ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР ї
ДЕРЖАВНИЙ
МУЗЕЙ
УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДНОГО
ДЕКОРАТИВНОГО
МИСТЕЦТВА
УРСР
ГОСУДАРСТВЕННЬІЙ
МУЗЕЙ
У КРАИНСКОГО
НАРОДНОГО
ДЕКОРАТИВНОГО
ИСКУССТВА
УССР
ТНЕ НКК. 85К
5ТАТЕ
МЦ5ЕЦМ
ОЕ ЬІККАІНІІАН
ЕОЬК
□ ЕСОКАТІУЕ
АКТ

ДЕРЖАВНИМ
МУЗЕЙ
УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДНОГО
ДЕКОРАТИВНОГО
МИСТЕЦТВА
УРСР
АЛЬБОМ
КИЇВ
• МИСТЕЦТВО•
19 8 3
85.12яб
М89
В альбоме
представленні лучшие
произведения из коллекции
одного из самих больших в стране
музеев народного искусства — Государственного
музея украипского народного декоративного
искусства УССР в Києве. Среди них уникальньїе
старинньїе коврьі, вьішивки, ткани. изделия
из металла и дерева, образцьі одеждьі и др.
Большое место в альбоме уделєно народ-
ному искусству Советской Украйни.
Отдельньш раздел составляют
произведения вьідающегося
народного художника
Е. В. Белокур.
АВТОРИ-УПОР ядники
ВСТУПНА СТАТТЯ
II. Л. РОССОШИІІСЬКА
КИЛИМИ
Л. С. БІЛОУС
(іл. І 20)
КЕРАМІКА
С. Д. АНТОНЕНКО, И. В. МИІІІУТША
. (іл. 21 -15)
ДЕКОРАТИВНИЙ розпис
о. і. ШЕСТАКОВА
(Ні. 46 65)
ХУДОЖНЄ скло
н. 1. КОРН1С.ІІКО
(ія. 66 90)
ВИШИВКА
Л. М. УЛЬЯНОВА
(іл. 91	122)
ФАРФОР, ФАЯНС
Т. Є. ВОРОБИОВА
(іл. 123 153)
ТКАНИНИ
Т. О. РОМАНОВА
(іл. 154 -175)
МЕТАЛ, ШКІРА
М. Я. КУІІИЦЬКА, О. О. КЛИМЕНКО
(іл. 176 169)
ВИБІИКА
Т. О. РОМАНОВА
(іл. 190 20Н)
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
М. Я. КУМИЦЬКА
(ія. 209 239)
ОДЯГ
п. г. кияни і ці
(іл. 240 25»)
ПИСАНКИ
М. О. ЧУДНА
(іл. 2(і(> 271Й
КАТЕРИНА БІЛОКУР
О. 1. ШЕСТАКОВА
(іл. 280 .402)
Науковий редактор
Н. Л. РОССОШИІІСЬКА
„ 80104-151
Д--------------БЗ-29-25-82 4904000000
М207(04)-83
(Сі ВИДАВНИЦТВО «МИСТЕЦТВО», 1983
Лержавний музей українського народного декоративного мистецтва —
одна з найбільших збірок народного мистецтва в Радянському Союзі.
у	—। У його фондах та експозиції зберігаються понад 60 тисяч експонатів,
створених у різний час.
Історія колекції починається наприкінці XIX століття, коли з ініціативи відо-
мих українських та російських діячів культури — А. Прахова, Д. Щербаків-
ського, М. Мурашка, М, Біляшівського було засновано Київський художньо-
промисловий та науковий музей, у відділі етнографії якого було представлено
незначну кількість зразків народного мистецтва. Колекція поповнювалася пере-
важно за рахунок пожертвувань приватних осіб, оскільки міська влада не ви-
діляла коштів на придбання творів.
Справжній розквіт музейної справи настав після Великої Жовтневої соціалі-
стичної революції, що відкрила великі можливості для розвитку української
культури. За декретом уряду Радянської України від 23 червня 1919 року му-
зеї стали державними установами і розгорнули планомірну роботу по збиранню
й збереженню мистецьких скарбів. Завдяки націоналізації приватних збірок,
реєстрації пам'яток культури та асигнуванню коштів державою музейна колек-
ція постійно збагачувалася.
Протягом 20—30-х років від Київського художньо-промислового та наукового
музею відокремилися Історичний музей та Київський державний музей україн-
ського мистецтва, що вже мав досить великий відділ народного та декоративно-
прикладного мистецтва.
У 20—40-і роки відділ народного мистецтва при Київському державному му-
зеї українського мистецтва значно поповнився завдяки надходженням творів
з провідних музеїв Москви та Ленінграда, державним закупкам авторських робіт
з виставок. Особливе значення в справі активізації творчості народних майстрів
та популяризації народного мистецтва мала виставка, присвячена визначній
події в історії нашого народу — 300-річчю возз’єднання України з Росією
(1954), що експонувалася в Києві, Москві, Варшаві та Кракові. На основі екс-
позиції цієї виставки було створено філіал художнього музею, а 1964 року
відкрито самостійну установу — Державний музей українського народного
декоративного мистецтва, який розмістився на території Києво-Печерського
історико-культурного заповідника. За роки існування музей став відомий не
лише в Радянському Союзі, а й далеко за його межами.
Сучасна експозиція музею засвідчує великий розквіт українського народного
мистецтва. Вона складається з двох відділів — мистецтва XVII — початку XX
століття та мистецтва радянського часу.
Експозиція музею розгорнута в 14 залах загальною площею близько 2000
квадратних метрів. Побудована вона за видами народного мистецтва: ткацтво,
вишивка, різьба по дереву, кераміка, одяг, скло, фарфор, декоративний розпис,
твори К. В. Білокур. Кожний розділ експозиції побудовано не лише за історико-
хронологічним та монографічним принципами, а й за поділом на етнографічні
райони України.
У музеї налічується понад п’ять тисяч творів килимарства, ткацтва та вибій-
ки. Колекція килимів порівняно невелика, але й вона дає можливість простежи-
ти процес формування єдиного національного стилю цього виду народного мис-
тецтва, демонструє розмаїття його особливостей у різних центрах виробництва.
Серед експонатів є неперевершені зразки XVIII—XIX століть, створені невідо-
мими майстрами: килими з Волині (1782), Полтавщини (1831), Поділля (1871).
Значно більша й різноманітніша за якістю й тематикою збірка килимів початку
XX століття.
Найбільша колекція килимів, створених у радянський час. 3-погАіж них висо-
кою майстерністю виконання відзначаються роботи народних майстрів П. Вла-
сенко та Н. Вовк, художників-професіоналів С. Колоса та О. Машкевич (Київ),
Л. Товстухи та Н. Бабенко (Решетилівка на Полтавщині), В. Карася (Глиняни
на Львівщині), М. Шнайдер-Сенюк (Херсон), Л. Жоголь (Київ) та ін.
Привертає увагу збірка орнаментально-тематичних килимів — жанру кили-
марства, що поширився на Україні після Великого Жовтня («К. Ворошилов
і С. Будьонний приймають парад Червоного козацтва» Д. Шавикіна, «Пісня про
Леніна» С. Кириченко та Н. Клейн, «Т. Г. Шевченко» М. та І. Литовченків,
«Дружба народів» Л. Товстухи).
Досить повно представлені в колекції художні тканини — як стародавні, так
і сучасні. Це скатерки, рушники, покривала, оздоблені вишуканим орнаментом,
а також предмети одягу. В музейній збірці є ткані вироби з різних осередків,
зокрема з Кролевця, Дігтярів, Богуслава. У наш час у цих центрах існують
фабрики художніх промислів. Музей має також цікаві колекції творів відомих
майстрів народного мистецтва, лауреатів Державної премії імені Т. Г. Шевченка
Г. Верес з Київщини та Г. Василащук з Івано-Франківщини.
Невелика колекція вибійки містить рідкісні твори XVII—XIX століть. Остан-
ні роки вона поповнюється сучасними вибійчаними тканинами та хустками, в
яких давні традиції знайшли своє відродження.
Найбільша за кількістю творів та представлених осередків колекція вишивки,
що демонструє надзвичайне багатство локальних особливостей цього виду на-
родного мистецтва у майже всіх областях України. Найбільше виробів з цент-
ральних областей республіки — Полтавщини й Київщини, досить велика колек-
ція вишивок з Поділля, чудовими зразками представлені Буковина та Гуцуль-
щина. Серед експонатів є унікальні зразки жіночих сорочок, фрагменти рушни-
ків XVII—XVIII століть. Найбільш різноманітна й цікава колекція виробів
фабрик художніх промислів та сучасних народних майстрів. Це справжні ше-
деври, у яких митці застосували декілька складних технік, що збагатило їхні
декоративні та композиційні якості.
Значна кількість сучасних вишивок — це тематичні роботи, присвячені ви-
значним подіям у житті країни, ювілейним датам. Майстри переосмислили в
них давні традиційні форми українського народного орнаменту й збагатили
новими мотивами — п’ятикутними зірками, серпом і молотом, колоссям пшениці.
Колекція давнього художнього різьблення по дереву й рогу, що налічує кілька
тисяч експонатів, також одна з найцінніших у музеї. Це оригінальні різьблені
предмети народного побуту з різних етнографічних районів України. Серед них
меблі, посуд, знаряддя праці, різьблені деталі упряжі, музичні інструменти
XVIII — XIX століть. Виняткову художню цінність має колекція рогових граві-
рованих порохівниць XVIII століття.
Художня різьба радянського часу представлена виробами майстрів Київщини,
Полтавщини, Чернігівщини, Сумщини, Черкащини, Поділля, Волині, Львівщи-
ни, Гуцульщини, Закарпаття та з інших місць. У колекції є твори таких відомих
народних майстрів, як П. Берна, В. Свида, А. Штепа, В. Нагнибіда, І. та В. Одре-
хівські, А. Сухорський, Ю. та С. Корпанюки, Д. Шкрібляк.
Зібрання сучасної народної різьби свідчить про розквіт у наш час і цього виду
мистецтва.
Значне місце в колекції відведено народній кераміці. Великий інтерес у відві-
дувачів викликають вироби XV—XVI століть — теракотові кахлі, оздоблені
рельєфом, так звані «муравлені кахлі», які вивозилися за межі України, почина
ючи з XVII століття. Найповніше представлене гончарство другої половини
XIX — початку XX століття.
Колекція кераміки радянського часу характеризує майже всі керамічні регі-
они України, а також творчість майстрів керамічних об’єднань і заводів.
Музей має цікаву колекцію творів майстрів, що працювали в 30-х роках у Ки-
ївській експериментальній керамічній школі — М. Приймаченко, П. Власенко,
І. Гончара, братів Герасименків, О. Грядунової, П. Мусієнка.
Близько 4000 творів налічує збірка фарфору й фаянсу. В ній є найбільша в
Радянському Союзі колекція виробів Києво-Межигірської фаянсової фабрики
(1798—1870) та унікальна колекція виробів Корецького фарфорового заводу
(кінець XVIII — початок XIX століття).
У збірці фарфору та фаянсу радянського часу заслуговують на увагу вироби з
розписами відомих художників — М. Тимченко, Г. Павленко-Черниченко, В. Пав-
ленко, В. Клименко-Жукової та інших. Промисловий фарфор представляють ви-
роби підприємств Полтави, Тернополя, Сум, Борислава, ДружківКИ.
Однією з найбільших на Україні є музейна збірка скла. Виняткову історичну
та художню цінність мають гутні вироби XVII—XVIII століть, у яких відбилися
традиції, започатковані ще за часів Київської Русі.
Надзвичайно цікава колекція скляного посуду — карафок, штофів, келихів,
фігурних пляшок у вигляді ведмедиків та баранців. У цих виробах ужиткові
якості органічно поєднані з декоративними. Ця особливість притаманна й сучас-
ному українському художньому склу, музейна колекція якого налічує понад
дві тисячі експонатів. Інтенсивному зростанню колекції сприяла творча праця
народних майстрів — гутників та художників у зв’язку з підготовкою до респуб-
ліканських та всесоюзних виставок.
Провідні сучасні майстри львів’яни М. Павловський, Б. Валько, М. Тарнав-
ський, кияни Л. Митяєва, І. Зарицький, І. Аполлонов у своїх роботах поєднують
традиції з сучасними вимогами.
Вироби підприємств та виставочні твори народних майстрів дають змогу
простежити шляхи розвитку художнього скла на Україні, виявити його основні
напрямки та художню специфіку.
Декоративний розпис, що здавна побутує на території України, за радянського
часу став існувати як самостійний вид мистецтва у вигляді декоративних панно,
виконаних на папері темперою, гуашшю, аквареллю. Гордістю музею є колекція
творів провідних майстрів декоративного розпису Г. Собачко-ПІ остак, П. Власен-
ко, Т. Пати, Н. Білокінь, Я. Пилипенко, М. Приймаченко, М. Тимченко, сестер
В. та Г. Павленко, П. Глущенко, Ф. Панка та багатьох інших.
Декоративний розпис тепер не лише демонструється на виставках та в музеях,
а й використовується у книжковій ілюстрації, оформленні інтер’єрів громад-
ських споруд, у ткацтві, виробництві фарфору та фаянсу, в архітектурі.
В окремих залах експонується збірка глибоко самобутніх живописних та гра-
фічних творів видатної української майстрині, народного художника УРСР
К. В. Білокур.
Колектив музею здійснює велику збиральницьку роботу під час наукових
експедицій, завдяки яким колекція поповнюється новими експонатами дорево-
люційного та радянського часів.
За останні десять років у музеї побувало понад п’ять мільйонів відвідувачів.
Кількість їх щороку збільшується. Це красномовно свідчить, що українське
радянське народне декоративне мистецтво — невід’ємна частина багатонаціо-
нальної радянської культури — органічно входить у повсякденний побут людей,
виховує в них любов до прекрасного.
Государственньїй музей украинского народного декоративного искусства —
одно из самьіх больших собраний народного искусства в Советском Союзе.
В его фондах и зкспозиции хранится более 60 тисяч зкспонатов.
Начало коллекции бьіло положено в конце XIX века, когда по инициативе
известньїх украинских и русских деятелей культурні — А. Прахова, Д. Щерба
ковского, Н. Мурашко, Н. Биляшевского бьіл основан Киевский художественно-
промьшіленньїй и научньїй музей, в отделе зтнографии которого бьіло представ-
лено незначительное количество образцов народного искусства. Коллекция по-
полнялась преимущественно за счет пожертвований частньїх лиц, поскольку
местньїе власти не вьіделяли средств на приобретение произведений искусств.
Настоящий расцвет музейного дела наступил после Великой Октябрьской со-
циалистической революции, открьівшей большие возможности для развития
украинской культурні. По декрету правительства Советской Украиньї от 23 июня
1919 года музей стали государственньїми учреждениями и развернули плано-
мерную работу по собиранию и сохранению музейних сокровищ. Благодаря
национализации частньїх собраний, регистрации памятников культурні и ассиг-
нованию государственньїх средств музейная коллекция постоянно обогащается.
На протяжении 20—30-х годов из Киевского художественно-промьішленного
и научного музея вьіделились Исторический музей и Киевский государственньїй
музей украинского искусства, которьій уже имел довольно большой отдел народ-
ного и декоративно-прикладного искусства.
В 20—40-х годах отдел народного искусства при Киевском государственном
музее украинского искусства значительно пополнился благодаря поступленням
из ведугцих музеев Москви, Ленинграда, государственньїм закупкам авторских
работ с виставок. Особое значение в деле активизации творчества народних мас-
теров и популяризации народного искусства имела виставка, посвященная внда-
ющемуся собнтию в истории нашего народа — 300-летию воссоединения Украй-
ни с Россией (1954), зкспонировавшаяся в Києве, Москве, Варшаво и Кракове. На
основе зкспозиции отой виставки бил создан филиал художественного музея, а в
1964 году открьіто самостоятельное учреждение — Государственньїй музей укра-
инского народного декоративного искусства, разместившийся на территории Ки-
ево-Печерского историко-культурного заповедника. За годи своего существова-
ния музей приобрел известность не только в Советском Союзе, но и далеко за его
пределами.
Современная зкспозиция музея свидетельствует о большом расцвете украин-
ского народного искусства. Она состоит из двух отделов — искусства XVII —
начала XX столетия и советского искусства.
Зкспозиция музея развернута в 14 залах общей площадью около 2000 квадрат-
них метров. Построена она по видам народного искусства: ткачество, вишивка,
резьба по дереву, керамика, одежда, стекло, фарфор, декоративная роспись,
произведения Е. В. Белокур. Каждьій раздел зкспозиции построен не только
по историко-хронологическому и монографическому принципу, а и по делению
на зтнографические райони Украиньї.
В музее насчитьівается более пяти тисяч произведений ковроделия, ткачест-
ва и набойки. Коллекция ковров сравнительно небольшая, но и она дает возмож-
ность проследить формирование єдиного национального стиля отого вида народ-
ного искусства, демонстрирует разнообразие его особенностей в различних цент-
рах производства.
Среди зкспонатов непревзойденние образци XVIII—XIX веков, созданньїе
неизвестньїми мастерами: коврн с Вольїни (1782), Полтавщини (1831), Подолья
(1871). Значительно больше и разнообразнее собрание ковров начала XX века.
Самая большая коллекция ковров, созданннх в советское время. Среди них
високим мастерством исполнения отличаются работи народних мастеров
П. Власснко и Н. Вовк, художников-профессионалов С. Колоса, О. Машкевича
(Киев), Л. Товстухи, Н. Бабенко (Решетиловка на Полтавщино), В. Карася (Гли-
нянім на Львовщине), Н. Шнайдер-Сенюк (Херсон), Л. Жоголь (Киев) и др.
Особое внимание привлекает собрание орнаментально-тематических ковров —
ковродельческого жанра, получившего распространение на Украине после Ве-
ликого Октября («К. Ворошилов и С. Буденньїй принимают парад Красного
казачества» Д. Шавьїкина, «Песня о Ленине» С. Кириченко и Н. Клейн,
«Т. Г. Шевченко» Н. и И. Литовченко, «Дружба народов» Л. Товстухи).
Достаточно полно представленьї в коллекции художественньїе ткани — как
старинньїе, так и современньїе. Зто скатерти, рушники, покривала, украшенньїе
изьісканньїм орнаментом, а также предмети одежди. В музейном собрании нахо-
дятся ткание изделия из различннх центров, в частности из Кролевца, Дегтярей,
Богуслава. В наше время в зтих центрах существуют фабрики художествен-
ннх промислов. В музее хранится интересная коллекция произведений извест-
ньіх мастеров народного искусства, лауреатов Государственной премии имени
Т. Г. Шевченко — А. Верес с Киевщинн и А. Василащук с Ивано-Франковщини.
Небольшое собрание набойки содержит редкие произведения XVII—XIX ве-
ков. Последние годи оно постоянно пополняется лучшими современннми набив-
ними тканями и платками, в которих нашли отражение традиции прошлого.
Самая большая по количеству произведений и представленних центров кол-
лекция вишивки, демонстрирующая удивительное богатство локальних особен-
ностей атого вида народного искусства почти во всех областях Украйни. Боль-
ше всего изделий из центральних областей республики — Полтавщини и Киев-
щини, замечательньїми образцами представленьї Подолье, Буковина и Гуцуль-
щина. Среди зкспонатов єсть уникальние образци женских сорочек, фрагменти
рушников XVII—XVIII веков. Самая разнообразная и интересная коллекция
изделий фабрик художественннх промислов и современних народних мастеров.
Зто настоящие шедеври, в которих мастера применили несколько сложньїх тех-
ник, обогативших декоративние и композиционние качества изделий.
Значительная часть современних вишивок — зто тематические работи, по-
священньїе вьідающимся собнтиям в жизни страни, юбилейннм датам. Мастера
переосмислили в них традиционние форми орнаменти, обогатили новими мо-
тивами — пятиконечними звездами, серпом и молотом, колосьями пшеници.
Коллекция художественной резьби по дереву и рогу прошлого, насчитиваю-
щая несколько тисяч зкспонатов, также одна из самих интересних в музее.
Зто оригинальньїе резние предмети народного бита из различних зтнографи-
ческих районов Украйни. Среди них — мебель, посуда, орудия труда, резние де-
тали сбруи, музикальнне инструментьі XVIII—XIX веков. Исключительную ху-
дожественную ценность имеет коллекция рогових гравированних пороховниц
XVIII века.
Художественная резьба советского времени представлена изделиями мастеров
Киевщинн, Полтавщини, Черниговщини, Сумщини, Черкащини, Подолья, Во-
лини, Львовщиньї, Гуцульщини, Закарпатья и других регионов. В коллекции
имеются произведения таких вндающихся народних мастеров, как П. Берна,
В. Свида, А. Штепа, В. Нагнибида, И. и В. Одреховские, А. Сухорский,
Ю. и С. Корпанюки, Д. Шкрибляк.
Собрание современной народной резьби свидетельствует о расцвете в наше вре-
мя отого вида искусства.
Значительное место в коллекции отведено народной керамике. Большой инте-
рес у посетителей вьізьівают изделия XV—XVI веков — терракотовие изразци,
украшенньїе рельєфом, так назнваемие «муравленне изразци», вьівозившиеся
за предельї Украйни, начиная с XVIII века. Полнее всего представлено гон-
чарство второй половини XIX — начала XX веков.
Собрание керамики советского времени характеризует почти все регионн
керамйки на У крайнє, а также творчество мастеров керамических об'ьединений
и заводов.
Музей обладает ценной коллекцией произведений мастеров, работавших в
ЗО е годи в Киевской зкспериментальной керамической школе, — М. Приймачен-
ко, П. Власенко, И. Гончара, братьев Герасименко, А. Грядуновой, П. Мусиенко.
Около 4000 произведений насчитивает собрание фарфора и фаяцса. В нем
самая большая в Советском Союзе коллекция изделий Киево-Межигорской фаб-
рики (1798—1870) и уникальная коллекция изделий Корецкого фарфорового
завода (конец XVIII — начало XIX веков).
В собрании фарфора и фаянса советского'периода особого внимания заслужи-і
вают изделия с росписью известньїх художников — М. Тимченко, Г. Павленко-
Черниченко, П. Павленко, В. Клименко-Жуковой и других. Промьішленнни
фарфор представляют изделия предприятий Полтави, Тернополя, Сум, Борисла-
ва, Дружковки.
Музейное собрание стекла — одно из самих больших на Украине. Исключи-
тельную историческую и художественную ценность имеют гутньїе изделия
XVII—XVIII веков, в которьіх отразились традиции времен Киевской Руси,
Интересна коллекция стеклянной посуди — графинчиков, штофов, бокалов,
фигурньїх бутьілей в виде медвежат и баранчиков. В зтих изделиях прикладнне
качества органично соединеньї с декоративними. Зта особенность присуща и
современному украинскому художественному стеклу, музейная коллекция
которого насчитивает более двух тисяч зкземпляров. Ее интенсивному росту
способствует творческая работа народних мастеров — гутников и художников
в связи с подготовкой к республиканским и всесоюзним виставкам.
Ведущие современние львовские мастера М. Павловский, Б. Валько, М. Тар-
навский, киевляне Л. Митяева, И. Зарицкий, И. Аполлонов в своих работах соеди-
няют традиции с современними требованиями.
Изделия предприятий и виставочнне произведения народних мастеров дают
возможность проследить пути развития художественного стекла на Украине,
виявить его основнне направлення и специфику.
Декоративная роспись, издавна битующая на территории Украйни, в советское .
время существует как самостоятельний вид искусства в виде декоративних
панно, вмполненньїх темперой, гуашью, акварелью. Гордость музея составляет
коллекция произведений народних мастеров декоративной росписи А. Собачко-
ІПостак, П. Власенко, Т. Пати, Н. Белоконь, Я. Пилипенко, М. Приймаченко,
М. Тимченко, сестер В. и А. Павленко, П. Глущенко, Ф. Ланко и многих других.
Декоративная роспись теперь не только демонстрируется на виставках и в
музеях, но и используется в книжной иллюстрации, оформлений интерьеров
общественних зданий, в ткачестве, производстве художественного фарфора, в
архитектуре.
В отдельньїх залах зкспонируется собрание глубоко самобьітннх живописних
и графических произведений вндающейся украинской мастерицн, народного
художника УССР .Е. В. Белокур.
Коллектив музея осуществляет больпіую собирательскую работу во время
научньїх зкспедиций, благодаря которим коллекция поцолняется новими експо-
натами дореволюционного и советского времени.
За последние десять лет в музее побивало более пяти миллионов посетителей.
Их количество увеличивается с кажднм годом. Зто красноречиво свидетельству-
ет, что украинское советское. народное декоративнеє искусство — неотьемлемая
часть многонацибнальной советской культури — органично входит в бьіт людей,
воспитьівает в них любовь к прекрасному.
Тке 8іаіе Мизеит о£ ЕГкгаіпіап Бесогаііуе Гоїк Агі каз опе о£ іке Іаг^езі сої-
Іесііопз о£ £о!к агі іп іке 8оуієі ЕГпіоп. Тке гезегуеє апсі сіізріауз о£ іке ти-
веит сопіаіп оуєг 60,000 ехкіЬііз сіаііп£ £гот уагіоиз іітез.
ТІїе кізіогу о£ іке соііесііоп §оез Ьаск іо іке Іаіе 19ік сепіигу луіієп а &гоир
о£ рготіпепі ЕГкгаіпіап апсі Виззіап сиііигаї £І£игез — А. Ргаккоу, В. 8кскегЬа-
кіузку, М. Мигазкко апсі М. Віїуазкіузку — зропбогесі іке £оипсіаііоп о£ іке Кієу
Мизешп о£ Агі, Іпсіизігу апсі 8сіепсе. ІІ8 еікпо^гарку сіерагітепі кеісі а зтаїї сої-
Іесііоп о£ \уогкз о£ £о!к агі. Оуєг ііте, іке соііесііоп іуаз еп1аг£есі, таіпіу ікгои^к
ргіуаіе сіопаііопз, £ог іке сііу аиікогіііез аііосаіесі по £ипсІ8 £ог іке асдиієіііоп о£
ехкіЬііз.
Тке Осіокег 8осіа1І8І Кеуоіиііоп о£ 1917 ргоуісіесі атріе оррогіипіііез £ог іке
сіеуеіортепі о£ 8оуієі ЕГкгаіпіап сиііиге; тизеитз асдиігесі а пєіу зіаіиз. Оп Типе
23, 1919, іке £оуегптепі о£ іке. ЕГкгаіпіап ВериЬІіс раззесі а сіесгее \укіск
ргосіаітесі аіі тизеитз зіаіе езіаЬІізктепіз. ТкІ8 Іесі іо зузіетаііс апсі 1аг&е-
зсаіе соїіесііоп апсі ргезегуаііоп о£ іуогкз о£ агі.
Тке паііопаїігаііоп о£ ргіуаіе соїіесііопз, іке ге£і8Ігаііоп о£ сиііигаї топи-
тепів, апсі іке аііосаііоп о£ £ипсІ8 Ьу іке зіаіе £геаі1у сопігікиіесі іо іке
£го\уік, Ьоік іп зсоре апсі диаіііу, о£ тизеит соїіесііопз.
Вигіп& іке 19208 апсі 19308, іке Кієу Мизеит о£ Агі, Іпсіизігу апсі 8сіепсе
зропзогесі іке е8ІаЬ1І8ктепі о£ ііуо іпсіерепсіепі тизеитз — іке Кієу Нізіогісаі
Мизеит апсі іке Кієу 8іаіе Мизеит о£ ЕГкгаіпіап Агі. Тке Іаііег касі а £аігіу
Іаг^е соііесііоп о£ £оік сіесогаііуе апсі аррііесі агі.
Тке регіосі £гот іке 19208 іо іке 1940з за\у ікІ8 сіерагітепі сопзісіегаЬІу еп-
гіскесі Ьу пе\у асдиізіііопз £гот таіог тизеитз іп Мозсоіу апсі Ьепіп^гасі, аз іуєіі
аз £гот агі ехкікіііопз. Тке сгеаііуе у/огк о£ £оік сга£ізтеп апсі іке рориіагі-
гаііоп о£ £оік агі іуєгє £геаііу рготоіесі Ьу іке КериЬІісап ЕхкіЬіііоп о£ Бесога-
ііує Гоїк Агі кеісі іп 1954 іп іке сіііез о£ Кієу, Мозсолу. АУагзалу апсі Кгакоіу
іп копоиг о£ іке ЗООік аппіуегзагу о£ ЕГкгаіпе’з геипі£ісаііоп дуіік Киззіа. Тке
ЕГкгаіпіап £оік агі ехрозіііоп \уаз езіаЬІізкесі іке зате уеаг аз а Ьгапск о£ іке
Мизеит о£ ІТкгаіпіап Агі, іке ехкіЬііз кауіп^ Ьееп скозеп £гот іке аЬоуе ти-
зеит апсі іке ЛиЬіІее ЕхкіЬіііоп. Іп 1964, ап іпсіерепсіепі езіаЬИзктепі \уаз зеі
ир -—іке 8іаіе Мизеит о£ ЕГкгаіпіап Гоїк Бесогаііуе Агі, Іосаіесі іп іке ^гоипсіз
о£ іке Кіеу-Рескегзк Ьауга. Уегу зооп, іке тизеит Ьесате £атоиз ікгои^коиі
іке 8оуієі ЕГпіоп апсі £аг Ьеуопсі- ііз Ьогсіегз.
Тке тизеит ехрозіііоп ргезепіз а уіуісі рісіиге о£ іке кієіогу о£ ЕГкгаіпіап
£о1к агі. Іі із аггап^есі іп 14 ка1І8 іоіаїїіп^ зоте 2,000 зср т. апсі сопзізіз о£
і\уо сіерагітепіз — ЕГкгаіпіап Гоїк Агі о£ іке 17ік — еагіу 20і1і сепіигіез, апсі 8о-
уіеі ЕГкгаіпіап Агі. Еаск сіерагітепі із зиЬсііуісіесі іпіо зесііопз сіерісііп£ сіі££егепі
іурез о£ £о!к агі: \уеауіп£, еткгоісіегу, іуоосі сагуіп£, сегатісз, сіоікіп£, £Іазз-
луаге, рогсеіаіп апсі сіесогаііуе, раіпііп^з Ьу Каіегіпа Віїокиг. АИ ехкіЬіііопз аге
аггап§есі оп кізіогісаі, скгопоіо£Ісаі апсі топо^гаркіс ргіпсіріез, іакіп£ іпіо
ассоипі іке еікпо^гаркіс сііуізіоп о£ іке ЕГкгаіпе.
Тке соііесііоп о£ ги^з, сагреіз апсі капсіїуоуеп апсі ргіпіесі £аЬгісз сопіаіпз оуєг
5,000 ехкіЬііз. Ви£8 апсі сагреіз акте аге поі уегу питегоиз, Ьиі ііюзе оп
сіізріау іп іке тизеит £іує опе ап оррогіипііу іо ігасе іке сіеуеіортепі о£ ги£-
такіп£ іп іке ЕГкгаіпе, а сга£і поіесі £ог ііз сіібііпсіїу гіаііопаї зіуіе апсі іке
&геаі уагіеіу о£ іосаі ресиїіагіііез.
Неге опе сап §ее ипідие тазіегріесез Ьу апопутоиз агіізапз о£ іке 18ік-19ік
сепіигіез: ги£з £гот Уоікуп (1782), £гот іке Роїіауа ге§іоп (1831) апсі Ро-
сіоіуе (1871). Напсі\уоуеп ги£з апсі сагреіз о£ іке еагіу 20ік сепіигу аге тоге
питегоиз, Ьиі іке тозі сотргекепзіуе соііесііоп із ікаі о£ 8оуіеі іітез. 8оте
о£ іке ргосіисіз аге сіізііп^иізкесі £ог ікеіг кі^к зіапсіагсі о£ сга£ізтапзкір.
Атопя ікезе аге ги&з Ьу £о1к агіізапз Р. Уіазепко апсі N. Уоук, апсі Ьу рго£ез-
зіопаї агіізіз 8. Коїоз апсі О. Мазккеуіск £гот Кієу; Ь. Тоузіикка апсі N. Ва-
Ьепко £гот Везкеііііука уі11а&е, Роїіауа Ве^іоп; V. Кагаз £гот Нііпуапі уіі-
1а&е, Ьуоу Ве&іоп; М. 8скпеісіег-8епуик £гот КЬегзопапсІ Т,. Екокої £гот Кієу.
АУпіеІу гергезепіесі аге ги^з апсі сагреіз огпатепіесі іуіік ікетаііс сотрозіііопз
іп сотЬіпаііоп хуіііі £1ога1 ог £еотеігіс тоіі£з. А£іег іке Веуоіиііоп, ііііз. іуре о£
сагреі Ьесате езресіаііу рориіаг, е. “К. УогозЬііоу апсі 8. Видуоппу Вєуієлу
Кед Совзаск Тгоорз” Ьу Б. 8кауікіп, “8оп£ АЬоиі Ьепіп” Ьу 8. Кігісіїепко апсі
N. Кіеіп, “Тагаз 8кеускепко” Ьу М. апд І. Ьііоускепко, “Ггіепдвкір о£
Реоріез” Ьу Ь. Тоузіикка.
ТЬеге із а кі^кіу гергезепіаііуе соїіесііоп о£ агі ІаЬгісз сопіаіпігф іаЬІесІоікв,
гияНпИгя (десогаііуе іолуєіз), паііопаї созіитез апсі Ьед-вргеасів асіогпесі луііЬ
Ьеаиіііиі огпатепіаііоп. ЕхкіЬііз іп ікіз весііоп гергезепі іке тозі £атоив капсі-
луеауіп& сепігез іп іке ІІкгаіпе — Кгоієуєів, Вікіуагі апсі Вокизіау. Тодау, 1аг£е
дуеауіп£ £асіогіез £ипсііоп іп ікезе іолупз. Неге уои сап аізо вее іпіегезііп^ топо-
£гаркіс соїіесііопз о£ капдлуоуеп агіісіез тасіе Ьу 8кеускепко Ргіге-\уіппіп£
агіізапз Н. Уегез (Кієу Ке^іоп) апсі Н. Уазіїазкскик (Іуапо-Ггапкоувк).
Тке соїіесііоп о£ ргіпіесі £аЬгісв І8 а гаікег втаїї опе, ікои^к іі іпсіисіеб а пит-
Ьег о£ гаге ехкіЬііз даііп£ £гот іке 17ік—19ік сепіигіев. Оуєг іке Іазі £єлу
уеагв, ікіз соїіесііоп Ьав Ьееп епіаг^есі Ьу пєуу асдиізіііопз уукіск ге£1есі іке £іпезі
ігасііііопз о£ іке разі.
ТЬе соїіесііоп о£ етЬгоісІегесІ аг£іс1е8 І8 іпе тивеит’з Іаг^езі, Ьоік іп іегтз о£
£Ье питЬег о£ ехкіЬііз оп дізріау апсі іке сга£і сепігев іі гергезепіз. II уіуісіїу
Шизігаіез іке агі о£ пеесПелуогк аз ргасіісесі іп уагіоиз Іосаііііев о£ £Ье ІІкгаіпе.
Мозі о£ іЬе агіісіез саше £гот іке Роїіауа апсі Кієу ге£Іопз. А £аіг!у гіск сої-
Іесііоп із £гот Родоіуе; ууопдег£и1 ехкіЬііє гергезепі Викоуіпа апсі іке Ниізиі
Іапсі. ТЬеге аге ипідие ехатріез о£ дуотеп’з Ьіоизез апд £га§тепіз о£ гизКткя
тасіе іп іке 17ік апсі 18ік сепіигіез. Виі іке тозі уагіесі апсі іпіегезііп^ соїіесііоп
із ікаі о£ етЬгоісІегесІ агіісіез тасіе іп агі-сга£і £асіогіе8 апсі Ьу сопіетрогагу
£о!к та8Іег-сга£і8теп. Ткезе аге ігие та8Іегріесе8 лукове ргодисііоп іпуоіуєб а
питЬег о£ кі^кіу сотріісаіед іескпідиез апсі лукіск аге скагасіегігесі Ьу ехсерііоп
аі десогаііуе апсі сотровіііопаї диаііііев.
Мапу агіісіев іп іке сопіетрогагу етЬгоідегу соїіесііоп аге ікетаііс сот-
ровіііопв <іерісііп£ ітрогіапі іикіїее сіаіеб іп іке- 1і£е о£ іке соипігу. Аз а гиіе,
ікетаііс сотровіііопз аге ассотрапіесі Ьу ігасііііопаї огпатепіаі дезі^пз полу
£іуєп а пелу іпіегргеіаііоп Ьу іке агіівів, аз луєіі а8 Ьу пелу сіесогаііуе тоіі£з.
ТЬе соїіесііоп о£ агіівііс луоосі апсі когп сагуіп£ із аІ8о опе о£ іке тизеит’в
тобі ргігед апсі питЬегз веуегаї ікоизапд ехкіЬііє. Іі іпсіидез ипідие сагуесі
агіісіеб о£ еуегу-дау изе гергезепііп^ <1і££егепі еікпо£гарМс ге£іопз о£ іке
ІІкгаіпе. АІ8О дізріауед аге £игпііиге зиііез, сіібкеб, іооІ8, сагуесі Ьагпе88 ас-
сеззогіез апсі тизісаі іпзігитепіз о£ іке 18ік апсі 19ік сепіигіез. Егот іке
агіізііс уіелуроіпі, іке соііесііоп о£ 18ік-сепіигу еп£гауес! ролудег £1азкз із
о£ зресіаі уаіие.
ІУоосІ сагуіп£ о£ іке 8оуіеі регіод із гергевепіесі Ьу іке сгеаііуе луогкв о£
агіізапз £гот іке Кієу, Роїіауа, Скегпі^оу, 8иту, Скегказзу апсі Ьуоу ге^іопз
аз луєіі аз ігот Росіоіуе, Уоікуп, іке Ниізиі Іапсі апсі іке Саграікіапз. Тке
соїіесііоп сопіаіпз луогкз Ьу зиск луеіі-кполуп тавіег сга£ізтеп аз Р. Уегпа,
V. 8уіда, А. 8кіера, V. КакпіЬіда, І. апсі V. Одгеккіузку, А. Зиккогзку,
¥и. апсі 8. Кограпуик апсі В. 8ккгіЬ1уак. Ткіз зреакз еіодиепііу о£ іке £1оиг-
ізкіп£ о£ іків агі £огт іп іке тосіегп регіод.
А ріасе о£ ітрогіапсе іп іке тизеит’з ехрозіііоп із £іуєп іо сегатісз. О£
зресіаі іпіегезі аге десогаііуе іііез ргодисед дигіп£ іке 15ік апсі 16ік сепіигіез.
Тке тозі гергезепіаііуе соїіесііоп оі сегатісз Ї8 ікаі о£ іке Іаііег ка1£ о£ іке
19ік — еагіу 20ік сепіигіез.
Тке 8оуіеі регіосі із гергевепіед Ьу агіісіез тасіе ргасіісаііу іп аіі іке сепігез
о£ сегатіс ргосіисііоп іп іке ІІкгаіпе аз ууєіі аз Ьу іке сгеаііуе луогкз о£ агіі-
запз етріоуед Ьу уагіоиз сегатісз іасіогіез апсі ргодисііо’п аззосіаііопз.
ТЬеге із ап іпіегезііп£ соїіесііоп о£ оЬіесіз Ьу роііегз ууЬо, іп іке 1930з,
луогкесі іп іке Кієу ехрегітепіаі сегатісз зскооі М. Ргіутаскепко, Р. Уіазепко,
1. Нот-каг, іке Ьгоікегз Нєга8Ітепко, О. Нгуасіипоуа апсі Р. Мизіепко.
Тке тизеит соїіесііоп о£ скіпа апсі і'аіепсе питЬегз сіозе іо 4,000 ехМЬіІ8.
Неге, о£ вресіаі іпіегезі із іке ІІ88К’з Іаг^езі аззетЬІу о£ агіісіез тасіе Ьу іке
Кіеу-Мегкікігуа Гаіепсе Гасіогу (1798 —1870), апсі іке ипісіие соїіесііоп о£
оЬіесіз £гот іке Когеів Скіпа ЛУогкз (Іаіе 18ік сепіигу — еагіу 19ік сепіигу).
Тп Іке зесііоп оп 8оуісі сії і па ап<і і .пенсе, опе’з уііепііоп ів сігаїуп іо аг
іісіев сіесогаіесі іуіік раіпііп£з Ьу Гапіоия тазіегз о£ сіесогаііуе агі зиск аз М. Тіт-
сііепко, II. Рауіепко Скегпісіїепко, V. Рауіспко апсі V. КІітепко-ХІїикоуа.
Гасіогу-тасіе рогсеїаіп із гергезепіесі Ьу зресітепз £гот іке Роїіауа, Тегпорої,
8иту, Вогізіау апсі Бгигккіука скіпа іуогкз.
ТЬе тизеит соііесііоп о£ ^іазздуаге і.з опе о£ іке Іаг^езі іп іке Іікгаіпе аз
суєіі. Езресіаііу уаіиаЬіе, Ьоік £гот іке кізіогісаі апсі агіізііс уіедуроіпіз, аге
оЬ]есіз тасіе а і іке “киіаз,” діазз у/огкзкорз с1игіп£ іке 17111 апсі 18111 сепіи-
гіе8. Неге опе сап вее сага£ез, Пазкз, £оЬ1еіз апсі Ьоіііез шасіе іп іке £огт о£ а
Ьеаг ог а гат, агіісіез іукіск паіигаііу сотЬіпе ікеіг иіііііагіап диаііііез іуіік
кі£к агіізііс тегіі. Аз а таііег оі‘ Гасі, іке вате £еаіиге ів скагасіегізііс о£
сопіетрогагу Іікгаіпіап §1ав8, іке соїіесііоп о£ хукіск питкегв оуєг 2,000 ріесев
апсі із ехрапсііп^ луіік еаск раввіп^ уеаг.
Гатоиз сопіетрогагу ^Іазз-ЬІоіуегз М. Рауіоузку, В. Уаїко апсі М. Тагпаузку
Ггот Ьуоу; Ь. Мііуаеуа, І. Хагіізку апсі І. Ароііопоу £гот Кіеу, ргезегуе іке
І’іпезі ігасііііопз о£ іке разі іп ікеіг агіісіез апсі уеі сопіріу \уіік іке сіетапсіз
о£ іке іітез.
Тке тизеит соііесііоп о£ ^іаззіуаге такеє іі роззікіе іо ігасе іке таіп ігепсіз
апсі іке тозі скагасіегізііс £еаіигез о£ огпатепіаі £Іазз аз ргасіісесі іп сіі£-
Гегепі іосаііііез о£ іке Іікгаіпе.
Весогаііуе раіпііп^ каз Ьееп рориіаг іп іке ІІкгаіпе зіпсе апсіепі іітез, Ьиі іі
іуаз опіу іп іке 8оуієі регіосі ікаі іі Ьесате ап іпсіерепсіепі Ьгапск о£ Іоік
агі, аззитіп^ іке £огт о£ а сіесогаііуе рапеі раіпіесі оп рарег іп іетрега, £оиаске
ог іуаіег-соїоиг. Тке тизеит Ьоазів а соііесііоп о£ іуогкз Ьу рготіпепі тазіегз
о£ сіесогаііуе раіпііп^ зиск аз Н. 8оЬаскко-8козіак, Р. Уіазепко, Т. Раіа, N. Ві-
іокіп, ¥а. Рііірепко, М. Ркіутаскепко, М. Тітскепко. £1іе зізіегз V. апсі Н. Рау-
іепко, Р. Ніизкскепко апсі Е. Рапко.
Тосіау, сіесогаііуе раіпііп£ із поі опіу вкоіуп аі ехкіЬіііопз апсі іп тизеитз,
Ьиі із изесі £ог Ьоок іііизігаііопз, £ог сіесогаііп£ іке іпіегіогз о£ риЬііс езіаЬ-
Іізктепіз, іп іуеауіп£, іп іке ргосіисііоп оі скіпа апсі Гаіепсе, апсі іп агскііесіиге.
А зерагаіе каіі ргезепіз іке огі^іпаї раіпііп^з апсі £гаркіс луогкз о£ Каіегіпа
Віїокиг, ап оиізіапсііп^ тазіег о£ сіесогаііуе раіпііп£, Реоріе’з Агіізі о£ іке
Іікг88В.
Тке тизеит ехрозіііоп із сопііпиаііу Ьеіп£ епіаг£есі хуіііі пєіу хуогкз о£ агі о£
іке рге-геуоіиііопагу регіосі аз іуєіі аз £гот 8оуієі іітез.
Оуєг іке іазі іеп уеагз, іке тизеит каз Ьееп уізііесі Ьу тоге ікап 5 тіїііоп
реоріе, апсі іке питЬег о£ уізііогз £голуз аппиаііу. Ткіз роіпіз іо іке £асі ікаі
іке £епега1 риЬііс із Ьесотіп£ тоге апсі тоге іпіегезіесі іп ЕГкгаіпіап сіесогаііуе
апсі аррііесі £оік агі, ап іпсіізрепзаЬіе рагі о£ тиіііпаііопаї 8оуієі сиііиге.

килими
КОВРЬІ
кисз
АИО САКРЕТ5
1 — 20
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
1
Волинь.
Килим. 1782.
Вовна, ручне ткання
2
Полтавщина.
Килим. XVIII ст.
Вовна, ручне ткання
1, 2
КИЛИМИ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
ІШНМНН
з
килими
з
Київщина.
Килим. XIX ст. Фрагмент
Вовна ручне ткання
4 >
Київщина.
Килим. 1809.
Вовна, ручне ткання
5 О
Полтавщина.
Килим. 1881. Вовна,
ручне ткання
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

4, 5
килими
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
6—9
КИЛИМИ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
килими
10
<1 (>
Поділля.
Килим. XIX ст. Вовна,
ручне ткання
	1 7
Поділля.
Килим. XIX ст. Фрагмент.
Вовна, ручне ткання
<	1 К
Поділля.
Килим. 1871. Вовна,
ручне ткання
<	9
Поділля.
Килим. 1871. Фрагмент.
Вовна, ручне ткання
10
Д. М. Шавикін (1902—1965).
К. Вороніилов і С. Вудьонний
приймають нарад
Червоного козацтва. 1936.
Фрагмент. Вовна, ручне
ткання
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
11
В. II. Тютюнник. Одеська обл. Залавник. 1958.
Вовна, ручґіе ткання
11, 12
килими
12
М. //. НІнаидер-Сенюк (пар. 1936 р.). Херсон. Килим. 1959.
Вовна, ручне ткання
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
13, 14
КИЛИМИ
13
Глинянії, Л ьвівська обл. Килим.
Початок XX ст. Вовна, ручне ткання
14
Л. С. Товстуха (нар. 1930 р )
Заслужений художник УРСР. Решетилівка.
Полтавська обл. Килим «Дружба народів».
1967. Вовна, ручне ткання
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
т
килими
15
О. Л. Машкевич (нар. 1925 р.).
Київ. Килим «Пробудження». 1971.
Вовна, ручне ткання
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
16,17
КИЛИМИ
16
С. Г. Колос (1888—1970),
Г. Г. Гізляр (нар. 1905 р.).
Київ. Килим «Полтавський». 1970.
Вовна, ручне ткання
17
С. А. Кириченко (нар. 1911 р.).
Н. Г. Клейн (нар. 1921 р.). Київ.
Килим «Пісня про Леніна». 1970.
Вовна, ручне ткання
державшій музей українського народного декоративного мистецтва урср
18
І. С. Литовченко (нар. 1921 р.),
М. Т. Литовченко (нар. 1927 р.).
Київ. Килим «Т. Г. Шевченко». 1960.
Вовна, ручне ткання

18
КИЛИМИ
19 [>
Н. Н. Бабенко (нар. 1926 р.).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР.
Решетилівка. Полтавська обл.
Килим «Дивоцвіт». 1975.
Вовна, ручне ткання
20 >
Л. Є. Жоголь (нар. 1930 р.).
Заслужений художник УРСР.
Київ. Килим «Вічний вогонь». 1977.
Вовна, ручне ткання
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
І
І
19, 20
КИЛИМИ
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
Колекція зразків давнього і сучасного килимарства, що зберігається в музеї,—
яскраве свідчення високої і самобутньої художньої культури українського
народу.
Протягом багатьох століть у народному килимарстві України йшов складний
процес формування і розвитку своєрідних орнаментальних форм. Квітуча, бага-
тобарвна українська природа була постійним джерелом натхнення для народних
майстрів. На розвиток килимарства весь час впливали соціальне середовище
та побутові умови її творців.
Мовою орнаменту народні художники відображали своє ставлення до навко-
лишньої дійсності, своє уявлення про прекрасне. Тому в кожному килимі глибоко
відчутна та велика творча індивідуальність, що її народний майстер зумів
вкласти у свою працю.
Перші відомості про виготовлення і використання килимів у домашньому
побуті дають нам літописні джерела X — XI століть. Килимовими тканинами
прикрашали стіни, вкривали підлогу, столи, лави, скрині. Використовували їх
також в обрядах поховання.
Термін «килим» вперше зустрічається у XVII ст. Так називдли тип безворсно-
го двобічного тканого виробу переважно вузької і видовженої форми, оздобле-
ного геометричним орнаментом. Згодом всі килимові вироби, як з рослинним,
так і з геометричним малюнком, стали називати килимами.
Килимарство особливо розвинулось в XVII—XVIII століттях. За тих часів
у багатьох етнографічних районах формуються місцеві, локальні особливості
в орнаментиці, композиції та колориті килимових виробів. їх все ширше вико-
ристовують у побуті. Килими виготовляють не лише у домашніх умовах, а й у
приватних майстернях та мануфактурах.
Основною сировиною для виробництва килимів була вовна, яку фарбували
переважно рослинними барвниками. їх ткали на дерев’яних вертикальних або
горизонтальних верстатах. На вертикальних майстри робили килими з рослин-
ним орнаментом, на горизонтальних — з геометричним. Рослинна орнаментика
переважала у килимах східних, геометрична — західних областей України.
Українське народне килимарство представлене в колекції музею багато й різ-
нобічно. Збірка нараховує близько 900 виробів майстрів XVIII—XIX століть
та художників Радянської України.
Здавна славиться килимовим мистецтвом Полтавщина. У відомих осередках
Решетилівці, Опішні, Зінькові, Золотоноші, Санжарах працювало чимало тала-
новитих майстрів. Різноманітний за формами, вишуканий малюнок полтав-
ських килимів здобув світову славу. їхня композиція вільна, невимушена й
ритмічна, колорит вражає м’якою гармонією барв.
У музеї представлено велику й цікаву колекцію килимових виробів з Київ-
щини. Для килимів цієї групи характерний рослинний орнамент з реалістичним
трактуванням квіткових мотивів та насиченим колоритом.
Досконалою композицією і розмаїтим забарвленням відзначаються килими
Поділля. Типовий для них малюнок великих вазонів або ромбів із складною
розробкою внутрішнього поля. Композиція його горизонтально видовжена. Рос-
линно-геометризований орнамент часто поєднується з різноманітними геомет-
ричними фігурами або жанровими сценами, які надають подільським килимам
особливої привабливості. Серед них — сцени військової муштри, багатолюдних
ярмарків, зображення хвацьких троїстих музик, вершників, мисливців, сцени
різних обрядів та свят. Подільським килимам притаманна умовність зображен-
ня, стилізація і узагальненість обпазів.
У колекції музею зберігається унікальний килим з Волині (1782), оздоблений
геометричним малюнком.
В^килимових виробах західних областей України найбільшого поширення на-
був геометричний малюнок. Визначними центрами килимарства з давніх часів
тут були Косів (нині Івано-Франківська обл.) та Глиняни (Львівська обл.).
В орнаментиці цієї групи переважає тип смугастого килима, що не має спіль-
ного поля, а площина його розділена на широкі та вузькі смуги, заповнені
геометричними фігурами. Косівські та глинянські килими поліхромні.
На межі XIX—XX століть українське килимове мистецтво переживає за-
непад. Народним майстрам стало важко конкурувати з набагато дешевшими
фабричними виробами. Крім того, почало занепадати вівчарство, з’явилися де-
шеві анілінові барвники, використання яких призвело до зниження коло-
ристичних якостей українського килима.
Справді широкого розвитку набуло килимарство після Великої Жовтневої со-
ціалістичної революції. Поступово у старих килимарських осередках почали
відроджуватися художні промисли.
килими
Нині на Україні працює велика армія талановитих майстрів та художників,
які розвивають і збагачують кращі традиції народного мистецтва. Полтавський
килимовий орнамент оживає у казково-фантастичних творах заслуженого
майстра народної творчості УРСР И. Бабенко, дістає нові образні розв’язання
у творах заслуженого художника УРСР Л. Товстухи. Традиції подільського
килима продовжує художниця М. Сенюк; на Львівщині, в Глинянах, плідно
працює художник В. Карась.
Українське радянське килимарство займає в збірці музею основне місце. По-
чинаючи з перших років Радянської влади на Україні, можна простежити роз-
виток всіх його давніх типів. У перші пореволюційні роки виникає новий тип
килимового мистецтва — тематичний килим. Він привернув увагу багатьох
відомих українських художників. У колекції зберігаються цікаві килими 20 —
30-х років: «Карл Маркс» (1926) С. Колоса, «Збирання врожаю» (1936) народ-
ного художника СРСР М. Дерегуса, «К. Ворошилов та С. Будьонний приймають
парад Червоного козацтва» (1936) Д. Шавикіна. Тематичний килим — це яскра-
вий приклад творчої співдружності художників-професіоналів і народних май-
стрів.
Невичерпною темою для художників є життя й діяльність В. І. Леніна. Ки-
лим «Пісня про Леніна» (1970), створений за картоном заслуженого діяча
мистецтв УРСР С. Кириченка та Н. Клейн, є одним з кращих у музеї.
Визначні події життя нашої країни, ювілейні дати, перемоги в соціалістично-
му будівництві знаходять втілення в творах художників і народних майстрів.
Радянська емблематика і символіка в них органічно поєднується з україн-
ським національним орнаментом.
Образу видатного українського поета-революціонера Т. Г. Шевченка присвя-
тили свій твір М. та І. Литовченки (1960). До літературних образів драми
Лесі Українки «Лісова пісня» звернувся художник О. Машкевич у килимі
«Пробудження» (1970). В композиції твору автор вдало використав багаті
традиції українського килимового орнаменту.
Серед останніх поповнень музею слід назвати урочистий за своїм звучан-
ням килим «Вічний вогонь» (1977), створений заслуженим художником УРСР
Л. Жоголь, багатий на розмаїті барви килим «Дивоцвіт» (1975) Н. Бабенко,
серію виробів з циклу «Пори року» Л. Товстухи.
Українське радянське килимарство демонструє сьогодні високий рівень роз-
витку. Увібравши все краще, що було створене українським народом протягом
багатьох століть, вивчивши і збагативши килимове мистецтво, сучасні худож-
ники і народні майстри створюють глибокозмістовні, високохудожні твори, в
яких втілюють свою любов до Батьківщини, славлять наше прекрасне сього-
дення.

КЕРАМІКА
КЕРАМИКА
СЕКАМІС5
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
21
КЕРАМІКА
21
Косів, Гуцульщина Кахлі.
Середина — друга половина XIX ст.
Глина, гравірування, підглазурний
розпис ангобами
22 >
Волинь. Глек.
Кінець XIX—початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
23 >
Бар, Поділля.
Миска. Початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
Бубн івка. Поділля.
Поставець. Початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
М. Небесний.
(мотрич. Поділля. Тарілка. 1906
Глина, підглазурний розпис
ангобами
2-І І
Чернігівщина.
Миска. Початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
Чернігівщина.
Птах. Іграшка. Початок XX ст.
Глина, ліплення, глазур
О. Пінчук.
Короп, Чернігівщина.
Куманець. Початок XX ст.
Глина, ліплення, глазур
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
22—24
КЕРАМІКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
КЕРАМІКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
 1	25
1. Т. Гончар (1889—1943).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Гончіір за роботою.
Автопортрет. Скульптура. 1936.
Глина, ліпленії,я. глазур
26
13. Токар. Закарпаття.
Рябун. (Горщик). 1930—1935. Глина,
пїдглазурний розпис ангобами
Закарпаття. Корчага. Початок XX ст.
Глина, підгла гурііий. розпис ангоби ми
26, 27
КЕРАМІКА
27
Слобожанщина. Лев.
Скульптура. Кінець XIX ст.
Глина, ліплення, глазур
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО II А РО Д IIО ГО Д ЕКО Р А Т И В11 О ГО МИСТЕЦТВА УРСР
28
КЕРАМІКА
28
Дибинцї, Київщина.
Тиква, мисочка, глек. Початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
29 І
!і. Д. Охрімович (1902— 1974).
Глек. 1945. Глина, підглазурний
розпис ангобами
ЗО |>
Л. М. Кияницина (нар. 1902 р.). Київ
«Птах». Куманець. 1945.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
29, ЗО
КЕРАМІКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
31
3-д «Художній керамік».
Оніїиня. Полтавська обл. Коник
Свищик. 195-1. Глина, ліплення,
підглазурний розпис ангобами
М. С. Каша (нар. 1911 р.).
Опішня, Полтавська обл. Куманець.
1951. Глина, підглазурний розпис
ангобами
3-д «Художній керамік»
Баклажка 1965. Глина, підглазурнии
розпис ангобами
31, 32
КЕРАМІКА
32
//. її. Цвілик (1891	1964).
їаслуженіїй майстер народної творчості
УРСР. Баранець. ІИдвилонник. 1958.
Глини, гравірування, підглалурний
розпис ангобами
33 [>
Я. Л. Герасименко (нар. 1891 р.).
Бубнівка. Ріпницька обл.
Балочка, кухлик, глечик. 1947—1949.
Глина, підглалурний розпис
ангобами
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
33
КЕРАМІКА
державшій музей українського народного ДЕКОРАТИВНОГО мистгц'іва уічр
31 ,Ч(і
КЕРАМІК

державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
<1 34
//. 11. Відяк Спар 191! р.).
Г. 11 Пошивайло (нар. 1912 р ).
Опішня, Полтавська обл. Варильце.
куманець. 1941). Глина, підглазурний
розпис ангобами
З 35
Полтавщина.
Мисочка. глечик, чайник.
Початок XX ст.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
<1 36
Д. Ф. Головко (1905—1978).
Народний художник УРСР.
Козел. Посудина декоративна. 1969
Глина, ліплення, глазур
37
П. 1. Федорова (нар. 1907 р.).
Київ. Ваза. 1959.
Глина, глазурі
Г. 1. Шарай (нар. 1922 р.).
Київ. Таріль декоративна. 1975
Глина, глазурі

КЕРАМІКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
38, З!)
КЕРАМІКА
38
Д. Ф. Головко (1905 1978).
Народний художник УРСР.
Посудина «Лев». 1972. Глина,
ліплення. глазур
39
О. С. Железняк (1909 -1963/
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Тачанка. Скульптура.
1957. Глина, ліплення.
глазур
10	>
О. П. Грядунова (1898 — 1974).
Ваіа. 1959.
Глина, підгла іурний розпік
ангобами
11	О
О. Я Пиріжок (нар. 1898 р.).
Адамівка. Хмельницька обл.
Горщик, глечик, дві йнята.
1959 -1902. Глина, розпис
«оп искою»
12	>
Л/ /. Гала і (нар. 1916 р.)
ііі.'іьхівка. Закарпатська обл.
'(овжанка. 1963. Глина, «уріз»,
підглазурний розпис
ангобами
Я. К. Бендик (пар. 1893 р.).
Ужгород, Закарпатська обл.
Мисочка. 1962. Глина,
підглазурний розпис
ангобами
ДЕРЖАВНИМ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
40 -42
КЕРАМІКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
ІЗ
КЕРАМІКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
< 43
М. І. Денисенко (нар. 1917 р.).
Васильків, Київська обл.
Набір для напоїв «Розквіт». 1974.
Глина, підглазурний розпис
ангооами
Миска декоративна «Квітень». 1977
Глина, підглазурний розпис
ангобами
44
Н. К). Протор'сва (нар. 1926 р.),
В. С. 11 ротор’єв (нар. 1925 р.).
Васильків, Київська обл.
Миска декоративна «Птах». 1970.
Глина, підглазурний розпис
ангобами
44, 45
КЕРАМІКА
45
А. О Курочка (нар. 1938 р.).
Львів. Коник. Скульптура. 1974.
Глина, ліплення,
гравірування
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
Кераміка — один з найбільш поширених видів українського народного мис-
тецтва. У процесі багатовікового розвитку гончарства склався ряд керамічних
регіонів з неповторними ознаками щодо форм виробів, орнаменту і технології.
Колекція кераміки Державного музею українського народного декоративного
мистецтва УРСР дає уявлення про розвиток української художньої кераміки
від XV століття до наших днів.
Частину колекції, близько трьох тисяч творів, складає українська художня
кераміка дореволюційних часів. Ряд експонатів датується XV—XVIII століт-
тями. Це теракотові кахлі, декоровані рельєфним орнаментом. Найбільше в
музеї робіт другої половини XIX — початку XX століття. Досить різнобічно
представлені такі керамічні регіони: Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, По-
ділля, Харківщина, Волинь, Прикарпаття, Закарпаття.
Найвизначніший центр народного гончарства Київщини — село Дибинці. Му-
зейна збірка дибинецької кераміки унікальна, вона характеризується великою
різноманітністю й оригінальністю форм виробів, своєрідністю орнаментальної
системи та колірних рішень.
Колекція кераміки Полтавщини складається в основному з ужиткових виро-
бів. В музеї зберігаються роботи таких видатних майстрів, як Ф. Чирвенко
(1869—1919?) із села Опішні та О. Начовник (1853 —1919) із села Міські Млини.
Полтавщина здавна славилась дрібною керамічною пластикою — свищиками
у вигляді вершників, коників, баранців, півників, іграшками «Пані з куркою»,
що зображують жінку в рясній сукні, капелюшку й намисті та птахом під ру-
кою. Подібний вид свищика зустрічається і в російській керамічній іграшці.
Кераміка Поділля та Волині також представлена виробами ужиткового ха-
рактеру — мисками, тарілками, глечиками, горщиками різних форм і роз-
мірів. Справжніми перлинами музейної колекції є роботи майстрів з Бубнівки,
Смотрича та Бара.
Твори багатьох видатних майстрів Прикарпаття другої половини XIX сто-
ліття складають музейну збірку цього гончарського регіону. Це передусім ро-
боти Д. Зінтюка, П. Кошака з села Пістйнь, П. Баранюка та О. Бахматюка
з міста Косова.
Кілька років тому музей збагатився колекцією закарпатської кераміки кінця
XIX — початку XX століття. Це переважно довжанки, тобто надзвичайно різні
за пропорціями видовжені глечики. їх декор вражає гармонійністю колірних
сполучень.
Досягнення кераміки радянського часу характеризують твори народних май-
стрів, а також художників-керамістів підприємств художньої промисловості та
експериментальних творчих об’єднань.
У 20-і роки в ряді традиційних гончарних осередків створювалися художньо-
промислові артілі, до яких увійшли місцеві гончарі. З часом на базі артілей було
організовано заводи по виробництву художньої кераміки.
Саме так виник завод «Художній керамік» у славетній Опішні. В наш час тут
працює група талановитих майстрів. Вони створюють традиційний розписаний
посуд, лембики (посуд у вигляді звірів), а також тематично різноманітну скульп-
туру. В музейній колекції широко представлена творчість заслужених майстрів
народної творчості УРСР О. Селюченко, І. Білика, а також майстрів М. Каші,
П. Біляк, А. Білик-Пошивайло та інших.
Васильківський майоліковий завод Київської області також був утворений на
базі гончарської артілі. Підприємство існує понад 45 років. Ядро колективу
заводських художників склалося наприкінці 50-х років. До числа кращих мит-
ців-прикладників республіки належать М. Денисенко, Н. і В. Протор’єви, які
працюють на заводі вже понад ЗО років. Васильківська майоліка, зібрана в музеї,
дозволяє простежити складний процес становлення і розвитку художньої про-
дукції заводу, який сьогодні є одним з провідних підприємств художньої проми-
словості України.
В музейній колекції широко представлені твори майстрів, що працюють у ста
родавніх центрах'народного гончарства.
Художні традиції дибинецької кераміки продовжували Г. Гарнага (1901 —
1965) та О. Старцевий (1891 —1976). Музей зберігає чимало виробів, створених
цими чудовими майстрами. Активно працює потомствений дибинецький гончар
М. Тарасенко. Поряд з традиційними для дибинецької кераміки формами він
створює фігурний посуд і скульптуру. Своєрідна орнаментальна система майстра
характеризується динамічністю, насиченими колірними рішеннями.
Чудова музейна колекція кераміки Вінницької та Хмельницької областей.
Це роботи І. Гончара (1889—1943) з села Крищенці Вінницької області. Іван Гон-
чар — автор ряду ваз, куманців, тикв, покритих одноколірними глазурами глибо-
КЕРАМІКА
кого тону та декорованих ліпленням. Найповніше талант майстра розкрився в
галузі скульптури.
Великою своєрідністю позначена творчість А. та Я. Гераспмепків з села Бубнів
ки Вінницької області, К. Білоокого з села Смотрич Хмельницької області, О. Пи
ріжок з села Адамівки Хмельницької області.
Велика музейна колекція робіт майстрів народної кераміки Івано-Франків-
ської області. В експозиції та фондах представлені роботи заслуженого майстра
народної творчості УРСР П. Цвілик (1891 —1964), М. Тимяк (1881 —1970), С. Зая-
чук, К. Волощук, М. та Г. Рощибюків, Н. Вербівської, О. Козак та багатьох інших
гончарів, що живуть і працюють в містах Косові, Коломиї та Кутах.
Косівські майстри створюють традиційну за декором і технікою виконання
кераміку, а також вишняки — вироби, декоровані розписом без гравірування по
червоно-коричневому тлу. Ряд майстрів працює в скульптурі.
Продовжується творчий розвиток традицій народної кераміки і в Закарпат-
ській області. В ряді міст і сіл Закарпаття працює багато відомих керамістів,
членів Спілки художників СРСР, учасників багатьох виставок. Це заслужений
майстер народної творчості УРСР В. Газдик, а також М. Лемко, М. Галас, Т. Га
лас, О. Галас, Ф. Черницький та ін.
Роботи цих митців також входять до музейної збірки.
Частину колекції складають твори художників-керамістів. Довгий час про-
відними керамістами Києва були О. Грядунова (1898 —1974), 3. Охримович
(1902 —1974), народний художник УРСР Д. Головко (1905 —1978). їхня твор-
чість становить цілий етап у розвитку радянської української кераміки.
Групи київських майстрів об’єднані в лабораторію архітектурно-художньої
кераміки Київського зонального науково-дослідного інституту типового проек-
тування, яку очолила художник Н. Федорова. До цієї творчої групи входять
художники, архітектори, народні майстри. В лабораторії розкрився талант блис-
кучого майстра народної скульптури О. Железняка (1909—1963). Музей воло-
діє великою колекцією робіт Н. Федорової, О. Грудзинської, Г. Шарай, О. Же-
лезняка, Ф. Олексієнка, Я. Падалки та інших майстрів, які в різні роки пра-
цювали та продовжують працювати в цьому творчому колективі.
Львівська кераміка представлена тематичними та декоративними вазами
Б. Горбалюка, декоративними тарілками І. Томчука та 3. Флінти, наборами для
напоїв 3. Берези, скульптурами М. і О. Курочок.
Колекція кераміки минулого і сучасного, що зібрана в Державному музеї
українського народного декоративного мистецтва УРСР, відбиває історію цього
виду мистецтва, свідчить про велику творчу обдарованість народу, його потяг
до прекрасного.
І
і •*
• 1



ДЕКОРАТИВНИМ
РОЗПИС
ДЕКОРАТИВНАЯ
РОСПИСЬ
ОЕСОКАТІУЕ
РАІИТІИС
46—65
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
4(>
декоративний розпис
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
<	1(5
М. К. Тимченко (нар. 1922 р.).
Народний художник УРСР. Київ.
Панно «Берізка». 1971.
Папір, гуаш
47
Т. Ф. Собачко-Шостак (1883—1965).
Панно «Червоний Першотравень».
1922. Папір, акварель,
гуаш, туш
47.4В
ДЕКОРАТИВНИЙ РОЗПИС
Т. Я. Пата (1884 — 1976).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Панно «Квіти».
1950-і рр. Папір, темпера
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
49
Т. Я. Пата (1884 — 1976).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР.
Д< коративпий мотив. 1930 і рр.
Напір, темпі ра
50
Т. Я Пата (1884- 1976).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР.
Декоративний мотив. 1930-і рр.
Папір, темпера.
51
П І. Глущенко (нар. 1908 р.).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Київ.
Панно «Квіти в глечику». 1947.
Напір, гуаш
52 |
II. 1. Власенко (1900—1960).
Панно «Квіти у вазі». 1950-і рр.
Картон, акварель
53 [
П. А. Білокінь (1894 -1981).
Петриківка, Дніпропетровська обл.
Панно «Весільний поїзд». 1961.
Папір, темпера
54 >
/’. Ф. Собачко-111 остач
(1883—1965). Панно «Жоржини».
1964. Папір, гуаш,
акварель, туш
49—51
ДЕКОРАТИВНИЙ РОЗПЦС
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
52 - 54
ДЕКОРАТИВНИЙ РОЗПИС
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
55	ДЕКОРАТИВНИЙ розпис
державний музей українського народного ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
56—58
ДЕКОРАТИВНИЙ РОЗПИС

державний музей українського народного декоративного мистецтва УР( р
< 58
В. А. Глущенко (нар. 1939 р.).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Петриківка,
Дніпропетровська обл. Панно
«Все для тебе, кохана!». 1966.
Папір, темпера
Г. [. Павленко-Черниченко
(нар. 1919 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР. Київ.
Панно «Квіти у вазі».
1963. Картон.
темпера
< 56
М. О. Приймаченко (нар. 1908 р.).
Заслужений діяч мистецтв УРСР,
лауреат Державної премії УРСР
ім. Т. Г. Шевченка. Волотня, Київська
обл. Панно «Калиновий гай». 1967.
Папір, гуаш
59
Г. М. Самарська
(нар. 1942 р). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
Петриківка, Дніпропетровська обл.
Панно «Синій май». 1973.
Папір, темпера
< 57
60
В. 1. Павленко (нар. 1912 р.).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Київ.
Панно «Червоні квіти». 1965.
Картон, гуаш
М. І. Кравець (нар. 1941 р.).
Петриківка, Дніпропетровська обл
Панно «Червоні квіти». 1977.
Папір, темпера
59, 60
ДЕКОРАТИВНИЙ розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
61
І. С. Скицюк
(нар. 1907 р.). Київ. Панно
«Хрущі над вишнями гудуть». 1964.
Папір, темпера
61
і І ЕК() РЛТ И В Л И РІ РОЗ11И (
Ф. С. Папко
(нар, 1924 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
Петриківка, Дніпропетровська обл.
Панно «Калина». 1975. Папір
на фанері, темпера
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
(і 2
ДЕКОРАТИВНИЙ розпис

Т
«чг
Яг*
ЛААЛЛ
і*-ПА*4*гч -Ч'ЦЇ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ У КРЛЇІГСЬКОІ О НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРС Р
63
П. П. Хома (нар. 1933 р.).
Чернятин, Івано-Франківська обл.
Панно «Золота осінь». 1972.
Папір, акварель
64
В. І Соколенко (нар. 1922 р.).
Декорач ивне панно. 1972.
Напір, акварель
63, б7!
Д ККОІ ’АТП В11И Й РОЗІ ІИС
ДЕРЖАВ-НИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
65
Т. Л. Кучеренко
(1906—1953). «В’юнок» 1948.
Папір, акварель
С>5
декоративний розпис
Яскравою сторінкою історії мистецтва України є декоративні розписи. Му-
зейна колекція налічує понад 4000 зразків народного малювання, більшість
яких — твори радянського часу.
На Україні здавна розписували стіни хат, меблі, побутові речі, музичні інстру-
менти. Протягом віків формувалися місцеві школи, складалися локальні тех-
нічні засоби і залежно від них свій, сталий характер орнаментальних мотивів
та живописний стиль, у створенні якого брали участь тисячі майстрів.
Мистецтво настінних розписів недовговічне, і до наших днів його зразки
XVIII — початку XIX століття не збереглися, але згадки про них постійно
зустрічаємо в етнографічних матеріалах, народних піснях, а з XIX століття
І в художній літературі. Уявлення про розвиток декоративних розписів у доре-
волюційний час можна скласти по музейній колекції. Це розписи на різних меб-
лях, предметах хатнього вжитку та рідкісні оригінальні малюнки на папері.
Мальовані народні меблі в збірці музею представлені переважно скринями
XVIII — початку XX століття. Обумовлено це особливим місцем, яке займала
скриня в селянській хаті: в ній зберігався весь нехитрий бідняцький скарб, а
в західних областях її використовували як стіл. Скриня була своєрідною релік-
вією, передавалася з покоління в покоління. Художньому оформленню її приді-
лялася велика увага.
В основному імена авторів цих скринь не дійшли до нас, але в колекції є й
авторські роботи. Це, зокрема, скриня, виконана 1905 року майстром з Дніпро-
петровщини М. Бубликом. Особливої уваги заслуговують скрині з сюжетними
композиціями. Унікальною серед них є скриня з зображенням козака Мамая.
В народному побуті були поширені дерев’яні тарілки для хліба, прикраше-
ні рослинним орнаментом, стилізованими зображеннями риб, птахів — своє-
рідними народними натюрмортами. Цікава колекція таких тарілок зберігається
в музеї. В різних областях вони були різної форми (круглі, овальні, квадратні
з врізаними напівкруглими кутами або у вигляді пелюсток) і мали свою гаму.
В 50-і роки XX століття подібні розписи на дерев’яних предметах відродили-
ся на новій технічній основі. Йдеться про всесвітньовідомий нині петриківський
розпис на чорному та різнокольоровому тлі. Нині в селі Петриківка Дніпропет-
ровської області на фабриці художніх виробів «Дружба» та в експерименталь-
них майстернях Худфонду УРСР працює велика група майстрів, які збагачу-
ють у своїх творах кращі традиції українських декоративних розписів.
В останні роки спостерігається інтерес народних майстрів і до розписів по
нетонованому тлу дерев’яних виробів, виточених на токарному верстаті. В ко-
лекції музею є роботи народного художника УРСР М. Тимченко, народного
майстра І. Скицюка, майстрів з села Петриківки, заслуженого майстра народ-
ної творчості УРСР Ф. Панка та народного майстра В. Соколенка.
Декоративних розписів дореволюційного періоду, виконаних на папері, збе-
реглося дуже мало. Одна з найцікавіших у республіці збірок знаходиться в на-
шому музеї. Це роботи Т. Пати, виконані 1913 року, та акварельні малюнки
Г. Собачко-Шостак 1911 —1921 років.
Заслуговує уваги музейна колекція «мальовок» 20—30-х років, у яких тради-
ції настінних розписів знайшли своєрідне продовження. Ці роботи дають уяв-
лення про характер декору пожовтневої української хати. Серед них є рідкісні
твори Є. Пшеченка, В. Довгошиї, М. Мисіної та В. Верзена (Дейнич).
Гордістю музею є зібрання творів корифеїв радянського народного мистецт-
ва— Г. Собачко-Шостак (1883—1965), П. Власенко (1900—1960), заслуженого
майстра народної творчості УРСР Т. Пати (1884—1976), Н. Білокінь (1894—
1981), Я. Пилипенко (1893—1979), М. Мухи (нар. 1906 р.), лауреата Держав-
ної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка М. Приймаченко (нар. 1909 р.), В. Климен-
ко-Жукової (1921 —1965).
В колекції декоративних розписів значне місце займають твори київської
групи петриківчан: народного художника УРСР М. Тимченко, заслужених май-
стрів народної творчості УРСР В. Павленко, Г. Павленко-Черниченко.
Музейна колекція відбиває етапи розвитку декоративного розпису в одному
з провідних осередків України — селі Петриківка Дніпропетровської області.
Майстри Черкащини представлені роботами X. Шелепко, І. Гоменюк, С. Гоме-
нюк-Мельник; Житомирщини — роботами М. Наумчук та 3. Мосійчук; Віннич-
чини — К. Бурлак, Н. Кушнір, О. Санюк; Івано-Франківщини — П. Глібчук,
П. Хоми та ін.
Останніми роками колекція поповнилася творами молодих майстрів, учениць
М. Приймаченко, сестер К. та Т. Ющенко з Київщини, С. Сандюк з Івано-Фран-
ківщини, О. Шостак (онуки Г. Собачко-Шостак), О. Скицюк та роботами моло-
дих майстрів села Петриківки.

скло
СТЕКЛО
СЕА55
державний музей українського народного ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
66
Україна.
Світильник. XV—XVI ст.
Скло, видування, ліплення
Келишок. XV—XVI ст.
Скло, видування,
ліплення
Пляшечка. XV—XVI ст.
Скло, видування
67
Київщина.
Дзбан. XVIII ст. Скло,
видування, ліплення
6 8 |>
Київщина.
Посудина «Ведмідь». XVIII ст
Скло, видування,
ліплення
69 >
Гуцульщина.
Посудина «Ведмідь». XVIII ст.
Скло, видування, ліплення,
розпис олійними фарбами
66, 67
СКЛО
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
68, 69
СКЛО
державний музей українського народного декоративного.мистецтва урср
70
Україна.
Дзбанок. XVIII ст.
Скло, видування
Дзбанок. XVIII ст.
Скло, видування
Миска. XVIII ст.
Скло, видування
70
СКЛО
71 >
Б. О. Валько (нар. 1934 р.).
Львів. Декоративні бокали. 1972.
Кольорове скло, видування,
ліплення, повітряні
пухирці
72 >
Волинь.
Вазочка «Кошик». Кінець XVIII ст.
Кольорове скло, видування,
ліплення
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
скло
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
72, 73
СКЛО
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
<3 73
Україна.
Дзбан. XVIII ст. Кольорове скло,
видування, розпис емалями,
ліплення
74
М. А. Павловський
(нар. 1921 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР. Львів.
Посудина «Калач» і чарка. 1960.
Скло, видування, ліплення
74, 75
СКЛО
75
М. А. Пав лаоський
(нар. 1921 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР. Львів.
Посудина «Баран». 1967. Кольорове
скло, видування, ліплення
76 >
І. В. Зарицький
(нар. 1929 р.). Заслужений художник
УРСР. Київ. Набір для десерту.
Сул ьфідно-цинкове скло,
видування
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
76
СКЛО
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
77, 78
СКЛО
державний музей українського НАРОДНОГО декоративного мистецтва урср
< 77
Б. І. Галицький
(нар. 1939 р.). Львів. Штофи. 1972.
Кольорове, безбарвне скло,
видування, ліплення
<1 78
М. Г. Тарнавський
(нар. 1931 р.). Львів. Вази
«Карпатський струмок». 1977
Кольорове скло, видування,
повітряні пухирці,
карбування
79
В. М. Геншке
(нар 1925 р.). Київ. Набір
«Софія Київська». 1972.
Кольорове скло,
алмазна грань
79
скло
державний музей українського народного ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
«о
скло
«0
.7/. М. Митягиа (пар. 1923 р.).
Заслужений художник УРСР. Київ.
Набір «Весільний». 1972.
Сульфідно-цинкове скло,
видування, ліплення
«1 >
Р. Ю. Шах (нар. 1932 р.)
Львів. Набір столовий. 1970.
Кришталеве скло, широка
алмазна грань
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ .УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОЮ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЩТВА УРСР
81
СКЛО
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
82
<К.П()
82
О. І. Гущин
(нар. 1935 р.). Київ. Вази.
1975. Кольорове скло, видування,
ліплення
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ .V КРЛ НІСЬКОГО НАРОДНОЇ О ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
83
Л. Г. Балабін
(нар. 1934 р.). Київ.
Скульптура «Півень». 1972.
Кольорове скло, видуваний,
ліплення
81
О. Г. Гсра
(нар. 1934 р.). Львів.
Баклага 1973. Кольорове,
безбарвне скло, видування
ліплсння
ОІОк)
і у
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
85
С. В. Голембовська
(нар. 1927 р.). Київ.
Набір для десерту. 1975.
Кришталеве скло, гравірування,
ліплення
скло
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
86
скло
86
І. Г. Аполлонов
(нар. 1933 р.). Київ.
Сервіз «Радісний». 1972.
Скло. розпис фарбами
87 |>
А. Г. Балабін
(нар. 1934 р.). Скульптурна
композиція «Лебедики». 1972.
Кольорове скло, видування,
ліплення
88 О
П. II. Аверков
(нар. 1924 р.1. Київ.
Штоф і келихи. 1970. Кольорове,
безбарвне скло, видування
ліплення
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
87,88
СКЛО
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
( кло
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
О Н9
Л. М. Митцсва
(нар. 1923 р.). Нас лужений
художник УРСР. Київ.
Вази «Світанок». 1977.
Сульфідно-цинкове скло,
видування, ліплення
90
II К. Думич
(нар. 1935 р.) Львів.
Куманці 1972. Скло,
видування, ліплення
90
СКЛО
Більшість виробів старого українського скла XVIII — початку XIX століття
виготовлено на чернігівських, волинських, київських та полтавських гутах.
Гути — це невеликі напівкустарні підприємства, в яких варили скло і виробля-
ли різноманітний посуд. Кожна річ, яку майстер виконував і прикрашав у
процесі вільного видування, має напрочуд гармонійні пропорції. Музейні експо-
нати свідчать, що українські склодуви досконало володіли прийомами обробки
скла, відчували його пластичні якості, були талановитими художниками.
Найбільше в музеї побутового посуду: штофів, графинів, дзбанів, чаш, кух-
лів, мисок, ваз тощо. Це підтверджує широке побутування скляного посуду серед
українського народу. Найчастіше вироби мають зеленкуватий відтінок (через
домішки заліза в піску, з якого варили скло), але часом зустрічаємо й жовто-
зелений, коричневий, золотисто-жовтий, фіолетовий та синій кольори. Округ-
лі, соковиті форми посуду прикрашали ліпленням — накладеними в гарячому
стані нитками, джгутами, стрічками-.
Серед технік декорування скла XVIII — початку XIX століття досить широ-
ко застосовувались розписи емалями й олійними фарбами, гравірування й різьба.
Особливої уваги заслуговують розписні вироби — штофи, графини, фігурні
посудини, на поверхні яких розміщені орнаментальні рослинні мотиви, інколи
сюжетні композиції.
Досить велику частину збірки становлять штофи з безбарвного скла або криш-
талю, декоровані різьбою — зване колись в народі «панське шкло». Вони прикра-
шені рослинно-квітковими орнаментами, картушами та вензелями замовників.
Цікавим явищем в українському народному мистецтві є скляний фігурний по-
суд, унікальну збірку якого має музей. Це пляшки у вигляді ведмедиків, баран-
ців, коней, качок, що користувались особливою популярністю серед народу.
Твори радянських майстрів і художників скла здобули широке визнання, вони
з успіхом демонструються на виставках у нашій країні та за кордоном. Почат-
ком відродження українського склярства вважається творча діяльність П. Се-
мененка, П. Шабана, М. Павловського. їхні твори, що з’явилися на виставках в
кінці 40-х — у 50-х роках, засвідчили, що нащадки гутників зберегли давні тра-
диції, піднесли мистецтво скла на новий, вищий щабель розвитку.
Роботи П. Семененка характеризуються щедрістю декоративного оздоблення,
яке підкреслює невичерпне пластичне багатство матеріалу. Більшість робіт П. Се-
мененка мають ліпні денця, які своїм вирішенням схожі з фігурними денцями
виробів українських майстрів XVII—XVIII століть.
На початок 50-х років припадає становлення молодого майстра М. Павлов-
ського. Музейна збірка відтворює різні етапи його творчого шляху. М. Павлов-
ський володіє багатьма видами гутного мистецтва: видуває посуд, створює фі-
гурні вироби, ліпить скульптуру. Поряд з роботами, що продовжують традиції
минулого, в музеї зберігаються твори, у яких майстер творчо експериментує,
розробляє нові технічні прийоми у декоруванні скла. М. Павловському першо-
му серед склодувів республіки присвоєно звання заслуженого майстра народ-
ної творчості УРСР.
На Львівській кераміко-скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР
працює ціла плеяда талановитих майстрів, творчість яких спрямована на даль-
ший розвиток цього виду мистецтва. Колекція робіт И. Гулянського, П. Думича,
Б. Валька, Р. Жука, Я. Мацієвського, О. Гери та інших розкриває творче спря-
мування та індивідуальні риси мистецтва кожного автора. Водночас у кожно-
му виробі помітні спільні для всього українського склярства риси.
Роботам львівських художників М. Тарнавського, Б. Галицького та Є. Мері
властиве глибоко творче осмислення давніх традицій. Використовуючи різно-
манітні пластичні якості скла і метод гутної обробки, ці майстри досягають
великої образності й виразності.
Традиції гутництва мають вирішальне значення і в творчості художників,
що працюють на склопідприємствах республіки.
До найбільш яскравих і характерних належать вироби майстрів Київського
заводу художнього скла, що широко представлені в музеї. При всій різноманіт-
ності київського скла в них також чітко виявляється те спільне, що говорить
про єдину національну школу. В творчості заслужених художників УРСР Л. Ми-
тяєвої та І. Зарицького, а також І. Аполлонова, В. Геншке, С. Голембовської,
А. Балабіна, О. Гущина, В. Затинайка помітне прагнення до посилення декора-
тивності, що досягається найрізноманітнішими гутними методами та багатим
кольором скляної маси. Цими принципами керуються у своїй роботі й художники
Стрийського склозаводу. Твори провідних митців львівського об’єднання «Рай-
дуга»— Р. Шаха, Л. Віхарєвої, О. Богуславського — відзначаються доскона-
лістю форм і глибоким знанням техніки алмазної грані.

ВИШИВКА
В ЬІ ШИБКА
ЕМВКОІОЕКІ
91—122
ДЕРЖАВНИМ музей українського народного декоративного мистецтва урср





ВИШИВКА
91
91
Слобожанщина.
Фрагмент підризника.
XVIII ст. Полотно,
шовкова і металева
нитка
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
92
Михальча, Буковина.
Сорочка жіноча. XIX ст.
Полотно, бавовняна і металева
нитка, бісер, гладь, штапівка,
кафасор
93
Поділля.
Рушники. XIX —
початок XX от. Полотно,
заполоч, качалочки,
штапівка
ВИШИВКА
92, 93
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
94
Г. Ю. Герасимович
(1889—1974). Засіїужений майстер
народної творчості УРСР.
Рушник. 1940. Полотно,
бавовняна нитка,
низь
95
У. Є. Доброгорська
(нар. 1900 р.). Ф-ка художніх
виробів їм. 8 Березня. Чернігів.
Сорочка жіноча. Фрагмент рукава. 1948.
Маркізет, муліне, гладь,
набірування. мережка г
* л
$

94,95
ВИШИВКА
і ж#"<$  *у* У •* Ж'І’«	. . ,..
*^**«'*Жу.,
•’ХОХОХ'ОХчЖОХОХОХ^ХОХОХОХЛХ
" "
* * ж * л- & ф ,

і®.-

*  ж
Ж
Ж
Ж
А
=Ш
ч
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР


Є
ж
І *$ >
«у*
' *л
, я .V '
ЖІ1
ж*#
Л4-.И* '
л ,0*4
і. <НК. «..
ІДЛЯ&і
й # #»,-й
г®Л’зй
ГЛ'ЙЛу^Й'А
', л/Лі»л	І
4 № Л^-Л^Лй* <•* >•
»* «Л ІїХЖ.’'«ДЯ»к ,'й"1
ИН'* * *•
Л*Л <Л
1 <* \л*
4Л, * ,/А1
Мй* ЧЛГ'Йі
' /Л*м. *л* хЧ
ЧИНІ
«г
Л* ..-л--ЙЛА. -к  м..
.МЙА/І
».' '»», * А;  Т і »; Ц
ь-М »!*>* -
й и*».* * і », »^... л;
’< л* ЯЬДОде =*.я ш
н« ,йі Цй»*' Зй<*:
• ^'«глі
•»*!♦’ . й»’
1° Ь -.
/Лй^А1Дй?л*.
<І «й. л >п^4
< Й4 Л.Л•**... д С<4 ч-і
’ п *« Л Л <« V
 Д <»4 ,< АЧг: "Н Л-* 4 4
»д . и* к 'і. Д <->й .V
: '- .*Л	~ _•♦ 4 л », з
« ->Й» ,Іі ;иЛАк .4.ія «.
КНМЖ <-.*Я ЙІ- С. «&^И
ЙЙМ .♦.*«•- '-Г4 Ь 4г4<
л.* і™-	- Яі
лг /;-мг’ а-,- ">л?«
і /йнй Атлл
11
>; ,  >	/ Ал Л
ЛЛД*’
* * л*й" й 4 ЛА й І ії .і
і-1 Тл й ій/ н -« » яї\
ч'- Аі ^‘і>* -	” "А >
‘•’іЛ’Ь	** Л < 4<
ґЛЛ-Л л* 4? <* М.д
«Жшвд
/л‘в.;АЛ=<. Лц. .А
> И 1<і ..г^‘
і А ї' *
. А# 5 - .-

96, 97
ВИШИВКА
96
О. І. Бельська (1889 -1971).
Київ. Сорочка чоловіча. Фрагмент
маніжки. 1950. Шовкове полотно,
муліне, низь, кафасор
97
В. В. Хоменко
(нар. 1934 р.). Ф-ка художніх
виробів їм. Н. К. Крупської.
Великі Сорочинці. Полтавська обл.
Рушник. 1957. Полотно, муліне,
рушниковий шов
98 [>
М. М. Гром (нар. 1930 р.).
Ф-ка художніх виробів
«Жіноча праця».
Клембівка, Вінницька обл. Рушник.
1960. Полотно, муліне, качалочки,
штапівка
99 >
11. О. Березовська
(нар. 1900 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР. Ф-ка
художніх виробів «Жіноча праця».
Клембівка. Вінницька обл. Рушник.
1960. Полотно, муліне,
качалочки, штапівка
100 >
Західне Поділля.
Сорочка жіноча. Фрагмент рукава.
XIX ст. Полотно, вовняна
нитка, хрестик
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
98, 99
ВИШИВКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
100
вишивка
Л Ч ь
І шв »' , < ......	•.
• *
ш •
* л
ж,

ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
101
О. М. Василенко
(нар. 1930 р.).
Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
ф-ка художніх виробів
ім. Клари Цеткін.
Решетилівка, Полтавська обл.
Покривало. 1960. Полотно,
муліне, гладь, вирізування,
мережка
102
Т. П. Дачківська
(нар. 1930 р.). Ф-ка художніх
виробів ^Жіноча праця».
Клембівка. Вінницька обл.
Рушник. 1960. Полотно,
муліне, качалочки,
штапівка
К>1, 102
ВИШИВКА

ДЕРЖАВШИ! МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
ЮЗ—105
103
Г. 1О. Герасимович
(1889—1974). Заслужений Майстер
Народної творчості УРСР. Рушник. 1967.
Полотно, бавовняна нитка, низь,
коса гладь
104
А. П. Кузик
(нар. 1909 р.). Львів.
Наволочка на диванну подушку.
Фрагмент. 1971. Рогожка,
бавовняна нитка
105
А. М. Задувайло
(нар. 1927 р.). Ф-ка художніх
виробів їм. Лесі Українки. Черкаси.
Сукня жіноча. Фрагмент. 1967.
Вовна з лавсаном, муліне,
набірування, мережка,
штапівка
10(5 І>
М. І. Калиняк
(нар. 1924 р.). Львів.
Серветка. Фрагмент. 1969.
Полотно, бавовняна нитка, гладь,
коса гладь, штапівка,
набірування
ВИШИВКА

ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
106
ВИШИВКА
ДЕРЖАВШІ И МУЗЕЙ У К РЛЇШД.КОГО НА РОД11 ОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСХ'
107
В. 11. Брик
(нар. 1908 р.). Ф-ка художніх
виробів «Жіноча праця». Клембівка,
Вінницька обл. Блуза жіноча.
Фрагмент рукава. 1967. Маркізет,
муліне, низь, гладь, зерновий
вивід, штапівка, хрестик
108
11. Я. Гречанівська
(нар. 1926 р.). Ф-ка художніх
виробів ім. Т. Г. Шевченка. Київ.
Блуза жіноча. (Купон). Фрагмент
рукава. 1967. Маркізет, муліне,
гладь, штапівка, хрестик,
ретязь
107, 108
ВИШИВКА

державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
109
ГІ. С. Любарець
(нар. 1935 р.). ф-ка художніх
виробів ім. Т. Г. Шевченка. Вінниця
Рушник «Ювілейний». 1970.
Полотно, муліне,
рушниковий шов
жчадц «ч.»»»»»  а   жж.ж ж«лж.а «*  а*л ж жжжжа лл а алжіжделлої ял ж ж а ижлл	» а ж	• аж ж »•« ж ж	и

109, 1 10
ВИШИВКА
110
77. С. Любарець
(нар. 1935 р.). Ф-ка художніх
виробів їм. Т. Г. Шевченка. Вінниця.
Рушник «Ювілейний». 1970.
Полотно, муліне,
рушниковий шов
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР

. "і.
ХК.І ХГ	Лк І
111, 1 12
ВИШИВКА
11 1
В. Р. Захарченко'
(нар. 1891 р.). Київ. Рушник.
1978. Полотно, муліне,
гладі>, мережка
112
Е. Є. Талащенко (нар. 1932 р.).
Київ. Панно «Ювілейне».
Триптих. Центральна частина. 1972.
Вовняна тканина, вовняна нитка,
рушниковий шов
113 >
М. В. Федорчак Ткачова
(нар. 1911 р./. Заслужений майстер
народної творчості УРСР. Львів.
Наволочка на диванну подушку.
Фрагмі нт. 197/. Льон .з лавсаном,
ірис, низь. ретязь
ПІ І
/ И. Грссько
(нар. 1941 р.). Львів. Скатертина.
1978. Полотно, бавовняна
нитка, пи зь. ретязь
О. В. Гордієнко
(нар. 1943 р.). Київ.
Наволочка на. диванну подушку.
1973. Полотно, муліне,
полтавська гладь, гладь,
ретязь
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
1 13, 114
ВИШИВКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

115
ВИШИВКА
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
116
Г. Я. Кива (1930—1979).
Заслужений майстер народ паї
творчості УРСР. Наволочка.
Фрагмент. 1972. Полотно,
бавовняна нитка, низь,
коса гладь
117
Г. Ф. Гаврилова
(нар. 1930 р.). Ф-ка художніх
виробів ім. Т. Г. Шевченка.
Київ. Доріжка. Фрагмент. 1972.
Льон з лавсаном, муліне,
занизування, мережка
118 >
М. В. Федорчак Ткачова
(нар. 1911 р.).
Заслужений майстер народної
творчості УРСР. Львів.
Скатертина. Фрагмент. 1974.
Шовк з лавсаном, бавовняна
нитка, хрестик
119 >
М. А. Гаврило
(нар. 1920 р.). Хуст,
Закарпатська обл. Рушник.
1975. Полотно, муліне,
занизування.
116, 117
ВИШИВКА
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
118, 119
ВИШИВКА
*Ф+4.<+<Ф+Ф++++++++++++Ф++++++>+++++++Ф++Ф+++Ф++++
ФФФФФФ+ФФФФФФФФФ ♦<♦♦♦<♦♦♦♦♦♦♦♦>♦♦ ФФФ фффффффф>»е ♦
державшій музей українського народного декоративного мистецтва УРСР
120
ВИШИВКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
121,122
ВИШИВКА
- І І 20
Є. П. Геник
(нар. 1926 р.). Коломазі,
Івана Франківська обл.
Доріжка. Фрагмент. 1978.
Полотно, бавовняна нитка,
низь, ретязь
121
Е. С, Талащенко
(нар. 1932 р.). Київ.
Панно. 1977. Вовняна
тканина, вовняна нитка,
рушниковий шов
122
М. О. Сабадаш
(нар. 1912 р.). Коломия,
Івано-Франківська обл.
Рушник. Фрагмент. 1978.
Полотно, бавовняна нитка,
низь, ретязь
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
Майже половину музейної колекції, понад двадцять шість тисяч експонатів,
складають твори художньої вишивки — одного з найдавніших і найпошире-
ніших видів народної творчості, улюбленого засобу оздоблення вбрання та пред-
метів житла. Близько трьох тисяч з них — це зразки вишивок на одязі. Май-
стерність виконання, виняткове багатство орнаментально-композиційних та ко-
лористичних розв’язань робить їх творами високого художнього рівня.
Рідкісна колекція вишивки дозволяє простежити еволюцію її розвитку. Окре-
мі твори датовані XVII—XVIII століттями. Переважна більшість зібрання —
це вишивки XIX—XX століть.
Надзвичайно багата колекція вишиваних рушників. Як традиційна прикраса
народного житла вони набули значного поширення в усіх районах України і
за багатовікову історію свого існування досягли великої різноманітності та ху-
дожньої виразності. Одна з найдавніших форм народної вишивки, рушники
стали своєрідною енциклопедією вивчення її неповторної краси. Українці при-
крашали рушниками вікна, двері, вішали в хаті на кілок (дерев’яний гвіздок).
Відповідно до призначення вони і називались «кілковий» або «плечовий». Ви-
конуючи утилітарні декоративні функції, рушники також мали цілий ряд обря-
дових призначень. Під час багатьох значних у житті людини подій — сватання,
весілля, закладання нової хати, зустрічі дорогих гостей, при похованні тощо —
вишитий рушник був обов’язковим атрибутом.
Окрему групу становлять комплекти вишиваних хусточок — київських, пол-
тавських, чернігівських, подільських, волинських, львівських — з оздобленням,
близьким за характером до вишитих рушників відповідних районів.
Більшу частину колекції творів художньої вишивки складають фрагменти.
Невеликі за розміром, часто пошкоджені, вони є неоціненним матеріалом для
вивчення культури українського народу, невичерпним джерелом для майст-
рів та художників у їхніх творчих пошуках.
В музеї зберігається велика кількість вишивок пряденим золотом, сріблом,
металевими, шовковими та тонкими бавовняними нитками. Це оздоблення
кінської упряжі, культових речей (воздухів, плащаниць, фрагментів підрив-
ників, риз), виконаних на батисті комірців, хусточок тощо. Ці вироби належали
панівним верствам суспільства і виконувалися народними майстрами з враху-
ванням смаків та уподобань замовників.
Збірка знайомить з окремими особливо значними центрами розвитку вишив-
ки, дає чітку картину своєрідності локальних мистецьких особливостей не тільки
кожного з них, а й багатьох окремих областей, районів, сіл.
Улюблені, віками поширені в тій чи іншій місцевості орнаментальні мотиви,
малюнки,, характер укладання їх у композиції, забарвлення та способи шиття
винятково різноманітні. Вони ж водночас мають і багато спільних рис, що й
визначає єдиний стиль мистецтва українського вишивання.
Вишивкам Київської області притаманні геометричний, рослинний та рос-
линно-геометризований орнаменти. Значно поширені в цьому регіоні малюн-
ки стилізованого винограду, ягід, круглої форми квіточок, червоний, чорний
або синій кольори, техніки хрестика, гладі, набірування, занизування, тамбур-
ний шов, іноді чорне вирізування та ін. Для рушників Київщини типова ком-
позиція «дерева життя» у вигляді високої гілки у вазоні. Часом вдало доповнює
композицію стилізоване зображення однієї або двох пар пташок. Малюнок наси-
чений значною кількістю зашитих елементів орнаменту.
Техніки хрестика, гладі й набірування властиві також вишивкам Чернігів-
щини, у яких переважають білий, червоний з синім та чорним, білий з чорним
або білий з вкрапленням червоного й чорного кольори. Рослинно-геометризова-
ний та геометричний орнаменти чернігівських вишивок здебільшого утворю-
ють композиції з суцільного малюнка, компонуються смугами або розкидною.
ІБжні, світлі рослинно-геометризовані вишивки Полтавщини виконувалися
гладдю, вирізуванням, виколюванням, мережкою. Полтавщина славиться й
чарівною вишивкою білим по білому. Подібна вишивка зустрічається й на Чер-
нігівщині. Біле вишивання поширене також в окремих районах. Івано-Франків-
щини, Буковини, біле та золотисте (весільне)— Вінниччини. У кожному з цих
осередків зразки його мають і свої відміни, і „певну художню єдність, що свідчить
про постійний взаємовплив традицій вишивки на Україні та про спільні джерела
її походження.
Композиція полтавських рушників, що характеризуються особливою легкістю
й витонченістю малюнка, така само, як і в київських та чернігівських.
З художніми вишивками згаданих районів і областей контрастує різнобарв-
не вишивання Поділля. Низь подільська переважно вишивається чорним, чор-
ним і червоним у кількох своєрідних варіантах поєднання цих кольорів, а та-
ВИШИВКА
кож чорним з незначним додатком червоного, жовтого, зеленого та синього.
Крім використання низі, гладі і хрестика (поширеного у художньому вишиванні
майже всіх районів України), зустрічаються тут і такі шви, як кафасор, шта-
півка, кольорова мережка шабак та ін.
Рушники на Поділлі мають невеликі розміри, здебільшого червоно-чорну і
червоно-синю, а з XIX століття різнобарвну, іноді виконану вовняними нитка-
ми, вишивку качалочками та штапівкою. Вони мають кілька традиційних спо-
собів укладання орнаментів у композицію. Це однакові чи схожі малюнком го-
ризонтальні, вертикальні та скісні паралельні смуги, різноманітні композиції
квадратів, великої розетки (на ширину рушника), геометризованих кущиків
або розлогої квітучої гілки.
Орнамент фігурно-анімалістичного характеру — в українському вишиванні
цікавий виняток і зустрічається саме на подільських рушниках у вигляді розмі-
щених в ряд птахів, корів, собак. Трапляється в подільських рушниках і сти-
лізоване зображення жіночої постаті, що уособлювала давньослов’янське бо-
жество. Вишивки цього типу набули в наш час нового змісту. Вони поширені в
районах російської Півночі, зустрічаються у художньому вишиванні Чехосло-
ваччини, Угорщини, Болгарії.
На Волині здебільшого вишивають червоним, з додатком чорного чи синього,
кольором, переважають техніки занизування, хрестик, гладь, геометризовані
малюнки. Іноді вишивання поєднується з тканням.
Яскраві і багатобарвні вишивки майстрів Прикарпаття та Львівщини. Вони
виконують геометричні та рослинно-геометризовані малюнки низзю, хрести-
ком, гладдю, швом «кручене» та іншими швами. Художня вишивка цих облас-
тей надзвичайно різноманітна. Там не тільки в окремих районах, а й селах ма-
люнки вишивок, їхня колористика , й техніка виконання різні. Гама вишивок
села Космач Івано-Франківської області, наприклад, золотисто-жовта, у місті
Кути вона має холодні відтінки зеленої, фіалкової та синьої барв, у селі Пістинь
темно-червона гама. У Снятинському районі люблять вишивати білим. У ви-
шивках Тернопільської області багатобарвність поєднується із значним вико-
ристанням чорного кольору. Особливістю буковинської художньої вишивки,
крім певних, що стали вже традиційними, композиційних розміщень окремих
малюнків і орнаментів, є широке використання поруч з бавовняними вовняних,
шовкових, металевих ниток та бісеру.
Неперевершена краса народних вишивок України свідчить про велику любов
народу до прекрасного, надзвичайно багату фантазію, тонкий смак українських
майстринь.
Сучасне художнє вишивання музейної збірки демонструє новий високий рівень
розвитку радянського народного декоративного мистецтва: розширення асор-
тименту виробів, збагачення художніх засобів оздоблення, особливу декора-
тивність. Художні вишивки кількох останніх десятиріч цікаві використанням
нових матеріалів, появою значної кількості орнаментально-тематичних творів,
у яких знаходять висвітлення важливі події життя суспільства.
В колекції є чудові роботи заслужених майстрів народної творчості УРСР
Марії Федорчак-Ткачової, Гликерїї Цибульової, Парасковії Березовської, Ганни
Герасимович, а також вироби Олександри Кулик, Алли Бушен, Варвари Захар-
ченко, Ельвіри Талащенко.
Окрему групу складають твори народних майстрів та художників, шо працю-
ють на підприємствах Головного управління художніх промислів УРСР: Наталії
Гречанівської, Зінаїди Чепели, Олени Василенко, Антоніми Задувайло, Григорія
Гриня, Марії Сидоренко, Ганни Надвірної, Ніни Медвецької, Алли Корзун, Кате-
рини Адаменко та багатьох інших майстрів, які розробляють композиції як окре-
мих унікальних робіт, так і виробів масової художньої продукції. І кожен з цих
зразків поєднує в собі риси сучасності і краші традиції національної художньої
культури, дарує людям велику радість і виховує в них почуття прекрасного.

ФАРФОР,
ФАЯНС
ФАРФОР, ФАЯНС
РОКСЕЕАІН
АКР
ЕА1ЕМСЕ
123—153
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
123, 124
ФАРФОР, ФАЯНС
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
125
ФАРФОР, ФАЯНС
<1 123
Волинь.
Баранівський фарфоровий завод.
Супова ваза. Перша половина XIX ст.
Фарфор, надглазурний
розпис
<1 124
Чернігівщина.
Волокитинський фарфоровий завод.
Ваза. Середина XIX ст.
Фарфор, рельєф, ліплення,
надглазурний розпис
125
Волинь.
Корецький фарфоровий завод.
Чайники. Кінець XVIII—початок XIX ст.
Фарфор, розпис,
Золото
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
ТЛУ
126
ФАРФОР, ФАЯНС

ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
<3 126
Київщи на.
Києва Межигірська фаянсова фабрика.
Сервіз «Гіпюровий». 1830-і рр.
Фаянс, кольорова полива,
рел ьсф
127
Волинь.
Корецький фарфоровий завод.
Тарілка і чашка. Перша половина
XIX ст. Фарфор, надглазурний
розпис
127
ФАРФОР, ФАЯНС

державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
128
Чернігівщина.
Волокитинськии фарфоровий завод.
Футляр для годинника.
Середина XIX ст.
Фарфор, рельєф, ліплення,
надглазурний розпис,
юлото
128
ФАРФОР, ФАЯНС
ДЕРЖАВНИЙ музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
129
Чернігівщина.
Волокитинський фарфоровий завод
Скульптури-попільнички. 1850-і рр.
Фарфор, надглазурний
розпис
129,130
ФАРФОР, ФАЯНС
130
Київщина.
Києво-Межигірська фаянсова фабрика.
Тарілка з портретом Т. Г. Шевченка.
1860-1 рр. Фаянс, кольорова
полива, рельєф
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
131
К иївщина
Києво-Межигірська фаянсова фабрика.
Тарілка з зображенням Золотих
воріт у Києві. 1840-і рр.
Фаянс, друк
131,132
ФАРФОР, ФАЯНС
132
Чернігівщина.
Волокитинськии фарфоровий завод.
Глечик. Середина XIX от.
Фарфор, рельєф, надглазурний
розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
133
ФАРФОР, ФАЯНС
133
І. М. Віцько
(нар. 1930 р.). Полтава.
Набір для галушок. 1972.
Фарфор, рифлення,
відводка
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
134
Житомирська Обл.
Баранівський фарфоровий завод.
Тарілка. 1930-і рр.
Фарфор, аерограф,
трафарет
134,135
ФАРФОР ФАЯНС
13,5
В. Ф. Клименко Жцкова
(1922—1965).
Тарілка декоративна 1957.
Фарфор, надглазурний
розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
136
М К. Тимченко
(нар. 1922 р.). Народний
художник УРСР. Київ. Блюдо. 1971.
Фарфор, надглазурний
розпис
136
фарфор, фаянс
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
137-139
ФАРФОР. ФАЯНС
137
В. І. Павленко
(нар. 1912 р.). Заслужений
майстер народної творчості УРСР.
Київ. Ваза «Ювілейна». 1967.
Фарфор, надглазурний
розпис
138
В. І. Павленко
(нар. 1912 р.). Заслужений
майстер народної творчості УРСР.
Київ. Тарілка. 1958. Фарфор.
надглазурний розпис
139
II. П. Печорний
(нар. 1932 р.). Київ. Кухоль
та люльки. 1967. Фарфор,
підглазурнии розпис,
золото
141 >
140 >
П. II. Печорний
(нар. 1932 р.). Київ. Кухоль. 1971.
Фарфор, надглазурний
розпис
Г. І. Павленко-Черниченко
(нар. 1919 р.). Заслужений
майстер народної творчості УРСР.
Київ. Чайники. 1972. Фарфор,
надглазурний розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
140,141
ФАРФОР, ФАЯНС
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
142
Г. І. Павленко-Черниченко
(нар. 1919 р.). Заслужений
майстер народної творчості УРСР.
Я. II. Козлова
(нар. 1927 р.). Київ. Чайний
сервіз «Вечірній». 1972. Фарфор,
надглазурний розпис
142
143 >
О. Л. Жникруп,
(нар. 1931 р.). Київ.
«Вишивальниця». 1972.
Фарфор, надглазурний розпис
ФАРФОР, ФАЯНС
144 >
М. К. Тимченко (нар. 1922 р.).
Народний художник УРСР.
1. С. Скицюк (нар. 1907 р.). Київ.
Ваза «На подвір’ї». 1972. Фарфор,
надглазурний розпис
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
143, 144
ФАРФОР, ФАЯНС
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

145 147
ФАРФОР, ФАЯНС


ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
<1	145
І. Кломбицька, О. В. Рибіна.
Питтевий набір «Сині волошки». (1969 —
1970). Фаянс, підглазурний
розпис
<1 146
Б. 11. ІГяніда
(нар. 1935 р.). Буди, Харківська обл.
Столовий набір «Сад». 1972.
Фаянс, п ід г лаз урн и її
розпис
<1 147
Г. Д. Чернова (нар. 1931 р.).
Кофейний сервіз «Зірочки». 1972.
Фаянс, надглазурний
розпис
1 18
Б. Г. Щербина
(нар. 1926 р.). Київ.
«Еней і Дідона». 1960.
Фарфор, над?лазурний
розпис
148
ФАРФОР. ФАЯНС
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
149
М. К. Тимченко
(нар. 1922 р.). Народний художник
УРСР. Київ. Тарілка «Кульбаби».
1971. Фарфор, надглазурний
розпис
150
Р. С. Вакула
(нар. 192(1 р.). Вудії
Харківська обл. Миска 1966.
Фаянс, підглазурнии
ро тис
149, 150
ФАРФОР, ФАЯНС
151	>
В. II. Єрмоленко
(нар. 1937 р.). Суми. Чайно-
десертний набір «Золотий серпень».
1975. Фарфор, надглазурний
розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИіТЕЦТВЛ урср
161
ФАРФОР, ФАЯНС
державний музей українського народного декоративного мистецтва урсг
152
В. М. Трегубова
(нар. 1926 р.). Заслужений
діяч мистецтв УРСР.
М. С. Трегубов
(нар. 1922 р.). Коростень.
Житомирська обл. «Суботник»
1970. Фарфор, надглазурний
розпис
152
ФАРФОР, ФАЯНС
153 1>
Г. 1. 1 Іавленко-Черниченко
(нар. 1919 р.). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
• Я. II. Козлова
(нар. 1927 р.). Київ. Ваза. 1979.
Фарфор, надглазурний
розпис
державний музей українського народного декоративного мистецтва. УРСР
153
ФАРФОР, ФАЯНС
Чимала колекція фарфору і фаянсу музею (близько 4000 експонатів) має вели-
ку історико-художню цінність. Вона дає можливість простежити розвиток укра-
їнського фарфоро-фаянсового виробництва за двохсотрічну його історію.
Дореволюційний фарфор представлено унікальними зразками посуду,виготов-
леними на Корецькому (кінець XVIII— перша третина XIX століття), Баранів-
ському (заснований 1803 року), Городницькому (заснований 1799 року) та Воло-
китипському (1839— 1862) фарфорових заводах. Музей має рідкісні твори кінця
XVIII століття— періоду розквіту стилю класицизм. Це чайник і блюдо від сер-
візу з золотими монограмами й орнаментальними смугами, виготовлені на Коре-
цькому заводі. Повніше в ібірці музею представлено фарфор першої чверті XIX
століття. Чудовими зразками стилю ампір є ряд виробів Баранівського заводу.
Велику групу складають вироби Корецького і Баранівського заводів, декоровані
окремими дрібними квітами або поліхромними букетами. Поряд із зразками
продукції двох вищезгаданих заводів у музеї є чимало виробів дореволюційного
періоду, випущених Волокитинським заводом. Більшість з них позначена
впливом модного в середині XIX століття напряму «повторне рококо».
Цікава збірка старого українського фаянсу. Це вироби Києво-Межигірської
фаянсової фабрики 1798—1870 років, Будянського (заснований 1887 року) та
Кам’янобрідського (заснований 1876 року) заводів. 1978 року музей поповнився
новими цінними зразками фаянсу Бараського заводу (заснованого 1854 року).
Гордість збірки — колекція києво-межигірського фаянсу, найбільша в нашій
країні. Цікаво відзначити той факт, що саме на Києво-Межигірському заводі
вперше в Росії було впроваджено друк. Серед творів з друкованими малюнками
особливо цікаві тарілки з краєвидами старого Києва, Гатчини, Павловська.
Рядом унікальних зразків представлено дореволюційний будянський фаянс.
В музеї зберігається колекція зразків фарфору та фаянсу 1930-х років. Для
творів цього періоду характерна нова тематика. Основні теми розписів — інду-
стріалізація, сільське господарство, оборона країни, піонерський рух.
Сучасний фарфор та фаянс представлений виробами всіх великих заводів
України. Важливою подією в історії фарфоро-фаянсової промисловості Україн-
ської РСР у післявоєнний період було створення в 1945 році Київського експери-
ментального кераміко-художнього заводу. Поряд з найстарішими заводами —
Баранівським, Городницьким, Полонським, Довбиським, Коростенським— він
відіграв значну роль у становленні та розвитку сучасного українського фарфору.
Музей володіє цінною колекцією творів чудових майстрів петриківського роз-
пису— В. Павленко, Г. Павленко-Черниченко, В. Клименко-Жукової, М. Тимчен-
ко, які з перших післявоєнних років почали працювати в художній лабораторії
Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Петриківський
рослинний орнамент з його насиченістю фарб та своєрідністю техніки виконання,
що полягає в чергуванні тонких штрихів з соковитими мазками, виявився цілком
придатним для розпису фарфору. Малюнки петрикідчанок на фарфорі відзнача-
ються спільністю стилю, хоч за манерою виконання та композиційними прийома
ми нони неповторно своєрідні.
В останні роки відомий майстер М. Тимченко виступила і як автор сюжетних
композицій на фарфорі. Такі роботи також є в музейній збірці. За плідну діяль-
ність і творчі успіхи в галузі українського народного декоративного мистецтва,
зокрема художнього фарфору, В. Павленко та Г. Павленко-Черниченко було
присвоєно звання заслужених майстрів народної творчості УРСР, а М. Тимчен-
ко — звання народного художника Української РСР.
Сучасна фарфорова пластика представлена в музейній збірці роботами ху-
дожників Київського експериментального кераміко-художнього заводу В. Щер-
бини, О. Жникруп, заслуженого діяча мистецтв УРСР В. Трегубової, що працює
на Коростенському фарфоровому заводі. Теми для своїх скульптурних компо-
зицій вони знаходять у мотивах українського фольклору, сюжетах літератур-
них творів, у сучасній дійсності.
В 1964—1971 роках на Україні стали до ладу нові фарфорові заводи в Полтаві,
Тернополі, Сумах, Бориславі, Дружківці. Вироби цих підприємств, що зберіга-
ються в музеї, дають уявлення про художній рівень фарфору, створеного на цих
підприємствах.
Музейна збірка сучасного фаянсу містить твори всіх провідних художників
Будянського фаянсового заводу — Р. Вакули, О. Рибіної, Б. П’яніди, І. Сеня,
Г. Кломбицької, а також майстра кам’янобрідського фаянсу А. Микєєвої.
Кожного року музейна збірка поповнюється новими експонатами, які свідчать,
що українські майстри фарфору та фаянсу відчувають загальний напрям сучас-
ного стилю, вимоги часу і прагнуть створювати художні вироби на рівні високих
естетичних запитів нашого суспільства.

ТКАНИНИ
ТКАНИ
РАВК1С5
154—175
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
АААлл*ллА
ті» *<•*'*'•* »**
**. іШі Ні ‘і*‘
КХР й У /XI*
Яо* ** мЯм
и » ДЮ
І « V їХ
‘ •».
4
.... Л
кйДгЙ
щ і
І*^И|ІгЗД*»«?*вО^!
:» №«"<«| Іи”ш| З
!;и"»Л«*іНі*«*яіі»»"»*5
птт
»гечт* нт*<
А < »А/<М*4 і4* а А !
Ал кі ЦІМН
і>«*ілд***ік>«,л
і;
|:
;• /'
•ї



ИНИНУЯ.Т,
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
Ц 15/1
Чернігівщина.
її іахта. Фрагмент. Кінець XIX
початок XX ст. Вовна,
ручне, перебірне
ткання
155
К ролевець.
Чернігівщина (нині Сумська обл.)
Рушник. XIX ст.
Бавовна. ручне перебірне
ткання
156
К ролевець.
Чернігівщина (нині Сумська обл.).
Рушники. XIX ст.
Бавовна, ручне перебірне
ткання
155, 156
ТКАНИНИ
ДЕРЖАВНИМ М.УЇЕИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
157,158
ТКАНИНИ
державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР
<1 157
Буковина.
Намітка (жіночий головний убір).
Фрагмент. Кінець XIX—
початок XX от. Бавовна,
льон, ручне перевірне
ткання
<1 158
Слобожан щ ина.
Плахта. Фрагмент. Кінець
XIX ст. Вовна, ручне
перевірне ткання
159
Київщина.
Рушники. Друга половина XIX —
початок XX ст. Бавовна,
ручне човникове
ткання
160
Я. II. Чміленко (нар. 1908 р.).
Поташ, Черкаська обл. Скатертина.
Фрагмент. 30-і роки XX ст. Льон,
ручне човникове
ткання
159, 160
ТКАНИНИ

[ ‘••Лі'адл^ллV дллЛл*-
^•тлйгл-,-.’л*- у.'г. .• '. ^<ЗД£1^далVIЛмл^V^. ;•«.


ТКАНИНИ
161
Т. О. Мі щук.
Копачинці, Гуцульщина. Наво\рчка.
Фрагмент. Початок XX от
Льон, вовна, ручне
перевірне ткання
162 >
77. С. Вакулич
(нар. 1887 р.). Полісся.
Рушник. Початок XX ст.
Льон, бавовна, ручне
перевірне ткання
163 >
Красноставці,
Гуцульщина. Іспас, Буковина.
Пояси чоловічі Початок XX ст.
Вовна, ручне ткання
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
ТКАНИНИ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
(
І
І
1
І
І
І
І
І
1
1
II
І
.3
І
І.
ИРНЯРОМК’
і  1 1 ии Ц
И»	—Ж І

«8 ®»"<в 8»'«8
іиудглряуя
І

164,165
164
II. 1. 11 рокопенко (нар. 1929 р.).
І. II. Дудар (нар. 1921 р.).
Кролевецька ф-ка художнього
ткацтва. Кролевець, Сумська обл.
Рушники. 1960. Бавовна,
штапель, ручне перебірне
ткання
165
С. Г. Нечипоренко
(нар. 1922 р.). Київ. Рушник. 1960.
Бавовна, штапель, ручне
перебірне ткання
ТКАНИНИ
державний музей УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УР<’Р
тупоту
І66
ТКАНИНИ
І
державшій музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
1(57, 168
ТКАНИНИ
<3 166
Ф-ка
художніх виробів їм. 8 Березня.
Дігтярі, Чернігівська обл.
Тканина декоративна. Фрагмент.
1957—1960. Бавовна, віскоза, ручне
перебірне ткання
167
1. Г. Нечипоренко
(нар. 1929 р.). Ф-ка художніх
виробів «Перемога». Бог услав,
Ки'івс ька обл. Рушники «Веретено»
та «Материнка». 1975. Бавовна,
штапель, ручне човникове
ткання
168
Ф-ка
художніх виробів ім. 8 Березня.
Дігтярі. Чі рпігівська обл.
Тканина декоративна. 1957—1960.
Бавовна, віскоза, ручне
перебірне ткання
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
*• »!*•№>• і ••»»!•»« і •’І»» і он ніг і і тни нн ц м < । **» • 11 • ції «»т<і інніктиінпі іц,иі
169,170
ТКАНИНИ
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
< 169
К. Ю. Антоник
(нар. 1922 р.). Берегове,
Закарпатська обл. Доріжка. 1969.
Льон, ірис, ручне човникове
ткання
<1 170
Г. В. Висилащук
(нар. 1924 р.). Лауреат Державної
премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка,
Шешори, Івано-Франківська обл.
Рушники. 1966, 1968. Вовна, ручне
перебірне ткання
171
С Г Печипоренко
(нар. 1922 р.) Київ.
Панно ювілейне. Триптих. 1970.
Бавовна,, штапель, ручне
перебірне ткання
172
А. Ю. Корпанюк
(нар. 1942 р.). Яворів,
Івано-Франківська обл
Ліжник. 1970. Вовна,
ручне ткання
РлЧ*	РтЧ*
171,172
ТКАНИНИ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
> ............ ™.	- їкі		
1	* ЯСк > 1 4- 4- .^ВМЯ£у ‘•'Т'4- 4*- « 1 *< ’^ х яРВ^ ' «г	сіАпППА. М ’і £ 4*А» ЯЖЖЖЖж ' ’ Ішш	ж ІКі . і у* рш
VШПЗ”Ш втиш			чий
іинивкі '““’іВйгЙЙй“Зяі. г	. ШІ’Ж Ж ґ |г й'й, і цСО“С Л. ІГ-»ї‘;*>'А'-с'Н^/и гґ ї^^'и» ! И »Н4 НЧ’й4-;*?|}	і (і * жл «♦ 41 'іі хич £і д.' і ЖІ Х^ТО^Ць/^У8 Ґ ! 1)1111 1	
г жїгавжа		»1	жз
пДп! ^ЧййА*ЙІв^4МАЙк ’ з”"'" ' ’ ЛиКі'	И*В>Ч:- ' -  ТіШіЛ 1 • । ।ЯКІшПІП ИнІ III1Ш	Пижі	жквх	ШШ"	
1] ши Ш ШИ Пй| ЖмШ Ш№? йм	:жф® ііг і - ;| ШІІІІ ІШ і ' !<  < ш ШІІІі	. г, і »л	Іт Г ' л И . І
  {ЖМЖ<<»><>^>>>жЮШЛк-	 '<	• .їїч-лл•АпгиЛ. *	|пї 3 : ‘V > Зініїї	кл.жА^лЛ іОоооо^ учАДЛА? »«	IIЛ'	'* я"* Чийй
лл ЯЙІИШВ№*^ЯК і <лЗ: -М®К •	і ЙІК'Ї’Ї ЙЖ’ Ч1 жзЖ	дМХІФууі	4 ІЗйЙ* «9
Г 1  ЛЧЙтМґЛТЛ	ІЇВГІ. Тії НІ її	ін ПжЬ ‘ 1 ПІІІ ПІ ТИП 1 ІІІїІ ТІЇ 11 її 1	МЇГі*^'	і  н	Іхх СЙа< ї н і »	ДКіЗк^ДЗ* - >	
І	ІІІІІ мі 11111	 ІДІИ М* <*И1 иш н		1.	#і І!|	’ *у 1 • і м
•й1>-1і<МВаДн	і жВК іі	ІНШІ	
			
		т	Зо
>ЯііИ|||НК^?1к^>|^^ЗдЮМК--<УЖс<:‘ж<<<<|мИ№г'.:ДВ її* і	ШиПнПІКіі «кОї і Пніиї1Н її । ІІІІІ ІИ ПНІ ішоеТ1 1	АлМг Дя ИМЇ ,-	' ;ІД»Нг ЛІОІ	1 АхЛфяу' ЛіИ^В лу ' *’	ЛІ	); і^нЯрсЯ» ЗнЯЙ :; і (і іИГ* 1 '' Ж № яИН ДНІ і В ® - - НИп Мм,.. X 'І і. ,к ЛЦН Ж-^&';!і1	1ЙС1ЯС8Ж  1 •. і Й і ,» ♦« 1?‘ 5 т'іі^И Л*Яїл<^	ро ІІЯ я Л- ;да сйї*
дШ& яиЦг^Мйзії. '^¥і!>і’чЛ^\^нНРйих»ині»іййіИґ/ьжд» і	ІЛт.'^ХФКйі	СІсВСХ^Сзс1 ’	ійжФ
^іуи'мІ'У^	:’•'»' Х^^'^Е^ЙЙ 1	і <ІЯИ&<?Й>Р*	ХДХЖКД& |і * посїпїї5г‘І	^Жї
ЗШЕйТ®^^	-гЦ И ж 1 іТГЇі їїї Л'іІшИ । іїііТі1 ікі і ІтКі	НііНу , і	гІНІ ііі ііііі	ііІІІг т ІІІІІ	ІиікїЧА	« %ІОВ пЧж1 ••  --иг ‘ к г-- ^к} ' ЦП.ЦІІ1 У''ДИу мкй£ уСД& і'#.	Г	V ЧГЧГ Ж> 1 • ?	’ПІ Р '	•‘'ИИ'? • я* • Щ ] V «Д» Д, А  А їЛ	іУв_ а	,	
І 11 НШШЩН і ЦЩ, Д[		4» Хгл 'Лі£> Ж л.'. і	«й
»ЛВНІк^ІИЯгСиииВ^ *^г^п*т Г іійМИВ^тДЖ.*1			РО
	Ю<: І*зН	'|||І ?  ^дНь ЛІ	Кг' < і '
Ж ктК'ііНшіУу ^Е"О ОгГ1*‘ ч £уНкппВ> ♦ &	" с »/тТ гЗж	іЖЯжШ}		
ІНИїЖиШя ИВИ1^Ш^ЯЛІж«іЖ^ЯІІкЛМ	ОІй®К	^1111	&
ІРгййЯІ4І	„і	дДДІі0№	’ґх^З
		Жі!!!	и®
	.•*• <	'І’ІИИІЙ Ж .я ।	щ
ЖШшЖАДЯм	' р; ^^ІНм^МмшІкюувНІІ^МСсФСвЖЖаоК^ННННжлВМІн			лМЯг^Мк*'
173.174
ТКАНИНИ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
< 173
Г. Й. Леончук
(1917—1979). Заслужений
майстер народної творчості УРСР.
Володимирець, Ровенська обл.
Скатертина. 1970. Бавовна, ручне
човникове ткання. Покривало.
1972. Вовна, віскоза, ручне
човникове ткання
<	174
Г. І. Верес
(нар. 1928 р.). Лауреат Державної
премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Київ. Рушник «Пісня бойового
братерства». 1973. Штапель,
муліне, ручне перебірне
ткання

175
М. І. Мауьківська
(нар. 1931 р.). Львів. Серветка. 1972.
Вовна, ручне човникове ткання
М. П. Звірко
(нар. 1941 р.). Львів. Серветка. 1971.
Вовна, ручне човникове ткання
І
І
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
Художнє узорне ткацтво на Україні поширене з давніх-давен. Протягом сто-
літь цей вид народного мистецтва розвивався, удосконалювались технічні прийо-
ми виготовлення тканин, збагачувались їхні орнаментальні та колористичні
розв’язання. Поступово склався своєрідний стиль українського художнього
ткацтва, пам’ятки якого дійшли до нас від XVII—XVIII століть. Більшість
тканин датуються XIX — початком XX століття.
Різноманітні предмети декоративно-ужиткового призначення ткали вручну на
саморобному верстаті з льняної, конопляної чи вовняної пряжі.
Візерунки тканин створювались у процесі переплетення ниток основи та піт-
кання різнобарвної або однобарвної пряжі, внаслідок чого майстри досягали
колірних і фактурних ефектів.
Найбільш розповсюджені на Україні дві основні техніки ткацтва — човникова
та перебірна, котрі й обумовлювали характер орнаменту.
Для тканин, виконаних у човниковій техніці, властива поперечно-смугаста
композиція орнаменту. Перебірна техніка дає ширші можливості для створен-
ня складних візерунків на тканинах: крім поперечних смуг, це геометризовані
мотиви — ромби, зірки, розетки, стилізовані зображення квітів, птахів тощо.
Багата колекція художніх тканин музею дає уявлення про високий розвиток
цього виду народного мистецтва. Збірка налічує близько чотирьох тисяч експо-
натів дорадянського та радянського часу.
Передусім це декоративні тканини, якими устатковували житла: рушники,
настільники, рядна, наволочки, та ін.'
Декоративні рушники відігравали велику роль в українському народному
побуті. Ними прикрашали інтер’єр хати, їх використовували в різних народ-
них обрядах. Залежно від призначення вони мали відповідні розміри, орнамен-
тальні мотиви та композиції. Малюнок рушників, якими прикрашали житло,
в основному зосереджувався на краях, а до центру поступово полегшувався.
На скатерках-настільниках орнамент рівномірно розміщений .на полі ткани-
ни, і тільки на коротких кінцях, що спадають зі столу, орнаментальні смуги
багатшають.
У музеї зібрані ткані предмети народного вбрання. В народних тканинах від-
чувається логічність у розміщенні малюнка, виявляється тонке відчуття про-
порцій і співвідношення орнаментованих частин до вільного поля.
З предметів поясного жіночого одягу особливо цікаві плахти, запаски, гор-
батки. їх одягали поверх довгої сорочки і пов’язували тканим поясом. Кожний
з цих предметів має своєрідний крій та орнаментацію.
Композиційною основою візерунка плахти завжди була клітина з найрізно-
манітнішими мотивами в ній. Плахту носили жінки центральних та східних
районів України. В різних місцевостях плахти мали свої технічні прийоми виго-
товлення, орнаментацію, колорит.
Запаска — предмет жіночого одягу західних областей, складається з двох
частин прямокутної форми. Художній ефект у цих тканинах досягається рит-
мічним чергуванням поперечних різнокольорових смуг.
Своєрідну групу тканих виробів музейної колекції складають пояси, оздоб-
лені різнобарвними поздовжніми смугами або дрібним візерунком з ромбів,
трикутників та хрестиків. Пояси різних районів мали свою ширину, довжину,
орнаментацію та колірну розробку.
З тканих головних уборів найповніше представлені в музеї перемітки та
хустки. Перемітка, або намітка (святковий головний убір заміжніх жінок),—
довга тканина, яку пов’язували в різних місцевостях по-різному. Прикрашали
узорами переважно її кінці. Гуцульські перемітки спинали навкруг голови, шиї,
а короткі кінці ззаду опускалися. Буковинські пов’язували так, що довгі кінці
слалися на плечі. На перемітках Жаб’євського регіону, що на Гуцульщині, при-
крашали заснівками довгі сторони. При зав’язуванні вони обрамляли обличчя.
Різноманітні за композиційними рішеннями орнаменту сумки — бесаги, тайст-
ри. Ці вироби також мають відмінність в побудові орнаменту, зумовлені різним
ужитковим призначенням і способом ношення.
Колекція художніх тканин музею складається з експонатів різних осередків.
Один з найвідоміших центрів ткацтва, що уславився виробництвом рушників
ще у XV столітті,— місто Кролевець Сумської області.
У XVIII столітті виробництвом тканин славилася Слобожанщина. У XIX
столітті високого рівня досягло виробництво художніх тканин на Київщині та
Полтавщині. Ткацький промисел успішно розвивався на Поділлі та Волині.
Ткані вироби цих осередків представлені в збірці музею.
Традиції українського ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим
джерелом для розвитку цього виду мистецтва на сучасному етапі.
ТКАНИНИ
В музеї зібрані найкращі твори народних майстрів ткання радянського часу,
які плідно працюють на фабриках художніх промислів, а також у домашніх
умовах. В наш час дбайливо зберігаються локальні особливості ткання, творчо
використовуються кращі традиції минулого.
Продовжують користуватися великим успіхом кролевецькі червоно-білі руш-
ники, виконані в техніці перебірного ткання, що робить узори рельєфно-плас-
тичними. Орнаментальні композиції, побудовані на кращих зразках традицій-
них народних узорів, відзначаються лаконізмом, урочистістю, святковістю та
органічним поєднанням орнаментальних елементів з сучасними тематичними
мотивами. Серед майстрів Кролевецької фабрики художнього ткацтва найбільш
відомі Г. Шабельник, Н. Паталах, М. Доценко, художники О. Гавруш, І. Дудар.
Плахтовими тканинами, рушниками та іншими виробами прославились майст-
рині фабрики ім. 8 Березня з Дігтярів Чернігівської області: П. Олександренко,
М. Неліпа, А. Остах, П. Бережна, В. Семенченко. Кожна з них має своє яскраво
виражене творче обличчя й почерк. З традиційних мотивів народної плахти
створені композиції для штучних виробів — килимків, покривал, наволочок,
а також метрових тканин, які набули широкого застосування в побуті. Нові во-
локна, наприклад віскоза, які широко застосовуються в Дігтярах при виготов-
ленні сучасних тканин, змінюють фактуру матеріалу, створюють своєрідний
декоративний ефект. Твори дігтярівських майстрів відзначаються мажорною
грою кольорів і вдало знайденою пропорціональністю елементів візерунків.
Значну частину колекції художнього ткацтва становлять твори фабрики «Пе-
ремога» з Богуслава Київської області. Фабрика випускає широкий асортимент
тканих виробів: скатерті, покривала, портьєри, наволочки, рушники з самобут-
нім богуславським орнаментом, що побудований з нескладних дрібних геомет-
ричних мотивів. Ритмічне чергування гладких та візерунчастих смуг створює
оригінальний художній ефект. Майстрині уміло поєднують контрастні барви.
Особливо розповсюджені поєднання червоного, чорного та білого кольорів. Висо-
кохудожні ткані вироби створені за малюнком Г. Анджієвського, І. Нечипорен-
ка, Н. Скопець.
Музей зберігає досить багато робіт талановитого майстра С. Нечипоренка.
Митець широкого діапазону, він створив чимало унікальних творів, а також
зразків для масового виробництва. Це рушники за мотивами народного ткацт-
ва Чернігівщини, Київщини, Волині, Поділля та інших регіонів.
Високими художніми якостями відзначаються тематичні твори С. Нечипорен-
ка. В них сучасні орнаментальні мотиви, символічні зображення мають вдало
знайдені пропорції, вони органічно поєднані з елементами народних малюн-
ків. їм притаманні також монументальність і яскрава декоративність, як, на-
приклад, у триптихах, присвячених дню народження В. І. Леніна та 50-річчю
утворення СРСР. Відомими представниками місцевих художніх шкіл ткацтва
є Г. Верес із села Обуховичі на Київщині та Г. Василащук із села Шешори на
Івано-Франківщині.
Мистецтво Г. Верес розвивалося під впливом традицій іванківського ткацтва.
РІа грунті мистецьких традицій Гуцульщини зростав талант Г. Василащук.
У кожної з майстринь твори самобутні й неповторні. їх відрізняє висока культу-
ра виконання, знання технології, прекрасне володіння матеріалом. 1968 року
обидві майстрині були удостоєні звання лауреатів Державної премії УРСР
ім. Т. Г. Шевченка.
Великий інтерес становлять музейні колекції тканин Івано-Франківської та
Львівської областей. їм притаманні орнаменти з дрібних геометричних елемен-
тів, багатобарвність колориту, в якому переважають червоно-оранжеві кольори.
Для них типові різноманітні узори з ромбовидних фігур, клинців, прямих, лама-
них та спіральних ліній. Одне з перших місць серед косівських майстрів нале-
жить О. Горбовій, яка виросла в родині потомствених ткачів.
Музейна колекція творів художнього ткацтва, як стародавніх, так і сучасних,
свідчить про високий рівень розвитку цієї галузі народної творчості на Україні.

МЕТАЛ,
ШКІРА
МЕТАЛЛ, КОЖА
МЕТАЕУУАКЕ
АИО
ЕЕАТНЕКУУОКК
176—189
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
176
МЕТАЛ, ШКІРА
176
Р. М. Сгрицадюк
(нар. 19'35 р.). Косів,
Івано-Франківська обл.
Набір для куріння. 1971.
Кисет. Шкіра, набивання металевими
бляшками, гравірування.
Люлька. Метал, гравірування
І. Ю. Тинкалюк
(нар. 1924 р.). Річка,
Івано-Франківська обл.
Кресало. 1970. Метал, лиття,
гравірування
177 [>
Яворів,
Гуцульщина. Хрест. XVIII ст.
Метал, кування, гравірування.
Гуцульщина. Згарди. XIX ст.
Метал, гравірування,
карбування
178 >
Волинь.
Калитка. XIX ст. Шкіра,
накладки з металу
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР

177,178	МЕТАЛ, ШКІРА
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
і*ам
179. 180
МЕТАЛ, ШКІРА
179
П. Д. Григорчук
(нар. 1909 р.). Річка,
Івано-Франківська обл. Люлька. 1947.
Метал, гравірування, плетення
Артіль «Гуцульщина».
Косів, Івано-Франківська обл.
Люлька. 1947. Метал,
гравірування, плетення
180
Р. М. Стринадюк
(нар. 1935 р.). Косів,
Івано-Франківська обл. Табівка. 1971.
Шкіра, набивання металевими бляшками,
гравірування
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
181
И. Луканюк.
Косів, Івано-Франківська обл.
Табівка. 1929. Шкіра,
тиснення

181,182
МЕТАЛ, ШКІРА
182
Снідавка,
Гуцульщина. Табівка. 1910.
Шкіра, набивання металевими бляшками,
гравірування
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
183
Полтавщини.
Бант від дукача. XIX ст.
Метал, кольорове скло,
карбування
184
І. Ю. Тинкалюк
(нар. 1924 р.). Річка,
Івано-Франківська обл. Браслети,
персні. 1962. Метал, пластмаса,
гравірування, інкрустація
183,184
МЕТАЛ, ШКІРА
185 >
Р. М. Стринадюк
(нар. 1935 р.). Косів,
Івано-Франківська обл. Черес
1971. Шкіра, набивання металевими
бляшками, гравірування
186 >
Р. М. Стринадюк
(нар 1935 р.). Косів,
Івано-Франківська обл. Черес.
Фрагмент. 1971. Шкіра, набивання
металевими бляшками,
гравірування
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР

185, 186	МЕТАЛ, ШКІРА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
187
І. В. Бачинський
(нар. 1911 р.). Брустури,
Івано-Франківська обл. Топірець.
1966. Метал, пластмаса, дерево,
гравірування, інкрустація
І. Ю. Тинкалюк (нар. 1924 р.). Річка,
Івано-Франківська обл. Келеф.
1966. Метал, пластмаса, дерево,
г равіруван ня, інкрустація
Р. М. Стринадюк (нар. 1935 р.). Косів,
Івано-Франківська обл. Топірець.
1971. Метал, пластмаса, дерево,
г равірува н ня, інкруста ці я
Івано-Франківська обл.
Палиця. 1960. Метал, дерево,
г равірування
188
Ф. В. Шмадюк
(нар. 1937 р.1. Брустури.
Івано Франківеька обл. Лускоріх.
1970. Метал, пластмаса, гравірування,
інкрустація
І. ІО. Тинкалюк
(нар. 1924 р.). Річка.
Івано-Франківська обл. Лускоріх.
1962. Метал, гравірування
189 >
М. К. Пономаренко
(нар. 1942 р.). Заслужений
художник УРСР. Київ. Намисто
і дукачами. 1972 Метал,
коралі, скань, зернь
187, 188
МЕТАЛ, ШКІРА
державний музей українського народною декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
189
МЕТАЛ, ШКІРА
Роботи українських ливарників, ковалів, ювелірів відзначаються високою
майстерністю, чіткою функціональністю. Музейна збірка виробів з металу нечис-
ленна, але в ній є ряд цінних зразків цього самобутнього виду народного мистецт-
ва з XV] І століття й до наших днів.
У колекції представлені різноманітні предмети домашнього вжитку та одягу,
деталі кінської упряжі, жіночі прикраси з різних районів України.
Значне місце в зібранні займають твори майстрів радянського часу; які про-
довжують і розвивають кращі традиції минулого, розширюють декоративні
можливості металів.
Найдавніший експонат— панагія XVII століття з зображенням «Тайної вече-
рі». Робота відзначається своєрідною іконографією та витонченим декором, вико-
наним гравіруванням, сканню, емаллю.
Майстерно оформлені мідними та срібними накладками з гравірованим або
карбованим орнаментом старовинні рогові і дерев’яні порохівниці, люльки, а
також дерев’яні хрести.
Надзвичайною оригінальністю й багатством декору відзначаються давні жіно-
чі прикраси, що завжди були органічним доповненням жіночого вбрання.
Із східних Карпат, де в художній обробці металу збереглися майже без змін
традиції східнослов’янської культури, походять персні, сережки, згарди, чеп-
раги, декоровані гравірованими колами, розетками, крапками та рисочками.
В колекції музею зберігаються вироби старого міського ювелірного ремесла,
улюблені народні жіночі прикраси — дукачі, які часто носили1 з кораловим на-
мистом. Переважно це монети XVIII — XIX століть з припаяними вушками.
Особливе місце займають ковальсько-слюсарні вироби. Це дверний замок із
складним секретним механізмом, різноманітні залізні деталі від дерев’яних
возів, декоровані нескладним геометричним орнаментом з хвилястих ліній, кру-
жечків, рисочок та розеток, органічно поєднаних з формою предметів.
Найчисленніша в зібранні група гуцульських виробів, до якої входять топірці,
келефи, ножі, кресала, лускоріхи, люльки, стремена. Ці речі відзначаються плас-
тичним рішенням, багатством та різноманітністю декору. Традиційна форма
вдало пов’язана з карбованим або гравірованим орнаментом, близьким за ха-
рактером до гуцульської різьби по дереву. В геометричних мотивах — ламаних
лініях, трикутниках, квадратах, ромбах, півколах, смужках і особливо розет-
ках та колах — наявні елементи старовинної символіки.
Литі завершення келефів у вигляді кінських голів та змій є прикладами своє-
рідної декоративної скульптури. Більшість робіт цієї групи створена радянськи-
ми майстрами М. Медведчуком, І. Бачинським, Ф. Шмадюком, С. Ковалюком.
Досить широко представлена творчість І. Тинкалюка, автора ряду побутових
речей, а також прикрас — браслетів, перснів, фібул. Цей талановитий майстер
чудово володіє матеріалом і вдумливо розвиває традиції стародавньої гуцуль-
ської обробки металу.
Відомі косівські різьбярі В. Гуз та М. Тимків майстерно поєднують у своїх
роботах мистецтво художньої обробки металу та дерева.
Метальєрство Львова представлене виконаними в техніці карбування сюжет-
ними роботами С. Дричика, І. Курочки, братів Ю. та М. Амбіцьких У творчості
братів Амбіцьких поєднується глибина змісту з узагальненим і лаконічним трак-
туванням форм.
У техніці карбування плідно працює М. Ткачов. Особливо вдалась йому серія
тарілок «Гуцульське весілля».
Серед робіт художників-ювелірів Києва, які відроджують старовинні техніки
скані, зерні, емалі, багатством витонченого декору відзначаються прикраси до
намиста, кубок, келешки заслуженого художника УРСР М. Пономаренка.
З художньою обробкою металу тісно пов’язане мистецтво декорування виро-
бів із шкіри. Серед давніх речей музейної збірки найцікавішими є гуцульські
постоли, пояси-череси, табівки з металевим набором або з тисненим зображенням
оленів біля дерева, а також унікальна «калитка» (гаманець на ремені) з Волині,
декорована круглими мідними бляхами, та футляр для козацького кресала ХУНТ
с толіття.
Сучасні майстри Косова Івано-Франківської області успішно продовжують
традиції художньої обробки шкіри. Декоративний ефект їхніх творів (поясів,
постолів, табівок, гаманців, кисетів) будується на поєднанні тиснених та пле-
тених орнаментальних рішень матової поверхні шкіри з металевими гравіро-
ваними накладками.
Музейна збірка художніх виробів з металу та шкіри, що постійно поповнюєть-
ся новими роботами, свідчить, що ці види народного мистецтва набувають все
більшої популярності.

ВИБІИКА
НАБОЙКА
РКІМТЕО
СЮТН
190— 208
державний Музей українського народного декоративного мистецтва урср
190
ВИБІЙКА
190
Петрушки,
Київщина. Вибійка
XVIII ст. Льняне полотно,
вибивання
191 >
Україна.
Вибіііка XVIII ст.
Конопляне полотно,
вибивання
192 >
Стрітівка.
Київщина. Вибійка. XVIII ст.
Льняні полотно,
вибивання
193 >
Чернігівщина.
Вибійка. Початок XIX ст.
Льняне полотно,
вибивання
державний Музей українського народного декоративного мистецтва урср
191- 192
ВИБ1ИКА
державшій музей українського народного декоративної о мистецтва УРСР
193
ВИБІЙКА
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ V К РЛ ІІК'Ь КОГО 11 ЛРОД НОГО Д ЕКО Р АТИ ВII 01'0 МИСТЕЦТВА УРСР
194 — 196
ВИБІИКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
<	194
Україна.
Вибійка. XVIII ст.
Льняне полотно,
вибивання
< 195
Рославичі, Київщина.
Вибійка. XVIII ст. Льняне
полотно, вибивання
< 196
Україна. Вибійка.
XVIII ст. Льняне полотно,
вибивання
197
Україна.
Вибійка. XIX ст. 'Льняне
полотно, вибивання
198 >
Хмільна, Київщина. Вибійка.
Початок XIX ст. Льняне полотно,
вибивання
ВИБІЙКА
197
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср













АГ.”»’
.«ЧТ»
І* •	' ,
«>•«
}»*!»•*
ТА
,**ч
№ р
г* *»к
,/лг+п-
'»'  п
їй;»*
,г>й "
І-.4 І»
л**>,
г»»»
, »^а»
*• •>*♦.
г».
 .да:
4 • ***
л. Л •’л *
»*>•»
%*.г
і*'». « « ».
*/.• -<< »*
>’ ’»<П •./>’*
»*\г**И
‘к***« 1 •’
*і»?г







198
ВИБІИКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
199
Україна.
Вибійка. XIX ст. Бавовняне
полотно, вибивання
200
Україна.
Вибійка. Початок XIX ст. Бавовняне
полотно, вибивання
199, 200
ВИБІИКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
201
.Велика Бугаївка, Київщина.
Вибійка. XIX ст. Бавовняна полотно,
вибивання
202 >
Україна.
Вибійка. XIX ст. Льняне полотно,
вибивання
203 >
Полтавщина. Вибійка.
Початок XIX ст. Льняне полотно,
вибивання
201
ВИБІЙКА

**а»ч	\
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ У КРАЇНСЬКОІ О НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
202,203
ВИБІЙКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
204
ВИБІЙКА
ДЕРЖАВНИЙ музей українського народного декоративного мистецтва урср
< 204
/7 І. Манько.
Новини, Львівщина.
Хистка. Фрагмент.
Початок XX ст.
Фабрична бавовняна
тканина вибивання
205
Є’. 11. Повстяний
(1895—1970). Вибійка
«Мисливець». 1934.
Льняне полотно,
вибивання
206
Є. П. Повстяний
(1895—1970). Вибійка.
1964. Льняне полотно,
вибивання
205, 206
ВИБ1ИКА.
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
207
ВИБІЙКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
< 207
Є. П. Повстяний
(1895 — 1970). Вибійка. 1966.
Льняне полотно,
вибивання
208
О. И. Пащепко
(нар. 1911 р.). Київ.
Фрагмент хустки. 1973.
Фабрична вовняна тканина,
вибивання

208
ВИБІИКА
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
Одним з найстаріших засобів декорування тканини є нанесення узору за до-
помогою штампу. Такі тканини називаються вибійками. Нескладні прийоми ви-
готовлення обумовили її широке розповсюдження в багатьох країнах світу.
Час виникнення вибійки на території України встановити важко. Найдавніші
знахідки припадають на XI — XII століття. Це фрагменти тканин, знайдені Д. Са-
моквасовим під час розкопок слов’янських курганів на Чернігівщині. Перші
пам’ятки суто українського характеру датуються XVII століттям. У збірці музею
зберігається значна частина тканин XVIII—XIX століть.
Зразки старовинної вибійки, що дійшли до нас з давніх часів, мають велику
художньо-історичну цінність. Вони свідчать про високий естетичний смак, неви-
черпну фантазію та великий хист майстрів багатьох поколінь.
Візерунок на тканині вибивали дерев’яною дошкою з різьбленим орнамен-
том або металевим рельєфом (пластини, поставлені на ребро й зігнуті відповідно
до малюнка). Штамп вкривали фарбою і накладали на домоткане полотно.
Найширше побутували на Україні вибійки, забарвлені олійними фарбами (пере-
важно одного кольору). В народі головним чином використовували рослинні
барвники, які були досить міцні й мали велике значення для якості тканин.
Склад і рецептуру барвників, як звичайно, тримали у таємниці, що передавала-
ся з роду в рід.
При виготовленні багатобарвних вибійок для кожного кольору вирізьблюва-
лася окрема дошка. Іноді деякі частини візерунка підфарбовувалися від руки.
Крім олійної, існувала заварна або запарна техніка вибійки. Спочатку виби-
валася протрава, затим тканину занурювали в гарячу фарбу, що з’єднувалася
з волокнами в оброблених місцях. Для заварної і запарної вибійки застосовували
частіше дошки з металевими деталями, що давали тонший візерунок.
Промисел по виготовленню вибійчаних тканин доволі часто був відхожим,
тобто вироби виконувалися мандрівними майстрами. Саме вони відіграли вели-
ку роль у поширенні цього виду народної творчості у найвіддаленіших місцях
України. В українських селах та містах працювали не тільки місцеві майстри,
а й приїжджі з Росії. Це ще раз підтверджує існування давніх економічних зв’яз-
ків між українським та російським народами.
На Україні вибійчані тканини побутували в різних верствах населення: селя-
ни, посадський люд, козацька старшина, панство й духовенство використовували
її у пошитті одягу і в декоративному оздобленні інтер’єрів.
З вибійчаних тканин шили спідниці, робили хустки, а також скатерті, покрива-
ла, наволочки, рушники; ними також оббивали стіни. В музейній колекції є зраз-
ки таких виробів.
Виготовлення вибійчаних тканин вимагало великої майстерності в різьбленні
вибійчаних дощок та у фарбуванні, тонкого смаку в орнаментальному та колір-
ному рішеннях. Українські вибійки, що зберігаються в музеї, відзначаються різ-
номанітністю геометричних та рослинних мотивів, їхнім чітким, ясним ритмом.
Орнамент майстри створювали за мотивами природи, творчо перевтілюючи їх
у візерунок з умовним трактуванням, досягаючи нової якості — декоративності.
Геометричний орнамент, побудований з ромбів, квадратів, трикутників, хрес-
тиків, має давнє походження. Наприклад, мотиви кола і розетки дослідники
пов’язують з символічним зображенням сонця. З часом широкого розповсю-
дження в українській вибійці набуває рослинний орнамент, у якому часто зу-
стрічається зображення птахів, пов’язане з народною міфологією.
На орнаменти ручної вибійки впливали промислові тканини, на яких позна-
чилися художні стилі різних часів. Малюнки з цих тканин переосмислювалися
і трактувалися відповідно до народних уявлень та смаків.
Найхарактерніші композиційні схеми орнаментів вибійки — смугасті, кили-
мові та центричні. Смугасті будуються на ритмічному повторенні та чергуванні
поздовжніх чи поперечних смуг, килимові мають вигляд безперервного візерун-
ка, який розміщується по всій тканині або складається з окремих мотивів, роз-
ташованих у шаховому порядку та рядами. Центричні композиції будуються
навколо центрального мотиву.
Характер візерунка обумовлювався функціональним призначенням тканини.
Вибійки з дрібним малюнком частіше використовувалися в одязі, декоративні
тканини мали збільшений і ускладнений орнамент. В багатометрових тканинах
частіше зустрічався стрічковий та сітчастий рапорт (повторювана частина ма-
люнка). Для штучних виробів (наволочок, рушників, хусток та ін.) створювали-
ся спеціальні композиції, що залежали від форми й призначення предмета. Ста-
ровинний засіб ручної вибійки у наш час втратив практичне значення, але сам
принцип техніки ліг в основу нині існуючого машинного способу виготовлення
набивних тканин.
ВИБІЙКА
Музейна колекція сучасних тканин з набивним орнаментом, виконаним руч-
ним способом, невелика. Це твори художників Є. Повстяного, 3. Вишневської,
О. Пащенка.
Є. Повстяний, вивчаючи орнаменти й принципи побудови композиційних схем
тканин різних часів і народів, створював своєрідні високохудожні зразки вибій-
ки. Виконував він їх по трафарету, який накладав на тканину. Його твори від-
значаються багатою фантазією колірних рішень. Майстерність художника ви-
явилася у виборі масштабу малюнків з врахуванням фактури тканини, а також
у самому розташуванні візерунка на площині. Тло тканини часто бере активну
участь у колірній організації твору. В межах одного кольору, наприклад темно-
синього або червоного, у співвідношенні з тлом кольору натуральної пряжі
художник досяг великої декоративної виразності.
У тканинах 3. Вишневської побудова візерунка відповідає їхньому призначен-
ню. Великий рапорт і чіткий малюнок допомагають сприйняттю тканини на
значній відстані. Деталі орнаменту завжди добре закомпоновані та вдало знай
дені в масштабних і колірних сполученнях.
Тематичні панно, виконані 3. Вишневською в техніці вибійки, відзначаються
узагальненістю і вдалою стилізацією обраного мотиву. Малюнок тканин цієї
художниці найчастіше носить графічний характер.
Роботи О. Пащенка відзначаються живописністю. У колекції його творів пере-
важають хустки з яскравими і соковитими рослинними орнаментами. Ритмічне
чергування насичених кольорових плям надає їм особливої емоційної виразності
й декоративності.
Колекція ручної вибійки, що зберігається в музеї, свідчить, що принципи її
художнього оформлення й сьогодні не втратили свого значення.
Художники, які працюють у текстильній промисловості, зокрема на Київсько-
му шовковому комбінаті та Дарницькому комбінаті штучного волокна, постійно
звертаються до джерел народного мистецтва, творчо використовують і осмислю-
ють йото надбання. У кращих зразках масової продукції^ а також в унікальних
виробах, виготовлених для виставок, вони домагаються великої цілісності й обра-
зності. Окремі зразки подібних виставочних тканин, створені такими художника-
ми, як Н Грибань і Т. Мороз, зайняли своє міеце в колекції музею.

РІЗЬБА
ПО ДЕРЕВУ
ТА КІСТЦІ
РЕЗЬБА
ПО ДЕРЕВУ
И КОСТИ
УДООО--САКСІ N0
ЛКП
ВОДЕ-САКСІИС
209—239
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
209
М. Ю. Шкрібляк
(1858—1920). Декоративна тарілка.
1909. Дерево, бісер, метал, ріг,
різьба, інкрустація
209
РІЗЬБА НО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
«
І
*
і
і
І
І
210 212
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
210
Київщина
Ложка, ківшик. XIX ст.
Дерево, різьба
211
Україна. Порохівниця. XVIII ст.
Волинь. Порохівниця. XVIII ст.
М. Зубенко.
Запорізька Січ. Порохівниця. 1700.
Кістка, гравірування
212
Процеве,
Полтавщина. Божниця. XIX ст.
Кобижча,
Чернігівщина. Божниця.XIX ст.
Дерево, різьба
213 >
Москаленки.
Полтавщина. Задок воза.
Фрагмент. XIX ст. Дерево,
різьба
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
213
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
214,215
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
< 214
Комишевичі,
Слобожанщина. Фігурні завершення
притик. XIX ст. Дерево,
різьба, розпис
< 215
Ю. І. Корпанюк
(1892—1977). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
Орнаментальна композиція
на кришці скриньки. 1960.
Дерево, різьба
216, 217
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ'
216
С. І. Корпанюк
(1894—1970). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
Декоративна тарілка. 1966.
Дерево, бісер, перламутр, різьба,
інкрустація
217
В. С.- Корпанюк
(нар. 1922 р.). Яворів,
Івано-Франківська обл. Декоративна
тарілка. 1974. Дерево,
метал, бісер, різьба,
інкрустація
ДЕРЖ л ВИ И И МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКО! О НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УР(Р
218
Д. Ф. ш кріблмк
(нар. 1925 р.). Яворів.
Івано-Франківська обл. Декоративна
тарілка. 1972. Дерево, ріг.
метал, бісер, різьба,
інкрустація
219 >
В. В. Гуз
(нар. 1904 р.). Косів.
Івано-Франківська обп. Баклага.
1969. Дерево, метал, різьба,
і н к руста ці я, гравірування
220 >
М. П. Тимків
(нар. 1910 р.). Косів,
Івано-Франківська обл.
Футляр для книги. 1957.
Дерево, бісер, метал, перламутр,
різьба, інкрустація
218
1’131.Г.Л по ДІ І’КВУ ТА КІСТЦІ

® а®***'
о
в е £ • &
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
219, 220
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

221,222
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
221
// // Верни
(1876—1966). Заслужений майстер
народної творчості УРСР.
О. С. Пушкін. Скульптура. 1957.
Дерево, різьба
222
О Ф. Саснко
(нар. 1899 р.). Народний художник УРСР.
Київ. Декоративна тарілка.
1957. Дерево, солома,
інкрустація
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
/ Л '* *
ГІ і ї
ч? *
І ш *

223	РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
державний музей української о народного декоративного мистецтва урср
І 223
/. Ю. Грпмалюк
(нар. 1903 р.). Річка. Івано
Франківська обл. Побутовий посуд:
сільничка. 1960: черпак, 1963;
рогач. 1963. Дерево, різьба,
випалювання
224
А. Г. ІІІтепа
(пар. 1903 р.). Свари чівка.
Чернігівська обл.
Сівба. Скульптура. 1968.
Дерево, різьба
224,225
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
225
М. Г. • іацерклянии
(нар. 1942 р.). Кременчук,
Полтавська обл.
Хлібниця. 1974. Дерево,
різьба, тонування
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
22(> 229
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТЛ КІСТЦІ
д ЕР7К Л НІ! 11 II МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОЇ О МІКТКЦТВЛ УГИ-
ЗО 232
І’ІЗкІ.Л ПО ДЕРЕВУ ТЛ НИТЦІ
1 2:1в
М Іі. Перечерзіна
(нар. 1937 р.). Кременчук.
Полтавська обл. Цех сувенірного
виробництва (Міністерство лісового
господарства УРСР). Ківш. 1974.
Дерево, різьба, тонування
<1 227
/І. К. II агиибіда
(нар. 1929 р.). Заслужений
чайетер народної творчої ті УРСР.
К/н менчук. Полтавська обл
Цех сувенірного виробництва
(Міністерство лісового господарства
УРСР). Баклага, кухоль. 1978.
Дерево, різьба, -і он ува її н.я
| 228
ф. 11. Молі а рові ький
(нар. 1935 р.). Тетерів. Київська обл.
Цех сувенірного виробництва
(Міністерство лісового
господарства УРСР). Сільничка,
липівка, сільничка. 1978.
Дерево, різьба, тонування
И 22$)
В <І>. Шаркав
(нар. 1923 />.). ( а /ній.
Ронені ін а оол Люль,.а. сільничка,
набір для спецій. 1978 Кісіьа.
гравірувиніі я, іону рання.
230
В. С. Познак
(нар. 1943 р.). Клесів, Ровенська обл.
Цех сувенірного виробництва
(Міністерство лісового
господарства УРСР). Кухонна
доіика че/ніачок. 1978 Дерево,
/н .ьба. тонування
231, 232
1. В. Балагурак
(нар. 1922 р.). Васлцжении маАі тер
ііа/>одноі творчості УРСР. Косів,
1 ви но <9 ранкіьська обл. Дійничьа.
1966 Сільничка. 1964.
Дерево, рі і ьба
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
233
А. II Сухорський
(нар. 1932 р.). Львів. Наймичка.
Скульптура. 1960. (За мотивами
однойменної поеми Т. Г. Шевченка).
Дерево, різьба
233, 23 І
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
234
А. М. Орисик
(нар. 1922 р.). Труска.вець,
Львівська обл. Телятниця.
Скульптура. 1956. Дерево,
різьба
235 |>
Я. Р. Халабудини
(1869 -1949). Жуки. Полтавська обл.
Блюдо. 1937. Дерево,
різьба
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

235
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР

236
РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ
2Й»
В. 1. Свида
(нар. 1913 р.). Народний
художник УРСР. Ужгород.
«Іду в партизани». Скульптура. 1948.
Дерево, різьба
237 [>
А. Т. Фігель
(нар. 1919 р.). Львів. Скрипаль.
Скульптура. 1967.
Дерево, різьба
233
Р. М. Захаров
(нар. 1930 р.). Львів.
Декрет про мир. 1972.
Дерево різьба
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
237, 238
І’ІЗЬВА ПО ДЕРЕВУ ТА КІСТЦІ’
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
239
В. В. Виног рабський
(нар. 1926 р.). Київ.
Стакан для олівців. 1959.
Кістка, різьба
239
ІЧЗІ.ВЛ По ДЕРЕВУ ТЛ КІСТЦІ
Розвиваючись у віках, народна різьба по дереву набула загальних стильових
рік , проте в коленому етнограф.чпому районі вона мас свої особливості у характе
рі малюнка й композицій, у своєрідності різьблених орнаментальних мотивів, у
техніці виконання та самобутності скульптурних образів.
Традиції давнього різьблення продовжують розвиватися у радянський час.
Вагомий внесок у сучасне різьбярство зробили майстри Гуцульщини. Відроджені
в останні два десятиріччя традиції чудової орнаментальної різьби на Полтавщи-
ні, Київщині.
Поруч з традиційною орнаментальною площинною різьбою в радянський час
значно розвинулися жанри барельєфа та скульптури. Це пояснюється прагнен-
ням майстрів до створення тематичних робіт, присвячених визначним подіям у
житті радянського народу.
Велика колекція творів дорадянського часу дає досить повне уявлення про
художній характер та місцеві особливості різьбярства XVIII—XIX століть Київ-
щини, Полтавщини, Чернігівщини, Волині, Гуцульщини. Меншою мірою зібрана
давня різьба з Поділля, Слобожанщини, півдня України.
Велику групу в колекції становлять прекрасно орнаментовані тригранно
виїмчастою різьбою і гравіровкою полички (божнички). Композиції на них по
будовані з розеток та різноманітних геометричних фігур, заповнених дрібнішими
мотивами зубців, зигзагів тощо.
Народні меблі колекції-- скрині, столи, стільці, мисники — декоровані плос-
кою або рельєфною різьбою, окремі зразки — розписом.
Музичні інструменти, свічники, дерев’яний посуд (миски, тарілки, корячки,
ваганки, сільнички, баклаги, барильця, мірки для борошна, дуплянки) відзна-
чаються оригінальним різьбленням і красою форми.
Цікаву групу колекції становлять декоровані різьбленням дошки для форму-
вання медяників та створення вибійки, рублі для прасування білизни.
Деталі дерев’яного транспорту (спинки саней, задки возів, люшні тощо), упряж
для волів та коней декоровані лаконічними композиціями з кіл та півкіл та впи-
саними в них розетками, напіврозетками й іншими мотивами орнаменту.
Високого художнього рівня досягло у XVI—XVIII століттях оригінальне
мистецтво художньої обробки кістки і рогу. Про це яскраво свідчить зібрана
в музеї унікальна колекція порохівниць, гравіровані композиції яких чудово
узгоджуються з формою і відзначаються витонченістю малюнків. На деяких
порохівницях вигравірувані дати та імена майстрів.
Композиції на творах давньої плоскої гуцульської різьби (бочилках, раквах,
кушках та ін.) відзначаються врівноваженістю й точним розрахунком у розмі
щенні геометричних мотивів.
У колекції є твори сина відомого гуцульського різьбяра Ю. Шкрібляка —
М. Шкрібляка (1858 —1920), якого сучасники називали «майстром мереживно-
го різьблення» за прекрасні світлотіньові й колористичні ефекти різьби та ін-
крустації різнокольоровим деревом та бісером.
Різьбярство східних областей України 20—50-х років представлене творами
таких широковідомих митців, як заслужені майстри народної творчості УРСР
П. Берна (1876—1966), В. Гарбуз (1882— 1972), а також творами Я. Халабудного
(1869—1949), В. Лопатіна.
Серед творів 60—70-х років, періоду інтенсивного відродження в східних об-
ластях України народного художнього різьблення, виділяються роботи заслу-
женого майстра народної творчості УРСР ;В. Нагнибіди, В. Виноградського,
Ф. Можаровського, самобутня скульптура А. Штепи, М. Минайла та інших.
В музеї найповніше представлене різьблення по дереву сучасних гуцульських
майстрів. Це різноманітні вироби, декоровані плоскою різьбою та інкрустацією
кольоровими породами дерева, рогом, металом, бісером, перламутром, створені
заслуженими майстрами народної творчості УРСР Юрієм (1892— 1977) та Семе-
ном (1894—1970) Корпанюками, І. Балагураком, Д. Шкрібляком, а також В. Ту-
зом, Ф. Шкрібляком (1893— 1960), М. Тимковим, В Корпанюком, 1. Грималюком
та багатьма іншими.
Лемківська різьба по дереву представлена майстерними, позначеними великим
чуттям пластики скульптурними творами А. Сухорського, 1. та В. Одрехівських,
Л. Орисика, А. Фігеля, В. Шпака та багатьох інших майстрів.
Роботи яворівських майстрів И. Станька (1897 —1960) та С. Мельника з ви-
шуканим різьбленим орнаментом, «фантастичні» твори С. Чайки представля-
ють різьбу Львівщини. Осібне місце в колекції належить відомим скульптурним
роботам народного художника УРСР В. Свиди.
Музейне зібрання давнього і сучасного художнього різьблення по дереву є
цінним джереиом для дослідження історії культури народу.

одяг
ОДЕЖДЛ
ПКЕ55
240—259
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
240,241
ОДЯІ
24(4
Буковини.
( орочка жіноча. XIX ст.
Полотно, вовняна нитка
набіруванн я
241
Буковина.
Сорочка жіноча. XIX ст.
Полотно, вовняна нитка,
хрестик, вс рхоплут
державний музей УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО мистецтва урср
242
Пооілля.
Одяг жіночий
XIX ст.
ОДНІ
2 12, 243
243
Полтавщина.
Одяг дівочий
святковий.
XIX ст.
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
244
Львівщина.
Одяг жіночий.
XIX ст.
244,245
ОДЯГ
245
Чернігівщина.
Одяг жіночий.
XIX ст.
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
246
ОДЯГ
246
Гуцульщина.
Сердак Початок XX ст.
Сукно, вовняна нитка шнур,
строчка
державний музей українського народного ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРС]
247
Полтавщина.
Керсетка. XIX ст.
Шовкове полотно, оксамит,
аплікація
247,248
ОДЯГ
248
Київщина.
Свита жіноча. Початок XX ст.
Сукно, .іаполоч,
гладь
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср

249
Волинь.
Одяг жіночий.
XIX ст.
249,250
ОДЯГ
250
Київщина.
Одяг жіночий.
XIX ст.
251 >
Тернопільщина.
Кожух чоловічий.
Початок XX ст.
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
251
одяг
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
252
Гуцульщини
Одяг чоловічий.
Початок XX ст.
253
Львівщина.
Хустка. XIX ст. Полотно,
шовкова, бавовняна нитка,
гладь, хрестик,
набірування
254 | >
О М. Насиленко
(пар. 1930 р.). Решетилівка.
Полтавська обл.
Сорочка жіноча. 1973.
Полотно, бавовняна нитка,
вирізування, мережка
255 [>
М. її. Федорчак Ткачова
(пар. 1911 р.). Заслужений
майстер народної творчості
УРСР. Львів.
Чоловіча сорочка. 1974.
Льняне полотно з лавсаном,
муліне, хрестик, гладь,
строчка
252, 253
ОДЯГ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср


254,255
ОДНІ
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
256,257
ОДЯГ
256
Т. Г. Головата
(нар. 1908 р.). Клембівка,
Вінницька обл. Блуза жіноча. (Купон).
1957. Крепдешин, муліне, гладь,
викол, зерновий вивід,
мережка
257
П. Г. Ляхова
(нар. 1940 р.). Київ. Сердак. 1970.
Сукно, вовняна нитка, шнур,
гладь, штапівка
258 >
Львівщина.
Кабат жіночий. Початок XX ст.
Полотно, бавовняна нитка,
хрестик
259 >
Г. Г. Вінтоняк
(пар. 1941 р.). Коломия, Івано-
Франківська обл. Спідниця жіноча.
Прикраси. 1978. Вовняне полотно,
вовняна нитка,
гладь
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
25В,259
ОДЯГ
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОЇ О ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
Українське народне вбрання — синтетичний вид творчості. Воно поєднує в
художньому ансамблі мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки,
плетіння, обробки шкіри та металу. Одяг, створений народом, відзначається віка-
ми виробленою доцільністю, пристосованістю до природних умов і трудової
діяльності людей, естетичним смаком та глибиною художнього чуття виконавців.
Колекція народного одягу займає одне з чільних місць у збірці музею. Вона
характеризує етнографічні особливості українського народного вбрання середи
ни XIX — першої половини XX століття. Збірка складається з комплектів та
окремих деталей одягу східних та західних областей України. Матеріали колек-
ції дають можливість показати комплекти одягу окремих етнографічних зон із
своєрідними локальними особливостями, а також різні групи українського на-
родного вбрання за функціональним призначенням: жіночі та чоловічі сорочки,
поясний верхній плечовий одяг, головні убори, прикраси та інші доповнення.
Понад половину колекції складає група жіночих сорочок, виготовлених з
лляного та конопляного полотна. За кроєм сорочки розподіляються на уставкові
та безуставкові. Серед них розрізняють довгі (додільні), пошиті з суцільного
полотна, та короткі сорочки (станки), до яких пришиті підточки з грубшої ткани-
ни. Улюблений засіб оздоблення сорочок на Україні — художнє вишивання,
іноді ткацтво. Техніка, кольори й орнаменти засвідчують належність сорочки
до того чи іншого етнографічного району. Вишивка на сорочках розміщується
на рукавах, комірі, зап’ясті, пазусі та придолі.
На Київщині жіноча сорочка поряд з кроєм рукавів з уставками має крій з
суцільними рукавами, пришитими перпендикулярно до стану.
Полтавські жіночі сорочки, переважно з вузьким коміром, на широких рука-
вах мають тридільну вишивку (полик, підпліччя і вишивка рукава); рукав при-
шитий по центру зовнішньої частини до уставки зборочками— «пухлинами».
На Чернігівщині рукава сорочки з’єднуються із станом, уставкою та коміром
так званою чернігівською розшивкою-мережкою.
Цікава техніка вишивання сорочок Полісся. Шилися вони червоним або чор-
ним занизуванням, смугами, укладеними з орнаментальних мотивів геометрич-
ного та рослинно-геометризованого характеру. Для Поділля типова сорочка з
суцільними рукавами, пришитими паралельно до станка. Оздоблення їхнє від-
значається своєрідністю колориту та елементів орнаменту, які часто розміщують-
ся у шаховому порядку. Вишивку нерідко розміщують на спинній та нагрудній
стороні станка сорочки. Це так звані погрудки.
Жіночі сорочки на Буковині мають переважно тунікоподібний крій. Рукава
прямі, без зборів, інколи їх з’єднували із станком за допомогою мережки. Ці
сорочки характерні також особливо широкими поликами та вишивкою рукавів
паралельними скісними смугами.
Для Львівської та Закарпатської областей характерний тип сорочки з відклад
ними комірцями та розрізом на спині чи збоку при плечовому шві.
Зразки чоловічих сорочок, що зберігаються в музеї, відзначаються своєрід-
ністю їх крою та оздоблення. Скажімо, на Полтавщині вони мають великий роз-
різ — пазушку, на Київщині та Поділлі — широкі вишиті маніжки.
Досить велику групу предметів у збірці становить поясний жіночий одяг —
плахти, запаски, опинки, горбатки, спідниці.
Специфічним поясним вбранням жінок Київської, Чернігівської, Полтавської
областей є плахти — узорчаста тканина, якою обвивали стан. Спереду на плахту
одягався фартух; закріплювалася вона на стані поясом.
Найдавнішим видом поясного вбрання, що побутував у гірських районах Кар-
пат, на Буковині, Закарпатті та Поділлі, є незшиті двоплатові запаски. Близькі
до запасок характером ткання, але відмінні формою та способом ношення —
обгортки. Це суцільне вовняне полотнище, що ним жінки обгортають стан, під-
перізуючись поясом (крайкою).
Наприкінці XIX століття з розвитком мануфактурного виробництва на Укра-
їні з’явилася спідниця — спочатку виготовлена з домотканого полотна, пізніше з
фабричної тканини. З часом спідниця замінила всі форми незшитого поясного
одягу. Залежно від локальних відмінностей крою, тканини й оформлення спід-
ниця має багато назв: димка, або мальованка (з набивним узором — Прикар-
паття, Львівська обл.), андарак (Полісся), шорц (Львівська обл.,) літник (По-
ділля, Волинь).
Цікавий крій, матеріал та оздоблення плечового одягу, що побутував на Укра-
їні. В збірці є безрукавний нагрудний одяг та рукавний — довгополий і коротко-
полий. Безрукавний — це камізельки, керсетки, кептарі тощо. Камізельки (пере-
важно Львівщина, Волинь) виробляли з доморобного полотна й оздоблювали
вишивкою. Керсетки шили з фабричних тканин. Полтавська керсетка досить
одяг
довга, прикрашена аплікацією з оксамиту або іншої тканини. Київські шили
нерідко з червоної тканини; вони коротші й щільно прилягають до стану, мають
багато декорований нижній кут правої поли. В окремих районах .центральної
частини Закарпаття на сорочку надягався лише фартух (плат).
Короткі кожушані безрукавні кептарі — поширений жіночий одяг на Дністрі.
(Іа Буковині та Прикарпатті вони значно довші— майже до колін. В музеї є
чимало ориг пальних зразків чоловічих кептарів з різних районів. Вони відзна
чаються багатством орнаментальних мотивів, оздобленням аплікацією з різно-
кольорового сап’яну, волічками, шнурами, металевими прикрасами.
Жінки Львівської області носили короткополий одяг — кабат — прямоспинної
форми або прикроєний до стану та розширений клинцями. Чоловічі кабати також
мають різноманітний крій та оздоблення.
Передні поли гуцульських сердаків прикрашають плетінки, шнуркування,
великі вовняні китиці. Найбільш типовий чоловічий одяг на Закарпатті — уйоші
та зимові гуні з вовняної тканини.
Вражають своєю різноманітністю білі, сірі та коричневі свити — довгополий
плечовий суконний одяг з вусами або рясами (складками), прикрашений кольо-
ровим шнуром та аплікацією. Носили їх переважно у центральних областях
України.
На Київщині, Полтавщині й Чернігівщині жінки носили юпки (плечовий одяг),
виготовлені з фабричної тканини, оздоблені «перчиками», «ковтунцями», «ма-
хорчиками» (прикраси-китиці) та аплікацією.
Зразком крою плащовидного одягу, який одягали поверх кожуха, є гуцуль-
ська манта з багато прикрашеним капюшоном.
У колекції зберігаються найбільш поширені на Україні хутряні кожухи та
короткі кожушки, оздоблені кольоровою аплікацією та вишивкою смужками.
Обов’язковою деталлю народного одягу українців був пояс, який пов’язували
поверх сорочок, спідниць та верхнього вбрання.
При всій різноманітності жіночих головних уборів їхньою спільною рисою є
тенденція щільно закривати волосся. Найдавніший з них, поширений серед за-
міжніх жінок усієї України,— убрус (намітка, перемітка), а також вишиті та
ткані хустки. На Львівщині був поширений своєрідний жіночий головний
убір — бавниця. В центральних областях України жінки носили очіпки або
хустки, дівчата — віночки та кольорові стрічки.
Окреме місце в колекції народного одягу займають шийні прикраси. Це коралі,
бурштинове, скляне дуте і венеціанське намисто, силянки-гердани.
В музеї досить велика збірка зразків одягу сучасних народних майстрів, ху-
дожників-модельєрів, які постійно звертаються до багатої спадщини народного
вбрання. Значну частину становлять вироби, створені майстрами Укрхудожпро-
му: плаття, купони чоловічих та жіночих сорочок, блуз, дитячого одягу, в яких
використовується народний крій і давні традиції декоративного оздоблення.
Відзначаються оригінальністю роботи заслуженого майстра народної творчос-
ті УРСР М. В. Федорчак-Ткачової зі Львова. Вона глибоко вивчає специфіку
українського костюма, його етнографічні особливості в окремих районах і вдало
користується ними у розробці унікальних музейних виставочних робіт та зразків
масової художньої продукції.
До традицій народного костюма звертаються також київські художниці
Н. Г. Ляхова, В. І. Григор’єва, коломийчанка Г. Г. Вінтоняк, львів’янка В. І. Ше-
лест. Вони розвивають традиції класичного народного одягу, зокрема надзви-
чайну різноманітність оздоблення його вишивкою.
Доцільність, функціональність, логічний взаємозв’язок конструкції та орна-
ментації, виявлення пластичних особливостей тканини — основні принципи
українського народного костюма. Все це лежить в основі творчості сучасних
майстрів та художників-модельєрів. Музейна колекція народного вбрання має
значення не лише для вивчення далекого минулого, а й для збагачення культури
радянського побуту.
як»

ПИСАНКИ
ПИСАНКИ
РУ5АИКАЗ
260—279
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
260
Поділля. Писанки.
Кінець XIX — початок XX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
261
Поділля. Писанки.
Кінець XIX — початок XX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
260—263
ПИСАНКИ
262
Війтівці.
Поділля. Писанки.
1907—1908. Яйце,
рослинні барвники,
розпис
263
Поділля. Писанки.
Кінець XIX ст. Яйце,
рослинні барвники,
восковий розпис
державний музей українського НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
264
ПИ( АНКИ
державний музей УКРАЇНСЬКОГО народного декоративного мистецтва урср
< 264
Україна.
Пасинки. XIX—XX ст.
Яйце, рослинні та анілінові барвники,
восковий розпис
265
Поділля.
Писанки. Початок XX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
265, 266
ПИСАНКИ
266
Львівщина.
Писанки. Кінець XIX — початок XX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
267
П. Д. Григорчук. Посів,
Івано-Франківська обл.
Писанки. 1949. Яйце,
рослинні барвники,
восковий розпис
268
П. А. Трутьяк. Космач,
Івано-Франківська обл.
Писанки. 1960. Яйце,
рослинні барвники,
восковий розпис
269
При карпаття.
Писанки. Кінець XIX —•
початок XX ст. Яйце,
рослинні барвники,
восковий розпис
267 269
пік :днки
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
270 273
ПИСАНКИ
270
М. Г. Степан.
Підзахаричі.
Чернівецька обл.
Писанки. 1973. Яйце,
а н іл і н ові барвна к и,
восковий розпис
271
М. П. Дзвінчук
(нар. 1918 р.). Космач,
Івано-Франківська обл.
Писанки. 1979. Яйце,
анілінові барвники,
восковий розпис
272
Чернігівщина.
Писанки. XIX ст. Яйце,
рослинні барвники,
восковий розпис
273
Я. Ф. Ратушняк.
Кобринове.
Черкаська обл.
Писанки. 1970. Яйце,
анілінові барвники,
восковий розпис
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
274
Я. М. Гуменюк
(нар. 1902 р.).
Кульчнвці, Хмельницька
обл. Писанка. 1971.
Т. К. ('•внук
(нар. 1911 р.). Біла,
Хмельницька обл.
Писанка. 1972.
Г. В. Іванчишина
(нар. 1937 р.). Кочубеїв,
Хмельницька обл.
Писанки. 1972. Яйце,
анілінові барвники,
восковий розпис
275
Г. Ф. Бедрань. Присівці.
Тернопільська обл.
Писанка. 1972.
М. П. Федірко (нар. 1920 р.).
Зборів. Тернопільська обл.
Писанка. 1972.
А. Ю. Шафран
(нар. 1922 р.). П рисівці.
Тернопільська обл.
Писанки. 1972.
Яйце, анілінові барвники,
восковий розпис
276
Ю. С. Безпалько.
Червона Мотовил івка,
Київська обл. Писанки.
1945. Яйце, анілінові
барвники, восковий
розпис
277
Київщина.
П исанки. Початок XX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
278 >
Київщина.
Писанки. Кінець XIX ст.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
279 >
Чернівецька обл.
Писанки. 1980.
Яйце, рослинні барвники,
восковий розпис
ПИСАНКИ
274—277
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
278
ПИСАНКИ
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
279
ПИСАНКИ
Одним з найцікавіших явищ українського народного малярства є писанка.
Це своєрідна лірична мініатюра, виконана фарбами на курячому, качиному,
голубиному або дерев’яному яйці. В усі часи вона викликала подив своєю красою
і таємничістю малюнків, її вважали символом пробудження землі, зародження
життя і перемоги життя над смертю. В орнаментиці писанок відбито світле опти-
містичне начало, таке характерне для української народної творчості. І в наш
час мистецтво писанок не втратило свого значення й чарує око розмаїттям орна-
ментальних мотивів і буянням соковитих фарб.
Колекція писанок, зібраних у Державному музеї українського народного деко-
ративного мистецтва УРСР, налічує понад 2500 творів. Вона підібрана за регіо-
нальними та хронологічними принципами, завдяки чому дає уявлення про особ-
ливості та розвиток писанкарства на Україні.
Найповніше представлені в колекції музею писанки Поділля кінця XIX — по
чатку XX століття. Знайдено їх у селах Брацлавського, Вінницького, Латинського
та інших повітів. Вони мають типові для цих місць ніжні, вишукані рослинно-
геометричні орнаменти, скупий, стриманий колорит. Переважають тут в основ-
ному чорний, червоний та білий кольори.
Писанкарство Київщини й Полтавщини представлене творами народних
майстрів XIX—XX століть. Особливе місце в колекції писанок цієї групи займа-
ють роботи такого своєрідного майстра, як Ю. Безпалько з села Червона Мото-
вилівка на Київщині. Вони розписані «зірками», «курячими лапками», «трикут-
ничками». Часто зустрічається в них і квітковий орнамент, дуже різний за склад-
ністю розпису, а також характерна для українського народного мистецтва
композиція з вазоном.
Виконані технікою «крапання» та «воскового письма», писанки цих областей
надзвичайно багатобарвні: ясно-зелені, жовті з червоним, коричневим, зеленим
та чорним розписом.
Гама писанок Дніпропетровщини яскрава й виразна, вона побудована на інтен-
сивних кольорах. В оригінальних композиціях майстерно поєднано геометрич-
ний та рослинний мотиви.
Чіткий орнамент графічно витонченого малюнка, заповненого червоним та
чорним кольорами з білим контуром, характерний для писанок Чернігівщини.
В музеї представлені цікаві роботи відомої писанкарки з села Кобринове
Тальнівського району на Черкащині Я. Ратушняк. У її писанках, виконаних
технікою «воскового письма», як символ нового життя виразно читається мотив
сходу сонця.
Коричневі, темно-червоні, червоні з білим, розписані «хвильками», «сосонка-
ми», «безконечником», стилізованими розетками, багатопелюстковими квітами
писанки з села Присівці й міста Зборів на Тернопільщині. їхні автори — М. Фе-
дірко, І. Бедрань, А. Шафран.
Складністю орнаменту та насиченістю колірної гами вражають писанки При-
карпаття, особливо Космача, Калуша, Яворова, Косова. Необхідно відзначити
високе мистецтво розпису майстрів з Космача М. Дзвінчук, Г. Коб’юк, П. Тру-
тяк та П. Григорчук.
У колекції музею зберігаються також писанки з композиціями анімалістич-
ного характеру, на яких зображені різні тварини, птахи та риби. В розписах цих
писанок народні майстри втілили дивовижний світ фольклорних образів, красу
природи, гуманізм народного світовідчуття.
У наш час писанкарство продовжує розвиватись, переймаючи багато вира-
жальних засобів із споріднених видів народної творчості. Розширюється тема-
тичний діапазон, з’являються нові сюжети, нова символіка, скажімо, червона
зірка, яка часто зустрічається в розписах писанкарок Хмельниччини, наприклад,
Т. Євчук та Г. Іванчишиної. Вона символізує пафос високих ідей сучасності,
віру в невичерпні творчі можливості людини — будівника нового життя.
Надзвичайне багатство писанкового орнаменту творчо використовується
майстрами багатьох видів образотворчого мистецтва.

КАТЕРИНА
БІЛОКУР
ЕКАТЕРИНА
БЕЛОКУР
КАТЕКІИА
віюкик
280—302
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНІ ького народного декоративного мистецтва урср
280
Портрет
Пади Білокур. 1941.
Полотно, олія
Квіти і калина.
1940. Полотно,
ОЛіЯ
282
Квіти і калина.
Фрагмент. 1940.
Полотно, олія
280-282
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР

283
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
< 283
Квіти і горіхи.
1948. Полотно,
олія
284
Польові квіти.
1941. Полотно,
ОЛІЯ
285
Буйна.
1944	1947. Полотно,
ОЛІЯ
286
Буйна.
Фрагмент. 1944 —1947.
Полотно, олія
284—286
КАТЕРИНА БІЛОКУР
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
287
Мальви.
1950. Полотно,
олія
288
Колгоспне поле.
1948— 1949. Полотно,
олія
289
Колгоспне поле.
Фрагмент. 1948—1949.
Полотно, олія
287 289
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНІ ЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
290
Півонії.
1058. Полотно,
олія
290, 291
КАТЕРИНА .БІЛОКУР
291
В Богданівні.
1955. Полотно,
олія
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
292 -294
КАТЕРИНА БІЛОКУР
292
В Шрамківському районі
на черкаській землі.
Фрагмент. 1955—1956.
Полотно, олія
293
Привіт урожаю.
1946. Полотно,
олія
294
Декоративне панно.
1945. Полотно,
олія
295 >
В Шрамківському районі
на черкаській землі. 1955—1956.
Полотно, олія
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
295
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ДЕРЖАВШІЙ МУЗЕЙ українського народного декоративного мистецтва урср
296
Натюрморт з колосками
та глечиком. 1958—1959.
Полотно, олія
297
Мальви та троянди.
1954—1958. Полотно,
олія
298
Квіти
і берізоньки ввечері.
1950. Полотно,
олія
299 >
Цар-колос.
1949. Полотно,
ОЛ І я
ЗОН
Цар-колос.
Фрагмент. 1949.
Полотно, олія
296-298
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УРСР
299,300
КАТЕРИНА БІЛОКУР
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР

ЗОЇ
КАТЕРИНА БХЛОКУР
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОЇ О МИСТЕЦТВА УРСР
<| ЗОЇ
Квіти,
яблука і помідори. 1950.
Полотно, олія
302
Квіти.
1959. Полотно,
о // і я

302
КАТЕРИНА В1ЛОК.УГ
Особливе місце в зібранні музею займає унікальна колекція творів народного
художника УРСР Катерини Василівни Білокур (1900 —1961). Вона складається
з 36 робіт, що охоплюють всі періоди творчості художниці.
Складний шлях формування митця проходив без будь-якого стороннього
впливу. Проста українська селянка без освіти, але наділена природою даром
художнього бачення світу, Білокур самотужки опановує таємниці малярського
мистецтва.
Велику роль у творчій долі художниці відіграли тісні зв’язки з Полтавським
обласним та Київським центральним будинком народної творчості, які відкрили
світові великий талант народної майстрині.
Більшість робіт довоєнного періоду творчості художниці знаходяться у на-
шому музеї. Це «Квіти за тином» (1935), «Портрет племінниць» (1937—1939),
«Портрет Надії Білокур» (1941) та глибоко поетичні полотна «Квіти і калина»
(1940) і «Польові квіти» (1941), у яких вже визначилася яскрава самобутність
живописного стилю Білокур.
Розквіт таланту художниці припадає на повоєнні роки. Саме в цей період,
найбільш плідний у її творчості, були створені неперевершені за майстерністю
виконання, глибоко змістовні полотна «Декоративне панно» (1945), «Колгоспне
поле» (1948 —1949), «Цар-колос» (1949), «Квіти і берізоньки ввечері», (1950), у
яких втілено ідею невичерпного багатства рідної землі.
У творчості Білокур переплітаються і звучать дві основні теми: гармонія всього
живого, єдність людини й природи і тема корисного і красивого.
В 50-і роки художниця створила цікаві роботи в жанрі натюрморту, в яких з
повою силою втілила красу землі, перетвореної людськими руками. В збірці
музею зберігаються кілька робіт цього часу: натюрморти «Привіт урожаю»
(1946), «Сніданок» (1950), «В Шрамківському районі на черкаській землі»
(1955 - 1956).
Кінець 50-х років— останній період творчості К. Білокур. .У багатьох натюр-
мортах того часу — «Квіти і виноград» (1953—1958), «Мальви та троянди»
(1954—1958), «Натюрморт з хлібом» (1956), «Натюрморт з колосками та глечи-
ком» (1958—1959), «Овочі» (1959), прекрасних живописних полотнах «Жор-
жини» (1957), «Мальви» (1958), «Квіти» (1959) та «Букет квітів» (1960)— вона
досягає неповторності й надзвичайної виразності у зображенні краси плодів
рідної землі.
Цікаві роботи створила К. Білокур і в жанрі портрета. У згаданому вище
«Портреті Надії Білокур», у «Колгоспниці» (1949) та унікальних олівцевих
автопортретах 1950 та 1957 років художниця постає як вдумливий інтерпрета-
тор людських характерів. Художниця намагалася втілити в них свою любов до
людей, показати їх духовну велич і красу. Портретовані зображені па тлі чарів
ної природи, що вдало п цкреслює їхні почуття й переживання.
У творчому доробку художниці с також графічні роботи «Гілка яблуні», пое-
тичні пейзажні акварелі «Осінь» та «Вересень». Виконані легко і віртуозно, вони
розкривають перед глядачем ще одну грань великого таланту К. Білокур.
Обдарування незвичайної сили, невпинне прагнення до знань і творчості
перетворили неписьменну селянську жінку в глибоко самобутнього непере-
вершеного співця рідного краю. Катерина Василівна Білокур збагатила своєю
творчістю скарбницю не тільки української радянської культури, а й мистецтво
СВІ’іу.
ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ українського народного декоративного мистецтва урср
ПЕРЕЧЕНЬ ИЛЛЮСТРАЦИИ
КОВРЬІ
1.	Волинь. Ковер. 1782. Шерсть, ручное ткачество.
2.	Полтавщина. Ковер. ХУНТ в. Шерсть, ручное ткачество.
3.	Киевщина. Ковер. XIX в. Фрагмент. Шерсть, ручное тка-
чество.
4.	Киевщина. Ковер. 1809. Шерсть, ручное ткачество.
5.	Полтавщина Ковер. 1831. Шерсть, ручное ткачество.
6.	Подолье. Ковер. XIX в. Шерсть, ручное ткачество.
7.	Подолье. Ковер. XIX в. Фрагмент. Шерсть, ручное тка-
чество.
8.	Подолье. Ковер. 1871 Шерсть, ручное ткачество.
9.	Подолье. Ковер. 1871. Фрагмент. Шерсть, ручное тка-
чество.
10.	Д. Н. Шавьїкнн (1902	1965). К. Ворошилов и С. Буденний
принимают парад Красного казачества. 1936. Фрагмент.
Шерсть, ручное ткачество.
11.	В. Н. Тютюнник. Одесская обл. Залавник. 1958. Шерсть,
ручное ткачество.
12.	М. Н. Шнайдер-Сенюк (род. в 1936 г.). Ковер. 1959.
Шерсть, ручное ткачество.
13.	Глиняньї, Львовская обл. Ковер. Начало XX в. Шерсть,
ручное ткачество.
14.	Л. С. Товстуха (род. в 1930 г.). Заслуженньїй художник
УССР. Решетиловка, Полтавская обл. Ковер «Дружба
народов». 1967. Шерсть, ручное ткачество.
15.	О. Л. Машкевич (род. в 1925 г.). Киев. Ковер «Пробужде-
ние». 1971 Шерсть, ручное ткачество.
16.	С. Г. Колос (1888 —1970), Г. Г. Гизляр (род. в 1905 г.).
Киев. Ковер «Полтавский». 1970. Шерсть, ручное тка-
чество.
17.	С. А. Кириченко (род. в 1911 г.), II. Г. Клсйн (род. в
1921 г.). Киев. Ковер «Песня о Ленине» 1970. Шерсть,
ручное ткачество.
18.	И. С. Литовченко (род. в 1921 г.), М. Т. Литовченко (род.
в 1927 г.). Киев. Ковер «Т. Г. Шевченко». 1960. Шерсть,
ручное ткачество.
19	II. Н. Бабенко (род. в 1926 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Решетиловка, Полтавская
обл. Ковер «Дивоцвет». 1975. Шерсть, ручное ткачество.
20.	Л. Е. Жоголь (род. в 1930 г.). Заслуженньїй художник
УССР. Киев. Ковер «Вечньїй огонь». 1977. Шерсть, руч-
ное ткачество.
КЕРАМИКА
21.	Косов, Гуцульщина. Изразцьі. Середина—вторая поло-
вина XIX в. Глина, гравировка, подглазурная роспись
ангобами.
22.	Волинь. Кувшин. Коиец XIX — начало XX вв. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
23.	Бар, Подолье. Миска. Начало XX в. Глина, подглазур-
ная роспись ангобами.
Бубновка, Подолье. Поставец. Начало XX в. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
М. Небесний. Смотрич, Подолье. Тарслка. 1906. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
24.	Черниговщина. Миска. Начало XX в. Глина, подглазур-
ная роспись ангобами.
Черниговщина. Птица. Игрушка. Начало XX в. Глина,
лепка, глазурь.
О. Пинчук. Корон, Черниговщина. Куманец. Начало
XX в. Глина, лепка, глазурь.
25.	И Т. Гончар (1889—1943). Заслуженньїй мастер народ-
ного творчества УССР. Гончар за работой. Автопортрет.
Скульптура. 1936, Глина, лепка, глазурь.
26.	В. Токарь. Закарпатье. Рябун. (Горшок). 1930—1935.
Глина, подглазурная роспись ангобами.
Закарпатье. Корчага. Начало XX в. Глина, подглазур
ная роспись ангобами.
27.	Слобожанщина. Лев. Скульптура. Конец XIX в. Глина,
лепка. глазурь.
28.	Дьібинцьі, Киевщина. Тьіква, мисочка, кувшин. Начало
XX в. Глина, подглазурная роспись ангобами.
29.	3. Д. Охримович (1902—1974). Кувшин. 1945. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
ЗО.	Л. Н. Кияницина (род. в 1902 г.). Киев. «Птица». Кума-
нец. 1945. Глина, подглазурная роспись ангобами.
31.	3-д «Художеетвениьій керамик». Опошня, Полтавская
обл. Конек. Свистулька. 1954. Глина, лепка, подглазур-
ная роспись ангобами. М. С. Каша (род. в 1911 г.). Опош
ня, Полтавская обл. Куманец. 1951. Глина, подглазурная
роспись ангобами.
3-д «Художествениьій керамик» Баклажка. 1965. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
32.	II. И. Цвильїк (1891—1964). Заслуженньїй мастер народ-
ного творчества УССР. Баранчик. Подвазонник. 1958.
Глина, гравировка, подглазурная роспись ангобами.
33.	Я. А. Герасименко (род. в 1891 г.). Бубновка, Винницкая
обл. Вазочка, кружечка, кувшинчик. 1947 1949. Глина,
подглазурная роспись ангобами.
34.	П. П. Биляк (род. в 1914 г.), Г. Н. Пошивайло (род. в
1912 г.). Опошня, Полтавская обл. Бочонок, куманец.
1949. Глина, подглазурная роспись ангобами
35.	Полтавщина. Мисочка, кувшинчик, чайничок. Начало
XX в. Глина, подглазурная роспись ангобами.
36.	Д. Ф. Головко (1905—1978). Народний художник УССР.
Козел. Сосуд декоративний. 1969. Глина, лепка, глазурь.
37.	Н И. Федорова (род. в 1907 г.). Киев. Ваза. 1959. Глина,
гла.зури. Г. И. Шарай (род. в 1922 г.). Киев. Тарслка де
коративная. 1975. Глина, глазури.
38.	Д. Ф. Головко (1905—1978). Народний художник УССР.
Сосуд «Лев». 1972. Глина, лепка, глазурь.
39.	Е. С. Жслсзняк (1909—1963). Заслуженньїй мастер на-
родного творчества УССР. Тачанка. Скульптура. 1957.
Глина, лепка, глазурь.
40.	А. П. Грядунова (1898—1974). Ваза. 1959. Глина, под-
глазурная роспись ангобами.
41.	А. Я. Пирижок (род. в 1898 г.). Адамовка, Хмельницкая
обл. Горшок, кувшинчик, двойнята. 1959 -1962. Глина,
роспись «опиской».
42.	М. И. Галас (род. в 1916 г.). Вильхивка, Закарпатская
обл. Довжанка. 1963. Глина, «врез», подглазурная рої
пись ангобами.
Я. К. Бенднк (род. в 1893 г.). Ужгород, Закарпатская обл.
Мисочка. 1962. Глина, подглазурная роспись ангобами.
43.	М. И. Денисенко (род. в 1917 г.). Васильков, Киевская
обл. Набор для напитков «Расцвет». 1974. І лина, под-
глазурная роспись ангобами. Миска декоративная
«Апрель». 1977. Глина, подглазурная роспись ангобами.
44.	Н. Ю. Проторьева (род. в 1926 г.), В. С. Проторьев (род.
в 1925 г.). Васильков, Киевская обл. Миска декоратив-
ная «Птица». 1970. Глина, подглазурная роспись анго-
бами.
45.	А. А. Курочка (род. в 1938 г.). Львов. Конек. Скульпту-
ра. 1974. Глина, лепка, гравировка.
ДЕКОРАТИВНАЯ РОСПИСЬ
46.	М. К. Тимченко (род. в 1922 г.). Народньїй художник
УССР. Киев. Панно «Березка». 1971. Бумага, гуашь.
47.	Г. Ф. Собачко-Шостак (1883—196.5). Панно «Красивій
Первомай». 1922. Бумага, акварель, гуашь, тушь.
48.	Т. Я. Пата (1884—1976). Заслуженньїй мастер народно-
го творчества УССР. Панно «Цветьі». 1950-е гг. Бумага,
темпера.
49.	Т. Я. Пата (1884 1976). Заслуженньїй мастер народного
творчества УССР. Декоративний мотив. 1930-е гг. Бумага,
темпера.
50.	Т. Я. Пата (1884—1976). Заслуженньїй мастер народного
творчества УССР. Декоративний мотив. 1930-е гг. Бумага,
темпера.
51.	11. 14. Глущенко (род. в 1908 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Киев. Панно «Цветьт в кув-
піине». 1947. Бумага, гуашь.
52.	П. И. Власснко (1900—1960). Панно «Цветьт в вазо».
1950-е гг. Картон, акварель.
53.	II. А. Волоконь (1894— 1981). Петриковка, Днепро-
петровская обл. Панно «Свадебньїй поезд». 1961. Бумага,
темпера.
54.	Г. Ф. Собачко-1 Поста к (1883	1965). Панно «Георгиньї».
1964. Бумага, гуашь, акварель, тушь.
55.	В. А. Глущенко (род. в 1939 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Петриковка, Днепропетров-
ская обл. Панно «Все для тебя, любимая!». 1966. Бумага,
темпера.
56.	М. А. Приймаченко (род. в 1908 г.). Заслуженньїй дея-
тель искусств УССР, лауреат Государственной премии
УССР им. Т. Г. Шевченко. Болотня, Киевская обл. Панно
«Калиновая роїца». 1967. Бумага, гуашь.
57.	В. И. Павленко (род. в 1912 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Киев. Панно «Красньїе цве-
тьі». 19.65. Картон, гуашь.
ІІЕРЕЧЕНЬ ИЛЛЮСТРАЦИИ
58.	Г. И. Павленко-Черииченко (род. в 1919 г.). Заслуженими
мастер народного творчества УССР. Киев. Панно «Цвети
в вазе». 1963. Картон, темпера.
59.	Г. Н. Самарская (род. в 1942 г.). Заслуженпьій мастер
народного творчества УССР. Петриковка, Днспропет-
ровская обл. Панно «Синий май». 1973. Бумага, темпера.
60.	М. И. Кравец (род. в 1941 г.). Петриковка, Дпепропст-
ровская обл. Панно «Краснме цвети». 1977. Бумага,
темпера.
61.	И. С. Скицюк (род. в 1907 г.). Киев. Панно «Хрущі над
вишнями гудуть». 1964. Бумага, темпера.
62.	Ф. С. Пайко (род. в 1924 г.). Заслуженньїй мастер народ-
ного творчества УССР. Петриковка, Днепропетровская
обл. Панно «Калина». 1975. Бумага на фанере, темпера.
63.	П. П. Хома (род. в 1933 г.). Чернятин, Ивано-Франков-
екая обл. Панно «Золотая осонь». 1972. Бумага, аква-
рель.
64.	В. И. Соколенко (род. в 1922 г.). Декоративное панно.
1972. Бумага, акварель.
65.	Т. Л. Кучерспко (1906—1953). «Вьюнок». 1948. Бумага,
акварель.
СТЕКЛО
66.	Украйна. Светильник. XV—XVI вв. Стекло, вьідувание,
лепка.
Бокальчик. XV—XVI вв. Стекло, вьідувание, лейка.
Бутьілочка. XV—XVI вв. Стекло, вьідувание.
67.	Киевщина. Жбан. XVIII в. Стекло, вьідувание, лепка.
68.	Киевщина. Сосуд «Медведь». XVIII в. Стекло, вьідувание,
лепка.
69.	Гуцульщина. Сосуд «Медведь». XVIII в. Стекло, видува-
ние, лепка, роспись масляними красками.
70.	Украйна. Жбаичик. XVIII в. Стекло, вьідуванис. Жбаичик.
XVIII в. Стекло, вьідувание.
Миска. XVIII в. Стекло, вндувание.
71.	В. А. Валько (род. в 1934 г.). Львов.Декоративньїе бока-
ли. 1972. Цветное стекло, вьідувание, лепка, воздупіньїе
пузнрьки.
72.	Волинь. Вазочка «Корзинка». Конец XVIII в. Цветное
стекло, вндувание, лепка.
73.	Украйна. Жбан. XVIII в. Цветное стекло, вндувание,
роспись змалями, лепка.
74.	М. А. Павловский (род. в 1921 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Львов. Сосуд «Калач» и
рюмка. 1960. Стекло, вндувание, лепка.
75.	М. А. Павловский (род. в 1921 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Львов. Сосуд «Баран».
1967. Цветное стекло, вндувание, лепка.
76.	И. В. Зарицкий (род. в 1929 г.). Заслуженньїй художник
УССР. Киев. Набор для десерта. 1960. Сульфидно-цинко-
вое стекло, вндувание.
77.	Б. И. Галицкий (род. в 1939 г.) Львов. Штофьі. 1972.
Цветное, бесцветное стекло, вндувание, лепка.
78.	М. И. Тарнавский (род. в 1931 г.). Львов. Бази «Кар-
патский ручеек». 1977. Цветное стекло, вндувание, воз-
душньїе пузьірьки, чеканка.
79.	В. Н. Геншке (род. в 1925 г.). Киев. Набор «София
Киевская». 1972. Цветное стекло, алмазная грань.
80.	Л. М. Митяева (род. в 1923 г.). Заслуженньїй художник
УССР. Киев. Набор «Свадебньїй». 1972. Сульфидно-
цинковое стекло, вндувание, лепка.
81.	Р. Ю. Шах (род. в 1923 г.). Львов. Набор столовий. 1970.
Хрустальное стекло, широкая алмазная грань.
82.	О. И. Гущин (род. в 1935 г.). Киев. Вази. 1975. Цветное
стекло, вндувание, лепка.
83-	А. Г. Балабин (род. в 1934 г.). Киев. Скульптура «Пе-
тух». 1972. Цветное стекло, вндувание, лепка.
84.	О. Г. Гсра (род. в 1934 г.). Львов. Баклага. 1973. Цветное,
бесцветное стекло, вндувание, лепка.
85.	С. В. Голембовская (род. в 1927 г.). Киев. Набор для
десерта. 1975. Хрустальное стекло, гравировка, лепка.
86	И. Г. Аполлонов (род. в 1933 г.). Киев. Серви.з «Ра-
достньїй». 1972. Стекло, роспись красками.
87.	А. Г. Балабин (род. в 1934 г.). Скульптурная компо шция
«Лебедушки». 1972. Цветное стекло, вндувание, лепка.
88.	П. П. Аверков (род. в 1924 г.). Киев. Штоф и бокали.
1970. Цветное, бесцветное стекло, вндувание, лепка.
89.	Л. М. Митяева (род. в 1923 г) Заслуженньїй художник
УССР. Киев. Вазн «Рассвет». 1977. Сульфидно-цинковое
стекло, вндувание, лепка.
11.	К. Думич (род. в 1935 г.). Львов. Куманцьі. 1972.
Стекло, вндувание, лепка.
ВЬІШИВКА
91.	Слобожанщина. Фрагмент подризника. XVIII в. Холет,
шелковая и металлическая нитка.
92.	Михальча, Буковина. Сорочка женская. XIX в. Холет,
хлопчатобумажная и металлическая нитка, бисер, гладь,
ічтаповка, кафасор.
93.	Подольс. Рушники. XIX — начало XX вв. Холет, запо-
лочь, гладь, качалочки, штаповка.
94.	Г. ІО. Герасимович (1889—1974). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Рушник. 1940. Холет,
хлопчатобумажная нитка, низь.
95.	У. Е. Доброгорская (род. в 1900 г.). Ф-ка художествен-
ннх изделий им. 8 Марта. Чернигов. Сорочка женская.
Фрагмент рукава. 1948. Марки.зет, мулине, гладь, иа-
бирапие, мережка.
96.	А. И. Бельская (1889—1971). Киев. Сорочка мужекая.
Фрагмент манишки. 1950. Шелковое полотно, кафасор,
мулине, низь.
97.	В. В. Хоменко (род. в 1934 г.). Ф-ка художеетвенньїх из-
делий им. Н. К. Крупской. Великие Сорочинцьі, Пол-
тавская обл. Рушник. 1957. Полотно, мулине, рушнико-
вий шов.
98.	М. М. Гром (род. в 1930 г.). Ф-ка художеетвенньїх и.чде-
лий «Женский труд». Клембовка, Винницкая обл. Руш-
ник. 1960. Холет, мулине, качалочки, штаповка.
99.	II А. Бсрсзовская (род. в 1900 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Ф-ка художеетвенньїх изде-
лий «Женский труд». Клембовка, Винницкая обл. Руш-
ник. 1960. Полотно, мулине, качалочки, штаповка.
100.	Западное Подолье. Сорочка женская Фрагмент рукава.
ХІХ в. Шерстяная нитка, крестик.
101.	Е. М. Ваеиленко (род. в 1930 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Ф-ка художеетвенньїх
изделий им. Кларьі Цеткин. Решетиловка, Полтавская
обл. Покривало. 1960. Полотно, мулине, гладь, вьіре.зьі-
вание, мережка.
102.	Т. П. Дачковская (род. в 1930 г.). Ф-ка художеетвенньїх
изделий «Женский труд». Клембовка, Винницкая обл.
Рушник. 1960. Холет, мулине, качалочки, штаповка.
103.	Г. Ю. Герасимович (1889 1974). Заслуженими мастер
народного творчества УССР. Рушник. 1967. Холет,
хлопчатобумажная нитка, низь, косая гладь.
104.	А. П. Кузик (род. в 1909 г.). Львов. Наволочка на ди-
ванную подушку. Фрагмент. 1971. Рогожа, хлопчато-
бумажная нитка.
105.	А. М. Задувайло (род. в 1927 г.). Ф-ка художеетвенньїх
изделий им. Леси Украинки. Черкассьі. Женское платне.
Фрагмент. 1967. Шерсть с лавсаном, мулине, набира-
ние, мережка, штаповка.
106.	М. И. Калиняк (род. в 1924 г.). Львов. Салфетка. Фраг-
мент. 1969. Холет, хлопчатобумажная нитка, гладь,
косая гладь, штаповка, набирание.
107.	В. П. Брик (род. в 1908 г.).Винница. Ф-ка художествен-
ньіх изделий «Женский труд». Клембовка, Винницкая
обл. Блуза женская. Фрагмент рукава. 1967. Маркизет,
мулине, низь, гладь, зерновой вьівод, штаповка, крестик.
108.	Н. Я. Гречановская (род. в 1926 г.). Ф-ка художествен-
ньіх изделий им. Т. Г. Шевченко. Киев. Блуза женская.
(Купон). Фрагмент рукава. 1967. Маркизет, мулине,
гладь, штаповка. крестик, ретязь.
109.	П. С. Любарец (род. в 1935 г.). Ф-ка художеетвенньїх
изделий им. Т. Г. Шевченко. Винница. Рушник «Юби-
лейпьій». 1970. Холет, мулине, рушниковий шов.
110.	II. С. Любарец (род. в 1935 г.). Ф-ка художеетвенньїх
изделий им. Т. Г. Шевченко. Винница. Рушник «Юби
лсйньїй». 1970. Холет, мулине. рушниковий шов.
111.	В. Р. Захарченко (род. в 1891 г.). Киев. Рушник. 1978.
Холет, мулине, гладь, мережка
112.	3. Е. Талащенко (род. в 1932 г.). Киев. Панно «Юбилей-
ное». Триптих. Центральная часть. 1972. Шерстяная
ткань, шерстяная нитка, рушниковий шов.
113.	М. В. Федорчак-Ткачева (род. в 1911 г.). Заслуженний
мастер народного творчества УССР. Львов. Наволочка
на диванную подушку. Фрагмент. 1971. Лен с лавса-
ном, ирис, низь, ретязь.
114.	И. М. Гресько (род. в 1941 г.). Львов. Скатерть. 1978.
Холет, хлопчатобумажная нитка, низь, ретязь.
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
115.	О. В. Гордиенко (род. в 1943 г.). Киев. Наволочка на
диванную подушку. 1973. Холст, мулине, полтавская
гладь, гладь, ретязь.
116.	Г. Я. Кива (1930—1979). Заслуженньїй мастер народ-
ного творчества УССР. Наволочка. Фрагмент. 1972.
Холст, хлопчатобумажная нитка, низь, косая гладь.
117.	Г. Ф. Гаврилова (род. в 1930 г.). Ф-ка художественньїх
изделий им. Т. Г. Шевченко. Киев. Дорожка. Фрагмент.
1972. Лен с лавсаном, мулине, занизьівание, мережка.
118.	М. В. Федорчак-Ткачева (род. в 1911 г.). Заслуженньїй
мастер народного творчества УССР. Львов. Скатерть.
Фрагмент. 1974. Шелк с лавсаном, хлопчатобумажная
нитка, крестик.
119.	М. А. Гаврило (род. в 1920 г.). Хуст, Закарпатская обл.
Рушник. 1975. Холст, мулине, занизьівание.
120.	Е. П. Геньїк (род. в 1926 г.). Коломия, Ивано-Фрапков-
ская обл. Дорожка. Фрагмент. 1978. Холст, хлопчато-
бумажная нитка, низь, ретязь.
121.	з. Е. Талагценко (род. в 1932 г.). Киев. Панно. 1977.
Шерстяная ткань, шерстяная нитка, рушниковий шов.
122.	М. А. Сабадаш (род. в 1912 г.). Коломия, Ивано-Фран-
ковская обл. Рушник. Фрагмент. 1978. Холст, хлопчато-
бумажная нитка, низь, ретязь.
ФАРФОР, ФАЯНС
123.	Волинь. Барановский фарфоровий завод. Супниця.
Первая половина XIX в. Фарфор, надглазурная роспись.
124.	Черниговщина. Волокитинский фарфоровий завод.
Ваза. Середина XIX в. Фарфор, рельєф, лепка, надглазур-
ная роспись.
125.	Волинь. Корецкий фарфоровий завод. Чайники. Конец
XVIII — начало XIX вв. Фарфор, роспись, золото.
126.	Киевіцина. Киево-Межигорская фаянсовая фабрика.
Сервиз «Гипюровьій». 1830-е гг. Фаянс, цветная облив-
ка, рельєф.
127.	Волинь. Корецкий фарфоровий завод. Тарелка и чашка.
Первая половина XIX в. Фарфор, надглазурная роспись.
128.	Черниговщина. Волокитинский фарфоровий завод.
Футляр для часов. Середина XIX в. Фарфор, рельєф,
лепка, надглазурная роспись, золото.
129.	Черниговщина. Волокитинский фарфоровий завод.
Скульптурьі-пепельницн. 1850-е гг. Фарфор, надгла-
зурная роспись.
130.	Киевщина. Киево-Межигорская фаянсовая фабрика.
Тарелка с портретом Т. Г. Шевченко. 1860-е гг. Фаянс,
цветная обливка, рельєф.
131.	Киевщина. Киево-Межигорская фаянсовая фабрика.
Тарелка с изображением Золотих ворот в Києве,
1840 е гг. Фаянс, печать.
132.	Черниговщина. Волокитинский фарфоровий заводі Кув-
шинчик. Середина XIX в. фарфор, рельєф, надглазур-
ная роспись.
133.	И. М. Вицко (род. в 1930 г.). Полтава. Набор для галу-
шок. 1972. Фарфор, рифление, отводка.
134	Житомирская обл. Барановский фарфоровий завод. Та-
релка. 1930-е гг. Фарфор, азрограф, трафарет.
135.	В. Ф. Климепко-Жукова (1922— 1965). Тарелка декора-
тивная. 1957. Фарфор, надглазурная роспись.
136.	М. К. Тимченко (род. в 1922 г.). Народний художник
УССР Киев. Блюдо. 1971. Фарфор,надглазурная роспись.
137.	В. И. Павленко (род. в 1912 г.). Заслуженньїй мастер’
народного творчества УССР. Киев. Ваза «Юбилейная».
1967. Фарфор, надглазурная роспись.
138.	В. И. Павленко (род. в 1912 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Киев. Тарелка. 1958. Фар-
фор, надглазурная роспись.
139.	П. II. Печерний (род. в 1932 г.). Киев. Кружка и труб-
ки. 1967. Фарфор, подглазурная роспись, золото.
140.	П. П. Печерний (род. в 1932 г.). Киев. Кружка. 1971.
Фарфор, надглазурная роспись.
141.	Г. И. Павленко-Черниченко (род. в 1919.г.). Заслужен-'
ний мастер народного творчества УССР. Киев. Чайни-
ки. 1972. Фарфор, надглазурная роспись.
142.	Г. И. Павленко-Черниченко (род. в 1919 г.). Заслужен-
ньїй мастер народного творчества УССР.
Я. П. Козлова (род. в 1927 г.). Киев. Чайний сервиз «Ве-
черний». 1972. Фарфор, надглазурная роспись.
143.	О. Л. Жникруп (род. в 1931 г.). Киев. «Вьішивальщица».
1972. Фарфор, надглазурная роспись.
144.	М. К. Тимченко (род, в 1922 г.). Народний художник
УССР. И. С. Скицюк (род. в 1907 г.). Киев. Ваза «Во
дворе». 1972. Фарфор, надглазурная роспись.
145.	Г. И. Клембицкая, А. В. Рибина. Питьевой набор «Сипне
васильки». 1969—1970. Фарфор, подглазурная рої-
лись.
146.	Б. П. Пьянида (род. в 1935 г.). Буди, Харьковская обл.
Столовий набор «Сад». 1972. Фаянс, подглазурная
роспись.
147.	Г. Чернова. Кофейний сервиз «Звездочки». 1972. Фаянс,
надглазурная роспись.
148.	В. Г. Щербина (род. в 1926 г.). Киев. «Зней и Дидона».
1960. Фарфор, надглазурная роспись.
149.	М. К. Тимченко (род. в 1922 гі). Народний художник
УССР, Киев. Тарелка «Одуванчики». 1971. Фарфор, над-
г'лазурная роспись.
150.	Р. С. Вакула (род. в 1930 г.). Буди, Харьковская обл.
Миска. 1966. Фаянс, подглазурная роспись,
151.	В. П. Ермоленко (род. в 1937 г.). Суми. Чайно-десертний
набор «Золотой август». 1975. Фарфор, надглазурная
роспись.
152.	В. М. Трегубова (род. в 1926 г.). Заслуженньїй деятель
искусств УССР.
Н. С. Трегубов’ (род. в 1922 г.). Коростень, Житомирская
обл. «Субботник». 1970. Фарфор, надглазурная роспись.
153.	Г* И. Павленко-Черниченко (род. в 1919 г.). Заслужен-
ньїй мастер народного творчества УССР. Я. 11. Козлова
(род. в 1927 г.). Киев. Ваза. 1979. Фарфор, надглазур
ная роспись
ТКАЙИ
154.	Черниговщина. Плахта. Фрагмент. Конец XIX ііача
ло XX вв. Шерсть, ручное переборное ткачество.
155	Кролевец, Черниговщина (ньіне Сумская обл.). Рушник.
XIX в, Хлопок, ручное переборное ткачество. 
156.	КролевеЦ, Черниговщина (ньіне Сумская обл.). Рушники.
XIX в. Хлопок, ручное переборное ткачество.
157.	Буковина. Намитка (женский головной убор). Фраг-
мент. Конец XIX — начало XX вв. Хлопок, лен, ручное
переборное ткачество.
• 158. Слобожанщина. Плахта. Фрагмент. Конец XIX в.
Шерсть, ручное переборное ткачество.
159..Киевщина. Рушники. Вторая половина XIX — начало
XX вв. Хлопок, ручное челночное ткачество.
160.	Я. Н. Чмиленко (род. в 1908 г.). Поташ, Черкасская обл.
Скатерть. Фрагмент. 30-е годи XX в. Лен, ручное- чел-
ночное ткачество.
161.	Т. А. Мищук. Копачинци, ґуцульщипа. Наволочка.
Фрагмент. Начало XX в. Лен, шерсть, ручное пере
борное ткачество.
162.	П. С. Вакулич (род. в 1887 г.). Полееье. Рушник. Начало
XX в. Лен, хлопок, ручное переборное ткачество,
163.	Красноставцм, Гуцульщина. Испас, Буковина. Пояси
мужекие. Начало XX в. Шерсть, ручное ткачество.
164	Н. И. Прокопенко (род. в 1929 г.), И. П. Дудар (род.
в 1921 г.). Кролевецкая фабрика художествеиного тка-
чества. Кролевец, Сумская обл. Рушники. 1960. Хлопок,
штапель, ручное переборное ткачество.
165.	С. Г. Нечипорепко (род. в 1922 г.). Киев. Рушник. 1960.
Хлопок, штапель, ручное переборное ткачество.
166.	Фабрика художественньїх изделий им. 8 Марта. Дегтя-
ри Черниговской области. Ткань декоративная. Фраг-
мент. 1957—1960. Хлопок, вискоза, ручное переборное
. ткачество.
167.	‘И. Г. Нечипорспко (род. в 1929 г.). Ф-ка художественньїх
изделий «Перемога». Богуслав, Киевская обл. Рушники
«Веретено» и «Материнка». 1975. Хлопок, штапель, руч
ное челночное ткачество.
168.	Фабрика художественньїх изделий им. 8 Марта. Дегтяри
Черниговской области. Ткань декоративная. 1957—1960.
Хлопок, вискоза, ручное переборное ткачество. •
169	К. Ю. Антон'ик (род. в 1922 г.). Береговое, Закарпатская
обл. Дорожка. 1969. Лен, ирис, ручное челночное тка-
чество.
170.	Г. В. Василащук (род. в 1924 г.). Лауреат Государствен-
ной премии УССР им. Т. Г. Шевченко. Шещорьі, Ивано
Франковская обл. Рушники. 1966, 1968. Хлопок, ручное
переборное ткачество.
ПЕРЕЧЕНЬ ИЛЛЮСТРАЦИИ
171.	С. Г. Нечипоренко (род. в 1922 г.). Киев. Панно юбилей
ное. Триптих. 1970. Хлопок, штапель, ручнеє переборнеє
ткачество.
172.	А. Ю. Корпашок (род. в 1942 г.). Яворов, Ивано Фран
ковская обл. Лижник. 1970. Шерсть, ручное ткачество.
173.	Г. И. Леончук (1917 —1979). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Владимирсц, Ровенская
обл. Скатерть. 1970. Хлопок, ручное челночное ткачест-
во. ГІокрьівало. 1972. Шерсть, вискова, ручное челноч-
ное ткачество.
174.	Г. И. Верес (род. в 1928 г.). Лауреат Государственной
премии УССР им. Т. Г. Шевченко. Киев. Рушник «Песня
боевого братства*. 1973. Штапель, мулине, ручное перс
борнеє ткачество.
175.	М. И. Мацковская (род. в 1931 г.). Львов. Салфетка.
1972. Шерсть, ручное челночное ткачество. М. П. Звир-
ко (род. в 1941 г.). Львов. Салфетка. 1971. Шерсть, руч-
ное челночное ткачество.
МЕТАЛЛ, КОЖА
176.	Р. М. Стринадюк (род. в 1935 г.). Косов, Ивано-Фран
ковская обл. Набор для куреиия, 1971. Кисет. Кожа.
набивание металлическими бляшками, гравировка. Труб
ка. Металл, гравировка.
И. Ю. Тьшкалюк (род. в 1924 г.). Речка, Ивано-Фран
ковская обл. Кресало. 1970. Металл, литье, гравировка.
177.	Яворов, Гуцульщини. Крест. XVIII в. Металл, ковка,
гравировка.
Гуцульїцина. Згардьі. XIX в. Металл, гравировка, чекай
ка.
178	Вольїнь. Калитка. XIX в. Кожа, накладки из металла.
179.	11. Д. Григорчук (род. в 1909 г.). Речка, Ивано-Фран
ковская обл. Трубка. 1947. Металл, гравировка, плете
ниє. Артсль «Гуцульїцина». Косов, Ивано-Франковская
обл. Трубка. 1947. Металл, гравировка, плете ниє.
180.	Р. М. Стринадюк (род. в 1935 г.). Косов, Ивано-Фран-
ковская обл. Табивка. 1971. Кожа, набивание металли-
ческими бляшками, гравировка.
181.	И. Лу канюк. Косов, Ивано-Франковская обл. Табивка.
1929. Кожа, тиснение.
182.	Снидавка, Гуцульїцина. Табивка. 1910. Кожа, набивание
металлическими бляшками, гравировка.
183.	Полтавщина. Бант от дуката. XIX в. Металл, цветное
(‘текло, чеканка.
184.	И. Ю. Тьінкалюк (род. в 1924 г.). Речка, Ивано-Фран
ковская обл. Браслетні, перетни. 1962. Металл, пласт-
масса, гравировка, инкрустация.
185.	Р. М. Стринадюк (род. в 1935 г.). Косов, Ивано-Фран
ковская обл. Пояс. 1971. Кожа, набивание металличе
скими бляшками, гравировка.
186.	Р. М. Стринадюк (род. в 1935 г.). Косов, Ивано Фран
ковская обл. Пояс. Фрагмент. 1971. Кожа, набивание ме
таллическими бляшками, гравировка.
187.	И. Б. Начинений (род. в 1911 г.). Врустурьі, Ивано Фран
ковская обл. Топорик. 1965. Металл, нластмасса, дерево,
гравировка, инкрустация.
И. Ю. Тьшкалюк (род. в 1924 г.). Речка, Ивано-Фран-
ковская обл. Трость. 1966. Металл, нластмасса, дерево,
гра ви ро в ка, и н крустация.
В. М. Стринадюк (род. в 1935 г.), Косов, Ивано-Фран-
ковская обл. Топорик. 1971. Металл, нластмасса, дерево,
гравировка, инкрустация.
Ивано-Франковская обл. Палиця. 1960. Металл, дерево,
гравировка.
188.	Ф. В. Шмадюк (род. в 1937 г.). Брустурьі, Ивано-Фран-
кове ка я обл. Орехокол. 1970. Металл, нластмасса, гра-
вировка, инкрустация.
И. Ю. Тьінкалюк (род. в 1924 г.). Речка, Ивано Фран
ковская обл. Орехокол. 1962. Металл, гравировка.
189.	II. К. Поиомаренко (род. в 1942 г.). Заслуженньїй худож
ник УССР. Киев. Бусьі с дукачами. 1972. Металл, корал-
льі, скань, зернь.
НАБОЙКА
190.	Петрушки, Киевщина. Набойка. XVIII в. Льняное по-
лотно. набивание.
191.	Украйна. Набойка. XVIII в. Коноплямое полотно, на-
бивание.
192.	Стритовка. Киевіцина. Набойка. XVIII в. Льняное по-
лотно, набивание.
193.	Черниговщина. Набойка. Начало XIX в. Льняное по-
лотно, набивание.
194.	Украйна. Набойка. XVIII в. Льняное полотно, набива
ниє.
195.	Рославичи, Киевщина. Набойка. XVIII в. Льняное по-
лотно, набивание.
196.	Украйна. Набойка. XVIII в. Льняное полотно, набива-
ние.
197.	Украйна. Набойка. XIX в. Льняное полотно, набивание.
198.	Хмильна, Киевщина. Набойка. Начало XIX в. Льняное
полотно, набивание.
199.	Украйна. Набойка. XIX в. Хлопчатобумажное полотно,
набивание.
200.	Украйна. Набойка. Начало XIX в. Хлопчатобумажное
полотно, набивание.
201.	Большая Бугаевка, Киевіцина. Набойка. XIX в. Хлоп-
чатобумажное полотно, набивание.
202.	Украйна. Набойка. XIX в. Льняное полотно, набивание.
203.	Полтавщина. Набойка. Начало XIX в. Льняное полот-
но, набивание.
204.	11. И. Манько. Новин ьі, Львовщина. Платок. Фрагмент.
Начало XX в. Фабричная хлопчатобумажная ткань,
набивание.
205.	Е. II. Повстяной (1895 1970). Набойка «Охотннк».
1934. Льняное полотно, набивание.
206.	Е. П. Повстяной (.1895 1970). Набойка. 1964. Льняно»-
полотно, набивание.
207.	Е. 11 Повстяной (1895 1970). Набойка. 1966. Льняно»*
полотно, набивание
208.	О. 11. На іценко (род. в 1911 г.). Киев. Фрагмент платна.
1973. Фабричная шерстяная ткань, набивание.
РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ И КОСТИ
209.	II. Ю. Шкрибляк (1858—1920). Декоративная тарелка.
1909. Дерево, бисер, металл, рог, резьба, инкрустация.
210.	Киевщина. Ложка, ковшик. XIX в. Дерево, резьба.
211.	Украйна. Пороховница. XVIII в.
Вольїнь. Пороховница. XVIII в.
Н. Зубенко. Запорожская Сечь. Пороховница. 1700.
Кость, гравировка.
212.	Процево, Полтавщина. Божница. XIX в.
Кобьіжча, Черниговщина. Божница. XIX в. Дерево, резьба.
213.	Москаленки, Полтавщина. Задок воза. Фрагмент. XIX в.
Дерево, резьба.
214.	Камьішевичи, Слобожанщина. Фигурньїе завершення
притьїк. XIX в. Дерево, резьба, роспись.
215.	Ю. И. Корпашок (1892 1977). Заслуженньїй мастер на
родноїт» творчества УССР. Орнаментальная композпция
на крьішке шкатулки. 1960. Дерево, резьба.
216.	С. И. Корпашок (1894 —1970). Заслуженньїй мастер на-
родного творчества УССР. Декоративная тарелка. 1966.
Дерево, бисер, перламутр, резьба, инкрустация.
217.	В. С. Корпашок (род. в 1922 г.). Яворов, Ивано-Фран-
ковская обл. Декоративная тарелка. 1974. Дерево, ме
талл, бисер, резьба, инкрустация.
218.	Д. Ф. Шкрибляк (род. в 1925 г.). Яворов, Ивано-Фран-
ковская обл. Декоративная тарелка. 1972. Дерево, рог,
металл, бисер, резьба, инкрустация.
219.	В. В. Гу.з (род. в 1904 г.). Косов, Ивано-Франковская обл.
Баклага. 1969. Дерево, металл, резьба, инкрустация,
гравировка,
220.	Н. II. Тимков (род. в 1910 г.). Косов, Ивано-Франковская
обл. Футляр для книги. 1957. Дерево, бисер, металл, пер-
ламутр, резьба, инкрустация.
221.	П. II. Берна (1876—1966). Заслуженньїй мастер народ-
ного творчества УССР. А. С. Пушкин. Скульптура. 1957.
Дерево, резьба.
222.	А. Ф. Саенко (род. в 1899 г.). Народний художник УССР.
Киев. Декоративная тарелка. 1957. Дерево, солома, ин-
крустация.
223.	И. ТО. Грималюк (род. в 1903 г.). Речка, Ивано-Фран
ковская обл. Бьітовая посуда: солонка, 1960; черпак,
1963; рогач, 1963. Дерево, резьба, вьіжигание.
224.	А. И. Штепа (род. в 1903 г.). Сваричевка, Черниговская
обл. Сен. Скульптура. 1968. Дерево, резьба.
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
225	М. Г. Зацеркляньііі (род. в 1942 г.). Кремен чуг, Пол
тавская обл. Хлсбница. 1974. Дерево, резьба, тонирона-
ние.
226.	М. В. Переверзина (род. в 1937 г.). Кременчук Ііол-
тавская обл. Цех сувеннрного производства (Министср-
ство лесного хазяйства УССР). Ковні. 1974. Дерево, резь-
ба, тонирование.
227.	В. К. Нагнибсда (род. в 1929 г.). Заслуженньїй мастер
народного творчества УССР. Кременчуг, Полтавская
обл. Цех сувеннрного производства (Миниетеретво лее-
ного хозяйства УССР). Баклага, кружка. 1978. Дерево,
резьба, тонирование
228.	Ф. П. Можаровский (род. в 1935 г.). Тетерев, Киевская
обл. Цех сувеннрного производства (Миниетеретво леї
ного хо.зяйетва УССР), Солонка, липовка, солонка. 1978.
Дерево, резьба, тонирование.
229.	В. Ф. Шарков (род. в 1923 г.). Сарньї, Ровенская обл.
Трубка, солонка, набор для < ііеций. 1978. Кость, гоавн
ровка, тонирование.
230.	В. С. Позпик (род. в 1943 г.). Клесов, Ровенская обл.
Цех сувеннрного производства (Миниетеретво лесного
хозяйства УССР). Кухонная доска, черпачок. 1978. Де-
рево, резьба, тонирование.
231,	232. И. В. Балагурак (род. в 1922 г.). Заслуженньїй мас-
тер народного творчества УССР. Косов, Ивано-Фран
ковская обл. Дойница. 1966. Солонка. 1964. Дерево,
резьба.
233.	А. П. Сухорский (род. в 1932 г.). Львов. Наймичка.
Скульптура. 1960. (По мотивам одноименной позмьі
Т. Г. Шевченко). Дерево, резьба.
234.	А. М. Орьісик (род. в 1922 г.). Трускавец, Львовская обл.
Телят ница. Скульптура. 1956. Дерево, резьба.
235.	Я. Р. Халабудньїй (1869 -1949). Жуки, Полтавская
обл. Блюдо. 1937. Дерево, резьба.
236.	В. И. Свпда (род. в 1913 г.). Народний художник УССР.
Ужгород. Йду в партизани. 1948. Дерево, резьба.
237.	А. Т. Фигель (род. в 1919 г.). Львов. Скрипач. Скуль-
птура. 1967. Дерево, резьба.
238.	Р. М. Захаров (род. в 1930 г.). Львов. Декрет о мире.
1972. Дерево, резьба.
239.	В. В. Виноградский (род. в 1926 г.). Киев. Стакан для
карандашей. 1959. Кость, резьба.
ОДЕЖДА
240.	Буковина. Сорочка жспская. XIX в. Холст, шерстяная
нитка, набирай не.
2 11. Буковина. Сорочка жспская. XIX в. Холст, шерстяная
нитка, крестик, верхоплут.
242.	Подолье. Одежда женская. XIX в.
243.	Полтавщина. Одежда женская праздничная. XIX в.
244.	Львовщина. Одежда женская. XIX в.
245.	Черниговщина. Одежда женская. XIX в.
246.	Гуцульщина. Сердак. Начало XX в. Сукно, шерстяная
нитка, шнур, строчка.
247.	Полтавщина. Корсетка. XIX в. Шелковое полотно, бар-
хат, ашіликация.
248.	Киевщина. Свита женская. Начало XX в. Сукно, за по-
лон ь, гладь.
249.	Волинь. Одежда женская. XIX в.
250.	Киевщина. Одежда женская. XIX в.
251.	Тсрнопольщина. Кожух мужекой. Начало XX в.
252.	Гуцульщина. Одежда мужекая. Начало XX в.
253.	Львовщина. Платок. XIX в. Холст, шелковая, хлопчато-
бумажиая нитка, гладь, крестик, набирание.
254.	О. М. Василенко (род. в 1930 г.). Решетиловка, Пол
тавская обл. Сорочка женская. 1973. Холст, хлопчато-
бумажная нитка, вьіре.зьі ванне, мережка.
255.	М. В. Федорчак-Ткачсва (род. в 1911 г.). Заслуженньїй
мастер народного творчества УССР. Львов. Мужекая со-
рочка. 1974. Льияное полотно с лавсаном, мулине, кре-
стик, гладь, строчка.
256.	Т. Г. Головатая (род. в 1908 г.). Клембовка, Винницкая
обл. Блуза женская. (Купон). 1957. Крепдешин, мулине,
гладь, вьїкол, зерновой вьівод, мережка.
257.	II. Г. Ляховая (род. в 1940 г.). Киев. Сердак. 1970. Сук
но, шерстяная нитка, шнур, гладь, штаповка.
258.	Львовщина. Кабат женский. Начало XX в. Холст, хлоп
чатобумажная нитка, крестик.
259.	Г. Г. Винтоняк (род. в 1941 г.). Коломия, Ивано-Фрап-
ковская обл. Юбка женская. Украшения. 1978. Шерстя-
но© полотно, шерстяная нитка, гладь.
ПИСАНКИ
260.	Подолье. Писанки. Конец XIX— начало XX вв. Яйцо,
растительньїе красители, восковая роспись.
261.	Подолье. Писанки. Конец XIX — начало XX вв. Яйцо,
растительньїе красители, восковая роспись.
262.	Войтовцьі. Подолье. Писанки. 1907— 1908. Яйцо, расти-
тельньїе красители, роспись.
263.	Подолье. Писанки. Конец XIX в. Яйцо, растительньїе
красители, восковая роспись.
264.	Українці. Писанки. XIX- XX вв. Яйцо, растительньїе
и аиилииовьіе красители, восковая роспись.
265.	Подолье. Писанки. Начало XX в. Яйцо, растительньїе
красители, восковая роспись.
2(56. Львовщина. Писанки. Конец XIX — начало XX вв. Яй-
цо, растительньїе красители, восковая роспись.
267.	II. Д. Григорчук. Косов, Ивано-Франковская оОл. Писап
ки. 1949. Яйцо, растительньїе красители, восковая
роспись.
268.	П. А. Труть як. Космач, Ивано-Франковская обл. Пи
санки. 1960. Яйцо, растительньїе красители, восковая
роспись.
269.	Прикарпатье. Писанки. Конец XIX — начало XX вв.
Яйцо, растительньїе красители, восковая роспись.
270.	Н. Г. Степан. Под.захаричи, Черновицкая обл. Писанки.
1973. Яйцо, анилиновьіе красители, восковая роспись.
271.	II. П. Дзвинчук (род. в 1918 г.). Космач, Ивано-Фран-
ковская обл. Писанки. 1979. Яйцо, анилиновьіе краси
тели, восковая ростись.
272.	Черниговщина. Писанки. XIX в. Яйцо, растительньїе
красители, восковая роспись.
273.	Я. Ф. Ратушняк. Кобриново, Черкаськая обл. Писанки.
1970. Яйцо, анилиновьіе красители, восковая роспись.
274.	К. Н. Гумеиюк (род. в 1902 г.). Кульчиевцьі, Хмельниц-
кая обл. Писанка. 1971.
Т. К. Евчук (род. в 1911 г.). Бслая, Хмельницкая обл.
Писанка. 1972.
Г. В. Иванчишина (род. в 1937 г.). Кочубеев, Хмель-
ницкая обл. Писанки. 1972.
Яйцо, анилиновьіе красители, восковая роспись.
275.	А. Ф. Бсдрань. Присевцьі. Териопольская обл. Писанка.
1972.
М. II. Федирко (род. в 1920 г.). Зборов, Териопольская
обл. Писанка. 1972.
А. Ю. Шафран (род. в 1922 г.). Присевцьі, Териопольская
обл. Писанки. 1972.
Яйцо, анилиновьіе красители, восковая роспись.
276.	Ю. С. Беспалько. Красная Мотовиловка, Киевская обл.
Писанки. 1945. Яйцо, анилиновьіе красители, восковая
роспись.
277.	Киевщина. Писанки. Начало XX в. Яйцо, растительньїе
красители, восковая роспись.
278.	Киевщина. Писанки. Конец XIX в. Яйцо, растительн’.іе
красители, восковая роспись.
279.	Черновицкая обл. Писанки. 1:180. Яйцо, растительньїе
красители, восковая роспись.
Е. В. БЕЛОКУР (1900—1961).
Народний художник УССР
280.	Портрет Падеждьі Бслокур. 1941. Холст, масло.
281.	Цветьі и калина. 1940. Холст, масло.
282.	Цветьі и калина. Фрагмент. 1940. Холст, масло.
283.	Цветьі и орехи. 1948. Холст, масло.
284.	По.чевьіе цветьі. 1941. Холст, масло.
285.	Буйная. 1944 1947. Холст, масло.
286.	Буйная. Фрагмент. 1944 - 1947. Холст, масло.
287.	Мальвьі. 1950. Холст, масло.
288.	Колхо.зное поле. 1948 1949. Холст, масло.
289.	Колхо.зное поле. Фрагмент. 1948- 1949. Холст, масло.
290.	Пионьї. 1958. Холст, масло.
291.	В Богдановке. 1955. Холст, масло.
292.	В Шрамковском районе на черкасской земле. Фрагмент.
1955 1956. Холст, масло.
293.	Привст урожаю. 1946. Холст, масло.
294.	Декоративної' панно. 1945. Холст, масло.
295.	В Шрамковском районе па черкасской земле.
1955 - 1956. Холст, масло.
296.	Натюрморт е колосками и кувшином. 1958 1959.
Холст, масло.
297.	Мальвьі и розьі. 1954—1958. Холст, масло.
298.	Цветьі и березки вечором. 1950. Холст, масло.
299.	Царь-колос. 1949. Холст, масло.
300.	Царь-колос. Фрагмент. 1949. Холст, масло.
301.	Цветьі, яблоки и помидорьі. 1950. Холст, масло.
302.	Цветьі. 1959. Холст, масло.
І.18Т ()!• II ТЛ18ТВАТІҐЖЯ
Ь18Т ОГ ІЕЕО8ТЕАТЮМ8
ЇШ08 АКВ САКРЕТ8
1.	Уоікуп. Вив. 1782. ЛУооІ. капсі-у/еауіпв
2.	Роїіауа Ве£іоп. Вир. 18111 сені. ІУооІ, капсіт-ауіпк
3.	Кіеу Кер. Кир. 1915 сепі. Неіаіі. У/ооІ, ЬапсІ-\уеауіп£
4.	Кіеу Кер. Вир. 1809. \УооІ, Ііапсі-іуеауіпр
5.	Роїіауа Вер. Вир. 1831. \Уо<>1, Ііапсі-іуеауіпр
(і. Родоіуе. Вир. 1915 сепі. ХУооІ, Ііапгі-іуеауіпр
7.	Родоіуе. Вир. 1915 сепі. Нсіаіі. \Уоо1, Ьапд-\уеауіп£
8.	Росіоіуе. Вир. 1871 ХУооІ. Ьапд-ууеауіп£
9.	Росіоіуе. Вир. 1871. Неіаіі. \Уоо1, Ьапд-іуеауіпк
10.	І). 8Ьауікіп (1902 1965). Сагреї “К. УоговЬііоу апсі 8. Ви
дуоппу Веуіесу Вед Совваск Тгоорв.” 1936. Неіаіі. \УооІ,
Ііапдіуеауіпр
11.	V. Туиіуиппік. Одевва Вер. \Уа11 гир. 1958. \Уоо1, капд-
іуеауіпр
12.	М. 8скпеідег-8спуик (Ьогп 1936). Вир 1959. ХУооІ, капд-
IV еа уіир
13.	Іїіупуапу, Ьуоу Вер. Вир. Еагіу 20111 сепі. ХУооІ, капсі
иеауіпр
14.	Ь. Тоувіикка (Ьогп 1930). Нопоигесі Агііві оґ Иіе 11кг88В.
Вевкеїіііука, Роїіауа Вер. Сагреї “Егіепдвкір оґ Рсоріев."
1967. ЛУооІ, Ьапсі-іуеауіпр
15.	О. Мавккеуіск (Ьогп 1925). Кіеу. Сагреї ’ТЬ<> Аууакспіпр."
1971. ХУооІ, Ііапсі-іуеауіпр
16.	Б. Коїов (1888—1970), II. Піхіуаг (Ьогп 1905). Кіеу. “Рої-
іауа” гир. 1970. ХУооІ. Ьапсі-іуеауіпр
17.	8. Кігіс кепко (Ьогп 1911), N. Кіеіп (Ьогп 1921). Кіеу.
Сагреї “8опр АЬоиі Ьепіп.” 1970. \Уоо1, Ьапд-іуеауіпр
18.	І. Ьііоускепко (Ьогп 1921), М. Ьііоускспко (Ьогп 1927).
Кіеу. Сагреї “Тагав 8ЬеусЬепко.’' 1960. У/ооІ, капд-и'еау-
іпр
19	N. ВаЬепко (Ьогп 1926). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ
іке ІТкг88В. Кевкеііііука, Роїіауа Вер. “ГаЬиІоив Еіои-ег”
гир 1975. ІУооІ, ЬапсІ-іуеауіпр
20.	І,. ХЬоЬоІ (Ьогп 1930). Нопоигед Агііві оґ іке 11кг88В.
Кіеу. “ТЬе ЕіегпаІ Наше' гир. 1977. УУооІ, ка'псі-ууеауіп^
СЕНАМ ГС8
21.	Ковіу, Ниі.чиї агеа. Тіїев. Місідіе— Іаііег каїґ о! ІЬе 1915
сепі. СІау, епргауіпр, ипдегріахе сіесогаііоп тік віір
22.	Уоікуп. Рііскег. Ьаіе 191Ь — еагіу 2015 сепі. СІау, ип-
сіегріахе сіесогаііоп луііЬ віір
23.	Ваг, Родоііе. РІаіе. Еагіу 20іЬ сепі. СІау, ипсіегріахе дес
огаііоп \їііЬ віір
ВиЬпіїка, Родоііе. Бгіпкіпр уеввеї. Еагіу 201Ь сепі. СІау,
ипсіегріахе сіесогаііоп іуііЬ віір
М. КеЬевпіу. 8тоіг1сЬ, Родоііе. РІаіе. 1906. СІау, ипдег-
ріахе сіесогаііоп тік віір
24.	СЬегпіроу Вер. РІаіе. Еагіу 201Ь еепі. СІау, ипск гріаге
сіесогаііоп тік віір
СЬегпіроу Вер. ВігсІ. Тоу. Еагіу 20ік сепі. СІау, тосіеііпр,
ріагр
О. Ріпскик. Когор, СЬегпіроу Вер. Китапеїя (гіпр-вкаресі
уеввеї). Еагіу 20ік сепі. СІау, тодеііпр, ріахе
25.	І. Нопскаг (1889—1943). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ
іке 11кг88В. Роііег аі ЛУогк. 8еИ'-Рогігаіі. Єсиїріиге. 1936.
СІау, тодеііпр, ріахе
26.	V. Токаг. Тгапвсаграікіап Вер. Рої. 1930—1935. СІау,
ипсіегріахе сіесогаііоп іуііЬ віір
Тгапвсаграікіап Вер. ВоипсІ ґіавк. Еагіу 20ік сепі. СІау,
ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір
27.	81оЬода агеа. Тйоп. 8си1ріиге. Ьаіе 19ік сепі. СІау, тодеї-
іпр, ріахе
28.	ШЬіпіві, Кіеу Вер. "Ритркіп" уеввеї, рІаіе, рііскег. Еагіу
20ік сепі. СІау, ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір
29.	2. оккгітоуіск (1902 - 1974). Рііскег. 1945. СІау, ипсіег-
ріахе сіеаогаііоп тік віір
30.	І.. Кіуапіівіпа (Ьогп 1902). Кіеу. “ВігсІ.” Броиіед ]’ир 1945.
СІау, ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір
31.	Ккисіохкпіу Кегатік Еасіогу. Орівкпуа, Роїіауа Вер.
Ногве. ІУківіїе. 1954. СІау, тосіеііпр, ипсіегріахе сіесогаііоп
тік віір
М. Казка (Ьогп 1911). Орівкпуа, Роїіауа Вер. Китапеїя
(гіпр-вкаресі уеввеї). 1951. СІау, ипсіегріахе сіесогаііоп тік
віір
Ккисіохкпіу Кегатік Еасіогу. Еіавк. 1965. СІау, ипсіег-
ріахе сіесогаііоп тік віір
32.	Р. Твуїіік (1891 —1964) ІІопоигесІ Мавіег оґ Еоїк Агі оґ ІІіс
11кг88В. “Ват” саскероі. 1958. СІау, епргауіпр, ипсіег-
ріахе сіесогаііоп тік віір
33.	¥а. Негавітепко (Ьогп 1891) ВиЬпіїка, Уіппііва Вер. Уаве,
сир, рііскег. 1947 —1949. СІау, ипсіегріахе ддрогаііоп тік
віір
34.	Р. Віїуак (Ьогп 1914), Н. Ровкіуаііо (Ьогп 1912). Орівкпуа,
Роїіауа Вер. Кер-вкаред уеввеї апсі нроиіесі )ир. 1949.
СІау, ипсіегріахе десогаііоп ууіЬЬі віір
35.	Роїіауа Вер. РІаіе, )ир апсі іеа-роі. Еагіу 20ік сепі. СІау,
ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір
36.	О. Ноіоуко (1905—1978). Реоріе’в Агііві оґ іке 11кг88В.
Сгоаі. Весогаііуе уеввеї. 1969. СІау, тодеііпр, ріахе
37.	N. Еедогоуа (Ьогп 1907). Кіеу. Уаве. 1959. СІау, ріахе
II. 8кагаі (Ьогп 1922). Кіеу. Весогаііус рІаіе. 1975. СІау,
ріахе
38.	В. Ноіоуко (1905 —1978). Реоріе’в Агііві оґ іке 11кг88В.
“Ьіоп” уеввеї. 1972. СІау, тосіеііпр, ріахе
39.	О. Хкеїехпуак (1909—1963). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі
оґ іке 11кг88В. Маекіпе-Сип Сагі. 8си1ріиге. 1957. СІау,
тоЦс Ііпр, ріахе
10.	О. Нгуасіипоуа (1898 —1974). Уаве. 1959. СІау, ипсіегріахе
сіесогаііоп тік віір
41.	О. Ругіхкок (Ьогп 1898). Адатіука, Кктеїпіівку Вер. Рої,
рііскег, ітп-уеввеї. 1959—1962. СІау, раіпііпр
42.	М. Ііаіав (Ьогп 1916). Уііккіука, Тгапвсаграікіап Вер. Ріі-
скег. 1963. СІау, епргауіпр, ипсіегріахе сіесогаііоп іуіііі віір
¥а. Вепсіік (Ьогп 1893). ііхкрогосі, Тгапвсаграікіап Вер.
РІаіе. 1962. СІау, ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір
43.	М. Вепівепко (Ьогп 1917). Уазіїкіу, Кіеу Вер. “Гіоигівкіпр”
Ьеуегаре веі. 1974. СІау, ипсіегріахе сіесогаііоп тік віір.
“Аргії” десогаііуе рІаіе. 1977. СІау, ипсіегріахе сіесога-
ііоп тік віір
44.	N. Ргоіогуеуа (Ьогп 1926). V. Ргоіогуеу (Ьогп 1925). Уа-
яіікіу, Кіеу Вер. “ВігсІ" десогаііуе рІаіе. 1970. СІау, ип-
сіегріахе сіесогаііоп тік віір
45.	А. Кигоскка (Ьогп 1938). Ьуоу. Ногве. 8си1ріиге. 1974.
СІау, тосіеііпр, епргауіпр
ПЕСОКАТІУЕ РАттта
46.	М. Тішскепко (Ьогп 1922). Реоріе’в Агііві оґ іке 11кг88В.
Кіеу. Рапеї “Вігск Тгее.” 1971. Соиаске оп рарег
47.	Н. 8оЬаскко-8ковіак (1883 —1965). Рапеї “Мау Оау Еевіі-
уаі.” 1922. ЛУаіег-соІоиг, роиаске апсі Іпсііап іпк оп рарег
48.	Т. Раіа (1884—1976). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ Ніс
1Ікг88В. Рапеї “Еіоіуєгв.’’ 1950в. Тетрега оп рарег
49.	Т. Раіа (1884 —1976). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ Ніе
Нкг88В. Несогаііуе тоііґ. 1930в. Тетрега оп рарег
50.	Т. Раіа (1884 —1976). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ іке
Скг88В. Несогаііуе тоііґ. І930в. Тетрега оп рарег
51.	Р Ніивкскепко (Ьогп 1908). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі
оґ іке 11кг88В. Кіеу. Рапеї “Еіоууєгв іп Роі’.’ 1947. Сгоиаске
оп рарег
52.	Р. Уіавепко (1900— 1960). Рапеї “Еіоіуєгв іп Уаве.” 1950в.
ХУаіег-соІоиг оп сагдЬоагсІ
53.	N. Віїокіп (1894—1981). Реігікіука, Нпергореігоувк Все-
Рапеї “\Уес1с1іп£ Тгаіп.” 1961. Тетрега оп рарег
54.	II. 8оЬаскко-8ковіак (1883- 1965). Рапеї “Накііав.” 1964
Соиаске, іуаіег-соїоиг, Іпсііап іпк оп рарег
55.	V. Ніивкскепко (Ьогп 1939). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ
іке 1Ткг88В. Реігікіука, Нпергореігоувк Ве£. Рапеї “А11
ґог уои, ту Іоуе!” 1966. Тетрега оп рарег
56.	М. Ргіутаскепко (Ьогп 1908). Нопоигесі Агі ХУогкег оґ
іке Нкг88В, Т. 8кеускепко Ргіхе иіппег оґ іке 11кг88В.
Воіоіпуа, Кіеу Ве£. Рапеї “Сиеідег Нове Сгоує.”
1967. Соиаске оп рарег
57.	V. Рауіепко (Ьогп 1912). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ
іке ІТкг88В. Кіеу. Рапеї “Вед Еіои'егв.” 1965. Соиаске оп
сагдЬоагд
58.	II. Рауіепко-Скс гпіскепко (Ьогп 1919). Нопоигед Мавіег оґ
Еоїк Агі оґ іке 11кг88В. Кіеу. Рапеї ‘'Гіоиегв іп Уаве."
1963. Тетрега оп сагдЬоагд
59.	Н. 8атагвка (Ьогп 1942). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі оґ
Иіе 11кг88В. Реігікіука, Нпергореігоувк Ве£. Рапеї “Віие
Мау.” 1973. Тетрега оп рарег
60.	М. Кгауеів (Ьогп 1941). Реігікіука, Нпергореігоувк Ве£.
Рапеї “Весі Еіоіусгв.” 1977. Тетрега оп рарег
державний музей українського народного декоративного мистецтва урср
61.	І. 8куІяуик (Ьогп 1907). Кіс-у. Гапсі “Мау-Ьи^в аге Пит-
тіп£ оуєг ІЬе СЬеггу Тгеев." 1964. Тетрега оп рарег
62.	Г. Рапко (Ьогп 1924). Нопоигесі Маяіег ої Гоїк Агі ої ІЬе-
Нкг88К. Реігікіука, Впергореігоуяк Кс£. Рапеї “(Іиеісіег
Нове.” 1975. Тетрега оп рарег раяіесі іо ріушоосі
63.	Р. КЬота (Ьогп 1933). СЬегпуаІіп, Іуапо Егапкоувк Керг.
Рапеї “СоЙеп Аиіитп." 1972. ЛУаіег-соїоиг оп рарег
64.	V. 8око1епко (Ьогп 1922). Вееогаііуе рапеї. 1972. ХУаІег-
соїоиг оп рарег
65.	Г. КисЬегепко (1906 —1953). “Віпсішеесі.” 1948. ХУаІег
соїоиг оп рарег
СгЬА88
66.	Іікгаіпе. Ьатр. 15іЬ—ІбіЬ сепі. Сіаев, Ьіошіп^, тосіеііп^.
Веакег. 15іЬ—1616 сепі. Сіавя, Ьіошіпк, тосІе1іп£.
8та11 Ьоіііе. 15іЬ—Ібіїї сепі. Сіаяв, ЬІошіпц
67.	Кіеу Ке£. РіісЬег. 18111 сепі. Сіавя, Ьіошіп^, пюсіе1іп£
68.	Кіеу Кер. “Веаг’ уеяяеі. 181Ь сепі. Сгіа.чя, Ьіохуіп^. тосіеі
іп&
69.	Ниіяиі агеа. “Веаг” уея.чеі. 18Ні сепі. Сіая.ч, ЬІошіпр, тод-
е1іп&, ції раіпііп#
70.	Нкгаіпе. Кой псі їіавк. 181Ь сені. (Иа.чя, Ь)о«іп«.
Зиц. 18111 сепі. СИаяя, Ьіошіп^'.
Воші. 18111 сепі. (Паям, Ьіошіпл
71.	В. Уаїко (Ьогп 1934). Ьуоу. Вееогаііуе рчіЬІеІя. 1972. Сої
оигесі {Дане, Ь1ошііі|>', тосіеііпр, ЬиЬЬІен
72.	УоІЬуп. “Ваякеї” уане. Ьаіе 18111 сепі. Соїоигесі ріане.
Ь1ошіп«, піос1е1іп£
73.	Икгаіпе. РіісЬег. 18111 сепі. СоІоигеїІ ріаяя, Ь1ошіп£, раіпі
іпр шіНі епатеї, тосіеііпр
74.	М. Рауіоуяку (Ьогп 1921). Нопоиге<1 Маніег ої Гоїк Агі оГ
ІЬе Ь1кг88К. Ьуоу. “Каїас-Ь” їіароп апсі шіпе-^іаяя. 1960.
Сіавв, Ьіошіпе, тосіеііп#
75.	М. Рауіоуяку (Ьогп 1921). Нопоигесі Маяіег ої Гоїк Агі
ої ІЬе Нкг88К. Ьуоу “Капі" уея.чеі. 1967. Соїоигесі £Іаяв,
Ьіошігір, тосіеііпр
76.	І. Хагііяку (Ьогп 1929). Нопоигесі Агііяі ої ІЬе Ькг88К.
Кіеу. Пеявегі неї. 8и1рЬі<1е-гіпк ^’іаєя, Ь1ошіп£
77.	В. Наїііяку (Ьогп 1939). Ьуоу. ВоіНея. 1972. Соїоигесі апсі
соїоигіеяя £Іаяя, ЬІошіп£, піосіеііп#
78.	М. Тагпаувку (Ьогп 1931). Ьуоу. Уаяе.ч “ТЬе СаграІЬіап
Вігеапі.” 1977. Соїоигесі кіаяя, Ьіошіп^, ЬиЬЬІен, сиіііпр,
піеіаі, сЬа.чіп£
79.	V. НепвЬкс- (Ьогп 1925). Кіеу. “81. 8орЬіа СаІЬесІгаї ої
Кіеу” веі. 1972. Соїоигесі р'1а.ч.ч, еп^гауіпк
80.	Ь. Мііуаеуа (Ьогп 1923). Нопоигесі Агііві ої Ніс- 11кг88К.
Кіеу. “ХУесІсІіпу" неї. 1972. 8и1рЬіс1е-гіпк ціаня, ЬІошіп#,
піосіеііпй’
81.	В. ЯЬакІї (Ьогп 1932). Ьуоу. Віппег неї. 1970. Сгувіаі, еп
Игауіпв
82.	О. НивЬсЬіп (Ьогп 1935). Кіеу. Уа.чея. 1975. Соїоигесі
р'аяв, Ьіошіпе, піосіеііпе
83.	А. ВаІаЬіп (Ьогп 1934). Кіеу. "Коояіег” їі^игіпе. 1972.
Соїоигесі ріая.ч, ЬІошіп^, тосіеііп^
84.	О. Пега (Ьогп 1934). Ьуоу. Гіа.чк. 1973. Соїоигесі апсі сої-
оигіеян ріаяя, Ьіоіуіп#, піосіеііпр
85.	8. ІІоІетЬоу.чка (Ьогп 1927). Кіеу. Веяяегі неї. 1975. Сгуя-
Іаі, еп£гауіп£, тосіеііпр
86.	І. Ароііопоу (Ьогп 1933). Кіеу. “.Іоуоия” веі. 1972. Сіаяя,
раіпііпе
87.	А. ВаІаЬіп (Ьогп 1934). “8шап-(ііг1я“ ясиїріигаї еотрояі
Ііоп. 1972. Соїоигесі £Іая.ч, Ьіошіпк, тосіс-ііп^
88.	Р. Ауегкоу (Ьогп 1924). Кіеу. ВоШе апсі £оЬ1еІя. 1970.
Соїоигесі апсі еоіоигіеяв £Іаяя, Ьіошіп^, тосіеііп#
89.	Ь. Мііуаеуа (Ьогп 1923). Нопоигесі Агііві ої ІЬе Нкг88К.
Кіеу. “Вашп” уаяея. 1977. 8и1р1ііс1е-хіпк р'Іаня, Ьіошіпц,
тосіеііп#
90.	Р. Витісії (Ьогп 1935). 1,уоу. “Китапеїя" сіееапіегя. 1972.
Сіаяя, Ьіошіп#, тосіе1іп£
ЕМВКОЮЕКУ
91.	81оЬосіа агеа. Оеіаіі оґ ап ассіеяіавііеаі уеяітепі. 181Ь
сепі. І.іпеп, яіік іЬгеаІІ, теїаіііс іЬгеасІ
92.	МікЬак-Ьа, Викоуіпа. 8огосІіІ;а (етЬгоісІегесІ шотап'я
Ьіоиве ог сігеня). 191Ь сепі. Ьіпеп, еоііоп ІЬгеасІ, теїаіііс
ІЬгсасІ, (Цая.ч Ьеасін
93.	Росіоіуе. Пикіїпікк (раііегпесі Іошеїв). !91Ь еагіу 2(111і
сепі. Ьіпеп, соїоигесі соїіоп Нігеасі
94.	Н. НегавітоуісЬ (1889—1974). Нопоигесі Мавіег о£ Гоїк
Агі ої ІЬе І1кг88К. Кинкпік. 1940. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
95.	11. ОоЬгоЬогвка (Ьогп 1900). ТЬе 81Ь ої МагсЬ АгісгаН
Гасіогу. СЬегпі^оу. Зогосіїка. Веіаіі ої яієєує. 1948.
Магдиієеііе, соїоигесі віаріе ІЬгеасІ
96.	О. Веізка (1889—1971). Кіеу. Мап’я вЬігІ. Веіаіі ої яЬігІїгопі.
1950. 8і1к їаЬгіс, соїоигесі віаріе ІЬгеасІ
97.	V. КЬотепко (Ьогп 1934). Кгирякауа Агісгаїї Гасіогу.
Уеіікі 8огосЬіпІяі, Роїіауа Кец. Нияііпік. 1957. Ьіпеп, сої
оигесі віаріе ІЬгеасІ
98.	М. Нгот (Ьогп 1930). ЕЬіпосЬа Ргаївуа Агісгаїї Гасіогу.
КІетЬіука, Уіппііяа Кс£. Киякпік 1960. Ьіпеп, соїоигесі
віаріе ІЬгеасІ
99.	Р. Вегегоу.чка (Ьогп 1900). Нопоигесі Маяіег ої Гоїк Агі
ої ІЬе 11кг88К. 2ЬіпосЬа Ргаіяуа Агісгаїї Гасіогу. Кіепі-
Ьіука, Уіппііяа Ве£. Ііияііпік. 1960. Ьіпеп, соїоигесі віаріе
ІЬгеасІ
100.	ІУеніегп Росіоіуе. Яогосіїка. ОсЧаіІ ої яісч-уе. 19111 сепі.
Ьіпеп, шооіеп ІЬгеасІ
101.	О. Уавіїепко (Ьогп 1930). Нопоигесі Мавіег ої Гоїк Агі
ої Ніс ЬГкг88К.С1ага Зеїкіп Агісгаїї Гасіогу. КеяЬеІіІіука,
Роїіауа Кец- Вс-сІ .чргеасі. 1960. Ьіпеп, соїоигесі яіаріс
ІЬгеасІ
102.	Т. ИасЬкіукка (Ьогп 1930). /.ЬіпосЬа Ргаіяуа Агісгаїї
Гасіогу. КІетЬіука, Уіппііяа Пер. НііЯІіпік. 1960. Ьіпеп,
соїоигесі яіаріс ІЬгеасІ
103.	II. Иега.чітоуісЬ (1889	1974) Нопоигесі Ма.чіег ої Гоїк
Агі ої ІЬе 1Ікг88К. Нихіїнік. 1967. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
104.	А. Кихік (Ьогп 1909). Ьуоу. СияЬіоп саяе. Ііеіаіі. 1971.
8аскс1оіЬ, соїіоп іЬгеа.'
105.	О. Хасіиуаііо (Ьогп 1927). Ьевуа Ькгаіпка Агісгаїї Гасіо-
гу. СЬегкавву. ХУотап’в сігевв. ІЗеіаіІ. 1967. \Уоо1 шіІЬ Іау-
вап, соїоигесі віаріе ІЬгеасІ
106.	М. Каїіпуак (Ьогп 1924). Ьуоу. Иаркіп. Неіаіі. 1969. Ьіп
еп, соїіоп ІЬгеасІ
107.	V. Вгік (Ьогп 1908). Уіппііяа. ЕЬіпосЬа Ргаївуа Агісгаїї
Гасіогу. КІетЬіука, Уіппііяа Ке£. ХУотап’в Ьіоине.
Неіаіі ої яієєує. 1967. Магдиіяеііе, соїоигесі яіаріс ІЬгеасІ
108.	N. НгесЬапіуяка (Ьогп 1926). Тагая ВЬеусЬепко Агісгаїї
Гасіогу. Кіеу. ХУоіпап’я Ьіоине (геасіу-іо-неш). ИеіаіІ ої
яієєує. 1967. Магс]иіяе1.іе, соїоигесі яіаріс- ІЬгеасІ
109.	Р. ЬуиЬагеІн (Ьогп 1935). Тагая 8ЬеусЬепко Агісгаїї Гас-
іогу. Уіппііяа. Винкпік “ЛиЬіІее." 1970. Ьіпеп, соїоигесі
яіаріс- ІЬгеасІ
110.	Р. ЬуиЬагеія (Ьогп 1935). Тагая 8Ьеус:Ьепко Агісгаїї Гасіо
гу. Уіппііяа. Нияііпік “.ІиЬіІее." 1970. Ьіпеп, соїоигесі
ніаріе ІЬгеасІ
III.	V. КакЬагсЬепко (Ьогп 1891). Кіеу. /{ия/іпік. 1978. Ьіпеп,
соїоигесі яіаріс- ІЬгеасІ
112.	Е. ТаїавЬсЬепко (Ьогп 1932). Кіеу. Ііесогаїіуе рапеї
"ЛиЬіІсе.” ТгірІусЬ. Сепігаї шіпр. 1972. АУооІеп ЇаЬгіс,
шооіеп ІЬгеасІ
113.	М. ГесіогсЬак-ТкасЬоуа (Ьогп 1911). Нопоигесі Маяіег ої
Гоїк Агі ої ІЬе ЬГкг88К. Ьусіу. СияЬіоп саяе. Веіаіі. 197 1.
Ьіпеп шіІЬ Іауяап, тегсегікесі соїіоп ІЬгеасІ
114.	І. Нгевко (Ьогп 1941). Ьуоу. ТаЬІе-сІоіЬ 1978. Ьіпеп, сої
Іоп ІЬгеасІ
115.	О. Ногсііепко (Ьогп 1943). Кіеу СияЬіоп саяе. 1973. Ьіп
еп, соїоигесі віаріе ІЬгеасІ
116.	її. Кіуа (1930—1979). Нопоигесі Мавіег ої Гоїк Агі ої
ІЬе Икг88К. Ріііошяіір. Веіаіі. 1972. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
117.	Н. Наугіїоуа (Ьогп 1930). Тагая ВЬеусЬепко Агісгаїї
Гасіогу. Кіеу. Киппег. Иеіаіі. 1972. Ьіпеп шіІЬ Іауяап,
соїоигесі віаріе ІЬгеасІ
118	М. ГесІогсЬак Ткасіюуа (Ьогп 1911). Нопоигесі Макіег ої
Гоїк Агі ої Ніс 11кг88К. Ьуоу. ТаЬІес-ІоІЬ. Ііеіаіі. 1974.
8і1к шіІЬ Іауяап, соїіоп ІЬгеасІ
119.	М. Наугіїо (Ьогп 1920). Кііині, Тгап.чсаграІЬіап Ке(>'.
Кихкпік 1975. Ьіпеп, соїоигесі яіаріс: ІЬгеасІ
120.	¥е. Непік (Ьогп 1926). Коїоіпіа, Іуапо Ггапкоуяк Ве£.
Киппег. Неіаіі. 1978. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
121.	Е. ТаїаяЬсЬепко (Ьогп 1932). Кіеу. Рапеї. 1977. ХУооІеп
ЇаЬгіс, шооіеп ІЬгеасІ
122.	М. 8аЬас1аяЬ (Ьогп 1912). Коїотіа. [уапо-Ггапкоуяк Ке£.
Нихіїпік. Неіаіі. 1978. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
ІЛ8Т ОЕ ІЬИ18ТКЛ'ПО№
РОКСЕЬАШ АКВ ЕА1ЕМСЕ
ЕАВКІС8
123.	УоІЬуп. Вагапіука СЬіпа ІУогкз. Тигееп. Гігві Ьаіґ оґ ІЬе
191Ь сапі. РоїИеІаіп, оуегйіахс раіпііпй
124.	СЬегпійоу Ксй- Уоіокіїіпс СЬіпа \Уогк.ч. Упне. Міс1-19ІЬ
<<'111. Рогсеїаіп, геїіс ґ, пісиЬ Ііпй. оуегйіат.е раіпііпй
І 25. УоІЬуп. когсін (‘Іііпа ІУогкн. Тоа роїв. Іліє 181,її <:н4у
191.11 сі-пі.. І’оїч'і'І.'ііп, раіпііпй, ц<>1<1
1 Зі, Кіеу Цей. Кіс V Мет.ЬіЬігу.'і 1<'.чк>п<-<> Г.'їсіогу. "’іііііріігс" всі.
18308. І'аіспсе, соїоигесі рНіг/.і , і-<‘Іі<-Г
Г’,7. УоІЬуп. Когсін СЬіпа ІУогкн. І’ІаЬ- ап<1 сир. Гігві. ІіаІҐ оґ
Ніс 19111 сепі. Рогсеїпіп, оусгйЬие раіпііпй
128.	«'ІП'ПЧКоу И<'й- Уоіокііик Сінна ІУогкн. СІоск сане. Мі<1
191,11 сені. Рог< еіаіп, гсіісґ, пнніеііпй, оусґйіагс раіпііпй,
й<>1<1
129.	СЬегпійоу И<'й. Уоіокіїіпе СІїіпа ІУогкн. 8еп1ріііге<| авЬ
Ігаув. 1850.4. Рогсеїпіп, оуєгйЬг/.с раіпііпй
130.	Кіеу Кй- Кіеу-МехЬіЬігуа Еаіенсе Еасіогу. РІаіс ууііЬ
Т. 8ЬеУсЬепко’в рогігаіі. 18608. Гаіепсе, соїоигеїі ціаге,
геїіеґ
131	Кієу Кой- Кієу МсхЬіЬігуа Гяіспсс Еасіогу. РІаіс «ІІЬ
Ніс гергеяспіаііоп оґ Кіеу’в Соїсісп ііаіев. 18-108. Гаіепсе,
ргіпііпй
132.	СЬегпійоу Кєй- Уоіокіїіпе СІїіпа ХУогкв. -Зий- Місі-191.11
сепі. Рогсеїаіп, геїіеґ, оуегйіахе раіпііпй
133.	1. Уіізко (Ьогп 1930). Роїіауа. 8і<1е сіівії всі. 1972. Рог-
сеїаіп. єпйгпуіпй
1 11. ХЬіІошіг Кєй- Вагапіука СІїіпа \Уогкя. РІаіс 19308. Рог
ееіаіп, віепс'іі, вргау
ІЗ.». V. Кіііпс пко-7,Ьикоуа (1922	1965). Ііссогаїіус ріаїр.
1957. Рогсеїаіп, оуєгйЬіхє раіпііпй
І 16. М. ТнпсЬепко (Ьогп 1922). Реоріе'в Агііві о( ІЬе Іікг88К.
Кіеу. Ріаііег 1971. Рогсеїаіп, оусг^іаге раіпііпй
137.	V. Рауіепко (Ьогп 1912). Нопоигесі Мавіег оґ Гоїк Агі
ОҐ ІЬе Нкг88К. Кієу. “ЛиЬіІее” уаве. 1967. Рогсеїаіп.
оуег£Іахе раіпііпй
138.	V. Рауіепко (Ьогп 1912). ЇІопоигесІ Мавіег оґ Гоїк Агі о£
ІЬе Іікг88В. Кієу. Ріаіе. 1958. Рогсеїаіп, оусгйіахе
раіпііпй
139.	Р. РесЬогпіу (Ьогп 1932). Кієу. Мий апсі впіокіпй рірев.
1967. Рогсеїаіп, ипсіегйіахе раіпііпй, £ок!
1-Ю. Р. РесЬогпіу (Ьогп .1932). Кієу. Мий- 1971. Рогсеїаіп,
оу<г£Іахе раіпііпй
111. Н. РауІепко-СЬегпісЬепко (Ьогп 1919). Нопоигесі Мавіег
оґ Гоїк Агі оґ ІЬе Іікг88К. Кієу. Теа-роІ8. 1972. Рогсе-
їаіп, оуегеїахе раіпііпй
142. Н. РауІепко-СЬегпісЬепко (Ьогп 1919). Нопоигесі Мавіег
оґ Еоїк Агі оґ ІЬе СГкг88К.
¥а. Кохіоуа (Ьогп 1927). Кієу. “Еуєпіпй” Іеа-веї. 1972.
Рогсеїаіп, <>уег(£Іа7.е раіпііпй
113. О. ХЬпікгир (Ьогп 1931). Кієу. Неесіїехсопіап." 1972.
Рогсеїаіп, оуегкіахс раіпііпй
І 1 І. М Тіпніте пко (Ьогп 1922). Реоріе’в Агііві оґ ІЬе Іікг881і.
І. 8кі(вуик (Ьогп 1907). Кієу. Упне “Іп ІЬе УагсІ." 1972.
Рогсеїаіп, оуег£Іахе раіпііпй
115. II КІошЬіівка, О. КуЬіпа, Весегейе-веї "Віие Согпґіоху
егн ” 1969 -1970. Рогсеїаіп, ипбегйіахе раіпііпй
116. В. Руапісіа. (Ьогп 1935). Висіу, КЬагкоу Кєй- “ОгеЬагсІ”
сііппег всі. 1972. Гаіепсе, ипсіегйіахе раіпііпй
1 17 II СЬегпоуа. "81. ігісів” соГГсс-ясІ. 1972. Раіспсе, оусґці і7.с
раіпііпц
І 18. V. 8Іі<-ЬегЬіпа (Ьогп 1926). Кієу. Аспеа.ч ап<1 Ііісіо."
1960. Рогсеїаіп, оуег^іаг.е рніпііпц
119. М. Тіїпсіїепко (Ьогп 1922). Реоріе’в Лгііні оґ ІЬе ІІкг88К.
Кієу. “Ііапсіеііопв” ріаіе. 1971. Рогсеїаіп, оуегріагс
раіпііп#
150.	11. Уакиїа (Ьогп 1930). Висіу, КЬагкоу Ксй- Ріаіе. 1966.
Еаіспсс, ипсіегйіахе раіпііпц
15І.	V. УегпіоІспко (Ьогп 1937). 8иіпу. “(Іоісіеп Линині" Іеа
ап<1 ск'яяогі. 8<'1. 1975. Рогсч іаіп, пусгйіагс раіпііпй
152.	V. ТгеЬиЬоуа (Ьогп 1926). Нопоигесі Агі ІУогксг оґ
ІЬе Нкг881і.
М. ТгеЬиЬоу (Ьогп 1922). Когояіеп, ХЬіІоіпіг 11<й- “ЬиЬ
Ьоіпік" (8а1игс1ау уоіипіагу «огк). 1970. Рогсеїаіп, оуєг-
$>1ахе раіпііпй
153.	Н. РауІепко-СЬегпісЬепко (Ьогп 1919). Нопоигесі Мавіег
оґ Гоїк Агі оґ ІЬе Нкг88К.
Уа. Ког.іоуа (Ьогп 1927). Кієу. Уаве. 1979. Рогсеїаіп,
оусгріаг.с раіпііпр
154.	С1іегпі£оу Кей- І’ІакІ/Іа («гарагоипсі вкігі). Оеіаіі. І.аїс
191Ь—еагіу 20іЬ сепі. У/оо1, ЬапсІ-сусауіпе
155.	Кгоісуєін. СЬсгпікоу Кед. (Тосіау 8ппіу Кєй). Нихіїпік
(раї І.егпссІ ІосусІ). 19ІЬ сепі СоЦ.оп. ІіапсІ «сауіпк
!:><>. Кгоіеуеі-ч, < іієгпійоу КїИ- (Тсхіау 8чпіу Кец.). Ні'хііпіки.
І9ІЬ сен!.. СоІ.Іоп. ІіапсІ уусауіпй
157	Впкоуіпа. І^ІііпііІкч («опіаіГв ЬсаіІмеаг). Псіаіі. І.аіе
МІ.її	І'ііґіу 201.11 і-і'ПІ. СоІ.Іоп, Ііпічі, ІіапсІ «спуіпй
158.	81оЬо<1а агеа. ІЧпкІїІп. Неї ііі. І,:і|< ГІІІі сені. ІУооІ, ІіапсІ
«< :іуіпй
159.	Кіеу І1.<'.£. Ііпхіпнкх. І.аІІег Ііаіґ оґ І ЦІ її	еагіу 201.11 сені.
І оИоп, іпапиаі яініі.і.іе «еауіпц
160.	Уа. СЬіпіІепко (Ьогп 1908). Роі.авЬ, Сііогкавву Кс^. Та
Ьк'сІоІЬ. Ііеіаіі. І930к. Іапоп, піапиаі яЬиІІІе «еауііїй
Ції. Т. МіяЬскик. КораіЬіпічі, 11и1.чиІ агеа. Рі11о«в1і|і. І)еІаіІ.
Еагіу 201Ь сепі. Іапеп, «ооі, ЬапсІ-\уеауіп£
162.	Р. УакиїісЬ (Ьогп 1887). Роїе.чуе. Пияііпік. Еагіу 201Ь
сені. Іапеп. соїіоп, ЬапсІ-хувауіпй
163.	Кгавпо.ч1ауі.чі, ІІиІвиІ агеа. Іврак, Викоуіпа. Меп’я ЬеІІя.
Еагіу 201Ь сепі. ІУооІ. Ьапсі-іусауіпй
164.	N. Ргокорепко (Ьогп 1929), 1. Ііисіаг (Ьогп 1921). Кгоіе
усів Агіівііс УУеауіпй Гасіогу. Кгоієуєів, 8ипіу Вей
Нияііпііія. 1960. Соїіоп. .чіареі. Ьапсі-хуса'уіпй
165.	8. КесЬірогепко (Ьогп 1922). Кієу. Нияііпік. 1960. Соїіоп,
аіареї, Ьапс1-«еауіпй
166.	Тій- 8111 ОҐ МагеЬ АгІегаІІ Еасіогу. ІІіЬіуагі, СЬегпійоу
Чс'Й- Ііесогаїіуе сіоіЬ ІІеІаіІ. 1957	1960. (’оКоп, гауоп,
Ьа п<1 «еауііій
167.	І. Кесіїірогепко (Ьогп 1929). Роїм-ііа Агісгаґі Еасіогу.
ВоЬи.чІау, Кієу Вєй- Ііиякіик». 197 >. Соїіоп, віареї, піап
паї вЬиІІІе «еаеіпй
168.	ТЬе 81Ь оґ МагеЬ Агісгаґі Еасіогу. ОіЬІуагі, СЬєгпійоу
В.е£. Оесогаїіуе сіоіЬ. 1957 —1960. Соїіоп, гауоп, ЬапсІ-
«< ауіпй
169.	К. Апіопік (Ьогп 1922). ВегеЬоуе, ТгапвсаграІЬіап Кей-
Киппег. 1969. Іапеп, піегсегігссі соїіоп ІЬгеасІ, піапиаі
вЬиІІІе «еауіпй
170.	Н. УавіІавЬсЬик (Ьогп 1924). Т. 8ЬеусЬепко Ргіхе «іппег
оґ ІЬ< Нкг88К. 8ЬсвЬогу, Іуапо-Ггапкоувк Кей. Пияііпікя.
1966, 1968. Соїіоп, Ьапсі-хуеауіпй
17 1. 8. КесЬірогепко (Ьогп 1922). Кієу. ЗиЬіІее рапеї. Тгір-
ІусЬ. 1970. Соїіоп, діареї, Ьапс1-«сауіпй
172.	А. Кограпуик (Ьогп 1942). Уауогіу, Іуапо-Ггапкоувк Ке§.
Весізргеасі. 1970. ХУооІ, Ьапс1-«еауіпй
173.	Н. ЬеопсЬик (1917 —1979). Нопоигесі Мавіег оґ Гоїк Агі
оґ ІЬе Нкг88К. Уоіосііпіігеїв, Воупо Кєй ТаЬІееІоіЬ. 1970.
Соїіоп, іпапиаі .чЬиІІк' «еауіпй- Весівргеасі. 1972. ІУооІ,
гауоп, іпапиаі .чЬиІІк «еауіпй
174.	II. Уегев (Ьогп 1928). Т. 8Ь<*усЬспк<> Ргіхе «іппег оґ ІЬе
Нкг88К. Кієу. НияІіпіІ,. 1973. 81ар1е, еоіоигесі соїіоп
ІЬгеасІ, ЬапсІ-уусауіпй
175.	М. Маївкіувка (Ьогп 1931). і,уоу. Иаркіп. 1972. ІУсміІ,
іпапиаі зііиіііе «еауіпй. М. Яуігко (Ьогп 194 1). і,у<іу.
Иаркіп. 1971. \УооІ, піапиаі вЬиІІІе «сііуіпй
МЕТАЬЛУАКЕ АКВ ЬЕАТІІЕКЛУОКК
176.	Н. 81гіпасІуик (Ьогп 1935). Кокіу, 1 уапо-Ггапкоу.чк Ксй.
Віпокіпй 8Є4- 1971. ТоЬас<-о ронсЬ. ЕеаІЬег, іпсіаі кпоЬя,
спйгауіпй- Нпіокіпй ріре. М< (аі. епйгауіпй
І.	Тіпкаїупк (Ьогп 1924). Ні» Ііка, Іуано Гганкоувк Нсц.
Гііпі. 1970. МеІ.аІ, савііпй, спйгпуіпй
177.	Уауогіу, ПнініїІ агеа. Сговв. 181Ь сені. Меіаі, Гогйіпй, оп-
йгауіпй-
ІІПІКНІ агеа. Кі-скЬкч'. 191Ь сепі. Меіаі, епйгауіпй.
еінЬоячіпй
178.	УоІІіуп. 8ІіоикІеі її їй- 19111 сепі. Ьсаіііег, піеіаі кпокя
179.	Р. НгіЬогсЬик (Ьогп 1909). КісЬка, Іуапо Егапкоу.чк Ксй-
Віпокіпй рір< 194 7. М«'1аі, епйгауіпй, ІсаіЬег, Ьгаісііпй-
НиІ.чиІвЬсЬіпа” Агіаі. Ковіу, Іуапо Ггапкоувк Кєй- 8піок
іпй ріре. 1947. Мсіаі, єпйгяуіпй, ІеаіЬег, Ьгаісііпй
180.	Р. 81гіпасІуик (Ьогп 1935). Ко.чіу, Іуапо Ггапкоувк Н<'й-
81іои1с1ег-Ьай. 1971. Ееаіііег, теїаі кпоЬв, епйгауіпй
181.	Уо. Ьикапуик. Ковіу, Іуапо Ггапкоувк Кєй- 8Ьоик1ег-Ьай.
1929. І.еаІЬсг, віатріпй
182.	8пк1аука, Ниівиі агеа. 8Ьои1гіег-Ьай- 1910. ЬеаіЬег, іпеїаі
кпоЬв, епйгауіпй
державний музей українського народного декоративного МИСТЕЦТВА УРСР
183,	Роїіауа Ве#. Репсіапі. 19111 сепі. Меіаі, соїоигес! #1авв,
етЬоввіп#
184.	І. Тіпкаїуик (Ьогп 1924). Віскка, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
Вгасеїеів, гіп#в. 1962. Меіаі, ріавіісв, еп#гауіп#, іпіау
\уогк
185.	В Еігіпасіуик (Ьогп 1935). Ковіу, 1 уапо Егапкоувк Ке#.
Мопсу Ьеіі. 1971. Ьеаікег, іпеіаі кпоЬ.ч, еп#гауіп#
186.	В. 8ігіпа<1уик (Ьогп 1935). Ковіу, 1 уапо-Ргапкоувк Ке#.
Мопеу Ьеіі. ІЗеіаіІ. 1971 Ьеаікег, теіаі кпоЬв, еп#гауіп#
187.	1. Васкіпвку (Ьогп 1911). Вгивіигу, Іуапо Егапкоувк Ве#.
Сапе ууііРі ах-вкаресі ІіапсІІе. 1965. Меіаі, ріавіісв, \уоо<і,
сп#гауіп#, іпіау іуогк.
1 Тіпкаїуик (Ьогп 1924). Віскка, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
“КсІеГ” сапе. 1966. Меіаі, ріавіісв, хуоосі, еп#гауіп#, іпіау
е.огк
К. Вігіпасіуик (Ьогп 1935). Ковіу, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
Сапе ууіііі ах-вкаресі ІіапсІІе. 1971. Меіаі, ріавіісв, суоосі,
еп#гауіп#, іпіау \уогк
Іуапо Егапкоувк Ке#. Сапе. 1960. Меіаі, ууоосі, еп#гауіп#
188.	Е. 81ітас1уик (Ьогп 1937) Вгивіигу, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
ІМиіегаскег. 1970. Меіаі, ріавіісв, еп#гауіп#, іпіау е.оґк.
І. Тіпкаїуик (Ьогп 1924). ВісЬка, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
Миісгаскег. 1962. Меіаі, еп#гауіп#
189.	М. Ропошагепко (Ьогп 1942). Нопоигесі Агііві оґ ІЬе
Икг88В. Кіеу. Иескіасе. 1972. Меіаі, согаї, ґі1і#гее, #гап
иіаііоп
РКІКТЕП СЬОТН
190	Реігивіїкі, Кіеу Ке#. Ргіпіесі сІоіЬ. 18ІЬ сепі. Ьіпеп
191.	Іікгаіпе Ргіпіесі сІоіЬ. 18ік сепі. Нетреп сІоіЬ
192.	8ігіііука, Кіеу Ке# Ргіпіесі сІоіЬ. 18іЬ сепі. Ьіпеп
193.	СЬегпі#оу Ке#. Ргіпіесі сІоіЬ. Еагіу 19іЬ сепі. Ьіпеп
194.	Икгаіпе. Ргіпіесі сІоіЬ. 18іЬ сепі. Ьіпеп
195.	Вовіауіскі, Кіеу Ве#. Ргіпіесі сІоіЬ. 18іЬ сепі. Ьіпеп
196.	Икгаіпе. Ргіпіесі сІоіЬ. 181Ь сепі. Ьіпеп
197.	ІІкгаіпе. Ргіпіесі сІоіЬ. 19іЬ сепі. Ьіпеп
198	Кктіїпа, Кіеу Ве#. Ргіпіесі сІоіЬ. Еагіу 19іЬ сепі. Ьіпеп
199.	Икгаіпе. Ргіпіесі сіоік. 19іЬ сепі. Соііоп сІоіЬ
200.	Икгаіпе. Ргіпіесі сІоіЬ. Еагіу 19іЬ сепі. Соііоп сіоік
201.	Уеііка ВиЬаіука, Кієу Ве#. Ргіпіесі сІоіЬ. 19іЬ сепі.
Соііоп сІоіЬ
202.	Икгаіпе. Ргіпіесі СІоіЬ. 19ік сепі. Ьіпеп
203.	Роїіауа Ве#. Ргіпіесі с Іоііі. Еагіу 19іЬ сепі. Ьіпеп
204.	Р. Мапко. Моуіпі, Ьуоу Ве#. Кегскіеґ. Иеіаіі. Еагіу 20іЬ
сепі. Гасіогу тасіе соііоп сІоіЬ
205.	¥е. Роувіуапіу (1895— 1970). “Нипіег” ргіпіесі сІоіЬ.
1934. Ьіпеп
206.	¥е. Роувіуапіу (1895 — 1970). Ргіпіесі сіоік. 1964. Ьіпеп
207.	Уе. Роувіуапіу (1895—1970). Ргіпіесі сіоік. 1966. Ьіпеп
208.	О. РавЬсЬепко (Ьогп 1911). Кіеу. Кегскіеґ. Оеіаіі. 1973.
Еасіогу-тасіе суооіеп сІоіЬ
АУООВ-САКУШСг АКВ ВОКЕ-САКУІЬЮ
209.	М. 8ЬкгіЬІуак (1858—1920). Иесогаііуе рІаіе. 1909. ІУоосІ,
#1авв Ьеасів, теіаі, Ьогп, сагуіп#, іпіау ссогк
410. Кіеу Ве#. 8рооп, всоор. 19111 сепі. ІУоосІ, сагуіп#
211.	ІІкгаіпе. Рспусіег Гіавк. 18111 сен!..
УоІІіуп. Рспусіег Гіавк. 18іЬ сепі.
М. ’/иЬепко. 2арогохкіап 8есІі. Рстсісг Гіавк. 1700. Коне,
еп#гауіп#
212.	ІТоівеуе, Роїіауа Ке#. Ь-оіі ВІИ-ІҐ. 191,її сені.
КоЬігЬсІїа, (Литиі#оу Ке#, Ісоп віісіґ. 191,її сені. ІУоосІ,
сагуіп#
213.	Мовкаїепку, Роїіауа Ке#. Васк оГ а сагі. ІІеіаіІ. 191Н сені.
\Уоос1, сагуіп#
214.	КатівЬеуісЬі, 81оЬосІа агеа. Еі#иге-вЬарес1 сговв-Ьеапі
ісігтіпаііопв. 19іЬ сепі. іУоосІ, сагуіп#, раіпііп#
215.	¥и. Кограпуик (1892 —1977). Нопоигесі Мавіег оГ Еоїк
Агі о£ Іке Икг88В. Огпапіепіаі сотрояіііоп оп а скеві
соуєг. 1960. ІУоосІ, сагуіп#
216.	8. Кограпуик (1894  1970). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк
Агі оГ іке Икг88В. Иесогаііуе рІаіе. 1966. ЛУоосІ, #1авв
Ьеасів, піоікег-оі-реагі, сагуіп#, іпіау ууогк
217.	V. Кограпуик (Ьогп 1922). Уауогіу, Іуапо-І&апкоувк Ве#.
Иесогаііуе рІаіе. 1974. УУоосІ, теіаі, #1авв Ьеасів, сагуіп#,
іпіау \уогк
218.	И. 81ікгіЬ1уак (Ьогп 1925). Уауогіу, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
Иесогаііуе рІаіе. 1972. ХУоосІ, Ьогп, теіаі, #1авв Ьеасів,
сагуіп#, іпіау ууогк
219.	V. Них (Ьогп 1904). Ковіу. Іуапо-Егапкоувк Ке#. Еіавк.
1969. АУоосІ, теіаі, сагуіп#, іпіау ууогк, еп#гауіп#
220.	М. Тіпікіу (Ьогп 1910). Ковіу, Іуапо-Егапкоувк Ке#. Воок
саве. 1957. ІУоосІ, #1авв Ьеасів, тсіаі, тоііісг-оґ-реагі, сагу-
іп#, іпіау суогк
221.	Р. Уегпа (1876— 1966). ІІопоигесІ Мавіег оґ Еоїк АгіоІ Ніс
Икг88Гі. А. Ривккіп. 8си1ріиге. 1957. \¥оос1, сагуіп#
222.	О. 8ауепко (Ьогп 1899). Реоріе’в Агііві оГ іке Икг88В.
Кіеу. Иесогаііуе рІаіе. 1957. ІУоосІ, вігаїу, іпіау ууогк
223.	1. Нгітаїуик (Ьогп 1903). Всскка, Іуапо-Егапкоувк Ке#.
8а1і-Ьох. 1960. Ьасіїе. 1963. Ногпесі уеввеї. 1963. ІУоосІ,
сагуіп#, рокегууогк
224.	А. 8кіера (Ьогп 1903). 8уагіскіука, Скегпі#оу Ве#. Тке
8о\уіп#. Всиїріиге. 1968. АУоосі, сагуіп#
225.	М. 2аівегк1уапу (Ьогп 1942). Кгетепски#, Роїіауа Ве#.
Вгеасі-ріаіе. 1974. 8іаіпес1 суоосі, сагуіп#
226.	М. Регеуегхіпа (Ьогп 1937). Кгетепски#, Роїіауа Ве#.
Єоиуепігв ууогквкор (Міпівігу оі Еогевігу оґ іке Икг88В).
8соор. 1974. 8іаіпес1 ууоосі, сагуіп#
227.	V. МакпіЬісІа (Ьогп 1929). Нопоигесі Мавіег оґ Еоїк Агі
оґ іке Икг88В. Кгетепски#, Роїіауа Ве#. 8оиуепігв теогк-
вкор (Міпівігу оґ Еогевігу о(‘ іке Икг88В). Гіавк, ти#.
1978. 8іаіпес1 ууоосі, сагуіп#
228.	Е. Мохкагоувку (Ьогп 1935). Теіегіу, Кіеу Ве#. 8оиуепігв
ууогквкор (Міпівігу оґ Еогевігу оґ іке Икг88В). 8а1і-Ьох,
Іітеууоосі копеу Ьох, ваІі-Ьох. 1978. 8іаіпес1 суоосі. сагуіп#
229.	V. Вкагкоу (Ьогп 1923). 8агпу, Воупо Ве#. 8токіп# ріре,
ваіі сеііаг, врісе веі. 1978. 8іаіпесІ Ьопе, еп#гауіп#
230.	V. Рохпік (Ьогп 1943). Кіевіу, Воупо Ве#. 8оиуепігв \уогк-
вкор (Міпівігу оґ Еогевігу оґ іке Икг88В). Вгеасі Ьоагсі,
Іасіїе. 1978. 8іаіпес1 и-оосі, сагуіп#
231—	232. І. Ваіакигак (Ьогп 1922). Нопоигесі Мавіег оґ Гоїк
Агі оґ іке Икг88К. Ковіу. Іуапо-Егапкоувк Ве#. Міік
Ьискеі. 1966. 8а1і сеііаг. 1964. ІУоосІ, сагуіп#
233.	А. 8икЬогвку (Ьогп 1932). Ьуоу. 8си1ріига1 сотровіііоп
“Тке 8егуапі ІУотап” Ьавесі оп Т. 8кеускепко’в роет.
1960. ІХ'ооіі, сагуіп#
234.	А. Огівік (Ьогп 1922). Тгивкауеів, Ьуоу Ве#. СаИ-кегсІ.
Єсиїріиге. 1956. ЛУоосІ, сагуіп#
235.	¥а. КкаїаЬисІпіу (1869—1949). 2кикі, Роїіауа Ве#. Ріаі-
іег. 1937. їУоосІ, сагуіп#
236.	V. 8уіс1а (Ьогп 1913). Реоріе’в Агііві оґ ІЬе Икг88В.
Ихк#огос1. ‘Оп іке \¥ау іо Рагіівапв.” 8си1ріиге. 1948.
ХУоосІ. сагуіп#
237.	А. Гі#кеІ (Ьогп 1919). Ьуоу. Гісіїег. 8си1ріиге. 1967. ІУоосІ,
сагуіп#
238.	В. Еаккагоу (Ьогп 1930). Ьуоу. “Бесгее оп Реасе.” 1972.
ІУоосІ, сагуіп#
239.	V. Уіпокгасівку (Ьогп 1926). Кіеу. Рспсії уаве. 1959. Вопе,
сагуіп#
ПКЕН8
‘1 10 Впкоуіпа, УУоїтіп’в Ьіои.чс. 191.11 сені. Ьіпеп, суооіічі ІІпсаіІ
211. Впкоуіпа. ІУоіиап’в ЬІоиве. 191,1т сені. Ьіпеп, иооіеп ІЬге.иІ
242. Росіоііс. ХУотап’в сігевв. 1916 сені.
243. Роїіауа Ке#. Оігі’в ґсяііу<‘ сігеян І9І.ІІ сені,
211. Ьуоу Ке#. іУопіап’в сігевв. 1’И.Іі <-спІ.
215 С1іегпі#оу Ке#. УУотап’в совійте. 19ІІ1 сепі.
246 Ниівиі агеа. 8еі(1аіі (піап’в .іаскеі). Еагіу 20ік сені СІоіІі,
суооіеп ікгеасі, горе
247.	Роїіауа Ве#. Кегзеіка (іуотап’в віееуеіевв сігевв). 19ік
сепі. 8і1к ґаЬгіс, уеіуеі
248.	Кіеу Ве#. УУотап’в еоаі. Еагіу 20ік сепі. СІоіЬ
249.	Уоікуп. ІУотап’в совійте. 19ік сепі,
250.	Кіеу Ке#. \¥отап’в совійте. 19ік сепі.
251.	Тегпорої Ве#. Мап’в вкеервкіп еоаі. Еагіу 20ік сепі.
ЬІ8Т ОЕ 1М.118ТКАТІОМ8
252.	Ниівиі агеа. Мап’в совійте. Еагіу 20111 сепі.
253.	Ьуоу Ке#. КегеЬіеґ. 191Ь сепі. Ьіпеп, віік ІЬгеасІ, соїіоп
ИігеасІ
254.	О. Уавііепко (Ьогп 1930). КевЬеііііука, Роііауа Ке#.
КУотап’в Ьіоиве. 1973. Ьіпеп, соїіоп ІЬгеасІ
255.	М. ГесіогсЬак ТкасЬоуа (Ьогп 1911). Нопоигесі Мавіег оґ
Гоїк Агі оґ ІЬе 11кг88К. Ьуоу. Мап’в вЬігІ. 1974. Ьіпеп
іуііЬ Іаувап, соїоигесі-віаріе ІЬгеасІ
256.	1’. Ноіоуаіа (Ьогп 1908). КІетЬіука, Уіппііва Ке#. ІУотап'в
Ьіоиве (геас1у-1о-ве\у). 1957. Сгере сіє СЬіпе, соїоигесі
віаріе- ІЬгеасІ
257.	N. ЬуакЬоуа (Ьогп 1940). Кіеу. Кеічіак (тап'з іаскеї).
1970. СіоІЬ, іуооієп ІЬгеасІ, горе
258.	І уоу Ке£- КаЬаІ (сеотап’в Ьіоиве). Еагіу 201Ь сепі. Еіпеп,
соїіоп ІЬгеасІ
259.	Н. Уіпіопуак (Ьогп 1941). Коїотіа, Іуапо Егапкоувк Ке#
8кігІ. Асіогптепів. 1978. ІУооіеп ҐаЬгіс, «ооіеп ІЬгеасІ
РУ8АККА8
260.	Росіоіуе. Рухапках (раіпіесі Еавіег е##в). Ьаіе 191Ь—еагіу
20іЬ сепі. Уе#еІаЬ1е сіуев, \уах ргосевв
261.	Росіоіуе. Рухапках. Ьаіе 191Ь -еагіу 201Ь сепі. Уе#еіаЬ1с
сіуев, теах ргосевв
262.	Уіуііуіві, Росіоіуе. Руяапкая. 1907	1908. Уе#еіаЬ1е сіуев,
раіпііп#
263.	Росіоіуе. Руяапкая. І,аІе 19111 сепі. Уе#еІаЬ1е сіуев, \уах.
ргосевв
264.	ЬІкгаіпе. Рухапках. 191Ь — 201Ь сепі. Уе#с ІаЬІе апсі апіііпе
сіуев, \уах ргосевв
265.	Росіоіуе. Рухапках. Еагіу 201Ь сепі. Уе#еІаЬ1е сіуев, теах
ргосевв
266.	Ьуоу Ке#. Рухапках. Ьаіе 191Ь—еагіу 20111 сепі. Уе#еІаЬ1е
сіуев, пах ргосевв
267	Р НгіЬогсЬик. Ковіу.	І уапо-Егапкоувк Ке#. Рухапках.
1949. Уе#еіаЬ1е сіуев, \уах ргосевв
268.	Р. Тгиіуак. КовтасЬ, 1 уапо-Егапкоувк Ке#. Рухапках.
1960. Уе#еІаЬ1е сіуев, \уах ргосевв
269.	СаграіЬіап Ке#. Рухапках. Еаіе 191Ь — еагіу 201Ь сепі.
Уе#еІаЬ1е сіуев, леах ргосевв
270.	М. 81ерап. РісІхакЬагісЬі, СЬегпоуІву Ке#. Рухапках.
1973. Апіііпс сіуев, \уах ргосевв
271.	М. ВхуіпсЬик (Ьогп 1918). КовтасЬ. Іуапо-Егапкоувк Ке#.
Рухапках. 1979. Апіііпе сіуев, суах ргосевв
272.	СЬегпі#оу Ке#. РЛапках. 191Ь сепі. Уе#сІаЬ1е сіуе.в, \уах
ргосевв
273.	¥а. КаїивЬпуак. КоЬгіпоуе, СЬегкавву Ке#. Руяапкая.
1970. Апіііпе сіуев, суах ргосевв
274.	К. Нитепуик (Ьогп 1902). КиїсЬііуІві, КЬтеїпіївку Ке#.
Руяапка. 1971.
Т. УеусЬик (Ьогп 1911). Вііа, КЬтеїпіївку Ке# Руяапка.
1972.
II.	ІуапсІїівЬіпа (Ьогп 1937). КосЬиЬеіу. КЬтеїпіївку Ке#.
Рухапках 1972. Апіііпе сіуев, \уах ргосевв
275.	Н. Вссігап. Ргівіуіві, Тегпорої Ке#. Руяапка. 1972.
М. Гесіїгко (Ьогп 1920). ЕЬогіу, Тегпорої Ке#. Руяапка.
1972.
А. 8Ьаґгап (Ьогп 1922). Ргівіуіві, Тегпорої Ке#. Ру~
хапкая. 1972. Апіііпе сіуев, ууах ргосевв
276.	¥и. Вехраїко. СЬегуопа Моїоуіііука, Кіеу Ке#. Руяапкая.
1915. Апіііпе сіуев, иах ргосе,вв
277.	Кіеу Ке#. Рухапках. Еагіу 201Ь сені. \е#сІ:іІ>Іс сіуев, и;іх
ргосевв
278.	Кіеу Ке#. Рухапках. Еаіе 1911) сені. Уе#еІаЬІе сіус-.ч, шах
ргосевв
279.	СЬегпоуІву Ке#. Рухапках. 1980. Уе#еІаІ>1с сіуев. «ах
ргосевв
КАТЕКІКА ВІЬОКЕК (1900-1961)
Реоріе’в Агііві оГ ІЬе 1)кг88К
280.	Рогігаіі ої’ Касііа Вііокиг. 1941. Оіі оп сапуав
281.	Еіоууег.ч апсі Сиеісіег Кове. 1940. ОП оп сапуав
282.	Еіосуєгв апсі Сиеісіег Кове. Оеіаіі. 1940 Оіі оп сапуав
283.	Гіогсегв апсі ХУаіпиІв. 1948. Оіі оп сапуав
281 ЕіекІ Еіосуєгв. 1941. Оіі оп сапуав
285.	Ьихигіапі Уе#еІаІіоп. 194 1 - 1947. Оіі оп сапуав
286.	Ьихигіапі Ус#еІаІіоп. Ііеіаіі. 1944 —1947. Оіі оп сапуав
287.	НоіІуЬоскв. 1950. Оіі оп сапуав
288.	Соїіесіі уе-Гагт ЕіекІ. 1918 1919. Оіі оп сапуав
289.	Соїіесііус-Еагт ЕіекІ. Оеіаіі. 1948 —1949. Оіі оп сапуав
290.	Реопіев. 1958, Оіі оп сапуав
291.	Іп уіі. ВоЬсІапіука. 1955. Оіі оп сапуав
292.	Іп 8ЬгаткІука Ві.іігісі, СЬегкавву Ке#іоп. Ееіаіі. 1955 -
1956. Оіі оп сапуав
293.	Наіі іо ІЬе Нагуеві. 1946. Оіі оп сапуав
291. Вееогаііуе Рапеї. 1945. Оіі оп сапуав
295. Іп ЄЬгаткігка Ііі.чігіеі, СЬегкавву Ке#іоп. 1955	1956.
Оіі оп сапуав
296. 81’ііі Еіґс суііЬ Еагв апсі а Рої. 1958—1959. Оіі оп сапуав
297 НоіІуЬоскв апсі Ковев. 1954	1958. Оіі оп сапуав
298 Еіосуєгв апсі Вігсіїев аі Мі#ЬІ. 1950. Оіі оп сапуав
299. Еаг ІЬе Кіп#. 1949. Оіі оп сапуав
300. Еаг ІЬ< Кіп#. Ііеіаіі. 1949. Оіі оп сапуав
ЗОЇ. Еіосуег.ч, Арріев апсі Тотаїое.ч. 1950. Оіі оп сапуав
302. Гіосуегв. 1959. Оіі оп сапуав
ГОСУДАРСТВ_ЕННЬ1И
МУЗЕЙ
УКРАИНСКОГО
НАРОДНОГО
ДЕКОРАТИВНОГО
ИСКУССТЬА
УССР
АЛЬБОМ
Киев, «Мьістзцтво», 1983
(На украинском, русаком
и англииском я.інках/
Лкторьі <<>< таиители
Ница Леон идовна Россош инская Л юдмила Семенович Велоус.
Евгения Д.митриевна А нтоненко. Наталия Владими роєна Мишутина.
Елена И наповни III еста нова, Наталия И сакоєна К орниенко.
Лидия Николаевна Улнянова, Татьяна Евген ьевна Воробьева,
Тамара Алексеевна Романова. Му іа Яковлевна Кун ицкая,
Елена Александрови а Клименко. Наталия Гри горьевца Кияница,
Марина Аврамовиа Чудная
Художнє оформлення
та макет В. В. Тсрещенка, О. В. Яцснка
Художній редактор В. В, Терещенко
Літературний редактор Ю. О. Іванченко
Фотозйомка В. О. Моруженка
Редактор англійського тексту В. С. Котолупов
Технічний редактор Л. Г. Ремінник
Коректор С. І. Гайдук
Здано на виробництво 30.12.80.
Підписано до друку 05.07.82. БФ 46150. Формат 70 .90/8.
Папір крейдяний. Гарнітура шкільна. Спосіб друку високий.
Умови, друк. арк. 59,67. Умови, ф.-відб. 290,45. Облік.-вид.
арк. 67,23. Тираж 10 000 прим. Зам. 1—361. Ціна 25 крб. 20 коп.
Видавництво «Мистецтво», 252034, Київ-34, вул. Золотоворітська, 11.
Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання
♦ Поліграфкнига». 252057, Київ-57,
Довженка, 3.
Музей українського народного декоративного мистецт
М89 ва УРСР. Київ.
Державний музей українського народного декоратив-
ного мистецтва УРСР: Альбом/Авт.-упоряд.: Н. Л. Рос-
сошинська, Є. Д. Антоненко, Л. М. Ульянова та інші.—
К.: Мистецтво, 1983.— 407 с., іл,—Текст укр., рос. та
англ. мовами.
В опр.: 25 крб. 20 к. 10 000 пр.
В альбомі представлено кращі твори з колекції одного .і нпиОічьших V країні
музеїв народного мистецтва. Серед них унікальні старовинні килими, вишивки,
тканини, вироби з металу та дерева, зразки вбрання різних часів, художня скло,
кераміка тощо. Значне місце в альбомі посідав сучасне народне мистецтво Раднії
ської України. Окремий розділ складають репродукції творів видатного майстра
народної художниці УРСР Катерини Білокур. Розрахований па всіх шанувальників
мистецтва.
д 80104—151 БЗ_29_25_82 4904000000	85.12я6
М207(04)—83
25 крб. 20 К
25 крб. 20 коп.
ГОСУДАРСТВЕННЬІИ
НАРОДНОГО
*
5ТАТЕ
ПИСАНКИ
ОЕ НККАІИІАН
ОЕСОКАТ1УЕ
БІЛОКУР