/
Текст
Це видання було здійснене в рамках Програми сприяння
видавничій справі «СКОВОРОДА» Посольства Франції
в Україні та Міністерства закордонних справ Франції
Сеі оиога&е а еіе риЬІіе дапз Іе садге ди Рго§гатте д’Аіде
а Іа РиЬІісаііоп «5КОУОКООА» де ГАтЬаззаде де Ргапсе
еп Цкгаіпе еі ди Міпізіеге /гапдаіз дез А//аігез Еігап§егез
Оапіеі Веаиуоіз
РоиУОІГ Ш88Є
еі ПОЬІЄ88Є РОІОП2І8Є
еп Пкгаіпе
1793-1830
^ачкзЕРтомз
15. гає МакЬгмсЬе - 75005 Рагії
Даніель Бовуа
Російська влада
і польська шляхта
в Україні
1793-1830 рр.
З французької переклала
Зоя Борисюк
^Жоуїмарія * Львів
ББК 63.3(4УКР)52
Б 72
Даніель БОВУА
РОСІЙСЬКА ВЛАДА І ПОЛЬСЬКА ШЛЯХТА
В УКРАЇНІ. 1793-1830 рр.
З французької переклала Зоя Борисюк
Наукова та мовна редакція, вступне слово Наталі Яковенко
Перекладено за виданням:
Вапіеі Веаигоіз
Роияоіггиззе еіпоЬІеззероїопаізе еп ІЗкгаіпе 1793-1830
СИК8 Есііііопз, Рагіз, 2003
І8ВИ 2-271-06174-1
© СИК8 Есііііоп, Рагіз, 2003
Цією книжкою Даніель Бовуа, один з найвідоміших західних істориків, чиї
наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав
«малою українською трилогією». Цей глибоко занурений у джерела, а разом з
тим стилістично розкутий і пронизаний ідеєю соціальної справедливосте текст
не залишить байдужим ні того історика, який вважає за недоцільне виставляти
минулому моральний рахунок за сучасними розцінками, ні того, хто шукає
в минулому соціальних правд. Ширший читач, своєю чергою, знайде тут ще
не надто частий у вітчизняному історіописанні скептицизм і критицизм, які
ріднять автора з його улюбленим мислителем — Вольтером.
У художньому оформленні обкладинки використано
малюнок з <Альбомів* Д.П. Де ля Фліза
Усі права застережені. Відтворення або передача будь-якої частини цього видання у
будь-якій формі та будь-яким способом категорично заборонені без письмової згоди
ТОВ «Кальварія»
© СЬІК8 Есікіопз, Рагіз, 2003
© Зоя Борисюк, український переклад, 2007
© Наталя Яковенко, вступне слово, 2007
І8ВИ 978-966-663-242-8 © «Кальварія», 2007
Зміст
Від редактора..........................................7
Вступ.................................................11
Розділ І
Куди ми не підемо і куди слід повернутися
Спокуси красивих історій..............................15
Історичне тло.........................................27
Стан вивчення шляхетського питання....................31
Розділ II
Що робити з «гербовою голотою*?
Перехідні сходинки поділів............................67
Спокуса чистки через прорідження......................73
Павло І, Державін, Чарторийський: три тимчасові
стани шляхетського статусу безземельної шляхти........89
Пік добрих намірів...................................111
Підготовка декласації ще до повстання................127
Якби Листопадового повстання не було?................142
Розділ III
Землевласницька шляхта під оком Санкт-Петербурга
Від сеймиків до перших шляхетських зібрань...........152
Виборчий закон 1805 року й видимість діалогу.........162
Антифранцузька хвиля і конфіскації.....................177
На Поділлі — суворість, на Волині — милосердя:
проблеми інтеграції у 1815 р.........................189
Дуже підозріла польська поліція на селі..............200
Рештки шляхетської автономії у переддень 1830 р......207
Розділ IV
Шляхетський титул і освіта в Україні
Нація шляхетська, ідентичність польська,
підданство російське..................................226
Школи в Україні і шляхетський патерналізм.............241
Шляхетські школи: відкриття шляху
чи заведення у глухий кут?............................255
Висновки..............................................269
Джерела та бібліографія
І. Архіви.............................................275
II. Опубліковані джерела..............................275
III. Словники та бібліографічні довідники.............276
IV. Монографії та статті..............................277
Іменний покажчик......................................285
Список скорочень
РГИ А — Российский государственньїй исторический архив, Санкт-
Петербург
ЦДІАУК — Центральний державний історичний архів України у
м. Києві
ДАКО — Державний архів Київської області
ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи
АРАМ — АгсЬі\ушп Роїзкіе] Акасіетіі Маик
Р5В — Роїзкі Зіоупік Віо§гарЬісгпу
В} — ВіЬІіоІека }а§іеИопзка, Кгакоху
ВСг — Мигеит Магсх1о\уе Кгакомче, ВіЬІіоІека і АгсЬі\уит Сгагїо-
гузкісЬ
Від редактора
Цією книжкою Даніель Бовуа, один з найвідоміших західних істориків, чиї
наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам
назвав «малою українською трилогією». Своєрідним вступом до неї стала
монографія про Віденський учбовий округ 1803-1832 рр.*, далі одна за
одною побачили світ дві вже добре відомі українському читачеві роботи,
присвячені аналізові соціальних структур 1831-1914 рр. на Правобережній
Україні**, або, за тодішньою термінологією, в Південно-Західному краї —
теренові, де непримиренно зіштовхнулися (за окресленням автора — в
«тотальному антагонізмі») імперські, класові, соціальні, економічні та
національні протиріччя польсько-російсько-українського трикутника. Про
науковий шлях, що привів Даніеля Бовуа до цієї проблематики, та про його
творче кредо й полемічну стосовно традиційної польської історіографії
позицію докладно сказано у передмові Ярослава Дашкевича до першого з
українських перекладів «малої трилогії»***, і це звільняє від потреби ще
* Веаиуоіз В. китіетез еі Зосіеіе еп Еигоре (іе ЕЕзі. ЕПпіоегзііе (іе Уііпа еі Іез есоїезроіопаізез (іе
Гетріте Яиззе (1803-1832). ІЛІе-Рагіз: СЬатріоп, 1977. Т. 1-2. Польський переклад цієї праці
вийшов під назвою: Зхкоіпісіиюроккіе па ііетіаск Ііїешзко-гизкіск, 1803-1832 / Рггеїіишасгуі
Капіа. Кхуш-ЬиЬІіп: \¥усі-ию Каіо1іскіе£о Ііпі^егзуїеіи ЬиЬеккіе£о, 1991. Т. 1-2.
** Веаиооіз И. ке іїоЬІе, Іе 8ег/ еі Іе Веоігог. ка покіеззе роїопаізе епїге Іе Ізагізте еі Іез таззез
икгаіпіеппез (1831-1863). Рогіз: Агскіоез Сопіетрогаіпез, 1985. Польський переклад: Роїасу
па икгаіпіе, 1831-1863. 8г1асЬ1а рокка па \УоІупіи, Ро<іо1и і Кцо^згсгугпіе / Рггеїогуїі Е. і
К. Киікодузсу. Рагуі: Іпзіуіиі Ькегаскі «Кикигу», 1988. Англійський переклад: ТЬеМоЬІе, сЬе
ЗегГ апсі іЬе Йєуізог. ТЬе РоїізЬ МоЬіІку ЬєПуєєп Тзагізі Ішрегіаіізш аші іЬе ІІкгаіпіап Маззез
(1831-1863) /ТгапзІаіеЗ Ьу В. Яеізі& Ьопсіоп, 1990. Український переклад: Шляхтич, кріпак
і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831 -1863) / Переклала
Зоя Борисюк. Київ: Інтел, 1996.
Веаиуоіз В. ка ЬаіаШе (Іе Іа іегге еп Цкгаіпе, 1863-1914. кез Роїопаіз еі Іез сопДііззосю-еікпіуие.
Ьіііе: РІЩ 1993. Польський переклад: ^аІкаогіеті^.ЗгІаскіароІзкапаІікгаіпіеРгаиюЬпеіпеі
раті&Іху сагаіет а Іидет икгаіпзкіт, 1863-1914.8е]пу. Ро&гапісхе, 1996. Український переклад:
Битва за землю в Україні, 1863-1914. Поляки в соціо-етнічних конфліктах / Переклала Зоя
Борисюк. Київ: Критика, 1998.
*** Дашкевич Я. Даніель Бовуа та вивчення історії польсько-українських відносин // Бовуа
Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. С. 9-48.
7
раз представляти французького історика українській публіці. Натомість
варто коротко зупинитися на тій меті, яку він ставив перед собою у новій
праці, що тут презентується. Адже власне ця книжка «завершила» трилогію,
хоча міркуючи хронологічно мала би її розпочинати, оскільки автор
занурюється у передісторію проаналізованих ним у «Шляхтичі» та «Битві
за землю» соціальних структур та політичних ідеологій. Працю відкриває
короткий екскурс у XVI ст. — часи становлення «шляхетської демократії»;
далі автор простує через аналіз ідеологічних і патріотичних аспірацій
періоду Великого Сейму 1788-1792 рр. та поділів Речі Посполитої, через
перші роки «освоєння» Російською імперією новопридбаних територій,
через хаотичну непослідовність імперської політики в «Наполеонівську
добу» та, врешті, підводить читача до переддня Листопадового польського
повстання 1830-1831 рр., аби далі відіслати його до вже опублікованих
праць — «Шляхтича» й «Битви за землю».
Нове 809-сторінкове польське видання всі три книжки зводить докупи
під промовистою назвою «Український трикутник. Шляхта, царат і
простолюд на Волині, Поділлі та Київщині, 1793-1914»*. У передмові,
написаній спеціально для цього масштабного зведеного тому, Даніель
Бовуа вкотре звертається до польських колег-істориків із закликом
деконструювати як здавна усталені в польській традиції стереотипи
ностальгійно-ідеалізованого сприйняття «східних кресів»**, так і новітній
спалах інтересу до «погранич», започаткований на зламі 1980-1990-х
і позначений ідеалізацією Речі Посполитої як країни гармонійного
співіснування багатьох народів і культур (у тексті книжки, яка представлена
в нашому виданні, Бовуа неодноразово до цього повертається, зокрема,
гостро полемізує з інтерпретацією строкатої шляхетської спільноти в
категоріях «громадянського суспільства» у працях Януша Тазбіра, Юліуша
Бардаха, Єжи Клочовського та Анджея Камінського). За переконанням
французького історика, ясного уявлення про це суспільство, і зокрема про
присутність та роль польської шляхти на українських теренах, не можна
досягнути послуговуючись, як він пише, «пастельними малюночками»
та «розфарбованими фресками»; його заклик — зійти «з верховин міфу,
аби підступитися до реальності, захованої в архівах»***. Попередні праці,
* Веаиуоіз В. Тлукці икгаіпзкі. Згіаскіа, сагаі і Іисі па \¥оІупіи, Росіоіи і Кдоихгсгугпіе, 1793-1914
/ Рггеіогуі Кггузгіої Киіко\¥8кі. ЬиЬІіп: А¥усіа>¥пісЬ¥о Магіі Сигіе-8кІосіо>¥8кіе], 2005.
** Серед численних полемічних реплік Даніеля Бовуа, що цьому присвячені, варто передусім
згадати статтю: МИ «кге80>¥ >¥8сЬо(іпісЬ>, сгуїі ]ак ти роїохус кгез // Роккіе тку роїкусгпе
XIX і XX \уіеки / КеН. Х¥. ХУггезіпзкі. Х¥гос1а\у, 1994.8.93-105. Її опубліковано в українському
перекладі у збірці праць: ПРОХФОМНМА. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-
річчю академіка Ярослава Ісаєвича. Львів, 1998. С. 125-138.
*** Веаиуоіз В. 2атіаз( рггесітоиу // Тгб]1цІ икгаіпзкі. 8. 20.
8
«Шляхтич* та «Битва за землю*, являли собою «дерево без коріння»,
оскільки тут простежувалися вже дозрілі у взаємній агресивності конфлік-
ти, але не було показано їхніх витоків. Відтак, як заявляє Бовуа:
«Належало видовжити історичну перспективу в зворотньому напрямі,
сягнути по давніші джерела, додати вогню, якого бракувало, перетворити
диптих на триптих, прояснити родовід проблем. Не тільки відтворити
спосіб, у який польське суспільство України вростало в тканину Ро-
сійської імперії після 1793 р., але й верифікувати достовірність пос-
тійно повторюваних «правд» про шляхетську рівність і про так зване
«громадянське суспільство» напередодні й після поділів (Речі Посполитої).
Немов той археолог, який пізнає таємниці верхніх шарів завдяки тому,
що докопується до нижніх, я повернувся до першопочатків»*.
Завершуючи цей маніфест намірів, Даніель Бовуа висловлює сподіван-
ня, що йому, французові, вдалося уникнути національно-патріотичних
упереджень у спробі наблизитися до «мертвої планети» річпосполитської
шляхетської культури, поглинутої імперською бюрократією, та показати
нарівно і вади й неуникненність занепаду першої, і безжалісний механізм
другої.
Читачеві судити, наскільки це вдалося. Та принаймні, попри спірність
деяких полемічних суджень, цей глибоко занурений у джерела, а разом з
тим стилістично розкутий і пронизаний ідеєю соціальної справедливосте
текст не залишить байдужим ні того історика, який вважає за недоцільне
виставляти минулому моральний рахунок за сучасними розцінками, ні того,
хто шукає в минулому соціальних правд. Ширший читач, своєю чергою,
знайде тут ще не надто частий у вітчизняному історіописанні скептицизм і
критицизм, які ріднять автора з його улюбленим мислителем — Вольтером.
Перед нами, отже, книжка, яка вимагає настільки ж «активного» читання,
наскільки активною, а нераз і категоричною є точка зору Даніеля Бовуа.
Утім, як він сам визнає у післямові до зведеної польської публікації усіх
трьох книг, кожне покоління переписує історію заново, тож і його працям
навряд чи пощастить бути «викарбуваними на мармурі». Але залишається
надія, що вони можуть «стати цеглинками на тяжкому шляху, що провадить
до завжди загадкової правди історії»**.
Що стосується технічного боку підготовки цієї книжки до друку, то в
ній, як і при підготовці «Шляхтича* та «Битви за землю*, перекладач і
науковий редактор намагалися якнайточніше дотримуватися оригіналу,
в тому числі — не дробити розлогий авторський синтаксис на менші
* ІЬісІет. 5.24.
** Веаиуоіз В. Т^к^І икгаіпзкі. 8. 736.
9
речення, що, зізнаємося, створювало чимало труднощів для перекладу. При
відтворенні тексту не допускалося жодних скорочень — за винятком кількох
коротких пояснювальних реплік, адресованих французькому читачеві.
Також повністю збережено курсиви, таблиці й коментарі автора, тоді як
примітки, додані редактором, супроводжує позначка (Прим.ред.). Назви
населених пунктів подано в їхньому українському звучанні, а польські
імена та прізвища — за усталеною традицією їх часткової «українізації»,
тобто не «Потоцкі», а «Потоцький» і т.д. Цитати з російських документів,
на жаль, довелося перекладати за французьким оригіналом та паралельним
польським перекладом, бо, зрозуміло, можливості звірити їх із автентични-
ми текстами в архівах Санкт-Петербурга чи Москви не було. Врешті,
перекладач і науковий редактор вважають за свій приємний обов’язок
подякувати Валентині Шандрі, яка уточнила імена російських сановників,
а також назви російських державних органів і чиновницьких посад.
Наталя Яковенко
Вступ
У кількох попередніх книгах я вже писав про значущість проблеми шля-
хетства в західній частині Російської імперії в XIX ст. Висвітленню власне
цієї теми було присвячено тридцять років досліджень. Сфокусування на
історії трикутника російська влада / українське селянство / великі польські
маєтки у Волинській, Київській та Подільській губерніях дало дві книжки,
з яких випливало, що на Правобережжі Дніпра так і не змогли вирішити
«польського питання», такого пекучого для Санкт-Петербурга в XIX ст.
попри незліченні обмежувальні та примусові заходи, вжиті у відтинку
часу між першим повстанням 1831 р. і вигнанням поляків із Києва в 1920
р. Чи не те саме було і за Сталіна?
В обох працях мною простежувалася тяглість аж до 1914 р. великих
польських землеволодінь на цьому терені: майже повсюдна до 1864
р., надалі — розподілена з росіянами. У них підкреслювалося реальне
змовництво росіян і поляків щодо панування над українським народом,
особливо наприкінці XIX ст. в умовах дивовижного економічного
піднесення. Ми також зупинялися на історії групи, яку замовчували всі
національні історіографії, хоча порівняно з іншими регіонами колишньої
польсько-литовської Речі Посполитої тут вона була найчисленнішою —
на безземельній шляхті, яка впродовж століття дійшла до крайнього
зубожіння.
Хоч би якими докладними були ці дослідження, вони охоплюють
тільки дві останні третини століття, себто період, коли згадані проблеми
надзвичайно загострилися, але не пояснюють витоків цих серйозних
внутрішніх конфліктів у Російській імперії. Нині стала цілком очевидною
потреба побільшити тривалість, повернувшися до джерела й додавши
відсутню частину, цебто перетворити диптих на триптих і спробувати
проникнути у першопричини проблем.
Власне, про відтворення цих коренів піде мова в цій книжці, де я спробую
висвітлити появу польского суспільства в Російській імперії починаючи
від 1793 р. Уподібнюючись певною мірою до археолога, який найглибші
шари, що приховують у собі первісні свідчення, відкриває лише під кінець
11
розкопок, я намагаюся повернутися назад, сподіваючись ретроспективно
освітити шлях, пройдений упродовж 1831-1914 рр.
Останні великі синтетичні праці з історії України не заторкують
ні цих проблем, ні цієї частини країни, яка в історичному пізнанні
залишається майже білою плямою. У своєму дуже новаторському «Нарисі
історії середньовічної та ранньомодерної України» (К., 2005) Наталя
Яковенко пише про політичний занепад гетьманату і козацьких свобод
на Лівобережжі, однак що стосується періоду до останніх поділів Речі
Посполитої, то вона згадує лише про здобутки уніатства на Правобережжі.
Ярослав Грицак у своїй новій «Історії України: 1772-1999, народження
модерної нації» (К., 1996) присвячує всього кілька рядків періодові до
1830 р. на Правобережжі; побіжно згадуючи про «польський культурний і
політичний вплив», він, зокрема, зупиняється на діяльності «українських
патріотів», які на Лівобережжі домагалися визнання своїх козацьких звань
і титулів російського дворянства. Він також говорить про 1820-1830
рр., віддаючи данину радянській концепції «революційного братерства»
Південного товариства з декабристами. Праця В. А.Смолія про приєднання
Правобережної України до Російської імперії містить багато точних фактів,
однак їхня інтерпретація позначена жахливим впливом епохи написання
цієї книжки (1978 р.).
Кілька цікавих сторінок про адміністративний устрій Правобережжя
після 1795 р. містить останнє дослідження В.С.Шандри «Генерал-
губернаторство в Україні» (К., 2005), але це—лише короткий шкіц, оскільки
генерал-губернатори з’явились аж у 1831 р. Попередня праця цієї авторки
«Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII - початку
XX ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд»
(К., 1998) подає, втім, цінні посилання на джерела.
Проблематика моїх попередніх книг зацікавила кількох українських
авторів. їх згадано у примітках 23-25 на с.72 у книзі Богдана Гудя
«Загибель Аркадії» (Львів, 2006), але ніхто з них не намагався — як у
цьому дослідженні зробив я сам — повернутися назад у часі, аби змалювати
поліетнічну історію Правобережної України.
Упродовж кількох останніх років російські історики всерйоз перегля-
дають бачення періоду до 1917 р., беручи до уваги способи, за допомоги
яких царизм інтегрував «інородців». Деякі навіть порушили класичне
бачення «триєдиної у своїй єдності» Росії панславістами і наполегливо
досліджують формування української та білоруської ідентичностей, не
забуваючи про постійну присутність польських упливів. Тут ми можемо
назвати працю: Л.Е.Горизонтов «Парадокси имперской политики» (М.,
1999) та, особливо: А.И.Миллер «Украинский вопрос в политике властей»
12
Мала У. Три українські губернії у складі Російської імперії,
які доти були польськими й називаються Правобережною Україною.
(СПб., 2000). Останній нещодавно опублікував разом зі своїм колегою
М.Долбіловим дослідження «Западньїе окраиньї Российской империи»
(М., 2005), проте їх цікавить переважно виникнення націоналізмів у другій
половині XIX ст.
У ході мого викладу стане ясно, що польські праці залишаються надалі
полоноцентричними, тож я сподіваюся, що зумів запропонувати зразок
того, якою може бути історія, не позначена націоцентризмом — така, що
передусім намагається досягти якнайточнішого пізнання, не претендуючи
на абсолютну істину. Умовою такої історії є нескінченне перехресне
зіставлення джерел. Іншими словами, я хотів зробити цілком протилежне
тому, що змальовують польські «кресомани».
Хотів би щиро подякувати директорові паризького Російського центру
при Будинку наук про людину Владіміру Береловичу, завдяки якому
я отримав наукове відрядження в Академію наук Росії та можливість
13
Мала 2. Адміністративний устрій колишніх польських губерній
в Україні, що ввійшли до складу Російської імперії:
повіти й губернські центри.
працювати в Російському державному історичному архіві в Санкт-
Петербурзі й написати це дослідження.
Найбільше мені хотілося б, аби для моїх російських колег, чия опіка
під час пошуку документів — надалі побачимо, що у своїй масі вони нео-
публіковані й нові — давала мені наснагу, історія їхньої імперії розкрилася
значно ширше в усій її багатогранності. Не сумніваюся в поблажливості
українців і поляків, які дали чимало доказів свого зацікавлення.
Насамкінець, чи можу я не подякувати своїй дружині Терезі, яка
45 років підтримує мене, з якою я ділився радістю пошуків і знахідок в
архіві, яка прочитала кожну сторінку цього дослідження й допомогла його
завершити? Цією книжкою я завдячую їй більше, ніж іншими.
Париж, січень 2007
Розділ І
Куди ми не підемо
і куди слід повернутися
«Правда історії» буває калікуватою, мінливою і заанґажованою. Тож
у цьому вступному розділі належить пояснити, від яких спокусливих
стежок ми відмовились, і констатувати, які з них визначатимуть тематичну
спрямованість даної студії.
Спокуси красивих історій
На підставі інтеграції кількох «місцевих» представників аристократії чи
різних тубільних еліт в адміністративний апарат Російської імперії або
в її вищий світ часто й досі висновується про принципову відкритість
імперії для чужинців, яких вона нібито поступово поглинала. Звідси
походить твердження про «багатоетнічну структуру імперії», яка не бере
до уваги менш помітних груп, що живуть далеко від столиці, від двору, від
центральної влади. Аби постати в найпривабливішому світлі, царський
чи радянський імперіалізми, царські історики та історіографи «дружби
народів» охоче підносили російську гостинність і відкритість. Приклади
балтійських баронів, грузинських князів, татарських сановників та ін., які
потрапили до російської «Готи»*, є такими собі гірляндами, що їх сплітають
довкола гасла «всеохопної любові», котра єднає росіян, — гасла такого доро-
гого для панславіста Тютчева, чи гасла XIX ст. про «два століття вкупі», на
підставі якого вже на зорі XXI ст. Солженіцин знову намагається об’єднати
євреїв і росіян. Успіх німецького історика Андреаса Каппелера, чию працю
«Россия. Многонациональная империя: возникновение, история, распад»
(М., 2000) одразу ж переклали російською мовою, пояснюється тим, що при
написанні історії Росії він керувався ідеєю «души нараспашку» — ідеєю
особливої здатності росіян асимілювати чужинців.
• Гота — Географічний інститут, заснований Юстусом Пертесом. Упродовж 1764-1944 рр. там
видавали альманах «Гота» — генеалогічний, дипломатичний і статистичний щорічник.
15
Інтеграція польської аристократії, хоча загалом наголошується на її
прозахідних (бонапартистських, пізніше пронаполеонівських) настроях,
також може згодитися для такого типу уславлення, особливо коли
йдеться про аристократію, яка на момент поділів Польщі була пов’язана
з регіоном, що нас власне цікавить, — Правобережною Україною, себто
майже половиною територій, приєднаних до Росії.
Символічно, зокрема, що містечко Торговиця, яке дало назву безславній
шляхетській конфедерації, створеній у Санкт-Петербурзі, щоби знайти
претекст для другого поділу, підвести до третього, а по трьох роках і до
повного зникнення Речі Посполитої, лежить якраз у тій частині України, де
троє найбільших магнатів перейшли на службу Катерині II. Починаючи від
кінця XVII ст. Росія, як відомо, відігравала дедалі більшу роль у контролі за
польською політикою. У XVIII ст. троє польських королів було обрано за
протекцією та внаслідок збройного втручання росіян: два Саксонці, Август
І і Август II у 1697 р. і 1734 р., згодом Станіслав Август Понятовський у
1764 р., а про воєнні кампанії проти Станіслава Лещинського, двічі обраного
за французької підтримки у 1704 р. і 1734 р. і двічі детронізованого, годі й
казати. Все це не могло відбутися без солідної участі можновладців Речі
Посполитої, де ситуацію контролювала проросійська партія1.
У середині XVIII ст. проросійську партію очолювала «Фамілія» — клан
Чарторийських, чиї маєтки були в Україні. Чорторийськ, колиска цього
роду, містився на Поділлі*. Після першого поділу Польщі Адам Казимир
Чарторийський спільно з королем Станіславом Августом Понятовським
намагався надати польському урядові подобу автономії, але, сховавшись
до Відня під час повстання Костюшка в 1794 р., поклопотався про те, щоби
зберегти свої величезні маєтки в Україні, — він, як відомо, був «генеральним
старостою подільських земель»18. Тільки один спосіб дозволив уникнути
‘ ХГаЬге, Зіапізіаз-Аизизіе Ропіаіоюзкі еі ГЕигоре Лез Ілітіетез, 8ігазЬоиг§, 1952, геесі. Рагіз,
1984.
• Насправді «колискою* роду князів Чорторийських було містечко Чорторийськ на Волині
(Прим. наук. ред.).
1а Хвиля конфіскацій польських маєтків та їх роздавання російським сановникам викликала
великі страхи. За Павла І хвиля спала. Опис таких ситуацій знайдемо у праці Ю.К.Будакової
«Основні аспекти земельної політики Катерини II і Павла І на території Правобережної
України* (Сангушківські читання. Ред. В.Г.Берковський. Львів, 2004, с. 191-201). Утім, не
варто забувати, що маєтки польських магнатів принаймні з 1769 р. залежали від присутності
російської армії. А вона вела війни то на Кавказі, то над Дунаєм, і багато всього потребувала. У
переорієнтації торгівлі з Правобережної України на Чорне море (херсонський порт збудовано
1778 р.), або на забезпечення царського війська на місцях (наприклад, у Полонному під
Житомиром) слід, звичайно, бачити основне джерело магнатських симпатій до Росії. Про
це переконливо пише: }.Ье Воппе, Сеороіііісз, Іо&зіісз апсі Сгаіп: Киззіа’з АтЬіііопз іп іке
Віаск 5еа Вазіп 1737-1834, «ТЬе Іпіегоаііопаї Нізіогу Кєуієуу*, есі. Ес!\¥агс1 Іп£гат, XXVIII,
І.МагсЬ 2006, р.9-16.
16
конфіскації Катериною II його 194 сіл і містечок: на знак пошани до
переможиці князь мав послати до її двору заручниками двох своїх синів.
У підсумку юні княжичі Адам Єжи (1770-1861) і Костянтин (1773-1860)
зробили — особливо перший — дивовижну кар’єру при царському дворі,
слугуючи за приклад тієї вдалої інтеграції, яку історики, перейняті радше
символами, ніж суспільним контекстом, могли би вважати ознакою
цілковитої відкритості Росії. Близький приятель царевича Олександра, ко-
ханець майбутньої цариці, великої княгині Єлизавети, А.Є.Чарторийський
у 1804 р. став міністром закордонних справ імперії та залишався, попри
певне охолодження стосунків у 1812 р., дуже близьким другом царя. Поза
тим, він був сенатором, членом Державної Ради, куратором Віденського
університету, ав1815р. — співзасновником і одним із найважливіших
сановників конституційного Королівства Польського під російським
скипетром. Його шлях із Росією розійшовся лише в 1831 р. після еміграції
до Парижа2.
Жоден інший поляк ніколи не досягнув такого престижу в Росії, бо, коли
пригадаємо, що детронізований король Станіслав Август Понятовський,
можливо, згадуючи часи свого роману з майбутньою царицею Катериною II,
приїхав доживати віку (помер у 1798 р.) до Санкт-Петербурга, до наданого
Павлом І мармурового палацу, то доведеться визнати, що це жалісне 11-
місячне перебування може здатися доказом прихильності до Росії хіба що
в плані гіркої іронії історії3. В оплаті своїх рахунків король міг покладатися
лише на росіян, які піднесли його на трон, а потім знищили.
Найбільші українські магнати відчули найкраще, звідки дме вітер.
Щасний Потоцький, власник пишного палацу в Тульчині, чий портрет — у
латах! — пензля Лампі зберігається в Луврі, зумів ціною допомоги
Катерині II при поділах Речі Посполитої і далі панувати у своїх незмірних
маєтностях — 312 містах і селах, і завершити в 1805 р. найгарніший у
Центрально-Східній Європі парк, названий Софіївкою на честь його
третьої дружини Софії де Вітте. Життя й історія неймовірних статків
Потоцького, що являють собою найтиповіший приклад безболісного
переходу з Речі Посполитої, де на трон обирали, в російську абсолютну
2 Метоігез (їй ргіпсе Асіат Сгагіогузкі еі Соггезрогиіапсе аоес Аіехапсіге Іег, 2 уоі., Рагіз, 1887.
Див. також: М.Напсіезтап, Асіат СхаПогузкі, 2 уоі., \Уагз2а\¥а, 1948; }.Рехсіа, Ішігіеіріетщіїе,
Еіпапзе а) (ігіаіаіпозсі Асіата]ег2е&о Сгаїїотузкіе^о, Кгак6\у, 2003, зокрема с. 19-37.
3 Метоігез (їй гоі Зіапізіаз-Аидизіе Ропіаіоюзкі, 1.1, 8аіпІ,4^Імзілліг^,'Т914; ц^і асі.
1924. Король мальовничо, з ноткою ностальгії оповідає!
дружиною Петра III, та про те, як він, усупереч її пізнішим стосовно.нього інтригам^ зумів
зберегти ніжні почуття до Катерини II.
17
монархію, могли б самі по собі стати і ще стануть у майбутньому об’єктом
численних досліджень4.
Не менший статок мав і Францішек Ксаверій Браницький, який також
поставив свій підпис під Торговицькою конфедерацією. У середині XVIII
ст. ми бачимо його в Санкт-Петербурзі учасником двірських інтриг і виб-
риків майбутнього короля; згодом він командував, б’ючись на боці росіян,
нечисленними загонами цього ж короля проти барських конфедератів у
1768-1772 рр. Потім, відвернувшись від Станіслава Августа, часто гостював
на дворі Катерини II, викриваючи там дуже «по-сарматськи» так звану
природну схильність Варшави до «деспотизму». Перед тим як вирити
могилу польській незалежності, він також подбав про своє неймовірне
багатство, одружившись у 1781 р. з Олександрою Енгельгардт, яка належала
до однієї з найзаможніших родин імперії. На її честь він створив новий
Олександрійський парк поблизу столиці свого невеликого «удільного
князівства» — Білої Церкви. За чутками, його дружина була першою
з-поміж позашлюбних дітей, які народилися від незліченних любовних
пригод Катерини II; тут, безумовно, можна знайти матеріал для цікавих
варіацій з приводу родинних і матримоніальних стратегій, як прийнято «по-
науковому» називати альковні секрети. Квінтесенцією ментальності цього
магната, з яким юні брати Чарторийські радилися стосовно протоколу свого
візиту в Царське Село і, зокрема, цілування руки Катерини II, є репліка,
зафіксована в «Мемуарах князя Адама Чарторийського», що вийшли
французькою мовою в Парижі: «Цілуйте там, де вона забажає, — відповів
їм Браницький, — аби лиш вона повернула вам маєток»5.
Третя відповідальна особа в цій проросійській партії, Северин
Жевуський, також був — попри те, що 1811 р. волів закінчити життєвий
шлях на своїх землях в австрійській Галичині — одним із тих найбагатших
магнатів польської України, які віддали тіло й душу на службу Росії. У часи
Барської конфедерації, щоправда, М.В.Рєпнін заарештував його і депорту-
вав до Калуги, але починаючи від 1775 р., за підтримки Ф.К.Браницького,
він знову завоював милість Катерини II, очоливши фронду аристократів і
заявивши про себе під час Великого Сейму 1788-1792 рр., де різко виступив
проти запровадження спадковості польського трону. Імператриця знайшла
4 Окрім чудового біограму Е.Ростворовського та докладної бібліографії про Щасного
Потоцького у виданні «Роізкі 81о\упік Віо^гаЯсхпу> (Р8В) можна взяти до уваги есеї Єжи
Лойка:Еодек, Падері^кпдВіїупкі, ОроилезсоіусіиХо/іі Мііїо&д-Роіоскід, Зе >уу(1., \¥агзха\¥а,
1975; ісі., Роіоткотте Згсг^пе^о, еіаде/огіипу Роїоскіск г Тиісгупа, ЬиЬІіп, 1983.
5 Р8В, стаття Генрика Мосціцького, який повторив численні скандальні плітки. Її варто
порівняти з дуже обережною та офіційною статтею в Русском биографическом словаре: т.111,
СПб., 1908, с.328-331.
18
в ньому рішучого ворога Конституції 3 травня 1791 р.» яка встановлювала
цей принцип і в якій Катерина вбачала згусток французького якобінства.
З-поміж українських маєтків Жевуського французам відома Верхівня, яку
успадкувала його донька, майбутня Евеліна Ганська, згодом Ев де Бальзак,
і яку письменник назвав «маленьким Версалем». Вона, як і її сестра, у
подружжі Собанська, та брат Генрик, блискучий ультраконсервативний
письменник, завжди відзначались афішованою прихильністю до російської
автократії, якою пронизані навіть захоплені слова Бальзака про царизм.
Цей побіжний перелік великих імен тієї польської аристократії з
України, що пов’язала себе з Росією до та в період поділів 1792 р. і 1795 р.,
можна було б легко продовжити, йдучи за книгою Людвика Базильова
«Поляки у Санкт-Петербурзі»6, де, власне, і пропонується зазирнути
за тих кілька дерев, що приховують ліс, про якого тут ідеться. Кілька
«символічних постатей», взятих для прикладу з цієї книги з-поміж
1200 поляків, які більш чи менш постійно мешкали в столиці імперії
близько 1820 р. серед 35000 іноземців (23600 німців, 4000 французів і
2360 шведів), переконають нас, що фрагментарного подання замало, аби
проілюструвати загальний феномен інтеграції, навіть якщо вона могла
відбуватися в інакший спосіб, ніж через часті перебування у Петербурзі.
Радше випадає одразу і а сопігагіо зазначити, що така незначна кількість
«зінтегрованих» викликала чималі труднощі зі втягненням сотень тисяч
поляків, які мешкали в трьох приєднаних українських губерніях, у шори
імперії — міністерства, адміністрацію, армію. Втім, іще трохи продовжимо
знайомство з аристократією, яка поквапилася продемонструвати своє
приєднання, та владою, що розкрила їй обійми.
Уже під час безнадійної війни, в якій розміщені в Україні слабкі
польські загони впродовж квітня-травня 1793 р. протистояли російській
армії, зауважуємо випадки відступництва у найвищих ешелонах. Генерал
Стефан Любовидзький, командир шляхти Сквирського повіту на Київщині,
прикликав ксьондза і змусив своїх вояків присягти на хресті, що надалі
вірно служитимуть російській імператриці, за що був удостоєний ордена
й винагороди у сумі 20 тис. дукатів. Антоній Злотницький, комендант
потужної фортеці в Кам’янці-Подільському, взяти яку вважалося за
неможливе, здав її без жодного пострілу7.
У середині 1793 р. молодий офіцер Северин Букар супроводжував
Любовидзького в об’їзді війська, заїжджаючи при цьому до декого з великих
61. Вагу1о>¥, Роїасу ш Реіет$Ьит%и, \УгосІа>¥, зокрема с.26-76 про період 1780-1830 рр.
7 Н.Мозсіскі, ПадерогогЬіогоюе Іліму і Ризі, СІ (1772-1800), Уііпо, 1913,8.115.
19
землевласників в Україні, аби за наказом російського генерала Кречетнікова
спонукати їх послати делегацію до Санкт-Петербурга з проханням зберегти
за ними маєтки. Юнак, чий маєток був у Янушполі Житомирського повіту,
за рік до того воював на боці Костюшка, але в новій ситуації за намовою
батька пішов за Любовидзьким; так само вчинили багато інших офіцерів
та аристократів, які демонстрували пошану Платонові Зубову, юному
фавориту Катерини II (невдовзі ми побачимо його в новій ролі), самій
імператриці, її синові Павлу та внукам Олександрові й Костянтину8.
У когорті нових підданих, що були готові на будь-які реверанси заради
збереження своїх статків, особливо вирізняється постать князя Антонія
Станіслава Четвертинського, який поклав до підніжжя трону друковане
генеалогічне дерево, що підтверджувало києво-руське коріння його роду.
Він без жодних сумнівів бачив себе спадкоємцем князівства Володимира
Великого, сподіваючись, що численні вияви відданості, підкріплені
російськими субсидіями, які проливалися на нього з 1773 р., виявляться
вартими визнання подібних прагнень. Щоправда, теорія триєдиного
руського народу ще чекала на Карамзіна й майбутніх слов’янофілів, але
чому Четвертинський не знав, що ще в XVI ст. Росія узурпувала київську
спадщину? Висловлена московським митрополитом Макарієм (помер
1583 р.) ідея про перетікання найвищої православної духовної влади з
Києва до Суздаля і Владимира, а згодом до Москви, стала ще в часи Івана
Калити, на початку XIV ст., синонімом політичної гегемонії Московії
над усіма землями Зіаиіае ОгІЇїосІохае, а водночас інтегральною частиною
російської імперської ідеї — як Івана IV, так і Петра Великого. Хіба ж не
Київ згадувався як друге після Москви місто в переліку титулів Катерини
II і в преамбулах до її указів? Чи ж назва «Росія» не витіснила повністю
«Русь», про що досі ніхто не зважився говорити? Чи ж відома «Грамота
прав дворянству» 1785 р., до якої будемо неодноразово повертатися, не
закладала приєднання Правобережної України до Київської губернії ще
до того, як це стало доконаним фактом, починаючися фразою Катерини
II: «Ми, імператриця й самодержавиця Всієї Росії, володарка Московська,
Київська, Владимирська, Новгородська тощо»?9.
8 Раті&пікі Зешегупа Викага, Вгезсіеп, 1871, цит. у: Н.Мозсіскі, ор. сії., р.40. Такі масові
приєднання часом не подобалися можновладцям царського двору, які розуміли, що через
це розподіл конфіскованих маєтків буде не таким щедрим, як після першого поділу 1772 р.
Див. низку листувань, опублікованих Російським історичним товариством (РИО) у XIX ст.,
зокрема листи Тутолміна, Безбородька, Рєпніна. Про хвилю здачі без бою польських генералів
див.: Смолій В.А. Возз'єднання Правобережної України з Росією. К., 1978, с.134-152.
9 Грамота на права, вольности и преимущества благородного российского дворянства, 21 апреля
1785 г.: Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ), т.22, серия 1, № 16187.
20
У князя Четвертинського, цього вірнопідданого Катерини II після дру-
гого поділу Польщі, виникла необачна ідея оселитись у Варшаві. Повстанці
Костюшка повісили його, не дозволивши довше насолоджуватися титулом
радника російської держави. Втім, інтеграція його родини, яка поквапом
втекла до Петербурга, теж може служити свідченням милостей, якими
нагороджувалося похвальне відступництво і які на цей раз виявилися
значно тривалішими, ніж ті, що ними втішався А.Є.Чарторийський. Якщо
вдову Четвертинського вдовольнили маєтком на 1500 душ, подарованим
їй царицею у Гродненській губернії, то його син Борис (яке православне
ім’я!) зробив військову кар’єру, а на доньок чекала вельми несподівана
доля. Після нетривалого перебування серед фрейлін імператриці їхня
врода, помічена всіма тогочасними мемуаристами, подарувала їм більш ніж
вигідні шлюби. Старша Ядвіга, 1777 р. народження, у шлюбі Грудзінська,
до 1816 р. була коханкою великого князя Костянтина, брата Олександра І,
а потім вийшла заміж за прийнятого при дворі поляка С. Вишковського.
Її молодша сестра Марія, 1789 р. народження, вийшла заміж за камергера
двору Дмитрія Наришкіна, дуже багатого землевласника, який мав 25 тис.
душ, втім досить швидко вона привабила юного Олександра, який тоді ще
не був царем. їхній зв’язок тривав із перервами до 1825 р., тобто до смерті
імператора. Можна запитати, чи не в цьому ховалася одна з причин сла-
бовольних пропольських симпатій суверена. їхній зв’язок був публічним,
від нього народилися три доньки і син. Щоправда, походження однієї
з доньок непевне, її батьком міг бути польський офіцер Ожаровський,
який від Костюшка також перейшов на царську службу, де 1826 р. став
генералом, а 1841 р. — сенатором10.
Шанувальники родинних переплетінь і матримоніальних стратегій
зауважать, що родина Наришкіних мала особливий потяг до багатих поль-
ських родин в Україні. Так, статки Францішка Ксаверія Любомирського,
навіть після того, як він 1784 р. продав Смілу, один зі своїх величезних
маєтків, Потьомкіну, аби заслужити милість росіян перед останніми
поділами, виглядали настільки привабливо, що одна з Наришкіних
стала його третьою дружиною. Згодом їхній син Костянтин став генерал-
лейтенантом царської армії та завершив інтеграцію одруженням із графи-
нею Толстою.
Росія охоче прийняла багатьох польських аристократів з України
не лише через престижність родових імен, а й завдяки їхньому багатству.
Станіслав Понятовський, племінник останнього короля і син великого
литовського підскарбія, продав 1795 р. свій замок у Горохові Володи-
10 Статті у Р5В.
21
мирського повіту на Волині та виїхав в одній кареті з дядьком до Санкт-
Петербурга, куди вони прибули 10 березня 1797 р. і де їх із великою помпою
особисто вітав сам Павло І. На коронацію царя до Москви за місяць
з’їдуться десятки польських шляхтичів, перетворивши цю церемонію на
показову демонстрацію службової ревності нових підданих, що квапляться
заслужити ласку. Горохівський палац залишиться найблискучішим
символом польсько-російської колаборації, бо принесений панною
Єловицькою у посаг графові Валеріану Стройновському — сенаторові
імперії, став однією з найрозкішніших резиденцій в Україні. Його збірка
антикваріату з Помпей та парк в англійському стилі надавалися на те, щоби
засвідчити тяглість процвітання, яке зовсім не змінилося з переходом під
іншу владу. Власник тутешнього маєтку заявив про себе 1808 р., в зеніті
позірної згоди з Наполеоном, безперспективною брошурою про потребу
пом’якшити кріпацтво, замінивши його на грошовий податок. У цілому ж
злиття частини вищого ешелону польської еліти з росіянами могло ство-
рити враження, ніби Росія дещо привідкривалася до західної спільноти без
особливих проблем і потрясінь. Далі ми побачимо, що цю ілюзію поділяли
і в найвпливовіших колах на Волині.
Утім, нас менше дивуватимуть випадки інтеграції, коли ми пригляне-
мося ближче, скажімо, до поведінки Павла І, який, згідно з Нємцевичем,
після сходження на трон звільнив до 20 тис. полонених з армії Костюшка,
а також самого Костюшка, або пригадаємо численні докори сумління,
що їх Олександр І відчував стосовно поділів Польщі, здійснених його
бабусею. Це добірне товариство об’єднував своєрідний дух родини та
почуття цивілізаційної спільності. їхній стиль життя суміщав витонченість
із консерватизмом, розкіш із космополітизмом. Національна ідентичність
не мала там тієї значущості, якої вона набуде в подальші десятиліття.
Прикметно, що найпомітнішим польським літературним твором тієї епохи
стала неокласична поема 1805 р. «Софіївка» Станіслава Трембецького,
колишнього майже офіційного поета польського короля, якому Павло І
надав титул статського радника Російської імперії та відповідне утримання
і який осів у Тульчині, в українському маєтку Щасного Потоцького. Його
поема — це гімн мистецтву садівництва на взірець Деліля. У ній — безліч
античних алегорій, якими так захоплювалися представники вищого світу,
та й самому місцю не бракувало вбраних в античні шати статуй, привезених
з Італії, струмків, каскадів і коштовних квітників. Вони оживляли й
відтворювали ілюзію райського щастя, далекого від реального світу й
політики, і то попри довколишні українські села, попри близькість Умані, де
1768 р. сталася найжахливіша з усіх відомих історії аж до 1943 р. різанина
поляків і євреїв. Класичний, гармонійний ритм строф Трембецького, як
22
і острівна утопія цього парку дозволяли аристократії заплющити очі,
удаючи, що нічого в її суспільному становищі не змінилося, і забуваючи,
що їй уже не раз доводилося звертатися по допомогу саме до російської
армії, аби приборкати селян.
Доки не написано спеціального дослідження про верхівку польської
шляхти в Україні, згадаймо для прикладу ще трьох персонажів, які
демонструють легку здатність адаптуватися до політичних перемін. Всі
троє були обранцями «польської нації» на Великому Сеймі 1788-1792
рр., учасниками того великого громадянського піднесення, яке, здавалось
би, передвіщало відродження Польщі. Одначе з першими тривожними
сигналами 1792 р. за прикладом тих, про кого ми щойно згадували, вся трій-
ка перекинулася на бік Росії. Деталі еволюції перших двох ще потребують
вивчення, натомість про третього на сьогодні відомо досить добре, тож
затримаймося на ньому довше. Перший — граф Юзеф Август Іллінський
(1766-1844), який, хоч і був далекий від участі в останніх епізодах польської
політики, після другого поділу осів у Санкт-Петербурзі й подружився
з Павлом ще задовго до його сходження на трон. У жовтні 1796 р. він
отримав титул камергера у Гатчині та оплатив борги майбутнього царя.
Його часто запрошували на пиятики до Павла, і саме його царевич послав
перевірити достовірність чутки про смерть Катерини. Відтоді його кар’єра
сенатора була вирішеною. Живучи з коштів, що надходили від маєтку у
волинському Романові, він за життя Павла славився у столиці імперії
скандальними розкошами. Після смерті останнього виїхав на свої землі, де
1810 р. в порозумінні з Жозефом де Местром створив єзуїтський колегіум
із метою поборювання світського і польського духу шкіл, підтримуваних
князем Чарторийським, зокрема Кременецького ліцею на Волині. Втім,
невдовзі, в 1818 р., Романівська колегія — там учився брат пані Ганської,
автор панегірика на честь фундатора — стала об’єктом численних доносів
міністрові Голіцину і 1820 р. була закрита — під претекстом вигнання
єзуїтів з Росії. Проте граф аж до смерті залишався твердим прибічником
російської влади11.
Два інші приклади — брати Ян і Северин Потоцькі. Молодший Севе-
рин (1762-1829), хоч вважався «польським патріотом», оселився 1793 р.
в Санкт-Петербурзі, де також швидко став сенатором і разом з Іллінським
прославився, закликаючи якнайсуворіше ставитися до поляків із ново-
приєднаних губерній, які намагалися дістатися до легіонів Бонапарта. У
1802-1803 рр. він набув великої популярності серед російського дворянства,
виступивши в Сенаті проти проекту міністра юстиції Державіна, який мав
” Н.Мозсіскі, ор.сіі.» з. 425; ЬВахуІоху, ор. сіі., з. 54,55.
23
намір примусити дворян служити. За таку сміливість його нагороджено
одами та бюстами і ненавистю Д ержавіна. У продовж 1805-1817 рр. обіймав
пост куратора Харківського навчального округу і сприяв створенню
університету в Харкові; в 1809-1810 рр. користувався особистою мил остю
Олександра І, коли його по кілька разів на місяць бачили за столом царя.
Сприяв розвиткові торгівлі в Одесі, неподалік якої збудував резиденцію,
названу Северинівкою. Його син Леон поглибив інтеграцію і став послом
Росії в Португалії, Швеції та Неаполі. Одна з чотирьох його дочок, Банда,
вийшла заміж за графа Вєлопольського, який був однією з найміцніших
опор Росії в Королівстві Польському до повстання 1863 р. Северин
Потоцький помер у Москві з титулом таємного радника12.
Старший брат Северина Ян (1861-1915), який народився й помер в
Україні, — широко відомий письменник, автор знаменитого «Рукопису,
знайденого в Сарагосі». Він цікавитиме нас тут і тому, що його політична
еволюція є характерною для групи згаданих нами аристократів, і тому, що,
маючи проникливий розум, Потоцький, який писав лише французькою
мовою, послідовно роз’яснював свої погляди, ба навіть теоретизував із
приводу свого поступового переходу на російський бік. У 1788 р. він
фінансував варшавське франкомовне видання «}оигпа1 ЬеЬсІошасІаіге
сіє 1а сііеіе» і сам чимало писав до нього, висвітлюючи дискусії поляків
у підготовці конституції. У 1790 р., довіривши газету редакторові, він
через Париж та Іспанію вирушив зі своєрідною дипломатичною місією
до Марокко — союзника турків проти Росії. Його контакти з Мірабо,
Лафаєтом та іншими поміркованими членами першого клубу якобинців,
яких невдовзі назвуть фельянами, достатньо промовисто свідчать, що
революція, якою він захоплювався, зводилася до шляхетсько-ліберального
руху, надмір далекого від соціального радикалізму, а ще більше — від
кривавих переворотів.
Повернувшись у лютому 1792 р. до Варшави, Потоцький, як здається,
ще певний час вірив у майбутнє Конституції, проголошеної 3 травня
минулого року, одначе невдовзі «геаіроіііїк» підказала йому взяти до
уваги очевидну неприхильність Катерини II до такого перебігу подій.
Оскільки Конституція передбачала ліквідацію вільної елекції короля, він
разом із братом завбачливо вирішив запропонувати сеймові кандидатуру
великого князя Костянтина на роль спадкоємця польської корони. 3-
поміж численних Потоцьких, які на той час відігравали політичну чи
дипломатичну роль (лише в сеймі їх було семеро), Ігнацій, найближчий
12 Окрім Р8Вдив.: Е.5апо\узкі, ЦпігеегзуІеіС1югкои№кіи>росгоікаск$и>е£оІ5іпіепіа 1805-1829,
Кгакоч', РАЕІ, 1911.
24
до короля Станіслава Августа, схилявся до цього рішення, однак його
кузен Щасний, як відомо, вчинив інакше, проголосивши разом з іншими
прибічниками Росії Торговицьку конфедерацію. За прикладом короля,
який практично без опору змирився з другим поділом Речі Посполитої,
коли вже всю Правобережну Україну зайняло російське військо, граф Ян
Потоцький не робив драми з цього поділу. Покірливий егоїзм багатьох
подібних до нього пронизує лист Потоцького до короля в липні 1792 р:
«Ваша Величність не мусить надмірно журитися про втрату публічного
блага, адже Ви, принаймні, зуміли зберегти блага приватні». Російський
окупант справді, до чого ми ще повернемося, мав наказ охороняти всі
маєтки багатих землевласників, якщо їхні господарі продемонструють свою
лояльність. Під час повстання Костюшка Потоцький з приємністю гостював
у палаці своєї тещі Любомирської в Ланцуті, а згодом на прусському
дворі, де грали його п’єски. В одному з листів він висловлюється цілком
однозначно: «Тверезо міркуючи, жоден із нас зараз не може приєднатися
до сторони, що закликає до зброї селян».
Ось тут-то і стає ясно, яке алібі знаходила для себе аристократія, щоби
виправдати своє сповзання від польського громадянства у російське під-
данство та хоч якось прикрасити матеріальний інтерес чи космополітичну
індиферентність. Ця освічена верства дедалі менше могла ототожнити себе
з французьким універсалізмом: Революція розбила її красиві уявлення про
світовий порядок, а Бонапарт переінакшив її сутність. Подібно до того, як
Фіхте вигадав германський світ, підмінивши ним універсальну спільноту,
так Потоцький належав до тих, хто відкрив слов’янський світ, надалі тільки
те й роблячи, що шукаючи історичного визнання відтепер наймогутнішого
зі слов’янських народів — Росії. Тож польське слов’янофільство виразно
передувало російському. У 1796 р. Потоцький присвятив свої «Мемуари
про нову подорож Понтом Евксинським» Катерині II, і того ж року в
іншому творі, що був опублікований у Брунсвіку, не без лестощів писав,
що росіяни є за означенням справжніми слов’янами. Цілком природно,
що він виявився серед тих численних палких неофітів, кого в Москву
привабила коронація Павла, звідки одразу ж вирушив на Кавказ.
Ян Потоцький волів би стати історіографом завоювання Вірменії
Валерієм Зубовим, але Павло І припинив цю кампанію. Втім, він навчився
від Вольнея, що кожний уважний мандрівник може стати корисним
помічником у завоюваннях, тож від травня 1797 р. по квітень 1798 р.
знайомився у своїй поїздці зі звичаями чеченців та інших кавказьких
народів, щоб підготувати їх завоювання Росією згідно з трактатами про
колонізаційне прирощення таких французьких теоретиків, як Рейналь чи
Прадт. Його реляція про цю подорож наповнена спостереженнями, які
25
згори виправдовують «цивілізаційне право» людини епохи Просвітництва
на диких горців; уже тоді він виношував теорію «заокруглення кордонів»,
що її невдовзі розвине в Санкт-Петербурзі, можливо, навіть не усвідом-
люючи, що проявляє до цих народів таку саму зневагу, як колись Катерина
II до Польщі.
Одружившись удруге 1799 р. з Констанцією, дочкою Щасного Потоць-
кого, він іще ближче зійшовся з найближчим до російської влади польським
кланом, а тим часом А.Є.Чарторийський, рушійна сила згаданого клану,
посприяв — як кузен першої покійної дружини Потоцького — його
утвердженню в Міністерстві закордонних справ і закликав у столицю.
Присвятивши 1802 р. «Первісну історію народів Росії» Олександрові І,
в якій підкреслювалася нинішня могутність слов’ян під скипетром онука
великої Катерини, за що Потоцький отримав титул особистого радника
Його Величності, він вирушив у подорож Європою, шукаючи моделей
розвитку для Одеси чи для створення школи східних мов, «гордий тим,
що подорожує з іменем Росії та має право її представляти».
У грудні 1804 р., отримавши від Олександра призначення в Азійський
департамент Міністерства закордонних справ, він повідомляв Чарто-
рийському, що починає працювати над «Азійською системою» — такою
собі програмою майбутніх завоювань (він справді працював над нею до
1807 р.). Якщо перші результати обмежилися в 1805 р. взяттям Карабаху та
завоюванням Ціціановим у 1806 р. Баку, то по шляху, накресленому в цій
праці через Сибір до Індії та Китаю, росіяни йшли впродовж усього XIX
ст. Ян Потоцький у цьому випадку заплатив особистим внеском, узявши
1806 р. участь в експедиції Головкіна до Пекіна. Кампанія перепинилася в
Улан-Баторі, але Потоцькому вона дала змогу розвинути його «Азійську
систему» у справжній імперіальний трактат. Обстоюючи потребу захопити
Афганістан — ключ до Китаю та Індії, він заохочував росіян вдатися до
якнайцинічніших провокацій, перетворивши просвітницький Розум на
узасаднення держави.
Запаморочення Потоцького від причетності до російської величі було
порушене поразкою під Аустерліцом, після якої Чарторийський втратив
пост міністра закордонних справ, а Олександр відчув недовіру до поляків,
чиї погляди обернулися в бік Варшавського Князівства. Після укладення
Тильзітського миру Ян Потоцький повірив, що інтерес до його азійських
марень знову відновиться, на цей раз під французько-російською егідою.
У 1808 р. він повідомив про свої плани одному з емісарів Наполеона, але
конфлікт двох імператорів не дозволив йому стати, як мріялося, батьком
узяття росіянами Кабула, завоювання Пенджабу й закриття Кантона для
26
англійців. Він снував «Роздуми про азійську Росію» на своїх українських
землях аж до 1815 р. — року свого самогубства13.
Такий побіжний калейдоскоп згадок про особливо вражаючі випадки
інтеграції польських аристократів у Російську імперію не буде предметом
нашого подальшого розгляду. Адже ми швидко дійдемо висновку, що
це — лише піна значно складнішого й масовішого явища, вивчення якого
потребує більшої строгості та значно точнішої документації, ніж згадки
про анекдотичні біографічні випадки. Але це — не наш шлях.
Строгість і документальність особливо потрібні тому, що в Росії
співіснують як оптимістичні візії, що їх ми вже окреслили вище, так і
цілком протилежний погляд на шляхту, зупинятись на якому було б надто
прикро. Коли ж у двох словах, то друге бачення — це вияв полонофобі!,
аби не сказати полоножерства, що впродовж двох чи трьох століть гризе
частину російської думки. Сумний приклад такої тенденції маємо у довгій
статті, яка вийшла 2002 р. з-під пера головного редактора органу Спілки
письменників, відомого своїм антисемітизмом і ксенофобією14. Це, цілком
зрозуміло, також не наш шлях.
Історичне тло
Зазначмо одразу, до чого зобов’язує специфіка дослідження, що загальні
відомості про окремі аспекти життя в Україні ми будемо заторкувати
лише побіжно. Проте, все ж варто подати деякі вступні уточнення, щоб
окреслити соціально-економічне тло на Правобережній Україні на самому
початку XIX ст.
Говорячи про чисельність населення, ми переважно будемо звертатися
до найповнішого тогочасного перепису всієї імперії, зробленого в 1795 р.
(він не настільки кепський, як перепис 1811 р.), а численні неопубліковані
доповнення візьмемо зі щорічних звітів губернаторів, завдяки яким (хоча
13 Для ознайомлення з повною біографією Яна Потоцького слід звернутися до спеціального
числа літературного журналу Еиторе, Рагіз, шагз 2001, див., зокрема, статтю: Веаиуоіз В. Іез
зіпиозііезроїііїдиез (іи соггіїе]еап Роіоскі, р.26-45. Ширший аналіз ситуації, в якій доводилося
пристосовуватися до загарбницьких систем, див.: }агоз1а>у СгиЬаіу, Іазсиїа «квюсИ зитіегі».
ІЇогту роз^ротіхтіа ідгапісе котпрготізи роїіїусгпе&о РоІак6іі)іі)5уіиадаск шуЬоги (1795-1815),
^Уаг$га\уа, 2005.
м С.Куняев. Шляхта и мьі // Наш современник. М., 2002, № 5, с.82-135. У цій статті-
памфлеті слово «шляхта» служить лише для карикатуризації історії російсько-польських
відносин. Ідеться про актуалізацію всіх відомих стереотипів ненависті, до яких додається
злість, викликана зближенням Польщі з Європейським Союзом.
27
в деякі роки вони й не збігаються) можемо констатувати чисельність
населення обох статей:
Волинь:
Поділля:
Київщина:
тобто загалом:
1073459
1138868
1110224
3322551 особа
(дані 1805 р.);
(дані 1806 р.);
(дані 1810 р.);
в 1805-1810 рр.
По чверті століття завдяки інтенсивності приросту населення ця
цифра має зрости десь на мільйон. Як далі побачимо, група поляків, що
нас цікавитиме впродовж усього цього дослідження, становила 7-8%
населення, отже, ми залишимо без уваги чисельно переважаючу групу, яка
й зумовлює суто сільський краєвид краю, — це вкраїнські селяни, майже
без винятку піддані землевласників, лише незначну їх частину приписано
до державних маєтностей. Щоб уявити це співвідношення, скажемо, що
1815 р. на Волині з-поміж 487325 чоловічих «душ», як було прийнято
називати кріпаків, налічувалось усього 12186 державних селян, причому
вони незрідка йшли у найми до приватних землевласників.
Краєвид у буквальному сенсі слова маркували церковні будівлі, хоча
ні їх «помітність», ні їхня розкіш не відображали пропорцій між вірянами
й духовенством. Переважна більшість селян була православною, зокрема
внаслідок кампанії з «ліквідації уніатства», розпочатої після Другого
поділу, проте щороку губернатори дружно нарікали на занедбаність —
окрім кількох великих монастирів — багатьох дерев’яних православних
храмів, тоді як у кожному польському маєтку існували добротні, доглянуті
римо-католицькі костели. У згаданому вище звіті по Волині подаються
такі співвідношення щодо кількості духовенства у 1815 р.: православних
священиків — 6652, уніатських священиків — 1583, римо-католицьких
ксьондзів — 1507, лютеранських пасторів — 3.
Тогочасні релігійні змагання в цьому регіоні заслуговують на окреме
розлоге дослідження.
Чисельно євреї трохи переважали поляків. Губернатори не добирають
слів, висловлюючись украй негативно про їхню значну присутність по селах,
зокрема в період низки виселень у міста наприкінці 1807 р., після прийняття
указу від 9 грудня 1804 р. про єврейський перепис. Цю переселенську
акцію, що мала тривати і в 1809-1810 рр., зупинили 29 грудня 1808 р.,
одначе ні росіяни, ні поляки так і не позбулися своєї щодо них ворожості,
їхнє життя, регульоване спеціальними правилами і значно більшими, ніж
для поляків, обмеженнями, — це окремий світ, який ми ледве зауважуємо,
хоча про його повсюдну присутність слід постійно пам’ятати.
28
Людину з Заходу — навіть тогочасну — вражала неймовірна слабкість,
щоб не сказати відсутність, урбанізації. Після приєднання до Росії
Правобережну Україну було переділено на три губернії, по дванадцять
повітів у кожній. Центрами повітів стали невеличкі містечка, що їх
величали... містами. На Заході багато з них заслуговували б лише назви
села. Втім, ставши осідком місцевої поліції, суду, поштового заїзду, вони
набували певного адміністративного значення. Деякі з них розросталися
під час ярмарків. У другій половині століття рідко яке місто зазнало такого
карколомного розвою, як Київ.
Ось дані про «міське» населення на Київщині в 1806 р. та на Поділлі
в 1813 р. (особи чоловічої статі):
Київська губернія Подільська губернія
Київ 6712 Кам’янець 3884
Васильків 1829 Проскурів 956
Радомишль 835 Летичів 1669
Сквира 1122 Літин 1 149
Тараща 898 Вінниця 3177
Звенигородка 1011 Брацлав 711
Черкаси 1936 Гайсин 811
Чигирин 932 Балта 1518
Богу слав 2146 Ольгопіль 472
Махнівка 1224 Ямпіль 1883
Липовець 1566 Могилів 3119
Умань 2 465 Ушиця 553
Разом: 22 676 Разом: 19 902
У 1815 р. «міське» населення Волині налічувало 28836 осіб чоловічої
статі, серед яких розрізняли власне міських мешканців — міщан, що
поділялись за релігійною приналежністю (17844 євреї та 5358 християн),
купців (також поділених: 140 євреїв і 44 християнина) та ремісників
(3547 євреїв і 1903 християнина). У кожному населеному пункті євреї та
християни мали своїх представників у магістраті.
Як бачимо, через свою пересічність Київ, перлина в переліку леґіти-
мізуючих титулів Катерини II та єдине приєднане до Росії ще 1686 р. місто,
був недалекий від того, щоб упасти так само низько, як Галич — іще один
осередок середньовічної України, стертий з лиця землі. Тільки-но місто
стало головним у приєднаній губернії, губернатори почали наполягати на
піднесенні його престижу, одначе Київ страждав від такого самого, що й інші
29
міста, лиха — частих пожеж, зумовлених дерев’яною забудовою. 9 липня
1811 р. у величезному багатті зник Поділ. Утім, Київ мав одну перевагу:
він був найбільшим центром православ’я, тут містилася Академія, що
готувала священиків, сюди сходилися прочани, яких приваблював собор
Святої Софії та Печорський монастир. Київ також був полюсом земельних
оборудок польських поміщиків. Щороку, в певний час, тут влаштовувалися
«контракти», що створювало привід для світських зустрічей. У ці дні насе-
лення міста подвоювалося, половину його становили польські шляхтичі.
Так, 1811 р. царська поліція зареєструвала приїзд 2737 шляхтичів і 416
купців, яких супроводжувало 3745 слуг і членів родини, загалом 7098 осіб,
які сплачували державі відчутні податки за проживання. Проте, столиці
України довелось чекати кінця XIX ст., аби набути розмірів західного
міста (175 тис. мешканців у 1886 р. і 294 тис. у 1909 р.).
Ще однією кумедною місцевою прикметою були приватні містечка,
які розташовувались на розлогих землях приватних осіб і повністю
підпорядковувалися панам. Наприклад, у Київській губернії держава була
змушена зробити повітовими центрами Богуслав — маєток Браницьких
та Умань, Махнівку й Липовець, що належали Потоцьким.
За умов нерозвиненості міського сектора економіка майже повністю
орієнтувалася на сільськогосподарську продукцію, зокрема на зернові, які
забезпечували збагачення шляхетських маєтків. Залежно від року кожна
губернія Правобережної України вирощувала від 3,5 до 4 млн. чвертей
збіжжя (міра для зерна, що дорівнює 209 літрам). Скільки вирощували на
своїх клаптях селяни, не підраховував ніхто. Найбіднішим, кріпакам, часто
доводилося купувати зерно у пана чи брати взамін за дні відробітку. Збіжжя
та ліс найчастіше традиційно доправлялися в Прибалтику (Гданськ), або
в австрійську Галичину, повільно переорієнтовуючись на імперію чи на
Чорне море — мірою розвитку Одеси. Під час континентальної блокади
досить помітно розвинулося й без того не відстале винокуріння. У 1807 р.
на Київщині в маєтках діяли 551 винокурня і 11 броварень. Врешті, тільки
в маєтках розводили велику рогату худобу й коней.
Навіть після 1850 р., в період промислового піднесення, ця частина
України надалі залишалася сільськогосподарською, тож не так і дивує
незначна кількість ремісників у «містах» і мала кількість невеличких
мануфактур у період, що нами розглядається: де-не-де гутні, бляхарні,
цегельні, фаянсові фабрики, дубильні, невеликі фабрики полотна чи сукна,
возів, головних уборів... залежно від бажання та ініціативи поміщика
Отож, «житниця Росії», прибуткова власне тільки для великих маєт-
ків, — це світ, що спить, світ, якому за найменшого неврожаю загрожує
ЗО
голод, де місце культури посідають релігія й забобони на панівному тлі
загальної неписьменності, що її порушували тільки нечисленні, призначені
для шляхетських дітей школи. Поодинокі бунти проти своїх панів розрива-
ли лещата кріпацтва, деякі з них ми ще згадаємо. Нужденний народ шукав
винних в основному серед тих, на кого вказували пани: євреїв чи навіть
циган, яких постійно намагалися виловити й вигнати.
Кожне з цих питань було та, поза сумнівом, ще буде предметом числен-
них студій, хоча для нас вони залишаться віддаленим тлом, оскільки ми
віддамо перевагу іншому: ким були ті поляки, які вважали себе господарями
краю, звідки взялася така численна шляхта?
Перш ніж заторкнути проблеми, що постали перед росіянами у процесі
інтеграції поляків після поділів Польщі, маємо переглянути, що нам про
них наразі відомо.
Стан вивчення шляхетського питання
Після завершення досліджень про польську шляхту в Україні в 1831 -1863
і 1863-1914 рр.15 мені спало на думку, що їх слід поглибити. Найбільше
здивування, а то й полеміку серед фахівців викликала надто велика
чисельність шляхти на Правобережній Україні у XIX ст. та дуже низький
соціальний статус переважної більшості цієї групи, яка обраховувалася не
десятками, а сотнями тисяч. Незвичне в соціальній структурі Російської
імперії існування численної безземельної шляхти, яка до 1917 р. стала
проблемою для влади, потребувало дослідження, де належало якомога
глибше зануритись у час і бодай спробувати проаналізувати сприйняття
й тлумачення цієї проблеми відтоді, як вона потрапила в орбіту відпові-
дальності Санкт-Петербурга, тобто від 1793-1795 рр.
Та перш ніж узятися за суть проблеми і вдатися до аналізу протистояння
двох так мало сумісних соціальних концепцій, вважаємо корисним
заглибитись у давніші часи, оскільки нас до цього постійно спонукає гасло
Марка Блока, що його Єжи Єдліцький вибрав для своєї фундаментальної
праці «Клейнод і суспільні бар’єри». Марк Блок, зокрема, зазначав:
«Сутність шляхетських проблем, навіть коли вони обмірковуються у
15 Веаиуоіз В. Ье НоЬІе, Іе 5ег/ еі Іе Яеоігог. Ьа ИоЬІеззе роїопаізе епіге Іе ізагізте еі Іез таззез
икгаіпіеппез, 1831-1863, есі. АгсЬіуєз Сопіешрогаіпез, Рагіз, 1985; ісі, Ба ВаіаШе сіє Іа іегге еп
Іїкгаіпе, 1863-1914. Без Роїопаізеі Іез сопДіїззосіо-еіІітдиез, Р.ІІ.Е., Ьіііе, 1993. Український
переклад: Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими
масами (1831-1863). К.: ІНТЕЛ, 1996; його ж: Битва за землю в Україні, 1863-1914. Поляки
в соціо-етнічних конфліктах. К.: Критика, 1998.
зі
найсучаснішому контексті, не може бути осягнута без постійних відкликань
до минулого»16. Ось куди ми маємо найперше звернути свій погляд.
Заглиблюючись у минуле, спробуємо окреслити «стан питання» та
акцентувати складність нашого задуму, вказавши на дивні лакуни у
величезній історіографії шляхти. Найперше, що можна зауважити, — це
нездійсненність точного встановлення кількості шляхтичів і суспільної
корисності нижнього прошарку лицарського стану. Майже всі російські
дослідження про зону, яка цікавить і нас, — Київську, Подільську та
Волинську губернії — замовчують період від XV до XVIII ст. Постулюючи
рівняння «українці — значить росіяни», вони остерігаються робити
будь-які уточнення стосовно цього регіону. Так само багато упущень про
нього і в польських працях — надзвичайно численних, коли йдеться про
інші території Речі Посполитої. Дещо розвіюють неясність поодинокі
українські праці останнього часу, проте загалом майже в усьому, що
писалося про шляхту Речі Посполитої до її поділу, відсутні чіткі цифрові
дані. Проникливі студії, присвячені регіонам, які еволюціонували зовсім
інакше, ніж обраний для дослідження нами, зосереджуються на верхньому
прошарку стану — магнатах і великих землевласниках, які відігравали
помітну роль у політиці. У кращому випадку застосована в них схема не
розкриває жодних співвідношень, а просто відзначає існування великої,
середньої та дрібної шляхти. Остання предметом окремого вивчення
ніколи не виступала.
Найвагоміша за глибиною дослідження шляхти Правобережної
України праця обмежується фрагментарними гіпотезами — зрештою,
цілком прийнятними в усьому, що стосується періоду до XV ст.17 Ідеться
про колишніх бояр (цим терміном позначали увесь спектр соціальних
рівнів), відданих слуг останніх руських князів, які на нижчих ієрархічних
щаблях вельми нагадували дружину давнього Київського Князівства, а
переживши монгольську навалу, володіли на момент переходу під руку
великого князя литовського більшою чи меншою земельною ділянкою.
Нагадавши, що наприкінці XIX ст. Грушевський зафіксував збереженість
таких слідів і що в початковий період приєднання до Литви на колишній
території Київського Князівства ще існувало 71 укріплення — так само,
як і на Волині, де збереглися сліди Галицько-Волинського Князівства,
автор книжки Наталя Яковенко підкреслює, що ця, переважно військова,
група містила навіть шереги слуг, які мали бойового коня і, можливо
’6.Цесіїіскі. Кіеупоі і Ьагіету зроіесгпе, уууск Р.^¥. N.. ^Уагзхадуа, 1968, з. 5.
17 Н.Яковенко. Українська шляхта з кінця XIVдо середини XVII ст. К.: Наукова думка, 1993,
с.27-35.
32
(та чи обов’язково?), клапоть землі. Невдовзі, наслідуючи приклад
Заходу, ці люди зверху донизу стали визначати себе як іиляхту. Назва
шляхтич (згіасксіс), перейнята з відповідного чеського терміна зіескіїс,
вже наприкінці XIV ст. мала престижний характер у Польщі, позначаючи
осіб Ьепе паії — добре народжених (німецьке &езскІескі). Привабливість
усього, що йшло з Польщі, поволі зростала, одначе процес полонізації
відбувався не без спротиву, зокрема в нижчих прошарках шляхти (ми не
зважуємося сказати «серед меншості», бо її чисельність проблематична),
і тривав до кінця XVII ст.18
Еволюція лицарського стану в Польші, який на регіональному рівні
виокремився в автономну спільноту ще наприкінці XIV ст., що згодом
сприяло формуванню сеймиків, дуже рано витворила модель, привабливу
для еліт Великого Князівства Литовського, тож і України. Символічно,
що 47 великих родин Князівства уже в 1413 р. під час підписання угоди
в Городло були «прийняті» до польської братії дякуючи переходові в
католицизм; у 1432 р. князь Зигмунт Кейстутович поширив це прийняття на
«всіх князів, шляхтичів і бояр Русі» незалежно від їхнього віросповідання.
Розпливчатість тодішніх формулювань сприяла тому, що з плином часу
письменні, себто найупривілейованіші особи, створили на їх підставі образ
ідеальної внутрішньої єдності, уособлений, зокрема, засадою рівності
людей лицарського стану: історики повторюватимуть його впродовж
століть аж до наших днів.
Починаючи від 1989 р., після краху комунізму в Центрально-Східній
Європі, нова польська історична школа до крайності розширила ідею
єдності та громадянської й парламентської рівності шляхти: її стали визна-
чати як «політичний народ» Польщі, а після Люблінської унії 1569 р. — як
націю «Речі Посполитої Двох Народів». Цю неошляхетську концепцію
особливо розвинуто двома люблінськими істориками Є. Клочовським та
А.С. Камінським19. Перший наголошує на очевидній спорідненості еволюції
18 Постійну присутність дрібної неасимільованої в польську культуру шляхти, яка до XIX
ст. культивувала православ’я, зокрема на Волині, найкраще показав українсько-польський
історик В. Липинський. Див. його працю: У.Ьіріпзкі, Зхіаскіа па 1/кгатіе. І/бгіа^е/ » іусіи
пагони икгаіпзкіе^о па ІЇе}е%о сіае/дів, Кгакбду, 1909; Липинський В. Листи до братів-хліборобів.
Відень, 1926. Ці книжки знаменують розрив з традицією В. Антоновича, який сприймав
історію українського народу як історію простолюду.
19Кіосхохузкі (гесі), Ніхіогіа Еигору §госікоию-№сІіо(іпіе/ 2 уоі., ІліЬІіп, 2000, зокрема 1.1,
з. 130-133,159; А.5. Катіпзкі, Ніхіогіа Кгесгурозроііїд юіеіи пагосідю 1505-1795, ЬиЬІін, 2000.
Щоправда, такому баченню сприяло чимало істориків ідей, найзначнішим серед яких, поза
сумнівом, є А. Валіцький, пор., зокрема, його працю: А. ^Уаііскі, ТНе Епіі^/ііептепі агиіІЇіе Виїк
о/ Мосіет іїаііопкоосі. Роїізк РоІШсаІ ТІюи^кі /гот №>ЬІе РериЬІісапізт іо Таїіеизг Козсіизгко,
Ігасі. Ешша Наггіз, Моїге-Ваше, 1989; щодо XVII ст. див.: Е. Ораііпзкі, Киїіига роїііусхпа
згіаскіу роїзкіе/ 5¥аг$гаига, 1995.
33
шляхти угорської та польської: в обох країнах ще в XIV ст. лицарство-
шляхта охоче творили спільноти (соттипіїаз) із можновладними особами
цих країн, або, як в Угорщині — комітати (ипюегзіїаз), де при кожному
великому панові були представники лицарства. Угорська шляхта здобувала
дедалі більшу автономію, обираючи власних суддів (іпсіісез поЬіІіит),
з-поміж «середньої шляхти» (її межі досить нечіткі), а в 1517 р. Іштван
Вербочі остаточно визначив автономний статус шляхти*. Що ж до поляків,
то аналогічний процес, згідно з традиційним поглядом більшості істориків,
призвів до формування знаменитої «шляхетської демократії»20. Наприкінці
XV ст. представники місцевих сеймиків, що вже давніше збиралися на
загальнодержавні з’їзди на підставі Нешавського привілею 1454 р., заявили
про себе як про Сейм, а водночас Королівська рада отримала статус Сенату.
Отже, у цій частині Європі досить рано (1493 р.) народилася двопалатність,
яка швидко стала головною прикметою Польщі, започаткувавши розвиток
її парламенту у протилежному порівняно з іншими сильними країнами
напрямку, оскільки там поступово утверджувалися міцні централізовані
монархії. У 1505 р. сейм накинув польському королю принцип, відомий в
історії за своїми першими словами: попі...* («Нічого нового»): відтоді
король не міг постановити жодного рішення без згоди двох шляхетських
палат. Так народилася «політична нація», якій далі залишилося лише
повністю витіснити городян із суспільного життя й запровадити повсюдне
закріпачення селян, що й було здійснено впродовж XVI ст.
Якщо ми навіть абстрагуємося від неточностей мови, викликаних
пошуком якомога давніших прецедентів існування «громадянського
• Ідеться про трактат угорського юриста Вербочі «Тгірагікит ориз іигіз сопзиеіисііпагіі
іпсііії Не£пі Нип^агіае* («Книга узвичаєного права славного Угорського королівства у 3-х
частинах*), виданий друком 1517 р. Трактат не мав законодавчої сили, просто підсумував
і зафіксував здобуті шляхтою права та імунітети. Як «золота книга* шляхти, залишався її
програмовим маніфестом аж до 1848 р. (Прим, ред.)
20 Основні риси цієї системи у 1918 р. окреслив Г. Ґринвасер у короткій, але проникливій
синтетичній праці: Н. Сгупхуазег, йетокгада згІасНеска 1795-1831, перевиданій у його: Ріяпа,
\Угосіа\у, 1951,1.1,8.173-227. Див.також: А. Сіеузгіог (тесі.), Нізіоіге де Роїо&іе, УУагзха^а,
1972, р.193 і далі (розділ Я. Тазбіра та Е. Ростворовського «Шляхетська демократія*).
Великою хибою найновіших і найдокладніших досліджень є те, що вони ніколи не ставлять
питання про участь чи неучасть у сеймиках, внаслідок чого поняття «шляхетський народ* або
«шляхетська нація*, які тлумачаться тут як безспірні, не можна вважати дійсними — так само,
як і причетність до елекцій так званих «шляхетських мас*. Див.: А. Ьііупзкі. Зерпікі гіетзкіе
1764-1793, дгіде ге/агту, Каіо\¥Ісе, 1988; Кгіе^зеізеп. Зеутікі Нгесгурозроііід згІасНескід
то XVII і XVIII тоіеки, ^Уагзга^а, 1991. Це питання, зокрема, робить дуже проблематичною
екстраполяцію автора на пізніші часи, що нині набуло поширення у Польщі. Це добре бачимо
з назви збірника:}. ВагсіасЬ і А¥. Зисіпік (гесі.), Зроіесгегізйоо оЬутоаІеІзкіе і]е&о тергегепіада
1493-1993, АУагзха^а, 1995.
34
суспільства» або взірців демократії зразка ХХ-ХХІ ст., через представлення
системи влади як справи досить численної групи, хоча й обмеженої
заможною елітою, все одно варто підкреслити засадничу хибність такого
перебігу міркувань.
Поняття соттипіїаз, яке лежить у його основі, тобто ідея загальної та
одностайної участі лицарського стану у здійсненні влади, ідея абсолютного
представництва всього шляхетного населення сеймиками і сеймами
видається за самою суттю ідеалом, а не реальністю. Жодна історична праця,
жоден документ не дають змоги усталити підтверджену цифрами думку
про реальну причетність до цієї так званої демократії. Проблема утримання
від голосування або позбавлення права голосу чи тільки часткового
користування громадянськими правами ніколи чітко не ставилася ні в епоху
функціонування цієї системи, тобто до 1795 р. (окрім 1788-1791 рр.), ні, за
окремими винятками, потім. Така ось дивна «біла пляма», що кидає тінь
на наріжний камінь політичного життя Польщі. Ми ясно усвідомлюємо,
що заторкуємо одну з догм польської історіографії та робимо замах на
образ країни, яка першою втілила демократичний ідеал, одначе питання
варте того, аби його поставити. Ми аж ніяк не сподіваємося дати остаточну
відповідь, а лише маємо намір трохи поміркувати на цю тему.
Цілком зрозуміло, що на землях Правобережної України, яка до
1569 р. входила до складу Великого Князівства Литовського, структури
і звичаї функціонування польської шляхти було запроваджено значно
пізніше, ніж у Польщі. І хоча у Грюнвальдській битві з тевтонськими
рицарями (1410 р.) досить значний контингент руської (а не російської, як
у 1914 р. згідно з анахронічним баченням історії царською імперією гадав
великий князь Миколай Миколайович) шляхетської кавалерії довів свою
ефективність і вміння діяти разом з польською кіннотою, немає сумніву,
що за Вітаутаса (Вітовта), союзника його кузена Владислава, між великим
князем і його військом переважали вертикальні зв’язки відданості. Дискурс
же «переддемократичної» рівності соттипііаз став привабливим лише
згодом у середовищі, яке з часом сформує руську шляхту.
Хоча дві недавні статті проливають трохи світла на існування нижчої
верстви в лицарському стані Білорусі ХУ-ХУІ ст.21, цих вартісних
досліджень замало, щоб задовольнити наш інтерес до соціального статусу
дрібної шляхти. З них ми лише дізнаємося, що великі князі Олександр
211. КусЬ1іко\уа, Во]аггурапсеті паро^гапісги тоькіеюзкіт XVI-XIXРгте£Іф1 УУзсЬоНпі,
\Уагзга\уа, 1994,І. III, гезг. 2(11), з. 411-449. В. Варонін, Полацкия путньїя слуги воурадовай
палітьїцьі ВКЛ (ХУ-сярадзіна XVI ст.) // Беларускі Гістарьічньї Агляд, Мінск, т.7 (13),
2000, с.305-325.
35
та Зигмунт І були готові долучити цю категорію вільних воїнів до загалу
шляхти, але через прагнення можновладців мати більше землі їх урешті-
решт відкинули до категорії непривілейованих. Можна припускати, що в
Україні, прикордонній зоні, досить схожій на Білорусь, небезпека татарсь-
ких наїздів потребувала ще більшого контингенту путних слуг (вільних
людей, що розвозили листи) і панцерних бояр (збройних людей, лицарів в
обладунку). В усякому разі, у першій з трьох версій Литовського Статуту
(1529 р.), попри визнання за ними особистої свободи, ці люди у розділах
XI, XII і XIII трактуються так само, як селяни22. На які привілеї можна
було розраховувати цій групі на випадок війни чи заклику до посполитого
рушення? Проблема витіснення на марґінес цієї численної частини шляхти,
отже, видається настільки ж давньою, як і саме поняття шляхти.
Знайомство зі щойно згаданим фундаментальним кодексом початку
XVI ст. може дати найкраще уявлення про становище шляхти в суспільстві
ВКЛ, а отже, і в Україні. Звичайно, роль середньої шляхти тоді ще не
применшувала влади великого князя наскільки, як МЛі/ пооі і кодекс
Ласького, виданий 1506 р.* *, послабили владу польського короля (від
1386 р. він був фактично і великим князем). Підкреслення у Литовському
Статуті авторитету господаря (так називали тоді великого князя) й цілості
території Великого Князівства Литовського свідчать, що влада у 1529 р.
була міцно централізованою.
Перший Литовський Статут словом «шляхта» позначав увесь загал
знаті, однак, як зауважує Ю. Бардах, нечіткість значення, в якому його
вжито, свідчить, що процес формування шляхетського стану ще не зайшов
так далеко, як у Польщі. На особливу увагу заслуговують кілька параграфів
із третього розділу Статуту 1529 р., оскільки вони фіксують перехідний
щабель між шляхтою і простолюдом. Якщо в тексті офіційної кодифікації
столичні віденські юристи вважали за конче потрібне підкреслити бар’єр
між двома групами людей (який саме не сказано, але вочевидь ішлося
про володіння землею), це означає, що межа між станами справді була ще
досить пористою. У розділі III, § 10 зазначено, що належить «не підносити
простих людей над шляхту, але всю зберігати в її честі». Втім, цей припис
22 Д. ВапіасЬ. Зіаіиіу ІіСеюзкіе а ргашо ггутзкіе, \Уагзга\уа, 1999, 8.19; той самий текст, що
порівнює три варіанти, їхні джерела та впливи, див. у серії: Ьасіпа ю Роїзсе, гезг. 7-9,1999,
\Уаг8та\уа, з. 9-165.
* Ідеться про збірку законів та королівських привілеїв шляхті, укладену канцлером Яном
Лаським за дорученням сейму 1505 р., що ухвалив конституцію *№кі! поні». Вона вийшла
друком у Кракові в 1506 р. під назвою «Сошшипе іпсіііі Роїопіае Ке^пі ргіуііебіиш»
(«Спільний привілей славного Польського Королівства»); пізніше її називали «Статут
Ласького». (Прим.ред.)
56
здається досить відносним, коли прочитати наступні параграфи 11-13
про докази, необхідні для підтвердження автентичності шляхетства.
Адже ясно, що потреба надавати такий доказ вже в період виникнення
стану промовисто свідчить про наявність певної кількості спірних
випадків — власне, це явище й буде центральним предметом нашого
інтересу впродовж усього дослідження. Зазначимо також, що нескладність
процедури підтвердження шляхетства (доволі було двох усних свідчень)
схиляє до думки, що кооптація, напевно, не була проблематичною23. Як не
прикро, але більше довідатися про чисельність і природу цієї соціальної
верстви неможливо.
У пошуках нам не можуть допомогти навіть найкращі знавці польської
шляхти. Так, матеріали польсько-французького колоквіуму, який відбувся
1975 р. в Любліні, не містять жодної інформації про географічну зону, що
нас цікавить. Усі автори говорили тільки про вищий прошарок шляхти24.
А.Вичанський розробив дуже цікаву шкалу статків 947 землевласників
Краківського воєводства у XVI ст., одначе не виправдав надій, обіцяних
заголовком статті: «Методологічні зауваги до аналізу структури польсь-
кої шляхти у XVI та XVII століттях»; він обмежився наріканнями на
неадекватність традиційних розрізнень порівняно з реальною стратифі-
кацією. Значно амбітніше дослідження, опубліковане цим автором за
чверть століття25, також починається з нарікань на відсутність даних про
чисельність шляхти. Пишучи про Литву, він спирається на висновки вида-
ної незадовго перед тим праці26 і твердить, що в 1528 р. Велике Князівство
налічувало 2714000 жителів, з них 105600, себто 3,9% — шляхтичі
(міщан — 6,8%). На цій підставі він стверджує: «Останнім часом, зрештою,
теза про дуже велику кількість дрібної та убогої шляхти в давній Речі
Посполитій породжує дедалі більше сумнівів серед істориків». Принагідно
зауважмо, що в англомовному збірнику, присвяченому польській шляхті
(щоправда, Велике Князівство Литовське там не заторкувалося), не менш
знаний історик А. Мончак писав, що загальна кількість шляхтичів у XVI
ст. становила 8% населення27.
23 8. Еахиіка, І. Уаіікопііе, Е. Сшіауісіиз, Рігтазії ІіеШхюз Зіїіїїіїаз; видання тримовне (руською,
латинською, польською). Вільнюс, 1991 і р.21.ВагсіасЬ. Ор. сії., р.21.
24 Асіа Роїопіае Нізіогіса, уоі. XXXVI, УУагзха^а, 1977 (французькою мовою), рр.5-176.
25 А. ^Уусхапзкі, Згіасііїа роїзка хе XVI хе., ^Уагзха^а, 2001.
26 Н. Ео>утіап$кі, Хаіиіїпіепіе Рапзйеа Ііїеюзкіе&о хе хеіеки XVI, Рохпагі, 1999, цит.: А. У/усхагівкі,
Ор. сії., 8.16.
27 А. Мастак, Піе зігисіиге о/рохеегіп іНе СоттопхееаІЇН о/іке 16а апсі 17а Сегіїигіез. А РериЬНс
о/ НоЬІез, З.К.ГесІого5¥Ісг есі., СатЬгісІ£е И.Р., 1982, р.108-134.
37
ВДвожачек, автор однієї зі статей щойно згаданого збірника матеріалів
Люблінського колоквіуму 1975 р.28, виразно підкреслив, що путні бояри у
Великому Князівстві були значно численніші за дрібну шляхту Польщі,
і це схиляє до обережності в числових підрахунках і міркуваннях
стосовно її однорідності. Що більше шляхта-зем’яни, тобто власники
землі, утверджували свій правовий статус, розширюючи каЬеазсогриз* * —
юридичний захист, який можна було порушити лише за ухвалою суду,
також шляхетського, гарантуючи собі майже повну недоторканність, то
більше утверджувалася шляхетська зверхність над селянами-підданими,
то частіше шляхтича звільняли від прямих та опосередкованих податків,
то частіше доступ до місцевих і державних урядів, а також до церковних
бенефіцій ставав можливим тільки для шляхти, то дужче такі привілеї
та «вольності» приваблювали сусідів зі Сходу, і так уже поєднаних із
Польщею династичним зв’язком. Власне прагненням отримати ці привілеї
й пояснюють таку швидку полонізацію між серединою XVI - серединою
XVII ст. Коли ми візьмемо до уваги потреби в численних оборонцях для
захисту східного і південно-східного кордонів, то цим зможемо пояснити
нечіткість статусу тієї шляхетської дрібноти, яка цю службу виконувала і
якій з плином часу поталанило стати службовою шляхтою.
У часи, коли «докази» шляхетності фіксувалися вкрай кепсько, а
гербівників практично не існувало, ще нічого не можна вважати за певне.
Випадки надання шляхетства королем (до 1601 р. можливі без згоди сейму)
траплялися вкрай рідко, приклади нобілітації чужоземців (міжнародно-
правовий індиґенат) також були поодинокими. Натомість, як підкреслює В.
Двожачек, знавець геральдики, який знає що каже, вигадування шляхетного
походження від назви села в період, коли хаотично множилися герби, було
нескладною справою для чималої кількості вільних людей невизначеного
статусу, про яких згадує Литовський Статут 1529 р. У другій чверті
XVII ст. один із перших мисливців за фальшивою знаттю зафіксував
численні приклади такої узурпації. З великим схваленням зустріли книгу
В.Неканди-Трепки «ЕіЬег £епегаіїопІ8 рІеЬеапогшп», яку досить швидко
почали зневажливо називати «ЕіЬег сЬашопіт» (книгою хамів), бо в
ній описано понад 2500 випадків сумнівного шляхетства**. На думку
м Асіа Роїопіае НізСогіса, уоі. XXXVI, ^аг8ха\уа, 1977.
• НаЬеаз сотриз (лат. дослівно «Володієш тілом») — формула, вперше вжита у Великій
хартії вольностей 1215 р., яку англійський король Йоан Безземельний надав вільним станам
королівства і яка передбачала, що людина не може бути ув’язнена й покарана без доведення
її провини в суді. Вважається одним з наріжних каменів прав особи. (Прим, ред.)
** Автор помиляється. «Картотеку», що її збирав Валер’ян Неканда-Трепка між 1615-1640
рр., було вперше видано друком аж 1963 р. з дещо зміненою порівняно з автентичним
заголовком назвою: «ЬіЬег зепегаїіоніз рІеЬеапопіш» («ЬіЬег сЬатопіт») [«Книга племені
плебеїв» («Книга хамів»)]. (Прим, ред.)
38
Двожачека, який одним з перших використав судові акти (земських судів у
цивільних справах, гродських — у кримінальних справах, підкоморських —
у межових спорах) польських канцелярій Корони та канцелярій Великого
Князівства (принаймні те, що було відомо на 1975 р., відтоді наші знання
значно збагатилися), підозри у фальшуванні траплялися досить часто,
виражаючись у тому, що ймовірному нешляхтичеві хтось задавав «нагану»
(ціїирегаіїо), а той мусив здійснити «очищення» (ехрит%аіїо), себто розвіяти
сумніви за посередництва двох приведених свідків, які мали під присягою
підтвердити шляхетне походження оскарженого, після чого суд видавав
йому відповідний акт, що служив для всіх нащадків такою собі юридичною
санкцією їхнього правдивого шляхетства. На підставі сказаного дослідник
висновує, що в такий спосіб поширився звичай реєструвати генеалогічні
документи в судах29. Водночас він зазначає, що починаючи від XVI ст.
виникла практика реєстрації, зокрема в містах і містечках, численних
поЬИез ас/атаїез*, умовних шляхтичів, які вже не мали нічого спільного ні
з лицарським ремеслом, ні навіть із володінням землею, живучи з міських
занять. Він визнає, що неспроможний установити їх кількість.
Ці тенденції утверджуються й міцніють у перебігу дедалі глибшої
окциденталізації Великого Князівства Литовського, засвоєнні римського
права, що особливо відчутно у другій версії Литовського Статуту (1566 р.),
розповсюдженні латини в науковому й літературному обігові, моді на
фіктивні римські генеалогії та, врешті, полонізації публічного життя.
Завдяки шести десяткам відомих нині списків Литовського Статуту
(він, як і перший, залишився рукописним30, можна ствердити настільки
велику подібність статусу шляхти у Польші й Україні, що по трьох роках,
під час знаменитої Люблінської унії 1569 р., це спонукало українську
шляхту обстоювати не федеративний зв’язок із Польщею, як у випадку
Великого Князівства Литовського, а пряму інкорпорацію — щоправда,
за умови збереження місцевих правничих особливостей, втілених у
згаданому Статуті. Надалі він звався Волинським Статутом і до 1840 р.
служив офіційною основою законодавства трьох губерній — Київської,
Волинської та Подільської, бо коли 1588 р. Велике Князівство одержало
29 Там само, 8.158-159.
• Шляхетних і славетних (лат.). (Прим, ред.)
30 І. Данилович знав («Орізапіе ЬіЬ1іо£гаГіС2пе сіоЦсі гпапусЬ ехешріаггу ЗіаСиІи 1і1е\¥-
5кіе£о>, Игіеппік Уіїїепзкі, 1823) лише три списки руською, два латинською і п’ятнадцять
польською мовами цього фундаментального тексту, на сьогодні відомо 20 руських списків
та 40 латинських і польських. Див.: Яковенко Н. Шляхетська правосвідомість у дзеркалі
обігу правничої літератури на Волині і Наддніпрянщині // Яковенко Н. Паралельний світ.
К., 2002, с.80-105.
39
третій, більш опрацьований варіант, цих трьох приєднаних до Польщі
регіонів він уже не стосувався. Утім, Третій Литовський Статут, значно
розширений і виданий друком, використовували як доповнення. Часто він
навіть слугував взірцем у питомій Польщі, а російське Соборное Уложение
Олексія Михайловича 1649 р. багато чого звідси запозичило, зокрема у
статтях, присвячених російському дворянству31.
Що досконалішим ставало право, що більше практика судочинства
проникалася гуманістичними ідеалами, — а продукували їх високі
уми, як-от, А.Фрич-Моджевський у «Ве КериЬІіса етепіапіа» *, — то
очевиднішим ставало, що освічена землевласницька шляхта монополізує
владу й формується в окрему касту. Вона якнайголосніше вихваляла
античні моделі й цитувала Цицерона, а тим часом забезпечувала себе дедалі
вправнішими законами стосовно заповітів чи успадкувань, безліччю спосо-
бів намагаючись захистити себе від можливих абсолютистських зазіхань
короля чи великого князя лише задля того, щоб укріпити свою владу й
жити в розкішній недоторканності. І якщо після Другого Литовського
Статуту сеймики збиралися регулярно, то ніхто ніколи не встановив,
скільки ж було в Речі Посполитій «громадян», які мали право голосу, та
на підставі яких критеріїв вони це робили.
Майже вся польська історіографія охоче підкреслює справді само-
бутні й позитивні аспекти «республіканського», «громадянського»,
«демократичного» дискурсу, що був зміцнений 1573 р. «Генриковими
артикулами», тобто правничою гарантією релігійної толерантності, що
їх Генрик III мусив підтвердити, сходячи на польський престол*. Як уже
згадувалося, сповнена недомовок глорифікація цієї системи сягнуло
апогею в останні роки32. Проте варто б чіткіше розмежувати безперечно
31 Третій Статут було тричі опубліковано руською мовою в 1588,1592 і 1594 рр., перш ніж
його опублікували по-польськи в 1614 р. та перевидали цією ж мовою в 1623,1648,1693,
1744,1786,1819 та 1854 роках. Див.: В. Тумані. Три вьіданиньї Трецяга Статуту Вяльїкага
Княства Литоускага // Вьібраньїя праци. — Мінск, 2000, с.121-138; М.Ф. Владимирский-
Буданов. Отнашение между Литовским Статутам и Уложением царя Алексея Михайловича
// Сборник государственньїх знаний, т.4. СПб., 1877, с.3-38. Граф Шмелев. Об источниках
Соборного Уложения 1649 г. // Журнал Министерства народного просвещения. СПб., №
10,1900, с. 375-387; А. ВегеІогіісЬ, Іа Ніегагсіїіе іез е&аих: Іа ИоЬІеззе гиззе сТапсіеп ге^іте
(ХУІ'-ХУІІ* з.), Рагі5,2001.
• Публіцистичний трактат Анджея Фрича-Моджевського «Соттепіагіопіт сіє КериЬІіса
етегкіаїкіа ІіЬгі циіпцие» («П’ять книг коментарів про направу держави») з викладом поглядів
на ідеальний устрій держави, закони, військо, Церкву і т.д., вперше вийшов друком у Кракові
1551 р.; надалі кілька разів перевидавався. {Прим, ред.)
32 Починаючи від 1970 р. Я. Тазбір описує Польщу як «країну без вогнищ», отже, як приклад
для Європи. Відтоді почуття національної духовності прогресувало. Пор. його останню
40
високі ідеали жменьки гуманістів від реальної «золотої вольності» —
шляхетної шати, що прикривала соціальне свавілля. Всупереч тому, що
пише А.С.Камінський, різниця між російським і польським закріпаченням
селян була незначною — різнилися принципи, але повсякденні умови
були схожими. Найбільш плутаним у цього автора, який синтезує те, що
висловлюють і інші, є поняття «широкі маси», «широкі тлуми шляхти»;
адже після 1574 р., коли в практику увійшли вільні вибори короля на засаді
цігіїіт, тобто фізичної присутності у Варшаві всіх шляхтичів, це поняття
перетворюється на явну фікцію. Цілком зрозуміло, що свого часу такий
міраж міг ефективно впливати на уяву, та коли історик XXI ст. вірить у
цю байку і подає її як доказ величі «громадянського суспільства», то це
звучить проблематично33. «Елекційне поле» на варшавському передмісті
Воля не було грецькою агорою.
Ян Замойський марно апелював до римських часів і підкреслював
однакову рівність усіх громадян, але шляхту, що нібито мала бути носієм
цих ідеалів одностайності й солідарності, розколювали суперечності, і
тільки мегаломанія здатна приховати, наскільки далекою вона була від
культури політичного учасництва, що її А.С.Камінський подає як перлину
європейської культурної системи. Від 1566 р. Другий Литовський Статут
позбавив безземельну шляхту-голоту, зокрема ту, що провадила торгівлю,
права участі у сеймиках.
У прекрасній статті про польську латинську літературу, де йдеться
про шляхетські цінності ранньої Речі Посполитої, М.А.Яницький недавно
книжку, видану французькою мовою: }.Та2Ьіг, Ьа Сиііиге роїопаізе сіез XVIе еі XVIIе з. сіапз
Іе сопіехіе еигорееп, Коте, 2001, зокрема дивовижний розділ «Традиції багатоетнічної
Республіки* *, с.53-68. Найостанніші праці молодих посткомуністичних істориків ідуть
іще далі у вихвалянні ролі сеймиків ХУІ-ХУП ст., завдяки яким шляхта стала об’єктом
політичного життя Речі Посполитої, висловлюючи публічно свої постулати у справах як
загальнодержавних, так і місцевих. У докторській дисертації Кароля Мазура (Інститут історії
Варшавського університету, 2004) про сеймики на Волині та в Україні 1569-1648 рр., яка
нині друкується, автор легко позбувається проблеми слабкої участі шляхти у сеймиках:
<Це — болячка більшості демократій світу... Система спиралася на вартості свободи. Нікого зі
шляхетської братії не примушували до регулярної участі в ній... Адже відомо, що демократія
потребує постійної активної відповідальності, на це здатна лише еліта*.
* Ідеться про пункти умови, сформульованої шляхтою, що їх прийняв на елекційному сеймі
1573 р. новообраний на польський престол Генрик (Анрі) Валуа, а в 1573 р. підтвердив
присягою під час коронації. Серед іншого Генрикові артикули містили зобов’язання про
дотримання конфесійної віротерпимості в Речі Посполитій. Збереження Генрикових артикулів
у фюрмі <Договірних статей* (Расіа сопуепіа) надалі мали підтверджувати присягою всі
наступні королі. (Прим, ред.)
33 А.8.Кашіп5кі, Ор.сії., 8.17-33,61-68.
41
показав, що незважаючи на оперування від самого початку поняттям
«широкі маси*, голос подавала тільки середня шляхта — «посесіонати»
(землевласники). Вона розширювала позірні засади рівності й вольності
на увесь стан, насправді підкріплюючи цим своє значення в очах магнатів і
короля. Щоправда, 1569 р. Ожеховський зваблював литвинів вихвалянням
тих приваб, твердячи, що «в тому єдиному слові «шляхта» весь народ і загал
польського лицарства замикається». Але в жодного автора XV чи XVI ст.
не знаходимо доказів стосовно участі цього «загалу» в «громадянському»
житті33®.
Схоже, що типова помилка істориків зумовлюється тим, що вони
приймають, не аналізуючи, словництво епохи, схильне перебільшувати
роль політичного підґрунтя системи і вживати поняття, які надміру
підносять цю роль: рориіиз, оиі&из, тикіїисіо, Мит, §тіп, розроізіїюо, Іиі.
Насправді Анджей Максиміліан Фредро в середині XVII ст. каже лише
про малих і великих власників без жодної згадки про їхню кількість, яка,
зрештою, не могла бути значною. Чисельність безземельних залишається
невідомою, проте немає сумніву, що ця величина служить своєрідним алібі
для вживання настільки екстрапольованих термінів336.
Власне в цьому й полягає новаторство книги Н.Яковенко, яка вперше
в історіографії присвятила цілий розділ дрібній безземельній шляхті,
кількість якої була досить значною, хоча за традицією дослідниця
зосереджується передусім на великих аристократичних українських родах,
які домінували в XVI і XVII ст. — Заславських, Збаразьких, Вишневецьких,
Корецьких, Острозьких, Четвертинських, Чорторийських, Санґушках
тощо, а також на землевласниках середнього щабля — шляхті, що дедалі
більше полонізувалася34. Сама постановка згаданої проблеми підважує ідею
«шляхетського народу» як чогось єдиного та братерського, як прототипу
М А. }апіскі. Моїпозс і гбитозс і^гуки ргаито-роіііусгпутп огаг іеіеоіо^іі згіаскіу роїзкіе} (оеі
XIV &> росгціки XVII ипеки, Еасіпа ^ако і?гук еік, 2004, ХУагзгахуа, 8.73-105.
336 Див.: Е.}. ОДЬіска, Розсіє іРориІиз» і іИЬеіїаз» ® роїііусгпуск Ігасіаіаск А.М. Ргесігу,
ІЬіс1ет,8.109-120.
34 Н.Яковєнко. Українська шляхта.., с.220-256. Статус і полонізація середньої шляхти й
магнатів у XVII ст. стали об’єктом чудового дослідження: Т. СЬупсге\У8ка-Неппе1, §гтасІо-
тозс пагосіоюа згіаскіу иткаіпзкіе] і Когасгугпу осі зскуїки XVI &) роїогяу XVII (ХУагзгахуа,
1985), яке підтверджує висновки, до яких уже діййшов наш блискучий попередник Антуан
Мартель (£а кап^ие роїопаізе сіапз Іезрауз гиІЇїепез, ргеїасе б’Апбге Магоп, Ьіііе, 1938). Про
складність і суперечності асиміляційного періоду в ХУІ-ХУП ст. див. також: Г. 8узуп, Ве-
іїоееп Роїапсі апсі ІЇіе 1/кгаіпе: ІЇіе ГЯІеттпе о/ Асіат Кузії 1600-1653, Напуагсі Икг. КезеагсЬ
Іпі., СашЬгісіве, 1985; А. }оЬеН, Ие ЬиІЇїег а Мокуіа, Іа Роїо^пе Напз Іа сгізе (Іе Іа сИтеіїепіе,
1517-1646, еб. ІЕ8, Рагіз, 1974.
42
ідеальної демократії, або ж, принаймні, набагато звужує значення цього
поняття.
На думку Н. Яковенко, проблема вилучення найдрібніших власників
землі (загродової шляхти) зі шляхетського стану постала вже в 1545 р.
Вона наводить датовану цим роком скаргу на князя Федора Санґушка,
який «старшим попускав, а молодших грабував» у Володимирському
повіті на Волині, ставлячись до декого, як «до невільників». Захоплення
наділів і спроби змусити до відробітку повинностей часто траплялися
в Овруцькому повіті, де існувало скупчення («околиця») клаптів землі
колишніх путних бояр, яких князь Володимир Ольґердович (1363-1394)
розселив в одному місці, потребуючи вартових і гінців для підтримання
частих контактів із Золотою Ордою. Цих людей, на думку російського
дослідника Довнар-Запольського35, було визнано шляхтою під час реформ,
що передували Статутові 1566 р., одначе три століття поспіль вони — ми
з цим ще зустрінемося — ставали ціллю нападів багатих сусідів, тим
паче що з часом вони перетворилися на рідкісний залишок православної
шляхти після її загальної католизації. У 1605-1617 рр. цій «панцерній
шляхті» довелося провадити серію судових процесів, які увиразнювали її
історію та свідчили про неокресленість її статусу. Державець Овруцького
замку Вишневецький, а згодом Павло Рутський намагалися примусити
цих людей працювати в замкових маєтках і сплачувати десятину на
місцеву церкву. Незважаючи на привілеї, надані їм 1570 р., відразу після
ухвалення Люблінської унії, Київський суд підтримав цю вимогу, одначе
після апеляції Коронний трибунал у Любліні визнав правоту скаржників:
їх звільнили від виконання робіт, що вважалися за панщину, а засадою
їхньої служби названо обов’язок брати участь у посполитому рушенні.
Уточнити становище цієї групи нам допоможе навіть свідчення француза,
а саме Гійома Левасера де Боплана, який наприкінці 1630-х років розпочав
17-літню службу польським королям на території України, склав перші
мапи цього регіону та будував укріплення для боротьби проти татар.
Руанське видання його спостережень 1660 р. належить до найцінніших
для знайомства з Україною: «Виняток становлять землі, належні Короні
(не спадкові, як ті, що про них згадувалося вище), де є окремі села, що
належать королю і надаються ним боярам. Це особливий стан, нижчий за
шляхту, але вищий за городян, якому маєтки надає король. Нащадки бояр
успадковують їх за умови виконання військової служби за власний кошт.
Усякий раз на вимогу великого гетьмана вони повинні виконувати все,
35 Н.В. Довнар-Запольский. Украинские староства в первой половине XVI в. К., 1908» с.99.
43
що їм накажуть, на користь держави. Серед цих людей, хоча й заможних,
більшість є досить бідною»36.
Наявність таких шляхетських сіл із дещо незвичним статусом уже
привертала увагу істориків XIX ст.37, однак Н. Яковенко уперше навела
й інші випадки, які свідчать про те, наскільки зверхньо ставилася багата
шляхта до нижчої частини тих, кого егалітарне пустослів’я називало
«шляхетською братією» (Ьгасіа згіаскіа). Так, у 1645 р. луцький староста
Гієронім Харленський погрожував шляхтичам, які мешкали довкола його
володінь, розправою киями — нагадуючи, що так само чинив його вінниць-
кий колега. У такий спосіб стала досить рано зароджуватися ворожість, яку,
можливо, зумовлював не стільки русько-польський культурний конфлікт,
скільки конфлікт соціальний, внутрішньопольський, що тривав доти, доки
існувала сама шляхта. Ця ненависть, ясна річ, викликала зворотню реакцію:
1654 р. Януш Радзивил отримав анонімні листи з погрозами перерізати
горлянку. Писали їх ті, кого у своєму гербівнику Бартош Папроцький вже
1575 р. називав «рапоте зоЬіе* («самі собі пани»), тобто шляхетський
плебс, який не мав ні слуг, ні підданих, а лише руки, щоб працювати. Якщо
припустити, що колись вони жили в достатку, то тепер навіть не мали
засобів, щоби з’явитися «кінно й оружно, як вимагали Литовські Статути
1529 р. чи 1566 р. для участі в кінноті посполитого рушення. Тож, вони
ставали легкою здобиччю можновладців, які, під претекстом братерської
опіки, намагалися якщо й не обернути їх на підданих, то принаймні змусити
платити за право держання клаптя землі, що невдовзі пошириться на цілі
натовпи безземельних.
Перш ніж обговорити те, що Н.Яковенко повідомляє про безземельну
шляхту, наведімо досить промовисті, виведені нею пропорції: напередодні
повстання Хмельницького шляхтичі, які були власниками найдрібніших
маєтків, становили 76% землевласників Київського воєводства, але їхні
землі займали лише 11% тутешнього поземельного фонду. На Волині
їх було 71%, а належна їм земля зводилася до 6%, у Брацлавському
воєводстві (на Поділлі) їх було 64%, а обробляли вони всього 3%. У XVII
ст. домінування тут великих землеволодінь зростає ще дужче внаслідок
36 Пезсгіріїоп сі’іікгапіе (зіс) диі зопі ріизіеигзргооіпсез (їй гоуаите (Іе Роїо&ге сопіепиез (Іериіз
Іа Мозсооіеріздиез аих Іітіїез (Іе Іа Тгапзукюпіе, раг Іе зіеиг (іе Веаиріап, Коиеп, 1660, р.99;
укр. переклад: Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від
кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і
ведення воєн. К., 1990, с. 103. Переклад Зої Борисюк.
37 В.Б. Антонович. Содержание актов об околичной шляхте // Архив ЮЗР, 1867, ч.4, т.1,
с. 1 -62; Апґопі 3. (А. Коїіе), Игіде кіаскіу окоіісгпе} ге Огегискіт рогеіесіе, ВіЬІіоСека \¥аг82а\¥зка,
1881,1. 2,8.19-39,183-200,352-367.
44
осідання польських аристократів: Фірлеїв, Замойських, Собеських,
Любомирських, Конєцпольських, Потоцьких, Браницьких. їхній престиж
підносив сарматський міт коштом занепаду міту київського, тим паче, що
його залюбки підхопила Москва. Втім, завдяки освіті, здобутій у право-
славних монастирях чи єзуїтських колегіях, що переживали бурхливий
розквіт, певна частина шляхтичів зуміла утвердитися в судочинстві та
адміністрації. Сфера судочинства стала порятунком для зубожілої шляхти.
Писарчуки, для яких не була таємницею ні руська, ні латинська, ні польська
мови, являли собою зародок протоінтелігенції та щодалі частіше знаходили
місце для себе у Війську Запорозькому, у загонах коронного та литовського
війська, у приватних збройних силах магнатів, у козацьких полках. Власне
до них адресовано універсал козацького полковника КВиговського, який
у 1658 р. звертався до турово-пінської шляхти, чітко розрізняючи: «Панам
шляхті як вищого, так і нижчого стану». Якщо для узаконення благородної,
хоча й фіктивної, ідеї демократії могло говоритися про «шляхетські маси»,
то немає жодного сумніву, що згадане звертання мало на увазі передусім
цю більшість, вилучену чи напіввилучену зі «шляхетського народу». Це,
зрештою, підтверджується більш ніж двозначним характером примовки,
яку часто наводять для апріорного підтвердження суцільної рівності
лицарського стану: згіасксіс па га&го&гіе гбтюпу тюоіетюойгіе (шляхтич на
клапті землі рівний воєводі).
Кричуща неправдивість примовки оприявниться якнайвиразніше в
розгляді становища безземельних шляхтичів, що стане одним із головних
предметів аналізу цієї книжки. Неточність цифрових відомостей, на
жаль, тут іще більша. У будь-якому разі схоже, що у XVIII ст. цих людей
ідентифікуватимуть як шляхту чиншову або службову. Її, як пише
Н.Яковенко, наймали за неписаним чи більш-менш формалізованим
контрактом як до казково багатих старостинських замків, отриманих за
королівською донацією, так і до маєтків князів, магнатів або й середньої
шляхти. Безправна політично, наділена як майном лише символічною
шаблею, ця люмпенізована (за висловом Н. Яковенко) шляхта дивувала
сіра де Боплана, який сам користувався її послугами: «Загалом польська
шляхта досить багата, як було сказано вище, але в Мазовії, де її дуже багато і
де шляхтичі становлять шосту частину тутешнього населення, вони живуть
не в такому вже й достатку. З цієї причини значна її частина займається
хліборобством і не вважає ганьбою ходити за плугом або йти на службу
в дворяни — почет найбільших вельмож. Це заняття більш почесне, ніж
служити візником, що змушені робити найтупіші з-поміж них. Двоє таких
служили у мене візниками протягом ряду років, коли я перебував у цьому
45
краї на посаді першого капітана артилерії та королівського інженера, хоча
вони й були шляхтичами з доброго роду»38.
Докладніше цю категорію вивчено лише стосовно Білорусі, де вона
була не настільки численною39. Тут межа між дуже обмеженою інтеграцією
до лицарського стану та вилученням із нього ще виразніша. Н.Яковенко
згадує двох житомирських дрібних шляхтичів, які в 1602 р. заявляли,
що не втратили своєї «честі» через те, що тимчасово торгували, а також
наводить приклад, коли в 1552 р. певні «люди збройні» були записані серед
київських міщан, а у XVIII ст. вже мали герб і володіли селом. Такого
штабу флуктуації показують, що межа між шляхтою і простолюдом для
згаданих дрібних власників надавалася як на взаємопроникнення, так і для
конверсії шляхти на козацьких канцеляристів чи навіть на писарів — на
Лівобережжі Дніпра це йшло повним ходом. Найбільш символічним
прикладом розбрату дрібної та великої шляхти є конфлікт Богдана
Хмельницького, мешканця Чигирина на півдні Київського воєводства, з
могутнім Конєцпольським.
Починаючи від 1594 р. на сеймах наполегливо обговорювалася
потреба уточнювати в «інвентарях» — документах, де описували
не лише матеріальні статки маєтків, а й поголів’я худоби та кількість
підданих, — обов’язки «челяді», яка невдовзі так здивує Боплана. Ці
«служилі люди», як їх називали в Україні, вочевидь, не завжди виконували
очікуване від них, схоже, відтоді ця категорія не тільки не зменшилася,
а навпаки — примножилася, хоча моделі такого примноження історики
поки що не з’ясували. Постійний наплив нових великих землевласників і
потреба управляти переділеними маєтками колишніх автохтонних родин
зумовили появу низки нових замкових комплексів, які часто ставали і
центрами економічного життя, і військовою опорою водночас. Тож приватні
загони, навіть попри те, що вони дедалі більше нагадували опереткові
армії, потребували численних охочих, а для господарювання треба було
щораз більше вірних і надійних працівників — надійніших за селян, яких
підозрювали у схильності до бунтів і зневажали як схизматиків. Комплекс
вищості, підсилений польською культурою можновладців — байдуже чи
даною від народження, чи недавно набутою, як у полонізованих українців, —
був дуже привабливим для польських чи сполонізованих кадрів, оскільки
на вельможних дворах до них ставились як до людей вільних. Усе нагадує
той процес, що датується двома століттями раніше, за Сигізмунда III Вази
38 Боплан Г.Л. де Опис України..., с. 103-104.
39 XV. 8іепкіе\¥Ісг, Хіетіапіе гаїеіпі т \УіеІкіт Кяріїме Ілїетзкіт осіроїоту XVI (Іороїсту XVIII
т., машинопис дисертації, Інститут історії Варшавського університету, 1982.
46
(1587-1632), коли відбувалося інтенсивне надання невеличких земельних
ділянок у трьох правобережних воєводствах особам, що мали коня; вони
повинні були служити вже не стільки під час посполитого рушення, скільки
на потребу місцевих магнатів, — панщиною це не називалося, хоча й мало
всі її ознаки: належало постачати дерево для будівництва чи доглядати
оборонні споруди. Військовий обов’язок з’являтися на коні за першим
сигналом пана був прозаїчно замінений податком — чиншем (це слово
має той самий латинський корінь, що й французьке сепз). У контексті,
що не мав нічого спільного з належністю до знаті, мешканці Пікардії
досить довго мали своїх сепзіегз, які за найм землі також платили сепяме.
В Україні, натомість, відмежування від світу підданих і статус особистої
свободи вимагали належності «чиншовиків» до шляхти, і хоча феодальні
зобов’язання у принципі становили лише незначну частину занять дрібних
шляхтичів стосовно панів, одначе наділи залишалися власністю панів, а
залежність такої шляхти від них була величезною.
Шкода, що єдине дослідження про процес розширення лицарського
стану (це піднесене поняття набуває тут дещо іронічного забарвлення)
знизу зупинилося на середині XVII ст. і що його результати, зокрема, не
були широко опубліковані40. Завдяки цій праці відомо, що за Владислава
IV Вази (1632-1648) залежна шляхта, шляхта за угодою, чисельно зросла,
натомість якнайгостріше бракує даних про цю категорію для кінця XVII та
для XVIII ст. На думку Н.Яковенко, кількість шляхтичів обох статей, без
розрізнення прошарків, станом на 1640 р. становила 9540 осіб на Поділлі,
14100 на Київщині і 14880 на Волині, що за загальної оцінки населення
Правобережжя в 1700 тис. жителів дає 2-2,7% шляхтичів. Утім, за Чацьким
у 1804 р. на Волині мешкали 38452 шляхтичі чоловічої статі за загальної
чисельності населення чоловічої статі 553200 осіб, тобто з подвоєнням для
обох статей — близько 80000 шляхтичів на 1100 000 жителів, отже — 7,2%.
Числові пропорції у двох інших губерніях теж співвідносні: у 1804 р. на
Київщині проживали 43597 шляхтичів, або близько 87000 обох статей.
Точні дані про Поділля відсутні, одначе ми без ризику можемо оцінити
шляхетське населення обох статей у трьох губерніях, потроївши 80 тис.,
відтак дістанемо 240 тис. осіб за загальної кількості населення 3400000,
що в пропорції дасть 7%41. Значний демографічний приріст по всій Речі
40 Н. ЬіПуіп, іїаріуи) кіаскіу роккід па Шггаіп$ ті) Іаіаск 1569-1648, дисертація в Інституті
історії ПАН, 1987, опублікована з запізненням у 2000 р. у Варшаві. Втім, безземельна шляхта
згадується тут лише побіжно, оскільки праця зосереджена на шляхті-землевласниках з метою
довести незначність зовнішнього допливу й відкинути ідею польського експансіонізму.
41 Оцінки Н. Яковенко (Українська шляхта..., с.263-265), правду кажучи, приблизні й
гіпотетичні, але інших немає. Цифри за 1804 р. Т.Чацький надав А.Є.Чарторийському 24
47
Посполитій у XVIII ст., про який пише Гєровський (1% на рік), мав би
схилити до оцінки кількості шляхти радше у 5%; ця цифра означатиме,
що 2% дала міграція42.
За нинішнього стану досліджень складно судити про співвідношення
етнічного складу всіх верств шляхтичів у XIX ст., яке стане предметом
нашого дослідження.
Є також багато інших тем, які потребують вивчення: життя польської та
полонізованої шляхти в Україні під час окупації Правобережжя турками
в 1672-1699 рр.» потім під час серйозних заворушень, спровокованих
козаками Самуся і Палія, та впродовж трьох десятиліть російської воєнної
інтервенції, спрямованої проти двох спроб Станіслава Лєщинського
зберегти варшавський трон. На підставі кількох обурених реплік
польських істориків, які згадують виїзди до краю схизматиків, засуджуючи
їх як національну зраду (який анахронізм!) польської справи, можна
припускати, що чисельне зростання чиншової шляхти в Україні тривало.
Александер Брюкнер (1856-1939) писав про сотні тисяч польських
селян, які вирушили в Україну і там українізувалися завдяки уніатству,
що тоді процвітало43. Чи це явище справді якось пов’язане зі зростанням
кількості безземельної шляхти, схильної радше до римо-католицизму?
Питання залишається відкритим, хоча важко зрозуміти, для чого такий
відомий історик, як Януш Тазбір використовує Брюкнера, щоби підсилити
ворожіть поляків до сусідів зі Сходу. Спершу він цитує Брюкнера: «Там, де
польська держава як міжнародна потуга вигравала [...], культура втрачала:
цей елемент, первісно від культури такий далекий, розмивався, що мало
небажані наслідки для польської інтелектуальної спадщини». А далі в цій
самій статті, яка, судячи з назви, мала би славити «традиції багатоетнічної
Речі Посполитої», Я. Тазбір додає: «Не підлягає сумніву, що східні креси
лютого 1805 р. з приводу шкільних проблем у Київській губернії (ВСх) та на Волині, йіет.,
8 березня 1804 р. (ВСг 3446). Цифри по Волині повторено у виданні «Нидопа КоІЦиуа со-
ге$ропс1епс]а 1і$іо>¥па г Табеизгеш Сгаскіт* (Кгакб\¥, 1884, і. II, 8. 261), де загальна кількість
жителів обох статей оцінюється (с.388) у 3500000 осіб для трьох губерній. З приводу того,
наскільки можна довіряти Т. Чацькому, див: Е. Козіиюгохузкі, Пи Ьуіо ш Віесгурозроііід
оЬушаіеІі кіасігіу?, Кжаїїаіпік Нізіогусгпу, І. ХСІУ, пг. З, ХУагзхахуа-Рогпап, 1988,8.14. Цей
історик вважає Чацького гідним довіри, бо в 1786-1792 рр. він був коронним підскарбієм:
навіть якщо про них можна дискутувати, то порядок величини загалом правильний, до
цього ми ще повернемося.
42 Про демографічну вітальність і процентне співвідношення шляхтичів див.: ]. А. Сіего>У8кі,
ТНеРоїізК-ЬйІіиапіап Соттотш)еа1і1і іп ІЇіеХУПШі Сепіигу, \уусі. Р.А.17., Кгакб\¥, 1966, зокрема,
розділ «Створення нової структури шляхти*, с.191 і далі.
43 А. Вгйскпег, Киїіига, Різтіеппісіию, Роїкіог, XV. ВегЬеІіскі і Т. ІЛе\¥Ісг (геб.), \¥аг8ха\¥а,
1974,8.200.
48
Речі Посполитої гальмували процес культурної уніфікації Польщі». Таке
судження далеко відбігає від благодіянь гармонії у багатокультурній Речі
Посполитій — -«надійному притулкові всіх націй», над якими, як пише
Я.Тазбір, послуговуючись образом барокового поета С. Вітковського,
«білий орел розгорнув свої крила опіки»44.
Відкладімо набік ці мудрування, що їх зумовлює наразі притаманне
нам усім незнання реального процесу чисельного зростання шляхти,
який, хай там що, не міг спричинитися до ослаблення «національної
польської сутності», слідом за Н. Яковенко задовольнімося констатацією
головного для наших майбутніх міркувань факту: чітка відмінність у статусі
«збройного люду» й панів, від яких вони були феодально залежними, від
самих початків зародження шляхти, під кінець XVII ст. стала справжньою
прірвою. Вірність за будь-яких випробувань дрібного шляхтича своєму
панові, до чого зобов’язувала ідеологія шляхетської солідарності, яку
в Литовському Статуті 1566 р. захищали дуже тяжкі покарання для
осіб, що порушували феодальний зв’язок чи піднімали руку на життя
сюзерена, набула з плином часу більш тривіальних форм: укладання
контрактів, отримання в держання невеличких клаптів землі, що завжди
залишалися власністю пана, або всього-на-всього звичайнісінька служба.
Ці зв’язки залежності поглиблювали двозначність піднесеного ідеалу
братерства. Знайдені А.Прохаскою наприкінці XIX - на початку XX ст.
контракти мали би привернути увагу істориків до патерналістського й
дуже своєрідного ставлення Богуслава Радзивила до шляхетського плебсу,
якого він 1662 р. брав під опіку у Слуцькому й Копильському князівствах.
Солідарність (котНутюа) шляхти виглядала там досить специфічною, тож
немає нічого дивного, що на тогочасних гравюрах бачимо промовисту
карикатуру «вірного слуги»: стоячи на задніх лапах, убраний у кунтуш
шляхтича й вуздечку осел шанобливо простягає людську руку в бік пана,
який сидить на троні посеред скринь, здогадно наповнених золотом. За
ним зображено всі роботи в маєтку, що для них використовують ослів, а
напис віщує: «Слухай і мовчи»45. У наступному столітті «вірний слуга»
вже не виконуватиме так слухняно роль осла, хоча багато землевласників
намагатимуться зіпхнути його на ще нижчу ієрархічну сходинку, а дехто
й далі культивуватиме ідею солідарності.
44 Д. ТагЬіг, Еа Сиііигероіопаізе..., р.64. К1осхо\¥8кі (ге<і), Ні&огіаЕигору ЗгоНкоюо-^сНойпіе],
ЬиЬІіп, 2000, С. 2,8.81.
45 Н.Яковенко. Українська шляхта..., с.255, гравюра 1655 р. Цитовані документи А.Прохаски —
це тексти контрактів, додані до праць Рггусіупкі Кгуіусгпе бо бхіедбія 1/піі (Кгако\¥, 1896) та
Ееппа і рапіїша па Кизі (Кгакб\¥, 1901).
49
Немає, одначе, сумніву, що сарматська модель, фасадом для якої слу-
жила єдність шляхти, хоча реальну владу й причетність до громадянського
життя вона надавала лише можновладцям та багатіям, одвічно ворожим
щодо короля, прикриваючись гаслами республіканського братерства,
зуміла стати привабливою для сусідів. Зокрема, козацька старшина
Задніпров’я боролася (навіть після Переяславської угоди 1654 р.) за
віднесення її до польської шляхти та за одержання престижних привілеїв,
але засліплений католицьким фанатизмом Сейм так і не збагнув політичної
користі таких поступок. Це — ще одна причина дистанціюватися від
реабілітації сарматизму, яку обстоює А.С. Камінський. Посилатися на
риторику сеймикових красномовців, вихваляти уявні права «повітових
громадян», «спільне благо», гордість і честь краю, який вигадав «локальний
республіканізм» і нібито повагу до «шляхетських мас» -означає знехтувати
проблемою внутрішньої стратифікації шляхти та сегрегації в її шеренгах46.
Варто принагідно зауважити, що саме поняття «шляхта» вважалося
престижним у Московії, яка перейняла його в XVI ст., сформувавши
російський термін шляхетство на означення належності до вищих кіл — він
уживався аж до часів Петра Великого, ба навіть пізніше, як синонім до
слів дворянство і знатність, але книжка А.Береловича показує, наскільки
російське дворянство від самих первнів відрізнялося від польської шляхти.
Там це була вельми нечисленна група (від 3000 у 1630 р. вона зросла до
6500 у 1680 р.), зобов’язана служити самодержцеві та бездоганно коритися
його волі, але неготова передбачити, що за століття вона зіткнеться з
масою людей зовсім інакшої природи й менталітету, вступивши з ними
у контакт після приєднання українських земель47. Цілком природно, що
Росію впродовж XVIII ст. майже не цікавила точна кількість польських
46 Така сарматська мегаломанія проходить через усю «Нізіогіа Кгестурозроіііе] ауієіп паго-
бб>у»..., зокрема, с. 83-126.
У новіших працях цей рівень знань суттєвих змін не зазнав, напр.: Дегху Маїес, Ііїаїка 82Іаск£у
Ііїехюкід о гаскохсапіе III 8іаіи£и хе (Іги^д роїохте XVIII хе., Сгазорізшо Рга\¥по-НІ8Іогусгпе,
К.ХЕІУ, 1992, г. 1-2,5.65-72; Ашігге] Хакте^узкі, Зерпікі УЛеІкіедо Кзфїхеа Іііехе8кіе&о ерокі
зіапізіахеохозкіеі (іо 1788 г. 2тіапу хе изіпуи і/ипкдхтохеапіи, ...Хіешіе рдіпоспе Кхесгурозроіке]
сІоЬіе гогЬіого\¥еі 1772-1815, ХУагзга^а-Топіп, 1996. Безпорадність щодо права голосу та
участі шляхетських мас у виборах добре висвітлено у чудових працях: Доіапіа СЬоіпзка-Міка,
Зерпікі тагохеіескіе хе сІоЬіе УУазбхе, У/агзхаууа, 1998; й, Мі&ііу зроіесгегізіїеет згіаскескіт а
хеісиїгц, А¥аг5га>¥а, 2002; Вепоп Вушек, 2 сіхідбхе згіаскіу тагохеіескід, Кіеісе, 2005.
47 У статті М. Раефа «Шляхта і політичний дискурс за правління Петра Великого» у збірнику:
«ЬІоЬІеззе, Еіаі еі зосіеіе еп Киззіе, ХУІ'-сіеЬиІ; XIXе зіесіе» (Х¥. ВєгєіоауіісЬ (гесі.), СаЬіегз би
іпошіе пі55е еі зоуіеііцие, (С.М.К.8.), Рагіз, XXXIV, ^апуіег^иіп 1993, р.33-46) показано, що
хоча у першій половині XVIII ст. полонізми почали дуже виразно проникати до російського
словництва, уявлення про честь там надалі зберігалися відмінні.
50
шляхтичів, але проблема активного чи пасивного громадянства поставала
щодалі гостріше, оскільки царські дипломати й чергові суверени досить
швидко зрозуміли, що сарматизм може послужити ідеальним інструментом
для маніпуляцій. Починаючи від Сандомирської конфедерації 1717 р.,
яку Петро Великий підтримав із метою зміцнення позицій свого протеже
Августа II, до Слуцької конфедерації 1767 р., яка, за задумом Катерини
II, мала викликати в Європі обурення польською нетолерантністю і
тримати на повідку короля Станіслава Августа, бачимо цілком виразно,
що росіяни вміли інструменталізувати шляхетське питання. Вперта
оборона ними «кардинальних прав»* аж до 1792 р., — з метою денонсувати
Конституцію 1791 р. та підвести країну до остаточної ліквідації, —це шедевр
маніпулювання антикоролівськими настроями та магістральний симулякр
захисту прав найбільш убогої польської шляхетської більшості. Ця важлива
проблема, яку належить радше досліджувати крізь призму закордонної
політики, в 1793-1795 рр. перетвориться на політику внутрішню. Втім,
тоді всі ставки буде змінено.
У намаганні зрозуміти проблеми, що їх шляхта України поставила
перед росіянами після поділів Речі Посполитої, треба конче простежити,
як упродовж XVIII ст. дедалі більше окреслювався внутрішній розлам
шляхетського стану, який ми зауважуємо від самого початку, а також які
дискусії точилися між речниками шляхетської рівності та прихильниками
позбавлення прав шляхти-голоти. Таке зіткнення думок серед поляків
потребує серйозного дослідження, яке підтвердило би, що ще задовго до
поділів і російського виламування рук після поділів польська шляхта сама
провела розрізнення між землевласниками та безземельними, а почасти
це дійшло навіть до сегрегації.
У численних польських дослідженнях про сейм та сеймики48, зокрема
за попередні періоди, ми знайдемо небагато інформації про цю проблему,
* «Кардинальні права» — умовний комплекс давніх привілеїв і політичних прерогатив
шляхти, які у XVIII ст. гальмували модернізацію Речі Посполитої. Спроба реформування
політичного устрою, започаткована сеймом 1764 р, наразилася, з одного боку, на опір
консервативних кіл, а з іншого — на політику Пруссії та Росії, що прагнули бачити в Речі
Посполитій буферну маріонеткову державу, розладнану архаїчним устроєм і внутрішнім
розбратом. (Прим, ред.)
48 Назвімо, не претендуючи на вичерпність: А. РаАУІпзкі, КгцНу зерпікоюе, Нгіеіе гіеті ки-
Іаюзкіе]. ХУагзгаАУа, 1888; перевид. ХУагзха^а, 1978:А. СіегоАУзкі, Зерпік ^епегаїпу кзі^зОса
тагоипескіе^о, АУгосЬау, 1948:МісЬаІзкі, Іез Ніеіїпез роїопаізез аи XVIIIе зіесіе, АсСа Ро-
Іопіае НізСогіса, XII, ХУагзгаига, 1965, р. 87-107; Н. Оізге^зкі, Зерп Кгесгурозроііїеі ерокі
оіі&агкіі 1652-1763, Рогпап, 1966; 8. Спхігіскі, Ьез Непоігз еі Іез Нгоііз роїііідиез Не Іа поЬІеззе
роїапаізе, Асіа Роїопіае Нізіогіса, XXXVI, УУагзга^а, 1977; А. Кегзіеп, Ьез та&гаїз, еіііе Не Іа
зосіеіе поЬіІіаіге, ІЬіН:,}.ВагсІасЬ, Ьез Нериіез а Іа Ніеіе еп Роїо&ге Н’апсіеп ге&те, Ібісі,, XXXIX,
51
але така мовчанка приховує очевидну монополію вищої та середньої
шляхти, яка одна обирала послів на сейми, місцевих суддів чи суддів
коронного трибуналу, одна володіла землею, одна роздавала сама собі
численні почесні титули, до яких був таким ласим сарматизм, зрештою,
одна-єдина тішилася з податкових пільг і писала для своїх представників
у Варшаві сеймикові ухвали, що їх називали Іаисіа. Рідкісні збережені
цифри присутності шляхти на сеймиках з усією очевидністю свідчать,
що загальне виборче право, яке так нестримно вихвалялося, ніколи не
було реальністю.
У своєму дослідженні про мазовецьку шляхту Йоланта Хоїнська-Міка,
один із найкращих знавців шляхти XVII ст., підкреслює, що явка в епоху Ва-
зів не дорівнювала навіть 1 % землевласників і що досить часто доводилося
вдаватися до «лімітування», себто відкладання сеймиків у сподіванні на
численнішу явку. То що тоді можна сказати про «шляхетську масу»? У
своїй книжці, опублікованій у 2002 р., Хоїнська-Міка обережно підходить
до цієї проблеми: «У літературі можна натрапити на думку, що «непосідачі»
(піерозезіопасі) були цілком позбавлені впливу на перебіг засідань...».
Вона, зрештою, зізнається, що наразилася на дві перепони: 1) брак точних
даних стосовно кількості осіб із правом голосу; 2) неможливість докладно
встановити, скільки з-поміж них фактично брали участь у сеймиках. Має,
поза сумнівом, рацію і Войцех Крігсайзен, коли пише, що «тон сеймикам
задавала заможна й осіла шляхта... Питання участі «непосідачів» у
публічному житті потребує дальшого дослідження...».
У Куявії, за даними А. Павінського, у 1733 р. брали участь у голосуванні
374 особи, а в 1764 р. — 700 осіб. Того самого року в Галичі їх налічувалося
теж 700. Про Україну поки що не зроблено жодного дослідження, лише
Є.Міхальські згадує, що 1788 р., в період максимальної виборчої активності
на Поділлі, підштовхнутої закликами Чарторийських, у Кам’янці зібралось
«від чотирьох до п’яти тисяч» виборців, що теж не відповідає загальній
кількості шляхти Подільського воєводства, але водночас значно перевищує
звичну кількість виборців.
Наведені вище цифри змушують переглянути кліше, що були
поширені у пропаганді антимаґнатськи налаштованих послів, а згодом
часто повторювані не надто вимогливими істориками — про «маси»
безземельних шляхтичів, які на возах з’їжджалися на вибори, де їх удосталь
1979; А¥. Кгіефеізеп, Зутікі... Всі польські кліше про залежність безземельних шляхтичів
лише від магнатів, а також відповідну літературу можна знайти в: А. ЗСгоупо^зкі, Рогуда
зроіесгпа НгоЬпд хгіаскіу \Уіе!кіе%о Кзфіїоа Іліеиякіе&о ю копси XVIII ш., 2е$гуіу Капкове
0пІ5¥ег8уіеСи Ьмігкіе£о, Маикі Ьишапізіусгпо-зроіесгпе, зегіа 1, г.4, Ьбсіг, 1976,5.97-108.
52
поїли, пригощали й винагороджували великими сумами магнати, чиїм
виборчим «маневреним військом» вони були. Письменник Г. Жевуський
описує такі балаганні сцени у «Спогадах Соплиці», однак якщо подібні
випадки й траплялися49, то вони являли собою не надто значний виняток.
Можна навіть серйозно задуматися, чи ці стереотипні уявлення не
розповсюджувалися з умисним перебільшенням, аби відвернути увагу від
реальної кількості учасників сеймиків — як своєрідного алібі «польської
анархії», коли скористатися заголовком відомої книжки К. де Рюльєра,
написаної на замовлення Людовика XVI. Справді, навіщо знадобились
би магнатам «маси» шляхетської голоти на сеймах і сеймиках, де ІіЬегит
иеіо дозволяло одним-єдиним голосом привести до розпуску зібрання чи
до відхилення рішення?
Замість того, щоб існування шляхетського плебсу та утримання його
в певному правовому статусі пов’язувати лише з магнатськими кланами,
важливіше було б, як видається, замислитися над його відносинами з
рештою землевласницької шляхти. Такий аналіз дав би можливість дещо
уточнити наше знання про зміни ментальності у XVIII ст. та з’ясувати
причини, чому відкриття росіянами наприкінці століття польської шляхти
стало для них такою несподіванкою з огляду на специфіку і складність
цього прошарку.
Дискусія між прихильниками підтримання духу братерства і прихиль-
никами офіційного позбавлення шляхетського плебсу громадянських
прав у теоретичному плані тривала до середини XVIII ст., а в другій
половині цього століття проявилась у конкретних акціях селекції. Так,
Станіслав Гераклій Любомирський, маршалок коронного сейму і трибун
ідеального сарматизму, як втілення чеснот неостоїків, у виданій 1699 р.
праці «Ве уапііаіе сопзіііогшп» * — своєрідному елоґіумі прекраснодушним
принципам, якими впродовж двох століть любила себе прикрашати шляхта,
цитуючи Сенеку, Тацита, Плутарха, Тита Лівія та Юста Ліпсія, одночасно
з похвалою висловлює, як бачимо із заголовка, нотки розчарування
та чимало докорів у втраті інтересу до публічного блага. Характерно,
що відтоді пропозиції реформаторів, які виступали від імені середньої
49 М. МаСизгеипсг, Раті&пікі, ууусі. А. Раигіпзкі, ХУагега^а, 1876. Аргумент про численну
шляхетську чернь, чутливу лише до волі магнатів, що продалися Росії, набув, як писав
А. Вавжецький у 1791 р„ сили після так званого Сейму Рєпніна у жовтні 1767 р., де було
загальмовано реформи й ухилено відміну ІіЬепіт иеіо. Але це — легенда. Починаючи від
1768 р. Барська конфедерація, важливий політичний прояв незаможної шляхти, показала,
що симпатії цієї групи були далекі від того, щоб іти на зближення з Росією і залежати лише
від магнатів. Див.: Е. Козпуого^зкі, Ііи Ьуіо..., з. 23.
* «Про марність рад» (лат.). (Прим.ред.)
53
шляхти, вбачали головне джерело нещасть Речі Посполитої у буцімто
надмірних правах, якими наділено безземельну більшість, хоча вона, як
уже згадувалося, брала мінімальну участь у громадському й політичному
житті. Цапом-відбувайлом став осел, про карикатурне зображення якого
йшлося вище і який не хотів, аби його принизили ще дужче — до стану
кріпаків і лакеїв. Уже в 1717 р. Станіслав Дунін-Карвицький, блискучий
юрист і речник заможного середовища, яке на той час проголосило
Сандомирську, а згодом Торговицьку конфедерацію, переконував у
своєму трактаті «Ве опііпапсіа КериЬІіса 8еи (іе соггі§еп(1І8 (ІеГесІіЬиз іп
зіаіи КериЬІісае Роїопае» * про потреби запровадження постійного сейму,
заборони ІіЬегитп уєіо, встановлення майнового критерію виборчого права,
який би офіційно (а не фактично) спирався на статок згідно зі сплаченими
податками, укладення на цій основі у кожному повіті списків осіб, які
мають право голосу. Так уперше було сформульовано принцип поділу
на пасивних і активних громадян, який юридично закріплять у 1791 р. У
цьому-таки проекті ехргеззіз Vе^Ьі$** передбачається усунення голоти від
участі у сеймиках, а про решту її прав не сказано жодного слова. У 1744
р., за 20 років до кінця панування династії Саксонців, батько майбутнього
короля Станіслав Понятовський також пророкував упорядкування влади
через проведення аналогічної реформи сейму і сеймиків. У «Листі дрібного
землянина до товариша в інше воєводство» він висловив мрію про те, щоби
шляхту представляли лише землевласники. Коли в 1760-1763 рр. член
Ордену піарів Станіслав Конарський, речник Просвітництва у Польщі,
написав трактат «О зкиїесгпуш гасі зрозоЬіе» («Про ефективний спосіб
рад»), він також звернувся до цієї проблеми, застерігаючи виборче право
лише за «справжніми шляхтичами», себто землевласниками. Зазначмо,
однак, що речники сарматських ідеалів і серед них детронізований король
Станіслав Лєщинський, автор праці «Вільний голос громадянина» (1749),
навпаки, обстоювали непорушну єдність шляхти й зуміли переконати такі
розуми, як Жан Жак Руссо, у незрівнянній вищості польської «демократії»
(пор. трактат Руссо «Міркування про урядування в Польщі», 1771 р.).
На елекції Станіслава Августа 1764 р. у Варшаві — під тінню російських
багнетів — зібралися лише 5584 шляхтичі. Знаючи, що шляхтичі з польської
Корони представляли 36 сеймиків, а шляхтичі з Великого Князівства Ли-
товського — 24 сеймики, можемо констатувати, що кожен сеймик вислав
у середньому по 93 посли. Цілком ясно, що «широкі маси» своїх представ-
• «Про те, як належить упорядкувати Річ Посполиту, або про потребу виправити хиби у
статусі польської Речі Посполитої* (лат.). (Прим, ред.)
** Дослівно (лат.). (Прим, ред.)
54
ників там не мали. Аж до падіння Речі Посполитої рівне представництво
належало до царини риторики. Останній король, якому в часи його
попередника самому довелося брати участь у сеймикових ритуалах, аби
стати послом, описує у своїх франкомовних мемуарах50, яку відразу він
почував навіть до тієї шляхти, чиї статки дозволяли їй брати участь у
виборах. Щодва роки їхати лестити цим неотесаним, інколи неписьменним
селюкам, «вдавати, що ти в захопленні від їхніх простакуватих жартів, і до
того ж весь час обіймати їхні брудні й вошиві особи» — тяжке випробування
для вишуканого чепуруна в перуці й шовкових панчохах. Коли до того
ж пригадаємо, що суддівські уряди, теоретично виборні, були, насправді,
довічними синекурами, які забезпечували тим самим родинам абсолютну
сваволю у вирішенні конфліктів із підданими та кланову солідарність у
спорах між землевласниками, то можемо собі уявити, якою величезною
фікцією була знаменита шляхетська демократія і на якій тонкій опорі
вона трималася.
Вище ми вже згадували, що прагнення позбавити вбогу шляхту права
голосу, яким вона ніколи не користувалася фактично, — це лише прикриття
або неуникненний наслідок, за яким ховалися зовсім інші наміри. Ці наміри
зазвичай обумовлювало прагнення посилити економічну експлуатацію
шляхтичів-чиншовиків, осілих у кожному маєтку землевласника, а не
лише — зовсім ні — у маєтках магнатів. Приклад подали навіть королів-
щини, у 1766 р. створивши Комісію з перегляду привілеїв і надань
околичної шляхти, що підлягала Скарбові. Комісія ухвалила не міняти умов
оподаткування, встановлених до 1569 р., але пізніші умови переглянути
згідно з актуальною вартістю маєтків. Така різниця в підходах, очевидно,
пояснюється, ставленням до недавно осілих тут людей (а ми вже згадували
про їх наплив) як до сумнівної шляхти. Тоді ж комісія значно підвищила
чинш. І. Рихлікова, яка вивчала це питання на матеріалах Білорусі51,
простеживши його з 1766 р. по 1793 р. і проаналізувавши весь юридичний
супровід, представлений у Уоіитіпа Іе&ит*, підкреслює, наскільки важко
давалося запровадження цієї поправки. Люстратори переглядали вартість
маєтків і складали нові інвентарі, а чиншовикам, окрім підвищеного
50 Метоігех сій гоі Зіапізіаз-Аи&лйе РопіаСошзкі, 8аііН-РеСегзЬоиг& 1914, уоі. і, р. 59-60.
511. КусЬІікоАУа, Таіаггу Ііїеюзсу 1764-1831 згіасііїц?, КигаПаІпік НізСогусгпу, пг. 3-4, А¥аг-
5га\уа, 1990,8.92-94.
* Дослівно з лат. «Сувої законів» — збірка законодавчих актів і сеймових конституцій
Королівства Польського, далі Речі Посполитої, за період з 1347 р. по 1780 р. Її першу
публікацію (у 6 т.) організував у 1733-1739 рр. вже згадуваний чернець Ордену піарів
Станіслав Конарський; вдруге (у 7 т.) перевидана з доповненням останнього тому в 1859 р.
у Санкт-Петербурзі Й.Огризком. (Прим.ред.)
55
грошового податку на землю, довелося сплачувати податок за шинкування
напоїв, продаж солі тощо.
Отже, бачимо цілком ясно, що збільшення повинностей чиншовиків
і щодалі виразніша тенденція до усування їх із сеймиків — це лише дві
сторони тієї самої проблеми. У тому ж 1766 р. на більшості сеймиків
Речі Посполитої було запропоновано уставу, яка обмежувала би повноту
громадянських прав лише за спадковими землевласниками. Є.Єдліцький,
скрупульозний дослідник цієї проблеми, подає однозначні приклади
здійснених у такому напрямі зусиль «земської шляхти» багатьох воєводств,
особливо Сєрадзького й Люблінського, а в Україні — Брацлавського52. У
Любліні прагнення до розриву було найрішучішим, навіть із вимогами
ліквідації пасивних громадянських прав. Інструкції учасникам сеймиків
прямо вказують, щоби до шляхтичів, уписаних в інвентарі, ставитись як
до речей і вилучати їх із лицарського стану: «вони самі та їхнє потомство
визнаються раз і назавждирго ітрагіЬиз* • **. Рідко хто в ту добу наважувався
настільки круто ламати давню братерську солідарність, що її більшість
подумки вважала надалі священною — винесеною з середньовічної, або й
античної традиції, а тому недоторканною. Недоторканною, але дедалі біль-
ше модифікованою. У Брацлаві, гнізді Чарторийських — роду, що відтоді
найбільше важитиме в долі краю, подільський сеймик** чітко сформулював
побажання, яке згодом, після приєднання до Росії, звучатиме постійно, аби
всі його учасники, «від сенаторів до судових возних та інших громадян»,
подавали свої генеалогічні документи. Цілковитий брак систематичних
генеалогічних реєстрів перекреслював надію на виконання цієї вимоги53,
а поза тим, сеймова конституція (так називали будь-яку ухвалу сейму), де
фіксується ця вимога, теж не уточнювала подальшої долі декласованих.
Спроби легалізувати принцип «шляхта — це землевласники» прова-
лились, оскільки під час «сейму Рєпніна» у жовтні 1767 р. росіяни пораху-
вали за корисне загальмувати будь-які реформи (йшлося передусім про те,
52 }. Десіїіскі, КІеупоС.., ор сії., с. 143 про Сєрадзь, с. 89 і 146 про Люблін, с. 86 — про
Брацлав.
• за нерівних (лат.). (Прим.ред.)
•* Йдеться про сеймик Брацлавського воєводства. «Подільським» називали сеймик Подільсь-
кого воєводства, що збирався у Кам'янці-Подільському. (Прим.ред.)
53 Багато дослідників пробували пояснити відсутність у Речі Посполитій централізованого
органу контролю за шляхетськими справами на зразок Герольдії в Росії тим, що реєстрування
й укладання реєстрів такої недоторканної групи сприймалося б як профанація або вчинення
злочину, що завдає образу гідності. Див.: А. ТадсхкоАУзкі, Сідите еіетепіу киїіиггу згіаскеїскіе]
® Роїзсе, \Угосіа\у, 1961; 8. Сгосігіскі, ОЬужаїеїзішо ію згіаскеїскіе) Кгесгурозроііїе), Кгакоиг,
1963;}. ВагсІасЬ, О и]$сіи зодоіо^схпут зіїисіигу зроіесхпе] і йіеоІо£Іі аіаскіу роїзкіе}, Сгазорізто
ргаигпо-ЬізІогусгпе, сХУ, пг. 2,1963, з. 159-178.
56
аби зв’язати руки королю, використавши релігійний прецедент), і вкотре
виступити в ролі гаранта «кардинальних прав». Одначе сама тенденція
збереглася, набуваючи час від часу форми жорстких конфліктів, які будуть
повторюватися й у XIX ст. Так, в Овруцькому повіті, густо заселеному
шляхтою околичною, що ревно оберігала свій статус, тогочасний староста
Згурський не знайшов іншого засобу змусити цих людей виконувати нові
повинності, як організувати справжні каральні експедиції, а наразившись
на опір — палити домівки чиншовиків і кидати їх у полум’я, де, казав
він, стане видно, чи вони справжні шляхтичі54. Так само не сприйняли
шляхетського статусу цього прошарку й росіяни, які заволоділи східною
частиною Білорусі після першого поділу Речі Посполитої. Вже указ від 13
вересня 1772 р., як пише І. Рихлікова, зобов’язував подати до губернських
центрів докази шляхетності. Одначе ця спроба підпорядкувати шляхту
російським наказам виявилася нездійсненною через брак інстанцій, здатних
такі докази надати. У шляхетських же судах «докази» надавалися залежно
від настрою — або надто щедро, або навпаки: особу, чия належність до
шляхти викликала сумнів, автоматично відносили до селян. Звісно, це
можна було оскаржити. Тут також траплялися випадки завзятої ворожнечі,
коли, наприклад, чиншовиків-шляхтичів кидали до ям і нещадно били за
те, що вони наважувалися брати участь у засіданнях сеймиків55.
Взаємини між прибічниками шляхетської рівності та адептами
обмеження шляхетського стану елітарною групою землевласників
загострилися напередодні падіння польсько-литовської держави, одначе
дилеми так і не було вирішено. Розлога дискусія з цього приводу, що
точилася під час Великого сейму 1788-1792 рр., дає змогу досить точно
окреслити позиції. Велику допомогу в цьому подає праця Є.Єдліцького,
який знайшов адресовану королю скаргу (він на той час уже перебував
під наглядом Постійної ради, контрольованої Санкт-Петербургом), що її
складено від імені 24 родин овруцьких чиншовиків у 1775 р: «У багатьох
із нас відібрали маєток, нажитий потом і кров’ю впродовж усього життя,
інших зігнали з прадавніх земель і садиб, які з найдавніших часів передавали
нам у спадок предки; гірше того, в декого видерли шляхетський герб,
заслужений кров’ю та мужністю наших предків, а ще частині перемінили
54 Архив Юго-Западной России, ч.4, т.і, 1867, с.412.
551. Рихлікова звернула мою увагу на ранню появу конфліктів між шляхтичами у полемічній
статті «Декласація дрібної польської шляхти у Російській імперії. Дискусія довкола «пастки
на шляхтичів» Даніеля Бовуа» {Ргге^ІцсіНізІогусгпу, 1988, УУагзга^а, 1.79,2.1,5.121-147). До
цієї самої проблеми на матеріалі Білорусі вона повернулась у статті, яка рясніє цікавими
паралелями: «Ставлення царату до польської шляхти на землях, анексованих у 1772-1831
рр.» (Кюагийпік Нізіогусхпу, 1991, \Уаг8ха\уа, п.3,5.51-83).
57
на нестерпну зневагу вільний статус на статус службовий»56. Цю скаргу
спрямовано проти місцевого тогочасного старости Яна Стецького.
Нам можуть заперечити, що йдеться зовсім не про право голосу, а про
конфіскацію садиб і землі та позбавлення особистої свободи, тобто
елементарних людських прав, які вважаються шляхетськими лише через
історичні обставини. Звичайно, історики, які до сьогодні вважають, що фор-
мування класу багатих землевласників, єдиних посідачів громадянських
прав, означало рух у напрямку «прогресу», вірно дотримуються духу
міркувань тогочасних реформаторів, але вибір «доброго» рішення належить
пов’язати і з дражливим питанням кореляції між мораллю й політикою
та мораллю й історією.
Є.Єдліцький не зміг уникнути згаданої пастки. Всю його книжку
присвячено зусиллям реформаторів саме в такий спосіб «модернізувати»
суспільство. Він слушно підкреслює, що, крім уже згаданих проектів
реформи, у 1780 р. виник Кодекс Замойського, де земля також виступає
необхідною складовою для отримання права голосу, а маєток, що дає
6000 злотих доходу щорічно — для обіймання будь-якого уряду57. Згодом,
починаючи від 1788 р., цю тенденцію було потужно підтримано мислите-
лями, які мали репутацію людей освічених та близьких до ідей західного
Просвітництва й до економічних теорій, що на той час уже переходили від
фізіократії до новітнього лібералізму, схвалюючи «буржуазний» пошук
прибутку. Зокрема, за формування землевласницької еліти висловлювався
у «Листах Аноніма» (1788-1789) Гуго Коллонтай (Катерина II досить
гостро — і помилково — назве його небезпечним «польським якобінцем»):
він пропонував обмежити право голосу в сеймиках власниками 7,5 волок
землі (135 га), що перетворило б ці зібрання, як справедливо зауважив Е.
Ростворовський, на своєрідні «клуби землевласників»58 — чим вони фак-
тично й стануть за російського режиму і що досить близько нагадує право
голосу за наявності виборчого цензу в часи французької Реставрації.
Щоправда, у 1790 р. Коллонтай схилявся до того, щоби визнати
громадянське учасництво й бідніших землевласників, але сам він
став натхненником широкої дискусії, яка тоді розгорнулася довкола
зв’язку поняття шляхетності з землею, і, зрештою, була закріплена у
заголовку другого розділу Конституції 3 травня (ЗгІасЬіа-Хіетіапіе).
Він також виступив ініціатором дебатів, що точилися від грудня 1789 р.
до 24 березня 1791 р. довкола майбутньої долі людей, яких він окреслив
56 ХДесіїіскі, КІе}поІ..., з. 158.
57 Д. }е<11іскі, Кіезпоі..., 8.148.
58 Е. Ко8иуого\¥5кі. Пи Ьуіо..., з. 36.
58
поняттям «поспільство вільних людей»: вони стали об’єктом «Закону
про сеймики» (Ргаию о здтікаск) 1792 р., що по-своєму увінчав зусилля
реформаторів. Парадоксально, але захист плебсу та оборону свобод
шляхетської голоти перебрали на себе магнати, які усвідомлювали свою
моральну відповідальність більше, ніж традиційно вважається, — хоча й
не були, як уже згадувалося, єдиними «сюзеренами» чиншовиків та іншої
службової шляхти. Проте їхньою величезною помилкою був зрозумілий
космополітизм, та й дбали вони передусім про свої латифундії та зв’язки
з Росією, що з погляду патріотичних нащадків і національних істориків
до сьогодні позбавляє їх найменшої проникливості в будь-якій сфері.
Дивно, але навіть у Єдліцького подибуємо зневажливу нехіть до
зубожілих шляхтичів, «приречених на вимирання», — єдиної причини
розірвання сеймиків, єдиних виконавців магнатської сваволі, яка
маніпулювала знедоленими нібито задля їх захисту, тоді як реалізація
вимог землевласницької середньої шляхти мала би привести Річ Посполиту
до розквіту, зіпертого на чесноти: похвала останнім забарвлює ліризмом
висновки історика59. Така позиція сильно нагадує основний принцип
лібералізму, згідно з яким бідні завжди можуть стати багатими, але нехтує
принаймні одним чинником, що дав би змогу декласованим піднятися.
Надзвичайну важливість цього чинника ми обговоримо далі, бо за
російського режиму він став чи не єдиною віссю виживання цієї групи.
Йдеться про можливості школи, яка обіцяла зміну професії, перетворення
декласованих на інтелектуалів. Уже в 1773 р. польська Комісія національної
освіти, яка створила 74 середні школи, зокрема чимало в Україні, почала
готувати підставу для появи молодих «освічених сарматів», як їх називає
Є.АТєровський60. Школи передвіщали ймовірність інакшої соціальної
еволюції, ніж та, яку прагнула закріпити Конституція 3 травня 1791 р.
Теоретичні права цілої групи спрадавна вільних людей, яку всупереч
величезним зусиллям Росія так і не змогла знищити в XIX ст., зазнали пер-
шого офіційного обкраяння перед кінцем існування польсько-литовської
Речі Посполитої (про що історіографія нерідко цнотливо мовчить), — під
час короткого періоду чинності Конституції 3 травня 1791 р., яка визнала
землевласницьку шляхту «першим станом нації» (а не самою нацією, як
доти, хоча декларувати це можна було без ризику — з огляду на майже
повну відсутність буржуазії і збереження кріпацтва). Є.Єдліцький чудово
відтворив перебіг дебатів із цього приводу61 на Великому Сеймі, байдуже,
59 Д. ДесІІіскі, Кіеріоі..., з. 147,169,182.
60 }.А. СіегоАУзкі, ТІїе РоїізИ-ІліИиапіап Соттопшеаіік іп іНе ХУШІЇї Сепіигу, р.199-207.
61 Д.ДесІІіскі, Кіеріоі..., 5.149-155.
59
що його висновки дещо плутані. Депутація для укладення форми уряду
розглянула 17 грудня 1789 р. проект Ігнація Потоцького про надання права
голосу для обрання послів на сейм виключно землевласникам. Дискусія
про розмір маєтку і можливість допуску шляхти-орендарів на фільварках
тривала доти, доки проект не було опубліковано та розіслано на розгляд
сеймиків у серпні 1790 р. Права сеймикування тут обговорювались
у 46 параграфах розділу II, а параграф 12 позбавляв голосу кожного
безземельного шляхтича, який так чи інакше залежав від землевласника.
Після повернення до Варшави цей текст ухвалили 24 березня 1791 р. внас-
лідок малого кворуму — 101 голос проти 64: громадянином ставав лише
той, хто мав землю у своїй батьківщині. Думки істориків розходяться у виз-
наченні суті цього принципу — чи він зберігав у силі феодальні тенденції, чи
провістив докапіталістичне нагромадження доходів. Імовірно, і те, й те.
Дослівний текст згаданого закону надавав «одне місце й один голос
на повітових сеймиках» усім шляхтичам-землевласникам, які сплачували
податок до Скарбу, а також їхнім дорослим (з 18-літнього віку) синам,
що мешкали з ними, та їхнім братам; те саме стосувалось осіб, які
тримали заставлені маєтки (газіаттісу) і платили щонайменше по 100
злотих церковної десятини (р/іага сігіезіціе&о дгозга), власників маєтків у
пожиттєвому держанні з аналогічною сплатою десятини та землевласників,
що служили в армії. Відмовлено у праві голосу було тим, хто не мав нічого
з переліченого вище; шляхтичам, що пов’язані, в тому числі спадково, з
якоюсь приватною землею, себто тим, хто платить чинш або виконує інші
повинності за свій наділ, і тим, хто тримає землю у майоратах (огЛупаде)\
шляхтичам неповнолітнім і засудженим у кримінальних справах.
Умови майже перевороту, за яких було згодом прийнято Конституцію З
травня 1791 р. невеличкою групою присутніх62, виразно засвідчили крихкий
характер змін. Наступного року це підтвердиться з іще більшою очевид-
ністю. Аналіз тексту Конституції показує, наскільки неоднозначно її автори
самі оцінювали слушність свого рішення. Розділ «Шляхта-землевласники»
нагадував і урочисто гарантував свободи, привілеї та переваги шляхти,
надані королями від часів Казимира Великого до Сигізмунда Августа,
останнього з Яґеллонів, досконалу рівність усіх членів стану в повинностях,
особисту недоторканність та права власності, яку ніхто не може відіб-
рати, оскільки вони — «справжній вузол єднання суспільства», «зіниця
громадянської свободи»63. Одним словом, «клуб власників» обернув
62 О. Веаиуоіз, Нізіоіге Не Іа Роїо^пе, Рагіз, 1995, р.174-178; І4ет, ка Роїо^пе. Ні&оіге, Зосіеіе,
Сиііиге, Рагіз, 2004, р. 190-194.
63 Французький переклад видано в Парижі Десенном, 1791, р.5.
60
на свою потребу дискурс рівності й великого шляхетського братства,
зберігаючи їх видимість. Нарешті мильна бульбашка соттипіїаз лопнула,
але її міт іще продовжував мучити сумління одних чи приводити до
розпачу інших.
Пункт про виключення безземельних у Конституції чітко сформульо-
вано не було. Надто великим здавався ризик. Зрештою, як далі побачимо,
слушно. Тож про позбавлення прав воліли хіба що натякнути аж у розділі
VI під назвою: «Сейм і законодавча влада», де подибуємо таку згадку:
«Урочисто гарантуємо встановлену цим сеймом уставу про сеймики як
найсуттєвішу засаду громадянської свободи». У такий спосіб, не згадавши
про позбавлення права голосу, Конституція відсилала до додатку, який
знаменував повний розрив із мітом шляхетської рівності64.
Логічним наслідком сепарації мало би стати дієве відокремлення
доброго громадянського зерна від полови шляхетського плебсу. Одначе
початок упровадження такого апартеїду (це окреслення Єдліцького,
який вважає цю операцію неуникненною і корисною) перервали воєнні
дії, що завершилися другим поділом Речі Посполитої. Та навіть уже й ті
кілька спроб, що мали місце, переконливо показують рішучість осіб, які
захопилися декласацією, і реакцію декласованих. Уперше в історії Речі
Посполитої Сейм ухвалив проведення перепису шляхтичів за критеріями
громадянських прав, що їх установив «закон про сеймики». Йшлося про
те, щоби до скликання подальших сеймиків, призначених на лютий 1792
р., укласти, очевидно на рівні воєводств, реєстри землевласників
гіетіапзкіе). Операцію, найімовірніше, не було доведено до кінця по всій
Речі Посполитій. Е.Ростворовський знайшов лише взірець для складання
такого реєстру, розроблений у Кракові, і дуже жалкував, що інші документи
не збереглися65. Утім, уже згадуваний Т.Чацький, підскарбій у 1786—1792
рр., називає дуже точну цифру — 38814 землевласників у Короні (себто
в Польщі та Правобережній Україні), і це підтверджує, що загальний
перепис «громадян» таки встигли провести. В іншій посмертній публікації
Чацького наведено загальну цифру шляхтичів Корони обох статей разом із
безземельними — 300 тис.66; на нашу думку, така кількість є дуже заниженою
64 ІШ., р. 15; анонімне видання: \¥аг5га^а, 1791.
65 УЬбгсіуІі зскета па кзі$&$ гіетіапзкц тіузсоїещ і зутукомц, цит. за: Е.Козілуоплузкі, Ііи
Ьуіо..., 8.17.
мТ.С2аскі,О/і^5^Аіро^Лрга«юсЛ.\¥аг82а\¥аД. 1,1800,5.265, де йдеться про шляхтичів-
громадян. Стосовно всього загалу шляхтичів див. також: Вгіеіа Т.Сгаскіе^о, ууугі. Е.Касгуїізкі,
1.111, Зіаїузіука Роїзкі, Рогпагі, 1845,5.4, щодо загалу шляхти. Все це цитує Е.Ростворовський
(ІІиЬуІо..., 5.14).
61
з огляду на те, що в Україні у 1800 р., як відомо, жили 240 тис. шляхтичів.
Наприкінці XIX ст. історик Тадеуш Корзон оцінював загал шляхти у 500
тис. осіб, що, поза сумнівом, ближче до істини67. Незаперечно й те, що
застосування «Закону про сеймики» мало на меті редукувати шляхту
до групи, яку за чисельністю можна було би порівняти зі знаттю решти
європейських країн. Та чи це достатня причина для того, аби приховувати,
як це робилося досі, тяжкі наслідки такого штабу «модернізації»?
Значна чисельність цієї групи ще більше увиразнює цинізм тези, яку
поблажливо повторювали «патріоти»* на Великому Сеймі, а згодом
історики: «Людина, яка нічого не має в своїй батьківщині, не має й
батьківщини». Попри весь свій космополізм, дехто з магнатів добре
розумів, що перетворення шляхетських мас (у цьому випадку це поняття
доречне) на людей, позбавлених батьківщини, є соціально небезпечним.
Тож магнати виступали оборонцями декласованої шляхти не тому, що
їм давало втіху звозити на сеймики по кілька фур п’яної, охочої до бійки
голоти, як писав уїдливий сатирик Г. Жевуський ще в XIX ст. Насправді, як
ми бачили, безземельні шляхтичі були їм потрібні не як засіб політичного
впливу, як і мовчазна більшість середньої шляхти (на сеймах відсутня),
магнати розуміли, наскільки вони потребують чиншовиків у своїх маєтках
і наскільки важливо підтримувати з цим світом бодай мінімальну згоду
не лише заради сумнівного феодального зобов’язання, а як запоруку
дотримання порядку, особливо в Україні, де їхні православні піддані, люди
зовсім іншої культури, досить часто проявляли дух непокори. Мусило
проминути декілька десятиріч, аби верхи усвідомили, що й ці нещасні
шляхтичі являють собою небезпечний пролетаріат. Урочисті промови,
що збереглись у щоденниках Великого Сейму, не звучать фальшиво
67 Можливо, ближчим до реальності був Є.А.Гєровський, який писав, що наприкінці XVIII
ст., напередодні двох останніх поділів, у Речі Посполитій проживало 8800 тис. мешканців,
близько 10% шляхти, себто серед яких загал шляхетського населення, відповідно, становив
700-800 тис. осіб. Див.: Тке Роїізк-ІлІЇшапіап Соттопюеаіік..., р. 191. Тим паче дивно, що
громадянська декласація такого великого загалу людей знаменитим Чотирилітнім Сеймом
досі не викликала жодних коментарів. Найостанніша з історій польських інституцій (М.Каїїаз,
Нійогіа 1]зІго]и Роїзкі Х-ХХ &)., 3е ууусі., \Уаг8га^а, 1999,8.145-149) навіть не згадує про цей
аспект «Закону про сеймики*. Аналогічне замовчування відповідальності престижного
польського зібрання бачимо у Сікорської-Кулеші: Зікогзка-Киїезга }., Иекіазада НгоЬпд
згіаскіу па Піїте і Віаіогизі ю XIX ®., \Уаг8га^¥а, 1995. Для неї декласація — це лише наслідок
російських утисків. А періоду 1795-1830 рр. присвячено всього 16 сторінок (с.9-25), що
виглядає аж надто несерйозно.
• На Чотирилітньому Сеймі 1788-1792 рр. боротьба точилася між двома угрупованнями —
реформаторським, яке називало себе «патріотами*, й консервативним («старошляхетським*).
{Прим, ред.}
62
тоді, коли захищають елементарні права вільних людей. Це добре видно
з красномовних звинувачень, що їх закидав можновладцям Леонард
Олізар, звинувачуючи їх у продажності стосовно інших могутніх держав
і в егоїстичному ставленні до своїх братів-шляхтичів. Він заявляв: «Якщо
в Речі Посполитій ганиться поквапне піднесення нешляхти або міщан до
шляхетського стану, то наскільки ганебніше випихати убогу шляхту поза
всякий стан, отже в неволю, у стан селянський — і то гуртом, без винятків
і жодної перевірки». Валеріян Стройновський, тодішній посол від Волині,
який згодом захищатиме кріпаків, стверджував, що шляхтич-чиншовик
цілком може залишатися добрим громадянином, і це невдовзі підтвердить
Антоній Суходольський, показавши що безземельні шляхтичі першими
записуються до національної кавалерії, коли країні загрожує війна68.
Утім, декласовані чиншовики не обов’язково потребували захисників,
які стояли вище за них у шляхетській ієрархії. Дехто, хоча їх було ще
небагато, вміло захищалися самі. Ось фрагменти з довгої «Скарги убогої
подільської шляхти до Сейму», написаної у другій половині 1792 р., де
82 скаржники розповідають про свою долю і заявляють, що «готові діяти
за наказом і першим знаком Найяснішої Речі Посполитої, але що можуть
зробити вони, засипані попелом невільництва? [...] Тож вони бродять по
своєму батьківському краю, позбавлені засобів існування, ідуть у маєтки
інших дідичів, зазнають і терплять від них великі кривди, їх змушують
(окрім сплати чиншу) виконувати роботи й утримувати шляхи, розвозити
листи або служити в козацькій охороні їхньої резиденції. І хоча вони все
це виконують, але пани, тільки-но їх може замінити якийсь селянин,
позбавляють їх усього добра і статків. Шляхтича більше не терплять,
вважають його за найостанніший стан...
Волаємо до вас із плачем, Найясніші Стани Речі Посполитої, змилуйтеся
над своєю зубожілою братією, надайте їй свою протекцію, не дайте їй
занепасти, не дайте її нищити, і вона стане найміцнішою опорою вітчизни...
Нехай зволять Найясніші Стани зауважити, як багато шляхтичів-поляків,
що втратили свою власність через зловживання панів, розкидано по різних
чужоземних краях; з цього для вітчизни діється немала шкода, але коли
вони дізнаються про милосердя до шляхти, то з радістю повернуться до
своєї вітчизни і, отримавши разом із нами милосердя, молитимуться Богові
за Найяснішого Монарха та Найяснішу Річ Посполиту, віддадуть їй своє
68 Промови Леопарда Олізара, цитовані Є.Єдліцьким (Кіергоі..., 5.155,177) за: Маїегіаіу Но
Нгіеубш зерпи сгіегоіеіпіе&о, }.\¥о1упзкі,МісЬаІзкі, Е.Козідуоплузкі (гесі.), СІП, 8..476-479,
487-488. Думку В.Стройновського взято з: }оитпаІ Не Іа Оіеіе соп/еНегее Не Неих паіїопз,
\Уаг52а\¥а, 1789-1791, 24 січня 1791 р.; подібні думки Т.Блендовського й С.Жевуського
див.: ІЬіН., р.161.
63
життя і проллють за неї кров. Такого милосердя просить уся Польща, а
особливо Подільське воєводство»69.
Сподівання були марними, оскільки під тиском росіян і торговицьких
конфедератів король був змушений погодитися на другий поділ Речі
Посполитої — батьківщини такої дорогої шляхтичам, які, судячи зі скарги,
пам’ятали свою колишню роль її лицарів і збройної руки. Втім, у скарги є
й інший зміст. Чиншовики, яким доводиться згрібати листя й грати роль
декоративних козаків, описали свої кривди самі, бо ходили до школи Комісії
національної освіти, яка надала нового сенсу слову «вітчизна», а головне,
вони звертаються не до патрона-маґната. Ті, від кого вони залежать і кого
звинувачують у своїх бідах, — це пани-землевласники, які, схоже, не стали
чекати «Закону про сеймики», щоб піти далі й повністю їх декласувати. Ми
вкотре переконуємося, що декласація мала передусім економічні причини і
з правом голосу пов’язана не була. Заможна шляхта прогнала декласовану
з її клаптів землі, запровадила там панщину і прирекла чиншовиків на
вкрай нестабільне життя.
Основна помилка цих людей полягала в тому, що вони звернулися
до сейму, тоді як саме він ухвалив закон, який офіційно позбавив їх
громадянських прав.
Нам невідомо, як «Закон про сеймики» сприйняли в інших місцевостях
України, проте не варто відкидати, що його ототожнювали, як і в польському
Бєльську-Тикоцині, з кривдою, побоюючись на підставі попередніх
випадків легального урівняння шляхти з селянами-підданими. Відповідно,
землевласники боялися заворушень. Про це йдеться в листі сеймового посла
Ф.Трояновського до Г.Коллонтая від 4 березня 1792 р.: «Дійшли до мене
новини про агітаторів, які їздять по нашому Бєльському краю й підбурюють
шляхту, кажучи, що її позбавили свободи й наказано записати її в реєстри,
як селян в інвентарі». Невдоволення наростало ще й через те, що жодна
нейтральна інстанція не могла вести відбір негромадян і громадян, яких
слід записати до шляхетських книг. Поміщики самі записували рівних
собі. Звичайно, вів далі автор листа, кількість позбавлених громадянства
викликала нарікання. Так, у його Бєльському повіті з 15 тис. шляхтичів
69 8каг$а иЬо&іе) зхіаскіу роНоІзкіе] Но Малою, ІЬіН., 5. 159. Звернімо увагу на використання
чиншовиків подільськими шляхтичами-землевласниками. Утримання «надвірних козаків»
для підкреслення престижу господарів було наслідуванням магнатських дворів. Найбільш
показні загони тримали Потоцькі у Тульчині й Умані на Київщині, де в середині XVIII ст.
селяни становили окремий полк, який регулярно марширував під гучний супровід барабанів
і сурм. Це хизування також сприяло наростанню конфлікту з селянством і спричинило
уманську різанину 1768 р. Звернімо увагу й на те, що господарі тут також воліли мати за слуг
українських кріпаків, а не надто схильних до претензій дрібних шляхтичів. Див.: Г.Ю.Храбан.
Спалах гніву народного: антифеодальне народно-визвольне повстання на Правобережній
Украініу 1768-1769рр. К., 1989.
64
ледве чи 500 внесено до реєстру. Така жахлива пропорція спостерігалася
скрізь70.
Щоб уникнути небезпечного протистояння, М.Ф.Карп, посол від Жмуді,
великий землевласник-філантроп із Литви, відомий своїм патерналістсь-
ким ставленням до селян-підданих, запропонував рішення, яке могло би
підтримати ілюзію чи квазіподібність єдності лицарського стану. Йдеться
про поданий ним проект дворівневих сеймиків: безземельна шляхта брала
б участь у сеймиках на рівні парафій, а землевласники — на рівні повітів.
Цю ідею не підтримали. Г.Коллонтай, відчуваючи, що наближається
небезпека «шляхетського рокошу» (цей термін добре передає розмах
явища*), у своєму творі «Останнє попередження» пропонував провести
парцеляцію королівських маєтностей у староствах — щоправда, не для
наділення землею шляхти-голоти, а для збільшення власності дрібної
шляхти, аби в той спосіб зміцнити клас землевласників. Поділені ґрунти
передбачалося віддавати в оренду. Однак і ця пропозиція не знайшла
підтримки у законодавців, відтак, Уоіитіпа Іе&ит кінця 1791 р. містить
«Закон про впорядкування королівщин», який передбачав їхній продаж
частинами тим землевласникам, «що мають засоби для їх обробітку»,
тобто достатньо заможним71.
Отже, напередодні розпаду Речі Посполитої не було передбачено
жодної легальної структури, яка визначала би статус «гербової голоти».
Очевидно, якби країна існувала далі, то поляки, мабуть, викоренили б цей
пережиток давнини значно швидше, ніж росіяни, яким знадобилося мало
не століття. Далі ми побачимо, що з переходом під чужоземне панування
ліквідаційний радикалізм став не таким рвучким. Багато хто вважав за
необхідне зберегти братерську солідарність, бо вона дедалі більше набирала
національного, у модерному значенні слова, забарвлення.
Проте варто пам’ятати, що ніщо не дає підстав стверджувати, як
це завзято роблять шанувальники «шляхетського народу» та «ідеалу
громадянського суспільства», особливо численні у пострадянській
Польщі, що Річ Посполита запровадила громадянську рівність раніше, ніж
решта країн Європи. У XVI ст. там справді намагалися втілити принцип
«шляхетської демократії», але можна сказати, що він так і залишився
мітичним ідеалом.
70 Лист Ф.Трояновського до Г.Коллонтая і проект М.Ф.Карпа цитую за Е.Ростворовським
{ІІиЬуІо...,з. 17-19).
• Рокошами, на відміну від легальної форми опору в конфедераціях, називали радикальні
збройні виступи проти короля, що виливались у масштабну громадянську війну. Річ Поспо-
лита знала два такі рокоші — Сандомирський 1606-1609 рр. (рокош Зебжидловського) і
рокош Єжи Любомирського 1665-1666 рр. {Прим. ред.).
71 Уоіитіпа Іе^ит, IX, з. 428, проект Г.Коллонтая цитую за Є.Єдліцьким: Кіеуюі.., з. 180-181.
Розділ II
Що робити
з «гербовою голотою»?
Перехідні сходинки поділів
Анексія Російською імперією Правобережної України, а також решти
Білорусі (тієї частини, яку не було забрано 1772 р.) та етнічної Литви, або в
цілому збільшення російської території на 240 тис. кв. км, була передбачена
російсько-прусським договором від 23 січня 1793 р. й ратифікована — не
без арештів, залякувань і конфіскації майна — Гродненським сеймом 17
серпня 1793 р.
Починаючи від цього моменту, тобто за два роки до повного зникнення
Польщі, польська (або сполонізована — різниці вже непомітно) шляхта
України створювала для імперії чимало проблем.
Сімома роками раніше нечисленне російське дворянство отримало від
Катерини II чітку організацію та визначення його ролі у знаменитій < Гра-
моті про права, свободи і привілеї благородного російського дворянства» від
21 квітня 1785 р.1 Ієрархія заслуг, що їх «Табеллю про ранги» запровадив
Петро І, звісно, зберігалась, але тільки формально. Обов’язок служити у
вищих адміністративних органах або армії часто зводили до мінімуму, а
то й нехтували. Просвітницькі потуги початку правління Катерини II,
коли 1775 р. до Законодавчої комісії ввели обранців різних станів — 161
шляхтича-землевласника (порівняно з рештою вони були в меншості),
208 городян, 79 державних селян, 88 козаків і представників інших
меншин — були повністю забуті, завдяки адміністративній реформі
управління губерніями й повітами перекладалося на дворянство, воно ж
стало опорою самодержавства. Величезні переваги, надані Грамотою 1785
р., не дуже далеко відбігали — за винятком, звичайно, законодавства — від
тих, якими користувалася частина польської шляхти, що брала участь
у сеймиках і сеймах. Дух служіння самодержавству надавав цілком
відмінного сенсу цьому станові, що являв собою еліту держави, хоча й був
1 Див. Розділ І, прим. 9. Можна зауважити кучерявість виразу благородное российськое
дворянство.
67
лише старанним виконавцем волі суверена. У перших 36 статтях Грамоти
перелічувались особисті привілеї (там передусім фігурувало спадкове
володіння поместьем), у 35 інших уточнювалися правила функціонування
дворянських зібрань у повітах і губерніях. Ще в 13 статтях ішлося про
недопустимість непевності щодо дворянського походження: запровадження
відповідних книг і реєстрів давало змогу строго контролювати правдивість
наданих доказів, цивільний стан, проживання та перебіг служби. У Санкт-
Петербурзі існувала центральна служба реєстрації — Герольдія, що діяла
як найвища інстанція для вирішення спорів і зберігала копії всіх книг в
імперському Сенаті2.
Проблеми, що виникли внаслідок поглинання територій, які до 1831
р. називатимуть не інакше як «колишніми польськими землями» або
«польськими губерніями», стосувалися в основному подальшої долі
шляхтичів, яких тут було набагато більше, ніж у самій Росії. Доля значно
пасивніших селянських мас вирішилася набагато легше, зокрема завдяки
релігійній політиці. Майбуття польської шляхти, яке ми простежимо
в трьох губерніях Правобережної України, може служити ілюстрацією
безсилля й суперечностей царської адміністрації.
Протягом 120 років російська влада ніяк не могла вирішити, чи
безземельну голоту із шляхти вилучити і/або дати їй особливий статус.
Стільки ж тривали роздуми над тим, як інтегрувати3 шляхтичів-землевлас-
2 З-поміж основних праць про тогочасне російське дворянство назвімо: А.Н.Анфимов,
И.Ф.Макаров. Новьіе данньїе о землевладении Европейской России // История СССР, №
1, 1974, с.82-89; Г.Е.Блосфельдт. Сборник законов о российском дворянстве. СПб., 1901;
З.ВІит, Іопі апсі Реазапі іп Яиззіа /гот ІЇіе іїіпік 1о ІЇіе №пеіеепік Сепїигу, Ргіпсеїоп, 1961;
М.СопГто, Иотаіпез еі зеі$пеигз еп Киззіе оегз Іа /іп сій XVIIIе зіесіе, Рагіз, 1963; І(іет, Ніз-
іоіге еі рзускоіо^іе: а ргороз сіє Іа поЬІеззе тиззе <іи XVIIIе зіесіе, Аппаїез Е.8.С., п.22, 1967,
р.1163-1205; Р.Викез, Саікегіпе іке Сгеаі атиііке Киззіап НоЬіІіїу, СатЬгісІ£е (Ап£І.), 1967;
Г.А.Евреинов. Пройшов и настоящее русского дворянства. СПб, 1898; К.Е.}опез, Тке Етап-
сіраіїоп о/ іке Киззіап ПоЬіїіїу, 1762-1785, Ргіпсеіоп, 1973; В.М.Кабузан. Народонаселение
России в XVIII — первой половине XIX в. М., 1963; В.М.Кабузан, С.М.Троицкий. Изменения
в численности, удельном весе и размещении дворянства в России в 1782-1858 гг.Ц История
СССР,№4,1971,с. 158-169;С.А. Корф.Дворянствои его сословное управлениезастолетие
1762-1855. СПб., 1876; М.Каеії, Оті$іпз о/ іке Яиззіап ІпІеІН^епізіа: іке Еу/кіеепік Сепіигу
ПоЬіІІІу, Ме\¥ ¥огк, 1966; А.Романович-Словатинский. Дворянство в России от начала XVIII
в. до отменьї крепостного права. К., 1912; Л.М.Савелов. Библиографический указатель по
истории генеалогии и родословной дворянства. М., 1904; С.М.Троицкий. Русский абсолютизм
и дворянство в XVIII в. М., 1974. Жодна з цих праць не проливає світла на проблематику,
яка нас тут цікавить. Натомість, можна звернутися до матеріалів колоквіуму «КоЬІеззе,
Еіаі еі зосіеіе еп Киззіе ХУІе-беЬиІ ХІХе зіесіе» під редакцією В.Береловича, зокрема для
порівняння того, як тлумачили дворянство стосовно неросійських народів.
3 В австрійському анклаві проблеми інтеграції польської шляхти вирішувалися значно
оперативніше. Див.: К.ЗІизагек, ІУгоЬпа згіаскїа Саііді 1772-1848. Кгакбуу, 1994. Уже в
68
ників й реорганізувати їх за російським зразком. Ці дві великі проблеми
й визначили план нашого дослідження про 1793-1831 рр. Тепер же нам
доведеться поміркувати про те, як аж до 1831 р. цій соціальній групі
пощастило без галасу домогтися дивовижного а^іотатепїо* *, якому,
проте, не судилося розвинутись далі.
У російській, польській та українській історіографіях ця проблемати-
ка — майже іегга іпсо§піїа*. З російського боку тільки князь Н.К.Імеретин-
ський спробував висвітлити успіхи русифікації у розлогій статті, написаній
до сторіччя «приєднання цих одвічно російських теренів до її материка».
Він дещо поквапився із цим приєднанням, перенісши його на 8 грудня
1792 р., але його праця, що спирається на волинські архіви, варта уваги
завдяки кільком документам, хоча він їх цитує, на жаль, цілком безладно,
а також завдяки баченню проблеми очима високого сановника кінця
XIX ст. На його думку, тривала битва Російської імперії з поплічниками
«полонізму» нагадує війну «пігмеїв із велетнем»; цей огляд, написаний
1893 р., він завершує словами: «Тверде переконання у приналежності з
прадавніх часів давньоруських земель Волині, Поділля й Київщини до
Росії настільки міцно вкоренилось у всіх верствах суспільства, що нині,
після завершення ювілейних святкувань до століття возз’єднання, це
питання вже слід визнати за остаточно вирішене». Князь підкреслює
труднощі узгодження двох концепцій знатності століття тому, коли вони
зіткнулись у момент анексії цих губерній, але додає до цього злостивість
націоналізму, який ще не був таким відчутним в епоху Катерини II.
1775 р. аристократію там було відокремлено від решти стану, який втратив свої власні суди
з 1773 р., а леґітимізація шляхетності завершилася 1817 р. Частина Поділля, включена до
Австрійської імперії, була регіоном, де суспільна структура шляхти (з перевагою чиншовиків-
неземлевласників) була найбільш схожою на структуру, існуючу на Правобережній
Україні.
• відстрочення (італ.). (Прим.ред.)
4 Українські, російські та польські дослідження, які заторкують нашу проблематику,
обмежуються марксистсько-економічним підходом, поширеним у післясталінські часи:
А.Баранович. Магнатское хазяйство на юге Волини в XVIII в. М., 1955; Е.С.Приходько.
Социально-зкономическоеразвитие поместного хазяйства на Правобережной Украине второй
половини XVIII в. К., 1961; В.О.Маркина. Магнатское поместье Правобережной Украйни
второй половини XVIII в. К., 1961; УУ.Зегсгук, Созросіагіїих) та^паскіе ихуеиюскіїте ро-
(іоізкіт и) (іги^іеі роїоюіе XVIII \Угос1а\у, 1965. У нещодавно виданому каталозі прізвищ
шляхетських родин, декласованих Київською комісією Бібікова у 1840-1845 рр., вміщено
вступ, де аналізується ситуація 1793-1830 рр. Див.: С Л исенко, Й.Чернецький. Правобережна
шляхта: кінець XVIII - перша половина XIX ст. Біла Церква, 2002, с. 14-37.
69
«Варто потрудитися й розглянути зміст виразів і намірів, що їх містить
«Грамота про права російського дворянства», порівняно з виразами та
намірами, якими приховано або відверто послуговувалася польська
шляхта в західних губерніях. До чого ж очевидна суперечність тут
виступала! До чого ж кричуща аномалія! Російське дворянство ревно
оберігає спогади про непорушну вірність своїх предків російському
престолові й наслідує їх у власних потугах із розширення кордонів,
спрямовуючи зусилля на возз’єднання та на щодалі більшу славу
російської вітчизни. Тутешня ж польська шляхта, вихована на
принципах, засвоєних із гербівника єзуїта Несецького, навпаки, забула
про вірність своїх православних предків до Росії та, обплутана римським
католицизмом, дихає ненавистю до російської вітчизни й вичікує, як
би її ослабити, переділити, а належні Росії території, колись відірвані
від неї силою, знову повернути Польщі»5.
Про конфронтацію цих двох бачень у 1876 р. побіжно згадує С. А.Корф6, а
в 1971 р. історики-демографи В.М.Кабузан і С.М.Троіцький7, які на підставі
дуже неповних даних перепису 1795 р. встановили, що на цей момент 66,2%
привілейованих осіб імперії мешкало у приєднаних губерніях. Але цього
перепису виявилося недостатньо. Адже генерал Тотолмін отримав наказ
про його проведення у травні 1795 р., тоді як третій, останній поділ Речі
Посполитої був підписаний аж 24 жовтня. Крім того, його робили надто
поквапно, в умовах військової окупації, що не надто сприяло точності (та
й не всі частини Волині й Поділля увійшли до складу імперії внаслідок
другого поділу 1793 р.); врешті, перепис спирався на свідчення шляхетських
(звісно, польських) комісій, які не переймалися звірянням інформації
про селян-підданих або шляхтичів-чиншовиків у конкретних маєтках.
Кількість зафіксованої тут шляхти по всіх приєднаних губерніях Литви,
Білорусі та України становила лише 250970 чоловічих душ, з них тільки
135330 проживали в Україні. Далі ми переконаємося, що насправді їх було
5 Н.К. Имеретинский. Дворянство Вольїнской губернію // Журнал Министерства народного
просвещения, август 1893, с.343-368 и апрель 1894, с.326-372. У згаданому тут гербовнику
Каспера Несецького, виданому в чотирьох томах у 1728-1743 рр. під назвою «Когопа роїзка»
(перевидано з доповненнями у 1839-1846 рр.), не простежується жодних «принципів».
У ньому просто фіксують основні польські роди (без урахування Великого Князівства
Литовського), до того ж він аж ніяк не повний. Про нашу проблему йдеться у російській
брошурі XIX ст., хоч і в юридичній площині та дуже стисло. В.Незабьітовский. Замечания
по вопросу о чиншевом владении в Западньїх губерниях. К., 1883.
6 С.А.Корф. Дворянство..., с.135-151.
7 Изменения в численності/..., с. 164-165.
70
значно більше. Цими цифрами скористалися двоє польських дослідників,
які вивчали декласацію шляхти в Білорусі8, а також єдиний російський
історик, що вивчав ця проблему стосовно середини XIX ст., але України
не заторкував9.
Правду кажучи, експансіоністська політика Російської імперії призвела
до того, що проблема інтеграції не була чимось незвичним для росіян. На
той час, серед іншого, вже відбулася інтеграція курляндських німців, козаків
Задніпров’я і татар, однак еліти в усіх цих випадках були нечисленними та
більшою чи меншою мірою зливалися з росіянами у процесі асиміляції.
Інтеграція українських селян, як уже зазначалося, не викликала
суттєвих утруднень. Заворушення 1789 р. на Волині, спрямовані проти
польської шляхти, стали дуже доречними для росіян, які відразу після
оволодіння цією територією організували в 1794-1795 рр. широку хвилю
навернення селян до православ’я, оскільки у XVIII ст. вони вже були
уніатами10. Релігійний підклад забезпечив безболісність анексії. Само
собою зрозуміло, пояснити українським селянам, що вони — спадкоємці
селян Володимира Київського, було б нелегко. Більш вагомий аргумент
давала лише спільність релігії. Плутанина понять «Русь» і «Росія» була
швидко подолана Карамзіним та його послідовниками, ототожнення Русі
з Росією стало топосом російської, а згодом і радянської історіографії.
Це кліше російські історики-еміґранти накинули цілому світові, через
що українцям так складно пояснювати свою національну ідентичність.
Автор однієї з найвпливовіших історій Росії, яку найчастіше перевидають
81. КусЬ1іко\уа, Сагаі июЬес роїзкіу даскіу..., 5.59; ХЗікогзка-КиІезха, Пекіазада дгоЬпе) згіаскіу
па Иіипе і Віаіогизі...
9 В.И.Непокоев. Преобразование безпоместной шляхти в Литеє в податнеє сословие одно-
дворцев и граждан (вторая треть XIX в.) // Революционная ситуация в России 1859-1861,
т.УІ. М., 1974.
10 Возз'єднання ПравобережнсЛУкраїни з Росією. К., 1978, с. 158. Ця праця містить
багато нюансів щодо релігійної політики й воєнної кампанії, якими супроводжувалася
окупація. Вона являє собою настільки виразний варіант прославляння імперіалізму, що її
можна порівняти з такими російськими творами, як: С.Соловьев. История падєния Польши.
М., 1865; Д.Иловайский. Гродненский Сейм 1793 г., последний сейм Речи Посполитой. М.,
1870; Н.Кареев. Польскиереформи XVIIIв. СПб., 1880; Н.Костомаров. Последние годи Речи
Посполитой. Исторические монографии и исследования, т.17-18. СПб., 1886; А.ПЛипранди
(псевд. А.Вольїнец). *Отторженная возвратих»: падение Польши и воссоединение Западно-
русского края («Я обьединила то, что бьіло разделено* — напис на медалі, яку звеліла
вигравіювати Катерина II — Д.Б.}. СПб., 1893; його ж: Польща и польский вопрос. СПб., 1901.
Проблеми інтеграції населення зовсім не цікавили англійського історика Р.ЕЛорда, у двох
великих дослідженнях якого розглядаються дипломатичні наслідки поділів: К.Н. Ьогсі, Тке
Зесопд Рагііїіоп о/Роїапд, а Зійду іп Оіріотаііс Нізіогу, СашЬгі(І£е, Еопсіоп, 1915; ісі., Піе Ткігд
РагіИіоп о/Роїапд, Зіауопіс апсі Базі Еигореап Кєуієау, 1924-1925, уоі.ПІ.
71
як англійською, так і французькою мовами, Н. Рязановський тлумачить
поділи польсько-литовської Речі Посполитої як «практично безпрецедентне
дипломатично-політичне досягнення», а далі, ховаючись за авторитетом
«російських істориків», підкреслює: «величезна відмінність, яка, на їхню
думку, виступає у поведінці Росії та позиціях Пруссії й Австрії, полягає в
тому, що під час трьох поділів Польщі Росія отримала лише давні російські
землі, які колись входили до складу Київської держави, заселені переважно
православними українцями та білорусами, тоді як обидві германські
імперії захопили території етнічно та історично польські. Тож, росіяни
виступили в ролі визволителів...»11. Такий цілком фальшивий погляд на-
кидався навіть самим українцям аж до часу отримання ними незалежності
в 1991 р.: «Возз’єднання Правобережної України з рештою українських
земель у рамках Російської держави сприяло розвитку виробничих сил,
зміцнювало господарські та культурні зв’язки між ними, відіграло велику
роль у формуванні української нації, а також зміцнило зв’язки між братніми
російським та українським народами», — так писалось у збірнику, виданому
українською мовою для користування студентами12.
Питання нібито всюди присутніх в Україні поляків було значно
складнішим. Якщо з приводу обрубка, який протримається ще два роки
після другого поділу Речі Посполитої, Катерина II заявляла, що не має
наміру терпіти тут жодних ухвал Чотирилітнього сейму, що Конституція
З травня 1791 р. є недійсною, бо її складали небезпечні якобінці, та що
«кардинальні права», якими вона впродовж ЗО років так уміло маніпулю-
вала, слід підтримати зад ля щастя шляхетської нації й Торговицької конфе-
дерації, то стосовно відібраних територій вона досить швидко збагнула,
що справа творців Конституції, навпаки, може їй добре прислужитись.
Вимога володіти маєтком як умова участі в сеймиках, затверджена у
Варшаві 1791 р., власне, мало відрізнялася від ст. 62 російської Грамоти
1785 р., де зазначалося, що для участі у дворянських зібраннях особі віком
не менше 25 років належало мати «прибутку щонайменше сто рублів із
належних їй сіл». Така очевидна близькість позицій могла тільки сприяти
швидкій адаптації багатих землевласників окупованих теренів, і ми вже
бачили, як ті, кому найбільше пощастило, поквапились уклінно поїхати
11 М.У.Кіагапоузку, Нізіоіге де Іа Киззіе, дез оті&пеза 1984, Рагіз, 1987, р.297; переклад з англ.
А.Береловича.
12 Л.З.Гісцова (ред.). Селянський рух на Україні, середина XVIII - перша чверть XIX ст. К.,
1978, с.401, № 88. Подібними цитатами рясно всіяно згадану працю В.А.Смолія, наприклад:
< Возз’єднання Правобережної України з Росією було логічним завершенням патріотичної
боротьби робітничого класу [зіс] проти соціального, національного та релігійного ярма, а
також проявом історичної справедливості» (с.154).
72
до Санкт-Петербурга. Загрозивши спершу конфіскацією маєтків у
маніфесті від 27 березня 1793 р.» яка покладалася на головнокомандувача
окупаційних військ генерала Кречетникова, імператриця вже 27 вересня
1793 р. видала наступний указ, де, не уточнюючи розшарування польської
шляхти, гарантувала їй усі права російського дворянства: «Визнане
право власності на маєтки, яке гарантувалося громадянам законами
Речі Посполитої, залишається в усій його недоторканності»13. Роком
пізніше, 20 жовтня 1794 р., аби привернути на свій бік тих, хто, можливо,
чекав результатів повстання Костюшка, ув’язненого 10 жовтня 1794 р.,
і чітко підкреслити, що після останнього поділу, здійсненого разом із
Пруссією та Австрією, їм не залишалося нічого іншого як змиритися з
ситуацією, імператриця повторює, що земля разом із кріпаками, які на
ній проживають, залишається власністю шляхти; крім того, 14 грудня вона
знову підтвердила, що шляхта — йшлося, звісно, лише про землевласни-
ків — користуватиметься всіма правами і привілеями російського дво-
рянства14. До долі цих землевласників ми ще повернемося.
Спокуса чистки через прорідження
Яким же відтепер було ставлення Катерини II до безземельної більшості
польських шляхтичів?
Завершився тривалий період втручання в польські справи, коли для
протиставлення себе королю Станіславу Августу та його оточенню,
прибічникам реформ, належало вдавати пошану до традицій, а для
завоювання прихильності консерваторів робити вигляд, що йдеться
про оборону «кардинальних прав». Основна засада «шляхетської
демократії» — принцип рівності найубогішого шляхтича з його співбратами,
яким пощастило набагато більше, — досить швидко здалася цариці ще
нестерпнішою, ніж для «патріотів» колишнього польського сейму.
Цілком вірогідно, що якби Катерина II жила довше, шляхетське питання
вирішили б радикальним способом, який, як далі побачимо, упродовж бага-
тьох десятиліть знаходив своїх прибічників. Інші підходи у «ставленні» або
в організації цієї групи так само не знайшли конкретного рішення у першій
третині XIX ст., але тут, як уже зазначалось, ми маємо намір окреслити
не історію звершень, а історію ставлень і намірів. Історія напрямків, що
розглядалися, одна тільки й здатна підвести до розуміння еволюції після
13 ПСЗ,т.23,№ 17108.
14 Там само, № 17264 і 17327.
73
1831 р. та шляху, пройденого до 1914 р., — ця історія настільки ж захоплює
своєю наполегливістю, своєю живучістю та своїми ваганнями, як і діяння
реформ, що були впроваджені.
Почнімо з аналізу екстремальних рішень, що їх з обуренням сприймуть
лише ті, хто не знає, що в історії Російської імперії масові переселення
мешканців і депортації були явищем звичайним. Як відомо, російських
селян-підданих із приватних володінь чи державних маєтностей продавали
й переселяли, і це не викликало особливого несхвалення за винятком
хіба що кількох противників кріпацтва, як Радіщев. Усі групи, що не
вкладалися у поняття станів (сословий) — євреї, цигани, старообрядці,
вільні селяни — вважалися підозрілими, оскільки через мобільність
контролювати їх було важко, тож раз по раз народжувалися купи проектів
соціотехнічного маніпулювання з метою їх осадження, прикріплення та
забезпечення нагляду.
Перший проект депортації шляхти у південні степи, запропонований
Платоном Зубовим, наприкінці XIX ст. оприлюднив польський історик15,
не зазначивши жодних деталей і подавши інформацію так, нібито задум
було здійснено. Упродовж XX ст. багато не надто прискіпливих польських
істориків повторювали це, що надало думці Корзона статусу встановленої
істини та спровокувало низку тверджень, часто спотворених і дивних, з боку
таких відомих дослідників, як Г. Мосціцький16, Т. Перковський17 чи навіть
дуже відповідальний С. Кеневич: не бачивши самого тексту, він повторив,
що Зубов збирався влити шляхту до російського війська й асимілювати з
козаками Малоросії18. Найшанованіші автори обмежувалися короткими
та, на жаль, несерйозними згадками. Так, М.Кукель, коментуючи у працях
1918-1939 рр. ситуацію в російській анексії Речі Посполитої, писав:
«За задумом Зубова тисячі дрібних шляхтичів виселено в Херсонську й
Катеринославську губернії». Він не називає жодної дати й не посилається
на жодне джерело. Ближчий до нас Г.А.Гєровський пише, «що дрібна
шляхта як малонадійний елемент втратила більшість своїх родових прав
й була масово переселена вглиб Росії»19.
15 Т.Коггоп, У7етіт$ії2пе (ігіде Роїзкі га Зкіпізіаюа Аи^изіа, 1.1, Кгак6>у, 1882.
16 Н.Мозсіскі, ]Уузіе<Непіа згіаскіуроїзкіе)ртгег пщігозудзкі, АУзсЬосі Роїзкі, п. 1,1921; розширено:
ісі., Росі Ьегіет сагою, \¥аг82а\уа, 1924.
17 Т.РегкоАУзкі, ке^іутаде згіаскіу роїзкіе/ ю ртоюіпдаск гаЬгапуск ртгег Коз/$, Міезі^сгпік
ЬегаМусгпу, 1938, г.5,1. XVIII, з. 61-76.
18 З.КіепіеАУІсг, Нізїогіа Роїзкі, \¥агзха\уа, 1958,1. II, сг.2, з. 41.
19 М.КикіеІ, Игіде Роїзкі рогоЬіогоюе/ 1795-1921, 3 АУусі., Рагіз, 1983; з. 49.3.А.СіегоАУзкі,
Нізіотіа Роїзкі 1764-1864, ХУагзга'уа, 1984, з. 123.
74
Навіть у спеціальних дослідженнях про шляхту С.Гродзицький та
М.Згурняк не обтяжують себе цитуванням чи перевіркою джерел, даючи
волю фантазії20. Слід думати, така ерудована дослідниця як І.Рихлікова
знала цитований нею, хоча й без посилань, проект П.Зубова21, але дивує,
що в дисертації своєї учениці Сікорської-Кулеші вона пропустила наївний
і неадекватний коментар. У заслугу останній можна, принаймні, постави-
ти те, що вона вперше в історіографії зазначила, що проект Зубова було
схвалено указом Катерини II5 червня 1796 р. і просто внесено до «Полного
собрания законов Российской империи»22, натомість прочитання цього
тексту більш ніж дивує. Зокрема, припускається, ніби Зубов як новий
власник конфіскованого маєтку Шауляй у Литві, міг знати становище
безземельної шляхти, що малопереконливо, і замість того, щоби проана-
лізувати документ, авторка наводить з нього лише окремі уривки. Вона
потрапляє в пастку до удавано приязної та співчутливої обгортки, якою
російська адміністрація ніколи не забувала прикривати найбільш нелюдяні
рішення. На її думку, цілковито протилежну змістові указу, російська
держава тут уперше й востаннє виступила опікуном і захисником дрібної
шляхти, визнавши її гідність і походження23!
Твердження й перекручення такого штибу змушують нас заглибитися
в аналіз.
Платон Олександрович Зубов був останнім із найбільш впливових
фаворитів Катерини II та одним із найбільш лиховісних персонажів
російської історії. У1789 р. він, маючи 22 роки, після багатьох інших кохан-
ців 60-річної імператриці, випередивши свого 18-річного брата Валерія,
опинився в її ліжку. Обидва з рівня корнетів-гвардійців входять до гурту
«учнів», які зігрівають її старість. Заздрячи братові, Платон домагається,
щоб у 1795 р. того послали на Кавказьку війну головнокомандувачем.
Валерій розгорнув там активну діяльність і дійшов би до Індії, але 1797
р. Павло І його відкликав. Платон залишався паном ситуації аж до смерті
20 З.Спхігіскі, Зскуіек йапи згіаскескіе&о па гіетіаск роІ8кіск,].\^з^утс7.о^ (гесі.), Зроіесгеп-
5і5уо роїзкіе XVIII і XIX ау., \¥аг82а\уа, 1987,8.95-108. Висловивши кілька невірних тверджень,
наприклад, нібито декласація шляхти була зумовлена надто високою ціною запису в Герольдії,
чи тим, що декласованих було змушено до сплати подушного податку, автор без жодних
доказів пише про переселення шляхти «на російсько-турецьке пограниччя*. У праці «РсиізСаиу
зроіесхпе ро\У8Іапіа 1830-1831 па Еііигіе, Віаіопізі і ІЗкгаіпіе» (Н.КогІоияка-ЗаЬаІОАУзка (гесі.),
Зігикіигу, гисЬу, ісіеоіодіе ХУІІІ-ХІХ \Уаг82а\уа, 1986, 8.90) М.Згурняк безапеляційно
заявляє, що після поділів «певну частину шляхти було депортовано вглиб Росії*.
211. КусЬІікоАУа, Таїаггу Ііїегязсу..., 8.110.
22 ПСЗ, серия І, т.23, № 17469.
23Зікогзка-Киїезга, Пекіазада (ІгоЬпд згіасііїу..., 8.15.
75
своєї покровительки 5 листопада 1796 р. і втратив впливовість лише після
того, як у ніч проти 12 березня 1801 р. його знайшли у спальні Павла серед
убивць разом із Паленом та Бенігсеном.
У мармуровому петербурзькому палаці зберігається його вдалий
портрет пензля Лампі. Зубов одягнений у мундир з гранатового оксамиту,
його висока постать струнка й жіночна, шкіра бліда, обличчя тонке й
повне зневаги. Один із його сучасників писав: «Що більше імператриця
втрачала силу, активність і розум, то більше впливу й багатства він
набував. Кожного ранку юрми придворних товпилися біля його дверей,
заповнювали передпокій і салон. Старі генерали й сановники не соромилися
лестити його нікчемним лакеям. Часто можна було бачити, як ті кулаками
відштовхували генералів і вищих офіцерів, щоби зачинити перед їхнім
носом двері. Розкинувшись у фотелі в найбезсоромнішому негліже,
колупаючись пальцем у носі, безцільно блукаючи поглядом по стелі, цей
юнак з холодним і невдоволеним виглядом ледве удостоював уваги тих, хто
його оточував. Його забавляли дурниці й витівки його мавпи, яка стрибала
по головах ницих улесників, він перемовлявся зі своїм блазнем. А тим
часом старші люди, під орудою яких він служив сержантом, Долгорукі,
Голіцини, Салтикови та всі інші чекали, аби він тільки скинув на них оком,
щоби знову упасти йому в ноги»24.
Така принизлива догідливість найвищої російської знаті перед
фаворитом цариці видавалася неуникненним ритуалом, навіть якщо
дехто корився йому, скрегочучи зубами. Ось що граф Ростопчин писав
послу в Лондоні графові Воронцову: «Граф Зубов є й крапка. Важить
тільки його воля. У нього більше влади, ніж у князя Потьомкіна. Він, як
завжди, ледачий і тупий, проте імператриця кожного по черзі переконує,
що він найбільший геній, якого народила російська земля, що один тільки
Бог здатен оцінити його ревність і заслуги, і що він сам приєднав до Росії
Курляндію та польські губернії»25.
Добрим прикладом марнослів’я, завдяки якому Зубов набув репутації
спеціаліста з польської проблеми, є «Пропозиції П.А.Зубова щодо заходів,
які конче належить вжити у польських губерніях, приєднаних до Російської
імперії» від 27 липня 1795 р. На 20 аркушах, заповнених каліграфічним
24 Е. Анисимов. Женщиньї на российском престоле. СПб., 1997, с.396.
25 Ф.П.Ростопчин С.Р.Воронцову, 20 июля 1795 г., цит. за: Е.Н.Магазинова. Психология
злити российского дворянства последней трети XVIII в. М., 1999,300 с. Про активну роль
братів Зубових у вбивстві Павла І в 1801 р. див.: С.Цветков. Александр 11777-1825. М.,
1999, с.137-141,146-147; тут повторено чимало даних з великої монографії Н.К.Шілдера
«Император Александр Первьій, его жизнь и царствование, 1895-1898», т. І-ІУ.
76
почерком, він вихваляє якість і кількість орних земель Півдня та квітучі
перспективи розвитку торгівлі після відкриття нових портів на Чорному
морі, куди провадитимуть чудові шляхи транспортування плодів із
величезних, відібраних у Польщі територій. Цей текст — суцільна сума
розлогих лестощів у бік імператриці та самовихваляння власного бажання
прислужитись їй та процвітанню вітчизни. Побіжно проступає мрія, яку
він розвине згодом у розглянутому далі проекті, а саме: «дати осілість
великій кількості підданих, якої вони не мають», — що, на його думку, так
само важливе, як і публічна опіка здоров’я. Єдина конкретна пропозиція
в цій повній пафосу писанині, представлена у нав’язливо довгих пасажах,
полягала в нагромадженні якнайбільших запасів зерна, щоб гарантувати
повсюдне забезпечення війська. Задля цього Зубов навіть допускав
можливість заборонити експорт зерна польським землевласникам. Себто
Росія мала якнайшвидше накласти руку на українське зерно26.
І все-таки віра Катерини II в компетентність цього 29-літнього
чоловіка, який за півроку до її смерті подав такий переконливий план
вирішення проблеми з польською шляхтою, не була цілком безпідставною.
Але причини такої компетентності слід убачати в чомусь іншому, а не в
отриманні — зовсім недавно — маєтку в Литві. Якщо від 1793 р. Зубова
почали вважати обізнаним експертом у справах Польщі, Туреччини й
Персії, то це завдяки тому, що він умів дослухатися до думок спеціалістів,
з якими спілкувався з огляду на свої обов’язки. Адже, поза авторитетом
в алькові, він виконував функції головнокомандувача артилерії та
намісника трьох губерній Новоросії — Катеринославської, Вознесенської
й Тавридської (Криму), себто регіонів, що межували з приєднаними в 1793
р. українськими губерніями.
У липні 1796 р., після вручення свого плану цариці, він, окрім того,
став головнокомандувачем Чорноморського флоту. Облаштування цієї
поки що степової, малозаселеної, але стратегічно надзвичайно важливої
зони потребувало, серед іншого, порад поляків. Князі Чарторийські, що
як заручники недавно прибули до Санкт-Петербурга для порятунку своїх
статків, були надто молоді, але в спогадах князь Адам напише, що майбутній
подільський мільйонер Комар і майбутній генерал Порадовський були
дуже близькими до П. Зубова, чим можна пояснити добру орієнтацію
фаворита в ситуації27. Виконуючи свої функції в Новоросії, він уже зіткнув-
26 РГИА, ф.468, оп.43, д.392.
27 Про кар’єру П.Зубова див.: Д.Р. Ье Воппе, Ргопііег Сометотз Сепегаї 1772-1825, II ТНе
ЗоиіНегп Егопііег, ЗаЬгЬйсЬег Гйг СезсЬісЬіе Озіеигораз, 2000, п.48, р. 170-171. Про польські
контакти див.: Ь. Вагу1о>у. Роїасу то РеІегзЬиг^и.., 8.57-58.
77
ся з польською проблемою. Про поляків ішлося в указі про реорганізацію
козацьких полків з огляду на нові кордони, особливо в розлогих маєтках на
прикордонні, викуплених у польського князя Любомирського. Згадувалися
там і шляхтичі-чиншовики — «окремий вид людей, яких буде переселено
в інші місця». Цей указ, опублікований в один день з указом про чиншову
шляхту (5 червня 1796 р.), свідчить, що Зубов тісно — і це досить дивно —
поєднував козацьке питання з питанням безземельної шляхти та заселен-
ням південних земель28.
Двома днями раніше офіційного підтвердження своїх ідей імператорсь-
ким указом, що покладе його виконання на нього, 3 червня 1796 р. Зубов
подав свої міркування Катерині II у вигляді записки, що зберігається в
одному з архівних фондів разом із кількома іншими проектами депортації
польської шляхти, і це свідчить, що його текст був відомий високопосадов-
цям і служив для довідки щоразу, коли це питання поставало29.
Платон Зубов слушно вважав за доречне пояснити самодержиці, в
чому полягає особливість категорії чиншової шляхти, досі російському
суспільству невідомої, і хоча він прекрасно інформує про економічне
й матеріальне становище цих людей, його висновки, як далі побачимо,
вельми ілюзорні.
«Серед населення, яке проживає на територіях, що колись належали
Речі Посполитій, а тепер з’єдналися з Російською імперією, є різновид
людей, яких називають «чиншевая шляхта...». Не знаходячи російського
еквівалента, Зубов так русифікує польське «згІасЬіа сЬупзгочуа». На
виправдання запропонованої маніпуляції, він звертає увагу на визиск,
жертвами якого стають ці люди, бо живуть на чужій землі і, «не маючи
власної землі і тривалий час перебуваючи у кріпацтві у можновладців того
краю», платять чинш, тобто оброк, по щонайменше 25, а то й ЗО срібних
рублів з плуга та виконують різні роботи й послуги для власників маєтків.
Оскільки вони голосували на сеймиках (ми вже знаємо, чого вартий
цей міт), то могли впливати на рішення, тож їх підтримували. Але тепер
28 Указ про реорганізацію козацьких полків проходить номером раніше указу про шляхту:
ПСЗ, т.23, № 17468. Йшлося про полки, сформовані всемогутнім попереднім фаворитом
Г.А.Потьомкіним, який у 1787 р. купив у Любомирських величезні маєтки на правому березі
Дніпра, а потім до свого титулу князя Таврійського у січні 1790 р. додав титул гетьмана
катеринославських і чорноморських козаків, сподіваючись підняти їх проти поляків і таким
чином вписати себе в експансію на південь і в «Грецький план* Катерини. Див.: А.3орин.
Кормя двуглавого орла... М., 2001, с.145-150. Тяглість титулів і функцій Потьомкіна й Зубова
очевидна.
29 П.А.Зубов Катерині II, копія, РГИА, ф.1285, оп.1, д.7, л.15-31. Напевно Є.І. Дружиніна
цього плану не бачила, див.: Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. М., 1959.
78
сеймики, досить часто бунтівничі, втратили сенс, і ця група, яка зубожітиме
дедалі більше, потребує захисту. Як пише Зубов: «Адже землевласники,
не маючи потреби їм догоджати, без сумніву, примусять їх платити ще
більше за землю, яку вони обробляють» [справді, завбачливо — Д.Б.],
«хай би які заходи вживав уряд для забезпечення їхніх прав, якщо вони
залишатимуться на поміщицьких землях, як і доти, завжди траплятимуться
випадки, коли землевласники знайдуть засіб, як їх пригноблювати і
завдавати різних утисків».
Ці великодушні думки видаються гідними людини епохи Просвітництва
і частково відображають експлуатацію, жертвами якої ставали безземельні
шляхтичі. Але Зубов марно проголошував себе їхнім захисником, борцем
за їхні гаразди і навіть свободу, ця преамбула не могла приховати, що
йшлося про іншу мету — перейняти цю робочу силу від польських панів
і використати її на користь російської держави. Зубов не бере до уваги
двох перепон, які не вдалося подолати впродовж цілого століття: попри
економічну експлуатацію, риторика братерства і шляхетської рівності
залишалася досить дієвою. До того ж, ця шляхта, часто українська за
походженням, зберігала прив’язаність до рідної землі, тож ілюзії, якими
заколисував себе фаворит цариці стосовно легкого досягнення їхньої згоди
на переселення, були марними.
Він навіть удається до перебільшень, намагаючись переконати свою
коханку: «Ще за колишнього польського уряду, розгнівані надто високими
оплатами, яких вимагали від них землевласники за найм землі, ці шляхтичі
часто зверталися до колишнього катеринославського губернатора
Каховського з проханнями дозволити осісти на вільних землях його
губернії, дехто навіть не вимагав жодної допомоги від казни. Ось чому
немає сумніву, що вони з радістю погодяться зробити те саме сьогодні,
якщо Ваша Імператорська Величність зволить надати їм вільні родючі
землі замість нинішніх садиб, де вони зазнають бідування й лиха». Обіцяна
земля — це, звісно, та, де генерал-губернатором був сам Зубов.
На той час він іще не міг знати, скільки саме безземельних шляхтичів
проживало в Україні, але вже відав, що чимало. Знаючи дещо про козаків,
які осіли на Чорноморському побережжі (обізнаність поверхова, бо він
жив переважно у столиці), Зубов у своєму проекті припустився однієї
засадничої недоречності. Він приписав шляхті такий великий потяг до
зброї, що описав, як охоче вона ввіллється до полків солдатів-хліборобів
у Вознесенській губернії (Вознесенськ — містечко на річці Буг на південь
від Умані й Ольвіополя, у майбутній Херсонській губернії) і в околицях
Катеринослава та як шляхтичі досить швидко стануть гарними хліборо-
бами-тваринниками — «на зразок наших однодвірців» (по 40 роках ця
79
думка виявиться дуже плідною, але не в Новоросії). їм доведеться сміло
боронити свою власність, отже — свою нову вітчизну. У дусі вже готових
проектів дехто міг би вступити до козацьких полків, як, наприклад, шляхта
з колишніх маєтках князя Любомирського або осілі на вільних землях
Вознесенської губернії, де було загалом мільйон десятин, спроможних
прийняти 100 тис. душ.
Детальність і розмах проекту, хоч би яким ілюзорним він був, вдруге
відгукнеться у планах — також божевільних — 1831—1834 рр. Тоді, як і
в цьому випадку, депортацію видавали за добродійництво й милість. До
таких потрясінь призведуть лише залізниці й варварські види зброї XX
ст., але Північна Семіраміда вже марила про них, читаючи плід розмислів
свого коханця.
Зубов також писав, що з часом більшість цих облагодіяних колоністів
потягнеться до Маріупольського повіту на березі Азовського моря та до
Новомосковського повіту в Тавриді, до гирла Дніпра, до Мелітополя, і що
всі отримають допомогу, яку він деталізував у семи пунктах.
1. У повітах Вознесенської та Херсонської губерній є 65565 десятин
вільної родючої землі. Шляхта знайде там досить очерету й соломи на стріхи
для своїх осель. Відстань за переїзду не буде надто великою. Дерева для
будівництва також вдосталь по узбережжях річки Кодими. На ній можна
оселити 2000 димів, ще 2000 у Херсонській губернії, з них 200 залишаться
в околицях Вознесенська.
2. У Катеринославській губернії, між фортецями Олександрівськ
і Петровськ, які розділяють 150 верст, і вздовж річок, що омивають
Таврію, родючої землі й води багато. Розмістивши там 800 родин, можна
забезпечити захист шляхів між Дніпром та Азовським морем. Розвиток
там має відбутися швидко. У разі потреби солдати-хлібороби зможуть
служити на лінії Кубані чи Таврії. Весь реманент і господарське знаряддя
по Дніпру вже привезено до Херсона з Білорусі. Кожна родина одержить
ЗО десятин землі з правом подальшого успадкування без сплати земельного
податку: «Надання землі у спадкову власність заохочуватиме інших
шляхтичів переїхати з земель, які їм не належать і за обробіток яких вони
платять нині чинш, і зробить їх господарями свого майна». Обіцянка про
щедрі наділи обумовлювалася незнанням панівних у польській Україні
традицій індивідуалізму, що бачимо з наступного пункту.
3. Позику розміром ЗО рублів зможуть отримати 4000 осіб, які переїдуть
першими, — і ті, що мають землю, і ті, що її не мають, але гуртом, на засадах
солідарної відповідальності. Тут відчувається одвічна російська мрія про
взаємний нагляд, характерний для селянської общини; після 1830 р. вона
відродиться у проектах міністра Кисельова щодо реорганізації шляхетської
80
групи. Мрія ця полягала в досягненні солідарної відповідальності «всієї
громади, перевага чого уявляється в тому, що кожен із переселенців міг би
наглядати за іншим». Позику можна повертати впродовж чотирьох років,
це загалом 120 тис. рублів, до яких належить додати ще 200 тис., якби
уряд перебрав на себе спорудження будинків із розрахунку по 50 рублів
на кожний. Витрати на будівництво також підлягали поверненню.
4. Звичайно, слід зберегти й певну обережність: в одному поселенні,
писав Зубов, не повинно бути більше 50 помешкань переселенців,
головне — не дозволяти контактів із існуючими селами.
5. З урахуванням військової перспективи належить передбачити
формування полків і заохотити добровольців спеціальним указом.
6. Колоністам треба гарантувати вільне та безперешкодне відправляння
їхньої віри: «А щоб іще більше прив’язати їх до землі, а також розбудити
в їхніх серцях вдячність, довіру й любов до уряду, що стане основою
добробуту їх та їхніх нащадків, чи не буде Найясніша Государиня настільки
ласкава, що зводить розпорядитися, аби з призначених мені коштів я
наказав побудувати костьол на кожні 200 родин, а також, порозумівшись
із католицьким єпископом, сказав би йому поставити тих священиків цієї
конфесії, у чиїй вірності й правильності мислення я був би упевнений?»
Лицемірство чи щирість?
7. Нарешті, цим родинам слід дозволити продати або привезти з собою
все, що їм належить там, де вони нині мешкають, і передбачити наявність
тих, хто ніс би за це відповідальність та був би зобов’язаний стежити, аби
власники маєтків, у яких вони мешкають, не чинили їм жодних перешкод,
щоб у такий спосіб «стала для них неуникненною сила закону Вашої
Імператорської Величності». Зубов вочевидь усвідомлював, що від’їзди
чиншовиків призвели б до розриву їхніх більш чи менш формалізованих
угод із багатими землевласниками і що це могло б викликати протести
останніх.
Катерині II такі міркування, звичайно, припали до смаку і вона
доручила виконання проекту його авторові: «Вважаючи такі положення
якнайбільш корисними для цього типу людей і відповідними нинішній
ситуації, Ми схвалюємо кожну його частину», — писалось у тексті
«Особистого указу князю Зубову, катеринославському, вознесенському і
таврійському генерал-губернатору, що стосується переселення чиншової
шляхти з приватних маєтків в одержаних від Польщі губерніях на землі,
які належать імперії».
Незважаючи на розлогий заголовок указу, зроблені імператрицею
поправки обмежили цю операцію до рівня експерименту. Використавши
у висновку перший пункт проекту, Катерина наказувала для початку
81
обмежитися негайним переселенням 4000 димів на береги р. Кодими,
під Вознесенськ, і частково — у кілька визначених пунктів під Херсоном,
Катеринославом і в Таврії. Зубов мав фінансувати цей експеримент із
бюджету своїх губерній. Указ не відкидав дальшого розвитку операції,
«якщо бажаючих буде багато».
Про вірогідність реалізації проекту, що, як бачимо, більше вражав своїми
обіцянками, ніж розмахом, невідомо нічого. Навіть якщо його й почали
втілювати в життя, то досить швидко занехаяли. По чотирьох місяцях
після смерті Катерини II і по десяти місяцях після підписання указу
матір’ю Павло І проголосив за посередництва генерального прокурора
Сенату напрочуд короткий указ: «Його Імператорська Величність зволили:
припинити переселення шляхтичів-чиншовиків із польських губерній до
колишньої Вознесенської губернії»30. Тож, як надалі трапиться ще не раз,
полишений без наслідків текст породив легенду. Одначе на виправдання
істориків, які поширювали цю легенду, треба сказати, що ідея лікувати
надлишок шляхетського населення його прорідженням іще довго вабитиме
чиновницькі уми, як ми бачимо з численних архівних документів, що їх
належить витягти із забуття.
Так, у 1800 р. новоросійський віце-губернатор, державний радник
Неверовський своєю чергою звернувся до Департаменту державних
маєтностей із проханням про переселення шляхтичів-чиншовиків із
Київщини та Поділля в довірену йому губернію, висуваючи ті самі, що
й Зубов, аргументи. Він, як розповідав 1806 р. міністр внутрішніх справ
Кочубей, «писав, що деякі шляхтичі-чиншовики цих губерній звертаються
до губернської казни з проханням записати їх до гурту державних колоністів
(казеннеє поселение) з причини їхньої убогості та браку власної землі, і
що кількість таких людей може сягнути 20 тисяч»31. У своєму проханні
1800 р. Неверовський пропонував оселити цю шляхту неподалік від
власних рідних місць, в Ольвіопольському повіті на лівому березі Бугу,
виділивши по 15 десятин орної землі на чоловічу душу та звільнивши
на десять років від податків — із подальшим встановленням податку по
5 копійок за десятину замість тяжкого оброку. Але оцінка (надалі, як
побачимо, дуже приблизна) кількості відповідних шляхтичів, зроблена
Управлінням державних маєтностей, показала, що у відповідних губерніях
налічується 162577 осіб обох статей, тоді як переїхати погодилися всього 17
30 ПСЗ. серия І, т.24, № 17872, 7 марта 1797 р. Йдеться про «колишні губернії», оскільки
адміністративна карта Півдня незадовго перед тим зазнала змін.
31 РГИА, ф.1285, оп.1, д.78, л.2.
82
добровольців із Київщини та 14 з Поділля, що поставило під абсолютний
сумнів готовність до переселення.
Крім того, Сенат у рамках іншого перепису, спрямованого на адміні-
стративне впорядкування шляхетського питання, до чого ми далі
повернемося, виявив 218025 безземельних шляхтичів чоловічої статі на
всіх приєднаних польських територіях, і 25 вересня 1800 р. дав їм два роки
для доведення шляхетства, перш ніж їх внесуть у податну категорію. Тож
доводилося чекати закінчення цього терміну.
Незадовго до кінця згаданого строку, 11 серпня 1802 р., Вінцентій
Новосельський, поляк на російській службі, домігся завдяки своєму званню
титулярного радника та вірогідним знайомствам, авдієнції в Олександра
І з приводу створення колонії шляхтичів у містечку Тернівка неподалік
Миколаєва, де збереглися окремі кам’яні будівлі та стара турецька мечеть.
Імператор доручив Новосільцеву, члену «негласного комітету» своїх «мо-
лодих друзів», подати проект згаданого Новосельського до Департаменту
державних маєтностей, щоби знати чиюсь думку32.
Оригінальність ідеї полягала в тому, що її запропонував поляк, який
вочевидь прагнув якоїсь ролі й для себе. У його проекті знову пояснювалося,
що чиншова шляхта — це вбогі нащадки безземельних шляхтичів, які
живуть на приватних землях, сплачуючи своєрідний оброк — такий же
високий, як і селяни в державних маєтностях. Потреба повторити це
пояснення свідчить, що в очах росіян ця категорія виглядала незвичною
аномалією. Потреба в поселенцях щоразу спонукала до згадки про
їхні злидні, прикриваючися шатою благодійності. «Окрім того, від цієї
шляхти, — писав Новосельський, — вимагають різноманітних послуг,
вони часто зазнають переслідувань від своїх власників, а бідність змушує
їх терпіти все, хай би що там трапилося».
Вважаючи, що по всій імперії знайдеться щонайменше 50 тис. таких
родин, він пропонував (це вже пробували зробити) здійснити їх перепис,
скориставшися каналами шляхетських маршалків кожної західної губернії.
І також заколисував себе ілюзіями: «Гадаю, багато хто з них погодиться
на переселення». А ось у чому проглядає ледве прихований намір проекту
Новосельського: було б добре, якби для проведення операції імператор ство-
рив посаду попечителя і призначив на неї людину, якій ці люди довіряли
б, яка їх захищала би, допомагаючи задовольняти різні потреби, та мала
вирішальний голос при наділенні землею в тісній згоді з губернатором і
Казною. До його обов’язків належало також інформувати зацікавлених
осіб, що монарх, зглянувшись на їхні злидні, брак землі й тяжкі податки,
32 РГИА, ф. 1285, оп. 1, д.7, л. 1 -14.
83
зволив надати їм можливість отримати у спадкову власність у певному
місці землю, звернувшись до поручителя, призначеного для заселення
шляхетських колоній, та запевнив їх, що, згідно з Грамотою про дворянство,
їм не доведеться платити жодного подушного податку. Також належало
видати їм книжечки правил, яких слід дотримуватись, і — знову те саме
побоювання — стежити за тим, аби власники маєтків, де вони живуть, не
чинили жодних перепон у переселенні. У протилежному випадку слід би
дати суворий наказ цивільним губернаторам, тобто вдатися по допомогу
поліції чи війська. Новосельський сподівався, що така обіцянка привабить
багатьох.
Департамент державних маєтностей надіслав 23 січня 1803 р. Н.
Новосільцеву відповідь33, з якої виразно видно, що там відомо про
наростання в Комітеті «молодих друзів» царя впливу польського князя
Адама Єжи Чарторийського, який відновив у Росії політику захисту
польського шляхетського стану як певної цілості — так, як це робила
більшість магнатів у часи незалежної Польщі. Департамент запевнив
Новосільцева, що проект Новосєльського, а також попередній проект
Неверовського «недостатньо продумані й необгрунтовані». Там хутко
збагнули, що автор тексту, не пропонуючи цього прямо, вочевидь
убачав себе організатором і керівником усієї операції. Департамент
небезпідставно сумнівався, що люди, розсіяні невеликими групками по
восьми губерніях (по всій приєднаній території) на кілька тисяч верст,
довіряться й коритимуться приватній особі, доручивши їй свою долю.
Вибір земель вимагає знань і авторитету. На запропонованих теренах
бракує води. Поза тим, їх уже передано болгарським колоністам, якими
керує головнокомандувач чорноморського краю. Тож ідеться, напевно,
про шахрая, який хоче, аби йому виділили державну землю, а він привезе
туди робочу силу й експлуатуватиме її так, як і землевласники, яких він
так викриває. Члени відділу шкодували за коштами, що могли би надійти
до Казни внаслідок переселення, одначе визнавали, що нечисленні спроби
примусового переселення завжди провалювалися, викликаючи лише
нарікання й скарги (очевидно, йшлося про авторитарні рішення міністра
юстиції Г.Р.Державіна від 8 серпня 1802 р., до яких ми ще повернемось).
Коли б якісь шляхетські родини цього захотіли, вони мають самі, за
погодженням із владою, вибрати собі землю. Ініціатива в таких операціях
належить цивільним губернаторам, однак їм слід знати, де таких шляхтичів
знайти і чи землевласники не чинитимуть спротиву. На завершення все-
таки висловлювався сумнів щодо того, чи добровольці взагалі знайдуться,
м Там само, л. 22-25 та копія, передана Новосільцеву 27 січня 1803 р., л. 26-31.
84
а оскільки шляхетське питання належало до іншого відомства, то остаточне
рішення відділ залишав за Новосільцевим.
Тимчасом напруженість у найближчому оточенні Олександра І нарос-
тала через уїдливість Г.РДержавіна, старого придворного поета Катерини
II, який безупинно писав помпезні й велемовні оди на її честь і якого
новий цар на короткий час зробив міністром юстиції. Одначе радники
царя були набагато поміркованішими (за винятком Кочубея). Під час
поїздки польськими територіями при Павлі І Державін усвідомив розмах
проблеми євреїв і шляхти — двох категорій населення, які були слабо
представлені в імперії перед поділами Речі Посполитої та яких він одразу
ж люто зненавидів. Цілком виразно ці проблеми постали після першого
поділу 1772 р. в білоруських регіонах Вітебська й Могильова34, але тільки
після остаточного поділу, коли чисельність обох груп різко зросла, старий
піїт незрівнянної Феліци рушив в атаку проти присутності в сільських
місцевостях, які раніше належали полякам, «євреїв — отруювачів селян».
Ще до вбивства Павла І він подав до Сенату «Думку про євреїв», що
лягла в основу діяльності Комітету з облаштування євреїв, створеного
Олександром 9 листопада 1802 р. у складі Валерія Зубова, Кочубея,
Чарторийського і Северина Потоцького35 *, який також ухвалив рішення
про переселення. Заплановане згідно з Положенням про євреїв від 9
грудня 1804 р. примусове переміщення євреїв із сільської місцевості
в міста частково було здійснене аж у 1807 р., бо великий розголос про
єврейський з’їзд, скликаний Наполеоном у Парижі, змусив росіян змінити
свій підхід до цієї акції.
З цього ми запам’ятаємо абсолютно чіткий зв’язок, що його Державін
проводив між обома проблемами, і однаковим ставленням, яке він
передбачав для цих двох соціальних спільнот, що не поміщалися в офіційну
класифікацію. Шляхта, писав колишній міністр у 1812 р., упорядковуючи
свої мемуари, «не менее жидовского важное дело». І зневажливо пояснював,
що це за сорт людей, які називають себе шляхтичами: їх кількість, на його
думку, по всій колишній Речі Посполитій сягає мільйона, а в російській
частині 500 тис. Він звично твердить, що це підопічні магнатів, які
потребували шляхти під час сеймів, а далі підкреслює, що його терпець
урвався, коли в одному з конфіскованих білоруських маєтків, отриманому,
а невдовзі проданому генералом Є.П.Єрмоловим, окремі шляхтичі почали
34 А. Карреіег, ка Киззіе, етріге тиііїейгпідие, Рагіз, 1994, р.90,91. Переклад з нім. Г.Імарт.
35 Комитет о благоустроєний евреев. Див.: Сочинения Державших, т.УІ (листування й спогади
1794-1816). СПб., 1876, с.760.
85
писати скарги на нового власника, який переселив їх до іншого свого
маєтку на Херсонщині, «не имея нуждьі в такой сволочи».
Тоді Державін (він пише про себе в третій особі й називає на прізвище),
зібравши «всі необхідні дані у цій справі і дізнавшись, що покійна
імператриця мала намір депортувати цю шляхту (він також знайомий із
планом Зубова) з політичних міркувань (цей нюанс він додає від себе) на
незайняті землі південних губерній», склав проект про переселення цих
нероб у Херсонської, Астраханської та Саратовської губернії, а також в
околиці Уфи й Симбірська, але «очистити» польські приватні маєтки і за
одним разом призупинити дискусії з цією шляхтою, позбавивши магнатів
(дивне переконання, що ці люди мешкали тільки в магнатських маєтках,
далі зберігається) від юрби, яка завжди готова до «всіляких надмірних
безладь». Державін убачав у цьому і зручний спосіб заселити околиці імперії
й затримати там людей, давши їм, за потреби, певний строк для доведення
свого шляхетства, а водночас примусивши до служби у прикордонних
формуваннях. «Якби цю корисну справу вдалося довести до кінця, — писав
він, — менше було б тих, хто потайки тікає до легіонів Бонапарта».
Але яким чином цей проект міг би успішно здійснитись? Олександр
довірив його виконання «єврейському комітетові», де, зокрема, вели перед
великі польські пани, як, скажімо, А.Чарторийський чи С.Потоцький.
Згодом обер-прокурор Сенату Д.О.Баранов розповів Державіну, що
відразу після його усунення з посади міністра юстиції у 1803 р. (всупереч
сподіванням, Олександр досить швидко втратив будь-який інтерес до
співпраці з приятелем своєї бабусі) Чарторийський заволодів запискою
про шляхту разом із проектом відповідного указу і жбурнув їх у палаючий
камін, звідки Баранов встиг вихопити лише окремі шматки. Копії цього
проекту так і не знайшли.
Марення про чистку через розрідження надалі регулярно навідувало
голови людей, дуже різних за своїм соціальним статусом. Звичайно, не
варто надавати великого значення проектові двох чергових поляків —
Гороховського та Яворського, які 6 серпня 1806 р. зуміли завдяки якомусь
лейтенантові Вольському подати петицію самому Кочубеєві, беручися
власними силами переселити понад 400 чиншовиків, що «хочуть» поїхати
до Херсонської губернії. Для цього досить лише, вважала ця трійця, видати
наказ, «запросивши» ще тисячу родин, які змагатимуться в обробітку землі
й служінні державі. Але для таких пропозицій час іще не настав. Знаючи
про попередні прецеденти, міністр не дав петиції ходу38.
38 РГИА, ф.1285, оп.І, д.78, л.1.
86
У1807-1808 рр., коли роздуми про спосіб організації чиншової шляхти
набирали, можливо, найширшого й найбільш ліберального забарвлення,
до чого ми ще повернемося, серед численних текстів, де такі міркування
відображено, особливою брутальністю, гідною затятих «чистильників»,
вирізняється текст тогочасного військового міністра Аракчеєва. По двох
роках опали за Павла І «гатчинський капрал» почував себе дуже впевнено
на дворі дворі Олександра. Його фанфаронство і бравура артилериста
прийшлися особливо до смаку відтоді, як після поразки під Аустерліцом
Кутузова відправили на посаду київського військового губернатора.
Аракчеєв повернув цареві віру в армію, що похитнулася після програних
Наполеонові битв, і міг дозволити собі виступати проти досить відкритих як
на ту епоху ідей, зокрема тих, які починав розвивати М.М.Сперанський.
У товстій збірці різноманітних пропозицій, зроблених Комітетом із
облаштування євреїв, що засідав як Комітет зі шляхти, і далі розглянутих
Державною Радою, позиція Аракчеєва вирізняється підкресленою зневагою
до цієї категорії людей, настільки відмінних від російського дворянства
і готових терпіти «принизливе становище, в якому вони радше воліють
служити по-рабськи, ніж працювати для добра держави». Як військовий
служака, він розмірковує над тим, чи влада зауважила низький рівень
їхньої сумлінності під час мобілізації попередніх років, і навпаки, що їх
багато в міліції, створеній за розпорядженням влади в Київській губернії,
де чиншовиків змусили виставляти стільки ж рекрутів, як і державні
селяни та селяни з приватних маєтків. Висновок міністра такий: є лише
два способи залучити цих людей до служби — гроші, що практикується під
час набору солдатів з-поміж селян, або просто наказ імператора. З цього
приводу немає жодної потреби звертатися до Державної Ради, як того
прагнуть окремі члени. «Це призведе лише до марнування часу, що викличе
непотрібні чутки». Подібна облава мала проводитись у таємниці.
Аракчеєв уважав за необхідне негайно оселити всю шляхту — цифри й
метод його не цікавили — на цілинних землях і заборонити їй працювати
на поміщиків, бо це «неприлично дворянскому классу». Зрозуміло, що
мілітаризація, невдовзі запроваджена у сумнозвісних селянських колоніях,
сприймалася ним як єдиний засіб тримати переселенців у руках. Постійна
військова служба — ось єдиний спосіб, що змусить шляхту підкоритися.
Переселення слід провести впродовж року. Той, хто має власний клапоть
землі (щоби вижити, загродовій або частковій шляхті незрідка доводилось
орендувати землю у великому маєтку), міг залишатися на місці з одним
сином, натомість решта синів повинна була виїхати із загальною масою
депортованих. Із від’їздом кожен отримає статус солдата і 20 рублів, що
для держави не буде надто витратно, бо обійдеться приблизно в таку саму
суму, яку видають для заохочення рекрутам. Він наполягав, аби цілинні
87
землі виділяли на питомо російській території, а не в «польських» (тобто
українських) губерніях39.
Проектів екстремальних рішень, як бачимо, не бракувало, проте жоден
із них не дійшов до фази реалізації. Втім вони є досить важливими для
розуміння позиції найрадикальнішого крила адміністративних працівників
імперії. До кінця царювання Олександра прибічників тотальної чистки
більше начебто не було, але з початком панування Миколи І, зокрема в
1827-1829 рр., коли було створено комісію з трьох чиновників високого
рангу (ми до неї ще повернемося), якій знову доручили опрацювати статус
шляхти, привид депортації повернувся в черговий раз. В його основі лежав
холодний розрахунок, бо від часу останнього поділу Польщі минуло ЗО
років і панував громадянський мир, коли російська адміністрація вже
більш-менш звиклася з існуванням давніх польських шляхетських струк-
тур, а про можливість польського повстання у Варшаві та ймовірність
його поширення в Україні й гадки не було. Це повернулася божевільна
ідея Зубова, яку зумів реалізувати лише Сталін зі своїми засобами кінця
1930-х років, депортувавши всіх поляків переважно до Казахстану.
Останній проект виселення перед тим, як після Листопадового повстан-
ня 1831 р. їх з’явиться аж ціла низка, виник в одному із санкт-петербурзь-
ких кабінетів під тиском нетерплячого Миколи І, якому хотілося якнай-
швидше покінчити з цією групою, що ніяк не вкладалась у норму. Автором
проекту був один із членів комісії, представник Військового міністерства
полковник Юренєв. Його назва звучить так: «Про оселення шляхти без
сталого місця проживання на землях, розташованих у Новоросії». Вислів
«не имеющей постоянного жительства» мав підкреслити й драматизувати
той факт, що шляхта, яка не мала власної землі, не була закорінена
десь конкретно, а власне це виступало умовою зіпе диа поп належності
до шляхетського стану. Проектом передбачалося проведення операції
згідно з загальноприйнятими правилами заселення, себто наділена земля
мала стати спадковою, переселенцям для облаштування надавалася б
позика тощо; цей проект не було затверджено, бо очікувані «переваги» не
відповідали можливостям Казни, а права, що мали би надаватися, визнано
за невідповідні «для цього класу осіб»40.
39 РГИА, ф. 1147, оп.1, д.517, л.91-94 і резюме для Державної Ради, Там само, д.320; уривок
зі щоденника засідань Ради, 27 липня 1808 р., л.1.
40 РГИА, ф. 1341, оп. 1, д.346, це дуже велика й цікава справа обсягом 700 кепсько впорядкованих
аркушів, повністю присвячена шляхті. Проект Юренєва є на арк. 631. Можна пошкодувати,
що жоден з проаналізованих вище проектів не згадується в праці АТригорянца (кез Оатпез
сіє Іа Кизхіе: іе Оеріасетепі сіе рориіаііопз сотте теіїїосіе сіе &ош)ететепі, Рагіз, 2002), де про
депортацію поляків ідеться лише на с.37-45. Утім, міркування в цій книжці тісно пов'язані
з нашою темою.
88
Фундаментальне значення має встановлення зв’язку між цими
почерговими проектами та неймовірним сплеском ненависті, що вибухнула
у 1831-1836 рр., відновивши й поглибивши ті самі ідеї. Це дає змогу
констатувати, що форми репресій 1830-х років не являли собою спонтанної
та безпосередньої реакції. Навпаки, вони зросли на угноєному ґрунті
фігуральних і підготовчих імітацій, які ми щойно описали.
Оскільки я вже докладно описав прояви жорстокості за масових
депортацій цього періоду в книжці «Шляхтич, кріпак і ревізор»41 і зараз
це виходить за рамки даного дослідження, то лише зазначу, що в Санкт-
Петербурзі зберігається велика справа, яку ніколи не вивчали і яка повністю
підтверджує все написане мною в 1985 р. на основі архівних документів,
виявлених в Україні42.
Принагідно варто підкреслити неефективність усіх цих суворих погроз.
Неспроможність влади змусити до виконання проголошених нею ж законів
окреслює образ влади примусу, сильної тільки на словах, яка, врешті-решт,
залишала, як побачимо в останній частині, значну свободу дій тим, кому
погрожувала, для майже автономної самоорганізації. Береги Неви лежали
надто далеко від подільського краю.
А тепер погляньмо, як ця влада намагалася усвідомити й організувати
шляхту там, де вона мешкала, за вимогами статусу, який надавався би до
порівняння зі статусом російського дворянства.
Павло І, Державін, Чарторийський: три тимчасові
стани шляхетського статусу безземельної шляхти
Вціліти у вирі ліквідації ще не означало, як я сам раніше вважав і
писав43, що в першій третині XIX ст. безземельна шляхта жила таким
собі ідилічним життям під патронатом — судячи з польської літератури —
41 Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор, с. 146-163
42 РГИА, ф.1285, оп.6, д.1а. Ця справа обсягом 361 аркуш знайомить із проектами депортації
від 28 жовтня 1831 р. до 19 грудня 1836 р. Там є й імператорське рішення депортувати на
Кавказ 5 тис. шляхтичів із Поділля та повне листування міністерств із цього приводу. У
ній також зберігається положення на 13 пунктів, складене міністром фінансів Канкріном;
список державних маєтностей поблизу П’ятигорська, Кизляра, Ставрополя і Моздока, в
Саратовській та Оренбурзькій губерніях; друкований текст указу імператора від 3 травня
1832 р., в якому повторено всі попередні пункти й дописано рукою Миколи І: «Вважати це
положення не лише для Поділля, а й для всіх інших західних губерній». Як ми встановили,
труднощі виконання паралізували всі згадані заходи.
43 Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор, с. 143
89
великих землевласників, тоді як Санкт-Петербург про неї нібито забув. Це
правда, що більшість російських чиновників у канцеляріях погодилася з
існуванням цієї нетипової для імперії соціальної структури, але й тих, хто
замислювався над можливою від неї користю, було значно більше, ніж досі
вважали, адже цієї проблеми історики майже не торкалися. Міністерство
фінансів вбачало в чиншовиках потенційних платників податків; Військове
міністерство роздумувало, як би серед них набрати рекрутів, ба навіть
офіцерів, чи бодай не допустити переховування дезертирів та підозрілих
осіб; Міністерство юстиції постійно обурювалося роллю, яку вони надалі
відігравали в земських і навіть гродських судах; Міністерство внутрішніх
справ і поліція теж мали до них справу, не міг не приділяти їм уваги і
Сенат, який клопотався всім. Парадоксально, а може й логічно, що тільки
Герольдія дуже рідко подавала голос у справі цієї групи, що доводить
маргінальне значення її шляхетської гідності.
До 1800 р., попри усвідомлення, як ми вже згадували, деякими висо-
кими чиновниками значної чисельності дрібної шляхти, для царської
адміністрації вона залишалася масою неокресленою та нечіткою. У цей
період дрібна шляхта оприявнювала себе лише в невеликих групках, які в
основному протестували проти зловживань, жертвами яких вони ставали
в польських маєтках, або — якщо маєтки були конфісковані — проти спроб
змусити їх до сплати податку нарівні з державними селянами. Казенні
палати, місцеві філії Міністерства фінансів у кожній губернії, першими
проявили інтерес до нових джерел прибутку, який міг надходити після
приєднання нових територій. Уже 11 липня 1789 р. Катерина II опубліку-
вала указ, який свідчив, що найраніше ця проблема цілком логічно постала
в Білорусі — на теренах, що відійшли до Росії після першого поділу Речі
Посполитої 1772 р. Уже там чиншових шляхтичів було зараховано до
категорій населення, що платили подушний оклад. Цим указом Катерина
II дозволяла їм подавати до Сенату документи про кількість душ у їхньому
володінні та папери на підтвердження шляхетства44. Чотирма роками
раніше Грамота про дворянство визначила, що таких документів мало бути
21. Йшлося про підтверджені герби, акти земельних надань, свідчення
про виконання урядів та службу в ранзі офіцера, високий церковний
сан і т. д. — вимога таких документів від чиншової шляхти виглядала як
знущання.
Та сама проблема, як зауважив Зубов, стосувалася чотирьох українських
повітів, які після другого поділу Речі Посполитої відійшли до Новоросії, але
невдовзі, після перекроєння кордонів, були долучені до складу Київської
44 Н.К.Имеретинский. Дворянство Вольїнской губернии, т.і, с.348.
90
губернії. У Звенигородському, Уманському, Черкаському й Чигиринському
повітах були величезні маєтності, такі як Сміла (Черкаський повіт),
продана Потьомкіну в 1784 р. і викуплена російською державою після
його смерті в 1791 р., або не менші маєтки Станіслава Потоцького та різні
конфісковані й контрольовані державою землі тощо. Уже Казенну палату
Новоросії занепокоїла неясність статусу 9833 шляхтичів-чиншовиків,
які жили в таких маєтках і яких зарахували до селян під час перепису
1795 р.45, бо, як зазначалося вище, в указах від 27 березня і 27 вересня
1793 р. Катерина II долею цієї категорії населення не переймалася. На
той час нагальним було гарантувати власність великим землевласникам
після того, як вони присягнуть на вірність. Належало також подбати про
контроль над селянами цих іуберній, що колись, як зазначалось у маніфесті
Кречетнікова, «належали істинно до Росії, були «единоплеменниками», які
виросли й виховувалися в однаковій християнській вірі, сповідуючи її до
тепер». Катерина II, власне, й заявляла про порятунок віри «від безбожних
польських бунтівників, які закликали собі на допомогу французьку
революцію». Тож у Катерини II не вистачало часу замислитися над цим
«різновидом людей», як писав Зубов. Указ від 3 травня 1795 р. генералові
Тутолміну був значно чіткішим, у ньому роз’яснювалось таке: «Усім
шляхтичам, які тимчасово посідають власність надану, заставлену, взяту в
оренду чи за контрактом на приватних або державних землях, дозволяється
просити шляхетські зібрання про прийняття і внесення їх до реєстру
дворян, аби кожен із них міг втішатися правами, що належать дворянам»46.
Найімовірніше, мало розповсюджений цей указ не сприймався як такий,
що стосується чиншової шляхти, оскільки в переважній більшості випадків
вона укладала традиційну усну угоду з власниками, що не передбачало
жодного права власності на землю. Вираз «дозволяється просити» про
внесення до реєстру, напевно, був взагалі незрозумілий безпосередньо
зацікавленим особам (якщо вони взагалі його прочитали), оскільки вони
сприймали своє шляхетство як щось самоочевидне. Другий указ Тутолміну
від 17 травня 1795 р. стосувався в основному землевласників — єдиних,
на російський погляд, справжніх дворян. Пункт 3 визначав умови участі
у дворянських виборах (ми до цього ще повернемось) і містив невиразний
натяк — між іншим, перше її визнання — на шляхту, яка мешкала окремими
селами в околицях (звідси її назва — околична), та на шляхту, яка жила з
оренди (чиншову). На той час росіяни не уявляли справжніх масштабів
45 Обрахунок кількості шляхтичів чоловічої статі в маєтках, що управлялись державою у
цих повітах, див.: РГИА, ф. 1341, оп.1, д.346, т.1, л.7-16.
46 Особистий указ Катерини II генералові Тутолміну: РГИА, ф.1347, оп.64, д. 497, л.7.
91
цього феномену, і згаданий указ справляв враження, ніби визнавалося
за можливе внести всіх чиншовиків до шляхетських реєстрів за умови
подання відповідних доказів, причому вважалося безсумнівним, що вони
в них є. До початку 1797 р. казенні палати, констатувавши, що фіскальні
органи колишньої Речі Посполитої не зараховували цю шляхту до категорії
платників податків, теж «до сьогоднішнього дня не вимагали від них
жодного податку»47.
Однак у 1796 р. виникли перші сумніви, коли стали відомі результати
перепису 1795 р. у приєднаних губерніях, а деякі випадки віднесення до
тих чи тих категорій було оспорено. Все почалося з чиншовиків одного з
найвідоміших поляків — звідки, безперечно, така скора увага органів вла-
ди — Станіслава Понятовського, племінника детронізованого польського
короля, який прибув до Санкт-Петербурга в одній кареті з дядьком. Його
маєтки в Литві й Україні було взято в секвестр, але він швидко примчав
із Рима піддобритися до Катерини, а потім став наближеним до Павла І48.
Під час перепису 214 чиншовиків одного з його маєтків під Богуславом, а
також 175 дівчат і жінок віднесли до категорії платників податків, тобто
прирівняли до селян, що одразу потягнуло за собою скаріу. Казенна палата
24 червня 1796 р. звернулася з запитом, чи можна вважати їх вільними, на
що 24 жовтня 1796 р. дирекція державних рахунків Міністерства фінансів
дало двозначну відповідь. На підставі їх порівняння зі старовірами та
практично неосілими козаками припускалося, що ці поляки-шляхтичі, які
можуть переходити з одного маєтку в інший і мешкати там певний час на
засадах найму, були в недавно приєднаних губерніях розцінені як селяни,
тобто сплачували «семигривенную подать», проте, казенні палати, не маючи
незаперечних доказів щодо їх свободи чи несвободи, як і щодо того, чи
належать вони землевласникам, не могли вимагати від них «избрания рода
жизни», натомість, оскільки між ними могли знаходитися особи підозрілі,
їх не варто було залишати в «такому стані, який їм не відповідає»49.
6/17 листопада 1796 р. імператриця померла від інсульту; її син, якому не
терпілося зруйнувати те, що робила мати, 4 грудня (ще й місяця не минуло
після її смерті) видав особистий указ з приводу засвідчення шляхетства,
що його, як незабаром виявиться, було неможливо втілити в життя. Він
проголосив, що таке засвідчення «лежить винятково в компетенції Його
самодержавної влади, що йде від Бога», тобто мав намір особисто перевіряти
шляхетство кожного. Це аж ніяк не сприяло вирішенню проблеми 9833
47 Там само, звіт у Сенат від 26 лютого 1797 р.: РГИА, ф. 1341, оп.1, д.346, л.3.
48}. Ьо]ек (\уус1.), Раті&пікі зупоюса &апізіаи)а-Аи£из£а, \¥агзга\¥а, 1979.
49 РГИА, ф. 1341, оп.1, д.294. О населений Киевской губернии, л.153-159.
92
чиншовиків із колишніх маєтків Любомирського чи 389 Понятовського.
Збентежений Сенат рекомендував 24 січня 1797 р. відповідним казенним
палатам надалі вимагати від них тимчасової сплати таких самих податків,
що й від мешканців державних маєтностей, і почав розмірковувати над
визначенням терміну доведення належності до шляхти50.
Але це ще не дає підстав твердити, як робить І.Рихлікова, про
виокремлення сказкової шляхти в офіційно затверджену, визнану й
диференційовану категорію. Внесення шляхтичів у скажи, тобто списки
селян, які платять податки, завжди залишалось явищем тимчасовим і могло
бути анульоване після підтвердження шляхетності, та й заторкнуло воно
лише незначну частину зацікавлених осіб51 залежно від примх чиновників,
які провадили перепис 1795 р.
Напевно, висловлене в указі Павла І від 19 березня 1797 р. заохочення
всім шляхтичам, яким загрожувала декласація, надіслати папери в Герольдію52,
до них так і не дійшло, саме тому 11 жовтня 1797 р. К.А.Куракін наполягав,
аби перший департамент Сенату швидше розв’язав проблему «вільних
людей» у вже згаданому маєтку С.Понятовського, який, поза сумнівом,
особисто клопотався про рішення. Наскільки неприйнятним видавалось
існування цієї невеликої групи (до встановлення її реальної кількості ще
було далеко), бачимо з указів, що їх Сенат подав на підпис імператорові
26 жовтня та 11 листопада 1797 р. У них нагадувалося про потребу всім
мешканцям «повернених губерній» усвідомити, що кожен житель Росії
мусить обов’язково провадити «непременно каковой-либо известной род
состояния». Іншими словами, будь-чиє існування поза офіційними станами,
у просторі неконтрольованої свободи, виключалося53.
На чудернацьке заохочення вибрати «род состояния» шляхта з
маєтків Понятовського відреагувала 7 травня 1798 р. на хвилі обурення,
що наростало від часу її пониження в 1795 р. до рівня оподаткованих
категорій. Київський цивільний губернатор В.І.Мілашевич повідомив
Сенат про численні скарги від зацікавлених осіб, у яких запевнялося,
що вони отримали підтвердження шляхетства від князя Понятовського,
який, наслідуючи в такий спосіб магнатів доби Великого Сейму, виявив
свою шляхетську солідарність з убогою «братією». Всі скаржники
повторювали, що вони «вольной породи люди» й живуть вільно — «вчисле
вольноживущих». Тож їх ображає пропозиція вибрати «род состояния», і
50 РГИА, ф.1341, оп.1, д.346, т. 1, л.1-4.
511. КусЬ1іко\¥а, Таїаггу Іііешзсу.., з. 105,110.
52 Н.К. Имеретинский. Ук. соч., с.349.
53 Див. № 45, л. 173-174.
93
вони по-своєму інтерпретують підтвердження шляхетства в указі Катерини
II, підкреслюючи, як твердить Мілашевич, що «не належать нікому за
приватною власністю згідно, зрештою, з царським законом». Тож, купно зі
своїми свідками (польська традиція підтвердження шляхетства передбачала
за ними вирішальне свідчення у місцевих судах при розгляді справ такого
змісту) чиншовики, відчувши підтримку князя, не завагалися звинуватити
російську владу у спробах перетворити їх на кріпаків і в переслідуванні, а
відтак підкреслили, що Понятовський дозволив їм жити на своїх землях
стільки, скільки захочуть, або піти деінде. Князь теж потягнув руку за
них і просив звільнити від сплати податку. Уряд сам дивувався, що цю
проблему, поставлену в червні 1796 р. в Сенаті, досі не вирішено. На
пропозицію міністра фінансів цих перших скаржників оголосили вільними,
прирівнявши до старовірів54. Ідентичність цієї шляхти залишалася для
чиновників такою ж непроникною, як існування козаків та євреїв!
Однак цьому прикладу солідарності між землевласником та безземель-
ною шляхтою суперечили інші випадки, що посіяли сум’яття в головах
росіян. 7 квітня 1798 р. 92 голови родин села Бушинка під Ямполем на
Поділлі, люди вільні, які платили тільки чинш, подали до повітового
земського суду скаргу на графа С.Дуніна, який, як вони твердили, прагне
їх закріпачити і зле до них ставиться. За письмовою угодою з попередніми
власниками, спершу з князем Любомирським, а потім із графом Ворцелем
вони мали право вільно пересуватися за потребою і працювати, на кого
захочуть. Попередні власники, писали вони по-польському, дотримувалися
передбачених зобов’язань, але після того, як маєток разом із їхнім селом
купив Дунін, їх змушують виконувати додаткові роботи і сплачувати доти
неіснуючі податки, що накладаються лише на кріпаків. Дунін заборонив
їм виїздити з села і погрожував тому, хто намірявся це робити. У такий
спосіб їх принизили до рівня кріпаків, змушують відробляти панщину
і немилосердно б’ють. Всі їхні папери конфіскували55. І хоча рішення
суду нам невідоме, скарга, цілком імовірно, залишилася без відповіді,
оскільки шляхетська справедливість була — ми це ще побачимо — завідомо
упередженою.
Ворожнеча між власником і чиншовиком, що нагадувала приклади
з XVIII ст. і поглиблювала прірву, започатковану ухваленням «Закону
про сеймики», що був доданий до Конституції 1791 р., знайшла черговий
54 Там само, л. 154-159.
55 Л.З.Гісцова (ред.). Селянський рух..., с.291, 292, переклад скарги з польської мови на
українську. Вирок відсутній.
94
прояв у конфлікті, який вибухнув 1798 р. і тривав до 1802 р. в маєтках ней-
мовірного багатія Щасного Потоцького. На відміну від С.Понятовського,
цей лідер Торговицької конфедерації почуттям солідарності зі шляхтою
не переймався, а його цілковите поєднання з Росією не перешкоджало
«ліберально» дбати про власні інтереси, зближені до ідей «патріотів»
Великого Сейму. Так, у 1796-1805 рр. його селяни користувалися майже
повним уневажненням панщини та були переведені на оброк. Щоправда,
нащадки Щасного відновили старий порядок, проте «модернізм» цієї
постаті, до якої польська історія ставиться неприхильно, таки заслуговує на
увагу. Чиншовій шляхті цей пан зібрався підвищити чинш, себто наслідки
модернізму користі їй не принесли. Наразившися на відмову шляхти з
присілків Рубань і Рижин, Щасний Потоцький послав свого економа
Кандера зігнати чиншовиків, а якби ті вчинили опір, — зруйнувати їхні
садиби за допомоги місцевих селян, використавши українсько-польську
ворожість. У такий спосіб 19 родин було зв’язано й вивезено на возах за
межі повіту. Тут, як бачимо, далеко до тієї веселої та радісної картини,
на якій підпоєні магнатом шляхтичі їдуть на фірах на сеймик. Спільний
для Уманського та Звенигородського повітів суд, розглянувши скарги
скривджених, ухвалив, що не маючи куди піти, шляхта отримує «право»
розпорошитися по різних родинах; по суті, це означало, що суд прийняв
як довершений факт руйнування садиб, — хіба можна протистояти волі
такого володаря? — і скромно порадив Щ.Потоцькому уникати таких
крайнощів56.
Видається цілком імовірним, що такі випадки розривів солідарності
польської шляхти, поховані в протоколах місцевих судів, не доходили до
Санкт-Петербурга, де ще якийсь час панувала невизначеність. 22 квітня
1799 р. Новоросійська казенна палата, яка тоді ще керувала стягненням
податків у приєднаних до Київської губернії повітах, скаржилася
Сенатові на «брак рішень»; правову проблему ускладнювало прохання
двох шляхтичів із села Краснопіль, що належало Браницьким, які були
настільки збиті з пантелику, що забажали записатися до державних селян.
Сенат, напевно з дрібкою іронії відповів, що за указом від 4 грудня 1796
р. такі рішення «залежать виключно від самодержавної влади, якою Бог
наділив імператора»57.
56 ЦДІАУК, ф. 533, оп. 1, спр. 61, арк. 37-38, цит. у: І.І. Кривошея, В.В. Кривошея. Дворянство
Уманщини в кінці XVIII - першій третині XIX ст. К., 1998, с.68-69.
57 РГИА, ф. 1341, оп.1, д.346,л. 17: Новоросійська казенна палата до Сенату, 22 квітня 1799 р.;
відповідь Сенату, л. 1-2, 20 червня 1799 р.
95
Фіскальні органи влади непокоїлися, зокрема, й тому, що значна
частина маєтків на Волині, Поділлі та Київщині були за Речі Посполитої
староствами, тобто королівськими наданнями, а тому мали повернутись
у власність держави. За винятком конфіскованих, ці маєтки, що являли
собою частини величезних старосте, залишались у володінні колишніх
отримувачів бенефіцій. Один із радників, Котлубицький, підрахував, що
якби ці землі контролювала держава, вони щорічно приносили би понад
два мільйони прибутку до Казни. У 6-му пункті записки, поданої ним з
цього приводу до Сенату, згадувалося про існування шляхетських сіл та
безземельної шляхти, яка, за підрахунками Котлубицького, могла сягати
100 тис. чоловічих душ; на його думку, цих людей з огляду на їх принизливу
експлуатацію економами згаданих маєтків буде нескладно перетворити
на державних селян. Це населення могло б поставляти й рекрутів. Так
гадав і Зубов, але без переселення. Котлубицький пропонував Сенатові
створити комісію з перетворення старосте на державні землі, але цей
проект, як зазначив граф Імеретинський, який його переказує, не міг бути
здійсненим, оскільки до створених на місцях комісій входили повітові
маршалки польської шляхти, яким асистували землевпорядники цих же
повітів, чия продажність увійшла в примовку. Тож фіскальні органи так
і не вдовольнили свого почуття голоду58.
Рік 1800 засвідчив дедалі більше зацікавлення статусом шляхти, одначе
вжитим заходам бракувало послідовності. Поляки в оточенні Павла І та
в Сенаті постаралися поставити під сумнів пропозиції Котлубицького, а
19 березня 1800 р. запропонували цареві підписати указ, який нагадував
про кардинальні права шляхти й боярства (в українському розумінні
поняття), підкреслював поняття рівності всіх членів шляхетського стану
та наводив довгий перелік усіх сеймових «конституцій», які впродовж
польської історії підтверджували цей принцип. Зокрема, нагадувалося
про привілеї 1374,1463,1690,1699,1768 рр. з висновком: «З огляду на це,
виходячи з усіх цих конституцій, шляхта й бояри не повинні зазнавати
жодних применшень своїх привілеїв»59.
Утім, перегодом знову постала проблема шляхтичів, яких офіційно
внесли в податні категорії, на цей раз у Білорусі, де двоє чоловіків на
прізвище Позняк і Лешек, визнані шляхтичами Могильовської губернії під
час перевірки 1792 р., після прийняття «Закону про сеймики», безупинно
подавали скарги від імені 1096 родин, які опинилися в такій же ситуації.
Сенат видав 9 квітня 1800 р. рішучий указ, в якому висловлювалося
58 Н.К.Имеретинский. Ук. сон., с.351.
59 Там само, с. 352.
96
здивування їхнім незнанням процедури: спершу вони мали надіслати до-
кази шляхетства до Герольдії, а тоді отримати підтвердження від самого
царя, доки ж справа вирішується, вони неповинні засипати адміністративні
органи скаргами. Крім того, указ вимагав, щоб губернатори всіх приєднаних
губерній терміново ознайомилися з процедурою, якщо досі вони недостат-
ньо з нею обізнані60. Вочевидь ніхто не помічав суперечності з попереднім
царським указом. Декласовані мусили залишатись у такому стані невідомо
скільки.
Щоб запобігти утриваленню невизначеної ситуації (ніхто ще не знав,
що вона затягнеться на десятки років), Сенат проголосив два укази один за
одним, 13 і 15 червня 1800 р. Перший давав 9833 чиншовикам, віднесеним
до платників податків на землях Київщини й Поділля, якими управляла
держава, два роки для доведення свого шляхетства, а за день іще один
указ поширював про всяк випадок таку можливість, без уточнення, кого
це стосується, на чиншову та околичну шляхту всіх колишніх польських
губерній61.
Щоб уникнути плутанини у визначенні «сословий», фаворит Павла І
П.Х.Оболяников, обер-прокурор Сенату і в цій іпостасі відповідальний за
Герольдію, 2 липня 1800 р. запропонував своїм колегам дуже докладний
рапорт з кількома додатками, що уточнювали процедуру, якої слід
дотримуватися при реєстрації шляхтичів у нових губерніях. Усі шляхетські
зібрання, зазначалось у рапорті, повинні надіслати копії своїх книг із
переліком поданих кожною родиною доказів. Повітові маршалки (тоді
їх іще не називали предводителями) мали інформувати Герольдію про
кожне народження хлопчика, вказавши імена батька й матері та подавши
копію запису до місцевої метричної книги. Належало точно вписати назву
місцевості й села, яким володіє родина. Передання цієї інформації мало
здійснюватися через цивільних губернаторів, які, своєю чергою, повинні
були стежити за надсиланням цих даних на початку кожного року.
До рапорту додавалися: типова схема генеалогічного дерева та зразок
формуляра декларації, переділений на шість стовпчиків, а саме:
1. Ім’я, ступінь споріднення, стосунок до служби.
2. Цивільний стан: одружений, удівець, одинак, кількість дітей, кількість
років служби.
“ПСЗ, т.26,№ 19375.
61 РГИА, ф.1347, оп.64, д.497. Записка по Зелу о чиншевой іиляхте, находящейся в присоединен-
ньіхот Польши губерниях, т.7. Тільки В.І.Нєпокоєв подає точну дату — 15 червня. І.Рихлікова,
Сікорська-Кулеша й С.Лисенко повторюють помилку Імеретинського, який називає 25
вересня; можливо, це дата отримання указу в губерніях.
97
3. Кількість сіл і душ, які є у володінні.
4. Номер запису новонароджених у генеалогіях.
5. Дата внесення герба до гербовника.
6. Чи була вже відмова Герольдії?
Усі ці уточнення 25 серпня 1800 р. набули форми указу, в якому
застерігалося, що питомо російських губерній, де дворянство вже було
підтверджене, він не стосується62.
Перш ніж іти далі, треба відразу ж уточнити, що цієї процедури, якої
землевласники дотримувалися не дуже охоче, чиншова шляхта взагалі
не могла застосувати. Шляхетські маршалки ніколи її не застосовували,
бо не хотіли привертати уваги до великої кількості осіб без паперів (вони
найчастіше реєстрували тільки тих, хто протестував проти внесення до
податних класів), і, як видається, Герольдія, поступово відкриваючи клубок
суперечностей у донедавна польських губерніях, сама намагалася його не
переускладнювати, аж доки в 1840-х рр. Бібіков не взявся за вирішення
цієї проблеми на місці та в цілком інакший спосіб.
Великий том розміром в аркуш у шкіряній палітурці, де зареєстровано
всі підтвердження належності до шляхти, видані Герольдією до 1841 р.,
показує, що до 1812 р. жоден із шляхтичів трьох губерній Правобережної
України такого підтвердження не одержав. Згодом кількість виданих
підтверджень розподіляється так: 1813 - 1, 1816 - 1, 1817 - 2, 1818 - З,
1819 - 5, 1820 - 7, 1821 - 22, 1822 - 24; далі їхня кількість із кожним
роком поступово зростає, одначе залишається на подив малою (1826-83).
Це дуже добре ілюструє мізерну роль Герольдії у шляхетському житті
колишніх польських губерній. До її реєстрів, схоже, занесено тільки ті
підтвердження, які видавалися на запит адміністративних органів чи
армії з метою встановлення рангу, згідно зі знаменитою «Табеллю про
ранги»; це означає, що всупереч законові багатьох приймали до війська чи
на службу без перевірки походження. Далі ми побачимо, що посвідчення
шляхетства не вимагались і в школах63.
Коли на початку липня 1800 р. Оболяников спробував у згаданому
рапорті докладно нагадати про затверджену Грамотою 1785 р. процедуру,
62 Підготовчі матеріали й надрукований текст указу: РГИА, ф. 1341, оп.61, д. 289; ПСЗ, т.26,
№ 19531.
63 Список фамилиям и лицам, утвержденньїм окончательно в дворянском достоинстве с
1725 по 1841 год, РГИА, ф. 1343, оп. 41, д. 607. Даних про кількість польських шляхтичів
із приєднаних губерній, які несли імперську службу, бракує. Жодних відомостей не подає
також праця В.Кабана <8іигЬа гекпіі6\¥ г Кгбіезілуа Роїзкіе^о аппіі сагзкіе] 1831-1873»
(АУагзхачуа, 2001). Можливо, дослідження про польських генералів XIX ст. у Росії проведене
разом із Л.Горизонтовим дасть чіткішу картину.
98
він, імовірно, був далекий від розуміння того, наскільки численну групу
людей це заторкне, натомість іще перед оголошенням указу від 25 серпня
розмах проблеми став відомим.
20 липня 1800 р. головний скарбник Міністерства фінансів інформував
Сенат, що за його підрахунками у восьми відібраних від Польщі губерніях
проживають 218025 осіб чоловічої статі чиншової шляхти. Ця цифра, як
побачимо, була не остаточною і значно нижчою від реальної, з опертям
на перший узагальнений підрахунок податкової служби, але здавалася
досить значною. Її машинально повторювали кілька років поспіль. На
думку скарбника, вона вимагала термінового ухвалення законів, тобто
вжиття заходів для перевірки з метою внести якнайбільше шляхтичів у
податні класи.
У загальній статистиці колишніх польських губерній маємо такі дані
по трьох губерніях Правобережжя (залежно від губернії класифікація
має незначні відмінності, зокрема невластиві іншим нюанси зауважуємо
на Волині)64:
Київщина Родовита шляхта 511
Фільваркова шляхта 1181
Чиншовики 40373
Всього 42065
Волинь Родовита шляхта 2455
Фільваркова шляхта 2225
Чиншовики й околична шляхта 27349
Службова шляхта 6275
Бояри 8
Солтиси 103
Татарська шляхта 33
Всього 38448
Поділля Власники земель і сіл 4654
Чиншовики 46099
Всього 50753
64 РГИА, ф. 1341, оп.1, д. 346, л. 28-29. Ці цифри виведено з перепису 1795 р. Вони практично
збігаються із цифрами В.М.Кабузана та С.М.Троїцького: «Изменения в численности...», с.164
(38 488 осіб чоловічої статі на Волині, 51 584 — на Поділлі, лише по Київщині дані в цих
авторів трохи вищі: 45 300). Таку кільксть дворян важко уявити на інших теренах імперії.
А.Романович-Словатинский (Дворянство в России...) підкреслює, що дворяни перевищували
1% населення лише в Петербурзькій, Смоленській та Херсонській губерніях. В інших
99
Як бачимо, на Правобережжі мешкало загалом 131266 шляхтичів
чоловічої статі, кількість осіб обох статей сягала близько 262500.
Дуже цікавим видається підбір визначень, ужитих у цій статистиці. До
категорії фільваркової шляхти віднесено загалом заможних шляхтичів,
які обробляли землю багатших власників, винаймаючи її за властивою
ціною на засадах оренди, або найчастіше — беручи під заставу. На Поділлі
різниці між ними і справжніми власниками навіть не робили. Всі належали
до багатої шляхти, до землевласників, про яких мова піде далі. Зауважмо,
одначе, що в наведеній вище таблиці частка оренди чи застави там, де їх
відрізняють від власне землеволодіння, трохи менша за частку повновлад-
них поміщиків на Волині, тимчасом як на Київщині вона удвічі більша.
Присутність сотні солтисів на Волині свідчить про прихильність до
традиції, що її започатковано ще в часи осідання колоністів на землях
сеньйора. Вони здавна були керівниками шляхетських сіл, посередниками
між сеньйором і колоністами, титул цей передавався від батька до сина* 65.
Вісім бояр — цікавинка, що свідчить про останні сліди історичної пам’яті:
двісті років тому більшість чиншовиків назвали б себе боярами. Службова
шляхта — це група надвірних слуг, яка зустрічається вже у XVII ст. і про
яку згадує Боплан. Татарська шляхта — нечисленна, про неї багато відомо
завдяки вже названим працям І.Рихлікової. На Волині припустилися
помилки: неможливо рахувати разом шляхту чиншову й околичну.
Околична шляхта мала невеличкі власні ділянки, тож бодай чимось
володіла, одначе ця плутанина мало заторкує висновок, що випливає зі
статистики Міністерства фінансів: на Правобережній Україні проживало
60,19% з 218025 шляхтичів-чиншовиків, переписаних на всьому Заході
імперії, тобто значно більше, ніж у Литві та Білорусі купно. Згідно з
тодішніми даними, ця безземельна шляхта географічно розподілялась
у таких пропорціях: Київщина - 40373 чиншовики, Волинь - 27349
чиншовиків + 6275 осіб службової шляхти, Поділля - 46099 чиншовиків,
або загалом 121096 осіб.
Якщо цю цифру зіставити з загальною чисельністю шляхти трьох
українських губерній — 131266 осіб, то отримаємо 92,25% безземельних
шляхтичів. Загал же чиншової шляхти обох статей, навіть коли ідентифі-
місцевостях їх було менше. Якщо за основу у трьох українських губерніях узяти 3320000
жителів у 1805-1815 рр. (див. розділ 1), то 262500 шляхтичів обох статей (і всіх категорій)
становитимуть 7,9% населення. Втім, у демографії тієї епохи нічого немає певного. У річному
звіті за 1815 р. волинський губернатор, поляк Ґіжицький подає 44657 шляхтичів за населення
541946 осіб чоловічої статі, що становить 8,24% (див.: ЦДІА, ф.1409, оп.1, спр.1844).
65 Х.СбгаІзкі, Епсукіоресііа игг&ідц) і&осіпозсі ш (іаите] Роїзсе, АУагзхаша, 2000,8.143-144.
100
кація всієї безземельної шляхти була далекою від досконалості через різні
способи приховування (власники не декларували своїх чиншовиків, або
окремі села не фігурували в російських списках), станом на 1800 р. міг
сягати 242000 осіб66.
Звичайно, з цих перших статистичних підрахунків було мало користі
для фіскальних перспектив, адже указ від 15 червня дав усім дворічне
відстрочення для доведення шляхетства або ж переходу в категорію
оподаткованих осіб. Відстрочування аж ніяк не вдовольняло мінського
прокурора, чий рапорт Оболяніков передав до Сенату; у ньому вказується,
що казенні палати цієї губернії вимагають негайного внесення шляхти
зі старосте у списки оподаткованих (скажи) як селян, аби її можна було
приписати до якогось місця й контролювати67. Окремі землевласники в
Україні були не менш зацікавлені в контролі за чиншовою шляхтою —
цінною робочою силою, чия свобода переміщення незрідка вела до виїздів і
вступу до легіонів Бонапарта. Маршалок київської шляхти Ф.Козловський
осмілів настільки, що наважився вручити цивільному губернаторові
А.Теплову прохання про призупинення указу від 15 червня, яке той
мав необережність передати до Петербурга. Маршалок на короткий час
потрапив під арешт, а губернатор утратив посаду. Проте усвідомлення всьо-
го масштабу цієї проблеми, як видається, привертало дедалі більше уваги.
Київський військовий губернатор Фенш провів таємне розслідування з
двома спеціально присланими на місце сенаторами Мітусовим і Торбєвим;
затим у Сенаті відбулася велика дискусія, де увиразнилися дві протилежні
позиції. З одного боку, польський граф Іллінський, один із найбагатших
волинських землевласників, висловив думку, що збігалася з позицією
маршалка київської шляхти, неприхильної до будь-якої шляхетської
свободи, «вважаючи, що її переміщення з місць, де вона нині осіла і де, згідно
з інвентарями маєтків чи переписами, вона записана, слід заборонити аж
до часу подання нею доказів шляхетства». Август Іллінський, як завзятий
неофіт царизму, вірив, що таким чином доможеться рішення приписати
до землі весь підозрілий елемент.
66 Це зводить нанівець значно нижчі цифри, що їх І.Рихлікова навела 1988 р. в полеміці
зі мною з приводу цифр за 1840-1850-ті роки. Див.: І. КусЬ1іко\¥а, Оесіазада..., 8.146) і
іцо недавно сподівався довести Р.Юрковський: іуигкоА¥8кі, Хіетіагізіїяо роїзкіе кгездю
р61поспо-и)8сНо(ІпісН 1864-1904, \¥аг8га^а, 2001,8.35-36, п.З і 32. Знаючи, що 1810 р. загальна
чисельність населення в трьох губерніях, як установлено вище, становила 3,32 млн, а за
переписом 1834 р. сягнула 5,15 млн, немає підстав думати, що демографічний бум у 35,4%
польське населення оминув. Логічно припустити, що в цьому відтинку часу воно від 262500
зросло до понад 350000 осіб.
67 РГИА, ф. 1341, оп.1, д. 346, л. 7: 29 серпня 1800 р., Оболяніков у Сенат.
101
Остаточне рішення, проте, відповідало волі Павла І (зрештою, відомо
про його милостиві жести до Костюшка та польських полонених), оскільки
у серпні 1800 р. більшість російських сенаторів висловилася на користь
милосерднішого ставлення до цієї групи. М.Н.Муравйов, І.Н.Неклюєв,
О.П.Козодавлєв і граф А.С.Строганов справді вважали, що шляхта з
колишніх польських губерній «не повинна зазнати найменших змін у своїх
привілеях, тому жодним чином не слід посягати на права і свободи чиншової
шляхти, забороняючи їй переміщатися куди завгодно. Треба залишити її в
тому становищі, в якому вона нині перебуває, аж доки не буде опрацьовано
іменний імператорський регламент»68. Ідею про спеціальний регламент
озвучено вперше. Її чекало велике майбутнє, одначе Павлу І втілити її в
життя не судилося, бо, як відомо, 11 березня 1801 р. його вбили.
Цей брутальний струс не сприяв ні узгодженості, ні тяглості політики,
контури якої ледве починали окреслюватись. У1802 р. далі висловлюються
протилежні погляди. Так, з одного боку, бачимо державного казначея,
сенатора Васильєва, 25 квітня 1802 р. він звільняє від подушної податі
групу з 2572 шляхтичів із приватних маєтків, конфіскованих у Київській
губернії, які виступали предметом двох довгих рапортів Казенної палати
у столицю від 4 червня й 23 листопада 1800 р., але з іншого боку, 4 грудня
1802 р. київський цивільний губернатор Панкратьєв переконував міністра
внутрішніх справ у доконечній потребі змусити чиншову шляхту платити
податки на користь держави, що водночас спонукає її саму прояснити своє
становище щодо належності до шляхти69 70.
Бажання припнути цей надто мобільний елемент до якогось місця
і контролювати поділяли й литовські поляки, як, скажімо, маршалок
віденської шляхти Чиж, якому надто не подобалося те, що чиншовики
покинули надану йому частину староства в Дисні під Мінськом і рушили на
Захід. Оболяніков, який невдовзі втратить посаду на користь Беклешова,
не приховував у Сенаті, що волів би, не гаючись і не чекаючи завершення
дворічного терміну, встановленого в 1800 р., вписати всіх цих людей у
сказки™.
Так чи інакше, але згідно з указом від 15 червня 1800 р., який давав
два роки для вияснення становища кожного, розпочалися перші офіційні
68 РГИА, ф. 1347, оп.64, д.497, л.8.
® РГИА, ф. 1341, оп.1, д.294, л. 175-202, рапорти Київської казенної палати від 4 червня і 23
листопада 1800 р.; повідомлення про отримання нею 14 травня 1802 р. рішення про звільнення
від податку від державного скарбника, датоване 25 квітня. Протилежна рекомендація київсь-
кого цивільного губернатора Панкратьєва від 4 грудня 1802 р., вміщена в його загальному
звіті за 1804 р.: РГИА, ф. 1281, оп.И, д.56, л.37.
70 РГИА, ф.1347, оп.64, д.497, л.13,28 липня 1802 р.
102
перевірки шляхетських титулів. Навіть побіжний аналіз способу
проведення цієї перевірки наводить на думку, що вона мала завершитися
провалом, — не виключено, вміло керованим тими особами, які його
здійснювали. На Волині, де землевласники поводили себе так, наче
перехід під російське панування майже нічого не змінив, збираючись
і далі на «сеймики», об’єднуючи тільки землевласницьку еліту, було
вирішено, як пише князь Імеретинський (він, як відомо, вивчав книги
цієї губернії у 1893 р.), підтвердити спершу тільки безсумнівні титули,
хоча це виходило за межі указу. Минув рік, перш ніж комісія, створена 20
жовтня 1801 р. у складі маршалка Новоградського повіту Ольшевського
й ковельського маршалка Вільги, збагнула, що в її розпорядженні немає
титулів усіх шляхтичів, і тоді губернський маршалок Ворцель, який засту-
пив Мйончинського, наказав розповсюдити заклик (але як і скільком
особам?), аби шляхта подавала підтвердження повітовим маршалкам.
Правило з десяти пунктів передбачало, що комісія засідатиме щодня від 8 до
13 години. На лубенського маршалка покладався контроль за укладанням
відповідних книг. Передбачалася сплата внесків для потреб канцелярії.
Комісію було наділено повноваженнями видавати посвідчення на папері
зі штемпелем вартістю ЗО копійок. Шляхетський титул уважався дійсним,
якщо його підтверджувало 12 підписів, однак, через побоювання підозр у
протекції, таких посвідчень видавалося небагато, найчастіше їх отримували
багатії. Надто проблематична безземельна шляхта залишалась осторонь
цієї операції, внаслідок чого за два роки було підтверджено шляхетство
всього 4703 родин, тобто не додалося нічого нового порівняно з фіскальним
переписом 1800 р. про кількість спадкових землевласників71. Мету перевір-
ки забули, а землевласникам навіть вдалось удати, що вдесятеро більшої
за них юрби, яка потребує підтвердження, не існує.
У двох інших українських губерніях ставлення було не настільки
виклично аристократичним. Тут не удавали, що безземельної шляхетської
голоти не існує, але перевірка провадилася неметодично, і результати її
були непереконливими. На Київщині після року функціонування такої
комісії в рамках шляхетського зібрання поляк, маршалок Ф.Козловський,
за яким постійно й пильно наглядав військовий губернатор Фенш,
надіслав разом із ним до Санкт-Петербурга зізнання у своєму безсиллі;
його розглянув молодий граф Кочубей, якого Олександр І нещодавно, 18
вересня 1802 р., призначив міністром внутрішніх справ. Обидва сановники
71 Н.КИмеретинский.ДвС!ряис7пвоВальшскойгу6ер>ши...,август 1893 г., с.355-356 (тут подано
приклади виданих підтверджень). Подібне становище властиве й Поділлю. Див.: С Лисенко,
Й.Чернецький. Правобережна шляхта..., с.27.
103
писали, що в губернії проживає понад 40 тис. чиншової шляхти. До Росії
губернію приєднано недавно, вона пережила бурхливі часи, зазнала чимало
внутрішніх потрясінь і татарських набігів, багато актів власності та інших
юридичних документів загинуло, згоріло або зберігається у родичів,
що проживають в австрійській та прусській частинах колишньої Речі
Посполитої, куди зацікавлені особи через свою бідність поїхати не можуть.
Тож завершити свою працю за два встановлені роки комісія не зможе. Ці
виправдання стануть прецедентом, що часто звучатиме в майбутньому, і
коли Кочубей виклав їх молодому цареві, той, вочевидь, нічого не зрозумів
і на полі рапорту написав: «Прискорити справи в Сенаті». Сенат заслухав
цей рапорт 17 грудня 1802 р., а 12 січня 1803 р. вирішив, що складність
завдання на Київщині (Поділля до кінця квітня мовчало, а Волинь, як ми
бачили, воліла удавати, що не чує) вимагає подовження терміну ще на
рік. Сенат просив подати звіт про виконану роботу, про кількість виданих
посвідчень і розглянутих справ. Це рішення 13 березня 1803 р. надіслали
до Києва, а також іншим цивільним губернаторам, які на початку квітня
повідомили про його одержання.
Подільський цивільний губернатор вислав свій звіт останнім, 29
квітня 1803 р., він був таким же беззмістовним, як і звіти обох його колег
з України; тут зазначалося, що до січня комісія з перевірки шляхетських
титулів розглянула 4078 справ, — як і на Волині, це більш або менш
відповідало кількості безсумнівних шляхтичів-землевласників, однак,
усупереч правдоподібності, ця комісія заявляла, що залишилось іще 4783
справи, хоча насправді там жило вдесятеро більше шляхтичів, про яких
навіть не згадували72.
Міністр внутрішніх справ Державін встиг, перш ніж Олександр І усунув
його з посади, спонукати Сенат до видання 26 березня 1803 р. указу в
дусі побажань Оболянікова. Всі, хто не міг довести свого шляхетства у
вказаний термін, мали надіслати свої папери до Сенату. Рішення абсурдне,
бо проблеми з перевіркою були зумовлені, власне, відсутністю належних
документів. Указ свідчив, що в столиці надалі ясно не розуміли цієї
проблеми, а її масштаби вочевидь недооцінювали. Але другий пункт указу
вразив представників клану, який підтримував ліберальні ідеї молодого
царя, і примусив їх перейти у контрнаступ. У цей указ, розісланий по
всіх казначействах, приятелі Державіна спромоглися внести заборону
чиншовикам — її забажали прихильники невільництва, які забули про
72 РГИА, ф. 1341, оп.1, д.346, рапорт Козловського і Фенша, л.62; про надання однорічного
відстрочення Сенатом 12 січня - 6 квітня 1803 р., л.64-66; рапорт із Поділля від 29 квітня
1803 р., л.69. Про отримання в Києві: ЦДІАУК, ф.533, оп.1, спр.383, арк.5.
104
шляхетську солідарність на кшталт А.Іллінського та інших, — «виїздити з
місць, де їх внесено в списки згідно з інвентарем маєтків чи переписом, доки
не будуть надані відповідні докази». Іншими словами, повне прикріплення
до землі убогої шляхти видавалося неуникненним73, а то й, як ми бачили,
навіть була імовірність її переселення.
Отже, нагорі і внизу започатковувалася подвійна енергійна акція, щоб
віддалити небезпеку.
Нагорі її ініціатором стала та сама невелика групка російських сенаторів,
що й у серпні 1800 р., чиє знання проблеми й давнього польського зако-
нодавства збагатилося новими аргументами. Те, що основна законодавча
інстанція в Росії стала брати до уваги не тільки зобов’язання, обумовлені
польськими конституціями, а й Литовський Статут, мало надзвичайно
важливе значення, бо свідчило, що приєднання до імперії не означає —
принаймні в очах кількох упливових осіб — повного підпорядкування ро-
сійській правовій системі і що прагнення до поступового й непримусового
узгодження старої системи з новою стає дедалі виразнішим. Від квітня по
серпень 1803 р. головні прихильники такої політики почережно письмово
висловили свою незгоду з рішенням від 26 березня. Першим це зробив
граф А.С. Строганов, далі настала черга сенатора й таємного радника
І.Н.Неклюєва, який підготував вичерпну документацію для призупинення
руху, що намітився. Йшлося про артикули 1, 2, 5 і 10 третього розділу
Литовського Статуту, ретельно перекладеного російською мовою. Як можна
припускати, ініціатором тієї контратаки був князь А.Є.Чарторийський,
який підготував також фрагменти конституцій 1374, 1457, 1463, 1699 і
1768 рр., що гарантували збереження шляхетських привілеїв, визнаних 12
квітня 1800 р. самим Павлом І. Тож, підсумовував Неклюєв, не може бути
й мови про заборону чиншовикам свободи переміщень, бо це означало б
їхнє прикріплення до землі. Ці аргументи записано до протоколів Сенату.
У червні подібну думку висловив сенатор О.П.Козодавлєв, у серпні її
підтримав сенатор М.Н.Муравйов74. На той час Чарторийському, який
невдовзі, 24 січня 1804 р. стане міністром закордонних справ, не випадало
відмовляти; його біограф пише, що він дуже клопотався перед своїм
другом Олександром про повернення поляків-засланців із Сибіру, про
скасування секвестрів чи повернення конфіскованих маєтків, навіть про
73 РГИА, ф. 1347, оп.64, д.497, л. 16: указ Сенату від 26 березня 1803 р.
74 Там же, л.17: лист А.С. Строганова від 17 квітня 1803 р., л.18; записка І.Н.Неклюєва від
11 червня 1803 р., у додатку переклад російською мовою уривків з Литовського Статуту,
лл.23, 24, 25а; лист О.П.Козодавлєва від 22 червня 1803 р., л.19; лист М.Н.Муравйова від
17 серпня 1803 р., л.20.
105
втручання за кордоном (наприклад, звільнення австрійцями Коллонтая
зі Шпільберга)75. Ми бачили, що він багато зробив, аби не допустити
реалізації драконівських планів Державіна щодо депортації шляхти.
Голос Чарторийського, як здається, знайшов відлуння і внизу, в
проханнях шляхетських маршалків до столиці, де вони намагалися
довести, що навіть після подовження терміну здійснити перевірку титулів
неможливо.
Київський маршалок Козловський, а також цивільний губернатор
у 1802-1810 рр. Панкратьєв черговий раз першими звернули увагу на
виконану роботу і на те, що ще належало зробити. Вони надіслали таку
таблицю.
Повіти Кількість душ за переписом 1795 р. та доповненнями про безземельну шляхту Кількість справ, отриманих від 1800 р. по 1 січня 1803 р. Кількість підтверджених у шляхетстві Вимагається доповнень згідно з запитом Відмови Не розглядалися Не надіслано справ
Київ 676 528 383 141 1 3 148
Радомишль 2 795 1603 1257 284 62 1 192
Сквира 4 671 2 008 180 226 1602 2 663
Васильків 6937 3 393 250 153 2 990 3 544
Махнівка 7 964 2 449 290 152 2 007 5 515
Липовець 4 096 2 396 392 194 1810 1700
Тараща 7 022 3 440 280 75 3 085 3582
Умань 3166 1900 126 146 4 1624 1266
Звенигородка 2 477 1755 89 64 3 1599 722
Богу слав 2 040 1060 130 - 930 980
Чигирин 771 706 106 8 592 65
Черкаси 982 672 162 - 510 310
Всього 43 597 21910 3 645 1443 8 16814 21687
75 М.НашіеІзтап, Асіат Сгагіогузкі, 1.1, \¥аг8га\уа, 1948, 5.59; Д.Зкоитопек, Апіупароіеопзкіе
копсерде Скатіогузкіе&о, \¥агзга^а, 1969,5.191.
106
На підставі цієї таблиці її автори дійшли висновку, що за відведені
півроку перевірку закінчити неможливо76. Пославши цю таблицю 17
червня 1803 р., Панкратьєв, відомий як особа агресивна, виступив за те,
щоби ця шляхта стала «корисною урядові», тобто увійшла в категорію
оподаткованих, але на цей раз він демонстрував співчуття, відчувши себе
її захисником: «З огляду на всі ці обставини вважаю за свій обов’язок
просити Вашу Величність про опіку й захист цієї вбогої й численної
шляхти». Міністр внутрішніх справ погодився викласти Сенатові всі
«історичні» аргументи маршалка Козловського: передусім спустошливі
татарські набіги, які призвели до того, що вже кільком поколінням треба
у справі доведення шляхетства покладатися на свідчення сусідів, по дві
особи з боку батька й матері. Так робили не раз у 1347,1502,1601 та інших
роках, писав Козловський, а повстання Хмельницького призвело до ще
більших утрат: тож Конституція 1654 р. мусила затвердити спрощену
процедуру засвідчення, а в 1658 р. було дозволено відстрочення на 5-6
років для збирання доказів. Бунт черні 1768 р., тобто уманська різанина,
влаштована українцями, призвів до непоправних утрат. Мартиролог
катастроф Козловський, намагаючись пояснити, чому тій половині шляхти,
яка навіть не подала своїх справ на розгляд, сьогодні так складно знайти
докази, посилається на її крайню вбогість77.
На Волині, невимушеність шляхти якої нам уже відома, маршалок
Ворцель остерігався подавати таку докладну таблицю про роботу перевірчої
комісії. Він без жодних уточнень заявив, що з 38452 шляхтичів губернії
22058 мали час себе легітимізувати (невідомо, що малося на увазі під
словом «легітимізувати» — «визнати» чи «перевірити»), ще 16 394 чекають
на розгляд. Він ніби принагідно зазначив, що надіслати прохання про нове
однорічне відстрочення йому порадив граф Тадеуш Чацький, себто спритно
підкреслив приятелювання з людиною, дуже близькою до Чарторийського.
Сам Чацький, маршалок шляхти Луцького повіту, пояснюючи відсутність
паперів, теж посилався на катаклізм — сотня родин утратила їх у міській
пожежі. Варто звернути увагу на форму і тон цього листа з Волині. Уперше
76 По двох з половиною роках після публікації цифр казенними палатами у 1800 р. кількість
безземельної шляхти (чоловічої статі) цієї губернії від 40373 зросла до 43597. Різниця
зумовлена наявністю шляхтичів-чиншовиків, про яких «забули» під час перепису 1795 р.,
а «віднайшли» після ухвали рішення про перевірку від 1 грудня 1799 р. Київська казенна
палата подала перший додатковий список на 3476 осіб 23 липня 1801 р., долучивши до
нього ще 185 імен. РГИА, ф. 1341, оп.1, д. 346, л. 53; думка Панкратьєва, 18 червня 1803 р.,
Там же, л. 121.
77 Звіт В.Кочубея Сенатові, 16 вересня 1803 р., за листом Козловського від 1 травня, Там
же.
107
в офіційному діловодстві текст написано двома мовами: лівий стовпчик
російською, правий — польською, що виразно відображає амбіції та
ілюзії шляхетської еліти. Відважне вживання мови, що не мала урядового
статусу, супроводжується принизливим проханням до царя Олександра.
Наймилостивішого монарха уклінно просили переглянути рішення Сенату
від 26 березня. «Хоча ми знаємо, — писав Ворцель Кочубеєві, — що кожен
указ імператорського Сенату є для нас непорушним законом, але вбачаючи
в нашому Августійшому Імператорові монарха та батька, знаючи, як
милостиво він вислуховує прохання кожного свого підданого, читаючи
в його указах, з якою увагою та прихильністю він ставиться до справ, що
стосуються добра його громадян... тощо... тощо». Ворцель був певен, що
міністр внутрішніх справ отримає від царя потрібне відстрочення78.
Цілком імовірно, що тоді ж для відвернення офіційної уваги від цієї
непростої ідентифікації шляхти волинський віце-губернатор Грохольський,
польський аристократ, якого зобов’язали допомагати губернаторові
Г.С.Решетову, вирішив імітувати активну діяльність, розпочавши пошук
«вільних людей», тобто незобов’язаних до панщини селян, їх було досить
багато у Курляндії та Литві, але на Волині вони становили зовсім невелику
групу. Товщина рапортів, надісланих із цього приводу від жовтня 1803
р. по серпень 1804 р., створює враження, що робота зі збору інформації
стосовно чиншовиків та «вільних людей», кипіла. Відповідно до указу
Тутолміна 1795 р., цих селян намагалися знайти і змусити «вибрати
місце для оселення». Розлогі пояснення про декого з тих, хто служив на
дворах у багатих поміщиків, показують, що цих людей використовували
точнісінько так, як безземельну шляхту, але було їх усього 11 тис. Сенатор
Ф.О.Голубцов отримав доручення подати цареві прохання про спеціальну
ревізію їхнього статусу, рішення про яку підготували і схвалили у серпні.
Волинська казенна палата наказала «поширити її російським і польським
діалектом для кращого розуміння жителями губернії мети цієї ревізії, так
щоби кожен про неї дізнався». Встановили термін до 1 грудня, «аби від
нового року питання вільних людей було нарешті розв’язано», а податкові
проблеми впорядковано. Сам текст був настільки неясним і заплутаним,
у ньому наводилися такі різні способи запису, що ніхто не ризикнув його
ні тлумачити, ні застосовувати. Навіть якщо цей документ — у вигляді
формуляра — поширювали по глухих українських селах, декларуючи
покарання тим, хто переховується, чи втікачам, він усе одно не справляв
жодного враження. Це був час, коли, як далі побачимо, вже розвивалася
й міцніла мережа шкіл під орудою Міністерства народної освіти, що
78 Там же, Ворцель Кочубеєві, 5 січня 1804 р., л.115,116.
108
призначалися для знаті, тож і для шляхти. Порушення спокою видавалося
недоречним. Пошук потроху вщухав. За 11 років, 17 вересня 1815 р., до
Сенату надійшли два невеликі аркуші з повідомленням, що об’єкт пошуку
зник унаслідок амністії від ЗО серпня 1814 р.79. Навіть Гоголь не придумав
би краще. На ревізорів іще чекали ясні дні. «Перелітні душі» були такими
ж таємничими, як і численними.
Оскільки наприкінці 1803 р. віленський шляхетський маршалок
приєднався до голосів своїх колег із Волині й Київщини, прохаючи
відстрочити перевірку шляхетських титулів, Кочубей 13 лютого 1804 р.
звернувся до Сенату, аби ці прохання було розглянуто; згідно з наказом
імператора, це зробили 14 квітня 1804 р., а 28 липня 1804 р. термін перенесли
на 1 січня 1806 р., повідомивши про це всі колишні польські губернії80.
Позірна лагідність у перші роки царювання Олександра до перевірки
доказів шляхетства була наслідком втручання тимчасово впливових
державних діячів. Тим часом у березні-травні 1804 р. на Київщині
розгорнулися події, що показали, наскільки активними залишалися
прибічники силових рішень, зокрема князь П.ВЛопухін, який заступив
Державіна на посаді міністра юстиції. Від 1799 р. йому належав у
Богуславському (згодом Черкаському) повіті великий маєток із кількох
сіл, куди входив і Корсунь, де жило близько 800 «чоловічих душ», яких
незаконно записали селянами під час перепису 1795 р. і які відтоді
постійно протестували (там у 1814 р. народився український народний
поет Т.Шевченко*). Військовий губернатор О.Тормасов уже кілька
разів звертався до шляхетської місцевої поліції, практично безпорадної,
намагаючись знешкодити призвідника, речника цієї групи Антонія
Сохачевського, який «оголосив себе шляхтичем» і переконував подібних до
себе, що бути міщанами для них значно вигідніше, ніж селянами. У березні
він звинуватив економа Лопухіна, капітана Лаврова, у переслідуваннях, а
Лавров, своєю чергою, висунув звинувачення про непослух. Незважаючи
на недовіру бунтівників до шляхетського суду першої інстанції, Тормасов
вислав до них трьох суддів разом із повітовим шляхетським маршалком,
одначе вони не тільки не відмовилися домагатися свободи, а зайняли ще
79 Там же, д.402, «Про проведення нової ревізії вільних людей у Волинській губернії», подано
Сенатові Грохольським 13 жовтня 1803 р., л.1-2; звіт Ф.О. Голубцова цареві 18 листопада 1803
р., л.3-5; схвалення царем 22 березня 1804 р, л.6-10; друковані директиви від 13 квітня 1804
р., л.15; розсилання двомовної версії 5 серпня 1804 р., л.16-18; висновок за 1815 р., л.24.
80 Там же, д.346, л.112 — прохання з Вільна; л.114 — В.Кочубей Сенатові, 13 лютого 1804 р.;
л. 127-135 — розгляд Сенатом і указ від 27 липня 1804 р.
• Автор помиляється. Село Моринці, в якому народився Тарас Шевченко, належало до
Звенигородського повіту. (Црим.ред.)
109
войовничішу позицію. Тоді військовий губернатор вдався до засобу, який
у XIX ст. стане дуже поширеним, — він викликав сотню донських козаків
і передав їх під команду державного радника й начальника київської
поліції Єргольського, надавши йому сагіе Ьіапске*. Єргольський зібрав
голів усіх родин і зачитав їм указ про дарування маєтку Лопухіну разом
з усім «інвентарем» (щоб не сказати — поголів’ям), себто людьми, які
там мешкають. Всі відмовилися бути підданими міністра. Тоді з кожним
поговорили окремо, вмовляючи забути «марення про свободу», але ніхто
не поступався, посилаючись на давні привілеї, підтверджені Станіславом
Августом у 1792 р., тобто після перевірки і прийняття «Закону про
сеймики». їх зовсім не переконали папери, згідно з якими вони стали
спадковою власністю російського князя. Двадцять шість найбільших
бунтівників було доправлено під козачою вартою до Васильківського та
Богуславського судів, «щоби викинули дурниці з голови». Уже відомий
нам цивільний губернатор, таємний радник Панкратьєв, спершу вирішив
розпорошити непокірних серед українських селян по інших селах маєтку,
одначе наприкінці рапорту князю-міністрові Тормасов зазначав ЗО травня
1804 р., що таке розселення здійснити складно і наразі арештанти працюють
на примусових роботах під вартою козаків81. Відсутню в цьому звіті деталь
про завершення справи знаходимо у річному рапорті Панкратьєва, де
уточнюється, як саме Єргольський спробував змусити їх забути «марення
про свободу»: кожного десятого били публічно в його присутності батогами,
організацією покарання відав богуславський справник Баранов. За це
Єргольський отримав подяку від царя, а 26 заколотників, врешті-решт,
вислали на залюднення Сибіру82.
Таке силове розв’язання проблем Тормасовим і Лопухіним, заледве не
«по-родинному», аж ніяк не змінило того факту, що шляхта надалі слабо
піддавалася контролю і, принаймні в теорії, могла вільно переміщуватися.
Панкратьєв змушений був 9 березня 1805 р. визнати, що перевірні комісії
працюють дуже повільно, і зміг надіслати лише приблизний перелік 160
родин своєї губернії, чиє шляхетство було підтверджено. Тоді 26 жовтня
1805 р. Олександр І наказав знову розглянути це діткливе питання. Якраз на
* Чистий бланк (франц.), переносно — свободу дій (Прим, ред.)
81 ЦДІАУК, ф.533, оп.1, спр.288, арк.72-73; цит. за: Л.З.Гісцова (ред.): Селянський рух...,
с.299-302.
82 Звіт київського цивільного губернатора Панкратьєва за 1804 р., РГИА, ф.1281, оп.И,
д.56, л.9. Нині м. Корсунь називається Корсунь-Шевченківський. У цьому ж річному звіті,
як і в листі до міністра внутрішніх справ від 4 грудня 1802 р., Панкратьєв підкреслює, що
не розуміє, чому в очікуванні підтвердження титулів не накласти на всю чиншову шляхту
податок, що жодною мірою не перешкодило б їй мати право служити державі, л.37.
110
початку того ж року Чарторийський став сенатором і перебував на вершині
свого впливу до аустерліцької катастрофи залишався один місяць. З огляду
на це Сенат, добре розуміючи такий поворот подій, надав, на пропозицію
міністра фінансів, дворічне відстрочення, до 1 січня 1808 р.83.
Пік добрих намірів
Стагнація тривала б і надалі, якби не Наполеон, який підійшов до кордонів
імперії та збурив усі голови.
Рік 1806 минув без відчутного поступу в шляхетському питанні. З
певністю фіксується тільки розгляд Сенатом 10 березня 1806 р. звіту
генерала Тормасова, який нарікав на те, що зубожілі шляхтичі, колишні
жовніри чи в’язні, повертаються до його губернії, не мають постійного
місця проживання, не платять податків і «не вибирають жодного способу
життя». Кочубей видав черговий указ про перепис цього різновиду «вільних
людей» в усіх західних губерніях84. Ідеться, без сумніву, про повернення
колишніх легіонерів Бонапарта, які не мали жодної професії.
У січні 1807 р. Наполеон створив у Варшаві Урядуючу комісію*.
Після двох червневих перемог над росіянами під Ілавою і Фрідляндом 25
червня відбулася зустріч двох імператорів у Тільзіті, 27 червня укладено
мир, що привело до створення Варшавського Князівства. Біля воріт
Росії встановився конституційний устрій**. До кінця 1810 р. для імперії
французів та імперії Олександра настав більш чи менш удаваний медовий
місяць. Треба було створити видимість того, що полякам у Росії живеться
не гірше, ніж полякам у Варшавському Князівстві. Чарторийський,
щоправда втратив посаду міністра закордонних справ, але ще залишався
корисним для поляків.
Така атмосфера виразно відчувалася в колишньому Комітеті з
облаштування євреїв, який віднині клопотався чиншовою шляхтою.
83 РГИА, ф.1341, оп.1, д.346: список Панкратьєва, 9 березня 1805 р., л. 155; відстрочення до
1 січня 1808 р., л.166-168.
84 РГИА, ф. 1286, оп. 1, д. 27, л. 1-14: звіт Тормасова 10 березня 1806 р.; обговорення 11
травня і указ від 27 листопада 1806 р.
* Йдеться про тимчасовий орган влади у відновленій Наполеоном на частині польських
територій держави під назвою Варшавське Князівство (проіснувало з 1807 р. по 1815 р.).
(Прим.ред.)
••Конституція Варшавського Князівства, що ґрунтувалася на Кодексі Наполеона та була ним
підписана 22 липня 1807 р., проголошувала свободу й рівність усіх громадян. Скасовувалася
залежність селян, гарантувалася свобода віровизнань. (Прим, ред.)
111
Діяльність Комітету та увага, з якою за ним стежили найвищі державні
інстанції Росії від середини 1807 р. до перших місяців 1809 р., свідчать про
тимчасовий прояв бажання вирішити цю проблему гуманно. Зміну поглядів
на неї впродовж згаданого періоду можна простежити, знайомлячись із
цінним щоденником, що відображає діяльність Комітету аж до передання
його М.М. Сперанському, розробленим тут проектом надання землі
чиншовикам і протоколами його обговорення за розпорядженням
імператора в Сенаті й Державній Раді, а також із поглядами міністрів і
губернаторів.
Склад Комітету, який клопотався чиншовою шляхтою, змінився
внаслідок призначення нових міністрів. У щоденнику трапляються
підписи графа М.П. Рум’янцева, нового міністра закордонних справ
від часу підписання Тільзітського договору (після Чарторийського та
Будберга), міністра юстиції князя Лопухіна, міністра внутрішніх справ
графа В.Кочубея, якого невдовзі заступить князь А.В.Куракін, незмінного
царського радника графа Н.Новосільцева та двох поляків, які завзято
працювали над організацією шкільництва в «польських губерніях», — князя
А.Є.Чарторийського, куратора Віденського округу, тобто всіх приєднаних
литовсько-українських губерній, та графа Т.Чацького, чия присутність у
Комітеті цілком логічна, хоча й невідома історикам.
Чацький, про якого ми згадували 1786 р. як про члена Комісії
Скарбу Речі Посполитої та який вже тоді знався на переписах шляхтичів,
майже втратив один зі своїх маєтків під час останніх поділів. Через
його «якобинські» погляди Катерина II подарувала належне Чацькому
Брусилівське староство (воно обіймало 11 сіл за 60 верст від Києва)
графові Ферсену, переможцеві Костюшка, але той по-лицарськи відмовився
від цього дарунка. Попри візит «куртуазності» Чацького до П.Зубова,
Брусиловом заволодів Тутолмін. Утім, на злість Тутолміну, Павло І
зрештою повернув маєток Чацькому після того, як той разом із групою
поляків узяв участь у його коронуванні в Москві 1797 р. З усією пристрастю
створюючи польські школи у трьох правобережних губерніях як візитатор
(головний інспектор), посланий Чарторийським, Чацький справді був
найактивнішою особистістю в культурному й суспільному житті України.
Як маршалок луцької шляхти, він заохочував Ворцеля писати прохання
до царя від Волині й найчастіше мешкав у своєму маєтку в Порицьку як
колишній новогродський староста. Досі вважалося, що перебування графа
в Петербурзі 1807 р. було вимушеним через його підкреслені симпатії
до Наполеона. Кутузов, новий (після Тормасова) київський військовий
губернатор, який після Аустерліца перебував у неласці, справді вислав його
112
до Харкова, а звідти під ескортом відправив до Петербурга85. Схоже, однак,
що приятеля Чарторийського, який прибув як підозрюваний, зустріли
тут як фахівця, чиї знання могли бути успішно використані. У 1800 р. він
прославився як автор дослідження «Про литовські й польські права», 1805
р. написав «Дослідження про євреїв», переклад якого Коллонтай доручив
Малавському86, тож його присутність у Комітеті з облаштування євреїв та
шляхти не тільки виправдана, а й суттєво пояснює зміни у спрямуванні
його роботи.
На початку 1807 р., працюючи над правами шляхти, Комітет пожвавив
діяльність завдяки наполяганням міністра фінансів графа Васильєва, який
ніяк не міг дочекатися указу Сенату. Новосільцев просить Кочубея
скликати засідання Комітету і знайти вихід із глухого кута87. Отримавши
відстрочення до 1808 р., сановники передусім підвели підсумок усіх
попередніх заходів виходячи з того, що в дев’яти приєднаних губерніях
проживає не більше 218 тис. чоловічих душ, як було заявлено у 1800 р., і
дійшли висновку, що завершити перевірку неможливо; при цьому вони
посилалися на аргументи, наприклад, волинського й київського маршалків.
З-поміж іншого було відзначено й непідхожість моменту для надто поміт-
них дій. Члени Комітету вирішили, що перевірку мають пройти 190 тис.
душ чоловічої статі, тож «не слід викликати надмірного занепокоєння тих
людей своєю подальшою долею, бо вони відчувають загрозу навіть для своїх
прадавніх способів існування». Така турбота мала, звичайно, політичний
підтекст: скасування кріпацтва, визнання свободи нації, впровадження
Кодексу Наполеона у Варшавському Князівстві змушували Росію пограти-
ся, як за Катерини II, в інший різновид свободи — свободи шляхетської,
доповнивши її, як побачимо, крихтою економічного лібералізму.
Кілька маршалків розуміли, де чаїться небезпека, і, прагнучи уникнути
заворушень (поляки в Комітеті вміли розіграти карту страху), погодилися
багатьом підтвердити шляхетство на підставі простих свідчень третіх
осіб (дванадцяти чи навіть менше). Передусім дебатувалося питання про
доцільність генеральної перевірки, оскільки декілька підозрілих випадків
було виявлено лише в конфіскованих державою староствах — зрештою,
85 Р.СЬтіеІоуузкі. Тасіеизг Сгаскі,}е^о іусіе і Нгіаіаіпозс іщскомаюсга. СПБ., 1898. Про його
порахунки з Тутолміним і повернення йому Брусилова Павлом І див.: РГИА, ф.1374, оп.4,
д.266, л.3-22.
86 Г.Ко]8Іе\¥Ісг (дуусі), Ни%опа КоНцкуа коггезротиіепда Іізіогяпа г Тасіеи&ет Сгаскіт, £.111,
Кгакбуу, 1844 (разом з двома першими розділами з історії євреїв), 8.347-382. Всупереч тому,
що пише Л.Базильов (Роїасу № РеіегЬиг^и..., 8.68-69), Чацького на Комітет, до якого входили
Кочубей, Лопухін і Новосільцев, не викликали, він сам засідав разом із ними!
87 РГИА, ф.1147, оп.1, д.517, л.2-16, щоденник засідань Комітету, 22 серпня 1807 р., про що
ми говоритимемо далі.
113
нечисленних. Загалом же шляхта завжди була й мала залишатися шляхтою,
бо її шляхетство було підтверджено одразу після переходу до складу
Російської імперії. Чарторийський і Чацький підкреслювали, що було
б несправедливо вимагати тотальної перевірки через згадані поодинокі
випадки. Чиншовиків завжди визнавали шляхтичами, і цей факт не підлягав
обговоренню, бо його неможливо довести. Вимога перевірки — акція надто
коштовна як для держави, так і для цієї бідолашної категорії.
Остаточна рекомендація звучала однозначно. Потрібне не додаткове
відстрочення, а припинення всіх тих причіпок. Це була найшляхетнішою
пропозицією порівняно з багатьма попередніми. Вона залишиться
найбільш благородною упродовж усього XIX ст. Навіть після скасування в
1861 р. кріпацтва у Росії польські поміщики відмовлялися надавати своїм
чиншовикам землю, як пропонував царський уряд. Чарторийський же
твердив, що шляхетські книги мають бути відкриті для всієї шляхти і не
треба зважати на сумніви землевласників у шляхетстві їхніх чиншовиків
(як у XVIII ст., аристократи обманювалися щодо намірів середньої
шляхти). Двоє польських аристократів відродили дух давньої шляхетської
солідарності і хотіли навернути до нього своїх російських колег. Можна
уявити, як до цього поставився Лопухін, який вирішив проблему з
Корсунем так, як ми описали вище. Втім, він промовчав: можливо, йому
було соромно, можливо, він мусив зважати на потреби моменту.
Захисники чиншової шляхти зробили кілька дрібних поступок на
користь росіян. Треба переселити чиншовиків на казенні землі, нехай.
Одначе це слід робити в межах їхньої губернії. Хоча вони добре знали, що
на Правобережжі таких земель не було. Так само не відкидалася можливість
переселення в Новоросію, та лише добровольців. Все-таки вони знали
своїх співвітчизників: ніхто не захоче кидати рідну землю, яка для шляхти
була, напевно, дорожча, ніж для селян. А якщо випадково знайдуться
добровольці, їх слід увільнити від військової служби (за винятком обов’яз-
ку боронити «свої власні кордони», які, звісно, не збігаються з кордонами
імперії), від подушного й податку на землю.
Перш ніж підтвердити необхідність «припинити непотрібні пошуки
походження чиншової шляхти», яку Комітет пропонував внести в указ
Сенату, було подано пропозицію в дусі щойно зароджуваного економічного
лібералізму: у масштабах імперії, вслід за найранішими проектами
аграрної реформи, її можна й справді поставити врівень із визволенням
селян у Курляндії чи заміною панщини оброком у різних місцевостях. Ця
пропозиція певним чином нагадувала проект, над яким у цей час марно
114
працював Чарторийський, прагнучи поліпшити долю селян, приписаних
до Віденського університету88.
Запропонований у додатку до указу проект (так і не опублікований)
був новаторським для польських землевласників, бо спрямовувався
на заповнення лакуни в Конституції 3 травня 1791 р., яка не передбача-
ла жодного соціально-економічного упорядкування дрібної шляхти
після позбавлення її громадянських прав. На відміну від того, що пере-
дбачали окремі освічені великі землевласники, як Ф.Карп чи Валеріян
Стройновський (його книжка «Про угоди між власниками й селянами»
вийшла друком якраз 1808 р.), проект Комітету89 не передбачав звільнення
селян-підданих; він визнавав і підтверджував вольності, які засадничо
були властиві лицарському станові від моменту його появи і в яких
відмовляла чиншовикам чимала частина землевласників. Якби цей проект
було реалізовано, він породив би категорію дрібних польських вільних
фермерів, чиї права були б уточнені на письмі у формі відповідних угод
на користування землею. Велика вада цього проекту полягала в тому,
що не уточнювався розмір плати за таке користування: власники, звісно,
воліли б, аби вона перевищувала традиційний чинш, а зацікавлені особи,
ясна річ, на таке не пристали б. Поза тим, проект передбачав щільне
регулювання життя чиншовиків: у ньому визначався розмір орного
ґрунту, пасовища, саду, ба, навіть тип садиби. Обмір ґрунту покладався
на землевласника, який міг надавати позики або на якийсь час звільняти
від оплати. Обумовлювався розмір цієї оплати й заборонялося вимагати
якісь інші підробітки у панському маєтку; гарантувалося право на випас
худоби, закладання пасік і провадження інших господарських занять.
Кожен міг варити легке пиво для власного вжитку. Важливо те, що ці
права переходили до синів після смерті батька і могли надаватися на строк
від 10 до 50 років, що давало вагомі гарантії стабільності. Чиншовики, зі
свого боку, мали старанно обробляти землю, будуватися лише згідно з
визначеним порядком, не виготовляти й не продавати горілки, не рубати
дерев у панських лісах, хіба що в дозволених місцях, громадити зерно
на випадок неврожаю чи реквізиції, не вимагати більше визначеного,
погодитися на посередництво поміщика у розгляді конфліктів із сусідами,
а в останній інстанції прийняти рішення суду. У разі порушень орендар
міг позбутися своєї ділянки.
“ В.Веаиуоіз, Еитіегез еі зосіеіе еп Еигоре<1е ГЕзі, 1.1, Рагіз, 1977, р. 129-130.
• «Проект условий на отдачу шляхте земель в арендное содержание». РГИА, ф.1374, оп.4,
д.266, л.30-40.
115
Протоколи обговорення проекту членами Комітету показують стри-
маність росіян і наполягання поляків, яких час від часу підтримував
Новосільцев. Зокрема, він погоджувався з необхідністю звільнити шляхту
від військової служби «за винятком крайніх випадків, визначених урядом»,
тоді як його колеги Лопухін і Рум’янцев займали значно критичнішу
позицію. Перший взагалі дивився неприхильно на призупинення перевірки
і виступав за надання двох-трьох років для її остаточного завершення:
«Ця справа, без сумніву, затягнеться ще надовго, бо ці люди ніколи не
відмовляться від своїх претензій на шляхетство». Рум’янцев висунув
принципове заперечення, яке перегукується з уявленням про природу
російської знаті загалом. Він був проти цього проекту, бо вважав що:
1. Дворянський стан і так досить численний у Росії, а після ухвалення
цього рішення він зросте ще на кілька десятків тисяч (цифра рішуче
перевершувала російське почуття міри).
2. Проект створив би додаткові труднощі в плані належного забезпечен-
ня шляхти державною службою, до якої й так важко доступитися, на що
часто скаржаться російські дворяни.
3. Зрештою, навіщо змінювати статус цієї групи? «Немає нічого
страшного, якщо вона збереже свій нинішній статус, принаймні доти, доки
знайдуться належні засоби, щоб зробити її корисною для суспільства»;
далі Рум’янцев озвучує мрію, яку ніяк не таланило здійснити: «особливу
увагу слід звернути на те, аби оселити їх на теренах незалюднених чи
якось інакше»90.
На ці заперечення князь Чарторийський і граф Новосільцев, тоді ще
приятелі, висунули дещо хиткі, хоча позірно переконливі аргументи. Теза
про надмірну чисельність шляхти є неприйнятною, заявили вони: «Цей
стан не розшириться з притоком нових шляхтичів, бо до нього належить
лише та шляхта, що визнана Її Величністю святої пам’яті імператрицею
та святої пам’яті імператором, отже, затверджена скрізь. Аби покласти
край усіляким сумнівам, саме тому слід підтвердити всі їхні привілеї, яких
позбавити жодним чином неприпустимо».
Князь Чарторийський міг говорити так рішуче, бо знав, що мир із
французами, себто з поляками Князівства, змушував до певних жестів на
користь тих, які з заздрістю поглядали у бік Варшави. Зірка ж Сперанського,
власне, тоді щойно засяяла на небосхилі. Петербурзькі салони були
зачаровані новим послом Наполеона маркізом де Коленкуром і забули
брутальність Саварі. Велися розмови про спільну французько-російську
антианглійську кампанію в Індії. Все це дуже не подобалося оборонцям
90 Там же, л.44.
116
замкнутої в самій собі Росії, зокрема військовому міністрові Аракчеєву,
якого Олександр тримав для противаги франкофілам і космополітам,
але наразі не міг собі дозволити викликати невдоволення поляків. Доки
очікували додаткового висновку Державної Ради (21 січня 1808 р. проект
було передано таємному радникові І.А. Вейдемеєру), Сенат заслухав
іменний указ царя від 6 березня, де визнано неможливість отримати
необхідні докази від шляхтичів «польських губерній», а також подовжено
термін до «нового розпорядження»91. Чарторийський домігся значного
успіху, але меншого, ніж очікував.
12 березня 1808 р. М.І.Комбурлей, волинський цивільний губернатор
із червня 1806 р. до кінця 1815 р., до якого указ іще не дійшов, надіслав
новому міністрові внутрішніх справ О.В.Куракіну план, спрямований на
узгодження позиції Аракчеєва з пропольським духом для протиставлення
Наполеонові. Оскільки в його губернії налічувалося понад ЗО тис. польської
чиншової шляхти чоловічої статі (знову дані 1800 р.; він подає її категорії
по-польськи: околична, службова й чиншова), найкращим розв’язанням
цієї проблеми, на його думку, було б формування з неї полків на зразок
козацьких — така мілітаризація не могла не сподобатися військовому
міністрові, схильному, як ми бачили, до контролю за всіма «нестабільними»
прошарками. Втім, «аби розбудити в них завзяття до служби», як
підкреслював Комбурлей у поясненні до проекту, він уважав за потрібне
дати цим полкам польські назви, як-от: Польська Варта, Національна
кавалерія, Шляхетський легіон тощо. Зацікавившись цією ідеєю, імператор
запропонував 20 квітня 1808 р. обговорити її на Комітеті й долучити до
його проекту; пізніше Аракчеєв домігся від царя, щоб не зволікаючи почати
перепис — іще один — усіх чоловіків віком від 17 до 35 років, які належали
до шляхти приєднаних губерній. Він передав цей указ Куракіну 8 липня
1808 р., уточнивши, що його виконання покладено на сільську й міську
поліцію, а для забезпечення мобілізації та подальшого вишколу полків
переписані шляхтичі не повинні покидати місця проживання.
Суперечність була очевидною. Куракін відповів через другий стіл
Сенату, що не тільки остаточне рішення про статус шляхти досі не прийняте
в Державній Раді, яка продовжує розгляд звіту колишнього Комітету з
облаштування євреїв, але й указ Сенату від 9 березня 1808 р., не подаючи
терміну, підводить начебто до думки про орієнтацію на масове визнання
всієї польської шляхти92.
91 «До дальнейшего впредь распоряжения». РГИА, оп.1, д.346, л.178. Остаточний термін
зник, але принцип перевірки скасовано не було. Див.: ПСЗ, т.ЗО, № 22873.
92 РГИА, ф.1147, оп.1, д.517, л. 46-56: Проект Комбурлея, відповідь Куракіна, пропозиція
Аракчеєва і реакція Куракіна.
117
Військовому міністрові не залишалося нічого іншого, як поквапитися
зі зверненням до Державної Ради, щоб протиставити свою позицію
поглядам міністрів, які входили до згаданого Комітету. Його позицію ми
обговорювали вище, серед проектів переселення. Бачимо, отже, як затято
генерал виступав проти пануючої тоді атмосфери злагоди. Аби краще
переконати Державну Раду, він привів із собою, представивши як експерта
свого приятеля, генерала Філозофова, колишнього головнокомандувача
військ у Білорусі при Павлі І, хоча сам просив його про підтримку. У
щоденнику засідань Ради збереглися виступи обох93.
Філозофов нагадав, що за Павла І муфтій вручив йому в Мінську
петицію від татар, які просили організувати їх у полки, як було колись за
польських королів. Павло дав на це дозвіл, проте їх виявилося недостатньо,
і полк спробували доповнити зубожілими польськими шляхтичами94.
Оскільки ж останніх зарахували до чиншової шляхти, а 19 березня 1800
р. цар визнав їхнє шляхетство, то можливість вступити до армії навіть
підофіцерами, а не простими солдатами, вже нікого не приваблювала. Як
і Аракчеєв, генерал не шкодував слів, уболіваючи над деградацією членів
цього прошарку, котрий, «як і татари, опинився на залежних службах
або оселянився». Адже таке невільництво зовсім не відповідає їхньому
походженню. Вдаючи співчуття до цієї втраченої гідності, Філозофов
пропонував залучити чиншовиків до війська: «Справедливість вимагає
милосердя до їхнього становища, аби вони повернули собі гідне, стале
й визнане місце, аби перед ними відкрився шлях до карьєри, до участі в
службі на благо своєї справжньої вітчизни».
Він, звісно, підтримав Аракчеєва, радячи оселити чиншовиків, як і
татар, на цілинних землях — звісно, за погодженням із губернаторами
територій, придатних для заселення. «У такий спосіб, — підкреслював
він, — ця численна шляхта, спонукана до служби, *присовокупится к Рос-
сии», поверне собі сталість і створить міцний бар’єр [оманливі ілюзії — Д.Б.]
для можливих бунтів у польському регіоні, та й сама буде позбавлена
спокуси до них приєднуватися».
Ця ескапада військовиків була не дуже доречною за півтора місяці
до ідилічної зустрічі в Ерфурті, де Олександр і Наполеон надзвичайно
зворушливо запевнятимуть один одного в дружніх почуттях, одначе
невдовзі її тональність знову стане актуальною. Філозофов не розумів
93 Там же, д. 320, л. 1-5,27 червня 1808 р., а також більш розгорнутий текст: д.517, л.77-83,
84-90.
94 Про спроби створення спільного полку з татар і шляхти в Пінську 3 квітня 1797 р. див.:
ПСЗ.т.ХХІУ, №17903.
118
хліборобських традицій чиншовиків і вважав, що люди, які називають
себе шляхтичами, схильні, подібно до російських дворян, до військової
служби. Завершуючи свою промову, він висловив надію, що більшість
шляхти добровільно зголоситься до війська. Отже, можна було би легко
сформувати 10 ескадронів легкої кавалерії. Про їхні польські назви
Філозофов не обмовився ні словом. Натомість додав, що якби забракло
добровольців, то у військо слід узяти кожного двадцятого.
Міністр юстиції та державний скарбник Голубцов не приховували, що
вони поділяють ці погляди. Проте Державна Рада не наважилася відкрито
схвалити ані запропонованих Аракчеєвим депоргацій, ані такої бажаної для
Комбурлея чи Філозофова мобілізації. Вона, зрештою, дійшли висновку,
що, звичайно, військова служба була б корисною, одначе різні способи
життя, місцеві умови, чисельний склад такої групи тощо схиляють до того,
щоби звернутися за проектами до губернаторів, а головне — не робити
перепису, бо «він може викликати різні тлумачення, неспокій і тривогу»,
що на цей момент зовсім небажано.
Наступного дня, 28 липня 1808 р., Вейдемеєр про всяк випадок
поцікавився у Голубцова, скільки, де та як багато цілинних ґрунтів можна
знайти у «польських губерніях», але оскільки справа, розпочата в 1807
р., не рухалася, всі її матеріали було передано 11 січня 1809 р. дедалі
впливовішому М.М.Сперанському, аби імператор сам ухвалив рішення
у цій діткливій справі95.
Намір адміністративно вирішити проблему соціального статусу
безземельної шляхти був заблокований «до нового розпорядження» — аж
до 1815 р., оскільки заторкувати будь-що польське автоматично означало
втручатись у великі торги щодо подальшої долі Польщі, які в цей час
велися між Наполеоном і Олександром.
З огляду на союз із Наполеоном Олександр удавав, що надає йому
допомогу, вступивши з військом у Галичину відразу після того, як Австрія
наприкінці березня 1809 р. перейшла кордон Варшавського Князівства. Але
польське повстання в австрійській частині колишньої Польщі, інспіроване
наступом князя Юзефа Понятовського й завершене приєднанням
Галичини до Варшавського Князівства*, налякало царя, який боявся (і
не безпідставно, див. наступний розділ) його поширення на українські
95 Там же, д. 517, л. 95-96.
’Юзеф Понятовський, зупинивши австрійський наступ, рушив з військом на Галичину,
де з'єднався з місцевими повстанцями. Після поразки австрійської армії від Наполеона й
польських відділів 14 жовтня 1809 р. було підписано мирну угоду, за якою Австрія відступала
Західну Галичину, Люблінщину й Підляшшя на користь Варшавського Князівства. (Прим,
ред.)
119
губернії. Цим можна пояснити насторожене вичікування російських влас-
тей у вирішенні однієї з нечисленних справ стосовно чиншової шляхти,
яка тоді опинилася на розгляді.
Справа стосувалася ЗО подільських родин, що мешкали в маєтку,
конфіскованому під час поділів у якогось Хмельницького та переданому
родині Безбородьків; актуальний власник, як це часто бувало, ставився
до чиншовиків як до селян, що відробляють панщину і платять податок.
Знайти рішення тут було так само складно, як і в попередніх випадках.
Тож кожна інстанція остерігалася перебирати це на себе й пересилала
справу щаблем вище. Після вичерпання всіх правових щаблів на Поділлі
справу передали до третього департаменту Сенату, далі — на його загальне
засідання, а генерал-рекетмайстер відіслав усе в Міністерство внутрішніх
справ, котре, своєю чергою, звернулося до Державної Ради, де вирішення
проблеми покладено було на Сперанського96.
Шляхтичі села Чернилівка, боронячись перед декласацією, представили
привілей, датований 1558 р. і наданий їхнім предкам Ігнатію Галузіну
(звернімо увагу на українську форму прізвища), і Лук’янові Черниловсь-
кому (прізвище від назви наданого села) та їхнім дітям, однак у цьому
документі не було чітко сказано, що село надається у спадкове володіння,
внаслідок чого й виник спір між шляхтою та братом генерала Катерини
II, спадкоємцем царського дарування. Управитель маєтку, який мав
вести судовий процес, повідомляв, що шляхта «безперервно скаржиться,
здіймає галас і чинить безпорядки», та просив «о виводе их оттуда в
другие жилища*. З огляду на це місцевий суд (зазначмо, що тогочасні
земські суди залишалися польськими й шляхетськими) «повідомив їм, що
вони мають підготуватися до виїзду в інше місце», однак «незважаючи на
неодноразові оповіщення, вони нікуди не хотіли рушати, бо були настільки
впертими». Суд уточнив, що вся їхня «посілість» зводилася до хати, в якій
вони мешкали, невеликого запасу зерна і трохи худоби.
Подільський губернатор у 1801-1808 рр. В.Чевкін, зважаючи на брак
засобів для їхнього прожитку, обмірковував можливість їх переселення
на цілинні казенні землі у своїй губернії, але таких не знайшов. Далі він
дійшов висновку, що виконання судового рішення приведе ці родини до
повного зубожіння, і їм не залишиться нічого іншого, як жебрати або шукати
прихистку за кордоном [звідси було зовсім близько до Варшавського
Князівства. — Д£.]. Тож Чевкін звернувся до міністра Куракіна з проханням
залишити на місці як тих, кого вже засуджено до депортації, так і тих,
96 РГИА, ф.1146, оп.1, д.30, л.390-393: протоколи засідань Державної Ради, 22 листопада
1809 р.
120
хто може опинитися в такій ситуації у майбутньому. Міністр внутрішніх
справ, пам’ятаючи про опрацювання указу стосовно статусу чиншовиків,
вирішив, що їх справді можна залишити на місці, але й власник не повинен
залишатися без зиску, тож вони повинні платити йому чинш грішми або
зерном згідно з угодою та під контролем держави. Отже, російські власники
дарованих маєтків успадковували всі феодальні традиції своїх польських
попередників, що проявлялося навіть у сфері мови: російський вислів
«по ленному праву* дорівнює польському «ргаиоет Іеппут*. Губернатор
додав, що після цього їх слід переконати надалі обмежити свої вимоги:
«Вони мусять відмовитися від дій, які призводять до заворушень у маєтку
поміщика». Цар таке рішення схвалив, а губернатор мав утілити його в
життя.
Прикметно, що Державна Рада, якій було передано указ «д ля врахування
у виробленні загального підходу до чиншової шляхти», не зробила з нього
жодних висновків. Вона обмежилася занотованим у щоденнику жвавим
обговоренням цього питання 27 липня 1808 р. та коротким нагадуванням
про підготування загального регламенту. «Отже, — підсумовували
М.Рум’янцев, О.Строганов, Лопухін та ін. (Чарторийський був у Варшаві,
а Чацький на Волині), — тільки-но регламент буде доведений до кінця й
ухвалений, шляхтичі з Чернилівки отримають належне їхньому статусу
становище й організацію».
Реалізуватися швидко це благе побажання ніяк не могло. Навесні 1810
р. Чарторийський переймався значно важливішими й далекогляднішими
планами долучення захоплених Росією земель до Варшавського Князівства,
розробленням конституції та створенням підпорядкованого російському
скипетрові Польського Королівства. У березні 1811 р. п’ять російських
дивізій, приведених із придунайських князівств, з’явилися на Волині й
Поділлі, викликавши занепокоєння французів. Сперанський, поглинутий
титанічною працею, яку він поклав на себе у прагненні модернізувати
російське суспільство, вирішував нагальніші проблеми, зокрема вів бороть-
бу з кланом консерваторів. Аракчеєв демонстративно подав у відставку.
Карамзін 11 березня 1811р. передав цареві через княжну Катерину Павлів-
ну свою записку «Про давню й нову Росію з перспективи політичної та
цивільної». Завершувався період мрій про реформи, наближалося падіння
впливу Сперанського. «Самовладдя — це запорука Росії. Для її щастя
конче потрібна непорушність кордонів», — писав Карамзін.
Пишучи в 1812 р. свої мемуари, старий Державін задихався від ненависті
до наступників, особливо Сперанського. Свого наступника у Міністерстві
юстиції Лопухіна та В.Зубова, членів Комітету у справах шляхти, він
звинуватив у саботажі проекту — його проекту, — бо, мовляв, вони самі
121
володіють подарованими маєтками, де села й містечка, «населені шляхтою
та євреями всілякої масті», а «справжні сини вітчизни» добре розуміють, як
Сперанський «врегулював» єврейське й шляхетське питання. Юда продав
Христа за ЗО срібняків, а за скільки ж вони продали Росію? Державін
звинувачував Сперанського навіть у тому, що його купили євреї97.
Спираючись на такого штабу аргументи, вороги реформатора сприйня-
ли його падіння як першу перемогу над «французьким духом». Цікаво
зазначити, що манера поєднувати шляхту з євреями, як певну темну силу,
що діє на шкоду Росії, проявилась і в указі від 17 серпня 1810 р., який
передавав ці обидві групи у відання Міністерства внутрішніх справ98.
У 1811 р. відбувся новий перепис населення, який показав, що на
Київщині — єдиній губернії, де декласація гаряче підтримувалася, — значно
більше забутих безземельних шляхтичів, ніж випливало з додаткового
списку 1803 р. Завзяття, інспіроване пошуком потенційних платників
податків, було додатково підштовхнуте втручанням губернського правлін-
ня, що зобов’язало шляхетські комісії, на які покладався облік, подати два
списки: тих, хто згадувався уже в 1795 р., і нових, виявлених після цієї дати;
поліція також хотіла «знати, звідки вони прибули і як тут опинилися».
У той період великої мобільності солдатів, що переходили з однієї до
іншої частини колишньої Польщі, та осіб, підозрюваних у шпигунстві
тощо, втручання імперських органів у справи шляхетських маршалків
виглядало цілком узасадненим. Одначе поліція хотіла вбити двох зайців:
звинувачуючи шляхту у приховуванні правди, вона сама ошукувала,
подаючи неправдиві цифри.
У 1811 р. на Київщині налічувалося лише 36520 шляхтичів чоловічої
статі, зареєстрованих 1795 р.: у список «виявлених згодом» внесли 4524
чиншовиків і 7883 осіб шляхти, яка служила у різних місцях, або в цілому
12407 «чоловічих душ», які називали себе шляхтичами. Судячи зі звіту
цивільного губернатора за 1815 р., другий список подали в поліцію у
1812 р., одначе мобілізовані на війну працівники змогли повернутися
до нього лише в 1814 р99 Упродовж двох років в архівних документах,
97 Сочинения Державина, т.УІ, с.766. Вирішальну роль записки Карамзіна на новому
антифранцузькому й антизахідному віражі виразно підкреслено у перевиданні цього твору з
передмовою і примітками Й.С.Пивоварова (М., 1991), див. також: Н.Рірез. Кагатпгіп’зМетоіг
оп Апсіепі аткі Моіїетп Киззіа, СатЬгісі^е (Мазз.), 1959:З.М.Ьоітап, Кагатгіп, ЗаіпЬРеІегз-
Ьоиг& 1997: А.М.Магіїп, Котапіїсз, Ве/огтегз, Неасіїопагіез: Низзіап Сопзегоаііое Тіїоифіїатиі
Роїііїсз іп іИе Яеіфі о/Аіехатиіегі, Бе КаІЬ, 1997.
98 ПСЗ, т.ХХХІ, № 24326. Згадано С.Лисенком: Правобережна шляхта., с.32.
99 РГИА, ф.1286, оп.2, д.159, л.59: звіт київського губернатора міністрові поліції С.К.Вязмітінову
від 23 червня 1815 р.
122
наскільки можна судити, немає жодних відомостей з питання, що нас
цікавить. Як виняток, можна згадати прохання О.М. Олєніна до першого
департаменту Сенату і до Державної Ради 15 листопада 1812 р., аби осіб,
які нині шукають доказів шляхетства, але влітку 1795 р. були віднесені до
категорії неплатників податків, таки змусили платити, а також набирали
серед них рекрутів. Солдатів страшенно бракувало100, проте в листопаді
1812 р. були важливіші турботи: після взяття Наполеоном Москви
російська армія готувалася до контрнаступу. Дослідникам гостро бракує
інформації про позицію дрібної шляхти в Україні під час російської
кампанії Наполеона. Можна припускати, що профранцузькі ілюзії були
серед них не такими сильними, як у Литві. У регіоні перебували 46 тис.
солдатів «армії спостереження» Тормасова, дислокованої переважно в
Луцьку. Кутузов знову був у ласці і здобув славу маневром під Тарутіно.
Аракчеєв також повернув собі симпатії Олександра. Тільки-но у 1814 р.
Велику Армію вигнали за межі імперії, поліція відновила активність і
енергійно взялася за чищення списків 1811-1812 рр., які мала в своєму
розпорядженні.
Олександр, на певний час покинутий Чарторийським, у Париж
в’їхав-таки у його товаристві, тож верхівка польської шляхти не втрачала
надії, що князеві поталанить реалізувати свої ідеї 1810 р. про об’єднання
«польських губерній» з Варшавським Князівством. З листа 24 березня 1815
р. графа П.Потоцького, маршалка шляхти Київської губернії, до міністра
поліції С.К.Вязмітінова (Потоцький ще не знав, що чотирма днями раніше
Наполеон повернувся до Парижа) видно, наскільки живим залишалося
уявлення про польську шляхетську солідарність і наскільки провідники
шляхти усвідомлювали потребу її збереження. Потоцький не побоявся
відверто ганити російську поліцію за її ставлення до чиншовиків. Пишучи
до Санкт-Петербурга, він викривав упередженість Київського губернського
правління, яке змушує шляхтичів-чиншовиків приїжджати до Києва та
особисто подавати докази шляхетності. Насправді ж перевірка, як він
підкреслює, належить виключно до прерогатив місцевого шляхетського
зібрання, що затверджено Грамотою 1785 р. Чиншовики приходять до
нього зі скаргами на поліцію, оскільки та самовільно твердить, що їхніх
доказів замало.
Зі згадок у цьому листі можна зрозуміти, що полійні перевірки були
певною формою примусу, претекстом до чого служило передбачене
100 Там же, ф. 1151, оп. 1, д. 104, л. 1 -10. У короткій записці, доданій до прохання, наводилися
приклади з російських губерній, де ця процедура відбувалася з давніх пір. Чернетку написаного
в цьому дусі указу міністрові юстиції було надіслано лише 6 травня 1814 р.
123
переписом 1811 р. виявлення жебраків, волоцюг і дезертирів, що буцімто
ховалися серед шляхти. Поліція звинувачувала навіть шляхетські суди, як
земські, так і гродські, у м’якосерді. Маршалок шляхти, отже, протестував
проти претензій царської поліції втручатися в життя цих людей: «порушую-
чи спокій і тривожачи вбогу чиншову шляхту, яка живе у приватних маєт-
ках чи по староствах, змушуючи її подавати докази належності до шляхти,
хоча ця перевірка, як я пояснив вище, до компетенцій поліції аж ніяк не
належить, а також змушуючи їх робити це особисто, що тягне величезні
видатки на подорожі [...], тоді як усе це суперечить імператорському
указові від 6 березня 1808 р.».
Можливо, таке нагадування було дещо необережним. Невдовзі
відсутність остаточного терміну завершення перевірок урухомить
адміністративну машину, тим паче, що лист закінчувався дещо зверхнім
запитанням: якщо відтоді видано нові укази, запитував Потоцький, чому
мене про них не поінформували?
Ризик розгнівати царських сановників зростав завдяки доданій до
цього листа копії ще зухвалішого листа, якого Потоцький напередодні
відіслав київській поліції, подавши значно більше деталей. Знову йшлося
про шляхту з містечка Корсуня, маєтку князя Лопухіна, яка бунтувала ще
в 1804 р. Зокрема, двоє чиншовиків скаржилися на те, що їх викликали до
Києва, внаслідок чого вони надовго залишалися відірваними від рідного
дому, витратили чималі кошти, водночас тим самим наведено тінь на
місцевий суд, який попередньо визнав їхні документи достовірними.
Інших мешканців Корсуня поставили перед вибором між військом і
переселенням, тоді як їхній шляхетський статус такого ставлення не
допускає. Потоцький указував на недоречне завзяття місцевого городничого
Оробоєва в цій справі і питав, за яким вищим законом він порушив права
станової організації шляхти101.
Справа розворушила міністерства, київського цивільного губернатора
й київську поліцію, 11 квітня 1815 р. прокурор звернувся безпосередньо
до нового міністра юстиції Д.П.Трощинського з рапортом, де висловив
обурення з приводу шляхтичів — прибульців із північно-західних
теренів, які хотіли записатись як шляхта Київської губернії, аби уникнути
сплати податків і служби у війську. По тьох днях губернатор викликав
іще більше обурення, написавши до Сенату, звідки його лист 10 травня
передали тому ж таки Трощинському. Цю невелику групу він описує як
’0’ Там же, ф.1286, оп.2, д.159, л. 1-2. Листи київського маршалка шляхти Потецького до
Київського губернського правління, 23 березня 1815 р. та до С.К.Вязмітінова, 24 березня
1815 р.
124
кубло шахраїв: «люди невідомої кондиції, які видають себе за шляхту».
Далі стиль листа ще ворожіший: немає документів, бракує належності до
якоїсь категорії, несплата податків і непостачання рекрутів подаються як
просто скандальна річ. Мабуть, столиця не зреагувала достатньо швидко,
бо 17 травня губернатор просить про дозвіл і засоби для перевірки цих
дивних прибульців, які з’явились, очевидно, внаслідок грізних обставин
того часу. Оскільки 18 лютого Сенат доручив йому переписати юнаків,
чий вік дозволяє забрати їх до війська, створені з цією метою повітові
комісії вважали за потрібне фіксувати «в різних місцях людей невідомого
стану, що уникають сплати державних податків і видають себе за чиншову
шляхту». Це перетворювалося на манію. Тож губернатор попросив згадані
комісії перевірити підозрюваних, завершивши це до кінця року102.
Міністр поліції Вязмітінов, зі свого боку, просив київського губернатора
дати пояснення з приводу скарги маршалка шляхти. Губернатор перепові-
дає всю історію від моменту «виявлення» у 1795 р. 40 057 «осіб (чоловіків)
польської нації» (цифру вкотре змінено), яких називають чиншовою або
околичною шляхтою (знову та сама плутанина), та подає докладні відомості
про її незбагненну появу серед «справжніх, хоч і зубожілих шляхтичів, які
живуть, сплачуючи оброк або надаючи послуги поміщикам», — ці люди
затесалися сюди з «простих класів», вони тільки й мріють ухилитися і т.
д., і под. Він зарахував до них 43 утікачів із Литви, про яких 10 травня
1809 р. вже повідомляв мінський губернатор, «вільних людей» без певного
місця проживання, «слуг (очевидно, українців), які вивчили польську»,
біженців із Галичини й Князівства і навіть російських дезертирів, що
поміняли прізвища. Все це ще більше ускладнилося внаслідок згаданої
вище «перевірки», що мала місце після перепису 1811 р.103.
«Скандал» розгорявся не через міністра поліції, який 22 липня 1815
р. обмежився короткою відповіддю, що поліційні комісії «не повинні
дозволяти собі анінайменших переслідувань чи зловживань» щодо цих
людей. Він добре розумів, що порядок на селі значною мірою залежить від
шляхетської поліції, тож прагнув уникнути провокацій104. Натомість міністр
фінансів Д.О. Гур’єв скористався нагодою, аби нагадати, що питання про
статус чиншовиків зависло після проголошення імператорського указу
102 Там же, ф. 1341,оп.1,д.346, л.205-209, київський прокурор міністрові юстиції, 11 квітня 1815
р., л.195-203, київський губернатор Сенатові, 14 квітня, л.204, міністрові юстиції передано
10 травня; л.93, прохання губернатора про забезпечення засобами, 17 травня 1815 р.
103 Там же, ф.1286, оп.2, д.159, л.5-9: прохання Вязмітінова 21 травня 1815 р. та відповідь
губернатора від 23 червня.
104 Там же, л. 10.
125
від 6 березня 1808 р., який відклав «до нових розпоряджень» останній
термін подання незаперечних доказів шляхетства.
Податкові втрати були роздмухані до чергового великого скандалу.
Гур’єв скористався аргументом, до якого часто вдавалися ще перед 1808 р.,
про ненормальний виняток, яким є «польські губернії», де осіб, що мають
довести своє шляхетство, залишено в спокої, тоді як в інших регіонах
імперії вони автоматично були б зараховані до класу платників податку й
вилучені з нього тільки після представлення достовірних доказів належнос-
ті до дворянства. Тим часом ці особи, підкреслював міністр, не вдаючись,
однак, до уточнень, становили на Заході імперії загал чисельністю понад
200 тис. душ чоловічої статі. До того ж, серед них з’явився підозрілий
елемент, про якого писав київський губернатор; міністр із нестримною
злістю перелічив його приклади, додавши, що 12407 невідомих осіб, що
з’явилися після 1795 р., встановлено лише завдяки старанням ревізорів
Київської губернії. Ці буцімто нові шляхтичі, вигукував Гур’єв, абсолютно
нездатні пояснити, хто вони такі й звідки походять, у них немає жодних
документів. І вочевидь не знаючи історії, міністр додавав, що вони не
можуть походити з України, бо розмовляють по-польському, а там, як
усім відомо, селяни розмовляють малоросійською. Окрім того, завершив
він, вони католики, отже, звідкись сюди приїхали105.
У такій ось повоєнній істерії — згодом тільки Сталін буде зловіснішим
у своїх підозрах до всіх, хто повернувся з війни, — почалося полювання
на фальшивих шляхтичів. Згадані вище замалим не блазенські аргументи
лягли в основу указу від 20 січня 1816 р., що слово в слово повторив думки
Гур’єва, який скористався підказкою київського губернатора. Цей указ
установлював «разбор* підозрілих, виявлених у 1814 р. після перегляду
перепису 1811р.106. Сенат запропонував комісіям, які уточнювали сказки
(списки оподаткованих), тобто місцевим шляхетським зібранням, провести
цю селекцію і надіслати звіти в поліцію та казенні палати, щоб далі,
своєю чергою, переправити їх до Міністерства фінансів. Дещо гротескове
невігластво нових посадовців — адже за кілька років відбулася зміна майже
всіх міністрів — проглядається у незвичному понятті «стара шляхта»:
воно з’явилося в указі на означення шляхтичів, підтверджених у 1795 р.,
з метою відрізнити їх від «нової», а ргіоті підозрілої. Цілком очевидно,
105 Там же, ф. 1341, оп. 1, д. 346, л. 223-227: рапорт Д.О.Гур’єва Сенатові 18 вересня 1815 р.
106 Там же, л.233, 234, надрукований текст указу «О учиненим по Польским губерниям
разбора неизвестньїм людям, вписавшимся при 6-й ревизии в класе старой шляхтьі* від 20
січня 1816 р. Надруковано в: ПСЗ, т. 33, № 26108.
126
що «стара» шляхта не була більш певною, ніж «нова». Проте ця ревізія
свідчила про усвідомлення потреби взяти на облік у всіх губерніях тих,
про кого забули107.
Підготовка декласації ще до повстання
Незважаючи на те, що Олександр, віднині конституційний король
Конгресового Королівства* *, робив ласкаві жести в бік поляків, незважаючи
на його поїздки до Варшави через Київ у1816та!817 рр., незважаючи на
його знамениту промову на Варшавському сеймі 1818 р., де було повторено
обіцянки приєднати до Королівства литовсько-руські території, цар до
самої смерті вагався у виборі дій: чи триматися ліберальних позицій, чи
піти назустріч вимогам великоросійського самодержавного клану. У1816 р.
він виділив 60 тис. рублів на видання перших восьми томів «Истории
государства Российского» Карамзіна, отже, від самодержавного вибору
не відмовився. Коли ж у 1819 р. він попросив Новосільцева організувати
переклад із латинської тексту польсько-литовської унії, даючи тим — мож-
ливо — нагоду проявитися своїм ліберальним уподобанням, то Карамзін
знову запротестував проти цих забаганок, написавши «Мнение российского
гражданина». Всюдисущим став і Аракчеєв, а його божевільні плани
створення військових колоній для забезпечення дріб’язкового контролю
за російським селянством мали відлуння і в «польських губерніях».
Зрештою, у Білорусі такі колонії були створені вже 1810 р. Великий
князь Костянтин, брат імператора, відіграв значну роль в утвердженні
мілітаристського клімату як на теренах Конгресового Королівства, так і
в «польських губерніях» Російської імперії, що нагадувало епоху їхнього
батька.
107 А. Романович-Словатинський (Дворянство в России..., с.і 10-113) розглядав це питання як
проблему «узурпаторів* особливого штибу. В.І.Нєупокоєв (Преобразование...) більш точно
вбачає тут відображення фінансових проблем у післявоєнній Росії. Затятість Гур'єва можна
частково пояснити пошуками можливостей за всяку ціну ввести нові податки, оскільки
інфляція асигнацій та різні монетарні проблеми поєднувалися з економічною кризою.
* Йдеться про створене за рішенням Віденського конгресу у 1815 р. Королівство Польське;
згідно з Конституцією 1815 р., його мав очолювати російський імператор як король, проте
на території Королівства гарантувалася свобода друку й недоторканність власності, діяли
власні уряд і сейм, існувало власне військо й фінанси. Ліберальну Конституцію було
скасовано після Листопадового повстання 1830 р. та російсько-польської війни 1831 р., а
саме Королівство остаточно припинило існування після придушення Січневого повстання
1863 р.: його було перетворено на адміністративну одиницю Російської імперії під назвою
Привіслянський край (Прим, ред.)
127
Що ж до непевного статусу більшості шляхти, то жодних поліпшень
не спостерігалося. Аж до 1825 р. чиновники намагалися домогтися
виконання указу 1816 р. Своєю чергою, перші роки царювання Миколи
І позначилися новою організаційною активністю: попри те, що шляхта
не проявляла найменших ознак протесту чи незадоволення, бюрократія
почала з великою старанністю готувати нову процедуру її чистки, яка
вдарить раніше, ніж закінчиться повстання 1831 р.
Під кінець лютого 1817 р., за рік після публікації указу про новий
«розборі», російська цивільна влада Волині й Поділля повідомила Сенат про
млявий перебіг цієї акції та запевнила, що вона за нею стежить і намагається
прискорити. Додаток до указу від 12 лютого 1816 р. про необхідність
завершити контроль до 15 серпня не мав жодного наслідку. Як поліція,
так і губернатори, чия активність залежала від доброї волі шляхетських
маршалків, повторювали їхні нарікання на брак коштів і вибачення за
мовчанку від часу виходу указу. З усього цього листування ясно видно, що
встановлення імовірних волоцюг і дезертирів, про яких ішлося в указі від
20 січня 1816 р., перепліталось із загальною перевіркою чиншової шляхти.
Указ цілком слушно сприйняли як повернення погроз, призупинених у
1808 р. На Поділлі та на Волині поліція, яка ще складалася з поляків,
скаржилася на неможливість розшукати кожного дрібного шляхтича,
зайнятого сільськогосподарськими роботами, сівбою, косовицею тощо,
або знову перегортати стоси списків перепису 1795 р., щоби порівняти їх
з даними 1811 р. Кожне губернське правління підкреслювало інертність
повітових шляхетських зібрань, підозрюваних у потуранні: вони, мовляв,
далекі від того, щоб перейматися черговими вимогами Міністерства
фінансів і, попри нагадування, надалі з утіхою лукавлять, удаючи, що не
розуміють, чого від них чекають108. '
У листах Гур’єва, надісланих 16 квітня 1817 р. цивільним губернаторам
та їхнім адміністраціям, нетерпляче вимагалося якнайшвидше завершити
«перевірку чиншової шляхти». Міністр звернувся тут до узагальнюючого
формулювання. Він не бачив жодних труднощів у тому, аби взяти цифри
перепису 1795 р. й через комісії, на яких було покладено перепис 1811 р.,
легко встановити списки тих, кого там немає. Тих осіб, які довели своє
шляхетство, слід залишити у спокої, а решту зарахувати до різних селянсь-
ких чи міських категорій. У цьому немає нічого складного, оскільки резуль-
108 Рапорт Волинського губернського правління Сенатові 27 лютого 1817 р., РГИА, ф. 1341,
оп. 1, д. 346, л. 271 -276; звіт Подільського губернського правління: там же, л. 290-293; звіти
губернаторів цих двох губерній: там же, л. 258.
128
тати перепису 1811р. давно відомі. Удавана наївність? Підступна іронія?
Благе побажання? У будь-якому разі, бюрократична абсурдність109.
Сенат, до якого Гур’єв звернувся з проханням зажадати від цивільних
губернаторів списки, констатував, прочитавши черговий звіт колезького
радника Станіслава Павловського, подільського губернатора в 1815-1822
рр. (ймовірно, поляка), що справи не посуваються, і почав гарячкувати.
Павловський подав дані про кількість нової шляхти, яка з’явилася в 1811
р. (від 150 до 1000 осіб залежно від повіту), одначе безладність цього
тексту створювала враження несерйозності. Павловський просив про
відстрочення, аби з’ясувати справжнє походження цих людей, після
чого кожен вибере свій спосіб життя (род жизнй), тобто свій соціальний
статус110. Оскільки пояснення подільської поліції з приводу цього безладдя,
подані через кілька днів, 7 серпня 1817 р., зводилися до вивертів, то 22
серпня 1817 р. міністр фінансів отримав від Сенату імператорський указ,
в якому виразно звучало невдоволення111.3 цим усім слід було покінчити
якнайшвидше.
Рапорт волинської поліції від 27 листопада 1817 р. про «завершення»
підрахунку аж ніяк не задовольнив Гур’єва. Загальна кількість шляхтичів
цієї губернії, яка 1800 р. сягала 38448 чоловіків, навіть скоротилася до
37698. У1800 р. сюди долучили 27349 осіб чиншової та околичної шляхти,
помилково об’єднавши ці дві категорії як ідентичні. Натомість 1817 р.
було встановлено, що 5817 осіб належать до околичної шляхти, тобто є
власниками клаптя землі без кріпаків, внаслідок чого цифра шляхтичів
знизилася до 23368. То де ж тоді шукати «нових» шляхтичів, мітічних
дезертирів, прошаків і волоцюг, яких чиновники таки хотіли виловити?
Про шляхту службову вже й не згадувалося. Це розслідування вочевидь
було занедбане112.
109 Там же, л. 247-250.
110 Там же, ф. 1286, оп. 5, д. 648а, л. 35-50: рапорт подільського губернатора С. Павловського
Сенатові від 12 травня 1817 р. серед інших рапортів із Гродна, Вітебська тощо, бо указ
стосувався всіх «колишніх польських губерній»:
1,1 Пояснення подільської поліції від 7 серпня 1817 р.; там же, ф. 1341, оп.1, д. 346, л. 267-270;
друкований текст указу від 23 серпня 1817 р.: «О предписании гражданским губернаторам
и губернским правленням о немедленном окончании разбора чиншевой шляхтьі», л. 257;
ПСЗ, т.34, № 27014.
1,2 Там же, л. 311-318: рапорт Волинського губернського правління Сенатові, 27 листопада
1817 р. Порівняно з рапортом за 1800 р., тут помітні деякі відмінності. У 1800 р. називалося
2455 спадкових землевласників і 2225 спадкових користувачів, у 1817 р. ці категорії було
переділено. Це дало 2045 повноправних землевласників і 421 на пожиттєвих володіннях.
Спадкових користувачів також переділили: 820 «нормальних» (?) і 684 «традиційних»
(?), 127 у державних маєтностях і 155 колишніх військовиків. І хоча перевірка ці категорії
шляхти не заторкувала, але враження плутанини вона підсилила.
129
Можливо, що Житомирське шляхетське зібрання воліло саме такого
перебігу справи, адже граф Філіп Плятер, «неосарматська» душа, який
бачив себе духовним спадкоємцем і продовжувачем справи Т.Чацького
(той помер 1813 р.), втягував землевласницьку шляхту в автономістські
маніфестації, доволі визивного характеру. Цілком імовірно, що відмова
виконувати контрольні заходи, ініційовані Санкт-Петербургом, спонукала
уряд уперше втрутитися в життя шляхетського зібрання і скасувати його
рішення. 24 травня 1818 р. Сенат наказав Волинському шляхетському
зібранню вилучити з його книг «усіх осіб, визнаних шляхтичами на
підставі тільки усного свідчення приватних осіб або на підставі ревізьких
сказок і метрик»113.
Такий драконівський наказ, напевно, не було виконано, принаймні ми
не знайшли жодного сліду про це. Можна припустити, що Філіп Плятер
(він саме став віце-губернатором), якого добре сприймали в Петербурзі,
зумів зупинити його виконання. Якби наказ усе-таки виконали, це могло
б мати вагомі наслідки, так само серйозні, як і чистки 1830 р., а надто 1840
р. Деякі історики, плутаючи рішення з його реалізацією, — що трапляється
не так і рідко, — пишуть про масову декласацію безземельних шляхтичів
у той період114. Але щонайбільше можна говорити хіба про порухи
невдоволення волинської шляхти. Перехід на російську мову у веденні книг
і в записах актів шляхетського зібрання якраз тоді начебто підтверджував,
що посіви будуть жорстокими, але не зменшив автономістських прагнень
еліти. Як побачимо в наступному розділі, на цей період припадає дуже
сміливе звернення, волинських «громадян» до царя в інших справах, які
заторкували публічне життя. Однак обсяг доступної нам інформації не
дає змоги сказати щось більше115.
В останній період царювання Олександра І невдоволення російських
властей проявлялося щороку в текстах дедалі гостріших, спрямованих
проти інертності й закритості шляхетських зібрань, і це опосередковано
1,3 ЦДІАУК, ф.481, оп.1, спр. 1, арк. З, цит. за: Лисенко С., Чернецький Я. Правобережна
шляхта..., с.34.
1,4 Уже в книзі «Шляхтич, кріпак і ревізор» я писав, що, цитуючи указ 1818 р., Т.Корзон без
жодних доказів говорить про 60 тис. вилучень у 1810-1830 рр.: Т. Коггоп, Жешп&ггпе (ігіде
Роккіга Зіапізіаюа Аи@иіїа (з. 130-135); те саме робить А.Зайончковський: А. Ха^сгкоуузкі,
Згіаскіароізка, киїіигаізігисіига (з.ЮЗ-104); В.І.Нєпокоєв (Преобразование..., с.6) наводить
величезні цифри, але вони є результатом роботи Комітету західних губерній, тобто це дані
після 1831 р. Всю цю плутанину повторює Сікорська-Кулеша (Песіазада., с.16-17).
1,5 В актах Житомирського шляхетського зібрання цей пасаж щодо російської мови згадує
князь Імеретинський (Дворянство Вольїнской губернии..., с.360). Нашу обережність поділяють
С. Лисенко та Я Чернецький. (Правобережна шляхта..., с.34).
130
свідчить про те, що в своїй більшості землевласницька шляхта не була
схильна відмежувати себе від знедоленої братії. Немає сумніву, що
відновлення польської солідарності належить пояснити новою якістю
патріотизму, який після поразки пов’язаних із Наполеоном сподівань
перетворювався з почуття станової єдності на усвідомлення єдності
національної. Втім, трохи далі ми побачимо, що надто наполягати на
патріотизмі не варто. Таке єднання не було міцним. У ньому завжди
відчувалася тріщина, офіційно проголошена в 1791 р.
Проблема шляхетської голоти існувала в усіх «польських губерніях».
Влітку 1819 р. губернатор Білорусі, очевидно через те, що в його регіоні
масштаби цієї проблеми були меншими (всього 13777 шляхтичів-
чиншовиків у Могильовській губернії), і через те, що експерименти Філо-
зофова 1787 р. чи Аракчеєва 1810 р. з мілітаризації цієї групи визначили
чіткий напрям декласації без мук сумління, висловив пропозицію, якій
після 1831 р. судилося велике майбутнє. Йшлося про те, щоби тих, хто
має власну земельну ділянку (шляхта околична або загродова), віднести
до категорії однодвірців, яка в Росії існувала з 1719 р., а тих, у кого немає
«оседлостпи», тобто, буквально кажучи, немає пункту закорінення, і хто
за цим бюрократичним тлумаченням підпадає під категорію осіб «без
сталого місця проживання», належить зарахувати до військових колоній,
що якраз розквітали. Так, проте, не сталося116.
На Правобережній Україні київська поліція надалі працювала з запалом.
Урухомивши розгонича нової перевірки в 1814 р., спровокувавши сум’яття
через пошуки «чужих» і «підозрілих» у списках 1811 р., вона чекала, що
її волинські й подільські колеги наслідуватимуть цей приклад. Поліція
вважала, що можна зробити значно більше, адже стоси справ залишалися
не переглянутими. Прокурор, оминувши губернатора, надіслав 5 жовтня
1819 р. новому міністрові юстиції князеві Д.І.Лобанову-Ростовському
листа з різкими звинуваченнями, на адресу координатора акції асесора
Горошенського, який нібито ніс відповідальність за уповільнення
контролю. Міністр звернувся до Сенату 27 жовтня з гіркими докорами
щодо некомпетентності та щодо невиконання указу від 20 січня 1816 р.,
нагадавши його зміст, він закликав сенаторів «вжити якнайсуворіших
заходів для негайного виконання згаданого указу»117.
Міністр навіть заручився підтримкою імператора, який 20 лютого
1820 р., своєю чергою, рекомендував Сенатові вимагати виконання указу
*161. КусИІікои'а, Соті июЬесроїзків] хгіаскіу..., з. 79-83 і два дуже цінні коментарі під номером
102 і 103 з розлогою бібліографією про однодвірців та військові колонії Аракчеєва.
РГИА, ф. 1341, оп.1, д. 346, т. 1, л. 326.
131
1816 р. Ця рекомендація є свідченням того, що в гру не входило питання,
зрештою цілком другорядне, про розшук волоцюг і шпигунів. Суть
указу 1816 р. добре відображено в його назві: «Указ о разборе чиншевой
шляхтьі». Київська поліція потрапила у власне сильце, бо також мусила
пояснювати, чому досі не завершила перевірки статусу всієї тієї голоти,
яку вважала небезпечним привидом. У довгій заплутаній писанині київські
поліційні чиновники пояснювали, на які величезні труднощі доводиться
наштовхуватись у проведенні належного контролю, з яким пасивним
опором шляхетських зібрань, переконаних у винятковості своїх привілеїв,
їм доводиться стикатися. Згадувалося про сумнівні записи, про бажання
самим їх перевірити і про труднощі у з’ясуванні походження кожного
чиншовика; запевнялося, що цю колосальну роботу треба продовжувати.
З випередженням у 20 років ці чиновники уже підходили до думки про
те, щоб розворушити мурашник, що Бібіков і зробив у 1840 р. Тим часом,
незважаючи на розгубленість, Санкт-Петербург іще не міг збагнути
рівня упослідження безземельної шляхти і ще дбав про формальності
та про шляхетську гідність, сподіваючись на врегулювання проблеми
адміністративним способом118.
9 вересня 1820 р. Сенат знову вислав — всі звинувачували всіх — довгу
догану місцевій поліції, звинувачуючи її в інертності. У цьому тексті, ро-
зісланому лише 22 листопада, перелічувалися всі труднощі, що виявилися
в організації роботи шляхетських комісій, нагадано про покарання, які
мали накладатися на чиновників, ганилася недбалість у підготуванні
рапортів, подвійна, інколи потрійна реєстрація, цифри, з яких не можна
зробити жодних висновків, одним словом — великий порив гніву, який
чудово відображав немічність та безладдя, що панували у царській
адміністрації. Цей вибух, як і належало, завершувався погрозами на адресу
членів губернського правління, що звинувачення проти них буде передано
Міністерству юстиції119.
У деяких губерніях, наприклад Віденській, хитрість і зухвалість
шляхетських маршалків в утвердженні своєї солідарності з біднотою
набували форм, немислимих в Україні. Так, указ від 27 серпня 1820 р., який
від вересня того ж року звільняв від потреби перевіряти підтвердження
шляхетства, дав Віденському шляхетському зібранню нагоду залишити
безземельну шляхту у спокої аж до 1827 р. Лише тоді Міністерство
внутрішніх справ звернуло увагу на спритність тлумачення цього указу:
118 Там же, л. 345-348: рапорт Київського губернського правління Сенатові 14 березня
1820 р.
1,9 Там же, л. 349-357: Сенат київській поліції 9 вересня 1820 р.
132
адже він усього-на-всього забороняв тим, кого не внесено до списків, брати
участь у виборах до шляхетських зібрань (до цієї проблеми ми повернемося
далі), натомість віденський маршалок удав, що зрозумів його як дозвіл на
цілковите припинення перевірок. Довелося видати новий указ 31 грудня
1827 р., аби прояснити це вигідне непорозуміння120.
Цікаво, що саме київська поліція, яка зініціювала скандал 1815 р.,
постійно залишалася об’єктом докорів Санкт-Петербурга аж до смерті
Олександра І, тоді як, судячи з архівних матеріалів, волинська й подільська
поліція, незважаючи на абсолютну пасивність, не почула анінайменшого
докору.
Можливо, затятість щодо Києва пояснюється тим, що місцева по-
ліція єдина намагалася довести своє завзяття, єдина відповідала на
звернення, хоча її пояснення щоразу ускладнювали ситуацію. Так, у
листі, адресованому безпосередньо міністрові юстиції 25 травня 1821
р., київський поліцмейстер мусів визнати, що пошуки цілковито зійшли
нанівець. Його почуття провини за те, що він не зміг виконати приписів
указу 1816 р., і фобія, що він не знайшов таємничої й ворожої групи, яку
витворила його власна бюрократична уява, наростають із кожною, дедалі
незрозумілішою, сторінкою листа, сягаючи ледь не рівня хворобливого
божевілля. У російському суспільстві що могло бути більш ненормальним,
ніж анонімність, неідентифікованість? Міністр Лобанов-Ростовський,
усвідомлюючи призначення своєї влади як навіювання страху, не завагався
ще більше поглибити це почуття провини. Місяцем пізніше, 29 червня 1821
р., він просить Сенат висловити догану цьому бідолашному поліцмайстрові
та розробити найсуворіші заходи для покарання недбалих з огляду на
важливість цієї справи, пов’язаної з інтересами Казни (змусити платити
податки для нього значило набагато більше, ніж шукати привидів)121.
У 1821 р. відбулося ще три обміни листами, що втягують нас у
бюрократичну круговерть, але, на щастя для шляхти, вона нічого — за
окремими нечисленними випадками — очевидно, не знала. 21 липня Сенат
вислав догану, про яку його просив міністр, із наказом надати додаткові
пояснення (що ще залишалося невиясненим?), покінчити з усім цим
«найближчим часом» і з якимись невиразними погрозами на завершення.
Губернське правління відповіло 13 серпня, що в чотирьох повітах —
Уманському, Радомишльському, Черкаському й Чигиринському —
перевірку завершено, а для прискорення роботи взято трьох нових
120 ПСЗ, 2-а серия, т.2 (1827), № 1674.
121 РГИА, ф.1341, оп.1, д. 346, т.1, л.359: київська поліція міністрові юстиції 25 травня 1821
р.; міністр юстиції Сенатові 20 червня 182 р., л.358.
133
працівників. За півроку в щоденнику не надто вимогливого Сенату з
задоволенням констатували, що невдовзі все буде завершено, а про інші
губернії далебі забули122.
Додаткові ревізори, напевно, були особливо бездіяльними, бо 22 квітня
1822 р. київський поліцмейстер визнав, що полювання на «чужих» триває
далі, а 26 травня 1822 р. знуджений Лобанов-Ростовський інформував
Сенат про те, що він п’ять разів вимагав завершити «разбор». Коли ж
нарешті буде вжито заходів щодо цієї недбалої поліції? Залишалось одне —
звернутися до намісника Бога на землі. Про цю справу знову доповіли
Його Імператорській Величності, який зауважив, що Сенат мусить, врешті,
стати суворішим. 11 серпня 1822 р. Сенат підготував історичний огляд
усієї справи. Копіїсти нагострили пера і на семи нескінченних сторінках,
розісланих 18 серпня, переповіли всю історію, вказавши насамкінець
«якнайрішучіше і востаннє», що з цим слід... покінчити. Київському
поліцмейстрові загрожувала естафета, що на царській мові означало арешт,
якщо наказ не буде виконано. Чому, в біса, повідомлення про завершення
наприкінці серпня 1821 р. досі не здійснено, запитував Сенат123.
Випивши гірку чашу ганьби, поліція пояснила 17 жовтня, що виявлено
багато помилок, їй бракує кваліфікованих працівників, вона має багато
інших завдань, але робить усе можливе. Підготовлені документи незабаром
порівняють із матеріалами 1795 р., а результати одразу надішлють124.
Якщо читач не оцінить комічності цього листування, він може знайти
добру нагоду поміркувати про ефективність роботи царської адміністрації.
Це дозволяє зрозуміти одну з основних причин збереження упродовж ЗО
років давнього способу життя шляхти, усвідомити повільний плин часу,
про якого у нашу епоху швидкостей геть забуто.
Як же завершився цей епізод?
Оскільки 28 листопада 1822 р. Київське губернське правління надіслало
лише рапорт із повідомленням про часткове надсилання даних (їх так і не
додали), імператор, проінформований про це, зажадав від Сенату суворого
покарання, що 20 грудня 1822 р. породило 8 великих сторінок повторів
і застережень. Полювання на «чужих, дезертирів і волоцюг» тривало.
Черговий указ, який відзначається погрозливим тоном, був виданий 28
травня 1823 р.125.
122 Там же, л. 360-363: Сенат київській поліції 21 липня 1821 р.; л.364-365: відповідь від 13
серпня; л. 366-368: запис у Щоденнику засідань Сенату від 21 грудня 1821 р.
123 Там же, л.369-377.
124 Там же, л.378-380.
125 Там же, л. 381-389 і указ від 23 травня 1823 р.; ДАКО, ф. 1, оп. 295, спр. 7570, арк. З, цит.
у: Лисенко С., Чернецький Є. Правобережна шляхта..., с.34.
134
Нарешті, під гнітом постійного тиску, київська поліція подала резуль-
тати своїх «пошуків». Не виключено, що всі ці зволікання, що їх влада,
зрештою, сприйняла за нахабство, були наслідком хабарів від шляхетського
зібрання, але перевірити це неможливо. Кількість виявлених у губернії
підозрілих осіб-чоловіків складала 16126. їх погрупували за повітами,
вказавши якісь цілком неймовірні причини, через які вони викликають
підозру. Пропонувалося, щоби Герольдія перевірила більшість із них,
що було зручним засобом умити руки. У підсумку уточнювалося, що 624
особи визнано шляхтичами без жодних проблем; 6988 осіб, яких не було
визнано шляхтою 1795 р. і внесено в класи оподаткованих (напевно, це
люди зі старосте, про чиї протести одразу після поділу ми вже казали),
подали докази після указу 1816 р. Доказів цих недостатньо, тому вони за-
лишаються у класі оподаткованих. 1476 осіб не подали жодного документа,
вони працюють як возні, коморники, землеміри або мешкають підсусідками
(росіянин називає це по праву коллокации, тобто користується польським
терміном, що вказує на побутування в селах, де мешкали шляхтичі, звичаю
заставляти частку свого наділу). 1832 особи взагалі не з’явилися на виклик
повітової шляхетської комісії. 2076 чоловіків були «людьми невідомого
стану, які мешкають у різних повітах і називають себе шляхтичами». До
цього додано 122 чужоземців, 135 євреїв, які видають себе за шляхтичів,
13 байстрюків та інших дивних нечисленних групок.
Повністю перечистити й перегрупувати цю мішанину, як того вимагала
влада, було справою нездійсненною. Звичайно, Київська казенна палата
негайно ж надіслала до Сенату побажання, аби ті, кого віднесли до класу
оподаткованих, податки таки платили, тож цілком імовірно, що 6988 осіб,
яких шляхетські комісії та російська поліція не змогли врятувати, іншого
виходу вже не мали. Шляхетську дрібноту з давніх старосте, декласовану в
1795 р., яка неодноразово бунтувала і яку маршалок П.Потоцький завзято
боронив у 1815 р., найвірогідніше, було приєднано до державних селян.
Стосовно інших, то їхню долю надалі визначало... губернське правління:
саме воно мало вирішити, до якої категорії їх віднести, що обіцяло їм багато
гарних днів. Утім, невдовзі про них не знайдемо жодної згадки126. Одначе
7000 осіб чоловічої статі таки вилучили із загалу шляхти, і це була перша
рішуча декласація, здійснена державою. Втім, величезна кількість чиншової
шляхти, яка мешкала у приватних маєтках на Київщині, та загал чиншової
шляхти у двох інших губерніях не стали об’єктом жодної перевірки. Час
від часу повторювали як рефрен, що в усіх приєднаних губерніях вона
126 Рапорт із цифрами київської поліції від 18 вересня 1823 р.: РГИА, ф. 1341, оп. 1, д. 346, т.1,
л. 390-403; лист Київської казенної палати Сенатові 27 жовтня 1823: там же, л. 410.
135
налічує 218 тис. осіб чоловічої статі. Чесніше, однак, було би погодитися з
князем Хованським, генерал-губернатором Білорусі (Вітебськ, Могильов
і Смоленськ), який у 1823 р. зізнався, що не має ніякого уявлення про
точну чисельність шляхтичів, позаяк невідомо, скільки осіб не намагалося
довести своє шляхетство. Це зводить нанівець усі намагання та зусилля
істориків дати цьому якийсь лад на підставі тогочасних свідчень127.
Царювання Олександра І завершилося в атмосфері непогамованої
ворожості, яка щораз далі відсувала щедрі проекти інтеграції й наділення
землею шляхти, що їх Комітет із благоустрою євреїв прийняв 1808 р.
під тиском Чарторийського і Чацького. В останньому указі царя від 24
лютого 1824 р., адресованому Сенатові на пропозицію Комітету міністрів,
знову бачимо дивне поєднання двох підозрілих груп — євреїв і шляхти,
які постійно випадали із заспокійливої соціальної класифікації. Публічні
роботи з упорядкування кожної губернії, зокрема гужові перевезення та
піша (тобто виконувана без коня) панщина виконувалися за ухвалою
місцевих земських судів (це підтвердив і указ 28 лютого 1821 р.) виключно
селянами з приватних маєтків або державними селянами і фінансувалися з
їхніх оброків. Це називалося земською повинністю. Указ 1825 р. поширив
цю фіскальну вимогу на єврейські кагали, шляхту і підданих із церковних
маєтків (Римо- та Греко-Католицька Церкви в Україні мали більше землі,
ніж Православна Церква, розбудована, але бідна). Для шляхти це рішення
імператора й міністра означало початок кінця привілеїв, властивих
лицарському станові. Це був неочікуваний замах на ілюзію, якою жив цей
світ, дуже помітний крок на шляху до асиміляції з селянством128.
1271.КусЬІікоууа, Сагаі юоЬес роїзкід згіаскіу,.., з. 83, висновок її статті. Генерал-губернатор
Хованський вважав таку непевність прекрасною підставою для висилання всієї білоруської
шляхти до військових колоній Аракчеєва. У цьому полягає сенс його звіту від 22 лютого
1824 р., якого на загальних зборах Сенату прочитали 27 лютого. Така рішуча пропозиція
видалася настільки цікавою, що Сенат досить часто повертався до неї — аж по 1828 р. Див.:
РГИА, ф. 1341, оп. 1, д. 346, т.1, л. 411.
128 ПСЗ, серия II, т. 40, № ЗО 258. У цьому випадку знову постає питання про фактичну
реалізацію цього заходу. Шляхетська честь було ним зачеплено такою мірою, що протести
його паралізували, про що пише Сікорська-Кулєша (Иесіазада, с.23). Вона не пояснює, в
чому проявлялися протести, і, схоже, вважає, що йшлося про намір змусити шляхтичів до
фізичного виконання робіт. Тим часом шляхтичі-чиншовики були тільки оподатковані.
Зі звітів губернаторів дізнаємося, що впродовж трьох років, 1827-1829, вони платили по
2,20 рублів асигнаціями з душі на земські повинності та 2,28 рублів асигнаціями з душі на
утримання шляхетського зібрання (фіскально братерство надалі трималося!) та на повітові
суди. У 1830 р. ці виплати були зменшені, відповідно, до 1,6 і 1,15 рублів асигнаціями. На
Волині земські повинності почали платити 1829 р. в розмірі 4,5 рублів асигнаціями з околичної
та 2,98 (теж асигнаціями, тобто небагато) з чиншової. На Поділлі до 1830 р. таких податків
зовсім не платили. Див.: РГИА, ф. 1286, оп. 5, д. 648 а, л. 377-380,428-436,440-454.
136
Приблизно за рік після сходження на престол Микола І енергійно
взяв цю справу у свої руки. 25 квітня 1824 р. Олександр (він помер у
листопаді 1824 р.) доручив ведення всіх шляхетських справ у колишніх
польських губерніях єдиному столові: 3-й секції 5-го департаменту Сенату.
Власне, ця секція підготувала іменний імператорський указ від 29 жовтня
1826 р. У ньому писалося, що від часу приєднання колишніх польських
губерній до Росії шляхта мала досить часу, аби зібрати докази шляхетства
і зареєструвати їх. Ті особи, які, не знайшовши доказів, юрмляться по своїх
губерніях та «посилаючись на своє фальшиве шляхетство, не вступили на
державну службу, не сплачували жодного податку до Казни, не виконували
жодних зобов’язань щодо суспільства, а вели нікчемне життя простого
люду», отримують ще два роки для подання необхідних паперів. Поліція і
маршалки повинні негайно довести це до їх відома. Цивільні губернатори
мають пильнувати, аби до шляхетських зібрань було подано всі належні
документи. Після завершення цього терміну особи, чиє шляхетство не
підтвердиться, будуть віднесені до класу «вільних людей» і плататимуть
місцеві й державні податки, зберігаючи за собою право на доведення
шляхетства у майбутньому. У такий спосіб, підсумовувалося в указі,
вони будуть приєднані до категорії, яка приносить користь державі. Коли
наданий термін закінчиться, шляхетському судочинству підлягатимуть
тільки підтверджені шляхтичі129.
У тексті цього указу фіксуються два нові моменти: він надавав
офіційного характеру перевірці всієї шляхти взагалі, тоді як досі завжди
шукали якихось гіпотетично підозрілих людей, помічених у 1814 р. Тут
також уперше сумнів апріорно поширювався на всіх. Відтоді означення
«именующиеся шляхтичами^ звучатиме досить часто.
З метою негайної ідентифікації підтверджених шляхтичів Комітет мі-
ністрів затвердив у цьому ж році пропозицію подільського губернатора
про запровадження спеціальних внутрішніх паспортів, де зазначалися
відомості про стан землеволодіння та ранг або чин на державній службі.
Поруч із категорією дідичний власник або «офіціаліст» (адміністративний
чи технічний службовець великого сільського маєтку), у паспорті фігурували
129 «Указ относительно именующихся шляхтичами без представлення о их шляхетстве
достаточньїх доказательств»: там же, л. 464-465. Міністр внутрішніх справ передав цей указ
в органи місцевої поліції 5 січня 1827 р.: там же, оп.4, д.102, л. 92. Така сама проблема могла
виникнути у питомій Росії, хоча в значно меншому масштабі. 1 листопада 1825 р. генерал
Балашов, генерал-губернатор Рязані, Тули, Орла, Воронежа і Тамбова, звернувся з запитом
про зарахування до війська 1700 російських дворян, що втратили свої документи. Вагання
міністра внутрішніх справ і Державної Ради свідчать, що вони не знали, до якого рангу їх
приписати і до якої соціальної категорії віднести: там же, ф. 1263, оп. 1, д. 423.
137
дані стосовно служби (чин) і про запис до шляхетських книг. Можливо,
такі документи не стали повсюдними130, однак дедалі сильніше відчувалася
потреба відокремити справжніх шляхтичів від «фальшивих».
Усередині 1827 р. на виконання подальших вимог, започаткованих
розпорядженнями 1814-1824 рр., повітовим маршалкам Київської губернії
довелося подати списки шляхтичів, складені 1795 р., — відомості понад
тридцятирічної давності, класифікувавши їх за такими категоріями131:1)
шляхтичі, підтверджені губернським зібранням; 2) шляхтичі, яких просили
подати додаткові документи; 3) шляхтичі, чиї документи не прийняла
Герольдія; 4) шляхтичі, чиє шляхетство Герольдія не підтвердила; 5)
шляхтичі, яких віднесли до оподаткованих категорій.
Можливо, читання цього величезного списку спонукало Державну Раду
вже 28 лютого 1828 р., тобто не чекаючи завершення дворічного терміну,
визначеного наприкінці жовтня 1826 р., висловити думку про «зловживан-
ня, виявлені під час надання шляхетського титулу особам, які не мають на
це права», — подібні зловживання, підкреслювали міністри, тривають далі.
Державна Рада передбачала створення при Сенаті спеціального комітету
для ревізії всіх особистих і родинних документів, а також пропонувала
розробити процедуру його діяльності. Микола І схвалив цю пропозицію
того самого дня. Розпочиналися часи, коли бажання перечистити шляхту
вихопилося за рамки прожектів і поодиноких спроб. Чиншова шляхта
потрапляла під прямий приціл. Утім, ніхто не уявляв, яка за всім цим стоїть
праця. Це невідання проявляється ще виразніше в додатковому указі від 5
березня 1828 р., за яким, окрім Комітету, робота мала контролюватися ще
й Герольдією132. Цю інституцію, яка досі клопоталася винятково справами
аристократії, ніколи не було задіяно в такій гігантській операції.
Хоч як дивно, а єдиним, хто на той час виступив із поміркованою дум-
кою, був міністр фінансів Канкрін, який практично відмовився від так давно
очікуваних податків, що мали надійти від цих «200 тис. душ» із приєднаних
губерній, бо розумів, що на початковому етапі війни з Туреччиною було
би політичною недалекоглядністю викликати невдоволення в українських
губерніях, на які без того ліг тягар військових постоїв. У довгій записці
Сенатові від 16 березня 1828 р. він мав сміливість нагадати, що всі почережні
130 Про пропозицію подільського губернатора та її схвалення див.: В.Шандра. Адміністративні
установи Правобережної України. К., 1998, с. 35; цит. за Лисенко С., Чернецький Є. Назв,
праця, с.36.
131ДАКО, ф. 1, оп. 295, спр. 7570, цит. за тими самими, с. 36.
132 Про два укази щодо організації Комітету й необхідність схвалення його рішень Герольдією
див.: Н.К.Имеретинський. Ук. соч., І часть, с.362-363.
138
комісії не змогли відвіяти справжніх шляхтичів від фальшивих, тож
поновлення полювання на осіб сумнівного походження, які називають
себе шляхтичами, і примушення до сплати податків усіх, хто не має
підтвердження шляхетства, буде справою дуже складною, її ніколи не буде
доведено до кінця і вона породить непотрібні хвилювання у цих губерніях.
«Було б, зрештою, несправедливо, — писав Канкрін, — позбавити цю шляхту
гідності, яку вона не може довести, хоча й користується цим привілеєм
упродовж кількох століть. Це може призвести до заворушень...».
Чудова проникливість за два роки перед 1830 р.! Міністр додавав, що
з метою заспокоєння ситуації слід ліквідувати комісії, зберегти за цією
групою її родову назву осіла шляхта, а також видові позначення околична
або чиншова шляхта, не порушувати її свободи переміщення в інші села
та міста, де її називатимуть «міською шляхтою». Навіть прописні істини,
на думку міністра, мають магічну силу. Так, цих людей можна змусити
нести військову службу, але тільки впродовж восьми років і не піддаючи
тілесним покаранням. Околична шляхта, єдина з-поміж них, мала би
платити спеціальний податок — але не подушний, а подимний, як «вільні
люди» в Литві, що платять по 7 руб. ЗО коп.
Тих, хто поділяв цю примирливу думку, було небагато: міністр
внутрішніх справ був категорично проти, начальник 1-го департаменту
Сенату Вельдбрехт не хотів про це й слухати. На той момент влада вже
геть захопилася мілітаризацією шляхти в Білорусі. Настав час твердої
політики133.
Ставлення Канкріна до Білорусі, де давно лютував Аракчеєв, а кон-
фісковані на користь держави маєтки давали змогу проводити радикальні
експерименти, було не таким примирливим. Так, він не взяв до уваги
порад щодо стриманості на цьому терені, які йому щедро давав у 1826 р.
Н.Новосільцев, аби уникнути остаточного закріпачення чиншовиків у дер-
жавних маєтностях. їхня доволі гостра полеміка з цього питання виразно
показує, який дух панував у володіннях цього типу; в Україні, їх, до
ізз ргиА, ф. 1341, оп.1, д. 346: Записка міністра фінансів 16 березня 1828 р., л. 471-486;
відмова 1-го департаменту Сенату 7 вересня 1828 р., л.552. Відкинути шляхту в «податні
класи» можна, було б усе-таки добре, якби вона могла цей податок заплатити, але два укази
свідчать, що ступінь убогості декого — хто погоджувався записатися в міщани або в казенні
селяни — був таким, що громади відмовлялися їх приймати. В окремих випадках, щоб їм
допомогти, Казна прийняла рішення про звільнення їх від податку на п’ять років. Див.: ПСЗ,
серия II, т. 4, № 2149,11 липня 1828 р. Вислухавши доповідь міністра юстиції М.ЮДашкова,
імператор схвалив поширення «допомоги» на всіх дрібних шляхтичів (скарга надійшла з
Волині), які опиняться в такій ситуації внаслідок неможливості надати докази належності
до дворянства. Там же, т. 5, (1), № 3663,14 травня 1830 р.
139
речі, було значно менше. Як часто траплялося, російські сановники, яким
передали ці маєтки (йдеться про колишню Слонімську економію), генерали
Пашкевич і Влодек, а також таємний радник Дружинін зверталися по
підтримку до радників-поляків, у цьому випадку — до державного радника
Пусловського. Той, своєю чергою, попросив великого князя Костянтина,
тодішнього головнокомандувача армійського Литовського корпусу,
дозволити примусовий відробіток панщини за всі чиншові недоплати.
Пусловський спритно грав на подібності чиншу, себто повинності чиншової
шляхти, до селянського оброку і не побоявся порівняти чиншовиків із
селянами. У виразах, властивих рабовласникові, він доводить Костянтинові,
що крайнє зубожіння, на яке посилаються чиншовики, — це лише претекст,
їх слід змусити працювати, «що виявиться корисним і для Казни, бо ці
простачки призвичаються до виконання своїх обов’язків, а їхнє ледарство
в роботі зникне [...] Господар казенного маєтку не має іншого способу
примусити впертого простака, який знає свої права і аж ніяк не журиться
тим, щоб виконувати обов’язки, передбачені інвентарями...».
Реагуючи на це, Новосільцев, який на той час (квітень 1826 р.) прагнув
зміцнити свої позиції в Литві, підкреслив, що 28 травня 1806 р. аграрні
відносини у державних маєтностях було врегульовано визначенням
різниці між чиншем та оброком. Він відкрито підозрював Пусловського
у зловживаннях і вимагав розслідування. Розмір чиншу видавався йому
завищеним, і він не допускав розмов про ледарство кепських платників.
Проте Канкрін аргумент про ледарство вважав суттєвим і лише порадив
Пусловському уникати зловживань. У подальші роки такий підхід було
поширено на державні маєтності Волині й Поділля134. Тож шляхетський
статус поступово уневажнювався, а безпосередньо зацікавлені особи не
могли протестувати, бо невдовзі Сенат, виконуючи імператорські укази від
26 жовтня і ЗО листопада 1828 р. та 25 січня 1829 р., одностайно ухвалив
і затвердив військову організацію всієї шляхти Білорусі; друкований
регламент цього положення міністр юстиції О.О.Долгоруков подав
Сенатові 18 грудня 1829 р.135.
134 Там же, ф. 379, оп.З, д.887: «Про дозвіл власникам державних маєтностей у повернутих
від Польщі губерніях замінити чинш чи оброк на панщину*, передання Костянтином З
квітня 1826 р. прохання Пусловського від 20 березня, л.1-2; коментарі Новосільцева за
квітень 1826 р., л.5-16.
135 Там же, ф. 1341, оп.1, д.346, жовтневий і листопадовий укази 1928 р., 25 січня 1829 р.,
друкований військовий регламент, л. 552-562. Хоч як дивно, про переведення шляхти
в категорію державних селян немає жодної згадки у вступі до праці Н.М.Дружиніна
«Государственньїе крестьяне и реформа ПД.Киселева* (т.1. М.-Л., 1946).
140
Апетит, як відомо, з їдою прибуває, тож власне в такій атмосфері
керівний клас Росії вирішив врегулювати проблему шляхетської голоти
за одним разом у всіх приєднаних губерніях і всіх приватних маєтках. Як
і в 1808 р., однак у цілком інакшому дусі, знову з’явилася ідея доручити
спеціальній комісії розроблення єдиного статуту. О.О.Долгоруков
представив її у розлогому поданні 11 червня 1829 р. Сенатові, а Микола І
власноручно написав на ньому: «Негайно взятися за цей статут, подати його
щонайпізніше у грудні»134 * 136. Після схвалення Сенатом князь О.Голіцин від
імені Державної Ради 22 червня 1829 р. видав наказ про створення згаданої
комісії. Віднині справи набудуть незнаного доти пришвидшення137.
Під час відвідин Поділля на початку 1829 р. та після зустрічі з маршал -
ком шляхти графом К.Пшездецьким, Микола І усвідомив масштабність
проблеми й надалі вже не був схильний до поміркованості. 21 серпня
Державна Рада обрала трьох членів комісії, які мали зібрати документацію
й розробити проект. До неї ввійшов представник імператорського генштабу
полковник Юренєв (уже згадуваний в обговоренні проектів переселення),
чиновник зі «спеціальних доручень» Міністерства внутрішніх справ,
державний радник Жуковський і віце-директор з податків Міністерства
фінансів Енкгольм. Ці три особи інформували 28 серпня Сенат про початок
своєї роботи. Вони зчинили неймовірну метушню у пошуках текстів, слід,
одначе, визнати, що, попри свою абсолютну необізнаність зі становищем
на початку, за кілька місяців вони спромоглися створити логічну, хоча й
надалі ілюзорну конструкцію.
За наказом Миколи І члени комісії мали щотижня подавати звіт
до Сенату. Часи кількарічних відстрочень для доведення шляхетства
залишилися позаду. Для забезпечення нагляду й узгодженості цієї праці
Сенат запропонував імператорові призначити на голову комісії людину
добре обізнану завдяки частим контактам із цією групою — такою людиною
був міністр внутрішніх справ. Микола написав власноруч: «Згоден.
Покінчити з цим негайно»138.
Документація, зібрана трьома членами комісії, здивувала їх самих.
Передусім вразило те, що люди, які називають себе шляхтичами, платять
чинш (різний залежно від місця, якості оброблюваної землі тощо), що
134 В.І.Нєпокоєв (Преобразование...) та С. Лисенко з Ю.Чернецьким (Правобережна шляхта...,
с. 37) помилково вказали дату 22 квітня 1829 р. і стисло резюмували акцію, про яку йтиметься
далі. Доповідь міністра юстиції з позначкою царя 11 червня 1829 р.: там же, л. 603-627.
136 ПСЗ, серия II, т. 4, № 2948. Гарячкову діяльність Комісії відображено у справі, що має 475
сторінок. Див.: РГИА, ф. 1286, оп. 5, д. 648а: «Дело производившееся в Комиссии вьісочайше
учрежденной для составления положення о шляхте».
138 ПСЗ, серия II, т. 4, № 3151,10 вересня 1829 р.
141
цю повинність зафіксовано в маєтковому інвентарі або в контракті
з землевласниками чи управителями, що інколи чинш сплачують
управителям, інколи землевласникам або — в державних маєтностях —
казенним палатам, а понад усе — що ці люди вільні. їх ніщо не зупиняє.
Вони пишуть скрізь. Здивована комісія вирішила переглянути висновки
Комітету з благоустрою євреїв, підняти всі закони, послати запити
про думку губернаторів, а коли ті зволікатимуть — поквапити їх; 15
жовтня 1829 р., після перегляду архівів усіх міністерств, члени комісії
заспокоюють голову: незважаючи на лакуни, вони вже обміркували назву
для очікуваного документа. Незабаром буде й зміст, запевняли вони. І
справді, за тиждень було підготовлено його першу частину про «обов’язки
людей цього класу» та чорновий варіант другої — про згрупування їх у
громади залежно від чисельності по повітах: такі громади мали зберігати
певну внутрішню автономію, вибираючи своїх представників та посідаючи
власне судочинство. Всі попередні закони, старі плани про переселення,
різноманітні звіти було перечитано, прокоментовано, уривки скопійовано.
Переписувачі працювали не покладаючи рук, і, згідно з бажанням Миколи
І, у визначений час, 13 вересня 1829 р., міністр внутрішніх справ подав до
Сенату розлогий проект «Положение о шляхте», що, як гадалося, допоміг
би вирішити всі проблеми139.
Якби Листопадового повстання не було?
Питання про те, як склалась би доля шляхти, якби значна її частина не взяла
участі у повстанні 1831 р., ставиться не задля марних розмов і пересудів.
Це питання дасть нам змогу підсумувати еволюцію впродовж попередніх
трьох десятиріч, зрозуміти суть перемін, які насувалися разом із новим
Положенням, справдити їхню життєздатність, вловити відмінність чи риси
подібності між ситуацією очікуваною й тією, що насправді склалася на
хвилі брутальних репресій, які впали на те, що відтепер називатиметься
не «колишніми польськими губерніями», а «західними губерніями».
У манері працювати й у підготовленому комісією тексті найбільше
знову вражає петербурзький, себто бюрократичний та відірваний від
реальності, підхід. Проект Положення, який складався з двох частин
139 РГИА, ф. 1286, оп. 5, д. 648а: початок діяльності комісії, л. 79; різні звернення до
адміністрацій, л. 83 і далі; щотижневі звіти, л. 102-129; укладений за хронологією виклад
основних законів, у двох варіантах: «Записка о шляхте*, л. 212-303 і «Краткая виписка из
узаконнений относящихся до шляхтьі*, л.304-340; текст проекту «Положення о шляхте*,
л. 143-211.
142
і 149 параграфів, незважаючи на удавану турботу, імпліцитно містив
підказки щодо вжиття жорсткіших заходів після 1831 р.; поза тим, він
являв собою кабінетний витвір, настільки розпливчатий, що можливість
втілення його в життя (а це було б набагато краще, ніж те, що трапилося
згодом) виглядала досить сумнівною. Цей текст, який мало хто бачив,
є показовим для характеристики уявлень, поширених у чиновницьких
кабінетах, тоді як умонастрої поляків мали би схилити їх до більшої
обережності. Положення — це типове розумування чиновників, які вбачали
в чиншовиках асоціальний елемент, тож мали на меті нівелювати специфіку
безземельної шляхти, якнайбільше урівняти її з селянським світом, але
при цьому зберегти кілька прикметних рис, щоб уникнути зайвих розмов.
Досить часто завзятість урівноважується в цьому проекті з безпомічністю.
Його абстрактно-ідеологізована кабінетна сутність добре увиразниться,
коли ми після аналізу цього тексту порівняємо його зміст із думками трьох
українських губернаторів, чиї репліки, як завжди, прийшли запізно, хоча
свідчили про набагато гостріше розуміння реальної ситуації.
У 95 параграфах першої частини140 обговорюються різні типи польської
шляхти чи, вірніше, їх бачення бюрократами. Якщо стаття 4 правильно
визначала чиншову шляхту, то стаття 5, де йшлося про шляхту околичну,
зробила з неї надто далеку від точності мішанину. Тут опинилися дрібні
власники з непідтвердженим шляхетством, власники пожиттєві й заставні
та користувачі землі за «звичаєвим» (усним) чи так званим вічистим дого-
вором. Це означає, що законодавці геть не розуміли ні історичних витоків,
ні внутрішнього змісту цієї групи. Численні статті про шляхту, визнану
«справжньою», не містять жодних труднощів, оскільки одразу після
приєднання її права були ототожнені з правами російського дворянства.
Умови несення державної служби, викладені у статтях 20-31, яскраво
відображають тМзк/иІ Мпкіп&* властей, оскільки величезна кількість
шляхти, яка жила ізольовано своїм сільським життям, не мала ні можливос-
ті, ні бажання «служити» у російському сенсі цього поняття.
Дещо загубившись серед пустослівних розмірковувань, ст. 32 намагалася
непомітно оминути перепону, об яку спотикалися всі асимілятори від часу
поділів Речі Посполитої: хто є шляхтичем? Якими є прийнятні критерії
належності до шляхти? Хто їх має визнати і, знову таки, в який термін?
Відповідь дозволяла передбачити ще довгі роки утривалень, бо тоді ще ніхто
не знав, що 1839 р. такий собі Д.Г.Бібіков остаточно поставить в усьому
цьому крапку. Наразі вистачало таких умов: «Лише ті, хто підтверджений
140 Там же, <0 разделении шляхтьі на разрядьі, о правах и повинностях сего сословия».
•Благі побажання (англ.) (Прим.ред.)
143
повітовими чи губернськими шляхетськими зібраннями, можуть зберігати
це право до затвердження Герольдією». Отже, декларувалося прагнення
чіткішого контролю з боку держави за досі священними й незаперечними
рішеннями місцевих зібрань. Громи та блискавки 1831 р. тільки
підтвердили, що аж до 1839 р. така перевірка в Петербурзі нездійсненна.
Втім, у 1829 р. здавалося, що в це досить повірити. Гірше те, що особи
з непідтвердженим шляхетством — про їхню кількість намагалися не
згадувати — мусили, як застерігала ст. 32, «бути ідентифіковані негайно,
щоб надалі не користуватися цим правом. Власті, від яких залежить
підтвердження шляхетства, несуть відповідальність за якнайшвидше
завершення цієї справи». Ось що було найбільш обтяжливим за останні
тридцять років. Хоча, як побачимо далі, у ст. 145 прозвучить і щось на
зразок жалю.
Оскільки згадані вище пропозиції полковника Юренєва про пересе-
лення прийнято не було, у статтях 39-44 згадувалася, хоча й без великих
ілюзій, можливість добровільного виїзду на державні цілинні землі.
Натомість представник Міністерства фінансів зумів згадати у статтях
48-50, що шляхта має сплачувати подимний податок (його названо
польським словом «офіра»), що вона повинна виконувати громадські
роботи, оголошені в попередні роки, себто брати участь у забезпеченні
перевезень та постачанні війська провіантом. Довгий пасаж (ст. 60-79)
присвячено постачанню рекрутів, яке відтепер ставало обов’язковим, одначе
термін служби був значно коротшим, ніж для селян, і передбачалося, що
вона проходитиме в Україні, — у полках із польською назвою. Після 1831
р. такі шляхетні умови, звичайно, щезнуть.
Друга частина141 ще більше, ніж перша, окреслює те, що буде запро-
ваджено після поразки повстання — перетворення всієї шляхти на
«однодвірців західних губерній». Ця частина віддзеркалює прикрий образ
загального воєнізованого ранжування російського суспільства, щоправда,
без «Аракчеєвських надмірностей», як у Білорусі. Водночас вона містить
спроби розворушити це соціально інертне середовище, повернути йому на
найнижчих щаблях суспільства ту політично-адміністративну роль, яка,
нехай і теоретично, належала йому в Речі Посполитій. Згода влади наділити
шляхту скромною, але реальною роллю в управлінні йшла, слід думати, в
напрямку, що перед тим уявлявся бажаним для кількох адміністраторів
шкільної системи, та вона прийшла надто пізно. Ментальність зацікавлених
141 Там же, <06 устройстве шляхтьі, управлений оною, о обязанностях, надзоре и ответ-
ственности».
144
осіб рішуче не сприймала такі ролі, а роком пізніше така роль стане
неприйнятною для влади — вже виразно антипольської.
У статтях 96-116 проекту Положення йшлося, серед іншого, про те,
що міністр державних маєтностей Д.П.Кисельов запропонує в 1837 р.
стосовно організації однодвірців — колишньої шляхти. Троє комісарів
вирішили переділити всю шляхту на три види спільнот, не маючи жодного
уявлення про їхні відповідні частки: чиншову, околичну, міську. Ці
спільноти мали сформувати губернатори, за взірцем селянського миру,
а контролювати — казенні палати. До них повинно входити від 600 до
1500 душ, або від 200 до 500 димів, у містах трохи менше — від 150 до 400
душ, або від 50 до 150 димів. Бюрократичний дух тут виступає в чистому
вигляді. Соціальна реальність в Україні нічого подібного не дозволяла,
але в столиці вибудовували уявне суспільство. Кожна спільнота обирала
би щотри роки «шляхетське правління», у війта (відповідник російського
старшини), який його очолюватиме, буде заступник і секретар. Ці не надто
славні рештки шляхетської автономії мусила підтверджувати казенна
палата. Передбачалася заробітна платня (200-250 руб. асигнаціями на рік
для війта, 300-400 — для секретаря), а також наявність печатки. Папір
і рахункові книги (фіскальні рахунки — ось що головне) надавалися б
казенними палатами. Роль цих відповідальних осіб у спільноті вбачалась
як значна: охорона порядку, господарське керівництво, оголошення
офіційних текстів, опіка над знедоленими, внутрішні паспорти, суд
першої інстанції, контроль за селянськими втечами, добрі звичаї, звіти
в поліцію, надто — організація набору рекрутів і збирання податків. Так
виглядала бюрократична утопія про одомашнення шляхти імперією.
Стаття 145, додана іп ехігетіз*, зобов’язувала всіх, кого це стосується,
самим записатися до спільноти щонайбільше в річний термін після
проголошення Положення.
Рік 1830 минув у розглядах цього проекту різними департаментами
Сенату, зокрема й поодинці, у новім відсиланні Міністерству внутрішніх
справ для консультації з графами Чернишовим і Канкріном, Військовому
міністерству та Міністерству фінансів, які безпосередньо були в ньому
зацікавлені, а далі, впродовж довгих місяців повстання, все припинилося
і, нарешті, було анульовано внаслідок нового повороту в шляхетському
питанні після оголошення знаменитого указу від 19 жовтня 1831 р. про
організацію однодвірців і граждан. Сенат 14 листопада 1832 р. вирішив, що
комісія свою місію виконала, Міністерство внутрішніх справ підтвердило
це аж... 14 квітня 1834 р.142.
•Наостанок (лат.) (Прим, ред.)
145
А зараз, для порівняння з прожектерською візією справи столицею,
розгляньмо, як сприймали напередодні повстання бідну шляхту губернато-
ри трьох губерній Правобережної України. Передусім зазначмо, що єдиним
прихильником Положення був київський губернатор В.С.Катеринич,
росіянин, який першим надіслав відповідь на запит комісії 31 жовтня
1829 р.; двоє інших губернаторів, поляки, реагували повільніше. Граф
Миколай Грохольський з Поділля відправив листа 27 листопада 1829 р.
Звіт волинського губернатора Бутовта-Анджейковича прийшов лише 19
лютого 1830 р. Жодна з надісланих ними інформацій не увійшла в проект,
що готувався поспіхом, — не лише через запізнення, а в основному через
їхню неточність і дух спротиву в двох останніх142 143.
Лише київський губернатор зробив на позір серйозну спробу обрахувати
кожну категорію шляхтичів, які проживали в його губернії й не були
переписані в 1811 р.; ми відтворюємо тут цю таблицю (шляхтичі чоловічої
статі):
Повіти Сільські чиншо- вики Міські чиншо- вики Міські чиншо- вики Околичні чиншо- вики Разом
державні приватні
Київ 535 164 699
Васильків 4 169 9 - — 4 168
Богуслав 1438 - 93 - 1531
Радомишль 1766 40 — 780 2 586
Звенигородка 2 365 92 - - 2 457
Сквира 5 929 239 — — 6168
Тараща 5944 82 — — 6 026
Липовець 3 763 — 171 — 3 934
Махнівка 6 565 - - - 6565
Умань 2 425 - 100 - 2 325
Чигирин 832 - - - 832
Черкаси 625 29 - - 654
Разом 36 346 655 364 780 38145
142 Там же, ф.1341, оп. 1, д. 346,633-665: звіти Сенатові 20 січня 1830 р. і різне листування
перед ліквідацією, л. 647-665. Серед міркувань, викликаних проектом Положення від
13 грудня 1829 р., одне з найліберальніших, написане надвірним радником Сумцовим,
рекомендувало сприяти доступові бідної шляхти до освіти, щоби підштовхнути її до
підвищення в чині. Чудова відкритість у переддень ліквідації Віленського університету.
Там же: попереднє посилання, л.31-386.
143 Там же, ф. 1286, оп.5, д.648 а, звіт з Києва, л.428-436; звіт з Волині, л.455-457 та 377-380;
звіт із Поділля, л.440-454.
146
Ці дані, як завжди, залежали від того, що подавали шляхетські маршалки.
Вони не можуть бути точними, оскільки землевласники неодмінно когось
приховували у власних інтересах. Загальна чисельність, нижча порівняно
з 1795-1800 рр. (38 145 до 40 373), була б іще нижчою, якби з неї вилучили
7000 декласованих у 1823 р., схоже, одначе, що про них тут не йдеться.
Натомість, з урахуванням демографічного зростання, вона мала би бути
вищою. Коротше, ці дані неточні, але дають бодай якесь уявлення про цю
групу. Звіт Бутовта-Анджейковича по Волині був іще недостовірнішим:
не подаючи жодних деталей за повітами чи за категоріями, він писав,
що шляхта його губернії налічує всього 19728 чоловічих душ, тоді як за
даними 1795 р. там було 33624 шляхтичі — купно з надвірною обслугою.
Жодної цифри по Поділлю не подав і Грохольський. Брак достовірних
статистичних даних стане причиною величезних труднощів, з якими
зіткнуться в чергових хвилях декласації та чисток після 1831 р.
Проте, ці відповіді дають нам певну цікаву інформацію. Наприклад,
у Київській губернії пропорція міських чиншовиків виглядає так: 1019
шляхтичів мешкало в 400 будинках державних містечок і 150 — у будинках
приватних містечок. Також дізнаємося, що в Житомирі, головному
губернському місті, існувало 240 будинків, де мешкав 1041 безземельний
шляхтич. Одначе загальний образ міської безземельної шляхти не надається
до відтворення. З подільського звіту бачимо, що в цій губернії не було
жодної околиці, тож можна відзначити невелику кількість шляхетних
сіл в Україні. На Волині (Овруцький повіт) їх, цілком очевидно, було
більше, ніж на Київщині (780 чоловічих душ у Радомишльському повіті).
Згідно з даними волинського губернатора, 19728 внесених до перепису
шляхтичів замешкувало 6576 димів, розподіляючись таким чином: 1852
дими — околична шляхта (близько третини) і 4724 дими — чиншова
шляхта.
Не гаючи далі часу на цифри, з яких нічого взяти, спробуймо на
завершення цієї частини проаналізувати оцінки губернаторами проекту
Положення від 13 грудня 1829 р. Думка Катеринича з Києва не містить
нічого особливого. Як росіянин, він уважає, що категорія населення, яка не
платить державі податків, ніколи не служила, а до того ж не підтвердила
свого шляхетства, зовсім непотрібна. Він зберігає вірність духові указу
від 20 січня 1816 р., де підкреслювалася необхідність позбутися втікачів
і чужинців, які ховаються серед цієї, без того підозрілої, групи. У 1831 р.
підозра перетвориться на дияволізацію.
Двоє губернаторів-поляків, високих сановників імперії, свідчать
про намагання зберегти шляхетську єдність, не допустити розриву з
прабатьківським порядком, що протримався 35 років, і в такий спосіб
демонструють солідарність, висловлену магнатами в 1791 р.
147
Бутовт-Анджейкович з Волині дуже лаконічний, але не приховує, що
нинішнього контролю з боку поліції цілком досить, переселення жодної
людини не може відбутися без «письмового виду» (внутрішнього паспорта).
На завершення він додає: «Що стосується цивільного життя, то воно не
потребує жодної нової організації». Потреби міняти статус чиншової
шляхти губернатор не бачить. Вона й так живе, як селяни. Вона вільна.
Навіщо забороняти їй переміщуватися, або й волочитися найубогішим?
На це їх штовхають злидні. Важко заборонити їм вибирати місце, до якого
вони хочуть податися.
Ця євангельська простота російських бюрократів не влаштовувала.
Граф Миколай Грохольський, кілька полонізмів якого виправила
олівцем рука міністерського чиновника, з великим пафосом і переконанням
викладає, чому всі великі землевласники прагнуть зберегти у себе на службі
якнайбільше поляків серед цього завжди ворожого моря українських
кріпаків. Він не приховує, що запізнився з відповіддю через застереження
з боку окремих повітових маршалків. Вони передчували, що такий запит
їм нічого доброго не віщує. Значить, новина про можливу декласацію
дійшла й сюди.
Граф-губернатор намагався переконати Санкт-Петербург у важливості
міту про походження шляхетської голоти. Всі, писав він, походять із
давньої польської шляхти, отримали титули завдяки подвигам і службі
своїх предків польським королям, які й надали їм ці привілеї. Всі вони —
спадкоємці захисників прикордоння від постійних загарбників — турків
і татар. Всі вони розорилися й зубожіли, інколи не мають навіть засобів
послати дітей до школи. Відтак стали простими чиншовиками-хліборобами,
мусили оселитися на землях багатших шляхтичів, збудувати там домівки
і платити їм чинш.
їх можна знайти скрізь, у всіх приватних маєтках, у всіх староствах,
державних маєтностях, у кількох сотнях міст, на церковних землях і на
землях Фонду освіти [тих, що раніше належали єзуїтам та були передані
1773 р. для фінансування націоналізованих шкіл. — Д.Б,] Залежно від
місцевості, чинш збирається з урахуванням площі обробітку казною чи
орендарями, землевласниками, ксьондзами, ченцями чи особами, що
тримають у заставі маєтки Фонду освіти.
Невисокий розмір чиншу, про що пише губернатор-поляк, виразно
свідчить про заниженість оплати, яка спиралася на шляхетські зв’язки
солідарності, але, з іншого боку, поділ чиншовиків на категорії, дуже
близькі до категорій кріпаків в Україні, опосередковано вказує на часті
намагання землевласників або підвищити чинш, або й просто закріпачити
чиншовиків.
148
Безземельних шляхтичів подільський губернатор переділяє на хлібо-
робів без коня — піших, потім з одним, двома, трьома кіньми. Пішому
чиншовикові виділяють одну орну десятину й одну пасовищну. Той, хто
має коня, отримує дві орні десятини й дві пасовищні і т. д.: двома кіньми
обробляють три орні десятини й три пасовищні тощо. Розмір чиншу
визначається залежно від площі у рублях асигнаціями, що були менш
вартісні, ніж срібні рублі (на той час дорівнювали приблизно чверті
срібного рубля).
Чинш із пішого становив 10-15 руб. за рік, з однокінного — 15-25 руб.,
двокінного — 25-35 руб., трикінного — 35-50 руб., чотирикінного — 50-70
руб.
Траплялися також шляхтичі настільки вбогі, що їм надавали тільки
халупу й город — халупники: вони платили 6-8 руб. асигнаціями на рік;
дехто міг мешкати лише при чиншовиках або халупниках — коморники: ці
платили половину чиншу халупника. Розмір чиншу, вказаний волинським
губернатором (8-12 руб. асигнаціями за орні землі і 2-3 за халупу з
городом) видається цілком прийнятним.
Спробувавши в такий спосіб показати, що латифундисти не мають зиску
з цієї системи, Грохольський водночас підкреслював корисність цих людей:
вони приймають солдатів на постій, а також можуть зміцнити охорону
придністровського прикордоння та обіймати певні посади в судах першої
інстанції (в наступному розділі ми переконаємося, що російську владу це
занепокоїло) чи розвозити офіційні папери. Оскільки вони є вільними
людьми, їхні діти можуть ходити до школи, дехто з них стає правниками,
священиками або управителями. Наприкінці цього дослідження ми
повернемося до школи як засобу зробити певну кар’єру.
Як стверджує Грохольський, шляхтичі-чиншовики ніколи не підлягали
тілесним покаранням, отже, користувалися «одним словом, всіма привілея-
ми й правами, притаманними шляхетському станові, хоча й не брали участі
у шляхетських виборах, оскільки не мали маєтку (поместья).
У гідному подиву й сміливому захисті цієї шляхти в 1829 р. губер-
натором, який добре знав, що звертається до комісії, створеної для
знищення того, що він захищає, не бракувало й запалу. Визнаючи немож-
ливе встановити чисельність цієї голоти, губернатор запропонував, аби
замість того, щоб наводити застарілі цифри, провести силами повітових
комісій новий перепис і, нарешті, отримати точні дані про чисельність
шляхти, підтвердженої місцевими зібраннями, про тих, хто не мав жодного
документа, і тих, хто їх мав, але не подав на перевірку. Він не заперечував
проти приєднання деяких шляхтичів, які не посідають документів, до
міського населення чи до державних селян, але за умови збереження
149
їхніх свобод. Як гідний представник світу землевласників, він виступав
за те, щоби нагляд за більшістю покласти на землевласницьку еліту, яка
видавала би посвідки про проживання або про від’їзд, а в інших випадках
голота мала залежати від повітових маршалків, єдиних можливих арбітрів
у її конфліктах із власниками.
Захист колишнього порядку, за якого вже від XVI ст. свобода, принаймні
теоретично, вважалася найвищою цінністю, і дехто, підкреслював губерна-
тор, скористався нею, щоби згідно з правами, наданими імператором (натяк
на реформоване наприкінці XVIII ст. шкільництво та його побутування
в останні ЗО років), набути освіту, привів його до висновку, подібного
до висновку волинського колеги: «Цій шляхті належить залишити всі її
привілеї». Не викликає сумніву, що цей виступ на захист шляхти і став
причиною звільнення Миколая Грохольського у 1831 р.
Залишається дивуватися, що описані нами епізоди вимушеного єднання
царських чиновників і великих польських землевласників, заховані
так довго у практично непроникних російських архівах, були, по суті,
стерті. Тридцять років комбінування, настільки ж активного, наскільки й
неефективного, — але неймовірно промовистого з ментальної перспективи,
підготувало велику «пастку на шляхту» 1830-1840 рр. — досить ефективну,
хоча так само не остаточну аж до 1914 р. У російському дворянстві не було
такого типу шляхти, який ми щойно розглянули. Тож годі було й казати
про їх злиття. Йшлося тільки про уневажнення польської шляхти.
Погляньмо ж тепер на тих, чия постава могла подавати надію на
злиття.
Розділ III
Землевласницька шляхта
під оком Санкт-Петербурга
Не претендуючи на відображення всіх сторін життя польських земле-
власників в Україні, все-таки хотілося б розглянути, що залишилося від
їхньої внутрішньої організації — цієї славної шляхетської вольності, яка в
попередні століття виглядала як форма демократії. Паралельно ми маємо
намір дослідити методи й результати царського контролю за цією групою.
У першому розділі було показано, якого рівня фікції набули демократія
та шляхетське братерство серед лицарського стану на момент великих
реформ, що їх збирався запровадити Чотирирічний Сейм. Частково
заторкувалося й російське розуміння шляхетності, яке ґрунтувалось на
володінні поместьем, себто земельним маєтком, і не надто відрізнялося
від розуміння польських «патріотів» 1791 р. Як вони змирилися з утратою
права на вирішальний голос і законодавчу владу на сеймиках і з ліквідацією
Сейму? Чи послужив достатньою компенсацією за це указ від 27 вересня
1793 р., який гарантував недоторканність маєтків, та укази від 20 жовтня і
14 грудня 1794 р., що надали їм такі самі привілеї, як і російським дворянам,
зокрема владу над селянами-підданими? Сеймики стали називатися
шляхетськими зібраннями. Чи для шляхти мало вагу їх перетворення чи
неперетворення на такий собі виконавчий осередок царської влади? Чи
цього вистачило, щоб шляхетське зібрання згідно з Грамотою Катерини
II 1785 р. зберегло судові повноваження, а шляхта — традиційні титули,
засвідчені в гербівниках?
Ми зосередимося на двох тісно пов’язаних між собою аспектах
шляхетського життя: на виборах, які визначали внутрішню ієрархію,
передусім обрання відповідальних осіб до судових органів і на перебігу
зібрань, які регулювали всі форми шляхетської активності. Спосіб, у який ці
справи коментувалися, сприймалися, а то й спрямовувалися зацікавленими
особами та різними владними органами, дасть нам змогу оцінити позицію
царського уряду й запропонувати новий погляд на повільний процес
перехоплення росіянами цих губерній у свої руки, де все — за винятком
віри селян — було їм чуже.
В основу діяльності польських сеймиків лягло намагання зберегти
тяглість судової системи, тобто передусім дотримання порядку по селах
151
і незмінність панщини. Призначити військового губернатора в Києві
та розмістити військо для остраху поляків було справді легко. Та поза
губернським правлінням, куди призначалися здебільшого росіяни, у трьох
губернських містах — Києві, Кам’янці й Житомирі — порядок і спокій могли
забезпечити лише польські органи, які функціонували тут століттями.
Варто нагадати, що в Україні сеймики регулярно діяли від часу ухвалення
Другого Литовського Статуту в 1566 р. Зовсім недавнє минуле показало,
наскільки важливою є здатність швидко приборкати селянські бунти.
Якраз напередодні другого поділу Речі Посполитої Комісія цивільного й
військового порядку, створена Великим Сеймом 23 лютого 1789 р., довела
ефективність поєднання шляхетських інституцій зі слабкими військовими
силами Речі Посполитої. Через хибне тлумачення реформаторських замірів
Сейму, що засідав з 1788 р., на Волині здійнявся селянський рух, званий
«Волинською тривогою», в якому сина Івана Гонти, одного з ватажків
антишляхетського селянського повстання 1768 р., запідозрили в намірі
вдатися за прикладом батька до масової різанини шляхти. Репресії, як і
в 1768 р., були суворі, хоча підстави набагато менш вагомі: ЗО смертних
вироків і кілька сотень арештів відновили у Луцьку порядок.
Від сеймиків до перших шляхетських зібрань
Під час військових операцій росіян під орудою Кречетнікова й Тутолміна
царське військо могло виступати як захисник селян, але після смерті
Катерини II Павло І зрозумів, що збереження привілеїв, гарантованих
польській шляхті його матір’ю, мусить супроводжуватися відновленням
місцевої судово-адміністративної системи як частини згаданих привілеїв.
Відтепер імператор мав давати губернаторам дозвіл на скликання
губернських шляхетських зібрань, а ті, своєю чергою, могли обирати
суддів та інших урядників строком на три роки. Зміст двох указів із
цього приводу від 6 лютого 1797 р.1 та спосіб їх виконання свідчать, що
тлумачення російського права (Грамота дворянам 1785 р.) і польського
права (Литовський Статут 1566 р.) дозволяла тлумачити те й те в доволі
гнучкий спосіб.
Перший указ передбачав обрання трьох або чотирьох шляхтичів на
головні судові посади, що не відповідало ані кількості, передбаченій
Грамотою (статті 41 і 42), ані українському звичаєві, де суддів було набагато
більше, але Павло хотів утвердити свою владу і наполягав на необхідності
1 ПСЗ, серия І, т.24, № 17789 та 17790.
152
«Нам їх представити [через губернаторів і Сенат. — Д.Б.] для затвердження
тих, кого Ми визнаємо того гідними».
Другий указ дозволяв зберігати польські назви маршал (насправді
маршалок) замість предводителя і хорунжий з польського скогціу,
знаменосець, почесний титул для заступника попереднього, але був не
зовсім точним, бо перший титул було віднесено до У-го, а другий — до
УП-го чину «Табелі про ранги». Далі ми побачимо, що координація з
«Табеллю» залишатиметься одним із найбільших клопотів у подальші
ЗО років.
Хай там що, а перші шляхетські вибори за Павла І відбулися, і докладні
звіти волинського та подільського губернаторів дають змогу зробити кілька
суттєвих спостережень2. Зіставлення цих звітів із даними головного казна-
чея Міністерства фінансів від 20 липня 1800 р., що спиралися на перепис
1795 р. (див. попередній розділ), підводить нас до значно точніших, ніж у Е.
Ростворовського, обрахунків кількості «громадян», а надто до оцінювання
цього «громадянства»3.
Хоча засади перепису 1795 р, щодо дефініції «землевласник» не були
ні чіткими, ні однаковими в різних губерніях, одначе цілком вірогідно,
що повітові маршалки, які подавали ці відомості, відштовхувалися
від кількості кріпаків, не надаючи спеціальної уваги розмірові маєтку.
Околичну шляхту, що власноруч обробляла свої наділи, було ототожнено
(принаймні на Волині) з чиншовиками, себто було віднесено до тих, хто не
має жодного землеволодіння, і викреслено зі списків. Оскільки в російській
дворянській Грамоті розміри маєтку (поместья) чітко не визначалися, то
було переписано всі маєтки, від найдрібніших до найбільших, а до того ж,
у дусі польського перепису 1791-1792 рр., сюди долучили різноманітних
державців — осіб, що тримали ґрунт пожиттєво чи під заставою, яких
було чимало в зонах великого землеволодіння, наприклад у Київській
губернії, де кілька магнатів володіли навіть повітами. Ми побачимо, що
в цій губернії землевласники зіїісіо зепзи* не становили навіть третини
тих, хто жив із землі. До впровадження деяких уточнень та обмежень у
перші роки правління Олександра І всі ці «землевласники» і становили
2 РГИА, ф.1374, оп.1, д. 453, л.28-35: звіт подільського віце-губернатора Арсеньєва князеві
О.Б.Куракіну, генеральному прокуророві Сенату, 22 квітня 1797 р.; л.64-70: звіт волинського
прокурора йому ж, 5 травня 1797 р.
3 Е. Ростворовський (<//« Ьуіо...*, р. 24-25), погоджуючися з Житковичем (Ь. Іуіко^ісг,
І&цсіу Керпіпа па Ьіїшіе Іаіаск 1794-1797, \¥і!по, 1938, з. 169-170,394,398), вважав, що
на той час землевласницька шляхта не могла була порахована.
• У точному сенсі слова (лат.). (Прим, ред.)
153
оЬумаіеїзіию, «громадян» — тих, що мали право голосу і право бути обрани-
ми на шляхетському зібранні, яке ще довго називатимуть губернським
сеймиком.
Пригадаймо, як виглядав цей шляхетський електорат:
Київщина Волинь Поділля
Спадкові шляхтичі 511 2 455 Сумарно названі
Власники на умовному праві 1181 2 225 «Власники земель і сіл»
Разом 1692 4 680 4 654
Отже, на Правобережній Україні налічувалося разом 11026 «земле-
власників», які вислали своїх представників на вибори, скликані Павлом
І 16-21 квітня 1797 р. у Кам’янці та 1-5 травня 1797 р. в Житомирі.
Протоколи з Київської губернії не збереглися. Можливо — ми до цього
ще повернемося, — що замала кількість землевласників унеможливила
проведення нормальних виборів.
Порівняння даних перепису та обох звітів про вибори демонструє
слабке представництво. За майже однакової чисельності землевласників на
Волині та Поділлі до губернських центрів з’їхалося лише по 260 виборців
(цифра приблизна, бо залежно від дня голосування кількість учасників
змінювалася на кілька одиниць). 260 виборців на Поділлі становили
5,5% землевласницької шляхти. Нам, на жаль, невідомо, яким чином
їх обирали та чи користувалися вони широкою підтримкою. Невідомо
навіть, чи їх обирали, чи вони самі себе призначали, що могло би кинути
промінь на громадянську свідомість 94,5% відсутніх на губернських
виборах. Опосередковану відповідь на це запитання ми одержимо далі,
коли розглядатимемо регламент від 3 травня 1805 р. Нам нічого не відомо
і про чисельність низу, одначе цілком певно, що, власне, ця невелика група
творила «клуб землевласників», про який мріяли польські автори Закону
про сеймики 1791 р. Тут ми добре бачимо дещо парадоксальний збіг із
Грамотою російському дворянству.
Натомість, приклад Поділля свідчить, що вибори відбулися ні згідно
з буквою Грамоти, ні з буквою імператорських указів про їх скликання.
Звіт росіянина, подільського віце-губернатора, розкриває нам таємницю
урн, подаючи кількість голосів, отриманих кожним обраним повітовим
маршалком. «За» голосували білою кулькою, «проти» — чорною.
154
Немає несподіванки в тому, що перші подільські маршалки походили
з найзнаменитіших родин цього краю, лише кілька прізвищ залишаються
менш відомими. Серед них були:
Кам’янець — Петро Стадницький
Ушиця — Юзеф Вітославський
Проскурів — Міхал Пшездєцький
Летичів — Шимон Биковський
Літин — Міхал Орловський
Вінниця — Чеслав Ярошинський
Брацлав — Ян Швейковський
Гайсин — Антоній Ярошинський
Ямпіль — Юзеф Потоцький
Могилів — Лукаш Уровський
Балта — Міхал Венцький
Ольгопіль — Фортунат Міхаловський.
Дехто з них не побоявся повідомити в Санкт-Петербург свої давні
польські титули, які з огляду на застарілість звучали доволі безглуздо:
Биковський назвав себе Звенигородським хорунжим, Орловський —
ротмістром гусарської корогви, Я. Потоцький — галицьким старостою,
Уровський — подільським стольником, Міхаловський — поручником
гусарської корогви. Ці дванадцять представників повітів, спонукані
бажанням зберегти престиж за нового устрою, своєю чергою, переобрали
маршалка губернії, який два попередні роки вже виконував цю функцію —
графа Теодора Потоцького.
Потім 260 виборців взаємно обсадили судові уряди, які, поновлюючись
на нових виборах щотри роки, гарантували повну владу землевласницької
шляхти над суспільним життям і в аграрних відносинах до 1831 р. З огляду
на кількість функцій, що роздавалися, практично кожен отримав якийсь
повітовий чи губернський титул. Найпрестижнішими були посади чотирьох
головних керівників першого та другого департаментів земських судів — для
розгляду цивільних справ, і гродських — для справ кримінальних (ті й ті
зберегли свої польські назви); у кожному департаменті, крім керівника,
було ще по троє звичайних членів — підсудків. Вищі губернські функції
обіймали шляхтичі-дідичі (спадкові землевласники), але у великій масі
локальних посадовців (їх було загалом 180, по 15 на повіт) траплялися,
хоча й дуже рідко, державці, а в Ушиці секретарем був навіть чиншовик.
У кожному повіті було по три суди, польські назви яких збереглися в
російській мові: підкоморський, земський і гродський. Підкоморський суд
155
реєстрував усі акти поземельної власності й нотаріальні акти і розглядав
спори про право власності: його очолював підкоморій, якому допомагав
коморник. Земський суд у складі судді, двох асесорів і секретаря клопотався
цивільними спорами, а давній гродський суд було замінено на російську
поліцейну дільницю (участок) із російськими назвами посад: на чолі стояв
справник, йому допомагали три слідчі — засідателі. Всі вони, з возними
включно, одержували доступ до титулу завдяки своєму походженню, а
компетентність у юридичних питаннях набувалася, ймовірно, на місці І
Кумівство вкупі з корупцією підривали без того позірне правосуддя
шляхетських органів. Це було відомо всім і неодноразово таврувалося
польськими авторами починаючи від XIV ст. (Рей, Кльонович) та
завершуючи XVIII ст. (Нарушевич, Кітович), одначе система являла собою
настільки істотний елемент у житті шляхти, що атакувати її так прямо,
як це зробила Австрія на отриманих нею польських теренах, було зарано.
Численність шляхти в Україні та Литві політично ускладнювала для Росії
проведення реформи, аналогічної австрійському реформуванню Галичини.
Павло І, який начебто захищав своїх слухняних поляків, навіть зробив
14 жовтня 1799 р. посаду шляхетського маршалка пожиттєвою, одначе у
травні 1802 р. Олександр відновив їй виборність (4). Ми все-таки побачимо,
що після 1820 р. окремі губернські маршалки переобиралися десятками
років. Попри зловживання й архаїчність, шляхетські зібрання збереглися
більш або менш до 1860 р., оскільки російська влада, нездатна забезпечити
потрібну кількість чиновників, надалі використовувала зібрання — хоча й
намагалася їх корегувати — для збирання податків і постачання рекрутів.
У такий спосіб кульгава упряжка зі шляхти й чиновництва досить довго
визначала рамки, які гарантували непорушність і сваволю у стосунках із
підданими. Юридична реформа — сюжет, до якого постійно поверталися
в Санкт-Петербурзі, — почала несміливо окреслюватися лише після 1831
р. До цієї дати лише кілька малосуттєвих поправок порушили панування
сваволі, керованої «громадянами». Можливо, саме це зумовило девальвацію
в російській мові хороших слів оЬутшіїеІ та копог. перше, яке по-польському
означає «громадянин», набуло зневажливого забарвлення, втративши
питомий ідеал, друге — честь, яким в обох мовах маркувались основні
лицарські вартості, стало в російському сприйнятті ототожнюватися з
самовдоволеністю чи пихою.
Маніпулювання судовими посадами у перші після приєднання до
імперії роки також змушує поміркувати про реальний стан справ у визнанні
шляхетських привілеїв за тимчасовими та умовними власниками землі у
зіставленні з власниками-дідичами, чиє право визнавалося незаперечним.
19 жовтня 1798 р. Павло І вирішив ліквідувати суди у Васильківському,
156
Черкаському та Уманському повітах Київської губернії, мотивуючи це
браком достатньої кількості шляхтичів для їх формування. Судова влада
над першим перейшла до Богуслава, над другим — до Чигирина і над
третім — до Звенигородки. У листопаді 1800 р. цивільний губернатор
Мілашевич продовжив скорочення, і на 6 вересня 1804 р. на Київщині лише
сім повітів із дванадцяти мали повний судовий апарат: підкоморський і
двощаблевий земський суди5.
Офіційна причина — замала кількість шляхтичів — виглядає дещо
надуманою: навіть за сумнівної цифри перепису, бодай і втричі меншої,
ніж на Волині чи Поділлі, землевласників на Київщині налічувалося все-
таки 1692 особи, що цілком вистачало для обсадження урядів у повітових
судах. То правда, що 1797 р. весь Уманський повіт був власністю Щасного
Потоцького, охоплюючи 117 сіл, де мешкало близько 60 тис. селян обох
статей. Годі уявити, що такий магнат переймався би проблемами правосуддя
на найнижчих щаблях. Його маєтки не обмежувалися лише цим повітом:
загалом йому належало 312 сіл. Кузен Щасного Пьотр Потоцький був
дещо бідніший, як і родина Чарторийських, яка мала 194 села, Браницькі,
Вороничі, Любомирські, Жевуські чи Оссолінські6. Але припущення, що з
511 спадкових землевласників, зареєстрованих під час перепису, ніхто не
мав бажання засідати в суді чи перебрати на себе активізацію роботи бодай
найменшого шляхетського зібрання, видається сумнівним; дивує й те, що
ці функції не захотіли доручити комусь із 1181 умовних власників, яких
фіксує перепис у тій-таки Київській губернії. Чи з цього слід виснувати,
що за Павла І великі землевласники цієї губернії зігісіо зепзи тлумачили
указ Катерини II від 3 травня 1795 р., де в п. З йшлося лише про володіння
землею, а не її держання? Чи, радше, слід припустити, що відсутність
органів правосуддя у п’яти повітах забезпечувала цілковите самоуправство
магнатів і чудово їх влаштовувала?
Така ситуація не могла тривати довго, оскільки скарги селян накопи-
чувалися, а земельні трансакції шляхтичів не було де реєструвати. І хоча
військовий губернатор, залучений до перепису в губернії та, напевно,
підкуплений хабарами, у 1804 р. твердив, що на Київщині мешкають
усього 401 спадковий землевласник і 426 державців, або загалом 827
«громадян» (половина даних із 1795 р.І), Сенат ухвалив, а імператор
5 Про історію цих скорочень йдеться в указі від 6 вересня 1804 р.: ПСЗ, серия І, т.28, №
21440.
6 Про величезну перевагу магнатів серед шляхти цього краю і виборчі проблеми див.:
В.В.Кривошея. Дворянство Уманщини в кінці XVIII - першій третині XIX ст. К., 1998, с.38,
57.
157
затвердив рішення про відновлення п’яти судів та їх організацію у
Богуславі, Чигирині, Липовці, Махнівці та Умані. Всупереч повсюдній
російській практиці, згідно з якою суддями ставали місцеві мешканці, указ
зобов’язував обрати «громадян» сусідніх повітів, а якщо це неможливо,
призначити російських чиновників із губернського правління, що все-таки
небажано, «враховуючи місцеві звичаї юриспруденції, яка спирається на
давнє право цих місцевостей» (росіяни тоді ще мало знали про Литовський
Статут)7. Український історик І.Кривошея зазначає, що й справді до 1809
р. маршалки Уманського повіту земельних володінь у ньому не мали, а
згодом, після смерті в 1805 р. Щасного Потоцького, його величезний маєток
було роздроблений поміж безліччю нащадків, багато частин виставлено на
продаж, і з’явилися численні нові власники середньої руки (досить часто
колишні державці). Ця «демаґнатизація» дала змогу організувати вибори,
оскільки відтепер кількість шляхтичів стала задовільною8 9.
Олександр І, як ми бачили, спершу енергійно намагався узгодити
шляхетські звичаї з життям російського дворянства імперії, але поступово
усвідомив, наскільки різні це речі. У травні він скасував пожиттєве
виконання функції маршалка і пробудив надії Чарторийського, що невдовзі
все налагодиться (9). В «Учреждении о губерниях», опублікованому
19 травня 1802 р., справді багато говорилося про вибори і шляхетські
функції, одначе цей текст, сповнений загальників, швидко виявився
недостатнім для губернаторів, які почали вносити в нього раз за разом
поправки. Так само критично сприйняли указ найбільш незалежні члени
шляхетських зібрань, які, тільки-но політичний клімат став сприятливішим,
запроваджували ініціативи, що мало відповідали традиціям покірної
слухняності російського дворянства. Так, одразу після проголошення
указу від 19 травня повноважний представник волинської шляхти, князь
Калікст Понінський звернувся з проханням, аби на посади, що їх неможливо
заповнити землевласниками (йшлося радше про відразу до службових
занять, ніж про кількість ймовірних кандидатів), дозволили призначати
чиншовиків, на що й отримав тимчасовий дозвіл наступного місяця10.
Поправки такого штибу були далекі від того, щоби сприяти зближенню
звичаїв російського дворянства і польської шляхти. Перебіг виборів на
7 ПСЗ, т.28, № 21440.
81.1, та В.В. Кривошея. Назв, праця, с.57-65.
9 В одному з листів до батька князь писав: «Маю надію, що невдовзі вийде статут для
польських губерній з приводу виборів», А.Є. Чарторийський до А.К. Чарторийського, 7
травня 1802 р.: ВСг, грз, 6340.
10 РГИА, ф.1286, он. 2, д.113, л.66-67: указ імператора Сенатові за червень 1802 р.
158
Поділлі, які згідно з указом від 19 травня почалися 25 серпня 1802 р.,
у багатьох моментах показує, що «громадяни»-шляхта надалі вважали
зібрання-сеймики за привід погаласувати, почубитися та продемонструвати
«золоті вольності» — як за старих часів. Військовий губернатор Розенберг,
на якого покладався нагляд за цим великим скупченням, і цивільний
губернатор Чевкін були дуже вражені побаченим, про що й поінформували
Петербург.
Завдяки їхнім рапортам можна реконструювати цей невеличкий
скандал у стилі давніх звичаїв «шляхетської демократії» (а водночас
зауважити перші спроби росіян вплинути на це закрите середовище11.
Згідно з розповіддю Розенберга, у визначений час багато шляхтичів
з’їхалося до Кам’янця, «показавши таким чином, як високо вони ці-
нують цю честь». Після традиційної церемонії складання присяги у
великій залі шляхетського дому губернатор Чевкін звернувся до них із
промовою, «запевнивши у прихильності до них монарха і закликавши
вибрати з-поміж себе маршалка — людину гідну, заслужену, досвідчену,
всім серцем віддану правді, оскільки вони довірять йому не лише свої
справи, а й свою долю». Перебігом дискусії й голосуванням керував
Ю.Вітославський, але досить скоро військовий губернатор дізнався, що
процедура виборів не відповідала встановленим правилам і що в багатьох
повітах кількість чиновників (автор замінив цим словом польський
термін розеї, вочевидь незрозумілий для росіянина), які не мають жодної
власності, є надто значною. Тут ми знову стикаємося з уже згаданою
проблемою: заможна шляхта відчувала нехіть до службових функцій.
Така пропорція, писав Розенберг, суперечить як Грамоті, так і указові від
19 травня 1802 р., тож після безрезультатного нагадування очільникові
зібрання про регламент він, не вагаючись, звернувся до губернського
прокурора й городничого з проханням провести перевірку, що, звісно, явно
суперечило недоторканності послів і шляхетській автономії, тож наразі
виявилося нереальним. Незадоволення та безлад сягнули піку, коли в
залі засідань та в місті з’явилися памфлети на деяких членів зібрання, що
свідчило про формування партій, себто було абсолютно неприйнятним
для автократичної системи. Комендант знаменитої Кам’янецької фортеці
отримав від губернатора наказ знайти автора та видавців цих соромітних,
суперечних праву творів (вони, звісно, не пройшли цензури, яка щойно
почала запроваджуватися). Та марно. Найважливіші сановники, яким
адресувалися памфлети, покинули вибори.
11 Там же, ф.1374, оп.5, д.114, л.1-22.
159
Відповідно до ст. 39 Грамоти 1785 р., наслідком бурхливих виборів стало
те, що цивільному губернаторові запропонували дві кандидатури на пост
маршалка. Чевкін уважав, що один із них, землевласник Раціборський, який
ніколи не виконував жодних функцій навіть у повіті, а більшість голосів
за якого виглядала підозрілою, не відповідає необхідним критеріям. Він
віддав перевагу Пешинському, який від 1797 р. був принаймні хорунжим
у своєму Летичівському повіті, а перегодом від 1800 р., — повітовим
маршалком. Тож російських вимог до «служби» начебто було дотримано.
Губернатор запевняв, що у своєму виборі керується виключно повагою до
волі імператора й закону. Вважаючи своє завдання виконаним, Розенберг
відбув для виконання інших обов’язків до Одеси.
Але він не знав, що таке «шляхетська демократія». Ледве від’їхавши
на 35 верст, він отримав лист Чевкіна, відісланий 7 вересня 1802 р., з пові-
домленням про те, що Пешинський від функцій маршалка відмовився, бо не
відчуває себе спроможним їх виконувати. До листа було додано двомовну
петицію членів шляхетського зібрання, написану польською і російською
мовами, в якій пояснювалося, що відмова Пешинського зумовлена станом
його здоров’я і браком досвіду. Шляхта просила затвердити Раціборського,
який дістав більшість у 125 голосів. Ті самі особи — повітові маршалки та
щойно обрані головні судді — звернулися польською мовою до імператора,
подаючи справу так, що Пешинського, який набрав усього 100 голосів,
висунуто тільки тому, що згідно з законом належало пропонувати двох
кандидатів, і що він, окрім того, перебуває під поліційним наглядом. «Те,
що маршалком губернії було затверджено того, хто найменше відповідає
побажанням громади, викликало незадовільну реакцію», — писали
скаржники, додавши кілька улесливих фраз про почуття справедливості
імператора. Засоби, як бачимо, не були надто делікатними, але рішення
імператорського представника оскарженню не підлягало. Якраз тоді, коли
Розенберг отримав листа Чевкіна і петицію, прибув новий посильний
із листом від Пешинського, де ТОЙ ПОВІДОМЛЯВ, ЩО НІКОЛИ НІ ВІД ЧОГО Й6
відмовлявся, навпаки — з вдячністю приймає виявлену йому честь. Чевкін
також отримав подібне послання. Підтримка росіян дала Пешинському
змогу не зважати на думку більшості своїх «співгромадян».
У поясненнях, що їх обидва представники імператорської влади подали
наприкінці грудня міністрові юстиції Державіну, підкреслювалося, що
підтриманий ними маршалок старанно виконує свої обов’язки. Вони
очистили його від будь-яких підозр у поліційному нагляді. Йому лишень
нагадали про необхідність заплатити за прибирання місць, де відбувалося
шляхетське зібрання 1801 р. Питання вирішили, а того, хто не хотів
підтримати голосування, самого позбавили права голосу.
160
Ключем до всієї інтриги, на думку обох росіян (цілком вірогідну з огляду
на клановість, притаманну шляхетському світові), є те, що Вітославський,
попередній маршалок і натхненник петиції до Олександра І, був шваґром
Раціборського. Тож, згаданий приклад добре ілюструє вагомість свояцтва і
родинних зв’язків у шляхетському житті, де маніпуляція голосами кількох
безземельних шляхтичів — у контексті нечисельності виборців — здається
безсумнівною. Тримати суди в своїх руках означало контролювати всі
земельні трансакції та аграрні відносини.
Турбота про збереження впливу на місцевому рівні й верховенство
землевласників-дідичів була надто далекою від бачення ролі шляхти в
імперії. Це увиразниться ще більше, коли візьмемо до уваги практично
нульове відлуння в Україні імператорського указу Сенатові від 4 лютого
1803 р., яким уточнювалася роль Герольдії12. Цей найвищий орган у справах
привілейованого стану, керований герольдмейстром і двома асесорами, а
водночас підпорядкований міністрові юстиції та генеральному прокуророві
Сенату, був, як ми вже переконалися, абсолютно непридатним для
перевірки шляхетських титулів у приєднаних губерніях, навіть якщо
на той час це ще було не настільки очевидним. Підписуючи указ, цар
помилково гадав, що можна цілком вплинути на те, аби приймалися тільки
абсолютно достовірні свідчення, — в Україні до цього ідеалу так ніколи
й не наблизилися. Один важливий пасаж указу вказує на глибоку прірву
між визнаними землевласниками-дідичами в Україні та їхнім аналогом
у питомій Росії. У ньому визначалася процедура отримання високих
посад державної служби в царській адміністрації та обумовлювалося,
що кандидати на такі посади мають бути внесені до списків, надаваних
Герольдії раз на три роки; їх мали висувати дворянські зібрання, зазначаючи,
де кандидати воліли служити. Згідно з текстом, «після висунення таких
кандидатур у губерніях, де мешкали шляхтичі, слід під час звичних виборів
провести окреме голосування з приводу державної служби і через губернсь-
ке правління та за погодженням із губернатором надіслати послужні
списки пропонованих осіб до Герольдії, вказавши кількість голосів «за»
і «проти» та в якій губернії вони воліли би служити». Зазначалося, що
на кожен пост бажано подати по дві-три кандидатури. Далі йшов список
посад, на які можна було пропонувати людей у такий спосіб.
Траплялося, що інколи, хоч і вкрай рідко, декого з польських аристо-
кратів призначали на високі посади: у 1815 р. Філіп Плятер став волинським
віце-губернатором, у 1820-х роках Гіжицький і Грохольський були навіть
12 ПСЗ, т.27, № 20608: «О правилах для единообразного и успешнейшего течения дел по
Герольдии».
161
губернаторами, хоча дуже сумнівно, що вони піднялися так високо
способом описаної виборчої процедури, зв’язки при дворі були річчю
значно ефективнішою. Загалом же, за кількома винятками, шляхтичі-
землевласники не виявляли жодного бажання здобути чин таким робом.
Князь Імеретинський, який у 1893 р. вивчав волинське дворянство,
дивувався — і обурювався, — знайшовши підтвердження державної
служби Герольдією лише для двох осіб у 1803-1818 рр., по одній особі у
1818,1819 і 1820 рр., жодної особи в 1821 р. та в 1822 р., для двох у 1823
р.; незначне зростання спостерігається перегодом: від однієї до десяти
осіб у 1824-1830 рр.13.
Очевидно, аби уникнути неприємного враження про неконтрольова-
ність дій судових урядників, обраних так, як ми щойно описали, царський
указ від 19 липня 1804 р. встановлював, що надалі четверо представників
шляхти — засідателі повітових судів — виконуватимуть свої функції не
як почесний обов’язок, а за незначну офіційну платню, передбачену в
бюджеті Міністерством фінансів у сумі 200 рублів асигнаціями на рік, і
підпорядковуватимуться Міністерству внутрішніх справ. Не прозвучало
жодного відкликання до ієрархії чинів згідно з «Табеллю про ранги», тож,
цей захід не передбачав подолання тимчасового, виборного і «феодального»
характеру цих важливих функцій. Вони зберігали свою гібридність і
слабку інтегрованість у бюрократичну машину імперії14. За виконання
решти судових функцій, як побачимо далі, продовжували платити зі
шляхетських внесків.
Виборчий закон 1805 року й видимість діалогу
Таку централізовану державу як Росія, звичайно, не могло задовольняти
судочинство, залежне від місцевих кланів і класу землевласників — такого
ж неокресленого, як і його організація, тому в 1805-1808 рр. було зроблено
кілька спроб запровадження до цієї системи певного порядку.
Наступ на чинну систему правосуддя розпочав київський цивільний
губернатор Панкратьєв, а Сенат підготував кілька уточнень стосовно
шляхетських виборів.
З-поміж дуже докладних і цінних губернаторських звітів звіт Панкра-
тьєва за 1804 р., ретельно прочитаний, як свідчать власноручні позначки
13 Н.К. Имеретинский. Дворянство Вольїнской губернію.с.362.
14 Про платню чотирьом засідателям повітових судів згадується в адресі Волинського
губернського правління Сенатові за 1822 р.: РГИА, ф. 286, оп. З, д. 208, л. 1-8.
162
олівцем, міністром внутрішніх справ Кочубеєм, привертає увагу цікавою
критикою судової системи, що перебувала в руках польської шляхти, і
свідчить про досить раннє усвідомлення царською адміністрацією цієї
системи як Ахілесової п’яти, через яку можна підірвати панування поляків
в Україні. Проте наразі підкоп під неї провадився обережно й повільно, і
лише впродовж 1831-1840 рр. були повністю знищені підвалини польсь-
кого правосуддя, визначені Литовським Статутом.
Одразу після свого призначення Панкратьєв звернув увагу на неузгод-
женості у традиційному правосудді та неможливість для уряду вступати
в прямий контакт із селянами без посередництва польських структур чи
навіть «безвідповідальних економів у маєтках». Свою скаргу міністрові
внутрішніх справ від 4 грудня 1802 р. він повторив у звіті за 1804 р., докладно
її аргументувавши15. Губернатор уже тоді виступав за реорганізацію
системи судочинства, якій у тогочасній шляхетській формі бракувало
засобів, персоналу, а головне, зазначав губернатор, вона була абсолютно не-
контрольованою. Відкликати рішення цих судів міг тільки Сенат, але ніхто
не наважувався туди звертатись. Належало, отже, створити губернський
апеляційний суд. Ця пропозиція залишилася без уваги. Натомість було
уважно сприйнято все, що губернатор писав про повітову поліцію. Обрані
шляхтичі, твердив він, не можуть успішно виконувати своїх обов’язків, бо
це переважно дрібні землевласники, які отримують тільки малий додаток
до своїх доходів завдяки внескам, що їх шляхта сплачує на ці потреби в
Казну (отримуючи податок на земські повинності, держава виступала лише
посередником). Справник (начальник повітової поліції) одержує всього
250 рублів асигнаціями на рік, а його засідателі — по 200 рублів. З такої
суми належить наймати службове приміщення і квартири, оплачувати
денні й нічні поїздки в потребах слідства на своїх або найнятих конях,
причому добових для переїздів не передбачено. Слід обов’язково підвищити
їм платню і забезпечити більшим штатом секретарів і копіїстів, які теж
мають отримувати більше. Останнім платять від ЗО до 70 рублів на рік, а
тому обіймати ці низькооплачувані посади зазвичай погоджуються тільки
шляхтичі-чиншовики. Далі Панкратьєв розгортає свою головну ідею. Він
не переслідує наміру скасувати принцип виборності судових урядників і
погоджується з тим, аби помічників справника надалі визначало шляхетське
зібрання: «щоб точно дотримуватися святої засади — він вочевидь не раз
чув ці слова, — згідно з якою кожного повинні судити свої». Натомість
обрання справника, на його думку, до «святих» засад не належить. Він має
15 РГИА, ф. 1281,оп.11,д.56: звіти київського цивільного губернатора за 1804—1810 рр. Уривок
про правосуддя у звіті 1804 р. на с.30-36.
163
стояти понад інтересами всіх груп та уособлювати Закон. А Закон — це він,
губернатор: «якщо вибір залежить лише від землевласників, то чи може він
(справник) бути настільки сумлінним, аби не боятися, що в майбутньому
його можуть не обрати на жодну посаду? Ось чому так важливо, щоб
начальника повітової поліції призначав саме очільник губернії».
Було б ідеально, як далі напролом пише губернатор, хоча й знає, що
бюджет Міністерства юстиції такого не дозволить, узяти за взірець повітові
суди питомої Росії: «виділити губернаторові відповідну суму й заборонити
будь-які надходження, отримувані згідно з польським правом». До рішучої
реформи такого типу було ще далеко.
І, нарешті, Панкратьєв звернув увагу на те, в який спосіб селяни були
поставлені в повну залежність від поляків, себто на те, що російська
держава стала повільно усвідомлювати лише впродовж XIX ст. Його
спостереження обумовлюються не стільки гуманними поривами, скільки
передусім недостатністю засобів, якимифозпоряджалося шляхетське
судочинство для виконання репресивних вироків у випадку заворушень
або, ще важливіше, аби змусити селян до внесення податкових недоплат.
За спостереженням губернатора, існуюча система повністю відлучала
російську владу від контролю за селянським життям.
Закритість життя українських (як білоруських і литовських) сіл
страшенно дратувала Панкратьєва уже в 1804 р. Він нарікає, що польські
шляхтичі зазвичай призначають з-поміж своїх українських кріпаків
сотників і десятських для допомоги місцевій поліції, одначе саме це робить
її цілком безсилою. «Сотник, — пише він до Санкт-Петербурга, — не має
ні сили, ні відваги сказати бодай слово проти свого поміщика чи його
економа». Ось чому існує нагальна потреба у створенні державної поліції
на селі. Як можна вірити у справедливість судів першої інстанції та їхні
вироки, запитував київський сановник, коли справник наказує сотнику
одне, а поміщик чи його економ — зовсім інше? Останнє слово завжди
залишиться за поміщиком, оскільки він у будь-який момент може піддати
тілесному покаранню сотника за спробу суперечити, тоді як справник не
має права нікого й пальцем торкнутися, бо воліє бути в згоді з тими, хто
його обрав.
З усіх тих міркувань Панкратьєва було прийнято лише пропозицію
про призначення справника: хоча волинська шляхта у 1816 р. спромоглася
обійти навіть це, та загальний напрямок було визначено. У звіті за 1805
р. Панкратьєв дякує Кочубеєві за те, що той зумів домогтися цього
рішення від царя. Він також висловив сподівання на краще втілення
закону про зменшення місцевих шляхетських прерогатив і виступав за
164
підвищення платні справникам чи навіть підвищення їх у чині на взірець
військовиків16.
У тексті імператорського указу Сенатові від 3 березня 1805 р. про
призначення справників зазначалося, що кандидатури на ці посади
пропонуватимуть цивільні губернатори, а затверджуватиме Сенат,
їх належить призначати «з-поміж компетентних осіб» за поданням
губернаторів, які можуть їх із тієї посади й відкликати. У тексті указу
побіжно згадуються проблеми з набором поліцейських у питомо російських
губерніях, і це опосередковано свідчить, що в Україні ці функції перебирали
на себе здебільшого місцеві поляки, однак їхній статус уже не мав жодного
стосунку до шляхетської солідарності. Вони ставали працівниками царату.
З часом на цю службу дедалі частіше йтимуть чиншовики17.
Того самого дня, коли справників вилучили з компетенції шляхетських
зібрань, було проголошено інший, загальніший указ, де ясно визначалася
процедура проведення виборів і функції шляхетських зібрань у «польських
губерніях»18. Текст указу складався з чотирьох частин: 1. Про право голосу.
2. Про право бути обраним. 3. Про особливі правила для цих губерній. 4.
Про прерогативи маршалків. Весь текст мав дванадцять параграфів.
Намагаючись стати вичерпним і поєднати російське право з правом
польським і Литовським Статутом, цей текст рясніє двозначними і майже
суперечливими дефініціями. У всякому разі, він давав нагоду для розбіжних
тлумачень, яких не бракувало в подальші роки.
Так само, як і у дворянській Грамоті, право голосу надавалося власникам
маєтку, який приносив щонайменше 150 рублів доходу. Дефініція маєтку
(поместья) була справою значно складнішою. Найбільш незаперечним
виступав маєток спадковий. Водночас це поняття охоплювало землі в
умовному володінні, під іпотечною заставою чи передані в пожиттєве
користування. На теренах маєтку мали проживати «люди, які належать
власникові» (кріпаки) або такі, що «осіли на цих землях за угодою та їх об-
робляють» (чиншова шляхта). Поселення, утворені тими чи тими, повинні
охоплювати щонайменше вісім димів. Отже, поки що не передбачалося, як
стане після 1831 р., ні мінімальної площі, ні її мінімального залюднення,
хоч у Грамоті та в приписах для великоросійських губерній діяла засада, за
якою дохід у 150 рублів відповідав наявності 25 чоловічих душ. Апеляцію
16 Там же, л.108: звіт за 1805 р. (15 лютого 1806 р.).
17 Там же, ф.1286, оп.2, д.ИЗ, л.68-69. Указ підписав Олександр І. Після 1831 р. було
констатовано, що ці люди були найчастіше православними з безземельної шляхти.
18 ПСЗ, т.28, № 21646: «О порядке дворянских вьіборов в губерниях от Польши присоеди-
ненньїх», 3 березня 1805 р.
165
до восьми димів узято з Литовського Статуту, який дедалі більше цікавив
російських правників і сприймався як певне продовження традиції.
Фактично згадані приписи уточнювали й підтверджували належність до
«громадян» — або принаймні до того, що ще збереглось із громадянських
прав — «громадянство» для незначної меншості Ьепе паіі іроззеззіопаїі*,
яка серед шляхти чисельно більш або менш відповідала російському
дворянству.
У цій частині указу також зазначалося, що брати участь у виборах
можуть шляхтичі, які досягли 18 років і сплатили державний податок.
Якщо майно батька і синів не було розділено, то мінімальна кількість
димів множиться на кількість синів (16,24 і т.д.).
Друга частина про право бути обраним — дуже стисла. Для того щоб
обійняти виборну посаду, належало мати 23 роки, тоді як у внутрішніх
губерніях Росії (ст. 62 Грамоти) цей вік становив 25 років. Тут, напевно,
врахували очевидну нехіть шляхти до виконання нижчих судових
обов’язків.
Третя частина, де описувалася процедура попередньої селекції з метою
недопущення шляхтичів, чий маєток не відповідав висунутим вимогам,
називалася «Захист прав шляхти, яка відрізняється від існуючої в інших
губерніях імперії». Захист, цебто селекція, покладався на повітових
маршалків, держава ж мала доскіпливо контролювати кількість і якість
учасників виборів. Перед виборами кожний повітовий маршалок мусив
виготовити шнуровану книгу з переліком тих, кому дозволено голосувати
згідно з переліченими вище критеріями. Списки, складені за формуляром
Міністерства внутрішніх справ, передавалися від губернських маршалків
губернаторам; по одному примірнику списків залишалося там і там, аби
чітко фіксувати всі зміни (володіння землею, місце проживання тощо),
що відбулися у відтинку часу між виборами. Маршалки несли судову
відповідальність за неправильний запис, а обов’язки губернаторів
формулювались у такий дивний спосіб: «Хоча це не дає йому права — що
само собою зрозуміло — втручатись у вибори, він може зробити сам або
наказати зробити витяги з цих реєстрів, щоби стежити за належним
порядком, чому маршалки не можуть опиратися за умови, що це буде
зроблено на місці».
Ця процедура, вірогідно, підтверджувала чинну практику попередніх
губернських сеймиків, хоча ту ніде не було сформульовано писемно, а
саме: лише невелика група землевласників, чиї генеалогічні папери були
в ідеальному порядку, могла збиратись у центрі губернії для проведення
губернських виборів. За таких умов їх ніхто не делегував, вони були вже
* Добре народжені й осілі (лат.). (Прим.ред.)
166
не послами, а дрібним реліктом сеймикування, що віднині перетворив
губернські сеймики на такі собі клуби джентельменів. Що ж до повітових
сеймиків, то вони, не маючи підстав для існування, просто зникали,
перетворившись на мізерні локальні «зібрання». У повітових містах ще
залишалися приймальні маршалків — як простий додаток до губернської
установи, але шляхетські юрми на місцях уже не збиралися і жодних послів
не обирали: тож зникав сам «шляхетський народ», який міг би підтримати
давні «демократичні» ілюзії.
Четверта частина указу, де визначалися прерогативи маршалків, прямо
відсилає до дворянської Грамоти 1785 р. та до «Учреждения о губерниях»
від 19 травня 1802 р. Маршалок губернії очолював вибори, повітові мар-
шалки несли відповідальність за списки, касу зібрання, а також за розподі-
лення земських повинностей19.
Утім, як завжди, коли йде мова про законодавство Російської імперії,
слід розрізняти укази, які, здавалося б, остаточно вирішують проблему,
і реальне життя, яке часто-густо виявляється зовсім інакшим. Публічне
життя польських землевласників-шляхтичів на Заході імперії, нібито
організоване указом від 3 травня 1805 р., таким виглядало лише на папері.
Величезна (чи принаймні чимала) маса чиншової шляхти, яка не володіла
землею і про яку ми говорили в попередньому розділі, не бажала так легко
погодитися зі своїм вилученням із загалу «громадян». Губернатори, своєю
чергою, не хотіли, аби шляхетські зібрання й надалі розпоряджалися долею
кріпаків-українців на власний розсуд. Самі ж члени зібрань вичікували
лише сприятливого політичного моменту, щоб рішуче й голосно заявити
про своє безсумнівне шляхетство та привілейований статус. Усі три сили
з перемінним успіхом проявлятимуть себе упродовж 1806-1808 рр.
Безземельна шляхта ще довго, хоча й малою кількістю, претендуватиме
на участь у виборах, оскільки, як уже згадувалося, розраховувала,
скориставшись погордою землевласників до виконання нижчих судових
функцій, обійняти їх самій та отримувати за це бодай мізерну платню.
Замість того, аби пояснити, що віднині закон не передбачає для них жодних
«громадянських» прерогатив, київський цивільний губернатор Панкратьєв
вирішив створити таку собі чорну касу, до якої мав внести певну суму
кожний київський шляхтич, який звертався з проханням визнати його
«громадянське право», але не мав ні землі, ні кріпаків. Цей прибутковий
19 Такий самий текст з окремими короткими коментарями зберігається в: РГИА, ф.1341, оп.1,
д.443. Ми не змогли відшукати списку шляхтичів, яким дозволено брати участь у виборах,
що відбулися одразу, він має зберігатися в обласному архіві. Т.Байрачаускайте (О ІіїеюзкісН
тагзгаїкаск..., з. 429) каже про один список за 1811 р., що зберігся в Литві. Натомість згодом
ми прокоментуємо списки за 1827 р., з якими ми змогли ознайомитися.
167
задум міг би принести авторові трохи грошей, якби зацікавлені особи,
обурені гендлюванням на їхній прихильності до стародавньої шляхетської
солідарності, не надіслали скарги на ім’я міністра внутрішніх справ, а той
4 липня 1806 р. передав справу на розгляд Сенату. Губернатор зізнався,
що зібрав заледве 2599 рублів, та був змушений передати їх до Казни, а
обібрані шляхтичі-чиншовики залишилися ні з чим. З одного боку, маємо
приклад непереконливої поваги до закону, а з іншого — чиновницької
зажерливості20.
Хоча указ від 3 березня 1805 р. однозначно позбавив шляхетську голоту
виборчих прав, волинський віце-губернатор, який обіймав цю посаду
до призначення Комбурлея, ще на початку 1806 р. вважав за можливе
спонукати шляхетське зібрання до того, щоб дозволити безземельним
шляхтичам обійняти виборні посади судових засідателів (Понінський
домігся такої згоди у 1802 р.). Ця проблема, очевидно, була спільною для
приєднаних територій, бо гродненський губернатор тоді ж подав точно таке
саме прохання. Сенат у низці листів від 16 квітня, 7 червня і 20 липня ви-
словився проти будь-яких винятків, підкресливши, що в усіх судах першої
інстанції, починаючи з підкоморського, всі посади від урядника найвищого
рангу до возних можуть обіймати лише ті особи, чий шляхетський статус
є офіційно підтвердженим. Принагідно в указі 1805 р. ще раз (далі це
повторюватиметься частіше) за доказ цитувався Литовський Статут, розділ
IV, арт.8 та розділ IX, арт.16, де від 1566 р. належало «обирати возних у
судах з-поміж чесних шляхтичів, які володіють маєтностями в повіті».
Авторитет давнього права не справив належного враження на шляхту, бо
хоч 11 жовтня 1807 р. Сенат іще раз повторив, що повітові маршалки несуть
перед законом відповідальність за всі неправильні дії, посади засідателів в
урядах першої інстанції, поза сумнівом, досить часто обіймали безземельні
шляхтичі. Особливо вражаючим у цьому плані був випадок із виборами
у Пінську (Білорусь) 1808 р., який потягнув за собою розслідування, аж
доки 11 червня 1811 р. Сенат не ухвалив, що надалі в подібній ситуації
вибори будуть визнані недійсними і проводитимуться знову21.
Непоступливий київський губернатор, про чию позицію та, зокрема,
намагання встановити урядовий контроль за каламутною шляхетською
системою йшлося вище, діяв у напрямі, цілком протилежному проханню
його волинського колеги. На думку Панкратьєва, призначення справників,
20 РГИА, ф.1281, оп.И, д.56, л.145: звіт київського губернатора за 1806 р. (15 лютого 1807
р.).
21 Згадку про порушення указу від 3 травня 1805 р. подибуємо з приводу подібного зловживан-
ня в 1814 р. на Поділлі, про що поговоримо далі. Там же, ф. 1341, оп.15, д.594.
168
якого він домігся у 1806 р., було лише першим етапом. У звіті за 1808
р. він писав: «На відміну від справників, склад нижчих земських судів
обирається шляхтою кожні три роки, проте для забезпечення дієвості
поліції, особливо в краї, де заможні землевласники аж ніяк не хочуть
обіймати подібні посади і де на ці посади обирають людей з-поміж
найменшого шляхетського дроб’язку, тобто, висловлюючись тутешньою
мовою, з чиншовиків — людей тупуватих або взагалі ні на що нездатних,
яким абсолютно не можна довіряти, то вкрай необхідно, аби засідателів
нижчих земських судів призначав уряд»22.
Отже, автор цих рядків уже тоді, хоча його ідею реалізують лише
після 1831 р., вважав, що всю сільську поліцію слід вивести з-під
польського впливу. Пригадаймо, що навіть у його Київській губернії, де
державний контроль був найбільш жорстким, указ від 3 травня 1805 р.
не виконувався, а безземельну шляхту допускали до виборів з тим, щоб
можна було заповнити посади засідателів. На цьому прикладі добре
видно, як формувалися взаємини між землевласниками й селянами. Хоча
шляхетська голота була відрізана від лицарського стану, якась її частина
залишалася коліщатком, необхідним для підтримання порядку на селі.
Цей уривок зі звіту Панкратьєва був окремо скопійований для розгляду на
засіданні Сенату 11 липня 1809 р., і на його марґінесі міністр внутрішніх
справ занотував: «Для належного застосування». Одначе наступного року
Панкратьєва не стало, а через політичні події впровадження таких реформ
виявилося не на часі.
Як ми бачили в попередньому розділі, період 1807-1809 рр. — «пік
добрих намірів» стосовно польської шляхти завдяки зближенню Росії
з Наполеоном, був несприятливий для втілення проектів людей типу
Аракчеєва, Філозофова чи Панкратьєва. Навпаки, для землевласницької
шляхти, зокрема волинської, найбільш неспокійної та найбільш перейнятої
своїми привілеями, ці роки стали добою п’янких ілюзій, ба навіть надій
на повернення влади.
Волинське шляхетське зібрання, на чолі якого стояв граф Станіслав
Ворцель, сенатор і таємний радник при петербурзькому дворі, батько
майбутнього керівника Польського демократичного товариства на еміграції
в Парижі, у 1806 р. несміливо спробувало попросити про скасування указу
від 1 липня 1803 р., який ліквідував дідичні та заставні маєтки у староствах,
що перейшли в державну власність. Дідичні маєтки тут являли собою
анклави, що їх королі Речі Посполитої передавали в повне володіння
приватним особам, звільняючи їх від будь-яких зобов’язань, а застави
22 Там же, ф.1281, оп.11,д.56,л.291: звіт київського губернатора за 1808 р., З лютого 1809 р.
169
були тимчасовими поступками, що фактично дорівнювали даровизні:
згідно з умовою, держання могло тривати від 18 до 99 років. Указ 1803 р.,
який позбавляв власників таких маєтків прибутків від них, по суті, став
додатком до указу від 7 лютого 1801 р., де визначалися умови отримання
конфіскованих земель приватними особами. Згідно з процедурою,
розробленою сенатором графом Ілінським, наближеним Павла І, контракти
на отримання таких маєтків укладалися лише на 12 років, плата за три
перші роки бралася наперед, і хоча експлуатація підданих і ґрунтів не
обмежувалася (заборонялася тільки корчемна підоренда євреям), ціна, яку
мали сплачувати державці, та їх швидка ротація призводили до того, що
ці маєтки ставали не такими привабливими, а колишні власники багато
на тому втрачали23. Сам князь А. Є.Чарторийський намагався ініціювати
повернення цих маєтків особам, які отримали їх у спадок ще до поділів
Польщі, як раніше зумів посприяти поверненню засланців із Сибіру чи
намагався зберегти статус безземельних шляхтичів. Він навіть дійшов до
того, що подав у Державну Раду записку під назвою «О аренде казенних
имений в западном крає и в Курляндии»24, де рішуче підтримав побажання
графа Ворцеля. Князь пропонував створити комісію для вирішення цієї
проблеми, але Строганову й Кочубею вона видалася надто плутаною, тож
вони воліли нічого не міняти.
Незабаром ці скромні земельні вимоги здалися багатій українській
шляхті малодієвими та боязкими: вона бачила, що остаточний термін
перевірки шляхетських титулів відкладається і передчувала зміну в
ставленні до себе, бо вже променіло сяйвом таке близьке Варшавське
Князівство.
5 серпня 1808 р., після кількох спонтанних зібрань волинських
землевласників, маршалок С.Ворцель настільки посмілішав, що надіслав
міністрові внутрішніх справ довгу супліку на ім’я Олександра І з нагоди
проведення виборів, її написано гесіо російською, иегзо* — польською
мовами. Автори супліки намірялися чітко підтвердити свою регіональну
автономію, і власне так розцінили їхній демарш читачі цього тексту в
Санкт-Петербурзі25. Дві інші українські губернії такого собі не дозволили,
23 Там же, 1341, оп.1, д.361, л.210. Справа містить низку матеріалів: правила надання,
заклики до подання пропозицій, порядок торгів тощо, типову угоду між Казенною палатою
й державцем. Виділені росіянам староства майже завжди передавалися в оренду, а то й
продавалися полякам.
24 Там же, ф. 1146, оп.1, д.27, л.408-410. «О ленньїх и емфитетичньїх йменнях по польским
губерниям», Записка, додана до Щоденника засідань Державної Ради за 1806 р. (л.415-420)
після протоколу про перебіг засідання з цього приводу (л.408-414).
* На лицьовому та зворотному боці (лат.) (Прим. ред).
25 Там же, ф. 1286, оп. 1, д.20, л. 1 -11: «О прошениях дворян о местном управлений», волинський
маршалок Ворцель міністрові внутрішніх справ, 5 серпня 1808 р.
170
втім, «громадяни» Волині певним чином висловлювалися від імені всіх.
Граф Тадеуш Чацький був, поза сумнівом, серед найактивніших ініціаторів
супліки. Цілком правомірно, що Житомирський сеймик виступив речником
усього «громадянства», повторивши навіть пафосний стиль давніх сейми-
ків, адже за кілька верст звідти союзник Олександра Наполеон надав
польськості несподіваного блиску, хоча, по правді, цей демарш ні в чому не
суперечив російським законам. Згідно зі ст. 46 Грамоти 1785 р., шляхетські
зібрання виконували розпорядження губернатора задля загального добра,
а в ст. 47 зазначалося, що вони можуть подавати йому пропозиції з приводу
власних потреб. З пропозиціями можна було звертатися навіть до Сенату
чи до імператора, «У рамках закону», як уточнювала ст. 48, хоч у ст. 49
уже звучала погроза штрафу у 200 рублів «за будь-яке подання, що не
відповідає законові».
У цьому випадку в поданні супліки губернаторові було допущено
певне правове недбальство, до чого ми далі повернемося, і хоча не всі
пропозиції було прийнято, у столиці їх не сприйняли як такі, що суперечать
дворянським прерогативам. Вони викликали навіть дискусію. Уперше
за 15 років між владою та представниками польської шляхти дійшло до
обміну думками. Він свідчив про зміну атмосфери у Санкт-Петербурзі
і про бажання «громадян» брати участь у місцевому управлінні, тоді як
до перспективи державної служби вони ставилися досить прохолодно. У
12 пунктах супліки шляхта висловили свої амбіції та цікаві міркування
щодо власної місії, залишивши історикові сконцентрований прояв своєї
ментальності. Вона сподівалася, що в такий спосіб продемонструє свою
лояльність і поверне собі бодай частку тієї активної ролі, яку відігравали
її предки у колишній Польщі, а також позбудеться безплідної рутини
судівництва, яким доти обмежувалась її діяльність.
Супліка починалася запевненням вірності підданих на адресу нового
володаря, що висловлювалися «одностайно від імені всіх громадян».
Її тональність відзначалася такою перебільшеною догідливістю, що,
напевно, петербурзький загадковий сфінкс мав би усміхнутися, читаючи
таке: «Громадяни Волинської губернії, перейняті найглибшим почуттям
безмежної вдячності, яке в них викликає прив’язаність до найласкавішого
з монархів, Його Величності Олександра Першого, який ласкаво панує
задля нашої радості та якого повсюдна думка в Європі виставляє як
Північного Тита», або читаючи найнижче прохання до трону дозволити
спорудження в залі Житомирського шляхетського зібрання мармурового
погруддя з написом: «Олександр І, або Північний Тит».
171
Після такого більш ніж уклінного вступу йшли конкретні прохання.
Оскільки наближається час, писали польські шляхтичі, налякані так само,
як і росіяни, рішучістю Сперанського, коли доведеться втілювати царський
указ, прийнятий на початку панування, про отримання кожним шляхтичем
якогось чину на державній службі, аби мати право голосу на шляхетському
зібранні, а в колишніх польських губерніях таких людей дуже мало, щоб
не сказати жодного, то вони просять надати посадам поляків — передусім,
як ми бачили, у судівництві — відповідник до «Табелі про ранги». У цьому
напрямку, підкреслювали вони, досі нічого не робилося. Автори супліки
удавали, ніби не знають, що польські посади та становища обіймала
велика кількість осіб, чиє шляхетське походження бувало не завжди
певним, і що це могло би підірвати цілісність лицарського стану імперії.
Вони не розуміли, що їхні інтеграційні амбіції щоразу наштовхувалися
на цю перепону. Вони щось чули про погрози київського губернатора з
приводу призначення, а не обрання суддів і місцевих засідателів, але не
відчували, що прохаючи, «аби спосіб, у який досі провадилися вибори,
був збережений і затверджений», вони потрапляють у неуникненну та
безвихідну суперечність.
Ще сміливішим і досить-таки легковажним виглядав пункт 3 цієї
супліки. Численні приклади доводять, писали волинські землевласники,
що «руські парохи створюють нестерпні труднощі своїм коляторам** 26,
подаючи доноси на них своїм зверхникам, а ті не лише прихильно
прислухаються до цих скарг», а й використовують державний апарат,
щоби підтвердити правоту священиків, тож «громадяни» не без наївності
просили: якщо духовенство має якісь скарги, нехай іде нормальним шляхом
«чинного правосуддя, офіційно визнаного законом» (правосуддя, звісно,
шляхетського).
Фактично ця коротка репліка в небагатьох словах розкривала «битву
за душі», що точилася на селі як у духовному сенсі, так і в плані безпо-
середнього володіння селянами. Це питання на сьогодні майже не вивчене,
хоча й заслуговує на цілу книжку. Значне скорочення православного
віровизнання на Правобережній Україні впродовж XVIII ст. на користь
Греко-Католицької Церкви — факт відомий і достатньо добре описаний27,
але, як видається, поверховий: цього глибоко не відчули й повністю не
* Колятор (з лат. Коїаіог — дослівно «надавець») — власник маєтку, у якому були храм і
церковна парафія. Згідно з правом патронату, колятор мав давати згоду на поставлення
священика храму (Прим, ред)
26 У тексті вжито це польське слово.
172
сприйняли селяни, чим пояснюється швидке і масштабне навернення
до православ’я після приєднання України до Російської імперії. Багато
парохів селянського походження легко піддалися «деуніатизації», що її
росіяни і православне духовенство активно повели після 1793 р. Дехто з
них протримався довше — інколи аж до часу примусового прилучення до
православ’я у 1839 р., зокрема особи польського походження (таких було
35 у 80 парафіях в Уманському повіті станом на 1797 р., із них 12 походили
з землевласницьких родин, а 23 — з дрібної шляхти), а також ченці-
василіани. Парохи, які стали православними попами, часто конфліктували
з польськими шляхтичами, в чиїх маєтках містилася їхня парафія. Діди
й прадіди таких шляхтичів сприяли утвердженню Греко-Католицької
Церкви, надаючи свого часу пільги уніатським парафіям, натомість їхні
нащадки не мали жодного бажання протегувати попам, які служили в цих
парафіях тепер, відвертаючи селян від польського впливу. Це призводило
до напруження, а подекуди й ненависті, коли попи втрачали наділ, якого
доти вважали своїм. Попи скаржилися російським чиновникам, що до них
погано ставляться27 28. Можна зрозуміти бажання шляхти, аби шляхетські
суди розглядали такі справи по-своєму, але дивує, як автори супліки не
здогадувалися, що Санкт-Петербург побачить у цьому омріяну нагоду
вирішити все у дусі Панкратьєва.
Дев’ять подальших прохань, доволі хаотичних, за винятком одного,
також тісно пов’язані з обороною та розширенням привілеїв. Імперія
могла би привабити аристократів, забезпечивши їм престиж, рівнозначний
тому, якого вони мали в польському суспільстві, тож у пункті 4 йшлося
про урівняння посад і винагород. Найбагатші не боялися демонструвати
ту зневагу, яку вони відчували до виконання засідательських функцій у
найнижчих земських судах. Автори супліки відверто заявляють, що вимога
володіти 25 душами або 8 димами видається їм зависокою, і знову просять
про дозвіл обіймати ці посади безземельним шляхтичам, чию придатність
підтвердять «осельїе помещики*. Формулюючи це прохання, вони не
усвідомлювали, що така позиція може піти на користь тим, хто хотів би
передати згадані посади державним урядникам (пункт 5). Досить часті
27 З.Ькак, Козсіді Іасіпзкі ш Кгесгурохроіііе) окоіо 1772 г., ЬиЬІіп, 1996; ХУ.КоіЬик, Козсіоіу
шьскосіпіе и) Кіесіурозроіие] окоіо 1772, ЬиЬІіп, 1998; М.КасІ^ап, Козсі61каіоІіскіи)агс1ііи)аск
ІЗератіатетіїи ІМугпагі ОЬсуск гоядзкіе^о М8УУ, КереПогіиш, ЬиЬІіп, 2001; Мет, Козсі6І£геско-
каіоііскі югаЬотге гозуізкіт окоіо 1803 г., ЬиЬііп, 2003; Ісіет, АгМяит (Песеті Іиско-іуіоттегзкіе},
Керегіогіит, ЬиЬІіп, 2003; Коялович М. История воссоединения западнорусских униатов
старих времен. - СПб., 1873.
281.Кривошея. Дворянство Уманщини..., с.70-73 (тут маємо кілька прикладів, що прояснюють
таку ситуацію). Див. також: Смолій В.А. Возз'єднання..., с.84.
173
постої російських військ у приватних маєтках створювали незручності й
завдавали збитків, тож «громадяни» просили про відшкодування (пункт
6). Пункт 7, нібито продиктований гуманними міркуваннями, однак не
виключено, що його зумовлювали ще й економічні інтереси: якщо селяни-
рекрути, послані на 25 років військової служби, десь гинули, вдів про
це ніколи не повідомляли. Тож ці жінки не могли вдруге вийти заміж,
і «край багато втрачав через знелюднення». Оскільки військова влада
знала, з якого повіту походили солдати, просили регулярно надсилати
повідомлення про їхню смерть.
У пункті 8 автори знову повертаються до судочинства з метою
загальмувати спроби контролю, зумовлені призначенням державних
чиновників, вірогідно справників, і просять, аби ці чиновники «не
мали жодної влади ухвалювати рішення в судах під час розгляду справ
громадян, оскільки вся юриспруденція спирається на польське право».
Лише політичний клімат 1808 р. дозволяв зухвало вважати російську
владу за ніщо.
Далі йшло кілька постулатів про якнайменшу участь шляхти у видатках
і в нагромадженні запасного зерна для селян, що було обов’язковим
згідно з указом 1807 р. «Громадяни» твердили, що неврожай та воєнні дії
перешкоджають їм у цьому. Вони просили розподілити постачання на
три роки, тобто зменшити його втричі. Крім того, прохали списати борги
шляхетських зібрань казенним палатам, а також про можливість наглядати
за розподілом земських повинностей, що їх шляхта сплачувала казенним
палатам (пункти 9-11).
Супліку завершувало додаткове прохання щодо перебігу судочинства,
яке виступало стрижнем та єдиною реальною прикметою, хоча й вочевидь
обтяжливою, адміністративного престижу шляхти. Оскільки виборчі
мандати були дійсними три роки, то за цей період, писали «громадяни»,
обрані до складу губернського суду особи занедбували свої домашні
справи та були змушені заради публічної служби нести великі видатки в
Житомирі. Обрання двох представників замість одного для головування
на судових сесіях переділило би завдання також на дві частини.
Спосіб, у який ці домагання було сприйнято, не менш цікавий, ніж
їхній зміст. Спершу виникла проблема з поданням документа, що свідчило
про брак порозуміння між шляхетським зібранням та губернатором
М.І,Комбурлеєм. Останній, не зауваживши потепління столичного клімату
в ставленні до «польських губерній», учинив так, як зробив би його
київський колега. Він піддав прохання цензурі, обмеживши їх кількість до
чотирьох: про відповідність давніх польських посад «Табелі про ранги»,
про право обирання для безземельної шляхти, відшкодування за постій
174
війська та інформування солдатських удів. Утім, недовірливі «громадяни»
передбачили такий поворот і послали один примірник безпосередньо до
Санкт-Петербурга, а Комбурлею віддали текст, до якого «забули» внести
дуже делікатні пункти 3 і 8. Губернатор таки дізнався про все, коли міністр
внутрішніх справ Олексій Куракін помітив ці маніпуляції та поцікавився,
в чому річ29.
Новообраний маршалок шляхти Алоїзій Гостинський отримав
дві відповіді на петицію: одну швидку, але неповну від Комбурлея,
ДРУГУ 3 запізненням, але повнішу від Куракіна30. Вважаючи супліку
«невідповідною усталеній процедурі та існуючим законам», цивільний
губернатор спершу прокоментував статтю, яка стосувалася попів і якої він
не одержав, аби показати, що його не так просто ошукати. Він, зокрема,
підкреслював, що «землевласники не можуть і не повинні обурюватися
з приводу розслідувань за позовами священиків», оскільки ті мають
право на захист, як і всі інші; крім того, згідно з указом про організацію
губернії, церковні землі підлягають тому самому правилу, що й державні.
Далі він відповів лише на ті пункти, які вважав вартими відповіді. Що
стосується нагромадження запасів зерна, то термін і так пересувався двічі,
тож немає жодних підстав робити це ще раз, тим паче, що урожаї двох
останніх років були дуже високими. «Громадяни», на думку губернатора,
мусять усвідомлювати, що в разі потреби самі зможуть скористатися
цими запасами. Він ніяк не розумів відмови робити це заради публічного
добра. Він не виявив жодних боргів державної казни землевласникам.
Повітових маршалків, зазвичай, завжди інформують про спосіб виконання
місцевих повинностей. Переділити мандат голови суду на двох осіб, аби
ті могли клопотатися особистими справами, суперечить законові й духові
дворянства. Такий почесний обов’язок відображає загальну довіру, тож
навіщо від нього ухилятися? Насамкінець губернатора глибоко вразила
недовіра до державних чиновників. Вони потрібні, щоб контролювати
дотримання законів, «оскільки люди, вибрані землевласниками, він цього
не приховує, не можуть викликати довіри, яку передбачає виконання
таких функцій».
На відміну від різкої репліки губернатора, міністр юстиції після кон-
сультацій з військовим міністром і міністром фінансів та за погодженням
29 РГИА, ф.1286, оп.1, д.20, л. 12: передача Комбурлеєм міністрові внутрішніх справ записки,
скороченої до чотирьох пунктів, 15 серпня 1808 р., л.15: прохання Куракіна до Комбурлея
пояснити, в чому річ, 15 вересня 1808 р.
30 Там само, л. 16-21: відповідь Комбурлея Гостинському і Куракіну 30 вересня 1808 р.; л.
42-46: Відповідь Куракіна Гостинському 16 лютого 1809 р.
175
з імператором (а це був завершальний період «медового місяця» з
Наполеоном, тож до поляків ще ставилися ґречно) відповів майже так
само негативно, хоча й удаючи, що погоджується на діалог із волинською
шляхтою.
Лише на два пункти записки відповідь була задовільною, але й
це зробили так, ніби до цього спонукало не Волинське шляхетське
зібрання: ідеться про обов’язкове повідомлення солдатським удовам
про смерть їхніх чоловіків. Аракчеєв розшукав указ Сенату за 1781 р.,
який уже зобов’язував це робити, що, власне, й згадувалося в указі від
27 квітня 1809 р.31. Було також задоволено прохання про відшкодування
збитків, завданих військом на постої: військові власті мали видавати
землевласникам розписки про завдану шкоду. В усьому іншому
Олександр не визнав неправоти свого цивільного губернатора, ба навіть
власноручно підкреслив, що бажання скоротити тривалість мандата не
робить честі шляхтичам: «Кожен благородно народжений має віддано й
радісно нести службу, а шляхетський стан власне до цього покликаний, і
загальна довіра до цього стану ґрунтується власне на такому покликанні».
Цар, звичайно, не зупинявся на відмінностях і перевагах «служби»,
пов’язаної з чинною в імперії ієрархією рангів, одначе Куракін цього не
обминув, пообіцявши, що Сенат шукатиме еквівалентів між рангами і
шляхетськими функціями. Це питання так ніколи й не було вирішено,
одначе люб’язність продемонстрували.
Відповідь Міністерства в черговий раз містила відмову в обранні осіб з
непідтвердженим шляхетством на нижчі поліційні посади, мотивуючи це
тим, що посвідчення стосовно них із боку землевласників-дідичів шкідливо
впливатимуть на правосуддя: такі судді та засідателі залежатимуть від тих,
хто підтвердив їхню належність до шляхти. Невже Куракін не знав про
такі випадки в ряді повітів, незважаючи на закон 1805 р.? Як і Комбурлей,
але значно спокійніше, міністр закликав шляхтичів не ображатися на
скарги православного духовенства, які відповідають законам Російської
імперії. Про загальмування успіхів офіційної релігії в селах не могло бути
й мови.
Жоден із міністрів, а тим паче сам Олександр, не визнав за доречне
встановлення в Житомирі погруддя «Північного Тита», однак у волинян
склалося враження діалогу з владою. Завдяки цьому вони культивували
ілюзію збереження «вольностей», яка проявиться і в майбутньому,
принаймні серед найбільш проросійськи налаштованих осіб, адже нам не
31 Царський указ було надруковано і розіслано в усі полки: Там само, л. 59-60, л.62-63:
аналогічний наказ військового міністра Аракчеєва всім губернаторам імперії.
176
слід забувати про обговорений на початку цього розділу пропорційний
склад шляхти. Проаналізована нами позиція була притаманна лише двом-
трьом сотням добірних шляхтичів — тих, які брали участь у губернських
зібраннях і вели шляхетську гру в імперії, хоча представляли тільки 1/20
землевласників. Про погляди решти 19/20 нам відомо небагато. Далі ми
побачимо, що серед них було чимало таких, які з надією поглядали в бік
Наполеона.
Антифранцузька хвиля і конфіскації
В оточенні Олександра не бракувало і росіян, які з великою нехіттю
сприймали зближення з французами і не схвалювали навіть найменших
проявів поблажливості до поляків із приєднаних губерній. Міністр
поліції Балашов, міністр фінансів Гур’єв, імператриця Марія Федорівна,
історик Карамзін, французькі емігранти, єзуїти з оточення Жозефа де
Местра роздмухували ненависть до Сперанського. Історики взагалі
змальовують поведінку Олександра на той час як двоїсту, не позбавлену
намагань зберегти в Наполеоні свого союзника. Всі слушно зазначають,
що коли 29 березня 1809 р. герцог Фердинанд д’Есте напав на Варшавське
Князівство, армія, яку Олександр послав у Галичину нібито для підтримки
Наполеона, залишалася пасивною. Дехто також підкреслює, що ця армія
мала радше служити бар’єром і не допустити, аби польське повстання
під проводом князя Юзефа Понятовського в Галичині, яку невдовзі буде
приєднано до Варшавського Князівства, не перекинулося на українські
губернії, захоплені Росією. Якщо таке бачення й вірне, то його все одно
замало. Аналіз офіційної позиції росіян у проблемі українських шляхтичів-
землевласників дає змогу твердити, що антифранцузькі настрої були
значно сильнішими, ніж досі вважалося, і що вони проявилися задовго до
Московської кампанії 1812 р. Це найвиразніше підтверджує вислів князя
Голіцина: «Я більше остерігаюся своїх союзників, ніж ворогів». Союзники
вже стали ворогами.
Здавалося б, надання поляками з України військової допомоги своїм
одноплемінникам у Галичині мало би сприйматися урядом як підтримка
інтервенції російського суверена в Австрію, тож, не могло виглядати вартим
осуду. Одначе тих, хто наважився це зробити, навпаки, стали вважати
зрадниками й суворо покарали. Список польських маєтків, конфіскованих
державою як «покинутих» їхніми власниками, дуже довгий. Його розпочали
у 1809 р. й доповнювали аж до 1813 р. Конфіскації зафіксовано у грубезному
177
томі на 400 сторінок, складеному Міністерством фінансів32; він містить
також листування, яке не залишає жодних сумнівів щодо гострої ненависті
російської адміністрації. Адже вона вбачала в цьому лише відновлення
Польщі — здобичі Катерини, яка може вислизнути з рук.
Першим на початку червня 1809 р. ударив на сполох подільський
цивільний губернатор у 1808-1812 рр. П.М.Літвінов, коли дізнався про
відсутність шляхтичів Кицького і Сєраковського в їхніх маєтках. Всі
знали, куди вони виїхали. Губернатор надіслав однозначне застереження
шляхетському маршалкові, в якому заявив, що «ніхто не уникне суворого
слідства». Власне тут ще більш доречною видається наявність поліції,
підпорядкованої лише державним органам. Олександр І особисто схвалив
рапорт Літвінова з цього приводу й наказав у разі повернення цих
шляхтичів «застосувати до них суворість закону». Та губернатор уже встиг
конфіскувати їхні маєтки. Цар, занепокоєний розмахом явища, 28 червня
відкинув видимість діалогу, демонстровану роком раніше, і перейшов на
відверто виражену антипольську позицію, зажадавши від Комітету міністрів
скласти список усіх землевласників, які виїхали зі своїх маєтків33.
Генерал-майор Ган, який ніс військову відповідальність за Поділля,
повідомив 2 липня військовому міністрові Аракчеєву, що близько ЗО
вершників, імовірно шляхтичів, перейшли кордон у напрямку Галичини,
застосувавши вогнепальну зброю. Імператор, розлючений тим, що його
накази про пасивність російських військ зневажено, негайно наказав Гану
та Єрмолову, які стояли на Волині, — але як виконати такий наказ? —
відсилати простими солдатами до Сибіру кожного, хто буде пійманий
під час переходу через кордон. Єрмолов, зі свого боку, написав 17 липня
32 Тамже,ф319, оп.3,д. 104: департамент державних маєтностей Міністерства фінансів. «Про
маєтки, конфісковані у людей різного стану, які добровільно виїхали за кордон з колишніх
польських губерній, і про правила управління згаданими маєтками». Ці свідчення антипатії
росіян до Наполеона не потрапили на очі ні Рачинському (А.КаїсЬіпзкі, Иароіеоп еіАІехап-
<іге Іег: Іа Сиетге Лез ігіеез, рге£. сіє Д.ТиІапі, Рагіз, 2002), між іншим, доброму знавцеві цього
періоду, ні Троїцькому (Н.А.Троицкий Александр и Наполеон. М., 1994). Інше пояснення
цим відносинам дає В.Ададуров у статті «Галицькі українці у концепціях польської політики
Франції та Австрії. 1805-1812» (Україна в минулому. Київ-Львів, 1996, № 9, с.38-60). По
суті, спалах антинаполеонівських і антипольських настроїв у 1809 р. означав повернення на
перший план консерваторів, таких як Державін, Шишков, Петров, Розтопчин та інші, яке
активізувалося в 1806-1807 рр. завдяки відновленню спогадів про Мініна й Пожарського (в
1613 р. вони вигнали поляків із Москви) та спорудженню їм пам’ятника на Красній площі ЗО
листопада 1806 р. Згадані настрої спонукали написання маніфесту до російського дворянства,
який марно закликав його до масового повстання проти французів. Див.: А.3орин Кормя
двуглавого орла..., с. 159-186.
33 РГИА, ф.379, оп.З, д.104, л. 53-60: уривок із щоденника Комітету міністрів за 9 липня 1809
р. про конфіскацію майна втікачів.
178
1809 р. тому-таки Аракчеєву, що зображення французьких орлів*, які
віднедавна висять у Бродах, на прикордонному переході з Галичини на
Волинь поблизу Кременця, справляють велике враження на роздуми
«громадян» цієї губернії. Він уточнив — та хіба це й так не очевидно? — що
там пройшли не селяни, а шляхтичі (отже чиншовики) з маєтку Часнівка,
і що такі випадки не є поодинокими. Вся ця шляхетська біднота й чимало
дідичів служать тепер у війську Юзефа Понятовського. Єрмолов дуже
нарікав на нібито бездіяльність цивільного губернатора Комбурлея і
хотів би, щоб утікачі отримали змогу спокійно повернутися додому після
підписання миру. Він посилено наполягав, аби міністр внутрішніх справ
змусив цивільних губернаторів ужити аЛкос** відповідні заходи Ч
Аракчеєв поквапився відповісти на заклик Єрмолова і попросив
Комітет міністрів послати генералові підкріплення, аби не допустити
переходів шляхти в Галичину, що на той час була під владою Наполеона.
Малося на увазі перешкодити переміщенню шляхтичів, які землю мають
або й не мають, а таке траплялося значно частіше, ніж постає з офіційно
зареєстрованих випадків. Три полки донських козаків, які стояли в Бресті,
було перекинуто для того, щоб стерегти кордон у Радзивилові навпроти
Бродів35.
Комбурлей, не бажаючи відставати, надіслав Куракіну такий самий
різкий звіт про надії, розбуджені серед шляхти його губернії чутками про
мир між Францією та Австрією, що провадив у підсумку до об’єднання
австрійського фрагмента колишньої Польщі з Варшавським Князівством.
Губернатор не приховував побоювань, що найближчим часом реалізується
ідея відновлення Польщі Наполеоном, адже про це майже відкрито
говорилося в шляхетських маєтках. Контакти понад кордонами не
припинялися. Аби продемонструвати суворість, він пропонував дати кілька
прикладів, які можуть остудити ентузіазм «громадян». Оскільки дуже
великі підозри падають, писав він, на деяких волинян, скажімо, графів
Чацького і Ходкевича, чи на знаменитого генерала наполеонівських легіонів
Князевича, то «зразкова принциповість стосовно одного з них чи навіть
* Тобто гербової емблеми Франції часів Наполеона. {Прим, ред.)
•* До цього, вчасно (лат.). (Прим, ред.)
34 Там само, л.57-59: Ган і Єрмолов Аракчеєву, 2 і 17 липня 1809 р. Втечі до Варшавського
Князівства непокоїли росіян від 1806 р. Зі спогадів Йоани Зубрової дізнаємося, що вже тоді
летичівський маршалок Камінський роздавав прокламації на підтримку Наполеона. Див.: Паї
патрпукіадВопараПе..., 1.2, Кгакб\у, 1984,8.8-13. Одначе таких завзятих було небагато. У
своїх секретних листах до Даву Гуго Коллонтай писав, що надто сміливі суспільні реформи
в князівстві (скасування панщини, цивільний кодекс тощо) лякають шляхту.
35 Там само, л.56: записка Аракчеєва Комітетові міністрів, 4 серпня 1809 р.
179
кількох зможе зупинити цих людей від шкідливих намірів». Заслухавши
ці міркування, Комітет міністрів визнав за необхідне опублікувати текст
із виразною погрозою конфіскації маєтків усіх, хто би вдавався до змов,
переходив через кордон чи прилучився до збройних загонів. По двох днях ця
погроза поширилася на дітей утікачів і членів їхніх родин, які залишалися
вдома, аби лише хтось та був у маєтку. Нарешті, 24 серпня 1809 р. все це
було зведено разом у царському указі Сенатові, де до погроз конфіскувати
спадкові маєтки додалася адресована чиншовикам погроза — взяти в
рекрути простим солдатом чи навіть на примусові роботи36.
Проте величезне й тяжке тіло імперської машини не було здатне
швидко реалізувати ці погрози. Коли подільський губернатор виїхав
з інспекцією ситуації на місцях, його заступник написав директорові
Казни у Міністерстві фінансів Ф.АТолубцову, що знайшовши зброю та
польські однострої у графа Влодзімежа Потоцького у Балтському повіті,
він розпорядився накласти секвестр на його землі. Запопадливий царський
слуга вже уявляв торги, на яких ці розлогі маєтки можна буде віддати
в оренду і збагатити Казну, хоча й передбачав клопоти з численними
державцями, які вже уклали угоди з Потоцьким; окрім того, указ від 24
грудня 1807 р. дозволяв провадити торги не раніше як за три роки, аби
дати лад управлінню маєтками. А Подільська казенна палата не мала
достатньо працівників, щоби клопотатися такою великою маєтністю. Що
ж тоді казати про інші конфіскації? Чиновник чекав наказів.
Комбурлей мав такі самі проблеми на Волині, він запропонував
Комітетові міністрів не віддавати в оренду конфісковані землі, а негайно їх
продавати, щоб уникнути незручного перехідного управління й запобігти
руйнації господарства. Втім, на кінець вересня 1809 р. міністри так і не
знали, скільки маєтків отримала у своє розпорядження Казна. Вона вважала
продаж передчасним, а головне — кому продавати? Покупцями могли
стати знову лише поляки! У міністрів були сумніви іншого порядку. Адже
передбачалося, що дехто зуміє виправдатися, і тоді доведеться знімати
секвестр. У підсумку, хоч-не-хоч, а тимчасове управління маєтками слід
доручити казенним палатам. Про засоби навіть не згадувалося37. Ніхто
не підозрював, що машина не зможе перетравити свою здобич, зокрема
ту, яку здобула в 1812-1813 рр., і що внаслідок зміни кон’юнктури все
закінчиться амністією 1814 р.
36 Там же, л.60-62: уривок зі щоденника Кабінету міністрів, 18 серпня 1809 р.; л.61-63, Там
само, 20 серпня; л.66: текст указу від 24 серпня.
37 Там же, л.1: в.о. подільського губернатора Голубцову, 25 серпня 1809 р.; л.64: волинський
губернатор Комітетові міністрів, 29 вересня 1809 р.
180
Не відступаючи ні перед чим, Комбурлей наказав радникові губернсько-
го правління, волинському прокуророві та секретареві взятися за складан-
ня реєстру з переліком захоплених маєтків, а підбадьорений Комітет
міністрів розробив 13 жовтня кілька правил такого опису. Олександр
І, можливо, трохи стривожений акцією, яка не могла не посилювати
обурення поляків, додав до цих правил застереження: втікачам слід
установити термін повернення, і лише після цього їхнє майно буде справді
конфісковано. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що, за повідомленням
Літвінова, з Поділля втікають переважно юнаки, а їхні батьки твердять,
що наміри синів їм невідомі і що їхньої втечі вони аж ніяк не схвалюють.
Поза тим дехто вступив до війська Варшавського Князівства в мирний
час, тож цим особам важко було щось там закинути, а тим часом вони й
далі одержували прибутки зі своїх подільських маєтків, «завдаючи шкоди
Росії». Слухняний Комітет міністрів надав піврічне відстрочення. Про
таку можливість повернення в цей термін було оголошено через російську
та закордонну пресу38.
Невдовзі труднощі управління конфіскованими маєтками підтвердили-
ся. З одного боку, опис великих маєтків, як, наприклад, Августина
Тшецеського на Поділлі, забирав багато часу, а з іншого — протести юрми
осіб, які мали на них певні права; скажімо, маршалок Ушицького повіту
Ксаверій Стадницький поскаржився самому Голубцову, що позичив
утікачеві гроші та взяв більшість його земель під заставу, тож він не може
бути покараний, бо на це не заслуговує. Весь 1810 р. минув у намаганні
розв’язати надзвичайно заплутані ситуації з землею та фінансами тих осіб,
яких хотіли покарати, а також на збирання претензій щодо боргів і застав.
Так, опис ситуації графа Тарновського з Кременецького повіту на Волині
займає в розлогому, не завжди зрозумілому звіті вісім сторінок39.
Загалом за період від травня по грудень 1810 р. казенні палати трьох
українських губерній надіслали міністрові фінансів Д.О.Гур’єву списки
шляхтичів, які не повернулися і на чиї маєтки ще не накладено секвестру.
Весь цей час Олександр І удавав, ніби перебуває в добрих відносинах з
Наполеоном, привітав його з одруженням із Марією Луїзою, а водночас —
так само, як не дав ходу проектові «надто французького» цивільного
38 Там само, л.4: лист секретаря Комітету міністрів Молчанова (з витягом із щоденника
Комітету від 13 жовтня і рішенням імператора від ЗО листопада), надісланий директорові
Казни Голубцову, 7 грудня 1809 р.; л.65: звіт подільського губернатора П.Літвінова, 27
жовтня 1809 р.
39 Там само, л.41-53: опис майна А.Тшецеського, 31 жовтня 1809 р.; л.8-9: протекст
К.Стадницького, 20 грудня 1809 р.; л.73-80: звіт про Волинь.
181
кодексу Сперанського, — карав своїх польських шляхтичів, які занадто
повірили у «прилучення» до Варшавського Князівства. У Київській
губернії, розміщеній далеко від кордону, таких було небагато: тут знайшли
тільки два маєтки для конфіскації — Бєжинського та Ф.Запольського.
Подільські казенні палати хотіли накласти руку на десять маєтків, а
саме: Августина Тшецеського, Юзефа Дверніцького, Юзефа Лескевича,
Клеменса Роговського, Юстина Модзелевського, Петра Поповського,
Міхала Березовського, Міхала Прокоповича та двох великих державців
Яна й Кароля Сєраковських. Звичайно, нічого не можна було зробити
з 43 безземельними шляхтичами, які також зникли. Очікувалося на
інформацію у справі князя Сапєги та колишнього кам’янецького маршалка
Швейковського.
Волинь дала найбагатший урожай конфіскацій: 44 дідичі і 35 просто
«шляхтичів» (малися на увазі чиншовики, їх дедалі частіше називали просто
«шляхтою»). Кількість останніх, цілком певно, занижено, бо з погляду
казенної палати воно не мало жодного значення. Дідичних землевласників
класифіковано за повітами, де містилися їхні володіння. У Кременецькому
повіті не повернулися граф Тарновський, Каетан Собещанський та
мешканець Дубна Хрущ. Далі йшли повіти: Старокостянтинівський
(Еразм Тшебінський та сини Каетана Данилевича, Юзеф Пєтшиковський,
Казимир Квятковський, Каетан Телешинський); Новоград-Волинський
(сини Ізбицького, Кароля Прушинського, двоє синів Малиновської та
безіменний державець); Заславський (граф Влодзімеж Потоцький, Каетан
Мінушевський); Острозький (сини Т.Сарнацького); Рівненський (Алоізій
Прушинський, Антоній Поструцький, Миколай Ворцель, Адам Бєжинсь-
кий, Пьотр Чарнак); Луцький (син Вільчинського, Завадзький, Яворський,
а також колишній полковник польської армії Кольберг); Ковельський
(Каетан Чарнецький); Володимирський (троє синів Відзячів, Адам
Отецький і Блендовський); Овруцький (Антоній Прушинський, Фелікс
Тшецяк і колишній полковник Понагловський); Житомирський (двоє
синів Закревського, сини Ігнація Плятера, Тележинського, Ришковського,
Абрамовича і самі землевласники: Соколовський, Пєньковський, Антоній
Пьотровський, Рогозинський, Жабокрицький, Літвінський)40.
Стосовно понад 9 тис. землевласників, яких ми налічили у Волинській
і Подільській губерніях, слід визнати відому кількість учасників війни
40 Там же, л.69-111: рапорти казенних палат трьох губерній Д.О.Гур’єву, травень-грудень
1810 р. Слід зазначити, що в литовських губерніях конфіскації були ще численнішими. Вони
фігурують у тій самій архівній справі.
182
в Галичині заниженою; утім, загал учасників шляхетських зібрань на
місцях — також неточний. Схоже, активна політична заанґажованість не
була масовою ні на користь Наполеона, ні на користь Олександра. Добре
було б знайти спосіб розпізнання пасивних симпатій...
Зрозуміло, що за таких умов рутину шляхетського публічного життя
було порушено. Доповідаючи Комітету міністрів про колотнечу, що
супроводжувала Волинське й Подільське шляхетське зібрання у 1809 р.,
міністр внутрішніх справ О.Куракін намагався не наголошувати на
патріотичному піднесенні землевласників, удаючись до старого аргументу:
це «анархія», спровокована «натовпами» шляхти, якою маніпулюють
«партії». Свідомо оминувши мовчанкою реальний стан слабкої з’яви на
вибори та обмеження, накинуті російським законодавством, він удався
до перестарілого кліше про «спорохнявілий склад самого лицарського
стану, де найбільш шанований землевласник (первейший помещик) має
таке саме право на зібранні і такий самий голос, як і той, хто називає себе
шляхтичем, тоді як це слово майже завжди означає людину, яка цілком
позбавлена поняття честі, не має власності і досить часто буває підкуплена
якоюсь партією. Дворянський стан потребує очищення від цієї юрби,
призвичаєної до скандалів, і в такий спосіб знищити все, що нагадує про
неподобства (безобразне) давніх польських Ліеіїпез [сеймиків — у тексті
по-французьки. —Д.Б.], цих національних збіговиськ (народньїх скопищ),
де воля кількох партій призводить до шкоди державі й підтримується
криками тих, які надаються на підкуп»41.
Така карикатурна й застаріла візія дозволяла тамувати будь-які пориви
до вираження національних почуттів на шляхетських зібраннях, тим
паче, що в Литві, де польський патріотизм був виразно міцніший, ніж
в Україні, шляхетські зібрання проходили в обстановці такого самого
безладу. Литовська дослідниця Тамара Байрашаускайте виявила у Вільнюсі
архівну справу про колотнечу 1809 р. серед шляхти Тельшівського повіту,
по якому кружляли надруковані нарікання на деспотизм і зловживання
місцевого маршалка Яна Хризостома Пілсудського, викриваючи зокрема
брак уваги з його боку до шляхтичів, позбавлених права голосу, тобто
чиншовиків. Місцева поліція конфіскувала цю листівку, а її автора, Єжи
Яковича, віддали під суд42. Подібний протест був би немислимий без
ферментації, яку зумовило розростання Варшавського Князівства та
породжені ним надії. На Поділлі вибори були до певної міри балаганом,
але непропорційні цьому галасу й суперечливі реакції російської влади
41 А.Романович-Словатинский. Дворянство в России..., с.484-485.
42 Т.Ваігазаизкаііе О ІііеихкісН тагсНаІкаск..., 5.430.
183
показують ступінь її знервованості та загального упередження, що добре
видно з записки Куракіна43.
Офіційні звіти не розкривають, чому під час виборів 1809 р. у Кам’янці
царська поліція, яка зазвичай стежила за їхнім перебігом, заарештувала
п’ятьох землевласників, утім, можна припустити, що обмін образами в
запалі того моменту перевершив допустиме для висловлення на папері.
Поліцмейстер Равич просто повідомив віце-губернатора про арешт
графа Стадницького та дідичів Модзелевського, Вільчека, Голінського
і Мархоцького, бо троє перших «наробили галасу та ображали його», а
двоє других втрутилися в «те, що їх не стосувалося». Ця неясна справа
нагадує бурю у склянці води. Але імперія не жартувала з дворянською
гідністю. Справу було передано на розгляд Сенату, який досить логічно
розсудив, що повідомлення Равича не є достатньо вмотивованим і що
він утрутився у вибори, які є недоторканним привілеєм. Сенат засудив
поведінку одного Голинського, котрий, як уродженець Кам’янця, не мав би
втручатися у справи Ушиці. Він також зганив Мархоцького, відомого своєю
запальністю, за те, що у суперечці з маршалком графом Стадницьким той
заявив, що «на його тонкий спів він може відповісти басом». Вимовлені
слова, на думку сенаторів, «не відповідають ані гідності їхніх авторів, ані
місцю, де їх було сказано». Справа на цьому мала би завершитися, тим
паче що Сенат додав: «винуватці» й так досить покарані, тож на наступних
виборах їм слід нагадати, що «в добре організованому суспільстві таких
вчинків не можна терпіти, а на майбутнє до них будуть суворо застосовані
приписи закону». Зрештою, не було потреби турбувати Равича, який діяв
під відповідальність губернатора.
Це якщо не брати до уваги запаморочення владних голів від гегелівських
фантазій та страху, який польська шляхта викликала у Санкт-Петербурзі.
Роком пізніше, 11 вересня 1810 р., тобто вже після зміни стосунків із На-
полеоном, Олександр І, побачивши цей документ, навпаки почав вимагати
осуду для всіх названих шляхтичів, а міністр юстиції Лопухін отримав
наказ підготувати для Комітету міністрів додатковий рапорт із вимогою
трирічної заборони голосу для всіх учасників інциденту. Міністри, звичай-
но, не гаючись, виконали волю царя й підготували відповідний указ44.
Такі дрібниці не мали би значення, якби вони не несли на собі прикмет
атмосфери надмірної недовіри й ворожості до колишніх польських губерній,
43 Опис цих виборів існує у двох дуже близьких варіантах: РГИА, ф. 1146, оп. 1, д.30 (протоколи
засідань Державної Ради за 1809 р.), л.364-365: «О дворянах, сужденньїх за беспорядки и
буйство при виборах дворянских в Каменец-Подольском», 1 листопада 1809 р.; також див.:
там же, ф.1147, оп.1, д.587, л.3-4.
44 Там же, ф.1151, оп.1, д.121,л.1-2,28 липня, 10 і 24 вересня 1810 р.
184
яка вже проявилась у супутньому їй процесі конфіскацій. Ворожість висіла
повсюди, весь час — як у Куракіна, який лякав привидом шляхетських
зібрань, що їх підривали «фальшиві шляхтичі», проникаючи туди для
підтримання «польської анархії». Так слід розуміти й таємну вказівку
міністра поліції Балашова від 27 жовтня 1810 р. подільському губернаторові
Літвінову звернути особливу увагу на указ від 3 березня 1805 р. й
забезпечити, аби виборні посади «надавалися лише справжнім власникам,
а не підставним особам, які відомі своїми шкідливими поглядами»45.
Хвиля нових конфіскацій на початку 1813 р. виглядала ще більш
обіцяючою, ніж конфіскації 1809 р., хоча не всі пов’язані з цим проблеми
було вирішено. Під час наступу французів починаючи від червня 1812 р.
певна частина дідичів і шляхтичів-чиншовиків з України приєдналися до
Великої Армії, хоча й у значно меншій кількості, ніж у Литві чи Білорусі.
До грудня 1812 р. нікому й на думку не спадало їх порахувати, і лише
після успіхів російської армії до царя повернулися його звичні рефлекси й
розуміння того, що губернії, приєднані до Росії його бабусею, потребують
особливої обережності. У день свого народження, 12 грудня 1812 р., перед
балом, що його Кутузов давав на царську честь у своєму віденському домі,
Олександр І підписав умовну амністію, яка викликала невдоволення
генерала: той волів би негайно дати своїм офіцерам дозвіл на захоплення
здобичі по поляках.
Не без певного чуття обов’язків влади та не без певного містицизму,
що вже починав впливати на Олександра І, він дав шанс тим, хто захотів
би з нього скористатися. Знаючи майже загальну схильність до надій,
породжених Наполеоном, цар спробував обернути їх на власну користь.
Свої звернення він починав із риторичної подяки всім мешканцям
колишніх польських губерній, які залишилися йому вірними; далі кидав
вогонь-блискавицю на тих, хто пішов з французами, на тих, «які ще
навіть до захоплення їхніх земель поєдналися з країною того, хто вдерся
в їхній край та був для них чужинцем, і які разом із ним, піднявши зброю
проти Нас, воліли стати його мерзенними рабами, а не нашими вірними
підданими. їх має покарати меч правосудця [...], але, прислухавшись до
голосу милосердя й жалості, що відзиваються всередині Нас, ми ласкаво
проголошуємо наше прощення всім та кожному зокрема».
Ця милість була тимчасовою: той, хто покинув маєток і приєднався
до ворога, мав два місяці для повернення, після чого оголошувалася
конфіскація.
45 Там же, ф.1341, оп.15, д.594, л.26-29.
185
Окреслення «колишні польські губернії», яке звично прохопилося
в імператора на початку документа, наприкінці було рішуче — в дусі
Катерини — відкинуте: «Ми сподіваємося, що наше батьківське прощення
викличе щире розкаяння та бажання виправитися серед винуватих, а також
доведе всім без винятку мешканцям тих країв, що ніде й ніколи вони, як
народ одних із нами мови й племені (единоязьічньїй и единоплеменной), не
зможуть зазнати такої щасливості й такої безпеки, як тільки поєднавшись
цілком і повністю в єдине тіло з могутньою і щедрою Росією»46.
Уже в наступному місяці, не чекаючи закінчення терміну, Подільська
казенна палата, небезпідставно розраховуючи на те, що найбільш
заанґажовані й найбагатші так швидко не повернуться, готувалася до
вагомих надходжень у державну казну. Оскільки князь Йєронім Санґушко
помер, а його син Євстахій зник одразу після появи французів, представни-
ки казенної палати запропонували Гур’єву перебрати владу над 15990
кріпаками Санґушків, що мешкали в різних маєтках, якими управляли
доволі могутні уповноважені на кшталт Маньковського. Відразу після
завершення терміну казенні палати розгорнули таку бурхливу діяльність
із захоплення маєтків, що Міністерство фінансів навіть видало спеціальне
розпорядження з цього питання47.
Акція, що почалася в Литві, вимагала безліч бюрократичних зусиль,
для виконання чого звичних механізмів було мало. Конфіскаційні комісії
сіяли жах серед державців та батьків, які залишилися на місці. Розмах ігор
з поданнями, затятість росіян і масштаби крутійства значно перевершили
те, що діялося в 1772, 1793, 1795 та 1809 роках. Ті, хто конфісковував,
не тямилися з радості, нагромаджуючи списки та намножуючи справи;
ті, в кого конфіскували через запізніле повернення, шукали підтримку
у високих посадовців, тож хабарництво процвітало48. Коли два місяці
відстрочення закінчилися, Комбурлей попросив про створення комісії в
Волинській губернії, а Комітет міністрів розглянув це питання 10 березня
і 23 травня 1813 р.
Та ось з’явилися й неочікувані труднощі. Олександр І, який наприкінці
січня 1813 р. вже був у Варшаві, поновив — не без застережень — контакти
з Адамом Єжи Чарторийським. Той, згідно з ідеалом своїх співвітчизників,
запропонував цареві відновити Польщу, до якої ввійдуть приєднані губернії
46 Там же, ф.379, оп.З, д.104, л.146-147.
47 Там же, л.137: лист Подільської казенної палати міністрові фінансів Д.О.Гур’єву, 24 січня
1813 р.; л.162-171: «Правила для конфискации имений и для управлення оньїми» у двох
частинах, переділених на 22 параграфи.
48 Там же, л.172-413: рапорти і статистичні дані про всі приєднані губернії.
186
на чолі з великим князем Михайлом Павловичем. Олександру був потрібен
цей «польський» князь, майже всі маєтки якого були в Україні і який,
відповідно до своїх зацікавлень і переконань, міг би відвернути думки
поляків від жалю за князівством. «Для досягнення цієї мети, — відповів
цар Чарторийському, — Ви і Ваші співвітчизники, Милостивий Князю,
маєте мені допомогти. Потрібно, щоб Ви допомогли мені примирити росіян
з моїми планами, які в усьому якнайповніше підтверджують Нашу відому
Вам прихильність до поляків і до всього, що пов’язано з дорогими для
них ідеалами... Покладіться в усьому на Нас, на Наш характер, на Наші
переконання, і Ваші сподівання не будуть обмануті...».
Навіть якщо ці слова й передвіщали створення в 1815 р. майбутнього
Конгресового Королівства, Олександр не мав жодного наміру доручити
будь-що своєму братові, ані — передусім — відривати від Російської імперії
губернії, приєднані його бабусею. «Не забувайте, Милостивий Князю,
що Литва, Поділля і Волинь [він навіть не згадує Київщину, бо вона
сприймалася як духовно інтегрована в Росію. —Д.Б.] самі себе вважають
російськими землями, і ніяка логіка ніколи в світі не переконає Росію, що
вони могли би перебувати під верховенством не її, а когось іншого»49.
Тож тепер на часі стало не покарання зрадників, які пішли за узурпа-
тором, «корсиканським чудовиськом» і Антихристом, а здобуття їхньої
довіри. І от уже новий подільський губернатор Арман Емманюель де Сен-
Прі, який виконуватиме свої функції до 1815 р., у довірчому листі від 9
лютого 1814 р. до міністра фінансів звертає увагу уряду на проблему, що
порушувалася не часто, але відігравала фундаментальну роль для зміцнення
засадничої фікції про «єдиний народ єдиної раси (одноплеменньш)» —
українських селян.
Де Сен-Прі був одним із трьох синів колишнього посла Франції у
Константинополі, міністра Людовіка XVI. Всі троє емігрували до Росії.
У 1800 р. Арман Емманюель одружився з княжною Голіциною і мав
міцну підтримку при дворі. Він був головою купецького суду в Одесі при
Рішельє у 1808 р., а 1810 р. став цивільним губернатором цього міста.
Після прибуття до Кам’янця у 1812 р. мав у 1813 р. змогу спостерігати
хвилювання серед шляхти і передбачив його можливі глибші наслідки,
що й виклав у своєму листі до Гур’єва. Він не приховував, що краще було
б якнайменше розголошувати указ, який позбавляв дідичів усіх їхніх прав
після конфіскації маєтків, бо коли цей текст «навіть не стане приводом до
селянських заворушень, то все одно може породити серед них уявлення, що
49 Там же, л.387: звіт Комітету міністрів від 10 березня 1813 р.; відповідь Олександра І
А.Є.Чарторийському, січень 1813 р. Цит. за: С.Цветков. Александр І..., с.347-348.
187
призведуть до непоправних наслідків. [...] Ніколи не можна гарантувати,
що селяни не проявлять цілковитої непокори своєму панові, хоч би хто
він був, коли їх стануть називати державними селянами. Цього одного
досить, аби породити неприємні несподіванки для уряду і призвести до
численних утеч, перешкодити яким уряд не В ЗМОЗІ»50.
Напевно перспектива великих заворушень серед повсталих селян, які
через зміну господаря відчують себе вільними, справила сильне враження
у Санкт-Петербурзі. Хто краще за поляків умів тримати селян у шорах?
Несподівано конфіскації почали виглядати не такими вже й прибутковими
для держави. Тим паче, що в Парижі Олександр І розсипався в люб’язностях
перед поляками, сипав компліменти командирам наполеонівських
легіонів, генералам Домбровському і Сокольницькому та полковникові
Шимановському, ба навіть захоплювався їхнім прагненням свободи. Він
дозволив військам Варшавського Князівства повернутися до Варшави
під проводом великого князя Констянтина Павловича. І навіть зустрівся
з Костюшком, який мешкав під Парижем. Цар розумів, що милосердя
може сприяти його міжнародному престижеві та викликати вдячність
польських підданих імперії, адміністрація якої, а він це знав, не змогла
перетравити конфіскованих маєтків.
13 серпня 1814 р. було проголошено імператорський маніфест про
загальну амністію. Прощення «надається всім тим, хто віддалився без
дозволу». Він розпорядився «повернути їм маєтки, які в них були відібрані
й перебували в секвестрі»51.
Так завершився період надзвичайної напруженості між урядом
та польськими землевласниками України й Литви, розпочатий 1809
р. Конфіскації виявилися річчю економічно нестравною, соціально
небезпечною та політично ризикованою, тож вони дали нагоду для
великодушного жесту.
На Поділлі - суворість, на Волині — милосердя:
проблеми інтеграції у 1815 р.
Враження слабкості й непослідовності влади, яке виникає за розгляду
її ініціатив стосовно польської шляхти, обіймає не лише час. Воно
відчутне навіть у просторі, тому важко збагнути різне ставлення до таких
губерній-сусідок, як Поділля і Волинь. Тільки-но настав мир, на Поділлі,
50 Там же, л.387: лист А.Е. де Сен-Прі до Д.О.Гур’єва, 9 лютого 1814 р.
51 Там же, л.395.
188
де прискіпування були численні й перед тим, вони відновилися на повну
силу, натомість на Волині повернулися до своєрідного діалогу й майже
дозволеного формулювання деяких вимог.
Очевидно, де Сен-Прі нечасто бував у Кам’янці, тож контролювати
вибори на Поділлі в 1814 р. із запалом узявся віце-губернатор Станіслав
Павловський. Перевірку він провів так прискіпливо і виявив стільки
порушень закону від 3 березня 1805 р., що в 1815 р. обійняв посаду
губернатора, на якій залишався до 1822 р. Держава могла покластися на
таку нишпорку52.
Його розслідування спиралося на власні знахідки, хоча кількість
доносів самої шляхти просто вражає. Відповідно до закону, розслідування
почалося з перевірки попереднього списку шляхтичів, допущених до
виборів, де незаконно фігурували, наприклад, брати, які покликалися на
один і той самий дохід у 150 рублів, чи батько й сини. Багато хто вказував
на володіння вісьмома димами, хоча насправді їх не мав. Усупереч законові,
деякі власники закладених маєтків не вказували дати завершення іпотеки.
У списку траплялися й неповнолітні. Дехто не повідомив про придбання
земельної власності в сусідньому повіті, щоб уникнути сплати податку.
Велику кількість маєтків було внесено до списку без зазначення їхніх
місць. У генеалогічних книгах фігурували, за повідомленням численних
виказувачів, особи, які не мали на це права, але були внесені до загалу
виборців. Діючи відповідно до закону, Павловський наказав зробити
витяги з цих книг і зажадав пояснень від кам’янецького віце-маршалка
Раціборського, який спромігся пояснити далеко не все.
Тоді віце-губернатор не побоявся перевищити свої повноваження і
втрутився в структуру лицарського стану. Для цього він звернувся по
підтримку до кам’янецького військового губернатора генерала Бахметьєва,
попрохавши його вилучити зі списків шляхти 11 родин у Летичівському,
стільки ж у Літинському, шість у Гайсинському і три у Балтському повітах.
Павловський вважав за необхідне створити комісію для перегляду всіх книг
із метою «кращого виявлення винуватців». Його починання на 25 років
випередили підхід Бібікова: до шляхти, підтвердженої на місцевому рівні,
він ставився, як до чиншовиків. Князь Юзеф Четвертинський, обраний
губернським маршалком, утримався на цій посаді лише рік, бо з огляду на
всі ці «жахіття» Санкт-Петербург вибори 1815 р. визнав недійсними.
Найкумеднішими у цьому невеличкому, вже й без того звуженому,
світі людей з правом голосу, виглядають незгоди поміж шляхтичами.
52 Там же, ф.1341,оп.15,д.594: «Одворянских виборах Подольской губернии 1814г>;л.44-55:
рапорт віце-губернатора С.Павловського Сенатові, 7 жовтня 1814 р.
189
Шляхта не зупинялася перед тим, щоб виставити свої суперечки на очі
росіянам, вимагаючи від них втручання. Хоч як парадоксально, але за
загальної відрази до низьких посад у системі судочинства і мовчазної
згоди щодо обрання на них безземельних шляхтичів, викажчики прагнули
позбутися саме чиншовиків. Можливо, це пояснюється тим, що серед
200-300 виборців існувало ядро найбільш категоричних представників
землевласницького загалу.
Ще можна зрозуміти князя Абамеліка, який не був поляком, та доніс на
балтського маршалка Чарномського за те, що той вніс у список виборців
шляхту-голоту, а справжніх шляхтичів, як він додає, викреслив, бо вони
не були його приятелями. Але як пояснити повну відсутність шляхетської
солідарності у Літинському повіті, де виникла спілка проти маршалка
Завроцького, складена з таких дідичів як М.Липський, С.Радзейовський,
граф Каспер Орловський та десятка інших, які полишили зібрання, коли
маршалок запропонував обрати безземельних шляхтичів? Це правда,
що в Могилівському повіті посада, на яку висували чиншовика, не була
другорядною, бо йшлося про голову підкоморського суду. Князь Фридерик
Любомирський, Фелікс Бохенський та Леон Чайковський звернулися до
губернатора з протестом, заявивши, що з огляду на «свою важливість»
така честь призначена тільки для «отличньїх дворян*, які «користуються
загальною довірою». Варто замислитися, чи не стоїть за таким наполегли-
вим відкиданням безземельних шляхтичів (їх таки було обрано) початок
розуміння того, що в обійманні посади слід керуватися критеріями
компетентності й освіти, а не панівним доти критерієм походження. Тоді
захисники дворянської «отяичности* являли би собою цвіт консерватизму.
В Ушицькому повіті Станіслав Стемповський та ще кілька осіб оскаржили
обрання писарем Казимира Ястжембського, звинувативши його в тому,
ніби заради обрання він сфабрикував собі акт купівлі землі в селі Калівка,
який був недійсним. У надісланих звинуваченнях немає згадок ні про
особисті прикмети обраних осіб, яких хотіли позбавити посад, ні про
причини їх обрання більшістю учасників виборів; утім, чи не маємо ми тут
справи з цілком модерним визнанням вартостей освіти? (Ми заторкнемо
цю проблему в наступному розділі).
Цілком імовірно й те, що такий розкол всередині зібрання відображає
недавню ворожнечу між прихильниками французів і прихильниками ро-
сіян. Бо чому в тому-таки Ушицькому повіті великий землевласник Юзеф
Вележинський так наполягав, аби поінформувати росіян, що підкоморій
Павел Липинський не подав доказів шляхетства, тож затвердити його
незаконне обрання не можна? Хто пояснить, що саме підштовхнуло таких
аристократів, як Єловицький або Міхал Собанський із Гайсинського повіту
190
(тут суд був спільним із Ольгопольським повітом через брак достатньої
кількості підтверджених шляхтичів: з цією проблемою ми вже стикалися
на Київщині), звернутися до віце-губернатора з проханням визнати
недійсним обрання двох мізерних підсудків Каспера Прохоцького та
Тадеуша Чарнецького, висунувши одвічну причину — відсутність земельної
власності? Обидва великі землевласники підкреслили, що вже викривали
цих людей на минулих виборах. З цього всього можемо а сопіїагіо* зробити
висновок про існування більшості, яка їх таки обрала.
Зрештою, це «посполите рушення» доносів можна тлумачити як
вірнопіддану догідливість середовища, яке відчувало велику підозру росіян
до себе і знайшло тільки такий засіб, аби після потрясінь 1812 р. довести
свою відданість законам імперії, вірячи, що так воно захищає свою належ-
ність до еліти. В Ямпільському повіті дідич Матеуш Добжанський доніс
на обраного підкоморським суддею Северина Ярошинського, бо той був
неповнолітнім, і на суддю Маєвського, який не мав жодного статку. Майже
всі викажчики просили про створення спеціальних комісій для перевірки
паперів, а це означає, що вони більше не довіряли шляхетському зібранню
в його традиційній формі та схилялися до критеріїв дворянства Російської
імперії. Цей розкол шляхти важливий, але водночас треба брати до уваги
його відносність: йдеться про думку ніяк не всіх землевласників — лише
про позиції меншості шляхти-виборців* 53, що була настроєна легалістично
й домагалася збереження свого виняткового становища.
Такий рух був просто благословінням для віце-губернатора, який вміло
ним скористався (чи ж Сен-Прі, якого вважають ультрароялістом, міг
збагнути всі ці російсько-польські тонкощі? Віце-губернатор склав список-
таблицю всіх підозрілих і виявив 214 імен, уписаних всупереч указові
від 3 березня 1805 р. Далі він розписав їх за повітами, ретельно вказавши
прізвище, ім’я, кількість голосів за і проти, що були отримані на останніх
виборах, а також причину, згідно з якою обрання кожного з них слід
уважати недійсним. Цю таблицю та звіт наш ревізор надіслав до Сенату, а
сам, не чекаючи реакції, кував залізо далі. Всіх підозрілих було звільнено
й тимчасово замінено тими, кого обирали на попередніх виборах (хоча ті
теж навряд чи були більш вірогідними!), а новий губернський маршалок
і голова земського суду, до яких приєднався начальник державної поліції,
радник Короленко, очолили надзвичайну комісію з метою перевірки
шляхетських реєстрів54.
* Від протилежного, навпаки (лат.). (Прим, ред.)
53 Там же, л.44,55.
54 Там же, Ця узагальнююча таблиця міститься на л. 56-63.
191
Окрему комісію було створено для Літинського повіту, що його
віце-губернатор хотів представити як взірець особливого безладдя. Він
дуже хотів би довести, що тут, де лежав один із великих маєтків князя
А.Є.Чарторийського Стара Синява з 7571 підданим, справи ішли б краще,
якби князь час від часу з’являвся в маєтку замість того, щоб сидіти у
Варшаві, гасати по всій Європі й лише отримувати прибуток. Літинська
комісія напосілася показати, що багато земель, які рахувалися умовними
володіннями, насправді продані, або навпаки, що там множилися фальшиві
дарування, що чимало операцій з нерухомістю ніколи не декларувалися
для сплати податку, а в багатьох неподілених маєтках усі співвласники
декларували як свою власність тих самих селян, подаючи їх за доказ на-
лежності до шляхти. Проведено розшуки в податкових книгах і в казенних
палатах з метою перевірки автентичності доходу в 150 рублів — мінімуму,
необхідного для отримання права голосу. Коротше, на рівні цього повіту і
лише з землевласниками чи буцімто землевласниками здійснили те, за що
Бібіков узявся у 1839 р. відносно всіх землевласників трьох губерній55.
Паралельно схожий звіт сенатові підготував і генерал Бахметьєв, де було
підкреслено потребу в проведенні такого ж докладного розслідування у
Балтському повіті, довіривши його «блдгонадежньїм чиновникам»; водночас
він звернув увагу на незначну кількість підтвердженої шляхти у списку тих,
хто дістав право голосу, і нагадав, що на всіх попередніх виборах шляхтичі,
які не відповідали вимогам указу від 3 березня 1805 р., таки голосували.
Бахметьєв довго розводився про підступність цих напівшляхтичів, які
«прагнуть отримати виборну посаду, щоб прослизнути у шляхетські книги»,
і нагадував про їхні викрутаси. Дехто домовився з багатіями про фіктивний
продаж землі та мінімум із восьми димів, бодай у вічному держанні (такі
папери, на думку генерала, недійсні). Дехто заявляв, що позичив гроші та
користувався іпотекою, яка нібито випадково складалася з восьми димів,
або хвалився вигаданими даруваннями. Все це, вів далі генерал, «існує
лише на папері за домовленістю з землевласниками». Оскільки цілком
вірогідно, що ці нарікання були правдивими, вони підтверджують гіпотезу
про чинність шляхетської солідарності між великими й зовсім дрібними
землевласниками, а то й на межі лицарського стану із безземельною
шляхтою. Пропонуючи провести в Літині й Балті перевибори, військовий
губернатор не мав ілюзій щодо інших місцевостей, тож уважав приклад
цих двох повітів цілком достатнім, а для решти радив утривалити мандат
попередньо обраних осіб.
55 Там же, л.65-94: «Список дворян Літинського повіту та їх права на запис у книгу
виборців».
192
8 березня 1815 р., після консультації з царем 11 лютого 1815 р., Сенат
підтвердив повсюдне скасування виборів 1814 р. на Поділлі і залишив на
виборних посадах тих, хто здобув голоси на виборах 1811 р., наказавши
провести переобрання у Балті. Новий міністр внутрішніх справ Осип
Козодавлєв звернувся 15 березня до Сенату із пропозицією провести такі
самі перевибори і в Літині, довго зупинившись на аналізі законодавчих
актів цієї акції. Він уточнив, що обраних у 1811 р. осіб можна поновити
на посадах лише за їхньої згоди, а у відповіді Бахметьєву додав, що коли
бракуватиме шляхтичів до виконання судових функцій, можна залучити
людей з губернського правління, у крайньому разі — звернутися навіть до
чиновників Герольдії56.1 хоча до безпосереднього втручання в «автономне»
шляхетське управління справа не дійшла, ця погроза служила для
залякування.
Справа далі не пішла, в листопаді 1815 р. її відклали, одначе подільські
вибори ще довгий час залишатимуться, як далі побачимо, під прицілом
властей.
Принагідно варто згадати ще один епізод — слабку оборону, яку у
вересні 1815 р., за повідомленням військового губернатора, вели дрібні
шляхтичі, прагнучи врятувати скромні місця, отримані ними на виборах
у Літинському повіті. Багато хто з них нічого не знав про російські
закони і заявляв про законність свого обрання. Вони погоджувалися, що
не мають достатньої кількості землі, але твердили, що платять податок
від 150 рублів доходу. Найбільше дивує їхня переконаність у тому, що
вони «служать» на тлі повного нерозуміння, що за цим поняттям стоїть
у Росії. Деякі писали, що під час війни служили на місці або за кордоном,
не уточнюючи на чиєму боці! Для них служба асоціювалася з виконанням
доручень або невеликих обов’язків по господарству, що заповнювало їхнє
життя та пов’язувало з великими панськими маєтками. Вони казали, що
брали участь — очевидно, як економи — в наборі рекрутів, тобто забирали
кріпаків, яких пани віддавали в солдати, постачали худобу для армії
тощо. Перебуваючи у великому сум’ятті, вони звинувачували авторів
доносів, які фактично витрутили їх за межі шляхетського стану. То була
провина нового маршалка Щенявського, повністю залежного від великого
землевласника Липського, або ж члена ревізійної комісії Бжозовського,
посвояченого з графом Орловським...57.1 це не було неправдою. У такий
56 Там же, л.26-29: указ Сенату подільському губернаторові, 8 березня 1815 р.; л. 18-23:
доповідь міністра внутрішніх справ Сенатові, 15 березня 1815 р.; л.109-119: новий указ
Сенату подільському губернаторові, 10 травня 1815 р.
57 Там же, л. 131-145: рапорт військового губернатора Сенатові. 29 вересня 1815 р.
193
спосіб ці аристократи намагалися створити перед російською владою
образ чистих і суворих охоронців «справжньої» шляхти.
Така сама глибока недовіра до польської шляхти та її інституцій
існувала й на Волині, в оточенні губернатора-сенатора Комбурлея, але
не могла проявитися, оскільки він разом із віце-губернатором Хрущовим,
замішаним у великій справі про хабарництво, був змушений залишити
свою посаду наприкінці 1815 р., тож губернія прожила певний час у
ситуації безвлад дя, з чого місцева шляхта негайно скористалася, голосно
заявивши про свою присутність. Спершу недовго, у січні-лютому, губернію
тимчасово очолював Сен-Прі, затим її тимчасово довірили двом полякам:
голові 2-го департаменту Житомирського суду Домбровському і генералові
Станіславу Потоцькому, згодом — сенаторові Ф.Ф.Сіверсу, який прибув
туди для проведення розслідування, і, нарешті, у період від 11 квітня 1816
р. по 1824 р. Волинь уперше довірили губернаторові-полякові, графові
Б.Гіжицькому, тісно пов’язаному з царатом: він мав звання генерал-майора
російської армії та був зятем пишного графа Іллінського, губернського
маршалка шляхти у 1816-1817 рр., давнього приятеля Павла І. Якщо
додамо, що після смерті в 1813 р. графа Т.Чацького його місце візитатора
шкіл Правобережної України посів блискучий граф Філіп Плятер, який
став віце-губернатором за Гіжицького, то зможемо зрозуміти різницю між
Волинню й Поділлям та відчути милість Санкт-Петербурга до верхівки
волинської шляхти.
Неочікуване піднесення поляків, яке відзначалося тим самим духом, що
й загальна амністія ЗО серпня 1814 р., змушувала прихильників «истинно
русской» політики скреготати зубами. Такі приятелі Комбурлея, як
графиня Старожилова, навіть потай розпитували мандрівників про стан
умів і хотіли дізнатися про причини відставки Комбурлея, в чому вони
вбачали польську змову. Придворний радник Опитов охоче підтакував
цим припущенням у листі з Відня, написаному в липні 1818 р., себто якраз
тоді, коли російська консервативна громада була шокована промовою ім-
ператора у Варшаві, де знову йшлося про об’єднання «колишніх польських
губерній» з Конгресовим Королівством. Свідчення цього мандрівника
цікаве тим, що він відвертіше, ніж офіційні звіти, висловлює стереотипи,
якими живилася певна громадська думка, — наприклад, у Шишкова чи
Карамзіна вона була націоналістичною ще до того, як це поняття виникло58.
Опитов розповідає в листі, що по дорозі зупинявся в Бердичеві, Житомирі,
Дубно й Радзивилові, «щоб розпитатися про революцію, яка вибухнула
58 Там же, ф.1101, оп.1, д.344, л.1-4: лист придворного радника Опитова до графині
Старожилової, липень 1818 р., незавершена копія, колекція І.І.Кушнєвського.
194
на Волині в 1815-1816 рр., та роздобути належні відомості про способи,
внаслідок яких моральне потрясіння призвело до загибелі стількох
невинних істот, зокрема й ваших родичів». Автор листа заглиблюється
далеко в історію, аби показати, що Волинь завжди була краєм зрадників.
І це в Овруцькому повіті замордували князя Олега, у Кременецькому
Лжедмитрій прийняв монаший постриг, а далі за підтримки «польських
бояр», повстав «проти своєї правдивої Вітчизни». В Острозі стоїть церква,
де він одружився з Мариною. У Новограді й Старокостянтинові польські
землевласники довірили православні храми євреям. Під час гайдамацького
бунту в Житомирі (1768 р.) знищено 10 тис. селян, «наших одновірців».
У Луцьку й Володимирі, «тоді як гинула Польща», комітети повстанців
нищили рознощиків газет, торговців і російських попів... Ми всі бачили,
як вони завжди поводять себе під час війни — у 1798, 1799, 1806, 1807,
1809 та 1812 роках, скількох своїх дітей вони послали до Варшавського
Князівства, аби ті «підняли зброю проти росіян». Немає жодної родини, де
не оплакували би чи не носили би жалоби за дітьми, братами чи родичами,
які загинули в боях поляків проти Росії». А тепер, після амністії, бачимо, як
вони безсоромно повертаються до своїх родин і чинять різні проступки.
Далі автор листа намагається довести, що від часу приєднання польських
територій усі чергові губернатори страждали від «республіканського духу»
й ненависті до всього російського. Звинувачення посипалися на голови
Кречетнікова, Тутолміна, Шеремєтьєва та низки подальших губернаторів,
тоді як у «Житомирі тільки бали та вечори, по селах тільки плач і нарікання
мужиків». На кількох дідичів було вказано пальцем: на Стецького, який
дозволив померти голодною смертю десяткам селян, а передусім на
теперішніх очільників губернії — Б.Гіжицького, який відзначився тим, що
запряг бідного православного священика до плуга, та Г.Іллінського, який
влаштовував пиятики у своєму замку Романові. Ці плітки, повторювані
нераз по 10-15 років поспіль, свідчили про особливий дух ненависті, що
тривожила головним чином приятелів Комбурлея і тих росіян, які не могли
збагнути причин тогочасного милостивого ставлення до волинян.
Милість ця справді дивує, коли порівняємо її зі згаданими вище
причіпками до виборів, що тоді ж посилалися на Подільське шляхетське
зібрання. Тож підбадьорені волиняни поклали «до підніжжя престолу»
нову супліку; можливо, їх надихала відкритість, з якою Комітет міністрів
прийняв їхнє перше звернення у серпні 1808 р. (з пам’ятною пропозицією
поставити погруддя «Північному Титові»), або продемонстрована в
1811-1814 рр. губернським маршалком Вацлавом Ганським (майбутнім
чоловіком коханки Бальзака, якій у 1814 р. було всього 13 років),
антинаполеонівське спрямування, або прямі контакти Філіпа Плятера з
195
міністром народної освіти Розумовським чи, особливо, придворні зв’язки
генерала Бартоломея Гіжицького, двічі маршалка шляхти у 1814-1816
рр.: так чи інак, на відміну від подільських поміщиків, волиняни зуміли
уникнути доскіпливої перевірки свого зібрання, і їхня нова петиція була
значно довша за попередню, складаючись із 23 пунктів.
Міністри і на цей раз, відкинувши, щоправда, певну частину шляхетсь-
ких вимог, не відмовилися від серйозного їх розгляду, тобто знову
відбувся своєрідний діалог між владою і шляхетським світом Волині.
Розгляд відбувся за спеціальним дорученням царя59 і завершився кількома
сприятливими для шляхти рішеннями.
Як і в 1808 р., багато прохань стосувалися економічних інтересів
українських поляків. Знову було відновлено експорт зерна до Австрії,
заборонений під час війни. Прискорено вівся ремонт шляхів. Дуже вигідні
замовлення на постачання армії робилися лише в губернських центрах,
що, на думку шляхти, створювало вкрай сприятливі умови для євреїв, які
довідувалися про них швидше за інших. Тож повідомлення мали віднині
публікуватися в кожному повіті, але міністр фінансів відмовився пристати
на пропозицію організовувати поставки самостійно, бо вони перебували під
контролем казенних палат. Прохання про скасування військових постоїв
у маєтках, а офіцерів по дворах було відкинуто, вивезено лише госпіталі,
влаштовані в окремих маєтках під час війни. Багато питань заторкували
зміцнення шляхетської влади у міських адміністративних органах, які
керувалися власними правилами та обирали міських лавників, — це
прохання було відкинуто, як і прохання набирати рекрутів по містах: в
останньому випадку, найімовірніше, шляхті йшлося про те, аби вберегти
маєтки від утрати селян-підданих. У підсумку кілька нових поступок,
зроблених шляхті (наприклад, дозвіл призначати начальника пошти
на сеймику та організувати цю службу через постачання коней), дещо
розширювали її вплив на публічне життя.
Найвиразнішим виявом прихильного ставлення до волинської шляхти
стало успішне вирішення їхнього прохання скасувати призначення
справників державою (губернаторами й міністрами). Ми пам’ятаємо,
яким чином Панкратьєв домігся цього в 1805 р. Очевидно, Вязмітінов
нарешті зрозумів, що знайти в кожному повіті поліцейських, повністю
відданих урядові, поки що неможливо. До цього повернуться лише після
1831 р. На прохання шляхтичів, цих чиновників знову вибирали на
59 Там же, ф.1286, оп.2, д.113, л.79-88: текст петиції волинської шляхти, кінець 1815 р., яку
Вязмітінов, міністр поліції, передав Сіверсу; л.1-56: копія щоденника засідань Комітету
міністрів, присвяченого розглядові 23 пунктів петиції, 4 і 7 грудня 1815 р.
196
шляхетських зібраннях згідно з положенням, передбаченим в Указі про
губернії від 19 травня 1802 р. Ніхто не зауважив (або удав), що йшлося про
мовчазне заохочення до обрання ще більшої кількості безземельних або ма-
лоземельних шляхтичів, оскільки тільки вони погоджувалися перебирати
на себе ці функції. Невідповідність цієї ситуації порівняно з причіпками
на Поділлі була вражаючою. Тимчасом указ, оголошений з цього приводу
10 лютого 1816 р., адресувався всім «колишнім польським» губерніям і
пояснював нововведення невідповідністю «призначення справників, які
не мають достатнього поняття про судову процедуру та особливі права,
властиві цьому краєві». Натомість, кількість засідателів, яка під час
війни у прикордонних губерніях зросла, зменшувалася до попередньої
норми. Отже, кілька шляхетських посад було втрачено, проте повернення
виборності місцевої поліції шляхетськими зібраннями губерній являло
собою значну перемогу шляхетського духу60.
Така сама підкреслена лагідність до шляхти згаданих губерній променіє
з проекту указу, складеного, очевидно, під впливом Олександрового брата
царевича Костянтина, який у 1815 р. намагався здобути собі прихильність
шляхти тих губерній, де він обіймав військове керівництво. У готуванні
цього тексту вочевидь брали участь польські радники61. Поруч із дуже
ліберальною Конституцією, якою імператор замінив Конституцію
Варшавського Князівства, у цій справі зберігається також ґрунтований
на Литовському Статуті документ, автор якого намагається довести, що
російська традиція військової служби випливає безпосередньо з традиції
Великого Князівства Литовського.
Проект указу від імені Олександра І звертається безпосередньо до
шляхтичів приєднаних губерній, чия видатна роль завдяки їхнім військовим
успіхам і цивільній службі становить опору престолу й Вітчизни, себто
указ, як і Грамота 1785 р., ставив шляхту врівень із російськими дворянами.
Про останні роки непокори забуто! У тексті читаємо: «Шляхта губерній,
приєднаних від Польщі до Російської імперії, завжди визнавалися Нами
і нашими предками як рівна нам. Її звільнено від тілесних покарань, вона
посідає власне судочинство і має можливість звернутися до Сенату, у
будь-якому місці знаходячи засоби протистояти наклепам і захищати
свою невинність». Монарх гарантував їхні безпеку та маєстат.
60 Там же, л.59: пояснення Вязмітінова, 10 лютого 1816 р.; л.64: «Проект указа об исправниках
и заседателях по губерниям от Польши присоединенньїм», дата та сама.
61 Там же, ф. 1101, оп. 1, д.317, л. 1 -41: «Проекти о польськом дворянстве»,1815р., документи
не підписано. До проекту імператорського указу (л. 1-11) додано «Витяг з польських законів
про військову службу дворян» (л. 18-38) та «Принципи Конституції Польського Королівства»,
підписані в 1815 р. Олександром, Ланським, Чарторийським, Новосильцевим, Вавжецьким,
Любецьким і Шанявським (л.40-41).
197
«Зауважуємо, однак, із жалем, — йшлося далі в проекті указу, — що
значна її частина, особливо вбогі жителі цих губерній, не вповні відчувають
славу свого імені, оздобленого стількома привілеями, яка мала б вивести
їх на шлях, гідний їхнього походження. Дехто не хоче користуватися
щедротами, які Ми роздаємо заради розвитку народної освіти. Багато
хто, не маючи жодної земельної власності, не прагне обійняти цивільні
посади. У такий спосіб марнується час і втрачаються здібності у шкідливій
ледачості, в якій слід вбачати джерело різноманітних злочинів, що так
мало гармоніюють зі шляхетською гідністю». Докір у небажанні служити
звучить парадоксально, оскільки шляхту без кінця усували з посад, але
тут він, очевидно, мав послужити претекстом для ухвалення подальшого
рішення з метою «загоїти цю рану, яка надалі ятриться».
Таким рішенням став новий перепис у поєднанні з перевіркою, засади
якої спиралися на низку артикулів Литовського Статуту, Коронного Стату-
ту, польських і литовських сеймових конституцій, заголовки яких навіть
подавалися по-польськи із зазначенням дат і сторінок. Відповідальність за
проведення цієї операції — дивний кредит довіри — мала покладатися на
вибраних у повіті осіб: маршалка та його заступника (хорунжого), суддю
і двох канцеляристів, а також на обраного секретаря. У тексті проекту про
це повідомлялося так: «Сподіваємося, що ці чиновники [ляпсус чи дійсне
невідання різниці між шляхетськими функціями і чином? — Д.Б.], дбаючи
про цноту і честь, які вивели їх на такий ступінь довіри шляхетської братії
та обрання на такі престижні посади, якнайточніше виконають Нашу
волю».
Згідно з Литовським Статутом, який звільняв шляхтича від необхідності
служити за межами свого воєводства, їх гаряче заохочували до служби
в рідній губернії. Крім того, натрапляємо й на заохочення до навчання,
що трапляється вкрай рідко в офіційних текстах Європи, і це дозволяє
припускати, що в готуванні тексту брали участь поляки, які підтримували
справу освіти й добре знали Литовський Статут, наприклад, Анастасєвич
у Санкт-Петербурзі чи Контрим у Вільні.
У проекті указу про це сказано так: «Можна сподіватися, що кожен
шляхтич, маючи засоби, надані урядом у його розпорядження, візьме близь-
ко до серця освіту своїх дітей до 18 років, щоби зробити їх придатними для
служби Вітчизні, а Ми будемо намагатися поширити освіту настільки, щоб
кожен, а не лише ті, хто може дозволити собі скромні видатки на навчання
дітей у науках, відповідних шляхетському статусові, ба навіть цілком убогі
вчилися за державний кошт без найменших видатків із боку батьків».
Такий щедрий намір приверне нашу увагу і в останньому розділі, але вже
тут можемо зауважити, що для освічених шляхтичів автор проекту бачив
198
можливість працевлаштування лише у шкільництві, що не заспокоювало
потреб решти. Адже, по суті, найбільшу частину шляхти розглядали не
як покликану до навчання, а як аракчеєвських селян — покликану до
війська. Щоправда, не на 25 років, як кріпаків, а в завжди підкресленому
дусі дотримання традицій лицарської служби за Литовським Статутом
лише на десять, з 18 до 28 років, «наслідуючи запал предків». Яке чудове
й незліченне військо отримав би Костянтині
Проект указу очевидно зайшов надто далеко у вихвалянні польського
лицарського стану та надмірному прославлянні його традицій. Якраз
тоді, коли Гур’єв розгорнув, як було показано в попередньому розділі,
кампанію пошуку підозрілих, котрі вислизали з усіх боків під час війни,
такий порив міг лише викликати невдоволення «істинних росіян». «Ми
не сумніваємося, — писалося в надісланому цареві проекті указу, — що
шляхтичі завзято змагатимуться за військову кар’єру, яка для них природна
й дорога їхній гідності...»; далі йшов перелік переваг, що будуть надані
лицарському станові. У кожній губернії буде створено кінний полк, який
матиме її назву — Віденський, Подільський тощо; його переділять на
шість ескадронів, названих за повітами й очолених родовитими поляками.
Першими прийматимуть тих, хто прибуде верхи і з повним екіпірованням.
Можлива й заміна, з розрахунку два солдати за одного шляхтича. Солдатів
можна набрати з-поміж селян-підданих чи безземельної шляхти, якщо ж
вони загинуть, їх слід замінити новими. Поранені мають отримувати пенсію,
навіть якщо не прослужили десять років. Після десятирічної служби вони
зможуть отримати звання поручника, їх можуть нагородити медалями
й виділити по 24 десятини землі — звідки її взяти, не зазначалося — або
видати по 250 рублів.
Хоч би якими наївними й примусовими виглядали ці пропозиції, вони
мати на меті інтеграцію польської шляхти в Російську імперію. Автори
проекту вважали, що це відповідає місцевим побажанням з огляду на
похвальні відгуки про минулі традиції лицарства, коротше — вони начебто
йшли назустріч полякам, щоправда, таким, якими їх уявляли росіяни. Ці
пропозиції перегукувалися з кроками імператора, що були ним зроблені у
1815-1819 рр. з метою демонстрації турботи про українських шляхтичів,
коли він двічі завітав до Києва дорогою до Варшави у 1816 і 1817 рр.,
коли гостював у Білій Церкві у Браницьких, коли проголошував свою
знамениту промову на першому сеймі Польського Королівства у березні-
квітні 1818 р. у Варшаві, де прозвучали обіцянки об’єднати західні губернії
імперії з Королівством. Після виступу на сеймі цар наказав Новосільцеву
підготувати для Росії конституцію, яка мала називатися Державною
грамотою й повинна була нагадувати Конституцію Польського Королівства.
199
Довідавшися, що французький секретар Новосільцева Дешан її написав,
а П. Вяземський уже переклав російською мовою і подав імператорові
влітку 1819 р., консерватори занепокоїлися. Коли ж для остаточного
редагування Новосільцеву доручили перекласти з латини окремі уривки
з кількох польсько-литовських угод за 1419 р. і 1551 р., що передували
Люблінській унії 1569 р., Карамзін, як і в 1809 р., зважився подати голос,
що суперечив позиції імператора. В імператорському кабінеті в Царському
Селі він прочитав написаний ним текст «Думка російського громадянина»,
який мав покласти край згаданим вище проектам: «Чи Ваша Імператорська
Величність може цілком свідомо відібрати в нас Білорусь, Литву, Волинь,
Поділля, власність Росії, набуту ще до Вашого царювання?» — запитував
офіційний історіограф. Нехай собі дехто твердить, що поділи Катерини II
були несправедливими, «але Ваша Імператорська Величність учинила б
іще несправедливіше, якби задумала виправити її помилку, переділивши
Росію. Ми здобули мечем Польщу, меч є нашим правом! Хіба інші держави
не стоять на такому праві? Всі постали із завоювань. Польща є законною
власністю Росії. У політиці не існує давності права, інакше нам довелося б
відтворити Казанське й Астраханське ханства, Новгородську республіку,
Рязанське Князівство тощо. Все або нічого!»62.
Дуже підозріла польська поліція на селі
У такий спосіб точилося шляхетське життя приєднаних губерній і надалі —
між дрібними поступками та незначними відступами в стагнації — жодного
вагомого заходу для інтеграції шляхти запропоновано так і не було. Ця
^законна власність Росії» надалі залишалася широким полем, на якому
поляки зберігали ослаблені форми адміністративного правління, а російська
влада ніяк не могла утвердитися. Як і на початку, осердям проблеми був
надмір шляхтичів (порівняно з внутрішніми губерніями імперії), що
породжувало сумнів стосовно «автентичності» всієї групи — з політично-
етнічних мотивів також, викликаючи небажання інтегрувати будь-кого
через державну службу. Відтак, польська виборча система зберігалася
силою речі, незважаючи на її дедалі очевиднішу непристосованість до
адміністративної системи Росії.
Деякі ситуації, що породили потоки листування між усіма дійовими
особами цієї складної гри, добре відображають це блокування. Так,
62 Н.М.Карамзин. Мнениерусского гражданина // Старизна й новизна. Т.2, Санкт-Петерберг,
1898, с.14-15.
200
перший волинський губернатор-поляк, призначений у квітні 1816 р., вже
наступного року констатував брак службовців у канцелярії, що, на його
думку, було парадоксальним з огляду на безліч зубожілої шляхти довкола,
яка успішно могла впоратися з цими обов’язками. Вирішити питання щодо
заповнення державних посад міг лише Сенат. Тож губернатор звернувся
до Сенату з проханням дозволити «використовувати чиновників з інших
відділів присутствених місць». Ними могли бути лише шляхтичі, обрані в
суди шляхетськими зібраннями. Віддавати своїх урядовців у губернську
канцелярію суди, звичайно, не хотіли, одначе запевнили, що пришлють
йому людей, чию службу треба оплачувати. Сенат дав згоду 8 березня
1817 р., «очікуючи створення нових бюджетних посад». Самі ж шляхтичі
вирішили, що прийшов час набути чин, однак Гіжицький знайшов новий
спосіб оплати їхньої служби: він запровадив спеціальний податок із
кожного повітового шляхетського зібрання (300 рублів) і міста (1000
рублів). Оскільки податок сплачували недуже охоче, він перевищив свої
повноваження, — скориставшись, одначе, своєю здатністю переконувати як
поляк: щоби змусити всіх маршалків зібратися в нього й домогтися сплати
податку, він загрозив оприлюднити всі державні недоплати. Зрештою,
зібрання, на які скликали також справників усіх повітів і засідателів,
перетворилися на засіб тиску і довели всю шляхту до відчаю, а волинський
маршалок Ледуховський звернувся з протестом до міністра внутрішніх
справ. Комітет міністрів заслухав цю «скандальну справу» 24 жовтня
1821 р., а 29 жовтня постановив рішення про винесення губернаторові
догани.
І хоча губернатор був поляком, це ніяк не сприяло припиненню звич-
них сварок. Ледуховський нарікав на те, що той його тяжко образив, і
підкреслював, що ці дивні зібрання суперечать ст. 36 Жалуваної грамоти,
згідно з якою зібрання відбуваються раз на три роки для проведення вибо-
рів. Проїзд за власний кошт обходиться шляхтичам дуже дорого, а будь-які
побори на користь канцелярії губернатора незаконні. Коли Кочубей почав
його розпитувати про реальне становище, Гіжицький знову спробував
подати себе оборонцем держави, проте його аргументів не прийняли. Вся
ця неприємна та безвихідна бюрократична війна була типовим плодом
соціально-адміністративного паралічу «колишніх польських губерній».
Звичайно, держава мала платити жалування губернським секретарям, але
навіщо вентиль державних посад відкривати для польської шляхетської
голоти. Із журналу Комітету міністрів, який у жовтні 1821 р. засідав двічі,
аби всерйоз вирішити цю суперечку, дізнаємося, що місяцем раніше Комітет
дав відповідь на аналогічне звернення Курського дворянського зібрання
з приводу інтеграції в ієрархію чинів обраних шляхтичів, які виконували
201
свої функції безкоштовно. У трьох рядках записано, що обрані дворяни
отримали 9-й клас на три роки дії мандата. Та Курськ був у Росії, в цьому
й полягала вся різниця63.
Зрештою, волинський губернатор таки домігся результатів своєї
діяльності, хай і на межі норми. З метою зміцнення повітової поліції він
звернувся — як у випадку зі справниками — до практично безземельних
шляхтичів, обраних, проте, землевласниками. У січні 1822 р. він доповідав
міністрові внутрішніх справ, що через близькість губернії до кордону ци-
вільних і карних справ у ній розглядають значно більше, тож чотирьох за-
сідателів, обраних шляхетськими зібраннями в кожному повіті, які від 1804
р. отримують жалування від держави, не досить. З огляду на контрабанду
губернатор, зокрема, просив іще по два засідателі в кожний повіт. Оскільки
ж Міністерство фінансів залишалося глухим, бо це передбачало надання
цим особам чинів, губернатор запропонував обирати їх на шляхетському
зібранні та додав деякі подробиці про переслідування втікачів і жебраків.
Граф Кочубей із цим погодився і призначив шістьом обраним у повітах
засідателям по 200 рублів, передбачених для такого типу посад. У черговий
раз проявилася суперечність між бажанням витрутити безземельну шляхту
з публічного життя і потребою використати її через брак чиновників не
польського походження64.
Нестача людей у поліції та в шляхетських судах особливо давалася
взнаки у випадках — поки що не настільки численних, як після 1830 р., —
масових селянських бунтів. Щоправда, вже тоді увиразнилася схильність
до порозуміння між світом землевласників і російською владою, що згодом
стане досить поширеним явищем. Так, 26 травня 1817 р. Уманський земсь-
кий суд повідомив київського губернатора та його губернське правління
про бунт 1016 чоловіків села Підвисоке, власності Теклі Полоцької, однієї
зі спадкоємиць могутнього Щасного, що виник на звістку про ув’язнення
кількох селян. Упокорювати їх прибула армія, 140 чоловіків заарештували,
але це їх не зламало. У 1825 р. знову довелося кликати військо; 60 селян
вислали до Києва, де їх привселюдно висікли, а двох навіть відправили на
каторгу. За рік, у червні 1826 р., село знову зайняли військовики, оскільки
місцева поліція виявилася безсилою. Під суд було віддано 91 селянина, 59
63 РГИА, ф.1263, оп. 1, д.260, л.504-511: міністр внутрішніх справ Кочубей до Комітету
міністрів 24 і 29 жовтня 1821 р.; л. 138-140: він же до Курського дворянського зібрання 20
вересня 1821 р.
64 Там же, ф.1286, оп.3, д.208, л.1-10: волинський губернатор міністрові внутрішніх справ,
4 січня та 31 серпня 1822 р.; відповідь міністра та угода, 11 жовтня 1822 р.; підтвердження
Олександра 1, 27 січня 1823 р.
202
висікли, 22 посадили до в’язниці (шестеро там і померли), двох послали
на каторгу. Сенат схвалив ці вироки 28 липня 1826 р.65.
Так само Комітет міністрів не міг не затвердити 1 червня 1818 р. прибут-
тя війська в село Степань Рівненського повіту на Волині, що належало
колишньому маршалку, таємному радникові Ворцелю. Справник, який
подав рапорт незадовго до цього, міг бути лише обранцем Житомирського
шляхетського зібрання за часів губернаторства там Гіжицького. У щорічно-
му звіті за 1818 р. цей самий польський сановник повідомляв і про інші
бунти у Чорторийську Луцького повіту, маєтку Поцея, де заворушення
вже мали місце в 1814 р., а також у селі Кирилівка Житомирського
повіту, де місцева поліція не змогла придушити бунту, спровокованого
зловживаннями поміщика Можковського66.
У 1820-х роках помічено спроби, досить часто марні, українських селян
шукати справедливості радше у росіян, ніж у поляків. Прийде час, коли
перші визнають їхній захист дієвим засобом ліквідації других. Звісно, така
поведінка селян найбільш природно проявлялася там, де їхнім власником
виступала держава, яка, між іншим, залишила — також через брак
вибору — польських економів і наглядачів у маєтках, конфіскованих або
куплених у часи Катерини II. Численна присутність польських шляхтичів у
маєтках старосте вела до того, що там, як і скрізь, судочинство здійснювали
шляхетські зібрання та їхні суди. Так, скарга селян 28 сіл з околиць
Звенигородки міністрові юстиції від 6 вересня 1819 р. на їхніх «державців»,
польських шляхтичів Цішевського та Кулеся, нічого не дала, незважаючи
на зловживання управителя починаючи від 1810 р.: надмірні побори,
примусове виконання робіт на власну користь, захоплення селянських
наділів для себе або своїх родичів, побиття та фізичні розправи, заборона
користуватися лісом, продажність справника та інших відповідальних осіб.
Останні хапали селян, які протестували найбільш активно, зокрема були
письменними, й вимагали від них обіцянки ніколи не писати скарг.
Подібну ситуацію описали й селяни з села Вишнівці, частини Летичів-
ського староства на Поділлі, що належало колезькому радникові Дорде
(д’Орде? — французькому емігрантові?). У 1818 р. він наказав заарешту-
вати, побити й упродовж року тримати у в’язниці чоловіка, який подав
селянську скаргу цареві, коли той проїздив губернією. Селяни не здалися
і 1820 р. спробували подати петицію сенаторам, які теж були там проїздом,
65І.Гуржій Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту з 80-х
років XVIIIст. до 1861р. К., 1958, с.95-96; Крестьянское движение в России в 1796-1825гг.
Сборник документов. М., 1961, с.453-458,734-738,816, док. 155.
66 Л.З.Гісцова (ред.) Селянський рух..., с.322-324, 328-329,333.
203
однак їх перехопив Стшелецький, управитель Дорде, і наказав закувати в
кайдани. У травні 1823 р. вони про все це розповіли у третій скарзі великому
князеві Костянтину, гірко нарікаючи на абсолютну відсутність захисту у
світі, де поліцію створено на догоду поміщикам, а ті «не відчувають жодної
влади над собою». Селяни ніяк не могли зрозуміти, чому повітовий суд
так і не постановив рішення про дикі вчинки Стшелецького, які призвели
до смерті трьох людей67.
Вони цього так і не дізналися. Натомість шляхетські зібрання мали
тисячі засобів звернутися до підніжжя престолу й показати, що вони є
опорою самодержавства, відданими слугами імперської слави, навіть
якщо їх у чомусь і підозрюють. Це прекрасно розуміла шляхта Київської
губернії, коли в 1821 р. Міністерство фінансів пильно зацікавилося, на
що витрачалися кошти з каси зібрання, маючи намір доручити перевірку
рахунків спеціальній комісії. На думку графа Густава Олізара, який засту-
пив графа Пьотра Потоцького на посаді губернського маршалка, сильний
ефект могла дати публікація й розсилання всім землевласникам губернії
полум’яної та пишномовної декларації, яка справила би враження навіть
на владу. У цьому тексті — російською мовою на голубому, а польською
на білому папері форматом 20 х ЗО см — ішлося про шляхетну місію й
величний обов’язок маршалків, які мають роз’яснити «співвітчизникам»
призначення грошей у касі. Насправді сеймикова риторика, власне,
нічого не роз’яснювала, хіба те, що 1821 р. 24 шляхтичі заплатили податки
пропорційно до своєї власності за визнання їхньої належності до шляхти
й запис у родовідні книги. Зауважмо незначність цієї цифри. Податок
становив від 5 до 100 рублів із родини, сума накопичених за інші роки
коштів склала невеличкий капітал у 42480 рублів асигнаціями, вкладення
яких приносило прибуток 2548 рублів асигнаціями. Цього вистачало для
утримання приміщення шляхетського зібрання і дюжини секретарів,
архівістів, обслуговуючого персоналу. Цей убогий звіт не сказав би нам
нічого, якби не приховував несподіванки. За словами Олізара, найбільшу
частину суми — розмір її невідомий — становили добровільні внески на
спорудження в Києві католицького храму Божого Провидіння, щоби
прославляти Милостивого Монарха. За кілька років постане велична
споруда собору святого Олександра. Але наразі полум’яне звернення
маршалка Олізара призначалося радше для демонстрації нескінченої
відданості шляхти монархії: «Буду щасливий, — підсумовував він, — коли, з
одного боку, зможу виправдати таке почесне довір’я, яким обдарували мене
мої співгромадяни, а з іншого — розбуджу запал до офіри серед тих, хто досі
67 Там же, с.346-348,368.
204
ставився до цього з обережністю й недовірою». Запал пробуджувався дуже
повільно, і католицький монумент на славу Олександра було споруджено
у столиці лише 1846 р.* а.
Потреба найбагатших утвердити свою позицію, нездатність шляхетсь-
ких обранців самостійно забезпечити чітке виконання панщини, брак служ-
бовців у губернських канцеляріях — усе це парадоксальні грані в харак-
теристиці регіону, де не діяв належний контроль Росії. Адміністрування,
обмежене до крайньої міри указом 1805 р. про шляхетські вибори,**
та мальтузіанська перепона*** інтеграції в чиновництво не давали
можливості зробити кар’єру навіть тим землевласникам-шляхтичам, які
цього хотіли б.
Елітарна винятковість ставала перешкодою шляхтичам навіть тоді, коли
лояльний аристократ ставав губернатором. Ми вже бачили, які незначні
можливості для маневру мав Гіжицький на Волині. На початку 1820-х років
подібна ситуація виникла на Поділлі. У1822 р. граф Миколай Грохольський
був призначений тимчасово, а наступного року затверджений на посаді
губернатора, яку обіймав до 1831 р. Його головним співрозмовником був
маршалок цієї губернії, граф Константи Пшездецький, камергер двору,
кавалер ордена святої Анни другого ступеня, кавалер медалі «В память
1812 г.», власник 4538 душ чоловічої статі; тривалість перебування цього
сановника на чолі подільської шляхти в Україні може зрівнятися хіба що
з тривалістю мандату його київського колеги: він був маршалком від 1820
р. до 1850 р., тоді як граф Генрик Тишкевич — з 1826 р. до 1854 р. Ці троє
поляків не мали більшої свободи дій, ніж їхні російські колеги й сусіди.
Єдина поступка, якої Грохольський домігся 12 листопада 1827
р., була такою самою, як і поступка, зроблена в 1822 р. волинянам, а
саме: збільшення кількості посад у поліції та повітових судах. Як і на
Волині, Грохольський посилався на надто велику кількість справ щодо
контрабанди та контролю за корчмами, а також на гору судових процесів,
частина яких, як він твердив, передавалася третім особам через надмірне
завантаження безпосередніх виконавців. Він домігся додаткових посад
від великого князя Костянтина, чию роль у поліції та війську цього краю
• Олександрівський костел у Києві споруджувався протягом 1817-1842 рр. {Прим, ред.)
68 РГИА, ф.899, оп.1, д. 1266: звернення Густава Олізара, січень 1822 р.
** Ідеться про іменний указ Сенату від 3 березня 1805 р., про якого детально оповідалося
вище. {Прим, ред.)
Автор метафорично апелює до теорії народонаселення Томаса Мальтуса (1766-1834),
згідно з якою зростання населення завжди призводить до зниження життєвих стандартів,
а економічна підтримка груп, що її потребують, обертається поразкою держави. {Прим,
ред.)
205
підтвердив ще Олександр І під час свого перебування у Варшаві69. Але, як
і в решті губерній України, поступки щодо розширення адміністративного
потенціалу вимагали значної частки лицемірства. Адже було зрозуміло,
що ці посади обіймуть особи, яких обирати не можна. Це рішення дуже
нагадувало ситуацію в усій імперії, де різночинці виконували функції,
якими гребувала вища знать.
Лицемірство панувало і на початку правління Миколи І, якому, як
відомо, спершу довелося вирішувати нагальніші державні справи. Тож
певний час контрольні перевірки, настільки ж марні, наскільки й показові,
що падали на шляхетські зібрання щоразу, як проходили вибори, тривали
далі. Можна пригадати дріб’язкові розслідування, проведені на Поділлі
після виборів 1797,1802,1809,1814 років. Багато чорнила вилито й після
виборів 1823 р. Скидається на те, що Кам’янецьке губернське правління
хотіло справити прикрість своєму новому керівникові М.Грохольському
та маршалкові Пшездецькому, чи, може, сам Грохольський хотів це зробити
Пшездецькому. Так чи інак, але державна поліція виявила ще 177 шляхти-
чів, тобто більше половини всіх вибраних, чиє обрання було досить сум-
нівним. Щоб домогтися такого результату, 26 вересня 1823 р. віднайшли
указ Сенату від 9 грудня 1815 р., згідно з яким амністія, проголошена ЗО
червня 1814 р., не стосувалася тих претендентів на виборні посади, проти
яких вівся судовий процес. Чиновники доклали неймовірних зусиль і таки
довели, що всі згадані 177 осіб перебувають під слідством. Звинувачення
були дуже розмаїтими: переслідування селян, відмова надавати підданих
для супроводу коней до кордону, переховування втікачів, спроби задушен-
ня, різні крадіжки і, досить часто, недоведене шляхетство (75 випадків).
Вершиною абсурду стало те, що справа тяглася понад три роки — термін
дії мандата обраних шляхтичів. Сенат зажадав додаткових пояснень лише
26 червня 1825 р., а міністр внутрішніх справ В.С.Ланськой висловив
свою думку Сенатові лише 22 грудня 1828 р. Він милосердно поставився
до більшості дріб’язкових, інколи досить дивно сформульованих звину-
вачень: пошук кріпаків-утікачів за австрійським кордоном, гра в карти
на гроші, приймання звинувачених у чаклунстві жінок, рубання дерев
у казенних лісах тощо. Обрання непідтверджених шляхтичів було
суворо засуджено, як і вибори зачинщиків бійок та осіб, які фальшували
документи, — навіщо ж тоді імператорський указ, що його міністр передав
Сенатові «до виконання» 28 лютого 1829 р.?* Виконувати вже було нічого,
мандат шляхтичів добігав кінця70.
* Ідеться про іменний указ міністра внутрішніх справ цивільним губернаторам про детальний
опис подій та надсилання його відомостями та особливими донесеннями (2ПСЗ. Т.4. №
2701). {Прим, ред.)
70 Там же, ф.1286, оп.4, д.800, л.1-24: «О рассмотрении рапорта Подольского губернского
правлення о дворянах, состоящих под судом».
206
Рештки шляхетської автономії у переддень 1830 р.
Складність призначення на цивільні посади та ставлення до них аристо-
кратів були загальною проблемою для всієї імперії. В.С.Ланськой
задумав провести велике розслідування і 12 листопада 1827 р. розіслав
губернаторам усієї імперії друкований циркуляр, вимагаючи з нагоди
шляхетських виборів 1829 р. надіслати до Санкт-Петербурга «списки з
іменами дворян, які за своїм походженням і розмірами землеволодіння
мають право голосувати і брати участь у дворянських виборах, вказавши
кількість душ, якими володіє кожен із них, а також кількість учасників
трьох останніх виборів»71. Купа надісланих паперів не принесла великої
користі урядові, однак історикові вона дає певну інформацію про становище
шляхти-землевласників у переддень польського повстання 1830 р.
Лише Київська губернія надіслала перелік шляхтичів, які мали право
голосу, із зазначенням, скільки з них справді голосувало в 1820, 1823 і
1826 рр. Поділля такого списку не подало, було названо лише кількість
реальних учасників трьох виборів і перелік виборців за 1826 р. З Волині
надійшла хаотична відомість про вірогідну кількість виборців лише за
1823 та 1826 рр. — з численними лакунами стосовно їхніх землеволодінь.
Всі ці дані можна підсумувати в таблиці, поданій нижче.
Чисельність шляхти Київщина Поділля Волинь
Кількість землевласників (дідичі та державці станом на 1797 р.) 1692 4 654 4 680
Кількість осіб із правом голосу станом на 1828 р. 1692 ? ?
Кількість учасників виборів за доходами 1820 273 668 ?
1823 327 585 892
1826 281 675 862
71 Там же, д. 603 (у трьох томах, пронумерованих а, б, в); том б, л.386-494: звіт по Київській
губернії; том в, л. 162-193: звіт по Поділлю; Там само, л.428-700: звіт по Волині. Найкращий
звіт маємо по Київщині. Волинський складається з трьох довгих переліків імен за 1820,1823,
і 1826 рр. без жодних уточнень, тож, він фактично не містить інформації. Такий розлогий
перепис, який мав охопити всю імперію, дає змогу побачити, що в «багатоетнічній імперії»
ставлення до іноземної знаті не було однаковим. Під час виборів у Таврії серйозні проблеми
виникли зі списками татарських мурз, зате грузинським аристократам уже в 1827 р. було
надано всі права російського дворянства без вимоги відбувати службу. Див.: ПСЗ, серия II,
т.2, № 921 та прийняті 18 листопада 1830 р. свідчення належності до дворянства у Курляндії,
які сягають вище 1654 р. (Там же, т.4, № 4104).
207
За браком попередніх даних довелося звернутися до відомостей 1797
р. для приблизного оцінювання загальної кількості маєтків, які належали
дідичам, були передані в тимчасове володіння, заставлені тощо. І хоча
таке порівняння дуже непевне, воно все-таки не позбавлене інтересу.
Передусім можна зауважити, що після указу 1805 р., яким вимагалося
складати списки тих, хто має право голосу, проминуло понад 20 років,
але дві губернії з трьох були й надалі нездатні їх подати. 606 дозволів
голосувати, видані в Київській губернії, становлять усього 35,81%
загальної кількості ймовірних землевласників і менше половини тих,
хто насправді брав участь у виборах: згадані тут під 1826 р. 281 виборець
охоплювали не більше 16,6% землевласників, себто 83,4% з-поміж них не
голосували — отже, «громадянське життя» мало такий самий обмежений
характер, як на момент поділів Речі Посполитої.
Щоправда, проти з 1797 р. на Волині й Поділлі участь у «сеймиках»
подвоїлася (260 виборців), одначе стосовно ймовірної кількості земле-
власників залишалася незначною: 675 виборців на Поділлі в 1826 р.
становили 14,5% (85,5% відсутніх), а 892 виборці на Волині в 1823
р. — 19,05% землевласницького загалу (80,95% відсутніх). Отож участь у
зібраннях скрізь була дуже обмеженою. Офіційне пояснення, висловлене
в супровідних листах маршалків і губернаторів, як-от, у Києві, було таким:
багато шляхтичів досі не зареєструвались у родовідних книгах, тож їх не
могли внести до списку осіб, які мають право голосу. Досить часто бракує
даних про кількість підданих у того чи іншого шляхтича, оскільки вони
не зареєстровані ні в державних установах, ні в шляхетському зібранні.
На Поділлі жалкували, що зобов’язання служити веде до зменшення
кількості голосуючих, що невеличкі спільні землеволодіння (колокації)
не враховуються, що причіпки до правового статусу надто численні, і це
змушує обирати чимало синів із убогих родин, аби допомогти їм вижити.
Як ми вже знаємо, ця доброчинність була удаваною. На Волині досить
часто «забували» про кількість підданих, які належали шляхтичеві, а коли
його й зазначали для невеликих землеволодінь, то рахували в димах, що
давало змогу спуститися нижче порога в 25 душ чи, теоретично, навіть 8
обов’язкових димів.
Обрахунок дрібних власників (менше сотні підданих чоловічої статі —
поріг, якого приймуть після 1831 р.), свідчить, що їх скрізь було чимало,
а отже, пояснює гостру нехіть багатіїв до виконання малопрестижних
виборних функцій. На Київщині з-поміж 606 виборців налічувалося 113
дрібних власників: 54 мали не більше 50-100 душ, а 59 — усього від 25 до
50 душ. Як можна припустити з відомостей по двох інших губерніях, їхня
частка в загалі реально голосуючих має бути ще більшою. Це особливо
208
очевидно для Поділля, де до 675 виборців 1826 р. не вагаючись і цілком
усупереч закону внесли 88 шляхтичів, яким належало менше ніж 25 душ;
поруч із ними 90 осіб, у яких було від 25 до 50 душ, і 70 осіб, що мали від
50 до 100 душ. Тож, у цій губернії налічувалося 248 власників, у чиєму
володінні перебувало менше 100 душ чоловічої статі, цебто більше третини
виборців (ймовірно обраних) належало до дрібних або й зовсім дрібних
поміщиків72, які після 1831 р. втратять своє «громадянство».
Географічно розподіл виборців у 1826 р. був таким:
Поділля Волинь
повіти Кількість учасників виборів повіти Кількість учасників виборів
Кам’янець 122 Житомир 116
Ушиця 54 Овруч 83
Проскурів 77 Новоград- Волинський 58
Летичів 59 Остріг 85
Літин 57 Рівне 59
Вінниця 48 Володимир 66
Брацлав 28 Ковель 54
Ямпіль 77 Кременець 92
Гайсин 40 Луцьк 104 (станом на 1823 р.)
Ольгопіль 28 Дубно 53
Балта 34 Старокостянтинів 60
Могилів 51 Заслав 32
Разом 675 Разом 862
72 Ці підрахунки спираються на згадані звіти. Слід також зазначити, що підтвердження
належності до шляхти, яке тоді начебто трохи пришвидшилося, не впливало на участь у
шляхетських зібраннях, особливо на Волині, де багато шляхтичів, що не мали кріпаків і
жили на своїх наділах, зокрема овруцьку околичну шляхту, було внесено в родовідні книги.
Імеретинський (Дворянство Вашнской губернии, с.364-365) пише, що бачив у Житомирі 33
томи, переплетені іп їоііо, з позолотою, копії яких були подані губернаторові й Герольдії у
1828 р., де містилося підтвердження для 7518 родин. Після 1831 р. все це було переглянуто,
але навіть на момент їх «завершення» ці реєстри не мали жодної вартості в очах Санкт-
Петербурга. Див. нижче реакцію Миколи І.
209
Відомості про обраних на службу, які відтоді перевірялися дуже ретель-
но й надсилалися до Міністерства внутрішніх справ, свідчать, що знак
рівності між виборними функціями та чином можна ставити дуже рідко.
Звичайно, така фіґура, як К.Пшездецький, маршалок упродовж трьох
десятиліть, перерахувавши всі свої чини й нагороди, міг підкреслити,
що від 29 липня по 21 вересня 1826 р. натхненно виконував обов’язки
камергера при дворі під час підготування та проведення урочистостей з
нагоди коронування Миколи І у Москві, за що на знак вдячності дістав
чин придворного радника, але навіть очільник головного суду Фабіан
Липинський, нагороджений орденом святої Анни 3-го ступеня і святого
Володимира 4-го ступеня, не мав чину, визначеного «Табеллю про
ранги». Серед трьох засідателів головного суду двоє були титулярними
радниками. Щодо решти, то в шляхетському зібранні можна було зустріти
кілька колезьких і губернських секретарів. У повітах траплялися колезькі
реєстратори, але не систематично. Багато обраних, які не мали жодного
чину, виконували, як уже зазначалося, функції, що не мали нічого спільного
з офіційним поняттям «служби»: постачання рекрутів, коней і худоби
для армії в 1812 р., профілактичні заходи під час епідемій, межування
державних маєтностей. Судді перераховували в таких списках основні
процеси, в яких вони брали участь, а дехто з них був лише повітовим
справником73.
Отож, землевласницька шляхетська еліта, як безземельна шляхта,
майже повністю залишалася на маргінесі цивільної служби в імперії,
водночас уникаючи виборних посад на місцях. Вона жила у своєму
замкненому просторі, опікуючись лише власними маєтками. Під час
поїздки Поділлям навесні 1829 р. імператор дивувався такій аномалії
та добровільній марґіналізації лицарського стану. Як Аракчеєв у 1808
р. та його брат Костянтин у 1815 р., він знову висловив побажання, аби
всі молоді дворяни дотримувалися бодай військової традиції та йшли в
армію. Його ад’ютант, генерал Бенкендорф, висловив 19 серпня 1829 р.
імператорську волю О.ОДолгорукому, який виконував обов’язки міністра
юстиції, а сам Микола І завдяки своєму оточенню швидко збагнув, що
його побажання тут здійснити важче, бо місцеві умови не збігаються з
життям решти імперії.
Подільський маршалок граф К.Пшездецький у цілому пояснив мініст-
рові юстиції, що всі родовідні книги губернії склала спеціальна комісія,
створена в його зібранні; він уважав за нормальне, що відтепер молоді
73 РГИА, ф.1286, оп.4, д.575, томи а і б: список обраних Подільським шляхетським зібранням
у 1826-1929 рр. та особова справа кожного.
210
шляхтичі, підтверджені зібранням і затверджені ним особисто, можуть
ставати на військову та цивільну службу, одначе жалкував, що Герольдія
не визнала його чудових томів із позолотою (Волинь надіслала аналогічні
томи). Він додав, що молоді юнаки втрачають бажання долати перепони
й витримувати встановлені Герольдією терміни. Бенкендорф передав усе
імператорові. Це сталося в момент, коли міжміністерська комісія, створена
для підготування «Проекту положення про шляхту», дійшла висновку,
що нарешті може визначити спеціальне місце безземельній шляхті, а
роздратування проти цієї, дедалі численнішої, маси наростало (див.
попередній розділ). Микола власноруч написав на записці Бенкендорфа:
«Родовідну книгу спершу має перевірити Герольдія, і тоді не буде жодних
проблем із прийняттям молодих шляхтичів на службу тільки на підставі
атестації маршалка»74. З великого тому, спорядженого в 1841 р., який
містив перелік усіх дворянських родин, що їх Герольдія підтверджувала по-
чинаючи від 1725 р., ми бачимо: з Правобережної України сюди вносилося
не більше кількох родин за рік. Рішення Миколи І, який не міг не знати про
це мальтузіанство* * і, звісно, його схвалював, стягувало ще тугіше міцний
соціальний ланцюг довкола польської шляхти, з якого вона, а принаймні
її найгарячіші голови, не матиме іншого виходу, крім повстання.
Не зупиняючись на доволі розбіжних політичних ідеях (особливо
розвинених у Варшаві), аналіз яких не входить до завдань нашого
дослідження, хоча вони й призвели до повстання та мали надзвичайно
вагомі наслідки для українських губерній, маємо на завершення цього
розділу зупинитися на факторах, які передвіщали — незалежно від того,
вибухне повстання чи ні, — що неувага царського уряду до проблем
інтеграції триватиме недовго. Як ми вже могли переконатися, упродовж
35 років Ахіллесовою п’ятою польської шляхетської спільноти була її
монополія на правосуддя. Напередодні 1830 р. російська влада активно
використовувала ці кричущі слабкості, зокрема через уміле маніпулювання
селянською масою.
Кілька нових епізодів антагонізму між польськими поміщиками та
їхніми селянами навівають царській адміністрації думку про користь,
яку вона може мати з цих конфліктів. Волинський губернатор М.Бутовт-
74 Там же, оп.5, д. 648а, л.329. Цей документ про перевірку шляхтичів, яких Подільське
зібрання подало як «справжніх», зберігається в об’ємній справі про діяльність комісії 1829 р.
з вирішення питання безземельної шляхти — доказ загальної недовіри до власності польських
шляхтичів, хоч би якою був її рівень. Реакцію Миколи І опубліковано в: ПСЗ, серия II, т.4,
№3092 (заднім числом її помічено 13 серпня 1829 р.).
* Див. прим. ред. вище.
211
Анджейкович був зобов’язаний у 1825 р. інформувати Сенат про винесений
ним вирок після спалаху повстання українців у селі Чорторийську (колисці
знаменитого роду) неподалік від Луцька, що належало відомому своєю
жорстокістю Пореєві. З метою силового набору рекрутів (про необхідну
кількість солдатів, яких слід було поставити у військо, власники дізнавалися
від маршалка, і це давало їм нагоду позбутися найбільш «затятих голів»)
економ Щербицький замкнув, як завжди, трьох визначених ним чоловіків,
але жителі села вирішили не допустити цього, збунтувались і, озброївшись
кілками, поламали руку Щербицькому, після чого чоловік двадцять із
криками увірвалися до кабінету управителя Олеші, вимагаючи звільнити
трьох майбутніх рекрутів.
Губернатор, звичайно, не схвалив учинку селян, одинадцятеро отримали
по 60 різок, решта — по 15—30, п’ятеро, крім того, відсиділи по шість
тижнів у в’язниці. Такий вирок виніс надзвичайний кримінальний суд,
бо на шляхетський суд, який цю справу розглядав, упала тінь підозри. Як
повідомляв Сенатові губернатор, засідатель Ейсмонт зібрав свідчення
лише панів, ні один член Луцького шляхетського суду не вимагав жодних
додаткових відомостей, справу навіть не було зареєстровано у журналі.
Внаслідок такої промовистої ілюстрації функціонування шляхетського
«правосуддя» Ейсмонтові довелося заплатити 10 рублів штрафу, членам
суду — по 20 рублів, а підсудкові, який підписав рапорт, — 25 рублів.
Своєю чергою, Сенат, намагаючись показати добру обізнаність із давніми
місцевими законами (і підносячи неочікувану користь від таких справ
у недалекому майбутньому), доповнив рішення губернатора кількома
додатковими штрафами відповідно до вимог Литовського Статуту75.
Невдовзі подібний ексцес стався на Київщині: губернатор Катеринич
не зважився визнати правоту селян Германівки, які колись належали
до староства, а потім держава продала їх разом із маєтком польському
власникові на прізвище Проскура. Перехід із державної власності — там
вимагалося сплачувати лише оброк, тож передбачалася певна свобода
переміщень — у приватну означав необхідність відробляти панщину і
значно жорстокіше кріпацтво. Це викликало протест селян, письмово
зафіксований одним безземельним шляхтичем, одначе Київський суд
відповів на цю скаргу вироками про шмагання різками та висиланням до
Сибіру, навіть не потурбувавши економів Житковського й Орловського,
хоча застосування ними сили було доведено. Коли справник привіз із
київської в’язниці до села шістьох кріпаків, яких мали відшмагати, то,
незважаючи на супровід із 15 солдатів, гурт селян спробував їх визволити.
75 Л.З.Псцова (ред.) Селянський рух...: звіт по Волині за 27 травня 1825 р.
212
Втративши контроль над ситуацією, справник покликав на підмогу
військовий загін із Чернігова, який для наведення порядку вдався до
багнетів, а тим часом 116 селян оточили приміщення шляхетського
повітового суду. Село заспокоїлося лише після прибуття додаткових
військових підрозділів та їх розквартирування у кожній хаті, коли селянам
нарешті втовкмачили, що відтепер вони належать не державі, а приватній
особі. Міністр внутрішніх справ В.С.Ланськой підтвердив 25 липня 1825
р. відправлення шістьох заводіїв до Сибіру, а поміщикові та його економам
було наказано у жодному разі не перевищувати умов панщини, описаних
в інвентарі маєтку76.
Якби польські землевласники не наразилися на критику таких
зловживань, то десятьма роками згодом Бібікову не спало б на думку
скористатися цим як претекстом для майже повного руйнування шля-
хетської системи в усіх трьох губерніях, але треба визнати, що пани в
Україні, як і багато тогочасних росіян, розуміли панщину однаково.
Ось що писав подільський губернатор-поляк граф М.Грохольський
Олександрові І у річному звіті за 1823 р.:
«Селяни живуть у страшенних злиднях. І хоча причини їхньої вбогос-
ті можуть бути різними, та судячи з усього, основною й підставовою
причиною є брак старання та псування моралі й звичаїв, що передусім
зумовлено катастрофічним становищем цього краю в часи татарських
набігів, які спричиняли до страхітливих руйнувань і ірабунків. До цього
слід додати й перехід з-під опіки однієї влади до іншої, вплив феодальної
системи і, нарешті, подальше нерозумне управління кількох приватних
землевласників та їхні зловживання. Такі обставини, ослабивши силу
народного духу, неуникненно призвели до морального занепаду й
найгіршого теперішнього становища згаданого краю».
«Можна не вагаючись стверджувати, — провадив далі губернатор, —
що простий люд Подільської губернії цілком нездатний до виконання
дій, які вимагали би застосування розумових здібностей. Незважаючи
на свою вбогість і потребу в елементарних речах, селяни полюбляють
марнотратство, віддаються пияцтву й лінощам.
Оскільки тут є багато євреїв [в іншому місці сказано, що їх
налічується 112 тис. на 1084812 мешканців губернії. — Д£.], цей хитрий
та спритний народ, користуючись згубними нахилами селян, позбавляє
їх останніх засобів, що могли б поправити або полегшити їхню долю.
7в Крестьянское движение в России в 1796-1825 гг..., с.746-747 (№186).
213
Окрім того, слід зауважити, що деякі поміщики поводять себе
несправедливо і не дотримуються належного врівноваження своїх прав
із правами селян, дозволяють євреям тримати у своїх руках оренду
шинків і млинів, всіляко переслідувати селян, залишати їм найменш
родючі землі і т. д.
Особливо страждають села, віддані у коротко- чи дострокову оренду,
а ще більше ті, що перебувають у тимчасовому володінні через борги
згідно з Литовським Статутом.
Доброчинний вплив теперішнього уряду завдяки заходам, ужитим
для полегшення долі селян у приватних маєтках, як, скажімо, обмеження
панщини, заборона відробляти панщину у святкові дні тощо, безумовно
поліпшить їхнє становище в усіх аспектах».
Далі йшла сторінка про неморальність євреїв, яка позбавляла Грохоль-
ського потреби глибше переглянути власне сумління77.
Ще промовистішим є листування 1830 р. щойно згаданого Грохольсь-
кого з царським радником у польських питаннях Новосільцевим.
До обміну листами спричинилася скарга Пусловського, поляка, який
тримав державні маєтності в Литві й поскаржився великому князеві
Костянтину на неможливість регулярно отримувати належний оброк від
селян маєтку, яким він управляв у Слонімі. У попередньому розділі ми
вже згадували цю скаргу. Державець просив дозволу примусити селян, які
не можуть сплатити оброк, до відробітку панщини. Костянтин не бачив
жодних перешкод для впровадження панщини в державних маєтностях і
навіть попросив Новосільцева поширити цю можливість на всі «польські
приєднані губернії» (у 1830 р. їхня назва залишалася незмінною). Сенатор,
очевидно, знайшов цю пропозицію небезпечною, тож, інформуючи про неї,
Грохольського наполягав на численних застереженнях, щоб це не призвело
до нових зловживань і відповідало точному дотриманню інвентарних
записів: це могло стосуватися лише тих, хто здатен заплатити, і в жодному
разі не повинно було перетворитися на засіб зручного ошукування
неписьменних селян». Такий розлогий захист селян Новосільцевим
вартий уваги, одначе для нашої теми значно цікавішою є відповідь графа
Грохольського.
У вступі губернатор зазначає, що таке прохання безпредметне для
Поділля, оскільки тут немає жодної державної маєтності. Побережанське
староство, конфісковане Катериною II у Любомирських, продали, нині
воно перебуває в руках інших приватних поляків-землевласників. Тож
77 РГИА, ф. 1409, оп.1, д.4234, л.9.
214
скрізь, дякувати Богові, відробляється панщина. Оскільки подільська
земля — родюча й розлога, писав губернатор, висловлюючи, поза сумнівом,
думку всіх землевласників, тут ніколи не обмірковувалася заміна панщини
оброком (він нічого не знав про просвітницькі проекти Чарторийського
з-перед 1815 р.). Це невигідно економічно й шкідливо для суспільства, бо
«в результаті призведе до занепаду рільництва і дасть підставу лінуватися
простолюдові, який і так не відзначається любов’ю до праці. Це дало б йому
засіб забезпечити своє утримання іншими видами діяльності, ближчими
до промислу порівняно з заняттями, властивими хліборобу». Звичайно,
іронізував граф, ні для кого не таємниця, що всі подільські селяни були
б раді сплачувати повинності лише грішми, «хоч би задля того, щоб
визволитися від роботи на пана, вигравши більше часу на лінощі», одначе
такий спосіб організації зруйнував би рільництво — основне джерело
народного багатства та, зрештою, призвів би до псування моралі, що
завжди є супутницею лінощів».
Новосільцеву ця відповідь, напевно, здалася підбадьорливою, але
у своїй обережній відповіді Костянтинові у липні 1830 р. він не згадує
польського гімну панщині78.
Інші значно краще збагнули, наскільки прихильність до невільництва,
властива полякам, може обернутися проти них. Ми пам’ятаємо, що
починаючи від 1810 р. київський губернатор Панкратьєв розвивав
аргументацію про селян-підданих, які потерпають від несправедливого
ставлення до себе місцевого шляхетського правосуддя. Незважаючи
на кілька голосних виступів, аргумент цей далі не спрацьовував аж до
1827 р., коли Микола І наказав усім військовим губернаторам надіслати
йому рапорти про інспекцію довіреного їм краю. Київський військовий
губернатор, генерал-лейтенант Желтухін не пошкодував сил. Його звіт,
адресований імператорові 8 листопада, сповнений гніву, якого не можна
пояснити повстанням, що лише мало початися79. Утім, ревізор не був лагід-
ним і до російської адміністрації. Скрізь, як писав він, панують безлад і нед-
бальство. Не прив’язуючись до докорів на адресу міських адміністрацій та
цивільного губернатора І.Г.Ковальова, якого В.С.Катеринич мав заступити
78 Там же, ф.379, оп.3, д.887, л. 1 -64, зокрема, л. 19-25: лист Н.Новосільцева до подільського
цивільного губернатора М.Грохольського, 27 січня 1830 р.; л.23-30 — відповідь останнього,
17 лютого 1830 р.; л.58-64: звіт Новосільцева великому князеві Костянтину, 10 липня 1830
Р-
79 Там же, ф. 1409, оп.2, д.4997, л. 1 -14: звіт київського військового губернатора Миколі І про
загальне інспектування, 8 листопада 1827 р. Проведення інспекції було пов’язане з загальним
зміціненням поліції. Див.: Бенкендорф о России в 1827-1830гг. Ежегодньїе отчетьі III отде-
ления и корпуса жандармов // А.Сергеев (пред.) Красньїй Архив, 1929, т.6 (37).
215
у лютому 1838 р., ми запам’ятаємо, зокрема, два найцікавіші для нашого
дослідження стрижні звіту, що будуть упроваджені в 1831 р.: необхідність
реформувати суспільство та русифікувати адміністрацію.
Желтухін був страшенно вражений тим, що побачив у головному
київському суді, де переглянуті справи накопичилися ще до його
приїзду, і куди повітові суди, попереджені про його приїзд, в панічному
поспіху надсилали свої справи для підтвердження. Він зустрів лише
двох добросовісних справників в Умані та Черкасах; усі інші, писав
він, були явно скорумповані, про що свідчили незліченні, підписані й
анонімні, скарги, які подавалися йому скрізь. Найбільш очевидними
цілями губернаторської критики стали засідателі повітових судів, обрані
за відомих для нас обставин. Він відкривав їхню некомпетентність, адже
вони по кілька разів розглядали ті самі справи, брали матеріали додому,
не вели жодних протоколів і нікому ні про що не звітували.
«Більшість засідателів, — писав військовий губернатор, — обираються
згідно з побажаннями багатих землевласників, не маючи потрібних знань і
досвіду, а тому у своїй діяльності вони не стільки переймаються виконанням
обов’язків, як дбають про інтереси землевласників, починаючи або
припиняючи за їхнею волею слідство з метою утиску селян і ускладнення
роботи адміністрації».
Отже, не треба було чекати поглибленого розслідування Бібікова 1838
р., аби помітити пануючу у повітових судах сваволю й доповісти про неї
цареві. Желтухін обурювався тим, що спроби навести лад у журналі засідань
належать до липня-серпня 1827 р., коли стало відомо про його приїзд як
ревізора. Упродовж двох місяців він отримав понад 400 різноманітних
скарг і прохань (ми вже обговорювали схильність до доносів на Поділлі).
На його думку, належало замінити щонайменше дві сотні осіб — далебі
стільки, скільки було обрано, — але ким? Можливо, так було б іще гірше,
зазначав він. Для остраху губернатор суворо покарав засідателя Київського
земського суду Вишетравку, який, відповідаючи за в’язницю, влаштував
у своєму будинку таємну камеру для допиту заарештованих, а також
радомишльського справника Добровольського, що взяв 2 тис. рублів
хабара від євреїв — і то вже не кажучи про війтів Радомишля й Сквири,
які побили й поранили своїх підлеглих.
Міркуючи про головну причину такого становища, Желтухін написав
окремо міністрові внутрішніх справ (ним знову був В.Кочубей): «Годі
сподіватися, що засідателі повітових судів старанно й неупереджено
виконуватимуть свої обов’язки, доки на ці посади не призначатимуться
чиновники залежно від їхніх здібностей та якостей, а не залежно від
особистих примх поміщиків; з огляду на це задля добра служби й
жителів вважаю за конче потрібне поширити на Київську губернію
216
рішення імператора, ухвалене для польських губерній, про призначення
державою половини загальної кількості засідателів. Оскільки такі
засади визнано конче необхідними для польських губерній [зауважмо це
виокремлення то, на мою думку, вони ще потрібніш! для Київщини,
де селяни належать до малоросів [дивно, що подільських і волинських
селян Желтухін такими не вважає! — Д.Б.], а поміщики — до поляків, де
ці два класи завжди розділяла ненависть, підживлювана різницею вір,
хижацькою адміністрацією у відданих у держання маєтках та де, зрештою,
зубожілий селянин не може знайти захисту в повітових органах правосуддя,
що повністю залежать від панів».
Як бачимо, напрям атаки 1830-х років визначено цілком чітко.
Звіт київського військового губернатора ставив ще й інше питання,
яке започаткувало процес, що був значно важливішим для майбутнього
Правобережної України, — питання мови.
Найцікавіше, що губернаторські міркування про доконечну потребу
зросійщення адміністрації спиралися як на певний імператив на Литовський
Статут. Це заслуговує того, аби в двох параграфах відхилитися від теми.
Було вже неодноразово констатовано, що знайомство царських санов-
ників із цим зібранням законів поглибилося впродовж трьох десятиліть
після поділу Речі Посполитої, і це цілком природно, бо згаданий Статут
XVI ст. лежав в основі права й судочинства, чинних на час приєднання
польсько-литовських губерній до Російської імперії. На сьогодні добре
відомо (три версії Литовського Статуту 1529, 1566 та 1588 рр. стали
предметом численних наукових досліджень), що оригінали всіх трьох ко-
дексів були написані офіційною мовою Великого Князівства Литовського,
тобто старобілоруською, а поширювалися вони в перекладі польською й
латинською мовами80. В Україні до початку XVIII ст. залишалася чинною
друга версія 1566 р., відома під назвою Волинського Статуту. До сьогодні
збереглося зо два десятки його рукописних копій руською мовою (окрім 40
польських і латинських), що нагадує скоріше українську, ніж білоруську.
Нею говорили шляхетські посли колишніх Київського, Брацлавського
і Волинського воєводств, нею також складалися інструкції, що вони
отримували від своїх виборців* *. Патриція Кеннеді Грімстед, яка виявила
80 Розлогу бібліографію з цього питання наведено в основному в статті Н.Яковенко <Шля-
хетська правосвідомість...» (с. 70-105) та в книзі: Д.ВапіасЬ. 5іаіиіу Ііїетезкіе аргаию путзкіе
(з. 5-159), де названо основні видання Статуту. Див. також № 22, 30 і 31 першого розділу
та статтю: У/.Киїізіеиісг. Тггесі Зіаіиі Ііїеиккі те НоЬіе рогогЬіоготеу, Схазорізшо ргаишо-Ьіз-
Іогусгпе, Іош ХІДУ, 2.1-2,1992, Рогпап, 1993. з. 73-89.
• Насправді сеймикові інструкції вже від початку XVII ст. були полономовними як, зрештою,
полономовним був і перебіг сеймових нарад. Варто додати, що мова Статуту й діловодства
ніколи не була розмовною — нею не «говорили», тільки писали з огляду на її книжний
характер. {Прим, ред.)
217
всі ці розпорошені в численних архівах матеріали, в 2002 р. опублікувала в
Києві «Руську (Волинську) метрику» за 1569-1673 рр.* Цілком очевидно,
що ця руська мова не збігається з давньою російською мовою Московії,
це — книжний варіант української та білоруської мов, якими розмовляли
у східних воєводствах Речі Посполитої. Оскільки в 1698 р. сейм дозволив
не вживати цієї мови в офіційних актах (а фактично її було витіснено ще
раніше), польська та латинська мови настільки утвердилися, що на сході
Речі Посполитої в обігу залишився тільки польський варіант Литовського
Статуту, який кількаразово перевидавався, натомість про руський оригінал
практично забули.
Цікаво, що після першого поділу Речі Посполитої росіяни, які знали
Статут, бо зверталися до нього ще за часів Олексія Михайловича, схоже,
забули про його автентичну мову: наприклад, коли поглинання Вітебського
і Могильовського повітів потребувало певної обізнаності з правом Великого
Князівства Литовського, було зроблено приблизний переклад з польського
видання 1744 р., «насичений» багатьма помилками* 81. Завдяки працям комі-
сії кодифікації законів, яку створили на початку царювання Олександра І82
і в рамках якої працювала секція порівняння польсько-литовського
та російського права на чолі з доктором Адамом Повстанським, його
помічник, — а поза тим — невтомний секретар Чарторийського, Базилій
Анастасієвич зробив повний переклад Литовського Статуту російською
мовою, опублікований 1811 р. у двох томах. Переклад цей був підрядником
• Руська метрика провадилася при Коронній канцелярії виємно для реєстрації привілеїв і
нотаріальних актів, себто сеймикових інструкцій не містила. Згадана публікація містить не
самі матеріали, а їхні регести; її здійснено колективом українських і польських істориків,
очолюваних П.Кеннеді-Грімстед. {Прим.ред.)
81 Видання часто цитується у виданні: Собрание малороссийских прав 1807 г. - Київ, 1993;
його упорядник К.А.Вислобоков вказує, що 258 статей Литовського Статуту повторено в
488 статтях Кодексу 1807 р., який, зокрема, призначався і для Лівобережної України.
82 Звичайно ж, важливу роль у створенні згаданої комісії відіграв А.Є.Чарторийський,
шукаючи для неї фахівців від вересня 1801 р. Батько писав йому зі свого Пулавського замку
16 жовтня 1801 р. по-французьки: «В одному зі своїх листів Ви писали про проект, в якому
можна було би працювати над укладенням Цивільного кодексу для колишніх польських
іуберній, що сьогодні приєднані до Російської імперії...*. Як колишній подільський староста,
князь Адам Казимір Чарторийський мав підстави давати поради синові, але той, кого він
найбільше рекомендував — Стройновський, не зміг за це взятися, бо став ректором Віденського
університету. Князь, зокрема, писав: «Найкращим для губерній, які перейшли (зіс!) під руку
російського імператора, було б рішення суверена надати всім інкорпорованим губерніям,
маю на увазі Литву в усій її тяглості з Мінськом купно, Волинь, Поділля й Україну [на той
час термін «Україна» вживався тільки щодо Київщини. — Д.Б.], як закон — весь Литовський
Статут, відкинувши всі нові доповнення, внесені після їх приєднання, й очистивши його від
приписів, що застаріли внаслідок пом’якшення звичаїв». (ВСг, грз 6285,8.145-147).
218
останнього польського видання статутної версії 1588 р., що побачила
світ у 1786 р. За цю працю Б.Анастасієвич дістав подяку від царя. І хоча
кожна стаття коментувалася по-російськи і видання супроводжувалося
російськомовним покажчиком, воно було малопридатне до вжитку у
місцевих судах через специфічну термінологію. Тож у колишніх польських
губерніях доводилося користуватися підручником, що був виданий
і перевиданий російською мовою у 1808 і 1810 рр. ще одним членом
комісії, Бачинським83. У 1816 р. знаменитий філолог С.Б.Лінде особисто
вручив Олександрові велике дослідження про Статут, опубліковане у
Варшаві. Найголовнішим центром, де відродилася слава цієї пам’ятки
європейського права, став Віл енський університет: у 1819 р. тут його
було видано ще раз, і лише по-польськи. Це спонукало в 1821 р. голову
Державної ради П.В.Лопухіна відновити роботу з кодифікації законів
імперії, що загальмувалася після того, як 1812 р. Сперанський відпав
царської ласки. Лопухін почав листуватися з Лінде, який підтримував тісні
стосунки з Анастасієвичем, постійним мешканцем Санкт-Петербурга, а всі
разом вони спілкувалися з професорами права Віденського університету,
що порівнювали різні списки Статуту. У травні 1822 р. у Вільні було
створено комісію для підготовки нового тритомного видання на чолі з Яном
Зноском та секретарем К.Контримом; за підтримки канцлера Рум’янцева
робота комісії, до якої входили ЙЛелевель, ІДанилович та ЕЛобойко,
було майже завершено. Проте її призупинив політичний процес 1824
р.,* * що розкидав по світу членів комісії. Центр підготування перенесли
до Санкт-Петербурга, де 1822 р., в особистій канцелярії імператора (2-ге
відділення), Сперанський, який знову повернувся до справ, взявся за
видання відомого «Полного собрания законов»; сюди ж син колишнього
ректора Віденського університету Ф.Малевський привів свого колишнього
викладача, найліпшого знавця епохи створення Статуту Ігнатія Данилови-
ча, який на той час чимало друкувався в Німеччині. Це був початок 1830
83 Ручной словарь, или краткое содержание польских и литовских законов. Цей стислий
виклад, дуже практичний для складання судових протоколів, призначених для відсилання
до Санкт-Петербурга, було також перекладено по-польськи. Він укладений за тематичним
принципом і порядком латинської абетки, що створювало труднощі в користуванні для
росіян. Опублікований без імені автора в 1783 р. Гроллем. Ці відомості взято мною з чудової
праці: В.\У.\Уо1о8гуп5кі. Роїзко-гозуізкіе гипцгкі паикасН зроіесгпуск. 1801-1830. \Уаг8га\уа,
1974. На с. 417-425 ідеться про обізнаність росіян із Литовським Статутом.
• Ідеться про розгром таємної організації «Політичний союз», яка об’єднувала декілька
товариств студентів і професорів Віденського університету. Метою організації була підготовка
до визвольного повстання та відбудови польської держави. Серед її членів, зокрема, був
Адам Міцкевич. {Прим, ред.)
219
р. Даниловичу залишалося всього десять років до того моменту, коли
Микола І вирішить заборонити будь-які посилання на цей Статут.
Мета наведених вище пояснень полягає в тому, аби підкреслити, що
тоді, коли київський військовий губернатор у листопаді 1827 р. посилався
на Литовський Статут, «виправдовуючи» свою пропозицію зросійщення,
жодного перевидання руською мовою оригіналу не існувало. Невже
Желтухін не знав, що Статут написано не по-російськи? Можливо, якщо
взяти до уваги існування першого перекладу російською мовою. Проте
більш вірогідно, що Желтухін уміло застосував філологічні маніпуляції,
щоби перехопити культурну спадщину.
Він переймається тим, що в адміністраціях і судових органах практично
скрізь, навіть у Васильківському та Київському повітах, де, згідно з указом
від 14 грудня 1797 р., мали вживати російську мову, панувала польська,
«що й породжує, — додавав він, — одну з найбільших проблем для жителів,
здебільшого малоросів». Росіянин був абсолютно впевнений, буцімто
українська мова ближча до російської, ніж до польської. Ця проблема
властива не тільки для двох згаданих повітів, вів далі він, вона існує і в
Черкаському, Чигиринському та Звенигородському повітах, де, окрім
поляків, живуть малороси й росіяни. У діловодстві російська мова скрізь
переплітається з польською. Службовці кепсько, або й зовсім не володіють
російською. У Богуславському повітовому суді один суддя розмовляє
лише російською, другий — лише польською. І вони не розуміють один
одного.
Власне тут губернатор витягає «історичний» аргумент про Литовський
Статут: «Згідно з польськими законами, що збереглися в цих краях із волі
імператора, у розділі IV, статті 37, параграфі 1 Литовського Статуту вказано:
«Суддя і секретар повинні знати російську* мову», а в 2-му параграфі
першого пункту цього ж розділу уточнено: «повітовий секретар повинен
писати всі папери, витяги й позови по-російськи, з російськими виразами
й у російському алфавіті, а не якоюсь іншою мовою чи говіркою».
Свідомо чи ні, Желтухін спромігся переконати царя й Комітет міністрів,
де його звіт читали та обговорювали, в потребі діяти саме так, хоча це
спиралося на хибне прочитання Статуту. В оригіналі, звісно, йшлося
про потребу, дуже важливу для XVI ст. з огляду на тривожний наступ
польської мови, підтримувати мову цього краю (Литви, тобто Литовської
Русі) — руську. Подібність звучання «руський» і «русский» давала легку
нагоду скористатися цим, аби заявити, що у XVI ст. правники Великого
Князівства Литовського дбали про збереження мови Московської Русії
* Насправді в тексті Статуту йдеться про руську мову. {Прим, ред.)
220
До цієї лінгвістичної фальшивки військовий губернатор додавав і
фальшивий з історичного погляду аргумент. «Отже, — писав він, упевнений
у переконливості своєї парадоксальної думки, — коли мешканці цього краю
росіяни [тобто, в його розумінні українці — Д.Б.] залежали від Польщі,
справи велися їхньою мовою [губернатор удавав, або й справді не знав,
що від 1698 р. руська мова на сеймиках і в судах не вживалася. — Д.Б.], а
тепер, коли вони залежать від Росії, судочинство ведеться по-польському!»
Спираючись на свої паралогічні міркування, він запитував, чи не можна б
вилучити польську мову звідусіль, принаймні з Черкаського, Чигиринсь-
кого і Звенигородського повітових судів. Поза тим, будь-яке листування
з цивільною владою обов’язково має вестися російською.
Слід також зобов’язати шляхтичів обирати осіб, які знають російську
мову, і схиляти їх самих до користування нею, що варто перетворити
на умову обрання на посаду. Згідно з указом від 14 грудня 1797 р., у
Васильківському й Київському повітах уже звелено провадити діловодство
по-російськи відповідно до зразка, розісланого губернським правлінням,
і вони мають робити це регулярно.
Наприкінці звіту Желтухін повертається до вад у тих сферах публічного
життя, які залежали від шляхетських зібрань і на які, за російськими
законами, вони мали виділяти спеціальні суми — на утримання губернії
чи на опіку над маєтками вдів і сиріт. Дворянські опіки мали звітувати
перед урядом на підставі ретельно фіксованих видатків у спеціальних
книгах.* Але все це контролювалося, оскільки маршалки найчастіше
діяли на користь своїх родичів або їхніх приятелів. Як приклад суцільної
непрозорості губернатор згадує опіку над маєтком генерала Юзефовича,
довірену двом братам із Черкаського повіту.
Ще одним прикладом до скорочення автономії є пропозиція губернатора
про скасування указу від 28 лютого 1817 р., згідно з яким повітові маршалки
могли добрати секретарів на власний розсуд замість протоколістів, що
їх міністр юстиції призначав по всій імперії. Щоправда, губернатор не
запропонував, звідки їх узяти.
Міністр юстиції Долгоруков поінформував 22 листопада 1827 р.
М.М.Муравйова, що останньої пропозиції він не приймає, а стосовно
решти звернувся до Сенату з проханням запровадити у згаданих повітах
* Дворянські опіки щорічно звітували перед верхніми земськими судами та цивільними
судовими палатами про стан маєтків, що перебували в опіці, їх переділ між дворянськими
вдовами і сиротами. З утворенням 1802 р. Міністерства юстиції звіти надсилалися в його
канцелярію. Варто додати, що в польській шляхетській традиції опіки як станової станови
не було — її здійснювали родичі або призначені заповітом опікуни. {Прим, ред.)
221
російську мову «згідно з Литовським Статутом». Тут уже бачимо цілковиту
лінгвістичну підміну: адже міністр говорив про «употреблениероссийского
язика». Міністр поліції 32 листопада оголосив, що подасть зі свого боку
Державній раді проект про призначення половини засідателів у Київській
губернії84.
Отже, звіт Желтухіна відіграв вирішальну роль у розробленні значно
суворіших заходів, що будуть запроваджені після польського повстання. Та
навіть тоді усунення польського права могло просуватися лише поступово,
хоча загальний принцип було висловлено по 35 роках після анексії, у
друкованому указі імператора Миколи І від 27 серпня 1828 р. Прецедентом
стало ухвалене рішення про покарання тих, хто ховав селян-утікачів;
Литовський Статут такого випадку не передбачав, тож Долгоруков передав
звіт Желтухіна Комітетові міністрів, а той, за погодженням з імператором,
попросив Сенат піти далі пропозиції київського губернатора. Микола І
мав намір від 11 липня 1838 р. поширити всі російські закони не тільки
на Київську губернію, а й на всі губернії, де діяв Литовський Статут85. У
наступному розділі ми побачимо, що київський військовий губернатор
домігся від царя і рішення про русифікацію шкіл Київщини за два тижні
до польського повстання 1830 р.
Підсумовуючи 35 років польського шляхетського життя, яке ми уявляє-
мо лише за архаїчними, хоча й невимовно чарівними сільськими образами
«Спогадів Соплиці» Генрика Жевуського, можемо ствердити, що добрий
десяток тисяч польських землевласників в Україні напевно й справді жили
за предківськими моделями, які майже не зазнали змін упродовж 1797-1830
рр. Наше дослідження дає змогу показати відносність цієї майже острівної
ізольованості. Воно увиразнює прагнення — звісно, проблематичне та
бюрократично обтяжене, одначе постійне й уперте, — російської влади
окреслити, контролювати і зменшити чисельність цих «земян», що не
піддаються інтеграції. Зрозуміло, що до 1830 р. лише дуже незначна — кілька
сотень — верства тих, хто обіймаючи виборні посади в судах, брав участь у
84 РГИА, ф.1409, оп.2, д.4997, л.14-16: лист міністра юстиції голові Державної ради, 22
листопада 1827 р. та міністра поліції йому ж, 27 листопада 1827 р.
85 21 жовтня 1829 р. Сенат знову марно спробував замінити нотаріусів і писарів, обраних
шляхетськими зібраннями, проте реорганізація а Іа гиззе почалася лише в 1832 р. Етапи цього
процесу можна простежити у товстій справі: РГИА, ф.1341, оп.ЗЗ, д.881, л. 1-508: Думки,
висловлені губернськими маршалками, губернаторами й суддями про виборні повітові
посади можна знайти в надрукованій 1826 р. брошурі (л.481-508) та в опублікованому 27
серпня 1828 р. указі про поширення російських законів; 11 липня 1838 р. його підтвердив
Микола І (л.156).
222
єдино можливій формі публічного життя — шляхетських зібраннях, була
об’єктом уважного нагляду Санкт-Петербурга. Гадаємо, що придивившись
уважніше до способів і наслідків цього нагляду, ми зможемо простежити,
яким чином за три десятиліття галасливий польський сеймик перетворився
на ремінну передачу російського розгонича. Порівняння настроїв у Росії
1827-1830 рр. з настроями після 1832 р. дасть змогу констатувати, що
з цієї перспективи повстання стало одним із спонукальних, хоча й не
вирішальним чинником. Розв’язка й так була очевидною.
Розділ IV
Шляхетський титул
і освіта в Україні
Польська безземельна шляхта, про яку йшлося в розділі II, сприймалася
Санкт-Петербургом як щось майже безформне — щось таке, чому слід
надати обрисів. Про польську землевласницьку шляхту, розглянуту в
розділі III, знали трохи більше, однак її можливості проявляти ініціативу,
як відомо, теж були обмежені. Якщо вилучити кілька моментів діалогу з Во-
линським шляхетським зібранням і роль окремих польських губернаторів,
доведеться визнати, що впродовж 1797-1830 рр. шляхта в Україні загалом
була, як ми бачили, об’єктом маніпуляцій російської влади, а не активним
чинником в імперії.
Просвітницькі наміри, афішовані на початку правління Олександра І,
зокрема спосіб, у який їх зрозуміли й запровадили в життя у «польських
губерніях», змушують замислитися, чи, попри крайню закам’янілість станів
російського суспільства і суворість контролю за ними, в елітарній ієрархії
не позначилася тріщина і чи визнання освіченості не започаткувало коли не
відкритість до оподаткованих класів — як того бажав Петро І, впровадивши
«Табель про ранги», — то, принаймні, своєрідне а^отатпегіїо*, що сприяло
вищій оцінці освіченого шляхтича порівняно з невігласом.
Ця ідея, що посіяла жах серед російського дворянства 6 серпня 1809 р.,
коли Сперанський зібрався її втілити, аж ніяк не була плодом його особист-
их уподобань. Ішлося про логічний розвиток просвітницьких принципів,
розроблення яких А.Є.Чарторийський доручив Г.Стройновському і 4
жовтня 1802 р. подав Таємній раді у Петербурзі під назвою «Принципи
для освіти в Російській імперії». Тут знаходимо дуже багато постулатів по-
льського Просвітництва, запропонованих у 1773 р. варшавською Комісією
національної освіти** Ще виразніше це прозвучало у «Попередніх
* відстрочення {італ.). {Прим, ред.)
•• Інакше — Едукаційна комісія. Діяла з 1773 р. по 1795 р. як своєрідне міністерство
освіти, підпорядковуючись сеймові. Опрацювала державний освітній кодекс, спираючись
на просвітницькі (утилітарні) засади; кардинально реформувала освітню систему Речі
Посполитої. {Прим, ред.)
‘ З.ТгисЬіш. Укрбіргаса роїзко-гохуізка пад от^апігадц згкоіпісіїва гозуізкіе^о ю росгцікаск
XX Еосіі,1960. Ця праця показує, що всі засадничі тексти російської університетської та
шкільної програм 1802-1804 рр. рясніли польськими запозиченнями.
225
правилах народної освіти», затверджених імператором 24 січня 1803
р.; згідно з ним було створене міністерство*, а імперію переділили на
шість величезних навчальних округів: так, Віденський округ, довірений
«кураторові» А.Є.Чарторийському, охоплював усі «польські губернії»,
купно з білоруськими, що 1772 р. були приєднані до імперії. Правобережна
Україна становила південну частину цього округу. Уже у статтях 24 і 26
Правил передбачалося, що «в жодній губернії по п’яти роках після створення
округів [...] на службу в адміністративні органи, на посади, які вимагають
знань у царині права чи якійсь іншій, не прийматимуть осіб, що не закінчили
державної або приватної школи»2. Оскільки статут університетів було
затверджено у травні 1803 р.**, то цілком логічно, що рівнем підготовки
чиновників почнуть цікавитися за п’ять років. Принципи створення
університетів, які увінчували мережу державного шкільництва, заповідали
великі зміни. Та перш ніж побачити, чи переміни в соціальних структурах
виявилися такими ж глибокими, як передбачалося, варто поглянути, на
регіональному рівні, що є предметом нашого дослідження.
Нація шляхетська, ідентичність польська,
підданство російське
Чільним персонажем, зрігіїиз тгкюепз*** освітніх справ у Волинській,
Київській та Подільській губерніях аж до смерті у лютому 1813 р. був граф
Тадеуш Чацький, з яким ми вже познайомилися в Санкт-Петербурзі, у
Комітеті з облаштування євреїв, згодом Комісії у справах шляхти, або на
Волині, де він виступав головним діячем шляхетського зібрання. Коли
відразу після створення Віденського округу князь Адам Єжи Чарторийсь-
кий попросив його стати візитатором, тобто інспектором навчання у трьох
губерніях, граф прийняв цю місію як своєрідне меценатство і апостольство
польської культурної присутності в Україні, що значно перевищувало
обсяг його службових обов’язків, але відповідало переконанням і
великопанському стилеві життя3. Запобігти поширенню зросійщення
* Авторська неточність. Міністерство народної освіти засновувалося згідно з маніфестом
від 8 вересня 1802 р. <06 утверждении министерств». {Прим, ред.)
ЧШ., 8.129-133.
** Університетський статут було видано 5 листопада 1804 р. {Прим, ред.)
Рушійним духом {лат.). {Прим.ред.)
3 Ця його місія практично не обмежувалася до кінця урядування в Міністерстві П.В.Зава-
довського, тобто до квітня 1810 р. Цей міністр, що походив із старшинського козацького
роду, народився у 1738 р., виховувався у лати но-слов’янському дусі єзуїтами в Орші, потім
у Києво-Могилянській академії. Умів розмовляти й писати по-польськи.
226
й розвивати польськість, міцно закорінену в український ґрунт, — ось
головна мета діяльності Чацького. Сучасний поляк обов’язково мусить
віддати належне діяльності Тадеуша Чацького, хоча й не в стилі Ричарда
Пшибильського, урапатріотичні пеани якого (пор. книжку: «Кгхетіепіес,
ороипезс гогз^сіки гхуусі^гопусЬ». АУагзга^а, 2003) часто розминаються з
правдою і не беруть до уваги наших спостережень, висловлених у праці,
що побачила світ по-французьки в 1977 р., а по-польськи в 1991 р.
Тадеуш Чацький — представник великопанського роду високої,
позначеної енциклопедичною вченістю культури. У 1784 р. він перебував
в оточенні польського короля разом з істориками Альбертранді та
Нарушевичем. Того ж року його обрали до складу Мінералогічної комісії,
яка вела розвідку берегів Дністра. Працював статистиком, писав, як відомо,
дослідження про євреїв і литовське право. Шанувальник старовинних
книг, який цікавився геть усім, він у 1801 р. був обраний до Товариства
приятелів наук, існування якого у Варшаві терпів Берлін, та ніщо не
може зрівнятися з тим особливим поштовхом, що його надав Чацький
інтелектуальному життю українських поляків, присвятивши себе цьому
відразу по створенні Віденського університету. Підпорядковуючись у
принципі ректорові цього університету — спершу Г.Стройновському, а з
1807 р. відомому астрономові Я.Снядецькому, він практично постійно кон-
фліктував з останнім. Польський аристократ, яким його знали на Волині,
де був його Порицький маєток*, він ніколи не терпів королівської влади,
тяжко сприймав владу російського імператора (французький імператор
давав лише пустопорожні обіцянки), то як стерпіти опіку університетського
ректора — нехай і поляка — вченого педанта, який мешкає у далекій Литві,
що її Чацький либонь трохи зневажав? Постійно прислухаючись до Гуго
Коллонтая (австрійці саме звільнили його з ув’язнення у Шпільбергу),
радячись із ним у всьому (їхнє листування стосовно культурно-освітньої
політики обіймає чотири томи), він, правду кажучи, визнавав єдиний
авторитет — куратора князя Чарторийського, який злегка картав його за
незалежність, що мала в собі щось «сарматське».
Захоплюючись щедрими дарунками князя Демидова Московському
університетові, Чацький убачав себе в аналогічній ролі в Україні, наділяючи
її, однак, польським блиском, що свідчило про й доти барокове бажання
похизуватися. Чарторийський звернувся до католицьких єпископів із
проханням підтримати Чацького, і в 1805 р. у «Вхіеппіки ууііепзкіт» той
опублікував помпезний звіт — щоправда, дуже докладний, підготовлений у
1804 р. на основі обстеження всіх польських шкіл в Україні, що пережили
* Містечко Порицьк Кременецького повіту Волинського воєводства. {Прим, ред.)
227
поділ Речі Посполитої4. З безпосереднього звернення Чацького до всіх
маршалків трьох губерній з проханням бути в його розпорядженні, з
його закликів, спрямованих на поширення Просвітництва, від яких
сильно віяло узурпацією влади5, вимальовується концепція національної
освіти, де ідея «нації», як і в давній Речі Посполитій, відображала тільки
шляхетські амбіції, а не потреби всього населення, що нібито передбачали
проголошені в Санкт-Петербурзі засади і намагався (хоч і марно) втілити
Віденський університет. Щоправда, ті засади не були реалізовані й на
інших обширах імперії, однак у «польських губерніях» велика чисельна
перевага шляхтичів — безсумнівних чи підозрілих — завжди забезпечувала
значно більший контингент учнів, ніж у питомо російських округах, і освіту
шляхта використовувала тут задля власної користі. Така ситуація цілком
відповідала побажанням графа Т.Чацького, який безупинно докладав
зусиль для організації навчання у своїх трьох губерніях, не надто зважаючи
ні на Петербург, ні на Вільно і дбаючи лише про підтримку з боку великих
родин — Мнішків, Радзивилів, Плятерів, Олізарів, які вбачали в реалізації
його повноважень практично єдиний вектор ствердження, що був у їхньому
розпорядженні поза величезною економічною могутністю.
Головна ідея Чацького полягала в ігноруванні досить скромних
бюджетних сум, виділених Міністерством народної освіти Росії на всі
середні школи імперії (чотирирічні повітові школи та шестирічні гімназії),
використання яких покладалося на викладачів; він прагнув довести, що
щедрість великих польських землевласників здатна зробити набагато
більше, і це, на його думку, давало йому право знайомитися зі змістом та
організацією навчання. Ідеальним виходом, як він вважав, стало би масове
меценатство поміщиків і повний контроль за школами з боку земельної
аристократії, яка поблажливо допускала дітей убогих шляхтичів до
навчання, та ледве терпіла призначення викладачів із Вільна і накидання
єдиної програми.
У1803 р. на Правобережній Україні існували п’ять середніх польських
шкіл, які колись були єзуїтськими, а від 1773 р. підлягали Краківському
університетові. На Волині такі школи були в Житомирі, Луцьку і Кременці,
на Поділлі — у Вінниці й Кам’янці. Ці школи могли би залишатися
«академічними», себто бути під світським управлінням Вільна. Релігійні
навчальні заклади були численішими, вони також користувалися
4 Комплект цього видання зберігається в бібліотеці Академії наук Литви у Вільнюсі: ф.9,
серія 1048.
5 Листи до римських і греко-католицьких єпископів Луцька й Кам’янця та до провінціала
Василіянського (уніатського) ордену, 8 серпня 1803 р.: ВСг, № 3446; його листи до маршалків,
15 серпня 1803 р.: польська Національна бібліотека (ВіЬІіоІека Напхіоига, III, 3296).
228
віденськими програмами. Окрім єдиної протестантської школи у Слуцьку
на Волині*, дві школи в цій же губернії у Межирічі та Дубровиці проводили
піари. Кармеліти мали одну школу в Олиці. Василіянських шкіл було
більше, що свідчить про інтенсивну діяльність уніатів у цьому регіоні
в ХУП-ХУПІ ст.: їхні школи були в Овручі, Володимирі й Любарі на
Волині, у Барі на Поділлі, у Каневі та Умані на Київщині. Незважаючи
на очікування Чацького, цей потенціал виріс не набагато. За його життя
тільки кармеліти відкрили 1811р. школу в Бердичеві на Волині; після його
смерті меценатів також не надто додалося: у 1815 р. вдова Щасного Софія
Потоцька відновила колишню фундацію родини в Немирові на Поділлі.
Князь-куратор відкрив у 1819 р. дві школи у своїх маєтках: у Меджибожі
на Поділлі та у Клевані на Волині. Останньою 1822 р. відкрила школу в
Теофіполі на Південній Волині родина Сапєг6.
Ці 17 чи, залежно від моменту, 18 шкіл в Україні являли собою
майже третину шкільного потенціалу Віденського округу, одначе граф
Чацький від самого початку організовував їх так, що це не відповідало
бажанням Вільна, бо там передбачали створення по одній великій гімназії
в губернських центрах (зокрема в Житомирі, Кам’янці та Києві) і деяку
кількість менших шкіл по повітах. Багато повітів залишилося без школи,
оскільки Чацький запровадив ієрархію освітніх закладів, що відображала
соціально-ідеологічний національний вибір, далебі, єдиний в імперії. Київ
залишався без гімназії до 1810 р., причини цього ми розглянемо далі. У
Кам’янці її так і не створили, на Поділлі гімназію було засновано примусово
лише 1814 р. у містечку Вінниця**. Ці розбіжності з політикою куратора
пояснюються виємно особистою позицією графа, який волів зосередити всі
фінансові потоки у своїх руках і навіть конфіскувати матеріальні засоби,
скажімо, монастирські бібліотеки невеличких шкіл, а надто — організувати
широкий збір дарувань серед «громадян», щоб у «незалежний» спосіб
забезпечити єдину Волинську гімназію, яку він вирішив розмістити не
в губернському центрі, а неподалік від своєї резиденції — у колишньому
єзуїтському кляшторі Кременця, поблизу кордону з Австрійською імперією,
сподіваючись, як сам зізнався, привабити туди учнів із Тернополя та всієї
Галичини7.
* Автор помиляється, білоруське місто Слуцьк до Волині не належало. (Прим, ред.)
6 О.Веаиуоіз. китіегез еі зосіеіе еп Еигоре де ГЕ&, іоте II, саїїез, р. 557 Ьіз еС 689 іег, таблиця
на с. 689 про кількість учнів. Таблицю про стан шкільництва на 1789 р. можна подивитися
в «Киевской старине» (1888, т. 23, с. 101).
** У 1833 р. її було переведено до Кам’янця. (Прим.ред.)
7 Подільська шляхта була цим незадоволена. Кураторові А Є.Чарторийському довелося
11 жовтня 1803 р. виправдовувати Т.Чацького перед маршалком Пешинським, хоча
безрезультатно: ВіЬІіоСека Напхіо^а, II, 3296.
229
Пріоритет, наданий Чацьким у створенні гімназії в цьому найзахіднішо-
му для всіх трьох губерній містечку, мав глибокий політичний сенс. Ішлося
про зведення польської культурної фортеці — єдиного центру для всієї
«польської України», яким Кременець таки насправді став і залишався до
1831 р. Коллонтай наполегливо нагадував, що за Гадяцькою угодою 1658
р., підписаною короткотерміновим гетьманом Виговським, передбачалося
утворення Речі Посполитої Трьох Народів*, купно з українським, і що ця,
окремішня від Корони та Великого Князівства Литовського політична
одиниця матиме власну академію. Та стара ідея регіональної автономії
(звісно, про переважно український субстрат уже не йшлося) пояснює
сепаратистські дії візитатора, що їх, утім, у Вільні зауважили швидше,
ніж у Петербурзі.
Чарторийський марно намагався переконати графа дотримуватися
міністерського бюджету і доводив, що курс астрономії не годиться для
гімназії, що створення закладу для підготовки гувернанток і повитух річ
корисна, але не в цих рамках, як і підготовка цирульників-хірургів, що їх
мали готувати наявні університети. Та Чацький майже не приховував,
що його політику доконаних фактів спрямовано в перспективі власне
на створення університету. Це дуже швидко зіпсувало його відносини з
Віденським університетом, двоє перших ректорів якого дедалі гірше терпіли
його дивацтва та посягання8. Але граф і далі споруджував свою фортецю.
Наприкінці 1803 р. спадкоємці короля Станіслава Августа продавали його
бібліотеку, що збереглась у Варшаві (15680 томів), а також королівський
кабінет природничої історії з колекцією медалей. Усе це купив Чацький і в
оригінальних вітринах із червоного дерева з золотими монограмами короля
передав 1810 р. у розпорядження викладачів і старших учнів Кременецької
гімназії. З цими колекціями одним із перших познайомився молодий
Йоахім Лелевель, майбутній історик. Колекції постійно поповнювалися
новими дарунками і спеціально купленими речами, вони стали найцінні-
шим надбанням Київського університету, куди їх було передано за актом
конфіскації після його заснування в 1834 р.
Про винятковість цього закладу свідчила також галерея творів мистец-
тва, де можна було милуватися полотнами не аби-кого, а Рафаеля, Рубенса
* Напівофіційна назва країни звучала як «Річ Посполита Двох Народів», себто польського й
литовського; Галицька угода, в якій прокламувалося створення третього члена федерації —
Великого Руського Князівства, додавала до цієї назви і «третій народ». (Прим, ред.)
8 Непорозуміння проглядає у листуванні князя-куратора з ректором і з самим Чацьким
(див. попередню примітку), а також у багатьох місцях листування Чацького з Коллонтаєм:
Ни&опа КоНсрхуа когезротиіепсіа Іізіхшта г ТаЛеизгет Сгаскіт, Кгакбуу, 1844. Див., зокрема,
листи від 8 січня і 19 лютого 1804 р. (С2,5. 218) або зауваження Віденського університету
й відповіді Чацького (1.3,8.1-47).
230
та Ґвідо Рені, що їх землевласник Джевицький привіз із походу в Італію у
війську Наполеона; те саме слід сказати про колекцію гравюр — дарунок
Станіслава Костки-Потоцького, одного з активних діячів колишнього
польського сейму. Протегований аристократами заклад, покликаний
виховувати шляхетську еліту, не міг не мати парку. Сапєги подарували
ділянку землі й заклали ботанічний сад, де мали готувати агрономів. У
1834 р. все це вивезуть і посадять у Києві.
Якщо до сказаного додати мінералогічний, хімічний, фізичний та
зоологічний кабінети з усіма експонатами та доступним на той час
обладнанням для проведення дослідів, то можна собі уявити, яке велике
враження цей навчальний заклад справляв на весь край. Можливо, цю
ексклюзивність терпіли б і далі, якби Чацький не запровадив у Кременці
окрему навчальну програму, що абсолютно не відповідала духові решти
навчальних закладів, підпорядкованих Віденському університетові.
Аби задовольнити світські уподобання шляхти, від якої він очікував
подальшої прихильності, багато уваги приділялося танцям, верховій їзді,
фехтуванню; до того ж, навчання тривало десять років, з яких перші чотири
майже повністю були присвячені вивченню іноземних мов. Ця система
відтворювала домашню освіту у великих панів, коли дитину передусім
учили бути «європейцем», тобто розмовляти французькою, німецькою,
латинською та італійською мовами. Ректори Стройновський, а за ним
Снядецький марно протестували, кажучи, що таке навчання формуватиме
лише маріонеток-космополітів. Чацький зловживав прихильністю старого
Завадовського у Санкт-Петербурзі: 28 липня 1805 р. сам Олександр І
схвалив спеціальний статус Волинської гімназії. Чацький здивувався
результатами того, що сам називав зухвалістю, і похвалився цим перед
Коллонтаєм9. Можливо, він даремно так голосно тріумфував, бо невдовзі
незаперечний успіх Кременецького ліцею, методика графа та його
пронаполеонівські симпатії викликали підозру у київського військового
губернатора. Ним у 1806-1809 рр. був ніхто інший, як генерал Кутузов,
що в такий спосіб спокутував свою неймовірну поразку під Аустерліцом
до того, як перейти на аналогічну посаду у Вільні, де він залишався до
1812 р. — року відомої всім помсти.
Правду кажучи, росіяни мали всі підстави лихим оком дивитися на
неймовірне завзяття Чацького, який повертав, принаймні в локальному
масштабі, полякам їхню культурну гідність, тоді як росіяни робили все
можливе, аби в соціально-політичній царині звести все нанівець. Єдиним
містом на Правобережній Україні, яке перебувало під контролем росіян
9 ІЬісі., СЗ, з. 234,14 вересня 1805 р.
231
з 1686 р. і яке поляки хотіли зробити своїм плацдармом на околицях
краю, був Київ (на той час радше не місто, а містечко), оточений зусібіч
великими землеволодіннями, що належали полякам, але водночас — центр
православ’я та колиска всієї прадавньої Русі. Коллонтай не вагаючись
підтримував візитатора у занедбанні всього того, що не мало стосунку
до Кременця. Він наполягав на вагомості ставки — володінні душами
українців, одначе, росіяни мали аналогічний план щодо такої символічної
губернії, як Київська.
У загальному звіті за 1804 р. Чацький вказав, що поряд із цими 43 597
шляхтичами чоловічої статі у Київській губернії мешкає півмільйона душ
кріпаків. Колонтай відраджував графа впроваджувати навчання російською
мовою у парафіяльних школах для простолюду. Селяни добре розбирають
російську, навіть її не вчивши, тож треба, вважав він, упроваджувати
мову панів, бо: «Нащо здасться те, що люди не розумітимуть нас, а ми не
розумітимемо їх»10? Невдовзі постало питання, чому не створено гімназії
в Києві. Чарторийський, на той час міністр закордонних справ Росії, хотів,
як куратор, навести приклад безхмарної співпраці й порадив Чацькому
порозумітися щодо частки російської мови з цивільним губернатором
Панкратьєвим або Завадовським, який у червні 1805 р. якраз проїздив
через Київ11.
Одначе граф не шукав жодних порозумінь із цього приводу. Він боявся
одного: що величезну Києво-Могилянську академію, де фактично готували
священиків для всієї імперії (у 1895 р. налічувалося 1146 студентів),
перетворять на університет, зруйнувавши його волинські плани. На
крайній випадок він міг погодитися відродити неподалік від православної
метрополії колишню повітову школу в Радомишлі, але за умови, що вона
буде польською. На той час (зміни настануть лише у 1834 р.) Міністерство
наполягало просто на символічному відкритті гімназії — але гімназії
російської — у Києві. Чацький марно боровся до 1812 р., посилаючись на
те, що по всій Київській губернії налічується 189 російських чиновників, і
скаржився князеві-кураторові: «Хто ж тоді, якщо дотримуватися пропорції,
має право на навчання рідною мовою? [...] Ми маємо право сподіватися, що
наша мова не загине [..] Київ — старовинне руське місто, яке тягнеться на
багато верст [...], частина за Дніпром належить до Харківського навчального
округу, але інша частина — до Польщі». Для православних ставка у грі
була надто великою12.
10 ІШ., С2, з. 334,1 лютого 1804 р.
11 Р.СЬтіеІоуузкі, ТаНеи^гСгаскі^е^оіусіеісІгіаіаІпозсг^уско^ауосга, 8аіпІ-Реіег5Ьоиг& 1898,
з. 99-100.
12 Листи Т.Чацького до А.Є.Чарторийського, 29 січня і 24 лютого 1805 р. (ВСх, № 6387).
Коли після 1596 р. Польща спробувала навернути всіх православних до греко-католицизму
232
Усвідомлюючи, що на той час Київ не мав виразно російського
характеру та був тільки духовною метрополією, росіяни кілька років
вагалися, наштовхуючись на обструкцію Чацького. Завадовський не
знав, що робити зі згаданою гімназією, адже законом 1803 р. створення
гімназій передбачалося у кожному губернському центрі: чи прикріпити
її до Київської академії, чи до школи кадетів, яку також мали відкрити. У
1807-1808 рр., коли Наполеон підійшов до російського кордону, Кутузов
спробував відіслати неспокійного візитатора до столиці, проте, як ми бачили,
той там тільки зміцнив своє становище. Одразу по поверненні в Україну в
січні 1808 р. Т.Чацький організував петицію від шляхти Київської губернії
з проханням об’єднати свій шкільний бюджет із бюджетом Кременця —
міста, доволі віддаленого від Києва. Щоби виправдати це об’єднання,
заклад мав називатися гімназією двох губерній, еліта ж шляхетського зіб-
рання — граф Жевуський, Ф.Плятер (до цих осіб ми ще повернемося), В.
Ганський, Ю.К.Понятовський, Ю.Бутковський, Можковський та Закревсь-
кий — підписали з волинським маршалком, сенатором Ворцелем, і самим
Чацьким доволі фантастичну обіцянку внести по одному рублю від душі,
якою володіють, що складало би суму в 450438 рублів, або 22521 рубль
річного процента13.
Більш реалістичною була позиція ректора Віденського університету
Я.Снядецького, який спробував нагадати, що за ієрархією він один
може постановляти рішення про організацію шкіл, і в пошуках золотої
середини запропонував Чарторийському призначити директора Київської
гімназії ще до її створення. Кандидат на цю посаду, русифікований
поляк Мишковський, міг задовольнити всі сторони14. Але Чацький далі
твердив, що жодне приміщення в Києві не підходить для гімназії, от хіба
що — провокація була дуже зухвалою — резиденція генерала Панкратьєва.
Відчуваючи загострення конфлікту, Чарторийський послав з інспекцією
польського аристократа, чий престиж був значно вищим за престиж
(уніатства), осередком опору стала школа православного Київського братства, створена 1615
р.; згодом, коли 1632 р. православну церкву було знову легалізовано, митрополит Петро
Могила створив у Києві колегіум, який після його смерті дістав назву Могилянського, а в
1694 р. завдяки Мазепі та Петру І — титул академії. Про гуманістичний вплив, відкритість
до Заходу цього вищого навчального закладу, відплив його вихованців до Москви у
XVIII ст. та збереження лише теологічного спрямування див.: А.5оикоузку, ЕАсаНетіе Не
Кіео — Ііеи Не /огтаііоп Не ЗкооогоНа, Зкоуогосіа, рЬіІозорЬе икгаіпіеп, Рагіз, І.Е.8., 1976,
р. 17-31; В.Серебрянников Киевская академия с половини XVIII в. до преобразования ее в
1819 г. К., 1897.
13 Петиція та лист Т.Чацького князеві-кураторові: ВСг, 28 січня 1808 р.
14 Я.Снядецький до Чарторийського: іЬіН., № 6396 (ЗО листопада 1808 р.).
233
Чацького, — графа Людвика Плятера, який 13 червня 1809 р. склав зброю
і написав Чарторийському про необхідність відкрити в Києві російську
гімназію, де польська мова викладалася б як іноземна. Багато польських
шляхтичів у губернії мали, за намовою Чацького, ставити на Кременець,
хіба що невдовзі нарешті відкрили б гімназію на Поділлі15.
Поява на посаді міністра народної освіти графа А.К.Розумовського
поклала край зволіканням, і 9 жовтня 1811р. Київська російська гімназія
дістала особливий статус під безпосереднім контролем міністерства.
Цей навчальний заклад залишався вкрай малим, бо там не вчився жоден
польський шляхтич (у 1816 р. у гімназії було всього 83 учні), але тут ішлося
про символ. Князь-куратор, на якого віднині Петербург дивився недуже
приязно, міг лише дати міністрові останній бій заради честі, написавши йо-
му по-французьки: «У Київській губернії саме місто і його повіт населяють
мешканці російського походження, тоді як в інших повітах колишніх
польських губерній живуть тільки піддані цього народу [кріпаки, на думку
князя, могли належати лише до народу своїх панів. — Д.Б.]. [...] Оскільки
Його Величність наділила своїх польських підданих такими самими
привілеями, якими користуються німецькі піддані, себто можливістю
вживати у судах і в школах рідну мову, то видається несправедливим
позбавити цього тільки Київську губернію, яка є частиною восьми колишніх
польських губерній».
Для того щоб уникнути докорів у браку патріотизму в момент, коли
він мав — хоч і зовсім недовго — пронаполеонівські погляди, куратор
вибачився перед Чацьким: «Я з жалем дізнався про форму, відповідно
до якої було створено Київську гімназію. Справа повернулася б інакше,
якби я був у Петербурзі. Надсилаю Вам копію листа, з яким я звернувся
до міністра. «Громадяни Київської губернії зможуть переконатися, що в
цьому випадку я не сидів мовчки, а мірою своїх можливостей намагався
спрямувати ситуацію відповідно до справедливості й справжньої користі
для краю»16.
Змушений відкрити ЗО січня 1812 р. цей навчальний заклад, що так
суперечило його позиції, Чацький, безумовно, дістав насолоду від промови
про культурну роль польськості як рушія союзу двох слов’янських
гілок; щоправда, відразу після усього він склав із себе відповідальність
за шкільництво Київської губернії, а Чарторийський передоручив це
графові Адамові Жевуському. Останній витратив кілька років, аби
15№ 5448.
16 А.Є.Чарторийський до А.К.Розумовського, 17/29 листопада 1811 р.; іЬйі., № 6395; до
Т.Чацького, 5 квітня 1812 р.; Там само, № 6387.
234
домогтися відкриття на Київщині ще двох польських повітових шкіл
у Радомишлі й Махнівці, одначе зроблено це було лише після того, як
різними заходами відрізали і Київ, і всю губернію від впливу Вільна,
що так нагадував про литовсько-руське минуле, та від Чарторийського,
вочевидь надто прив’язаного до польськості. За указом від 23 вересня
1818 р. під претекстом їхньої ж «користі» всі школи Київської губернії
перейшли у відання Харківського університету. Це викликало протести
Чарторийського, втім, цілком вірогідно, що міністра А.К.Розумовського,
а далі його наступника О.М.Голіцина до здійснення його поділу України
спонукало зростання ролі польської освіти в Кременці та, зокрема, щораз
більш «сарматські» й промовисті акції наступника Чацького після 1813
р., графа Філіпа Плятера. Хіба в серпні 1813 р. Плятер не дійшов до
того, що запропонував міністрові виправити бездіяльність і невігластво
православного кліру, готуючи священиків у польських школах17?
Як уже згадувалося, лише дві польські школи Київської губернії, в Умані
(448 учнів станом на 1816 р. і 660 у 1830 р.) та Каневі (165 на 1816 р. і 200
на 1830 р.), утримувалися церковною інституцією, яка вельми дратувала
росіян, — ідеться про Василіянський орден, що домінував в освіті, крім
Київщини, також на Волині й Поділлі, за винятком Кременця. Це чернече
згромадження було тісно пов’язане зі шляхтою, налічуючи частково завдяки
усуненню православних ченців наприкінці XVII - на початку XVIII ст.,
близько ЗО багатих монастирів, що мали великі землеволодіння. Уніати-
василіяни уособлювали гегемонію Риму й Польщі над православним
духовенством, яке було значно більше, і навіть над уніатським світським,
чи білим, духовенством — також злиденним, тож Василіянський орден
став предметом особливої уваги ще за часів Катерини II — з прицілом на
його повернення в лоно православ’я18.
Згідно з указом від 17 травня 1804 р., ледве не було конфісковано
всі василіянські монастирі, що не вели педагогічної діяльності, з
метою поліпшити фінансове становище значно численішого світського
духовенства, але Чарторийський і Чацький спромоглися призупинити
реалізацію цього указу, подавши контрпроект, за яким усі зобов’язувалися
до участі у фінансуванні шкіл. Завдяки цьому у Кременця з’явилася ще одна
нагода отримати кошти: він перейняв семінарські функції василіянського
17 Реакцію А.Є.Чарторийського на перепідпорядкування київських шкіл див. у його листах
до ректора С.Малевського у Вільні, 18 лютого, 29 березня і 2 листопада 1818 р.; ІЬйі., №
2993; про пропозиції Ф.Плятера з приводу священиків та відповідь Розумовського див.:
РГИА, ф.733, оп. 62, д. 254.
18 В.Веаиуоіз, кез Ілітіетез аи Сагте/оигНе ГотікоНохіе еі (їй саікоіісізте: Іе саз (Іез ипіаіез аи
сІеЬиі <1и XIX зіесіе, СаЬіегз сій топсіе гиззе еі зоуіеіічие, Рагіз, 1979, п.1, р.429-441.
235
шкільництва* для всієї України з умовою, що підготовлені тут особи мають
упродовж 15 років викладати по василіянських школах. Коли цар уже
збирався ратифікувати цю умову, унійний митрополит виступив із заявою,
що це сприятиме ще більшому окатоличенню василіянських шкіл. Лише
2 жовтня 1810 р., після війни непоступливих записок і звітів, Олександр
І затвердив василіянські школи в попередньому статусі, застерігай,
одначе, можливість конфіскації «непотрібних» монастирів на користь або
унійного білого, або православного духовенства. Поступове поширення
державної російської релігії несподівано набуло соціального забарвлення:
парафіяльні священики, люди нешляхетського походження чи вихідці з
безземельної шляхти, стали загрозою для позицій аристократів та багатих
землевласників, з якими були тісно пов’язані василіяни. Незрідка навіть
траплялося, що римо-католики ставали Василівнами, аби забезпечити
тяглість унійної спадщини в польськості. У довгій записці від 24 квітня
1822 р. Чарторийський, хвалячи педагогічний запал василіян, переконував
Голіцина, що вони готові перетворити свої колегії в Овручі, Любарі й
Умані, а також школи на території Білорусі на гімназії.
Одначе князь-куратор уже втрачав свій вплив, надходив час політики
«істинного росіянина» Шишкова. Прибутки численних василіянських
монастирів України в Жидачеві, Дубно, Дермані та інших було передано
білому духовенству, а «польсько-латинська» домінація в навчанні ставала
об’єктом дедалі більшого скандалу. Якщо в Литві її ще терпіли, то в
Україні вважали, що контроль за освітою слід вилучити з компетенції
не лише куратора, а й Віденського університету. Знайшлося досить
причин, аби волинські й подільські школи підпорядкувати кураторству
російського університету в Харкові, яка це було зроблено з київським
шкільництвом у 1818 р. Дружина російського чиновника на Волині, чиїх
двох синів виключили з житомирської гімназії за брак шкільної форми,
поскаржилася в 1820 р., нібито їх образили через те, що вони росіяни.
Вона також підкреслила, що діти не можуть отримати православного релі-
гійного виховання. Тож починаючи з наступного року міністр зобов’язав
мати православного священика у кожній римо-католицькій та уніатській
школі19, а коли 1824 р. політичний процес над віденськими студентами**
• У Василіянському ордені, за зразком практик Товариства єзуїтів, після дворічного новіціату
особи, що проявили відповідні здібності, продовжували по певних навчальних закладах ордену
вдосконалювати свої знання в гуманістичних студіях (поетиці й риториці) та філософії з
метою підготовки до викладацької роботи. Зазвичай час таких студій обіймав два роки,
називаючись «Зетіпагшт позігогит* [Семінарія для наших]. (Прим, ред.)
19 Звіти у цій справі, де автором одного з них був Вацлав Ганський, див.: РГИА, ф. 733, оп.
62,д.539.
•• Див. примітку вище. (Прим, ред.)
236
показав наявність кількох підозрілих контактів із українськими школами,
Харків спробував домогтися, аби у всіх волинських та подільських школах
запровадили російську дирекцію. Втім, така деполонізація настане аж
після 1831 р.20.
Як бачимо, Київська губернія знову послужила лабораторією «холод-
ної» деполонізації освіти, перш ніж польське повстання дало претекст для
повсюдної «гарячої» деполонізації.
Ініціатором згаданих вище змін був київський військовий губернатор —
той самий, знайомий нам з попереднього розділу, Желтухін, який на
повному серйозі твердив, що вже в Литовському Статуті записано вимогу
розмовляти по-російськи. За два тижні до повстання, 15 листопада 1830
р., він написав князеві Левіну, тогочасному міністрові народної освіти,
що незважаючи на вимоги Харківського університету, василіяни в Умані
та Каневі надалі викладають тільки польською мовою, і жоден шляхтич
серед сотень їхніх учнів не розмовляє російською. Так само, як раніше,
він просив зобов’язати шляхтичів уживати російську мову на зібраннях,
у судах та в офіційному листуванні. У відповідь на цей лист він отримав
від Миколи І наказ «повністю ліквідувати навчання польською мовою
у школах Київської губернії». Муравйов повідомив про царську волю
Левіна, а той подав власний проект на розгляд імператорові 10 грудня 1830
р. Побоюючись нарікань 22 викладачів, зокрема 15 ченців-василіян, він
пропонував перевести їх до шкіл, які підлягали Віденському навчальному
округу, «адже вони втрачають місце, хоча їм нічого не можна поставити
на карб». Щодо учнів, то, звичайно, бажано було б поступово скорочувати
навчання польською, запрошуючи російських викладачів із Харкова, або
зачинити їхні школи»21. Повстання 29 листопада 1830 р. та його розростання
в 1831 р. не лише робило слушним цей захід, а й підтверджувало необхід-
ність його поширення на всі «польські губернії».
За 15 років до цього Чацький, який не міг не знати про наміри київського
цивільного губернатора Панкратьєва, передчував, що в намаганні
утвердитися російська культура чинитиме тиск на польську. Під цим
кутом зору ми можемо краще зрозуміти, чому граф так наполегливо
працював над створенням своєї гімназії у Кременці, одначе маємо з’ясувати,
20 Окремого дослідження потребує період, коли польські школи в Україні, зокрема
Кременецький ліцей, перебували у віданні Харківського університету аж до заснування в
1834 р. університету в Києві. Фонд 710 (598 справ), який зберігається в ЦДІАУК і стосується
1819-1834 рр., містить достатньо документів для вивчення цього питання.
21 Справа про ліквідацію польських шкіл у Київській губернії охоплює період від 15 листопада
1830 р. по 13 січня 1831 р.: РГИА, ф.733, оп.62, д.185.
237
як землевласницька шляхта сприймала й підтримувала його намір, що
дозволить краще уявити її ментальність.
Для збереження автономії, якою він так дорожив, Тадеуш Чацький, як
уже зазначалося, хотів показати, що притаманна духові Просвітництва
суспільна заанґажованість усіх «громадян» значно перевершить усе те,
що пропонував шляхті російський уряд, навіть більше — це ще одна
проблема — перевершить уяву бідних викладачів, які не мають найменшого
поняття про престиж, пов’язаний із походженням.
Питання про фінансування Кременецького ліцею змушує всерйоз
придивитися до великодушності, яку Чацький приписував своїм співвіт-
чизникам. На його думку, багаті землевласники за визначенням палко
прагнуть продемонструвати життєву силу польськості. Тож вони в
єдиному пориві виділять зі своїх коштів суми, завдяки яким існував би
заклад, гідний їх самих і цілком надзвичайний. Оскільки перші підрахунки
показали потребу у вчетверо вищій сумі, ніж для передбачених в інших
містах гімназій, Чацький подбав про підтримку шляхетських зібрань усіх
повітів і губерній, забезпечивши собі свободу дії: «Всі дарунки, зроблені
на користь гімназії, перебувають у моєму розпорядженні, щоб я не мав
зв’язаних рук [...], усе це робиться за кошти, які не належать імператорові,
я сам розпоряджаюсь тими сумами, тож можу мати право обрати ректором
того, кого хочу»22. Але досить скоро сума внесків стала не відповідати
очікуваній. Збереглися списки донаторів. Так, до списку Володимирського
повіту, складеного наприкінці 1804 р., внесено 73 прізвища, причому 63
особи дали всього від 100 до 500 злотих (польська монета, що коштувала
тоді майже вдесятеро менше, ніж рубль), восьмеро внесли від 500 до 1000
злотих, а шестеро — більше тисячі. Найщедріші донатори мали відомі
прізвища: М.Мнішек, А.Ходкевич, князь Чарторийський, Стецький,
князь Санґушко23. їхні дарування, гарантовані на маєтках, спеціально
зареєстрував земський суд.
Хоча на відкритті гімназії Т.Чацький заявив, що впевнений у річно-
му доході в 15420 рублів, проте сумніви щодо «громадянського обов’яз-
ку» землевласників підтвердились досить швидко. Князь-куратор
Чарторийський помітив, що чимало внесків обтяжено іпотекою або
стосується маєтків, які в минулому виділялися для інших шкіл. Він почав,
хоч і безуспішно, вимагати правових доказів походження цих «дарунків»,
бо Чацького обурювала думка про те, що слово «громадянина» можуть
22 Н.КоІІцЦі, КогезропЛепда..., 1.2,8. 232 (12 вересня 1803 р.).
23 Список складено у Володимирському повітовому суді, 23 листопада 1804 р.: ВСх, №
6387.
238
поставити під сумнів: він ненавидів бухгалтерію і виступав гарантом чеснос-
ті своїх співгромадян24. Ректор Віденського університету Я.Снядецький
невтомно викривав перед Чарторийським цю показуху і вказував на
«неймовірне безладдя у фінансах Кременця»: викладачам більше не
платили, Чацький не дослухався до порад і сам став боржником25.
Те. що підтримка викладачів українськими аристократами була не
такою вже й щедрою, стало очевидним, коли 21 грудня 1807 р. Віденський
університет ухвалив створити дві комісії (одну в Литві, іншу в наших
трьох губерніях) для складання інвентарю маєтків, що колись належали
єзуїтам, а 1773 р. Комісія національної освіти передала їх в оренду під 4%
річного доходу, який мав надходити до фонду Комісії. Через незаконне
привласнення землі та несплату оренди у цій системі виник неабиякий
безлад. Оскільки відтоді минуло майже 40 років, численні шляхтичі-
землевласники вважали згадані маєтки своїми, їм зовсім не хотілося
повертатися до минулого, до того ж сейм у 1788 р. дозволив їх продаж. Граф
Чацький у порозумінні зі «співгромадянами» марно намагався відмовити
Чарторийського втілювати ідею віденських професорів. Він патетично про-
голошував: «Кожна нація переживає моменти, коли жадібність громадян
стає правочинною. У нас 1505,1569,1666 роки дають гарні приклади. Історія
судить людей. Право зберігає її діяння». Окресливши у такий спосіб закон,
він благав: «Не починаймо війну за власність. Хіба діти любитимуть нас,
якщо їхні батьки й матері нас проклинатимуть?»26.
Оскільки його все-таки змусили створити комісію, Чацький сам
її очолив і оточив себе багатими дідичами Ф.Олізаром, В.Борейком,
М.Собанським та А.Ходкевичем — їм перегляд статусу землеволодінь нічим
не загрожував, а в новому політичному контексті по смерті Т.Чацького вони
навіть надавали цій акції неочікуваної ваги — нібито втілення шляхетських
ідеалів. Тим часом університет не зміг домогтися, аби Волинська комісія
оприлюднила дані про борги і недоплати. Снядецький марно палав
праведним гнівом у кожному зі своїх листів до Чарторийського, бачачи, як
Чацький весь час маневрує, боїться, що його прокленуть, воліє забезпечити
спокій кількох родин замість діяти заради публічного добра, на яке він
безнастанно покликався. Ректор ясно розумів мету такої поведінки: члени
комісії, які практично не мали впливу на шляхетські зібрання, знайшли в ній
зручне місце для турботи про власні статки, дякуючи потребі переглянути
всі угоди про оренди, перш ніж вимагати оплати й уникнути судового
24 Т.Чацький А.Є.Чарторийському, 26 липня 1804 р. ІЬісІ., № 3446.
25 Я.Снядецький А.Є.Чарторийському, 9 березня 1810 р. іЬйі., № 6396.
26 Т.Чацький до А.Є.Чарторийського, 6 березня 1807 р. ІЬісІ., № 6387.
239
переслідування, яке плямує честь лицарського стану. Втім, хіба не вони
самі уособлювали правосуддя?27.
Клопоти з коштами, яких бракувало, власне й пояснюють те, що
український візитатор міг розвивати дорогу йому Кременецьку гімназію
лише коштом решти навчальних закладів Волині та двох інших губерній, як
уже зазначалося. Поділля було в трохи вигіднішому становищі порівняно
з Київщиною, бо шкіл там було більше, хоча за життя Чацького гімназії на
Поділлі так і не створили. Оскільки чимало освітніх закладів належало цер-
кві, граф не вагаючись душив їх поборами. Відчуваючи загрозу, василіяни
платили всі можливі побори безвідмовно. Приміщення академічних шкіл у
центрах губерній, Кам’янці та Житомирі, стояли майже руїною — виділені
на них кошти пішли у Кременець. На євреїв, які самі утримували свої
хедери, було накладено контрибуцію на користь цієї польської гімназії,
де ніхто з них ніколи не навчався. 15 жовтня 1810 р. кагали Володимира,
Любомля, Дубна, Ковеля, Острога, Степані, Кременця, Бару, Ляховичів,
Олики й Рівного зобов’язалися щороку сплачувати значні суми упродовж
1813-1827 рр. Деякі виплати сягали 40 тис. злотих28.
Така безмежна активність дуже вразила міністра Завадовського, коли
Чацький приїхав до Санкт-Петербурга, і 31 серпня 1807 р. він затвердив
статут парафіяльних шкіл, що його візитатор підготував для всього
Віденського округу і який обіцяв, як гадалося, значний розвиток народної
освіти29. Утім, ці школи насправді служили передусім як початковий
освітній щабель для безземельної шляхти, а затвердження статуту дало
змогу отримати для Волинської гімназії доходи Кременецького староства,
наданого державою, завдяки чому гімназія сама стала землевласником і
кріпосником. Процес створення парафіяльних шкіл був далекий від того,
аби задовольнити оптимістичні сподівання графа. 5 жовтня 1810 р. він
надіслав міністрові А.К.Розумовському рапорт, підготовлений членами
вже згаданої волинської комісії, — парафіяльні школи за своїм статутом
залежали виємно від меценатів — з додатком досить імпозантного списку
89 шкіл такого типу лише в його губернії. Одначе за уважного знайомства з
чудовими таблицями 32 рази натрапляємо на примітку «Поки що не існує».
Аналогічна таблиця по Подільській губернії виявляє ще більше фальші:
27 Я.Снядецький до А.Є.Чарторийського, 28 лютого і 3 листопада 1809 р. ІЬіН., № 6396.
28 Угоду з переліченими кагалами див.: Бібліотека Вільнюського університету, К.С.40,
с.27.
29 В.ВеаііУоіз, китіегез еізосіеіе еп Еигоре Не І’Ей, Соте II, сЬаріїге X («Парафіяльні школи»),
р. 827-900.
240
з 52 названих тут шкіл реально діяло лише 11. Наводились і передбачені
суми, але про їх розподіл ні слова. Решту шкіл, скромно зазначали особи,
що підписалися, планується відкрити на початку 1812 р.30.
Підсумовуючи еволюцію шкільного питання впродовж періоду
невтомної діяльності Т.Чацького і визнаючи великий успіх Волинської
гімназії, — ми про неї ще говоритимемо, — маємо погодитися, що разом
із ним національна, польсько-шляхетська ідея сягнула своєї вершини в
Україні, але водночас маємо також визнати, що за димовою завісою його
патріотизму часто ховалася розбіжна з правдою реклама. Характер його
діяльності був співзвучний тій шокуючій петиції 1808 р. Волинського
шляхетського зібрання цареві, яку ми аналізували в попередньому розділі.
Скупенькі внески, відмова переглянути захоплення поєзуїтських маєтків
та ліквідувати в них панщину, чого у 1809 р. так прагнув князь-куратор31,
утверджують нас у думці, висловленій у попередніх розділах: шляхта
головним чином переймалася найжорстокішою експлуатацією своїх
маєтків і кріпаків та була й надалі переповнена почуттям своєї вищості
над росіянами.
Під час війни з Наполеоном несподівано з’явився новий візитатор-
самозванець, який перемістив центр політичного тяжіння землевласницької
шляхти, дуже швидко переконавши її, скільки переваг вона зможе мати,
коли простуватиме за російською думкою.
Школи в Україні І шляхетський патерналізм
Думка «істинних росіян» і відмова від просвітницьких засад, декларованих
у 1802-1803 рр., почали переважати в Санкт-Петербурзі відразу, як
тільки було зауважено, що втілення цих засад Сперанським може стати
небезпечним для дворянських структур. Карамзін, який на початку
царювання Олександра І з ентузіазмом вітав народження нової шкільної
системи, у 1809 р. в праці «Про стародавню й нову Росію» приєднався до
“РГИА, ф.733, оп.62, д.101.
31 У 1809 р. князь Чарторийський ще не перейшов на консервативні позиції та пропонував
план переведення на чинш селян у маєтках Фонду національної освіти, що до 1773 р. належали
єзуїтам; це дорівнювало скасуванню кріпацтва у цих кількох маєтках, де не надто сумлінні
шляхтичі нещадно експлуатували селян. Проект викликав протест шляхти, яка вважала,
що такий захід підштовхне селян до зубожіння, пияцтва та невігластва, яке спіткало...
безземельних шляхтичів, що віддавна платять чинш. Через свою дику природу, як вважали
шляхтичі, селяни потребують «захисту» панщиною. Пор.: Оріпіа Котіді ихЛупзкіе} юг^іфіет
иггцсігепіа сІдЬг есіикасуіпуск, 10 лютого 1810 р., (В}, гра 4569).
241
консерваторів і захотів покінчити з енциклопедизмом: «Досі в освічених
державах від чиновників вимагали лише знань, корисних для виконання
їхніх обов’язків, — технічних наук для інженерів, юриспруденції для суддів
тощо. А в нас доходить до того, що голова цивільної палати мусить знати
Гомера й Теокріта, секретар Сенату має бути обізнаний із властивостями
оксигену й усіх газів, віце-губернатор має вивчати Піфагорову фігуру,
а наглядач божевільні — орієнтуватися в римському праві, інакше всі
помруть колезькими або титулярними радниками»32.
Звичайно, така антипросвітницька іронія пояснюється страхом перед
можливим піднесенням у Росії різночинців, яких уважали резонерами
й носіями жахливого французького духу. Після того, як міністром
народної освіти у квітні 1810 р. став А.К.Розумовський, який повністю
перебував під впливом обскурантистських закликів Жозефа де Местра,
що засипав його текстами з викладом своїх аргументів33, досить швидко,
10 квітня 1810 р. відкрили ліцей у Царському Селі — престижний заклад
для дворян, і це позначило перший пролом у теоретично універсальній
системі, започаткованій 1803 р.
За рік, 26 серпня 1811 р., міністр вніс нову поправку в оригінальну
концепцію автономного світу вчених і викладачів, повернувши земле-
власницькій шляхті право цікавитися діяльністю шкіл. У дусі Местра тут
ішлося про те, щоб не залишати викладання тільки «педантам із колегіумів».
Відомо, скільки упереджень іще діє в містечках, писав Розумовський,
щодо «чиновників, які не мають іншого, крім викладання, заняття, і відомі
тільки в науковому світі». Далі він продовжує: «Директори шкіл, які не
посідають ні високого чину, ні власного маєтку, нечасто користуються
повагою. Школи від цього також страждають. Якби ж, навпаки, директорів
обирали з-поміж землевласників, це повернуло би довіру дворян до цих
установ і пробудило добру настанову публіки до навчання. Одначе таке
рішення призвело б до втрати місця та єдиної перспективи багатьма
директорами». Тож, їх залишили в спокої, створивши паралельно корпус
почесних директорів, які відповідали згаданим критеріям34.
32 Цікаве порівняння статей Карамзіна <О новом образовании народного просвещения в
России» (1803) та «О древней и новой России» є в дослідженні: Е. Шмидт. История средних
учебньїхзаведений. СПб., 1878, с.20-21,71.
сіє Маізіге, Соггезропсіапсе сИрІотпаііцие 1811-1817, есі. А.В1апс, Рагіз, 1851; особливо: Ісі.,
Сіпд Іеіїгез зиг Гесіисаііоп еп Яиззіе, Ьеіігез еі оризсиїез іпесіііз сій сошіе Т Ве Маізіге, Рагіз,
1851, Соте 2, р. 299-362.
34 Периодическое сочинение об успехах Народного Просвещения, изд. Министерства, т.31,
с.218.
242
Така демонстративна зневага до світу викладачів («інтелектуалів») су-
перечить думці Алена Безансона про повагу до «інтелігента» у російському
розумінні цього слова через його рідкісність35, а в шляхетській ментальності
в Україні вона проявлялася вже здавна. Ще в 1804 р. Віденський універси-
тет відкинув спробу Т.Чацького залучити маршалків до шкільного життя
через їхню участь на щорічних іспитах у кожній повітовій школі.
Теоретично патерналістська опіка землевласників над школами у
«польських губерніях» не мала би здаватися такою необхідною, як у решті
імперії, оскільки, крім кількох іноземців, 500-600 викладачів повітових
шкіл і гімназій Віденського навчального округу були шляхтичами з
походження. Вони зазвичай належали до шляхти досить скромної, але їхній
родовід достатньою мірою гарантував виховання в дусі солідарності та
«громадянських» чеснот. Але тяжіння до патерналізму ще раз підтвердило
глибоку тріщину в лицарському стані, ба навіть про шляхетське походження
«викладацького корпусу» було забуто: він сприймався як невеличка,
відокремлена від шляхетського стовбура група, що еволюціонує за якоюсь
іншою логікою. Половина цієї групи складалася з монахів, забезпечених,
як ми бачили на прикладі василіян, певним статком, друга половина (не
більше сотні в Україні) становила невелике ядро, яке може видатися
вільним від критеріїв шляхетського життя і яке — за відсутності в Україні
різночинців порівняно з рештою імперії — було на той час новинкою.
Цей зародок шляхетської інтелігенції, мала групка, прагнув відновити
блиск збляклого, а то й призабутого герба, спираючись на абсолютно
нову вартість — і породжуючи цим неспокій — знання та професійну
компетентність, за яку платять.
Тривогу волинських шляхтичів, породжену появою цієї невеликої
групки, спритно використав, поєднавши з занепокоєнням росіян, граф
Філіп Плятер, який, діючи у ще більш бароковому й галасливому, ніж
Чацький, стилі, зумів настільки заслужити ласку влади, що впродовж
1818-1824 рр. обіймав посаду віце-губернатора цієї губернії.
Після смерті Чацького у лютому 1813 р. Ф.Плятер не акцентував ролі
Кременецької гімназії як твердині польськості, але робив усе, щоб вона
сприймалась як соціальна твердиня і стрижень шляхетської винятковості —
на противагу нікчемній і посередній дріб’язковості університетського світу.
35 А.Везап^оп, Ісіисаіїоп еі зосіеіе еп Пиззіе, Рагіз, 1974, р.21-22. Автор, зокрема, нехтує
свідченнями Герцена та сутністю Грибоєдового «Горя з розуму» (1825). Числова перевага у
шкільництві й вищій освіті у «польських губерніях» порівняно з рештою імперії — фактор, що
ним, як не дивно, російська історіографія нехтує. Пор.: Б.А.Успенский Русская ителлигенция
как специфический феномен русской культури // Россия/Киззіа. Вьш. 2 (10): Русская
интеллигенция и западньїй интеллектуализм. М., 1999.
243
Саме в такий спосіб по п’ятьох роках Кременецька гімназія набула статусу
ліцею, тобто прирівнялася до Царськосельського ліцею, призначаючись
для забезпечення освіти польських аристократів в Україні.
Така відзнака свідчила про рішучість волинської землевласницької
еліти, найзначніші представники якої входили до шляхетського зібрання
та освітньої комісії. На початку війни з Наполеоном ця група скористалася
тимчасовою опалою князя-куратора Чарторийського, аби зав’язати
безпосередні контакти з Санкт-Петербургом, що виглядало цілком
природно, оскільки від кінця червня 1812 р. французи окупували Вільно.
Ще за життя Чацького Ф.Плятер уважав за можливе поінформувати
Розумовського про способи евакуації ліцею, передбачені місцевою
шляхтою. З огляду на це міністр дозволив молодому графові звертатися
«прямо» до нього (вони листувалися по-французьки), тож Плятер був
спокійний за своє майбутнє і після смерті Чацького та за підтримки своїх
«співгромадян» без вагань запропонував себе на посаду візитатора — на
противагу кандидатурі Чарторийського, князеві з Поділля Дмитрові
Четвертинському36.
Хоча офіційно Плятер не обіймав посади візитатора трьох губерній,
проте й надалі використовував прихильність міністра для впливу на зміну
поглядів куратора Чарторийського на суспільне значення освіти: той, не
надто покладаючись на майбутнє, дедалі ясніше розумів, що повернення
до керівництва польськими школами коштуватиме йому відмови від
ідей Просвітництва, які він сповідував до 1812 р. Починався процес
входження до Священного Союзу, на «нового» Чарторийського з 1815 р.
впливали волинські ультраконсерватори, яким був ближчим Местр, ніж
ідеї Просвітництва колишньої Комісії національної освіти.
Шляхетські опікуни освіти вирішили не відкладати вдкриття гімназії на
Поділлі. У1812 р. вони знову знайшли притичину, щоби відхилити канди-
датуру директора, якого Вільно хотіло призначити до Вінниці, однак у 1814
р. погодилися на кандидатуру ордену піарів ченця Мацейовського, який
скинув сутану, одружився, потім знову повернувся до своєї конгрегації, а
під час війни з Наполеоном здобув у Білостоку підтримку росіян. Відкриття
гімназії поклало край монополії Кременця як єдиної польської гімназії
в Україні, що було постулатом Чацького, та значно полегшило діалог із
Петербургом. Відтепер вимоги шляхти могли зосереджуватися на захисті
й розширенні її привілеїв, буцімто узурпованих «ученими людьми».
36 Свої амбіції Плятер висловив у листах до А.К.Розумовського від 2 вересня 1812 р. та 24
лютого 1813 р.: РГИА, ф.733, оп.61, д.233. Хоча на той час двір був не дуже прихильним
до А.Є.Чарторийського, 13 лютого 1813 р. замість Чацького він запропонував міністрові
кандидатуру Д.Четвертинського.
244
В ідеалі було бажано якщо не ліквідувати, то максимально обмежити
діяльність місцевої Комісії освіти, щоби припинити перегляд власницького
статусу колишніх єзуїтських маєтків. Власне про це Ф.Плятер писав 11
лютого 1813 р. до А.Є.Чарторийського відразу по смерті Чацького, про-
понуючи скоротити Комісію до трьох членів і трьох секретарів, яких мали
призначати пожиттєво. їхні обов’язки полягали не в перевірці взятих у
минулому зобов’язань, а в розпорядженні дарованими фундушами та ви-
конанні адміністративного нагляду за викладацьким складом і шкільними
програмами (досі така прерогатива належала директорам шкіл, наприклад,
у Кременці директором був професор Сціборський, вірний виконавець
побажань Віденського університету). Крім того, Плятер наполягав на
контролі за коштами спеціальної комісії землевласників, до якої, зауважмо
формулювання, «обов’язково вибирали би тих з-поміж громадян, які, крім
компетентності, володіли би маєтком, що захищає їхні чесноти». Ясно, що
маючи 1600 підданих, Плятер відносив себе до доброчесних. Він також
запропонував кандидатури графів Жевуського й Мошинського37.
Не чекаючи підтвердження своїх візитаторських функцій, Плятер
звернувся до Розумовського з довгим звітом про стан шкільництва, що
був сповнений духу колишньої золотої шляхетської вольності. Тут не
бракувало ні пропозицій щодо переміщення та винагородження викладачів,
ні невдалої — вже згадуваної — ідеї примусити православних священиків
учитись у польських школах (ця думка довго засмучувала міністра), ні
повернення до проекту перетворення Кременецької гімназії на університет,
що стане пружиною всієї діяльності Ф.Плятера38.
Щоб досягнути цієї мети, треба було зробити низку жестів. їхня при-
мітивна ритуальність не повинна затулити ні вагомості ставки у культурній
грі, ні того факту, що волинські землевласники, які невдовзі подадуть
цареві другу велику петицію (див. попередній розділ), знаходили в цьому
продуховину для своєї відносної упослідженості.
Одна з нав’язливих ідей аристократії — не така вже й шляхетна —
спиралася на переконання, що той, хто дає гроші, може все робити на
свій розсуд. Думка про вищість публічного добра навіть не спадала їм
на думку. Шкільний статут 1803 р. передбачав, що каса Кременецької
гімназії довіряється її директорові Сціборському і зберігається під двома
замками, ключі від яких пильнують двоє професорів. У березні 1814 р.
Плятер просто конфіскував касу й передав її Волинській освітній комісії,
що складалася з «громадян». Отже, ректор перетворювався на виконавця,
37 Ф.Плятер до А.Є.Чарторийського (ВСх, № 6394).
38 РГИА, ф. 733, оп.62, д.254.
245
чого прагла шляхта, а енергійні скарги Снядецького до Вільна проти
такого антиуніверситетського перевороту жодних результатів не дали:
погодившись бути міністром освіти у Тимчасовому уряді Наполеона в
Литві, він стояв напередодні відставки. «Дух заанґажованості завжди був
слабким місцем учених станів, досвід століть і свідчення історії доводять
цю сумну істину і вказують на потребу створення комітетів, згідно з
розлогим проектом, який я мав честь вручити Вам у 1813 р.», — писав
Плятер російському міністрові39.
«Комітети», про які йшлося в цьому «розлогому проекті», невдовзі
назвуть «наглядовими радами». Зауваживши в 1814 р., що акції Чарторий-
ського знову ростуть, Плятер почав часто звертатися до нього з розмовами
про проект, повідомляючи, що збирається публічно захищати його в
Санкт-Петербурзі, а також на шляхетському сеймику (він надалі вживає
це слово)40.
Урочистий стиль промов секретаря Волинської комісії Ф.С.Рудниць-
кого на цьому сеймику свідчить, наскільки сильно в Житомирі розмахували
страховидлом «учених» як окремого класу, що загрожує стабільності
соціальних структур: «Важку покуту несуть поляки за те, що уряд їхнього
краю байдужий до публічного навчання, повністю переклав його на
вчену спільноту! Ця спільнота понад два століття тримає його в своїх
руках, використовуючи лише як засіб для власного розвитку і зовсім не
зважаючи на загальні потреби й користь усього народу [тобто шляхетської
нації! — Д.Б.]»41.
15листопада 1814 р. Плятер писав Чарторийському, що міністр запевнив
його у швидкому створенні університету в Кременці та запросив розробити
його проект. Він додав, що побоюється заздрості з боку Вільна і чекає на
повернення Олександра І з Парижа. Цей проект, попри його мегаломанію,
на початку 1815 р. таки був представлений Розумовському42; в ньому
йшлося про те, що по трьох роках Волинська гімназія перетвориться не
на університет, а на ліцей. Це більше відповідало побажанням міністра,
друга Местра, про ізоляцію суспільної еліти у вежах зі слонової кості.
Підтвердженням дієвості таких заходів стали приклади: ліцей Безбородька
в Ніжині на Лівобережжі та ліцей герцога Рішельє в Одесі.
39 Там же, д.287: Ф.Плятер до А.К.Розумовського, 20 березня 1814 р.; Я.Снядецький до
А.К.Розумовського, 10 травня 1814 р., відповідь останнього, 31 травня 1814 р.
40 Ф.Плятер до А.Є.Чарторийського, 8 жовтня, 6 та 15 листопада 1814 р. (ВСг, № 6394).
41 Промови 1817 р.: ВСг, № 4569,5.382.
42 Ф.Плятер до А.К.Розумовського, 19 лютого 1815 Р.: РГИА, ф. 733, оп.62, д.233.
246
Для досягнення своєї мети Ф.Плятеру доведеться довго дискутувати з
Віленським університетом і постійно тиснути на Чарторийського: всі його
заходи щораз виразніше розкривають ознаки шляхетської ментальності.
Директор гімназії Сціборський наважився надіслати до Вільна критичні
зауваження про колишній і нинішній стан фінансів комісії по всіх трьох
губерніях, виявивши «діру» у 12 тис. рублів асигнаціями. Розгніваний
Плятер направив Розумовському листа з проханням наганити цього
необачного, який посягнув на сакральні цінності минулого, не знаючи,
що рахунки — це не панська справа, бо слово «громадян» є достатньою
запорукою розвою Кременця. Плятер підсунув міністрові думку, що все
це — наслідок змови професорів і що директором маніпулюють троє братів
Ярковських, які «тероризують викладацький світ». Підготовку бюджету
слід було доручити йому, Плятерові: «Йозеф II* цілком справедливо сказав,
що воліє командувати чотирма арміями, ніж двома вченими»43.
Чарторийський, досі не затверджений на посаді куратора (це відбудеться
після приходу в міністерство Голіцина), зрештою, був вражений активною
діяльністю волинських «громадян». У жовтні 1815 р., не маючи жодних
повноважень, окрім підтримки свого шляхетського зібрання, Плятер заявив
учням і викладачам Кременця, що вирушає зі своїм великим проектом до
Варшави, щоби переконати князя Чарторийського. Своїм «заступником»
він призначив графа Р.Стецького, а з собою взяв професора Лучинського,
приятеля графа Яна Потоцького — письменника-ерудита, який щиро
ненавидів Віденський університет. Трохи раніше Плятер не проминув
нагоди виголосити велемовний панегірик на честь шляхтичів, членів
шкільної комісії, прохаючи Петербург нагородити їх хрестом святого
Володимира третього ступеня або святої Анни другого ступеня. Міністр
відповів, що волів би бачити ясні рахунки.
Ясності, тобто повного приховування зловживань, можна було досягти
лише усунувши педагогів від управління. Професор Малевський, посланий
до Вільна у травні 1816 р. для огляду становища волинських шкіл, був
страшенно вражений: на губернському сеймику «громадяни» збиралися
голосувати за розподіл фондів, офіційне виведення їх із підлеглості
університетським кураторам і зменшення відрахувань із колишніх
єзуїтських маєтків на освітні цілі. Захисники духу Просвітництва, які ще
залишались у Віденському університеті, виступили проти повернення до
системи самоуправства, що спиралася на партикуляризм, — «системи,
• Йозеф II Габсбург, співрегент матері Марії-Терези, а в 1780-1790 рр. імператор Австрії.
(Прим, ред.)
43 Там же, д.287:24 грудня 1815 р.
247
яка згубила край» і яка хотіла «повернення до колишньої польської
анархії», та ніхто їх не слухав: Чарторийський рушив туди, куди віяв вітер
Священного Союзу44.
Куратор справді погодився прийняти 23 вересня 1816 р. у Варшаві
делегацію волинських шляхтичів у складі Плятера, Яблоновського,
Стецького і Щасного Чацького, яка намагалася його переконати, що праця
правничої комісії завершується і що тепер її слід замінити губернськими
«наглядовими радами», тобто шляхетськими виборними органами
управління школами, одначе неповністю розкриваючи їхні завдання, аби не
викликати протестів викладачів. Щоб підготувати князя, який мав намір
особисто перевірити на місці умови перетворення Кременецької гімназії
на ліцей, секретар комісії Рудзький (який уперше вжив цю назву закладу)
на початку 1817 р. надіслав йому кілька записок, невтомно оповідаючи
про матеріальні засади, на яких шляхта збиралася приватизувати цей
заклад неповної вищої освіти. Справами колишнього Фонду національної
освіти відтепер могли цікавитися лише казенні палати, тобто держава:
функціонуванням шкільного життя мали опікуватися виборні наглядові
ради. Подальші пошуки колишніх єзуїтських маєтків уже цілком не
потрібні. Всі незаконні привласнення підпадають під термін давності.
Цим принципам мав відповідати проект навчання — так само грандіозний,
як за часів Чацького, і далебі фантастичний у містечку, де навіть вулиці
не було забруковано. Планувалося розширити бібліотеку, облаштувати
різні лабораторії, збудувати лікарню, ветеринарний інститут, механічну
майстерню, новий манеж і конюшні, пансіонат, повітову школу, плановану
вже давно школу для гувернанток, створити кафедри архітектури,
акушерства, хірургії, тригонометрії, астрономії45.
У 1817 р. Чарторийський поїхав до Вільна, де оголосив про створення
дирекції шкіл, дорученої комітетові у складі чотирьох професорів; повер-
нувся він звідти незадоволений, переконавшись у слушності критичних
зауважень шляхти з України. У квітні 1818 р., після Варшавського сейму,
який став вершиною й кінцем обіцянок Олександра І об’єднати Конгресове
Королівство з «польськими губерніями» імперії та на якому князь-куратор
зміг шепнути цареві кілька слів про намір створити у Кременці ліцей46,
він одразу ж виїхав в Україну — колиску свого роду. Після одруження з
Анною Сапєгою (їй було 18, йому 47) він провів там літо 1818 р. й вирішив
44 пасі ргозЬату Котізр ^Моіупзкіе]» (Бібліотека Віденського університету, К.С. 41,
с.213).
45 Проект Ф.С.Рудзького (1817): ВСг, № 4569.
46 А.Є.Чарторийський до О.М.Голіцина, 7 травня 1818 р.: ВСг, 6388 (по-французьки).
248
особисто познайомитися зі станом шкільництва. Чарторийський відвідав
кілька повітових і навіть парафіяльних шкіл, побував у Луцьку, Ворончині,
Любарі, Волосівці, Махнівці, Житомирі та Вінниці, залишивши в журналах
трьох губерній зауваження про спосіб викладання, предмети, які слід
розвинути, тощо. В одному зі своїх палаців, у Меджибожі47, він навіть
заснував повітову школу, одначе застав там лише викладачів, учні були на
канікулах. Подорож князя Адама супроводжувалася світськими зустрічами,
всі великі відомі родини тих місць квапилися відрекомендуватися великому
другові царя (принаймні його ще ним уважали), і це йому дуже лестило,
про що він писав своєму старому батькові так: «Багато громадян з’їхалося
сюди звідусіль. [...] Крім того, князь Євстахій [Санґушко. — Д.Б.], дехто
з повітових маршалків, губернатор, генерал Гіжицький розважалися тут
кілька днів. Це зібрання дало нам нагоду для влаштування численних
балів, на яких моя дружина багато танцювала»48.
Тривале перебування куратора в Україні відіграло вирішальну роль
у приготуванні Кременецької гімназії до перетворення на ліцей згідно з
побажаннями шляхти і в дусі Санкт-Петербурга. Князь вирішив усупереч
Віденському університетові, що впертому директорові Сціборському
та іншим незговірливим викладачам настав час вийти на пенсію. Коли
згодом, уже на еміграції, випускники ліцею створили 1837 р. у вигадливому
паризькому ресторані «Кременецьку бесіду», вони не могли нахвалитися
своєю елітарністю. Члени того невеличкого товариства особливо наголо-
шували на давніх заслугах Юзефа Джевицького, учасника повстання
Костюшка та командувача Наддунайського легіону* Князевича, якого
1817 р. обрали маршалком Кременецького повіту (у 2003 р. Ришард
Пшибильський повторно проспівав цю саморекламу паничів**). Що ж
до князя-куратора, то він, власне, здійснив давню мрію Розумовського,
створивши в 1811 р. інституцію почесних директорів', він знайшов ідеального
директора для ліцею.
Ідеал втілився в особі великого волинського землевласника та одного
з найвідоміших польських поетів-неокласиків Алоїзія Фелінського,
автора офіційного гімну Конгресового Королівства «Воіе, соз Рокк^»
47 Чернетки зауважень, написані рукою князя: ІШ., Е\у 6374.
48 А.Є.Чарторийський до А.К.Чарторийського, 27 червня 1818 р.: НМ, № 6032.
• Наддунайський легіон — один із легіонів польських добровольців, що воювали у складі
армії Наполеона, створений у 1799 р., ним командував Кароль Князевич (1762-1843).
{Прим, ред.)
••Ця іронічна репліка адресується праці, яку автор уже згадував як «урапатріотичну»:
К.РггуЬуІзкі Кпетіепіес, ороипезс о гогзщіки 2жусі$2опуск. ^Уагзга^а, 2003.
249
(Боже, врятуй Польщу), де патріотичний зміст доповнювався кількома
похвалами на адресу Олександра І, а також високоцінованих трагедій.
Як і в Яна Потоцького, його смак і глибока обізнаність з літературою та
мистецтвом поєднувались із заможністю, себто в соціальному плані він
відповідав рівневі вимог шляхти, яка затято прагла контролювати освіту.
Звичайно, в нього не було жодного вченого ступеня, але для Європи
королів, що поверталися на свої трони, для Росії Аракчеєва та для Волині
Щасного Плятера це було швидше чеснотою, ніж вадою. Чарторийський
намагався переконати професорів Віденського університету в тому, що та-
кий можновладець матиме незрівнянно більший авторитет, ніж «скромний»
університетський учений49.
Отож, усе було готове до перемін, що відповідали духові шляхетської
еліти: 4-16 грудня 1818 р. Олександр І підписав указ про створення
Кам’янецького ліцею: «Беручи до уваги те, що розпорядження Нашого акта
від 29 липня 1805 р. стосовно гімназій на Волині до сьогоднішнього дня
не дали очікуваних результатів, і те, що Волинська, Київська й Подільська
губернії, дуже віддалені від Вільна, обов’язково потребують навчального
закладу вищого типу, який міг би — бодай частково — заступити університет
для шляхетської молоді, наказуємо перейменувати гімназію на ліцей і
якнайшвидше реалізувати це згідно зі згаданим вище статутом та на основі
фондів, виділених для освіти»50.
«Реалізація» не була аж такою швидкою, змінилася тільки назва,
бо надто модифікований статут із різних причин так ніколи й не було
підтверджено. Основною серед них стала відсутність князя-куратора, який,
вважаючи, що питання вирішено, протягом двох років показував своїй
дружині столиці західних країн. Професори Віденського університету
використали таке відстрочення для контратаки. У Росії тим часом гору
брала реакція (не забуваймо, що 1818 р. Київщину було виключено з-під
опіки Вільна і ставало дедалі зрозуміліше: підтримка волинської шляхти,
просякнутої елітарністю, є, власне, підтримкою ідеї польськості). Поза
тим, невдовзі після свого призначення Фелінський помер, що привело
Чарторийського в розпач. Коли ж князь повернувся, було вже надто
пізно.
Проект оновленого статуту ліцею справді становив виклик тонкому
прошаркові інтелектуалів, які уособлювали собою еволюцію соціальних
структур. Чарторийський, що давніше палко підтримував ідеї Просвітниц-
тва, тепер схилявся до всіх пропозицій, що йому підкидав Рудзький. Ліцей
49 А.Є.Чарторийський до Я.Снядецького, 18 січня 1819 р.: В|, грз 3104.
50 ВС2,№ 6374,8.103 і далі.
250
було повністю передано під відповідальність куратора, єдиний зв’язок
із Віденським університетом обмежувався щорічними звітами «для
інформації». Оскільки кошти надходили тільки від меценатів, контроль — і
не лише матеріальний — за функціонуванням ліцею, як і передбачалося,
було покладено на наглядову раду, трьох членів якої мали обирати на
шляхетському зібранні. У такий спосіб цілковито порушувалися функції
зібрань, визначені у Грамоті Катерини II, вже не кажучи про руйнування
принципів народної освіти, проголошених у 1803 р. Раду в повіті мав
очолювати почесний директор; до неї входило також двоє духовних осіб,
визначених луцьким і кременецьким римо-католицькими єпископами,
що заповідало край світським тенденціям, успадкованим від польської
Комісії національної освіти 1773 р. Обрані на трирічний термін, наглядачі,
збираючись чотири рази на рік, повинні були схвалювати рішення щодо
запрошення, призначення та звільнення викладачів, могли втручатись у
програми й перелік дисциплін. У такий спосіб викладачі перетворювалися
на виконавців, що отримують платню і слухаються наказів своїх щедрих
добродійників51.
Міністр Голіцин висловив багато застережень до цього проекту,
оскільки настав період мальтузіанства в розподіленні рангів і чинів (ми
до цього ще повернемося), і росіяни не могли прийняти думки, що ступінь
студента або кандидата може надаватись у Кременецькому ліцеї, адже те
й те фіксувалося в «Табелі про ранги». Голіцин також не міг погодитися з
давніми претензіями ліцею здійснювати цензурування публікацій в Україні,
а тим паче визнати право давності на привласнені маєтки Товариства
єзуїтів, отже, вирішив довести цю справу до кінця.
Боротьба, яку оточення Ф.Плятера і сам Чарторийський вели до 1824
р., себто до моменту офіційного адміністративного підпорядкування волин-
ських і подільських навчальних закладів Харківському університетові, що
поклало край культурним амбіціям поляків, лише оприявнювала патову
ситуацію, яка виникла в результаті зіткнення двох концепцій: концепції
непорушного суспільства, що підпорядковується наказам, і концепції появи
світу, шо спирається на домінування заслуг, підтверджених знанням.
У1821-1822 рр. автори волинських проектів пером Рудзького невтомно
намагалися подолати нехіть Вільна, пишучи до куратора або до міністра.
Звинувачені у спадковому культивуванні польської анархії, найактивніші
члени Житомирського шляхетського зібрання, навпаки, представляли
себе в ролі гідних спадкоємців Комісії національної освіти 1773 р.: у
51 ІЬісІ.\ «ІЬШуз Ьісеит Кггетіепіескіе^о, сгуїі сіосіаіек сіо сіуріотаїи» (початок 1819 р.).
251
розлогих, сповнених патетики пасажах вони доводили, що діють як члени
шляхетської нації, зацікавленої у збереженні лицарського стану; так само
робили їхні предки, незаанґажовані «громадяни», чия активність ніколи
не служила польському урядові (що було правдою). Завзяте виставляння
себе як єдиних захисників громадянського обов’язку було випереджальною
захисною реакцією на загрозу, поки що малопомітну, але в довгостроковій
перспективі очікувану, коли майбутні випускники шкіл, перейнявшися
світоглядом своїх учителів, можуть стати справжньою загрозою для
непорушності прерогатив «добре народжених».
На той час «громадяни» ще вважали, що зберігають і розвивають
єдину сферу влади, що, як видавалося, за ними залишалася — контроль
за знанням. На прохання Голіцина від 12 січня 1821 р. подати нарешті
план щодо вирішення питання з колишніми єзуїтськими маєтками
волинські комісари 4 листопада 1821 р. виступили з захисною петицією,
в якій висловили пес ріиз иііга* аристократичну тезу про обов’язковість
контролю за освітою. Наполягання на праві давності привласнених
маєтків із дотриманням їхнього зіаіиз дио подавалось як конче необхідна
умова, аби запобігти тривожному розвиткові «духу корпоративності»
серед представників університетів. Ті, хто підписав цей промовистий
указ, заявляли, що не розуміють, чому їм забороняється втручатися в
навчальний процес, якщо чергові російські міністри виступали на захист
цієї засади. У них немає дипломів, та хіба вони неосвічені? Професори,
що уявляють себе окремою кастою, — це просто скандал і бравада. Замість
того, щоби вибрати освіченого шляхтича, університет воліє «заповнити
кафедри пересічними особами, але з-поміж себе». Далі житомирська
шляхта наважується писати таке: «Уряд, який переймається потребами
краю, повинен усвідомити, наскільки необхідно доручити спеціальним
органам контроль за установами, на які покладено навчання й виховання».
Оскільки місцеві шляхетські інституції зберігають свої прерогативи в
судах і старанно (?!) їх виконують, виглядає ненормальним те, що цієї,
такої цінної, допомоги позбавлене тільки Міністерство народної освіти.
Погорду у ставленні до «вчених» висловлено так: «У нинішній ситуації
виконавцем усього, що зроблено для освіти в наших губерніях, є універси-
тет. Він діє через своїх членів, які водночас і контролюють, тобто він є
і суддею, і стороною [...]. Практично неможливо, аби орган, зайнятий
виключно науковими теоріями і внаслідок свого особливого покликання
нездатний у деталях осягнути потреби краю, міг пристосувати освіту до
публічного життя і адекватно оцінити результати своєї діяльності».
* До крайнощів (лат.). (Прим, ред.)
252
Відкидаючи будь-яку життєву кар’єру на підставі заслуг, польський
лицарський стан в Україні був далекий від того, щоби розвиватися
в бунтівничому дусі за прикладом студентів-шляхтичів Віденського
університету, які тоді єдналися — щоправда, у невеликих групах — у таємні
товариства, подібні до радикальних рухів тогочасної Європи; українська
шляхта мріяла лише про те, аби відтяти себе в елітарній відособленості
від російського дворянства, і тішилася ілюзіями, що Санкт-Петербург це
прийме. Прагнучи тримати в своїх руках виховання підростаючих поколінь,
«громадяни» сподівалися не тільки зберегти свої землевласницькі привілеї
й судову владу, а й вписатися в політичну боротьбу проти революційної
гідри: «Така взаємно корисна співпраця запобігла би виникненню ситуації,
що нині склалася в Європі скрізь, де Батьків Родин і Громадян позбавлено
будь-якого впливу»52.
Поінформований про ці претензії університет (звичайно, міністр
не без приємності спостерігав за наростанням схизми Кременця, яку
він не забариться використати, хоча й зовсім інакше, ніж сподівалися
шляхтичі) дав різку відповідь, поставивши під сумнів дух «громадянства»
землевласників. Професори Віденського університету представили
педагогічну спільноту не як суспільного паразита, а як справжнього
учителя народу (у цьому випадку йшлося не тільки про народ-шляхту),
і сміливо заперечили верховенство шляхти53.
Якби князь-куратор був присутній на цій фундаментальній теоретичній
дискусії, він, можливо, схилив би шальку терезів на користь українських
шляхтичів, бо, виїжджаючи 1819 р. у тривалу подорож, залишив почесним
директорам рекомендації, що показують, наскільки він переймався ідеєю
обов’язкової причетності землевласників до навчального процесу, — як
у педагогічному, так і в матеріальному аспектах. Розрив Чарторийського
з просвітницькими ідеалами мало де проявляється з такою очевидністю.
Він писав, що передусім слід дбати про те, аби школи, осередки науки
і громадянського духу, стали також осередками релігійності та добрих
звичаїв. Для цього необхідно підтримувати тісні зв’язки з місцевим
духовенством, і князь, доти адепт Просвітництва, заявляє, що моральний
юнак мусить мати перевагу над добрим учнем. Належало поставити загату
перед хвилею деморалізації, такої ненависної тодішній офіційній Росії.
Справжні директори, як і викладачі, були надто підозрілими, аби гідно
52 <Рго)есС о котІ8]асЬ сіогогсгусЬ» та супровідний лист, 4 листопада 1821р.: ВСх, № 4569,
5.271-289 (чернетка); 5.288-295: чистовик, по-польськи.
53 <О рітцесІасЬ и5Іапо\¥Іепіа озоЬпе] асітіпізігаср Еіпсіизги е<іикасуіпе£о», 8 квітня 1922 р.:
іЬйі., 5.304-308.
253
викоренити зло, тоді як почесні директори, озброєні чеснотами завдяки
своїм статкам, мали стати охоронцями не тільки віри, а й соціальної
стабільності; це було особливо слушним не тільки для Кременця, а й для
інших шкіл, куди чиншова шляхта надто часто посилала своїх синів.
До основних причин зіпсутості краю, писав князь (підкреслимо, що тоді
ще не було розкрито жодного таємного товариства ні в школах, ні в уні-
верситеті), слід віднести нерозумне прагнення вибитися в люди та зневагу
дітей до суспільного статусу своїх батьків, яка, на жаль, спостерігається
серед усієї польської молоді. Добрі звичаї виховуються вдома, під наглядом
батьків і через наслідування їхнього прикладу. Але яку схильність до чеснот
може засвоїти дитина, коли її вчать зневажати статус батьків, їхній спосіб
мислення й поведінки? Немає потреби перераховувати прикрі наслідки
таких настроїв. Почесні директори самі можуть судити, наскільки важливо,
аби, вивчаючи необхідні предмети, учні не відчули невдоволення своїм
статусом, аби вони розуміли й утвердилися в думці, що той, хто піднявся
вище своїх можливостей, готує собі гіркоту й неспокій на все життя, і що
навчання має передусім готувати до належного виконання відведеної
новим статусом ролі та обов’язків, які з цього випливають54.
Хоча польська шляхта в Україні приймала напрям еволюції освітніх
ідей усієї імперії (директиви Чарторийського збігалися з політикою
шкільництва Голіцина й передвіщали формулу Шишкова 1824 р., який
вважав, що освіти треба стільки, скільки солі — пучку, проте вона, як і
литовська шляхта, відтепер уже не могла зберегти автономії, якою досі
користувалася в царині культури, — адже національний чинник за таких
умов ставав перешкодою. Останнє зусилля, яке Чарторийський зробив
у 1824 р., щоби затвердити статут ліцею для Кременецької гімназії,
посилаючись на спокій серед її учнів порівняно з політичним хвилюванням
на решті теренів навчального округу55, було безуспішним: він утратив свою
посаду, а контроль за польськими школами в Україні передали до Харкова,
що залишало їх у стані дрімоти до повної русифікації в 1831 р.
На завершення, проте, варто відзначити величезну роль розвитку
мережі шкіл у досліджуваному регіоні. Протоінтеліґенція, яку так жваво
підтримували до 1815 р., а потім настільки ж різко придушували упродовж
1830-х років, продовжувала розвиватися, загрожуючи руйнацією старих
станових культур. Коли в 1828 р. С.Г.Строганов задумав тісніше прилучити
землевласницьку шляхту до контролю за школами імперії, Сперанський,
який знову був повернутий до ласки, ба навіть став опорою режиму
54 АРАМ, СЬтаі, грз. 90.
55 ВСг, № 6388: А.Є.Чарторийський до О.М.Голіцина, 29 квітня 1824 р.
254
Миколи І, висловив промовисте застереження: дворянство, звичайно,
може багато в чому допомогти, але «за умови невикористання його у
Дерптському й Віденському округах з причин, пов’язаних зі специфікою
цих інституцій, та через надмірну схильність мешканців до навчання, яка
не вимагає від уряду жодної підтримки, крім звичайних заходів»56.
Шляхетські школи: відкриття шляху
чи заведення у глухий кут?
Щойно згадана «надмірна схильність» ставала тривожним фактом, який
порушував культурну рівновагу головних соціоетнічних складників імперії.
Влада не могла цього не помічати.
Станом на 1809 р. у п’яти навчальних округах (Петербурзькому,
Московському, Харківському, Казанському та Віденському) у 32 гімназіях
налічувалося 2838 учнів, з них 1305 — майже половина — у Віденському. 126
повітових шкіл нараховували 12839 учнів, із них 7322 були підпорядковані
Віденському університетові, тобто значно більше половини. У 1824 р.
відносна частка «польських губерній» зменшилася, одначе 22720 учнів
тутешніх початкових і середніх шкіл ще становили 30,2% усіх школярів
імперії та майже вдвічі перевищували кількість учнів найчисленішого
російського округу — Харківського (12660)57.
З-поміж польських навчальних закладів середнього типу українські
вирізнялися своїми розмірами. Починаючи від 1810 р. Кременецька
гімназія, згодом ліцей, являла собою найбільший заклад Віденського
округу. Напередодні приєднання до Харкова кількість тутешніх учнів
була такою:
1805:280 1806:422 1807:434 1808:404 1809:413
1810:612 1811:693 1817:519 1818:545 1819:567
1820:630 1821:678 1822:685
Три з-поміж п’яти найбільших польських шкіл містилися на Право-
бережній Україні: гімназія у Вінниці та школи василіян у Барі й Любарі
(до останніх слід додати ще й Уманську, передану 1818 р. Харківському
округові, де польська мова викладалася до 1830 р.). Залежно від року
тут навчалося від 400 до 500 учнів. Меджиріцька повітова школа у 1822
56 Е.Шмидт История среднихучебньїх заведений, с.265.
57 Ці й подальші цифри подано за: В.Веаиуоіз, Ьитіегез еі Зосіеіе..., €.11, р. 688-691.14., ЗгЬоІ-
пісіюо роїзкіе па гіетіасН Ііїеюзко-гизкіск..., 1.2, р.249-254.
255
р. налічувала від 300 до 400 учнів, в інших учнів було значно менше. У
Житомирі, Луцьку, Теофіполі, Володимирі, Кам’янці, Меджибожі
навчалося по 100-200 учнів, а в Клевані, Дубровиці й Олиці — менше сотні.
Загальна чисельність учнів у польських школах України виглядала так:
Губернія 1803 1808 1816 1822
Волинська 1571 1978 2 070 2 673
Подільська 1621 1397 1728 1461
Київська 605 762 569
Разом 3 797 4 137 4 367 4 134 (якщо врахувати Київську губернію, то щонайменше 4700)
Серед восьми «польських губерній» Волинь посідала друге місце за
чисельністю учнів (20,5 ), на Поділля припадало всього 10%. Інакше
виглядали ці пропорції у Віденському університеті, який упродовж 1803—
1831 рр. мав найбільше студентів з-поміж решти університетів імперії (300
у 1808 р., 900 у 1824 р., 1300 у 1830 р., набагато випереджаючи Москву і
Дерпт. Як через віддаленість, так і через конфлікт ментальностей на 825
тутешніх студентів 1822-1823 навчального року припадало тільки 6,6%
вихідців із Волині, 3,51% — із Поділля і 2,06% — із Київщини.
Не вдаючись у докладний аналіз змісту студій, що виходить за межі
нашого дослідження, варто все ж зазначити, що «надмірна схильність до
навчання», яка шокувала Сперанського, свідчила про те, що діти та їхні
батьки мали велику довіру до освіти й багато очікували від неї. Підготовка
викладачів і якість навчальних програм загалом не ставилися під сумнів
аристократичними менторами Кременецького ліцею. Загальнопоширеного,
хоча й дещо поверхового тлумачення ідей Просвітництва вистачало, аби
вбачати у школі джерело знань і культури, що потрібні як у повсякденному
житті, так і в збереженні ідентичності. І хоча на цих теренах просвітницька
традиція забарвлювалася певною панською пихою, все-таки було ясно, що
школа забезпечує соціалізацію та прищеплює ідеали, пошану до яких тут
плекали півстоліття, а то й більше. Звичайно, плани викладання ужиткових
дисциплін залишалися нереалізованими, професійна спеціалізація навіть
в університеті перебувала в зародковому стані (медицина, учителювання,
священицьке служіння), але, попри відзначені нами перешкоди, дирекція
шкіл, підпорядкованих Віденському навчальному округові, здійснюючи
256
централізовану підготовку підручників і розробляючи педагогічні
директиви, забезпечувала єдність навчального процесу та будила дух, що
оживлятиме подальші покоління, — дух імовірного прообразу інтелігенції,
якій бракувало тільки можливостей реалізувати себе в кар’єрі: після 1831 р.
дехто проявить себе на еміграції, ставши інженерами, лікарями, техніками
в різних галузях, літераторами. Право, таке потрібне для поступу модерніза-
ції, викладалось у середніх школах за підручником Г.Стройновського, який
апелював до принципів «природного права», тобто до засад громадянського
суспільства, і це є особливим парадоксом у суспільстві, де право було таким
собі орнаментом, а всі юридичні й судові функції випливали з привілею
народження, тож зміст навчання суперечив як польським архаїчним
практикам, так і російському беззаконню. Так само лекції професора
економії Кременецького ліцею Хоїнського — автора підручника, написаного
під впливом Адама Сміта, Дж.Б.Сея та Л.Г.Жакоба, давали його читачам
усі теоретичні підстави відмовитися від господарювання, що спиралося
на панщину, й окреслювали величезний економічний потенціал цього
закостенілого світу. Навчальні дисципліни розчиняли вікна назустріч
ідеалам, глибоко відмінним від того, що панувало в учнівських родинах.
В українських школах сформувалися — хоча й утвердилися під іншим
небом і перегодом — поети й письменники С.Гощинський з Умані та
Ю.Словацький, син кременецького професора, які зуміли виразити
весь трагізм відносин польських панів і українських селян. Але скільки
знедолених було поруч із цими обранцями долі?
Утім, повернімося до головного предмета нашого дослідження —
уміло спровокованих інертності й паралічу суспільства, і погляньмо на
це в тьмяному світлі періоду, що настав після укладення Священного
Союзу*.
Майже всі учні у школах колишніх польських губерній походили зі
шляхти — землевласницької або чиншової, і це було їхньою найпомітнішою
відмінністю порівняно зі школами решти імперії. Отже, тут були не-
відомі проблеми, властиві питомо російським теренам, де дворянство
лякала експансія різночинців. Статистика за 1826 р. відображає реальну
картину такої експансії серед учнів російських гімназій та її одиничний
характер у гімназіях Віденського навчального округу. У закладах, що
* Священний Союз, тобто союз трьох монархій — Росії, Пруссії та Австрії, укладений для
збереження абсолютистсько-станових режимів і недопущення розвитку визвольних рухів
у Європі, сформувався на Віденському конгресі 16 європейських держав, що тривав від 1
жовтня 1814 р. по 15 липня 1815 р., завершивши <епоху Наполеона». Священний Союз
знаменував перемогу клерикально-монархічної ідеології та придушення політичного і
релігійного вільнодумства. (Прим, ред.)
257
підпорядковувалися Петербургові, Москві, Харкову, Казані й Дерпту, на
4309 учнів припадало 1691 син дворян чи придворних сановників, решта
були дітьми державних чи міських чиновників, купців, міщан, ремісників,
солдатів, священиків, вільних селян і навіть кількох кріпаків. Натомість
у Віденському навчальному окрузі шляхтичів налічувалося 1952 на 2224
гімназисти. Серед нечисленних простолюдинів тут були переважно міщани
(121 учень), сини священиків, імовірно уніатських (65 учнів), і селяни (85
учнів) — напевне скорше литовські, ніж українські58.
Із наведених цифр видно, що учням губерній, підпорядкованих
Віденському округові, не було причини остерігатися перших заходів,
спрямованих на збереження старих соціальних структур, до яких у 1811 р.
вдався А.К.Розумовський. Параграф 14 Акта про заснування університету
(1803 р.) визнавав за студентом, який щойно вступив до університету,
14-класний чин; кандидат на ступінь магістра отримував 12-й клас,
магістр — дев’ятий, а доктор — восьмий клас. Указом від 11 листопада 1811
р. студенти з оподаткованих станів звільнялися від свого статусу тільки
після завершення університетського курсу (без окреслення терміну його
тривання). Як зазначалося в указі, це мало запобігти записові на студії осіб,
які хотіли би уникнути подушного податку й жити «в ледарстві»59. Після
11 березня 1814 р. боротьба з простолюдинами набуває ще чіткіших ознак.
Розумовський постановив рішення взагалі не надавати ступеня студента
вихідцям з оподаткованих станів. Відтепер їх належало вважати за «вільних
слухачів», отже — не присвоювати класного чину. Починаючи від цього
часу зі вступом до університету обов’язково подавалося підтвердження
дворянського звання60.
Ця вимога вирвала у ректора Яна Снядецького відчайдушний крик
протесту; розуміючи, що вже фактично втратив посаду, він писав міністрові:
«Це розпорядження зменшує клас освічених людей [зауважмо окреслення
групи. —Д.Б.], прирівнюючи його до найнижчого класу мешканців краю.
Університет був змушений розголосити цей указ, що остудить запал до
науки серед учнів губернії. Відмова від цього закону, якого ухвалено,
схоже, тільки для того, аби зашкодити поширенню освіти, і який через це
повністю суперечить доброчинним намірам імператора, видається вкрай
необхідною»61.
58 Е.Шмидт История среднихучебньїх заведений, с.236.
59 РГИА, ф.733, оп.86, л.271.
60 С.В.Рождественский. Сословньїй вопрос врусскихуниверситетахвпервой четверти XIX в.
// Журнал Министерства народного просвещения, 1907 (май), часть 9.
61 Я.Снядецький до А.К.Розумовського, без дати (1814): Бібліотека Віденського університету,
КС, 41, с.271 (по-французьки).
258
У листі до А.Є.Чарторийського ректор вказує на положення закону,
які суперечать проголошеним у 1803 р. засадам: «Загальна освіта не може
бути монополією одного стану жителів. Людина, яка здобуває ранг завдяки
своїм знанням, не може бути записана в сказки [списки оподаткованих
осіб. — Д.Б.], бо навіть найнижчий ранг її з них вилучає...». Назвавши
Розумовського «найгіршим ворогом Людства», Снядецький підкреслює,
що країна не матиме ні освічених людей, ні талантів, коли їх не шукатиме
серед різних верств населення. Багаті люди не завжди схильні до навчання,
сказки — це смерть для людяності й освіти62.
Снядецький, звісно, знав, що більшість студентів у його розлогому
окрузі належать, як ми вже бачили, до шляхти. Тож чи не було його щире
обурення простою риторикою заради принципу? Без сумніву, ні, бо цей
справді освічений чоловік, щиро захищаючи принцип відкритості освіти
для простолюду, водночас передчував, які наслідки потягне за собою для
учнів з «польських губерній» вимога подавати підтвердження шляхетства.
Тут ми вкотре підходимо до наскрізної проблеми нашого дослідження —
шляхтичів без землі та без доказів шляхетського походження.
Масова дискримінація тих, кого царські чиновники намагалися
трактувати як фальшивих шляхтичів, могла би зруйнувати систему
шкіл та університетів, якби це було доведено до кінця. Для соціальних
структур імперії польська чиншова шляхта була так само небезпечна, як
і різночинці питомої Росії.
Збереження права чиншової шляхти посилати своїх синів на навчан-
ня є далебі найтривалішим і найвиразнішим свідченням прояву шляхет-
ської солідарності. Адже власне ця засада дозволила шляхтичам — «не
громадянам» зберегти свою розрізнювальну ознаку — освіченість. Аж до
кінця XIX ст. кількість «освічених голодранців» у цих краях приводило
царську владу у ступор: більшість із них закінчила школу ще до Листо-
падового повстання 1831 р.
У факультетських журналах Віденського університету вражає недба-
лість, помітна у фіксації соціального походження студентів. Стовпчик,
передбачений від 1814 р. для запису про підтвердження шляхетства, аж
до 1823-1824 р. зазвичай порожній, тут можемо натрапити хіба що на поз-
начку: «Подано посвідку про походження від маршалка такого-то повіту».
Якою була достовірність таких посвідок — відомо. Інколи зустрічається
запис: «Має подати підтвердження». Та, очевидно, ніхто його ніколи не
подавав. З-поміж 651 студента у 1820-1821 навчальному році тільки 75
студентів пред’явили документ про підтвердження шляхетства. Навіть
62 Він же до А.Є.Чарторийського, 4 лютого 1814 р.: ВСг, № 6397.
259
згодом, після 1824 р., питання про вірогідність таких підтверджень, тоді
вже значно численніших, залишається відкритим.
Відповідно до того, що нам відомо про елітаристські тенденції маршалків
шляхетських зібрань Волині та їхню протидію виокремленню у Кам’янці
класу «освічених», склад учнів гімназії, потім ліцею цієї губернії, був,
зрозуміло, значно аристократичніший, ніж по інших навчальних закладах.
Зрештою, саме перетворення гімназії на ліцей мало умовою «елітарну
чистоту», і Голіцин дбав про це так само, як і Чарторийський. У 1817 р.
він висловив подив з приводу того, що серед 519 учнів ліцею було п’ятеро
юнаків з оподаткованих станів. Директорові Сціборському довелося
виправдовуватися й надати докази того, що сам городничий звільнив
цих міщанських синів від подушного податку, завдяки чому вони дістали
право вступити до Кременецького ліцею63.
Натомість у решті шкіл України, поза всяким сумнівом, училися діти
зубожілої чи безземельної шляхти, які сподівалися завдяки освіті вибитися
в люди, опинившись у лавах протоінтеліґенції. У дуже докладному
звіті за 1824 р., складеному візитатором К.Монюшком, зазначено, що
вихідців із простолюду серед учнів тутешніх шкіл значно менше, ніж у
Литві, натомість синів зубожілої шляхти досить багато, причому незрідка
вони приїздять на навчання із дуже віддалених повітів. Адреси їхніх
домівок опосередковано свідчать про гостре бажання вчитися: Київська
губеренія майже повністю позбавлена польських шкіл, не рахуючи
кількох василіянських у Подніпров’ї, посилала своїх синів у найближчі
школи на Поділлі — до Немирова, де вони становили 1/6 складу учнів,
Вінниці, де навчалися 134 юнаки з Київщини за загальної кількості 505
учнів. Проживання поблизу навчального закладу ще більше спонукало
до студій: 185 вінницьких учнів походили з цього повіту, 45 не завагалося
приїхати з Ямполя, 39 — із Літина, 26 — із Балти. У великій школі василіян
у Барі можна зауважити таке саме географічне розмаїття й віддаленість
від домівок, одначе скрізь впадає в око характерна компактність осіб
шляхетського походження. Так, барські василіяни 1808 р. прийняли лише
трьох простолюдинів, бердичівські кармеліти у 1814 р. — лише двох. У1826
р. інспектор Подчашинський виявив 11 учнів-нешляхтичів у Теофіполі,
а Монюшко в 1824 р. — тільки одного юнака з простолюду на 505 учнів
вінницької школи.
Лише Монюшко намагався розрізнити шляхту за прошарками:
його список — півтисячі юних шляхтичів Вінницької гімназії — може
послужити зразковою моделлю для встановлення згаданих пропорцій
63 А.Є.Чарторийський до О.М.Голіцина, 26 лютого 10 березня 1817 р.: ВСх, № 6388.
260
у відвідуванні навчального закладу. Він виокремлює щонайменше
сотню синів повноправної шляхти-дідичів і трохи більше сотні — синів
державців, які обробляли землю на засадах тимчасової власності. Триста
учнів, тобто 3/5, походили з безземельної шляхти: слуг, різних найманих
працівників, званих «земською шляхтою», і шляхетської голоти, або
чиншових хліборобів64.
Оскільки росіяни так і не спромоглися порахувати й відділити
«справжніх шляхтичів», було ясно, що зусилля Розумовського забезпечити
доступ до навчання тільки їм було приречено на провал.
Якщо припустити, що дехто з тієї більшості безземельних і не
підтверджених у шляхетстві юнаків захотів би стати на цивільну чи
військову службу в Російській імперії, він наразився б на низку суспільних
перепон, вигаданих для того, аби перекрити їм доступ до чинів. Цей шлях
інтеграції, офіційно проголошений в основоположному акті 1803 р., уже був
закритий для університетських професорів, які перед 1815 р. неодноразово
намагалися домогтися письмового визнання російських табельних чинів,
еквівалентних їхньому ступеневі65. Після 1815 р. просування в кар’єрі
завдяки заслугам стало ще проблематичнішим, оскільки дворянство
боялося наростання впливу різночинців, а також надто великої кількості
сумнівних шляхтичів у «польських губерніях». У1816 р. міністр внутрішніх
справ Козодавлєв виступив проти чиноманії, вважаючи, що в такий спосіб
можна краще зберегти цілісність дворянства. Його записка «Про надмірну
прив’язаність цивільних чиновників до чинів і про засоби зупинити зло,
яке з цього випливає»66 являла собою перегляд принципу влади заслуг,
яким століття тому керувався Петро Великий. Аби виразніше підкреслити,
що навчання надалі не повинно розглядатись як привід до кар’єрного
зростання. У 1819 р. міністр народної освіти Голіцин запровадив цілком
мальтузіанську систему надання університетських ступенів, застерігши
за самим собою право перевірки їхньої кількості, щоби вона не була
«надмірною». Надання 32 ступенів «кандидатів», присуджених Віденським
університетом у 1821 р., він уважав перебільшенням67.
Ще до того, як у 1824 р. Новосільцева призначили куратором,
Чарторийський, який уже почистив чимало програм і підручників у дусі,
64 Звіт К.Монюшка про перевірку, 1824 р.: В}, грз 6334 III.
65 В.Веаиуоіз, Ілітіегез е( Зосіеіе..., С.І, р.145-146.
66 Дуже яскравий коментар до цієї записки див.: А.В.Предтеченский Очерки общественной
и политической истории России в первой четвертії XX в. М., 1957, с.321 і далі.
67 <Положение о производстве в ученьїе степени». 20 січня 1819 р.: АРАМ, СЬта] 97. Листи
Голіцина до віленського ректора Малевського, серпень-листопад 1824 р.: РГИА, ф.733,
оп.62, д.557.
261
згідному з тогочасними російськими та європейськими тенденціями, марно
намагаючись утриматися на посаді, накинув Віденському університетові
«Регламент шкіл і гімназій», безпосередньо втілений у життя його
наступником. Цей текст відкидав універсалізм навчання, а його кінцеву
мету ясно визначав із перспективи соціального передвизначення. Головна
хиба існуючої системи, писав Чарторийський (хоча сам же й запровадив
її двадцятьма роками раніше), полягає в тому, що вона спрямована на
продовження навчання в університеті, тоді як тих, хто продовжує в ньому
навчатися, небагато, і вони залишаються з багажем непрактичних знань.
Тому, слід замислитися, для яких соціальних станів призначається така
освіта. Перша стаття його регламенту звучить так: «Всі без винятку нав-
чальні заклади повинні мати чітко визначену мету й царину діяльності,
через які вони не можуть переступати. Тільки ретельно дотримуючися та-
ких засад, школи можуть принести користь, якої від них очікує дбайливий
і доброзичливий уряд». Соціальне спрямування ст. 2 трохи ясніше:
школи належить переділити за ступенями «відповідно до різних класів,
з яких складається суспільство, а також відповідно до особливих занять,
властивих кожному з них».
До сфери соціального передвизначення належать:
1. Класи селян і ремісників.
2. Люди певних занять, або ті, хто зайняті мистецтвом чи мають професії,
що потребують спеціальних знань і тривалої практики. Цей пункт містить
уточнення, яке чітко впроваджує сегрегацію всередині лицарського
стану: «Сюди слід також віднести зубожіле дворянство, таке численне
у польських губерніях і відоме під назвою «шляхта». Як бачимо, зміна у
способі мислення людини, яка інспірувала в 1808 р. створення Комітету
у справах шляхти у Санкт-Петербурзі, разюча.
3. Ті, хто мають засоби дати своїм дітям краще виховання і підготувати
їх або для корисної державної служби, або до занять, що приносять користь
загалові»68.
У такий спосіб починаючи від 1824-1825 навчального року повітові
школи стали призначатися для синів безземельної шляхти, яка втрачала
останню прикмету своєї свободи — теоретичну можливість необмеженого
кар’єрного зростання. Призначені для еліти гімназії стали розсадником,
що готує до вступу в університет. 19 серпня 1827 р. Микола І поширив
таку систему на всю імперію.
® Текст підготовлено на засіданнях 14 листопада й 21 грудня 1823 р. ректоратом Віденського
університету згідно з указівками куратора: АРАМ, СЬта] 88
262
Регламент цілком відповідав духові свого часу, тим паче що в Державній
Раді щойно завершилася велика дискусія стосовно пропозиції міністра
фінансів Канкріна, якого турбувала відсутність третього стану в Росії та
який належав до тих нечисленних осіб, що розуміли потребу забезпечити
більш почесне місце для всіх корисних станів — для людей, які мають певні
заслуги. Це був початок процесу, який згодом приведе до появи титулу
«почетньїй гражданин». У 1826 р. Канкрін називав таких «нових людей»
просто «гражданами» і пропонував надавати їм цей титул, як і шляхетство,
пожиттєво або спадково. Всі міністри Державної Ради виступили проти
такого нововведення, вбачаючи в ньому станову ієрархію. Особливість
дискусії полягала в тому, що учасники висловлювали свої міркування на
письмі, завдяки чому маємо змогу вловити самоокреслення російського
дворянства. Міністр юстиції князь Лобанов-Ростовський висловився від
імені своїх колег із Військового та Морського міністерств, проте основну
думку сформулював двома місяцями раніше князь Васильчиков, генерал-
ад’ютант імператора, чия записка формулює по-своєму остаточну дефініцію
закостенілості дворянства. Тут рішуче піддано сумніву запроваджену Пет-
ром І систему чинів, яка теоретично не відкидала можливості піднесення у
дворянство простих людей за їхні заслуги, тож ідею Канкріна Васильчиков
тлумачить як небезпечну новинку й поділяє застереження Козодавлєва
1816 р. щодо «надмірної чиноманії».
Князь, зокрема, пише: «Неможливо цілком позбавити цих «граждан»
можливості набути справжнє дворянство; проте, було б корисно визначити
межі, що розділяють ці дві категорії, за рахунок таких вимог, які можуть
подолати лише винятковим талантом і надзвичайними досягненнями69.
Він, зрозуміло, не вдається до узасаднення дворянської винятковості,
для нього самоочевидної, а просто веде далі: «Хотілося б звернути увагу
на зло, яке нині ховається в тому факті, що набути спадкове дворянство
завдяки чинові стає надто легко». Як і волинська шляхта у своїх осторогах
щодо університетських професорів, Васильчиков убачав небезпеку в тіні,
що насувалася, ще до появи самої хмари, бо ж поява таких людей ще не
була масовою.
Князь розвивав свою думку в переконанні, що зичить добра для
заслужених людей, які будуть значно кориснішими, залишаючись на
своїх попередніх місцях у соціальній ієрархії. Надати їм можливість стати
дворянами (про що, власне, у пропозиції Канкріна не йшлося) означало
би «позбавити суспільство його найкращих членів, тих, які можуть стати
69 Скопійовано секретарем Державної Ради О.М.Оленіним із записки князя Васильчикова,
яку було розглянуто 28 червня 1826 р.: РГИА, ф.1149, оп.2, д.48б, л.1-7.
263
його підпорою та окрасою власної спільноти [себто, вони мали залишатися
там, де й були — Д.Б.]. Це відвернуло б їх від потрібних державі занять, до
виконання яких вони призначені своїм народженням [відома концепція
передвизначення з волі Божої соціальної структури —Д.Б.], успадкувавши,
так би мовити, вроджений нахил; це віддалило б їх від середовища, в якому
сформувався їхній світогляд, засвоєний завдяки звичному способові
життя і вихованню та дякуючи якому вони, відповідно, приносять користь,
тоді як перенесення їх до іншого стану, де вони не знають ні правил, ні
особливостей, ба навіть не мають належної підготовки до виконання нових
зобов’язань, що цим були зумовлені, зробило б їх не тільки некорисними
членами суспільства, а й просто шкідливими, отже, в підсумку, понизило
б їхній статус».
Оскільки «добірність» дворянства не мала допустити жодного
зовнішнього допливу, Васильчиков далі доводить, що нововведення Петра
І впровадили хаос: «Приклади всіх освічених правлінь показують, що
спадкове дворянство — це гідність, яка обіймає тільки певну категорію
людей, і здобути її не можуть жодним чином ті, що належать до решти
класів; служба передбачає рангові відзнаки, проте вони дають лише особисті
переваги, але не дають права на автентичне дворянство.
Князь рішуче вимагав сегрегації: «що виразніша межа, яка відділяє одну
категорію від іншої, то краще вони розквітають». Петро І, звичайно, надавав
великого значення чинам, але обставини цілком змінилися. Тоді дворянство
було не таким численним і не вважало службу обов’язковою повинністю.
Нині його намножилося стільки, що держава має достатньо чиновників, а
ритм просування в ієрархії чинів також набагато пришвидшився. Щороку,
продовжував князь, з’являється кілька тисяч їх нових отримувачів. Тож
милість надавати дворянське звання має належати особисто імператорові.
Слід припинити визнавати військовий ранг хорунжого за достатній для
отримання дворянства, а в цивільній службі — визнавати достатнім
порогом восьмий клас.
Міністр юстиції та його колеги погодилися70, що «надто багато людей
здобувають дворянство через чин, і цьому злу слід покласти край», але
не наважилися заперечувати надто символічну уставу Петра І 1722 р.
та священні засади «мудрого реформатора Росії», який однозначно
70 <По предмету приобретения наследственного дворянства посредством чинов». Записка
міністра юстиції князя Лобанова-Ростовського, 1 вересня 1826 р.: Там же, л.8-10. Слід
зазначити, що ідея Канкріна про створення категорії *граждан* знайшла прояв в указі
1831 р. з метою охопити міську шляхту; цей указ остаточно затвердив поділ шляхти на
землевласників та безземельних: тих, що мешкали в сільській місцевості, стали зараховувати
до однодвірців, а міських — до «граждан».
264
надавав кар’єрні шанси вірним слугам, навіть якщо вони походили з
низів. Члени ради визнали також слушність думки Канкріна, що не варто
«відбирати надію на здобуття дворянства завдяки службі, бо це означало
б ослаблення найміцніших основ і залишення в невідомості людей з пре-
красними якостями». Цей двозначний пасаж супроводжувався стількома
застереженнями, що практично цілком збігався з попередньою думкою.
Так чи інак, але високопосадовці імперії нагадали, що дістати спадкове
дворянство не так і легко. Катерина II міцно пригальмувала доступ до нього
16 грудня 1790 р., постановивши, що титулярний радник недворянського
походження має служити 12 років, а колезьким асесором може стати лише
після 25-річної служби. Зловживання в часи Павла І і на початку царювання
Олександра були зауважені ним самим: побачивши «вражаюче намноження
чинів», імператор спробував зупинити його указом Сперанського, якого,
«на жаль», не було втілено в життя. Лобанов-Ростовський убачав причину
буцімто надмірного здобуття дворянства через чини у надто щедрій
політиці роздавання відзнак і орденів, тож радив передусім скоротити
винагородження такого типу і ще більш ускладнити процедуру просування
по службі від 13-го до 8-го класу. Ощадно надаючи ордени святої Анни
і святого Володимира, можна не посягати на «Табель про ранги» й не
викликати «пліток та недоречних тлумачень».
Дискусія у найвищих владних колах на початку правління Миколи І
дає уявлення про рівень соціальної блокади, що вже констатувалося в
кожному з розділів нашого дослідження. Жодної надії для різночинців,
як і жодної — для шляхти з периферії; цей клас вільних людей був, поза
сумнівом, ще більше приречений на щодалі виразнішу марґіналізацію.
Якщо густота шкіл і чисельність учнів робили цю периферію винятком
у Російській імперії, то не менш винятковим був і рівень напруженості та
надзвичайна сила вибуху 1831 р.
Незначній кількості учнів, які вступили до університету, та ще менш
численним його випускникам, які здобули конкретну професію, слід
протиставити масу розчарованих «напівінтеліґентів». Достатньо освічених,
аби відчути безнадійність свого становища — людей, які творили одну
з головних прикмет цивілізації «багатоетнічної імперії», що з такими
труднощами перетравлювала свою мультикультурність.
Навіщо шляхетським синам, щільно затиснутим у лещата застиглих
структур, закінчувати студії, якщо вони швидко усвідомлювали, що ця
система нікуди не веде? Велика Вінницька гімназія, яку ми вже брали
для прикладу, і тут допоможе зрозуміти, як проявлялося це знеохочення:
пізнавши вдома основи наук, у перших трьох класах гімназію відвідувало
багато хлопців, натомість упродовж трьох наступних років їхня кількість
265
неухильно зменшувалась, і ледве один із двадцятьох проходив навчальний
курс до кінця. Інспектор К.Монюшко у 1824 р. зафіксував таку інформацію
про кількість учнів по класах:
1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік 5-й рік 6-й рік
139 104 105 81 45 22
Зрозуміло, що десятирічна програма, яку практикували в гімназіях, а
згодом у Кременецькому ліцеї, адресувалася цілком інакшій публіці, проте
зменшення кількості учнів притаманне і старшим класам усіх навчальних
закладів. У щойно згаданому звіті Монюшка, з-поміж іншого, зазначено,
що з 1500 учнів, які впродовж 1814-1824 рр. навчались у Вінницькій
гімназії, атестат про завершення навчання отримало 127 осіб, але тільки
39 продовжили освіту у Віденському університеті. Поза тими небагатьма,
які, маючи винятковий багаж знань, долали відразу до служби й починали
служити в царській армії чи медицині, що робила решта — з атестатом
чи без нього в кишені? Перед ними відкривалося небагато можливостей
зробити кар’єру, хіба що обійняти посаду писаря в повітових суді чи
шляхетському зібранні, яку їм залишали багаті землевласники. Багато
хто наймався репетитором або йшов у бухгалтери, управителі чи економи
маєтків, однак ясно, що вони не могли вплинути на еволюцію непорушних
соціальних структур, які спиралися на принцип «доброго народження».
Невисока репутація польської шляхти, про яку говорять деякі щоден-
ники71, жалюгідний духовний рівень судових писарів, жорстокість
у визиску селян-підданих, поведінка «гербової служби» — усіх цих
повірених, економів та управителів, які віддавали свої не надто великі
знання на потребу землевласників, є наслідком гіркоти й деморалізації у
подвійному сенсі слова. Частина обрала приречене на поразку повстання,
воліючи загинути або емігрувати. Одначе переважна більшість української
шляхти зі своїм багажем незужитих знань, мала відчувати ще сильніше,
ніж росіяни, грибоєдовське прокляття «Горя з розуму»!
У 1852 р. генерал царської жандармерії в Білорусі Кучинський ще
раз підбив загальні підсумки: «Вища шляхта не поділяє демократичних
ідей. Вона досконало розуміє, що їй найкраще перебувати під захистом
сильного уряду. Все зло йде від дрібної шляхти, від цього племені
адвокатів, економів, писарчуків та інших різночинців [зауважмо навряд
чи парадоксальне зіставлення. — Д.Б.] [...] Західні губернії відзначаються
71 А.Рг2у£а1§о\¥8кі, Раті^іпікі, Раїлі^іпікі роїзкіе, гесі. К.Вгопіко\¥$кі. Т.І, Рагіз, 1844,
5.75-80.
266
загальною схильністю до освіти, це — прикметна риса цього краю [згадаймо
аналогічне зауваження Сперанського у 1828 р.]. [...] Тут ми на кожному
кроці зустрічаємо освічених голодранців. [...]. Кількість освічених, а то
й учених шельм, які гордують походженням своїх батьків, у цьому краї
безупинно зростає»72.
Скажімо точніше: до певної міри ці шляхтичі — хоча й в інакшій про-
порції та на відмінному соціальному рівні (їхнє майбутнє, як далі побачимо,
буде трагічним) — являли собою різновид ^пишнихлюдей». У Російській
імперії цей «плебс вільних людей», за яким колишній польський устрій
ніколи не визнавав справжнього «громадянства», не мав жодного шансу
набути нове громадянство, якого він так прагнув, здобуваючи освіту.
72 Цит. За: Н.Н.Улащик Предпосилки крестьянской реформи 1861 г. в Литеє и Белоруссии,
М., 1965, с.450-451.
Висновки
Анексія литовсько-руських земель Речі Посполитої Російською імперією
поставила перед нею численні проблеми. Зберігаючи до 1831 р. назву
«польських губерній», ці регіони неодноразово — в обіцянках Олександра
І — відривалися від імперії та приєднувалися до польського політичного
організму, але в дійсності цього ніколи не сталося. Поривання імператора
зумовлювали незручність, яку він відчував з приводу дій своєї бабусі.
Двадцять п’ять років правління Олександра І, на якого, з одного боку,
впливав князь Чарторийський, а з іншого — історик Карамзін, були
позначені нерішучістю, і щойно в епоху Миколи І, ще до польського
повстання, перемогла інша тенденція — значно енергійніше утвердження
російської влади.
Отже, наше дослідження — це дослідження про складність перетравлен-
ня, передбачену Жан Жаком Руссо, а не про гармонійне багатоетнічне
співіснування, це демонстрація неефективності державного апарату
способом аналізу різноманітних, одначе щоразу безплідних, хоча й
дедалі наполегливіших, спроб асимілювати чуже для російської традиції
тіло — шляхту, у двох розуміннях цього поняття: з одного боку — еліту,
визнану за правом народження і статків, з іншого — велику неокреслену
групу вільних людей, які кружляють на орбіті довкола еліти. Оскільки
всі рівні російської влади переймалися цим питанням, починаючи від
монарха, його міністрів і різних комітетів та закінчуючи губернаторами й
принагідними ревізорами, державна машина повністю розкриває систему
свого функціонування.
Зосередивши свій погляд на Україні, де на авансцені точилася боротьба
польської шляхти з російським дворянством, ми на заднику цієї сцени
угледіли український народ — тоді малоактивний, завжди розчавлений,
інколи бунтівний. Але ще до настання подальшої епохи, коли їхня актив-
ність стане виразнішою, українці являли собою величезну ставку реального
панування, хоча, згадаймо «Бориса Годунова», «народ безмолствовал»,
через що росіяни вважали, що мають справу виємно з поляками.
269
Цей поєдинок двох дворянств, одне з яких було закорінене віддавна, а
друге послуговувалось усім імперським апаратом, дав нам змогу повністю
розкрити їхні ментальності, леґітимаційні теорії та організацію і показати,
на чию підтримку спиралися протиборчі сторони, які мотиви чи причини
ними керували1. Польській владі багатства, набутого продажем зерна та
володінням селянами-підданими, російська влада могла протиставити лише
грізні укази, які кепсько виконувалися. В імперії, слабо забезпеченій уп-
равлінськими кадрами, повсюди зяяв розрив: між столицею та провінцією,
між міністерствами й губернаторами, між бюрократією та бажаною
реальністю, між вимогою все описати й поставити на облік та щоразу
незадовільним результатом, між лібералізмом і консерватизмом кожного
табору, між прожектами й нав’язливими фантазіями і тих, і тих. Із цієї
мішанини реальностей, що видається такою далекою та екзотичною, хоча
насправді є цілком близькою, ми вирізнили чотири основні положення.
Перше стосується очевидного ґанджу польської історіографії, яка,
ніколи не описуючи з посиланням на задокументовані цифри функціону-
вання шляхетської виборчої системи колишньої Речі Посполитої, від
самого зародження у ХУІ-ХУП ст. використовує кліше про «шляхетську
демократію». Проте, за відсутності достовірних даних про кількість
присутніх на сеймиках, справжня причетність до «демократії» шляхетських
мас зникає, немов міраж; це саме стосується й ейфорії з приводу чудового
етнічного та релігійного співжиття у рамках польсько-литовсько-руської
соттепмеаШї*. Залишається тільки очевидність, яка вряди-годи прослизає
у джерела, засвідчуючи постійне відсторонення іе/асіо (іе]иге з 1791 р.)
величезного загалу шляхти від громадського життя, і то всупереч порожній
риториці, що стверджує протилежне. Серед тих, хто користувався правом
1 У цьому плані наша праця пропонує скромні доповнення до нагромадженого знання про
функціонування державних гвинтиків. їх дослідження першим розпочав Н.П.Єрошкін у
праці «История государственньїх учреждений дореволюционной России> (М., 1983). Ми
пропонуємо, зокрема, ті напрями, що можуть привести до написання дослідження, яке
доповнило би пошуки українського історика В.С.Шандри, присвячені сусіднім теренам:
Малоросійське генерал-губернаторство 1802-1856 — функції, структура, архів (К., 2001),
або за пізніший період: Генерал-губернаторства в Україні:XIX - початокXXст. (К., 2005). З
іншого боку, нашу працю можна розглядати як продовження досліджень, що зосереджуються
на докладному аналізі багатоетнічності Російської імперії, як-от: М.Сагази, Ратіїїез Не Іа
поЬІеззе гоитаіпе аи зегиісе Не Іа Киззіе ХУ*-ХІХе $.[Румунські шляхетські родини на службі
Росії у ХУ-ХІХ ст.]; Р.Викез, Сопіасіз еі іпіе^гаїіоп: уиеіуиез ехетріез есоззаізез [Контакти
й інтеграція: кілька шотландських прикладів]; К.ВагіІеи, ХоЬІеззе тззе еі аІІетапНе Ьаііе аи
ХУІІІе [Російська та прибалтійська німецька шляхта у XVIII ст.]. Ці три розвідки див. у книзі:
\У.Веге1о\¥ІСсЬ (гесі.), ^Ьіеззе, Еіаі еі зосіеіе еп Киззіе ХУІе-НеЬиІ XIXе 8., р.211 -244.
* держава, співдружність, федерація (англ.). (Примред.)
270
голосу, завжди, ще задовго до поділів Речі Посполитої, були здебільшого
землевласники, і тільки вони вважалися громадянами (оЬутюаіеІі).
Передбачаю незадоволення, яке викличе в декого з польських колег
цей перегляд міфу про значущість першого в Європі «громадянського
суспільства». Проте інша частина буде, сподіваюсь, вдячна за повернення
з небуття цілого соціального стану.
Друге положення цього дослідження ґрунтується на російських
документах, що досі не були введені в науковий обіг: царська влада,
знищивши Польщу, оскільки та перетворювалася на конституційну у
французькому сенсі поняття, підтвердила рішення Конституції 3 травня
1791 р., що найкраще відповідало — яка суперечність! — духові жалуваної
Грамоти дворянству Катерини II. Як і там, російська влада зберегла право
участі у громадському житті лише за землевласниками.
Власне відтоді постало питання, над яким польська влада не мала
часу замислитися в 1791-1793 рр.: що робити з рештою? Прийняти її чи
відкинути?
Декілька планів соціальної чистки з тотальною депортацією сотень
тисяч безземельних шляхтичів — від плану Зубова 1795 р. до плану
Юренєва 1829 р. — виявилися непридатними для застосувань, тож
статус цієї групи крутили на всі боки впродовж ЗО років. Весь цей час
алогізм шляхти-голоти, якої 1800 р. в Україні налічувалося до 262 тис.
осіб, становив проблему для Санкт-Петербурга: тут питання її інтеграції
породжувало для влади такий же дискомфорт, як євреї, цигани чи татари.
Показово, що Герольдія ніколи не клопоталася тією проблемою. Її цікавила
тільки еліта — цілком інший світ. Не менш показово й те, що не тільки
польські магнати, прямі захисники шляхетської голоти в річ-посполитську
добу, а й численні землевласники середньої руки, які використовували
безземельну «братію» у своїх маєтках для різних управлінських послуг чи
для виконання судових функцій, якими самі гребували, знову почали їм
протегувати, оскільки припинили вбачати в них групу, що нею політично
маніпулювала магнатерія. Землевласницька шляхта, в чиїх маєтках мешка-
ли шляхтичі-чиншовики, напрочуд легко пригадала словник солідарності
та рівності, адже віднині він перетворювався на останню цементуючу
ланку збереження польської ідентичності в умовах російського оточення,
особливо агресивного після 1815 р.
Найвиразнішим проявом згаданої солідарності на тлі указів, які
починаючи від 1800 р. встановлювали нагальні, нехай і марні, терміни,
подання доказів шляхетства, що рятувало від зарахування до оподаткованих
станів і від страхітливих проектів Державіна, Аракчеєва, Комбурлея чи
Філозофова, стала пропозиція Чарторийського і Чацького 1897 р., за
271
якою пошуки згаданих доказів утривалились аж до 1816 р.; крім того,
пропозиція містила план надання землі чиншовій шляхті, отже, являла
собою найшляхетніший проект XIX ст. щодо чиншовиків.
Мірою того, як ідеї Священного Союзу забарвлювалися великоросійсь-
ким націоналізмом, ширилися думки про фальшивість української шляхти,
що активізувало полювання на «несправжніх» аристократів. Привид
«чужих», яких треба переслідувати, осіб без паперів, яких належить
вигнати з власної території, переріс у безсилу лють бюрократії: 1823 р.
вона спромоглася декласувати лише 7 тис. осіб на Київщині. З огляду на
сподівання міністра фінансів — майже нічого.
Врешті, Микола І вдався до глобального вирішення проблеми, зажа-
давши в 1829 р., аби Комітет у складі трьох осіб підготував статут для без-
земельної шляхти. Ця чергова бюрократична утопія має фундаментальне
значення, оскільки демонструє, що майже всі заходи, запроваджені в 1831
р., були обдумані ще до повстання, а водночас усі перешкоди, з якими
ці заходи зіткнуться. Автори цього проекту передбачали формування
шляхетських спільнот на взірець російського мира, де шляхта проходитиме
«коротку» (8 років) військову службу і сплачуватиме подимний податок.
Ради старійшин мали забезпечувати фіскальну дисципліну — отакі сумні
рештки колишньої «шляхетської автономії». На прохання висловити
свою думку губернатори польського походження показали нереальність
існування таких уявних миров, бо вони аж ніяк не відповідали традиціям
краю. Усупереч росіянам, безземельна шляхта в жодному разі не була
спільнотою. Вона залишалася групою людей, персонально пов’язаних із
панами таким собі феодальним контрактом, тримаючи від них «на віру»
клапоть землі, з якого жилося.
До 1840 р. (реформа кріпосного права та скасування Литовського
Статуту) пани потребували своєї безземельної «братії», аби обслуговувати
судочинство й контролювати кріпаків-українців. Попри законодавство,
що встановлювало дедалі більше обмежень та абсолютну політичну
немічність шляхетських зібрань (колишніх сеймиків), на місцевих
виборах, де затверджувалися судді й засідателі, на ці посади, всупереч
законові, регулярно висували безземельних шляхтичів, і то здебільшого
зовсім незначних. Траплялося, що навіть подавали прохання офіційно
дозволити цей звичай, а відмова нікого не зупиняла. Тож стійке збереження
чиншових наділів після повного занепаду політично-громадянської ролі
людей, які ними користувалися, пояснюється чільною роллю чиншовиків
у судовій системі та у здійсненні контролю поляків-землевласників над
українськими селянами. Склався специфічний симбіоз між партіями й
голотою на ґрунті взаємної зацікавленості.
272
Третє положення стосується тієї частини шляхти, яка за своїми
правами найближча до російських дворян, себто власників поземельних
наділів. Вибори — єдиний механізм, збережений від колишньої «локальної
демократії», більше не цікавили (якщо взагалі колись цікавили) 94,5%
з-поміж 11 тис. землевласників у Україні. Це колосальне відсторонення
зменшувало уявну «масу» виборців кожної губернії ще на 200-300 осіб,
тобто на 5,5% тих, хто мав право голосу згідно з законом від 3 березня 1805
р. Можна заперечити, що така «участь пояснюється нехіттю до загарбників
і пасивним патріотичним опором. Я радше був би схильний говорити про
величезну байдужість до всього, що не пов’язане з управлінням власними
маєтками. На мою думку, в цьому слід убачати приватизацію «шляхетської
демократії» цими 5,5% «громадян», безкровний кінець Речі Посполитої та
боязку втечу решти в повсякденне керування численними чиншовиками
та маєтками — джерелом збагачення.
У праці показано, як часто вибори ставали об’єктом адміністративних
перевірок і розслідувань з боку російської влади, яка ревниво ставилася до
збереження чистоти дворянства. За таких умов ті Ігаррущо залиша-
лися на арені до наступних виборів, могли бути лише «громадянами», які
палко прагнуть утвердити свою знатність і підпорядковані самодержавству
так само, як і російське дворянство, або ж гадають, що з ним можна
хитрувати. Ілюзії про можливість діалогу з владою породжувала позиція са-
мої влади, яку неодноразово охоплював такий страх перед цими підданими,
що вона вже й не знала, чим оперувати — пряником чи батогом. У такий
спосіб розгортався перехід від часів, коли петиції можна було покласти
до підніжжя престолу (1808 і 1816 рр. на Волині), до часів, коли мріялося
тільки про максимальну конфіскацію маєтків для збагачення державної
скарбниці (1809-1814 рр.). Польські землевласники, допущені до голосу
на шляхетських зібраннях, хоча в загальній масі й не мали підтвердження
Герольдії, яка до 1840 р. залишалася мальтузіанською, видавалися достатньо
міцною перепоною перед неспокійними селянами-підданими (у 1814-1815
рр. де Сен-Прі помітив це і повідомив про це). У своїх прокріпосницьких
виступах 1829 р. Грохольський заявляв, що польські землевласники є
гарантами збереження кріпацтва. Селяни-піддані не помилилися щодо
цього під час повстання.
Зусилля землевласницької меншості довести свою відданість владі не
перешкоджали Санкт-Петербургові тримати її на короткому повідку й
відчувати недовіру до 10 тис. дідичів, які практично уникнули контролю
і володіли всіма землями України разом з її населенням. Саме проти них
Карамзін підбурював Олександра І, а Панкратьєв перед 1810 р. оголосив
* кілька щасливців (англ.). (Прим, ред.)
273
себе захисником селян; Аракчеєва, великого князя Костянтина і самого
Миколу І обурювало ухиляння цієї шляхти від військової служби; зрештою,
проти неї київський військовий губернатор спрямував у 1827 р. перші
удари деполонізації, запропонувавши — які дивні аргументи! — мовне
зросійщення. Утім, саме вони аж до 1920 р. утримували соціально-
економічне верховенство на Правобережжі Дніпра.
Наше четверте положення завершує застібку кола, де все задихалося,
немов у слизькій петлі. Цей регіон, у якому, попри надмір шляхтичів,
бракувало управлінців, уже від 1801 р. мав шанс ослабити лещата й
перетворитися на відкрите суспільство, підживлюване компетентною та
освіченою елітою. Школа приваблювала багатьох шляхтичів. Але так само,
як у Росії не було місця різночинцям, так в українських губерніях не мала
майбутнього вбога шляхта. По-перше, 18 польських шкіл, створених в
Україні й задуманих надто промовисто (до смерті Т.Чацького в 1813 р.) як
фортеця польськості, повсякчас викликали підозру. По-друге, коли після
1815 р. А.Є.Чарторийський і Ф.Плятер, сповідуючи теорії елітарності,
що провадили до появи ліцеїв, задумали відкрити такий самий ліцей у
Кременці, суспільство Російської імперії закрилося для освіти, сприймаючи
її як загрозу соціальній стабільності. З-поміж чотирьох тисяч молодих
польських шляхтичів, які навчалися в Україні, понад 60% були вихідцями з
безземельної шляхти, тож належало заступити шлях цій групі, яка шукала
а&іотатетіїо* для свого статусу і знаходила нову згуртованість у школі
більше, ніж у шляхетських функціях. У 1816 р. Козодавлєв висловив
острах перед «надмірними» прагненнями чину; у 1818 р. Голіцин звів
нанівець надання вчених ступенів в університетах; у 1819 р. Чарторийський
сам розробив директиви про потребу такого навчання, яке відповідало
би соціальному походженню; у 1826 р. Васильчиков і чути не хотів про
категорію «граждан», яка увібрала би заслужений простолюд.
Походження невблаганно виборювало першість над освітою; шкільна
система, здатна розколоти це блокування, ставала чимось на взір непотріб-
ної прикраси. І хоча кілька великих особистостей, які закінчили школи,
згодом змогли висловитися, проте інтелігенція, як нова соціальна група,
так і не зуміла сформуватися. У 1828 р. Сперанський тільки й міг, що
нарікати на «надмірну схильність до навчання» у «польських губерніях».
Він іще не здогадувався, що невдовзі нагромаджені утиски вибухнуть
соціокультурним конфліктом.
Отже, тепер у нашому розпорядженні є елементи, які дозволяють
запросити читача простежити разом із нами подальший перебіг цієї історії.
Її вже написано й опубліковано.
* відстрочення (італ.). {Прим, ред.)
Джерела та бібліографія
І. Архіви
Российский государственньїй исторический архив — РГИА, Санкт-Пе-
тербург.
Фонди: 379,468,733,899,1101,1146,1147,1149,1151,1263,1266,1281,1285,
1341,1343,1347,1374,1409.
Центральний державний історичний архів України
ум. Києві — ЦДІАУК.
Фонди: 481,533,710.
Державний архів Київської області (Київ) — ДАКО.
Фонд 1.
Бібліотека Академії наук Литви (Вільнюс)
Фонд 9, серія 1048.
Бібліотека Вільнюського університету
К.С.41.
Бібліотека Чарторийських (Краків)
Фонди: 3446, 6032,6340,6374, 6387,6388, 6394,6396,6497.
Ягеллонська бібліотека (Краків)
Фонди: 3104,4569,6334 III.
Архів Польської академії наук (Варшава) — АРАМ
Фонди: СЬта}, 88,90.
II. Опубліковані джерела
ВЕАПРЬАМ Сиіііаите Ье Уаззеиг де, Пезсгіріїоп Н'Цкгапіе (зіс) диі зопі ріизіеитз
ргоиіпсез Ни Коуаите (іе Роїо&пе, сопіепиез Нериіз Іез соп/іпз (Іе Іа Мозсоиіе^издиез
аих Іітііез (Іе Іа Тгапзіїпапіе. ЕпзетЬІе Іеигз тоеигз,/а$опз Не иіпге еі Не/аіге Іа %иегге,
рагіе ЗіеигНе Веаиріап, Коиеп, СЬег }асдиез Саіііоие дапз 1а Соиг дії Раїаіз, 1660.
275
С2АКТОКУ8КІ Асіат Метоігез сій ргіпсе еі соггезрошіапсе аоес Аіехапсіге І,
2 уоі., Рагіз, Е. Ріоп, Ьїоиггіі еі Сіє, 1887.
}оитаІ (Іе Іа сііеіе соп/есіегее сіез сіеих паіїопз, Уагзоуіе, 1789-1791.
МАІ8ТКЕ, ДозерЬ сіє, Сіпд Іеіїгез зиг Гесіисаіїоп еп Киззіе, Беіігез еі оризсиїсз
іпеНііз сій сотіе}. сіє Маізіге, Рагіз, 1851, іоте II.
МАІ8ТКЕ,}озерЬ сіє, Соггезропсіапсе (іїріотаіїдие 1811 -1817, Рагіз, есі. А.ВІапс,
1851.
Метоігез сій гоі Зіапізіаз-Аи&изїе Ропіаіосюзкі, і. 1, 8аіпі-РеіегзЬоиг£, 1914; і. 2,
Реіго^гасІ, 1924.
Ни&опа Коїіциуа когезропсіепсіа Іізіоита 2 Тагіеизгет Сгаскіт, Ко)зіе>уісг Рег-
сіупаїкі (5Уу<1.), Кгакб>у, 1844.
}АМІСКІ М.А., Уїоіпозс і гбшпозс №№уки ргаито-роіііусгпут огаг ісіеоіо^іі
згіаскіу роїзкіе] (осі XIVсіоросгціки XVII стеки, Еасіпа]ако .дегук еііі, 2004, \Уагзга>уа,
5.73-105.
ЬАгиТКА 8., УАЕІКОМУТЕ Е, СІЮАУІСШЗ Е., Рігтаяз Ьіеіиьоа зіаіиіаз,
Уііпіиз, Уа&а, 1991.
МАТО82ЕАУІС2 М., Ратіфпікі, >уус1. А. Ра^уіпзкі, ’\¥агзга>уа,1876.
Раті^іпікі Зеюегупа Викага, Вгезсіеп, 1871
Ратіфпікі зупосюса 5іапізІюа-Аи£и$Іа, Ео)’ек Д. (\уус!.), А¥агзга>уа, Рах, 1979.
РК2УАЕСОАУ8КІ А., Раті&пікі, Раті^іпікі роїзкіе, Ауусі. К. Вгопіко\¥зкі, і.1,
Рагіз, 1844.
АУОЕУН8КІ}., МІСНАЕ8КЦ., КО8Т\¥ОК(Ж8КІ Е.,Маіегіаіус1осІ2Іеіда)з^ти
С21£го1е1піе&о, і.Ш, А¥гос1а>¥, 2ТЮ, 1955.
БЛОСФЕЛЬД Гуго. Сборник законов о российском дворянстве. — СПб.,
1901.
Гр. А.Н.Бенкендорф о России в 1827-1830 гг. (ежегодньїе отчетьі Шотделения
и корпуса жандармов) // Красньїй Архив, 1929, т.6 (37).
Полное собрание законов Российской империи.
Селянський рух на Україні, середина XVIII - перша чверть XIX ст. — К.,
1978. - 401 с.
Собрание малороссийских прав 1807 г. // Институт права АН Украиньї. — К.,
1993.
III. Словники та бібліографічні довідники
Роїзкі Зіостгік Віо^га/ісгпу (Р.8.В.).
Русский биографический словарь.
Ручной словарь, или краткое содержание польских и литовских законов.
САВЕЛОВ Л.М. Библиографический указатель по истории генеалогии и
родословию дворян. — М., 1904.
276
IV. Монографії та статті
Західноєвропейськими мовами
ВАКВАСН Д., «Ьез дериіез а 1а діеіе еп Роїо^пе д’апсіеп ге^іте», Асіа Роїопіае
Нізіогіса, XXXIX, 1979.
ВЕАПУОІ8 В., китіегез еізосіеіе еп Еигоре сіє ГЕзі, 2 уоі., Рагіз, Аіеііег де герго-
дисііопз дез іЬезез де 1’ипіуегзііе де Ьіііе III, Ьіііе, СЬатріоп, Рагіз, 1977.
ВЕАІІУОІ8 В., ке №)ЬІе, іе 8ег/ еі іе Кеоігог, Іа поЬІеззе роїопаізе епіге іе ізагізте
еі Іез таззез икгаіпіеппез 1831-1863, Рагіз, ед. дез АгсЬіуєз Сопіетрогаіпез, 1985.
ВЕАІІУОІЗ В., ка Ьаіаіііе сіє Іа іегге еп ІІкгаіпе 1863-1914. кез Роїопаіз еі Іез
соп/іііз зосіо-еікпідиез, Ьіііе, ед. РІЗЬ, 1993.
ВЕАІІУОІ8 6., Нізіоіге сіє Іа Роїо&іе, Рагіз, Нагіег, 1995 еі 1а Магііпіеге, 2004.
ВЕАІІУОІ8 В., «Ьез Ьитіегез аи саггеГоиг де ГогіЬодохіе еі ди саіЬоІісізте: Іе
саз дез ипіаіез аи деЬиІ ди XIXе зіесіе», Сакіегз сій топсіе гиззе еі зооіеіідие, Рагіз,
1979, п°1,р. 429-441.
ВЕАІІУОІ8 В. «Ьез зіпиозіїез роїііідиез ди сотіе }еап Роїоскі», Еигоре, тагз
2001.
ВЕКЕЬОАУІТСН А., ка кіегагскіе сіез е£аих: Іа поЬІеззе гиззе сі’апсіеп ге&іте
(XVIе-XVIIе з.), ед. ди 8еиі1, Рагіз, 2001.
ВЕ8АМ£(Ж А., Есіисаііоп еі зосіеіе еп Киззіе, Моиіоп, Рагіз-Ьа Науе, Мои-
іоп,1974.
ВШІМ Д., когсі апсі Реазапі іп Киззіа /гот іке іїіпік іо іке іїіпеіеепік Сепіигу,
Ргіпсеїоп Еіпіуегзіїу Ргезз, Ргіпсеїоп, 1961.
СОМГІМО М., Потаіпез еі зеі^пеигз еп Киззіе оегз Іа /іп сій XVII зіесіе, Рагіз,
Іпзіііиі д’Еіидез 81ауез, 1963.
СОЬІГІМО М., «Нізіоіге еі рзусЬоІо^іе: а ргороз де 1а поЬІеззе гиззе ди XVIIIе
зіесіе», АппаїезЕЗС, п° 22,1967, р. 1163-1205.
ВІІКЕ8 Р., Саікегіпе іке Сгеаі апсі іке Киззіап ІМпіііу, Ьопдгез, СатЬгід^е
Ипіуегзіїу Ргезз, 1967.
ГАВ КЕ}., 5іапізІаз-Ли§изіе Ропіаіошзкі еі ГЕигоре сіез китіегез, ІпзгіїиС д’Еіидез
81ауез, 1952, геед., Рагіз, ОрЬгуз, 1984.
СЬЕКО\¥8КІ}.А., Ткероїізк-іііиапіап соттопюеаіік іп іке XVIIIік сепіигу, ед.
РАІІ, Сгасоуіе, 1996.
СКІСОКІАІТГХ А., кез Иатпез (іе Іа Киззіе: Іе сіеріасетепі сіє рориіаііопз сотте
теікосіе (Іе &оиоететепі, Рагіз, Сеог& 2002.
СКОВ2І8КІ 8., «Ьез деуоігз еі Іез дгоііз роїііічиез де 1а поЬІеззе роїопаізе»,
Асіа Роїопіае Нізіогіса, XXXVI, Уагзоуіе, 1977.
НАМВЕЕ8МАМ М., Асіат Сгагіогузкі, 2 уоі., Уагзоуіе, ТЬПУ, 1948-50.
ДОМЕ8 КоЬегІ Е., Тке етапсіраііоп о/іке Киззіап поЬіІНу, 1762-1785, Ргіпсеїоп
Ппіуегзіїу Ргезз, Ргіпсеїоп, 1973.
}ОІІКОУ8К¥ А., «ЬАсадетіе де Кієу — Ііеи де Гогтаїіоп де 8коуогода», $ко-
оогосіа, ркіїозорке икгаіпіеп, Рагіз, Іпзіііиі д’еіидез зіауез, 1976.
КАРРЕЬЕК А., ка Киззіе, етріге тиіііеікпідие, Ігад, де Гаїїетапд раг С. Ітаїї,
Рагіз, Іпзіііиі д’еіидез зіауез, 1994.
277
КЕК8ТЕИ А., «Ьез та^паїз, еіііе де 1а зосіеіе поЬіІіаі ге», Асіа Роїопіае Нізіогіса,
XXXVI, Уагзоуіе, 1977.
ЬЕ ЬоМКЕ }. Р., «Ргопііег Ооуєгпогз Сепегаї 1772-1825, II ТЬе 8оиіЬегп
Ргопііег»,/аАг^йсАег/йг Сезскіскіе Озіеигораз, іГ 48, 2000, р. 170-171.
ЬЕ ВОКМЕ }.Р., «Сеороіііісз, Ьо^ізіісз, апд Сгаіп: Киззіап’з АтЬіІіопз іп іЬе
Віаск 8еа Вазіп 1737-1834», Тке Нізіоту Кеоіеи), XXVIII, 1, МагсЬ 2006.
ЬОКО К. Н. Тке зесотиі рагііїіоп о/ Роїагиі, а зіисіу іп сііріотаііс кізіогу, СатЬгід^е
ІІР, СатЬгід^е, Ьопдоп, 1915.
ЬОКО К.Н. «ТЬе іЬігд рагііїіоп о£ Роїапд», Зіамопіс апсі Базі еигореап геціею,
1924-1925, уоі. III.
МДС2АК А., «ТЬе зігисіиге о£ рспуег іп іЬе соттопу/еаіік о£ іЬе 16 апд 17іЬ
сепіигіез», РедогоууісхД. К. (ед.), А гериЬНсо/поЬІез, Ьопдгоп, СатЬгід^е Ііпіуегзіїу
Ргезз, 1982, р. 108-134.
МАКТЕЬ А., Ба Бап^ие роїопаізе сіапз Іез рауз гиікепез, ргеїасе д’Апдге Махоп,
Ьіііе, Ігауаих еі тетоігез де Гипіуегзіїе де Ьіііе, 1938.
МАКТІМ А. М., Котапіісз, Ке/огтегз, Кеасііопагіез: Киззіап сопзегоаіїме Ткои&кі
апсі Роїііісз іп іке геі@п о/ Аіехапсіег І, Ое КаІЬ, ЬІоіЬет ІПіпоіз ипіуегзіїу Ргезз,
1997.
МІСН АЬ8КІ}., «Ьез діеііпез роїопаізез аи XVIIIе зіесіе», Асіа Роїопіае Нізіогіса,
XII, Уагзоуіе, 1965.
РІРЕ8 К., Кагатзіп’зМетоігоп АпсіепіапсіМосіет Киззіа, СатЬгід^е, Нагуагд
ІІпіуегзіІу Ргезз, 1959.
КАЕРР М., Огі^іпз о/ іке Киззіап ІпІеИщепІзіа: іке Ещкіеепік Сепіигу поЬИііу,
¥огк, 1966.
КАЕРР М., «Ьа поЬІеззе еі Іе дізсоигз роїііідие зоиз Іе ге^пе де Ріегге Іе Сгапд»,
Вегеїохуісг XVI. (гед.), №ЬІеззе, Еіаі, еі Зосіеіе еп Киззіе, XV-сІеЬиіXIX5зіесіе, Сакіегз
сій Мопсів Киззе еі Зооіеіідие (СМК8), XXXIV (1-2), 1993, р. 33-46.
КІАХАМОУ8К¥ ЬІ.У., Нізіоіге сіє Іа Киззіе, сіез огі^іпез а 1984, Ігад, де Гап^іаіз
А.Веге1о\уіІсЬ, Рагіз, КоЬегІ Ьаіїопі, 1987.
ТАХВІК}., КО8ТХ¥ОКО\У8КІ Е., «Ьадетосгаїіе поЬіІіаіге», Сіеузгіог А (гед.),
Нізіоіге сіє Роїо^пе, Уагзоуіе, 1972.
ТА2ВІКБа Сиііигероїопаізе сіезXVIе еіXVIIез. сіапз Іе сопіехіе еиторееп, Коте,
ІІпіопе іпіетахіопаїе де^іі іпзіііиіі ді агсЬео1о£іа е зіогіа деі агіе, 2001.
ТОМА8ХЕ\У8КІ М., «Есгіге Іа паіиге аи XXезіесіе*, Ьез готапсіегз роїопаіз дез
сопіїпз, ед. 8ер1еп1гіоп, Ьіііе, 2006.
ХУАЬІСКІ А., Тке Епіцгкіептепіапсі іке Вігік о/ Мосіет Наііопкоосі. Роїізк Роїііі-
саі Ткои^кі/гот ИоЬІе КериЬНсапізт іо ТасіеизгКозсіизгко, Ігадиіі раг Етта Наггіз,
Моїге Оате, Ппіуегзіїу оЖоїге Вате, 1989.
Російською мовою
АНИСИМОВ Е. Женщиньї нароссийском престоле. — СПб., 2002.
АНТОНОВИЧ В.Б. Содержание актов об околичной шляхте // Архив Юго-
Западной России, 1867.
АНФИМОВ А.Н., МАКАРОВ И.Ф. Новьіе данньїеоземлевладении Европейской
России // История СССР, № 1, 1974
278
БАРАНОВИЧ А. Магнатское хазяйство на юге Волини в XVIII в. — М., 1855.
ВЛАДИМИРСКИЙ-БУДАНОВ М.Ф. Отпношение между Литовским Ста-
тутом и Уложением царя Алексея Михайловича // Сборник государственньїх
знаний. Т.ІУ, СПб., 1877.
ГОРИЗОНТОВ Л.Е. Парадокси имперской политики. — М., 1999.
ДОВНАР-ЗАПОЛЬСКИЙ Н.В. Украинские староства в первой половинеХУІ
£ - К., 1908.
ДОЛБИЛОВ М. Западние окраини Российской империи. — М., 2005.
ДРУЖИНИН Н.М. Государственние крестьяне и реформа ПД. Киселева. — Т.1.
М.-Л., 1946.
ДРУЖИНИНА Е. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. — М., 1959.
ЕВРЕИНОВ Г.А. Прошлое и настоящеерусского дворянства. — СПб., 1898.
ЗОРИН А.Л. Кормя друглавого орла... — М., 2001.
ИЛОВАЙСКИИ Д. Гродненский Сейм 1793 г., последний сейм Речи Посполи-
той. — М., 1870.
ИМЕРЕТИНСКИЙ Н.К. Дворянство Волинской губернии // Журнал
Министерства народного просвещения, август 1893 - арель 1894.
КАБУЗАН В.М. Народонаселение России в XVIII-первой половино XIX в. — М.,
1963.
КАБУЗАН В.М., ТРОИЦКИЙ С.М. Изменения в численности, удельном весе
и размещении дворянства в России в 1782-1858 гг. // История СССР, № 4,1971,
с.158-169.
КАППЕЛ ЕР А. Россия. Многонациональная империя: возникновение, история,
распад. — М., 2000.
КАРАМЗИН Н.М. Мнение русского гражданина // Старизна и новизна,
т.2. - СПб., 1898.
КАРАМЗИН Н.М. О древней и новой Росии // ШМИДТ Е. История средних
учебньїх заведений. — СПб., 1878, с.20-21,71.
КАРАМЗИН Н.М.. О новом образовании народного просвещения в России. —
СПБ., 1803.
КАРЕЕВ Н. Польскиереформи XVIII в. — СПб., 1880.
КОРФ С. А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762-1855. —
СПб., 1876.
КОСТОМАРОВ Н. Последние годи Речи Посполитой // Монографии и
исторические исследования, т.17-18. — СПб., 1886.
КОЯЛОВИЧ М. История воссоединения западнорусских униатов старих
времен. — СПб., 1873.
КУНЯЕВ С. Шляхта и ми // Наш современник, № 5, — М., 2002.
ЛИПРАНДИ А.П. (А.Вольінец). «Отторженная возвратих», падение Польши
и воссоединение западно-русского края. — СПб., 1893.
ЛИПРАНДИ А.П. (А.Вольінец). Польша и польский вопрос. — СПб., 1901.
ЛОТМАН Ю.М. Карамзин. - СПб., 1997.
МАРАСИНОВА Е.Н. Психология злити российского дворянства последней
трети XVIII в. - М., 1999.
МАРКИ НА В.О. Магнатское поместье Правобережной Украйни второй
половини XVIII в. - К., 1961.
279
МИЛЛЕР А.И. Украинский вопрос в политике властей. — СПб., 2000.
НЕЗАБИТОВСКИЙ В. Замечания по вопросу о чиншевом владении в западних
губерниях. — К., 1883.
НЕПОКОЕВ В.И. Преобразование беспоместной шляхти в Литеє в податнеє
сословие однодворцев и граждан (вторая треть XIXв.) // Революционная ситуация
в России 1859-1861. - Т. VI. М., 1974.
ПРЕДТЕЧЕНСКИЙ А.В. Очерки общественной и политической истории
России в первой четверти XIX в. — М, 1957.
ПРИХОДЬКО Е.С. Социально-жономическоеразвитие помещичьего (помест-
ного) хазяйства на Правобережной У крайнє во второй половине XVIII в. — К.,
б.д.
РОЖДЕСТВЕНСКИЙ С.В. Сословний вопрос в русских университетах в
первой четверти XIX в. // Журнал Министерства народного просвещения, май
1907, ч.ІХ.
РОМАНОВИЧ-СЛОВАТИНСКИЙ А. Дворянство в России от начала XVIII
в. до отпмени крепостного права. — К., 1912.
СЕРЕБРЕННИКОВ В. Киевская Академия в половине XVIII в. до преобразования
ее в 1819 г.— К., 1897.
СОЛОВЬЕВ С. История падения Польши. — М., 1865.
Сочинения Державина, т.6. Изд. Д.Ф.Штукина. Переписка и воспоминания,
1794-1816. — СПб., 1876.
ТРОИЦКИЙ Н.А. Александр Іи Наполеон. - М., 1994.
ТРОИЦКИЙ С.М. Русский абсолютизм и дворянство в XVIIIв. — М., 1974.
УЛАШИК Н.Н. Предпосилки крестьянской реформи 1861 г. в Литеє и
Белоруссии. — М., 1965.
У СПЕНСКИЙ В. А. Русская интеллигенция как специфический феномен русской
культури // Россия/Киззіа, вьш. 2 (10). Русская интеллигенция и западньїй
интеллектуализм: история и типология. — М., 1999.
ЦВЕТКОВ С.Е. Александр 11777-1825. — М., Центрполиграф, 1999.
ШИЛ ДЕР Н.К. Император Александр Первий, его жизнь и царствование. —
Т.І-ІУ, СПб., 1905.
ШМЕЛ ЕВ. Обисточниках Соборного Уложения 1649 г. // Журнал Министер-
ства народного просвещения. — СПб., № 10,1900.
Польською мовою
АКТОМ}. (КОЬЬЕ А.), «Огіе]е згІасЬіу окоіісгпе] ду Одугискіт родуіесіе»,
ВіЬНоІека УУагзгатекка, 1.2,1881.
ВАІКА8АІІ8КАІТЕ Татага, <0 ІкедузкісЬ тагзгаїкасЬ £иЬегпіа1пусЬ і родуіа-
Іо'уусЬ <1о 1863 г.», Рг2е%1ц(1 ТУзскосіт, І. IV, г. 2 (14), ХУагзгадуа, 1997.
ВАК.ОАСН }. ЕТ ЗІЮКІК XV., Зроіесгепзіїїю оЬуюаіеІзкіе і]е£о гергегепіада
1493-1993, ХУагзгадуа, 1995.
ВАКОАСН}., <0 ідесіи 5одо1о£ісгпут зігикіигу зроіесгпе] і ісіеоіо^іі згІасЬіу
роккіе]», Сгазорізторгаюпо-кізіогусгпе, І. XV, п°2,1963.
ВАКВАСН }., <8іаіиіу Ікеи^зкіе а ргадуо ггутзкіе», Ьасіпа то Роїзсе, гезг. 7-9,
ХУагзга\¥а, 1999.
280
ВА2УЕ0ХУ Ь, Роїасу тю РеіегзЬиг&л, ХУгосІаду, £N0,1984.
ВКОСККЕК, А., Киїіига, Рітіеппісіїюо, Роїкіот, ВегЬеІіскі ХУ1., ІЛедуісг Т. (\уус1.),
ХУаг5ха\уа, 1974.
САВАМ XV., ЗІигЬа гекгиібтю г Кгбіезіїюа РоІзкіе%о тю агтіі сагзкіе) 1831-1873,
2001.
СНМІЕЬОХУЗКІ Р., Табеизг Сгаскі^е^о іусіе і бгіаіаіпозс тюускотюатюсга. 2агуз
Ьіо£га/іс2пу, 8апкі РеІегзЬигб, 1898.
СНОІИЗКА-МІКІД., Мі^бгу зроіесгепзіїюет згіаскескіт а тюіабгц, ХУагзгадуа,
2002.
СНОІМ8КА-МІКІД., Зеутікі таготюіескіе тю боків УІазбтю, ХУагзгадуа, 1998
СНХТЧС2ЕХУ8КА-НЕММЕЕ Т., §тюіаботозс патоботюа згіаскіу икгаіпзків] і ко-
гасхугпу оті зскуїки XVI бо роїотюу XVII тю,, ХУагага^уа, 1985.
С2АСКІТ., Игіеіа Т. Сгаскіе^о, Зіаіузіука Роїзкі, і. III, ей. Е. Касгупзкі, Рогпап,
1845.
С2АСКІ Т., О Ніетюзкіск і роїзкіск ргатюаск, І. 1, ХУагзгадуа, Впік,}. С.С.
Ка£осге£о, 1800.
С 2IIВ АТУ Д. 2азаба «бтюбск зитіегі*. Ногту розі^ротюапіа і £гапісе котрготізи
роІііусхпе%о роїакбтю тю зуіиадаск тюуЬоги (1795-1815), ХУагагадуа, 2005.
ВАКІЕОХУІС2 і., «Орізапіе ЬіЬІіобгаіїсгпе сіоЦс! гпапусЬ ехетріаггу 8іа1и1и
Ііґехузкіе&о», Огіеппік Мііепзкі, 1823.
ВУМЕК В., 2 бгідотю згіаскіу таготюіескіе], Кіеісе, 2005.
СІЕКОХУ8КІД А., Нізіогіа Роїзкі 1764-1864, ХУагагадуа, 1984.
СІЕКОХУ8КІД А., 8е]тпік &епегаІпу к^зітюа Маготюіескіе^о, ХУгосІаху, ХУТИ,
1948.
СЕІ^ВІСКА Едуа Д. «Ро)$сіе «Рориіиз» І «ІіЬегІаз* >¥ роїкусгпусЬ ігакиисЬ
А.МТгес1гу>, Ьасіпа]акоі^гук еіії, 2004,8.109-120
СОКАЕ8КІ 2., Епсукіоребіа игг^ббтю і ^обпозсі тю сіатюпе) Роїзсе, АМагзгадуа,
Кзі^гка і дуіесіга, 2000.
СКОВ2ІСКІ8., «8сЬу1ек зипи згІасНескіе^о па гіетіасЬ роккісЬ», Ьезкіехуіс-
годуаД. (л^усі.), Зроіесгегізіїюо роїзкіе XVIII і XIX тю., ХУагзгаїУа, РХУІЧ, 1987.
СКОВ2ІСКІ8., ОЬутюаіеІ5(хюотю52Іаскескіеі КгесгурозроНіе), Кгакб^, 1963.
СК¥МХ¥А8ЕК Н. йетпокгада зхіаскеска 1795-1831, Ріяпа, і. 1, ХУгосІаду,
1951.
НАМВЕЕ8МАМ М„ Абат Сгаіїогузкі, Е 1, ХУагзгаАУа, ТМХУ, 1948.
Нізіогіа Еигору §гобкотюоА№ско(іпіе$, К1осго\узкі Д. (иусі.), Е 2, ЬиЬІіп, Іп&ііиі
Еигору Згсхікодуо-ХМзсЬсхіпіе], 2000.
ДАКОХУ8КІ Ь., ІІпітюегзуіеІ Скагкотюзкі тю росгцікаск зтюе^о ізіпіепіа 1805-1820.
Кгако^, РАІІ,1911.
ЗЕВЬІСКІД., Кіергоі і Ьагіегу зроіесхпе, ХУаг8га\уа, РХУМ, 1968.
ДиККОХ¥8КІ В., <2іетіап5ід¥0 роккіе кгезддурбІпоспо-^зсЬосІпісЬ 1864-1904»,
ХМагзгадуа, Ргге^ІсуІ ІУзскобпі, 2001.
КАЕІА8 М., Нізіогіа Іізігоіи Роїзкі Х-ХХ тю., З иусі., ХМагзгадуа, РХУК, 1999.
КАМІМ8КІ А.8., Нізіогіа Нгесгурозроіііе) тюіеіи пагоббтю 1505-1795, ЬиЬІіп,
2000.
КІЕМІЕХУІС2 8іе£ап, Нізіогіа Роїзкі, Е II, ХУатага^а, РХУМ, 1958.
281
КОЬВІІК XV., Козсіоіу хизсИобпіе хя Ргесгурозроііїе] окоіо 1772, ЬиЬІіп, Іпзікиі
Еигору $го(1ко\¥о-\¥8сЬо(іпіеі, 1998.
КОК2ОМ Т., УУеит^іггпе бгіеуе Роїзкі га Зіапізіахяа-Аи&изіа, і. 1, Кгакбду, Ь.
2>¥0Ііп5кі, 1882.
КВІЕС8ЕІ8ЕМ XV., Зерпікі Ргесгурозроііїе] згіаскескіе) хо XVII і XVIII хтеки,
ХУагзха^а, >¥у(1-\¥0 зеітслуе, 1991.
КІІКІЕЬ М., Игіце Роїзкі рогогЬіогоюеі 1795-1921, ЗдуусІ., Рагіз, Зроікапіа,
1983.
ЬІТХУІМ Н, іїаріухя згіаскіу роїзкіе] па ІІкгаіп^ хя Іаіаск 1569-1648, ХУагзхахуа,
2000.
ЬІТ¥К8КІ А., 5е]тікі гіетпзкіе 1764-1793, бгіце ге/огту, Кайжісе, 1988.
ЬІТАК 8іапІ5Іа>¥, Козсіді Іасіпзкі хя Ргесгурозроііїе] окоіо 1772 г., ЬиЬІіп, 1996.
Ь¥Р¥М8К¥} (ХУ.Ьіріпзкі), Згіаскіа па ІІкгаіпіе. ІІбгіаІхя гусіи пагоби
икгаіпзкіе%о па Ііе]е£о бгіеібхо, Кгакбху, 1909
Ь<У ЕКИгіде рі^кпе] Вііупкі, Орохтезс о іусіи 2о/іі УіїіїохоерРоіоскіеі, 3 \уу<1.,
Х¥аг5га>¥а, АИа, 1995
ЬОДЕК }., Роїоткохегіе 8гсг^зпе§о, бхіце /о Кипу Роїоскіск г Тиісгупа, ЬиЬІіп,
\уу(1-5¥о ІиЬеІзкіе, 1983.
ЬОХ¥МІАН8КІ Н., Хаіибпгепге Рапзіїиа Ійешкіе^о хн хтеки XVI, Рогпап, ІІАМ,
1999.
М АЬЕС Д., «ХУаїка згІасЬіу Іііедузкід о гасЬодуапіе III Зіаіиіи XV сігибіе] роклуіе
XVIII XV.», Сгазорізто Ргахтго-Нізіотусгпе, К.ХЬІУ, 1992, г. 1-2
МО8СІСКІН., «ХУузіесПепіа згІасЬіу роїзкіе] рггег гг^сі гозуізкі», УІзскбхіРоїзкі,
п° 1,1921.
МО8СІСКІ Н., йгіе^е рогогЬіогогие Иії&у і Ризі., Ь1 (1772-1800), Уііпа, 1913.
МО8СІСКІ Н., Роб Ьегіет сагохт, ХУаг5гах¥а, Іпзікиї х¥усіах¥пісгу, «ВіЬІіоІека
роїзка», 1924.
ОЬ82ЕХУ8КІ Н., 8еут Ргесгурозроіііе] ерокі оіі^агскіі 1652-1763, Рогпап,
1966.
ОРАЬІК8КІ Е., Киїіига роїііусгпа згіаскіу роїзкіе], ХУагзгахуа, 1995.
РАХУІІХІ8КІ А., Ргцбу зеутікох&е, бгіе^е гіеті ки/ах^зкіе^, ХУагзгахуа, 1888,2 х¥у<і.
ХУагзгахуа, 1978.
РЕККОХУ8КІТ., «Ье^кушаде згІасЬіу роїзкіе] XV ргоигіпдасЬ гаЬгапусЬ рггег
Коз]£» Міезі^сгпік кегаїбусгпу, 1938, г. 5, і. XVIII.
РКОСНА8КА А., Ьеппа і тапзіюа па Ризі, КгакдxV,1901.
РКОСНА8КА А., Рггусхупкі кгуіусгпе бо гігієною ІІпіі, КгакдxV, 1896.
КО8ТХУОКОХУ8КІ Е., <І1и Ьуіо XV Кгесгурозроіке] оЬуxVа^е1і згІасЬіу?»,
Кхяагіаіпік Нізіогусгпу, ХСІУ, п°3, \Vаг8гаxVа-Рогпап, 1988.
КО8ТХУОКОХУ8КІ Е., «Моіісе зиг Згсг^зпу (Геїіх) Роїоскі», Роїзкі Мохяпік
Віо^та/ісгпу (Р8В).
К¥СНЬІКОХ¥А І., «Сагаї xVоЬес роїзкіе] згІасЬіу па гіетіасЬ гаЬгапусЬ XV 1.
1772-1831», Кхуагїаіпік кізіогусгпу, п° 3,1991.
К¥СНЬІКОХУА І., «Во]аггу рапсегпі па ро^гапісги то8кіеxV8кіт XV ХУІ-ХІХ
XV.», Ргге&к}б Жзскобпі, І. III, г. 2 (11), 1994.
282
К¥СНЬІКОХУА І., «Оекіазада сігоБпе] згіаскіу роїзкіе] ду сезагзЬуіе го8у)8-
кіт. 8рог о «РиІарк$ па згІасЬі^» Оапіеіа Веапуоіз», Ртге&іцсі кізіогусгпу, І. 79, г.
1,1988.
К¥СНІЛКОХУА І., «Таїаггу 1ке>У8су 1764-1831 8г1асЬц?>, Ксюагіїїпгк Нізії-
гусгпу, п°3-4,1990.
8ЕК.С2УК XV., Созросіагзіїюо та^паскіе сю сюо}всюбсІ2Істе росіоізкіт сю (іги^іе] роїосюіе
ХоІІІсю., ХУгосЬду, \ууб. РАМ, 1965.
8ІЕМКІЕХУІС2 XV., Хіетіапіегаїегпі сю \УіеІкіт Кзі$зіїте Ьііесюзкіт осіроїосюуХУІ
бо роїосюу XVIII сю., тазгупоріз гогргаиу (Іокіогзкіе), ВіЬІіоіегка Іпзіуіиіи Нізіогіі
ипідуегзуіеіи ХУаг8га>У8кіе£о, 1982.
8ІКОК8КА-КІІЬЕ82А Д., Иекіазада бгоЬпе] з2Іаскіу па Ьіїсюіе і ВіаІогизісюХІХ
сю. ХУагзгадуа, А]акз, 1995.
8КОХУКОМЕК }., Апїупароіеогізкіе копсерде Сгагіїгузкіе&о, ХУагзгадуа, РХУМ,
1969.
8ТКО¥МОХУ8КІ А., «Рогуда зроіесгпа (ІгоЬпд згІасЬіу ХУіеІкіе^о Кзі^зЬуа
Ьке5¥8кіе£о ду копси XVIII Хезгуіу Наикосюе Ііпісюегзуіеіи Ьб&кіе&о, іїаикі
китапізСусгпо-зроІесгпе, зегц’а І, г. 4, Е6<1г, 1976.
8ЕІІ8АКЕК К, БгоЬпа з2Іаскії сю Саііді 1772-1848, Кзі^агпіа Акасіетіска,
1994.
ТОРОЕ8КА М.В., 8роІес2епзіїюо і киїїига сю \Уіе!кіт Кзі^зМе ЬИетазкіт осі XV
сіо XVIII стеки, Рогпап, 2002.
ТК.ІІСНІМ 8., Жрбіргаса роїзко-гозуізка пасі ог&тігадц згкоіпісіїж гозу]зкіе£о V)
росг&каск XIX сю., Еосіг, £N0,1960.
Х¥ОЕО82¥М8КІ К. XV., Роїзко-гозуізкіе гстс^гкі ао паикаск зроіесгпуск 1801-1830,
XVаг8га^¥а, РХХ'М, 1974.
Х¥¥С2АЙ8КІ А., Жаскії роїзка XVI сю., XVаг8га^¥а, Р\^, 2001.
2А}ДС2КС^8КІ А., Сібсюпе еіетепіу киїїигу згіаскескіе] сю Роїзсе, Х¥гос!а\у,
£N0,1961.
2А}ДС2КС^8КІ А., Жаскії роїзка, киїїига і зігикїига, Х¥аг8га>¥а, 1993, 8.
103-104.
2АКК2ЕXV8КI А., «Магегаїек родуіаіодуу XVіе1кіебо Кзіезідуа Ьіґе\У8кіе£о
тагзгаїкіет 8еітіксл¥ут (ХУІ-ХУІІІ >¥.)>, Рагіатепі,ргасюо, ІиЖе, зіїсііа о/іагосюапе
рго/езотосюі]. Вагсіаскосюі, ХУагзгадуа, 1996.
2АКК2ЕХУ8КІ А., «8е]тікі ХУіеІкіе^о Кзіезілуа Ьіґехузкіе^о ерокі зіапізіажлу-
зкіе] бо 1788 г. 2тіапу \¥ и8іго]и і Ліпке]оподуапіи», Хіетіербіпоспе Ргесгурозроііід
сюсіокіе гогЬіогосюе] 1772-1815, ХУагзгадуа-Тогип, 1996.
2СЮКМІАК М., «Росізіадуу зроіесгпе ро>¥8Іапіа 1830-1831 па Ьіілуіє, Віаіогизі
і ІІкгаіпіе», КогІсл¥8ка-8аЬаІо>¥8ка Н. (чуусі.), Зіїикіигу, гиску, ібеоіо&іеXVIII-XIX
сю., ХУагегадуа, РХУЬІ, 1986.
2¥ТКОХУІС2 к, Вгцсіу Керпіпа па Іліїюіе сю Іаіїск 1794-1797, ХУіІпо, 1938.
283
Українською мовою
АДАДУ РОВ В. Галицькі русини у концепціях польської політики Франції та
Австрії 1805-1812 // Україна в минулому. — Київ-Львів, 1996, с.38-60.
ГРАБАН Г.Ю. Спалах гніву народного: антифеодальне народно-визвольне
повстання на Правобережній Україні в 1768-1760 рр. — К., 1989.
ГРИЦАК Я. Історія України: 1772-1999, народження модерної нації. — К.,
1999.
ГУДЬ Б. Загибель Аркадії. — Львів, 2006.
ГУ РЖІЙ І. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького
гніту з 80-х років XVIII ст. до 1861 р. — К., 1958.
КРИВОШЕЯ І.І., КРИВОШЕЯ В.В. Дворянство Уманщини в кінці XVIII - пер-
шій третині XIX ст. — К., 1998.
ЛИПИНСЬКИЙ В. Листи до братів-хліборобів. — Відень, 1926.
ЛИСЕНКО С., ЧЕРНЕЦЬКИЙ Є. Правобережна шляхта кін. XVIII - перша
пол. XIX ст. — Біла Церква, 2002.
РУДАКОВ А Ж.К. Основні аспекти земельної політики Катерини II і Павла І
на території Правобережної України // Сангушківські читання, В.Г.Берковський
(ред.). — Львів, 2004.
СМОЛІЙ В.А. Возз'єднання Правобережної України з Росією. — К., 1978.
ШАНДРА В.С. Адміністративні установи Правобережної України кінця
XVIII - початку XX ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний
огляд. — К., 1998.
ШАНДРА В.С. Генерал-губернаторство в Україні. — К., 2005.
ЯКОВЕНКО Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — К.,
2005.
ЯКОВЕНКО Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. — К.,
1993, с.27-35.
ЯКОВЕНКО Н. Шляхетська правосвідомість у дзеркалі обігу правничої
літератури на Волині і Наддніпрянщині // Яковенко Н. Паралельний світ. — К.,
2002, с.80-105.
Білоруською мовою
ВАРОНІН В. Полацкия путньїя слуги воурадовай палітьщьі ВКЛ (XV - сярад-
зіна XVI ст.) // Беларускі Гістарьічньї Агляд. — Мінск, т.7 (13), 2000.
ТУМАШ В. Три вьіданини Трецяга Статуту Вяльїкага Княства Літоускага
// Вьібраньїя праци. — Мінск, 2002.
Іменний покажчик
Абамелік 190
Абрамович 182
Август 116
Август II16,51
Ададуров В. 178
Альбертранді 227
Анастасієвич Б. 198, 218,219
Анісімов Е. 76
Антонович В.Б. 33,44
Анфімов А.Н. 68
Аракчеєв О.А. 87,117-119,121,
123,127,131,136,139,169,178,
179,210, 250, 271,274
Базильов Л. — див. Вагу1о\у Ь.
Байрашаускайте Т. — див.
Ваігазаизкаііе Т.
Балашов 137,177,185
Бальзак, Ев де — див. Ганська Е.
Баранов Д.0.86
Баранович А. 69
Бардах Ю. — див. ВагсІасЬ
Бахметьєв 189,192,193
Безансон А. — див. Везап^оп А.
Безбородько О.А. 20,120
Беклешов 102
Бенігсен Л.Л. 76
Бенкендорф О.Х. 210,211,215
Березовський М. 182
Берелович А. — див. ВєгєіоуіісЬ А.
Берелович В. — див.
ВегеІо^іісЬ XV.
Бєжинський А. 182
Бжозовський 193
Биковський ПІ. 155
Бібіков Д.Г. 98,132,143,189,192,
213,216
Блендовський Т. 63,182
Блок М. 31
Блосфельдт Г.Е. 68
Бовуа Д.— див. Веаиуоіз О.
Бовуа Тереза 14
Бонапарт — див. Наполеон
Боплан — див. Левасер де Боплан,
Ґійом
Борейко В. 239
Борисюк 3.7,31
Бохенський Ф. 190
Браницький Ф.К. 18
Браницькі ЗО, 45,95,157,199
Брюкнер О. — див. Вгіікпег А.
Будакова Ю.К. 16
Будберг А. 112
Букар С. — див. Викаг 8.
Бутковський 233
Бутовт-Анджейкович М. 146-148,
211
Вавжецький 53,197
Валіцький А. 33
Варонін В. 35
Васильєв 102,113
Васильчиков 263,264, 274
285
Вейдемейєр І. А. 117,118
Вележинський Ю. 190
Вельдбрехт 139
Вербочі І. 34
Вєлопольський 24
Виговський К. 45
Виговський Я. 230
Вислобоков К. 218
Вичанський А. — див.
АУусхапзкі А.
Вишетравка 216
Вишковський С. 21
Вишневецький 43
Вишневецькі 42
Відзяч 182
Вілчинський 182
Вільга 103
Вільчек 184
Вітковський С. 49
Вітовт 35
Вітославський Ю. 159,161
Вітте-Потоцька, Софія де 17,18,
229
Владимирський-Буданов М.Ф. 40
Владислав IV Ваза 47
Влодек 140
Володимир Великий 20,71
Володимир Ольґердович 43
Вольней С.Ф. 25
Вольський 86
Вольтер 9
Вороничі157
Воронцов С.Р. 76
Ворцель М. 182
Ворцель С. 107,108,112,169,170,
203, 233
Вяземський П.А. 200
Вязмітінов С.К. 122,123,125,196,
197
Ган 178,179
Ганська Е. 19,23
Ганський В. 195,233,236
Генрик III 40
ГісцоваЛ.3.72,94,110,203,212
Гоголь М. 109
ГолОвкін 26
Голубцов Ф.0.108,109,118,180,
181
Гомер 242
Гонта 152
Горизонтов Л. 12,98
Гощинський С. 257
Грабан Г.Ю. 64
Грибоєдов 243
Григорянц А. 88
ГрицакЯ. 12
Гролл 219
Грушевський М. 32
Гудь Б. 12
Гур’єв Д.0.125-129,177,181,182,
188,199
Гуржій І. 203
Ґєровський — див. Сіегохузкі }.А.
Гіжицький Б. 100,161,194-196,
201,203,205, 249
Ґолинський 184
Ґоліцин О.М. 141,235,236,247,
248, 251,252, 254,260,261,274
Ґоліцини 76
Ґороховський 86
Ґорошенський 131
Ґостинський А. 175
Ґродзицький С. — див.
Сгоскіскі 8.
Ґрохольський М. 108,109,146-
150,161,205, 206,213, 214,273
286
Данилевич К. 182
Данилович 1.39,219, 220
Дашкевич Я. 7
Дашков М.Ю. 139
Дверницький Ю. 182
Двожачек В. 38,39
Деліль Ж. 22
Демидов 227
Державін Г.Р. 23,24,84-86,104,
106,109,121,122,160,178, 271
Дешан 200
Джевицький Ю. 231,249
Добжанський М. 191
Добровольський 216
Довнар-Запольський Н. 43
Долбілов М. 13
Долгорукі 76
Долгоруков О.0.140,141, 210,
221,222
Домбровський 188,194
Дорде 203,204
Дружинін М.М. 140
Дружиніна Е.І. 78
Дунін С. 94
Дунін-Карвицький С. 54
Ейсмонт212
Енгельгардт 0.18
Енкгольм 141
Євреїнов Г.А. 68
Єдліцький Є. - див. }ес11іскі
Єлизавета 17
Єловицька 22
Єловицький 190
Єргольський 110
Єрмолов Є.П. 178,179
Єрошкін Н.П. 270
Жабокрицький 182
ЖакобЛ. 257
Жевуський А. 234
Жевуський Г. 53,62,222, 233,245
Жевуський С. 18,19,63
Жевуські 157
Желтухін 215-217,220-222,237
Житкович Л. 153
Житковський 212
Жуковський А. 141
Завадовський П.В. 226,231-233,
240
Завадський 182
Завроцький 190
Закшевський 233
Замойський Я. 41,58
Замойські 45
Запольський Ф. 182
Заславські 42
Збаразькі 42
Згурняк М 75
Згурський 57
Зигмунт І 36
Зигмунт Кейстутович 33
Злотницький А. 19
Зноско Я. 219
Зорін А. 178
Зубов В. 75,85,121
Зубов П. 0.20,74-82,88,90,91,
96,112, 271
Іван IV 20
Іван Калита 20
Ізбицький 182
Іллінський Юзеф Август 23,101,
105,170,194
Іловайський Д. 71
Імеретинський М.К. 69,70,90,93,
96,97,103,130,138,162, 209
Ісаєвич Я. 8
287
Йозеф II 247
Кабан В. — див. СаЬап XV.
Кабузан В.М. 68,99
Камінський А. 8,33,41,50,179
Канкрін Е. 89,138-140,145,263-
265
Каппелер А. 15
Карамзін Н.М. 20,71,121,122,
127,177,194, 200,241,242,269,
273
Карєєв Н. 71
Карп М.Ф. 65,115
Катерина II 16-18,20-26, 29,51,
58,67,69,71-73,75,77,78,81,
82,85,90-92,94,112,113,120,
151,152,157,178,186,200,203,
214,235,251,265,271
Катеринич В.С. 146,147, 212,215
Каховський 79
Квятковський К. 182
КЄНЄВИЧ С. — ДИВ. КІЄПІЄУУІС2 8.
Кеннеді Грімстед П. 218
Кисельов П.Д. 80,140,145
Кицький 178
Кітович 156
Клочовський Є. — див.
КІосгоуузкі
Кльонович С.Е. 156
Князевич 249
Ковальов І.Г. 215
Козловський Ф. 101,103,104,106,
107
Козодавлєв О.П. 102,105,193,
261,263,274
Коленкур А. 116
Колонтай Г. 58,64,65,106,113,
179,227,230-232,238
Кольберг 182
Комар 77
Комбурлей М.1.117,118,168,174-
176,179-181,186,194,195,271
Конарський С. 54,55
Конецпольські 45
Контрим К. 198,219
Корзон Т. — див. Коггоп Т.
Короленко 191
Корф С.А. 68,70
Костомаров М. 71
Костюшко Т. 16,20,21,22,25,33,
73,102,112,188,249
Костянтин, великий князь 21, 24,
127,140,188,204,205,214,215,
274
Котлубицький 96
Кочубей В. 82,85,86,103,104,
107,109,111-113,163,164,170,
201,202,216
Коялович М. 173
Кречетніков М.Н. 20,73,91,152,
195
Кривошея В.В. 95,157,158
Кривошея І.1.95,158,173
Кукель М. — див. Кпкіеі М. 74
Кулесь 203
Куняєв С. 27
Куракін 93,112,117,120,153,175,
176,179,183-185
Кутузов 87,112,123,184,231,233
Кучинський 266
Кушневський І.1.194
Лавров 109
Лампі 17,76
Ланськой В.С. 197,206,207, 213
Ласький Я. 36
Левасер де Боплан, Ґійом 43,45,
46,100
Ледуховський 201
Лелевель 219, 230
288
Лескевич Ю. 182
Лещинський С. 16,48,54
Лєвін 237
Лєшек 96
Лжедмитрій 195
Липинський В. 33
Липинський П. 190
Липинський Ф. 210
Липський М. 190,193
Лисенко С. 69,97,103,122,130,
134,138,141
Лінде С.Б. 219
Ліпранді А. 71
Ліпсій Юст 53
Літвінов П.М. 178,181,184
Літвінський 182
Лобанов-Ростовський Д.1.131,
133,134,263-265
Лобойко І. 219
Лойек Є. — див. Есуек}.
Лопухін П.В. 109,110,112-114,
116,121,124,184,219
Лорд Р. 71
Лотман Ю.М. 122
Лучинський 247
Любецький К. 197
Любовидзький С. 19,20
Любомирська 25
Любомирський Є. 65
Любомирський С.Г. 53
Любомирський Ф.К. 21,190
Любомирські 45,157,214
Маєвський 191
Мазепа 233
Мазур К. 41
Макарій, митрополит 20
Макаров І.Ф. 68
Малевський 113,235,247,261
Малиновська 182
Мальтус Томас 205
Маньковський 186
Марія Федорівна, імператриця
177
Маркіна В.О. 69
Мартель А. 42
Мархоцький 184
Мацейовський 244
Местр, Жозеф де 23,177,242,244,
246
Микола 188,89,128,137,138,141,
142,206, 209-211,215,222,237,
254,262, 265,269, 272,274
Миколай Миколайович, великий
князь 35
Михаїл Павлович, великий князь
187
Мишковський 233
Мілашевич В.Л. 93,94,157
Міллер А.1.12
Мінін 178
Мінушевський К. 182
Мірабо 24
Мітусов 101
Міхаловський Ф. 155
Міхальський Є — див. МісЬаІзкі}.
Міцкевич А. 219
Мйончинський М. 103
Мнішек М. 238
Мнішки 228
Могила П. 233
Модзелевський Ю. 182,184
Можковський 203,233
Молчанов 181
Мончак А. - див. М^схак А.
Монюшко К. 260,261,266
Мосціцький Г. - див. Мозсіскі Н.
Мошинський 245
Муравйов М.М. 102,105,221,237
289
Наполеон 25, 26,85-87,101,111-
113,116-119,123,131,169,171,
177,179,181,183-185, 231,233,
241,244, 246,257
Наришкін Д. 21
Наришкін К. 21
Нарушевич А. 156, 227
Неверовський 82,84
Незабитовський В. 70
Неканда-Трепка В. 38
Неклюєв І.Н. 102,105
Несецький К. 70
Нємцевіч 22
Нєпокоєв В.1.71,97,127,130,141
Новосельський В. 83,84
Новосільцев Н. 83-85,112,113,
116,127,139,140,197,199, 200,
214,215,261
Оболяніков П. 97,98,101, 102,104
Ожаровський 21
Ожеховський 42
Олег, князь 195
Олександр І 21, 22, 24, 26,76,83,
85-88,103-105,108-111,117-
119,122,123,127,130,133,136,
137,153,156,158,161,165,170,
171,176,177,181,183-188,197,
202,206,213,218,219, 231,236,
241,246, 248, 250, 265,269, 273
Олексій Михайлович 40, 218
Олеша 212
Олєнін О.М. 123,263
Олізар Ґ. 204, 205
Олізар Л. 63
Олізар Ф. 239
Олізари 228
Опитов 194
Орловський 155
Орловський К. 190
Оробоєв 124
Оссолінські 157
Острозькі 42
Павінський А. — див. РаАУІпзкі А.
Павло 1 16,17, 22, 23, 25,75,76,82,
85,87, 92, 93,96, 97,102,105,
112,113,118,152-154,156,157,
170,194,265
Павловський С. 129,189
Пален П.А. 76
Панкратьєв 102,106,107,110,111,
162-164,167-169,173,196,215,
232, 233, 237,273
Папроцький Б. 44
Пашкевич 140
Пеньковський 182
Перковський Т. 74
Пертес Ю. 15
Петро І 20, 50, 51,67, 233, 261, 263,
264
Петро III17
Петшиковський Ю. 182
Пешинський 160, 229
Пивоваров Ю.С. 122
Пілсудський Я.Х. 183
Піфагор 242
Плутарх 53
Плятер І. 182
Плятер Л. 234
Плятер Ф. 130,161,194,195, 233,
235, 243-248, 251,274
Плятер Щ. 250
Плятери 228
Повстанський А. 218
Подчашинський 260
Пожарський 178
Позняк 96
Понагловський 182
Понінський К. 158,168
290
Понятовський С. А. —
див. Станіслав Август
Понятовський
Понятовський Станіслав 54,92-95
Понятовський Ю. 119,177,179,
233
Поповський П. 182
Поструцький А. 182
Потоцька К. 26
Потоцька С. — див. Вітте, де
Потоцька Т. 202
Потоцький В. 180,182
Потоцький І. 24, 60
Потоцький П. 123,124,135,157,
204
Потоцький С. 23, 24,86
Потоцький Ст. 91,194
Потоцький Ст. К. 231
Потоцький Т. 155
Потоцький Щ. 17,18,22,25,26,
95,157,158, 202, 229
Потоцький Ю. 155
Потоцький Я. 23-27, 247,250
Потоцькі 10, 24, ЗО, 45,64
Потьомкін Г.А. 21, 76, 78,91
Поцей 203
Прадт, де 25
Предтеченський А.В. 261
Приходько Е.С. 69
Прокопович М.182
Проскура212
Прохаска А. 49
Прохоцький К. 191
Прушинський Алоїзій 182
Прушинський Антоній 182
Прушинський К. 182
Пусловський 140,214
Пшездецький К. 141,205,206, 210
Пшибильський Р. 227,249
Пьотровський А. 182
Равич 184
Радзейовський С. 190
Радзивил Б. 49
Радзивил Я. 44
Радзивили 228
Радіщев 74
Раціборський 160,161,189
Рачинський А. 178
Рей М. 156
Рейналь, де 25
Рені Гвідо 231
Решетов Г.С. 108
Рєпнін М.В. 18, 20,53, 56
Рихлікова І. — див. КусЬ1іко5¥а І
Ришковський 182
Рішельє 187,246
Роговський К. 182
Рогозинський 182
Рождєственський С.В. 258
Розенберг159,160
Розумовський А.К. 196, 234,235,
240,242,244-247,249,258,259,
261
Романович-Словатинський А. 68,
99,127,183
Ростворовський Е. — див.
КО5І5¥ОГО5¥5кІ Е.
Ростопчин Ф.П. 76,178
Рубенс П.П. 230
Рудзький Ф. 248,250,251
Рудницький Ф. 246
Рудський П. 43
Рульєр, Карломан де 53
Румянцев М.П. 112,116,121,219
Руссо, Жан-Жак 54,269
Рязановський Н. 72
Саварі А. 116
Савелов Л.М. 68
Салтикови 76
291
Санґушки 42,186
Саніушко 238
Санґушко Гієронім 186
Санґушко Євстахій 186,249
Санґушко Ф. 43
Сапєга А. 248
Сапєги 229,231
Сарнацький Т. 182
Сей Ж.-Б. 257
Сенека 53
Сен-Прі, Арман Емманюель де
187-189,191,194,273
Серебрянников В. 233
Сєраковський К. 178,182
Сєраковський Я. 182
Сєргєєв А. 215
Сигізмунд III Ваза 46
Сіверс Ф.Ф. 194,196
Сікорська-Кулеша Я. — див.
Зікогзка- Киїезга Д.
Словацький Ю. 257
Сміт Адам 257
Смолій В.А. 12,20,71,72,173
Снядецький Я. 227,231,233,239,
240,246, 250,258, 259
Собанська 19
Собанський М. 190, 239
Собеські 45
Собеїцанський К. 182
Соколовський 182
Сокольницький 188
Солженіцин О.1.15
Соловйов С. 71
Сохачевський А. 109
Сперанський М.М. 87,112,116,
119,120,122,172,177,182,219,
225,241, 254, 256, 265, 267,274
Стадницький К. 181
Сталін Й. 11,88,126
Станіслав Август Понятовський
16,17,18,21,25,51,54,55,73,
110,230
Старожил ова 194
Стемповський С. 190
Стецький А. 182
Стецький Р. 247
Стецький Я. 58
Строганов А.С. 102,105
Строганов С.Г. 121,254
Стройновський В. 22,63,115
Стройновський Г. 225,227,231,
257
Стшелецький 204
Суходольський А. 63
Сціборський 245,246,249,260
Тазбір Я. — див. ТахЬіг
Тарновський 181,182
Тацит 53
Тележинський 182
Телешинський К. 182
Теокріт 242
Теплов А. 101
Тит Лівій 53
Тишкевич Г. 205
Торбєв 101
Тормасов 0.109-112,123
Трембецький С. 22
Троїцький Н.А. 178
Троїцький С.М. 68,99
Трощинський Д.П. 124
Трояновський Ф. 64,65
Тумаш В. 40
Тутолмін 20,91,108,112,152,195
Тшебінський Е. 182
Тшецеський А. 181,182
Тшецяк Ф. 182
Тютчев Ф. 15
292
Улащик Н.Н. 267
Успенский Б.А. 243
Фелінський А. 249, 250
Фенш 101,103,104
Ферсен 112
Філозофов 118,119,131,169,271
Фірлеї 45
Фіхте Й. Г. 25
Фредро А.М. 42
Фрич-Моджевський А. 40
Хмельницький Б. 44, 46, 107,120
Хованський 136
Ходкевич А. 179,238, 239
Хоїнська-Міка Й. — див.
СЬоіпзка-Міка}.
Хрущов 194
Цвєтков С. 76,187
Ціціанов 26
Цішевський 203
Чайковський Л. 190
Чарнак П. 182
Чарнецький К. 182
Чарнецький Т. 191
Чарномський 190
Чарторийський Адам Єжи 17,
18,21,26,47,84-86,105-107,
111-117,121,123,136,158,170,
186,187,192,197,215,218,225,
226, 229, 230, 232-236,238-241,
244-251, 253, 254,259-262,269,
271, 274
Чарторийський Адам Казимір 16,
158,218,249
Чарторийський К. 17
Чарторийські (брати) 18
Чарторийські 16,52, 56, 77,157
Чацький Т. 47, 61,107,112,114,
121,130,136,171,194, 226-235,
237-241,243-245,271,274
Чацький Щ. 248
Чевкін В.1.120,159,160
Чернецький 69,103,130,134,138,
141
Черниловський Л. 120
Чернишов 145
Четвертинська-Ґрудзінська Я. 21
Четвертинська-Наришкіна М. 21
Четвертинський Антоній
Станіслав 20,21
Четвертинський Б. 21
Четвертинський Д. 244
Четвертинський Ю. 189
Четвертинські 42
Чиж 102
Чорторийські 42
Шандра В.С. 10,12,138, 270
Шанявський 197
Шевченко Т. 109
Шереметьєв 195
Шимановський 188
Шишков А.С. 194, 236, 254
Шілдер Н.К. 76
Шмелев К. 40
Шмідт Е. 242, 255, 258
Щербицький 212
Юзефович 221
Юренєв 88,141,144, 271
Юрковський Р. 101
Яблоновський 248
Яворський 86,182
Яковенко Н. 10,12,32,39,42-47,
49,217
293
Якович Є. 183
Яницький М.А. — див.
}апіскі М.А.
Яр 247
Ярошинський С. 191
Ястжембський К. 190
Апіопі}. (А. Коїіе) 44
Ваігазаизкаііе Т. 167,183
Вагсіаск }. 8, 34,36,37, 51,56,217
ВагІІеП К. 270
ВагуІОАУ Ь. 19, 23,77,113
Веаиуоіз 0.7-9,27,31,60,89,115,
229, 235, 240, 255, 261
ВегЬеІіскі XV. 48
ВєгєіоуіісЬ А. 40, 50,72
ВегеІОАУІІсЬ XV. 13,68, 270
Везап^оп А. 243
Війт}. 68
Вгйкпег А. 48
Викаг 8. 19, 20
СаЬап XV. 98
Сахаси М. 270
СЬтіеІоуузкі Р. 113,232
СЬоіпзка-Міка }. 50, 52
СЬупсхеАУзка-НеппеІ Т. 42
СхиЬаІу }. 27
Викез Р. 68, 270
Вутек В. 50
РаЬге }. 16
Рєсіогоауісх }. 37
Сіегоуузкі }.А. 48, 51, 59,62,74
Сіеузхіог А. 34
СІ^Ьіска Е.}. 42
Сбгаїзкі 2.100
Сгосіхіскі 8. 51,56, 75
Сгутуахег Н. 34
Сисіауісіиз Е. 37
Напсіектап М. 17,106
Іп^гат Е. 16
294
Дапіскі М.А. 41,42
}апо5¥зкі Ь. 24
}еЛіскі}. 31, 32,55, 57-59,61, 63,
65
}опез К.Е. 68
}оикоУ5ку А. 233
Каїїаз М. 62
Капіа }. 7
Карреіег А. 85
Кегзіеп А. 51
Кієпієауісх 8. 74
К1ос2о\¥5кі }. 8,33,49
Ко]5Іе\уісг Е 113
КоІЬик XV. 173
Коггоп Т. 62,130
КогІоАУзка-ЗаЬаіоАУзка Н. 75
Кгіе§8еІ5еп XV. 34,52
Кикіеі М. 74
Ки1І5Іе\¥Ісг XV. 217
Ьагиіка 8.37
Ье Воппе}.Р. 16, 77
Ьезкіеууісгсжа }. 75
Екак 8.173
Ьііауіп Н. 47
Ьіґугізкі А. 34
Ео)ек }. 18,92
Еохушіагізкі Н. 37
Маїес }. 50
МагСіп А.М. 122
МаІП82ЄАУІС2 М. 53
Магоп А. 42
М^сгак А. 37
МісЬаккі}. 51,52,63
Мозсіскі Н. 18,19, 20, 23, 74
РаАУІпзкі А. 51-53
Регсіа}. 17
Рірез К. 122
КасІАУап М. 173
КаеіїМ. 68
КеІ5І§ В. 7
Коїіе А. - див. Апіопі}.
КозІАУогоАУзкі Е. 18,34,48, 53,58,
61,63, 65,153
КиїкоАУзсу Е. і К. 7
Киіко\узкі К. 8
КусЬІікоууа 135,55,57,71,75,93,
97,100,101,131,136
Зегсгук XV. 69
Зікогзка-Киїезга}. 62, 71, 75,130
8ко\угопек }. 106
Зіизагек К. 68
ЗігоупоАУзкі А. 52
8ис1пік XV. 34
ТагЬіг}. 8,34,40,41,48,49
ТгисЬіт 8. 225
Тиіагсі}. 178
іЛє\уіс2 Т. 48
Уаіікопуіе І. 37
Х¥о1о82уЙ8кі К.ХУ. 219
ХУоІупзкі}. 63
ХУггезіпзкі XV. 8
ХУусгапзкі А. 37
Ха]4С2ко\У8кі А. 56,130
2акг2е\¥8кі А. 50
ОІ82ЄАУ8кІ Н. 51
Ораііпзкі Е. 33
Наукове видання
Даніель Бовуа
РОСІЙСЬКА ВЛАДА І ПОЛЬСЬКА ШЛЯХТА
В УКРАЇНІ. 1793-1830 рр.
З французької переклала Зоя Борисюк
Наукове та мовне редагування Наталі Яковенко
Коректор Григорій Латник
Макет та художнє оформлення Сашка Шевцова
Видавець: «Кальварія»
а/с 328, Львів, 79000, Україна
ДК №676 від 16.11.01р.
мп*пр.са1уагіа.ог£
Для листування:
а/с 328, Львів, 79000, Україна
а/с 108, Київ, 01054, Україна
Редакція: ре1го@са1уагіа.ог£
Збут: гЬиЄ@саІуагіа.ог£
Бовуа Даніель
Б 72 Російська влада і польська шляхта в Україні. 1793-1830 рр./Переклад з французь-
кої Зої Борисюк. — Львів: Кальварія, 2007. — 296 с.
I8ВN 978-966-663-242-8
Цією книжкою Даніель Бовуа, один з найвідоміших західних істориків, чиї
наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав
«малою українською трилогією». Цей глибоко занурений у джерела, а разом з
тим стилістично розкутий і пронизаний ідеєю соціальної справедливосте текст
не залишить байдужим ні того історика, який вважає за недоцільне виставляти
минулому моральний рахунок за сучасними розцінками, ні того, хто шукає в
минулому соціальних правд. Ширший читач, своєю чергою, знайде тут ще не
надто частий у вітчизняному історіописанні скептицизм і критицизм, які ріднять
автора з його улюбленим мислителем — Вольтером.
ББК 63.3(УКР)52
Даніель Бовуа
Російська влада
та польська шляхта
в Україні
1793-1830
„я сподіваюся, що зумів запропонувати
зразок того, якою може бути історія,
не позначена націоцентризмом - така,
що передусім намагається досягти
якнайточнішого пізнання, не претендуючи
на абсолютну істину
Даніель Бовуа
Медіа-лартнер
РЯ-супровід
ГНІЙНІ
к___________Л
шшш.таЬгапсІ.пеІ