Націоналізм та релігія. Греко-католицька церква та український націоналістичний рух у Галичині 1920-1930-ті рр - Зайцев О., Беген О., Стефанів Ст.

Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід

Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої

2.3. Український католицький рух до початку 1930-х рр

Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН

3.2. «Організований націоналізм»: становлення, тактика, методи боротьби

Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом

4.3. Розгортання католицького руху і перші конфлікти з націоналістами. Свято «Українська Молодь Христові»

4.4. Католицька критика українського «неонаціоналізму»

4.5. Католицький світогляд і християнський націоналізм як альтернативи інтегральному націоналізмові

Автор: Зайцев О. Беген О. Стефанів Ст.

Теги: православ'я греко-католицька церква історія християнства богослужіння видавництво алтейа

Год: 2011

Похожие

Церква в українській державі 1917-1920 рр. Доба директорії УНР

Христова церква в Україні: 988 - 1596

Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період

За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905-1917 роки)

Текст

Олександр Заицев, Олег Беген, Василь Стефанів
НАЦІОНАЛІЗМ

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
Олександр Зайцев
Олег Беген
Василь Стефанів
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ:
Греко-Католицька Церква
та український націоналістичний рух
у Галичині (1920—1930-ті роки)
За загальною редакцією
Олександра Зайцева
Видавництво Українського Католицького Університету
ЛЬВІВ 2011
УДК 3377.109(4Ук) - 114.5
ББК271.5-9
З 177
Зайцев О., Беген О., Стефанів В. Націоналізм і релігія: Греко-
Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині
(1920—1930-ті роки) / За заг. ред. О. Зайцева; Український
Католицький Університет; Центр досліджень визвольного руху.
— Львів: Видавництво Українського Католицькою Університету,
2011,-384 с.,іл.
Центральна тема книжки - взаємодія націоналізму і релігії
у контексті стосунків Греко-Католицької Церкви і українського
націоналістичного руху в міжвоєнній Галичині. Йдеться не
лише про непрості взаємини Церкви як носія християнського
універсалізму з інтегральним націоналізмом, а й про переплетен-
ня універсалістичних і націоналістичних тенденцій у самій Церкві,
про конфлікт традиційної релігійності із сакралізацією нації та
творенням власної політичної релігії в націоналістичному русі, про
спроби католицько-націоналістичного синтезу в концепції «хри-
стиянського націоналізму». Автори розглядають ці процеси на
тлі взаємин націоналізму і релігії в тогочасній Європі. Книга для
науковців, вчителів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
Дослідження і видання
здійснені за фінансової підтримки
Американської ради наукових товариств
(Атегісап СоипсіІ ої іеагпесі Зосіеііез)
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор Ярослав Грицак, кандидат
історичних наук Олег Турій.
І5ВИ 978-966-8197-77-2
© Олександр Зайцев. 2011
© Олег Беген. 2011
© Василь Стефанів, 2011
© Ольга Сало, обкладинка. 2011
© Центр досліджень визвольного руху,
оригінал-макет та дизайн. 2011
ЗМІСТ
Вступно. Зайцев).......................................... ... 5
Розділ 1
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
1.1. Основні поняття: «інтегральний націоналізм»
і «політична релігія» (О. Зайцев)..............................17
1.2. Західна Європа (О Зайцев).................................39
1.3. Східна Європа (О. Зайцев, В. Стефанів)....................70
Розділ 2(0. Беген)
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполито
2.1. Церква і суспільство......................................99
2.2. Політична шахівниця .....................................116
2.3. Український католицький рух до початку 1930-х рр.........135
Розділ З (О Зайцев)
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
3.1. «Чинний націоналізм».....................................151
3.2. «Організований націоналізм»: становлення, тактика,
методи боротьби...............................................176
3.3. Ідеологія і пропаганда ОУН...............................202
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
4.1. Підтримка духовенством ГКЦ українського
визвольного руху(В. Стефанів).............................. 231
4.2. Церква та релігія в ідеології ОУН (В. Стефанів)..........249
4.3. Розгортання католицького руху і перші конфлікти
з націоналістами. Свято «Українська Молодь Христові»
(О. Беген)....................................................265
4 4 Католицька критика українського «неонаціоналізму»
(О. Беген, О. Зайцев, В. Стефанів)......................................... 287
4.5. Католицький світогляд і християнський націоналізм
як альтернативи інтегральному націоналізмові (О. Беген).......319
Висновки (О. Беген, О. Зайцев, В. Сгефанів).........340
Бібліографія........................................348
Біограми............................................364
Список скорочень....................................375
Іменний покажчик....................................377
ВСТУП
На початку серпня 1934 р., через кілька днів після того,
як член Організації українських націоналістів застрелив
директора української гімназії у Львові Івана Бабія, глава
Греко-Католицької Церкви митрополит Андрей Шептицький
виступив з пастирським листом, у якому різко засудив «зло-
чинну роботу українських терористів, яку ведуть божевіль-
ні». Звертаючись до членів ОУН, митрополит писав:
Якщо хочете зрадливо вбивати тих, що противляться вашій
роботі, прийдеться вам убивати всіх учителів і професорів, що
працюють для української молоді, всіх батьків і матерей укра-
їнських дітей, усіх настоятелів і провідників виховних україн-
ських інституцій, усіх політиків і громадянських діячів. Л пере-
довсім прийдеться вам скритвбивствами усунути перешкоди,
які у вашій злочинній і глупій роботі ставляє духовенство разом
із єпископами.
Бо ми від літ стверджували, і стверджуємо, й не перестанемо
повторяти, що злочин є завади злочином, що святій справі
не можна служити закривавленими руками. Не перестанемо
твердити, що хто деморалізує молодь, той злочинець і ворог
народу1.
Це був кульмінаційний момент у конфлікті між ГКЦ та
революційним націоналістичним рухом. Утім, було б помил-
кою на підставі цитованого листа твердити, що стосунки між
українськими націоналістами і Церквою завжди були воро-
жими. Насправді все було далеко не так однозначно. Біль-
шість націоналістів були глибоко віруючими людьми й шану-
вали авторитет Церкви, своєю чергою багато представників
духовенства співчували націоналістичному рухові, а деякі
брали в ньому активну участь. Певний час священик навіть
стояв на чолі Крайової екзекутиви ОУН у Галичині.
Чому ж тоді виник конфлікт? Найочевидніше пояснення
полягає в тому, що митрополит Андрей був глибоко обуре-
ний убивством І. Бабія, якого він знав і поважав. Однак фак-
’ Шептицький А. Пастирські послання Т. 2:1918-1939. Львів, 2009. С. 177-178. 5
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ти свідчать, що протистояння ГКЦ і войовничого націоналіз-
му виникло й поступово загострювалося задовго до липня
1934 р. і коренилося в серйозних розбіжностях ідеологічного
і навіть світоглядного характеру. А. Шептицький не вперше
виступав із гострим засудженням тероризму. Слова «святій
справі не можна служити закривавленими руками» є май-
же дослівною цитатою з його проповіді 24 квітня 1908 р., в
якій він засудив убивство намісника Галичини графа Анджея
Потоцького, яке скоїв українець Мирослав Січинський. Про-
тягом усього життя митрополит залишався рішучим проти-
вником терору як методу вирішення національних і політич-
них конфліктів’. Ця його постава, як і позиція в низці інших
питань, в яких А. Шептицький незмінно ставив релігійні мо-
тиви вище від політичних, призвела до напруженості у сто-
сунках митрополита з галицькими українськими політиками
до 1914 р., в основі якої, на думку Івана-ПавлаХимки, лежав
«конфлікт між християнством і націоналізмом»1 2.
Розбіжності стосувалися не лише питання про допусти-
мість насильства. Взаємини ГКЦ з українським націоналіс-
тичним рухом можна адекватно зрозуміти лише в ширшому
історичному контексті, взявши до уваги розвиток стосунків
між Церквою і націоналізмом у Європі нового й новітнього
часу.
* * *
Християнська Церква завжди була носієм універса-
лізму, афористично сформульованого у словах апостола
Павла: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема
1 Зі^ріеп 5. ХіапоМіко теїгороіііу Згеріускіе^о ж>Ьес г)ат5ка (егопі ро1ігус7.пе§о
// МеігороІПа Ап<ігге) ЗгерГускі. ЗДікііа і таїегіаіу / Ро<1 ге<1. А. А. 2і?Ьу. Кгакбк,
1994. 5.109-121; Стемпень С. Критика терору як методу вирішення національ-
них і політичних конфліктів у пастирській науці митрополита Андрея Шеп-
тицького Н Наукові записки Українського Католицького Університету. Ч. II.
Серія «Історія». Вип 1. Львів, 2010. С. 191-208.
’ Нітка І.-Р. $ЬсріуІ5ккуі ап<1 (Ье СГкгаіпіап Маііопаї Моуєшєпї ЬеГоге 1914 //
Могаїііуагкі КсаІііу 'Піе ЕіГеапсі Тіте5оГАп<ігеі$ЬерГуі5'куі/Е<1.Ьу Р. В. Малося.
Мтопіоп, 1989. Р 37.
ВСТУП
чоловічої статі, ані жіночої, - бо всі ви один у Христі Ісусі!»
(Гал. З, 28)'. Під християнським універсалізмом розуміємо
принцип, згідно з яким шлях до спасіння Ісус Христос від-
крив рівною мірою для всіх людей, незалежно від національ-
ності, раси, соціального статусу, статі, а отже, загальнолюд-
ське в людині незрівнянно важливіше від будь-якої групової
ідентичності.
Певна річ, історично християнський універсалізм ніколи
не був до кінця універсальним. Уже сам прикметник «хрис-
тиянський» вказує на обмеженість до спільноти обранців,
які прийняли Христа як свого Спасителя. Християнство не
заперечує партикуляризму, зокрема й національного. Ба
більше, як доводить професор богослов’я Лідського універ-
ситету (Англія) Адріан Гастінґс, ідеал нації-держави і світу
як співтовариства націй був «спершу “уявлений" [...] через
дзеркало Біблії»:
Біблія дала первісну модель нації, принаймні для християнсько-
го світу. Можна ствердити, що без неї та ії християнського
тлумачення і застосування могло 6 ніколи й не бути націй і на-
ціоналізму, якими їх знаємо. Крім того, релігія сформулювала
визначальні риси деяких сформованих державою націй і деяких
націоналізмів Біблійне християнство, з одного боку, е основою
культурного і політичного світу, з якого розвинулися явища на-
ції і націоналізму загалом, а з іншого - у низці важливих випадків
забезпечило вирішальний компонент для історії окремих націй
і націоналізмів2.
Отже, співвідношення християнства та націоналізму ви-
являється амбівалентним: з одного боку, християнство як
універсальне вчення протистояло націоналізмові, а з іншо-
го - забезпечувало модель для його розвитку. Додамо, що в
історії Церкви не бракувало прикладів, коли її представники
заходили на манівці конфесійної, етнічної, династичної, на-
ціональної обмеженості, стверджуючи винятковість чи осо- * 1
1 Див. також: Кол. 3,11.
1 Наїїіп^і А. ’ІНе СопЯгисІіоп о( №<іопЬоо<1: ЕїЬпісіїу, Кеіідіоп ап<1 Ха<іопа1і<>т. _
СатЬгківе. 1997. Р. 3-4. 7
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
бливу богоугодність певної групи й освячуючи насильство
щодо інших. Та все ж, за великим рахунком, християнські
Церкви завжди намагалися підноситися над партикуляриз-
мами й бути справді вселенськими.
Від кінця XVIII ст. в Європі настає доба націоналізму'.
Під націоналізмом у цій книжці ми, за Ентоні Смітом, розу-
міємо «ідеологічний рух за здобуття і збереження самовря-
дування, єдності та ідентичності населення, представники
якого вважають, що воно становить реальну або потенційну
“націю”»1 2 * * * * * 8. Багато націоналістів були переконані, що відда-
ність власній нації важливіша від усіх інших лояльностей, не
виключаючи й відданості Церкві та релігії.
Зіткнувшись із викликом новочасного націоналізму (по-
родженого, за версією А. Гастінґса, самим християнством),
Церква опинилася у двоїстому становищі. З одного боку,
вона завжди була носієм універсальних ідей, а з іншого - ві-
дігравала важливу роль як у формуванні державного націо-
налізму, так і в «національному відродженні» бездержавних
народів. Ця двоїстість давалася взнаки, коли Церкві дово-
дилося визначатися щодо міжнаціональних конфліктів, які
часом збігалися з міжконфесійними та міжобрядовими, а
часом ділили віруючих однієї конфесії чи обряду. Стати на
бік «своєї» нації чи залишатися над конфліктом, зберігаю-
чи вірність християнському універсалізмові? Представники
духовенства і близьких до Церкви політичних кіл по-різному
розв'язували цю дилему. Одним із розв'язків був феномен
«національної Церкви», якою стала, приміром, Католицька
Церква для поляків.
1 Що саме з цього часу починається швидке поширення націоналістичної ідео-
логії і націотворчих рухів, не заперечують і ті дослідники, які наполягають на
середньовічних коренях націй і націоналізму (іЬі<і. Р. 11).
1 ЗтіїК А. О. Каїїопаїіїт: ТИеогу, Ісіеоіоду, Нізіогу. 2п<1 е<1. СатЬтісіде, 2010. Р 9.
Пор.: Сміт Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія / Пер. з англ. К., 2004. С. 16.
Слід маги на увазі, що англійське аиіопоту, яке ми тут переклали як само-
врядування, мас ширший діапазон значень, ніж українське автономія, і може
8 означати також повну незалежність.
ВСТУП
Колізія стає особливо гострою, коли від межі ХІХ-ХХ ст. лі-
беральний націоналізм, або націоналізм Рісорджименто’, по-
ступається інтегральному націоналізмові з його концепцією
національної винятковості та відкиданням загальнолюдських
цінностей і моралі. Разом з ним у практику націоналізму ввій-
шли тероризм, а згодом й етнічні чистки. У країнах Європи
бачимо різні варіанти стосунків між Церквою та інтегрально-
націоналістичними рухами: від майже повного симбіозу, як у
випадку Глінківської словацької народної партії і Словацької
республіки 1939-1944 рр. (т. зв. «парафіяльної республіки»)2,
до досить гострих конфліктів, як, наприклад, між Католиць-
кою Церквою і «Французькою дією» Шарля Морраса у Франції
1920-х рр. чи між нацистами і Католицькою Церквою в Німеч-
чині 1930-х3. Узагальнюючи, можна сказати, що зудар ста-
вав неминучим там, де і Церква, й інтегральний націоналізм
твердо дотримувалися своїх принципів і не йшли на комп-
роміс. Природа цих конфліктів за всієї їхньої різноманітності
була подібною, і ми спробували розглянути її в цій книжці на
прикладі міжвоєнної Галичини, що особливо цікаво з огляду
на етнічну та конфесійну строкатість регіону, традиційно ви-
сокий вплив Церкви і значну активність націоналістичних ру-
хів, насамперед українського. Водночас ми намагалися не
обмежуватися аналізом конфліктів, а розглянути відносини
Церкви з українським інтегрально-націоналістичним рухом у
всій їхній багатогранності.
***
Попри те, що існують численні праці як з історії ради-
кального українського націоналізму, так і з історії ГКЦ, «не-
зручну» з багатьох оглядів сторінку їхніх взаємин поки що
ґрунтовно не досліджено. «Забута історія, або, краще сказа-
1 Термін впровадив Петер Альтер Див.: Альтер П. Звільнення від залежності і
пригноблення: до типології націоналізму // Націоналізм: антологія / Упоряд.
О. ІІроценко, В. Лісовий К., 2000. С. 667-672.
’ Див.: Іеіііпек ¥. ТТіе РагізЬ КериЬІіс; НІіпка'з Зіоуак Рсоріез Рагіу, 1939-1945.
ВоиІЛег, Сої., 1976.
1 Див. підрозділ 1.2 цієї книжки.
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ти, історична помилка, є одним із головних чинників творен-
ня нації, тому розвиток історичних досліджень часто буває
небезпечним для національності»’. У повній відповідності з
цим афоризмом Ернеста Ренана історики націоналістично-
го напряму вдавалися до вибіркового наголошення чи «за-
бування» історичних подій: вони охоче писали про підтрим-
ку Церквою визвольної боротьби, про участь духовенства в
націоналістичному русі, але зі зрозумілих причин уникали
теми конфліктів, а якщо й згадували про них, то тенденцій-
но, з явною метою виправдати дії ОУН. Наприклад, Петро
Мірчук коротко згадав про «неприхильне» ставлення ОУН
до імпрези «Українська Молодь Христові» в 1933 р. і відки-
нув закиди, що українські націоналісти тоді почали боротьбу
проти Католицької Церкви. Насправді, твердить автор, вся
справа полягала в політичному аспекті заходу, який супрово-
джувався виявами лояльності до польської влади. Так само
політичні моменти були причиною неприхильного ставлен-
ня до станіславівського єпископа Григорія Хомишина, якого
ОУН вважала пропагандистом «принизливого угодовства»1 2.
Цитований вище пастирський лист митрополита Андрея
П. Мірчук обійшов мовчанкою.
У трактуванні радянських істориків «злочинна діяльність
українських буржуазних націоналістів завжди знаходила
підтримку уніатської церкви», а духовним батьком україн-
ського буржуазного націоналізму був «троянський кінь Ва-
тікану» граф Андрей Шептицький3. Про якісь конфлікти між
«батьком» та «дітьми» згадувати не випадало. Як це не пара-
доксально, але, якщо відкинути пропагандистську ритори-
1 Ренан Е. Що таке нація? // Націоналізм, антологія. С. 110.
* Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки Вид. 3-тє. К., 2007. С. 253-254.
’ Чередниченко В, Шлях чорної зради. Львів, 1969. С. 38-39. Інші зразки поді-
бного підходу: Даниленко С. Т. Дорогою ганьби і зради: історична хроніка. К.,
1970, Русин Р. В. Зловісний союз хреста і тризуба. К., 1970; Добрецова В. В.,
Маянська Л. П. Про реакційний ідейно-політичний союз уніатської церкви
та українського буржуазного націоналізму // Український історичний жур-
нал. 1973. № 6. С. 70-79; Уніатство і український буржуазний націоналізм /
10 С. М. Возняк, В. Н. Фомін, В. П. Москалець. К., 1986.
ВСТУП
ку, позиції націоналістичних і радянських істориків у цьому
питанні виявляються збіжними
На цьому тлі своєю неупередженістю вигідно вирізня-
ються оцінки істориків, які працювали в західних універси-
тетах та академічних установах. Прикладом може слугувати
збірник «Мораль і реальність: Життя і часи Андрея Шеп-
тицького» за редакцією Павла-Роберта Маґочія, зокрема
стаття Богдана Будуровича, яка безпосередньо стосується
нашої теми’. Коротко згадавши про те, що митрополит осу-
див тероризм ОУН, автор пояснив його позицію турботою
про долю молодшого покоління, яке дедалі більше потра-
пляло під вплив екстремістів. Б. Будурович загалом пози-
тивно оцінив підсумки співпраці Шептицького з українським
національним рухом, однак зробив цікаве застереження:
«[...] Надмірне наголошення [національної] партикулярнос-
ті церкви більше, ніж її універсальності - що було не суто
українським, а радше повсюдним явищем у цій частині Єв-
ропи - породжувало деякі небезпеки. Воно звужувало суто
релігійну місію церкви і грало на руку тим політичним ліде-
рам, які хотіли використати її як знаряддя для досягнення
своїх цілком світських цілей»1 2.
Окремо слід виділити істориків, які, торкаючись супере-
чностей між націоналістами і Церквою, рішуче стають на бік
останньої. Вони високо оцінюють діяльність ГКЦ й особисто
митрополита Андрея, не замовчують конфлікту з ОУН і під-
креслюють моральну позицію митрополита в осудженні «зло-
чинних дій» українських терористів. Причини протистояння іс-
торики цього напряму вбачають, як правило, утому, що Церква
як носій найвищої моралі не могла мовчати, бачачи порушен-
ня Божих заповідей. Митрополит Андрей постає в їхніх працях
«справжнім сумлінням свого народу»3. Визнаючи слушність
1 Ви<іиго«усг В- $Иеріуї<куі апсі (Не ІДктаіпіап МаїюпаІ Моуетепі аїїег 1914 //
Могаїііу ап<1 Ясаіііу. Р. 47-74.
’ іьіа. р. 67.
’ Стемпснь С. Критика терору як методу вирішення національних і політичних
конфліктів у пастирській науці митрополита Андрея Шептицького. С. 208.
11
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
цих оцінок, ми есе ж вважаємо, що врахування морального ас-
пекту - християнського засудження вбивств і загалом насиль-
ства - недостатнє для з'ясування причин конфлікту.
В останні роки з’явилися спроби більш комплексного
підходу до проблеми'. Однією з таких спроб були статті ас-
піранта Богдана Яцуна1 2, який 1999 р. захистив у Львівському
національному університеті під керівництвом проф. Ярос-
лава Грицака магістерську роботу «Християнська критика
ідеології “чинного націоналізму" Дмитра Донцова». Автор
зробив декілька цілком слушних висновків: що націоналізм
та християнство як ідеології та суспільні рухи здійснювали
вирішальний вплив на суспільно-політичний розвиток га-
лицьких українців у міжвоєнний період; що взаємостосунки
між Церквою та національним рухом розвивалися здебіль-
шого в дусі співпраці, суттю якої було взаємовизнання вар-
тостей, котре, однак, не поширювалося на взаємини Церк-
ви з радикальним націоналізмом. Протиріччя між ГКЦ і ОУН,
на думку Б Яцуна, були наслідком розбіжності ідеологічних
засад радикального націоналізму зі світоглядними та етич-
ними основами християнської релігії, відкидання Церквою
революційної тактики національно-визвольної боротьби та
прагнення ОУН як організації авторитарно-тоталітарного
1 Див. зокрема. Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українсько-
го націоналізму в першій половині XX ст. // Український історичний журнал.
2000. К» 6. С. 29-50; Перевезій В. О. Служіння Богу і народу: Українська Греко-
Католицька церква між двома світовими війнами К„ 2004; Єгрешій О. Єпископ
Григорій Хомишин: портрет релігійно-церковного і громадсько-політичного
діяча. Івано-Франківськ, 2006 (особливо с. 76-85); Риїка І. ВегіеЬип^еп ипб
$раппип£еп гигі$сЬеп бег икгаіписЬеп ^гіесЬізсЬ-каїЬоІіїсЬеп КігсКе ипД сіег
Кедіегипз сіег 2\уеі(еп КериЬіік Роїепз іп сіег 2*і$сЬепкгіе£$геіі (1919-1939):
РірІотагЬеіі, СпІУег5І(аІ УУіеп, Ка(Ьо1і$сЬ-'ІІіеоІО£і$сНе Ракиїїаі ЗУіеп, 2009
(особливо параграф 1.2; робота доступна в Інтернеті, див.: <ЬіІр://оїЬе5.ипІУіе.
ас.аі/5256/> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.)).
1 Яцун Б. Взаємовідносини Церкви і націоналістичного руху в Галичині в між-
воєнний період: ідеологічний та політологічний аспекти // Наукові зошити іс-
торичного факультету ДНУ ім. 1. Франка. Вип. 5-6. Львів. 2003. С. 238-253;
його ж. Церква і націоналістичний рух: Між співпрацею і протистоянням. Га-
личина, 20-30 роки XX століття. Ідеологічний і політичний аспекти взаємин
<ЬіІр://когпу:>Нуп.(е.иа/)асип.Ніт1> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
12
ВСТУП
типу до утвердження свого повного впливу на українське
суспільство. На жаль, дослідник обмежився короткими
статтями й не розвинув їх до більшої праці’.
Давня концепція союзу ГКЦ та крайнього націоналізму
не зникла з розпадом радянської історичної школи - вона
знайшла продовження у працях деяких сучасних польських
істориків3, а також у статті севастопольського політолога Ан-
тона Шеховцова «Хрестом і мечем: “клерикальний фашизм”
у міжвоєнній Західній Україні», опублікованій у спеціальному
випуску солідного англомовного журналу (незабаром цей
випуск вийшов окремою книжкою)3. У ній автор намагається
обґрунтувати декілька стрижневих тез: 1) український наці-
оналізм Д. Донцова й ОУН являв собою різновид фашизму;
2) у ГКЦ панувала течія, що прагнула до союзу з українським
фашизмом для знищення комунізму і розглядала ОУН як ін-
струмент експансії уніатства на схід; 3) у ній існувала також
впливова група «клерикальних фашистів» (о. Микола Кон-
рад та інші прихильники «християнського націоналізму»), яка
прагнула не просто до союзу, а до синтезу українського като-
лицизму і фашизму.
У статті А. Шеховцова є слушні спостереження, напри-
клад, про те, що головним каменем спотикання у стосун-
ках Церкви з інтегральним націоналізмом було прагнення
останнього поставити націю на місце Бога, іншими слова-
ми, виявилася тенденція до творення політичної релігії. Є
Деякі фрагменти текстів Б. Яцуна (разом з помилками в цитатах) використа-
но, щоправда, без покликання на автора в статті: Коваль І. В Співвідношен
ня націоналізму і патріотизму у християнстві? приклад греко католиків // Гі-
нея: науковий вісник. Вип. 40. 2010 <Ьіір://нг\узупЬиу.воуиа/рогиІ/8ос_<лші/
6і1еуа/2010_40/Сіі1еуа40/Р16_<іос.р<і£> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
Киїіпзка Е. ЦхіаІа1по£<і (егтогуїГусгпа і заЬоСадома пас)опа1і&ГусгпусЬ ог^апіхас)!
икгаіб&кісН V/ Роксе V* Іаіасй 1922—1939. Кгако», 2009.5. 489-537.
ЬЬекЬоШоу А. Ву Сгоиапсі Зічогсі: 'Сіегісаі Разсізпї іп ІпСегигаг ХУезІегп ІЛсгаіпе//
Тоіаіііагіап Моуетеп(5 апсі Роїііісаі ПеІі$1оп$ Уоі. 8. 2007 N0.2. Р. 271-285; стат
тя передрукована в кн.: Сіегісаі Разсізпл іп Іпіегчгаг Еигоре / Е<3. Ьу М, Реісіпіап,
М, Типіа «і(Ь Т. Сеогдезси Еопсіоп, 2008. Р. 59-73.
13
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
частка правди і в тому, що окремі представники духовен-
ства вважали можливим і бажаним союз із націоналізмом на
платформі антикомунізму й антилібералізму в разі відмови
націоналістів від згаданого прагнення1.
Однак, доводячи існування українського «клерикального
фашизму», автор вдається до вельми вибіркового цитування
джерел і довільної їх інтерпретації. Не станемо перелічувати
неточностей, що їх допустив автор, вкажемо лише на одну,
найприкрішу, помилку, оскільки вона незаслужено кидає тінь
на митрополита Андрея. Обґрунтовуючи тезу про «подвійну
мораль» вищої ієрархії ГКЦ, яка, мовляв, благословляла на-
ціоналістів на криваву боротьбу з комунізмом, А. Шеховцов
наводить цитату нібито зі статті митрополита Шептицького:
Всі закони, противні Божому і природному законові, всі закони,
несправедливі і для громадянства чи народу шкідливі, не с в очах
католицької доктрини обов’язуючими законами ... Український
націоналізм мусить бути приготований на всякі засоби бороть-
би з комунізмом, не виключаючи масової фізичної екстермінації,
хоч би й жертвою міліонів людських фізичних екзистенцій1.
Якщо перше речення цієї цитати справді взяте зі стат-
ті митрополита Андрея «Український Католицький Союз і
політика»3, то друге - із редакційної статті, яка була вміщена в
наступному номері газети «Мета»4 й не мала жодного стосун-
ку до Шептицького. Загалом, на наш погляд, авторові не вда-
лося переконливо довести жодної із висунутих у статті тез5.
' Підсумовуючи цей стислий огляд, мусимо констатувати,
що попередні дослідження, які так чи інакше порушували
питання взаємин ГКЦ з українським інтегральним націона-
лізмом і ставлення останнього до релігії та Церкви, або по-
1 ВНекЬоуиоу А. Ву Сгом апд 8«/ог<1 Р. 280-281.
2 ІЬі<3 Р. 279 (наводимо мовою оригіналу за газетою «Мета»).
’ Андрей, Митрополит. Український Католицький Союз і політика П Мета. 1932.
10 квіт. (ч. 14).
* Вагання і вирівнювання. Уваги до питань української політики // Там само.
17 квіт. (ч. 15). Наш коментар до цих текстів див. у підрозділі 4.4.
5 Наш погляд на порушені в статті А. Шеховцова проблеми див. у підрозділах
14 3.3,4.414.5
ВСТУП
давали проблему тенденційно, або, навіть прагнучи до не-
упередженого погляду, усе ж недооцінювали того факту, що
інтегральний націоналізм сам виявляв тенденцію до пере-
творення в політичну релігію, адепти якої схильні були роз-
глядати Церкву як небезпечного конкурента й отримували
аналогічне ставлення з боку Церкви. Крім того, практично
не взято до уваги європейського контексту цих взаємин,
без урахування якого годі й пробувати адекватно зрозуміти
будь-які ідейні та політичні процеси в міжвоєнній Галичині.
• * *
Отже, темою нашого дослідження є стосунки Греко-
Католицької Церкви в Галичині 1920-30-х рр. з радикальним
напрямом українського націоналістичного руху на тлі анало-
гічних процесів в інших регіонах Європи.
Дослідження охопило кілька напрямів. Перший - ви-
вчення становлення і розвитку нового, інтегрального укра-
їнського націоналізму, його ставлення до релігії і Церкви.
Другий напрям мав на меті з'ясувати ставлення Церкви до
українського націоналістичного руху, який опанував широкі
верстви суспільства в 1930-х роках XX ст. Третій стосувався
безпосереднього аналізу взаємин Церкви та націоналістич-
ного табору, зокрема протистояння прихильників інтеграль-
ного націоналізму та католицького світогляду, що набрало
рис різкої полеміки.
Теоретичним підґрунтям нашої праці є, насамперед,
теорія політичної релігії Еміліо Джентіле, а також концеп-
ція інтегрального націоналізму, яку в різні роки розробили
Карлтон Гейз, Джон Армстронґ та Петер Альтер. Аналізові
цих теоретичних моделей присвячено перший підрозділ
першого розділу книги.
Ми виходили із методологічного принципу, згідно з яким
будь-який ідеологічний рух неможливо ґрунтовно дослідити,
аналізуючи лише тексти, які постали в його межах; необхід-
но брати до уваги всю мережу інтелектуального дискурсу, в
полі якого існував цей рух, його взаємодію з конкурентними
15
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
дискурсами, а також суспільний і політичний контекст, при-
чому не тільки національний. Це спонукало нас приділити
досить велику увагу загальноєвропейським процесам ста-
новлення і розвитку різних варіантів інтегрального націона-
лізму та їхніх стосунків з релігією і Церквою.
Спершу кожен зі співавторів цієї книжки самостійно ви-
вчав окремі аспекти проблеми. 2007 р. ми спробували інте-
грувати наші дослідницькі зусилля, а також залучити до об-
говорення на семінарах і конференціях інших дослідників,
що опрацьовували аналогічну проблематику. Результати
нашої спільної праці віддаємо на суд читачів1.
Висловлюємо вдячність Американській раді наукових
товариств за фінансову підтримку дослідницького проекту і
публікації цієї книжки. Щиро дякуємо професорові Яросла-
ву Грицаку, який читав і коментував окремі розділи цієї пра-
ці, і проректорові Українського Католицького Університету
Олегові Турію за підтримку на різних стадіях нашої роботи.
Окремі фрагменти цієї книжки раніше були опубліковані в таких працях: Бе-
ген О. Католицька Акція як мирянський рух в Українській Грско-Католицькій
Церкві (1930-1939) // Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. Ч. 5. Львів.
2007. С. 248-255; ВеЬеп О. Акс)а каіоііска і икгаііізкіс огдапігасіе каіоііскіе нг
Маіороксе У/їсітоііпіе) жокгезіе пи$<І7.у*о|еппут. ЬиЬІіп,2009;Зайцев О. Націо-
налізм як релігія: приклад Дмитра Донцова та ОУН (1920-1930-ті роки) // На-
укові записки Українського Католицького Університету. Ч. II. Серія «Історія».
Вип. 1. Львів, 2010. С. 163 189; Стефанів В. Дискусія між Греко-Католицькою
Церквою та Організацією Українських Націоналістів про актуальні проблеми
розвитку українського суспільства в 1920-х-1930-х роках П Український ви-
звольний рух. 36. 12. Львів, 2008. С. 23-48.
16
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія:
європейський досвід
1.1. Основні поняття: «інтегральний націоналізм»
і «політична релігія»
Народження націоналізму, як і новочасних націй,
пов’язане з боротьбою за демократію. Націоналізм і демо-
кратичні рухи ХУІІІ-ХІХ ст. мали спільну ідею: державна вла-
да має належати не монархові милістю Божою, не окремому
станові, а нації загалом, усі члени якої мусять мати рівні пра-
ва та свободи. Всупереч поширеному стереотипові про не-
сумісність націоналізму з лібералізмом, націоналізм XIX ст.
був здебільшого ліберальним та демократичним і поєдну-
вався з універсалістськими ідеями нового світового поряд-
ку, базованого на співдружності вільних і рівних націй. «Час-
то забувають, - пише німецький історик Петер Альтер, - що
в перших десятиліттях дев’ятнадцятого століття німецький
націоналізм був ліберальним рухом, дуже співзвучним із єв-
ропейським націоналізмом Рісорджименто тієї доби. “Наці-
оналізм" і “лібералізм” були термінами, які сучасники і по-
слідовники національного руху, що народжувався, вживали
майже як синоніми, вони були єдиним цілим. Націоналістів
називали лібералами і навпаки»1.
Проте з кінця 1870-х років національні рухи в Європі
вступили в нову фазу: змінився їхній соціальний склад, ме-
тоди боротьби, прийоми мобілізації; націоналізм став більш
агресивним і ворожим стосовно чужинців2. Націоналісти но-
вої хвилі тяжіли до авторитаризму, розглядали націю не як
асоціацію вільних індивідів, а як організм, клітинами якого
були її члени, ставили цілі й інтереси власної нації вище від
1 АІіег Р. №(іопа1і$гп ап<і ЕіЬега1і$т іп МоЗет Сегтап НіЯогу // МісЬепег К.
№ііопа1ііу, Раїгіоііяп апсі На(іопа1і$т іп ІлЬегаІ Оетосгаїіс $осіе<іе5. СЬаріег 4.
81. Раиі, Міппехоїа, 1993. Р. 83.
’ Див.: 1 іоЬїЬа^т Е. Маїіопі апсі №ііопа!і$т 5іпсе 1780: Рго^гатліе, МуіЬ, Кеаіііу.
2па еа. СатЬпаве, 1992. Р. 101-130.
17
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
інтересів особи, класу, інших націй і людства загалом, ви-
магали безумовного підпорядкування особистості націо-
нальним інтересам. Цей новий націоналізм, що досяг най-
більшого розвитку після Першої світової війни і великою
мірою посприяв вибухові Другої, дослідники називають
по-різному: радикальним, крайнім, шовіністичним, тоталі-
тарним, гіпер- або ультранаціоналізмом тощо. Ми надаємо
перевагу точнішому й емоційно нейтральному термінові ін-
тегральний націоналізм, який, на відміну від інших, вжива-
ли і часом досі вживають самі націоналісти для визначення
власного світогляду.
Утім, цей термін інколи викликає критику з боку поваж-
них науковців, особливо щодо можливості його застосуван-
ня для дослідження українського націоналізму. Так, Ярослав
Дашкевич із притаманним йому вишуканим сарказмом за-
кидав критикам Дмитра Донцова
фальшиве інтерпретування текстів, деколи з міною, що не ро-
зуміють їхнього справжнього змісту. Тому підсовують власне
неграмотне або замовне розуміння. Яскравим прикладом цього
стало перекручення терміну «чинний націоналізм», тобто «ак-
тивний», «дійовий», на «інтегральний» («всюди проникаючий»,
«єдино допустимий» - семантика даного прикметника в цьому
конкретному випадку не є ясна, що й використовують автори,
які ним хизуються, ще й через його нібито високонаукове, бо чу-
жоземне звучання). Дехто знайшов у Донцова ще й «тоталітар-
ну спрямованість» і подає це як велике відкриття. Відкриття,
без сумніву, бо й сам Донцов не знав про таку спрямованість сво-
їх поглядів Пігмейний характер таких спекуляцій з інтеграль-
ністю, тоталітаризмом зрозумілий. Деколи можна хіба подив-
ляти «дослідницьку» відвагу таких вчених...'
Попри критичні зауваги історика, якого ми шануємо, все
ж поділяємо погляд на «чинний націоналізм» Донцова і спо-
ріднений з ним «організований націоналізм» ОУН як на різ-
новиди інтегрального націоналізму. Врешті-решт, кожен до-
1 Дашкевич Я. Дмитро Донцов і боротьба довкола його спадщини // Донцов Д.
Твори. Т. 1: Геополітичні та ідеологічні праці. Львів: Кальварія, 2001. С. 9.
18
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
спідник вільний застосовувати терміни на свій розсуд, однак
цілком справедливою є вимога якомога точніше розкривати
вкладений у них зміст. Тому мусимо детальніше зупинитися
на походженні і змісті терміна «інтегральний націоналізм».
(Питання про «тоталітарну спрямованість» ідеології Донцо-
ва заслуговує окремого обговорення, до якого повернемо-
ся в наступному розділі.)
Поняття «інтегральний націоналізм» уперше вжив фран-
цузький рояліст Шарль Моррас (1868-1952) у статті «1_е
Маїіопаїівте іпїедгаї», надрукованій у газеті «І_е ЗоїеіІ» 2 бе-
резня 1900 р. У ній він доводив, що республіканець попри
бажання не може бути досконалим націоналістом, оскільки
республіканський устрій шкідливий для Франції. Тільки роя-
лізм, на переконання Морраса, є повним, або інтегральним,
націоналізмом, бо поєднує в собі надії і прагнення всіх інших
націоналістичних груп:
Подібно до католицької партії, роялісти є католиками (розу-
мом, почуттям або за традицією), і вони вірять у першенство
католицизму. Подібно до антисемітської партії, вони антисемі-
ти. Подібно до партії М. Поля Деруледа', вони прагнуть сильної і
відповідальної влади. Подібно до поміркованих і децентралістів,
вони бажають автономії освіти, свободи громад і провінцій. Але
вони бажають цього не через випадкову примху чи пристрасть,
а через логічну необхідність і як простий наслідок того факту,
що прагнуть повернення національної монархії. Роялізм за своєю
суттю відповідає усім різноманітним постулатам націоналіз-
му: він сам є інтегральним націоналізмом2.
Семантика прикметника «інтегральний» у цьому тек-
сті цілком зрозуміла - тобто такий, що поєднує частини в
цілість. Згодом Моррас пояснював, що націоналізм не був
повним, цілісним націоналізмом без роялізму, «бо тільки
монархічні інституції задовольняли всі національні прагнен-
1 Поль Дерулед - французький письменник і політик, що заснував 1882 р. на-
ціоналістичну «Лігу патріотів».
1 Цит. за: ВиїЬтап С. ІЬе Яі&е оГ 1п<е£га1 №ііопа1ізт іп Ргапсе: ЛА/ііЬ 5ресіа1
кеГегепсе Го іИе Ідеаз апд Асііуііієз ої СЬагІез Маиггаз. Ме\* Уогк, і 939. Р. III.
19
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ня, всі національні цілі - подібно, як інтеграл відтворює суму
всіх значень алгебраїчної функції»'.
Як бачимо, у своєму первісному, вузькому значенні тер-
мін «інтегральний націоналізм» означав поєднання націона-
лізму з роялізмом, яке, на думку Ш. Морраса, надавало на-
ціоналізмові завершеної, інтегральної форми. У тій же статті
Моррас змалював портрет ідеального націоналіста:
Націоналіст, свідомий своєї ролі, дотримується правила, що до-
брий громадянин підпорядковує свої інтереси і дії добру Батьків-
щини. Він знає, що Батьківщина - це основна умова його влас-
ного благополуччя і благополуччя його співвітчизників. Будь-яку
особисту вигоду, що завдає шкоди Батьківщині, він сприймає
як хибну і фальшиву. І будь-яка політична проблема, вирішена
без урахування загальних інтересів Батьківщини, є для нього не
цілком вирішеною проблемою. Отже, націоналіст зводить різ-
номанітні питання, що постають перед ним, до спільного зна-
менника, який є не що інше, як інтереси нації1 2
Ці міркування Морраса, а також аналогічні висловлю-
вання його друга й однодумця (але не монархіста) Моріса
Барреса спонукали до ширшого тлумачення інтегрального
націоналізму - як світоглядного і політичного принципу, який
вимагає визнання власної країни і нації найвищою цінністю,
розгляду і вирішення всіх питань винятково з позиції націо-
нальних інтересів, а також встановлення та підтримання по-
літичного ладу, здатного інтегрувати й задовольнити всі цілі
та прагнення певної нації. Таке розуміння терміна врешті-
решт витіснило його первісний роялістський зміст.
Моррас не був першим, хто вжив означення “інтеграль-
ний” щодо певного ідеологічного напряму. У 1890-91 рр.
у Франції вийшла друком двотомна книга Бенуа Малона
«Інтегральний соціалізм» («І_е Зосіаіізте іпіедгаї»). Малон
і його послідовники, які в 1890-х рр. гуртувалися довкола
1 Цит. за: ВиїЬтап IV. С. ТЬе Кі$е о( іпіедгаї №ііопа]і$т іп Ргапсе: МіЬ Зресіаі
КеГегепсе іо іЬе ІЗеаз ап<1 Асііуііієз о£ СЬагІез Маиггаї Р. 269.
2 ІЬкі Р 110. Пор Моррас Ш Повернення до живих речей // Націоналізм: анто-
логія. С. 129.
20
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
журналу «І_а Нєуоє зосіаіізїе», протиставляли марксизмові
свій «істинно французький», ідеалістичний соціалізм, по-
єднаний з антисемітизмом'. Ймовірно, саме за аналогією з
«інтегральним соціалізмом», а певною мірою і на противагу
останньому Моррас назвав свій націоналізм інтегральним.
І в часи Морраса, і пізніше епітет «інтегральний» часто
припасовували до різних світоглядних систем: можна зга-
дати «інтегральний досвід» Анрі Берґсона, «інтегральний
гуманізм» Жака Марітена, систему з такою ж назвою Панди-
та Діндаяла Упадг'яя, визнану офіційною філософією індій-
ської Бгаратія Джаната Парті, «інтегральний католицизм»
Марселя Лефевра та інших, «інтегральний традиціоналізм»
Рене Ґенона, Юліуса Еволи та Алєксандра Дуґіна. Як зазна-
чає новозеландський соціальний антрополог Даґлас Голмс,
термін «інтегральний» здебільшого вживають для означення
«фундаменталістських» ідейних напрямів, найчастіше (але
не винятково) правих за походженням1 2. Утім, часом його
використовують і для характеристики лівого радикалізму.
Зокрема Ніколай Бердяєв вважав інтегральними соціалізм і
комунізм більшовицького зразка: «Тоталітарний, інтеграль-
ний соціалізм є хибним світоглядом, який заперечує духовні
начала, усуспільнює людину до самої її глибини»3. Описую-
чи свою духовну еволюцію, він згадував: «Я побачив, що в
самому революційному соціалізмі можна виявити дух Ве-
ликого Інквізитора. Це і є інтегральний комунізм і націонал-
соціалізм»4. Як бачимо, Бердяєв уживав «інтегральний» як
синонім «тоталітарного», що підтверджує й алюзія на Фьо-
дора Достоєвського, який геніально передбачив деякі ви-
значальні риси тоталітаризму XX ст.
1 БіегпЬеІІ 2 Ь'еііЬег КІ^Ьі Йог ЕеЙ: РазсіЯ Иеоіоду іп Ргапсе / Тгапїі. Ьу Р Маі$е1
Ргіпсеїоп, 1996. Р. 13. 40. 72. 321.
1 Но1т« Р К Іпіе£га1 Еигоре РазіСаріїаІііт, Миііісиїїигаїізпі, Мео(а$сі5т.
Ргіпсеїоп, 2000. Р 8.
’ Бердяєв Н. О рабстве и свободе человека (Опьіт персоналистической филосо-
фии). Париж, 1939. С. 173.
* Бердяєв Н. А. Самопознание (Опит философской автобиографии). Москва,
1991. С. 136.
21
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Інтегральний націоналізм Морраса не був унікальним
явищем. Наприкінці XIX - у першій третині XX ст. націоналіс-
тичні рухи нового типу, які різко відрізнялися від лібераль-
ного націоналізму попередньої доби, сформувалися в біль-
шості країн Європи. Відтак у суспільствознавстві виникла
необхідність впровадити спеціальний термін на означення
цього явища.
1931 р. професор Колумбійського університету Карлтон
Гейз у своїй книзі «Історична еволюція модерного націоналіз-
му» вперше використав термін «інтегральний націоналізм»
як родове поняття на означення одного з історичних типів
націоналізму, що прийшов на зміну ліберальному націоналіз-
мові XIX ст.' Він виділив такі історичні типи націоналізму:
гуманістичний націоналізм XVIII ст.;
• якобінський націоналізм часів Великої французької
революції;
• традиційний націоналізм післяреволюційної доби;
• ліберальний націоналізм XIX ст.;
• інтегральний націоналізм кінця XIX - XX ст.;
• економічний націоналізм, який розвивався пара-
лельно з інтегральним2.
К. Гейз вважав, що термін «інтегральний націоналізм», який
впровадив Моррас, добре підходить «для означення певних
істотних елементів в італійському фашизмі і навіть російсько-
му більшовизмі, а також, як не дивно, у соціальних установках
і поведінці мільйонів націоналістів у всьому світі, які звичайно
не підозрюють, що вони є інтегральними націоналістами»3.
Гейз виділив такі ознаки нового націоналізму:
Інтегральний націоналізм ворожий до інтернаціоналізму, який
проповідували гуманісти і ліберали. Він розглядає націю не як за-
' Наум С.). Н. ТЬе Ніїіогісаі Еуоіііііоп оГ Мосіегп Наііопаїїзт. Згсі есі. Не* ¥огк,
1968. Р. 164-224.
2 Науеї С.) Н. Ор. сії. Стислий виклад типології К. Гейаа див.: ЗпуНег Ь. Е ТЬе
Ке*' Каііопаїіїт. ІіЬаса, К¥. 1968. Р. 48-53; ідеш ЕпсусІореЛа оГ МаІюпаІЬт.
СЬісаво. Ьопаоп, 1990. Р. 130-132.
’ Науе$ С. І. Н ТЬе Нізіогісаі Еуоіііііоп оГМосіегп Наііопаїіїт. Р. 165.
22
Роїділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
сіб для людства, не як сходинку на шляху до нового світового
порядку, а як самоціль. Він ставить національні інтереси вище
і від особистих інтересів, і від інтересів людства. Він відкидає
співпрацю з іншими націями, хіба що вона може прислужитися
його власним інтересам, справжнім чи уявним. Він джингоїст-
ський, не довіряє іншим націям, прагне возвеличити одну націю
коштом інших і покладається на фізичну силу. Він мілітарист-
ський і схильний до імперіалізму. [...] Крім того, інтегральний
націоналізм украй нетолерантний і тиранічний у внутрішніх
справах. Він хотів би примусити всіх громадян пристосовува-
тися до спільного стандарту поведінки та моралі й виявляти
однаковий ентузіазм. Він хотів би підпорядкувати всі особисті
свободи своїй меті, а якщо простий народ починає нарікати, він
урізає демократію і затуляє народові рота. Все це він робить "у
національних інтересах"'.
Гейз вбачав прояви інтегрального націоналізму в су-
часних йому диктаторських режимах Угорщини, Польщі,
Югославії, Туреччини, в італійському фашизмі й німецькому
націонал-соціалізмі і навіть у деяких аспектах політичного
життя США. На його думку, більшовики в Росії, хоч починали
як переконані інтернаціоналісти й прагнули до світової ре-
волюції, переконавшись, що нації світу не готові прийняти
їхнього месіанізму, «закінчили розпалюванням своєрідного
інтегрального націоналізму в Союзі Радянських Соціаліс-
тичних Республік»1 2.
З легкої руки Гейза термін «інтегральний націона-
лізм» стали широко застосовувати історики й політологи.
1 Науеі С. І- Н. ТЬе НіЛопсаІ ЕуоіШіоп оГ Моїіегп Наііопаїізт. Р. 166.
3 ІЬісі. Р. 167. Цей діагноз, поставлений 1931 р„ підтвердила дальша еволюція
більшовизму в бік великодержавного "радянського", а фактично російського,
націоналізму. Однак комуністи ніколи відверто не проголошували націоналіс-
тичної доктрини, а основою легітимації режиму завжди залишалася класова й
інтернаціоналістська риторика, що робить вельми проблематичною характе-
ристику "радянського націоналізму" як інтегрального. Про радянський і ко-
муністичний націоналізм див.: Ваг^Ьоотп Е С. 8оуіє( Киззіап Маїіопаїізт. Ме«
¥огк, 1956; 8пу<ісг Ь. Е. ТЬе Мс« Маїіопаїізт. Р. 304-331; І.еп^уеі Е. №ііопа1і$т
- іЬс Газі 8іа$;е оґ Соттипізт. Мск Уогк, 1969.
23
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
У 1950-60-х рр. Джон Армстронґ використав це поняття в
порівняльно-історичному аналізі українського націоналізму
та праворадикальних рухів Східної Європи часів Другої сві-
тової війни'. Спираючись на висновки К. Гейза і власні до-
слідження, він виділив такі характерні риси інтегрального
націоналізму:
(1) віра в націю як найвищу цінність, якій мають бути підпо-
рядковані всі інші, тоталітарна за своєю суттю концепція;
(2) апеляція до містичних ідей єдності всіх індивідів, що ста-
новлять націю, зазвичай базована на припущенні, що біологічні
характеристики або незворотні наслідки спільного історич-
ного розвитку об'єднують їх в одну органічну цілість; (3) під-
порядкування раціональної, аналітичної думки “інтуїтивно
правильним” емоціям; (4) виявлення “національної волі” через
харизматичного лідера й еліту націоналістичних ентузіастів,
організованих в єдину партію; (5) прославляння дії, війни і на-
сильства як вияву вищої біологічної вітальності наці?.
Ці риси справді наявні, хоч і різною мірою, в усіх різно-
видах інтегрального націоналізму з тією поправкою, що
ірраціональність не є обов'язковим елементом, - Моррас,
наприклад, уважав свій світогляд цілком раціоналістичним.
Ще одним дослідником, який зробив визначальний
внесок у загальну теорію інтегрального націоналізму, став
Петер Альтер. Він виділив два основні історичні типи наці-
оналізму: націоналізм Рісорджименто, парадигмою якого
був рух за визволення і об'єднання Італії в XIX ст., та інте-
гральний націоналізм, що постав наприкінці XIX ст. майже
одночасно у Франції, Німеччині, Італії та Великій Британії.
П. Альтер підкреслював квазіреліпйний характер інтеграль-
ного націоналізму:
Моррас пропагував націоналізм як вершинний у містичному
культі землі та мертвих замінник релігії [це більшою мірою
1 Агт$(гоп(> ). А. Цкгаіпіап №ііопа1Ьт. Зг<і. е<1. Еп£Іен'оо<і (СоІогаЗо), 1990;
ідет СоІІаЬогаііопі&т іп \Уог1<1 \Уаг 11: ТЬе Іпіе^гаї №ііопа1і$г Уагіапі іп Еаїіегп
Еигоре // ТЬе Іоигпаї оГМосіегп Ніііогу. Уоі. 40. 1968. N0 3. Р. 396-410.
* Агтзігоп^ І- А. Цкгаіпіап Каііопаїііт, Р. 13.
24
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
стосується М Барреса - О. 3.], що ставить до індивіда ве-
личезні вимоги й цілком поглинає його. інтегральний націо-
налізм відкидає весь етичний баласт і накидає індивідові
єдину цінність: націю. Індивід цілком підпорядкований їй. “Ба
Бгапсе сі'аЬогсі". “Ні%Ні ог н/гоп#, ту соипігу", “Правдиве те, що
корисне народові", "Ти ніщо, твій народ - усе" - так або при-
близно так звучать заповіді, яких інтегральний націоналізм
зобов’язує дотримуватися своїх вірних і якими він узаконює
також фізичне застосування сили проти тих, хто думає
інакше'.
Альтер вказує на вплив соціального дарвінізму на ін-
тегральний націоналізм. Як уважають його послідовники,
у взаєминах рас і націй діють ті ж самі закони, що й у світі
тварин. У боротьбі за існування виживе й візьме гору над
іншими та нація, яка виявиться найсильнішою і найбільш
пристосованою. Якщо для Йоганна Гердера і Джузеппе
Мацціні пробудження націй означало становлення ново-
го, мирного світового порядку, то для інтегрального на-
ціоналізму воно тільки посилює війну всіх проти всіх. Його
речники готові без вагань обстоювати інтереси своєї на-
ції коштом інших. Самі ж ці інтереси визначає і тлумачить
«вождь». В інтегральному націоналізмі гасла національ-
ного панування і вищості власної нації заступили лозунг
національного самовизначення, що протягом кількох
десятиліть після Французької революції надавав могут-
нього динамізму націоналізмові Рісорджименто. Тепер
«моральним» вважали все, що йде на користь нації; не-
справедливість і навіть злочин визнавали припустимими
задля її добра2.
І К. Гейз, і П. Альтер вважали, що інтегральний націона-
лізм властивий націям-державам, а не бездержавним на-
ціям. На думку Гейза, цей термін варто застосовувати «не * 1
1 Альтер П. Звільнення від залежності і пригноблення: до типології націоналіз-
му // Націоналізм: антологія. С. 675-676.
1 Там само. С. 676.
25
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
до “пригноблених" чи “залежних” національностей, а рад-
ше до національностей, які вже здобули політичну єдність
і незалежність»'. За Альтером, інтегральний націоналізм
розвивається тоді, коли мети націоналізму Рісорджимен-
то - створення власної національної держави - уже досяг-
нуто2. Однак численні історичні дослідження переконливо
показують, що цей тип націоналізму властивий бездержав-
ним націям не меншою мірою, ніж державним3.
Інтегральний націоналізм є радикальною формою на-
ціоналізму, але, з іншого боку, його можна розглядати і як
різновид інтегралізму. Термін «інтегралізм» вживали різно-
манітні праві організаціїXX ст., зокрема португальські послі-
довники Ш. Морраса (організація «Іпіедгаїізгло Іизіїапо»),
бразильські «інтегралісти» та ін. У вузькому значенні інте-
гралізм означає віру в те, що певне суспільство, зокрема
нація, є самобутньою органічною цілістю, у ширшому - тен-
денцію до інтегрального, тотального світогляду, що прагне
звести все до спільного знаменника, яким можуть бути ін-
тереси нації, класу, релігійна віра тощо. Альберто Мелуччі в
книзі «Кочовики сучасності: суспільні рухи й особисті потре-
би в сучасному суспільстві» (1989 р.) підкреслював «фунда-
менталістський» і «тоталізаційний» характер інтегралізму,
який він спостерігав і серед лівих, і серед правих, зокрема
в Італійській комуністичній партії і Римо-Католицькій Церк-
ві: «Під впливом інтегралізму люди стають нетолерантними.
Вони шукають універсальної відмички до будь-яких дверей
реальності і внаслідок цього втрачають здатність бачити
різні рівні реальності. Вони прагнуть єдності. Вони відвер-
таються від складності. Вони втрачають здатність визнава-
' Науе5 С.). Н. ТЬе Ні$(огіса! Еуоіііііоп о! МоДегп Ма(іопа1і$т. Р 165.
1 Альтер П. Звільнення від залежності і пригноблення. С. 677.
’ Аппаігопв І. А. ІТкгаіпіап КаМопаІЬт; Сосновський М. Дмитро Дониов: По-
літичний портрет. Нью-Йорк; Торонто, 1974; ЗіегпЬеІІ 2. ТЬе РоипДіп^ МуіЬз оГ
Ізгаеі: №Нопа1і$т, Босіаіізт. ап<1 Діє Макіпд о( (Не ІемгізЬ $(аіс Ргіпсеїоп, 1998;
КозИмаІсі А. ЕіИпіс Маііопаїізт апД Діє РаІІ оі Етрігез: Сепігаї Еигорс, Яиааіа ап<1
26 Діє МіДШе Базі, 1914-1923. ЕопДоп; Кєуу Уогк. 2001.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ти відмінності і стають фанатичними та безапеляційними в
особистих і політичних справах»’.
Д. Голмс інтерпретує інтегралізм передусім як запере-
чення інтелектуальної традиції Просвітництва:
(...) Інтегралізм, як я викладаю його в цьому тексті, це багато-
гранний феномен, який черпає свій інтелектуальний і мораль-
ний зміст безпосередньо із поглядів контр-Просвітництва. Він
тяжіє до “органічного підходу до життя і політики”, й оскільки
для своєї легітимації покликається на таємничі “внутрішні іс-
тини”, до нього важко застосовувати раціональну оцінку і зо-
внішню перевірку. (...)
Загалом “інтегралістів" вважають твердими традиціоналіс-
тами й фундаменталістами. Вони самі схильні розглядати свій
інтегралізм як захист певної форми "священної” спадщини1.
Отже, інтегральний націоналізм можна ще назвати на-
ціональним інтегралізмом - залежно від того, що вважати
субстанцією, а що - атрибутом.
На окрему увагу заслуговує питання про співвідношен-
ня понять «інтегральний націоналізм» і «фашизм». Більшість
дослідників розглядає фашизм як форму інтегрального (ор-
ганічного, гіпер-, ультра- тощо) націоналізму1 2 3, як результат
попередньої еволюції націоналістичних рухів і їхню кульмі-
націю або як синтез інтегрального (органічного, трайба-
лістського) націоналізму з немарксистським соціалізмом чи
консерватизмом4. Наприклад, на думку Стенлі Пейна,
1 Цит. за: Ноішез Р. Я. Іпіе^гаі Еигоре: Ра$і-Сарііа1і$т, Миїйсиїїигаїізт,
МеоГазсііт. Р. 8-9. Зауважимо, однак, що наявність певних «інтегральних» рис
у комуністичному та релігійному (зокрема католицькому) світоглядах не має
затушовувати принципових відмінностей між ними.
2 Ноїтез 0. К. Іпіе^гаї Еигоре. Р. 8.
’ Див., наприклад: Науез С. І. Н. ТЬе Нізіогісаі Еуоішіоп о( МосІегп Каїіопаїізпт
Р. 212-224; Ілпг).). $оте Моіе$ іомгагсі а Сотрагаїіуе 8іи<іу оГЕазсізт іп Зосіоіовісаі
Нізіогісаі Регзресііуе // Разсізт; а Яеасіег’з <3иі<1е: Апаїузез, Іпіегргеїаііопз,
ВіЬІІо£гарЬу / Ед Ьу \У Еафіеиг Вегкеїеу; Ьоз Апдеіез, 1976, Р. 3-121; СгіЙіп Я.
ТЬе Каіиге оЕРазсізт. Ьопсіоп, 1993.
* ЗіегпЬеІІ 2. ИеііЬег Яі^Ьі Мог ТеЙ; 8СегпЬеІІ 2. «і(Ь 8гпа)<іег М. апВ АзЬегі М. ТЬе
ВігіЬ оГРазсіЯ кіеоіоцу: Ргот Сиііигаї ЯеЬеІІіол Іо РоїііісаІ Яеуоіиііоп / ТгапзІ. Ьу
Р.МаізеІ. Ргіпсеїоп, 1994.
27
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
фашизм можна означити як форму органічного революційного
ультранаціоналізму, що прагне до національного відродження,
спирається переважно на віталістичну й нераціоналістичну
філософію, будується на позірно суперечливому поєднанні край-
нього елітаризму та мобілізації мас, наголошує на принципах іє-
рархії і вождизму, позитивно оцінює насильство, певною мірою
як мету, а також як засіб, і схильний розглядати війну і/або во-
єнні чесноти як норму життя1.
Проте не всі вважають за можливе зводити фашизм
до підкатегорії націоналізму, а дехто й узагалі запере-
чує зв’язок між ними. «Фашизм і нацизм не можна ото-
тожнювати з націоналізмом, - пише Ентоні Сміт. - У них
різні вихідні положення і категорії, дух і етос. Вони схиль-
ні апелювати до різних секторів середніх класів і мають
цілковито відмінні політичні стилі й організаційні засади.
[...] Таким чином, фашизм і нацизм є альтернативою і ви-
кликом націоналістичній концепції європейського і світо-
вого розвитку, а не її продовженням»2. Е. Сміт заперечує,
що німецький націонал-соціалізм є формою націоналізму,
оскільки його вчення про расову нерівність несумісне з
націоналістичною візією множинності унікальних і вільних
націй. Утім, відмінності, які наводить Сміт, насправді від-
різняють фашизм від ліберального націоналізму чи націо-
налізму Рісорджименто, але не від інтегрального націо-
налізму. Він і сам визнає, що французький інтегральний
націоналізм був сполучною ланкою між націоналізмом і
фашизмом3.
Своєрідне вирішення проблеми запропонував Пітер
Шуґар, що розглядає фашизм як «найбільш збочену форму
націоналізму», оскільки, згідно з фашистськими уявлення-
ми, «не режим існує, аби служити нації, а нація існує, щоб
будувати новий світ відповідно до пророчих візій її вождя».
* Раупе 8. 6- Га$сі$т ап<1 Касізш // ТЬе СаліЬгі<І£е Ніїїогу оі ТугепііеіЬ-СепШгу
ТЬоидНі І Е<1. Ьу ТВаІІ апЗ К.ВеІІашу. СатЬгіН^е, 2003. СЬ. 5. Р 124.
у, 1 8тііЬ А. Р. Наїіопаїїяп іп іЬе ТуїгєпіієіЬ Сепіигу. ОхГогсі, 1979. Р 84-85.
28 4 > іЬіЗ. Р. 67.
Розділ і- Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Тому Шуґар вживає для фашизму парадоксальне окреслен-
ня «антинаціоналістична форма націоналізму»1.
Ми приєднуємося до думки тих дослідників, які вважа-
ють фашизм крайньою формою націоналізму. Типологічну
проблему можна підсумувати в такий спосіб. Оскільки інте-
гральний націоналізм прагне сильної національної влади і
відкидає або принаймні намагається обмежити демократію,
він є різновидом ширшої категорії - авторитарного націона-
лізму2. Своєю чергою, застосовуючи різні критерії класифі-
кації, у межах інтегрального націоналізму можна виділити
державний і бездержавний, консервативний і революцій-
ний варіанти, що утворюють між собою різні комбінації. Фа-
шизм, таким чином, є формою революційного інтегрально-
го націоналізму державних націй.
Інтегральні націоналісти (як і націоналісти інших напря-
мів) рідко намагалися сформулювати свої погляди у вигляді
послідовного вчення, апелюючи радше до емоцій, аніж до
розуму своїх прибічників. Попри те, наслідуючи наявні ме-
тодологічні зразки опису «основної доктрини» націоналізму
загалом3, спробуймо з аналітичною метою реконструюва-
ти «ідеально-типову» доктрину інтегрального націоналізму.
Вона мала б містити такі положення:
1. Людство (принаймні найбільш розвинута його час-
тина) природно поділене на нації.
2. Нація є найвищим типом людської спільноти.
3. Нація є не асоціацією окремих індивідів, а органічним
цілим, яке об’єднує всі покоління (і мертвих, і живих, і
ненароджених).
4. Інтереси та цінності нашої нації вищі від усіх інших
інтересів і цінностей (окремих осіб, соціальних груп,
інших націй, людства загалом).
' 8и^аг Р. І-азсізт ап<і №ііопа1імп П Епсус]оре<ііаоЖаїіопа1і5т / Е4. Ьу А. І. МоГуІ
Уоі. 1. $ал Ріе^о. 2001. Р. 293.
* Про авторитарний націоналізм див., зокрема: Раупе 8.С. А Нізіогу ої Разсізт,
1914-1945. МаДізоп. 1995 Р. 14-19.
’ Див.: Сміт Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія. С 28; Вгеиііу І. Наїіопаїізт
аші (Не 5іаіе 2псІ е<1. МапсЬезІег, 1993, Р. 2.
29
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
5. Для захисту своїх інтересів і цінностей наша нація
мусить мати власну незалежну державу.
6. Кордони цієї держави мають охоплювати (як міні-
мум) всю національну територію.
7. Діяльність усіх членів нашої нації має підпорядкову-
ватися національним інтересам.
8. Слід нещадно боротися з усім, що загрожує єдності,
інтересам і цінностям нашої нації.
9. Постійна боротьба націй між собою за утвердження
власних інтересів і цінностей є природною і неуник-
ненною.
10. Наша нація має активно утверджувати свої інтереси
і цінності у світі конкурентних націй, якщо потрібно -
силою.
Як бачимо, деякі з наведених положень спільні для всіх
форм націоналізму, а отже, є елементами його базової док-
трини, тимчасом як інші, передусім пункти 3,4 і 7-10, харак-
терні власне для доктрини інтегрального націоналізму. Ця
доктрина несумісна з будь-яким універсалізмом - не йдеть-
ся, приміром, про право кожної нації мати власну державу
в етнічних кордонах, а лише про права й інтереси власної
нації. У цьому сенсі світогляд інтегральних націоналістів не
зовсім підпадає під «основну доктрину» націоналізму, що її
реконструює Е. Сміт, - вони не схильні вірити у «глобальний
мир і справедливість», які «можливі лише у світі самовряд-
них націй»1.
Крім доктринальних відмінностей, інтегральний націо-
налізм вирізняється з-поміж інших видів націоналізму саме
своїм інтегральним, цілісним підходом до дійсності. «Не-
інтегральний» націоналіст може бути націоналістом у сенсі
прагнення до самостійної державності, соціалістом чи лібе-
ралом у поглядах на бажаний суспільний лад, католиком чи
православним у віросповіданні і т. ін. Ці аспекти його світо-
гляду відносно незалежні один від одного. Інтегральний на-
1 8тіїЬ А. О. Наііопаїьт: 'ІЬеогу, Меоіо^у, Нізіогу. Р. 22. Пор.: Сміт Е. Націона-
лізм: Теорія, ідеологія, історія. С. 28.
ЗО
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ціоналіст, за висловом Морраса, все зводить до спільного
знаменника - інтересів власної нації. Якщо він соціаліст, то
не через відданість соціалізмові як такому, а через переко-
нання в тому, що очищений від космополітичних збочень со-
ціалізм органічно притаманний його нації; якщо він католик,
то цінує католицизм не як віру, істинну для всіх, а як духовну
основу своєї нації.
Існують різні визначення інтегрального націоналізму.
Ярослав Грицак ототожнює інтегральний націоналізм з на-
ціоналізмом «у вужчому розумінні слова» - шовіністичним,
агресивним, «який вимагає безумовного підпорядкування
особистості політичним інтересам своєї нації і ворожості до
іншої нації», «відкидає ліберальні цінності як застарілі ради
торжества національних інтересів і проповідує рішучі і без-
застережні дії»’.
Ейвіел Рошволд пропонує таку дефініцію: «Термін “ін-
тегральний націоналізм" стосується шовіністичної, правої
форми націоналізму, що підносить власні національні ін-
тереси як абсолютну цінність, якій підпорядковуються (або
якою наповнюються) всі інші етичні міркування»1 2.
У цьому дослідженні ми приймаємо таке робоче визна-
чення: інтегральний націоналізм - різновид авторитарного
націоналізму, що розглядає націю як органічну цілість і ви-
магає беззастережного підпорядкування особистості ін-
тересам своєї нації, які ставить вище від інтересів будь-якої
соціальної групи, інших націй і людства загалом.
Ще два поняття, важливі для нашої праці, - «фашизм» і
«тоталітаризм» - визначаємо таким чином.
Фашизм - форма революційного інтегрального націо-
налізму державних націй, що проголошує своєю метою на-
ціональне відродження шляхом мобілізації мас і реорганіза-
ції держави на засадах тоталітаризму, ієрархії, вождизму та
мілітаризму.
1 Грицак Я. Націоналізм // Довідник з історії України (А-Я). К., 2001. С. 505, 507.
2 ІІозЬмаїсі А. ЕіЬпіс І^ІаІіопаІіїгп апЗ іЬе ГаІІ оГЕшрігез: СепСгаІ Еигоре, Кизхіа ап<1
іЬе Міааіе Базі, 1914-1923. Р. 222. З1
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Тоталітаризм - політика, спрямована на встановлення
всеохопного контролю одного політичного угруповання над
суспільним життям і суспільною СВІДОМІСТЮ.
Слід підкреслити, що описаний тут «портрет» інте-
грального націоналізму є «ідеальним типом», абстрактно-
теоретичною моделлю, яка не мала стовідсоткового відпо-
відника в жодному конкретному націоналістичному русі, але
яка може слугувати інструментом для дослідження таких
рухів і визначення ступеня їхньої «інтегральності».
♦♦♦
Ще одним підставовим для цієї книжки поняттям є по-
літична релігія.
Новочасна секуляризація та поступ науки підірвали світо-
глядну монополію традиційних релігій. Уже в XIX ст. не браку-
вало ентузіастів, які віщували повне витіснення релігії пози-
тивним знанням у недалекому майбутньому. Проте цього не
сталося. Скрізь, де зменшувався вплив теїстичних релігій, їх
заступав не раціоналістичний науковий світогляд, а нові віру-
вання й культи, що оточували релігійним поклонінням світські
об'єкти - розум, прогрес, революцію, націю, державу, про-
летаріат, арійську расу тощо. Поряд із традиційними виника-
ли нові релігії, які називали «світськими», «громадянськими»,
«політичними», «сурогатними» або «ерзац-релігіями».
Джерела теорії світських релігій сягають доби Просвіт-
ництва. Поняття «громадянська релігія» впровадив Жан-
Жак Руссо для означення нової релігії громадян, що поста-
не з утвердженням демократії. Громадянська релігія мала
відрізнятися від християнства, а в деяких аспектах навіть
протистояти йому. Згодом якобінці, серед яких були палкі
послідовники Руссо, у роки Великої французької революції
першими спробували на практиці створити громадянську
релігію. Тоді ж, спостерігаючи за революційними подіями,
Марі Жан Антуан маркіз де Кондорсе вперше вжив термін
«політична релігія»1.
32
І
Сепїііе Е. РоііСісі Яеіідіоп. РгіпсеСоп, 2006. Р. 1-2.
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
З кінця XIX ст. світські релігії стали предметом наукового
вивчення. Піонерами тут були Ґаетано Моска, автор праці
«Елементи політичної науки» (1895), і соціальний психолог
Ґюстав Лебон. Важливе значення мала соціологія релігії
Еміля Дюркгайма. У книзі «Елементарні форми релігійного
життя» він запропонував суто функціональне визначення
релігії: «Релігія є цілісною системою вірувань та практик, що
стосуються священних, тобто відокремлених, недоторкан-
них (ІПІЄГСІІЇЄ5), речей і об’єднують усіх своїх послідовників у
моральну спільноту, яку називають Церквою»'.
Як слушно зазначає культуролог Олександр Гриценко,
дюркгаймівська концепція релігії «є цілком відповідною і для
таких явищ, як політична ідеологія чи національна міфоло-
гія», і «цілком застосовною до того явища, що в середині XX
століття отримало назву “громадянської релігії”»2.
Фактично сам Е. Дюркгайм і заклав підвалини концепції
громадянської релігії:
Це факт, що існують вірування, які є проміжними між наукою
та звичайною релігійною вірою; це всілякого роду вірування, що
стосуються світських об'єктів, як-от національний прапор,
рідний край, певна політична організація, якийсь герой, якась
видатна історична подія тощо. ...Може здаватися, що їх слід
виключити з нашого розгляду. Одначе фактично їх дуже важко
відрізнити від власне релігійних вірувань. Батьківщина-мати,
Французька революція, Жанна д'Арк тощо є священними для
всіх нас, і ми не дозволимо нікому на них зазіхати...* 1
За Дюркгаймом, у релігійному культі суспільство поклоня-
ється власному закамуфльованому образові. Розвиваючи цю
(доволі дискусійну) тезу Дюркгайма, Ернест Ґелнер зауважив:
«В епоху націоналізму суспільства поклоняються собі відверто
1 ОигкНеіт £. Гєї Гогтез еіетепіаігез сіє 1а уіє геїі^іеизе: Ье зузі^те їосбтіцие еп
Аизігаїіе. 5 есі. Рагіз, 1968. Р. 51.
1 Гриценко О. Міфології, ідеології, громадянські релігії: у пошуках виходу з кри-
зи теоретичного перевиробництва // Дух і літера. М» 3-4. К., 1998. С. 178.
’ Цит. за; Гриценко О. Міфології, ідеології, громадянські релігії. С. 179.
33
НАЦІОНАЛ ІЗМ І РЕЛІГІЯ
й безоглядно, відкидаючи будь-який камуфляж»'. У націона-
лістичному культі предметом релігійного обожнення стає на-
ція. Як пише польський політолог Радослав Зендеровський,
націоналізм (у сенсі новочасної ідеології) в принципі прагне до
елімінації релігії в її традиційній формулі з публічного жит-
тя, тому що вона становить для нього конкуренцію, унемож-
ливлюючи максималізацію політичної влади Оскільки, однак,
релігія в істотний спосіб задовольняє духовні потреби людини,
націоналізм - поіепз уоієпз - змушений неначе заступати собою
релігію, творячи своєрідну сферу засгит, нерідко в дуже секуля-
ризованому середовищі1.
Не випадково теорію світських релігій узяли на озбро-
єння дослідники націоналізму (Карлтон Гейз3, Ентоні Сміт4
та інші), які вказали на релігійні риси деяких форм націона-
лізму: обожнення нації; віра в її безсмертя, яка доповнює, а
іноді й замінює традиційні релігійні вірування в потойбічне
життя і безсмертя душі; віра в обраність певної нації, на-
ціональний месіанізм. Розуміння націоналізму як релігій-
ного феномену поділяють і деякі сучасні культурологи та
релігієзнавці5. З історичних форм націоналізму найбільшу
схильність до перетворення в політичну релігію виявляв ін-
тегральний націоналізм.
У міжвоєнну добу основи теорії політичних релігій роз-
винули декілька інтелектуалів, як-от Луїджі Стурцо, Валь-
демар Ґуріан та, особливо, Ерік Феґелін, автор книги «По-
літичні релігії» (1938)®. Згодом, уже в останні десятиліття,
1 Ґелнер Е. Нації та націоналізм Націоналізм / Пер з англ. К., 2003. С 92.
1 ^епдегомзкі К. Кеіі^іа а іогзатозс пагосіоіуа і пас)опаіігт * * Еигоріе $го<1коуго
УУзсЬосІпіе): Мі?діу еітсугас)^ геїіціі а закгаіігадз еіпози (пагоди). \Угосіа\*,
2011.5. 47.
’ Науез С.). Ма(іопа1і$т: а Кеіідіоп Кеш Уогк, 1960.
' Сміт Е. Д. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія. С. 38-40.
* Див , наприклад: Матецкая А. В. Национализм как религия // Культура и рели-
гия. 2011. .4» 1 <Ь«р://си11иге-апд-геІі§іоп ог8/Еі1е5/1(01)2011/Ма1ескауа рд(>.
‘ ЗсЬаГег М. Ьиі^і 5іигго а$ а іЬеогізі оГ іоіаіііагіапізт // Тоіаіііагіапізт ап<1
Роїіііса] Веіідіопз / 8егіе$ сдіїогз: М. ВигІеідЬ, V. апд К. Маііеіі. Уоі. І: Сопсергі
(от іЬе сотрагізоп о( ЛісіаіопЬірз / Ед Ьу Н. Маіег; Тгапзі. Ьу ). ВгиЬп. І.опдоп;
34
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
найбільший внесок у відродження теорії політичних релігій
зробили насамперед фахівці з історії фашизму, зокрема
Еміліо Джентіле, Майкл Берлей і Роджер Ґриффін’. Власне,
теорію Джентіле найбільшою мірою покладено в основу на-
шого підходу.
За Е. Джентіле, світська релігія - це «більш чи менш
розвинута система вірувань, міфів, ритуалів і символів, які
створюють ауру святості, культ, поклоніння та обожнення
довкола об’єкта, що належить до цього світу»2.
Джентіле розрізняє два різновиди світських релігій: гро-
мадянську релігію, що виступає як спільна «громадянська
віра», базована на сакралізації колективного політичного
об'єкту, не пов’язується з окремою ідеологією, приймає
відокремлення Церкви та держави і толерує існування тра-
диційних релігій; та політичну релігію, що ґрунтується на са-
кралізації певної ідеології та інтегралістського політичного
руху, відкидає співіснування з іншими ідеологіями чи руха-
ми, заперечує автономію особи, поборює або підпорядко-
вує традиційні релігії3.
Світська релігія є результатом процесу сакралізації по-
літики, яка «надає священного статусу світському об'єктові
(нації, країні, державі, людству, суспільству, расі, пролетарі-
Мєзу Уогк, 2004. Р. 22-39; НшТеп Н. \Уа1ііетаг Сигіап ап<1 іЬе сіеуеіортепі оГіЬе
сопсері оГіоСаІііалапізт П ІЬі<1 Р. 40-52; Негг Р. ТЬе сопсері о(‘роїііісаі геІІ£Іопз'
іп іЬе іЬоидЬі оГЕгіс Уое^еііп // ІЬіЗ. Р. 149-165.
1 Сепіііе Е. "Ліс Засгаіігаїіоп оҐ Роїіііса іп Разсізі Ііаіу / Тгапзі Ьу К. ВоЩогсі.
СатЬтісі^е, Мам., 1996; ВигІеі^Ь М. ТЬе ТЬігсі КеісЬ: А №зу Нізіогу. Мєзу Уогк,
2000 (особливо с. 4-14, 252-255, бібліографія на с. 922-923); кіст. 5асгед
Саизез: ТЬе СІазЬ о( Кеіі^іоп апсі Роіііісз, (гот (Ье Сгеаі \¥аг (о іЬе ЗУаг оп Теггог.
Ме« Уогк, 2007 (польський переклад: ВигІеідЬ М. §зуі?іа гас)а: "іугіескіе геїі^іе'’
XX суіеки. \Уаг5га«га, 2011); СгііБп К. Сіоізіег ог сіизіег? ТЬе ітріісаііопз оГ
Етіііо Сепйіе'з еситепісаі іЬеогу о( роїііісаі геїі^іоп (ог (Ье зіисіу о( ехігетізт
// Сотрагаїїуе Разсізі 8(и<1іе$: Месу Регзресііуез / Е<1 Ьу С. ІопіасЬі. Еопсіоп; Месу
Уогк, 2010. Р. 290-296. Див також: Тоїаіііагіапізт апсі Роїііісаі кеіі^іопз / 5егіез
есіііогв: М. ВигІсі^Ь, V. апсі К. Маїїеіі. Уоі І-ІП. Еопсіоп; Месу Уогк, 2004-2007.
1 СїепСіІе Е. Роііііса аз Веіідіоп. Р. 1.
1 Сепіііе Е. ТЬе засгаїізаіюп о( роїіііаг сіебпіііопз, іпіегргесаііопз апсі геііссііопз оп іЬе
^ие$ііоп о( зесиїаг геїіроп апсі іоіаіііагіапізпі // Сотрагаїіуе Еазсізі 8іисііе$. Р. 265.
35
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ _________________________________
ату, історії, свободі або революції), представляє його як аб-
солютний принцип колективного існування, розглядає його
як головне джерело цінностей, що визначають особисту та
колективну поведінку, і звеличує його як найвищий етичний
орієнтир громадського життя»'.
Джентіле стверджує, що саме тоталітарні рухи та режи-
ми найбільше схильні сакралізувати політику і створювати
політичні релігії. Цей процес ґрунтується на таких засадах;
(а) проголошення примату колективного світського
об'єкта (нації, раси, класу тощо), що стає центром сис-
теми вірувань і міфів;
(Ь) пов'язання індивіда зі священною спільнотою вірних че-
рез спеціальні кодекси етичних та соціальних заповідей;
(с) трактування цієї спільноти як обраної й наділення її
месіанською функцією, спрямованою на виконання пев-
ної місії;
(б) творення політичної літургії з метою поклоніння са-
кралізованому колективному об’єктові через інстигу-
ціалізований культ та священну історію, що періодич-
но «оживляється» за допомогою ритуалів, які виконує
спільнота обраних2.
Можна виділити ще кілька структурних і функціональних
рис, що зближують політичні релігії з теїстичними:
• наявність власного «святого письма» - сакралізова-
них творів лідерів та ідеологів певного руху;
• прагнення створити замкнену спільноту вірних із
жорсткою ієрархічною структурою провідників, що
нагадує Церкву;
• культ харизматичних лідерів;
• культ померлих і загиблих героїв, святих, пророків,
мучеників руху;
• фанатизм - непохитна віра в те, що сповідуваний
світогляд єдино правильний, а отже, тих, хто його не
1 Сспіііе Е. ТЬе 5асгаІі$а(іоп оґ роїііісі сіеГіпіііоп;, іпіегргеїаіюгк ап<і геЯесІіогк оп іЬе
_ _ среМюп оГ зесиїаг геїіціоп ап<1 іоіаіііагіапізт. Р- 260.
І ’ ІЬіЗ. Р. 263.
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
приймає, трактують у найкращому разі як сліпців, у
найгіршому ж - як ворогів;
фаталізм - віра в неминучий тріумф цієї ідеології;
• утопічна візія майбутнього ідеального суспільства -
аналог Божого царства на землі;
• жорстке відмежування «своїх» від «чужих», часто -
демонізація «чужих».
Класичними прикладами політичних релігій вважають
італійський фашизм, нацизм, радянський комунізм, вчення
«чучхе» в Північній Кореї.
Концепцію політичної релігії особливо активно застосо-
вують дослідники фашизму. На рівні широкої аналогії вона
досить влучно вказує на спосіб, яким фашизм, подібно до
релігії, мобілізує «вірних» за допомогою священних ритуалів
і символів, збуджує в них готовність до самозречення і про-
повідує явлену в пророчих візіях своїх вождів «істину», що
не терпить інакодумства. Вивчаючи фашизм із перспективи
політичної релігії, дослідники сформулювали кілька тез':
1) щоб опанувати суспільство, в якому християнство
має традиційно сильні позиції, фашизм свідомо запози-
чує багато елементів з релігійної культури цього суспіль-
ства, наповнюючи їх власним змістом;
2) фашизм як світська релігія заповнює порожнечу, утво-
рену внаслідок секуляризації суспільства та моралі1 2;
3) традиційні релігії і фашизм є непримиренними опо-
нентами.
Останню тезу критики особливо ставлять під сумнів, за-
значаючи, що в Італії та Німеччині взаємини між фашистами
і Церквою були складними і не виключали співпраці. Крити-
ки вказують також, що концепція політичної релігії не здатна
пояснити, чому фашизм був успішнішим в одних християн-
1 Наводимо за Робертом Пакстоном. Див.: Рахіоп К. О. ТЬе Апаїоту ої Еа$сі$т.
Ьогкіоп. 2005. Р. 213-214.
2 Нацизм, як пише М. Берлей, експлуатує глибоко вкорінене почуття екзистен-
ційної тривоги, пропонуючи порятунок від онтологічної кризи (ВигІеідЬ М.
ТЬе ТЬігд ЯеісЬ. Р. 255).
37
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ських країнах, ніж в інших, адже важко довести, що «онто-
логічна криза», породжена секуляризацією, була глибшою в
Італії і Німеччині, ніж у Франції та Великій Британії'.
Прибічникам концепції політичної релігії закидають та-
кож перебільшення ірраціональних моментів у фашизмі. Як
пише соціолог Майкл Манн, «хоч фашизм справді мав ірра-
ціональні аспекти, він був радше тверезо практичний, про-
понуючи економічні програми й політичні стратегії [...]. Він
був рішуче “відсвіту цього", байдужий до сакрального, релі-
гійного боку людського досвіду, хоч готовий використовува-
ти його для власних цілей»2.
Видається, однак, що М. Манн надмірно узагальнює.
Його оцінка певною мірою слушна щодо Муссоліні, Птле-
ра та їхнього оточення, але навряд чи справджується щодо
Корнеліу Кодряну та його Легіону архангела Михаїла. У будь-
якому разі ігнорувати релігійні чи псевдореліпйні аспекти
фашизму та інших різновидів інтегрального націоналізму
було б помилкою, навіть якщо в більшості випадків йдеть-
ся про інструментальне використання, а не про справжню
віру.
Теорія політичних релігій, яка тісно пов’язана з теорі-
єю тоталітаризму і фактично є її доповненням, важлива для
кращого розуміння деяких істотних аспектів ідеології, про-
паганди та політичної практики тих націоналістичних рухів,
які виявляли тоталітарні тенденції, а надто тих, які, при-
йшовши до влади, прагнули встановити тотальний контроль
над суспільством.
Слід зауважити, що інтегральний націоналізм часто апе-
лює і до традиційних релігійних цінностей, але його підхід
завжди інструментальний: релігія цінна не сама по собі, а як
одна з підвалин нації, і лише настільки, наскільки не супере-
чить націоналізмові.
— 1 Рахіоп К. О. І Не АпаїопіуоГ І:а$сшп. Р. 213-214.
38 І 2 Мапп М. ракізіг. СатЬгісі^е. 2004. Р. 12.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
1.2. Західна Європа
Як і всі інші історичні типи націоналізму, інтегральний
націоналізм спершу зародився в Західній Європі, а згодом,
видозмінюючись відповідно до місцевих умов, поширився і
на Східну* 1. Хоч остаточно він сформувався наприкінці XIX ст.,
його корені сягають ще часів Великої французької револю-
ції. Інтелектуальні витоки інтегрального націоналізму можна
віднайти і в ідеях революції, і у творах її завзятого критика,
англійського політичного мислителя Едмунда Берка (1729-
1797).
Раннім попередником інтегрального націоналізму
П. Альтер уважає «якобінський» націоналізм:
Крайні, якобінські, варіанти націоналізму під час революції на-
бували вже тоталітарних рис: нація єдина і неподільна Сипе еі
іпсііїі5іЬІе“), егалітарна й однорідна. Задля уявних інтересів нації
якобінці виступають проти розбіжностей у поглядах, плюраліз-
му, федералізму та автономних інституцій - таких, як Церква.
Вершиною поступу було спорудження вівтарів вітчизни. Якщо
досі доброчесний громадянин завдячував своїм життям і добро-
бутом Богові, то тепер йому сказали, що він усім завдячує нації,
але й винен їй за все1.
Фактично це була перша спроба перетворити націона-
лізм у політичну релігію - не випадково саме в цей час Кон-
дорсе вперше вжив це поняття.
За кілька років до Французької революції Е. Берк од-
ним із перших сформулював ідею нації як чогось більшого й
важливішого, ніж проста сукупність її членів. 1782 р., висту-
паючи в англійському парламенті з приводу реформи пред-
ставництва, він протиставив парламентським виборам, за-
лежним від мінливих настроїв електорату, вибір, який нація
1 Поділ Європи на Західну, Східну, Центрально-Східну тощо завжди був умов-
ним Не претендуючи на катетеризацію, а лише для зручності групування ма-
теріалу у цій книжці приймаємо за межу між Західною і Східною Європою
західні кордони Німеччини, Австрії та Італії після Першої світової війни.
1 Альтер П. Звільнення від залежності і пригноблення: до типології націоналіз-
му. С. 677.
39
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
робить протягом усього свого існування і який втілюється в
її традиційних політичних інститутах. «Бо нація - це не ло-
кальна ідея, не тимчасове скупчення індивідів, а ідея тяглос-
ті, яка розгортається в часі, а також у кількості і просторі. Це
вибір не одного дня, не однієї групи людей, не безладний і
легковажний вибір; це свідомий вибір віків і поколінь»’.
Берк, можливо, першим застосував і метафору органіч-
ної єдності мертвих, живих і ненароджених, яку згодом під-
хопило багато націоналістів. У книзі «Роздуми про револю-
цію у Франції», розглядаючи ідею суспільного договору, він
писав, що суспільство (держава) - це справді контракт, але
вищого роду, ніж будь-яка тимчасова угода між людьми. «Це
партнерство у всіх науках; партнерство у всіх мистецтвах;
партнерство у всіх чеснотах і прагненні до досконалості.
Оскільки цілі такого партнерства можуть залишатися недо-
сяжними протягом життя багатьох поколінь, воно стає парт-
нерством не тільки між живими, а між живими, померлими і
тими, хто ще має народитися»2.
Чималий внесок у формування ідейного арсеналу інте-
грального націоналізму зробили й німецькі мислителіХІХст.,
особливо Геґель. Карл Поппер наводить стислий список
ідей тоталітаризму XX ст., безпосередньо успадкованих від
Геґеля:
(а) Націоналізм у формі історицистської ідеї про те, що дер-
жава є інкарнацією Духу (або тепер - Крові) нації (чи раси), що
самоутворюеться; одна обрана нація (тепер - обрана раса) при-
речена на світове панування, (б) Держава як природний ворог
усіх інших держав мусить утвердити своє існування через війну,
(в) Держава вільна від будь-якого морального зобов'язання; істо-
рія. тобто історичний успіх, є єдиним суддею; колективна ко-
рисність - єдиний принцип особистої поведінки; пропагандист-
ська брехня і перекручення істини припустимі, (г) «Етична»
1 Вигке Е. Оп Етріге, ЕіЬегГу апд ВсЕогт: 8рееске5 ап<1 Ее«ег$. Иеш Науеп; Еошіоп,
2000. Р. 274.
’ Вигке Е. Ке(1ес(юп5 оп Кеуоіиііоп іп Ргапсе // 8е1есі \Уогк$ о( ЕЗтипсі Вигке: А
40 N6» Ітргіпі о( іЬе Раупе ЕгіКіоп. УоІ. 2. ІпНіапароІи, 1999. Р. 192-193.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ідея війни (тотальної і колективістської), зокрема молодих на-
цій проти старих; війна, доля і слава як найбажаніше добро, (д)
Творча роль великої людини, всесвітньо-історичної особистості,
людини глибоких знань і великої пристрасті (тепер - принцип
лідерства), (е) Ідеал героїчного життя («жити ризиковано») і
«героїчної людини» всупереч дрібному буржуа і його життю пе-
ресічної посередності1.
Отже, на середину XIX ст. всі ідеї майбутнього інтеграль-
ного націоналізму вже циркулювали в політичній і філософ-
ській думці Європи. Проте потрібні були соціальні потря-
сіння й духовна криза кінця століття, аби ці ідеї втілилися в
потужний ідейно-політичний рух.
Згідно із «соціологічною теорією націоналізму» німець-
кого соціолога та історика Ойґена Лемберґа, появі інте-
грального націоналізму, як правило, передує криза націо-
нальної самосвідомості, велика загроза ззовні, справжня чи
уявна небезпека для існування нації. Це особливо відчутно
тоді, коли нація зазнає важкої політичної чи військової по-
разки, що вражає національну гідність2.
Ми розглянемо лише три західноєвропейські різновиди
цього руху, які мали найбільший вплив на український на-
ціоналізм, - французький інтегральний націоналізм, італій-
ський фашизм і німецький націонал-соціалізм, приділивши
особливу увагу їхнім стосункам з релігією.
Французький інтегральний націоналізм. Оскільки він
набув значення парадигми націоналізму нового типу, варто
розглянути його докладніше.
Новий, войовничий і авторитарний, націоналізм, який
відкидав традиції Просвітництва, Великої французької ре-
волюції і ліберального націоналізму середини XIX ст., почав
зростати в атмосфері затяжної духовної кризи, що охопила
Францію після поразки у франко-прусській війні 1870-71 рр.
1 Поппер К Відкрите суспільство та його вороги. Т. 2 / Пер. з англ. К., 1994.
С72.
* Цит. за: Альтер П. Звільнення від залежності і пригноблення: до типології на-
ціоналізму. С. 682.
41
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
і Паризької Комуни. Як згодом часто бувало в подібних си-
туаціях, чимало патріотів вбачали причини національного
приниження і соціальних конфліктів не стільки у внутрішніх
проблемах, скільки в підступах чужинців - зовнішніх (німців)
і внутрішніх (євреїв). Стимулом до зрощення націоналізму
з антисемітизмом і ксенофобією загалом стала сумнозвіс-
на «справа Дрейфуса» (1894-1900 рр.) - офіцера фран-
цузького генерального штабу, єврея за походженням, якого
звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. Слідство і
суд над Альфредом Дрейфусом, а згодом перегляд спра-
ви спричинили справжній розкол освіченого суспільства на
«дрейфусарів» і «антидрейфусарів», причому розбіжності
між ними стосувалися не так конкретного питання, винен чи
не винен Дрейфус, як загальних, традиційних для інтеліген-
ції (не тільки російської) питань «хто винен?» і «що робити?”.
Серед ідейних лідерів «антидрейфусарів» вирізнялися сво-
єю енергією та публіцистичним талантом Едуар Дрюмон,
Моріс Баррес і Шарль Моррас. Двох останніх вважають
батьками-засновниками французького інтегрального наці-
оналізму, хоч Баррес не вживав цього терміна.
Письменник Моріс Баррес (1862-1923), другі частково
однодумець Морраса, розробив досить послідовну теорію
органічного націоналізму’. Баррес вважав, що французька
нація перебуває в стані глибокого занепаду, і прагнув від-
крити їй шлях порятунку від національної смерті й дезінте-
грації. Для цього, на його думку, потрібно було заново вдих-
нути у французьку спільноту душу, повернути їй ідентичність
і бажання жити та боротися. На противагу старій, освяченій
Французькою революцією теорії нації як асоціації індивідів
Баррес висунув власну теорію органічної єдності. Її виразом
став культ Землі і Мертвих («Іа Тегге еі Іез МоПз»), аналогічний
німецькій ідеї Крові та Ґрунту. Письменник розглядав націю
як організм, який можна порівняти з одушевленою істотою
* Аналіз поглядів Барреса див.: Сагоіі Р. ЕгепсЬ Еііегагу Еа$сі5гп: Ь'аііопаїізт,
Апіі-БетіЖт, апсі Же Ісіеоіо^у оЕ Сикиге. Ргіпсеїоп, 1995. Р 19-41; Сиг(і$ М,
42 ТНгее а^аіпіі Же "Плисі кериЬІіс: 5огеІ, Ваггеі апсі Маиггах. Ме» Вгипіміск, 2010.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
або деревом, а націоналізм - як систему етики, критеріїв
поведінки, продиктованих інтересами спільноти безвіднос-
но до волі індивіда. Етичний релятивізм Барреса дозволяв
йому заперечувати існування загальнолюдських моральних
принципів: він вважав, що істина, справедливість та право
існують тільки у зв'язку з потребами певної спільноти’.
На думку Зеєва Штернґеля, одного з провідних дослід-
ників життя і творчості Барреса, в основі його націоналізму
лежав не тільки романтизм і біологічний детермінізм, а й
соціальний дарвінізм2. Утім, Баррес заперечував ототож-
нення націоналізму з агресивністю щодо інших націй: на-
ціоналізм - це не доктрина ненависті, шовінізму чи агресії,
це «розв’язування суспільних питань через їхній стосунок
до конкретної нації, до її життєвих інтересів (...], почуття
окремішності й винятковості її культури - без применшення
окремішності й винятковості культур інших націй. Націона-
лізм не скерований проти інших націй - він скерований все-
редину власної нації»3.
Нація для Барреса не тотожна сукупності всіх громадян,
яких він поділяв на «вкорінених» (епгасіпез) і «позбавлених
коренів» (бегасіпез) - людей без батьківщини, космополі-
тів. «Позбавленими коренів» були насамперед євреї, які, на
думку Барреса, були чужорідним тілом у французькому на-
ціональному організмі, тому він вимагав внесення змін до
законів, аби ліквідувати «небезпечну диспропорцію» щодо
представництва євреїв в управлінських структурах і замі-
1 ЗїегпЬеІІ 2. Ваггех, Маигісе // ТЬе Віаскшеїі ЕпсусІорае<ііа о( Роїііісаі ТЬоидЬі /
ЕЗ. Ьу Р. МіПег. Охїопі, 11К, 1991. Р 32-33. Існує український переклад цієї ен-
циклопедії (Енциклопедія політичної думки / За ред. Д. Міллера. К., 2000), але,
користуючись ним, читач ризикує отримати спотворене уявлення про пред-
мет. Приміром, перекладач статті про М. Барреса не здатний відрізнити "ЧоіГ
(грунт) від "зоиГ (душа), “епаЬІе" (уможливлювати, дозволяти) від “ипаЬІе"
(унеможливлювати, не дозволяти). У результаті деякі місця перекладено «з
точністю до навпаки». Це стосується і багатьох інших статей (авт.).
1 БіетпЬеІІ 2. Ваггеїі, Маигісе. Р. 33.
’ Цит. за: ВаггугеІ ). Ваггез Маигісе// Епсусіорегііа “ЬіаІусЬ ріалі" Т. 11. К.а<1от.
2003. 5. 275. 43
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
нити їх «нашими справжніми співвітчизниками дітьми
Галії, а не Юдеї»1.
Баррес відкидав раціоналізм - витвір «позбавлених
коренів» - натомість прославляв первісну силу, енергію і
вітальність простого народу, не зараженого отрутою ра-
ціоналізму та індивідуалізму. Він вірив, що порятунок нації
вимагає невпинної боротьби з лібералізмом, демократією,
марксизмом і встановлення сильного авторитарного режи-
му. Вважаючи, що націоналісти не мають ігнорувати соці-
альних питань, Баррес ще в 1890-х рр. намагався поєдна-
ти націоналізм із немарксистським соціалізмом й одним із
перших у Європі почав використовувати термін «націонал-
соціалізм». Як вважає 3. Штернгель, Баррес був одним із
перших інтелектуалів, які заклали теоретичні підвалини фа-
шизму2.
Ш. Моррас значною мірою поділяв погляди свого стар-
шого приятеля, але багато в чому і розходився з ним3.
Ідейна доктрина Морраса претендувала на раціональність
і науковість, недарма він вважав себе послідовником за-
сновника позитивізму Оґюста Конта, однак її основа була
не менш міфічною, ніж у Барреса. Для Морраса Франція -
це диво, рівного якому немає ніде у світі. «Богиня Франція»
(вислів Андре Шеньє) наділена тілом, душею і природною
красою, однак їй загрожує загибель від ворожих сил. «Нега-
' Іпіедгаї №ііопа1іяп: ТЬе Иапсу Рго^гат, Маигісе Ваггез, 1898 // Егапсе: Етріге
апсі КериЬІіс, 1850-1940: Ніяогісаі РоситепК / 8еІес(есі апсі іпігосіисесі Ьу
Р. ТЬотзоп. №е\* Уогк; Еуапзіоп, 1968. Р. 269.
2 8іегпЬе11 2. Ваггез, Маигісе. Р. 33; 8іегпЬеІ1 2. шіЙі $гпа)сіег М. апсі АзЬегі М. ТЬе
ВігіЬ оі’ Разсс&і Ісіеоіоду Р. 11.
1 Аналіз поглядів Морраса див.: ВиіЬтап XV. С. ТЬе Кізе оГІпіе^га! №іюпаікт іп
Ггапсе: \УііЬ 5ресіаІ Ксіегепсе ю ІЬе Ісіеаз апсі Асііуііієз оіСЬагІез Маиггаз; СигГіз
М. ТЬгее а^аіпзі іЬе ТЬігсі КериЬІіс: $огеІ, Ваггез апсі Маиггаз; Нольте 3. Фашизм
в его зпохе / Пер. с нсм. Новосибиск, 2001. С. 115-157; ЗиПоп М. Каііопаїізт,
РозіїіУізт апсі СаіНоІісізт: ТЬе Роїіііса оГ СЬагІез Маиггаз апсі РгепсЬ СаіЬоІісз,
1890-1914. СатЬгісІ£е, 2002; Еізіег І. Осі топагсЬігти сіо Еазхугти: Копсерде
роїіГусгпо-зроІесгпе ргакісу (гапсизкіе) 1918-1940. УУагзга^а, 1987; СагоіІ Ь.
РгепсЬ Ьііегагу Разсізт. Р. 71-96; Вагіугеї І. Маиггаз СЬагіез-Магіе-РЬоІіиз //
Епсусіоресііа “ЬіаІусЬ ріат" Т. 11. Касіот, 2003. 5. 26-31.
44
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
тивна» частина вчення Морраса була спрямована насампе-
ред проти «трьох Р» - Реформації, романтизму і революції,
які нібито нищать латинську цивілізацію і «класичний дух»
Франції та Європи. Усі ці три явища пов’язані між собою і
є породженням єврейського і германського духу, ворожого
Франції і католицькій латинській цивілізації. Найбільше лихо
для Франції - революція XVIII ст. та її соціальна, політична
й духовна спадщина. Моррас був ворогом республікан-
ського режиму, який віддав Францію на поталу «чотирьом
сконфедерованим станам» її ворогів: масонам, протестан-
там, євреям і «метекам» (незасимільованим чужинцям).
Аристократична республіка була б кращим варіантом, але у
Франції вона неможлива, бо в ній не залишилося ані арис-
тократії, ані народу, а є лише фінансова олігархія і натовп.
Лише спадкова монархія могла б визволити націю з цієї не-
волі. Моррас був ворогом демократії. «Є тільки один спо-
сіб удосконалити демократію - знищити її»', - писав він.
Демократія може лише зруйнувати країну, а тому справжній
патріотизм вимагає сильного, стабільного режиму, який не
буде виразом примх мінливих більшостей чи приватних ін-
тересів, - іншими словами, режиму монархічного. Король,
слуга нації, є уособленням її єдності, суверенності і вічності.
Тому роялізм є інтегральним націоналізмом - необхідним
завершенням усього націоналістичного мислення.
Моррас був противником лібералізму та його розумін-
ня спільноти як асоціації вільних індивідів. Для Морраса, як і
для Барреса, реальністю була не окрема особа, яка укладає
добровільний «контракт» з іншими особами, а те, що є між-
особистісним, - «природні» спільноти, починаючи від роди-
ни і закінчуючи нацією та державою, яка є «родиною родин».
Особа належить до нації і держави не з власної волі, а за на-
родженням і походженням. «Цілість» (суспільство) первинна
щодо «частин» (індивідів). Ми насправді є нашими предка-
ми, вчителями, старшими братами, книжками, які ми читає-
* Цит. за: Наринский М М. Шарль Моррас и «Аксьон Франсзз» до первой миро-
вой войньї // Французский ежегодник, 1976. Москва, 1978. С. 128. 45
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
мо, образами, які ми сприймаємо. Концепція Морраса пев-
ною мірою нагадує марксистське (також антиліберальне)
розуміння людини як сукупності суспільних відносин, але в
ній наголос зроблено не на класових відносинах, а на «при-
родних», зокрема національних, зв'язках.
Моррас не був примордіалістом і вважав націю історичним
феноменом, який з’явився на певному етапі історії Європи
як результат розкладу більш універсальної форми існування
суспільства - латинсько-християнської цивілізації середньо-
віччя: її єдність знищив Лютер, і з того часу нація становить
останнє суспільне коло, в якому людина може утверджувати
свою людськість. У листі до папи Пія X Моррас писав: «Наш
патріотизм [...] - це не вузький націоналізм, а європейське
і планетарне почуття, звернене до справжнього блага всіх
народів»'. Він не вбачав жодної суперечності між своїм інте-
гральним націоналізмом і християнським універсалізмом.
Моррас вірив, що родинні зв'язки між монархами мо-
жуть забезпечити порозуміння і мир між націями, тому тільки
реставрація монархії у всіх європейських державах створить
шанс подолати егоїстичні й позбавлені загальноєвропей-
ської свідомості націоналізми. Цей «Інтернаціонал королів»
має увінчати Католицька Церква і папський престол.
Поняття нації посідало в ідеології Морраса одне з
найважливіших, але не виняткове місце. Як мінімум, не
менш важливими в його ієрархії цінностей були держава і
латинсько-християнська цивілізація. Моррас відкидав ста-
рий (якобінський, романтичний, ліберальний) націоналізм,
що базувався на «принципі національностей» (ргіпсіре без
паііопаїіібз), називаючи його «націоналітаризмом». Головна
риса, яка відрізняла націоналізм Морраса від усіх «націона-
літаризмів», - його заперечення будь-якої (громадянської,
романтично-містичної, етнічної) концепції суверенності нації:
не нація є творцем держави і джерелом влади, а держава тво-
рить націю, захищає її і забезпечує її цілість, нерідко всупереч
1 Цит. за: ВагГугеІ ). Майна: СЬагІе$-Магіе-РЬо<іи$. Ь<Ір://Ьазд;агсі'мЦпигіа.рІ/
таиггаіИтті
46
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
національній стихії; тільки завдяки державі нації не загрожує
перетворення в безформну і невпорядковану масу1. Таке ро-
зуміння співвідношення держави та нації перегукувалося з
концепцією ідеолога італійського фашизму Джованні Дженті-
ле, взятою на озброєння Беніто Муссоліні (див. нижче).
Як і Баррес, Моррас був антисемітом, однак його анти-
семітизм був особливим: слово «єврейське» для Морраса
було радше ідеограмою, якою він позначав ледь не все,
що в його очах було чужим і ворожим французькій нації. Як
пише Дж. С. Мак-Клеланд,
для Морраса ідеї свободи і демократії - “єврейські"; корумповані
фінанси - “єврейські"; права людини - “єврейські". Усе, що може
підірвати національну самобутність, - “єврейське"; усе що загро-
жує Франції його уяви, - “єврейське". “Єврейський" означає прогни-
лий, чужинський, демократичний, лібертаріанський, антиклери-
кальний, антимілітаристський, марксистський. Зі специфічного
окреслення це слово перетворюється в універсальну лайку. Моррас
вживає цей термін так само, як його вживав Геббельс2.
Порівняння з Ґеббельсом не випадкове - у Морраса
було чимало спільного з нацистами, що не заважало йому
не любити нацистів і німців загалом.
Він ненавидів те ж саме, що й нацисти - демократію, респу-
бліку, деякі види соціалізму, євреїв та індивідуалізм. Але якщо
нацисти твердили, що демократія чужа духові Німеччини, бо
імпортована з Єрусалима і Парижа, Моррас говорив те саме,
тільки покладав вину на Єрусалим і ті тевтонські ліси, де Та-
ціт уперше описав паростки буйної германської свободи. На-
цисти називали марксизм єврейським, Моррас твердив, що він і
єврейський, і німецький* *.
Це й не дивно: в очах будь-якого інтегрального націона-
ліста все негативне завжди походить від чужинців.
' Цит. за: Вагіулеї). Маиггаз СНагІез-Магіе-РНогіїи. // ЕпсусІореЗіа “ЬіаіусЬ ріат".
Т. XII. 8. 29.
* МсСІеІІапЗ ). 8. ІпІгоЗисГіоп // МсСІеІІапЗ |. 8. (е<1.) ТЬе ЕгепсЕ КіцЬі Егот Зе
Маізіге (о Маиггаз. ІЧез* Уогк, 1970. Р. 30-31.
’ МсСІеІІапсІ). 8. (еЗ.) ІЬе ЕгепсЬ Кі§Ь( Егот Зе МаізГге іо Маиггаз Р 213. 47
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Як і Баррес, Моррас визнавав можливість і бажаність
союзу інтегрального націоналізму з немарксистським со-
ціалізмом: «Існує протистояння, суперечність між егалітар-
ним та інтернаціональним марксизмом і захистом нації та
вітчизни. Але соціалізм, звільнений від демократичних і кос-
мополітичних елементів, пасує націоналізмові, як добре по-
шита рукавичка пасує гарній руці»’.
Інтегральний націоналізм Морраса став ідеологією
«Асїіоп Бгапсдізе» («Французької дії») - праворадикальної
монархічної політичної організації, яка діяла в 1899-1944 рр.
Деякі дослідники вважають АФ раннім фашистським ру-
хом1 2, інші відносять її до праворадикальних протофашист-
ських організацій, вважаючи, що від справжнього фашизму
її відрізняв брак справжньої революційності і спроб масової
мобілізації для здобуття влади3.
Наприкінці Другої світової війни, після визволення
Франції союзниками, «Французьку дію» було заборонено
за співучасть у колабораціоністському режимі Віші. Самого
Морраса, як ідеолога режиму маршала Петена, було засу-
джено до довічного ув’язнення, але незадовго до смерті по-
милувано. Однак, незважаючи на особистий крах Морраса,
і сьогодні чимало європейських крайніх правих - ультракон-
серваторів, монархістів, інтегральних націоналістів - уважа-
ють його своїм ідейним предтечею, «Марксом правиці»4.
Окремо слід зупинитися на ставленні Морраса до като-
лицизму. Попри те, що сам Моррас був якщо не атеїстом,
1 Цит. за: Уі/еЬег Е. Уагіеііез оГ Разсізт: Цосігіпез оГ кеуо1и(іоп$ іп іЬе Т*уєпіієіЬ
Сепіигу. Ргіпсеїоп, 1964. Р. 130-131.
2 Нольте 3. Фашизм в его зпохс. С. 40 і наст.; $оису К РгепсЬ Разсізпз: ТЬе Еігзі
\Уауе. 1924-1933. Мек ИаУеп; Топсіоп, 1986. Р. хі-хіх, 1-26.
1 Сгійіп К. ТЬе К’аіиге оГ разсізт. Р 118; Раупе 8. С. А Ніііогу оГ Разсізт, 1914-
1945. Р. 15,47-48.
* Див, наприклад: З/Уіеіотзкі А. СЬагіез Маиггаз, сгуїі Кагої Магкз па ргаугісу
<Ьпр://упу«.отр.ІиЬІІп.р1/1екіигу.рЬр?аиіог= 100&агіукиІ= 1 > (востаннє відві-
дано 29.12.2010 р.). «Марксом правиці» назвав Морраса Юджин Вебер Див.:
Мі'еЬег Е. Егапсе // ТЬе Еигореап Кі^Ьі: а Нізіопсаі Ргойїе / Е<1- Ьу Н. Во£$ег,
48 Е. У/еЬег. Вегкеїеу, 1966 Р. 97
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
то у всякому разі агностиком, Католицька Церква як основа
французької національної ідентичності і європейської циві-
лізації займала важливе місце в його ідеології. Ідеалізова-
ний образ дореволюційної католицької Франції, що його ви-
мріяв Моррас, далеко не відповідав історичній реальності,
але це не мало значення, це був міф «золотого віку», покли-
каний спонукати сучасників до боротьби за його втілення.
В очах Морраса Католицька Церква була великим цивілі-
затором людства, опорою порядку, скелею, об яку розбива-
ються хвилі варварства, анархії, революції, егалітаризму, де-
мократії, лібералізму й соціалізму. Католицизм і націоналізм
мали спільного ворога - «ліберальний і революційний дух».
Природна взаємна симпатія спонукала націоналістів до послу-
ху Римові, до «інтегрального католицизму», який у версії Мор-
раса був замішаний не лише на антилібералізмі, а й на антисе-
мітезмі, що позначилося навіть на трактуванні Ісуса Христа. Чи
не найбільш контроверсійним з християнського погляду було
Моррасове протиставлення «автентичного Ісуса» католицької
традиції «неавтентичному» - «єврейському Христові», ще й
спотвореному протестантською, революційною і новочасною
концепціями. Моррас писав: «Не знаю іншого Ісуса, як не з на-
шої католицької традиції, і не зречуся ясного порядку Отців,
Соборів і Пап, а також усіх великих людей сучасної еліти за-
ради довіри до писань чотирьох темних євреїв»' (тобто авто-
рів Євангелій. - Авт.). Біблія, а надто Старий Заповіт, на думку
Морраса, містить анархічні й революційні ідеї, якими й донині
живляться євреї і протестанти, але завдяки Церкві католики
вбереглися від цієї отрути, бо церковна влада подавала Святе
Письмо в скороченому й роз'ясненому вигляді2.
Моррас спершу мав підтримку значної частини като-
лицького духовенства. Сам папа Пій X назвав його «прекрас-
Цит. за: ВагГугеІ). Маиггаз СЬагІез-Магіє-РЬоііиз. Н ЕпсусІореДіа “ЬіаіусЬ ріалі"
Т. XII. 8. ЗО.
Кгоіозкі К. Надопаїізт а КоісібІ каїоііскі: питані па сгазіе. Ктакої*, 1930. 8. 4.
Ці думки Морраса справили сильний вплив на Дмитра Донцова. спонукавши
його переглянути своє ставлення до католицької Церкви (див. підрозділ 3.1).
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ним оборонцем віри». Однак з часом прийшло розуміння,
що непрохані «оборонці віри» з АФ своїми єретичними ідея-
ми і насильницькими діями завдають авторитетові Церкви
набагато більше шкоди, ніж приносять користі. Церква по-
чала відвертатися від Морраса.
У липні 1926 р. архієпископ Бордо кардинал Андріє за-
судив керівників АФ як «католиків із розрахунку, а не з пере-
конання», які «використовують Церкву [...], але не служать
їй». Виправдовуючись, Моррас писав, що АФ не має релі-
гійної і моральної доктрини, відмінної від католицької, а є
тільки «школою французької національної політики». Хоч на
захист Морраса виступило багато церковних ієрархів, а та-
кож філософ-неотоміст Жак Марітен, на шпальтах ватикан-
ського офіційного органу «І’Оззеп/аІоге Вотапо» з’явилася
низка статей, спрямованих проти АФ. У відповідь Моррас
заявив, що його критикам йдеться не про віру та мораль, а
про політику в інтересах Німеччини і республіки, тому на ви-
могу «батька» (папи) вбити «матір» (Францію) він відповідає:
“Иоп роззитиз"’. У грудні 1926 р. папа Пій XI офіційно засу-
див газету «Ь’АсІіоп Егапс^ізе» і сім книжок Морраса2.
Це був важкий удар для Морраса і АФ, вплив якої в като-
лицькій Франції почав занепадати. Хоч наступний папа, Пій
XII, у 1939 р. скасував усі санкції щодо АФ, вона вже не змо-
гла відновити колишньої популярності.
Отже, ставлення французького інтегрального націона-
лізму (особливо моррасизму) до релігії можна визначити як
інструментальне: католицька віра цінна не як шлях до істини
і спасіння, а як оплот нації і латинської цивілізації, як заборо-
но проти отруйних впливів революції, лібералізму, демокра-
тії і всього ненависного інтегральним націоналістам. Таке
викривлене розуміння релігійності викликало засудження
* Слова апостолів Петра й Івана у відповідь на вимогу синедріону не навчати
про куса: “Бо не можемо [латинською поп роздитиіі] ми не казати про те, що
ми бачили й чули!" (Дії, 4,20).
1 Нольте 3. Фашизм в его зпохе. С. 92-93; ВагГугеї ). Маиггаз СЬагІез-Магіе-
РЬоііиз. // ЕпсусІореФа "ЬіаІусЬ ріалі". Т. XII. 5. 26.
50
Роадл 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Церкви, яке, попри пізніше полагодження конфлікту, стало
одним із чинників занепаду Моррасової «Французької дії».
Італійський фашизм. Інтегральний націоналізм в Італії
зародився ще наприкінці XIX ст., але отримав потужний сти-
мул після Першої світової війни, в умовах економічної руїни
і гострих соціальних конфліктів. Сприятливим ґрунтом для
нього стало почуття національної кривди через «вкрадену
перемогу»: хоч Італія була серед переможців у війні, її тери-
торіальні здобутки виявилися надто скромними порівняно з
претензіями італійців. Винними вважали «плутократів» країн
Антанти і внутрішніх ворогів - лібералів, пацифістів і лівих.
«Націоналістичний проект Нової Італії», опублікований
1920 р. Італійською націоналістичною асоціацією (АНІ), що
згодом (1923 р.) приєдналася до Національної фашистської
партії, заслуговує розлогого цитування як квінтесенція не
лише італійського, а й будь-якого інтегрального націоналіз-
му:
Основна теза Націоналізму, яка ставить Націоналістичну док-
трину на особливе місце щодо всіх інших політичних доктрин,
полягає в тому, що різноманітні суспільства, які існують на
Землі, є справжніми організмами, наділеними життям, яке ви-
ходить далеко за межі життя індивідів і триває століттями
й тисячоліттями.
Отже, італійська нація охоплює не тільки 36 мільйонів італій-
ців, які живуть зараз, а й сотні мільйонів італійців, які жити-
муть у наступних століттях і які в нашому розумінні є части-
нами єдиного цілого. У цьому розумінні кожне покоління і кожен
індивід у межах покоління - це лише тимчасова й нескінченно
мала частинка нації, клітина національного організму. Так
само, як клітини народжуються, живуть і вмирають, тимча-
сом як організм залишається тим самим, так і індивіди наро-
джуються, живуть і вмирають, тоді як нація продовжує своє
тисячолітнє життя. (...)
Націоналізм розглядає експансію влади Італії у світі (...) на-
самперед як обов'язок. Це моральний закон, що спонукає народ,
якому внаслідок географічних, історичних і демографічних при-
51
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
чим судилося або загинути, або панувати, прийняти свою долю і
вступити в боротьбу з конкурентними націями, боротьбу, яка
буде важкою, але в разі перемоги принесе йому славу1.
Утім, перші фашисти в Італії походили не із середовища
інтегральних націоналістів, а здебільшого з лівого табору.
На думку деяких дослідників, первісний фашизм, як і біль-
шовизм, був «єрессю соціалізму», оскільки походив з рево-
люційного крила соціалістичного руху. Історики наводять ці-
каві паралелі між Беніто Муссоліні і Владіміром Леніним, які
обидва були лідерами революційного марксизму. Ба біль-
ше - майбутній лідер фашизму перед Першою світовою ві-
йною своєю революційністю і войовничим темпераментом
нагадував Леніна більше, ніж будь-який інший соціалістич-
ний діяч того часу2. Як і чимало інших соціалістів (згадати
хоча б Юзефа Пілсудського чи Дмитра Донцова), Муссоліні
розійшовся з лівими на ґрунті націоналізму під час війни.
За 3. Штернґелем, ідейними джерелами фашизму були
інтегральний націоналізм Барреса, Морраса й Енріко Корра-
дині та ревізія марксизму, яку здійснили на початку XX сто-
ліття Жорж Сорель і теоретики італійського революційного
синдикалізму. На світоглядному рівні фашизм зазнав зна-
чного впливу з боку соціального дарвінізму, філософії Анрі
Берґсона та Фрідріха Ніцше, психології Ґюстава Ле Бона та
соціології Вільфредо Парето3.
ЗО березня 1919 р. вийшла друком перша програма фа-
шистів, складена, за словами Муссоліні, з метою досягнен-
ня демократії та оновлення нації. Програма домагалася за-
гального виборчого права для чоловіків і жінок, скасування
елітарної верхньої палати парламенту - сенату, виступала
за демократичні вибори нових національних зборів, які мали
1 Разсіїт / Есі Ьу Я. Сгійіп. ОхГоїхі, 1995 [ОхГоічі Веагіеп]. Р 37-38.
’ Рірех В. Ви$$іа ип<іег <Не ВоІзКечік Ведіте. Ме\*¥огк. 1993. Р. 245-253; Сіге^ог А.).
Магхізт, Еа$сі$т, агкі То(а1і(агіапі$т: СЬарІегз іп сЬе Іпіеііесіиаі Ніяогу оГ
Васіісаіімп. 8іап(ог<1 (СаІіГ ), 2009. Р. 102-160.
1 Штернгель 3. Фашизм // Енциклопедія політичної думки. С. 419; Пор.:
Ра«тоге К. ТТіе МеоІодісаІ Огідіт оГРа$сі5т ЬеГогс 1914 // ТЬе ОхЕопі НапсіЬоок
52 оГЕазсЬт / Есі. Ьу Я. |. В. Вої^огіЬ. ОхЕогі; ІЧе» ¥огк, 2009. Р. 11-31
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
встановити форму державного правління, за восьмигодин-
ний робочий день, участь робітників в управлінні промис-
ловістю, обрання національних технічних рад у всіх галузях
господарства й жорстку антиклерикальну політику. Фашис-
ти вимагали також конфіскації непродуктивного капіталу і
великої земельної власності, яка мала бути розподілена між
селянами, заборони таємної дипломатії та впровадження
нової зовнішньої політики, базованої на незалежності й со-
лідарності всіх народів у складі загальної федерації націй.
Це була типово ліва, популістська програма, яку в наші дні
нікому не спало б на думку ототожнювати з фашизмом’.
Однак протягом наступних двох років фашистський рух
повністю змінив свою ідеологію, зокрема впровадивши в
неї інтегральний націоналізм та імперіалізм. Стрижневим
пунктом нової програми, прийнятої установчим з’їздом Фа-
шистської національної партії (ПНФ) у листопаді 1921 р.,
стала ідея нації як єдиного організму: «Нація - це не просто
сума індивідів, які живуть у певний час і на певній терито-
рії. Нація є організмом, що містить у собі нескінченні ряди
минулих, теперішніх і майбутніх поколінь. Окремий індивіду
цій історичній панорамі є лише перехідним моментом»2.
Як і в Морраса, розуміння нації у фашистів інтегральне й
етатистське: нація є особистістю, яку створює держава, згур-
товуючи юрби людей у єдине ціле, наділене волею і самосві-
домістю. В одній зі своїх промов у 1924 р. Муссоліні заявив:
«Без держави немає нації. Існують тільки людські юрби, до-
ступні для будь-якого розкладу, якому може піддати їх істо-
рія». А в статті «Доктрина фашизму» (1932 р.) він писав, що
для фашиста все в державі, і ніщо людське чи духовне не існує і
тим паче немає вартості поза державою. У цьому сенсі фашизм
е тоталітарним
1 Раупс $. С. А Ні-чіогу о( Рачсічт. Р. 91; Поспсловский Д. Тотали гаризм и вероис-
поведание. Москва, 2003. С. 206-207.
1 Цит за: Лопухов Б. Р. Фашизм и национализм (итальянский вариант) // Фа-
шизм и аитидемократические режими в Европе: Начало 20-х годов - 1945 г. /
Редколлегия: Я. Жарновский и др. Москва, 1981. С. 30-31.
53
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Нація це не раса чи певна географічна місцевість, а група, що
триває в історії, тобто множина, об'єднана однією ідеєю, якою
є воля до існування і влади, тобто самосвідомість, а отже, і осо-
бистість. [...]
Ця найвища особистість - нація, оскільки вона є державою. Не
нація створює державу, як це проголошує застаріле натураліс-
тичне розуміння, що лягло в основу національних держав XIX
століття. Навпаки, держава створює націю, даючи волю, а
отже, ефективне існування народові, що усвідомлює власну мо-
ральну єдність1.
Від моменту приходу до влади в жовтні 1922 р. метою
фашистів була тоталітарна держава, яка охоплювала б сво-
їм впливом «усе людське й духовне». Однак на практиці фа-
шистська держава в Італії ніколи не досягала такого рівня
тотального контролю над суспільством, як радянська чи
навіть нацистська. Найважливішою перешкодою для утвер-
дження тоталітарної системи була Католицька Церква.
Розпочавши боротьбу за владу, фашисти прагнули здо-
бути підтримку Церкви для завоювання авторитету в масах
і для боротьби з одним із основних суперників - католиць-
кою Народною партією. Зі свого боку, після «походу на Рим»
1922 р. Ватикан високо оцінив роль фашизму в розгромі
лівих і дав зрозуміти, що не буде в опозиції до уряду Мус-
соліні. Прийшовши до влади, фашисти спершу зробили не-
великі поступки Церкві, а невдовзі прийшли до ідеї укладен-
ня офіційної угоди, яка мала прислужитися реалізації цілей
фашизму щодо Церкви та релігії. Своєю чергою Ватикан,
усвідомлюючи, що лише стабільний уряд може вирішити
давній конфлікт з державою позитивно для Церкви, спряму-
вав свою політику на зміцнення фашистського режиму. Пе-
ремовини почалися 1926 р., але їх гальмували розходження
Церкви з фашистською доктриною щодо низки питань, го-
1 Муссолини Б. Доктрина фашизме <Ьгір7/икга5.аі.иа/1оа<і/1-1-0-48> (востаннє
відвідано 11.02.2011 р.). Вважають, що справжнім автором світоглядної час-
тини цієї праці був філософ Джованні Джснтіле (Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л.
54 Історія політичної думки / Пер. з англ. К.. 1997. С. 786).
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
повні з яких стосувалися фашистської концепції тоталітар-
ної держави й наміру фашистів монополізувати виховання
молоді. Однак зацікавленість фашистів у підтримці Церкви,
а Ватикану - у вирішенні «римського питання» й підписанні
конкордату (а це була одна з головних умов папи Пія XI) взя-
ла гору. Спірні питання вдалося полагодити компромісом, і
в лютому 1929 р. було укладено Латеранські угоди. Перша з
них надавала папському престолові повний державний су-
веренітет на території поряд зі собором Св. Петра в Римі - у
Ватикані. Друга встановлювала умови фінансової компен-
сації за церковні землі, конфісковані ліберальною державою
в XIX ст. Третя містила конкордат, у якому італійська держа-
ва надавала католицькій релігії офіційного статусу, обіцяла
свободу неполітичної діяльності мирянських організацій,
зокрема Католицької акції', і дозволяла навчання католиць-
кої віри в усіх початкових і середніх школах1 2.
Оцінюючи мотиви, які спонукали Ватикан до угоди з фа-
шистським урядом, слід враховувати, що Церква послідов-
но провадила політику захисту католицької конфесії у всіх
державах, з якими їй вдавалося домовитися. За час свого
понтифікату Пій XI уклав 26 конкордатів з різними держава-
ми. Переговори про можливість такої угоди провадилися
навіть з радянським урядом, щоправда, безуспішно. Крім
того, Церква підтримувала деякі аспекти фашистської про-
грами, зокрема корпоративізм, який перегукувався із сус-
пільною доктриною Католицької Церкви3.
На думку Джона Полларда,
фашизм і католицизм зійшлися разом через спільних ворогів і
спільні інтереси, а головними серед ворогів були лібералізм і ко-
1 Католицька акція - міжнародний рух світських католиків, формально запо-
чаткований енциклікою папи Пія X в 1905 р. з метою протидії секуляризації.
Про Католицьку акцію в Галичині див. підрозділи 4.3 і 4.4.
' Раупе 5. С. А Ніііогу о( Еа&сізт. Р 119-120; Токарева Е. П. Фашизм, церковь и
католическое движение в Италии, 1922-1943 іт. Москва, 1999. С. 44-159, 296-
297.
’ Токарева Е. П. Фашизм, церковь и католическое движение в Италии, 1922-
1943 гг. С. 297.
55
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
мунізм. Справді, багатьох християн, як католиків, так і пра-
вославних чи протестантів, приваблювали ідеології, рухи й ре-
жими фашистського стилю саме як реакція проти ліберальної
парламентарної демократії, що п розглядали як чужу й ворожу
християнській традиції. Лібералізм уважали відповідальним за
секуляризм та антиклерикалізм і, як наслідок, за закони, що, по-
чинаючи від Французької революції, обмежували власність, при-
вілеї та владу Церков. З лібералізмом та всіма його витворами,
включно з капіталізмом, асоціювалися франкмасонство і свреї.
(-)
З огляду на всі ці фактори не буде перебільшенням сказати, що
католицька підтримка фашизму була значною мірою наслідком
«культурних війн» між католицизмом і лібералізмом, які точи-
лися (...) від початку XIX століття (...)'.
Налагодивши стосунки з традиційною релігією, сам фа-
шизм з кожним роком дедалі більше перетворювався в по-
літичну релігію, центральним елементом якої був /7 сиііо с/е/
ІіПогіо (культ ліктора) з ретельно розробленими публічними
церемоніями та процесіями, що використовували симво-
ліку стародавнього Риму1 2. Наслідуючи якобінців, фашисти
запровадили новий календар, в якому 1922 рік став пер-
шим роком фашистської ери. З часом різноманітні фашист-
ські ритуали і свята стали складниками масштабної «літургії
колективної гармонії», центрами якої стали «храми віри» -
численні палаци, виставки і музеї фашистської революції.
Чільне місце у фашистській літургії посідав культ полеглих
героїв. Фашизм створив власний культ мучеників і власну
ідею безсмертя, згідно з якою смертність окремої людини
долається П самозреченням на користь вічної нації. Водно-
час фашизм удався, за висловом Е. Джентіле, до «політики
міфів»3. Міф мислився як найвища істина, не в сенсі відпо-
відності емпіричним фактам, а як метареальність минулого
й абсолютна мета, що буде реалізована в майбутньому’.
1 РоІІагЗ ) Р Емсшпапсі СаіЬоІісіаш // ТЬе ОхГогсі НагкіЬоок оГЕаасііш Р. 175-176.
1 Див.: Сепіііе Е. ТЬе Засгаїігаііоп оГ Роїіііст іп Раїсіаі Паїу.
56 • іЬіЦ. Р. 82.
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Центральним для фашизму (і не лише італійського) Р. Ґриф-
фін вважає «міф палінгенезу» - відродження чи радше но-
вого народження нації в революційно новому порядку, що
прийде на зміну періодові деградації та занепаду2. В італій-
ському варіанті цей міф надихала, зокрема, ідея відроджен-
ня Римської імперії в новій, фашистській, формі.
Відтак центральне місце у фашистській «релігії Італії» по-
сіли міф і культ «римлянства» (Нотапіід), або «вічного Риму».
Культ, у якому фашизм презентував себе як «сучасний Рим»,
досяг піку в 1930-х рр. Фашизм було визнано революцій-
ним продовженням «Римської революції» першого століття
до Р. X., а Римську імперію вважали попередницею тоталітар-
ної фашистської держави. Як колись П'ємонт був базою для
об’єднання Італії, так тепер Італія мала стати «П’ємонтом Єв-
ропи», будівничим нової західної цивілізації. Майбутнє уяв-
ляли як вибір між двома сучасними універсалізмами - Риму
та Москви - або як зудар між ними. Апогеєм культу Нотапііа
стало святкування двохтисячоліття імператора Авґуста в
1937-38 рр., підчас якого велич давнього Риму пов'язували з
величчю фашистської революції. Вінцем фашистського куль-
ту стало обожнення самого дуче, який, за висловом Е. Джен-
тіле, став «новим богом Італії». Вислів «// Оисе Ііа зетрге
гадіопе» («Дуче завжди має рацію») став офіційним гаслом3.
Конструюючи власну політичну релігію, фашисти залюб-
ки копіювали християнські зразки. За повідомленням бра-
зильської антифашистської газети (1927 р.), діти і юнаки, які
вступали до фашистських організацій «Баліла» й «Аванґар-
дісті», мали вивчати фашистський «Символ віри»:
Вірую у вічний Рим, матір моєї країни4 - І в Італію, ії первіст-
ка - Народжену з її дівочого лона милістю Бога - Яка страждала
1 Раупе 5. С. А НіЯогу ої РазсЬт. Р. 215.
1 СгіДіп К. ТЬе ИаГиге оГ Еаісіяп, Р. 35, 240; кіет, Сепегаї 1п(го<іис(іоп // Ра$сі5гп
Ох/оН. 1995. Р. 2-4.
1 Раупе 5. С. А Ніїїогу оГРаісЬт, 1914-1945. Р. 217-218;Сеп<і1еЕ. ТЬе Засгаїїмііоп
оґРоііГісі іп РаісіЯ Иаіу. Р. 75-79,132-152.
* Італійською Кота (Рим) - жіночого роду.
57
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
під варварськими загарбниками, була розп'ята, померла і була
похована - І вознеслася на небо в 1918 і 1922 роках - і сидить
праворуч від Матері Риму - Звідки вона буде судити живих і
мертвих - Вірую в геній Муссоліні - В нашого Святого Отця,
Фашизм, і у святу спільноту мучеників - У перетворення Іта-
лії - і воскресіння Імперії - Амінь1.
Водночас фашисти твердили, що не прагнуть витіснен-
ня традиційної релігії політичною релігією фашизму. Навпа-
ки, Муссоліні декларував пошану до Католицької Церкви й
обіцяв їй захист та протекцію фашистської держави:
Фашистська держава не залишається байдужою перед релігій-
ним явищем взагалі і перед позитивною релігією зокрема, якою в
Італії є католицизм. Держава не має своєї теології, але вона має
мораль. У фашистській державі релігію розглядають як один із
найглибших виявів духу, тому й не тільки шанують, а й гаран-
тують захист і протекцію. Фашистська держава не створила
свого «Бога», як це зробив Робесп'єр у момент крайньої маячні
Конвенту; вона не прагне марно, подібно до більшовизму, ви-
коренити релігію з народних душ. Фашизм шанує Бога аскетів,
святих, героїв, а також Бога, як його споглядає і до нього зверта-
ється наївне і просте серце народу2.
Проте це були лише декларації, а на практиці вже зі се-
редини 1920-х рр. політика фашизму щодо Церкви почала по-
ступово змінюватися, що стало очевидним до початку 1930-х.
Фашистські лідери розглядали католицизм не як універсальну
релігію, дану Богом людству, а як творіння «італійської раси»
та римського духу, з яких постав і фашизм. Ставало очевид-
ним, що метою фашизму було перетворення католицької віри
в інтегральну частину фашистської релігії, в якій католицизм
був би підпорядкований фашизмові як «релігія батьків», як
складова частина традицій «італійської раси»3.
Фашистсько-католицький «шлюб з розрахунку», як на-
звав його італійський історик Ренцо Де Феліче, тривав тіль-
1 Цит. за: Сепіііе Е. ТЬе $асга!ігаііоп оГ Ро1і(іс$ іп ЕазсіМ 1(а1у. Р. 182.
1 Муссолини Б. Доктрина фашизме.
’ Сепіііе Е. ТЬе Засгаїїгаїюп оГРоїііісз іп Разсіїі Ііаіу. Р. 74.
58
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ки два роки після підписання Латеранських угод'. У серед-
ині 1931 р. режим почав обмежувати діяльність головної
мирянської організації - Католицької акції, яка, на думку
фашистів, була занадто амбітною у своїй соціальній та куль-
турній діяльності. Пізніше того ж року папська енцикліка
«Иоп аЬЬіато Ьізодпо» засудила фашистську «релігійність»
як таку, що «в жодний спосіб не може бути узгоджена з като-
лицькою доктриною чи практикою»2.
У відповідь режим вдався до нових утисків: протягом
1932 р. найтвердіших «католицьких фашистів» вичистили з
партії; школярів дедалі наполегливіше змушували вступати
до фашистських організацій. Католицькі діячі були невдо-
волені новими релігійними законами про віротерпимість
1931-32 рр., які давали протестантам і юдеям більшу сво-
боду, ніж вони мали за ліберальних урядів (і матимуть піз-
ніше за правління християнських демократів наприкінці
1940-х та протягом 1950-х рр ). Ще більше обурення викли-
кали насильницькі дії щодо католицьких молодіжних груп та
робітничих секцій. Врешті-решт у 1932 р. було досягнуто
компромісу, за яким молодіжні групи Католицької акції, що
налічували понад мільйон членів, мали припинити діяльність
як окремі одиниці (вони, однак, продовжували існувати на-
півлегально), але всі інші католицькі організації й надалі
користувалися свободою, хоч і обмеженою переважно до
релігійної сфери. Підбадьорена цим компромісом, церков-
на ієрархія згодом підтримала режим у завоюванні Ефіопії
в 1935-36 рр., а ще рішучіше - його внесок у розгром ре-
волюційної антиклерикальної лівиці в іспанській громадян-
ській війні 1936-39 рр.3
Після 1926 р. католицькі організації залишилися єдини-
ми нефашистськими організаціями в країні. Незважаючи на
те, що їхні члени мали дозвіл здійснювати лише релігійну ді-
1 Токарева Е. П. Фашизм, церковь и католическос движение в Италии, 1922-
1943 гг.С. 120-125.
1 Цит за: Сепіііе Е. ТНе Засгаїігаііоп о( Роїііісз іп Еазсізі Ііаіу Р. 182.
’ Раупе 8.6. А Нізіогу о( разсізт. Р. 216-217.
59
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
яльність, в умовах тоталітаризму сам факт їхньої організа-
ційної та культурно-ідеологічної автономії приваблював до
них багатьох людей, незадоволених режимом. Традиційні
цінності християнської моралі та культури, що стверджують
гідність і права людської особистості, набували таким чи-
ном антифашистського змісту. Католицькі культура й ідео-
логія розвивалися у 1930-х рр. своїм особливим, відмінним
від пануючої ідеології шляхом1.
Новий конфлікт спалахнув 1938 р., коли фашистський
режим під тиском Гітлера прийняв расові закони, що об-
межували права євреїв. Пій XI доручив підготувати енци-
кліку «Нитапі депегіз ипііаз», в якій рішуче засуджував ра-
сизм, однак так і не встиг її оприлюднити до своєї смерті в
лютому 1939 р. Наступний папа, Пій XII, вирішив не публі-
кувати цієї енцикліки, оскільки розраховував на покращен-
ня стосунків із фашистською Італією і нацистською Німеч-
чиною, сподіваючись запобігти вибухові війни, - як відомо,
без успіху2.
Фашизмові так і не вдалося підкорити Церкви і залучити
її до своєї політичної системи, інтегрувавши католицизм у
фашистську «релігію Італії». Наявність у країні сильної Ка-
толицької Церкву і легальних католицьких організацій стала
головною перешкодою для здійснення фашистського про-
екту тоталітарної держави.
Німецький націонал-соціалізм. Хоч націонал-соціалізм
став у певному сенсі найуспішнішою з усіх форм фашизму,
його ідеологічний зміст був убогішим, ніж зміст французько-
го інтегрального націоналізму чи італійського фашизму.
Питання про інтелектуальні витоки нацизму дискусійне.
Ліберальні критики Геґеля закидали філософові, що той за-
клав підвалини нацизму й загалом тоталітаризму3. Самі на-
цисти воліли наголошувати свою ідеологічну спорідненість
1 Токарева Е.П. Фашизм, церковь и католическое движение в Италии, 1922-
1943 іт. С. 298-299.
’ Роїіагсі ]. р. Еаісіїт ап<1 Са(Ьо1ісізт Р 173-174.
* Див. наприклад: Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 2. С. 69-89.
60
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ізНіцше’. Утім, обидва мислителі, найімовірніше, бридливо
відхрестилися б від своїх «послідовників», якби дожили до
їхнього тріумфу. Насправді серед ідейних джерел нацизму
найважливішими були німецький інтегральний націоналізм
кінця XIX - початку XX ст. у вигляді пангерманізму та руху
«фелькіше» (народників), расистські ідеї Г'юстона Стюарта
Чемберлена, соціальний дарвінізм Ернста Геккеля та його
послідовників, окультне вчення «аріософії» - містичний
культ «таємної арійської мудрості», що його винайшли Ґвідо
фон Ліст і Йорґ Ланц фон Лібенфельс, популяризація ніцше-
анства, яку здійснював Освальд Шпенґлер, ідеї «консерва-
тивної революції» та «Третього Райху» Артура Меллера ван
ден Брука й «політична географія» Фрідріха Ратцеля, яка за-
клала підвалини пізнішої геополітики1 2. На Адольфа Гітлера,
який народився і виріс в Австрії, великий вплив мали погля-
ди австрійських пангерманістів й антисемітів, особливо Ґе-
орґа фон Шенерера й віденського обер-бургомістра Карла
Люеґера3.
Поряд зі спільною для всіх фашистів вірою в те, що націо-
нальну єдність найкраще забезпечує тоталітарна держава,
керована єдиною партією на чолі з вождем, який уособлює
волю нації, націонал-соціалізм ґрунтувався також на переко-
нанні у вищості арійської, чи нордичної, раси, що логічно вело
до ідеї підкорення або й повного знищення нижчих рас. Якщо
націоналізм італійських фашистів був етатистським, то націо-
налізм націонал-соціалістів був передусім расистським.
Расистській теорії та практиці націонал-соціалізму при-
свячено численні праці, що позбавляє нас потреби висвіт-
лювати це питання. Підкреслимо лише ідею державної по-
1 Баумлср А. Ницше и национал-социализм II Моссе Дж. Нацизм и культу-
ра: Идсология и культура национал-социализма / Пер. с англ, Москва, 2003.
С. 129-134.
’ Докладніше про інтелектуальні джерела нацизму див., зокрема: Галкин А.А.
Германский фашизм. Изд. 2-е. Москва, 1989. С. 273-283; Раупе 5. С. А Нізіогу оГ
Еаїсізт Р. 23-34, 48-60; Нольте 3. Фашизм в его зпохе. С. 289-299.
3 Гитлер А. Моя борьба / Пер. с нем. Харьков, 2003. С. 97-100.
61
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
літики, спрямованої на забезпечення чистоти й покращення
раси, яку, як ми побачимо, поділяли й деякі українські ін-
телектуали’. У «Моїй боротьбі» Гітлер сформулював ідею
расової народницької (убікізсії) держави, головною метою
якої буде дотримання чистоти арійської раси й очищення
народного організму від нездорових і расово неповноцін-
них елементів: «Наша держава зробить расу осердям усьо-
го суспільного життя. Наша держава буде систематично
піклуватися про чистоту раси. (...) Вона подбає про те, аби
нащадків мали тільки здорові люди. [...] Держава буде ого-
лошувати позбавленими прав мати нащадків усіх тих, хто
хворий сам, хто має погану спадковість, а отже, може пере-
дати погану спадковість і наступним поколінням»2. Цю про-
граму перевиконали у Третьому Райху, де «неповноцінних»
не лише позбавляли права мати нащадків, а й систематично
знищували.
Повчальним для бездержавних народів, зокрема й для
тогочасних українців, було також ставлення Гітлера до при-
гноблених націй. Уже сам факт відсутності власної держа-
ви був для Гітлера доказом расової неповноцінності поне-
воленого народу. Переконаний у расовій вищості арійців,
Гітлер висміював поширені в деяких колах “фелькіше" надії
на реванш за допомогою союзу Німеччини з національно-
визвольними рухами в британських колоніях. «Я і сам нале-
жу до табору фелькіше, - писав він, - але саме тому знаю,
яку величезну роль відіграє раса, і вже тільки через це не
повірю, аби ці так звані “пригноблені нації", що належать до
нижчих рас, могли побороти Англію. Уже тільки через це я
не хочу, щоб мій народ з'єднав свою долю з долями “при-
гноблених націй"»3. У роки Другої світової війни така позиція
спонукала Гітлера зневажливо відкинути пропозиції про під-
тримку визвольних рухів неросійських народів СРСР, що, на
думку деяких істориків, і прирекло Німеччину на поразку.
і
Див. підрозділ 3.1.
Гитлер А. Моя борьба. С. 403.
Там само. С. 670.
62
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Расистська складова нацизму, зовсім не притаман-
на класичному італійському фашизмові, породила трива-
лу історіографічну суперечку: чи можна вважати нацизм
різновидом фашизму? Для деяких авторитетних істориків
відмінності між режимами Муссоліні і Гітлера настільки гли-
бокі, що виключають вживання для них спільного терміна
«фашизм» (Клаус Гільдебранд, Андреас ГіллГрубер, Карл
Дітріх Брахер, Ренцо Де Феліче, Зеєв Штернгель). Головні
розходження вбачають у расистському характері нацист-
ської ідеології; у нацистському піднесенні ідеї 1/іо/к (народу в
етнічно-расовому сенсі) вище від ідеї держави на противагу
фашистському етатизмові; в антимодерних, архаїчних цілях
та ідеології нацизму на відміну від модернізаційних тенден-
цій італійського фашизму; у тотальному підкоренні держави
і суспільства з боку нацистів на противагу значно обмеже-
нішому втручанню фашистів. Прихильники цього погляду
вважають гітлеризм унікальним явищем, яке не підпадає під
категорію фашизму’.
Майкл Берлей і Вольфґанґ Віперман вбачають унікаль-
ність Третього Райху в тому, що його головною метою було
створення ієрархічного расового нового порядку:
Його мета була новою і $иі %епегіз: реалізувати ідеальний май-
бутній світ без “нижчих рас", без тих, кому, як вони [нацисти]
вирішили, не було місця в “національній спільноті". Третій Райх
мав бути радше расовим, ніж класовим суспільством. Цей факт
сам по собі робить наявні теорії, - як ті, що грунтуються на
модернізації або тоталітаризмі, так і глобальні теорії фашиз-
му, - надто бідними евристичними засобами для кращого розу-
міння того, що було унікальним режимом без прецедентів і па-
ралелей3.
Та, незважаючи на заперечення окремих дослідників
проти надміру широкого тлумачення фашизму, панівним у
1 Стислий критичний виклад аргументів прихильників унікальності нацизму
див.: КегзЬазд І. ТЬе Магі ОісіаіогзЬір. Р. 41-42.
1 ВигІеі^Ь М., МЛррегтапп V/. ТЬе Касіаі $іаіе: Сегтапу 1933-1945. СапзЬгісі^е,
1991. Р. 307.
63
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
західній історіографії й політології залишається підхід, згід-
но з яким нацизм належить розглядати як особливий варі-
ант фашизму’. Цей погляд можна резюмувати словами Яна
Кершоу: «Немає жодної суперечності [...] між сприйняттям
нацизму як (найбільш крайнього прояву) фашизму і визна-
нням його власних унікальних рис у межах цієї категорії, які
можна належно зрозуміти тільки в рамках німецького націо-
нального розвитку»1 2.
Расизм націонал-соціалістів позначився і на їхньому
ставленні до релігії. У першій програмі НСДАП, прийнятій
1920 р., було записано: «Партія як така представляє погляди
позитивного християнства, не пов’язуючи себе з окремою
конфесією»3. «Позитивне християнство» нацистів передба-
чало три основні елементи: заперечення Старого Заповіту
як суто єврейської книги; твердження, що Ісус Христос був
арійцем (для антисемітів думка, що Син Божий був якось
пов’язаний з євреями, була абсолютно неприйнятною);
прагнення створити нову національну релігію, об’єднавши
католицизм і протестантизм у Німеччині4.
Існувала в нацистській партії й антихристиянська, нео-
поганська течія, представниками якої були райхсфюрер СС
Гайнріх Гіммлер та один з головних теоретиків партії Аль-
фред Розенберґ, чия книга «Міф XX століття» (1930) являла
собою суміш «арійського» расизму з неопоганськими іде-
ями відродження давньої істинно германської релігії, яка
мала витіснити християнство5.
Утім, коли націонал-соціалізм ще тільки боровся за
маси, нацисти, як правило (але не завжди), говорили про
християнство і Церкву з повагою, різко нападаючи на анти-
1 Див., зокрема: Нольте 3, Фашизм в его зпохе; Сгі/йп В.. ТЬе №(иге оГ Разсізт;
Раупе 5.С. А Ні$1огу оГРаісіяп; Рахіоп К.О. ТЬе АпаГоту оГ Равсімп.
1 КегзЬа* І. ТЬе Маті Оіс(а(ог$Ьір Р 44
’ Цит. за: $іеі£тапп-Са11 К ТЬе Ноіу КеісЬ Кахі СопсерСіопз оГСЬгіЯіапігу, 1919-
1945. СатЬгкІ£е, 2003. Р. 14.
* ІЬМ. Р. 49-50.
* Розенберг А. Миф XX века. Оценка духовно-интеллектуальной борьбьі фигур
нашего времеии / Пер. с нем. Таїїіпп, 1998.
64
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
релігійний марксизм. Як доводить Дерек Гастінґс, ранній
націонал-соціалізм був тісно пов'язаний з католицизмом:
провідні партійні публіцисти й пропагандисти, що походи-
ли з католицьких еліт Баварії, відігравали центральну роль
у нацистському русі аж до «Пивного путчу» 1923 р., а про-
паганда руху була спрямована на мобілізацію передусім ка-
толицьких мас'. Після провалу путчу, втративши підтримку
в Баварії, нацисти почали переорієнтовуватися на протес-
тантські маси інших німецьких земель. У «Моїй боротьбі»
Гітлер писав: «У протестантизмі й католицтві ми бачимо од-
наково цінну опору для нашого народу й тому рішуче побо-
рюємо ті партії, які хочуть перетворити релігію в інструмент
політичної боротьби, хочуть принизити її до голих партійних
інтересів»2.
Незабаром після приходу до влади Гітлер, наслідуючи
Муссоліні, уклав офіційний конкордат з Ватиканом, за яким
Католицька Церква погодилася визнати законною владу Гіт-
лера й ліквідувати всі свої політичні та більшість громадських
організацій у Німеччині. За це Гітлер обіцяв Ватиканові сво-
боду релігії, захист церковних установ, визнавав право по-
ширення в Німеччині булл і послань папи та недоторканність
католицьких навчальних закладів3.
Тим часом на основі організованої в 1932 році нацист-
ської групи «німецьких християн» для протестантів створи-
ли нову «Імперську Церкву німецьких християн» на чолі з
нацистом Людвіґом Мюллером. У відповідь виник антина-
цистський рух протестантських пасторів, які у квітні 1934 р.
заснували незалежну Сповідницьку Церкву під проводом
пастора Мартіна Німеллера і за підтримки чотирьох із сім-
надцяти тисяч протестантських пасторів Німеччини. Такий
опір на ранньому етапі розвитку диктатури змусив Гітлера
відступити, так що нових єпископів із «німецьких християн»
більше не призначали на протестантські єпархії. Та невдовзі
1 Наліпні Р. СаіНоІісізт ап<1 Діє ВооЬ оГНахізш. ОхГогсі, Иеі* * Уогк. 2010.
1 Гитлер А. Моя борьба. С. 346.
* Поспеловский Д. Тоталітаризм и всроисповеданис. С. 239.
65
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
тиск знову посилився. Порушивши конкордат, уряд у 1936 р.
заборонив католицькі дитячі та молодіжні організації. Протя-
гом 1936-37 рр. у концтаборі Бухенвальд ув’язнили близько
семисот пасторів і священиків, зокрема й Німеллера, якому
все ж пощастило пережити нацизм. 1937 р. папа видав ен-
цикліку «Мі( Ьгеппепсіег Зогде» ("З палкою турботою”), в якій
засудив расизм і нацистські переслідування Церкви. Енци-
кліку було прочитано в Католицьких Церквах Німеччини, піс-
ля чого гоніння на Церкву лише посилилися. Багато пред-
ставників католицького духовенства (у тому числі черниць)
було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями у
злочинах проти моралі. На кінець 1939 р. було заарештова-
но бл. 5700 католицьких священнослужителів - понад 20%
усього католицького духовенства Німеччини’.
Гітлер якось зауважив у приватній розмові: «Я релігій-
на людина, хоч не у звичайному сенсі слова». Він хотів, щоб
арійська расова ідеологія виконувала своєрідні релігійні
функції. Справді, нацистські публічні ритуали мали літур-
гійний характер. Частина дослідників вважає, що нацисти,
подібно до італійських фашистів, свідомо творили власну
політичну релігію, яка мала підпорядкувати, а то й зовсім
витіснити християнство2.
У конфіденційному меморандумі, розісланому 1942 р.
нацистським гауляйтерам, секретар НСДАП Мартін Борман
писав:
Націонал-соціалістичні й християнські концепції несумісні.
Християнські церкви розраховані на невігластво людей і праг-
нуть утримувати в невігластві більшу частину народу, оскіль-
ки лише таким шляхом церкви й можуть зберігати свою владу.
Націонал-соціалізм, натомість, будується на науковій осно-
ві. Непорушні християнські принципи перетворилися в
' Поспеловский Д. С. 238-239; Раупе 8. С. А НіЯогу оГРазсімп. Р. 200-201. Див,
також документи, що висвітлюють стосунки між нацистами та християнськи-
ми Церквами в кн.: Моссе Дж. Нацизм и культура. С. 285-307.
1 Див., наприклад: Моссе Дж. Нацизм и культура. С. 279-285, ВигІеідЬ М. ТЬе
ТЬіга ЯеісЬ. Р 252-267.
66
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
задерев'янілі, застиглі догми, далекі від життя. На противагу
їм націонал-соціалізм [...] повинен керуватися новими даними
наукових досліджень'.
Впадає у вічі подібність цього пасажу з тезами радян-
ського «наукового атеїзму», варто лише замінити «націонал-
соціалізм» на «марксизм-ленінізм». Утім, Борман, як і інші
нацисти, не відкидав ідеї Бога цілком - відводив Йому роль
сили, що приводить у рух всі тіла у Всесвіті відповідно до
закону природи. Борман передбачав у майбутньому повне
витіснення християнства «вищим» націонал-соціалістичним
світоглядом.
Існують свідчення, що Гітлер мав намір після перемож-
ного завершення Другої світової війни довести до кінця
нордичну расову революцію й остаточно знищити христи-
янство в Центральній Європі2. Крах Третього Райху поховав
ці плани разом з їхнім автором.
Є й інші погляди на релігійність нацистів. Ричард Стейґ-
ман-Ґал у своїй книзі «Священний Райх» заперечує поширені
погляди, згідно з якими нацизм був атеїстичним, поганським
чи антихристиянським рухом, доводячи натомість, що його
антисемітизм, антимарксизм й антилібералізм «були запози-
чені з християнської традиції» і що релігійні погляди нацист-
ськихлідерів, синтезовані віхній концепції«позитивногохрис-
тиянства», лежали «в християнській системі координат»3.
В есе «Нацизм і відродження теорії політичної релігії»4
Стейґман-Ґал піддає сумніву аналітичну вартість цієї теорії
для пояснення стосунку нацизму до релігії. Він визнає на-
явність релігійних компонентів у нацизмі, але відкидає тезу,
що нібито нацисти прагнули створити альтернативну «по-
ганську» політичну релігію як «замісну віру для дехристия-
1 Борман М- Национал-социализм и христианские идеи несовместимн II Мос-
се Дж. Нацизм и культура. С. 288-289.
1 Раупе 8. С. А І Ііаіогу о( Разсімп. Р 200; Моссе Дж. Нацизм и культура. С. 285.
1 8іеі&тапп Са1І К. ТЬе Ноіу КеісЬ: Иагі Сопсерііопз о£ СНгі$<іапі(у, 1919-1945.
Р. 3.
• 8(еі&тапп-Са11 К. Ь'агіїт ал<1 (Ье гєуіузі о( роїііісаі геїідіоп іЬеогу П Сотрагаїіуе
РазсізІ Зіисііез. Р 297-315.
67
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
нізованої нації». На основі аналізу поглядів Гітлера та інших
нацистських високопосадовців Стейґман-Ґал доводить, що
нацисти ніколи не відкидали основ християнства. У НСДАП
існували різні підходи до релігії, зокрема й неопоганський
культ, який пропагували Гіммлер і Розенберґ, однак він за-
лишався радше маргінальним і ніколи не був піднесений до
рангу офіційної політики. Стейґман-Ґал доходить висно-
вку, що нацизм не можна характеризувати як «політичну
релігію», він виступає радше як форма «релігійної політи-
ки», базованої на різновиді християнства. Ця теза перегу-
кується з давнішим поглядом Р. Ґриффіна на фашизм як на
форму «релігійної політики», з тією важливою відмінністю,
що Ґриффін вважав нацизм «украй антихристиянським»’,
тимчасом як Стейґман-Ґал твердить, що він ґрунтувався на
християнських поглядах.
Не претендуючи на авторитетне слово в цій дискусії, ми
все ж поділяємо думку дослідників про несумісність христи-
янства з націонал-соціалізмом. Релігія любові і співчуття до
всіх знедолених і скривджених є прямою протилежністю на-
цистському культові вищої раси, навіть якщо останній часом
запозичував зовнішні форми християнства.
Стосунки Церкви й інтегрального націоналізму в Захід-
ній Європі складалися непросто. Найбільшим каменем спо-
тикання було те, що націоналісти нової хвилі, а надто фа-
шисти, виявляли схильність творити власні політичні релігії,
в яких нація, раса, держава фактично заступали Бога. Із цим
категорично не могла погодитися Церква.
З іншого боку, поширювалася ідея, що Церква і новітній
націоналізм потребують одне одного. Крайні націоналіс-
ти, включно з фашистами, відчували прагматичну потребу
адаптувати християнство для своїх цілей. Своєю чергою,
1 Сгійіп К. ІЬе Каїиге оГРазсізт. Р. 32. Згодом Гриффін змінив свій погляд і ви-
знав евристичну вартість теорії політичних релігій для вивчення фашизму і
68 тоталітаризму (див.: Сгійіп К. Сіоиіег ог сіизіег?).
Роїдіп 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
частина духовенства вважала, що Церква потребує інте-
грального націоналізму й фашизму для боротьби з набагато
гіршою загрозою - комунізмом й антиклерикальним лівим
лібералізмом. Окремі католицькі інтелектуали вказували на
спільні риси католицького і фашистського світоглядів - іде-
алізм, жертовність, повагу до традиції, концепцію спасіння
людства через очищення та духовне оновлення, а також на
спільних ворогів - лібералів, масонів, соціалістів, комуністів.
У деяких католицьких і протестантських колах поширилася
думка, що вихід із духовної кризи і відновлення порядку, в
якому християнська релігія знову посяде належне місце, має
бути поетапним: спершу слід підтримати прагнення фашис-
тів очистити духовну атмосферу Європи і встановити новий
порядок, що базувався б на ідеалізмі, дисципліні і традицій-
них вартостях, а це своєю чергою створить сприятливі умо-
ви для справжньої рехристиянізації. Проте вже у 1930-х рр.
практика фашистських режимів показала хибність цих спо-
дівань, а Друга світова війна розвіяла останні ілюзії.
Загалом у Західній Європі склалося принаймні три мо-
делі стосунків між інтегральним націоналізмом (включаючи
фашизм) та Церквою:
1) «оборонці віри» - модель, яку практикувала АФ, але
зазнала невдачі, оскільки віру французьких інте-
гральних націоналістів, що намагалися «націоналі-
зувати» християнство, Ватикан визнав єретичною;
успішнішою подібна модель виявилася в розколотій
громадянською війною Іспанії, де Церква вбачала в
націоналістах своїх захисників від антиклерикально-
го республіканського режиму;
2) «шлюб з розрахунку», в якому партнери намагали-
ся використати одне одного у власних цілях; в Італії
після нетривалого «медового місяця» тенденція до
підпорядкування Церкви і християнської релігії полі-
тичній релігії фашизму спровокувала латентний опір
Церкви диктатурі, хоч зі зрозумілих причин Церква
не зважилася на повний розрив;
69
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
3) «деструктивна мімікрія» - модель, яку застосували
нацисти з метою перетворити препароване і спотво-
рене християнство у власне політичне знаряддя; це
їм до кінця не вдалося внаслідок опору частини Ка-
толицької і Протестантської Церков.
Крім спроб адаптувати християнство, інтегральний на-
ціоналізм нерідко виявляв тенденцію до творення власної
політичної релігії, особливо сильну в італійському фашизмі
та нацизмі. Однак на відміну від «довершеної» з цього огляду
політичної релігії радянського комунізму фашисти не праг-
нули витіснити християнство власною релігією, а радше на-
магалися інтегрувати перше до другої як складову частину.
Винятком була течія в нацизмі під проводом Розенберґа і
Гіммлера, однак вона не стала панівною.
1.3. Східна Європа
Питання стосунків Церкви, релігії та радикального наці-
оналізму в міжвоєнний період було актуальним і в більшості
країн Східної Європи. У цьому підрозділі розглянемо ситуа-
цію, яка склалася довкола цього питання серед найближчих
сусідів українців - поляків та румунів, а також хорватів, чий
інтегральний націоналізм багатьма рисами нагадував укра-
їнський. Це важливо з огляду на те, що інтегральний укра-
їнський націоналізм формував своє ставлення до релігії та
християнства, зважаючи на досвід та дії націоналістичних
організацій інших народів. Найбільше значення мав досвід
польського націоналізму, оскільки ОУН вступала з ним у
безпосереднє протистояння.
Польська національна демократія. «Батьком» поль-
ського інтегрального націоналізму був Роман Дмовський -
один із засновників та головний ідеолог табору польської
національної демократії (ендеції). Ідейні засади ендеків
були сформульовані в брошурах Дмовського «Наш патрі-
70 отизм» (1893), «Думки новочасного поляка» (1903) та його
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
однодумця Зиґмунта Баліцького «Національний егоїзм сто-
совно етики» (1902). Ці роботи вплинули не на одне поколін-
ня польської інтелігенції. Новий польський націоналізм над
усе ставив справу відбудови державності; вимагав солідар-
ності всіх верств суспільства й підпорядкування соціальних
інтересів національним; оголошував ворогами всі нації, які
«перешкоджали» здобуттю незалежності, - німців, росіян,
євреїв, українців, білорусів, литовців; пропагував цивілі-
заційну вищість поляків над іншими народами. Дмовський
твердив, що національний інтерес в ієрархії людських цін-
ностей має стояти на першому місці, відсуваючи на другий
план норми моралі. Найвищою метою людської діяльнос-
ті він вважав не стільки державу, скільки творення нації як
етнокультурної спільноти, що мала здобути собі «місце під
сонцем» у боротьбі з іншими націями’.
Своє розуміння патріотизму Дмовський обґрунтовував
у такий спосіб:
Його головною підставою є незалежний від волі індивіда мораль
ний зв’язок з нацією, внаслідок якого індивід, зрісшись упродовж
поколінь зі своєю нацією, у певній, широкій сфері вчинків не має
свободи волі, а мусить слухатися колективної волі нації, усіх її
поколінь, які промовляють в успадкованих інстинктах. Ці ін-
стинкти, сильніші від будь-яких розумувань, а часто й від осо-
бистого інстинкту самозбереження, якщо їх не придушили або
не вирвали з корінням, змушують людину діяти не тільки всу-
переч десятьом заповідям, а й всупереч собі самому - віддавати
життя, жертвувати дорожчими від нього речами, коли йдеть-
ся про благо національної цілості1 2.
Отже, бачимо той самий мотив повного підпорядкуван-
ня індивіда національному колективу, що й у Барреса, Мор-
1 Зашкільняк Л. Крикун М. Історія Польщі. Львів. 2002. С. 396. Антологію по-
літичної думки ранньої націонал-демократі! див ; №го<іоуга Оетокгас)а.
Апіоіодіа тузі і роіі(усгпе) "Ргге^ЦЗи У/яесЬроІ5кіе£о" (1895-1905) / ІАІуЬог,
«зЦр і оргасомапіе В.Тогигісгук. кУаг$га»а, 1981.
* Отожзкі К. Муііі поугосгсзпедо Роїака. - Ро<І5(а«7 роїііукі Роїзкіе). І. Роски*гу
еїусгпе <ЬПр://мг«г».попромити$.р1/ЬіЬІіоіска/готап_<ітомг$кі/ту$1і/<і-І.рЬр>. 71
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
раса, АНІ, італійських фашистів, який є визначальною рисою
всіх інтегральних націоналістів.
Характерною рисою поглядів Дмовського та загалом
ендеків був антисемітизм. Дмовський і його прихильники,
як і багато інших антисемітів, вірили, що існує прихована,
добре замаскована політика всього світового єврейства1.
Дмовський розглядав євреїв як заразу, яку слід усунути, щоб
польський національний організм міг розвиватися. Неве-
лика частина євреїв може влитися до польської нації через
культурну асиміляцію, але переважну більшість необхідно
витіснити з її соціально-економічних позицій і в кінцевому
підсумку змусити покинути Польщу2.
За словами Адама Міхніка, «у доктрині Дмовського анти-
семітизм слугував цементом у споруді модерної польської
нації. У боротьбі з єврейською небезпекою мала куватися
польська національна єдність; у цій боротьбі мали згуртува-
тися польський аристократ і польський шляхтич, польський
робітник і польський промисловець, польський ремісник і
польський купець»3.
Важливе місце в ідеології націонал-демократів займа-
ли питання релігії та Церкви. Сам Дмовський був релігійно
індиферентною людиною, але усвідомлював вагу Церкви
як потужної ієрархічної інституції та однієї з підвалин націо-
нальної самосвідомості поляків. Він виступав за співпрацю
з Церквою на основі розподілу функцій: Церква має здій-
снювати «владу над душами», тимчасом як політична влада
має належати націонал-демократам. Водночас він не раз
висловлював переконання про дуалізм моральних норм: у
приватній сфері мають зобов'язувати десять заповідей, а
в публічному житті - етика «національного егоїзму». Крити-
1 Сігоіі В. \’ас;опаІігт і геїідіа: Ргосез гезраіапіа пас)опа1ігти г каіоіісугтет ч
саіоіс і<1с<>мг^ « ту4Іі Магосіоис) бетокгаср. 1926-1939 Кгакбмг, 1984. 8.
119-120.
2 Койтаїсі А. ЕіНпіс №ііопа1і:т апсі іЬе Раї І оГЕтрігех: Сепігаі Еигоре, Яи$$іа апсі
Ле МіаДе Еахі. 1914-1923. Р. 41.
’ М їхній А У пошуках свободи. Есеї про історію та політику / Пер. із польської.
К., 2009. С. 61.
72
Ромни 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
куючи гадане угодовство католицьких єпископів щодо за-
гарбників польських земель, ендеки водночас пропонува-
ли духовенству союз, у межах якого Церква мала зректися
переконання, що у сфері політики зобов’язують євангель-
ські принципи, відмовитися від свого універсалістського
духу й дати моральну санкцію войовничому націоналізмо-
ві. Зі свого боку ендеки обіцяли взяти участь у хрестовому
поході проти антиклерикалів, безбожників і соціалістичних
руйнівників морального ладу. Пропозиція виявилася при-
вабливою для частини духовенства, але Церква не могла
прийняти її цілком. Націонал-демократи могли розрахову-
вати на прихильність окремих єпископів, проте Церква за-
галом ніколи не ідентифікувала себе з політичним табором
ендеції’.
Ба більше, 1913 р. два познанські священики, о. Ґепперт
і о. д-р Гозаковський, опублікували працю, в якій засудили
етику національного егоїзму як несумісну з католицтвом і
звинуватили ендецію у фактичному відриві від Церкви. Лише
початок Першої світової війни запобіг ескалації конфлікту, а
заслуги Дмовського у визнанні незалежності Польщі з боку
держав Антанти змусили Церкву забути про його єретичні
погляди2.
Після війни Польща отримала незалежність і стала ба-
гатонаціональною державою, де одночасно розвивалося
декілька націоналізмів та співіснувало декілька потужних
християнських конфесій. Питання національних меншин
у міжвоєнний період для польського уряду було одним із
найголовніших, а питання української національної менши-
ни стояло на першому місці3. Переймалися цим питанням
і національні демократи, ідеологом яких залишався Дмов-
ський. На відміну від прихильників маршала Ю. Пілсудсько-
го, які дотримувалися «федералістичної» концепції - ство-
рення федерації Польщі з Україною та Білоруссю шляхом
1 Міхнік А. У пошуках свободи. Есеї про історію та політику. С. 74.
1 Кго(о$кі К. Кадопаїіат а Коісібі каіоііскі: има#і па сгаме. Кгакд'мг, 1930. 5. 23.
* Зашкільняк Я. Крикун М. Історія Польщі. С. 460.
73
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
визволення останніх з-під російсько-більшовицької влади,
ендеки відстоювали «інкорпораційну» програму, яка перед-
бачала включення до Польщі частини українських і білорусь-
ких земель, а в перспективі - створення однонаціональної
польської держави шляхом асиміляції національних мен-
шин, у тому числі й примусової (це не стосувалося євреїв,
яких і надалі збиралися витіснити з Польщі).
Від 1923 до 1926 р. ендеки під назвою Народно-
національний союз (Амігрек 1_исіо\л/о-№госіошу) домінували
в урядових коаліціях, що дало їм змогу розпочати втілення
своїх ідей на практиці. Насамперед уряд намагався зміцни-
ти польський «стан посідання» у приєднаних («повернених
до Матері», за ендецькою термінологією) східних регіонах
держави шляхом переселення туди польських військових
і цивільних колоністів («осадників»), полонізації освітньої
системи, державних і самоврядних установ аж до заборони
вживати в них назви «українець» і «український» та запрова-
дження натомість архаїчних окреслень «русин» і «руський»
(«русинський») - запізніла спроба запобігти кристалізації
спільної національної свідомості колишніх русинів з україн-
цями на схід від Збруча.
Після військового перевороту маршала Пілсудського у
травні 1926 р. національні демократи опинилися в опозиції.
Того ж року Дмовський заснував Табір Великої Польщі (Оббг
УУіеІкіе/ Роїзкі, ОВП), що базувався на принципі вождизму
та ідеології крайнього націоналізму й імперіалізму. Хоч ця
організація не була фашистською, вона все ж зазнала по-
мітного впливу італійського фашизму. Дмовський засну-
вав ОВП після візиту в Італію, перебуваючи під враженням
соціально-політичного експерименту Муссоліні’.
Програмна «Декларація Табору Великої Польщі» стави-
ла перед польським народом мету стати великою нацією. В
основі ідеології ОВП лежала ідея польської цивілізації, що
\Уег«гускі Н. Ра$сІ5т іп Роїапсі // Иаііуе Еа$сі$т іп іЬе Зиссемог Зіаісі, 1918-
1945. 8апіа ВагЬага, 1971. Р 88; \Уап<іус2 Р. 5. Рахскт іп Роїапсі: 1918-1939// ГЬід.
Р 95.
74
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія, європейський досвід
мала ґрунтуватися на пошані до традиції, почутті обов’язку
перед вітчизною, ієрархії, суворій дисципліні, багатій духо-
вній творчості, ефективному матеріальному виробництві та
відважній боротьбі громадян проти всього, що розкладає,
ослаблює чи принижує націю. У декларації зазначено, що
«віра польської нації, римо-католицька релігія, мусить за-
ймати становище панівної релігії, тісно пов’язаної з держа-
вою і її життям, а також становити основу виховання моло-
ді». Також було декларовано свободу совісті, проте релігія,
а надто «віра нації», мала перебувати під захистом держав-
ної влади, і виступи проти неї трактовано як злочин проти
нації'.
Ще одним програмним маніфестом ОВП став твір
Дмовського «Церква, нація, держава»1 2. Праця вийшла дру-
ком 1929 р. й мала значний вплив на формування світогляду
молодого покоління поляків. Вона з'явилася у відповідь на
критику з боку духовенства, яке закидало ендекам невідпо-
відність їхніх ідей католицькій вірі, і була спробою узгодити
ідеологію націоналізму з християнством й уникнути конф-
ронтації з постулатами Католицької Церкви. Для нас важ-
ливо з’ясувати, як автор намагається поєднати політичне
бачення розвитку Польщі, польську ідентичність із католи-
цизмом як складовою частиною польського національного
міфу.
Дмовський доводив, що націоналізм зародився в като-
лицьких державах Європи, а саме у Франції, Італії та Польщі.
Він показував генезу націоналізму як явища європейського,
ідо нібито особливо притаманне католицьким державам.
Сам термін «націоналізм» Дмовський вживав стосовно но-
вих національних рухів у цих державах, спільною ознакою
яких було визнання національних інтересів вищими від ін-
тересів окремої особи3.
1 Оек1агас)аі<іеао4УаО\УР21926 г. <ЬНр.7/\«у\уо'*рсопірІ/іп<іехрІір’ор(іоп=сот_
сопІепІ&Га5к=Уіеи'&ід=6&1(еті<1=3> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
2 Отоггекі к. Коісібі. пагосі, рап5(«о УЛГгосіаш, 1993.
’ СгоП В. Кадопаїігт і геїідіа. 5. 15. 75
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ _________________________________
Націоналізми польський, італійський та французький,
як зауважує автор, зародилися в другій половині XIX ст.
Польські націоналісти разом із католицьким духовенством
боролися в цей час за право зберегти власну національну
ідентичність, одним зі стрижнів якої була католицька віра.
Простеживши співіснування Католицької Церкви з націо-
налістичним рухом, Дмовський ствердив, що католицизм,
незважаючи на критику радикальних крайнощів націона-
лізму, визнає важливість та позитивні сторони останнього.
Зокрема, націоналізм, на його переконання, є тією силою,
яка може протистояти протестантським країнам. Також
важливо, що з поширенням націоналістичних ідей на почат-
ку XX ст. знову зростає популярність католицької віри, осо-
бливо помітна на тлі зменшення ролі релігії в кінці XIX ст.,
пов’язаного, зокрема, із масовим захопленням соціалістич-
ними ідеями’.
Дмовський вважав, що кінець XIX ст. став початком епо-
хи банкрутства протестантського й некатолицького світо-
бачення. Своєю чергою перша половина XX ст. для като-
лицьких націй стала часом відновлення віри у власні сили, у
свою роль на міжнародній політичній арені та у свою місію.
На думку Дмовського, ідеологія католицьких народів найпо-
вніше виражена в націоналістичних ідеях, хоч деякі з них ви-
даються надто радикальними2.
Обмірковуючи стосунки держави та Церкви, Дмовський
висловив своє бачення ролі цих інституцій у суспільстві.
Кожна людина, зокрема католик, головною метою вважає
осягнення вічного життя з Богом3. Своєю чергою Церква має
допомогти людині здійснити цю мету, наставляючи її духо-
вно. Тому автор не бачить перешкод для того, аби Церква
брала участь у світських справах Вирішуючи певні суспільні
справи, необхідно враховувати думку Церкви: наприклад,
правові та законодавчі ініціативи держави не мають супере-
1 Отои.чкі Я. КоісібІ, пагосі, рап«<шо. 5. 25-26.
_ » ІЬіИ. 8. 27-28.
76 І ’ ІЬіИ. 8. 25.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Чити церковним законам. Церква має стежити за діяльністю
державних органів і брати участь у сімейному та шкільному
вихованні молоді1.
За Дмовським, найбільшою цінністю сучасного сус-
пільства є модерна (новочасна) нація, де важливу роль для
окремої людини, сім’ї та самої нації відіграє релігія. Він вва-
жав, що політика католицької нації має бути католицькою,
водночас релігію не варто застосовувати в політичних цілях,
оскільки політика - річ земна2. Як бачимо, Дмовський та ен-
деки намагалися відкоригувати свою ідеологію відповідно
до моралі та вчення католицизму й узгодити націоналізм із
християнством.
У католицькому середовищі твір Дмовського сприйняли
із деякими застереженнями, проте загалом реакція, зокре-
ма з боку духовенства, була позитивною3. Еволюцію поглядів
Дмовського визнав навіть його найзапекліший опонент серед
католицьких інтелектуалів професор Познанського універси-
тету Казімеж Кротоський. У 1930 р. він видав брошуру «На-
ціоналізм і Католицька Церква», в якій піддав гострій критиці
програмні праці та діяльність національних демократів.
Ствердивши несумісність етики «національного егоїзму»
3. Баліцького з католицькою етикою, Кротоський із жалем
визнав її величезний вплив на молодь, інтелігенцію та полі-
тиків: «Якщо сьогодні в Польщі маємо народні маси, гаряче
прив’язані до Церкви, натомість інтелігенцію в переважній
частині неопоганську або індиферентну, якщо сьогодні в
нашому сеймі три п'ятих послів ворожі до Церкви, - то це
почасти плоди не тільки масонерії, марксизму, лібералізму,
але такою ж мірою модерністського націоналізму завдяки
євангелії Баліцького’’* *.
Дмовського Кротоський назвав «апостолом поганської
національної етики» й особливо засудив його апологію дена-
1 Отож&кі й. Коісібі, пагосі. рап$№о. 5.29.
’ ІЬ14
’ СїгоК В. №с)опа1ігт і геїі^іа 5. 15.
• КгоЮікі К. №с)опа!і5т а Коісібі каіоііскі: и*а§і па сга$іе. 5. 15.
77
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ціоналізації і полонізації меншин: «Націоналіст Дмовський не
розуміє, що денаціоналізація, байдуже, ідейна чи насильниць-
ка, є гріхом проти Св. Духа, який наказав шанувати всі народи
і їхні мови [...]»’. Але найбільшої кривди, на думку автора, на-
ціоналісти завдали Церкві, завівши на манівці некатолицької
ненависті католицькі маси й розколовши духовенство, части-
на якого «вислужується в найкращій вірі поганському націона-
лізмові». Кротоський порівняв польську націонал-демократію
із «Французькою дією» Морраса, на той час уже засудженою
Ватиканом, і висловив сподівання, що «непомильний трибу-
нал» папи розгляне справу конфлікту в польській католицькій
спільноті, «щоб “Асііоп Роїопаізе" булатак само ліквідована для
віруючих у Польщі, яку 1927 р. “Асііоп Ргапоаізе" у Франції»1 2.
Утім, на останніх сторінках своєї брошури Кротоський
визнав, що у праці «Церква, нація, держава» Дмовський ві-
дійшов від своїх поглядів, сформульованих у «Думках ново-
часного поляка». Це дозволяло сподіватися, що вождь на-
ціоналізму вже перебуває «на шляху до Дамаска»3.
Всупереч сподіванням Кротоського, папа не втрутився в
конфлікт, а Дмовський так і не прийшов «до Дамаску». Зате
уряду 1933 р. розпустив ОВП, після чого в Польщі виникли
нові радикальні організації інтегрально-націоналістичного
спрямування. Однією з них був Національно-радикальний
табір (ОЬбг Маго&ом/о-Нас/укаІпу, ОНР), заснований 1934 р.
Ця організація складалася з представників молодого поко-
ління діячів націоналістичного руху. Як і члени ОВП, молоді
націонал-радикали твердили, що доцільно залучати Церк-
ву до виховання молоді та сім’ї і до узгодження політично-
го життя суспільства з католицькою мораллю. Вони також
вважали католицизм частиною польської ідентичності, були
антисемітами й зараховували до своїх «подвигів» очищення
від єврейських впливів студентського життя.
1 Кго(о5кі К. Надопаїіяп а Коісіоі каїоііскі: икаді па сгазіе. 5.15,17.
’ їЬі4. 5. 28-29.
_ * ІЬіИ. 5. 29-30. “Шлях до Дамаску" - біблійна алюзія, що натякає на історію иа-
78 вернений Савла (Дії святих апостолів, 9).
Роїділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Поділяючи етнократичні засади більшості радикальних
націоналістичних рухів Східної Європи, ОНР стверджував,
що в польській державі господарями мають бути етнічні по-
ляки. Також у програмному документі ОНР зазначено, що
білоруси та русини (назви «українці» націонал-радикали не
визнавали) повинні мати всі громадянські права. Іншої дум-
ки члени організації дотримувалися щодо євреїв: лише тим-
часово, поки євреї живуть на території Польщі, «єврея варто
трактувати як належного до держави», але він «не може бути
громадянином Польської Держави». ОНР вважав євреїв ви-
зискувачами польської нації і закликав боротися з ними'.
Зауважимо, що «єврейська проблема» із середини
1930-х рр. стає важливою і для Католицької Церкви, оскіль-
ки багато євреїв у цей період приймали католицизм і таким
чином прагнули асимілюватися. Проти їхнього переходу до
Католицької Церкви виступали ендеки й націонал-радикали.
У їхній ідеології з'явилися елементи расизму, за допомогою
якого вони намагалися показати відмінність між поляками й
іншими етносами, зокрема євреями.
1935 р. внаслідок розколу ОНР постала відверто фа-
шистська організація Національно-радикальний рух «Фа-
ланга» на чолі з Болеславом П’ясецьким. Збудована за
взірцем іспанської «Фаланги», ця невелика організація спо-
відувала войовничий католицизм, хоч її гасло «Бог є найви-
щою метою людини» більше нагадувало Корнеліу Кодряну
(див. нижче), ніж Хосе Антоніо Примо де Ріверу2.
Загалом польський націоналістичний табір 1920-
30-х рр. прагнув до синтезу націоналізму з католицизмом,
що знайшло вираз у доктрині «християнського націоналіз-
1 Оекіагаср ОЬоги Каго<іо>* *о Касіукаїпедо (Іек$1 Ьіііогусгпу 1934 гок) <Ь(ір7/
*А*хопг.Ь2.р1/іп<іех.рЬр?ор(іоп=сот_соп(еп(&Уіеи=агІісІе&і<1=144:<іек1агас)
а-оЬоги-паго4оуго-га<іукаІпе^о-(ек$(-Ьі$(огусгпу-1934-гок&саСі<1«38:агГукиу>
(востаннє відвідано 11.02.2011 р.); Мизгугіікі XV. ОЬбг Мапхіомю-Йасіукаїпу
і Огзапігада Рокка - гагу$ «ігіагііаіпоісі рггесішоіеппе) (1933-1939) // ОЬбг
пагосіоууу >уоЬІісги д«дсЬ Юіаіііагугтб* / Росі. ге<1. К. БіегЬиіу. кУагїгажа, 2010. -
8. 30-32.
» РаупсЗ.С. А Нкіогу оГРаїскт, 1914-1945. Р. 321-322.
79
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
му», яку в дещо відмінних інтерпретаціях прийняли і ендеки,
і ОНР, і «Фаланга»1.
Релігійні мотиви фігурували також у програмних доку-
ментах створеної 1937 р. проурядової протофашистської
партії Табір національного єднання (ОЬбг 7)ебпосгепіа
№гсх1ошедо, ОЗН), лідером якої був полковник Адам Коц.
Ця партія, як і попередні, вважала католицизм важливим
елементом світогляду польської нації і головною релігією
держави, декларуючи при цьому релігійну свободу.
ОВП, ОНР, «Фаланга», ОЗН та інші організації, що спо-
відували ідеологію польського інтегрального націоналізму,
не могли не зважати на авторитет Католицької Церкви та
на великий відсоток практикуючих католиків серед насе-
лення держави. Тому вони намагалися формулювати свою
ідеологію так, аби надати їй ваги за допомогою декларації
підтримки Церкви та позірного поєднання своїх політичних
поглядів із католицьким світорозумінням.
Як гадає А. Міхнік, польським націоналістам таки вдалося
«наситити польський католицизм специфічними сенсами», які
в душпастирській практиці нерідко були ближчими до думок
Дмовського, ніж до повчань Євангеліїя. «Альянс католициз-
му з націоналізмом мав суто негативне підложжя. Спільним
був ворог - безбожний ліберал і соціальний революціонер,
інородець та іновірець». Але й самі націоналісти зазнавали
впливу католицизму, зокрема його концепції людської осо-
би, принципу відокремлення того, що Боже, від того, що ке-
сареве. «[...] То була одна з істотних причин, чому програмна
думка ендеків не стала цілковито тоталітарною навіть у 30-х
роках, коли отрута шовінізму й тоталітарна бацила, здавало-
ся б, цілковито уразили дисципліновані лави молоді, одягну-
тої в зелені сорочки з мечем Болеслава Хороброго [...]»2.
80
1 СгоК В. Каіоіісухт у/ гіокігупасИ и^гиромаб паго<1око-га<іука1пусЬ <іо токи 1939.
Кгакдиг, 1987; СгоП В. Кадопаїігт сЬг7.еісі/аб$кі: Наго<1омо-каіоІіска (бгтада
ісіеоиа « II ИгесгуроіроІІІе) па Не рогбкпухуаксгут. У/у<і ПІ. Кгг«го«ісе,
1999.
1 Міхнік А. У пошуках свободи. С. 75-76.
Роїділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Румунський легіонерський рух. Етносоціальна струк-
тура населення румунської держави нагадувала ситуацію
в Галичині міжвоєнного періоду: в обох випадках існувала
значна різниця між етнічним складом сільського і міського
населення. Переважна більшість румунів проживала в сіль-
ській місцевості та займалася сільським господарством,
тимчасом як населення румунських міст за етнічною на-
лежністю було здебільшого німецьким, угорським та єврей-
ським. Хоч євреїв у Румунії було 4 відсотки від загального
населення країни, вони контролювали 40 відсотків торгівлі
та кредитного бізнесу і 28 відсотків промисловості'. Біль-
ша частина індустріального виробництва та капіталу нале-
жала представникам національних меншин. На економіку й
певною мірою на політику великий вплив мали німецькі та
єврейські бізнесові кола. На приєднаних після Першої сві-
тової війни територіях колишньої Австро-Угорщини етніч-
ні меншини (угорці, євреї, німці), як правило, мали вищий
соціальний статус, ніж румуни. Вони й надалі переважали в
міському населенні, у високооплачуваних професіях і місце-
вій бюрократії. Усе це зумовлювало переплетення в Румунії
соціальних й етнічних конфліктів і створювало сприятливий
ґрунт для етнічного націоналізму.
Як і в Польщі (включно з Галичиною), у Румунії питання
національної ідентичності було тісно пов’язане з релігійно-
конфесійною належністю. Більшість румунів були практику-
ючими православними християнами. Вплив Церкви на насе-
лення, зокрема на його сільську частину, був визначальним.
Тому алгоритм творення ідеології румунського варіанту ін-
тегрального націоналізму досить подібний до українського,
однак варто підкреслити, що, на відміну від ОУН, румунські
націоналісти діяли у власній державі.
За таких обставин сформувався оригінальний румун-
ський різновид фашизму під проводом Корнеліу Зеля Ко-
дряну. Витоки руху Кодряну дослідники знаходять у націо-
налістичних студентських рухах, які охопили університети
1 Мапп М. Ра5СЇ5І5, Р. 261.
81
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Румунії в 1919-1923 рр. Пояснюючи причини політизації ру-
мунського студентства, Юджин Вебер писав:
Там, де немає представницьких інституцій або вони реально не
функціонують, майже єдину й найзручнішу трибуну для публіч-
ного обговорення національних і міжнаціональних проблем забез-
печують школи та університети, а студенти змушені форму-
вати авангард усіх радикальних рухів. Чим відсталіша країна,
тим більшу роль відіграють студенти в її політичному житті,
хоч би тому, що за браком інших осередків концентрації людей,
таких, як фабрики, їхнє місце займають навчальні заклади, зби-
раючи так само відірвану від рідних домівок і зосереджену в одно-
му місці публіку, полегшуючи формування груп і підготовку ак-
цій, творячи студентську самосвідомість і солідарність ще до
появи інших політично значущих форм класової солідарності’.
Олександр Мотиль вважає, що ці слова Ю. Вебера слуш-
ні й для Галичини 1920-х рр.1 2
Чому з усіх ідеологій саме інтегральний націоналізм най-
більшою мірою опанував студентське середовище? Про-
фесор Центральноєвропейського університету Константин
Йордакі пояснює:
Студенти були першим компактним “румунським континген-
том", висланим із сільського світу, який все ще охоплював по-
над 80 відсотків населення, у вороже і все ще "чужинське" місь-
ке середовище. Вони намагалися використати безпрецедентні
освітні можливості для вертикальної соціальної мобільності,
розглядали свої дипломи як "сертифікати" соціального успіху,
розраховуючи на місця в бюрократичному апараті. Однак мож-
ливості поповнити державну адміністрацію виявились обмеже-
ними, вони навіть зменшилися внаслідок повоєнних негараздів.
Матеріальні злидні та безробіття викликали розчарування і
відчуження, які своєю чергою сприяли наростанню протестних
рухів. Студентське невдоволення незабаром обернулося проти
1 5АГеЬег Е. ТЬе Меп оГ (Ье АгсЬап^еІ // 1п(егпа(іопа1 Ра$сі$т, 1920-1945 / Е<1. Ьу
ХУ.Еациеиг апсі С.ЬМоие Иех* Уогк, 1966. Р 106.
1 МоСуІ А. ). ТЬе Тигп (о (Ье Кі$Ь( ТЬе ИеоІо^ісаІ Огі^іпз ап<1 Реуеіортепі о£
Окгаіпіап №(іопа1і$т, 1919-1929. ВоиМег (Сої.), 1980. Р. 86-87.
82
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
етнічних меншин, чий вищий соціальний статус сприймали як
причину бідності румунських студентів'.
1923 р. один зі студентських лідерів Йон Мота (син
румунського священика) очолив змову кількох студентів
(включно з Кодряну) з метою замаху на корумпованих по-
літиків і єврейських банкірів, нібито винних у зраді румун-
ських інтересів. Змову викрили, учасників заарештували й
ув’язнили в монастирі Вакарешті. Але під тиском прихиль-
ної до «вакарештців» громадської думки їх незабаром ви-
правдали. В ув’язненні «вакарештці» склали план створення
«армії юнаків, вихованих у любові до країни і вітчизни», на-
слідуючи зразок «Французької дії»2.
Отож, після нетривалої участі в антисемітській Лізі
національно-християнської оборони «вакарештці» 1927 р.
вирішили заснувати власну організацію - Легіон Арханге-
ла Михаїла (ЛАМ). У такий спосіб вони дистанціювалися від
поміркованого націоналізму старшого покоління й висунули
месіанський заклик генераційної солідарності під прапором
харизматичного націоналізму, як називає його К. Йордакі, -
ідеології, що поєднує ідею священної, обраної національної
спільноти з ідеєю божественної місії харизматичного лідера
як обраного пророка і рятівника нації3. На його думку, ле-
гіонерська ідеологія комбінувала три головні стратегії по-
літичної мобілізації: харизматичний тип легітимації, який
базувався на міленаристському культі архангела Михаїла і
лідерстві Кодряну, месіанізм повоєнного «нового поколін-
ня» та інтегральний націоналізм, змодельований за взірцем
французького руху Ш. Морраса і поєднаний із запеклим
антисемітизмом4.
1 ІопіасНі С. СЬагііша, Кеіі^іоп, апсі Меоіоду // [<1еоІО£Іе$ апсі №ііопа| Ісіеп(іііс$:
ТЬе Саїе оГ1\* *епІіеіЬ-СепІигу 5оиіЬе$(егп Еигоре / Есі. Ьу ІЬатрс апсі М.Магоиег
ВисіареЯ, Ме** ¥огк, 2004. Р. 22.
’ ІЬіа. Р. 24.
1 ІЬіа. Р. 25; ІогаасНі С. Соа» сЬдееп маггіоп: котапііс раііп£епе$і$, тііііагіїт апа
Га$сІ5т іп тоаегп Котапіа // СотрагаіІУе Еа$сі$і Вгоаіеа. Р 354.
* ІогдасЬі С. СЬагіяпа, Реіідіоп, апа Ісіеоіоду. Р 19.
83
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Сам Кодряну був яскравим харизматичним лідером, який
викликав у багатьох співвітчизників пошану, що межувала з
обожненням. Італійський філософ, релігійний і політичний
письменник, маляр-авангардист, публіцист, прихильник фа-
шистського й расового світогляду барон Юліус Евола харак-
теризував Кодряну як одну з «найбільш шляхетних і чистих
фігур»’. Однак, як доводить Йордакі, харизма Кодряну була
не стільки наслідком його особистих якостей, скільки комбі-
нацією «ситуаційної харизми» - продукту «харизматичного
голоду» румунського суспільства - і спеціальної харизматич-
ної діяльності ЛАМ, завдяки якій образ вождя поширювали в
інноваційних формах політичної пропаганди1 2.
ЛАМ разом зі створеною під його егідою воєнізованою
«Залізною гвардією» став єдиним рухом фашистського
типу в Східній Європі, який спромігся стати масовим. Він
мав 272 тис. членів у 1937 р. і від 300 до 500 тис. у 1941 р. -
1,5-2,8 % румунського населення. Це більший відсоток, ніж
мали італійські фашисти й німецькі нацисти перед приходом
до влади. ЛАМ отримав, за офіційними даними, 16 % голо-
сів на виборах 1937 р., незважаючи на урядові перешкоди і
фальсифікації. Шеф поліції згодом визнав, що реально ЛАМ
отримав близько 25 %. У той самий час інші інтегрально-
націоналістичні й антисемітські партії разом отримали май-
же 25 % голосів3.
Однак зростання популярності руху і його радикалізм
викликали острах у правлячої консервативної еліти й осо-
бисто в короля Кароля II. Після невдалих спроб залучити
Кодряну на свій бік король наказав заарештувати керівників
ЛАМ. У ніч з 29 на ЗО листопада 1938 р. Кодряну та 13 його
товаришів вивезли з тюрми й стратили в безлюдній сіль-
ській місцевості.
1 Евола Ю. Моя зустріч з Кодряну <Иир://роІі<опотіа.ог£.иа/раве/піоіа-ги$ІгісН-
7-ко<1пагш-89.Ь(т1> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
1 ІогсіасКі С. СНагіїта. Кеіі^іоп. ап<і Иеоіояу. Р. ЗІ.
’ Іоапісі К. ТЬе 8чгог<і оГ іЬе АгсЬап^еі. Иеіу ¥огк, 1990. Р 69, 72; Мапп М. ЕазсіШ.
84 Р. 237-238.
Розділ 1 - Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Після вбивства Кодряну в Легіоні постала проблема ру-
тинізації харизми (за Максом Вебером), коли організація
вже не могла існувати без лідера, якого наділяли б харизма-
тичними якостями, бодай штучно. Розгорнулася фракційна
боротьба за наступництво між фракціями Горії Сіми, Йона
Зелі Кодряну (батька Корнеліу) і групою «Мота-Марін», яка
прагнула зміцнити релігійний характер руху. Наступником у
вересні 1940 обрали Г. Сіму, але це не подолало фракційної
боротьби* 1. Згодом, уже на еміграції, деякі легіонери засу-
джували Сіму як незаконного спадкоємця, який зруйнував
дух Легіону і був відповідальний за його злочини під час
Другої світової війни2.
Важливим документом для дослідження ідеології ЛАМ,
а також взаємостосунків румунського інтегрального на-
ціоналізму та румунського православ’я є праця Кодряну
“Моїм легіонерам" (1936-1937). Як і для інших інтеграль-
них націоналістів, для Кодряну нація складається не лише
із сучасників, а охоплює всі минулі, сучасне й усі майбутні
покоління:
Коли ми кажемо «Румунська Нація», - то розуміємо не лише всіх
румунів, що проживають на спільній території, мають спільне
минуле і спільне майбутнє, спільну поведінку, спільну мову, спіль-
ні щоденні інтереси.
Коли ми кажемо «Румунська Нація», - розуміємо: це всі румуни,
живі й мертві, які жили на цій землі від початку її історії, і ті,
які житимуть у майбутньому.
Нація охоплює:
1. Усіх румунів, що живуть тепер;
2. Усі душі померлих і могили предків;
3. Усіх тих, що народяться румунами в майбутньому1.
Як і всі інші ультранаціоналістичні провідники міжвоєн-
ного періоду, Кодряну виступав проти демократії як способу
керування державою, вважаючи, що народ не може керува-
1 ІогЗасЬі С. СЬагіяпа, ПсІі£Іоп, апсі Меоіоду. Р. 39.
» ІЬкі. Р. 50.
1 Кодряну К. 3. .Моим легионера.м / Пер. с руммнекого. Тамбов, 2009. С 306 85
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ти собою сам, а цю роботу за нього має виконувати націо-
нальна еліта'.
Кодряну вважав, що керування державою має базувати-
ся на вірі в Бога. Проте існує велика різниця між напрямом
діяльності Легіону та спрямуванням християнської релігії.
Церкву підносили над діяльністю легіонерів. Кодряну писав,
що легіонери не можуть, аби пояснити свої вчинки, прини-
жувати Церкви до площини, в якій вони діють. Усією своєю
діяльністю, усіма своїми вчинками вони намагаються до-
сягнути висот Церкви, піднятися так високо, «наскільки до-
зволяє тягар гріхів душі». Водночас легіонери вважали, що
вони чинять правильно і виконують Божу волю і що саме їхні
мирські справи піднесуть їх до високої межі2.
Кодряну твердив, що румунській державі пощастило в
тому сенсі, що «православне християнство не знає проти-
стояння між універсальною вірою і національною ідеєю; і в
такий спосіб національна Церква, Православна Церква, мо-
гла б стати складовою частиною оновленої держави - такої,
якою її розуміла національна революція»3.
Націоналізм ЛАМ і «Залізної гвардії» декларував опору
на народну духовність і традиційні цінності. Хоч політичні
погляди легіонерів базувалися начебто на основі євангель-
ського вчення, проте румунський інтегральний націоналізм,
на думку більшості дослідників, за своїм характером був
близький до православного фундаменталізму з виразним
тоталітарним характером та культом лідера. На відміну від
канонічного християнства, де йдеться про спасіння окремої
людини, у легіонерів з’являється концепція спасіння нації та
її примирення з Богом4.
Також важливе місце в ідеології ЛАМ посідала містика -
як релігійна, так і національна. Члени руху сповідували чоти-
1 Кодряну К. 3. Моим легионерам. С. 296-304.
* Там само. С. 304.
’ Евола Ю Моя зустріч з Кодряну.
* Вишинський С. Теократичний націоналізм Корнеліу Кодряну // Релігія і су-
спільство: нові преференції: матеріали Міжнар. наук, конф , 27-28 квіт 2006 р.
Чернівці, 2006. С. 135-137.
86
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
ри основні принципи: віра в Бога, віра у свою місію, взаємна
любов та пісня’. Ю. Евола писав, що легіонери практикува-
ли молитву, строгий піст й аскетизм. Важливим був культ
полеглих героїв. У Легіоні існувала «містика мертвих», зо-
крема ритуал «Ргезепїе!», який також побутував у фашистів
і який сприймали як магічну евокацію полеглих. Особливе
значення мало пошанування Йона Моти і Васіле Маріна, які
входили до керівництва румунських легіонерів. Вони були
друзями Кодряну, загинули у громадянській війні в Іспанії
й відтак стали об’єктами культу1 2. Загибель самого Кодряну
поставила його в один ряд з іншими націоналістичними ге-
роями і мучениками - він також став об'єктом культу та міс-
тифікації серед широкого кола прихильників фашистського
руху в усьому світі.
Попри те, що Кодряну творив ідеологію Легіону, базую-
чись на християнському вченні, він вважав, що для досяг-
нення успіху в боротьбі доцільно використовувати й силові
методи - особливо це стосувалося євреїв. Кодряну та легі-
онери розглядали євреїв як багатих експлуататорів, пара-
зитів у румунській державі3. Водночас вони твердили, що,
виступаючи проти євреїв, провадять боротьбу із прихиль-
никами й поплічниками більшовизму. У своїй ідеології легіо-
нери намагалися зобразити євреїв як ворогів християнства
та прихильників комунізму. Символом легіонерів була іко-
на архангела Михаїла, яка уособлювала захисника Румунії,
тимчасом як Люцифера вважали виразником комунізму, ка-
піталізму та юдаїзму4.
Антисемітизм «Залізної гвардії» найбільше проявився
після загибелі Кодряну, коли легіонерами став командувати
Горія Сіма. Особливо жорстокі антиєврейські акції було про-
ведено під час приїзду Гітлера до Румунії5.
1 История румьінской Железной гвардии <ЬПр://*плп*.со<ігеапи.го> (востаннє
відвідано 11.02.2011 р).
1 Евола Ю. Моя зустріч з Кодряну.
* Мапп М. Разсізіз. Р. 266.
« ІЬіа. Р. 269.
5 История румннской Железной гвардии.
87
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ __________
Більшість істориків вважає, що ідеологія ЛАМ була сфор-
мована під значним впливом італійського фашизму, а зго-
дом німецького нацизму й сама була різновидом фашизму’.
Сам Кодряну твердив, що ідеологія його руху відрізняється
від італійського фашизму, де панував «принцип форми», та
від німецького націонал-соціалізму, де основну увагу при-
діляли «життєвій силі», тимчасом як у легіонерському русі
найважливішою складовою частиною ідеології була духовна
сфера1 2.
Унікальність легіонерського руху порівняно з іншими
революційними рухами підкреслював і Мірча Еліаде - у
1930-х рр. один з ідеологів та прихильників ЛАМ. Він писав,
що легіонерський рух - це не політична діяльність, а христи-
янська революція:
Сьогодні увесь світ живе під знаком революції. Але якщо різні на-
роди робили цю революцію під прапором класової боротьби або
пріоритету економіки (комунізм), або держави (фашизм), або
раси (національний соціалізм), то легіонерський рух виник під
знаком архангела Михаїла і перемагатиме Божою милістю.
У той час як усі сучасні революції с політичними, легіонерський
рух - це радше революція ментальна і релігійна У той час
як усі сучасні революції мають своєю метою захоплення влади
суспільним класом чи певною людиною, легіонерська революція
ставить за мету Спасіння нації, примирення народу з Богом, як
про це сказав Капітан’.
Утім, історики скептично сприймають претензії ЛАМ на
унікальність, зрештою, типові для фашистів. Більшість до-
слідників згідна, що легіонерський рух являв собою різно-
вид фашизму, хоч і дуже своєрідний через свою глибоку
вкоріненість у православній релігії. Та К. Йордакі останнім
часом піддав критиці навіть тезу про «православну специфі-
ку» румунського фашизму. Він запропонував нову концеп-
1 Мапп М. Ра$сі$и. Р. 261.
1 Звола Ю. Моя встреча с Кодряну.
’ Злиаде М. Почему я верю в победу легионерского движения <Ьпр://мп*^.
соЗгеапи.п» (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
88
Ровділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
цію історії Легіону як харизматично-революційної фашист-
ської організації такого ж типу, як італійська ПНФ чи НСДАП.
Спираючись на теорію харизматичної влади Макса Вебера
та його послідовників, він використав поняття харизми, аби
показати не лише лідерський потенціал Кодряну, а й спо-
сіб легітимізації Легіону та методи його боротьби за владу.
Йордакі дійшов висновку, що легіонерський рух був третім
за значенням прикладом харизматичного фашизму поряд із
«парадигматичними» прикладами нацистської Німеччини та
фашистської Італії'.
У своєму недавньому есе1 2 Йордакі стверджує, що ко-
рені легіонерської ідеології слід шукати не у православній
Церкві та її догмах, як стверджує більшість істориків, а в єв-
ропейських романтичних історичних ідеологіях соціального
палінгенезу (відродження), поширених у XIX ст. (П’єр-Сімон
Баланш, П'єр Леру, Жан Рейно та ін.), які переосмислювали
християнські доктрини одкровення, провидіння, теодицеї,
есхатології і сотеріології та застосовували їх для пояснення
розвитку суспільства. Ці теми ввійшли до дискурсу роман-
тичного націоналізму, в якому історія Спасіння нерідко слу-
гувала матрицею історичної долі певної нації та візії її май-
бутнього. Йордакі документує безпосередній зв'язок між
легіонерською ідеологією та романтичними візіями палінге-
незу принаймні через три канали: (1) традицію румунсько-
го національного месіанізму, яскравим втіленням якої була
теорія палінгенезу Йона Геліаде Радулеску (1802-1872), у
якій головні християнські релігійні теми було переосмисле-
но в дусі тогочасного євангелічно-соціалістичного дискур-
су відродження, (2) сакралізацію політики, яка, спираючись
на ідею священної Батьківщини й божественної місії нації,
була спрямована на зближення династії румунських Гоґен-
цоллернів з народом та прищеплення національній спіль-
ноті почуття колективної місії і спільної долі, та (3) консер-
1 ІогсіасЬі С. СЬагі&та, Роїісісі апЗ Уіоіепсе: ТЬе Ье£іоп о( (Ье “АгсНап^еІ МісЬаеІ"
іп Іпіег маг котапіа ТгопдЬеіт, 2004. Р 164.
2 ІогсіасЬі С. Со<І5 сЬоієп игаггіогх. Р. 316-355.
89
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ__________ ___ ___ ___________________
вативну традицію релігійно-патріотичного мілітаризму, яка
вплинула на виховання Кодряну, а через нього на характер
Легіону.
Найважливішим аспектом наступності між романтичним
націоналізмом та легіонерською ідеологією був культ во-
лоського господаря Михая Хороброго (1595-1601), який на
короткий час об'єднав під своєю владою землі майбутньої
Румунії, та його небесного покровителя - архангела Миха-
їла. У цьому подвійному культі, утвердженню якого сприя-
ла поема Геліаде Радулеску «Михаїда», було закодовано
міф про відродження румунського народу. Виявивши похо-
дження та значення культу архангела Михаїла, Йордакі роз-
кодовує палінгенетичний аспект новочасного румунського
націоналізму та легіонерської ідеології і розкриває їхнє свя-
щенне коріння’.
Успадкувавши основні теми палінгенетичного романтич-
ного націоналізму, ідеологи ЛАМ переосмислили їх у нових
формах, пристосувавши до нового соціально-політичного
контексту міжвоєнної Румунії. Легіон надав інтегральному
націоналізмові довоєнної доби революційного, антисистем-
ного спрямування, якого бракувало в його консервативно-
елітарному варіанті. Він поєднав довоєнний антисемітизм
з новітнім антикомунізмом у новій ідеологічній формулі
«єврейсько-більшовицької» світової змови. Він також додав
до консервативно-елітарної відданості мілітаризму і релі-
гійним цінностям нові елементи, що мали глибоке коріння
в романтичних палінгенетичих дискурсах: апокаліптичне
мислення, ідею спокутування гріхів через страждання і са-
мопожертву в боротьбі та містичну ідею переселення душ,
пов’язану з культом предків, полеглих героїв та мучеників
руху. Йордакі вважає, що дослідники фашизму, штучно від-
окремлюючи ці ідеї від їхнього оригінального європейсько-
го контексту, невиправдано «орієнталізують» їх і трактують
як «православну специфіку»1 2.
1 ІогсіасНі С. Со<І5 сЬозеп и»аггіог5. Р. 317,327-333.
» іьіа р. зі7.
90
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Отже, легіонери не були православними фундамента-
лістами, а, подібно до італійських фашистів і нацистів, кон-
струювали власну політичну релігію, використовуючи хрис-
тиянську символіку й дискурс палінгенезу, успадкований від
романтичного націоналізму.
Хорватські усташі. Одною з найбільш контроверсійних
у сучасній історіографії є проблема стосунків хорватсько-
го націоналістичного руху «Усташа» та представників като-
лицького духовенства. Особливо дискусійними є питання,
яка форма радикального націоналістичного руху існувала
в Хорватії у міжвоєнний період і в час Другої світової війни
та якою мірою католицьке духовенство і загалом релігійний
фактор вплинули на радикалізацію націоналістичного руху в
Хорватії.
Рух усташів формувався в міжвоєнний період у дер-
жаві Югославія, хоч повною мірою показав своє обличчя в
період Другої світової війни в Незалежній Державі Хорва-
тії. Як зазначає Дімітріє Джорджевіч, постійний конфлікт
між централізмом і федералізмом у міжвоєнній Югославії
спричинив появу великої кількості націоналістичних органі-
зацій. Югославський націоналізм, базований на ідеї єдиної
югославської нації, був основою таких угруповань, як Орга-
нізація югославських націоналістів (ОРЮНА), Югославська
дія, Організація національних студентів (ОРНАС) Патріотич-
ний молодіжний фронт (ПОФ), Югославський академічний
клуб тощо. Водночас існували націоналістичні організації
на етнічній та етноконфесійній основі: Хорватська націо-
нальна молодь (ХРНАО), Словенська національна молодь
(СЛОНАО), Мусульманська національна молодь (МУНАО),
Організація буньєвських націоналістів (ОРБУНА), Організа-
ція католицьких націоналістів (ОРКАН) та ін.1
Лідером та ідеологом ультраправого націоналістичного
руху усташів став загребський адвокат Анте Павеліч. Згідно
з пропагандистською версією самих усташів, яку приймає
1 Р)огфеУіс Р. Разсіяп іп Уидозіауіа 1918-1941 И №Сіує Разсііт іп (Ке $иссеї$ог
81а(е$, 1918-1945. Р. 130.
91
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
частина істориків, ще на початку 1929 р., після того як ко-
роль Александер зупинив дію Конституції, Павеліч засну-
вав у Загребі підпільний рух під назвою «Усташа», який було
організовано у воєнному стилі і який закликав до збройної
боротьби за незалежну Хорватію. За іншою версією, орга-
нізаційне оформлення групи прибічників Павеліча під на-
звою «Усташа - Хорватська революційна організація» від-
булося лише в 1931 р. в Італії. Саме тут Павеліч заснував
свою штаб-квартиру. Поки італо-югославські стосунки були
напруженими, він міг розраховувати на підтримку Муссо-
ліні. Сам Павеліч та частина його прихильників проходили
підготовку на військових тренувальних базах в Італії’. Авро
Мангеттен у своїй праці твердить, що рух усташів фінансово
підтримували Муссоліні та Ватикан2, однак щодо Ватикану
це твердження потребує перевірки з огляду на тенденцій-
ність автора.
Деякі усташі пробиралися з Італії назад до Югославії,
щоб узяти участь у саботажах і замахах на своїх сербських
і хорватських опонентів. 1932 р. усташі спробували підняти
повстання, але воно обмежилося нападом на сільську стан-
цію жандармерії. Італійська фінансова допомога дозволила
Павелічу розпочати масову пропагандистську кампанію на
Заході, спрямовану на те, щоб показати пригноблений ста-
тус хорватів у Югославії і загрозу, яку для миру в Європі яв-
ляють серби.
Престиж Павеліча серед екстремістського крила хорват-
ських націоналістів зріс, коли «Усташа» спільно з Внутріш-
ньою македонською революційною організацією спланува-
ла вбивство короля Александра в Марселі 1934 р. Павеліча
* Сгітеї іп Йіе |а$епоуас Сатр. ТЬе 8іаіе Сотггшяоп оГ Сгоаііа (огіЬе Іпуе8(і§а!іоо
оГіЬе Сгітеї оГіЬе Оссираііоп Рогсез апсі іНеіг СоІІаЬогаІогз. ХадгеЬ 1946 <Ь((р7/
«гут)еги.5а1іт.ог£/ссі/ЬіЬ1іоІека./)а5епоуас1946/іаїегюуас1946.р<іЕ> (востаннє
відвідано 11.02.2011 р.); Тгіїкоуіс $ О$(а$а: Сгоаііап 5ерага(і$т апсі Еигореап
Роіііісї, 1929-1945. Ьопсіоп, 1998. Р. 41-50
2 МапЬаиап А ІЬе Уаіісап'з Ноіосаизі. ТЬе ЗспзаііопаІ Ассоипі оГ (Ье Моїі
Ноггііуіпй Кеіі^іоиї Маздасге оГ іЬе 20(Ь сепіигу <ЬіІр://»ууу»у.геГогта1іоп ог§/
Ьо1осаи5.ЬітІ> (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
92
Розділ 1. Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
у Франції і Югославії заочно було засуджено до смерті, од-
нак Муссоліні відмовився видати його, а лише тимчасово
посадив під домашній арешт.
Визначальними характеристиками руху «Усташа» були
антисербізм, антикомунізм і культ хорватської державнос-
ті’. Серед хорватських націоналістів побутувало два варіанти
ставлення до сербів. Частина хорватських інтелектуалів вва-
жала, що православні Великої Хорватії насправді є хорвата-
ми, які під османською владою перейшли на православ’я, а
в XIX ст. засвоїли сербську свідомість внаслідок асимілятор-
ської діяльності Сербської Православної Церкви. Інші розгля-
дали сербів як чужинців, які не мають жодних законних істо-
ричних чи природних прав на ці землі: вони були «гостями» й
«колоністами» і мали підпорядковуватися історично панівній
хорватській нації2. Тенденція до вилучення сербів виявила-
ся сильнішою, ніж асиміляторська. Її й узяли на озброєння
усташі. Вони стверджували, що існує велика відмінність між
хорватами - представниками католицької віри та європей-
ськості - і сербами, які представляють східну культуру, сфор-
мовану під впливом «візантизму». Серби, на думку ідеолога
та лідера усташів, були ворогами католицизму - складової
частини хорватської ідентичності та західної цивілізації.
В історіографії склалися два основні погляди на сутність
ідеології усташів. Частина істориків трактує усташство як
хорватський фашизм або клерофашизм. Поширену в літе-
ратурі тезу про клерикальний фашизм усташів3 спростовує
Марк Біондич, який вважає, що фашистський рух Усташа
«був секулярним націоналістичним рухом, який від 1941 до
1945 р. намагався мобілізувати католицьку підтримку для
власних політичних цілей і свого виживання»* *.
1 ВіопсіісЬ М. “У/е ХУеге РеГепсііп^ (Ье $(аіе”; Ь'а(іопаІі5пп, МухЬ, апсі Метогу
іп Т^’епііеіЬ-СепІигу Сгоаііа // Меоіодіез апсі Каііопаі Ісіепііііез: ТЬе Саїе о£
ТмепІіеЖ-Сепіигу $оиіЬе5Іегп Еигоре. Р. 60.
1 ІЬіЗ.
* Див., наприклад: РоІІагсі ). Е Раїсііт апсі СаіЬоІісізт. Р. 167, 169, 181.
• ВіопсіісЬ М. Яасіісаі СаіЬоІісі$т апсі Ра$сізт іп Сгоаііа, 1918-1945 П Тоїаіііапап
Моуетепи апсі РоїііісаІ Яе!і$іоп$. Уоі. 8. 2007. N0. 2. Р. 383.
93
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Інші дослідники ставлять під сумнів тезу про фашист-
ський характер усташського руху. На їхній погляд, усташ-
ство було хорватським радикальним націоналістичним ру-
хом, а його ідеологія - ідеологією хорватського етнічного
націоналізму'.
Ми не вважаємо, що теза про радикальний націоналізм
усташів перешкоджає зараховувати їх до фашистів, але, на
нашу думку, державний чи бездержавний статус нації, у се-
редовищі якої розвивається радикальний рух, має значення.
Отож до 1941 р. «Усташа» була радше протофашистським
рухом, який перетворився у «повноцінний» фашизм лише
після захоплення влади, коли проблему здобуття власної
держави заступила проблема засад, на яких слід було її бу-
дувати2. Ці засади в Незалежній Державі Хорватії виявились
явно фашистськими і навіть близькими до нацизму.
До 1941 р. Павеліч не створив масової усташської ор-
ганізації. Він спромігся це зробити лише після того, як за
допомогою нацистів здобув владу. Після окупації Югославії
Німеччиною Павеліч очолив Незалежну Державу Хорватію,
що була створена 10 квітня 1941 р. Саме тоді, завдяки тісній
співпраці Анте Павеліча з окупаційними німецькими війська-
ми, усташі змогли перейти до поширення та практичного
застосування своїх поглядів. Виступаючи за перетворення
Хорватії в моноетнічну державу, усташі вбачали найбільшу
загрозу для неї в особі сербів, тому свій терор, окрім євреїв
і циган, повною мірою спрямували саме проти сербського
православного населення. Для вирішення «сербської про-
блеми» усташі від 1941 р. використовували убивства, де-
портації, а також примусове навернення до католицизму.
Багато вбивств сербів відбувалося саме на ґрунті релігій-
ної належності сербів до православ'я. За правління усташів
' Стислий огляд дискусії і аргументи на користь цієї позиції див.: Беляков С. С.
Идеология усташского движения: между зтническим национализмом и фа-
шизмом // Известия Уральского государственного уииверситета. № 39. 2005.
С. 127-135.
94 І » Пор.: ТгіЛсоуіс 8. Цзїаза. Р. 38 -39,266.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
протягом чотирьох років, від 1941 до 1945, усташі разом із
нацистами знищили близько 300 тис. сербів, не менш як
ЗО тис. євреїв і приблизно стільки ж циган’.
Дискусійним є питання про роль Церкви у цих трагічних
подіях. Тезу про союз усташів з Католицькою Церквою ши-
роко використовують у сучасній антикатолицькій пропаган-
ді. Так, архієпископ полтавський і кременчуцький Федосій
у своєму посланні «Щире слово до галицької молоді» на-
водить багато фактів співпраці католицького духовенства з
крайніми націоналістами й фашистами, щоправда, не під-
тверджених документами. Зокрема, він пише про те, що
переслідування та репресії проти мирного православного
сербського населення «велися з відома та благословення
католицького духовенства і не в останню чергу митрополи-
та Загребського Степинця»2. Про злочинну співпрацю уста-
шів з католицьким духовенством можна прочитати і в статті
«Хорватські нацисти - найгірші монстри, яких знає світ» на
сербському інтернет-сайті3.
Зрозуміло, що до фактів, наведених у цих матеріалах,
слід ставитися критично, оскільки їхні автори не приховують
своєї антикатолицької тенденційності. Утім, багато інших ав-
торів, зокрема й академічних дослідників, теж наголошують
на злочинах, що їх чинили хорватські усташі під час війни,
та твердять про причетність частини католицького духовен-
ства до цих дій4.
Насправді стосунки усташів з Католицькою Церквою
були не такими простими. Багато священиків були учасни-
ками усташського руху й докладали зусиль для примусово-
го навернення хорватських сербів у католицтво. Однак дея-
' Ноаге М. А. ¥и(>05ІаУіа апсі Ііз Хиссеззог $(а(ез // ТЬе ОхРогсі НапсіЬоок оГРаісізт.
Р. 424.
1 Феодосія (Дикун-Ваколюк М Н.). Щире слово до галицької молоді. Частина III
<Ь«р://пе\*.апіірарі5т.кіеу иа7іп<іех рЬр?ті<1=3&Г=геес1&Ьі<і=11&ІІ<і=148> (вос-
таннє відвідано 11.02.2011 р.).
’ СгоаПап Нагіз (Ье У/огзі Мопзіегз (Ье \*¥огІсі Нас! Кпоууп <Иі(р://*л*«.5гр$ка-
тгега.сот/ІіЬгагу/їасіз/изІазЬі.ЬітЬ (востаннє відвідано 11.02.2011 р.).
‘ Див. наприклад: ТгіПсоуіс 5. Сзіаза. Р. 139-144.
95
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
кі церковні ієрархи поступово дистанціювалися від усташів,
як-от згаданий вище загребський архієпископ А. Степінац,
який спершу вітав встановлення усташського режиму, а зго-
дом засуджував його жорстокість і переховував євреїв та ін-
ших жертв усташського терору'.
Сьогодні чітко можна сказати лише те, що стосунки
хорватських усташів та частини католицького духовенства
були одним із найяскравіших прикладів симбіозу Церкви з
інтегральним націоналізмом в історії Європи Крім того, рух
усташів до 1941 р. цікавий для нас як зразок революційно-
го інтегрального націоналізму бездержавної нації, який ба-
гатьма рисами нагадував ОУН того ж періоду.
♦ **
Підсумовуючи огляд розвитку інтегральних націона-
лістичних рухів у Східній Європі, можемо констатувати, що
всі вони в міжвоєнний період зазнавали значного впливу
фашизму. Щодо стосунку націоналістичних організацій до
питань віровизнання, Церкви та релігії загалом у кожній із
розглянутих тут країн була власна специфіка. Ставлення до
Церкви залежало, зокрема, і від позиції самого духовен-
ства щодо націоналістичних організацій. Сильне становище
Церкви, таке, як, наприклад, у Польщі, змушувало радикаль-
но налаштовані кола якось узгоджувати свої дії з позицією
церковної ієрархії. Попри намагання крайніх націоналістів
здійснити ревізію християнських цінностей у Польщі їм все-
таки потрібно було вписуватися в рамки християнського
світогляду. Схожа ситуація була і в Румунії, де сильна Пра-
вославна Церква мала значний вплив на більшу частину на-
селення. Однак декларовані в ідеологічних творах принципи
та цінності на практиці далеко не завжди виконували як ря-
дові члени організації, так і їхні лідери, які часто вважали, що
для досягнення мети, заради щастя та спасіння нації можна
переступити через деякі християнські закони.
96
І
Ноаге М. А. ¥и£О5ІаУіа апсі Виссемог $саїе$. Р. 423.
Розділ 1.
Інтегральний націоналізм і релігія: європейський досвід
Як у Західній Європі, так і в Східній інтегральний наці-
оналізм виявляв тенденцію до перетворення в політичну
релігію, особливо в тих рухах, які набували тоталітарного і
фашистського характеру, як румунський ЛАМ.
Загалом міжвоєнний період став часом найбільшого
розвитку модерних націоналістичних ідеологій у різних ва-
ріантах і модернізації самого християнського світогляду.
Питання ставлення до традиційного християнства у всіх на-
ціоналістичних рухах, а надто в їхніх інтегральних різнови-
дах, стояло досить гостро, і його розв’язували по-різному.
У більшості країн Європи Церква, попри декларування
своєї універсальності та наднаціональності, все-таки ста-
ла суб’єктом національної політики, але в одних випадках
зберігала власну незалежну позицію, базовану на христи-
янських засадах, в інших - частково підпадала під вплив ін-
тегрального націоналізму.
Таким був загальноєвропейський суспільно-політичний
контекст, у якому розвивалися стосунки Греко-Католицької
Церкви й українського націоналістичного руху в Галичині.
97
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському
суспільному та політичному житті в реаліях
Другої Речі Посполитої
2.1. Церква і суспільство
Греко-Католицька Церква, починаючи від Берестей-
ської унії (1596 р.), переживала бурхливу й складну історію.
Ця спільнота з розпачем сприйняла скасування Київської
унійної митрополії (1795 р.) в Російській імперії та з надією
спостерігала за відновленням Галицької митрополії* 1 (1807-
1808 рр.) в Австрійській імперії. Галицьку митрополіюякспад-
коємицю традицій Київської відновили на прохання русько-
го духовенства австрійська влада і папа Пій VII. Австрійські
імператори в контексті нових реформ і трансформацій, що
згодом увійдуть в історію як нова політика освіченого ка-
толицького просвітництва - йосифінізм, змінили назву цієї
спільноти з «Унійної Церкви» на «Греко-Католицьку Церкву»,
зрівнявши її в правах з Римо-Католицькою Церквою, що під-
няло авторитет ГКЦ не лише в очах вірних, й серед усього
австрійського суспільства. Протягом XIX ст. Галицький пре-
стол посідала низка видатних митрополитів: Антін Ангело-
вич (1808-1814 рр.), Михайло Левицький (1816-1858 рр.),
Григорій Яхимович (1860-1863 рр.), Спиридон Литвинович
(1864-1869 рр.), ЙосифСембратович (1870-1882 рр.), Силь-
вестрСембратович (1885-1898 рр.), Юліан Сас-Куїловський
(1899-1900 рр.)2. З початком XX ст. митрополичий престол
посів Андрей Шептицький (1900-1944 рр.), який згодом пе-
ретворився фактично з релігійного лідера на етнарха3, що в
умовах бездержавності представляв інтереси не лише цер-
ковної громади, а й цілого галицького українства. Після роз-
1 Відновлена Галицька митрополія складалася з трьох великих єпархій:
Львівсько-Галицько-Кам'янецької, Перемисько-Самбірсько-Снятинської та
Холмсько-Белзької (авт).
1 Киричук О. Українська греко-католицька церква П Довідник з історії України
(А—Я) / За заг. ред І. Підкови, Р Шуста. 2-ге вид. К., 2001.
’ Від грецького «етнархос» - голова народу.
99
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Митрополит
Андрей Шептицький
паду Австро-Угорської імперії
(1918 р.) Греко-Католицька
Церква опинилась у кордонах
новопосталої Польської дер-
жави.
ГКЦ у Другій Речі Поспо-
литій становила Галицько-
Львівську митрополію, до якої
входили Львівська архієпархія
і Перемишльська та Станісла-
вівська єпархії. Після закін-
чення Першої світової війни
територія митрополії змен-
шилася. У 1918 р. від Станіс-
лавівської єпархії відійшло
до Румунії декілька деканатів
у Буковині, а єпархії у США й
Канаді підпорядковано без-
посередньо Апостольській
столиці. Зі створенням неза-
лежної Польщі та запрова-
дженням нового адміністративного поділу митрополія обі-
ймала Львівське, Тернопільське, Станіславівське та частину
Краківського воєводства. У 30-х рр. XX ст. Греко-Католицька
Церква налічувала в Європі близько 6 мільйонів вірних, тим-
часом як решта католиків східного обряду - заледве 2 міль-
йони осіб. Отже, ГКЦ уже на той час була найбільшою като-
лицькою Церквою східного обряду. Апостольська столиця
у 1934 р. виокремила з Перемишльської єпархії територію,
заселену лемками (250 тис.), в окрему церковну адміністра-
цію під назвою Апостольська адміністрація Лемківщини. Ад-
міністративна структура ГКЦ наслідувала структуру Римо-
Католицької Церкви: єпархії було поділено на деканати і
парафії1.
। 1 8ІІ*а Т КоісіоІ Сїгескокаїоііскі ш Роксе « Іа(асН 1918 1939 // КоісіоІ V/
100 П Кгесіуроїроіііе) / КеЗ 2. 2іеІіп$кі, $. УХДІк. ЕиЬІіп, 1980. 8.149.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Роадл 2.
Для управління митрополією митрополит Андрей призна-
чав єпископів-помічників: Йосифа Боцяна (1914-1926 рр.),
Микиту Будку (1927-1945 рр.) та Івана Бучка (1929-1945 рр.).
У єпархіях свій уряд виконували єпископи-ординарі. У Ста-
ніславівській єпархії активно працював Григорій Хомишин
(1904-1945 рр.), допомагав йому єпископ-помічник Іван Ля-
тишевський (1929-1945 рр.). Перемишльською єпархією ке-
рував Йосафат Коциловський (1916-1945 рр ), єпископом-
помічником був Григорій Локота (1926-1945 рр.).
В умовах Другої Речі Посполитої ГКЦ було зрівняно в
правах з Римо-Католицькою Церквою на підставі статей
конституції, прийнятої 1921 р., та конкордату, підписаного
між польським урядом і Апостольською столицею 1925 р.
Довгі роки Першої світової війни і наступне польсько-
українське протистояння у Галичині принесли неабиякі ма-
теріальні й людські втрати та
духовний занепад не лише
українському суспільству, а
й Церкві. Тож Церква протя-
гом 1920-х рр. активно від-
новлювала втрачені позиції,
насамперед допомагаючи
відновити діяльність като-
лицьких товариств і студент-
ських організацій. Розпочато
активну працю над створен-
ням нових навчальних за-
кладів для греко-католиків.
Уже на початку 20-х рр. ГКЦ
вдалося відновити діяльність
Львівської греко-католицької
духовної семінарії. Отці ва-
силіяни вписали нову сто-
рінку у розвиток семінарії, бо
саме їм митрополит доручив Єпископ Григорій Хомишин
опікуватися навчальним про-
101
НАЦЮ Н А ЛІЗ М І РЕЛІГІЯ_______________________________
цесом цього закладу. Згодом на базі семінарії єпископат
ГКЦ створює Львівську богословську греко-католицьку ака-
демію, яка поставила собі за мету досягти рівня універси-
тету. Діяла академія від 1929 до 1939 р., ставши одним із
провідних закладів ГКЦ та єдиним легальним українським
закладом вищої освіти рівня університету на теренах Поль-
щі. Академія мала два факультети: богословський та філо-
софський. Створенню інших факультетів перешкодив поча-
ток Другої світової війни. Богословська академія налічувала
у своєму штаті понад 42 професори, на кінець 30-х рр. че-
рез її факультети пройшло 2750 звичайних та надзвичайних
студентів, з яких 450 осіб стали її випускниками'. Із благо-
словення митрополита Андрея ректор академії Йосиф Слі-
пий залучив до викладання і дослідницької роботи відомих
учених, серед них істориків Івана Крип’якевича та Миколу
Чубатого, археологів Ярослава Пастернака та Юрія Полян-
ського2.
Звичайно, відновлення католицьких організацій було б
неможливе без віднови монашого життя та монастирів. ГКЦ
активно сприяє відродженню чернечих чинів отців студитів,
василіян, редемптористів. Відновлені монаші чини беруть
під опіку новопосталі організації католицької молоді.
Простая ГКЦна 1930-ті роки можна дізнатися із «Шема-
тизмів» усіх трьох єпархій.
Загальний стан ГКЦ був таким:3
Таблиця 1.
Належали до ГКЦ Кількість у 1938 р.
митрополит 1
єпископи 8
єпархії 3
деканати 128
храми та каплиці 3 461
1 Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. Рим, 1995. С. 360.
2 Марчук В. Церква, духовність, нація: Українська греко-католицька церква в
суспільному житті України XX ст. Івано-Франківськ, 2004. С. 184-185.
’ Шематизм духовенства Львівської архієпархії, 1938. Львів, 1938.
102
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Розділ 2.
семінарії 3
Богословська Академія 1
парохи 2 295
монахи 142
усі священики 2437
чоловічі монастирі ЗО
монахи 315
жіночі монастирі 120
монахині 1076
студенти-семінаристи 512
КІЛЬКІСТЬ вірних 3,6 млн.1
Львівська архієпархія в 1930-х роках:2
Таблиця 2.
Належали до єпархії Кількість у 1938 р.
єпископи 3
деканати 54
біле духовенство 1 032
чорне духовенство 61
усі священики 1093
чоловічі монастирі 14
монахи 201
жіночі монастирі 36
монахині 463
парафії 1 308
студенти-семінаристи 280
кількість вірних 1,3 млн.
Станіславівська єпархія в 1930-х роках:3
Таблиця 3.
Належали до єпархії Кількість у 1938 р.
єпископи 2
деканати 20
парафії 421
Пересторога перед комунізмом // Львівські Єпархіальні Відомості (Львів).
1938. С. 81-98.
Шематизм духовенства Львівської архієпархії, 1938; Кгопіка, Рокка // Кисії
Каіоііскі. 1935 (К. 5), Яг. 5 (та)). 5. 229.
Шематизм всего клира грско-католицької єпархії Станіславівської на рік Бо-
жий 1938 Станіславів, 1938.
103
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
біле духовенство 450
чорне духовенство 31
усі священики 481
чоловічі монастирі 8
монахи 35
жіночі монастирі 40
монахині 286
храми та каплиці 886
студенти-семінаристи 87
кількість вірних 1 млн.
Перемишльська єпархія в 30-х роках:'
Таблиця 4.
Належали до єпархії Кількість у 1938 р.
єпископи 2
деканати 45
парафії 577+ 110
храми та каплиці 1267
біле духовенство 813
чорне духовенство 50
усі священики 863
семінаристи 145
чоловічі монастирі 8
монахи 81
жіночі монастирі 44
монахині 327
кількість вірних 1,244 млн.
Найрозвиненішу мережу деканатів мала Львівська архі-
єпархія, де на один деканат припадало приблизно 13-14 па-
рафій. У Станіславівській єпархії на один деканат припадало
20-21 парафія, а в Перемишльській єпархії - до 321 2.
Етнічний склад населення Галичини був строкатим: у
містах та містечках здебільшого домінував польський і єв-
рейський елемент, тимчасом як українці становили пере-
важну більшість сільського населення. Утім, в усіх містах
1 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської,
Симбірської і Сяніцької за рік Божий 1938. Перемишль, 1938.
104 » 51і»аТ. Ко5сі61 Сгескокаїоііскі иг Роїзсе з* Іаіасй 1918-1930. 8.151.
Розділ 2.
Греко Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Галичини існували досить міцні, хоча й нечисленні, осеред-
ки українства, які зазвичай брали на себе роль формування
громадської думки й були чинником, який рятував переваж-
но сільську українську громаду від маргіналізації.
Другий польський перепис населення 1931 р. висвітлює
стан української спільноти в Галичині таким чином: кількість
українців-1 655 500 осіб, русинів-1 119 000 осіб, що разом
становило 51 % людності краю. За тим самим переписом Га-
личину заселяли 41 % - поляків, 7,1 % - євреїв та 0,7% - інших
національностей. Щодо конфесійного складу населення Га-
личини, відомий український географ Володимир Кубійович
наводить за 1931 р. такі розрахунки: греко-католики стано-
вили 59% населення, тимчасом як римо-католики - 30%,
юдеї - 10,3%, кількість осіб інших релігійних груп ледве до-
сягала 0,7%'.
В. Кубійович у своїй праці подає порівняльнутаблицюет-
нічного та конфесійного складу населення Галичини:2
Таблиця 5.
Населення Галичини 5,460 млн. Конфесійна статистика
Українці - 1,665 млн. Русини - 1,119 млн. Поляки - 2,246 млн. Євреї - 386 тис. Греко-католики - 3.6 млн. Римо-католики - 1,631 млн. Юдеї - 563 тис.
Аналізуючи «Шематизми» ГКЦ, Кубійович подає конфе-
сійну статистику за 1932-1939 роки, відмінну від поль-
ської офіційної інформації, поданої в різних статистичних
джерелах3.
Таблиця 6.
Греко-католики Римо-католики
3,610млн. (71,4%) 1,440 млн. (28,6%)
1 Кубійович В. Західні Українські землі в межах Польщі. 1920-1939. Чикаго;
Нью-Йорк, 1963. С. 16.
2 Там само.
’ Там само. С. 17.
105
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Кубійович зібрав і проаналізував різні статистичні відо-
мості, подані як польськими органами влади, так і офіційними
статистичними інформаційними виданнями ГКЦ. Дослідник
зауважує значні розбіжності в наведених цифрах, які можна
пояснити передусім бажанням польської влади у будь-який
спосіб занизити справжню кількість українського населення.
Таблиці 7 і 8 детально показують ці розбіжності:’
Таблиця 7.
Джерело Рік Греко- католики (%) Римо- католики (%) Юдеі (%) Інші (%)
Польський перепис населення 1931 р. 1931 60,2 28,6 10,5 0,7
Церковна статисти- ка («Шематизми») 1932- 1939 64,8 24,6 9.8 0.8
Таблиця 8.
Джерело Католики - 100%, із них:
греко-католики (%) римо-католики (%)
Перепис 1931 67,8 32,2
1939 71,9 28,1
Церковна статистика 72,4 27,6
Отже, як бачимо з наведених таблиць, греко-католицька
людність у Галичині зростала, тимчасом як римо-католицька
, зменшувалася.
Міжвоєнний період став часом нової активності україн-
ців, які після втрати своєї державності у 1918-1919 рр. на-
магалися зрозуміти причини власної поразки. На порядок
денний виходять ідеї консолідації галицького українства за
польським прикладом, здійснюються спроби створити такі
цінності та ідеали, які б у слушний час змогли вирвати на-
род із тенет бездержавності. Однак реальність була значно
складнішою. Кожен новий центр політичного, суспільного
1 Кубійович В. Західні Українські іемлі в межах Польщі. 1920-1939. Чикаго;
1 06 Нью-Йорк, 1963. С. 17.
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
чи культурного притягання мав власні рецепти та бачення,
що часто не лише не збігалися, а й суперечили одні одним.
У новопосталих реаліях важливе місце посідав Львів -
як найважливіший осередок політичного життя Галичини
й центр трьох церковних митрополій (латинської, греко-
католицької та вірменської). Львів, який галичани (і поляки,
й українці) вважали своєю локальною столицею, заслуговує
на докладніший аналіз національної та релігійно-обрядової
структури його населення, але лише настільки, наскільки
це допоможе нам зрозуміти значущість міста у формуван-
ні українських католицького та націоналістичного рухів. На
початок 30-х рр. XX ст. Львів за обрядовою статистикою ви-
глядав у відсотках так:
• римо-католики - 50,4%;
• греко-католики - 16%;
• юдеї-31%’.
Таблиці 9 та 10 ілюструють зміни релігійно-конфесій-
ної структури населення Львова у1910-1939рр.:
Таблиця 92.
Рік Римо-католики Греко-католики Юдеї Разом
1910 105 469 39314 57 387 202 170
1921 111 860 27 269 76 854 215 983
1931 157 490 49 747 99 595 306 832
Таблиця 103.
Період Римо- католики Греко- католики Юдеї Інші
1931 157 490 49 747 99 595 5268
1932-1939 + 4047 + 1608 + 1148 -244
1939 161 537 51 355 100 823 5024
У переписі населення 1931 р. польська цивільна адмі-
ністрація запровадила питання щодо мови, якою послуго-
1 Вопшйак А. з* ІаІасЬ 1918-1939: Ілсіпоід - РГ2Є5ІГ2ЄП Затопче!. Кгезгб»,
2000 [Саііф і агіегкісіїлго Т. 13]. С. 190.
‘ ІЬіа.5. 190. ..
’ іьіа.8. 194
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
вувалися громадяни. Результати перепису для Львова були
такими:
• польська мова - 63,50%
• єврейська - 24,10%
• українська - 7,8%
• русинська - 3,5%
• інші-0,3%’
Українці становили лише третю за кількістю етнічну групу
міста, притому, що українське населення Східної Галичини
загалом було більшістю щодо інших національностей. Цей
короткий статистичний екскурс свідчить про всю складність
ситуації, в якій випало розвиватися українським католиць-
кому й націоналістичному рухам.
Важливим аспектом розвитку тогочасного суспільства
було друковане слово. Преса стає впливовим чинником,
який міг реально змінити ситуацію в тій чи іншій сфері. Між-
воєнний період став апогеєм розвитку української преси,
яка в Другій Речі Посполитій була представлена широким
спектром видань. Таблиця 11 унаочнює зростання україн-
ської періодики в Польщі протягом 1920-х років:1 2
Таблиця 11.
РІК Кількість часописів
1925 63
1926 70
1927 80
1928 99
1929 86
У 1928-1929 рр. без перерви виходило 67 українських
часописів. На 1929 р. із 86 українських часописів 76 видава-
ли в колишній австрійській Галичині (включно з Краковом) і
10 в інших частинах Польської держави. У Львівському воє-
водстві було 63 часописи, у Станіславівському - 10, у Тер-
нопільському - 1, у Краківському - 2, у Волинському - 2, у
1 Вопизіак А. «ІасасЬ 1918-1939: Ілкіпоіс - Рггеіїггеп - Затогг^сі. 8. 195,
1 К. Українська преса в Польщі в світлі польської урядової статистики // Нова
Зоря. 1931.16 серп, (ч. 61). С. 6.
108
Роїділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Люблінському - 2, на Поліссі - 1, у Лодзькому воєводстві -
2 та 3 часописи - у Варшаві* 1.
Наступна таблиця ілюструє кількість українських
періодичних видань по окремих містах у 1929 р. :2
Таблиця 12.
Місто Кількість часописів
Львів 57
Коломия 5
Станіславів 3
Перемишль 2
Жовква 2
Дрогобич 1
Краків 2
Луцьк 2
Холм 2
Лодзь 1
Каліш 1
Варшава 3
Швидкий розвиток преси був пов'язаний насамперед з
активною діяльністю українських політичних партій та орга-
нізацій. На початок 30-х рр. XX ст. преса була досить струк-
турованою та заангажованою політично, про що скажемо
нижче. У таких умовах католицькій пресі було досить склад-
но конкурувати з уже добре налагодженими політичними та
суспільними часописами. Та попри це українська католиць-
ка преса не лише знаходить свою нішу, а навіть здобуває по-
пулярність, що виходила за рамки католицького руху.
Українські часописи на початок 1930-х ділилися за
партійною належністю, а їхній тираж залежав від кількості
прихильників тієї чи іншої партії. Так, скажімо, Українське
національно-демократичне об'єднання (УНДО) на початок
1930 р. видавало такі газети:
* К. Українська преса в Польщі в світлі польської урядової статистики // Нова
Зоря. 1931.16 серп. (ч. 61). С. 6.
1 Там само. С. 6 (пор.: Центральний державний історичний архів України у
Львові (далі ЦДІАЛ), ф. 408. оп. 1, спр. 866, арк. 1-24 - список періодичних
видань, що виходили на території Східної Галичини).
109
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
• «ДІЛО» - 4,6 ТИС.,
• «Новий час» - 7,2 тис.,
• «Свобода» - 2,35 тис.,
• «Народна справа» - 25 тис.,
• «Подільський голос» - 1,2 тис. примірників’.
Українська соціалістична радикальна партія (УСРП) тоді
ж видавала такі часописи:
• «Громадський голос» - 8 тис.,
• «Наша думка» - 1 тис. примірників1 2.
Газета «Український голос» (4 тис. примірників) була
неофіційним органом ОУН. Українська християнська орга-
нізація (УХО) видавала часопис «Нова зоря» (2 тис. примір-
ників). Тоді ж Греко-Католицька Церква видавала такі пері-
одичні видання:
• «Місіонар» - 34 тис.,
• «Нива» - 1, 5 тис.,
• «Проповіди»- 1,5 тис.,
• «Львівські архіепархіяльні відомости» - 1 тис.,
• «Перемиські епархіяльні відомости» - 1 тис.,
• «Вістник Станиславівської єпархії» - 600,
• «Наш приятель» - 8 тис.,
• «Світ дитини» - 2 тис.,
• «Український Бескид» - 2,5 тис. примірників3.
На початок 1930 р. у Польщі виходило 25 українських
часописів політичного спрямування, 11 - господарських;
культурно-освітніх та літературних було 15, наукових - 5,
професійних - 6, релігійних і для духовенства - 13, для мо-
лоді - 3, спортивних - 5, гумористичних - 3, інших - б4. Із
впровадженням Католицької акції (КА) в Галицькій митропо-
лії кількість і якість католицької періодики значно зросла. Ча-
сописи «Мета», «Дзвін», «Українське юнацтво», «Католицька
акція» і «Нова зоря» (пізніший неофіційний орган політичної
1 І. К. Українська преса в Польщі в 1930 р. // Нова Зоря. 1930. 22 черв. (ч. 4). С. 6.
1 Там само.
’ Там само.
110 4 Там само.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Розділ 2.
Рік XXVI. січень і. • ізл/
Н Й В А
Часопис присвячений церковним І суспільним справам
Вихопить рля у МІСЯЦЬ в 2'/, лрк. * Первіплити виносить 18 вл. річко
і проповілянчим додатком ; піпрічно <ізл., чьсртьрічно 4'50 м
— в 1 ари, до кождого числі — і — для Америки 3 лоляри річно —
Лцреса Редакції і^Адміністрації: Львів, вул. Копериика Ч. 36
Чекове конто: 151.092
Наші завдання у новім ропі
Під сю пору йде в цілому христіянсько-католицькому
світі великанський рух, що має за завдання обновити ціле
приватне і публичне життя сучасного людства у дусі Христо-
вої науки, а якому на імя Католицька Акція. В нас тієї акції із
ріжних причин ще формально не введено в життя, але і в нас
життя сього настирливо домагається: бо і в нас. може
й більше, як деінде, струї, ворожі Христовій науці І всьому
тому, що на тій науці побудоване, втискаються ріжними
шляхами у родинне й суспільне життя, вносячи туди руїну
релігійних і моральних засад, на яких воно побудоване, та
стараючися защепити сюди безрелігійний і неморальний сві-
тогляд, у теорії і практиці.
Тому і в нас — попри Церкву — на сторожі христі-
янської віри і моралі повинен станути чинник, який явно
і сміливо поніс би кличі Христової науки між нарід та на-
дав би цілому нашому приватному і публичному життю
у всіх його ділянках христіянське знамя.
Такий, віддавна бажаний, чинник покликав до життя
Високопреосв. Митрополит Андрей у дні .всенародньої
скорби'. осінню минулого року, і після двох місяців підго-
товчої праці на овиді нашого національного життя зявився
він Український Католицький Союз - як вістун красшого
завтра в життю нашого народу у сі, невимовно важкі часи.
Дня 1. січня 1931 відбулися його перші загальні збори при
великій кількости (біля 300) членів-основників з усіх суспіль-
них верств, вибрано Головну Ралу Союза І надано йому
із ріжних причин форму політичної партії.
Греко-католицький часопис «Нива
111
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
партії Українська народна обнова (УНО) за редакторства
Осипа Назарука) внесли нову якість у сферу друкованого
слова.
Упродовж 1920-30-х рр. у Галичині існувало 60 україн-
ських видавництв. Найвідоміші з них: «Просвіта», видавни-
цтво Наукового товариства ім. Т. Шевченка, видавництво
Івана Тиктора, «Рідна школа», «Батьківщина», «Ізмарагд»,
«Червона калина», «ОКА», «Культура», «Загальна книгозбір-
ня», «Дзвони», «Краса і сила», «Криниця», «Мета», видав-
ництво оо. Василіян, «Поділля», «Промінь», «Самоосвіта»,
«Стрийська думка», «Українська книгарня і антикварня»,
«Українська накладня», «Світ дитини», «Учительська грома-
да». Протягом 1930-х рр. у Львові активно діяло 35 україн-
ських видавництв, решта - в інших містах Галичини’.
Такий назагал позитивний стан української преси та ви-
давничої діяльності в Галичині засвідчує активність, з якою
в міжвоєнний період діяли різні політичні сили, а також ГКЦ,
яка діяльно підтримувала католицький суспільний рух.
Ще одним важливим чинником, що зумовив гостру полі-
тизацію галицьких українців у 1920-30-х рр., стало студент-
ство. Студенти відіграли важливу роль у формуванні як на-
ціоналістичного підпілля, так і католицького руху, який теж у
своїй більшості був молодіжним. Хоч українське студентство
не було численним, зате активність, з якою воно провадило
діяльність, компенсувала брак масовості.
У 1930/1931 навчальному році у Львівському універси-
теті було 6 334 студенти різних національностей. З них на-
вчалося на теологічному факультеті - 174, на правничому -
2 710, на медичному - 578, на фармацевтичному - 54, на
гуманістичному - 1 935 та на математично-природничому -
883 особи. Серед студентів було 4 224 чоловіки та 2 034 жін-
1 Бутрин М. Українська книга в Галичині 20-30-х років як носій національної
свідомості // Науковий збірник Українського Вільного Університету. Т. 17.
.Мюнхен; Львів, 1995. С. 81. У Коломиї було дев'ять видавництв, у Станісла-
вові - три, у Тернополі. Жовкві і Рогатині - по два, у Перемишлі і Стрию - по
одному.
112
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
ки;3991 римо-католик, 1 026 греко-католиків та 2 000 юдеїв.’
За мовою студенти ділилися так:
• польською розмовляло 4 248,
• українською - 1 014,
• єврейськими (іврит та ідиш) - 992 особи.1 2
1932 р. у Львівському університеті навчалося 7 358 тис.
студентів, з них 2 393 жінки та 4 965 чоловіків. їхнє віровиз-
нання виглядало так:
• римо-католиків - 3 789,
• греко-католиків - 1 025,
• юдеїв - 2 1603 * осіб.
У Львівській політехніці тоді ж навчалося 3 033 студенти,
з яких 171 жінка та 2862 чоловіки. За релігійною ознакою по-
діл був такий:
• римо-католиків - 2 188,
• греко-католиків - 308,
• юдеїв - 402“особи.
У Львівській ветеринарній академії навчалося 487 сту-
дентів, з них 9 жінок та 378 чоловіків. За віровизнанням вони
поділилися так:
• римо-католиків - 381,
• греко-католиків - 61,
• юдеїв-315особа.
У Вищій школі закордонної торгівлі навчалося 344 студенти,
з них понад 20 % жінок. Таким був поділ за релігійною ознакою:
• римо-католиків - 204,
• греко-католиків - 45,
• юдеїв-71бособа.
В усіх вищих школах Львова на 1932 рік навчалось
11 221 особа, з яких було лише 1 439 українців7. Як бачимо,
1 Кілько є наших студентів у Львові // Нова Зоря. 1931.22 жовт. (ч. 80). С. 2
* Там само.
1 Українці у львівських високих школах // Нова Зоря. 1933. 16 лист. (ч. 87). С. 6.
‘ Там само.
5 Там само.
‘ Там само.
Там
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
українських студентів було найменше з-поміж національ-
ностей, що тоді компактно проживали в Галичині.
Дещо оптимістичнішими виглядали цифри, наведені на
крайовому студентському конгресі 1933 р. Згідно з ними у
Львові було приблизно 1650-1850 студентів українського
походження, у Кракові - до 600, у Варшаві - 130, у Познані -
близько 100, у Любліні - 50, у Вільні - до 60. За межами Дру-
гої Речі Посполитої студіювало ще 200 українців із Польщі1.
У 1935-1939 рр. уЛьвові діяло 12 польських державних
гімназій, 2 українські, 13 приватних середніх шкіл, 1 приват-
на німецька, 5 торговельних шкіл, 10 технічних (з яких 6 були
жіночими) та 54 державні середні школи2.
21 лютого 1921 р. папа БенедиктХУ на прохання митро-
полита Андрея відновив у Римі Українську папську семінарію
св. Йосафата, яка від 1915 р. перестала існувати внаслідок
воєнних дій в Італії3. Відновлення Папської семінарії дало
змогу багатьом українцям з усіх греко-католицьких єпархій
здобувати освіту за кордоном.
Зазвичай при навчальних закладах діяли різноманітні
студентські організації, які й ставали початковою школою
громадсько-політичної роботи для майбутніх лідерів як на-
ціоналістичного, так і католицького рухів. Українські студен-
ти брали активну участь у діяльності різних академічних то-
вариств, що відновили свою роботу вже в першій половині
1920-х рр. У міжвоєнному часі існувало близько 140 україн-
ських молодіжних та академічних товариств, з яких реально
діяло лише 64. На території Польщі офіційно діяло 14 орга-
нізацій такого характеру, на території Чехословаччини - 46,
у Німеччині і в Болгарії - по дві4.
1 Краєвий Студентський Конгрес // Нова Зоря. 1933. 26 берез. (ч. 22). С. 5.
* Вопшіак А. Ешбш * ІаІасК 1918-1939. С. 238.
’ Мудрий С. 1 Іарис історії Церкви в Україні. С. 359.
‘ АгсЬіууцт Акі Ь’охусЬ у* \Уаг52ау*іе (далі ААМ), Цгг^сі \Уо)е«го<І2кі */е ілуокіє
(далі СУ/Ь), «у§п. 61: Хеуїаугіепіе іпЕогтасу)пе «іоїусг^се ог£апігас)і икгаіп&кісЬ
«у Роксе і гадгапіса. Іпиті^ііас)а па<і дгіаіасгаїпі икгаігккіе) тіосігіегу акасіетіскіе)
ге5іа**іепіе огдапігасД икгаіпзкіск *г Роксе ІпГогтас)е о сігіаіаіпоісі ог$алігас)і
икгаіткісЬ, 1923-1925,1926-1933,1936, 1938-1939, к. 1,2.
114
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Різні українські студентські організації об’єднались у
кілька централізованих академічних спілок. Спілка під на-
звою Ділове об’єднання поступового студентства (ДОПС)
об'єднала всі товариства, що симпатизували соціалістич-
ним перетворенням у радянській Україні. Найбільшою сту-
дентською спілкою була організація під назвою Централь-
ний союз українських студентів (ЦЕСУС) у Празі. Філією
ЦЕСУСу в Галичині була Професійна організація українсько-
го студентства (ПРОФОРУС), яка об'єднувала велике число
українських студентських організацій. Українське студент-
ське об'єднання, яке мало назву Комітет української молоді
(КУМ), брало активну участь у діяльності Таємного Україн-
ського університету. Усі перелічені студентські об'єднання
існували нелегально'. Після невдалих спроб легалізувати
Таємний Український університет у Львові деякі студент-
ські спілки перестали існувати. Свою діяльність припинила
ПРОФОРУС, її місце у 1920-х рр. зайняв Союз українських
студентських організацій у Польщі (СУСОП), який найдовше
залишався централізованою спілкою для всіх українських
академічних громад Польщі. Свої студентські організації,
спілки та централі активно намагається запровадити й укра-
їнське католицьке студентство. Розпочаті з 1920-х рр., ці на-
магання закінчуються відносним успіхом у середині 1930-х,
про що буде мова в наступних розділах цієї праці.
Отож, становище галицьких українців у межах Польської
держави, незважаючи на гостре протистояння та конфлікти
як усередині українського суспільства, такі зовні, з польським
світом, можна окреслити як порівняно позитивне (особливо
на тлі переслідування Церкви та знищення структур грома-
дянського суспільства в радянській Україні). Активний розви-
ток самої Церкви сприяв появі та зростанню великої кількості
релігійних організацій і товариств. Значна участь Церкви в
розвитку українського суспільства спричинила те, що вже на
початку 20-х рр XX ст. Галичину вкрила густа мережа орга-
1 $угпук М. Цкгаігісу V* Роіісє 1918-1939. О5«іа(а і &гко1пісгмго. ^госіа», 1996.
С. 117.
115
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
нізацій різного спрямування. Історики, що досліджують роль
Греко-Католицької Церкви в структуруванні українського су-
спільства, підкреслюють важливість зобов’язань, які взяв на
себе єпископат ГКЦта рядові священики, які були головними
промоторами багатьох починань. Рідко де у світі Церква віді-
гравала таку важливу роль у відродженні та розбудові нації, як
у Галичині. Усі процеси, що відбувалися в міжвоєнний період,
були тісно пов’язані з роллю і впливом Церкви на суспільство.
Церква, яка протягом попереднього століття відіграла важ-
ливу роль для українців у самоусвідомленні себе як нації, ще
довгий час залишалась поважним моральним авторитетом,
не в останню чергу завдяки митрополитові Андрею. Єписко-
пат ГКЦ активно брав участь у суспільному житті, послідовно
наголошуючи на своїй позиції. Впровадження КА в 1930-х рр.
приводить до активного зростання масового католицького
руху. Загалом український суспільно-політичний розвиток у
міжвоєнній Галичині, хоч у багатьох аспектах відрізнявся від
європейського досвіду, все ж у загальних рисах повторював
його головні тенденції, зокрема й у стосунках між Церквою і
націоналізмом.
2.2. Політична шахівниця
Так зване українське національне відродження, яке роз-
почалося в першій половині XIX ст. і яке точніше було б назва-
ти народженням новочасної нації, у Галичині було пов'язане
з відомими подіями, що увійшли в історію під назвою “Весна
народів" (1848 р.) і сколихнули всю Європу. В умовах револю-
ції нечисленна українська (руська, за тогочасною терміноло-
гією) інтелігенція, більшість якої становило греко-католицьке
духовенство, очолила національний рух і творила його ідео-
логію та соціальну програму1. Створення в Галичині Головної
1 Див.: Турій О. «Українська ідея» в Галичині в середині XIX століття // Україна
модерна. Ч. 2-3. Львів, 1999. С. 59-75; його ж «Пани і хлопи»: соціальна «док-
трина» греко-католицького духовенства і національно-політична мобілізація
українського селянства Галичини в середині XIX століття // Ковчег: Науковий
збірник з церковної історії. Ч. 3. Львів, 2001. С. 296-320.
116
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
руської ради на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем, ак-
тивне залучення духовенства до соціально-політичних справ
поступово надали ГКЦ рис української національної Церкви.
Саме ця Церква протягом другої половини XIX ст. та частково
першої половини XX ст. забезпечувала політичне керування
украінської спільноти в Галичині, крок за кроком передаючи
його новопосталій світській інтелігенції. «Українське духовен-
ство положило великі заслуги в національному відроджені і в
творені освітніх, економічних і інших культурних інституцій»', -
писала католицька газета «Мета» в 1934 р.
Звичайно, греко-католики не відмежовували своїх по-
літичних поглядів від власної конфесійної належності - пе-
реважна більшість політиків і надалі залишалася досить ре-
лігійною. Зі створенням нових демократичних партій, які з
часом потрапляли під вплив ліберальних ідей, дійшла черга
й до заснування католицьких товариств і партій. Виникнення
партій християнської демократії не було чимось новим для
Європи, проте в умовах Галичини це явище набирає специ-
фічного значення.
Християнська демократія західного зразка спиралася на
консервативні ідеї. Саме з консерватизму брала початок низ-
ка політичних угрупувань, що відігравали важливу роль у Єв-
ропі XIX - початку XX століття. Виникнення християнської де-
мократії пов’язане насамперед із Французькою революцією
кінця XVIII ст. та бельгійським католицьким рухом XIX ст. Од-
нак поширення ідей християнської демократії на всю Європу
відбулося з появою енцикліки папи Лева XII (1878-1903 рр.)
«Негит поуагит»(1891 р.)-саме тоді в Бельгії, Італіїта Фран-
ції виникає низка католицьких організацій та рухів із назвами
«Оетосгагіа Сгізііапа», «Оетосгаїіе сїігеїіеппе»2.
На особливу увагу заслуговує німецький католицизм: він
був не лише соціально активним, а й захищав церковні права * 1
' Чорнега М. Український Католицький Союз на тлі української дійсності П
Мета. 1934. З черв. (ч. 21). С. 6.
1 Майєр Г. Виникнення та основи християнської демократії // Консерватизм
Антологія. К., 1998. С. 230.
117
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ__________________________________
та свободи, надаючи німецькій Церкві політичного значен-
ня. Те, чого не було досягнуто у Франції, вдалося в Німеч-
чині, а саме об’єднати вірних у католицькі партії («Центр» та
«Селянську патріотичну партію») і виступити проти світської
держави'.
Коли 1878 р. папою став Лев XIII, він спрямував діяль-
ність Церкви на створення єдиного фронту католиків проти
різних «ізмів», які рясніли в Європі. Саме Лев XIII примирив-
ся з новопосталою Німецькою державою (1871 р.) та з Отто
Едуардом Леопольдом фон Бісмарком (1815-1898 рр.), зу-
пинивши в такий спосіб явище, відоме, як «Культуркампф»
(1873-1883 рр.), яке передусім було спрямоване на по-
борювання Католицької Церкви та її ініціатив. Енцикліка
«Негіїт поуагит» була позитивним імпульсом для розви-
тку католицьких інституцій. В Італії постають католицько-
соціальний рух та католицько-демократичні молодіжні гру-
пи В Австрії християнсько-соціальний рух також намагався
взяти для себе максимум із доктрини папи Лева XIII і стати
дієвою силою, насамперед у соціальній царині2.
Католицькі інституції час від часу намагалися впливати
на політику, не входячи у відверте політичне протистояння з
політичними партіями. Коли ж частина католицьких органі-
зацій оголосила про свою відкриту політичну діяльність, Ва-
тикан 1905 р. виступив проти їхнього втручання в політичні
справи, наголошуючи, що католицький рух має працювати
виключно в соціальній сфері. Після заборони католицьким
інституціям брати участь у політичному житті можна про-
стежити розмежування між католицьким суспільним рухом
під назвою Католицька акція та католицькими політичними
партіями. Католицькі партії, хоч і брали за основу християн-
ські моральні принципи та цінності, все ж не були залежни-
ми у своїй діяльності від церковної влади, а навіть подекуди
' Майєр Г. Виникнення та основи християнської демократії. С. 239-240.
. г 1 2іе1нккї 2. Раріеіімо і раріеіе оЛаїпісЬ міекбш. Сціс ріегнгсга. Рогпаїі,
1 18 1986. С. 247.
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
вступали в локальні конфлікти з місцевими єпископатами. В
Італії такою партією була Італійська народна партія (Раіїііо
Рораіаге Іїаііапо), а у Франції партія «ЗіІІоп»'. Звичайно, ді-
яльність партій розходилась зі справами Католицької акції,
яка хоч і була спільнотою мирян, та все ж підпорядковува-
лась єпископатам Католицької Церкви1 2. Найбільша актив-
ність КА у Європі припадає на міжвоєнний час XX століття.
Повертаючись до українських реалій, мусимо коротко
пригадати основні тенденції, що визначали політичну і су-
спільну діяльність греко-католиківуміжвоєнний період. Якна
Заході, так і в Галичині католицькі партії, товариства та інсти-
туції були глибоко закорінені в консерватизмі. Становлення
українського консерватизму було складним і тривалим, що
зумовлено особливостями історичного розвитку України,
зокрема відсутністю національної держави. Важливим ета-
пом став кінець XIX - початок XX ст.: саме в цей час виника-
ють перші політичні партії консервативного спрямування. У
структурі українського консерватизму 1900-1939 рр. мож-
на виділити два напрями: поміркований та традиціоналіс-
тичний3. Своєю чергою поміркований напрям українського
консерватизму охоплював національно-демократичну й
християнсько-демократичну течії. Основними завданнями
політичних організацій національно-демократичного спря-
мування, які виникли переважно в Галичині, були захист прав
української мови, освіти, культури, вимога автономії краю, а
в майбутньому - утворення соборної національної держави
1 Партія «8Шоп», яку заснував Марк Зеґнер, радше мала ознаки католицького
суспільного руху, який витворив певну автономію дій щодо церковної ієрархії.
Партія, з одного боку, проголошувала основи ідеологічного плюралізму, з ін-
шого ж - стояла на засадах католицького вчення.
1 Майєр Г. Виникнення та основи християнської демократії. С. 230.
3 Наталія Козак виділяє три напрями: поміркований, традиційний і ради-
кальний. До прихильників радикального консерватизму вона зараховує вій-
ськові об’єднання Вільного козацтва та утвореного згодом Українського на-
ціонального козачого товариства. (Козак Н. Український консерватизм у XX
столітті <нгчз*.ипср.5О5кіп.іп£о/таіегіа1.рЬр?рокаг=580> (востаннє відвідано
12.02.2011 р.)). ртГІ9
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
у формі конституційної монархії. Ці консервативні засади
поєднувалися з ліберальними принципами поділу влад, фе-
деративного устрою та основних свобод До національно-
демократичної гілки поміркованого консерватизму можна
віднести певні кола Національно-демократичної партії, зго-
дом Української національно-демократичної партії (УНДП)1,
Української національної ради Західно-Української Народ-
ної Республіки (ЗУНР) Для християнсько-демократичного
спрямування була характерною менша політична актив-
ність, воно спиралося на демократичні засади гармонійно-
го розвитку українського народу в дусі християнської мора-
лі, піднесення ролі релігії в житті суспільства, утвердження
національної ідеї як основи національної свідомості україн-
ців. Симпатиками такого напряму розвитку українського су-
спільства свого часу були Християнсько-суспільна партія2,
* Національно-демократична партія (НДП) - провідна українська політична
партія в Галичині на початку XX ст. Утворилася внаслідок злиття двох політич-
них течій - національно-радикального крила Русько-української радикальної
партії та народовців - членів Народної ради. Установчий з'їзд партії відбувся
26.12.1896 р. у Львові. Ініціатором об'єднання українських партій Східної Га-
личини виступив М. Грушевський. Партія видавала часопис «Будучність» (ре-
дактори Є. Левицький, В. Охримович й І. Труш), в якому було опубліковано
проекти програми і статуту партії. Діячами партії були О Борковський, І. Бе-
лей, М. Грушевський, Є. Левицький, В. Нагірний, Є. Озаркевич, В Охримович,
Д. Савчак, О. Темницький, І. Франко. Від 1907 р. партію очолював К. Левиць-
кий.
1 Діяльність цієї партії почалася із християнсько-суспільного руху, що ставив
собі за мету суспільно-господарську реформу в дусі християнської етики та
вчення Католицької Церкви. У галицькому політичному житті на зламі XIX-
XX століть рух репрезентував помірковане крило народовців, прихильників
"Нової ери" під проводом О. Барвінського. Із християнсько-суспільного руху
постала організація із назвою Католицький руський народний союз (1896 р.).
Основу організації становили діячі із середовища, що гуртувалося навколо
газети «Руслан», яка виходила у Львові. 1911 р. організація змінила назву на
Християнську суспільну партію. Партія мала свої представництва в австрій-
ському парламенті і галицькому сеймі. Головними діячами партії були А. Вах-
нянин. К. Студинський, Д. Лопатинський. На початку 1930-х рр. частина діячів
партії влилася в УНДО, інші приєдналися до Української католицької народ-
ної партії.
120
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Розділ 2.
Українська християнська організація (УХО)* 1 та Український
Католицький Союз (УКС)2.
Значного розвитку в 1900-1939-х рр. зазнав традиціо-
налістичний напрям українського консерватизму, який ба-
зувався на консервативних постулатах природної нерівно-
сті людей, а відтак необхідності існування еліти, пріоритету
приватної власності, побудови ієрархічного суспільства.
Найбільшого розвитку український традиціоналістичний
консерватизм досяг у діяльності Української католицької на-
родної партії (УКНП, 1931-1939 рр.), перейменованої зго-
дом в Українську народну обнову (УНО). Основними ідей-
ними засадами організації були абсолютизація католицької
віри як основи вселюдської культури та прогресу, соціальна
і національна гармонія, якої можна досягти лише консерва-
тивним шляхом, у питаннях державності йшлося про авто-
номію Галичини в складі Польщі та лояльне ставлення до
Польської держави. Найвідомішим із традиціоналістичного
напряму в українському консерватизмі стало монархіст-
ське угруповання Український союз хліборобів-державників
(УСХД)3 гетьмана Павла Скоропадського (згодом Україн-
1 Українська християнська організація, із 1930 р. - Українська католицька орга-
нізація (УКО) - українське громадсько-релігійне товариство. У серпні 1925 р. з
ініціативи ректора духовної семінарії Т. Галутцинського створено Тимчасовий
організаційний комітет, який провів організаційні заходи щодо заснування в
грудні 1925 р. УХО. Одночасно створено керівний орган товариства, який із
листопада 1927 р. почав називатися Центральним комітетом. УХО ставила за
мету поглиблення, підтримку і захист католицького світогляду як у релігійно-
церковних, так і в політичних, суспільних, культурних та економічних спра-
вах, боротьбу з лібералізмом й атеїстичним комунізмом.
1 Козак Н. Український консерватизм у XX столітті.
’ Український союз хліборобів-державників - українське політичне об'єднання
монархічного напряму. Заснований з ініціативи В. Липинського і С. Шемета у
Відні 1920 р. Політичну програму організації викладено в «Листах до братів-
хліборобів» В. Липинського, опублікованих у друкованому органі УСХД -
збірнику «Хліборобська Україна». У грудні 1920 р. прийнято статут і регламент
УСХД. Члени товариства ставили своєю головною метою боротьбу за віднов-
лення суверенної Української держави з класократичним устроєм у формі
традиційного Гетьманату Статут визначив триступеневе членство в УСХД:
співробітники присяжні, співробітники дійсні та співробітники-однодумці.
121
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ський союз гетьманців-державників). Консервативна ідео-
логія цих організацій ґрунтувалася на засадах українського
історичного легітимізму, визнанні пріоритету державних ін-
тересів над суспільними, монархії як ідеальної форми дер-
жави, наголошувала на важливій ролі національної аристо-
кратії. Основою матеріальної і духовної свободи людини, на
думку монархістів, була приватна власність. Національне
виховання та освіта мали базуватися на моральних, релігій-
них засадах'. Цих постулатів дотримувалися і УСХД, й УНО,
тому не дивно, що в середині 30-х рр. відбувалося активне
зближення обох угруповань.
Український консерватизм представлений насампе-
ред працями В’ячеслава Липимського, який пропагував
консервативні ідеї через так звану "хліборобську ідеологію”2.
Він бачив у хліборобі представника осілого способу життя,
тимчасом як у комунізмі та фашизмі індивід ставав кочівни-
ком, переміщаючись у пошуках кращого життя з одного місця
до іншого, відповідно втрачаючи традиції та консервативне
сприйняття дійсності, піддаючись ідеям всезагального
блага. Липинський вважав, що хліборобськими масами в
Європі правлять нехліборобські партії, зокрема комуністи,
На чолі організації стояла й координувала всю її діяльність Рада присяжних,
до складу якої входили члени ініціативної групи, що підписали статут і регла-
мент (до останньої належали також Д. Дорошенко, М. Кочубей, А. Монтрезор,
Л. Сідлецький і О. Скоропис-Йолтуховський) і яка мала постійно поповню-
ватися новими членами з числа дійсних співробітників. Головою Ради при-
сяжних був В Липинський. До УСХД приєднався гетьман П. Скоропадський,
який 1921 р. ввійшов до Ради присяжних. УСХД налічував близько 70 членів.
1929 р. загострилися суперечності в керівництві організації. У вересні 1930 р
В. Липинський оголосив про ліквідацію УСХД і заснував Братство українських
класократів-монархістів-гетьманців. Невдовзі після смерті В. Липинського
(1931 р.) УСХД відновив свою діяльність. Раду присяжних очолив Й. Мельник
16.7.1937 р. Рада присяжних прийняла рішення про розпуск УСХД. Замість
нього у вересні 1937 р. гетьманський центр оголосив про створення Україн-
ського союзу гетьманців-державників (УСГД).
’ Козак Н. Український консерватизм у XX столітті.
. * Пизюр Є. В’ячеслав Липинський і політична думка західного світу П Хроиіка-
1 22 2000. Ч. 37-38. К., 2000. С. 720-733.
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
що ставлять інтереси пролетаріату понад усе в тих
країнах, де більшість була селянською’. За Липинським,
у хліборобських суспільствах (а українське було саме
таким) панував консервативний світогляд, який постійно
поступався більш агресивним новим політичним концепціям
та ідеологіям. Та все ж Липинський обґрунтовував власні
консервативні концепції державотворення, спираючись на
історичні традиції, що були тісно пов’язані з хліборобами-
державниками (мова йшла не про звичайних селян, а про
заможну селянську верству, яка в ті часи становила хребет
селянської інтелігенції, а також про великих землевласників,
що їх Липинський вважав національною елітою)2.
Українці Галичини засвідчили неабияку сприйнятливість
до консервативних ідей. Особливістю українського галиць-
кого консерватизму було те, що він спирався на Греко-
Католицьку Церкву, яка перейняла від латинської Церкви
високий рівень організованості й зуміла зміцнити давні тра-
диційні форми церковного життя. В Липинський з цього
приводу писав, що Уніатська Церква, поширивши свій вплив
на народні маси, пропонувала їм консерватизм і традицію,
тим самим оберігаючи їх від полонізації. Під консерватиз-
мом розуміли дисциплінованість віруючих, що спрощувало
духовенству працю в такому середовищі. Греко-католицьке
духовенство в очах вірних мало авторитет, який випливав із
пошанування традицій, чого не було такою ж мірою, скажі-
мо, у Православній Церкві. ГКЦ обстоювала традиції своєї
незалежності перед світською владою та раціоналізму за-
хідного типу3.
У середовищі ГКЦ сформувалась еліта, яка ще в
XIX столітті дала поштовх до національно-культурного
1 Липинський В. Універсалізм у хліборобській ідеології // Консерватизм. Анто-
логія. С. 120-121.
1 ГришкоВ., Базілевський М., Ковалів П. Вячеслав Липинський і його творчість
// Хроніка-2000. Ч. 37-38. С. 733-744.
’ Терещенко Ю. І. Причинки до історії галицького консерватизму // Український
консерватизм і гетьманський рух: Історія, ідеологія, політика / Ред. Ю. Тере-
шенко. К-, 2000. С. 11.
123
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
відродження Галичини. Значною мірою це відродження
було пов’язане зі священиками та їхніми родами. В Австро-
Угорській імперії греко-католицькі священики залишалися
чи не єдиною привілейованою українською верствою.
Імперія Габсбурґів, визнавши ГКЦ та зрівнявши її у правах
із Римо-Католицькою Церквою, об’єктивно підвищила
соціальний статус українців. Відтоді роль священика в
повсякденному житті українського суспільства зросла:
духовенство перетворилось у свого роду «аристократію»,
яка з покоління в покоління виховувала інтелігентів.
Стабільність консервативних чинників у галицькому
політичному житті на початок XX ст. спричинила зростання
національної свідомості і в деяких справді аристократич-
них родинах та підштовхнула їхніх представників до участі
в українському русі. Тут варто згадати митрополита Ан-
дрея Шептицького, який присвятив своє життя розвиткові
українського суспільства й вивів Церкву «з провінційного
руського кута»'.
1903 р. Шептицький стає заступником маршалка крайо-
вого Галицького сейму, розпочавши в такий спосіб політич-
ну діяльність. Він не раз показав себе не лише лідером като-
лицького руху, а й провідником національного пробудження.
Варто зазначити, що в політичних справах він дотримувався
позапартійної постави1 2.
Митрополит дотримувався думки, що в традиціях ГКЦ
варто зберегти елементи східної духовності й обрядовос-
ті. Тут він був одностайним із Липинським, який, сам бу-
дучи римо-католиком, негативно ставився до латинізації
греко-католицького обряду3. Шептицький підтримував тісні
стосунки з представниками галицької інтелігенції. Частина
освічених українців, що гуртувалася навколо часопису «Рус-
1 Терещенко Ю. 1. Причинки до історії галицького консерватизму. С. 36.
1 Тожецький Р. Митрополит Андрей Шептицький П Ковчег: Збірник статей з
церковної історії. 4.1. Львів, 1993. С. 113.
1 24 ’ Терещенко Ю. 1. Причинки до історії галицького консерватизму. С. 38.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Розділ 2.
лан», заснувала Католицький русько-народний союз на чолі
з Олександром Барвінським та Анатолем Вахнянином, який
1911 р. перейменували на Християнсько-суспільну партію'.
Хоча вона й не залишила значного сліду в галицькому су-
спільстві, зате продемонструвала бажання світських като-
ликів брати участь у політичній діяльності й гуртуватися на
базі консервативного світогляду1 2.
Потрясіння часів Першої світової війни та українських
змагань за свою незалежність не надто вплинули на розви-
ток українського консерватизму. Значна частина діячів ЗУНР
сповідувала консервативні принципи. Цілком нова ситуація
витворилася в Галичині після поразки боротьби за україн-
ську державність.
1923 р. за рішенням Ради амбасадорів країн Антанти
Східна Галичина стає частиною Польської держави. Польща
гарантувала українцям автономію, двомовність та україн-
ський університет, а Європі - непоширення ідей комунізму
на захід від радянської імперії3. Звичайно, більша части-
на погоджених умов залишилася лише деклараціями. Для
українців таке рішення Антанти стало крахом багатьох на-
дій та ілюзій. Справу розв’язання українського питання
було відкладено, багато хто з українських політиків охарак-
теризував цю ситуацію як «нове погіршення стосунків між
українцями та поляками»4. Це рішення консервувало стан
протистояння двох народів, які компактно проживали на
спільній території. Більшість української еліти сприйняла
його як відмову українцям у побудові власної держави. Як
можна було очікувати, це викликало протести й демонстра-
ції в Галичині5.
1 За яку ціль і які завдання має християнсько-суспільний союз // Руслан. 1911.
4.217. С. І.
2 Стахів М. Західня Україна. Нарис історії державного будівництва та збройної і
дипломатичної оборони в 1918-1923. Т. IV. Скрснтон, 1960. С. 89
’ Субтельний О Україна: історія. К-, 1991. С. 369-371.
’ ЦДІАЛ.ф 134, оп. 1, спр 90, арк. 15.
* Гунчак Т. Україна; перша половина XX століття. Нариси політичної історії. К.,
1993. С. 206.
125
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Міжвоєнний період приніс нові протистояння ГКЦ з різ-
ними політичними центрами, що ще більше вкорінювало
Церкву в ідеї консерватизму. Представники Станіславівськоі
єпархії твердо стояли на платформі традиціоналістичного
консерватизму, що майже переходив в авторитаризм, тим-
часом як духовенство Львівської архієпархії дотримувало-
ся «ліберальніших» поглядів (поміркований консерватизм),
що призводило до не одного конфлікту всередині Церкви.
У період Другої Речі Посполитої багато світських інтеліген-
тів остаточно розривають із консерватизмом і переходять
на ліберальні та радикально-націоналістичні платформи. Як
наслідок, на кінець 1930-х рр. лише ГКЦ та пов'язані з нею
католицькі організації стояли на позиціях консервативного
руху з національним забарвленням.
Отож, бачимо, що консервативні ідеї найбільше поши-
рилися саме в церковних колах, тому й не дивно, що укра-
їнський католицький рух 1930-х рр. ґрунтувався на засадах
консерватизму. Послідовним представником консерватив-
них поглядів у Греко-Католицькій Церкві був станіславів-
ський єпископ Г. Хомишин, за словами якого, Церква мала
спиратися на «консерватизм, одначе рівночасно й узгляд-
нювати поступ»'. Щодо цього Г. Хомишин висловив свої по-
гляди в «Пастирському листі до людей доброї волі. Про полі-
тичне положення українського народу в польській державі»
(1931 р.)2 та у книжці «Українська проблема» (1933)3. Тільки
на консерватизмі, на думку владики, могла ґрунтуватися
воля українського народу до здобуття свого місця серед ін-
ших народів Європи.
Консервативний світогляд духовенства Станіславівськоі
єпархії підтримував не лише Г. Хомишин, а й Осип Назарук4.
' Українська проблема. Інтерв'ю з Преосв. Григорієм Хомишином // Нова Зоря.
1933. 9 лют. (ч. 9). С. І.
1 Босий В. В’ячеслав Липинський - ідеолог української трудової монархії.
С. 140.
’ Хомишин Г Українська проблема. Станиславів, 1932.
‘ Босий В. В’ячеслав Липинський - ідеолог української трудової монархії.
126 С. 138-139.
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Останній був активним політичним діячем консервативно-
го спрямування та противником будь-яких «ліберальних»'
ідеологій, особливо націоналізму. О. Назарук прихильно
ставився до гетьманського руху, що й не дивно: протягом
1924-1927 рр. він був прибічником і другом В. Липинського1 2.
Вони обидва брали активну участь у гетьманському русі, що
здобув собі багато адептів в українській еміграції. Назарук
написав низку статей до газети «Нова зоря» про діяльність
консервативного руху в еміграції та у краї3 4. Помітну роль у
поширенні в Галичині гетьманського руху із прокатолицьким
забарвленням відігравали також Степан Томашівський та
о. д-р Тит Галущинський, ЧСВВ, ректор Греко-католицької
семінарії у Львові*.
Г. Хомишин підтримав діяльність у Галичині прихиль-
ників гетьмана Скоропадського, а отже, і консервативний
рух. Представники цього руху звернулися до єпископа Хо-
мишина із пропозицією про співпрацю з УНО - партією, яку
курував єпископ5. Владика надав їм фінансову допомогу в
розмірі 1500 злотих на заснування часопису консерватив-
ного спрямування «Хліборобський шлях»6. Скориставшись
із такої прихильності єпископа, Назарук прагнув об'єднати
гетьманський рух та католицький консервативний табір для
створення потужної політичної партії в Галичині7. Гетьманці у
свій спосіб долучалися до діяльності УХО, а також гуртува-
лися навколо католицьких часописів «Поступ» та «Дзвони».
Згодом певна їх частина, що стояла на позиціях католицько-
го світогляду, приєдналася до діяльності УКС та УНО. Інша
1 Зауважимо, що представники католицького табору нерідко вживали слово
«лібералізм» у широкому значенні, зараховуючи до нього ледь не всі ідейні на-
прями, які не були консерватизмом із християнським забарвленням.
1 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т.2. К., 1994. С. 183-190.
’ Державний архів Івано-Франківської області (далі ДАІФО), ф. 2, оп, 1. спр, 899,
арк. 10.
4 Босий В. В'ячеслав Липинський - ідеолог української трудової монархії.
С. 139.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 899, арк. 11.
* ЦДІАЛ, ф. 359, оп. 1, спр. 332, арк. 2.
’ Там само, спр. 208, арк. 18.
127
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
частина підтримала діяльність Фронту національної єдності
(ФНЄ) під керуванням д-ра Дмитра Палієва'.
Для більшості української інтелігенції міжвоєнна доба
стала часом переосмислення ідей батьків, аналізу ста-
рих помилок та вироблення нових методів боротьби. Від
моменту втрати державності виникає ідея радикально-
революційного протистояння загарбникам. Нову ідеологію
розробляють військовики, які пам’ятають свої прорахунки
й намагаються уникнути їх повторення. Молоде покоління
активно сприймає нову тактику боротьби і вже не бачить
іншого способу протистояння, як конфронтація. Тим часом
польська влада запроваджує із середини 1920-х рр. так зва-
ну політику «державної асиміляції» («роїііука азутіїаср рап-
зЬлю'л/е]»)2 і «державного суспільства» («зроіесгеіїзіууа раґі-
8&*о»*едо»)3, якою хотіла сконсолідувати польську політичну
націю, інтегрувавши до неї національні меншини. Українцям
та іншим меншинам пропонували стати лояльними
громадянами Другої Речі Посполитоїйу всьому підтримувати
політику польської влади*. Безперечно, така пропозиція
щодо «консолідації» та лояльності була неприйнятною для
багатьох українських політичних сил, які намагались у будь-
який спосіб повернути собі втрачені позиції.
Український політичний рух міжвоєнної доби поділив-
ся між різними політичними партіями - від лівих до пра-
вих. У 1920-х рр. частина українських політиків вбачала в
радянській Україні надію на відродження державності й
сприйняла українізацію в УСРР як сигнал до радянофіль-
1 Босий В. В'ячеслав Липинський - ідеолог української трудової монархи.
С. 144
1 РагисЬ кУ. О<1 коп$<>ІІ<1ас)і рагііі'л'ожеі <іо коп$о!кіас)і пагобоїлге) Мпіе)иоісі
пагоНоие ту Я і роііГусгпеї оЬо/.и рікисісгукоиг$кіе£о (1926-1939), І.иЬІіп, 1997.
8. 124-138.
’ ІЬіД 8. 138-153.
’ Як доводить московський дослідник Климєнтій Федсвич, ця політика в Гали-
чині була загалом успішною до кінця 1930-х рр., коли почався регрес інтегра-
ційних процесів. Див.: Федевич К. К. Галицькі українці у Польщі. 1920-1939 рр
(Інтеграція галицьких українців до Польської держави у 1920-і930-ті рр.). К.,
2009.
128
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
ської орієнтації, інша частина еліти гостро критикувала
рядянофілів, вбачаючи в політиці українізації лише хи-
трий крок Кремля. Попри те важливішим фактором було
питання легітимності цивільної влади на тих просторах
Галичини, де кількісно переважали українці. Після акції
польських властей щодо умиротворення («пацифікації»)
українського населення в 1930 р. українська політична
еліта поділилася на два табори. Одні були готові співп-
рацювати з Польською державою для вирішення україн-
ського питання, інші стали противниками будь-яких пере-
говорів з офіційною владою.
На чолі перших стояла УНДО. До цієї політичної структу-
ри ввійшли колишні члени УНДП, які 1919 р., під час існуван-
ня ЗУНР, перейменували свою партію в Українську народну
трудову партію. Перший після приєднання Східної Галичи-
ни до Польщі з’їзд УНТП відбувся у травні 1923 р. На ньому
було прийнято так звану автономістську позицію щодо укра-
їнського питання в Польщі. Проте за короткий термін партія
поділилася на дві групи, кожна з яких мала власне бачення
свого майбутнього. Перша група підкреслювала необхід-
ність т. зв. органічної роботи й боротьби за автономію під
владою Польщі, обстоювала незалежність крайової політи-
ки від еміграційних центрів, зокрема від групи колишнього
диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича; її рупором була впли-
вова газета «Діло». Друга, «Незалежна група», не визнавала
рішення Ради амбасадорів, відкидала можливість порозу-
міння з поляками й ідею автономії та підпорядковувалася
Є. Петрушевичу, поділяючи його радянофільську позицію. В
історичній літературі, як правило, виділяють ще й третю гру-
пу, яка гуртувалася навколо часопису «Заграва», відкидала
радянофільство й стала провісником націоналістичного руху
в Галичині. Однак ця група не була організаційно оформле-
на в межах УНТП. Йшлося радше про окремих членів пар-
тії, які не поділяли поглядів жодної з протиборчих фракцій і
шукали нових шляхів. Згодом вони взяли участь у створенні
Української партії національної роботи (УПНР). Незважаючи 129
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ __________________________
на, здавалось би, діаметрально протилежні позиції, обидві
фракції разом з УПНР змогли 11 липня 1925 р. провести но-
вий з’їзд, на якому було засновано нову політичну партію під
назвою УНДО'.
До УНДО входили представники старшого покоління, які
намагалися політичними важелями вплинути на поведінку
Польщі щодо українського питання. Уже до кінця 1920-х рр.
УНДО набрало ознак широкого національного руху, що охо-
плював велику частину галицького українства1 2.
Голосом противників компромісу з владою була певною
мірою УСРП, а особливо ОУН, що спиралася переважно
на молодь. Зрозуміло, що методи, які використовували у
своїй діяльності УНДО й ОУН, радикально відрізнялися. Це
призвелодо «конфлікту поколінь»3, у якому гору взяли молоді
люди та радикальні ідеї. Варто зазначити, що чи не вперше в
історії українського суспільства молодь починає відігравати
одну з головних ролей у громадському й політичному житті.
У вересні 1930 р. відбулися так звані «німі вибори» до
польського сейму та сенату, під час яких будь-яку легальну
агітацію було заборонено, а в Галичині напередодні голосу-
вання влада провела «пацифікацію». Все ж більшість галиць-
ких українців проголосувала за українські партії. У результаті
виборів до парламенту від Галичини пройшли представники
лише двох українських партій - УНДО та УСРП (якщо не ра-
хувати двох «старорусинів»)4. Вони звинуватили польську
владу в шахрайстві й підтасуванні голосів на виборчих діль-
ницях, що призвело, на їхню думку, до зменшення прохід-
1 Зайцев О. Українська народна трудова партія // Україна модерна. Ч. 7. Львів,
2002. С. 69-90.
1 Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії.
С. 208.
’ Лисяк-Рудницький І. Напрямки української політичної думки // Записки
НТШ. Т. ССХХІІ Львів, 1991. С. 58; його ж. Історичні есе.Т. 2. С. 79.
4 «Старорусини» - суспільно-політична течія в Галичині, що обстоювала існу-
вання окремого руського (а не українського) народу, проте, на відміну від «мо-
сквофілів», не вважала його частиною російської нації; апелювала до традицій
давньої Русі, була лояльна до Польщі.
130
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
ного шансу для українських партій. Звичайно, поляки такі
звинувачення відкинули'.
Суспільно-політичне становище в Галичині після виборів
виглядало досить суперечливо, нестабільність та контро-
версійність спричинили, з одного боку, розпад українського
виборчого блоку, з іншого - зміцнення радикальних націо-
налістичних сил. Як випливає зі звітів повітових старосте Га-
личини щодо політичної ситуації на кінець 1931 р., діяльність
різних українських інституцій була досить слабкою, у деяких
повітах, як, наприклад, у Стрийському, партії взагалі при-
пинили свою діяльність. Активними залишалися лише різні
громадсько-просвітницькі товариства, як-от «Просвіта», та
різні кооперативи, що не припиняли своєї діяльності навіть
в умовах політичної кризи1 2.
Одним із вирішальних чинників впливу на галицьке су-
спільство залишалася Греко-Католицька Церква. Серед
широкого спектру політичних рухів єпископат твердо гово-
рив своє слово, до якого прислухалася велика частина елі-
ти. Греко-католицька ієрархія відверто осуджувала радика-
лізм, комунізм, лібералізм та радикальний націоналізм. ГКЦ
постійно застерігала віруючих перед небезпекою нехристи-
янської політики, національної ненависті та пролиття крові3.
До українських партій єпископат ставився стримано, а
до деяких досить критично Наприклад, у звіті візитаторові
Апостольської столиці о. Д. Дженоккі від 12 лютого 1923 р.
митрополит Андрей Шептицький писав:
[...] Я завжди намагався не підтримувати однієї партії на про
тивагу другій тому мені треба було бути дуже обережним,
щоби не ображати одних та других, а передовсім, щоб у тому
1 ЦДІАЛ, ф 344, оп 1, спр. 501; ДАІФО, ф 2, оп. 1, спр 188, арк. 23-24; спр. 790,
арк. 1-6;ЗайцевО Ю Представники українських політичних партій Західної
України в парламенті Польщі (1922-1939 рр ) // Український історичний жур
нал. 1993. М> 1.С.78.
* ДАІФО. ф. 2, оп.І, сир. 781, арк. 11.
’ Гайковський М Розвиток Греко-католицької церкви під час митрополитства
А. Шептицького II Історія релігії в Україні. Т 4: Католицизм / За ред. П. Яроць-
кого. К.. 2001. Розділ V. § 1.С 421
131
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
всьому не було морального зла (.„І. Для добра моїх вірних я по-
стійно пробував вгамувати партійні антагонізми, намагався
злагоджувати відмінності між поглядами і людьми, показував
моїм вірним ідеали культури, науки, святості'.
Варто коротко охарактеризувати українську політич-
ну палітру Галичини та ставлення до кожної окремої партії
митрополита та єпископату ГКЦ. Найбільшу загрозу ми-
трополит Андрей вбачав у нелегальній Комуністичній партії
Західної України (КПЗУ)1 2. Її чисельність у Галичині не пере-
вищувала 4 тис. членів. Цю партію у 1920-х рр. ще можна
було оцінити як партію націонал-комунізму. Саме КПЗУ
спричинилася до заснування 1926 р. легального Україн-
ського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання
«Сельроб»3, яке з часом нараховувало до 10 тис. осіб. Че-
рез «Сельроб» комуністи провадили боротьбу за вплив на
різні українські просвітницькі товариства, особливо на това-
риства «Просвіта» та «Рідна школа»4. Саме в комуністичних
1 Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність. Документи і матеріали
1899-1944. Т. 11: Церква і суспільне питання. Кн. 2: Листування. Львів, 1999.
С. 725.
1 Гайковський М. Розвиток Іреко-католицької церкви під час митрополитства
А. Шептицького. С. 422.1923 р. Комуністичну партію Східної Галичини (КПСГ)
перейменовано у Комуністичну партію Західної України. КПЗУ входила до Ко-
муністичної партії Польщі (КПП).
’ «Сельроб» (Українське селянсько-робітниче соціалістичне об’єднання) -
українська політична партія прорадянського напряму в Польщі, заснована
10.10.1926 р. на з'їзді у Львові шляхом об'єднання двох партій - волинсько
холмського національно-соціалістичного «Сельсоюзу» і галицької лівомоскво-
фільськоі «Народної волі». Організацію 1932 р. ліквідувала польська влада.
* Історія Львова / Ю Ю. Сливка, Ф. І. Стеблій та ін. К-, 1984. С 196. Товариство «Рід-
на Школа» було наступником Українського педагогічного товариства (УПТ), за-
снованого 1881 р., яке діяло в Галичині та на Волині. 1926 р. УПТ перейменовано
на Товариство «Рідна школа». Воно засновувало українські школи й опікувалось
українською молоддю На 1938 р. товариство нараховувало 1977 іуртків і 93 тис.
членів, 93 народні школи, 12 середніх, 6 торговельних та 5 фахових шкіл. 11а осно-
ві рішення представників українських політичних партій, товариств і установ у
1929 р. «Рідна школа» стає верховним керівником усього українського приватно-
го шкільного й дошкільного виховання. Товариство діяло до 1939 р. У Львові є
багатий архівний фонд «Рідної школи» (див ЦД1АЛ, ф. 206, оп. 1, спр 1-2726).
132
Роадл 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
ідеях духовенство вбачало найбільшу загрозу для галиць-
кого суспільства, бо незадоволення політикою польського
уряду та слабкими на кінець 1920-х- початок 1930-х рр. ді-
ями Католицької соціальної акції сприяло поширенню біль-
шовизму й атеїстичного світогляду. Крім того, загрозливий
рівень безробіття, а це понад 50 тис. осіб тільки у Львові на
початок 30-х рр.. став добрим ґрунтом для активної праці
комуністів'. Безперечно, позиція єпископату ГКЦ щодо ді-
яльності «Сельробу» та КПЗУ була вкрай негативною, тому
через засоби масової інформації Церква намагалася зупи-
нити зростання кількості членів у цих структурах.
Найвпливовіша партія соціалістичного спектру -
Українська радикальна партія (УРП)1 2 - налічувала понад
20 тис. членів. 1926 р., об’єднавшись із групою волинсь-
ких соціалістів-революціонерів, вона змінила свою назву
на УСРП. Програма Радикальної партії була національно-
державницькою. Митрополит ГКЦ оцінював її майже пози-
тивно і не відносив до небезпечних3, хоч партія досить ча-
сто виступала з антиклерикальними заявами. Вороже до
радикалів ставився єпископ Г. Хомишин.
Більш позитивно митрополит оцінював діяльність
УНДО. Це була не тільки найбільша легальна партія, а й
найвпливовіша в Галичині. Лідерів УНДО Дмитра Левицько-
го, Степана Барана та Василя Мудрого вважали наближе-
ними до митрополита. Президія УНДО неодноразово за-
1 Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО), ф. 110, оп. З, спр. 1643,
арк. 112.
* Українська радикальна партія (УРП, перша назва - Русько-українська ради-
кальна партія (РУРП), від 1926 р. - Українська соціалістично-радикальна пар-
тія) - перша українська політична партія. Утворена 1890 р. у Львові. Засновни-
ками і лідерами були І. Франко, М. Павлик, В. Будзиновський, С. Данилович,
Є. Левицький та ін. Великий вплив на формування ідеології радикального руху
мав М. Драгоманов. У своїй діяльності РУРП прагнула поєднувати відстою-
вання соціальних інтересів українських селян Східної Галичини із захистом
національних прав українського народу. У 1920-1930-х рр. УРП-УСРП була
однією із впливових партій легального сектора.
’ Гайковський М. Розвиток Греко-католицької церкви під час митрополитства
А. Шептицького. С. 422.
133
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ_________________________
прошувала митрополита Андрея приєднатися до партії’, та
Шептицький толерантно відмовлявся брати участь у цій чи
будь-якій іншій політичній організації. Зрештою, це могли
розцінити як втручання Церкви в політику. Однак варто за-
значити, що в діяльності УНДО брало участь багато греко-
католицьких священиків, один з яких - Леонтій Куницький -
навіть став заступником голови партії1 2.
Упродовж 1920-х рр. значна частина політично актив-
них українців Галичини, особливо молоді, стала на позиції
інтегрального націоналізму, уособленням якого була ОУН3.
З перших же днів свого існування ОУН повела край войов-
ничу антипольську політику, що викликало спротив з боку
єпископату ГКЦ. Митрополит А. Шептицький неодноразово
засуджував методи боротьби ОУН, характеризуючи їх як не-
християнські. Звичайно, такий розвиток подій у Галичині не
був чимось унікальним: як ми бачили, подібні процеси відбу-
вались у багатьох країнах Європи, і це лише підкреслювало
повноцінний розвиток української політичної думки. Різниця
була лише в тому, що коли в більшості європейських країн
інтегральні націоналісти намагалися зміцнити свої держа-
ви, то українці прагнули здобути власну незалежну держа-
ву. Бажання активної політичної праці розкидало українську
молодь по різних політичних таборах. На початку 1930-х рр.
частина націоналістичної молоді протистояла католицькому
таборові, який робив усе, аби привернути молодих людей
до своїх ідей.
1 Гайковський М. Розвиток Греко-католицької церкви під час митрополитства
А. Шептицького. С. 422.
1 Зс^ріегі 5- 2усіс геІі£і)пс іроіссгпозсі иктаіпзкіе) « Ргидіе) Яхесхуро&роІИе) Н
Рокка - (Легата. 1000 Іаі з^аіеЩ.Іша. Т. 1. Рггетуіі, 1990. 8. 210.
1 Див. наступний розділ.
134
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
2.3. Український католицький рух до початку
1930-х рр.
У Галичині Церква мала важливе значення для україн-
ського суспільства, оскільки тривалий час була єдиним ви-
разником його поглядів. Вона здобула такий авторитет, якого
не змогла подолати жодна антирелігійна пропаганда. Відпо-
відно католицький рух, започаткований єпископатом ГКЦ,
теж перебував під ореолом авторитету Церкви. При багатьох
парафіях існували різні товариства і братства. Так, у Львів-
ській архієпархії найпопулярнішим було товариство Пре-
святої Євхаристії, яке нараховувало 491 локальний гурток та
54 тис. членів’. Ще однією із найбільших греко-католицьких
інституцій була організація «Апостольство Молитви», яка на-
раховувала 337 гуртків у Львівській архієпархії, 220 гуртків
у Станіславівській єпархії й налічувала своїх лавах близько
32 тис. членів1 2. У Греко-Католицькій Церкві також активно
працювали такі братства: Тверезості, Доброї Смерті і Най-
святішого Серця Ісусового (нараховувало 25 гуртків)3. Ці
організації, товариства і братства насамперед проповідува-
ли внутрішнє апостольство, вони не намагалися організувати
масового руху, не прагнули вийти за межі своїх світоглядних
та релігійних уподобань, а отже, їхній вплив на суспільство
був обмежений. Тому єпископат ГКЦ покладав великі надії на
нову ініціативу Католицької Церкви, яка увійшла в історію під
назвою Католицька акція. Вона дала поштовх до організації
масового католицького руху, що став вагомим чинником у
протистоянні різних ідеологічних течій початку XX століття.
Український католицький рух став складовою частиною
всесвітнього молодіжного католицького руху, який започат-
1 81із*а Т. Коісібі Сгескокаїоііскі з* Роксе з* ІаіасЬ 1918-1930 // КоісіоІ « II
Шесгуроїроіііе) / Ке<і 2. 2іеІіп$кі, 8. ІУЙк. ЬиЬІіп, 1980. С. 159.
2 Агскітип РаїкГигоілге « Рггетуііи (далі АРР), АгсЬікит Ві5кир5і«а
Сгескокаїоііскіедо (далі АВСК), 5у£п 6609 Маїегіаіу <1о агетаСугти Ьккирзіша
рггетуікіево і <11а роїгхеЬ Акс)і Каіоііскіе) (1931), к. 439, 413, 484. 500, 504, 524.
’ 81 і«а Т. КокіоІ Сгескокаіоііскі мг Роксе к ІаіасЬ 1918-1930. 8. 159.
135
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
кував папа Пій XI, що намагався залучити мирян до співпраці
з духовенством, а тим самим утворити світовий мирянський
апостольський рух. Ця акція насамперед була розрахована
на молодь. У зверненні до католицької молоді від 19 верес-
ня 1925 р. Пій XI закликав оборонити Церкву перед закида-
ми в заполітизованості. Папа наголосив тоді, що «Церква
робить усе, щоб захистити релігію, бо захист Церкви - це
і був захист релігії, а через захист релігії відбувався захист
родинних цінностей». На думку папи, «це не було політикою,
а елементарними речами, про які мала дбати Церква. Бо не
Церква входила в політику, - вважав папа, - а політика про-
биралася до вівтаря, - тоді вже духовенство мало захищати
Церкву як Божу Інституцію». На думку Пія XI, саме тут було
місце для молодих католиків без огляду на національність,
які мали разом з духовенством обстоювати такі зрозумілі
цінності'.
Найбільшою проблемою для Церкви було те, що полі-
тики вбачали в ній суто людську інституцію на зразок полі-
тичної партії, забуваючи, що це є насамперед Божа спіль-
нота. Це викривлене розуміння ролі Церкви призводило до
конфліктів між духовенством і політичними діячами. Осо-
бливо гостро ці протиріччя простежувалися у стосунках між
молодіжними організаціями. Галичина теж не уникла тако-
го протистояння. Тут український націоналістичний рух на-
магався використати Церкву як інструмент протистояння з
польською владою. Єпископат, розуміючи наміри молодих
радикалів, категорично відмовлявся від будь-якої співпраці.
Не дивно, що націоналісти нерідко таврували Церкву як уго-
довську, пропольську інституцію, а український католицький
рух оголошували шкідливим. Що ж насправді являв собою
католицький рух української молоді, для націоналістичних
кіл було нецікавим і непотрібним, бо.-за їхнім переконанням,
він лише розколював молодь. А отже, його треба було якщо
не поборювати, то принаймні ігнорувати.
і
136
Нагаєвський І. Історія Римських Архієреїв. Рим, 1979. С. 320-321.
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Єпископат ГКЦусвідомлював, що із середини 1920-х рр.
ситуація в краї радикально змінилася, а отже, і реагувати
потрібно було по-новому. У політичну площину входив не
відомий до того радикальний націоналістичний рух, який з
кожним роком все більше залучав до своєї діяльності мо-
лодь. Духовенство прагматично оцінювало свої можливості
й розуміло, що, поки ще не пізно, треба діяти. Вплив самої
Церкви в суспільстві був великий, але з огляду на нову дій-
сність до своїх активних послідовників треба було залучати
вже наявні релігійні організації та через них дієво доносити
свою позицію до широкої громадськості. Наявні молодіжні
організації розглядали як основу для створення потужніших
католицьких об’єднань, а то й рухів. Для нового часу були
потрібні нові релігійні сили, які могли спертися на доробок
своїх попередників. Аби витворити якісно нові форми гро-
мадських об’єднань, потрібна була активна агітація та пред-
ставлення їх широкому загалові.
Першою організацією, на яку в середині 20-х рр. спер-
лася Церква, стало Марійське товариство молоді (МТМ). То-
вариство було засноване ще задовго до приходу на терени
Польщі ідей КА, а саме 25 травня 1918 р. у Львові. Отримав-
ши в цьому ж році статут', воно почало активно працювати.
Засновники МТМ вважали себе спадкоємцями Марійських
дружин (МД)1 2, які започаткував ще митрополит Велямин
Рутський у першій половині XVII ст.3 МТМ об’єднало всі Ма-
рійські дружини в одну структуру. Першим його керівником
став о. д-р Йосафат Маркевич, ЧСВВ. У період польсько-
1 Загальний Статут Товариств Марійських. Жовква, 1918. С. 1-19.
2 Отці василіяни одержали привілей від Апостольської Столиці засновувати
Марійські дружини. У кордонах Польщі перед її поділами було майже 60 шкіл
оо. василіян, при яких існували Марійські організації. Від 1890 р. в Бучачі,
ідо на Тернопільщині, при василіянській гімназії існувала остання організа-
ція МД, аж поки о. прелат Ізидор Дольницький не започаткував дружини при
Духовній семінарії у Львові (див.; Назарко І. На одному відтинку католицько-
го фронту. Про Марійські Організації Української Молоді н Галичині // Нова
Зоря. 1934.7 січ. (ч. 1). С. 7.). * ».
’ Назарко І. На одному відтинку католицького фронту. С. 7. 137
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
української війни МТМ перервало свою діяльність, та після
закінчення протистояння актиВнб відмовило свої позиції.
Загальною метою МТМ було виховання молоді, поглиблен-
ня її релігійних та етичних поглядів і переконань. Праця то-
вариства полягала в організації частих зустрічей з молоддю,
дискусій, академічних вечорів тй в пошуку нових виховних
засобів. В особливій пошані в ЦТМ була Пречиста Діва Ма-
рія, покровителька товариства. На 1925 р. Марійське това-
риство розгорнуло широку видавничу діяльність і нарахову-
вало 110 організацій із 10 тмс. ЧЛені6\ Саме в середовищі
МТМ було започатковано і9Й)-р. ^домий галицький часо-
пис «Студентський вістник Постуй'»?.,який за короткий час
став органом католицького студйсгеТва Саме ж товариство
на середину 1920-х рр. поширило близько 14 тис. примір-
ників різних публікацій3. Члеиади Товариства були студен-
ти вищих шкіл, гімназій та сгтарйлтх класів середніх шкіл. У
цей час поряд із «Поступом» товариства видава-
ли п'ятитисячним тиражем календар «Ідея». 1922 р. вийшла
друком брошура «Християнське організація шкільної моло-
ді», яка стала головним посібником для організації Марій-
ських товариств у Галичині*.
На 1925 рік осередки МТМ буяй-в найбільших містах Га-
личини: Львові, Станіславові, Перемишлі, Тернополі, Жовкві,
Стрию, Дрогобичі, де діяли так звані Ліги української молоді.
Існувало ще сім Ліг і по інших, менших, містах, а також певна
1 Назарко 1. На одному відтинку католицького фронту С. 7.
! Часопис «Студентський вістник Поступ» хжгіунали 1920 р. вісім студентів. Та
лише з допомогою о. д-ра Й Маркевича, ЧСВВ, часопис побачив світ 1921 р,
«Поступ» був органом МТМ і виходив до 1926 р.' під його патронатом. 1927 р
редакція стає самостійною, а часопис дістає назву «Поступ - Вістник літерату-
ри та життя-, вибравши собі гасло «Бог і Батьківщина». У скрутні часи кінця
1920-х рр на допомогу «Поступу» приходить УХО, часопис стає періодичним
органом організації. «Поступ- активно співпрацював із товариством україн-
ських католицьких письменників «Логос», намагаючись вирвати українсько-
галицьке суспільство з духовної ізоляції.
’ Марійське Товариство Молоді //Поступ. 1921. 4^2-1. С. 2-3.
• Кривяк Б Марійські Товариства; їх роль та значення в духовному відродженні
нації // Українська періодика: історія і сучасність Львів, 2000. С. 129.
138
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
кількість поодиноких гуртків, які не підпорядковувалися ста-
тутові МТМ, але підтримували контакт із товариством’. Най-
більшим гуртком жіночої молоді було об'єднання при церкві
оо. Василіян у Львові, він нараховував понад 300 членів, а
єдиним гуртком МТМ, який організувала робітнича молодь,
був гурток у Перемишлі2.
У Перемишльській єпархії МД досить активно працю-
вали та розвивалися під опікою єпископа Й. Коциловсько-
го, вкривши густою сіткою цілу єпархію3. За ректорства
о. д-ра Василя Пинила4 в Перемишльській духовній семіна-
рії постав потужний гурток Марійської дружини зі студентів
семінарії, який активно діяв до кінця 1930-х рр.5 Особливо
активно працював у Перемишлі гурток МД при Українському
інституті для дівчат, куратором якого був о. Микола Грице-
ляк. Головним завданням цього гуртка було навчати грамо-
ти всіх неписьменних6. У Бориславі при церкві Воскресіння
Ісуса Христа працював гурток Марійської дружини, який
було засновано 1936 р.7. У Дрогобичі було кілька осередків
МД. При учительській семінарії сестер-василіянок існував
гурток Марійської дружини. Мали гурток МД й учні гімназії
«Рідна Школа» та учні державної польської гімназії, він на-
лічував 40 членів. Існувала в Дрогобичі Марійська дружина
лань, де було 28 осіб8. * *
1 ЦД1АЛ, ф. 358, оп. І.спр. 127, арк. І.
* Казарко І. На одному відтинку католицького фронту. С. 7.
’ Бій за добру пресу// Український Бескид 1933. Ч. 48. С. 2.
• Його особисті папери зберігаються в Перемишльському державному архіві
(АРР, КаріПйа Сгескокаїоііска V/ Ргтетуііи, 1551-1946. 5У£П. 419: Акіа регзопаїпе
Вагу!) Рупуіо (1913-1936), к. 1-33).
* Казарко І. Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Єпископ Перемиський. 1916-1946.
Торонто, 1954. С. 39.
‘ Кліш-Цегельська Л. Український інститут для дівчат у Перемишлі в 1921-
1939 рр. // Український Інститут для дівчат у Перемишлі. 1895-1995. Дрогобич,
1995. С. 24-25.
’ АРР, АВСК, $у£п. 5265: 5рган’ог<1апіа Еізїу. Огіаіаіпозс То^аггузГ» Магу)пусЬ.
Біомгаггузгепіа Магу)пе їг Вогузіахіе, к. 20,111.
1 1Ьі<!.. зу^п. 4765: 8рга«огсіап:а о геїізцпо-тогаїпуіп зіапіе рагаГіі. Ьі$1у. Вгасіуга
То**аггу$С«га Магу/пе, к. 109,
139
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
На кінець 1930-х рр. у Перемишльській єпархії було
100 Марійських дружин молоді з 5 380 членами. Сам Коци-
ловський заклав 50 гуртків МД, активно надаючи їм матері-
альну допомогу у своїй єпархії. Завдяки такій допомозі що-
року в єпархії відбувалося шість серій реколекцій для молоді
в Перемишлі, Яворові та Дрогобичі’.
У Перемишльській єпархії виходив часопис «Український
Бескид» (1933-1939 рр.)1 2, пропагуючи ідеї католицького
світогляду3. Газета мала багато передплатників, її редакто-
ром був Юліан Костюк. Також у Перемишлі виходили «Пере-
миські єпархіальні відомости» (1878-1939 рр.)4 та інші ви-
дання. Перемишльська періодика була популярною, про що
свідчить лист до канцлера Перемишльської єпархії Миколи
Грицеляка від українського єпископа з Вінніпегу Василія. У
листі єпископ просив організувати пересилання української
періодики до Канади, наголошуючи саме на виданнях Пере-
мишльської єпархії5. Для поширення ідей КА в Перемишлі
засновано католицьке видавництво «Криниця», яке здій-
снювало активний видавничий процес6.
1 Назарко І Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Єпископ Перемиський. 1916-1946. С.
34.
1 «Український Бескид» став продовжувачем традицій часопису «Бескид», який
виходив у Перемишлі протягом 1931-1933 рр. Газету редагували світські осо-
би, але в дусі католицьких традицій Часопис часто вступав у полеміку з різ-
ними виданнями, обстоюючи свою самобутність та незалежність від єпископа
Й. Коциловського. Згодом часопис набув виразних політичних рис, подаючи
інформацію не лише з території Перемишльської єпархії, а з Польщі та навіть
міжнародні новини. Тираж тижневика «Український Бескид» сягав у 1935 р.
2500 примірників.
’ $1гу)ек Т. Сгазорізта геїі^пе і пагойоче £гескокаіо1іскіе) йіесегр ргаетузкіе;
нг XIX і XX нпеки II Рокка - С’кгаіпа. 1000 Іаі $^зіе<І2Сма. Т. 3. РггетуіІ, 1996. С.
177-190.
‘ «Перемиські епархіяальні відомости» мали внутрішньоєпархіальний харак-
тер, їхньою головною метою було донести відомості від єпископату до парохів.
У міжвоєнних роках часопис активно пропагував на своїх шпальтах католиць-
ку періодику. 1934 р. «Перемиські єпархіальні відомости» виходили накладом
1000 екземплярів.
4 АРР, АВСіК, 5у$п 9486, Ілзі Ьізкира \Уазу1іа <іо Капсіегга Мукоіу Нгусуіака, Еізіу
Іогаїаіа Косуіоткіедо ой гбіпусй па<іа\*сди' (1922-1939), арк. 111.
‘ Всячина // Український Бескид. 1933. Ч. 3. С. 4.
140
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Від 1926 р. вирішено скоротити видавничу діяльність і ре-
організувати шкільні гуртки в Марійські дружини, дбаючи про
їхнє канонічне затвердження в єпархіальних ординаріатах та
входження до Міжнародного об’єднання марійських товариств
«Ргіта Ргітагіа»’. До 1935 р. Центральний осідок Марійських
товариств об’єднував у собі три групи Марійських організацій:
Марійські дружини, Марійські гуртки і Марійські союзи* 2.
Ці товариства активно провадили видавничу діяльність,
редагували часописи «Наш приятель» і «Правда», поширив-
ши в Галичині понад 2 мільйони їх примірників. Також у Льво-
ві до кінця 1930-х рр. існувала Марійська дружина студенток
університету, що нараховувала 40 членів3. Упродовж 30-х рр.
Марійська дружина студенток здійснювала активну працю,
яка виливалась у масові реколекції для студентської молоді4.
На середину 1930-х рр. Марійські товариства нарахо-
вували в греко-католицькій Галицькій церковній провін-
ції понад 200 осередків та 15 тис. членів5. Важливу роль у
розвитку Марійських товариств відіграв орган управи това-
риства «Вістник Марійських товариств», що виходив про-
тягом 1930-х рр. за редакцією о. І. Назарка, ЧСВВ. Це був
квартальних на 28 сторінках, який подавав інформацію ор-
ганізаційного характеру. Часопис підкреслював, що він на-
магається поглиблювати Марійську дружинну ідеологію за-
для пропаганди Марійського руху по всій Галичині6. Також
у Львові Марійські товариства молоді видавали часопис
«Наш Приятель» (1922-1939 рр.), редакторами якого були
Михайло Мох, Теофіл Горникевич та Денис Саварин7. На кі-
нець 1930-х МТМ налічували 341 гуртків та 22 тис. членів8.
' 3 діяльності МТМ у Львові // Поступ. 1926. Ч. 7-8.
2 Назарко І Молодь // Нова Зоря. 1935. Ч. 63. С. 3.
’ Там само.
• ЦДІАЛ, ф. 358, оп. 1, спр. 125, арк. 12.
5 Назарко І Молодь. С. 3.
‘ Кривяк Б. Марійські Товариства: їх роль та значення в духовному відродженні
нації- С. 129-130.
7 ЦДІАЛ, ф. 529, оп. 1,спр 1-4; 6-9; 10-25; 42.
* Савчук Б. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських гро-
мадських товариств у Галичині. Івано-Франківськ, 1999. С. 7.
141
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Ще одну молодіжну християнську організацію - Лігу
українських студентів (ЛУС) -створено 1921 р.' Цього ж року
ЛУС нараховувала 176 членів, а вже через рік - 640 членів по
всіх великих містах Галичини і в Кракові. У статуті Ліги було
задекларовано належність до всекатолицького товариства
«Арозіоіаіе сіє Іа ргіег», центр якого містився в м. Тулузі
(Франція). На відміну від МТМ, ЛУС ввертала увагу на само-
вдосконалення своїх членів та рівень самоосвіти. Заохочу-
вано апостольську працю поза товариством2.
Від 1923 р. ЛУС стає централізованою структурою, було
створено Головну раду ЛУС, яка займалася координаці-
єю роботи у всіх гуртках товариства. Слід зауважити, що
у Львові ЛУС не була такою популярною, як на периферії.
На середину 1920-х рр. у Львові діяло лише 3 гуртки, один
з яких містився в Академічній гімназії і налічував 33 члени.
ЛУС завдячувала своїм розвитком о. д-ру Й. Маркевичу,
ЧСВВ, який був активним прихильником розбудови Ліги3.
1921 р. в Станіславові при українській гімназії постає
Ліга української молоді (ЛУМ), яка намагалася популяри-
зувати католицький рух у Станіславівській єпархії. Лідером
ЛУМ був о. д-р Іван Фіголь. Ця організація активно працюва-
ла протягом 1923-1925 рр. 12 жовтня 1924 р. в Станіславові
відбулися Загальні збори ЛУМ, у яких брали участь на той
час активні діячі Станіславівської єпархії: о. д-р І. Фіголь,
о. І. Селезюк, проф. М. Мацьків. Головою зборів був Петро
Ісаїв, секретарем - Володимир Снігурович. На зборах обго-
ворювали діяльність ЛУМ, було зачитано звіт, з якого випли-
вало, що Ліга мала досить багато членів і провадила активну
просвітницьку діяльність4.
У 1924-1925 рр. Ліга розділилася на два гуртки: ниж-
чий (для IV—V класів) та вищий (для VI—VIII класів). У вищому
гуртку було 62 члени, у нижчому - ЗО. Органом ЛУМ був ча-
1 Із студентського життя П Поступ. 1927. Ч. 1-2. С. 63-64.
’ Ліга Українських Студентів // Поступ. 1921. Ч. 4.
- 1 В справі Ліги Українських Студентів Н Поступ. 1924. Ч. 3. С. 94.
142 4 Ліга Української Молоді//Поступ. 1925. Ч. 9-10. С. 173-175.
Гроко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
Розділ 2.
сопис «Наш приятель», який на кінець 1925 р. нараховував
175 чисел'.
На середину 1920-х рр. загострюються політичні стосун-
ки в Галичині. Особливо активізуються радянофільські партії.
Навіть серед націонал-демократів виникла група, яка свої по-
гляди звернула на Радянську Україну. Така ситуація ще більше
загострювала і так критичний стан галицького суспільства. У
цей час частина української католицької інтелігенції створює
Українську християнську організацію (УХО) у Львівській архіє-
пархії, яка поставила собі за мету боронити католицьку науку
й християнську мораль суспільному та політичному житті1 2.
Головною ділянкою праці УХО був розвиток католицької пре-
си й боротьба з більшовицькою пропагандою3 * 5.
4 серпня 1925 р. у’приміщенні Львівської духовної
семінарії відбулися збори за участю ректора семінарії
о д-ра Т. Галущинськрго, ЧСВВ, о д-ра Стека, крилошанина
Станіславівської капітули. 0.’ М. Дороцького, декана Белза,
о Ю. ГІлешкевича, парохаУСїя Зеленого, о. М. Хмільовського
зЖовкви, о. д-рай. Маркевича, ЧСВВ, о.Т. Горникевича, паро-
ха Сихова, о. М. Коритка, пароха Холоєва, о. Й. Мариновича,
пароха Гійська, на яких мова йшла саме про те, якою має бути
новозаснована організація*. Було вирішено, що товариство
має видавати суспільно-релігійний часопис, та обрано редак-
ційний комітет на чолі з о. д-ром Т. Галущинським6. Першим
часописом УХО стала пропагандистська листівка «Наші вісти»,
яка вийшла лише двічі: у 1925і 1926 роках6. Ці два номери були
присвячені справам діяльності самого товариства, як і перед-
бачав план дій із розвиткукатолицького руху7.
1 Ліга Української Молоді // Посуутї. 1925. Ч. 9-10. С. 173-175.
1 Українська Християнська Організація II Поступ. 1925. Ч. 9-10. С. 178.
’ Наші церковні справи //Добрий Пастир 1931. Ч. 1. С. 66-68.
* ДАІФО, ф.2, оп. 1, спр. 373, арк. 4. ЗО.
5 Огляд діяльиости тимчасового організаційного комітету УХО від його вибору
// Наші Вісти. 1925. Ч. 1. С. 7-8.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 373, ірк. 48-
’ ВіЬІіо^габа каіоііскісЬ стазоріат геІі^іІпусЬ * РоІ$се 1918-1944 І Оргасоигапіе і
тесі 2. 2іе1ігі$кі. ЬиЬІіп, 1981. 5.197.
143
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
5 серпня 1925 р. утворено ширший організаційний комі-
тет УХО у складі о. д-ра Т. Галущинського, 3. Лукавецького,
О. Надраги, о. Ю. Гірняка, о. М. Дороцького, о. М. Хмільов-
ського, о. Ю. Плешкевича, о. д-ра Й. Маркевича, о. Т. Гор-
никевича, о. Й. Мариновича, Ольги Бакинської та студента
Романа Гайдука’. Д-р Охримович написав «Правильники»
для УХО. Організація засновує газету «Нова зоря», перший
номер якої з’явився 1 січня 1926 р. у Львові. Допомагали ви-
давати газету др. Ярослав Левицький, Роман Гайдук та Іван
Гладилович. Із часом «Нову зорю» перебирає Товариство
безженних священиків у Станіславові через посередни-
цтво єпископа Г. Хомишина та голови товариства о. прела-
та Ф. Щеповича2. Кілька років потому відомий громадський
та політичний діяч О. Назарук на прохання Хомишина стає
редактором «Нової зорі»3.
Єпископ Г. Хомишин постійно фінансував УХО. Так, у
1926 р. станіславівський єпископ надав на розвиток УХО
1000 злотих, а перемишльський єпископ Коциловський -
400 злотих. Організація починає засновувати свої осеред-
ки в Станіславівській єпархії. На кінець 1925 р. осередки
УХО існували вже в Долині, Печеніжині, Калуші, Снятині.
Єпископ Хомишин під час реколекції у 1925 р. наголосив,
що до структур УХО мали б увійти всі неодружені свя-
щеники ГКЦ, над чим він постійно працював, закликаю-
чи священиків активніше долучатися до діяльності орга-
нізації. Діяла УХО і в Тернополі. Діяльністю УХО починає
цікавитися поліція, що видно із запитів, які розсилали до
старосте у терені, де наказували збирати всі можливі дані
щодо членів УХО4.
Організація не була політичною партією, тому її члени
могли належати до різних угруповань, але сама УХО стояла
1 Огляд діяльности тимчасового організаційного комітету УХО від його вибору.
С. 7-8.
2 Гатушинський Т. Оснування й початок «Нової Зорі» // Нова Зоря. 1935. Ч. 1.
С. 4-5.
। ’ ЦДІАЛ, ф. 358, оп. 1, спр. 42, арк. 58.
144 « ДАІФО, ф 2, оп. 1, спр. 373, арк. 1 -26,63,68.
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
на позиціях політичної автономії українців у Другій Речі По-
сполитій'. Наприкінці 1927 - на поч. 1928 рр. до Централь-
ного комітету УХО було залучено групу відомих громадсько-
політичних діячів, зокрема О. Назарука, В. Охримовича,
С. Томашівського, які виробили статут та ідейно-політичну
платформу організації. УХО не декларувала себе релігійним
товариством, лише установою, яка мала дотримуватися
християнських засад праці для всіх українців, укорінених у
релігійному світогляді2. Своєю діяльністю УХО намагалася
зупинити входження в українське суспільство марксист-
ського світогляду, з одного боку, і припинити зростання сек-
тантства - з іншого. Праця цієї організації вилилася радше у
видавничу діяльність, яка, безперечно, вдалася.
Найбільше УХО розвинулась у Львівській архієпархії. На
теренах Станіславівської єпархії на початок 1927 р. органі-
зація нараховувала 100 членів3. Були спроби послідовників
єпископа Хомишина перетворити УХО з аполітичної органі-
зації в політичну партію. Але збори УХО в 1927 р. засвідчили
неготовність членів організації займатися політикою4. Осо-
бливо скептично поставився до такої ідеї О. Назарук, вка-
зуючи, що у разі перетворення УХО в партію вона стане не-
життєздатною. На кінець 1920-х УХО нараховувала 600 осіб,
з яких 381 - священики, тому не доводилося розраховувати
на масовість і популярність організації5. УХО існувала і про-
тягом 1930-х рр. як релігійно-громадська організація, пе-
редаючи політичні ініціативи новоутвореним організаціям -
УКС та УНО, і не відігравала вагомої ролі, зосередившись на
видавничій діяльності.
У 1926 р. УХО перебирає від Марійських товариств часо-
пис «Поступ». Тепер це вже був не «Студентський вістник»,
а «Вістник літератури і життя»6, у ньому частіше з’являються
1 ЦД1АЛ, ф. 406, оп. 1, спр. 637. арк. 16.
1 Там само, арк 3.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 373, арк. 70.
• ЦДІАЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 3321, арк. 1-3.
1 Там само, арк. 3.
‘ ВіЬІіо^гаГіа каїоІіскісЬ сга.чоріі>пі геІідцпусЬ « Роксе 1918-1944. 8. 294.
145
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
статті В. Липинського, що свідчить про вплив української
консервативної думки на редакцію часопису. Особливу ува-
гу приділяли формуванню української молодої еліти згідно з
ідеями Липинського’.
Акцент УХО ставила на залученні широких студентських
мас до християнського життя*. Саме студенти стали осно-
вною метою праці в організації, оскільки, скажімо, ЛУС не
приділяла багато уваги студентській молоді, більше кон-
центруючись на учнях середніх шкіл та студентах гімназій.
Тогочасне студентство замало уваги приділяло ідеологічній
підготовці. Захоплене в переважній більшості ідеями інте-
грального націоналізму Д. Донцова, воно надавало перевагу
дії над теорією.
На липневому з’їзді українського студентства 1921 р.,
коли було заплановано провести «переоцінку цінностей»,
виявилася диференціація поглядів студентства. Точкою
єднання міг стати Український університет, але керівники
націоналістичних об'єднань, як і соціалістичних, вбачали в
ньому суто політично-революційну акцію, забуваючи про
освітньо-виховне значення університету. Бойкот польських
вищих шкіл не дав значного позитивного результату. Най-
краща частина молоді виїхала на навчання за кордон. Могло
статися так, що українці залишились би взагалі без молодої
інтелектуальної еліти. Хоч бойкот тривав недовго, все-таки
він ще більше роз'єднав українську молодь. Цим скорис-
• талися ліві партії. На політичну арену вийшли студенти-
комуністи, організовані в ДОПС3. Проти УХО виступила й
УСРП, гостро критикуючи клерикалізм організації4.
На цьому тлі постала Українська Християнська Студент-
ська Організація (УХСО), яка намагалася стати початком
для формування українсько-християнських еліт5 та опану-
1 ВіЬ1іо(>га(іа каіоІіскісЬ сгазоріяп геІівцпусЬ V Ро1&се 1918-1944. 8. 294.
2 Українська Християнська Організація та її завдання// Наші Вісти. 1925. Ч. 1.С 2-6.
’ Гладилович І Новий студент // Поступ. 1926. Р. VI. Ч. 5. С. 2.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 373, арк. 69.
146 * Гладилович І. Новий студент. С. 2.
Розділ 2. Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
вати стихійний молодіжний рух, скеровуючи його згодом в
русло КА* 1.
14 лютого 1926 р. відбулися загальні збори українсько-
го християнського студентства, на яких вирішили створити
Студентську групу УХО, що пізніше дістане назву УХСО. Під
час зборів було обрано тимчасовий відділ із трьох осіб, що
мав організовувати роботу групи. До відділу ввійшли Іван
Гладилович (голова), Роман Павлюк та Михайло Мармаш. До
складу новоутвореної структури мали увійти всі українські
студенти-християни Львова як польських, так і українських
вищих шкіл, включаючи студентів Таємного університету2. На
початку товариство нараховувало лише 6 членів, а за рік сво-
єї діяльності лише 42 члени3. Варто зазначити, що це і так був
добрий результат, якщо зважити на те, що за рік існування
УХСО нічого не робила для залучення нових прихильників.
У перший рік свого існування організація здійснювала
головним чином внутрішню роботу. Вона не розвинула на
початку власної пропаганди, а, навпаки, приймаючи нових
членів, була дуже стримана й обережна, вибирала найбільш
ідейних. УХСО не прагнула масовості, тож її розвиток ішов
повільними темпами. Велику увагу приділяли саме внутріш-
ньому вихованню. Регулярно відбувалися (спочатку раз,
а згодом двічі на місяць) зустрічі з читанням рефератів та
дискусіями. Головною метою було поглиблювати христи-
янський світогляд членів. Авторами рефератів були як самі
студенти, так і старші громадяни, яких часто запрошували
на такі зустрічі.
Прийняли постанову, згідно з якою кожен член УХСО
обов’язково (хоч би раз на рік) готував реферат. Тогочасне
студентство більше прагнуло дій, а не копіткої самоосвіти,
тому здебільшого не сприймало методів діяльності УХСО на
* Ідея і тактика. Дещо про причини слабкого розвитку Католицької Акції у нас
// Поступ. 1929. Ч. 2. С. 54-57.
1 Конституюючі збори Українського Християнського Студентства // Поступ.
1926. Ч. 7-8.
’ Із студентського життя // Поступ. 1927. Ч. 1-2. С. 63-64.
147
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
відміну від членів організацій, які спиралися на багатовіко-
вий досвід Католицької Церкви і вважали такі методи най-
більш корисними і єдино правильними. Але, незважаючи на
це, УХСО охоплювала своєю увагою все студентство. На-
весні 1926 р., в час Великого посту, для молоді організували
реколекції, на яких були присутні 150 студентів, і це стало
значним досягненням, адже роком раніше в подібній акції
взяли участь лише 11 осіб. Реколекцїї 1926 р. вів о. д-р Т. Га-
лущинський. УХСО активно й тісно співпрацювала з Марій-
ськими товариствами у Львові: не маючи свого сталого офі-
су, вона використовувала їхні приміщення для діяльності’.
Організація не до кінця виконала свою місію, закладену
під час створення, організувати все католицьке студентство.
Всередині товариства не було якоїсь об’єднавчої ідеї, і це
відбивалося на якісному зростанні. Проте організація підго-
тувала ґрунт для майбутньої праці, а головне - ГКЦ побачи-
ла потребу в таких інституціях. УХСО проіснувала до листо-
пада 1929 р. Тоді ж члени вже колишнього УХСО створили
«Ініціативний гурток» для заснування нової християнської
організації. 11-12 березня 1930 р. члени гуртка провели
Великодні реколекції, у яких взяло участь 146 студентів. Під
час тих реколекцій жваво обговорювали заснування нової
української академічної організації для студентів-католиків.
Уже 27 червня того ж року відбулися перші установчі збори
українського студентства, на яких було вирішено створити
студентське товариство із назвою «Обнова»2. Академічне
Товариство українських студентів-католиків «Обнова» стало
першою організацією, що активно залучилася до реалізації
ідей КА в Галицькій митрополії.
Галичина була одним із тих унікальних місць, де Церква
залишалася настільки авторитетною, що змогла організува-
ти й очолити політичне життя і стати лідером національного
пробудження. Завзяття, з яким галицькі українці взялися
здобувати собі місце під сонцем, не в останню чергу зале-
* Огляд річної діяльності УХСО // Поступ. 1927. Ч. 1-2. С. 63-64.
2 ТУСК “Обнова" // Поступ. 1930. Ч. 11-12. С. 245.
148
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Митрополит
Андрей Шептицький
паду Австро-Угорської імперії
(1918 р.) Греко-Католицька
Церква опинилась у кордонах
новопосталої Польської дер-
жави.
ГКЦ у Другій Речі Поспо-
литій становила Галицько-
Львівську митрополію, до якої
входили Львівська архієпархія
і Перемишльська та Станісла-
вівська єпархії. Після закін-
чення Першої світової війни
територія митрополії змен-
шилася. У 1918 р. від Станіс-
лавівської єпархії відійшло
до Румунії декілька деканатів
у Буковині, а єпархії у США й
Канаді підпорядковано без-
посередньо Апостольській
столиці. Зі створенням неза-
лежної Польщі та запрова-
дженням нового адміністративного поділу митрополія обі-
ймала Львівське, Тернопільське, Станіславівське та частину
Краківського воєводства. У 30-х рр. XX ст. Греко-Католицька
Церква налічувала в Європі близько 6 мільйонів вірних, тим-
часом як решта католиків східного обряду - заледве 2 міль-
йони осіб. Отже, ГКЦ уже на той час була найбільшою като-
лицькою Церквою східного обряду. Апостольська столиця
у 1934 р. виокремила з Перемишльської єпархії територію,
заселену лемками (250 тис.), в окрему церковну адміністра-
цію під назвою Апостольська адміністрація Лемківщини. Ад-
міністративна структура ГКЦ наслідувала структуру Римо-
Католицької Церкви: єпархії було поділено на деканати і
парафії’.
81і»а Т. КоісібІ Сгескокаїоііскі « Роїлсе к ІаіасЬ 1918-1939 І/ Коїсібі »
II Кхесгуротроіііе) І Ксіі 2 2ісІіП5кі, 8 ЗУіІк ЬиЬІіп, 1980 5 149.
100
Розділ 2.
Греко-Католицька Церква в українському суспільному
та політичному житті в реаліях Другої Речі Посполитої
жало і від їхнього уміння самоорганізуватися й повести за
собою інших. Протистояння між католицьким і націоналіс-
тичним таборами в 30-х рр. XX ст. засвідчило неабияку здат-
ність української молоді активно й послідовно обстоювати
свої позиції, домагатися поставлених цілей, навіть якщо це
викликало осуд чи протест з іншого, «ворожого», табору.
Молоді католицькі лідери у той важкий для галицької спіль-
ноти час демонстрували подиву гідну активність. Те, що
згодом стали називати громадянським суспільством, над
побудовою якого у наш час працюють численні громадські
організації, уже в 1920-30-ті рр. формувалося на теренах
Галичини, зокрема й під проводом єпископату ГКЦ. Церква
поширювала через широку мережу мирянських товариств
нову альтернативу, новий світогляд, що будувався на духо-
вному фундаменті й закликав усіх політичних і суспільних
діячів до моральної відповідальності перед своїм народом.
Проте в цій діяльності вона зіткнулася з викликом не лише
лівих політичних сил, а й інтегрального націоналізму.
149
Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
3.1. «Чинний націоналізм»
Дмитро Донцов (1883—1973) —
публіцист, політичний діяч, літе-
ратурний критик, ідеолог «чинно-
г о націоналізму»
Як ми вже зазначали,
оптимальний ґрунт для поя-
ви та розвитку інтегрального
націоналізму створюється
за умов 1) тяжкої політич-
ної чи військової поразки,
що завдає удару національ-
ній гідності; 2) кризи націо-
нальної самосвідомості;
3) справжньої чи уявної не-
безпеки для існування нації.
Усі ці передумови існували
в Україні після поразки ві-
йни за незалежність. Проте
лише в Західній Україні та в
колах еміграції, в умовах бо-
дай мінімальної політичної
свободи, інтегральний на-
ціоналізм мав шанс розви-
нутися - натомість в СРСР
будь-який націоналістичний
рух придушували в зародку.
Поразка спроб створити власну державу спонукала до
роздумів над її причинами Одне з поширених пояснень по-
лягало в тому, що в провідників революції було, мовляв, за-
мало націоналізму, натомість забагато віри в універсальні
загальнолюдські ідеали. Вельми характерною з цього огля-
ду була книжка географа Степана Рудницького «До основ
українського націоналізму» (1922 р.), де вже на першій
сторінці вказано на найбільшу, на думку автора, хибу укра-
їнської інтелігенції - її антинаціоналізм: «Українській інтелі-
генції захотілося конче, але то конче! наче розвезеній дитині 151
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
відкинути всяке національне стремліннє й зате попертися
на “вселюдський шлях всесвітнього поступу"». Під час ре-
волюції 1917 р. «універсалістичні “вселюдські ідеали” не мо-
гли вже - що правда - спинити жилової потуги українського
народу, коли він виявляв волю самостійного політичного іс-
нування. Та вони дуже скоро вспіли затруїти сю силу, роз-
ложити суспільність всеукраїнського стремління на слабкі
відрухи серед загальної апатії». Результатом стала поразка
й окупація України’.
Вихід із катастрофічної ситуації Рудницький вбачав у під-
несенні здорової національної свідомості, яку він ототожню-
вав із націоналізмом Як учений, Рудницький прагнув дати
наукове обґрунтування націоналізму з погляду «антропогео-
графії» та еволюційної теорії. Нація для нього - «це одна з
відмін породи “чоловік" (Ното заріепз)», що подібно до рас
і підрас виникла шляхом еволюції1 2, а націоналізм - «це спря-
мування думок, слів чи діл одиниці чи гурту в той напрямок,
у якому йде надійний, корисний розвиток нації, до котрої
дана одиниця чи гурт належить»3.
Цим завданням, на думку автора, не відповідав хуторян-
ський і міщанський націоналізм, який панував в Україні до
цього часу: «Цей мілкенький націоналізм, спарований то з
мілкеньким “аристократизмом”, то з таким же самим “де-
мократизмом", “соборництвом”, “соціалізмом” і іншими “із-
мами", приносить українському народови великі шкоди».
Рудницький протиставляє йому «науковий націоналізм»:
«Модерний націоналізм може бути по належнім розроблен-
ню неменче науковим, як гиґієна. Він так само вказуватиме
народам, як найкраще їм жити, щоби бути здоровими, силь-
ними й довговічними, як це робить тепер гиґієна супроти
поодиноких людських індивідів»4.
1 Рудницький С. До основ українського націоналізму. 2-ге вид. Відень; Прага,
1922. С. 5-7.
1 Подібні погляди згодом отримали назву примордіалізму.
’ Рудницький С. До основ українського націоналізму. С. ІЗ, 16.
1 52 ’ Там само. С. 26-27.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Головною перешкодою природного розвитку націй є, за
Рудницьким, універсалізм, що існує в чотирьох різновидах:
1. Державно-правовий універсалізм родової аристо-
кратії та бюрократії, які готові служити всякій державі, аби
тільки панувати.
2. Релігійний універсалізм світових релігій, зокрема й
християнства, який «старається ущасливити все людство
на реліґійно-моральному полі. [...] Він бажає панувати над
усім людством, щоби всі люде вірили в одні доґми, жили на
однаковий спосіб, слухали одного універсально-релігійного
авторітету (єрархії) без огляду на свою особисту чи народ-
ну індивідуальність». Щоправда, християнство дало україн-
ському народові багато позитивного, «але аж тоді, коли змі-
нило своє універсалістичне обличчє і стало національною
вірою. Не Христова віра сама по собі, але зв’язуваний з нею
(на жаль, так часто) універсалізм шкодить народам».
3. Капіталістичний універсалізм, що прагне до пануван-
ня всесвітнього капіталу.
4. Соціалістично-комуністичний універсалізм. Щодо
останнього автор висловлює цікаве спостереження: «соція-
лізм був від самого початку певного роду релігією. В остан-
ніх часах він став нею ще більше, і то релігією з догмами,
етикою, святими книгами (місця з творів Маркса, Енгельса
і т. и. цитуються у соціялістичних письменників цілком так
само, як слова дотичних святих книг у клерикальних пись-
менників), єресями, сектами, соборами й синодами». Соці-
алістичний універсалізм з його легко зрозумілим і цілісним
світоглядом та обіцянкою земного щастя особливо небез-
печний для націоналізму. Український націоналізм зазнав від
нього особливої шкоди «через те, що соціалізм заполонив у
XX віці в свій інтернаціональний, властиво антінаціональний
табор всю здібнійшу молодь, так само, як се зробило перед
900 роками на Україні христіянство в свойому сирійсько-
византійському вигляді»1.
І
Рудницький С. До основ українського націоналізму. С. 30-38.
153
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Серед практичних рекомендацій автора щодо шляхів
оптимального розвитку нації привертає увагу його расова
доктрина, яка багато в чому передбачила нацистську прак-
тику. За Рудницьким, «національна біольоґія й випливаюча з
неї національна біольоґічна політика - це мож сказати най-
головніщі глави як теоретичного, так і практичного націона-
лізму». Головним засобом цієї політики мала стати євгеніка,
спрямована на те, щоб «уможливити якнайбільшій скількос-
ти здорових і расово повновартних осібняків народу, щоби
дружилися і множилися» та «не допускати, щоби це робили
також хворі й расово меншевартні осібняки». Крім того, тре-
ба: остерігатися комбінацій з представниками «меншеварт-
них» народів, натомість сприяти комбінаціям із північною ра-
сою (скандинавами, англосаксами, німцями); «до друження
і пложення допускати тільки здорових осібняків»; провести
примусову стерилізацію осіб, які страждають фізичними й
психічними розладами, що можуть зашкодити потомству;
провести примусову ізоляцію божевільних, епілептиків,
ідіотів і злочинців’. Від майбутньої нацистської практики
ці поради відрізнялися тим, що не передбачали фізичного
знищення расово «меншевартних» і «неповноцінних». Утім, і
нацизм не відразу прийшов до «остаточного розв’язання».
Насамкінець Рудницький окреслює історичну місію Укра-
їни: бути головним осередком європеїзації Передньої і Цен-
тральної Азії, головною ланкою в низці країн європейсько-
арійської культури, яка має суцільною смугою охопити всю
північну півкулю приблизно вздовж 50-ї паралелі1 2.
Чимало тез Рудницького згодом увійшли до ідейного
арсеналу українського інтегрального націоналізму, та все ж
його «науковий націоналізм» не здобув широкого визнання.
Недавні війни та революції похитнули віру у всесильність
розуму, у можливість облаштувати суспільство на наукових
підставах. Радикально налаштована частина молодого по-
коління прагнула ірраціональної віри, яскравих міфів і без-
1 Рудницький С. До основ українського націоналізму. С. 59-62.
154 і Там само. С. 160.
Роїділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
компромісної боротьби, а не органічної праці за науковими
рецептами, яку проповідував Рудницький. Ці настрої добре
вловив інший видатний публіцист того часу, ідеолог «чинно-
го націоналізму» Дмитро Донцов.
У молодості Донцов був марксистом й активно висту-
пав проти українського націоналізму та релігії’. І хоч він по-
рвав з марксизмом ще до 1917 р., на думку Михайла Сосно-
вського, марксистський соціалізм «дуже сильно позначився
на його світогляді, а згодом заважив на ідеології “чинного
націоналізму"»2. Справді, визначальними рисами обох ідео-
логій є примат колективного перед індивідуальним, необ-
хідність конфліктів та боротьби як головного джерела роз-
витку, невіра в можливість мирної співпраці та компромісів
між різними суспільними групами, а також інтегралізм -
прагнення знайти «універсальну відмичку до будь-яких две-
рей реальності»3.
Серед інших джерел «чинного націоналізму» варто зга-
дати філософські ідеї Артура Шопенґавера, Фрідріха Ніц-
ше, Освальда Шпенґлера, Анрі Берґсона; французький ін-
тегральний націоналізм Моріса Барреса і Шарля Морраса;
теорію суспільних міфів Жоржа Сореля; «психологію мас»
Ґюстава Лебона; теорії еліт Ґаетано Моски й Вільфредо
Парето. Дискусійним є ступінь впливу на Донцова «Листів
до братів-хліборобів» В'ячеслава Липинського, у всякому
разі звинувачення в безпосередньому плагіаті виглядають
безпідставними4. Донцов не був оригінальним мислите-
лем, але, скомбінувавши ідеї, запозичені з різних джерел, і
давши їм блискуче публіцистичне оформлення, він створив
впливову доктрину «чинного націоналізму», яка поряд з іде-
1 Сосновський М Дмитро Донцов: Політичний портрет. Нью-Йорк; Торонто,
1974. С. 80-81,85-88.
1 Там само. С. 23.
’ Метафора, яку вжив Альберто Мелуччі (див. підрозділ 1.1).
’ На цю тему див.: Рудко В. Чинний націоналізм: активність уекиз культура //
Націоналізм: антологія. С. 350-368; Дашкевич Я. Дмитро Донцов і боротьба
довкола його спадщини // Дашкевич Я. Постаті. С. 480; Квіт С. М. Дмитро Дон-
цов: ідеологічний портрет. К., 2000. С. 129-131.
155
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ДнніфсДфнідоЖ)
Нлшоїшіт
Перше видання праці Д. Донцова «Націоналізм» (1926 р.)
156
Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
ологією ОУН стала одним із двох основних українських різ-
новидів інтегрального націоналізму.
Від 1922 року Донцов був головним редактором часопи-
су «Літературно-науковий вістник» (далі - «ЛНВ»), гуртуючи
довкола себе молодих письменників і публіцистів. Почина-
ючи видання «ЛНВ», Донцов ставив перед собою завдання
«вирвати національну ідею з хаосу, в якім грозить згинути,
очистити її від сміття й болота, дати їй яскравий, виразний
зміст, зробити з неї стяг, коло якого гуртувалася б ціла на-
ція... Хочемо бути не об’єктом, але суб'єктом історії»'.
1932 р. через фінансові труднощі видання «ЛНВ» при-
пинилося, але наступного року Донцов відновив видавання
журналу з назвою «Вістник». До кінця 30-х років тираж ча-
сопису зріс із 1000 до 1800 примірників, а випуски «Квар-
тальника вістника» досягли п’ятитисячного накладу. Крім
того, видавництво «Вістника» публікувало книжки, зазвичай
тиражем у 3 тис. примірників. Часопис мав своїх передплат-
ників не лише в Галичині, а й на Волині, Поліссі, Холмщині,
на польських землях і за кордоном2. Загалом, з огляду на
відносно нечисленну освічену читацьку публіку на україн-
ських землях у складі Польщі, це були непогані результати.
Саме донцовські «ЛНВ» і «Вістник» стали головними рупо-
рами «чинного націоналізму»3.
Розмірковуючи над причинами поразки українців у бо-
ротьбі за державність, Донцов дійшов висновку, що про-
відники українського національного відродження ХІХ-ХХ ст.
страждали на «надрозвиток інтелекту», занадто вірили у
всесильність розуму, схилялися перед наукою, натомість не
мали віри в силу власної національної ідеї. Український де-
мократичний «націоналізм» засвоїв звульгаризовану релігію
1 Цит. за: Сосновський М. Дмитро Донцов. С. 175.
1 Там само. С. 179-182.
’ Детальний аналіз ідеології “чинного націоналізму" див; Сосновський М.
Дмитро Донцов; Квіт С. М. Дмитро Донцов; 8ігу)ек Т. Цкгаііізка ідея пагосіомга
окгези ті?<І2узуо)еппе(’о: Апаїіга гууЬгапусЬ копсерсД. Мосіанг, 2000. $.110 190;
Шліхта І. В. Дмитро Донцов як ідеолог і теоретик українського націоналізму.
Дисертація,., канд. іст. наук. К., 2005.
157
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
розуму', проте не мав релігійного запалу, без якого не може
перемогти жодна ідея. Отож Донцов поставив собі за мету
створити новий світогляд, перейнятий справді релігійною
вірою в єдиний абсолют - націю. Ця ідея втілилася в низці
праць Донцова 1920-30-х рр., особливо в таких, як «Наші
цілі» (1923 р.), «Церква і націоналізм» (1924 р.), «Націоналізм»
(1926 р ), «Партія чи Орден» (1933 р.), «1937» (1937 р.).
Значний вплив на ідейну еволюцію Донцова справила
перемога фашизму в Італії у жовтні 1922 р. У фашизмі Дон-
цов побачив модель руху, який він прагнув створити, - на-
стільки ж енергійного, безкомпромісного, авторитарного
й перейнятого фанатичною вірою у свої ідеали, як більшо-
визм, але націоналістичного за духом і метою. У січні 1923 р.
він опублікував у «ЛНВ» статтю, в якій порівнював фашизм
із більшовизмом й аналізував причини їхнього успіху2. Дон-
цов виділив чотири спільні прикмети цих рухів: обидва були
антидемократичними й водночас народними, обидва були
рухами «ініціятивних меншостей» й для обох була харак-
терна безкомпромісність3. Саме брак цих прикмет в укра-
їнських демократів і монархістів зумовив, на думку автора,
поразку їхніх спроб створити державу. А в наступній книжці
«ЛНВ» з'явилася апологетична стаття про фашизм Млади
Липовецькоі (Раїси Норляндер). У ній авторка писала: «Ми,
Українці, можемо лиш витати фашистівську перемогу [...].
Ми повинні витати перемогу фашистів, бо з ними перемогла
наша ідея, яку знаходимо в їх концепції рідного краю як най-
вищої цінности»4.
Початком оформлення українського інтегрального на-
ціоналізму як окремої ідейно-політичної течії стало засну-
вання за підтримки підпільної Української військової органі-
' Донцов Д. Націоналізм // Донцов Д. Твори. Т. 1. С. 252.
2 Донцов Д. ВеІІиа $іпе сарііе // Літературно-Науковий Вістник. 1923 (Р. XXII).
Кн. І. С. 58-71.
1 Зауважимо, що Донцов був одним з перших, хто вказав на фундаментальну
подібність більшовизму і фашизму - ідея, згодом покладена в основу теорії
тоталітаризму.
‘ Липовецька М Кілька слів про фашизм Н Там само. Кн. II. С. 139.
158
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
зації (УВО) двотижневика «Заграва»’, головним редактором
якого був Донцов. Перший номер часопису вийшов 1 квітня
1923 р. У редакційній статті «Наші цілі» автор (ймовірно, сам
Донцов) окреслив кредо нового угруповання: «Єднає сей
гурт те націоналістичне “Вірую”, яке мов молотом залізо
кується в нас в огні остатніх десяток років. Се “Вірую” знає
один абсолют - націю, один категоричний імператив - її
волю до життя. Ми далеко стоїмо і від тих, що з ліва й від тих,
що з права. Соціялізм приняли б ми хиба, коли б він був па-
тріотизмом, розпеченим до червоности; офіціяльний патрі-
отизм - коли б мав в собі щось з релігійного запалу соціяліз-
ма». «Загравісти» проголошували намір створити гурт, який
«в свою ціль вносив би незахитаність і ясність, що притягає
маси, а в аффірмацію свого ідеалу - чисто релігійний запал,
без якого ще не перемагали ні один рух і ні одна ідея»2.
Групу «Заграви» в тогочасній пресі відразу стали назива-
ти «фашистівською». У відповідь тижневик умістив передову
статтю під назвою «Чи ми фашисти?» «Не уважаємо фашиз-
му за щось злого. Навпаки!» - заявляв непідписаний автор
(судячи з усього, Донцов). Проте механічне перенесення
фашизму на український ґрунт він уважав неможливим з
таких міркувань: «В одній із своїх промов сказав провідник
італійського фашизму: “Фашизм це справа суто італійська.
Всяке наслідування в чужій країні є через те неможливе і бу-
лоб лише малпованням. Фашистівський світовий союз - це
нісенітниця"3. Підписуємось обома руками під цим освід-
ченням. І тому власне, що ми стоїмо, подібно як і фашизм,
не на інтернаціональній, а на національній плятформі, - ми
не можемо бути фашистами». Однак на наступних сторін-
ках, викладаючи основні засади «загравістів»: пріоритет
національного визволення перед соціальним, ворожість до
' Виходив у 1923-1924 рр.
’ Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріяли /
Упорядкували Т. Гунчак і Р. Сольчаник. Т. П. [ Б.м ,] 1983. С. 58, 60.
1 Слід, однак, зауважити, що згодом Муссоліні змінив свій погляд і заговорив
про універсальність фашизму. Були навіть спроби створити «Фашистський
Інтернаціонал».
159
НАЦІОНАЛІЗМІ РЕЛІГІЯ
інтернаціоналізму, націоналізм як практика щоденного жит-
тя, - автор рефреном повторює: «Коли це є програмом фа-
шизму, про мене, - ми є фашистами!»'
1924 р. навколо «Заграви» сформувалася радикально-
націоналістична партія - Українська партія національної ро-
боти (УПНР, для втаємничених - Партія національної рево-
люції). Спершу вона теж виявляла профашистські симпатії,
однак незабаром у ній перемогла концепція об’єднання з
національно-демократичними силами, яка зрештою втіли-
лася в заснуванні 1925 р. УНДО.
На відміну від більшості своїх колег із гурту «Заграва»
Донцов продовжував розробляти ідеологію націоналізму то-
талітарного і квазірелігійного типу. 1924 р. він опублікував
статтю, у якій прокоментував зближення двох досі взаємно
ворожих сил - націоналізму і Церкви. Говорячи про останню,
він передовсім мав на увазі католицьку Церкву, до якої пере-
йнявся глибокою повагою. Як признавався сам Донцов, рані-
ше він інакше ставився до цієї Церкви, приймаючи за її суть
«жидівську букву», але завдяки Ш. Моррасу зрозумів, що сут-
тю католицької Церкви є «римське вияснюваннє», а не «жи-
дівська буква» (тобто католицька традиція, а не зміст Біблії)2.
Головною причиною зближення Церкви та націоналізму
Донцов уважав «повільне наближеннє світогляду новітнього
націоналізму до теольоґічного світогляду церкви»3. Подібно
до Церкви новітній націоналізм відкинув божків матеріаліз-
му, раціоналізму й соціалізму, яким поклонялися Драгома-
нов, Павлик і Франко4, і взяв на озброєння догматичну віру
в ідею нації:
Наш час став часом катастрофи для раціоналізму. В світі полі-
тичнім прийшов на його місце безоглядний національний догма-
тизм. Ідея нації прибрала аксіоматичний характер ідеї, що сама
1 Чи ми фашисти? П Заграва. 1923. Ч. 7. С. 97-102.
1 Донцов Д. Церква і націоналізм // Літературно-Науковий Вістник. 1924
(Р. ХХІП). Кн. II. С. 82. Про погляди Морраса на це питання див підрозділ 1.2.
’ Там само. С. 75.
* Донцов міг би додати до цього переліку й себе самого в молодості. Див., напри-
клад: Донцов Д. Школа а релігія. Львів, 1910.
160
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
в собі знаходить своє оправданнє, що спирається не на розум,
лиш на віру. Устами найбільшого може свого апостола, М. Баре-
са, новітній націоналізм здетронізував 1‘тіеііі^епсе, а натомість
поставив афект як найбільшу вибухову силу в історії людськос-
ті. Новітній націоналізм зачав шукати свого Бога не в викомбі-
нуванім розумом ідеалі, лише у власнім бажанню, у власній вірі; не
в аргументах, лише в сопіга зрет зрего! (...) Сею еволюцією від ро-
зуму до афекту, до почування, від льогіки до віри, від раціоналізму
до догматизму, в сім бунті проти всесильного розуму - новіший
націоналізм значно наблизився до теольолчного світогляду церк-
ви, яка в Сілябусі 1864 р. рішучо відкидає думку, що "людський
розум се одинокий арбітр правдивого і фальшивого"1.
У розумінні Донцова, цей новітній націоналізм вимагає
«для абсолюта-нації цілковитої посвяти. Мріючи тільки про
служіннє сьому абсолютови, про наближеннє до нього (як
вірні до свого Спасителя), - новітній націоналіст, як серед-
ньовічний Тісіеі беїепвог, не зважав ні на число екзистенцій,
які треба була присвятити, щоби затріумфувала його ідея,
ані на руїну моральну, чи матеріяльну окруження, як не зва-
жав він на се в 1914 р.»2 Бачимо тут яскравий взірець сакра-
лізації нації, яка стає об’єктом культу, фактично заступаючи
в очах націоналістів Бога.
Інші риси, які, на думку Донцова, надають націоналізмо-
ві теологічного характеру і зближують його зі світоглядом
Церкви, це його войовничий дух, нетерпимість, готовність
до «спасенного насильства» й безкомпромісний фанатизм.
Донцов заходить так далеко, що проголошує війну суттю і
нового націоналізму, і християнства3. Нарешті, з релігією
модерний націоналізм споріднює традиціоналізм, а осо-
бливо культ предків, який стояв біля колиски кожної релігії
та відіграє значну роль у християнському культі.
Загалом ставлення Донцова до Церкви типове для біль-
шості інтегральних націоналістів. Донцов цінує Церкву не
1 Донцов Д. Церква і націоналізм. С. 76-77.
’ Там само. С. 77-78.
’ Там само. С. 79.
161
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ_____________________________________
як самодостатню вартість, а як одну з найважливіших опор
буття нації:
При наших так слабих центрах кристалізації нації, церква грає
в нас велику ролю. Зменшення її впливу і авторитету, зменшен-
не н стану посідання ослаблює притягаючу силу одного з тих
осередків, який перетворює розпорошене плем'я в свідому націю.
Для того порозуміння з церквою для новітнього націоналізму не
менше потрібне, як церкві збереженнє відпорної сили нації, по-
розуміннє з націоналізмом'.
1926 р. Донцов опублікував книжку «Націоналізм», яка
стала політичним євангелієм для його прихильників і спри-
яла подальшому розмежуванню інтегрального націоналізму
з демократичним напрямом. У ній автор протиставив своє
розуміння націоналізму українському націоналізмові XIX
століття, який він називає «націоналізмом упадку або про-
вансальством». До «провансальства» Донцов зараховував
«дивну мішанину з кирило-методіївства й драгоманівщини,
леґалістичного українофільства й народництва з їх крайніми
течіями, марксизму й комунізму з одного боку, “есерівства"
і радикалізму - з другого, нарешті - з правих ідеологій, по-
чинаючи від Куліша і кінчаючи неомонархізмом», тобто прак-
тично всі українські політичні течії, які існували перед тим. За
Донцовим, головними вадами «провансальства» були при-
мітивний інтелектуалізм; «науковий» квієтизм - схиляння
перед неуникненними «законами» суспільного розвитку, які
нібито може відкрити наука; хуторянський «універсалізм» -
віра в загальнолюдські ідеали, з якими слід погоджувати на-
ціональні цілі; матеріалізм2 - примат сьогочасних матеріаль-
них інтересів перед вічними ідеалами нації; примат свободи
і прав особи перед національним імперативом; антитради-
ціоналізм. «Провансальству» Донцов протиставив доктрину
«чинного», або «вольового», націоналізму, яка охоплювала
* Донцов Д Церква і націоналізм. С. 81.
’ У Донцова «матеріалізм» - широке поняття, до якого він зарахував усе, що
вважав шкідливим у політичному житті, - лібералізм, демократизм, пацифізм,
партикуляризм, анархізм.
162
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
концепцію нації, перелік основних вимог, якими мали керу-
ватися послідовники нового вчення, і формулювання укра-
їнської національної ідеї.
Донцов мав розуміння нації одночасно етнічне й полі-
тичне. Нація - це «людська спільнота, що є або хоче бути
організованою в окрему політичну одиницю»* 1. Однак член-
ство в ній не може бути добровільним, як вважають лібера-
ли. Людина народжується членом певної нації і зобов'язана
підпорядковувати свою діяльність її інтересам.
Нація для Донцова - це не «збиранина одиниць», а на-
дособова цілість, наділена волею до життя і до влади. Дон-
цов ототожнює поняття «воля до життя» (ХА/іІІе хилп І_еЬеп) і
«воля до влади» (УУіІІе хиг МасМ), запозичені відповідно в
Артура Шопенґавера і Фрідріха Ніцше, і наділяє цією волею
націю2. Не кожен народ є нацією. Донцов розрізняє народи-
провінції, позбавлені державницьких амбіцій, і народи-нації,
які прагнуть до владарювання як мінімум на своїй території.
Стосунки між націями Донцов описує в дусі соціального
дарвінізму. У надорганічному світі, як і в живій природі, па-
нує закон боротьби за існування, частковим випадком якого
є закон вічного суперництва націй:
Хто уявляє собі національності як осібну зресіез, які, як це є і в
органічнім світі, здані на вічну конкуренцію між собою, - той
ясно бачить, що ані навіть дві з них не можуть зміститися на
однім і тім самім клаптику землі під сонцем, як не можуть зміс-
титися на однім квадраті шахівниці дві різнокольорові фігури:
слабша (в даний момент) мусить уступитися, аби її місце за-
йняла сильніша3.
І далі:
“Право" кожної, хоч би і з “евнухськими" інстинктами, нації на
життя не існує, а коли б існувало, це було б найбільш немораль-
ною річчю в світі...
' Донцов Д. Націоналізм. С. 249.
1 Пор. волю нації до існування і влади в Б. Муссоліні і Дж. Джентіле (див. під-
розділ і.2).
’ Донцов Д. Націоналізм. С. 282. ' оо
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Право нації на самовизначення? Певне, але не кожна, що "має" це
право, має його!1
Отже, за Донцовим, лише сильні нації зі здоровими ін-
стинктами й розвиненою волею до влади мають право на
існування, слабші ж мусять підпорядкуватися і зникнути.
Зробити українців сильною нацією, завоювати для неї гідне
«місце під сонцем» - головне завдання «чинного націоналіз-
му». Для виконання цього завдання Донцов формулює шість
головних вимог, які конспективно викладено нижче.
1. Волюнтаризм (антиінтелектуалізм): зміцнюва-
ти волю нації до життя, до влади, до експансії. Як і в стат-
ті «Церква і націоналізм», Донцов відкидає інтелектуалізм і
раціоналізм як якості, що лише ослаблюють ірраціональний
вольовий інстинкт, необхідний для перемоги нації в бороть-
бі за існування.
2. Войовничість (антипацифізм): прагнення до бо-
ротьби та усвідомлення її неминучості. Цю вимогу Донцов
протиставляє пацифізмові «провансальців», що вірили в
можливість миру і співпраці між народами.
3. Романтизм, догматизм та ілюзіонізм. Пояснюючи
своє розуміння романтизму, Донцов пише:
Цей “ідеалізм", ця "релігійність", ця “теологія" - це той "роман-
тичний дух", що ставить вічне над дочасним; цінності, які нам
“нічого не приносять", над "намацальними інтересами"; підпо-
рядкування інтересів "мене", "тебе", "нас" - ідеї великого цілого,
яке в релігійнім житті зветься Церквою, в етичнім - моральни-
ми засадами, в політично зорганізованих суспільствах - нацією
або державою, як поняттям, відірваним від кожночасної суми
живучих одиниць, що говорять однією мовою або заселяють
спільну територію
Донцов протиставляв «"релігійний дух”, дух ідеалізму, з
яким стоять, а без якого падають великі нації - з одної сто-
рони, а з другої - той здеґенерований “демократизм” (спля-
ґійований нашим провансальством), який лиш дбає [...] про
~ 1 Донцов Д. Націоналізм. С. 382.
164 1 Там само. С. 366.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
продукцію і кусник хліба замість могутности країни, її чести і
з’єднання національної території»'.
Автор «Націоналізму» цитує Ґ. Лебона, який писав, що
переконання, які мали сильний вплив на маси, «завжди на-
бували особливої форми, яку не можна ліпше означити, як
ім’ям релігійного почування, але яку вирізняють дуже прості
прикмети: обожування ніби існуючого, Вищої Істоти, сліпа
покора її приказам і нездібність до дискусії над її догмами...
Таке почування може відноситися до невидимого Бога,
до каміння..., ідола, до героя або якоїсь політичної ідеї;
коли те почування має ці прикмети, воно має "релігійний
характер"»2. Звідси - вимога догматизму, який мав підси-
лити релігійний характер почувань прихильників політичної
ідеї націоналізму, а отже, забезпечити її вплив на маси.
Під «ілюзіонізмом» Донцов у дусі Жоржа Сореля3 розу-
міє цілеспрямоване творення суспільних міфів. Лише міфи,
«ілюзії», а не логічні побудови здатні змобілізувати маси на
революційний чин. Відповідно до цієї настанови і сам Дон-
цов у своїх творах виступає як міфотворець. Серед стриж-
невих міфів, що пронизують усю творчість Донцова після
Першої світової війни, найважливіші такі:
• Міф національного відродження. Цей міф харак-
терний для будь-якого націоналізму, але Донцов
переосмислює його в дусі, дуже близькому до фа-
шистського палінгенетичного міфу4: відродження у
постліберальному новому порядку, що ґрунтується
на пануванні сильних рас і націй, який прийде на змі-
ну періоду провансальської деградації. * 1
1 Донцов Д Націоналізм. С. 367.
1 Там само. С. 369; пор.: Ье Воп С. РзусЬоІо^іе Дез ґоиіез. Рагіз 1946. Р 49-50
’ Про теорію суспільних міфів Ж. Сореля див.: Рахшмир П. Ю. Политическое
мифотворчество Жоржа Сореля // Рахшмир П. Ю. Идеи и люди. Политичес-
кая мьісль первой половини XX века. 2-е изд. Пермь, 2001. С. 100-126; Кли-
мов И. А. Теория социальньїх мифов Жоржа Сореля <Ніір://з¥з*з¥.зупДіка1і$і.
пагоД.ги/зогеІ/$огеІЗ.Ьіт> (востаннє відвідано 13.02.2011 р.).
’ Пор. Сгійіп К. ТЬе Наїиге оґ Разсізт Р. 35, 240; іДет. Сепегаї ІпігоДисііоп //
Разсізт / ЕД. Ьу Я.СгіД>п. ОхґогД, 1995. Р. 2-4.
165
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
• Міф України як заборола Європи перед варварською
Азією, авангардом якої є Росія.
• Міф останнього бою, в якому нова релігія націоналіз-
му переможе вмираючу релігію соціалізму з її чис-
ленними сектами.
4. Фанатизм і «аморальність». Донцов так пояснює
вимогу фанатизму:
Цей фанатизм сторонників великої ідеї випливає вже з її "релігій-
ного" характеру. Віруючий дивиться на свою правду як на для всіх
обов'язуючу. Він “фанатично" ненавидить усе, що протиставля-
ється приняттю його одиноко спасенної віри. "Фанатик" - відразу
визнає свою правду за об'явлену, загальну, яка має бути прийнята
іншими. Звідси його агресивність і нетерпимість до інших погля-
дів. Тверда віра в гасла, що він голосить як безумовну і обов'язкову
для всіх правду, любов до ідеї, яку він хоче здійснити, безмірна не-
нависть до всього, що перешкоджає їх здійсненню, - ось та сума
переживань, яка огортає всякого правдивого революціонера, фана-
тика - з конечности і з натури боронених ним думок'.
Розумові ідеї українських демократів, яких Донцов пре-
зирливо називав «націонал-кастратами», були толерант-
ними до інших, а тому нікчемними, натомість чуттєві ідеї
«фанатиків» не знають толерантності. «Всі засновники яко-
їсь релігійної або політичної віри заснували її "тільки тому,
що зуміли викликати в масах почуття фанатизму"»2, - цитує
Донцов Лебона, явно приміряючи на себе шати засновника
нової політичної віри.
Донцовську «аморальність», звісно, не слід розуміти
буквально, як відкидання взагалі будь-якої моралі. Радше
йшлося про необхідність розробити цілковито новий кодекс
етичних заповідей, покликаний пов’язати індивіда зі свя-
щенною спільнотою адептів націоналістичної релігії. Дон-
цов пояснює:
Це не є, звичайно, аморальність в змислі увільнення від етичного
критерій, від морального ідеалізму. Навпаки, максимум етичної
_ * Донцов Д. Націоналізм. С. 373.
166 ’ Там само; пор.: Ье Воп О. Р^усКоІодіе сіез Гоиїм Р. 51.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
напружености тих ідей та їх сторонників є незвичайно високий,
а підпорядкування особистого загальному, часто жорстоким
моральним приписам, тут суворе, тверде, як ніде. Отже коли
говорю про “аморальність" тих ідей, то тут розумію їх супер-
ечність з буденною мораллю провінціонального “калокагатоса"1,
який етичність чи неетичність великої ідеї або руху оцінює з
точки погляду політично бездоганного міщанина; який неетич-
ним вважає всяке посягання на його кишеню або наражання на
небезпеку його дорогоцінного життя, який до загальнонаціональ-
них, взагалі громадських справ підходить з міркою своїх приват-
них вигід, турбот та інтересів. З цього-то, власне, погляду ці
ідеї та рухи - дійсно “аморальні”2.
Якщо стисло узагальнити зміст третьої й четвертої вимог
«чинного націоналізму», його можна звести до твердження:
аби перемогти, націоналізм мусить стати новою релігією.
5. Синтез націоналізму та інтернаціоналізму. На міс-
це «хуторянського» універсалізму Донцов вимагає постави-
ти синтез інтернаціоналізму й націоналізму як передумову
людського поступу. З одного боку, Донцов відкидає будь-
які універсалістські ідеї всесвітнього братства чи загально-
людської моралі, з іншого - проголошує націоналізм силою,
що сприяє універсальному прогресу людства, який інтер-
претовано в категоріях соціального дарвінізму. «...Є вищі і
меншвартні народи; що вміють правити іншими (і собою), І
народи, що цього не вміють...», - цитує Донцов статтю аме-
риканця Г. Паверса з «Аііапііс МопїИІу». «Всякий поступ ба-
зується на нерівності і признає засади вищости. Хто не має
відваги або даних стати рівним вищим, не має змоги стати
рівноправним, незалежним»3. Отож імперіалізм «вищих» на-
1 Калокагатос (від грецького каХос каі ауабос; - дослівно «гарний і добрий») - лю-
дина. вихована в дусі калокагатїі - давньогрецького естетичного та соціально-
етичного ідеалу, що означав гармонію зовнішнього та внутрішнього, яка є умо-
вою краси людини; в іншому значенні - ідеальний громадянин. Давньогрецьке
значення слова відмінне від того, яке вкладав у цей термін Донцов, адже справ-
жній калокагатос мусив надавати себе в розпорядження суспільства.
* Донцов Д. Націоналізм. С. 374-375.
’ Там само. С. 384
167
НАЦІОНАЛІЗМІ РЕЛІГІЯ__________________________________________________
родів, які підкорюють «меншвартні», служить інтересам по-
ступу всього людства, який Донцов розуміє «як право силь-
них рас організувати людей і народи для зміцнення існуючої
культури й цивілізації»1.
6. Творче насильство та ініціативна меншість. Це
«право сильних» Донцов пропонує здійснювати через «твор-
че насильство ініціативної меншости», яка має повести за
собою народ і спонукати його до агресії супроти ворогів.
Виправдовуючи насильство, Донцов стверджував:
Кожна Церква (релігійна чи політична) лише зачинає тим, що є
церквою гоненою, але, щоб утриматися при житті, вона мусить
перейти через стадію тієї церкви, яка зветься ессіема тіїііапз1 2.
Тим засобом перемагає всяка нова ідея. Цей засіб (насильство) не є з
тих, що можуть бути, а можуть і не бути. Агресія, через яку нова
ідея приходить до життя, не є випадкова, вона іманентна коленій
“теологічній", релігійній або національній ідеї, що прагне зайняти
на якійсь території або в умах якоїсь маси місце ідеї собі ворожої3.
Саме таку войовничу «політичну церкву» і прагнув за-
снувати Донцов.
Докладно описавши якості, які мусить мати справжній
націоналіст, Донцов значно менше уваги в «Націоналізмі»
присвятив конкретизації української національної ідеї, об-
межившись загальними зауваженнями про те, що вона має
бути агресивною, яскравою, виключною та всеохопною. Го-
ворячи про утвердження української ідеї, Донцов знову вда-
ється до релігійної фразеології: «На місце атог іпїеііесіиаііз4
повинна стати віра, яка не знає сумнівів, і пристрасть, що не
знає жодних “чому". [...] Мусимо нести відважно свою віру,
не схиляючи чола ні перед чужими, ні перед власними “ма-
ловірами". Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї і
аґресивно ту віру ширити»5.
1 Донцов Д Націоналізм. С. 385.
’ Ессіеііа тіїііапз (лат.) - воююча Церква.
’ Там само. С. 386.
4 Атог іпісПесіиаІіз (лат.) - умоглядна любов,
1 68 * Там само. С. 399.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Після публікації «Націоналізму», а особливо від 1933 р.
у творчості Донцова дедалі виразнішими стають профа-
шистські тенденції. Зв’язок ідеології Донцова з фашизмом
не раз заперечували, особливо публіцисти з табору ОУН
С. Бандери, однак факти свідчать про інше. Донцов залюб-
ки цитував Муссоліні й Гітлера, не раз висловлював своє за-
хоплення обома диктаторами’. Він видав у «Книгозбірні Ві-
стника» брошури Михайла Островерхи «Мусоліні: людина й
чин» та Ростислава Єндика «Адольф Гітлєр». З ентузіазмом
вітав перемогу націонал-соціалізму в Німеччині, вбачаючи в
ньому силу, здатну знищити більшовизм його ж методами:
«Для нас найважливіше в гітлєризмі - це заповідь рішучої
боротьби з марксизмом. Важно, що нарешті знайшовся в
Европі режім, який рішив поступати з большевиками - по
большевицьки. Це в високій степені відрадне явище, яке не
лишиться без відгомону в цілім світі, де лише проникла со-
вітська ґанґрена». Донцов бачив у фашизмі й нацизмі прояви
нового духу, який оздоровить Європу: «Цей дух прокинувся
в Італії, він прокинувся в Німеччині, прокидається у Франції,
прокидається на Наддніпрянщині. Рух, що зачався в Італії,
а тепер іде в Німеччині, оздоровить затроєну Людвіками,
Айнштайнами, Ромен Ролянами, Марґеритами, Барбюсами
і Ґорькими духову атмосферу Європи, створить нову гро-
мадську думку, нову скалю громадських і особистих вартос-
тей, яка не толеруватиме обік себе ґанґрени марксизму»2.
Причини привабливості гітлеризму для українських націо-
налістів Донцов окреслив у передмові до книги Ростислава
Єндика «Гітлєр»:
Для нас актуальність руху, про який говорить ця книжка, - пе-
редусім в тім, що він: 1) стримав повідний похід комунізму в Ев-
ропі, що завдав смертельний удар доктрині марксизму, 2) що по-
Див., наприклад: Донцов Д. Передмова // Островерха М. Мусоліні: людина й
чин. Львів, 1934. С. 3-4; його ж. Коли вмирає легенда... // Вістник. 1936 (Р. IV).
Кн 4 С. 296-297.
Донцов Д. Сумерк марксизму (Тарде - Гітлєр - Сталінська опозиція, - і ми) //
Вістник. 1933 (Р. 1). Кн. 4. С. 304, 308.
169
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ставив на порядок денний дражливе для нас жидівське питання,
3) що підніс велике значіння села і третього стану взагалі, який
погносм для себе хотів зробити соціалізм, 4) що замісць анархіс-
тичних ідеалів “людськости" і “суверенної одиниці" - поставив
ідеал органічної спільноти, якої ім’я - нація, 5) що замісць змир-
шавілого партійництва - висунув стару - й таку нову - засаду
Ордену з його символом віри, тактикою й чеснотами, нарешті,
6) що своїм успіхом довів несмертельну - а в матеріалістичнім
XIX віці так нехтувану - силу ідеї, яка - надихана вірою - на-
правду потрафить рухати, здавалося би, незрушимими пере-
шкодами І...]'.
У донцовському «чинному націоналізмі» неважко зна-
йти низку паралелей із фашизмом: культ боротьби, ідеї іє-
рархізованого суспільства, ініціативної меншості, правлячої
касти, «ордену» на противагу партійництву, войовничий ан-
тимарксизм й антилібералізм. Щоправда, автор «Націона-
лізму» не викладав своїх ідей у вигляді послідовної доктри-
ни, він апелював радше до емоцій, ніж до розуму, однак те
ж саме можна сказати і про фашизм на ранній стадії його
розвитку. Сам Донцов з гордістю підкреслював співзвуч-
ність своїх думок із висловлюваннями Муссоліні та Гітлера і
заперечував тим своїм критикам, які твердили, «що ідеї гіт-
лєризму - се зовсім щось инше, аніж те, що проповідують
вар'яти з Вістника»2. Слушно твердив І. Лисяк-Рудницький:
«Донцов усім своїм авторитетом спрямовував український
націоналізм у фашистське русло»3.
Впливом нацизму певною мірою можна пояснити по-
силення антисемітських мотивів у творчості Донцова після
1933 р. 1937 р. він написав статтю «Нерозрита могила», в
якій звинуватив провідників Української революції в низ-
ці фатальних прорахунків. Одною з таких помилок Донцов
уважав те, що революційний провід не використав стихійної
* [Донцов Д. Передмова] // Єндик Р Гітлєр. Львів, 1934. С. 3-4.
1 Донцов Д. Про баронів сердновічя і баранів з байки // Вістник. 1936. Кн. І.
С. 53.
170 ’ Лисяк-Рудницький 1. Історичні есе. Т. 2. С. 493.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
юдофобіі українських мас і не скерував його в річище полі-
тичного руху на зразок нацизму:
Народна мудрість вичувала, що рівноправність сьому народові
/євреям - О.З.] серед нас,- значить в руках Троцьких і Кунів ба-
тіг і наган на нас. Що свободу для себе на Україні вони розуміють
як примусове виселення з неї наших селян, як творення на нашім
чорноземі другої Палестини - з безправною більшістю і з уприві-
лейованою меншістю Недовір'я хлібороба до ганделеса, зло-
ба того, хто ходить простою стежкою, до комбінатора, нехіть
того, хто шанує силу, до того, хто ії боїться - сей куняючий
в національній душі комплекс почувань власної висшости мала
революція уняти в яскраву програму, щоби створити рух, поді-
бний до гітлеризму.
Але сеї програми провід нашої революції не створив* 1.
Подібні висловлювання досить часті у творах Донцова
1930-х рр. і свідчать про глибоке й послідовне переконання.
У зв’язку з цим доводиться констатувати безпідставність
твердження, що «в працях ідеолога українського націона-
лізму Дмитра Донцова немає положень, які можна було б
кваліфікувати як антисемітські»2.
Захоплення італійським фашизмом і нацизмом, які у
своїх країнах перетворилися на політичні релігії, ще біль-
ше зміцнило переконання Донцова в необхідності надання
українському націоналізмові релігійного характеру. У статті
«Партія чи Орден», згодом передрукованій окремою брошу-
рою, Донцов протиставив старому партійництву новий тип
партій, які він умовно називав фашистськими, хоч зарахову-
вав до них і більшовиків. Рясно цитуючи Гітлера, він доводив,
що цим новим «партіям» властиві риси, які більше нагадують
релігійні чини, чи ордени, ніж власне партії: їхня мета - не
реформа, а радикальний переворот суспільних обставин і
людської психіки; їхня ідеологія - не опортуністична партій-
' Донцов Д. Нерозрита могила // Вістник. 1937 (Р. V). Кн. 4. С. 283-302.
1 Дашкевич Я. Відновлення Української держави 1941 р. Проблеми дослідження
// Українське державотворення: Акт ЗО червня 1941; 36. документів і матеріа-
лів. Львів; Київ, 2001. С. ХІД І.
171
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
на програма, а світогляд, нетерпимий до інших світоглядів;
звідси - властиве їм переконання у власній непомильності.
Саме такий «орден», а не партію мала б створити націона-
лістична еліта (схоже, що ОУН, на думку Донцова, до цього
ідеалу не дотягувала)'.
У січні 1937 р. Донцов опублікував статтю «1937», наві-
яну громадянською війною в Іспанії й ознаками наближення
Другої світової війни (згодом її було перевидано під назвою
«Доба релігійних війн»), Донцов проголошує, що ми живе-
мо в добу релігійних війн, яка з 1917 р. настала і в Україні.
«Міти, світогляди, ідеольоґії, засади, секулярізовані боги,
спраглі крови! - ось наша доба». Боротьба точиться між дво-
ма «ерзацрелігіями»: «вмираючою релігією соціялізму з її
підсектами лібералізмом і масонерією» і новим світоглядом
- націоналізмом, до якого Донцов відносить і фашизм. Утім,
Донцов застерігає: «Називати націоналізм релігією у власти-
вому значінні того слова, річ ясна, не можна. Тому, коли го-
воримо про боротьбу двох “релігій", то лише маючи на увазі
їх чисто релігійний дух віри в свою справу і посвяти для неї.
Своєї власної концепції Бога, загробового життя, безсмертя
душі і пр., які має релігія, згадані висше ерзацрелігії, очевид-
но, не мають. Але сі “ерзацрелігії” є, є і війна між ними»2.
Між протиборчими «релігіями» не може бути компромісу:
Коли в суспільности панує одна спільна віра, віра в однакові
суспільні ідеали, в ті самі моральні, релігійні, політичні,
національні засади, - все можна осягнути компромісом.
(...) Коли немає вартостей, які можна б було спровадити до
спільного знаменника, коли ні одне питання не може діскутуватися
на спільній плятформі, коли люди зачинають скакати собі до горла,
тоді на місце компромісу приходить війна, тоді творяться “лізі",
тоді наступає доба мітів, заперечуючих себе взаімно світоглядів
та засад, що себе взаімно виключають, ідеольолй, що несуть собі
знищення, доба “секулярізованих богів, що прагнуть крови”.
* Донцов Д. Партія чи орден, об’єднання чи роз'єднання. Львів, 1938 (Книго-
збірня "Вістника". Ч. З (19)). С. 5-34.
172 | 1 Донцов Д. 1937 // Вістник. 1937 Кн. 1. С. 57.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
В таку добу духова єдність суспільності! мусить бути привер-
нена иншими способами: так, як се було в добу Лют ера і Вишен-
ського, Кромвеля і Льойолі, в добу релігійних війн. В такій добі
з’являється нова фанатична меншість, щоби витиснути на
майбутніх віках печать своєї нової віри, яка знов спаяла би в
одне розпорошену і занархізовану суспільність'.
Характеризуючи націоналізм і фашизм як нову «релігію»,
Донцов категорично відкидає будь-які спроби приписати їй
універсальний чи інтернаціональний характер. Насправді
націоналістичний рух є рухом всеевропейським, але не інтерна-
ціоналістичним. [...] Що дивного, коли звернений проти спільної
небезпеки відрух здорових народів виказує спільні риси? Протес-
тантство теж було звернене проти того самого противника,
через се прийняло форму всеевропейського, але не інтернаціона-
лістичного руху 1 в наші часи не все є згода між “ерзацрелі-
гіями” націоналізму, як повинно було 6 бути, коли б вони мали
характер інтернаціоналістичний. В свіжій пам'яті всіх є факт,
коли фашистівська Італія громадила над Тиролєм військо проти
гітлерівської Німеччини. А коли завтра, напр., на місце больше-
візму запанує в Московщині якась відміна фашизму, а Німеччина
підтримає нових російських “єдінонєдєлимців", в тій самій хви-
лині - гітлерівська Німеччина стане ворогом для українського
націоналізму. Ніякого закону інтернаціональної солідарности
фашистівських рухів немає Я чудово знаю, що один фашизм
може дуже датися взнаки другому, навіть стреміти до протек-
торату над ним І...}2.
У цьому пасажі цікаво те, що Донцов значно відвертіше,
ніж в інших статтях, ототожнив український націоналізм, під
яким мав на увазі свою ідеологію «чинного націоналізму»,
та фашистські рухи. Недарма й список ворогів, який наво-
дить Донцов, - «соціялісти, радикали, большевики, масони,
жиди і шабесґої»3 - збігається з фашистським, а надто з на-
цистським, баченням.
' Донцов Д. 1937 // Вістник. 1937. Кн. 1. С. 57-58.
* Там само. С. 63.
’ Там само. С. 60.
173
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Насамкінець Донцов висловлює віру в неминучу перемо-
гу «релігії» націоналізму: «Думати, що між двома “релігіями"
може прийти до угоди - марна надія. [...] Переможе і тепер
та з нових “релігій", визнавці якої викажуть більш безогляд-
ности і духа посвяти. [...] Переможе віра нова, ворожа слу-
гам фараона, яка не дасть звести на манівці ні визнавцям
Маркса, ні “еразмістам’’»’.
Чи був світогляд Донцова тоталітарним? Це категорич-
но заперечують деякі дослідники, як-от Михайло Чугуєнко,
який доводить, що, навпаки, ідеологія «чинного націона-
лізму» об'єктивно мала антитоталітарну спрямованість1 2.
Справді, традиціоналізм Донцова не мав нічого спільного з
раціонально-технократичною комуністичною утопією, про-
те такі вимоги «чинного націоналізму», як догматизм, фана-
тизм і творче насильство, такі риси, як елітаризм, ворожість
до «партійництва», симпатії до фашистських режимів, кон-
цепція організації орденського типу і, нарешті, розуміння
націоналізму як новітньої релігії, надавали світогляду Дон-
цова виразно тоталітарних рис.
Як слушно зауважив ще 1928 р. майбутній діяч ОУН Сте-
пан Ленкавський, ідеологічна система Донцова «дає тео-
ретичний світогляд, і то світогляд із суттєвими прикметами
релігії: з сильним емоційним забарвленням, з фанатичною
вірю в правдивість і непорушність своїх догм, з безоглядною
нетерпимістю й неґацією всього, що з нею не згідне»3.
Утім, схоже, що сам Донцов був далекий від фанатичної
віри, яку хотів збудити в послідовниках. Він виступає не як
релігійний пророк, що каже: «Вірте, бо це істина», а як праг-
1 Там само. С. 64-65. Під «еразмістами» (від Еразма Роттердамського) Донцов
розумів гуманістів і пацифістів.
’ Чугуєнко М. В. Критичний аналіз концепції тоталітарної спрямованості
суспільно-політичних поглядів Д. Донцова // Вісник Харківського універси-
тету. № 387 (= Історія України. Вип. 1). Харків, 1996. С. 191-200; його ж. Фор-
мування та розвиток ідеології Дмитра Донцова: Автореф дис. ... канд. філос.
наук. Харків, 1996.
1 Ленкавський С. Філософічні підстави «Націоналізму» Донцова // Ленкавський
С. Український націоналізм. Твори. Т. 1. Івано-Франківськ, 2002. С. 505.
174
Розділ 3.
Сакралізація нації; Дмитро Донцов і ОУН
матик, який твердить: «Треба вірити, бо лише тверда віра
забезпечить перемогу». Вимогу фанатизму було призначе-
но для загалу послідовників «чинного націоналізму». Вида-
ється, що Донцов уявляв собі національний рух як ієрархічну
структуру у формі піраміди. На її вершині - він сам, ідеолог
чинного націоналізму. На нижчому ярусі - вузьке гроно об-
раних, еліта, здатна осягнути вчення ідеолога й застосувати
його як «релігію» для ширшого загалу. Ще нижче - воїнство
фанатично віруючих націоналістів, що ведуть за собою маси.
І, нарешті, в основі піраміди - самі маси, призначенням яких
є виконувати волю своїх провідників, простуючи до визна-
чених елітою цілей.
Отже, створюючи свій «чинний націоналізм», Дмитро
Донцов творив не просто нову ідеологію - він свідомо праг-
нув заснувати нову політичну релігію, хоч волів брати сло-
во «релігія» в лапки, розуміючи відмінність націоналізму від
релігій «у властивому значінні того слова». Чи вдалося Дон-
цову виконати поставлене завдання? Певною мірою - так.
У спогадах про ті часи не раз читаємо, що молоді галицькі
українці сприймали твори Донцова як «євангелію», а його
самого - як пророка нової віри. «Чинний націоналізм» впли-
нув на ідеологію ОУН, також перейняту квазірелігійним ду-
хом. Проте повноцінної політичної релігії Донцову створити
не пощастило.
Для існування релігії, зокрема й політичної, необхідні, як
мінімум, дві речі: «святе письмо» і «церква». «Святим пись-
мом» нового українського націоналізму могли б стати твори
Донцова. На роль «церкви» підходила Організація україн-
ських націоналістів, проте реальні стосунки між ідеологом
«чинного націоналізму» та ОУН розвивалися непросто. За-
знавши на певному етапі впливу «чинного націоналізму»,
«організований націоналізм» все ж пішов власним шляхом.
175
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
3.2. «Організований націоналізм»: становлення,
тактика, методи боротьби
Євген Коновалець. 1920 р.
Організований інтегрально-націоналістичний рух по-
став у Західній Україні та емігрантських колах із двох осно-
вних джерел - збройного українського підпілля і численних
молодіжних угруповань, натхнених ідеями «чинного націо-
налізму».
Хто й коли заснував
Українську військову ор-
ганізацію, яка уособлю-
вала збройне підпілля у
1920-х рр.? Відповідь ні-
бито відома: рішення про
створення УВО ухвале-
но в липні 1920 р. в Празі
на останньому засіданні
Стрілецької ради під про-
водом колишнього ко-
мандувача Корпусу січо-
вих стрільців полковника
Євгена Коновальця. Тоді
було розпущено Стрі-
лецьку раду, а натомість
вирішено створити нову
підпільну військову орга-
нізацію для продовження
збройної боротьби проти
всіх окупантів України. «Нараду Стрілецької Ради у Празі,
в липні 1920 р., треба вважати датою постання Української
Військової Організації (УВО)», - писав офіційний історіо-
граф ОУН (бандерівців) П. Мірчук’. Також прийнято вважа-
ти, що творцем і комендантом УВО із самого початку був
Є. Коновалець. Як згадував колишній діяч підпілля Осип На-
176
Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 18
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
вроцький, «Коновалець відразу станув на чолі Української
Військової Організації, без конкуренції і контркандидатів»’.
Однак цієї версії, яка з'явилася вже після загибелі Коно-
вальця 1938 р., коли його постать було «канонізовано» в наці-
оналістичному середовищі, не підтверджують синхронні дже-
рела, тому вона потребує перегляду. По-перше, Стрілецька
рада формально не саморозпустилася в липні 1920 р. - її
останнє засідання відбулося 10-12 вересня 1921 р.2 По-
друге, немає жодних надійних документальних свідчень про
створення УВО на липневій нараді 1920 р. По-третє, за дея-
кими джерелами, спершу Коновалець відігравав лише роль
представника Військової організації за кордоном, а коли
повернувся до Львова, його зустріли з недовір'ям - як при-
бічника непопулярного в Галичині Симона Петлюри. Лише
поступово Коновальцеві вдалося завоювати авторитет й очо-
лити організацію (не раніше кінця 1921 р.)3.
На підставі джерел і досліджень останніх років, особли-
во праці Михайла Ковальчука4, спробуємо коротко відтво-
рити послідовність подій, пов’язаних зі створенням підпіль-
ної Військової організації. Після нарад колишніх старшин
Січових стрільців у Празі в липні і на початку серпня 1920 р.
січово-стрілецька організація фактично розпалася, хоч фор-
мально продовжувала існувати. Більша частина її членів ви-
їхала до Галичини. Два з них - сотники Ярослав Чиж і Михай-
ло Матчак, діючи від імені таємничого «військового центру»,
якого насправді не існувало, негайно встановили у Львові
контакти з колишніми старшинами Української Галицької
Армії (УГА) і вже 2 вересня 1920 р. наказом ч. 1 проголосили
1 Навроцький О. Полковник Євген Коновалець // Срібна сурма. 36. II: Печатки
УВО в Галичині. Торонто, 1962. С. 142.
* Ковальчук М. Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коноваль-
ця у 1920-1921 рр. // Український визвольний рух. № 7. Львів. 2006. С. 67-68.
1 АА19, АтЬа$а<іа н Вегііпіе, 3677, к. 7; Оитіп О. Рганчіа о Окгаійікіе) Огвапігаді
\УоІ5коие) П 2езгуіу Нізіогусгпе. 2езгуі 30. Рагуг, 1974. 8.103-137. Михайло Ко-
вальчук доводить, що Коновалець спершу навіть не знав про створення таєм-
ної військової організації в Галичині (Ковальчук М. Біля витоків УВО. С. 58).
‘ Ковальчук М. Біля витоків УВО. С. 5-78.
177
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ _____________________________________
створення Начальної колегії військових організацій’. До неї
ввійшли Осип Навроцький (координуючий голова), Я. Чиж,
М. Матчак, Юрій Полянський і Володимир Целевич. Згодом
до них приєдналися й інші старшини, але провідну роль ві-
дігравала трійка - Чиж, Матчак і Василь Кучабський. Упро-
довж року їм вдалося об’єднати розрізнені підпільні групи
військовиків у єдину Військову організацію (ВО)1 2.
Тим часом Коновалець залишався у Відні і працював над
зовсім іншими проектами: то намагався створити за кордо-
ном військові формування для подальшого їх перекидання в
Україну, то пропонував Симонові Петлюрі відвести українську
армію в Карпати, аби дати можливість більшовикам просуну-
тись углиб Польщі й спровокувати втручання Антанти, то сил-
кувався відновити діяльність січово-стрілецької організації
під власним проводом, яка б подібно до таємної масонської
ложі мала своїх представників у різних українських військових
і політичних силах і негласно скеровувала б їхню діяльність до
єдиної мети. Однак усі ці проекти не мали успіху. 20 липня
1921 р. Коновалець повернувся до Львова й у вересні зробив
останню спробу відродити організацію Січових стрільців, але
львівські січовики, створивши власними силами Військову
організацію в краї, не мали жодного бажання підпорядкову-
вати її своєму колишньому командирові3.
Ситуація змінилася після першої значної бойової акції
ВО - невдалого замаху колишнього четаря УГА Степана Фе-
дака на начальника держави4 Ю. Пілсудського під час його
1 Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів / Упорядник
М Посівним Львів. 2005. С. 74.
’ Навроцький О. Початки УВО у Львові // Срібна сурма. 36. II. С. 25-62. М. Ко-
вальчук вважає, що насправді Начальна колегія УВО виникла роком пізніше,
а дату у відозві «Приказ УВО ч. 1» поставили «заднім числом» (Ковальчук М.
Біля витоків УВО. С. 8,64). Проте ми не бачимо переконливих підстав не дові-
ряти спогадам колишнього члена Начальної колегії О. Навроцького, який да-
тує її створення серпнем-вереснем 1920 р. Спершу вживали назву «Військова
організація» назва «УВО» з'являється лише 1924 р.
1 Ковальчук М. Біля витоків УВО. С. 29-69.
‘ Насгеїпік Рапзіїуа - офіційний титул Ю. Пілсудського в 1918-1922 рр.
178
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
візиту до Львова 25 вересня 1921 р. Упродовж кількох тиж-
нів поліція заарештувала майже все керівництво ВО, а Чиж
врятувався втечею за кордон. Ймовірно саме в цей час уці-
лілі представники крайового проводу організації звернули-
ся до Коновальця з пропозицією її очолити'.
Хай там як, але навесні 1922 р. він уже посідав чільне
становище у ВО й перетворив Начальну колегію в Начальну
команду під своїм проводом. Це викликало занепокоєння
в екзильному уряді ЗУНР Є. Петрушевича, де Коновальця
вважали людиною Петлюри й прихильником його прополь-
ської орієнтації. Було вирішено за всяку ціну усунути Коно-
вальця від влади в організації. З таким завданням у травні
1922 р. в Галичину послано сотників УГА Петра Баковича й
Михайла Колтунюка. Однак, познайомившись із полковни-
ком, обидва дійшли висновку, що підозри відносно браку в
нього патріотизму безпідставні, і в такому дусі надіслали звіт
Петрушевичу. Незабаром, як згадували згодом сам Конова-
лець і П. Бакович, до Львова прибув сотник Юліан Головін-
ський із завданням убити Коновальця1 2. Однак Головінський
також потрапив під вплив харизматичної особи полковника
й згодом став його найближчим помічником. Тільки у другій
половині 1922 р., коли керівництво ВО активно підтримало
заклик екзильного уряду бойкотувати вибори до польсько-
го сейму3, стосунки між Коновальцем і Петрушевичем стали
толерантнішими, однак ненадовго.
У жовтні 1922 р., рятуючись від арешту, Коновалець зно-
ву виїхав зі Львова в еміграцію - тепер уже назавжди. Не-
забаром стосунки між екзильним урядом і керівництвом ВО
знову загострилися, оскільки Петрушевич прагнув повністю
підпорядкувати ВО урядові, а Коновалець наполягав на
1 Ковальчук М. Біля витоків УВО. С. 76.
2 Коновалець Є. Причинки до історії Української революції. 2-ге вид. [Б.м.,|
1948. С. 46; Книш 3. Власним руслом: Українська Військова Організація від
осени 1922 до літа 1924 року. Торонто, 1966. С. 54-57 (свідчення П. Баковича).
* Докладніше про них див.: Зайцев О. Вибори 1922 р. в Західній Україні // Укра-
їна модерна. Ч. 2-3. Львів, 1999. С. 194-205.
179
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
автономії організації. П. Мірчук твердив, що однією з го-
ловних причин конфлікту була «засадничо негативна по-
става» Коновальця «до всяких совєтофільських орієнтацій
чи тенденцій, які в той час проявлялися серед членів
уряду ЗУНР»’. Проте факти свідчать, що ідея співпраці
з більшовиками не була аж настільки осоружною
Коновальцеві, як це часом уявляють. Як видно з «Особли-
вих папок» Політбюро ЦК КП(б)У, 1923 р. Коновалець ра-
зом з іншими керівниками ВО звертався до керівництва
УСРР із проханням про субсидіювання організації1 2. Проте
більшовики, пам'ятаючи про роль Коновальця у війні за
незалежність, не бажали мати з ним справи. Під тиском
радянських представників, з якими відбувалися перегово-
ри про співпрацю, Є. Петрушевич домігся усунення Коно-
вальця від керівництва ВО восени 1923 р. Однак після того
як переговори з більшовиками фактично зайшли в глухий
кут, Начальна команда ВО в червні 1924 р. знову запросила
Коновальця очолити організацію3.
ДеякийчасВОтаки одержувала гроші від більшовиків че-
рез Петрушевича. На початку 1927 р. в комунікаті «До відому
спілчан» теренова експозитура (команда) УВО «Володівка»
(кодова назва Чехословаччини) визнавала:
Був час, що уряд Петрушевича брав 400 дол. від большаків для
В.О. Однак услів'ям за се поставили большаки усунення плка
К[оноваль]ця від проводу В.О. Плк Конов[алець] дійсно уступив.
Коли ж пізнійше край зірвав з Петрушевичем і поставив в члени
проводу знова плка К[оноваль]ця, то В.О. перестала залежати
від большаків через Пет[рушеви]ча4.
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 34.
* Центральний державний архів громадських об'єднань України, м. Київ (далі -
ЦДАГО), ф. 1, оп. 16, спр. 1, арк 10,40-40 зв; Рубльов О. С.. Черненко Ю. А. Сталін-
ЩИНа й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки XX ст. К., 1994. С. 262.
* Полковник Євген Коновалець, Командир Корпусу Січових Стрільців, Коман-
дант Української Військової Організації, Голова Проводу Українських Нацю
папістів. [Б. м..] 1938. С. 4; Дарованець О. та ін. Примітки П Мірчук П. Нарис
історії ОУН, С. 466.
180 ‘ ЦДАГО, ф 269, оп. 1, спр 344, арк. 8
Роіділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Один із керівних діячів УВО Осип Думін, який 1926 р. по-
рвав з Коновальцем, твердив, що принаймні до 1926 р. УВО
отримувала фінансову допомогу від більшовиків і постачала
їм розвідувальну інформацію. Твердження Думіна вимагає
перевірки з огляду на упередженість автора, однак наведені
вище факти не дозволяють відкинути це джерело як цілком
невірогідне1.
У 1923-1926 рр. УВО, як і інші українські організації, пе-
реживала кризу й потерпала від нестачі коштів та матері-
альних засобів. У пошуках зовнішньої підтримки Начальна
команда УВО налагодила зв’язки з військовими та розвіду-
вальними колами Німеччини й Литви. До цього ж часу на-
лежать і спроби співпраці з більшовиками, які, утім, були не-
тривалими й не мали серйозних наслідків.
Отже, до 1927 р. УВО була далекою як від інтеграль-
ного націоналізму, так і від войовничого антибільшовизму.
Членами УВО були люди різних політичних переконань, у
тому числі й радянофіли, яких об’єднувала спільна мета -
революційним шляхом здобути самостійну Українську дер-
жаву. Але з бігом часу організація стала відчувати потребу
в спільній ідеологічній платформі, якою врешті-решт став
інтегральний націоналізм.
Від початку 1920-х рр. в Галичині та в осередках україн-
ської еміграції в Чехословаччині, Австрії та Німеччині вини-
кали численні студентські націоналістичні групи. Більшість
із них спершу стояла на платформі демократичного націо-
налізму, досить сильними були також радянофільські тен-
денції, проте поступово набирала сили радикальна течія.
Першою націоналістичною молодіжною організацією
з виразними інтегралістськими тенденціями стала Група
української національної молоді (ГУНМ), що виникла в та-
борі інтернованих вояків УГА в чеському містечку Ліберці
1921 р. Згодом члени групи стали студентами й виклада-
чами різних вищих навчальних закладів у Чехословаччині,
Ритіп О. Рга«<1а о СІкгаіпікіс) Ог^апігаді \Уо)$ко«е). 5. 108-124.
181
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Володимир Мартинець
але продовжували підтри-
мувати між собою зв'язок.
Від 1924 р. група видавала в
Празі журнал «Національна
думка», до редакції якого в
різний час входили Іван Ґижа,
Мирон Коновалець (брат Єв-
гена), Степан Нижанківський,
Ілля Ольховий, Олесь Бабій,
Володимир Мартинець (біль-
шість - майбутні члени ОУН).
ГУНМ пропагувала засаду
безкомпромісної боротьби
за самостійність, відкидаючи
орієнтації як на Польщу, так і
наУСРР’.
Ідеологічні засади ГУНМ
було сформульовано в ре-
дакційній статті «Наша ідео-
логія», яка так підсумовувала
завдання визвольного руху:
Одна думка повинна нас оживляти, одне хотіння лупи-
ти, одна віра загрівати, одна мета присвічувати, а нею є до-
бро української нації. На наших національних прапорах мусить
бути виписане, - ні, не на прапорах, але в серцях, не написане, але
випалене вогнем любови: «Салюс україніце націоніс супрема лекс
есто» («добро української нації хай буде найвищим законом
1923 р. серед студентів Українського таємного універ-
ситету у Львові виникла Група української державницької
молоді, яка ставила собі за мету протиставити націоналіс-
тичну платформу комуністично-радянофільським й «авто-
номістським» впливам на українських студентів. Провідни-
Мірчук II. Нарис історії ОУН. С. 55-58; ХУузоскі К. Ог^апіхас^а ОкгаііикісН
Мас|опа1і$ідмг м Роксе м ІаіасН 1929-1939: $епега, ьігикіига. реостат, і<іео1о£іа
ЕиЬІіп, 2003. 5. 66-68.
Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 57.
1
182 і
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
ми членами ГУДМ були Степан Охримович, Юліан Вассиян,
Іван Ґабрусевич, Богдан Кравців, Осип Боднарович, Воло-
димир Диденко* 1.
12 листопада 1925 р. в Празі відбувся об'єднавчий з’їзд
трьох організацій наддніпрянських емігрантів -Українсько-
го національного об’єднання (провідні члени - Микола
Сціборський, Дмитро Демчук), Союзу визволення України
(Юрій Коллард, Григорович) та Союзу українських фашистів
(Леонід Костарів, Петро Кожевників). Було вирішено зли-
тися в одну організацію із назвою Легія українських націо-
налістів (ЛУН) під проводом М. Сціборського. Незабаром у
ЛУН виник конфлікт двох концепцій: 1) базування ідеології
винятково на українській державницькій традиції (М. Сці-
борський) і 2) використання досвіду націоналістичних рухів
інших народів, зокрема італійського фашизму (Л. Костарів і
П. Кожевників)2. Офіційним став перший погляд, хоч члени
ЛУН, не виключаючи й Сціборського, продовжували вивчати
й використовувати досвід фашизму.
Наступного року студентські групи в Галичині об'єднали-
ся в Союз української націоналістичної молоді (СУНМ), ак-
тивними діячами якого були колишні члени ГУДМ С. Охримо-
вич, Б. Кравців, І. Ґабрусевич, а також Степан Ленкавський,
Володимир-Михайло Янів та ін. Головним осередком моло-
дих націоналістів став Академічний дім у Львові - гуртожиток
українських студентів. Як згадував згодом С. Ленкавський,
юні націоналісти, шукаючи теоретичного обґрунтування
своїх позицій, зверталися до творів Липинського та Донцо-
ва, причому останній мав на них набагато більший вплив.
Молодим українцям імпонувало, що Донцов своїми творами
прагнув сформувати «здоровий боєздатний тип української
людини, позбавивши її традиційної беззубости, хитливос-
ти, м’якости й безхребетности». Вони повністю сприйняли
донцовське відкидання інтернаціоналізму, федералізму й
1 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 49.
1 Артюшенко Ю. Легія Українських Націоналістів // Євген Коновалець та його
доба. Мюнхен, 1974. С. 383-384; Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 59.
183
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
автономізму, критику кволості української політичної думки,
волюнтаризм і культ сили'.
1927 р. до процесу консолідації націоналістичного та-
бору прилучилася й УВО. Під час підготовки об’єднання
було запропоновано декілька проектів назви, статуту та
програмних засад майбутньої націоналістичної організації.
Деякі з них, як-от проект «Статуту Українського національ-
ного лицарського Братства Святого Юра», передбачали
створення організації релігійного типу. Братство мало ста-
ти об'єднанням національно свідомих і сильних християн-
ським духом українців, готових стати лицарями «Святої і
Многостраждальної України». У проекті закладено ієрархіч-
ну структуру організації: Братство мало перебувати під про-
текторатом Ордену лицарів святого Юра на чолі з Великим
вождем Ордену2. Релігійна риторика проекту і закладені в
ньому організаційні засади нагадували румунський Легіон
архангела Михаїла, однак з іншим святим патроном, який
більше відповідав національній традиції - святим Юром
(Георгієм), якого вважали покровителем українського вій-
ська. Подібний підхід запропонував Дмитро Андрієвський у
проекті «Правильник віри і чину Лицарів Розбудови Нації»3.
Однак врешті-решт переважив більш прагматичний підхід,
і назву «організація українських націоналістів», яку спершу
вживали як загальну, а не власну, прийняли як офіційну і ста-
ли писати з великих літер. Після кількох підготовчих конфе-
ренцій представники УВО, СУНМ, ЛУН та ГУНМ домовилися
про об’єднання в єдину ОУН4.
* Ленкавський С. Український націоналізм. Т. 1. С. 70.
’ Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів / Ред-
кол.: В. Верига та ім. (далі - Документи і матеріали з історії ОУН) Т. 1: 1927-
1930 / Упоряд. Ю. Черненко, О. Кучерук. К., 2005. С. 33-38.
’ Там само, С. 41-49. Авторство Д. Андрієвського випливає з йото листів до
Є. Коновальця (там само. Т. 2. Ч. 2: Листування Є. Коновальця з Д. Андрієв-
ським / Упоряд. Ю. Черненко. К., 2007. С. 37, 50).
’ Докладніше про консолідаційні процеси див., зокрема: Мірчук П. Нарис істо-
рії ОУН. С. 48-86; УУузоскі к. Ог£апІ2ада ОкгаіпзкісЬ Кас)опа1І5(о« иі Роїзсе лу
184 ІаіасЬ 1929-1939. 5. 57-93.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Делегати Конгресу українських націоналістів. Відень, 1929 р.
Перший ряд. Сидять зліва направо: Ю. Вассиян, Д. Андрієвський,
М. Капустянський, Є. Коновалець, М. Сціборський, Я. Моралевич,
В. Мартинець, М. Вікул. Другий ряд. Стоять зліва направо: І. Маль-
ко, О. Бойдуник. М. Загривний, Є. Зиблікевич, П. Кожевників,
Д. Демчук, Л. Костарів, О. Бабій, Р. Ярий, М Антоненко, 3 Пелен-
ський. Третій ряд. Стоять зліва направо: Ю. Руденко, Я. Баранов-
ський, С. Охримович, С. Ленкавський, А. Федина, Я. Герасимович,
Т. Пасічник-Тарнавський, О. Згорлякевич.
Результатом дворічних об’єднавчих зусиль став перший
Конгрес українських націоналістів, який відбувся у Відні 28 січ-
ня - З лютого 1929 р. і проголосив утворення Організації Укра-
їнських Націоналістів. Конгрес одноголосно обрав головою
Проводу українських націоналістів (скорочено писали ПРУН,
згодом ПУН) Є. Коновальця і за його поданням затвердив чле-
нами Проводу Миколу Сціборського, Володимира Мартинця,
Петра Кожевникова, Дмитра Андрієвського, Миколу Капус-
тянського (псевдо - П. Низола) та Леоніда Костаріва'.
1 Звіт з Конгресу Українських Націоналістів 1929 р., З лютого // Конгрес Укра-
їнських Націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали / Упоряд. В. Муравський
Львів, 2006 С. 314.
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
З утворенням ОУН український інтегральний націона-
лізм остаточно оформився як окрема ідейно-політична те-
чія. «Поворот праворуч» частини українського національно-
го руху можна пояснити низкою причин: розчаруванням у
демократичних традиціях старшого покоління, яке програло
війну за незалежність; незадоволенням західними демокра-
тіями, що санкціонували поділ України між сусідами; еволю-
цією Польської держави від парламентарної демократії до
«санаційної» диктатури; асиміляційним тиском Польської
держави; наступом (і прикладом) польського націоналізму;
зростанням інтегрального націоналізму й тоталітаризму в
Європі; державним терором в СРСР і репресивною політи-
кою польської влади, що спонукало насильству протистави-
ти насильство.
Відтоді змінилося й значення терміна «націоналізм» в
українському політичному лексиконі. У міжвоєнній Західній
Україні націоналістами називали себе члени різних політичних
організацій, зокрема національно-демократичних (УНДО),
лояльних до Польщі (Волинське українське об'єднання) і на-
віть радянофільських (Українська партія праці, Західноукра-
їнська національно-революційна організація). Однак посту-
пово націоналізм став асоціюватися лише з його крайньою,
найбільш войовничою формою, яка найповніше була втілена
в ідеології ОУН. Голова УНДО Д. Левицький на засіданні ЦК
УНДО 1 січня 1934 р. говорив, що творці ОУН
прийняли лише ту одну з численних інтерпретацій та дефі-
ніцій націоналізму, яка утотожнюс націоналізм з расовим і
національно-політичним екстремізмом та ексклюзивністю.
Члени ОУН змонополізували для себе назву націоналізм і на-
ціоналісти, а що не всі патріоти погодилися опинитися поза
скобками націоналізму, повстало і досі істнуе через путаницю
тих назв і понять чимало непорозумінь. Тому й ми послугову-
ємося назвою «українські націоналісти» тільки для означення
політичного напрямку, що прийняв фірму ОУН1.
186
Левицький Д. УНДО і ОУН II Діло. 1934.7 січ. (ч. 5). С. 2.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Відтак утвердилося вужче розуміння поняття «націона-
лізм». Як писав І. Лисяк-Рудницький, «коли у 1920-х роках
виникла ідеологічна течія, що прийняла назву «націоналіс-
тичної» та оформилася в організований політичний рух, по-
няття націоналізму набрало партійного забарвлення, яке
воно зберігає й нині»’.
Організаційні й тактичні засади ОУН формувалися в го-
стрих суперечках шляхом спроб і помилок. В організації не
було єдності з кількох принципових питань. Хто має бути
головною базою ОУН: «зеленина» (молодь) чи «середняк»
(середнє покоління)? ОУН має бути елітарною чи масовою
організацією? Чи має вона діяти збройними чи мирними
засобами? Головним збурювачем спокою виступив Зенон
Пеленський, який наприкінці 1929 - у 1930 рр. виконував
обов’язки провідника ОУН Галицького краю. У своїх розло-
гих листах до Проводу він пропагував лінію, відмінну від по-
зиції більшості ПРУН.
Від самого початку ПРУН вважав основною своєю опо-
рою в Галичині молодь. Саме колишній Союз української
національної молоді мав стати основою формування ОУН в
краї. Із завданням створити організаційні структури ОУН на
базі СУНМ і прибув до Галичини 3. Пеленський. Однак, по-
працювавши кілька тижнів з молодими націоналістами, він
визнав фундаментальною помилкою уявлення про базу, на
яку можна спертись у краї:
Ми виходили автоматично зі заложення, що ця база це - мо-
лодь. Так не є. (...) Чого хлопці хочуть? Оспілчанення організа-
ції2. В тім слові окривається ціла програма. Хочуть якоїсь вічної
імма- і перманентних революцій. Є цілковито заабсорбовані
романтикою пеовяцтва, і землевольчества3. Визнають тільки
потребу обсадження деструктивного сектора в нашій роботі,
бажають революції для революції. (...)
' Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. С. 47.
’ Тобто перетворення ОУН у продовження УВО (“Спілка" - кодова назва УВО).
’ Від назв таємних революційних організацій - Польської військової організації
(ПОВ, 1914-1918 рр.) та російської “Землі і волі” (1861-1864, 1876-1879 рр ).
187
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Група членів ОУН. 1930-ті рр.
Отож при розгляді справи хлопців тяжко залишитись оптиміс-
том. Можна дарувати найгіршу навіть сресь, найбільш божевіль-
ну програму, якщо поза нею стоїть чин, праця або бодай добра
воля до праці. Але бавитись вічною прінціпіялістикою, мати ши-
рочезні пляни, концепції, системи етики і моралі, стягати богів
з фундаментів, для всього мати одну негативну рецепту, мовляв,
все це до дупи, і разом з тим не вміти одної нікчемної статті,
не то написати, але хоч би поданий матеріал зреферувати, то в
таких умовах, кажу Вам, шевська пасія може чоловіка пірвати'.
На противагу концепції опори на молодь Пеленський
пропонував спертися на «середняка». Однак цієї пропозиції
не сприйняли члени ПРУН. У листі до Пеленського 21 травня
1930 р. Сціборський виклав мотиви, які спонукали ОУН спи-
ратися в першу чергу на молодь:
Ваші погляди були б оправдані тоді, коли б ми вже робили
"метелицю'4. Одначе ми її не лише не робимо поки, не лише не
1 ЦДАГО, ф 269, оп. і, спр. 175, арк. 58-60.
1 Тобто революцію.
188
Розділ 3.
Сакралізація нації; Дмитро Донцов і ОУН
підготовляємо реально, а щойно думаємо підготовляти (пере-
важно паперовими дискусіями
А раз так, раз ми е, властиво, групою майбутнього (хоч хто
зна - може недалекого), а не сьогоднішнього дня, то таки най-
кращим матер'ялом є все ж таки зеленина, а не виключно се-
редняк. [...] Уважайте. Пакс* 1, що людей у возрасті 35-40 літ не-
багато, які б обміняли кооператив та "гажу“ в нім на "емоції"
та “динаміку". Таких дурнів (між ними єсмь і аз...) не дуже то
багато. Але вести тяжку підготовчу працю, зв 'язану до того ж з
втратою “становиска" і “прецінь небезпечну” - отці заступни-
ки “масляних" та “кредитових”справ не будуть - не робіть собі
з того ілюзій... Хиба що одиниці. Всю ж цю невдячну роботу буде
вести і зможе її вести лише зеленина, але під умовою, що відчує
на собі тверду, керуючу руку2.
Погляди Сціборського
взяли гору в ОУН, яка роз-
горнула боротьбу за мо-
лодь і за усунення впливу
на неї інших організацій,
зокрема й тих, що працю-
вали під егідою Церкви.
Головним знаряддям у цій
боротьбі була спеціальна
молодіжна організація -
Юнацтво ОУН, якою керу-
вала Підреферентура до
справ Юнацтва Крайової
екзекутиви (КЕ) ОУН. Всу-
переч первісним намірам
відмежувати бойову діяль-
ність, якою мала б займа-
тися УВО від ідеологічно-
виховної роботи, Юнацтво
Микола Сціборський
І Псевдонім Пеленського.
1 ЦДАГО, ф. 269, оп. 1, спр. 178, арк 165
189
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
від самого початку займалося не лише вихованням своїх
членів, а й бойовою підготовкою. Що Юнацтво було здатне
на активний чин, довели події 1930 р., відомі під вельми не-
точною назвою «саботажна акція УВО».
Влітку того року Галичиною прокотилася хвиля «сабота-
жів» (підпали майна польських власників, руйнування ліній
зв’язку тощо). У відповідь уряд організував «пацифікацію»,
від якої постраждали тисячі українців, здебільшого не при-
четних до саботажів. В історіографії утвердилася думка, що
організатором саботажної кампанії 1930 р. було керівни-
цтво УВО-ОУН’.
Однак ще в 1930-х рр. у галицькій пресі різних напрямів
лунали сумніви щодо того, чи була УВО організатором сабо-
тажного руху. Через багато років після цих подій з'явилася
історико-мемуарна праця колишнього бойового референта
УВО, згодом діяча мельниківської ОУН Зиновія Книша. Він
твердив, що саботажну акцію без дозволу Крайової екзе-
кутиви ОУН організував її підреферент до справ Юнацтва
І. Ґабрусевич (“Іртен”), який навчав старших школярів та
ремісничу молодь користуватися запальними матеріалами
й вибухівкою. На канікули юнаки одержали «домашнє за-
вдання” використати набуті навички на практиці. «[...] Во
ім’я історичної правди слід ствердити, що УВО цієї акції не
задумувала, не плянувала, була їй противна і через сво-
го Команданта на З.У.З. (західоукраїнських землях - 0.3.),
Юліяна Головінського, вживала всіх заходів, щоб покласти
їй якнайскоріше край»2. Проте ініціативу невеликої групи
юнаків підхопили селяни, які відчували глибоку неприязнь
до осадників, і незабаром розгорівся стихійний «саботаж-
ницький» рух, який охопив мало не всю Галичину.
1 Див., наприклад: Мірчук П. Нарис історії ОУН С. 183-192; Швагуляк М
Суспільно-політична ситуація у Західній Україні на початку 30-рр. XX ст. //За-
писки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. ССХХІІ. Львів, 1991. С. 115-
119; Посівнич М Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929-1939 роках. Львів,
2010. С. 129.
* Книш 3. Дух, що тіло рве до бою.. (Юліян Головінський, Крайовий Командант
У.В.О.). Вінніпег, 1951. С. 151.
190
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Версію 3. Книша фактично підтверджує повідомлення
відділу безпеки Міністерства внутрішніх справ Польщі про
діяльність УВО від вересня до грудня 1930 р. Хоч автори по-
відомлення стверджували, що «тепер існує ціла низка до-
кументів, достатніх до вироблення цілковитої певності, що
ця акція була викликана керівництвом У.В.О. і О.У.Н.», однак
нижче вони навели як доказ стислий виклад допиту Ю. Го-
ловінського, «який ствердив, що акцію підпалювання скирт
почали “юнаки" з О.У.Н., котрі перед вакаціями зголосили-
ся до його колеги з запитанням, що належало б їм робити
під час шкільних канікул, подали думку підпалювання скирт
і дістали на це згоду [...]. З розмов з Головінським випли-
вало б, що ініціатива вийшла від “юнаків”, акцію розпочато,
а тільки тоді довідалося про це справжнє керівництво У.В.О.
чи О.У.Н. і погодилось на цю тактику»’. Як бачимо, свідчення
Головінського майже збігаються зі спогадами Книша.
Лише згодом УВО вирішила взяти на себе відповідальність
за саботажі. Книш так пояснює причини цього рішення: «Не
було іншого виходу, бо не могла вона станути в одному таборі
з угодовцями та польонофілами з-під стягу Андрія Лівицько-
го [...]. Знову ж, осуджуючи саботажну акцію, мусіла брати до
уваги стихію, переконану про патронат Української Військової
Організації над тією акцією, а теж і настрої наймолодших своїх
прихильників [...]»г. Ймовірно, був ще один мотив, про який не
згадав Книш: приписавши собі керівництво селянським ру-
хом, УВО прагнула піднести свій авторитет в очах української
діаспори, яка фінансувала діяльність організації.
Ці та наступні події показали, що саме наймолодша ге-
нерація націоналістів, нерідко всупереч волі власних стар-
ших за віком керівників, штовхала ОУН до радикальних, на-
сильницьких дій.
Бойові акції членів УВО й ОУН творили довкола цих орга-
нізацій героїко-романтичний ореол, який приваблював мо-
лодь. Член ОУН Богдан Казанівський згадував:
1 ДАЛО, ф. 121, оп. З, спр. 630, арк. 3-4,9.
1 Книш 3. Дух, що тіло рве до бою... С. 150.
191
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Я жадібно ловив кожну вістку про таємничі підпали державних
скирт, про сутички підпільних воїнів із польською поліцією. На-
зва УВО чи ОУН була страшна й таємнича, а одночасно стала
для мене дуже притягаюча й рідна. Мені здавалося, що я справді
є одним з тих таємничих воїнів, які не дають спокою окупан-
тові.
Чим більше ходило чуток про бойові акції УВО й ОУН, тим біль-
ше росло моє бажання стати дійсним вояком підпілля, членом
ОУН, дарма, що за це слово польський суд карав десятками років
тяжкого ув'язнення1.
І таких Казанівських були тисячі в галицьких селах. Не
схильна до систематичної конструктивної праці, що так дра-
тувало 3. Пеленського, охоплена революційним максима-
лізмом молодь дуже скоро опанувала структури ОУН у Гали-
чині, штовхаючи організацію на радикальніший шлях.
Іншим спірним питанням була проблема масовості ор-
ганізації. Той-таки Пеленський вважав, що ОУН має праг-
нути перетворення в масовий рух. Натомість Сціборський у
листі до Є. Коновальця 19 квітня 1930 р. так оцінив плани
Пеленського:
Він все продовжує вперто вимагати переводу ОУН на ті рейки,
на які пустити її ми не можемо і не сміємо. Його вислів (нова
концепція) - “що ОУН стоїть перед проблемою маси і мусить
бути масовою" - вказує, що він своїх намірів не кинув. [...] А я
кажу, що дата перетворення ОУН в краю в масову організацію
буде датою смерти ОУН або перетворення ОУН в УНДО - черга
два2.
Врешті-решт ОУН стихійно прийшла до практики, яка
нагадувала ленінську концепцію «партії нового типу»: поєд-
нання суворо законспірованого вузького ядра революціо-
нерів із залученням до боротьби широких мас.
Із проблемою масовості була пов'язана інша дилема:
«принципова» чи «реальна» політика? Збройні чи мирні
засоби? Спочатку планували, що ОУН, на відміну від УВО,
1 Казанівський Б. Шляхом Легенди: Спомини. Лондон, 1975. С. 16.
•92 > ЦДАГО, ф. 269, оп. 1. спр 178, арк. 141
Роіділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
використовуватиме мирні, а по змозі й легальні методи ді-
яльності. 1930 р. ПРУН навіть розглядав можливість взяти
участь у виборах до сейму. Один з діячів ОУН, Осип Бойду-
ник, згадував, що 1930 р. в керівних колах ОУН був план про-
вести до сейму кількох членів Організації, які б на першому
ж засіданні оголосили декларацію національно-визвольного
характеру й демонстративно покинули сейм. Оскільки ОУН
не могла офіційно виставити свого списку, було вирішено
провести переговори з ЦК УНДО щодо внесення кандида-
тів УВО та ОУН до виборчих списків Об’єднання. Однак із
цього нічого не вийшло. 20 вересня Головінського, якому
було доручено вести переговори, заарештували при виході
з приміщення ЦК УНДО; незабаром його вбили, нібито при
спробі втечі. Водночас місцеві діячі УВО й ОУН в Галичині
категорично виступили проти участі у виборах, тож від цієї
думки довелося відмовитись, як і від ідеї легальних засобів
загалом1.
Гострі дискусії серед членів ПРУН точилися щодо став-
лення до інших політичних середовищ, зокрема до Держав-
ного Центру УНР в екзилі. Поділяючи стратегічний курс на
повну ліквідацію «партійництва» в майбутній Українській
державі, члени ОУН розходилися в тактичному питанні про
ставлення до наявних українських партій. У ПРУН виділило-
ся два підходи: жорстка лінія В. Мартинця і М. Сціборського
і поміркованіша - Д. Андрієвського. Мартинець на шпаль-
тах «Розбудови нації», яку він редагував, різко протиставляв
ОУН усім іншим партійним групам1 2. Натомість Андрієвський
надіслав до журналу статтю, у якій твердив, що «в політи-
ці змагання і боротьба окремих Груп є природними, і їх не
уникнути», і закликав, виносячи українську справу на міжна-
родну арену, «не обмежуватися тільки критикою, не виходи-
ти на люде з нашими домашніми сварами та антагонізма-
ми, не зводити наших розходжень на осіб і не ставити наших
1 Бойдуник О. Як дійшло до створення Організації Українських Націоналістів //
Євген Коновалець та його доба. С. 375-376.
2 Мартинець В. Наша тактика П Розбудова Нації. 1930. Ч. 1-2. С. 1-10.
193
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
внутрішніх противників поза скобками нації»1. Мартинець
статтю надрукував, але в листі до Андрієвського висловив
категоричну незгоду:
Вашу тактику я називаю “політичним толстоїзмом"; і тут і
там джерелом є почуття любови, а не сили. Між тим толсто-
ізм - непротивлення злу, це найбільш аморальна тактика; вона
дає пляцет на насильство, вона збільшує деморалізацію, без-
прінціпність та безкарність. При чому тут співпраця з тими,
яких треба знищити? Не гальванізуймо трупів! Обмірковуймо
способи їх знищення і звертаймо тільки увагу, щоби робити це
пляново, та щоб непляновістю не нашкодити самим собі і на-
ціональній справі1.
Поетапний план ослаблення і знищення українських
партій накреслив Сціборський у листі до Пеленського від
21 травня 1930 р. На першому етапі належало критикою і
пропагандою підкопувати ґрунт під партіями, «компромету-
ючи їх у масах, підриваючи їх авторитет, доводячи зайвість
їхнього існування і цім самим зменьшуючи шанси їхнього
розвитку на майбутнє». Метою цього етапу мала стати «ду-
хова і реально-політична ізоляція партій від живого єства
нації». На другому етапі, зміцнивши власну організаційну
базу, ОУН мала
реально усувати партії та їх вплив шляхом станово-
професійного будівництва, знаходячи в ньому і досвід для шир-
ших майбутніх завдань, а одночасно створюючи контури за-
гальнодержавної станової структури, поки в мініатюрі. Таким
шляхом і в такій послідовности мали б ми досягти своєї мети,
тої власне, що в час позітивного, конструктивного періоду на-
шої діяльности у формах державного ладу - наші партії були б
вже розложені, були б паралітиками, живими трупами, явищем
зайвим і для психольогїї мас, і для потреб дійсности. В наслід-
ках - ми опанували б цю дійсність1. 1 2
1 Андріївський Д. Політика націоналізму // Там само. Ч. 7-8. С. 160,164.
2 ЦДАГО, ф. 269. оп. 1. спр. 175, арк. 3.
1 94 ’ Там само, спр. 178, арк. 166.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Сціборський і Мартинець наполягали на відмежуванні
від легальних партій як від угодовців, а «уенерівщині» пропо-
нували оголосити нещадну війну. Проте більш поміркований
Є. Коновалець, скільки міг, стримував своїх соратників від
агресивних виступів. Тому він обурився, коли в перемишль-
ському «Українському голосі», який у 1929-1930 рр. був нео-
фіційним органом ОУН, Сціборський опублікував різку анти-
уенерівську статтю’. У листі від 16 липня 1930 р. він дорікав
редакторові газети: «Скажіть ради Бога, чого Ви брали собі
до помочі при виробі Орґанського?2 Поминаючи, що праця
Орґанського була мериторично дуже слабкою, ішло разом з
нею в парі стільки брудних помий, що це абсолютно не ли-
чило під всім цим давати фірму Вашого варстату»3.
У листі до самого Сціборського 22 серпня Коновалець
категорично заперечував проти трактування тих українських
угруповань, які виступали за примирення з Польщею або з
Росією, як зрадників:
(...) Копи ці групи (...) не ради “миски сочевиці", а тільки з чис-
тими намірами (...) будуть заступати одну чи другу концепцію,
то це в ніякому разі не буде ще зрада, а тільки реальна політика.
(...) Наглядне виказання шкідливости польонофільської концеп-
ції для української нації не означає ще зникнення цієї концепції.
(...) Це саме можна сказати теж про москвофільську концепцію,
і то так бопьшевицьку, як теж гетьманську. І одних, і других
називати зрадниками було б надто відважно. Вони теж на свій
спосіб, я, розуміється, маю на думці ідейних людей, хотять ви-
вести українську націю з цього незавиднього положення, в якому
вона зараз находиться. (...)
Рівно ж був би я проти цего, щоби всіх визначних представни-
ків групи УНР вважати людьми, які тільки ради польських гро-
шей, які вони від поляків одержують, являються приклонника-
ми польонофільської концепції. Треба все таки відграничувати
' Сціборський М. Документ фальшу /І Український Голос. 1930. 13 лип. (ч. 27).
С. 1.
1 Псевдонім Сціборського.
’ ЦДАГО, ф 269, оп. 1, спр. 180, арк. 70.
195
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Євген Коновалець. 1930-гірр.
групу УНР від Твердохлібів, Певних і
пі. п. людців, подібно, як ідейних ко-
муністів не можна ставити нарівні
з Українськими Прапорами, Радами і
Працями1.
Аналіз листування провід-
нихчленів ОУН, їхніх суперечок
переконує, що, хоч ОУН базу-
валася на ієрархічних засадах
із майже диктаторськими по-
вноваженнями голови ПРУН,
у перші роки свого існування
вона мало нагадувала «світ-
ську церкву» з непогрішним
главою на чолі. Є. Коновалець
заохочував дискусії і критику,
нерідко самокритично оціню-
вав власну діяльність. У лис-
ті до Андрієвського 2 травня
1930 р. він писав:
Я ствердив, що ми перебуваємо крізу, але не крізу націоналізму,
але крізу ПРУН. В ПРУН саме ми не маємо відповідних людей,
які ставши на чолі націоналістичного руху, були би здібні його
повести рішучо і правильно. Цей заміт відноситься до всіх нас,
включно зі мною. В цьому напрямку критика Ваша є правильна
і позитивна. [...]
За Вашу критику я надзвичайно Вам вдячний, уважаю її по-
зитивним явищем і прошу і подальше звертатись до мене зі
всякого рода сумнівами, що більше, прошу в лоні ПРУН начати
боротьбу і старатися Ваші погляди перефорсовувати. (...) Я
критику люблю, бо тільки при її допомозі можна добачити, що
зроблено правильно, а що ні. Прошу тільки, критикуючи діяль-
ЦДАГО, ф. 269. оп. 1, спр. 181. арк. 98-99. Сидір Твердохліб, Петро Певний -
західноукраїнські політики, лояльні до Польщі. «Український прапор», «Рада»
і «Праця» - газети прихильників € Петрушевича, що їх фінансували більшо-
вики
196
Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
ність ОУН, більш прецизно формулувати те, що критикуєте,
як теж подавати, як на Вашу думку повинно би робитися. Тоді,
я Вас запевняю, дійдемо в дуже скорому часі до дуже позитивних
результатів1.
Коли 1934 р. представник ОУН у Римі, відомий публіцист
Євген Онацький якось запропонував Коновальцеві поклика-
тися у спірному питанні на рішення Проводу, не вдаючись до
дальших дискусій, полковник суворо покартав журналіста:
(...) Ваше твердження, мовляв членству треба сказати, що так
провід рішив, та що воно не мас нічого більше до говоріння , е -
на мою думку - саме в нашій організації недопустиме. Навіть
Мусоліні та Гітлєр, маючи вже власну державу й прецизно зорга-
нізований апарат, не важуться в себе промінювати засади “по
тому бить". (...) Коли б ми приняли пропоновані Вами засади
диктаторства, то, мабуть. Пане Онацький, в такій організа-
ції Ви перший довго не вдержалибся1.
До цього слід додати, що ОУН у краї фактично провади-
ла власну політику, зазвичай значно радикальнішу, ніж того
бажав ПРУН. У практичній політиці Крайова екзекутива ОУН
застосовувала тактику «перманентної революції», що пе-
редбачала постійні збройні акції проти окупантів, аж поки
революційне кипіння мас не прорветься всенародним по-
встанням. З цією метою молоді націоналісти організовува-
ли численні акти індивідуального терору.
Терористичні акти значно посилилися, коли крайовим
провідником ОУН на західноукраїнських землях 1933 р. став
Степан Бандера. Найбільший резонанс мали вбивства пра-
цівника радянського консульства у Львові Олексія Майнова
(22 жовтня 1933 р.) на знак протесту проти голодомору в
радянській Україні, міністра внутрішніх справ Польщі Бро- * У
' Документи і матеріали з історії ОУН. Т. 2. Ч. 2: Листування Є. Коновальця з
Д. Андріевським (1927-1934 рр.) / Упоряд. Ю. Черненко. С. 121-122.
’ Центральний державний архів вищих органів влади і управління України,
м. Київ (далі - ЦДАВО), ф. 3833, оп. З, спр. І, арк. 201. Див. також: Онацький Є.
У вічному місті: Записки українського журналіста. [Т. 4:| 1934 рік. Торонто,
1989. С. 86-87 (у записках Онацького текст листа подано в редакції, наближе-
ній до сучасної літературної мови).
197
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ніслава Перацького (15 червня 1934 р. у Варшаві). Методи
ОУН викликали гостру критику з боку легальних українських
партій. Спеціальну постанову із засудженням ОУН прийняли
на спільному засіданні президії УНДО й Української парла-
ментарної репрезентації 13 липня 1934 р.:
(...] Під впливом шкідливої, безвідповідальної і безконтрольної
діяльности конспіративної Організації Українських Націоналіс-
тів (О УН.) анархізується, атомізується і забагнюється щораз
більше внутрішнє українське життя [...]. Засада перманентної
національної революції, акти індивідуального терору та
акти саботажів як засоби боротьби у службі цієї ж засади, ста-
совані через О.У.Н., наносять необчислимі шкоди життю і роз-
виткові української нації. Втягання нелітньої молоді в підпілля,
стогування неморальної засади, що всі засоби добрі в боротьбі
зі своїми і чужими, довели до розкладу і повної анархізації само-
го підпілля. Масове самовинищування молоді без ніякої користи
для нації в теперішности та зі шкодою для неї у майбутньости,
поширення провокації - отеє страшні жалюгідні наслідки діяль-
ности О УН. Поведінка О.У.Н утруднює, а то й унеможливлює
конструктивну працю українських освітніх, господарських і по-
літичних організацій, йде на руку польським екстермінаційним
течіям у відношенні до українського народу і веде націю на не-
безпечний шлях політики катастроф. Діяльність О.У.Н є з на-
ціонального погляду позбавлена всякого політичного змислу та є
в своїх наслідках шкідлива'
Проте крайова екзекутива на чолі із С. Бандерою не зва-
жала на критику «угодовців» і 25 липня 1934 р. вдалася до ще
більш контроверсійної акції - вбивства директора української
гімназії уЛьвові І. Бабія. На цей раз обурення української гро-
мадськості було значно більшим, адже йшлося про високо-
освічену й заслужену людину, колишнього старшину УГА. Різ-
ні українські політики, партії і пресові органи гостро засудили
цей терористичний акт, а митрополит Андрей видав спеці-
альний пастирський лист, гнівно тавруючи терористів.
' Президія УНДО й УПР про теперішнє положення // Діло. 1934. 16 лип. (ч. 185).
С. 1.
198
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Через два роки, виступаючи на судовому процесі ОУН
у Львові, Бандера відкинув звинувачення, що Бабія вбито
лише за лояльність до Польської держави:
Якщо б директор Іван Бабій був тільки льояльним супроти
польської держави і свою діяльність вів згідно з вимогами на-
ціональної етики, тоді ОУН не видала б наказу убити його.
ОУН нікого з українців не карала за саму їхню льояльність до
польської держави, а тільки за специфічні вияви цієї льояльнос-
ти, які приносили шкоду для української національної справи.
Директора Бабія ОУН засудила на кару смерти за те, що він
активно співпрацював з польською поліцією і свідомо поборював
українське революційне підпілля, видаючи польській поліції укра-
їнських гімназистів та студентів, членів і симпатиків ОУН, і
намовляв учнів своєї гімназії стати поліційними донощиками
й зраджувати поліції про всі вияви протипольської діяльности
своїх товаришів-українців'.
Чи і наскільки справді Бабій співпрацював із поліцією,
достеменно не відомо. Відомо, однак, що терор УВО й ОУН
був спрямований не стільки проти зовнішніх, скільки проти
внутрішніх ворогів, насамперед проти тих українців, які ви-
ступали за співпрацю з польською владою. За підрахунками
Олександра Мотиля, усього за 1921-1939 рр. націоналіс-
тичне підпілля здійснило 63 замахи. їхніми жертвами стали
25 поляків, один росіянин і один єврей; більшість - 36 - були
українцями (з них лише один комуніст)2.
Після убивств Перацького та Бабія поліції вдалося за-
арештувати велику групу діячів ОУН, серед них і С. Бандеру.
Наслідком цих арештів у 1935-1936 рр. були два гучні су-
дові процеси над членами ОУН - Варшавський і Львівський.
Члени ОУН, зокрема Бандера, використали суд для викрит-
тя польської політики щодо українців та пропаганди цілей
організації. Майже всі підсудні були засуджені до різних
термінів ув’язнення, Степан Бандера і Роман Мигаль - до
1 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 281.
’ Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX-
XX ст. К., 1996. С. 199
199
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
1 першому рал і жаіаа: Сгепай Ійшдера, Мнкп-іа .'Іебідь. Длріл Ґиа-
ііагі.мо, Яросяна Каріїннеці.; друці* рад -мім: Іапп Малині*. Яаіи
Огеи Катмауо.кн.ї і 1*>г»іа>і Миіл п.-. лретіА рад яліхя: Мп
М«мт Н ..Н’мнтч-о», Ноедпо ІНдгпйнпіІ, Кпгругп Зариіи-ка і Ярлслаа
Листівка з портретами засуджених на Варшавському процесі
членів ОУН
200
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
довічного’. Мужня поведінка підсудних сприяла зростанню
популярності ОУН серед українського населення, а виступ
на процесі Бандери зробив його героєм української молоді.
Уже тоді прибічників безкомпромісної збройної боротьби за
волю України почали називати «бандерівцями».
На початку 1935 р. крайовим провідником ОУН на ЗУЗ
призначено Лева Ребета. Він розпочав «новий курс», який
полягав в обмеженні бойової діяльності, натомість у більшо-
му наголосі на вишкільно-освітній роботі2. Проте члени ОУН
на місцях, невдоволені такою тактикою, нерідко самовільно
вдавалися до бойових виступів. Одним із них була терорис-
тична «протиколонізаційна акція», проведена низовими клі-
тинами ОУН в деяких місцевостях Галичини у 1937 р. Її пере-
біг описав у своїх спогадах Б. Казанівський:
Хтось зібрав групу людей і подався на польську колонію коло села
Дмитрова. Там наказали всім колоністам запакувати своє до-
бро на вози і ще до схід сонця виїхати на захід, на свою польську
землю. Якщо ні, згинуть. Твердий наказ, як доля поневоленого на-
роду. Відчули чужі люди погрозу й поспішно завантажили своє
добро, а хлопці ще й допомагали, щоб швидше виїхали на битий
шлях на Холоїв.
До сходу сонця вже не було колоністів, не стало і їхніх хат, все
було здемольоване. Не стало гнізда, до якого могла б повернути-
ся чужа птиця3.
Цей приклад свідчить, що вже наприкінці 1930-х рр. де-
які члени ОУН не цуралися ідеї силового очищення україн-
ських земель від чужинців.
Незважаючи на репресії та моральний осуд старшого
покоління політиків, авторитет ОУН у молодіжному серед-
овищі неухильно зростав, що дозволило організації не лише
відбудувати організаційну мережу, зруйновану арештами, а
й значно збільшити чисельність своїх лав у Західній Україні.
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 302-312.
’ Там само. С. 336.
1 Казанівський Б. Шляхом Легенди. С. 25.
201
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
3.3. Ідеологія і пропаганда ОУН
РОЗБУДОВА
НАЦІЇ
ОРГАН ПРОВОДУ
УКРАЇНСЬКИХ
НАЦІОНАЛІСТІВ
Серед джерел ідео-
логії ОУН головне місце,
безперечно, належало
«чинному націоналіз-
мові» Донцова, однак
ступінь його впливу на
членів організації був
різним. Як зазначав
М. Сосновський, наслі-
дувати Донцова стало
модою серед молодих
авторів, які гуртувалися
довкола студентських
журналів та інших пе-
ріодичних видань За-
хідної України другої
половини 1930-х рр.
(Володимир Янів, Бог-
дан Кравців, Степан
Охримович, Ярослав
Оршан-Чемеринський,
Дмитро Штикало). У пу-
блікаціях ОУН за межами України («Розбудова нації», «Укра-
їнський націоналіст») теж помітний вплив Донцова, хоч були
й спроби дискутувати з ним (В. Мартинець, Д. Андрієвський,
С. Ленкавський). Щодо Ю. Вассияна думки дослідників роз-
ходяться: Сосновський твердив, що на його есе ідеологія
«чинного націоналізму» не мала впливу* 1, тимчасом як Марія
Мандрик такий вплив знаходить2.
Прагнучи використати таланти Донцова на користь на-
ціоналістичного руху, Є. Коновалець, а за його дорученням
1 Сосновський М. Дмитро Донцов. С- 24.
1 Мандрик М. Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу. К., 2006.
С.237.
Обкладинка журналу
"Розбудова нації»
202
Роаділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
також інші діячі «організованого націоналізму» не раз запро-
шували Донцова до співпраці, але незмінно наражалися на
рішучу відмову'. Ба більше, стосунки між Донцовим і ПРУН
із прохолодних швидко стали ворожими. Про причини цього
конфлікту висловлювали різні здогади, але, ймовірно, мав
рацію Андрієвський, вбачаючи причину в донцовському его-
центризмі. На його думку, Донцов не міг змиритися з тим,
що хтось реалізував його ідею, але не під його проводом:
«Виходить ніби ми узурпували “винахід” Донцова, а його
відопхнули. Фактично він сам пропустив слушний момент
стати з нами в одну лаву, а нині є дезорієнтований»2.
1930 р. прихована ворожнеча між Донцовим і керівни-
цтвом ОУН досягла найвищого напруження. 3. Пеленський,
який тоді виконував обов’язки крайового провідника ОУН
Галичини, писав членам ПРУН 20 січня 1930 р.:
Наш властивий ворог (...) сидить на Курковій1. (...) Думаю, що
кампанія з донцовщиною буде найважча, але вона мусить бути,
п не виникне ніхто, хто має серйозний намір надати націона-
лізмові в краю політично-організаційний вислів. (...) Той чоловік
ані сам цього свого націоналізму не є в стані організаційно скон-
кретизувати, ані не хоче дозволити зробити це другим! Сам
організаційно комплстно безплідний, підставляє ногу кожному,
хто наривається на це завдання. (...) Маю вражіння, що Дон-
цов прив'язався до укр. справи не любов’ю віддання, а любов’ю
ненависти. Є в роботі того чоловіка якась дивачна, скривлена,
просто перверзна психічна компонента; не допускаючи реально
такої можливости, бо з такою думкою лячно погодитись і вза-
галі поки що її припускати - це було б дійсно страшне - можна б
попросту хвилями думати, що якась ворожа сила, лякаючись ве-
летенських можливостей укр. справи, бореться з нею методом
внутрішнього розкладу її, впускаючи в суспільність /еніяльного
попросту, діявольського, до кінця відданого своїй фанатичній
1 Сосновський М. Дмитро Донцов. С. 375-383; Черненко Ю. Передмова // До-
кументи і матеріали з історії ОУН. Т. 2. Ч. 2. С. 7-11.
’ Документи і матеріали з історії ОУН. Т. 2. Ч. 2. С. 91.
1 На вул. Курковій у Львові мешкав Донцов.
203
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ідеї - провокатора. (...) Де той чоловік не з'явиться, до чою не
приложить рук, там з неминучою, автоматичною, закономір-
ною просто силою щось мусить розвалитись1.
Звичайно, погляди Пеленського, який у середовищі ОУН
був “ревізіоністом" і згодом перейшов до УНДО, не можна
вважати показовими для всієї організації. Пеленський і сам
визнавав величезний вплив Донцова на край, тобто і на ОУН
у краї. Однак інші джерела теж підтверджують, що у ПРУН
Донцова вважали небезпечним конкурентом у боротьбі за
вплив на молодь* 2. Про тогочасні стосунки Донцова з ОУН
якнайкраще свідчить його лист від 20 червня 1930 р.:
До “Проводу Українських Націоналістів"
в Празі
У відповідь на Ваш лист з дня 15 с.м. ч. 693/30. - С., повідомляю:
1) мій час не позволяє мені виясняти кожному читачеві ЛНВ
"неясности" в статтях нашого журналу. В листовання з сього
приводу вступаємо хіба з людьми чи організаціями, що морально
підтримують ЛНВ, - титул, на який не може претендувати
“Провід".
2) ЛНВ-ові так само вільно критикувати всі оголошені друком
статі, в тім числі і “Розбудови", як вільно і “Розбудові" критику-
вати ЛНВ (з чого вона вже робила ужиток).
3) Коли Вас цікавить особа п. Крезуба, можете звернутися в сій
справі до “Червоної Калини", якої співробітником він є. Ваші ін-
формації про те, чи буде і хто саме писати в “Розбудові", мене
не цікавлять, ані те, чи верне до співробітництва в Вашій часо-
писі п. Гнатишак, Кожевників і т. п.
4) Що до останнього пасуса Вашого листа, в якім повідомляєте
мене, що "стараєтеся дістати у свої руки мої листи до инших
осіб" рівнож “всякі звіти з розмов поодиноких людей зі мною" в
цілях все те “оголосити колись друком" то сей пасує занадто
тхне шантажем, аби я звертав на нього яку-будь увагу.
* ЦДАГО, ф 269, оп. 1, спр. 175, арк. 58.
2 Див., наприклад, позицію Д. Андрієвського в: Документи і матеріали з історії
ОУН. Т. 2. 4.2. С. 91, 101.
204
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Наприкінці повідомляю Вас, що з огляду на недопустимий тон
Вашого листа, дальші Ваші випрацьовання, які б Ви схотіли до
мене адресувати, лишаться без відповіди.
Дм. Донцов1
Можна припустити, що якби Донцов погодився вступи-
ти до ОУН, його твори могли б стати для організації «святим
письмом», яким вони й були для багатьох молодих націона-
лістів у Галичині. Однак напруженість у стосунках з Донцо-
вим (яка, утім, не перешкоджала йому приймати фінансову
підтримку від ОУН) сприяла і критичному ставленню до його
творів, які розглядали як важливі для націоналістичної про-
паганди, але яких ніколи не «канонізували».
На думку М. Сосновського, «ідеологія “чинного націоналіз-
му" не стала ідеологією українського націоналістичного руху в
повному значенні цього слова. Зв’язок між ідеологією україн-
ського націоналістичного руху та ідеологією “чинного націона-
лізму” можна б графічно подати в формі двох ліній, які виходять
з різних пунктів і на окремому відтинку майже сходяться, чи
одна одну перетинають, щоб незабаром цілком віддалитись.
Протягом 40-х років цей зв’язок остаточно перервався»2.
Основні засади ідеології ОУН у дуже загальних рисах ви-
кладено в документі «Устрій Організації Українських Націо-
налістів», що його прийняв Конгрес 1929 р. Українську націю
проголошено «вихідним заложенням кожної чинности і ме-
товим назначенням кожного прямування українського на-
ціоналізму», «найвищим типом людської спільноти». Автори
«Устрою» поділяли органічне розуміння нації, згідно з яким
у ній відбувається «процес постійного переоформлювання
ріжних етнічних первнів у синтезу органічної національної
єдности». Умовою повноцінної участі нації у світовому спів-
житті визнавали суверенну державу, яку належало здобути
шляхом національної революції3.
' ЦДАГО, ф. 269, оп. 1, спр. 179. арк. 109-109 зв
а Сосновський М. Дмитро Донцов. С. 23-24.
’ Устрій Організації Українських Націоналістів 1929 р., [2-3 лютого) II Конгрес
Українських Націоналістів 1929 р. С. 285-286.
205
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ________________________________________
Утім, у приватному листуванні діячі ОУН визнавали: укра-
їнської нації ще немає, її щойно треба творити. Таку думку
висловив Мартинець у листі до діячки жіночого руху Мілени
Рудницької від 26 листопада 1929 р.:
Революція оружня? Нічого нею не зробимо, (як вже раз, недавно,
не зробили), доки не переведемо наперед революції умів, рево-
люції виховання, моралі, революції духової. Коли це станеться,
то оружня революція може бути навіть злишною /.../Держави
отже так довго не будемо мати, доки не станемо всі - у най-
ширших масах - нацією. Ми в тому розумінні нацією ще не є.
Коли у нас шириться москвофільство і польонофільство дово-
єнного зразку, коли на наших землях православна церков в руках
кацапських чорносотенців або існує польська “панствова унія",
коли існують всякі "Сельроби", “Згоди", “Укр. Ниви", РОНі т. д.,
і т. д., коли на Україні маси боряться з окупантами на соціяль-
нім тлі, коли й національні партії не є вільні від компромісових
тенденцій з ворогами національними, коли взагалі безкомпромі-
совий табор є найменше чисельний - то як можна говорити про
націю?!
Націю треба щойно творити: словом і чином - вихованням'.
Як і належить інтегральним націоналістам, члени ОУН
будь-яку суспільну проблему зводили до спільного знамен-
ника - цілей та інтересів нації. Той-таки Мартинець, жарто-
ма навчаючи свою приятельку, як слід писати до націона-
лістичного часопису, так сформулював імператив зведення
всього до національних інтересів:
І..] Можете писати про все, але при цьому мусите згадати про
Українців, згл/ядно/ нав’язати все до української проблеми. В цей
спосіб в Р[озбудову] Н[ацїї] можна писати не тільки про мисте-
цтво, але й про крокодилі, коли цю справу обговориться менше-
більше як тему: “Крокодиль і українська справа” або “Можність
плекання крокодилів на Україні” або "Вироби з крокодилевої
шкіри на Україні" або "Крокодиль в українськім письменстві" і
т.д.’
___ 1 ЦДАГО, ф. 269, оп. І, спр. 174, арк. 81-82.
206 і Там само. арК 23.
Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Це, звісно, жарт, але, гортаючи «Розбудову Нації», пе-
реконуєшся, що він містив чималу частку правди: за всього
тематичного розмаїття часопису будь-яку тему неодмінно
розглядали крізь призму українських інтересів.
Головною метою нації в стані Гі політичного поневолен-
ня ОУН проголошувала створення Української Самостійної
Соборної Держави. Держава мала бути «висловом націо-
нальної істоти у спосіб найбільш творчої видатности всіх
складових орґанів нації» і будуватися «на засаді інтеґра-
лізму суспільних сил з їх правами і обов’язками відповідно
до їх значіння в цілости національного життя». Цей туманно
сформульований пункт означав, по суті, заперечення рівно-
сті прав і обов'язків громадян - вони мали залежати від зна-
чення відповідної «суспільної сили» в національному житті.
Відкинено також ліберальний принцип вільного змагання
і партнерства суспільних сил, заступлений вимогою їх «ін-
тегралізму». Форма державної влади мала відповідати по-
слідовним етапам державного будівництва. На етапі націо-
нальної революції йшлося про встановлення національної
диктатури. Після відновлення державності голова держави
мав створити законодавчі органи, але не шляхом загаль-
них виборів, а «на засаді представництва всіх організова-
них суспільних верств»1. На це положення, а також на розділ
«Соціяльна політика»2 вплинула концепція «корпоративної
держави», взірцем якої вважали фашистську Італію.
На думку Мартинця, національна диктатура і навіть те-
рор були необхідні не лише для захисту від зовнішніх та при-
душення внутрішніх ворогів держави, а й для перевиховання
народу. У згаданому листі до М. Рудницької він писав:
(...) Жах огортає, коли подумаю про відносини на В(еликій)
Україні. (...) Та ж в цім царстві хамів і жеброти треба буде при
українській владі хопитися методів Петра В(еликого): терором
треба буде їх вчити шанувати людську гідність, терором впо-
ювати пошанованих людського “я" (що за парадокс), терором
1 Конгрес Українських Націоналістів 1929 р. С. 286.
’ Там само. С. 288-289.
207
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
заводити чистоту і порядок і т. д., навіть видавати держав-
ні розпорядки про ношення ковнірців, спосіб поведення, їдження
тощо. Одну диктатуру треба буде замінити другою, яка буде
перемінюватися в народоправство поволи, в міру виховання мас
тою ж диктатурою. (...)
Видно таки з раба зробити людину вільну не можна инакше, як
при помочі бука. Для добра того ж нещасного народу треба ж
бити його нагаєм, бо инакше до споконвіку не прочуняється й
не покине свого ярма. Треба нам самим замінити ворогів, тре-
ба нам українцям (частині) стати “варягами" над самим собою
(загалом), бо не позбудемося чужих “варягів". (...) Ніде правди
діти: терором і насильством над власним народом слід добува-
ти йому волю1.
Природно, ставлення до «ворожих» націй було ще жор-
сткішим. Провідні діячі ОУН поділяли тезу інтегрального
націоналізму, що боротьба у світі точиться між націями як
цілісними спільнотами і що міжнародна солідарність поне-
волених проти визискувачів є ілюзією. 1934 р. Мартинець
писав членові ОУН полковникові Тимошу Омельченку:
(...) У двох Ваших статтях натрапив я на думку, яку не повинні
Ви поширювати: мовляв, і українці, і поляки та москалі як на-
роди, е під однаковим кнутом і визиском тих, що володіють над
нами (себто влади). Думка небезпечна, бо викликує жалість до
“поневолених" москалів і поляків і якусь солідарну ненависть до
“правителів", - а по друге невірна: ми українці зазнали гнет уся-
кого рода влад польських і московських [...], всі ті влади - це ема-
нація народів польського і російського (...). Якраз у відмінність
від соціалістів, що проповідують солідарність боротьби проти
“влади визискувачів", ми проповідуємо боротьбу з націями воро-
жими, всіми її членами на всіх ділянках2.
Концепцію «ворожих націй» поширювали не лише на по-
літичні й економічні аспекти міжнаціональних відносин, а
й на особисті стосунки. ОУН вела боротьбу проти мішаних
шлюбів з представниками тих націй, які вважала ворожими.
। ' ЦДАГО, ф. 269, оп. І, спр. 174, арк. 81.
208 * ЦДАВО, ф. 3833, оп. З, спр. 1, арк. 78.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Коли член ПУН М. Сціборський знехтував цим принципом,
одружившись із єврейкою, він наразився на різкий осуд сво-
їх товаришів. Є. Коновалець писав йому 17 квітня 1934 р.:
Коли націоналізм веде боротьбу проти мішаних подруж, оскіль-
ки ходить про займанців (зокрема поляків і москалів), то він не
може перейти мимо над проблемою мішаних подруж з жидами,
які, безперечно, е, коли не більшими, то такими самими воро-
гами нашого відродження. Коли ми вимагаємо промінювання
оголошених нами засад від рядового членства, то тим самим не
можемо для себе робити виїмків.
(...) Ваш вчинок обтяжив дуже організацію (...]'.
Утім, Сціборський був не єдиним порушником: крім ньо-
го, дружин-єврейок мали ще члени ПУН Ріко Ярий і Мико-
ла Капустянський, що свідчило про те, що проголошувані
принципи не завжди суворо застосовувано на практиці.
До середини 1930-х рр. ОУН не мала чіткої концепції
майбутнього державного устрою України. Конгрес укра-
їнських націоналістів не висловився чітко з цієї проблеми.
Це було зроблено свідомо: серед учасників конгресу були
республіканці та монархісти, прихильники демократії і авто-
ритаризму, і об'єдати їх можна було лише довкола найза-
гальніших принципів. Мартинець у листі до Макара Кушніра
(Богуша) 16 липня 1929 р. пояснював: «Під тим оглядом ми
вели на Конгресі досить “макіявельську" лінію: так якби всі
устрої взяли до нашої програми, та з ніяким не зв’язалися
на життя і смерть. Одним словом, “хитрі Малороси"»2.
Конкретизацію устроєвої концепціїОУН узяв на себе Сці-
борський, який 1935 р. опублікував свою головну теоретич-
ну працю - «Нацюкратію». Націократією він називав «режим
панування нації у власній державі, що здійснюється
владою всіх соціяльно-корисних верств, об’єднаних -
відповідно до їх суспільно-продукційної функції - в
представницьких орґанах державного управління». На
чолі держави мав стояти обраний Національним Збором
1 ЦДАВО, ф. 3833, оп. З, спр. 1, арк. 83.
’ ЦДАГО, ф. 269, оп. 1, спр. 174, арк. 16.
209
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
«Вожд Нації, найкращий із найкращих її синів, що силою
загального довір'я нації та правом своїх внутрішніх власти-
востей триматиме в своїх руках владу Держави». Перед-
бачалося створення виборних органів місцевого самовря-
дування, обрання законодавчої установи - Державної Ради,
кандидатів до якої мали визначати контрольовані державою
синдикати. Однак про політичний плюралізм не йшлося: «Як
у періоді національної диктатури, так і в умовах постій-
ного державного ладу - партії не існуватимуть»1.
Логічно поставало питання: «яке місце в цій держа-
ві займе організований націоналізм? Чи не перетвориться
він - скасувавши всі партії - самий у партію, що “захопить
усі посади" [...]. Ні - не перетвориться! - відповідав Сці-
борський. - (...) Виростаючи з глибин народу, покриваю-
чи своїм ґенералізуючим змістом ціле його життя - націо-
налізм стане вартівничим і будівничим нації, її провідним
авангардом..."2
Впадає в очі схожість цієї риторики з комуністичною:
більшовики теж твердили, що роль партії як авангарду ро-
бітничого класу і радянського народу є гарантією від її бю-
рократичного переродження. Результат сьогодні відомий.
У завершеному для 1930-х років вигляді ідеологію ОУН
було сформульовано в Політичній програмі, яку прийняв
II Великий Збір (серпень 1939 р.). У ній сказано, що «устрій
Української Держави будуватиметься на засадах націокра-
тії», яку розуміли як «владу нації в державі, що спирається на
зорганізованій і солідарній співпраці всіх соціальних верств,
об'єднаних - відповідно до їх суспільних функцій - в пред-
ставницьких органах державного кермування». Суспільне
життя мало базуватися на ієрархічних засадах, із Вождем
Нації на чолі суспільної ієрархії. Принцип надпартійності з
документів 1929 р. замінено принципом протипартійнос-
ті: «Існування політичних партій буде заборонено законом.
Єдиною формою політичної організації населення Держави
& ’ Сціборський М. Націократія. Париж, 1935. С. 84, 114-116.
210 І 1 Там само. С. 117.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов І ОУН
буде ОУН - як підстава державного ладу й чинник національ-
ного виховання та організації суспільного життя»* 1.
Вінцем еволюції в бік тоталітаризму став «Нарис проекту
основних законів (конституції) Української Держави» (осінь
1939 р.), перша стаття якого проголошувала: «Україна є су-
веренною, авторитарною, тоталітарною, професійно стано-
вою державою, що носить назву Українська Держава». Вся
повнота влади мала належати Українській Нації, яку та мала
здійснювати «через Голову Держави - Вождя Нації, що уосо-
блює її суверенітет і єдність». Стаття 7 розділу IX забороняла
«існування політичних партій, Груп, організацій та ідеольо-
ґічних вільних гуртів», а стаття 8 встановлювала: «Одинокою
ідеольоґією, що виховує громадян Української Держави, є
ідеольоґія Українського Націоналізму, а одинокою формою
політичної організації суспільства є Організація Українських
Націоналістів». Згідно з проектом, осіб єврейської національ-
ності позбавляли громадянських прав, вони мали підлягати
окремому законові2. Автором «Нарису» був Сціборський.
Очевидно, що виникнення тоталітарної течії в україн-
ському націоналізмі стало спробою відповіді на історичний
виклик більшовицького тоталітаризму, який сприймали як
загрозу самому існуванню української нації. Спіргим, однак,
залишається питання про вплив іншого різновиду тоталіта-
ризму - фашистського3.
' Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Т. II. С. 401-402.
1 Документи і матеріали з історії ОУН. Т. 7: Документи Комісії Державного Пла-
нування ОУН (КДП ОУН) / Упоряд. О.Кучерук. Ю.Черненко. К., 2009. С. 8-23.
’ Різні погляди на цю проблему див.: Бондаренко К. Фашизм в Україні. До історії про-
блеми // Українські варіанти. 1997. № 2. С 74-82; Зайцев О. Фашизм і український
націоналізм (1920-30-ті рр.) // «І»; незалежний культурологічний часопис. Ч. 16.
Львів, 2000. С. 86-104; Касьянов Г. В. Ідеологія Організації українських націоналіс-
тів // Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Істо-
ричні нариси / Відп. ред. С. В. Кульчицький. К., 2005. Розділ 8. С 456-460; Моїуі А. І.
Цкгаше, Еигоре, апсі Валсіега П Сісего РоипФнюп Сгеаі йеЬаіе Рарег. N0. 10/05
(МагсЬ 2010). Р. 3-5 <кир://игт*.сісего1оигкіа1іоп.оі^/1есГигех/Аіехап<іег_)_МоГуІ_
ЦКЯАІКЕ_ЕШЮРЕ_АКО_ВАКОЕПА рЛЬ (востаннє відвідано 13.02.2011 р ); Зе-
нон Когут - Іван Химка. Україністи та Бандера: розбіжні погляди // Критика. 2010.
Ч. 3-4. С. 10-12; Галів М. Такою є правда // Там само Ч. 11-12. С. 19-21.
211
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Найавторитетнішою в академічному середовищі за-
лишається концепція І. Лисяка-Рудницького, викладена в
статті «Націоналізм», згідно з якою
найближчих родичів українського націоналізму слід шукати не
так у німецькому нацизмі чи італійському фашизмі - продук-
тах індустріальних і урбанізованих громадянств, як скорше се-
ред партій цього типу в аграрних економічно відсталих народів
Східньої Европи: хорватські усташі, румунська Залізна Гвардія,
словацькі глінківці, польський ОНР (ОЬдх Нагосіоіл'о-Расіукаїпу)
тощо. Український націоналізм був явищем генетично само-
стійним, хоч у своєму розвитку він зазнавав безпосередніх впли-
вів з боку відповідних чужоземних зразків'.
Цю концепцію, однак, піддали критиці Ярослав Грицак і
Кость Бондаренко. Вони слушно зауважили, що «аграрний»
характер українського інтегрального націоналізму не є сер-
йозною причиною, аби вважати його чимось принципово
відмінним від фашизму, адже і міжвоєнна Італія, за винят-
ком її північної частини, здебільшого була аграрним суспіль-
ством, не кажучи вже про Іспанію та Португалію, де також
сформувалися політичні рухи фашистського типу. Крім того,
як зазначає К. Бондаренко, український націоналізм мав ба-
гато спільного з усташизмом, але майже нічого спільного -
із «Залізною гвардією»2.
Утім, з останнім твердженням варто посперечатися. В
ідеології і практиці Легіону архангела Михаїла («Залізної
гвардії») можна віднайти чимало паралелей з ОУН. Вито-
ки руху К. Кодряну, як і ОУН, містилися в націоналістичних
студентських організаціях; в обох випадках, румунському
й українському, бачимо елементи конфлікту поколінь; оби-
два рухи сповідували ідеологію інтегрального націоналізму;
обидва мали авторитарну структуру, що ґрунтувалася на
беззаперечному лідерстві вождя та ієрархічній драбині ко-
мандирів; обидві організації мали харизматичних лідерів,
1 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. С. 251-252.
в 1 Грицак Я. Нарис історії України. С. 207; Бондаренко К. Фашизм в Україні.
212 С. 77-78.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
причому їхня харизма була не стільки наслідком особистих
якостей, скільки спеціальної харизматичної діяльності орга-
нізацій, які цілеспрямовано творили культ вождів (в ОУН -
особливо від 1939 р.); врешті-решт обидва рухи пережили
фракційну боротьбу і розкол після загибелі засновників.
Зрештою, і сам І. Лисяк-Рудницький був не надто послі-
довний в обстоюванні самобутності українського інтеграль-
ного націоналізму й наприкінці життя вважав за можливе
ідентифікувати його як український варіант фашизму’.
З моменту своєї перемоги в Італії фашизм викликав ве-
личезний інтерес у багатьох українських політиків, був для
них ідейним джерелом і взірцем для наслідування. Як і Дон-
цов, творці організованого націоналізму захоплено стежи-
ли за успіхами фашизму в Італії. 1928 р. Є. Онацький визна-
вав, що
молодий український націоналізм дещо перейняв вже від іта-
лійського фашизму, і це перш за все визнання потреби залізної
гієрархічної організації та підпорядкованих всіх приватних,
партійних і клясових інтересів інтересам батьківщини -
«Батьківщина понад все». Далі визнання переваги сили духа над
силою матерії. У свій час італійські фашисти, а тепер й укра-
їнські націоналісти не піддають своєї справи розрахункам, -
вони й без розрахунків знають, що проти них стоїть величезна
матеріяльно-переважаюча сила1.
На уявлення ОУН про державний устрій певний вплив
мав корпоративний лад фашистської Італії, її державний
синдикалізм, однак загалом в «Устрої ОУН» 1929 р. безпо-
середніх запозичень із фашистської ідеології ще небагато.
Навіть більше, виявляючи інтерес до фашизму, керівники
ОУН вважали за доцільне офіційно від нього відмежуватися.
У редакційній передмові до статті професора Олександра
Мицюка «Фашизм», вміщеній у «Розбудові нації» 1929 р.,
зазначено: 1 2
1 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. С. 480-481.
2 Онацький Е. Листи з Італії. І. Дещо про фашизм // Розбудова Нації. 1928. Ч. 3.
С. 96.
213
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
/.../ Зі свого боку підкреслюємо невмістність назви «фашизму»,
якою охрестили український націоналізм його противники.
Фашизм це рух державного народу, це зроджена на соціальнім
підкладі течія, що змагалася за владу у власній державі. Укра-
їнський націоналізм це рух національно-визвольний, завданням
якого є боротьба за державність, до якої має повести найширші
маси українського народу. А тому українського націоналізму не
тільки що не можна утотожнювати з італійським фашизмом,
а навіть неможна до нього надто приподібнювати1,
Утім, у приватному листуванні керівники ОУН були не
настільки категоричні. У листі до М. Кушніра від 16 липня
1929 р. Мартинець писав:
Я вповні поділяю Ваш погляд, що нам треба збивати заміти, що
ми гетьманці, большевики, фашисти. Та признаюся Вам, що коли
супроти двох перших груп легко, то з тим фашизмом не так то
легко. Річ в тому, що не можна ужити безпосередно переконую-
чих аргументів: Італія далеко, Мусоліні не хоче за нас говорити і
на нас валити громів, ніякого укр. угруповання, що можна було б
назвати його фашистами нема, отже залишається лише параф-
разувати твердження, що ми не фашисти, та що італійський
фашизм це італійський рух, а не наш. Між тим богато спільних
черт з фашизмом таки маємо: оба рухи це рухи націоналізму,
тут і там диктатура, тут і там професійні спілки та ми2.
Головним пропагандистом фашистського досвіду в
ОУН був Онацький, який вмістив у «Розбудові нації» і пере-
мишльському «Українському голосі» низку статей про Іта-
лію, фашизм і Муссоліні3. Однак його ентузіазм викликав
1 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 94.
1 ЦДАГО. ф. 269, оп. 1, спр. 174, арк. 16.
’ Онацький Е. Італійська Корпоративна Держава П Розбудова Нації. 1929. Ч. 3-4.
С. 78-84; його ж. Фашизм і ми//Там само. Ч. 12. С. 397-401; Онацький Є. Пред-
теча італійського фашизму // Український Голос. 1929. 22 груд. (ч. 1). С. 2; його
ж. Молодь у влади // Там само. 1930. 9 лют. (ч. 5). С. 2; його ж, Журналізм в
фашистівській Італії // Там само. 16, 23 лют. (ч. 6-7); його ж. Прогулька до Ві-
тербо// Там само. ЗОберез., 6,13,20 квіт. (ч. 12-15); його ж. Фашизм як реальна
політика//Там само. 27 квіт, (ч 6). С. 1; його ж. Імперіалізм духа //Там само. 11,
18 трав. (ч. 18-19). С. 2; його ж. Паневропа і Антіевропа П Там само. 25 трав., 1,
8 черв. (ч. 20-22); його ж. Дві революції // Там само. 15,22, 29 черв. (ч. 23-25).
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
застереження у деяких керівників ОУН. 19 квітня 1930 р.
Сціборський писав до Коновальця:
Одержав останній "Український Голос". Дещо про статтю чи
взагалі про статті Онацького. Вони всі добрі... Але... занадто
багато “Італії, Мусоліні і апотеози фашизму"... Не знаю, чи це є
користно. Отця демонстративна прихильність та виспівуван-
ня фашизму може привести до небажаних наслідків. Тим більше,
що в самій ОУН є багато людей, які не зовсім годяться з Она-
цьким. Я сам в економично-соціальній інтерпретації фашизму
доволі далекий від Онацького'.
Видається, що Сціборський заперечував проти оспіву-
вання фашизму не стільки з принципових, скільки з тактич-
них міркувань, побоюючись, що демонстративна прихиль-
ність до нього може призвести до небажаних наслідків для
ОУН.
Протягом 1930-х рр. вплив фашизму на організований
український націоналізм неухильно зростав. Чи не найбіль-
ше він позначився на концепції націократії Сціборського,
який вважав, що приклад фашизму має стати дороговка-
зом і для поневолених народів: «Бо ті з них, що перелякано
відвертаються від імперативних заповітів фашизму в силу
своєї сліпої, безкритичної прив'язаности до наркозу демо-
соціялістичних забобонів про “мир, злагоду, благоденствіє”
та інтернаціонали, - ті з них ніколи не матимуть дійсного
миру й свободи. Призначення таких народів - бути погноєм
для інших!»2
Розглянувши і відкинувши як шляхи в безвихідь демокра-
тію, соціалізм і комунізм, Сціборський натомість із великою
похвалою писав про фашизм та його історичні заслуги. Ба-
гато положень «Націократії» - імперіалізм, протиставлен-
ня «єдино-правильного» націоналістичного світогляду всім
1 ЦДАГО, ф. 269, оп. 1, спр. 178, арк. 143 (частково процитовано в: Кентій А.
Збройний чин українських націоналістів. 1920-1956: Історико-архівні нариси.
Т. 1: Від Української Військової Організації до Організації Українських Націо-
налістів 1920-1942. К., 2005. С. 96-97).
* Сціборський М. Націократія. С. 58.
215
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ_________________________
іншим, відкидання «загально-людських» етичних приписів,
розуміння суті й завдань держави, концепція соціально-
економічного ладу, державний синдикалізм, концепція елі-
ти - мають безпосередні аналогії у фашистських доктринах.
Водночас Сціборський критикував фашистів за те, що
вони вважали диктатуру не тимчасовим, а постійним прин-
ципом організації держави. «Перманентна диктатура зпра-
вила схильна позначати життя надмірним урядовим етатиз-
мом і витворювати культ своєманітної "поліційної держави",
що гальмують розвиток суспільства та індивідуальности. Га-
даємо, що цих прикмет не позбавлений і устрій фашизму»’.
Автор «Націократії» вважав, що українська нація
зобов'язана використати ідеї, науку й досвід націоналіс-
тично-авторитарних диктатур, зокрема фашистської та
націонал-соціалістичної. «Проте український націоналізм
не обмежує свою творчість механічним копіюванням чужих
зразків. БудучаУкраїнська Держава небуде ні фашистівською,
ні націонал-соціялістичною, ні “примо-де-ріверівською"...»2
Альтернативою перманентній фашистській диктатурі
Сціборський вважав режим націократії, який мав замінити
національну диктатуру після виконання її завдань. Однак
цілком ймовірно, що проектований націократичний устрій у
разі його здійснення став би варіантом тоталітарної систе-
ми фашистського зразка.
Захоплюючись італійським фашизмом і намагаючись
його наслідувати, діячі ОУН водночас досить критично ста-
вилися до німецького націонал-соціалізму. Зокрема Она-
цький, порівнюючи ці дві ідеології, засуджував расову те-
орію нацизму й застерігав, що з німцями слід поводитися
обережно, «щоби не впасти, бува, жертвою народу, що вба-
чає свою місію в панованні над іншими, менш вартісними з
расової точки погляду народами»3. В іншій статті він писав:
1 Сціборський М. Націократія. С. 59.
1 Там само. С. 72.
’ Онацький Е. Ідеольоґічні й тактичні розходження між фашизмом і націонал-
соціялізмом II Розбудова Нації. 1934. Ч. 5-6. С. 147.
216
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Ми знаємо (хоч би на власній скірі в час Української Держави,
1918 р.), як мало рахувалася з почуваннями інших цісарська Ні-
меччина. Расистські теорії націонал-соціялізму засвідчують
досить виразно про те, як мало рахується з почуваннями ін-
ших і Німеччина Гітлера, що виразно трактує всі народи як
•нижчі раси», а німецький нарід називає •втіленням найвищої
людськости на землі» А як дивиться націонал-соціалізм на
поневолені народи, а зокрема на поневолені Москвою народи, не
від речі буде нам, українцям, пізнати з таких слів Гітлера: »Для
мене, націоналіста, що оцінює вартість людства на підставі
расизму, визнання меншої вартости, з точки погляду раси, отих
"пригнічених націй"уже вистачає для того, щоби не зв'язувати
їх долі з долею мого народу»
Утім, не варто забувати, що антинацистські статті Она-
цького з’явилися в «Розбудові нації» після того, як Німеччина
видала Польщі організатора вбивства Б. Перацького - Ми-
колу Лебедя, а німецькі військові й розвідувальні органи від-
мовили ОУН у підтримці. Через два-три роки, коли стосунки
з нацистами знову покращилися, застереження Онацького
забулися.
Попри критичне ставлення до расистської складової на-
цизму ОУН пішла на співпрацю з гітлерівцями. Цю співпра-
цю, особливо тісну від 1937 р., можна пояснити не стільки
ідеологічними, скільки суто прагматичними міркуваннями.
Українські націоналісти вважали гітлерівську Німеччину при-
родним союзником у боротьбі з СРСР і Польщею та вірили,
що фюрер нацистів, діючи у власних інтересах, допоможе
створити самостійну Україну. Це був «шлюб з розрахунку»,
однак він не залишився безплідним в ідеологічному сенсі.
Союз із нацистами сприяв проникненню в ідеологію ОУН
елементів расизму й антисемітизму2. Документи 1941 р.
Онацький Е. Культ успіху 11 Розбудова Нації. 1934. Ч. 7-8. С. 166, пор.: Гит-
лер А. Моя борьба. С. 670.
Див,- Дмитришин О. Єврейське питання в ідеології Дмитра Донцова та ОУН
у міжвоєнний період. Магістерська робота. Львів, 2010 (зберігається в бібпіо
теці Українського Католицького Університету).
217
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
свідчать, що діячі ОУН С. Бандери виявляли великий інтерес
до нацистського досвіду політики щодо євреїв і розглядали
можливість її застосування в Україні1. Оунівці сприйняли й
концепцію моноетнічної держави, яка логічно вела до етніч-
них чисток.
На думку О. Мотиля, спільними для фашизму й укра-
їнського націоналізму були такі ідеї: глорифікація нації та
держави; вічна боротьба як сенс життя; звеличування мілі-
таризму та імперіалізму; воля і віра як рушійні сили історії;
акція як спосіб розв'язання всіх проблем; нація як живий
організм; окрема особа і соціальний клас як органічні час-
тини нації; абсолютне відкидання марксизму та комунізму;
прихильність до державно регульованого капіталізму; під-
порядкування соціальних конфліктів національній єдності і
регулювання класової боротьби; авторитарна, ієрархічна й
корпоративна держава та соціальна структура; тоталітарна
національна ідеологія; тоталітарна політична еліта2.
До цього переліку спільних ідей можна додати ще дві
спільні організаційні засади: вождизм (Рйіїгегргіпгір) і мілі-
тарний принцип побудови партії (партія-армія), найповніше
втілений у структурі УВО - ОУН.
Отже, український інтегральний націоналізм справ-
ді мав чимало спільного з фашизмом, і їх ототожнення не
є цілком безпідставним. Ідеологія і практика ОУН повністю
відповідають і шести пунктам «фашистського мінімуму», які
сформулював Ернст Нольте (антимарксизм, антилібера-
лізм, антиконсерватизм, принцип вождизму, партія-армія,
тоталітаризм як мета)3, і багатьом іншим визначенням фа-
шизму.
Однак ще напередодні створення ОУН на принципо-
ву відмінність між українським націоналізмом і фашизмом
звернув увагу Онацький. Він писав:
1 Українське державотворення: Акт ЗО червня 1941. С. 189-190.
1 МоїуІ А. ТЬе Тигп <о іЬе КІ^Ьі: ТЬе ІЗеоІо^ісаІ Огідіпз апсі Реуеіортепі оГ
Цкгаіпіап Наііопаїізт. 1919-1929. ВоиМег, 1980. Р. 163-164.
’ Цнт. за: Раупе 8. С. А Нізіогу о£ Ра$сі$ш, 1914-1945. Р. 5.
218
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Чимало українських націоналістів почало називати себе залюб-
ки українськими фашистами й шукати підтримки у італій-
ських фашистів. Вони не добачали, що між українським націо-
налізмом й італійським фашизмом лежить неперехідна поки що
прирва, яку може заповнити хиба час та вперта завзята праця.
[-1
Фашизм е націоналізмом нації державної, ворожої будь-яким ірі-
дентам, готової всіх і вся принести в жертву культові своєї вже
створеної держави.
Український націоналізм е, навпаки, націоналізмом нації недер
жавної, що тільки живе ірідентизмом і готовий принести всіх і
вся в жертву для зруйновання культу тих держав, що не дають
йому жити'.
Онацький справді вказав на важливу відмінність між
двома рухами: фашизм був засобом організації реальної
держави, тимчасом як український націоналізм насамперед
був засобом здобуття держави. Отже, українці не могли бути
справжніми фашистами, оскільки не досягли того, що роби-
ло фашизм можливим, - держави. Український інтегральний
націоналізм міг би перетворитися у форму фашизму лише в
разі завоювання державної незалежності.
Інша, суто теоретична, відмінність, яка відрізняла укра-
їнський націоналізм від італійського фашизму, - різне ро-
зуміння взаємозв’язку між нацією та державою. Як ми вже
згадували (підрозділ 1. 2), італійські фашисти вважали, що
без держави немає нації і що не нація творить державу, а,
навпаки, держава створила націю.
Такої концепції не могли повністю прийняти українські
націоналісти, які не мали своєї держави, але, принаймні
декларативно, стверджували існування української нації.
Через те Сціборський, приймаючи фашистський культ дер-
жави, зауважував: «Факт існування нації не конче зумов-
люється її державною незалежністю (бувають і недержавні
нації, з таких наразі є й Українська Нація)»1 2. Оунівські публі-
1 Онацький Е. Листи з Італії. І. Дещо про фашизм. С. 95.
2 Сціборський М. Націократія. С. 79.
219
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
цисти наголошували, що держава є лише найбільш зручною
формою національного життя, а не абсолютною цінністю
сама по собі’.
Якщо шукати узагальнене поняття для введення ідеоло-
гії і практики ОУН у порівняльний контекст, то ним мав би
бути не фашизм, а радше усташизм. Цей термін часом ужи-
вають на означення ідеології хорватської «Усташі», але тут
його використано в ширшому значенні - як революційний
інтегральний націоналізм бездержавної нації, який прагне
до здобуття й утримання власної держави всіма доступни-
ми засобами, у тому числі й терором.
Справді, хорватський приклад можна вважати парадиг-
матичним для рухів такого типу: у 1930-х рр. рух усташів став
широко відомим і єдиний серед своїх європейських “роди-
чів" пройшов усі стадії розвитку від зародження до здій-
снення національної диктатури і краху. Неважко спостерегти
паралелізм історії «Усташі» й ОУН: обидві організації вини-
кли майже одночасно, у 1934 р. здійснили свої найгучніші
терористичні акти, обидві пішли на співпрацю з державами
«Осі», обидві в 1941 р. проголосили незалежність в умовах
німецької окупації. Але з цього пункту їхні долі розходяться:
режим усташів нацисти підтримали, а ОУН піддали репресі-
ям. Незалежна Хорватська Держава 1941-45 рр. - показо-
ва модель того, якою могла б бути Українська Держава під
егідою Третього Райху. Її досвід свідчить, що за таких умов
усташизм перетворюється у «повноцінний» фашизм. Розі-
гнавши уряд Ярослава Отецька, Гітлер вберіг ОУН від поді-
бної долі. Слушно зауважив О. Мотиль: «Як це не парадок-
сально, але репресії виявились найкращою річчю, яка могла
трапитися з ОУН, врятувавши її від колабораціоністської долі
хорватської “Усташі" чи Словацької народної партії»1 2.
Ще однією рисою ОУН, яка нагадувала рухи тоталітар-
ного типу - як ліві, так і праві, - була сакралізація політики,
1 Агіпїігопк /. А. Цкгаіпіап Маїіопаїіяп. Р. 25.
1 МоГуІ А.| Оііеттаі о( ІпЗерепсїспсе: Цкгаіпе айег Тоїаіііагіапіїт Уогк,
220 1993. р. 95.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
прагнення надати рухові своєрідного релігійного характеру.
Для підкреслення того, що ОУН була не ще однією партією,
а «окремою вірою в політичній ділянці»', 1929 р. С. Ленкав-
ський уклав знамениті «Десять заповідей українського на-
ціоналіста», більше відомі, як «Декалог». Мотто «Декалогу»,
яке трохи пізніше написав І. Ґабрусевич, проголошувало:
«Я - Дух одвічної стихії, що зберіг тебе від татарської пото-
пи й поставив на грані двох світів творити нове життя...»2 Тут
«Дух одвічної стихії» заступає біблійного Бога, що дає де-
сять заповідей Мойсееві, а в ролі обраного народу виступа-
ють українці3. Далі йшли самі заповіді, перша і найвідоміша
з яких вимагала: «Здобудеш Українську державу або згинеш
у боротьбі за неї». У первісному варіанті «Декалогу» деякі за-
повіді були сформульовані в дусі донцовських «аморалізму»
та «імперіалізму»:
7. Не завагаєшся виконати найбільший злочин, якщо цього ви-
магатиме добро справи.
8. Ненавистю і підступом прийматимеш ворогів твоєї Нації.
[І
10. Змагатимеш до поширення сили, простору й багатства
Української держави навіть шляхом поневолення чужинців4
Однак з уваги на те, що наведені заповіді викликали
неоднозначну реакцію навіть у середовищі націоналістів,
згодом найодіозніші місця було відредаговано: слова «най-
більший злочин» замінено на «найнебезпечнішого чину»,
«підступом» - на «безоглядною боротьбою», а згадку про
«поневолення чужинців» зовсім вилучено5.
Доповненням «Декалогу» стали написані через кілька ро-
ків «12 прикмет характеру українського націоналіста» автор-
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 106.
1 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 106.
’ Пор.: "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства”
(Вихід, 20, 2).
’ Див. реконструкцію первісного тексту «Декалогу» у кн.: Ленкавський С. Укра-
їнський націоналізм. Т. І. С. 458.
’ Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 106,125-126; Ленкавський С. Український наці-
оналізм. Т. 1. С. 454-458 (текст «Декалогу» і коментар О. Сича «Від редактора»).
221
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ства Ярослава Старуха та «44 правила життя українського на-
ціоналіста», які уклали Зенон Коссак і Дмитро Мирон'. Своєю
формою вони нагадували перелік християнських чеснот, але
суттєво відрізнялися від них змістом. У вступі до «44-х правил»
бачимо яскравий зразок «палінгенетичного» міфу за схемою
«колишня велич нації - руїна - відродження в боротьбі»:
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм пред-
кам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій
та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу, мечем і плугом
зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд спо-
вняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких
чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з
руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що
посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху
Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай
і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як ко-
лись, і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волГ.
Навіть Бога в «Правилах» витлумачено в націоналістич-
ному дусі:
11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від
Тебе не сліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, але муж-
ности й активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові почесть через Націю та в
ім'я Нації чинною любов’ю до України, суворою мораллю борця
та творця вільного державного життя3.
Вказуючи на схожість згаданих документів з кодексами
релігійних організацій, Володимир В’ятрович зазначає, що
«бажання ідеологів ОУН перетворити ідеологію українсько-
го націоналізму на своєрідну світську релігію призвело до
загострення відносин ОУН із церквою та клерикальними
організаціями»4.
1 Дарованець О. та ін. Примітки // Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 471-472.
1 Цит. за: Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 107.
’ Там само. С. 108.
* В’ятрович В. До проблеми формування ідейно-програмових засад українсько-
го визвольного руху 1920-х - 1950-х рр. І/ Український визвольний рух. 36. 9.
Львів, 2007 С. 131-132.
222
Розділ 3. Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
На конечності непохитної віри в місію ОУН у дусі донцов-
ського «фанатизму» наголошував Коновалець у листі до Ан-
дрієвського 8 серпня 1933 р.:
Тільки віра в наше післанництво може загріти і одиниці, і масу
ставати в наші ряди і боротися не декляраціями, а чинно за ті
кличі, які голосить націоналізм. Признавати слушність комп-
ромісів або слушність в поодиноких випадках теж і другим угру-
пованням то значить послаблювати наш фронт і визвольну
справу наражувати на потрясення. Ми взялися за здіснювання
наших кличів і за підготовку всеукраїнської національної рево-
люції, і тільки коли в нас буде віра, що ми можемо то завдання
доконати, ми його доконаємо.
Коли ми, одначе, не тільки самі затратимо віру в єдиноспасає-
мість наших кличів, нашої програми, ідеольо/ії і тактики, але
начнемо відбирати ту віру в нашого членства, що більше, коли
начнемо пропагувати, що не тільки ми, але теж другі угрупо-
вання мають рацію, то думаєте, пане інжінєр, що тоді маса за
нами піде? Ми ж ії самі здеморалізуємо. Коли в нас віри немає,
тоді зразу вішаймо все на кілку і запишім працю другим, які ту
віру мають
Необхідність зміцнювати віру членів організації диктува-
ла потребу творити культ - власні обряди, свята, ритуали,
символи. Центральне місце в політико-виховній роботі ОУН
посідав культ героїзму, який впровадили ще в СУНМ члени
його Проводу С. Охримович, І. Ґабрусевич та С. Ленкав-
ський* 2. Виявом цього культу були, зокрема, маніфестаційні
походи на могили січових стрільців і вояків УГА під час Зеле-
них свят та жалобні академії до річниць смерті членів УВО,
страчених за вироками судів або полеглих під час бойових
акцій.
СУНМ та ОУН зробили великий внесок в утвердження
Свята героїв Круг - вшанування пам’яті студентів, що за-
гинули 29 січня 1918 р., захищаючи Київ від більшовиків.
У 1920-х рр. у Галичині культ Крут поширював пластовий
* Документи і матеріали з історії ОУН. Т. 2. Ч. 2. С. 378.
2 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 50,109.
223
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
курінь «Крутянці», який 1928 р. об’єднався з куренем «Чор-
ти», прийнявши назву «Лісові чорти». Саме з лав цих пласто-
вих куренів вийшло багато чільних діячів ОУН. З ініціативи
Володимира Янева, а також Атанаса Фіґоля і Богдана Ро-
маненчука культ героїв Крут було впроваджено в СУНМ, а
згодом в ОУН. 1931 р. II Студентський конгрес у Львові ви-
знав річницю бою під Кругами святом студентської молоді.
Крім участі в урочистій академії або святкових зборах, ко-
жен український студент мав вшановувати день річниці
Крут цілоденним голодуванням і відданням заощаджених
у такий спосіб грошей на допомогу політичним в’язням.
Згодом, у другій половині 1930-х рр., за право готувати й
очолювати популярне свято розгорнулася конкуренція між
ОУН та іншою націоналістичною організацією - Фронтом
національної єдності (ФНЄ)'.
Незважаючи на заборону влади, щороку 1 листопада
урочисто відзначали річницю Листопадового чину. Особли-
во бурхливим було святкування 1928 р., коли після панахиди
в соборі Св. Юра уЛьвові відбулася демонстрація і сталися
сутички з поліцією, які закінчилися штурмом Академічного
дому, де забарикадувалися українські студенти.
Культ героїзму свідомо протиставляли християнському
культові святих мучеників:
Смерть героїв ціпком інакша, аніж смерть мученика!
Тоді, копи вмірає герой - твориться легенда чину, умираючий
мученик вмірає пасивно. Герой - як володар світу, що по своїй
подобі хоче перебудувати його - мученик, як пасивна жертва іс-
тнуючого стану.
Як перші - воювали новітні лицарі Альказару1 2, наших Крут, Ба-
зару та на полях слави, як другі наслідники Христа.
Самопосвята є у одних і других, але шляхи діяння, шляхи її здій-
снення - інші Коли ученики Христа наставляли своє тіло, щоб
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 50; ЇУузоскі В. Огдапігаср ІАгаігіікісН
Мас)опа1і$і6м'... 5. 236.
’ Альказар - місто в Іспанії, де в 1936 р. точилися бої між франкістами та респу-
бліканцями.
224
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
їх бито, були безборонні в імя своєї ідеї - герої боролись за здій-
снення її аж до смерті1.
Після утворення ОУН культ героїзму поширився через
запровадження культу стрілецьких могил. Сильний вплив
на його розвиток мала аналогічна діяльність поляків, а та-
кож культ польських національних героїв, що його активно
впроваджували через освітню систему. Члени організації
не лише допомагали впорядковувати військові поховання,
а й ініціювали масове демонстративне відзначення на них
річниць боїв Українських січових стрільців та УГА. Головними
об’єктами поклоніння стали стрілецькі поховання на Лича-
ківському і Янівському кладовищах у Львові, на горі Маків-
ці в Карпатах, а також козацькі могили під Берестечком на
Волині. На другий день Зелених свят, який стали називати
Святом полеглих героїв, відбувалися масові походи до вій-
ськових поховань, які ОУН неодмінно використовувала для
своєї пропаганди. Також влаштовували демонстративні па-
нахиди на могилах бойовиків УВО, а пізніше й ОУН, а оскіль-
ки поліція їх забороняла, то щоразу виникали сутички, часто
криваві. Для ОУН це була нагода гартувати своїх членів і пе-
ревіряти їхню боєздатність2.
Походам на могили героїв надавали містичного змісту:
«Цей похід на могили - це христіянське “Зіслання св. Духа”.
Тут і там (хоч підсвідомо) діє та сама містерія. Так само як
там на учеників Христа сходить з неба св. Дух - тут із могил
виходить невидимий вогонь в наші серця»3.
1930-ті роки стали часом масового насипання курганів
на честь полеглих українських вояків. Багато з цих символіч-
них могил з'явилося з ініціативи членів ОУН. Навесні 1934 р.
з наказу Крайової екзекутиви ОУН акція насипання могил
набула масового характеру. У відповідь польська поліція на-
казувала розкидати могили, що призводило до зіткнень, не-
1 Брут Р. Культ героїзму. Львів, 1937. С. 3-4.
1 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 109-111, 251; УУузоскі К. Ог^апігас)а
ЦкгаіпзкісЬ №с)Опа1ізід* *л.. $. 236-241.
* Брут Р. Культ героїзму. С. 11.
225
НАЦІОНАЛІЗМІ РЕЛІГІЯ
Ольга Басараб
рідко з людськими жерт-
вами, які, своєю чергою,
поповнювали мартиролог
полеглих героїв'.
Крім пошанування по-
статей, яких переважна
більшість українців ви-
знавала національними
геніями (Тараса Шевчен-
ка, Івана Франка та ін.),
ОУН прагнула впровади-
ти культ власних членів,
убитих під час бойових
акцій або страчених за
вироками судів, а також
членів УВО, які загинули
в 1920-х рр. Найдовшу
традицію мало відзначен-
ня річниць смерті Ольги
Басараб, закатованої під
час допиту у в’язниці 12 лютого 1924 р. Першою жертвою
у власних лавах ОУН уважала Ярослава Любовича, який за-
гинув 5 березня під час утечі з місця нападу на листоношу у
Львові. Згодом до пантеону героїв увійшли Ю. Головінський,
який загинув у вересні 1930 р., Павло Голояд і Володимир
Пришляк, повішені в тернопільській тюрмі 28 квітня 1932 р.
за вбивство конфідента (таємного співробітника поліції), та
інші бойовики. У річниці їхньої смерті відправляли Служби
Божі та влаштовували жалобні процесії, під час яких ОУН по-
ширювала відозви, присвячені пам’яті полеглих борців1.
Особливого поширення набув культ пам’яті Василя Бі-
ласа і Дмитра Данилишина, повішених у Львові 23 грудня
1932 р. за напад на пошту в Городку. Уже в момент їхньої
страти в церквах Львова організували биття у дзвони, того
226 ' 1Агу$оскі Я, Ог^апігасіа Цкгаіп&кісЬ ИадопаїЬеош... $. 237-241.
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов І ОУН
ж дня відправлено жалобні Служби Божі. Страта Біласа і Да-
нилишина справила велике враження на українців. Як зга-
дував член ОУН Володимир Макар,
лицарська смерть на польській шибениці двох бойовиків УВО-
ОУН Дмитра Данилишина та Василя Біласа у грудні 1932 року
була тим струсом, який остаточно завершив цілковите мораль-
не й духове пробудження та переродження дослівно найширших
народніх мас. В усьому краю проголошено стан всенаціональної
жалоби. Затихли веселі співи, забави, гульня. Для розгорнен-
ня українського націоналістичного руху настала надзвичайно
сприятлива пора1 2.
Аж до вбивства Є. Коновальця вшанування пам'яті Біла-
са й Данилишина посідало центральне місце в героїчному
культі ОУН. Масово поширювали фотокартки обох бойови-
ків, вони стали героями віршів, популярних пісень і навіть
колядок. За цитування, співання і поширення пісень про Бі-
ласа і Данилишина суди карали ув’язненням, термін якого
часом перевищував два роки3.
Новим поштовхом до розбудови культу полеглих ге-
роїв стала смерть Є. Коновальця. Хоч вождизм був од-
ним з організаційних принципів ОУН, за життя Коноваль-
ця справжнього культу особи вождя в організації не було.
Теоретично, з досвіду італійського фашизму, а згодом
гітлеризму, ідеологи ОУН знали, що в націоналістичного
руху має бути харизматичний вождь, який з часом «пра-
вом своїх внутрішніх властивостей» стане вождем усієї
нації. Однак Коновалець був радше прагматичним орга-
нізатором, аніж харизматичним вождем. Він не заохочу-
вав схиляння перед своєю особою, спонукав до критики
й був самокритичний. Лише після загибелі полковника в
Роттердамі 23 травня 1935 р. від руки радянського аген-
та впроваджено посмертний культ Коновальця як «Вождя,
1 ХУузоскі Я Огдопігада ІІкгаііикісЬ Мас)опа1іЯб«... 8. 241-243.
1 Макар В. Когорти хоробрих // Життя і смерть полковника Коновальця. Доку-
менти, Матеріали. Спогади. Щоденники. Листи. Фотографії. Львів, 1993. С. 96.
’ ІЛ'ухоскі Я Огдапігасіа ЦкгаібзкісН Мас]опа1і5ідк... 8. 245.
227
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Основоположника і Обновителя»’. ПУН проголосив «тричі
святим все, що відноситься до нашого Вождя»1 2.
Невдовзі з’явилися й перші ознаки культу живого во-
ждя, яким став наступник Коновальця, колишній шеф штабу
Дієвої армії УНР та Корпусу Січових стрільців, крайовий ко-
мандатУВО в 1923-24 рр., полковник Андрій Мельник. ОУН
трактувала Мельника не лише як свого лідера, а й як «Вождя
Української Нації». II Великий Збір українських націоналістів
у серпні 1939 р. впровадив офіційне гасло: «Слава Вождеві
Андрієві Мельникові!»3 Утім, Мельник далеко не дорівнював
своїм авторитетом Коновальцеві, а його штучно творений
культ не вберіг ОУН від розколу в 1940 р., після чого обидва
відлами ОУН плекали культи власних вождів - Андрія Мель-
ника і Степана Бандери.
Однак це вже інша історія, яка виходить за хронологічні
рамки нашої праці. А в серпні 1939 р., підбиваючи підсумки
зусиль зі створення нової націоналістичної релігії, II Ве-
ликий збір ОУН констатував: «З чину, з крови й смерти
для ідеї зродилася нова Віра українства - Український
Націоналізм!»4
«Чинний націоналізм» Донцова та «організований наці-
оналізм» ОУН становили два українські різновиди загаль-
ноєвропейського явища - інтегрального націоналізму. Від-
мінності між ними стосувалися не принципових питань, а
радше пріоритетів: для Донцова ними були культивування
стихійної волі нації до життя, формування нової вольової
української людини, для ОУН - ієрархічна дисциплінована
організація, здатна здійснити національну революцію і вста-
новити національну диктатуру.
1 Відозва II Великого Збору Українських Націоналістів // Українська суспільно-
політична думка в 20 столітті. Т. II. С. 420.
’ Цит. за: Ковальчук М. Біля витоків УВО. С. 6.
’ Відозва II Великого Збору Українських Націоналістів. С. 423.
* Там само. С. 421.
228
Розділ 3.
Сакралізація нації: Дмитро Донцов і ОУН
Як і інші інтегрально-націоналістичні рухи в Європі, укра-
їнські інтегральні націоналісти вдавалися до сакралізації
політики (за Е. Джентіле)’, виявляючи тенденцію до творен-
ня власної політичної релігії. При цьому застосовували такі
дискурсивні стратегії:
1) піднесення української нації до абсолюту, перетво-
рення її в центр цілої системи вірувань і міфів;
2) розроблення спеціальних кодексів етичних заповідей,
покликаних об’єднати членів руху у священну спільноту
борців;
3) трактування націоналістичної організації як обраної
спільноти й наділення її месіанською роллю;
4) творення політичної літургії, що охоплювала культ ге-
роїзму й ритуали, пов’язані зі священною історією ви-
звольної боротьби2.
Проте український інтегральний націоналізм не пере-
творився на політичну релігію настільки, як італійський фа-
шизм чи німецький націонал-соціалізм, не кажучи вже про
радянський комунізм. Цьому завадили передусім об’єктивні
обставини: ОУН діяла в підпіллі та в еміграції і не могла за-
лучати до своєї політичної літургії широких мас, тим паче не
могла, не маючи влади, використовувати засоби масової ін-
формації та освітню систему для індоктринації громадян.
Були й суб’єктивні перешкоди. Серед членів ОУН було
немало реалістів-практиків із тверезим поглядом на завдан-
ня руху, які скептично ставилися до релігійного запалу своїх
товаришів, хоч не заперечували проти його використання
в пропагандистських цілях. ОУН не мала власного «святого
письма», яким були твори класиків марксизму-ленінізму для
комуністів чи «Моя боротьба» Гітлера для нацистів. Не мала
вона й лідера-пророка, оточеного ореолом непогрішності,
на кшталт Муссоліні, Гітлера чи Кодряну. Коновалець для
цієї ролі не надавався та й не прагнув її виконувати. Таким
1 Див. підрозділ 1.1.
1 Пор.: Сепіііе Е. ТНе засгаіізаііоп оГ роїііісз: сіеііпіііопз. іпіегргеіаііопз апсі
геЛесІіопз оп (Ье циехііоп о( іесиїаг ге!і$іоп ап<1 іоіаіііагіапіяп. Р. 263.
229
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
пророком міг би стати Донцов, але з різних причин ним не
став. У результаті Донцов залишився пророком без церкви,
а ОУН - «обраною спільнотою» без пророка.
Та головною перешкодою було те, що суспільство, до
якого зверталися українські націоналісти, залишалося пе-
реважно традиційним, політичні ж релігії поширюються в
модернізованих суспільствах. Галицькі українці, за винятком
одиниць, не пережили «онтологічної кризи» й не потребува-
ли заповнювати світською релігією пустку, утворену зане-
падом традиційної віри. Християнство греко-католицького
обряду було головним запобіжником від надмірної сакралі-
зації нації.
Утім, тенденція до перетворення націоналізму на полі-
тичну релігію була досить помітною, аби збудити занепоко-
єння і спротив Греко-Католицької Церкви.
230
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістич-
ним рухом
4.1. Підтримка духовенством ГКЦ українського ви-
звольного руху
До 1930-х рр. Греко-Католицька Церква не мала сер-
йозних конфліктів з українським націоналістичним рухом.
Ба більше, якщо розуміти націоналізм у широкому сенсі сло-
ва - як рух за досягнення й утвердження національної свідо-
мості, власної державності та соборності нації, - то Церква,
принаймні значна її частина, брала в ньому активну участь.
Духовенство ГКЦ у Другій Речі Посполитій виконувало
подвійну функцію. З одного боку, священики були духовни-
ми провідниками українського населення, з іншого - полі-
тично активна та національно свідома частина духовенства
не залишалася осторонь боротьби за національні права
українського народу в Польській державі. Активної грома-
дянської позиції від священиків вимагали миряни. Польська
державна політика також спричинилася до втягування духо-
венства, як римо-, так і греко-католицького, у національно-
політичну боротьбу. Зрештою, національна ідентичність у
Польщі міжвоєнного періоду була чітко прив'язана до кон-
фесійної та обрядової належності.
Зі зрозумілих причин духовенство не афішувало своєїучас-
ті в політичній боротьбі, тим паче - контактів з підпіллям. Тому
важливим джерелом для вивчення цього аспекту історії ГКЦ є
документи польської поліції, а від 1939 р. - й органів НКВС, які
спеціально відстежували таку діяльність духовенства.
Польська поліція дуже детально цікавилася політичною
активністю українського духовенства по всій території Гали-
чини. Від початку свого існування Станіславівське, Львівське
та Тернопільське воєводські управління поліції здійснюва-
ли спостереження за політичною активністю митрополита
А. Шептицького’. У своїх місячних та річних звітах польська
ДАІФО, ф. 2. оп. І.спр.136, арк. 1-3.
231
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
поліція детально аналізувала діяльність греко-католицького
духовенства та різних українських громадських товариств.
Окрім польської поліції, діяльністю ГКЦ пізніше займа-
лися співробітники НКВС, які багато цінної інформації по-
черпнули з польських поліційних архівів, захоплених 1939 р.
Енкаведистів цікавила роль ГКЦ в національно-культурному
житті українців Галичини й особливо постать митрополи-
та Андрея. Важливими є оперативні документи 1939-1940
років, у яких співробітники НКВС описують та аналізують
діяльність ГКЦ. До них треба ставитися критично, оскільки
основним завданням НКВС було спочатку скомпрометува-
ти духовенство, а потім ліквідувати ГКЦ, проте в документах
можна знайти цікаві факти, що стосуються міжвоєнного пе-
ріоду. Для встановлення їхньої достовірності необхідно пе-
ревіряти їх за іншими джерелами.
Усі джерела свідчать, що митрополит Андрей брав ак-
тивну участь у державотворчих змаганнях українців 1918—
1923 рр. Від 1921 р. він наплегливо домагався позитивного
вирішення питання про незалежність Західної України на
дипломатичному рівні. З цією метою митрополит перебував
у Римі, Парижі, Лондоні, намагався налагодити контакти з
представниками Антанти. На думку польських чиновників,
митрополит створював негативний імідж Польщі перед Ан-
тантою та українською еміграцією - це призвело до його
затримання й тимчасового інтернування в Познані 1923 р.'
Такі дії польської влади свідчили про вагу особи митрополи-
та як для міжнародної спільноти, так і для тогочасної поль-
ської політики.
Для боротьби з діяльністю митрополита А. Шептицько-
го до міністерства внутрішніх справ у 1921 р. звернувся по-
сол Польщі при Апостольській столиці. У листі від 1 грудня
1921 р. Президіальному відділу Станіславівського воєвод-
1 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр.) / За заг. ред. В. Сергійчука. К., 2005. Док. № 14.
Власноручні свідчення колишнього генерального секретаря УНДО В. Целеви-
ча про діяльність УГКЦ та інших конфесій у Західній Україні. С. 55.
232
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ського управління було поставлено завдання знайти інфор-
мацію про діяльність митрополита Андрея в період 1914—
1915 рр. Польська влада намагалася зібрати свідчення про
те, що митрополит під час окупації Галичини російськими
військами нібито збирався прийняти православ’я і позбу-
тися впливу Польщі та Католицької Церкви. Таким чином
зроблено спробу скомпрометувати А. Шептицького в очах
Ватикану й послабити його авторитет в очах папи1.
Від початку встановлення польської адміністрації на за-
хідноукраїнських землях частина греко-католицького духо-
венства чинила спротив новій владі, яку в українському се-
редовищі Галичини розглядали як окупаційну. Священики
ігнорували рішення влади про відзначення дня польської
конституції та відправлення Богослужень із цієї нагоди1 2. На
противагу цьому справою обов’язку та честі для священи-
ків ГКЦ було вшановувати пам’ять загиблих січових стріль-
ців та вояків УГА3. Попри застереження та репресивні за-
ходи польської поліції такі панахиди спільно проводили всі
національно-патріотичні сили в Галичині на чолі з духовен-
ством ГКЦ. Зокрема, своїми антипольськими виступами під
час похоронів колишніх вояків УГА здобув популярність член
ради митрополичої капітули о. Л. Куницький. 1930 р. його
заарештували й кілька місяців тримали в ув’язненні4.
Від 1924 р., після прийняття закону, що перетворював
більшість українських шкіл у двомовні («утраквістичні»),
духовенство досить активно стало боротися за збережен-
ня української мови в шкільній освіті5. Після того як Східна
Галичина увійшла до складу Польщі, її влада намагалася
асимілювати українське населення, зокрема і в культурно-
освітній площині. Одним із найкращих способів втілення
такої політики вважали поступове впровадження польської
1 ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр.136, арк 2
1 Там само, спр. 212, арк. 1-23.
’ Там само, спр. 327, арк. 1-93.
4 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав
ної безпеки (1939-1944 рр.). Документ № 14. С. 64.
5 ДАІФО. ф. 2, оп. 1. спр. 369, арк. 1-17.
233
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
мови в школи. Тому українське освітнє товариство «Рід-
на школа» протягом міжвоєнного періоду набуло ідейно-
го змісту і стало центральною координаційною ланкою в
боротьбі українців за право здобувати освіту українською
мовою. «Рідна школа» проводила плебісцити за українську
мову в школах, перший з яких відбувся 1924 р. Товариство
здійснювало розвиток мережі українських шкіл у Галичині й
обстоювало культурні та освітні права української меншини
в Другій Речі Посполитій.
Активну участь у діяльності «Рідної школи» брало духо-
венство. Священики організовували українське населення,
зокрема батьків, для захисту права дітей навчатись україн-
ською мовою. У записці департаменту релігійних віровиз-
нань зазначено, що духовенство збирає інформацію про те,
скільки українських учнів відвідують школи в Тернопільсько-
му воєводстві. Таку інформацію греко-католицькі священи-
ки збирали для того, щоб вимагати від влади забезпечити
право українців навчатися в школах рідною мовою. За ін-
формацією тернопільського воєводи, збирання статистич-
ної інформації щодо кількості школярів на Тернопільщині
ініціював та контролював особисто митрополитА. Шептиць-
кий. Про роботу духовенства ГКЦ в цьому напрямі подавали
інформацію також старости повітів Станіславівщини’.
Священики брали активну участь у національно-
патріотичному вихованні мирян. Часто духовенство в се-
лах було ініціатором створення національних товариств
на зразок «Просвіти», парамілітарних організацій «Сокіл»1 2,
«Пласт»3, «Луг»4 та інших громадських об’єднань.
1 ДАІФО, ф 2, оп. 1, спр. 369, арк. 2,3,13.
* «Сокіл» - українське фізкультурно-спортивне (спортивно-руханкове) товари-
ство в Галичині та Буковині, створене в лютому 1894 р. уЛьвові. Першим голо-
вою «Сокола» був Василь Нагірний. 1909 р. об’єдналося з товариством «Січ» у
централі «Сокіл-Батько». 1930 р. «Сокіл-Батько» нараховував 600 тис. членів.
У його лавах було багато членів УВО та ОУН. Члени товариства займалися
спортивним вишколом, співом, аматорським театром.
* «Пласт» - українська дитячо-молодіжна організація для всебічного
національно-патріотичного виховання, заснована 1911 р. у Львові за зразком
234
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Збереглося донесення польської поліції про діяльність
батька С. Бандери, Андрія, який був священиком у с. Угри-
нові Старому: «С. Бандера, 19 р., і А. Бандера, 56 р., - поши-
рювали листівки 4.11.1928 р., у яких закликали український
люд до збройного повстання і тим самим вербували до УВО.
9.11.1928 р. ревізія будинку кооперативу “Єдність" в Береж-
ниці, ревізія церкви і дому священика А. Бандери - знайшли
листівки УВО, друковані у Львові 1.11.1928 р. »5.
Про участь українського духовенства в національному
житті згадував, зокрема, 3. Книш, який описав події, що від-
булися під час відзначення у Львові десятої річниці Листопа-
дового зриву в 1928 р.:
День Першого Листопада всі українські установи проголосили
вільним від праці. На десяту годину вранці заповіджено урочис-
ту Службу Божу в Преображенській Церкві, і ще далеко перед
тим люди вщерть виповнили не тільки церкву, але й сумежні
з нею вулиці Богослужбу відправив о. мітрат Базюк в асисті
багатьох духовників. Співав відомий у Львові хор під управою
радника Купчинського. Це пройшло спокійно, поважно і в підне-
сеному дусі. [...] Всі чекали патріотичної проповіді з нагоди тієї
річниці. На жаль, проповіді не виголошено.
На годину пів до шостої визначено панахиду в церкві св. Юра.
Підраховувано не менше десяти тисяч людей - не пам'ятали,
коли востаннє зібралося стільки українців на патріотичній ма-
ніфестації. [...]
скаутського руху. Основні завдання членів «Пласту» - допомагати іншим, слу-
жити Богові та Україні. Від 1920 р. і до кінця 1939 р. «Пласт» охопив своєю
діяльністю всю територію Західної України, що входила до Польської держави.
Важливим засобом формування спільноти та виховання молоді в 1920-30 р.
були таборування і туристичні походи. 1930 р. польська влада заборонила ді-
яльність «Пласту» на всій території Західної України. «Пласт» продовжував
діяти нелегально. Після Другої світової війни діяв на еміграції
’ «Луг» - українське фізкультурно-спортивне товариство, засноване в 1925 р. з
ініціативи Романа Дашкевича. Одна з найбільших молодіжних організацій у
Галичині. Виникла як реакція на заборону в 1924 р. «Січі». Припинила діяль-
ність у 1939 р.
5 ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 526, арк. 201-201 зв.
235
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Тридцятка священиків станули до панахиди під проводом мі-
тратів Базюка й Войнаровського. Чудово співав чоловічий хор
«Сурма» під батутою композитора д-ра Неділка. Скінчилася
панахида, зворушливу проповідь з нагоди тієї річниці виголосив
о. Роман Яценків. [...]
Ще до кінця панахиди зібраний на площі народ побачив, як
над його головами з церкви св. Юра залопотів великий жовто-
блакитний прапор з вишитими на ньому чорними буквами УВО.
Вивісили його два члени Української Військової Організації, Ми-
хайло Колодзінський та О. Т.'
Таке поєднання релігійної і політичної символіки не було
випадковим. Націоналісти свідомо й цілеспрямовано нама-
галися вмонтувати християнську обрядовість у «політичну
літургію» (Е. Джентіле) з метою створити власну політичну
релігію, важливою складовою частиною якої мала стати на-
ціональна Церква.
Важливість Церкви як національного ідентифікатора
спонукала Шептицького обстоювати права Православної
Церкви на Волині та Холмщині2. Польська адміністрація
на Волині за підтримки Римо-Католицької Церкви всіляко
сприяла переходові українського населення на католицизм,
що в подальшому вело до національної асиміляції.
У той самий час складна ситуація виникла на Лемків-
щині. Непродумані рішення єпископа Й. Коциловського,
який провадив латинізацію Греко-Католицької Церкви в
Перемишльській єпархії3, призвели до негативних наслід-
ків. Українці-лемки, відчуваючи зраду їхніх релігійних, а
точніше, етнічно-обрядових почуттів, стали переходити на
православний обряд, щоб зберегти групову ідентичність та
окремішність від поляків-католиків.
Відомо, що митрополит А. Шептицький мав добрі контак-
ти з політичною елітою Галичини, особливо з представниками
1 Книш 3. Далекий приціл: Українська Військова Організація в 1927-1929 роках.
Торонто, 1967 (Срібна Сурма. 36. ч. 5). С. 227-228.
1 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр.). Док. № 14. С. 60.
236 1 Там само С. 72.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
УНДП, згодом УНДО. Заданими НКВС, 1914 р. він був ініціато-
ром створення легіону Українських січових стрільців, який ор-
ганізовувала інтелігенція, зокрема адвокат Степан Шухевич1.
Для НКВС інформація про контакти митрополита із
С. Шухевичем була цінною ще й тому, що останній, як адво-
кат, брав участь у захисті членів УВО та ОУН під час судових
політичних процесів. Важливою для нашого дослідження
є також та частина оперативного повідомлення НКВС, де
оперативники аналізують роль митрополита у фінансуванні
адвокатів, які захищали політичних підсудних. З документа
випливає, що духовенство ГКЦ спеціально збирало гроші
для фонду, з якого виплачувало гонорари адвокатам і до-
помагало політв’язням. У політичних процесах над членами
УВО та ОУН їхніми захисниками були д-р Степан Шухевич,
д-р Семен Шевчук, д-р Володимир Старосольський, д-р Лев
Ганкевич, д-р Степан Біляк, д-р Степан Баран, д-р В. Пере-
гінець, д-р Ярослав Олесницький2. Сам митрополит Андрей
субсидіював діяльність згаданих юристів. Співробітники
НКВС в іншому своєму повідомленні, від 28 лютого 1940 р.,
зазначають, що А. Шептицький спонсорував діяльність ОУН
та УНДО3. Щодо ОУН співробітники НКВС, очевидно, вида-
вали бажану їм інформацію за правду.
Стосунки між митрополитом Андреєм та УНДО заслуго-
вують на детальніше обговорення. Нагадаємо, що ця партія
намагалася легальними методами відстоювати національні
інтереси українців у Польській державі. Про прихильне став-
лення митрополита до УНДО свідчить багато документів.
Наприклад, у листі редакторові «Діла» Дмитрові Левицько-
му А. Шептицький писав, що «хоч зі становища Церкви я мав
1 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944. рр.). Документ № 8. Оперативне повідомлення 2-го
відділу УДБ УНКВС по Львівській області про діяльність митрополита УГКЦ
Андрея Шептицького. С. 36.
* Там само. С. 38.
’ Там само. Документ № 13. Оперативне повідомлення 2-го відділу УДБ УНКВС
по Львівській області про оточення митрополита УГКЦ Андрея Шептицького
та окремі церковні угрупування. С. 49.
237
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
не раз в ріжних часах причини робити чи Видавничій Спілці
чи редакції “Діла” деякі закиди й не міг у всім солідаризува-
тися зі становиськом, яке "Діло” занимало в справах віри й
релігії, одначе признавав завжди і тепер голосно признаю,
що "Діло” боронило завжди справу чесно і совісно, і поло-
жило великі заслуги в розвою нашого народу від 50 літ»1.
До ради митрополичої капітули входив вищезгаданий
прелат Л. Куницький, який був членом ЦК УНДО і послом від
цієї партії до сейму в 1928-1930 рр. Також він очолював Ко-
мітет допомоги українським політичним в'язням2.
Варто зауважити, що УНДО часто звинувачували в ра-
дикалізмі та в тому, що воно підтримувало підпільні орга-
нізації, тому часто за співпрацю з УНДО А. Шептицького
критикував Г. Хомишин, станіславівський єпископ. Позиція
А. Шептицького в цьому питанні була досить новаторською,
оскільки він, як глава Церкви, позитивно ставився до партії,
що сповідувала модерну ліберально-націоналістичну ідео-
логію, хоч і з істотними консервативними елементами. Це
один з прикладів, коли модернізм та консерватизм взаємо-
діють у суспільстві, яке перебуває лише в процесі модерні-
зації, зокрема інтелектуальної та ідеологічної. Зауважимо
також, що в міжвоєнний період ставлення до ліберальних
ідей у середовищі духовенства було неоднозначним та дис-
кусійним. Основна проблема, яка турбувала духовенство,
полягала в тому, що лібералізм, попри свої позитивні праг-
нення визволити суспільство з домодерного способу мис-
лення, також хотів звільнити суспільство з-під авторитету
Церкви3. Тому ставлення лібералів до релігійного питання
особливо турбувало духовенство. Саме за це А. Шептиць-
кий критикував УНДО, водночас підтримуючи його націо-
нальні ідеї.
' Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність Документи і матері-
али 1899-1944 Т. П: Церква і суспільне питання. Кн. 2: Листування / За ред.
А. Кравчука. Львів, 1999. Док. -V» 123. С. 817.
2 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр.). Документ М» 14. С. 64.
238 , ’ ІлЬегаІігт а каіоіусугт // КиЦег Еигонгзкі. 1931. 9 згусгпіа (Мг. 9).
Роаділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Важливим також є ставлення УНДО до митрополита.
Окрім теплих привітань від УНДО та Української Парламен-
тарної Репрезентації в 1936 році з нагоди дня св. Андрія та
побажань «добра, а в першу чергу доброго здоров'я, яке
єдине може бути запорукою цінної і тривкої праці [...] для
добра Церкви і Народу»* 1, найбільш чітко висвітлює ставлен-
ня до А. Шептицького звернення до нього членів Президії
УНДО з пропозицією вступити в члени партії. У зверненні
сказано: «Знаючи Вас, як чільного українського громадя-
нина й прихильника нашої партії, дозволю собі переслати
в залученні заяву вступлення у члени партії та декларацію
на вплачування членського податку, які прохаємо ласкаво
виповнити»2. Це свідчить, що Шептицький значною мірою
поділяв погляди УНДО, хоч із наведеного вище документа
бачимо, що й критикував ті тенденції, які, на його думку, на
відповідали католицькій ідеології. Митрополит не міг по-
годитись із ліберальними поглядами, які домінували в колі
прихильників УНДО. Він вважав, що з такими ідеями немож-
ливо досягнути основної мети католицького руху - оздо-
ровити український народ на ґрунті Католицької Церкви та
етики3. Попри це відкрита демонстрація підтримки УНДО з
боку А. Шептицького сприяла популяризації цієї партії. Дум-
ка духовного керівника ГКЦ в середовищі українців Галичини
хоч і не була загальноприйнятою, проте мала вагомий авто-
ритет, так що іншим громадським і духовним діячам часто
було складно її критикувати.
Про діяльність митрополита у громадсько-політичному
житті українців НКВС дізнався, зокрема, зі свідчень чільного
діяча УНДО Володимира Целевича, заарештованого 1939 р.
За його інформацією, митрополит активно підтримував
розвиток українських музеїв, сиротинців, лічниць. Поділяю-
1 Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність. Т. П. Кн. 2. Док. К» 155.
С. 869.
1 Там само. Док № 157. С. 871.
’ Єгрешій О. Взаємовідносини митрополита Андрея Шептицького і єпископа
Григорія Хомишина // Галичина. № 5-6. 2001. С. 317. 239
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
чи ідею, що українська нація зможе здобути державу лише
після того, як стане конкурентною в культурній площині,
А. Шептицький, спонсорував артистів, науковців, митців,
допомагав малозабезпеченій молоді'.
Проте НКВС більше цікавив інший важливий аспект ді-
яльності А. Шептицького. У багатьох документах НКВС
йдеться про контакти митрополита з Андрієм Мельником.
Як зазначено в оперативному повідомленні 2-го відділу УДБ
УНКВС по Львівській області, митрополит Андрей поважав
А. Мельника за те, що той був військовим, воював проти
більшовиків. За інформацією співробітників НКВС, А. Мель-
ник у 1930-х рр. був одночасно клерикалом і націоналістом2.
Загалом інформація стосовно А. Мельника, на нашу думку,
є досить точною. А. Мельник був зв'язковою ланкою між ду-
ховенством ГКЦ та підпільним націоналістичним рухом. Про
контакти єпископа Івана Бучка з націоналістами та про те,
що з його допомогою А. Мельник очолив католицький рух
молоді, згадує також і В. Целевич3. Варто наголосити, що
єпископ І. Бучко підтримував погляди митрополита та був
його правою рукою. Припускаємо, що митрополит, сприя-
ючи призначенню А. Мельника головою Католицької асоці-
ації української молоді (КАУМ) «Орли», хотів передусім мати
вплив на ОУН та націоналістичний рух. Серед інших контак-
тів з націоналістами варто відзначити зустрічі А. Шептиць-
кого з головою ФНЄ Дмитром Палієвим*.
Наголошуючи на симпатіях духовенства до націоналіс-
тичного руху, В. Целевич свідчив, що, наприклад, о. Л. Ку-
ницький відправляв богослужіння за членів УВО та ОУН5.
Однак цей факт сам по собі нічого не доводив, адже свяще-
* Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр ). Док. N° 14. С. 54. Див. також; Марчук В. Церква,
духовність, нація. С. 178-186.
’ Там само. Док. № 8. С. 38.
1 Там само. Док. .V» 14. С. 62.
* Там само. Док. Я» 8. С. 39.
240 ’ Там само. С. 64.
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ники ГКЦ відправляли не молебні за успішну діяльність УВО
чи ОУН, а поминальні служби та панахиди за тими членами
організації, які загинули або ж були страчені за антипольську
діяльність. Священики таким чином виконували свої безпо-
середні обов’язки. Інша річ, що самі націоналісти охоче ви-
користовували церковні обряди, розбудовуючи свій «культ
героїзму».
Коли 23 грудня 1932 р. у Львові стратили бойовиків ОУН
В. Біласа та Д. Данилишина, керівники КЕ ОУН Степан Бан-
дера і Роман Шухевич організували пропагандистську ак-
цію. О шостій годині ранку в момент виконання вироку (пові-
шання) по всій Галичині правилися заупокійні Служби Божі.
Також підчас оголошення вироку у Львівському процесі ОУН
1936 р. в українських церквах дзвонили дзвони, національні
інституції вивісили жалобні прапори. Духовенство ГКЦ від-
служило панахиду й за провідником ОУН Є. Коновальцем’,
якого 1938 р. убив агент НКВС.
Митрополит А. Шептицький, критикуючи окремі аспек-
ти діяльності ОУН, водночас поважав її членів за жертов-
ність і дбав про духовну допомогу тим із них, які перебували
в польських тюрмах. Духівником для них було призначено
о. д-ра Йосифа Кладочного. Важливо те, що на цю місію
митрополит призначив не звичайного священика, а докто-
ра богослов’я, тобто особу, яка мала добру освіту й орієн-
тувалась у громадсько-політичному та конфесійному житті
Другої Речі Посполитої. А. Шептицький розумів, що на осві-
чених політичних в'язнів із лав УВО та ОУН міг вплинути тіль-
ки високоосвічений духівник. Сам капелан Й. Кладочний у
своєму звіті про результати відвідувань політичних в'язнів у
січні 1934 р. згадує, що після літургії «по полудни говорили
про наші визвольні змагання - а я доказував їм, що одною з
поважних причин наших невдач є брак культури релігійної і
практичного релігійного життя»1 2.
1 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр.). Док. № 8. С. 64.
2 ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1, спр. 4, арк 6.
241
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ__________________________________
Інший важливий момент: як видно зі звіту, який, безпе-
речно, читали як єпископ І. Бучко, так і митрополит А. Шеп-
тицький, о. Кладочний досить позитивно ставився до укра-
їнського підпільного руху, проте намагався спрямувати його
в правильне з погляду християнської етики русло. Отець за-
значив, що в розмовах з членами УВО та ОУН «много також
часу присвячували ми питанням з обсягу реліґії та психольо-
ґії, бо се найбільше інтересувало в'язнів. Я говорив їм, чому
не можна приняти, що матеріялізм - є одиноко правильною
системою, та які є докази на існування світа духового. Даль-
ше виказував на примірах, що і підпілля без етики христі-
янської нічого не варте». Як бачимо, капелан, пишучи цей
звіт, жодним словом не виступає проти підпільної діяльності
як методу боротьби з Польською державою. На нашу дум-
ку, о. Кладочний, висловивши таку позицію у своєму звіті,
вважав, що таку ж думку про підпільний рух мають й І. Бучко
та А. Шептицький. Про те, що Кладочний виконував набага-
то більшу роль для політичних в'язнів, ніж лише духівника,
свідчить частина його звіту, де він зазначає, що «в церкві
Равіцкої тюрми я зачав Службу Божу о год. 9-тій. По Службі
Божій я пішов до келіїї де сидить Атаманчук, Вербицький та
їх 15-ох товаришів. Відтак ми говорили про політику, о
соціяльоґії, о укр. рев. русі, психольоґіі і т. д.»'
Окрім згаданих функцій, духівник політв’язнів дбав про
те, щоб оунівці мали змогу читати та не втрачали зв'язку зі
світом за межами тюрем. Для цього отець передавав для
в’язнів книги і сам стежив за тим, щоб тюремна поліція
віддавала їх в’язням. У звіті він писав: «Щоби забезпечити
книжки перед спаленням, я упередив начальника, що спис
тих книжок, які я даю до Равіча, я вислав до Міністерства
Справ, до Департаменту] Карного. То йому напевно відбе-
ре охоту давати книжки українські до кухні на розпалок»2.
Священики передавали інформацію від в’язнів, листи
для родичів, також частково виконували роль адвокатів для
1 ЦД1А7Ї. ф 852. оп. І,спр. 4. арк. 6.
242 » Там само, арк. 9.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
засуджених: намагалися вирішити певні конфлікти, які ви-
никали між тюремною адміністрацією та в’язнями. Зокрема
Й. Кладочний пише про те, що він «сильно рішив: звалити
начальника Бутвінновича - за всяку ціну. Бо сей москаль з
походження найгірше гнобить наших - провокує і понижує
національну гідність наших в’язнів»’.
Представники духовенства по-різному оцінювали роль
окремих членів ОУН у боротьбі за українську державність.
Про особисті якості крайового провідника ОУН С. Бандери
о. Кладочний писав таке: «Від нього била сила волі і стрем-
ління поставити на свойому. Якщо є іберменш (надлюдина),
то він власне був з такої рідкісної породи - іберменшу, і він
був тим, який ставив Україну понад усе»2. У цій оцінці ціка-
ві не тільки ставлення представника духовенства до члена
ОУН, а й вислів «іберменш». Важко зараз зрозуміти, чим ке-
рувався священик, назвавши Бандеру надлюдиною. Можли-
во, важкі тюремні умови, в яких перебували українські в’язні
й зокрема Бандера, зворушили о. Кладочного і він вважав,
що тільки надзвичайно сильні люди могли це пережити. Але
не виключено, що, симпатизуючи рядовим націоналістам та
їхній відданості національній ідеї, священик частково пере-
брав ідеологічну лексику націоналістів.
З іншого боку, той-таки Й. Кладочний вважав, що підпіль-
ний націоналістичний рух використовує своїх прихильників
у власних цілях і не турбується про долю членів організації,
які опинилися під судом і в тюрмах. Про цю ситуацію він пи-
сав у звіті єпископові І. Бучку: «Підпольна організація також
в'язням нічого не помагає. Взагалі - підпольна організація
є тільки шайкою провокаторів - і чимось нищим від шайки
бандитів і злодіїв, бо і ті собі помагають - і ті, що є на свободі,
помагають тим, що є в тюрмі. Що так є, то знаю з досвіду -
бо вже цілі три роки їжджу по тюрмах, то знаю, як є»3.
1 ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1, спр. 4, арк. 22.
1 Цит. за: Шкраб'юк П. Виноградник Господній. Історія життя о. д-ра Йосифа
Кладочного. Львів, 1995. С. 69. ллл
’ ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1, спр. 4, арк. 24. 243
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Такої ж думки отець і про інших представників україн-
ського політикуму Другої Речі Посполитої. Про них він пише,
що «дуже могли б помогти наші посли, коли б їздили бодай
раз в рік до тюрем, де сидять наші. Але вони того не роблять.
[...] Бо наші посли то на загал бляґери, лінюхи і люди без ци-
вільної відваги». На його переконання, якби не «милосердя
Високопреосв. Митрополичого Ординаріяту та ще деяких
добрих людей, то і тої праці не було, яка тепер є - і в’язні
вповні були б здані на ласку і неласку ріжних лячних типів»1.
На нашу думку, праця духовенства ГКЦ з політичними
в’язнями ОУН мала значний позитивний результат як для
ОУН, так і для Церкви. Церкві вдалося навернути до христи-
янства ту частину українських політв’язнів, які, потрапивши
у складні тюремні умови, зневірились не тільки в Бозі, а й
загалом у сенсі життя. Й. Кладочний у звіті пише про такий
процес переосмислення свого життя серед членів ОУН: «В
неділю я правив Службу Божу в туремній каплиці о год. 9-тій.
Служив мені до Служби Божої Кусьпісь - (сидить за напад на
почту в Городку) і то зовсім добровільно. Підчеркую се тому,
що Кусьпісь на розправі заявив, що не вірить в нічого, але в
тюрмі - то зробився примірним християнином»2.
Вважаємо, що еволюція ідеології ОУН від праворади-
кальної у міжвоєнний період до правої, але більш демокра-
тичної під час Другої світової війни відбулася в тому числі
й під впливом морального авторитету духовенства ГКЦ. Це
дозволило ОУН залучити до визвольного руху під своїм про-
водом представників різних політичних поглядів, а також
різних національностей.
Попри розбіжності в поглядах і український католицький та-
бір, і всі течії українського націоналізму мали спільних ворогів.
Це були комунізм, а також польський шовінізм. Націоналісти,
ліберали, консерватори, клерикали одностайно критикували
комуністів. Навіть у боротьбі між собою католики і націоналісти
закидали один одному схиляння до підтримки комуністичних
- 1 ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1, спр 4, арк. 24.
244 2 Там само, арк. 3.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ідей. Це для обох сил було однією з найбільших образ. Митро-
полит Шептицький 1936 р. остерігав: «Хто помагає комуністам
у переведенні їх плянів спільного т. зв народиього чи людового
фронту зі соціялістами і радикалами, - зраджує свій народ»’.
Ще однією темою, в якій патріотично налаштовані свяще-
ники знаходили спільну мову з націоналістами, була пробле-
ма національної і церковної єдності українців. Значна части-
на духовенства вважала, що для об'єднання української нації
на Заході та Сході треба створити єдину українську Церкву.
Духовенство розуміло, що однією з головних причин розді-
лення української нації є не зовнішні більшовицькі та польські
чинники, а релігійний поділ українців між вірними ГКЦі Право-
славної Церкви. Цю проблему також розуміли українські на-
ціоналісти, які в програмових рішеннях 1929 року не надава-
ли жодній Церкві пріоритету в майбутній державі, а вважали
за потрібне створити єдину Українську Церкву. За інформа-
цією НКВС, серед духовенства прихильниками «Української
народної Церкви» була група священиків на чолі з братом
А. Шептицького Климентієм Шептицьким. До цієї групи також
входили священик кафедрального собору Св. Юра канонік
Олександр Ковальський, священик цього ж собору богослов
Гавриїл Костельник, священик Й. Кладочний та інші1 2. Цікаво,
що всі вони належали до близького оточення А. Шептицько-
го. На думку В. Целевича, митрополит хотів не тільки створи-
ти єдину українську Церкву, а також підпорядкувати Право-
славну Церкву в Україні і Росії Ватиканові3.
З іншого боку, частину греко-католицького духовенства
підштовхувала до праці над створенням єдиної української
1 .Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Документи і Матеріали
1899-1944. Т. II: Церква і суспільне питання. Кн. 1: Пастирське вчення та діяль-
ність / За ред. А. Кравчука. Львів, 1999 Док. № 53: Пастирське послання митр.
Андрея Шептицького «Осторога перед загрозою комунізму». С. 486.
2 Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр.). Док. № 13. С. 50. Про погляди митрополита на
проблему возз'єднання Церкви див.: Низаг Е. ЗЬеріуїз’куі апсі Еситепізт Н
МогаІИу апсі Кеаіііу. Р. 185-200.
* Там само. Док. № 14. С. 57.
245
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Церкви політика Польщі та Римо-Католицької Церкви сто-
совно ГКЦ. Про ці настрої свідчить документ «Лист-відповідь
І. Бучка німецькомовній газеті». У ньому автор аналізує зна-
чення для Греко-Католицької Церкви прийняття конкорда-
ту між Другою Річчю Посполитою та папським престолом
10 лютого 1925 р’. Найбільше єпископ наголошував на по-
літичній складовій конкордату й на тому, як його підписання
вплинуло на польсько-українські стосунки.
Постанови конкордату стосувались як Римо-Католиць-
кої Церкви, так і Греко-Католицької. Єпископа турбувало пе-
редусім те, що ГКЦ не має права вирішувати своїх внутрішніх
питань без узгодження із конференцією римо-католицьких
єпископів, отже, реально ГКЦ залежала від них. Він зазна-
чав, що для «українців латинського обряду є дуже некорис-
на постанова арт. XXIII. Конкордату яка звучить: “ніяка зміна
мови, уживаної в діяцезіях латинського обряду до пропо-
відей і додаткових богослужінь, не може бути переведена
без згоди конференції єпископів латинського обряду”»1 2.
Така постанова конкордату не могла не вплинути на настрої
українського духовенства, яке, як і більшість українського
населення, досить болісно сприймало мовну політику Поль-
щі у міжвоєнний період.
Єпископ звинувачував польську владу в асиміляційній
політиці стосовно українців, а Римо-Католицьку Церкву - в
підтримці та виконанні цієї політики. Він зазначав, що Римо-
Католицька Церква допомагає цій акції державної влади:
«Парохи латинського обряду і органи державної адміністра-
ції без спротиву латинської гієрархії нарушають [...] поста-
нови [“Це ргорадапба Рібе «Асі дгауез еї сІііПигпаз»." - В. С.],
змагаючи тим способом до винародовлення українців».
І. Бучко твердив, що римо-католицьке духовенство не вико-
нує свого пастирського покликання, не захищає українців-
мирян, а здійснює полонізацію3.
1 ЦДІАЛ, ф 852, оп. І.спр. 13, арк. 1.
’ Там само, арк. 44
246 * Там само, арк. 45.
Розділ 4,
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Частина духовенства ГКЦ (т. зв. орієнтальний напрям)
вважала, що збереження національної ідентичності україн-
ців у Галичині можливе лише за збереження міжконфесійних
відмінностей між двома гілками єдиної Католицької Церк-
ви. Тим часом польська влада всіляко спонукала українців
до переходу на латинський обряд. І. Бучко в підсумках сво-
го листа констатував, що «такий перехід потягає за собою
звичайно винародовлення українців». З іншого боку, зміна
обряду дозволяла українцям покращити своє матеріаль-
не становище та соціальний статус. Єпископ зазначав, що
польська влада, порушуючи громадянські права та релігійні
переконання, вимагала переходу на латинський обряд як
умову для того, щоб прийняти українців «на державну чи са-
моуправну службу»* 1.
Польська влада розцінювала ГКЦ більшою мірою як по-
літичну організацію, яка становить загрозу для відновленої
держави, ніж як церковну інституцію національної меншини.
Зокрема, влада нерідко забороняла духовенству ГКЦ ро-
бити масові маніфестації на честь великих церковних свят і
проводити збір коштів на релігійні та освітні цілі українсько-
го населення2.
Певною мірою зазначені факти антиукраїнської діяль-
ності польської влади в Галичині в міжвоєнний період спо-
нукали як націоналістів, так і частину священиків до думки
про створення єдиної української Церкви. З іншого боку,
духовенство (особливо оточення митрополита Шептиць-
кого) розуміло важливість збереження східного обряду для
Греко-Католицької Церкви й мало щодо цього повну під-
тримку з боку націоналістів.
Додамо насамкінець, що деякі духовні особи брали без-
посередню участь у діяльності українського підпілля. Най-
яскравіший приклад - о. Ярослав Чемеринський, довго-
річний фінансовий референт КЕ ОУН на ЗУЗ, який двічі - у
квітні - червні 1931 і в березні - червні 1932 р. - виконував
‘ ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1,спр. 13, арк 45-47.
1 Там само, арк. 47.
247
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
обов’язки крайового провідника. Утім, цей приклад є радше
винятком із правила, оскільки в розумінні загалу тодішнього
греко-католицького духовенства участь священика в рево-
люційній боротьбі була неприпустимою’.
Отже, у міжвоєнний період ГКЦ залишалася стрижнем
національної ідентичності галицьких українців. Церква для
них, окрім духовного провідництва, стала частиною націо-
нального міфу. Священики провадили активну роботу серед
населення, зокрема молоді, виховуючи її в національно-
патріотичному дусі. ГКЦ й особисто митрополит А. Шеп-
тицький підтримували діяльність різних громадських орга-
нізацій - УКС, «Просвіти», «Рідної школи», «Пласту». Основні
завдання ГКЦ вбачала у вихованні українського суспільства
в релігійному дусі та збереженні національної ідентичності.
Участь священиків у «святах героїв», які організову-
вали спільно з національно-патріотичними та націоналіс-
тичними організаціями, дозволяє стверджувати, що духо-
венство було активним як у духовному житті Церкви, так і в
громадсько-політичному житті мирян. За це польська влада
порушувала кримінальні справи, організовувала нагляд і за
рядовими священиками, і за вищим духовенством ГКЦ.
Підтримка з боку А. Шептицького політики УНДО свід-
чила про модерні погляди митрополита та реальну оцін-
ку політичної ситуації в Галичині. Основна ідея в політичній
поведінці А. Шептицького - це підтримка всіх громадсько-
політичних організацій, які працювали на здійснення дер-
жавницьких ідей та водночас керувалися християнськими
постулатами. Саме цього християнського стрижня, на дум-
ку Шептицького та його соратників, бракувало українському
націоналістичному підпіллю, тому вони докладали зусиль,
аби прищепити націоналістичному рухові норми християн-
ської етики.
248
Мірчук П. Нарис істрії ОУН. С. 211-212.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
4.2. Церква та релігія в ідеології ОУН
Питання про те, як ідеологію та діяльність УВО, а потім
і ОУН, узгодити з християнською релігією, було важливим і
для українського підпілля. Із цим була пов’язана інша про-
блема: як використати релігію та Церкву в інтересах націо-
налістичного руху.
Релігійну ситуацію на території Другої Речі Посполитої
вивчали розвідники та «політичні кореспонденти» Розвідно-
го апарату УВО'. Вони розуміли складність і значення між-
конфесійної ситуації в Польській державі, однак у середині
1920-х рр. не надавали великої ваги католицьким політич-
ним формаціям, насамперед тому, що в цей час самолікві-
дувалася Християнсько-суспільна партія, яка, на їхню думку,
так і не відіграла важливої ролі в житті Галичини1 2. Українську
християнську організацію члени УВО не сприймали як силь-
ного політичного гравця в Галичині і вважали, що УХО не
здобуде значної кількості прихильників3.
У 1920-30-х роках у середовищі українського націона-
лістичного руху українське духовенство, яке стояло на по-
зиціях легальності, розглядали як колаборантів польської
влади або угодовців. Утім, націоналісти розуміли важли-
вість налагодження діалогу з духовенством. Зважаючи на
те, що сільська молодь у Західній Україні була релігійною,
для ОУН був важливим передовсім контакт із сільським ду-
ховенством4. Це допомагало оунівцям поширювати свої по-
гляди, а підтримка священика легітимізувала їхні ідеї та ді-
яльність.
Важливість церковно-релігійного аспекту в майбутній
державі діячі українського націоналістичного руху цілком
усвідомлювали. У «Політичній платформі Леґії Українських
1 8<аІпі СбігєсІпі АгсЬіує V Ргаге, ІІкга)ігике ти$еит V Ргаге - СІМ (1659), 1925-
1948. кагіоп 20, іпуепСаг 538/3, к. 21.
* ІЬісІ, іпуепіаг 545/2, к. 13.
» іьіа, к. 2о.
* Агтіїгопв А.). СІкгаіпіап №(іопа1і$т. Р. 156.
249
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Митрополит Андрей у таборі для дітей у Карпатах.
Середина 1930-х рр.
Націоналістів» (розділ XII «Релігія») зазначено: «Державна
влада мусить забезпечити свободу розвитку для всіх релі-
гійних культів, які не мають антиморальних, денаціоналізую-
чих та антидержавних тенденцій, але Українська Державна
Влада має особливо підтримувати обидві існуючі національ-
ні Церкви, які в свойому сінтезі дадуть в майбутньому єдину
національну форму християнської релігії»'.
У межах першого Конгресу українських націоналістів
31 січня 1929 року відбулося засідання культурно-освітньої
комісії, де було розглянуто питання стосунків між державою і
Церквою в Україні. Своє бачення представив професор Ми-
Цит за: Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українського на-
ціоналізму в першій половині XX ст. // Український історичний журнал. 2000.
N«6.0.33.
І
250
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
кола Вікул у рефераті «Релігійне питання на Україні», незаба-
ром надрукованому в «Розбудові нації» під назвою «До цер-
ковного питання на Україні»’. Насамперед він констатував
відрив Православної Церкви в Україні від українських коренів:
«Єдина колись, монолітно-народня, “наша" церква на Укра-
їні вже кілька сот літ, як відірвалася від своєї православної-
козацької традиції. Московсько-синодальна нівеляційна по-
літика до революції, а потім ще й большевицькі утиски, що
подекуди аж до нині сприяють зазначеній традиції Москви,
зовсім перекалічили всі прояви суто-українського церков-
ного життя». М. Вікул розглядав церковне питання досить
широко, згадуючи різні релігійні конфесії, до яких належали
українці. Зокрема, католицтво він охарактеризував як «ма-
лочисельне, але сильне своєю дисципліною». Найбільше
турбувало націоналістів те, що українська нація розділилася
між різними церквами, які перебували між собою у ворожих
стосунках. Отож, як зазначав автор реферату,
Українську державу без міцної релігійно-церковної традиції,
кровно переплетеної з цілим культурно-громадським життям,
можуть собі в'являти і експериментально будувати ріжніуто-
пісти, а для українських націоналістів вистарчить прикладів
не лише самої України, але й Болгарії, Сербії, Румунії, Італії та
бувшої «єдиної неподільної». Віра, без жодного сумніву, належить
до приватних справ людини, але церква і церковна політика це -
інтегральна частина держави2.
У націоналістичній пресі наприкінці 1920-х - на почат-
ку 1930-х рр. часто друкували статті, присвячені релігійній
тематиці. Автори намагалися не суперечити як християн-
ству, так і ГКЦ. Вони розуміли і враховували вплив, який має
ГКЦ, а також сам митрополит А. Шептицький на галицьке
суспільство. Проте творена ідеологія своїми основними те-
зами частково, а в окремих моментах повністю суперечила
християнській релігії. Основні розбіжності були такі.
1 Вікул М. До церковного питання на Україні. 1929 р., [грудень! Н Конгрес Укра-
їнських Націоналістів 1929 р. С. 195-197.
1 Там само. С. 195.
251
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
1. Радикальний націоналізм і християнство різнилися
передусім визначенням провідних цінностей. Ідеологія ін-
тегрального націоналізму розглядала як найвищу цінність
націю. Думку про те, що нація є найбільшою цінністю, а кож-
на особа має служити нації, сформульовано ще в часописі
«Заграва», зокрема в статті «Наші цілі», непідписаний автор
якої (ймовірно, Д. Донцов) так окреслив кредо нового націо-
налізму: «Се “Вірую" знає лише один абсолют - націю, один
категоричний імператив - її волю до життя»1. Націоналісти
«Заграви» вважали, що справжній член нації «жертвує за-
гальним [національним. - В. С.] справам весь свій вільний
час, знання й матеріальні добра. Свої партійні переконання
підчинює одній великій силі»2. Ідеологія «Заграви», а згодом
і ОУН творила довкола нації культ. З погляду Церкви ця ідея
не відповідала християнству й суперечила другій Божій за-
повіді. Християнство найвищою цінністю вважає Бога3, а
відтак людину - як особу, що діє за Божими законами.
Розуміння того, що ця ідея інтегрального націоналізму
не узгоджується з католицьким (і ширше - християнським)
ученням, було і в націоналістичному середовищі. Є. Она-
цький наголошував на такій розбіжності фашистського і ка-
толицького світоглядів: «Католицька держава, що відразу, з
самого народження соціалізму, заняла позицію, рішуче цій
доктрині ворожу, зокрема через її заперечування прав оди-
ниці, що мала потонути в соціалістичній комуні, - не може
прийняти й фашистської доктрини, бо вона вчить, що люди-
на існує для нації, а не нація для людини»*.
2. Важливим аспектом інтегрального націоналізму є ви-
вищення власної нації над іншими. Ця ідея безпосередньо
суперечить Святому Письму, зокрема вченню святого Пав-
ла, про що він згадує у своєму Посланні до колосян: «Немає
' Наш цілі//Заграва. 1923.4.1 (І цьвітня).С. 1; Українська суспільно-політична
думка в 20 столітті. Т. II. С. 58.
2 Національна Гідність // Заграва. 1923. Ч. 10 ? (15 трав.). С. 55.
’ Це стосується й інших релігій, зокрема трьох, які визнають єдиного Бога.
‘ Онацький Є, Навкруги Ватикану. Сторінки з римського щоденника. Т. II. Пра-
252 га, 1943. С. 40. ’
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ні елліна, ні іудея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скі-
фа, раба, вільного, але всі і у всьому Христос» (Кол. З, 15).
3. Однією з ідеологом українського радикального наці-
оналізму став культ «надлюдини», «вождя». Як і вивищення
нації, так і вивищення окремої людини суперечить христи-
янським заповідям. Культ особи був важливим для націона-
лістів, оскільки пояснював, що саме через брак героя, який
міг повести за собою народ, було втрачено шанс здобути
незалежність після Першої світової війни. Ідея вождизму в
українському організованому націоналізмі з’явилася в час,
коли вона набула поширення в Європі, передусім завдяки
успіхам фашизму в Італії. Націоналісти підтримали думку,
що те, що заборонено моральними нормами й традиціями
для звичайної людини, не могло зупиняти «вождя» та про-
відну групу. Про таке ставлення до релігійних норм, зокре-
ма, йдеться в «Короткому поясненні» до «Десяти заповідей
українського націоналіста»* 1.
Погляди націоналістів щодо ролі ОУН у духовному вихо-
ванні своїх членів та нації загалом суперечили якщо не хрис-
тиянству, то позиції Церкви. У «Програмі праці ідеольоґічної
референтури Проводу Українських Націоналістів» так окрес-
лено завдання ОУН, що їх вона покладала на своїх членів:
«стати провідниками й організаторами духового, політично-
го, суспільного й культурного життя Української Нації»2. По-
дібні завдання ставила перед собою й Церква. Духовенство і
католицькі партії не могли погодитися з тим, що ОУН ставить
себе на місце Церкви в моральній та духовні сфері. Автори
програми вважали, що освіта й виховання підкреслювати-
муть виразну духовну своєрідність членів ОУН. Таким чином
ОУН хотіла впливати на свідомість своїх членів, відмежував-
ши від загалу націоналістичний «тип із питомою собі фор-
мою світорозуміння, політичного світогляду, способу чину та
1 Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українського націоналізму в
першій половині XX ст. С. 34.
1 Програма праці ідеольоґічної референтури Проводу Українських Націоналіс-
тів // Розбудова Нації. 1930. Ч. 7-8. С. 188.
253
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ __________ _
життєвого стилю взагалі»'. Це суперечило інтересам і цілям
ГКЦ, яка часто висловлювала своє занепокоєння тим, що
шкільна молодь бере участь у підпільному русі.
У церковному питанні націоналісти прагнули уникнути
крайнощів повного невтручання держави в церковні справи,
що, на їхню думку, могло призвести або до форм давнього
московського патріархату, який часом підносився авторите-
том вище від царя, або до моделі «єіаіиз іп зіаїи» («держави
в державі») Ватикану, на яку держава Італія не мала впливу.
Націоналісти вважали, що «держава мусить бути формально
відділеною від церкви; але не може бути в українській держа-
ві якоїсь церкви, що не підлягала би як нормам українського
державного права, такі контролі державних чинників». Через
те в майбутньому українська держава буде контролювати ка-
дрову політику Церкви, а саме, як зазначає М. Вікул, «жадний
єпископ чи іншийзверхникдуховенствавукраїнській соборній
державі не смітиме ставити на священика такого кандидата,
що не мав би санкції державної влади». Така позиція націона-
лістів нагадувала практику царської Росії, яка безпосередньо
впливала на церковне життя Російської Православної Церк-
ви. Втручання в церковне життя, на думку Вікула, примусило
б різні Церкви «мимоволі обернутися у поважний і корисний
громадсько-державницький чинник»2.
Іншими словами, націоналісти готові були надати Церкві
важливу роль у духовному та громадянському вихованні на-
ції, однак не враховували канонів самої Церкви. На думку іде-
ологів ОУН, зокрема й Вікула, Церква мала б отримати чітке
національно-державне забарвлення. Варто також підкресли-
ти, що в Конгресі українських націоналістів 1929 р. жоден пред-
ставник духовенства не брав участі, а реферат про майбутню
політику держави стосовно релігії підготував хімік М. Вікул.
Сам автор реферату вважав, що майбутня держава має
долучитися до створення єдиної української національної
' Програма праці ідеольоґічної референтури Проводу Українських Націоналіс-
тів // Розбудова Нації. 1930- Ч. 7-8. С. 188
1 Вікул М. До церковного питання на Україні. С. 195-196.
254
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Микола Міхновський
Церкви. На його думку,
базою для єдиної Церкви
могла стати або Українська
Автокефальна Православ-
на Церква, або ж євангель-
ські Церкви за умови, якщо
вони приймуть елементи
української церковної тра-
диції. У процесі творення
національної Церкви від-
новлена Українська дер-
жава мала відігравати такі
послідовні ролі: спершу
- лікаря-діагноста, потім -
хірурга і санітара, пізніше
- опікуна і, нарешті, на за-
вершальному етапі (коли
вже створить єдину україн-
ську національну Церкву) -
старшого і зверхнього співробітника1. Таке бачення Церкви
в майбутній державі не могли позитивно сприймати кола
духовенства жодної церкви, яка діяла на території сучасної
України.
Щодо того, як релігію можна використовувати в інтере-
сах держави, українські націоналісти не були новаторами.
Прикладом для них була практика царської Росії та, певною
мірою, Польської держави. Свого часу Микола Міхновський
наголошував, що в результаті русифікаторської політики
царату «українська нація платить “данину” не тільки мате-
ріальними добрами, але навіть психіку та інтелект її експлу-
атують на користь чужинців. І не тільки панує над Україною
цар-чужинець, але й сам Бог зробився чужинцем і не знає
української мови»2. Так було в Росії до 1917 року, а після Пер-
Вікул М. До церковного питання на Україні. С. 197.
Цит. за: Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українського націо-
налізму в першій половині XX ст. С. ЗО.
255
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
шої світової війни практику національної асиміляції через
навернення українських православних та греко-католиків
до римсько-католицького обряду підтримувала Польська
держава. Особливо це стосується врегулювання релігійно-
го питання на Волині в другій половині 1930-х років.
Варто, однак, зазначити, що націоналісти не вважали за
доцільне втручатися в церковні догми і традиції, канонічно-
правові справи. Цю частину релігійного життя, на думку
М. Вікула, варто було залишити в компетенції Церков та ду-
ховенства. Однак тези автора щодо ролі Церкви в майбут-
ній державі порушували і традиції, і канони Православної та
Греко-Католицької Церков.
Отже, загалом ОУН не відкидала Церкви та релігії, про-
те частина її ідеологів передбачала для Церкви цілком під-
порядковану роль у майбутній державі. Вочевидь, із такою
майбутньою роллю не могла погодитися ГКЦ, про що скаже-
мо далі. Цікаво, що рішення засідання культурно-освітньої
комісії Конгресу українських націоналістів 31 січня 1929
року були дещо поміркованішими від ідей, які проголосив
М. Вікул. У роботі комісії взяли участь Микола Вікул, Олесь
Бабій, Максим Загривний, Андрій Федина та Степан Лен-
кавський. У своїх постановах комісія передусім підкрес-
лила значення релігії взагалі, особливо християнства, а
православ'я і греко-католицтва зокрема, для національно-
го життя українців і водночас підтримала ідею державного
контролю за релігійними проявами та організаціями. Комі-
сія вважала, що майбутня держава має підтримувати укра-
їнські націоналістичні громадські організації у використанні
християнської моралі як цінного засобу виховання людини.
Також комісія, відзначаючи зрушення у Великій Україні в
напрямі створення Української Автокефальної Церкви, не-
залежної від іноземних патріархатів, передбачала держав-
ну допомогу створенню єдиної української національної
Церкви1.
1 Протокол засідання культурно-освітньої комісії, запис А, Федини, 1929 р., 31
січня // Конгрес Українських Націоналістів 1929 р. С. 163.
256
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
У цьому контексті постає питання: чи діячі українсько-
го націоналістичного руху переймалися питанням кано-
нічності новоствореної Церкви? Схоже, що ідеологи ОУН,
принаймні на кінець 1920-х років, були прихильниками ідеї
створення в майбутній державі Автокефальної Церкви на
зразок Англіканської, тобто не залежної ні від Риму, ні від
будь-якого патріарха, а підпорядкованої державі. Як ми вже
зазначали, частина духовенства ГКЦ мала подібні погляди і
також вважала за потрібне створити єдину «Українську на-
родну церкву».
Рішення культурно-освітньої комісії лягли в основу роз-
ділу «Релігійна політика» постанов Конгресу українських на-
ціоналістів від 3 лютого 1929 року, але при цьому зазнали
деяких змін:
1. Уважаючи релігійне почуття внутрішньою справою людської
особи, Українська держава в цьому огляді стане на становищі
повної волі релігійної совісти.
2. Приймаючи засадничо відділення церкви від держави, влада,
задержуючи необхідну контролю над церковними організаціями,
співпрацюватиме з українським духовенством ріжних культів у
справах морального виховання нації.
3. У школу буде допущена наука релігії тих культів, що не бу-
дуть проявляти денаціоналізуючих тенденцій.
4. Українська Держава буде сприяти розвиткові української на-
ціональної церкви, незалежної від чужоземних патріярхатів, та
українізації релігійних культів, що будуть діяти на Україні”'.
Порівняно з постановами культурно-освітньої комісії, а
особливо з рефератом Вікула, тут помітне певне зміщення
акцентів від жорсткого державного контролю до визнання
Церкви як незалежної позадержавної інституції та до співп-
раці з духовенством. Також зникли будь-які преференції для
конкретних Церков чи конфесій. Незмінною залишалася
ідея української національної Церкви, не залежної від чужо-
земних керівних центрів.
1 Устрій Організації Українських Націоналістів // Конгрес Українських Націона-
лістів 1929 р.С. 290-291.
257
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Після Конгресу молоді члени ОУН у Галичині (переваж-
но колишні члени СУНМ) зайняли жорсткішу позицію щодо
Церкви. Вони намагалися обмежити християнство рамками
націоналістичного світогляду, перехопити в Церкви роль ду-
ховного наставника молоді й виховувати її для цілей нації та
організації під власним контролем і за власною програмою.
Це неминуче провадило до конфлікту з Церквою. У той са-
мий час певною мірою подібний ідеологічний конфлікт виник
в Італії між Ватиканом і фашистським урядом. Причини кон-
флікту в обох випадках були схожі: як зазначав Є. Онацький
щодо італійського випадку, їх «треба шукати як у загальному
розходженні фашистського та католицького світоглядів, що
в багатьох пунктах себе взаємно виключають, так і особливо
в непримирній конкуренції цих двох світоглядів у їх намаган-
нях заволодіти душами молоді і виховати їх на свій власний
ідеольоґічний зразок»’.
1932 р. в підпільному «Бюлетені Крайової Екзекутиви
ОУН» в Галичині проголошено таке співвідношення христи-
янства і націоналізму: «Нація - найвища колективна воля,
[...] єдиний, найвищий синонім волі Абсолюта... Всеціле від-
дання одиниці ідеї збереження і охорони збірноти нації - це
найкращий шлях як особистого вдовілля тут, так і осягнен-
ня найвищого ідеалу християнського життя... Через націо-
налізм до Абсолюта! Отже цих двох понять - націоналізму і
релігії не відмежовуємо, а навпаки, зідентифіковуємо...»2. У
такий спосіб оунівці намагалися досягти синтезу традицій-
ної віри і політичної релігії націоналізму.
Конкуруючи з Церквою, намагаючись вивести молодь
з-під її впливу й заохотити до підпільної діяльності, ідеологи
ОУН визнавали авторитет Церкви й певною мірою намага-
лися її наслідувати. Найбільше, що приваблювало націона-
лістів, - це церковна дисципліна та організованість. Також
їм імпонувало, що діячі Церкви твердо стояли на своїх пози-
ціях і безкомпромісно обстоювали свої переконання ОУН,
1 Онацький Є. Навкруги Натикану. С. 40.
1 Цит. за: Яцун Б. Церква і націоналістичний рух.
258
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
як напіввійськова й одночасно політична організація, у своїх
лавах виховувала послух до лідерів та до «волі нації» і жер-
товність в ім’я націоналістичних ідеалів. Саме християнська
ідея послуху й самопожертви заради Церкви та віри могла
служити взірцем для націоналістів. У багатьох документах,
постановах, ідеологічно-виховних та пропагандистських
матеріалах оунівці використовували християнські зразки.
Серед них відзначимо, зокрема, «Декалог, або десять запо-
відей Українського Націоналіста», а також «Молитву україн-
ського революціонера»'.
Ідеологічно-політичний вишкіл кадрів ОУН мав три рів-
ні складності. На першому етапі виховання члени ОУН мали
знати та розуміти «Декалог», «Дванадцять прикмет характе-
ру українського націоналіста», «знам’я» (герб) і прапор ОУН,
національний гімн, українські патріотичні «всенаціонального
значення пісні і твори», серед них «Заповіт» Тараса Шевчен-
ка та «Не пора» Івана Франка, а також «Марш Українських
Націоналістів». Своїм майбутнім кадрам ОУН давала також
знання з історії України (українознавства), ідеології україн-
ського націоналізму. Подавали ще «основні відомості про
більшовицьку гнобительську та експлуататорську систему».
На другому і третьому рівнях оунівців вишколювали фізично,
вони вивчали програмні засади ОУН, міжнародні відносини,
загальні дисципліни. Цікавим для нас є те, що «Програма
ідеологічно-політичного вишколу кадрів ОУН» починалася
із «Катехизису українського націоналіста»1 2. Як бачимо, ви-
користовуючи релігійну термінологію та частково копіюючи
християнські зразки, ОУН намагалася надати своїй органі-
зації квазірелігійного забарвлення.
У полі зору ОУН перебувала діяльність інших, подібних
до ОУН за своїм ідеологічним спрямуванням, організацій
та партій Європи, зокрема їхня релігійна політика. Під цим
оглядом цікаві записки «Навкруги Натикану» Є. Онацького,
1 Архів Центру досліджень визвольного руху, м. Львів, ф. Буйтура, спр. 074,
арк. 1.
2 Там само, спр. 609, арк. 1-11.
259
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ ___
написані протягом 1920-30-х рр. і видані в 1943 р. У 30-х рр.
він перебував в Італії як представник ОУН. Аналіз релігійної
політики Муссоліні відображає і погляди членів ОУН на релі-
гійне питання, оскільки фашизм у міжвоєнний період для ба-
гатьох із них був зразком для наслідування. Крім того, праця
Є. Онацького показує ставлення ОУН до політики Ватикану.
Онацький, який був очевидцем творення фашистської
Італії, підкреслював такі позитивні, на його думку, дії італій-
ського лідера в релігійній політиці: до армії було поверну-
то капеланів, а до всіх державних інституцій, починаючи від
шкіл та закінчуючи судами, повернуто християнську симво-
ліку. За часів Муссоліні при університетах знову було відчи-
нено церкви’.
Критикуючи Ватикан, Онацький зауважує, що консерва-
тивна політика Католицької Церкви протягом ХУІІІ-ХІХст. не
сприяла розвиткові національних процесів в Італії. Він вва-
жає позитивом конкордат Церкви та фашистського режиму,
оскільки це дозволило поєднати релігійні почуття італійців з
їхньою національною свідомістю1 2.
Онацький також аналізує східну політику Ватикану, який,
на його думку, відчувши підтримку Муссоліні, прагнув поши-
рити католицький вплив на Росію та Україну3. Розглянувши
політичні та ідеологічні зміни в Італії, прагнення Муссоліні та
Ватикану поширити свій вплив на Схід, публіцист дійшов ви-
сновку, що Італія може почати експансію на терени Росії і що
українські націоналісти можуть використати цю ситуацію у
своїх цілях.
Прикметно, що зміну політики Ватикану стосовно Росії,
що було пов'язано, зокрема, із фашизацією Італії, Онацький,
як український націоналіст, схвалює. Однак він нагадує, що
Ватикан спершу поводився неоднозначно стосовно більшо-
вицької Росії та українських і російських емігрантів: «це були
часи, коли європейські політики заткнули вуха на всі “гісте-
1 Онацький Є. Навкруги Ватикану. С. 32
, * Там само. С. 42.
260 * Там само. С. 36.
Роадл 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ричні вигуки" українських і російських емігрантів, що благали
не визнавати уряду катів та блюзнірів [...]. Це були часи,
коли руку перепродавав краденого та награбованого, руку
висланця найбільш злочинного та неморального уряду [...]
ласкаво стискали і висланець Папи, і сам італійський король,
- представники найвищої духовної й світської влади на зем-
лі». Завдяки політиці фашизму, зазначає Онацький, більшо-
вицьке питання в Європі постало як проблема, з якою треба
боротися. До того часу українським політикам та емігрантам
на їхню інформацію про становище України в СРСР на Заході
«недовірливо-образливо посміхалися: це все, мовляв, ваші
особисті перечулені перебільшення, з мухи слона робите»’.
Онацький також висловив невдоволення ставленням
папського престолу до українців, зокрема тим, що папа Пій XI
та Ватикан викреслили з ужитку терміни «Україна» та «укра-
їнці». «На авдієнції, що її минулого року Папа Пій XI дав сотці
українських галицьких паломників на чолі з митрополитом
А. Шептицьким, в своїй довгій промові [...] Папа не вважав
можливим жодного разу вжити страшне слово «Україна»
або «Українці», і говорив лише про «Вашу землю», «ваш на-
род» і т. д.». Критика Онацького стосується також мовчан-
ки Ватикану стосовно дій польських католиків на Волині та
Холмщині. Такі дії папи дивували українських націоналістів і
частково відштовхували їх від католицизму. Однак політика
Апостольської столиці щодо України була непослідовною,
і сам Онацький сподівався на те, що погляди папи еволю-
ціонують у корисний для українців бік2. Надію на це мали й
українські політичні кола, оскільки пам'ятали попередні до-
брі стосунки між Ватиканом та урядом УНР. Попередній папа
Бенедикт XV визнав уряд УНР та сподівався за допомогою
українців реалізувати свою екуменічну політику3.
1 Онацький Є Навкруги Ватикану. С. 38-39 (ці слова в деіцо іншій редакції були
написані в листопаді 1929 р. Див.: Онацький Є. Листи з Риму // Український Голос.
1929. 8 груд, (ч 49). С. 2).
1 Там само. С. 46-47.
’ Там само. С. 55. 261
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Журналіст позитивно оцінював зрушення, які відбулися
в політиці Католицької Церкви з початку 1930-х рр. За його
спостереженням, після того як папа оголосив «христовий
молитовний похід» проти комуністичного режиму в СРСР,
про українське питання в Європі знову почали говорити. Лист
папи зі звинуваченням більшовицької влади в богохульстві
та злочинах проти людства спричинив хвилю протестів про-
ти СРСР як серед звичайних громадян, так і серед політиків
у Франції, Італії, Англії, США та інших країнах. Автор високо
оцінив дії папи: «Його голос дійсно прозвучав і видався всім,
як протест самої людскости [...] - як протест людини, що
стоїть на межах поміж людським і божеським - і тому Його
голос відбився грімким відгомоном в кожному віруючому
серці, в кожній чесній душі правдивого католика і християни-
на». Далі автор роздумує над тим, як ці дії папи вплинуть на
боротьбу українців за державність: «Ми надаєм цьому висту-
пові папи в справі релігійних преслідувань в СССР величезне
значення. Ми думаємо, що він відограє колосальну ролю в
наближенні катастрофальної для більшовиків розв’язки»’.
Отож, українські націоналісти вважали, що контакти з Ва-
тиканом треба підтримувати і всіляко впливати на Апостоль-
ську столицю, щоб українське питання лунало в італійській та
католицькій пресі. Загалом на кінець 1930-х рр. політика Като-
лицької Церкви та італійської фашистської партії наштовхува-
ла представників ОУН на думку проте, що українську держав-
ницьку ідею можна буде реалізувати, зокрема, за допомогою
Ватикану та впливу папи на Західну Європу. Принаймні Она-
цький такої можливості не відкидав. Тут варто наголосити, що
подібну позицію стосовно папської столиці займав і А. Шеп-
тицький, який на початку 1920-х рр. намагався вплинути на рі-
шення Ради амбасадорів за допомогою підтримки Ватикану.
Окремі члени ОУН, попри гасла ідеологів, були звичай-
ними віруючими греко-католиками і православними, що по-
требували духовного наставника, а надто тоді, коли опиня-
1 Онацький Є Навкруги Ватикану. С. 4^-46 (ці слова були написані в лютому 1930 р
262 Див.: Онацький Є Ватикан і Україна II Український Голос. 1930.9 берет (ч. 9). С. 2).
Роїділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
лися в тюрмах за підпільну діяльність. Ми вже згадували про
діяльність на цьому терені о. Й. Кладочного. Про ставлення
значної частини оунівців до Церкви свідчить і лист Богдана
Кравціва до єпископа І. Бучка, надісланий із в’язниці:
Львів 24. 04. 1932.
Ваше Преосвященство!
В імені всіх моїх товаришів - в’язнів у тутешній в’язниці - звер-
таюсь до Вашого Преосвященства з уклінним проханням одвіда-
ти нас в часі Свят Христового Воскресіння наскільки дозволить
на це Вашому Преосвященству час і Його занятість. Одвідини
Вашого Преосвященства будуть великою моральною піддерж-
кою для наших в'язнів.
З глибоким поклоном і висловами належної пошани.
Богдан Кравців'
Про значення релігії та віри в житті членів ОУН можемо
також довідатись зі спогадів одного із членів КЕ ОУН на ЗУЗ
Григорія Мельника. Він згадує, що С. Бандера «переплітав
всякі дискусії деякими цитатами із Святого Письма, висло-
вами народної філософії»1 2.
Детальніше про релігійні почуття ув’язнених підпільни-
ків згадує о. д-р Й. Кладочний. Про Бандеру він зазначає,
що той «був побожний, релігійний, сповідався, приступав до
Святого Причастя все, колим я був у в’язниці, і хоч ми були
під сильною обсервацією, - він сам не зраджувався і змушу-
вав надзирателів в часі сповіди бути на приличній віддалі»3.
У звіті, який Й. Кладочний склав під час виконання ка-
пеланських функцій для українських політичних в’язнів, він
підкреслює роль Греко-Католицької Церкви для звичайних
націоналістів. Окремо священик наголошував на проблемі
волинських націоналістів, які не відчували підтримки та ро-
зуміння з боку Православної Церкви, - у тюрмі вони приєд-
налися до вірних ГКЦ:
1 ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1,спр. 12, арк. 41.
2 Макар В. Бойові друзі. Збірка спогадів з дії ОУН (1929-1945). Т. 2. Торонто,
1993. С. 118.
* Цит. за: Шкраб'юк П. Виноградник Господній. С. 69.
263
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Крім Галичан сповідалися також Волиняки - увісти‘ І...]. По
Службі Божій я пішов до другого дому - та відвідав волиняків -
увістів. їх е шістьох. Всі вони сидять в келії одній. Келія, в якій
сидять згадані волиняки є на партері, досить велика. На стіні
- тризуб, а під тризубом портрет 1. Е. Високопреосв. Митропо-
лита Кир Андрея, обведений вишиваними рушниками. Волиняки
приготовилися і прийняли мене дуже торжественно. Оден з них
виголосив промову, яка кінчилася многолітсвієм для І. Е. Високо-
преосв. Митрополита Кир Андрея1.
В ідеології інтегрального націоналізму, зокрема й україн-
ського, існували положення, які суперечили християнському
вченню та моралі. Найголовніше з них - це абсолютизація
нації як найвищої цінності. Попри те ідеологи українського
інтегрального націоналізму змушені були брати до уваги
традиційну релігію та Церкву, зокрема зважати на консер-
вативну позицію ГКЦ в суспільстві Галичини й на авторитет
митрополита А. Шептицького. Деякі притаманні християн-
ству цінності та ідеї - стійкість, вміння терпіти і жертовність
за ідею, а також послух і дисципліну - ідеологи радикаль-
ного націоналізму намагалися ввести в систему націоналіс-
тичного виховання та прищепити своїм прихильникам.
ОУН виступала за створення незалежної від Риму і Мо-
скви національної Церкви, що було не цілком прийнятним
для ГКЦ, оскільки в такому разі вона втратила б зв'язок із
Римом як центром християнства та зазнала б ізоляції в
межах майбутньої Української держави. Радикальний на-
ціоналістичний рух намагався вплинути на релігійну думку,
прагнучи частково замінити універсальну християнську віру
її національним варіантом.
Український радикальний націоналізм поєднував роз-
біжні погляди на релігійне питання всередині організації.
Приватна релігійність членів ОУН, як рядових, так і очіль-
' Тобто члени УВО.
264 » ЦДІАЛ, ф. 852, оп. 1, спр. 4, арк. 4
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ників, здебільшого залишалася традиційною як на рівні
обрядовості, так і на рівні релігійного духовного проводу.
Більшість членів ОУН намагалась узгодити свою ідеологію
та дії з традиційними релігійними цінностями. Проте час-
тина впливових націоналістів, особливо в середовищі сту-
дентської молоді Галичини, була налаштована щодо Церкви
радикально й безкомпромісно, вважаючи її шкідливою та
угодовською силою, і прагнула підпорядкувати традиційну
релігію політичній релігії націоналізму. Такі погляди та дії не-
минуче вели до конфлікту з Церквою.
4.3. Розгортання католицького руху і перші конфлік-
ти з націоналістами. Свято «Українська Молодь
Христові»
Загрозливе поширення політичних екстрем - комунізму
та інтегрального націоналізму - на межі 1920-х і 1930-х рр.
спонукали ГКЦ до активнішої участі в суспільному та
політичному житті. За цих обставин радикальні католицькі
кола вирішили організувати власну політичну партію. 24 ве-
ресня 1930 р. єпископ Г. Хомишин і група католицьких
інтелектуалів консервативного напряму, що гуртувалися на-
вколо газети «Нова зоря», проголосили створення в Галичині
Української католицької народної партії’. Перше засідання
Організаційного комітету УКНП відбулося в жовтні 1930 р.г
Партія мала стати активним посередником у політичному
процесі між українцями-католиками та польською владою3.
А. Шептицький стримано поставився до заснування
УКНП, вважаючи кориснішим створення не окремої като-
лицької партії, а організації, яка об'єднувала б українських
• ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 899, арк. І; Мельиичук П. Владика Григорій Хомишин:
патріот - місіонер - мученик. Львів. 1997. С. 221.
* 3 організаційного життя. Ухвали Організаційного Комітету УКНП П Нова
Зоря. 1930. ЗО жовт (ч. 83). С. 3.
’ СпіпЬегв К., 5ргеп£еІ В. Тпкіпе $^$іе<І2<иго. $іо$ипкі рокко-икгаіпзкіе » Х-ХХ
міеки. ЗУагзганга, 2005. $.411.
265
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
католиків без огляду на партійну належність. Важливою по-
дією для греко-католицької суспільності стала ініціатива
митрополита щодо заснування Українського Католицько-
го Союзу, оприлюднена 22 жовтня 1930 р.' Різні українські
сили вбачали у створенні УКС відповідь ГКЦ не лише на ко-
муністичну загрозу, а й на агресивну політику націоналіс-
тичного підпілля. Так збіглося, що Союз засновано відразу ж
після низки акцій саботажу та диверсій, відповідальність за
які взяла на себе УВО2. У спільному пастирському посланні
митрополит і єпископи ГКЦ засудили акти саботажу3. Це був
перший публічний виступ Церкви із засудженням дій україн-
ського підпілля. Ймовірно, за цих обставин створення УКС
було однією зі спроб однодумців А. Шептицького внести в
українське життя чинник суспільної рівноваги.
Можливо, заснування УКС стало також відповіддю на пе-
регрупування націоналістичних сил на чолі з УВО, що 1929 р.
створили ОУН. Як відомо, її ідеологія далеко відійшла від за-
сад християнства, що не могло не викликати занепокоєння
серед духовенства ГКЦ. Церква доклала максимум зусиль,
аби витворити нові, альтернативні ідеали для української мо-
лоді та зменшити вплив на неї націоналістичного підпілля4.
В інтерв’ю представникам української преси митропо-
лит чітко визначив основні цілі організації:
Якщо політичною партією називаєте те, що звичайно під тією
назвою розуміють, тобто партію, протиставлену всім іншим
вже істнуючим партіям, і політичну її програму, протиставле-
ну всім іншим програмам, то такою партією Союз не повинен і
не може бути.
Але якщо партією називаєте групу людей, що хочуть і на по-
літику мати вплив, і в цілій низці політичних справ хочуть
1 Під одним прапором. Заклик Високопреосвященнішого митрополита II Нива.
1930. Р. 25. Ч. 10. С. 361.
1 Див. підрозділ 3.2.
’ Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Т. II. Кн. 1. Док. № 46.
С. 465-478.
4 Ргізгке А. Коісіоіу МГзсЬоЗпіе » Огидіе) Яхесгуро&роіііе) // У/ці. 1988 (В. 31).
266 Мг. 7-8.5.75-98.
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
в єдности поступати, і в таких справах мають свою спільну
точно означену платформу - то такою партією «Католицький
Союз» повинен бути. Він ставляє собі за завдання оборону віри
та Церкви й усі ті національні, суспільні та політичні принци-
пи, на які всі католики без виїмку мусять годитися'.
Пояснюючи різницю між КА та УКС, митрополит вказу-
вав, що Католицька акція цілком аполітична, тимчасом як
УКС - надпартійна організація, яка хоче впливати на полі-
тику2.
1 січня 1931 р. у Львові в приміщенні Богословської ака-
демії відбулися установчі збори УКС. На них були присутні
близько 300 осіб, які й стали членами-засновниками Сою-
зу3. По закінченні зборів Головна рада УКС опублікувала за-
клик до української молоді, в якому йшлося про те, що сам
митрополит звернувся з ідеєю створити об’єднання україн-
ських католиків, котре мало б за мету оборону католицької
віри та моралі й підтримку всебічного розвитку українсько-
го народу в християнському розумінні. Рада закликала всіх
українців, що були готові обстоювати католицький світо-
гляд, вступати до лав УКС і заявила про бажання забезпе-
чити католицькій вірі та моралі належне місце в публічному
житті, протидіяти матеріалістичній науці та всім проявам
матеріалістичного світогляду, збільшити авторитет і вагу
моральних та інтелектуальних цінностей. Рада вважала сво-
їм обов’язком прищепити принципи християнської етики
у всіх ділянках національного життя та поєднати галицьке
суспільство з могутнім католицьким світом. Звернення під-
писали голова УКС Володимир Децикевич та секретар Го-
ловної ради Володимир Кузьмович*.
1 Що таке Український Католицький Союз? Розмова Високопреосвященого Ми-
трополита Андрея з представниками української преси // Діло. 1930. ЗО жовт.
(ч. 242). С. 1.
1 Там само. Інтерв’ю Митрополита // Нива. 1930. Р. 25. Ч. 10. С. 375-376.
1 Наші завдання у новім році // Нива. 1931. Ч. 1. С. 1.
‘ Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. Документальний збірник
1933-1988 / Зібрав, упорядкував і зредагував М. Грушксвич. Рим; Парма, 1991.
С. 20-21.
267
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
18 січня голова УКС дав інтерв’ю редакторові «Діла», в
якому підкреслив, що хоч деякі пункти програми УКС мають
політичне значення, проте Союз не є в прямому розумін-
ні політичною партією, тому що заздалегідь обмежує своє
коло діяльності до деяких точно означених напрямів і не
втручається активно в політичні справи, в яких не порушено
католицької віри та моралі, залишаючи своїм членам повну
свободу дій’. Таке ставлення лідерів УКС до своєї місії де-
монструвало, що Союз був об’єднанням, яке виходило за
рамки звичайних політичних партій, - він був радше надпар-
тійним рухом, в якому міг брати участь кожен католик2.
Заснування нового католицького об’єднання у Львові
одразу викликало реакцію різних політичних кіл і коментарі
в пресі. Часопис «Зрга\му пагосіо\лю$сіо\л/е», пишучи про
створення Союзу, наголосив на політичному боці цієї спра-
ви та припустив, що згодом товариство перетвориться в ка-
толицьку партію3. Проти УКС виступила Українська соціал-
демократична партія4, яка сповідувала соціалістичний
світогляд. Ще 1923 р. УСДП перейняла платформу КПСГ-
КПЗУ та визнала за Радянською Україною право на Східну
Галичину5. Згодом відновлена партія критично поставилася
до комуністичного руху, але залишалася марксистською й
антиклерикальною. Звичайно, УКС, який мав поборювати
всякі прояви марксизму, не міг викликати симпатій лідерів
УСДП. Через те в березні 1931 р. Головна рада партії ухва-
лила відозву, в якій звинуватила Союз у підтримці «загибаю-
1 Чи Український Катол. Союз е політичною партією? Розмова з головою Україн-
ського Католицького Союзу п. Володимиром Децикевичем // Діло. 1931.18 січ.
(ч. 12). С 1.
’ ДАІФО, ф.2, оп. 1, спр. 937, арк. 3.
’ 2усіе роїігусгпс. ІЖРО-ЦК5 // $рга«у Маго<іоі*о5сіо>*е. 1931 (Я. 5). Мг. 1.8.99-
101.
* Українську соціал-демократичну партію (УСДП) було засновано 1899 р. У
1922-1924 роках активно співпрацювала з КПЗУ 1924 р. її заборонила поль-
ська влада. Відновилася 1928 р., припинила діяльність у вересні 1939 р,
* ЦДІАЛ, ф. 102, оп. 1, спр. 7, арк. 13-15; Райківський І. Я. Українська соціал-
демократична партія (1918-1939 рр.). Автореферат дис. ... канд. іст. наук
268 Львів. 1996. С. 14.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
чого капіталізму» та закликала виступити єдиним фронтом
проти реакції клерикалізму в Галичині’. УКС скептично ста-
вився до таких звинувачень, відкидаючи їх як нісенітницю.
Митрополит Андрей та його послідовники опублікува-
ли в часописах «Мета» і «Діло» низку статей на захист УКС
та його програми. У «Меті» з'явилися стаття Шептицького
«Український Католицький Союз і політика», редакційна стат-
тя «Вагання і вирівнювання» та інші1 2, в яких було зазначено,
що диференціація українських таборів дуже значна, точиться
боротьба всіх проти всіх, що знищує їхній громадський авто-
ритет. Партії висувають свої політичні програми лише заради
протистояння з іншими партіями. «Так не може бути», - вва-
жав митрополит, пропонуючи програму УКС як спосіб норма-
лізації стосунків між різними політичними таборами3 4.
До Союзу належала переважно католицька інтеліген-
ція, що поділяла позиції А. Шептицького й прагнула надати
своїй праці більш визначених цілей. Союз відверто не брав
участі в політичній боротьбі, але реагував на неї через опри-
люднення своєї думки в засобах масової інформації та че-
рез масові акції.
Церква відводила УКС важливу роль у роботі з молод-
дю, яка перебувала під сильним впливом націоналістичної
ідеології. Не таємниця, що стосунки між націоналістичним і
католицьким рухом були досить напружені, але до цього до-
давався ще страх перед більшовизмом, який вважали біль-
шим злом. УКС гостро критикував ті громадські організації,
які потрапляли під вплив комуністичних ідей або використо-
вували ліву риторику. Союз закликав поборювати такі яви-
ща, а коли це вже неможливо, створювати на противагу їм
нові, «здорові і творчі суспільні клітини»*.
1 Москалюк М., Райківський 1. Митрополит Андрей Шептицький та лівий ра-
дикалізм // Спадщина Митрополита Андрея Шептицького в національному й
духовному відродженні України. Івано-Франківськ, 2000. С. 106.
2 Мета. 1932. 10,17 квіт ; ДАІФО, ф. 2, оп. І, спр. 937, арк. 1-3.
’ ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 937, арк. 2.
4 Пришляк В. Плян праці Укр. Кат. Союзу в парохіях (До проблеми парохіяльно-
го католицького Проводу) // Мета. 1934. 29 квіт. (ч. 16). С. 5.
269
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Прибічники Г Хомишина не підтримали ініціативи митро-
полита Андрея зі створення УКС і продовжували організо-
вувати УКНП. Станіславівський владика не міг сам очолити
партії, цього йому не дозволяв єпископський сан, зрештою,
це могли потрактувати як безпосереднє втручання Церкви в
політичні справи, проти чого виступав митрополит Андрей.
Тому УКНП очолив судовий радник Олексій Саляк, що по-
слідовно втілював у життя погляди єпископа1. Програму та
статут партії написав відомий історик, професор С. Тома-
шівський, вклавши в них усі побажання Г. Хомишина2.
Програму партії опубліковано наприкінці 1930 р. у ви-
гляді листівки, яку розповсюджували по всій Галичині. Біль-
шість українського суспільства з-поза меж Станіславівської
єпархії сприйняла створення УКНП як вияв угодовської по-
літики Г. Хомишина. Утім, і в самій єпархії деякі священики
негативно ставилися до ідеї співпраці з поляками, про що
свідчили їхні виступи проти польської влади3.
Українська католицька преса жваво обговорювала за-
снування нової партії, акцентуючи на поєднанні в її програмі
національного та християнського чинників, що мало б спри-
яти її популяризації. «Нова зоря» наголошувала, що назва
«католицька партія» не означає, що УКНП претендує пред-
ставляти Католицьку Церкву, і вказувала, що назва партії ще
не є остаточною, право її зміни залишається за з’їздом4.
Саме «Нова зоря», яка послідовно відображала політику
Г. Хомишина, стала періодичним органом УКНП. В суспіль-
них питаннях часопис мав стояти на засадах учення Като-
лицької Церкви й поборювати ворогів католицизму5.
1 Москалюк М Українська Католицька Народна партія і проблема польсько-
українського порозуміння П Українсько-польські відносини в Галичині у
XX ст.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Івано-
Франківськ, 1997. С. 221.
1 Мельничук П. Владика Григорій Хомишин. С. 285.
’ ДАІФО, ф. 2, оп. І.спр. 180, арк. 60, 58,63,88.
* Церква й політика (3 приводу приготовлюваного з’їзду Укр. Катол. Народ
Партії) // Нова Зоря. 1931 8 лют. (ч. 9). С. 1-2.
' Мельничук П Владика Григорій Хомишин. С. 286.
270
Роїділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
З перших же заяв УКНП у пресі стало зрозуміло, що партія
бере курс на політичне порозуміння з польською владою. Таку
політику пояснювали тим, що приєднання Східної Галичини до
Польщі стало доконаним фактом, якого, мовляв, не можна іг-
норувати, бо інакше українське суспільство могло б втратити
всі шанси активного політичного життя, а політика Другої Речі
Посполитої могла б остаточно маргіналізувати українське пи-
тання. Лідери партії, апелюючи до зобов'язань, які брала на
себе польська влада у 1922 р., намагалися домогтися їх вико-
нання. Йшлося про так і не втілений у життя закон від 26 верес-
ня 1922 р., який передбачав автономію галицьких воєводств,
що давало б можливість українському суспільству активно
брати участь у політичному житті. УКНП визнавала політичні
реалії, тому у своїй програмі висунула вимогу об'єднання всіх
українських земель, що належали Польській державі, і надан-
ня їм національно-територіальної автономії’.
Звичайно, на таку політичну позицію не могли не відреа-
гувати націоналісти. ОУН виступила не так проти нової пар-
тії, як проти її засновника єпископа Г. Хомишина та його по-
літичних уподобань. Для оунівців не могло бути й мови про
якесь примирення з поляками, тому ідея порозуміння була
для них неприйнятною. Отож «Розбудова нації» засудила
угодовську позицію станіславівського владики2.
Попри те Г. Хомишин намагався втілювати свої ідеї в
життя. 20 лютого 1932 р. він скликав у Станіславові конфе-
ренцію, на яку запросив представників польських консерва-
тивних кіл. Польську сторону представляли Станіслав Лось,
Міхал Бобжинський і Пьотр Дунін-Борковський, українську -
католицькі діячі Галичини Григорій Хомишин, Осип Назарукі
Роман Гайдук3. Після конференції діалог між представника-
ми польської та української інтелігенції тривав4, хоч і не при-
1 Мельничук П. Владика Григорій Хомишин, С. 221
* На старі теми - Пастирський лист 11 Розбудова Нації. 1931. Ч-1-2. С. 94-96.
1 Москалюк М. Українська Католицька Народна партія і проблема польсько-
українського порозуміння. С. 223.
• ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 899, арк. 5.
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ__________________________________________
ніс особливих дивідендів для УКНП. «Розбудова нації» знову
гостро відреагувала на цю спробу порозуміння, вважаючи,
що греко-католицьке духовенство хотіло в такий спосіб ви-
служитися перед польською владою'.
На з’їзді 1932 р. УКНП перейменовано в «Українську на-
родну обнову». Про зміну назви партії сповістив «Комунікат
УНО» від 17 квітня 1932 р.1 2 У такий спосіб об’єднання пози-
ціонувало себе не як вузьку політичну структуру, а як все-
народну католицьку організацію, що намагалась об’єднати
своєю програмою ціле галицьке українське суспільство3.
Причину зміни назви треба шукати ще й у тому, що Г. Хо-
мишин враховував позицію УКС, який не підтримав деяких
ініціатив єпископа, а радше обстоював погляди митропо-
лита. Про суперечності серед галицького єпископату було
відомо давно, а «політичні ігри» ще більше загострювали й
так складні стосунки між обома групами. Хомишин нама-
гався звести до мінімуму закиди опонентів із середовища
греко-католицького духовенства, що стосувалися діяльнос-
ті партії. УКНП у багатьох асоціювалася з корпоративними
інтересами певної групи інтелектуалів, тому ідею католиць-
кої партії було замінено на формат католицько-політичного
руху. Але це ще більше загострило й так непрості стосунки
з УКС, що з моменту свого заснування позиціонував себе
як надпартійне об’єднання. Тепер уже дві організації - УКС
і УНО - претендували на нішу всезагального релігійно-
політичного руху.
Незважаючи на протистояння та суперечки лідерів
греко-католицьких об'єднань, все-таки до якогось більшого
антагонізму в середовищі самої Церкви не дійшло. Полемі-
ка між діячами католицького руху свідчила про більш-менш
здоровий розвиток суспільно-релігійної думки. Зовсім ін-
шого характеру набули стосунки між католицьким і націо-
1 Про біжучі справи - Наше духовенство пописується // Розбудова Нації. 1932.
Ч. 1-2. С. 101-102.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 899, арк. 4.
’ Рпзгке А. Коісіоіу УАсЬосіпіе » Ргидіе) К/.есгуроіроІііе). С. 75-98.
Ромни 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Свято "Українська
Молодь Христові» у
Львові, організоване з
ініціативи митрополита
Андрея Шептицького
налістичним рухами. Обмін критичними стрілами між ними
тривав ще від 1930 р., але перший серйозний конфлікт між
ГКЦ та ОУН виник через свято “Українська Молодь Христо-
ві” (далі -УМХ).
Це молодіжне свято митрополит Андрей та Архієпархі-
альний інститут Католицької акції запланували прове-
сти 1933 р. Було вирішено поєднати святкування Святого
Ювілейного року1 зі святом молоді. У січні 1933 р. Інститут
звернувся до всіх вірних із заявою, у якій зазначав, що
у важкий час матеріальної та духовної кризи українське
суспільство мусить боротися за ідеї Христа та за душу
української молоді, якою прагнуть заволодіти наші релігійні
та національні вороги. Інститут вирішив кинути клич до всієї
Папа Пій XI проголосив 1933 рік Святим Ювілейним роком з нагоди 1900-
річчя смерті Ісуса Христа на Голгофі.
273
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
На святі УМХ
молоді ставати під прапори Христа із гаслом «Українська Мо-
лодь Христові». З одного боку, це була відповідь єпископату
ГКЦ усім політичним та релігійним противникам, які теж
боролися за вплив на молодь. З іншого - намір продемон-
струвати всім, а насамперед собі, дієвість Католицької акції,
недавно впровадженої на українському ґрунті. Свято мало
відбутися 6-7травня 1933 р. Від Архієпархіального інституту
Католицької акції звернення до вірних ГКЦ підписали д- р Іван
Бабій та о. Теофіл Горникевич'.
13 січня 1933 р. відбулася пресова конференція Ділово-
го комітету свята УМХ, яку провадили єпископ І. Бучко, го-
лова Архієпархіального інституту Католицької акції І. Бабій
та голова Ділового комітету д-р В. Кузьмович. І. Бучко пояс-
нив усім присутнім мету святкування, яке мало відбуватися
по всій Галичині під гаслом «Українська Молодь Христові», а
В Кузьмович повідомив про плани проведення заходів як у
1 Свято католицької молоді // Мета. 1933. 7 січ. (ч. 2). С. 4, Українська Молодь
Христові; пропа.м'ятна книга. С. 33-34.
274
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Львові, так і на терені’. Крім святкування УМХ у Львові, ве-
ликий наголос робили на святкуванні в сільських парафіях,
що мало дати поштовх до створення нової молодіжної орга-
нізації - Католицької акції української молоді (КАУМ). Тому,
крім головного святкування 6-7 травня, запланували свят-
кові заходи 14 травня у парафіях1 2.
1 березня 1933 р. галицький єпископат оголосив по-
слання, присвячене 1900-літтю смерті Христа на Голгофі,
в якому схвалив постанову Інституту Католицької акції від-
значити таку річницю величним святом молоді3. 19 квітня
1933 р. опубліковано останній заклик Ділового комітету під
назвою «Українська Молодь Христові» до всіх вірних взяти
участь у запланованих заходах. У ньому єпископи, священи-
ки та громадські діячі закликали українську молодь ставати
під прапори Христа та гідно захищати християнську віру в
житті українського народу4.
Щоб підкреслити національний, але неполітичний ха-
рактер свята, вирішено використовувати лише синьо-жовті
прапори з відзнаками УМХ, будь-які інші прапори чи симво-
ли було заборонено5. Але уникнути політизації не вдалося.
Ще задовго до свята різні політичні табори почали опри-
люднювати негативну позицію щодо потреби проведення
такого святкування. Український націоналістичний табір го-
стро засудив проведення свята УМХ й оголосив його бой-
кот, звинувачуючи у пропольській політиці духовенство ГКЦ
та всі католицькі інституції.
12 березня 1933 р. українське студентство скликало так
звану «Всесгудентську анкету» в Академічному домі у Льво-
ві, у якій взяли участь 250 студентів львівських вищих на-
вчальних закладів. Не було таємницею, що «Всестудентську
1 ДАІФО, ф 2, оп 1, спр. 976, арк 4; Свято Католицької Української Молоді //
Мета. 1933.22 січ. (ч. 4). С. 4; Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга.
С. 34-35.
1 3 рел.-церк. життя // Нова Зоря. 1933.12 берез. (ч. 18). С. 5.
’ Дорогим во Христі вірним // Нова Зоря. 1933.16 берез. (ч. 19). С. 1.
4 Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 47-48.
5 ДАІФО, ф.2, оп. 1, спр. 976, арк. 5.
275
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
анкету» інспірувало націоналістичне підпілля, щоб відверну-
ти українську молодь від участі у святі УМХ. Студент Д. Шти-
кало висловився проти участі молоді у святі, мотивуючи це
такими головними тезами: 1) націоналісти не можуть ви-
пустити молодь з-під свого впливу; 2) свято матиме не так
релігійний, як політичний характер з угодовським нахилом
щодо Польщі1.
Зміст резолюцій студентських зборів переказала «Мета»
(орган УКС):
Перед нами резолюції «Всестудентської анкети» з дня 12 березня
ц. р., які окреслюють відношення більшості українського сту-
дентства, присутнього на анкеті, до свята • Українська
Молодь Христові» і взагалі до принципів католицизму.
Вони позитивні і негативні. Позитивні покриваються з тою
відміною націоналізму, який носить назву •інтегральний». Як
відомо, це націоналізм, що своє відношення до всякої релігії
узалежнює від того, чи та релігія підчиняється його засадам,
чи ні. З точки зору Католицької Церкви це безсумнівна єресь.
Дуже ясно і виразно є в резолюціях окреслене негативне
становище тієїчастиниукраїнського студентства до сучасного
українського католицизму, зокрема до свята • Українська Мо-
лодь Христові»2.
ОУН вважала, що Церква остаточно погодилася на по-
літику Другої Речі Посполитої щодо українського питання в
Галичині, тому проголошувала ГКЦ і всі її акції угодовськи-
ми, тобто такими, що сприяють зближенню Церкви та оку-
паційної влади. Відповідно націоналістичне студентство на
«Всестудентській анкеті» проголошувало:
Розглядаючи суть сучасного українського католицизму, як
суспільно-політичного руху - українське студентство з прикріс-
тю стверджує, що цей рух є по своїй суті опортуністичний та у
своїх практичних виявах крайно угодовецький, і тому, як такий,
1 Студентство і з’їзд української катод, молоді // Нова Зоря. 1933. 19 берез. (ч.
20). С. 1; Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 55.
’ Боротьба з неістнуючими небезпеками. З приводу резолюцій студентської ан-
кети // Мета 1933. 26 берез (ч. 13). С. 1.
276
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
він не відповідає дійсним потребам і вимогам української нації та
загально у своїх суспільно-політичних потягненнях є шкідливий'.
Щодо свята УМХ студенти прийняли такі резолюції:
(...) Українське студентство стверджує, що:
а) ціль і характер цього свята є наскрізь політичні, мимо нама-
гань його аранжерів представити це свято як чисто церковно-
релігійне,
б) воно є лише одним із виявів цілої сьогоднішньої української ка-
толицької акції, то є підпорядковане і узалежнене від чужих і в
своїй більшости ворожих українській нації чинників;
в) це свято за свою першу і найважнішу ціль має затягнення за-
галу української молоді до теперішнього католицького табору,
отже, у першу чергу є звернене проти українського націоналіс-
тичного руху, що під цю пору опановує українську молодь, і то
якраз найбільше ідейні і найбільше вартісні елементи.
(...) Супроти цього українське студентство, що визнає україн-
ський націоналістичний рух органічно вирослим з глибини душі
української нації й одиноко життєвим та здоровим - ставить-
ся супроти такого свята «Українська Молодь Христові» нега-
тивно та буде йому протиставитись і зокрема у цьому Святі
участи не візьме* *'.
За резолюцію «Всестудентської анкети» проголосува-
ло 137 студентів із 250 присутніх. Проти голосувало 85 та
10 утрималося. Тоді академічний душпастир о. д-р Микола
Конрад запропонував організувати делегацію до митропо-
лита А. Шептицького, щоб він пояснив усі цілі свята. Чільні
представники студентів через кілька днів справді відвідали
митрополита, але своєї позиції не змінили3.
Таким чином націоналістичний табір уперше відкрито
виступив проти ГКЦ. ОУН не лише піддала сумніву політику
та дії Церкви, а й виступила проти авторитету митрополита
Андрея, який проголосив це свято. Ці скандальні резолю-
1 Три всестудентські анкети у Львові // Наш Клич. 1933. 19 берез. (ч. 1). С. 5;
Боротьба з неістнуючими небезпеками. С. 1.
* Там само.
’ Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 56.
277
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ції викликали гостру реакцію на сторінках української като-
лицької преси. «Мета» писала:
Ось так маємо, здається, перший - в історії українського като-
лицизму - виступ частини української католицької молоді проти
української Католицької Церкви та Єпископату. Цим висту-
пом кинула ця група визов українській католицькій Єрархії за ії
чисто релігійну акцію, оправдуючи той свій визов моментами по-
літичними. [...] Другими словами, ця молодь зв’язує вузол бороть-
би на відтинку свята «Українська Молодь Христові» в ім'я гасел,
з мотивів неістнуючої небезпеки і створює нове звено розвалу і
хаосу, тим разом на відтинку церковно-релігійному
Газета гостро засудила втручання прихильників інтег-
рального націоналізму в релігійні справи. Але сама Церква не
поспішала підтримувати гострі заяви католицьких журналіс-
тів, вважаючи, що в націоналістичному підпіллі до таких край-
ніх дій схильна меншість і що більшість прихильників ОУН їх не
підтримує. З іншого боку, ГКЦ намагалася уникнути ще одно-
го внутрішнього конфлікту, тому духовенство мало на меті ще
раз пояснити характер свята та не допустити протистояння2.
Важко сказати однозначно, чому ОУН вирішила бойко-
тувати святкування, хоч пояснення, найімовірніше, лежало
в площині конкуренції, що набирала дедалі більших обертів,
між підпіллям та ГКЦ за можливість впливати на молодь. ОУН
побоювалася втратити вплив на галицьке суспільство через
відхід молоді з націоналістичних молодіжних товариств до
католицьких. У цьому контексті конфлікт довкола свята УМХ
був виявом боротьби за публічний простір, який прагнули
опанувати і націоналістичний, і католицький табори.
Незважаючи на резолюції «Всестудентськоїанкети», сту-
денти все-таки зголошувались у Діловий комітет для участі
у святі. Зі Львова зголосилося 105 студенток та 55 студен-
тів, разом 160 осіб3.
1 Боротьба з неістнуючими небезпеками. С. 1.
1 Там само; ААЬ', ІЛЛТ, зувп. 15: 5рга«ог<іапіа тіезі^сгпе г гисНи зроіесгпо-
роІПусгпецо і тпіе)5го$сі пагойоигусЬ, І—XII 1933, Зргаиогсіапіе зуіиасуіпе га
тіезцс кміесіеп 1933 г., к. 280.
’ Українська Молодь Христові: пропам’ятна книга. С. 56.
278
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Зліва направо: отець Юліян Дзерович, отець Петро Гебей, владика
Константин Богачевський - другий єпископ США, Перемиський
єпископ-ординарій Йосафат Коциловський, митрополит Андрей
Шептицький, Станіславівський єпископ-ординарій Григорій Хо-
мишин, єпископ Карпатської України Діонізій Няраді, Пряшівський
єпископ-ординарій Павло Гойдич, Перемиський єпископ-помічник
Григорій Лакота, Львівський єпископ-помічник Іван Бучко
Конфлікт переростав з ідейного в особистий та в «малу
громадянську війну* * між різними політичними таборами.
Так, націоналістична молодь виступила за виведення І. Ба-
бія з Ділового комітету свята, оскільки його підозрювали у
співпраці з польською владою'.
У цей час поширювалися чутки, що ОУН проведе теро-
ристичні акти проти учасників свята. Представники підпілля
звинуватили в розпусканні цих чуток Діловий комітет, який у
такий спосіб нібито захотів помститись ОУН за проведення
«Всестудентської анкети». Звичайно, комітет заперечував
будь-яку свою причетність до цих чуток. Справді, у звітах пові-
тових старосте можна віднайти попередження про те, що де-
які члени ОУН та СУСОПу готували на 6-7 травня акти сабота-
' ЦДІАЛ, ф. 1, оп. 1, спр. 127, арк. 53.
* ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр.976, арк. 12.
279
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
жуу Львові2. Наскільки це відповідало дійсності, важко судити
- можна припустити, що деякі гарячі голови в будь-який спо-
сіб не хотіли допустити успішного проведення свята УМХ. Але
видається, що сама ОУН пригасила такі наміри своїх членів.
В «Обіжнику» Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнсь-
ких землях (ч. 5/33) з’явився «Комунікат» від 4 травня 1933 р. у
справах свята УМХ. КЕ ОУН і надалі вважала відповідальним за
чутки про теракти Діловий комітет і заявила, що ставиться до
свята негативно, як до «політичної імпрези опортуністичного
табору». КЕ офіційно ствердила, що не збирається здійснюва-
ти жодних терористичних актів проти учасників свята'.
Все-таки деякі члени ОУН позитивно ставилися до про-
ведення такого заходу. 1933 р. в Дрогобицькій тюрмі відбу-
вали покарання п’ять провідних членів ОУН: д-р Ю. Вассиян,
О. Бойдуник, д-р О. Бабій, С. Ленкавський і 3. Книш. Саме до
них як до важливих діячів підпілля звернулася КЕ ОУН із про-
ханням висловити свою думку щодо свята УМХ. Книш підготу-
вав реферат із цього питання, виділяючи три можливі позиції:
1) виступити проти свята та закликати це зробити ін-
ших;
2) зігнорувати подію, утримавшись від декларацій за чи
проти;
3) узяти в ній участь і надати їй характеру всенародної
української маніфестації, в якій візьмуть участь усі охочі,
без огляду на політичні погляди чи партійну належність.
Книш категорично відкинув першу позицію, пропонуючи
ОУН прийняти або третю, або в крайньому разі другу. Але КЕ
не прислухалася до реферату і зробила все навпаки2.
21-23 березня українські студентські організації прово-
дили у Львові IV Крайовий студентський конгрес за участю
понад 200 студентів та 80 гостей, де справа свята УМХ знову
стояла на порядку денному3. Особливо гостро виступили
Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 68.
Там само. С. 65-68.
ДАМ, ЦУУЦ і-уцп. 15, 5ргачгог<іапіе 5уїиасу)пе та тіеіцс таггес 1933 г., к. 207;
Краєвий Студентський Конгрес // Нова Зоря. 1933. 26 берез. (ч. 22). С. 5.
280
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
проти свята керівники СУСОПу. Його лідер Д. Штикало
виступив за підтримку рішень «Всестудентської анкети» і
вніс відповідний проект резолюції. Він наголосив, що метою
свята буде створення нової організації - Католицької Акції
Української Молоді, що мала замінити «Пласт», а цього, на
думку голови СУСОПу, не можна було допустити. Наприкінці
Конгресу делегати від ТУСК «Обнова» виступили на захист
ідеї проведення свята УМХ. Роман Монцібович, один із лідерів
«Обнови», від імені українського католицького студентства
запропонував прийняти резолюцію, яка пропонувала дати
волю українському студентові самому вирішувати, брати
участь у святі чи ні, та не ставити ультиматуму всім, як це
зробила молодь ОУН. Після тривалих дискусій обидва
проекти резолюції було винесено на голосування. Резолюція
націоналістичного табору набрала 70 голосів, резолюція
«Обнови» - лише 8, утрималось 4 студенти. Тоді делегати від
ТУСК «Обнова» зачитали заяву, що, незважаючи на результати
голосування, католицьке студентство візьме участь у святі
УМХ. Відповідь націоналістів не забарилася. Після конгресу
вони продовжили кампанію проти свята на шпальтах
націоналістичної преси, зокрема газети «Наш клич»’.
На атаки з боку молодіжних організацій, що перебува-
ли під впливом ОУН, відповідь дав, захищаючи «Обнову»,
о. М. Конрад. 2 квітня 1933 р. він опублікував звернення
«До українського католицького студентства» з приводу рі-
шень «Всестудентської анкети» та студентського конгресу2.
М. Конрад писав:
і. Ставити засади ідеольогїї українського •націоналізму» як
основу відношення Українського Студентства до христіян-
ськоїрелігії взагалі і католицької зокрема, і то в оцінюванні не
по думці Католицької Христової Церкви, лише під кутом добра
* Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 56-57 (часопис «Наш
клич» - орган націоналістичної молоді, перше число якого побачило світ
19 березня 1933 р. у Львові).
1 Там само. С. 57-58; ААГм, ЦДУЬ, 5У£П 15, Зргаїеогдапіе $уїиасу)пе га шіезцс
гпаггес 1933 г., к. 222-223.
281
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
українського народу в розумінні того ж «націоналізму», є явним
безбожництвом; бо це значить ставити націю понад Бога, а не
Бога понад націю, - для якої Він є Творцем
2. Не е правда, що цілі і характер Свята «У.М.Х.» є «наскрізь
політичні», бо це не відповідає програмі Свята, котре має бути
публічною національно-релігійною маніфестацією в честь Хрис-
та, а не виявом якогось «суспільно-політичного опортуністич-
ного й угодовецького руху», що з тим Святом не має нічого спіль-
ного
3. Свято «У.М.Х.» є лише одним з виявів сьогоднішньої укра-
їнської Укр. Католицької Акції, котра, однак, не є «підпорядкова-
на й залежна від чужих і в своїй більшости ворожих українській
нації чинників», лише - як співпраця мирян в єрархічному апос-
тольстві Католицької Церкви
6. Українське Католицьке Студентство може ставитися
позитивно лише до такого українського націоналістичного руху,
котрий у своїх засадах і практиках не суперечить католицькій
вірі й моралі. [...]
7. З огляду на те, що участь в Святі «У.М.Х.» є справою релігій-
ної совісти Українського Католицького Студентства, [...] ніяка
випадкова, ані навіть дійсна більшість не є компетентна дава-
ти обов'язуючі рішення, - тим більше, що нема сумніву, що чи-
мало голосуючих не здавали собі справи, як дуже протирелілйні
є ухвалені резолюції1.
Утім, такі заяви не могли переконати націоналістичної
молоді. Усе частіше надходили звістки, що багато студентів
зі Львова агітує проти свята по селах Галичини. Таку ж
негативну реакцію викликало свято і в комуністичних
організаціях, які теж агітували проти дійства, вказую-
чи, що українські робітничий клас і селянство не повинні
піддаватися на агітацію чорної реакції - «попівства»2. Осо-
бливо активно виступали проти свята прорадянський ча-
сопис «Українська думка», польська ендецька преса, ча-
1 Конрад М. До Українського Католицького Студентства // Мета. 1933. 2 квіт,
(ч. 14). С. 1.
* Українська Молодь Христові: пропам’ятна книга. С. 59.
282
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
сопис «Низігоу^апу Кигіег Собгіеппу» та газета молодих
націоналістів «Наш клич»’.
ЗО квітня 1933 р. відбулися збори українського католиць-
кого студентства, які закликали студенті в-католиків узяти
участь у святі. Напередодні свята митрополит А. Шептиць-
кий звернувся до української молоді пастирським листом,
у якому привітав учасників свята, які прибували до Львова, і
закликав їх присягнути на вірність Христові2.
6 травня розпочалося довгоочікуване свято УМХ.
Десятки тисяч молодих людей прибули до Львова. Відомо,
що тільки з Тернопільського воєводства участь у святі
взяло 18 430 осіб3. Зі Станіславського воєводства прибуло
у перший день понад 8 тис. осіб*. До кінця дня в Діловому
комітеті було зареєстровано 25 тис. учасників, та все-таки
велика кількість людей так і не змогла зареєструватись у
цей день5.
Головні події свята розпочалися на площі Сокола-Батька
7 травня о восьмій годині ранку короткою промовою єпис-
копа І. Бучка. Відбулася архієрейська Літургія, після чого
учасники склали присягу на вірність Христові. Потім було
урочисте св. Причастя, до якого приступило близько 20 тис.
присутніх. Після закінчення Служби Божої почали формува-
тися колони маніфестантів. Об 11:30 похід вирушив вулиця-
ми міста із площі Сокола-Батька до собору Св. Юра, куди
прибув через чотири години. Очолили маніфестацію єпис-
копи та члени Ділового комітету свята, а також члени Укра-
їнської парламентарної репрезентації (УПР). Перед брамою
' Українська Молодь Христові. Хто виступає проти того свята? // Нова Зоря.
1933. 4 трав. (ч. 31). С. 1.
’ Українська Молодь Христові: пропам'ятна книга. С. 61,73-74.
’ Державний архів Тернопільської області (далі - ДАТО), ф. 231, оп.1, спр. 2080,
арк. 53.
‘ АА1Ч, \Уо)е\*д<ігкі « 8<апі$1амч>нгіе (далі ЦУУ5), $увп. 3: 8ргаигог<1апіа
5уТиасу)пе тіезі^сгпе г тисЬи іроіесгпо роІііусгпе£о і тпіе)$гоісі пагоДоитусЬ га
IV—XII - 1933, Цкгаіпзкіе іусіе і^угпапіоюе, к. 37.
’ Могутній вияв релігійних почувань і національного підйому // Мета. 1933. 8
трав. (ч. 19). С. 2.
283
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Св. Юра на підвищенні сидів митрополит А. Шептицький,
благословляючи учасників, що проходили повз трибуну. За-
кінчилась акція близько четвертої години дня'.
Не обійшлося без ексцесів. У колони маніфестантів на-
магалися потрапити представники комуністичної молоді,
розкидаючи свої відозви. У це втрутилася поліція, яка за-
арештувала одного агітатора2. Відозви були виготовлені на
звичайній друкарській машинці й підписані Окружним комі-
тетом КПЗУ3.
Того ж вечора у Великому (оперному) театрі у Львові
відбулася святкова академія на честь закінчення свята УМХ,
на якій виступали з промовами представники духовенства,
члени різних католицьких інституцій та запрошені гості*.
Діловий комітет підрахував кількість осіб, що брали
участь у святі. їх виявилося близько 100 тис, хоч у самому
поході вулицями міста йшло, за даними того ж таки комітету,
до 60 тис. осіб5. Щоправда, польська інформаційна агенція
‘ЛУзсґіой”, подаючи статистику свята, вказала, що в ньому
взяло участь лише 40 тис., а в маніфестації вулицями
Львова - 26-28 тис. осіб. Польські часописи, пишучи про
події, використовували показники польської інформаційної
агенції, яка відрізнялася від статистики Ділового комітету
свята, хоч, наприклад, часопис «УУіек Мо\л/у» подав число
учасників свята близько 50 тис., «Кигіег УУіІепзкі* вказав 60
тис. учасників, «5рга\уу МагоРо\л/о$сіо\ме» досить докладно
описали ситуацію, яка склалася довкола свята, та саму
маніфестацію, подаючи число учасників 50 тис.6 Хай там
як, але зацікавлення святом з боку української молоді було
велике.
1 Як відбулося Свято УМХ II Нова Зоря. 1933. 11 трав. (ч. 33). С. 2; Українська
Молодь Христові: пропам’ятна книга. С. 76-82,85-89.
* Як відбулося Свято УМХ. С. 2.
’ Летючки комуністів на святі УМХ // Нова Зоря. 1933. 11 трав. (ч. 33). С. 4.
4 Святочна Академія з приводу свята "Укр. Молодь Христові" // Нова Зоря. 1933.
11 трав. (ч. 33). С.2.
— 5 Могутній вияв релігійних почувань і національного підйому. С. 3.
284 • Українська Молодь Христові: пропам’ятна книга. С. 114-117.
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
14 травня свято УМХ пройшло по всіх парафіях ГКЦ, в
якому взяло участь велике число вірних’. 20 травня відбуло-
ся свято для школярів на площі Св. Юра у Львові за участю
4 тис. осіб* 2. Шкільне свято УМХ провели по всіх більших міс-
тах Східної Галичини.
Польська преса, пишучи про свято УМХ, в переважній
більшості поставилася до нього неприхильно. Однак деякі
газети відзначали, що для багатьох поляків було несподі-
ванкою, наскільки організовано й дисципліновано пройшов
цей захід, демонструючи високу українську свідомість3. Та
не всі часописи відгукувались про свято так позитивно. Ча-
сом самі ж українські католицькі видання вбачали в перебігу
свята політичні нотки. Так, перемишльська газета «Добрий
Пастир» гостро засуджувала нібито політичний бік свята. На
думку редакції часопису, офіційна присутність на святі чле-
нів УНДО та УПР лише збаламутила ситуацію. Часопис го-
стро виступив проти проф. В. Кузьмовича та голови УНДО
Д. Левицького, які стояли на трибуні разом з митрополитом.
Автор статті вважав, що політикам немає місця на релігійно-
му святі4.
Члени ОУН продовжували критикувати проведення свя-
та. 24 травня 1933 р. в Стрию член ОУН Олекса Гасин ви-
голосив реферат на тему «Націоналізм та релігія», в якому
зазначив, що найперше треба дбати про свій народ, а вже
потім бути добрим католиком. За його словами, Церква
мала солідаризуватися з націоналістами та підтримувати
їхній чин. Гасин підкреслив, що націоналістична молодь ви-
ступала проти свята УМХ5.
Свято УМХ показало, що за три роки після впроваджен-
ня Католицької акції на українському ґрунті Церква отримала
бажані результати. Багато католицьких товариств активно
' ААМ, ІЛУ8, $уВп. З, к. 37; ДАТО, ф. 231, оп. 1, спр. 2080, арк. 1,9,7-61.
’ Шкільне свято “У.М.Х" // Нова Зоря. 1933. 25 трав. (ч. 37). С. 2.
* Українська Молодь Христові: пропам’ятна книга. С. 114-115.
• Свято “УМХ” // Добрий Пастир 1933. Р. III. Ч. 2. С. 36.
5 ААМ. СІ\У8, іувп. 3,8утиас)а діа тпіе;5гоісі пагоіохусЬ г та)а 1933 г., к. 35.
285
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
співпрацювало з Інститутом Католицької акції; це засвідчи-
ло, що об’єднавчий фермент існував - ним був католицький
світогляд. Уперше в історії ГКЦ релігійні установи досягли
такого рівня розвитку, що спромоглися організовувати ве-
лику акцію, якою було свято УМХ. Незважаючи на активні
протести націоналістів та комуністів, свято УМХ засвідчило
велику прихильність українського громадянства до ГКЦ, ав-
торитет якої ще більше зріс.
Свято УМХ стало ще одним пунктом, де розійшлися по-
гляди українських легальних партій на чолі з УНДО і націо-
налістичного підпілля. Загострення стосунків між цими дво-
ма визначальними національними політичними таборами
почалося ще в 1920-ті рр. й активізувався після пацифікації
1930 р. Після свята УМХ протистояння між підпіллям і по-
міркованими українськими силами набрало небезпечних
обертів.
Що залишилося за лаштунками тих подій? Мабуть, най-
перше - небажання різних політичних таборів шукати прими-
рення. Інше питання, чи в умовах, у яких перебувало галиць-
ке українство в 1920-30-х роках у Польській державі, таке
примирення взагалі було можливе. Акція, що мала створити
відчуття спільноти та єдності української молоді, ще більше
її розсварила. Свято УМХ продемонструвало небажання на-
ціоналістичного підпілля сприйняти іншу думку, засвідчило
розкол усередині галицького українства та, відповідно, не
стало виразником національної єдності. Зрештою, свято
продемонструвало, що католицький рух був хоч і масовим,
але досить інертним, не завжди кількість відповідала якості,
а подальший його розвиток перебував у постійній невизна-
ченості.
Водночас свято засвідчило готовність багатьох молодих
людей розвивати католицький рух, що вносив у тісний га-
лицький світ нову альтернативу, і бажання частини молоді
сприйняти інший, ненаціоналістичний, світогляд. Незважа-
ючи на всі труднощі, маніфестація молоді в 1933 р. у Льво-
286 ві засвідчила, що Церква й надалі залишалася моральним
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
авторитетом для більшої частини галицького суспільства,
а також загострила потребу в ініціативному католицькому
русі, який аж до початку Другої світової війни активно роз-
виватиметься в Галичині.
4.4. Католицька критика українського «неонаціона-
лізму»
Після свята УМХ протистояння між націоналістичним і
католицьким таборами вилилося в гостру полеміку на сто-
рінках преси й окремих книг та брошур. Хоч приводом для
загострення конфлікту послужили виступи молодих націо-
налістів проти свята УМХ та створення КАУМ, не вони і навіть
не терористичні акти ОУН були його головними причинами.
На глибинну суть розходжень між Церквою і «неонаціона-
лізмом» (термін упровадив в українську публіцистику о. Гав-
риїл Костельник) вказав автор статті у «Меті» від 17 грудня
1933 р? Він писав, що католицький активізм, який виявився,
зокрема, у святі УМХ та виникненні КАУМ, викликав неспо-
дівані наслідки - «він зрушив у нації досі непомітні сили, ви-
разно протиставлені українському католицизмові. А саме,
він проявив їх у хвилині, коли сам почав поширювати свої
впливи на молодь - поза сферою її чисто релігійних потреб.
Ці сили протиставив українському католицизмові україн-
ський неонаціоналізм». Автор відкинув думку, що причиною
конфлікту, як гадали деякі націоналісти, була несумісність
націоналізму з релігійно-католицьким світоглядом: «Націо-
налізм, як доктрина, не є суперечний з католицизмом. [...]
Ціла релігійна і духова проблематика української католиць-
кої Церкви, а з тим й українського католицизму, така вираз-
но визвольницька, така, скажім, українсько-національна, що
дійсно трудно є устійнити предмет спору...».
1 Український неонаціоналізм і католицизм // Мета. 1933. 17 груд. (ч. 50). С. 2.
Порівняння цієї статті з текстами о. М. Конрада дозволяє припустити, що її
автором, або одним з авторів, був саме він.
287
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Однак конфлікт був не випадковим, а оскільки його гли-
бинної причини не усунуто, автор прогнозував дальший
розвиток протистояння. Найбільша небезпека в очах Церк-
ви - це те, що
неонаціоналізм надає громадянському інстинктові, який веде до
творення людських вищих спільнот, знамена виключности, зна-
мена найвищого регулятора всіх людських починів, змагань, на-
віть думок. Унаслідок цього він надає поняттю “нації" значіння
абсолютної правди. Ось так, неначе переставляючи ступні єрархії
етичних вартостей, він на чолі тієїєрархії ставить “націю", а не
Бога. Мало того. Для цієї своєї найвищої вартости він вимагає релі-
гійного культу, отже стає сам релігією' [виділення наше - авт.].
Подібну думку висловив о. др. Микола Конрад у пропові-
ді для української студентської молоді, виголошеній у церкві
Св. Духа у Львові. Він твердив, що в новій добі під впливом
гуманізму, лібералізму та соціалізму внаслідок прагнення
відокремити виховання і моральне життя від релігії настала
руїна в моральному вихованні молоді:
На місце Бога поставлено людину - одиницю або суспільність,
націю, державу, людство. Вони, вивищені на п’єдесталі боже-
ства, стали джерелами законів, критеріями добра й зла, найви-
щими правилами виховання й життя. А в найновіших часах ця
зараза обхопила також деяких націоналістів у світі і в нас. На
місце Бога поставили вони націю, приняли незалежну від Бога і
релігії етику. [...]
Жалію над поганським, атеїстичним націоналізмом, т. зв. те-
пер “неонаціоналізмом", бо уважаю, що він є великою помилкою,
безбожництвом, нещастям для нашого народу, фатальною по-
милкою частини нашої молоді. Кличем католицького націона-
лізму є клич академічного Товариства націоналістів-студентів
католиків “Обнова" Все для України, а Україна для Бога. Бога
не можна виключати з жадних, хоч би земних, світських справ,
а тим більше з націоналізму2.
1 Український неонаціоналізм і католицизм П Мета. 1933. 17 груд. (ч. 50). С. 2.
Порівняння цієї статті з текстами о. М. Конрада дозволяє припустити, що її
автором, або одним з авторів, був саме він.
2 Конрад М. Проповідь для Академічної Молоді // Мета. 1933.24 груд. (ч. 51). С. 2.
288
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Отже, найбільшою небезпекою о. Конрад вважав праг-
нення націоналістів поставити на місце Бога націю, що
Церква розцінювала як новітнє поганство. Прикметно, що
при цьому він не відкидав націоналізму загалом, а проти-
ставляв нібито атеїстичному націоналізмові молодих послі-
довників Донцова католицький націоналізм'. Зрозуміло, що
твердження на кшталт «Бога не можна виключати з жодних
світських справ» в устах священика означали також, що зі
світських справ не можна виключати Церкви, тобто бороть-
ба точилася не лише за ієрархію етичних вартостей, а й за
владу і впливи.
Наведені вище й інші подібні висловлювання діячів ГКЦ
та українського католицького руху показують, що Церква
вбачала головну небезпеку в перетворенні українського
«неонаціоналізму» Донцова й ОУН у світську релігію, яка
прагнула підпорядкувати собі традиційне християнство, -
тенденція, що на 1933 р. стала цілком виразною. Нагадає-
мо, що із середовища націоналістичного руху вийшли спеці-
альні приписи для всіх його симпатиків, які за формою дуже
нагадували християнські заповіді та чесноти, але супере-
чили їм своїм змістом, - «Десять заповідей українського
націоналіста»2, «12 прикмет характеру українського націо-
наліста» та «44 правила життя українського націоналіста»3.
Звичайно, це не могло не хвилювати католицький рух і саму
Церкву, яка вказувала на хибність методів націоналістично-
го підпілля й гостро засуджувала підміну християнських за-
повідей націоналістичними. Через те католицька преса по-
чинає полемізувати з «Вістником» та іншими друкованими
органами націоналістів. Такі часописи, як «Мета», «Нива»,
1 Про католицький, або християнський, націоналізм див. наступний підрозділ.
1 ААМ. Котепіа У/о;еио<ігка Ро1іс)і Рап5Ь*о*е) *'е Еніонгіе, зу^п. 9: ІпжІ£І1асіа
ог^апігасіі і о$оЬ родеіггапусЬ о Дгіаіаіпоіс роїігусгп^ і апгурабзіигом^ з*
\*о)еугд<1гП*іе Імюи^кіт, и$(а!апіа тіерса роЬуІи, емгі<іепс)а рггезі^рпоісі розіомг
і зепаіого», 5рга\уог4апіа, іпз(гикс)е, гегоіиср, нгукагу. когезропсіепсіа, 1929-
1935,1938, Тскяі Пекаіоди, к. 68; Ленкавський С. Український націоналізм. Т. 1.
С. 458.
’ Див- підрозділ 3.3.
289
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
«Дзвони» та «Нова зоря» стають опонентами націоналістич-
ної преси. Дискусія між обома таборами тривала впродовж
майже всіх 1930-х років то загострюючись, то стихаючи.
Із пресових дискусій того часу чітко видно, наскільки
різні завдання перед молоддю ставили ОУН та духовенство
ГКЦ. У католицькій пресі піддавали нищівній критиці залу-
чення молоді до збройної боротьби. Ще 1930 р. до митро-
полита А. Шептицького звернулись українські громадські та
політичні діячі (Юліан Романчук, Теофіль Окуневський, Кость
Левицький та ін.) з листом про участь молоді в українсько-
му національному русі. Вони обурювалися тим, що частина
громадянства відходить від праці в культурно-освітніх, еко-
номічних і національних організаціях,
коли у времені тяжкого лихоліття треба нам з’єднатись у без-
настанній праці для добра нації, - а ще більше нас вражує, чому
деякі чинники висувають недосвідну молодь до таких актів, до
яких вона не надасться, бо це веде до виснажування нашого най-
молодшого покоління, що слабить нашу націю, без хісна. Це при-
носить великі втрати для нашого національного організму - за-
трачуванням молодих ідейних одиниць, та ще більшу небезпеку
для будучності української нації
Отже, частина галицької інтелігенції, так само, як і като-
лицький табір, не тільки не підтримувала терористичної ді-
яльності ОУН, а й вбачала в ній велику шкоду.
Єпископат ГКЦ офіційно засудив терор як такий, що
суперечить християнській етиці. У жовтні 1930 р. в спіль-
ному посланні з приводу «пацифікації» єпископи заявили:
«[...] Уважаємо роботу підпалів за морально злу, противну
Божому законові, а через це і нашому народові [...]. Підпаля-
чі й усякого рода замаховці, це люди, що слухають не голосу
Христової Церкви, а тайних приказів якоїсь тайної влади»1 2.
Це було перше офіційне засудження дій українського під-
1 Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність. Т. II. Кн. 2. Док. .V» 119.
Лист українських громадсько-політичних діячів до митрополита Андрея Шеп-
тицького про участь молоді в українському національному русі. С. 807-808.
290 2 Там само. Кн. 1. Док. № 46. С. 466.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
пілля Церквою (нагадаємо, що відповідальність за підпали
майна польських осадників узяла на себе УВО).
Не можна однозначно сказати, що лідери католицького
руху та й сам греко-католицький єпископат виступали про-
ти націоналізму. У більшості випадків представники Церкви
вживали слово «націоналізм» у позитивному значенні, розу-
міючи під ним патріотизм. Націоналізм у конструктивному
значенні цього слова - як будівничий народу та держави -
сприймали досить позитивно, він навіть ставав одним із
головних пунктів програм деяких католицьких організацій,
втілюючись у гасло «Бог та Україна». Натомість духовенство
й лідери католицьких товариств гостро засуджували край-
ній націоналізм, який закликав до радикальних дій, що су-
перечили моралі та цінностям християнства. Про це часто
нагадував митрополит А. Шептицький у своїх пастирських
листах. На думку католицьких ідеологів, теоретиків христи-
янського націоналізму, крайній націоналізм був поганством,
бо розглядав націю як організм, що існує незалежно від
одиниць, які до нього належать, і надавав їй значення аб-
солютного добра, у службі якому ніщо не є гріхом чи злочи-
ном. Християнський і поганський націоналізми виступали як
несумісні системи цінностей'.
Розглядаючи католицьку критику крайнього націона-
лізму, слід брати до уваги, що в тогочасному українському
католицькому русі сформувалося два напрями. До першого
належали інтелігенція, духовенство, політичні сили, які під-
тримували митрополита Шептицького. Вони мали свої дру-
ковані органи - передусім газети «Нива» та «Мета». Найва-
гомішим і найвпливовішим органом другого напряму, який
підтримував станіславівського єпископа Г. Хомишина, була
газета «Нова зоря», редактором якої був Осип Назарук. Від-
мінності між двома напрямами стосувалися насамперед
релігійно-обрядових питань: прибічники Хомишина були
«окциденталістами», тобто виступали за максимальне на-
ближення Греко-Католицької Церкви до Римо-Католицької,
* Попович. Д. Християнський націоналізм. Торонто, 1956. 291
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
прибічники Шептицького - т. зв. «орієнталісти» - наполяга-
ли на збереженні особливостей східної обрядовості та очи-
щенні її від латинства'. Утім, з часом з’ясувалося, що дві течії
в ГКЦ мали не тільки релігійно-обрядовий, а й суспільно-
політичний характер2.
Відмінності в поглядах на роль Церкви в українському
суспільстві безпосередньо впливали на ставлення Шеп-
тицького та Хомишина до українського націоналістичного
руху загалом та ОУН зокрема. Також ці питання відбивалися
на особистих взаєминах як самих митрополита та єписко-
па, так і їхніх прихильників. Як згодом зазначав у своїх свід-
ченнях для НКВС В. Целевич, митрополит увесь час змуше-
ний був боротися з єпископською опозицією Г. Хомишина
й частково Й. Коциловського, які не завжди підтримували
його в духовній та політичній роботі3. Через те, досліджую-
чи ставлення католицьких організацій до націоналістичного
руху, слід розглядати позиції згаданих напрямів окремо.
Ставлення А. Шептицького та представників орієнталь-
ного напряму до націоналістичного руху було неоднознач-
ним. Поділяючи головну мету націоналістів - створення
самостійної держави, - митрополит та його прихильники
не могли погодитися з ОУН та іншими «неонаціоналістами»
щодо кількох питань. Головним каменем спотикання у сто-
сунках Шептицького з націоналістичним підпіллям було пи-
тання про методи політичної діяльності.
У зверненні до українських католиків з нагоди утворення
УКС митрополит писав: «В єдності, ладі та карності зорга-
* Див.: Папєжинська-Турек М Візантинізм чи латинство? Дискусія в україн-
ській пресі Галичини міжвоєнного періоду про культурні цінності // Ковчег.
Науковий збірник із церковної історії. Ч. 3. Львів, 2001. С. 403-414: Стемпєнь С.
Між окциденталізацією та візантинізацією: проблема обрядової ідентичнос-
ті Греко-Католицької Церкви в Речі Посполитій міжвоєнного періоду // Там
само. Ч. 4. Львів. 2003. С 86-100.
1 Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин: портрет релігійно-церковного і
громадсько-політичного діяча. Івано-Франківськ, 2006. С. 73.
. ’ Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
292 ної безпеки (1939-1944 рр.). Док. № 14. С. 69.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
нізованої акції, стоячи на ґрунті легальності супроти дер-
жави, якої ми горожанами, будемо посвячувати наші сили,
щоб на всіх ділянках народного і політичного життя за-
конними засобами здобувати для нашого Народу щораз
то більшу освіту, культуру, добробут та права»1 [виділення
наше - авт.]. Ці слова досить чітко висвітлюють погляди ми-
трополита Шептицького на те, яким способом слід боротися
за національні права. На відміну від націоналістів, Шептиць-
кий вважав, що лише легальними методами, визнаючи себе
громадянами Польської держави, можна досягти успіху та
покращити ситуацію.
Утім, деякі висловлювання митрополита, незалежно
від його справжніх намірів, підпільники могли сприймати
як санкцію на революційну діяльність. У статті «Український
Католицький Союз і політика» Шептицький писав:
[...] Кожному католикові вільно належати до якого-небудь
партійно-політичного угрупування, якого програма не е проти-
вна католицькій етиці чи вірі. Отже католик може бути мо-
нархістом, консерватистом, демократом, принципіялістом чи
угодовцем, а навіть, в деяких виїмкових обставинах, екстре-
містом [виділення наше - авт.]. Навіть такі принципи като-
лицької Церкви, як послух для законів і духовної чи світської вла-
ди, є теоретично окружені такими умовами і застереженнями,
що в практиці можна знайти в кожній державі чимало законів,
які не зовсім обов’язують католиків. Представляючи річ лише
у загальних начерках, можемо сказати, що всі закони, проти-
вні Божому і природному законові, всі закони несправедливі і для
громадянства чи народу шкідливі, не є в очах католицької док-
трини обов'язуючими законами, хоч зовнішньо мають зверхній
вид законів та с відповідними державними установами як зако-
ни у санкціоновані7.
1 Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність. Т. II. Кн. 2. Док. № 117:
Звернення митр. Андрея Шептицького до вірних про важливість організації
Католицького Союзу, опубліковане в часописі «Нива». С. 803.
1 Андрей. Митрополит. Український Католицький Союз і політика // Мета. 1932.
10 квіт. (ч. 14).
293
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ___________________________________
Така позиція митрополита цілком відповідала суспіль-
ній доктрині Католицької Церкви. В енцикліці папи Лева
XIII «Оіиіигпсіт ІІІисІ» 1881 р. йшлося про те, що керівники
держав, воля яких суперечить волі та законам Бога, пе-
реступають межі своєї влади, і відтоді їхня влада втрачає
зобов'язувальну силу1. Однак прихильники революційного
екстремізму могли потрактувати слова Шептицького і як
певне виправдання їхніх дій. На це вказував у приватному
листі до митрополита єпископ Хомишин, дорікаючи за над-
то поблажливе ставлення до націоналістів2.
Спершу Шептицький справді утримувався від безпо-
середніх виступів проти підпілля, але терористичні акти
1934 р. змусили митрополита відкрито засудити ОУН. На-
гадаємо, що того року підпілля за звинуваченням у націо-
нальній зраді вбило І. Бабія3 - авторитетного педагога, ди-
ректора Архієпархіального інституту Католицької акції, але
особу, не популярну серед великої частини молоді через
свої погляди4. Це вбивство в особливий спосіб сколихнуло
українське громадянство й загострило протистояння між
націоналістичним підпіллям і поміркованими українськи-
ми силами. З гострою критикою тероризму виступив сам
митрополит Андрей, що в цей час перебував у своїй літ-
ній резиденції в Підлютому. У пресі з’явилося звернення
Шептицького, де він чітко показав своє ставлення до ме-
тодів ОУН: «Директор Бабій упав жертвою українських те-
рористів [...]. Убивають зрадливим способом найліпшого
патріота, заслуженого громадянина, знаменитого педаго-
га, знаного й ціненого всіма приятеля, опікуна й добродія
української молоді». Митрополит твердив, що діяльність
Бабія була перешкодою для ОУН у злочинній акції втягу-
вання середньошкільної молоді в підпільну роботу. Саме
1 Яцун Б. Церква і націоналістичний рух.
1 Там само; Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин. С. 81.
’ Див. розділ. 3.2.
’ 8Цріеіі 5. 2усіе геїі^ііпе зроіесгпоісі икгаігізкіе) т* Оги^іе) Кгесгурозроіііе) //
Роїзка - ІЛгаіпа: 1000 Іа( з^зіесігСмга. Рггептузі, 1990. 5. 211.
294
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
цю причину він вважав головним мотивом ОУН для вбив-
ства директора1.
Митрополит кинув виклик ОУН, підкресливши, що і єпис-
копат ГКЦ, і все духовенство стоїть на перешкоді «злочинній
і глупій роботі» терористів, а отже, за логікою підпілля, дове-
деться убивствами усунути й цю перешкоду. Найбільшому
осудженню він піддав провідників націоналістів, які штовха-
ли молодь на злочини. Шептицький закликав усіх товари-
шів та учнів покійного віддати йому останню шану й скласти
прилюдне свідчення про його заслуги2.
Подібну оцінку вбивству Бабія дали й легальні українські
партії, засуджуючи політичний і будь-який терор взагалі як
метод боротьби. Українські католицькі інституції теж гостро
засудили методи боротьби, несумісні із християнською мо-
раллю3.
Митрополитова оцінка дій ОУН, передрукована галиць-
кою пресою, зокрема впливовою газетою «Діло»4, мала
значний резонанс у суспільстві й завдала серйозного удару
спробам ОУН позиціонувати себе як єдину організацію, що
обстоює інтереси всієї української нації. Митрополит дав
зрозуміти, що ОУН не має права виступати від імені всього
українського народу і представляє лише невелику частину
суспільства.
Погляди Шептицького на ОУН поділяли й інші представ-
ники «орієнтального» табору, які виступали в газетах «Мета»
і «Нива», журналі «Дзвони». Дуже часто мотивом їхніх статей
було протиставлення «доброго» націоналізму (патріотизму)
1 «Святій Справі не можна служити закрівааленими руками!». Всеопр. Митропо-
лит Кир Андрей осуджує терор О УН. // Мета. 1934.12 серп. (ч. 31). С. 1; Шеп-
тицький А. Пастирські послання Т. 2. С. 177. Про це послання і його резонанс
див. також: ААИ, ІЛЛГЕ, зу^п. 18: 8ргаког<кпіа тіезі^сгпе г пісЬи зроіесгпо-
роїігусгпедо і тпіе)$гоісі пагогіокусЬ. 1-Х11 - 1934, Зргамот.сіапіе зуіиасуіпе га
тіезцс зіегріп 1934 г., к. 78.
1 Шептицький А. Пастирські послання. Т. 2. С. 178.
1 Меігороіііа икгаіпікі ЗгерГускі о тіосігіегу икгаігі&кіе) // Віиіеіуп Роїхко-
Цкгаігіткі. 1933 (К. 2). №3. 5. 43-44.
• Діло. 1934. 5 серп.; Нова Зоря. 1934. 9 серп. (ч. 59). С. 3.
295
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
пяшЛИ 12. серпня 19.14
Р.Н IV.
Ч. 31. (П4).
„Ситії Спині ип ми ицяіті ииіпиппим ним!"
Впртосв. Митрополит Кир Андрей осуджу* герор 0. У. Н.
Дмрем-ор Бабй у<ма »гртюс ркрвіїмсамні тероржсча, Цриш жаа; іЧЛрВОМ шімм народом Убивають
^яплм»м спгхобся магіліпиюга гштрктта заслуженого громадами**, тнаманнтего песагета. жммого й итмемвгч
«сіни пр**оі«ла де їм у на і доброл» укра нсммаї методі Вбивала без **«мо. прмчння. або лиши тому. бо їм не
гтоіобмгмго внаовме акльмсш «кпьАжхс Воно була гереш совою а ьянжмніЯ а«ь< агагуааина еервдвСчМмАМіМ
мг.дґц. тдгда-лжу роботу Ямши 'Ви а. то вс МСЛуьги» Я риіумні унреіниі апад/тм з ру* сцрміоабм^а* бо
н»ма уоууюепгп ртрНиич «кий на ггрит«*<*са 6м ’ая.6 хТОмиьмь» аНшІ Нема гелдтша еч»«’е/тд *ммм ие
«-іеерджд-ява е.-т іуп оегтусхастні іамсасто ЗчяИИ) лро’м -с-.’сд Тмм. аго аіивоДиіь Я «і први. * дтегае а питліАла.
Нам адомо <мтм«* ви' мегер* «мі на ддрОмлммВЛМ би про* ВИМІВ. ш» зоодети молоди» т*е бездерпмже здсмиму
Яішо *омгт« трал-•аг вбиват- гм*. дм> ттргчналатнса мамм> роботі. тфиЯдетве» вам >*—аатм ас<и у.мтл'>в
• графе* Ор* що прешсюгк №• рервіне«*л. ммозЬ >-.*•« баттМмі • м*псре*1 уф^дячима ДЬіеА усів мас нам тало
і прсам>—їв омеваом—и іираГнгмма исгхтуа^Л усіл гЖЧГІтзшіа і гвотаМвСмма ц«діа А ін-редахКім самАястагм
вам Смр***иа6нн*лвамм усумути ЛЄреш*ОДН «м у явшій хпсммьемР І тттупіА роботі сім/а* ііраОВСнс'ВО родим
> СгксмоМам
Бо ми в« л » гтвервмуввгм и гтмрожагмс н не пемста**«то /тоатороам їжа хлочми с м« >*оч»мюм,
де сшаг’В спрао> не можна <луа*«*гм ханріалалцникн ррмамн Не яаоег амсме тае>дмтм лю гго леяара.чіус моммн
той аленииех*. і ворог насоау
СмрнтодбиЙчми домонмим Тфаллмао гсддого В|ш«пі6огаа а«*маа с»б* може та герой. (-«одммашм
смЯ яючнн угіяаа. м «алмім. що сти*а«т»са саого г<жтуп»у Утінм пера; оо.асйоо ирос. оргаа, цю самогрСисгаам
теча перед суєт Иаа*о« аіДПОВДДЛие.ГТЮ І вмне® Илроо Аостобм.. уменам ЛриаІДммк'В ужДі'мижі терармспв.
ию бедпаммо сндічм за граямиїмм краю маті д*г*< агшмаміь де убивства І« батам* а самі а бе>жевн-б амриелі
'еро Ас гм тішаться вмгиррм ммітам пеитн мер-вм агрвмн«<аа латр>ет« прмзмемемі влі нараду мті«рого
ообро кишать
Зромжету роботу умраіномма тедирмсг'В му ведуть бймсТМЛаи . осудіму* -жвавма нврет ш« нервсірме
осуежуаам ю умрвЖсма преса • в< у«ра-нсчмі човтьвм бо дегеду на партійи, гр**мл«жм<г> А осе м а им
«Вві. «ЦО мі зцмать соб г/мд г-»мдн. цд ааасс сгуевті злОмама безглуиа мла та робота Тому угж гоаарншіа
і уш«о іюмь.аго аир бабі» запрошуо до вмояіанма грмлсонсис сащшітм про Лага примне п* н матуєм Н<««й
аимй аа(мм вено вммгь. мос аорос«о >•. «кми вяро>«мо йсио убеммомм бемліи вести нашу молоод
Ло*а« нетрмеайимжи лриаоїетемн мові4ь«ого була та рідив ірмияеіа аау вирсАлеа в*** | • мсто а — ишмгу
Змаюма. иа 'лає ьарашм'мі. той старшина уиралмемво' арап' С.оомаа таеииае ибоввто» &т« мш>>і дтеб і у по-
мр*аеаание<е аобре «лаского і добра реалам но ломмааа свипеиі и До мгоеиХа шо ме ввів уткати, ум іт.еста
с-трмав ме он ношасннб збаламуманий І засліплсммй убмби»* їм раси.< бо* у4 )ши втікає карат, карою вщми-
• ддпьи>с-тх> поїнню, іаисамо м у війні боагуди гшалм » фр^’У
1 Амдреб, Митрополит
Підлогг. дома св -гререма 4*1 1934
хюлбм той имі „ЛНІСТЕР^
рврвіваввомр ТОВАРИСТВІ ВЗДІММйХ ОНІЛЛЄЧГМИ 2* _
у ДеарМ. вуд Ру«Вм • ав м^м^—ВМ
Звернення митрополита Андрея Шептицького до вірних ГКЦ
з приводу вбивства І. Бабія
296
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
«поганому» націоналізмові Донцова та його послідовників.
Журнал «Дзвони» взагалі відмовляв Донцову в праві нази-
вати свій світогляд націоналізмом:
Злочинний ніцшеанський світогляд ширить отой ідеольог під
фірмою націоналізму. Ні, його націоналізм - це не є націоналізм,
це щось якраз протилежне. Справжній націоналізм це добро на-
ції, а не ії руїна, це піднесення людської гідности, а не її обни-
ження до звірини, справжній націоналізм - це сполука релігійних
почувань з національними, а не ставлення між ними вражди, це
піднесення особистої й громадської моралі на найвищий рівень, а
не аморальність у всіх ділянках, це світогляд з Богом і його
заповідями, бо тільки такий світогляд може справді обновити
й відродити Націю'.
Гостро засуджували донцовський націоналізм і пред-
ставники Перемишльської єпархії. У книжці «Душпастир-
ський курс Католицької Акції у Перемишлі» (1934 р.), яка
з’явилася відразу після з’їзду місцевого духовенства, було
засуджено націоналізм як рух, що вів суспільство до без-
божництва й протиставляв націю і Бога2.
Утім, деякі діячі УКС, критикуючи ідеологію донцовсько-
го штибу, все ж уважали, що войовничий націоналізм може
відіграти важливу роль у боротьбі з головною небезпекою -
комунізмом. З їхнього погляду, саме комунізм, а не Поль-
ська держава становив найбільшу загрозу для української
нації, тому слід було готуватися до збройної боротьби з ним
не на життя, а на смерть. Цей погляд вони намагалися при-
щепити націоналістам:
В українському політичному думанні були донедавна вагання, чи
не можна 6уважати руйнуючої сили комунізму як тимчасового
союзника - у негоції. Однак ті вагання і сумніви після проголо-
шення п'ятирічки, зокрема колективізації селянства, щезли
безповоротно: стало ясним, що комуністична держава це оста-
точна загибіль української національної особовости. Україн-
1 Фавнізація українців і укр. контрнаціоналізм // Дзвони. 1934. Ч. І. С. 72-73.
1 АРР, АВСК, зувп 9582: Оизгразістзкі Кигз Акс;і Ка(оііскіе) м Рггетуііи 1934 г., к.
103-106.
297
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ______________________________________
ський комунізм не істнуе, а український націоналізм мусить
бути приготований на всякі засоби боротьби з комунізмом, не
виключаючи масової фізичної екстермінації, хоч би й жертвою
міліонів людських фізичних екзистенцій'.
Звідси випливала ідея союзу католицизму з націоналіз-
мом у спільній боротьбі з комунізмом та іншими ідеологія-
ми, які Церква вважала ворожими, але для цього націона-
лізм мав очиститися від антихристиянських елементів. Цю
концепцію найпослідовніше виклав М. Конрад у брошурі
«Католицизм і націоналізм». Як і інші католицькі ідеологи,
він протиставляв націоналізм «в давнішому розумінні», що
узгоджувався з католицькою етикою, та шовіністичний «мо-
дерний націоналізм», який поширився перед світовою ві-
йною і «плекав пересадний національний егоїзм (шовінізм),
переймався духом імперіалізму»2. У модерному націоналізмі
національний егоїзм дійшов до крайньої форми, вимагаючи
чистоти раси, переважно з антисемітською тенденцією, а це
було несумісне з мораллю християнства. Апологетом укра-
їнського модерного націоналізму автор визнавав Донцова.
Конрад наводить низку прикладів модерного націона-
лізму: французький націоналізм «Аксьйон Франсез», італій-
ський фашизм, німецький націонал-соціалізм, британський
фашизм Освальда Мослі3, польський ендецький молодіж-
ний рух тощо. До цього переліку автор вводить і український
модерний націоналізм, який зародився після визвольної
боротьби 1918-1920 рр. та знайшов свій перший органі-
заційний вияв у Партії національної роботи з її друкованим
Вагання і вирівнювання. Уваги до питань української політики І/ Мета. 1934.
17 квіт. (ч. 15). Радянські публіцисти, починаючи від Ярослава Галана, залюб-
ки використовували вирваний із контексту уривок про «масову фізичну екс-
термінацію» для дискредитації ГКЦ (див „ наприклад: Галан Я. З хрестом чи з
ножем Н Галан Я. Драматичні твори. Художня проза. Публіцистика. К., 1983.
С. 395; його ж. Що таке унія // Там само. С. 436). Однак слід розуміти, що автор
мав на увазі неминучісіть масової загибелі людей під час боротьби з комуніз-
мом, а не її бажаність.
Конрад М. Націоналізм і католицизм. Івано-Франківськ. 2003. С. 9.
Освальд Мослі (1896-1980) - лідер Британського союзу фашистів у 1930-х рр.
298
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
органом «Заграва». У 20-х роках він провадив запеклу бо-
ротьбу з комуністичною ідеологією, що почала ширити-
ся серед українського студентства в Галичині. Витіснивши
комуністичні організації на маргінес, націоналістичний рух
потрапив під духовний вплив Донцова, який пристосував
«ніцшівсько-гійовську' спекуляцію» до українського націо-
налізму. Автор негативно оцінив книжку Донцова «Націона-
лізм», яка закликала до ірраціональних та невмотивованих
вчинків і проповідувала «героїзм абсурду». Він підкреслю-
вав, що націоналістична ментальність Донцова спиралася
на ворожу християнству філософію Ніцше, а отже, робить
висновок Конрад, таку ідеологію не можна погодити з като-
лицизмом1 2.
Конрад вказував, що модерний націоналізм узяв собі за
основу такі тези:
1. Нація творить найвищу організацію життя; вона є жи-
вим організмом.
2. Нація має бути суспільно організована. Вартість оди-
ниці залежить від її вартості для своєї нації (тенден-
ція до поневолення одиниці нацією).
3. Нація понад усе (тенденція до боготворення нації).
4. Вартість раси чи нації вимірюється її конкретними
успіхами й досягненнями.
5. Немає однієї, абсолютної моралі (моральний реля-
тивізм).
6. Нація вища від держави. Якщо нація тотожна з дер-
жавою, держава вирішує все (тенденція до «статоля-
тризму» - боготворення держави).
7. Найважливішим добром нації є її політична незалеж-
ність і самодостатність, тому політичні цілі мають пе-
ревагу над господарськими.
8. Націоналізм відкидає демократичні форми правління.
1 Марі-Жан Ґійо (Гк>йо, 1854-1888) - французький філософ, автор книг «Начерк
моралі без обов'язку і санкції» та «Безвір'я майбутнього», які високо оцінив
Ф. Ніцше.
’ Конрад М. Націоналізм і католицизм. С. 10-15,20-21, 32.
299
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
9. Супроти національних ворогів мусять існувати нена-
висть і боротьба.
10. У міждержавній політиці вирішальним чинником є
політичний розрахунок’.
Не з усіма цими пунктами могла погодитися Церква. Хоч
Ватикан устами папи Бенедикта XV ще в 1915 р. у зверненні
до провідників воюючих народів заявив про підтримку націй
у вислові «нації не вмирають», він досить обережно ставився
до націоналізму як такого, що міг перерости в досить жорсткі
форми протистояння між народами2. Також і наступний папа,
Пій XI, у своїй енцикліці «ЦЬі Агсапо Оеі Сопзіїіо» (1922 р.), да-
ючи характеристику людській цивілізації, застерігав від край-
нього націоналізму як ідеї, котра намагалась усунути Божий
авторитет і замінити його людським авторитетом3. Тезу інте-
грального націоналізму «нація понад усе» Церква відкидала
як таку, що суперечила головним християнським засадам.
Отець Конрад докладно розглянув питання про ставлення
католицизму до модерного націоналізму. Під сучасним като-
лицизмом він розумів релігійний рух, оформлений католиць-
кою ідеологією, найживішим втіленням якого стала Католиць-
ка акція. Конрад вказав на певну близькість націоналізму та
католицизму: на думку священика, вони обидва прямували до
того, щоб будити людські душі та суспільство заради порятун-
ку й оновлення світу. Автор закликав до спільного хрестового
походу націоналізму й католицизму проти лібералізму та ко-
мунізму, вбачаючи саме в останньому найбільше зло:
Націоналізм і католицизм - це могутні союзники в боротьбі з
лібералізмом і соціялізмом.
1 Конрад М Націоналізм і католицизм. С. 26-28.
1 2іе1ііккі 2. Рарімгнч) і раріеге сішосЬ озІаіпісЬ мгіекбг*. Сг. 2. Рогпап, 1986. 8.52-
57; Гентош Л. Ватикан і виклики модерності: Східноєвропейська політика папи
Бенедикта XV та українсько-польський конфліктуГаличині(1914-1923) Львів.
2006. С. 97-122.
’ ЦЬі Агсапо Оеі Сопзіїіо. Епсусіісаі оГ Роре Ріия XI <Ннр:/Л«лУ5У.уаІісап.Уа/
ко1у_Га1Ьег/ріи5_хі/епсус1ісак/<іоситепЬ/ЬГ_р-хі_епс_23121922_иЬі-агсапо-
<1еі-соп$іІіо_еп.Ь1тІ> (востаннє відвідано 14.02.2011 р.); 2іе1ііккі 2. Раріеяімо і
раріеге <1«6сЬ озІаіпісН игіекднг. 8. 92.
300
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Зібрати нову, енергійну, ентузіястичну еліту і поставити її під
провід свідомих і характерних вождів, і пхнути маси до чину, до
рішучої і побідної боротьби з гнилим духом капіталізму і з сата-
нинським комунізмом і до обнови людського життя: приватно-
го, родинного, національного, державного на принципах христи-
янської справедливости й любови - це наказ XX століття.
Сучасний католицький і націоналістичний рух є новітнім хрес-
тоносним походом - у католицизмі з гаслом: Вірую! Так Бог
хоче! - а в націоналізмі з гаслом: Хочу! Уо%1іо!
Сполука релігійного етосу з націоналістичним патосом - це не-
поборна сила! Меч ї хрест - ось надія народів і людства на нове
краще завтра, щоби запанував рах СИгізІі іп ге%по СИгізІі'
Однак союз католицизму з націоналізмом стане мож-
ливим лише тоді, коли останній позбудеться рис, які спо-
ріднюють його з ліберальною і марксистською менталь-
ністю, і насамперед - явного або прихованого атеїзму,
що виявляється в тенденції боготворити націю як найви-
ще добро, найвищу мету життя, підставу будь-якої ети-
ки. Як приклад Конрад наводить неофіційний фашист-
ський катехизм 1926 р., який вказував, що фашизм є
релігією батьківщини. Це, на думку автора, споріднює мо-
дерний націоналізм з індивідуалістично-ліберальною та
соціалістично-марксистською ментальністю: «Перша бого-
творить одиницю- індивід; друга-суспільність, пролєтаріят,
Інтернаціонал, людство; а третя, націоналістична - націю. В
усіх тих трьох формах боготворення сотворінь криється по-
ганська ментальність Тому католицизм є ворогом як
лібералізму й соціалізму, так і «ніцшевського націоналізму».
Конрад порівнював католицизм із обручем, який утри-
мував націоналізм у здорових межах. На поставлене перед
собою питання: «Чи модерний націоналізм поведе людство
до щастя чи до руїни?» - він відповідав, що «це залежатиме
від того, чи він залишиться в межах того закресленого като-
лицизмом кола і тим колом спаяє нації, як міцним обручем,
1 Конрад М Націоналізм і католицизм. С. 29.
* Там само. С. 32.
301
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
чи той обруч розірве і пхне всі нації в обійми розпаду, анар-
хії, взаємної різні й руїни»'.
Останні події в Італії та Німеччині, на думку Конрада, да-
вали підстави для оптимізму. Автор наводить висловлювання
Гітлера, Ґеббельса, Муссоліні, які нібито свідчили, що фашис-
ти й гітлерівці позбуваються ніцшеанства та неопоганства і
«за основу державного ладу ставлять Христову віру і заповіді
Христа». Час показав ілюзорність цих надій, але в 1934 р. це
дозволяло о. Конраду висловити побажання, «щоби і у нас ті
два ідеалізми: релігійний і націоналістичний: католицьке «ві-
рую» і націоналістичне «хочу», гармонійно злучилися як два
чисті тони української душі в один акорд...»1 2.
Схвальна оцінка, яку дав М. Конрад окремим вислов-
люванням і діям фашистів, та його ідея союзу католициз-
му з модерним націоналізмом (до якого він зараховував і
фашизм) дали привід А. Шеховцову оголосити о. Конрада
ідеологом «клерикального фашизму»3. На наш погляд, така
оцінка безпідставна. М. Конрад, як і його однодумці Маркіян
Дзерович, Костянтин Чехович та інші, не поділяли суто фа-
шистських ідеологем, навпаки, гостро їх критикували, але
вбачали в європейському інтегральному націоналізмі ре-
альну силу, здатну подолати комунізм. Тому союз із «модер-
ним націоналізмом» розглядали як бажаний тільки за умови
очищення останнього від антихристиянських збочень.
Нас не має дивувати, що українські католицькі ідеологи
вважали комунізм більшим злом, порівняно з фашизмом. У
1930-х рр. нацизм ще не скоїв своїх найбільших злочинів,
а італійський фашизм навіть в очах деяких ліберальних по-
літиків виглядав цілком респектабельним. Натомість радян-
ський комуністичний режим уже знищив мільйони людей,
зокрема українців, а крім того, відштовхував усіх віруючих
своїм войовничим атеїзмом.
1 Конрад М. Націоналізм і католицизм. С. 35.
1 Там само. С. 34-36.
’ ЙіекЬоУІзоу А. Ву СґО85 апсі ЗзуогсІ: СІегісаІ Разсііпї іп ІпІсг\*аг 1>Уе$іет Цкгаіпе,
302 Р. 281.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Натомість дивним із перспективи сьогодення виглядає
розміщення не лише соціалізму, а й лібералізму в одному
ряду ворогів християнства поряд із комунізмом. Ймовір-
но, тут позначилася інерція ідейної боротьби попереднього
століття, коли антиклерикальний лібералізм справді був го-
ловним опонентом Католицької Церкви.
Ставлення до націоналістичного руху єпископа Г. Хоми-
шина і його прибічників багато в чому збігалося з поглядами
членів УКС і послідовників митрополита Шептицького, але
відрізнялося значно більшою непримиренністю і безкомпро-
місністю, причому під вогонь критики єпископа потрапляли
не лише Донцов і націоналісти з-під прапора ОУН, а й на-
багато поміркованіші члени УНДО і навіть такі корифеї на-
ціонального руху, як Т. Шевченко та І. Франко. Хомишин був
найвідомішим і найактивнішим представником клерикалів-
окциденталістів. За оцінкою В. Целевича, Хомишин був «без-
межним клерикалом»1, тобто не завжди адекватно розумів
роль Церкви в національному житті і роль національного
чинника в житті церковному. Водночас він належав до тих
небагатьох церковних діячів, які у своїх працях висвітлювали
суспільні проблеми й перспективи українського державотво-
рення. Цій тематиці єпископ присвятив декілька своїх праць і
пастирських листів, зокрема «Про грозячі небезпеки»2, «Укра-
їнська проблема»3, «Про грозу духовної руїни»4. Підкреслена
лояльність Хомишина до Польської держави дала привід на-
ціоналістам звинувачувати його у зраді ідеї української дер-
жавності. Сам єпископ свою позицію формулював так:
' Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів держав-
ної безпеки (1939-1944 рр ). Док. № 14. С. 69
1 [Хомишин Г.) Пастирський лист Григорія Хомишина, єпископа станиславів-
ського, до клира і вірних станиславівської єпархії про грозячі небезпеки. Ста-
ниславів, 1925.
1 Хомишин Г. Українська проблема. Станиславів, 1932; польський переклад:
СНотузгуп С. РгоЬІет икгаіпзкі. \Уагзгаз*а, 1933.
‘ [Хомишин Г.] Про грозу духовної руїни. Пастирський лист Григорія Хоми-
шина, єпископа станиславівського, до духовенства і вірних станиславівської
єпархії. Львів, 1933.
303
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
(...) Не Рада амбасадорів, але Провидіння Боже поставило нас,
як частину українського народу, під власть польської держави, і
сему зарядженню мусимо підчинитися.
Практичний розум каже нам, що, стоячи на грунті повної
льояльности, маємо тим самим право домагатися від держави
всіх нам належних і конечних прав до правдивого нашого куль-
турного розвою [...І.
Сяк чи так, ми таки опинилися б у чужій державі, бо не змогли
би створити так сильної держави, яка могла би припинити на-
їзд сеї чи другої сусідки [...).
Ми не сміємо зречися ідеї власної держави, але не сміємо також
Ії будувати тільки в фантазії, без відповідного приготування і
відповідних сил
Хомишин вважав, що «ми всі повинні любити свій на-
рід, не соромитися його мови, боронити прав свого народу,
дбати про його добро, для його добра працювати, жертву-
ватися, навіть терпіти»1 2. Загалом ці погляди не відрізнялися
від ідей поміркованого культурницького націоналізму та по-
глядів католиків-орієнталістів на чолі з А. Шептицьким. Різ-
ниця полягала у ставленні до політичного націоналістичного
руху, якого станіславівський єпископ не сприймав навіть у
поміркованому варіанті.
Найважливішою працею, в якій єпископ Хомишин виклав
свої погляди на український націоналізм, була книжка «Укра-
їнська проблема», на якій варто спинитися докладніше. Як і
Шептицький, Хомишин проголошує любов до свого народу
важливою християнською чеснотою: «Свій нарід любити на-
казує нам вже природне право. А коли та любов походить з
надприродної віри і любви до Бога, тоді вона є чеснотою і то
надприродною...»3. Таку любов до власного народу, яка по-
ходить з любові до Бога, єпископ називає позитивним на-
1 Хомишин Г. Пастирський лист про політичне положення українського народу
в польській державі. Львів, 193) (Б-ка Української Католицької Організації. Ч.
17). С. 26-27,29-31.
1 Хомишин Г. Про грозу духовної руїни. С. 29.
304 ’ Хомишин Г. Українська проблема. С. 7.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ціоналізмом. Але йому протистоїть інший тип націоналізму,
якого єпископ не сприймає:
Правдивій, святій і благородній любві свого народу різко проти-
ставляється націоналізм, видумка послідних часів, що ста-
вить нарід як найвищого суверена, детронізує абсолютний ав-
торитет Бога, нехтує незломні засади об'явленої надприродної
віри, а ставить свої, людьми видумані звихнені кличі, які уважає
догмами, і нищить не тільки любов Бога, але й ближчих, бо впро-
ваджує горянку шовінізму і ненависть у відносинах до всіх, котрі
не підчиняються сему націоналізмови'.
Хомишин пішов значно далі за попередніх клерикальних
критиків націоналізму. Він виступив проти впровадження до
церковного життя будь-яких національних чинників. Влади-
ка засудив національне вшанування пам’яті «трьох головних
творців українського націоналізму» - Т. Шевченка, М. Драго-
манова та І. Франка, вважаючи їх апологетами ліберального
раціоналізму, атеїзмута матеріалізму, винуватцями антирелі-
гійного хаосу, який вони спричинили своєю діяльністю. Най-
більше дісталося від Хомишина Шевченкові. Єпископ визнає
заслуги поета перед українським народом, проте вважає, що
він не спрямував своїх ідей у потрібне русло, а натомість
у своїх поезіях защепив ліберальний раціоналізм, і то досить
плиткий. Він кинув хулу на найвисше достоїнство Пр. Діви Ма-
рії як Матері Божої. Він висміяв Церкву взагалі, а в особенности
катол[ицьку] Церкву. Він згльорифікував гайдамацтво, як також
ненависть до національних противників і ворогів до того ступе-
ні, що героєм у нього являється гайдамака, батько, що убиває сво-
їх дітей тому, що вони були вихованками в конвікті католиць-
ких монахів, де він їх сам перед тим примістив. Вкінці Шевченко
убрав в поетичну форму материнство покритки. Отже націона-
лізм Шевченка чужий здоровим засадам віри та моралі2.
Такою оцінкою Хомишин кидав виклик більшості на-
ціонально свідомих українців, адже не просто критикував
окремі погляди Шевченка, а розвінчував національного ге-
’ Хомишин Г. Українська проблема. С. 8.
’ Там само. С. 14.
305
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
роя, образ якого вже став національним символом для всіх
українців, незалежно від місця проживання - сходу чи захо-
ду України - чи конфесійної належності. Тим самим єпископ
наражав на критику як себе особисто, так і загалом Церкву.
Хомишин був переконаний, що завдяки культивуванню
ідейної спадщини Шевченка, Драгоманова та Франка серед
українців поширилися і вкоренилися засади, ворожі вірі та
релігії, утвердився руїнницький націоналізм.
Сей звихнений, шкідливий і затроєний націоналізм став у нас
новою релігією, подібно як у большевиків матеріялізм. «Україна
понад все», се догма нашого націоналізму. Справи віри, Церкви і
релігії не мають взагалі значіння, або зійшли на другий плян, з ла-
ски ще толєровані по традиції або звичаю. Все, що національне,
уважається за святе, цінне і конечне, а справи віри, Церкви і
релігії уважаються як заскорузлі, зайві і непродуктивні’.
У цих словах - ключ до розуміння того, чому Г. Хомишин
категорично не сприймав новочасного українського наці-
оналізму. Саме тенденція до його перетворення у світську
релігію, що загрожувала відтіснити християнську релігію та
Церкву на другий план, найбільше непокоїла автора «Україн-
ської проблеми». На його переконання, «не інтереси Церкви
мають підчинитися інтересам нації, але інтереси нації ма-
ють йти під лад Церкві, бо тоді тільки інтереси нації будуть
хосенні І ПОЗИТИВНІ»1 2.
Особливо гостро Хомишин критикував світські устано-
ви, які, за його оцінкою, стали осередками націоналізму.
Найбільшої критики зазнало Товариство «Просвіта». Єпис-
коп віддавав належне «Просвіті», яка здобула собі «вели-
канський вплив між народом. І треба признати, що вона в
початках виконувала дуже велику працю і мала хосенний
вплив Однак згодом читальні «Просвіти» стали гніз-
дами «лібералізму», зокрема, радикалізму (в сенсі ідеології
УСРП) і навіть сельробізму та більшовизму'. Тут варто по-
1 Хомишин Г. Українська проблема. С. 16
1 Там само. С. 55.
306 ' Там само С. 18.
Рої діл 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
яснити, що до «лібералізму» Хомишин відносив практично
всі ідеології, які, на його думку, зазіхали на авторитет хрис-
тиянської релігії. У цьому сенсі «лібералізмом» був і україн-
ський націоналізм, а в більшовизмі, за словами єпископа,
лібералізм виявився найбільш послідовно2.
Хомишин бачив загрозу в діяльності «Просвіти», оскіль-
ки на початку 1930-х рр. між Церквою та різноманітними по-
літичними організаціями - УСРП, КПЗУ, ОУН - розгорнулася
боротьба за молодь, однією з арен якої і стала «Просвіта».
ОУН, на відміну від Церкви, не мала великої мережі громад-
ських установ, тому перехопити в Церкви вплив на широ-
ку мережу читалень «Просвіти» означало отримати важелі
впливу на населення, зокрема на молодь3.
Іншою точкою, де інтереси Церкви та націоналістів пе-
ретнулися, стало товариство «Рідна школа». Хомишин за-
стерігав, що «Рідна школа» може піти шляхом націоналізму,
який, на його переконання, «завсгіди йде наліво», прокла-
даючи шлях більшовизму4.
Незабаром, протиставляючи свою позицію іншим укра-
їнським національним організаціям та рухам, єпископ у сво-
їй єпархії створив католицьке товариство «Скала». Критики
закидали Хомишину, що «Скалою» він хоче в межах своєї
єпархії витіснити «Просвіту», яка більшою мірою перебува-
ла під впливом А. Шептицького та Католицької акції під його
патронатом і досить часто потрапляла під контроль націо-
налістів5. Хомишин не хотів, аби «ліберальні» ідеї духовен-
ства Львівської архієпархії поширились і в Станіславівській
' Хомишин Г. Українська проблема. С. 18
’ Там само. С. 34.
* П. Мірчук зазначає, що «душею всієї просвітянської роботи на західньоукраїн-
ських землях» був член ОУН і довгорічний секретар Головної управи матірно
го Товариства «Просвіта» у Львові Микола Дужий Інший член ОУН, Ярослав
Старух, був організатором освітніх курсів для молоді при читальнях «Просві-
ти» на Львівщині, які швидко поширилися по всьому краю (Мірчук П. Нарис
історії ОУН. С. 329).
’ Хомишин Г. Українська проблема. С. 19-25, 33-37.
5 Про мотиви Хомишина щодо створення «Скали» див.; Єгрешій О. Єпископ
Григорій Хомишин. С. 107-115.
307
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
єпархії, тому робив усе, щоб протиставитись починанням
Шептицького.
Підкреслимо, що критика Хомишина стосувалася не
лише екстремістського крила націоналістичного руху. За-
галом усю українську інтелігенцію єпископ вважав або лібе-
ральною, або радикальною, або атеїстичною1. Навіть помір-
коване УНДО та його газету «Діло» він нерідко звинувачував
у радикалізмі, підтримці підпільних організацій та в толе-
руванні терористичних акцій. Різкою, навіть саркастичною,
була його оцінка «Діла»: «Та газета, то стара грішниця, яка
зводила і зводить нарід. Вона подібна до тої безсоромної
упавшої женщини, яка по сповненню безсоромного гріха
прибирає усміхнений вид лиця, немовби нічого злого не
сповнила»2. Це контрастувало зі ставленням митрополита
Шептицького, який, хоч і критикував часом газету за над-
мірний лібералізм у справах віри та релігії, все ж у листі до
редактора «Діла» Д. Левицького визнав заслуги газети пе-
ред українським народом3.
Автор «Української проблеми» покладав найбільшу від-
повідальність у боротьбі зі всіма видами ненормального, на
його думку, українського націоналізму на духовенство. Про-
те він вважав, що «загал нашого духовенства, якого завдан-
ням було струю національного руху справити в правильне
русло, а все, що в тім русі негативне, шкідливе, небезпечне,
усунути, - не тільки не сповнив сего високого і так конечно-
го завдання, але навпаки, сам дався пірвати тому нездоро-
вому рухови і стався сліпим вождом сліпців»4.
Переходячи від критики до позитивної програми, єпис-
коп зазначав, що Церква має дотримуватися консерватиз-
му в усіх своїх починаннях, бо тільки справжній консерва-
тизм провадить до справжнього поступу5.
1 Хомишин Г. Українська проблема. С. 49
1 Там само. С. 55-56.
3 Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність. Т. II. Кн. 2. Док. М» 123.
С. 817.
‘ Хомишин Г. Українська проблема. С. 54.
’ Там само. С-81-85.
308
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Багато місця у своїй книжці Хомишин приділив польсько-
українським стосункам. Єпископ покладав вину за поши-
рення радикальних націоналістичних настроїв серед моло-
ді на обидва народи, однак вважав порозуміння між ними
можливим і бажаним. Цю думку він повторив і в інтерв’ю
«Новій зорі»: «Не треба окривати, що обі сторони багато за-
винили - і Поляки, й Українці. Все ще досить часу, щоби за-
чати нове життя»* 1.
Хомишин, як і Шептицький, рішуче засуджував проти-
польський терор ОУН, але вживав не лише моральних, а й
прагматичних аргументів: «Тим способом України не збуду-
ється, навпаки, її доля ще більше погіршиться. Поляки чей-
же не дадуться вистріляти, як воробці, а як сильніші під кож-
дим оглядом зареаґують і нас до решти згнобять»2.
«Українська проблема», за задумом автора, мала б роз-
крити нагальні проблеми українського галицького суспіль-
ства 1920-30-х років. Проте замість глибокого аналізу цих
проблем Хомишин піддав осуду всі українські партії, окрім
католицької УНО, яку він фактично очолював. Книжка пере-
повнена суб'єктивним, не завжди адекватним ставленням
станіславівського єпископа до національного та націона-
лістичного руху. Не дивно, що її схвально зустріли польські
урядові кола та політики різних напрямів3. Окрім того, крити-
куючи український політикум, Хомишин не запропонував на-
томість ніякої реальної стратегії щодо здобуття Української
держави. Його державницька ідея стосувалася лише дале-
кої перспективи. На перший план Хомишин ставив питан-
ня порозуміння з Польщею заради покращення умов життя
української спільноти, проте нехтував завданнями безпо-
середньої боротьби за державність, вважаючи їх «фантазія-
ми». Єпископ виступав за лояльність до Польської держави,
водночас закликаючи українців домагатися, щоб вона була
1 «Українська проблема», інтерв’ю з Преосв. Григорієм Хомишиним // Нова
Зоря. 1933. 9 лют. (ч. 9). С. 2.
1 Хомишин Г. Українська проблема. С. 170.
’ Див.: Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин. С. 82-83.
309
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
справедливою. Саме в межах такої Польської держави, вва-
жав Хомишин, український народ повинен культурно розви-
ватися й готувати себе до осягнення державного суверені-
тету в майбутньому'.
Неперебірлива критика ледь не всіх напрямів національ-
ного руху та пропольська лояльність Хомишина викликали
осуд тих українців, які прагнули поєднати свою християнську
віру і національний патріотизм у синтезі християнського на-
ціоналізму. Як писав у листі до єпископа від 4 січня 1937 р.
президент Генерального інституту Католицької акції М. Дзе-
рович,
це загрожує вже повазі святої церкви, а ще більше повазі вашої
ексцеленції, як представника цієї інституції в українському на-
роді. Я І-..] стрічаюсь з критичними поглядами на це постав-
лення вашої ексцеленції до проблеми християнського націоналіз-
му і можу передбачити, що воно йде з цілою консеквенцією до
вибуху одвертого конфлікту, де віруючі миряни стоятимуть в
одвертій ворожнечі проти католицького епіскопа як ворога від-
родження українського народу1.
Послідовником єпископа Хомишина був один із найак-
тивніших противників націоналізму донцовського штибу пу-
бліцист Осип Назарук. Позиція Назарука в контексті нашого
дослідження важлива, оскільки він був відомим культурним
та політичним діячем католицького табору й очолював ре-
дакцію «Нової зорі», яка висловлювала погляди українських
католиків-окциденталістів. Крім того, Назарука назагал
можна вважати виразником поглядів Хомишина, прихиль-
ником його «інтегральної» католицької концепції-3.
Як зауважив І. Лисяк-Рудницький, Назарук (замолоду
радикал) пережив переоцінку власних цінностей під час
’ Хомишин Г. Українська проблема. С. 155-156.
2 Правда про унію: Док-ти і мат-ли І Упор, В. О. Бунченко та ін. 2 вид. Львів,
1968. С. 285.
’ Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлік-
ту // Липинський В. Архів. Т. 7: Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинсь-
кого / Ред. І. Лисяк-Рудницький. Філадельфія, 1976. С. ХСІУ (стаття передру-
310 кована в: Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. С. 173-245).
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
свого перебування в Канаді і США у 1922-1927 рр. У по-
літиці він став консерватором і монархістом та зблизив-
ся з В. Липинським. У духовному житті він став католиком
(греко-католиком), причому ці два аспекти - католицизм і
консерватизм - були в його свідомості нероздільні’.
Співпраця та спілкування з духовенством - у США з
єпископом Константин Богачевським, у Галичині з єписко-
пом Хомишиним зробили Назарука клерикалом. Він вважав,
що українську політичну справу треба будувати на релігійній
основі, під якою розумів католицтво, і визнавав першість
між українськими віровизнаннями за Греко-Католицькою
Церквою2. Боротьбу за релігію і Церкву Назарук вважав
справою першорядної національної ваги: «До найповажні-
ших справ кожного народу, отже й нашого, належать справи
релігійно-церковні. [...] В боротьбі за них беруть участь не
тільки мужчини, але й жінки та діти, як за ніякі інші справи.
Отже на справи релігійно-церковної боротьби треба звер-
тати відразу й заздалегідь якнайбільшу увагу»3.
Під час своєї громадської та літературної діяльності
Д. Донцов мав небагато опонентів, які могли б позмагати-
ся з ним енергією і талантом. Одним із них був О. Назарук.
Будучи ідеологом УНО, Назарук постійно доводив, що ідеї
націоналізму неприйнятні для українського суспільства. На
ставлення Назарука до Донцова визначально вплинула по-
зиція його ідейного наставника Липинського, який не тільки
відкидав ідеологію Донцова як помилкову, а й засуджував
його самого як людину4.
З ідеологією Донцова Назарук ознайомився 1926 р.,
перебуваючи у Філадельфії та працюючи редактором като-
лицької газети «Америка». Спочатку Назарук після прочи-
тання праці Донцова «Націоналізм» опублікував деякі уривки
в газеті й загалом вважав, що Донцов частково має рацію.
’ Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський. С. ЕПІ.
‘ Там само. С. ЕПІ-ІЛУ
’ ЦДІАЛ. ф. 359, оп. 1, спр. 146, арк. 2.
‘ Лисяк-Рудницький 1. Назарук і Липинський. С. ХЬІХ.
311
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Коли про це дізнався Липинський, він написав гнівного лис-
та Назарукові й потрактував його дії як зраду ідей гетьман-
ського руху. Назарукові вдалося залагодити конфлікт, по-
силаючись на свою зайнятість на роботі та на те, що він не
мав часу належно опрацювати ідеї Донцова. Незабаром На-
зарук написав велику полемічну статтю проти Донцова під
назвою «Націоналізм Донцова й інші мишуґізми», яку не раз
перевидавали1.
Уже як редактор “Нової зорі” (від 1928 р.) Назарук при-
святив націоналістичній ідеології кілька статей, у яких під-
дав нищівній критиці вчення Донцова та діяльність націона-
лістів, яку називав «ґанґстерством»2, мабуть, під впливом
свого американського досвіду. Він також перевидав свою
працю «Націоналізм Донцова й інші мишуґізми», де все
вчення про націоналізм, що його розвивав Донцов, називав
демагогією. Щоправда, Назарук не заперечував, що автор
«Націоналізму» у своїх працях поряд із демагогією часом
висловлює слушні думки: «Він переважно справедливо оці-
нив українського духа, закидаючи йому брак волі». Однак
при цьому Назарук, який довгий час був другом Липинсько-
го, звинуватив Донцова у плагіаті, вважаючи, що до появи
творів Липинського Донцов не мав власного світогляду. На-
зарук наводить чимало прикладів цього гаданого плагіату:
«Липинський поклав в основу світогляду будучої українсь-
кої нації волю, хотіння - і Донцов се зробив по нім». Ін-
ший приклад - теза Липинського про те, «що нація без ідеї
неможлива - і Донцов се проповідує по нім». Назарук вва-
жав, що Донцов використав фразу із праці Липинського про
«провінціональне провансальство» й неправильно та невда-
ло розвинув цю тезу3. На думку Назарука, ідеолог «чинного
націоналізму» використовував ідеї не лише Липинського -
те ж саме він робив і з думками багатьох інших мислителів,
1 Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський. С. ХІЛХ-Ь.
2 Назарук О. Ґоги і Маґоґи. Львів. 1936. С. 36.
* Назарук О. Націоналізм Донцова й інші мишугізми. Львів, 1934. С. 4-10. Деякі
дослідники (Я. Дашкевич, С. Квіт та іи.) відкидають звинувачення Донцова в
примітивному плагіаті (див. прим 4 на с. 155).
312
Розділ 4
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
зокрема Канта, філософію якого Назарук вважав головним
джерелом «світогляду» Донцова'.
Назарук називає націоналізм, що його пропагував Дон-
цов, «звіриним». Він наголошує на унікальності як особи
творця чинного націоналізму взагалі, так і його вчення зо-
крема, оскільки «треба признати, що ніхто ще у нас так “ви-
разно" не пропагував “науки" ножа і крови, як Донцов»2.
Утім, критикуючи націоналізм Донцова, Назарук теж сві-
домо чи несвідомо вдається до методів ксенофобського на-
ціоналізму. Він вважає, що корінь зла ідеології Донцова кри-
ється в етнічній належності цього «москаля з походження»,
який, мовляв, перейняв у росіян не кращі, а гірші риси. «А
від степових волокит, що товклися по Україні, переняв Дон-
цов [...] нахил до руїни всього, до похвалювання скритов-
бийства іт. п.»3.
У дещо модифікованому вигляді подібний «аргумент»
трапляється й на шпальтах «Нової зорі». У 1933-1934 рр. га-
зета друкувала стислий виклад «Міфу XX століття» А. Розен-
берґа і, зокрема, зацитувала його думку, що внаслідок 200-
літнього монгольського панування в Росії «була довершена
та глибоко сягаюча мішанина крови, котра аж по нинішній
день витискає на російському характері печать його роз-
двоєння. [...] Так само і в душі російського народу ведуть
постійний бій два характери: європейський і азійський»4.
Нас тут цікавлять не історіософські вправи нацистсько-
го ідеолога, а редакторська примітка (можливо, Назаруко-
ва) до цитованого тексту:
Нема сумніву, що подібний процес хаотизування крови і вдачі
відбувся не лише в Росії, але й на Україні, особливо в її полудне-
вій полосі й на східній етнографічній границі. (...) Найбільш
яскравий представник того хаосу - Дмитро Донцов. (...) Се він
підготовив в Галичині грунт під абсолютно неморальний націо-
' Назарук О. Націоналізм Донцова й інші мишугізми. Львів, 1934. С. 15-17.
’ Там само. С. 31.
* Там само. С. ІЗ.
* А.Ч. Два інтернаціонали: червоний і золотий. Погляди Розенберґа, головного
теоретика гітлсризму//Нова Зоря. 1934. 18 січ. (ч. 3).
313
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
налізм, проповідуючи "розкіш ножа і крови", без ніяких етичних
норм, перекручуючи цитати і т. п. Чи можна дивуватися, що
для вихованих на його “творах" націоналістів не існує христі-
янська етика?1
Тут бачимо «іншування» вже не тільки росіян, а й меш-
канців півдня і сходу України, «яскравим представником»
яких нібито був Донцов. Звичайно, такий спосіб полеміки
не робив честі «християнській етиці» «Нової зорі» та її ре-
дактора і знижував вартість інших, справді вагомих, аргу-
ментів.
Назарук також піддав критиці тезу Донцова про те, що
можна здобути українську незалежність, спираючись пере-
дусім на селянство. Публіцист вважав ідеї донцовського на-
ціоналізму такими, що руйнують цілість української нації та
вносять протиріччя між класами. Він твердив, що «обов’язок
нації супроти себе - виховати всі свої кляси і стани», оскіль-
ки нації існують, щоби виконувати обов’язок перед Богом,
перед собою, перед іншими націями2. У цьому ще одна від-
мінність між поглядами Донцова та Назарука - останній не
вважав (принаймні теоретично), що інші нації є ворогами
української.
Ще одним об’єктом критики назаруківської «Нової зорі»
була ОУН. Приводом для безпосередньої атаки газети на
ОУН стала скандальна заява її Крайової екзекутиви, опублі-
кована наприкінці 1933 р. КЕ ОУН, яку тоді очолював С. Бан-
дера, звинувачувала низку діячів УНДО, УСРП, УНО та УКС у
тому, що вони є інформаторами поліції «або в консеквенції
свойого політичного переконання ними можуть стати»3. Це
викликало загальне обурення серед членів і симпатиків зга-
даних організацій. “Нова зоря” відповіла двома редакційни-
ми статтями, друга з яких була повністю передрукована та-
1 А.Ч. Два інтериаціонали: червоний і золотий. Погляди Розенберґа, головного
теоретика гітлєризму // Нова Зоря. 1934. 18 січ. (ч. 3).
1 Назарук О. Націоналізм Донцова й інші мишуґізми. С. 34-35.
1 Самбірський процес і партійні шакалі Н Розбудова Нації. 1933. Ч. 11-12.
314 С. 299.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
кож у «Меті»'. Автор статей (ймовірно, Назарук) застерігав,
що занепад усякого людського авторитету провадить до
поступового розкладу суспільства1 2. Він попереджував, що
дії керівників ОУН, які, підриваючи авторитет заслужених ді-
ячів, прагнуть самі перехопити провід українським суспіль-
ним життям, обернуться проти них самих, бо
помиляються ті, котрі думають, що здискредитувавши діячів,
які ціле життя своє явно працювали для свого народу, самі бу-
дуть з укриття "кермувати нацією" Напевно не будуть, бо,
по-перше, такої нації' нема, не було і не буде, котрою кермували
б лише підпольні, укриті чинники, по-друге, їх так само здискре-
дитують інші укриті люди в тій самій злудній надії, що знов їм
удасться "захопити владу"3.
Зауважмо, що майбутній розкол ОУН та взаємна дис-
кредитація бандерівців і мельниківців підтвердили цей не-
втішний прогноз.
Критикуючи ОУН за моральну деградацію, автор і тут не
минув нагоди покласти відповідальність на «ріжних прохо-
димців степових в роді Донцова і йому подібних. Вони за-
троїли всі студні і колодязі в нашій країні, вони посипали
отруєю ниви наші, реклямуючи ту отрую як здоровий корм
для душі»4.
У брошурі «Ґоґи і Маґоґи» Назарук висловлює свою дум-
ку про те, чому «неопоганський націоналізм», який «ввійшов
в наші народні маси вже якокрема релігія», тимчасово
не відкидає релігії та Церкви. Таких причин він налічує чоти-
ри: 1) це дозволяє мати доступ до українського, ще назагал
християнського, народу; 2) це знижує пильність українсько-
го духовенства, а також дозволяє залучати духовенство у
свої ряди; 3) це «перепиняє організування доконче потріб-
1 Клевета в публичнім життю // Нова Зоря. 1934. 18 січ. (ч. 3). С. 1-2; Про затро-
сння нації. З приводу безпримірного злочину верхівки ОУН П Там само. 21 січ.
(ч. 4). С. 1-2 (передрук див.; Мета. 1934- 28 січ. (ч. 4). С. 7).
* Про затроєння нації. С. 1.
’ Там само. С. 2.
* Там само. 315
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
них чисто католицьких установ, таких, як нпр. “Скала", бо
витворює опінію, що, мовляв, нащо нам католикам закла-
дати “якісь" окремі товариства, коли, мовляв, націоналісти
признають католицьку Церкву»; 4) це полегшує націоналіс-
там збір коштів під церквами на свої потреби’.
І в цій брошурі Назарук знову атакує Донцова, обтяжую-
чи його відповідальністю за те, що діти (тобто молоді члени
ОУН) «знайшлися як невинні жертви поганського націона-
лізму в тюрмах і на шибеницях - а він сам ходить свобідно
по Львові»1 2.
Критикуючи ОУН, Назарук не обійшов увагою і «культ ге-
роїзму», який, як ми вже зазначали, був суттєвим елемен-
том політичної релігії, яку творили націоналісти. Назарук
особливо виступав проти героїзації особи полковника Ко-
новальця, на ставленні до якого позначилися монархічні й
прогетьманські переконання редактора «Нової зорі». Огля-
даючи історію України, Назарук робив висновок, що монар-
хічна форма державності більше ніж будь-яка інша відпові-
дала ментальним особливостям українців3. З огляду на це
він не міг пробачити Коновальцеві подій 1918 р. Саме Коно-
валець, тоді командир Осадного корпусу Січових Стрільців,
безпосередньо керував поваленням гетьманського уря-
ду Павла Скоропадського. Уже після вбивства провідника
ОУН, оцінюючи його постать в українській політиці, Назарук
висловив такі думки: по-перше, повалення гетьманського
режиму було великою помилкою, і до неї причетний Коно-
валець; по-друге, без Коновальця та Січових Стрільців по-
встання та повалення влади Скоропадського не відбулося б;
по-третє, підпільні організації, якими керував Коновалець,
спричинили «багато безцільних жертв» з негативними на-
слідками. Тому героїзація Коновальця як провідника теро-
ристичної організації недоцільна. Назарук вважав, що «дуже
небезпечна річ видвигати на п'єдестал геройства начальни-
1 Назарук О. Гоґи і Маґоґи. С. 33-34.
* Там само. С. 57.
316 • ЦДІАЛ, ф. 359, оп. 1, спр. 109. арк. 1.
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ків терористичних організацій, небезпечна для морального
здоров’я і сили нації. Всюди, де такі спроби роблено, мало
се недобрі наслідки»'.
Реакція членів ОУН на католицьку критику була нега-
тивною. 1938 р. один з ідеологів ОУН Ярослав Отецько так
прокоментував позицію Церкви щодо революційного на-
ціоналізму: «Націоналізм виклинається1 2 як “дикунство",
“зоологізм”, як “туга за ножем і кров’ю" - натомість ко-
кетується його профанаторів, що виступають під маркою
“творчих”, "католицьких" та інших “націоналістів" [...].
Наш псевдокатолицизм нічого не навчився з минувшини
і сучасности»3.
Підсумовуючи, можемо констатувати глибоке неспри-
йняття українського інтегрального націоналізму в като-
лицькому таборі, а надто його донцовської версії, яка про-
голошувала вищість чину над розумом й особливу мораль,
не сумісну із християнською етикою. Найбільше занепоко-
єння представників Церкви викликала тенденція до пере-
творення націоналізму у світську релігію, яка загрожувала
відсунути або поглинути традиційне християнство. Через
те головним мотивом католицької критики інтегрально-
го націоналізму було засудження «неопоганського» обо-
жнення нації і незалежної від християнства націоналістич-
ної етики.
Іншим спільним для всіх католицьких критиків «неона-
ціоналізму» мотивом було відкидання аморальних методів
політичної діяльності, зокрема тероризму, до якого оунівці
залучали недосвідчену молодь. Засудження насильниць-
ких засобів боротьби було зумовлене не лише релігійни-
ми мотивами та конкордатними зобов’язаннями ГКЦ до-
тримуватися політичної лояльності до Польської держави,
1 ЦДІАЛ, ф. 359, оп. 1, спр. 118, арк. 10-11.
2 У цитованому виданні помилково - «викликається».
’ Стецько Я. Новий суспільний лад // Український націоналізм: Антологія. Т. 1
/ Упор. В. Рот. Вид. 2-ге. К., 2010. С. 138. «Творчим» називали свій націоналізм
члени ФІІЄ Д. Палива.
317
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
а й раціональним політичним розрахунком, про що досить
відверто писав Г. Хомишин. Діячі ГКЦ розуміли, що україн-
ці найближчим часом не мають шансів шляхом збройного
повстання вибороти державну незалежність, а реаліза-
ція оунівської концепції «перманентної революції» викличе
лише перманентні репресії з боку влади. Крім того, у разі
можливого розпаду Польської держави існувала загроза за-
хоплення Галичини атеїстичним більшовицьким режимом,
що розцінювали як найбільшу небезпеку. Через те україн-
ський католицький табір обстоював легальний шлях захисту
національних інтересів галицьких українців у межах політич-
ної системи Польщі й шукав можливостей міжнаціонального
примирення поляків та українців на основі спільних для обох
народів християнських вартостей1.
Однак у межах цієї спільної платформи існували суттєві
розбіжності у ставленні до «неонаціоналізму», які певною мі-
рою збігалися з поділом на «окциденталістів», лідером яких
був єпископ Хомишин, та «орієнталістів» на чолі з митропо-
литом Шептицьким.
Г рупі Хомишина були притаманні підкреслена лояльність
до польської влади, відсутність будь-яких сепаратистських
тенденцій і, відповідно, найбільш гостра критика націоналіз-
му, причому не тільки інтегрального, а й значно більш помір-
кованого націоналізму УНДО. Для цієї групи були характерні
крайній клерикалізм і вимога безумовного підпорядкування
національного життя Церкві та християнській релігії.
Натомість прибічники А. Шептицького поєднували хрис-
тиянські цінності з поміркованим націоналізмом, близьким
до ідеології консервативного крила УНДО, тому критикували
не націоналізм загалом, а лише його донцовсько-оунівську
версію, утім, розглядаючи її як менше зло порівняно з кому-
нізмом.
Пор. Зємба А. Митрополит Андрій Шептицький і уряд другої Речі Посполитої
Польщі у 1923-1939 рр. П Метрополія Нью Йорку слузі Божому Андреєві у
п’ятидесятиріччя його смерти / Ред, М, Галів. Нью Йорк, 1996. С. 41; Яцун Б.
Церква і націоналістичний рух
318
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Деякі діячі УКС і Католицької акції йшли ще далі, вважа-
ючи можливим і бажаним союз католицизму з «модерним
націоналізмом» проти комунізму та лібералізму, але як пе-
редумову такого союзу вимагали очищення націоналізму
від «ніцшеансько-атеїстичних» збочень.
Сильною стороною католицької критики «неонаціона-
лізму» була її закоріненість у принципи християнської етики
та її опертя на авторитет Церкви, з яким націоналістам важ-
ко було вступати у відкриту боротьбу, тому найчастіше вони
уникали полеміки. Натомість слабким місцем було те, що в
один ряд із тоталітарними ідеологіями серед найгірших во-
рогів Церкви католицькі ідеологи часто ставили лібералізм і
демократичний соціалізм, що розколювало лави противни-
ків тоталітаризму і зменшувало шанси демократичної аль-
тернативи.
4.5. Католицький світогляд і християнський
націоналізм як альтернативи інтегральному
націоналізмові
ГКЦ й український католицький рух не лише критикували
«неонаціоналізм», а й намагалися протиставити йому кон-
структивну альтернативу - ідею побудови нового громадян-
ського суспільства на основі католицького світогляду і по-
ступу. Саме для реалізації таких планів у 1930 р. митрополит
А. Шептицький засновує УКС. Звичайно, Союз та інші като-
лицькі організації протистояли не лише націоналістичному
таборові, а й іншим ідеологічним рухам, які розглядали як
ворожі Церкві, - комунізму, соціалізму та лібералізму - але в
рамках нашого дослідження пропонована католицьким ру-
хом світоглядна альтернатива цікава нам насамперед у кон-
тексті його дискусії з інтегральним націоналізмом.
Згодом, пояснюючи причини, що покликали до життя
УКС, о. Й. Осташевський на перше місце поставив потре-
бу вишколити ідейних провідників нації, перейнятих ідеями
319
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Христа, а на друге - брак активності широких мас галицько-
го суспільства:
Годі сказати, що наш містечковий чи сільський нарід є надто
меткий, рухливий, підприємчивий. На нашій території цілі села
й містечка лінюхують і крайно нуждують. Установи сплять,
зареєстровані на папері. Загал населення сходиться до коршми,
до склепу або по сусідських хатах, фіпьософус і чогось емоціо-
нально сподівається, всіх критикує і зі всього релігійно святого
чи національно великого кпить і насміхається'.
Для виправлення такого стану речей була потрібна ак-
тивна дія католицьких організацій, які могли б докорінно
змінити стиль життя місцевого населення. Саме УКС, за за-
думом його організаторів, мав стати центром згуртування
здорових й активних сил суспільства:
Всі думаючі Українці переконувалися зайвий раз, що український
здоровий і ідейний актив гуртується тільки при українській
катол. Церкві. Далась чути потреба створити збірний україн-
ський катол. ум, який зорганізував би нашу масу, який кермував
би нею, видавав боєві гасла і прикази, робив острожною на воро-
жі підходи і засідки, провадив до боротьби і побіди, який би став
осередком українського католицького життя і живим серцем
праці нашого народу на нашій землі. Це була ця пекуча потре
ба, що домагалася була покликати до життя і праці УКС. Його
найголовнішим завданням було зорганізувати й зактивізувати
нарід на всіх ділянках його життя2.
Керуючись такими настановами, УКС започатковує ак-
тивну діяльність щодо впровадження в Галицькій митрополії
структур та ідей Католицької акції. Створення Союзу, а потім
і офіційне впровадження КА (1931 р.) засвідчило приєднання
греко-католиків до світових процесів у лоні Католицької
Церкви. ГКЦ долучилась до міжнародного проекту, яким
була Акція, покладаючи на неї неабиякі сподівання. Нова
місійна діяльність, євангелізація, виховання власних про-
' Осташсвський Й. Український Католицький Союз - і нація II Мета. 1936. 8
лист. (ч. 45). С. 3.
320 І і Там само.
Розділ 4,
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
відників і підтримка церковних починань, що мали охопити
все українське галицьке суспільство, високо підняли планку
очікувань. Звичайно, цілі були поставлені досить амбітні, але
й особи, які брались за це, теж були амбітними, не кажучи
про самого митрополита А. Шептицького, який сподівався
позитивних плодів уже в близькому майбутньому. Для до-
сягнення цих цілей не вистачало лише сил самого духовен-
ства. Допомогти мала саме КА, створивши нові католицькі
інституції, а згодом і масовий католицький рух.
1933 р. постають товариства Католицька акція україн-
ської молоді (КАУМ) та Католицька акція української жіно-
чої молоді (КАУЖМ), що прагнули об'єднати всю українську
молодь Галичини. Вони намагалися проникнути в україн-
ське суспільство всіма можливими шляхами, пропонуючи
йому католицький світогляд. Таким чином Церква позиці-
онує себе активним творцем апостольського руху мирян.
Участь мирян у суспільних справах через діяльність різних
релігійних товариств мала залучити широкі маси населення
до побудови справедливого суспільства, що, власне, і було
метою КА.
Єпископат висловлював стурбованість напливом сек-
тантства на терени Галичини, а ще більше виявляв занепо-
коєння через нові політичні ідеї, що приходили як зі Сходу,
так із Заходу й знаходили собі добрий ґрунт у межах краю.
Духовенство готувалося до активної відсічі можливим не-
безпекам, але без базових знань та закоріненого світогляду
це було не під силу. Провідники католицького руху ставили
собі завдання створити своєрідне братство, нову духовну
спільноту, що мала б об’єднати розрізнене політично га-
лицьке суспільство. УКС мав посісти в цій стратегії головну
позицію і стати опорою для КА і католицьких молодіжних ру-
хів у їхній діяльності.
Велику роль у поширенні католицького світогляду мала
відігравати українська інтелігенція, несучи початковий тягар
розбудови католицьких інституцій. Але для цього, вважали
ідеологи УКС, необхідно було насамперед змінити світогляд
321
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ ______________________________ ________
самої інтелігенції, значна частина якої була далека від Церк-
ви та релігії. Уже з початку 1930-х рр. на шпальтах греко-
католицької преси жваво обговорювано методи праці, що
мали забезпечити провідну роль УКС у стосунках з інтелі-
генцією та поступово змінити її світогляд. Одним із перших
світоглядні проблеми порушив професор Богословської
академії М. Чубатий. Він твердив, що велика частина укра-
їнської інтелігенції відсунула на другий план релігійні, етич-
ні та ідеалістичні чинники і свідомо чи підсвідомо прийняла
матеріалістичний світогляд. Причини такої ситуації він вба-
чав у вихованні інтелігенції до і під час Світової війни. У Над-
дніпрянській Україні під Російською імперією прогресивна
інтелігенція була вихована на ідеях нігілізму. Релігія стала
для неї синонімом реакції. Разом із царатом революціонер
нищив релігію, а разом з нею й ідеалістичний світогляд та
етику’.
Революційні течії Великої України впливали й на Галичи-
ну, де витворився особливий тип інтелігента - соціаліста або
радикала в молодості, націонал-демократа в старшому віці.
Єдиним гідним інтелігента світоглядом тут вважали вільно-
думство і повний індиферентизм у справах релігії. Не дивно,
що модним серед інтелігенції було ставлення до релігії як
до пережитку. Серед певних кіл такої інтелігенції утверди-
лася засада релігійного лібералізму: «Віра для хлопа, а не
для інтелігента». Значна частина галицької інтелектуальної
еліти сповідувала практичний атеїзм і вважала, що Церква
потрібна лише для селянства1 2.
Звичайно, був і інший табір - католицький, але він був
украй нечисленним, а його т. зв. угодова політика компро-
метувала християнську ідею серед української інтеліген-
ції. Тому УКС, на думку Чубатого, мав розпочати працю від
основ під гаслом «Христіянські принципи в життю і христі-
янські принципи в громаді». Метою цієї праці мало стати
1 Чубатий М. Світогляд і його відсутність. Про одно із завдань Українського Ка-
толицького Союзу (Дискусійна стаття) // Мета. 1931.15 берез. (ч. 1). С. 3.
322 ’ Там само.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
«уморальнення цілого національного життя в ім’я засад ка-
толицької віри»*.
Схожий діагноз інтелігенції поставив один із ліде-
рів молодіжного католицького руху Р. Монцібович, який
на шпальтах «Мети» закликав до перебудови духов-
них фундаментів цілого громадського життя. «Єдино-
спасаємим» доктринам політичних організацій та окремих
ідеологів він протиставляв «апостолят духа», що його папа
Пій XI визначив як найважливіше завдання католицької ін-
телігенції. Через нього слід було поширювати ідею като-
лицької свідомості та закріпити її в громадянському житті,
поклавши тривкі основи духовного життя нації. Тогочасну
ж українську духовну дійсність автор описував як стан ціл-
ковитого розбиття, де в парі з хаосом засад ішов і занепад
громадянської моралі. Стара генерація інтелігентів порва-
ла з католицьким світом, піддаючи галицьке суспільство
впливу різних ідеологій. Навіть прихильники католицької
ідеології ділилися на безліч груп, що стояли на принципово
різних позиціях, а багато тих, які вважали себе католика-
ми, не мали чіткого уявлення про католицизм і католиць-
кий світогляд2.
Вину за такий стан речей автор покладав на інтеліген-
цію, яка принесла в суспільство «звихнені ідеї» лібералізму,
матеріалізму, соціалізму, ліберального фемінізму, що спри-
чинили важку духовну кризу. Отож, інтелігент, на думку Мон-
цібовича, мав зрозуміти свою провину, покаятися, повер-
нутися до відвічних правд християнської віри й розпочати
«апостолят духа», насамперед щодо самого себе3.
' Чубатий М. Світогляд і його відсутність. Про одно із завдань Українського Ка-
толицького Союзу (Дискусійна стаття) Н Мета. 1931. 15 берез. (ч. 1). С. 3-4.
’ Монцібович Р. Апостолят духа (Завдання української католицької інтелігенції
під сучасну пору) // Мета. 1934. 11 берез. (ч. 10). С. 7. Подібну думку пізніше
висловив В. Кузьмович: «Загально відомий є парадокс, що в нас католики не
мають католицького світогляду» (Кузьмович В. Думки на тему практики УКС
// Мета. 1936.7 січ. (ч. 1). С. 5).
1 Монцібович Р Апостолят духа (Завдання української католицької інтелігенції
під сучасну пору) // Мета. 1934. 18 берез. (ч. 11). С. 7.
323
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Під «апостолятом духа» Монцібович розумів працю над
модерною душею людини, відчуженою від Бога і Церкви.
Кінцевою метою цієї праці було створення нового громадян-
ства - «депз вапсїа»'. Для цього слід було усвідомити про-
тилежність між світом раціоналістичних тенденцій і «світом
традиційного, шляхотного, середнєвічного католицизму», в
якому існував синтез між Богом і світом, Церквою і нацією.
Цей синтез належало «наново оживотворити» в сучасному
світі1 2.
Інший лідер католицького руху - д-р М. Дзерович, пре-
зидент Генерального інституту Католицької акції, також
вважав, що національний організм хворий і що духовна та
світська інтелігенція покликана його лікувати. Духовна інте-
лігенція мала виправляти психічні хиби українців - схильність
до анархізму, вічне невдоволення, а особливо лібералізм.
Світська інтелігенція мала далі формувати перероджену ду-
ховність, поки національний організм не набере нових дер-
жавотворчих сил3.
М. Конрад вважав головною причиною духовної кризи
індивідуалістично-ліберальну та соціалістично-комуністичну
ментальність. Ліберальний світогляд домагався безмежної
свободи для кожної одиниці, але потрапив у пастку міліта-
ризму та воєн. Лібералізм призвів до постання соціалістич-
ного руху в його крайніх формах, який витворив матеріаліс-
тичний світогляд і намагався заперечити світ духу і права
одиниці. Однак дійсність виявилася сильнішою, ніж доктрина
історичного матеріалізму. Багато знаків, оптимістично твер-
див о. Конрад, показує, що світ покидає фальшивих пророків
і йде за правдою Христа - настає ренесанс католицизму4.
1 Оепз запсіа (лат.) - святий народ
1 Монцібович Р. Апостолят духа (Завдання української католицької інтелігенції
під сучасну пору) // Мета. 1934. 25 берез. (ч. 12). С. 7.
’ Сучасні завдання української інтелігенції // Мета. 1934.6 трав. (ч. 17). С. 7 (ви-
клад доповіді М. Дзеровича).
- * Модерна ментальність і католицизм // Мета. 1934.25 берез. (ч. 12). С. 7 (виклад
324 доповіді М. Конрада на Академічному вечорі у Львові 18 березня 1934 р.).
Роадш 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Тезу, що лібералізм веде до ще більшого зла - соціа-
лізму, розвивали й інші католицькі публіцисти. На думку
К. Чеховича, під впливом лібералізму людина вийшла з-під
влади Бога і Його моральних законів, що спричинило зане-
пад моралі, безоглядну гонитву за зиском, навіть коштом
добробуту інших. Це призвело до загострення класових різ-
ниць і дало ґрунт доктрині соціалізму. Релігійна байдужість
лібералізму перетворюється в антирелігійну активність со-
ціалізму, а ліберальна засада «релігія - це приватна справа»
перетворюється в соціалістичне «релігія - це опіум народу».
Чехович вважав обов’язком християнської інтелігенції про-
тистояти «розкладовим течіям» лібералізму та соціалізму в
Галичині1.
Важливим чинником оздоровлення суспільства мала
стати католицька самосвідомість, яку один з дописувачів
«Мети» розумів як безумовну довіру доцільності Божої та
церковної діяльності. Тому всяке обурення з приводу по-
станов Церкви, невдоволення тими чи іншими особами
церковної ієрархії він визнавав несумісним з католицькою
самосвідомістю. «Далеко ще, правда, до того, щоби като-
лицька самосвідомість стала загальним явищем. Але немає
сумніву, що і це прийде. Саме нині стаємо свідками, як на
руїнах матеріалізму об’являється у всій своїй повноті й силі
католицька самосвідомість»2.
Оптимістичною вірою в майбутню перемогу католиць-
кого світогляду сповнена і стаття о. М. Чорнеги:
Праця, до якої стає УКС, велика і важка та вимагає великої по-
святи і напруження. Нехай не думає ніхто, що те все можна пе-
ревести в однім році. Та праця розложена на літа! Лише йдімо
непохитно вперед! Нашими провідними зорями - Бог і Україна.
Нехай цілий край вкриється сіткою католицьких організацій,
що стануть сильною армією в боротьбі з ворожою силою.
1 Вплив лібералізму і соціялізму на виховання. Зміст викладу Дра К. Чеховича,
виголошеного дня 22. XII. м. р. в рамах конференцій К А. // Мета 1938. 7 січ.
Ч. І.С. 9.
* Католицька самосвідомість II Мета. 1934. 25 берез. (ч. 12). С. 7. 325
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Що наша буде перемога - навіть не сумніваємося, бо голосимо
принципи невмирущі, вічні, - а Сила наша Христос!'
У боротьбі з ідеологіями, які Церква вважала ворожими,
вона намагалася створити власну, католицьку, ідеологію на
противагу всім можливим «ізмам», оскільки, як писав Кузь-
мович, «причиною кволости наших громадських католиць-
ких організацій є брак вироблених ідеольоґічних підстав
католицького руху»2. В основі цієї ідеології лежав пріори-
тет християнських цінностей. У полеміці з націоналістами
католицькі публіцисти постійно наголошували: національні
інтереси важливі, але християнська релігія ще важливіша.
Діячі УКС ставили перед собою завдання
витворити новий тип громадянина, тип, який під світогля-
довим оглядом був би синтезою елементів, що належать до за-
садничих справ. Тими засадничими справами є дві речі: момент
релігійний і національний. В нашому громадянстві цей другий
елемент, національний, вже давно здобув собі беззастережне
право громадянства.
(...) Але коли б засадничою рисою цього нового громадянського
типу був лише національний момент, коли б для цього типу до-
брим було лише те, що, на його думку, є добре для нації, без огляду
на всякі інші критерії добра і зла, - то це було би протиприродне
явище. Національні інтереси - преважна справа, але для людини
е ще одна важніша справа: релігія3.
УКС мав на меті не лише впровадження католицького
світогляду, а й критику (а деколи і викорінювання) фаль-
шивих із християнського чи національного погляду ідей. На
думку одного з його діячів, Союз мав «ширити христіянсько-
католицькі засади, втискати їх у громадянське життя, при-
неволювати - якщо можна так висловитися - думати кате-
горіями християнського світогляду»*.
* Чориега М Український Католицький Союз на тлі української дійсності //
Мета 1934. З черв. (ч. 21). С. 6.
1 Кузьмович В. Думки на тему практики УКС. С. 5.
’ Буць О. Новий тип громадянина // Мета. 1936. 6 груд. (ч. 49). С. 4.
326 « Там само.
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Коли було складено всі програми та виписано всі за-
вдання, залишилося одне питання: як усе це донести до
кожного українця? Почали з активного видання періодики
різних категорій для різних рівнів читачів та залучення УКС,
КАУМ «Орли», ТУСК «Обнова», УНО, товариства «Скала» до
їх розповсюдження. Такими репрезентантами католицьких
цінностей стали: газета «Мета», журнал «Дзвони», місяч-
ник «Нива», присвячений церковним і суспільним справам,
місячник для дітей «Наш приятель», популярний часопис
«Христос - наша сила», газета «Нова зоря», місячники «Ка-
толицька акція», «Українське юнацтво», журнал для наймо-
лодших «Світ дитини» та інші періодичні видання1.
Усі вони мали долучитися до формування католицьких цін-
ностей та світогляду. Преса обговорювала на своїх шпальтах
різні обставини українського життя з християнського погляду
й закликала вірних активніше долучатися до процесів роз-
будови католицьких ідеалів. Католицька преса в порозумінні
з духовною владою прагнула чинного суспільно-релігійного
апостольства, водночас залишаючись важливим посеред-
ником між церковною владою, КАта вірними2. Та найголовні-
шим завданням преси було впроваджувати моральні цінності
не лише в повсякденне життя, а й у політичні справи.
Періодичні видання українського католицького руху, як і
загалом преса КА в Європі, дотримувалися директив Като-
лицької Церкви щодо важливості розвитку католицької пре-
си, у яких підкреслено такі моменти:
1. Преса КА мусила бути повноцінною та багатою на
різні новини. Вона мала порушувати й обговорювати
найболючіші питання, що турбували суспільство.
2. Преса КА не могла співпрацювати з будь-якими по-
літичними партіями, а тим більше належати їм.
3. У справах суспільної акції преса мала орієнтуватися
на католицьку думку.
* О. Ч. Я. Українська Католицька преса // Мета. 1936. 9 лют. Ч. 6. С. З (3-4).
’ Рітгагсіо ). Ргаидгіие оЬІісге рга$у каіоііскіе) // КисЬ Каїоііскі. 1936. Мг 7. 5. 289-
297.
327
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
4. Католицькі журналісти мали розуміти свою місію і
завжди працювати з гідністю.
5. Редактори преси КА теж мали чинити згідно зі сво-
їм сумлінням, пам'ятаючи, що їхня робота покликана
приносити користь суспільству.
6. Католицькі видавництва та видавці мали бути неза-
лежними від будь-яких суспільних і політичних рухів
та партій’.
У Львівській архієпархії провідним католицьким пері-
одичним органом була «Мета», яка швидко стала вагомим
чинником впровадження ідей КА в життя. Газета твердо
стояла на своїх позиціях, однак толерантно ставилася до
опонентів, привчала вірних до позитивної співпраці з націо-
нальними українськими установами на місцях. Популярний
літературно-науковий часопис «Дзвони» міг похвалитися
великою кількість дописувачів та католицьких авторів, що
формували мистецький смак в українського читача. Лідери
католицького руху вбачали в пресі джерело відсвіження при-
спаного духу, провідника через гущу актуальних соціальних
та політичних проблем, а головне - у краї з'явився чинник,
що міг давати оцінку явищам суспільного життя з позиції ка-
толицького світогляду2.
ГКЦ сприяла виникненню такого феномену, як україн-
ська католицька літературна критика, піком розвитку якої
можна вважати міжвоєнне двадцятиліття в Другій Речі По-
сполитій3. Сучасна дослідниця зазначає:
Дефініція «католицька критика», цілком органічна і зрозуміла
для епохи міжвоєнного двадцятиліття, для сучасного читача
може помилково асоціюватися із конфесійною. Однак, щоб зро-
зуміти причини, які зумовили виокремлення таких понять, як
' Ріггагсіо І- РгамиЗгіаде оЬІісге рга«у каїоііскіе) // ЯисЬ Каіоііскі. 1936. Мг 7. 8. 289-
297.
’ Фіголева С. Значіння і вплив преси // Мета. 1934. 16 груд. (ч. 49). С. 4.
* Див.: Микитюк В. Українська католицька критика міжвоєнного двадцяти
ліття II Рогбнгпапіе )ако доносі. Рокко-икгаіпзкіе геїаде киїїигаїпе, Іііегаскіс.
Ьіїіогусиїе 1890-1999. Ротпап, 2000. С. 23-35; Комариця М. Українська «като-
328 лицька критика»: феномен 20-30-х рр. XX ст. Львів, 2007.
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
«католицька література», «католицька критика», треба вра-
хувати фактори позалітературного характеру, передусім то-
гочасну суспільно-політичну ситуацію у світі'.
На початок 1930-х рр. у західноукраїнському суспільстві
сформувалися кілька основних ідейних напрямів україн-
ської літератури та критики: католицький, націоналістичний,
радянофільський та ліберальний. Проти останніх двох на-
прямів найактивніше боролася католицька преса. Саме на
30-ті роки XX століття припадає бурхливий розвиток като-
лицької критики та постання, як уже згадувано, великої кіль-
кості конкурентноспроможної католицької періодики. Укра-
їнська католицька критика брала свій початок від журналу
«Поступ» (1921-1931), що став у 1920-ті роки найважливі-
шим інтелектуальним продуктом католицької інтелігенції.
«Поступ» одним із перших почав на своїх шпальтах активно
дбати про домінування християнської етики в суспільстві,
протиставляючи матеріалізму, атеїзму та релігійному інди-
ферентизму католицький світогляд. Часопис плекав хрис-
тиянське світосприйняття, не забуваючи утверджувати на-
ціональну ідею з виразним католицьким вектором. «Поступ»
одним із перших періодичних видань у Галичині поєднав у
своїх публікаціях національні прагнення суспільства з като-
лицьким ідеями. Традицію «Поступу» продовжила католиць-
ка газета «Нова зоря» (1926-1939), яка була спочатку офі-
ційним органом УХО, а згодом органом УНО. «Нова зоря»
позиціонувала себе як видання, що прагне пробуджувати
релігійну свідомість через поширення католицького світо-
гляду. Своїм пріоритетним завданням редакція вважала бо-
ротьбу з ідеями більшовизму, сектантством та «ворогами»
Католицької Церкви. Редактором «Поступу» був Олександр
Мох, він також брав участь і в редагуванні «Нової зорі», тому
в обох часописах можна простежити тяглість і розвиток
літературно-критичної думки. Мох запропонував таку кла-
сифікацію католицької романістики: 1) роман, що його на-
1 Комариця М Засади католицької критики в Галичині 20-30-х рр. // Збірник
праць Науково-дослідницького центру періодики. Вип. 9. Львів, 2001. С. 339.
329
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
писав католик; 2) роман з католицьким тлом; 3) роман з ка-
толицькою мораллю. Саме останній різновид критик вважав
справжньою католицькою літературою. З-поміж інших кри-
тиків, що активно співпрацювали як з католицьким рухом,
так і з його часописами, слід згадати о. д-ра Г. Костельника,
д-ра П. Ісаіва, д-ра К. Чеховича. Вони вважали українську
літературу частиною європейської католицької культури,
про що постійно нагадували своїм читачам. Той-таки Мох
у статті «Стерно на Європу або “Варяжські українці”» вітав
ідею «повороту до Європи», але при цьому уточнював: до
Європи традиційної та католицької
Спільниками, а водночас і конкурентами «Нової зорі»
були тижневик «Мета» та місячник «Дзвони», які перебували
під патронатом А. Шептицького та УКС. Редактором «Мети»
був голова УКС В. Децикевич, а головою редакційної колегії
«Дзвонів» - о. д-р Й. Сліпий, до редакції місячника входили
Г. Костельник, П. Ісаїв та М. Чубатий2.
У середині 1930-х років «Нова зоря», «Мета», «Новий
час» та «Дзвони» долучилися до дискусії щодо напряму роз-
витку греко-католицької духовності. Йшлося про східний чи
західний вектори розвитку ГКЦ. Католицька інтелігенція, зі-
брана біля тихчи інших періодичних видань, доводила раціо-
нальність вибору на користь західної або східної духовності.
У полемічному запалі часом доходило до суперечки, «хто
більший католик», проте загалом дискусія не виходила за
етичні рамки3. Греко-католицьке духовенство поділилося на
два табори, відповідно підтримуючи східну (візантійську) чи
західну (латинську) орієнтації. Розбіжності між цими табора-
ми стосувалися не лише обрядових справ (особливо питан-
ня целібату), а навіть політичних симпатій. Прихильниками
1 Микитюк В. Українська католицька критика міжвоєнного двадцятиліття.
С. 25-30.
* Там само. С. 31; див. також: Періодика Західної України 20-30-тих рр. XX ст.
Матеріали до бібліографії / За ред М. М Романюка. Т. 2. Львів. 1999. С. 134-
143; Комариця М. Журнал «Дзвони» (1931-1939). Систематичний покажчик
змісту. Львів, 1997. С. 3-16.
330 ’ Микитюк В. Українська католицька критика міжвоєнного двадцятиліття. С. 31.
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
ідеї візантійства були митрополит Шептицький та більшість
духовенства Львівської архієпархії. Вони наголошували на
потребі повернутися до джерел власної духовності й чисто-
ти обряду, бо від Берестейської унії до початку XX ст. греко-
католицький обряд запозичив у Римо-Католицької Церкви
велику кількість латинських практик, які, на їхню думку, не
були притаманні східній духовності. Очищення обряду мо-
гло полегшити місійну працю ГКЦ на Сході, особливо серед
католиків Росії. Інший табір греко-католицького духовен-
ства, відомий як «латинники», засуджував такі погляди й
виступав за максимальне зближення Греко-Католицької та
Римо-Католицької Церков. «Латинники» наголошували на
тому, що зближення греко-католицтва і православ’я при-
веде Церкву до нової «схизми». Лідером «західників» був
єпископ Хомишин. Частково таких поглядів дотримував-
ся і єпископ Коциловський, хоча його звернення до вірних
Перемишльської єпархії були набагато поміркованіші, ніж
пастирські листи Хомишина. Розходження між обома табо-
рами знову загострилось у середині 1930-х років, що було
наслідком запровадження КАв Галицькій митрополії’.
Варто наголосити на дуже тонкій межі розбіжностей
поглядів митрополита Шептицького та єпископа Хомиши-
на. Безперечно, обидва вони не ставили під сумнів таких
майже догматичних речей, як Берестейська унія, вірність
Апостольському Престолу, своє католицтво та багато інших
важливих аспектів. Розбіжності значною мірою стосували-
ся обрядових деталей, у які не втручався Ватикан, вважаю-
чи це внутрішньою справою ГКЦ. Політичні ж погляди обох
ієрархів частково збігалися. Так, обидва засудили теро-
ристичну діяльність націоналістів та використання молоді
в різних підпільних рухах, обидва закликали до певної ло-
1 Докладніше про цю дискусію див.: Папєжинська-Турек М. Візантинізм чи
латинство? Дискусія в українській пресі Галичини міжвоєнного періоду про
культурні цінності; Стемпєнь С. Між окциденталізацією та візантинізацією:
проблема обрядової ідентичності Греко-Католицької Церкви в Речі Посполи-
тій міжвоєнного періоду.
331
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
яльності щодо Другої Речі Посполитої, обидва обстоювали
активне залучення галицьких українців до політичних справ,
при цьому закликаючи не бойкотувати виборів до польських
органів влади, а стояти на позиції конструктивного діалогу.
Але якщо митрополит був прихильником широкої розбудо-
ви українських національних інституцій, то станіславівський
єпископ виступав проти привнесення національних чинників
у церковно-релігійне життя, хоч при тому був неформальним
лідером УКНП-УНО. Шептицький натомість відмовлявся
брати участь у діяльності будь-яких українських політичних
партій та навіть заборонив католицьким товариствам втру-
чатись у політику. Попри те він був прихильником надання
Церкві національного спрямування, тимчасом як Хомишин
категорично засуджував перетворення Церкви в релігійно-
національну установу.
Протиріччя між Львівською архієпархією та Станісла-
вівською єпархією були наслідками становища, в якому пе-
ребували не лише українська Церква, а й цілий народ про-
тягом кількох століть. З огляду на відсутність української
державності Церква часто мусила брати на себе не тільки
релігійні, а й політично-суспільні зобов’язання. Відсутність
можливості самостійно всебічно розвиватися призвела до
того, що українці, зокрема й діячі Церкви, орієнтувалися на
різні духовні центри, тим самим поглиблюючи кризу власної
ідентичності.
На відміну від формально надпартійного УКС, УНО, яку
очолював єпископ Хомишин, брала безпосередню участь
у політичній боротьбі. Для українських партій у Другій Речі
Посполитій черговим каменем спотикання стали вибори
1935 р., які розставили по різні барикади активних діячів
усіх партій та рухів. Націоналістичні кола та їхні симпатики
закликали ігнорувати вибори, тимчасом як УНДО та УНО за-
охочували українців до активної участі в них. Звичайно, ці дві
партії переслідували політичні цілі, їм йшлося про отриман-
ня певної кількості місць у сеймі і продовження задекларо-
ваної політики нормалізації польсько-українських стосунків
332
Розділ 4. Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
та автономізації українських земель у Польщі. Перед вибо-
рами Хомишин закликав усіх українців відкинути недоречні
фобії та прийти на дільниці'. У виборах взяло участь лише
48 відсотків населення Східної Галичини, що ще раз засвід-
чило зменшення впливу на суспільну думку політики УНДО
(вплив УНО на українське суспільство взагалі був мізер-
ним). УНДО отримало 13 місць у сеймі та чотири - в сенаті,
а УНО - лише одного посла та одного сенатора. Голова УНО
Іван Волянський став послом від Станіславівського вибор-
чого округу № 66, а священика Романа Лободича обрали
сенатором. Українські посли та сенатори створили спіль-
ну Українську парламентарну репрезентацію (УПР) на чолі
з головою УНДО Василем Мудрим2. Проте співпраця обох
партій не вдалася: між ними почалися суперечки. Хомишин
гостро критикував діяльність УПР, що закінчилося відходом
УНО від великої політики. Зате польська преса високо оці-
нювала діяльність станіславівського єпископа, вважаючи
його чи не єдиним із греко-католицького єпископату, хто
говорив правду про українські справи та з ким польські ка-
толицькі політичні кола могли знайти порозуміння3.
Як ми вже зазначали, розбіжності між двома таборами
українського католицького руху позначилися й на їхньому
ставленні до українського націоналізму, яке було неприми-
ренним у прибічників Хомишина та більш схильним до поро-
зуміння у послідовників Шептицького. Спільним, однак, було
несприйняття радикальних націоналістичних гасел. Лозунго-
ві крайніх націоналістів «Україна понад усе» ТУСК «Обнова»
протиставила гасло «Все для України, а Україна для Бога».
У липні трагічного 1933 р. виділ «Обнови» опублікував на
шпальтах часопису «Мета» «Заклик до українського студент-
ства і абсольвентів середніх шкіл», в якому зазначено:
Грізна дійсність проймає почуттям великої відповідальности
всіх, у кого не погас святий вогонь Віри, в кого самолюбство не
1 ДАІФО, ф. 69, оп. 1, спр. 234, арк. 441.
1 Мпіергоісі пагосіоие и Роксе // Ьрга^у Маго<іо\уоісіоуге 1935. Яг. 2-3.5.276-278. Т
* Ка. Візкир СИотуііуп о ЦкгаіпсасН П Ргге§Ц<1 Каїоіккі, 1939. Иг. 1.5.9-10. 333
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
вбило Любови, хто не зрадив Великої Надії. Також почуття цієї
відповідальности покликало до життя Товариство Українських
Студентів Католиків «Обнова», що визнає гасло Все для Укра-
їни, а Україна для Бога. - Двигнути Українську Націю до най-
вищих вершин, здобути їй могучість і силу, зробити Її святою і
Богу милою - це наш найвищий Ідеал.1.
На 30-ті роки XX століття для більшості греко-
католицького духовенства було зрозуміло, що саме націо-
налізм стає панівною ідеологією багатьох громадських та
політичних об’єднань. Однак, як твердив єпископ І. Бучко,
«наш націоналізм зійшов з дороги Христової правди», тому
«треба старатися завернути його зі злої дороги, а спряму-
вати його на ту дорогу, якою самі йдемо»2. Виникла ідея
синтезувати християнство й націоналізм у «християнський
націоналізм», або «християнський патріотизм», про який
вперше заговорили в середовищі католицької інтелігенції
на початку 1930-х рр. і який було прийнято як світоглядну
основу КАУМ:
Христіянський націоналізм не ставить національної ідеї понад
усе, але підпорядковує її законам Божим, вічним засадам като-
лицької Церкви [...].
Христіянський націоналізм це не той непогамований національ-
ний фанатизм, але це ідея, добре унормована засадами христі-
янської етики, яка ніколи не переступить моральних границь
любови ближнього, правди і справедливости. (...)
Націоналізм як організація, що не узнає Бога, є єретичний, але
націоналізм як рух, згідний з Христовими засадами, є корисний і
побажаний. Ми приняли для нашої організації КАУМ світогляд
христіянсько-націоналістичний - а сей наш націоналізм має
бути збудований на засадах Христових. Патріотом у нашому
розумінню є той, котрий робить все наперед для слави Бога, а
опісля Батьківщини3.
1 Товариство Українських Студентів Католиків «Обнова». Заклик до Україн-
ських Студентів і Абсольвентів середніх шкіл // Мета. 1933- 9 лип. (ч. 27). С. 2.
1 На порозі діяльності КАУМ // Нива. 1934. Ч. І. С. 29 (промова єпископа І. Буч-
ка).
* Там само. С. 28-29.
334
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
Схожі цілі декларував і УКС, який проголошував себе на-
ціональною організацією, але в «християнському розумінні»:
Належало би також вияснити становище УКС до скрайного на-
ціоналізму, що має великі симпатії серед нашої молоді. Без сум-
ніву УКС є організацією національною і має на цілі «всестороннє
добро українського народу», - але «а христіянськім розумінні».
А христіянське розуміння є таке, що свій нарід треба щиро лю-
бити і в потребі життя за нього віддати, але не можна тої
великої ідеї (любови свого народу) плюгавити непогамованим
фанатизмом і боротьбою з Церквою. (...) Тому всі здорові сили
нації повинні об'єднатися довкола Церкви й оперти свою пра-
цю на непохитних засадах католицької моралі. Ми. Українці
греко-католики, особливо повинні горнутися до христіянської
організації, бо в нас Церква і Нація злучилися впродовж історії
нерозривно, а Церква і обряд були одиноким заборолом україн-
ської національності1.
Доктринерському й нетерпимому інтегральному націо-
налізмові протиставляли альтруїстський і універсалістський
«практичний націоналізм»:
В наших умовинах необхідною річчю є ясне виложення поняття
націоналізм. Треба перш усього відріжнити теоретичний на-
ціоналізм від практичного. Перший є доктринерський і нетер-
пимий, його прихильники і визнавці голосять його ради якихось
там політичних цілей, ради позискання для себе мас. Натомісць
практичний націоналізм є безкорисний, не має ніяких політич-
них цілей, є універсалістичний; він є втіленням бажань і змагань
нації. Але щоби такий практичний націоналізм був свідомим,
мусить для одиниці стати ясною вага і цінність батьківщини,
рідної культури й історії. Ця одиниця мусить зрозуміти, що
всякий партійний поділ, це новітні княжі міжусобиці - і тому
мусить вона зробити все, що лежить у її силах, щоби покласти
край політичній гризні1 2.
1 Чорнега М. Український Католицький Союз на тлі української дійсності //
Мета. 1934. 27 трав. (ч. 20). С. 6.
2 Теоретичний і практичний націоналізм // Мета. 1934. З черв. (ч. 21). С. 7.
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Одним із поборників ідеї християнського націоналізму
був о. Конрад, який виклав свої погляди у статті «Націона-
лізм і католицизм», що була опублікована на шпальтах газети
«Мета», а в 1934 р. вийшла брошурою в «Бібліотеці Україн-
ського Католицького Союзу», ч. 21. У ній автор наголошу-
вав, що націоналізм насамперед є патріотизмом, любов'ю
до власного народу та обстоюванням національних ідеалів:
Слово «націоналізм» не має сьогодні загально устійненого по-
няття; воно пливке; кожний розуміє його по своєму Щоби
не було непорозуміння, обговорю спершу націоналізм у давнішому
значінні того слова, що його називають сьогодні «патріотиз-
мом», «культурницьким націоналізмом», «народовництвом»
тощо.
«Націоналізм в давнішому розумінні означає думку, погляд, що
вважає добрим і слушним поділ людства на нації та їм признає
повне право до найдосконалішого розвитку».
[...І Націоналізм у вище згаданому значінні є згідний з католиць-
кою етикою і здоровою фільософією. Такого націоналізму дома-
гається закон природи і добро людства1.
Нація, за Конрадом, - це природна група, створена для
виконання особливих для кожної такої групи завдань. Автор
підтримує тезу, що «змагання націй до свого національного
державництва є високо етичні»2. Синтез націоналізму і ка-
толицизму, який проповідував Конрад, вимагав насампе-
ред підпорядкувати себе та ціле суспільство Творцеві, а вже
потім стояти за свої національні цілі. Для автора виявом ді-
євості й життєздатності католицько-націоналістичного син-
тезу була діяльність ТУСК «Обнова» та КАУМ3.
Ідею поєднання католицизму та націоналізму підтримав
д-р К. Чехович у своїй лекції на курсах інструкторів КАУМ у
Львові. Відповідаючи на запитання слухачів, він підтвердив,
що синтез католицизму та здорового націоналізму є можли-
вим і необхідним, бо лише він витворить із Галичини П'ємонт
1 Конрад М. Націоналізм і католицизм. С. 4-5.
* Там само. С. 7.
336 « > Там само. С. 36.
Розділ 4,
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
відродження України1. Для Чеховича - відомого католиць-
кого критика та наукового діяча - націоналізм мав значен-
ня тоді, коли він був здоровим, тобто не зіпсутим зсереди-
ни атеїзмом та людиноненависницькою ідеологією. Саме
християнський націоналізм мав стати альтернативою інте-
гральному націоналізмові та марксизмові в умовах Галичи-
ни. Тому Чехович критикував тих, хто захоплювався ідеями
німецького націонал-соціалізму та російського комунізму1 2.
Християнський націоналізм здобув багатьох прихиль-
ників серед духовенства. Його теоретиками стали К. Чехо-
вич, журналіст і католицький діяч Василь Глібовицький та
ін.3 Чехович найбільш послідовно дотримувався погляду
про необхідність розбудови націоналізму в християнському
дусі, - такого, який би не суперечив науці Церкви. Свої ідеї
він виклав у книжці «Ґенеза і суть націоналізму. Християн-
ський націоналізм»4. Ідеологію, що її розробляв Чехович, ак-
тивно пропагував часопис «Дзвони». Цей напрям апелював
насамперед до мислячих, освічених людей, які могли зрозу-
міти небезпеку іншого, інтегрального, націоналізму.
Отож, католицький рух міжвоєнного періоду будує свою
доктрину не лише на ідеї католицького світогляду, а й на
засадах християнського націоналізму, або християнського
патріотизму, у такий спосіб використовуючи ідеї єпископа
І. Бучка, о. М. Конрада, д-ра К. Чеховича та інших католиць-
ких мислителів.
Ідеологи християнського націоналізму, який, починаючи
від 1920-х рр., поширився в Європі, вважали, що він постає
з добровільного гуртування людей, яких об’єднували схожі
етичні та моральні цінності, що він далекий від шовінізму,
бо саме християнство бачить у цілому людстві одну Божу
1 Католицька лектура для молоді // Нова Зоря. 1934. 26 серп. (ч. 64). С. 6 (виклад
лекції К. Чеховича).
2 .Микитюк В. Українська католицька критика міжвоєнного двадцятиліття.
С 30-31.
’ Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. С. 253.
4 Чехович К. Генеза і суть націоналізму. Христіянський націоналізм. Львів,
1939.
337
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
людину. Вони наголошували, що для Католицької Церкви
всі є братами у Христі, тому в Церкві не могло бути місця
для ненависті до іншого. А там, «де немає того духу братер-
ства, там немає й сліду християнства». На думку ідеологів
християнського націоналізму, він несумісний з модерним
«поганським націоналізмом», який приписував абсолютну
цінність власній нації, тому світоглядний конфлікт між цими
ідеологіями був неминучим’.
Наскільки дієвими виявилися спроби ГКЦ впровадити
католицький світогляд у громадське життя? У висловлюван-
нях самих діячів католицького руху оптимістичні сподівання
чергувалися з певним скепсисом. «Чи український католи-
цизм себе оправдав?» - таке питання 1935 р. В. Кузьмович
виніс у заголовок своєї статті, в якій розглянув питання сфе-
ри громадського впливу католицизму. Стаття починається із
запитання: «Чи сфера впливів католицизму є чисто релігійна,
чи вона обіймає також і громадські справи?». Для діячів УКС
та КА відповідь, на думку автора, була одна: «католицизм
має, поруч релігійних справ, виповнити точно окреслені за-
вдання теж і в прилюдному житті». Але така думка побутува-
ла лише в прихильників КА, а в решти українського суспіль-
ства можна простежити певну апатію. Галицькі українці, хоч
також були католиками, не завжди в повсякденному житті
підтримували починання Церкви. Кузьмович стверджував,
що існує велика частина громадян, які не розуміють новітніх
форм католицької активності, і то тим більше їх не розумі-
ють, чим більша ця активність. Він розмірковує, наскільки
діяльність католицьких товариств є глибокою, але до кінця
так і не знаходить відповіді, застерігаючи від вихолощення
вартості католицизму і перетворення його в банальність і
рутину1 2.
Історична реальність 30-х років так і не дала остаточ-
ної відповіді на тривожні запитання діячів католицького
1 Попович Д. Християнський націоналізм. Торонто, 1956. С. 21-23.
1 Кузьмович В. Чи український католицизм себе оправдав? (До його громадської
проблематики) // Мета. 1935. 28 квіт. (ч. 16). С. 3.
338
Розділ 4.
Стосунки ГКЦ з українським націоналістичним рухом
руху. 1939 рік поклав край світоглядним дискусіям та ідей-
ній боротьбі за впливи. В умовах війни світоглядні систе-
ми утверджувалися силою зброї, і за цих умов войовничий
націоналізм тимчасово отримав більші шанси порівняно із
християнським світоглядом.
Коротко оглянувши ідейні шукання та дискусії, що то-
чилася в українському католицькому середовищі, доходи-
мо висновку про його активне залучення до політичних та
суспільних процесів. Український мирянський рух у Галичині
був не лише суто релігійним, а й пропонував певні кроки для
вирішення щоденних проблем суспільства, шукав шляхів їх
розв’язання, був не лише соціально, а й політично активним.
Якщо до початку 1930-х рр. католицький табір не спроміг-
ся протиставити потужної альтернативи марксистській та
інтегрально-націоналістичній ідеологіям, то вже під кінець
міжвоєнного періоду він став вагомим опонентом обох цих
ідеологічнихтаборів. Греко-католицьке духовенство разом з
об'єднаннями мирян запропонувало суспільству альтерна-
тивну ідею католицького світогляду, а частина духовенства
і світських інтелектуалів витворила таке специфічне явище,
як християнський націоналізм, протиставляючи його інте-
гральному націоналізмові, що був у той час на вершині своєї
популярності.
Насамкінець варто зазначити, що розвиток українських
католицьких товариств та їхня полеміка з різними ідеологіч-
ними таборами засвідчили позитивні тенденції в галицько-
му суспільстві. Без сумніву, 20-30-ті рр. XX століття стали
для галицьких українців піком суспільного розвитку в умовах
відносного ідейного та політичного плюралізму, незважаю-
чи на бездержавний статус української нації, перебування
в складі чужої держави та утиски, яких зазнали українці в
межах Другої Речі Посполитої.
339
висновки
Особливістю націєтворення в Галичині (хоч і не
унікальною для східної частини Європи) була винятково
важлива роль Церкви в цьому процесі. За браком світської
інтелігенції саме духовенство очолило тут першу хвилю т. зв.
українського національного відродження в середині XIX ст.
Східний церковний обряд став однією з основ національної
ідентичності місцевих русинів-українців. Хоч з другої по-
ловини XIX ст. національний рух став переважно світським,
Церква продовжувала відігравати в ньому важливу роль.
Чимало священиків ГКЦ стали виразниками державницьких
прагнень галицьких українців, для яких їхня Церква, крім ду-
ховного проводу, стала частиною національного державо-
творення. При цьому ГКЦ залишалася носієм християнсько-
го універсалізму, що полягав для неї передовсім у духовній
єдності з усією Католицькою Церквою.
У міжвоєнний період ГКЦ зберігала провідні позиції в
українському суспільстві Галичини, яка опинилася у складі
Польщі. Керуючись засадою «віддайте кесарю кесареве»,
Церква вважала, що необхідно знаходити взаєморозумін-
ня з будь-якою владою і займала загалом лояльну позицію
щодо Польської держави. І в той час, і пізніше не бракувало
критиків, які засуджували «клерикально-угодовську» пози-
цію греко-католицького духовенства та католицького су-
спільного руху міжвоєнної доби. Чимало було й апологетів
ГКЦ, схильних оточувати ореолом святості будь-які її дії. Ми
ж у цьому досліджені прагнули представити події і погля-
ди різнобічно, намагаючись з'ясувати, яке місце займала
Греко-Католицька Церква в реаліях Другої Речі Посполитої
та що спонукало її втручатись у політичні процеси. Найбіль-
ше нас цікавили непрості взаємини ГКЦ з націоналістичним
рухом.
У 1920-30-х рр. ГКЦ зіткнулася з викликом інтегрального
націоналізму, головними українськими різновидами якого
340 стали «чинний націоналізм» Д. Донцова та «організований
Висновки
націоналізм» ОУН. Особливо небезпечною з погляду Церкви
була націоналістична сакралізація політики - надання свя-
щенного статусу політичній спільноті - нації - та боротьбі за
її визволення, що породжувало тенденцію до творення на-
ціоналістичної політичної релігії. Це виявлялося, з'окрема,
в піднесенні української нації до абсолюту і перетворенні її
в центр системи націоналістичних вірувань та міфів; розро-
бленні особливих кодексів етичних заповідей; трактуванні
націоналістичної організації як обраної спільноти, наділе-
ної месіанськими функціями; творенні власної політичної
літургії, яка передбачала культ героїзму та ритуали, спря-
мовані на сакралізацію історії визвольної боротьби. Як по-
казано в першому розділі цієї книжки, сакралізація політи-
ки інтегральним націоналізмом та складні взаємини нових
політичних релігій із традиційним християнством були ха-
рактерними ознаками інтелектуального і політичного жит-
тя всієї тогочасної Європи. І хоч український інтегральний
націоналізм так і не перетворився в «повноцінну» політичну
релігію (не в останню чергу через відданість більшості га-
лицьких українців християнству в його греко-католицькій
еклезіальній традиції), тенденція була достатньо сильною,
щоб викликати активний спротив ГКЦ.
Ставлення ОУН до традиційної релігії було формально
позитивним, проте радше інструментальним: східне хрис-
тиянство цінували як важливу підвалину національної свідо-
мості, а Церкву - як суто національну інституцію. Всередині
самої організації були різні, часом протилежні погляди на
релігійне питання, тому релігійна політика ОУН завжди була
рівнодіючою кількох векторів, співвідношення яких змінюва-
лося з часом.
Ідеологи українського інтегрального націоналізму зму-
шені були зважати на релігійність суспільства, де вони хоті-
ли домінувати, зокрема на сильні позиції ГКЦ та авторитет її
глави Андрея Шептицького. Націоналісти здебільшого були
виховані в християнській традиції, отож намагалися прище-
пити своєму рухові риси, які цінували у християнстві: стій-
341
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІПЯ
кість, уміння терпіти та жертвувати собою за ідею, а також
послух і дисципліну.
Водночас в ідеології інтегрального націоналізму були
положення, які суперечили християнству. Найголовніше з
них - це ідея нації як найвищої цінності, яка в доктринах і
практиці націоналістів почала фактично заступати ідею Бога.
Явно несумісними з християнською мораллю були й етичні
засади як «чинного», так і «організованого» націоналізму.
Деякі цілі ОУН суперечили не християнству як такому, а
поглядам ГКЦ. ОУН як соборницька організація виступала
за створення єдиної української Церкви не обов’язково на
базі ГКЦ, а радше на основі синтезу двох або й більше на-
ціональних церковних традицій. Це було неприйнятним для
ієрархії ГКЦ, що не хотіла втрачати зв’язок із Римом як цен-
тром вселенського християнства. Для митрополита Андрея
та його однодумців вирішення питання конфесійного розко-
лу України полягало в поширенні унії на всі українські землі.
Виклик з боку нових суспільно-політичних рухів, зокрема
й інтегрального націоналізму, вимагав від Церкви адекватної
відповіді. Єпископат ГКЦ, розуміючи неминучість протисто-
яння між новою дійсністю та християнськими цінностями,
шукав відповідних методів праці серед мирян. Церква на-
магалася бути соціально відповідальною, стаючи передусім
на захист молодої людини. Так творилися перші католицькі
об’єднання, що за підтримки Церкви активно поборювали
«ліберальні рухи» (нагадаємо, що «лібералізм» деякі діячі
ГКЦ розуміли дуже широко, фактично зараховуючи до ньо-
го все, що не відповідало консерватизмові з християнським
забарвленням).
Утім, було б спрощенням трактувати конфлікт Церкви
з лібералізмом, соціалізмом, радикальним націоналізмом
та іншими новітніми ідеологіями як опір традиційного світу
процесам модернізації. Церква підтримувала ідею поступу,
але вважала, що він має відбуватися на основі християн-
ських цінностей і моралі. Фактично йшлося про спробу за-
342 пропонувати альтернативну (неліберальну, некомуністичну
Висновки
й нефашистську) модель модернізації, в якій новий світ бу-
дували б на надійному фундаменті християнської традиції.
Церква, а згодом й увесь католицький рух міжвоєнного
періоду намагалися втілити ідею побудови нового грома-
дянського суспільства, основою якого мав бути католиць-
кий світогляд. Діячі ГКЦ вважали, що українській громаді по-
трібні нові ідеї розвитку. Старі політичні партії та організації
не спромоглися втілити в розрізненому галицькому середо-
вищі ідеї політичного і громадянського співіснування різних
течій на основі спільних фундаментальних цінностей. Тож
нові політичні віяння, пов’язані з ідеологією інтегрального
націоналізму, охоплювали всі сфери політичного та громад-
ського життя Галичини. Тому із впровадженням єпископа-
том ГКЦ Католицької акції пов'язували надії на витворення
нового суспільно-політичного чинника, який мав сприяти
розвитку альтернативної громадської свідомості.
На цьому шляху в першій половині 1930-х рр. ГКЦ було
втягнуто в конфлікт із націоналістичним табором, який сяг-
нув апогею в 1933-1934 рр. Зауважимо, що як активісти на-
ціоналістичного підпілля, так і легальні об’єднання, включно
з католицькими, докладали максимум зусиль, аби вирвати
українське галицьке суспільство з трясовини байдужості,
застою та пристосування. Перші робили це політикою сило-
вого спротиву, актами саботажу, резонансними вбивства-
ми, тобто провадили перманентну революційну боротьбу.
Другі, відкидаючи силу, намагалися легальними способами
вплинути на ситуацію, використовуючи всі можливі важелі
впливу - від конкордату до копіткої праці в різних клітинах
суспільного організму.
Важливою складовою обох ідеологій - інтегрального на-
ціоналізму й політичного католицизму - був міф соціального
палінгенезу. Для націоналістів він полягав у відродженні чи
радше новому народженні нації в постліберальному новому
порядку, базованому на пануванні сильних і здорових націй.
Для католиків - у християнському переродженні людини,
суспільства і нації через відновлення ідеалів «шляхетного
343
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
середньовічного католицизму» і становлення рах Сіїгізіі іп
гедпо Сіїгізіі.
Протиріччя, що виникли між націоналістичним підпіллям
і католицьким табором, були наслідком того стану, в якому
опинилося ціле українське суспільство внаслідок поразки в
боротьбі за власну державу. Через відсутність української
державності політично-суспільні зобов’язання мусили бра-
ти на себе різні інституції, причому тим більшою мірою, чим
вищим був їхній авторитет у суспільстві. Найавторитетнішою
була Церква, яка, відтак, не могла уникнути політичної ролі.
З іншого боку, націоналістичний рух претендував на роль не
лише політичного, а й духовного провідника нації.
Серед безпосередніх причин конфлікту найважливіши-
ми були такі:
1) тенденція до перетворення націоналізму в політичну
релігію, що Церква розцінювала як неопоганство й
зазіхання на власну суспільну місію;
2) інструментальне ставлення інтегрального націона-
лізму до традиційної релігії, яку визнавали корис-
ною лише настільки, наскільки вона не суперечила
інтересам і цілям нації, як їх розуміли націоналісти;
3) спроби націоналістів замінити християнську мораль
інтегрально-націоналістичною етикою, що виправ-
довувала будь-які засоби досягнення національного
ідеалу;
4) осудження Церквою терористичних методів ОУН, а
надто терору проти тих українців, які не поділяли ці-
лей і методів націоналістичного руху;
5) різне розуміння шляхів і темпів руху до національного
самовизначення, що спричинило звинувачення з од-
ного боку в угодовстві, а з іншого - в екстремізмі.
Чи з боку Церкви це була боротьба винятково за принци-
пи, чи також за владу - владу над душами співвітчизників, на
яку зазіхав інтегральний націоналізм? Про це можемо лише
здогадуватися, оскільки доступні джерела не дають прямої
344 відповіді. Утім, ці мотивації не суперечили одна одній, адже
Висновки
обидві сторони вірили (інше питання - наскільки щиро), що
влада їм потрібна для реалізації принципів.
За спільного відкидання крайнощів войовничого націо-
налізму та його претензій на роль світської релігії в ієрар-
хії ГКЦ та керівництві українського католицького руху виді-
лилося два основні підходи до проблеми націоналізму, які
частково збігалися з поділом на «латинників» і «візантиніс-
тів» у дискусії про шляхи розвитку греко-католицького об-
ряду. Єпископ Г. Хомишин та його прибічники відкидали не
лише інтегральний націоналізм, а й будь-який національно-
політичний рух, що не був лояльним до влади і не підкорявся
беззастережно авторитетові Церкви та традиційної релігії.
Натомість послідовники митрополита Андрея Шептицького
підтримували поміркований легалістичний напрям націо-
нального руху, поділяли ідеал самостійної та соборної укра-
їнської держави, водночас рішуче засуджуючи несумісні з
християнською етикою методи боротьби націоналістичного
підпілля. У межах цього табору виділилася група священиків
і громадських діячів (М. Конрад, М. Дзерович, К. Чехович та
ін.), яка вважала можливим та бажаним союз і навіть синтез
католицизму з модерним націоналізмом на платформі бо-
ротьби зі спільними ворогами - комунізмом, соціалізмом та
лібералізмом. Передумовою такого синтезу мало стати очи-
щення націоналізму від «атеїстично-ніцшеанських збочень»
та визнання пріоритету християнських цінностей і автори-
тету Церкви. Ці ідеї вилилися в концепцію християнського
націоналізму, який був спробою скерувати націоналістич-
ний рух у прийнятне для Церкви русло. Утім, немає жодних
підстав ототожнювати ідею католицько-націоналістичного
синтезу із «клерикальним фашизмом», як це роблять деякі
дослідники.
Чи впоралася Греко-Католицька Церква зі своїм за-
вданням, виступаючи проти інтегрального націоналізму?
Певною мірою так, про що свідчить розмах українського ка-
толицького руху, зокрема молодіжного, у 1930-х рр. Не без
впливу католицької критики в другій половині десятиліття
345
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
і сама ОУН частково змінила своє ставлення до Церкви на
більш помірковане.
Та все-таки католицький суспільний рух не зміг стати
справді ефективною альтернативою інтегральному націона-
лізмові, оскільки й сам не був вільний від інтегралістських,
тотальних підходів, ґрунтованих на тогочасному розумінні
«справжньої католицькості». Тому він недооцінив головної
небезпеки, яку ніс інтегральний націоналізм - небезпеки
тоталітаризму, протиотрутою від якої могла б бути не інша
інтегральна ідеологія, а лише принциповий ідейний плюра-
лізм. Позицію католицького руху ослаблювало й те, що до
своїх ворогів, чи не гірших за крайній націоналізм, він за-
раховував лібералізм і соціалізм, навіть у його демократич-
ному варіанті. Це зводило нанівець можливість спільного
фронту політичних сил, ворожих тоталітаризмові. А головне
- політичний католицизм не давав чіткої і переконливої від-
повіді на стрижневе питання, що хвилювало політично ак-
тивну молодь: як досягти національного визволення і влас-
ної державності? Натомість ОУН таку відповідь давала, хай
навіть і нереалістичну. Заклики до духовного заглиблення,
морального самовдосконалення та «муравлиної» органічної
праці в межах конкретної дійсності ніколи не влаштовували
молодих максималістів, які не хотіли «прогинатися під мін-
ливий світ», вірячи, що колись він підкориться їм.
Усе ж, за великим рахунком, ГКЦ, український католиць-
кий рух, легальні партії та націоналістичне підпілля працю-
вали задля спільної мети. Духовна та громадсько-політична
діяльність ГКЦ у міжвоєнний період разом з діяльністю
українських громадських та політичних організацій включно
з ОУН дозволила виховати національно свідоме покоління,
яке під час Другої світової війни активно протистояло ра-
дянському та німецькому окупаційним режимам, продовжу-
ючи традицію боротьби за власну незалежну державу. У цій
боротьбі націоналістичний рух поступово позбувався свого
інтегралістського характеру, а давні суперечки з Церквою
346 втрачали актуальність. Врешті-решт, зі стабілізацією радян-
Висновки
ського режиму в західних областях України і ГКЦ, і націона-
лістичне підпілля спіткала спільна трагічна доля.
Як український інтегральний націоналізм, так і україн-
ський католицький політичний рух, попри численні спроби
відродити їх у нових умовах, залишилися явищами певної іс-
торичної доби. Натомість відроджена й оновлена Українська
Греко-Католицька Церква, спираючись на пастирську науку
свого найвидатнішого очільника - митрополита Андрея - і
рішуче відмовившись від втручання в політику, стала ваго-
мим і динамічним чинником суспільного та духовного життя
сучасної України.
347
Бібліографія
1. Архівні фонди
Архів Центру досліджень визвольного руху, м. Львів.
Фонд Буйтура.
Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО).
Ф. 2: Станіславівське воєводське управління.
Ф. 69: Станіславівське повітове управління державної поліції.
Державний архів Львівської області (ДАЛО).
Ф. 110: Львівське міське староство.
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, м. Київ (ЦДАВО)
Ф. 3833: Краєвий провід (Керівництво) Організації українських націоналістів на
західноукраїнських землях.
Центральний державний архів громадських об'єднань України, м. Київ (ЦДАГО).
Ф. 1: Центральний комітет Комуністичної партії України.
ф. 269: Колекція документів «Український музей у Празі».
Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ).
Ф. 134: Колекція документів про шляхетські маєтки на території Руського, Волин-
ського, Подільського та інших воєводств.
Ф. 206: Українське педагогічне товариство «Рідна школа», м Львів
ф. 344: Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО), м. Львів
Ф. 358:Шептицький Андрей (Роман-Марія Александр, 1865-1944), граф, митрополит
Галицький греко-католицької Церкви, архієпископ Львівський, єпископ Кам'янець-
Подільський, культурний і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ.
Ф. 359: Назарук Осип (1883-1940), адвокат, журналіст і публіцист, письменник,
громадський і політичний діяч.
Ф. 406: Редакція газети «Нова Зоря» м. Львів
Ф. 408: Греко-католицький митрополичий ординаріат, м. Львів
Ф. 529: Адміністрація журналу «Наш приятель», м. Львів.
Ф 684: Протоігуменат монастирів Чину св. Василія Великого, м. Львів.
Агсбіїмит Акі ИоімусН їм Шакгаміе (ААКІ).
2е$роІ: АтЬа^асіа АР иг Вегііпіе.
2е$р6І: Котелка У/о/еигбсІгка Роііс)і Рагізіууои/е) и/е Ьл/оиле.
2езрбі: Цгг^сі \Мо)еигб<ккі иге Ьиіои/іе.
2езроІ: Цгг^сі №о)еигб<І2кі и/ Біапізіаигоиле.
АгсЬіімит Рагіїїімоіме їм Рггетуііи (АРР).
2еіроі: АгсЬімгит Візкирзімга Сгескокаїоііскіедо
2еір6І: Каріїиіа СгескокаГоііска їм Рггетуііи.
ЗІдіпі ОіГедпі АгсЬгче V Ргаге
Цкгатзке тизеит V Ргаге
2. Публікації документів
Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів / Упоряд. М. По-
сівнич. Львів, 2005.
348
Бібліографій
Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів / Редкол.
В. Верига та ін. Т. 1:1927-1930/ Упоряд. Ю. Черненко, О. Кучерук. Київ, 2005.
Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів / Редкол.:
В. Верига та ін. Т. 2. Ч. 2: Листування Є. Коновальця з Д. Андріївським (1927-
1934 рр.) / Упоряд. Ю. Черненко Київ, 2007.
Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів / Редкол.:
В. Верига та ін. Т. 7: Документи Комісії Державного Планування ОУН (КДП ОУН)
/ Упоряд. О. Кучерук, Ю. Черненко. Київ, 2002.
Загальний Статут Товариств Марійських. Жовква, 1918.
Конгрес Українських Націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали / Упоряд. В. Му
равський. Львів, 2006.
Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Документи і Матеріали
1899-1944. Т. II: Церква і суспільне питання. Кн. 1: Пастирське вчення та
діяльність / За ред. А. Кравчука. Львів, 1999.
Митрополит Андрей Шептицький. Життя і Діяльність. Документи і матеріали
1899-1944. Т. II: Церква і суспільне питання. Кн. 2: Листування І Упоряд. О. Гайо
ва, А. Кравчук Львів, 1999.
Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної
безпеки (1939-1944 рр.) / Упоряд. С. Кокін, Н. Сердюк, С. Сердюк [за заг. ред.
В. Сергійчука). Київ, 2005.
Правда про унію: Документи і матеріали / Упоряд. В. Бунченко та ін. 2-е вид. Львів,
1968.
Українська суспільно-політична думка в XX столітті: документи і матеріяли / Упо-
ряд. Т. Гунчак Р. Сольчаник. Т. II. [Б. м.): Сучасність, 1983.
Шематизм всего клира греко-католицькоі єпархії Станіславівської на рік Божий
1938. Станіславів, 1938.
Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Сам
бірської і Сяніцької за рік Божий 1938. Перемишль, 1938.
Шематизм духовенства Львівської архієпархїі 1938. Львів, 1938.
Оекіагада ОЬоги Магодои/о-йадукаїпедо. Режим доступу: <Ьир://нллл«лор.огд.
рІ/’агіукиІ_і<і=51>.
Оекіагада ОЬоги УУіеІке; Роїзкі. Режим доступу: <Ьпр:/Ми/илпор.огд.рІ/?аПукиІ
і<і=48>.
Еазсізт / Ед Ьу Н. Сгіїбп. Охїогд, 1995 [Охїогд Неадегз].
Егапсе: Етріге апсі НериЬІіс, 1850-1940: Нізіогісаі Ооситепїз / 5еІесІед апд
іпІгодисеСІ Ьу О.ТЬогпіоп. Уогк; Ечапііоп, 1968.
3. Теоретичні праці, пастирські послання та публіцистика (до 1939 р.)
А. Ч. Два інтернаціонали: червоний і золотий. Погляди Розенберґа, головного те-
оретика гітлєризму // Нова Зоря. 1934.18 січ. (ч. 3).
Андріївський Д. Політика націоналізму // Розбудова Нації. 1930. Ч. 7-8. С. 157-
164.
Бердяев Н. О рабстве и свободе человека (Опьп персоналистической филосо-
фии). Париж, 1939. 349
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Буць О. Новий тип громадянина // Мета. 1936.6 груд. (ч. 49).
Вагання і вирівнювання. Уваги до питань української політики П Мета. 1934. 17
квіт. (ч. 15).
Вплив лібералізму і соціялізму на виховання. Зміст викладу Д-ра К. Чеховича,
виголошеного дня 22. XII. м, р в рамах конференцій К. А. // Мета. 1938. 7 січ.
(ч.1).
Галущинський Т. Оснування й початок «Нової Зорі» // Нова Зоря. 1935. січн. (ч. 1).
Гитлер А. Моя борьба / Пер. с нем. Харьков, 2003.
Гладилович І. Новий студент // Поступ. 1926. Р. VI. Ч. 5.
Донцов Д. Школа а релігія. Львів, 1910.
Донцов Д. ВеІІиа зіпе саріїе // Літературно-Науковий Вістник. 1923 (Р. XXII). Кн. І.
С. 58-71.
Донцов Д. Церква і націоналізм //Літературно-Науковий Вістник. 1924 (Р. XXIII).
Кн. II. С. 75-82.
Донцов Д. Сумерк марксизму (Тардє - Гітлєр - Сталінська опозиція, - і ми) // Ві-
стник. 1933 (Р. І). Кн 4. С 299-308.
[Донцов Д. Передмова] // Єндик Р. Птлєр. Львів, 1934. С. 3-4.
Донцов Д. Передмова // Островерха М. Мусоліні: людина й чин. Львів, 1934.
С. 3-4.
Донцов Д. Про баронів середньовіччя і баранів з байки // Вістник. 1936 (Р. IV).
Кн. 1.С 50-66.
Донцов Д. Коли вмирає легенда... // Вістник. 1936 (Р. IV). Кн. 4. С. 294-306.
Донцов Д. 1937//Вістник. 1937 (Р. V). Кн. 1.С 54-66.
Донцов Д. Нерозрита могила // Вістник. 1937 (Р. V). Кн. 4. С. 283-302.
Донцов Д, Партія чи орден, об'єднання чи роз'єднання. Львів. 1938 (Книгозбірня
«Вістника»), Ч. 3. С. 5-34.
Донцов Д. Націоналізм // Донцов Д. Твори Т. 1: Геополітичні та ідеологічні праці,
Львів, 2001. С. 243-426.
Евола Ю. Моя зустріч з Кодряну. Режим доступу: <ЬПр://роІІІопотіа,огд.иа/раде/
тоіа-2иЯгісЬ-г-кос]гіапи-89.ЬітІ>.
За яку ціль і які завдання має християнсько-суспільний союз // Руслан. 1911.
Ч. 217.
Ідея і тактика. Дещо про причини слабкого розвитку Католицької Акції у нас //
Поступ. 1929. Ч.2.С. 54-57.
Клевета в публичнім життю//Нова Зоря. 1934.18 січ. (ч. 3).
Кодряну К. 3. Моим легионерам / Пер. с румьін. Тамбов, 2009.
Коновалець Є. Причинки до історії Української революції. 2-е вид. [Б.м„] 1948.
Конрад М. Проповідь для Академічної Молоді // Мета. 1933.24 груд. (ч. 51).
Конрад М. Націоналізм і католицизм. Івано-Франківськ, 2003.
Кузьмович В. Чи український католицизм себе оправдав? (До його громадської
проблематики)//Мета. 1935.28 квіт. (ч. 16).
Кузьмович В. Думки на тему практики УКС // Мета. 1936.7 січ. (ч. 1).
Ленкавський С. філософічні підстави «Націоналізму» Донцова // Розбудова
350 Нації 1928. Ч. 7-8. С. 272-276.
Бібліографія
Ленкавський С. Український націоналізм. Твори Т. 1 / За ред. О. Сича. Івано-
Франківськ, 2002.
Липинський В. Універсалізм у хліборобській ідеології// Консерватизм. Антологія
/ Упоряд. О. Проценко. В. Лісовий. Київ, 1998. С. 120-129.
Липовецька М. Кілька слів про фашизм // Літературно-науковий вістник. 1924
(Р. XXIII). Кн. II. С. 139.
Мартинець В. Наша тактика//Розбудова Нації. 1930. Ч. 1-2. С. 1-10.
Модерна ментальність і католицизм//Мета. 1934.25 берез. (ч. 12).
Монцібович Р. Апостолят духа (Завдання української католицької інтелігенції лід
сучасну пору)//Мета. 1934.11,18,25 берез. (ч. 10-12).
Муссолини Б. Доктрина фашизме. Режим доступу: сЬПрУ/иІІгаз.аГ.иа/Іоад/1-1-0-
48 >.
Назарко І. На одному відтинку католицького фронту. Про Марійські організації
української молоді в Галичині // Нова Зоря. 1934.7 січ. (ч. 1).
Назарко І. Молодь // Нова Зоря. 1935.22 серпн. (ч. 63).
Назарук О. Націоналізм Донцова й Інші мишугізми. Львів, 1934.
Назарук О. Ґоґи і Маґоґи. Львів, 1936.
Онацький Е. Листи з Італії. І. Дещо про фашизм // Розбудова Нації. 1928. Ч. 3.
С. 93-96.
Онацький Е. Італійська Корпоративна Держава // Розбудова Нації. 1929. Ч. 3-4.
С. 78-84.
Онацький Е. Фашизм і ми // Розбудова Нації. 1929. Ч. 12. С. 397-401.
Онацький Є. Предтеча італійського фашизму//Український Голос. 1929. 22 груд.
(*1).
Онацький Є. Молодь у влади // Український Голос. 1930.9 лют. (ч. 5).
Онацький Є. Журналізм в фашистівській Італії//Український Голос 1930. 16, 23
лют. (ч. 6-7).
Онацький Є. Прогулька до Вітербо // Український Голос. 1930. ЗО берез., б, 13, 20
квіт. (ч. 12-15).
Онацький €. Фашизм як реальна політика // Український Голос. 1930.27 квіт, (ч 6).
Онацький Є. Імперіялізм духа//Український Голос. 1930.11,18трав. (ч. 18-19).
Онацький €. Паневропа і Антіевропа // Український Голос. 1930. 25 трав., 1, 8
черв. (ч. 20-22).
Онацький Є. Дві революції //Український Голос. 1930.15,22,29 черв. (ч. 23-25).
Онацький Е. Ідеольогічні й тактичні розходження між фашизмом і націонал-
соціялізмом//Розбудова Нації. 1934. Ч. 5-6. С. 142-149.
Онацький Е. Культ успіху//Розбудова Нації. 1934. Ч. 7-8. С. 162-169.
Осташевський Й. Український Католицький Союз - і нація // Мета. 1936. 8 лист.
(ч.45).
Пересторога перед комунізмом//Львівські Єпархіяльні Відомості (Львів). 1938.
С.81-98.
Полковник Євген Коновалець, Командир Корпусу Січових Стрільців, Командант
Української Військової Організації, Голова Проводу Українських Націоналістів.
[Б.м.,] 1938.
351
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Про затроєння нації. З приводу безпримірного злочину верхівки ОУН // Нова
Зоря. 1934. 21 січ. (ч. 4).
Розенберг А. Миф XX века. Оценка духовно-интеллектуальной борьбм фигур на-
шего времени / Пер. с нем. Таллин, 1998.
«Святій справі не можна служити закривавленими руками». Митрополит Кир Ан-
дрей осуджує терор ОУН // Мета. 1934.1 серп. (ч. 31).
Сучасні завдання української інтелігенції// Мета. 1934.6 трав. (ч. 17).
Сціборський М. Націократія. Париж, 1935.
Теоретичний і практичний націоналізм//Мета. 1934. З черв. (ч.21).
Товариство Українських Студентів Католиків «Обнова». Заклик до Українських
Студентів і Абсольвентів середніх шкіл // Мета. 1933.9 лип. (ч. 27).
Українська проблема, інтерв'ю з Преосв. Григорієм Хомишиним // Нова Зоря.
1933.9 лют. (ч. 9).
Український неонаціоналізм і католицизм // Мета. 1933.17 груд. (ч. 50).
Фавнізація українців і український контрнаціоналізм// Дзвони. 1934. Ч. 1.С. 72-
73
Фіголева С Значіння і вплив преси // Мета. 1934.16 груд. (ч. 49).
Хомишин Г. Пастирський лист Григорія Хомишина, єпископа стани слав і вського
до клира і вірних станиславівськоі єпархії про грозячі небезпеки. Станиславів,
1925.
Хомишин Г. Пастирський лист про політичне положення українського народу
в польській державі. Львів, 1931 (Б-ка Української Католицької Організації.
Ч. 17).
Хомишин Г. Українська проблема. Станиславів, 1932.
Хомишин Г. Про грозу духовної руїни. Пастирський лист Григорія Хомишина,
єпископа станиславівського, до духовенства і вірних станиславівськоі єпархії.
Львів, 1933.
Чехович К. Ґенеза і суть націоналізму. Христіянський націоналізм. Львів, 1939.
Чи ми фашисти?// Заграва. 1923. Ч. 7. С. 97-102.
Чорнега М. Український Католицький Союз на тлі української дійсності // Мета.
1934. З черв. (ч. 21).
Чубатий М. Світогляд і його відсутність. Про одно із завдань Українського Като-
лицького Союзу (Дискусійна стаття) // Мета. 1931.15 берез. (ч. 1).
[Шептицький] Андрей, Митрополит. Український Католицький Союз і політика //
Мета. 1932.10 квіт. (ч. 14).
Шептицький А. Пастирські послання. Т. 2:1918-1939. Львів. 2009.
Злиаде М. Почему я верю в победу легионерского движения. Режим доступу:
<Ьпр://илми/.сосігеапи.го>.
Витке Е. Оп Етріге, ЬіЬетТу апд Веїогт: БреесНез апд ІеПегз. ІМеи/ Науеп, Еопсіоп,
2000.
Вигке Е. Беїесі Уі/огкз ої ЕбтипсІ Витке. УоІ. 2: АеЛесїіопз оп Ве7оІиГіоп іп Етапсе.
ІпбіапароІІз, 1999.
СЬотузгуп С. РтоЬІет иктаіпзкі. У/атзга^а, 1933.
352 Ртонізкі Я. КоккЯ, пагбсі, рагізіиго. УУтосІаїлг, 1993.
Бібліографія
Отоуузкі Я. Му 41 і поитосгезпедо Роїака. РодЯаууу роїіїукі Роїікіе]. І. Родїіау/у еіусг-
пе. Режим доступу: <Нгтр://\уулу.попро$$ити5.рІ/ЬіЬІіоІека/готап^дтоткі/
ту5Іі/д-І.рЬр>.
Кгоіозкі К. Надопаїізт а КоісіоІ кагоііскі: ишаді па сгазіе. Кгакомг, 1930.
ІЧагодоууа Оеппокгада. Апіоіодіа туїіі роїітусхпе) 'Рггеді^ди І№гесЬроІ$кіедо"
(1895-1905) /\Л/уЬог, и«1?р і оргасошате В Тогигісгук. УУагзгама, 1981.
Рілгагдо 1 Ргау/дгілге оЬІісге ргазу ка(оііскіе) П ЯисК Каїоііскі. 1936. Мг 7.5.289-297.
II Ьі Агсапо Оеі Сопзіію. ЕпсусІісаІ оГ Роре Ріиз XI. Режим доступу: <ЬпрУ/игиллг.
уаІісап.уа/ЬоІу{агЬег/ріи$_хі/епсусІісаІ5/<іоситепі5/М_р-хі_епс_23121922_
иЬї-а гса по-<іеі-соп5І І іо_еп Ьгт І >.
4. Преса
Вістник. 1933,1936-1938.
Дзвони. 1934.
Діло. 1934.
Добрий Пастир. 1931.
Заграва. 1923.
Літературно-Науковий Вістник. 1923-1924.
Мета. 1931-1938.
Наші Вісти. 1925.
Наш Клич. 1933.
Нива. 1934.
Нова Зоря. 1931-1935.
Поступ. 1921,1924-1930.
Розбудова Нації. 1928-1930,1933-1934.
Український Бескид. 1933.
Український Голос. 1929-1930.
Віиіеіуп РоІзко-ІІкгаібзкі 1933.
Рггедізд Каїоііскі. 1939.
ВисЬКаїоІіскі. 1935-1936.
5ргау/у Иагосіоууоісіоууе. 1935.
5. Мемуари
Артюшенко Ю. Легія Українських Націоналістів // Євген Коновалець та його доба.
Мюнхен, 1974. С 380-294.
Бойдуник О. Як дійшло до створення Організації Українських Націоналістів //
Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. Є. 359-379.
Казанівський Б. Шляхом Легенди: Спомини. Лондон, 1975.
Макар В. Когорти хоробрих // Життя і смерть полковника Коновальця.
Документи. Матеріали. Спогади. Щоденники. Листи. Фотографії. Львів. 1993.
С. 95-103.
Навроцький О. Полковник Євген Коновалець // Срібна сурма. Статті й матеріали
до діяння Української Військової Організації. 36. II: Початки УВО в Галичині / Зі-
брав, упоряд. і зредагував 3. Книш. Торонто, 1962. С. 124-145. 353
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Навроцький О. Початки УВО у Львові // Срібна сурма. 36. II: Початим УВО в Галичи-
ні / Зібрав, упорядкував і зредагував 3. Книш. Торонто, 1962. С. 25-62.
Онацький €. У вічному місті: Записки українського журналіста. (Т- 4:] 1934 рік.
Торонто, 1989.
Оитіп О. Ргамкіа о ЦкгаіАзкіе) Огдапігаді ІА/орком/е) // /еяуіу Ніяогусгпе. 2еяут
ЗО.Рагуг, 1974.5.103-137.
6. Література
Альтер П Звільнення від залежності і пригноблення: до типології націоналізму //
Націоналізм: антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. Київ, 2000. С. 664-687.
беген О. Католицька Акція як мирянський рух в Українській Греко-Католицькій
Церкві (1930-1939)// Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. Ч. 5. Львів,
2007. С. 248-255.
Беляков С. Идеология усташского движения: между зтническим национализмом
и фашизмом // Известия Уральского государственного университета. 2005. №
39 С 127-135.
Бондаренко К. Фашизм в Україні. До історії проблеми // Українські варіанти. 1997.
№ 2. С. 74-82.
Босий В. В'ячеслав Липинський - ідеолог української трудової монархії. Торонто,
1951.
Бугрин М. Українська книга в Галичині 20-30-х років як носій національної свідо-
мості // Науковий збірник Українського Вільного Університету. Т. 17. Мюнхен;
Львів, 1995. С. 80 84.
В'ятрович В. До проблеми формування ідейно-програмових засад українсько-
го визвольного руху 1920-х - 1950-х рр. // Український визвольний рух. 36. 9.
Львів, 2007. С. 125-138
Вишинський С. Теократичний націоналізм Корнеліу Кодряну // Релігія і
суспільство: нові преференції: матеріали міжнар. наук, конф., 27-28 квіт. 2006 р.
Чернівці, 2006. С. 135-137.
Вікіледія. Режим доступу: <НПр://ик.и/ікіресІіа.огд/млкі>.
Гайковський М. Розвиток Греко-католицької церкви під час митрополитства
А. Шептицького // Історія релігії в Україні. Т. 4: Католицизм / За ред. П. Яроцько
го. Київ, 2001. Розділ V. § 1.
Галан Я. З хрестом чи з ножем // Талан Я. Драматичні твори. Художня проза.
Публіцистика. Київ, 1983. С. 391-403.
Галів М. Такою е правда//Критика. 2010. Ч. 11-12.С. 19-21.
Галкин А Германский фашизм. Изд. 2-е. Москва, 1989.
Гентош Л Ватикан і виклики модерності: Східноєвропейська політика папи Бе-
недикта XV та українсько-польський конфлікт у Галичині (1914-1923). Львів.
2006.
Грицак Я, Націоналізм //Довідник з історії України (А-Я). Київ, 2001. С. 504-508.
Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.
Київ, 1996.
354 Гриценко О. Міфології, ідеології, громадянські релігії: у пошуках виходу з кри-
Б«ліоп>а<мя
зи теоретичного перевиробництва //Дух і літера. Київ, 1998. № 3-4. С. 167-
185.
Гришко В., Базілевський М, Ковалів П. В'ячеслав Липинський і його творчість //
Хроніка-2000. Київ, 2000. Ч. 37-38. С 733-744.
Гунчак Т. Україна; перша половина XX століття. Нариси політичної історії. Київ,
1993.
Гелнер Е. Нації та націоналізм, Націоналізм / Пер. з англ. Київ. 2003.
Даниленко С. Т. Дорогою ганьби і зради: історична хроніка. Київ, 1970.
Дашкевич Я. Відновлення Української держави 1941 р. Проблеми дослідження //
Українське державотворення: Акт 30 червня 1941 р.: 36. документів і матеріа-
лів. Львів; Київ, 2001. С ХХІУ-ХІУ
Дашкевич Я. Дмитро Донцов і боротьба довкола його спадщини // Донцов Д. Тво-
ри. Т. 1: Геополітичні та ідеологічні праці. Львів: Львів, 2001. С. 7-19.
Добрецова В. В., Маянська Л. П. Про реакційний ідейно-політичний союз
уніатської церкви та українського буржуазного націоналізму // Український
історичний журнал. 1973. № 6. С. 70-79.
Довідник з історії України: А - Я / За заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста. Київ, 2001.
Енциклопедія політичної думки / За ред Д. Міллера. Київ, 2000.
Енциклопедія Українознавства: в Ют / Гол. ред. В. Кубійович. Париж; Ню-Йорк,
1954-1989.
Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин; портрет релігійно-церковного і
громадсько-політичного діяча. Іванснфранківськ, 2006.
Зайцеє О. Представники українських політичних партій Західної України в пар-
ламенті Польщі (1922-1939 рр.) // Український історичний журнал. 1993 № 1.
С. 72-84.
Зайцев О. Вибори 1922 р в Західній Україні // Україна модерна, Ч. 3. Львів, 1999.
С. 194-205.
Зайцев О. Фашизм і український націоналізм (1920-30-ті рр.) // «ї»: незалежний
культурологічний часопис. Львів, 2000. Ч. 16. С. 86-104.
Зайцев О. Українська народна трудова партія // Україна модерна. Львів, 2002.
Ч. 7. С 69-90.
Зайцев О. Націоналізм як релігія: приклад Дмитра Донцова та ОУН (1920-1930-ті
роки) // Наукові записки Українського Католицького Університету. Ч. II. Серія
<Історія». Вип. 1. Львів, 2010. С. 163-189.
Зашкільняк Л. Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002.
Зємба А. Митрополит Андрій Шептицький і уряд другої Речі Посполитої Поль-
щі у 1923-1939 рр. // Метрополія Нью Йорку слузі Божому Андресві у
п'ятидесятиріччя його смерти / Ред. М. Галів. Нью-Йорк, 1996. С. 36-54.
История румьінской Железной гвардии. Режим доступу: <ЬпрУ/илмигсосігеа(иі.го>
Історія Львова / Ю. Ю. Сливка, Ф. І. Стеблій та ін. Київ, 1984.
Касьянов Г. Ідеологія Організації українських націоналістів // Організація укра-
їнських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / Відп.
ред, С. В. Кульчицький. Київ, 2005. Розділ 8. С. 456-460.
Квіт С, Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. Київ, 2000.
355
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Кентій А. Збройний чин українських націоналістів. 1920-1956. Історико-архівні
нариси. Т. 1. Від Української Військової Організації до Організації Українських
Націоналістів. 1920-1942. Київ, 2005.
Климов И. Теория социальньїх мифов Жоржа Сореля. Режим доступу: <Ьпр7/
игиллі.5уп<іікаІІ5І.пагоСІ.гиАогеІ/5ОгеІЗ.Ьіт>.
Книш 3. Дух, що тіло рве до бою... (Юліян Головінський, Крайовий Комендант
УВО). Вінніпег, 1951.
Книш 3. Власним руслом: Українська Військова Організація від ос єни 1922 до літа
1924 року. Торонто, 1966.
Книш 3. Далекий приціл: Українська Військова Організація в 1927-1929 роках.
Торонто, 1967 (Срібна Сурма 36. Ч. 5).
Коваль І. В. Співвідношення націоналізму і патріотизму у християнстві: приклад
греко-католиків // Плея: науковий вісник Вип 40 Київ, 2010. Режим доступу
<ЬпрУ/илму*.пЬиу.доу.иа/рогтаІ/5ос_С;ит/біІеуа/2010_40/СіІеуа40/Р16_досрдЬ.
Ковальчук М. Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коновальця у
1920-1921 рр.//Український визвольний рух. Львів, 2006. № 7.С. 5-78.
Когут 3, Химка І. Україністи та Бандера розбіжні погляди // Критика. 2010. Ч. 3-4.
С. 10-12.
Козак Н. Український консерватизм у XX столітті. Режим доступу: сигмлмипср.
5озкіп.іпГо/таТегіаІ.рЬр?рокаг=580>.
Комариця М. Журнал «Дзвони» (1931-1939). Систематичний покажчик змісту.
Львів, 1997.
Комариця М. Засади католицької критики в Галичині 20-30-х рр.// Збірник праць
Науково-дослідницького центру періодики. Львів. 2001. Вип. 9. С. 338-357.
Комариця М. Українська «католицька критика»: феномен 20-30-х рр. XX ст. Львів,
2007.
Кривяк Б. Марійські Товариства: їх роль та значення в духовному відродженні
нації//Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2000. С 128-132.
Кубійович В Західні Українські землі в межах Польщі. 1920-1939. Чикаго; Нью-
Йорк, 1963.
Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українського націоналізму в
першій половині XX ст. // Український історичний журнал. 2000. № 6. С. 29-50.
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. Київ, 1994.
Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту//
Липинський В. Архів. Т. 7: Листи Осипа Назарука до В'ячеслава Липинського /
Ред. І Лисяк-Рудницький. Філядельфія, 1976.
Лисяк-Рудницький І. Напрямки українськоїполітичної думки //Записки Наукового
товариства імені Т. Шевченка. Т. ССХХІІ: Праці історико-філософської секції.
Львів, 1991.С 45-70.
Лопухов Б. Фашизм и национализм (итальянский вариант) // Фашизм и антиде-
мократические режими в Европе: Начало 20-х годов - 1945 г. / Редколлегия:
Я. Жарновский и др. Москва, 1981.С. 29-37.
Майєр Г. Виникнення та основи християнської демократії // Консерватизм.
356 Антологія. Київ, 1998. С. 227-245.
Бібліографія
Мандрик М. Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу. Київ, 2006.
Марчук В. Церква, духовність, нація: Українська греко-католицька церква в
суспільному житті України XX ст. Івано-Франківськ, 2004.
Матецкая А. В. Национализм как религия // Культура и религия. 2011. № 1. Режим
доступу: <ЬПр7/сиІІиге-апсІ-геІідіоп.огд/ЕІІеі/1 (01)2011/МаїескауаргИ>
Микитюк В. Українська католицька критика міжвоєнного двадцятиліття // Ро-
гбигпапіе )ако дои/бсі. Роїзко-икгаібікіе ге1ас)е кикигаїпе, Іііегаскіе, Ьізіогусгпе
1890-1999. Рогпаїі, 2000. С. 23-3 5.
Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. Вид. 3-є. Київ, 2007.
Міхнік А. У пошуках свободи. Есеї про історію та політику / Пер. із польськ. Київ,
2009.
Моссе Дж. Нацизм и культура: Идеология и культура национал-социализма. Мо-
сква, 2003.
Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. Рим, 1995.
Нагаєвський І. Історія Римських Архієреїв. Рим, 1979.
Назарко І. Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Єпископ Перемиський. 1916-1946. То-
ронто, 1954.
Наринский М. М. Шарль Моррас и «Аксьон Франсзз» до первой мировой войньї
// Французский ежегодник. Москва, 1976.
Нольте 3. Фашизм в его зпохе / Пер. с нем. Новосибирск, 2001.
Папєжинська-Турек М. Візантинізм чи латинство? Дискусія в українській
пресі Галичини міжвоєнного періоду про культурні цінності // Ковчег. На-
уковий збірник із церковної історії. Ч. 3. Львів, 2001. С. 403-414.
Перевезій В. О. Служіння Богу і народу: Українська греко-католицька церква між
двома світовими війнами. Київ, 2004.
Періодика Західної України 20-30-их рр. XX ст. Матеріали до бібліографії / За ред
М. М. Романюка Т. 2. Львів, 1999. С. 134-143.
Пизюр Є. В ячеслав Липинський і політична думка західного світу // Хроніка-
2000. Київ, 2000. Ч. 37-38. С. 720-733.
Попович. Д. Християнський націоналізм. Торонто, 1956.
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 2 / Пер. з англ. Київ, 1994.
Поспеловский Д. Тоталитаризм и вероисповедание. Москва, 2003.
Рахшмир П. Ю. Идеи и люди. Политическая мьісль первой половинь* XX века. 2-е
изд. Пермь, 2001.
Ренан Е Що таке нація? // Націоналізм: антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий.
Київ, 2000. С. 107-120.
Рубльов О., Черненко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-
50-ті роки XX ст. Київ, 1994.
Рудко В Чинний націоналізм: активність уегзиз культура // Націоналізм: антоло-
гія /Упоряд. О. Проценко, В Лісовий. Київ, 2000. С. 350-368.
Рудницький С. До основ українського націоналізму. 2-ге вид. Відень, Прага, 1922.
Русин Р. В. Зловісний союз хреста і тризуба. Київ, 1970.
Савчук Б. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських гро-
мадських товариств у Галичині. Івано-Франківськ, 1999. 357
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки / Пер. а англ. Київ, 1997.
Сміт Е. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія / Пер. з англ. Київ, 2004.
Сосновський М. Дмитро Донцов: Політичний портрет. Нью-Йорк; Торонто, 1974.
Стахів М. Західня Україна. Нарис історії державного будівництва та збройної і ди-
пломатичної оборони в 1918-1923. Т. IV. Скрентон, 1960.
Стемпєнь С. Між окциденталізацією та візантинізацією: проблема обрядової
ідентичності Греко-Католицької Церкви в Речі Посполитій міжвоєнного пе-
ріоду II Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. Львів, 2003. Т. 4. С. 86-
100.
Стемпснь С. Критика терору як методу вирішення національних і політичних
конфліктів у пастирській науці митрополита Андрея Шептицького // Наукові
записки Українського Католицького Університету. Ч. II. Серія «Історія». Вип. 1.
Львів. 2010. С 191-208.
Стефанів В. Дискусія між Греко-Католицькою Церквою та Організацією Україн-
ських Націоналістів про актуальні проблеми розвитку українського суспіль-
ства в 1920-х-1930-х роках 11 Український визвольний рух. 36.12. Львів, 2008.
С. 23-48.
Субтельний О Україна: історія. Київ, 1991.
Терещенко Ю. Причинки до історії галицького консерватизму // Український кон-
серватизм і гетьманський рух: Історія, ідеологія, політика / Ред. Ю. Терещенко.
Київ, 2000.
Тожецький Р. Митрополит Андрей Шептицький // Ковчег: Збірник статей з цер-
ковної історії. Львів, 1993.4.І.С. 101-113.
Токарева Е. Фашизм, церковь и католическое движение в Италии, 1922-1943 гг.
Москва, 1999.
Турій О. «Пани і хлопи»: соціальна «доктрина» греко-католицького духовен-
ства І національно-політична мобілізація українського селянства Галичини в
середині XIX століття // Ковчег: Науковий збірник з церковної історії. Львів,
2001. Ч.З.С. 296-320.
Турій О. «Українська ідея» в Галичині в середині XIX століття II Україна модерна.
Ч. 2-3. Львів, 1999. С. 59-75.
Українська Греко-Католицька Церква: офіційний Інтернет-сайт. Режим доступу:
<ЬПр://оІсІ.идсс.огд.иа/икг>.
Український Інститут для дівчат у Перемишлі. 1895-1995 Ювілейна книга пам'яті
до 100-річчя заснування / Упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995. С. 24-25.
Українці в світі. Персоналії. Режим доступу: <ЬПр://иллп*.икгаіпіап5-игогІ<і.огд.иа/
икг/реорІез>.
Уніатство і український буржуазний націоналізм / За ред. С М. Возняка,
В. Н. Фоміна, В П. Москалець. Київ, 1986.
Федевич К. Галицькі українці у Польщі. 1920-1939 рр (Інтеграція галицьких
українців до Польської держави у 1920-1930-ті рр ). Київ, 2009,
Феодосій. Щире слово до галицької молоді. Режим доступу: <ЬПр7/пеи/.
апТірарізт.кіеу.иа/іпсІех.рІтр?ппід=3&(=гее<і&Ьі<1=11&іі<1=148>.
358 Чередниченко В. Шлях чорної зради. Львів, 1969.
Бібліографія
Швагуляк М. Суспільно-політична ситуація у Західній Україні на початку ЗО-рр.
XX ст. // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. ССХХІІ. Львів. 1991.
С. 115-119.
Шліхта І. Дмитро Донцов як ідеолог і теоретик українського націоналізму. Ди-
сертація... канд. іст. наук. Київ, 2005.
Штернгель 3. Фашизм // Енциклопедія політичної думки / За ред. Д. Міллера.
Д. Коулмена, В. Коноплі, А. Райяна. Київ, 2000. С. 419.
Яцун Б. Взаємовідносини Церкви і націоналістичного руху в Галичині в міжвоєн-
ний період: ідеологічний та політологічний аспекти // Наукові зошити історич-
ного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Вип. 5-6. Львів, 2003. С. 238-253.
Яцун Б. Церква і націоналістичний рух: Міжспівпрацею і протистоянням. Галичина,
20-30 роки XX століття. Ідеологічний і політичний аспекти взаємин. Режим до-
ступу: <Ь«р://Ноту$Ьуп.Іе.иа/1асип.МІ.>
АІІег Р. Наїіопаїізт апсі ІіЬегаІізт іп Мосіегп Сегтап Нізіогу // МісЬепег В. (есі.)
НаїюпаІіТу, Раїгіоїізт апсі ІЧаТіопаІізт іп ИЬегаІ Оетосгагіс 5осіеІіез. 51. Рай І,
Міппезога, 1993. СЬаріег 4.
Агтзїгопд 1. А. СоІІаЬогаГіопізт іп УУогІсі Маг II: ТЬе ІпГедгаІ Наїіопаїізі ї/агіапї іп
ЕаЯегп Еигоре //ТЬе іоигпаї о( Мосіегп НіЯогу. УоІ. 40.1968. N0 3. Р. 396-410.
Агтзїгопд 1 А. Цкгаіпіап Наїіопаїізт. З"*, есі. Епдіеччоосі (СоІогадо), 1990.
ВагдЬоогп Р.С. 5очіеї Яиззіап Наїіопаїізт. ІЧечч Уогк, 1956.
ВагТугеІ 1 Ваггез Маигісе. Режим доступу: <Ьир//Ьаддагд.чч.іпІегіа.рІ/ЬаггезЬгтІ>.
ВагіугеІ 1 Ваггез Маигісе // Епсусіоресііа‘ЬіаІусЬ рІат'.Т. II. Радот, 2003.5.273-276.
Вагіу/еІ і. Маиггаз СЬагІез-Магіе-РЬоїіиз // Епсусіоресііа 'ЬіаІусЬ ріат”. Т. XII.
Аасіот, 2003.5.26-31.
ВеЬеп О. Акда кагоііска і икгаігізкіе огдапігас]е каїоііскіе V* Маїороізсе УУзсЬосіпіе)
чч окгезіе ті?сІ2уи/о)Єппут. ЬиЬІіп, 2009.
ВіЬІІодгаба каїоІіскісЬ сгазорізт ге!іді]пусгі чч Роїзсе 1918-1944 І Орг. і гесі.
2.2іеІісзкі. ЬиЬІіп, 1981.
ВіопсіісЬ М. 'УУе У/еге ОеГепсііпд їЬе $Гаіе”: Наїіопаїізт, МуїЬ, апсі Метогу іп
ТччептіеГЬ-Сепіигу Сгоагіа // Ісіеоіодіез апсі ІЧаїіопаІ Ігіепііїіез: ТЬе Сазе о(
ТччепііегЬ-СепІигу ЗоитЬеяегп Еигоре / Есі. Ьу 11_атре апсі М. Магочег. ВисіареЯ;
ІЧечч Уогк, 2004. Р. 54-81.
ВіопсіісЬ М АасіїсаІ СаїЬоІісізт апсі Разсізт іп Сгоаііа, 1918-1945 // ТоГаїііагіап
Мочетепїз апсі Роїііісаі Реіідюпз. Уоі. 8.2007. N0.2. Р. 383-399.
Вопизіак А. Ьччбчч чч Іата£Ь 1918-1939: Гисіпозс - Рггеяггегі - Затощсі. Нгезгбчч,
2000 (Саііс)а і )е) дгіедгісТччо.Т. 13].
Вгеиііу і. Наїіопаїізт апсі ТЬе 5їаге. 2пд есі. МапсЬеЯег, 1993.
Висіигоччусг В. 5Ьер1уїз1суі апсі ІЬе Цкгаіпіап МаПопаІ Мочетепі аЬег 1914 //
Могаїігу апсі АеаІіїу. ТЬе Ііїе апсі Ті тез о( Апсігеі 5ЬеріуТз'куі І Есі. Р. Я. Мадосзі,
Есітопїоп 1989. Р. 47-74.
ВигІеідЬ М., УУіррегтапп \АЇ ТЬе РасіаІ 5іаїе: бегтапу 1933-1945. СатЬгідде, 1991.
ВигІеідЬ М.ТЬеТЬігсі НеісЬ:А ІЧеччНізїогу. Мені Уогк, 2000.
ВигІеідЬ М. 5асгесі Саизез: ТЬе СІазЬ ої Яеіідіоп апсі Роїііісз, їгот їЬе бгеаі УУаг (о
їЬе ЇА/аг опТеггог. ІМечч Уогк. 2007.
359
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ВигІеідЬ М. 5ил$(а гада: 'іи/іескіе геїідіе"XX и/іеки. УУагігажа, 2011.
ВигЬтап И/. С ТЬе йііє о( Іп(едгаІ ІМаиопаІііт іп Ргапсе: УУіїЬ 5ресіаІ ЙеТегепсе (о
(Ье Ісіеаі апсі Асїіуі(ієі оГСЬагІеі Маиггаз НелгУогк, 1939.
СагоІІ 0. РгепсЬ Оіегагу Раісіяп: ІЧа(іопаІІ$т, Ап(і-5еті(і$т, апд (Ье Ідеоіоду о(
СиКиге. Ргіпсеїоп, 1995.
Спте$ іп (Ье -Іаіепоуас Сатр. ТЬе 5(аге Соттіиіоп о( СгоаГіа Іог (Ье Іпуеяідагіоп о(
(Ье Сгіспєі о( (Ье Оссира(іоп Рогсєі апсі (Ьеіг СоІІаЬога(ог$- 2адгеЬ 1946. Режим до-
ступу: <ЬПрУЛлллАУ.)еги5аІіт.огд/ссі/ЬіЬІіо(ека/)а5епоуас1946/)аіепоуас1946.р<ІЬ.
СгоаТіап №гі$ (Ье \Мзгі( Моп$(ег$ (Ье ІЛ/огІсІ Нас! Кпоит. Режим доступу: сЬПрУ/
^¥^.5гр$катге2а.согп/ІіЬгагу/Гас(5/и5(а$Ьі.Ь(гпІ>
СигТії М.ТЬгее адаіп$( (ЬеТЬігсі йериЬІіс: 5огеІ. Ваггм апд Маиггаі. ІМеїл/ Вгиплуіск,
2010.
О|огд|еуіс 0. Раїспт іп Уидо$Іауіа: 1918-1941 // №(іує Ра$сі$т іп (Ье 5иссе$$ог
5(а(е$, 1918-1945/Есі. Ьу Р. Е. 5идаг. 5ап(а ВагЬага, СаІіЕ, 1971 Р. 125-134.
ОигкЬеіт Е. І_е$ (огте$ Йдтеп(аіге5 сіє Іа уіє геїідіеизе: Ье $уі(£те (о(£тідие еп
АиїГгаІіе 5 есі. Рагіі, 1968.
Ои(ка І. ВегіеЬипдеп ипсі 5раппипдеп г\уі$сЬеп сіег икгаіпіьсЬеп дгіесЬіісЬ-
ка(ЬоІІ$сЬеп КігсЬе ипсі сіег Йедіегипд дег 2\уеі(еп ЙериЬІІк Роієпі іп дег
2\уІ5сЬепкгіедігеі( (1919-1939): ОірІотагЬеіі, 11піуег5і(а( \Л/іеп, Ка(ЬоІІ$сЬ-
ТЬеоІоді$сЬе ЕакиІ(а(. УУіеп, 2009. Режим доступу: <ЬпрУ/о(Ье$.ипМе.
асл(/5256/>
Еіїієг ). Осі топагсЬігти до Гаігугти: Копсерде роІі(усгпо-$роІесгпе ргаиісу
Гтапсиікіеі 1918-1940. УУагмаюа, 1987.
ЬепдуеІ Е. ІМаїіопаїііт - (Ье Ца$( 5(аде оГСоттипі$т. МеусУогк, 1969.
5пусІег 1.1.. ТЬе Иеи/ На(іопаІІ$т. Иен/ Зегіеу, 2009.
СепПІе Е.ТЬе 5асгаІіга(іоп оГРоІІТкііп Еагсія Каїу /ТгапіІ. Ьу К. ВовГогд. СатЬпдде,
Май., 1996.
СепПІе Е. РоііТісі аь Яеіідіоп. Ргіпсе(оп, 2006.
Сеп(іІе Е. ТЬе 5асгаіі5а(юп о( РоііТісі: £>е(іпі(іоп$, іп(егрге(а(іопі апсі геЛес(іоп$ оп
(Ье диезііоп о/ ьесиїаг геїідіоп апсі (о(аіі(агіапі5т // Сотрага(іуе Еа$сіі( 5(идіез:
Нею Рег$рес(іуе5 / Есі Ьу С. ІогсіасЬі. 1.0псіоп; Уогк, 2010. Р. 257-289.
бгедог А. 3. Магхііт, Га$сі$т, апд То(аІі(агіапііт: СЬар(ег$ іп (Ье Іп(еІ І ес (иаі Ні$(огу
оГ Надісаііігп. 5(ап(огд (СаІіГ.), 2009.
ОгіНіп Й.ТЬе №(иге оГРаіСііт. Ьопсіоп, 1993.
Сгі№п Й ЕаіСІіт: депегаї іп(госіисГіоп // Еаісііт / Есі. Ьу Ябгггїіп. ОхГогсі, 1995. Р. 2-4.
СгіНіп Й. С1оі5(ег ог с1и5(ег? ТЬе ітріісасіопк о( Етіїіо 6еп(іІе'$ еситепісаі (Неогу
оі роїійсаі геїідіоп (ог (Ье 5(исіу о( ех(геті$т // Сотрага(іУе Раісі$( 5(исііе$: Мене
РетіресТІуе» / Есі. Ьу С. ІогсіасЬі. Ьопсіоп; Меж Уогк, 2010. Р. 290-296.
ОгоП В. ІЧадопаІігт і геїідіа: Ргосєі геіраіапіа падопаїігти 2 касоїісугтет мдесіпз
саіоіс ісієои/д н/ туііі №го<іоше) Оетокгаді. 1926-1939. Кгакбн/, 1984.
Стоп В. КаТоІісугт V* сіоктгупасЬ идгирои/ап пагосІошо-гадукаїпусЬ сіо гоки 1939.
Кгакоис 1987.
Сго(( В. №допаІігт сЬггеЗсдаЬікі: ІЧагосіошо-ка(оІіска (огтада ісіеои/а «V II Йге-
360 С2уро5ро1і(е) па (Іе рогбн/пуи/аи/сгут. УУусі. III. Кг2Є52о\уісе, 1999.
Бібліографія
Назііпдз А. ТЬе Сопзігисііоп о( МаїїопЬоосі: ЕіЬпісіїу, Яеіідюп апсі Наїіопаіізгп.
СатЬгідде. 1997.
Назііпдз О. СаіЬоІісізт апсі (Ье Яооіз оі ІМаїізт. Охіогсі; Нєу* Уогк, 2010.
Науез С АН. Маїіопаїізт: а Неіідіоп. Ие\у Уогк, 1960.
Науез С ). Н. ТЬе Нізіогісаі Еуоіиііоп о/ Модегп Наїіопаїізт. Згсі ед Ие\у Уогк,
1968.
Негг 0. ТЬе сопсері оГроІіїісаІ геїідіопз'іп іЬе (ЬоидЬг оі Егіс Уоедеііп //Тоїаіігагі-
апізт апсі Роїііісаі Яеіідіопз І Бегіез есіїїогз: М. ВигіеідЬ, V. апсі К МаІІеП. УоІ. І:
Сопсери (ог іЬе сотрагііоп о( сіїсІаІогзЬірз / Есі. Ьу Н. Маіег; ТгапзІ. Ьу 1. ВгиЬп.
Еопсіоп; Ме» Уогк, 2004. Р. 158-175.
Нітка 1-Р. 5Ьеріуіз'куі апсі іЬе ЕІкгаіпіап Наїіопаі Моуетепі Ьеіоге 1914 //
Могаіііу апсі ЯеаІііу: ТЬе Егїе апсі Тітез оі Апсігеі 5Ьер(уіз'куі / Есі. Ву Р. Я. Мадосзі
Есітопіоп, 1989. Р. 29-48.
Ноаге М. А. Уидозіауіа апд Нз 5иссеззог 5іаіез //ТЬе Охіогсі НапсіЬоок о( Разсізт.
ОхІогсі, 2009. Р. 414-433.
НоЬзЬазмт Е. №ііопз апсі ІЧаііопаїізт зі псе 1780: Ргодгатте, МуіЬ, ЯеаІііу. 2псі есі.
СатЬгісіде, 1992.
НоїтезО.Я. ІМедгаІ Еигоре: Разі-Саріїаіізт, Миісісиїїигаїізт. Неоіазсізт. Ргіпсеїоп,
2000.
Нигіеп Н. ІЛ/аІсіетаг Сигіап апсі ІЬе сіеуеіортепі о< іЬе сопсері оі іоіаіііагіапізт //
Тоїаіііагіапізт апсі Роїііісаі Яеіідіопз / 5егіезесіііогз: М. ВигІеідЬ, V. апсі Я. МаІІеП.
УоІ. І: Сопсеріз Тог іЬе сотрагізоп о( сіісіаіогзЬірз / Есі. Ьу Н, Маіег; ТгапзІ. Ьу
). ВгиЬп. Еопсіоп; Мезл/ Уогк, 2004. Р. 40-49.
Іоапісі Я. ТЬе 5мгагд оі іЬе АгсЬапдеІ. ІМенг Уогк, 1990.
ІогсіасЬі С. СЬапзта, Роїііісз апсі Уіоіепсе: ТЬе Еедіоп оі іЬе ‘АгсЬапдеІ МісЬаеІ’ іп
Іпіег-у/аг Яотапіа. ТгопсіЬеіт, 2004.
ІогсіасЬі С. СЬагізта, Яеіідіоп, апсі Ісіеоіоду Нотапіа'з Іпіепуаг Еедіоп оі іЬе АгсЬапдеІ
МісЬаеІ // Ідеоіодіез апсі НаїіопаІ Ісіепііііез: ТЬе Сазе оРТзуепііеіЬ-СепІигу ЗоиіЬез-
іет Еигоре / Есі. Ьу і Еатре апсі М Магоіл/ег. Висіарезі; Меуу Уогк, 2004. Р. 19-53.
ІогсіасЬі С. (ЗосГз сЬозеп шаггіогз: Яотапііс раїіпдепезіз, тіїііагізт апсі Разсізт
іп тосіегп Яотапіа // Сотрагаїіуе Разсізі 5іисііез: Иез* Регзресііуез. Есі. Ьу
С ІогсіасЬі. Еопсіоп; (Меж Уогк, 2009.
іеіііпек У. ТЬе РагізЬ ЯериЬІіс: НІіпка'з 51оуак Реоріе'з Рагіу, 1939-1945. Воиісіег,
Сої., 1976.
КегзЬазл/1. ТЬе Магі ОісіаІогзЬір: РгоЬІетз апсі Регзресіп/ез оНпіегргеїаііоп. 4іЬ ед.
Еопсіоп, 2000
Ее Воп С. РзусЬоІодіе сіез Роиіез. Рапз, 1946.
ЕіпгА і. 5оте Моїез іоілгагсі а Сотрагаїіуе Зіисіу оі Разсізт іп 5осіоІодісаІ Нізіогісаі
Регзресііуе // Разсізт: а Яеасіег'з биісіе: Апаїузез, Іпіегргеїаііопз, ВіЬІІодгарЬу /
Есі. ЬуІЛІ. Еадиеиг. Вегкеїеу; Еоз Апдеіез, 1976. Р. 3-121;
МапЬаПап А.ТЬеУаіісап'з НоіосаизІ.ТЬе 5епзаііопаІ АссоипіоЕіЬе Мозі НоггіГуіпд
Яеіідюиз Маззасге о( іЬе 20іЬ сепіигу. Режим доступу. сЬирУЛллуїллгеЕогтаїїоп.
огд/Ьоіосаиз.ЬітІ>.
Мапп М. Разсізіз. СатЬгісіде, 2004. 361
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
МсСІеІІапд X 5. Іпігодисііоп // МсСІеІІапд 3.5. (есі.) ТЬе ЕгепсЬ ЯідЬт (ют де МаіЯге
То Маиггаз. Ме*Уогк, 1970. Р. 30-31.
Моїуі А.ТЬеТигп іо (Ье ЯідЬт: ТЬе ІдеоІодісаІ Огідіпз апсі Овуеіортепі о( (Зкгаіпіап
НаТіопаІізт. 1919-1929. Воиїдег, 1980.
МоїуІ А. 3. ІІкгаїпе, Еигоре, апд Вапдега // Сісего Еоипдагіоп Сгеаі ОеЬаСе Рарег.
N0. 10/05 (МагсЬ 2010). Р. 3-5. Режим доступу: <ЬпрУ/***.сісего(оипдаТіоп.
огд/1есгиге5/АІехапдег_3_МоГуІ_ІЗКЯАІНЕ_ЕІЗЯОРЕ_АНО_ВАМОЕНА.рд(>.
РагисЬ V/. Од копзоіідас)! рапзт*о*е) до копзоіідаді пагодо*е). Мпіе)зхо$сі паю
до*е* туііі роїіГусгпе) оЬоги ріізидсгукоіл/зкіедо (1926-1939). ЬиЬІІп, 1997.
Раззтоге К.ТЬе ІдеоІодісаІ Огідіпз о( Еазсізт Ье(оге 1914//ТЬе Ох(огд НапдЬоок
о( Еазсізт / Ед. Ьу Я. 3. В. Воз*огіЬ. Ох(огд; Неп/ Уогк, 2009. Р. 11-31.
Рахіоп Я. О. ТЬе АпаЮту о( Еазсізт. Іопдоп, 2005.
Раупе 5. С. А Нізіогу о( Еазсізт, 1914-1945. Мадізоп, 1995.
Раупе 5. С. Еазсізт апд Яасізт // ТЬе СатЬгідде НіЯогу о( Т*епТіегЬ-СепГигу
ТЬоидЬт / Ед. ЬуТ. ВаІІ апд Я. ВеІІату. СатЬгідде, 2003. СЬ. 5. Р. 123-150.
Рірез Я. Яиззіа ипдег ТЬе ВоІзЬеуік Ведіте. №* Уогк, 1993.
РоІІагд 3. Е. Еазсізт апд СаТЬоІісізт // ТЬе Ох(огд НапдЬоок о( Еазсізт / Ед. Ьу
Я. 3. В.ВозжогхЬ. ОхГогд; Не* Уогк, 2009. Р. 166-184.
НозЬ*аІд А. ЕіЬпіс НаТіопаІізт апд ІЬе ЕаІІ о( Етрігез: СепігаІ Еигоре, Яиззіа апд
(Не Міддіе Еая, 1914-1923. Іопдоп; Ие*Уогк, 2001.
5сЬа(ег М. Ьиіді 5іиг?о аз а гЬеопз: о( іотаїісапапізт //ТоГаІкагіапізт апд РоїііісаІ
Яеіідіопз / 5егіез едіїогз: М. ВигІеідЬ, V. апд Я. МаІІеП. УоІ. І: Сопсерїз (ог діє
сотрагізоп оЕдісТаТогзЬірз / Ед. Ьу Н. Маіег; ТгапзІ. Ьу 3. ВгиЬп. Іопдоп, Не* Уогк,
2004. Р. 22-39.
5ЬекЬоч1зоу А. Ву Сгозз апд 5*огд: СІегісаІ Еазсізт' іп ІпІег*аг Меяегп ІЗкгаіпе //
Тоїаїкапап МоУетепТз апд РоІІТІсаІ Яеіідіопз. І/оІ. 8.2007. N0.2. Р. 271-285.
5ЬекЬочиоу А Ву Сгозз апд 5*огд: СІегісаІ Еазсізт' іп Іптег*аг кУезгегп ІЗкгаіпе //
СІегісаІ Еазсізт іп Іпіег*аг Еигоре / Ед. Ьу М. Ееідтап, М. Тигда *іїЬТ. Сеогдезси.
Іопдоп, 2008. Р. 59-73.
51і*а Т. КоЯібІ Сгескокатоііскі їм Роїзсе * ІаТасЬ 1918-1939 // КоісібІ * II Ягесгуро-
зроііте) / Яед. 2.2іеІіЬзкі, 5. МІк. ЬиЬІіп, 1981.5.149-163.
5тіїЬ А. О. НаТіопаІізт іп іЬе Т*епТіеСЬ СепТигу. Ох(огд, 1979.
5ті(Ь А. 0. НаТіопаІізт: ТЬеогу, Ідеоіоду, Нізіогу. 2пд ед. СатЬгідде, 2010.
5пудег С ТЬе Не» НаТіопаІізт. «Каса, Неї* Уогк, 1968.
Бпудег І. к Епсусіоредіа о( Наїюпаїізт. СЬісадо; Іопдоп, 1990.
5оису Я. ЕгепсЬ Еазсізт:ТЬе Еігз» ІУауе, 1924-1933. Неї* Науеп; Іопдоп, 1986.
5іеідтапп-СаІІ Я. ТЬе Ноіу ЯеісЬ: Нагі СопсерГіопзоіСЬгіЯіапіІу, 1919-1945. Сат-
Ьгідде. 2003.
5іеідтапп-6аІІ Я. Нагізт апд їЬе геїлуаі о( роїііісаі геїідюп іЬеогу // СотрагаНуе
Еазсізт 5іидіез: Не* РегзресТіиез / Ед. Ьу С. ІогдасЬі. Іопдоп; Не* Уогк, 2010.
Р. 297-315.
5(?ріегі 5.2усіе геІіді)пе зроіесгпозсі икгаібзкіе) * Огидіе) ЯгесгурозроІіТе) // РоІ-
зка - ІІкгаіпа 1000 Іаі з^зіедлма.Т. 1 / Род гед. 5.5т^рпіа. РггетуіІ, 1990. Р. 207-
36 2 227.
Бібліографія
5і?ріегі 5.бїапомгііко теїгороіііу 5/ерїускіедо и/оЬес гру/ізка іегоги роїііусгпедо
// МеігороІІІа Апскге] 5теріускі. Зїисіїа і таїегіаіу / Росі гегі. А. А. 2і?Ьу. Кгакбхл/,
1994. $.109-121
5іегпЬеІІ 2. ТЬе Еоипгііпд МуіЬі о( ЬгаеІ: ІЧаїіопаІкт, 5осіаІі$т, апсі ІЬе Мактд о(
(Ье іє«ііЬ 5іаІе. Ргіпсеїоп, 1998.
ЗіегпЬеІІ 2. Вагге5, Маигісе //ТЬе ВІаски/еІІ Епсусіораесііа о( Роїііісаі ТЬоидЬі / Есі.
Ьу О. МІІІег. Охїоггі, 1991. Р. 32-33.
5їегпЬеІІ 2. ууііЬ $2па)сіег М. апсі АіЬегі М.ТЬе Вігі Ь о( ЕазсіЯ Ігіеоіоду: Егот СиІїигаІ
ВеЬеІІіоп їо Роїііісаі Веуоіиїіоп /ТгапіІ Ьу 0. МаїіеІ. Ргіпсеїоп, 1994.
5іетЬеІІ 2. ІМеіїЬег ВідЬі N01 ІеЕТ: Еаісізї Ісіеоіоду іп Егапсе / ТгапхІ. Ьу О. МаііеІ.
Ргіпсеїоп, 1996.
$!гу]ек Т Схаіорііта геїіддпе і пагосіои/е V/ дгескокаїоііскіе] сііесе2|і рггетуікіе)
XIX і XX ліеки // Рокка - икгаіпа 1000 Іаі $4$іесІ2ІУУа І Росі гед. $. 5ї?рпіа.Т. 3.
РпетуіІ, 1996 С. 177-190.
5ігу)ек Т. Окгаігііка ігіеа пагосіои/а окге$и ті^сігуигоіеппедо: Апаїіга тгуЬгапусЬ
копсерф М/госІал', 2000.
$идаг Р. Еаісііт апсі №ііопаІііт // Епсусіоресііа оі Наїіопаїііт І Есі. Ьу А. 1 МоїуІ.
УоІ. 1. $ап Оіедо, 2001.
$иПоп М. Наїїопаїїзт, Роііііуіхгп апсі СаіЬоІісііт: ТЬе Роіііісі о( СЬагІеі Маиггаі
апсі ЕгепсЬ СаіЬоІіс$, 1890-1914. СатЬгісіде, 2002.
$угпук М. ІІкгаігісу V* Роіісє 1918-1939. СИугіаІа і ягісоїпісім/о.МгосІа», 1996.
Тоїаііїапапііт апсі Роїііісаі Веіідюпі / 5єгієі єсКіогі: М. ВигІеідЬ, V. апсі В. МаІІеП.
УоІ. І-Ш Еопсіоп; Мєуу Уогк. 2004-2007.
ТгіВсоуіс 5. ЕІзіаіа: Сгоаііап Зерагагііт апсі Еигореап Роїііісз, 1929-1945. Еопсіоп,
1998
Мапсіусг Р $. Еазсііт іп Роїапсі: 1918-1939 // №їіує Еаісііт іп іЬе $иссеі$ог 5їаїе$,
1918-1945 / Есі Ьу Р. Е. $идаг. $апіа ВагЬага, СаІіС, 1971. Р. 92-98.
МеЬег Е. Уагіеїіеі о( Еа$сі$т: Оосігіпеі о( Кеуоіиііопі іп ІЬе ТууєпіієіЬ Сепіигу.
Ргіпсеїоп, 1964.
ІЛ^еЬег Е. Егапсе //ТЬе Еигореап ВідЬі: а НізіопсаІ Ргогіїе / Есі. Ьу Н. Аоддег, Е. ІЛ/еЬег.
Вегкеїеу, 1966. Р. 71-127.
У/еЬег Е. ТЬе Меп о( іЬе АгсЬапдеІ // ІпіетаїіопаІ Еа$сі$т, 1920-1945 / Есі. Ву
V/ Іадиеиг апсі б. Е. Моііє. Уогк, 1966. Р. 101-126.
№ге$гускі Н. Еа$сііт іп Роїапсі // N31(76 Еаісііт іп ІЬе 5иссе$$ог 5іа1еі, 1918-1945
/ Есі. Ьу Р. Е. $идаг. 5апіа ВагЬага, Саііі, 1971. Р. 85-91.
1Л/іеІот$кі А. СЬагІе$ Маиггаз, сгуїі КагоІ Магкі па ргатгісу. Режим доступу: <ЬПрУ/
\77Л7.отр.ІиЬІІп.рІ/Іекїигу.рЬр?аиЮг=100&агіукиІ=1 >.
ІЛ/уіОскі В. Огдапі2ас]а ОкгаігіікісЬ №с)опаіі5їб77 и/ Роіісєиг ІаїасЬ 1929-1939: де-
пега, іігикіига, ргодгат, ісіеоіодіа ЕиЬІіп, 2003.
2епсіего775кі В. Веіідіа а іо/іатоіс пагодоша і пас)опаІі2т ш Еигоріе Згосікошо-
УУісЬодте]: Мі^гігу еіпісугадд геїідіі а хакгаїігаф еіпохи (пагосіи). У/госІаїл/,
2011.
2іеІігі$кі 2. Раріеяуто і раріеге сіисбсЬ ояатісЬ жіекбнл Сі. 2. Рогпагі, 1986.
363
Біограми'
Андрієвський Дмитро (1893-1976) - діяч націоналістич-
ного руху. Народився на Полтавщині. У 1920-30-х рр. мешкав у
Бельгії. Член ПУН від 1927 р., співзасновник ОУН (1929). Очолю-
вав політичну референтуру ПУН, був референтом зовнішньої по-
літики ОУН. Автор численних статей у журналі «Розбудова нації»,
інших націоналістичних виданнях. Від 1940 р. - один з лідерів
ОУН під проводом А. Мельника. 1944 р. заарештований гестапо й
ув'язнений в концтаборі. Після війни жив у Німеччині. Від 1948 р.
член Виконавчого органу Української національної ради.
Бандера Степан (1909-1959) - діяч націоналістичного руху.
Народився 1.01.1909 р в с. Старий Угринів Калуського повіту на
Станіславівщині (тепер Івано-Франківська обл.) у родині греко-
католицького священика. У 1919-1927 рр. навчався у Стрийській
гімназії. На поч. 1922 р. став членом «Пласту», а згодом - Орга-
нізації вищих класів українських гімназій. 1928 р. Бандера став
членом УВО, 1929 р. вступив до ОУН. Від 1931 р. - член КЕ ОУН
на ЗУЗ, а від червня 1932 р. - заступник Крайового провідника
і референт пропаганди. У червні 1933 р. на берлінській конфе-
ренції ОУН Бандеру затвердили Крайовим провідником ОУН на
ЗУЗ. 1933 р. Бандера спланував і провів шкільну акцію, спрямо-
вану проти полонізації українського шкільництва. Того ж року на
знак протесту проти голодомору в Наддніпрянській Україні дору-
чив М. Лемику здійснити замах на радянського консула у Львові.
1934 р. організував убивства міністра закордонних справ Польщі
Б Пєрацького та директора української гімназії у Львові І. Бабія.
У червні 1934 р. заарештований. Був підсудним на Варшавсько-
му процесі 1935-36 рр. і Львівському процесі 1936 р., засуджений
до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення. Після нападу
1 Для біограм використано такі довідкові видання: Енциклопедія Українознав-
ства: в 10 т. / Гол. ред. В. Кубійович. Париж; Ню-Йорк, 1954-1989; Довідник з
історії України: А - Я / За заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста. К., 2001; Дарованець О.,
Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920-1930-х років (матеріали
до біографічного довідника) // Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки
Вид, 3-тє. К.,2007. С. 611-856; Українська Греко-Католицька Церква: офіційний
Інтернет-сайт <Ькр://о14.ивсс.ог8.иа/икг>; Українці в світі. Персоналі! <Ннр;//
*туі*.икгаіпіап5-шогІ4,ог8.иа/икг/реор1е5>; Вікіпедія <Ьіїр://ик.з*ікіре<ііа.ог{£/
илкі> та ін.
364
Біотами
Німеччини на Польщу у вересні 1939 р. вийшов з тюрми. Очолив
внутрішню опозицію в ОУН до Проводу українських націоналістів
під керуванням А. Мельника. 10.02.1940 р. в Кракові було створе-
но Революційний провід ОУН на чолі з Бандерою, затверджений у
квітні 1941 р. Великим Збором ОУН. Початок радянсько-німецької
війни в 1941 р. ОУН Бендери намагалась використати для віднов-
лення української державності. За розпорядженням Бендери було
сформовено три похідні групи ОУН і Дружини українських націо-
налістів - частини «Нахтіґаль» і «Роланд» - у складі німецької ар-
мії. 30.06.1941 р. ОУН Бандери проголосила у Львові відновлення
Української держави і сформувала Українське Державне Правлін-
ня на чолі з Я. Стецьком. У липні 1941 р. Бандеру затримали на-
цисти й поселили під наглядом гестапо в Берліні, а після відмови
скасувати Акт відновлення Української держави у вересні того ж
року ув’язнили спершу в спеціальній тюрмі гестапо, згодом - у
концтаборі Заксенгаузен. Звільнений з концтабору восени 1944 р.
Після війни мешкав у Західній Німеччині, очолював провід Закор-
донних частин ОУН. Убитий 15.10.1959 р. у Мюнхені агентом КДБ
СРСР. Похований у Мюнхені. Бандера - автор кількох ідеологічних
праць, зокрема «Перспективи Української Національної Револю-
ції» (1958). 20.01.2010 р. указом Президента В Ющенка Бандері
присвоєно звання Героя України; указ скасовано рішенням Доне-
цького обласного суду 4.04.2010 р.
Будка Микита (1877-1949) - ієрарх ГКЦ, титулярний єпископ
Патарський, перший український греко-католицький єпископ у Ка-
наді. Народився 7.6.1877 р. в с. Добромірка нині Збаразького ра-
йону Тернопільської області в селянській сім’ї. Студіював право у
Львівському університеті. Згодом перейшов на богословські студії
університету і Духовної семінарії у Львові. 1905 р. після закінчення
вищих теологічних студій в Інсбруку (Австрія) отримав свячення з
рук митрополита А. Шептицького. Отримав ступінь доктора теоло-
гії у Віденському університеті. Працював як місіонер у Німеччині та
Боснії. 1912 р. папа Пій X призначив М. Будку першим єпископом
для українців Канади. 1928 р. через погіршення здоров'я владика
повернувся до Львова, де став єпископом-помічником митрополи-
та А. Шептицького у Львівській архієпархії. Протягом свого пере-
бування у Львові М. Будка був генеральним вікарієм митрополичої
консисторії, асистентом КА Львівської архієпархії, представником
митрополичого ординаріату в УКС та духівником Товариства ро-
бітниць «Будучність». 11.04.1945 р. М. Будку арештували у Львові
365
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
органи НКВС, 1946 р. його засуджено на вісім років ув'язнення.
Помер М. Будка 1.10.1949 р. в м. Караганда (Казахстан). 2001 р.
папа Іван-Павло II беатифікував М. Будку.
Бучко Іван (1891-1974) - ієрарх ГКЦ, архієпископ. Народив-
ся 1.10.1891 р. ус. Германіє Львівського пов., тепер с. Тарасівка
Пустомитівського р-ну Львівської обл. Вищу богословську освіту
здобув у Римі (1911-1915). 1915 р. став священиком. Від 1916 р.
- секретар митрополичої консисторії. У 1920-1923 роках викла-
дав у Львівській духовній семінарії. Був ректором Малої семінарії.
1923 р. отримав ступінь доктора богослов’я. 1929 р. став поміч-
ником митрополита А. Шептицького у Львові. У 1930-1933 рр. ге-
неральний асистент української КА. 1939 р. виїхав із візитаційною
поїздкою до Південної Америки; від 1940 р. жив у США, був гене-
ральним вікарієм філадельфійським і греко-католицьким свяще-
ником у Нью-Йорку. Від 1942 р. - представник ГКЦ при Ватика-
ні. 1945 р. заснував Український допомоговий комітет у Римі. Від
1946 р. - апостольський візитатор українців-католиків у Західній
Європі; від 1953 р. - титулярний архієпископ Леокадійський. По-
чесний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, один із засно-
вників його центру в м. Сарсель (Франція), доктор Українського
вільного університету та Українського технічного господарського
інституту в Мюнхені (Німеччина). Помер у Римі 21.09.1974 р., по-
хований у крипті греко-католицького собору Св. Софії.
Коновалець Євген (1891-1938) - військовий і політичний
діяч, полковник Армії УНР, командант УВО, голова ПУН. Народив-
ся 14.06.1891 р. вс. Зашків Львівського повіту (тепер Жовківського
р-ну Львівської обл.). У 1901-1909 рр. навчався в Академічній гімна-
зії у Львові, у 1909-1914 рр. - на юридичному факультеті Львівсько-
го університету. 1912 р. став секретарем львівської філії «Просві-
ти», був членом «Академічноїгромади». 1913 р. Коновальця обрали
до головної управи Українського студентського союзу. Незабаром
він став членом Української національно-демократичної партії, як
представник від студентства входив до її Тіснішого народного ко-
мітету. На початку Першої світової війни Коновальця мобілізували
до австрійської армії. У травні 1915 р. підчас боїв на г. Маківці, він
потрапив у російський полон. У вересні 1917 р. втік із табору вій-
ськовополонених і приїхав до Києва, де взяв участь у формуванні
Галицько-буковинського куреня січових стрільців. У січні 1918 р.
Коновальця обрали командиром реорганізованого Куреня січових
стрільців у складі Армії УНР Під час війни за незалежність України
366
Бюп>лми
Коновалець командував куренем, полком, окремим загоном, диві-
зією і корпусом Січових стрільців. У листопаді-грудні 1918 р. Січо-
ві стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію
УНР у повстанні проти гетьмана П. Скоропадського і в Мотовилів-
ському бою розбили гетьманські війська; у 1919 р. брали участь у
бойових операціях проти більшовицьких і білогвардійських військ.
У грудні 1919 р. Коновалець видав наказ про самодемобілізацію
підрозділів Січових стрільців, які після цього були інтерновані поль-
ськими військами. Навесні 1920 р., звільнившись із польського
табору, Коновалець перебрався в Чехословаччину, звідки керував
діяльністю січово-стрілецької організації і намагався організува-
ти з колишніх бійців УГА і українських полонених із таборів в Італії
військове формування для продовження боротьби. 20.07.1921 р.
Коновалець повернувся до Львова й наприкінці того ж року очолив
УВО. Від жовтня 1922 р. перебував в еміграції в Чехословаччині,
Німеччині, Швейцарії та Італії. Від 1927 р. - голова Проводу укра-
їнських націоналістів. На першому Конгресі українських націоналіс-
тів у Відні (28.01-3.02.1929) Коновальця обрали головою Проводу
ОУН. Є. Коновалець встановив контакти з політичними колами Ні-
меччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії, залучив до співп-
раці з ОУН широкі кола української еміграції. Від 1937 р. ОУН тісно
співпрацювала з політичними та військовими колами нацистської
Німеччини. 23.05.1938 р. Коновальця убив у Роттердамі (Голландія)
агент НКВС. Похований на кладовищі Кросвік у Роттердамі.
Конрад Микола (1876-1941) - священнослужитель ГКЦ.
Філософські й богословські студії закінчив у Римі, захистивши
докторську дисертацію. 1899 р. рукоположений на священика.
Учителював у Бережанській і Теребовлянській гімназіях. У 1930 р.
митрополит А. Шептицький запросив М. Конрада викладати
у Львівській богословській академії, а згодом призначив його
парохом у с. Страдч біля Яворова. Загинув від рук більшовиків
26.06.1941 р. Автор праць «Католицизм», «Основні напрямки
новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм» та
ін. 2001 р. папа Іван-Павло II його беатифікував.
Костельник Гавриїл (1886-1948) - священнослужитель
ГКЦ і, згодом, Російської Православної Церкви, протопресвітер,
письменник, публіцист, богослов, філософ. Народився в Сербії.
ПереіхавдоГаличини, де в 1920-1928рр. буввикладачем Львівської
греко-католицької духовної семінарії, також провадив катехізацію
по львівських школах. Митрополит А. Шептицький призначив
367
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
о. Костельника настоятелем церкви Преображення Господнього,
що у Львові. Редактор журналу «Нива» в 1920-1929 рр. Автор
праць «Християнство і демократизм» (1918), «Три розправи про
пізнання» (1925), «Нарис християнської апологетики» (1925) та ін.
Був прихильником візантинізації ГКЦ, послідовно критикував т. зв.
«латинників» та Ватикан за його східну політику. Гостро засудив у
своїх працях комуністичну дійсність у Радянському Союзі. 1945 р.
змушений був очолити Ініціативну групу щодо возз’єднання ГКЦ
із Російською Православною Церквою. 1946 р. Г. Костельник
головував на неканонічному Львівському соборі ГКЦ. Убитий у
Львові за нез'ясованих обставин 20.09.1948 р. (за офіційною
версією, вбивство здійснив бойовик ОУН, однак підозрюють
причетність до вбивства радянських спецслужб).
Коциловський Йосафат (1876-1947) - ієрарх ГКЦ, єпископ
Перемишльський. Народився 3.03.1876 р. в с. Пакошівка
на Лемківщині. У 1900 р. закінчив офіцерську школу і став
лейтенантом артилерії. Служив в австрійському війську. 1901 р.
покинув військову службу й виїхав на богословські студії до Риму.
1907 р. став священиком, почав працювати у Станіславівській
семінарії викладачем догматики, згодом став проректором
семінарії. Від 1911 р. - монах ЧСВВ. Від 23.09.1917 р. - єпископ
Перемишльський. 1921 р. заснував Перемишльську духовну
семінарію. У вересні 1945 р. Конциловський був заарештований
польською владою і ув'язнений у Жешуві. У 1946 р. звільнений,
але того ж року заарештований більшовиками та вивезений на
схід. Помер 17.09.1947 р. у радянській в’язниці під Києвом. 2001 р.
його беатифікував папа Іван-Павло II.
Кравців Богдан (1904-1975) - поет, журналіст, діяч націона-
лістичного руху. У міжвоєнний період був членом УВО, головою
СУНМ (1928-1929), згодом членом ОУН. У 1930-х рр. - редактор
націоналістичних видань «Вісті», «Голос Нації», «Голос» та
літературних журналів «Дажбог» і «Обрії». Був членом пластового
куреня «Лісові Чорти». Помер у США.
Ленкавський Степан (1904-1977) - діяч націоналістичного
руху. У 1926-1929 рр. провідний член СУНМ, учасник Конгресу
українських націоналістів 1929 р., член КЕ ОУН на Західних
українських землях. Під час розколу в ОУН підтримав позицію
С. Бандери. У 1959-1968 рр. - голова Проводу Закордонних
частин ОУН. Автор «Десяти заповідей українського націоналіста»,
низки ідеологічних та публіцистичних статей.
368
Бюстами
Липинський В’ячеслав (1882-1931) - історик, політичний
мислитель, ідеолог консервативного руху в Україні. Народився
17.04.1882 р. на Волині. У 1893-1898 рр. навчався в Житомир-
ській гімназії, а від 1893 до 1902 - у Київській гімназії. У 1903-
1908 рр. здобував вищу освіту в Яґеллонському університеті. У
1917-1918 рр. - ідеолог Української хліборобсько-демократичної
партії. У 1918-1919 рр. - посол України в Австрії. Ініціатор ство-
рення УСХД. Редактор та видавець часопису «Хліборобська
Україна». Прихильник монархізму. Опублікував низку праць,
найвідоміші: «Шляхта на Україні», «2 бгіе] ж Цкгаіпу», «Листи до
братів-хліборобів», «Україна на переломі: 1657-1659», «Релігія і
Церква в історії України». Помер 14.06.1931 р. в місцевості Віе-
нервальд біля Відня. Засновник державницької історичної школи,
до якої належали Д. Дорошенко, С. Томашівський, І. Крип'якевич,
М Чубатий та ін.
Локота Григорій (1926-1945) - ієрарх ГКЦ. Народився
31.01.1883 р. вс. Голодівка, що на Львівщині. Закінчив богослов-
ські студії уЛьвові. 1908 р. став священиком у Перемишлі. 1911 р.
здобув ступінь доктора теології у Відні. Від 1913 р.-викладач у Пе-
ремишльській семінарії, згодом - ректор семінарії. 16.05.1926 р.
став єпископом-помічником перемишльського єпископа Й. Коци-
ловського. 1946 р. був заарештований радянською владою і засу-
джений на 10 років ув'язнення. Протягом чотирьох років відбував
свій термін у Воркуті. Помер 12.11.1950 р.
Лятишевський Іван (1879-1957) - ієрарх ГКЦ. Народився
17.10.1879 р. в с. Богородчани Станіславівського воєводства.
Закінчив Станіславівську гімназію і вступив на богословський
факультет Львівського університету. У 1901-1905 рр. навчався
у Віденському університеті, де 24.11.1905 р. здобув звання док-
тора теології. 20.10.1907 р. став священиком. Від 1911 р. - ви-
кладач церковної історії у Станіславівській духовній семінарії. Від
1920 р. - катехит станіславівських шкіл та гімназій. 1930 р. стає
єпископом-помічником станіславівського єпископа Г. Хомиши-
на. Заарештований радянською владою 1945 р. у Станіславові.
1946 р. засуджений на п'ять років позбавлення волі, 1950 р. тер-
мін продовжено ще на кілька років. Заслання відбував у таборах
Мерке (1947-1949) та Чулек-Тау (1949-1955) Джамбульськоі об-
ласті Казахської РСР. 3.06.1955 р. звільнений. Повернувся до міс-
та Станіславів, де і проживав під пильним наглядом КДБ. Помер
владика 27.11.1957 р. у Станіславові.
369
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Мартинець Володимир (1899-1960) - діяч націоналістично-
го руху, журналіст і публіцист. Народився у Львові. Брав участь в
Українській революції на Наддніпрянщині, в українсько-польській
війні 1918-1919 рр. У 1926-1927 рр. - заступник голови ЦЕСУС.
Був одним з керівників УВО, співзасновником ОУН та членом її
проводу, редактором націоналістичних видань «Національна дум-
ка» (1926-1927), «Сурма» (1927-1933), «Розбудова нації» (1928-
1934) й «Українське слово» (1934-1940). Під час розколу в ОУН
став на бік А. Мельника. У 1941-1942 рр. - крайовий провідник
ОУН(м) на ЗУЗ. У 1944 р. ув'язнений у німецькому концтаборі. Піс-
ля війни жив у Німеччині і Канаді. Автор праць «За зуби і пазурі
нації» (1937), «Українське підпілля: Від УВО до ОУН. Спогади і ма-
теріали» (1949), «Ідеологія організованого і т. з. волевого націона-
лізму» (1954) та ін.
Мельник Андрій (1890-1964) - військовий і політичний
діяч, полковник Армії УНР, голова ПУН (від 1938 р.). Народився
12.12.1890 р. в с. Воля Я кубова Дрогобицького повіту на Львівщині.
У 1914-1916 рр. командував сотнею Українських січових стрільців
на австрійсько-російському фронті, 4.09.1916 р. потрапив у
російський полон. Після втечі з табору військовополонених у січні
1918р. став одним з організаторів Куреня січових стрільців у Києві.
Брав участь у війні за незалежність України як начальник штабу
куреня, полку Січових стрільців, заступник командира Осадного
корпусу, начальник штабу Дієвої армії. 19.12.1918 р. Мельникові
було присвоєно військове звання отамана Армії УНР. Наприкінці
1919 р. був інтернований польськими військами в Рівному. У
1920-1921 рр. - інспектор військових місій УНР у Празі. 1922 р.
повернувся в Галичину, де став членом УВО, а згодом її краєвим
комендантом. У квітні 1924 р. Мельник був заарештований
польською поліцією і засуджений до 4-річного ув’язнення. У
1933-38 рр. - голова Головної ради КАУМ, згодом КАУМ «Орли».
У 1934 р. - член Сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН. Після
загибелі Є. Коновальця 11.10.1938 р. став головою ПУН. Після
розколу ОУН у 1940 р. продовжував очолювати організацію, яку
неофіційно називали ОУН Мельника. На початку радянсько-
німецької війни відстоював ідею створення української незалежної
держави за допомогою Німеччини. Від зими до осені 1944 р. був
ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення жив у
Німеччині та Люксембурзі. 1947 р. на третьому Великому зборі
українських націоналістів Мельника обрано довічним головою
370
Бю ГРАМИ
ПУН. Помер 1.11.1964 р. в Клерво (Люксембург), похований у
м. Люксембурзі.
Назарук Осип (1883-1940) - громадсько-політичний діяч,
журналіст і публіцист. Народився в м. Бучачі (тепер Тернопільська
обл.). 1908 р. закінчив юридичний факультет Віденського
університету. Від 1905 р. належав до УРП, член її головної
управи. Був співредактором, згодом редактором «Громадського
голосу». Під час Першої світової війни - голова пресової квартири
Українських січових стрільців. Від 1918 р. - член Української
національної ради ЗУНР. У1918-1919 рр. був керівником Головного
управління преси й пропаганди уряду УНР, керував роботою
пресової квартири УГА. У1920-22 - член уряду ЗУНР у Відні. 1922 р.
за дорученням цього уряду виїхав до Канади, від 1923 р. - у США.
У цей період відійшов від соціалістичних ідей і став прихильником
монархізму. Був одним з організаторів гетьманського руху в США
і Канаді. 1927 р. повернувся до Львова, увійшов до проводу УХО,
від 1928 р. очолював редакцію її газети «Нова зоря». Був одним
з організаторів і керівників УКНП (1930 р., згодом - УНО). Помер
у Кракові. Автор праць на суспільно-політичні теми («Націоналізм
Донцова й інші мишугізми» (1927), «Греко-Католицька Церква і
українська ліберальна інтелігенція» (1929), «Ідеольоґічні основи
Української Католицької Народної Партії» (1931), «Ґоґи і Маґоґи»
(1936) та ін.), спогадів («Рік на Великій Україні» (1919), «Галицька
делегація в Ризі 1920 р.» (1930)), історичних повістей («Князь
Ярослав Осьмомисл» (1918), «Роксоляна (1930) та ін.).
Пеленський Зенон (псевдо Пакс; 1902-1979) - громадсько-
політичний діяч, журналіст. Вищу освіту здобув у Берліні. Член-
засновник ОУН. У 1929-1930 рр. провідник ОУН Галицького краю,
головний редактор тижневика «Український Голос» у Перемишлі.
У 1931-1934 рр. в’язень польських тюрем. Після ув'язнення
усунувся від підпільної діяльності. У 1935-1939 рр. - діяч УНДО,
редактор його органу «Свобода». Від 1944 р. - член президії
Української головної визвольної ради. Після війни жив у ФРН У
1955-1967 член редакції українського відділу радіо «Свобода»,
голова Спілки українських журналістів на еміграції.
Сціборський Микола (псевдо Орґанський; 1897-1941) - діяч
і теоретик націоналістичного руху. Народився в Житомирі в поль-
ській родині. Брав участь у Першій світовій війні, капітан російської
армії. 1917 р. перейшов на службу до Армії УНР. Від 1920 р. - під-
полковник. В еміграції жив у Чехословаччині та Франції. 1925 р.
371
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ ________________________________
створив ЛУН. Від 1927 р. був членом ПУН. Співпрацював у наці-
оналістичних виданнях - «Державна нація», «Сурма», «Розбудова
нації», «Українське слово». У 1929 р. - делегат Конгресу україн-
ських націоналістів у Відні, обраний першим заступником голови
ПУН. Автор праць «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство»
(1933), «Націократія» (1935), «Національна політика більшовиків
в Україні» (1938), «Земельне питання» (1939), «Україна в цифрах»
(1940), «Сталінізм» (1940) та ін. Восени 1939 р за дорученням
А. Мельника розробив проект конституції України. Після розколу
ОУН - на боці А Мельника. На початку радянсько-німецької війни
1941-1945 рр. у складі Основної похідної групи вирушив у Київ.
Убитий у Житомирі 30.08.1941 р. за нез’ясованих обставин (у
вбивстві звинувачували бандерівців, проте є свідчення про при-
четність радянської агентури).
Томашівський Степан (1875-1930) - історик, публіцист,
доцент Львівського та Краківського університетів. Від 1913 р.
член НТШ. У 1919-1921 рр. керівник делегації ЗУНР на Паризькій
мирній конференції. Редактор «Українського Слова» та «Літопису»
в Берліні. Від 1925 р. редактор журналу .Політика» у Львові.
Написав низку історичних праць, серед яких: «Українська історія.
Нарис І: Стародавні і середні віки» та «Вступ до «Історії Церкви на
Україні»».
Хомишин Григорій (1867-1947) - ієрарх ГКЦ, єпископ Ста-
ніславівський. Народився 25.03.1867 р. в с. Годинівці на Терно-
пільщині. 1893 р. став священиком. У 1894-1899 рр. навчався
на богословському факультеті у Відні, де отримав ступінь докто-
ра. Під час навчання був парохом церкви св Варвари у Відні. Від
1902 р. став ректором Генеральної духовної семінарії у Львові. У
1904 р. А. Шептицький висвятив Г. Хомишина на єпископа Станіс-
лавівського. Четвертий єпископ Станіславівський (1904-1944).
Був прихильником латинізації ГКЦ, впровадження целібату свя-
щеників. Виступав за лояльність до польської держави, жорстко
критикував український націоналістичний рух. Заснував УКНП
(згодом - УНО), Товариство «Скала». Заарештований у 1946 р.
Помер 17.01.1947 р. у радянській тюрмі під Києвом. 2001 р. папа
Іван-Павло II беатифікував його.
Чехович Костянтин (1896-1987) - філолог-славіст, публі-
цист. Народився в Перемишлі. У 1915-1918 рр. вивчав богослов'я
у Львівському університеті. У 1918-1920 рр. - хорунжий УГА. Після
закінчення Празького університету та Українського вільного уні-
372
Борами
верситету в 1926-1929 рр. працював в Українському науковому
інституті в Берліні, від 1931 р. - доцент УВУ в Празі, того ж року
професор Богословської академії у Львові. Дійсний член НТШ,
дійсний член і секретар Богословського наукового товариства. Ав-
тор праць «Олександер Потебня. Український мислитель-лінґвіст»
(1931), «Йосиф Добровський і українська мова» (1930), «Іван Мо-
гильницький та Йосиф Добровський» (1931). Пропагував христи-
янський націоналізм («Ґенеза і суть націоналізму. Християнський
націоналізм» (1939)). 1945 р. заарештований, 1946 р. засланий у
Сибір, після повернення в 1956 р. працював директором публічної
бібліотеки в Тчеві (Польща).
Шептицький Андрей, світське ім'я - Роман Марія Олек-
сандр (1865-1944) - видатний український церковний, культур-
ний та громадський діяч, митрополит ГКЦ (митрополит Галиць-
кий, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський),
граф. Народився 29.07.1865 р. ус. Прилбичі (тепер Яворівського
р-ну Львівської обл.). 1899 р. імператор Франц-Йосиф І імену-
вав Шептицького станіславівським єпископом, а папа Лев XIII за-
твердив це рішення (хіротонія відбулася 17.09.1899). Після смерті
митрополита Ю. Саса-Куїловського Шептицького 17.12.1900 р.
номіновано Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася
17.01.1901 р. у соборі Св. Юра уЛьвові. Митрополит Шептицький
першим із найвищих ієрархів ГКЦ почав використовувати народну
мову в спілкуванні з вірними. 1901 р. започаткував чин св. Теодо-
ра Студита, 1913 р. запросив до Галичини чин Редемптористів,
які прийняли східний обряд. Опікувався також жіночими згрома-
дженнями сестер: Пресвятої родини, Студиток, Милосердя, св.
Вікентія, св. Йосифа, священомученика Йосафата. Скликав сино-
ди та конференції єпископату ГКЦ. Під час Першої світової війни
митрополит був заарештований російською окупаційною владою
уЛьвові (18.09.1914) і вивезений спочатку до Києва, згодом - до
Росії, де його утримували в Новгороді, Курську та Суздалі. Після
Лютневої революції 1917 р. звільнений. 1917 р. провів низку за-
ходів, спрямованих на поширення і зміцнення Греко-Католицької
Церкви в Росії. У березні 1917 р. організував у Петрограді си-
нод Російської Греко-Католицької Церкви і призначив о. Леоніда
Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії.
Перебуваючи в Києві, митрополит призначив о. Михайла Цегель-
ського екзархом для католиків візантійського обряду в Україні.
Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. митрополит був
373
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
інтернований польськими властями. 16.12.1920 р. здійснив по-
їздку до Рима, звідти поїхав на візитацію українських поселень у
Північній та Південній Америці. Заснував Львівську богословську
академію (1928) та Богословське наукове товариство (1922-
1923). 1930 р. Шептицький засудив .пацифікацію» українського
населення польською владою. 24.07.1933 р. митрополит разом
з іншими єпископами підготував і видав послання, в якому засу-
джено штучний голод, що його організували більшовики в Україні.
Після приєднання Західної України до СРСР в умовах пересліду-
вання ГКЦ (закривали духовні навчальні заклади, монастирі, релі-
гійні видання тощо), незважаючи на слабке здоров’я і похилий вік,
Шептицький намагався відстоювати права Церкви і вірних перед
новою владою. Передбачаючи наростання репресій проти Церк-
ви, митрополит таємно 22.12.1939 р. висвятив на єпископа свого
наступника — ректора Львівської духовної семінарії о. Й Сліпого.
У жовтні 1939 р. Шептицький призначив екзархів для вірних візан-
тійського обряду, що проживали на території Радянського Союзу:
єп. М. Чарнецького - для Волині та Полісся, о. К. Шептицького -
для Росії та Сибіру та ін. Під час німецької окупації Галичини засу-
див переслідування євреїв і звернувся з протестом щодо нищення
єврейського населення в Галичині до рейхсканцлера Г. Гіммлера.
Написав низку важливих пастирських послань. Помер митропо-
лит 1.11.1944 р. Похований у крипті собору Св. Юра у Львові.
374
Список скорочень
АНІ - Італійська націоналістична асоціація [Аяосіаііопе МагіопаїіЯа Ііаііапа)
АФ - «французька дія» ("АсІіоп РгапсдІ5е“)
ВО - Військова організація
ГКЦ - Греко-Католицька Церква
ГУДМ - Група української державницької молоді
ГУНМ - Група української національної молоді
ДАІФО - Державний архів Івано-Франківської області
ДАЛО - Державний архів Львівської області
ДОПС - Ділове об'єднання поступового студентства
ЗУЗ -Західні українські землі
ЗУНР - Західно-Українська Народна Республіка
КА - Католицька акція
КАУЖМ - Католицька акція української жіночої молоді
КАУМ -Католицька акція української молоді
КАУМ «Орли» - Католицька асоціація української молоді «Орли»
КДБ - Комітет державної безпеки
КЕ ОУН - Крайова екзекутива Організації українських націоналістів
КПЗУ - Комуністична партія Західної України
КГКГ - Комуністична партія Східної Галичини
КУМ - Комітет української молоді
ЛАМ - Легіон архангела Михаїла
ЛНВ - «Літературно-науковий вістник»
ЛУМ - Ліга української молоді
ЛУН - Лепя українських націоналістів
ЛУС - Ліга українських студентів
МД - Марійська дружина
МТМ - Марійське товариство молоді
МУНАО - Мусульманська національна молодь
НКВС - Народний комісаріат внутрішніх справ
НСДАП - Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НаІіопаІіо?іаІіі(і-
ісНє ОеиіїсЬе АгЬеІЇеграгіеі, ІЧЗйАР}
НТШ - Наукове товариство імені Т. Шевченка
ОВП - Табір великої Польщі (ОМ? Шіеікіе] Роїзкі)
ОЗН - Табір національної єдності (ОМ? 2}е<1пос?епіа Иагсхіо>медо)
ОНР - Національно-радикальний табір (ОМ?Магосіслуо-Насіукаїпу)
ОРБУНА - Організація буньєвських націоналістів
ОРКАН - Організація католицьких націоналістів
ОРНАС - Організація національних студентів
ОРЮНА - Організація югославських націоналістів
ОУН - Організація українських націоналістів
ОУН(М) - Організація українських націоналістів (мельниківців)
ПНФ - Фашистська національна партія (Рагііїо Иагіопаїе Раісіг(а)
ПОФ - Патріотичний молодіжний фронт
ПРОФОРУС - Професійна організація українського студентства
ПРУН - Провід українських націоналістів 375
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
ПУН - Провід українських націоналістів
СЛОНАО - Словенська національна молодь
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік
СС - охоронні загони НСДАП (БсЬиіиїагїеІ)
СУНМ - Союз української націоналістичної молоді
СУСОП - Союз українських студентських організацій у Польщі
США - Сполучені Штати Америки
ТУСК «Обнова» - Товариство українських студентів-католиків «Обнова»
УВО - Українська військова організація
УВУ - Український вільний університет
УГА - Українська галицька армія
УДБ УНКВС - Управління державної безпеки Управління Народного комісаріату
внутрішніх справ
УКНП - Українська католицька народна партія
УКС - Український католицький союз
УМХ - «Українська молодь Христові»
УНДО - Українське національно-демократичне об’єднання
УНДП - Українська національно-демократична партія
УНО - Українська народна обнова
УНР - Українська Народна Республіка
УНТП - Українська народна трудова партія
УПНР - Українська партія національної роботи
УПР - Українська парламентарна репрезентація
УРП - Українська радикальна партія
УСДП -Українська соціал демократична партія
УСРП - Українська соціалістична радикальна партія
УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка
УСХД - Український союз хліборобів державників
УХО - Українська християнська організація
УХСО - Українська християнська студентська організація
ФНЄ - Фронт національної єдності
ХРНАО - Хорватська національна молодь
ЦДАВО - Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України
ЦДАГО - Центральний державний архів громадських об'єднань України
ЦДІАЛ - Центральний державний історичний архів України уЛьвові
ЦЕСУС - Центральний союз українських студентів
ЦК КП(б)У - Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
ЦК УНДО - Центральний комітет Українського національно-демократичного
об'єднання
ЧСВВ - Чин святого Василія Великого
ААИ - Агсбіиіит Акт Мои/усЬ V* №агз2аи/іе
АРР - АгсЬім/ит РагїЛмгоиге у* Рггетуїіи
376
Іменний покажчик
А
Айнштайн (Ейнштейн) Альберт
169
Александр, король Югославії
92
Альтер Петер 9.15, 17, 24-26,39
Ангелович Антін 99
Андріє П’єр-Полен, кардинал 50
Андрієвський Дмитро 184-185,
193-194, 196, 202-204, 242,
364
Антоненко Михайло 185
Армстронґ Джон 15, 24
Атаманчук Василь 242
Б
Бабій Іван 5, 198-199, 274, 294-
296,364
Бабій Олесь 182,185,256, 280
Базюк Олекса 235-236
Бакович Петро 179
Баланш П’єр-Сімон 89
Баліцький Зиґмунт 71,77
Бандера Андрій 235
Бандера Степан 169, 197-199,
201,218, 228,235, 243,263-
364,365,368
Баран Степан 133, 237
Барановський Ярослав 185
Барбюс Анрі 169
Барвінський Олександр 120, 125
Баррес Моріс 20, 25, 42-45, 47-
48,52,71, 155
Басараб Ольга 226
Бачинська Ольга 144
Белей Іван 120
Бенедикт XV, папа 114
Берґсон Анрі 21,52, 155
Бердяєв Ніколай 21
Берк Едмунд 39-40
Берлей Майкл 35, 37, 63
Білас Василь 226-227, 241
Біляк Степан 237
Біондич Марк 93
Бісмарк Отто Едуард Леопольд
фон 118
Бобжинський Міхал 271
Богачевський Константин 279,
311
Боднарович Осип 183
БойдуникОсип 185, 193, 280
Болеслав Хоробрий 80
Бондаренко Кость 212
Борковський Олександр 120
Борман Мартін 66-67
Боцян Йосиф 101
Брахер Карл Дітріх 63
Будзиновський В’ячеслав 133
Будка Микита 101,365-366
Будурович Богдан 11
Бучко Іван 101, 240, 242-243,
246-247, 263, 274, 279, 283,
334, 337, 366
В
Вассиян Юліан 183, 185, 202,
280
Вахнянин Анатолій 120, 125
Вебер Макс 85, 89
Вебер Юджин 82
Вербицький Іван 242
Вишенський Іван 173
Вікул Микола 185, 251, 254-
256,257
Віперман Вольфґанґ 63
Войнаровський Тит 236
377
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Володимир Великий 222
Волянський Іван 333
В’ятрович Володимир 222
Г
Гайдук Роман 144, 271
Галан Ярослав 298
Галущинський Тит 121,127,143-
144
Ганкевич Лев 237
Гасин Олекса 285
Гастінґс Адріан 7-8
Гастінґс Дерек 65
Гебей Петро 279
Геґель Ґеорґ Вільгельм Фрідріх
40, 60
Гейз Карлтон 15, 22-25, 34
ГеккельЕрнстбІ
Герасимович Ярослав 185
Гердер Йоган 25
Гіллґрубер Андреас 63
Гільдебранд Клаус 63
Гіммлер Гайнріх 64, 68, 70, 374
Гірняк Юліан 144
Гітлер Адольф 38, 60-63, 65-68,
87, 169-171, 217, 220, 229,
302
Гладилович Іван 144, 146-147
Глібовицький Василь 337
Гнатишак Микола 204
Гозаковський Владислав 73
Гойдич Павло 279
Голмс Даґлас 21,27
Головінський Юліян 179, 190-
191,193, 226
Голояд Павло 226
Горникевич Теофіл 141, 143-
144,274
Григорович 183
8'8 ГрицакЯрослав 12, 16, 31, 212
Гриценко Олександр 33
Грицеляк Микола 139-140
Грушевський Михайло 120
Ґ
Ґеббельс Пауль Йозеф 47, 302
Ґенон Рене 21
Ґуріан Вальдемар 34
Ґелнер Ернест 33
Ґриффін Роджер 35, 68
Ґепперт Іґнацій 73
Ґорький Максім 169
Ґижа Іван 182
Ґабрусевич Іван 183, 190, 221,
223
Д
Данилишин Дмитро 226-227,241
Данилович Северин 133
Дашкевич Ярослав 18. 235, 312
Де Феліче Ренцо 58, 63
Демчук Дмитро 183, 185
Дерулед Поль 19
Децикевич Володимир 267, 330
Дженоккі Джованні 131
Джентіле Джованні 47, 54, 163
Джентіле Еміліо 15, 35-36, 56,
229,236
Джорджевіч Дімітріє 91
Дзерович Маркіян 302, 310,
324,345
Дзерович Юліан 279
Диденко Володимир 183
Дмовський Роман 70-78, 80
ДольницькийІзидор 137
Донцов Дмитро 12-13, 18-19,
49. 52, 146, 151, 155-175,
183, 202-205, 221, 223, 228.
230, 252, 289, 297-299, 303,
310-318, 340, 371
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Дороцький Михайло 143-144
Дорошенко Дмитро 122
Достоєвський Фьодор 21
Драгоманов Михайло 133, 160,
305-306
Дрейфує Альфред 42
Дрюмон Едуар 42
Дуґін Александр 21
Дужий Микола 307
Думін Осип (псевд. Антін Кре-
зуб) 181, 204
Дунін-Борковський Пьотр 271
Дюркгайм Еміль 33
Е
Евола Юліус 21, 84, 87
Еліаде Мірча 88
Енгельс Фрідріх 153
Є
Єндик Ростислав 169
Ж
Жанна д’Арк 33
З
Загривний Максим 256
Згорлякевич Олександр 185
Зеґнер Марк 119
Зендеровський Радослав 34
Зиблікевич Євген 185
І
Іван, апостол 50
Ісаїв Петро 142, 330
Ісус Христос 7, 49, 64, 273
Й
Йордакі Константин 82-84, 88-
90
К
Казанівський Богдан 191-192,
201
Капустянський Микола 185,
209
Кароль II, король Румунії 84
Кершоу Ян 64
Кладочний Йосиф 241-245,
263
Книш Зиновій 190-191, 233,
235,280
Ковальський Олександр 245
Ковальчук Михайло 177-179,
228
Кодряну Йон Зеля 85
Кодряну Корнеліу Зеля 38, 79,
81,83-90, 212, 229
Кожевників Петро 183, 185,
204
Козак Наталя 119
КоллардЮрій 183
Колодзінський Михайло 236
Кондорсе Марі Жан Антуан де
32, 39
Коновалець Євген 176-181,
184-185, 192, 195-197, 202,
209, 215, 223, 227-229, 241,
316,366-367,370
Коновалець Мирон 182
Конрад Микола 13, 277, 281,
287-289, 298-302, 324, 336-
337, 345, 367
Конт Оґюст 44
КориткоМ. 143
Коррадині Енріко 52
Коссак Зенон 222
Костарів Леонід 183, 185
Костельник Гавриїл 245, 330,
367-368
Костюк Юліан 140
379
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Коц Адам 80
Кочубей Микола 122
Коциловський Йосафат 101,
139-140, 144, 236, 279, 292,
331,368
Кравців Богдан 183, 202, 263,
268, 368
Крезуб Антін - див. Думін Осип
Крип’якевич Іван 102, 369
Кромвель Олівер 173
Кротоський Казімеж 77-78
Кубійович Володимир 105-106
Кузьмович Володимир 267,
274,285,323,338
Кун Бела 171
Куницький Леонтій 134, 233,
238,240
Купчинський Євген 235
Кушнір Макар 209, 214
Л
Лебедь Микола 217
Лебон Ґ юстав 33,52,155,165-166
Лев XII, папа 117
Лев XIII, пала 118, 373
Левицький Дмитро 133, 186,
237, 285, 308
Левицький Євген 120, 133
Левицький Кость 120, 290
Левицький Михайло 99
Левицький Ярослав 144
ЛемберґОйґен41
Ленін Владімір 52
Ленкавський Степан 174, 183,
185,202,256,280,368
Леру П’єр 89
Лефевр Марсель 21
Липинський В’ячеслав 121-124,
127, 146, 155, 183, 311-312,
369
Липовецька Млада (Норляндер
Раїса) 158
Лисяк-Рудницький Іван 170,
187,212-213,310
Литвинович Спиридон 99
Лібенфельс Йорґ Ланц фон 61
Лівицький Андрій 191
Ліст Ґвідо фон 61
Лободич Роман 333
Лойола Ігнатій 173
Локота Григорій 101,369
Лопатинський Даміан 120
Лось Станіслав 271
Лукавецький Зенон 144
Любович Ярослав 226
Людвіґ Еміль 169
Люеґер Карл 61
Лютер Мартін 46, 173
Лятишевський Іван 101,369
М
Маґочій Павло-Роберт 11
Майлов Олексій 197
Макар Володимир 227
Мак-Клеланд Джон С. 47
Малон Бенуа 20
Малько Іван 185
Мангеттен Авро 92
Мандрик Марія 202
Манн Майкл 38
Марґерит Віктор 169
Марін Васіле 85, 87
Марітен Жак 21,50,
Маринович Йосиф 143-144
Маркевич Йосафат 137-138,
142-144
Маркс Карл 153, 174
Мармаш Михайло 147
Мартинець Володимир 182, 185,
193-195,202,206 209,214,370
380
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Матчак Михайло 177-178
Мацціні Джузеппе 25
Мацьків Михайло 142
Меллер ван ден Брук Артур 61
Мелуччі Альберто 26, 155
Мельник Андрій 228, 240, 364-
365,370-372
Мельник Григорій 263
Мигаль Роман 199
Мирон Дмитро 222
Михай Хоробрий 90
Мицюк Олександр 213
Мірчук Петро 10, 176, 180
Міхнік Адам 72, 80
Міхновський Микола 255
Мойсей 221
Монтрезор Адам 122
Монцібович Роман 281,323-324
Моралевич Яків 185
Моррас Шарль 9, 19-22, 24, 26,
31,42,44-53,78,83, 155,160
Моска Ґаетано 33, 155
Мослі Освальд 298
Мота Йон 83, 85
Мотиль Олександр 82, 199,
218,220
Мох Михайло 141
Мох Олександр 329-330
Мудрий Василь 133, 333
Муссоліні Беніто 38, 47, 52-53,
58. 63, 65, 74. 92-93. 159,
163. 169, 170. 214. 229, 260,
302
Мюллер Людвіґ 65
Н
Нагірний В. 120, 234
Навроцький Осип 176, 178, 353
Надрага Олександр 144
НазаркоІриней 141
Назарук Осип 112,126-127,144-
145, 271,291,310-316, 371
Неділка (Неділко) Володимир
236
Нижанківський Степан 182
Німеллер Мартін 65-66
Ніцше Фрідріх 52, 61, 163, 299
Нольте Ернст218
Н я раді Діонізій 279
О
Озаркевич Євген 120
Окуневський Теофіл 290
Олесницький Ярослав 237
Ольга, княгиня 222
Ольховий Ілля 182
ОмельченкоТиміш 208
Онацький Євген 120, 197, 213-
215, 217-219, 258-262
Оршан-Чемеринський Ярослав
202
Осташевський Йосиф 319
Островерха Михайло 169
Охримович Володимир 120,
144-145
Охримович Степан 183, 185,
202,223
П
П’ясецький Бфіеслав 79
Павеліч Анте 91 -92, 94
Паверс Г 167
Павлик Михайло 133, 160
Павло (Савло), апостол 6,78, 252
Павлюк Роман 147
Паліїв Дмитро 128, 240, 317
Поллард Джон 55
Парето Вільфредо 52, 155
Пасічник-Тарнавський Теофіл
185
Пастернак Ярослав 102
НАЦІОНАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ
Пейн Стенлі 27
Пеленський Зенон 187-188,
192,194,203-204,371
Перацький Броніслав 198-199,
217
Перегінець В 237
Петен Філіпп 48
Петлюра Симон 177-179
Петро, апостол 50
Петрушевич Євген 129, 179-
180,196
Пинило Василь 139
Пій VII (папа) 99
Пій X (папа) 46, 49, 55, 365
Пій XI (папа) 50, 55, 60, 136,
261,273,300,323
Пій XII (папа) 50, 60
Пілсудський Юзеф 52, 73-74,
178
Плешкевич Ю. 143-144
Полянський Юрій 102, 178
Поппер Карл 40
Потоцький Анджей 6
Примо де Рівера Хосе Антоніо
79
Пришляк Володимир 226
Р
Радулеску Йон Геліаде 89-90
РатцельФрілріхбІ
Ребет Лев 201
Рейно Жан 89
Ренан Ернест 10
Робесп'єр Максиміліан 58
Розенберґ Альфред 64, 68, 70,
313
Роллан Ромен 169
Романенчук Богдан 224
Романчук Юліан 290
Рошволд Ейвіел 31
Руденко Юрій 185
Рудницька Мілена 206-207
Рудницький Степан 151-155
Руссо Жан-Жак 32
Рутський Велямин 137
С
Саварин Денис 141
СавчакД. 120
Саляк Олексій 270
Сас-Куїловський Юліан 99, 373
Селезюк Іван 142
Сембратович Йосиф 99
Сембратович Сильвестр 99
Сідлецький Людвік 122
Сіма Горія 85, 87
Січинський Мирослав 6
Скоропадський Павло 121, 127,
316,367
Скоропис-Йолтуховський Олек-
сандр 122
Сліпий Йосиф 102, 330, 374
Сміт Ентоні 8, 28, 30, 34
Снігурович Володимир 142
Сорель Жорж 52, 155,165
Сосновський Михайло 155,
202,205
Старосольський Володимир
237
Старух Ярослав 222, 307
Стейґман-Ґал Ричард 67-68
СтекД. 143
Степінац Алоїзій 95-96
Стецько Ярослав 220, 317, 365
Студинтський Кирило 120
Стурцо Луїджі 34
Сціборський Микола 183. 185,
188-189, 192-195, 209, 211,
215-216,219. 371
Т
Іменний ПОКАЖЧИК
Темницький О. 120
Томашівський Степан 127, 145,
270,369, 372
Троцький Лев 171
Труш Іван 120
Турій Олег 16
Ф
Феґелін Ерік 34
Федак Степан 178
Федевич Климентій 128
ФединаА 185,256
Феодосій (Дикун-Ваколкж М. Н.),
архієпископ 95
Фіголь Іван 142
Фіґоль Атанас 224
Франко Іван 133, 160, 226, 259,
303, 305-306
X
Химка Іван-Павло 6
Хмільовський Микола 143-144
Хомишин Григорій 10, 101,
126-127, 133, 138, 144-145,
165, 270-272, 291-292, 294,
303-311, 318, 331-333, 345,
369, 372
ц
Целевич Володимир 178, 239-
240,245.292, 303
Ч
Чемберлен Г’юстон Стюарт
61
Чемеринський Ярослав 247
Чехович Костянтин 302, 325,
330,336-337, 345, 372
Чиж Ярослав 177-179
Чорнега М. 325
Чубатий Микола 102, 322, 330,
369
Чугуєнко Михайло 174
Ш
Шевченко Тарас 112, 226, 259,
303,305-306, 366
Шевчук Семен 237
Шемет Сергій 121
Шенерер Ґеорґ фон 61
Шеньє Андре 44
Шептицький Андрей 5-6, 10-
11, 14, 99, 100-102, 114,
116, 124, 131-132, 134, 198,
231-234, 236-242, 245, 247-
248, 250-251, 261, 264-266,
269-270, 273, 277,279,283-
284, 290-296, 303-304, 307-
309, 318-319, 321, 331-333,
341-342, 345, 347, 365-367,
372-374
Шеховцов Антон 13, 14. 302
Шопенґавер Артур 155, 163
Шпенґлер Освальд 61, 155
Штернгель Зеєв 43-44, 52, 63
Штикало Дмитро 202, 276, 281
Шуґар Пітер 28-29
Шухевич Роман 241
Шухевич Степан 237
Щ
Щепович ф. 144
Я
Янів Володимир 183, 202, 224
Ярий Ріко 185, 209
Яхимович Григорій 99, 117
Яценків Роман 236
Яцун Богдан 12-13
383
Наукове видання
Олександр Зайцев, Олег Беген, Василь Стефанів
Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та
український націоналістичний рух у Галичині
(1920-1930-ті роки)
Оригінал-макет і верстка. Петро Клим
Дизайн обкладинки: Ольга Сало
Літературна редакція: Галина Наконечна
Коректура: Марта Стефанів
Відповідальна за випуск: Ярина Ясиневич
Видавництво Українського Католицького Університету
79011 Львів, вул. Свенцщького 17
тел./факс: (032)240-94-96
е-шаіі: исирге55@исие<1и.иа
Свідоцтво внесення до державного реєстру видавців ДК № 1657
Центр досліджень визвольного руху
м. Львів, вул. Козельницька, 4
теж \ факс: (032) 247 45 22
ЬІ$іогу@ссІУг.ог8 иа
илуч/сдугог^иа
углту.ира.іп.иа
Друк ТзОВ «Часопис»
м-Львів, вул. Снхівська 10/183
тел.: +38 096 274-83-36
З 177
Зайцев О., Беген О., Стефанів В. Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква
та український націоналістичний рух у Галичині (1920—1930-ті роки) / За заг. ред.
О. Зайцева: Український Католицький Університет; Центр досліджень визвольного
руху. — Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2011. —
384 с., іл.
І58И 978-966-8197-77-2
Олександр Зайцев
Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри нової
те новітньої історії України Українського Католицького
Університету. Досліджує український націоналістичний рух
і політичні партії Західної України 1920-1930-х рр.
Олег Беген
Старший викладач кафедри церковної історії Українського Ка-
толицькою Університету. Випускник Люблінською като-
лицькою університету та Європейського колегіуму польських
і українських університетів (Польща), де захистив докторат
з історії (2007). Автор низки праць з історії українського
католицького руху в міжвоєнній Галичині XX ст.
Василь Стефанів
Старший викладач кафедри нової та новітньої історії Укра-
їни Українського Католицького Університету, науковий
працівник Центру досліджень визвольного руху, член нагля-
дової радо Національного музею-меморіалу жерте окупа-
ційних режимів «Тюрма на Лонцького». Автор низки
статей з історії українського націоналістичного руху в
міжвоєнній Галичині XX ст.
пви ч?а-%ь-аіч?-7?-г
І III І
д1 789668
л
Центр
досліджень
ВИЗВОЛЬНОГО
руху
№
Український
Католицьким
Університет
197772