/
Похожие
Текст
країни
польовий
ВИЗНАЧНИК
У визначнику подано осно-
вні діагностичні ознаки
і короткий систематичний
опис зареєстрованих на
Україні птахів. Кольорове
зображення птахів та опис
дають змогу визначити їх
безпосередньо в природі.
Книжка сприятиме ознайом-
ленню читачів з багатством
світу пернатих, залученню
нових сил до благородної
справи охорони природи.
Гагароподібні
Норцеподібні
Буревісникоподібні
Пеліканоподібні
Лелекоподібні
Гусеподібні
Соколоподібні
Куроподібні
Журавлеподібні
Сивкоподібні
і
І
Голубоподібні
Зозулеподібні
Совоподібні
Дрімлюгоподібні
Стрижеподібні
2^ Ракшоподібні
Дятлоподібні
Г оробцеподібні
МАРИСОВА І. В.,
ТАЛПОШ В. С.
шин
польовий
ВИЗНАЧНИК
київ
ГОЛОВНЕ ВИДАВНИЦТВО
ВИДАВНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ
«ВИЩА ШКОЛА»
1934
28.693.35
М26
УДК 598.2/.9 (477) (07)
Птицьі Украйни. Полевой определитель. Марисова И. В.,
Талпош В. С.— К.: Вища пік. Головное изд-во, 1984.— 184 с.—
Укр.
В полевом определителе указаньї основньїе диагностические
признаки птиц, краткое систематическое описание 367 видов
птиц УССР (внешний вид, особенности поведения, голос и т. д.).
Текст и цветньїе изображения птиц, взаимодополняя друг дру-
га, дают возможность определить конкретний вид в полевнх
условиях без добивання птиц. Помещеньї также указатели
названий птиц на украинском, русском и латинском язиках.
Для сгудентов биологических специальностей университетов
и пединститутов, учителей общеобразовательньїх школ,
научннх работников.
Ил: 367. Библиогр.: 45 назв.
Ілюстрації художників: А. Г. Самсонова, В. Г. Самсонова,
А. Ф. Сокирка.
Рецензенти: кандидат біологічних наук А. П. Федоренко
(Інститут зоології АНУРСР), кандидат біологічних наук
П. П. Рева (Мелітопольський державний педінститут)
Редакція літератури з біології і географії
Зав. редакцією А. А. Москалюк
2005000000—123
М--------------- 153—83
М21Ц04)—84
© Видавниче об'єднання
«Вища школа», 1984
ЗМІСТ
Передмова 6 Ряд Голубоподібні 109 Закінчення 173
Вступ Як користуватися польовим 7 Родина Голубині Родина Рябкові 109 111 Список літератури 176
визначником 8 Ряд Зозулеподібні 112 Алфавітний покажчик
Основні діагностичні озна- Родина Зозулеві 112 українських назв птахів 178
ки птахів для визначення їх Ряд Совоподібні 113 Алфавітний покажчик
у природі 9 Родина Сипухові 113 російських назв птахів 180
Ряд Гагароподібні 15 Родина Сов'ячі 113 Алфавітний покажчик
Родина Гагарові 15 Ряд Дрімлюгоподібні 117 латинських назв птахів 182
Ряд Норцеподібні 17 Родина Дрімлюгові 117
Родина Норцеві 17 Ряд Стрижеподібні 118
Родина Стрижові 118
Ряд Буревісникоподібні 20
Родина Буревісникові 20 Ряд Ракшоподібні 119
Родина Рибалочкові 119
Ряд Пеліканоподібні 21 Родина Бджолоїдкові 119
Родина Пеліканові 21 Родина Сиворакшові 120
Родина Бакланові 22 Родина Одудові 120
Ряд Лелекоподібні 24 Ряд Дятлоподібиі 121
Родина Чаплеві 24 Родина Дятлові 121
Родина Ібісові 28
Родина Фламінгові ЗО Ряд Горобцеподібні 125
Ряд Гусеподібні' 31 Родина Жайворонкові 125
Родина Качині 31 Родина Панскові 129
Родина Сорокопудові 133
Ряд Соколоподібні 48 Родина Омелюхові 134
Родина Скопині 48 Родина Оляпкові 134
Родина Яструбині 49 Родина Кропивникові 135
Родина Соколині 64 Родина Завирушкові 135
Родина Дроздові 136
Ряд Куроподібні 67 Родина Товстодзьобі си-
Родина Фазанові 67 ниці 143
Родина Тетеревині 70 Родина Славкові 144
Ряд Журавлеподібні 72 Родина Королькові 152
Родина Пастушкові 72 Родина Мухоловкові 153
Родина Журавлині 75 Родина Ополовникові 154
Родина Дрофові 77 Родина Ремезові 154
Родина Лежневі 78 Родина Синицеві 155
Родина Повзикові 157
Ряд Снвкоподібні 79 Родина Пищух ові 157
Підряд Куликові Родина Сивкові Родина Вівсянкові 158
79 79 Родина В'юркові 161
Родина Дерихвостові Родина Ткачикові 167
96 Родина Шпакові 168
Підряд Мартинові 97 Родина І волго ві 169
Родина Поморникові 97 Родина Воронові 169
Родина Мартинові 99
Серед великої різноманітності
тварин, поширених на Укра-
їні, особливе місце належить
птахам. Вони зустрічаються май-
же в будь-якому куточку приро-
ди і всюди є дуже помітними.
Птахи приваблюють увагу своїм
дзвінким і мелодійним співом,
різноманітним і часто яскра-
вим, красивим забарвленням,
граціозним польотом, цікавою
поведінкою, своєрідними «тан-
цями» та іншими біологічними
особливостями. Спостерігати за
птахами в їхньому природному
оточенні — справжня насолода.
Професор Д. Н. Кайгородов,
відомий російський приро-
додослідник, великий зна-
вець життя птахів, писав: «Ніщо
так не розвиває, не витончує
спостережливість, як спостере-
ження за птахами; загострює
око., розвиває чутливий слух».
Птахи мають велике значення в
природі та в житті людини. Вони,
є нашими надійними, вірними
друзями, яких, безумовно, слід
знати. Знання птахів не тільки
розширює кругозір людини і ро-
бить її життя повнішим, красиві-
шим, а й дає змогу розумно,
ефективно, раціонально вико-
ристовувати їх у своїх потребах,
в різних галузях народного гос-
подарства, особливо сільського,
лісового, мисливського. Таке
використання природних ба-
гатств одночасно сприяє й збере-
женню їх.
Розробка й здійснення планів
соціально-економічного розвит-
ку країни в цілому і окремих
її регіонів, без сумніву, мають
грунтуватися на принципах збе-
реження рівноваги в біосфері,
біогеоценозах, ландшафтах, на
раціональному використанні й
відновленні природних ресурсів.
Раціональне природокористу-
вання й охорона природи —
справа великого державного на-
родногосподарського значення,
що відбито в Конституції СРСР,
рішеннях XXIV, XXV, XXVI з'їз-
дів КПРС, відповідних постано-
вах ЦК КПРС і Ради Міністрів
СРСР, законах про охорону при-
роди та в інших нормативних
актах.
Велику увагу держава приділяє
справі охорони тваринного сві-
ту, про що свідчить цілий ряд
постанов нашої партії та уряду.
В 1980 р. Верховна Рада СРСР
прийняла закон «Про охорону
і використання тваринного сві-
ту», а в 1981 р. такий закон було
прийнято і на Україні (набув
чинності з березня 1982 р.). Рід-
кісні та зникаючі види занесено
до Червоних книг СРСР і УРСР.
Ці книги є основними докумен-
тами, в яких узагальнено матері-
али про сучасний стан рідкісних
тварин і рослин. На підставі цих
матеріалів розробляються нау-
кові та практичні заходи, спря-
мовані иа охорону, відтворення
і раціональне використання рід-
кісних видів. Серед птахів фауни
УРСР 28 видів потребують особ-
ливої охорони з боку держави,
тому їх включено до Червоної
книги УРСР (1980). Крім того,
охороні держави підлягають,
відповідно до ст. 20 закону «Про
охорону природи Української
РСР», всі немисливські види пта-
хів, список яких (258 видів) за-
тверджено Державним коміте-
том УРСР з охорони природи
19.06.1979 р.
Проте охорона птахів неможли-
ва без точного, конкретного ви-
значення їх у природі, без оз-
найомлення з ними широких
верств населення. Передусім
потрібно вміти розпізнавати
птахів у природі. Це важли-
во не тільки для спеціаліс-
тів-орнітологів або працівників
природоохоронних організацій,
а й для широкого кола лю-
дей — студентів біологічних і
природничих факультетів уні-
верситетів та педінститутів, вчи-
телів і учнів шкіл, науковців-
початківців, мисливців тощо.
Але визначати птахів у природі
без відповідного польового по-
сібника дуже важко, а в багатьох
випадках неможливо. У нашій
країні видано ряд змістовних
визначників птахів, однак корис-
туватися ними зручно не під час
польових спостережень, а лише
тримаючи в руках живого чи
мертвого птаха або виготовлене
з нього чучело. У зв'язку з цим
зроблено першу спробу створи-
ти посібник для визначення пта-
хів фауни України в польових
умовах.
Критичні зауваження і побажан-
ня щодо польового визначника
автори та видавництво приймуть
із вдячністю.
Визначник складається з двох тісно пов’язаних одна
з одною частин: кольорових рисунків із зображенням
усіх видів птахів, зареєстрованих до цього часу на
Україні, і тексту з повидовими описами птахів.
На кольорових рисунках зображено переважно
дорослих птахів (в разі статевого диморфізму показано
самця й самку). Крім того, досить часто поруч з дорос-
лими зображено і молодого птаха, якщо він відріз-
няється від дорослих. В разі сезонної мінливості оперен-
ня подано вигляд птаха навесні (або влітку) і восени
(або взимку). Там, де це потрібно, птаха зображено
у різних позах (сидячі або стоячі, в польоті тощо).
Крім того, в разі потреби біля певного конкретного
рисунка стоять умовні загальноприйняті позначення
у вигляді символів або скорочень латинських назв:*/
(самець),; (самка), а<1. (дорослий), ]ігу. (молодий).
Отже, кольорові рисунки підібрано з таким роз-
рахунком, щоб вони давали читачу комплекс найважли-
вішої інформації про птахів, які спостерігаються на
території УРСР, і сприяли б швидкому і точному визна-
ченню видової належності їх у будь-яку пору року.
Для акцентування уваги на рідкісних і зникаючих
видах, що занесені до Червоних книг і підлягають
особливій охороні, список їх подано у «Закін-
ченні».
Послідовність розміщення птахів зумовлена систе-
мою, поданою в «Каталоге птиц СССР» О. І. Іванова
(1976), згідно з якою ряди розміщено за системою
Уетмора, а родини в межах ряду горобцеподібних —
згідно з «базельським порядком», запропонованим XI
Міжнародним орнітологічним конгресом у 1954 р. в
м. Базелі.
Крім видових характеристик, подано опис вищих
таксонів — родів, родин і рядів. Проте опис останніх
подається лише тоді, коли вони включають по кілька
підпорядкованих таксонів і окремі види в них дуже
схожі між собою. Це дає змогу уникнути певних по-
вторень у повидових характеристиках або допомагає
визначити належність птаха хоча б до певного роду,
якщо неможливо визначити його видову належність.
Опис видів максимально спрощено. Він містить лише
ті діагностичні ознаки (морфологічні, екологічні, етоло-
гічні, акустичні тощо), які мають значення саме при
визначенні птаха в природі. Враховуючи те, що багато
птахів дуже обережні і не підпускають людину близько
до себе або швидко ховаються від неї, в опис включено
те характерне, специфічне, що відразу ж впадає в очі
спостерігачеві і запам'ятовується навіть за короткий
час зустрічі з птахом.
Так, передусім вказуються розміри птаха. Для зруч-
ності в багатьох випадках вони порівнюються з най-
відомішими, найбільш поширеними видами — свій-
ською куркою, качкою або гускою, голубом, вороною,
галкою, шпаком, горобцем. Детальні особливості будо-
ви і забарвлення не аналізуються; увагу звернено на ті
риси, які видно навіть здалека. Так само стисло сказано
про характер поведінки птаха, його типові звички,
відмічено особливості голосу, зазначено, коли і де
(в якому регіоні, якій стації) можна зустріти представ-
ників даного виду на Україні.
Для полегшення роботи з визначником в ньому
наведено алфавітні покажчики українських, російських
і латинських назв видів із зазначенням поруч поряд-
кового номера опису виду в тексті. Для тих, хто ціка-
виться життям птахів і хоче розширити свої знання
про них, в посібнику наведено список рекомендованої
літератури.
Перш ніж приступати до екскурсій в природу, почат-
ківцям для загальної орієнтації бажано попередньо
ознайомитись із зовнішнім виглядом різних птахів по
кольорових рисунках, поданих у визначнику, або, при
можливості, по чучелах у зоологічному музеї; про-
читати у відповідній літературі про спосіб життя, ха-
рактерні звички різних видів, прослухати голоси різ-
них видів птахів, використовуючи грампластинки серії
«Голоси птахів у природі», які випускає всесоюзна,
фірма «Мелодія». Таке попереднє ознайомлення підго-
тує Вас до зустрічі з птахом у природі і полегшить
його визначення.
Початківцям варто розпочинати роботу з визначення
птахів у відкритих біотопах (поля, луки, узлісся тощо),
де більшість із них тримається не потаємно, або взагалі
взимку, коли різноманітність птахів, порівняно з гніз-
довим періодом, незначна. До того ж у цей час птахи
стають менш обережними і навіть самі прагнуть сусід-
ства з людиною. Тому їх можна роздивитися з ближчої
відстані, а отже, й краще. Крім того, взимку легше
побачити і краще роздивитися птахів,- що сидять на
кущах і деревах, завдяки відсутності листя, яке влітку
ховає їх від спостерігача. Однак навіть у цей час
при спостереженнях за птахами бажано користуватися
шести- або восьмикратним біноклем.
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ
ПОЛЬОВИМ ВИЗНАЧНИКОМ
Для визначення видової належ-
ності птаха треба використову-
вати як кольорові рисунки, так
і текст визначника.
Побачивши птаха у природі, слід
передусім запам'ятати його при-
близні розміри, загальний ви-
гляд і найхарактерніші прикме-
ти в його забарвленні або по-
ведінці. Якщо спостерігається
зграя птахів, треба звертати
увагу на її форму.
Після цього потрібно звернутися
до кольорових рисунків, порів-
нюючи їх з уявним «портретом»
птаха, знайти його відповідне
зображення і видову назву. Ви-
значенню допомагають риски на
рисунках, які вказують на най-
характерніші деталі будови і за-
барвлення птаха.
Інколи, з метою кращого показу
деталей будови у дрібних птахів,
на рисунках не витримане дійсне
співвідношення розмірів між
окремими видами.
Для того щоб переконатися, чи
правильно визначено птаха, по-
трібно звернутися до описового
тексту. Якщо за рисунком вда-
лося правильно визначити птаха,
то текст тільки упевнить нас у
цьому і розширить наше уявлен-
ня про птаха, що спостерігаєть-
ся в природі. В протилежному
випадку текст вкаже на помилку
у визначенні і треба буде знову
звернутись до кольорових ри-
сунків.
В деяких випадках за кольорови-
ми рисунками важко визначити
вид птаха через значну подіб-
ність у забарвленні й розмірах
багатьох видів (наприклад, вів-
чариків, очеретянок, жайворон-
ків таін.). В такому разі потрібно
уважно прочитати описи всіх
близьких видів. Там зазначено
саме ті ознаки птахів, ті деталі,
якими близькі види відрізняють-
ся один від одного. Якщо ж і це
не допоможе, то доведеться за-
довольнитися лише визначенням
роду або навіть родини.
ОСНОВНІ ДІАГНОСТИЧНІ ОЗНАКИ ПТАХІВ
ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ У ПРИРОДІ
Для кожного виду птахів характерний цілий комплекс
ознак, за якими, володіючи певними знаннями й навич-
ками, можна досить швидко визначити видову належ-
ність птаха. Найбільше значення мають розміри і загаль-
ний вигляд птаха, його забарвлення, звуки, що видає
птах (особливо його пісня), поведінка, місцеперебуван-
ня (біотоп, стація) і пора року, в яку зустрічається
той або інший вид птаха на даній території.
Птахи різних видів часто бувають неоднаковими за
розмірами. Тому передусім необхідно визначити при-
близну величину птаха, якого спостерігаємо.
Значні відмінності існують і в загальному вигляді
птахів: формі тіла, формі й відносній довжині дзьоба
(рис. 1), хвоста (рис. 2), формі й довжині ніг та їхньому
положенні на тулубі (рис. З, 4) тощо.
При визначенні птахів навесні і восени під час про-
льотів певне значення має і форма зграї. Птахи деяких
видів летять кутом, або клином, зграї інших в польоті
мають вигляд прямої або вигнутої вперед лінії, чимало
птахів летять безладними зграями тощо (рис. 5).
Велике значення при визначенні має загальний
характер забарвлення і розподіл тих або інших кольорів
по певних частинах тіла птаха. Найважливіші назви
окремих частин тіла наводяться на рис. 6. Слід вра-
ховувати те, що у багатьох видів птахів, особливо
навесні, проявляється досить різка відмінність у за-
барвленні самців і самок (статевий диморфізм), а восе-
ни — різниця між дорослими і молодими птахами.
Важливою діагностичною ознакою птахів при визна-
ченні їх у природі є звуки, які вони видають. Особливо
це стосується дрібних горобцеподібних. В зв'язку з цим
при характеристиці видів у визначнику наведено також
певні особливості голосу птахів, який переданий умовно
літерами і складами, або ж описано специфічні особли-
вості пташиних пісень.
Певне значення при визначенні птахів має також
ступінь їхньої рухливості і манера рухатися. Багато
видів серед дрібних горобцеподібних порівняно мало-
рухливі (омелюх, снігур, звичайна вівсянка, зяблик
та інші), але чимало таких видів, що весь час перебу-
вають у русі, стрибають, пурхають, прибираючи при
цьому різні характерні пози (синиці, корольки, вівча-
рики та ін.). Деякі птахи, швидко тріпаючи крилами,
можуть певний час триматися в повітрі на одному
Рис. 2. Форми хвостів у
птахів:
1 — прямий; 2 — округлий; 3 —
виїмчастий; 4 — з видовженими
рульовими; 5 — клиноподібний;
6 — східчастий; 7 — вилчастий.
14
Рис. 6. Назви частин тіла і
оперення птаха:
1 — наддзьобок; 2 — піддзьобок;
З — лоб; 4 — вуздечка; 5 — тім'я; 6 —
потилиця; 7 — горло; 8 — покривні
пера вуха; 9 — шия; 10 — груди;
11 — черево; 12 — спина; 13 —
надхвістя; 14 — підхвістя; 15 —
рульові; 16 — першорядні махові;
17 — другорядні махові; 18 —
покривні пера крила; 19 — цівка;
20 — гомілка.
Рис. 5. Форми зграй птахів:
1 — кут; 2 — безладна; 3 — прямий
ряд; 4 — лінія.
місці (польовий жайворонок, боривітер тощо); інші
(мухоловки), сидячи на гілці, роблять різкі змахи криль-
ми і час від часу злітають за пролітаючими комахами;
треті — пересуваються вгору по стовбуру стрибками-
поштовхами (дятли, пишухи та ін.) тощо.
У багатьох випадках характерною ознакою для роз-
пізнавання видів можуть бути рухи хвоста: дрижан-
ня (горихвістки), похитування вгору і вниз (плиски),
повороти вбік (сорокопуди), посіпування догори (пас-
тушки) тощо.
Характер пересування птаха по землі, характер
плавання, зокрема посадка птаха на воді (рис. 7), спосіб
добування корму і манера їсти — всі ці моменти життя
птахів є дуже типовими для кожного виду, тому їх
також слід враховувати при визначенні у природі.
Важливо звертати увагу й на характер польоту, що
буває хвилеподібним (дятли, плиски), прямим і швид-
ким (зимородок, кулик-перевізник), прямим і повільним
(сорока, зозуля), з частими, шпаркими або повільними
змахами крил, а також на силует птаха в польоті
(рис. 8).
Потрібно придивлятися до шлюбної поведінки сам-
ців під час токування. У одних це характерні «танці»
(журавлі, турухтани), бійки (тетеруки), в інших —
своєрідний політ (бекас, вальдшнеп) тощо. При цьому
птахи, як правило, видають ще й різні надзвичайно
характерні для кожного виду звуки. На рис. 9 зображе-
но окремі моменти токування деяких видів птахів.
Розпізнаванню птахів у природі допомагає також
знання типових місць перебування того чи іншого
виду, особливо в гніздовий період. Кожний вид обирає
для гніздування цілком певні біотопи, які, таким чином,
стають додатковою діагностичною ознакою. Знаючи,
які види птахів можуть зустрічатися в певному біотопі,
легше визначити й вид птаха.
В ряді випадків визначити птаха допомагає знання
характеру перебування виду в певній місцевості (гніздо-
вий, перелітний, осілий, зимуючий тощо).
РЯД ГАГАРОПОДІБНІ — САУІІРОЙМЕБ
Великі птахи, розміром з свійську качку або гуску, з валькуватим тілом і досить
довгою шиєю. Зовнішньо трохи нагадують качок, але дзьоб мають шилоподібний.
Ноги сильно віднесені назад, внаслідок чого по суші пересуваються погано («пов-
зають»). Плавають, сильно занурившись у воду, особливо в разі небезпеки; чудово
пірнають. Злітають тільки з води, досить важко, після великого розбігу (за винятком
червоноволої гагари). Політ важкий, з частими змахами крил. В польоті спина гор-
бата, шия трохи загнута донизу, а ноги далеко витягнуті — далі за короткий хвіст.
Крила вузькі й довгі. Літають, як правило, високо над водою або землею. На відміну
від норців, на яких вони найбільше схожі, голову мають плоску й видовжену («чуба»
або «коміра» на голові немає, шия товстіша і коротша). Дзьоб досить довгий, прямий
і гострий. Забарвлення верху темно-буре або чорне. Низ світлий. Самці трохи більші
від самок, але забарвленням схожі- на останніх. На Україні зареєстровано 3 види;
зустрічаються досить часто, особливо на прольотах і зимівлях.
РОДИНА ГАГАРОВІ—САУІГОАЕ
РІД ГАГАРА—САУІА
1. Червоновола гагара
(красвозобая гагара) —
Сауіа віеііаіа Ропіорр.
Розміром із свійську качку. У
дорослого птаха влітку верх
тіла темно-бурий, з дрібними
світлими плямками (здалеку
не помітні). Верх голови і шия
попелясто-сірі, низ білий, бо-
ки бурі. На горлі темна три-
кутна каштаново-червона
пляма. Задня сторона шш і
потилиця з поздовжніми біли-
ми і чорними смугами. Дзьоб
Горло і низ тіла білі, дзьоб
сірий. Політ швидкий і пря-
мий. З води злітає порівняно
легко, не роблячи великого
розгону. Звуки різноманітні:
плач «уаа-уаа», грубе каркан-
ня «га-га-гара-га-га-гара», ін-
коли «нявчання», яке закінчу-
ється мовби сміхом. В польоті
тихе «га-га-га». На Украіні —
нечисленний перелітний птах.
Зимує в тих самих місцях, що
й чорновола гагара.
темний, трохи загнутий дого-
2. Полярна гагара
(полярная гагара)—
Сауіа іішпег Вгііпп.
Рідкісний залітний птах Ук-
раїни. Від інших гагар відріз-
няється великими розмірами
(з свійську гуску), гучним і
грубим голосом, білим дзьо-
бом, чорними головою, шиєю
і спиною (на останній великі
білі плями). У XIX і на почат-
ку XX ст. цього птаха зу-
стрічали восени і взимку в
Івано-Франківській, Терно-
пільській і Львівській об-
ластях.
ший на кінці. Молодий птах
Влітку
3. Чорновола гагара
(чернозобая гагара)—
СаУіа агсііса Е.
Більша від червоноволої гага-
ри. Забарвлення верху тіла
влітку у дорослого птаха чор-
не, з великими білими пляма-
ми на спині (здалеку помітно
по дві плями з кожного боку).
Голова і верх шиї попелясто-
сірі. Горло і шия спереду чор-
ні. По боках грудей і шиї поз-
довжні чорні смуги. Низ тіла
білий. Дзьоб чорний і прямий.
У птаха в зимовому оперенні
верх бурувато-сірий, без бі-
лих плям. Горло, шия спереду
і низ білі. Дзьоб сірий, темні-
(восени) схожий на дорослого
в зимовому оперенні. Звуки
(крик) різноманітні: нагаду-
ють стогін, гавкання, каркан-
ня. В польоті видає глухий
крик, схожий на «га-га-га».
На Україні — численний осін-
ній і нечисленний весняний
перелітний птах. У незначній
кількості зимує на Чорному й
Азовському морях, рідше —
на закарпатських і прикар-
патських річках, а також на
Дніпрі під Києвом. Влітку ок-
ремих особин спостерігали в
районі Чорноморського запо-
відника.
РЯД НОРЦЕПОДІБНІ — РОВІСІРІТІГОКМЕ8
Водоплавні птахи, зовнішньо схожі на гагар, але менших розмірів (тулуб корот-
ший, шия тонша й довша). Ноги, як і в гагар, віднесені далеко назад. Дзьоб гострий,
прямий (тільки у чорношийого норця він трохи зігнутий). Тулуб на землі тримають
вертикально, ходять дуже погано, але плавають і пірнають надзвичайно добре. Пла-
ваючи, відносно тонку і довгу шию тримають вертикально. Верх тіла забарвлений
темніше від низу. Хвіст дуже малий (на воді не помітний). Забарвлення статей одна-
кове. Зимове оперення відрізняється від шлюбного. Молоді птахи також відріз-
няються від дорослих за оперенням. Літають неохоче. Злітають з води важко, після
великого розбігу на воді. Політ швидкий і прямий, з сильними і частими змахами
крил. Крила невеликі і дуже вузькі (у польоті у всіх видів знизу вони білі). Зустрі-
чаються на прісноводних водоймах по всій території УРСР (деяки види іноді зи-
мують). Зареєстровано 5 видів.
РОДИНА НОРЦЕВІ — РООІСІРІТІОАЕ
РІД НОРЕЦЬ — РОШСЕР8
4. Малий норець
(малая поганка)—
Росіісеря піНсоШя
Раїї.
Найменший серед наших нор-
ців. У шлюбному вбранні верх
голови і підборіддя чорні.
Верх ті іа темно-бурий, щоки,
шия спереду і з боків іржасто-
руді, воло — бурувато-чорне.
На дзьобі жовта пляма. Низ
тіла брудно-білий. Взимку
верх сіруватий, низ білий.
Політ із швидкими змахами
водою. Звуки — приємне ме-
лодійне «уіп-уіп». Спорадич-
но гніздиться майже по всій
території УРСР, крім гірських
районів Криму і Карпат (на
сході УРСР гніздування не
встановлено). Зимує на Чор-
ному морі, а також на неза-
мерзаючих водоймах на мате-
рику (Закарпаття, Прикарпат-
тя, Поділля, Канівське водо-
сховище тощо).
5. Чорношиїй норець
(чериошейная поганка) —
Росіісерз ПІ£ГІСОІ1І5
С. Е. ВгеЬт
Невеликий (з чирка) птах. Го-
лова і шия чорні, верх темно-
бурий, черево біле. На голові
Боки каштаново-руді. Дорос-
лий птах у зимовому оперенні
і молодий з білуватим горлом
і білим черевом (видовжених
пер на потилиці й «вушних»
пучків немає). Звуки — різно-
манітні поклики, часто —
«пііп» або «уяпп». В шлюбний
період щось подібне до «піте-
піте-піте». В УРСР гніздиться
по всій території, крім Криму
і гірських районів Карпат.
Зимує на Чорному морі.
навесні чорний «чуб» і по
пучку віялоподібних золота-
во-рудих видовжених пер.
Дзьоб тонкий, трохи зігнутий
догори. На крилі біла смуга.
6. Червоношиїй, або вухатий,
норець
(красношейная поганка)—
Ройісерз аигіїпз Ь.
' имк\
Влітку
Дещо більший за чорношийо-
го норця. У шлюбному опе-
ренні на голові чорний «ко-
мір» і пучки вохристо-рудих
пер. Шия, боки тіла і груди
руді. У дорослого в зимовому
оперенні і молодого черево,
передня частина шиї і щоки
білі, спина сіра («комір» і
пучки пер на голові відсутні).
Звуки — різноманітні покли-
ки. У шлюбний період — дов-
га низька трель, інколи «ек»
або «кек». Нечисленний пере-
літний птах УРСР. У теплі зи-
ми його відмічено на Дніст-
ровському лимані і затоках
Чорноморського заповідника.
7. Гірощокий норець
(серощекая поганка)—
Ройісерз вгізеівепа ВойсІ.
Трохи менший від великого
норця. Дорослий в шлюбному
вбранні на потилиці має ко-
роткий чорний «чуб» (восени
8. Великий норець
(чомга)—
Ройісерз сгізіаіиз Е.
Найбільший серед норців, але
менший від свійської качки.
В шлюбному оперенні на го-
лові добре помітні іржастий,
який до краю поступово пере-
ходить в чорний, «комір» та
довгий роздвоєний чорний
«чуб» (восени та взимку «ко-
мір» і «чуб» відсутні). Верх
тіла темно-бурий, шия й низ
тіла білі, дзьоб червоний. В
польоті добре помітні білі
другорядні махові. У молодо-
го птаха дзьоб жовто-зеле-
ний, «комір» і «чуб» відсутні,
темний, а низ світлий. Моло-
дий птах схожий на доросло-
го в зимовому оперенні. Крім
того, у молодого боки голови
строкаті. Звуки — високе
«кек-кек». У шлюбний період
і взимку відсутній). Боки го-
лови і горло сірі. Дзьоб чор-
ний з жовтою основою. Шия і
верх грудей руді, верх тіла
Влітку
щоки строкаті. Звуки цього
виду можна передати як
«ккуа», «кек-кек» або «кью-
ік». В УРСР поширений по
всій території, крім гірських
районів Криму і Карпат. Зи-
мує на Чорному і Азовському
морях, незамерзйючих лима-
нах, дельті Дністра, на Дніпрі
під Києвом.
пронизливий крик, схожий на
іржання лошати. На Україні
спорадично гніздиться по всій
території, крім Криму і Кар-
пат. Зимує на Чорному морі,
на Дніпрі під Києвом.
РЯД БУРЕВІСНИКОПОДІБНІ — РКОСЕЕЕАКІІРОЯМЕ8
РОДИНА БУРЕВІСНИКОВІ — РКОСЕЕЕАКІГОАЕ
РІД БУРЕВІСНИК — РЦРРІЬГОВ
9. Малий буревісник
(мальїй буревестник) —
Риїїшиз рийіпия Вгйпп.
Птах завбільшки з голуба.
Легко відрізняється від мар-
тинів довгим чорним дзьобом
з гачком на кінці. Забарвлен-
ня верху тіла темно-буре, низ
тіла білий. Ноги рожеві. Доб-
ре літає і плаває. В польоті
швидкі короткі змахи крил
чергуються з ширянням. При
ширянні нахиляє тіло то в
один, то в другий бік, завдяки
чому видно то темний верх,
то білий низ. Літає, як прави-
ло, низько над водою, майже
завжди по прямій лінії. Пір-
нає з розльоту. Під водою
тримається досить довго. З во-
ди злітає порівняно легко.
Звуки дуже різноманітні —
то дзвінкі й голосні, то хрип-
кі, то схожі на воркування
чи нявчання. На Україні зви-
чайний мандрівний птах на
Чорному морі. Влітку залітає
також на Азовське море.
РЯД ПЕЛІКАНОПОДІБНІ — РЕЕЕСАЬПРОЯМЕЗ
РОДИНА ПЕЛІКАНОВІ — РЕЬЕСАМГОАЕ
РІД ПЕЛІКАН — РЕЕЕСАМП8
Великі птахи, розміром з лебедя, з дуже великим плоским і широким дзьобом,
який закінчується гачком, та довгою шиєю. Під дзьобом міститься еластичний
шкірний мішок. Крила довгі й широкі, хвіст короткий, з прямим обрізом. Ноги
короткі, наближені до заднього кінця тулуба. Добре літають і плавають (не пір-
нають). Самці не відрізняються від самок. На Україні під час кочівель і добових
міграцій зустрічаються 2 види, які потребують охорони. їх занесено до Червоної
книги УРСР і Червоної кни] и СРСР.
10. Рожевий пелікан
(розовьій пеликан) —
Реіесаппв
опосгоіаіиз Е.
Забарвлення біле з рожевим
відтінком (старий птах майже
зовсім рожевий), кінці крил
майже чорні. Ноги рожеві або
жовтуваті. Забарвлення мо-
лодого біле, з іржасто-бурим
нальотом на всьому оперен-
ні. Крила і хвіст бурі. Пла-
ваючи, шию і голову закидає
назад, на спину. Ця ознака,
а також відсутність видовже-
них кучерявих пер на поти-
лиці і задній стороні шиї
відрізняють його від кучеря-
вого пелікана. Гніздиться в
дельті Дунаю, але за межами
України. На Україні — в дель-
ті Дунаю — зустрічаються ве-
ликими бродячими зграями.
Поодинокі птахи щорічно за-
літають і .на Дністер, і в інші
частини республіки.
11. Кучерявий пелікан
(кудрявьій пеликан) —
Реіесапиз
сгізриз ВгисЬ.
Дуже схожий на рожевого
пелікана (за розмірами трохи
більший), від якого відріз-
няється білим без рожевого
полиску забарвленням- і на-
явністю на голові й задній
частині шиї кучерявого «чу-
ба». Кінці крил сіро-бурі, ноги
сірі. У молодого верх тіла
із світло-бурими плямами.
Пера потилиці і шиї майже
не кучеряві. На воді сидить
високо. Відпочиваючи (на
воді), шию тримає зігнутою,
які в польоті, а при швидкому
плаванні — витягнутою до-
гори. З води злітає досить
легко. По землі ходить по-
вільно. Часто сідає на дерева.
В УРСР зустрічається в дельті
Дунаю і Дністра, але не гні-
здиться. Залітних птахів здо-
бували в різних місцях Украї-
ни, здебільшого ближче до
Чорного й Азовського морів.
РОДИНА БАКЛАНОВІ — РНАЬАСКОСОКАСГОАЕ
РІД БАКЛАН — РНАІАСКОСОКАХ
Водоплавні птахи, розміром з гуску або вдвоє менші. Трохи нагадують гагар
але хвіст у бакланів клиноподібний і довгий, а дзьоб на кінці закінчується зігнутим
донизу гачком. Біля основи дзьоба ділянка голої шкіри. Забарвлення чорне, із зе-
леним блиском на спині. Шия довга, голова невелика. Ноги віднесені на кінець
тулуба. Тримаються зграями. Відпочиваючи на окремих каміннях, часто просушують
оперення, помахуючи напівпростертими крилами (рис. 8). Тулуб і шию тримають
майже вертикально. Плавають і пірнають дуже добре. При плаванні тіло занурюють
у воду досить глибоко. У повітря піднімаються важко, після розбігу. Політ важкий,
з частими змахами крил, шию тримають витягнутою, трохи піднятою догори.
Летять лінією або кутом. Самці не відрізняються від самок. Досить мовчазні
птахи. На Україні зустрічаються 3 види.
12. Великий баклан
(большой баклан)—
РЬаІасгосогах
сагЬо Е.
Птах розміром з гуску. Опе-
рення чорне, з інтенсивним
зеленим блиском на спині й
крилах. Щоки і підборідая бі-
лі. Навесні на стегнах добре
помітно по білій плямі. У до-
рослого птаха влітку голова
зверху і шия білуваті. Моло-
дий птах бурий з світлим че-
ревом. Літає важко. При по-
льоті ноги і шия витягнуті
горизонтально. Звуки — глу-
хе каркання. Крик самки в
гніздовий період нагадує го-
лос бекаса під час токування.
В УРСР гніздиться в гирлах
Дунаю, Дніпра і Дністра. Ок-
ремі колонії оселяються біля
Києва, Чернігова, Лубен то-
що. Зимує на Чорному, зрідка
на Азовському морях.
13. Довгоносий, або чубатий,
баклан (хохлатий баклан)—
РЬаІасгосогах
агі8Іоіе1І8 Ь.
Трохи менший за великого
баклана. У шлюбний період
відрізняється від попередньо-
го виду також відсутністю бі-
лого пір'я на голові та шиї,
білих плям на стегнах та на-
явністю на голові чуба, пір'я
якого загнуте наперед. Ділян-
ка голої шкіри біля дзьоба
жовта. У молодого птаха під-
боріддя брудно-біле, черево
темне. Політ і поведінка по-
дібні до польоту і поведінки
великого баклана. Дуже мов-
чазний птах. Потурбований в
гніздовий період — видає
хрипкі звуки. В УРСР гніз-
диться колоніями на мор-
ському узбережжі Криму (за-
літає на Азовське море), де
веае осілий спосіб життя.
14. Малий баклан
(малий баклан)—
РЬаІасгосогах рудтаеив
РаІІ.
За розмірами майже вдвічі
менший від великого баклана.
Голова і шия у дорослого пта-
ха бурого кольору. Решта
оперення чорна, із зеленим
блиском. Навесні і влітку по
всьому тілу з'являється біле
пір'я у вигляді невеликих пля-
мок. Голої ділянки шкіри біля
дзьоба немає. У молодого пта-
ха верх тіла бурий, низ білу-
ватий. Політ порівняно лег-
кий і швидкий із спокійними
нечастими змахами крил.
Тримається поодиноко
парами, іноді зграйками
або
(во-
сени). Мовчазний птах, але в
період розмноження стає
крикливим. Звуки подібні до
каркання великого баклана.
На території України гніз-
диться в дельтах Дунаю і Дні-
стра. Відмічено зальоти на
Азовське море, Молочний ли-
ман, у Київську, Харківську
і Закарпатську області.
РОДИНА ЧАПЛЕВІ — АКОЕГОАЕ
РІД БУГАЙ —
ВОТАїтШ.
15. Бугай (вьшь)—
Воіаипіз зіеііагіз Е.
Птах помітно більший за сіру
ворону, з досить довгою тов-
стою шиєю, порівняно корот-
кими ногами і довгим, масив-
ним гострим дзьобом. Забарв-
лення в цілому рудувато-вох-
ристе з поздовжніми і попе-
речними темними смужками.
Дзьоб і ноги зеленувато-жов-
ті. Дуже обережний птах,
веде нічний спосіб життя
(вдень ховається в заростях
очерету). У спокійному стані
бугай, втягнувши шию і згор-
бившись, стоїть на одній нозі.
В разі небезпеки шию і голову
витягує вертикально, довго
залишаючись нерухомим.
Зліт майже вертикальний, з
частими змахами крил. Крила
широкі й заокруглені (в по-
льоті). Політ спокійний, з
втягнутою у плечі шиєю. У по-
льоті схожий на квака, але
в його забарвленні багато
рудувато-вохристого. Звуки
навесні і влітку дуже своєрід-
ні, нагадують ревіння бугая,
щось схоже на «ип-ип-ип-
прумб», «ип-прумб-ип-прумб»
(чути на далеку відстань). Во-
сени птахи перегукуються,
видаючи звук «кау», схожий
на крик квака, але грубіший
і голосніший. На Україні по-
ширений всюди, крім Криму
і гірських районів Карпат.
Гніздиться в плавнях великих
річок, по ставках, болотах,
лиманах, заплавах річок. Зи-
мує по узбережжях Чорного
й Азовського морів, в плавнях
Дунаю, Дністра і Дніпра.
РІД БУГАЙЧИК —
ІХОВКУСНП8
16. Бугаячик (волчок)—
ІхоЬгусішз шіпиіиз Е.
Птах розміром з галку, з дов-
гою шиєю, прямим, тонким
жовто-зеленим дзьобом і ко-
роткими зеленими ногами.
У самця верх голови, спина
й надхвістя чорні. На крилах
великі жовті плями. Низ тіла
світлий (у самки — із світли-
ми і темними вохристими
смугами). Молодий птах схо-
жий на дорослу самку. Актив-
ний в сутінках і вночі. В разі
небезпеки затаюється, витяг-
нувши вертикально шию і
дзьоб. Злітає легко. Летить
повільно, швидко махаючи
крильми, втягнувши шию і
відкинувши назад ноги. Перед
посадкою планерує. Трима-
ється здебільшого- поодино-
ко. Звуки — навесні самець
(вдень і вночі) видає харак-
терний глухий крик «пумб»
або «прумб» (два-три крики
один за одним), в інші пори
року — різке і дуже швидке
«ке-ке-ке-кек». Оселяється на
болотах, по берегах річок і
ставків при наявності очере-
ту, густих кущів тощо. На Ук-
раїні гніздиться по всій тери-
торії, крім безводних сте-
пових і гірських районів.
Перелітний птах.
РІД КВАК —
ГчУСТІСОЯАХ
17. Квак (кваква)—
^сіісогах пусіісогах Е
Трохи більший за сіру воро-
ну, з великою головою, від-
носно короткими ногами і
дзьобом. У дорослого птаха
навесні і влітку на потилиці
кілька довгих білих вузьких
пер. Верх голови, плечові
пера і спина чорні з метале-
вим синім блиском. Шия, кри-
ла й надхвістя попелясто-сірі.
Лоб і низ тіла білі. Дзьоб
чорний, ноги рожеві або жов-
ті, очі червоні. Коли птах
сидить, голову втягує в плечі.
Забарвлення верху тіла у мо-
лодого буре, з вохристими
трикутними плямами на спині
й крилах. Низ білуватий, з
темними поздовжніми пляма-
ми. На потилиці довгих пер
немає. Злітає раптово, майже
вертикально. Летить повільно,
легко й плавно, з дуже втяг-
нутою шиєю і витягнутими
ногами. Найбільш активний
ввечері і зранку (до сходу
сонця). Вдень сидить на дере-
вах або ховається в очереті.
Звуки — «квак, квак, квак»
(частіше чутно його в сутін-
ках). Потурбований дорослий
птах під час насиджування
пташенят подає голос «кво-
кво-кво». Оселяється на боло-
тистих місцях з дерев'янис-
тою рослинністю або у плав-
нях річок. На Україні гніз-
диться по всій території, крім
гірських районів Карпат і пів-
денно-східних степових прос-
торів (на півночі — рідкісний).
Перелітний птах. У м'які зими
окремі особини зимують у
дельті Дунаю.
РІД ЖОВТА ЧАПЛЯ —
АКОЕОЬА
18. Жовта чапля
(желтая цапля)—
Агйеоіа гаІІоШез 8сор.
Птах розміром з ворону, на
порівняно коротких ногах і з
короткою шиєю. На шиї і спи-
ні навесні видовжені волосо-
подібні пера, а на потилиці —
«чуб». Голова, шия, груди і
спина вохристо-жовті. Горло,
крила, хвіст і черево білі.
здається білою, як єгипетсь-
ка і мала біла чаплі, але
помітно відрізняється від
них дуже широкими і тупи-
ми крилами. Звуки — грубе
них птахів
знаходили
в багатьох
областях
України.
«карр» (як у сірої ворони).
Оселяється у плавнях вели-
ких річок. На території УРСР
гніздиться в пониззі Дніпра,
Дністра і Дунаю (в інших
місцях півдня УРСР в дуже
незначній кількості). Заліт-
Ноги жовті, дзьоб голубий.
Доросла (восени) і молода ма-
ють більш темне забарвлення
(тільки черево і махові пера
білі). «Чуб» і видовжені пера
відсутні. На березі водойми
часто сидить нерухомо, з
втягнутою шиєю. Політ по-
вільний і легкий, з рідкими
змахами крил. В польоті
РІД ЄГИПЕТСЬКА
чапля — вивиьспз
19. Єгипетська чапля
(египетская цапля)—
ВиЬиіспз іЬіз Е.
Подібна до малої білої, але
має червоні ноги і жовтий
дзьоб. На Україні рідкісний
залітний птах, якого здобува-
ли або спостерігали в Криму,
на острові Бірючому в Азов-
ському морі, у передлиманній
частині Дніпра та в Чорно-
морському заповіднику.
РІД БІЛА ЧАПЛЯ—ЕСКЕТТА
Птахи досить великі за розміром. За загальною будовою
схожі на інших чапель, зокрема з роду Агйеа, але ноги ма-
ють ще довші. Забарвлення чисто біле. Навесні на спині
з'являються довгі розсукані пера (егретки). Із землі
злітають досить важко, ноги при цьому бовтаються.
Політ порівняно повільний і плавний, з глибокими
і нечастими змахами крил (шия втягнута у плечі, ноги
витягнуті назад). Оселяються в густих заростях очерету
або на деревах біля води. В УРСР гніздяться 2 види,
що охороняються законом.
20. Велика біла чапля
(большая белая цапля)—
Е^геііа аіЬа Е.
21. Мала біла чапля
мг іая бел ія татіяі-
Едгеііа даггеііа Е.
Птах трохи менший за сіру
чаплю, чисто білий, на висо-
ких ногах і з довгою шиєю
та дзьобом. Дзьоб чорний
(при основі — жовтий), взим-
ку жовтий, ноги темні. На
дерева сідає рідко. Звуки —
зрідка груба тріскотня (взага-
лі — мовчазний птах). Осе-
ляється в густих заростях
очерету. На Укра-
їні гніздиться
в гирлах Дністра,
Дніпра і Дунаю, в
Чорноморському заповід-
нику, на Молочному лимані,
Лебединих островах,- можливо,
спорадично гніздиться на
Київському водосховищі.
В інших місцях УРСР —
залітний птах. У невеликій
кількості зимує в плавнях
Дунаю, Дністра, в Чорномор-
ському заповіднику і Гірському
Криму.
Навесні
Навесні
Дуже схожа на велику, але
майже в два рази менша.
Дзьоб і ноги чорні. Літає по-
дібно до великої білої чаплі,
але крилами махає частіше.
Звуки — щось подібне до
«арк-арк-арк» або «орк-орк».
Крикливий птах. Оселяється
колоніями на деревах, неда-
леко від води. На Україні
гніздиться в пониззі Дніпра,
Дністра і Дунаю, Чорномор-
ському заповіднику. Лебеди-
них островах тощо. Переліт-
ний птах.
РІД ЧАПЛЯ — АІШЕА
Птахи великі за розміром, з довгим конічним дзьобом
та дуже довгою шиєю і ногами. У дорослих на голові
добре виражений чуб Пера нижньої сторони шиї та
плечові видовжені й загострені Крила великі, широкі,
хвіст короткий. У забарвленні переважають сірі або
іржасто-руді кольори. Забарвлення самця і самки
однакове. Злітають відносно легко. Політ плавний, з по-
вільними і глибокими змахами крил. У польоті довгу
шию втягують у плечі, а ноги відкидають назад (у схо-
жих до чапель здалека журавлів і лелек шия в польоті
пряма). В УРСР гніздяться 2 види.
22. Сіра чапля
(серая цапля)—
Апіеа сіпегеа Е.
Великий птах, у забарвленні
оперення якого переважає
сірий колір. Весь верх тіла
сірий; чуб, кінці крил і смуж-
ка на шиї чорні; низ — білий.
Ноги і дзьоб бурі з жовтува-
тим відтінком. Часто і довго
стоїть нерухомо на одному
місці, у воді або біля води,
з витягнутою або, навпаки,
втягнутою у плечі шиєю. У
польоті добре видно чорні ма-
хові пера. Летять птахи кли-
ном або шеренгою. Молоді
схожі на дорослих, але чуба
на голові немає. Звуки —
дзвінкі, різкі, схожі на «крянк»
(їх чути, як правило, в польо-
ті). Зустрічається в заростях
очерету по берегах річок, на
річкових косах, мілководді,
великих болотах. Влітку сіру
чаплю часто можна бачити
на деревах. В УРСР пошире-
на -всюди. Перелітний птах. У
теплі зими окремі особини
зустрічаються на Дунаї, в
Чорноморському заповіднику.
повідні біотопи
Дунаю, Дністра
Перелітний птах.
(в плавнях
і Дніпра).
23. Руда чапля
(рьіжая цапля)—
Агйеа ригрпгеа Ь.
Менша за сіру. Шия руда з
чорними смугами. Верх тіла,
крила зверху і хвіст сірі, кін-
ці плечових пер іржасто-руді.
Груди й боки черева кашта-
ново-червоні (середина чере-
ва чорна). Ноги і дзьоб жовту-
вато-бурі. Низ крил рудий
(видно в польоті). Менш
обережна, ніж сіра чапля. На
дерева сідає рідко. При не-
безпеці ховається в заростях
очерету, де стає мало поміт-
ною. Голос такий, як у сірої
чаплі, але значно тихіший.
Зустрічається в глухих зарос-
тях по берегах водойм з різ-
номанітною рослинністю. В
УРСР гніздиться в степовій
і лісостеповій зонах, де є від-
РОДИНА ІБІСОВІ — ТНКЕ8КІОКМІТНЮАЕ
РІД КОЛПИЦЯ —
РЬАТАЬЕА
24. Колпиця, або косар
(колпица),—
Ріаіаіеа Іеисогойіа 1.
Великий білий птах (менший
за лелеку) з довгою шиєю і
ногами та характерним лопа-
топодібним дзьобом. На голо-
ві жовтуватий «чуб» (взимку
відсутній), а на волі вохрис-
тий наліт. Ноги чорні, дзьоб
чорний з жовтим кінцем. У
молодого птаха кінці махових
пер темні, «чуб» відсутній.
Ходить колпиця легко. У по-
льоті шию тримає витягнутою
вперед і періодично то махає
крилами, то планерує. Колпи-
ця, яка шукає їжу, мовби
«косить» (рухає головою то
вправо, то вліво). Менш обе-
режна, ніж інші великі чаплі.
Мовчазний птах. Дорослі біля
гнізд видають воркуючі зву-
ки, а пташенята пищать. На
території УРСР гніздиться в
плавнях Дунаю, рідко на
Дністрі. В інших місцях Ук-
раїни — рідкісний залітний
птах. Охороняється законом.
і грубе гелготання. Оселяєть-
РІД КОРОВАЙКА —
РЕЕСАОІ8
25. Коровайка
(каравайка)—
РІедаШв їаісіпеїіив Е.
Величиною, довгим зігнутим
донизу дзьобом, високими но-
гами і довгою шиєю з пер-
шого погляду нагадує крон-
шнепів, від яких, проте, добре
відрізняється темно- каштано-
вим забарвленням і коротки-
ми тупими крилами (видно в
польоті). На близькій відстані
забарвлення каштаново-чер-
воне, без пістрин, з пурпуро-
вим блиском. При перельотах
тримаються шеренгою, при
цьому то махають крилами,
то планерують. Досить мов-
чазний птах. В польоті або
біля гнізд рідко видає глухе
ся в плавнях, заростях очере-
ту або заплавних гаях. Гніз-
диться колоніями разом з
чаплями і бакланами
(на Україні в плавнях
Дунаю і Дністра,
в пониззі Дніпра і
Каркінітській затоці,-
в інших місцях УРСР —
залітний птах).
РОДИНА ЛЕЛЕКОВІ — СІСОМІГОАЕ
РІД ЛЕЛЕКА —
СІСОМА
Птахи великі за розміром, на високих червоних ногах,
з довгою шиєю. Дзьоб прямий, довгий, конічний, чер-
воний. Хвіст трохи заокруглений. Забарвлення скла-
дається з білого і чорного кольорів. По землі ходять
повільно, час від часу піднімаючи здобич. Перед зльо-
том кілька метрів пробігають по землі. В польоті шию
і ноги витягують горизонтально. Піднявшись на велику
висоту, здатні довго планерувати. Перед відльотом зби-
раються в зграї. Під час перельотів зграї ніколи не ут-
ворюють кута, чи «ключа», чим чітко відрізняються
від журавлів. Дорослі птахи позбавлені голосу. Під
час гніздового періоду видають звуки, стукаючи дзьо-
бом. В УРСР гніздяться 2 види.
26. Білий лелека
(бельш аист)—
Сісопіа сісопіа Е.
Птах великий за розміром.
Забарвлення біле, за винят-
ком чорних кінців крил (у
стоячого птаха тільки задня
частина тіла чорна). По землі
ходить повільно. Відпочиваю-
чи, стоїть на одній нозі. Часто
білого лелеку можна бачити
на даху сільської хати чи на
вершині зламаного дерева,
біля гнізда або на ньому.
Оселяється в селах або на
околицях міст поблизу води.
Гнізда мостить на будівлях
і старих деревах. В УРСР
гніздиться по всій території,
крім південного сходу та Кри-
му. Перелітний птах. Зареєст-
ровано випадок зимівлі одно-
го лелеки в околицях м. Тер-
нополя.
27. Чорний лелека
(черньїй аист)—
Сісопіа підга Е.
Трохи менший від білого ле-
леки. Забарвлення чорне,
27
тільки груди, черево, низ
хвоста та пахвові пера (остан-
нє видно в польоті) білі. Дуже
обережний птах. Видає звуки,
схожі на «че-лі» або «чи-лін».
Дорослий зрідка неголосно
тріщить, молодий — пищить.
Оселяється в глухих старих
лісах поблизу боліт і річок
(далеко від людських осель).
В УРСР гніздиться на Поліссі
і в Карпатах, але всюди є
рідкісним. В інших місцях
УРСР, напевно, зустрічається
лише під час перельотів. По-
требує охорони. Занесений до
Червоної книги УРСР і
воної книги СРСР.
Чер-
РОДИНА ФЛАМІНГОВІ — РНОЕМІСОРТЕКГОАЕ
РІД ФЛАМІНГО — РНОЕМІСОРТЕКІІ8.
28. Фламінго (фламинго)—
Ріюепісоріепіз гозеиз Раїі.
Розміром з білого лелеку.
Фламінго легко впізнати по
дуже довгій шиї, довгих но-
гах, великому загнутому до-
низу дзьобу (його кінцева
половина зігнута майже під
прямим кутом), яскравому
забарвленню дорослих осо-
бин, в якому переважають
рожеві, білі й чорні кольори.
Забарвлення молодого не та-
ке яскраве, як у дорослого.
Тримаються зграями, рідко
невеликими групками. В по-
льоті птах має вигляд хреста
завдяки довгим витягнутим
ногам і шиї та коротким кри-
лам. Політ досить швидкий,
з частими змахами крил. Зву-
ки — рівномірне спокійне
гелготання, без різких викри-
ків. В УРСР — рідкісний за-
літний птах. Занесений до
Червоної книги СРСР.
РЯД ГУСЕПОДІБНІ — АН8ЕШГОЯМЕ8
РОДИНА КАЧИНІ — АМАТГОАЕ
РІД ЛЕБІДЬ — С¥СЬШ8
29. Лебідь-шипун
(лебедь-шипун)—
Судпиз оіог От.
Птах великий, більший за гус-
ку. Дорослий — сніжно-біло-
го кольору, молодий — буро-
сірий. Плаваючи на воді, зги-
нає свою шию 3-подібно, го-
лову і дзьоб тримає вниз, а
крила нерідко піднімає над
спиною. При основі червоно-
го дзьоба добре помітно
чорний наріст. Обереж-
ний птах, який більшу
к частину часу прово-
дать на воді. Звуки
досить низькі, хрипкі
(«кгіюрр» або «кіорр»).
На Україні досить зви-
чайний гніздовий птах
гирла Дністра і Дунаю, рід-
кісний — в гирлі Дніпра і За-
хідному Поліссі. Зимує на уз-
бережжі Чорного моря, де і
влітку нерідко трапляються
окремі екземпляри.
РІД ГУСКА — АИ5ЕК
ЗО. Лебідь-кликун
(лебедь-кликун)—
Су£ші8 су£пиа 1.
За розміром і забарвленням
схожий на лебедя-шипуна.
Легко відрізняється від попе-
реднього виду характером по-
ведінки на воді. Плаваючи,
шию тримає вертикально,- го-
лова і дзьоб при цьому спря-
мовані вперед, крила притис-
нуті до боків тіла. У доросло-
го птаха дзьоб жовтий з
чорним кінцем, у молодого —
рожевий з чорним кінцем.
Перед зльотом швидко пливе,
лопотить крилами по воді й
відштовхується лапами (злі-
тає важко). Політ швидкий, з
нечастими, але сильними зма-
хами крил. В польоті шия
витягнута вперед. Обережний
птах. Звуки — трубне, звучне
і красиве «ганг» або «ганг-го».
Звичайний перелітний птах
морського узбережжя і рід-
кісний — в інших місцях
УРСР. Дуже рідко гніздиться
в плавнях Дністра і Дунаю.
31. Малий лебідь
(тундряньїй лебедь)—
Су£пиз Ьеууіскіі Уагг.
Помітно менший за поперед-
ніх птахів. Зовнішнім вигля-
дом і забарвленням схожий
на кликуна, від якого в польо-
вих умовах майже не відріз-
няється (межа жовтого і чор-
ного кольорів проходить по
дзьобу під прямим кутом). На
воді тримає шию, як і кликун,
прямо, але вона здається де-
що коротшою. Голос різкіший,
ніж у кликуна, і майже без
трубних звуків. Видає звуки
«тонг-бунг», інколи «гук-гук»
або «курру». В УРСР в невели-
кій кількості зимує в Чорно-
морському заповіднику. Рід-
кісний залітний птах Черні-
гівської і Полтавської облас-
тей. Занесений до Червоної
книги СРСР.
32. Сіра гуска
(серьій гусь)—
Апзег апзег 1.
Розміром і виглядом дуже
схожа на свійську гуску. За-
гальний тон оперення сірува-
то-бурий, з світлими попереч-
ними смужками на спині і
боках. Підхвістя і верх хвоста
білі. Дзьоб і ноги рожеві.
Добре плаває, може пірнати.
По землі ходить добре. Часто
стоїть на одній нозі. Політ
швидкий, з нечастими, але
сильними змахами крил. Під
час міграцій летить високо,
вишикуючись шеренгою або
кутом. Дуже обережний птах,
особливо в зграях. Звуки —
на льоту голосне і звучне
«гаганг». В УРСР гніздиться
на великих ставках і болотах
лісостепової зони, на Канів-
ському водосховищі, значна
кількість — у плавнях Дунаю
і Дністра, рідше — в плавнях
Дніпра. Зимує на морському
узбережжі УРСР.
Зимує на Чорному морі, дуже
33. Велика білолоба гуска
(белолобьій гусь)—
Апзег аІЬіігопБ $сор.
Помітно менша за свійську
гуску. Забарвлення бурувато-
сіре, на череві чорні попереч-
ні плями, підхвістя біле. У
дорослого птаха на лобі і нав-
коло дзьоба біла пляма, яка
не заходить за рівень очей.
Дзьоб і ноги червоно-жовті.
Молодий птах без білої плями
на лобі і чорних на череві.
Швидко ходить по землі, доб-
ре плаває, а в разі небезпеки
й пірнає. Злітає з води легко.
На перельотах птахи летять
високо, кутом або хвилепо-
дібною лінією. В польоті час-
то кричать і перемінюються
місцями. Голос схожий на
крик сірої гуски, але різкіший
і вищий; звучить як «клінг-
клінк» або «клєнг-клєк». На
території України — звичай-
ний перелітний птах. У неве-
ликій кількості зимує на мор-
ському узбережжі, на Дніпрі
під Києвом.
34. Мала білолоба гуска
(пискулька)—
Апзег егуШгориз 1.
Дуже схожа на велику біло-
лобу гуску, але помітно мен-
ша. Біла пляма на лобі захо-
дить за рівень очей, дзьоб
відносно коротший, навколо
очей вузьке жовте кільце.
Обережний птах. На перельо-
тах летить кутом або шерен-
гою. Голос не такий голосний,
вищий і більш пискливий, ніж
у великої білолобої гуски.
Він може бути переданий як
«клік-клік», «юііллю-юільо»
та «тьє-тьо». В УРСР — зви-
чайний перелітний птах. У не-
великій кількості зимує біля
берегів Чорного моря.
РІД БІЛА ГУСКА — СНБІ\І
35. Гуменник
(гуменвик)—
Ап8ег (аЬаІіз Ь.
Розміром із свійську гуску.
Забарвлення сірувато-буре,
знизу світліше. Голова і шия
помітно темніші, ніж спина.
По всьому тілу йдуть попе-
речні білі смужки. Ноги оран-
жево-рожеві. На відміну від
сірої гуски, дзьоб двокольо-
ровий: чорний з жовтим або
рожевим пояском перед вер-
шиною. Під час міграцій ле-
тить як вдень, так і вночі,
частіше кутом (міняючись
місцями), рідше — хвилепо-
дібною лінією (під час про-
льоту дуже обережний). Зву-
ки — різноманітні. В польоті
під час міграцій частіше чут-
но глухе «гок»; при зльоті —
«рат-рат». Найбільш числен-
ний серед перелітних гусей
всієї території УРСР. На узбе-
режжі Чорного моря в неве-
ликій кількості зимує.
36. Біла гуска
(бельїй гусь)—
СІ е п саегиіезсепз 1.
Менша за свійську гуску.
Забарвлення дорослого птаха
біле, крім чорних вершин
крил (першорядних махових),
що особливо добре помітно
в польоті. Ноги і дзьоб роже-
ві. Летять кутом, шеренгою
або косим рядом. Звуки —
в польоті видає різкий, висо-
кого тону крик «гєув» або
«кеаг». В УРСР залітні білі
гуси спостерігались у Ро-
венській. Полтавській і Хар-
ківській областях та на узбе-
режжі Азовського моря.
РІД КАЗАРКА — ВКАІЧТА
37. Білощока казарка
(белощекая казарка)—
Вгапіа Іеисорзіз ВесЬзі.
Вигляд, як у гуски (дещо
більша за чорну казарку).
Верх голови, шия і груди
чорні, спина сірувато-бура з
поперечними смугами, черево
сірувато-біле. На лобі, горлі
і щоках біла пляма. Тримаєть-
ся зграями. Чудово плаває
і швидко бігає по землі.
Політ легкий. Звуки — хрип-
ке «кхаг», інколи «вррек»
або «гре-гре-гре». В УРСР —
рідкісний залітний птах. Його
занесено до Червоної книги
СРСР.
38. Чорна казарка
(черная казарка)—
Вгапіа Ьегпісіа Ь.
Трохи більша за свійську кач-
ку. Забарвлення чорно-буре,
голова, шия і груди чорнуваті,
підхвістя і поперечна смуга
на шиї білі. По землі ходить
швидко, легко плаває, але
пірнати не може. Політ важ-
кий, з частими змахами крил.
Під час міграцій летить неви-
соко над землею хвилеподіб-
ною лінією. Звуки — в польо-
ті характерне «кронк-кронк».
На Україні рідкісний залітний
птах.
РІД ЧЕРВОНОВОЛА
КАЗАРКА — КІГІВКЕМТА
РІД ОГАР — СА8АКСА
39. Червоновола казарка
(краснозобая казарка)—
КиііЬгепіа
гиіісоПіз Раїї.
Розміром з чорну казарку.
Забарвлення строкате, з чор-
ного, каштаново-рудого і бі-
лого кольорів. Каштановий
колір скрізь відділяється від
чорного вузькими білими
смужками. Тримається зграя-
ми. Дуже рухливий птах, що
помітно і в польоті. Добре
плаває й пірнає. Політ швид-
кий і сильний. Звуки — різке,
коротке і дещо хрипке «чак-
вой». В УРСР — рідкісний пе-
релітний птах Азовського
узбережжя, залітний в інших
місцях України, зимуючий на
Чорному морі. Червоновола
казарка занесена до Червоної
книги СРСР.
«анг-аанг». Зникаючий вид.
Занесений до Червоної книги
УРСР. Гніздиться лише в
Криму на Керченському пів-
острові.
40. Огар (огарь)—
Савагса їегги£Іпеа
Раїї.
Трохи більший за свійську
качку. Загальний тон оперен-
ня рудий. У самця на шиї
темне кільце. Ноги, дзьоб,
хвіст і махові чорного кольо-
ру. На крилах біле «дзеркаль-
це». Самка менша від самця
і не має темного кільця на
шиї. Політ швидкий, з різки-
ми і частими змахами крил,
на яких добре помітні широ-
кі білі смуги. Звуки — в по-
льоті дзвінкий горловий крик
РІД ГАЛАГАЗ —
ТАООКИА
РІД КАЧКА —
А^8
41. Галагаз (пеганка)—
Тадогпа Іадогпа 1.
42. Крижень (кряква)—
Апаз рІаіугЬупсЬоз 1.
Дещо більший за свійську
качку. Забарвлення строкате:
голова, шия і пляма на череві
чорні, боки, черево і спина
білі, перев'язь від грудей до
лопаток іржасто-руда. Крила
чорні з білою основою, що
особливо добре помітно в
польоті. В шлюбний період
у самців біля основи червоно-
го дзьоба є наріст (у самок
навколо дзьоба біле кільце).
Політ важкий з нечастими
змахами крил. Звуки — до-
сить глухе і м'яке «га-га-га».
Самець у шлюбний період ви-
дає досить чистий свист «вкі-
оо» або «цвіє-цвіє». В УРСР —
звичайний гніздовий птах уз-
бережжя Чорного і Азовсько-
го морів та Сивашу; дуже
рідко зимує в Чорноморсько-
му заповіднику.
За розміром і на вигляд дуже
схожий на свійську качку.
У самця голова чорна, з зеле-
ним відблиском, дзьоб жов-
тий. На шиї біле кільце. Гру-
ди коричневі, низ тіла блідо-
сірий, хвіст білий, надхвістя
чорне. Самка зверху і знизу
бура з темними плямками,
хвіст білуватий, дзьоб роже-
вий, «дзеркальце» синє. Політ
швидкий і шумний. Змахи
крил супроводяться харак-
терним свистом «віть-віть-
віть-віть-віть-віть». Звуки —
найчастіше картаве крякання.
Самці в період розмноження
видають хрипкий свист, а
самка восени і взимку —
голосне «куак-куак-
куак-куак». Оселяється
в поймах рік, на заро-
слих озерах, заводях,
трав'янистих боло-
тах тощо. Гніздиться
по всій території респу-
бліки. Перелітний і ча-
стково зимуючий птах.
43. Чирок-свистунок
(чирок-свистунок)---
Апаз сгесса І.
Значно менший за свійську
качку. Забарвлення самця на-
весні яскраве. Голова кашта-
нова із зеленого смугою через
око. Вздовж складеного кри-
ла світла смуга, «дзеркальце»
зелене, блискуче. Самка і
самець восени зверху сірува-
то-бурі з широкими поздовж-
німи ряботинами, а знизу —
брудно-білі з темними кра-
пинками на волі і грудях.
Політ дуже швидкий, з части-
ми змахами крил. З води і
землі може злітати майже
вертикально. Звуки — в обох
статей крякання. Крім того,
самець навесні видає дзвін-
кий металічний свист «фрюю-
юк-фрююк». Оселяється в тих
самих місцях, де й чирок-тріс-
кунок. Гніздовий перелітний
птах всієї території УРСР:
в Чорноморському запо-
віднику — звичайний
зимуючий; зимує
також на Дніпрі
під Києвом.
44. Нерозень
(серая утка)—
Апаз зігерега Ь.
Дещо менший за крижня.
Забарвлення сіре, з бурува-
тою головою і чорним малюн-
ком на волі та боках тіла.
Крила каштаново-коричневі з
білим «дзеркальцем». Під-
хвістя чорне. Самка бура з
вохристою пістрявістю. Дзьоб
і ноги жовті. Звуки — у самки
тріскучє і часте крякання,
дещо вище й різкіше, ніж у
крижня. Звук самця нагадує
крик крука. Оселяється на
озерах і у ставках, багатих
на водяну рослинність. Гніз-
довий перелітний птах усієї
території республіки; зрідка
зимує в Чорноморському за-
повіднику.
45. Свищ (свиязь)—
Апаз репеіоре 1.
46. ШИЛОХВІСТ [111И юхвосгь) —
Апаз асиіа Ь
Значно менший за крижня.
Голова коричнева із золотис-
то-жовтою шапочкою, воло
рожево-коричневе, спина і
боки тіла сірі з тонким попе-
речним малюнком, черево
біле, «дзеркальце» синє. На
крилах яскраво-білі плями,
що добре помітно як у сидя-
чого птаха, так і в польоті.
Забарвлення самки і самця
восени зверху коричнево-бу-
ре, з темною дрібного піст-
рявістю, а знизу — біле. Пір-
нає дуже рідко. Звуки — у
самця голосний свист, схожий
на «ввіу», а у самки — корот-
ке і різке «рерр». На Україні
звичайний перелітний птах,
зрідка гніздиться (Чорномор-
ський заповідник). Зимує на
узбережжі Чорного моря.
Трохи менший від крижня,
з довгою тонкою шиєю, ши-
лоподібним гострим хвостом.
Голова коричнева, шия, груди
і черево білі, спина і боки
тіла сірі з тонким поперечним
малюнком, підхвістя чорне.
Самка і самець восени сіру-
вато-бурі з темними ряботи-
нами. Тримається поодиноко,
парами і зграями. В польоті
часто згинає шию вниз і в бо-
ки (на крилі по краях «дзер-
кальця» помітно білу смуж-
ку). Звуки — у самця досить
тихий і мелодійний свист
«тью-і-діш». Голос самки ду-
же схожий на голос самки
крижня (крякання). Оселяєть-
ся на відкритих місцях (осо-
кових болотах, озерцях
річкових заплавин тощо).
В межах УРСР гніздиться
на Поліссі, в північній
частині лісостепової зони,
рідко — на островах
Чорноморського і
Азовського
узбережжя, дуже
рідко в Закарпатті.
Поблизу берегів Чорного
моря зимує.
47. Чирок-тріскунок
(чирок-трескунок)—
Апав диегфіедиіа Ь.
Трохи більший за чирка-
свистунка. У самця навесні
на коричневій голові від ока
до шиї з'являється добре по-
мітна біла смуга. Верхні кри-
ючі крила голубувато-сірі (в
польоті мають вигляд світлих
плям). Груди темні, спина і
задня частина тіла буруваті,
черево біле, боки сірі, «дзер-
кальце» зелене. Самка і са-
мець восени зверху темно-бу-
рі з широкими темними поз-
довжніми ряботинами, крило
сіре, «дзеркальце» зеленува-
то-сіре, без полиску. Політ і
поведінка, як у чирка-свис-
тунка. Звуки — у самця на-
весні тріскуне «крєр-крєр-
рєр», а у самки голосне кря-
кання. Оселяється на різних
водоймах з багатою водяною
рослинністю. Гніздцться по
всій території республіки. Пе-
релітний птах. Зимує в Чорно-
морському заповіднику.
48. Широконіска
(широконоска)—
Апав сіуреаіа Ь.
Помітно менша за свійську
качку. Дзьоб великий лопа-
топодібний. Шия порівняно
коротка. Самець навесні за-
барвлений яскраво. Голова і
шия чорні із зеленим блис-
ком, груди білі, черево і боки
тіла іржасто-коричневі, крила
сірі із зеленим «дзеркальцем».
Самка і самець восени руду-
вато-бурі з темними ряботи-
нами. На воді сидить глибоко,
з втянутою шиєю і спрямо-
ваним донизу дзьобом. Політ
шумний і не швидкий. Самець
видає глухе і не голосне «кхо-
кхо-кхо», а самка досить тихо
і одноманітно крякає. Часті-
ше оселяється на осокових
болотах. Гніздовий переліт-
ний птах всієї території рес-
публіки; зрідка зимує в Чор-
номорському заповіднику.
РІД ГАГА — 8ОМАТЕКІА
РІД ЧЕРВОНОДЗЬОБА ЧЕРНЬ — МЕТТА
49. Звичайна гага
(гага)—8ошаіегіа
то11І88Іша 1.
50. Червонодзьоба чернь
(красноносьій ньфок)—
ГМеПа гиііна Раїї.
Розміром із свійську качку.
Самець має строкате вбрання.
Голова і спина білі, груди
рожеві, на голові чорна «ша-
почка» (потилиця зелена). Че-
рево, хвіст і надхвістя чорні.
Самка рудувато-бура з тем-
ним поперечним малюнком.
Гага чудово плаває й пірнає.
Летить швидко й низько, рів-
номірно змахуючи крильми.
Звуки самця — «агууу-агууу»,
самки — низьке «корр-крр».
Розміром з крижня. У самця
навесні голова яскраво-руда.
Груди, черево й надхвістя
чорні. Боки тіла, пляма на
плечах і «дзеркальце» білі.
Дзьоб та ноги червоні. Самка
і самець восени зверху одно-
манітно рудувато-бурі. Низ
тіла, боки голови й шиї світлі.
У самок «дзеркальце» сіре,
а у самців і восени біле. Пір-
нає на значну глибину. Часто
виходить на берег; ходить
З води злітає важко, відштов-
хуючись ногами. Політ швид-
кий. Звуки — у самця навесні
своєрідний неголосний свист,
у самки голосне тріскуче
«кюрр-кіорр-кіорр». В УРСР—
рідкісний гніздовий птах при-
морських районів. У порівня-
но великій кількості гніздить-
ся в нижній течії Дунаю.
В УРСР — рідкісний залітний значно краще, ніж інші черні,
птах,- зрідка гніздиться в Чор-
РІД ЧЕРНЬ — А¥ТН¥А
51. Червоноголова чернь
(красноголовьій ньірок)—
АуіЬуа (егіпа Ь.
Менша за крижня. Голова і
шия каштоново-руді, груди й
задня частина тіла чорні,
інше оперення голубувато-сі-
ре Самка бура з більш тем-
ною головою і грудьми, біля
дзьоба і на горлі світла пляма.
На крилі «дзеркальця», як і у
самця, нема. На воді сидить
досить глибоко (добре пірнає).
З води злітає важко. Політ
швидкий, шумний. Звуки —
у самки хрипле каркання
«кєрр-р-р», самець навесні ви-
дає своєрідний свист. Оселя-
ється в тих місцях, де й біло-
ока чернь, але в меншій кіль-
кості. Гніздовий перелітний
птах на всій території УРСР.
На Чорному морі, на Дніпрі
під Києвом в невеликій кіль-
кості зимує.
52. Білоока чернь
(белоглазьій ньірок)
АуіЬуа пугоса С<11<1.
Трохи менша від червоно-
голової черні. У самця голова,
шия, груди й боки тіла кашта-
ново-руді, спина темно-бура.
Черево, підхвістя і «дзеркаль-
це» на крилі білі. Очі світлі.
Самка трохи світліша за сам-
ця. Звуки — у самки різке
крякання, самець видає тихий
хрипкий звук. Оселяється на
водоймах з великими заростя-
ми і ділянками чистої води.
В УРСР гніздиться по всій те-
риторії. Зимує на морському
узбережжі.
53. Чубата чернь
(хохлатая чернеть)—
АуІЬуа (иіідиіа Ь.
54. Морська чернь
(морская чернеть)—
АуІЬуа тагіїа Ь.
Трохи менша від червоноголо-
вої черні. Забарвлення самця
навесні чорне, лише черево
і боки тіла сірі. На потилиці
чорний, звисаючий «чуб».
Дзьоб та ноги сірі, очі жовті.
Самка і самець восени сірува-
то-бурі. «Чуб» на потилиці
коротший. Добре плаває і
пірнає, а з води злітає важко.
В польоті добре помітна ши-
рока біла смуга вздовж зад-
нього краю чорного крила.
Звуки — у самця тихе «глю-
глю» або «курлюк-рлюк», а у
самки — грубе хрипке кря-
кання «керр-керрр». Оселя-
ється на озерах і в заплавах
рік. Нечисленний гніздовий
птах Полтавської, Чернігів-
ської та Київської областей
і звичайний перелітний всієї
території УРСР. Зимує на
морському узбережжі УРСР,
на Дніпрі під Києвом.
Трохи менша від свійської
качки. У самця навесні голова,
шия, груди і задня частина
тіла чорні. Черево, боки тіла
і «дзеркальце» білі, спина
світло-сіра. Самка темно-бура,
з білим кільцем біля основи
дзьоба. Черево брудно-біле.
В польоті (як і в чубатої чер-
ні) помітна біла смуга вздовж
заднього краю крила. На від-
міну від попереднього виду,
«чуба» не має, спина сіра. З
води злітає легко. Звуки —
голосне і грубе «карр». В
УРСР — звичайний, на вели-
ких річках і морському узбе-
режжі численний перелітний
птах (на морському узбереж-
жі також зимує).
РІД ТУРПАН — МЕЕАМІТТА
55. Турпан (турпан)—
МеІапіНа іизса Е
56. Синьга (синьга)—
МеІапШа підга Ь.
Розміром із свійську качку.
Самець чорний, з невеликою
білою плямою біля ока і бі-
лим «дзеркальцем». Дзьоб
оранжевий з чорним, здутий
при основі. Ноги в обох статей
червоні. Самка бура з білим
«дзеркальцем» і світлими
плямами на боках голови.
Трохи менша від турпана.
Самець повністю чорний. При
основі оранжевого дзьоба є
здуття. Самка бура, з світли-
ми щоками і шиєю. Дзьоб без
здуття, бурувато-сірий. Чудо-
во плаває й пірнає. Ходить
погано (ноги віднесені далеко
назад). Летить звичайно низь-
Більшу частину часу турпан
проводить на воді (добре пір-
нає). З води злітає важко і
летить низько (у польоті доб-
ре виділяється біле «дзер-
кальце» ). Звуки — глухе і гру-
бе «краа-краа-краа». В УРСР—
нечисленний перелітний птах.
Зимує на Чорному морі, на
Дніпрі під Києвом.
ко над водою з характерним
свистом крил (дорослі самці).
Звуки — у самця мелодійний
крик «стрюк-люк», а у самки
хрипле «ре-ре-ре-ре-ре». В
УРСР — рідкісний перелітний
птах.
РІД МОРЯНКА — СІАМСЦЕА
РІД ГОГОЛЬ — ВУСЕРНАЬА
57. Морянка (морянка)—
Сіапдиіа Иуешаїіз Е.
58. Гоголь (гоголь)—
ВисерЬаІа сіапртіа Е.
Дещо менша від свійської
качки. Забарвлення самця на-
весні чорно-біле (тільки на
спині і плечах іржасті смуги).
Хвіст довгий, шиловидний.
У самки замість чорного ко-
льору — сірувато-бурий, а
хвіст короткий. Взимку у пта-
хів обох статей голова, шия
і черево білі з темними пля-
мами на щоках (у самця білі
також боки тіла). Чудово пла-
ває й пірнає. Політ швидкий,
при цьому добре видно, що
крила вузькі й загострені.
Звуки — хрипке «а-ауе». В
УРСР — нечисленний пере-
літний птах. На морському
узбережжі України, на Дніп-
рі під Києвом зимує.
Середнього розміру качка з
великою головою на тонкій
короткій шиї. У самця на
чорній голові із зеленим від-
блиском біла пляма під дзьо-
бом і оком. Груди, шия, боки
тіла й черево яскраво-білі,
спина чорна на крилі велике
біле «дзеркальце». Очі та ноги
жовті, дзьоб сірий. Самка сіра
з коричневою головою, білим
шийним кільцем і білуватим
черевом. Звуки — хрипке
«кра-кра». В УРСР гніздиться
на нижній течії Дніпра, в
плавнях нижче від Каховки
та на Поліссі (Ровенська об-
ласть). Під час перельотів
звичайний скрізь. Зимує на
Чорному морі, незамерзаю-
чих річках Прикарпаття, міс-
цями на
річках інших
областей
України.
Взимку
Навесні
Взимку
57
58
>
РІД КРОХАЛЬ — МЕКСЕІ8
59. Луток (луток)—
Мегвиз аІЬеІІив Ь.
Трохи більший від чирка-тріс-
кунка. Загальне забарвлення
самця в шлюбному оперенні
біле. Спина, крайні пера крил,
смуги від ока до дзьоба
та по боках «чуба» чорні. Боки
тіла сірі. В польоті зверху
крила чорні з білою плямою
на місці «дзеркальця». У сам-
ки і самця восени верх голови
та «чуб» каштаново-бурі, ту-
луб сірий, а низ тіла білий.
Тримається поодинці, парами
і зграями. Добре плаває і пір-
нає. Хвіст над водою не під-
німає. Звуки — коротке тріс-
куне «екк» або «крр». Під
60. Довгоносий крохаль
(средний крохаль)—
Мегдиз зеггаіог Е.
Розміром із свійську качку.
У самця голова чорна із зеле-
ним відблиском і «чубом» на
потилиці. Спина й плечові пе-
ра також чорні. Шия та низ
тіла білі, а боки — сірі з чор-
ним струменястим малюнком.
Воло іржасте з чорними пля-
мами. На крилі велике біле
«дзеркальце», поділене чор-
ними смугами на три частини.
У самок верх голови, «чуб»
і весь верх тіла сіро-бурі.
Низ тіла й «дзеркальце» білі.
Боки голови руді. Дзьоб і ноги
в обох статей червоні. Трима-
ється майже завжди на воді
Добре плаває і пірнає. В по-
льоті крилами видає свистя-
чий звук. Голос у самця тихий
і глухий, його чути лише в
шлюбний період, самка видає
довге і грубе «кар-р-р». В
УРСР гніздиться на островах
Чорного моря. В інших міс-
цях республіки — перелітний
(пролітний) птах. Взимку
спостерігається на Дніпрі під
Києвом.
РІД САВКА — ОХУИКА
61. Великий крохаль
(большой крохаль)—
Мегртв тегдаіізег Е.
Дещо більший від свійської
качки. Дзьоб довгий, вузький,
з гачком на кінці. У самця
навесні голова і шия чорні
з металічним блиском. Спина
й плечові ш ра чорні, надхвіс-
тя сіре, боки і низ тіла роже-
во-білі. Ноги та дзьоб червоні.
У самки голова і верхня час-
тина шиї каштаново-бурі.
Верх тіла й крила сірі. Низ
тіла та «дзеркальце» білі. Са-
мець влітку схожий на самку,
але його крила мають забар-
влення весняного оперення. У
самця і самки на голові є
«чуб». Тримаються парами і
зграйками. На воді тулуб гли-
боко занурений. Чудово пір-
нає. В польоті чутно слабкий
свистячий шум крил. Звуки —
у самця глухе «ба-а-баб», у
самки тріскуче «карр-карр».
Звичайний перелітний птах
усієї території УРСР. Зимує
на незамерзаючих ділянках
води (ополонках, річках При-
карпаття і Закарпаття, Чорно-
му морі).
62. Савка (савка)—
Охуига
ІеисосерЬаІа 8сор.
Середнього розміру качка з
довгим клиноподібним хвос-
том і короткими крилами.
У самця голова й верхня час-
тина шиї білі з чорною пля-
мою на тім'ї. На шиї чорне
кільце. Дзьоб голубувато-си-
ній, здутий при основі. Решта
оперення рудувато-бура з
темними крапками та попе-
речними смужками. Самка
одноманітно буро-сіра. Пла-
вають і пірнають дуже добре,
хвіст при цьому тримають
вертикально. По землі ходять
важко. Спокійно плаваючи,
савка на воді сидить досить
високо, а налякана занурю-
ється, залишаючи на поверхні
лише голову і піднятий хвіст.
В період розмноження самець
видає пискливий гелгочучий
звук. В інші пори року мов-
чазний птах. Залітний птах
різних областей УРСР. Окремі
випадки гніздування були за-
реєстровані в степовій зоні
республіки. Савку занесено
до Червоної книги СРСР.
48 --------------------------------—
РЯД СОКОЛОПОДІБНІ — РАЕСОІЧІРОКМЕ8
РОДИНА СКОПИНІ — РАМОІОМГОАЕ
РІД СКОПА — РАМОПИЧ
63. Скопа (скопа)—
Рашііоп Ьаііабіпз Е.
Розміром із сріблястого мар-
тина (в польоті), з коротким
округлим хвостом та довгими.
порівняно вузькими крилами.
Верх тіла у дорослого птаха
темно-бурий, низ білий з бу-
рими плямками на волі. Голо-
ва біла з чорною широкою
смугою через око. Молодий
схожий на дорослого, але
з білими торочками в оперен-
ні верхньої частини тіла. По-
люючи, скопа літає невисоко
над водою, з напівзігнутими
крилами. Над поміченою у
воді здобиччю час від часу,
швидко тріпотячи крилами,
зупиняється в повітрі на одно-
му місці. Живиться рибою,
за якою з розльоту кидається
у воду. Обережний птах. Зву-
ки — в шлюбному польоті
писклявий крик «кі-кі-кі», або
тривожний біля гнізда «кью-
кью-кью-кью». Оселяється
поблизу великих річок. Гніз-
до мостить на високих дере-
вах. В УРСР рідкісний зникаю-
чий вид. Раніше зустрічався
по всій території республіки,
тепер на гніздуванні виявле^
ний лише в Сумській і Пол-
тавській областях. Занесений
до Червоної книги УРСР і
Червоної книги СРСР.
РОДИНА ЯСТРУБИНІ — АССІРІТКГОАГ
РІД ОСОЇД — РЕШЧІ8
64. Осоїд (осоед)—
Регпія аріуопів І.
За розмірами і виглядом нага-
дує звичайного канюка. За-
барвлення сильно варіює. До-
рослий птах зверху бурий.
Низ тіла однотонно-бурий або
з білими і бурими попереч-
ними смугами; може бути
також білий з поздовжніми
краплеподібними плямками.
Горло біле. Голова у більшос-
ті птахів сіра. Забарвлення
молодих також мінливе, але
без сірого кольору на голові.
Світла
форма
хг
Темна
форма
(41
Типова форма
В польоті від звичайного ка-
нюка відрізняється довшими
і вужчими крилами, довшим
хвостом. Низ крил смугастий,
на хвості — три широкі темні
поперечні смуги. Політ пере-
важно активний, з повільними
змахами крил, іноді ширяє.
Досить обережний, особливо
біля гнізда. Добре ходить по
землі, в разі потреби бігає,
розкопує землю в пошуках
осиних і джмелиних гнізд.
Рідко видає короткий дзвін-
кий свист «кійя» або «кюйє».
Оселяється в лісах різного
типу. Гніздо мостить на дере-
вах. Зрідка зустрічається по
всій території УРСР,
крім степової зони.
Перелітний птах.
РІД ШУЛІКА — МІ І. VII8
Птахи середніх розмірів (більші за сіру ворону), з довгими широкими крилами та
довгим вирізаним хвостом. Ноги порівняно короткі, жовті. Дзьоб великий, з гострим
гачком на кінці. Статевий диморфізм не виявлений. У забарвленні переважають
темно-бурі або іржасто-руді кольори. В повітрі часто ширяють, літаючи кругами.
Оселяються в лісах різних типів, але перевагу віддають річковим заплавним і острів-
ним лісам серед полів. На території України зустрічаються два види. Перелітні птахи.
65. Чорний шуліка
(черньїй коршун)—
Мііуия когясіїип Сш.
Верх тіла у дорослого птаха
темно-бурий, низ — іржасто-
рудий, з темними поздовжні-
ми штрихами. Голова помітно
світліша, ніж верх тіла. В по-
льоті весь низ крил темний.
У сидячого птаха крила до-
ходять до кінця хвоста. Моло-
дий чорний шуліка темно-бу-
рий, з вохристими плямками
по всьому тілу. Голос іноді
схожий на свист. Для чорного
шуліки характерний також
крик, що нагадує склади «кій-
кі-кі-кі-кі». На Україні гніз-
диться по всій території, крім
безлісих степових районів
півдня.
66. Рудий шуліка
(красньїй коршун)
Мііуиз шііуия Ь.
Схожий на чорного шуліку,
але помітно більший за нього.
Хвіст вирізаний більш глибо-
ко, ніж у попереднього виду.
У забарвленні дорослого пе-
реважають іржасто-руді то-
ни, особливо на споді тіла
і на хвості (спід із поздовжні-
ми темними штрихами). Голо-
ва світла, білувата. Молодий
птах має розкидані по всьому
тілу вохристі плямки. В по-
льоті рудого шуліку легко
відрізнити від чорного по бі-
луватих плямах на спідньому
боці крил. Голос схожий на
голос чорного шуліки. На Ук-
раїні є досить рідкісним гніз-
довим птахом західних і пів-
нічно-західних областей. Спо-
радично гніздиться також в
інших місцях. Цей зникаю-
чий вид занесено до
РІД ОРЛАН — НАЕІАЕЕТІІ8
67. Орлан-довгохвіст
(орлан-долгохвост)—
Наїіаееіив ІеисогурЬия
Раїї.
Великий птах, що нагадує
орлана-білохвоста, але темні-
ший за нього, менший і більш
стрункий. Тіло і крила темно-
бурі, голова вохристо-білува-
та, хвіст білий, заокруглений,
з темною кінцевою смугою.
Молодий птах бурий, з широ-
кою темною смугою по боках
шиї і темним хвостом. Го-
лос — схожий на голос орла-
на-білохвоста. На території
України рідкісний, випадково
залітний птах. Його занесено
до Червоної книги СРСР.
68. Орлан-білохвіст
(орлан-белохвост)—
Наїіаееіия
аІЬісіїїа Е.
Дуже великий птах (розмах
крил досягає 2 — 2,5 метрів).
Крила довгі й широкі (махові
пера в польоті розставлені),
хвіст короткий, клиноподіб-
ної форми. Дорослий птах
темно-бурий, з більш світлою
головою і шиєю, білим хвос-
том, жовтими дзьобом і нога-
ми. Молодий — темно-бурий,
низ із поздовжніми плямами,
хвіст і дзьоб темні, ноги сіру-
вато-жовті. В польоті довго
ширяє. Звуки — гучний крик
«кра-кра-кра-кра» або «кльо-
кльо-кльо-кльо». Оселяється
в лісах поблизу великих рі-
чок. Гніздо мостить на висо-
ких деревах. На Україні —
рідкісний осілий птах Карпат,
Полісся і Лісостепу; відміче-
ний на гніздуванні й зимівлі
в Чорноморському заповід-
РІД ЯСТРУБ — АССІРІТЕЯ
Хижаки середніх або дрібних розмірів, з невеликою головою і довгими ногами.
У дорослих птахів низ тіла з добре вираженою поперечною смугастістю. В польоті
цих хижаків легко відрізнити від інших по коротких заокруглених крилах та по дов-
гому хвосту (у сидячих яструбів хвіст значно виступає за кінці крил). Політ характер-
і ний — це чергування кількох швидких змахів крил з коротким ширянням. Полюють
серед дерев. На здобич нападають із засади. Забарвлення самця і самки майже одна-
кове, але самки значно більші. На Україні — 3 види.
69. Великий яструб
(тетеревятник)--
АссірНег £ЄпШІ8 Ь.
Більший за ворону. Дорослий
птах (старий) знизу білий, з
темним поперечним малюн-
ком, а зверху — бурий або
сірий. На голові білі «брови»
(над очами). Очі, ноги і воско-
виця жовті. Молодий птах
знизу білувато-вохристий, з
поздовжніми темними пляма-
ми, а зверху бурий, з білува-
тими плямами. Політ здебіль-
шого активний, з частими
змахами крил та ширянням
іноді на значній висоті. Його
поява викликає паніку в ін-
ших птахів. Деякі види птахів
переслідують його зграєю
(ластівки, плиски та ін.). Зву-
ки — в гніздовий період нага-
дують склади «кьє» або «кі»
чи «ке». Оселяється в гущави-
нах хвойних і листяних лісів,
інколи у вільхових гаях. На
Україні гніздиться по всій
території, але в безлісих
місцевостях зустрічається ли-
ше під час перельотів. Осілий
птах.
70. Малий яструб
(перепелятник)—
АсСІрПеГ ПІ8П8 Ь.
За виглядом і поведінкою по-
дібний до попереднього виду,
але значно менший (самець —
із свійського голуба, а самка
приблизно з сіру ворону).
Дорослий самець зверху бла-
китнувато-сірий, знизу руду-
ватий з білим поперечним
малюнком. В обох статей но-
ги, очі і восковиця жовті. У
самок і молодих низ тіла-сіру-
вато-білий, з бурим попереч-
ним малюнком. Політ легкий,
швидкий і верткий, з частими
змахами крил. Літає низько
над землею або понад кущами,
серед дерев. На великій висоті
зрідка ширяє. Звуки — час-
те, коротке «кьі-кьї-кьї-кьї».
Оселяється в лісах різних
типів та невеликих гаях. На
Україні зустрічається по всій
території крім степових без-
лісих просторів. Осілий птах.
71. Яструб-тювик
(тювик)—
Ассірііег Ьадіия Сш.
Схожий на малого яструба,
але має вужчі й довші крила,
коротший хвіст. Політ не та-
кий швидкий і верткий, з мен-
шою кількістю і глибшими
змахами крил, частіше ковзає.
На білуватому горлі різка
поздовжня бурувата смужка.
Очі червонувато-бурі. Менш
обережний, ніж описані вище
види яструбів. Полює в при-
смерках. Звуки — мелодій-
ний, протяжний посвист
«тююю-ві-тююю-ві». Оселя-
ється частіше у вільхових га-
ях в річкових долинах. На Ук-
раїні зустрічається в східній
частині лісостепової зони і
зрідка в Чорноморському за-
повіднику. Перелітний птах.
РІД КАНЮК — ВИТЕО
Досить кремезні хижаки (помітно більші за сіру ворону), з довгими широкими кри-
лами, коротким і широким, трохи заокругленим хвостом та короткими ногами. Дзьоб
невеликий. Сидять, втягнувши голову і розпушивши пір'я. В польоті часто ширяють,
описуючи кола. Характерна велика індивідуальна мінливість у забарвленні оперен-
ня. Самки помітно більші від самців. На Україні зустрічаються 3 види.
72. Зимняк (зимняк)—
Виїео Іа^орик
Ропіорр.
73. Степовий канюк
(курганник)—
Виїео гиііпия Сгеїгзсінп.
Схожий на звичайного каню-
ка, але дещо більший і світлі-
ший. Дорослий птах зверху
бурий, з вохристими і білими
плямами. Низ тіла вохристо-
білий, з великою темною пля-
мою на череві та рудувато-
бурими плямами на волі. Го-
лова світліша (строката). Кри-
ла в польоті широкі, з пальце-
подібно розставленими махо-
вими перами. Низ крил білий,
з темними плямами (добре
звичайний зимуючий птах
всієї території республіки.
видно в польоті). Хвіст корот-
кий, заокруглений, світлого
кольору, з широкою темною
смугою на кінці. У молодого
птаха поздовжній темний ри-
сунок на грудях більш розви-
нений. Політ відносно повіль-
ний. Інколи, швидко змахуючи
крилами, зависає в повітрі на
одному місці. На землю сідає
частіше, ніж звичайний канюк.
Голос нагадує крик звичайно-
го канюка, але вищий за то-
ном: це протяжне «кі-іу-у»
або майже свист. В УРСР —
Найбільший серед канюків,
з масивною фігурою на порів-
няно високих ногах. Забарв-
лення дуже мінливе. Дорос-
лий птах зверху бурий, з ру-
дими торочками пер або майже
одноколірний — темно-бурий.
Низ тіла рудуватий, з темними
поздовжніми плямами на гор-
лі і грудях та рудими попе-
речними смугами на череві
або білуватий з бурими пля-
мами. Ноги жовті. У молодого
птаха поперечна смугастість
знизу відсутня. Політ легкий,
часто ширяє. Від інших видів
роду Виїео в польоті легко-
відрізняється за білою пля-
мою при основі махових (зни-
зу). Сідає, як правило, на зем-
лю або на скелі, рідко — на
дерева. Обережний птах. Го-
лос більше нагадує клекотін-
ня підорликів, ніж «нявчання»
канюка. В УРСР — дуже рід-
кісний птах, який спорадично
гніздився на півдні України.
Тепер поодинокі особини гніз-
дяться в Черкаській, Кірово-
градській і, можливо. Полтав-
ській областях, а також зрідка
трапляються взимку, пере-
важно в Криму, і на прольоті
в Чорноморському заповідни-
ку. В інших місцях республі-
ки — залітний птах.
74. Звичайний канюк
(канюк)—
Виїео Ьиіео Ь.
Розміром приблизно з крука.
Забарвлення дорослого звер-
ху буре, а знизу вохристе або
іржасте, з поздовжнім малюн-
ком на грудях і поперечним
на череві. Хвіст із темними
поперечними смугами. Ноги
короткі, жовті. Взагалі забар-
влення оперення дуже мінли-
ве. Молодий, птах схожий на
дорослого, але низ тіла у ньо-
го тільки з поздовжнім ма-
люнком. В польоті крила ши-
рокі (знизу темні з світлим),
кінці їх (махові пера) пальце-
подібно розставлені; хвіст
заокруглений, короткий, світ-
лий, з темними поперечними
смугами (на кінці хвоста тем-
на смуга ширша і більш по-
мітна). Переважно доводиться
спостерігати птаха, який по-
вільно ширяє кругами. Інколи,
швидко махаючи крилами, за-
тримується в повітрі на од-
ному місці. Помітивши здо-
бич, швидко падає вниз, потім
пролітає трохи над землею і
широко розставленими нога-
ми хапає здобич. Часто си-
дить на високих місцях (дере-
вах, телеграфних стовпах
тощо). Голос нагадує «няв-
чання», яке можна передати
складами «кійя» або «кіа» чи
«кійю». Оселяється в лісах
різного типу. Гніздо мостить
на деревах. Звичайний гніздо-
вий перелітний птах усієї те-
риторії У країни (в Закарпатті
і Чорноморському заповід-
нику в невеликій кількості
зимує).
РІД ОРЕЛ-КАРЛИК — НІЕКААЕТИ8
75. Орел-карлик
(орел-карлик)—
Ніегааеіия реппаїив От.
Розміром з канюка. Дорослі й
молоді птахи мають два типи
забарвлення: темний і світлий.
У темного птаха оперення ціл-
ком темно-буре, тільки на по-
тилиці, шиї і споді тіла трохи
світліше,- на плечах інколи бу-
вають білі плями. У світлого
птаха верх тіла бурий, а низ
білуватий, з поздовжніми
плямами. Ноги жовті. В по-
льоті крила великі й досить
вузькі, хвіст довгий. Політ
швидкий і різноманітний: ши-
ряння, швидке ковзання з пі-
дігнутими крилами, нечасті
змахи крилами. Під час
шлюбного польоту та ігор
в повітрі на значній висоті
робить «мертві петлі», супро-
водячи їх криком, чого не
робить жодний інший птах.
Звуки досить різноманітні і
нагадують склади «пінь п'ю-
пінь», «кік-кі-кік» чи «ті-
в'ю-вік», з наголосом на ос-
танньому складі. В УРСР рід-
кісний перелітний птах, що
гніздиться в лісах Карпат, По-
лісся і Лісостепу. Нерегуляр-
но залітає в Чорноморський
заповідник. Його занесено до
Червоної книги УРСР.
РІД ОРЕЛ — АОІЛЬД
Птахи великі або середні за розмірами, з довгими і широкими крилами, коротким
заокругленим хвостом та масивним темним дзьобом. Ноги оперені до пальців.
Забарвлення повністю темне або з білими плямками на хвості, плечах і спині.
В польоті часто і довго ширяють, причому першорядні махові пальцеподібно роз-
ставлені. Обережні птахи. Зустрічаються рідко. У фауні України 5 видів.
76. Степовий орел
(степной орел)--
Ациііа піра1еп8І8 Носіїв.
77. Великий підорлик
(большой подорлик)—
Адиііа сіапда Раїї.
Досить великий птах, але
значно менший від беркута.
Забарвлення дорослого тем-
но-буре. На потилиці інколи
буває світла рудувата пляма.
Ноги жовті. Молодий блідо-
бурого кольору, з вохристими
плямами на крилах. На землі
полює пішки, кидаючись ко-
ротким зльотом на здобич.
Менш обережний, ніж інші
орли. Звуки — нагадують
хрипке крякання або гавкан-
ня собаки. Оселяється у від-
критих степах. Гніздо мостить
на землі (на могилах). В УРСР
гніздиться в заповіднику Ас-
канія-Нова. Залітає в інші
райони степової зони. Його
Великий птах, але менший від
степового орла. Забарвлення
дорослого однотонно темно-
буре. Ноги жовті. На над-
хвісті інколи буває білувата
пляма. Молодий птах на верх-
ній частині тіла має вохристі
плями. По землі ходить доб-
ре. Довго ширяє, частіше на
незначній висоті, але вико-
ристовує й активний політ
(при цьому змахи крил по-
вільні). Звуки — нагадують
склади «к юк-к'юк» або «к'єф-
к'єф» (особливо крикливий у
шлюбний період). Оселяється
в старих лісах різного типу.
Гніздо мостить на високих
деревах. В УРСР досить зви-
чайний на сході республіки.
Найбільше гніздових птахів
спостерігалося у Харківській
і Полтавській областях (на
захід від них чисельність
зменшується). В Карпатах
зустрічається тільки на про-
льоті. Перелітний птах, але
на півдні УРСР окремі особи-
ни зимують.
78. Малий підорлик
(мальїй подорлик)—
Адиііа рошагіпа СЬ. Ь. ВгеЬт.
79. Могильник
(могильник)—
Адиііа Ьеііаса 8ау.
Дуже схожий на великого
підорлика, але менший від
нього за розмірами і світлі-
ший за кольором оперення.
Молодий птах також схожий
на молодого великого підор-
лика, але на потилиці має вох-
ристу пляму. Політ дуже різ-
номанітний і майстерний;
довго ширяє, часто викорис-
товує активний політ. Взага-
лі відрізнити малого і велико-
го підорликів у природі важ-
ко. Звуки — крик, який можна
передати складами «к'юк-
к'юк», іноді «кльок-кльок-
кльок». Оселяється в старих
лісах. В УРСР найчастіше гніз-
диться в Закарпатській облас-
ті та Західному Поліссі. Рід-
кісний в інших місцях, особ-
ливо на сході республіки.
Перелітний птах. Дуже рідко
зимує в Чорноморському за-
повіднику.
Оселяється в старих острівних
лісах серед полів. В УРСР рід-
кісний гніздовий птах Криму
лісостепової і степової зон.
Його занесено до Червоної
книги УРСР і Червоної книги
СРСР.
Орел великих розмірів, але
трохи менший від беркута.
Забарвлення дорослого тем-
но-буре. Голова світліша (вох-
риста чи сірувата). У багатьох
птахів на плечах, а іноді й на
спині білі плями (не завжди).
В польоті виділяється світла
голова, білі плями на плечах,
пальцеподібно розставлені
махові пера на крилах і від-
носно короткий хвіст. Моло-
дий могильник бурий, з вох-
ристими стрижневими пляма-
ми. Голос нагадує гавкання
собаки: «тьяф-тьяф-тьяф».
80. Беркут (беркут)—
Афіііа
сЬгузаеІов Ь-
Дуже великий птах, з розма-
хом крил близько 2 м. Забарв-
лення дорослого темно-буре
(низ дещо світліший), на по-
тилиці й задній стороні шиї
загострені золотисто-жовту-
ваті пера. У молодого птаха
хвіст білий, з чорною смугою
на кінці. В польоті на крилах
з нижнього боку видно білий
трикутник. У сидячого птаха
складені крила не прилягають
до тулуба, а трохи розстав-
лені в сторони. Звуки — ха-
рактерне клекотіння «к'єк-
к'єк-к'єк...», щось подібне на
гавкання. Біля гнізда іноді чу-
ти писклявий крик. Оселяєть-
ся серед великих лісових ма-
сивів. Це рідкісний зникаючий
вид. В УРСР регулярно гніз-
диться лише в Карпатах. Від-
мічений, але не кожного року
в Ровенській, Чернігівській і
Житомирській областях, а та-
кож в Чорноморському запо-
віднику. Беркута занесено до
Червоної книги УРСР і Черво-
ної книги СРСР.
РІД СТЕРВ'ЯТНИК — МЕОРНМЖ
РІД ЧОРНИЙ ГРИФ —
АЕСУРШ8
81. Стерв'ятник
(стервятник)—
ГЧеорЬгоп регспоріепів Е.
Найменший з наших грифів
(трохи більший за крука).
Дорослий птах білого кольо-
ру, з чорними маховими.
Шкіра «лиця» гола, оранжева.
Но потилиці й шиї «комір»
із загостреного пір'я. Дзьоб
довгий. Молодий птах темно-
бурий з вохристим відтінком.
В польоті стерв'ятник втягує
шию в плечі і широко роз-
криває крила,- хвіст порівняно
довгий, клиновидний. Звуки
можна передати короткими
складами «Гі-гі-гі-гі-гі», що
82. Бородач
(бородач)—
Сураеіиз ЬагЬаіив Е.
Дуже великий птах, з довгими,
порівняно широкими крилами
і довгим клиновидним хвос-
том. Під дзьобом своєрідна
«борода» із щетинкоподібних
пер. Низ тіла, голова і шия
білуваті, з вохристим нальо-
том, спина сиза або чорна,
через око проходить широка
чорна смуга. Бородач раніше
залітав в Українські Карпати
з Румунії, де він гніздився
до 1930 р. Цей дуже рідкісний
птах занесений до Червоної
книги СРСР.
83. Чорний гриф
(черньш гриф)—
Ае^уріив шопасЬив Е.
Птах ду же великий за розмі-
ром, з розмахом крил близько
2,5 м. Забарвлення дорослого
темно-буре, тільки пух на го-
лові та «комір» світло-бурі.
Голова і верхня частина шиї
вкриті пухом. Молодий птах
цілком темно-бурий (вклю-
чаючи і «комір»). В польоті
крила широкі й довгі, з роз-
ставленими маховими, шия
втягнута в плечі, хвіст корот-
кий, клиновидний. Звуки —
хрипке крякання або шипіння.
В УРСР гніздиться лише в Гір-
швидко повторюються. Взага-
ському Криму. В інших місцях
республіки — рідкісний за-
літний птах. Його занесено до
Червоної книги УРСР.
лі мовчазний птах. В УРСР
рідкісний гніздовий птах Кри-
му. Порівняно недавно гніз-
дився й на Поділлі. Занесе-
ний до Червоної книги УРСР.
РІД СИП - СУР8
РІД ЗМІЄЇД — СІКСАЕТО8
84. Білоголовий сип
(белоголовьій сип)—
Сура іиіуиа НаЬІ.
85. Змієїд (змееяд)—
Сігсаеіиа
іегох Сш.
За розміром приблизно такий,
як чорний гриф. Забарвлення
дорослого блідо-буре. Кінці
крил (махові/ і хвіст чорно-
бурі. Голова і довга шия вкри-
ті щільним білим пухом. Нав-
коло основи шиї білий «ко-
мір». Дзьоб великий жовту-
ватий, хвіст короткий заок-
руглений. Молодий птах тем-
ніший від дорослого, з гли-
нясто-рудим «коміром». Як і в
попереднього виду, типовий
політ — ширяння, шия при
цьому втягнута в тулуб. Зву-
ки — біля гнізда свист і хрип-
ке крякання, біля здобичі —
звуки, що нагадують склади
книги УРСР.
«гак-га-га-га-гак». В УРСР
гніздиться в горах Криму. В
інших місцях України — рід-
кісний залітний птах. В XIX ст.
гніздився на Дністрі (Поділ-
ля). Занесений до Червоної
Крупний птах (розміром з
підорлика), з відносно довги-
ми крилами, великою голо-
вою і великими жовтими очи-
ма. Дорослий птах зверху
бурий, а знизу майже білий,
з темними поздовжніми пля-
мами на волі і поперечними
на череві. На довгому хвості
З—4 неясні темні поперечні
смуги. У молодого птаха низ
тіла темніший. Пір'я рихле,
пухнасте. Здобич носить у
дзьобі. Звуки під час шлюб-
ного польоту нагадують скла-
ди «к юк-к юк-к юк», іноді
«кій-йо». Оселяється в старих
лісах. В УРСР рідкісний гніз-
довий перелітний птах. Зуст-
річається переважно на По-
ліссі та в лісостеповій зоні. В
Карпатах І Криму гніздиться
до верхньої межі лісу. Відмі-
чені нерегулярні зальоти в
Чорноморський заповідник.
Занесений до Червоної кни-
ги УРСР і Червоної книги
СРСР.
РІД ЛУНЬ — СІКСІІ8
Хижаки, середні за розміром (з ворону або трохи
більші), з вузьким витягнутим тілом і порівняно високи-
ми ногами. Хвіст довгий, прямий, без вирізки на кінці.
Крила довгі й гострі. Ноги жовті. Політ легкий і плав-
ний, змахи крил повільні (при цьому махові пера трохи
розставлені й загнуті догори). Здалеку, в польоті, трохи
нагадують мартинів. На дерева не сідають. Гніздяться
на землі. Оселяються на полях, луках або болотах.
В УРСР — 4 види.
86. Польовий лунь
(полевой лунь)—
Сігсиз суапеиз Е.
Менший за болотного луня,
але більший за степового і
лугового. Верх тіла, хвіст,
горло і воло у самців світло-
сірі, низ чисто білий. Кінці
крил повністю чорно-бурі.
Добре відрізняється від інших
лунів подібного забарвлення
білим надхвістям. Самка
зверху бура, а знизу вохриста,
87
в теплі зими зимує на півдні
УРСР).
з поздовжніми бурими смуга-
ми. Хвіст поперечно-смугастий.
Молодий птах схожий на сам
ку, але низ тіла іржасто-рудо-
го кольору. Звуки — крик, що
нагадує склади високого тону
«кі-кі-кі-кі», іноді «пі-і-ірь».
Оселяється на полях, лісових
порубах і луках. На Україні—
рідкісний гніздовий птах всієї
території, крім гірських райо-
нів Криму, Карпат і сухої
степової зони півдня. Пере-
літний птах, але зрідка зуст-
річається і взимку (в степовій
зоні і Закарпатті зимує регу-
лярно).
87. Степовий лунь
(степной лунь)—
Сігсиз тасгоигиз Ст.
Трохи менший за польового
луня. Дорослий самець схо-
жий на польового луня, але
ще світліший. Груди і черево
чисто білі. Надхвістя світло-
жовте (зблизька—попереч-
но-смугасте), темні лише кінці
крил. Самки та молоді птахи
степового і лугового лунів
подібні між собою. Звуки
різноманітні: писк чи свист
високого тону, склади «кік-
кік-кік» чи типове для лунів
«пірь». Оселяється в тих самих
місцях, що й польовий лунь.
На Україні — нечисленний
гніздовий птах на всій тери-
торії, крім гірських районів
Криму, Карпат та місцевостей
із суцільними лісовими маси-
вами (в незначній кількості
88. Луговий лунь
(луговой лунь)—
Сігсив рудагдиз Ь.
Найменший серед наших лу-
нів (трохи менший за степо-
вого). Схожий на польового
луня, але самець темніший,
сіро-сизий. Черево біле з ру-
дими поздовжніми плямами.
Першорядні махові повністю
чорні, на крилі чорна попе
речна смуга. Надхвістя сіру-
вате (не біле). Самка і молодий
птах подібні до таких у по-
льового луня, але біле над-
хвістя мають дещо вужче. Го-
лос нагадує голос інших лу-
нів, але, напевно, вищого тону.
Оселяється завжди на вогких
місцях (річкові долини, сирі
луки, порослі біля боліт, ве-
ликі лісові галявини). В УРСР
в незначній кількості гніз-
диться по всій території рес-
публіки, крім Карпат. Пере-
літний птах. Нерегулярно і
в незначній кількості зимує
на півдні УРСР.
89. Болотяний лунь
(болотний лунь)—
Сігсив аегизіповив Е.
Найбільший з усіх наших лу-
нів (трохи більший за сіру во-
рону). Від усіх попередніх лу-
нів чітко відрізняється темним
забарвленням і відсутністю
білого надхвістя. Самець
зверху каштаново-бурий, з
сизим хвостом і крилами (кін-
ці їх темні). Голова й частина
шиї світло-бура. Низ тіла ру-
дий, з темною пістрявістю,
надхвістя білувате. Доросла
самка темно-бура, з вохристи-
ми плямами на голові, волі
і плечах. Молодий птах схо-
жий на самку, але голову має
темну, одноколірну. Полює
частіше над водою або очере-
том. Звуки — в шлюбний пе-
ріод приглушений свист або
писк. Тривожний крик нага-
дує склади «кі-кі-кі-кі», які
швидко повторюються. Осе-
ляється на болотистих місцях,
з густими заростями очерету,
комишу та інших болотяних
рослин. В УРСР гніздиться на
болотах і зарослих озерах по
всій території. Перелітний
птах. На півдні України зуст-
річається взимку.
РОДИНА СОКОЛИНІ — РАЬСОКГОАЕ
Великі та середні за розміром птахи, з відносно великою головою, короткими
ногами, коротким, гачкоподібно загнутим донизу дзьобом і вузьким відносно
довгим хвостом. Крила соколиних порівняно вузькі, довгі й гострі. Дуже рухливі
птахи. У фауні УРСР 8 видів.
РІД БОРИВІТЕР — СЕКСНМЕІ8
90. Степовий
боривітер
(степиая пустельга)—
Сегсішеія пашпаппі РІеіясЬ.
Подібний до звичайного бо-
ривітра, але менший і струн-
кіший, хвіст дещо ширший і
більш заокруглений. У дорос-
лого самця голова, хвіст і
великі верхні покривні пера
крил сірі. Решта верху тіла
іржасто-руда, без темних
плям, чим добре відрізняєть-
ся від звичайного боривітра.
Махові пера чорно-бурі. На
кінці хвоста широка темна
поперечна смуга. Низ тіла
вохристо-рудий, з темними
плямками. Самки та молоді
птахи такі ж, як у звичайного
боривітра. Голос подібний до
голосу звичайного боривітра.
але дещо вищого тембру. Його
можна передати складами
«чі-чі-чі-чі-чі». Оселяється в
групах старих дерев, у від-
критому степу або в поселен-
нях людини (часто колонія-
ми). В УРСР північна межа
гніздової області проходить
приблизно між 49 і 50° пів-
нічної широти. Перелітний
птах.
91. Звичайний
боривітер (пустельга)—
Сегсішеіа
Ншшпсиїиз Е.
Птах менший за голуба. До-
рослий самець зверху іржас-
то-рудий, з темними плямами.
Верх голови й надхвістя сірі.
Хвіст сірий, з темною перед-
верхівковою смугою і білим
кінцем. Низ тіла вохристий.
з бурими плямками. Наявні
«вуса». У самки весь верх (го-
лова, спина, крила, надхвістя
і хвіст) іржастого кольору, з
бурими поперечними смуга-
ми на спині, крилах, надхвісті
й хвості. Молодий птах схо-
жий на самку, але дещо бліді-
ший. Політ переважно актив-
ний, з частими змахами крил.
Як і степовий боривітер, досить
добре ширяє, а також здат-
ний, розглядаючи здобич, ут-
римуватися в повітрі на одно-
му місці, тріпочучи крилами
й опустивши хвіст ( «трястися» ).
Звуки — дзвінке «клі-клі-клі»
або «кі-кі-кі». Оселяється в
гаях серед полів, на узліссях,
іноді в населених пунктах. На
Україні гніздиться по всій те-
риторії. Перелітний птах (на
півдні УРСР окремі екземпля-
ри зимують).
РІД ДЕРБНИК — АЕ8АЕОМ
92. Дербник (дербник)—
Аезаіоп
соІшпЬагіиз Е.
Розміром з голуба. Дорослий
самець зверху сизого кольору
(крила і кінець хвоста чорні),
а знизу вохристий, з бурими
поздовжніми пістринами.
Самка зверху бура, знизу вох-
риста, з поздовжніми пістри-
нами, хвіст смугастий. Моло-
дий схожий на самку, але
темніший. В польоті дербник
швидкий, маневрений (крила
серпоподібно зігнуті). Літає,
як правило, низько над землею
(в повітрі не ширяє і не зупи-
няється на одному місці).
На зимівлі звичайно мовчаз-
ний птах. На всій території
України пролітний і зимуючий
птах. Прилітає в жовтні —
листопаді, а відлітає в березні.
Тримається на відкритих міс-
цях біля населених пунктів
або в них самих, де полює,
як правило, на горобців.
РІД КІБЧИК — ЕЙУТНКОРС8
93. Кібчик (кобчик)—
ЕгуіЬгориз
уеврегііпия Е.
Розміром з голуба. Старого
самця легко відрізнити від ін-
ших соколів по темно-сірому
забарвленню (на великій від-
стані здається чорним). Низ
черева, підхвістя і «штани»
руді, ноги червоні. У самки
голова, шия і низ тіла світло-
руді, ноги оранжеві. Верх ті-
ла і хвіст сірі, з темними попе-
речними смугами. У молодого
птаха верх тіла темно-бурий,
з рудуватими торочками пер,
низ вохристий, з поздовжніми
бурими плямами, ноги жовті.
Політ не такий стрімкий, як у
чеглока. Подібно до боривіт-
рів може довго триматися в
повітрі на одному місці («тряс-
тися»). Мало обережний птах.
Часто тримається зграями.
Сідає на телеграфні стовпи
і проводи. Звуки — крик «кі-
кі-кі», схожий на крик бори-
вітра. Оселяється в невеликих
гаях або на окремих групах
дерев серед поля. В УРСР —
звичайний гніздовий переліт-
ний птах на всій території.
РІД ЧЕГЛОК —
НУРОТКІОКСНІ5
94. Чеглок (чеглок)—
НуроігіогсЬіз
зиЬЬиіео Е.
Розміром з голуба, дуже дов-
гокрилий і порівняно довго-
хвостий сокіл. У дорослого
птаха верх тіла, крила і хвіст
темні. Низ тіла світлий, з тем-
ними поздовжніми плямами,
горло біле. Добре помітно
чорні «вуса». Оперення го-
мілки («штани») й підхвістя
руді. Забарвлення молодого
птаха не таке яскраве, як
дорослого. Політ чеглока ду-
же швидкий, з частими змаха-
ми крил. Часом ковзає в по-
вітрі. В польоті на значній
висоті дещо схожий на чорно-
го стрижа. Звуки нагадують
крик інших дрібних соколів.
Оселяється в гаях і на узліссях.
На Україні гніздиться по всій
території, крім безлісих райо-
нів степової зони. Перелітний
птах.
95. Балобан (балобан)—
Раїсо сЬеггид І. Е. Сгау.
Найбільший із соколів,
які
гніздяться в УРСР (трохи мен-
ший від крука), з відносно
широкими крилами. У Самця
верх тіла темно-бурий, низ і
голова білуваті, з поздовжні-
ми темно-бурими плямами,
горло біле, ноги жовті. «Вуса»
слабо помітні. Самка трохи
темніша за самця. Молодий
птах схожий на самку, але
низ тіла більш плямистий.
Політ швидкий, ковзання з
нерухомими крилами чергу-
ється з частими змахами крил.
Звуки — дзвінкий, різкий крик
«кеек-кеек-кеек» або «кьяк-
кьяк-кьяк». У шлюбний пері-
од — трель. Оселяється в гаях
та острівних лісах. В УРСР
гніздиться по всій території,
крім безлісих степових райо-
нів. Перелітний птах (на півдні
окремі особини зимують).
Рідкісний. Його занесено до
Червоної книги УРСР і Чер-
воної книги СРСР.
до
Херсона). Його занесено
Червоної книги СРСР.
96. Кречет (кречет) —
Раїсо дугіаісо І_
Масивніший і більший від
балобана. Забарвлення опе-
рення варіює від чисто білого
або білого з невеликою кіль-
кістю плям до більш темного,
з бурувато-сірим верхом і бі-
луватим, з пістрявинами, ни-
зом. «Вуса » малопомітні, но-
ги жовті. Молодий птах
бурий. Полює кречет на пта-
хів, як і сапсан, у повітрі:
б'є, кидаючись на них зверху.
Звуки видає такі ж, як бало-
бан, але тембр нижчий.
В УРСР кречет дуже рідко
залітає взимку (на південь до
Темна
форма
'ід
• а
97. Сапсан (сапсан)—
Раїсо регедгіпик Типе!.
Розміром із сіру ворону. До-
рослий зверху темно-сірий,
знизу білий, з темним попе-
речним рисунком. Верх голо-
ви темний. Під очима темні
плями («вуса»). Ноги жовті.
Самка більша за самця, з
більш темним верхом і з тем-
нішим поперечним рисунком
на нижній стороні тіла. Моло-
дий птах блідіший, низ тіла
в широких поздовжніх піст-
рявинах. Політ дуже швидкий:
часті змахи крил чергуються
з ковзанням по прямій, під
час якого крила випрямлені
не повністю. Здобич б'є в по-
льоті. Обережний птах. Зву-
ки — крик грубіший, ніж у
балобана,— «кі-кі-кі-кі» або
«ке-е, ке-е, ке-е». В УРСР пе-
реважно гніздиться в горах
(Карпати, Крим), зрідка в лі-
состеповій зоні. Взимку відмі-
чений у Чорноморському за-
повіднику. Цього рідкісного
зникаючого птаха занесено до
Червоної книги УРСР і Черво-
ної книги СРСР.
Світла
форма
РЯД КУРОПОДІБНІ — САШРОЯМЕ8
РОДИНА ФАЗАНОВІ — РНА8ІАМГОАЕ
РІД КЕКЛИК — АЕЕСТОКІ8
98. Кеклвк (кеклик)—
Аіесіогіа какеїік Раїк.
Розміром із сіру ворону. За-
барвлення попелясто-сіре з
рожевим відтінком. Біле горло
і щоки облямовує чорна сму-
га. На боках тіла поперечні
чорні, коричневі і білі смуги.
Дзьоб червоний, ноги рожеві.
Молодий птах зверху пісочно-
сірого кольору з білуватими
плямами на кінцях пер, білу-
вато-вохристим низом та сі-
руватими з білими плямами
грудьми. Звуки — в період
розмноження характерний
крик, схожий на «кеккилік».
При зльоті чути своєрідне
квохтання. На територію
УРСР завезений з Середньої
Азії. Акліматизований в Кри-
му і Закарпатській області.
РІД КУРІПКА — РЕЯОІХ
РІД ПЕРЕПЕЛ — сопличіх
99. Сіра куріпка
(серая куропатка)—
Регдіх регдіх Ь.
100. Перепел (перепел)
Соіигпіх
соіигпіх Ь.
Розміром з малу курку. Верх
тіла сірувато-бурий, з темни-
ми плямами, низ сірий. Боки
голови, горло, поперечні смуги
на боках тіла і крайні рульові
руді. На череві у самців підко-
воподібна каштанова пляма
(у самок вона відсутня або
розвинена дуже слабо). Легко
і швидко бігає по землі. Злітає
раптово, з голосним лопотін-
ням крил. Політ швидкий,
з частими змахами крил, низь-
ко над землею. Перед посад-
кою «ковзає» і робить поворот
убік. Звуки — коротке і го-
лосне «скіргік». Зустрічається
на полях з чагарниками, бу-
р'янами, кукурудзою, в чагар-
никових заростях у долинах
річок, на узліссях і великих
лісових галявинах. В УРСР —
досить звичайний осілий птах
всієї території, крім суцільних
лісових масивів Полісся і Кар-
пат.
зимують.
-
100
Найменший серед куроподіб-
них (розміром приблизно з
шпака). Забарвлення вохрис-
то-бурувате, з темними і світ-
лими пістрявинами (черево
світле). У самців горло буре
(восени біле), у самок білувате,
на грудях пістрявини. Хвіст
короткий. Сидячого або бі-
гаючого перепела побачити
дуже важко. Злітає раптово,
з шумом, з-під самих ніг і з
характерним криком «трюль-
кік-кік», що повторюється
кілька разів. Політ швидкий,
з частими змахами крил,
характерний для всіх куропо-
дібних. Звуки — навесні і
влітку у самця характерне
голосне повторення «подь-
полоть», зрідка можна почути
тихіше «ва-ва». Зустрічається
на хлібних полях і луках.
Звичайний по всій території
УРСР, крім суцільних лісових
масивів Карпат і Полісся. Пе-
релітний птах, але деякі ек-
земпляри на півдні України
РІД ФАЗАН — РНА5ІАМ118
101. Фазан (фазан)—
РЬазіапиз
соїсЬісиз Ь.
Розміром із свійську курку.
Від інших куроподібних легко
відрізняється довгим загост-
реним хвостом. У самця голо-
ва металічно-зеленого кольо-
ру, з голою плямою біля ока.
На шиї біле кільце. У забар-
Бігає по землі дуже швидко
й невтомно. Голос у самця
вленні інших частин тіла пе-
реважає ніжно-червоний колір
з чорними торочками пер.
Самка і молодий птах пісочно-
бурого кольору, з темними
плямками і коротшим, ніж у
самця, хвостом. Фазана можна
побачити на землі і на дере-
вах. На дереві хвіст тримає
опущеним майже вертикально
донизу. Зліт раптовий і шум-
ний, вертикально догори, по-
тім летить горизонтально не
більш, ніж кількасот метрів.
тихий, скрипучий. Навесні ви-
дає хрипке, коротке «кукурі-
кання», схоже на «ер-ерк»,
яке супроводжується лопо-
тінням крилами. Голос самки
трохи нагадує голос свійських
курчат: «кі-кі, кі-кі». Зустрі-
чається в заростях чагарників,
очерету, комишу. Суцільних
лісових масивів і відкритих
безлісих місць уникає. На
Україні фазан акліматизова-
ний. Зустрічається в Криму,
пониззі Дніпра, в Одеській
області, Чорноморському за-
повіднику та рівнинній части-
ні Закарпатської області. Ос-
танніми роками його завезено
і в інші місця УРСР.
РОДИНА ТЕТЕРЕВИНІ — ТЕТВАОМГОАЕ
РІД БІЛА КУРІПКА — ЕАСОРІІ8
102. Біла куріпка
(белая куропатка)—
Еадорив іадориз І.
РІД ГЛУХАР — ТЕТКАО
103. Глухар (глухарь)—
Теігао иго^аііиз Ь.
Розміром не більша за сіру
ворону. Забарвлення самців
і самок взимку біле, з чорним
по краях хвостом і червоними
«бровами». Ноги і пальці густо
оперені. По землі ходить не-
повітрі
Взимку
довго не тримається. В УРСР
рідкісний зимовий
залітний птах.
тім круто сідає.
великими кроками, пригнув-
шись, згорбивши спину й
опустивши хвіст. Бігає широ-
кими кроками, з витягнутою
вперед шиєю. Політ швидкий
і прямий. Перед посадкою
трохи піднімається вгору і по-
заокруглений, широкий. Сам-
ка бурувато-руда з темним
рисунком (строката). Політ
шумний, важкий, з голосним
лопотінням крил. Звуки самця
під час токування нагадують
глухе клацання «теке-те-ке-
ке», за яким іде прискорене
«текерре». Друга частина пісні
нагадує гостріння ножа об то-
чило: «цірсі-цірсі-цірсі-цірсі».
Самці, як правило, токують
на великих деревах. Звуки
самки — низьке «бок-бак-бак»
(квохкання). Молоді кричать
щось подібне до «крек-крек»
Зустрічається в глухих хвой-
них лісах. На території УРСР
зберігся в Карпатах та деяких
областях поза ними (північні
райони Сумської, Чернігів-
ської, Житомирської, Ровеп-
ської і Волинської областей).
Осілий птах.
Розміром з індика або велику
свійську курку. Самець сіру-
вато-чорний, з каштановими
крилами та білими плямами
на череві. Дзьоб білуватий,
низ крила білий. Хвіст чорний.
РІД ТЕТЕРЕВ — Ь¥КПКП8
РІД РЯБЧИК — ТЕТКА8ТЕ8
104. Тетерев (тетерев)—
Еугигиз Іеігіх Б.
105. Рябчик (рябчик)—
Теїгазіез Ьопазіа Е.
Великий (розміром із свійську
курку) птах. Забарвлення
самця чорне, з металічним
блиском, підхвістя біле. Над
очима яскраво-червоні «бро-
ви», а на крилах білі плями.
Хвіст досить довгий, з гли-
бокою вирізкою (ліроподіб-
ний). Самка і молодий птах
темно-бурі з рудуватою попе-
речною смугастістю (на кри-
лах біле «дзеркальце, хвіст
з великою вирізкою). Зліт
шумний, політ рівний, з час-
тими змахами крил. Восени
ївсько'і (на південь до Диме-
ра) і Тернопільської областей.
Осілий птах.
і взимку збирається в зграї.
Звуки самця під час токуван-
ня — бурмотіння, яке важко
передати літерами, і «чуфи-
кання», тобто щось подібне
на шипіння. Звуки самки тро-
хи нагадують звуки свійської
курки: «ко-ко-ко». Водиться
в негустих лісах, на порубах,
по краях лісових боліт та в
заростях гірської сосни і ялів-
цю (в Карпатах). В УРСР по-
ширений на Поліссі і в Карпа-
тах, значно менше на крайній
півночі Хмельницької, Ки-
Дещо більший за голуба. За-
барвлення бурувато-сіре з ру-
дими боками і темним попе-
речним малюнком. На голові
невеликий «чуб». У самця на
підборідді і горлі чорна пляма,
сточена білою смугою. Хвіст
заокруглений, з чорною сму-
гою на кінці. Лісовий .птах,
але побачити його можна не
тільки на деревах, а й на землі.
Зліт шумний, політ швидкий,
з частими змахйми крил. Доб-
ре літає поміж деревами. Сів-
ши на дерево, рябчик ховаєть-
ся (лягає вздовж гілки). Звуки
самця й самки навесні — ви-
сокий свист: самець свистить
«тігі-тсі тсітсітсі-тсюї», а сам-
ка — «тсі-тсітсі-тсітсі». Зуст-
річається в сирих лісах з під-
ліском (хвойних, мішаних,
букових). Досить рідкісний
осілий птах Полісся і Карпат.
72 ----------------------------
РЯД ЖУРАВЛЕПОДІБНІ — СКИІРОКМЕ8
РОДИНА ПАСТУШКОВІ — КАІХГОАЕ
РІД ДЕРКАЧ — СКЕХ
РІД ПОГОНИЧ — РОК2АКА
106. Деркач
(коростель)—
Сгех сгех Ь.
Більший від шпака. Забар-
влення бурувато- або сірува-
то-руде з пістрявинами на
спині та неясними поперечни-
ми смугами по боках тіла
(білими і рудими). Горло білу-
вате, крила іржасто-руді,
дзьоб і ноги світло-бурі. Швид-
ко бігає по’траві, часто зміню-
ючи напрям. Злітає рідко,
з-під самих ніг. Політ повіль-
ний, важкий, з в'ялими змаха-
ми крил (у польоті довгі ноги
висять і гойдаються). Звуки
дещо нагадують скрип сухого
дерева і звучать частіше як
«крекс-крекс-крекс». Інколи
пісня тягнеться досить довго.
Оселяється на вологих луках
з високою травою і чагарни-
ками, на зернових і конюшино-
вих полях, лісових порубах.
Гніздовий перелітний птах
усієї території УРСР.
107. Погонич
(погоньїш)—
Роггапа роггапа Ь.
Схожий на деркача, але дещо
ме нший від нього. Верх тіла
оливково-бурий, з дрібними
білими плямками і рисками,
низ голубувато-сірий, з світ-
лими і темними смугами по
боках тіла. Дзьоб короткий,
червоний при основі із зеле-
но-жовтим кінцем. Веде при-
хований спосіб життя. Актив-
ний переважно в сутінках і
вночі. Серед густих заростей
швидко бігає. В разі небезпеки
часто подригує хвостом, зав-
дяки чому стає помітним біле
підхвістя; ховається в густій
траві або злітає. Летить пога-
но і повільно (в польоті ноги
опущені). Плаває рідко. Най-
частіше крик погонича можна
почути ввечері, вночі або
вранці (вдень кричить рідко).
Весняний голос звучить як
різкий свист батога: «к'юіть»,
108. Мала курочка
(мальїй погоньїш)—
Роггапа рагуа 8сор.
Дещо менша за погонича,
на якого схожа виглядом і по-
ведінкою. Верх тіла оливково-
бурий, шия і низ аспідно-сірі
без різких смуг, підхвістя
смугасте. Ноги зеленуваті,
досить довгі. Дзьоб зеленува-
тий, з червоною основою.
Охоче плаває й пірнає. Зву-
ки — самець навесні видає
звуки, схожі на «вюіт-кворр»,
та закличний крик«кік-кік-
кік-кік», що багаторазово
повторюється. Оселяється в
тих самих місцях, що й пого-
нич. Гніздиться на болотах по
всій території республіки.
Перелітний птах.
що повторюється багато разів
109. Курочка-крихітка
(погоньїш-крошка)—
Роггапа рикіїїа Раїї.
Дуже схожа на малу курочку,
але менша від неї. На боках
тіла добре помітно білі смуги.
Ноги жовтуваті, основа дзьоба
зеленувата. Поведінка і звич-
ки, як у малої курочки, але
плаває рідше. Голос звучить
як «кюік-кюік», причому біль-
ше нагадує голос погонича.
ніж малої курочки, але знач-
но тихіший і трохи нижчий.
Зустрічається в тих самих
місцях, де й інші представни-
ки роду. Дуже рідкісний і
спорадично поширений гніз-
довий птах УРСР.
РІД ПАСТУШОК — КАЕШ8
ПО. Пастушок
(водяной пастушок)—
Каїків адиаіісив Ь.
Помітно менший за водяну
курочку. Дзьоб досить довгий
і трохи зігнутий донизу. Низ
тіла темно-сірий, з темними
і білими поперечними смуга-
ми на боках. Спина коричнева,
з темними пістрявинами, під-
хвістя біле, ноги жовтуваті,
по землі бігає, зігнувшись,
витягнувши вперед шию і пос-
тійно посіпуючи піднятим до-
гори хвостом. Добре плаває,
в разі потреби пірнає. Актив-
ний в сутінках і вночі. Злітає
із заростей повільно і незграб-
но, звісивши ноги, і через
кілька метрів знову ховається
в траву. Звуки — характерний
різкий свист «уйть» (у шлюб-
ний період), який інколи пов-
торюється без перерви протя-
гом 15—20 хвилин. Призивний
РІД ВОДЯНА КУРОЧКА —
САЦ.ІМІЛ.А
111. Водяна курочка
(камьшшица)—
Саііішіїа сйіогорив Е.
Розміром з голуба. Забарвлен-
ня темне (майже чорне). Під-
хвістя і смуга на боці тіла
білі. Лобова бляшка і дзьоб
при основі червоні, ноги зеле-
нуваті. Молодий птах світло-
бурий, дзьоб сіро-жовтий,
лобова бляшка відсутня. Спо-
кійно плаваючи, водяна ку-
рочка весь час киває головою
і посіпує піднятим догори
хвостом. В разі небезпеки
пливе до заростей, інколи бі-
жить по воді, допомагаючи
при цьому крилами, або важ-
ко злітає. Летить низько понад
водою (в польоті ноги висять
і хитаються). Голос водяної
к оочки дуже характерний.
Його можна передати звуками
«крук» або «кек». Оселяється
на прісноводних водоймах із
крик звучить як коротке
заростями очерету, рогозу і
деревною рослинністю. Гніз-
довий перелітний птах всієї
території УРСР. На незамер-
заючих водоймах місцями зи-
мує (в околицях Тернополя
тощо).
«гіск». Оселяється по берегах
озер, ставків і на болотах у
густих заростях очерету, лози,
рогозу тощо. На Україні —
гніздовий перелітний птах
всієї території (місцями в не-
великій кількості зимує).
РІД СУЛТАНСЬКА
КУРКА — РОКРНУКІО
112. Султанська курка
(султанка)— РогрЬугіо
роїіосерЬаІиз ЕаІЬ.
Більша за лиску. Забарвлення
яскраве, синювато-зелене, з
фіолетовим відтінком. Дзьбб,
лобова бляшка і ноги червоні,
підхвістя біле. Швидко бігає
в густих заростях очерету.
Літає неохоче. Не плаває. Го-
лос нагадує стогін, який по-
вторюється кілька разів. Рід-
кісний залітний птах УРСР.
Занесений до Червоної книги
СРСР.
РІД ЛИСКА —
Р17ЕІСА
113. Лиска (лисуха)—
Риііса аіга Е.
Більша за сіру ворону. Забар-
влення матово-чорне. Дзьоб
і лобова бляшка білі, ноги
сірі. У молодого птаха горло
і передня частина шиї білі,
низ сірий. Лиска добре плаває
і пірнає. Плаваючи, характер-
но киває головою. З води
злітає неохоче і важко. В по-
льоті лапи стирчать далеко
за кінець хвоста. Звуки — різ-
ке «кевк» і двоскладові по-
клики, щось на зразок «кт-ко-
ук». Оселяється на великих
ставках, озерах із заростями
водяної рослинності і в плав-
нях великих річок, рідше
на старицях та інших зарослих
водоймах. Гніздовий птах всієї
території УРСР (зимує на
Чорному морі, зрідка — на
незамерзаючих водоймах ма-
терика).
РОДИНА ЖУРАВЛИНІ — СКШПАЕ
Великі стрункі птахи з довгими ногами і шиєю. Голова порівняно невелика, дзьоб
прямий, довгий. «Хвіст» утворений довгим, розсуненим пір'ям, що звисає вниз.
Забарвлення сіре, чорне або біле. Журавлі — дуже обережні птахи; добре ходять,
бігають і літають, на дерева не сідають. В польоті шию і ноги витягують майже по
прямій лінії. При посадці планерують. Під час перельотів летять зграями, утворюючи,
як правило, кут, або «ключ». Звуки — сильне різноманітне «курликання». На території
УРСР зустрічається 3 види, два з яких гніздяться, а один —- залітний.
РІД ЖУРАВЕЛЬ — СЙ178
114. Сірий журавель
(серьій журавль) —
Спів вги8 І-
Птах великий за розміром, сі-
рого забарвлення, з чорними
кінцями крил. Голова і шия
чорні, на потилиці червона
пляма. На боках голови біла
смуга, що переходить на зад-
ню сторону шиї. У молодого
птаха червоної плями на голо-
ві немає. Летить високо.
Обережний птах (ближче ніж
за кількасот метрів людину
не підпускає). Звуки — харак-
терне «курликання», здалека
приємне, трубне, а зблизька
стає скрипучим. Молодий
птах видає тонкий писк. Зни-
каючий вид. Факти гніздуван-
ня встановлено в Житомир-
ській, Ровенській, Сумській,
Ворошиловградській, Хер-
сонській, Чернігівській, Хар-
ківській і Полтавській облас-
тях. Занесений до Червоної
книги УРСР.
115. Білий журавель,
або стерх (стерх)—
Спів 1еисо£егаші8 Раіі.
Більший за сірого журавля.
Від інших журавлів легко
відрізняється білим забар-
вленням оперення. Верхівки
крил (кінці першорядних ма-
хових) чорні, передня части-
на голови, ноги і дзьоб черво-
ні. Стерха можна сплутати
з білим лелекою, проте він
більшиц, ноги і шия значно
довші, «хвіст» пишніший,
другорядні махові білі. Моло-
дий пі ах з вохристими пляма-
ми. Голос нагадує крик сірого
журавля, але сильніший і
мелодійніший. Дуже рідкісний
залітний птах УРСР. Занесе-
ний до Червоної книги СРСР.
РІД СТЕПОВИЙ
ЖУРАВЕЛЬ —
АМТНКОРОГОЕ8
116. Степовий журавель
(красавка)—
АпІЬгороісІев уіг^о Е.
Від інших видів журавлів лег-
ко відрізняється меншими
розмірами та відносно корот-
кими ногами і шиєю, На боках
голови має характерні видов-
жені пучки білого пір'я, що
добре помітно здалека. Забар-
влення сіро-сизе, голова, шия
та кінці крил чорні. На волі
видовжені чорні пера. Моло-
дий птах темніший і буріший,
ніж дорослий. Голос схожий
на голос інших журавлів
(«курликання»), але звуки ви-
щого тону і мелодійніші, ніж
у сірого журавля. Зустріча-
ється в степах і напівпусте-
лях. В УРСР тепер окремі пари
нерегулярно гніздяться на
Керченському півострові,
островах Сиваша, околицях
заповідника Асканія-Нова, на
північному узбережжі Кар-
кінітської та Джарилгацької
заток. Степового журавля, як
рідкісного зникаючого птаха,
занесено до Червоної книги
УРСР.
РОДИНА ДРОФОВІ — ОТГОГОАЕ
Птахи великі або середні за розмірами, масивні, з довгою, досить товстою шиєю
і порівняно великою головою. Дзьоб короткий. Оперення щільно прилягає до тіла.
Його забарвлення складається з білого, рудого, сірого і чорного кольорів. Забар-
влення самця і самки різне або однакове (самці значно більші за самок). По
землі добре ходять і бігають. Політ важкий, але можуть пролітати значну відстань.
В польоті крила короткі й тупі. Дуже обережні птахи. Живуть у степах і напівпустелях.
Частково осілі, частково перелітні птахи. У фауні УРСР налічується 3 види.
РІД ДРОФА — ОТІ8
117. Дрофа (дрофа)—
О1І8 Іагба Е.
РІД СТРЕПЕТ - ТЕТКАХ
118. Стрепет (стрепет)—
Теїгах Іеігах Е.
Дуже великий птах (у фауні
України найбільший). Голова
і шия сірі, спина руда з чорни-
ми смугами (струменяста), че
рево білувате, крила білі з
чорними кінцями. Злітає дро-
фа із землі важко, після роз-
бігу, але піднявшись летить
швидко, глибоко махаючи
крильми і витягнувши шию.
Мовчазний птах. Самець інко-
ли видає короткий гортанний
крик. Самка, гукаючи пташе-
нят, повторює короткий звук
«тук». Пташенята протяжно
пищать, а більші — неприємно
стогнуть. Зустрічається на
відкритих просторах — у сте-
пах і напівпустелях, а в УРСР
степів. На Україні — зникаю-
чий вид. Тепер в УРСР гніз-
диться напевно кілька пар.
Відмічений в Чорномор-
ському заповіднику, Ас-
канії-Новій, Проваль-
ському степу. Його зане-
сена до Червоної книги
/УРСР і Червоної
книги СРСР.
також на озимих полях, сіно-
жатях, перелогах. Дуже рід-
кісний на Україні гніздовий
птах степової і лісостепової
зон,- відмічений на гнізду-
ванні також на Поліссі (Чер-
нігівська область, Чорнобиль-
ський район Київської облас-
ті). Його занесено до Черво-
ної книги СРСР.
Розміром з курку (найменший
серед дроф). Спина сірувато-
вохриста з темним струменяс-
тим малюнком, черево біле,
шия чорна з двома білими сму-
гами, крила з великою білою
плямою і темним кінцем.
Взимку шия білувата з пістря-
вістю. Злітає майже вер-
тикально вверх, з сильним
лопотінням крил. Політ ду-
же швидкий, з частими зма-
хами крил. В польоті самець
крилами видає своєрідний
мелодійний свист. Звуки —
зрідка неголосне «пуль-пуль-
пуль». Під час токування
самець коротко і з пере-
рвами тріщить — «тррр». Вза-
галі мовчазний птах. Осе-
ляється на ділянках цілинних
РОДИНА ЛЕЖНЕВІ — ВІЛШІ1ЧЮАЕ
РІД ДЖЕК — СН1АМУВОТІ8
РІД ЛЕЖЕНЬ — ВУЙН І N118
119. Джек (джек)—
СЬІашубоіів
ишіиіаіа Іасдиіп.
120. Лежень,
або авдотка (авдотка),
ВигсЬіпиз
оесНспетиз Ь.
Більший за стрепета, але мен-
ший за дрофу. Спина пісочно-
вохриста (ряба), черево біле,
на боках шиї чорна смуга і
«комір» з видовженого пір'я,
на голові «чуб». Джек дуже
швидко бігає (35—40 км/год),
літає низько над землею, по-
вільно, глибоко змахуючи
крилами. В польоті на крилах
добре помітні білі та чорні
смуги. У молодого птаха «ко-
лар» відсутній. Рідкісний за-
літний птах УРСР. Занесений
до Червоної книги СРСР.
Птах розміром з голуба, з ве-
ликою головою і дуже вели-
кими жовтими очима, порів-
няно коротким дзьобом і три-
палими ногами. Спина пісоч
но-сіра з темними поздовж-
німи пістринами на грудях.
Дзьоб жовтий з чорною вер-
шиною.В польоті добре поміт-
ні чорні й білі смуги на крилах
і біла основа хвоста. Оселя-
ється на піщаних косах з ке-
густими заростями лози. Ніч-
ний птах, вдень ховається у
заростях. Легко виявити його
по дуже характерних слідах
(всі три пальці розташовані
надзвичайно близько один від
одного). В УРСР гніздовий пе-
релітний птах північного уз-
бережжя Чорного і Азовсько-
го морів, а також піщаних
берегів і кучугурів вздовж ве-
ликих річок (Дніпро, При-
п'ять, Сіверський Донець то-
що).
РЯД СИВКОПОДІБНІ — СНАКАОВІІРОКМЕ8
ПІДРЯД КУЛИКОВІ — СНАЯАОЯІІ
Дрібні, рідше середні за розміром птахи, нерідко з порівняно довгими ногами і
переважно з гострими крилами. Кулики добре ходять і бігають, бродять по мілко-
воддю, при потребі плавають, але не пірнають. Політ у більшості дуже швидкий. Опе-
рення щільне, здебільшого неяскраве. У багатьох видів виражена сезонна і вікова
мінливість. Наземні птахи, тісно пов'язані з прибережними і болотистими місцями,
рідше сухими ділянками. У фауні УРСР — 46 видів.
РОДИНА СИВКОВІ — СНАКАПКІГОАЕ
РІД ТУЛЕС — 8ОЕІАТАЙОЕА
121. Тулес (тулес)—
8циаІаго1а
вдиаіагоіа Е.
Менший від свійського голу-
ба. Дорослого птаха навесні
і влітку легко пізнати по чор-
ному кольору нижньої сторо-
ни тіла (низ тіла і боки голови
чорні, на голові й шиї чорне
поле, облямоване широкою
білою смугою) і світло-сірому
верху (спина строката з різки-
ми білими поперечними піст-
рявинами). Хвіст білуватий. В
польоті добре помітні чорні
пахвові пера на білому фоні
споду крила. Восени птахи
здалека здаються зверху сіру-
вато-бурими, а знизу білими.
Тримаються поблизу води на
піщаних або мулуватих плос-
ких берегах річок і морів.
Звуки — протяжний, сумний,
двоскладовий свист «кії-ююю».
В УРСР — перелітний (проліт-
ний) птах. Зустрічається пере-
важно на узбережжі морів і
на Дніпрі (в інших місцях
республіки — нечисленний).
Бродячі тулеси спостеріга-
ються іноді й влітку, переваж-
но на Чорноморському уз-
бережжі.
РІД СИВКА — РЕИ¥ІАЬІ8
122. Бурокрила сивка
(бурокрьілая ржанка)—
РІиуіаПз бошіпіса Р. Е. 8. МиІІ.
Дуже схожа на золотисту сив-
ку, але дещо менша й темніша
В польоті спід крила сіро-бу-
рий, а не білий, як у золотис-
тої сивки. В УРСР — рідкісний
залітний птах (здобуто в Ас-
канії-Новій 2.11.1951 р.).
РІД ЗУЙОК — СНАКАОШЕІ8.
123. Золотиста сивка
(золотистая ржанка) —
Ріиуіаііз аргісагіия І.
Дуже схожа на тулеса (низ
тіла, горло й боки голови
чорні), але чорне поле всюди
облямоване добре помітною
широкою білою смугою; хвіст
темний (на відміну від тулеса,
без білої відмітини на над-
хвісті). Навесні і влітку верх
тіла строкатий, золотисто-
зеленуватий з білими плямка-
ми, а пахвові пера (видно в
польоті) білі. В зимовому опе?
ренні чорний колір відсутній,
черево брудно-біле або буру-
вате. Тримається невеликими
зграйками на озимині, ріллі,
взагалі — на полях, далеко
від води. Звуки досить мело-
дійні, їх можна передати як
«тлюї». Під час токування
самці утворюють з цих звуків
довгу трель. В УРСР навесні
і восени під час перельотів
зустрічається по всій терито-
рії республіки, найбільше —
в південній приморській
смузі.
Восени
123
Маленькі кулики з харак-
терною ознакою — швид-
ко бігаючи по землі, рап-
тово зупиняються і «вкло-
няються». В УРСР — 5
видів.
124. Галстучник
(галстучник)—
СЬагагігіиз Ьіаіісиїа Е.
Стрункий, трохи менший від
шпака, куличок з досить ко-
ротким дзьобом і ногами.
Верх тіла бурувато-сірий, низ
білий. На волі поперечна чор-
на смуга («галстук»). Білий
лоб відмежований знизу чор-
ного смугою. Основа дзьоба
і ноги оранжево-жовті. В по-
льоті на крилі видно білу сму-
гу. В зимовому оперенні за-
мість чорного кольору — бу-
рий. Зустрічається поодинці
й невеликими групами на
піщаних мілинах рік. Політ
швидкий (звичайно понад са-
мою водою). Звуки — про-
тяжне «дюююїі». В УРСР бу-
ває тільки під час перельотів.
Восени більш численний і
досить звичайний на морсько-
му узбережжі й на великих
річках. Окремі бродячі особи-
ни зустрічаються і влітку.
125. Малий зуйок
(мальїй зуек)—
СЬагайгіиз
(ІиЬіиз 8сор.
Дуже схожий на галстучника,
але менший за нього. Весь
наддзьобок чорний, а навколо
ока жовте кільце. Ноги кольо-
ру м'яса. На відміну від гал-
стучника, білої смуги на крилі
не має (видно в польоті). Від
морського зуйка, з яким разом
зустрічається на півдні, від-
різняється відсутністю іржас-
то-рудого кольору на потили-
ці й суцільною ( а не перерва-
ною) чорною поперечною
смугою на волі. Оселяється
на піщаних косах річок і озер,
на піщаних кучугурах побли-
зу боліт, кам'янистих обміли-
нах. Звуки — сумне, коротке
«кію»; пісня самця під час
токового польоту звучить як
тривала трель «кію-кью-кюлль-
кюлль-кюкюлюль». В УРСР —
звичайний гніздовий і пере-
літний птах на всій території,
126. Товстодзьобий зуйок
(толстоклювьій зуек)--
СЬагайгіив ІезсЬепаиІШ
ЕЄ88.
Розміром з галстучника. Ха-
рактерною видовою ознакою
його є широка іржасто-руда
смуга поперек вола. Звуки —
високий флейтовий свист або
приглушена трель. В УРСР —
рідкісний залітний птах (здо-
буто 27.05.1951 р. поблизу
Дністровського лиману).
127. Каспійський зуйок
(каспийский зуек)—
СЬагасігіиз авіаіісиз
Раїї.
Трохи більший від галстучни-
ка. Іржасто-руді груди знизу
облямовані чорною смугою.
Черево і пахвові пера білі.
В УРСР — дуже рідкісний за-
літний птах (у квітні 1836 р.
здобуто в околицях м. Одеси).
128. Морський зуйок
(морской зуек)—
СЬагадгіиз
аіехашігшиз Е.
Схожий на малого зуйка, від
якого легко відрізняється в
природі іржасто-рудою поти-
лицею і перерваною чорною
поперечною смугою на волі
(є тільки темні плями по боках
вола). Як і у малого зуйка,
білої смуги на крилі немає
(видно в польоті). Тримається
на солончаках, позбавлених
рослинності або негусто по-
рослих солянками, біля соло-
них мілководних водойм. За-
кличний крик звучить як ніж-
не «пюі» та «піт-піт». Навесні
під час токового польоту сам-
ці видають трель «пють, пітть,
пітт-пітт...», яка починається
повільно, потім поступово
прискорюється і закінчується
в швидкому темпі. В УРСР —
численний літній гніздовий
птах на морському узбереж-
жі; в інших місцях — залітний
птах.
РІД ХРУСТАН —
ЕЕГОКОМІА8
129. Хрустан (хрустан)—
Ешігошіаз
шогіпеїіиз Е.
Розміром з дрозда, з коротким
дзьобом і порівняно невисо-
кими ногами. Характерне за-
барвлення дає змогу легко
відрізнити хрустана від усіх
інших куликів. Навесні верх
голови чорний, смуга над оком
і горло білі. Спина сіро-бура,
строката. В природі легше
впізнається в польоті по чор-
ному череву і каштаново-ру-
дих грудях та боках тіла, які
відмежовані від сіро-бурого
вола білою поперечною ему
гою. Тримається зграями на
полях, вигонах, солонцях.
Звуки — своєрідна коротка
трель «дрррю» або «дюррр»,
після якої іноді чути приглу-
шене «дют-дют». В УРСР —
перелітний птах; в значній
кількості зустрічається лише
в степовій зоні,- в інших час-
РІД КРЕЧІТКА —
СНЕТТЕІ8ІА
130. Кречітка (кречетка)—
СЬеііизіа
£ге£агіа Раїї.
Трохи менша від чибіса. Верх
голови, смуга через око, кін-
ці крил і поперечна смуга
на білому хвості чорні. Лоб
і смуга над оком білі, черево
чорне з рудим. Спина, шия і
груди бурувато-сірі. Дзьоб
чорний. В польоті помітні білі
поперечні смуги на крилах.
Звуки — коротке, пронизливе
«креч, креч, креч». В УРСР —
рідкісний залітний птах (у
1927 р. було здобуто біля
м. Осипенко Запорізької об-
ласті; 2.10.1930 р.— біля м.
Здолбунів Ровенської області;
нерегулярні зальоти відмічені
і в Чорноморському заповід-
нику). Занесений до Червоної
книги СРСР.
РІД ЧАЙКА —
¥А^ЬЕЕ8
131. Чайка, або чибіс
(чибис),—
Уапеїіиз уапеїіиз Е.
Розміром з голуба, з порів-
няно коротким чорним дзьо-
бом і короткими буруватими
ногами. В природі розпізна-
ється дуже легко завдяки
наявності на голові довгого
вузького «чуба» і контрастно-
му забарвленню з темних
(оливково-зелена з бронзовим
блиском спина,- чорні воло,
крила і верх голови) і білих
(черево, боки голови) кольо-
рів. В польоті привертають
увагу широкі тупі заокруглені
крила (в інших куликів вони
загострені) з білими пахвови-
ми перами і двоколірний
(білий на основі і чорний на
кінці) хвіст. Політ поривчастий,
різко хвилястий. При змахах
крил чути різкий шум. Осе-
ляється невеликими колоні-
ями на вогких луках. Звуки —
сумний, двоскладовий, гнуса-
вий вигук «тії-віт» (по-росій-
ськи його часто передають
словами «чьи вьі»). В УРСР —
звичайний гніздовий і пере-
літний птах.
Навесні
РІД ШПОРЦЕВА ЧАЙКА —
НОРЕОРТЕКЕІ8
РІД ХОДУЛИЧНИК —
НІМАМТОРЕІ8
РІД ШИЛОДЗЬОБКА —
КЕСНКУІКО8ТКА
132. Шпорцева чайка
(шпорцевьій чибис)—
Норіоріегиз зріпозиз Е.
133. Ходуличник
(ходулочник)—
Нітапіориз Ьітапіориз Е.
134. Шилодзьобка
(шилоклювка)—
Кесигуігозіга ауозеНа Е.
Від попереднього виду відріз-
няється переважанням чорного
кольору знизу і бурим верхом.
Голос передають як різке
«зікзак, зікзе». В УРСР — ви-
падково залітний птах (в трав-
ні 1837 р. здобутий біля м. Оде-
си).
132
Досить крупний кулик (розмі-
ром з голуба), з непропор-
ційно довгими червонуватими
ногами і довгим прямим гост-
рим дзьобом. Своїми оригі-
нальними обрисами і чорно-
білим забарвленням (верх го-
лови, спина і крила чорні,
решта оперення біла) ходу-
личника легко впізнати ще
здалека. Дуже характерна
поза цього кулика, коли він
дзьобає щось із мілководдя
або з берега. Щоб дотягтись
дзьобом до грунту, він пере-
хиляється майже вертикаль-
но — хвостом догори, головою
донизу. Політ нешвидкий і
рівний. Оселяється по берегах
та напівзатоплених острівках
мілководних солончакових
озер, на відкритих пологих
берегах прісних озер і тра-
в'яних болотах. Гніздиться
колоніями разом з іншими
куликами. Звуки — голосний
свист «гюїть» або «тйо'іть»,
трохи подібний до гавкання
маленького собачки. В УРСР —
рідкісний гніздовий птах мор-
ського узбережжя. Відомі
випадки гніздування у Полтав-
ській області та поблизу Киє-
ва. В останні роки відмічено
у Дніпропетровській області.
Занесений до Червоної книги
УРСР.
Досить великий кулик (біль-
ший за ходуличника), на ви-
соких синюватих ногах, з дов-
гим тонким, дуговидно загну-
тим догори дзьобом. Забар-
влення строкате, чорне з бі
лим. Від інших наших чималих
строкатих куликів — ходу-
личника й кулика-сороки —
відрізняється білою спиною
і взагалі меншим розвитком
чорного кольору в забарвлен-
ні. При зльоті видно цілкови-
то білий хвіст (на відміну від
кулика-сороки) і чорно-білі
крила (на відміну від цілкови-
то чорних у ходуличника).
Тримається біля узбережжя
моря і солоних лиманів. Не-
рідко плаває на воді. Звуки —
дзвінке «прюють» або «твїїть».
В УРСР — звичайний гніздовий
і перелітний птах морського
узбережжя. Північніше заре-
єстрований на гніздуванні в
Дніпропетровській області.
Залітає в Київську, Хмель-
ницьку і Полтавську області.
РІД КУЛИК-СОРОКА —
НАЕМАТОРЕІ8
135. Кулик-сорока
(кулик-сорока)—
Наешаіориз озігаіезиз Е.
РІД УЛІТ — ТКІМСА
Кулики невеликих розмірів з досить довгими ногами
і тонким довгим дзьобом. Забарвлення сіре, буре або
майже чорне з білим. Часто швидко ходять по міл-
ководдю, де добувають собі їжу. В УРСР — 6 видів.
Крупний (майже з сіру воро-
ну), щільного складу кулик,
строкатого (чорного з білим)
забарвлення. Здалека най-
більш схожий забарвленням
з чайкою, але відрізняється
від неї довгим червоним
дзьобом і оранжево-черво-
ними ногами, а також довги-
ми гострими крилами. При
зльоті впадає в очі контраст
між білим попереком, над-
хвістям та смугою на крилах
і чорними спиною, крилами
і вершиною хвоста. В польо-
ті добре помітний білий рису-
нок на чорних крилах і дво-
колірне (чорне з білим) забар-
влення хвоста. Політ не дуже
швидкий, рівний, але інколи
птах може раптово змінити
напрямок польоту. Оселяєть-
ся на великих піщаних косах
і на низовинних відкритих
морських узбережжях. Зву-
ки — пронизливий голосний
писк або свист «квііп...квііп».
УРСР гніздиться на узбереж-
жях Чорного і Азовського мо-
рів та Сивашу, а також на
Дніпрі, Прип'яті та Десні. Під
час перельотів зрідка буває
в інших районах республіки.
що переходить потім в урив-
часте «КІК...КІК...КІК...КІК...» В
ревертаючись у повітрі. В
УРСР нечисленний гніздовий
ляри.
136. Чорниш (чернмш)—
Тгіп^а осЬгориа Е.
Трохи більший за шпака. У
птаха, що злітає, добре поміт-
не чисто-біле надхвістя, яке
різко контрастує з чорно-бу-
рим забарвленням спини і
крил (здалека здаються зов-
сім чорними). Під час польо-
ту впадають в очі темний
(майже чорний) спід крил і
білий низ тіла. Восени всі тем-
ні тони сірішають. Оселяється
по лісових болотах і річках.
Часто сідає на дерева. На ходу
і стоячи чорниш часто махає
хвостом вгору і вниз. Звуки —
чистий і дзвінкий трискладо-
вий свист «тюіть-віть-віть»,
причому перший склад про-
тяжний, а два останні — ко-
роткі. Сполоханий, зриваєть-
ся з вершини дерева або із
землі і з різким криком «кік-
кік-кік.-.я починає швидко
літати, свистячи крилами і не-
птах Полісся і почасти лісо-
степової зони, а також північ-
них схилів Карпат і Гірського
Криму. На решті території
республіки — пролітний; вліт-
ку бувають бродячі.
137. Фіфі (фифи)—
Тгіп^а £Іагео1а £.
Схожий на чорниша, але тро-
хи менший за нього і здалека
здається бурим або темно-сі-
рим (не чорним). Забарвлення
верху тіла буре з численними
світлими плямками, низу —
біле з поздовжніми бурими
плямами на грудях. У польоті
спід крил здається не чорним,
а світлим, сіруватим. Трима-
ється вогких болотистих
місць. Голос дуже своєрід-
ний — це неголосна, але до-
сить мелодійна трель з моду-
люючих звуків «фі-фі-фі-фі»
або «тюлі-тюлі... тюлілілілі...»
В УРСР — звичайний, восени
численний перелітний птах.
На гніздуванні виявлений у
Чорнобильському районі Ки-
ївської області та у Західному
Поліссі (озеро Тур Волинської
області). В інших місцях трап-
ляються літні бродячі екземп-
138. Великий уліт
(большой улит)—
Тгіп^а пеЬиІагіа Сипи.
139. Травник (травник)—
Тгіп^а іоіапив Е.
140. Щоголь (щбголь) —
Тгіп^а егуІЬгорив
Раїї.
Найкрупніший з у літів (розмі-
ром майже з голуба), на висо-
ких зеленуватих ногах, з дов-
гим трохи загнутим догори
дзьобом (останнє видно збли-
зу). Оперення неяскраве, бу-
ро-сіре, плямисте зверху і
майже чисто-біле знизу, чим,
зокрема, легко відрізняється
в ^природі від подібного за
розмірами щоголя. В польоті
добре помітно білі поперек і
надхвістя, які контрастують з
темно-сірим забарвленням
спини і крил, та сірі ноги,
які далеко виступають за кі-
нець хвоста. Політ швидкий
і сильний. У літи часто і швид-
ко бігають по землі й міл-
ководдю. Зустрічаються по-
одинці або маленькими груп-
ками на піщаних косах, тра-
в'янистих острівцях серед за-
литих під час повені долин
річок. Звуки — чистий і дзвін-
кий свист «тю-тю-тю», який
швидко повторюється (часті-
ше — тричі). Під час токуван-
ня самець видає трель, яку
можна передати літерами як
«ловіт-ловіт-ловіт». В УРСР —
Трохи менший за великого
уліта. Верх бурувато-сірий з
чорними пістрявинами, низ
білий з частими пістрявинами.
Найлегше визначити під час
польоту, коли добре виділя-
ються біле надхвістя й широкі
білі смуги вздовж заднього
краю крил (жоден з куликів
таких розмірів, як травник,
останньої ознаки не має). До-
сить характерна видова озна-
ка — основа дзьоба і ноги
світло-червоні. Найлегше ви-
значається в природі по голо-
су. Закличний крик звучить як
чистий і мелодійний свист
«клю'і» або «клюї-клюклю».
З цих же звуків складається
й пісня, яку самець співає під
час токування в польоті і яка
передається літерами як
«клюї-клюї-клюї-клюї-клі-
клі-клі-клі». Співаючи, часто
зависає в повітрі на одному
місці. Тримається частіше на
трав'янистих берегах річок і
озер та на заболочених луках,
де й гніздиться невеликими
колоніями. В УРСР — звичай-
ний, подекуди численний
Розміром з великого уліта.
Навесні забарвлення аспідно-
чорне з білими крапинками
на спині. Під час польоту впа-
дає в очі контраст між чорним
забарвленням низу тіла і бі-
лим сподом крил, а також
добре помітне біле надхвістя.
В зимовому оперенні щоголь
сірий з білим надхвістям, а
інколи і черевом. Молодих
птахів і старих у зимовому
оперенні важко відрізнити від
великих улітів, на яких вони
схожі і загальним тоном опе-
рення, і розмірами, і жвавими
рухами. Найбільш надійною
ознакою для визначення їх
у природі є їхні специфічні
звуки. Це — дзвінкий, дуже
короткий свист «тьюї» або
«тюїть». Навесні тримається
найчастіше поодинці або па-
рами на трав янистих берегах,
а восени — невеличкими
зграйками на піщаних і му-
листих голих косах. В УРСР —
звичайний перелітний птах.
Влітку іноді зустрічаються
бродячі особини.
звичайний, восени подекуди
гніздовий птах на всій терито-
РІД ПЕРЕВІЗНИК —
АСТІТІ8
РІД МОРОДУНКА —
ХЕМІІ8
141. Поручайник
(поручейник)—
Тгіпда 5Іа£паіі1І8
Весіїві.
142. Перевізник
(неревозчик)—
АсШіз
Ьуроіеисов Е.
143. Мородунка
(мородунка)—
ХЄШ18 СІПЄГЄ118
Сйій.
Найстрункіший кулик з усіх
улітів, загального світло-сіро-
го забарвлення. Особливих
польових ознак, які б впадали
в очі, не має. Від дрібних
улітів (чорниша, фіфі) відріз-
няється світлішим забарвлен-
ням і довшими ногами. Осе-
ляється майже в тих самих
місцях, де й травник: на бо-
лотистих берегах річок і за-
плавних озер, на вологих бе-
регах степових боліт тощо.
Голос дуже характерний, зву-
чить, як «тья-тья-тья...» В
УРСР — звичайний, але не-
численний гніздовий птах
деяких районів Полісся, Лісо-
степу і степової зони (Чер-
нігівська, Київська, Харків-
ська, Полтавська, Черкаська,
Дніпропетровська області,
степова частина Криму),- під
час перельоту нерідко зустрі-
чається на півдні республіки.
Стрункий куличок, розміром
із шпака, з відносно довгим
хвостом, досить короткими
ногами і дзьобом. Верх тіла
піщано-бурий з бронзовим
відтінком, низ білий з бурим
нальотом по боках вола і
вузькими пістрявинами на
шиї і грудях. Ноги сірі. Осе-
ляється по берегах річок і
ставків, уникаючи болотистих
місць з густою рослинністю
і солоних водойм. Стоячи і
ходячи, часто махає хвостом
вгору і вниз, як чорниш. Літає
низько понад самою водою,
звичайно з одного берега річ-
ки на другий. Під час польоту
дуже швидкі, але неглибокі
змахи крил чергуються з ко-
роткочасним планеруванням
на нерухомих крилах. При
цьому на розправлених кри-
лах видно білу поперечну
смугу. Характерною рисою є
також відсутність •білого ко-
льору на надхвісті. Звуки —
досить мелодійний свист «зі»;
в польоті видає різку, про-
низливу трель з цих самих
звуків— «зі-зі-зі-зі-зі». В УРСР
по всій території — звичай-
Невеликий (розміром із шпа-
ка) кулик, який забарвлен-
ням, польотом і поведінкою
схожий на перевізника (зок-
рема, так само часто хитає
хвостом). В польових умовах
мородунку можна пізнати
тільки по довгому загнуто-
му догори дзьобу і чорній
У-подібній смузі на спині.
Тримається на випасах з
низькою травою, по низо-
винних берегах річок. Зву-
ки — низький дзюркотливий
свист «тю-рі-рі-рі» або досить
мелодійне «куві-трюю, куві-
трюю...» чи «прррюїї, прррюїї,
прррюїї». В УРСР — на біль-
шості території рідкісний пе-
релітний птах; іноді бродячі
особини зустрічаються й вліт-
ку. На гніздуванні виявлений
на р. Прип'яті в Чорнобиль-
ському районі Київської об-
ласті, в Оржицькому районі
Полтавської області, на Київ-
ському і Канівському водо-
сховищах.
РІД ПЛАВУНЕЦЬ — РНАЕАКОРЕІ8
РІД КРЕМ’ЯШНИК —
АШЯЧАША
Дрібні кулики (з шпака і менше) на невисоких ногах
і з порівняно коротким дзьобом. Більшу частину часу
вони проводять, плаваючи на воді і характерно ки-
ваючи головою. У воду занурюються не глибоко. Сам-
ки більші за самців і забарвлені яскравіше. В фауні
УРСР — 2 види. Дорослі птахи в полі навесні відріз-
няються забарвленням низу тіла, а восени — верху.
144. Круглодзьобий
плавунець
(круглоносмй
плавунчик)—
РЬаІагориз
ІоЬаіив Е.
Куличок розміром трохи мен-
ший за шпака, з надзвичайно
тонким, шиловидним дзьобом.
Верх тіла і груди чорнувато-
сірі з рудими рибинами на
спині, горло і черево білі, на
волі широке яскраво-руде
кільце. В зимовому оперенні
верх тіла бурувато-сірий, низ
білий, через око йде чорна
смуга. Найлегше впізнати
цього кулика, коли він плаває
на воді, бо у нас немає інших
таких маленьких водоплавних
птахів. Довірливий, підпускає
звичайно на кілька метрів.
Влітку
Взимку
» Влітку
Влітку
Дуже рухливий, постійно
крутиться на воді й хитає го-
ловою. Тримаються птахи
частіше зграйками біля від-
критих піщаних берегів. Зву-
ки — швидке ніжне «піть-
піть-піть-піть...» часто звучить
як трель В УРСР — рідкісний
перелітний птах.
145. Плоскодзьобий
плавунець
(плосконосий
плавунчик)—
РЬаІагорпв
їиіісагіив Е.‘
Типовий плавунець. Від попе-
реднього виду легко відрізни-
ти за більшими розмірами, а
також, за каштаново-рудим
кольором низу тіла у шлюб-
ному оперенні і попелясто-
сірим верхом у зимовому.
Відмінні і звуки, які можна
передати як протяжне «твіїть».
В УРСР — рідкісний залітний
птах (здобуто в Прикарпатті
і біля м. Дніпропетровська;
відмічено в Чорноморському
заповіднику).
146. Крем'яшннк
(камнешарка)—
Агепагіа
іпіегргез Е.
Кулик розміром із шпака, з
короткими ногами й дзьобом.
Забарвлення строкате і яскра-
ве. Верх тіла рудий з білим
та чорним, черево біле, воло
і боки грудей чорні; голова
біла з темними пістрявинами
на тім! та чорними смугами
на боках. Ноги оранжеві. В
польоті виділяються білий
хвіст із двома чорними попе-
речними смугами й білі смуги
на темних крилах. Тримаєть-
ся на піщаних косах. У пошу-
ках їжі перевертає дзьобом
камінчики та інші дрібні
предмети. Звуки своєрідні,
можна передати як «кііі, кії,
кі, кі, ні», тобто трель, темп
якої під кінець прискорюєть-
ся. Взагалі ж мовчазний птах.
В УРСР — звичайний як на
прольоті, так і влітку на мор-
ських узбережжях півдня. В
інших регіонах республіки —
залітний птах.
РІД
ТУРУХТАН — РНІЕОМАСНЕІ8
147.
Турухтан (турухтан)—
Рііііошасішв
ридпах Е.
Кулик середній за розмірами
(менший від голуба), з досить
довгими ногами і відносно не-
великим дзьобом. Навесні
зграї самців можна пізнати
ще здалеку за характерним
забарвленням і поведінкою.
Для самців характерна наяв-
ність своєрідного «коміра»
(довгих загнутих пер, які при-
кривають воло і груди)і «вух»
(пучків видовжених пер по
боках потилиці), забарвлення
яких дуже мінливе, але в ос-
новному складається з чорно-
го, білого й рудого кольорів,
по-різному скомбінованих у
кожного птаха. Самок, самців
у зимовому оперенні й моло-
дих птахів можна сплутати
здалеку з іншими куликами,
зокрема з у літами. Проте,
коли турухтани стоять, то по-
мітно буруватий (а не сірий,
як в у літів) тон верху тіла
і порівняно короткий дзьоб.
При зльоті впадає в очі харак-
терне забарвлення надхвіс-
тя — темне, без білої перев'я-
зі, тільки по боках облямо-
ване білим. Навесні трима-
ються щільними, іноді вели-
кими (з кількох сотень пта-
хів) зграями на берегах во-
дойм, вкритих підростаючою
травою,- восени — на піщаних
косах, сухих луках, вигонах,
полях. Звуки — в польоті
зрідка тихе «кек, кек» (взагалі
ж мовчазний птах). В УРСР —
гніздиться спорадично і не
щороку, тільки в окремих
місцях республіки (Полісся,
долина Дніпра на південь до
Канева). Під час перельотів —
численний по всій території
республіки.
РІД ПОБЕРЕЖНИК — САЕЮКІ8
Один з найдрібніших куликів родини сивкових, з порівняно короткими ногами
і різної довжини прямим або трохи зігнутим донизу тонким дзьобом. В польоті
зграйки діють дуже узгоджено: характерно, що усією зграйкою птахи кидаються
вбік, показуючи то темний верх, то блискучий білий низ крил. По землі пересувають-
ся досить повільно, не бігають. У фах ні УРСР — 6 видів, які зустрічаються під час
перельотів. Окремі види в природі розпізнаються досить важко, особливо восени.
148. Кулик-горобець,
або малий побережник
(кулик-воробей),—
Саіісігіз тіпиіиз Ееізі.
Куличок розміром з горобця,
з прямим коротким дзьобом.
Верх тіла і боки грудей рябі
(рудуваті), низ білий. Ноги
чорні. В зимовому оперенні
верх тіла сіріший, але окремі
пера чорні з рудими і білими
смужками. Тримається вели-
кими щільними зграйками на
голих плоских піщаних або
мулистих берегах. Звуки —
дуже висока неголосна трель,
яка нагадує цвірчання кони-
ків або цвіркунів: «дірррр»
або «дюрррр». В УРСР — зви-
чайний осінній і рідкісний
весняний перелітний птах.
Взимку^
Влітку
Вліт .у ’
Взимку
Восени
будь-якої рослинності. Роз-
шукуючи їжу, не бігає, а
повільно ходить. Звуки — ко-
ротка висока трель, що зву-
чить, як «ррррррііі».В УРСР —
звичайний і навіть численний
на прольотах та влітку на ве-
ликих річках і морському уз-
бережжі півдня УРСР.
149. Білохвостий
побережник
(белохвостмй песочник)—
Саіісігів іештіпскіі Ееізі.
За розмірами такий самий, як
кулик-горобець, але верх тіла
у нього не з рудими, а з сіри-
ми тонами. Ноги зеленувато-
оливкові. В зимовому оперен-
ні верх тіла темний, буро-сі-
рий з чорнуватими рисками.
Голос нагадує цвірчання ку-
лика-горобця, але вищого
тону. В УРСР — нечисленний
перелітний птах; під час пе-
рельотів концентрується пе-
реважно на Дніпрі. Влітку
зустрічаються кочуючі не-
гніздові птахи.
150. Червонозобик
(краснозобик)—
Са1і<1гІ8 (егги£іпеа
Ропіорр.
Кулик розміром із шпака, з
досить довгим, помітно зігну-
тим донизу дзьобом. У вес-
няному оперенні його легко
пізнати по інтенсивному каш-
таново-рудому кольору ниж-
ньої сторони тіла. Верх ря-
бий — чорний і каштаново-
рудий. Крила бурі, підхвістя
біле, надхвістя смугасте, біле
з чорним (добре виділяється
в польоті). В зимовому опе-
ренні верх сірий з ряботинами,
низ білий з вохристим нальо-
том на волі, надхвістя біле.
Тримається щільними зграй-
ками на піщаних косах без
151. Чорнозобик
(чернозобик)—
Саіібгій аїріпа Е.
Трохи менший від червонозо-
бика, з коротшим і менше
зігнутим донизу дзьобом та з
великою чорною плямою на
білому череві (у весняному
оперенні). Від червонозобика
відрізняється також тим, що у
всіх опереннях має темне
(а не біле) надхвістя. Політ
типовий для побережників.
Звуки — пронизлива трель,
але не така коротка і трохи
нижчого тону, ніж у червоно-
зобика; в цілому досить мов-
чазний птах. В УРСР — зви-
чайний перелітний птах, чис-
ленний восени, особливо по
152. Білий побережник
(песчанка)—
Саіібгій аІЬа Раїї.
Розміром з чорнозобика. Верх
тіла, голова і груди рудуваті
з чорними пістрявинами, че-
рево біле. Дзьоб порівняно
короткий, прямий. Ноги чорні.
У дорослих в зимовому опе-
ренні і молодих птахів верх
тіла світло-сірий, низ білий.
За цією ознакою легко відріз-
няється в природі від інших
побережників, з якими восени
часто тримається разом у
зграях. Зустрічається завжди
на голих косах. Звуки — ко-
ротке і низьке «пітт», проте
видає його рідко. В УРСР —
нечисленний осінній переліт-
153. Ісландський побережник
(исландский песочник)—
Саіібгій сапиіиз Е.
Найбільший серед побереж-
ників (більший за шпака). Від
червонозобика, на якого дуже
схожий забарвленням, відріз-
няється більшими розмірами і
прямим дзьобом. Тримається
на піщаних косах разом з
іншими побережниками. Зву-
ки можна передати як «твії»;
тривожний крик нагадує ква-
кання. В УРСР трапляється як
рідкісний залітний птах під
час осінніх перельотів (Чор-
номорський заповідник, око-
лиці Києва, р. Самара Дніп-
ропетровської області).
ний птах.
великих річках і морських
узбережжях півдня УРСР.
РІД ГРЯЗОВИК — ЕІМІСОЕА
РІД ГАРШНЕП — ЕУМКІОСЯУРТЕ8
154. Грязовик (грязовик) —
Ідшісоїа іаісіпеїіиз
Ропіорр.
А
М& -н
Маленький кулик (розміром
з горобця), з довгим, трохи
зігнутим донизу дзьобом.
Верх темно-бурий, строкатий,
груди вохристо-бурі з пістря-
винами, черево біле. Над оком
біла смуга. Ноги короткі, чор-
ні. У стоячого птаха на крилі
помітно дві білі смужки. За-
гальними обрисами нагадує
побережників, проте відріз-
няється від них їемним, зда-
лека чорним кольором верх-
ньої сторони тіла, поведінкою
і місцями перебування. Три-
мається завжди на мулистих
місцях, часто серед негустої
рослинності. При наближенні
людини затаюється в траві, а
потім злітає круто вгору, як
це роблять бекаси й гаршне-
пи, але на відміну від них
видає при зльоті характерне
тонке цвірінькання «тірррр».
В УРСР — нечисленний осін-
ній перелітний птах на Дніпрі
і морському узбережжі, де
зрідка зустрічається і влітку
(негніздові бродячі особини).
На весняному прольоті зуст-
річається в Чорноморському
заповіднику і Асканії-Новій.
В інших місцях республіки —
рідкісний залітний птах.
155. Гаршнеп
(гаршнеп)—
Іушпосгуріев шіпішив Вгйпп.
Забарвленням дуже схожий
на бекаса, але помітно мен-
ший від нього. Характерний
зліт гаршнепа, під час якого
він летить нешвидко, повіль-
ніше від бекаса, і пурхає то
в один, то в другий бік, нага-
дуючи польотом денного ме-
телика або летючу мишу. На
відміну від бекаса при зльоті
майже ніколи не подає голосу.
Тримається на вогких місцях,
особливо охоче на мокрому
мулі серед кущиків трави,
на скупченнях водяних рос-
лин, які плавають на воді. В
УРСР — звичайний переліт-
ний птах всієї території рес-
публіки. Восени затримується
до замерзання боліт. Зрідка
зимує (Чорноморський запо-
відник, Полтавська, Київська,
Харківська, Дніпропетров-
ська області).
РІД БЕКАС — САЦ.ИЧАСО
Невеликі кулики з дуже довгим прямим дзьобом і відносно короткими ногами.
Забарвлення верху тіла коричнево-буре з вохристими пістрявинами та смугами на
голові й спині. Мешканці боліт з густим трав'янистим покривом. У фауні УРСР —
2 види.
156. Дупель (дупель)—
СаШпадо шедіа
ЬаіЬ.
157. Бекас (бекаС)—
СаШпадо
£а11іпа£о Е.
Дуже схожий на бекаса, але
більший (з дрозда) і має низ
весь плямистий (у бекаса че-
рево біле). Крайні рульові
білі (добре видно в польоті),
інколи з чорними смужками.
На відміну від бекаса, злітає
мовчки, але з шумом від уда-
рів крил об повітря. Летить
низько над землею і прямо,
ніколи не роблячи в польоті
зигзагів. Підпускає дуже
близько і вилітає майже завж-
ди з-під самих ніг. Тримається
в траві, звичайно в сухіших
місцях, ніж бекаси,— в отаві,
на вологих луках тощо. Під
час токування видають якісь
дивні, глухі звуки (якесь бу-
боніння): «біббелібібібібібі-
бібі...біііі». Іноді чутно сухий
стук від лускання дзьобом,
щось подібне до «текі-текі-
текі-текі». В УРСР— гніздовий
птах Полісся і Лісостепу, на
південь до Полтави, Канева,
Києва, Кам'янця-Подільсько-
го, Прикарпаття. На перельо-
тах — звичайний на всій тери-
торії.
Трохи більший за шпака. Си-
дячого птаха важко відрізни-
ти від дупеля. Але при зльоті
бекас відразу викриває себе
характерним, стрімким, на
першому етапі зигзагоподіб-
ним, польотом і своєрідними
звуками, які можна передати
як уривчасте «век» або «век-
век». Навесні для бекаса ха-
рактерний токовий політ:
птах кидається з висоти вниз
і завдяки вібрації пер хвоста
видає дуже характерні зву-
ки — дрижаче, швидке «вуву-
вувувувуву», що триває
1—3 с. Під час токування
можна почути і голос бека-
са — своєрідний двоскладо-
вий крик «таку-таку...» або
«тіккюп-тіккюп-тіккюп». В
УРСР — звичайний гніздовий
птах майже всієї терито-
рії, крім південної части-
ни степової зони. На пе-
рельотах численний.
Зрідка зимує (Чорномор-
ський заповідник. Харківська,
Черкаська, Дніпропетровська
області).
РІД ВАЛЬДШНЕП —
8СОЕОРАХ
РІД КРОНШНЕП —
МПМЕМІЕІ8
158. Вальдшнеп
(вальдшнеп)—
8со1орах пізіісоїа Е.
Чималий, значно більший за
дупеля (розміром з галку), ку-
лик з короткими ногами і
дуже довгим прямим дзьо-
бом. Верх тіла каштаново-ру-
дий з темними і світлими піст-
рявинами, низ сірий з попе-
речними темними смужками.
На землі побачити птаха дуже
важко, бо своїм забарвленням
він цілком зливається з опа-
лим листям. Частіше поміча-
єш його тоді, коли він раптово
злітає з землі: з шумом, май-
же вертикально вверх. Під-
нявшись над верхівками ку-
щів, переходить на горизон-
тальний політ — швидкий, з
різкими змахами крил (у повіт-
рі іноді хитається). Дуже харак
терний токовий політ, так зва-
на «тяга», коли птах не часто,
але глибоко змахує крильми
і летить не швидко, дуже
низько над галявинами, узліс-
сями; дзьоб при цьому він
тримає опущеним майже вер-
тикально. На «тязі» самці
видають своєрідні звVки «ціїк-
хорррр-хуорррр», які добре
чути пізно ввечері. Тримаєть-
ся в лісах, на вологих ділян-
ках з підліском, у чагарниках,-
під час перельотів нерідко
зустрічається в садках або в
очеретах і навіть в бур'янах.
В УРСР—звичайний гніздо-
вий птах північних районів
Полісся, Карпат і Закарпаття.
На решті території гніздуван-
ня спорадичне. Під час пере-
льотів скрізь звичайний, іноді
численний птах. В Криму осі-
лий. Взимку спостерігається
зрідка в Закарпатті, Асканії-
Новій, Чорноморському запо-
віднику.
Великі й середнього роз-
міру кулики з дуговидно
загнутим донизу дзьобом.
Забарвлення рябе з темно-
бурих і сірувато-вохрис-
тих та білуватих тонів. В
польоті виділяється біле
надхвістя. Населяють луки
і відкриті болота. У фауні
України •— 3 види.
159. Малий кроншнеп
(тонкоклювмй кроншнеп)—
ЬІитепіиз іепиігозігіз
Уіеііі.
Дуже схожий на великого
кроншнепа, але помітно мен-
ший. На грудях і боках тіла
великі серцевидні пістряви-
ни, дзьоб коротший. В УРСР —
найрідкісніший, мабуть вими-
раючий (востаннє здобутий в
Чорноморському заповіднику
10.09.1961 р.). Залітний птах.
Занесений до Червоної книги
УРСР та Червоної книги СРСР.
160. Великий кроншнеп
(большой кроншнеп)-
Митепіпз агциаіа Ь.
161. Середній кроншнеп
(средний кроншнеп)—
ЬІшнепіиз рЬаеориз Е.
Найбільший серед наших ку-
ликів (більший за сіру воро-
ну). Забарвлення буро-сіре з
чорними плямками, на голові
й грудях вузькі поздовжні
пістрявини. В польоті низ тіла
здається майже чисто білим.
Політ не швидкий, спокійний,
плавний. Нерідко планерує
вниз на нерухомих крилах
або робить різкі повороти,
майже перевертається в по-
вітрі. По землі частіше пере-
Помітно менший від великого
кроншнепа, з відносно корот-
шими ногами і дзьобом. Має
характерну чорно-буру «ша-
почку» з світлою поздов-
жньою смугою посередині
голови і світлі «брови» (вид-
но в бінокль). Політ швидкий,
з різкими змахами крил. Під
час перельоту тримається зав-
жди біля води. Голос дуже
відмінний від голосу великого
кроншнепа: це — коротка,
дзвінка і голосна трель «тіті,
тіті, тіті, тіті...». В УРСР —
рідкісний перелітний птах
приморської смуги, в інших
місцях республіки — рідкіс-
ний залітний. Занесений до
Червоної книги УРСР.
сувається неквапними вели-
кими кроками, але може й
гніздиться на Поліссі і по уз-
бережжю морів. При перельо-
тах зустрічається на всій те-
риторії республіки. Зрідка
зимує (Чорноморський запо-
відник, Дністровський лиман).
УРСР — спорадично
швидко бігати. Оселяється на
великих мохових болотах, а
також на солонцях біля води
або на степових ділянках
вздовж морського узбереж-
жя. Звуки — надзвичайно ме-
лодійний і красивий, трохи
стогнучий, протяжний, по-
одинокий або подвійний свист:
«кюююйїїї» або «кюююйїїї,
кюююйїїї» (з наголосом на
Великі довгоногі кулики з дуже довгим прямим (ве-
ликий веретенник) або трохи загнутим догори (малий
веретенник) дзьобом, який до кінця поступово звужує-
ться. Мешканці вологих
У фауні України — 2 види.
162. Великий веретенник
(большой веретенник)---
Еішоза Ишоза Е.
Крупний кулик на високих
ногах з дуже довгим прямим
дзьобом. Навесні верх тіла
строкатий (рудувато-бурий),
голова і груди іржасто-руді,
черево біле з темними попе-
речними смугами. В польоті
добре виділяється двоколір-
ний хвіст — біла основа і чор-
луків і відкритих боліт.
ний кінець, біла смуга на кри-
лах, довгі шия і дзьоб та ви-
тягнуті ноги, що далеко ви-
ступають за кінець хвоста. У
зимовому оперенні голова і
низ тіла сірі. Оселяється ко-
лоніями на великих мохових
або купинних болотах і воло-
гих луках,- восени трапляєть-
ся іноді й на відкритих піща-
них косах. Звуки — досить
дзвінкий крик, у стурбовано-
го біля гнізда птаха звучить
як «вєрєтєнь... вєрєтєнь...
вєрєтєнь... вєрєтєнь...». В
УРСР — гніздовий птах По-
лісся і деяких районів Лісо-
степу (Тернопільська, Чер-
каська, Полтавська, Дніпро-
петровська, Київська області).
Нечисленний, хоча в окремих
пунктах (північна частина
Тернопільщини, західна час-
тина Волині) спостерігається
163. Малий веретенник
(мальїй веретенник)—
Еішова Іарропіса Е.
За загальним виглядом схо-
жий на великого веретенника,
але має відносно короткі но-
ги. Також відрізняється тим,
що весь низ тіла інтенсивно
рудий, на крилах немає білих
смуг, а хвіст здалека здається
одноколірним світлим, майже
білим (довгі покривні пера
хвоста закривають попереч-
носмугасті рульові). У зимо-
вому оперенні буріший, ніж
великий веретенник. Голос
нагадує переклик галок (коли
летить зграя). В УРСР—рід-
кісний залітний птах (здобу-
вали в Ровенській, Київській,
Львівській, Харківській та
інших областях і не раз на
морському узбережжі).
96 -------------------------------
РОДИНА ДЕРИХВОСТОВІ — СЬАКЕОЬЮАЕ
РІД ДЕРИХВІСТ — СЕАВЕОЕА
РІД БІГУНЕЦЬ — СЦК5ОКІС8
Невеликі (розміром з дрозда) кулики з коротким дзьо-
бом і ногами, довгим вилкоподібним хвостом, довгими
гострими крилами. Вохристе горло обмежене вузьким
чорним півкільцем. Птахи багато літають і нагадують
у польоті гігантських ластівок як виглядом, так й тим,
що часто ловлять комах у повітрі. Гніздяться колоніями
Населяють солончакові, степові й лугові місцевості.
У фауні України — 2 види.
164. Луговий дерихвіст
(луговая тиркушка)—
Сіагеоіа ргаііпсоіа Е.
165. Степовий дерихвіст
(степная тиркушка)—
Сіаіеоіа погсітаппі ІЧоггіт.
166. Бігунець (бегунок)—
Сигвогіиз сигзог ЕаІЬ.
Кулик розміром з шпака, на
довгих ногах, з чорним, трохи
загнутим донизу, дзьобом.
Забарвлення тіла загалом од-
нотонне жовтувато-пісочне
(низ трохи світліший). На го-
лові дуже характерна чорно-
біла смуга. В УРСР — дуже
рідкісний залітний птах (у
1840 р. здобутий в Дніпропет-
ровській області).
Верх тіла і груди димчасто-
бурі, черево, підхвістя й над-
хвістя білі. В польоті добре
помітно іржасто-руде забар-
влення пахвових пер на споді
крила. Молодий птах з чорно-
білими пістрявинами на спині.
Оселяється колоніями на від-
критих солонцях або на піща-
них сухих місцях, позбавлених
рослинності. Звуки — різкий,
скрипучий крик «кіррйя-
кіррйя». В УРСР — нечислен-
ний гніздовий і перелітний
птах узбережжя Чорного і
Азовського морів. Спостері-
Дуже схожий на лугового
дерихвіста, але трохи біль-
ший. Забарвлення дещо тем-
ніше, спід крил чорний, а не
іржасто-рудий, як у попе-
реднього виду. Відрізняється
також голосом: коротке
хрипке «кіргі, кірг». В УРСР—
гніздовий птах степової зони
вздовж морського узбережжя
від гирла Дунаю до східних
меж республіки. Гніздування
північніше зареєстроване в
околицях Чорнобиля Київ-
ської області, а також на Ки-
ївському і Канівському во-
ПІДРЯД МАРТИНОВІ — ЬАКІ
Різні за розмірами, але в більшості досить великі птахи з довгими, гострими
крилами, короткою шиєю, горизонтальною посадкою тіла, прямим гострим або
злегка гачкуватим дзьобом. Ноги досить короткі; передні пальці з'єднані перетинкою.
Забарвлення дорослих птахів в основному чорно-сіро-біле; у молодих є білі й бурі
тони. Статевий диморфізм виражений слабо або зовсім не виражений. Мартинові —
невтомні й справні літуни, хоча політ їх досить повільний; можуть ширяти в повітрі.
Добре ходять і плавають, але не пірнають (деякі мартинові, кидаючись з височини
у воду за здобиччю, на короткий час занурюються у воду). Оселяються на берегах
морів, озер, річок, іноді на заболочених водоймах. Гніздяться звичайно колоніями.
Підряд включає 2 родини: поморникові і мартинові.
РОДИНА ПОМОРНИКОВІ — 8ТЕКСОКАКІГОАЕ
РІД ПОМОРНИК — 8ТЕКСОКАКІП8
Птахи середнього розміру (з ворону завбільшки), які зовні мають багато спільного
з мартинами, але відрізняються від них гачкуватим дзьобом, темним (майже чорним)
забарвленням і своєрідною формою хвоста — клиновидного, з видовженими цент-
ральними рульовими перами. У дорослих птахів існують 2 форми забарвлення:
світла і темна. В польових умовах достовірно відрізнити можна тільки дорослих пта-
хів. Характерною біологічною рисою є спосіб добування їжі — поморники звичайно
віднімають рибу у мартинів, ганяючись за ними, в УРСР — 3 види.
167. Середній поморник
(средний поморник)-
8іегсогагіиз рошагіпиз
Тетт.
Темна
форма
Дуже схожий на коротко-
хвостого поморника, і відріз-
нити ці два види в природі
дуже важко. У старих птахів
видовжені середні пера хвос-
та не загострені, а навпаки,
розширені й перекручені май-
же під прямим кутом (у моло-
дих птахів ця ознака не вира-
жена).
УРСР — рідкісний
осінній перелітний птах.
Світла форма
168. Короткохвостий
поморник
(короткохвостий поморник)—
Зіегсогагіиз
рагазШсиз Ь.
(длиннохвостьій поморник)----
Зіегсогагіиз Іоп^іса-
ийиз Уіеііі.
Світла
Птах розміром з ворону. Се-
редня пара рульових шилопо-
дібна і помітно виступає за
край хвоста. Розрізняють 2
форми птахів за забарвлен-
ням. Птахи темної форми од-
номанітно сірувато-бурі; у
світлої форми — чорна «ша-
почка», сірувато-бурий верх,
хвіст і крила, але черево біле.
У молодих птахів низ тіла
смугастий, середні рульові
майже не виступають за край
хвоста. Звуки передають лі-
терами по-різному: «кіяуа»,
«уелі» або «іа»» з жалібним
відтінком, але почути його
можна дуже рідко. В УРСР —
нечисленний осінній і дуже
рідкісний весняний переліт-
ний птах. Зустрічається на
морському узбережжі і вели-
ких річках (зокрема, на Дніп-
рі). На узбережжі Чорного
моря бродячі особини трап-
ляються й влітку. Зрідка за-
літає в інші місця (Харків-
ська, Полтавська, Чернігів-
ська, Житомирська, Львівська
та інші області).
169. Довгохвостий
поморник
Схожий на короткохвостого
поморника світлої форми,
від якого добре відрізняється
(дорослий птах) сильно ви-
довженими, загостреними
середніми рульовими пера-
ми, меншими розмірами і
більш контрастним двоколір-
ним забарвленням. В УРСР —
дуже рідкісний залітний птах
(його начебто спостерігали на
Сиваші і біля Києва).
Темна
РОДИНА МАРТИНОВІ — ТАЙГОАЕ
Денні птахи різних розмірів з видовженим тулубом і довгими крилами, розмах яких
набагато більший за довжину тулуба. Політ повільний, завжди гребний, з неквапли-
вими, глибокими змахами крил; здебільшого не ширяючий. Гніздяться, звичайно,
колоніями. У забарвленні дорослих переважає білий колір, а у молодих птахів —
бурувато-сірий.
РІД МАРТИН — ЕАЙС8.
Птахи різних розмірів, із сильним, стиснутим з боків дзьобом, кінець верхньої
частини якого гачкоподібно загнутий донизу. Хвіст короткий, трохи заокруглений.
Статевого диморфізму немає. У дорослих птахів низ тіла завжди білий, верх
сірий різних відтінків (від світло-попелястого до майже чорного). Зимове оперення
відрізняється від весняного. Вікові й сезонні зміни в забарвленні мартинів дуже
утруднюють визначення видової належності їх в осінній період. В УРСР — 10 видів.
170. Сизий мартин
(сизая чайка)—
Ілпіз сатіз І.
Мартин середніх розмірів
(трохи більший за сіру воро-
ну). Світло-сірим забарвлен-
ням верху дуже схожий на
сріблястого мартина, але
сплутати їх у природі не
можна через різні розміри:
сизий значно менший від сріб-
лястого. Дзьоб і ноги зелену-
вато-жовті. Взимку голова з
пістрявинами. Молодий птах
бурий із світлим низом і тем-
кінці хвоста,
великих річ-
узбережжях,
невеликими
ною смугою на
Трапляється на
ках і морських
поодинці або
ая.
зграйками. Звуки — прониз-
ливі вигуки «кіаа-кіаа» або
«как-как»; іноді — «кік-кік-
кік-кік». В УРСР — звичайний
перелітний птах. На морсько-
му узбережжі зимує. На
гніздуванні виявлений
на Київському
водосховищі.
171. Сріблястий мартин
(серебристая чайка)—
Ьагав агдепіаіиз
Ропіорр.
Легко впізнається в природі
за великими розмірами (із
свійську качку) і забарвлен-
ням; спина і крила попелясто-
сірі з чорними кінцями і білою
плямою на їх верхівці; решта
оперення сніжно-білого ко-
льору. Дзьоб жовтий, з черво-
ною плямою на нижній поло-
вині. Ноги жовті або рожеві.
Молоді птахи сіро-бурі із
світлим низом,- у польових
умовах не відрізняються від
молодих клуш. Літає з повіль-
ними змахами крил, нерід
ко в повітрі ширяє. Зву-
ки — дзвінке «йах-йах-йах»
або горлове «кьяу»; в польоті
часто «регоче» «га-га-гагага-
га». В УРСР — гніздовий птах
узбережжя і островів Чорно
то, Азовського морів та Сива-
шу (там же зимує). Під час пе-
рельотів зустрічається в різ-
них місцях республіки, пере-
великих річках.
важно
172. Клупіа (клупіа)—
Ьапів іивсив Ь.
Розміром із сріблястого мар-
тина. Дорослу клушу легко
відрізнити здалека від усіх
інших мартинів УРСР по ас-
підно-чорних спині й крилах,
які різко контрастують з реш-
тою білого оперення. Політ
рівний, з рідкими змахами
крил; може ширяти. Зустрі-
чається по берегах великих
озер, річок, на морських пі-
щаних косах. Звуки різнома-
нітні; найчастіше кричить
«га-га» або «аг-агагаг», іноді
тихо вигукує «кук». В УРСР —
звичайний перелітний птах.
Влітку трапляються бродячі
екземпляри. На узбережжі
Чорного моря зимус
173. Великий морський
мартин (морская чайка)—
Ьагиз тагіпнз Ь.
Забарвленням цей вид дуже
схожий на клушу,
але поміт-
но більших розмірів. Ноги
темно-м'ясного кольору. Го-
лос — реготливе «хау-хау-
хау» або протяжне «кьяааау».
В УРСР — рідкісний залітний
птах (23.10.1883 р. здобуто у
Львівській області).
174. Полярний мартин
(бургомистр)—
Ьагиз ЬурегЬогеиз Сйпп.
Найбільший з мартинів. Вели-
кі розміри і світле забарвлен-
ня (спина і крила світло-сірі
з білими кінцями без чорного
або темно-бурого кольору,
решта оперення сніжно-біла)
дають змогу легко визначити
цей вид у природі. Звуки —
грубі, гучні крики «кау-кау-
кав-кавкав, гагагак, куійа,
куійа». В УРСР—рідкісний
залітний птах, якого здобува-
ли біля Києва і в Полтавській
області.
175. Чорноголовий хохотун
(черноголовьій хохотун)----
Ьапів ісШуаеІиз Раїї.
Цей крупний (майже як мор-
ський) мартин добре відрізня-
ється в гніздовий період від
інших великих мартинів по
чорному забарвленню голови.
Спина і крила сірі, кінці крил
чорні, все інше оперенні біле.
Дзьоб червоно-жовтий з чор-
ного смугою, ноги жовті. Мо-
лодий птах бурий з білим ни-
зом. Тримається біля мор-
ського узбережжя. Звуки —
грубе каркання; іноді «рего-
че», видаючи звуки «кьяу-
кьяу-кьяу». В УРСР — рідкіс-
ний гніздовий птах Сивашу
і Лебединих островів (біля
узбережжя Криму). Під час
осінніх кочівель зустрічаєть-
ся на узбережжі Азовського
моря. В Полтавській області
здобуто залітний екземпляр.
В Криму іноді зимує.
176. Звичайний мартин
(озерная чайка)—
Ьапів гідіЬшмІив Е.
Розміром із сіру ворону.
Голова навесні кофейно-ко-
ричнева, спина і крила світло-
сірі з чорними кінцями, решта
оперення біла. Дзьоб і ноги
червоні. Взимку голова біла
з буруватою плямою біля ока.
Молодий птах зверху бурий,
знизу білий, на кінці хвоста
темна смуга. Тримається пе-
реважно на річках, озерах, за-
болочених внутрішніх водой-
мах і лише під час перельотів
зустрічається на морському
узбережжі. Звуки — різке
«кріааа» або «кек-кек». У
гніздовий період крикливі, в
інший час — мовчазні. В УРСР
гніздиться на Поліссі, рідше
на великих ставках лісосте-
пової зони і в пониззі вели-
ких річок на півдні. Під час
перельотів численний скрізь.
Зимує на Чорному морі, рід-
ко в інших місцях республіки.
177. Середземноморський
мартин
(черноголовая чайка)—
Ьапів шеІапосерЬаІив
Тешт.
Розміром і виглядом схожий
на звичайного мартина, але
голова блискучо-чорна, а кін-
ці крил білі (взимку голова
сірувато-біла). Від малого
мартина, який теж має чорну
голову (тільки без блиску),
відрізняється значно більши-
ми розмірами. Молоді серед-
земноморські і звичайні мар-
тини в природі не розпізна-
ються. Тримається середзем-
номорський мартин тільки бі-
ля морського узбережжя. Зву-
ки — різкі крики «кау-кіяу»
або «ке-ее, ке-ее». В УРСР —
гніздиться на островах Чор-
номорського заповідника (де
дуже численний), можли-
во в західній частині Азов-
ського моря і в районі Дніст-
ровського лиману. На про-
льоті буває скрізь на узбе- 1950 р.).
режжі Чорного моря й іноді
зимує (Чорноморський запо-
відник).
178. Морський голубок
(морской голубок)—
Еапіз депеі Вгйте.
Трохи більший від звичайно-
го мартина. Добре виділяєть-
ся в природі білим забарвлен-
ням усього тіла (тільки крила
світло-сірі з чорними верхів-
ками) з інтенсивно рожевим
відтінком на черевному боці
та яскраво-червоними дзьо-
бом і ногами. Молодих птахів
у природі важко відрізнити
від моЛодих звичайних мар-
тинів. Тримається біля бере-
гів моря на солоних лиманах,
зрідка залітає на суходіл. Зву-
ки — найчастіше схожі на во-
роняче (тільки м'якше) кар-
кання «кер-кер», іноді «кха-
-кха» або «та-та-таа». В УРСР —
гніздиться на островах вздовж
узбережжя Чорного і Азов-
ського морів. Влітку трап-
ляється також на Сиваші.
Заліт відмічено на Дніпрі
нижче від Канева (15.10.
179. Малий мартин
(малая чайка)—
Ьапів тітііиз Раїї.
«і
За формою тіла і характером
забарвлення нагадує звичай-
ного мартина, але значно мен-
ший (з наших мартинів най-
менший), приблизно з річко-
вого крячка. Проте дуже від-
різняється від усіх крячків,
з якими за розмірами його
легше сплутати, ніж з іншими
мартинами, коротким хвос-
том з рівним (а не виїмчастим)
обрізом. Від звичайного мар-
тина легко відрізнити в при-
роді по чорній (а не коричне-
вій) голові та білих (а не чор-
них) кінцях крил, а також
по ніжному рожевому відтін-
ку на білому споді тіла. Дзьоб
і ноги темно-червоні. Голос —
своєрідний, звучить як «кеі-
кеі-кеікеі-кеі-кеі», іноді як
«ток-ток-ток» або «ке-ке-ке»,
який чути лише під час гніз-
дування. В УРСР нерегулярно
і спорадично гніздиться на
Поліссі (Волинська область),
в гирлі Дніпра, Київському і
Канівському водосховищах,
Чорноморському заповіднику.
На перельотах у невеликій
кількості зустрічається по
всій території республіки.
Біля берегів Чорного
моря іноді зимує.
РІД ТРИПАЛИЙ МАРТИН —
КІ88А
РІД БОЛОТЯНИЙ КРЯЧОК — СНБГООМІА8
180. Трипалий мартин
(моевка) —
Ківза Ігійасіуіа Б.
За розміром і забарвленням
схожий на звичайного марти-
на, але голова білого кольору,
ноги чорні, дзьоб блідно-жов-
тий. У молодого птаха здалеку
помітно чорну широку смугу
вздовж плеча і махових пер
та чорну півмісяцеву пляму
на верхній стороні шиї; дзьоб
чорний, ноти темно-бурі. Зву-
ки досить різноманітні: «кііті-
ек», «ке-ке-ек», «йа-йа-йа»,
«кік-кік-кік». В УРСР—рід-
кісний залітний птах (здобу-
вали в Київській, Чернігів-
ській, Полтавській, Закарпат-
ській областях, в гирлі Дніпра
і в Криму). На Чорному морі
відмічений взимку.
Дрібні птахи з струнким тілом, прямим конічним чор-
ним або червоно-чорним дзьобом, глибоко вирізаним
хвостом і довгими вузькими гострими крилами. У вес-
няному оперенні переважають чорні й темно-сірі
кольори. Зимове оперення інше. Молодих птахів і
дорослих у зимовому оперенні визначати в природі
важко. У всіх крячків своєрідний політ: змахи крил
нечасті, але різкі. Птахи ніколи не ширяють, але можуть
«стояти» в повітрі на одному місці, тріпочучи крилами
й опустивши майже вертикально дзьоб. Помітивши здо-
бич, раптом падають вниз із складеними крилами,
часто на мить зовсім ховаючись під водою. Коли крячки
перелітають з місця на місце, їхній політ рівний, легкий,
а коли вони полюють на комах, то стають надзвичайно
верткими, летять з різкими поворотами, раптовим падін-
ням тощо. Мешканці зарослих водойм і боліт. Гніз-
дяться звичайно колоніями. У фауні УРСР — 3 види.
181. Білощокий крячок
(бе^сщекая крачка) —
СЬІШопіаз ЬуЬгіда Раїї.
Найбільший представник роду
СЬІісІопіав. Навесні порівняно
легко відрізняється від інших
болотяних крячків білими
щоками і горлом, що різко
контрастують з чорною голо-
вою і чорним низом тіла. Го-
лос своєрідний, відмінний
від голосів інших крячків,
звучить як скрипучі, короткі,
двоскладові вигуки «скріяя»,
«шріє» або «шрееб». В УРСР —
дуже рідкісний перелітний
або залітний птах; зрідка і не-
регулярно гніздиться (зокре-
ма, на ставу «Вертелка» Тер-
нопільської області, на Київ-
ському і Канівському водо-
сховищах).
182. Світлежрилий крячок
(светлокрьілая крачка)—
СЬіідотаз іеисоріега Теніт.
183. Чорний крячок
(черная крачка)—
СЬІідопіаз підга Е.
Розмірами, звичками і загаль-
ним виглядом схожий на чор-
ного крячка. Проте в природі
добре відрізняється від нього
по чорному, а не сірому ко-
льору шиї, тулуба і споду
крил, по світлих, білуватих
зверху, передніх коиях крил
і білому, а не сірому хвосту.
В польоті цей різкий контраст
між чорним і білим кольора-
ми відразу ж впадає в очі.
Голос грубіший, ніж у чорно-
го крячка, звучить як відрив-
часте «керр». В УРСР гніз-
диться спорадично по всій
території республіки (за ви-
нятком Карпат і Закарпаття).
Розміри тіла приблизно з
шпака, але птах здається біль-
шим через довгі крила, хвіст
і дзьоб. Рівномірне темно-сіре
забарвлення тіла з темнішою
чорною головою, білим під-
хвістям і блідо-сірим сподом
крил дає змогу легко відріз-
нити навесні чорного крячка
від інших видів болотяних
крячків. У зимовому оперенні
лоб і весь низ тіла білі, по
боках вола темні плями. Мо-
лодий птах схожий на дорос-
лого в зимовому оперенні.
Гніздяться невеликими груп-
ками або зграйками на зарос-
лих стоячих водоймах, звідки
часто вилітають на прилеглі
поля й луки, де полюють на
комах. Голос хрипкий, зву-
чить як «кііірр» або «крііє»;
захищаючи гніздо, кричить
уривчасто «кір-кір-кір». В
УРСР — звичайний гніздовий
і перелітний птах озер і боліт
по всій території (крім гір-
ських районів Карпат). З усіх
мартинових це найпоширені-
ший і найчисленніший вид в
УРСР.
РІД ЧОРНОДЗЬОБИЙ
КРЯЧОК — СЕЕОСНЕЕЮОК
РІД КРЯЧОК — 8ТЕЯИА
184. Чорнодзьобий крячок
(чайконосая крачка)—
СеІосЬеІідоп піїоііса Ст.
Великий крячок (розміром із
звичайного мартина), з тов-
стим і порівняно коротким
чорним дзьобом (нагадує
трохи дзьоб мартина) та чор-
ними, довшими, ніж в інших
крячків, ногами. На голові
чорна «шапочка». Верх тіла
голубувато-сірий, низ білий.
В зимовому оперенні голова
біла з пістрявинами на поти-
лиці й чорною смугою через
око. Тримається біля мор-
ських узбереж, на островах
і в приморських степах. Зву-
ки — двоскладовий, голосний
крик «ке-йік» або «ке-век»,
іноді «кіаа-кіаа». В УРСР гніз-
диться на морських узбереж-
жях, частіше на островах
Чорного моря і Сивашу. Заліт
відмічено на Київське водо-
сховище (1969 р.).
(з наголосом
першому
Дрібні й середні за розмірами птахи з довгими, вузьки-
ми крилами, глибоко вирізаним вилчастим хвостом,
в якому крайні рульові пера сильно видовжені й за-
гострені. Дзьоб тонкий, гострий. Забарвлення загалом
світле (світло-сірий верх, білий низ тіла) з чорною
«шапочкою» на голові (в зимовому оперенні на «ша-
почці» білі плями). Оперення молодих зверху плямисте.
Звичкі такі, як і у болотяних крячків. Мешканці річко-
вих і морських піщаних берегів. У фауні УРСР — 4 види.
185. Річковий крячок
(речная крачка)—
ЗДегпа Ьігипдо Е.
Крячок середній за розміром,
з довгими, вузькими крилами.
Від інших видів цього роду
легко відрізнити за червоним
з чорною верхівкою дзьобом
і червоними ногами. Політ
дуже характерний — легкий,
з глибокими змахами крил,
під час яких тіло крячка мов-
би підкидається вгору. Три-
мається найчастіше на пі-
щаних косах і берегах річок
та морів, іноді на великих
ставках та озерах. Звуки —
протяжне «кріїє» або «кріііяя»
складі). В УРСР—гніздиться
по всій території (крім Кар-
пат) на придатних для гніз-
дування місцях (великі від-
криті водні простори).
186. Полярний крячок
(полярная крачка)—
ЗДегпа рагадіваеа Ропіорр.
187. Малий крячок
(малая крачка)—
ЗДегпа аІЬИгопз Раїї.
Дуже схожий на річкового
крячка, але навесні низ тіла
більш сірий, дзьоб цілком
червоний (без чорної верхів-
ки), бічні рульові пера хвоста
довші. Дорослі птахи в зимо-
вому оперенні (лоб білий,
дзьоб жовтуватий) і молоді
здалека від попереднього
виду не відрізняються. Звуки
видають м'якіші, коротші й
жалібніші, що звучать, як
«кьяяя» або «кіааа» (з наго-
лосом на останньому складі).
За іншими описами, цей птах
кричить коротке «керр» або
іноді видає ніжче «птіб. птіб,
птіб». В УРСР—рідкісний
перелітний осінній птах,
якого здобували біля Києва.
Найменший серед крячків.
Верх тіла світло-сірий, низ
білий, кінці крил темні. Зда-
лека помітний білий лоб пе-
ред чорною «шапочкою».
Дзьоб жовтий з чорною вер-
хівкою, ноги жовті. У моло-
дого птаха «шапочка» сірува-
та, верх тіла з пістрявинами,
дзьоб бурий з жовтою осно-
вою. При польоті швидше за
інших крячків змахує криль-
ми і частіше за інших крячків
«стоїть» у повітрі, тріпочучи
крильми. Тримається на річ-
ках і морських узбережжях,
на обширних піщаних або
галькових косах (на Поліссі —
на болотах). Звуки — корот-
кий, відривчастий крик «вік,
вік» або «век, век», іноді твер-
де «крр». В УРСР — звичай-
ний літній гніздовий птах
піщаних кіс або галькових
обмілин Дніпра, Десни, При-
п'яті, Тиси, морського узбе-
режжя, а також боліт у за-
плавах річок (в межах По-
лісся).
РІД РЯБОДЗЬОБИЙ
КРЯЧОК — ТНАЬАЗБЕУБ
РІД ЧЕГРЛВЛ —
НУОКОРЯОСМЕ
188. Рябодзьобий крячок
(пестроносая крачка)—
ТЬа1а$5еіі8 вапйуісепзія ЬаШ.
Великий крячок (більший за
всі інші види, крім чеграви).
Забарвленням оперення схо-
жий на річкового крячка, але
дзьоб чорний з яскраво-
жовтою верхівкою, ноги чор-
ні. Пір'я чорної «шапочки»
утворюють невеликий «чуб».
У зимовому оперенні лоб і
тім'я білі. Молодий птах з
вохристою «шапочкою». Три-
мається біля моря або соло-
них лиманів, оселяючись
дуже великими колоніями на
низовинних болотах. Звуки —
«кіррік» або «керрек», іноді
різке «кікікі». В УРСР гніз-
диться на островах Чорно-
морського заповідника (де
дуже численний) та узбереж-
жі Азовського моря. Залітних
птахів відмічали в Харків-
ській і Черкаській областях.
189. Чеграва (чеграва)—
Нуйгорго^пе
савріа Раїї.
Найбільший з усіх крячків
(помітно більший за звичай-
ного мартина, розміром приб-
лизно з клушу). За типовим
для крячків забарвленням
(сірий верх, білий низ, на
голові чорна «шапочка») чег-
раву легко впізнати в природі.
Характерні такі деталі —
пера чорної «шапочки» утво-
рюють невеликий, зачесаний
назад «чуб», дзьоб масивний,
яскраво-червоного кольору,
ноги чорні. Політ такий, як
в інших крячків: дзьоб при
польоті тримає майже верти-
кально вниз,- іноді «стоїть»
у повітрі, виглядаючи здобич.
Зрідка сідає на воду. Оселя-
ється невеликими колоніями
на низьких піщаних острівцях
біля узбережжя моря. Голос
своєрідний, нагадує каркан-
ня: «крреік, крееі, крее», іноді
коротке «кук-кук». В УРСР —
гніздовий птах островів і уз-
бережжя Чорного і Азовсько-
го морів; під час осіннього
перельоту зустрічається на
Київському водосховищі.
РОДИНА ГОЛУБИНІ — СОНЇМВГОАЕ
РІД ГОЛУБ — СОНЛИВА
Птахи середні за розмірами. По землі ходять дрібними кроками, киваючи в такт голо-
вою (ніколи не бігають і не стрибають). У дорослих птахів окремі ділянки оперення
мають металічний блиск. Злітають легко, без розбігу, з різким лопотінням крил.
Політ швидкий, легкий, з частими і різкими змахами крил. У польоті крила довгі
й гострі. Ноги червоні. Самки і самці забарвлені однаково. Оселяються в лісах
і скелястих місцевостях. Восени зустрічаються й на полях, де збираються інколи
у великі зграї. На Україні поширені 3 види.
190. Сизий голуб
(сизьій голубь)—
СоІшпЬа 1№іа Е.
Забарвлення сизе, с металіч-
ним блиском на шиї й волі.
На крилах дві темні попереч-
ні смуги, хвіст із темною
смугою на кінці, надхвістя
біле. Молодий птах без мета-
лічного блиску в оперенні
та з неясними темними сму-
гами на крилах. Селиться в
скелях або урвищах, невели-
кими групами (в лісі не три-
мається і не сідає на дерева).
В польоті добре помітно біле
надхвістя і білий спід крил.
Звуки----в період розмно-
ження своєрідне воркування
(«гудіння»), яке можна пере-
дати як «туу, гуу, гуа, гууа».
В УРСР — осілий гніздовий
птах гірської частини Криму
і Чорноморського заповід-
ника.
191. Голуб-синяк
(клинтух)—
СоІшпЬа оепаз Е.
Дуже схожий на сизого голу-
ба. Забарвлення сизо-сіре,
з металічним блиском на шиї
та з рожевим нальотом на
волі. На крилах дві неясні
темні смуги. Надхвістя, як і
все оперення, сизе, а не біле,
чим легко відрізняється від
сизого голуба, особливо в
польоті. Забарвлення молодо-
го сіре з буруватим відтін-
ком (металічний блиск на
шиї майже відсутній). Звуки —
рівномірне голосне «гудіння»:
«гууу-гууу-гууу», яке повто-
рюється кілька разів. Оселя-
ється в листяних і мішаних
лісах, з невеликими дуплис-
тими деревами, в яких вони
гніздяться. Восени зграями
живляться на полях. В УРСР —
звичайний гніздовий переліт-
ний птах Карпат, Полісся і
Лісостепу.
192. Припутень
(вяхирь)—
СоІшпЬа раїшпЬиз Е.
Значно більший за свійського
голуба. Його легко відрізни-
ти від інших голубів по ве-
ликих білих плямах на крилах
і по боках шиї, які добре
помітні як при польоті, так
і у сидячого птаха. Крім того,
крила в польоті коротші, а
хвіст довший, ніж у сизого
голуба і голуба-синяка. В лісі
тримається потаємно. Восени
утворює невеликі зграї. У мо-
лодого птаха білих плям по
боках шиї немає. Звуки — в
період розмноження глухе
голосне трискладове ворку-
вання «гуу-гу-гу», інколи
щось схоже на стогін.
Тримається в листяних, міша-
них, рідше хвойних лісах.
Гніздиться в лісах по всій те-
риторії УРСР. Під час пере-
льотів зустрічається і у без-
лісих степових районах.
РІД ГОРЛИЦЯ — 8ТЯЕРТОРЕЕІА
Виглядом і поведінкою горлиці нагадують голубів, але вони менші за розмірами,
стрункіші, з сильно заокругленим, з білою смугою на кінці, хвостом. Забарвлення
завжди без металічного блиску. Відмінностей в забарвленні статей немає. Осілі,
перелітні або залітні птахи. У фауні України — 3 види.
193. Звичайна горлиця
(горлица)—
Зігеріореііа іигіиг Е.
Трохи менша і стрункіша за
свійського голуба, з порів-
няно довшим хвостом. Спина
іржасто-коричнева, з темни-
ми плямами. Голова сіра, на
шиї чорні та білі косі смужки.
Низ тіла сірий з червону-
ватим відтінком. У польоті
добре помітно темний низ
крил і білу смугу на кінці
хвоста. У молодого птаха
косих смужок на шиї немає.
Звуки — в шлюбний період
характерне приємне ворку-
вання, яке звучить як «турр-
турр-турр». Оселяється в лі-
сах (частіше на узліссях),
194. Велика горлиця
(большая горлица)—
ЗДгеріореІіа
огіепіаііз ЕаіЬ.
Виглядом і забарвленням ду-
же подібна до звичайної
горлиці, але відрізняється від
неї більшими розмірами (з го-
луба-синяка). Молодий птах
також схожий на молоду
звичайну горлицю, але з
вохристо-рудим відтінком на
волі і грудях. Відмінний та-
кож голос. Він звучить як
«ку-ку-ку», де перший склад
коротший, а наступні два —
довші. Рідкісний залітний
птах УРСР (23.10.1902 р. здо-
буто біля м. Сімферополя).
195. Кільчаста горлиця
(кольчатая горлица)—
Ягеріореііа
сіесаосіо РгіуаШ.
Трохи більша від звичайної
горлиці. Голова, шия і груди
сірувато-рожеві, спина буру-
вато-сіра (однотонна), на шиї
чорне півкільце, хвіст із
широкою білою смугою. Час-
то сідає на дерева, дахи бу-
динків, телеантени або ходить
по землі у дворах. Голос
дуже характерний: сидячи на
дереві, антені чи іншому
високому місці, у шлюбний
період видає звук, схожий на
«ку-куу-ку» з наголосом на
середній склад (по голосу
впізнати птаха найлегше).
Гніздиться в населених пунк-
садах, парках і чагарниках.
В УРСР — звичайний
тах (садки, парки). Восени
вилітає на прилеглі поля.
великих
містах.
Взимку скупчується в місцях,
багатих на поживу (млини,
елеватори, склади тощо). В
УРСР поширена і є числен-
ною, особливо
гніздовий перелітний
птах всієї те-
риторії. ,
РОДИНА РЯБКОВІ — РТЕКОСЬЮАЕ
Птахи розміром з голуба, з гострими крилами, клиновидним хвостом і короткими
ногами. Політ швидкий. При ходьбі тулуб тримають горизонтально.
РІД РЯБОК — РТЕЯОСЕЕ8
196. Чорночеревий рябок
(чернобрюхий рябок)--
РІЄГОСІЄ8
огіепіаііз Е.
197. Білочеревий рябок
(белобрюхий рябок)—
Ріегосіев аІсЬаіа Е.
РІД САДЖА — 8УКЯНАРТЕ8
198. Саджа (саджа)—
ЗуггЬаріеа
рагабохиа Раїї.
Верх тіла жовтувато-бурий
з темним малюнком, горло
каштанове (у самки жовтува-
те), черево і боки тіла чорні.
на грудях чорна поперечна
смуга. У самців воло і груди
блідо-сірі, а у самок вохристі,
з чорними плямками. Хвіст
короткий загострений. По
землі ходить добре, тримаю-
чи тіло майже горизонтально.
Молодий птах схожий на сам-
ку, але без поперечної смуги
Трохи менший від поперед-
нього виду. Його легко від-
різнити від чорночеревого
рябка за формою хвоста, в
якому середня пара рульо-
вих значно довша за інші,
і за білим забарвленням че-
рева, що особливо добре
помітно в польоті. Звуки —
каркання «каарк-каарк» або
«катарр-катарр» (в польоті
кричить майже завжди). В
УРСР — рідкісний залітний
Розміром з великого голуба.
Крила і хвіст довгі, загострені,
з видовженими маховими і
середніми рульовими. Спина
піщано-вохриста з чорним
рисунком, лоб та горло руді.
Голова й шия зверху сірі, че-
рево чорне, на грудях біла
з чорним поперечна смугас-
тість (у самок вона відсутня).
Молодий птах схожий на сам-
ку, але без чорної плями на
череві і видовжених середніх
на грудях. Голос характер- птах.
рульових. В польоті добре
Дуже рідкісний заліт
птах
південних районів
УРСР.
196
юрр»
ний .
помітні чорне черево, довгі
загострені хвіст і крила. Звуки
«куік-куік» або «кьокі-кьокі»
повторюють весь час. В УРСР —
рідкісний залітний птах.
ний, квохкаючий. Його мож-
на передати як «юрр-юрр-
112 —
РЯД ЗОЗУЛЕПОДІБНІ — СІІСІЛЛРОЯМЕ8
РОДИНА ЗОЗУЛЕВІ — СССІІЬЮАЕ
РІД ЧУБАТА ЗОЗУЛЯ —
СІАМАТОЯ
РІД ЗОЗУЛЯ —
СОСІЛ.ІІ8
199. Чубата зозуля
(хохлатая кукушка)—
Сіашаіог діашіагіиз Б.
Виглядом і розміром трохи
нагадує сороку. її легко впіз-
нати по довгому ступінчасто-
му хвосту, невеликому «чу-
бові» на голові та великих
білих плямах на крилах и хвос-
ті. Верх тіла сірувато-бурий,
голова зверху і з боків сіра,
низ тіла білий з вохристим від-
тінком на горлі та шиї. Три-
мається на деревах, кущах,
нерідко на землі. Звуки — для
самця характерне кукання,
схоже на «кі-оу-кіі-ау»; в
разі небезпеки — «карк-
карк». Крик самки — «барру-
барру». Рідкісний залітний
птах УРСР.
200. Звичайна зозуля
(кукушка)—
Сисиїиз сапогиз Б.
Дещо менша від голуба. Верх
тіла, голова і шия сірі, низ
білий, з темними поперечни-
ми смугами (як у малого
яструба). Хвіст довгий, заок-
руглений, темно-сірий, із світ-
лими плямами і вузькою бі-
лою смужкою на кінці. Деякі
самки бувають рудими. Мо-
лодий птах схожий на самку
рудого типу, але верх тіла
з білими плямами. В польоті
крила звичайної зозулі довгі,
гострі, з поперечною смугас-
тістю на нижньому боці. По-
літ прямий, повільний, без по-
воротів, чим зозуля відріз-
няється від малого яструба.
Звуки — у самців кукання
«ку-ку, ку-ку», а у самок —
голосна трель «клі-клі-клі»
СіраУ
форма
РЯД СОВОПОДІБНІ — 8ТКІСІРОЙМЕ8
Птахи великі, середні або малі за розміром, з коротким гачкоподібним дзьобом,
великими спрямованими вперед очима, м'яким, рихлим оперенням, яке на передній
частині голови утворює характерний лицевий диск. Цівка вкрита пір'ям до пальців.
Ноги міцні, з гострими загнутими кігтями. Крила широкі й досить довгі. Загальний тон
оперення сірого або рудуватого кольору, із смугастим рисунком. Самці відрізняються
від самок меншими розмірами і світлішим забарвленням. Ведуть, як правило,
нічний або присмерковий спосіб життя. Політ безшумний. Здебільшого осілі птахи.
У фауні України 13 видів.
РОДИНА СИПУХОВІ —
ТУТОІЧПІАЕ
РІД СИПУХА — ТУГО
РОДИНА СОВ'ЯЧІ —
8ТЯІСГОАЕ
РІД СОВКА — ОТУ8
201. Сипуха (сипуха)—
Туіо аІЬа 8сор.
Сова розміром з голуба, з ве-
ликою головою, на якій добре
виділяється серцевидної фор-
ками. Низ тіла білий або вох-
ристий, з темними крапинка-
ми. Веде виключно нічний
ми лицевий диск. Крила довгі,
хвіст короткий. Забарвлення
верху тіла попелясте-сіре з
домішкою вохристого кольо-
ру, з темними і білими плям-
спосіб життя. Звуки — крек-
тання або шипіння, яке важко
передати літерами. Оселяеть-
ся в населених пунктах, на
горищах, розвалених будин-
ках, дзвіницях тощо. В УРСР
гніздиться переважно в лісо-
степовій зоні (на схід до Хар-
ківської і Полтавської облас-
тей). Найбільш численна в За-
карпатській області. Зрідка
зимує в Чорноморському за-
повіднику.
Світла
форма
202. Совка, або сплюшка
(сплюшка),— Оііі8 всорв Ь.
Сова дрібних розмірів (приб-
лизно з дрозда), з добре по-
мітними на голові пір'яними
«вушками», довгими крилами
і відносно коротким хвостом.
Доросла — сірувато-бура, з
поздовжніми бурими пляма-
ми та численними цяточками
і смужками. Лицевий диск
слабо виражений. Веде нічний
спосіб життя. Вдень ховається
на дереві або в кущах. Зву-
ки — характерний мелодій-
ний посвист, який можна пе-
редати як «сплю-ю, сплю-ю»
або «к'юю к'юю»; інколи
шипіння. Оселяється в садах,
парках, на узліссях невеликих
лісів, нерідко навіть у містах.
В УРСР трапляється в Кар-
патах, Криму, на півдні
лісостепової смуги
та по всій степо-
вій зоні.
і> Темна
( форма
РІД ПУГАЧ — ВІІВО
203. Пугач (филин)—
ВиЬо ЬиЬо Е.
Дуже велика сова (найбільша
в фауні УРСР), з добре поміт-
ними на голові пір'яними
«вушками» і червонуватими
очима. Загальний тон оперен-
ня рудувато-бурий, з чорними
поздовжніми і поперечними
смугами. На землі чи на дере-
ві пугач сидить прямо. Політ
повільний, хвилеподібний
(низько над землею). В польо-
ті крила довгі й широкі, а
хвіст середньої довжини. Ак-
тивний переважно вночі. Зву-
ки — дуже характерне «ухан-
ня», щось схоже на глибоке,
вий. Політ швидкий (нагадує
204
203
політ денних хижаків). Після
кількох змахів проноситься
вперед, не рухаючи крилами.
Інколи зупиняється в повітрі
на одному місці, як звичай-
ний боривітер. Звуки — ха-
рактерна трель «лю-лю-лю-
лю-лю» або «кія-кія-кіяяк».
В УРСР — рідкісний залітний
зимовий птах Полісся і пів-
нічних районів Лісостепу
(Київська область); восени
1976 р. спостерігали на за-
ході України (урочище
Гора Воронівського
лісництва).
але не дуже голосне «у-ху»
або «у-ху-ху», іноді — «кве-
ек». Оселяється в старих лі-
сах з густим підліском (на
півночі УРСР) або по ярах
на берегах річок (на півдні).
В УРСР — зникаючий гніз-
довий птах. Його занесено до
Червоної книги УРСР.
РІД БІЛА СОВА —
МУСТЕА
204. Біла сова (белая сова)—
Кусіеа всашііаса Е.
Сова велика за розмірами, але
менша за пугача, з яскраво-
жовтими очима. Дорослий
самець майже зовсім білого
кольору. Самка і молодий
птах також білі, але з бурими
поперечними смугами. Інко-
ли птах видає голосний різ-
кий крик «кі-кі-кі» або звуки,
що нагадують каркання. В
УРСР — рідкісний залітний
птах, який з'являється у від-
критих місцях лише взимку.
і
РІД ЯСТРУБИНА СОВА —
8ЕІККЕА
205. Яструбина сова
(ястребиная сова)—
Бигпіа иіиіа Е.
Сова середня за розмірами
(з ворону), з довгим попереч-
но-смугастим хвостом, неве-
ликою без пір'яних «вушок»
головою та з відносно корот-
кими крилами. Верх тіла
темно-бурий або сіро-бурий,
з світлими плямами, а низ
білуватий, "з темним попереч-
ним рисунком («яструби-
ний»). Лицевий диск білий,
з бурими смугами по його
боках. Мало обережний птах.
Ночує на деревах, часто
полює вдень. Дуже рухли-
РІД СИЧИК-ГОРОБЕЦЬ —
СЕАЧСЮІЕГМ
206. Сичик-горобець
(воробьинмй сьіч)—
С1аисі(1іит развегітіт Е.
Сова маленьких розмірів
(з шпака), з великою, без
пір'яних «вушок» головою та
коротким хвостом. Лицевий
диск слабо помітний. Верх
тіла буруватий, з невеликими
світлими плямами, низ світ-
лий з поздовжніми бурими
смужками. На хвості 5 світ-
лих поперечних смуг. Птах
швидкий і рухливий. Політ
хвилеподібний. Сидячи, часто
посмикує хвостом. Людину
підпускає на близьку відстань.
Активний і вдень. Молодий
птах сірувато-бурий, з дріб-
ними білими плямками. Зву-
ки — характерний протяжний
свист «тюй-тюй-тюй» або
крик «ку-віт», схожий на крик
хатнього сича. Оселяється в
хвойних лісах. Гніздо мостить
в дуплах дерев. На території
України гніздиться тільки в
Карпатах, де є рідкісним. Від-
мічено заліт в Чернігівську
область (в жовтні 1972 р.
сичика виявлено в Ніжин-
ському районі). Його занесено
до Червоної книги УРСР.
208
РІД ХАТНІЙ СИЧ —
АТНЕИЕ
207. Хатній сич
(домовий сич)—
АІЬепе посіиа 8сор.
Сова невеликих розмірів (з
дрозда), з досить великою,
без пір'яних «вушок», плос-
кою головою. Лицевий диск
слабо помітний (не такий
світлий, як у сича волохатого).
Верх тіла бурий з світлими
плямками, низ буруватий з
бурими поздовжніми смуж-
ками. Очі і дзьоб жовті. Хат-
ній сич активний вночі (літати
починає ще до заходу сонця).
Сидить, як правило, на землі
або на будинках, рідко на де-
ревах. Політ вдень хвилепо-
дібний (нагадує політ дятлів),
вночі — прямий, низько над
землею. Молодий птах трохи
темніший від дорослого. Зву-
ки — характерне голосне пов-
торення «ку-віт» або «к'ю-
к'ю». Оселяється здебільшого
в окультуреному ландшафті:
населених пунктах, садах,
парках і навіть у містах;
рідше — в скелях або глинис-
тих кручах (ярах). Гніздиться
по всій території УРСР. Осілий
птах.
РІД СІРА СОВА —
8ТКІХ
Крупні сови, з великою, без
пір'яних «вушок» головою
та округлим лицевим диском.
Крила порівняно короткі й
округлі, дзьоб світлий, жов-
тий. У фауні України 3 види.
208. Бородата сова
(бородатая неясмть)—
81гіх пеЬиІоза І. К. Гогзі.
Велика сова (більша за довго-
хвосту), з довгим хвостом і
жовтими очима. На лицевому
диску темні концентричні ко-
ла, під дзьобом темна пляма,
чим бородата сова чітко від-
різняється від довгохвостої.
Забарвлення темне з велики-
ми і дрібними пістрявинами.
Політ плавний, легкий, досить
повільний. Активна не тільки
вночі, а й удень. Звуки — гли-
боке і глухе «ху-ху-хуу». В
УРСР — рідкісний залітний
птах західних областей (на
схід до півночі Житомирської
області).
РІД ВУХАТА СОВА —А8ІО
209. Сіра сова
(серая неясьіть)—
8ігіх аіисо Е.
Трохи більша за сіру ворону,
з великою круглою головою,
відносно коротким хвостом,
порівняно короткими й заок-
ругленими крилами та чорни-
ми очима. Лицевий диск
сіруватий, добре виражений.
Забарвлення двох типів —
сірувато-буре або рудувате,
з темними поздовжніми стриж-
невими плямами на грудях
і світлими на крилах. Активна
переважно вночі, хоча взим-
ку й навесні зустрічається і
вдень. Сидить (відпочиває)
головним чином на деревах
або будівлях (не на землі).
Молодий птах рудуватий, з
блідо-бурим поперечним ри-
сунком. Шлюбний крик самця
звучить, як «ху-ху-хуу». Сам-
ка видає хрипле «уіт» (біля
гнізда інколи — «век»). Осе-
ляється в лісах різного типу,
садах і парках, інколи насе-
лених пунктах. В УРСР — зви-
чайний осілий птах Карпат,
Полісся, Лісостепу і Криму.
У степовій зоні трапляється
рідко.
Сіра
форма
210. Довгохвоста сова
(длиннохвостая неясмть)—
8ігіх ига1еп8І8 РаІЕ
Птах великих розмірів, знач-
но більший за сіру сову, з
великою головою, довгим
смугастим хвостом, сіруватим,
добре помітним лицевим дис-
ком і чорними очима. Забар-
влення вохристо-біле, з гус-
тими поздовжніми темними
пістрявинами. Дуже рухливий
птах (в польоті хвіст трохи
звисає донизу). Активний і
вдень, особливо при похму-
рій погоді. Звуки — схоже на
гавкання, досить високе «хау-
хау-хау» або «кау-веек». Осе-
ляється у хвойних і букових
лісах. В УРСР — гніздовий
птах Карпат. Взимку залітає
і в інші райони України.
Сови цього роду трохи менші
за ару ворону, з добре поміт-
ним заокругленим лицевим
диском, довгими крилами і
жовтими або оранжевими
очима. У фауні УРСР — 2
ви-
ДИ.
211. Вухата сова
(ушастая сова)—
Авіо оі<і8 Е.
На голові добре помітно пі-
р'яні «вушка». Верх тіла бу-
рий з темним мармуровим
рисунком, низ іржасто-жов-
туватий з великими поздовж-
німи пістрявинами і тонким
рисунком. Лицевий диск вох-
ристий. Забарвлення молодо-
го птаха жовтувате, з бурим
поперечним рисунком. Вухата
сова активна тільки вночі і
ввечері (вдень ховається на
деревах біля стовбура), мало
обережна (людину підпускає
на близьку відстань). Шлюб-
ний політ характерний — зиг-
загоподібний (від дерева до
дерева). Звуки—глухе «ху-
хуу» або жалібне «у-у-у» та
інші звуки. Навесні в польоті
інколи голосно лопотить кри-
лами. Оселяється в лісах і
парках. В УРСР — звичайний
осілий птах Закарпаття, По-
лісся і Лісостепу. Зрідка гніз-
диться в степовій зоні. Взимку
кочує, збираючись іноді чи-
малими зграями.
212. Болотяна сова
(болотная сова)—
Азіо Пашшена Ропіорр.
РІД ВОЛОХАТИЙ СИЧ —
АЕСОЕІЕГ8
213. Волохатий сич
їмо сноногий сьіч)—
Аедоііиз їипегеиз Б.
РЯД ДРІМЛЮГОПОДІБНІ —
САРЙІМІЛ.СІРОЯМЕ8
РОДИНА ДРІМЛЮГОВІ —
САРКІМІЛСЮАЕ
РІД ДРІМЛЮГА —
САРКІМІП.СІІ8
Виглядом і розмірами нагадує
вухату сову. Забарвлення
жовтіше, спина вохристо-
бура, низ світліший, без тон-
кого поперечного рисунка
(тільки з поздовжнім). «Вуш-
ка» слабо помітні. Лицевий
диск світлий, з темними пля-
мами навколо очей (у моло-
дого птаха— чорний). На де-
рева не сідає. Відпочиває і
ночує на землі (сидить у на-
півсхиленому положенні).
Активна не тільки вночі, а
й удень. Політ легкий, низько
над землею. Звуки — досить
своєрідний крик, який можна
передати літерами як «к'яв-
кяв». Навесні видає глухі зву-
ки «бу-бу-бу-бу-буб», які в
шлюбному польоті чергують-
ся з характерним лопотінням
крил. Гніздиться на відкритих
місцях (луках, болотах тощо).
Гніздо мостить на землі. В
УРСР поширена по всій тери-
торії республіки. Осілий птах,
Розмірами і виглядом схожий
на хатнього сича, але від-
різняється від нього відносно
більшою головою, більш рих-
лим оперенням та добре по-
мітним світлим лицевим дис-
ком. Спина бура з білими
округлими плямами. Низ тіла
білуватий з нечіткими буру-
ватими пістринами. Активний
вночі. Політ швидкий, трохи
хвилястий. Молодий птах
темніший від дорослого. На-
весні нічний крик нагадує чіт-
ке і часте гавкання невелич-
кої собачки «ва-ва-ва-ва-ва»
(5—6 разів підряд) або звуки,
схожі здалека на пісню одуда
«у-пу-пу-пу». Оселяється в
глухих хвойних лісах. В УРСР
гніздиться в Карпатах та на
Буковині. В інших місцях
Укршни рідкісний залітний
птах у зимово-весняний пері-
од. Його занесено до Червоної
книги УРСР.
214. Дрімлюга (козодой)—
СаргіпіиІ£іі8 еигораеиз Е.
Птах менший за голуба, тем-
но-сірого забарвлення з ще
темнішими смугами на грудях
та іржастими плямами на
верхньому боці тіла. У самця
на крилах та хвості білі пля-
ми. Дзьоб короткий і широ-
кий. Політ легкий, швидкий,
безшумний. Інколи «трясеть-
ся» в повітрі на одному місці,
як боривітер. Присмерковий
і нічний птах. Вдень сидить
на землі або на дереві, причо-
му вздовж гілки. Сполохана
дрімлюга перелітає на незнач-
ну відстань. Звуки — при
зльоті глухе і різке «чок» або
чітке «цик-цик». Весняна піс-
ня звучить вечорами як довга
трель «уеррр..., уеррр...», що
триває до 5 хв і закінчується
різким криком. Оселяється в
старих лісах біля порубів
або з краю лісу, рідше — в
який взимку мандрує на знач-
ну відстань.
парках або садах. В УРСР —
гніздовий, перелітний птах на
всій території республіки.
118 --------------------------------------------------
РЯД СТРИЖЕПОДІБНІ — АРООІРОКМЕ8
РОДИНА СТРИЖОВІ — АРООЮАЕ
РІД СТРИЖ — АРУЗ
Стрижі зовні схожі на ластівок, але трохи більші
за них, з довгими, гострими, серпоподібно зігнутими
назад крилами (їхній силует схожий на вузький серп
місяця, через що їх називають серпокрильцями). Весь
день, від ранку до сутінків, перебувають у повітрі,
полюючи за комахами. їхні рухи легкі, швидкі й різ-
номанітні. Відрізняються від ластівок також характер-
ним пронизливим криком. На землю і дерева не сідають.
Оселяються в населених пунктах (під дахами і в щілинах
будівель), скелях, на урвистих берегах річок і морів,
рідше — в лісах (дуплах дерев). Гніздяться завжди коло-
ніями. У фауні України 2 види.
215. Білочеревий стриж
(белобрюхий стриж)—
Арив шеІЬа Ь.
Трохи більший від чорного
стрижа, від якого в польоті
легко відрізняється по світло-
му забарвленню низу тіла.
Верх тіла, крила, хвіст, під-
хвістя і широка смуга поперек
вола сіру вато-бурі, горло,
груди і черево білі. Звуки —
в польоті різке «скрі-і-скрі-і»,
більш мелодійне, ніж у чор-
ного стрижа. Оселяється в
скелях, на урвистих берегах
річок і морів. В УРСР —
гніздовий перелітний
птах Криму і залітний
південних областей
степової зони.
216. Чорний стриж
(черньїй стриж)—
Ари» ари» Ь.
Дещо менший від поперед-
нього виду. Забарвлення всьо-
го тіла темне, крім білуватого
горла (верх тіла чорно-бурий,
низ — бурий). Хвіст, як і в
білочеревого стрижа, з виріз-
кою. Звуки — в польоті різке,
верескливе «взз-взз». Оселя-
ється в населених пунктах,
на урвистих берегах річок або
морів, рідко в старих, дуплис-
тих деревах. В УРСР — гніз-
довий, перелітний птах на
всій території республіки.
РІД БДЖОЛОЇДКА — МЕКОР8
217. Голуба рибалочка
(зимородок)—
Аісейо аІІЬіз Б.
РОДИНА РИБАЛОЧКОВІ — АБСЕВІМІВАЕ
РІД ГОЛУБА РИБАЛОЧКА — АБСЕОО
Трохи більша за горобця, з
порівняно великою головою,
довгим дзьобом, короткими
крилами, ногами і хвостом.
Верх тіла зеленувато-голубий
(вздовж спини світліший), з
дрібними цяточками на голові
й крилах. Через око прохо-
дить напівруда, напівбіла
смуга. Низ тіла яскраво-рудий
(горло значно світліше). За-
барвлення молодого птаха
менш яскраве. На грудях і
РОДИНА БДЖОЛОЇДКОВІ — МЕКОРГОАЕ
Дрібні (розміром з шпака) птахи, з тонким, довгим, тро-
хи зігнутим донизу дзьобом, довгими гострими крилами
і довгим хвостом, середні рульові якого значно довші
за інші (у молодих середні рульові не видовжені).
Ноги короткі. Політ швидкий і легкий (часті змахи крил
чергуються з планеруванням). У фауні УРСР 2 види.
218. Звичайна бджолоїдка
(золотистая щурка)—
Мегорз аріазіег Б.
Забарвлення яскраве. Верхній
бік тіла темно-рудий, за ви-
нятком золотистого попереку
та голубувато-зеленого над-
хвістя. Хвіст зелений, горло
яскраво-жовте, облямоване
чорною смужкою. Крила бу-
рувато-сині, черево голубе.
Самка відрізняється від самця
зеленуватим відтінком спини.
Довго тримається в повітрі,
ловлячи здобич у польоті.
Інколі тріпоче в повітрі май-
волі — бурий відтінок. Часто
сидить нерухомо над водою
на гілці дерева або куща,
виглядаючи рибу, за якою час
від часу пірнає. Політ прямий
і швидкий, понад самою во-
дою. В польоті часто видає
тонкий протяжний свист
«піік-піік». Іноді, на короткий
час, зупиняється в повітрі,
швидко і часто махаючи кри-
лами. Оселяється біля невели-
ких річок, озер, потоків з бе-
реговими урвищами й осипа-
ми, де риє нори і влаштовує
свої гнізда. В УРСР — гніздо-
вий, перелітний птах на всій
території республіки.
же на одному місці. Часто
збирається у зграї, особливо
перед відльотом. Відпочиває
на проводах або гілках дерев.
Звуки — в польоті чітке ще-
бетання «крю-крю-крю» або
«к'юрт-к юрт». Оселяється по
ярах і урвищах. Гніздиться
колоніями (гнізда робить у
норах, які викопує сама). В
УРСР зустрічається в степовій
зоні, південному Лісостепу,
Криму і Закарпатській рівни-
ні (північна межа ареалу про-
ходить через Київську і Чер-
нігівську області). Перелітний
птах.
РІД ОДУД — ЦРЦРА
220. Снворак'іка ‘сизоворонка)
Согасіав даггиіиз Е.
219. Зелена бджолоїдка
зеленая щурка)—
Мегорз вирегсіїіозиз Е.
Від попереднього виду відріз-
няється загальним зеленим
тоном забарвлення. Підборід-
дя жовте, воло каштаново-ру-
де, лоб і смуга над оком голу-
бі, через око проходить чорна
РОДИНА СИВОРАКШОВІ — СОКАСІЮАЕ
РІД СИВОРАКША — СОКАСІА5
Трохи менша від голуба. У
забарвленні переважає блис-
кучо-голубуватий і рудий
кольори. Голова, шия і весь
низ тіла світло-голубі. Спина
рудувато-коричнева. Крила
зверху темні, а знизу яскраво-
сині, що добре видно в польо-
ті. Дзьоб досить довгий, тем-
но-бурий. Молодий птах блі-
діший від дорослого. Сиво-
ракша часто сидить на прово-
дах, звідки виглядає здобич.
РОДИНА ОДУДОВІ — ЕІРЕІРГОАЕ
221. Одуд (удод)—
Іїрира ерорз Е.
Менший за голуба, з довгим,
тонким, трохи загнутим дони-
зу, дзьобом. На голові віяло-
подібний, рудий з чорними
кінцями пер «чуб». Голова,
шия, спина і низ тіла руді,
а черево брудно-біле. Крила
широкі, округлі, з білими
смугами. Хвіст довгий, чор-
ний, з білою смугою посере-
дині. По землі ходить швид-
кими кроками, то нахиляючи,
то піднімаючи голову. Інколи,
подібно до дятла, лазить по
смуга. За поведінкою подібна
до звичайної бджолоїдки: ба-
гато часу проводить у повітрі,
ловлячи комах тощо. Голос
подібний до голосу звичайної
бджолоїдки, але більш низь-
кий і різкий, звучить як «крі-
крі-крі», що кілька разів пов-
торюється. В УРСР дуже рід-
кісний залітний птах степової
зони.
Політ швидкий (іноді верт-
кий), з досить повільними
змахами крил. По землі пере-
сувається досить погано. Го-
лос — різкий хрипкий крик
«крекре...» або «рек-рек» чи
«рак-рак». На півночі УРСР
оселяється в лісах, садах,
парках, де гніздиться в дуплах
дерев. На півдні України —
в глинистих балках або урви-
щах по берегах річок, де мос-
тить гнізда в щілинах і печер-
ках. Звичайний гніздовий пе-
релітний птах всієї території
УРСР.
деревах. Політ хвилеподіб-
ний, з швидкими і частими
змахами крил. В польоті доб-
ре помітні білі та чорні смуги
крил, чорний з білою смугою
хвіст та рудий «чуб». Обе-
режний птах, особливо дорос-
лий. Звуки — глухе характер-
не «уп-уп-уп», що кілька ра-
зів повторюється. Гніздиться,
як правило, в дуплах дерев,
рідше — під дахами або в
купі дров чи каміння. В
УРСР — звичайний гніздовий
перелітний птах всієї тери-
торії.
Середньої величини або дрібні птахи, з міцним, прямим, долотоподібним дзьобом,
короткими міцними ногами, на яких 2 пальці направлені вперед, а 2 — назад.
Крила широкі, заокруглені (в польоті), хвіст жорсткий, пружний, загострений на
кінці (є опорою при лазанні). По стовбурах дерев лазять знизу вгору по спіралі.
У пошуках їжі довбають кору і деревину, видаючи характерний стукіт. Політ
хвилеподібний, кидками, з частими змахами крил і характерним лопотінням. Осілі
птахи, але восени і взимку мандрують. У фауні України 10 видів. Перелічені для
дятлів ознаки характерні для всіх видір, за винятком крутиголовки, яка за зовнішнім
виглядом більш схожа на горобцеподібних і є перелітним птахом.
РОДИНА ДЯТЛОВІ — РІСГОАЕ
РІД КРУТИГОЛОВКАІУІЧХ РІД ЧОРНА ЖОВНА — ОКУОСОРІІ8
222. Крутиголовка
(вертишейка)—
Іупх іогдиіііа Е.
223. Чорна жовна
(черньїй дятел)—
Ьгуосориз шагііиз Е.
Трохи більша від горобця.
Верх тіла бурувато-сірий, з
темною смугою вздовж спини
та дрібними білими ряботина-
ми. На крилах помітна корич-
нева смугастість, а на хвос-
ті — ясні поперечні смуги.
Низ тіла білувато-жовтий, з
темними ряботинами і тонким
чорним поперечним рисун-
ком. Молодий птах бліді-
ший. По стовбурах дерев ру-
хається поривчасто, високо
витягнувши шию. В разі не-
безпеки крутить головою,
наїжачується і шипить, як
змія. На відміну від всіх ін-
ших дятлів, крутиголовка не
«барабанить» — не довбає
кору: у неї слабкий дзьоб.
Звуки — багаторазове, голос-
не, гнусаве «к'яй-к'яй-к'яй...»,
що нагадує слабкий крик
боривітра (коли знаходиться
в дуплі — шипить). Оселяєть-
ся на узліссях, галявинах, по-
рубах, в парках і садах. Гніз-
диться в дуплах, рідше — в
шпаківнях. Звичайний гніздо-
вий перелітний птах всієї
території України.
Завбільшки з галку. Забар-
влення матово-чорне, дзьоб
жовтуватий, очі білі. У самця
верх голови, а у самки поти-
лиця червоні. Звуки — в по-
льоті голосне «крі-крі-крі-
крі» або протяжний, неначе
стогін, крик «кіаай-кіаай» чи
«кеее...». Навесні видає гучну
«барабанну» трель (ударами
дзьоба по сухому дереву).
Оселяється в хвойних, рід-
ко — в мішаних лісах. В УРСР
нечисленний гніздовий птах
Полісся і Карпат. Зимою залі-
тає в Лісостеп.
224
РІД ЗЕЛЕНИЙ ДЯТЕЛ — РІСЕІ8
Середньої величини дятли з перевагою зеленого к< ільо-
ру на спинному боці. По боках горла помітно чорні
«вуса», що відходять від кутиків рота. Самки відрізня-
ються від самців в основному відсутністю на верхній
частині голови червоного кольору (сивий дятел) або від-
сутністю на «вусах» червоних плям (зелений дятел).
Забарвлення верху тіла молодих птахів менш яскраве,
із світлими плямками (зелений дятел). Низ тіла з попе-
речним рисунком (зелений дятел) або з невиразними
плямами (сивий дятел). У фауні України 2 види.
224. Зелений дятел
(зелений дятел)—
Ріснз уігЙіз Е.
Спина яскраво-зелена, над-
хвістя золотисто-жовте, низ
тіла зеленувато-білий. Крила
і хвіст бурі, з світлими попе-
речними смугами. Верх голо-
ви і шиї червоний. На боках
горла чорні «вуса» (у самця
чорні з червоним), а на боках
тіла й підхвісті темні цяточки
і поперечні смужки. На зем-
лі часто живиться мураш-
ками. Звуки — досить го-
лосний крик «квіі-квіі-квіі-
квіі-квіквіквікві», з приско-
ренням темпу в кінці. Оселя-
ється в листяних лісах, садах
і парках. В УРСР — звичайний
гніздовий птах Карпат, Поліс-
ся і Лісостепу.
225. Сивий дятел
(седой дятел)—
Рісив сапив От.
Схожий на зеленого дятла,
але трохи менший від нього.
У сивого дятла голова і верх
шиї сірі, низ тіла сіруватий із
зеленим відтінком. Червона
«шапочка» тільки на лобі і
лише в самців. Кору довбає
рідко. Звуки — гнусавий крик
«к'я-к'я-к я», не такий голос-
ний, як у зеленого дятла (кри-
чить порівняно рідко). Оселя-
ється в листяних лісах, садах
і парках. В УРСР — досить
звичайний гніздовий птах
Карпат, Полісся і лісостепо-
вої зони,- взимку відмічений у
Чорноморському заповіднику.
РІД СТРОКАТИЙ ДЯТЕЛ — ОЕМОКОСОРО8.
Середні за розміром або дрібні дятли строкатого
чорно-білого забарвлення. У самців на голові червона
або золотисто-жовта «шапочка». У фауні України
5 видів.
226. Великий строкатий
дятел
(большой пестрьій дятел)--
Иешігосороз та) от Е.
Трохи більший від шпака.
Спина, верх голови і шиї,
крило, хвіст і смуги від дзьоба
до потилиці чорні. Щоки, лоб.
груди, черево, смужки на кри-
лах і хвості та велика пляма
на плечах білі. Підхвістя чер-
воне. У самця потилиця, а в
молодого весь верх голови
червоні (самка червоної «ша-
почки» не має). Біле забар-
влення щоки і шиї поділено
чорною поперечною смугою
на дві половини. По стовбуру
рухається ривками, знизу до-
гори по спіралі. Звуки —
дзвінке «кік-кік-кік». Навесні
227. Білостінний дятел
(белоспинньїй дятел)—
Иешігосоров Іеисоіов
ВесЬзі.
Схожий на великого строка-
того дятла. Спина, широкі
смуги на крилах і на бічних
перах хвоста білі (великих
білих плям на крилах немає).
У самця верх голови черво-
ний, у самки — чорний. Боки
голови та лоб брудно-білі.
Низ тіла світлий з чорними
поздовжніми плямками. Під-
хвістя рожеве. У молодого
птаха темна частина оперення
та червона «шапочка» не такі
яскраві, а низ тіла з рудува-
тим відтінком. Голос схожий
на голос інших строкатих дят-
лів. Оселяється в листяних
228. Середній дятел
(средний дятел)—
Иешігосороз тейіия
Менший від великого строка-
того дятла, на якого дуже
схожий, але легко відрізня-
ється від нього тим, що у
самця і самки на голові є до-
сить велика червона «шапоч-
ка». Низ тіла світло-жовтий,
з чорними поздовжніми пля-
мами на боках. Підхвістя ро-
жеве. Дуже рухливий дятел.
Кору довбає порівняно рідко
і слабо. Звуки — крик «кік-
кік-кік-кік», що часто повто-
рюється. Оселяється в листя-
них лісах, садах і парках. В
УРСР — звичайний гніздовий
птах Карпат, Полісся і Лісо-
«барабанна» трель «тррр...
степу.
та мішаних лісах. В УРСР —
228
226
гніздовий птах Карпат, Поліс-
ся і Лісостепу (зустрічається
рідше, ніж великий строкатий
дятел).
тррр...», що створюється уда-
рами дзьоба по сухому дере-
ву. Оселяється в лісах, садах і
парках. Найчисленніший гніз-
довий птах на всій території
УРСР, крім безлісих степових
районів.
229. Сірійський дятел
(сирийский дятел)—
Ьепйгосоров вугіасив
Нетрг.еі ЕЬг.
230. Малий дятел
(мальїй пестрьій дятел)—
Пешігосоров ґпіпог Ь.
231. Трипалий дятел
(трехпальїй дятел)—
РісоШев ІгШасіуІиз Е
Величиною і забарвленням
дуже схожий на великого
строкатого дятла, від якого
досить легко відрізняється за
такими ознаками: біле забар-
влення щоки і шиї з'єднане
(не поділене чорною смугою
на дві половини), крайні ру-
льові пера хвоста чорні з бі-
лими плямами (здалека хвіст
сірійського дятла здається
чорним, а у великого стро-
катого — світлим), молодий
птах на волі має червону
поперечну смужку. Голос
більш дзвінкий і високий, ніж
у великого строкатого дятла.
Оселяється виключно в садах
і парках. Досить звичайний
осілий птах лісостепової зони
Розміром з горобця. Верх тіла
строкатий, чорно-білий. Спи-
на, поперечні смуги на крилах
і боки голови білі. У самця
на голові червона «шапочка»
(у самки відсутня). Від краю
рота по боках горла йдуть
чорні «вуса». Низ тіла бруд-
но-білий, з жовтим відтінком.
Боки тіла з чорними плямка-
ми (не завжди). Дуже рухли-
вий птах. У пошуках їжі часто
перелітає з дерева на дерево.
Голос не дуже дзвінкий, але
більш високий, ніж в інших
дятлів (крик «кі-кі-кі-кі-кі...»).
Оселяється в листяних лісах,
парках, заростях біля річок
тощо. В УРСР — гніздовий
птах Карпат, Полісся і Лісо-
Менший від великого строка-
того дятла. Забарвлення стро-
кате, чорне з білим. Верх тіла
чорний з білими плямами і бі-
лою смугою вздовж спини.
У самців на голові золотисто-
жовта «шапочка». На щоках
чергуються білі та чорні
смуги. Низ тіла білий, з чор-
ними поздовжніми і попереч-
ними плямами. Ноги трипалі.
Звуки — різкий односкладо-
вий крик (кричить рідко). В
період розмноження харак-
терне стрекотіння і своєрід-
ний протяжний крик. Оселя-
ється в хвойних лісах з пере-
вагою ялини. В УРСР — не-
численний гніздовий птах
Карпат.
УРСР; на південному захо-
степу.
Представників цієї найчисленнішої групи можна зустріти частіше за інших у будь-
якому куточку природи і в будь-яку пору року. Переважають види — мешканці
деревної та чагарникової рослинності. Багато птахів навесні легко визначаються
за різноманітними голосами. У багатьох птахів відразу ж привертають увагу дуже
строкате або яскраве забарвлення, специфічна поведінка тощо. Здебільшого добре
виражений статевий диморфізм. В УРСР живуть птахи 21 родини із 135 видами.
РОДИНА ЖАЙВОРОНКОВІ — АЕАІГОГОАЕ
Птахи малі (з горобця або трохи більші), переважно сіро-бурого строкатого забар-
влення. Здебільшого мешканці відкритих ландшафтів — полів, степів, лук, лісових га-
лявин. Політ швидкий, з частими змахами крил. Самці часто співають в польоті.
РІД СТЕПОВИЙ ЖАЙВОРОНОК — МЕЕАЬЮСОКУРНА
Серед жайворонків найкрупніші. У більшості (крім білокрилого) в забарвленні є чорні барви.
Зустрічаються виключно в степах. В УРСР — 3 види.
232. Степовий жайворонок
(степной жаворонок)—
МеІапосогурЬа саіашіга Е.
Більший за горобця. Забар-
влення типове «жайворонко-
ве». Добре помітні дві чорні
плями по боках вола. Коли
птах злітає, ясно видно білі
кінці широких крил. Пісня
голосна й різноманітна; в ній
ясно чути звуки «чррр, чррр»
і свист «клірі». В УРСР — май-
же осілий птах степової зони;
гніздиться на північ до Обу-
хова Київської області. Зрід-
ка зимує на півдні України.
233. Білокрилий жайворонок
(белокрьільїй жаворонок)—
МеІапосогурЬа
Іеисоріега Раїї.
Більший за горобця. У самців
верх голови, надхвістя і боки
грудей іржасто-руді, спина
сіро-бура з широкими темни-
ми плямами, низ білий. Чор-
них плям по боках вола не-
має (І). Особливе характерне
біле «дзеркальце» на крилах.
У польоті завдяки білому
задньому краю крил вони зда-
ються вузькими (бо видно
тільки темну передню части-
ну), через що птах нагадує
кулика. Схожість з куликом
підсилюється також характе-
ром польоту— прямого і на-
вального. Тим часом його лег-
ко відрізнити від куликів за
місцем перебування- зустріча-
ється в полинових степах. В
234. Чорний жайворонок
(черньїй жаворонок)—
МеІапосогурЬа уеііопіепзів
І. Я. Рогзі.
Складом тіла і розміром по-
дібний до степового жайво-
ронка, але забарвлений інак-
ше: навесні самці чорні із
світлими ряботинами на спині
й боках, а восени і взимку
верхній бік у самців попеляс-
то-сірий з темними плямами;
самки сірувато-бурі. Під час
зимових мандрівок його мож-
на зустріти в зграйках разом
із шпаками, але легко відріз-
нити від них за відсутністю
металічного блиску в забар-
вленні і коротким темним
дзьобом. В УРСР спостеріга-
ється у східних частинах ліво-
бережного степу в зимові
місяці.
РІД МАЛИЙ ЖАЙВОРОНОК — САЕАМИКЕЕЕА
Дрібні жайворонки, що мають загалом світле, глинясто-
сіре забарвлення і небагато пістрявин на черевному
боці. У польових умовах майже не розпізнаються.
В УРСР — 2 види.
РІД ЧУБАТИЙ ЖАЙВОРОНОК
САЕЕКТОА
237. Чубатий жайворонок,
або посмітюха
(хохлатий жаворонок)—
Саіегіда сгізіаіа Б.
235. Малий жайворонок
(малий жаворонок)—
Саіашігеїіа сіпегеа От.
Не більший за горобця. За-
гальний тон забарвлення сі-
руватий або вохристо-піща-
ний. Низ білуватий, без стро-
катості, на відміну від схожо-
го з ним сірого жайворонка,
але по боках шиї є невеликі
темні (не чорні) плями. Харак-
терний токовий політ — пош-
товхами вгору, невисоко над
землею. Пісня двоскладова,
уривчаста: «віт-ті-, віт-ті, тірі-
236. Сірнй жайворонок
(сернй жаворонок)—
Саіапбгеііа
гиіезсепз УіеіП.
Менший за горобця. Подіб-
ний до попереднього виду,
але на грудях є дрібна пля-
мистість, а по боках шиї немає
темних плям. В УРСР — рідкіс-
ний гніздовий птах східних
районів степової зони, де
трапляється на сухих ділян-
ках степу, на пісках.
Більший за горобця, стрункі-
ший, з довгим хвостом. Забар-
влення типове «жайворонко-
ве». Добре помітний довгий
загострений «чуб» на голові,
який птах часто піднімає й
опускає. Чудово бігає по зем-
лі. Зустрічається на околицях
населених пунктів, по виго-
нах, полях, сухих луках, біля
шляхів. Звуки — різке, дзвін-
ке «ірі-трі-рріе» або тихе
«джюі»; пісня коротша і не
така різноманітна, як у польо-
вого жайворонка. Співає час-
тіше на землі. В УРСР — осі-
236
235
237
каючи в Лісостеп до Києва і
південних районів Полтав-
ської області. Оселяється в
стелах на сухих ділянках з
обрідною рослинністю.
РІД ЛІСОВИЙ ЖАЙВОРОНОК —
ЕЕІЕШЕА
РІД ПОЛЬОВИЙ
ЖАЙВОРОНОК — АЕАЕГОА
РІД РОГАТИЙ ЖАЙВОРОНОК —
ЕКЕМОРНІЕА
238. Лісовий жайворонок
(лесной жаворонок)—
Іліііиіа агЬогеа Е.
239. Польовий жайворонок
(полевой жаворонок)—
Аіашіа агуепвів Е.
240. Рогатий, або полярний,
жайворонок
(рогатьій жаворонок) —
ЕгешорЬіІа аїревігіз Е.
Дуже подібний до польового
жайворонка, але трохи мен-
ший за розміром і з коротшим
хвостом. На голові часто на-
стовбурчує пір'їнки у вигляді
короткого «чубика», що ство-
рює характерний профіль
(не плутати з лісовим щеври-
ком). Оселяється на лісових
галявинах, порубах, узліссях.
Часто сідає на верхівки дерев.
Токовий політ нагадує політ
польового жайворонка, але
пісня своєрідна, багата на мо-
дуляції, з чистими свистами:
«юлі-юлі-юлі-юла-юла-юла...
лю-лю-лю... лілілі» і т. д. В
УРСР — звичайний гніздовий
птах Полісся, Лісостепу і Кар-
пат; пролітний і (зрідка) зи-
муючий в Чорноморському
заповіднику.
Трохи крупніший від горобця.
Сірувато-буре з темними плям-
ками забарвлення верхнього
боку тіла дуже добре маскує
його на фоні грунту. Низ білу-
ватий з бурими поздовжніми
плямами на грудях. Тримаєть-
ся на землі, де пересувається
бігом. Якщо птаха злякати,
то він злітає з уривчастим
«булькаючим» криком. При
цьому добре видно білі крайні
пера хвоста. Дуже характер-
ний токовий політ. Тріпочучи
крильми, птах піднімається
майже вертикально високо в
небо з довгою дзвінкою піс-
нею у вигляді безперервної
квапливої трелі «ті-і, ті-і, ті-і,
ті-і...» (високі звуки) або
«тю-ю, тю-ю, тю-ю...» (низькі),
які надзвичайно різноманітно
комбінуються. Через кілька
хвилин птах замовкає і, не
складаючи крила, планерую-
чи, різко падає вниз. Іноді
він, опускаючись, продовжує
співати. Оселяється на полях
або більш-менш сухих ділян-
ках луків. В УРСР — літній
гніздовий птах всієї території;
в Чорноморському заповідни-
ку — зимує.
Трохи крупніший за горобця.
Легко впізнається в природі
по чорній поперечній плямі
на волі, чорних «вусах» на
щоках, чорних «ріжках» по
боках голови і жовтуватому
горлу. Забарвлення спини ро-
жевувато-сіре без пістрявий.
Черево білувате. Звуки —
протяжний свист «фьі-фі-тіті»
або «ді-ді-ді-і», < хіді-і». В
УРСР — зимовий птах усіх
зон. Тримається зграйками на
полях, луках, біля шляхів,
часто разом з чубатими жай-
воронками.
238
Дрібні птахи з довгими гострими крилами і виїмчастим
або «вилчастим» хвостом. Забарвлення зверху синьо-
чорне із сталевим відтінком або сірувато-буре. Літають
дуже швидко й спритно, ловлячи на льоту комах.
Більшість видів (крім берегової ластівки) є звичайними
сусідами людини, що гніздяться на В’кнах, попід стріха-
ми будівель тощо. Голос порівняно тихий, щебетливий,
чим ластівки легко відрізняються від схожих на них
стрижів (останні пронизливо верещать). В УРСР — 4 ви-
ди, з них 3 (крім даурської) є звичайними гніздо-
вими птахами на всій території республіки.
РІД ДАУРСЬКА ЛАСТІВКА —
СЕСКОРІ8
243. Даурська ластівка
(рьіжепоясничная ласточка) —
Сесгорів баигіса Е.
Подібна до попередньої, але
відрізняється передусім руду-
ватим попереком і шиєю та
блідо-вохристим з темними
поздовжніми ряботинами че-
ревцем. В УРСР — рідкісний
залітний птах.
РІД БЕРИ ОВА ЛАСТІВКА —
КІРАКІА
241. Берегова ластівка,
або щурик
(береговая ласточка),—
Кірагіа гірагіа Е.
Найдрібніша з ластівок (по-
мітно менша від горобця).
Відзначається сірувато-бурим
забарвленням верху і брудну-
вато-білим низом з характер-
ною (тільки у цього виду) тем-
ною поперечною смугою на
грудях. Хвіст короткий, виїм-
ка на ньому невелика. Осе-
ляється колоніями по берегах
річок, схилах ярів та балок,
старих піщаних або глинис-
тих кар'єрах, де гніздиться в
норах, які сама викопує. З
уривчастим криком, що нага-
дує крик міської ластівки,
птахи ширяють понад водою
або урвищами.
них будівель, і в селах,
де є кам'яні споруди;
може навіть гніздитися
на окремих будівлях
у степу.
РІД СІЛЬСЬКА ЛАСТІВКА —
НІПЕГЬПЮ
242. Сільська ластівка
(деревенская ласточка)—
Нігипбо півііса Е.
Легко розпізнається в приро-
ді завдяки чорному з синім
металічним відтінком верху
тіла, білому череву й рудому
горлу, відокремленому від че-
рева чорною поперечною сму-
гою. Найхарактерніша ознака—
довгий, сильно вирізаний
«вилчастий» хвіст. Відрізня-
ється від інших ластівок (зок-
рема, від міської, з якою
часто зустрічається в тих са-
мих місцях) також справж-
ньою піснею у вигляді квап-
ливого щебетання з окремими
більш гучними і звучними ви-
гуками і з тихою трелькою
на кінці. Поклик звучить як
«твід-твід...» або «тлюітлюі...».
Оселяється по невеликих на-
РІД МІСЬКА ЛАСТІВКА —
ОЕЕІСНСИЧ
244. Міська ластівка
(городская ласточка)—
ОеІісЬоп игЬіса Б.
Добре розпізнається в приро-
ді по суцільно білому низу,
виїмчастому (але не «вилчас-
тому»!) хвосту і білому над-
хвістю (останнє добре видно
в польоті), що відрізняє її від
сільської ластівки. Відмінні й
звуки — уривчасте «трік-
трік...»; пісні майже немає.
Оселяється в містах, де гніз-
диться під карнизами кам'я-
Досить дрібні (розміром з горобця), стрункі птахи з дещо видовженим тілом,
порівняно довгим хвостом і досить довгими, тонкими ногами. Забарвлення неяскраве:
або бурувате з ряботинами, або жовте чи сіро-чорно-біле. Трапляються переважно
у відкритих місцевостях, на болотах, заплавних луках, сіножатях; деякі види —
по кам'янистих гірських річках, поблизу людських осель.
РІД ПЛИСКА — МОТАСІЕЕА
Стрункі невеликі птахи (в УРСР — 4 види) з доси гь довгим хвостом. У забарвленні
верху немає строкатості. Більшість плисок нашої фауни мають жовтий колір
в оперенні (лише в одного виду забарвлення біло-сіро-чорне). Бігають добре,
квапливо. Коли птах пересувається по землі, осьова лінія його тіла витягнута гори-
зонтально. Характерною ознакою є звичка часто «вклонятися» і злегка струшувати
або хитати хвостом. Літають досить повільно, пологими, але виразно помітними
дугами. В польоті добре помітні білі крайні рульові пера.
245. Жовта плиска
(жедтая трясогузка) —
МоіасШа Пауа Е.
Легко впізнається в природі
завдяки своєму красивому
забарвленню: весь низ яскра-
во-жовтий (у самців) або блі-
до-жовтий (у самок), спина
сірувато-зелена, голова сіра
із світлими «бровами». Моло-
ді птахи буруваті і мають
плямистість на горлі. Зустрі-
чається на заплавних луках
з густою травою, де любить
сідати на верхівки високих
стебел лугових трав і викра-
кувати свою нескладну, але
дзвінку пісеньку: «псюйльї...
псюйльї...». В УРСР — звичай-
ний гніздовий птах
на всій території.
245
246. Жовтоголова плиска
(желтоголовая трясогузка)—
МоіасШа сіігеоіа Раїї.
Від схожої на неї жовтої
плиски відрізняється яскраво-
жовтою головою, відокрем-
леною від оливково-сірої спи-
ни чорнуватою шиєю. Молоді
птахи в польових умовах
практично не відрізняються
від попереднього виду. В
УРСР — рідкісний гніздовий
птах (відмічений у Харків-
ській, Житомирській, Полтав-
ській, Сумській областях).
247. Гірська плиска
(горная трясогузка) —
МоіасШа сіпегеа Типві.
Дуже подібна до жовтої плис-
ки, але із довшим хвостом.
Зблизька можна помітити
чорну пляму на горлі (лише
у самців) і жовте надхвістя.
У молодих все оперення тьмя-
ніше: зокрема жовтий колір
з рудуватим відтінком. Улюб-
лені місця перебування —
скелясті береги швидких гір-
ських річок і струмків, ка-
м'янисті осипи. Нерідко сі-
дає на дерева, що ростуть
по берегах річок. Звуки —
дзвінке «цітт-цітт». В УРСР —
гніздовий птах Карпат і дея-
ких західних
районів
Полісся.
РІД ЩЕВРИК — АМТНІІ8
248. Біла плиска
(белая трясогузка)—
Моїасіііа аіЬа Ь.
Ця типова плиска з яскраво-
чорною плямою на горлі і
грудях, білим низом і щоками,
сірою спиною і дуже довгим
чорним з білими крайніми
рульовими перами, хвостом
легко впізнається в природі.
З'являється рано навесні, ко-
ли ріки тільки починають звіль-
нятися від льоду. Оселяється
поблизу водойм, часто — в
населених пунктах. Звуки —
дзвінке «цізі-цюрі-цюрі-клюй-
клюй-клюільвіу». В УРСР —
звичайний гніздовий птах на
всій території республіки.
248
Невеликі Із горобця або трохи більше) стрункі пташки
з коротшим, ніж у плисок, хвостом і сірувато-бурим
забарвленням. В польових умовах окремі види (їх на
України є 5) за зовнішнім виглядом розпізнавати важко;
легше це робити за голосами і особливо за гніздовими
стаціями.
249. Польовий щеврик
(полевой конек)—
Апіішй сашре8ІгІ8 Ь.
Трохи більший від горобця
типовий щеврик, але сірішого
забарвлення з менш помітни-
ми, ніж у інших видів, рябо-
тинами. Оселяється в степах,
на полях, вигонах, іноді на
великих лісових галявинах.
Тримається переважно на
землі, але співає, сидячи на
якомусь кущі; при цьому пос-
тійно зводиться на ноги. Зву-
ки — уривчасте «дві» або
«цірлюі». Дуже характер-
ний токовий політ. Злетів-
ши, птах досить круто під-
німається в повітря, видаю-
чи в такт своєму хвиле-
подібному польоту високі
звуки, що повторюються при-
близно раз на секунду. Коли
він підніметься на висоту
20—ЗО метрів, то, продовжую-
чи співати, поступово знижу-
ється, а потім замовкає і сідає
на землю (див. с. 131, нижня
схема). В УРСР — гніздовий
птах на всій
території.
250. Лісовий щеврик
(лесной конек)—
АпНшз ігіуіаіів Ь.
Розмірами і забарвленням
(жовтувато-бурий із світлими,
в темних ряботинах, грудьми)
дуже схожий на лісового
жайворонка, але ніколи не
настовбурчує пір'я на голові,
тому профіль голови щеврика
здалека гладенький. Взагалі
в природі відрізнити ці два
види важко, тим більше, що
зустрічаються вони в однако-
вих стаціях, обираючи лісові
галявини, поруби, узлісся.
Однак можна розпізнати лісо-
вого щеврика за голосом і
характером токового польоту.
Пісня дуже своєрідна і вираз-
но поділяється на 2 частини.
Починаючи її у вигляді тріс-
кучої трелі «тір-тір-тір-тір-
тір...», самець злітає навскоси
вгору з верхівки якогось де-
ревця. Потім, видаючи вже
протяжні свисти «сіа-сіа-сїа-
сіа» і розпластавши крила, пла-
неруючим польотом спуска-
ється на верхівку іншого де-
рева (див. с. 131, верхня схема).
Дуже своєрідним є також
спосіб пересування лісового
щеврика по гілках дерев: він
не стрибає, як інші лісові пта-
хи, а бігає вздовж сучка, нена-
че по землі. В УРСР — звичай-
ний гніздовий птах Полісся,
Лісостепу, Карпат і Криму;
в степову зону заходить по
лісових масивах.
але часто птах видає
ціп.
250
ГГіІр^ІР'
' ЛиУ.
щюрр1'т ЮРР1' тюРРі
251. Луговий щеврик
(луговой конек)---
Апіішв рга1епкІ8 Е.
Лісовий
жайворонок
Трохи менший від попередніх,
а за забарвленням майже та-
кий, як лісовий щеврик. Тіль-
ки у лісового щеврика ноги
жовтуваті, а в лугового — ті-
лесного кольору. Оселяється
на вогких луках або великих
торфових болотах з обрідною
Лісовий
щеврик
' ------------------------
^євіс^ .
•"-'^^а-сса-сіа.
досить ніжні звуки «іт, іт, іт».
Токовий політ не схожий на
політ у попередніх видів.
Птах, мовчки круто підняв-
шись досить високо в повітря,
летить потім горизонтально
по прямій, починаючи при
цьому співати. Пісня триває
близько 15 с, після чого луго-
вий щеврик відразу ж сідає на
землю (див. с. 131, середня
схема). В УРСР — гніздовий,
але нечисленний птах Полісся
і північного Лісостепу; на
прольотах численний в усіх
зонах.
рослинністю; восени зустрі-
чається на вигонах і заплав-
них луках. Звуки — дзвінкі
вигуки «ці-зі-зі...» або одно-
манітне «ціп-ціп-ціп-ціп-
252. Гірський щеврик
(горннй конек)—
АпШиа вріпоіеііа Е.
Стрункіший від горобця. З
усіх видів щевриків нашої фау-
ни має найбільш однотонне за-
барвлення; здалека виглядає
зовсім сірим. Ближче (в бі-
нокль) можна роздивитись
сірувато-буру спину, попе-
лясто-сіру голову і білуватий,
з рожевим відтінком, без ря-
ботин, низ. Звуки — ніжне,
але досить дзвінке «ціт-ціт»,
яке повторюється багато разів.
В УРСР — звичайний гніздо-
вий птах Карпат, де тримаєть-
ся на полонинах і в зоні кри-
волісся.
253. Червоногрудий щеврик
(краснозобьій конек)—
АпШиз сеглгіпа Раїї.
Самці мають яскраві цегляно-
червоні або руді горло, воло
і груди, на яких виділяються
темні пістрявини. Самки і мо-
лоді птахи схожі на лісового
й лугового щевриків, але й у
них є червонуватий відтінок
на горлі, волі й грудях. В УРСР
буває регулярно під час вес-
няного і осіннього прольотів
в усіх зонах.
І
РОДИНА СОРОКОПУДОВІ — ЕАМІГОАЕ
РІД СОРОКОПУД — ЕАМІ158
Порівняно невеликі (розміром приблизно з шпака) птахи з гачкоподібно зігнутим
дзьобом (нагадує дзьоб хижих птахів в мініатюрі), з довгим східчастим хвостом
і порівняно короткими заокругленими крилами (видно в польоті). Всі сорокопуди,
що живуть у нас, мають по боках голови чорні смуги, які тягнуться від кутиків
рота через око. Тримаються в заростях кущів і молодих дерев на узліссях, іноді —
у фруктових садах і парках. Люблять сидіти на верхівці куща, на стовпах і
телеграфних проводах, нерухомо виглядаючи здобич. Характерною є звичка похи-
тувати хвостом то в один, то в другий бік або зверху вниз. В УРСР — 4 види.
254. Сорокопуд-жулан
(жулан)—
Еапіпз соїіигіо 1.
Найменший із сорокопудів
і менший від шпака). Самець —
з попелясто-сірою головою і
рудою спиною, білим з роже-
вим відтінком низом, чорну-
ватим (по краях білим) хвос-
том. Самка і молодь — буру-
ваті з помітною плямистістю
на нижньому боці тіла, що
створює струмистий попереч-
ний рисунок. Типовий птах
чагарникових заростей, особ-
ливо там, де є глід. Відзна-
чається характерним польо-
том: перелітаючи з місця на
місце, птах летить спочатку
вниз майже до землі, але
перед посадкою знову злітає
круто догори і вже після цьо-
го сідає на верхівку куща.
Звуки — уривчасті викрики
«чек... чек..» і голосне «чжяа-
чжяа». Пісня — скрипуче
щебетання або імітація голо-
сів інших птахів. В УРСР —
звичайний гніздовий птах на
всій території.
255. Чорнолобнй сорокопуд
(чорнолобьій сорокопут) —
Еапіиз шіпог От.
Забарвленням дуже схожий
на сірого сорокопуда, але
відрізняється від нього мен-
шою величиною (не більший
за шпака) і значним розвитком
(у дорослих птахів) чорного
кольору на голові й крилах
(чорний колір захоплює весь
лоб і боки голови). Звуки —
різке «чок-чок» або «куєєк-
чок». В УРСР — гніздовий
птах у всіх областях. Всюди
тримається лише там, де є
високі дерева (десь на полі
або лузі), а дрібних чагарни-
ків уникає.
256. Сірий сорокопуд
(большой сорокопут)—
Еапіпз ехсиЬИог Е.
Найбільший із сорокопудів
(більший за шпака). Забар-
влення верху сіре, низу — біле.
На чорних крилах і по боках
чорного хвоста — білі смуги.
За звичками і характером
польоту подібний до сороко-
пуда-жулана, але більш сто-
рожкий, близько до себе не
підпускає. Оселяється пере-
важно у відкритих місцях: на
болотистих луках з чагарни-
ками, узліссях, порубах тощо.
Звуки — уривчасте «чек-чек-
чек» або різке «ге-ге-ге», що
трохи нагадує скрекотання
сороки. В УРСР — рідкісний
гніздовий птах деяких районів
Полісся і Лісостепу (Жито-
мирська, Волинська, Ровен-
ська, Львівська, Івано-Фран-
ківська, Чернівецька, Закар-
патська області) і зимуючий
птах на всій території.
РОДИНА ОМЕЛЮХОВІ —
ВОМВУСІЕЕПЗАЕ
РІД ОМЕЛЮХ — ВОМВІСПІ.А
РОДИНА ОЛЯПКОВІ —
СИ\СЕЮАЕ
РІД ОЛЯПКА — СІМСИІ8
257. Червоноголовий
сорокопуд (красноголовьій
сорокопут) —
Еапіпв вепаіог Ь.
Завбільшки з жулана. Харак-
теризується яскравим строка-
тим забарвленням — черво-
нувато-рудою головою, чор-
ними крилами, спиною і хвос-
том, білим надхвістям і низом
тіла. В УРСР — зустрічається
на весняному прольоті в пів-
нічно-західному Причорно-
мор'ї (Чорноморський запо-
відник, о. Зміїний); зальоти
спостерігались в Харківській,
Вінницькій, Київській, Оде-
ській областях і в Криму.
258. Омелюх
(свиристель)—
ВошЬісШа
даггиіиз Ь.
Завбільшки з шпака, але дуже
своєрідний на вигляд. Ще зда-
лека помітний високий «чуб»
на голові, наче зачесаний тро-
хи назад. Загальний тон опе-
рення рожевувато-сірий (з ко-
фейним відтінком). На горлі
велика чорна пляма. На кінці
сіро-чорного хвоста яскрава
поперечна жовта смуга. Ма-
хові пера крил чорні з білими
й жовтими облямівками. Пта-
хи підпускають близько до
себе, і можна роздивитись
також червоні плямки на кін-
ці крил, утворені роговими
червоними пластинками. По
землі не бігають. Зустріча-
ються майже на всій території
республіки, але тільки восени
і взимку, зграями. Часто мож-
на бачити, як вони живляться
на ягідних деревах (напри-
клад, на горобині). Звуки —
неголосна досить протяжна,
переливчасто-дзвінка трель:
«свір-свір».
259. Звичайна оляпка,
або пронурок (оляпка),—
СІПСІП8 СІПСІП8 1.
Трохи менша від шпака, з кре-
мезним тулубом, досить дов-
гими ногами і дзьобом, з по-
рівняно короткими крилами і
хвостом, який тримає підня-
тим. Забарвлення темно-буре
(на череві — з каштановим
нальотом), тільки груди і гор-
ло ясно-білі. Оселяється по
берегах стрімких гірських рі-
чок. Швидко бігає (нахиля-
ючись) і перепурхує по камін-
ні, стріпуючи хвостом. Літає
завжди низько над водою,
вздовж річки, відповідно до
всіх її звивин. Добре пірнає і
плаває під водою, а також
бігає по дну річки або струм-
ка. Пісня досить мелодійна у
вигляді дзвінкої трелі; інші
звуки різкі—«дзіт-дзіт». В
УРСР — осілий птах Карпат;
іноді залітає в інші регіони.
РОДИНА КРОПИВНИКОВІ
ТКОСЕО ОУТГОАЕ
РОДИНА ЗАВИРУШКОВІ — РЙІЖЕІХГОАЕ
РІД КРОПИВНИК —
ТКОСЕООУТЕ8
260. Кропивник, або
волове очко (крапивник),—
Тїо$Іо<1уІЄ8
ігодіойуіез Е.
Дуже маленька (значно менша
від горобця), рудувато-корич-
нева пташка з темною попе-
речною смугастістю (особли-
во помітно на крилах і на
хвості), з гострим і тонким
дзьобиком. Легко розпізна-
ється в природі по коротень-
кому і завжди підтягнутому
догори майже вертикально
хвостику. Оселяється в чагар-
никах навколо ставків, вздовж
лісових струмків, в болотис-
тих ділянках глухого Лісу;
любить засмічені хмизом і бу-
реломом ліси. Побачити птаха
в природі дуже важко, бо він
надто рухливий і майстерно
ховається в заростях. Трима-
ється близько до землі, де
постійно шмигає і перепурхує
в заростях кропиви, малини,
папороті тощо. Звуки — різке,
голосне й тріскуне «тік-трік-
трік-трррр...»; в разі тривоги
видає дзвінке «черр-черр».
Пісня являє собою тривалу,
надзвичайно гучну і дзвінку
трель з численними високи-
ми свистовими звуками. Спі-
ваючи, сідає звичайно на
пеньок або колоду, а закін-
чивши пісню, відразу ж
швидко «пірнає» в зарості. В
УРСР — осілий птах Полісся,
Лісостепу, Карпат і Криму,-
в інших регіонах республі-
ки — перелітний птах,- в Чор-
номорському заповіднику
зрідка зимує.
РІД АЛЬПІЙСЬКА
ЗАВИРУШКА — ЕАІ8СОРУ8
261. Альпійська завирушка
(альпийская завирушка)—
ЕаІ8сорп8 соїіагів
8сор.
Трохи більша за горобця. Го-
лова сіра, спина бурувато-сіра,
плямиста, боки тіла іржасто-
руді. Від лісової завирушка
добре відрізняється білим
горлом з чорними плямками.
Малорухливий птах. Звуки —
неголосне «ЧІрк-ЧІрк»; ПІС-
НЯ — досить дзвінкі трелі. В
УРСР — рідкісний гніздовий
птах Карпат; оселяється в аль-
пійському поясі високих гір
(Говерла, Петрос, Піп Іван
та ін.), де тримається на землі,
скелях, камінні. Занесений до
Червоної книги УРСР.
РІД ЗАВИРУШКА —
РШЖЕЕЕА
262. Лісова завирушка
(лесная завирушка)—
Ргппеїіа тойїііагіз Е.
Завбільшки з горобця. Птах
досить темний — зверху бу-
рувато-коричневий, з темними
поздовжніми ряботинами,
знизу однотонний бурувато-
сірий. Дуже потайний, постій-
но тримається в чагарникових
заростях або густому хвойно-
му підрості, серед залишено-
го в лісі хмизу, а тому мало
помітний у природі. Звуки —
тиха трель «трьрьрі». Пісня
також у вигляді коротких, але
дзвінких трелей, нагадує піс-
ню кропивника, тільки не
така тріскуча. В УРСР — зви-
чайний гніздовий птах Карпат
і Гірського Криму; на решті
території — перелітний.
і
Досить різноманітна група дрібних або середніх за розмірами птахів, з міцним,
але не товстим дзьобом, злегка вигнутим зверху. Характерною рисою багатьох
з них є звичка час від часу своєрідно «вклонятися», або рухати хвостом.
РІД МАЛИНІВКА —
ЕКІТНАСУ8
РІД СОЛОВЕЙКО —
Е158СІМІА
263. Малинівка, або
вільшанка (зарянка),—
ЕгіІЬаснв гиЬесиїа Е.
Менша від горобця, з олив-
ково-буруватою спиною і бі-
буватим черевцем. Горло і
груди оранжево-руді. Ру-
дий колір є також по бо-
ках шиї, на щоках і лобі,
чим вона відрізняється від
схожої на неї малої мухолов-
ки (у останньої руда пляма
є лише на горлі). Оселяється
у вогких, зарослих чагарни-
ком місцях, по лісових ярах,
біля лісових боліт і озер, у
парках, садах тощо. Трима-
ється переважно серед нижніх
гілок чагарників або на землі,
де пересувається стрибками,
час від часу «вклоняючись»,
підтягуючи хвіст та видаючи
уривчасте «цік... цік...» Піс-
ня — досить коротенька, ще-
бетлива. Починається вона
якось невиразно, з розтягну-
тими звуками (здається, на-
че пташка хоче взяти високі
ноти, але не може),а потім пе-
реходить у красиву перелив-
часту трель. Спів малинівки
особливо добре чути рано
вранці і ввечері, після заходу
сонця, коли інші птахи посту-
пово замовкають. В УРСР —
звичайний гніздовий птах По-
лісся, Лісостепу, Карпат
і Криму,- на перельотах бу-
ває і в степовій зоні. В де-
які роки в невеликій кіль-
кості зимує.
264. Східний соловейко
(соловей)—
Іивсіпіа іивсіпіа Е.
Хоча він є звичайним гніздо-
вим птахом майже на всій
території УРСР, але побачити
його в природі дуже важко.
Птах сторожкий, тримається
потай в густих чагарниках
річкових долин або вогких
лісових ярів. Розміром він
трохи більший від горобця.
забарвлення неяскраве: одно
манітний коричнюватий ко-
лір. А голос його знає, мабуть,
кожний. Пісня дуже різнома-
нітна, звучна, з кількома
окремими групами звуків
(«колінами»), які багато разів
повторюються у певній послі-
довності. Особливо добре
чутно тьохкання, голосний
чистий свист і переливчасті
трелі. Навесні співає цілу
добу, але найінтенсивніше
пізно ввечері і вночі. Якщо
ж пощастить побачити
найкращого співака
лісів, то слід звернути
увагу на характерну
звичку поводити
хвостом вверх,
вниз і вбоки.
265. Західний соловейко
(южньїй соловей)—
Еивсіпіа ше^агЬупсЬов
СЬ. Е. ВгеЬш.
За способом життя подібний
до попереднього виду, але
виглядає стрункішим і руді-
шим. В УРСР — гніздовий
птах Криму і деяких півден-
но-західних областей респуб-
ліки; як рідкісний пролітний
відмічений у Чорноморському
заповіднику.
РІД СИНЬОШИЙКА —
СУАИО8УІЛТА
266. Синьошийка
(варакушка)—
СуапояуКіа
вуесіса Ь.
РІД ГОРИХВІСТКА — РНОЕМІСІЛКІ8
Дрібні (менші від горобця) темні птахи з яскраво-рудим
хвостом, який у них майже весь час характерно трем-
тить. За цією ознакою дуже легко впізнати горихвісток
у природі. В фауні УРСР — 2 види.
Дещо менша від горобця,
струнка сірувато-бура зверху
пташка. Легко впізнається в
природі по яскраво-голубій
плямі на горлі й волі (у сам-
ців; у самки горло білувате),
в центрі якої видно (в бінокль)
невелику руду або білу плям-
ку («зірочку»). Такого забар-
влення немає в жодного іншо-
го птаха нашої фауни. Оселя-
ється на вогких, зарослих ча-
гарником луках, купинястих
болотах, у болотистих лісах,
по берегах водойм. Звуки —
досить голосне «чак-чак».
Пісня складається з різнома-
нітних щебетливих, тьохкаю-
чих і свистових звуків, які
часто імітують пісні інших
ки «фюіть-тік-тік-фюіть-тік-
видів птахів. Співає, сидячи
тік...» Пісня — коротка, трохи
на кущі. В УРСР — гніздовий
птах Лісостепу і Полісся та
перелітний на всій території
республіки.
267. Чорна горихвістка
(горихвостка-чернушка)—
РЬоепісигиз осЬгигоя Сіп.
Самець майже увесь димчас-
то-чорний (верх голови і шиї
темно-сірі); самка бурувато-
сіра; молоді птахи строкаті.
Оселяється переважно в го-
рах, по скелястих берегах рі-
чок, нерідко — в кам'яних
будівлях людських осель. Го-
лос подібний до голосу гори-
хвістки звичайної. В УРСР —
гніздовий птах Карпат і захід-
них областей Полісся і Лісо-
степу; має тенденцію поши-
рюватися на схід.
268. Звичайна горихвістка
(горихвостка-льїсушка)—
РЬоепісигнв рЬоепісигиз І_
Самці відрізняються від попе-
реднього виду попелясто-сі-
рим верхом, білим лобом і
рудим низом тіла (тільки гор-
ло чорне). Самки і молоді
птахи дуже подібні до чор-
них горихвісток і в польових
умовах практично не розріз-
няються. Оселяються по пар-
ках, садах, лісах, переважно
на освітлених узліссях з дуп-
листими деревами. Часто три-
маються біля житла людини.
Звуки — досить мелодійні,
що часто повторюються, вигу-
гнусава трель, яка починаєть-
ся розтягнутим звуком і за-
кінчується різким покликом
«фйіі-рюрюрюрюрю—цікру...»
В УРСР — гніздовий птах май-
же на всій території, крім
степової зони (але в Чорно-
морському заповіднику зрідка
гніздиться).
РІД ЧЕКАЙ — 8АХІСОЕА
Дрібні (менші від горобця) птахи з темним верхом
і світлим низом, добре помітними білими плямками
на крилах (плечові пера) і двоколірним хвостом (при
основі білим, на кінці чорним). Мешканці узлісь, лісо-
вих порубів і галявин з чагарниками, сухих і заплавних
луків з високою травою тощо. Звичайно можна бачити,
як вони сидять поодинці на верхівці куща або високих
стебел трав'янистих рослин (кінського щавелю та ін.),
час від часу посіпуючи хвостиком і видаючи голосні
звуки «тці.-.чєк-чєк». Пісня коротенька, щебетлива. В
УРСР — 2 види.
269. Луговий чекай
(луговой чекай)—
8ахісо1а піЬеІга Е.
270. Чорноголовий чекай
(черноголовьій чекай)—
Захіссіа іогдиаіа Е.
У самця верх тіла коричнюва-
то-бурий із світлими ряботи-
нами; добре помітні чорні
плями на щоках і білі «брови»;
низ вохристо-білий, але горло
виразно рудувате. Самка за-
барвлена тьмяніше. В УРСР —
гніздовий птах на всій тери-
торії.
Подібний до лугового чекана,
але відрізняється від нього
зовсім чорною головою, спи-
ною і горлом. По боках шиї
виразно помітні білі смуги;
груди яскраво-руді. Оселяєть-
ся в сухих відкритих, часто
кам'янистих місцях з неви-
соким і рідким чагарником,
зокрема по скелястих берегах
річок. В УРСР — гніздовий
птах Прикарпаття і південно-
го Поділля; регулярно гніз-
диться також на схилах Дніп-
да в Києві, Канєві, Трахтоми-
рові, на сухому лузі із зарос-
тями лоху в околицях
с. Пекарі.
РІД КАМІНКА — ОНЧАХТНЕ
Дрібні (завбільшки з горобця) стрункі птахи з досить високими ногами і коротким
хвостом. Птахи відкритих (часто кам'янистих) місцевостей. Тримаються на землі.
Стрибаючи або перепурхуючи з каменю на камінь, часто присідають, «вклоняються»
і посіпують хвостом, видаючи при цьому досить голосне «і-чєк-чєк...». У птаха
в гіольоті привертають увагу яскраво-біле надхвістя і двоколірний (при основі
білий, на кінці чорний) хвіст. Забарвлення інших частин тіла також складається
у більшості видів з білих, чорних і сірих кольорів. В УРСР — 3 види. В польових
умовах добре розрізняються лише самці. Самки і молодь дуже подібні у всіх видів.
271. Камінка-плясуня
(каменка-плясунья)—
ОепапНіе
ізаЬеШпа СгеІгзсЬш.
За складом тіла — типова ка-
мінка, але відрізняється від
інших видів глинясто-сірим
кольором оперення. В УРСР —
рідкісний гніздовий птах пів-
денно-східної частини степо-
вої зони, де тримається серед
сухих ділянок степу, скеляс-
тих кам'янистих ландшафтів
ТОЩО; В ЧОРНОМОРСЬКОМУ
заповіднику зустрічається на
вигонах, де випасають овець.
272. Звичайна камінна
(каменка)—
ОепапНіе
оепапіЬе Ь.
Самця легко впізнати по світ-
ло-сірій спині й тім'ю, білому
низу тіла і надхвістю, чорних
крилах і смугах по боках го-
лови та двоколірному (чорно-
му з білим) хвосту. У самки
сірі й чорні кольори замінені
буруватими. Самки і молодь
в польових умовах подібні до
камінки-плясуні. Зустрічаєть-
ся в степу, в полях з кам'яни-
стими ділянками, по ярах та
балках, на стрімких скелястих
273. Лиса камінна
(плешанка) —
ОепапНіе
ріезсіїапка ЕересЬіп.
Легко відрізняється від попе-
редньої білим тім'ям і чорними
горлом та спиною (самець).
Самки дуже схожі на самок
інших камінок, але відрізня-
ються від них чорнуватими
грудьми. Оселяється на кам'я-
нистих розсипах або глинис-
тих урвищах. В УРСР — гніз-
довий птах південної смуги
степової зони і Криму.
берегах річок, в кам'яних
РІД КАМ'ЯНИЙ ДРІЗД —
МОМТІСОЕА
274. Кам'яний дрізд
(пестрьій каменньїй
дрозд)—
Мопіісоїа захаШіз Е.
Завбільшки з шпака. Легко
впізнається в природі завдяки
красивому строкатому забар-
вленню: у самців голова, шия,
горло і воло сірувато-голубі,
спина і поперек білі, черево і
хвіст іржасто-руді; самка
тьмяніша, плямиста. Звички
і голос такі ж, як у камінок.
В УРСР — нечисленний гніз-
довий птах Карпат, Криму і
деяких областей Полісся і Лі-
состепу (де зустрічається спо-
радично), нерегулярно залітає
в Чорноморський заповідник.
РІД ДРІЗД — ТУІЮШ
Птахи середні за розміром (завбільшки з шпака або
й більші). Оселяються в лісах. По землі пересуваються
великими стрибками. Досить обережні. При появі
людини ховаються в гущавині лісу і видають тривожні,
різкі звуки «чєк-чєк», «чок-чок». В УРСР — 7 видів.
2 види (чорний і гірський) легко розпізнаються в
природі по одноколірному чорному (самці) або
темно-бурому (самки) забарвленню. Інші досить схожі
між собою: зверху — оливково- або коричнювато-бурі,
знизу — світлі (білі або -вохристі) з темними бурувато-
чорними ряботинами. При зустрічі з ними слід звертати
увагу на колір пахвових пер на споді крила (у птаха,
що злітає, це добре видно): вони можуть бути білими
(дрізд-омелюх, горобинник), іржасто-рудими (білобро-
вий дрізд) або жовтувато-рудими (співочий дрізд).
275. Чорний дрізд
(черньїй дрозд)--
Тиггіиз тегиіа Е.
Трохи більший від шпака.
Самець увесь вугільно-чорний
з ясно-жовтим (навесні) дзьо-
бом. Самка і молодь темно-
бурі. Від подібних за розміра-
ми і забарвленням молодих
шпаків відрізняється довшим
хвостом і характерними зву-
ками, що їх він видає в разі
тривоги. До того ж, потри-
вожений, птах злітає не відра-
лісах з чагарниками, часто у
вогких прирічкових ярах, у
старих парках тощо. Звуки —
гучне «чок-чок» або «тєррє-
чок-чок»; біля гнізда (споло-
ханий) кричить «кік-кік-кік...»
або «кук-кук-кук...» і голосно
скрекоче. Пісня не така різно-
манітна, як у співочого дроз-
да, але досить красива завдя-
ки наявності в ній чистих
свистових, флейтових звуків.
Пісню чорного дрозда, трохи
меланхолійну, можна чути
ще пізно ввечері, коли майже
зу, а довго біжить стрибками,
посіпуючи хвостом. Оселя-
ється в мішаних і листяних
всі інші денні птахи стихають.
В УРСР — звичайний гніздо-
вий птах на всій території
(крім безлісих районів степо-
вої зони).
276. Гірський дрізд
(белозобьій дрозд)—
Типіиз Іогдиаіиз Ь.
Дещо більший за шпака. Лег-
ко розпізнається в природі по
широкій серпоподібній білій
смузі на волі (у самок вона
менш ясна). Решта оперення
чорна (самці) або темно-бура
(самки). На перах крила наяв-
ні поздовжні білуваті смужки,
і крила птаха, що летить, зда-
ються білими. Отже, світлими
крилами і білим волом навіть
здалека чітко відрізняється
від чорного дрозда. Оселяєть-
ся переважно у хвойних лісах,
рідше в букових (але не нижче
ніж 250 м над рівнем моря). В
кінці літа часто зустрічається
на полонинах і в зоні криво-
лісся, хоча можна бачити його
в цих місцях і навесні (тут
він живиться). Звуки — гучне
«трєк-чєк, чок». Пісня скла-
дається з голосних красивих
свистів і трохи нагадує пісню
співочого дрозда, але коротша
й одноманітніша. В УРСР —
типовий гніздовий птах Кар-
пат,- на прольотах зрідка
спостерігається в
Чорноморському
заповіднику.
277. Чорногрудий дрізд
(темиозобьій дрозд)—
Тиггіиз гиїісоШз
Раїї.
Трохи більший за шпака, ха-
рактерний своїм чорним гор-
лом і волом, яке добре виді-
ляється на загальному фоні —
оливково-бурому зверху і
білуватому знизу. В УРСР —
рідкісний залітний птах Хар-
ківської та Одеської областей.
278. Дрізд-чикотень,
або горобинних
(рябинник),—
Типіиз рііагіз Е.
Більший за шпака. Характери-
зується каштаново-коричне-
вою спиною і крилами, попе-
лясто-сірою головою і над-
хвістям (на відміну від усіх
інших дроздів), майже чорним
хвостом; черево біле, а на гру-
дях дуже густа плямистість
із широких краплеподібних
рудувато-темнобурих рябо-
тин. У польоті видно білі пах
вові пера. Гніздиться колоні-
ями на узліссях, в парках або
на окремих групах високих
дерев серед поля або лугу;
віддає перевагу вогким міс-
цям. На прольотах (особливо
восени) тримається великими
зграями (до 100 і більше осо-
бин). Звуки — характерний
крик «чак... чак... чак...»;
потривожений, різко тріщить
«тра-ра-ра-ра». Пісня щебет-
лива й тріскуча, без свистових
звуків. В УРСР — гніздовий
птах Полісся, Лісостепу і Кар-
пат; пролітний в усіх областях
республіки; в Чорноморсько-
му заповіднику звичайно
зимує.
279. Білобровий дрізд
(белобровик)—
Тпгсіив іііасиз Ь.
280. Співочий дрізд
(пєвчий дрозд)—
Тпгсіиз рЬіІотеїоз ВгеЬт.
Найменший серед дроздів.
Забарвленням схожий на спі-
вочого дрозда, але відрізня-
ється від нього досить ясними
білими «бровами» над очима
та іржасто-рудими пахвовими
перами (добре видно в польо-
ті). Оселяється у хвойних і
мішаних лісах, по молодих
березових насадженнях. Зву-
ки — уривчастий тріск «тцє-
тєк-тєк». Пісня складається з
двох частин: починається
вона короткою свистовою
треллю, а закінчується дов-
гим скрипучим щебетанням,
наче шипінням. В УРСР — рід-
кісний гніздовий птах деяких
районів Полісся, Поділля
(Тернопільська область) і Лі-
состепу (Харківська, Полтав-
ська області); під час перельо-
тів буває в усіх областях рес-
публіки.
Трохи більший за шпака. За-
барвлення верху тіла оливко-
во-буре, низ жовтувато-білий
з багатьма (особливо на гру-
дях) темно-бурими плямами,
що нагадують видовжений
трикутник. В польоті видно
вохристо-жовті пахвові пера
крил, чим добре відрізняєть-
ся від білобровика, в якого
пахвові пера іржасто-руді.
Оселяється в лісах, парках,
байрачних лісках (переважно
в нестарих мішаних насад-
женнях або світлих хвойних
гаях). Звуки — досить тихе
«цикання». В разі тривоги ви-
дає голосне скрекотання «тікс-
тікс-тікс...» Пісня складається
з дзвінких свистових звуків
(трелі і тріскучих звуків не-
має!), що повторюються у ви-
гляді окремих «слів» у певній
послідовності: кожне «слово»
повторюється 2—3 рази. Пісня
настільки виразна, що її мож-
на передати словами: «фі-
лі-пп, фі-лі-пп, прі-ді, прі-ді,
чай-піть, чай-піть.» УРСР —
гніздовий птах Полюся, Лісо-
степу, Карпат, Криму, частко-
во — степової зони; під час
перельотів зустрічається на
всій території республіки.
280
РОДИНА ТОВСТОДЗЬОБІ СИНИЦІ —
РАКАООХОККІТНЮАЕ
РІД ВУСАТА СИНИЦА — РАМ/КІ/.Ч
281. Дрізд-омелюх
(деряба)—
Тигбиз уіясіуогив Ь.
282. Вусата синиця
(усатая синица)—
Рапнпів Ьіагтісик Ь.
Найкрупніший серед дроздів,
набагато більший за шпака.
Зверху рівномірно бурувато-
сірий. В польоті добре поміт-
ний білий спід крил. Черево
також біле, але з багатьма
чорними плямами, що рівно-
мірно вкривають низ тіла.
Від інших видів дроздів, що
мають строкате, біле з темни-
ми плямами черево, відрізня-
ється такими ознаками: від
співочого і білобрового дроз-
дів — більшими розмірами
від горобинника — однотон
ним сірим верхом. Оселяється
в старих ділянках лісу (пере-
важно хвойного, рідше — мі-
шаного), найчастіше недалеко
від узлісся. Звуки — своєрідна
глуха трель «хррр...» або гуч
ний гнусавий крик «кхі... кхі...»
Пісня дзвінка, голосна, скла-
дається з чистих свистових
неквапливих звуків, характер
сполучення яких трохи нага-
дує такий у співочого і чор-
ного дроздів, але співається
в нижчих тонах і більш одно-
манітно. В УРСР—гніздовий
птах Полісся, Карпат, Криму
і почасти лісостепової зони;
на прольотах буває по всій
території республіки.
л о *
і
Дуже характерна на вигляд
маленька пташка, іржасто-ру-
да зверху і рожево-біла знизу,
з попелясто-сірою «шапоч-
кою» і чорними «вусами»
(це — жмутки довгих чорних
пір'їн, що спускаються на
шию від кутів рота), з рудим
(з домішкою білого або сіро-
го) хвостом і чорним підхвіс-
тям. Самка блідіша, не має
сірої «шапочки» і чорних «ву-
сів» та чорного підхвістя.
Оселяється в непрохідних за-
ростях очерету в плавнях по
берегах озер і річок. Звуки —
дзвінке з металічним відтін-
ком «чвінь-чвінь», що повто-
рюється 2—3 рази. В УРСР —
осілий, почасти мандрівний
птах плавнів
дніпровських
лісостеповій
птах деяких
республіки.
степової зони і
водосховищ у
зоні,- залітний
інших регіонів
282
РОДИНА СЛАВКОВІ — 8¥ЬУІГОАЕ
Різноманітна за видовим складом група дрібних чагарниково-лісових комахоїдних
птахів (в УРСР — 24 види), досить струнких, з тонким загостреним дзьобом, звичайно
з непоказним забарвленням. Статевого диморфізму, як правило, не мають (за
винятком одного нашого виду — чорноголової славки). Перелітні; прилітають
порівняно пізно: в середині квітня — на початку травня. Пісні досить різноманітні,
але у більшості з характерним тріскучим щебетанням. Мешканці узлісь (переважно)
і чагарниково-трав'янистих заростей на болотах і вологих луках, де вони спритно
стрибають по стеблах і гілках; але деякі види (вівчарики) оселяються і в глибині лісів.
РІД СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА
ОЧЕРЕТЯНКА —СЕТПА
283. Середземноморська
очеретянка
(широкохвостая камьппевка)—
СеШа сеШ Магт.
Невеличка (менша від гороб-
ця), рудувато-бура зверху і
брудно-біла знизу пташка з
широким віялоподібним хвос-
том. В УРСР — один раз була
знайдена в Полтавській об-
ласті; можливо, є в Криму.
РІД КОБИЛОЧКА, ЦВІРКУН — ЕОСЦ8ТЕЕЕА
Невеличкі (завбільшки з горобця або трохи менші)
буруваті мешканці очеретяних або чагарниково-трав'я-
нистих заростей по берегах великих водойм на заплав-
них луках. Дуже потайні. Тримаються переважно на
землі або в нижній частині густих трав і чагарників,
тому помітити їх дуже важко. Лише вранці й радвечір
кобилочки з'являються на верхівках стебел або гілок
кущів. Літають рідко, низько понад землею. Крила
короткі, широкі, тіло видовжене, хвіст округло-конусо-
подібний. На Україні 3 види. В польових умовах краще
розрізняти їх по голосах, хоча в цілому спів у всіх
нагадує скрекотання коників або цвіркунів (комах).
284. Солов'їна кобилочка
(соловьиньїй сверчок)—
ІосизіеНа
Іивсіпіоібез 8а VI.
ня своєрідна: починається
уривчастими цмокаючими
звуками, які нагадують буль-
кання болотних пухирів, що
Розміром з горобця. Спина
лопаються, а далі переходить
у довге тріщання «зіррррр».
однотонна, рудувато-бура,
низ вохристо-буруватий. Осе-
ляється в густих заростях
лозняків, осоки, очерету. Піс-
Співає птах майже цілу добу.
В УРСР — гніздовий птах май-
же на всій території (крім
Карпат).
283
РІД ТОНКОДЗЬОБА
ОЧЕРЕТЯНКА —
ІЛІ8СІМЮЕА
285. Річкова кобилочка
(речной сверчок)—
Еосизіеііа
ПиУіаШіз Л¥о1ї.
286. Кобилочка,
або цвіркун
(сверчок),—
ЬосизіеПа
паеуіа Босій.
287. Тонкодзьоба
очеретянка
(тонкоклювая каммшевка)—
Ьизсіпіоіа
теїапоро^оп Тетт.
Типова кобилочка, однотонно
оливково-бура зверху і бруд-
но-біла знизу, з темними поз-
довжніми рисочками на ще
світлішому горлі та грудях.
Від інших кобилочок відріз-
няється темним верхом і світ-
лим, що добре віділяється,
горлом. Оселяється в кущах
по берегах річок і на заплав-
них луках. Пісня являє собою
довгу (іноді триває кілька
хвилин) монотонну трель, яка
яка потім переходить у моно-
тонну, тривалу (до 2 хв) трель
з високих звуків «зіррр-зіррр-
зіррр...» В УРСР—гніздовий
птах Полісся, північних рай-
онів Лісостепу і Прикарпаття;
дуже рідко гніздиться в сте-
повій зоні (Чорноморський
заповідник).
287
285 Г
складається з повторення
однакових тріскучих складів
«зєр-зєр-зєр-зєр-зєрзєрзєр-
зєр». Співає, сидячи майже
вертикально на верхівці куща
В УРСР — гніздовий птах май-
же на всій території (крім
Карпат).
Розміром і виглядом подібна
до солов'їної кобилочки, але
забарвлення верху тіла олив-
ково-буре з темними пляма-
ми. Оселяється на вогких від-
критих луках з обрідним ча-
гарником. Звуки — різке
«тіпп» або «цчек»; з цього
«цчек» починається й пісня,
Помітно менша від горобця,
темна зверху і світла знизу.
За забарвленням і звичками
дуже нагадує лугову очере-
тянку, але на відміну від неї
співає, сидячи завжди в гли-
бині заростей. В УРСР —
рідкісний гніздовий Ьтах, ви-
явлений в Одеській і Полтав-
ській областях.
РІД ОЧЕРЕТЯНКА — АСЯОСЕРНАЕП8
Досить дрібні, переважно рудувато-бурі зверху і світлі знизу пташки з конусо-
подібним хвостом. Мешканці очеретяних і чагарникових заростей. Пісні переважно
тріскучі, але характер їх специфічний для кожного виду. Характерно, що очеретянки
співають і вночі. Спритно перелітаючи поміж стебел очерету, рогозу та інших
густих високих болотяних трав, підсаджуються збоку до них. В польоті вигинають
хвіст донизу, неначе гальмують (особливо це помітно при перепурхуванні над куща-
ми лозняка). Окремі види в польових умовах розрізняються, головним чином,
за голосом і звичками. В УРСР — 7 видів.
288. Прудка очеретянка
(вертлявая камьішевка)—
АсгосерЬаІиз раїшіісоїа Уіеііі.
Досить обережна, рудувата
зверху, з темними пістрявина-
ми на спині й грудях, невелика
очеретянка. Порівняно легко
розпізнається в природі за на-
явністю жовтуватих тонів у
забарвленні огерення: на го-
лові добре помітні жовтува-
то-білі смужки над очима
(«брови») і широка вохристо-
жовта смуга вздовж тім’я.
Тримається на болотистих
луках із заростями лозняка,
але здебільшого на відкритих
місцях. Звуки — уривчасте
«ткк» або «таккк», «тррр».
Пісня нагадує тріскучу пісню
борсучка, але співається тихі-
ше, і в ній багато складів
«єррр...дідіді...ррр...дюдюдю»,
яких немає в піснях інших
очеретянок. В УРСР — рідкіс-
ний гніздовий птах Київської,
Чернігівської, Чернівецької
областей.
289. Лугова очеретянка,
або борсучок (барсучок),—
АсгосерЬаІиз зсЬоепоЬаепиз Е.
Маленька (помітно менша від
горобця), коричнювата з тем-
ними ряботинами зверху і
жовтувата знизу пташка. Від
прудкої очеретянки відрізня-
ється строкатим верхом голо-
ви, на якій добре помітні чорні
поздовжні смужки над світ-
лими «бровами». Оселяється
на відкритих болотистих лу-
ках або в заростях лозняка
по берегах водойм. Навесні
з'являється раніше за інших
очеретянок (в середині квіт-
ня). Звуки—квапливі тріску -
чі склади «чр...чр...чр»; іноді
«пінь-пінь-чр-чр-чр» або на-
віть ніжні звуки «фюіть-клі-
клі». Пісня скрипуча і має
багато запозичених від інших
птахів звуків. її ножна пере-
дати як «цірі-цірі-цірі-тєрє-
тєрє-тєрє...чіп...чіп...чіп...тр-
тр-тр-трррр... клі -л ілі-ліль...
чі...чі...тєрєрє...». Співає, си-
дячи звичайно на верхівці
очерету, але нерідко при цьо-
му злітає по похилій лінії вго-
ру і, трохи піднявши крила
й хвіст, плавно опускається
на верхівку іншої стеблини.
В УРСР — гніздовий птах май-
же на всій території (крім
Карпат).
290. Індійська очеретянка
(индийская камьішевка)—
АсгосерЬаІиз а^гісоїа Легй.
Невелика, рудувата (без рябо-
тин) зверху очеретянка; голо-
ва трохи темніша. Над оком—
виразна, майже біла «брова».
Голос подібний до голосу ча-
гарникової очеретянки, але в
ньому немає тріскучих звуків.
Співає переважно в очереті,
що також дає змогу відрізнити
її від цього виду. В УРСР —
нечисленний гніздовий птах
у плавнях Дніпра, Дністра,
Дунаю, на озерах Чорномор-
ського і Азовського узбереж-
жя, на морських островах.
291. Садова
очеретянка
(садовая камьішевка)—
АсгосерЬаІиз
сіишеїогиш ВІуІЬ.
Дрібніша за горобця. Зверху
коричнево-бура з легким
оливковим відтінком, знизу
сірувата. Тримається по воло-
гих ярах і садах, в заростях
кропиви і кущів. В Ті пісні
менше тріскучих звуків, але
привертає увагу подвійне
«чек-чек». В УРСР — рідкіс-
ний залітний птах (помічений
у Київській області).
292. Чагарникова
очеретянка
(болотная камьішевка)—
АсгосерЬаІиз
раїизігіз ВесЬзі.
Трохи менша від горобця,
з одноколірним (без ряоотин/
оливково-бурим верхом (без
рудого відтінку на надхвісті)
і білуватим низом. Тримаєть-
ся в заростях лози та інших
кущів по берегах водойм,
іноді в чагарникових заростях
парків. Дуже спритно лазить
по вертикальних стеблах і гіл-
ках. Звуки — тихе уривчасте
«чрр...чррр...»; пісня — квап-
ливе, без пауз, тривале щебе-
тання з повторенням різнома-
нітних свистових і тріскучих
звуків. Співає, сидячи завжди
нерухомо на верхівці стебел
очерету, куща або дерева,
піднявши дзьоб (на одну вісь
із тілом) і сильно надуваючи
горло. В УРСР — гніздовий
птах на всій території.
293
293. Ставкова
очеретянка
(тростниковая
камьішевка)—
АсгосерЬаІиз
зсіграсеиз Негш.
Подібна до попереднього ви-
ду, але в забарвленні (особли-
во на надхвісті) переважає
рудий колір. Тримається зав-
жди біля води в заростях оче-
рету. Звуки — різке «чєрр»
або «чєчрр»; пісня схожа на
пісню чагарникової очеретян-
ки. В УРСР — гніздовий птах
майже на всій території (крім
Карпат).
294. Велика,
або дроздовндна,
очеретянка (дроздовидная
камьішевка)— АсгосерЬаІиз
агишііпасеиз Ь.
Найбільша з очеретянок (роз-
міром з шпака), чим у польо-
вих умовах добре виділяється
серед інших видів. Зверху
однотонно бурувата, знизу
брудно-біла. Оселяється по
очеретяних заростях у запла-
вах річок, на великих ставках
або болотах. Голос дуже тріс-
кучий, чути весь день і на
початку ночі; звичайно видає
звуки «кр-р-кр-р-кр-р». Пісня
звучить як «кар-р-ра...кар-р-
ра...кр-ркр-р-кі-кі-кі», неначе
птах вимовляє «карась...ка-
рась. ..рак...лінь-лінь-лінь». В
УРСР — гніздовий птах на
всій території.
РІД БЕРЕСТЯНКА —
НІРРОЕАІ8
295. Берестянка
(пересмешка)—
Нірроіаів ісіегіпа
Уіеііі.
Невелика (значно менша від
горобця), зеленувато-оливко-
ва зверху і світло-жовта зни-
зу пташка. Оселяється в лис-
тяних і мішаних лісах, пере-
важно на узліссях, у парках,
садибах населених пунктів.
Тримається весь час у кронах
дерев і помітити її надзвичай-
но важко. Але берестянка
викриває себе характерним
співом,- до того ж, коли співає,
сидячи на гілці, ясно видно
яскраво-оранжеве забарвлен-
ня порожнини рота. Прилітає
досить пізно, в кінці травня —
на початку червня. Звуки —
дуже голосні, квапливі, ще-
бетливі і свистові вигуки,
часто запозичені від інших
птахів і скомбіновані найнес-
подіванішим способом у сво-
єрідні «слова». Пісня тривала
і різноманітна; в ній часто
чути гнусаві звуки «кі-кі-
тхій-кі-кі-тхій» або «чррр-
кніі», що повторюються бага'-
то разів підряд. В УРСР —
гніздовий птах на всій терито-
рії, крім безлісих степових
районів.
295
РІД СЛАВКА — 8¥Ь¥ІА
Дрібні рухливі чагарникові птахи (трохи більші або
менші від горобця), переважно бурувато-сірі зверху
і білуваті знизу, з тонким прямим дзьобом. їх досить
легко розпізнавати по звичках, стаціях і особливо по
голосах. Хоча більшість видів видає схожий крик
«чєк-чєк-чєк», пісні самців дуже специфічні. В УРСР —
5 видів.
296. Рябогруда славка
(ястребиная славка)—
8уКіа пікогіа ВесЬві.
Крупніша за всіх славок.
Зверху попелясто-сіра (здале-
ка здається навіть голубува-
тою), знизу на світлому фоні
поперечно-смугастий бурува-
тий рисунок, який добре від-
різняє її від інших славок.
Оселяється в чагарникових
заростях на узліссях, порубах,
у садах, байрачних лісах, за-
ростях лози по берегах річок.
Час від часу з ритмічним три-
валим скрекотанням «чєчєчє-
чє...» вилітає з гущавини на
верхівку якогось куща. В разі
тривоги різко тріщить, як го-
робець. Але пісня красива, з
короткими сзистовими стро-
фами і частими паузами. В
УРСР—гніздовий птах на
всій території.
297. Садова славка,
або кропив'янка
(садовая славка),—
8уКіа Ьогіп Вобб.
Трохи менша від попередньої
(розміром з горобця). Загальне
забарвлення однотонне сіру-
вато-бурувате (без особливих
розпізнавальних ознак), низ
трохи світліший. Оселяється
в густих чагарникових зарос-
тях заплавних лісів і гаїв, про-
те трапляється вона й у мі-
ських садах і парках. Своїми
звичками подібна до сірої
славки, але ніколи не співає
на льоту. Пісня являє собою
рівний голосний і тривалий
типовий славчачий «говірок»,
без будь-яких кінцівок і пауз,
де свисти перемежовуються
з щебетливими трелями (від-
далено нагадує дзюрчання
струмочка). В УРСР — гніздо-
вий птах на всій території,
298. Чорноголова славка
(чорноголовая славка)—
8уКіа аігісарШа Ь.
Ця невеличка (завбільшки з
горобця) славка відразу ж
розпізнається в природі по
чорній (самець) або коричне-
во-рудуватій (самка) «шапоч-
ці» на голові. Оселяється в
листяних і мішаних лісах з
густими чагарниками, у пар-
ках, садах. Пісня дуже краси-
ва, складається з різноманіт-
них неквапливих, чистих,
звучних флейтових свистів і
тихого щебетання, триває до-
сить довго і перед кінцем
співається голосніше. Під час
пісні самець неспішно стрибає
по гілках. В УРСР — гніздо-
вий птах на всій території,
крім степових безлісих ра-
йонів.
299. Сіра славка
(серая славка)—
8уКіа сотшипів Ьаііі.
У природі цю славку можна
пізнати по досить дрібних
розмірах (менша від горобця)
і бурувато-коричневих крилах
та рудих плечових перах, що
добре виділяються на загаль-
ному сіруватому фоні. Часто
видно й білувате горло. Осе-
ляється в різноманітних ча-
гарникових заростях на по-
лях, луках, узліссях, свіжих
порубах, іноді в садах. Зву-
ки— хрипкий, уривчастий
крик «вед-вед-вед» (особливо
в разі тривоги), який іноді
супроводиться шипінням. Піс-
ня являє собою квапливий,
простий (без варіацій), злегка
переливчастий і короткий ще-
бетливий «говірок»: «вї-чі-
рєчі-річі-чучі...» Самець під
час співу нерідко злітає над
кущем, не перериваючи пісні.
В УРСР — гніздовий птах на
всій території.
300. Прудка славка
(славка-завирушка)—
8уКіа сиггиса 1.
Подібна до сірої славки, але
ще менша і плечі має сірі.
Крім того, від усіх славок
добре відрізняється темними
(бурими) щоками і ясно-білим
з рожевуватим відтінком ни-
зом тіла. Оселяється в чагар-
никах на узліссях (віддає пе-
ревагу хвойним, молодим і світ-
лим лісам), в парках, садах.
Пісня дуже характерна: тихе
щебетання, що раптом кінча-
ється гучною треллю «клє-
клє-клє-клє-клє...» В УРСР —
гніздовий птах на всій терито-
рії, крім південних районів
степової зони, де буває тільки
під час прольотів.
РІД ВІВЧАРИК — РН¥ЬЬО8СОРЬ8
Дрібні (набагато менші від горобця) стрункі, рухливі птахи, сірувато-оливкові або
зеленувато-сірі з більшою або меншою домішкою жовтого кольору. Тримаються
в кронах дерев, весь час стрибаючи по гілках. І хоча вони не дуже обережні і під-
пускають людину досить близько, все ж роздивитись їх важко через маскуюче
забарвлення і надмірну рухливість. Всі вівчарики (в УРСР їх 6 видів) подібні
між собою і в польових умовах за зовнішнім виглядом практично не розрізняються.
Найлегше розпізнавати окремі види в природі по характерних, своєрідних піснях,
певній поведінці, стаціях.
ЗОЇ. Весняний вівчарик
(весничка)—
Рйуііовсориз
ІгосЬіІив Е.
Верх бурувато-оливковий,
низ жовтувато-білий, ноги
світлі, бурувато-жовті (на від-
міну від вівчарика-ковалика).
Зустрічається на узліссях
листяних і мішаних лісів, де
багато чагарників, у молодих
гаях з галявинами. Ще здалека
можна пізнати весняного вів-
чарика по його пісні — него-
302. Вівчарнк-ковалнк
(теньковка)—
Рйуііовсорив
соІІуЬііа Уіеііі.
Зовні дуже нагадує весняного
вівчарика, від якого відрізня-
ється лише чорними ногами
(а у весняного вівчарика вони
буру вато-жовті). Проте в по-
льових умовах цією ознакою
користуватися практично
неможливо. Зате легко і від-
разу можна впізнати вівчари-
ка-ковалика по його специ-
303. Світлочеревий вівчарик
(светлобрюхая пеночка)—
Рйуііовсорив Ьопеїіі
УіеШ.
Типовий вівчарик. Поперек
разом з надхвістям жовту-
вато-зеленуватого кольору,
дуже відрізняється від сіру-
вато-бурої спини. В УРСР —
дуже рідкісний залітний птах
(відмічено в 1840 р. на півдні
Криму і в східних Карпатах
у Львівській області).
лосній, але досить приємній;
фічній пісні, яка завжди доно-
чистих
вона складається
303
свистових звуків, які поступо-
во посилюються, а на кінець
завмирають: «твіт-твіт-твіт-
твіт, тью-тью-тью-тью, віу-
вьі-вьі-ві, льі-фью-фью-тьюю».
Пісня дещо нагадує зяблико-
ву, але без характерного для
зяблика «розчерку» в кінці.
В УРСР — гніздовий птах По-
лісся, Карпат, Криму і Лісо-
степу. Перелітний птах на
всій території.
ситься з верхівки ялини або
іншого дерева. Вона являє
собою рівномірне повторення
коротких, чітких дзвінких
складів, що злегка модулю-
ються по висоті: «тєнь-тінь-
тянь-тюнь-тєнь-тінь-тінь...»
Іноді це «тенькання» триває
досить довго і час від часу пе-
реривається тихою треллю
«тр...тр...тр...». Оселяється у
вологих, глухих ділянках лісу
(переважно хвойного і міша-
ного), біля води, в місцях з доб-
ре розвиненим чагарниковим
підліском, по лісових балках
і заплавах річок,- часто трима-
ється на старих, що зароста-
ють, порубах. В УРСР — гніз-
довий птах Полісся, Карпат і
Лісостепу; пролітний на всій
території республіки. Поде-
куди досить численний (По-
ділля). _____
304. Жовтобровий
вівчарик
(пеночка-трещотка)—
Рйуііовсорив віЬііаігіх ВесЬві.
Виразно відрізняється від по-
передніх видів жовтувато-
зеленою спиною, сірчано-
жовтими грудьми і чисто бі-
лим черевцем. Над очами по-
мітні широкі жовті «брови».
Оселяється в мішаних і лис-
тяних лісах, переважно там,
де є добре розвинений під-
лісок. У природі легко роз-
пізнається за своєрідною піс-
нею. Загалом тріскуча, вона
починається досить голосни-
ми звуками, що поступово
прискорюються, і закінчується
коротенькою одноманітною
треллю: «сіп-сіп-сіпсіп-сіп-
сіпсіпсіп-сіпсіррр» (пісня де-
що нагадує звук електричної
швейної машинки, що працює).
Спів звичайно супроводиться
токовим польотом по прямій
лінії від одного дерева до
другого (див. схему). В основ-
ному він проходить невисоко
від землі (близько 2 м). Са-
мець починає співати, сидячи
на гілці або трохи підлетівши
з неї вгору, а потім, випро-
ставши крила або слабо маха-
ючи ними, планерує в інше
місце, супроводячи політ
треллю. В УРСР — звичайний
гніздовий птах на всій терито-
рії, де є деревна рослинність.
305
304
305. Корольковий
вівчарик
(корольковая пеночка)—
РЬу11о8соріі5 ргоге£и1и8Ра11.
Найдрібніший з усіх вівчари-
ків, схожий на королька. Від
інших вівчариків легко від-
різнити по голосу. Поклик
схожий на писк королька або
поклик канарейки і звучить
як «твіт» або «цвіт». Пісня
дуже голосна, дзвінка. В
УРСР — дуже рідкісний заліт-
ний птах (у жовтні 1980 р.
вперше на Україні здобуто
двох молодих пролітних пта-
хів на о. Зміїному в північно-
західній частині Чорного
моря).
306. Зелений вівчарик
(зеленая пеночка)—
Рйуііозсорпв
ігосЬіІоіОез 8пп<1.
Відзначається густим зелену-
ватим відтінком у забарвлен-
ні оперення й білою попе-
речною смужх/'ою на крилах.
Можна зустріти в старих, але
не глухих лісах. В УРСР —
рідкісний залітний птах (знай-
дено у Харківській, Черні-
гівській, Ворошиловградській
Миколаївській і Херсонській
областях).
РІД КОРОЛЬОК — ПЕСЦШВ
Найдрібніші з птахів нашої фауни. Зовнішній вигляд іх
настільки характерний, що впізнати цих птахів у при-
роді дуже просто. Загальне забарвлення оливково-зеле-
нувате. На голові зверху яскрава жовто-червона або
жовто-золотиста поздовжня смужка (видно в бінокль).
Живуть у хвойних лісах; тримаються зграйками і пара-
ми. Дуже жваві й рухливі птахи. Весь час копирсаються
у верхніх частинах крон дерев. Іноді, швидко махаючи
короткими, тупими крильцями, вони тріпонуться
на одному місці біля кінчика якоїсь гілки і знову
швидко ховаються в гущавину хвої. Ці переміщен-
ня в пошуках їжі супроводяться тонким і досить мо-
нотонним писком «сі-сі-сі...» або «ці-ці-ці...». Пісня не-
голосна, складається з високих тонів, трискладова, зву-
чить як «ці-флі-хіі, ці-флі-хіі...». В УРСР — 2 види.
307. Жовтоголовий
корольок (желтоголовьій
королек)--
Ке^иіиа ге^иіиз Ь.
308. Червоноголовий
корольок
(красноголовьій королек)
Керіїиз іфіісарШиз Тешш.
Характеризується яскравим
оранжево-жовтим тім'ям, об-
лямованим з боків чорними
смужками. В УРСР — звичай-
ний осілий птах Карпат і При-
карпаття,- зрідка гніздиться в
північних районах Полісся і в
Криму. Взимку птахи далеко
лими «бровами» над оком. В
УРСР — гніздовий птах Кар-
пст Тримається також у хвой-
мігрують, з'являючись у хвой-
них лісах, але не піднімається
них лісах Лісостепу і навіть у
степовій зоні (Чорноморсь-
кий заповідник).
Відрізняється від попередньо-
го виду більш яскравим, оран-
жево-червоним тім'ям, чорною
поперечною смужкою на лобі
і виразними блискучими бі-
так високо в гори, як жовто-
головий корольок. Виявлений
у гніздовий період (травень,
1971 р.) в Київській області
(острів Домантівський на Ки-
ївському водосховищі).
Маленькі (менші від горобця) бурувато-сірі або чорно-білі птахи, з широким
і трохи плескатим, низьким дзьобом. Здобич (комах) ловлять частіше на льоту.
Переважно лісові птахи. Всі 4 види нашої фауни перелітні; навесні прилітають пізно
і досить рано відлітають восени.
РІД МУХОЛОВКА —
МЕГ8СІСАРА
РІД СТРОКАТА МУХОЛОВКА —
РІСЕОІЛ.А
309. Сіра мухоловка
(серая мухоловка)—
Мивсісара вігіаіа Раїї.
Невелика (завбільшки з го-
робця або трохи менша), в
цілому бурувато-сіра (зверху
темніша, знизу світліша), з не-
виразними ряботинками на
грудях і голові. Нерідко гніз-
диться під стріхами або на
виступах стін будинків, через
іцо її можна часто бачити по
сусідству з людиною. В лісі
обирає ділянки розріджені, із
світлими галявинами, чагар-
ником та із зручними для
гніздування місцями (напів-
дуплами, тріщинами в корі
дерев тощо). Легко впізнаєть-
ся в природі за своєю харак-
терною звичкою — сидячи на
місці, потріпує зрідка крила-
ми і поводить хвостом вгору-
вниз. Крім того, час від часу
злітає в повітря і схоплює
пролітаючу комаху,- при цьому
виразно чути клацання дзьобом.
Звуки — тихий свист «тсіть-
тсіть-тсіть-тсіть». Типової піс-
ні немає. В УРСР — гніздовий
птах на всій території респуб-
ліки.
310. Строката мухоловка
(мухоловка-пеструшка)—
Ріседиіа Ьуроіеиса Раїї.
Маленька (менша від горобця)
пташка із строкатим чорно-
білим забарвленням. У самця
чорний верх (лише на лобі
невелика біла пляма), білий
низ, широка біла смуга на
крилах і білі плями по краях
хвоста. Самка і молодь буру-
вато-сірі. Від подібної за за-
барвленням мухоловки-біло-
шийки самець відрізняється
суцільно чорним верхом шиї;
самки обох видів практично
не розрізняються. Оселяється
в лісах різного типу, віддаючи
перевагу листяним і мішаним,
а також у парках, іноді в са-
дах. Пісня голосна і най-
частіше звучить як «ці-кру,
ці-кру-ці, цікру-цікру...»; ІНО-
ді самець швидко, але тихо
щебече «цюй-цюй-ціфіруф-
літ» або видає чітку свистову
трель «піль-піль-філілілілілі-
лю». Тривожний крик корот-
кий— «пік...пік...». В УРСР —
гніздовий птах Полісся, Кар-
пат і північного Лісостепу; на
схід — до Харківської області.
Під час перельотів буває
на всій території
ліки.
311. Мухоловка-білошийка
(мухоловка-белошейка)—
Ріседиіа аІЬісоШв Тешш.
Від подібної на неї строкатої
мухоловки білошийку (самця)
легко відрізнити в природі по
білій суцільній кільцевій сму-
зі навколо шиї. В УРСР —
гніздовий птах Полісся, Кар-
пат і Лісостепу (в південних
частинах ареалу більш чис-
ленний); перелітний птах на
всій території республіки.
РОДИНА РЕМЕЗОВІ —
КЕМІХЮАЕ
РІД МАЛА МУХОЛОВКА —
8ІРНІА
РІД ОПОЛОВНИК —
АЕСІТНАЕО8
РІД РЕМЕЗ —
КЕМІХ
312. Мала мухоловка
(малая мухоловка)—
8ірЬіа рагуа ВесЬві.
Помітно менша від горобця.
Самця легко впізнати по ір-
жаво-рудих горлу І волу;
решта оперення сірувато-буре
зверху і білувате знизу. Від
схожої з нею за забарвленням
малинівки відрізняється ха-
рактером поведінки (типове
для мухоловок тріпотіння
крилами) і наявністю білих
плям по боках темного хвоста,
особливо помітних у польоті.
Самка блідіша. Оселяється
переважно в ділянках старого
мішаного або хвойного лісу.
Звуки — характерний дво-
складовий вигук «хі-лі...хі-
лі...» (перший склад вищий за
другий), який повторюється
ЗО—40 разів. Потурбована, ви-
дає уривчастий тріск «тррр...».
Навесні голосно і дзвінко спі-
ває «фйєд-фйєд-фйєд, фью-
фью-фью, фі-ті-тьі». В УРСР —
гніздовий птах Полісся, Лісо-
степу, Карпат і Криму; під час
перельотів зустрічається і в
інших регіонах.
312
313. Довгохвоста синиця,
або ополовник (ополовник),—
Ае^іІЬаІоз сашіаіив Е.
Перше, що впадає в очі при
зустрічі з цим птахом, це
дуже довгий, чорний з білими
смугами по боках, східчастий
хвіст, який стирчить з малень-
кого білого пухнастенького
тіла (здалека воно здається
кулькою завдяки густому
оперенню). Ближче (в бінокль)
можна роздивитись на загаль-
ному білому фоні рожевуваті
підхвістя й плечі та чорну
спинку. Оселяється переваж-
но в листяних лісах; трима-
ється звичайно зграйками або
парами. Звуки — протяжні й
неголосні тонкі свисточки «ці,
ці, ці, ціі»; іноді 'уривчасті
крики «черр... черр...». В
УРСР — осілий птах Полісся,
Лісостепу, Карпат і Криму,-
зрідка гніздиться в Чорномор-
ському заповіднику,- взимку
мандрівний птах в усіх облас-
тях республіки.
314. Ремез (ремез)—
Кетіг решіиіпшв Е.
Дуже малий птах (набагато
менший від горобця), провор-
ний, із своєрідним забарвлен-
ням: голова зверху і шия білі,
від кутів рота через око йде
чорна смуга, спина іржасто -
руда, низ жовтувато-білий з
коричневими плямками на
грудях. Тримається парами і
зграйками поблизу води, у
заплавних заростях дерев та
кущів. Майстерно будує гніз-
до, яке має вигляд рукавички.
Легко виявляється в природі
по голосу — протяжному,
тонкому свисту або писку
«тсііі, тсііі». В УРСР — гніздо-
всій території.
вий птах на
РІД СИНИЦЯ — РАЯЕГ8
Дрібні птахи (завбільшки з горобця або менші), з коротким, міцним, трохи здутим
конічним дзьобом, без рудого кольору на спині. Забарвлення різноманітне — від
тьмяних сірих тонів до яскравих жовтих і голубих. Типово лісові птахи. Гніз-
дяться переважно в дуплах дерев. У пошуках корму нерідко підвішуються на
гілках вниз головою. Здебільшого осілі і зустрічаються не тільки влітку, а й узимку,
коли утворюють зграйки. В УРСР — 7 видів.
315. Болотяна гаїчка
(гаичка)—
Рапі8 раїизігіз Е.
316. Чорноголова гаїчка
(пухляк)—
Рапіз топіапиз Ваіб.
317. Чорна синиця, або
московка (московка),—
Рапів аіег Е.
Невелика синиця, загального
бурувато-сірого забарвлення
з чорною «шапочкою» на го-
лові й чорним горлом. Схожа
з чорноголовою гаїчкою, про-
те відрізнити в природі ці
близькі види можна, знаючи,
що спина у болотяної гаїчки
бура (а не сіра) і «шапочка»
на голові блискучо-чорна і
менших розмірів (не доходить
до спини). Різні у цих видів
також і гніздові стації; зокре-
ма, болотяна гаїчка оселяєть-
ся в листяних лісах, переваж-
но на вологих ділянках по-
близу води, і займає дупла,
розміщені дуже високо (до
25 м). Зграй не утворюють,
тримаються парами. Голос
нагадує крик чечітки і звучить
як дзвінке «тів-тів-тів...» Вза-
галі досить крикливий птах.
В УРСР — осілий птах Поліс-
ся, Карпат і Лісостепу; взимку
під час мандрівок залітає далі
на південь.
зимує в Чорноморському за-
мандрівок зустрічається і в ін-
ших місцях.
повіднику.
Від схожого з нею поперед-
нього виду відрізняється чор-
но-бурою (не блискучою)
«шапочкою», яка заходить
далеко назад, за потилицю,
і сірою (а не бурою) спиною.
Оселяється в хвойних і міша-
них лісах, обираючи дупла
завжди низько над землею.
Звуки — голосне «ці-ці-кєє-
кєє...»; пісня складається з
одного дзвінкого свисту «тіу-
тіу-тїу...», що повторюється
5—6 разів. В УРСР— нечис-
ленний осілий птах Полісся,
Карпат і північних районів
Лісостепу. Під час зимових
Найменша з наших синиць, з
голубувато-сірою спиною і
білувато-бурим низом. Від-
значається блискучо-чорною
головою з білими щоками та
великою чорною плямою на
горлі й волі. Оселяється пере-
важно в хвойних лісах, трима-
ючись у верхівках крон дерев.
Звуки — дзвінкий високий
писк «тюй-пі, тюй-пі...» або
три чисті дзвінкі склади «тю-
пі-ті...», які повторюються
швидко багато разів. В УРСР —
звичайний осілий птах Карпат
і Криму; нечисленний осілий
птах Полісся; дуже рідко
318. Чубата синиця
(хохлатая синица)—
Рагиз сгізіаіиз Ь.
Легко розпізнається в природі
серед усіх інших синиць зав-
дяки строкатому «чубику» на
голові, який утворюють ви-
довжені сірувато-білі пера з
поперечними чорними пляма-
ми. Верх тіла бурувато-сірий,
низ світлий з чорним горлом.
Зустрічається в мішаних і
хвойних лісах, де тримається
переважно в кронах і на кін-
цях гілок дерев. Голос сво-
єрідний — звичайний синичий
поклик супроводиться різкою
треллю «ці-ці-пррр». В УРСР —
осілий птах Полісся і Карпат
і звичайний мандрівний зимо-
вий птах Полісся, Карпат і
Лісостепу,- нерегулярні зальо-
ти відмічені в Чорноморсько-
му заповіднику.
319. Велика синиця
(большая синица)—
Рагиз та]ог Е.
Найбільша з наших синиць
(завбільшки з горобця), яку
часто, особливо взимку, мож-
на бачити по сусідству з жит-
лом людини. 11 легко впізнати
по яскраво-жовтих грудях з
поздовжньою чорною смугою,
яка спускається з чорного
горла, наче довгий «галстук»
(у самок він менший), чорній
з металічним блиском голові,
яскраво-білих щоках. Спина
оливково-зелена. Оселяється
всюди, де є дерева. Звуки —
дзвінка трель, що закінчуєть-
ся тріском «пінь-пінь-пінь...
пінь-пінь-тарррра...» Весняна
пісня самців звучить як дзвін-
ке «ці-ці-фі, ці-ці-фі, ці-ці-
фі...» або «ці-фу...ці-фу...», що
повторюється багато разів.
В УРСР — звичайний осілий,
почасти мандрівний взимку
птах усієї території.
320. Голуба синиця
(лазоревка)—
Рагиз саегиіеиз Е.
Жовтими грудьми з неясною
чорною поздовжньою середин
ною смужкою, білими щока-
ми! зеленуватою спиною схо-
жа на велику синицю, але
відрізняється від неї значно
меншими розмірами і, голов-
не, голубими «шапочкою»,
крилами і хвостом. Оселяєть-
ся в лісах і парках. Звуки —
«ці-цінь-цірррззь» або корот-
ка дзвінка трель. В УРСР —
осілий, -почасти мандрівний
птах на всій території.
321. Біла синиця
(князек)—
Рагиз суапиз Раїї.
Дрібна синиця, яку можна
зрідка спостерігати взимку в
зграях із голубою синицею,
від якої відрізняється перед-
усім відсутністю жовтих тонів
у забарвленні, а також білими
головою і низом. В УРСР—
рідкісний залітний птах пів-
нічних районів (Київська об-
ласть).
РОДИНА ПОВЗИКОВІ —
8ІТТГОАЕ
РІД ПОВЗИК — 8ІТТА
322. Повзик (поползеиь)—
8іНа еигораеа Е.
Менший від горобця, кремез-
ний, голубувато-сірий зверху
і білий знизу птах, з міцним,
гострим дзьобом і коротким
хвостом. Добре помітні чорні
смуги, що тягнуться від кутів
рота через око по боках голо-
ви, а також каштаново-корич-
неві боки тіла й підхвістя.
В природі легко розпізнати
його за звичками. Це єдиний
з наших птахів, здатний стри-
бати по стовбурах дерев не
тільки вгору, а й униз голо-
вою. При цьому він зовсім
не користується хвостом, як
це роблять дятли й пищухи.
Крім того, дуже характерно
поводить себе, коли їсть: на-
сінини, жолуді, горішки
встромляє в тріщини кори й
розбиває ударами дзьоба (як
дятли). Гніздиться в мішаних
і листяних лісах, але взимку
буває часто і в чисто хвойних,
в садах і парках. Тримається
поодинці або парами. Го-
лос — навесні голосний, ме-
лодійний свист «тфюіі-тфюіі-
тфюіі». Крім того, часто видає
уривчасті звуки «тюй-тюй-
тюй...», «фють-фють-фють...»
або дзвінку трель «трррр...».
В УРСР — звичайний осілий
птах Полісся, Лісостепу і Кар-
пат,- дуже рідко зимує в Чор-
номорському заповіднику.
заповіднику.
состепу,
ка зимує в
РОДИНА ПИЩУХОВІ — СЕКТНІЮАЕ
Маленькі птахи з тонким, довгим, зігнутим донизу
дзьобом. Оселяються в лісах або горах, де звичайно
пересуваються по стовбурах дерев або прямовисних
скелях, спираючись на хвіст і ніколи не обертаючись
вниз головою, як повзики. В УРСР — 3 види.
РІД СТІНОЛАЗ —
ТІСНОПКОМА
323. Стінолаз (стенолаз)—
ТісЬойгота пшгагіа Е.
Настільки своєрідний, що
його не можна сплутати з
іншими птахами. Цей сірий
з чорним птах дуже спритно,
зигзагоподібно лазить по
стрімких скелях, розпростую-
чи широкі заокруглені крила,
по чорному фону яких видно
великі червоні смуги і білі
плями на кінці. Білі плями
є йпо боках хвоста. В УРСР —
рідкісний залітний птах Кар-
пат.
РІД ПИЩУХА —
СЕКТНІА
324. Звичайна пищуха,
або підкоришник (пищуха),—
СегіЬіа (атіїіагів Е.
Цю маленьку (меншу від го-
робця) пташку з сірувато- або
рудувато-бурим з білими
плямками верхом і блискучо-
білим низом легко розпізнати
в природі по характерній і
своєрідній манері пересуван-
ня по стовбурах дерев. Вона
завжди лазить знизу вгору по
спіралі навколо стовбура.
Піднявшись на висоту кількох
метрів, перелітає по похилій
траєкторії на інше дерево, де
починає від самої основи
стовбура такий самий підйом
(див. схему). Політ швидкий.
Оселяється переважно в хвой-
них або мішаних лісах. Зву-
ки — протяжний, тихий свист,
наче писк: «тсіі...тсіі...». Вес-
няна пісня самців — досить
мелодійна, кваплива, дзвінка
трель на високих нотах: «сірр-
ііцірі, Ицірі, уіт, тірррр, уіт».
В УРСР — осілий, почасти
мандрівний птах Полісся, Лі-
Криму,- зрід-
325. Короткопала
пищуха
(короткопалая пищуха)—
СегіЬіа ЬгасЬуйасіуІа
ВгеЬш.
Дуже подібна до звичайної
пшцухи, і в природі ці два
види практично не розрізня-
ються. Проте короткопала
пищуха характеризується
брудно-білим забарвленням
низу тіла (без блиску) і сірі-
шим верхом. Крик її голосні-
ший і нижчий, ніж у звичайної
пищухи, звучить як «твітт,
твітт»; пісня нагадує пісеньку
чечевиці. Оселяється не тіль-
ки в лісах (ще одна відмін-
ність від попереднього виду),
а й у парках, садах, поблизу
населених пунктів. В УРСР —
гні «іоний птах Прикарпаття.
Численна група дрібних птахів (завбільшки приблизно
з горобця), що гніздяться на землі. Забарвлення звичайно
яскраве (особливо в самців). Сезонна, вікова і статева
мінливість значно ускладнює визначення їх у природі;
проте в період розмноження багато видів мають чіткі
польові ознаки і можуть бути визначені на відстані.
В УРСР — 11 видів.
РІД ВІВСЯНКА — ЕМВЕЙІХА
326. Просянка
(просянка)—
ЕтЬегіга саіапйга Е.
Дещо більша від горобця,
зверху вся сіру вато-бура, в
численних темних і світлих
ряботинах, знизу білувата з
густими ряботинами на гру-
дях. Отже, на відміну від
інших вівсянок у забарвленні
її немає яскравих кольорів.
Часто сидить на верхівках ку-
щів або невисоких дерев. Осе-
ляється на заплавних луках
з окремими групами чагарни-
ків, іноді в садках і на городах
поблизу водойм. Звуки —
своєрідне «цикання»; пісня —
коротка неголосна трель, В
УРСР — нечисленний гніздо-
вий і перелітний птах на всій
території; звичайний зимую-
чий — в Чорноморському за-
повіднику.
327. Звичайна вівсянка
(обьїкновенная овсянка) —
ЕшЬегіха сіїгіпеїіа Е.
Завбільшки з горобця. Легко
розпізнається в природі по
яскраво-жовтих грудях і го-
лові (самець; у самки і моло-
дих птахів забарвлення жов-
тувато-сіре). По боках буро-
чорного хвоста є білі сму-
ги, які особливо добре по-
мітні, коли птах злітає. В цей
час також привертає ува-
гу коричнево-руде над-
хвістя. Оселяється на уз-
ліссях, в молодих насаджен-
нях, на порубах і зарослих
галявинах у лісі. Звичайно,
співаючи, птах сидить майже
нерухомо на гілці, верхівці
дерева або куща. Звуки —
протяжний тонкий свист «сзі-
іі...». Самець, крім того, має
дуже характерну весняну піс-
ню: «зінь-зінь-зінь-зінь-зі-зііі»
(склад «зінь» повторюється
разів б, а останній склад про-
тяжний і звучить на посту-
пово дедалі нижчих нотах).
В УРСР — осілий, почасти
мандрівний взимку птах на
всій території, крім південних
районів степової зони, де
(Чорноморський заповідник)
відмічається лише як проліт-
ний, зимуючий
і дуже рідко
гніздуючий
вид.
328. Білоголова вівсянка
(белошапочная овсянка)—
ЕтЬегіга ІеисосерЬаІов От.
Відрізняється від попередньо-
го виду відсутністю жовтого
кольору в оперенні і наяв-
ністю на голові білої «шапоч-
ки», а на горлі каштаново-
коричневої плями. Рідкісний
залітний птах (одного разу
була здобута в Чернігівській
області; в жовтні 1980 р.— на
о. Зміїному в північно-захід-
ній частині Чорного моря).
329. Гірська вівсянка
(гарная овсянка)—
ЕтЬегіга сіа Е.
Завбільшки з горобця. Три-
мається зграйками. Від інших
вівсянок чітко відрізняється
в природі характерним поз-
довжньо-смугастим чорно-
бурим рисунком на сірій го-
лові й щоках. Горло, воло і
груди також сірі. Спина ко-
ричнево-бура, строката; чере-
во іржасто-руде. В УРСР —
гніздиться в горах Криму;
знайдена в гніздовий час у
Карпатах (Чорногора).
330. Садова вівсянка
(садовая овсянка)—
ЕтЬегіга Ьогіиіапа Е.
Трохи менша від звичайної
вівсянки і відрізняється від
неї також забарвленням і піс-
нею. У самця голова і груди
світло-сірі (на голові оливко-
вий відтінок), спина рудува-
то-бура з темними ряботина-
ми, горло жовте, черево жов-
тувато-бурувате, а між ни-
ми — сіра поперечна смуга,-
у самки все оперення тьмяні-
ше. Улюблені місця перебу-
вання — чагарники по приріч-
кових ярах, але зустрічається
також на лісових галявинах
та узліссях, у садках і пар-
ках. Звуки — уривчасте «ци-
кання»; пісня трохи нагадує
пісню звичайної вівсянки, але
коротша і останній склад тяг-
неться вгору: «тью-тью-тью-
тьюрр». В УРСР — літній гніз-
довий птах майже всієї тери-
торії.
331. Вівсянка-крихітка
(овсянка-крошка)—
ЕтЬегіга ривіїїа Раїї.
Дрібна вівсянка (значно мен-
ша від горобця). Голова ір-
жасто-руда з чорною смугою
над оком. Верх тіла сірувато-
бурий з темними рисками.
Низ брудно-білий з досить
широкими поздовжніми чор-
нуватими ряботинами на гру-
дях і боках. В УРСР — дуже
рідкісний залітний птах (здо-
бута в околицях Києва).
332. Вівсянка-дібровннк
(дубровник)—
ЕтЬегіга аигеоіа Раїї.
Завбільшки з горобця. Струн-
ка вівсянка з лимонно-жов-
тим черевцем і грудьми, впо-
перек яких тягнеться темно-
коричнева смужка. Голова і
спина темно-каштанові. Гор-
ло і щоки оксамитово-чорні.
На темно-бурих крилах по-
мітна біла смужка. Самка і
молодь сірувато-бурі зверху,
жовті знизу (без темної по-
перечної смуги на грудях).
Оселяється частіше на заплав-
них луках, біля річок. Голос —
дзвінкий, жалібний; пісню
можна передати як «філю-
філю-філі-філі-філі-філі, тью-
тью...». В УРСР — гніздиться
на півночі Чернігівської об-
ласті, але залітає зрідка в інші
райони (околиці Києва, Кане-
ва).
333. Чорноголова вівсянка
(чорноголовая овсянка)—
ЕшЬегіга теїапосерЬаІа 8сор.
РІД ПОДОРОЖНИК —
САЕСАКШ8 • '
335. Лапландський
подорожник
(лапландский подорожник)—
Саісагіпв Іарропіспв Ь.
РІД ПУНОЧКА —
РЕЕСТКОРНЕ^Х
336. Пуночка (пуночка)—
РіесігорЬепах
піуаіів Е.
Самці добре відрізняються від
інших вівсянок яскравим
контрастним забарвленням:
чорною головою, коричневою
спиною і яскраво-жовтим че-
ревом. Самки подібні до самок
хатнього горобця, але черево
світліше. Типовий степовий
птах, оселяється в заростях
чагарників, у степових балках.
В УРСР — нечисленний гніз-
довий птах деяких районів
степової зони (Донецька, Во-
рошиловградська області,
Чорноморський заповідник),
зрідка залітає в інші райони.
Завбільшки з горобця. Самця
навесні впізнати дуже просто:
голова, горло і воло чорні,
спина коричнево-бура з тем-
ними рисками, відокремлена
від голови білою поперечною
смугою («ошийником» ), чере-
во також біле. Самки і молодь
не такі яскраві, у них немає
чорного кольору в оперенні.
Оселяється на болотах і боло-
тистих луках — як відкритих,
так і зарослих чагарниками,
вербами, вільхами тощо. Зву-
ки — протяжне «цикання»;
пісня коротка, звучить як
«чьюр-чьюр-чьюрюрю, чьюр-
чьюр-чіну...». В УРСР — лїт-
ній гніздовий птах усієї тери-
торії; на півдні України (Хер-
сонська, Миколаївська, Оде-
ська, Запорізька області) зи-
мує,- в Чорноморському запо-
віднику — осілий.
Забарвленням в цілому нага-
дує попередній вид, але трохи
біліший,- сплутати його з вів-
сянкою не можна, бо зустрі-
чається в УРСР (куди він зрід-
ка залітає з півночі) лише
взимку на полях. Від пуночки
відрізняється меншими розмі-
рами і відсутністю білого
кольору на крилах.
334. Очеретяна вівсянка
(камьішевая овсянка)—
ЕшЬегіга
8сЬоепіс1п8 Е.
333
Крупніша від горобця. Зграй-
ки цих птахів з уривчастим
свистом «псю-іт» літають
взимку на полях, дорогах і
околицях сіл. В природі їх
легко ще здалека впізнати по
контрастному біло-чорному
забарвленню: у самців спина,
кінці крил і смуга вздовж
хвоста чорні, решта оперення
біле з буруватим відтінком
(у самок чорний колір замі-
нений на бурувато-чорний).
В УРСР — зимовий птах на
всій території.
Дрібні птахи (з горобця або трохи більші), з конусоподібним, іноді досить товстим
дзьобом. Забарвлення у багатьох яскраве і строкате. Різні представники зустрі-
чаються майже всюди і в будь-яку пору року. В УРСР — 18 видів.
РІД В'ЮРОК — РКІИСІЕЕА
337. Зяблик (зяблик)—
РгіпдШа соеІеЬв Е.
338. В'юрок (юрок)—
Ргіпдіїїа топШгіпдіІІа Е.
Один з найбільш поширених
наших співочих птахів. Мало
обережний, підпускає до себе
близько, і тому його можна
добре роздивитись і без бі-
нокля. Завбільшки з горобця.
Впадають у вічі досить широ-
кі білі смуги впоперек темно-
бурих крил і по краях хвоста,
які добре видно як у сидячого
птаха, так і в польоті. Самець
має червонувато-коричневі
груди, каштанову спину, зеле-
не надхвістя, голубувато-сіру
голову з чорним лобом, голу-
буватий дзьоб; самка вся
сірувато-бура. По землі пере-
але вимовляються неквапливо
і не закінчуються тріскучою
треллю «тарарах». Іноді зяб-
лики «рюмлять»— «рю...рю...
рю...». Пісня являє собою го-
лосну мажорну трель, що
поступово прискорюється і
закінчується дуже характер-
ним «розчерком»: «фью-фью-
фью-ля-ля-ля-ді-ді-ді-ві-чіу».
Співаючи, самець відкидає го-
лову трохи назад і злегка
розкриває крила. В УРСР —
звичайний гніздовий птах в
усіх районах, де є деревні на-
садження,- подекуди числен-
ний; в Чорноморському запо-
Загальним виглядом нагадує
зяблика, з яким навесні і восе-
ни зустрічається в спільних
зграях. Проте відрізняється
забарвленням оперення: у
самця голова, спина, крила і
хвіст чорні, плечі й груди
оранжево-руді, решта низу
тіла, і особливо надхвістя,
яскраво-білі; у самки все опе-
рення тьмяніше, чорні ко-
льори замінені на бурі, ру-
ді — на вохристі. Звукі — різ-
ке «ВЖЯ...ВЖЯ...». В УРСР —
перелітний і зимуючий птах
на всій території.
сувається легкими стрибками.
Оселяється в лісах різного ти-
віднику — звичайний зимую-
чий; нерідко зимує і в інших
регіонах республіки.
Взимку
Влітку
пу, парках, сйдах. Легко виз-
начається в природі й по голо-
су — дзвінких і різких звуках
«пінь-пінь-пінь...», які трохи
нагадують велику синицю,
РІД КАНАРЕЄЧНИЙ
В'ЮРОК — 8ЕКІМЕГ8
339. Канареєчний в'юрок
(канареечнмй вьюрок)—
Зегіпиз вегіпиз Е.
Загальним виглядом здалека
нагадує чижа, але не має чор-
ної «шапочки» і характеризу-
ється великим розвитком
жовто-зеленуватого кольору
знизу і на голові й буруватими
ряботинами по спині й боках.
Зблизька (в бінокль) можна
побачити, що дзьоб досить то-
встий, а не тонкий, як у чижа.
Оселяється в рідких лісах,
зокрема ялинових гаях, садах,
парках, виноградниках навко-
ло населених пунктів. Зву-
ки — довга, дзвінка, дзюркот-
лива трель, що нагадує тріс-
котняву цикад. Співає часто,
навіть в найбільшу спеку опі-
вдні. В УРСР — гніздовий птах
Карпат і Прикарпаття. Має
тенденцію розселятись на
схід; є вже звичайним на пів-
нічному Поділлі (Тернопіль-
ська область), на Поліссі, в
Києві.
РІД ЗЕЛЕНЯК — СНЕОКІ8
340. Зелевяк
(зеленушка)—
СЬІогів сЬІогіа Е.
Завбільшки з горобця. Легко
визначається за загальним
жовтувато-зеленим (самець)
або сірувато-зеленуватим
(самка) забарвленням тіла.
Крила і хвіст чорні з жов-
тими смугами. Здалека самок
можна сплутати з самками
і молоддю звичайної чечевиці.
Проте зеленяк більший і має
товстіший дзьоб. Оселяється
на узліссях, в садах, парках,
заплавних гаях з чагарниками;
густого суцільного лісу уни-
кає. Звуки — проста, одно-
тонна і досить тріскуча трель,
що закінчується низькими
звуками «жжіу». Під час жив-
лення птахи перекликаються
тихими свистами, а в польоті
видають дзвінкі трелі «Тьє,
тьє, тьє». В УРСР — звичайний
гніздовий птах усіх зон. Птах
частково осілий, частково від-
літає на зиму.
РІД ЧИЖ — 8РІКН8
341. Чиж (чиж)—
8рІПИ8 8рІІШ8 Е.
Помітно менший від горобця.
Самець добре розпізнається
в природі: він має зеленувато-
буруватий верх з ряботинами,
чорну «шапочку» і зеленува-
то-жовтий низ. Самка без чор-
ної «шапочки» і сама вся зе-
ленувато-бура, ряба. Дзьоб
гострий, конічний (видно в бі-
нокль). За довгим дзьобом і
світлішим, загалом зеленува-
тішим забарвленням чижа
досить легко відрізнити від
канареєчного в'юрка. Оселя-
ється в хвойних, рідше — мі-
шаних лісах. Під час осінніх
і зимових мандрівок збира-
ється в досить численні зграї.
Звуки — тріскуча і щебетлива
пісня, начебто скоромовка:
«ЦВІ-ЦВІ-ЦВІ-ЦВІ...КЄЄЄ...» В по-
льоті коротко цвірінькають
або видають досить дзвінкі
звуки «піллі-пії...піллі-піу...».
В УРСР — гніздиться в Карпа-
тах і Криму,- взимку зустрі-
чається в усіх районах рес-
публіки.
РІД ЩИГЛИК —
САЯОНЕЕІ8
342. Щиглик (щегол)—
Сагдиеіів саггіиеіів Ь.
Невеликий (завбільшки з го-
робця), строкатий і красивий
птах. Впадають в очі широка
червона смуга навколо дзьоба
(«маска»), жовті широкі
смужки на чорних крилах,
коричнева спина і коричневі
плями по боках білих грудей.
Політ хвилястий, «стриба-
ючий». Тримається по пере-
лісках, садах, парках, де не-
далеко є галявини, порослі
бур'янами. Восени і взимку
зустрічається великими згра-
ями, часто на заростях лопу-
хів. Звуки — дзвінкі, уривчас-
ті, що часто повторюються,
вигуки: «ці-пі-піціпі, по-піть»,
«піть-пілі-піть...» або «фрліу-
рліу...» і щебетання. Співаючи,
самець швидко повертається
то в один, то в другий бік.
В УРСР — гніздовий
осілий птах.
344. Біла чечітка
(тундряная чечетка)—
АсапіЬів Ьогпетаппі
НоІЬ.
РІД ЧЕЧІТКА —
АСАМТНІ8
343. Звичайна чечітка
(чечетка)—
АсапіЬіз ііаштеа Ь.
Менша від горобця. В оперен-
ні переважає сірий і бурува-
то-сірий (з пістрявинами) ко-
льори, лише лоб і тім'я («ша-
почка») темно-червоні (і у
самців, і у самок). У старих
самців груди також малиново-
червоні. Від коноплянки, з якою
її можна зустріти взимку в тих
самих стаціях, відрізняється
сірою (а не коричневою) спи-
ною. Тримається в березових
гдях або псі чагарниках на по-
лях, звичайно зграйками. Пта-
хи дуже непосидючі, постійно
перелітають з місця на місце.
Звуки — щебетливе «чів-чів-
чів» або «чє-чє-чє», що часто
повторюються. В УРСР — чис-
ленний зимовий птах.
Подібна до звичайної, але на-
багато світліша. Надхвістя
біле (а не сіре), груди у сам-
ців ніжно-рожеві. В польоті
птах здається білим. В УРСР —
зрідка трапляється взимку в
табунах звичайної чечітки.
РІД КОНОПЛЯНКА —
САКМАВІИА
345. Гірська чечітка
(гарная коноплянка)—
СаппаЬіпа Науіговігів Е.
Трохи менша від горобця.
Має довгий, бурий, з білими
смужками по боках, хвіст,
яким відрізняється від інших
дрібних в' юркових. Забар-
влення верху бурувато-сіре з
пістрявинами, низ майже бі-
лий; у самців ще яскраво-
рожеве надхвістя. В УРСР —
рідкісний залітний птах.
346. Коноплянка
(коноплянка)—
СаппаЬіпа саппаЬіпа Ь.
Менша від горобця. Добре
помітні сіра зверху голова і
коричнева спина (відмінність
від чечітки), а також (у самців
навесні) кармінно-червоні (на
відміну від чечітки без пістря-
вий) груди і червона «шапоч-
ка» на голові. Оселяється у
хвойних гаях, на узліссях біля
полів, в садах, байрачних ліс-
ках тощо. Навесні тримається
парами, в інші сезони —
зграйками (нерідко — на по-
лях). Звуки — уривчасте,
тріскуче «тк-тктк-тктк». Піс-
ня — дзвінкі свисти і тріскуче
щебетання. В УРСР — почасти
осілий, почасти перелітний
і зимуючий птах на
всій території.
РІД ЧЕЧЕВИЦЯ —
САКРООАСИ8
РІД СМЕРЕЧНИК —
РІМІСОІА
347. Звичайна
чечевиця (чечевице)—
Сагройасиз
егуІЬгіпив Раїї.
348. Сибірська
чечевиця
(сибирская чечевица)—
Сагробасив гозеиз Раїї.
349. Смеречник (щур)
Ріпісоїа
еписіеаіог Е.
Розміром приблизно з гороб-
ця. У самців майже все опе-
рення кіноварно-червоне,
особливо яскраве на. голові
й грудях. Самки і молодь
сірувато-бурі з оливковим
відтінком (здалека нагадують
самок зеленяка, але відрізня-
Відрізняється від звичайної
чечевиці довшим хвостом, ма-
линово-рожевим забарвлен-
ням (у самців) і пістрявістю
на спині. Самки також мають
червонуватий відтінок. В
УРСР — рідкісний залітний
птах.
Завбільшки приблизно з шпа-
ка. Самець має оранжево-
червоний або малиново-чер-
воний колір оперення,- самка
і молодь брудно-оранжеві. По
всьому тілу помітні дрібні
темні цяточки. Дзьоб корот-
кий, масивний, трохи здутий
ються від них меншим дзьо-
бом і дещо меншими розмі-
при основі. Хвіст досить дов-
гий. Зустрічається взимку,
рами тіла). Політ хвилястий,
більшості
як
348
в юркових.
болотистих
Оселяються на
частіше невеликими зграйка-
ми в хвойних лісах. Від шиш-
карів відрізняється довшим
хвостом, іншою формою
дзьоба і більшими розмірами
тіла. Звуки — тихий, досить
мелодійний свист «фьюлью...
фьюлью...» або «хю-хю-хю».
В УРСР — рідкісний залітний
взимку птах Полісся і Карпат.
луках із заростями кущів і в
чагарникових заростях на лі-
сових галявинах. Звуки —
коротке гугняве «пяй...пяй...»
(і в самців, і у самок), але
часто самець видає кілька
гучних свистових звуків «чіу-
вічіу»; начебто вимов-
ляє «чє-че-ві-ца» або
«вітю-вїдєл?». В УРСР—
гніздовий птах Полісся
і північних районів
Лісостепу.
РІД ШИШКАР — ЬОХІА
Характерною ознакою є своєрідний дзьоб, в якого гострі кінці нижньої та верхньої
половинок перехрещуються, і різко виражений статевий диморфізм: старі самці
мають в оперенні червоний колір, самки — зелений. На відміну від щура хвіст
відносно короткий, «вилчастий» і самі птахи менші. Типові тайгові птахи. Три-
маються зграйками на деревах. Політ швидкий, дугоподібний. В польоті весь час
перегукуються, але, сівши на дерево, замовкають. Живляться, підвішуючись знизу
до шишок. В УРСР — 3 види.
350. Сосновий шишкар
(клест-сосновик)—
Іохіа рііуорвіНасив
ВогкЬ.
Ознаки такі, як і в ялинового
шишкаря, але розміри тіла
більші, дзьоб масивніший і
голос більш високий і грубий
(звучить як «клок-клок...»).
В УРСР — залітний (не щоріч-
но) зимовий птах північних
областей.
351. Ялиновий шишкар
(клест-еловик)—
Іохіа
снгуіговіга Ь.
Завбільшки з горобця. Своїм
темно-червоним (самець) або
сірувато-оливковим чи жов-
тувато-оранжевим (самка і
молодь) забарвленням на-
гадує щура, проте відрізня-
ється від нього меншими роз-
мірами і характерним пере-
хрещеним дзьобом. На відмі-
352. Білокрилий шишкар
(белокрнлнй клест)—
Іохіа
Іеисоріега Сш.
Відрізняється від двох попе-
редніх видів меншими розмі-
рами і двома широкими біли-
ми смугами на крилах. В
УРСР — досить рідкісний за-
літний зимовий птах північ-
них областей.
ну від соснового шишкаря,
дзьоб відносно тонкий. Улюб-
350
352
лені місця перебування —
ялиново-смерекові ліси. Зву-
ки — різке «клє-клє-клє...»
або «цок-цок-цок...». В УРСР —
осілий птах Карпат і Криму,
залітний в інших регіонах.
РІД СНІГУР —
ртавншА
РІД КОСТОГРИЗ —
СОССОТНКАІІ8ТЕ8
353. Снігур (снегирь)—
Руггішіа руггішіа Ь.
354. Костогриз (дубонос)
СоссоіЬгаивіев
соссоІЬгаивіев Ь.
Малорухливий птах. Завбіль-
шки з горобця. Легко роз-
пізнається в природі по харак-
терному забарвленню: у сам-
ців червоні груди і черево,
блискучо-чорна «шапочка»,
голубувато-сіра спина, біле
надхвістя, чорний без вирізки
хвіст і чорні крила,- у самок
низ тіла, як і верх, бурувато-
сірий. Дзьоб короткий, тем-
ний, здутий при основі. Добре
викриває себе й тихим, кра-
сивим посвистом «тью...тью»
або «жі...жі...жі...»; зрідка
вигукує скрипуче «хіі-ху-
ху...». Співають і самки, але
спів у них коротший. В
УРСР — звичайний осілий
птах Карпат і зимуючий на
всій території республіки.
Оселяється в хвойних лісах,
але взимку нерідко зустріча-
ється в міських садах і парках
(особливо часто його можна
бачити на горобині).
353
354
Завбільшки з шпака. Легко
визначається в природі по
великій голові, масивному,
товстому дзьобові і своєрід-
ному забарвленню: верх голо-
ви і спина коричневі, шия
сіра, низ тіла бурувато-роже-
вий, на горлі добре помітна
чорна пляма, а на чорних кри-
лах і хвості — білі плями
(особливо добре вони виділя-
ються в польоті). У самки
забарвлення не таке яскраве,
все оперення з сірувато-зеле-
ним відтінком. Політ швид-
кий і легкий, але всі інші
рухи повільні. Зустрічається
у листяних лісах з добре
розвиненим підліском, у пар-
ках, нерідко у фруктових
садах. Звуки — протяжне
«цііт...» або негучне перерив-
часте тріскотіння «цік, цік».
В УРСР — гніздовий і нечис-
ленний зимуючий птах Поліс-
ся, Лісостепу, Карпат і Криму.
Під час перельотів . зупиня-
ється і в степовій зоні, а в
Чорноморському заповіднику
зрідка залишається на зимівлю.
РОДИНА ТКАЧИКОВІ — РЬОСЕГОАЕ
РІД ГОРОБЕЦЬ — РА88ЕК.
Загальновідомі невеликі птахи, що тримаються зграйка-
ми в містах і селах, а також в деревних насадженнях
поблизу них. Люблять купатися в пилюці або калюжах.
По землі пересуваються стрибками. В УРСР — 2 види.
355. Хатній горобець
(домовий воробей)—
Развег
йотевіісив Ь.
Самець має сіру зверху голо-
ву, світло-сірі щоки, велику
чорну пляму на горлі й гру-
дях, коричневу з темними
рисками спину; самка і мо-
лодь буруваті, з темними
поздовжніми ряботинами.
Звуки — своєрідне цвірінь-
кання: «джів-джів-джів».
Гніздиться часто під стріхами
будівель. В УРСР — звичайний
осілий птах на всій території.
356. Польовий горобець
(полевой воробей)—
Развег
топіанив Е.
Від попереднього виду від-
різняється коричнево-кашта-
новою зверху головою, чор-
ною плямкою на білих щоках
і двома світлими смужками
на крилах. Самці і самки за-
барвлені однаково. Оселяєть-
ся, на відміну від хатнього
горобця, не тільки біля люд-
ського житла, а й у лісі або
по ярах і урвищах, де гніз-
диться в дуплах дерев або
норах прямовисних схилів.
Голос звучить як різке «чір-
чірр». В УРСР — осілий птах
на всій території.
168 ------------------------
РОДИНА ШПАКОВІ — 8ТЕІКМЮАЕ
РІД РОЖЕВИЙ ШПАК —
РА8ТОК
РІД ШПАК —
8ТПКМІ58
357. Рожевий шпак
(розовьій скворец) —
Разіог гозеив Е.
358. Шпак
(скворец)—
8іппш8 уиїдагів Е.
За складом тіла і звичками
схожий на звичайного шпака,
але відрізняється від нього
контрастним забарвленням:
спина, боки й черево рожеві,
решта оперення чорна з ме-
талічним блиском. На голові
«чубчик» із зачесаних назад
пір'їн. Оселяється величезни-
ми колоніями (в кілька сот
або тисяч пар) у відкритому
ландшафті, зокрема в хвиляс-
тих степах. Видає своєрідні
скрипучі звуки, іноді — силь-
ний свист. В УРСР — гніздо-
вий птах південно-східних
районів степової зони і Криму;
окремі випадки гніздування
відмічено значно далі на пів-
ніч (Чернігівська область).
358
Восени
Загальновідомий сусід люди-
ни. Навесні і влітку майже
весь чорний з металічним
фіолетовим або зеленуватим
блиском; дзьоб світлий (зда-
лека нагадує чорного дрозда,
але відрізняється від остан-
нього коротшим хвостом і ме-
талічно-блискучим оперен-
ням). Восени добре видно
світлу, майже білу плямис-
тість,- дзьоб темний. Молоді
птахи буруваті. Політ силь-
ний і стрімкий. Прямуючи до
дерева, часто за кілька метрів
птах перестає махати криль-
ми і продовжує летіти плане-
руючим польотом. При цьому
добре видно короткі трикутні
крила. їжу звичайно шукає
на землі, пересуваючись кро-
ками (а не стрибками). В кінці
літа збирається в численні
зграї, які мандрують по від-
критих місцях. Оселяється в
парках і садах, особливо охо-
че поблизу лісових річок, а
також у населених пунктах
у шпаківнях. Голос дзвінкий
і дуже характерний. Пісня
голосна і різноманітна завдя-
ки безлічі запозичених чужих
звуків,- зокрема, часто чути
тьохкання й лящання, чим
нагадує спів соловейка або
співочого дрозда В УРСР —
літній гніздовий птах на всій
території,- в багатьох облас-
тях, переважно південних і
східних, зимує (Кримська,
Херсонська, Миколаївська,
Одеська, Кіровоградська, За-
порізька, Дніпропетровська,
Черкаська, Вінницька, Київ-
ська, Ворошиловградська,
Харківська, Сумська), трима-
ючись в населених пунктах
біля госпдворів
смітниках тощо.
і ферм, на
РОДИНА ІВОЛГОВІ —
ОЙЮЕЮАЕ
РІД ІВОЛГА — ОКІОИІ8
359. Іволга (иволга)—
Огіоіия огіоіиз Е.
Трохи більша за шпака. До-
сить потайний птах, що три-
мається в кронах дерев. Легко
впізнається в природі своєю
весняною піснею: красивими
флейтовими свистами «фю-
тіу-ліу». Іншим часом голос
нагадує крик кішки: різке
«вжжжяяя». Забарвлення та-
кож характерне: самець весь
яскраво-жовтий з чорними
крилами і хвостом; самка і
молодь зверху сірувато-жов-
тувато-зелені, знизу жовтува-
то-білі з бурими пістрявина-
ми. Оселяється в листяних
лісах, парках,садах, вербових
і вільхових заростях вздовж
річок. В УРСР — літній гніз-
довий. птах на всій території,
подекуди досить численний
(Поділля).
РОДИНА ВОРОНОВІ — СОКУГОАЕ
Найкрупніші представники ряду горобцеподібних. Бага-
то видів живуть по сусідству з людиною і всім відомі,
проте різниця між ними часто не помічається. Оперення
у більшості темних тонів; дзьоб конусовидний, сильний,
при основі з досить довгими волосоподібними пір'їна-
ми, що прикривають ніздрі. В УРСР — 8 видів. Зовсім
чорне оперення у ворона. Менший за розміром і з синьо-
фіолетовим металічним блиском — грак. Невеликий
чорний з сірою головою і шиєю птах — галка. Вся
сіра з чорними головою, крилами і хвостом — ворона.
Чорно-біле оперення і довгий хвіст — у сороки. Бурува-
та з красивим біло-голубим з чорними смужками
«дзеркальцем» на крилах — сойка. Вся темно-бура з
густими великими білими плямами — горіхівка. Неве-
ликий бурувато-сірий з яскраво-рудим надхвістям
птах — кукша. Решту діагностичних польових ознак
наведено нижче в повидових описових характеристиках.
РІД СОЙКА — САККЕЕЕ8
360. Сойка (сойка)—
Саггиіия ^Іашіагіиз Ь.
Завбільшки з галку. Крім сво-
єрідного «дзеркальця», є ще
«чуб» на голові, утворений
довгими білуватими, з чорни-
ми поздовжніми плямами,
пір'їнами, який птах піднімає
в разі тривоги. Від дзьоба по
боках голови тягнуться чорні
«вуса». В польоті ще здалека
видно білі плями на крилах
і біле надхвістя, яке відтіняє
довгий темно-бурий хвіст.
Добре впізнається і по грубо-
му, різкому неприємному
крику «чжее-чжее». Трима-
ється переважно в середньому
і верхньому ярусах лісу, іно-
ді — у великих парках насе-
лених пунктів. В УРСР — осі-
РІД КУКША —
РЕКІ8ОКЕЕІ8
РІД СОРОКА —
РІСА
РІД ГОРІХІВКА —
МІСІГКАСА
361. Кукша, або ронжа
(кукша),—
Регівогеив іпїаизіив Е.
Найдрібніший вид серед воро-
нових. Забарвлення загалом
бурувато-сіре, на фоні якого
виразно виділяються яскраво-
руді надхвістя і більша части-
на хвоста. У природі виглядає
зовні як велика горихвістка,
але голосом і звичками нага-
дує сойку. Мешканець тайго-
вих лісів. В УРСР — рідкісний
залітний птах (у січні 1977 р.
був помічений на околиці
м. Олевська Житомирської
області).
362. Сорока (сорока)—
Ріса ріса Е.
Трохи більша за галку. Легко
розпізнається по двоколірно-
му забарвленню (чорна з зеле-
нуватим металічним блиском,
але черево й плечі білі) та
довгому східчастому хвосту,
який при польоті має віялопо-
дібний вигляд. Політ прямий,
не швидкий, з досить частими
змахами крил. Звуки — ха-
рактерне скрекотання і крик
«чек-чек». В УРСР — звичай-
ний осілий птах всієї терито-
рії,- зустрічається в чагарни-
кових і деревних насаджен-
нях.
363. Горіхівка (кедровка)—
Мисііга^а
сагуосаіасіев Е.
Трохи менша за галку. У
гніздовий період потайна і ма-
ло помітна, в інший час —
досить шумлива і помітна.
Крім строкатого коричнево-
бурого з численними білими
плямами тіла характеризуєть-
ся білою поперечною смугою
на кінці чорного хвоста. Зуст-
річається в хвойних лісах.
Звуки — сипле, протяжне
«креек» або «крей-крей» чи
«реееж-реееж». В УРСР —
звичайний осілий птах Карпат
і залітний птах багатьох об-
ластей.
РІД КРУК — СОКУГІ8
Найбільші серед воронових. Забарвлення чорне або
чорне з сірим. Всі птахи добре ходять по землі. Зви-
чайно під вечір привертають увагу їхні великі зграї,
які летять з криком на ночівлю -— здебільшого це високі
старі дерева в парках, садах тощо. Навесні спостері-
гається кружляння зграй над містом вдень. В УРСР —
4 види.
364. Галка (галка)—
Согуіі8 шопесіиіа 1.
Найменший, представник ро-
ду. Легко впізнається по по-
пелясто-сірій шиї та боках
голови; решта оперення чор-
на. Звуки — досить дзвінкі
викрики «кеее-кеее...» або
«каа-каа». Тримається зграя-
ми, звичайно разом з граками
або воронами. Часто (особли-
во навесні) галки сидять на
дахах будинків і димарях, де
нерідко мостять свої гнізда.
В УРСР — осілий птах на всій
території. Крім населених
пунктів, оселяється також в
обрідних лісах і гаях.
365
365. Грак (грач)—
Согуия Їги§і1е§и§ Е.
Більший за галку і легко від-
різняється від неї однотонним
блискучим синьо-чорним
оперенням. На відміну від
схожої з ним за розмірами
сірої ворони, голова у грака
здається в профіль кутастою,
оперення ніг довше і утворює
помітні «штани». У дорослих
навколо дзьоба шкіра голови
гола, брудно біла. Молоді тощо.
граки майже не відрізняють-
ся від чорної ворони, але ос-
танній вид на Україні не зуст-
річається. Найбільш помітні
граки навесні біля гнізд, які
вони влаштовують колоніями
на великих деревах у парках
і садах, обрідних лісах, поле-
захисних смугах тощо. Навес-
ні і восени великі зграї граків
мандрують по полях. Звуки —
хрипке каркання «краа». В
УРСР — почасти осілий, по-
части перелітний птах на всій
території. Взимку на Україну
прилітають з північного схо-
ду численні зграї (десятки ти-
сяч особин) граків, які зиму-
ють в містах або поблизу них,
збираючи корм на смітниках
366. Сіра ворона
(серая ворона)—
Согуііз согніх Е.
367. Крук (ворон)—
Согуия согах Е.
Добре знайомий всім птах.
Легко розпізнається в природі
по двоколірному забарвлен-
ню: голова, горло, хвіст, дзьоб
і ноги чорні; решта оперення
сіре. У гніздовий період птахи
зустрічаються переважно па-
рами в лісових масивах; взим-
ку вони звичайні біля житла
людини. Звуки — крім зви-
чайного каркання «карр-карр»
навесні вони видають ще сво-
єрідні звуки «кар-ро-кх... кар-
ро-кх». В УРСР — осілий птах
на всій території.
Значно більший за ворону або
грака, весь однотонно чорний.
Тримається переважно по-
одинці або парами. Перед тим
як злетіти, робить кілька
стрибків. В польоті характер-
не ширяння і (навесні) повіт-
ряні «ігри». Звуки — харак-
терне голосне каркання «крук...
крук...» або глухе «кро-кро».
Оселяється звичайно в глухо-
му, затишному кутку лісу або
парку, де є високі дерева.
Гнізда мостить на деревах або
(на півдні) на скелястих
стрімких берегах річок. В
УРСР — осілий нечисленний
птах на всій території.
ЗАКІНЧЕННЯ
Тваринний світ, зокрема птахи, є одним з основних компонентів
природного середовища, важливою складовою частиною при-
родних багатств нашої Батьківщини. Згідно з Конституцією
СРСР, в інтересах нинішнього і прийдешнього поколінь в на-
шій країні вживаються заходи для охорони і науково обгрун-
тованого, раціонального використання тваринного світу. Серед
цих заходів — закон «Про охорону та використання тварин-
ного світу» (1980 р.).
Радянське законодавство покликане сприяти не тільки ефек-
тивній охороні і раціональному використанню тваринного
світу, а й вихованню людей в дусі господарського і гуманного
ставлення до тварин. З метою охорони зникаючих і рідкісних
тварин створено спеціальні Червоні книги, де узагальнено
матеріали про сучасний стан згаданих видів, на підставі чого
розробляються відповідні наукові й практичні природоохо-
ронні заходи. До Червоної книги Української РСР включено
28 видів птахів. Кожна людина мусить знати їх і берегти.
Запам'ятайте ці види!
* Пелікан рожевий зустрічається в дельті Дунаю, проте за-
літає також на Дністер, Азовське море, у Чернівецьку,
Полтавську, Харківську, Київську, Чернігівську області. (Тут
і далі зірочкою позначено види, занесені також до Червоної
книги СРСР.)
* Пелікан кучерявий, як і попередній, є рідкісним залітним
видом (пониззя Дунаю, Дністра, Азовське море, Крим, Чер-
нівецька область).
* Лелека чорний гніздиться лише на Поліссі (Волинська,
Ровенська, Житомирська, Сумська області) та в Карпатах.
Через вирубування старих лісів, освоєння боліт і збіднення в
зв'язку з цим кормової бази чисельність виду останнім часом
помітно зменшується і сьогодні не перевищує 300 осббин.
Огар зберігся на гніздуванні лише в Криму (Керченський
півострів), де оселяється в норах лисиць, борсуків, природних
нішах круч тощо. Невелика колонія (20—50 особин) живе на
ставках заповідника Асканія-Нова.
* Змієїд зустрічається переважно на Поліссі та в лісостеповій
зоні, а також в Криму і Карпатах. Чисельність має тенден-
цію до дальшого скорочення в зв'язку з вирубуванням острів-
них лісів і зменшенням площ з достатньою кількістю корму
(плазунів).
Стерв'ятник гніздиться в Криму, оселяючись по ярах або
урвищах. Чисельність низька (мабуть, не більш ніж 5 пар).
Сип білоголовий тепер живе лише в горах Криму, оселяючись
по кам'янистих урвищах, на скелях з прямовисними схилами.
На сьогоднішній день налічується не більш ніж 10 пар.
Гриф чорний — рідкісний гніздовий птах Гірського Криму.
Кількість гніздуючих птахів, мабуть, не перевищує двох де-
сятків.
* Беркут — рідкісний зникаючий вид. Регулярно 5—6 пар гні-
здиться в Карпатах (Рахівський та Хустський райони), спо-
радично — також на Поліссі (Ровенська, Житомирська об-
ласті). Зменшення чисельності зумовлене вирубуванням старих
дерев з гніздами, що Використовуються птахами протягом
кількох років.
* Орел-могильник зустрічається в лісовій та степовій зонах
і в Криму. Чисельність швидко зменшується внаслідок
скорочення площі старих лісів і масового знищення ховрахів
(його улюбленого корму).
* Орел степовий вірогідно гніздиться в заповіднику Аска-
нія-Нова та деяких інших ділянках степової зони. Катастро-
фічне скорочення чисельності зумовлене інтенсивним розо-
рюванням цілинних земель.
Орел-карлик гніздиться в Закарпатській, Львівській, Терно-
пільскій, Волинській, Харківській, Ворошиловградській, Жи-
томирській областях.
* Орлан-білохвіст — осілий рідкісний зникаючий вид. На
Україні гніздиться приблизно 15 пар (Київська, Харківська,
Ровенська, Чернівецька, Одеська, Херсонська області). Скоро-
чення чисельності зумовлене вирубуванням заплавних лісів і
прямим переслідуванням людиною. 1
Шуліка рудий — звичайний, хоча й нечисленний перелітний
гніздовий птах Закарпатської області, де оселяється в листяних
і мішаних високостовбурних рівнинних і гірських лісах. Спора-
дично гніздиться де-не-де на решті території республіки
(переважно в північно-західній частині).
* Скопа — рідкісний зникаючий вид. Гнізда його знайдено
тільки в Сумській та Полтавській областях (2—3 пари пта-
хів). Катастрофічне зменшення чисельності зумовлене вирубу-
ванням старих лісів та зменшенням площі кормових
угідь.
* Сапсан — рідкісний зникаючий сокіл. Гніздиться переважно
в горах: в Криму — не більше 5—6 пар, стільки ж — у Кар-
патах.
* Балобан — знайдений на гніздуванні лише в Житомирській,
Київській, Чернігівській, Черкаській, Кіровоградській, Пол-
тавській, Харківській, Сумській, Вінницькій, Одеській, До-
нецькій, Кримській областях.
Журавель сірий — в останні роки знайдений на гніздуванні
в Житомирській, Ровенській, Сумській, Чернігівській, Вороши-
ловградській, Харківській, Полтавській, Херсонській областях.
Мешканець великих лісових боліт (Полісся), відкритих заболо-
чених річкових долин (Лісостеп), солонцюватих приморських
степів (Сиваш). В зв’язку з меліорацією значних просторів
болотяних масивів чисельність сірого журавля за останні деся-
тиліття помітно скоротилась і тепер на Україні налічується
не більше 200 пар.
Журавель степовий — рідкісний зникаючий вид. Окремі пари
нерегулярно гніздяться в Криму (Керченській півострів), на
островах Сивашу, околицях заповідника Асканія-Нова тощо,
де тримається на сухих степах і в напівпустелях.
* Дрофа — нечисленний гніздовий птах степової та лісостепо-
вої зон, де обирає відкриті ділянки степу, солончаки, хлібні
поля тощо, але завжди у віддалених від людини місцях.
* Стрепет також належить до рідкісних зникаючих видів.
Населяє виключно ділянки цілинних степів, що збереглися на
півдні УРСР. Кілька пар Гніздиться в Чорноморському запо-
віднику, Асканп-Новій, Провальському степу.
Ходуличник регулярно гніздиться лише на узбережжі Чорного
і Азовського морів, спорадично — в інших місцях (Полтав-
ська, Дніпропетровська області, околиці Києва)
* Кроншнеп малий для України є залітним, іноді пролітним
птахом у південних областях (Херсонська, Донецька).
Кроншнеп середній ще в XIX ст. гніздився наУкраіні, але тепер
зустрічається лише під час перельотів, переважно у при-
морській зоні республіки
Пугач зустрічається на більшості території України, але чи-
сельність його невелика і внаслідок скорочення придатних
для гніздування місць, зменшення кормової бази, активного
переслідування людиною кількість птахів продовжує помітно
зменшуватись.
Сичик-горобець зустрічається тільки в Карпатах, де трима-
ється в старих лісах з домішкою ялини
Сич волохатий — рідкісний вид, що зустрічається в темнохвой-
них, ялинових, рідше — букових або мішаних лісах Карпат і
Буковини. В інших районах України є рідкісним залітним пта-
хом у зимово-весняний період
Завирушка альпійська зрідка гніздиться на високих карпат-
ських вершинах (Говерла, Петрос, Піп Іван та ін ), де трима-
ється по скелястих або кам'янистих місцях Чисельність
мала — не більш ніж кілька десятків.
Дорогий читачу1 Бережіть птахів, допомагайте їм1
Охороняйте птахів — чарівну окрасу природи1
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Банников А. Г., Успенский С. М. Охотничье-промьісловьіе звери
и птицьі СССР.— М.: Лесная промьішленность, 1973.— 166 с.
2. Беме Р. Л., Кузнецов А. А. Птицьі лесов и гор СССР.— М.: Про-
свещение, 1966.— 272 с.
3. Беме Р. Л., Кузнецов А. А. Птицьі открьітьіх и околоводньїх
пространств СССР.— М.: Просвещение, 1983.— 176 с.
4. Благосклонов К. Н. Охрана и привлечение птиц.— М.: Просве-
щение, 1972.— 240 с.
5. Бондаренко В. Д. Внимание: птицьі!— Львов: Вища шк. Изд-во
при Львов. ун-те, 1981.— 116 с.
6. Бутурлин С. А. Что и как наблюдать в жизни птиц.— М.: Изд-во
МОИП, 1948,— 119 с.
7. Воїнственський М. А. Наші птахи—К.: Рад. шк., 1969.— 128 с.
8. Воинственский М. А. Пищухи, поползни, синицьі УССР.— К.:
Изд-во при Киев. ун-те, 1949.— 122 с.
9. Воинственский М. А. Птицьі степной полоси европейской части
СССР.—К.: Изд-во АН УССР, 1960.—292 с.
10. Воїнственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів
УРСР.—К.: Рад. шк., 1962,—371 с.
11. Второв П. П., Дроздов Н. Н. Определитель птиц фауньї СССР.—
М.: Просвещение, 1980.— 262 с.
12. Галу шин В. М. Хищньїе птицьі.— М.: Лесная промьішленность,
1970.— 136 с.
13. Дементьев Г. П., Гладков Н. А., Птушенко Е. С., Судиловская А. М.
Определитель птиц СССР.— М.: Вьісш. шк., 1964.— 450 с.
14. Доппельмаир Г. Г., Мальчевский А. С., Новиков Г. А., Фалькен-
штейн Б. Ю. Биология лесньїх птиц и зверей.— М.: Вьісш. шк.,
1975.— 384 с.
15. Жизнь животньїх.— М.: Просвещение, 1972. Т. 5.— 612 с.
16. Зубаровський В. М. Фауна України.— К.: Наук, думка, 1977.
Т. 5. Вип. 2,— 332 с.
17. Иванов А. И. Каталог птиц СССР.— Л.: Наука, 1976.— 276 с.
18. Иванов А. И., Козлова Е. В., Портенко Л. А., Тугаринов А. Я.
Птицьі СССР.— М,— Л.: Изд-во АН СССР, 1951—1960. Т. 1—4,—
282; 344; 256; 416 с.
19. Иванов А. И., Штегман Б. К. Краткий определитель птиц СССР.—
Л.: Наука, 1978.— 528 с.
20. Ильичев В. Д. Биоакустика птиц.— М.: Изд-во МГУ, 1972.— 288 с.
21. Кістяківський О. Б. Фауна України.— К.: Вид-во АН УРСР, 1957.
Т. 4.— 432 с.
22. Мальчевский А. С. Гнездовая жизнь певчих птиц.— Л.: Изд-во
ЛГУ, 1959.— 282 с.
23. Мальчевский А. С. Орнитологические зкскурсии. Серия: Жизнь
наших птиц и зверей.— Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. Вьіп. 4.— 296 с.
24. Мальчевский А. С., Голованова 3. Н., Пукинский Ю. Б. Птицьі
перед микрофоном и фотоаппаратом.— Л.: Изд-во ЛГУ, 1972.—
208 с.
25. Михеев А. В. Биология птиц.— М.: Учпедгиз, 1960.— 303 с.
26. Михеев А. В. Определитель птичьих гнезд.— М.: Просвещение,
1975,— 176 с.
27. Остапов Ф. Ф. Певчие птицьі нашей Родииьі.— М.: Изд-во
АН СССР, 1960,— 200 с.
28. Питерсон Р. Птицьі.— М.: Мир, 1973.— 192 с.
29. Промптов А. Н. Птицьі в природе.— М.: Учпедгиз, 1960.— 460 с.
ЗО. Птицьі Советского Союза/Под ред. Г. П. Дементьева и Н. А. Глад-
кова.— М.: Советская наука, 1951—1954. Тт. 1—6.— 652; 480;
680; -640; 804; 792 с.
31. Пукинский Ю. Б. Жизнь сов.— Л.: Изд-во ЛГУ, 1977.— 240 с.
32. Смогоржевський Л. О. Рибоїдні птахи України.— К.: Вид-во
при Київ, ун-ті, 1959.— 123 с.
33. Смогоржевський Л. О. Фауна України.— К.: Наук, думка, 1979.
Т. 5. Вип. І.— 188 с.
34. Степанян Л. С. Состав и распределение птиц фауни СССР.
Неворобьинне. Воробьинообразньїе.— М.: Наука, 1975, 1978.—
372, 392 с.
35. Страутман Ф. И. Птицьі западньїх областей УССР.— Львові
Изд-во при Львов. ун-те, 1963. Тт. 1, 2.— 200; 183 с.
36. Страутман Ф. И. Птицьі Советских Карпат.— К.і Изд-во
АРҐ УССР, 1954.— 332 с.
37. Сунгуров А. Н. Зкскурсионньїй определитель птиц европейской
части СССР.— М.і Учпедгиз, 1960.— 236 с.
38. Татаринов К. А. Фауна хребетних заходу України.— Львів:
Вид-во при Львів, ун-ті, 1973.— 259 с.
39. Татаринов К. А., Влад ьішевс кий Д. В., Марисова И. В. Лесньїе
птицьі, зйери и охотоведение.— Львов: Изд-во при Львов. ун-те,
1975,— 232 с.
40. Таращук В. И. Птицм полезащитнмх насаждений.— К.: Изд-во
АН УССР, 1953, 124 с.
41. Туров С. С. Перелети птиц.— М., МОИП, 1948.— 132 с.
42. Флинт В. Е., Беме Р. Л., Костин Ю. В., Кузнецов А. А. Птицм
СССР.— М.: Мисль, 1968,— 576 с.
43. Формозов А. Н. Спутник следопнта.— М.: МОИП, 1952,— 360 с.
44. Формозов А. Н., Осмоловская В. И., Благосклонов К. Н. Птицм
и вредители леса.— М.: МОИП, 1950.— 182 с.
45. Червона книга Української РСР.— К.: Наук, думка, 1980.— 504 с.
Баклан великий, 12
» довгоносий, 13
» малий, 14
Балобан, 95
Бджолоїдка звичайна, 218
» зелена, 219
Бекас, 157
Берестянка, 295
Беркут, 80
Бігунець, 166
Боривітер звичайний, 91
» степовий, 90
Бородач, 82
Бугай, 15
Бугайчик, 16
Буревісник малий, 9
Вальдшнеп, 158
Веретенник великий, 162
» малий, 163
Вівсянка білоголова, 328
» гірська, 329
» -дібровник, 332
» звичайна, 327
» -крихітка, 331
» очеретяна, 334
» садова, 330
» чорноголова, 333
Вівчарик весняний, ЗОЇ
» жовтобровий, 304
» зелений, 306
» ковалик, 302
» корольковий, 305
» світлочеревий, 303
Ворона сіра, 366
В'юрок, 338
» канареєчний, 339
Гага звичайна, 49
Гагара полярна, 2
» червоновола, 1
» черновола, З
Гаїчка болотяна, 315
» чорноголова, 316
Галагаз, 41
Галка, 364
Галстучник, 124
Гаршнеп, 155
Глухар, 103
Гоголь, 58
Голуб сизий, 190
» -синяк, 191
Голубок морський, 178
Горіхівка, 363
Горихвістка звичайна, 268
» чорна, 267
Горлиця велика, 194
» звичайна, 193
Горлиця кільчаста, 195
Горобець польовий, 356
» хатній, 355
Грак, 365
Гриф чорний, 83
Грязовик, 154
Гуменник, 35
Гуска біла, 36
» велика білолоба, 33
» мала білолоба, 34
» сіра, 32
Дербник, 92
Дерихвіст луговий, 164
» степовий, 165
Деркач, 106
Джек, 119
Дрізд білобровий, 279
» гірський, 276
» кам'яний, 274
» -омелюх, 281
» співочий, 280
» -чикотень, 278
» чорний, 275
» чорногрудий, 277
Дрімлюга, 214
Дрофа, 117
Дупель, 156
Дятел білоспинний, 227
Дятел великий строкатий, 226
» зелений, 224
» малий, 230
» середній, 228
» сірійський, 229
» сивий, 225
» трипалий, 231
Жайворонок білокрилий, 233
» лісовий, 238
» малий, 235
» польовий, 239
» рогатий, 240
» сірий, 236
» степовий, 232
» чорний, 234
» чубатий, 237
Жовна чорна, 223
Журавель білий, 115
» сірий, 114
» степовий, 116
Завирушка альпійська, 261
» лісова, 262
Зеленяк, 340
Зимняк, 72
Змієїд, 85
Зозуля звичайна, 200
» чубата, 199
Зуйок каспійський, 127
» малий, 125
» морський, 128
» товстодзьобий, 126
Зяблик, 337
Іволга, 359
Казарка білощока, 37
» червоновола, 39
» чорна, 38
Камінка звичайна, 272
» лиса, 273
» -плясуня, 271
Канюк звичайний, 74
» степовий, 73
Квак, 17
Кібчик, 93
Кеклик, 98
Клуша, 172
Кобилочка, 286
» річкова, 285
» солов'їна, 284
Колпиця, 24
Коноплянка, 346
Коровайка, 25
Корольок жовтоголовий, 307
» червоноголовий, 308
Костогриз, 354
Крем’яшник, 146
Кречет, 96
Кречітка, 130
Крижень, 42
Кроншнеп великий, 160
» малий, 159
» середній, 161
Кропивник, 260
Крохаль великий, 61
» довгоносий, 60
Крук, 367
Крутиголовка, 222
Крячок білощокий, 181
» малий, 187
» полярний, 186
» річковий, 185
» рябодзьобий, 188
» світлокрилий, 182
» чорний, 183
» чорнодзьобий, 184
Кукша, 361
Кулик-горобець, 148
» -сорока, 135
Куріпка біла, 102
» сіра, 99
Курка султанська, 112
Курочка водяна, 111
» -крихітка, 109
» мала, 108
Ластівка берегова, 241
» даурська, 243
» міська, 244
» сільська, 242
Лебідь-кликун, ЗО
» малий, 31
» -шипун, 29
Лежень, 120
Лелека білий, 26
» чорний, 27
Лиска, 113
Лунь болотяний, 89
» луговий, 88
» польовий, 86
» степовий, 87
Луток, 59
Малинівка, 263
Мартин великий морський, 173
» звичайний, 176
» малий, 179
» полярний, 174
» середземноморський, 177
» сизий, 170
» сріблястий, 171
» трипалий, 180
Могильник, 79
Мородунка, 143
Морянка, 57
Мухоловка-білошийка, 311
» мала, 312
» сіра, 309
» строката, 310
Нерозень, 44
Норець великий, 8
» малий, 4
» сірощокий, 7
» червоношиїй, 6
» чорношиїй, 5
Огар, 40
Одуд, 221
Оляпка звичайна, 259
Омелюх, 258
Орел-карлик, 75
» степовий, 76
Орлан-білохвіст, 68
» -довгохвіст, 67
Осоїд, 64
Очеретянка велика, 294
» індійська, 290
» лугова, 289
» прудка, 288
» садова, 291
» середземноморсь-
ка, 283
» ставкова, 293
» тонкодзьоба, 287
» чагарникова, 292
Пастушок, 110
Пелікан кучерявий, 11
» рожевий, 10
Перевізник, 142
Перепел, 100
Підорлик великий, 77
» малий, 78
Пищуха звичайна, 324
» короткопала, 325
Плавунець круглодзьобий, 144
» плоскодзьобий, 145
Плиска біла, 248
» гірська, 247
» жовта, 245
» жовтоголова, 246
Побережник білий, 152
» білохвостий, 149
» ісландський, 153
Повзик, 322
Погонич, 107
Подорожник лапландський, 335
Поморник довгохвостий, 169
» короткохвостий, 168
» середній, 167
Поручайник, 141
Припутень, 192
Просянка, 326
Пугач, 203
Пуночка, 336
Ремез, 314
Рибалочка голуба, 217
Рябок білочеревий, 197
» чорночеревий, 196
Рябчик,105
Савка, 62
Саджа, 198
Сапсан, 97
Свищ, 45
Сивка бурокрила, 122
» золотиста, 123
Сиворакша, 220
Синиця біла, 321
» велика, 319
» вусата, 282
» голуба, 320
» довгохвоста, 313
» чорна, 317
» чубата, 318
Синьга, 56
Синьошийка, 266
Сип білоголовий, 84
Сипуха, 201
Сич волохатий, 213
» хатній, 207
Сичик-горобець, 206
Скопа, 63
Славка прудка, 300
» рябогруда, 296
» садова, 297
» сіра, 299
» чорноголова, 298
Смеречник, 349
Снігур, 353
Сова біла, 204
» болотяна, 212
» бородата, 208
» вухата, 211
» довгохвоста, 210
» сіра, 209
» яструбина, 205
Совка, 202
Сойка, 360
Соловейко західний, 265
» східний, 264
Сорока, 362
Сорокопуд-жулан, 254
» сірий, 256
» червоноголовий, 257
» чорнолобий, 255
Стерв'ятник, 81
Стінолаз, 323
Стрепет, 118
Стриж білочеревий, 215
» чорний, 216
Тетерев, 104
Травник, 139
Тулес, 121
Турпан, 55
Турухтан, 147
Уліт великий, 138
Фазан, 101
Фіфі, 137
Фламінго, 28
Ходуличник, 133
Хохотун чорноголовий, 175
Хрустан, 129
Чайка, 131
» шпорцева, 132
Чапля біла велика, 20
» » мала, 21
» єгипетська, 19
» жовта, 18
» руда, 23
» сіра, 22
Чеглок, 94
Чеграва, 189
Чекай луговий, 269
» чорноголовий, 270
Червонозобик, 150
Чернь білоока, 52
» морська, 54
» червоноголова, 51
» червонодзьоба, 50
» чубата, 53
Чечевиця звичайна, 347
» сибірська, 348
Чечітка біла, 344
» гірська, 345
» звичайна, 343
Чиж, 341
Чирок-свистунок, 43
» -тріскунок, 47
Чорниш, 136
Чорнозобик, 151
Шилодзьобка, 134
Шилохвіст, 46
Широконіска, 48
Шишкар білокрилий, 352
» сосновий, 350
» ялиновий, 351
Шпак, 358
» рожевий, 357
Шуліка рудий, 66
» чорний, 65
Щеврик гірський, 252
» лісовий, 250
» луговий, 251
» польовий, 249
» червоногрудий, 253
Щиглик, 342
Щоголь, 140
Яструб великий, 69
» малий, 70
» -тювик, 71
Авдотка, 120
Аист белнй, 26
» черннй, 27
Баклан большой, 12
» малий, 14
» хохлатий, 13
Балобан, 95
Барсучок, 289
Бегунок, 166
Бекас, 157
Белобровик, 279
Беркут, 80
Бородач, 82
Бургомистр, 174
Буревестник малий, 9
Вальдшнеп, 158
Варакушка, 266
Веретенник большой, 162
» малий, 163
Вертишейка, 222
Весничка, ЗОЇ
Волчок, 16
Воробей домовий, 355
» полевой, 356
Ворон, 367
Ворона серая, 366
Внпь, 15
Вьюрок канареечний, 339
Вяхирь, 192
Гага, 49
Гагара краснозобая, 1
» полярная, 2
» чернозобая, З
Гаичка, 315
Галка, 364
Галстучник, 124
Гаршнеп, 155
Глухарь, 103
Гоголь, 58
Голубок морской, 178
Голубь сизий, 190
Горихвостка-лнсушка, 268
» -чериушка, 267
Горлица, 193
» большая, 194
» кольчатая, 195
Грач, 365
Гриф черннй, 83
Грязовик, 154
Гуменник, 35
Гусь белнй, 36
» се рий, 32
Дербник, 92
Деряба, 281
Джек, 119
Дрозд белозобнй, 276
» певний, 280
» пестрий каменннй, 274
» темнозобнй, 277
» черннй, 275
Дрофа, 117
Дубонос, 354
Дубровник, 332
Дупель, 156
Дятел белоспинннй, 227
» большой пестрий, 226
» зелений, 224
» малий пестрий, 230
» седой, 225
» сирийский, 229
» средний, 228
» трехпалнй, 231
» черннй, 223
Жаворонок белокрнлнй, 233
» лесной, 238
» малий, 235
» полевой, 239
» рогатий, 240
» серни, 236
» степной, 232
» хохлатий, 237
» черннй, 234
Жулан, 254
Журавль сернй, 114
Завирушка альпийская, 261
» лесная, 262
Зарянка, 263
Зеленушка, 340
Зимняк, 72
Зимородок, 217
Змееяд, 85
Зуек каспийский, 127
» малий, 125
» морской, 128
» толстоклювнй, 126
Зяблик, 337
Иволга, 359
Казарка белолобая, 33
» белощекая, 37
» краснозобая, 39
» черная, 38
Каменка, 272
» -плясунья, 271
Камнешарка, 146
Камншевка болотная, 292
» вертлявая, 288
» дроздовидная, 294
» индийская, 290
» садовая, 291
» тонкоклювая, 287
» тростниковая, 293
» широкохвостая, 283
Камншница, 111
Канюк, 74
Каравайка, 25
Кваква, 17
Кедровка, 363
Кеклик, 98
Клест белокрнлнй, 352
» -еловик, 351
» сосновий, 350
Клинтух, 191
Клуша, 172
Князек, 321
Кобчик, 93
Козодой, 214
Колпица, 24
Конек горннй, 252
» краснозобнй, 253
» лесной, 250
» луговой, 251
» полевой, 249
Коноплянка, 346
» горная, 345
Королек желто толовий, 307
» красноголовнй, 308
Коростель, 106
Коршун красний, 66
» черннй, 65
Крапивник, 260
Красавка, 116
Краснозобик, 150
Крачка белощекая, 181
» малая, 187
» пестроносая, 188
» полярная, 186
» речная, 185
» светлокрнлая, 182
» чайконосая, 184
» черная, 183
Кречет, 96
Кречетка, 130
Кроншнеп большой, 160
» средний, 161
» тонкоклювнй, 159
Крохаль большой, 61
» средний, 60
Кряква, 42
Кукша, 361
Кукушка, 200
» хохлатая, 199
Кулик-воробей, 148
» -сорока, 135
Курганник, 73
Куропатка белая, 102
» серая, 99
Лазоревка, 320
Ласточка береговая, 241
» городская, 244
» деревенская, 242
» рьіжепоясничная, 243
Лебедь-кликун, 30
» тундряннй, 31
» -шипун, 29
Лунь болотний, 89
» луговой, 88
» полевой, 86
» степной, 87
Луток, 59
Лисуха, 113
Могильник, 79
Моевка, 180
Мородунка, 143
Морянка, 57
Московка, 317
Мухоловка-белошейка, 311
» малая, 312
» -пеструшка, 310
» серая, 309
Неясмть бородатая, 208
» длиннохвостая, 210
» серая, 209
Нирок белоглазий, 52
» красноголовий, 51
» красноносий, 50
Овсянка белошапочная, 328
» горная, 329
» камишовая, 334
» -крошка, 331
» обикновенная, 327
» садовая, 330
» черноголовая, 333
Огарь, 40
Оляпка, 259
Ополовник, 313
Орел-карлик, 75
» степной, 76
Орлан-белохвост, 68
» -додгохвост, 67
Осоед, 64
Пастушок водяной, 110
Пеганка, 41
Пеликан кудрявьій, 11
» розовьій, 10
Пеночка зеленая, 306
» корольковая, 305
» светлобрюхая, 303
» -трещотка, 304
Перевозчик, 142
Перепел, 100
Перепелятник, 70
Пересмешка, 295
Песочник белохвостаїй, 149
» исдандский, 153
Песчанка, 152
Пискулька, 34
Пищуха, 324
» короткопалая, 325
Плавунчик круглоносьій, 144
» плосконосий, 145
Плешанка, 273
Поганка красношейная, 6
» малая, 4
» серощекая, 7
» черношейная, 5
Погониш, 107
» -крошка, 109
» малий, 108
Подорлик большой, 77
» малий, 78
Подорожник лапландский, 335
Поморник длиннохвостий, 169
» короткохвостий, 168
» средний, 167
Поползень, 322
Поручейник, 141
Просянка, 326
Пуночка, 336
Пустельга, 91
» степная, 90
Пухляк, 316
Ремез, 314
Ржанка бурокрилая, 122
» золотистая, 123
Рябинник, 278
Рябок белобрюхий, 197
» чернобрюхий, 196
Рябчик, 105
Савка, 62
Саджа, 198
Сапсан, 97
Сверчок, 286
» речной, 285
» соловьиний, 284
Свиристель, 258
Свиязь, 45
Сизоворонка, 220
Синица большая, 319
» усатая, 282
» хохлатая, 318
Синьга, 56
Сип белоголовий, 84
Сипуха, 201
Скворец, 358
» розовьій, 357
Скопа, 63
Славка-завирушка, 300
» садовая, 297
» серая, 299
» черноголовая, 298
» ястребиная, 296
Снегирь, 353
Сова белая, 204
» болотная, 212
» ушастая, 211
» ястребиная, 205
Сойка, 360
Соловей, 264
» южннй, 265
Сорока, 362
Сорокопут большой, 256
» красноголовий, 257
» чернолобий, 255
Сплюшка, 202
Стенолаз, 323
Стервятник, 81
Стерх, 115
Стрепет, 118
Стриж белобрюхий, 215
» черньїй, 216
Султанка, 112
Сич воробьиний, 206
» домовий, 207
» мохноногий, 213
Теньковка, 302
Тетерев, 104
Тетеревятник, 69
Тиркушка луговая, 164
» степная, 165
Травник, 139
Трясогузка белая, 248
» горная, 247
» желтая, 245
» желтоголовая, 246
Тулес, 121
Турпан, 55
Турухтан, 147
Тювик, 71
Удод, 221
Улит большой, 138
Утка серая, 44
Фазан, 101
Филин, 203
Фифи, 137
Фламинго, 28
Ходулочник, 133
Хохотун черноголовий, 175
Хрустан, 129
Цапля большая белая, 20
» египетская, 19
» желтая, 18
» малая белая, 21
» рижая, 23
» серая, 22
Чайка малая, 179
» морская, 173
» озерная, 176
» серебристая, 171
» сизая, 170
» черноголовая, 177
Чеглок, 94
Чеграва, 189
Чекай луговой, 269
» черноголовий, 270
Чернеть морская, 54
» хохлатая, 53
Чернозобик, 151
Черниш, 136
Чечевица, 347
» сибирская, 348
Чечетка, 343
» тундряная, 344
Чибис, 131
» шпорцевий, 132
Чиж, 341
Чирок-свистунок, 43
» -трескунок, 47
Чомга, 8
Шилоклювка, 134
Шилохвоста, 46
Широконоска, 48
Щегол, 342
Щеголь, 140
Щур, 349
Щурка зеленая, 219
» золотистая, 218
Юрок, 338
АсапіЬіз Пашшеа, 343
» Ьотетапт, 344
Ассірііег Ьадіиз, 71
» §епіі1і5г 69
» тзиз, 70
АсгосерЬаІиз адпсоїа, 290
» агипйіпасеиз, 294 '
» дитеїогит, 291
» раїидісоїа, 288
» раїизіпз, 292
» зсіграсеиз, 293
» зсЬоепоЬаепиз, 289
АсШіз Ьуроіеисоз, 142
Ае£ііЬа1оз саидаіиз, 313
Аедоііиз Іипегеиз, 213
Аедуріиз топасЬиз, 83
Аезаіоп соїитЬапиз, 92
Аіаида агуепзіз, 239
Аісегїо аіІЬіз, 217
Аіесіопз какеїік, 98
Апаз асиіа, 46
» сіуреаіа, 48
» сгесса, 43
» зігерега, 44
» репеїоре, 45
» рІаІугЬупсіюз, 42
» диегдиесіиіа, 47
Апзег аІЬіігопз, 33
» апзег, 32
» егуіЬгориз, 34
» ІаЬаІіз, 35
АпШгорокіез уігдо, 116
АпіЬиз сатрезіпз, 249
» сегута, 253
» ргаіепзіз, 251
» зріпоіеііа, 252
» іпуіаііз, 250
Ариз ари з., 216
» теІЬа, 215
Адиііа сЬгузаеіоз, 80
» с1ап§а, 77
» Ьеііаса, 79
» піраіепзіз, 76
» ротаппа, 78
Агбеа сіпегеа, 22
» ригригеа, 23
Агдеоіа гаїїокіез, 18
Агепапа іпїегргез, 146
Азю Паттеиз, 212
» оіиз, 211
АїЬепе посіиа, 207
АуіЬуа їеппа, 51
» 1и1і§и1а, 53
» тагіїа, 54
» пугоса, 52
ВотЬусіПа §агги1из, 258
Воіаигиз зіеііапз, 15
Вгапіа Ьегпісіа, 38
» Іеисорзіз, 37
ВиЬо ЬиЬо, 203
ВиЬиІсиз іЬіз, 19
ВисерЬаІа сіап^иіа, 58
ВигЬшиз оедіспетиз, 120
Виїео Ьиіео, 74
» Іа^ориз, 72
» гиііпиз, 73
Саіапдгеїіа сіпегеа, 235
» гиіезсепз, 236
Саісапиз іарротсиз, 335
Саіідпз аІЬа, 152
Саіідпс аІЬа, 152
» аїріпа, 151
» сапиіиз, 153
» (еггийіпеа, 150
» тіпиіиз, 148
» Іеттіпскп, 149
СаппаЬіпа саппаЬіпа, 346
» Пауігозіпз, 345
Сарптиідиз еигораеиз, 214
Сагдиеііз сагдиеііз 342
Сагросіасиз егуіЬгіпиз, 347
» гозеиз, 348
Сазагса Гегги§іпеа, 40
Сесгорів (іаигіса, 243
СегсЬпеїз паитаппі, 90
» Ііппипсиїиз, 91
СегіЬіа ЬгасЬусіасІуІа, 325
» Іатіїїапз, 324
Сеіііа сеііі, 283
СЬагасІпиз аіехапбппиз, 128
» азіаіісиз, 127
» сІиЬіиз 125
» Ьіаіісиїа, 124
» ІезсЬеаиІіп, 126
СЬеп саегиіезсепз, 36
СЬеНизіа §ге£агіа, 130
СЬІатубоііз ипдиіаіа, 119
СЬІкіопіаз ЬуЬгкіа, 181
» Іеисоріега, 182
» пі£га, 183
СЬІопз сЬІопз, 340
Сісопіа сісопіа, 26
» пі§га, 27
Сіпсіиз сіпсіиз, 259
Сігсаеіиз їегох, 85
Сігсиз аегидіпозиз, 89
» суапеиз, 86
» тасгоигиз, 87
» ру§аг£из, 88
Сіатаїог діапсіагіиз, 199
Сіапдиіа Ьуетаїїз, 57
СоссоіЬгаизІез соссоіЬгаизІез, 354
СоїитЬа Ііуіа, 190
» оепаз, 191
» раїитЬиз, 192
Согасіаз §агги1из, 220
Согуиз согах, 367
» согпіх, 366
» 1ги8і1е§и8, 365
» топебиіа, 364
Соіигтх соіигпіх, 100
Сгех сгех, 106
Сисиїиз сапогиз, 200
Сигзопиз сигзог, 166
СуапозуІУіа зуесіса, 266
Суйпиз Ьеадіскн, 31
» судпиз, ЗО
» оіог, 29
ВеІїсЬоп игЬіса, 244
Вепсігосороз Іеисоїоз, 227
» та]ог, 226
» тейіиз, 228
» тіпог, 230
» зупасиз, 229
Вгуосориз тагіїиз, 223
ЕдгеНа аІЬа, 20
» дагхеНа, 21
ЕтЬегіга аигеоіа, 332
» саіапдга, 326
» сіа, 329
» сііппеїіа, 327
» Ьогіиіапа, 330
» ІеисосерЬаІоз, 328
» теїапосерЬаІа, 333
» ризіііа, 331
» зсЬоетсІиз 332
ЕгеторЬіІа аїрезігіз, 240
ЕпіЬасиз гиЬесиїа, 263
ЕгуІЬгориз уезрегіїпиз, 93
Еибготіаз топпеїіиз, 129
Раїсо сЬеггид, 95
» §уг1а1со, 96
» реге§гіпиз, 97
Рісебиіа аІЬісоІІіз, 311
» Ьуроіеиса, 310
РгіП£і11а соеІеЬз, 337
» топііїгіп§і11а, 338
Риііса аіга, 113
Саіепда спзіаіа, 237
Са11іпа§о §а11іпа§о, 157
» тедіа, 156
Саіііпиіа сЬІогориз, 111
Саггиіиз §1ап<іагіиз, 360
Сауіа агсіїса, З
» іттег, 2
» зіеііаіа, 1
СеІосЬеІідоп тіоіїса, 184
Сіагеоіа погсітапт, 165
» ргаїїпсоїа, 164
Сіаисідіит раззегіпит, 206
Сгиз £гиз, 114
» 1еисо§егапиз, 115
Сураеіиз ЬагЬаіиз, 82
Сурз ГиІУиз, 84
Наетаіориз озіга1е§из, 135
Наїїаееіиз аІЬісіПа, 68
» ІеисогурЬиз, 67
Ніегааеіиз реппаіиз, 75
Нітапіориз Ьітапіориз, 133
Нірроіаіз ісіеппа, 295
Нігипбо гизіїса, 242
Норіоріегиз вріповиз, 132
Нугігоргодпе сазріа, 189
НуроІпогсЬіз зиЬЬиіео, 94
ІхоЬгусЬиз тіпиіиз, 16
Зупх ІогдиіПа, 222
Еадорив Іадориз, 102
Еаївсорив соїіапв, 261
Еашив соііипо, 254
» ехсиЬііог, 256
» тіпог, 255
» вепаїог, 257
Еагиа аг§епіаІив, 171
» сапив, 170
» іивсив, 172
» §епеі, 178
» ЬурегЬогеив, 174
» ісЬіуаеіив, 175
» танпив, 173
» теїапосерЬаІив, 177
» тіпиіив, 179
» пдіЬшиіиз, 176
Еітісоїа іаісіпеїіив, 154
Еітова Іарротса, 163
» Іітова, 162
Еосивіеііа ііиуіаііііз, 285
» Іизсішокіез, 284
» паеуіа, 286
Еохіа сигуїговіга, 351
» Іеисоріега, 352
» рііуорвіііасив, 350
Еиііиіа агЬогеа, 238
Еивсіта Іивсіта, 264
» тедагЬупсЬоз, 265
Еизсітоіа теїапородоп, 287
Еутпосгуріез тіттиз, 155
Еугигиз іеіпх, 104
Меіатііа Іизса, 55
» тдга, 56
МеІапосогурЬа саіапйга, 232
» Іеисоріега, 233
» уеііотепвів, 234
Мегдив аІЬеІІив, 59
» тегдапзег, 61
» зеггаіог, 60
Мегорз аріазіег, 218
•» зирегсіїюзиз, 219
Мііуив когзсЬип, 65
» тііуив, 66
Мопіїсоїа захаііііз, 274
МоіасШа аІЬа, 248
» сіпегеа, 247
» сіігеоіа, 246
» Пауа, 245
Мизсісара зіпаіа, 309
МеорЬгоп регспоріегиз, 81
Меііа гиіта, 50
ІМисіТгада сагуосаіасіез, 363
ІМитетив агдиаіа, 160
» рЬаеориз, 161
» іепиігозіпв, 159
Кусіеа всапШаса, 204
^сіїсогах пусіїсогах, 17
ОепапіЬе ізаЬеІІта, 271
» оепапіЬе, 272
» рІезсЬапка, 273
Опоіиз опоіиз, 359
Оііз Еагсіа, 117
Оіиз всорз, 202
Охуига ІеисосерЬаІа, 62
РапШоп Ьаііаеіив, 63
Рапигиз Ьіагтісиз, 282
Рагиз аіег, 317
» саегиіеиз, 320
» сгізіаіиз, 318
» суапиз, 321
» та]ог, 319
» топіапив, 316
» раїизіпв, 315
Развег (іотезіїсив, 355
» топіапив, 356
Разіог говеиз, 357
Реіесапиз сгівриз, 11
» опосгоіаіиз, 10
Регсіїх регсіїх, 99
Регізогеиз іпГаивіиз, 361
Регтз аріуогиз, 64
РЬаІасгосогах агізіоіеііз, 13
» сагЬо, 12
» рудтаеив, 14
РЬаІагориз Гиіісапив, 145
» ІоЬаіиз, 144
РЬавіапив соїсЬісив, 101
РЬіІотасЬив ридпах, 147
РЬоетсоріегив говеиз, 28
РЬоепісигив осЬгигов, 267
» рЬоетсигив, 268
РЬуІІовсорив Ьопеїіі, 303
» соІІуЬііа, 302
» ргогедиіиз, 305
» зіЬіІаіпх, 304
» ІгосЬіІокіез, 306
» ігосЬіІиз, 301
Ріса ріса, 362
Рісокіез ігкіасіуіиз, 231
Рісив сапив, 225
» уіпйів, 224
Ртісоїа еписіеаіог, 349
Ріаіаіеа Іеисоггхіїа, 24
РІесігорЬепах туаіів, 336
РІе^аШв іаісіпеїіив, 25
Ріиуіаіів аргісагшв, 123
» Оотітса, 122
РоОісерв аипіив, 6
» спвіаіив, 8
» 8гі5еі§епа, 7
» підпсоПів, 5
» гиїїсоїііз, 4
РогрЬугіо роїіосерЬаІив, 112
Роггапа рагуа, 108
» роггапа, 107
» ривіїїа, 109
Ргипеїіа тосіиіагів, 262
Ріегосіез аІсЬаіа, 197
» огіепіаіів, 196
РиИіпив риШпив, 9
РуггЬиІа руггпиіа, 353
Каїїив адиаіїсив, 110
Кесигуїговіга ауовеііа, 134
Ке§и1ив і§пісарі11из, 308
» ге§и1ив, 307
Кетіг репйиїтив, 314
Карана прана, 241
Ківва іпйасіуіа, 180
КиііЬгепіа гиіїсоїііз, 39
Захісоїа гиЬеіга, 269
» іогдиаіа, 270
Зсоїорах гивіїсоїа, 158
Зегтив зегтив, 339
ЗірЬіа рагуа, 312
8111а еигораеа, 322
Зотаіепа тоїіввіта, 49
Зріпив вртив, 341
Здиаіагоіа вдиаіагоіа, 121
Зіегсоганив ІопдісаиОив, 169
» рагавііїсив, 168
» ротанпив, 167
Зіета аІЬіігопв, 187
» ЬігипОо, 185
» рагагіїваеа, 186
Зігеріореііа бесаосіо, 195
» опепіаіів, 194
» іигіиг, 193
Зінх аіисо, 209
» пеЬиІова, 208
» игаїепвів, 210
Зіигпив уи1§агів, 358
Зигта иіиіа, 205
ЗуІУіа аіпсарШа, 298
» Ьогіп, 297
» соттитв, 299
» сиггиса, 300
» тзопа, 296
ЗуггЬаріев рагаОохив, 198
Табогпа ІаОогпа, 41
Теігао игодаїїив, 103
Теігавіев Ьопавіа, 105
Теігах іеігах, 118
ТЬаІаввеив вапауїсепвів, 188
ТісЬоОгота тигапа, 323
Тнп§а егуіЬгорив, 140
» діагеоіа, 137
» пеЬиІапа, 138
» осЬгорив, 136
» віа^паїїііз, 141
» іоіапив, 139
Тгодіосіуіев ІГО§1О(ІуІЄ5, 260
ТиШив іііасив, 279
» тегиіа, 275
» рЬіІотеїов, 280
» рііанв, 278
» гиГісо11ів,.277
» іогдиаіив, 276
» уївсіуогив, 281
Туіо аІЬа, 201
ЕІрира ерорв, 22Ї
Уапеїіив уапеїіив, 131
Хепив сіпегеив, 143
ИНЕССА ВИТАЛЬЕВНА
МАРИСОВА,
ВАСИЛИЙ СТЕПАНОВИЧ
ТАЛПОШ
ПТИЦЬІ
УКРАИНЬІ
ПОЛЕВОЙ ОПРЕДЕЛИТЕЛЬ
Головнеє издательство
издательского обьединения
«Вьіща школа» (252054, Киев-54,
ул. Гоголевская, 7)
(На украинском язи ке)
Редактор Н. І. РОМАСЬ
Оправа художника
В. Г. САМСОНОВА
Художнє редагування
та макет
С. Р. ОЙХМАНА
Технічний редактор
А. І. ОМОХОВСЬКА
Коректор М. О. ПРУС
Інформ. бланк № 7547
Здано до набору 20.12.82. Підп. до
друку 04.07.84. Формат 70х90'/16.
Папір офс. № 1. Бал. гари. Офс. друк.
13,45 умови, друк, арк., 63,3 фарб,-
відб., 18 обл.-вид. арк. Тираж 25 000 пр.
Вид. № 5517. Зам. № 3—2608. Ціна
2 крб. 90 к.
Головне видавництво видавничого
об'єднання «Вища школа», 252054,
Київ-54, Гоголівська, 7
Головне підприємство республікансь-
кого виробничого об'єднання «По-
ліграфкнига», 252057, Київ-57, Дов-
женка, 3.