присвяченій 150-річчю від дня народження лідера пар¬
тії «Союз 17 октября» Михайла Родзянка, було представлено автограф
його листа до Дмитра Яворницького з інформацією про відкриття у
Катеринославі відділу партії та запрошенням узяти участь у її діяль¬
ності. Див.: «"Дозвольте, я друга особа в Імперії" (виставка, присвяче¬
на 150-річному ювілею М. В. Родзянка)» на сайті Дніпропетровсько¬
го національного Історичного музею ім. Д. І. Яворницького (Ьіір://
ги.тизеит.сір.иа/ехЬіЬШоп0040.Ьіт1).
22 Гр. Сьогобочній, «Рго сіото зиа (Про наші хатні справи)», Рада, Київ,
1906, 26 жовтня (октября), № 36. с. 2; «Дописи. Катеринослав», Рада,
Київ, 1906, 22 листопада (ноября), № 59, с. 4; «Слідком за запоріжцем
д. Еварницьким», Рада, Київ, 1906,1 грудня (декабря), № 67, с. 2.
23 С. Абросимова, «Катеринославська "Просвіта" у культурно-громад¬
ському житті Наддніпрянщини (За матеріалами епістолярної спад¬
щини академіка Дмитра Яворницького)», Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність, збірник наукових праць, вип. 19,
Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України,
2010, с. 548-551.
24 «Вьісочайшее посещение Его Императорским Величеством Госуда¬
рем Императором Николаем 2-м Александровичем г. Екатериносла-
ва 31 января 1915 г.», Справочная книга «Весь Екатеринослав» издания
Л. И. Сатановского, Екатеринослав, 1915, с. 13-14.
251
III. Монархісти й інші напрями українського руху
вченої архівної комісії. Він іще від 1908 року був членом
Товариства українських поступовців. Невдовзі, 1918 року,
Синявський очолить департамент середньої школи мі¬
ністерства народної освіти Української держави25. Як на¬
писано у звіті про відвідини Катеринослава Ніколаєм II,
Антін Синявський «имел счастье поднести Царю трудьі
архивной комиссии и произнес следующую речь»:
Осчастливьте, Великий Государь, принятием скром¬
них даров Екатеринославской Учебной Комиссии,
посвященньїх археологии и истории местного края
и биту его населявших потомков-запорожцев, боров¬
шихся за Крест господень и исконное наследие Россий-
ских Самодержцев у издревле русского - Черного моря
с вековьім врагом Христовим - турками26.
З-поміж українських істориків не лише Яворницький
співпрацював із монархістським рухом. Із Почаївським
відділом «Союза русского народа» взаємодіяв український
історик і архівіст Іван Каманін. 1910 року, повідомила га¬
зета «Рада», «почаївські монахи» проводили розкопки на
полі битви під Берестечком під керівництвом «директо¬
ра київського центрального архиву, д. Каманіна»27. Іван
Каманін був директором Київського центрального архіву
давніх актів і брав участь у роботі Українського науково¬
го товариства в Києві та Наукового товариства ім. Т. Шев¬
ченка у Львові28.
Цілковиту лояльність до монархії і толерантність до
монархістів принаймні позірно виявляв один із засновни¬
ків Революційної української партії 1900 року Левко Ма-
цієвич. Участь в українському русі він поєднував з успіш¬
25 Енциклопедія історії України, т. 9, Київ, 2012, с. 566.
26 Справочная книга «Весь Екатеринослав» издания Л. И. Сатановского,
Екатеринослав, 1915, с. 13.
27 «Розкопки на Берестечковому полі», Рада, 1910, Київ. З июня (16 черв¬
ня), №125, с. 3.
28 Енциклопедія історії України, т. 4, Київ, 2007, с. 47.
252
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
ною кар'єрою в Російському імператорському флоті, де
здобув звання корабельного інженера-капітана. Маціє-
вич став одним із перших у Російській імперії льотчиків
і одним із засновників її військової авіяції. 1910 року він
пілотував літак, на якому піднявся в повітря прем'єр-мі¬
ністр Російської імперії Пьотр Столипін. Участь у тому
Левка Мацієвича напевно була добровільною - якби він
мав бажання, мабуть, міг би ухилитися від влаштування
такого польоту, мотивуючи це хоч би й міркуваннями
безпеки. Цілком обгрунтованими, коли взяти до уваги те,
що через кілька днів Левко Мацієвич загинув у першій
в історії Російської імперії авіяційній катастрофі, яка за¬
брала людське життя. Один із вінків на могилі пілота й
активіста українського руху був від його недавнього паса¬
жира29 - затятого монархіста, чиє ім'я недарма увійшло у
вислів «столипінська краватка»: так назвали зашморги на
шибеницях, на яких страчували революціонерів.
Попри панівну негативну оцінку чорносотенного
руху, лідери українських поступовців могли цілком ефек¬
тивно спілкуватися з керівниками чорносотенного руху
на українських землях і знаходити точки дотикання. По¬
казовими є спогади відомого учасника українського руху
в Наддніпрянській Україні Дмитра Дорошенка про його
відвідини разом із істориком Василем Відновим і лікарем
Юхимом Павловським Почаївської лаври та лідера поча-
ївських чорносотенців архімандрита Віталія (Максимен-
ка) 1912 року.
Дмитро Дорошенко так оцінював Почаїв і Почаїв-
ський відділ «Союза русского народа»:
На початку XX ст. Почаєвський манастир під кермою
спритних ченців, особливо настоятеля (ігумена) Віта¬
лія, зробився цитаделею т. зв. чорносотенного руху,
який, виставляючи своїм гаслом боротьбу з польським
та жидівським елементами і укріплення самодержа-
29 Небо Левка Мацієвича. Спогади. Листи. Фото, Київ, 2016.
253
III. Монархісти й інші напрями українського руху
вія, був по суті проявом російського націоналізму і з
особливим завзяттям виступав проти «мазепинства»,
себто українства на сторінках видаваного манастирем
«Почаевского Листка». Але Віталій з своєю компанією,
як спритні демагоги, не цуралися вживати українську
мову, коли це було їм потрібно, і в устній пропаган¬
ді і в друку: з почаївської друкарні виходили відозви і
цілі брошури українською мовою, звісно - в чорносо¬
тенному дусі. Опорядження козацьких могилок під Бе¬
рестечком і організація масового до них паломництва
також було виявом почаївської демагогії»30.
Цілком імовірно, що доволі різка Дорошенкова оцінка
чорносотенців у Почаєві й загалом на українських землях
є вислідом усієї сукупности інформації про чорносотен¬
ців. Принаймні, у чорносотенній періодиці, опрацьова¬
ній для написання цієї книжки, до 1913-1914 років напа¬
док на український рух майже не траплялося. Зі сторінок
почаївських газет антиукраїнська риторика озвалася тіль¬
ки у зв'язку з подіями перед початком Першої світової
війни. До того ж суттєва (якщо не більша) частина «анти-
мазепинської» риторики у Почаєві була переказуванням
матеріялів радикальних «Клуба русских националистов»
і «Двуглавого орла». Натомість активне використання у
пропаганді й діяльності почаївських чорносотенців укра¬
їнської мови зауважував не тільки Дмитро Дорошенко.
Газета українських поступовців «Рада» 9 червня 1909 року
повідомила про пам'ятні богослужіння, що їх 28-29 трав¬
ня 1909 року зорганізували під Берестечком православна
церква та Почаївський відділ «Союза русского народа»:
На те національне свято, як звав Виталій цю істіно-
руську демонстрацію, союзники навезли продавати
своїх значків та силу патріотичних видань, серед яких
зазначу лиш «Бьггва пидь Берестечкомь» свящ. П. Ан-
30 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. 1901-1914, Вінні¬
пег, Манітоба, 1949, с. 138.
254
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
тонова, написана вкраїнською мовою. Не маючи на
меті оцінювати історичну правду цієї книжечки, скажу
лиш про те, що в ній крім москалізмів, є багато і новіт¬
ніх українських слів та виразів, се б то, як кажуть наші
вороги, «кованих». Це для нас новітнє придбання. Вза¬
галі почаївські союзники за останній час багацько пи¬
шуть українською мовою, засміченою москалізмами,
маючи на меті «привести кь одному знаменателю» дві
мови: московську та українську31.
Самий спогад українського діяча про зустріч із ліде¬
ром почаївських чорносотенців виглядає набагато вива-
женішим і, можливо, краще показує те, як Дмитро Доро¬
шенко ставився 1912 року до чорносотенного монархіст¬
ського руху.
Навідавшись до Почаєва, ми не могли пропустити
нагоди, щоб не побувати в самій «пащі лева», не по¬
бачитися з керовником руху, який виходив з келій
Почаєвської Лаври. За претекст для нашої візити було
бажання відвідати земляка-катеринославця, бо Віталій
Максименко таки був катеринославець родом. При¬
йняв нас він дуже чемно і навіть привітно, потрактував
чаєм з «варенням» (конфітурами), обдарував цілою ку¬
пою друків, серед яких були й доволі цінні видання з
історії Лаври і взагалі Православної Церкви на Волині.
Як людина розумна, він збагнув, з ким має до діла [тоб¬
то з активістами українського руху. - К. Ф.], говорив
стримано й обережно, так само як і ми зі свого боку.
Але для нашої розмови була тема, на якій ми зійшлися,
хоча й підходили до неї й трактували її не з однакового
штандпункту: інтереси українського (чи «малорусь¬
кого», як казав Віталій) населення та його колізія з ін¬
тересами польськими чи жидівськими на Волині. Так
само як і наше спільне, багато в чому згідне, станови¬
ще в обороні православія супроти латино-польського
31 Денис, «Під Берестечком», Рада, Київ, 1909,9 июня (22 червня), № 129,
с. 1.
255
III. Монархісти й інші напрями українського руху
натиску, який давався відчути тут на погряниччу між
Галичиною й Волинею. Ми з похвалою відізвалися про
опорядження козацьких могил на Берестецькому полі,
це, видно, було приємно почути Віталію, і він докладно
розповів нам про свої пляни в цій справі. В цілому наша
доволі довга розмова була цікава, гадаю - обопільно.
Почувалось таки, що це говорили між собою «малоро¬
си», хоч ріжних чи навіть суперечних політичних, і на¬
ціональних орієнтацій32.
Дмитро Дорошенко був не одиноким українським
поступовцем, який позитивно оцінював діяльність чорно¬
сотенців зі створення меморіялу на полі битви під Берес¬
течком. Схожої позитивної позиції дотримувався майбут¬
ній митрополит Української автокефальної православної
церкви у 1940-1970-х роках, міністр освіти та міністр іс-
повідань в уряді УНР Іван Огієнко. У книжці «Свята По-
чаївська лавра» він так охарактеризував діяльність ліде¬
ра Почаївського відділу «Союза русского народа» Віталія
(Максименка):
Архимандрит Віталій повів назовні ніби українську
національну працю, - побудував на Берестецькому
полі Церкву, зібрав кості козацькі і поховав їх в ній.
На жаль, ніхто з української інтелігенції ані не поціка¬
вився тим, ані не допоміг йому. <...> І так без жодної
допомоги о. Віталій працює й далі, і з наказу свого Ар-
хиєпископа Антонія видає російські націоналістичні
часописи: «Волинская Земля» та «Почаевский Листок»,
а сам належить - разом зо своїм Архиєпископом - до
консервативного «Союза Русскаго Народа»33.
Дорошенко не випадково згадав про схожість позицій
із Віталієм, коли йшлося про суперечності між українськи¬
ми та єврейськими національними інтересами. Розвиток
української національної самосвідомосте, формування
32 Дмитро Дорошенко, Мої спомини про давнє минуле. 1901-1914, Вінні¬
пег, Манітоба, 1949, с. 138-139.
33 Іван Огієнко, Свята Почаївська лавра, Київ, 2004, с. 400.
256
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
сучасної української нації та початок масового приходу
українців у торгівлю, дрібне виробництво та фінансову
царину неминуче призводили до конкуренції з єврей¬
ським населенням. Доволі відверто про це писав україн¬
ський часопис «Рідний край», де редакторкою була Оле¬
на Пчілка. Його дописувачі заперечували проти надання
єврейському населенню рівноправ'я, побоюючись, що це
посилить позиції єврейського населення в Україні, яке і
так в економіці мало над українцями переваги. Тут також
виступали за скасування смуги осілости єврейського насе¬
лення, бо, на думку автора газети Пилипа Немоловсько-
го, розселення євреїв по всій території Російської імперії
зменшило б їхню частку серед населення на українських
землях і дало б українцям можливість зміцнити свої пози¬
ції в економіці34.
Як і Дмитро Дорошенко, Олена Пчілка схвально оці¬
нила зусилля лідера почаївських чорносотенців Віталія
(Максименка), спрямовані на створення меморіялу на
Козацьких могилах. У 1911 році вона написала в «Ріднім
краї», що проект церкви на полі битви витримано «на
український зразок». Окрім цього, вона застерегла проти
критики ініціятиви чорносотенців під Берестечком, бо
якраз вони пошанували пам'ять загиблих «за волю Укра¬
їни», і заявила, що цей пам'ятник нагадуватиме «нашим
людям про минуле, про ту велику жертву, про те, "чиї
вони діти"»35.
34 М. Андрійчук, «Висвітлення українсько-єврейських взаємин на сто¬
рінках часопису "Рідний край"», Вісник книжкової палати, Київ, 2009,
№ 1, с. 42-45.
35 Іван Паїцук, «Олена Пчілка про історико-культурні пам'ятки ве¬
ликої Волині», Леся Українка і родина Косачів в контексті української
та світової культури, науковий збірник, випуск 4, Матеріали IV Все¬
української науково-практичної конференції, присвяченої 140-річчю від
дня народження Лесі Українки та 100-річчю з часу написання драми-феєрії
«Лісова пісня», 24-25 лютого 2011 року, м. Луцьк, с. Колодяжне на Воли¬
ні, Луцьк, 2011, с. 138-141 (Ьіір://І5ЇУ01уп.іп£о/іпс1ех.рНр?орііоп=сот_
сопіепІ&уіе\у=агіїс1е&іс1=1917: &саіїс!=31&ІІеті(І=17).
17-17-579
257
111. Монархісти й інші напрями українського руху
Близькість позицій українських поступовців і ради¬
кальних монархістів виразно виявилася під час процесу
відокремлення Холмщини від Царства Польського. Од¬
ним із головних ініціяторів відриву Холмщини від Поль¬
щі був відомий своїми монархічними поглядами єпи¬
скоп Холмський і Люблінський Євлогій (Ґеорґієвський).
Фактичне приєднання Холмщини до українських земель
монархії Романових сприяло ослабленню процесів по¬
лонізації холмських українців і його не могли не вітати
українські поступовці. В опублікованій у «Раді» у лютому
1909 року редакційній статті «Ще раз про Холмську спра¬
ву», редакція газети закликала демократичних депутатів
Державної думи підтримати відділення Холмщини від
Польщі і не бути «в спілці польського панства проти укра¬
їнського мужицтва»36. У квітні 1909 року член Товариства
українських поступовців і майбутній міністр ісповідань
УНР Олександер Лотоцький опублікував у «Раді» статтю
«Українська позіція в холмській справі». Він закликав під¬
тримати відділення Холмщини від Царства Польського,
хоча це й була ініціятива чорносотенців і російські демо¬
крати виступали проти неї. На думку Лотоцького, пере¬
бування Холмщини у Царстві Польському загрожувало
полонізацією холмських українців, тоді як русифікація
поліцейсько-адміністративними методами успіху не була
ефективною37.
Вочевидь, до 1914 року демократичне та поступовське
крило українського руху вже усвідомило участь малоро¬
сійських/українських монархістів в українському націо¬
нальному дискурсі, але без визнання монархістів-націо-
налістів частиною українського руху, до якого, на їхній
погляд, належали насамперед українські поступовці та
ліберальна інтелігенція. З огляду на це, доволі харак¬
терними є публікації в «Раді» напередодні святкування
36 «Ще про холмську справу», Рада, Київ, 1909, 25 лютого, № 34, с. 1.
37 О. Білоусенко [Олександер Лотоцький], «українська позіція в холм¬
ській справі», Рада, Київ, 1909,4 травня, № 89, с. 1-2.
258
10. Малоросійські/українські монархісти й українські поступовці
Шевченкового ювілею. В січні 1914 року у статті «Націо¬
налісти й Шевченко» згадано заяви київських монархіс-
тів-чорносотенців про те, «що вони не чужі українському
народові» і визнають талановитими поетами Шевченка та
Котляревського38. В інших числах «Рада» розповідала про
те, як київський «Клуб русских националистов» готуєть¬
ся до Шевченкового ювілею, зокрема про його рішення
надрукувати в русському правописі «кращі» Шевченкові
твори (тобто без його антицарських і антирусських, а та¬
кож вільнодумних релігійних висловлювань) і роздавати
їх учням середніх і нижчих шкіл39.
Писала «Рада» і про те, що шкільне керівництво та
державна адміністрація на Холмщині підтримували вико¬
ристання української мови у спілкуванні етнічних укра¬
їнців40. У січні 1914 року «Рада» також повідомляла, що
серед православного духівництва, аж до єпископату, були
як прихильники шкільного викладання українською мо¬
вою та використання української мови у церквах, так і
противники цього41.
Ставлення лідерів українського поступовського та на-
ціонал-культурного руху до українських/малоросійських
монархістів не було однозначним. Взаємодія поступовців і
соціялістів із монархістами дуже залежала від політичних
уподобань, особистої позиції та місцевих регіональних
особливостей. Немає сумніву, що активісти українсько¬
го руху, включно з українськими поступовцями, могли
спілкуватися з радикальними монархістами і доходити
38 «Націоналісти й Шевченко», Рада, Київ, 1914, 28 січня, № 11, с. 1.
39 «Місцеві націоналісти і ювилей Т. Г. Шевченка», Рада, Київ, 1914,
11 января (24 січня), № 8, с. 3; «Націоналісти і Т. Г. Шевченко», Рада,
1914,12 января (25 січня), № 9, с. 3; Д. Г., «Серед "коренньїх малорос-
сов"», Рада, 1914,19 января (1 лютого), № 15, с. 5.
40 «Українське питання і шкільне начальство на Холмщині», Рада, Київ,
1914,18 января (31 січня), № 14, с. 3.
41 П. А., «Украінство в церковнім житті», Рада, Київ, 1914, 19 января
(1 лютого), № 15, с. 2.
17*
259
III. Монархісти й інші напрями українського руху
порозуміння. На ставлення лідерів поступовського крила
українського руху до радикальних монархістів сильний
відбиток накладали політичні розбіжності й конкуренція
за вплив в українському суспільстві. Попри це, всі учас¬
ники українського/малоросійського соціюму, незалежно
від їхніх політичних переконань, перебували в одній ре¬
гіональній і етнічній спільноті. Крім національної ком¬
поненти їх могла об'єднувати культурна, регіональна,
релігійна, економічна та соціяльна спільність. Частина
визнаних учасників українського руху могла водночас
брати участь в українських поступовських і відверто мо¬
нархістських організаціях аж до радикальних.
Розділ 11
Монархісти й чорносотенці
в українському русі після 1917 року
Вплив учасників чорносотенного та монархістського
руху на розвиток українського національного дис¬
курсу і руху не обмежився періодом до 1917 року.
Малоросійські/українські чорносотенці та монархісти
справили один із визначальних впливів на український
рух і після повалення монархії Романових 1917 року. Ба¬
гато хто з малоросійських монархістів і учасників чорно¬
сотенного руху долучився до спроб будівництва україн¬
ської держави у 1917-1920 роках. Ідеологічна, культурна
й організаційна спадщина «Союза русского народа» та
малоросійського монархізму у 1920-1940-х роках виразно
проступила на Західній Волині та Холмщині, які у 1919-
1921 роках увійшли до складу Польщі.
На цих українських землях до 1939-1944 років змогла
зберегтися частина легального незалежного українського
руху, який намагався завоювати національну незалеж¬
ність на українських землях Російської імперії у 1917-
1920 роках. Українські активісти Західної Волині та Холм¬
щини у 1920-1930-х роках і далі використовували практи¬
ки та символи чорносотенного руху. Частина колишніх
активних прихильників монархізму в Російській імперії
взяла безпосередню участь в українському русі в Польщі.
В українському русі також брали участь діти й онуки мо¬
нархістів і чорносотенців. На території радянської Укра¬
їни простежити діяльність в українському русі колишніх
чорносотенців важче, позаяк непідконтрольний радян¬
261
III. Монархісти й інші напрями українського руху
ській владі український і русський націоналістичний рух
було знищено.
«Козацька» агітація чорносотенців до 1914 року без¬
перечно вплинула на зародження військового козацько¬
го руху в 1917-1921 роках у Наддніпрянській Україні й у
1920-1940-х - на Західній Волині. Крім того, зосередже¬
ність на захисті православ'я, притаманна малоросійським
монархістам і «Союзу русского народа» як провідної та
практично єдиної політичної сили у волинському селі до
1914 року, безпосередньо продовжилася у громадській і
церковній політиці українського руху на Західній Волині
у 1920-1930-х роках. Український рух на Волині у 1920-
1940-х роках позиціонував себе як православний, тож цер¬
ковні питання у деякі періоди важили для нього набагато
більше від світських проблем. Захист православної віри
та православної церкви стали прикметною рисою волин¬
ського варіянту західноукраїнського націоналізму.
Православний характер українського націоналізму у
його волинському варіянті був зумовлений, безперечно,
не тільки впливом на українських активістів і етнічних
українців Волині чорносотенної агітації, а й особистим
спадкоємством. Після 1917 року частина активістів чорно¬
сотенного руху та малоросійських монархістів імперії Ро-
манових приєдналася до українського руху. Багато акти¬
вістів українського руху, включно з членами Організації
українських націоналістів і солдатів й офіцерів Україн¬
ської повстанської армії у 1940-х роках, народилися у ро¬
динах членів «Союза русского народа» або в тій чи іншій
формі зазнали впливу чорносотенної агітації.
Найяскравішим символом спадкоємности між мало¬
російськими/українськими чорносотенцями та україн¬
ським національним рухом аж до сьогоднішнього дня
є меморіял на могилах українських козаків, загиблих
1651 року у битві під Берестечком. «Союз русского наро¬
да» та створений ним меморіял у Берестечку справляв на
волинських українців такий самий національний патрі¬
262
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
отичний вплив, якого прагнув домогтися й український
рух. Про це прямо свідчить продовження чорносотенної
традиції православних жалобних мітинґів-богослужінь
на «Козацьких могилах» у 1920-х роках уже українським
рухом у Польщі й активістами Організації українських
націоналістів у 1930-1940-х роках.
Спадкоємство між малоросійсько-українським монар¬
хістським рухом до 1914 року й українським національ¬
ним рухом на Західній Волині у 1920-1930-х роках могло
мати й організаційні форми. Засноване православною
церквою та російською імперською владою 1873 року
Хрестовоздвиженське братство в Луцьку продовжило
свою діяльність у 1920-1930-х роках уже як український
рух. У 1930-х роках разом із Волинським українським
об'єднанням, українським Товариством імені митропо¬
лита Петра Могили братство активно виступило проти
політики насильницької полонізації та покатоличення
волинських українців1. Доволі прикметно, що 1925 року
саме у храмі братства при церкві Чесного Хреста впер¬
ше в Луцьку православні богослужіння почали правити
українською мовою замість церковнослов'янської2. Укра¬
їнський хор братства став взірцем для церковних хорів і
їхньої українізації на території всього Волинського воє¬
водства Польщі3.
Настоятелем церкви Чесного Хреста і фактично ке¬
рівником братства був один із найчільніших українських
релігійних діячів XX століття протоієрей Павло Пащев-
ський. Він народився на Київщині, до 1917 року був пра¬
вославним священиком в імперії Романових, а тоді став
1 Наприклад, братство було одним із організаторів массової маніфеста¬
ції проти насильницької католизації під час відвідин Рівного митропо¬
литом Діонісієм 31 травня 1938 року. Р. П. Давидюк, М. М. Кучерепа,
Волинське українське об’єднання. (1931-1939 рр.), Луцьк, 2001, с. 139-140.
2 Володимир Рожко, Православні монастирі Волині і Полісся, Луцьк, 2000.
3 Р. П. Давидюк, М. М. Кучерепа, Волинське українське об’єднання. (1931-
1939 рр.), Луцьк, 2001, с. 121.
263
III. Монархісти й інші напрями українського руху
одним із перших українських військових капеланів. Пав¬
ло Пащевський брав участь у Зимовому поході україн¬
ської армії у грудні 1919 - травні 1920 року. 1920 року його
було призначено головним військовим капеланом армії
Української Народної Республіки в чині генерал-хорун-
жого. За участь у війні за українську незалежність Павла
Пащевського було нагороджено залізним хрестом Симо-
на Петлюри. На Волинь приїхав 1925 року, коли звільнив¬
ся з таборів для інтернованих українських вояків. Викла¬
дав закон божий у Луцькій українській гімназії, провід¬
ному українському освітньому закладі на Волині, а також
очолив Хрестовоздвиженське братство, створене свого
часу спільними зусиллями царської влади та імперської
православної церкви. Більшість його членів у 1930-х роках
входили до Волинського українського об'єднання (ВуО)4,
тоді провідної української національної політичної сили
на Західній Волині.
Безперечно, чорносотенна «козацька» агітація впли¬
нула на створення у 1920-1930-х роках на Волині кількох
підпільних українських мілітаристських організацій ко¬
зацького типу. Найпотужнішими ці структури були на
Горохівгцині, де польській владі довелося вдатися до жор¬
стких репресій і численних арештів, аби припинити ді¬
яльність місцевих молодіжних організацій Українського
народного козачого руху.
Важко сказати, якою була спадщина чорносотенної
агітації, якщо говорити про монархічні переконання й
уявлення українців. Цілком очевидно, що принаймні до
лютого 1917 року тривкість промонархічних настроїв се¬
ред українського селянства дуже залежала від активности
у регіоні чорносотенного руху. Один з активних борців за
українську незалежність у 1914-1920 роках Михайло Гав-
рилко згадував про те, як відгукувалися на його проукра-
4 Р. П. Давидкж, М. М. Кучерепа, Волинське українське об'єднання (1931-
1939 рр.), Луцьк, 2001, с. 128-129.
264
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
їнську агітацію «селяни-хлібороби» в таборі військовопо¬
лонених в австрійському Фрайштадті: «поставилися до
мене прихильно, особливо з Полтавщини, Чернігівщини,
Харківщини, Київщини, Катеринославщини і Поділля.
Найбільше були запаморочені з Холмщини, Курщини, а
особливо з Волині - з найбільше чорносотенними та ца-
реславними думками»5. Також вельми промовистим є той
факт, що спроби Союзу визволення України створити з
військовополонених українців українські військові части¬
ни для боротьби за українську незалежність, почали при¬
носити помітні результати лише після падіння династії
Романових у лютому 1917 року. Саме після цього з коли¬
шніх військовополонених Російської армії 1918 року було
створено Сіру дивізію, яка стала однією з найбоєздатні-
ших частин армії незалежної України.
Проукраїнській спадщині діяльности «Союза русс¬
кого народа» на українських землях і наступництву між
чорносотенним і українським рухом суттєво посприяла
особиста малоросійсько-українська патріотична позиція
чималої частини керівництва православної церкви та
православного духівництва до 1914-1917 років. Право¬
славні єпископи та духівництво українського походжен¬
ня контролювали більшу частину чорносотенних органі¬
зацій на українських землях. При цьому принаймні ча¬
стина лідерів і активістів малоросійських чорносотенців
і монархістів продемонструвала свою близькість до укра¬
їнського руху.
Найяскравішим прикладом є доля й особиста позиція
одного з чорносотенних керівників на Волині - креме¬
нецького єпископа Никона (Безсонова). Він брав активну
участь у створенні козацького меморіялу в Берестечку.
Коли 1912 року Никона обрали від Волині до IV Дер¬
жавної думи, він із парламентської трибуни обстоював
використання української мови у шкільному викладан¬
5 Роман Коваль, Михайло Гаврилко. І стеком, і шаблею, Київ, 2011, с. 89.
265
III. Монархісти й інші напрями українського руху
ні на українських етнічних землях6. У лютому 1914 року
Никон, уже на посаді єпископа Єнісейського у Краснояр¬
ську, взяв участь в урочистому пам'ятному вечорі на честь
Тараса Шевченка, виголосив промову про його твори і
життя, а наприкінці вечора разом із іншими учасниками
заспівав «вічную пам'ять»7. У січні 1918 року Никон (Без-
сонов) став керівником департаменту ісповідань в Укра¬
їнській Центральній Раді.
Чорносотенне минуле мав очільник Святого сино¬
ду Української православної автокефальної синодальної
церкви, створеної урядом Української директорії у січні
1919 року. Це був уродженець Волині архієпископ Агапіт
(Вишневський), який у листопаді 1918 року вітав владу
Директорії Симона Петлюри. Згодом Тимчасове вище
церковне управління у підконтрольному денікінцям Но¬
вочеркаську за проукраїнську позицію змістило Агапіта
з посади катеринославського архієпископа та заслало у
монастир8.
До 1917 року, перебуваючи на посаді єпископа кате¬
ринославського та маріюпольського9, Агапіт входив до
Ради Катеринославського відділу «Союза русского наро¬
да»10 та був почесним головою Ради Катеринославського
6 А. Иванов, «Никон (Бессонов Николай Николаевич). Биография»,
Ьйр://™™™.Ьгопо.ги/Ьіо§га£/Ьіо_п/пікоп_Ье88.Ьіт1
7 Стенографический отчет. Государственная дума. Четвертий созив, сес-
сия II, часть II, заседание 43,26 февраля 1914 г., колонка 1175.
8 О. В. Бойко, Є. О. Сніда, «Постать архієпископа Катеринославського
Агапіта на тлі церковно-політичних процесів післяреволюційної доби
(1917-1924 рр.)», Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження, збірник
наукових праць, Дніпропетровськ, 2010, с. 229-230.
9 Агапіт (Вишневський) став архієпископом катеринославським
1918 року. До цього, у 1911-1918 роках, він очолював Катеринославську
єпархію на посаді єпископа.
10 Русский националист, Екатеринослав, 1912,12 августа, № 4, с. 1. Є ві¬
домості, щоправда, вже з радянської преси початку 1920-х років, що
Агапіт навіть очолював Катеринославський губернський відділ «Сою¬
за русского народа». (О. В. Бойко, Є. О. Сніда, «Постать архієпископа
Катеринославського Агапіта на тлі церковно-політичних процесів піс¬
266
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
відділу промонархічного «Всероссийского національно¬
го союза»11. За Агапіта в 1912 році як безкоштовний дода¬
ток до офіційного друкованого органу Катеринославської
єпархії «Екатеринославских епархиальньїх ведомостей»
виходила газета «Русский националист», яка пропагува¬
ла чорносотенну ідеологію. Того ж 1912 року Агапіт був
головою Російського губернського виборного комітету у
Катеринославі на виборах до Державної думи Російської
імперії 1912 року. У вересні 1912 року він особисто на сто¬
рінках «Русского националиста» закликав членів «Всерос¬
сийского национального союза» у Катеринославі прибу¬
ти на збори до Міської управи Катеринослава та узгодити
виборщиків для обрання депутатів до Державної думи12.
Брав участь у чорносотенному русі до 1917 року й ін¬
ший активний прихильник створення незалежної Укра¬
їнської православної церкви у 1917-1919 роках, уродже¬
нець Катеринославщини, архієпископ владимирський і
суздальський у 1914-1917 роках - Олексій (Дородніцин).
У середині 1917 року Олексій видав молитовник україн¬
ською мовою й у листопаді 1917 року - на початку грудня
1917 року очолив Всеукраїнську православну церковну
раду, яка згодом, 1920 року, проголосила Українську Ав¬
токефальну Православну церкву13.1918 року Олексій (До¬
родніцин) був кандидатом на посаду митрополита київ¬
ського та галицького. А до цього, у 1905-1912 роках, буду¬
чи єпископом Чистопольським, він був почесним членом
Казанського відділу «Русского собрания» - першої чор¬
носотенної організації в Російській імперії. Як причину
зміщення Олексія (Дородніцина) з посади архієпископа
ляреволюційної доби (1917-1924 рр.)», Придніпров’я: історико-краєзнавчі
дослідження, збірник наукових праць, Дніпропетровськ, 2010, с. 227.)
11 Екатеринославский адрес-календарь, 1916 год, Екатеринослав, 1915, с. 241.
12 Агапит (Вишневский), «Призьів Русского губернского виборного ко-
митета», Русский националист, Екатеринослав, 1912,16 сентября, № 10,
с. 1.
13 Енциклопедія історії України, т. 1, Київ, 2003, с. 653.
267
III. Монархісти й інші напрями українського руху
владимирського та суздальського у травні 1918 року з'їзд
духівництва та мирян єпархії вказав саме його членство у
«Союзе русского народа».
Вельми показовою є й еволюція поглядів керівника
Волинського відділу «Союза русского народа» архієпис¬
копа Антонія (Храповіцького)14. Він керував волинською
єпархією в 1902-1914 роках, був одним із головних ор¬
ганізаторів пропагандистської козацько-малоросійської
кампанії на Волині до 1914 року і напам'ять знав вірші
Тараса Шевченка15. Можливо, Антоній відчував і особи¬
стий зв'язок із Малоросією - його мати була донькою по¬
міщика малоросійського походження з Харківської губер¬
нії. 1918 року Антонія (Храповіцького) обрали митропо¬
литом київським, і він виявив готовість співпрацювати з
українською державою за умови збереження канонічного
підпорядкування київської православної митрополії ро¬
сійському патріярху.
У період української незалежности Антоній стежив,
щоб під час богослужінь у церквах України православні
священики обов'язково молилися за «богохраниму дер¬
жаву нашу Україну і її благовірного Гетьмана». Після по¬
разки гетьмана Павла Скоропадського Антоній дозволив
православному духівництву урочисто зустріти в Києві
війська Української Директорії Симона Петлюри. Цер¬
ковна адміністрація під керівництвом Антонія почала
вживати українську мову разом із русською16.
Великий позитивний вплив на історію українського
руху справив етнічний русський, архієпископ волинський
і житомирський Євлогій (Ґеорґієвський). У 1903-1914 ро¬
ках на посаді керівника Холмської та Люблінської єпар¬
14 Руководил вольїнской епархией в 1902-1914 гг.
15 Митрополит Евлогий (Георгиевский), Путь моей жизни, Москва. 1994;
Ьіір: / / кгоіоу.іпіо / асіз /20/1900/ еи1о_00.Ьіш1
16 А. В. Стародуб, «Резолюции митрополита Антония (Храповицкого)
за 1918 год как источник по истории Русской Православной Церкви»,
Ьіір: / / кгоіо V. іп£о / Ьізіогу /20/1910/1918Ьгаро. Ьіш
268
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
хії Євлогій став одним із головних ініціяторів відокрем¬
лення Холмгцини від Царства Польського та створення
1913 року Холмської губернії. Саме він вніс у Державну
думу законопроект про створення Холмської губернії,
завдяки чому Холмщина 1918 року ввійшла до складу
незалежної України. Дуже приязно ставився до Євлогія
(Ґеорґієвського) й Антонія (Храповіцького) очільник гре-
ко-католицької церкви в Галичині митрополит Андрей
Шептицький. 1919 року він не тільки гостинно прийняв
їх на мешкання у своїй резиденції у Львові, а й знайшов
спосіб звільнити двох колишніх лідерів чорносотенного
руху з-під польського арешту і дати їм можливість виїха¬
ти з Польщі17.
Вельми показово, що православне духівництво та ке¬
рівництво Холмської єпархії, де Євлогій до 1914 року був
єпископом, 1918 року почало шукати підтримку україн¬
ської держави так само, як раніше покладалося на Росій¬
ську імперію. Священики та керівники Холмського єпи¬
скопства, що мусили виїхати з Холмщини через бойові дії
Першої світової війни, прагнули повернутися вже у Хол-
мську губернію української держави, і зверталися вже до
української влади. Головною силою, що протидіяла цьо¬
му, були польські адміністративні чинники та військові
формовання, які відмовлялися визнавати приналежність
Холмської губернії Україні та протидіяли поверненню
туди православної церковної адміністрації, яка раніше
активно боролася проти польського національного руху
і сприяла вилученню Холмської губернії з Царства Поль¬
ського в імперії Романових. 1918 року, за угодою з урядом
гетьмана Павла Скоропадського, Холмська єпархіяль-
на рада переїхала з Москви до Києва. Вона почала вести
справи українською мовою, а на документах з'явилися пе¬
чатки з тризубом.
17 Митрополит Евлогий (Георгиевский), Путь моей жизни, Москва, 1994
(Ьіір: / / кгоіоу.іпіо / асіз /20/1900/ еи1о_00.Ьіт1).
269
III. Монархісти й інші напрями українського руху
У січні 1919 року на державну службу в Українській
Народній Республіці намагався влаштуватися один із
найяскравіших і найхаризматичніших чорносотенців Ро¬
сійської імперії Сєрґей Труфанов. Провідний автор і го¬
ловний рушій «Почаевских известий», він у 1905-1907 ро¬
ках разом із архімандритом Почаївської лаври Віталієм
(Максименком) був співорганізатором найчисельнішого в
імперії відділу «Союза русского народа» і реальним його
лідером на початковому етапі існування. Олександер Ло¬
тоцький, який наприкінці 1918 - на початку 1919 року
виконував обов'язки міністра ісповідань УНР, згадував,
що Сєрґей Труфанов надіслав листа з проханням при¬
йняти його на роботу у міністерство. Він написав, що ціл¬
ком поділяє «політично-соціяльну програму Директорії
Української Народної Республіки», бажає «чесно та по со¬
вісті, всіма силами душі і тіла, послужити Рідному Укра¬
їнському Народові», і повідомив, що був «завжди радий
прийняти Українське підданство», і що його дід, який
1860 року переселився у Донську область із Харківщини,
був «чистокровнійшим Українцем». Він написав також,
що українську мову розуміє добре, хоча говорить і пише
погано, - але обіцяв вивчити18.
Схожість між чорносотенно-малоросійською та укра¬
їнською національною історичною ідеологією та збіж¬
ність у термінології усвідомлював і неофіційний ідеоло¬
гічний лідер чорносотенного руху на Волині та Поділлі
архімандрит Віталій (Максименко). Зрозумілим є й те,
що один із головних ініціяторів козацького меморіялу
й автор брошури «Крест над Берестечком. О славном
украинском гетмане Зиновии-Богдане Хмельницком и
о Берестецкой битве 1651» не міг не використовувати у
своїй пропаганді українську національну термінологію. І
коли влітку 1916 року російські війська змогли відбити в
18 Олександер Лотоцький, Сторінки минулого, частина III, Видання Укра¬
їнської православної церкви в США, 1966, с. 210-211.
270
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
австро-німецьких військ Почаїв, архімандрит Віталій по¬
новив видання чорносотенного «Почаевского листка», -
але тепер на титульній сторінці замість «Благословенне
святой Горьі Почаевской» було надруковано «Благослов-
ление святой обители Украинской»19.
Прихильність до українських ідей виявив уродженець
Кременецького повіту священик Даміян Герштанський,
обраний депутатом II Державної думи від Волині - цього
не могло би статися, якби він був антимонархістом, про¬
тидіяв чорносотенному рухові й виступав проти чорно¬
сотенного керівництва єпархії. На останньому засіданні
української фракції російського парламенту в 1907 році
священик заявив, що «что не может погибнуть народное
дело и что должна закончиться победой борьба за него».
1922 року, вже у Другій Речі Посполитій, колишні промо¬
нархічні й чорносотенні виборці Даміяна Герштанського
обрали його як українця до Сенату Польщі, і він увійшов
до складу Українського парламентського представни¬
цтва20.
Цікавим прикладом інтеграції в український рух
малоросійського прихильника монархізму й учасника
чорносотенного руху є доля священика та богослова Ми¬
хайла Кобрина. Він народився 1871 року в селі Стужиця
Красноставського повіту Люблінської губернії. Навчався
в Холмській духовній семінарії та в Московській духовній
19 Ідеологічні переконання Віталія (Максименка) варті окремого до¬
слідження. Інформацію про зміну титульного напису в «Почаевском
листке» містить тогочасний інформаційний лист українського пись¬
менника Клима Поліщука, вміщений у московському журналі «Про¬
мінь»: Клим Поліщук, «Лист з Волині», Промінь, Москва, № 1-2,
14.01.1917. Чи так це було насправді, перевірити не вдалося через від¬
сутність повного комплекту «Почаевского листка» у бібліотеках, де ми
вивчали матеріяли.
20 Наталія Пушкар, Богдан Янович, «Даміан Герштанський - свяще¬
ник, сенатор Державної думи Росії і Речі Посполитої», Минуле і сучасне
Волині та Полісся. Олександр Цианковський і край. Науковий збірник, ви¬
пуск 27, Луцьк, 2008, с. 138-147.
271
III. Монархісти й інші напрями українського руху
академії, викладав у Холмській духовній академії та ке¬
рував Народно-просвітницьким товариством Холмської
Русі. Михайло Кобрин брав активну участь у боротьбі
проти польського руху на Холмщині. Він був у складі де¬
легації православного населення Холмщини, яка у Дер¬
жавній думі просила про відокремлення Холмщини від
Царства Польського та створення Холмської губернії.
Крім того, Кобрин був серед головних організаторів під¬
контрольного православній церкві кооперативного руху
етнічних українців Холмщини. Зокрема, він був першим
керівником створеного православною церквою Холмсько-
го сільськогосподарського товариства взаємного кредиту.
На початку 1920-х років Холмська духовна семінарія
разом із Михайлом Кобриним не змогла повернутись у
Холм і мусила облаштуватись у Кременці, де кременець¬
ким єпископом був колишній ректор Холмської семінарії
Діонісій (Валединський). 1930 року Кобрин зайняв від¬
криту проукраїнську позицію на Передсоборних зборах
Польської православної церкви. А вийшовши 1931 року
на пенсію, долучився до роботи Товариства імені митро¬
полита Петра Могили, яке створили українські активісти.
У 1934-1939 роках Михайло Кобрин був директором Кре¬
менецької української гімназії. Крім цього, перекладав
українською мовою богослужбові книги і вів національ¬
но-релігійну просвітницьку діяльність.
1936 року у партійному видавництві Волинського
українського об'єднання «Українська нива» в Луцьку
вийшла книжка Михайла Кобрина «Про мову богослу-
ження», у якій він стверджував, що використання в бого¬
служіннях української мови є основою діяльности пасти¬
ря і не порушує традицій православної церкви21. У дру¬
гій половині 1930-х років Михайло Кобрин узяв активну
участь у боротьбі проти знищення православних церков
210. Г. Соловей, Імміграційні процеси на Волині у міжвоєнний період. (1921-
1939 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата історичних
наук, Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2004.
272
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
на Холмщині й виступив проти акції насильницького на¬
вернення православних у католицтво на Волині. Через це
польська влада перед початком Другої світової війни за
проукраїнську діяльність і критику польської політики
ув'язнила його у концентраційному таборі в Березі Кар-
тузькій.
Близьким до українських ідей виявився засновник
православного Братства ім. князів Острозьких, настоятель
Богоявленського собору в Острозі та член «Союза русско¬
го народа» священик Михайло Тучемський. 1918 року він
узяв участь у роботі Всеукраїнського православного цер¬
ковного собору в Києві, у 1920-1930-х роках став одним
із керівників православної церкви у Волинському воєвод¬
стві Польщі й був близьким соратником українізовано¬
го архієпископа волинського та кременецького Олексія
(Громадського)22. Відома україномовна публікація Ми¬
хайла Тучемського 1938 року «Життя і діяльність свято¬
го рівноапостольного князя Володимира та охрещення
при ньому Руси-України»23. Цьому не завадило те, що до
1914 року Михайло Тучемський був одним із окружних
керівників «Союза русского народа»24.
22 Є відомості про те, що з чорносотенним рухом був пов'язаний і сам
майбутній архієпископ волинський Олексій (Громадський), уродже¬
нець Підляшшя. Під час своєї викладацької діяльности у Холмській гу¬
бернії до Першої світової війни він буцімто входив до «Союза Михай¬
ла Архангела». Проте до 1914 року він іще не був чільною релігійною
та громадською постаттю, його ім'я не було на слуху, тож прямих свід¬
чень, що підтверджують його членство у цій організації, виявити не
вдалося. Втім, участь Олексія (Громадського) у чорносотенному русі
доволі ймовірна, позаяк він був одним із керівників церковної освіти
на Холмщині та Підляшші, де протистояння російської влади і поль¬
ського національного руху було найзапеклішим.
23 Манько М., «Михайло Тучемський (1872-1945)».
24 За повідомленням «Вольїнских епархиальньїх ведомостей», свяще¬
ника Михайла Тучемського було обрано одним із окружних керівни¬
ків «Союза русского народа» на Вольїни («Избраньї окружньїе руко-
водители Союза русского народа», Вольїнские епархиальньїе ведомости,
Житомир, 1908, 23 марта, № 12, с. 254-255). Імовірність, що в цей час
18-17-579
273
III. Монархісти й інші напрями українського руху
Тісно пов'язаним із чорносотенним рухом був і актив¬
ний прихильник українізації церкви на Волині у 1920-х
роках і один із тодішніх лідерів Володимирського цер¬
ковного правління, настоятель Володимир-Волинського
катедрального собору Арсеній Бордюговський25. Раніше,
1908 року, Арсенія Бордюговського було обрано окруж¬
ним керівником 3-ї Володимир-Волинської округи «Сою¬
за русского народа»26.
Як приклад трансформації поглядів від імперської
ідеології до українського руху цікавою є також біогра¬
фія луцького православного єпископа від 1932 року та
митрополита Української автокефальної православної
церкви у 1942-1953 роках Петра Сікорського. Його було
призначено на посаду луцького єпископа завдяки ви¬
мозі лідерів українського руху на Волині, й він активно
займався українізацією своєї єпархії. Уродженець Київ¬
щини, Петро Сікорський 1898 року закінчив Київську
духовну семінарію й у 1908-1918 роках працював у Ки¬
ївській духовній консисторії. Це означало, що принайм¬
ні зовні у цей час Сікорський був повністю лояльним
до офіційної ідеології імперії Романових та імперської
православної церкви. Позиція Петра Сікорського ціл¬
ком перемінилася у 1917-1918 роках. У 1918-1919 роках
він став начальником господарського відділу міністер¬
ства ісповідань УНР, а в 1919-1921 роках обіймав посаду
віце-директора департаменту загальних справ в уряді
УНР. Від цього часу, крім коротких перерв у 1920- х роках,
на Волині був іще один православний священик - повний тезко засно¬
вника Братства імені князів Острозьких, украй мала, але цілковито від¬
кидати її не варто.
25 О. А. Альошина, «Процес українізації православ'я на Волині у міжво¬
єнний період», Наукові записки Національного університету «Острозька
академія», Серія: Історичне релігієзнавство, випуск 5, Острог, 2011,
с. 32-40.
26 «Избраньї окружньїе руководители Союза русского народа», Вольїн-
ские епархиальньїе ведомости, Житомир, 1908,23 марта, N912, с. 254-255.
274
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
його діяльність була постійно пов'язана з українським
рухом27.
Як уже було згадано, до діяльности «Союза русского
народа» та київського «Клуба русских националистов»
був причетний майбутній учасник руху за унезалежнен-
ня української церкви, єпископ Української автокефаль¬
ної православної церкви (УАПЦ) в УСРР у 1920-х роках
Нестор Шараєвський. 1913 року в бібліотеці Почаївсько-
го відділу «Союза русского народа» вийшла, як безплат¬
ний додаток до «Почаевского листка», його брошюра
«Развал русской семьи»28. А в 1911 році в Києві у друкар¬
ні «Русская печатня» вийшла ще одна брошура Нестора
Шараєвського з панегіриком Іоанну Кронштадтському29,
якого вважали одним із «хрещених батьків» чорносотен¬
ного руху.
З діяльністю «Союза русского народа» на початку
1910-х років був пов'язаний уродженець Волині, команду¬
вач Північної групи армії УНР, командувач Північно-За¬
хідного протибільшовицького фронту 1919 року, один із
лідерів Української партії соціялістів-самостійників, гене-
рал-хорунжий Володимир Оскілко. 1913 року під час учи¬
телювання в селі Золотому на Рівненщині Оскілко відгук¬
нувся на заклик архімандрита Віталія (Максименка) взяти
участь в агітаційній кампанії Почаївського відділу «Союза
русского народа» щодо організації пам'ятних святкувань
на «Козацьких могилах» під Берестечком.
27 Р. П. Давидюк, М. М. Кучерепа, Волинське українське об'єднання (1931-
1939 рр ), Луцьк, 2001, с. 373-374.
28 А. В. Шевцов, Непериодические издания русских либеральних и консерва¬
тивних партий начала XX века. Библиографический указатель, Санкт-Пе¬
тербург, 2002, с. 191.
29 Священник Н. А. Шараевский, Мисли о. Иоанна Кронштадтского о
вере и жизни христианской. (Параллель между о. Иоанном Кронштадтским
и гр. Л. Н. Толстим). Речь, произнесенная 19-го декабря 1910 года в торже-
ственном собрании Киевского Православного Религиозно-Просветельного Об-
щества по случаю 2-й годовщини смерти великого пастиря Земли Русской,
Киев, 1911.
19-17-579
275
111. Монархісти й інші напрями українського руху
Володимир Оскілко та кілька десятків інших учителів
початкових шкіл на заклик Віталія (Максименка) читали
лекції по селах і містечках Волині, використовуючи світ¬
ловий проектор «чарівний ліхтар», розповідали про Бе¬
рестецьку битву та поширювали видані в Почаєві брошу¬
ри. У газеті «Вольїнская земля», яку видавав Віталій, від
8 червня 1913 року було опубліковано лист Володимира
Оскілка, де він повідомив, що на той час прочитав уже
шість лекцій. Володимир Оскілко також повідомив, що
поширював серед слухачів брошуру Віталія (Максимен¬
ка) «Крест над Берестечком». Наприкінці листа Володи¬
мир Оскілко просив редакцію газети, а отже, й видавця
Віталія (Максименка), дати пораду щодо його діяльности
як лектора30.
З родин православного духівництва на Волині, яке
було лідером чорносотенного руху на Волині, вийшло
багато активних представників українського національ¬
ного руху в 1920-1970-х роках. Серед них можна назвати
прибічника українізації православної церкви на Західній
Волині у 1920-1930-х роках та випускника Житомирської
духовної семінарії Арсена Речинського. З родини право¬
славного священика на Волині походив і один із лідерів
Української соціял-радикальної партії у 1920-1930-х ро¬
ках Семен Жук. Священиком був не лише його батько, а
й двоє батькових братів. Один із них, Мортирій Жук, був
архімандритом Почаївської лаври.
Сином православного священика Короната Стефано-
вича з Острозького повіту Волинської губернії, якого пу¬
блікували «Почаевские известия»31, був український поет
і викладач Українського вільного університету у Празі у
30 В. Оскилко, «Учитель золотской школьї. Письмо из Добровицьі», Во¬
льїнская земля, Почаев, 1913,8 июня, № 113.
31 Коронат Стефанович, «Про що плакальї-говорьшьі козацьки могили,
Почаевские известия, Почаев, 1909, Специальньїй випуск о козацких моги¬
лах под Пляшевой, с. 2.
276
11. Монархісти й чорносотенці в українському русі після 1917 року
1928-1930 роках Олекса Стефанович32. У священицькій
родині в селі Острожці на Рівненщині народився й один
із організаторів і перших офіцерів УПА на Волині Сер¬
гій Качинський. Сином православного священика з села
Лопатичів Овруцького повіту Волинської губернії був ви¬
пускник Кременецької духовної семінарії, один із керів¬
ників мельниківської ОуН, а після смерти Андрія Мель¬
ника в 1964 році - її лідер Олег Штуль-Жданович.
Активну участь у розбудові та діяльності української
незалежної держави у 1917-1920 роках узяли й колишні
члени ліберально-монархічної партії «Союз 17 октября».
Найвідомішим із них став один із лідерів полтавських
октябристів, український меценат і голова Полтавської
губернської земської управи у 1901-1915 роках Федір
Лизогуб. Наприкінці 1917 року він був консультантом із
земських питань при Українській Центральній Раді. Від
травня по листопад 1918 року Федір Лизогуб був головою
Ради міністрів Української Держави гетьмана Павла Ско¬
ропадського33.
Належність до українського національного дискурсу
багатьох лідерів і активістів чорносотенного та монар¬
хістського руху на українських землях у 1905-1914 роках
виразно проявилася у їхній участі в розбудові української
незалежної держави у 1917-1920 роках та у діяльності
українського руху у 1920-1930-х роках. «Союз русского
народа» та православна церква на Волині неабияк впли¬
нули ідеологічно, культурно й організаційно на діяль¬
ність українців на Західній Волині та Холмщині у 1919-
1939 роках, коли ці регіони опинилися у складі польської
держави. Коли в 1941 році розпочався новий етап бороть¬
би за українську незалежність, перше на Волині україн¬
ське військове формовання назвали Поліською січчю - у
32 М. Манько, Л. Микиткж, «Матеріали до родоводу Олекси Стефано-
вича», Острозький краєзнавчий збірник, вип. 1, Острог, 2004, с. 62-64.
33 Енциклопедія історії України, т. 6. Київ, 2009, с. 141.
III. Монархісти й інші напрями українського руху
повній відповідності з козацькою традицією, що вельми
поширилася на Волині багато в чому завдяки чорносо¬
тенцям. Чорносотенна колись Волинь у 1941-1953 роках
стала одним із головних центрів спроби завоювати укра¬
їнську незалежність. Масову участь у цьому взяли діти й
онуки членів «Союза русского народа».
Висновки
алоросійсько-монархічна ідеологія та пропаган¬
дистсько-просвітницька діяльність православно¬
го духівництва, малоросійських/українських мо¬
нархістів і чорносотенного руху відіграли величезну роль
у розвитку національної самосвідомости українців Ро¬
сійської імперії до 1914 року. Православні священики та
чорносотенці були одними з перших і часто головними
національними будителями українських селян і міщан.
Багато хто з учасників чорносотенного та монархістсько¬
го руху взяв участь у розбудові української незалежної
держави у 1917-1920 роках і в українському русі на Захід¬
ній Волині у 1920-1930-х роках.
Якщо вдатися до історичного порівняння, роль мо¬
нархістського і чорносотенного руху на Волині й інших
землях Наддніпрянської України можна зіставити з діяль¬
ністю учасників національного відродження русинів Схід¬
ної Галичини у XIX столітті. Малоросійські/українські
монархісти багато в чому підготували успіх у 1917 році
українського національного руху на українських землях
Російської імперії і передусім на землях змішаного поль¬
сько-українського етнічного прикордоння - Волині, Хол¬
мщині та Поділлі.
Проукраїнський характер чималої, а може, і пере¬
важної частини учасників монархістського руху перед
1917 роком зумовив поразку прихильників русського
етнічного й імперського націоналізму в Україні у 1917-
279
Висновки
1920 роки. Всі намагання нечисленних місцевих русських
етнічних націоналістів установити контроль над україн¬
ськими етнічними землями було придушено силами при¬
хильників українського національного вибору. Русський
націоналізм міг досягти успіху в Україні тільки в разі вій¬
ськової інтервенції з-поза її меж.
Радянський режим на українських землях зумів утвер¬
дитися лише завдяки обіцянкам будувати національну
державу на соціялістичних засадах. Усі міркування про
слабкість українського національного руху на україн¬
ських етнічних землях у XX столітті залишають поза ува¬
гою той факт, що суто русський націоналістичний дис¬
курс і суто русський націоналістичний рух були тут іще
слабші від «слабкого» українського. Роль, яку відіграли
українські/ малоросійські монархісти і чорносотенці в
його зміцненні, яскраво це увиразнює. їхній спадок впи¬
сався в історію саме українського руху і став інтегральною
частиною сучасної України.
Додаток 1
Реґіональні та національні особливості
монархізму в Україні у сприйнятті
русських монархістів
Важливою особливістю історичної пропаганди та іде¬
ології чорносотенців і монархістів імперії Романових
було те, що вивченню історії українських земель і ви¬
користанню подій української історії значуще місце від¬
водили не тільки українці-малороси, а й русські етнічні
монархісти і націоналісти, які не належали до українсько¬
го національного дискурсу. В історичних концепціях де¬
кого з чорносотенних ідеологів територія сучасної Укра¬
їни була місцем зародження сучасного русського націо¬
налізму. Православні братства священиків і парафіян на
українських землях ХУІ-ХУІІ століть правили за взірець
для розвитку русського націоналістичного руху на почат¬
ку XX століття також і на русських етнічних землях.
Один із лідерів русських чорносотенців князь Алєк-
сандр Щербатов у виданій 1912 року брошурі «Государ-
ственная оборона России» писав, що «сила России в цер-
ковно-приходеком единении русской народности». На
думку князя, «русская народная самобьггность должна
виразиться в самостоятельности русской мьісли в виде
вьісшего ученого и учебного учреждения по образцу
Киевской петро-могилянской коллегии». Алєксандр
Щербатов украй негативно оцінював розвиток світської
освіти в Російській імперії за західним взірцем у XVIII—
XIX століттях і на противагу їй цілком позитивно розгля¬
дав роль «русских школ западно-русских православних
братств» і Києво-Могилянської академії в «борьбе за рус-
281
Додаток 1
ские коренньїе начала против западничества, <...> като-
лицизма и унии»1.
Схожою була тональність обговорення історії право¬
славних братств, що діяли на території України, на на¬
уково-богословських читаннях у чоловічому духовному
училищі в Катеринославі 1909 року. На читаннях був при¬
сутнім єпископ катеринославський і таганрозький Сіме-
он (Покровський). Історик Васілій Бєднов у доповіді «За-
падно-русские братства и их значение для православной
церкви в ее борьбе с католицизмом и унией» зазначив, що
завданням братств було «поднять религиозно-нравствен-
ную жизнь народа и взять на себя защиту православия в
его борьбе с католицизмом и унией». Причиною занепа¬
ду братств Васілій Бєднов назвав входження українських
земель до складу Російської імперії2.
У програмовій брошурі створюваної в 1914 році Ім¬
перської народної партії було виголошено, що «русское
национальное движение, ясно познанное в качестве та-
кового, началось несколько столетий назад в пределах
польско-литовского королевства и виразилось в обороне
от полонизма и католицизма и учреждении западно-рус-
ских православних церковних братств, т. е. обществ ду-
ховно-просветительской и материальной взаимопомо-
щи». Автор програми Іван Сухов украй негативно оцінив
політику російської імперської влади, яка у ХУІІІ-ХІХ сто¬
літтях забороняла русським об'єднуватись у будь-які гро¬
мадські організації та пригнічувала «русских как нацию».
Також важливо, що Іван Сухов відокремив «запад-
но-русский национализм» на українських землях від
«русского» націоналізму на русських етнічних землях і
назвав перший із них «преемником днепровского каза-
1 Князь Александр Щербатов, Государственная оборона России, Москва,
1912, с. 69.
2 Екатеринославские епархиальние ведомости, Екатеринослав, 1909,1 мар-
та, № 7, с. 190-191.
282
Додаток 1
чества, Константина Острожского и Петра Могильї». Іван
Сухов назвав «русский окраинньїй национализм» за сво¬
їм походженням глибоко демократичним. Водночас, на
противагу «западно-русскому» націоналізмові, «русский»
націоналізм імперської влади, «подонков общества» і «го-
родской черни» Іван Сухов назвав людиноненависниць¬
ким і зоологічним3.
Засадничу роль малоросів у виникненні Росії від¬
значив у своїй промові у III Державній думі один із
лідерів русських націоналістів - граф Алєксєй Бобрін-
ський 2-й, обраний у Думу від Київської губернії. На
його думку, «великорусское племя бьіло в силах соз-
дать только Московское царство», а Росію створили ра¬
зом великороси та малоруси, які завдяки об'єднанню у
XVII столітті змогли звільнити від «иноземного и ино-
верного ига остальную часть Малороссии за Днепром и
наших братьев белорусов»4.
Саме на особливостях історії України базувалися рус-
ські імперські монархісти на чолі з малоросійським гене¬
рал-губернатором, будуючи 1914 року в Києві свій проект
із використання досвіду та міту середньовічних право¬
славних братств для «русской» імперської пропаганди.
Секретар Київської духовної консисторії Микола Лузгін у
статті «Возрождение братств Юго-Западного края и Цар-
ская к ним милость» у «Киевских епархиальньїх ведомо-
стях» писав, що за основу проекту було взято саме досвід
православних братств «Західного краю» у ХУ-ХУІІ століт¬
тях, які, вважав він, «отстояли Западную Русь от завоева-
ния всесильного тогда католицизма и полонизма». Також
вельми прикметно, що причиною занепаду братського
руху Лузгін назвав включення українських земель до скла¬
3 И. Сухов, «Кризис умеренньїх партий и способ его разрешения», Но¬
вая Россия. Основи и задачи Имперской народной партии, издание редак-
ции еженедельника «Дьім отечества», С.-Петербург, 1914, с. 39-43.
4 Националисти в 3-ей Государственной думе, С.-Петербург, 1912, с. 141—
143.
283
Додаток 1
ду Російської імперії, хоча й цілковито утримався від ха¬
рактеристики політики царської влади в цьому питанні5.
Один із лідерів чорносотенців Васілій Шульґін уважав
Волинь за взірець для монархістського руху всієї імперії.
Він так описував свої враження від зустрічі Ніколая II з
делегацією волинських селян, архієпископом Анатолієм
(Храповіцьким) і керівником Почаївського відділення
«Союза русского народа» Віталієм (Максименком):
Государь в зтот день увидел лоскуток своей держави в
ее идеальном представлений; такой, какой она долж-
на бьша бьіть; такой, какой она, увьі! за исключением
зтого клочка - Вольїни - не бьша... Почти повсюду
(натравленньїе друг против друга «работой» города
над «вопросом о земле») - дворянство и крестьянство,
помещики и землероби - били враждующими лаге-
рями... <...> Здесь же церковь, протянув одну руку по-
мещикам и дворянам, золотошитьім и «фрачним», а
другую огромному, черному, землеробному крестьян-
ству - зтим коричневим и серьім свиткам, - подвела их
к престолу царя, как братьев...6
Русські етнічні монархісти і монархісти українсько¬
го походження, які були прихильниками приналежнос-
ти до русської етнічної нації, визнавали регіональні та
національні особливості розвитку монархістського руху
на українських землях. Навіть більше, монархістський та
православний рух на цих теренах бачився їм взірцем для
наслідування для інших регіонів Російської імперії, бо
саме тут, на території України, вважали вони, його запо¬
чатковано.
5 Н. Лузгин, «Возрождение братств Юго-Западного края и Царская к
ним милость», Киевские епархиальньїе ведомости, 1914, 23 февраля, № 8,
с. 173-184.
6 В. В. Шульгин, Дни, Москва, 1990 (Ьир://іЬе1іЬ.ги/Ьоок5/8Ьи1§іп_
уазіїіу / сіпі-геасі-ІЗ.ЬітІ).
Додаток 2
Спроба державної адміністрації
підпорядкувати монархістський рух
на українських землях у 1913-1914 роках
ерйозні успіхи православної церкви, «Союза русс¬
кого народа» та малоросійських монархістів на ниві
завоювання впливу на українських землях не могли
не пробудити бажання імперської адміністрації постави¬
ти під контроль очолюваний церквою монархістський
рух. Царська влада не могла погодитися на самостійну
роль православної церкви як провідної політичної сили
на українських землях завдяки союзові з українським се¬
лянством. Окрім того, владу не тішив радикалізм соціяль-
них, економічних і суспільних вимог церкви, «Союза рус¬
ского народа» й інших чорносотенних організацій. Ма¬
лоросійські монархісти виявилися фактично поза конт¬
ролем царської влади. Ба більше, «Союз русского народа»
та чорносотенці відчували себе набагато важливішими та
вищими від державної адміністрації. Через парламентські
вибори й участь у роботі Державної думи вони отримали
прямий вихід до механізму ухвалення рішень у масшта¬
бах усієї імперії.
За таких обставин місцева державна адміністрація
могла тільки намагатися постфактум осаджувати над¬
міру завзятих лідерів і активістів чорносотенців через
найвищих ієрархів православної церкви. З цієї причини
наприкінці 1913 - на початку 1914 року керівництво мало¬
російського генерал-губернаторства та київської митро¬
полії православної церкви почало реалізувати ідею про
запровадження повного контролю державної адміністра¬
285
Додаток 2
ції над чорносотенним національно-релігійним рухом на
українських землях. Державна адміністрація вирішила
створити православні церковні братства нового зразка,
які перебрали б на себе колишню активність православ¬
ної церкви.
Причиною створення нових православних братств се¬
кретар Київської православної консисторії Микола Лузгін
назвав відсутність державного органу влади, «которьш
мог бьі нормировать народную жизнь и направлять в ста-
рое русло вьішедшую из берегов народную жизнь». Таким
державним органом митрополитові київському і галиць¬
кому Флавіанові (Ґородєцькому) та київському, волин¬
ському і подільському губернаторові генерал-ад'ютанту
Фьодору Трєпову бачилася зреформована система право¬
славно-церковних братств із високопосадовцями держав¬
ної адміністрації на чолі.
6 січня 1914 року було зареєстровано новий статут
Київського Свято-Володимирського братства, а 13 і 17 січ¬
ня статути для таких самих братств у Волинській і По¬
дільській губерніях. У нових братствах запроваджували
жорстку адміністративну ієрархію. Центральному гу¬
бернському відділові підпорядковувалися головні відділи
в кожному повіті, а їм своєю чергою підпорядковувалися
братства у парафіях.
Братства оголосили своїми завданнями:
1) Зміцнювати православну віру, турбуючись про
церкви та все, що з ними пов'язане, боротися з сектант¬
ством, аморальністю, пияцтвом, хуліганством та іншими
пороками.
2) Розвивати шкільну та позашкільну початкову, сіль¬
ськогосподарську та ремісничу освіту.
3) Поліпшувати економічний стан «русского народа»
через благодійність, створення соціяльної інфраструкту¬
ри, відкриття споживчих крамниць, кооперативів, ощад¬
но-позичкових товариств, сільськогосподарських банків,
складів сільськогосподарського обладнання тощо.
286
Додаток 2
Ідею православних братств на українських землях на
нових умовах підтримав особисто Ніколай II. Імператора
оголосили першим братчиком Володимирського брат¬
ства, яке очолив митрополит Флавіан, а генерал-губер¬
натор краю Фьодор Трєпов став почесним попечителем.
До ради братства ввійшли найвищі сановники Київської
губернії та Київської митрополії, на чолі його повітових
відділень ставали настоятелі соборів, а почесними голо¬
вами - місцеві предводителі дворянства. До повітових рад
братства обирали представників місцевих урядових уста¬
нов, навчальних закладів і органів міського самовряду¬
вання, а також військових начальників. До складу парафі¬
яльних відділень мали входити члени місцевого причту,
мирові посередники та мирові судді, церковні та сільські
старости1.
Втім, попри заявлену програму діяльности нових
братств, вони, судячи з усього, не встигли розгорнути
хоч якусь істотну активність і відкориґувати результа¬
ти діяльности чорносотенців і православної церкви на
українських землях у 1905-1914 роках. Початок Першої
світової війни поклав край активній діяльності не тіль¬
ки створених царською адміністрацією 1914 року нових
братств, а й усього монархістського та чорносотенного
руху на українських землях. Територія Західної Волині,
де перебувало Почаївське відділення «Союза русского на¬
рода», яке контролювало чверть членів «Союза» в усій Ро¬
сійській імперії, стала ареною бойових дій і масової втечі
місцевого населення.
1 Н. Лузгин, «Возрождение братств Юго-Западного края и Царская к
ним милость», Киевские епархиальние ведомости, 1914, 23 февраля, № 8,
с. 173-184.
Джерела і бібліографія
Періодичні видання
Волинская жизнь, Почаїв, 1914.
Волинские епархиальние ведомости, Почаїв, 1905-1909; Жито¬
мир, 1908-1914.
Двуглавий орел, Кам'янське - Катеринослав, 1910-1914.
Двуглавий орел, Київ, 1911-1914.
Екатеринославские епархиальние ведомости, Катеринослав,
1905-1917.
Киевские епархиальние ведомости, Київ, 1905-1917.
Подолия, Кам'янець-Подільський, 1906-1914.
Полтавские епархиальние ведомости, Полтава, 1905-1917.
Почаевские известия, Почаїв, 1907-1909.
Православная Подолия, Кам'янець-Подільський, 1905-1914.
Промінь, Москва, 1916-1917.
Рада, Київ, 1905-1914.
Русская правда, Катеринослав, 1905-1914.
Русский националист, Єкатеринослав, 1912.
Холмская Русь, Холм, 1905-1914; Москва, 1914-1917.
Мемуари
Виталий (Максименко), архиепископ, Мотиви моей жизни.
Из воспоминаний о проииом, Ноіу Тгіпііу Мопазіегу, }огс1апуі11е,
І\[¥, 1955 (Мір://\у\у\у.гиззіап-іпок.ог§/Ьоокз/шоІіуу.Ніші).
Дмитріюк Василь, Дорогами війни і миру. Спомини з додатком
матеріялів до історії сім'ї, Київ [?], 2012.
Дорошенко Дмитро, Мої спомини про давнє минуле. 1901-
1914, Вінніпег, Манітоба, 1949.
289
Джерела і бібліографія
Евлогий (Георгиевский), митрополит, Путь моей жизни,
Москва, 1994 (Мір://кгоіоу.іп£о/асі5/20/1900/еи1о_00.Мт1).
Лотоцький Олександер, Сторінки минулого, Видання Укра¬
їнської православної церкви в США, 1966.
Приходько Віктор, Під сонцем Поділля. Спогади. Частина пер¬
ша, видання четверте, Нью-Йорк - Мюнхен, 1967.
Чикаленко Євген, Щоденник. 1907-1917, Київ, 2011.
Шульгин В. В. Дни, Москва, 1990 (Ьир://іЬе1іЬ.ги/Ьоок5/
5Ьи1§іп_уа5ІІіу/с1пі-геас1-13.Ьіт1).
Архівні фонди
ГАРФ - Государственньїй архив Российской Федерации
(Москва).
Фонд 116, опис 1, справа 33.
Фонд 116, опис 2, справа 2, 3,40,42,130,132,136.
Фонд 117, опис і, справа 117.
ЦЦІАК - Центральний державний історичний архів Укра¬
їни (Київ).
Фонд 301, опис 1, одиниця зберігання 1663.
Фонд 838, опис 2, одиниця зберігання 1098,1102.
Бібліографія
Височайшее посещение Его Императорским Величеством Госу¬
дарем Императором Николаем 2-м Александровичем г. Екатерино-
слава 31 января 2015 г. Справочная книга Весь Екатеринослав
издания Л. И. Сатановского, Екатеринослав, 1915.
Государственная дума. Четвертий созив. 1912-1917. Стеногра-
фический отчет.
Демченко Я., Оклеветание Шевченка некоторьіми патриота-
ми, Киев, 1910.
Дорошенко Володимир, Українство в Росії. Новійші часи, Ві¬
день: Накладом Союза Визволення України, 1917.
Енциклопедія історії України, Київ, 2005-2014.
Екатеринославский адрес-календарь, 1916 год, Екатеринослав,
1915.
Казанский А. П., Народность и государство, Одесса, 1912.
290
Джерела і бібліографія
Катехизис Союза русского народа, Библиотека Вольїнского
Союза русского народа, № 18, Почаев, Типография Почаево-
Успенской Лаврьі, 1910.
Коваль Роман, Михайло Гаврилко. І стеком, і шаблею, Київ,
2011.
Националистьі в 3-ей Государственной думе, С.-Петербург,
1912.
Небо Левка Мацієвича. Спогади. Листи. Фото, Київ, 2016.
Образцов В., Торжество русского обьединения. Освящение «На¬
родного дома» Екатеринославского отдела Союза русского народа 5-го
октября 1910 г., Харьков, 1912.
[Ознобишин], Союз русского народа. О целях и задачах Сою¬
за. Сообщение председателя Союза Н. Н. Ознобишина, прочтенное
на собрании 5 марта 1906 г., Москва, 1906 (ГАРФ, ф. 116, оп. 2,
од. зб. 130, арк. 33-34).
Отчет о состоянии и деятельности находящегося под височай-
шим Его Императорского Величества покровительством Холмско-
го православного Свято-Богородицкого братства за 1904-1905 гг.,
Холм, 1906.
Программа (Конспект) Русской монархической партии Киевско-
го кружка, 1906, январь.
«Программа Союза русского народа», Почаевский лис¬
ток, 1906, Сентябрьский вьіпуск, № 38 (ЬИр://кгоіоу.іп£о/
асїз /20/1900/1906апїі.Ьїт1).
Резолюция «Клуба русских националистов» (в Києве) по поводу
проекти преподавания в школах Малороссии на «украинском» язнке,
принятая общим собранием членов клуба 12 мая 1908 г., Киев, 1908.
Русскому народу. Всероссийский сьезд уполномоченннх отде-
лов Союза русского народа. Избирательная программа, Петербург,
2 сентября 1906 г.
Совещание монархистов 21-23 ноября 1915 года в Петрограде.
Постановления и краткий отчет. (Бесплатное приложение «Зем¬
щини»), Москва, 1915, с. 32-33.
Союз русского народа. По материалам Чрезвнчайной следствен-
ной комиссии Временного правительства 1917 г., составил А. Чер-
новский, редакция и вступительная статья В. П. Викторова, Мо¬
сква - Ленинград, 1929.
Сухов И., «Кризис умеренньїх партий и способ его разре-
шения», Новая Россия. Основи и задачи Имперской народной пар-
291
Джерела і бібліографія
тии, издание редакции еженедельника «Дьім отечества», С.-Пе¬
тербург, 1914.
Тарас Шевченко і царська цензура. Збірник документів, упоряд¬
ник Іван Ковальов, Київ: Критика, 2015.
Тришатньїй А. И., Основоположення Союза русского народа,
С.-Петербург, 1906 (?).
Устав Братства имени князей Острожских под покровом пре¬
подобного князя Феодора, Почаев: Типография Поч.-Усп. Лаврьі,
1909.
Шевченко Т., Кобзарь, С.-Петербург, 1907.
Шевченко Т., Песни и думи Кобзаря. Сборник стихотворений
в переводе И. Белоусова, И. Бидикова, В. Гиляровского, А. Ко-
ринфского, Л. Мея, А. Плещеева, В. Соболева. Н. Гербеля и др.
Допущено Ученьїм комитетом Министерства народного про-
свещения в учебньїх библиотеках низших учебньїх заведений
и в бесплатньїх народних библиотеках и читальнях. Одобре-
но Главньїм штабом к обращению в войсках. Издание 4-е кни¬
гопродавцю М. В. Клюкина. Москва, 1903.
Шевченко Т. Г., Кобзарь в переводе русских писателей. С био-
графическим очерком и портретом, под редакцией И. А. Бе¬
лоусова. Издание книгопродавца В. Клюкина, Москва, 1900.
Щербатов Александр, Государственная оборона России, Мо¬
сква, 1912.
Історіографія
Абросимова С., «Катеринославська "Просвіта" у культур¬
но-громадському житті Наддніпрянщини (За матеріалами
епістолярної спадщини академіка Дмитра Яворницького)»,
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність,
збірник наукових праць, вип. 19, Львів: Інститут українознав¬
ства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2010, с. 548-551.
Альошина О. А., «Процес українізації православ'я на Во¬
лині у міжвоєнний період», Наукові записки Національного універ¬
ситету «Острозька академія», серія: Історичне релігієзнавство,
випуск 5, Острог, 2011, с. 32-40.
Андрійчук М., «Висвітлення українсько-єврейських вза¬
ємин на сторінках часопису "Рідний край"», Вісник книжкової
палати, Київ, 2009, № 1, с. 42-45.
292
Джерела і бібліографія
Антончик А., «Авенір Коломиєць з Бережниці та його ото¬
чення», Західне Полісся: історія та культура, вип. III, Матеріали
краєзнавчих конференцій, присвячених 35-річчю Сарненського істо-
рико-етнографічного музею до 100-річчя від дня народження пись¬
менника Бориса Шведа, Рівне, 2009, с. 134-144.
Антощук Андрей, «Перевод Новозаветньїх книг Фи-
липпа Морачевского», Ьїїр: //\у\у\у.8ега£іш.кіеу.иа/іпсіех.
рЬр?орйоп=сош_сопІепІ&уіе\у=агйс1е&ісІ=124&ЙешісІ=1
Біла Оксана, «Історія козацтва на сторінках волинської
періодики XIX - початку XX століття», Наукові праці історич¬
ного факультету Запорізького національного університету, 2014,
вип. XXXIX, с. 44-48.
Бойко О. В., Сніда Є. О., «Постать архієпископа Катерино¬
славського Агапіта на тлі церковно-політичних процесів після¬
революційної доби (1917-1924 рр.)»/ Придніпров'я: історико-кра-
єзнавчі дослідження, збірник наукових праць, Дніпропетровськ,
2010, с. 229-230.
Борщевич В., «Русофільство, чорносотенні погляди во¬
линського православного духовенства першого двадцятиліття
XX ст.», Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ, се¬
рія: Історія, 2009, вип. 24, с. 250-263.
Брехуненко Віктор, Східна брама Європи. Козацька Україна в
середині ХУІІ-ХУІІІ ст., Київ, 2014.
Буліга Микола, «Діяльність волинських депутатів у Дер¬
жавній думі Російської імперії», Науковий вісник Волинського дер¬
жавного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки, Луцьк,
2011, № 23, с. 81-87.
Бухало Гурій, «Берестечко без дзвону. Дев'ята п'ятниця піс¬
ля Великодня - день вшанування героїв на "Козацьких моги¬
лах"», Україна молода, 2006,1 червня, № 098.
Венгерська Вікторія, «Розвиток російського та українського
національних проектів в умовах Російської імперії», Гілея: нау¬
ковий вісник, № 73, Київ, 2013, с. 15-17.
Вісина Т. М., «Передумови й початки кооперативного руху
на Волині (друга половина XIX ст. - 1918 р.)», Науковий вісник
Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні
науки, Луцьк, 2000, № 1, с. 55-59.
Волковинський В. М., «Організація великоросійських шові¬
ністів в Україні на початку XX ст.», Український історичний жур¬
нал, Київ, 1999, № 3, с. 74.
20-17-579
293
Джерела і бібліографія
Волковинський В. М., «Чорна сотня та її хрещені батьки в
Україні на початку XX ст.», Проблеми історії України XIX - по¬
чатку XX ст., Київ: Інститут історії України НАН України,
2002, № 5, с. 65.
Гаухман М. В., «Козацька пам'ять: Комеморитивні прак¬
тики чорносотенців Волині на початку XX ст.», Наддніпрянська
Україна: історичні процеси, події, постаті, збірник наукових
праць, випуск 12, Дніпропетровськ: Дніпропетровский універ¬
ситет імені Олеся Гончара, 2014, с. 87-94.
Давидюк Р. П., Кучерепа М. М., Волинське українське об'єд¬
нання (1931-1939 рр.), Луцьк, 2001.
Дзюба Іван, Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку
XX століття до українофобів початку століття XXI, Київ: Киє-
во-Могилянська академія, 2011.
Жилюк С. І., Бойко, В. Є., Релігійна політика царизму на Воли¬
ні (1793-1917 рр.), Острог: Видавництво Національного універ¬
ситету «Острозька академія», 2010.
Иванов А., «Никон (Бессонов Николай Николаевич)»,
ЬіІр://\\г^\у.Ьгопо.ги/Ьіо§га£/Ьіо_п/пікоп_Ье88.Ьіт1
Казмірчук О. М., «Соціально-економічна діяльність Поча-
ївського "Союза Русского Народа"», Науковий збірник «Велика
Волинь»: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства
дослідників Волині, т. 25, ч. 1: Історія міст і сіл Великої Волині, Жи¬
томир: ПП М. Г. Косенко, 2002.
Киселев Н. И., Карелина А. П., Шелозаев В. В., «Полити-
ческие партии в России в 1905-1907 гг.: численность, состав,
размещение», История СССР, Москва, 1990, № 4.
Когут Зенон, Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної
та модерної історії України, Київ, 2004.
Корниенко Борис, Правий Дон: козаки и идеология национа-
лизма (1909-1914), Санкт-Петербург, 2013.
Котенко Антон, Мартьінюк Ольга, Миллер Алексей, «Ма¬
лоросе», «Понятия о России». К исторической семантике имперс-
кого периода, т. II, Москва: Новое литературное обозрение, 2012,
с. 392-443.
Кривобок Олександр, «Консервативно-націоналістичні
загальноросійські політичні партії на Чернігівщині на почат¬
ку XX століття», Український історичний збірник, випуск 11, 2008,
с. 159-173.
294
Джерела і бібліографія
Крижановська О. О., «Всеукраїнська православна церков¬
на рада (ВуПЦР)», Енциклопедія історії України, т. 1, Київ, 2005,
с. 653.
Крот В. А., «Співпраця Євгена Чикаленка та Дмитра Явор¬
ницького в галузі української культури на початку XX ст.», Гур-
жіївські історичні читання, вип. 7, Черкаси: Черкаський націо¬
нальний університет ім. Б. Хмельницького, 2014, с. 168-170.
Манько М., «Михайло Тучемський (1872-1945)», Ьіір://
ізіуоіуп.іпіо / іп<іех.рЬр?орііоп=сот_сопІепі&іазк=уіе\у&ісІ=214
&Ііетіс1=25
Манько М., Микитюк Я., «Матеріали до родоводу Олекси
Стефановича», Острозький краєзнавчий збірник, вип. 1, Острог,
2004, с. 62-64.
Мартинюк О. В., «Російський націоналізм у контексті ви¬
борів до Державної Думи на Правобережжі (1906-1912): історіо¬
графічний огляд», Сторінки історії, Київ, 2014, с. 62-85.
Мілясевич І. В., Періодичні видання Волинської губернії XIX -
початку XX століття: Історико-бібліографічне дослідження, Львів,
2004.
Мороз В. «Преса Волинської губернії та загальноімперська
періодика кінця XIX - поч. XX ст.», Записки Наукового товари¬
ства ім. О. Оглоблина, Острог, 2007, вип. IV, с. 120-130.
Наумов С. О., Український політичний рух на Лівобережжі
(90-ті рр. XIX ст. - лютий 1917 р.), Харків, 2006.
Огієнко Іван, Свята Почаївська лавра, Київ, 2004.
Омельянчук И. В., «Социальньїй состав черносотенньїх
партий в начале XX века», Отечественная история, 2004, № 2,
с. 84-95.
Омельянчук И. В., Черносотенное движение на территории
Украиньї (1905-1914 гг), Киев, 2000.
Опанащук П. В., «Преса як фактор повсякденного життя
населення Волині на поч. XX ст.», Наукові записки з історії Украї¬
ни, збірник наукових статей, вип. 29, Переяслав-Хмельницький,
2012, с. 142-146.
Портнова Тетяна, Любити і навчати: селянство в уявленнях
української інтелігенції другої половини XIX століття, Дніпропе¬
тровськ, 2016.
Пушкар Наталія, Янович Богдан, «Даміан Герштанський -
священик, сенатор Державної думи Росії і Речі Посполитої»,
20*
295
Джерела і бібліографія
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олександр Цианковський і край.
Науковий збірник, випуск 27, Луцьк, 2008, с. 138-147.
Рацілевич Андрій, «Православна церква і національне від¬
родження на Волині на початку XX століття», Вісник Київсько¬
го національного лінгвістичного університету, 2005, серія: Історія,
економіка, філософія, вип. 10, с. 27-33.
Рекрут В. П., «Боротьба Д. В. Марковича проти втручання
політичного «Союзу руського народу» у розвиток кооператив¬
ного руху на Волині у 1905-1913 рр.», Наукові записки Вінницько¬
го державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбин¬
ського, 2008, с. 39-45.
Рожко Володимир, Православні монастирі Волині і Полісся,
Луцьк, 2000.
Руднєв Михайло, «Консервативне русофільство XIX - по¬
чатку XX ст. у висвітленні сучасної російської історіографії»,
Схід-Захід (історико-культурологічний збірник), випуск V, Харків,
2002, с. 97-111.
Самарцев І. Г., «Чорносотенці на Україні (1905-1917 рр.)»,
Український історичний журнал, 1992, № 1, с. 90-98.
Свєшніков І. К., Битва під Берестечком, ред. М. П. Парцей,
Львів: Слово, 1992.
Соловей О. Г., Імміграційні процеси на Волині у міжвоєнний
період (1921-1939 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук, Тернопільська академія народного
господарства, Тернопіль, 2004.
Стародуб А. В., «Видання українського перекладу Єванге¬
лія (1905-1912) (за матеріалами архіву Московської синодальної
друкарні)», Проблеми історії України XIX - поч. XX століття, ви¬
пуск 6, Київ, 2003, с. 319-344.
Стародуб А. В., «Резолюции митрополита Антония (Хра-
повицкого) за 1918 год как источник по истории Русской Пра-
вославной Церкви», Ьїїр://кгоїоу.іп£о/Ьі8їогу/20/1910/1918
Ьгаро.Ьіш
Степанов С., Черная сотня. Что они сделали для величин Рос-
сии, Москва, 2013.
Тугай Т. И., «Представители Оренбургской губернской ад-
министрации и краеведческих обществ в изучении Казахстана
и Средней Азии (2 пол. XIX - нач. XX в.)», Вестник Оренбургского
государственного университета, 2012, № 5 (141), Оренбург, 2012,
с. 176-182.
Джерела і бібліографія
Федьков Олександр, «Чорносотенці і чутки на Поділлі (з
історії суспільно-політичного життя та ментальності початку
XX ст.», Молода нація, 2004, № 4, с. 5-21.
Цецик Я. П., «Політика російських чорносотенців відносно
євреїв на Волині на початку XX ст.», Наукові записки Вінницького
державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинсько¬
го, серія: Історія, випуск XXIV, Вінниця. 2016, с. 51-56.
Цецик Я. П., «Роль чорносотенного СРН в ускладненні між¬
національних відносин на Волині у 1906-1914 рр.», Історичний
архів. Наукові студії, випуск 14, Миколаїв, 2015, с. 128-136
Чорний Дмитро, «Чорносотенство: імперське - україн¬
ське - загальнонародне - міське - маргінальне (сучасна росій¬
ська історіографія в пошуках нової концепції)», Схід-Захід (істо-
рико-культурологічний збірник), випуск V, Харків, 2002, с. 132-146.
Якунина Алла, «Деятельность известньїх монархистов
Украиньї», Интеллигенция и власть, Одесса: Одесский нацио-
нальньїй политихнический университет, 2012, № 27, с. 75-87.
Ярмошик І. І., «Історія українського козацтва в досліджен¬
нях волинських краєзнавців другої половини XIX ст.», Нові до¬
слідження пам'яток козацької доби в Україні, збірник наукових ста¬
тей, Київ, 2002, вип. 11, с. 221-224;
Ярмошик І. І., «Історія українського козацтва в досліджен¬
нях Ореста Фотинського (1862-1931 рр.)», Нові дослідження пам'я¬
ток козацької доби в Україні, збірник наукових статей, Київ, 2004,
вип. 13, с. 171-175.
РІ8ІОІІ8 Аг§угіо8 К., «Ки88Іап ОгІЇюсіоху апсі ІЇ\е Роїііісз о£
Маііопаї Ісіепіііу іп Еагіу ТЧуєпіієІЇі Сепіигу», Ваїкап Зіийіез,
Уоіите 42, ІМитЬег 2, Іпзііїиіе £ог Ваїкап 5їисііе8. ТЬеззаІопікі,
2001, р. 225-243.
Уи1ріи8 Кісагсіа, АІаііопаїізіегищ йег Кеіщіоп: Киззфшгищзро-
Іііік ипй икгаіпізсНе ШііопзЬіІ(Іип$, 1860-1920, \Уіе8Ьасіеп: Наггаз-
8о\лчі2, 2005.
/
Покажчик імен
А. Г., дописувач 80,130
А. К., дописувач 77
Абросимова, С. 251
Агапіт (Вишневський),
архієпископ 27, 266, 267
Апєксандр II, імператор 99
Апєксєй, царевич 88
Апєксєй Міхайловіч, цар 168
Алексій (Соколовський), ієро¬
монах 144,145
Апьошина, О. А. 274
Амвросій (Булґаков), архіман¬
дрит 189
Амвросій (Гудко), єпископ
110,111,139,186
Андрійчук, Матвій 128-130,
257
Антоній (Храповіцький),
архієпископ 21,36,37,
50-54, 57, 58, 60-62, 70,104,
106,107,111,165,167,168,
189-192,196, 212, 224,230,
232, 256, 268, 269, 284
Антонов, Ніколай 129
Антонов, П., священик 254
Антонович, Володимир 249
Антончик, А. 102
Антощук, Андрей 65
Бабіч, Міхаіл 144
Бабкин, М. А. 54
Безсонов, Ніколай див. Никон
(Безсонов)
Бейліс, Менахем Мендель 34
Белорус, дописувач 217
Бєднов, Васілій 282
Бєлоусов, Іван 103
Бидиков, И. 103
Біднов, Василь 253
Білоусенко, О. див.
Лотоцький, Олександер
Бобрінський 2-й, Апєксєй,
граф 283
Боґоявлєнський, Васілій див.
Владімір (Боґоявлєнський)
Бойко, О. В. 266
Бордюговський, Арсеній 274
Бракенґеймер, Анна 46
Брехуненко, Віктор 127
Булат, Андрєй 129
Булацель, Павєл 180
Булґаков, Апєксєй див.
Амвросій (Булґаков)
Буліга, Микола 70
Бульба, Остап, літературний
персонаж 159
Бульба, Тарас, літературний
персонаж 159
299
Покажчик імен
Бурьянов, А. Ф. 109
Бухало, Гурій 153,157
В. Г., дописувач 190
В. Д., дописувач 244
В. Н-ч, дописувач 84,135
В. С-кий, священик 161,185
В. Щ., дописувач 168
Валентин, святий 60,174,175,
216
Ванькевич, Ксенофонт, свя¬
щеник 66
Венгерська, Вікторія 38, 72
Витошинский, Е. 75
Вишневський, Антоній див.
Агапіт (Вишневський)
Вівторок, М. 85
Вісина, Т. М. 232
Віталій (Гречулевич), єпископ
66
Віталій (Максименко),
архімандрит 24, 28, 68,
88-90,107,133,134,143,144,
150,153,154,156,164,170,
173,175,185,197, 228, 231,
232, 233,253, 255-257, 270,
271, 275,276,284
Вітте, Сєрґей 143
Владімір (Боґоявлєнський),
митрополит 173
Власовський, Іван 67
Вознюк, М. 84
Волков, Костянтин, священик
245
Володимир Мономах, князь
169
Володимир Святославич,
князь 53
Ворон, Н. 84,112
Вульпіус, Рикарда 37
Г. С., дописувач 102,105
Габла, Ф. 229
Габсбурґи, династія 20,48
Гаврилко, Михайло 264,265
Галайда, літературний
персонаж 100
Галичанин, дописувач 142
Гаухман, М. В. 38
Геращенко, Андрей 66
Гербель, Николай 103
Герштанський, Даміян,
священик 70, 271
Гиляровский, Владимир 103
Гладкий, Йосип 161
Гладкий, Петро 161
Грабович, Григорій 9
Гоголь, Микола 97, 99,104,
111,138
Гречулевич, Васілій див.
Віталій (Гречулевич)
Гриневич, Антоній, священик
66,130,187
Громадский, Алексей див.
Олексій (Громадський)
Грушевський, Михайло 49,
136, 242-244
Гудко, Василь див.Амвросій
(Гудко)
Гулак-Артемовський, Семен
139
Гумілєвський, Н. 115
Ґеорґієвський, Васілій див.
Євлогій (Ґеорґієвський)
Ґонта, Іван 69, 98
Ґородєцький, Ніколай див.
Флавіан (Ґородєцький)
Ґрінґмут, Владімір 46
300
Покажчик імен
Д. Г., дописувач 118
Давидюк, Р. П. 263, 264, 275
Де-Ла Рош, Лєв 46
Демченко, Всеволод 137
Демченко, Яків 104,137
Демчук, Катерина 9
Денис, дописувач 255
Дивнич, Вадим 9, 32
Діонісій (Валединський),
єпископ 272
Дмитріюк, Василь 76, 97
Добровольський, Валеріян
154,155
Дорошенко, Володимир 247
Дорошенко, Дмитро 77,163,
164,197, 253-257
Доррер, Владімір 46
Драгоманов, Михайло 250
Євлогій (Ґеорґієвський), архі¬
єпископ 36, 67, 71-73, 97,
106,107,189, 258,268, 269
Єфименко, Олександра 136
Железняк [Залізняк], Максим
100
Жук, Мортирій, архімандрит
276
Жук, Семен 276
Загуменюк, Ф. 68
Замисловський, Георгій 85
Земляк, дописувач 117,143
Значко-Яворський, Матвій
див. Мельхіседек (Знач¬
ко-Яворський)
И. А., священик 162
И. К., дописувач 207
Иванов, А. 266
Іван Грізний, цар 168
Іван Хреститель 67
Іліодор (Труфанов), ієромо¬
нах 212-214,231, 270
Іоанн Кронштадтський 275
Інвейс, Алєксандр 46
Іскра, Іван 140,160
Ісус Христос 176
їжакевич, Іван 119
К. Л., дописувач 68
Казаков, М. В. 67
Казанский, А. П. 47
Казанский, Ф., священик 162
Казмірчук, О. М. 150
Каманін, Іван 252
Капніст, Дмитро 120,131,132
Карпенко-Карий, Іван 69
Качинський, Сергій 277
Кекіш, Ярослав, священик 97
Кирилович, Діонісій, прото¬
ієрей 236
Кінах, Іван 83, 84, 219
Клюкин, М. В. 103
Кобрин, Михайло, священик
271, 272
Коваль, Роман 265
Ковальов, Іван 100,103,115
Козубовский, С. 194, 228, 232,
235
Коломиєць, Авенір 102
Кольцов, Алєксєй 104
Коринфский, Аполлон 103
Корниенко, Борис 46,159,183
Король, П., священик 138,139
Косач, Петро 249
Косачі, родина 257
Косенко, М. Г. 150
301
Покажчик імен
Костомаров, Микола 98,112
Котенко, Антон 128,132
Котляревський, Іван 92,111
Кочу бей, Василь 140,160,186
Крамськой, Іван 108
Краніхфельд, Владімір 103
Крахно, Матрона 153
Кривобок, Олександр 17, 68,
69
Кривонос, Максим 69
Кривошлик, Михайло 145
Крилов, Іван 186
Крот, В. А. 250
Крушеван, Павєл 46
Куліш, Пантелеймон 117
Кучерепа, М. М. 263, 264, 275
Л. Л., дописувач 79
Левицький, Памфіл див. Пар-
феній (Левицький)
Лєнін, Владімір 19
Лизогуб, Федір 92, 277
Липківський, В. 67
Лівотов, Єфрем 76
Ліщенко, Климент 60,176, 216
Лотоцький, Олександер 91,
92, 245,258, 270
Лузгін, Микола 283, 284, 286,
287
Лук'янов, Сєрґей 114,116
Лучицький, Іван 129,130
Любченко, Володимир 9,37,
132,198
Мазепа, Іван 116,124,160
Мазуренко, Григорій 119
Максименко, Василь див.
Віталій (Максименко)
Максимович, Михайло 98
Малий, Свирид 136
Манжура, Іван 133
Манько, М. 165,273, 277
Марія Павловна, велика кня¬
гиня 53
Марков, Ніколай 85
Мартьінюк, Ольга 128,132
Матусевич, Константан, свя¬
щеник 52
Мацієвич, Левко 252,253
Мей, Лєв 103
Мельник, Андрій 277
Мельхіседек (Значко-Яворсь-
кий), архімандрит 138,162
Мерщій, Петро 120,121,131
Микитюк, Л. 277
Миллер, Алексей 128,132
Мильков, О., протоиерей 77
Мікешин, Михайло 98, 99
Мілюков, Павєл 129,130
Могила, Петро 263,272,283
Мокроусов, Андрій 9
Н. Т., дописувач 110
Наумов, С. 0.17
Наюк, Лука 216
Немоловський, Пилип 257
Нечай, Йван 176
Нєкрасов, Ніколай 104
Никон (Безсонов), єпископ 24,
27,28, 69, 89, 90,175,193,
233,235, 265,266
Ніколай II, російський імпе¬
ратор 16,46,53,56, 61, 69,
88,111,154,162,171,173,
191,198, 251, 252,284, 284
Нікон (Ркліцький), архієпис¬
коп 36, 54, 61, 70,111,189,
196
302
Покажчик імен
Нікон (Рождєствєнський), ар¬
хієпископ 104,106,115,116
Образцов, Васілій 46,47,137,
161,181,183, 232
Обиватель, дописувач 208
Огієнко, Іван 164,196,197,256
Ознобішин, Ніколай 54,55
Олександер, дописувач 81
Олександьір, дописувач 82
Олексій (Громадський), архі¬
єпископ 76, 77, 273
Олексій (Дородніцин), архі¬
єпископ 267
Олена Пчілка 249, 257
Ольга, княгиня 53
Ольховский, Г. 225, 235
Омельянчук, Ігор 17, 37, 69,
131, 232, 235
Освальд, А. А. 46
Оскілко, Володимир 27, 275,
276
Оставовський, Федір, свяще¬
ник 233
Островський, Володимир 73,
74,188,189, 217
Острозький, Костянтин, князь
136,166,167,185, 283
Острозькі, князі 136,152,164,
165-167,185, 249, 273,274
П. А., дописувач 259
Павловський, Юхим 253
Парфеній (Левицький), єпис¬
коп 35, 65, 66,80,81,137,
168, 246- 249
Пархоменко, Володимир 138,
162
Парцей, М. П. 119,155
Пащевський, Павло, прото¬
ієрей 263, 264
Пащук, Іван 257
Перебендя, дописувач 199
Перфецький, Ю. 106
Петлюра, Симон 27,264, 266,
268
Пісіотис, Аргіріос 37, 58
Піснячевський, В. 244, 245
Піхно, Дмітрій 46
Платов, Матвєй 159
Плещеев, Алексей 103
Побєдоносцев, Константін 65
Подоленко, К. див. Стиранке-
вич, Кирило
Поліщук, Клим 271
Портнов, Андрій 9
Портнов, Володимир 9
Портнова, Тетяна 9, 250
Приходько, Віктор 67, 80, 81,
111,112,130,140, 246-249
Пурішкевіч, Владімір 46, 85,
101,109,121
Пушкар, Наталія 70, 271
Пушкін, Алєксандр 60,104,
119
Пьотр І, імператор 140,160,174
Распутін, Ґріґорій 57
Рацілевич, Андрій 249
Речинський, Арсен 276
Ркліцький, Ніколай див.
Нікон (Ркліцький)
Ровинский, Алєксандр 233
Родзянко, Михайло 91, 251
Родічев, Фьодор 129,130
Рождєствєнський, Ніколай
див. Нікон (Рождєствєн¬
ський)
303
Покажчик імен
Рожко, Володимир 263
Романови, династія 8,12,
14-16,18,19,21,46, 50,52,
62, 72,114,118,122,140,149,
150,152,173,174,177,178,
258, 261-263, 265, 269, 274
Руднєв, Михайло 37,38
С., дописувач 104,116,138
С. Д., дописувач 108, 248
Савенко, Анатолій 109,119,
121,132
Садовський, Валентин 246
Самарцев, Ігор 37
Самойлович, 1.138
Сатановский, Л. И. 251, 252
Свєшніков, І. К. 119,155,157
Северянин, дописувач 142
Сердюк, архітектор 168
Синявський, Антін 251, 252
Сікорський, Петро 274
Сімеон (Покровський), єпи¬
скоп 282
Сіцінський, Юхим (Евфи-
мий), протоієрей 130,168,
188, 247, 248
Скоропадський, Павло 92, 268,
269, 277
Скринченко, Дмитро 118
Скрипник, Яков 205
Сластіон, Опанас 92, 97, 98
Сніда, Є. О. 266
Соболев, В. 103
Соколовський див. Алексій
(Соколовський [?])
Соловей, О. Г. 272
Солтан, Йосип, єпископ 165
Старицький, Михайло 76,
112
Стародуб, Андрій 65, 66, 78,
268
Степанковський, Я., священик
66
Стефанович, Коронат, свяще¬
ник 276
Стефанович, Олекса 277
Стиранкевич, Кирило 249
Столипін, Пьотр 114,116, 253
Стороженко, Микола 67
Страшкевич, Микола 75
Сумцов, Микола 100
Сусанін, Іван 160
Сухов, Іван 282, 283
Сьогобочній, Гр. 46,110, 251
Таубе, Фьодор фон 46,184
Твердохлебов, дописувач 207,
208
Тиховський, Георгій 84,112
Тихонюк, А. 200
Трєпов, Фьодор 286, 284
Трішатний, Алєксандр 44,
181,182
Трублаєвич, Митрофан 249
Труфанов, Сєрґей див. Іліо-
дор (Труфанов)
Тугай, Т. И. 156
Туркевич, Николай 158
Туткевіч, Дмітрій 46
Тучемський, Михайло 24,136,
165,166,185
Українка, Леся 70, 249, 257
Учащийся, дописувач 75
Федевич, Климентій І. 8
Федевич, Климентій К. 38
Фішбах, А. Ґ. фон 46
304
Покажчик імен
Флавіан (Ґородєцький), ми¬
трополит 286,284
Франко, Іван 76
Хмельницький, Богдан 98,
112,133,136,141,150,153,
270
Ходкевич, Олександр 165
Ходкевичі, шляхетський рід
165
Хомишин, Григорій, єпископ
226
Храповіцький, Алєксєй див.
Антоній (Храповіцький)
Цецик, Я. П. 38
Цианковський, Олександр 70
Черняшевский, Иоанн, свя¬
щеник 224
Чехович, Володимир 112
Чикаленко, Євген 250
Чорний, Дмитро 38
Шараєвський, Нестор 67, 275
Шевцов, А. В. 275
Шевченко, Тарас 12, 22, 23, 48,
78, 84, 95-125,127,137,138,
141-143,150,186, 202, 203,
245, 247, 248,259, 266, 268
Шептицький, Андрей,
митрополит 36,190
Штуль-Жданович, Олег 277
Шульґін, Васілій 69, 85, 88, 284
Щербатов, Алєксандр, князь
281, 282
Юдін, М. Л. 156
Юзефович, Борис 46
Юзефович, Михайло 98
Яворницький (Еварницький),
Дмитро 250-252
Янович, Богдан 70, 271
РІ8ІОІІ8, Аг§уГІ08 К. ДИВ.
Пісіотис, Аргіріос
Уиіріиз, Кісагсіа див. Вульпіус,
Рикарда
Климентій К. Федевич
Народився 1975 року в Москві. Випускник історичного
факультету Московського державного університету ім. Ломо-
носова (1998) та Центральноєвропейського університету в Бу¬
дапешті (2000). Здобув ступінь кандидата історичних наук на
катедрі історії південних і західних слов'ян МДУ. Досліджує
Центрально-Східну Европу та Україну у XX столітті, зокрема
самосвідомість українців у першій третині XX століття, а та¬
кож середньовічну історію мусульманських країн. Має числен¬
ні публікації в українській, російській, литовській періодиці,
є автором монографії «Галицькі українці у Польщі (інтеграція
галицьких українців до Польської держави у 1920-1930-ті рр.)»
(Київ: Основа, 2009) та співавтором дослідження «За Віру, Царя
і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національ¬
ний рух (1905-1917 роки)».
Климентій І. Федевич
Народився 1941 року в селі Черневі неподалік Перемиш¬
ля. Досліджує історію видання «Кобзаря» Тараса Шевченка,
історію України, історію та культуру мусульманських народів.
Є співавтором дослідження «За Віру, Царя і Кобзаря. Мало¬
російські монархісти і український національний рух (1905-
1917 роки)».
Наукове видання
Климентій К. Федевич
Климентій І. Федевич
За Віру, Царя і Кобзаря
Малоросійські монархісти
і український національний рух
(1905-1917 роки)
Авторизований переклад з російської
Літературний редактор
Вадим Дивнич
Коректорка
Ярослава Паньків
Художньо-технічна редакція та макет
Майї Притикіної
Верстка
Ірини Собко
Покажчик опрацювала
Анна Федорчук
Відповідальний за випуск
Андрій Мокроусов
Підписано до друку 07.09.2017. Формат 60*90 У16.
Гарнітура Антиква. Друк офсетний.
Фіз. друк. арк. 11,5. Умови, фарбовідб. 11,97.
Обл.-вид. арк. 11,78. Зам. № 17-579.
Видавець: ТОВ «Часопис "Критика"» ДК № 4419 від 12.10.2012
Свідоцтво про реєстрацію серія А00 №039445 від 21.01.1997
01001, Київ-1, а/с 255 // утжкгуїука.сот
кгуїука@кгуїука.кіеу.иа / / оШсе@кгуїука.сот
Дистрибуція: тел./факс + 38 044 425-2336;
оШсе@кгуїука.кіеу.иа
Надруковано в ПрАТ «ВІПОЛ»
03151, Київ-151, вул. Волинська, 60
Климентій К. Федевич, Климентій І. Федевич
Ф32 За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і україн¬
ський національний рух (1905-1917 роки) / пер. з рос. Катерина
Демчук. - Київ: Критика, 2017 [Інститут Критики; Український
науковий інститут Гарвардського університету]. - 308 с.
І5ВМ 978-966-2789-05-8
У монографії істориків Федевичів розглянуто вельми парадоксаль¬
ний феномен останньої декади існування імперії Романових: широке
долучення до українського національного життя раніше вірнопідцанчої
проімперської правиці - зокрема чорносотенців, православних радикалів,
лоялістів-«октябристів» та інших консерваторів українського (насамперед
волинського) походження - і участь цих «новонавернених» малоросів/
українців у розбудові національних інститутів і творенні проукраїнського
дискурсу. Спираючись на широку джерельну базу, дослідники підважують
усталені стереотипи щодо історії українського руху і демонструють, що на
початку XX століття він уже не обмежувався самими тільки лібералами та
соціялістами, народовцями та поступовцями, а охоплював іще й чималу
частину правих націоналістів, релігійних фундаменталістів і світських кон¬
серваторів. Ретельно проаналізувавши витворені в Україні агітаційні мате-
ріяли монархістів, їхні політичні документи, партійні програми, відозви та
гасла, автори переконливо довели, що на цих теренах праве середовище,
хай навіть і чорносотенне, назагал не було супротивником у свій спосіб
перетрактованого українства, а монархістськи налаштовані політики та
публіцисти могли сприяти розвиткові української національної ідеології й
на ділі бути її носіями. Важливим маркером належности малоросійських/
українських монархістів до українського дискурсу було, зокрема, їхнє ша¬
нобливе ставлення до Тараса Шевченка як до свого національного поета й
активні намагання апроприювати його культ. Утім, такий варіянт «навер¬
нення на українство» часто не означав відмови від монархістської позиції,
зокрема від питомих для неї антикатолицьких і антисемітських настанов.
УДК 329.21+329.73](477)"1905/1917"
Лояльні династії Романових малоросійські монархісти на україн¬
ських землях Російської імперії впродовж першого десятиліття
XX століття поволі ставали інтегральною частиною національно¬
го руху українців - його правим крилом. Щонайменше половина
з понад 400 тисяч членів найчисельнішої у Російської імперії по¬
літичної сили «Союза русского народа» (чорносотенців) мешка¬
ли на території сучасної України - переважно на історичній
Волині - й здебільшого мали українське походження. Пропаган¬
да української історії, українська народна культура, часто-густо
українська мова, а насамперед - пошанування творчости й особи
Тараса Шевченка були важливими складниками національної,
політичної та культурної активности малоросійського/україн¬
ського чорносотенства, православного фундаменталізму та світ¬
ського консерватизму. І коли ми згадуємо, як за кілька десятиліть
потому саме Волинь стала осередком виникнення Української
повстанської армії та нової спроби вибороти українську незалеж¬
ність, варто не забувати і про те, що батьки та діди багатьох
вояків уҐІА й учасників Організації українських націоналістів аж
до 1914-1917 років залишалися відданими прибічниками «Союза
русского народа» або принаймні зазнавали чималого впливу мо¬
нархістських і чорносотенних ідей.
Климентій К. Федевич, Климентій Федевич
■иціл^ні