/
Автор: Когут З.
Теги: історія історія україни видавництво основи видавництво київ історі світу
Год: 1996
Текст
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
ЇМ. ПЕТРА ЯЦИКА
КАНАДСЬКОГО ІНСТИТУТУ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ
АЛЬБЕРТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Західна історіографія України
Випуск 2
Зенон КОГУТ
Російський централізм
і українська автономія
Ліквідація Гетьманщини
1760-1830
Київ
ОСНОВИ
1996
РЕТЕК 7АСУК СЕ1ЧТКЕ
РОЯ ОККАІМІАЛ НІ8ТОКІСАІ. КЕ8ЕАКСН
ОР ТНЕ САКАОІАК ПЧ8ТГГЦТЕ ОР ОККАІІЧІАМ 5ТООІЕ5
ОНІУЕК8ГГУ ОР АТВЕК.ТА
ІІкгаіпіап НізІогіоегарЬу іп іЬе
N0. 2
2епоп Е. КОНІІТ
Виякіап Сепігаїіяпі
аші ІІкгаіпіап Аиіопоту
Ітрегіаі АЬзогрііоп о/ іке Неітапаіе
1760з-1830з
Західна історіографія України
Випуск 2
Зенон КОГУТ
Російський централізм
і українська автономія
Ліквідація Гетьманщини
1760-1830
Західна історіографія України —
серія, започаткована Центром досліджень
історії України їм. Петра Яцика
Канадського інституту українських студій
Альбертського університету.
Серія передбачає переклад українською мовою
основних праць з історії України,
що з’явилися на Заході. У підготовці видань до друку
Центр співпрацює з різними науковими установами в Україні
З £ р}
ББК63.3(4Укр)46
К 57
У книзі доктора Зснона Євгена Когута простежується історія українсько-
російських відносин від XVII до початку XIX століття. Автор зосереджує
увагу на трьох питаннях: російська політика щодо Гетьманщини, реакція
українського суспільства на імперську інтеграцію та вплив цього процесу
на імперію і українське суспільство.
Для істориків, політологів, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться
історією України та українсько-російських відносин.
Видання підготовлене у співпраці
з Інститутом археографії НАН України
Уперше книжка опублікована англійською мовою
1988 року Українським науковим інститутом
Гарвардського університету
Дизайн суперобкладинки надано
видавництвом Гарвардського університету
Видання цієї книжки частково фінансується Департаментом
допомоги країнам Центральної і Східної Європи Міністерства закор-
донних справ та зовнішньої торгівлі Канади за програмою Канад-
ського Бюро міжнародної освіти.
ТЬе риЬІісаііоп оГ іЬІ5 Ьоок жах та<1е родеіЬІе, іп рагі, іЬгоїщЬ а вгапі ргоуі<1е<1
Ьу іЬе Вигеаи оГ Аххіїіапсе Тог СепігаІ ап<1 Еааіет Еигоре, ЕхіегпаІ АГГаігз ап<1
Іпіетаїіопаї Тгасіе, Соуеттепі оГ Сапагіа ипбег а рговгатте тапав«1 Ьу іЬе
СапаЛіап Вигеаи Гог Іпіегпаііопаї Егіисаііоп.
Ьа риЬІісаііоп «1е се Ііуге ехі геп<1и роваіЬІе вгасе а ипе зиЬуепііоп рагііеііе
боппее раг Іа Пігесііоп в^пегаїе іі’ахаіхіапсе і ГЕигоре сепігаїе еі І’Еигоре <1е
Ге$і, АПаігех ехіегіеигез еі Соттегсе ехіегіеиг <1е Сапасіа, <1ап8 Іе са<1ге <Гип
рговгатте сопГіе аи Вигеаи сапаЛіеп «1е Гебисаііоп іпіегпаііопаїе.
т.-да*
"“''б і б я і О т б К а
0201000000 - 56 „ УДПс їм 1-П
К ----------^6--------- Б“
I8ВN 966-500-065-9
©Зенон Когут, 15
Пам’яті мого батька,
моїй матері,
а також усім тим,
хто підтримав мене
в цій праці, присвячую
До українського читача
Ця книжка, плід моєї десятирічної праці, побачила світ 1988 року
англійською мовою в США як видання Українського наукового
інституту Гарвардського університету. Тоді я був переконаний, що
моє історичне дослідження ніколи не стане доступним українському
читачеві, зокрема через те, що в тодішній УРСР історія XVIII сторіч-
чя та українсько-російських політичних відносин уперто замовчу-
валась або ж фальсифікувалась. 1 не лише в УРСР. Навіть у США
історію України не вважали серйозним предметом для дослідження
і подавали як додаток до російської.
Після виходу книжки у газетах і журналах з’явилось чимало
статей і рецензій. Водночас, науковці почали використовувати цю
працю при підготовці нових підручників з історії Росії та Східної
Європи. Таким чином, книжка певною мірою мала вплив на розви-
ток історіографії в Канаді, США, Західній Європі.
Створення незалежної Української держави пробудило зацікав-
лення моєю працею і в Україні. Я дуже радий, що мій песимізм
року 1988 виявився невиправданим, і ця книжка буде доступна
українському читачеві та займе певне місце в царині історичної
науки в Україні.
При вивченні цієї теми я, на жаль, не дістав дозволу працювати
в архівах України та Росії. Тому я намагався максимально вико-
ристати друковані джерела з архівів та бібліотек Варшави, Лондона,
Стокгольма, Кракова, бібліотеки Конгресу США та Гарвардського
університету. Сподіваюсь, що поява моєї праці українською мовою
спонукає істориків суверенної держави до повнішого дослідження
джерел, що стосуються цієї теми.
Зенон Когут
Київ, ЗО серпня 1993 року
6
г
Зміст
І
ВІД АВТОРА.......................................... 9
СПИСОК ТАБЛИЦЬ..................................... 11
КАРТИ.............................................. 12
Гетьманщина і сусідні території в 1750-х рр...... 12
Гетьманщина — частина імперської Росії (1809 р.). 13
ВСТУП.............................................. 14
Розділ І
РОСІЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ 1 ПОРУБІЖНІ ЗЕМЛІ..........20
Розділ II
ПРИРОДА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ...................... 33
Виникнення і розвиток Гетьманщини................ 33
Соціальна структура.............................. 37
Уряд і церква.................................... 47
Українські політичні та історичні концепції...... 61
Українські права і вольності. Висновки........... 64
Розділ III
БОРОТЬБА КАТЕРИНИ II
ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ:
УСУНЕННЯ ГЕТЬМАНА РОЗУМОВСЬКОГО.................... 65
Російський централізм і українська автономія до 1762 р.. . . 65
Катерина II і «добре регульована держава»........ 73
Становище гетьмана Розумовського при дворі Катерини... 78
Політичні плани і реформи в Гетьманщині.......... 82
Скасування гетьманського уряду.................... 89 і
Розділ IV
НАМІСНИК КАТЕРИНИ В ГЕТЬМАНЩИНІ:
ПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА РУМ’ЯНЦЕВА
(1765-1769 рр.)................................... 97
7
гилділ V
ЗАКОНОДАВЧА КОМІСІЯ 1767-1768 рр.:
УКРАЇНСЬКІ БАЖАННЯ І ПРАГНЕННЯ...................114
Питання української участі в роботі комісії....114
Вибори та накази нової шлях™...................116
Козацькі вибори та накази......................128
Міські вибори і накази.........................135
Петиції духівництва............................146
Наказ Малоросійської колегії...................149
Питання української автономії на «великому зібранні»
Законодавчої комісії...........................151
Розділ VI
ПЕРЕМОГА РОСІЙСЬКОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ:
ІМПЕРСЬКІ РЕФОРМИ
ТА ІНТЕГРАЦІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ
ДО СКЛАДУ ІМПЕРІЇ................................170
Російський централізм і заворушення на порубіжжі....170
Адміністративна реорганізація імперії..........178
Запровадження губерніального Статуту в Гетьманщині..184
Імперська інтеграція українського війська......192
Реорганізація, секуляризація і русифікація української церкви. . . 196
Часткове відновлення й остаточна загибель української
автономії......................................205
Розділ VII
ПРИСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ДО ІМПЕРСЬКОГО ЛАДУ..............................208
Кооптація української шляхти........................208
Боротьба за дворянство колишніх українських урядовців. . . 218
Ставлення української шляхта до імперської інтеграції .... 226
Втягнення козаків до імперського соціального організму. . . 241
Імперська інтеграція решта українського суспільства.248
Розділ VIII
РОСІЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ
І УКРАЇНСЬКА АВТОНОМІЯ: ВИСНОВКИ.................259
ДОДАТОК..........................................265
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ.................................275
БІБЛІОГРАФІЯ.....................................276
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК..............................303
8
Від автора
Ця книга побудована на матеріалі докторської дисертації, яку я
писав протягом 1971 — 1975 рр. Хоча ступінь доктора я дістав у
Пенсільванському університеті, більша частина науково-дослідної
роботи над дисертацією була здійснена в Українському науковому
інституті Гарвардського університету. З часом професійні інтереси
привели мене до інших тем, і лише в середині 80-х рр. я дістав
можливість переробити і розширити свою працю для публікації.
Під час писання дисертації та її переробки у монографію мені
допомагало багато людей. Науковий керівник моєї дисертації профе-
сор Альфред Дж. Рібер завжди був щедрий на поради і заохочував
мене до роботи. Професор Олександр Оглоблин, який колись викла-
дав у Київському університеті, дав мені багато цінних порад щодо
історичних джерел і ділився своїми багатющими знаннями з істо-
рії України XVIII ст. Директор Українського наукового інституту
Гарвардського університету професор Омелян Пріцак привів мене
до ширшого розуміння української історії й запропонував свої
поради з питань методології. Багато з тих, хто читав дисертацію та
її рукопис, давали вдумливу критику і корисні поради. Серед них:
Джон Т. Александер, Ольга Андрієвська, Марта Богачевська-Хом’як,
Грегорі Фріз, Юрій Гаєцький, Патриція Кеннеді Грімстед, Леонід
Герець, Роберт Е. Джоунз, Орест Пелех і Девід Ренсел. Вельми
завдячую професорам Маркові Раєву та Ісабель де Мадар’яга за
їхні цінні коментарі й поради. Хочу скласти особливу подяку заступ-
никові директора Українського наукового інституту Гарвардського
університету Франкові Е. Сисину, який допомагав мені на кожному
етапі цього проекту і завжди нагадував про мій обов’язок історика
навіть тоді, коли моя професійна кар’єра набирала іншого напрямку
діяльності.
Багато інших осіб допомагали мені у технічній підготовці руко-
пису та в процесі публікації: Уляна Пасічник, Кетрін Тейлор і
Д-р Любомир Гайда редагували; Бренда Д. Сенс неодноразово з
великим терпінням і старанням передруковувала рукопис, насичений
іноземними словами; Маркіян Стецик і Даєн Маккафері підготували
карти; Томас М. Керні — таблиці. Покажчик склав Майкл Д. Луу.
Я вдячний також Юрію Мигайчукові, відповідальному редакторові
Гарвардської українознавчої серії за його постійний нагляд впродовж
9
допровадженим цієї книги до друку. Дуже завдячую Українсько-
му науковому інституту Гарвардського університету за підтримку і
створення сприятливої дослідної і робочої атмосфери. І врешті-решт,
я хотів би подякувати Фондові українських студій, Меморіальному
фондові Еви Статків з Маямі (Флорида), а також Союзу українок
в Америці як щирим спонсорам щєї книги.
Зенон Є. Когут,
м. Вашингтон.
Березень 1988 р.
Список таблиць
(Л V» V» Ці іл ю р ьх
Іл їй н- їй
2.1. Українське суспільство: чоловіче населення Гетьманщини
в 60-х рр. XVIII ст.
. Центральна адміністрація Гетьманщини
. Полкова адміністрація
. Адміністрація сотні
. Накази нової шляхти
. Накази нової шляхти
. Козацькі накази
. Накази міського населення
. Петиції духівництва
11
Вступ
У другій половині XIX ст. концепція Росії як унітарної держави
настільки глибоко вкорінилась у свідомість правлячої еліти, що
будь-яка політика компромісів з новонародженим національним
рухом у цих колах не сприймалася серйозно. Неспроможність вирі-
шувати національні проблеми врешті-решт призвела до краху імперії.
Частково причина такої схильності російської еліти до централізму
й адміністративного унітаризму була зумовлена століттями історич-
ного розвитку. Московія віддавна практикувала включення ново-
прилучених порубіжних земель до російської адміністративної систе-
ми. Поки експансія Росії обмежувалася малозаселеними територія-
ми, де проживали кочівники і невеликі козацькі ватаги, безпосереднє
адміністративне приєднання нових земель не зустрічало великого
опору. Однак під час своєї експансії на захід Росія підкорила
території й народи, які вже мали добре розвинену концепцію юри-
дичної окремішності, регіональних привілеїв і самоврядування. Тому
Росія, намагаючись зберегти єдину адміністративну систему, змуше-
на була пристосовуватись до реалій існування окремих привілейо-
ваних територій. Серед основних, хоча й не досліджених тенденцій
російської історії, завжди була боротьба між доцентровими силами,
що відстоювали одноманітність в адміністративному устрої, соціаль-
ній структурі і навіть культурі, та відцентровими силами, які вима-
гали дотримання прав таких особливих привілейованих територій,
як Україна, Прибалтика, Царство Польське і Велике Князівство
Фінляндське.
Перше знайомство Росії із західним типом самоврядування розпо-
чалося саме з української Гетьманщини, яка опинилася під владою
російського царя у 1654 р., але впродовж сторіччя зберігала свою
власну адміністративну, фінансову і судову систему. Предметом
дослідження даної книги є боротьба між російським централізмом
і українською автономією. Хронологічно вона охоплює період від
правління Катерини II, коли українські установи Гетьманщини були
скасовані, до 30-х рр. XIX ст.— остаточної інтеграції українського
суспільства в імперську систему.
Дослідження зосереджене на трьох принципових питаннях. По-
перше, яким було походження, теоретичне обгрунтування та втілен-
ня російської політики щодо Гетьманщини та інших автономних
14
регіонів. По-друге, якою була реакція установ Гетьманщини та
українського суспільства на імперську інтеграцію. По-третє, на-
скільки успішно відбувався цей процес і який він мав вплив на
імперію і українське суспільство.
Крім того, дослідження порушує ширше коло питань. Для кращо-
го розуміння загальноєвропейської історії воно дає аналіз російс-
ького варіанту «добре регульованої» абсолютистської держави та її
боротьби проти корпоративних і регіональних привілеїв. У контексті
російської історії — це вивчення одного з сюжетів формування Ро-
сійської імперії і своєрідна передмова до дослідження її національної
політики. Ліквідація української й балтійської автономій відбулася
в часи бурхливого зростання імперії. Приєднання пізніше здобутих
польських і турецьких територій відбулося без сумніву з врахуванням
досвіду, здобутого Катериною П в Україні. Скасувавши адміністра-
тивну структуру автономних територій, Катерина спричинилася до
творення багатонаціональної, але унітарної за характером імперії і
розпочала національну політику, яку продовжили її спадкоємці.
Нарешті, це дослідження має безпосереднє відношення до укра-
їнської історії. Що більше успіхів досягали імперські власті, розчи-
няючи Гетьманщину в імперському морі, то менш імовірним було
збереження українцями історичної своєрідності. Кооптація і частко-
ва асиміляція їхньої еліти зробила українців «соціологічно непов-
ною» або «неісторичною» нацією, спрямувавши їх на шлях націо-
нального будівництва, відмінний від того, яким ішли нації, що
зберегли свою традиційну еліту. Встановлення зв’язку між тради-
ційною українською автономією і сучасним українським націона-
лізмом виходить за межі хронології і теми наведеної праці. Однак
вона містить вихідний матеріал, що може стати у пригоді дослід-
никам націоналізму.
Катерина скасувала автономію трьох українських регіонів — Сло-
бідської України, Запоріжжя і Гетьманщини. Ця праця присвячена
лише проблемам Гетьманщини. За часів Катерини II автономія
Слобідської України, установи якої ніколи не були добре розви-
нутими, вже була обмежена. Запоріжжя було козацькою республі-
кою, що мала велике символічне значення для українських традицій,
але її знищення не було ізольованим фактом, а становило частину
загальної імперської політики стосовно всіх козацьких військ на
імперській території. Гетьманщина ж, цей найбільший неасимільо-
ваний порубіжний простір імперії, найкраще надається для вивчення
як один з прикладів імперської інтеграції.
Хоча процес ліквідації інститутів та соціальної структури Гетьман-
щини в імперській системі і є основним предметом нашого за-
цікавлення, дане дослідження не розглядає спеціально складний
процес культурної асиміляції і «русифікації». Вивчення останньо-
го потребувало б поглиблених досліджень українсько-російських
15
мовних і літературних відносин, історії освіти, соціального життя та
долі української шляхти і кліру. Таким чином, проблема акультурації
та «русифікація» згадуються тут остільки, оскільки вони пов’язані
з розумінням адміністративної інтеграції та імперської політики.
Ця монографія — перше повне дослідження інтеграції Гетьман-
щини в імперію. Більшість українських істориків, які займалися
Гетьманщиною, вивчали інші періоди та проблеми. І це не дивно,
оскільки розпуск і ліквідація місцевих установ рідко були популяр-
ними темами в національній історіографії. Проте різноманітні істо-
ричні школи XIX—XX ст. зробили поважний внесок у дослідження
і тлумачення цієї проблеми. Він заслуговує тут на спеціальну увагу.
Однією з проблем, що зацікавила дослідників, є юридичний
статус союзу Гетьманщини з Москвою. Суперечки точаться навколо
точного визначення статусу Переяславської угоди 1654 р., згідно з
якою гетьман Богдан Хмельницький і українська еліта визнали
сюзеренітет московського царя. Дотепер угоду трактували як пе-
рсональну унію, звичайну унію, протекторат, васальну залежність,
військовий союз, автономію, інкорпорацію або возз’єднання1. Три-
вала полеміка з цього питання підігрівалась також з політичних
міркувань. У Радянському Союзі, наприклад, Центральний Комітет
Комуністичної партії визначав Переяславську угоду як вічне, добро-
вільне «возз’єднання» двох «братніх народів»1 2. І хоча полеміка про
природу юридичних взаємовідносин Гетьманщини з Росією знач-
но сприяла поглибленню наших знань з історії раннього періоду
Гетьманщини, вона не наблизила нас до розуміння причин та
обставин її занепаду.
Боротьбу всередині гетьманського суспільства досконало вивчали
історики народницького напряму, які від середини XIX до початку
XX ст. займали провідні позиції в українській історіографії. Вони
розглядали козацьку еру як період боротьби мас за свободу і соціаль-
ну справедливість проти експлуатації з боку українських землев-
ласників. Народники зібрали і опублікували значні архівні матеріали,
а також видали ряд монографій про соціальну структуру і установи
Гетьманщини. О. Лазаревський — найвидатніший серед істориків-
народників, написав понад 400 праць з різних аспектів гетьманського
суспільства3. Досліджуючи ліквідацію автономії, вони природно
1 Найновіший і найбільш відомий огляд різних інтерпретацій угоди див.: ВазагаЬ /.
Регеіакіау 1654: А Нівіогіо^гарйісаі Зійду.— Едпіопіоп, 1982; див. також: Яковлів Л.
Договір гетьмана Богдана Хмельницького з московським царем Олексієм Михайло-
вичем 1654 р.— Нью-Йорк, 1954; Апсігеуеу N. «Псреяславский договор» // $іидіс<;
іп Мозкоуу,— Ьопдоп, 1970.— Р. 65—112.
2 Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1648— 1654 рр.). Схвалені
Центральним Комітетом Комуністичної партії Радянського Союзу.— К., 1954.
3 Повну бібліографію праць ОЛазарсвського уклав М.Ткачснко. Див.: Список
праць О.М.Лазарсвського і праць про нього // Український археографічний збірник. —
1927, - Внп. 2.— С. ІЛ-ЬХХХ.
16
г
к1
зосереджувалися на соціальних питаннях. Так, М.Сторожен-
> ко описував історичну долю козацтва1, Д.Міллер досліджував про-
цес перетворення козацької старшини на російське дворянство2,
а О.Лазаревський і В.Мякотін вивчали проблеми закріпачення
селянства3.
На початку XX ст. нова генерація українських істориків відкинула
ідеї народників і виробила нову «державницьку» школу. Вони розгля-
дали Гетьманщину як дійсно незалежну державу і зосереджували
свої дослідження довкола таких показників незалежності, як закор-
донна політика, внутрішня адміністрація і судочинство. Здебільшого
ці історики займалися раннім періодом історії Гетьманщини, коли
вона справді була незалежна. їхній основний внесок в історіографію
ліквідації Гетьманщини полягає в дослідженні прикладів опору
імперській політиці. Велику суперечку серед представників дер-
жавницької школи викликало авторство «Истории Русов» — анти-
російського політичного трактату, спрямованого проти поглинан-
ня Гетьманщини, що мав значний вплив на розвиток тогочасної
української національної свідомості4. Для визначення та характе-
ристики опозиційних кіл українського суспільства часів скасування
Гетьманщини багато зробив О.Оглоблин5.
Радянські історики вбачали в ліквідації автономії Гетьманщини
політично небезпечне питання, яке найкраще просто ігнорувати6,
їхні інтереси обмежувалися двома темами: класовою боротьбою і
«дружбою» українського та російського народів. Радянські істори-
ки досліджували окремі прояви соціального незадоволення, роз-
ширюючи, таким чином, наші знання про козацькі та селянські
1 Стороженко Н. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в началс
XIX в. // КС- 1897,- № 4.— С. 124-156; № 6,- С. 460-483; № 10,- С. 115-
131; № 11.- С. 143- 156; № 12.- С. 332-350.
2 Миллер Д. Очсрки из истории и юридичсского бита старой Малороссии. Превра-
щенис казацкой старшини в дворянство // КС,— 1897,— № 1.— С. 1—31; № 2.—
С. 188-220; № 3.- С. 351-374; № 4.- С. 1-47.
2 Лазаревасий А. Малороссийскис посполитис крестьянс (1648— 1783).— К., 1908;
Мякотин В. Очерки социальной истории Украйни в XVII —XVIII вв. // Годишник
на Софийския унивсрситет.— Т. 28.— София, 1932.
4 Проблеми щодо авторства і філософії «Истории Русов» обговорюються О.Оглоб-
линим у передмові до нового українського перекладу. Див.: Історія Русів.— Нью-
Йорк, 1956 - С. У-ХХІХ.
5 Оглоблин О. Люди старої України,— Мюнхен, 1959; його ж: Икгаіпіап Лиіопотізія
оГНіс 1780» анд 1790» ап<1 Сотії Р.А. Китуапі8су-7а<1ипау8ку // Аппаїа оГ іііе ИАА8,—
1958.— № 3 — 4.— Р. 1313 — 1326; його ж: Опанас Лобисевич (1732— 1805).— Мюн-
хен, 1966. Повну бібліографію праць О. Оглоблина див.: Винар Л. Бібліографія праць
проф. д-ра О.Оглоблина (І920—1975) // Збірник на пошану прем)), д-ра О. Оглоб-
лина. / Під. ред. В. Омсльченка,— Нью-Йорк, 1977.— С. 93 — 123.
6 Я ие вважаю істориків, що публікувалися в Радянській Україні в 1920-х рр.,
«радянськими», а відношу їх до різних шкіл. Лише після обов’язкового впровадження
офіційної історичної концепції в 30-х роках XX ст. термін «радянський» можна
безпомилково використовувати для визначення історичної орієнтації.
{бібліотека! 17
ІУДПУ ЇМ м п ___І
повстання (особливо у с. Турбаї)1. Під рубрикою дружби українсь-
кого та російського народів з’явилося багато праць про спільну
боротьбу проти Наполеона (коли кілька козацьких формувань було
відновлено в складі російської армії)1 2.
Недоступність для мене радянських архівів обмежила моє дослід-
ження аналізом уже опублікованих джерел про ліквідацію Гетьман-
щини. Листування Катерини II, петиції до Законодавчої комісії
1767 р. і документи Олександра Безбородька були надруковані
в «Сборнике Императорского русского исторического общестаа»
(Санкт-Петербург, 1867—1916). Воєнний архів генерал-губернатора
Рум’янцева, документи Катерини II, козацькі хроніки та офіційні
документи, що мають відношення до Гетьманщини, знаходимо у
«Чтениях в Императорском обществе истории и древностей россий-
ских при Московском университете» (Москва, 1846—1918). Усі
закони про скасування Гетьманщини були опубліковані у «Полном
собрании законов Российской империи», 1-а серія (Санкт-Петер-
бург, 1830), а також у «Сенатском архиве» (Санкт-Петербург, 1888—
1913). Протягом XIX ст. журнал «Киевская Старина» (Київ, 1882—
1906)* і газета «Черниговские губернские ведомости» (Чернігів, 1838—
1917) вміщували важливі для нашої теми документи практично
в кожному номері.
Велика кількість з цих широко публікованих матеріалів ніколи
не вводилася до наукового обігу. Я хотів би поліпшити такий стан
речей. Сподіваюся також, що моя праця стимулюватиме подальші
дослідження, особливо побудовані на підставі архівних розвідок.
Тепер кілька слів про термінологію. Впродовж багатовікової історії
Україну називали по-різному: «Русь», «Мала Русь» («Мала Росія»,
«Малоросія»), «Україна». У XVIII ст. територія Гетьманщини була
відома як «Малоросія», але цей термін не точний, оскільки в інші
періоди «Малоросією» називали також території поза межами Геть-
манщини. Більше того, сьогодні багато українців вважають цю назву
принизливою. У XIX ст. історики називали Україну «Гетьманщи-
ною», а в XX ст. радянські історики почали вживати термін «Ліво-
бережна Україна» (лівий, або східний, берег Дніпра). Ця назва не
може нас задовольнити, оскільки географічно вона охоплює більшу
територію, ніж та, яку займала Гетьманщина, і не завжди послідовно
вживається у радянській літературі. Отже, у цій праці я використовую
1 Гуржій І. О. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосниць-
кого гніту (з 80-х рр. XVIII ст. до 1861 р.).— К., 1958; Історія селянства Української
РСР. У 2 т,— К., 1967; Гуслистий К. Турбаївськс повстання.— К., 1947; Гуржій І.
Повстання селян в с. Турбаях (1789 — 1793).— К., 1950.
2 Гербильский Г. Украииские козачне полки и украинское ополчеиие в Отечес-
твенной войне 1812 года.— К., 1943; Стрельский В.И. Участис украннского народа
в Отсчествениой войне 1812 года.— К., 1953; Абалихин В.С. Украинское ополчение
1812 г. // Исгорические записки.— 1962.— № 72,— С. 87— 118.
18
термін «Гетьманщина» для визначення своєрідного державного утво-
рення на чолі з гетьманом, а також уживаю сучасні назви «Україна»
; і «українці». «Малоросія» і «малороси» з’являються тільки у прямих
цитатах або офіційних назвах (наприклад, Малоросійська колегія).
Більші труднощі виникають у підборі відповідного загального
терміна для української еліти, яка здійснювала владу в Гетьманщині.
Злиття козацьких і польсько-литовських еліт і традицій породи-
ло цілу низку назв: «старшина», «Значне військове товариство» і
«шляхта». Жодна з них у нашому випадку не є повністю задовільною.
«Старшина» означає козацьких офіцерів, або старших людей, тоді
як «Значне військове товариство» належить до соціального угрупо-
вання, з лав якого набирали всіх козацьких урядовців. Відтак, член
еліти, отримавши урядову посаду, поповнював старшину, але після
відставки повертався до Значного військового товариства. Однак,
українську еліту також не можна просто визначити як групу козаць-
ких старшин і знаті. У ХУЛІ ст. ця еліта перетворилася на згуртовану
земельну аристократію, що почала претендувати на статус польсько-
литовського нобілітету — шляхти. Російський уряд такі претензії не
визнавав, але в Гетьманщині ця нова еліта користала з окремих
шляхетських привілеїв. Проте, оскільки еліта Гетьманщини не була
визнана як нобілітет, то й обидва терміни — як «шляхта», так
і «нобілітет» не є вдалими. Врешті-решт, я вирішив вдатися до
терміна «нова шляхта». Поруч з ним я вживав також термін «знать».
Всі, хто належав до старшини чи нової шляхти, були на якомусь
етапі свого життя також членами Значного військового товариства.
Там, де це буде доречним, згадуватиму також терміни «шляхта»,
«козацька старшина» та подам опис різноманітних груп і підгруп,
з яких складалася українська еліта.
Усі дати подаються згідно з юліанським календарем, що був
у вжитку в Гетьманщині та в Росії (у XVIII ст. різниця між юліан-
ським і григоріанським календарем, якого дотримувалась більшість
країн Європи, становила 11 днів). Єдиний виняток — це датуван-
ня повідомлень західних дипломатів, що позначаються «н.с.» — но-
вий стиль.
Розділ І
РОСІЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ
І ПОРУБІЖНІ ЗЕМЛІ
Зародження російського централізму тісно пов’язане з політичною
системою ранньомодерної Московії. Її найхарактернішою рисою
була теоретично необмежена влада царя. У XV ст. принцип всемо-
гутнього, богопомазаного правителя став центральним у московській
політичній думці. Боротьба за владу, престиж або багатство була
пов’язана не з творенням власної сили, а з боротьбою за близькість
та вплив на правителя. Цьому сприяли також Боярська дума і Земсь-
кі собори (таке найменування вони дістали від істориків XIX ст.),
які не обмежували, а підкреслювали авторитет царя. Православна
церква, потенційно маючи можливість перетворитися на серйозну
незалежну установу, врешті-решт підтримала автократію і піддалася
царському контролю. Навіть коли престол займали слабі чи не-
компетентні правителі або в періоди міжцарства, країною продов-
жували правити абсолютні державці. Концепція необмеженої все-
могутності царя створювала у Москві механізм легітимності й єдності
і, певною мірою, компенсувала недостатній розвиток інших держав-
них інституцій1.
Абсолютизм, влада і велич московського правителя відобразились
у концепції дідичності, царства і автократії. Дідичність означала,
що московський правитель вважав себе власником свого домену.
Деякі історики гадають, що зміна у термінології «господаря» на
«государя» у XV ст. знаменувала розширення поняття власника до
поняття правителя або суверена1 2. Але ці поняття ніколи чітко не
розрізнялися, і, коли московські князі здобували якусь територію,
вони не просто поширювали на неї владу, а й здобували нові
володіння. На думку Річарда Пайпса, дідична ментальність була
властива московським царям і пізніше, після XV ст., коли вони
1 Рака і. ТЬс АиіЬопІу оГ Іііс Миясоуйс Киїсг аі Ніс Оа\уп оГ Ніс Модемі Ега //
ІаІігЬйсЬеі Гйг Сеасйісіїіе Оьіеигораї, п.8. — Вд. 24.— № 3,— 1976.— 8. 322 344;
Дьяконов М. Вдасть московскнх государем. — СПб., 1889.
2 Масіагіара І. сіє. Аиіосгасу апд 8оусіеі§пІу // Сапайіап-Атегісап Зізуіс 8іидіе8.—
Уоі. 16,— № 3 — 4.— РаІІ-ЗУіпІег.— 1982; ІДеДеІ М. "Ліс Тіїїс оГ (Не Мизсоуііс Мопагсії
ир Іо Іііс Епд оГІііс 8суепісспі1і Сспіпгу // Сападіап-Амсгісап 81ауіс Зіидіеа.— Уоі. 13. —
№ 1 — 2.— 8ргіп8-8иттег.— 1979.— Р. 62 — 65; КаЬа Р. ТІїс Аийіогйу оГ Ніс Міксоуііє
Киїег.— Р. 321 —323; Рірез К. Кіі88іа ипдег іііе Оїд Ке^іте,— Мсу/ ¥огк, 1974.—
Р. 52-54, 76- 79.
20
І розглядали свою імперію від Польщі до Китаю як родинний маєток,
’ що передається недоторканим у спадок1.
Влада московського правителя базувалась також на концепції
царства й автократії. Обидві започаткував наприкінці XV ст. Іван III.
Запозичений від «цезаря» титул «цар» претендував на вселенську
владу. І хоча перший «цар», визнаний східними православними
церквами,— Іван IV був більш стурбований зміцненням своєї влади
у новозавойованих Казанському й Астраханському «царствах», аніж
відстоюванням ролі вселенського імператора, проте він претендував
на рівність з імператором Священної Римської імперії1 2.
Автократія була візантійською концепцією, що представляла суве-
рена, який мав свою владу безпосередньо від Бога. Прийняття
Іваном III царського титулу мало підкреслити політичну незалеж-
ність Московії, її остаточне звільнення з-під монгольської влади
(1480). Для Івана III автократія означала, насамперед, його неза-
лежність від інших правителів. Його спадкоємець Іван IV розширив
цю концепцію, включивши туди право на владу, не обмежену не
тільки ззовні, але й в середині країни. У XVI ст. московська
автократична ідея означала владу незалежного правителя, що не
був обмежений жодними державними інституціями, виступав єди-
ним законодавцем і ніс відповідальність тільки перед Богом3.
Пізніше образ московського царя як верховного правителя змі-
цнювався через твори історичного та політичного характеру. Царя
представляли легітимним спадкоємцем Київської держави, збирачем
«руських земель». За допомогою генеалогічних легенд він був спорід-
нений з римськими імператорами. Після завоювання Константи-
нополя турками (1453) певна частина православного кліру дивилася
на московського царя як на єдиного легітимного православного
правителя, а Москва вважалася Третім Римом — законним спад-
коємцем Римської та Візантійської імперій4.
Монарші претензії на патримоніальну й необмежену абсолютис-
тську владу навряд чи були властиві лише Московії. У різні періоди
XVII ст. королівська влада Франції, Данії і Швеції мала спільні
риси з системою московського абсолютизму, але існували й суттєві
відмінності. На Заході спостерїїався поступовий розвиток концепції
держави як інституту, окремого від монаршої влади, а також дифе-
ренціація між владою монарха як правителя держави і як власника
1 Рірєз Я. Клізма.— Р. 54.
2 8т_е/іеІ М. ТІїе Тіііс оГ йіе Мизсоуііе Мопагсії.— Р. 70 — 76.
3 ІЬісІ.— Р. 65 - 69; Мадагіа^а І. де. Аиіосгасу а псі Зоусісі^піу,— Р. 396 — 385.
4 КаЬа / ТНе АиіЬогііу оГ Іііе Мизсоуііе Киїег.— Р. 323 — 326; Реіепзкі Р ТІїе
МиксоУІІе Сіаітз Іо Іііе «КісУап ІпЬегіїапсе» // НаГуагд Икгаіпіап Зіидіе.ч,— Уоі. 1,—
№ 1.— Магсії 1977.— Р. 29 — 52; ІІаІрегіп С. Кісу апсі Модсоіу: Ал Адресі оГ Еагіу
Міьсоуііс ТГюи§1й // Ки&їіап Нідіогу.- 1980,— Уоі. 7,— № 1.— Р. 321 - 321; Рірєз К.
Кшвіа. Р. 72-73.
21
території. Навіть у Франції доби Людовіка XIV (незалежно від
приписуваної йому знаменитої фрази: «Держава — це я») король
мав присягнути, що він ніколи не розділить свій домен, тобто не
зменшить державу1. Фактично король відмовлявся від права власнос-
ті на свої «посесії». Навіть претендуючи на повну незалежність,
необмежену монархічну владу і відповідальність лише перед Богом,
західні абсолютистські правителі були обмежені існуванням неза-
лежних корпоративних і регіональних установ. У Московії ж обме-
ження автократії були не інституційними, а, насамперед, об’єктивними,
наприклад, брак доступних ресурсів, складність подолання вели-
чезних відстаней тощо.
Теоретично необмежена влада царя здійснювалася через постійно
зростаючу кількість чиновників і урядових структур. Структура цен-
тральної адміністрації починалася з дяків або секретарів, що колись,
напевне, були домашньою прислугою, але пізніше туди потрапляли
гини священиків, міщан і навіть аристократів, тобто бояр. Напри-
кінці XV — впродовж XVI ст. з допомогою дяків була створена
система центральних канцелярій, або приказів. Кожен приказ здій-
снював контроль над певною територією або виконував певну фун-
кцію. Завдяки реформам 1550-х рр. були ліквідовані деякі прикази,
що дублювали один одного, і створений справді централізований
адміністративний апарат. Саме царські чиновники створили центра-
лізовану Московську державу, що була простим поширенням дідич-
ної влади царя1 2.
На місцевому рівні царя представляв воєвода, що водночас вико-
чував військові, адміністративні та судові функції. Його основним
обов’язком було збирання податків для царської скарбниці та набір
тюдей у військо. Незважаючи на можливості воєводи та його поміч-
чиків для самовозвеличення, їхня самостійна влада була досить
обмеженою. Судові питання землевласництва і навіть дрібні військо-
ві справи передусім вирішувалися приказами, а вже потім доводи-
шся до воєвод. Щоб останні не заводили міцних зв’язків з місце-
вими елітами, їх часто міняли. І хоча така система позбавляла
воєвод ініціативи та гнучкості, забезпечувався контроль за повсяк-
іенним життям у найвідцаленіших землях3.
1 Ріреа К. Ки88Іа.— Р. 65 — 66.
2 Леонтьев А.К. Образованис приказной системи управлення в русском государ-
тве. Из истории создания централизоваиного аппарата в конце XV — первой попо-
нне XVI в.— М., 1961; Ріткіс В. 8еуепіеепіЬ-СепІшу СЬапсегіев апд Піеіг 8іаПч //
ІИБвіап ОІЛсіаІдоіп: Піе Вигеаисгаїігаііоп оГ КиБвіап 8осіеІу (гот Ніс 8еуепІееп(1і Іо
іе Т^епІіеіЬ Сепіигу. / \Уа1(ег МсКепгіе Ріпіпег а псі Оап Кагі Ко\упсу, сд.— Сііареї
1І11, 1980,— Р. 19 — 45; Вгочт Р.В. Мичсоуііе Ооуєгшпспі Вигеаи.ч // Кивзіап Нкіогу.
983.- Vо1. 10,- №. З,- Р. 269-330.
3 Рірез К. Киваіа.— Р. 96, 108; Чернов А.В. Рсорганизация центральних и местнмх
рганов власти и управлення 11 Очерки истории СССР. Период феодализма: конец
V в.-- начало XVII в. І Под ред. А.Н. ІІасонова и Л.В. Черепнина,— М., 1955.—
2
Формування царської влади, її політико-теоретичне обгрунтуван-
ня і утворення московської централізованої державної структури
супроводжувалося стрімкою територіальною експансією. Починаю-
чи з XV і до кінця XVI ст., територія Московії збільшилася з 430
до 5100 тис. кв. км1. Спочатку експансія обмежувалася «збиранням»
російських земель, але в другій половині XVI ст. Іван IV підкорив
Казань і Астрахань, що відкрило перед ним увесь простір басейну
Волги далеко за межі суто російської етнічної території. З благос-
ловення Івана IV купецька родина Строганових разом з козаками
та найманцями, налагоджуючи торгівлю хутром і сіллю, перейшла
Уральські гори і почала просуватись у Сибір. У середині XVI ст.
росіяни, пройшовши Сибір, досягли берегів Тихого океану. 1654 р.
влада царя розповсюдилася на Україну, а на початку XVIII ст.
Петро І завоював Прибалтику* 1 2.
Із здобуттям нових територій Московія запроваджувала там свою
політичну систему. Усі специфічні риси, притаманні новоздобутим
землям, поволі викорчовувалися. Початок цьому був покладений
вже під час «збирання російських земель». У Пскові (1510) і Смо-
ленську (1515) були знищені символи незалежного політичного
життя — дзвони, якими звичайно скликали жителів міста на сходи-
ни. У Новгороді не тільки скинули дзвін, але й самі вулиці були
перебудовані за московським зразком. На новоздобуті території
прибували писарі й описували майно, щоб скласти на нього реєстри
«за московським зразком»3.
Тієї ж схеми дотримувалися при московській експансії за межами
етнічно російських земель. Проголошувалася царська влада над
територією, а безпосередня адміністрація здійснювалася через війсь-
кового воєводу, який мав збирати податки, забезпечувати набір до
війська і наглядати за судочинством. Доводилося, проте, враховувати
особливі умови порубіжжя. Як у Поволжі, так і в Сибіру, Московія
зустрілася з різноманітними розпорошеними фінно-угорськими,
тюркськими й сибірськими народами. Час і відстань ускладнювали
всеохоплюючу координацію з центру, та й можливості московської
адміністрації тут скорочувалися. Внаслідок цього податки збиралися
у формі данини. Якщо у Поволжі їх збором займався військовий
губернатор, то в Сибіру ці функції покладалися на вождів племен,
С. 321 — 328; Вппт Р.В. Мизсоуііе Оепеїаїв апд Мііііагу Атаіеигізпі: ГІнгауеНіпе Діє
ТасДсаІ ВІипдега апд Ншпап Совіа оГ ЗсуепІеепДі-СепІиту Кижіап \УагГаге / Рарсг
ргеяспісд іо Діє Атегісап Ніііогісаі Аззосіаііоп Сопуєпііоп, ВссетЬег 1984.— Сііісаго.
1 Рірез Я. Кизаіа.— Р. 83.
2 Рірез В. Киааіа.— Р. 83 — 84; ВаеД' М. Раїіегпз оГ Киааіап Ітрегіаі Роїісу Тспуагд
Діє НаДопаІіііеа // Зоуієі №ііопа1і(у РгоЬІепв. І Е.АІІн'огДі. ед.— N0» ¥огк, 1971.—
Р. 22-42.
3 ЛаЬа /. Тке АиДіогіїу оГ Діє МиясоУЙе Киїсг.— Р. 311.
23
що також отримали повноваження вирішувати дрібні судові справи.
Але таке делегування влади мало місцевий і тактичний характер,
оскільки верховний нагляд здійснював військовий губернатор, який
мав фактичну владу з усіх питань, що стосувалися податків, набору
до війська, землі й судочинства. Воєвода, своєю чергою, підпоряд-
ковувався Казанському (1565) і Сибірському (1637) приказам, спе-
ціально створеним московською централізованою державою для
нагляду над східними територіями1.
Порівняно до місцевих неросійських народів, з козацькими фор-
муваннями московська влада бажала досягти більшої згоди. Спочат-
ку козаки служили як найманці, і кожна озброєна група нагадувала
маленьку, але незалежну військову республіку. Розташовані на не-
осяжних просторах порубіжжя між осілими землеробами і кочо-
виками, козацькі загони були для Московії, а пізніше й імпе-
рії, своєрідною буферною зоною. Найбільше формування складали
донські козаки, які у XVI ст. прийняли московське підданство і
водночас зберегли відносну автономію. Менші козацькі загони існу-
вали на території від р. Яїк (тепер р. Урал) до Сибіру, але вони
були під значно сильнішим контролем московських військових
губернаторів. У своїх відносинах з козаками московська, а пізніше
імперська, влада намагалася знайти середину між двома проти-
лежними підходами. З одного боку, козаки захищали російські тили
і постачали додаткову силу під час військових дій. З іншого —
давали притулок збіглим кріпакам, роздмухували селянські повстан-
ня, а своїми самовільними походами провокували міжнародні кон-
флікти. Поступово царі почали проводити двоїсту політику. Даючи
козацьким підрозділам грамоти на самоврядування і субсидії, мо-
сковська влада водночас здійснювала суворіший контроль над діяль-
ністю цих формувань1 2.
Незважаючи на окремі компроміси з місцевим населенням й ко-
заками, московська держава спромоглася досягнути високого рівня
адміністративної єдності. Однією з причин цього були відносно
прості урядові функції — збирання податків і набір до війська, які
спочатку не дуже підривали місцевий спосіб життя. Різноманітні
клани і племена вже давно звикли платити данину монголам або
іншому, більш могутньому за них, племені. У Поволжі московська
1 Оопеїіу А.В. Ніс Кизаіап Сопдиечі оГ Вачіїкігіа 1552 — 1740: А Сачс 8іи<1у іп
Іпірегіаііяп.— N0» Науеп а псі Бопсіоп, 1968.— Р. 1—39; Карреіег А. Кижіапск Г-геіс
№ііопа1іі£1еп. — Кбіп, 1982.— Р. 1- 24.3; Вгочт Р. Миасоуііс Лдтігіічігаїіоп апсі іііс
Реорісч оГ ІІіе N01111 іп Ніс ЗсУепІеепІІі Сепіигу / Рарсг ргсзспіед аі іііс Сопуепііоп
оґ йіе Атегісап А&чосіайоп Гог 111с Асіуапсетепі оґ 81ауіс Зіидіеа, ОсІоЬсг 1982. -
\Уа«1іш8Іоп, Р.С.; ЛіЛ В. Ьа ґогтаіюп Ос ГЕтріге пкяе, 2 уоі.ч.- Рагіь, 1952 —
1953,- Уоі. 1.
2 Загальну інформацію про козаків див.: Вібкі С. Ріс Епґчіеііипб Осі Кочакепіитч, -
Мііпсіїсп, 1953. Про донських козаків див.: Сватиков С.Г. Россия и Дон, 1549 —
1917.-- Белград, 1924.
24
влада просто перейняла монгольську систему сплачення данини.
Сплачуючи її новому — московському господареві, плем’я або клан
вели звичайний спосіб життя1. Це можна сказати і щодо невеликих
козацьких загонів, що полювали, займалися рибальством і хлібо-
робством, час від часу здійснювали військові наїзди і грабунки, але
робили все це вже не як незалежні загони, а як підлеглі Московії
формування.
Відносно м’який початок московського панування над підкоре-
ними народами не передвіщав наступних кардинальних і тривалих
змін. Російська колонізація, перехід місцевого населення до христи-
янства і кооптація верхівок до складу нової влади несли з собою
не тільки адміністративну єдність, а й єдність соціальної структури,
способу життя та початий культурної русифікації1 2. Такі наслідки
підкорені народи навряд чи могли передбачити. Більше того, вони
не мали адекватної системи інститутів, через які могли б висловити
своє незадоволення. І хоча час від часу кочові народи й козаки
бралися за зброю — як це показали повстання Разіна, Булавіна,
заворушення серед башкирів і бунт під проводом Пугачова,— усі
вони просто стимулювали Москву до встановлення суворішого кон-
тролю над порубіжними землями і впровадження більш ефективної
адміністративної системи. Велетенським східним і південним зем-
лям, загарбаним Московією, бракувало західних традицій політичної
автономії, регіоналізму, станових прав і юридичних привілеїв, які
б дозволили зберегти їхнє самоврядування3. З майже непомітної
Московія перетворилася у величезну, багатонаціональну імперію з
централізованим управлінням.
Перш ніж розглянути експансію Московії в Україні, необхідно,
хоча б побіжно, зупинитися на історії української козаччини. Укра-
їнське козацтво виникло на порубіжних землях між татарами і
Польско-Литовською державою, де козаки займалися полюванням,
рибальством, ходили в походи проти татарів і Османської імперії,
їх осередком була Січ — фортеця, розташована на острові за поро-
гами Дніпра. Відтак цих козаків називали запорожцями, тобто
козаками за порогами. Оскільки їхня військова сила зростала, поль-
ський уряд залучав козаків до свого війська для участі у спеціальних
військових операціях. Поступово вони стали вважати себе при-
вілейованим військовим станом, рівним з польською шляхтою.
Хоча козаки значно збільшували військовий потенціал Польсько-
1 Вгтуп Р. Мизсоуііе Адтіпкігаііоп апсі Ніс Рсоріез оГ Ніс Могіїї,— Р. 6—12.
2 ІЬЙ.— Р. 11—30; В.ае$ М. Раііегпз оГ Киззіап Ітрсгіаі Роїісу.— Р. 31—40.
3 Кае$ М. Раііегпз оГ Виззіап Ітрегіаі Роїісу.— Р. 30 — 31. Про західний тип
регіоналізму та станових прав говорить Дітріх Герхард: ОегНагИ І). Яе^іопаїізш апд
Согрогаїе Огдег аз а Вазіс ТЬете оГ Ешорсап Нізіогу // Зішіісз іп Віріотаііс Нізіогу:
Еззауз іп Метогу оГ Вауід Ваупе Нот. І Ксвіпаїсі Наііоп апд М.8.Апйеізоп, с<1.—
Ьопдоп, 1970.- Р. 155-182.
25
Литовської держави, вони також спричиняли значний неспокій, бо
у випадках незадоволення виступали і проти поляків1.
1648 р. запорозькі козаки забезпечили військовий успіх масового
повстання проти поляків. 1654 р. козацький провідник — гетьман
Богдан Хмельницький повністю розірвав стосунки з польсько-ли-
товською Річчю Посполитою і, згідно з умовами Переяславської
угоди, прийняв сюзеренітет московського царя. Після серій тривалих
воєн Правобережна Україна (західний берег Дніпра) була знову
приєднана до Польсько-Литовської держави, але Лівобережжя (схід-
ний берег Дніпра) залишилося окремою політичною одиницею під
протекторатом царя. Саме цей, менший, лівобережний залишок
заснованого Хмельницьким політичного організму звичайно на-
зивають Гетьманщиною. Запорозькі козаки, що були військовою
опорою на початку повстання, з часом повернулися на Січ і про-
довжували існувати як незалежне козацьке військо.
1 Поряд з Гетьманщиною та Запорожжям існувало ще одне козаць-
ке формування, що знаходилося у південно-східній, або Слобід-
ській, Україні. Ця територія перебувала під московським контро-
лем, але була малозаселеною, внаслідок чого у XVII ст. Мо-
сковія заохочувала українських козаків оселятися і боронити цю
територію. Приваблені вільними землями і втікаючи від війни
в Україні, поселенці прибували сюди і відновлювали козацьку
військово-адміністративну структуру, створюючи полки на чолі
з полковниками1 2.
Московська політика щодо українських козаків різнилася відпо-
відно до регіону. Козаки Слобідської України, що входила до складу
московських територій, були щось на зразок підкорених племен
Сибіру. Хоча царський уряд і надав їм певні привілеї, проте кожний
полк окремо зносився і відповідно контролювався московським
військовим губернатором. Автономія цих козаків була обмеженою,
і полки не мали можливості консолідуватися в окреме військове
формування. Запорожці, на відміну від слобожан, були відомими
вояками на порубіжжі між ісламським і слов’янським світами і
щодо них московити проводили ту ж політику, що й до інших
козацьких формувань на прикордонні: максимальне використання
військових можливостей козаків з одночасним придушенням їхньої
незалежності.
1 Про запорозьких козаків див.: Голобуцкий В.А. Запорожское казачество.— К.,
1957; його ж: Запорізька Січ в останні часи свого існування.— К., 1961; Лолонська-
Василенко II. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. У 2 т.— Мюнхен, 1965 —
1967.
2 Найвидатиішим істориком Слобідської України був Д. Баталій, який опублікував
численні праці з цього питання. Загальні відомості див. у його кн.: Багалій Д. Історія
Слобідської України.— Харків, 1918.
26
Маючи справу з Гетьманщиною, Москва могла трактувати її як
ще одну інкорпоровану порубіжну землю, але Переяславська угода
між Московією і козацькою Україною була цьому перешкодою.
Українські козаки звикли вести переговори щодо своїх прав з
польським королем і у стосунках з монархом вважали себе одною
з договірних сторін, що повністю суперечило московському розу-
мінню природи царської влади. Більше того, під час повстання
1648 р. Хмельницький визволив з-під польського гніту більшу час-
тину України. Переможні запорозькі полки захопили велику тери-
торію, населену шляхтою, міщанами, священиками і селянами.
Саме тоді утворилася нова козацька адміністрація, базована на
старих козацьких звичаях. У Переяславі гетьман і його адміністрація
репрезентували не лише козацьке військо, але й цілу «Малоросію»,
або Гетьманщину. Незабаром у Гетьманщині утворилася соціаль-
на ієрархія, що більше відповідала корпоративному суспільству,
ніж військовій республіці. Результатом було зіткнення Московії
зі складним суспільством з різноманітними групами — козаками,
шляхтою, міщанами і служителями церкви, що претендували на
особливі «права і вольності», з таким типом суспільства, яке мало,
принаймні, елементи корпоративного ладу з сильною регіональною
самосвідомістю1.
Інкорпорація Прибалтики принесла Росії території з ще мі-
цнішими регіональними прерогативами. Завоювавши на початку
XVIII ст. ці землі, Петро І негайно визнав традиційні права Ест-
ляндії та Ліфляндії, а також муніципальні права Риги, Ревеля
й Виборга1 2. Німецьке дворянство управляло цими територіями
через свої парламенти, а німецькомовний міський патриціат і це-
хові майстри керували в містах. Латвійське й естонське селян-
ство голосу в управлінні не мало. Зберігаючи традиційний лад,
імперський уряд розглядав це як тимчасову поступку, але групи з
такими привілеями вважали їх корпоративними правами, що на-
лежали їм з незапам’ятних часів3. Саме тому у своїх новонабутих
землях Росія змушена була пристосовуватися до місцевих кор-
поративних і регіональних прав, а її просування в напрямку адмі-
ністративної єдності якщо не зовсім припинялося, то проводилося
значно повільніше.
1 Про особливості становища в Україні мова йде з відповідними посиланнями
в наступних двох розділах.
2 ПСЗ,- 1-я серия. (1649-1825). 45 т.- СПб., 1830.- Т. 4,- № 2301 (ЗО сен-
тября 1710 г.) - С. 575-577; Т. 4.- № 2302 (ЗО сентября 1710 г.) - С. 577; Т. 4,-
№ 2495 (1 марта 1712 г.).- С. 810; Т. 4- № 2501 ( 13 марга 1712 г.) - С. 819.
3 Див. найновіше грунтовне дослідження балтійських привілеїв: ТИасіеп Е.С.
Киваіа’а У/еЯет Вопіегіапсіа, 1710—1870.— Ргіпсеіоп, 1984.— Р. 5—17. Див. також
вичерпне дослідження Я.Зутіса: Зутис Я. Остзейский вопрос в XVIII веке.— Рига,
1946.
27
Повернувши на захід, Московія зустрілася не лише з концепціями
корпоративних і регіональних прав, але й з новими політичними
і філософськими ідеями та більш розвинутими військовими та
адміністративними структурами. З анексією України Київ став про-
відником певних західних інтелектуальних і політичних погля-
дів і неовізантійських церковних практик. У своїх змаганнях з ка-
толицькою Польщею український клір спромігся використати окремі
інтелектуальні знаряддя католицької Контрреформації для обо-
рони традиційного православ’я. Збагачене таким чином українсько-
православне культурне середовище значно вплинуло на Московію,
спричинивши там церковні реформи, що своєю чергою викликали
розкол. Хоча український неосхоластизм навряд чи був найпо-
ступовішою формою західної філософської думки, все ж таки, від-
даючи перевагу логіці й риториці, він заклав підвалини для озна-
йомлення з західним раціоналізмом, наукою і концепціями при-
родного права1.
Україна не була єдиним каналом проникнення західних ідей
в Росію. На початку XVIII ст. сюди сягнули вітри нових полі-
тико-економічних теорій, що йшли з німецьких земель. Маючи
в собі ідеї «камералізму» та «добре зорганізованої поліцейської
держави», ці нові теорії закликали до реформування суспільства
з метою збільшення влади і багатства держави і поліпшення
морального і матеріального добробуту кожного індивіда. Знаряд-
дям керування і впорядкування суспільства стала абсолютистська
держава, яка би розробила детальні правила, грунтовані на законах
природного права та здорового глузду1 2. Німецькі камералісти
вважали, що так як раціональні принципи розкривають фун-
кціонування Божого світу, так само природне право, яке пізнається
1 М. Раєв у своїй книзі (Кае$ М. ИпіїегЯапіїіп® Ітрегіаі Кікхіа — N6^ ¥огк,
1984.— Р. 18 — 24) твердить, шо вплив України послабив і підірвав традиційну
політичну культуру Москви. Вичерпне дослідження про український вплив на пізню
Московію й імперську Росію подає: Харлампович К. Малороссийское влияиие на
великорусскую церковную жизнь.— Казань, 1914.
2 М.Раєв вважає, що саме зустріч Московії з Україною заклала підвалини для
концепцій камералізму та добре організованої поліцейської держави. (Див.: Кае# М.
8еуепІесп(1і-СепІигу Еигоре іп ЕщІПеепіЬ-СепІигу Киавіа // Зіауіс КєуієЧ'.— Уоі. 41.—
№ 4.— У/інІеі, 1982.— Р. 613 — 614. Це заперечує І. де Мадар’яга, яка твердить, що
ніщо в українській політичній культурі не могло знаменувати перемогу концепції
поліцейської держави. На її думку, український ідеал суверенітету був скоріше
дифузним, иіж централізованим, корпоративним, ніж абсолютистським. Див. п:
8І8ІСГ5 ипіїег Діє 8кіп // 81ауіс Кєуієн'.— Уоі. 41.— № 4.— У/іїїІег 1982.— Р. 626.
Я погоджуюся з де Мадар’яга, хоча саме Україна ознайомила Московію з концеп-
ціями природного права, які пізніше могли бути використані иа підтримку аргументів
для добре організованої поліцейської держави. Загалом маємо дещо суперечливі
свідчення, оскільки, наприклад, Феофан Прокопович — явний продукт української
політичної традиції, згодом перетворився на завзятого апологета Петровеького абсо-
лютизму.
28
скоріше здоровим глуздом, ніж науковим відкриттям, відображає
призначення Бога для суспільства. Саме людина мала відкрити ці
правила, а суверен — запровадити їх у суспільне життя.
Камералістична думка мала сильний моральний імператив, що
походив від релігійного відчуття обов’язку. Саме монарх був зобов’-
язаний дбати про духовний, політичний і економічний добро-
бут суспільства, як це було явлено Богом через закони природного
права. Отже, він був зобов’язаний запровадити законодавство, яке
б відповідало законам природного права, а також духовним і
світським цілям суспільства. На практиці камералістські погляди
були втілені в обов’язкових до виконання постановах «Ьапсіез ипй
Ро1ігеіопІпип§еп», які регулювали усі аспекти німецького духовно-
го, політичного й економічного життя XVII ст. На думку Марка
Раєва, ці постанови, врешті-решт, виробляли орієнтації, що асо-
ціюються з новим часом,— динамізм, цілеспрямованість і напо-
леглива праця1.
Не зовсім ясно, наскільки Петро І мав за зразок німецьку
«добре зорганізовану державу», коли він зреформував Московію
у Російську імперію. Найвірогідніше, військові потреби підштов-
хнули Петра до запровадження багатьох з його реформ, і він,
без сумніву, не дотримувався якоїсь певної філософської систе-
ми, покладаючись лише на логіку конкретних рішень. Однак
він заснував велику регулярну армію європейського типу і заклав
основи для сучасної бюрократії. Без жодних докорів сумління
запозичуючи досвід від свого основного противника — Шве-
ції, Петро поступово ліквідував систему приказів і заснував но-
ву центральну адміністрацію — колегії, які діяли скоріше за
функціональним, ніж географічним принципом. «Основні пра-
вила» точно визначали юрисдикцію кожній колегії, а «Табель
о рангах» встановив впорядковану систему набору й просуван-
ня по службі цивільних і військових чиновників новопрого-
лошеної імперії. Держава намагалася регулювати діяльність її
суб’єктів і заохочувала торгівлю та мануфактурне виробництво.
І, хоча це були лише початкові кроки, які навряд чи зачіпали
1 КаеЦ' М. Тйе АУеІІ-Отдегед Роїісе 8іаіе: 8осіа1 апд Іпхіііиііопаї СЬап§е 'Пігои^Ь
Еа\У іп Діє Оеппапісв апд Кихкіа, 1600— 1800.— Мечу Науеп апй Ьопдоп, 1983; Піе
ХУеІІ-ОгйегеД Ро1ісе-8іаіе апд Піе Пеуеіоршепі оґ Модегшіу іп 8еуепІееп11і апд Еіеіі-
Іеепііі-Сепіиту Еигоре // Атсіісап Нізіогісаі Кєуієн'.—Уоі. 80,— 1975.— Р. 1221 —
1245. І. де Мадар’яга висловила скептицизм щодо ефективності «Ьапдеї ипй Роїі-
геіокіпипееп» у щепленні динамізму як в Росії, так і в Німеччині. Див.: Мадагіа^а І. <іе.
8І5ІЄГ8 ипйет йіе 8кіп // 81ауіс Кєуієн'.— Уоі. 41.— № 4. 'Уіпіег 1982.— Р. 628; а
також Н рецензію на працю Раєва: ВаеД' М. ТЬе АУеІІ-Опіегей Роїісе 8іа1е. // Тіїпе.ч
Ьііегагу 8ирр1ешепі.— ЬіоуєгпЬєг 25.— 1983.— Р. 1326,— На мою думку, принаймні
під час правління Катерини II, елементи теорій «Роїіхеіаіааі» комбінувалися з іншими
запозиченнями (наприклад, французьке Просвітництво) і разом творили інтелек-
туальну атмосферу, що сприяла адміністративним реформам.
29
провінції, Петротакививів Росію на шляхтворення абсолютистської
монархії1.
Хоча реформи Петра радикально трансформували Московську
державу, вони майже не змінили природи влади. Всемогутній прави-
тель залишався у центрі державної політики. Більше того, каме-
ралістська думка визнавала за суб’єктами небагато прав стосов-
но абсолютистського правителя — переважно це були обов’язки.
Правда, він так само мав дбати про добробут своїх суб’єктів, але
останні трактувалися як діти, яких треба наставляти і повчати.
У Росії камералістська думка виробила для автократичного правлін-
ня додаткове секуляризоване обгрунтування — загальне добро. У
новій імперській Росії, як і в Московії, було навіть ще менше
юридичних основ для прав суб’єктів, корпорацій або спеціальних
регіонів, ніж передбачали європейські камералісти.
У Центральній Європі корпоративні організми відігравали важли-
ву, хоча й дещо суперечливу, роль у формуванні модерного світог-
ляду. Соціальні організми — стани, цехи, муніципалії — у багатьох
випадках були знаряддям, через які держава мала можливість діста-
тися до ширших верств населення і прищеплювати сучасний спосіб
життя, що вимагало повчання і керування цими соціумами без
підриву їх основ. Отже, держава не була єдиним знаряддям модер-
нізації, але як поводир заохочувала діяльність корпоративних уста-
нов і приватних осіб1 2. Водночас корпоративні організми зберігали
традиційні звичаї, угруповання і способи життя. Здебільшого ці
установи перебували у стані відчайдушної боротьби з центральною
владою і наражалися на небезпеку знищення. Як представники
певної традиції вони могли бути сильною опозицією новому житло
й розвиткові, що плекалися державою. Оскільки, на думку каме-
ралістів, правила доброго управління можна було відкрити і присто-
сувати задля користі цілого народу, то корпоративні і регіональні
права виступали перешкодою запровадження раціональних принци-
пів управління.
У Росії брак правдивих корпоративних організмів на її первіс-
ній території означав відсутність партнера, через якого держава
могла досягнути і навчати суспільство. Вона сама стала найбіль-
шим модернізатором і проводила свою діяльність через новозорга-
нізовану бюрократію. Але в західних порубіжних землях Росія все
ж таки мала окремі правдиві корпоративні установи й автономні
регіони. Чи могла імперська Росія кооптувати їх або просто замінити
1 Про петровську революцію та її відношення до теорії «добре регульованої
держави» див.: Снромятников Б.И. «Регулярнеє государство» Петра І и сго идеоло-
гия.— Т. 1.— М.-Л., 1943; Демидова Н. Ф. Бюрократизация государственного аппарата
абсолютизме в XVII—XVIII вв. // Абсолютизм в России (XVII —XVIII вв.).— М.,
1964,- С. 206 - 242; ЛаеД М. ТЬе ХУеЦ-ОкіегссІ Роіісе 8іа1е.- Р. 181-222.
2 КдеД М. ТЬе ІУеІІ-ОкІегеїї Роіісе 8іаІе.— Р. 146— 179.
ЗО
імперською бюрократією? Чи камералістські ідеї, що проникали у
Росію, допомагали зберегти автономію порубіжних земель або при-
скорити перехід до централізму?
Зважаючи на російську концепцію автократичної царської влади,
історію московської централізації і новий наголос на раціональну
адміністрацію і розвиток, перспективи для регіональної автономії
не виглядали райдужними. Але, принаймні, деякі з автономних
інституцій порубіжних земель, особливо побудовані за німецьким
і шведським зразками, відповідали засадам камералістської думки
і вважалися гідними наслідування1. Отже, на початку XVIII ст.
концепція унітарної Російської держави зазнала серйозних випро-
бувань унаслідок існування особливих прав і привілеїв Гетьманщини
і Прибалтики.
Як Прибалтика, так і Гетьманщина у конфронтації з російським
централізмом мали свої переваги і свої недоліки. Політичні і корпо-
ративні інституції Балтійського регіону були набагато міцнішими
від подібних установ Гетьманщини. Німецька мова і лютеранська
релігія, що панували серед балтійської еліти, абсолютно відрізнялися
від російської мови і релігії. Найважливішим було те, що балтійські
німці й росіяни погодилися, що німецька культура була вищою від
російської: справді, Балтія розглядалася як європейський анклав у
Російській імперії. Але саме замкнутість цих інституцій, що походила
з феодальних часів, перешкодила будь-якій консолідації балтійської
автономії. Тоді регіон складався з трьох автономних територій
(Естляндії, Ліфляндії й Езеля) з трьома окремими парламентами.
Маючи окремі справи з кожною корпорацією нобілітету і кожним
містом, російська імперська влада могла легко маніпулювати, а в
певному випадку і припинити функціонування автономії1 2. Нарешті,
Балтійський регіон, незважаючи на велике стратегічне й економічне
значення, був менший від Гетьманщини; 1762 р. населення регіону
становило 386 915 осіб чоловічої статі3.
Інституції Гетьманщини були слабкішими від балтійських, а бага-
то з них — недавнього походження. Між її населенням і росіянами
існували значні подібності у мові, культурі й релігії. Але установи
Гетьманщини все ж таки відрізнялися від російських. Козацька
революція 1648 р. дала Гетьманщині власну централізовану адмі-
ністрацію та її голову — гетьмана. Крім того, Гетьманщина була
найбільшим за площею і населенням автономним регіоном, де в
1 Пабеп Е.С. Езіїапд, ЕІУІапй апй Діє икгаіпе: КеОесІіопа оп ЕігЬіеепШ-СепІигу
В.Є8Іопа1 Аиіопоту // Іоигпаї оГ Ваіііс Зіиіїіез. — Уоі. 12,— № 4,— 1981,— Р. 312.
2 Конфліктні ситуації та співпраця між імперською владою і різними представ-
никами балтійської автономії детально описані у кн. Зутіса. Див.: Зутис Я. Остзейский
вопрос,— С. 49— 183.
3 Кабузан В.М. Изменения в размещении населення России в XVIII — первой
половино XIX в,— М., 1971,— С. 87.
31
1760-х рр. проживало понад 1 млн. чоловік1. У ті часи загальна
кількість населення імперії — разом з усіма військовими формуван-
нями — становила трохи більше 11 млн. осіб чоловічої статі1 2.
Як найбільше регіональне утворення імперії Гетьманщина раз у
раз конфліктувала з російським централізмом. Ця боротьба серйозно
розпочалася за Петра І і досягла свого піку за часів правління
Катерини II. Але — перед вивченням природи цього конфлікту —
розглянемо процес формування Гетьманщини, її соціальну структуру
й інституції українського самоврядування.
1 Кабузан (цит. праця) подає цифру 1 027 928 осіб чоловічої статі на 1762 р.
Ці дані включають чоловіче населення Чернігівщини (438 897), Полтавщини (565 9б4)
та Київщини (23 052). А.Шафонський подає цифру чоловічого населення Геть-
манщини 1764 р. як 1 024 023. Див. його працю: Шафонский А. Черниговского
наместничества топографическос описание,— К., 1851.— С. 85.
2 Кабузан В.М. Изменення... населення.— С. 91.
Розділ II
ПРИРОДА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ
Виникнення і розвиток Гетьманщини
Початий Гетьманщини сягають козацької революції 1648 р.—
однієї з найбурхливіїпих подій в українській історії. Польська адмі-
ністрація тоді була зруйнована, а правляча еліта вигнана з України.
Жорстокість революції була породжена переплетінням соціального,
релігійного і — певною мірою — національного гноблення, протест
проти якого на деякий час об’єднав більшу частину українського
православного населення, включаючи дрібну шляхту, клір, козаків
і селян. Але саме козаки забезпечили ту військову силу, яка зробила
повстання можливим, і підмінили польську адміністрацію своїми
власними установами.
Козацтво являло собою військове товариство, що мешкало на
нейтральній території між Османською імперією і польсько-литовсь-
кою Річчю Посполитою. Ці вільні люди походили з різних верств
населення, але здебільшого вони були збіглими кріпаками. Пору-
біжна земля, вільна і багата, вабила сміливців, які, займаючись в
степу полюванням, рибальством і хліборобством, наражалися на
постійну небезпеку татарських нападів. Для самозахисту козаки
гуртувалися в озброєні загони, які в XVI ст. перетворилися на
армію найманців і флібустьєрів1.
Незабаром польський уряд почав залучати козаків для захисту
південного кордону від татар і турків як допоміжну силу у своїх
численних війнах. У винагороду за це козаки вимагали визнання
певних «козацьких прав і привілеїв»: самоврядування, права на
власну землю, на полювання, рибальство і торгівлю, на виробництво
алкогольних напоїв, звільнення від податків. Але шляхта — правля-
чий клас Польщі — дуже ревно оберігала свої прерогативи і відмов-
лялась визнавати претензії козаків, вважаючи їх просто бунтівни-
ками. У суспільстві, поділеному на панів, кріїтаків і міщан, для
козаків, незважаючи на їхні військові заслуги, місця не було.
Доки козаки проживали на кордоні між польсько-литовською
Річчю Посполитою й татарами, ці соціальні тертя контролювалися.
У XVI ст., однак, польські й ополячені українські магнати розпочали
1 Історія козаків добре викладена в кн.: Голобуцкий В. Запорожское казачество.—
С. 1 —108. Див. також: Зіоскі. Піе ЕпШсЬипв Леї Ковакепішпз. Детальніше ця тема
висвітлюється в 6-му і 7-му томах праці Грушевського: Грушевський М.С. Історія
України-Руси. У 10 т.— Львів-Ки'ів, 1898— 1937.
2 6-264
33
інтенсивну колонізацію України, заснувавши латифундії для велико-
масштабного виробництва і експорту збіжжя. Іноді, одержуючи
права на землі, де розташовувалися козацькі поселення, шляхтичі
примушували козаків виконувати трудові повинності, а в разі відмови
виганяли їх. Козаки бунтували, вдавалися до суду, що в очах шляхти
подавало поганий приклад для кріпаків. Приваблені тимчасовими
звільненнями від трудових повинностей на нових землях, селяни
сунули на колонізовані території. Але згодом нерідко втікали, бунту-
вали або приєднувалися до козаків. Таким чином, існування козаць-
кої вольниці стало постійним джерелом соціального неспокою.
У своїх стосунках з козаками польський уряд опинився перед
дилемою. Війна проти татар, турків або Московії потребувала великої
кількості козаків, але пізніше вони ставали небезпекою для Речі
Посполитої. Уряд намагався обмежити і контролювати їх число,
утворивши реєстр офіційно визнаних козаків, які отримували пла-
тню від Корони. У мирний час реєстр намагалися утримувати
якомога меншим, хоча козаки постійно прагнули його збільшити.
Залежно від політичних обставин кількість козацького війська змі-
нювалася: 1568 р. було 1300 козаків, 1625 р.— 6000 і 1630 р.— 8000і.
Але це становило лише невелику частину їх дійсної кількості —
переважна більшість були нереєстрованими, тобто «вільними», коза-
ками. Іноді обставини примушували поляків використовувати їхню
військову силу. Так, велику перемогу під Хотином (1621) поляки
здобули при участі 41 250 козаків2. Однак, коли небезпека минула,
уряд вилучив з реєстру всі додаткові вписання. 1625 р. поляки
погодилися вписати в реєстр усього 6000 козаків із загальної кіль-
кості 45 000, що претендували на статус козака3. Нереєстрові козаки
втратили свої права і стали перед вибором: бути кріпаками або
втікати. Багато з них подалося в глиб степів на вільні землі; інші
залишилися, якось намагалися уникнути закріпачення. Загалом за-
гроза кріпацтва, обмежений реєстр і відмова поляків вповні визнати
козацькі «права і привілеї» викликали значне незадоволення.
Православна віра була сполучною ланкою між козаками і україн-
ськими селянами, міщанами і деякими прошарками шляхти. У
XVI ст. православна церква в Україні переживала кризу. Неспро-
можне успішно змагатися з римським католицизмом, шо підтри-
мувався польською державою, православ’я втратило велику кількість
вірних з числа нобілітету. Прагнучи звести до мінімуму тиск като-
лицизму, деякі православні єпископи, підтримані частиною вірую-
чих, погодилися на Брестську унію (1596), за якою була створена
уніатська церква. Вона зберегла східний обряд і слов’янську літур-
1 Холмський 1. (Крип’яксвич І.). Історія України.— Нью-Йорк, 1949.— С. 184—194.
2 Грушевський М.С. Історія України-Руси.— Т. 7.— С. 473.
З Там же.- Т. 7.— С. 482-483.
34
гічну мову, але була в унії з Римом. Якщо церковна ієрархія в
цілому підтримала унію, то світські братства, що складалися пере-
важно з міщан, а також багато православних шляхтичів чинили їй
сильний опір1. Спалахнули значні релігійні конфлікти. Непопулярна
в православних масах уніатська церква завдяки підтримці польсько-
го уряду деякий час була єдиною легальною східною церквою у
Польсько-Литовській державі.
До 1620-х рр. козаки домагалися визнання тільки своїх корпо-
ративних прав. Але згодом, під проводом винятково талановитого
військового лідера — гетьмана Петра Сагайдачного (1614—1622),
козацьке військо перейшло на бік православних в їхній боротьбі
проти уніатів і римо-католиків. 1620 р. під козацьким протекторатом
відновилася православна ієрархія, а все Запорозьке військо увійшло
до складу Київського православного братства. Вже з 1621 р. у
козацькі вимоги постійно включалися пункти офіційного визнання
православної церкви і скасування Брестської унії.
Релігійне питання було тісно пов’язане з відродженням інтересу
до історії Русі і церковнослов’янської та руської (середньо-укра-
їнської) мов. Як учасники релігійної боротьби козаки стали захис-
никами «національних» традицій і прихильниками українського
культурного відродження. Загострення питань козацького корпора-
тивізму поруч з загостренням релігійного, національного і соціаль-
них питань викликало спалах широкомасштабного національного
повстання під проводом козаків. Розпочавшись зі спроб гетьмана
Богдана Хмельницького задовольнити персональні та корпоративні
вимоги, повстання згодом переросло в українсько-польську війну.
Несподівано Хмельницький разом з козаками опинився на чолі
коаліції козаків, православної шляхти, міщан, священиків і селян.
З падінням польської влади Запорозьке військо взяло на себе
функції цивільної адміністрації, утворивши фактично новий полі-
тичний організм1 2.
Коли угода з Річчю Посполитою (Зборівський мир 1649 р.) не
втрималася і боротьба продовжилася, гетьман Богдан Хмельницький
і українська еліта (тобто козацька старшина і шляхта, що приєд-
налася до повстання) вирішили звернутися за допомогою до Моско-
вії. 1654 р. у Переяславі Хмельницький і представники Запорозького
війська визнали сюзеренітет московського царя. Зі свого боку, цар
1 Найкраще історія церковної унії, релігійної боротьби та козацької політики з
цього питання викладена в 5-му і 6-му томах «Історії України-Руси» М. Грушевеького.
Короткий огляд подас Дмитро Дорошенко: Дорошенко Д. Нарис історії України.
У 2 т.- Варшава, 1933.- Т. 1.- С. 178-194.
г 2 Про добу Хмельницького див.: Грушевський М. Історія України-Руси.— Т. 8, 9;
2 <1гіе]б\у ІЛЙаіпу / Ро<1 ге<1. ЗУ.Еірігйкіеео,— Кгакб'л', 1912; Липинський В. Україна
на переломі, 1657 — 1659.— Відень, 1920; Крип’якевич /. Богдан Хмельницький.—
К., 1954.
2*
35
інтенсивну колонізацію України, заснувавши латифундії для велико-
масштабного виробництва і експорту збіжжя. Іноді, одержуючи
права на землі, де розташовувалися козацькі поселення, шляхтичі
примушували козаків виконувати трудові повинності, а в разі відмови
виганяли їх. Козаки бунтували, вдавалися до суду, що в очах шляхти
подавало поганий приклад для кріпаків. Приваблені тимчасовими
звільненнями від трудових повинностей на нових землях, селяни
сунули на колонізовані території. Але згодом нерідко втікали, бунту-
вали або приєднувалися до козаків. Таким чином, існування козаць-
кої вольниці стало постійним джерелом соціального неспокою.
У своїх стосунках з козаками польський уряд опинився перед
дилемою. Війна проти татар, турків або Московії потребувала великої
кількості козаків, але пізніше вони ставали небезпекою для Речі
Посполитої. Уряд намагався обмежити і контролювати їх число,
утворивши реєстр офіційно визнаних козаків, які отримували пла-
тню від Корони. У мирний час реєстр намагалися утримувати
якомога меншим, хоча козаки постійно прагнули його збільшити.
Залежно від політичних обставин кількість козацького війська змі-
нювалася: 1568 р. було 1300 козаків, 1625 р,— 6000 і 1630 р,— 8000і.
Але це становило лише невелику частину їх дійсної кількості —
переважна більшість були нереєстрованими, тобто «вільними», коза-
ками. Іноді обставини примушували поляків використовувати їхню
військову силу. Так, велику перемогу під Хотином (1621) поляки
здобули при участі 41 250 козаків2. Однак, коли небезпека минула,
уряд вилучив з реєстру всі додаткові вписання. 1625 р. поляки
погодилися вписати в реєстр усього 6000 козаків із загальної кіль-
кості 45 000, що претендували на статус козака3. Нереєстрові козаки
втратили свої права і стали перед вибором: бути кріпаками або
втікати. Багато з них подалося в глиб степів на вільні землі; інші
залишилися, якось намагалися уникнути закріпачення. Загалом за-
гроза кріпацтва, обмежений реєстр і відмова поляків вповні визнати
козацькі «права і привілеї» викликали значне незадоволення.
Православна віра була сполучною ланкою між козаками і україн-
ськими селянами, міщанами і деякими прошарками шляхти. У
XVI ст. православна церква в Україні переживала кризу. Неспро-
можне успішно змагатися з римським католицизмом, що підтри-
мувався польською державою, православ’я втратило велику кількість
вірних з числа нобілітету. Прагнучи звести до мінімуму тиск като-
лицизму, деякі православні єпископи, підтримані частиною вірую-
чих, погодилися на Брестську унію (1596), за якою була створена
уніатська церква. Вона зберегла східний обряд і слов’янську літур-
1 Холмський І. (Крип’якевич І.). Історія України,— Нью-Йорк, 1949,— С. 184—194.
2 Грушевський М.С. Історія України-Руси,— Т. 7.— С. 473.
З Там же.- Т. 7,- С. 482-483.
34
| гічну мову, але була в унії з Римом. Якщо церковна ієрархія в
цілому підтримала унію, то світські братства, що складалися пере-
‘ важно з міщан, а також багато православних шляхтичів чинили їй
І сильний опір1. Спалахнули значні релігійні конфлікти. Непопулярна
І в православних масах уніатська церква завдяки підтримці польсько-
го уряду деякий час була єдиною легальною східною церквою у
Польсько-Литовській державі.
До 1620-х рр. козаки домагалися визнання тільки своїх корпо-
ративних прав. Але згодом, під проводом винятково талановитого
військового лідера — гетьмана Петра Сагайдачного (1614—1622),
козацьке військо перейшло на бік православних в їхній боротьбі
проти уніатів і римо-католиків. 1620 р. під козацьким протекторатом
відновилася православна ієрархія, а все Запорозьке військо увійшло
до складу Київського православного братства. Вже з 1621 р. у
козацькі вимоги постійно включалися пункти офіційного визнання
православної церкви і скасування Брестської унії.
Релігійне питання було тісно пов’язане з відродженням інтересу
до історії Русі і церковнослов’янської та руської (середньо-укра-
їнської) мов. Як учасники релігійної боротьби козаки стали захис-
никами «національних» традицій і прихильниками українського
культурного відродження. Загострення питань козацького корпора-
тивізму поруч з загостренням релігійного, національного і соціаль-
них питань викликало спалах широкомасштабного національного
повстання під проводом козаків. Розпочавшись зі спроб гетьмана
Богдана Хмельницького задовольнити персональні та корпоративні
вимоги, повстання згодом переросло в українсько-польську війну.
Несподівано Хмельницький разом з козаками опинився на чолі
коаліції козаків, православної шляхти, міщан, священиків і селян.
З падінням польської влади Запорозьке військо взяло на себе
функції цивільної адміністрації, утворивши фактично новий полі-
тичний організм1 2.
Коли угода з Річчю Посполитою (Зборівський мир 1649 р.) не
втрималася і боротьба продовжилася, гетьман Богдан Хмельницький
і українська еліта (тобто козацька старшина і шляхта, що приєд-
налася до повстання) вирішили звернутися за допомогою до Моско-
вії. 1654 р. у Переяславі Хмельницький і представники Запорозького
війська визнали сюзеренітет московського царя. Зі свого боку, цар
1 Найкраще історія церковної унії, релігійної боротьби та козацької політики з
цього питання викладена в 5-му і 6-му томах «Історії Україпи-Руси» М. Грушевеького.
Короткий огляд подає Дмитро Дорошенко: Дорошенко Д. Нарис історії України.
У 2 т,- Варшава, 1933.-- Т. 1,- С. 178-194.
2 Про добу Хмельницького див.: Грушевський М. Історія України-Русн,— Т. 8, 9;
ї. Дгіеї6\у Гікгаіпу / Ро<1 гед. ЗУ.Гіріпікіеео,— Кгакб'л', 1912; Липинський В. Україна
на переломі, 1657 —1659.— Відень, 1920; Крип’якевич І. Богдан Хмельницький.—
К., 1954.
2*
35
пообіцяв визнати українську автономію і запропонував військовий
союз проти Польщі.
Спочатку спільна козацько-московська кампанія була успішною,
але — через взаємну недовіру і брак координації — військові операції'
дуже скоро захлинулися. Зростаюче напруження між українським
і московським культурними середовищами і системами правління
вимусили наступника Хмельницького — Івана Виговського розірва-
ти союз з Московією і шукати згоди з Польсько-Литовською держа-
вою. Внаслідок Гадяцького миру (1658) козацька держава як Руське
князівство на рівних правах мала увійти до складу тристоронньої
федерації з Польщею і Литвою. Але боротьба продовжувалася,
оскільки з таким рішенням не погодилися Московія і частина
рядових козаків1.
Доки тривала війна за українські землі, в середині Запорозького
війська певні фракції вагалися у виборі між Московією і Польщею-
Литвою. Ця боротьба настільки поляризувала українське суспільство,
що утворилися два окремі гетьманські уряди, дві адміністрації і дві
армії. На правому березі Дніпра підтримували поляків, на лівому —
московитів. Кожен гетьман із союзниками намагався знищити свого
суперника і встановити повний контроль над Україною, але жодна
сторона не мала достатніх сил для досягнення цієї мети. Знесилені
майже десятирічною війною, Польща і Московія нарешті погоди-
лися в Андрусові (1667) на 13-річне перемир’я1 2. За умовами Андру-
сівського договору, Московія зберігала контроль над Лівобережною
Україною і містом Києвом, а Польща одержувала Правобережжя.
Запорозькі козаки потрапляли під спільний московсько-польський
сюзеренітет.
Козаки не визнали поділ України. Гетьман Правобережжя Петро
Дорошенко (гетьманував 1665—1676) вирішив об’єднати Україну,
уклавши козацько-турецько-татарський союз. Здобувши кілька пере-
мог на початковому етапі, Дорошенко спромігся лише втягнути
Україну у ще більшу війну з участю Польщі, Криму, Османської
імперії та Московії. Іноземні війська, кілька ворогуючих козацьких
армій і класові антагонізми між селянами, рядовими козаками і
елітою кинули Україну у вир анархії. Цей період відомий в українсь-
кій історіографії як «Руїна». Українська еліта була знищена; Пра-
вобережжя, арена найбільших військових операцій, спустошене і
знелюднене; навіть правобережні козацькі формування порозбіга-
лися або переправилися за Дніпро 3. Енергія і ресурси вичерпалися,
усі учасники війни шукали миру. 1686 р. внаслідок цілої серії угод
1 Про Виговського та Галицьку унію див.: Грушевський М. Історія України-Руси,—
Т. 10,- С. 292 - 359.
2 Хитросплетіння подій від 1658 до 1681 рр.— «вічного миру» найкраще описав
Дорошенко: Дорошенко Д. Парне,— Т. 2.— С. 51—93.
3 Там же,— С. 73—93.
36
Т’
ситуація стабілізувалася. Договір про «Вічний мир» між Польщею
; і Московією надав Москві міжнародне визнання, владу над Ліво-
бережною Україною і містом Києвом.
За три десятиріччя конфлікту територія державного утворення,
започаткованого гетьманом Богданом Хмельницьким, значно змен-
шилася. Втрачене було не тільки Правобережжя: запорозькі козаки,
основна сила повстання 1648 р., відособилися своєю власною
напівнезалежною республікою в Січі. Залишки державного утво-
рення Хмельницького на лівому березі стали відомими під назвою
Гетьманщина. Незважаючи на втрати під час Руїни, вона зберегла
за собою значну територію (теперішню Чернігівську і Полтавську
області, а також частково Київську, Сумську і Черкаську області в
Україні і ряд міст, розташованих сьогодні в Російській Федерації)
і населення, яке в середині XVIII ст. нараховувало понад 1 млн.
осіб чоловічої статі. З вихору бурхливої історії Гетьманщини виникла
нова соціальна структура і система правління, що відрізнялася як
від Польщі-Литви, так і від Московії. Українські «права і вольності»
базувалися на особливій соціальній структурі, інституціях і адмі-
ністрації Гетьманщини, а також на міфах і політичних поглядах
його еліти.
Соціальна структура
Тривалі військові дії і соціальні конфлікти загальмували криста-
лізацію соціальної структури Гетьманщини аж до початку XVIII ст.
Так і не отримали справжнього розвитку легальні корпоративні
стани. Але соціальна структура Гетьманщини нагадувала, до певної
міри, європейське корпоративне суспільство, оскільки мала верти-
кальну ієрархію, в якій політичний, правовий і соціальний статус
особи визначався належністю до певної соціальної групи. На верхівці
суспільства знаходилася українська еліта, що поєднувала в собі
елементи старого нобілітету — шляхти польських часів — і нової
групи — козацької старшини і знаті. Багато шляхтичів, що колись
підтримали повстання Хмельницького, наполягали на визнанні своїх
колишніх політичних і соціальних привілеїв, одержаних за Переяс-
лавською угодою1. Але соціальна революція 1648 р. підірвала їх
колишню силу. Багато шляхтичів було вбито або вигнано з України.
Навіть ті, хто зберіг свої маєтки, втратили безкоштовну робочу силу
в особі селянина. В районах, найменше охоплених повстанням
Хмельницького, шляхта зберегла свої колишні прерогативи. Так, на
Стародубщині — північній частині Гетьманщини,— місцева шляхта
1 Багато уваги шляхті, що приєдналася до Хмельницького, приділив В.Лнпинс-
ький. Див.: Липинський В. Україна на переломі, 1657—1659; а також: X бгіеіб^
ЬІкгаіпу / Роб геб. УУ.Ілріпякіево.— Кгакб'л'.
37
визнала нову козацьку адміністрацію і продовжувала користуватися
з праці селян.
Але навіть збереження окремих прерогатив не гарантувало стано-
вого лідерства шляхти у суспільстві. Новий державний організм був
породженням козацького війська і козацької верстви. І тільки ставши
козаками, шляхтичі зберігали свою колишню владу. На той час
серед козацького війська вже існувала нова, нешляхетська еліта, а
також прямо протилежні їй елементи. Більше того, лояльна Хмель-
ницькому шляхта була не настільки численною, щоб заповнити
новий військово-адміністративний апарат. Неспроможна контролю-
вати політичні важелі суспільства, вона переставала існувати як
єдина еліта. У кращому випадку, стара шляхта могла сподіватися
тільки на злиття з тією соціальною групою, що виконувала ці
функції, тобто з козацькою старшиною і знаттю.
Формування нової однорідної еліти проходило повільно і болюче.
Постійні війни і соціальні чвари фактично винищили те, що заро-
дилося в епоху Хмельницького. Наступне покоління козацької стар-
шини, що вийшло з низів, заклало підвалини для існування більш
стабільної еліти. За часів правління гетьманів Івана Самойловича
(1672—1687) й Івана Мазепи (1687—1709) з’явилася набагато згурто-
ваніша група землевласників, що за соціальним становищем і спосо-
бом життя наближалася до шляхетства. Ця нова шляхта складалася
з нащадків «старої» шляхти, нащадків козацької старшини, що
належала до реєстру ще за польських часів, і нової старшини. Нова
шляхта мала свою формальну організацію — Значне військове това-
риство, яке в середині XVIII ст. поділялося на три соціальні категорії.
Першою і найбільш впливовою категорією були «бунчукові това-
риші», що перебували під корогвою, тобто безпосередньою владою
гетьмана. Далі йшли «військові товариші», які призначалися Гене-
ральною військовою канцелярією, або центральною адміністрацією
Гетьманщини. Третьою категорією були «значкові товариші», що
підпорядковувалися полковникові1.
Хоча градації у Значному військовому товаристві визначали не
військовий чи адміністративний, а соціальний ранг, фактично від
них залежало призначення на всі посади, тому найвищі урядовці
набиралися з числа перших двох категорій. Навіть не перебуваючи
1 Процес формування нової елітн описав Окиншевнч Л.: Значне військове това-
риство в Україні-Гетьманщині XVII —XVIII ст. // Записки Наукового товариства
імені Шевченка.— Т. 157.— Мюнхен, 1948. Див. також: КоНиІ 2-Е. Піе Іікгаіпіап
Еіііе іп Діє ЕійИіеепДі Сепіигу апД ІІ8 Іпіеегаііоп іпіо Діє Кіквіап МоЬіІііу // ТЬе Коїе
оґ Діє МоЬіїйу іп Кижіа апД ЕаЯегп Еигоре / іуо Вапас апД Раиі ВидЬкоуіїсЬ, еД.—
ІЧе’л' Науеп, 1983,— р. 65 — 97. В.А. М’якотін твердить, шо нова еліта представляла
найбільш заможних і впливових козаків і не була чітко визначеною соціальною
категорією (див.: Очерки социальной нстории Украйни в XVII —ХУЛІ вв. В 4-х ч.—
Прага, 1926.— Ч. 2.— С. 14). М’якотін дослідив орендування землі, але не зачепив
розвиток організаційної структури та юридичних прерогатив нової шляхти.
38
на службі в українській адміністрації, від нової шляхти вимагалося
виконання специфічних функцій, як-то розслідування злочинів або
поповнення військової сили під час татарської загрози. В свою
чергу, нова шляхта одержала право власності на маєтки і брала
участь у вирішенні державних справ, ввійшовши до гетьманських
рад. Нова шляхта була також під особливою судовою юрисдикцією:
бунчукових товаришів міг судити тільки гетьман, військових това-
ришів — тільки Генеральна військова канцелярія, а значкових —
тільки полковник.
Впродовж XVIII ст. Значне військове товариство перетворювалося
на замкнутий стан. За часів свого розквіту в 60-х рр. XVIII ст.
українська нова шляхта нараховувала від 2100 до 2400 дорослих
чоловіків, приблизно 300 з них представляли місцеву аристократію,
ще 500 — середній прошарок; решта — 1300—1500 — складалася з
дрібних урядовців та землевласників1. Ця нова верства почала нази-
вати себе «шляхтою» і вимагати — безуспішно — визнання російс-
ькою владою тих своїх прав, які вона мала в польські часи. Українці
не допускалися до кадетських корпусів, оскільки, на думку росій-
ського чиновництва, у «Малоросії немає благородних»1 2. А відтак
вони були позбавлені можливостей зробити військову або цивільну
кар’єру. На думку імперських чиновників, даровані царем за часів
Хмельницького грамоти, що підтверджували шляхетство, визнава-
лися тільки для тих, хто міг підтвердити свій шляхетський стан ще
перед 1654 р. Найнеприємнішим для української нової шляхти було
те, що з 1722 р. росіяни автоматично отримували дворянство після
досягнення певної позиції в «Табеле о рангах». В Гетьманщині ж
навіть найвищі посади цього не гарантували. Отже, українська нова
шляхта змагалася за рівноправність українських і російських посад
і рангів, а також за визнання і підтвердження її імперського дворян-
ського статусу. Але в межах Гетьманщини влада, багатство та приві-
1 КоНиі 2.Е. Піс Цкгаіпіап Еіііе.— Р. 67; Окиншевич Л. Значне військове това-
риство.— С. 91 — 94. Ці. цифри отримані таким чином: кількість знаті в кожній з
трьох категорій додавалася до кількості чиновників, які, найвірогідніше, походили
з кожної категорії. Було отримано приблизні дані про розмір та внутрішню структуру
еліти. Охоплено лише доросле чоловіче населення (від 18 років), що було або
зареєстроване в Значному військовому товаристві, або займало офіційні посади.
Але, оскільки тут не включено молодших синів знаті або осіб, що вже перебували
на спочинку, підрахунки є дуже приблизними.
2 Миллер Д. Очерки нз истории и юридического бьгга старой Малороссии. Превра-
Щение малорусской старшини в дворянство // КС.— 1897.— № 1.— С. 26. Міллер
подає огляд боротьби старшини за російські дворянські титули. (Див.: КС.— № 1,—
С. 1-31; № 2.— С. 188-220; № 3.- С. 351-357; № 4,- С. 1-47). Цінні відомості
про розвиток дворянства наводить Єфименко О.: Ефименко А. Малорусское дворян-
ство н его судьба. // Южная Русь. В 2 т.— СПб., 1905.— Т. 1.— С. 145 — 200.
Генеалогію більшості українського дворянства можна простежити у монументальній
праці ВЛ. Модзалевського: Модзалевский ВЛ. Малороссийский родословник. В 4 т.—
СПб., 1905-1915.
39
лейований юридичний і соціальний статус української нової шляхти
залишалися недоторканими.
Козаки, що становили прошарок між новою шляхтою і селян-
ством, отримавши соціальні привілеї, залучалися до військової
служби. Завдяки своєму спільному походженню, козацькі привілеї
були схожими з привілеями еліти: самоврядування, звільнення від
податків, право на власну землю, право на виробництво алкогольних
напоїв і право на торгівлю певними товарами. Єдиним привілеєм
нової шляхти, якого позбавлялися козаки, було право на викорис-
тання праці селян. Але, незважаючи на привілеї, становище козаків,
починаючи від кінця XVII ст., постійно погіршувалося. Під тиском
старшини й знаті козацтво поступово втратило свої політичні преро-
гативи. Воно вже не обирало свою старшину і не брало участі у
різних державних радах. Але найбільш фатальним для їхньої долі
виявився економічний занепад. Хоча юридично козаки не відріз-
нялися від нової шляхти, з економічної точки зору вони більше
нагадували селян1.
Економічні позиції козацтва підривалися їхньою подвійною роллю
солдатів і вільних хліборобів. Під Польщею козаки або одержували
платню, або ж їм перепадала частка награбованої здобичі. Тепер,
хоча вони повинні були бути вповні готовими до війни, їм, як
правило, не діставалося нічого. Інколи, в час тривалих військових
кампаній, козаки одержували якусь винагороду, але, щоразу надовго
відриваючись від господарства, вони погіршували своє економічне
становище. Обдертий до останньої нитки козак, мріючи уникнути
майбутньої військової служби, часто продавав свою землю і йшов
в наймити до землевласника. Цей процес прискорювався і загос-
трювався через ненажерливість козацької старшини й знаті, які з
метою придбання козацької землі і посад нерідко вдавалися до
незаконних дій. Але окремі козаки накопичували неабияке багат-
ство, вступали до Значного військового товариства і, таким чином,
ставали частиною нової шляхти. Наверх пробивалися одиниці, дони-
зу котилися тисячі, і це зменшило козацьке військо Гетьманщини
з 60 тис. в 1650 р. до ЗО тис. у 1669 р. і 20 тис.— 1730 р.1 2.
Занепокоєний цим, російський уряд намагався зупинити зубо-
жіння козаків. Це викликалося потребами імперії залучити макси-
мальну кількість козаків для ведення війни проти Османської імперії.
1 Найкраще цей процес описав В.А.М’якотін: Мякопшн В.А. Очерки социальной
истории Украйни в XVII —XVIII вв. В 3 кп.— Прага, 1926.— Кн. 3; Значним
джерелом інформації про козацькі мастки с книга ОЛазарсвського: Лазаревский А.
Описание старой Малороссии. В 3 т,— К., 1888 — 1902. Див. також: Аланович О.
Збройні сили України першої половини XVIII ст.— К., 1960; Дядиченко В.А. Нариси
суспільно-політичного устрою Лівобережної Украши кіїгця XVII -- початку XVIII ст.-
К., 1959.— С. 411 — 466; Гуржий А.И. Зволюция феодальних отношений на Лево-
бережной Украине в первой половине XVIII ст.— К., 1986.— С. 38- 76, 85- 97.
2 Аланович О. Збройні сили.— С. 21 — 22.
40
Так, указами 1723 і 1728 рр. козакам заборонялося переходити на
становище селян, а указ 1739 р. обмежував можливості української
старшини скуповувати козацькі господарства1, але ці заходи не
торкнулися головної проблеми — залежності козаків від землі. Нова
шляхта могла проходити військову службу, оскільки вона мала
достатньо землі і жила з безплатної праці селян. Цілком зрозуміло,
що для того, щоб козаки могли виконувати аналогічні обов’язки,
вони потребували економічної підтримки з боку держави або іншої
соціальної групи.
Певною мірою про це йшлося в одній з найбільших царських
реформ 1735 р. Усі козаки були поділені на дві групи — «виборних»
і «підпомічників». Виборні козаки відбували військову службу, тоді
як бідніші підпомічники виконували допоміжні обов’язки: збирали
і постачали провіант, коней, худобу; займалися доставкою пошти;
навіть обробляли землю у відсутність виборних козаків1 2. Як не-
спроможні виконувати традиційні військові обов’язки підпомічники
обкладалися податками, які, правда, були наполовину меншими від
звичайних податків, що сплачували міщани й селяни Гетьманщини.
У XVIII ст. з’явилася ще одна категорія козаків — «підсусідки».
Тоді як підпомічники все ще володіли якоюсь землею, козацькі
підсусідки були зовсім безземельними. Єдине, що їм залишалося,—
це продавати свою працю землевласнику, виборному козаку або купцю.
Категорія підсусідків не обмежувалася козаками, до неї входили також
міщани і навіть селяни. Але, ставши підсусідками, козаки не втрачали
свого козацького статусу. Фактично до середини XVIII ст. вони могли
користуватись ним для уникнення оподаткування. Згодом усі підсу-
сідки, включаючи козаків, платили вже повну суму податку3. Однак
козацький підсусідок все ще різнився з селянином своїм правовим
статусом і свободою пересування. Йому дозволялося будь-коли зали-
шати свою роботу й шукати кращих умов. Більше того, підсусідок
міг, якщо всміхнеться доля, накопичити достатньо грошей, аби купити
землю і стати підпомічником і навіть виборним козаком.
У 60-х рр. XVIII ст. в Гетьманщині було приблизно 176 тис. вибор-
них козаків, 198 тис. підпомічників і 80 тис. козацьких підсусідків4.
1 Мякотин В. Очерки,- Т. 1,— Кн. 3.— С. 128—132, 162.
2 Реформу 1735 р. дослідила О.Апанович. Див.: Апанович О. Збройні сили.-
С. 20-29.
3 'Гам же.
4 Дані взято з перепису 1764 р., недоліком якого було те, що весь Полтавський
полк і частина Миргородського були включені у новостворену Новоросійську губер-
нію, що зменшило населення Гетьманщини приблизно на 10%. Подаючи кількість
виборних козаків і підпомічників, А. Шафонський (див.: Шафонский А. Черниговского
наместничества...— С. 85) наводить дані по всій Гетьманщині, включно з відірваними
територіями. На жаль, він цього не робить з іншими категоріями населення. Підра-
ховуючи кількість підсусідків, я взяв 72 477 осіб і додав 10% з відірваних територій.
Остаточна цифра становила приблизно 80 тис. козацьких підсусідків. Дані перепису
41
Цифри свідчать про те, що багато козаків не скористалися вповні
козацькими правами і вольностями, хоча й залишалися законними
членами козацького стану. Більшість з них частково або повністю
платили податок, а інші ставали залежними від землевласників,
потрапляючи в таке соціально-економічне становище, що фактично
прирівнювало їх до селян.
На нижчому від нової шляхти соціальному щаблі знаходилися
міські ремісники та купці, а також численне селянство. Однак саме
вони забезпечували економічний фундамент української і російської
влади в Гетьманщині. Сплачуючи нарівні з селянами державні
податки, міщани, однак, мали більше майнових прав, були замож-
нішими і мали виший статус. Жителям міст з магдебурзьким правом
надавалося самоврядування, решта міщан одержали обмеженішу
автономію. Під подвійним тягарем української і російської адмі-
ністрації муніципальна автономія зазнавала серйозних утисків. Не
визнаючи економічної важливості міст, козацькі зверхники — за
винятком гетьманів Самойловича і Мазепи — виключали міщан з
будь-якого політичного життя Гетьманщини. Козацька адміністрація
постійно брала на себе функції муніципальних установ, а менші
містечка переходили у власність нової шляхти1.
Як з економічного, так і з політичного погляду, міщани відчували
себе дуже непевно. Українські міста були маленькими, деякі з них
практично не відрізнялися від сільських поселень. Оскільки мано-
ріальна економіка була здебільшого самодостатньою, потреба в
спеціалізованих послугах, які могли запропонувати міщани, обме-
жувалась. Достаток багатьох міщан так само залежав від обробки
полів, як від ремесла чи торгівлі. У більшості міст виникали цехи,
діяв заможний купецький патриціат, але їм підрізали крила конку-
ренти з-поза міст — нова шляхта і козаки і навіть клір, що займався
виробництвом і торгівлею, не сплачуючи жодних міських або дер-
жавних податків. Заможні російські та грецькі купці мали можливість
господарювати ефективніше за своїх українських колег. Слабо-
розвинуті грошові відносини, великі податки, вороже ставлення
козацької влади, внутрішня і зовнішня конкуренція,— все це переш-
коджало переростанню міщан в окрему соціальну групу і сприяло
їх поступовому занепаду. У 60-х рр. XVIII ст. правовий «міщанський»
статус мали всього-на-всього 34 тис. осіб* 1 2.
1764 р. див.: Астряб М.Г. Насслснис Малороссии по рсвизиям 1729 и 1764 іт. //
Грудні Полтавской учеиой архивной комиссии. - 1912.— Т. 9 — С. 63 -64.
1 Див.: Дядиченко В. Нариси.— С. 281 — 312. Автор подас загальний опис міського
життя па початку XVIII ст. Про міста XVII ст. див.: Компан О. Міста України в
другій половині XVII ст.— К., 1963.
2 Кабузан В. Изменсиия... населення.— С. 90, 94; Астряб М. Нассленис... Мало-
россии.— С. 64.
42
і
Підніжжя соціальної піраміди становили селяни. Свого часу бага-
> то з них були звільнені від кріпацтва внаслідок повстання Хмель-
। ницького. Більшість сіл, що колись належали польським магнатам
| або Короні, стали тепер «вільними військовими селами». Селяни
| перебували під виключним контролем козацької адміністрації, яка
ними управляла і збирала податки.
Але не всі села були «вільними». Ще гетьман Богдан Хмельниць-
кий роздавав монастирям грамоти на володіння селами. У північній
частині Гетьманщини шляхта від польських часів, що тепер служила
козацькій державі, зберегла свої маєтки і своїх селян. Так само
деякі управи теж володіли селами. Ці землевласники діставали від
козацької адміністрації грамоти з підтвердженням «звиклого послу-
шенства» селян.
Навіть села, що вже були звільнені, недовго залишалися такими.
Вони, хоча й тимчасово, надавалися «на ранг» козацькій старшині
за її службу. Теоретично села мали відходити назад до скарбниці
після того, як їхній власник втрачав військову посаду, але дуже
скоро вони перетворилися на спадкові володіння еліти. «Тимчасові»
грамоти на володіння також вимагали «послушенства» від селян.
На перших порах селянина змушували працювати на землевласника
лише час від часу, але поступово ці обов’язки розширилися і селяни
виявилися фактично закріпаченими1. У 60-х рр. XVIII ст. на держав-
них «посполитих землях» проживало всього 25 тис. селян, тоді як
приблизно 465 тис., фактично половина чоловічого населення Геть-
манщини, жили у приватних маєтках, що належали новій шляхті
й монастирям1 2.
Але селянин все ще не був кріпаком. Він міг поміняти пана,
піти в одне з небагатьох сіл, що залишалися вільними, або податися
в степ, за межі Гетьманщини. Справді, українські землевласники,
колонізуючи незаймані землі, спокутували селян оселятися там,
1 Про поступове закріпачення селянства див. наступні праці: Лазаревский А.
Малоросеийские посполитьіе крестьяне (1648—1783 гг.) — К., 1908; Мякотин В.
Очерки.— Кн. 1 — 3; його ж'. Прикрепление крестьянства Украйни в XVII — XVIII вв.
(франц. переклад останньої: Міакоііп V. Ьа йхаїіоп без рауаапа икгаіпіепа А іа 8ІеЬе.
аих ХУІІ-е еі ХУПІ-е яіисіса // Ье Мопде 81ауе — 1932.— № 11 — 12); Барвинский
В. Крестьяне в Левобсрежной Украине в. XVII — XVIII вв. // Записки Харьковского
университета.— Т. 1.— Харьков, 1909. Блискуче економічне дослідження зробив
М. Ткаченко: Ткаченко М. Нариси з історії селян на Лівобережній Україні в XVII —
XVIII ст. // ЗІФВ ВУАП,— Т. 26.- 1931,- С. 33-179. На жаль, праця Ткаченка
закіїріується XVIII ст., але з селянського питання автор подав чудове історіографічне
есе. Див. вказ. працю.— С. 33 — 74.
2 Згідно з переписом 1764 р., у дев’яти полках на посполитих землях проживало
23 021 селянин, а в приватних маєтках — 423 590 (Астряб М. Населенис Малорос-
сии.— С. 64). Додавши до цього числа 10% населення двох відірваних територій, я
виявив загальні для Гетьманщини цифри: 25 тис. і 465 тис., відповідно. В. Кабузан
нараховує в приватних маєтках 570 тис. селян (див.: Кабузан В. Изменения... насе-
лення.— С. 89, 93), але, оскільки він не відрізняє козаків від селян, його статистичні
Дані щодо останніх далекі від точності.
43
на деякий час звільняючи їх від податків. Але юридично права
селян на вільні переходи і землю поступово урізалися. 1727 р.
центральна українська влада прийняла рішення, згідно з яким,
перейшовши до іншого господарства, селянин втрачав усі права на
своє колишнє майно і одержував лише свої особисті речі1. 1738 р.
російський уряд заборонив переміщення селян між Слобідською
Україною, Гетьманщиною і Росією1 2. 1760 р. внаслідок численних
скарг про втечі селян гетьман Розумовський також видав спеціаль-
ний указ, шо регулював свободу пересування3. Згідно з ним, селянам,
які міняли власників, дозволялося забирати з собою лише особисті
речі; жодний землевласник не міг прийняти до себе селянина без
письмової згоди колишнього власника; останній був зобов’язаний
на вимогу видавати таку згоду. Постанови Розумовського майже
повністю скасували можливість селянських переходів. Власник міг
просто не дати такої згоди, і для селян єдиним виходом залишалася
втеча. Таким чином, через 100 років після звільнення український
селянин знову юридично і економічно опинився в залежності від
землевласника.
Духівництво не було частиною соціальної піраміди, оскільки не
утворювало стану або замкнутої групи. Воно було різнорідним за
соціальним походженням, достатком і політичним впливом. Юри-
дично відокремлене від решти населення автономною адміністра-
цією й судочинством, духівництво звільнялося від податків, військо-
вої служби і трудових повинностей.
Особливу роль в економічному і культурному розвитку Гетьман-
щини відігравали ченці. їх ряди постійно поповнювалися за рахунок
шляхтичів, козаків, міщан і навіть селян. Монастирі володіли вели-
чезними маєтками, що існували за рахунок примусової селянської
праці. В середині XVIII ст. їм належало 10 тис. маєтків, або 17%
усіх землеволодінь Гетьманщини4. Контролюючи вищі учбові закла-
ди і друкарні, ченці фактично монополізували вищу українську
культуру.
Парафіяльні священики мали право одружуватися, і парафії часто
переходили від батька до сина5. Оскільки священики обиралися
1 Мякопіин В. Прикрсіїлснис. — С. 18. Загальні відомості про обмеження, що
накладалися на переміщення селян, див.: Лазаревский А. Малоросе ийские поснолитьіе
крестьянс. - С. 75 — 83.
2 Мякопіин В. Прикрсплснис.— С. 46 56.
3 Указ був опублікований в: КС.— 1885.— № 7,- С. 477— 483; аналіз питання
див.: Мякотин В. ГІрикреплсние.— С. 71 -80.
4 Халдський І. Історія України.— С. 235. Цікаве спеціальне дослідження з економіки
монастирів див.: Федоренко П. З історії монастирського господарювання Петропав-
лівського монастиря біля Глухова // ЗІФВ ВУЛІІ. - 1927,— Т. 11.- С. 102- 170.
5 Дані про життя немонастирського, або «білого», духовенства можна почерпнути
з праці: Пархоменко В. Очерки исгории ІІереяславско-Бориспольской епархни (1733 —
1785) в связи с общим ходом малороссийской жизни того времени.— Полтава, 1910.
44
І!; громадою і мали право на приватне володіння, їх ряди поповнювали
£ козаки, міщани і — інколи — нова шляхта. Перехід проходив в обох
( напрямках, адже діти священиків також займали посади в військо-
I жому уряді. Тут слід згадати про Івана Самойловича — сина свяще-
і ника,— що став гетьманом.
І Клір також претендував на шляхетський статус. Хоча українська
влада не дуже схилялася до визнання цих претензій, вона надала
і клірові головне шляхетське право — використовувати працю селян.
Монастирі, а не окремі ченці, розпоряджалися селянами, закріп-
леними за їхніми маєтками ще до повстання Хмельницького. У
XVIП ст. священики дістали право використовувати працю селян.
Пізніше, коли зросла кількість синів священиків, що не вступали
* на релігійну службу, виникла потреба визначити їхнє соціальне
і становище. 1757 р. гетьман Розумовський запровадив особливі ци-
I вільні ранги для дітей священиків. Діти протопопів — священиків,
що правили протопопіями, займали найнижчий щабель у Значному
військовому товаристві, а діти звичайних священиків ставали ко-
заками1. Цим законом українська адміністрація визнавала певні
зв’язки, що існували між священиками і нижчим ешелоном нової
шляхти, але загалом відмовляла клірові у шляхетному статусі. Причи-
на цього була досить простою. Оскільки кожна парафія обирала
свого власного пароха — нерідко серед місцевого населення,— авто-
матичне надання шляхетського статусу для кліру відкривало б віль-
ний доступ до шляхетського стану козаків і навіть селян, чого влада
допустити не могла.
Впродовж сторіччя після повстання Хмельницького українсь-
ке суспільство зазнало значних змін. Зникла стара шляхта — її
нащадки розчинилися в новій еліті. Остання захопила маєтки, жила
з примусової праці селянства, перейнявши пізніше стару назву
нобілітету — шляхта. І навпаки: селянство, звільнившись від кріпац-
тва під час повстання, було знову прикріплене до землевласників.
Частина козаків, хоча й зберегла окремі привілеї, також перейшла
на становище закріпаченого селянства. Оскільки селяни й зубожілі
козаки становили більшу половину населення, Гетьманщина на-
справді перетворювалася у країну «панів і селян», що відповідало
характеру соціальних взаємовідносин у тодішній Східній Європі і,
зокрема, в Росії.
Незважаючи на еволюцію, структура українського суспільства все ж
таки дуже відрізнялася від російського. Якщо в Росії понад 90% на-
селення становили селяни — державні, або кріпаки,— то в Гетьман-
щині половина населення належала до іншої соціальної категорії2.
1 Окиншевич Л. Лекції з історії українського права.-- Мюнхен, 1947,— С. 75--82.
2 Про кількість селян у самій Росії див.: Семевский В.И. Крестьяне в царствование
Императрицьі Р.катсриньї II. В 2 т.- СГІб., 1901 1903.— С. VII- VIII.
45
Таблиця 2.1
УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ЧОЛОВІЧЕ НАСЕЛЕННЯ
ГЕТЬМАНЩИНИ У 60-х рр. XVIII ст.1
Нова шляхта (старшина і знать) 2 400
Клір, російські та іноземні дворяни, інші особи, звільнені від податків 11 000
Козаки 455 000
а) виборні 176 000
б) підпомічники 198 000
в) підсусідки 80 000
г) інші 1 000
Міщани 34 000
Селяни 515 000
а) у приватних маєтках 465 000
б) на «посполитих землях» 25 000
в) інші (слуги, наймити тощо) 25 000
Всього 1 017 000
Більшість з них були козаками, майже всі вони обробляли землю і ма-
ло чим відрізнялись від селян. Але правова відмінність між козаком
і селянином була цілком реальною і визначеною. Велика кількість
виборних козаків вповні користувалася своїми козацькими правами
і вольностями, тоді як підпомічники посідали їх принаймні теоре-
тично. Так само міщани, які як соціальна група переживали занепад, * 1 2 3 4 5 6
1 Приблизні дані про чоловіче населення являють собою суму чисельності наступ-
них соціальних категорій:
1. Нова шляхта — кількість нотаблів і чиновників разом (див. прим. 1 на С. 37).
2. Клір, російська й іноземна знать та офіцери, інше населення, звільнене від
податків (В.Кабузан подає загальну цифру в 13 643 осіб: Кабузан В. Измснения...
населення.— С. 91, 94). Якщо від неї відняти 2400 осіб еліти, то в цій категорії
залишається 11 тис. чоловік; на жаль, неможливо вирахувати кількість священнос-
лужителів.
3. Козаки — дані про виборних козаків та підпомічників подав А.Шафонський
(Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 85). До загальної кількості
підпомічників додавалася ще цифра 10% від перепису 1764 р. (Астряб М. Нассление
Малороссии,— С. 63.)
4. Мішани — їх кількість подав В.Кабузан (Кабузан В. Измснения... населення.—
С. 90, 94); для дев’яти полків М.Астряб наводить цифру в 26 660 осіб (Астряб М.
Нассление Малороссии.- С. 64).
5. Селяни — до загальної кількості селян додавалося 10% від даних перепису 1764 р.,
які наводив М.Астряб (Астряб М. Нассление Малороссии,— С. 64).
6. Сумарні цифри: А.Шафонський — 1024 тис. Черниговского наместничества...—
С. 85); В.Кабузан — 1028 тис. (Кабузан В. Измснения... населення.— С. 87, 91);
мої власні, включно з двома полками, що відійшли до Новоросійської губернії —
1017 тис.
46
користувалися обмеженим самоврядуванням, а в окремих випад-
ках — привілеями магдебурзького права. На противагу російсько-
му клірові, священнослужителі Гетьманщини претендували на шля-
хетський статус, який іноді частково визнавався. Нарешті, селяни
вважалися скоріше залежними селянами, ніж кріпаками, хоча мо-
жливості переходів були суворо обмежені і вони знову опинилися
під владою панів.
Уряд і церква
Урядова система Гетьманщини походила із структури Запорозь-
кого війська. Перемоги Хмельницького знищили польську адмініс-
трацію, залишивши Запорозьке військо єдиною цивільною владою.
Армія поділялася на полки і сотні. Згодом такий поділ був пере-
несений на контрольовану військом територію у формі полкових і
сотенних районів. Отже, кожен з десяти полків Гетьманщини був
одночасно військовим формуванням і адміністративно-територіаль-
ною одиницею.
У середині XVIII ст. центральні інституції Гетьманщини включали
гетьманський уряд генеральної старшини, кілька рад і урядів козаць-
ких полковників. Поточні справи вирішували гетьман і старшина,
важливіші рішення приймалися радами. Верхом адміністративної
піраміди був гетьман1. Він був не тільки головнокомандуючим
Запорозьким військом, але й здійснював закордонні зносини, вида-
вав універсали, призначав на уряди, винагороджував за службу і
інколи виконував обов’язки найвищого апеляційного суду. Гетьман-
ська влада не визначалася конституцією і тому залежала від осо-
бистих здібностей, вдачі й сміливості. Дехто з гетьманів правив як
справжній монарх, окремі — як виборні вожді. Фактично за весь
час існування Гетьманщини монархічна й республіканська тенденції
постійно змагалися між собою. Богдан Хмельницький (1648— 1657),
Іван Самойлович (.1672— 1687) й Іван Мазепа (1687—1709) не тільки
вважали себе виборними монархами, але й хотіли передати гетьман-
ський уряд своїм родичам, намагаючись тим самим встановити
прецедент для спадкової монархії. З іншого боку, Павло Тетеря
(гетьман Правобережжя, 1663—1665) і Петро Дорошенко (1665 —
1676) дотримувались республіканських традицій. Вони правили
за узгодженням з Генеральною радою, верховенство якої були
зобов’язані визнавати. Кожний гетьман обирався довічно Гене-
ральною радою. Правда, він міг добровільно зректися, або бути
усунутим радою. Так, добровільно або під тиском зреклися влади
1 Про гетьманський уряд див.: Окиншевич Л. Лекції,— С. 85 — 92; Дядиченко В.
Нариси,— С. 126 - 173.
47
Іван Виговський (1657—1659), Юрій Хмельницький (1659—1663),
Павло Тетеря (1663—1665) та Петро Дорошенко (1665—1676).
Після доби Хмельницького Генеральна рада, де колись прийма-
лися головні рішення для усього Запорозького війська і куди входили
козаки, старшина і за певних обставин міщани й священики, стала
втрачати своє значення. У XVIII ст. вона зберегла за собою тільки
церемоніальні функції формального обрання гетьмана1. Генеральна
рада так і не встановила чіткої процедури її скликання, не визначила
учасників та умов звільнення гетьмана.
Більш впорядкованим центральним органом влади була старшин-
ська рада1 2. До неї входили гетьман, генеральна старшина, полков-
ники, полкова старшина, сотники і, починаючи з 1672 р., представ-
ники Значного військового товариства. До XVIII ст. у раді старшин
брали участь бургомистри і інколи вище духівництво. Тоді до ради
старшин входили усі офіційні особи і знать, фактично кожен, хто
мав якусь політичну вагу в українському суспільстві. Рада збиралася
між Різдвом і Богоявленням, а також під час великих свят і обго-
ворювала всі важливі питання, особливо закордонні справи, фінан-
си, податки й судові реформи. Вона була також сполучною ланкою
між центральною адміністрацією та провінційними й місцевими
урядами. Але компетенції ради були нечіткими. Вона не могла
приймати закони або суперечити волі гетьмана, тому була напів-
формальною дорадчою установою. А через те, що її учасники були
виключно представниками нової шляхти, рада перетворювалася у
шляхетське зібрання. Така ситуація була особливо характерною для
доби гетьмана Розумовського (1750—1764).
Практичне управління в центрі здійснювала Генеральна старшина,
яка поєднувала в собі функції генерального штабу й кабінету мі-
ністрів3. Її адміністративні функції та методи формування зміню-
валися час від часу. Іноді Генеральна старшина обиралася Гене-
ральною радою, або радою старшин, в іншому разі — призначалася
1 Генеральна рада була предметом спеціального дослідження Л.Окиншевича: Окин-
шевич Л. Центральні установи України-Гстьманщини XVII - XVIII вв. Ч. 1.: Гене-
ральна рада // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та українського
права.- 1929.— Т. 6.— С. 253 — 425. (Опубл. також окремим вид.: К., 1929). Короткий
опис ради див. також: Окиншевич Л. Лекції.— С. 92 — 99.
2 Діяльність цієї установи докладно розглядається в монографії Л.Окиншевича:
Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII XVIII ст. Ч. 2.:
Рада старшини // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та українс-
ького права.— Т. 8.— 1930,— С. 1 — 352.
3 Основні праці про Генеральну старшину та центральні адміністративні установи:
Окиншевич Л. Генеральна старшина на Лівобережній Україні XVI - XVII —XVIII ст. //
Праці комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. -
1926.— Т. 2.— С. 84—171 (опубл. також окремим вид.: К., 1926); Окиншевич Л.
Лекції. С. 109—117; Дядиченко В. Нариси.— С. 173— 194; Нутро О. Влада гене-
ральної військової старшини на Лівобережній Україні у другій половині XVIII ст. //
Архіви України.— 1969. - № 5. - С. 11 — 20.
48
Таблиця 2.2
ЦЕНТРАЛЬНА АДМІНІСТРАЦІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ
ВИБОРИО-ДОРАДЧІ ОРГАНИ
1. Генеральна рада
усі козаки (у XVIII ст. не діяла)
2. Рада старшини
старшина
ГЕТЬМАН
ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА
1. Генеральний обозний
(другий за чином)
2. Генеральний писар
3. Генеральний підскарбій
(після 1728 р. — двоє)
4. Генеральні судді — двоє
НИЖЧІ ЧИНИ ГЕНЕРАЛЬНОЇ
СТАРШИНИ
5. Генеральні осавули — двоє
6. Генеральний бунчужний
7. Генеральний хорунжий
ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА
КАНЦЕЛЯРІЯ
1. Генеральний писар
Генеральна Скарбова
Канцелярія:
І.Двоє генеральних підскарбіїв
Генеральна «Щетна» комісія;
Генеральний Військовий суд
І.Двос генеральних суддів
гетьманом; пізніше, особливо у XVIII ст., з поданого гетьманом
списку кандидатів вибирав російський уряд. Генеральна старшина
виконувала різноманітні завдання, поставлені перед нею гетьманом,
але кожен її член мав також своє місце в ієрархії і свої обов’язки.
За гетьманом йшов генеральний обозний, що відповідав за артилерію,
генеральний писар, двоє генеральних суддів, а після 1728 р,— двоє
генеральних підскарбіїв. Група нижчих за рангом урядовців — два
генеральні осавули, генеральний бунчуковий і генеральний хорун-
жий — виконували здебільшого церемоніальні функції винесення
хоругв і бунчука гетьмана. Виконували вони і різноманітні судово-
адміністративні завдання, поставлені гетьманом.
Гетьман і Генеральна старшина діяли через ряд центральних
адміністративних органів, найважливішим з яких була Генеральна
військова канцелярія. Реорганізована за часів Петра І і очолювана
генеральним писарем, канцелярія мала такі структуру і функції:1
1 Пізніші, петровські та післяпетровські, адміністративно-фінансові перетворення
в Гетьманщині аналізують: Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку.--
К., 1930; Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба,— Аугсбург, 1948.
Див. також: Нечипоренко П. Сторінка з діяльності Генеральної військової канцелярії
середини XVIII ст. // Україна. - 1927,— № 1 — 2.- С. 130— 133.
49
записувала й обнародувала всі укази царя та універсали гетьмана,
наглядала за їх виконанням і розслідувала усі скарги проти офіційних
осіб. Канцелярії підпорядковувалися Генеральний військовий суд і
час від часу Генеральна скарбова канцелярія. Згодом ці устано-
ви потребували дедалі більше чиновників, що привело у середині
XVIII ст. до зародження української бюрократії.
Провінційні і місцеві уряди повторювали на нижчому рівні струк-
туру центральної адміністрації. Основна адміністративно-терито-
ріальна одиниця — полк — була також і військовим формуванням1.
Полком командував полковник, що був його військовим команди-
ром, головним адміністратором і суддею. Власне кажучи, полковник
був гетьманом у мініатюрі. Колись його обирали полкові козаки,
але у XVIII ст. він уже призначався гетьманом і іноді російським
урядом (як правило, згідно з поданими гетьманом списками). Часто
незалежний від гетьманів полковник мав неабияку владу й посідав
значні володіння.
На початку XVIII ст. ціла низка рад, що дораджували полковникові,
фактично припинила своє існування. Полкова рада відповідала
ранньому періодові прямої демократії, коли козаки збиралися для
обрання своїх керівників і вирішення загальних питань. До іншого
типу ради — ради полкової старшини — входили тільки полковник,
полкова старшина й полкова знать. У XVIII ст. фактична влада
була в руках полковника і полкової старшини, тобто полкового
обозного, другого за чином, полкового судді, полкового писаря,
полкового осавула і полкового хорунжого. Час від часу вони збиралися
разом з полковником і вирішували судово-адміністративні справи,
земельні суперечки, приймали постанови про податки і перепис
населення. З утворенням полкових канцелярій у XVIII ст. уся полко-
ва адміністрація перетворилася на частину сталої бюрократії.
Основу триярусної адміністративно-територіальної структури Геть-
манщини становила сотня1 2. Кількість сотень у полку коливалася
1 Кращий синтез історії та функціонування структури зробив М.Слабченко: Слаб-
ченко М. Малорусский полк в административном отногпении.— Одссса, 1909. Загальні
описи полкової адміністрації подають: Дядиченко В. Нариси. - С. 196 248; Окин-
иіевич Л. Лекції. - С. 117 -122. Грунтовне дослідження трьох окремих полків нале-
жить Лазаревському: Лазаревский А. Описание старой Малороссии,— Т. 1: Полк
Стародубский.- К., 1888; Т. 2.: Полк Нежипский.- К., 1893; Т. 3: Полк Прилуцкий.
К., 1902. Ю. Гаєцький подає список полкової старшини: Оа;еску С. Гііс Соккаск
Адпііпгіїтаїіоп оГ іііс Неітапаїе, 2 уоіь. СашЬпсІ£с, Махь, 1973.
2 Найкращий загальний опис сотенпої адміністрації знаходимо у В.Дядиченка:
Дядиченко В. Нариси.- С. 249 — 280. Оскільки сотня була основним підрозділом
полку, то вся вказана тут література про полкову адміністрацію стосується також
сотепної. Київська сотня спеціально досліджувалася С.ІІІамраєм: Шамрай С. боротьба
козаків київської сотні з київськими монастирями та магістратом в XVII -XVIII вв. //
Україна.— 1930.— № І — 2,— Є. 32 - 63; його ж-. До історії київської сотні Київського
полку // Історично-географічний збірник.— 1928.— Вип. 2. — С. 134— 140; див. та-
кож: Лазаревский А. Сотники // РА.— Т. 11,— 1873.— № 1,— С. 341 --388.
50
) від 11 до 23і. Командир сотні, сотник, виконував також військові,
< адміністративні і судові функції, але його влада була значно меншою,
ніж полковника. Разом зі своєю канцелярією сотник проводив
початкові розслідування й арешти, підтримував порядок і розв’язував
дрібні конфлікти. Йому допомагали отаман, що йшов слідом за
ним по чину, писар й осавул. Спочатку сотники обиралися на
радах сотень, але коли останні поступово зникли, їх призначав уже
полковник. У XVIII ст. постійні сотенні канцелярії координували
діяльність місцевої адміністрації.
Таблиця 2.3
ПОЛКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ
Виборно-дорадчі органи ПОЛКОВНИК ПОЛКОВА СТАРШИНА
1. Полкова рада (від XVIII ст. не діяла)
2. Рада полкової старшини 1. (уся полкова старшина) 2. 3. 4. 5. Полковий обозний (другий за чином) Полковий суддя Полковий писар НИЖЧІ чини ПОЛКОВОЇ СТАРШИНИ Полковий осавул Полковий хорунжий ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
Фінансова система Гетьманщини була слаборозвинута. Всеохоп-
люючої податкової системи не існувало; ряд установ просто збирав
податки для певних цілей: на утримання гетьманської канцелярії,
його скарбниці, загонів найманців (гетьманської охорони), полкових
і сотенних чиновників, церков і монастирів2. Здебільшого пода-
ток брався від землі.- Спеціальний податок стягувався з «рангових
1 Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 73 — 85; список окремих
сотень див.: (За)еску О. Піе Сожаск Адтіпіяігаііоп оГ іііе Неїтапаіе.
2 Чи не найменше дослідженою є фінансова система Гетьманщини. Єдиною
загальною працею з цього питання є книжка М.Слабченка: Слабченко М. Хозяйство
Гетманщинм в XVII —XVIII ст,— Т. 4.— Одесса, 1925. Див. також: Теличенко И. К
истории финансов в Малороссии и Слободской Украине // КС.— 1888,— № 4.—
С. 10 — 15 (документальний розділ). Більш грунтовне дослідження зробив В.Барвін-
ський: Барвіиський В. До питання про індуїсту та евекту в Гетьманщині // Наукові
записки науково-дослідчої катедри історії української культури,— Т. 6.— Харків,
1927.— С. 241—244; Барвинский В. Заметки по нстории финапсового управлення в
Гетманщине 11 Сб. статей в честь проф. В.Бузсскула.— Харьков, 1914.— С. 816 —
831; Дядиченко В. Нариси.— С. 81 — 87; Гуржий А. Зволюция,— С. 65 — 76.
51
земель» — колишніх коронних, що тепер були у розпорядженні
війська,— для утримання окремого уряду (наприклад, полковника
Чернігівського полку). Міста володіли маєтками поза своїми межа-
ми, і прибуток від них ішов на платню бургомистрові або іншому
чиновникові, тому вони, зрозуміло, обкладали податками мануфак-
турне виробництво й торгівлю. «Вільні селяни», що не працювали
на посполитих землях і в приватних маєтках, платили податок (чи
то грошима, чи інакше) різним місцевим урядам (полковим, сотен-
ним чиновникам, єпископам або монастирям). Існувало також бага-
то стягнень за перевезення вантажів (мостове, подорожнє, перевозне
тощо). Останні збиралися або місцевою козацькою владою, монас-
тирем, містом, або навіть приватною особою, залежно від того, хто
здійснював юрисдикцію і мав для цього можливості.
Таблиця 2.4
АДМІНІСТРАЦІЯ СОТНІ
Дорадчий орган СОТНИК
1. Рада сотні СОТЕННА СТАРШИНА
(від XVIII ст. не діяла)
1. Отаман (другий за чином)
2. Писар
3. Осавул
СОТЕННА КАНЦЕЛЯРІЯ
Поряд з місцевими зборами існував цілий ряд податків і ліцен-
зійних монополій, що стосувалися Гетьманщини в цілому. Хоча і
вони здебільшого збиралися й розподілялися на місцевому рівні,
все ж таки була певна координація та нагляд з боку гетьманської
скарбниці. Один з таких податків — стації, яким обкладалися всі
селяни й наймити, призначався на утримання козацького війська.
Його обсяг не був постійним і залежав від конкретних потреб,
врожаю і домовленості між місцевою козацькою владою та селянами.
Найбільш універсальний податок, яким обкладалося все населення
(селяни, купці, ремісники, робітники й козацькі підпомічники [на-
половину] йшов на утримання російських військ, що перебували в
Гетьманщині (вони називалися порції та рації)1. Його розмір залежав
1 Фінансові витрати на російську армію та чиновників дослідив П. Нечипоренко:
Нечипоренко II. Про «порції» та «рації» на Гетьманщині 1725 — 1750 рр. // ЗГФВ
ВУАН.— 1928.- Т. 20.— С. 175- 198; його ж: До характеристики податкової політики
уряду Єлизавети // Записки Українського наукового товариства в Києві.— Т. 26. —
1927,- Є. 44-47.
52
' від чисельності війська і врожаю. Податок — грошима або нату-
। рою — збирався місцевою козацькою владою, а потім передавався
російському військовому командуванню. Міщани й селяни також
були зобов’язані забезпечувати житлом російських військовослуж-
бовців і чиновників. Значний прибуток гетьманська скарбниця мала
від дарування монопольних прав на роздрібну торгівлю алкоголь-
ними напоями, тютюном і дьогтем. Хоча практично всі, за винятком
селян, мали право на виробництво алкоголю та інших монопольних
продуктів, продавати їх вони могли лише оптом — купцеві, який
мав на це ліцензію1. Гетьман видавав їх на рік окремим особам і
установам, а також містам і монастирям, дозволяючи їм продавати
алкогольні вироби у своїй місцевості, за що вони сплачували певну
суму у гетьманську скарбницю. По суті, продавці, щоб отримати
вигідну монополію, намагалися перевершити один одного. І, хоча
ці заходи були джерелом величезних прибутків, вони спричиняли
також повсюдну корупцію й масове незадоволення. У XVIII ст. від
практики дарування подібних монополій поступово відмовилися.
Гетьман також обкладав акцизним податком (індукти й евекти)
усі вироби, які завозилися та вивозилися з Гетьманщини. На початку
ХУІП ст. він становив приблизно 2% від вартості виробу1 2. 1754 р.
імператриця Єлизавета скасувала внутрішні тарифи в Російській
імперії. Це стосувалося і Гетьманщини і мало згубні наслідки для
багатьох місцевих джерел прибутку, оскільки місцева козацька адмі-
ністрація, міста й навіть монастирі жили за рахунок цього. Був
також скасований тариф за переїзд кордону Гетьманщини з Росією,
але за це гетьманові з імперської скарбниці щороку виплачувалося
50 тис. карбованців компенсації3. Різноманітні податки й тарифи
збиралися фіскальними службами, що в кращому випадку перебу-
вали в зародковому стані. Більшість стягувалася безпосередньо міс-
цевими урядами, містами або монастирями (в тому числі окремі
податки для козацького війська або російських загонів), а гетьман-
ська скарбниця відігравала тут роль спостерігача. Це гальмувало
розвиток центральної фінансової системи і скарбниці. Основна
проблема полягала в тому, що скарбниця Гетьманщини була невід-
дільна від особистого багатства гетьмана і складалася з прибутків
від його уряду. Генеральний військовий підскарбій більше нагадував
1 Огляд привілеїв на вироблення і продаж алкогольних напоїв зробив М.Тищенко:
Тищенко М. Гуральне право та право шинкувати горілку на Лівобережній Україні
до кіння ХУІП ст. // Праці комісії для виучування історії західньо-руського та
українського права.— Т. З,— 1927,— С. 150 -202.
2 Дядиченко В. Нариси.— С. 83 — 84.; про акцизний податок див. також: Барвінський
В. Про питання про індукту та евекту.— С. 241—244.
3 Скасування російсько-українського пограничного тарифу обговорює В.О.Рома-
новський: Романовський В. О. До історії бюджетного права Гетьманщини за Кирила
Розумовського // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Бата-
лія.- К„ 1927,- С. 779- 785.
53
приватного рахівника або економа, ніж державного міністра. Усі
податки, шо надходили у центральну адміністрацію, контролював
сам гетьман.
Реформу фінансової системи спробував здійснити гетьман Данило
Апостол у 1727 р. Він планував поновити посаду генерального
підскарбія, вирішити питання з державною скарбницею та впоряд-
кувати податкову систему. Пропозиції щодо проведення реформи
були включені в українські статті, подані цареві 1728 р., але російська
адміністрація наполягала, щоб призначалися двоє генеральних під-
скарбіїв — один українець і один росіянин1. Тоді ж скарбницю
Гетьманщини було відокремлено від уряду і особи гетьмана і постав-
лено під нагляд двох підскарбіїв. Вони наглядали за всією бюрок-
ратичною машиною разом з генеральною скарбовою канцелярією
та генеральною щетною комісією. Ця фіскальна служба відповідала
безпосередньо перед Колегією іноземних справ, минаючи гетьмана.
Таким чином, використавши необхідність реформи, російська адмі-
ністрація встановила нагляд і значною мірою стала контролювати
фінансову систему Гетьманщини.
Розглядаючи Гетьманщину як можливе джерело прибутку, росій-
ська адміністрація шукала шляхів безпосереднього оподаткування
її населення. Через українську опозицію і постійні військові дії у
XVII ст. цієї мети не було досягнуто, але вже Петро І запровадив
багато імперських податків, які були дійсними також і для Гетьман-
щини. За короткий час Малоросійська колегія фактично прибрала
до своїх рук податки Гетьманщини і спрямувала їх безпосередньо
в імперську скарбницю. Наслідком такої політики було різке падіння
прибутків, і від неї відмовилися. Фінанси Гетьманщини залишалися
відокремленими від імперських, а в імперську скарбницю безпо-
середньо надходили лише незначні суми. Постійно збільшуючи
кількість російських військ, що перебували у Гетьманщині, і пере-
клавши тягар їхнього утримання на українське населення, російська
влада мала можливість одержувати значні непрямі фінансові прибут-
ки. Щоб краще визначити фінансові можливості Гетьманщини,
російський уряд у 1730—1731 рр. провів загальний перепис насе-
лення. Але імперська адміністрація дуже переоцінила можливі при-
бутки. За 1729— 1740 рр. Гетьманщина жодного разу не спромоглася
виконати податкові зобов’язання, необхідні для утримання всіх
російських військ і чиновників, і врешті-решт Єлизавета І скасувала
258 тис. карбованців заборгованості1 2.
Підпорядкування Генеральної скарбниці Колегії іноземних справ
стало причиною тривалої боротьби за контроль над фінансами
1 Ці реформи розглядають: Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба.
Аугсбург, 1948.— С. 126— 134; (Уіабченко М. Хозяйство.— Т. 4.— С. 260- 272.
2 Нечипоренко П. До характеристики податкової політики.— С. 47.
54
Гетьманщини між колегією й гетьманом. Генеральна скарбова кан-
целярія зберігала свою залежність від гетьмана. Звичайні витрати
проходили за введеним порядком, але при надзвичайних — рішення
приймали гетьман і українська адміністрація. Від гетьмана виходили
розпорядження про видачу грошей для різних цілей, і скарбниця
або йшла на поступки, або чекала рішення колеги.
Перебуваючи під суворим наглядом Колегії іноземних справ,
Гетьманщина все ж таки змогла зберегти окрему фінансову систему.
На її території російські податки не мали сили. Навіть податок на
утримання російських військ збирався українською адміністрацією.
Це сильно відрізняло Гетьманщину від решти імперії, де після
1724 р. усі суб’єкти повинні були сплачувати «подушне» — податок,
що прив’язував більшість населення до держави1.
Такою була основна військово-адміністративна, а також судова
і фінансова структура Гетьманщини. Ті старшини, які вели козаків
у бій, також вирішували кримінальні й цивільні судові справи та
збирали податки. Більша спеціалізація існувала тільки в центральній
адміністрації, де були окремі адміністративно-фінансові органи
(Генеральна військова скарбниця і Генеральна щетна комісія) і
Генеральний військовий суд.
З козацькою адміністрацією була пов’язана більш давня адмініс-
тративна одиниця — місто, що теоретично мало право самовряду-
вання. У Гетьманщині існувало два типи міст: одним було надане
магдебурзьке право, інші мали значно меншу автономію1 2.
Міста з магдебурзьким правом мали незалежну судову систему
й адміністрацію. У Гетьманщині їх було всього 12 міст. За винятком
Полтави, ці міста були розташовані на більш заселеній, традиційно
урбаністичній Півночі3. Вони мали добре розвинуту торгівлю, реміс-
ники в них були організовані в цехи. Міський уряд наглядав
за ремісничими й торговельними цехами, збирав податки, утриму-
1 Звільнена від податків знать була водночас відповідальна за своїх кріпаків, доки
ці особи не викреслювалися з податкових реєстрів.
2 Загальний опис функціонування міської адміністрації див.: Дядиченко В. Нари-
си.-- С. 181—312. Див. також: Багалей Д. Магдсбургское право в городах Левобс-
режной Малороссии // Журнал Министерства народного просвещения.— 1892.—
№ З,— С. 1 — 56: Багалей Д. Судьба магистратского самоуправления в малороссий-
ских городах // Сб. статей в честь М.К.Любавского.— СПб., 1917.— С. 627 — 636;
Шамрай С. До історії лівобережних міст у половині XVIII в. // Історично-геогра-
фічний збірник,— Вин. 2.— 1928.— С. 159— 168. Цікаву статтю про конфлікт між
містом і сільською територією написав ІІ.Клименко: Клименко П. Місто і територія
на Україні за часів Гетьманщини // ЗІФВ ВУАН. Т. 7 — 8.— 1926,— С. 308 — 357.
Про окремі міста див.: Клименко П. До історії м.Ніжина // ЗІФВ ВУАН. - Т. 15.—
1927,— С. 215 — 221; про міста XVII ст. див.: Компан О. Міста України.
3 Бужинський М. З історії полтавського магістрату за перші роки його існу-
вання (1752- 1767 рр.) // ЗІФВ ВУАН.- Т. 11.- 1927,- С. 171-184; Г. Шам-
рай. З прилуцького ратушного життя XVIII в. // Історично-географічний збірник.—
Вип. 3.-- 1929,- С. 149- 157.
55
вав поліцію та пожежників, вирішував цивільні та кримінальні
справи.
Міста без магдебурзького права були, як правило, меншими,
мали простішу структуру та вужчу юридичну автономію. Там міське
судочинство й адміністрацію здійснював козацький уряд. Але з
часом навіть привілейовані міста втратили частину своєї автономії
на користь сотенних канцелярій, розташованих у містах. У середині
XVIII ст. рівень міського самоврядування залежав від того, наскільки
вдавалося протистояти поширенню влади козацького уряду. По-
ступово більшість міст стали підпорядковуватися козацькій ад-
міністрації.
Ще однією інституцією, яка діяла дещо за межами козацької
адміністративної структури, був домініальний суд1. Після повстання
Хмельницького більшість польських землевласників була вигнана,
а ті, шо лишилися, втратили владу над селянами. Пізніше із зміцнен-
ням української нової шляхти та зростанням кількості закріпачених
селян, домініальний суд було відновлено.
» Впродовж XVIII ст. українські землевласники отримували все
більшу судову владу над жителями своїх маєтків у всіх цивільних
і менших кримінальних справах. Правда, рішення пана міг пере-
глянути або відмінити полковий чи будь-який інший центральний
суд. Міста та церкви мали свої власні суди. Багато магістратів
володіли навколишніми землями та селами, і тоді місто розглядалося
як землевласник, а селяни перебували під юрисдикцією міського
уряду. Найбільшим власником у Гетьманшині була православна
церква. За часів повстання Хмельницького вона прийняла по-
кровительство гетьмана і, відповідно, зберегла величезні маєтки
та привілеї, включно з селянськими повинностями. Монастирі та
єпархії мали свої спеціальні суди; але особи, які звинувачувалися
у більших злочинах, як правило, відсилалися до світських судів.
Деколи світська влада намагалася приборкати церковні суди, особ-
ливо тоді, коли козацькі землевласники судилися з церквою за
землю і селян.
Існувала також система церковних судів. їх юрисдикція розпо-
всюджувалася не тільки на духівництво, але й на монастирських
підпомічників, церковних служок, дяків та інших осіб, безпо-
середньо зв’язаних з церквою. Судочинство велося згідно з право-
славним церковним правом. Певною мірою церковні суди утриму-
вали під своєю юрисдикцією все населення Гетьманщини, оскільки
вирішували справи законності шлюбів і розлучень, а також питання
віри і моралі.
1 Черкаський 1. Сліди домініального суду на Лівобережній Україні // Праці
комісії для виучування західпьо-руського та українського права. - Т. 2.— 1926.--
С. 176- 197.
56
, Ретельно розроблена судова структура Гетьманщини опиралася
і на кілька типів законів. Найважливішими з них були укази україн-
( ської та російської адміністрації, судові кодекси та норми звичаєвого
І права1. Російські правові джерела складалися з грамот і указів царя,
\ а також окремих судових рішень сенату. Угоди (статті) між царем
і гетьманом становили ще одне важливе джерело.
Основними законодавчими актами української адміністрації були
універсали та укази гетьманів і Генеральної військової канцелярії.
Крім того, в Гетьманщині використовували такі давні, ще з часів
до повстання Хмельницького, кодекси, як Литовський статут 1566
і 1588 рр., а також хелмський варіант магдебурзького права.
Але найважливішим і найбільш розповсюдженим було звичаєве
право. Після повстання Хмельницького численні положення писа-
них законів втратили свою силу і відповідно були замінені козацькою
та іншою звичаєвою практикою. Звичай та писані кодекси існували
поруч, хоча часто суперечили одне одному. Дублюючи або запере-
чуючи один одного, закон та звичай ускладнювали і заплутували
юридичний процес. Брак уніфікованого зводу законів і наявність
кодексів, писаних застарілою українською, польською або латин-
ською мовами, винесли на порядок денний питання перекладу й
кодифікації українського права. Між 1728 і 1743 рр. українська
юридична комісія, працюючи з перервами, уклала новий загальний
звід законів: «Права, по которнм судится малороссийский народ».
Але сенат і цар не затвердили «Прав...», і, хоча вони так і не стали
офіційним кодексом1 2, впродовж другої половини XVIII ст. широко
використовувалися українськими судами.
Однією з найважливіших інституцій Гетьманщини була право-
славна церква. Хоча українці в Гетьманщині та росіяни в Ро-
сії сповідували одну православну віру, вони не завжди перебували
під однією юрисдикцією. Коли Україна була частиною польсько-
литовської Речі Посполитої, тут існувала православна церква, ні-
як не зв’язана з Московією. Єдність православної церкви в Україні
та Білорусії символізував її глава — митрополит Київський, Га-
лицький і всієї Русі, що, в свою чергу, був під церковною юрис-
дикцією константинопольського патріарха. Напевно, найвидатні-
шим митрополитом був Петро Могила (1632—1647), який заснував
Київську академіїо, написав цілу низку проповідей і доручив укласти
1 Типи права, що діяли в Гетьманщині, наводить А.І.Пашук: Пашук А.І. Суд і
судочинство па Лівобережній Україні в XVII —XVIII ст.— Львів, 1967,— С. 63 — 97.
2 Ретельне дослідження кодексу зробив А.Яковлів: Яковлів А. Український кодекс
1748 року. «Права, по которнм судится малороссийский народ» 11 Записки Наукового
товариства ім. Шевченка.— Т. 159.— Мюнхен, 1949. Див. також: Василенко М. «Права,
по которнм судится малороссийский народ», як джерело державного права України
XVIII ст. 11 Ювілейний збірник ВУАН на пошану акад. Грушевського.— К., 1928.—
Ч. 1.— С. 245—253. Кодекс опубл.: Кистяковский А. Права, по которнм судится
малороссийский народ,— К., 1879.
57
та надрукувати перший православний катехизис1. Наступник Моги-
ли — Сильвестр Косів (1647—1657) продовжував його справу і за
бурхливої доби Хмельницького був політично впливовою особою.
З погіршенням політичної ситуації і поділом України між кількома
державами київський митрополит зіткнувся зі значними труднощами
в справі утримання єдності православної церкви. Наступник Косі-
ва — Діонісій Балабан (1657—1663), що підтримав розрив гетьмана
Виговського з Москвою, не спромігся відстояти свою владу не
тільки на Лівобережжі, але навіть в місті Києві — всюди панувала
Москва. Наступний митрополит — Йосиф Тукальський, який під-
тримував союз гетьмана Дорошенка з Туреччиною, мав під своєю
юрисдикцією ще меншу територію. Тим часом московський уряд
призначив кількох «адміністраторів» для київської єпархії на Ліво-
бережжі, але їм бракувало канонічного авторитету, щоб заступити
законно обраного київського митрополита1 2.
Дуже скоро московський уряд зрозумів, що для зміцнення свого
впливу в Україні йому треба привернути на свій бік митрополита,
але митрополит Косів дав рішучу відсіч усім спробам підпорядкувати
його московському патріархові3.
Московські спроби вплинути на вибори митрополита 1657—
1665 рр. зазнали поразки. І тільки в 1684 р. під тиском московських
посланців і гетьмана Самойловича церковний собор у Києві все ж
таки обрав промосковського кандидата — князя Гедеона Святополка
Четвертинського, нащадка Рюриків. Незважаючи на успіх на вибо-
рах, промосковська партія на соборі зіткнулася з сильною опози-
цією4. Остання поступилася лише після спеціальної царської грамо-
ти, що затверджувала такі привілеї київського митрополита: вільні
вибори (роль патріарха обмежувалася формальним благословінням);
1 Див. основні дослідження про часи Могили та Хмельницького: Голубеє Г.
Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. В 2 т.— К., 1883—1898;
Зйнгорн В. О сиошениях малоросеийского духовенства с московским правительством
в царствование Алексея Михайловича.— М., 1894; ТЬе Кіеу МоЬуІа Асадету / Зрссіаі
Іване оГ Нагуагд икгаіпіап Зіисііек.— Уоі. 8.— N08 1 — 2 (Типе 1984).
2 Про діяльність церкви за період «Руїни» див.: дйнгорн В. О сношениях мало-
российского духовенства; Макарий, митрополит (Булгаков). История русской церкви.
В 12 т,— СПб., 1889—1903.— Т. 12; Власовський І. Нарис історії Української право-
славної церкви. У 4 т.— Баунд-Брук, ПДж., 1956—1966.— Т. 2. С. 299 — 343; Ми-
трополит Іларіон (Іван Огієнко). Українська церква за часи руїни (1657—1687).—
Вінніпег, 1956.
3 Про погляди митрополита Косіва див.: Митрополит Макарий. История русской
церкви.— Т. 12.— С. 55 — 90; Харлампович К. Малороссийское влияиис на вели-
корусскую церковную жизнь,— Казань, 1914.— С. 228; Опозицію митрополита Косі-
ва Переяславській угоді розглядає також І. Крип’якевич: Крип ’якевич І. Богдан
Хмельницький.— К., 1954,— С. 469.
4 Підпорядкування київського митрополита московському патріархові докладно
дослідив С.А.Терновський: Терновский С.А. Исследование о подчииеиии Киевской
митрополии Московскому патриархату.— К., 1912; див. також: Харлампович К. Мало-
российское влияние,— С. 149 — 233.
58
збереження незалежної церковно-судової системи, яку не міг зміни-
ти патріарх, юрисдикції над усіма єпископами, ігуменами й монас-
тирями, незалежної системи освіти та друку, місцевої богослужбової
практики; підтвердження прав православної церкви та кліру на всю
власність і майно, першість митрополита стосовно всіх інших іє-
рархів під юрисдикцією патріарха. З підпорядкуванням Москві титул
митрополита змінився з «Митрополит Київський, Галицький та
всієї Русі» на «Митрополит Київський, Галицький та всієї Мало-
росії». Згоди константинопольського патріарха на перехід Київської
митрополії до Московської патріархії було досягнуто лише 1686 р.
через залякування й підкуп.
Саме тоді київський митрополит утримував під своєю юрисдик-
цією шість єпархій: дві в Гетьманщині (Київську і Чернігівську) та
чотири в Польщі-Литві (Львівську, Луцьку, Перемиську, Могилів-
Мстиславську). У 20-х рр. XVIII ст. київський митрополит втратив
усі єпархії за винятком своєї власної — Київської. Першим відійшов
від Києва єпископ чернігівський Лазар Баранович, що 1688 р.
спромігся вмовити царя виключити його з-під юрисдикції київського
митрополита й перевести під безпосереднє підпорядкування москов-
ському патріархові. На початку XVIII ст. Львівська, Луцька й Пере-
миська єпархії перейшли на уніатство. Могилів-Мстиславська єпар-
хія в Білорусії залишалася православною, але відійшла під без-
посереднє підпорядкування московському патріархові. Київський
митрополит також мав труднощі з новозаснованою Переяславською
єпархією в Гетьманщині (1700). І хоча він продовжував вживати в
своєму титулі «Київський, Галицький і всієї Малоросії», його юрис-
дикція фактично обмежувалася Київською єпархією та залишками
парафій на Правобережжі1.
Швидкий занепад фактично незалежної українсько-білоруської
православної церкви був наслідком подвійного процесу: зовніш-
ньо-політичного тиску й внутрішнього руху. Втрата старих право-
славних єпархій на користь унії підштовхнула українських право-
славних на зближення з Москвою, що, в свою чергу, зустріло опір
й обурення частини українського кліру. Московія взяла протекцію
віруючих під могутнього православного царя.
Промосковська фракція існувала в церкві навіть ще до повстання
Хмельницького, але на початку XVIII ст. вона стала панівною.
Численні українські священнослужителі, ігумени і ченці почали
ототожнювати себе з імперською православною церквою. Будь-
які сильні партикуляристські почуття, якщо вони й мали місце,
підпорядковувалися загальному добру вселенського православ’я та
1 Про діяльність церкви у XVIII ст. див.: Чистович И. Очерки истории западно-
русской церкви. В 2 т.— СГІб., 1882 — 1884.— Т. 2; Харлампович К. Малороссийскос
влияние; Власовський І. Нарис.— Т. 3.— С. 5 — 30.
59
інтересам їх власної кар’єри. Саме тоді українці мали найбільший
вплив у російській православній церкві. Першим українцем, що
зробив блискучу кар’єру, був Стефан Яворський, ставши митропо-
литом рязанським й «адміністратором патріаршого престолу». Фе-
офан Прокопович, ректор Київської академії, став радником і пал-
ким прихильником Петра І. Крім цих двох видатних українських
священнослужителів, багато інших емігрували в Росію, де відігравали
видатну, а часом — й домінуючу роль у російській церкві1.
Хоча окрема українсько-білоруська православна церква припи-
нила своє існування в 20-х рр. XVIII ст., а священнослужителі
після 1721 р. не обиралися, а призначалися Синодом, такі київські
митрополити, як Тимофій Щербацький (1747—1757) і Арсеній Мо-
гилянський (1757—1770), не переставали вимагати поновлення ко-
лишніх митрополичих прав1 2.
Більше того, церква у Гетьманщині продовжувала зберігати свої
місцеві особливості у мові й літургічній практиці, а також корис-
туватися цілим комплексом майнових та звичаєвих прав, що глибоко
вкорінилися в українській правовій та соціальній системах. Але
структурно вона злилася з чисельно більшою імперською російською
православною церквою.
Церква, однак, була єдиною важливою українською інституцією,
яка, принаймні частково, інтегрувалася в імперську структуру. В ці-
лому адміністративні практики, закони, система податків (зокрема,
подушний) та військова повинність, властиві Росії, не були за-
проваджені в Гетьманщині. Злиття козацької військової структури
з інститутами польсько-литовської Речі Посполитої породило уні-
кальну адміністративну систему, що різко відрізняла Гетьманщину
від власне Росії. їх об’єднувала тільки влада царя, який правив
Гетьманщиною через Малоросійський приказ, а пізніше — через
Колегію іноземних справ та інколи Сенат. Імперське втручання в
українську автономію обмежувало центральну адміністрацію Геть-
манщини, тоді як основний правовий, адміністративний та фінан-
совий апарат залишався незмінний.
1 Еміграція с предметом дослідження у монументальній праці К.Харламповича:
Харлампович К. Малоросснйскос влиянне,— Казань, 1914.
2 Граевский И.Г. Києве кий митрополит Тимофей Щербапкий // Труди КДА,-
1910.- № 1.-С. 97-126; № 2.- С. 147- 163; № 5,- С. 64- 106; № 7-8.-
С. 432-474; № 10,- С. 203 -234; 1911.- № 4,- С. 548- 585; 1912,- № 2,-
С. 210 — 227; НІпачинский II. Киевский митрополит Арсений Могилянский.— К.,
1907. Спроби митрополита Арсенія Могилянського відновити права «малоросійської»
церкви обговорюються в розділі V.
60
Українські політичні та історичні концепції
Поєднання українських козацьких традицій з традиціями Польсько-
Литовської держави позначилося також на політичному світогляді нової
шляхти. Невідривним, як від козацької, так і польсько-шляхетської
свідомості, було поняття договірних взаємовідносин. А майнові
права шляхти базувалися на її політичних, територіальних і регі-
ональних правах. Оскільки конституційна теорія того часу розглядала
їх як єдиний комплекс, приналежний до політичної нації, шляхта
Польщі-Литви повністю брала на себе відповідальність за терито-
ріальну цілісність і конституційні основи держави. Перед виборами
нового короля шляхта кожного повіту збирала місцеві сеймики й
укладала перелік регіональних прав, привілеїв і поточних потреб.
Посли до елекційного сейму, як правило, мали інструкції голосувати
за того кандидата, який гарантував дотримання їхніх прав. Після
обрання король вступав у відповідні відносини з політичною нацією.
Він урочисто присягав шанувати всі права та привілеї нації, яку
репрезентували посли шляхти від усіх регіонів держави.
На перших порах суть взаємовідносин між королем і козацтвом
зводилася до контракту між монархом й армією найманців. Запорозьке
військо, від імені якого виступали гетьман і козацька старшина,
погоджувалося служити королю за платню та спеціальні привілеї
(звільнення від податків, самоврядування, право носити зброю, право
курити вино тощо). Пізніше, однак, захист козаками православ’я
додавав до вимог платні та привілеїв релігійно-політичні вимоги, а
перемоги Хмельницького додали до цього набору вимог територіальний
аспект: після підписання Зборівського миру 1649 р. король мав справу
з армією, що контролювала значну частину України1. Козаки вважали,
що в 1654 р. вони тільки замінили польського короля російським
царем, зберігши ту ж систему взаємовідносин, адже Переяславська
угода багато в чому повторювала Зборівський мир1 2 * * * * * В. Коли в другій по-
1 Контрактовий характер відносин між козаками і королем, які постійно розши-
рювалися, добре викладені в Грушевського: Грушевський М.С. Історія України-Руси.—
Т. 7, 8; питання укладення Зборівського миру обговорюється: Там само,— Т. 8,—
Ч. 3.- С. 193-288.
2 Навіть побіжне порівняння Зборівської та Переяславської угод вказують на
послідовність козацьких вимог, що включали 1) політичні, соціальні та економічні
гарантії для Запорозького війська та козацького стану; 2) реальний контроль над
певного територією і 3) захист православної віри та культури. Козацька старшина
хотіла зберегти такі ж контрактові взаємовідносини з російським царем, як з польским
королем. Це проявилося під час Переяславських переговорів. Хмельницький та його
оточення вимагали, щоб московські посли присягнули від імені царя, як це звичайно
робив польський посол від імені короля. Повідомлення московського посла про цю
подію знаходимо у вид.: Воссосдинение Украйни с Россией. Док. и материальї.
В 3 т.— М., 1954. Т. 3.— С. 459 — 466. Більш повний опис див.: Акти, относящиеся к
истории Юго-Западной России. В 15 т.— СПб., 1861 — 1892,— Т. 10,— С. 226 — 228,
430 — 435. Англ. переклад цього повідомлення див.: ВазагаЬ І. Регеіавіау 1654: А Ніьіо-
гіовтарБісаІ Зійду.— Едптопіоп, 1982.— Р. 250 — 258.
61
ловині XVII ст. запорожці повернулися на Січ, Правобережжя відійшло
до Польщі, а серед старшини запанували шляхетські настрої, козацька
концепція договірних взаємовідносин остаточно занепала. Спроба
повернути назад до них укладений з Польщею Галицький союз,
виявилася невдалою1. Як відлуння цих подій, виникла нова концепція
«Малоросії», що об’єднала шляхетську й козацькі традиції в єдиний
політичний світогляд.
У XVIII ст. гетьман і козацька еліта вже не претендували виступати
від імені Запорозького війська або території, яку воно контролювало.
Тепер вони вважали себе представниками «Малоросії», або Гетьман-
щини. Ця новоутворена малоросійська шляхта взяла на себе роль
захисника Гетьманщини та її державного устрою, чим наблизилася
до шляхетської політичної нації польсько-литовського типу.
Але подібність була тільки частковою. Окрім неможливості існу-
вання дворянської демократії в межах автократії, формування повної
шляхетської політичної нації підірвало би українські претензії на
договірні взаємовідносини з царем. Якщо Переяславську угоду інтер-
претувати як контракт, то договірними сторонами були гетьман Богдан
Хмельницький і цар Олексій Михайлович. Основні положення цього
контракту називалися «статтями гетьмана Богдана Хмельницького».
У XVII ст. ці «статті» кожного разу перероблювалися і знову підтвер-
джувалися, коли до влади приходив новий гетьман1 2. Отже, гетьман і
козацька організація були основною складовою частиною контрактової
теорії, яку навряд чи могла замінити шляхетська політична нація. Хоч
би як розвивалися соціально-політичні взаємовідносини Гетьманщини
з царем, українська еліта була змушена, добровільно чи примусово,
розділяти роль політичного представника землі та захисника «мало-
російських прав і вольностей» з українським гетьманом.
Незважаючи на посилення в Гетьманщині шляхетської орієнтації,
українська нова шляхта продовжувала віддавати шану козацькій
традиції. Потреба в героїчному козацькому минулому й утворенні
об’єднувального міфу відобразилася в новому літературному жанрі —
козацькій хроніці. Тоді, коли більшу частину літератури в Геть-
манщині творило духовенство, козацькі хроніки писалися кан-
целяристами та старшинами козацької адміністрації3. Саме незадо-
1 Спробу інкорпорації козацької старшини до складу шляхти на умовах Галицького
миру дослідив Анджей Камінськнй: Катіпзкі А. ТНе Соаваск Ехрегіпіепі іп Масіїїа
Вешосгасу іп іііе РоІІБІї-ЕіІІіиапіап Соштоп^саШі: ТІїе Падіасії (Надгіасу) ІЗпіоп //
Нагуагд Окгаіпіап 8іидіе8,— Уоі. 1,— N 2.— 1977.— Р. 173— 197.
2 Ці угоди проаналізував АЯковлів: Яковлів А. Українсько-московські договори в
XVII — XVIII віках // Праці Українського наукового інституту.— Т. 19.— Варшава, 1934.
3 Характеристику цієї нової групи світських істориків див.: Грушевский М. Об украин-
ской историографии XVIII века. Иесколько соображеиий // Виїїеііп де ГАсадешіе де
ГОК88. Сіааае дез Бсіепсев Зосіаіеа.— 1934.— Р. 215 —233; Англійський переклад: НшлЬєу-
ику/ М. 8оше КеОссїіоїк оп Цкгаіпіап Нівіогіоегарйу оГдіє XVIII Сепіигу // Піе Еуенліпсав
Сіігопісіс / Пагуагд Зегіез іп Цкгаіпіап Біидіев.— Уоі. 7.— Рі. 1.— Мипісії, 1972,— Р. 9 — 16.
62
волення козацької еліти творами духовенства, які ігнорували історію
козацької України, дало поштовх творчій активності нових світських
авторів. Наприклад, Степан Савицький, чиновник Полкової канце-
лярії в Лубнах, так пояснював причини написання «Повісті о
козацкой войне с поляками» (1718). Усні оповідання про повстання
Хмельницького, які він свого часу чув, не задовольняли його ціка-
вість, тому він звернувся до книги Самійла Твардовського «У/одіа
сіотохуа» (1681), де події описувалися з польської точки зору. Са-
вицький був здивований і розчарований тим, що ніхто з його
співвітчизників («особливо з духовних рядів», яким з часів неза-
лежності від Польщі не бракувало як здібних людей для виконання
цього завдання, так і необхідних друкарських засобів") не написав
працю про недавнє минуле1. Це була одна з багатьох хронік й
історій — поряд із знаменитими творами Григорія Грабянки (1710)
та Самійла Величка (1720), які намагалися заповнити прогалину і
фактично творили козацьку історичну міфологію1 2.
Повага до козацького минулого, шляхетський соціально-політичний
світогляд і підтримка договірних відносин Гетьманщини з царем,— усе
це присутнє в політичному діалозі «Разговор Великороссии с Малорос-
сией»3. Написаний 1762 р. перекладачем Генеральної військової канце-
лярії Семеном Дівовичем, діалог відображає спосіб мислення нової
шляхти Гетьманщини. Присвячений «чести, славе и обороне всей Мало-
россии», він включає в себе панегірик засновникові Гетьманщини Богда-
ну Хмельницькому. Українській шляхті в діалозі приписується вирішальна
роль у визволенні Гетьманщини з-під польського ярма, висловлюється
жаль з приводу того, що українська знать і військова старшина не
одержали визнання з боку імперської влади. Але найважливішим у
1 НгихНеуз’куі М. Коте КеОесІіопь,— Р. 12.
2 Твори були опубл.: Грабянка Г— під назвою: Действия прсзельной и огь начала
поляков крвавшой небьівалой брани Богдана Хмельницкого... Року 1710,— Киев,
1854; Величко С. Летопись собнтий в Юго-Западиой России в XVII веке / Составил
С.Величко, бивший канцелярист канцелярии Войска Запорожского, 1720,— Киев,
1848,— Т. 1; 1851.— Т. 2; 1855,— Т. 3.; 1864.— Т. 4. Короткий опис див.: Дзира Я.І.
Самійло Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР.
1971. Т. 4.— С. 223 — 235. Крім цього, було ще багато історій та хронік, написаних
приблизно в середині XVIII ст.: Летописец или описание краткос знатнейших действ
и случаев... // Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной
Руси.— Киев, 1838,— С. 1—69; ще одна версія з’явилася у вид.: Южно-русские
летописи,— Т. 1. С. 51—106; «Краткос описание Малоросии» вперше опублікував
В.Рубай 1777 р. як частину кн.: Краткая летопись Мальїя России 1508 по 1776 год.—
СПб., 1777; а також як додаток до кн.: Летопись Самовидца по новооткрмтьім
спискам,— Киев, 1878; див. також: Симоновский П. Краткос описание о козацком
малороссийском народе... М., 1847.
3 Опубл.: Петров Н. Разговор Великороссии с Малороссией (литературннй памят-
ник второй половини XVIII века) // КС,— 1882,— № 2.— С. 313 — 365; його ж:
Доповнення разговора Великороссии с Малороссией // КС.— 1882.— № 7.— С. 137.
Дещо скорочена версія була опубл.: Хрестоматія давньої української літератури /
Під ред. О.І.Білсцького.— К., 1967.— С. 165 — 183.
63
І
діалозі є те, що він повністю заперечує концепцію Гетьманщини
як частини єдиної Російської імперії. Так, персоніфікована Мало-
росія різко заявляє Великоросії, що вона присягала на вірність
цареві, а не їй, що фактично Малоросія і Великоросія — це окремі
землі, зв’язані тільки спільним монархом, і що Малоросія має свої
власні права, гарантовані всіма царями.
Українські права і вольності. Висновки
Політична автономія Гетьманщини, інститути самоврядування,
соціальний устрій та адміністративна практика,— усе це отримало
назву «малоросійських прав і вольностей». Що означали саме ці
права для кожного українця, великою мірою залежало від його
соціально-політичного становища. Нова шляхта відстоювала полі-
тичні права Гетьманщини, спираючись при цьому на славну істо-
ричну традицію та відмінну від російських земель політичну орієн-
тацію. В очах нової шляхти права Гетьманщини були невід’ємними
від їхніх прав та соціального ладу. Як мінімум, це мало означати
визнання царським урядом за новою шляхтою статусу та права
володіння земельними маєтками разом із залежними селянами.
Для козаків українські права та вольності означали передусім осо-
бисту свободу, а вже потім — звільнення від податків і право на
землю. Ці права опинилися під загрозою насамперед через економічне
зубожіння козаків, а також через експлуатаціїо їх українською старши-
ною й знаттю. Тому козаки шукали захисту не тільки в української
адміністрації, але також і в російської влади. Міщани також час від
часу зверталися за порятунком до центральної російської адміністрації,
бо їхня автономія в містах теоретично хоча й існувала, але фактично
нівелювалася козацько-старшинською адміністрацією.
Певна частина духовенства все ще мріяла про окрему церковну
структуру Гетьманщини, але більшість вважала, що українські права і
вольності — це їхні економічні привілеї та соціальний статус, що не
поширювався на духовенство в інших частинах імперії. Якщо селяни
і мали якесь поняття про українські права і вольності, то вони, напевно,
вважали, що це є успадкування особистої та юридичної свободи та
права вибирати свого пана — тобто прав, що в середині XVIII ст., як
вони добре знали, були скоріше теоретичними, ніж реальними.
Незважаючи на внутрішню суперечливість і нечіткість визначення
своїх прав і вольностей, українці визнавали їх колективним символом
певних політичних, соціальних й адміністративних норм, обгрунтованих
законом та історичною традицією. Вони — ці права та привілеї — сфор-
мували досить міцну систему, яка глибоко вкорінилася в колективній
свідомості суспільства. Жодні більші політичні або соціальні нововве-
дення не могли відбутися без їх руйнування, а будь-які спроби імперії
далі інтегрувати Гетьманщину неминуче приводили до конфронтації з
«малоросійськими правами та вольностями».
64
Розділ III
БОРОТЬБА КАТЕРИНИ II
ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ:
УСУНЕННЯ ГЕТЬМАНА РОЗУМОВСЬКОГО
Російський централізм
і українська автономія до 1762 р.
У XVII ст. завжди, коли гетьман приходив до влади, цар підтвер-
джував «українські права і вольності», але московська влада мала
свій погляд на ці привілеї. їх природа і обсяг були викладені дуже
нечітко у Переяславській угоді, оскільки кожна сторона по-своєму
розуміла наміри протилежної і не мала повної уяви про її державні
інститути. Козаки прагнули укладення двостороннього договору та
військового союзу — щось на зразок протекторату. Цар, на думку
козаків, повинен був гарантувати безпеку території, а козацьке
військо зберігало при цьому фактичну незалежність, право на
прибутки з іноземних походів і одержувало легітимне визнання
своєї ролі в Україні. По суті, козаки вірили в те, що вони просто
заміняють польського короля московським царем. Але московські
наміри і традиції були зовсім іншими. їхнє розуміння влади визна-
вало не договірні взаємовідносини між царем та його суб’єктами,
а лише одностороннє підпорядкування. Ця концепція царської
влади яскраво проявилася, коли московський посол у Переяславі
відмовився присягнути від імені царя, оскільки не можна було
навіть мислити про те, щоби суб’єкт вимагав присяги від самодер-
жця. Приголомшений та розгніваний відмовою посла, Хмельниць-
кий із старшиною гордо вийшов із церкви, перервавши офіційну
церемонію. Пізніше вони повернулися, але лише після настирливого
вмовляння московського посла1.
Переяславська угода відзначалася двозначністю та суперечливіс-
тю. Вона лише тимчасово послабила боротьбу двох антагоністичних
політичних систем. Московити прагнули отримати політичний кон-
троль над Україною, послабити Польщу та скористатися з послуг
Запорозького війська, тоді як запорожці шукали військової підтрим-
ки у своїй тривалій боротьбі проти Польщі. Не розкриваючи своїх
справжніх намірів, обидві сторони «говорили не то, что думали, и
1 Воссосдинение Украйни с Россией,— Т. З,— С. 464; а також: Акти Юго-Запад-
ной России.- Т. 10,— 1878,- С. 226-228, 430-435.
З 6-264
65
делали то, чего не желали»1. Так, цар розглядав статті Богдана
Хмельницького як прояв ласки для козаків, тоді як останній вважав
їх за угоду між царем і його новими суб’єктами1 2. Не зрозумівши
або не зваживши юридичного підтексту цього акту, козаки пого-
дилися обмінятися зобов’язаннями про військову допомогу. Фактич-
но козацька держава продовжувала функціонувати як незалежна
політична одиниця. Так, Хмельницький явно не бачив жодних
протиріч між своєю присягою московському цареві та переговорами
зі шведським королем для одержання підтримки з боку останнього,
хоча тоді Московія та Швеція були ворогами. Теоретично козацьке
державне утворення одночасно перебувало під протекторатом Мос-
ковії, Швеції й Османської Порти. Внутрішня адміністрація козаць-
кої держави — як тільки вона була утворена — не допускала втручан-
ня з боку Московії, навіть у таких не передбачених Переяславською
угодою випадках, як збирання податків. Митні тарифи стягувалися
на чітко визначеному кордоні між Московією та новою козацькою
державою, а московські загони, що перебували на українській тери-
торії, трактувалися як іноземні союзні війська3.
Існування автономної козацької України було для московської полі-
тичної системи аномальним явищем. У державі, де влада царя була тео-
ретично необмеженою, не було місця територіальним привілеям,
корпоративним правам соціальних груп, магдебурзькому праву або
Литовському статуту — тобто усім суттєвим елементам українських прав
і вольностей. Таким чином, з погляду Московії козацька Україна мала
розглядатися або як іноземна територія, або як особливий домен царя.
Певною мірою на практиці знайшли застосування обидва підходи.
Оскільки всіма українськими справами завідував Малоросійський
приказ — відгалуження Посольського приказу, що займався виключ-
но закордонними справами,— московський уряд явно визнавав Укра-
їну іноземною державою. Більше того, змінивши свій титул, цар
називав себе самодержцем Великої та Малої Росії. Це могло сприй-
матися просто як перелік царських володінь, але насправді малося
на увазі, що Малоросія була окремим доменом, яким правив цар4.
1 Ключевский В.О. Курс русской истории 11 Сочинения. В 8 т.— М., 1956 —
1959.- Т. З,- С. 118.
2 Нольде Б.Є. розглянув це протиріччя. Див.: Нольде Б.Е. Очерки русского госу-
дарственного права,— СПб., 1911. Розділ, присвячений Україні, перекладено аигл.
мовою: Иоісіе В. Екзауз іп Киааіап 8іа1е Бачу // Агиіаіз оГ Ніс ІЗАА8.— 1955.— № 3.—
^Іп1ег-8ргіп8.— Р. 873 — 903.
3 Цей період добре викладено у Грушевського: Грушевський М. Історія України-
Руси.— Т. 9; також див.: Крип’якевич І. Богдан Хмельницький.— К., 1954.
4 Нольде пише про московські погляди на українську автономію у своїх «Очерках
русского государственного права»; інституційні зміни вивчав К.А.Софроненко: Со-
фроненко К.А. Деятельность Малороссийского приказа Русского государства во второй
половине XVII — начале XVIII века / Вестник Московского университета, № 2.—
М., 1957.
66
У своїх стосунках з козацькою Україною московська влада ви-
ходила не стільки з теоретичних чи конституційних міркувань,
скільки з завдань прагматичної політики. Насамперед Москва після
підписання Переяславської угоди прагнула забезпечити свою при-
сутність в Україні, встановивши контроль над двома основними
органами влади: урядом гетьмана й урядом київського митрополита.
По-перше, московська влада спробувала обмежити можливості геть-
мана проводити зовнішню політику. Переяславська угода дозволяла
гетьманові приймати та відправляти закордонних послів й укладати
угоди з іноземними державами, але повідомляти про їхній зміст.
Гетьману заборонялося проводити незалежні переговори з Річчю
Посполитою, Кримом або Османською Портою. Але, зазнавши
поразки в намаганнях встановити контроль над закордонною полі-
тикою гетьманів Хмельницького та Виговського, московити вико-
ристали відмову останнього від Переяславської угоди та його союз
з польською Річчю Посполитою (Гадяцька унія 1658 р.) як привід
для фальсифікації оригінальних статей угоди. 1659 р. на виборах
Юрія Хмельницького московити подали текст, що, вони твердили,
був точною копією статей, підписаних 1654 р. Насправді ж це був
фальсифікат з багатьма змінами й додатками включно до заборони
гетьманові проводити закордонну політику без ухвали царя1. Згодом
будь-яка незалежна українська дипломатія тлумачилась як державна
зрада, хоча закордонні зносини під російським контролем дозво-
лялися до 1708 р.
Подібну політику московський уряд проводив і щодо київського
митрополита, що був главою православної церкви в Україні та
Білорусії. Після шаленого тиску на український клір і тривалих
переговорів з константинопольським патріархом 1686 р. московитам
вдалося підпорядкувати київського митрополита московському па-
тріархові. Ця перемога давала Московії контроль над двома голов-
ними центрами влади в Україні.
Змагаючись за контроль над урядом гетьмана та митрополією,
московська влада прагнула також безпосередньо впливати на укра-
їнські справи через призначення воєвод, військових губернаторів у
1 Оскільки оригінальний текст угоди 1654 р. так і не віднайдено, факт фальси-
фікації досить важко довести. Однак детальне текстуальне дослідження відповідних
документів А.Яковлевим дозволяє реконструювати оригінальну угоду й ідентифікувати
додатки та підчистки, зроблені 1659 р.; див.: Яковлів А. Договір гетьмана Богдана
Хмельницького. Щоб дійти висновку про поступове обмеження Москвою права
гетьмана здійснювати закордонні зносини, не треба обов’язково опиратися на дослід-
ження Яковлева: просте порівняння статей 1654 і 1659 рр. підтверджує їх відмінність.
Перші дозволяють закордонні зносини, другі — забороняють. Див.: ПСЗ.— Т. 1.—
№ 119.— 27 марта 1654 г.— С. 322—327; там же-. Т. 1,— № 262.— 17 окгября
1659 г.— С. 491—495. Про дискусію щодо оригінального тексту статей див.: ВазагаЬ
3. Регеіазіау 1654: А НІ5Іогіо@гарІііса1 Зійду,— Еділопіоп, 1982.— Р. 25—44. Басараб
також наводить англ. переклад найважливіших документів (див.: вказ. праця.—
Р. 230-258).
67
З*
головних українських містах. За угодою 1654 р., воєводи мали
призначатися в Київ і Чернігів, хоча Хмельницький погоджувався
тільки на Київ1. Ні він, ні його наступник Виговський не мирилися
з призначенням інших воєвод, незважаючи на численні протести
Москви. Проте, статті 1659 р. дозволяли присутність воєвод у п’яти
містах. За часів гетьманства Брюховецького московитам вдалося
зняти ці обмеження (1665), але під час загального повстання 1668 р.
нові воєводи змушені були тікати з усіх українських міст. Пізніше
їм знову були визначені тільки п’ять міст: Київ, Переяслав, Ніжин,
Чернігів і Остер. Згодом, однак, призначення воєвод у головних
українських містах вже не викликало спротиву.
Первісно московським аргументом на користь розташування воє-
вод в Україні був захист від іноземної агресії. Кожен воєвода
командував гарнізоном російських військ і не мав права втручатися
в справи місцевої адміністрації. Поступово воєводи почали виступати
проти козацької адміністрації на боці міщан, заохочуючи їх зверта-
тися зі своїми скаргами безпосередньо до російських чиновників.
Московський уряд не тільки зберігав військову присутність в Украї-
ні, але все частіше брав на себе роль арбітра у внутрішніх суперечках
між українцями.
Незважаючи на ці втручання, період «Руїни» (1659—1679) запобіг
консолідації московських зусиль в Україні. З одного боку, промос-
ковський гетьман Лівобережжя набагато більше був залежним від
Московії, ніж будь-який гетьман об’єднаного Запорозького війська.
З іншого боку, саме існування пропольських або навіть протурецьких
гетьманів і підпорядкованого їм козацького війська загрожували
Московії втратою всієї України. Промосковського гетьмана треба
було наділити належною владою, щоб зробити з нього привабливу
альтернативу стосовно його пропольського суперника. Більше того,
мінлива фортуна війни час від часу взагалі вимітала московську
владу з України.
Якщо анархія «Руїни» не дала московитам можливості встано-
вити контроль над Україною, вона також гальмувала консолідацію
влади в руках будь-якого українського уряду. Тільки з остаточним
санкціонуванням поділу України (Вічний мир 1686 р.), ліквідацією
пропольських гетьманів Правобережжя й утворенням Лівобережної
Гетьманщини настала повна стабільність. Згодом Гетьманщина пере-
жила певне відродження. Правління гетьмана Івана Самойловича
(1672—1682) і особливо Івана Мазепи (1686—1709) перетворило
українську еліту в нову шляхту, створило більш ефективну адмі-
ністрацію, сприяло пожвавленню культурного життя, що, в свою
1 Питання російських військових губернаторів в Україні обговорює І.Розенфелвд.
Див.: Розенфельд И. Присоединение Малороссии к России.— СПб., 1915,— С. 100 —
105. Див. також: Яковлів А. Українсько-московські договори.— С. 75 — 77, 81 — 92.
68
чергу, піднесло власну політичну думку, незалежні економічні
зв’язки й поновило інтерес до возз’єднання Гетьманщини з Пра-
вобережною Україною. Ці фактори сприяли розвиткові Геть-
манщини1.
Тепер оновлена Гетьманщина протистояла спробам Петра І утво-
рити «добре регульовану» державу. З-поміж різних мотивів роз-
риву гетьмана Мазепи з Московією провідним, здається, був
один: страх, розділений з ним українською новою шляхтою, що
схильність Петра до адміністративних реформ призведе до знищен-
ня українських «прав і вольностей»1 2. Політика Петра І стосовно
українського війська ще раніше викликала занепокоєння нової
шляхти. В 1701 — 1703 рр. українські козацькі загони вперше во-
ювали на боці імперії далеко від своїх домівок під командуван-
ням російських імперських офіцерів. Передчуття ще більш драма-
тичних змін поступово відштовхували Мазепу від Петра в табір
його ворогів. Федерація з Польщею Станіслава Лешинського (канди-
дата на польський трон, підтримуваного Швецією) або шведський
протекторат виглядали привабливою альтернативою евентуального
скасування української автономії під російським правлінням. Але
поразка Карла XII і Мазепи від Петра під Полтавою (1709) пе-
рекреслили будь-які сподівання на можливе розширення автоно-
мії Гетьманщини.
Дуже скоро Петро розправився з «українським сепаратизмом».
Він призначив до гетьманського двору російського міністра, наді-
ливши його повноваженнями перечитувати всю кореспонденцію
гетьмана та перевіряти всі його призначення3. Вперше цар почав
призначати полковників. Кандидати на найвищі посади, уряди Ге-
неральної старшини, підбиралися Малоросійським приказом, пі-
зніше — Колегією іноземних справ і призначалися самим царем.
Канцелярії гетьмана, Генеральна старшина і Генеральний військовий
суд були поставлені під нагляд російських чиновників. Петро на-
стільки піклувався про лояльність українців, що наказав гетьманові
1 Українське суспільство й політика за часів Мазепи досить добре висвітлені в
наступних працях: Уманец Ф. Гетман Мазепа,— СПб., 1897; КшрпіКку В. Неітап
Магера шісі аеіпе Хсіі. — Ьеіргщ, 1942; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа і його
доба.— Нью-Йорк, 1960; Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичної історії Ліво-
бережної України кінця XVII — початку XVIII ст.— Київ,— 1959.
2 Причини, що спонукали Мазепу й українську еліту до розриву з Москвою,
аналізує О.Субтельний: Викіеіпу О. Магера, Реіег І апсі (Ііе Оиезііоп оГ Тгеавоп //
Нагуапі Цкгаіпіап ЗіиОіеа.— Уоі. 2.— № 2,— 1978.— Р. 158—183; його ж: ТІїе Мате-
ріал: Цкгаіпіап Зсрагаїіат іп Ше Еагіу ЕщШеепІІі Сспіигу. Воиісіег, 1981. Цікаво
пояснював цей розрив Пилип Орлик, писар Мазепи, а пізніше — гетьман на еміграції,
в листі до свого колишнього наставника Стефана Яворського. Див.: Лист Орлика
до Стефана Яворського від 1 червня 1721 р. // Основа.— СПб., 1862.— № 11.—
С. 1-29.
3 Найкращий нарис правління гетьмана Івана Скоропадського та постмазепинс-
ького періоду подає ДДорошенко: Дорошенко Д. Нарис,— Т. 2.— С. 136 — 182.
69
Скоропадському — на знак довіри і дружби між росіянами й україн-
цями — віддати свою доньку заміж за росіянина1.
Паралельно з кампанією Петра по винищенню українського сепа-
ратизму проводилась політика максимальної експлуатації економіч-
них і людських ресурсів Гетьманщини. Вперше були введені імпер-
ські правила користування торговельними шляхами, державні моно-
полії, тарифи на іноземні товари та імпортно-експортні податки.
Збільшуючи імперські прибутки, ці нові постанови серйозно послаб-
лювали економіку Гетьманщини, оскільки руйнували усталені торго-
вельні шляхи й економічні зв’язки1 2. Петро також запровадив масове
залучення козаків до імперських примусових робіт: спорудження
каналів, фортифікацій і особливо улюбленого Петрового проекту —
нової столиці — Санкт-Петербурга.
Зайнятий Північною війною, Петро впродовж майже всього свого
правління контролював діяльність головних адміністративно-судо-
вих інституцій у Гетьманщині, але не намагався перейняти їх безпо-
середньо. І тільки після Ніштадтського миру (1721) він Малоросію
дійсно «кь рукамь прибраль»3. Саме тоді він створив Малоросійську
колегію у складі шести російських урядовців і призначив їх відпо-
відальними за розгляд усіх скарг проти української адміністрації.
Водночас він переклав імперське управління справами Гетьманщини
з Колегії іноземних справ на сенат, підкреслюючи своє бажання
трактувати Гетьманщину як інтегральну частину імперії. Після смерті
гетьмана Скоропадського російський уряд заборонив обирати його
наступника. Більше того, він заохочував українців у випадках кон-
фліктів з українською адміністрацією звертатися безпосередньо до
Малоросійської колегії. Його спробам встановити контроль над
українським судовим та фінансовим апаратом протистояла Гене-
ральна військова канцелярія на чолі з наказним гетьманом Павлом
Полуботком. У час подальшої боротьби за владу з російськими
урядовцями більшість провідних українських політичних діячів було
ув’язнено, а наказний гетьман Павло Полуботок помер у в’язниці.
З часом Малоросійська колегія відібрала у Генеральної військової
канцелярії контроль за фінансами та судовою системою Гетьман-
щини, але, не відчуваючи підтримки з боку нижчих ешелонів
української адміністрації, не могла здійснювати безпосереднє управ-
ління територією. У судовій системі запанувало безладдя, а система
збору податків була зруйнована. Подібно до інших петровських
реформ, інкорпорація Гетьманщини у «добре регульовану» державу
1 Соловьев С. История России (далі: Соловьев С.), в 15 т.— М., 1959 — 1966,— Т.
8,- С. 593-594.
2 Економіку Гетьманщини часів царювання Петра І досліджував Іван Джиджора:
Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку.— К., 1930.
3 Слова графа П.Толстого про політику Петра І стосовно Гетьманщини цитує:
Дорошенко Д. Нарис.— Т. 2.— С. 179.
70
спочатку відбувалася без належного планування й підготовки. Хаос
і висока ціна — як у людському, так і в економічному сенсі —
прямого російського правління викликали масові незадоволення.
1727 р. Петро II видав указ, де було зазначено: «вь Малороссіи
Гетману и Генеральной Старшині бьггь и содержать ихь по трактату
Гетмана Богдана ХмЬльницкаго»1. Невдовзі після смерті Петра II,
коли насувалася війна з турками, Таємна Рада вирішила відмовитися
від його політики Щодо Гетьманщини. . > _
Від 1727 до 60-х рр. ХУЛІ ст. місцева адміністрація та судоті органи
Гетьманщини функціонували без прямого втручання з боку Санкт-
Петербурга. У цей період імперська влада стосовно центральної адмі-
ністрації Гетьманщини проводила непослідовну політику. Часом це був
просто нагляд за центральними органами Гетьманщини; в інших випад-
ках утворювали імперські органи, які переймали функції української
адміністрації. В час правління гетьмана Данила Апостола (1728—
1734) один росіянин призначався для нагляду за всіма українськими
справами, а троє інших — для праці у Генеральному військовому
суді. Гетьман знову був позбавлений можливості обирати Генеральну
військову старшину та своїх полковників; останніх мала обирати
українська старшина за згодою Санкт-Петербурга1 2. Але найзначні-
шим проявом імперської централізації був контроль над фінансами
Гетьманщини. Хоча Гетьманщина зберегла окрему систему податків
і свою скарбницю, її фінанси перебували під суворим наглядом
Колегії іноземних справ3. Після смерті гетьмана Апостола (1734)
імперський уряд знову заборонив вибори гетьмана й утворив для
Гетьманщини інший колективний орган — «Правління гетьманс-
ького уряду». Формально він складався з шести осіб — трьох україн-
ців і трьох росіян, але фактично його главою був російський генерал.
Понад десять років цей орган правив Гетьманщиною, завоювавши
собі лихої слави через примхи чиновників та їхню брутальність4.
В правління Єлизавети ліквідація українських прав і вольностей
частково припинилася. Саме тоді Гетьманщина переживала «золоту
осінь» своєї автономії. Морганатичний шлюб Єлизавети з українським
козаком Олексієм Розумовським спричинив її прихильне ставлення до
поновлення гетьманського уряду. 1750 р. 22-річний Кирило Розумовсь-
кий був законно обраний гетьманом у столиці Гетьманщини — Глухові5.
1 ПСЗ.— Т. 7.— № 5127.— 22 июля 1727 г.— С. 829. Цікаво, що в указі постійно
згадується «трактат» Богдана Хмельницького.
2 Правління гетьмана Апостола вивчав Борис Крупницький: Крупницький Б.
Гетьман Данило Апостол і його доба.— Аугсбург, 1948.
3 Фінансові реформи обговорюються в цьому ж розділі.
4 Дорошенко Д. Нарис.— Т. 2.— С. 191.
5 Правління гетьмана Розумовського досліджує в першому томі своєї праці
А.А. Васильчиков. Див.: Ваамьчиков А.А. Семейство Розумовских. В 4 т.— СПб.,
1880-1887.
71
На відміну від своїх попередників, гетьман Кирило Розумовський
походив з рядових козаків, а не з аристократичної старшини. Свою
юність він провів при Санкг-Петербурзькому дворі й у Західній
Європі. Він був першим гетьманом, що одночасно з гетьманством
керував імперською установою — займав посаду президента Академії
наук і командував Ізмайлівським гвардійським полком. Тісні зв’язки
Розумовського з імператорською родиною та російською аристо-
кратією існували не тільки завдяки його братові, але також через
його шлюб з Катериною Іванівною Наришкіною, троюрідною се-
строю Єлизавети. Ці зв’язки втягнули гетьмана у двірські інтриги,
і, як наслідок, він часто був відсутній, залишаючи загальне управ-
ління Генеральній старшині й українській еліті.
" Незважаючи на свій вплив при дворі, Кирило Розумовський,
намагаючись зберегти автономію Гетьманщини, також не уникнув
труднощів. 1754 р. він дістав від імператриці особисту догану за
призначення старшин і розподіл землі без її ухвали1. Пізніше він
брав участь у тривалій та затятій боротьбі за контроль над фінансами.
Скасування імперських внутрішніх тарифів 1754 р. і прикордонного
тарифу між Гетьманщиною і Росією 1755 р. позбавили гетьмана
прибутків. Але, завдяки енергійним протестам Розумовського, імпе-
ратриця виділила гетьманові 50 тис. карбованців на рік як компен-
сацію від імперської скарбниці. Коли Колегія іноземних справ на
чолі з ворогом Розумовського А.П.Бестужевим-Рюміним зажадала
звіту про використання цих фондів, гетьман відмовився підкоритися.
Відмова стала причиною запеклої боротьби, внаслідок якої імперська
влада прийняла пропозицію гетьмана про адміністративне підпо-
рядкування Гетьманщини Сенатові1 2. Це була, однак, дуже відносна
перемога Розумовського, оскільки наслідком її було різке погір-
шення становища Гетьманщини: кордон з Росією був скасований,
а вся територія підпала під юрисдикцію органу, що наглядав за
внутрішніми справами імперії.
Попри ці невдачі, правління Кирила Розумовського піднесло
в Гетьманщині дух незалежності й опору. Гетьман Розумовський
відновив права свого уряду принаймні до рівня 1709 р., коли
гетьманом був Скоропадський. Йому вдалося знову розширити
юрисдикцію Гетьманщини на місто Київ й Запорозьку Січ. Напри-
кінці 1750-х — початку 1760-х рр. гетьман Розумовський та українсь-
ка адміністрація спробували зреформувати та відродити традиційні
інституції Гетьманщини. Козацькі полки одержали свої штандарти
та форму одягу, розпочався військовий вишкіл. Були відреставровані
1 Васильчиков А,— Т. 1,— С. 158, 187.
2 Романовський О. До історії бюджетного права Гетьманщини за Кирила Ро-
зумовського // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія. В
2 т.— К., 1927.— Т. 1.— С. 779 — 785; Розенфельд И. Присоединеиие.— С. 15—155.
72
Глухів і колишня столиця Мазепи — Батурин, що знову планувався
> на майбутню столицю Гетьманщини. Розпочалася підготовка до
І реформи судової системи1. Віра української еліти у майбутнє Геть-
т манщини проявилася у відродженні українських автономістських
настроїв, що, зокрема, відобразилось у відомій тогочасній поемі
«Разговор Великороссии с Малороссиею».
За часів правління Розумовського Гетьманщина вступила у ще
одну еру відродження й реформ. Доля останніх спроб незалежного
розвитку великою мірою залежала від примх царя та українського
впливу при дворі. Гетьман Розумовський займав дуже вигідні позиції
і міг захищати інтереси Гетьманщини в імперії, але з 1762 р. доля
стала залежати від нової імператриці — Катерини II.
Катерина II і «добре регульована держава»
Петро 1 заклав підвалини модерної регульованої держави, але
побудувала її Катерина II. За її правління були реорганізовані
російська адміністрація та ціле суспільство, внаслідок чого українсь-
ка автономія була ліквідована. Катерина проводила свої реформи
за певними філософськими принципами, які слід дослідити для
розуміння мотивів реформ.
Чимало написано про підтримку Катериною «просвітницьких
ідей» та її роль як «освіченого деспота». Без сумніву, вона читала
твори найвизначніших філософів, листувалася з ними і навіть опі-
кувалася ними. Деякі історики XIX ст., розчаровані неспроможністю
Катерини скасувати кріпацтво, твердили, що діяльність Катерини
з цього питання здебільшого була саморекламою, приманкою, розра-
хованою на іноземну і частково домашню опінію. Приватно, особ-
ливо в останній період свого правління, Катерина глузувала з
непрактичності філософів. Але неправильним буде припущення, що
всі її теоретичні зацікавлення були удаваними або простим інте-
лектуальним самолюбуванням, що мали на меті потішити її марно-
любство. За її часів теорії «просвітницького правління» стали на-
стільки популярними при дворі, що перетворилися у теоретичне
підгрунтя діяльності Катерини2.
1 Васильчиков А. Семейство Розумовских.- Т. 1.— С. 310—318; Нечипоренко П.
Умови робітничої праці на батуринських та глухівських «національних строєніях» //
Історично-географічний збірник,— Вип. 1.— 1927,— С. 121 — 134; Черкаський І. «Су-
дові реформи гетьмана Гр. К.Г.Розумовського» // Ювілейний збірник... Багалія.—
Т. 1,- С. 770-772.
2 3 приводу того, чи правління Катерини справді було «просвітницьким», точилися
тривалі дебати. О. Лаппо-Данилевський підкреслював, що, попри лібералізм та
риторику Катерини, кріпацтво розповсюдилося на Україну та інші території (див.
його-. Тйе 8егГ Оиекііоп іп ап А§е оГ Ппіі&ііітепі // Сайіегіпе йіе Огеаі: А Ргойїе /
Магс КаеІГ, есі.— Мете Уогк, 1972.— Р. 267 — 289; перше вид. рос. мовою: Лаппо-
Данилевский А. Екатерина II и крестьянский вопрос в прошлом и настоящем / Под
73
Схильність Катерини до просвітницьких теорій управління похо-
дила з трьох джерел. По-перше, її батько, а також оточення з
дрібних німецьких князів, де вона виховувалася, дали Катерині
можливість практично ознайомитися з концепціями регульованої
або добре впорядкованої держави. По-друге, вона сама читала дуже
багато праць як німецьких, так і французьких мислителів і озна-
йомилася з ідеями Просвітництва з першоджерел. По-третє, набутий
при російському дворі досвід розвинув її мислення. Потреба більш
раціональної системи управління визнавалася ще з часів Петра І,
і, з певними модифікаціями й змінами, ця мета залишалася актуаль-
ною впродовж XVIII ст. Навіть якщо самі царі мало що знали про
найновішу теоретичну літературу з цього питання, то з нею дуже
часто були добре обізнані члени різних політичних угруповань. У
часи Єлизавети ідеї камералізму, добре впорядкованої поліцейської
держави та раннього французького й німецького Просвітництва гли-
боко вкорінилися у російських придворних колах1.
рсд. А.К.Дживелсгова и др.— М., 1911.— Т. 1.— С. 163—190. Ліберальний емігран-
тський історик О. Кізеветтер показує, як Катерина продовжувала політику своїх
попередників і заперечує будь-який вплив просвітництва на її політику (див.: Кі^е-
уеііег А. ТЬе Тевігіаіог іп Нег ЦеЬиІ // СаіЬегіпе ІЬе Огеаі: А Ргойїе,— Р. 246 — 266;
видання рос. мовою: Первое пятилетие правлення Катерним П // Исторические
силузтн — Люди и собнтия.— Берлин, 1931,— С. 29 — 54). П. Іванов намагається
довести, що просвітницька риторика з боку Катерини була чистою демагогією:
Иванов П. К вопросу о «Просвещеином Абсолютизме» в России 60-х гг. XVIII в. //
Вопросн истории.— 1950,— №5.— С. 85 — 99. З іншого боку, Павло Мілюков, ви-
знаючи поверхове сприйняття Катериною просвітницьких ідей й обмежені можливості
для їх реалізації в тодішньому відсталому російському суспільстві, водночас пере-
конливо доводить, що концепції Просвітництва мали на політику цілком реальний
вплив. Див. його'. Едисаііоп КеГоппа.— Р. 93—112; Уоісеа оГ ІЬе Ьапд апд ІЬе
Аиіосгаі.— Р. 113 — 155. // СаіЬегіпе ІЬе Огеаі: А Ргойїе; оригінальна публ.: Милю-
ков П. Очерки по истории русской культури. В 3 т.— Париж, 1931.— Т. 2.— Ч. 2.—
С. 750 — 765; Т. 3.— С. 293 — 328. Сучасні історики, які користуються більш вузькою
дефініцією просвітницького деспотизму і визнають відсталість російського суспільства
та сильну роль традиційної політики, і зараз розходяться у поглядах щодо програми
й методів, які вживала Катерина для втілення в життя окремих рис традиційної
політики просвітницького деспотизму. Див.: Дружинин Н.М. Просвещенннй абсо-
лютизм в России. /І Абсолютизм в России,— М., 1964,— С. 428 — 459; Федосов И.А.
Просвещенннй абсолютизм в России // Вопросн истории,— 1970,— № 9.— С. 34 —
55; КаеД М. Іп ІЬе Ітрегіаі Маппег // СаіЬегіпе ІЬе Огеаі: А Ргойїе.— Р. 197 — 246;
КаеД М. ТЬе ЕпІівЬіептепІ пі Киааіа апд Киазіап ТІюивЬі іп ІЬе ЕпІівЬіептепІ // ТЬе
ЕівЬіеепіЬ Сепіиіу пі Киааіа / ІО.Оаггагд, ед.— Ьопсіоп, 1972,— Р. 25 — 47; РартеМ ІСА.
Ргеедот оГ Ехргеааіоп іп ЕівЬісепіЬ-СепІигу Кизяа.— ТЬе Навис, 1971; ОгіДіЛх Д.М.
СаіЬегіїїе II: ТІїе КериЬІісап Етртеаа // ІаЬіЬисЬет Шт ОеьсІїісЬІе Окіеигораз,— Всі. 21,—
1973,—№ З,— С. 323 — 344. Провідний спеціаліст з катерининської Росії І. де
Мадар’яга трактує прив’язаність Катерини до ідей Просвітництва дуже серйозно.
Див. н: СаіЬегіпе апд ІЬе РЬіІоаорЬеа // Киагіа апд ІЬе ЗУеаі / А.О.Огок5, ед.—
Мехуіопуіііе, МА, 1983.— Р. 30 — 52; СаіІіегіїїе 11 апд МопІем;иіеи: Веігусеп Ргіпсе
М.М.ЗЬсЬетЬаІоУ апд Оепіа Відстої // Т’еій деі Іиті. ІЧароІі, 1985.— Р. 610 — 650;
розд. X її ж кн.: Киааіа іп ІЬе Аве оГ СаіЬегіпе ІЬе Огеаі.— Ме\у Науеп, 1981.
1 Найцінніший виклад і аналітичне дослідження розвитку цих ідей та втілення їх
в життя належать Маркові Раєву: КаеД М. ТЬе ЗУеІІ-Огдегед Роіісе 8іа1е.— Ртіїїсе-
іоп, 1981. В одному із розділів свого історико-філософського есе Раєв розглядає
74
Катерина сама говорила про те, що вона свого часу сприйняла
республіканські ідеали свого батька1. Цим вона хотіла продемон-
струвати своє бажання служити загальному добру, або — тез риЬІіса.
Малося на увазі, що вона має почуття обов’язку стосовно своєї
країни та її громадян, що поєднувалося з її концепцією абсолютизму.
Катерина вірила в те, що її обов’язком було спрямовування дій
громадян для досягнення найвищого добра* 1 2. У цьому вона була
солідарна з німецькими теоретиками XVII—XVIII ст. Катерина
навіть сама висловлювалася на користь «поліцейської», або скоріше
«добре впорядкованої», держави3. Такий чисто німецький світогляд,
що поєднував обов’язок, абсолютизм і регулювання, засвоєний
Катериною ще у Штетгіні, Цербсті й Берліні, був головним принци-
пом її правління Російською імперією.
Поряд з концепцією про добре впорядковану поліцейську дер-
жаву Катерина поділяла також окремі елементи французького та
західноєвропейського Просвітництва. Особливий вплив у справах
правління на неї мав Монтеск’є, з праць якого вона виписувала
цілі частини, включаючи їх у свій «Наказ»4. Вона також читала
застосування цих ідей в Росії. Конкретні приклади застосування камералістських
ідей наводить Роберт Е. Джоунз: Лпез КоЬегІ Е. Ргоуіпсіаі Оеуеіорпіепі іп Киввіа:
СаіЬегшс II а псі ІасоЬ 8ієуєг8.— Мете Вгипзтеіск, 1984. Поступове проникнення цих
ідей в Росію описується в наступних працях: Кае$ М. Ьеа 81ауе8, Іев АПетапск еі
Іеа «Еитіегсї» // Сапасііап 81ауіс Біисііев.— Уоі. 1.— ЇУіпіег, 1967.— № 4,— Р. 521 —
551; ТЬе Епіійіііешпспі іп Кіі88Іа а псі Кижіап ТЬоицЬі іп Діє ЕпІізІНептепі,— Р. 25 —
47; Кіахапоу&у N. А РаПіп§ оГ Діє ХУаук: Ооуегптепі апсі Діє Есіисаіед РиЬІіс іп
Ки.ччіа, 1801 — 1855.— ОхГогсІ, 1976.— Р. 1—51. Придворні Єлизавети — граф І.Шува-
лов, граф М.П.Бестужев-Рюмін та граф М.Л.Воронцов були добре обізнані з досяг-
неннями західної філософської думки (див.: РартеМ К. Егеесіот оГ Ехрге88Іоп.—
Р. 14 — 15). Про моральні імперативи реформістських ідей див.: Сіеазоп Ж Могаї
Ісіеаіівія, Вигеаисгасу, апсі СаДіегіпе Діє Огеаі.— Мете Впіпзтеіск, N.1., 1981.
1 ТЬе Метоігя оґ СаіЕсгіпе Діє Огеаі / Тгапаї. Ьу КаДіегіпе АпДіопу.— Мете ¥огк,
1927,- Р. 215- 226.
2 Про погляди Катерини на форму і функції уряду див. статті 9—14 її «Наказа»,
опубл.: Посптспіх оґ СаДіегіпе (Ье Огеаі / ХУ.Р.КесМатеау, есі.— СатЬгісІ£е, 1931.—
Р. 216-217.
3 Сїгі/рІк5 О. СаДіегіпе II,— Р. 331 —332. Вплив, який камералізм і концепції
регульованої держави мали па Катерину, обговорюють: Ооппегі Е. РоІіііясЬе Ісіеоіо^іе
<3сг ги.чхіхсЬеп ОехсІІ.чсЬаД ги Ве^іші дег Кевіегип^згсП КаДіагіпах II.— Вегііп, 1976.—
8. 32 — 38; Реізскаиег Р. ТЬе Есіисаііоп апсі Оеуеіорпіепі оґ ап Епіізіїіепесі АЬхоІиііхі:
ТЬе УоиДі оґ СаДіегіпе Діє Огеаі, 1729 — 1762 / РЬ.О. сіі.чч., Мете ¥огк Опіуегеііу,
1969.— Р. 395 -420; і, звичайно: Каед' М. ТЬе їУсІІ-Огсіегесі Роїісе Зіаіе,— Р. 221 -
250; Лпез К. Ргоуіпсіаі Осуеіортепі іп Кизаіа.— Р. 7 — 23.
4 Ф.Тарановський свого часу стверджував, що Катерина, захоплюючись Монтеск’с,
навмисне перекрутила його ідеї. Див. його: Тарановский Ф. Политическая доктрина
в Наказе императрицьг Екаїсрииьі II // Сб. статей по истории права, посвященньїх
Владимирскому-Будаиову,— Киев, 1904. - С. 44 — 86. Тезу Тарановського заперечує
де Мадар’яга: Ма&ігіа&а І. <іе. СаДіегіпе II апсі Мопіечцшеи,— Р. 612 — 632. Вона
переконливо доводить, що Катерина справді дуже серйозно сприймала Монтеск’с
і намагалася застосувати його політичні теорії в Росії. Де Мадар’яга вважає, що
Монтеск’с та французьке Просвітництво мали на Катерину набагато більший вплив,
75
й листувалася з Вольтером, Гріммом, Дідро, д’Алямбером, Мерсьє
де ля Рів’єром та іншими. Якщо ці мислителі і впливали якимось
чином на законотворчість Катерини, то рівень того впливу навряд
чи можна визначити1. Хоч як би там було, постійні контакти
з цими філософами створили своєрідну інтелектуальну атмосфе-
ру, яка, застосована до політики, сприяла програмі «просвітниць-
кого правління».
Загальний політичний світогляд Катерини — але не суцільна про-
грама реформ — сформувався вже тоді, коли вона посіла престол,
що знайшло своє відображення в її перших законах. Плануючи
урядову реформу, Катерина насамперед вивчила різні програми
заміни провінційної військової адміністрації професійною бюро-
кратією, скорочення кількості адміністративних одиниць й залу-
чення місцевої знаті до участі у провінційному уряді* 1 2. 15 грудня
1763 р. вона видала штатний розклад, що подвоював число чинов-
ників, створював нові посади та систему оплати їхньої праці3. Її
наказ від 21 квітня 1764 р., розісланий генерал-губернаторам, уточ-
нював функції провінційної адміністрації і рекомендував запровад-
ження різних «просвітницьких програм», які кожний генерал-губер-
натор як її особистий представник мав втілювати в життя у своїй
провінції4.
Зміцнення засад просвітницького правління добре впорядкованої
держави та суспільства тривало впродовж усього правління Кате-
рини. Спочатку вона діяла дуже обережно і повільно. Коли пуга-
човський бунт продемонстрував усю неефективність системи ім-
перського правління, зокрема, на провінційному рівні, Катерина
ніж німецький камералізм, чим заперечує тезу Раєва. Тут не стільки важливо
розсудити обох авторів, скільки показати вплив інтелектуального клімату на питання
про існування автономних районів.
1 Хоча на сьогодні існує дуже багато праць про листування Катерини з різними
західними мислителями, все ще бракує фундаментального дослідження про їх вплив
на соціально-політичну думку Катерини та її політику. Напевне, для того, щоб
зробити таке дослідження, слід глибше вивчити вплив на Катерину окремих мисли-
телів. Приклад такого дослідження див.: Кае$ М. ТЬс Еіпргсаа апсі іЬе Уіпегіап
Ргоіеааог: СаіЬегіпе ІГа Рго)ссі оґ Ооусгппіспі Кеґогта апсі Віаскаіопс’а Соттепіагіеа //
Охіогсі Зіауопіс Рарега, п. а. - Уоі. 7. - 1974.— Р. 18 — 41; Мадагіа^а І. де. Саііісгіпе
апсі іііе РЬіІоаорЬеа.— Р. 30 — 52; Мадагіа^а І. сіє. СаіЬегіпе II апсі Мопісацшеи:
Вєііусєп Ргіпсе М.М.БЬсІїегЬаіоу апсі Оепіа Вісіегоі.— Р. 610- 650.
2 допех К.Е. СаіЬегіпе II апсі Иіе Ргоуіпсіаі КеГогт оґ 1775: А Оисаііоп оГМоііуаііоп //
СапасЬап Зіауіс Біисііев.— № 3. (Еаіі 1970) — Р. 499 - 500; Готье Ю.У. История
областного управлення в России от Петра І до Екатернньї II. В 2 т.— М., 1913.-
С. 166.
4 ПСЗ- Т. 16,-№ 11, 989. - 15 декабря 1763 г.- С. 462 468; допех К.Е.
СаіЬегіпе II апсі Оте Ргоуіпсіаі КеГогт.— Р. 500; Назхеї Е.Е. ТІїе Уісіааііисіев оґ Киа-
аіап Асітіпіаігаїіус КеГогт, 1762— 1801 / РЬ. И. сііаа.— Согпеїі Ппіуегаііу, 1967.—
Р. 35 — 36.
4 ПСЗ,- Т. 16,- № 12, 137.- 21 апреля 1764 г. - С. 716 - 720.
76
прискорила свою програму реформ, видавши Статут для провінцій
(1775), що різко збільшив кількість чиновників місцевого уряду,
розширив їхні функції і водночас примусив виборних представників
від основних прошарків суспільства взяти на себе частину державних
функцій. Цілий ряд законів регулював, або принаймні наглядав, за
самоврядуванням знаті й міщан. Ці заходи супроводжувалися полі-
цейськими постановами, що регулювали усі аспекти міського життя1.
На початку царювання Катерини адміністративна реформа тісно
пов’язувалася із запровадженням дії закону. Катерина підкреслю-
вала, що «законьї основанія держави составляющіе, предполагають
мальїе протоки, сирЬчь правительства, чрезь которьіе изливается
вдасть государева» і що «равенство всЬхь граждань состоить вь
томь, чтобьі всі подверженьї бьіли тЬмь же законам»2. Цариця
прагнула створити новий уніфікований кодекс законів, який би не
тільки запроваджував більш раціональну й гуманну судову проце-
дуру, але й визначав би компетенцію кожного урядового організму.
Пізніше вона скликала Законодавчу комісію, що повинна була
створити такі «фундаментальні закони» та визначити напрям адмі-
ністративної реформи.
Адміністративні органи імперії відповідали також за експлуатацію
природних ресурсів. Прагнучи ліквідувати економічні бар’єри, сти-
мулювати розвиток торгівлі та сільського господарства і збільшити
прибутки держави, уряд розпочав виконання цілого ряду програм,
окремі з яких були запозичені з практики інших «освічених монар-
хів». Щоб запобігти майновим суперечкам і якнайкраще використати
ресурси країни, уряд виступив ініціатором нової політики в сфері
хліборобства, заохочуючи впровадження нових технічних культур і
кращих сільськогосподарських методів, колонізацію нових земель,
імміграцію з-за кордону та повернення емігрантів, що проживали
поза межами імперії. Секуляризація церковних земель принесла
державі додатковий прибуток і водночас зробила церкву економічно
залежною від держави3. В цілому ці заходи мали на меті мобілізувати
людський та економічний потенціал імперії, а відтак збільшити
багатство та могутність держави, одночасно поліпшивши добробут
народу.
1 Роль політичного регулювання в урядовій системі Катерини обговорюють: 6г$ЇІ
(із О. СаіЬегіпе II,- Р. 331 332; ВаеДМ. ТЬе ХУсІІ-Огдсгесі Роіісе 81аІе,- Р. 140 —
244. Детальне дослідження поліцейської структури зробив Де Донн. Див.: £е Ооппе -І.
Ки1іп£ Киявіа.— Ргіпсеїоп, 1984.— Р. 83—141.
2 Сочиненія Императрицьі Екатеринш II.— Т. 1.— Издание Смирдина А. СПб.,
1849.- С. 217, 219.
3 Перші політичні кроки Катерини підсумовує В.А.Більбасов: Бильбасов В.А.
История Екатеринн Второй.— Т. 1, 2, 12.— Берлин, 1900; Соловьев С,— Т. 13, 14;
Кц.еме11ег А. ТЬе Еевівіаіог іп Нег ОеЬиІ // СаіЬегіпе ІЬе Огеаі: А Ргойїе.— Р. 247 —
266; Мабагіа^а І. бе. Киявіа іп ІЬе А§е оГ СаіЬегіпе ІЬе Огеаі.— Р. 19 — 75.
77
В основі програм Катерини лежала мета унітарної держави.
Оскільки діяльність уряду мала базуватися на засадах розуму, або
універсальних принципах, його закони та інститути повинні були
однаково добре служити для всіх суб’єктів імперії, незалежно від
того, де вони жили — у Москві, Сибіру або Гетьманщині. Наці-
ональним особливостям — хоча вони й визнавалися — не надава-
лося значення; вважалося, що вони просто відображають різницю
у рівнях розвитку. Катерина вірила в те, що з адміністративною
інтеграцією та більш однорідним розвитком регіональні відмінності
зникнуть. Кінцевою метою була, за визначенням Марка Раєва,
«інституціональна русифікація» — інтеграція, що «мала привести
до однорідності: передусім — адміністративно-економічної, потім —
інституціонально-соціальної і, нарешті,— культурної»1. Прагнучи та-
кої однорідності, Катерина, як її молодший сучасник Иосиф II в
Австрії, використовувала новий раціональний лад як зброю у бороть-
бі проти давніх «феодальних» привілеїв окремих історичних регіонів.
Для Катерини останні були допотопними реліктами, що тільки
перешкоджали її головній меті — створенню унітарної, добре регу-
льованої держави.
Становище гетьмана Розумовського
при дворі Катерини
Якщо тогочасна українська старшина й знать в цілому і були
обізнані з поглядами Катерини на добре регульовану державу та
урядову реформу, вони явно не усвідомлювали тієї загрози українсь-
ким правам і вольностям, яку приховували в собі подібні погляди.
Зовсім навпаки, захоплення Катериною влади 1762 р. нібито віщу-
вало українській новій шляхті дальший розквіт Гетьманщини. При-
чиною такого оптимізму були тісні особисті приятельські стосунки
нової імператриці з гетьманом К. Розумовським, які він підтримував
навіть під час царювання Єлизавети. Напевно, він навіть мав з нею
роман1 2. Коли після смерті Єлизавети становищу Катерини загро-
жував повний крах, Розумовський таємно запевнив її в своїй під-
тримці3. Не маючи можливості надавати їй якусь реальну допомогу
в час правління Петра ПІ, Розумовський згодом відіграв важливу
роль у перевороті, внаслідок якого Катерина посіла імператорський
престол. Саме гетьман Розумовський командував Ізмайловським
1 Вае[/ М. ОпіГогшііу, Иіуегзііу апсі ІЬе Ітрегіаі Лсітіпііігаїіоп // Озіеигора іп
ОеасЬісЬіе шкі Ое^сп^агі: 1'ей.чсЬгіЯ Ліг Оііпіііеі 8ібк1 діт 60. СсЬиіі5іа§. Кбіп, 1977.—
8. 112; Ма(1агіа&а І. <Іе. Ки&;іа іп іііе А§е оГ СаіЬегіпе ІІю Огеаі.— Р. 582 — 583.
2 Метоіга оГ СаіЬегіпе Ніс Огеаі.— Р. 180. Соловьев С. Т. 13. С. 184; Василь
чиков А.— Т. 1.— С. 292; МаВагіа^а І. ііе. Ки.«іа іп Ніс А§е оГ СаіЬегіпе Иіе Огеаі.—
Р. 9.
3 Соловьев С.— Т. 12,— С. 353; Бильбасов В. История.— Т. 1,— С. 263.
78
ПОЛКОМ, Що забезпечив військову силу для успішного перевороту1.
І саме гетьман як президент Академії наук використав її друкований
орган для негайної публікації маніфесту імператриці2, чернетку яко-
го склав ад’ютант гетьмана Григорій Миколайович Теплов3.
Не лише особиста дружба, але й самолюбство, страх і амбі-
ції підштовхували звичайно обережного гетьмана до такої ризи-
кованої авантюри. Як і більшість військових Єлизавети, його по-
стійно принижував Петро III, примушуючи публічно виконува-
ти нові прусські правила муштри, яких Розумовський не схвалював4.
Але за час короткого правління Петра влада і вплив гетьмана були
необмеженими. Він залишився генерал-фельдмаршалом, коман-
диром Ізмайловського полку і президентом Академії наук. Він на-
віть зміцнив свою владу в Гетьманщині, повернувши місто Київ
під свою юрисдикцію, і знову почав призначати полковників.
Усі рекомендації гетьмана стосовно призначень, звільнень і ви-
нагород для українських урядовців без жодних зауважень схвалю-
валися у Санкт-Петербурзі5. Але блискавична кар’єра за Петра III
ще одного українця — Андрія Гудовича викликала у гетьмана по-
хмурі передчуття. Гудович, що служив Петрові III, коли той був
ще наслідником, став тепер його генерал-ад’ютантом6 і навіть їздив
у Пруссію з пропозиціями миру та союзу. Тоді як Гудович все
більше виростав як фаворит імператора, двір переповнювався плітка-
ми, що він має заступити Розумовського на посаді гетьмана7. Все
це дедалі більше й більше затягувало амбітного гетьмана у табір
заколотників.
1 Ізмайловський полк відіграв тут вирішальну роль, оскільки з самого початку
брав участь у перевороті, будучи штаб-квартирою для Катерини та її радників. Див.:
Бильбасов В.А. История,— Т. 2,— С. 22 — 37; Соловьев С.В. История России,— Т. 13.—
С. 79— 102; Васильчиков А.А. Семейство Розумовских.— Т. 1,— С. 291 — 300. Останній
твердив, що Кирило Розумовський, готуючись до перевороту, звільнив з Ізмайлов-
ського полку німецьких офіцерів, що прихильно ставились до Петра III. Більбасов
перевірив офіцерський реєстр і виявив, що Васильчиков помилявся (див.: Бильбасов В.
История.— Т. 2,— С. 11 — 12).
2 Пекарский П.П. История Императорской Академии наук в Петербурге. В 2 т,—
СПб., 1870—1873,— Т. 2.- С. 658; Васильчиков А.А.— Т. 1.— С. 298; Бильбасов В.А.
История.— Т. 2.— С. 21.
3 Соловьев С. История России.— Т. 13.— С. 39.
4 Васильчиков А.А. Семейство Розумовских,— Т. 1.— С. 290.
5 Бантьіш-Каменский Д. История Малой России,— 3-є изд. В 3 т.— М., 1842.—
Т. 3.— С. 189—192; Маркевич Н. История Малороссии. В 5 т.— М., 1842—1843.—
Т. 2.— С. 648 — 654; Ригельман А. Летописнос повествованис о Малой России. В 4 ч.
В 7 т.— М„ 1847.- Ч. 4.— С. 19-21.
6 Короткі біографічні відомості про Андрія Гудовича знаходимо в Оглоблина:
Люди старої України,— С. 7— 13.
7 Про місію Гудовича до Пруссії пише Соловйов: Соловьев С.— Т. 13.— С. 28 —
30. Про вищезгадані плітки при дворі див.: Соловьев С.— Т. 13.— С. 84; Сахіега /.
Піе ІлГе оґ Сайіегіпе II, Ешргезя оґ Кизаіа / Ігапаї. Ьу ЗУШіаш Тоок, Згд еф— Ьошіоп,
1799.- Уоі. 1,- Р. 183.
79
Після перевороту на Розумовського як з рогу достатку посипалися
нагороди у вигляді нових посад, грошей і влади. В день перевороту,
28 червня 1762 р., Катерина призначила його сенатором1. Кілька днів
пізніше, 3 липня, він став генерал-ад’ютантом імператриці, у цьому
званні гетьман прийняв командування загонами піхоти, що стояли
під Санкт-Петербургом1 2. Катерина перевершила себе, висловлюючи
Розумовському свою особливу ласку та прихильність. 25 липня на
бенкеті на честь родини Розумовських імператриця нагородила дружи-
ну гетьмана орденом Св. Єлизавети3. Перед коронацією Катерина
подарувала К.Розумовському великі маєтки в Гетьманщині4, виділила
додаткову довічну пенсію в розмірі 5 тис. карбованців5 щорічно і
дозволила користати з державної скарбниці6. Більше того, Розумовс-
ький почав брати участь у вирішенні державних справ на найвищому
рівні. Крім своєї посади сенатора, він також був призначений членом
комісії у справах дворянського статусу7 і головою комісії з реорганізації
російського війська8. Катерина навіть довірила гетьманові провести
таємне розслідування хрущовсько-гур’євської справи, що торкалася
звинувачень у заколоті проти імператриці9. Ясно, що гетьман ставав
однією з провідних постатей в імперії.
Вельможі, однак, завжди наражені на ризик появи суперника з
числа могутніх ворогів. Незабаром після перевороту Катерина проба-
чила і поновила в урядових колах найзапеклішого ворога гетьмана —
графа А.П.Бестужева-Рюміна10. Становищу Розумовського при дворі
загрожували також його постійні сутички з тодішнім коханцем
1 СА. В 15 т.— СГІб., 1888 - 1913,- Т. 11. 28 июня 1762 г. - С. 194.
2 СА.— Т. 11.— З июля 1762 г.— С. 196.
3 Васильчиков А. Семейство Розумовских.— Т. 1. — С. 196.
4 Соловьев С. История России.— Т. 13. С. 127.
5 Бильбасов В.А. История.— Т. 2.-- С. 171.
6 Тих, хто мав дістати винагороду, Катерина поділила на чотири категорії: до
першої увійшли К.Розумовський, М.І.Панін та князь М.Н.Волконський (див.: Бильба-
сов В.А. История.— Т. 2. • С. 93). Про часті позики Розумовського з державної
скарбниці згадує Катерина у своїх нотатках до А.В.Олсуф’єва: Бумаги Императрицьг
Екатериньї // СИРИО.— 1871.— Т. 7.— С. 109, 121, 125, 176. Про землі, подаровані
Розумовському, див.: СА.- Т. 11. 8 августа 1762 г. С. 217 — 220.
7 ПСЗ. 1. 17.— № 11, 751.— 11 фсвраля 1673 г.— С. 157. Роботу комісії описує
В.А.Більбасов: Бильбасов В. История. — Т. 2 - С. 242 — 247.
& Васильчиков А. Семейство Розумовских, - Т. 1,- С. 301 - 302.
9 Заколот описують: Соловьев С. История России.— Т. ІЗ,- С. 132- 136; Бильба
сов В. История.—Т. 2,- С. 189 — 203. Про призначення Розумовського головою
слідчої комісії див.: СИРИО.— 1871,— Т. 7. С. 172.
10 У 50-х рр. XVIII ст., коли А.П.Бестужев-Рюмін очолював Колегію іноземних
справ, між ним і Розумовським виникла різка сутичка з приводу гетьманських
фінансів. Але тоді він потрапив у немилість Єлизавети і 1758 р. позбувся уряду,
поки 1762 р. його не покликала Катерина. Його короткий життєпис див.: Пресняков А.
Бестужев-Рюмип, граф Алексей Петрович // Русский биографический словарь,—
Т. 2.— С. 783 787.
80
І
Катерини Григорієм Григоровичем Орловим1. Поступово виникли
головні придворні партії: одну очолював приятель Розумовського
$ Микита Іванович Панін, а другу — його ворог А.П.Бестужев-Рюмін.
Підтримка Розумовським Паніна підсилювалася, з одного боку, со-
юзом Орлова з Бестужевим-Рюміним, а з другого,— завдяки тісним
зв’язкам між Паніним і Тепловим, колишнім наставником і прия-
телем гетьмана, якому останній часто робив різні послуги2.
У розпал міжпартійної боротьби гетьман попросив Катерину до-
зволити йому залишити Москву і повернутися в Гетьманщину3. Він
мав на це дві причини: по-перше, його дуже дратувала присутність
при дворі його ворогів і, по-друге, він прагнув продовжити в
Гетьманщині реформи, перервані смертю Єлизавети. Катерина охоче
відпустила Розумовського на два роки, починаючи з літа 1763 р.4
Але напередодні від’їзду гетьман Розумовський був утягнений в ще
один конфлікт при дворі. У травні 1763 р. брати Орлови та Бестужев-
Рюмін поспішали з втіленням в життя планів Григорія Орлова одру-
житися з Катериною.'Переполохані Панін і Розумовський намагалися
перешкодити цим шлюбним планам5. Але виявилося, що в цьому не
було потреби, оскільки Катерина не збиралася одружуватись з Орловим.
Втім, кампанія проти Орлова мала неприємні наслідки. Молодий офіцер
Федір Хітрово готував заколот, щоб запобігти шлюбові навіть ціною
вбивства братів Орлових. Заколот розкрили, і, хоча слідство не довело
причетність до нього Паніна або гетьмана, це значно послабило панін-
ську партію. У червні вплив Паніна при дворі був мінімальний6, а
репутація Розумовського зблякла. У своєму донесенні в Англію гер-
цог Букінгемський так описував становище Розумовського: «Я не
бачу якихось ознак того, що імператриця підозрює гетьмана у при-
четності до останнього заколоту, хоча дехто з тих осіб, які були в
ньому провідниками, майже постійно були з ним. Мені відомо, одна-
че, що він сильно незадоволений тією увагою, яка приділяється фа-
воритові (Г.Г.Орлову)...»7
1 Васильчиков А. Семсйство Розумовских. Т. І.— С. 304- 305.
2 Про партії при дворі див.: Вапьеі О.Ь. ТЬс Роїііісз оГ СаіЬегпііап Киааіа: Ліс
Рапіи Рагіу.— Мсу/ Пауеп, 1975. - Р. 99—117. Див. також: Яапзе! О.Ь. N11613 Рапіп’з
Ітрсгіаі Соипсії Рго)есі ап<1 Діє Зіги^іе оГ НісгагсЬу Сігоирз аі Ніс Соигі оГ СаіЬегі-
пе II // Сапасііап Зіауіс Зіисіїсь.— 1970.— Уоі. 6.— № 3.— Р. 443 — 463.
3 Від початку коронації Катерини (вересень 1762 — червень 1763 р.) двір перебував
у Москві.
4 Лист Сольмса до Фрідріха II від 17 (28) березня 1764 р. // СИРНО.- 1878.—
Т. 22.- С. 42-44.
5 Найдокладніше про шлюбні плани та заколот Хітрово писав Більбасов: Бильба-
сов В. История.— Т. 2. С. 275- 296.
6 Кап5еІ О. Піс Роїіііса оі' СаіЬсппіап Киякіа,— Р. 127.
7 Лист Букінгсма до Галіфакса від 22 серпня 1763 р. // СИРИО.— 1873.— Т. 12.—
С. 126; Піе ОекраісЬез аікі СоггевропОепсе оГ Доїш, Зесогкі Еагі оГ Вискіпяііатаїїііе,
АіпЬамаїіог Іо ІЬе Соигі оГ СаіЬегіпе II оГ Киааіа, 1762 -1765. 2 уоіз. / А.СоІІуег,
еф- Боїкіоп, 1900-1902,- Уоі. 2,- Р. 57.
81
Від’їжджаючи у червні 1763 р. з Москви, гетьман Розумовський
мав усі підстави почувати себе нещасним. Його вороги були у
фаворі в імператриці, тоді як він уже не користувався її довір’ям.
За таких обставин гетьман змушений був на певний час відійти від
придворних інтриг і повністю зосередитися на втіленні в життя так
необхідних в Гетьманщині реформ.
Політичні плани і реформи в Гетьманщині
Перебуваючи тривалий час у Санкт-Петербурзі та Москві, гетьман
Розумовський використав своє становище для досягнення певних
поступок для Гетьманщини1. Він зі своїм штабом на чолі з гене-
ральним писарем Василем Туманським та генеральним осавулом
Іваном Скоропадським підтримували постійний зв’язок з іншими
членами Генеральної канцелярії в Гетьманщині1 2 і були дуже добре
поінформовані про потреби українських земель.
Перебуваючи у Москві, гетьман Розумовський наказав провести
новий перепис населення Гетьманщини3 і проявив великий інтерес
до відновлення, принаймні часткового, судової системи Речі Поспо-
литої, що була запроваджена в Гетьманщині раніше. Ще з 1760 р.,
збільшивши і зміцнивши Генеральний військовий суд, гетьман намагався
провести належну судову реформу4. 17 лютого 1763 р. Розумовський
видав універсал про скасування судочинних функцій Генеральної
військової канцелярії, чим зменшив кількість апеляційних судів5.
Можливість реорганізації судочинства з’явилася під час розгляду
заплутаної та тривалої судової справи щодо розмежування маєтків
монастиря св. Михайла у Переяславі. Після цілого ряду апеляцій
справу нарешті передали в сенат, який тільки ще більше заплутав
її. Але при розгляді з’ясувалося, що, згідно з Литовським статутом,
справу ще раніше мав розглядати підкоморський суд, єдиною фун-
кцією якого був розгляд суперечок про межі між маєтками. У листі
1 Гетьманові вдалося відвоювати різні економічні концесії для українського насе-
лення. Див.: ПСЗ.— Т. 16.— № 11, 650,— 21 августа 1762 г,— С. 57 — 58; № 11,
736.— 20 января 1763 г.— С. 137— 138; № 11, 695.— 25 января 1762 г.— С. 93;
№ 11, 685.— 16 октября 1762 г,— С. 82.
2 Маркевич Я. Дневньїе записки малороссийского подскарбия Якова Маркевича /
Под ред. Александра Маркевича. В 2 т.— М., 1859.— Т. 2.— С. 375.
3 Клименко П. Компути та ревізії XVII стол. // Український археоірафічний
збірник.— 1930.— Вип. 3.— С. 184.
4 Універсал гетьмана Розумовського опубл.: Владимирский-Буданов М.Ф. Акти по
управленню Малороссиею Гр. П.А.Румянпева за 1767 г. //ЧИОНЛ.— 1891.— Т. 5.—
Ч. 3.- С. 121 — 126. В універсалі гетьман вказував на своє бажання продовжити
реформу системи судочинства, наприклад відновити підкоморські, земські і гродські
суди (С. 122).
5 Черкаський І. Судові реформи гетьмана Гр. К.Г.Розумовського // Ювілейний
збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія. / В 2 т.— К., 1927.— Т. 1,—
С. 771.
82
Й' до сенату гетьман пояснив, що ці суди припинили своє існування
м за часів Хмельницького, але радив їх відновити1. Після деякого
зволікання рекомендацію схвалили як сенат, так і імператриця2. В
указі про відновлення підкоморського суду стверджувалося, що уряд
Гетьманщини має «здійснюватися згідно з малоросійськими права-
ми»3. Для гетьмана та української нової шляхти це означало підтвер-
дження його курсу на реорганізацію українських інституцій у відпо-
відності з Литовським статутом.
У вересні 1763 р. для обговорення широкого кола питань щодо
реформ Розумовський скликав Генеральну раду старшин у Глухові.
Від кожного полку були представлені по два старшини та два
сотники. Решту ради — на зразок польсько-литовського сейму —
набрали з нової шляхти, Значного військового товариства (56 бунчу-
кових товаришів і 38 військових товаришів)4. Передусім рада розгля-
нула питання судочинства. Створення підкоморських судів вимагало
дальших змін у судовій системі. У Литовському статуті говорилося
про функціонування підкоморського суду поряд із земським, якого
в Гетьманщині вже не існувало. Тому рада вирішила відновити
систему судочинства у відповідності з Литовським статутом і гаран-
тіями царя у «Статтях Богдана Хмельницького», хоча ця система
в Гетьманщині ніколи насправді не функціонувала.
Формально утворена універсалом гетьмана від 19 листопада 1763 р.
відновлена судова система складалася з трьох типів судів: земського,
підкоморського і гродського5. Земський суд поширював свою юрис-
дикцію на цивільні справи, де у першу чергу розглядалися питання
власності майна, спадкоємства або заборгованості. Підкоморський
суд розглядав виключно справи про межі маєтків, а гродські суди —
кримінальні справи про вбивства, згвалтування та крадіжки. У
справах, шо піддягали розгляду в будь-якому з трьох судів, дозво-
лялося апелювати до Генерального військового суду, причому геть-
ман зберігав своє право на помилування.
Відновлення польсько-литовської судової структури справді спри-
чинило покрашення судочинства. Воно дало можливість судам чіт-
кіше дотримуватися Литовського статуту, кодексу законів, що у
модифікованій формі використовувався у всій Гетьманщині. Спро-
стилася система судів, апеляцій, і відокремились цивільні суди від
1 Черкаський І. Судові реформи,— С. 773.
2 ПСЗ.- Т. 16.- № 11, 812,- 10 мая 1763 г,- С. 237-246.
3 Там же. - С. 246.
4 Миллер Д. Очерки из истории юридического бита старой Малороссии. Суди
земские, гродские и подкоморские в XVIII столстии // Сборник Харьковского
историко-филологического общсства.— 1896,— Т. 8.— С. 103.
5 Указ, опубл.: Миллер Д. Очерки ... Суди земские.— С. 236 — 243. Ця частина з
монографії Міллера (с. 63 -244) залишається єдиним значним дослідженням про
судові реформи 1763— 1764 рр.
83
кримінальних. Оскільки Генеральний військовий суд перестав бути
судом першої інстанції для Значного військового товариства, рефор-
ма підпорядковувала виборних козаків, козацьку старшину й ари-
стократію одним юридичним нормам.
На практиці відновлені суди частково базувалися на структурі,
що існувала раніше. Колишні полкові суди просто перейменували
на гродські, а старшина, що командувала полком і очолювала його
під час війни, продовжувала розглядати кримінальні справи. Але в
справах цивільних юстиція була відокремлена від адміністрації,
оскільки в земських і підкоморських судах засідали не полкові
урядовці, а спеціально обрані судді1. Реформа не торкнулася судових
прерогатив церкви, магістратів і землевласників.
Крім судових справ, рада розглянула також питання української
автономії. Це було до певної міри сюрпризом, бо — згідно з гетьман-
ським універсалом — рада збиралася тільки для розгляду судових
реформ1 2. Оскільки порядок денний засідань ради підготувала канце-
лярія Розумовського, цілком ймовірно, що гетьман сам вирішив
розширити коло питань, винесених на обговорення3. На засіданні
ради гетьман і нова шляхта визнали, що ці збори являють собою
можливість запровадити в життя широкомасштабні реформи.
Рада розглянула становище в Гетьманщині і обговорила заходи
по відродженню її колишнього стану. Один із промовців скаржився,
що за часів російського протекторату українські права й вольності
зазнали обмежень4. Змальовуючи безрадісну картину сьогодення,
він сумував за віком славних козацьких вояків, що наводили страх
на ворогів; звинуватив українців у тому, що вони втратили свою
свободу, поставивши особисті інтереси вище громадянської відпо-
відальності, що розгубили ті права, які мали 1654 р. Для виправлення
становища промовець запропонував такі реформи: відновити в Геть-
1 Дослідники, що відстоюють ні погляди, мають рацію тільки частково. Про цс
див.: Васильчиков А.А.. Т. 1.— С. 312; Майков П. Розумовский, граф Кирилл Гри-
горьсвич // Русский биографичсский словарь.- Т. 15 (без позначки).-- С. 460;
Расіосії У. «ТЬе Дидісіаі Зуїіепі» в кн.: Пкгаіпе: А Сопсіье І:исус1орае<ііа, 2 Уок,—
Тогопіо, 1963- 1971,- Уоі. 2.- Р. 43.
2 Універсал гетьмана опубл.: Миллер Д. Очерки ... Суди земские,— С. 235.
3 Миллер Д. Очерки ... Суди земские,— С. 112—114.
4 Промова була опубл. під назвою: Речь о поправлений состояния Малороссии //
КС.— 1882.— № 10.— Є. 119 — 125. У передмові видавець пише, що вона була
виголошена у 50-х рр. XVIII ст. Але це неможливо, оскільки у промові згадується
універсал про поновлення підкоморського суду. Оскільки промовець рекомендує
поновлення інших судів, про які вже говорилося в універсалі гетьмана від 19 листо-
пада 1763 р., цей виступ стався, напевно, перед тим, але — після 10 травня 1763 р.,
коли вийшов указ Катерини, який схвалював створення підкоморського суду. Це
могло статися тільки на Глухівській раді. Нещодавно Т.Ф.Литвинова висунула тезу,
що цим промовцем був Григорій Полстика. Див.: Общественная мисль Украиньї
второй половини XVIII - первой половини XIX веков: Григорий и Василий По-
летики / Диссертапия Днепропетровского государственного университета, 1993,—
С. 177.
84
І
І .
маншині діяльність генеральних рад або сеймів, щоб гарантувати
свободу та належну законність; утворити земські, підкоморські та
гродські суди разом з апеляційним трибуналом, щоб забезпечити
належне судочинство; гарантувати майнові права козаків і звільнити
їх від податків на утримання російських Військ, щоб покращити їх
становище. Серед інших вимог були також відновлення прав духів-
ництва, відшкодування за втрати, що їх зазнало населення за час
останньої війни з Туреччиною, організація світських шкіл та уні-
верситетів. Промовець також підпав критиці закон про переходи
селян, який призвів до зубожіння еліти та несплати податків.
Основною ідеєю виступу промовця було те, що занепад Гетьман-
щини можна зупинити, поновивши її політичну автономію та тради-
ційні права нової шляхти, кліру й козаків. Наголошуючи на цьому,
промовець представляв інтереси нової української еліти.
Програма, накреслена анонімним оратором, стала підставою для
резолюції, складеної радою під час перерви у своїх засіданнях.
Петиція, що розпочиналася словами «гетьман, шляхта, малоросійсь-
ке військо та народ», відбивала погляди, що були найбільш «неза-
лежницькими» з усіх публічно висловлених в Гетьманщині з часів
Мазепи. У вступній частині резолюції гетьман Розумовський подав
офіційну українську інтерпретацію Переяславської угоди. Гетьман
стверджував, що Богдан Хмельницький прийняв протекторат росій-
ського царя через спільну православну віру. Цей протекторат, однак,
грунтувався на договорах, які підтверджувалися, коли новий цар
або гетьман приймали владу. Автори петиції з гетьманом включно
пропонували відновити цей звичай. Вони також вимагали гарантій
негайних виборів іїшіого гетьмана на випадок смерті Розумовського,
стверджуючи, що минулі періоди безвладдя після смерті гетьмана
були згубні для добра Гетьманщини і порушували українські права.
Резолюція містила вимогу підтримати утворення ради або сейму як
постійно діючого законодавчого органу Гетьманщини, але чітко не
визначала його функції або конституційний зв’язок з урядом гетьма-
на. Ці питання планувалося поставити на наступних засіданнях.
Ще однією статтею петиції щодо урядової структури Гетьманщини
було чергове прохання підтвердити новостворену судову систему.
Автономістською була також економічна програма Глухівської ради.
Автори звернення прагнули скасування імперських ліцензій на моно-
полії та відміни петровського указу про те, що торгівля з іншими
країнами має здійснюватися через російські порти. Цей указ примусив
багатьох українських купців, що традиційно використовували прямі
сухопутні шляхи, скерувати свою торгівлю у балтійські порти. Оскільки
це було дуже дорого, українське купецтво підтримало ідею відновлення
безпосередніх сухопутних торговельних шляхів до Європи та Османсь-
кої імперії. Вони також наполягали на скасуванні імперських по-
граничних тарифів та поновленні гетьманського акцизного податку,
85
ліквідованого 1754 р. Не підлягали відновленню внутрішні тарифи, але
інституції, що існували на прибуток від них, слід було компенсувати
за рахунок податків від імпорту-експорту. Нарешті, євреям, яким забо-
ронялося перетинати кордон з Росією, слід було дозволити торгувати
в Гетьманщині. Якби ця економічна програма була втілена в життя,
тарифи за торгівлю між Гетьманщиною і Росією стали б такими самими,
як між Гетьманщиною та Польщею-Литвою, Кримом й Османською
імперією. Більше того, українські купці отримали б право торгувати в
цілому світі, незважаючи на імперські монополії, офіційні торговельні
шляхи або тарифи. Очевидно, що вимога вільної від тарифів закордонної
торгівлі ставилася новою шляхтою, яка контролювала раду, але не
самим купецтвом (немає жодних свідчень присутності купців на раді).
Щодо соціальних питань, то петиція вимагала для української
нової шляхти тих самих привілеїв, якими користувалося російське
дворянство, гарантій прав землеволодіння і платні з української
скарбниці для козаків, які володіли невеликими неприбутковими
маєтками. Щодо селян, то, навпаки, петиція вимагала обмеження
їхнього права на переходи та повернення тих селян, що втекли з
Гетьманщини. Петиція, як і рада в цілому, не приділяла значної
уваги статусу кліру та міщан. Згідно з українськими церковними
традиціями, духівництво користувалося усіма привілеями шляхти
та мало право обирати свою власну ієрархію. Петиція містила тільки
стандартні кліше про права й привілеї міщан, включно з магде-
бурзьким правом, але не обговорювала їх.
Особливою турботою Глухівської ради було постійне зменшення
кількості боєздатних козаків. Визначивши їх число у 10 тис., автори
петиції рекомендували для підтримання козацтва такі заходи: суворе
дотримання козацьких прав і привілеїв; звільнення козаків від
будь-яких обов’язків, крім військових, і від усіх податків, включаючи
податок на утримання російських військ; гарантії майнових прав
козаків; державна оплата і постачання провіанту під час закордонних
кампаній; зобов’язання кількох козацьких господарств утримувати
у фінансовому відношенні одного повністю оснащеного козака;
створення спеціального реєстру, щоб козаки не могли переходити
в інші військові підрозділи.
Петиція відбивала безсумнівні антиросійські погляди нової шлях-
ти. Згадуючи про петровську гарантію того, що «ні копійки не
збиратиметься з Гетьманщини», петиціонери просили скасувати
податки на утримання російських військ. Вони запропонували ство-
рення об’єднаної українсько-російської комісії для розслідування і
розгляду скарг проти росіян, що перебували на постої в Гетьман-
щині. Отже, вони вважали, що російські солдати були союзними,
але іноземними військами. Більше того, українська шляхта, побою-
ючись російського втручання, вимагала обмеження прав неукра'їнців
на володіння маєтками в Гетьманщині, крім тих випадків, коли
86
вони були спеціально подаровані імператрицею або затверджені
гетьманом і старшиною1.
В цілому Глухівська рада розглядала Гетьманщину як самостійну
державу, що має свої кордони, главу держави, уряд і окрему еко-
номічну систему. З Російською імперією Гетьманщина була зв’язана
спільним сувереном — російською імператрицею. Але навіть таке
підпорядкування мало підтверджуватися в договорах, що періодично
повинні були поновлюватися між українським гетьманом і росій-
ським царем2.
Глухівська петиція показала досягнення певного порозуміння між
гетьманом й українською новою шляхтою. Крім спільних патрі-
отичних почуттів щодо Гетьманщини, кожна сторона була зацікав-
лена у збільшенні своєї влади. Глухівська рада надала новій шляхті
можливість ще більше зміцнити свої позиції як політичної, соціаль-
ної й економічної еліти Гетьманщини. Щодо гетьмана, то будь-яке
розширення автономії робило його менш залежним від примх двору.
Розумовський явно бажав приєднатися до соціально-економічних
вимог нової шляхти взамін на підтримку нею його становища при
дворі. Отже, гетьман намагався використати раду для створення
бази міцної регіональної влади.
Якщо гетьман і нова шляхта досягли згоди з багатьох питань,
то з питання гетьманства виникли розбіжності. Вже згаданий промо-
вець, що представляв у Глухові погляди шляхти, не згадав два дуже
важливі для гетьмана пункти з петиції: прохання, щоб цар підтвер-
джував «Статті Богдана Хмельницького», і вимогу, щоб після смерті
гетьмана негайно обирався його наступник. Пізніші спроби Розу-
мовського зробити гетьманство спадковим свідчать про те, що,
ймовірно, він сам виступив ініціатором тих вимог петиції. Але на
Глухівській раді до конфлікту не дійшло і гетьманові вдалося встано-
вити дружні стосунки зі старшиною та новою шляхтою.
Несподівано, наприкінці жовтня 1763 р., гетьман одержав пові-
домлення про драматичні зміни при імператорському дворі. Його
ворога А.П.Бестужева-Рюміна було повалено, а Микита Панін став
головним керманичем закордонних справ3. Заручений підтримкою
1 Петиція була опубл. під назвою: Прошеиие малороссийского шляхетства и
старшин, вместе с гетмаиом, о возстановлеиии разньїх стариниьіх прав Малороссии,
поданнос Екатерине II в 1764 году // КС.— 1883.— № 6.— С. 317 — 345. Одні пункти
подаються від імені гетьмана, інші — від імені ради, що спричинило деякі повторення.
Не завжди за порядком перераховані пункти петиції. Можливо, що публікацію
здійснено згідно з чернеткою, а не остаточним примірником. Але поки що це
єдиний збережений примірник.
2 Такий самий погляд висловлений у діалозі «Разговор между Великороссией и
Малороссией», яку написав Семен Дівович 1761 р.— на рік раніше Глухівської ради.
3 Капіеі О. ТЬе Роїііісз оГ СаіЬегіпіап Кизвіа,— Р. 132 — 133. В той період А.А.В’я-
земський відігравав усе більшу роль у керівництві внутрішніми справами Росії.
87
як при дворі, так і вдома, гетьман висунув свій найсміливіший
проект. Вже у Глухові його оточення розпочало агітацію серед
старшини за запровадження спадкового гетьманства для родини
Розумовських. У новій петиції, складеній найближчим прибічником
гетьмана, стверджувалося, що виборне гетьманство породило не-
порозуміння, безладдя й громадський неспокій, і пропонувалося
довічно залишити гетьманський уряд в одній родині1. Наводячи як
прецедент випадок з Юрієм Хмельницьким, меморандум вимагав
обрати сина Розумовського наслідником гетьмана* 2. Осип Тумансь-
кий, брат генерального писаря, таємно відвіз петицію у Київ для
обговорення з найвищими українськими прелатами — архімандри-
том Києво-Печерської лаври Зосимою Валькевичем (родичем геть-
мана) та митрополитом Арсенієм Могилянським (давнім ворогом
родини Розумовських). Ніхто з них петиції не підписав3. Не за-
смучуючись початковою невдачею, гетьман Розумовський скликав
засідання Генеральної старшини й усіх полковників, щоб зачитати
петицію. Крім Генерального писаря Василя Туманського, якому
гетьман здавна протегував, більшість Генеральної старшини, вклю-
чаючи генерального підскарбія Василя Гудовича і генерального
суддю Олександра Дублянського, виступила проти петиції й відмови-
лася її підписати4. Полковники (за винятком Петра Милорадовича —
чернігівського) й більшість полкової старшини — під певним тиском
підписалися 5.
Хоча концепція спадкового гетьманства і знайшла сильну під-
тримку серед родичів і приятелів гетьмана, а також серед аристо-
кратичної опозиції (родини Апостола, Скоропадського), що самі
претендували на гетьманство, насправді вона не була провідною
тенденцією української політичної думки. Козацька традиція, за
прикладом польського досвіду, грунтувалася на ідеї виборного геть-
манства. Нова шляхта також прагнула більшого політичного контро-
лю в Гетьманщині й підозріло ставилася до будь-яких змін, що
могли зміцнити позицію гетьмана. Тому не тільки потенційні кан-
дидати на гетьманство, але й менш знатні родини (Безбородьки,
Милорадовичі, Сулими, Полетики) й навіть найближчі родичі та
5 Найбільше відомостей про петицію, що ніколи не була опублікована повністю,
знаходимо: Васильчиков А,— Т. 1.— С. 313-- 317; Бильбасов В,— История.— Т. 2.—
С. 455; більш стисло: Соловьев С.— Т. 13.— С. 241—242.
2 Цей прецедент не був найкращим для згадування. Хоча Хмельницький і
призначив Юрія своїм наслідником, якого й обрали гетьманом, ця посада виявилася
занадто обтяжливою для 16-річного хлопця, і він подав у відставку.
3 Васильчиков А,— Т. 1.- С. 315; Соловьев С,— Т. 13.— С. 242.
4 Васильчиков А,— Т. 1,— С. 315. Соловйов згадує лише про Туманського (див.
його: — Т. ІЗ,— С. 242). Інших розбіжностей між двома описами немає.
5 Васильчиков А. Семейство Розумовских.— Т. !.-• С. 315; Соловьев С,— Т. ІЗ,—
С. 242.
88
приятелі гетьмана (генеральний суддя Ілля Журман, генеральний
обозний Семен Кочубей) відмовилися підписати петицію1. Через
100 років після спроб Богдана Хмельницького вперше встановити
монархічну владу, вимагаючи обрати свого сина гетьманом,
українська правляча еліта в питанні спадковості гетьманства все
ще була розколота на протилежні табори.
Події в Глухові дуже стривожили Катерину. Одержавши пові-
домлення від російського генерал-губернатора в Києві Ф.М.Воєй-
кова, командуючого російською армією в Глухові де ля Тура і
донесення від українського учасника наради члена Значного війсь-
кового товариства Павловського та українських ієрархів2, вона не-
гайно відкликала гетьмана у Санкт-Петербург. Доручивши державні
справи трьом членам Генеральної старшини (Семену Кочубею,
Василю Туманському та Данилу Апостолу), Розумовський 9 січня
1764 р., не підозрюючи про монаршу неласку, виїхав з Глухова3.
Скасування гетьманського уряду
У наполегливих спробах забезпечити собі незалежне становище,
Розумовський погано враховував настрій імператорського уряду та
свої позиції при дворі. В той час як гетьман і Глухівська рада
виробляли програму розширеної автономії для Гетьманщини, імпе-
раторський уряд міркував над зміцненням тут свого контролю.
Організатором нового політичного курсу був Григорій Теплов —
колишній наставник Розумовського, управляючий його маєтком,
помічник та член панінської фракції. Завдяки своїм зв’язкам з
гетьманом, Тепдов часто спілкувався з Катериною і став одним з
її найпалкіших прихильників* Після перевороту Теплов залишив
службу в гетьмана заради посади одного з трьох секретарів імпе-
ратриці4. Невдовзі після від’їзду Розумовського в Гетьманщину в
червні 1763 р. Теплов відвернувся від свого колишнього благодійника
1 Васильчиков А.— Т. І.— С. 315.
2 Там же,— Т. І.— С. 317; Бантьчи-Каменский Д. История Малой России —
Т. 3.- С. 209.
3 Маркевич А.— Дневнме записки,— Т. 2.— С. 288 — 389.
4 Біографічні відомості про Г.Теплова досить мізерні. Вони обмежуються кількома
короткими статтями та побіжними посиланнями у кількох монографіях. Найповніші
відомості подає про нього М.Василенко. Василенко М. Г.Н.Теплов і його «Записка
о непорядках в Малороссии» // Записки Українського наукового товариства в
Києві.— 1912,— Вип. 9.— С. 13 — 23. Максимович Г.А. Деятсльиость Румяицева-Заду-
найского по управленню Малороссией,— Нежин, 1913.— С. 31 — 45. Інша корисна
література: Каманин И. К биографии Теплова // КС.— 1888.— Т. 11,— С. 84 — 86;
Семен ов П.Н. Биографические очерки сенаторов по материалам, собраииьім П.И.Ба-
рановьім //ЧОИДР.— 1886.— Т. 1.— С. 15 — 24, 28, 55; В.Г. (віс). Справка о Тепло-
ве // КС,— 1887.— Т. 4,— С. 160 — 172; НеІЬі% О.А. Ж. гол. Киззізсйе Сіїпвіїіпве.—
Мйпсйеп, 1917,- 8. 291-296.
89
і написав горезвісний меморандум «Записка о непорядкахь вь Ма-
лороссіи»1.
Якщо зміст меморандуму відображає погляди Теплова на «просвіт-
ницьке правління» й економічний розвиток1 2, то поява цього доку-
мента, без сумніву, пов’язана з придворними інтригами. Виступаючи
проти Розумовського, Теплов міг підкреслити свою незалежність
від нього і турботу про добро імперії. Але більш важливим було
те, що меморандум міг добре послужити Теплову за будь-яких змін
при дворі: підтримуючи Паніна, він підстраховував себе на випадок
перемоги Бестужева3.
Незалежно від мотивів, Теплов висловлював погляди, які були
протилежними ідеям Глухівської ради. Для Теплова Гетьманщина
не була окремою державою, що визнавала сюзеренітет царя на
підставі спеціальних договорів. Скоріше це була давня російська
земля, колись втрачена на користь Польщі-Литви. Теплов вважав,
що «Малоросія — не только землями своими и самьімь народомь
єсть издревле Россійская, слідовательно, ВАІНЕМУ ИМПЕРАТОР-
СКОМУ ВЕЛИЧЕСТВУ, яко преемницЬ Всероссійского престола,
прежде приступленія ея подь державу Россійскую, принадлежащая
вь подданство»4. Не звертаючи жодної уваги на те, що між Гетьман-
щиною і’царем існували договірні відносини, Теплов повторював
звинувачення Петра І, що між 1657 і 1708 рр. усі гетьмани були
зрадниками або схильними до зради. Правда, він визнавав, що вна-
1 Сам меморандум не датований. При опублікуванні його (Кулииі П. Записки о
Южной Руси. В 2 т.— СПб., 1857,— Т. 2,— С. 169 — 196), П.Куліш визначав часом
його написання — правління Єлизавети. М.Василенко у статті, згаданій у виносці 4
на С. 89, переконливо доводить, що записка була складена за часів Катерини.
Імператриця напевне знала про неї у вересні 1763 р. Оскільки гетьман від часу
перевороту постійно перебував при дворі, критична переоцінка становища в Гетьман-
щині перед його від’їздом спричинила би великі непорозуміння. Більш ймовірно,
що Теплов подав свій меморандум після від’їзду гетьмана.
2 Теплов мав свої власні погляди на економічний розвиток та просвітницьке
правління і розумівся на торговельній політиці. Див.: Лапіеі Ж Огщогіі ТерІоУ апсі
Иіе Сопсерііоп оГ Огсісг: ТЬе Сопппізвіоп оп Соттегсе апсі Ніс Коїе оГ ІЬе МегсЬапіз
іп Кизїіа // Сапасііап-Атегісап 81ауіс Зіибіе».— Уоі. 16.— №№ 3 — 4.— РаІІ-ЗУіпіег
1982.— Р. 410 — 481; Зопев В. РгоуіпсіаІ Всуеіортепі. — Р. 28 — 30; Троицкий С.М.
Документ о крестьяиской торговле в XVIII в. // Россия в XVIII веке.— М., 1982.—
С. 239-251.
3 Ренсел говорить про Теплова як про головного союзника Микити Паніна. Див.:
Капхеї О. ТЬе Роійісб оГ СаіЬегіпіап Кизвіа.— Р. 707. Однією з ознак можливих
контактів між Тепловим і Бестужевим є те, що тепловська записка була знайдена
серед паперів Бестужева (див. наступну виноску).
4 Василенко М. Г.Н.Теплов.— С. 32. Були опубліковані три варіанти меморандуму.
У першому, опублікованому П.Кулішем, з нез’ясованих причин був відсутній увесь
перший розділ — історична передмова. Повніше видання у вигляді додатку з’явилося
в публікації документів графа А.П.Бестужева-Рюміна: Архив князя Воронцова. В
40 т.— М., 1870 — 1895.— 1882.— Т. 25,— С. 350 — 379. Він відрізняється всього кіль-
кома другорядними реченнями від версії, опублікованої М.Василенком у додатку
до його статті (С. 29 — 54). Я дотримуюсь версії Василенка як більш авторитетної.
90
слідок довготривалого польського панування населення Гетьманщини
г набуло специфічних вольностей і звичаїв. Але він твердив, що ці «сво-
боди» принесли тільки експлуатацію та непорозуміння. Більше того,
царські землі та маєтки поступово відійшли у приватне володіння без
відома або ухвали царя. Українському законодавству, згідно з Тепло-
вим, бракувало будь-якої раціональної системи і грунтувалося воно
на мішанині з Литовського статуту та звичаєвих норм. Це безладдя
породжувало бюрократичну тяганину та безконечні апеляції, надаю-
чи новій шляхті можливість маніпулювати системою законів у своїх
власних цілях. Найважливішим, на погляд Теплова, був той факт,
що республіканські польсько-литовські закони та звичаї, що практи-
кувалися в Гетьманщині, суперечили принципу самодержавства.
Отже, на його думку, вони абсолютно не підходили «малоросійській»
нації, яка перебувала під владою самодержиці.
Хоча Теплов і говорив про експлуатацію селянства та козаків
новою шляхтою, він вважав головною економічною проблемою
Гетьманщини занепад виробництва, причиною якого були переходи
селян. Теплов твердив, що багатші землевласники заманювали селян
у свої маєтки, пропонуючи їм сприятливі умови, тоді як менш
заможні власники, від яких селяни втікали, змушені були банкру-
тувати. Удавана турбота Теплова про селян супроводжувалася реко-
мендацією прикріплення їх до свого теперішнього місця прожи-
вання. З цього питання, принаймні, він погоджувався з думками,
висловленими на Глухівській раді.
Вплив тепловського меморандуму на урядову політику вперше
проявився в указі від 10 вересня 1763 р. Реагуючи на зазначене
Тепловим масове зайняття українцями державних земель, стриво-
жена Катерина суворо заборонила передачу останніх у приватне
володіння1. Теплов звинуватив українську владу в шахрайстві під
час перепису населення, проведеного з метою позбутися податків
і применшити людські ресурси, і твердив, що єдиний достовірний
перепис населення був проведений російськими чиновниками за
часів першої Малоросійської колегії (1723). Саме в цей час українсь-
ка адміністрація проводила перепис населення, про який гетьман
розпорядився у березні 1763 р. У листопаді 1763 р. уряд Катерини
порадив сенатові підготувати новий закон про черговий перепис
населення Гетьманщини. Головним прибічником перепису знову
був Теплов, який відвідав сенатські слухання і допоміг написати
кінцевий варіант указу. Указ доручив проведення перепису російсь-
ким чиновникам, яким мав підпорядковуватися гетьман1 2. Ці розпо-
рядження показали, що глибока недовіра Теплова до українських
1 ПСЗ,- Т. 16,- № 11, 915.- 10 сентября 1763 г.- С. 368.
2 СА.— Т. 13.- 4 и 14 ноября 1763 г.- С. 241-250; СА,- Т. 14.- 6 февраля
1764 г.— С. 6.
91
переписів населення, гетьмана й української адміністрації перетво-
рилися в офіційну політику імперії.
Саме в цей час чутки про Глухівську раду і проект запровадження
спадкового гетьманства досягли Санкт-Петербурга і спричинили
негайне відкликання Розумовського з Гетьманщини1. Коли гетьман
прибув у столицю, прийняли його дуже холодно. Катерина не
допускала його до двору, заперечуючи водночас чутки, що це
сталося через інтриги ворога Розумовського — Григорія Орлова.
Вона твердила, що її незадоволення було викликане цілком через
«его поведеніе вь Малороссіи»1 2. Згідно з донесенням прусського
посланника Віктора Фрідріха фон Сольмса, українські петиції так
розпалили Катерину, що вона хотіла віддати гетьмана під суд за
зраду. Микита Панін намагався захистити свого приятеля та ко-
лишнього політичного союзника, переконуючи Катерину, що геть-
ман ніколи не виношував зрадницьких намірів і «згрішив проти
розуму, але не проти серця»3. У відповідьКатерина скликала спеці-
альне засідання за участю І.І.Неплюєва, князя Я.П.Шаховського,
князя А.М.Голицина, графа П.І.Паніна й А.В.Олсуф’єва, де було
виріїпено, що Петро Панін разом з Голициним підуть до гетьмана,
доведуть йому його неправильну поведінку і порадять, що єдиним
гідним вчинком може бути відставка4.
Спочатку Розумовський відмовився. Це потягнуло за собою по-
дальші переговори і навіть особисту аудієнцію в Катерини, на якій
гетьман, нарешті, попросив звільнити його з цієї нелегкої посади.
Приймаючи відставку, Катерина сказала Розумовському, що він
вже не може користуватися її довірою і і доручила Микиті Паніну
прийняти відставку гетьмана на письмі5. Проте Катерина змушена
була неодноразово нагадувати Паніну довести цю справу до кінця6.
Панін зволікав з процедурую відставки найвірогідніше з особистих
причин. Гетьман все ж таки колись був його приятелем і політичним
союзником, і Панін міг бути збентеженим роллю Теплова у цій
справі. Більше того, Панін, напевне, не хотів, щоб Орлов, якого
він ненавидів, мав задоволення бачити Розумовського переможеним.
1 Лист герцога Букінгемського до Сендвіча від 14 лютого 1764 р. // СИРИО.—
1873.-- Т. 12.— С. 160. Див. також: ТНе ОезраІсЬе».— Уоі. 2.— Р. 142.
2 Лист Катерини до Олсуф’єва від 17 лютого 1764 р. // РА,— 1863.— Т. 2,—
С. 427.
3 Лист Сольмса до Фрідріха П від 17 (28) квітня 1764 р. // СИРИО.— 1878,—
Т. 22.- С. 248.
4 Лист Катерини до Олсуф’єва від 17 лютого 1764 р. // РА.— 1863.— Т. 2.—
С. 427.
5 Лист Катерини до Микити Паніна (б/д).— Лист № 157 // ЧОИДР. Том не
вказано.— Ч. 2.- Алрель-июнь 1863 г,— С. 68; СИРИО,— 1871.— Т. 7.— С. 375.
6 Лист Катерини до Микити Паніна (б/д).— Листи № 158, 168 // ЧОИДР,—
Том не вказано.— Ч. 2,— Апрель-нюнь 1863 г,— С. 68, 70; СИРИО,— 1871.— Т. 7.—
С. 375, 379.
92
Якщо припустити, Ш° Панін намагався якось обмежити само-
державство імператриці, то його оборону гетьмана можна розглядати
як опір деспотичному скасуванню конституційної угоди, що існувала
вже 100 років. Незалежно від мотивів, Панін продовжував відкладати
процедуру відставки з тижня на тиждень, сподіваючись, що при-
страсті вгамуються.
Хоча малоймовірно, що панінська тактика зволікання могла або
навіть ставила за мету змінити рішення Катерини про скасування
гетьманства, вона все ж таки дозволила гетьманові через деякий
час знову з’являтися при дворі. До середини березня 1764 р. як
сенатор він відвідував окремі засідання сенату1. Але повернення
було неповним, доки йому не було дозволено супроводжувати Кате-
рину під час поїздки по балтійських провінціях1 2. Повернувши ласку
Катерини, Розумовський і особливо його сини стали частими гостя-
ми двору3. Катерина підтвердила також права Розумовського на всі
українські маєтки, подаровані йому Єлизаветою4.
Але становище Розумовського послаблювалось новими інтригами,
до яких він мав тільки посереднє відношення. У липні 1764 р.
Василь Мирович, син генерального осавула в адміністрації гетьмана
Пилипа Орлика, здійснив спробу перевороту з метою скинути Кате-
рину і посадити на престол ув’язненого Івана VI5. Аристократична
родина Мировичів свого часу підтримала гетьмана Мазепу, коли
той порвав з Москвою. Після поразки Мазепи майно Мировичів
конфіскували, а членів родини, яким не вдалося втекти з Гетьман-
щини, вивезли в Росію і Сибір. Постійні прохання повернути родині
майно і дозволити їй жити в Гетьманщині відхилялися6. Мировичі
жили в Росії, займаючи там незначні військові посади. Саме на
такій посаді молодшого офіцера Шліссельбурзької фортеці — там
тримали Івана VI — Василь Мирович і здійснив спробу перевороту,
яка зазнала невдачі. Іван VI був убитий своїми охоронцями, а
Мировича віддали до суду. Мимоволі в цю справу був втягнутий
1 Перший підпис Розумовського на документах сенату з’явився 1 березня 1764 р. //
СА,— Т. 15.- С. 98.
2 Колотов П. Деяния ЕКатерини II, Императрици и самодержици всероссий-
ской,- СПб., 1811.- С. 127.
3 Порошин С.А. Записки, служащие к истории Его Императорского Вмсочества,
Благоверного Князя Павла Петровича, наследника престола Российского.— СПб.,
1844.- С. 52, 81, 121, 148, 154- 155.
4 Указ сенату, підтверджений Катериною. Див.: СА.— Іб нюня 1764 г.— Т. 15.—
С. 355-359.
5 Іван VI заступив Анну Іоанівну на престолі 1740 р. у віці двох місяців. Через
рік Єлизавета скинула Івана, який потім провів усе своє життя у в’язниці. Справу
Мировича дуже докладно описують: Бильбасов В. История.— Т. 2.— С. 349 — 405;
Соловьев С.~ Т. ІЗ,— С. 315 — 325 і нещодавно: Мадагіа^а І. <1е. Киввіа іп Діє А&е
оГ СаДіегіпе Діє Огеаі.— Р. 35 — 37.
6 13 квітня 1764 р. сенат відхилив прохання родини Мировичів про повернення
їм маєтків. Див.: СА.— Т. 14.— С. 187 — 191.
93
Кирило Розумовський. На суді Мирович твердив, що ідею перево-
роту йому підкинув гетьман. Коли він перед тим звернувся до
Розумовського з проханням підтримувати його справу, гетьман від-
повів йому, що це поза його можливостями і порадив молодому
Мировичу виплутуватися самому. Мирович почав діяти за цією
порадою гетьмана1.
Важливішим було те, що ця справа висвітлила ставлення Катерини
до Гетьманщини й українців. У своєму маніфесті стосовно Мировича
Катерина спеціально наголосила на тому, що злочинець був українс-
ького походження, сином найближчого прибічника «зрадника» Ма-
зепи1 2. Записка Теплова, Глухівська рада, проект спадкового гетьман-
ства, а тепер — справа Мировича створили при дворі злісну анти-
українську атмосферу.
Але виступ Катерини проти української автономії був пов’язаний
не лише з придворними інтригами або антиукраїнською атмосферою
при дворі. Вибух стався тому, що петиції Глухівської ради та
гетьмана Розумовського йшли врозріз з фундаментальними погля-
дами та цілями Катерини, особливо з її бажаннями раціоналізувати
імперські закони та уряд і повністю вивільнити людський та еко-
номічний потенціал імперії. Автономна Гетьманщина перешкоджала
втіленню в життя її улюбленої «просвітницької» програми — зао-
хоченню іноземної імміграції. Подібно до багатьох програм Кате-
рини, імміграційну політику започаткувала її попередниця Єлиза-
вета. За її часів сербські військові колоністи оселилися в Південній
Україні та зайняли деякі території Гетьманщини. 1762 р. гетьман
вимагав їх повернення; роком пізніше цю вимогу повторила Глухів-
ська рада. Імперська адміністрація ж, навпаки, планувала об’єднати
іноземні колонії з великою частиною Гетьманщини в нову провінцію
під назвою Новоросія3.
Перемогу імперської політики можна було передбачити. Певна
територія Гетьманщини була-таки включена у Новоросіїо. Перехід
влади в регіоні, здійснений нібито добровільно, відбувся, проте,
далеко не гладко4. Мельгунов, відповідальний за це чиновник,
зібрав підписи козаків, що бажали прийняти нову владу та вступити
у новосформовані полки пікінерії. Ті, хто виявив бажання підко-
ритися, мали право переїхати на території, що залишалися під
Гетьманщиною, але це означало для переселенців втрату землі.
Процес супроводжувався як погрозами, так і обіцянками винагороди
1 РА,- 1863,- Т. 2.- С. 478.
2 ПСЗ,- Т. 16,- № 12, 228,- 17 августа 1764 г,- С. 890-892.
3 Роїопзіса Уазуїепко N.0. Піе ЗеШетепІ оГ Діє ЗоиІЬегп ІЗкіате (1750—1775) //
Аппак оС 17АА8.— Уоі. 4,- № І апсі Уоі. 5,- № 2.- Мете ¥оік, 1955,- Р. 173.
4 ПСЗ.- Т. 16,- № 12 099,- 22 марга 1764 г,- С. 657-667; ПСЗ,- Т. 16,-
№ 12, 180,- 11 июня 1764 г,- С. 795-799; ПСЗ,- Т. 16- № 12 211.- 22 июля
1764 г.— С. 842-843.
94
і викликав велике незадоволення. Оскільки ні місцева, ні центральна
українська адміністрація не були повідомлені про планові зміни,
спалахнув конфлікт владних структур. Гетьмана засипали прохан-
нями та скаргами, і наприкінці літа 1764 р. Розумовський передав
їх у сенат, але далі справа не пішла. Аж до 1766 р. кордон між
Новоросією та Гетьманщиною залишався невизначеним, коли біль-
шість спірної території відійшла до Новоросії1.
Це тільки один приклад українських автономістських настроїв,
які існували в Гетьманщині, постійно конфліктуючи із загальними
поглядами та планами Катерини. Якщо Катерина прагнула знищити
окремі історичні регіони, то українці бажали відбудови автономної
держави? Якщо Катерина намагалася зламати економічні бар’єри,
то Глухівська рада шукала шляхів до відновлення імпортно-екс-
портних тарифів Гетьманщини. І якщо Катерина прагнула нових
прибутків, то Глухівська рада відмовлялася давати будь-які кошти
до імперської скарбниці, включаючи податки, які традиційно збира-
лися на утримання російських військ, що стояли в Гетьманщині.
Саме ця діаметральна протилежність поглядів та цілей спричинила
спалах боротьби між Катериною II та прихильниками українських
прав і свобод.
Першим рішучим кроком імператриці у їх викоріненні було
рішення скасувати гетьманський уряд і призначити для управління
територією генерал-губернатора. У жовтні 1764 р. вона наказала
своєму секретареві Олсуф’єву розробляти, на підставі своїх власних
зауважень, інструкції для майбутнього генерал-губернатора Гетьман-
щини1 2. 10 листопада 1764 р. Катерина видала чотири укази. Перший
оголошував про відставку гетьмана, підтверджуючи його права на
все майно, набуте під час царювання Єлизавети, і відшкодовуючи
йому втрати пенсією в розмірі 10 тис. карбованців щорічно та у
різних маєтках, свого часу приєднаних до гетьманського уряду,
включно з містом Гадячем та цілою Биковською волостю3. Другий
указ проголошував скасування гетьманського уряду, формування
імперської адміністративної структури — Малоросійської колегії —
для управління Гетьманщиною (з переліком відповідних осіб); і за
іронією долі підтверджував судові реформи Глухівської ради4. Оче-
видно, Катерина вважала, що зреформовані суди були, принаймні,
кращими від попередніх, бо імперська система судочинства також
відчайдушно потребувала реформ. Нарешті, Катерина видала мані-
фест до українського народу, а також наказ про публікацію всіх
1 Про це коротко писали: ІЧ.О.РоІопх’ка-УахуІепко. ЗеШетепі.— Р. 181—186;
докладніше: Миллер Д.П. Пикинерия // КС.— 1899.— № 12.— С. 301—322.
2 Лист Катерини до Олсуф’єва (б/д) // РА.— 1863.— Т. 2.— С. 189.
3 СА.- Т. 14.- № 401,- 10 ноября 1764 г,- С. 323-334.
4 ПСЗ,— Т. 16.— № 12, 277.— 10 ноября 1764 г,— С. 961 — 962.
95
•чи
указів, що стосуються змін у Гетьманщині1. Розумовський змуше-
ний був звернутися з проханням звільнити його від усіх офіцій-
них обов’язків, щоб мати можливість впорядкувати свої приватні
справи1 2. Навесні 1765 р. він виїхав з імперії у тривале турне по
Західній Європі. Після повернення, наприкінці літа 1767 р., він
знову зайняв важливі посади в імперії, але вже не відігравав жод-
ної активної ролі в українському політичному житті3. Політику
в Гетьманщині визначав не гетьман, а намісник Катерини — ге-
нерал-губернатор.
1 СА.- Т. 14.— № 403, 404,- 10 ноября 1764 г.- С. 324-325.
2 Там же.— № 453,— 10 декабря 1764 г.— С. 577.
3 Імперська кар’єра Кирила Розумовського нібито продовжувалася: він залишав-
ся сенатором, генерал-фельдмаршалом і президентом Академії наук (номінально).
1768 р. він був членом новосформованої імперської ради — групи найближчих радни-
ків Катерини. Пізнішу його кар’єру описав у першому томі своєї праці Васильчиков.
Цікаві деталі про перебування Розумовського у Франції і тамтешню реакцію на
його відставку з посади гетьмана можна знайти в Ілька Борщака: Борщак І. Слідами
Гетьмана Розумовського в Франції.— Мюнхен, 1957.
Розділ IV
НАМІСНИК КАТЕРИНИ В ГЕТЬМАНЩИНІ:
ПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА
РУМ’ЯНЦЕВА (1765-1769 рр.)
Боротьба Катерини проти української автономії прискорила полі-
тичне вирішення долі західних порубіжних земель. Саме тоді, коли
Катерина примусила Кирила Розумовського подати у відставку з
посади гетьмана, вона наказала новопризначеному генеральному
прокурору князю А.А.В’яземському керуватися принципами адмі-
ністративної централізації та русифікації стосовно західних терито-
рій, що посідали самоврядування: «Малая Россія, Лифляндія і
Финляндія суть провинціи, которьія правятся конфирмованньїми
имь привиллегіями, нарушить оньїя отрЬшеніемь всіхь вдругь
весьма непристойно бь бьіло, однакожь и називать ихь чужестран-
ньіми и обходіться сь ними на такомь же основаній єсть больше,
нежеле ошибка, а можно назвать сь достовірностію. Сій провинціи,
также и смоленскую, надлежить легчайшими способами привести
кь тому, чтобь оні обрусіли и перестали бь глядіть какь волки
кь лісу. Кь тому пристуггь весьма легкій, естьли разумньїе люди
избраньї будуть начальниками вь тіхь провинціяхь; когда же вь
Малороссіи гетмана не будеть, то должно стараться чтобь вікь и
имя гетмановь изчезло, не токмо бь персона какая бьіла прозведена
вь оное достоинство»1.
Поступове включення Гетьманщини в імперські структури стало
для Катерини кінцевою метою. Наразі ж вона хотіла, щоб примусова
відставка гетьмана Розумовського не викликала незадоволення серед
української нової шляхти. Для заспокоєння подібних пристрастей
Катерина надала членство в Малоросійській колегії чотирьом росія-
нам і чотирьом українцям — генерал-майору Якову Бранту (Якоб
фон Брант), полковнику князю Платону Мещерському, полковнику
Осипу Хвостову, раднику колегії Дмитру Натальїну, генеральному
обозному Семену Кочубею, генеральному писарю Василю Тумансь-
кому, генеральному осавулу Івану Жоравці та генеральному хорун- 1 * * 4
1 Накази Катерини Вяземському були опубл.: ЧОИДР.— 1858.— № 1.— С. 104;
див. також: СИРИО.— 1871.— Т. 7,— С. 348. Англ. переклад цит. за: Поїде В.
Еаауа іп Кизяап 8іаіе Ьато // Аппак оГ Же 11АА8.- 1955.- № 3,- \Уіпіег-8ргіпв.-
Р. 889-890.
4 6-264
97
жому Данилу Апостолу. Президентом колегії був, звичайно, росіянин —
новоіменований генерал-губернатор України граф Петро Рум’янцев.
Призначаючи людей з адміністрації Розумовського, включно з голов-
ним прихильником ідеї спадкового гетьманства генеральним писа-
рем Василем Туманським, Катерина підкреслювала спадкоємність
адміністративної політики та відсутність утисків. Як колишній гене-
ральний писар Туманський прекрасно розумівся на справах Гетьман-
щини і, таким чином, міг бути безцінною людиною для нової
адміністрації. Упереджуючи напружені стосунки між українськими
і російськими членами колегії’, Катерина надала їм рівний ранг,
присвоївши генеральному писареві Туманському звання генерал-
майора, а іншим — звання полковника російської армії. Її укази
закликали членів колегії до взаємної співпраці1, бо Катерина не
бажала повторювати помилки першої Малоросійської колегії, ство-
реної за Петра І, яку ще не встигли забути за її жорстоку боротьбу
з місцевою українською адміністрацією.
Хоча Катерина і робила жести примирення в бік деяких українсь-
ких урядовців, вона не відходила від своєї генеральної лінії на
інтеграцію Гетьманщини в імперію і навіть видала ряд таємних
розпоряджень про те, як можна досягнути цієї мети1 2. Написані
після одержання меморандуму Теплова, інструкції Катерини гене-
рал-губернатору Рум’янцеву багато в чому повторюють тепловські
критичні зауваження щодо українських норм. Так, Катерина різко
критикувала переплетіння військової та цивільної влади, громіздку
судову систему з її безконечними позовами і практику вільних
переходів селян. Але першорядною її турботою було те, що Гетьман-
щина належала імперії «тільки номінально». Катерина не могла
змиритися з тим, що українці «самовільно» користуються спеціаль-
ними правами і привілеями та дотримуються «ополячених» літур-
гійних і звичаєвих практик в церкві.
Особливо турбувала імператрицю неприязнь місцевого населення
до росіян, розпалювана, як вона вважала, українською старшиною
та знаттю, що боялися втратити своє становите, на якому вони
безкарно практикували хабарництво й підкуп. Вона обурено писала
про сваволю української адміністрації й скарбниці, які позбавляють
імперію прибутків, розтринькують ресурси Гетьманщини, одночасно
визискуючи його населення. Новому генерал-губернатору доруча-
лося вивчити дійсне фінансове становище Гетьманщини, щоб можна
було розподілити тйгар податків справедливо і, таким чином, забез-
печити імперію достатнім і постійним прибутком. Катерина запев-
1 Про функції Малоросійської колегії та членство в ній див. укази: ПСЗ.— Т. 16.—
№ 12, 277.— 10 ноября 1164 г.— С. 961 — 962; СА.— Т.14.— № 445.— 16 декабря
1764 г.— С. 566; СА.— Т.14,— № 449.— 20 декабря 1764 г,— С. 576.
2 Накази були опубл.: СИРИО.— Т. 7.— 1871.— С. 376 — 391.
98
т
І
нила Рум’янцева, Ш° населення повірить новій адміністрації та
визнає недоліки старої, якщо з ним будуть поводитися по справед-
ливості, щиро ласкаво і покажуть добру волю. Тоді, коли «найкра-
щий з усіх порядків буде встановлений», українське населення,
звільнене від утисків старшин, висловить свою вдячність Катерині
й імперській владі.
Решта програми Катерини виглядає як набір просвітницьких
пропозицій. Більшість порушених в ній питань стосується розвитку
господарства. Катерина виступала за глибоке статистичне дослід-
ження Гетьманщини, що визначило б кількість населення, врожай-
ність, рівень і природу торгівлі, природні ресурси і наявний капітал.
Це надало б урядові можливість краще розпоряджатися ресурсами,
стимулюючи економічний розвиток.
Здебільшого інструкції Катерини були повчальними, без жодної
конкретизації шляхів досягнення цих цілей. Так, Катерина закликала
до спорудження кам’яних мостів, поліпшення доріг, осушення боліт,
спорудження механізованих підприємств і млинів, запровадження
нових технічних культур (зокрема тютюну), розвитку тваринництва
(особливо вівчарства), підготовки ветеринарів, насадження лісу в
степу. Найхимернішою її пропозицією було зрівняння дніпрових
порогів для інтенсифікації річкової торгівлі.
Катерина також запропонувала цілий ряд програм для поліпшення
громадського добробуту. По всіх містах слід було утворити магістрати,
як це було в Європі. Магістратські чиновники мали виконувати
різноманітні поліцейські та управлінські функції: підгримувати належ-
ний порядок, дбати про житлове господарство та добробут міського
населення. Кожен регіон мусив мати відповідну кількість лікарів й
аптекарів, щоб вживати заходів проти розповсюдження інфекційних
захворювань. І хоча деякі її програми були явними фантазіями, що
далеко перевершували можливості імперської влади, вони все ж таки
відображають оптимістичну віру імператриці в те, що належне регу-
лювання та просвітницьке правління могли в значній мірі стимулювати
економічний розвиток її держави та підняти добробут народу.
Отже, програма Катерини закликала до поступової інтеграції
Гетьманщини в імперію, максимального збільшення внесків в ім-
перську скарбницю, стимуляції економічного зростання і, водночас,
до згоди між українцями та росіянами. Останнє відбудеться, Кате-
рина була в цьому свято переконана, коли українське населення
усвідомить усі переваги імперського правління над «неправильним»
урядуванням попередньої адміністрації. Запровадження в Гетьман-
щині «найкращого з усіх порядків» поклали на плечі вельми та-
лановитого імперського чиновника — новопризначеного генерал-
губернатора Петра Рум’янцева.
Управляючи Україною, генерал-губернатор Рум’янцев продовжу-
вав певні сімейні традиції. Його батько, граф Олександр Рум’ян-
4*
99
цев, був російським військовим адміністратором Гетьманщини між
1738— 1740 рр. Петро теж там жив, а його наставником був українець
Тимофій Сенютович1. Свою освіту він продовжив за кордоном, а
після повернення пішов на військову службу. Коли почалась Семи-
літня війна, Рум’янцев, тоді майор, командир полку, показав себе
принциповим, мужнім, розумним і навіть блискучим військовим
командиром. Після смерті Єлизавети та пізнішого коловороту полі-
тичних альянсів новий імператор Петро III обсипав Рум’янцева
нагородами і доручив йому виконання виплеканого ним плану
військової операції — від імені свого рідного Гольштейну захопити
Данію. Рум’янцев вже зібрав п’ятаесятитисячну армію і розпочав
кампанію, коли переворот на користь Катерини спричинив ще один
поворот закордонної політики. У день перевороту Рум’янцев був
звільнений від командування і отримав наказ повернутися в Санкт-
Петербург. Але замість цього він подав прохання про відставку і
залишився у Західній Європі. Катерина, однак, не прийняла його
відставки і призначила на незначну посаду в Естляндії, але все ше
незадоволений Рум’янцев попросився у відпустку знову.
Коли 1763 р. графа Петра Рум’янцева знову призвали до двору,це
викликало там певне замішання1 2. Все ше непевно почуваючи себе
на троні, Катерина підозріло ставилася не тільки до колишніх
зв’язків Рум’янцева з Петром III та його підкресленої ворожості
до неї, але також до його широких військових, особистих та родин-
них зв’язків. Серед царедворців ходили чутки, що граф Петро
Рум’янцев насправді був незаконним сином Петра III3. Це забез-
печувало Рум’янцеву особливу привабливість — він міг щохвилини
1 Лазаревский А. Учитель гр. П.А.Румянцсва-Задунайского Т.М.Сенютович //
КС.— 1889.— № 1.— С.223 —224. Хоча про Петра Рум’янцева існують численні
публікації, досі не з’явилося його наукової біографії. Найкращою працею на сьогодні
є: Майков П. Румянцсв, граф Пстр Александрович // Русский биографический
словарь.— 1918,— Т. 17.— С. 521—573. Ідеалізований життєпис належить перу І.Саза-
новича: Сазанович И. Жизнь, характер и военнне деяния генерал-фельдмаршала
графа Петра Алексацдровича Румянцсва-Задунайского. СПб., 1803. Дещо поверхово
про нього писав Бантиш-Каменський: Бантьіш-Каменский Д. Словарь достопамятньїх
людей русской земля. В 5 т.— М., 1836,— Т.4.— С. 352 — 374. Більшість статей та
монографій присвячена військовим подвигам Рум’янцева; останній приклад — книжка
Клокмана: Клокман Ю.Р. Фельдмаршал Румянцсв в период русско-турецкой войньї
1768— 1774 іт.— М., 1951. Але найменш досліджена діяльність Рум’янцева на посаді
українського генерал-губернатора. Лише на окремих його реформах зосереджується
Г.А.Максимович: Максимович Г.А. Деятельность Румянцсва-Задунайского по управ-
ленню Малороссией. Нежин, 1913. Про реформи Рум’янцева див. також: Лазарев-
ский А. По поводу ста лет от смерти гр. П.А.Румянцева (КС,— 1896.— № 12.—
С. 374 — 394; Стороженко Н.В. Реформи в Малороссии при гр. Румянцеве.— КС,—
1891.- № 9 - С. 455-465.
2 Лист Сольмса до короля (Фрідріха) від 12 червня 1764 р. // СИРИО.— 1878.—
Т. 22.- С.259.
3 Записки Николая Ивановича Греха // РА.— 1873.— Т. 1.— № З,— С. 250; Днв.
також передмову А.Барсукова до статті: Письма к гр. П.А.Румянцеву от его роди-
телей // Старина н новизна.— 1900.— Т. З,— С.129, 131.
100
стати ключовою фігурою будь-якого заколоту з метою скинути
імператрицю на користь її сина Павла. Саме це у поєднанні з
військовими і родинними зв’язками Рум’янцева (його дружиною
була княгиня Катерина Голицина) робили перебування цієї амбітної
людини при дворі небезпечним для Катерини.
Але імператриця блискуче розв’язала це питання. Призначивши
Рум’янцева на найвищу посаду генерал-губернатора України, вона
позбулася його при дворі і водночас скерувала його таланти на
вирішення вельми делікатної і поважної державної проблеми. В
разі успіху Катерина чудово б використала потенційного політичного
суперника. В разі невдачі — цілком можливої, враховуючи настрої
української нової шляхти — Рум’янцев скомпрометував би сам себе.
В обох випадках Катерина б виграла.
З іншого боку, Рум’янцеву, який після перевороту був у немилості,
це призначення давало шанс продовжити військову кар’єру. Ситуа-
ція в Україні була дуже непевною, але, як і раніше, він сміливо
прийняв виклик і 8 квітня 1765 р. прибув у Гетьманщину, розта-
шувавшись у Глухові.
його прибуттям в адміністративно-судовій структурі Гетьман-
щини відбулися лише незначні зміни. На верхівці адміністративної
пірамиди генерал-губернатор разом з президентом Малоросійської
колеги замінили гетьмана. Як і гетьману Розумовському, генерал-
губернатору Рум’янцеву підпорядковувалась Запорозька Січ, але,
на відміну від гетьмана, він командував також усіма російськими
військами, що перебували в Гетьманщині. Тепер Малоросійська
колегія стала головною центральною адміністративною інституцією,
перейнявши функції колишньої генеральної військової канцелярії.
Спеціальні департаменти колегії відповідали за військові, судові та
фінансові справи. Колегія підпорядковувалася Рум’янцеву та сенату,
а генерал-губернатор доповідав безпосередньо Катерині і тільки в
окремих випадках мав справи з сенатом1. Нижча адміністрація —
на рівні полків та сотень — залишилася без змін.
0>Через сорок днів після свого приїзду, 18 травня 1765 р., Рум’янцев
подав Катерині змістовну програму реформ, яку вона частково
схвалила1 2. Так швидко сформульована, вона, напевне, була обмір-
кована Рум’янцевим ще до його прибуття в Гетьманщину. Грунту-
валася програма на трьох основних елементах: інструкціях Катерини,
ідеях Теплова і власних концепціях Рум’янцева. Якнайкраще при
дворі обізнаний зі справами Гетьманщини, Теплов відразу ж після
1 Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 99.
2 Початкова програма Рум’янцева, відповідь Катерини та пізніша відповідь Рум’янцева
опубл. разом: СИРИО.— 1872,— Т. 10,— С. 9 — 21. Лист Катерини з відповіддю
опубл.: Сочннения Императрицм Екатериньї II / Под ред. Смирдина,— Т. 3.— С. 188.
101
призначення графа генерал-губернатором1 зустрівся з Рум’янцевим
і, без сумніву, передав йому своє критичне ставлення до ситуації
в Гетьманщині. У своєму меморандумі про реформи й пізніше, У
відповіді Катерині, Рум’янцев повторював тепловські звинувачення
гетьманського уряду в адміністративній некомпетентності, утисках
з боку старшини, в корупції і зокрема у масовому привласненні
державних земель і навіть міст. Рум’янцев запропонував перевірити
земельні володіння та повернути всі колишні царські землі державі.
У своїй відповіді обережна Катерина наказала генерал-губернатору
де чіпати земельних наділів, право на які було затверджено царями.
Багато пунктів програми Рум’янцева були дослівно переписані з
власних наказів Катерини. Саме тому його заклики відбудовувати
міста, розвивати ремесла та промисловість, створювати міську поліцію,
заохочувати торгівлю, сприяти розвитку сільського господарства і
лісництва, раціоналізувати і збільшити державні прибутки без жодних
застережень були схвалені царицею. Але Рум’янцев додав список
із своїх власних пропозицій: організацію поштової служби; реорганізацію
української артилерії; виробництво пороху; призначення чиновни-
кам замість земельних наділів сталої платні; створення військової
академії, навчального закладу для благородних дівиць і двох уні-
верситетів; заснування державного шпиталю; реорганізацію системи
судочинства, секуляризацію майна української церкви. І хоча його
програма була співзвучна з принципами просвітницького правління,
з цих пропозицій Катерина, однак, схвалила тільки організацію
поштової служби; інші були передані на розгляд спеціальних комісій
або взагалі зігноровані. Очевидно, імператриця була проти якихось
раптових або радикальних змін. Більше того, вона хотіла пересвід-
читися в тому, що нову програму можна фінансувати з місцевих
джерел, не зазіхаючи на імперську скарбницю. І все ж таки схвалені
Катериною пункти в поєднанні з її наказами вручали Рум’янцеву
мандат на початок цілої низки масштабних реформ.
Оскільки все це було спрямовано на покращення сільського
господарства і торгівлі, певною мірою дивним є те, що генерал-
губернатор не дуже енергійно взявся сприяти економічному розвит-
кові. Все, що було зроблено, проводилось за ініціативою центральної
влади. Здійснюючи улюблений проект Катерини — іноземну коло-
нізацію краю, Рум’янцев розселив приблизно 100 німецьких сімей
у Білій Вежі, а невелику кількість волоських і болгарських коло-
ністів — на території Переяславського полку1 2. З ініціативи сенату
1 Лист Катерини до Рум’янцева від 15 листопада 1764 р. // Сочинения ...
Екатериньї II.— Т. 3.— С. 187. У цьому листі Катерина повідомляла Рум’янцева
про те, то вона посилає до нього Теплова для «обширної бесіди про Малоросію».
2 ПСЗ.— Т. 17.— № 12, 655.— 22 мая 1766 г.— С. 702; Архив военио-походной
канцелярии гр. П.А.Румянцева-Задунайского // ЧОИДР,— 1865.— Т. 1,— Ч. 1,—
С. 253-270.
102
І
розпочався невдалий експеримент із запровадженням в Гетьманщині
нової сільськогосподарської культури — картоплі; більшість приве-
зених коренеплодів вимерзло у сховищах, і лише невелику частину
розподілили для вирощування1. Незважаючи на гучні заяви, ні
центральна влада, ні Рум’янцев не були готові суттєво прискорити
економічний розвиток. Проблемою був не тільки брак планування,
людей і коштів, але й те, що політичні питання заступили всі інші.
Рум’янцев зосередився на таких традиційних галузях реформи,
' як адміністрація, військова, судова і частково освітянська системи.
У справах судочинства генерал-губернатор міг запровадити лише
незначне оновлення, бо Катерина не схвалила суттєві зміни. До
Генерального військового суду — найвищого суду Гетьманщини
призначили дванадцять суддів, яких обирали щороку (по одному
від кожного полку, а також двох генеральних контролерів). Рум’ян-
цев змінив склад суду, зробив його постійним, оплачуваним органом,
до якого входили два генеральних контролери та три-п’ять додат-
кових членів. Для пожвавлення роботи центрального суду генерал-
губернатор на допомогу позивачам призначив державних адвокатів.
Але запровадження судових реформ 1763 р. створило непередбачені
проблеми, які намагався розв’язати Рум’янцев1 2.
Найзначнішою зміною в урядовій структурі, яку схвалила Кате-
рина, була пропозиція Рум’янцева про регулярну поштову службу.
Попередньо в Гетьманщині пошту доставляли кілька муніципальних
служб, а також офіційні гінці. Так, указ імператриці посланець
привозив до Генеральної військової канцелярії, яка розповсюджу-
вала його, знову з допомогою кур’єрів, серед підлеглих. Пропозиція
Рум’янцева грунтувалася на потребах як уряду, так і приватних осіб
у систематичній та регулярній поштовій службі. Нова система,
заснована 1765 р., складалася з 9 поштових маршрутів, довжиною
понад 2358 верст, 72 поштових станцій, 15 регіональних начальників,
165 поштарів і 300 коней3. У кожній місцевості пошту забирали та
відправляли у призначений час двічі на тиждень. Поштова служба
стала підвідділом української адміністрації, її очолював поштовий
директор. Скарбниця Гетьманщини оплачувала всі витрати поштової
служби та забирала всі її прибутки. У 1768, 1770 і 1774 рр. поштову
службу розширили для забезпечення зв’язку з Кримом і новою
провінцією — Новоросією. Після скасування української автономії
1 Майков П. Румянцев.— С. 533.
2 Документи про зміни в системі судочинства опубл.: Акти по управленню
Малороссиею гр. П.А.Румяицева за 1767 г. // ЧИОНЛ.— 1891.— Т. 1.— Ч. 3.—
С. 121 — 136; Бумаги до управлення Малороссиею графа П.А.Румянцева-Задунанского
относящиеся // ЧОИДР.— 1861.— Т. 1.— Ч. 5.— С. 149.
3 Максимович Г. Дсятельность...— С. 76; У цій праці Максимович розглядає
організацію поштової служби: с. 67 — 87.
103
поштова служба з незначними змінами увійшла до складу російської
адміністрації.
Першочерговим завданням Рум’янцева в Гетьманщині було збіль-
шення державних прибутків. Накази Катерини, відповідь Рум’яН*-
цева, наступні таємні директиви Катерини стосувалися саме цього
питання1. Зберігаючи давні джерела прибутку — податки від спирт-.'
них напоїв і млинів, відрахування з прикордонного тарифу, гене-;
рал-губернатор створив ряд нових. Він зібрав усі типи царських'
земель, які використовувались козаками, що колись обслуговували
гетьмана (бобровники, стрільці, поташники), в одну категорію дер-
жавних земель. Для нагляду за ними призначалося одинадцять
контролерів, а їх жителі обкладалися податком1 2. Цей захід приніс
додатковий річний прибуток в розмірі 10 000 карбованців, стягнення
податку із слуг колишнього гетьмана — ще 12003.
Але найприбутковішою реформою було запровадження грошового
податку для утримання російських військ в Гетьманщині. До того
часу українська влада збирала цілий ряд різних податків, здебільшого
натурою. Часто цього не вистачало, а постачання провіанту за-
пізнювалося, і тоді російські війська силою відбирали необхідне у
місцевого населення. Отже, тягар податків розподілявся нерівно-
мірно, здебільшого припадаючи на райони постою військ. Пере-
свідчившись у цьому під час поїздки по Гетьманщині, Рум’янцев
визначив умови податку: 1 карбованець щороку від кожного го-
сподарства, який збирався по частинах чотири рази на рік4. Усі
селяни, міщани, підпомічники та підсусідки були зобов’язані плати-
ти новий податок^ 767 р. генерал-губернатор поділив Гетьманщину
на 20 рівних податкових округів і призначив комісію, відповідальну
за збирання податку в кожному окрузі. Незважаючи на великі
недоплати, українська скарбниця іноді отримувала додаткові прибут-
ки, які сягали 150 тис. карбованців5. Коли вони перевищували
потреби імперських військ, надлишок використовувався на урядові
цілі, включаючи оплату українських чиновників та субсидії для
Київської академії6. Грошовий податок, запроваджений спершу на
заміну військового, перетворювався в дійсності на головний.
’* Крім грошового податку, українське населення зобов’язувалося
надавати квартири російським військам, оскільки в той час не
існувало військових містечок або казарм. Через непевну міжнародну
1 Див. таємні директиви Катерини: СА.— Т. 13.— 13 и 14 июля 1765 г.— С. 81.
2 Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 101 — 102.
3 Смібченко М. Хозяйство Гетманшинм в XVII —XVIII ст.— Т. 4.— С. 290.
4 Максимович Г. Деятельность...— С. 88 — 119; детально описується запровадження
грошового податку.
5 Рубан В. Краткая летопись Малня Россин с 1506 по 1776 год.— СПб., 1777.—
С. 233.
6 Слабненко М. Хозяйство...— Т. 4.— С. 268 — 271.
104
1
ситуацію і особливо конфлікти Росії з Польщею та Османською
імперією, податки за часів Рум’янцева зросли особливо, коли в
Гетьманщині було розташовано новий полк. Згідно з генерал-губер-
наторським звітом, 1763 р. в Гетьманщині було 6 стрілецьких,
2 драгунських і 8 піхотних полків; разом — 19 981 чоловік, що
потребували 902 офіцерських і 10 556 солдатських квартир. Хоча
Рум’янцев і намагався рівномірно розподілити ці війська, вони все ж
таки серйозно обтяжували місцеві громади. Якщо брати до уваги той
факт, що в Гетьманщині було тільки 29 025 міських і сільських госпо-
дарств, де могли стояти війська, то виходило, що на кожні три госпо-
дарства припадало два російські солдати або по дві офіційні квартири
на кожні п’ять господарств1. Така система забезпечувала подальші
заощадження для уряду, оскільки війська тепер мали можливість більше
одного разу отримувати з місця постою харчі та дрова.
Значно збагатіла за рахунок додаткових прибутків українська
скарбниця все більше підпорядковувалася потребам імперії. 1771 р.
імперський генеральний прокурор дав розпорядження Малоросійс-
ькій колегії провести точні обрахунки всіх прибутків і видатків.
Пізніше вони проводилися вже кожного року1 2. Українська скарбни-
ця все ще була окремою, але тепер її розглядали як провінційну
філію імперської скарбниці.
Генерал-губернатор ставив також за мету збільшення військового
потенціалу Гетьманщини. Це спричинило відживлення козацького
стану (сословия). Оскільки багато козаків втратило землю і чи то
добровільно, чи під тиском обставин ставало підданими землевлас-
ників, кількість боєздатних козаків постійно зменшувалася. Рум’ян-
цев звинуватив у цьому землевласників і козаків: перших тому, що
вони тиснули на козаків, а останніх — що ті змінювали свій статус,
щоб уникнути військової повинності3. На додаток до указів царів
і сенату генерал-губернатор заборонив козакам переходити до селян-
ського або міщанського стану. Згадуючц сенатський указ 1746 р.,
що наказував поміщикам звільнити всіх козаків, Рум’янцев дозволив
їм апелювати про відновлення свого статусу безпосередньо до Гене-
рального суду4. Призначені генерал-губернатором державні адвокати
також допомагали козакам і міщанам під час розгляду їхніх клопо-
тань. Однак тоді генерал-губернатор ще не наважувався зачепити
цілий комплекс соціально-економічних проблем козаків, що безпо-
середньо перебували під владою землевласників. Він відкладав це
1 Дані про розташування загонів див.: Максимович Г. Деятельность...— С. 104 —
105.
2 Слабненко М. Хозяйство ...— Т. 4. - С. 268 — 271.
3 Акти... Румянцева / Под ред. Владимирского-Буданова,— С. 10.
4 Мякотин В. Очерки социальной исторнн Украйни.— Т. 1.— № 3.— С. 200 —
201.
105
до загального перепису населення, сподіваючись, що тоді вже чітко
будуть визначені соціальні групи і зафіксований їх статус. Рум’янцев
розраховував, що визнані за переписом козаки будуть зорганізовані
у постійний військовий стан із збереженням окремих козацьких
привілеїв — особистої свободи, права на майно, торгівлю і вироб-
ництво спиртних напоїв.
Захищаючи козаків від утисків з боку старшини, Рум’янцев одно-
часно скасував їх найдавніше право — обирати своїх власних зверх-
ників. Це тільки посилило контроль старшини над козаками. У
60-х рр. XVIII ст. козаки обирали старшин вже тільки на рівні
сотень; практика обрання сотників скінчилася 1767 р. Всіх вищих
офіцерів призначала українська адміністрація. Цього року звільни-
лася посада сотника Корибугівської сотні Прилуцького полку і
козаки, за традицією, обрали нового. Але Рум’янцеву стало відомо,
що переможець перед виборами споював козаків. Розгніваний гене-
рал-губернатор анулював результати виборів і наказав, щоб від
цього часу всіх сотенних чинів призначав полковник або його
канцелярія1. Цей наказ, що грунтувався на глибокій невірі Рум’ян-
цева у здатність козаків приймати будь-яке відповідальне рішення,
поставив їх у повну залежність від вищої адміністрації.
Генерал-губернатор обмежив традиційні козацькі права також і
в інших сферах. Професійний військовий, він спробував перетворити
козаків у більш дисципліновану, вимуштровану та ефективну бойову
силу. Взявши за зразок російську армію, генерал-губернатор вимагав
такої ж виучки від козаків. Він сформував спеціальний загін, належ-
ним чином озброєний та обмундирований, для охорони архіву
Малоросійської колегії, генерального суду і скарбниці. Коли хто з
козаків відмовлявся виконувати таку регулярну службу, Рум’янцев
наказував бити їх «без пошадьі». Так, 1768 р. він наказав, щоб тих
козаків, котрі не підкоряються своїм командирам, сікли різками,
а впертіших — позбавляли козацького стану та реєстрували як се-
лян1 2. Найрадикальніші зміни, однак, мали місце в грудні 1768 р.,
на початку війни з Туреччиною. На прохання Рум’янцева сенат
розповсюдив на мобілізовані козацькі загони юрисдикцію росій-
ського військового права3. Це фактично розв’язало генерал-губер-
натору руки в питаннях військової дисципліни і позбавило козаків
ще одного стародавнього права, коли козака міг судити тільки суд
рівних (тобто козаків) за своїми власними законами. 1775 р. три
козацькі загони вільних найманців, що колись становили гетьмансь-
ку охорону, було реорганізовано в регулярні армійські полки. Це
1 Цей випадок описує ОЛазаревський: Лазаревский А. По поводу ста лет...—
С. 380 — 381.
2 Укази опубл.: Два документа о состоянии малороссийского казачества в половине
ХУІП ст. Ц КС,- 1882.- № 10,- С. 126-133.
3 ПСЗ,- Т. 18.- № 13 217,- 20 декабря 1768 г,- С. 786.
106
І
був ще один крок до запровадження російського військового устрою
в Гетьманщині1.
Головною передумовою подальших військової та фінансової ре-
форм був ретельний перепис населення. Оскільки меморандум Те-
плова повністю відкйдав усі українські дані, російський уряд був
рішуче настроєний провести свій власний перепис. Той, що був
запланований сенатом, не відбувся через усунення гетьмана Розу-
мовського. Катерина в своїх наказах продовжувала наголошувати
на необхідності нового перепису, і вже у вересні 1765 р. в Гетьман-
щині були створені для цього необхідні умови. На відміну від
сенатського плану перепису, де в першу чергу йшлося про кількість
селян, козаків та їх місцепроживання, Рум’янцев мав набагато
ширший задум. Він хотів зареєструвати вік, соціальне становище,
професію, сімейний стан, стан здоров’я, прибутки і рівень податків
кожного жителя Гетьманщини. Більше того, рум’янцевський пере-
пис включав детальний опис всього рухомого і нерухомого майна,
за винятком особистих речей2.
Окремі переписні форми готувалися для козаків і міщан, для
жителів державних і монастирських земель, для мешканців приват-
них маєтків. Крім вищезгаданих відомостей, Рум’янцева цікавили
стан місцевої торгівлі, промисловості та муніципальних споруд,
умови та прибутки царських земель і найбільше земельні володіння
як приватних осіб, так і тих, хто на державній службі користувався
державними землями. Трудові повинності селян визначалися стосов-
но царських і монастирських земель, але не фіксувалися щодо
приватних маєтків — це була поступка на користь землевласників.
Без сумніву, рум’янцевський перепис був найповнішим серед тих,
що раніше проводилися в Гетьманщині.
Офіційною метою перепису був збір відомостей для запровад-
ження кращого і справедливішого порядку. Насправді ж Рум’янцев
сподівався вирішити багато інших специфічних проблем3. Він мав
надію визначити склад населення в офіційних категоріях поміщика,
козака, священика та селянина. Реєстрація кожної особи й опис
кожного господарства мали б зменшити інтенсивність переходів
селян і встановити точну кількість козаків. Більш повні відомості
1 ПСЗ,- Т. 20.- № 14 385,- 25 октября 1775 г.- С. 225-226.
2 Про рум’янцевський перепис існує чимало праць. Ретельно розглядали його
як історичне джерело, а також подали список основних наукових праць, виконаних
на основі перепису М. Ткачснко: Ткаченко М. Наукове розроблення Рум’янцсвської
ревізії // Україна. 1924. № З,— С. 39 — 52; Литвиненко М.А. Джерела історії
України XVIII ст.— Харків, 1970. С. 95 - 114. Про перебіг перепису див.: Багалей Д.
Генеральная опись Малороссии. Киев, 1883. Детальніший аналіз див.: Максимович Г.
Деятельность...— С. 190- 357.
3 Див.: Максимович 1'. Деятельность...— С. 200 — 201. Тут Максимович писав про
офіційні цілі Рум’янцева і довів також, пю останній мав інші, менш відкрито
висловлювані наміри. (С. 201 —217).
107
т
про їхні загальні економічні умови могли прискорити формування
регулярної військової сили, яка б перебувала на самозабезпеченні,
і визначити можливість збирання проектованого 30-процентного
податку на козацьке майно1. Перепис мав визначити, які землі
були дійсно приватними і які належали державі. Особливо Рум’янцев
цікавився царськими та монастирськими землями. Він хотів повер-
нути державі колишні царські землі, компенсуючи за це їхніх нових
власників регулярною платнею. Врешті-решт, він мав надію, що
перепис дасть можливість одержати інформацію про рівень та інтен-
сивність торгівлі, життєздатність цехів, промисловості та ремесел,
які планувалося поліпшити.
В кожному районі для проведення перепису була створена спеці-
альна комісія. Очолювана російським офіцером, вона складалася з
нижчих чинів російського офіцерства та місцевих українських чи-
новників. Через перевантаженість і необізнаність росіян з місцевими
умовами робота йшла повільно. Ще однією перешкодою був пасив-
ний опір місцевого населення. Крім міщан, усі побоювалися пере-
пису: селяни боялися бути прив’язаними до свого місця проживання
та збільшення податків; козаки не бажали виконувати військові
та податкові повинності; землевласники ж були стурбовані тим,
що маєткові права можуть опинитися під загрозою. Багато земле-
власників відмовлялося подавати необхідні дані, посилаючись на
те, що вони не розуміються на обмірах і геометрії1 2. Українці, члени
різноманітних комісій, прикидалися хворими і відмовлялися брати
в них участь. Голова Полтавської комісії доносив, що 1767 р. жоден
з українців на роботу не з’явився3.
Перепис тривав до 1769 р. і був перерваний початком російсько-
турецької війни. Важко визначити, наскільки він був завершений,
адже велика кількість документів не збереглася. Очевидно, значна
частина роботи була виконана, бо ще й сьогодні в українських архівах
можна знайти виповнені переписні форми на більш як 3500 на-
селених пунктів4.
Особливою турботою генерал-губернатора Рум’янцева як пред-
ставника просвітницької монархині була боротьба з пияцтвом і
забобонами. У донесенні до Малоросійської колегії Рум’янцев ви-
словив своє обурення з приводу великої кількості людей, що вироб-
ляли і продавали алкогольні напої. Як приклад він подавав Глухів —
порівняно невелике містечко, де було 166 шинків. Рум’янцев пропо-
нував уряду взяти під контроль виробництво та торгівлю алкоголем,
1 Ці пропозиції висловив Рум’янцев у своєму оригінальному проекті, поданому
Катерині.
2 Литвиненко М. Джерела ...— С. 98.
3 Максимович Г. Дсятельность...— С. 230- 231.
4 Литвиненко М. Джерела Є. 100.
108
а його обсяг скоротити згідно з суворими положеннями Литовського
статуту1. Ці заходи, як сподівався генерал-губернатор, сприяли б
зменшенню пияцтва серед населення.
Подібно до цього, Рум’янцев хотів цикорінити вірування у воро-
жок, заклинання та інші забобони. Він наказав суворо дотримуватися
Литовського статутудшо забороняв ворожбитство та чаклування; за
це публічно були засуджені дві жінки. Рум’янцев розпочав широку
кампанію проти забобонних вірувань і просив парафіяльних свяще-
ників своїми проповідями допомогти цій справі1 2. Генерал-губерна-
тор Рум’янцев щиро бажав поширити просвіту, запровадивши освіт-
ню реформу. Заснування нових шкіл було єдиною імперською
програмою, яку з ентузіазмом вітала українська нова шляхта, що
роками мріяла про заснування в Гетьманщині університету. Київська
академія та Чернігівська колегія зі своїми застарілими навчальними
планами вже не відповідали потребам нової шляхти, яка тепер
посилала своїх дітей на навчання у Санкт-Петербург, Москву та
Західну Європу. Перед відставкою гетьман Розумовський склав план
заснування університету в Батурині3. Крім того, Глухівська рада
зверталася з проханням про відкриття двох університетів і середніх
шкіл, пізніше повторене у програмі генерал-губернатора Рум’янцева,
яке він подав Катерині. Цариця, напевне, зв’язала цей проект із
секуляризацією церковного майна, передбачаючи великі фінансові
витрати на його реалізацію, і просто побажала Рум’янцеву успіхів
у поліпшенні освіти. Тому в Гетьманщині тоді так і не було засновано
ні університету, ні середньої школи4.
Більш вдалою для Рум’янцева виявилася реформа початкової
освіти, оскільки тут він міг опиратися на залишки системи, що
вже колись існувала в Гетьманщині. Початкову освіту прості люди
(козаки, міщани, іноді навіть селяни) могли здобути при церковних
парафіях. Для навчання святого письма або церковних співів залу-
чались місцеві священики, дяки або ж студенти Київської академії.
Навряд чи це була повноцінна система освіти, оскільки вона цілком
залежала від ініціативи місцевих священиків. Проте таких шкіл
нараховувалось сотні, а «мандруючі дяки» мали можливість за-
робляти на прожиття, викладаючи у парафіяльних школах5.
У 1750-х рр. адміністрація Розумовського приділяла певну увагу
розширенню парафіяльних шкіл, де б діти козаків могли навчатися
військового мистецтва і засвоювати основи грамоти. 1758 р. полков-
1 Акти ... Румянцева / Под рсд. Владимирского-Буданова.— С. 105.
2 Там же,- С. 119 120.
3 Батуринський проект опубл.: ЧОИДР.- 1863,— Т. 2.— С. 67—-85.
4 Лист Катерини до Рум’янцева від 22 вересня 1765 р. Див.: Сочинения Єкате-
рини... / Под рсд. Смирдина.— Т. 3. - С. 190- 192.
5 Лазаревский А. Статистические сведения об украинских народних школах и
госпиталях в XVIII в. // Основа.— 1862,— № 5 (Май).— С. 82 — 99.
109
ник Лубенського полку Іван Кулябка запровадив експериментальну
програму, згідно з якою кожна сотня (або наразі її старшина) зо-
бов’язувалась дати освіту всім дітям чоловічої статі у віці 12—15 років.
Навчальний план складався з двох частин: грамоти та військового
мистецтва (фехтування, стрільби тощо). 1760 р. до цих приходсько-
сотенних шкіл було записано 1624 дітей Лубенського полку. Розумовсь-
кий вважав цю програму настільки вдалою, що наказав запровадити її
у всіх 10 полках Гетьманщини, але відставка перешкодила втіленню
наказу гетьмана в житія. Незабаром після одержання своїх повноважень
генерал-губернатор Рум*янцев розпорядився продовжити та розширити
шкільне навчання по сотнях1. Відтак Рум’янцев втілив у життя одну з
найбільших реформ, задуманих попередньою адміністрацією, що, напев-
но, задовольнило багатьох українських урядовців.
Запровадження освітницької програми дискредитованої українсь-
кої адміністрації було для Рум’янцева одним із шляхів виконання
покладеного на нього Катериною основного завдання — зменшення
напруження між українцями та росіянами. Оцінюючи вплив гене-
рал-губернатора на розвиток українсько-російських відносин, слід
врахувати не тільки політику Рум’янцева, але й його характер та
стиль правління. Він був настільки пронизаний воєнним духом, що
не терпів навіть найменшої непокори: коли глухівські козаки відмо-
вилися від регулярної служби, Рум’янцев наказав їх висікти; коли
77 козаків, яким набридла нерішучість і бездіяльність їхнього коман-
дира, самовільно повернулися додому на жнива, він заарештував
їх і жорстоко покарав1 2. Особливо безжалісно Рум’янцев викорінював
будь-які прояви автономістського духу. Коли під час виборів у
Законодавчу комісію група ''ніжинських шляхтичів наполягала на
складенні петиції про обрання гетьмана, Рум’янцев розпорядився
їх арештувати (хоча згодом імператриця їх пробачила), 33 з гійх
він засудив до страти, а 18 відправив на довічне заслання3. Гене-
рал-губернатор ясно дав зрозуміти українській новій шляхті, що
його терпіння має певну межу і той, хто її перетне, буде негайно
і жорстоко покараний.
3 іншого боку, Рум’янцев намагався привернути нову шляхту
тим, що залучив її на імперську службу. У донесенні Катерині він
рекомендував, щоб чини й урядові посади («дела») надавалися тим,
хто «сею болізнию самовластва и независимости незараженньїя»4.
Наводячи такий аргумент, Рум’янцев вважав, що навіть шляхта з
1 Програму навчання козацьких дітей обговорює Г.Макснмович: Максимович Г.
Деятсльносгь С. 136— 189.
2 Лазаревский Л. По поводу ста лет ... - С. 385 386.
3 Цей випадок обговорюється в наступному розділі.
4 Лист Рум’янцева до Катерини від 5 лютого 1768 р. опубл.: Максимович Г.
Вибори...- С. 331.
110
сильними автономістськими почуттями згодом буде іншої думки і
служитиме державі. Катерина повністю схвалила пропозиції Рум’ян-
цева і попросила його доповідати про «тих гідних ласки», хто
заслуговував на дальше просування по службі1.
Генерал-губернатор особливо підкреслював необхідність належ-
ного впливу на молодь. Він рекомендував відкрити в Гетьманщині
імператорське кадетське училище, вважаючи, що це може прище-
пити українській шляхті любов до регулярної військової служби й
викорінити «всі ті застарільїя и кривотолкния мьісли сумазброд-
ного казачества»2.1 хоча це здійснити не вдалося, Рум’янцев одержав
право посилати дітей нової шляхти до Імператорського кадетського
училища та Імператорського інституту благородних дівиць у Санкт-
Петербурзі3. Генерал-губернатор мав ясну мету: українська шляхта
отримала б можливість навчатися разом з російською знаттю, підтри-
мувати з нею зв’язки — отже, ставати лояльними слугами імперії. Зі
свого боку, нова шляхта була дуже цим задоволена, оскільки українців
здавна не допускали в імперські учбові заклади через офіційну думку,
що «вь Малороссіи дворянь ніть>/.
Генерал-губернатор захищав також українські претензії на дворянство
для тих, хто перебував на урядовій службі. У записці до Малоросійської
колегії Рум’янцев запропонував, щоб всі українські чиновники разом
з посадою автоматично одержували рівні з росіянами чини; інші, однак,
мали підтверджувати своє благородне походження5. 1774 р. Рум’янцев
від імені української старшини і шляхти знову звернувся до генерального
прокурора А.А.В’яземського з проханням надавати українським чинов-
никам відповідні чини6. Нарешті, як верховний головнокомандую-
чий Рум’янцев мав право надавати звання корнета (найнижчий
російський офіцерський чин), що давав шляхетські привілеї. Він
вільно роздавав цей чин українським землевласникам, які не мали
можливості одержати будь-який інший дворянський чин7.
1 Лист Катерини до Рум’янцева від 16 квітня 1768 р. див.: Сочинения... Екате-
риньї II І Под ред. Смирдина.— Т. З,— С. 196.
2 Див. початковий проект Рум’янцева, поданий Катерині: СИРИО.— 1872.—
Т. 10,- С. 19.
3 Бумаги ... Румянцсва-Задунайского / Под ред. М.Судиенко.— С. 150— 151.
4 Миллер Д. Очерки из истории и юридического бьгга старой Малороссии. Превра-
щение казацкой старшини в дворянство // КС,— 1897,— № 1.— С. 26.
5 Акти... Румянцева,— С. 108.
6 Письмо графа П.А.Румянцева-Задунайского к генеральному прокурору князю
А.А. Вязсмскому о награждении малороссиян чинами // КС.— 1891.— № І.—
С. 176-177.
7 ОИІоЬІуп О. ГІкгаіпіап Аиіопотізіз оґ Іґіе 1780з апд 1790з апд Соипі Р.А.К.итуап-
І5еу-2адипау8ку // Аппаїк оґ ГІАА8 — 1958.— Уоі. 6.— № 3 — 4 (21 — 22).— Р. 315.
Ле Доин твердить, що сам факт присутності такого славного аристократа, як Ру-
м’янцев, у Малороси підняв соціальний статус козацької аристократії та наблизив
її до всеімперської еліти. Див.: Бе Бонне. Клі1іп£ Киззіа.— Р. 309.
111
Виявилося, що стосовно селянства Рум’янцев й українська шляхта
стояли на спільних позиціях. Катерина постійно нагадувала Рум’ян-
цеву про необхідність захищати населення від експлуатації з боку
старшин та знаті, водночас вважаючи право селян на переходи
перешкодою для економічного розвитку та причиною соціального
неспокою.(Гетьман Розумовський свого часу вже-обмежив переходи
селян, вимагаючи від них перед відходом письмовий дозвіл від
землевласника. Із запровадженням грошового податку переходи се-
лян перетворилися у навіть більшу проблему, ставши першопри-
чиною зростання несплачених податків (1768 р. — 79 тис. 703 крб.
52 3/4 коп.; 1769 р. — 136 тис. 658 крб. 14 коп.; 1770 р. — 177 тис.
142 крб. 25 1/2 коп.). І хоча частину боргів пізніше було виплачено,
Малоросійська колегія вирішила вжити відповідних заходів. 1770 р.
вона наказала повертати «біглих селян» їхнім колишнім панам і
стягувати несплачені податки1. Вперше з’явилося офіційне визна-
чення — «біглий селянин», і українські пани усвідомили, що росій-
ський уряд здатний зробити те, чого не спромоглися вони, а саме:
повністю закріпачити селянство.
Спільність соціально-економічних інтересів імперського уряду й
української нової шляхти досить драматично проявилася під час
повстання в селі Кліщинці (1767 р.). Подавши до перепису козаків,
що мешкали в селі, як селян, місцеві поміщики Лисенки спробували
примусити їх виконувати відповідні трудові повинності. Козаки
звернулися до суду та центральної імперської адміністрації, але їх
зусилля були марними через втручання генерального писаря Василя
Туманського, що був швагром Лисенка. Обурені такою несправед-
ливістю, селяни зруйнували лисенківський маєток. Пограбування
потягнуло за собою втручання імперської влади, але ні каральні
експедиції козацького війська, ні вмовляння козацьких і російських
офіцерів не змогли заспокоїти село. Селяни стали озброєним табо-
ром і відмовилися визнавати будь-яку владу. Врешті-решт, 1774 р.
імперські війська придушили повстання силою, вбивши 7 і захо-
пивши в полон 53 повстанців. Пізніше 176 бунтівників були при-
тягнені до суду, внаслідок чого керівників повстання заслали на
Сибір, а виборних козаків позбавили стану та закріпачили1 2.
Приблизно тоді ж на Правобережжі, що було під Польщею,
спалахнуло велике повстання — Коліївщина, а в Запорозькій Січі
вибухнув бунт. З огляду на такі заворушення та їх близькість до
території Гетьманщини, українська шляхта почувала себе спокійні-
1 Про несплату податків і повернення «біглих селян» поміщикам див.: Мякотин В.
Прикрепление крестьянства С. 125—126.
2 Дсталвно Кліщинське повстання описує О.Лазаревський: Лазаревский А. Исто-
рические оЧсрки полтавской лубенщини XVII —XVIII вв. // ЧИОНЛ,— 1896.—
Т. І. С. 158 . 193.
112
ше, знаючи, що при необхідності імперські сили забезпечать їй
військову підтримку.
Правління генерал-губернатора Рум’янцева було перервано новим
загостренням міжнародних відносин та ціййою. 1768 р. всі військові
сили Гетьманщини були приведені у бойову готовність через грома-
дянську війну в Польщі та збройні українські повстання на Право-
бережжі. Пізніше, у 1769—1774'рр., Рум’янцев здобув славу як
головнокомандуючий військами, що одержали перемоги над Осман-
ською імперією, а також як автор Кючук-Кайнарджийського миру.
У війні взяли участь і козаки з Гетьманщини. Один із полків,
кількістю у 3 тис. чоловік, був частиною сил під командуванням
князя Олександра Михайловича Голицина, а більша армія, 6 тис.
чоловік і три загони найманців з числа колишньої гетьманської
охорони, знаходилася під командуванням Рум’янцева1. Оскільки
більшість української старшини брала участь у кампанії, в Гетьман-
щині залишився тільки тимчасовий уряд. Усі військові справи були
під наглядом князя Платона Мещерського, а цивільною адмініс-
трацією керував українець — генеральний суддя Ілля Васильович
Журман1 2. За час свого правління вони провели незначні зміни, але
в цілому Гетьманщина ті 5 років пережила досить спокійно.
Чотирьох років не було достатньо для генерал-губернатора Ру-
Ам’янцева, щоб встановити в Гетьманщині катерининський «найкра-
,/ щий з усіх порядків». Але йому вдалося розпочати кілька реформ,
що наблизили українське самоврядування до імперської моделі. За
рахунок ущемлення традиційних козацьких прав Рум’янцев сформу-
вав з козаків більш ефективну військову силу. Без зайвого розголосу
запровадивши загальне оподаткування і підпорядкувавши українську
'• скарбницю імперії, він різко збільшив фінансові внески Гетьман-
\ щини в імперську скарбницю. Оскільки нові постанови стосувалися
всіх оподаткованих осіб, більшість українців зрозуміла, наскільки
глибоко імперські норми вкорінилися в їхню рідну землю. Водночас
Рум’янцев розправлявся з будь-якою явною опозицією імперській
програмі, намагаючись скерувати енергію української шляхти на
здобуття своїх соціально-економічних вигід та імперської кар’єри.
Але ці початкові кроки на шляху інтеграції Гетьманщини до складу
імперії спричинили реакцію, що вповні проявилася під час роботи
Законодавчої комісії 1767— 1768 рр.
1 Рубан В. Краткая летопись.- С. 237; Ригельман А. Летописное повествование...-
Ч. 4.- С. 26-27.
2 Ригельман А. Летописное повествование...— Ч. 4,— С. 27.; Маиков П. Румян-
цев...- С. 534-535.
Розділ V
ЗАКОНОДАВЧА КОМІСІЯ 1767-1768 рр.;
УКРАЇНСЬКІ БАЖАННЯ
І ПРАГНЕННЯ
Питання української участі в роботі комісії
Поки Рум’янцев втілював свою програму в Гетьманщині, Кате-
рина скликала Законодавчу комісію 1767 р., що мала завдання
підготувати новий імперський кодекс законів і обговорити адмініс-
тративні та інші реформи.
Законодавчі комісії не були новиною для Російської імперії.
Але в двох важливих аспектах комісія 1767 р. була унікальною.
По-перше, вона мала широке представництво — були репрезенто-
вані знать, міщани, козаки та вільні селяни з усіх куточків імперії.
По-друге, «Наказ» Катерини для комісії переспівував ідеї західних
мислителів, зокрема Монтеск’є та Беккарії. Оголошуючи «Наказ»,
імператриця сподівалася скерувати делегатів у напрямку просвіт-
ницької реформи1.
Комісія несподівано надала українцям трибуну, з якої вони
могли висловлюватись щодо політики генерал-губернатора Рум’ян-
цева та вносити свої власні пропозиції. Але насамперед треба
було визначитися щодо участі в роботі комісії. Гетьманщина ма-
ла свої власні закони та адміністрацію. Чому ж тоді українці ма-
ли брати участь у кодифікації російських законів або реформі ім-
перської адміністрації? Більше того, прецеденту української участі в
роботі законодавчих комісій досі не було2. Катерина довго вагалася
з цього приводу, хоча спочатку взагалі ігнорувала проблему. У
перших двох маніфестах про скликання Законодавчої комісії авто-
1 Інструкція Катерини вже давно є предметом широкого вивчення і дискусій.
Див. про неї: Масіагіа^а І. де. Кліхгіа іп Діє А^е оГ СаіЬегіпе Іііе Огеаі.— Р. 151 —
163.
2 Хоча кількох представників викликали на комісію, яку скликала Єлизавета
(1761), проте доказів, що вони там справді були, немає. 1761 р. комісія висловилася
за те, щоб делегатів надсилали з порубіжних земель, включаючи Гетьманщину і
балтійські регіони. Див.: ПСЗ.— Т. 15.— № 11, 378,— 8 декабря 1761 г,— С. 862 —
863. В.НЛаткін описав усі засідання єлизаветинської комісії, але він навіть не згадує
про присутність там українських або балтійських делегатів (див. його: Законодательние
комиссии в России. В 3 т.— СПб., 1887.— Т. 1.— С. 80—184). Подібно ж, Зутіс
підтверджує, що жодного балтійського представника на тій комісії ие було. Див.:
Зутис Я. Остзейский вопрос,— С. 361.
номні райони зовсім не згадувалися ’. У третьому маніфесті Гетьман-
і шині, Лівонії та Естляндії пропонувався вибір: або їм відводилася
певна квота на представництво, або ж за ними зберігалося право
на затримання місцевих законів доти, доки,вони самі не подадуть
прохання про прийняття майбутнього імперського кодексу2. Навіть
після заперечень одного з членів підготовчого комітету Катерина
надала право вибору порубіжним землям, але обмежила термін дії
регіональних законів десятьма роками3. В заключному маніфесті
вже нічого не говорилося про спеціальний статус автономних регіо-
нів і малося на увазі, що комісія буде представлена всіма регіонами
імперії, включаючи пограничні землі4.
Хоч якими були її початкові наміри, Катерина була змушена
визнати, що Дозвіл населенню автономних регіонів вибору щодо
участі в роботі "комісії був помилкою. ^Такий крок можна було б
тлумачити не тільки як ще одну гарантію автономії — він позбавляв
самодержицю права самостійно приймати остаточне рішення. Отже,
найбільшою поступкою було те, що регіони для запровадження
імперських норм мали у своєму розпорядженні десять років. Оскіль-
ки новий закон мав бути введеним у всіх регіонах імперії, участь
їх у комісії стала необхідною. Пізніше остаточний варіант маніфесту
Катерини взагалі не допускав ніяких винятків.
Упереджуючи опозицію, якої він сподівався в Гетьмащині, гене-
рал-губернатор Рум’янцев оприлюднив відозву, де звернувся до
громадської свідомості українців, наголошуючи на великій потребі
реформи5.! Проте, маніфест Катерини був сприйнятий в Гетьманщині
вороже6. Не було віри у потребу нової реформи, оскільки українські
1 Перші два проект докладно обговорює А.В.Флоровськнй: Флоровский А.В.
Состав законодательной комиссии.— Одесса, 1915.— С. 8—15. Це питання порушує
Пол Д’юкс: 1)ике$ Р. Саіііегтс Цю Сгеаі апсі Ніс Кииіап ІЧоЬіІііу.— СатЬпф>с, 1967.—
Р. 57 — 58.
2 Флоровский А.В. Состав ааконодательной комиссии.— С. 29.
3 Липинекий М.А. Новьіе даніїьіс для истории скатерининской комиссии о сочи-
пенин проекта нового уложсния // Журнал Министерства народного просвещения. -
1895,— № ЗОЇ,— С. 290 —293; Флоровский А.В. Состав законодательиой комиссии,—
С. 46.
4 ПСЗ.— Т. 17,- № 12, 801,- 14 декабря 1766 г,- С. 1092-1110.
5 Циркуляр був опубл.: Накази малороссийским депутатам 1767 г. и акти о
виборах дспутатов в Комнссию сочинсния уложсния.— Кисв, 1890.— С. 186. Його
обширно цитує Г.А.Максимович: Максимович Г.А. Вибори и накази в Малороссии
в Законодательную комиссию 1767 г.— Ч. 1: Вибори и состанленнс наказов,-
Нсжин. 1917. - С. 6 — 8.
6 Теличенко И. Сословнис нужди и желания малороссиян в апоху Екатерининской
комиссии 11 КС. 1890.— № 7.— С. 166 167; Флоровский А.В. Состав закоиода-
тсльной комиссии, - С. 494. Лише один В.Г. Авсєєнко дотримувався думки, шо
маніфест Катерини вітали всі частини суспільства з широю радістю. Див. його'.
Малороссии в 1767 году,— Кисв, 1864,— С. 3 — 4. Але на підтримку цього твердження
Авсєєнко не наводить жодного документа, і його погляди були відкинуті наступними
дослідниками.
115
закони вже переглядалися в 1728—1743 рр., а реформа судочинства
з 1763 р. тільки-но стала втілюватися у життя1. Українці не мали
ні причин, ані бажання брати участь в роботі КомісіїДДля введення
в дію нового зводу українських законів не вистачало тільки підтвер-
дження монарха. У донесенні Катерині Рум’янцев так виклав свої
думки про українську реакцію на маніфест: «Многие истинно воіпли
во вкус своевольства до того, что им всякий закон и указ государский
кажется бьіть нарушением их прав и вольностей, отзьівьі же у всех
одни: зачем бьі нам там и бьіть? Напій закони весьма хороши, а
буде депутатом бить, конечно, уже налобно, только разве б искать
прав и привилегий подтверждения»1 2.
Незважаючи на нарікання українців, Рум’янцев призначив вибори
депутатів для роботи в колегії на березень 1767 р.3 На окремих
зібраннях знаті, міщан і козаків слід було обрати делегатів і скласти
накази, які депутати мали б подати на генеральній асамблеї комісії
в Москві. Малоросійська колегія як урядова інституція так само
мала вислати депутата з наказом. Українським єпархіям слід було
представити перелік потреб церкви до Священного синоду, який,
як відгалудження уряду, мав представляти потім церкву на асамблеї.
Одного депутата з наказом повинні були вислати російські «старо-
віри», що проживали в Гетьманщині. Отже, (більшість вільного
(неселянського) населення Гетьманщини запрошували так чи інакше
взяти участь у роботі Законодавчої комісії 1767 р. »
Вибори та накази нової шляхти
Нова шляхта, обираючи депутатів у Законодавчу комісію та готую-
чи свої накази, визначала, наскільки «просвітницькою» буде робота
Законодавчої комісії. Як найбільш політизований прошарок насе-
лення та носій історичних традицій, шляхта мала можливість загаль-
мувати хід рум’янцевських реформ, вимагаючи дотримання своїх
традиційних прав і зволікаючи скликанням комісії. З іншого боку,
в разі співробітництва з урядом Рум’янцев досяг би значного успіху
в справі включення Гетьманщини у загальноімперські структури.
Вплив нової шляхти на діяльність Законодавчої комісії зростав
також завдяки її участі у виборах делегатів від інших станів. Крім
голосування на виборах від свого власного стану, шляхтичі, що
1 Див. Яковлів А. Український кодекс 1743 р. Цей кодекс, хоча і використовувався
на практиці, школи не був затверджений імператором.
2 Лист Рум’янцева до Катерини від 2 березня 1767 р. // Соловьев С. — Т. 14.—
С. 39.
3 Графік виборів був опублікований. Див.: Наказьі малороссийским депутатам,—
С. 187— 188; Максимович Г.А. Вибори и накази,— С. 8 — 9. Він не вповні відбиває
реальний стан речей, оскільки велика кількість виборів проводилася в інший час.
116
проживали в містах, брали участь і у муніципальних виборах, а як
представники старшини часто керували виборами козаків.
Піддаючи сумніву законність українських рангів у цілому, імперс-
ька влада, щоб не зіпсувати справу Законодавчої комісії, визнала
благородний статус української нової шляхти. |Усі українські шляхти-
чів та старшина мали зібратися, скласти свої накази та висунути
своїх депутатів. «Малоросійська шляхта» посідала десять депутатс-
ьких голосів — по одному від кожного полку — і була зобов’язана
скласти десять наказів.□
Накреслена у маніфесті Катерини процедура виборів мала на
меті захистити нову шляхту від бюрократичного втручання1. Голо-
вуючого виборами слід було обирати у присутності представника
уряду, який потім покладав відповідальність за вибори на головую-
чого, що за тиждень призначав дату та місце виборів. Обраний від
певного виборчого округу депутат міг походити з іншого округу та
міг бути відсутнім на виборчому засіданні. Накази за дорученням
виборчих зборів складалися комітетом з п’яти осіб. Потім усі шлях-
тичі, присутні на зборах, мали підписати цей документ.
Однак Рум’янцев не міг дозволити такій потенціально небезпечній
групі, як українська шляхта, мати повну свободу дій. На кожній
стадії виборів відчувався тиск з боку уряду. Генерал-губернатор
керував усім процесом (він, зокрема, втрутився, коли складала свій
наказ чернігівська шляхта, і безцеремонно порушив виборчу проце-
дуру). Як він сам писав Катерині: «Я не отрекался имь нигде
сказать всю правду, которая имь обьїкновенно не мила»1 2. Різко
виступивши проти висунутих шляхтою пропозицій — гарантії всіх
українських прав і привілеїв, скасування податків на утримання
російських військ, що були на постої в Україні, і право шляхти на
безмитну торгівлю,— генерал-губернатор звинуватив нову шляхту у
прагненні повного закріпачення селян.
Тактика Рум’янцева мала успіх. Його найближчий радник Олек-
сандр Безбородько — син головуючого виборами генерального судді
Андрія Безбородька — був відповідальний за остаточний варіант
наказу і разом зі своїм батьком домігся його затвердження на
зборах. Як писав Рум’янцев, вони заробили цим ганебним вчинком
собі неприязнь з боку рівних: «отца и сьіна Безбородковь возне-
навидили, и, вь бьггность перваго здЬсь, явно его презирали и
нарікали бьгги недображелателемь отчизньї»3.
1 Виборні процедури обговорює Г.Максимович: Максимович Г.А. Вьіборьі и нака-
зи.- С. 103 - 104.
2 Лист Рум’янцева до Катерини від 13 квітня 1767 р. Донесення № 1 // Макси-
мович ГА. Вибори и накази,— С. 319.
3 Лист Рум’янцева до Катерини від 7 липня 1767 р. Донесення № 3 // Макси-
мович ГА- — Вибори и накази,— С. 325 — 329. Витяги з донесення подає Соловйов:
Соловьев С.— Т. 14,— С. 47.
117
Катерина відписала Рум’янцеву, що «стиль влади, якого ви були
змушені дотримувати, був абсолютно правильним»1 і що у черні-
гівському наказі «множество находится пунктов, кой честь делают
сочинителям оного»1 2. Без сумніву, імператрицю найбільше задо-
вольнила критична частина про те, що «ньінішнія наши обстоя-
тельства требують во всемь поправленій»3. Весь перший розділ
обговорював несправедливість і безладдя в українській судочинній
системі. І все ж таки в наказі було дуже обережне прохання про
автономію: «оставляя намь на віки всі отличньїя вигодьі и воднос-
те, которьіми по прежнимь правамь и привилегіямь мьі до сего
ненарушимо ползовалися и ползуемся, изобразьівь оньїя для точного
храненія и исполненія и вь новосочиняемихь законахь на містахь
приличньїхь»4.
Боротьба між Рум’янцевим і українською шляхтою продовжилася
в Стародубі. Там шляхта обрала головою зборів місцевого земського
суддю, Петра Іскрицького. Рум’янцев доносив Катерині, що дебати
на зборах набули різкого характеру: «везде согласно закричали и
зачали темь, чтобь права волности, и обьгкновения, и ймення,
какимь бьі образомь по ихь набитьі, то єсть приобретеньї ни бьіли,
имь утвержденьї бьіли; поборьі бьі все оставленьї; войски вьіведеньї;
шляхетство от взятва пошлинь уволеньї, некоторьія жь, бьівшия
особливо вь администраціи гетманскихь зкономій, отзьівались,
чтобь настоять и неотступно просить гетмана по прежнему»5.
Генерал-губернатор, однак, настільки довіряв Іскрицькому, що
сам виїхав із Стародуба і провадив вибори в інших місцевостях.
Іскрицький насправді довів свою відданість. Незадоволений пере-
бігом дискусій на зборах, він хотів змінити вже написаний старо-
дубівський наказ «за зразком» чернігівського «ибо вь тіхь пунктахь
написаньї разньїе такіе нуждьі, кой и здішнему шляхетству суть
общіе, но о коихь вь здешнемь наказі ничего не упомянуто».
Голова мав намір «здешній наказь вь иномь дополнить, а вь другомь
привесть вь сходство»6.
«Підчищення» вимагало додаткового тиску на шляхту, за що на-
лежним чином і взявся стародубівський полковник, князь Юрій Хо-
1 Лист Катерини до Рум’янцева від 3 травня 1767 р. // Сочинсния ... Єкатерини II /
Под ред. А.Смирдина.— Т. З,- С. 192- 195.
2 Соловьев С - Т. 14.- С. 44. Очевидно, що це витяг з того самого листа від З
травня 1767 р., але цієї фрази в опублікованій версії листа немає.
З СИРИО,- 1889. - Т. 68,- С. 248.
4 Там же. С. 235.
5 Лист Рум’янцева до Катерини віл 13 квітня 1767 р. Донесення № 1 // Макси-
мович Г.А. Вибори и накази. — С. 318. Рум’янцев пише, що подібна ситуація мала
місце як у Чернігові, так і в Стародубі.
& Лист Іскрицького до Рум’янцева від 6 квітня 1767 р. // Накази малороссийским
депутатам.— С. 214.
118
’ ванський, наполягаючи на схваленні новою шляхтою нового наказу1.
Хованському це, напевне, не вдалося, бо у зревізованому наказі
бракує підписів тридцяти шести з вісімдесяти семи шляхтичів —
учасників стародубівських зборів1 2.
В остаточній версії відсутні були розділи щодо української авто-
номії, а саме: про гарантію дотримання української системи зако-
нодавства та Литовського статуту; прохання про те, щоб усі місцеві
адміністративні посади займала місцева шляхта, а також про скасу-
вання грошового податку. Розділи про заснування вищих шкіл,
проведення точних земельних обмірів з метою покласти край межо-
вим суперечкам, вільне виробництво і продаж алкогольних напоїв
та заснування власного банку були слово в слово переписані з
чернігівського наказу3.
У Чернігові та Стародубі завдяки тактиці Рум’янцева з’явилися
проурядові накази, причому складалося враження, що інтереси
місцевої шляхти були в них враховані. Але на наступних виборах
депутатів від шляхти Ніжина та Батурина дійшло до відкритого
зіткнення з генерал-губернатором. Рум’янцев сам головував на збо-
рах, де головою обрали полковника Тернавіота, а місцевого земсько-
го суддю Лаврентія Селецького — депутатом. Після Великодніх свят
збори зібралися знову і виробили наказ, але депутат Селецький
відмовився його прийняти, запропонувавши свій проект, що дуже
нагадував чернігівський. Найближчі співробітники Рум’янцева Олек-
сандр Безбородько та Петро Завадовський прибули до Ніжина, щоб
забезпечити проурядовому наказові належну підтримку. Але за ва-
ріант Селецького проголосували тільки шість шляхтичів, а п’ятдесят
п’ять — проти4. Після відмови Селецького прийняти схвалений на-
каз ніжинська шляхта домоглася від головуючого іГернавіота дозволу
на вибори іншого депутата. Новий депутат Григорій Долинський
прийняв наказ, який в першій його редакції закликав до підтвер-
дження усіх прав і привілеїв: 1) судочинства за Литовським статутом;
2) виборів гетьмана для Малоросії та Запорозької Січі; 3) зрівняння
в рангах українських урядових посад з російськими; 4) скорочення
грошового податку та скасування податкових боргів; 5) відшкоду-
вання збитків, заподіяних російськими гарнізонами; 6) створення
комісії в справах суперечок між росіянами та українцями і 7) дозвіл
на купівлю козацьких земель5.
1 Там же,- С. 215-216.
2 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 110; ті, хто жив далеко, могли просто
роз’їхатися по своїх мастках, але більш ймовірним видається те, що невдача з
підписанням означала брак підтримки тих ідей, які були висловлені в наказі.
3 СИРИО.-- 1889.— Т. 68,— 1С. 233 — 250; Максимович Г.А. Вибори и накази.—
С. 116-118.
4 Максимович Г.А. Вибори н накази.— С. 164.
5 Там же.— С. 168.
119
Розгніваний поразкою, Рум’янцев оголосив вибори Долинського
недійсними і оштрафував усіх учасників зборів на 10 карбованців
кожного за порушення процедури. Потім він наказав шляхті знову
зібратися 15 травня та підписати «законний» наказ, прийнятий
Селецьким. З тих 50 шляхтичів прибуло тільки 16, але жоден з них
не підписався. Тоді Рум’янцев наказав арештувати всіх учасників
зборів1.
У скасованому ним наказі Рум’янцева найбільше непокоїв заклик
обирати гетьмана за участю представників Запорозької Січі. Він
писав Катерині: «Я вьібор депутата (Долинського) уничтожил и от
предводителя (Тернавиота) требовал рапорта, кто бьіл первьім винов-
ником глупого предложения о виборе гетмана вместе с Сечью и
не било ли об том переписки с Сечью. Но они в последнем явились
ко мне прямо ослушньї, а в первом взялись все отвечать, что они
все вдруг вздумали»1 2.
Головуючий Тернавіот заперечував, як і саму переписку з Запо-
розькою Січчю, так і хоча б якусь думку щодо цього3. Рум’янцев,
однак, маючи повноваження від сенату, продовжив судове розслі-
дування проти арештованих шляхтичів4.
Ніжинських шляхтичів, що посідали військові уряди, судив війсь-
ковий суд, решту — цивільний. Головуючого Тернавіота звільнили
за «неспособность»5. Але українці дуже неохоче підтримували судове
розслідування. Дехто з призначених суддів вдав з себе хворого, 5
подали у відставку, решта — не з’явилися на судові засідання6.
Військовий трибунал, шо нарешті зібрався, засудив 36 українських
шляхттпіів згідно із статтею 27 військового закону та статтею 9
військово-морського закону. Всіх визнали винними у навмисному
порушенні закону. 35 присудили до страти, а 3 позбавили ран-
гу7. Переглядаючи ці справи. Малоросійська колегія затвердила
20 смертних вироків, решту позбавила рангу з застереженням вписа-
ти їх у реєстр як звичайних козаків8.
До тих 18 осіб, яких судили за цивільним правом, український
генеральний суд поставився краще. На відміну від військових, під
1 Там же,— С. 173— 174.
2 Лист Рум’янцева до Катерини від 7 липня 1767 р. Донесення № 3 // Максимович Г.А.
Вибори И накази.— С. 326 — 327; лист цитує також Соловйов: Соловьев С,— Т. 14.—
С. 44.
3 Мякотин В.А. Разбор сочинсния А.М.Лазаревского: Онисание старой Малорос-
сии. Т. 2: Полк Пежинский // Отчет о тридцать ссдьмом присуждении наград графа
Уварова.— СПб., 1897,— С. 54, прим.
4 Повноваження опубл. Владимирский-Буданов: Акти... Румянцсва. - С. 114--
116.
5 Там же.— С. 116.
6 Максимович Г.А. Вибори и накази,— С. 177.
7 Мякотин В.А. Разбор сочинсния А.МЛазаревского.-- С. 63.
8 Максимович Г.А. Вибори и накази.-- С. 185.
120
час слідства їх не ув’язнювали. Суд зосередився на двох питаннях:
1) чи були звинувачені учасниками «незаконних» виборів і 2) чи
^відмовилися вони визнати скасування цих виборів та підписати
^офіційний наказ Селецького. Насправді ж шляхтичів судили за
непокору урядові. 14 осіб засудили на довічне заслання, а 4 — до
позбавлення рангу; пізніше Малоросійська колегія підтвердила за-
слання десятьом, чотирьом — втрату рангу, а про решту — не вирі-
шила1. Для остаточного присуду всі справи відправили у сенат.
Центральна влада виявилася більш терпимою. У липні 1768 р.
сенат замінив усі вироки, покаравши засуджених позбавленням
рангу та права займати будь-які урядові посади1 2. Через два роки
4 з числа засуджених шляхтичів безпосередньо звернулися до імпе-
ратриці з проханням відновити їх на посадах, і Катерина вирішила
їх пробачити. 25 січня 1770 р. сенат поновив усіх учасників ніжинс-
ького інциденту в їх колишніх рангах3.
Відразу ж після арешту ніжинських шляхтичів Рум’янцев офіційно
визнав наказ Селецького законним для Ніжина та передав його у
Законодавчу комісію. Він відрізнявся від чернігівського «зразка»
тільки тим, що у ньому була відсутня частина стосовно перебування
російських військ та додано два інші розділи про зрівняння українс-
ьких і російських рангів і заснування складів зерна4. Офіційну
версію підписали 16 шляхтичів, але тільки після арешту непокірних.
З’ясувалося, що 10 з них навіть не брали участі у виборах5. Це
виглядало мізерним проти 55 підписів під оригінальним наказом
Долинського. Ясно, що саме наказ Долинського відображав прагнен-
ня ніжинської та батуринської шляхти6.
Автономістські погляди висловлювались також на лубенських
виборах. Хоча й не так рішуче, як ніжинський, лубенський наказ
захищав автономію Гетьманщини, тому обраний депутатом полков-
ник Антін Крижановський вирішив за краще відмовитися від депу-
татства, аніж везти наказ на комісію у Москву. На його місце
лубенські шляхтичі обрали — під час його відсутності — Григорія
Полетику7. Володіючи великими маєтками в Гетьманщині, Полетика
більшу частину свого свідомого життя прожив у Санкт-Петербурзі,
де служив в імперському уряді. Цілком природно, що обрання його
депутатом не викликало у імперської влади жодних підозр. У своїх
1 Там же.— С. 191.
2 Мякопіин В.А. Разбор сочинения А.МЛазарсвского.— С. 62; Максимович Г.А.
Вибори и накази,— С. 193— 197. Максимович дуже докладно обговорює це рішення.
3 Мякопіин В.А. Разбор сочинения А.МЛазарсвского,— С. 62 — 63.
4 СИРИО.- 1889 - Т. 68,- С. 133-146 (Ніжинський наказ); - С. 233-250
(Чернігівський наказ). Накази подають список всіх Осіб, які підписалися.
5 Максимович Г.А. Вибори и накази — С. 171.
6 Там же.— С. 167.
7 Там же.— С. 135—144.
121
дуже докладних донесеннях Катерині про вибори генерал-губернатор
Рум’янцев про Лубни навіть не згадав. Але лубенські шляхтичі
напевно знали про погляди Полетики на проблему української
автономії і чекали від нього, принаймні, прихильності до їхнього
наказу1.
На інших виборах опозиція була німою, особливо після того, як
дізналися про ніжинські арешти. У Глухові — адміністративному
центрі Гетьманщини — від високопоставлених українських урядов-
ців, що перебували під безпосередньою командою Рум’янцева, мож-
на було сподіватися схвалення урядової програми, але, як доносив
Рум’янцев Катерині, щоб уникнути участі у виборах, ці урядовці
вдали з себе хворих: «при обоих собраниях изь велможь толко
Кочубей, и одинь простой старикь судья генералной Дублянский
били, протчия жь, какь то: судья генералной Журмань, писарь
генералной Туманской и генералной Асауль Скоропадской, которой
оть обоихь здбсь собраній, какь признанной патриоть и любитель
волности, и стародавньїхь правь вибрані» вь депутати, не било; а
отгого что вь черниговскомь наказе опороченьї ихь права и неко-
торне обнкновения, заболЬли и отьпросились вь отпускь для лутчаго
воздуха, ища тЬмь народу показать, что они ото всего удаляются»1 2.
Хоч як би там було, глухівські збори продемонстрували свою
незалежність, обравши делегатом, під час його відсутності, гене-
рального осавула Скоропадського, відомого своїми автономістськи-
ми поглядами, про якого говорилося навіть, як про можливого
кандидата у гетьмани3. В тогочасній анонімній відозві стверджува-
лося, що через цілком незадовільний стан українського законодав-
ства, привілеїв та свобод потреба в участі українців у роботі За-
конодавчої комісії видається досить сумнівною. Відозва зокрема
говорила: «Да и из публикованнаго во всЬхь повЬтахь нашихь
внсочайшого Ея И.В. д. 14 декабря 1766 года об уложеніи ми не
видимь, даби тому уложению почему-либо и край малороссійский
бьіль подверждень, какь народь Малороссійский в силу потвер-
жденнихь себЬ грамоть судится не уложеніемь, но собственними
правами»4.
1 У листі, де він висловлював свою згоду бути депутатом, Полетика натякає на
своє ставлениця до автономії. Він обіцяє працювати «усердіемь и любовію кь
отечеству» і говорить про «правость исканій наших!,». Див.: ІІос С.Д. Благодарственное
письмо Гр. А. Полетики своим виборшикам за избрание в зваиие депутата в
Комиссию для сочинения проекте нового уложения // КС.— 1890,— № 11.—
С. 334-335.
2 Лист Рум’янцева до Катерини від 7 липня 1767 р. Донесення № 3 // Макси-
мович ЕА. Вибори и накази.— С. 327.
3 Ефименко ГІ. Один из протестовавших // КС.— 1882,— № З,— С. 602 — 603;
Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 214 — 216. Скоропадського обрали також
депутатом від двох інших шляхетських зборів (Чернігівських та Прилуцьких).
4 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 131 — 132.
122
Вибори у Погарі, Переяславі та Києві пройшли відносно спокійно,
лише в Прилуках мали місце дрібні протести. Троє офіцерів з
російських полків, що перебували на постої у цьому районі, відмо-
вилися підписати наказ, не конкретизуючи своїх зауважень, оскільки
він не відповідав духу маніфесту Катерини1.
Опір урядовому тиску, продемонстрований приблизно 1 тис. шлях-
тичів, які брали участь у виборах та складанні наказів, свідчив про
широку підтримку ідеї автономії серед української верхівки1 2. Для
визначення прагнень української нової шляхти необхідно дослідити
самі накази, які, незважаючи на втручання уряду, ще й досі є
найкращим джерелом для вивчення тогочасної громадської думки.
ЦУ семи з десяти наказів Гетьманщини перший пункт висловлював
побажання української шляхти і надалі володіти своїми правами,
гарантованими Сигізмундом Августом, що приєднав українські землі
до Польщі (1569), та угодою Богдана Хмельницького (1654). В
інших трьох наказах тільки стародубівському бракувало цього про-
хання, а чернігівські та ніжинські шляхтичі просили включити ці
права у загальноімперський закон3. У Ніжині та Стародубі оригі-
нальні накази, що наполягали на українській автономії, мали більшу
підтримку, ніж офіційні, а у Чернігові лише рум’янцевський «стиль
керівництва» пом’якшив автономістські вимоги. Зрозуміло, що укра-
їнська шляхта була єдиною щодо питання збереження української
автономії.
Нова шляхта також твердо обстоювала свої маєткові права: тільки
в Лубнах та «покараному» Ніжині не вимагали їх підтвердження.
Вимогу права на купівлю козацьких земель можна знайти також у
сімох петиціях з десяти (за винятком Полтави, Глухова та Погара,
та з включенням як відмінених, так і офіційних наказів з Ніжина
та Стародуба).
У всіх наказах — як офіційних, так і скасованих — висловлюва-
лося незадоволення постоєм російських військ в Україні: вісім
наказів вимагали анулювання або скорочення грошового податку
для утримання російських гарнізонів; податок різко критикувався
у скасованому стародубівському наказі; глухівський, київський, лу-
бенський, а також відмінений ніжинський накази містили прохання
про відміну податкових заборгованостей.
Накази висловлювали також турботу про захист торговельних
інтересів шляхти: у сімох з них були побажання про гарантії необ-
меженого виробництва та продаж алкогольних напоїв; у шістьох —
1 Авсеенко В. Малороссия в 1767 году.— С. 10; Накази малороссийским депута-
там,- С. 229-230.
2 Цифру виведено шляхом складення підписів на всіх офіційних наказах з підпи-
сами на другому Ніжинському наказі, а також підписами тридцяти шести шляхтичів,
що не підписали офіційний Стародубівськнй наказ.
3 Про особливості наказів див. табл. 5.1 і 5.2.
123
Перший староду- бівський наказ0 | Перший | ніжинський і наказ0 II Стародуб0 П І Ніжин0 || Чернігів3 і Прилуки 1 і Полтава
X X а X аі X X X
X X X X X X X
X X X X X X
X X X X X X
X X X
X X X X X X X
1 X X X X X X X Оі
[Погар 1 І Переяслав | 5 Лубни ] 1 Київ 1 ЦГлухів |
X [_ X X X X Українська автономія: підтвердження прав і привілеїв
X X X X Зрівняння у рангах з російським дворянством — реєстри знаті
Підтвердження всіх існуючих
землеволодінь
Право на купівлю землі
від козаків
Вирішення межових суперечок
Таблиця 5.1
НАКАЗИ НОВОЇ ШЛЯХТИ
Критика грошового податку
Обмеження постою російських військ
і квартирування російських офіцерів
право на експорт худоби та інших продуктів; а чотири — закликали
до безмитного імпорту солі, особливо з Криму. Проте у ДВОХ
скасованих наказах питання торгівлі взагалі не порушувалося.
Сім наказів містили прохання про створення університету, кадет-
ського училища, а також жіночого ліцею в Україні. Три заклика-
ли відмінити перепис населення, який проходив саме в той час.
Спираючись на офіційний чернігівський наказ, три інші обумов-
лювали права шляхти, а також необхідність створення шляхетсько-
го банку. Три накази виступали за призначення довічних предво-
дителів дворянства та межові обстеження з метою вирішення по-
граничних земельних суперечок. Решта вимог відбивала місцеві
інтереси С7
Накази відображали опозиційні настрої української шляхти. Шля-
хетська верхівка Гетьманщини таким чином задокументувала свій
опір імперській інтеграції та уніфікації. Все це мало нагадувати
імперському урядові про добровільний союз Гетьманщини з Мо-
сквою на підставі «підтверджених привілеїв», а також про зобов’-
язання зберігати українську законодавчу й адміністративну систему.
Постійні нарікання нової шляхти на російські війська, що перебу-
вали на постої, а також наполегливі вимоги зрівняти українські
ранги з російськими відбивають незадоволення українців з цих
питань. Врешті-решт, вони висловили рішуче незадоволення грошо-
вим податком і переписом 1764 р,— ключовими реформами, запо-
чаткованими Рум’янцевим.
Опозиція грунтувалася не тільки на таких нематеріальних чин-
никах, як традиції або патріотичні почуття, а й на нехтуванні
урядом Катерини українських інтересів, статусу та матеріально-
го добробуту. Оскільки українські уряди не визнавалися рівни-
ми відповідним російським, між українськими та російськими чи-
новниками дуже часто виникали непорозуміння1 2. Якщо росія-
ни автоматично отримували дворянство після досягнення певного
ступеня у «Табеле о рангах», то навіть найвищі українські урядовці
не мали російських рангів. Більше того, хоча українська нова шляхта
і називала себе «шляхтою», імперська влада здебільшого не визнавала
її такою3.
Такими ж непевними були і маєткові права нової шляхти. Нерідко
ці нотаблі займали т. зв. «рангові землі», отримані їхніми предками
через службу на певній урядовій посаді і які вони мали повернути
українській скарбниці. Навіть посідання маєтку або права на нього,
1 Підсумок усіх вимог див. у додатку.
2 У Полтавському наказі пропонувалося створення спеціальної комісії для розгляду
суперечок, яка б складалася з російських офіцерів й української старшини. Див.:
СИРИО.- 1881.- Т. 68,- С. 221.
3 В офіційному Стародубівському наказі з цього приводу висловлювалася скарга.
Див.: СИРИО,- 1889.- Т. 68,- С. 191-192.
125
в о
4^ ьл
р р р
Я X я
р р р
X Я X
р
о о
м і— Й £ о )а
X о о
Р О) СТ
и я"
8,§ §
в Р Р
X X
х< х<
X
р
Я м
5 =
Перший староду- бівський наказ0 Перший ніжинський наказ0 1|Стародуб° || Ніжин0 | 1 Чернігів0
X X X
X X X
X X X
X X X
X X
X X
II Прилуки | || Полтава | ІіПогар І || Переяслав ] | индЛігЦ 1 Київ ] іГлухів
* X X X Виробництво і продаж алкогольних напоїв
X X X X Безмитний імпорт солі
X X X Експорт худоби та продуктів
X Шляхетські банки
X X X X Університет та інші школи
X X X Критика перепису
X Право на подорожі, освіту та службу за кордоном
X Продовження діяльності голів після закінчення діяльності комісії
ґ- X X Скасування податкових заборгованостей
Таблиця 5.2
НАКАЗИ НОВОЇ ПІ
даровані гетьманом, не були безперечними, оскільки після 1709 р.
гетьман вже не міг дарувати землі без ухвали царя1. Так само,
указом 1739 р. заборонявся продаж козацьких земель і садиб. На
практиці, однак, на укази 1709 і 1739 рр. ніхто не звертав уваги, і
згодом права на володіння такими землями можна було заперечувати
у судовому порядку. Становище ще більше погіршувалося через
страх перед оподаткуванням, спричинений рум’янцевською ревізією.
Хоча нова шляхта не платила грошового податку, платити його
були зобов’язані селяни, які мешкали в її маєтках, а в деяких
районах землевласники були змушені сплачувати податки замість
зубожілих селян1 2. Інколи селяни просто втікали або переїжджали
до інших, здатних за них заплатити господарів3. Для певної частини
української шляхти податок означав значні економічні збитки та
постійно зростаючі вимоги російського уряду до їхніх селян. Отже,
українська шляхта нагадувала російській владі, що, згідно з приві-
леями Сигізмунда Августа, різними договорами з Москвою і особ-
ливо указами Петра І від 1708 і 1709 рр., «никакихь на то податей
сь Малой Россіи не опредЬлиль»4. Більш актуальним було питання
про постійні збитки від перебування російських військ. Вони мали
зменшуватися за рахунок грошового податку, але цього не сталося.
Російські солдати та урядовці нерідко ігнорували офіційне звільнен-
ня української шляхти від квартирування військ, вимагаючи харчів,
дров, свічок і фуражу5. Війська квартирувалися по селянських хатах
у шляхетських маєтках, чим накладали на селян подвійний тягар,
бо селяни ставали не тільки зобов’язаними надавати житло і фактич-
но забезпечувати харчами приписаних до їхніх хат солдатів, а й
платити грошовий податок. Таким чином, імперська влада та укра-
їнські землевласники змагалися між собою за фактичне право опо-
датковувати селян. Отже, існували вагомі причини для того, щоб
українська шляхта прагнула не тільки підтвердити своє звільнення
від квартирування, але й позбавити цього селян, пропонуючи навіть,
щоб війська розміщувалися тільки по містах6.
Але найбільш поважним елементом, що лежав в основі усіх
наказів, було питання соціальних гарантій. Українська шляхта вико-
нувала всі функції імперського дворянства, не маючи імперського
рангу; тримала маєтки, право власності на які не визнавалося
законним; змагалася з імперською скарбницею та військовими за
1 Яковлів А. Українсько-московські договори.— С. 142.
2 Див. Прилуцький наказ // СИРИО,— 1889.— Т. 68.— С. 226.
3 Теличенко И. Сословньїс нуждьі // КС,— 1890.— № 10.— С. 96.
4 Погарський наказ // СИРИО,— 1889.— Т. 68,— С. 207 та ін.
5 СИРИО.— 1889 — Т. 68.: Стародубівський наказ.— С. 197; Погарський наказ.—
С. 108; Полтавський наказ.— С. 220; та ін.
6 Там же. Чернігівський наказ,— С. 241 — 243; офіційний Ніжинський наказ,—
С. 142.
127
право на працю своїх селян і іноді мусила квартирувати імперські
війська у своїх власних будинках. Природно, що нова шляхта спеці-
ально просила зрівняти її уряди та права з урядами та правами російсь-
ких дворян, визнати земельні володіння, зменшити грошовий пода-
ток і звільнити від постою військ. Однак, доки ці прохання не
були задоволені, права української шляхти на владу, статус і багат-
ство залежали виключно від спеціальних прав і привілеїв Гетьман-
щини. Таким чином, підтвердження цих прав мало вирішальний
характер, а будь-яка загроза для них, звичайно, зустрічалася вороже.
Окрім цих помітних причин для захисту автономії, українська
шляхта мала духовну прив’язаність до своєї рідної землі, рідних
звичаїв, рідної історії. Українські шляхтичі не хотіли навіть і чути
про те, що уряд Гетьманщині може бути в чомусь винний, хоча
імперський уряд здійснював відкритий тиск та підбивав їх на подібні
заяви1. Якщо Катерина та її радники пропонували більш раціональну
організацію уряду, а російські дворяни визначали свою нову роль
у цій системі1 2, українська шляхта бачила виріїиення всіх своїх
проблем у підтвердженні привілеїв Сигізмунда Августа (1569) й
угоди, укладеної Богданом Хмельницьким (1654).
Козацькі вибори та накази
Оскільки у маніфесті Катерини конкретно не йшлося про козаць-
кі вибори, Рум’янцев виріїдив вжити тут правила, що існували в
Росії для однодвірців, яких він вважав аналогом козаків. Однодвірці
були на віїїськовій службі, посідали по одному господарству і
вважалися привілейованими державними селянами. Застосування
подібних виборних процедур означало, що в них візьмуть участь
тільки виборні козаки, бо козацькі старшини ніколи не погодились
би на однаковий статус з нижчими за себе «однодворцами». Рішення
Рум’янцева внесло також розбрат і серед козаків, які вважали себе
на соціальній шкалі набагато вищими від однодвірців — фактично,
рівними зі знаттю3.
Щодо українських умов, козацький делегат обирався від певної
кількості сіл, найвірогідніше, від куреня (підрозділу сотні). Ці деле-
гати висипалися у штаб-квартири сотень для складання сотенного
наказу. Нарешті, представники від усіх сотень у полку обирали
депутата на комісії©, а на підставі всіх сотенних наказів вироблявся
загальний полковий. Оскільки Полтавський полк, що втратив части-
ну своєї території на користь новоствореної Новоросійської губернії,
1 Тільки проконтрольовані урядом накази Чернігова, Ніжина та Стародуба містять
порівняно небагато критичних зауважень.
2 Див.: Ііикеа Р. СаДіегіпе.— Р. 145— 153.
3 Максимович Г.А. Вибори и накази,— С. 269.
128
був порівняно невеликий, його об’єднали з Галицьким полком.
Відтак козаки мали виробити 9 остаточних наказів і вислати на
асамблею у Москву 9 депутатів1.
Ці правила були занадто складними, щоб завжди виконувати їх
бездоганно. Сам Рум’янцев в одному із своїх передвиборних наказів
переплутав другу стадію виборів з першою1 2. На найнижчому рівні
вибори майже ніколи не починалися — більшість з них брала свій
початок від сотень. У деяких палках ніхто не докладав зусиль для
того, щоб на підставі сотенних наказів виробити загальнополковий.
В інших він був простим зведенням сотенних наказів. А ще в
деяких — від сотень взагалі не надходило жодних наказів, і один
наказ писався на рівні полку. Внаслідок цього кожний з десяти
полків Гетьманщини мав від одного до двадцяти семи наказів.
Ця виборна процедура не виправдала надій Рум’янцева, який хотів,
щоб накази відбивали погляди не стільки старшини, скільки вибор-
них козаків. Оскільки друга та третя стадії виборів проходили в
сотенних та полкових адміністративних центрах, козацька старшина
не мала проблем з тим, щоб легко змінити остаточну версію наказу.
Вона досягла в цій справі таких успіхів, що фактично усі скарги
проти зверхників зникли з наказів. Тільки в Чернігівському та двох
Переяславських сотенних наказах говорилося про утиски з боку
козацької старшини або шляхти. У Чернігівському полку старшина
не змогла вплинути на зміст наказу через непорозуміння у процедурі
виборів. Представники козацьких сіл прибули прямо у Чернігів,
обрали одного депутата і виробили єдиний полковий наказ, минув-
ши, таким чином, другу, сотенну стадію та контроль з боку старши-
ни. Коли старшина дізналася про те, що сталося, вона вжила
заходів, аби примусити козаків прийняти ще один наказ — цього
разу під своїм наглядом. Незважаючи на процедурні порушення,
Рум’янцев, однак, відмовився відмінити первісний козацький наказ3.
У Переяславському полку було написано 18 сотенних наказів, 14 з
яких практично повторювали один одного. З чотирьох наказів, шо
не підпали під полковий контроль, два зачіпали проблему масової
експропріації козацького майна великими землевласниками4.
Хід подій у Стародубівському полку є найкращою ілюстрацією
того, як старшина маніпулювала результатами виборів. Урядовий
зверхник полковник Юрій Хованський відзначав у своєму донесенні
Рум’янцеву, що козаки чинили опір будь-яким пропозиціям щодо
зміни сотенних наказів5. Але об’єднання 11 сотенних наказів у
1 Там же,- С. 227-230.
2 Там же.— С. 229.
3 Там же,- С. 231-234.
4 Там же.- С. 251-254.
5 Лист Хованського до Рум’янцева // Накази малороссийским депутатам.— С. 217.
5 6-264
129
єдиний полковий спричинилося до того, що в останньому були
випущені скарги про загарбання козацького майна старшиною та
спроби примусити козаків виконувати селянські повинності1. Оста-
точна редакція наказу, без сумніву, набула свого вигляду без відома
виборних козаків.
Незважаючи на брак документальних свідчень1 2, існують ознаки
подібного тиску старшин і в інших полках. У Полтавському полку
Рум’янцев власноручно передав старшині право вирішувати долю
козацьких наказів, наказавши полковникові провести повторні вибо-
ри через можливі зловживання3. Остаточний Полтавський наказ
написав у Прилуках писар Петро П’ятигорський під контролем
шляхти4. У Миргородському полку старшина намагалася усунути
обраного від Сорочинської сотні депутата, що стало причиною
бойкоту полкових виборів з боку сотні5. У Київському, Ніжинському
та Гадяцькому полках також був помітним вплив старшини6. Най-
сильнішим цей контроль був у Лубнах — там козацький наказ став
майже точною копією того, що подала лубенська шляхта7. В цілому
ж до козацьких наказів слід ставитися обережно, оскільки, за
винятком Чернігівського і частково Переяславського полків, вони,
напевно, відображають побажання виборних козаків настільки, на-
скільки це не суперечило інтересам шляхти.
Козацькі накази однозначно захищали автономію Гетьманщини.
У дев’яти з десятьох полкових наказів вимагалося підтвердження
1 Скарги, не включені до полкового наказу, були у семи з десяти сотенних
наказів. Це, зокрема, скарги на тяжкі податки, що платилися духівництву (один
наказ), на утиски з боку російських солдатів (один наказ) і прохання відшкодувати
витрати на коней та фураж під час попередньої кампанії. Див.: Максимович Г.А.
Вибори н накази.— С. 237.
2 Відчувається не лише брак документів про виборні процедури, але навіть не
всі накази є доступними. Якщо шляхетські й міщанські накази були опубліковані
всі, то козацьких наказів — лише чотири — Чернігівський, Стародубівський, При-
луцький і Миргородський. На підставі матеріалів Максимовича можна вповні ре-
конструювати, майже дослівно, тексти наказів ще трьох полків: Переяславського,
Полтавського й Лубенського. Крім того, окремі положення Київського, Ніжинського
та Галицького полкових наказів подає Максимович; правда, вичерпний аналіз немож-
ливий без їх оригіналів, шо, ймовірно, зберігаються в українських архівах. Після
революції ніхто з ними не працював. Сучасний український історик О.І.Путро
опублікував статтю, спеціально присвячену козацьким наказам, але він використав
тільки опубліковані матеріали. Див.: Путро О.І. До питання про антифеодальну
боротьбу українського козацтва в другій половині XVIII ст. І І УІЖ,— 1971.— №8.—
С. 99 — 103; див. також його: Деякі питання соціально-економічної і політичної
історії Лівобережної України в другій половині XVIII ст. // УІЖ.— 1985.— № 7,—
С. 71 — 77. Ця стаття також побудована на опублікованих джерелах і не додає
жодного нового фактичного матеріалу, ані подає нової інтерпретації.
3 Накази малороссийским депутатам.— С. 291.
4 Максимович Г.А. Вибори н накази.— С. 244.
5 Накази малороссийским депутатам,— С. 285.
6 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 242 — 250, 255 — 256, 266 — 270.
7 Для порівняння цих двох наказів див: Там же,— С. 258.
130
т
усіх малоросійських прав і привілеїв, а в трьох містився заклик до
виборів гетьмана. 8 полків підтримали традиційні вибори старшини,
а 5 — нагадували урядові про те, що як привілейованих воїнів
козаків слід шанувати нарівні зі знаттю1.
Щоб відрізнити побажання козаків від вимог їхньої старшини,
необхідно звернутися до чернігівського наказу, оскільки він був
вироблений без нагляду нової шляхти. У ньому читаємо про утиски,
яких зазнавали козаки від старшини: «Багато козаків — через вище-
згадані купівлі та загарбання козацьких земель всілякими земле-
власниками, сотниками, старшинами та іншими козаками, через
великі утиски й страх — залишають свої козацькі землі для земле-
власників, мимоволі стають підсусідками або виїжджають за кордон
та в інші місця»1 2.
Хоча чернігівський наказ різко відрізняється від усіх інших, він
солідаризується з ними в питанні підтримки автономії. Це може
означати, шо заклик до збереження української автономії не був
простим шляхетським додатком до козацьких наказів. Більш ймовір-
но, що старшина не складала, а перевіряла козацькі накази. Можли-
во, що такі відкриті політичні вимоги, як вибори гетьмана, шляхта
щиро заохочувала, бо не мала можливості включити їх у свої власні
накази. Але немає ознак того, що захист української автономії не
збігався з козацькими побажаннями або інтересами. Навпаки, права
та привілеї, які хотіли забезпечити виборні козаки, мають таке саме
підгрунтя, тобто привілеї Сигізмунда Августа та положення договору
Богдана Хмельницького, що і в старшини. Фактично, українська
нова шляхта була всього-на-всього вищим прошарком козацтва.
Оскільки між козацтвом і новосформованою шляхтою не існувало
великої юридичної різниці, вони посідали подібні права — звільнен-
ня від податків, право на землеволодіння, різні торговельні привілеї,
а рівно ж і однаковий обов’язок — проходити військову службу.
Козаки дуже добре пам’ятали про цей тісний зв’язок. У Прилуках
вони твердили, що козацький статус будувався від давніх часів на
основі тих самих законів, шо і для шляхти, і таким чином вони
користувалися шляхетськими привілеями3; а в Чернігові козаки
наполягали на тому, шо «їм слід використовувати козацькі свободи
та дворянську честь»4. Для багатьох козаків українська автономія
означала теоретичну рівність зі шляхтою.
Ще одна козацька вимога — вільні вибори старшини — забезпе-
чувала їм не тільки більший вплив у вирішенні військових справ
1 Про найчастіші козацькі вимоги див. табл. 5.3. Усі вимоги козаків див. у
Додатку.
2 Накази малороссийским депутатам.— С. 145.
3 Прилуцький наказ // Накази малороссийским депутатам.— С. 153.
4 Там же,— С. 142.
5*
131
та управлінні регіонами, але й відкрила б також шлях до більшої
соціальної мобільності. Вибори козацької старшини, якщо ще й
відбувались, перетворились у той час на просту формальність1.
Повернення до виборів знову дозволило б деяким виборним козакам
поповнювати нижчі верстви Значного військового товариства, отже,
української шляхти. Але навіть за тодішніх умов просування вгору
по соціальній драбині не видавалося абсолютно неможливим: замож-
ний козак, який служив в адміністрації, що мала відношення до
гетьмана або до Малоросійської колегії, все ж таки міг увійти в
ряди української шляхти. Однак таких можливостей залишалося
все менше й менше, бо українська шляхта перетворилася на замкну-
тій стан, до якого входили члени знаних родин1 2.
(Якщо юридично козаки були близькими до шляхти, то економічно
і соціально вони нагадували селянство. Економічний занепад козац-
тва продовжувався, і попередні спроби повернути цей процес назад
через заборону торгівлі козацькими землями виявився неефектив-
ним. Проте невиправлені урядом чернігівський та 2 переяславські
накази вимагали залишати цю заборону в силі, тоді як інші вислов-
лювали прохання надати права необмеженої торгівлі та продажу
козацьких земель, що сталося, безперечно, у зв’язку з втручанням
шляхти, яка хотіла ці землі купувати.
Зі зменшенням своєї боєздатності козаки стали виконувати все
більше допоміжних функцій: спорудження фортець, охорона кордо-
нів і навіть будівництво шляхів і каналів. Козаки противилися такій
невійськовій праці, бо вона не відповідала їхньому рангові та прини-
жувала їхні права3. Ці нові обов’язки частково спричинилися до
економічного занепаду козаків, оскільки останні часто були відірвані
від домівок, наслідком чого було занедбання хліборобства та інших
господарських обов’язків4. Подібно до шляхти козаки вороже стави-
лися до розквартированих військ, яких треба було утримувати за
свої гроші або навіть постачати їм коней5.
Але найбільше нарікання козаків викликав запроваджений 1767 ро-
ку грошовий податок. До цього козацькі підпомічники платили
тільки половину податку, яким обкладалися селяни й міщани, тепер
же мали платити повністю. Новий податок зачепив половину козаць-
кого населення (198 295 чоловік)6. Як свідчать козацькі накази, він
1 Дядиченко описує, наскільки фіктивними були ці вибори на початку XVIII ст.
Див.: Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою.— С. 252 — 256.
2 Окиншевич Л. Значне військове товариство.— С. 120—171.
3 Чернігівський наказ І І Накази малороссийским депутатам.— С. 147.
4 Там же: Чернігівський. — С. 147; Стародубівський.— С. 155; Миргородський,—
С. 164.
5 Миргородський наказ // Накази малороссийским депутатам.— С. 164.
6 Згідно з переписом 1764 р. Див.: Шафонский А. Черниговского иаместничес-
тва...— С. 85.
132
х м А 39 4 9 *
33§“§§£££ £
§§-§333333
їд а. в......
»я “ »
З -и
» ,
О О1
в3
°і
з
й
§
з
X
- §
3=й
Оі
о
"О
з
о
р
X
§
л
Хс
X X
£=
X X
X
X
з
о
X
X
X
х
X
р
8
X
£
23
5 »
с-
•§
і
со
X
ІНіжин” ІЛубни” ІКиїв” І і1 л X ІСтародуб І ІПрилуки | {Полтава2 | {Переяслав11 Миргород - витяг {Чернігів |
X X X
X X X X X Х-1 X X X
X X X X X X X
X X *и X X
X X X X X X *о X и X и X
X X X X X X
X X X X X
X X X X X Х-1 X X
X X X X X
X X X X
X X Хо, X X
X X X
X X
Вибори гетьмана
Підтвердження усіх прав і привілеїв
Вільні вибори козацької старшини
Рівність у благородстві з дворянами
Скасування або зменшення грошового
_______________податку_______________
Заборона квартирування
російських військ і чиновників козаками
Заборона використовувати козаків
на громадських роботах
Припинення перепису
Таблиця 5.3
КОЗАЦЬКІ НАКАЗИ
Право на купівлю і продаж землі
Безмитна торгівля сіллю
Загальна свобода торгівлі для козаків
Право на виробництво і продаж алкоголю
Припинення розподілу, і продажу
козацьких земель (особл. шляхті)
мав цілу низку серйозних недоліків: по-перше, значно збільшив
податковий тягар для підпомічників; по-друге, оскільки ця категорія
козаків проживала разом зі старшиною і виборними козаками і
допомагала їм, певна частина цього податку лягла на плечі інших
козаків; по-третє, з’явилася велика група козаків, які вже не відріз-
нялися у податкових справах від селян. Справді, багато з цих козаків
вже виконували для землевласників селянські повинності, і виникла
реальна загроза того, що вони повністю зіллються з селянством.
Саме тому козаки так прагнули повернути собі давній статус, шо
був гарантований звичаєм та угодами,— статус шанованих вояків,
вільних від усяких податків.у’
Іншим нововведенням Рум’янцева, яке спричинило серед козаків
великий неспокій, був перепис населення. Вісім наказів містили
прохання припинити перепис, що вже проводився, оскільки він не
відповідав звичним нормам проведення перепису, отже, порушував
козацькі права та привілеї1. Справжньою причиною опозиції могло
бути й те, що велика кількість виборних козаків1 2 перебувала у
ненабагато кращому становищі від козацьких підпомічників, і вони
також побоювалися втратити свій соціальний статус та право на
звільнення від податків^?
Таким чином, доля козаків залежала від збереження українських
прав і привілеїв. Альтернативи, що могли виникнути, були досить
непривабливими: або перетворитися на селян, або стати частиною
російського війська3. Для козаків збереження української автономії
обіцяло соціально-економічне виживання, шлях до повернення
втрачених прав та статусу і навіть можливість отримання шляхетства.
Найяскравіше від даність козаків рідним звичаям та способу життя
проявилася серед тих козаків, які опинилися за межами Гетьман-
щини якраз напередодні проведення виборів до Законодавчої комісії.
Кременчуцька й Уласівська сотні були в складі Миргородського
полку до 1764 р., коли вони були переведені у новостворену Ново-
російську губернії©. Ці сотні відмовилися брати участь у губерніаль-
них виборах і, всупереч урядовим заборонам, написали наказ, обрали
депутата та відправили його на комісіїо у Москву. У петиції, підпи-
саній багатьма козаками, частиною старшини і навіть п’ятьма селя-
нами, говорилося, що: «...мьі нижайшие... с обшества народа Мало-
россійскаго исключеньї, и имбемь обьічаямь и вмсокославньїхь
Вашего И.В. предковь для нась свято и вечно утвержденньїмь
законамь немало отменньїе новоуведенньїе обрядьі, яко то распре-
1 Прилуцький наказ // Накази малороссийским депутатам,— С 159 — 160.
2 Згідно з переписом 1764 р., в Гетьманщині було 174 886 виборних козаків.
Див.: ІІІафонский А. Черниговского наместничсства...— С. 85.
3 Д.Міллер пише про те, як рекрутували українських козаків у російські загони
і наскільки непопулярною серед них була ця служба. Див.: Миллер Д. Пикинерия 11
КС.- 1889.- С. 301-322.
134
дЬленьї и названа наши сотенньїе містечка пикинерньїхь полкові
ротами; прозведенм наши жь прежде бавіпіе сотники и сотеннае
старшини ротмистрами и другими ротними афицерами, именують
и пишуть наїли сотеннае канцелярій ротними правленіями, а нась
нижайшихь, что ми исключенними оть Малороссіи, а причислен-
ними к Новоросійской губерній бить вовся не желяемь и вписмватся
в пикинерную службу не хочем»1.
Міські вибори і накази
Напевно, найбільші непорозуміння викликала організація вибо-
рів у містах. Катерина постановила, що проживання в місті є
головною підставою для участі в міських виборах. Однак шлях-
та, козаки, купці та ремісники, що проживали у містах, мали не-
багато спільних інтересів. Отже, міські вибори нерідко перетво-
рювалися у боротьбу за те, яка соціальна група представлятиме
інтереси міста.
Іншою проблемою було визначення тих міст, які мали висувати
депутатів. На відміну від Росії, в Гетьманщині не було офіційно
Визнаних імперією міст. Теоретично всі міста були вправі надсилати
своїх депутатів.
У маніфесті Катерини вказувалося, що кваліфіковані міста, які
мали менше як 50 дворів, надсилали депутатів на Законодавчу
комісію вибірково1 2. Малося на увазі, що кваліфіковані міста з більш
як п’ятдесятьма дворами братимуть участь у виборах автоматично.
Таких міст у Гетьманщині було більше 1003. Буквальне застосування
вказівок Катерини могло спричинитися до того, що від міст було
б більше депутатів, ніж від решти депутатських округів, разом узятих
(Тобто більше ста міських депутатів у порівнянні з дев’ятнадцятьма
від козаків і знаті)4. Контроль за такою кількістю виборів був би
нездоланною проблемою. Крім того, деякі з міст населяли в основ-
ному козаки та селяни і дуже мало міщани. Відтак Рум’янцев
вирішив, що обирати депутатів на комісію можуть тільки 14 міст:
Новгород-Сіверський, Сгародуб, Чернігів, Ніжин, Лубни, Погар,
Козелець, Переяслав, Остер, Глухів, Гадяч, Сорочинці, Полтава та
1 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 286 — 287.
2 ПСЗ,- Т. 17,- № 12, 801.- 14 дскабря 1766 г,- С. 101.
3 За Максимовичем, їх було 113: Максимович Г.А. Вибори н накази.— С. 94.
4 На думку Георга Заке, Катерина могла навмисно збільшити квоту представництва
міських груп. Див.: Асіеі ип<1 Вііі^егіит іп <1ег СегеІтвсЬетіеп Коттікзіоп КаЙіагіпаз
П уоп Киззіапсі // ІаІлЬисІїсг Гиг Ое8сЬіс1іІе Овіегирав.— 1938.— № 3,— 8. 408 — 417.
Однак І. де Мадар’яга показала, що не існує документів на підтримку гіпотези Заке
про те, що Катерина з метою тиску на дворянство бажала отримати в Законодавчій
Комісії буржуазну більшість. Див.: Мадагіа^а І. де. Киввіа іп Ніс А&с оґ СаОїегіпе.—
Р. 168-169.
135
Прилуки1. Решті міст дозволялося надсилати до Рум’янцева петиції
з викладом міських потреб1 2. Невідомо скільки міст скористалися
цим правом, бо, хоча й можна знайти чимало посилань на такі
петиції, оригінальні тексти залишаються недоступними3.
Обрані Рум’янцевим 14 міст були водночас історичними, адмі-
ністративними та економічними центрами, де можна було зручно
наглядати за ходом виборів. Як виявилося, кількість населення не
була вирішальним фактором при кваліфікації міст, оскільки вона
коливалася від 1 113 дворів у Ніжині до 231 двору у Погарі, а
цілий ряд некваліфікованих міст був більшим від міст — учасників
виборів4. Виключення з виборів таких важливих міст, як Батурин,
Почеп і Березна, було цілком безпідставним з боку Рум’янцева.
Існувало два типи виборів. У більших містах та містечках усі
мешканці, що мали право голосу, повинні були скликати збори зі
ста вибраних осіб, які, в свою чергу, у присутності представника
уряду обирали голову. Він керував зборами під час виборів депутата
і складання наказу. У менших містах голова та депутат обиралися
безпосередньо — без скликання зборів.
Згідно з маніфестом Катерини, важливим критерієм участі в
міських виборах було володіння будинком5. У містах Гетьманщини
власниками будинків були не тільки міщани, але й шляхтичі, козаки
та священики. Хоча з технічної точки зору духівництво мало право
голосувати, тільки в Лубнах священики взяли участь у міських
виборах.
Під час виборів соціальні проблеми відсунули на задній план
питання автономії Гетьманщини. Єдиний наказ на захист автономії
був надісланий з Лубен, і то — склали його не міщани, а шляхтичі,
внаслідок чого Рум’янцев оголосив його недійсним6.
Іншим містом, де автономістські погляди викликали певну три-
вогу уряду, був Глухів. Рум’янцев доповідав Катерині: «Накази
глуховския, каковьі с трудомь могли бьіть оконченьї оть шляхетства
и гражданства, с которьось Вашему Императорскому величеству
1 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 94; деякі з цих виборів пізніше були
анульовані і, очевидно, тільки десятьом містам було дозволено надсилати делегатів
на велике зібрання.
2 Розпорядження опубл.: Акти... Румянцева.— С. 99.
3 І. Тсличеико пише про такі містечка, як Мрін, Бориспіль, Гоголів, Олишівка,
Носівка, Кобижча, Бобровиця, Муровськ і Кролевець. Див.: Теличенко И. Сословньїе
нужди и желания... // КС.— 1890.— № 8.— С. 182. Г. Максимовичу не вдалося
знайти ці петиції ні в матеріалах, що їх згадує Теличенко, ані взагалі в харківському
архіві. А.А. Васильчиков працював із Бориспільською петицією, яку він цитує в кн.:
Семейство Розумовских,— Т. 1.— С. 157, прим.
4 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 12—14.
5 Пункт 5 з Правил про міські вибори. Див.: ПСЗ.— Т. 17.— № 12, 801.—
14 декабря 1766 г.— С. 1101.
6 Накази малороссийским депутатам,— С. 130.
136
іВсеподданнІйше подношу под литерою Е копій, не хотели они ни
їородского, ни земского и никакого новаго учрежденія, а всию
уївержцали прежние права и волности, в которьіхь мненияхь многие
живущие в городе, сколь много ни старался голова городской,
судья земской Дергунь, не согласясь остались»1.
, Таким міцним автономістським поглядам Глухів, напевно, завдя-
чував своєму становищу адміністративного центру Гетьманщини.
Тям мешкали шляхтичі, козаки, різні дрібні чиновники та урядовці,
багато з яких брали участь у муніципальних виборах1 2. Перебуваючи
свого часу в адміністрації гетьмана Розумовського, ці чиновники,
безперечно, були стійкими прихильниками української автономії.
Водночас як урядові службовці вони не могли довго протистояти
офіційному тискові. Врешті-решт Рум’янцев переміг. У глухівському
міському наказі українська автономія не згадувалася, але своїм
депутатом міщани все ж таки обрали — за його відсутності — відо-
мого автономіста Івана Скоропадського.
Плутанина з виборчими правами і процедурою стала причиною
скасування права на вибори в кількох містах. У Гадячі та Соро-
чинцях, згідно із свідченням урядового представника генерального
обозного Кочубея, взагалі не було міщан, а тільки шляхта та селяни,
крім того, ці міста перебували під юрисдикцією козацької адмі-
ністрації і не мали самоврядування3. Оскільки козаки та шляхта
вже брали участь у своїх власних виборах, Рум’янцев вирішив, що
міські вибори будуть простим повторенням, і скасував їх4. У цей
час вибори у Гадячі були на початковій стадії: провадився перепис
мешканців міста, в Сорочинцях голова та депутат вже були обрані,
але в обох випадках наказ не був складений5.
Донесення Кочубея про відсутність міщан у тих двох містах було,
напевно, не зовсім точним. Згідно з підрахунками Шафонського,
у 1785—1786 рр. у Гадячі проживало 846 міщан і ЗО українських
купців6, і малоймовірно, щоб усі міщани прибули туди після 1767 р.
Колись Гадяч належав до гетьманського уряду. З його скасуванням
1764 р. місто подарували Кирилові Розумовському7. Пізніше його
міщани були, напевно, пораховані як слуги землевласника, а не як
власне міщани.
1 Лист Рум’янцева до Катерини від 7 липня 1767 р. Донесення № 3 // Макси-
мович ГЛ. Вибори н накази,— С. 327.
2 Із 15 осіб, які підписали наказ, тільки 11 були міщанами; решта — переважно
Дрібні чиновники. Див.: СИРИО.— 1899.— Т. 68.— С. 128—129.
3 Накази малороссийским депутатам.— С. 283.
4 Там же,- С. 288.
5 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 283.
6 Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 629.
7 Там же,— С. 630.
137
Результати виборів у Прилуках і Лубнах також були скасовані-
У Прилуках попередній реєстр мешканців міста складався тільки з
міщан1. Незважаючи на умовляння Рум’янцева, найзнатніша шляхта
на вибори не з’явилася, але обрані голова та депутат були шляхти-
чами1 2. Рум’янцев вирішив анулювати вибори з двох суперечливих
причин: по-перше, всі власники будинків (тобто заможна шляхта)
не з’явилися на вибори; по-друге, вибори шляхтичів головою та
депутатом позбавляли міщан їхніх прав. Катерина разом із сенатом
це рішення затвердили3. Жодного наказу, таким чином, не з’явилося
у Прилуках, і місто так і не вислало депутата на комісію.
Найяскравішим прикладом плутанини під час виборів може бути
ситуація, що виникла в Лубнах. Передусім вибори відбулися тут
під наглядом представника уряду. Майже всі учасники були міща-
нами, але головою зборів обрали шляхтича — міського бурмистра.
Діючи за наказами Рум’янцева, урядовий представник анулював
результати виборів. На нових виборах, з меншим числом учасників,
шляхта та козаки повністю проконтролювали обрання голови та
депутата і продиктували зміст наказу. Зауваживши, що наказ підпи-
сала дуже незначна кількість міщан — 39 з 191,— Рум’янцев вирішив
оголосити вибори недійсними4. Пізніше він звернувся до жителів
з пропозицією надіслати йому замість нормального наказу петицію5.
Невідомо, чи ця петиція була колись складена, бо жодна її копія
не знайдена. Зберігся лише скасований лубенський наказ, що відби-
вав інтереси шляхти та козаків з додатком деяких зауважень від
міщан6.
Найбільш збалансованими були результати виборів у Ніжині —
найбільшому місті Гетьманщини7. Тут різні верстви міського насе-
лення написали окремі накази, потім об’єднавши їх в один. Відтак
Ніжинський наказ містить окремі побажання від шляхти та козаків,
від міщан, від грецького братства та російських купців8. Виборні
1 Максимович Г.А. Вибори и накази,— С. 86 — 87.
2 Накази малороссийским депутатам.— С. 231.
3 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 89 — 91.
4 Накази малороссийским депутатам.- С. 136— 137.
3 Про вибори пише Максимович: Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 45 — 55.
6 Опубл.: Накази малороссийским депутатам.— С. 124 — 141.
7 Київ був більшим від Ніжина, але перебував тоді за межами адміністративної
юрисдикції Гетьманщини. У Ніжині 1765 р. було 1113 дворів, або міських житлових
будинків. Див.: Максимович Г.А. Дсятельность Румянцева-Задунайского.— С. 95 —
98; його ж: Вибори и накази.— С. 12— 14.
8 Грецьке братство було привілейованою, давно заснованою торговельною компа-
нією, що контролювала діяльність грецьких купців не тільки в Гетьманщині, але в
цілій імперії. Оскільки в Ніжині було зареєстровано тільки 11 російських купців,
то існують великі сумніви щодо того, чи їм дозволили виробити свій окремий наказ.
Див. Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 62.
138
м
ІГ процедури та суперечливі інтереси різних міських груп спричинили
неузгодженості й розбіжності в наказі1.
У решті міст вибори контролювалися або шляхтою, або козаками,
або самими міщанами. Урядовий спостерігач Семен Кочубей писав
з Полтави Рум’янцеву про труднощі, що виникли, коли треба було
,рб’єднати інтереси двох груп міського населення в єдиному наказі:
«Я зауважив, що інтереси міщан повністю розходяться з інтересами
військових людей (козаків та їхньої старшини), і через це важко
Сподіватися, що вони передадуть депутатові ідентичні накази»1 2.
У Полтаві розгорілася справжня боротьба, бо було складено два
«накази: один, непідписаний, від міщан3, а другий, підписаний,—
офіційний4. В останньому відсутні скарги міщан на козацьку адмі-
ністрацію, шляхту та старшину5.
У Козельці, Острі, Переяславі, Глухові та Лубнах шляхта та
козаки «вичистили» накази так, як їм хотілося6. Вплив міщан при
укладенні цих наказів, ймовірно, залежав від їхньої кількості та
сили. Зміст двох наказів — переяславського та полтавського — пев-
ного мірою задовольняв міщан, але жоден з них не можна розглядати
як правдивий відбиток їхніх побажань.
Міщани, з іншого боку, взяли верх у Погарі, Новгороді-Сівер-
ському, Стародубі та Чернігові. У Погарі проти обраного голови
та наказу виступили бурмистр, 10 шляхтичів, 4 козаків і 2 купці7.
Голова, в свою чергу, написав Рум’янцеву, звинувативши бурмистра
у корупції, а шляхту — у зневажанні міщан й обструкції виборів8.
Пізніше розслідування підтвердило правильність думки голови: бур-
мистр, щоб приховати свою незаконну діяльність, приєднався до
шляхтичів з метою усунути міщан від участі в виборах9. Врешті-решт
міщани здобули повну перемогу: із 117 підписів на погарському
наказі немає жодного від шляхти або козаків10 11. У решті міст перемога
міщан вже не була такою повного, але скрізь інтереси шляхти та
козаків були представлені настільки, наскільки це дозволяли зробити
міщани.
1 Подробиці див. у табл. 5.4. і додатку.
2 Лист Кочубся до Рум’янцева // Накази малороссийским депутатам.— С. 200.
3 Там же,- С. 113-123.
4 Опубл.: СИРИО.- 1914.- Т. 144.- С. 13-21.
5 Для порівняння див. табл. 5.4.
6 Цс показав Максимович: Максимович ТА. Вибори и накази.— С. 45 — 51, 64—79.
7 Опубл.: Накази малороссийским депутатам.— С. 222 — 223.
8 Лист опубл.: Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 64 — 66.
9 Там же.— С. 68—71.
10 СИРИО.- 1914.- Т. 144.- С. 75.
11 Це показав Максимович: Максимович Г.А. Вибори и накази. — С. 23 — 38.
139
| Полтава0 | Переяслав ІОстер ІНіжин4 П [Лубни5 1 | Козелець 1 ІГлухів І Проконтрольовані шляхтою і козаками ІСтародуб | [Полтава2 | [Погар 1 Новгород- ІСіверський [Ніжин1 [Лубни3
X X X X X X X X
X X X X X X X
X X X X X X X
X X X
X X X X X X X X
X X X X X X
X X X ь; X X X X X X
X X X
Гарантія збереження.попередніх
х муніципальних прав і привілеїв
та магдебурзькрго права там, де воно
існувало
Звільнення від .втручання козацької
адміністрації
Міська юрисдикція над іноземцями,
приїжджими, козаками, шляхтою
та росіянами, що мешкали у містах
Збереження існуючої юрисдикції
над козаками та шляхтою
Повернення землі, сід і млинів,
що колись належали місту, а тепер
перебували у приватному ролодщні
або під козацькою адміністрацією
Дозвіл міському населенню шинкувати
Обмеження шляхти, козаків та різночинців
х и іноземців у правах ца торгівлю
та промисли без сплати міських додатків
і виконання міських обовязків
Таблиця 5.4
НАКАЗИ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
.Збереження усіх прав і привілеїв козаків
і шляхти, включно з правом на промисли
і торгівлю
010) о
1 Козелець ІГлухів (Полтава0 Я о 8 0 а ІОстер (Ніжин4 (Лубни5 і Проконтрольовані козаками, д ІСтародуб (Полтава2 (Погар Новгород- Сіверський | ТНИЖІН| ІЛубни3 1 (Чернігів 1
X X X X
X X X X X
X X X X X
X X X X X
X X X
X X X X X [ІЛЯХТОЮ 1 X
X X X X X
X X X X
X X X
Розповсюдження на всіх —
включно з козаками та шляхтою —
обов язку квартирувати російських
військових і чиновників
З
Розповсюдження на всіх — за винятком
шляхти і козаків — обод язку
квартирувати російські війська і чиновників
>нення міщан від оплати дров, свідок
•уражу для квартированих урядовців
о
Часткове зменшення постою росіян
Збереження грошового податку
Часткове зменшення грошового податку
Таблиця 5.4 (продовження)
Скасування податкових заборгованостей
Менші тарифи за імпортовану
з Криму сіль
ідьнення міщан або міських селян
від безплатних державних робіт
^Між двома групами складених таким чином міських наказів
існувала суттєва різниця. У всіх наказах, контрольованих міщанами,
говорилося, що іноземці, приїжджі, козаки та шляхта, що мешкали
по містах, мають підпорядкуватися міській владі- Природно, що
жоден з наказів, контрольованих шляхтою та козаками, не вимагав
подібного для шляхти або козаків. Один з наказів, що відбивав
погляди шляхти,— з Глухова,— висловлював згоду, щоб іноземці
перебували під ратушним контролем. У Ніжині греки та росіяни,
звичайно, наполягали на збереженні своїх власних юрисдикцій.
Ще одним предметом суперечки було право на торгівлю та
промисли. 6 наказів — 5 контрольованих міщанами та 1 контро-
льований шляхтою — відмовляли шляхтичам, козакам, іноземцям,
або різночинцям (людям, які не належали до будь-яких визначених
соціальних груп) у праві на торгівлю або промисли без виконання
загальноміських обов’язків або сплати міських податків. 2 накази,
контрольовані шляхтою, вимагали підтвердження прав усіх міщан
займатися промислами, виробництвом і торгівлею, але 3 інших —
відмовляли у цьому праві іноземцям та росіянам. У Ніжині греки
та росіяни, однак, захистили своє привілейоване становище. Нареш-
ті, в остерському наказі містилась вимога як підтвердження, так і
обмеження прав шляхти на заняття промислами.
В обох групах наказів були прохання гарантувати різноманітні
попередні міщанські права та привілеї, включно з магдебурзьким
правом. Але міщани найбільше зацікавлення висловили у поверненні
містам автономії, а також поновленні колишньої юрисдикції над
землею, селами та млинами, які тепер контролювалися козацькою
адміністрацією або приватними особами.
« Серйозну проблему для українських міст становили постій російсь-
ких військ та квартирування різних службовців і чиновників. Цілий
ряд наказів закликав до запровадження більш справедливої системи
квартирування: 3 накази містили прохання, щоб козацька старшина,
звільнена від цього законом, також забезпечувала військових і чинов-
ників житлом. У наказах зустрічаються нарікання на необхідність
забезпечувати чиновників-квартирантів свічками, дровами та фура-
жем. Нарешті, 5 наказів просили вислати, принаймні, частину
військових підрозділів, що перебували у містах на постої.
Ще однією життєво важливою турботою були податки. З цього
питання стався розкол: 3 накази, контрольовані міщанами, просили
тільки злегка зменшити податок, а накази, контрольовані шляхтою
та козаками, взагалі виступали проти грошового податку. Обидві
групи виступали за скасування податкових заборгованостей, а шлях-
та вимагала зменшення мита на імпортовану з Криму сіль.
Міське населення ставило вимогу надати право шинкувати та
оплачувати працю міщан на державних роботах. Інші вимоги або
142
мають місцевий характер, або зустрічаються тільки в одному-двох
наказах1.
. Хоча Київ був поза межами Гетьманщини, місто було з нею зв’я-
зане, і будь-який розгляд міщанських наказів залишився б неповним
без згадки про київський наказ. Як головний західний прикордонний
пункт Київ упродовж XVIII ст. перебував під юрисдикцією спеціаль-
ного імперського урядовця — київського генерал-губернатора, який
займався всіма міжнародними та порубіжними проблемами і коман-
дував російськими військами, дислокованими в Києві та Гетьман-
щині в цілому. Київські міщани користувалися широкою автоно-
мією, включаючи магдебурзьке право. Періодично гетьман і козацька
адміністрація поновлювали свою владу над козаками та старшиною,
що мешкали в місті. Більше того, гетьман обкладав і збирав індукту
і евекту на кордоні міста. З інших питань київські міщани здебіль-
шого мали справу безпосередньо з царською адміністрацією. Із
скасуванням в Гетьманщині імпортно-експортного податку (1764)
та відставкою гетьмана Розумовського слабкі адміністративні зв’язки
між Гетьманщиною і Києвом були знову порушені.
Відтак міські вибори в Києві контролював київський генерал-
губернатор Федір Волков. До виборів допустили тільки міщан. Наказ
із п’яти пунктів, який був затверджений, показав, що київські міща-
ни частково мали ті ж турботи, що й міщани Гетьманщини: високі
податки на утримання російських військ; квартирування російських
військ та чиновників; засилля іноземців, зокрема греків і волохів,
які торгували в місті, не сплачуючи муніципальних податків; а
також усім знайома проблема конкуренції козаків і старшини з
міщанами в торгівлі1 2. Кияни скаржилися, що, незважаючи на те,
шо Київ вже не був осідком Київської сотні, сотник та деякі
службовці все ще проживали в місті та шинкували тут напої, не
сплачуючи жодних міських податків в магістрат. Міщани просили, щоб
козаків або перевели в інше місто, або ж зареєстрували як міщан,
зобов’язаних платити податки. Вони також пропонували поновити
магістратський акцизний збір і широко й докладно виклали свої
мотиви на користь міської автономії, зокрема магдебурзького права.
Невеликій групі російських розкольників, що проживали в Геть-
манщині, також дозволили провести вибори й скласти свій наказ.
У XVII ст. старовіри, втікаючи від релігійних переслідувань, посе-
лилися у Чернігівському та Стародубському полках. За часів Петра І
вони були зареєстровані як державні селяни, а імперська влада опо-
даткувала їх. Як особливі російські громадяни, що мали спеціальний
статус, вони підпорядковувалися російській владі, тобто київському
генерал-губернатору, а не гетьману. Відтак за їхніми виборами спо-
1 Усі міські вимоги див. у додатку.
2 Про київський наказ див.: СИРИО,— 1900,— Т. 107.— С. 183 — 204.
143
стерігав не Рум’янцев, а Волков. Наказ старовірів висловлював поба-
жання їхньої громади (передусім право на дотримання своїх релі-
гійних обрядів). Просили вони дозволити їм торгувати у «Малоросії»,
а також змінити їх статус державних селян на російських купців1-
Накази яскраво свідчать, що українські міста були неспроможні
підтримувати свою автономію. Козаки та їх адміністрація панували
навіть там, де було введено магдебурзьке право1 2. Це не дивно,
оскільки міста були адміністративними центрами полків і сотень
(наприклад, Чернігів, Стародуб, Полтава та Лубни). Козаки нерідко
домінували в муніципальному уряді, а в деяких брали на себе його
функції3. Пізніше навколишні села, луки й млини, що колись
ставали містам у пригоді, козацька старшина або навіть приватні
особи без особливого клопоту прибирали до своїх рук.
Адміністративне панування козаччини полегшило наплив до міст
неміщан, особливо старшини і козаків. Підпорядковуючись тільки
козацькій адміністрації, прибулі були поза межами міської юрис-
дикції магістратів. Це надавало їм виразні правові та фінансові
переваги над міщанами: старшина та козаки не сплачували міських
податків і не виконували загальноміських обов’язків, хоча й брали
участь у торгівлі та промисловому виробництві. Тому, щоб уникнути
міських податків і повинностей, міщани переходили на козацтво
або ж подавалися на службу до знаті. Розвиток цих тенденцій, а
також все більша участь селян у торгівлі та промислах призводили
до безладдя у міських цехах і сприяли занепаду міщанства4. Навіть
Київ, автономне місто з дуже слабкими зв’язками з Гетьманщиною,
не оминув козацького натиску. Оскільки клір та іноземці так само
були звільнені від міських обов’язків, у місті постійно зростала
кількість людей, що лише користувались з міських переваг, не
докладаючи жодних зусиль до управління та утримання міста. По-
всюди у своїх власних містах міщани опинилися у явно невигідному
правному, економічному й адміністративному становищі.
Міщани вважали, що для виправлення ситуації слід знову визнати
їхні стародавні права та привілеї, включно з магдебурзьким правом,
яке слід перекласти з польської мови на російську. Це могло б не
тільки поліпшити їхнє становище (більшість міщан уже не знала
польської мови), але й полегшити їхні звернення до російського
уряду. Визнання українських міських прав було для російської влади
єдиним засобом паралізувати владу козацької адміністрації. Але самі
міщани не дуже усвідомлювали, що може спричинити міська авто-
1 Наказ старовірів опубл.: Там же,— С. 204 — 210.
2 Цс обговорює П.Климснко: Клименко П. Місто і територія на Україні за часів
Гетьманщини (1654-1767 рр.) // ЗІФВ ВУАН,- 1926,- Т. 7-8,- С. 309-357.
3 Приклади див. у табл. 5.4 і додатку.
4 Погарський наказ // СИРИО.— 1914,— Т. 144.— С. 81 — 82.
144
номія та магдебурзьке право. Воии сподівалися на звільнення їх
від козацької адміністрації, підпорядкування всіх міських жителів
міській юрисдикції, обмеження дозволу займатися торгівлею та
промислами тільки до міщан та повернення колишнього муніци-
пального майна містові. У всякому разі, міщани особливо просили
імператрицю виконати ці їхні вимоги. Погарські міщани навіть
навели місце з указу імператриці Єлизавети 1752 р., де йшлося про
заборону торгівлі у містах чужоземним купцям і неміщанам1. Цей
указ не мав нічого спільного зі стародавніми правами українських
міст, але посилання на нього свідчать про те, що, принаймні,
частина міщан бажала не тільки опиратися на свої колишні права,
але й того, щоб ситуацію виправила саме імператриця. Всі ці
сподівання виявилися ілюзорними. Насправді ж, російська адмі-
ністрація так само руйнувала українські міста, оскільки саме там
була розміщена більшість російських військ, що перебувала у Геть-
манщині1 2. Якщо старшині та козакам нерідко вдавалося уникати
такого небажаного квартирування імперських військ, посилаючись
на свої особливі права, то увесь цей тягар постою перекладався на
плечі міщан. У всіх наказах містилися прохання порівну розподілити
цей обов’язок, захистити від непомірних витрат на утримання росій-
ських солдатів й чиновників і створити спеціальні комісії, які б
вирішували суперечки, що виникали (див. табл. 5.4). Квартирування
російських військ ані звільнило міщан від грошового податку, ані
врятувало їх від частого залучення до різноманітних державних
робіт, особливо під час воєн. Таким чином, міщани були зобов’язані
переносити основні фінансові витрати на військові потреби імперії.
Міські прибутки сильно скоротилися після 1755 р., коли імпе-
ратриця Єлизавета своїм указом заборонила внутрішні мита, чим
скасувала податки на продукцію, що везли на продаж у міста.
Російський уряд компенсував козацькій адміністрації втрату у при-
бутках від скасування прикордонного мита між Гетьманщиною і
Росією, але міста такої компенсації не отримали. Уявлення про
фінансові збитки від цього указу дає ніжинський наказ, де міститься
прохання виплачувати річну компенсацію в розмірі 1638 карбованців
40 копійок3. Водночас скорочення і спрощення тарифів викликало
ще більшу конкуренцію з боку російських, грецьких та інших
іноземних купців, про що свідчать всі міські накази, де вимагається
ліквідувати привілеї чужоземного купецтва.
Борсаючись між молотом і ковадлом — з одного боку, на їхні
права постійно зазіхала козацька адміністрація, а з іншого, імперська
1 Там же.— С. 82.
2 Максимович Г.А. Деятельность Румянцсва-Задунайского. — С. 45 — 101. Подається
офіційний список місць постою загонів.
3 СИРИО,- 1914.- Т. 144.- С. 82.
145
влада вимагала грошей,— міщани вважали, шо певний ступінь авто-
номії буде для них захистом і дозволить вижити. Тому вони просили
дозволити їм контролювати свої власні міста, автономію для свого
стану, зменшення фінансових утисків та надання спеціальних прав
і монополій у торгівлі та мануфактурі. Інші питання їх цікавили
дуже мало, навряд чи вони усвідомлювали, що Гетьманщина стояла
на порозі політичної кризи.
Петиції духівництва
Хоча духівництво і не брало участі в роботі Законодавчої комісії,
Священний синод як урядова інституція представив свій наказ, що
підсумовував потреби церкви. Щоб скласти уявлення про існуючу
ситуацію, синод звернувся до єпископів з проханням надіслати
письмові звіти з викладом проблем своїх єпархій. До синоду надій-
шли донесення від єпископів усіх трьох єпархій Гетьманщини —
Київської, Чернігівської та Переяславської, а також двох київських
монастирів — Печорської лаври й Межигірського монастиря. Дві
останні інституції були ставропігіальними — не залежними від міс-
цевого єпископа та перебували під безпосередньою владою синоду.
Про те, як саме складалися церковні накази, існують дуже обме-
жені відомості. Ряд документів свідчить, що на місцевих нарадах
обговорювався зміст наказів1. Підписи під ними, а також зміст
прохань підтверджують активну участь у нарадах місцевого кліру.
В документах нічого не говориться про який-небудь тиск або втру-
чання з боку уряду.
Накази значно відрізняються за обсягом, організацією та змістом.
Київський наказ, де на 127 сторінках дрібним шрифтом перелічені
74 питання, містить докладний історичний екскурс у минуле, полі-
тичну програму та безліч утилітарних скарг і прохань. Він відбиває
погляди всього кліру єпархії і не відокремлює потреб парафіяльного
кліру від потреб монастирів. З іншого боку, накази від Чернігівської
та Переяславської єпархій — коротші за обсягом, без історичних
екскурсів і мають окремі розділи для парафіального кліру і для
ченців. І нарешті, накази двох незалежних монастирів обмежуються
їхньою внутрішньою діяльністю.
У церковних наказах проявилося декілька сильних автономіс-
тських тенденцій. Київський митрополит Арсеній Могилянський
прагнув створення автономної православної церкви для Гетьман-
щини з центром у Києві. Відповідно, київський наказ містить повну
програму церковної автономії: визнання митрополичого титулу «ми-
трополит Києва, Галича й усієї Малоросії»; поновлення звичаю
1 Дианин А. Малороссийское духовенство во второй половино XVIII вска // Трудьг
КДА.— 1904.- Т. 8,- С. 590.
146
обрання його лише з числа українців; передачу юрисдикції над
київським митрополитом від Священного синоду до Колегії іно-
земних справ; нагадування про те, що Чернігівська, Переяславська
та інші єпархії, а також ставропігійні монастирі колись теж були
під його покровительством; вимога, щоб ігумени затверджувалися
київським митрополитом або єпископами єпархій, а не признача-
лися безпосередньо синодом1.
Певні кола українського духівництва продовжували бути вірними
традиціям автономної української церкви, незважаючи на те, що
остання фактично зрослася з імперською православною церквою.
Щоправда, немає свідчень про те, що єпископи Переяслава або
Чернігова, або ж ставропігійні монастирі виявляли будь-яке бажання
повернутися під юрисдикцію київського митрополита, а прохання
Києво-Печерської лаври та Межигірського монастиря гарантувати
їхню ставропігію яскраво свідчать про опозицію будь-якій консо-
лідації української церковної влади1 2. Прагнення відродити авто-
номну українську церкву, напевно, висловлювали тільки київський
митрополит і його оточення.
Клір, зі свого боку, прагнув забезпечення всього комплексу своїх
особистих, маєткових і звичаєвих прав, що так глибоко вкорінилися
в українській правно-соціальній структурі (див. табл. 5.5).
Парафіяльний клір вважав себе рівним знаті. Проте ці претензії
були досить химерними, оскільки у Польсько-Литовській державі
нижчий клір ніколи шляхтою не вважався. Однак духівництво напо-
лягало на своєму шляхетському статусі, посилаючись, як підтвер-
дження своїх претензій, на Литовський статут і різні грамоти, і
скаржилося на козаків, шляхтичів, російських офіцерів та інших,
що ті не виявляли до нього належної шани. Особливу турботу в
українських монастирів викликали маєткові права, оскільки, завдяки
державній секуляризації, російські монастирі зовсім недавно втрати-
ли значну частину своїх багатств. У всіх настановах, що входили
до синоду з Гетьманщини, підкреслювалась необхідність ще раз
підтвердити — за українським законом — необмежені права монас-
тирів володіти, продавати, купувати та успадковувати землі та майно.
Парафіяльне духовенство вимагало також скасування указу 1728 р.,
що забороняв їм купувати козацькі землі, та відновлення їх тради-
ційного права виробляти та продавати алкогольні напої, відміненого
1761 р. гетьманом Розумовським.
Усі накази виступали проти будь-якого втручання у церковну
судову систему й вимагали присутності в цивільному суді представ-
ника духовенства при розгляді справ осіб під церковною юрисдик-
1 СИРИО.— 1885,— Т. 43.— С. 504- 511, статті 36, 37; С. 550, стаття 66; С. 508-
510, статті 38, 39, 40; С. 510 511, статті 41, 42; С. 513, стаття 44.
2 Там же.— С. 583, стаття 7; С. 589 — 591.
147
(Парафіяльний [клір |Переяславська (єпархія: (монастирі Парафіяльний клір (Чернігівська (єпархія: (монастирі (Києво-Печерська (лавра (Межигірський (монастир (Київська єпархія
X X X X
* X X X
X X X X X X
X X X X
X X X X
X X X
X X X
X X
X X
X X X X р X р
Підтвердження прав і привілеїв
Рівний статус зі шляхтою
Невтручання в церковне судівницгво,
присутність представника церкви
при розгляді цивільних спрар з участю осіб,
__шо знаходяться в церковній юрисдикції
Підтвердження маєткових прав монастирів
Право купувати і продавати землю,
___________особливо від козаків__________
Право щинкувати,
особливо парафіяльним священикам
Звільнення осіб, що знаходяться
під церковною юрисдикцією. ВІД постою
_______військ та інших службовців________
Фінансова підтримка і підвищення статусу
Київської академії
_______та Чернігівського колегіуму_______
Індивідуальна домовленість священиків з
громадами, а не усталені ціни
_______за викона.я духовних служб________
Звільнення осіб, що знаходяться
під церковною юрисдикцією,
від грошового податку
Таблиця 5.5
ПЕТИЦІЇ ДУХІВНИЦТВА
цією; наполягали на тому, щоб духовенство і ті, хто підлягає церков-
ній юрисдикції, були звільнені від квартирування військових чинов-
ників і сплачування грошового податку1. Накази Київської єпархії
та Межигірського монастиря містили прохання про звільнення від
усіх податків.
Серед інших питань, які порушували накази духовенства, були
фінансова підтримка та підвищення статусу Київської академії та
Чернігівського колегіуму і забезпечення окремої друкарні для київс-
ького митрополита. Нарешті, духовенство вимагало, щоб фінансове
утримання церкви залежало від індивідуальної домовленості між
священиком і громадою, а не від офіційного прейскуранту за вико-
нання духовних служб1 2.
Накази українського духовенства викликали у синоді певне збен-
теження, бо там ніяк не могли вирішити, які пункти слід включити
у наказ від цілого синоду. 8 грудня 1768 р. після низки нарад з
цього питання синод поділив статті наказу з Києва на три групи:
перші були включені до синодального наказу; другі — ігнорувалися;
треті слід було передати депутатові від синоду єпископу тверському
Гавриїлу3. Жодна із статей, що вимагали відновлення автономної
церкви, у синодальний наказ не потрапила4, а розв’язання проблеми
митрополичого титулу вирішено було передати депутатові5. Багато
питань, не зв’язаних з церковною автономією, були також випущені
не тільки з Київського наказу, але й з усіх інших. У протоколі
синоду нічого не говориться про критерії підходу до вибору вимог для
включення до синодального наказу6. Але все це втратило значення,
бо становище церкви не обговорювалося на законодавчій асамблеї.
Наказ Малоросійської колегії
Малоросійська колегія як головний адміністративний орган Геть-
манщини також обрала свого депутата, Д.Натальїна, і склала свій
наказ. Генерал-губернатор Рум’янцев передав колегії свій наста-
новчий меморандум з двадцяти статей, що послідовно відобра-
жав програму, яку Рум’янцев запропонував Катерині, коли 1765 р.
обійняв уряд7. Пізніше складений Малоросійською колегією наказ
1 Хоча священики були звільнені від податків, усі, хто працював і проживав на
церковних землях, його платили.
2 Інші вимоги див. у додатку.
3 СИРИО,- 1885.- Т. 43.— С. 111.
4 Див. наказ Священного синоду: Малороссийскис дополнсиия // СИРИО.—
1885.- Т. 43,- С. 63-113.
5 Там же,— С. 111.
6 Там же.— С. V.
7 Меморандум опубл.: Акти... Румянцсва.— С. 100— 111; пор.: початкова програма
Рум’янцева опубл.: СИРИО.— 1872.— Т. 10.— С. 9 — 10.
149
повторював її майже дослівно і навіть не змінив порядку, за яким
були викладені статті рум’янцевського меморандуму1. Оскільки в
останньому були враховані критичні зауваження Теплова та погляди
Катерини, наказ практично «підтакував» цілеспрямованій політиці
імперського уряду стосовно Гетьманщини.
Згідно з наказом, найголовнішою проблемою Гетьманщини було
походження ще з польських часів її законів і звичаїв і невідповідність
їх вимогам самодержавства. Тому на порядку денному було прове-
дення реформ в адміністрації, соціальній структурі, економіці й
освіті. Отже, адміністрацію слід було вдосконалити поділом Мало-
російської колегії на три департаменти — військових справ, подат-
ково-фінансовий та юстиції (стаття 1); створенням провінцій за
густотою населення, а не за традиціями Гетьманщини (стаття 2);
утворенням штату оплачуваних чиновників за російським зразком
тощо (стаття 3). Податки мали збиратися систематично і повністю
з перспективою запровадження єдиного податку (стаття 4). Далі
пропонувалося реорганізувати козацьке військо у типові підрозділи
з регулярним армійським командуванням і належною екіпіровкою
і набирати в них тільки придатних до служби (стаття 14). Решту
козаків слід було переписати в міщани або селяни і надалі жодного
з них не допускати до козацького стану (стаття 16).
Важливо відзначити, що наказ не підтримував надання всій стар-
шині шляхетного статусу. Замість цього пропонувалося утворити
дві категорії землевласників: дворян і земство. Старшини, що могли
підтвердити своє шляхетне походження або посідали значне стано-
вище в українській адміністрації, повинні були отримати патенти
(«жалованнме грамотьі») на російське дворянство. Решта земле-
власників підпадали під спеціальну категорії© земства і вже не
могли отримати право на шляхетство на майновій підставі (стаття
10). У наказі згадувалося про загарбання державних земель козаць-
кою старшиною, підтвердження законності якого ще чекало оста-
точного царського ріїдення (стаття 18). Наказ водночас підтвер-
джував і визнавав купівлю козацьких земель (стаття 20).
Для решти населення — духовенства, міщан і селян — у наказі
були накреслені наступні програми: монастирські землі підлягали
секуляризації державою, а ряд монастирів — перетворенню у дво-
рянські школи (стаття 2); клір, правда, звільнявся від квартирування
військ (стаття 18). Міста слід було поділити на два типи — першого та
другого класу: у першому випадку міське підданство отримували міські
урядовці, купці та ремісники; у другому — землевласники, козаки
та інші неміщани (стаття 5). Ніжинські греки переходили під юрисдикцію
магістрату (стаття 17). Нарешті, простий люд, селяни та підпоміч-
1 Пор. меморандум з наказом Малоросійської колегії. Див.: СИРИО,— 1885.—
Т. 43,- С. 218-237.
150
ники вже не могли переходити з одного стану в інший, а нові
землі підлягали колонізації тільки під наглядом уряду (стаття 18).
В інших випадках наказ просто повторював пункти рум’янцев-
ської програми: необхідність введення адвокатури при вищих судо-
вих інстанціях (стаття 3); утворення державної промисловості, створен-
ня багатогалузевого сільського господарства за допомогою дер-
жавних агрономів (стаття 6); потреба в державній міській службі
(стаття 7); введення державного регулювання торгівлі алкогольними
напоями (стаття 8) і передача командування українською артиле-
рією в руки імперського фельдцехмайстра (стаття 15)1.
Такий документ навряд чи заслужив би оплески української
шляхти. Добре свідомий цього, генерал-губернатор був напоготові,
чекаючи найменших проявів опозиції. Ясно, що найбільш гострими
автономістськими питаннями були вибори гетьмана та збереження
українського законодавства й адміністративного самоврядування.
Вибори до Законодавчої комісії засвідчили існування прогетьман-
ської групи, яка бажала — з певними модифікаціями — повернення
до козацької адміністративної системи, що існувала до часів кате-
рининського перевороту. Рум’янцев міг вилучити подібні вимоги з
наказів шляхти, але був неспроможний серйозно зацікавити українсь-
ку шляхту новою урядовою програмою. Після завершення виборів
арена боротьби між російською владою й українськими автономіс-
тами перемістилася з Гетьманщини в Росію на засідання «великого
зібрання» Законодавчої комісії.
Питання української автономії
на «великому зібранні»
Законодавчої комісії
ЗО липня 1767 р. Катерина з помпезними урочистостями відкрила
перше засідання Законодавчої комісії у Москві. Після завершення
вступних церемоній Катерина у згоді із зібранням призначила голо-
вуючого — військового А.І. Бібікова, який підпорядковувався гене-
ральному прокуророві А.А. Вяземському. Потім депутати обрали
комітет з п’ятьох осіб, що мав контролювати роботу численних
підкомітетів та координувати її з роботою великого зібрання («боль-
шого соб рання»). Як передбачалося процедурою, виробленою Кате-
риною, «велике зібрання» повинно було розглянути російські закони
та запропонувати реформи відповідному підкомітетові, який потім
готував проекти нових законів, що поверталися до «великого зібран-
ня» на вивчення. В разі затвердження пропоновані закони переда-
1 Єдиною додатковою вимогою була заборона всіх податків і мит, що збиралися
на дорогах і млинах приватними особами (стаття 9).
151
валися до сенату, колегій і, врешті-решт, до імператриці для оста-
точної апробації1.
Процедури самі по собі не були чіткими, а брак парламентської
традиції спричинив додаткові непорозуміння. Спочатку ніхто не
знав, що депутати мають робити з тими наказами, які вони привезли
на комісію. Пізніше їх передали до відповідних підкомітетів, але,
поки не був вироблений порядок денний, їх просто зачитували на
засіданні генеральної асамблеї1 2. Оратори дуже часто без особливих
причин перескакували від одної теми до іншої, причому головуючий
цьому не перешкоджав. Жодне питання не ставилося навіть на
формальне голосування. Якщо делегати обурювалися з приводу
якогось питання, що саме викладалося, вони могли висловити своє
незадоволення, тільки отримавши слово. Як писав В.І. Сергеевич,
«ЗасЬданія большого собранія бьіли превращеньї вь совершенно
безцільную читальню й говорильню»3.
Попри таке судження Сергєєвича, «велике зібрання» та різнома-
нітні підкомітети все ж таки намагалися виробити таке законодав-
ство, яке б зреформувало уряд і суспільство Росії. Нерідко асамблея
перетворювалася в арену гарячих дебатів про майбутнє Російської
імперії, включно з правами і свободами автономних земель. Фактич-
но це було перше питання, яке уряд подав на розгляд п’яти членів
комітету. Після прочитання «Наказу» генеральний прокурор Вязем-
ський поставив таке питання: «Оскільки Російська держава — на-
скільки це стосується її законів — поділена на три частини: Вели-
ко росію, Малоросію та Лівонію і кожна урядує згідно зі своїми
власними законами, чи необхідно це буде в майбутньому?» Хоч як
це було прикро для Вяземського й уряду, комітет відповідав: так,
необхідно4. В результаті генеральна асамблея та підкомітети почали
насамперед розглядати тільки російські закони.
Така зміна подій могла лише задовольнити 29 депутатів від
Гетьманщини — десятьох шляхтичів, десятьох міщан і дев’ятьох ко-
заків. У цілому українські депутати не брали участі в дискусіях
«великого зібрання» й відповідали тільки на відкриті зазіхання на
свої права та прерогативи5. Така стримана поведінка повністю
1 Вступні церемонії і порядок роботи Законодавчої комісії коротко описав Дьюкс:
Викех ]. СаіЬегіпс. — Р. 76 — 80; а також — нещодавно І. де Мадар’яга: МаВагіа^а І. <іе.
кшвіа іп Ніс Аес оГ Саііісгіпе іііе Огеаі.— Р. 164 — 166.
2 Мадагіа&а І. сіе. Киааіа іп Ніс А$е оГ Саійегіпс Ніс Огеаі.— Р. 166.
3 Сергеевич В.И. Откуда неудачи екатерининской законодательной комиссии? //
Вестник Европьі.— 1878.— № 1.— С. 233.
4 Сергеевич В.И. Откуда неудачи...— С. 233—236.
5 Єдиним депутатом від Гетьманщини, який говорив про загальноімперські про-
блеми без всякого зв’язку з «малоросійськими прерогативами», був Микола Мотоніс,
який представляв галицьку, миргородську та полтавську шляхту. Див.: СИРИО,—
1871,— Т. 8.— С. 167—169; СИРИО.— 1882.— Т. 36.— С. 61—67. Правда, Мотоніс
все-таки підтримав українську делегацію, коли обговорювалося питання автономії.
152
І
узгоджувалася з позицією, яку еліта висловила перед виборами до
Законодавчої комісії: представники Гетьманщини поїдуть на асамблею
тільки для того щоб захищати «малоросійські права та свободи».
На думку Рум’янцева, провідним лідером опозиції в Гетьманщині
був Іван Михайлович Скоропадський. Він походив з однієї з най-
видатніших українських родин Скоропадських. Іван Скоропадський
свого часу був гетьманом (1708—1722); мати була дочкою гетьмана
Данила Апостола (1727—1734); а батько — полковником Чернігівсь-
кого полку1. Іван Михайлович Скоропадський навчався у Київській
академії, пізніше — в університеті Бреслау (Вроцлав)1 2. Повернув-
шись з Європи в Гетьманщину, він став генеральним осавулом та
брав активну участь у суспільному житті3.
Генерал-губернатор дуже занепокоївся, коли Івана Скоропад-
ського іп аЬзепііа обрали депутатом від чотирьох різних округів.
У своєму другому донесенні про вибори Рум’янцев висловлював
сумніви щодо того, чи Скоропадський як обраний від Чернігова
депутат погодиться з моделлю проурядового наказу: «Сумневаюсь
толко чтобь оть черниговскаго полку вьібранной депутата, гене-
ралной асауль Скуропатской, сей наказь принять, и по немь хода-
тайствовать согласился, в разсужденіи ево извЬстньїхь мне сенти-
ментовь, ибо при всехь наукахь и в чужихь краяхь обращенияхь
остался в немь казакь, в прямомь своемь лице»4.
У наступному донесенні Рум’янцев описував як глухівська еліта
вдавала з себе хворих, щоб не брати участі у виробленні проурядового
наказу. І знову Рум’янцев виділив Скоропадського, як «признанной
патриоть и любитель волности», зауваживши, що чернігівський
наказ «для него такь тіомень, что его едва и разумЬти можно»5.
Але якщо Скоропадський насправді був провідником українських
депутатів у Москві, то він, напевно, мусив обмежитися закулісною
діяльністю. Ще напередодні прибуття у Москву, Скоропадський
передав 3 свої мандати іншим особам, залишивши для себе лише
депутатство від глухівської шляхти. Він жодного разу не виступив
на зібранні, жодного разу його не обрали до будь-якого підкомітету.
Таке відкрите ухиляння від участі могло бути навмисним. Скоро-
падський, можливо, хотів підкреслити, що комісія повинна займа-
1 Про історію роду Скоропадських див.: Модзалевский В. Малороссийский родо-
словник,— Т. 4.— С. 661 —665; Лазаревский А. Семья Скоропадских (1674— 1758) —
Люди старой Малоросии // Историчсский всстник,— 1880,— Т. 2,— С. 710 — 725;
Пріцак О. Рід Скоропадських // За велич нації.— Львів, 1938.— С. 64 — 90.
2 Оглоблин О. Опанас Лобисевич (1732 — 1805).— Мюнхен, 1966.— С. 47.
3 Модзалевский В. Малороссийский родословннк,— Т. 4,— С. 666; Пріцак О. Рід
Скоропадських.— С. 73.
4 Лист Рум’янцева до Катерини від 13 квітня 1767 р. Донесеній № 2 // Макси-
мович Г.А. Вибори и накази,— С. 325.
5 Лист Рум’янцева до Катерини від 7 червня 1767 р. Донесення № 3 // Макси-
мович ГЛ. Вибори и накази,— С. 327 — 328.
153
тися лише російськими законами, отже, делегація Гетьманщини в
таких засіданнях не мала жодного інтересу.
/Проте невдовзі дискусії на генеральній асамблеї виявили, що
опрацювання нового зводу законів — навіть обмеженого власне Ро-
сією — тягне за собою питання, що неминуче зачеплять «малоро-
сійські прерогативи». У жовтні 1767 р. депутат від Комерц-колегії
Сергій Меженінов запропонував здійснювати всю міжнародну тор-
гівлю через порт Санкт-Петербурга. Він твердив, що для забезпе-
чення адекватного контролю над тарифами та державними моно-
поліями міжнародна торгівля повинна бути централізована1.
Пропозиція викликала рішучий протест з боку депутатів південно-
західного регіону. Першим взяв слово депутат від Харкова, який дово-
див, що торговельний шлях через Балтію не зовсім вигідний, і запро-
понував новий, південний, шлях — через Крим1 2. Наступною була
найбільш опозиційна промова депутата-міщанина від Ніжина Івана
Костевича, який вважав, що будь-яка заборона торгівлі через кордо-
ни Гетьманщини — це порушення привілеїв і прав, дарованих «усьо-
му малоросійському народові», а особливо — «малоросійським куп-
цям». Він твердив, що українські купці не мають достатніх капіталів,
щоб скерувати свою торгівлю через Санкт-Петербург, і, більше
того, вже засвоїли торговельні шляхи та ринки у Бреслау (Вроцлаві),
Гданську і Кенігсберзі. Стосовно тарифів Костевич вказав, що вони
сплачувалися при переїзді через імперський кордон у Київ3.
На підтримку Костевича виступило багато депутатів з Гетьман-
щини: четверо з десяти шляхтичів, шестеро з десяти міщан і восьмеро
з дев’яти козацьких депутатів. Окрім того, 11 депутатів від Сло-
бідської й Південної України, включаючи запорозьких козаків,
підтримали Костевича щодо торговельних прав Гетьманщини4.
Пропозицію Меженінова також піддав гострій критиці депутат-
міщанин від Києва Йосиф Гудима, який твердив, що це порушує
урочисті грамоти, даровані київським жителям царями5. Нарешті,
депутат від російських старовірів з Гетьманщини Іван Щапов подав
свій голос на підтримку прямого «малоросійського торговельного
шляху» й рішуче виступив проти Санкт-Петербурга як єдиного
пропускного пункту для торгівлі. Своєю промовою Щапов дав
зрозуміти, що російські старовіри, які проживали в Гетьманщині,
мають право користуватися «малоросійськими торговельними права-
ми»6. Проти цього негайно виступив Данило Рогинський — міський
1 СИРИО.- 1871.- Т. 8,- С. 49-50.
2 Там же.— С. 52 — 53.
3 Там же.— С. 53 — 54.
4 Там же.— С. 54.
5 Там же,— С. 54 — 55.
6 Там же,— С. 87.
154
депутат від Стародуба, який підкреслив, що старовіри в Гетьман-
щині — це просто російські селяни, а відтак вони не мають торго-
вельних привілеїв. Його підтримали міські депутати від Переяслава,
Ніжина, Глухова, Новгород-Сіверського та Погара, а також козацькі
делегати від Стародубівського полку1.
Ще не вгамувалися пристрасті, викликані пропозицією Межені-
нова, як перед депутатами Гетьманщини несподівано рішуче висту-
пив Андрій Алейников, козак із Слобідської України, стійкий побор-
ник українських торговельних прав. Алейников засудив поступове
закріпачення селян в Гетьманщині й Слобідській Україні і запро-
понував заборонити старшині та «малоросійському народові» купу-
вати землю •разом із селянами або заселяти її ними. Існуюча практи-
ка, твердив він, однозначно завдавала шкоди козакам, бо відривала
їх від землі, отже, примушувала виїжджати в Росію, де вони часто
втрачали свій козацький статус. Алейников також твердив, що
російська знать, отримавши або викупивши землю в Гетьманщині
й Слобідській Україні, привозила з собою з Росії кріпаків або ж
намагалася закріпачити місцеве населення. Він запропонував забо-
ронити росіянам купувати маєтки на територіях, заселених укра-
їнцями (тобто в Гетьманщині й Слобідській Україні), українцям —
купувати землю або маєтки з селянами в Росії1 2.
Промова Алейникова, ймовірно, частково задовольнила депутатів
з Гетьманщини, але його пропозиція щодо заборони всім українцям
купувати землю з селянами в Гетьманщині, Слобідській Україні та
Росії суперечила життєвим інтересам української шляхти. 5 листо-
пада 1767 р. депутат від ніжинської шляхти Гаврило Божич виступив
на «великому зібранні» з відповіддю Алейникову. Він намагався
пояснити козакам з південного сходу, що «Малоросія» має свої,
властиві тільки їй, положення та закони. Подібно до Європи,
суспільство в Гетьманщині поділялось на стани: шляхту, клір, війсь-
кових, або козаків, міщан і селян, і кожний стан посідав свої власні
права на землеволодіння (за винятком селян, що проживали на
шляхетських землях). Божич посилався на Литовський статут, який
надавав шляхті право колонізувати нові землі, заселяти їх селянами
й продавати маєтки разом з ними, погоджуючись водночас, що
статут обмежував права іноземців, а указ 1727 р. забороняв їм
поселятися в Малоросії. В 1728 р., однак, коли Данило Апостол
обійняв гетьманство, був випущений спеціальний указ, за яким
росіянам дозволялося купувати майно в Гетьманщині, а українцям —
маєтки в Росії. Хоча Божич погоджувався, що з цього закону
росіяни скористалися більше, ніж українці, він гаряче заперечував,
що російських кріпаків привозили в Гетьманщину, і твердив, що
1 Там же,— С. 122.
2 Там же,— С. 170.
155
козаки не мали зазнавати шкоди від купівлі шляхтою земель, оскіль-
ки були незалежними землевласниками з гарантованими маєтко-
вими правами. Як підсумував Божич, Алейников просто не розумів
умов, що склалися в Гетьманщині. Промову Божича відразу ж
підтримали всі депутати Гетьманщини, що наводить на думку про
те, що основні її положення, напевно, були узгоджені попередньо
з усією делегацією1.
Алейников з аргументами Божича не погодився. 17 грудня 1767 р.
він знову виступив на захист прав усіх козаків й українців. Згідно
з Алейниковим, «малоросійський народ» — чи то в Гетьманщині,
чи в Слобідській Україні, а також козаки — чи в Україні, чи на
Дону, або в інших місцях користувалися більшими свободами, ніж
росіяни. Але ці свободи постійно обмежувалися, тому потрібні були
заходи для їх збереження. У Слобідській Україні, наприклад, росіяни
свого часу отримали землю й заселили її російськими кріпаками,
українські ж землевласники були зайняті колонізацією нових земель
і закріпаченням селян. На думку Алейникова, цей соціальний процес
відчужував тисячі козаків від їхніх володінь. Росіяни в Гетьманщині
й Слобідській Україні повинні повернутися в Росію, українські
козаки, що колись виїхали в Росію,— назад в Україну, а українським
землевласникам (буде це в Гетьманщині або Слобідській Україні)
слід заборонити продавати або колонізувати землі разом із залеж-
ними селянами1 2.
І знову Алейникову відповів Божич. Він заявив, що Алейников
переплутав Гетьманщину з іншими військовими формаціями, бо,
очевидно, не був знайомий з договорами, що гарантували певні
свободи Гетьманщини в імперії. Божич пообіїїяв зібрати ці відомості
та передати їх Алейникову3.
Поки Божич, підтриманий всією делегацією Гетьманщини, нама-
гався пояснити Алейникову конституційні особливості Гетьманщи-
ни, «велике зібрання» всерйоз розпочало дебати з усього комплексу
питань регіональної автономії. Частково дискусії розгорілися через
численні прохання балтійських делегатів підтвердити їхні традиційні
права та привілеї. 22 листопада 1767 р. проти цього виступив депутат
від російського дворянства Никифор Толмачов. Коли б закони
байтів були досконалі, глузував він, то їх би не викликали на
Законодавчу комісію. Єдине, що насправді потрібно,— це однако-
вий закон для всіх народів імперії4. До Толмачова приєдналися
інші делегати. Один заявив, шо — як завойований народ — балти не
1 Там же,— С. 214 — 216.
2 Там же,- С. 369 — 375.
3 Там же.— С. 378.
4 Там же.— С. 330.
156
мають жодних привілеїв1. Інший депутат сказав, що той, хто віддає
перевагу законам іноземних королів перед законами своєї держави,
не є патріотом1 2. Нарешті, Артемій Шишков, представник імперсь-
кого уряду в Ліфляндії, Естляндії та Фінляндії, знову ствердив, що
ці землі повинні мати такі ж закони, що й решта імперії3.
Впродовж наступних восьми засідань в центрі уваги зібрання
були питання привілеїв балтійських провінцій. На кожному засіданні
депутати від окремих районів, від окремого стану або навіть від
одного привілейованого міста з Балтії зачитували спеціальні преро-
гативи своїх законодавчих органів. Але серед балтійських регіонів
або соціальних груп не було згоди, а між двома елітами — зареєс-
трованим нобілітетом і неблагородними землевласниками (Ландсас-
сен) існувала глибока неприязнь. Усі балтійські делегати погоджу-
валися тільки з одного питання: старі прерогативи слід залишити.
Депутати від Гетьманщини в бійку не лізли, хоча зміст цих
дебатів був для них очевидний. Можливо, українці хотіли уникнути
тактичних помилок балтів, які самі порушили питання балтійських
прав, а тепер зустрілися з хвилею критики. Однак київський депутат
не стерпів. Гудима безпосередньо напав на Толмачова, вказуючи,
що магдебурзьке право було дароване Києву королем Сигізмундом
у 1544 р. і підтверджене царем Олексієм Михайловичем у 1654 р.
і «велике зібрання» не має жодних прав порушувати волю суверена4.
Балти схвалили аргументи Гудими. Депутат від ліфляндських
поміщиків Вільгельм фон Блюмен заявив, що їхні закони та привілеї
є повністю відповідними і не вимагають ревізії. Він докоряв зібранню
навіть за саму спробу обговорення питання про автономні землі,—
хоча воно неодноразово порушувалось самими балтами,— оскільки
це ставило під сумнів мудрість й авторитет суверена, який дарував
ці привілеї5.
У розпал дебатів за балтійські привілеї головуючий Бібіков ого-
лосив, що зібрання зробить перерву — з 18 грудня 1767 р. і продов-
жить свою роботу з 18 лютого 1768 р., але вже не в Москві, а в
Санкт-Петербурзі. Невідомо, що — можливо, гарячі дебати щодо
балтійських привілеїв — підказали Катерині завершити тоді дискусії.
Найбільш правдоподібно, що вона вирішила перенести засідання
до Санкт-Петербурга, оскільки в Москві почала нудьгувати за імпер-
ською столицею. Перерва також дозволяла делегатам повернутися
додому на Різдвяні свята.
1 Там же.— С. 335 — 336.
2 Там же.— С. 350.
3 Там же,— С. 337.
4 Там же.- С. 337.
5 Там же,— С. 350 — 351.
157
Коли в Санкт-Петербурзі відкрилася друга сесія зборів, делегація
з Гетьманщини обговорювала лише питання, які стосувалися «мало-
російських» привілеїв, відмовляючись брати участь у дискусіях за-
гальноімперських проблем. Так було, коли Яків Козельський —
депутат від шляхти південної України (Новоросії) звернувся до
зібрання з приводу селянського питання. Він запропонував цілу
низку цікавих реформ, включаючи спадкоємне право на землю,
але погодився з тим, що перехід селян від одного поміщика до
іншого в Гетьманщині й південній Україні ускладнило збирання
податків і спричинило зубожіння знаті. Козельський радив обмежити
можливість цих переходів1. Одразу ж виступив депутат від пере-
яславської шляхти Захарій Забіла і заявив, що делегація від Гетьман-
щини просить тільки підтвердження всіх «малоросійських правь і
свободь» разом з правами і свободами простого люду, а закони її
є цілком адекватними і не потребують жодних змін1 2.
Відмова української делегації, контрольованої українськими зе-
млевласниками, розглядати питання про дальші обмеження пере-
ходів селян або запровадження російського типу кріпацтва в Геть-
манщині свідчила про їхні побоювання, що будь-яке втручання
Росії в справи Гетьманщини, навіть вигідне для правлячої шляхти,
може привести до скасування української автономії. Досвід першої
сесії зібрання в Москві лише об’єднав депутатів в їхній рішучості
захистити свої спеціальні права. Генерал-губернатор Рум’янцев спо-
вістив Катерину про настрої серед українських депутатів після зустрі-
чі з ними під час Різдвяної перерви. Він відзначив, шо делегація
готувалася до грунтовної оборони українських прав, і знову виділив
, Івана Скоропадського як безперечного лідера: «Я имЬль случай сь
' уволненньїми на врЬмя и опять уже отьЬхавшими некоторьіми
депутатами видется и нашоль ихь сь сожалениемь или болше сь
удивлениемь во всЬхь ихь развращенньїхь мьісляхь непреклонно
пребьшающихь, и что оть всего сов'Ьта признанное вашего Импе-
раторского величества кь намь на милости, челов'Ьколюбіи и право-
судіи основанное благоволение, и предварительно изданной наказь,
ясно оное изь являющей не произвели в сихь, могу сказать, со-
бственно себ-Ь врагахь, никакова исправления, доказателно что оне
вьібираньї бьіли, какь извістно над'Ьжньїе. Скоропадскій всЬхь
протчихь руководитель кь его несчастию по ньшЬшнимь многимь
вьіборамь вь депутати, и по мнимьімь своимь к тому способностямь
возмечталь вьібранньїмь бьі бьіть и Гетманомь, конечно (ежели бьі
они бьіли), ньінЬ болше нежели прежде свои волности козачня и
права оборонять и утверждать старается. Тчеслявились они здЬсь
много тЬмь, что лифляндцовь какь єдино намЬренньїхь будто с
1 Там же,— С. 87 — 89.
2 Там же.— С. 100; повний текст промови див.: С. 519 — 520.
158
ними, удержать при ихь правахь и волностях, при чтеніи ихь наказа
генерално оми все голоси свои подали, охраняя, тЬмь свои собствен-
ньіе, и ожидая оть нихь взаимного соотв'Ьтствованія; и ежели
подлинно лифлядци однихь сь ними мьіслей, какь они сказьівають,
то я могу сказать всемилостивійшая Государиня, что лифляндцовь
вовсе не зналь. Готовится теперь онь, Скоропадскій (какь самь
отзмвался), подать возражение уничтожающее всі пунктьі коллеж-
ского наказа. Послідование сего оправдать моє обь немь вашему
Императорскому величеству зділанное доношение и отькроеть его
в томь подкрепляющих...»1
Відповідаючи на лист Рум’янцева, Катерина підтвердила його
зауваження: «Что же вія пишете о Скоропадському то все весьма
справедливо: онь здЬсь ведет себя какь волкь и ни с кімь изь
нашихь знаться не хочеть»1 2.
Ще одна подія вказує на те, що населення Гетьманщини справді
розглядало Скоропадського як можливого кандидата на гетьмана.
У червні 1768 р. Матвій Новик, козак з Гетьманщини, начебто
заявив таке: «Лишилась Малороссія прежней вольности, и запо-
рожцю немало утЬсненьї! А когда господинь Скуропадскій будеть
гетманомь но прежней вольности возстановлено не будеть, то мало-
російские козаки сь запорожцями — а можеть бьггь призовуть вь
помощь и татарь — ударять на москалей, при чемь сь перваго
Румянцева голову снимуть»3.
При розслідуванні Малоросійською колегією цього інциденту
Новик твердив, що йому говорила якась жінка і багато інших
людей, що «вь Глухові народь ожидаеть пріізда господина Скоро-
падскаго, которьій пріідеть гетманомь»4.
Скоропадський справді повернувся в Гетьманщину, але не гетьма-
ном. Без жодних пояснень, 7 червня 1768 р. він передав свій
депутатський мандат Павлові Римші5. Він залишив Санкт-Петербург,
так і не виступивши проти наказу Малоросійської колегії, а керів-
ництво українською делегацією на «великому зібранні» прийняв
Григорій Полетика, погляди якого відрізнялися від думок Скоро-
падського і його прихильників.
Передусім його раптовий від’їзд пояснюється тим, що Скоро-
падський усвідомив своє слабке політичне становище. На будь-які
пропозиції обрати гетьмана російська влада давилися скоса й зане-
покоєно. Багатьох ніжинських шляхтичів, що висловилися за такі
1 Лист Рум’янцева до Катерини від 28 лютого 1768 р. Донесення № 5 // Макси-
мович Г.А. Вибори и накази.— С. 330.
2 Лист Катерини до Рум’янцева від 16 квітня 1768 р. // Сочинения Императрицн
Єкатерини II. В 3 т. / Под ред. А.Смирдина.— СПб., 1850.— Т. З,— С. 195.
3 Ефименко П. Один из протестовавших // КС.— 1882.— № 3.— С. 605.
4 Там же,— С. 606 — 607.
5 Лонгинов. Материалн.— С. 42.
159
вибори, присудили до страти (пізніше були подані апеляції в сенат,
який прийняв остаточне своє рішення 7 липня 1768 р.)1. Скоро-
падський напевне знав, що за ним слідкували і що будь-який
політичний крок може бути дуже небезпечним для нього та його
прихильників. Врешті-решт, з приватних джерел у Москві він,
ймовірно, довідався про всю безнадійність становища. Отже, Скоро-
падський віддав свій мандат і залишив зібрання.
Поява Григорія Полетики на чолі української делегації була дещо
несподіваною. Випускник Київської академії, предки якого похо-
дили від польсько-литовської шляхти, відомої ще до часів Хмель-
ницького, Полетика продовжував свою освіту в академічній гімназії
Санкт-Петербурзької Академії наук1 2. Отримавши посаду перекладача
з латини й німецької мови при Академії наук і Священному синоді,
1757 р. він дістав титул колезького асесора, а після відставки 1761 р.,
став надвірним радником. Перші наукові праці Полетики, опублі-
ковані 1757 р.,— це російські переклади з Арістотеля і стаття про
походження російської освіти. Остання спричинила його конфлікт
з Ломоносовим, що, напевне, вплинуло на його рішення залишити
перекладацьку роботу. 1764 р. Полетика знову подався на державну
службу на посаду головного інспектора морського кадетського учи-
лища. Численні його предки посідали значні посади в адміністрації
Гетьманщини, але сам Полетика ніколи не посідав українських
урядів. Можливо, Полетика брав участь у Глухівській раді 1763 р.,
але він не був відомий у центрі як український громадський діяч.
То ж не дивно, що рішучий захист Полетикою української автономії
став для російської імперської влади несподіванкою.
Першою акцією Полетики як голови української делегації була
відповідь за пунктами на наказ Малоросійської колегії. У мемо-
рандумі, представленому «великому зібранню» під назвою «Запере-
чення депутата Григорія Полетики щодо настанов Малоросійської
колегії панові депутатові Дмитрові Натальїну»3, Полетика дав оцінку
договорам, за якими Україна прийняла протекторат царя. Він пере-
рахував 10 переваг, отриманих Росією внаслідок цього союзу. За
1 Максимович Г.А. Вибори и накази.— С. 197.
2 Біографічні відомості про Г.Полетику див.: Модзалевский В. Полетика, Григорий
Андреевич // Русский биографичсский словарь.— Т. 14,— СПб., 1905.— С. 321 —
334; Знциклопедический биографичсский словарь Брокгауза и Ефроиа.— Т. 34.—
С. 277 — 278. Генеалогію Г.Полетики можна знайти в кн.: Модзалевский В. Мало-
российский родословиик.— Т. 4.— С. 115 — 121; Милорадович Г.А. Родословная книга
чсрниговского дворянства. В 6 ч. В 2 т,— СПб., 1901.— Т. 2.— Ч. 4,— С. 161 — 164;
Василь Омельченко. Рід Полетик // Український історик.— 1967.—№ 1—2,—
С. 59 — 63. У цих генеалогіях висловлюються певні сумніви щодо того, чи предок
Г.Полетики дійсно походив із польської шляхти.
3 Возражение депутата Григория Полетики на наставления Малороссийской кол-
легии господину же депутату Дмитрию Натальину // ЧОИДР.— 1858,— Т. 3.— С.
71-102.
160
ці вигоди Цар завжди гарантував українські права та привілеї. Тепер
же наказ Малоросійської колегії намагався «ввести вь Малую Россію
такія учрежденія, котормя правамь и вольностямь оньїя во всемь
противньї, и тЬмь нарушить святость договорові^...»1. Полетика
вважав, що 130-річний досвід підтвердив повну відповідність укра-
їнських норм принципам української самоуправи. Можливо, якісь
закони ще не були досконалими, а гетьмани не завжди поводилися
справедливо, але будь-які реформи повинні походити від українсь-
кого народу, а не від правлячої колегії.
Полетика не тільки критикував наказ Малоросійської колегії за
порушення місцевих прав, але й прагнув довести, шо викладені в
ньому пропозиції не потрібні. Навіщо запроваджувати чужоземну
модель для українських міст, якшо їх можна відродити підтвер-
дженням магдебурзького права та міської автономії? Подібним же
шляхом можна було досягнути розз’єднання військового і цивільного
урядів. І навіщо замінювати козацьку старшину регулярними армій-
ськими офщерами? Краще відібрати гідних козацьких старшин із
військовим досвідом. Отже, Полетика виявився рішучим против-
ником запровадження російських імперських порядків у Гетьман-
щині. Стійкий захисник історичної легітимності, він підтримував
тільки такі зміни, які відповідали вітчизняним традиціям, постійно
демонструючи цю позицію у своїх виступах і записках.
Коли «велике зібрання» розпочало розгляд пропозицій про «Права
дворянства», то відчувалося назрівання широких дебатів з питання
земельних привілеїв. Стаття 43 запропонованого проекту говорила,
що «Никто, кромЬ россійскихь благородньїхь, вь Россіи сими права-
ми пользоваться не можеть»1 2. Було незрозуміло, чи це стосується
імперії в цілому, чи лише російських земель. Як слід визначити
російських дворян — як суб’єктів імперії чи як етнічних росіян; чи
підпадала іноземна знать під поняття російського дворянства? Оче-
видно, що вона мусила протестувати проти такої багатозначної та
небезпечної формули.
Чекаючи на формальне обговорення статті 43, Полетика розпочав
підготовку до систематичного захисту українських прав і привілеїв.
Він склав меморандум з витягами з Литовського статуту, що визна-
чали права шляхти, а також з уривками з договорів, укладених між
гетьманом й царями, царських грамот і всіх інших документів на
підтвердження «малоросійських прав і вольностей». Коли статтю
43 було зачитано, Полетика вже мав готовий меморандум3.
1 Там же,— С. 73.
2 СИРИО,— 1881.— Т. 32.— С. 585; повністю проект див. с. 571 —585.
3 Меморандум Полетики опубл.: Накази малороссийским депутатам.— С. 167 -
176.
6 6-264
161
21 серпня 1768 р. «велике зібрання» розпочало дискусії нової
статті 43. Одразу виникла проблема дефініції «російського дворя-
нина». Шляхта південної України бажала забезпечити собі повні
права російського дворянства, проти чого виступив депутат від
Гетьманщини Володимир Золотинський. Нагадавши асамблеї про
грамоти, даровані «малоросійській шляхті» королями й царями, він
звернувся до депутатів з проханням розглянути меморандум Поле-
тики. Золотинський пропонував доповнити статтю 43 таким чином:
«сими преимуществами пользуется великороссійское дворянство;
малороссійское же, лифляндское и зстляндское шляхетства, по
общему всЬхь ихь прошенію, остаются вь разсужденіи ихь мЬсть
на прежнихь своихь правахь и привилегіяхь»1.
Таку ж позицію зайняв і Григорій Полетика. Виступаючи після
Золотинського, Полетика насамперед піддав критиці запропонова-
ний проект у цілому, а потім перейшов до проблем української
автономії. На думку Полетики, якщо проект не стосувався Гетьман-
щини, то в ньому слід було лише підтвердити традиційну українську
автономію, в іншому разі — до нього слід було включити такі права
української шляхти:
1) за винятком випадків безпосередніх повноважень імператора —
всі урядові функції в Гетьманщині виконуються шляхтою;
2) тільки шляхта має право видавати закони, що потребують
формального затвердження імператором;
3) всі внутрішні справи, включаючи оподаткування та реквізиції,
вирішує шляхта;
4) вільні вибори українських цивільних та військових урядовців
з числа «корінної малоросійської шляхти»;
5) шляхтича не дозволяється ув’язнювати, за винятком серйозних
злочинів, а при звинуваченні у злочині він не може бути переданий
до суду без дотримання прийнятих законів і процедур;
6) шляхта посідає повну судову владу над мешканцями своїх
маєтків;
7) право шляхти подорожувати в інші країни без спеціального
дозволу;
8) право шляхти вільно розпоряджатися своїм рухомим і неру-
хомим майном;
9) право шляхти на повну власність своїх маєтків, включно,
наприклад, з корисними копалинами;
10) шляхта звільняється від усіх податків, за винятком невеликого
земельного податку;
11) шляхта має право на торгівлю на своїх та іноземних ринках,
не сплачуючи жодних тарифів або податків;
1 СИРИО.— 1881.— Т. 32.— С. 307; промову Золотинського повністю опубл.:
СИРИО,- 1882.- Т. 36,- С. 332-339 (додаток, док. № 33).
162
'1
Л2) у випадку смерті іноземця, що проживав у шляхетському
маєтку і не залишив по собі спадкоємців, все його майно успадковує
землевласник, а не державна скарбниця;
13) війська не повинні перебувати на постою в шляхетських
Маєтках;
14) житлові будинки шляхти користуються правом недоторканості,
в них забороняється проводити обшуки; навіть злочинця не можна
забрати з шляхетського маєтку без дозволу власника;
15) шляхта має право вирубувати ліси, полювати та займатися
рибальством на всіх державних землях.
Промову підтримала переважна більшість делегатів з Гетьманщи-
ни: 24 із 29 депутатів1.
На наступній сесії «великого зібрання» 28 серпня 1768 р. виступив
Максим Тимофєєв з єдиною промовою від виборних козаків Геть-
манщини. Тимофєєв погодився з тим, що шляхтичам з пограничних
земель слід зберегти свої національні права та привілеї, але нагадав
зібранню, що царі гарантували українські права не тільки шляхті,
але також «малоросійському казацкому войску». Промову підтри-
мали практично всі делегати від Гетьманщини, а також багато
делегатів від Слобідської та Південної України1 2.
Зауваження українців підштовхнули депутатів від інших приві-
лейованих земель до висунення подібних вимог. Смоленське дворян-
ство наполягало на своїх спеціальних правах, гарантованих йому
після включення Смоленська у Московську державу, і просило їх
зберегти3. Щоправда, всерйоз це питання першим висунуло балтій-
ське дворянство. На наступних трьох засіданнях — 4, 8 і 9 вересня
1768 р,— дворянські депутати з Лівонії, Естляндії та Фінляндії
(Карелії) детально виклали свої вимоги. Потім, 9 вересня, після
п’яти засідань, присвячених тільки статусу дворянства автономних
регіонів, головуючий зібранням генерал Бібіков зачитав коротку
заяву, згідно з якою, депутати від Лівонії, Естляндії, Фінляндії,
Малоросії та Смоленська, вимагаючи підтвердження автономних
прав, а не формулюючи загальний проект для усього дворянства,
перевищили свої повноваження. На думку Бібікова, зібрання «не
можеть входить ни вь какое разбирательство, касающееся до правле-
ній, а еще меньше — зависящее единственно оть Монаршей впас-
ти»4. Тому голова відкидав усі пропозиції, висунуті цими депутатами.
1 Там же,— С. 310 — 314. Повністю промову Полетики див.: СИРИО,— 1882.—
Т. 36.— С. 346 — 356. Його підтримали 8 депутатів від шляхти, 9 — від міст і 7 —
від козаків. Див.: СИРИО.— 1881.— Т. 32,— С. 314 — 315. Але невідомо, чи інші
5 депутатів від Гетьманщини були присутні на цьому засіданні.
2 Там же,- С. 318-319.
3 Там же,— С. 319.
4 Там же,— С. 346.
6*
163
?
Цілком ймовірно, що Бібіков діяв за прямими вказівками Катерини,
яку допекли постійні вимоги делегатів зберегти місцеві привілеї *•
Оскільки права Гетьманщини вже не підлягали обговоренню на
асамблеї, українські депутати вирішили подати петицію безпосе-
редньо імператриці. Внаслідок цього з’явилася,— очевидно, складе-
на Полетикою,— петиція від «шляхти, козаків і міщан»1 2. Вона пере-
лічувала вигоди, які отримала Російська імперія від добровільного
союзу Гетьманщини з Московією, просила підтвердити «навічно»
всі українські права та прерогативи й викладала низку побажань,
висловлених у наказах3. Хоча зібрання було незабаром розпущене,
дуже ймовірно, що Катерина все ж таки бачила цю петицію.
Напевне, саме тоді Полетика написав трактат під назвою «Исто-
рическое известие, на каком оснований Малая Россия бьіла под
республикою Польскою, и на каких договорах оддалася Россий-
ским Государям, и патриотическое рассуждение, каким образом
можно бм оную ньіне учредить чтоб она полезна могла бьггь
Российскому Государству без нарушения прав ее и вольностей»4.
У цьому трактаті, як і в інших промовах та працях, Полетика
відстоював думку, що Малоросія завжди посідала певні права, гаран-
товані московським царем5. Для Полетики ці права були, по суті,
ідентичними «золотим свободам» польської шляхти. На відміну від
Скоропадського, який прагнув поновити адміністративну систему,
що існувала до 1764 р. (з певними модифікаціями), Полетика бажав
відродити адміністративну, законодавчу та соціальну системи Украї-
ни часів Польсько-Литовської держави до повстання Хмельниць-
кого. У ті часи, як відзначав Полетика, регулярні сейми шляхти
діяли як законодавчі органи, що з важливих питань консультувалися
з іншими станами, тоді як шляхетські та магістратські суди розгля-
дали цивільні справи. Пізніше більшість тих функцій перебрали на
1 Ликех Р. Саііісгіпе.— Р. 157.
2 Петиція не підписана і не подає ніяких відомостей про її автора, але оскільки
цілі уривки взяті з промови Полетики проти Малоросійської колегії, то цілком
можливо, що написав її він сам, у протилежному разі — хтось інший використав
ідеї Полетики.
3 Прошенис малороссийских дспутатов во время составления Уложсния // Наказьі
малороссийским депутатам.— С. 177 — 184.
4 Историческос известие, на каком оснований Малая Россия била под респуб-
ликою Польскою, и на каких договорах оддалась Российским Государям, и патрио-
тическос рассуждение, каким образом можно бьі оную пьіне учредить чтоб она
полезна могла бить Российскому Государству без нарушения прав ес и вольностей //
Український археографічний збірник.-- 1926.— Т. 1,— С. 147-161.
5 Возражение депутата Григория Полетики,— С. 72; Накази малороссийским
депутатам. — С. 178; Историческос известие.— С. 154 — 161; політичні погляди Полс-
тики обговорюються мною у статті: А Оепігу Пешосгасу М/іІїїіп ап Аиіосгасу: ’Піе
Роїііісз оГ НіуНогіі Роїсіука (1723/25 — 1784) // ЕисНагіаіегіоп: Еааауя Ргеаепіссі іо
Отеїіап Ргіівак Ьу НЬ> Зіисіепії ап<1 СоИеа&ие8 оп ПЬ> Зіхііейі Вігіїкіау (Нагуагсі
икгаіпіап Зіисііеа.— Уоіз. 3 — 4).— СатЬгі<І£е, Мааа., 1980,— Р. 507 — 519.
164
себе гетьман і козацька адміністрація. Всі нещастя Гетьманщини,
вважав Полетика, походять від узурпації влади військовими, тобто
козацькою адміністрацією1.
Полетика вповні не відкидав козацького досвіду. Навпаки, він
виступив за визнання українською шляхтою козацької старшини
та збереження традиційних прав виборних козаків1 2. На його думку,
однак, після повстання Хмельницького, коли козацьку систему було
нав’язано всім іншим станам, порушився і так ненадійний баланс
сил. Замість нового законодавства або запровадження російських
імперських законів Полетика пропонував сумлінно дотримуватися
стародавніх прав. Це привело б до диференціації військової, адмі-
ністративної та судової систем і, отже, виправило б те, що Катерина
розглядала як серйозні недоліки гетьманського уряду3. В результаті
Полетика бачив Гетьманщину шляхетською республікою, без гетьма-
на, 8 виконавчою, законодавчою та судовою владою, зосередженою
в руках шляхти. Єдиною поступкою самодержавству була передача
на остаточне затвердження російському імператорові законів, які
приймалися на радах або сеймах шляхти.
Ідеї Полетики прямо суперечили концепції спадкового гетьман-
ства, висунутої гетьманом Розумовським,— схемі, яка п’ятьма рока-
ми раніше не дістала підтримки з боку найвизначніших родин
Гетьманщини. Шляхетське республіканство Полетики мало певні
привабливі для української еліти риси. Глухівська рада ясно проде-
монструвала схильність шляхти до старої польсько-литовської судо-
вої системи, до парламенту з виключним представництвом шляхти
і до «золотих свобод», якими користувалася шляхта зовсім близько
від Гетьманщини — у Польщі. Але та сама рада показала також
сильну прив’язаність до традиційної козацької системи адміністрації’,
а деякі представники знаті навіть підтримували спадкове гетьман-
ство. З деяких питань, як-то українська автономія та визнання
української шляхти,— вони погоджувалися. З інших, таких як влада
гетьмана та потреби традиційної козацької адміністрації,— ні.
Незважаючи на розбіжності у політичних поглядах, на Законо-
давчій комісії українська шляхта згуртувалася навколо програми
Полетики. Головною причиною підтримки шляхтою Полетики було
те, шо Катерина фактично позбавила її всіх можливих альтернатив.
Напад імператриці на гетьмана Розумовського перетворив концеп-
цію спадкового гетьманства на синонім зради. Нападки уряду на
шляхту, яка закликала до виборів нового гетьмана, та пильний
нагляд за Іваном Скоропадським недвозначно показали, що Кате-
1 Возражсние Депутата Григория Полетики. С. 82; Накази малороссийским
депутатам. С. 181.
2 Возражсние депутата Григория Полетики,— С. 79 — 81; Накази малороссийским
депутатам. - С. 181.
3 Лист Катерини до Олсуф’сва, б/д. // РА.— 1863.— Т. 2,— С. 189.
165
рина не схвалює традиційне гетьманство і козацьку адміністрацію.
Вибору не було — тільки шляхетське республіканство Полетики.
Більше того, воно мало два елементи, до яких, здається, Катерина
ставилася прихильно.
По-перше, ставлення Полетики до гетьманства не дуже відріз-
нялося від Катерининого постулату про те, що «когда же вь Мало-
россіи гетмана на будеть, то должно стараться чтобь вікь и имя
гетмановь исчезло»1. По-друге, Катерина та її радники вважали,
що найбільш нагальною реформою для Гетьманщини було від-
ділення «військової адміністрації від цивільної». Полетика також
наполягав на такому відокремленні через повернення до рідних
звичаїв, про які забули після повстання Хмельницького. В той час,
коли ніжинську шляхту за домагання гетьманства покарали, Поле-
тика запропонував українській верхівці привабливу альтернативу —
недвозначно автономістську програму, яка вповні враховувала полі-
тичні, соціальні й економічні інтереси шляхти, але яка уникала
відкритого розриву з російською адміністрацією. Ця програма згодом
зробила Полетику головним поборником українських прав.
Катерина, однак, не була зацікавлена в жодній формі автономії —
чи то шляхетсько-республіканської, чи більш традиційного козаць-
кого типу. В разі втілення в життя програма Полетики сильно
обмежила б владу російської бюрократії, а українська шляхта отри-
мала б набагато більші привілеї, ніж російське дворянство. Більше
того, попри неодноразові запевнення Полетики у зворотньому, його
програма була несумісна з самими принципами самодержавства.
Вона, напевне, ускладнила б для Катерини досягнення її мети —
побудови добре регульованої, структурно однорідної держави.
Раптовий вибух війни з Туреччиною поклав край засіданням
«великого зібрання», хоча деякі комітети певний час продовжували
функціонувати. В цілому накази та дебати навколо них визначили
потребу у реформах, а також можливі перешкоди на шляху тих
реформ. Робота Законодавчої комісії надала Катерині корисну ін-
формацію, яка могла стати в нагоді для проведення реформи в
мирні часи. Наразі ж автономним регіонам вдалося зберегти свій
попередній статус.
* *
*
Робота Законодавчої комісії розкрила існування тісного зв’язку
між підтримкою української автономії та соціальною структурою
Гетьманщини. Шляхта, козаки, духовенство та міщани сформували
тут окремі соціальні групи, прирівнені до станів. Кожна з цих груп
володіла чітко визначеними автономними правами та привілеями,
які вона прагнула захистити від втручання як центральної імперської
1 СИРИО.- 1871,- Т. 7,— С. 348.
166
влади, так й інших станів. У Гетьманщині не було сейму або якогось
іншого репрезентативного органу, який би міг об’єднати різні верстай
українського суспільства на регіональній основі перед лицем небезпеки
з боку Росії. Якщо бути точним, то гетьман і центральні козацькі
інституції часом все ж таки відігравали об’єднуючу роль, але ці уряди
були тісно пов’язані зі шляхтою та козаками й нерідко конфліктували
з міщанами та вищим духовенством. Брак центрального інтегрую-
чого органу і соціальні антагонізми були одвічною ахіллесовою
п’ятою, що дуже ускладнювала спільну боротьбу за автономію. Це
проявилося на виборах депутатів у Законодавчу комісію, де кожний
стан представив свій власний варіант захисту автономії.
Як і слід було сподіватися, нова шляхта виявилася найбільш
політично свідомим станом. Незважаючи на тиск з боку російського
імперського уряду, вона все ж таки зберігала політичний контроль
над Гетьманщиною. Шляхта розглядала Гетьманщину як окрему
політичну цілісність з давньою історією та «підтвердженими приві-
леями». З цією традицією перепліталися специфічні проблеми влади,
статусу й багатства шляхти. Вибори підтвердили те, що українська
старшина була рипуче настроєна зберегти свої позиції. Якщо імперсь-
кий уряд хотів успішно інтегрувати Гетьманщину в імперію, то він
не міг не враховувати інтереси української шляхти.
Українську шляхту слід було ще раз запевнити, що, принаймні,
її багатство і статус в Гетьманщині не будуть поставлені під сумнів
і що вона матиме доступ до посад у центральному імперському
бюрократичному апараті. Такий підхід міг би підірвати традицію
української політичної організації, особливо якби всі шляхетські
почесті й уряди залежали виключно від центру. Однак, поки Кате-
рина не виявляла бажання прямувати такою дорогою, українська
шляхта залишалася найбільш помітним і виразним захисником
політичної незалежності Гетьманщини, а також своїх власних полі-
тичних, соціальних й економічних прерогатив.
Окремі представники вищого духовенства, особливо київський
митрополит, бачили церкву в Гетьманщині окремою церковною
організацією. Подібно до гетьмана як найвищого представника
світської влади, митрополит «Києва, Галича та всієї Малоросії» був
релігійним зверхником для Гетьманщини. Але якщо світський геть-
ман, який ще донедавна правив автономною державою, був реаль-
ністю, то митрополит на чолі окремої церкви в Гетьманщині був
всього-на-всього спогадом з XVII ст.
Для решти українського духовенства автономія мала набагато менше
значення. Для монахів вона означала збереження великих монас-
тирських землеволодінь, які в Росії вже були секуляризовані, і по-
вернення майна, загарбаного козацькою адміністрацією. Для двох
ставропігійних монастирів українська автономія забезпечувала постійну
незалежність від місцевої церковної ієрархії. Для парафіального
167
духовенства — рівний статус зі шляхтою, що практично включало
в себе такі прерогативи, як виробництво алкоголю та виконання
сільськогосподарських робіт з допомогою селянських рук. Клір нама-
гався довести, що всі ці привілеї глибоко вкорінилися в українських
традиціях, різноманітних гарантіях і Литовському статуті.
Незважаючи на утиски, які прості козаки зазнавали від старшини
та шляхти, вони також мали специфічні інтереси у збереженні
української автономії. Альтернативами, що залишалися, були тільки
служба в регулярній російській армії або статус селянина, але жодна
з них не була приємною. В існуючій системі, принаймні теоретично,
козаки стояли нарівні зі шляхтою та могли обирати свою старшину.
Але ця номінальна рівність суперечила бажанням шляхти, яка
прагнула виняткових прав на всі уряди й окремих судів для знаті.
Міщани також хотіли зберегти стародавні права та привілеї, разом
з магдебурзьким правом, але для них це означало поновлення свого
політико-адміністративного контролю над містами, що знаходився
в руках козацької адміністрації, і підпорядкування всіх міських
жителів міській владі. Міщани прагнули також виняткового контро-
лю над торгівлею і промислами, що суперечило правам, на які
претендувала шляхта, козаки і духовенство.
Отже, кожна частина українського суспільства вкладала в українсь-
кі права та привілеї свій власний зміст. Іноді права різних груп
відповідали й підсилювали одні одних; але часом одні суперечили
або, траплялося, і зовсім заперечували інші. Кожна соціальна група,
однак, мала в автономії свій інтерес.
Саме в Москві та Санкт-Петербурзі українці усвідомили, наскіль-
ки тісно були взаємозв’язаними привілеї кожного стану і наскільки
однаковою була для них небезпека. Під час довгих виснажливих
сесій «великого зібрання» делегація Гетьманщини діяла у повній
згоді й єдності. Ніколи козак чи міщанин не виступав проти члена
шляхетського стану. В свою чергу, українська шляхта противилася
запровадженню повного закріпачення селян, щоб зберегти існуючі
інституції та соціальний лад Гетьманщини.
Напевне, одностайність великою мірою залежала від політичного
контролю шляхти над делегацією, але козацькі та міщанські депутати
не були простими маріонетками шляхти — деяких з них обирали
навіть всупереч її бажанням. Більше того, з багатьох питань делегація
Гетьманщини відчувала постійну підтримку представників Слобідсь-
кої України, Південної України, запорозьких козаків і міста Києва.
Ясно, що сформувалася регіональна група однодумців. Депутати від
самої власне Гетьманщини мусили згуртуватися, оскільки відчули,
що найбільша загроза їхнім становим правам походить ззовні, а
саме від імперського уряду та певних соціальних груп у російському
таборі. За таких обставин автономія була чимось своїм і дорого-
168
ЦІННИМ для всієї української депутації. Але насувалися переміни,
бо імперський уряд виступав за радикальні реформи.
Вболіваючи за майбутнє, українці оглядалися назад на ідеалізо-
ване, здебільшого міфологічне минуле, коли шляхетна старшина
була незаперечною верховною владою у фактично незалежній держа-
ві, коли козаки були елітою привілейованих вояків, коли міщани
контролювали гомінливі містечка й міста, і коли духовенство управ-
ляло своєю власною гілкою православної церкви.
Розділ VI
ПЕРЕМОГА РОСІЙСЬКОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ:
ІМПЕРСЬКІ РЕФОРМИ ТА ІЙТЕГРАЦІЯ
ГЕТЬМАНЩИНИ ДО СКЛАДУ ІМПЕРІЇ
Російський централізм і заворушення
на Порубіжжі
Поки еліта привілейованих земель демонструвала на Законодавчій
комісії свою опозицію російському централізмові, ціла серія по-
встань яскраво підкреслила ще більше незадоволення урядовою
політикою з боку місцевих народів, кочовиків і козаків. Саме тоді,
коли Російська імперія втягнулася у війну проти Туреччини, її
потрясали повстання вздовж південних і східних кордонів, від Поль-
щі до Маньчжурії. Для деяких козацьких формувань і місцевих
народів це був останній бій проти зростаючого тиску «регульованої»
Російської держави на їхній спосіб життя.
По цьому величезному російському кордону імперська адміністрація
зіткнулася з двома взаємопов’язаними проблемами: 1) рішучим
відстоюванням традиційних прав різними козацькими формуван-
нями і етнічними групами перед лицем постійної загрози від російсь-
кої імперської влади; 2) незадоволенням виборних козаків і селян
старшиною та землевласниками. Найгостріше остання проблема
проявлялася на порубіжних землях, бо там незадоволені часто-густо
мали в своїх руках зброю, були відносно вільними і на силу могли
відповісти силою. Ці вибухи приховували в собі небезпеку поши-
рення конфлікту на центральні провінції імперії і, отже, загрожували
самій основі соціальних взаємин між господарем і кріпаком.
Україну заливали хвилі соціального неспокою. На Правобережжі, під
Польщею, вибуяло криваве повстання, очолене запорозькими козаками,
яке було придушене в 1768—1769 рр. з допомогою російських військ1.
1 Троє головних ватажків — Максим Залізняк, Микита Швачка і Семен Нежи-
вий — походили із Запорожжя. Про зв’язок цього повстання (Коліївщини) із запо-
рожцями див.: Греков В. Запорозький Кіш та Коліївщина // Україна,— 1928. - № 4.—
С. 14 — 20; Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування.— К.,
1961.— С. 365 - 411. Важливіші праці про Коліївшину: Шульгин Я. Очсрк Колиивщиньї
по неизданньїм и издаиньїм документам 1768 и ближайших годов.— К., 1890;
Гуаіистий К. Коліївщина.— К., 1947; Коліївщина 1768: Матеріали ювілейної наукової
сесії, присвяченої 200-річчю повстання.-- К., 1970. Про пізнішу літературу з цієї
теми див.: Коїші 2..Е. Муіііч ОШ аші ІЧсзу: ТЬе Паііїашак Моуешепі апіїїЬс КоїііУвІїсЬупа
(1768) іп Кссепі ПІБІогіовгарЬу // Нагуапі икгаіпіап Зіидіск.— 1977,— Уоі. 1.— № 3.
(ЗеріетЬег) - Р. 359 - 378.
170
Повстання відгукнулося і в Гетьманщині, оскільки частина повста-
лих перейшла кордон і підштовхнула цілу низку козацьких і селян-
ських виступів1. Як правило, вони не мали масштабного характеру,
але в с. Кліщинцях все ж таки вибухнуло досить значне повстання1 2.
Місцева поміщицька родина Лисенків, зареєструвавши козаків, що
проживали в селі, як селян, спробувала нав’язати їм відповідні
трудові повинності. В цій справі козаки звернулися до суду, а
потім — до центральної імперської адміністрації, проте їхні зусилля
виявилися марними через втручання генерального писаря Василя
Туманського — швагра Лисенка. Розгнівані селяни зруйнували ли-
сенківський маєток (1767), після чого до конфлікту підключилася
урядова влада. Але жителів міста не вдалося підкорити ні козацьким
загонам, ані козацькій старшині та російським офіцерам, що приїж-
джали туди на переговори. Врешті-решт, 1769 р. урядові війська
придушили повстання силою — 7 заколотників було вбито, а 53 за-
арештовано. Пізніше 176 повстанців постали перед судом. Керів-
ників повстання вислали на Сибір, а виборних козаків позбавили
козацького статусу і закріпачили.
На південь від Гетьманщини, у Запорозькій Січі, збунтувалося
найбідніше козацтво. Кошовий отаман Петро Калнишевський зі
старшиною змушені були шукати захисту в російському гарнізоні.
Після придушення повстання російськими військами слідство дове-
ло, що бунтівники хотіли обрати нову старшину, захопити гроші,
зброю й амуніцію, а потім шукати захисту в турків3. Між 1770—
1774 рр. у різних запорозьких формуваннях пройшли поодинокі
виступи проти старшини4.
1769 р. в щойно створеній Новоросійській губернії повстало
кілька загонів уланів5. їх набирали з козаків Гетьманщини і простого
люду, і вони не хотіли підкорятися регулярній військовій дисципліні.
На придушення повстання вислали запорожців, але лише 1770 р.
регулярній російській армії разом із донськими козаками вдалося
втихомирити бунтівників.
1 Галобуцкий В.А. Запорожскос казачество.— Кисв, 1957.— С. 398 — 412.
2 Повстання у Кліщинцях докладно описує ОЛазаревський: Лазаревский А. Исто-
рическис очерки полтавской лубснщиньї в XVII —XVIII вв. // ЧИОШІ.— 1896.—
Т. 11,- С. 158-193.
3 Полонська-Василенко Н. До історії повстання на Запоріжжі 1768 р. // Запоріжжя
XVIII століття та його спадщина. У 2 т.— Мюнхен, 1965.— Т. 1.— С. 120. Див.
також: Греков В. Буит сіроми на Запоріжжі 1768 р. // ЗІФВ ВУАН,— Т. 11.— 1927.—
С. 209-241.
4 РябінінСкляревський О. Запорізькі бунти дунайців 1771 — 1774 рр. і початок
Задунайського Коша // Науковий збірник історичної секції (Записки Наукового
товариства).— 1927.— Т. 26,— С. 65 — 83; Скалькованій А. История Новой Сечи,
или последнего Коша Запорожского / В 3 ч.— 3-е изд.— Одссса, 1855.— Ч. 3.—
С. 357- 388.
5 Див. статтю К.Гуслистого в кн.: Історія класової боротьби в степовій Україні,—
Харків, 1933.- С. 41-59.
171
Хоча запорозька верхівка і гасила соціальні конфлікти з до-
помогою російської влади та військової сили, вона, однак, чи-
нила відчайдушний опір будь-яким російським обмеженням сво-
єї автономії. Петро Калнишевський — кошовий, що змушений
був шукати в росіян захисту від своїх власних підлеглих,— нама-
гався повернути запорозькі території, що контролювалися російс-
ькою адміністрацією1. Поки численні імперські комісії вивчали
територіальні претензії запорожців, останні почали розганяти при-
везених імперським урядом колоністів, приймаючи водночас під
козацький протекторат інших поселенців1 2. Роздратований відсут-
ністю прогресу у переговорах з урядом, Калнишевський навіть
погрожував, шо шукатиме захисту для війська в Туреччини3,— за
подібну політичну альтернативу виступили козаки, які повстали
проти старшини. Підозріння щодо запорозького сепаратизму під-
силювалися чутками про секретні переговори запорожців із поль-
ськими конфедератами4.
Імперський уряд вважав запорожців основними підбурювача-
ми соціальних заворушень, розглядаючи їх як серйозну перешко-
ду імперській колонізації Півдня, як потенційно небезпечних се-
паратистів. Поки запорожці були частиною імперських сил у вій-
ні проти турків, не було жодної можливості якось діяти проти них.
Навпаки, запорожці отримували імперські почесті, нагороди й запев-
нення в тому, що невдовзі всі їхні територіальні вимоги будуть
виріїлені5.
Сепаратистські тендеції відчувалися також серед східних сусідів
запорожців — донських козаків. 1771 р. отамана Донського війська
Степана Єфремова звинуватили в таємних зв’язках з татарськими
та кавказькими правителями, а саме: князями Кабарди та кумицьким
1 Скальковский А. История... Ч. 2.- С. 281 — 287; Архив Государствениого сове-
та. СПб., 1869.— Т. 1,- 4. 2. С. 219 - 222: ІІолонська Василенко II. До історії
повстанця на Запоріжжі 1768 р. С. 111—112.
2 Докладніше див.: Роїонх'ка-Уалуїепко N.0. ТІїс ЗсИІепіепі оГ іНе 8ои11ісгп Іікгаіпс
(1750 1775).- Р. 290-331.
3 Соловьев С.М. История...— Т. 14.— С. 47- 48; Скальковский А. История...—
Ч. 2. С. 287- 298; Ефемко II. Кальнишсвский. // Русская старина.— 1875.— Т. 9.
С. 416; ІІолонська Василенко II. З історії останніх часів Запоріжжя // Запоріжжя
XVIII сюлігія та його спадщина,- Г. 1.— С. 94.
4 Аіехашіег І. Т. Аиіосгаїіс Роіііісб іп а Каїіопаї Сгі.чія. Ніс Ііпрсгіаі Ківяап боуегшнспі
апсі Ри§ас1іеу\ Кєуоіі, 1773— 1775. -- Віоотіпціоп 1969. Р. 74; Полонська-Василен-
ко II. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— С. 124.
5 Запорожці дуже добре показали себе під час кампанії проти Туреччини. їх
поведінку схвалили і високо оцінили Катерина, головнокомандуючий Петро Рум’ян-
цев, Панін, Потьомкін і князь Долгоруков. Див.: Скальковский А. История...- Ч. З,—
С. 24, 28, 34 - 35, 53, 71 - 73, 91 -92, 101 - 102, 145 - 146; Скальковский А. Дунайньї //
КС,— 1885,— № 11. С. 118—123; його ж: Рсляция о победе над туреиким флотом
в Днепровских гирлах // КС,— 1884.— № 10.- С. 129 - 131; ІІолонська-Василенко II.
Маніфест З серпня року 1775 в світлі тогочасних ідей // Запоріжжя XVIII століття
та ного спадщина.- Т. 1. С. 1.3.
172
"князем Теміром1. Отаман нібито не воював з татарами, оскільки
був з ними у «змові». У всякому випадку, 1769 р. Єфремов розпустив
своє військо і не виступив проти кримських татар. Ні він, ні донські
козаки не приєдналися до Другої російської армії, як це наказувала
1770— 1771 рр. Військова колегія. Невдовзі Єфремов взагалі висту-
пив проти того, щоб російські офіцери командували донськими
козаками. Коли його викликали у Санкт-Петербург для пояснень,
Єфремов відмовився підкорятися і з допомогою козаків перехову-
вався до жовтня 1772 р. Його нарешті схопили, спочатку присудили
до страти, але 1773 р. замінили вирок на довічне ув’язнення. Для
розслідування цієї справи була створена спеціальна імперська комі-
сія, яка потім допитувала 50 найближчих соратників Єфремова.
Виступи козаків не обмежувалися Запорожжям та Доном. Наба-
гато сильнішим виявився козацький рух на Уралі, де яїцькі козаки,
подібно до інших козацьких військ, намагалися відстояти свою
автономію1 2. Тут козаки безпосередньо підлягали генерал-губерна-
торові Оренбурга, і навіть отаман призначався імперським урядом.
У справах забезпечення й поліпшення свого соціально-економічного
становища яїцька старшина залежала від російського уряду навіть
більше, ніж запорожці. Отже, виборні козаки стали дивитися на
російську адміністрацію як на порушника своїх козацьких прав і
водночас як на свого класового ворога. Ця ненависть підсилювалася
релігійним антагонізмом: майже всі яїцькі козаки були старовірами,
в той час як імперська адміністрація складалася з прихильників
офіційної православної церкви. Через голови своїх безпосередніх з
верхників — генерал-губернатора Оренбурга та Військової колегії —
яїцькі козаки постійно подавали петиції імператриці, сподіваючись,
що остання задовольнить їхні скарги проти імперської адміністрації
та старшини.
1772 р., розчаровані невдачею цих спроб, яїцькі козаки збунту-
валися. Вони вирізали російський гарнізон, вбили командуючого,
генерала Траубенберга, пограбували будинки проросійської старши-
ни і, за давнім звичаєм, спробували обрати нову старшину3. У
червні 1772 р. повстання було розгромлене каральною експедицією
1 Про Єфремова див.: Карасев А. Лтамаи Степан Данилович Ефремов (1754 —
1772) // Исторический вестиик,— 1902. - Г. 89.- С. 870 — 883; Сватиков С.Г. Россия
и Дон. 1549 -1917 Белград, 1924. С. 210—216; Дубровин Н. Пугачсв и сто
сообщники. / В 3 т. - СПб., 1884.- Т. 1,- С. 110-118.
2 Загальну інформацію про яїцьких козаків подають: ЛІехапбег }.Т. Лиіосгаїіс
Роїііісл... - Р. 45 52; Дубровин Н. Пугачсв и сто сообщники . — Т. 1. - С. 1 - 181.
3 Цей бунг, а також Яїцьке повстання загалом були предметом кількох спеціальних
досліджень: Розпер И.Г. Яик перед бурей.- М., 1966; Рочнер И.Г. Яицкое казачество
пакапупе крестьянской войиьі 1773— 1775 годов // Вопросн истории,— № 10.-
1958. С. 97 112; Андрущенко А.И. Классовая борьба яицкнх казаков пакануне
крестьянской войньї 1773— 1775 гг. // История СССР,— 1960.— № 1. С. 143 -
159; Дубровин II. Пугачсв и сго сообщники. Т. 1.— С. 1 — 181.
173
на чолі з генералом Фрайманом. Але ще до того Санкт-Петербург
планував ліквідувати залишки яїцького самоврядування та підпо-
рядкувати цих козаків російській військовій владі. Однак ці плани
не були втілені в життя. 86 козаків арештували, а решту примусили
заплатити штраф в розмірі 36 756 карбованців1.
Крім яїцьких козаків, Поволжя населяли два місцеві народи, які
опиралися асиміляції,— башкири і калмики. Башкири були кочовим
тюркським народом, сповідали іслам і впродовж XVI ст. поступово
підпали під російський протекторат1 2. Потроху російські поселенці
почали займати їхні землі. Процес прискорився через розвиток на
Уралі у XVIII ст. гірничодобувної промисловості. Оточені зі всіх
боків, башкири відповіли рядом повстань — 1646, 1662, 1680, 1705—
1720, 1735—1740 і 1755 рр. 1772 р. губернатор Райнсдорп доповідав
Військовій колегії про чергову змову башкирів, але жодних заходів
тоді не було вжито3.
Калмики були ойратськими монголами — буддистами, шо напри-
кінці XVI — на початку XVII ст. прийшли у Поволжя з Маньчжурії.
Після прийняття російського протекторату влада калмицького хана
зазнала значних обмежень4: він уже не призначав чиновників — їх
обирали різні клани, а затверджувала російська адміністрація; мали
місце спроби активніше залучати калмиків до військової служби,
через що хан Убаша з вельможами вирішили повернутися до Монго-
лії. У січні 1771 р. калмики еп таззе (ЗО 969 сімей) рушили у похід
на землі своїх предків5. Стривожена Катерина разом з імперською
радою вирішили вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти цьому.
Врахувавши невдалий досвід перехопити калмиків регулярним війсь-
ком, росіяни вдалися до старої політики «розділяй і володарюй»:
вони звернулися до одвічних ворогів калмиків — казахів, аби останні
загнали їх на місце. Попри шалені людські втрати через бої, голод
і пошесть худоби, калмики досягли Маньчжурії та присягнули на
вірність китайському імператору.
Обурена Катерина дала розпорядження ліквідувати Калмицьке
ханство, а титул хана скасувати. Тепер вожді кланів тих 4706 кал-
мицьких сімей, що залишилися на Волзі, змушені були безпосе-
редньо звертатися до російської адміністрації через Департамент
1 АІехапсіег •І.Т. Аиіосгаїіс Роїіііск...— Р. 51.
2 Загальні відомості про башкирів падають: Очерки по истории Башкирской
АССР,— Уфа, 1956,- Т. 1,- Ч. 1.
3 Аіехапсіег З.Т. Аиіосгаїіс Роїііісв...— Р. 54.
4 Загальні праці ігро калмиків, що заслуговують па довіру: Новолетвов М. Калмики.
Исторический очерк. - СПб., 1884; Очерки истории Калмьшкой АССР. Доокгябрьский
псриод. — М„ 1967.
5 Новолетвов М. Калмики...— С. 45 — 46; Очерки истории Калмнцкой АССР...—
С. 216.
174
калмицьких справ, створений при канцелярії астраханського губер-
натора1.
Після розгрому яїцьких козаків і встановлення урядового контро-
лю над башкирами й рештками калмиків на Поволжі — на перший
погляд — встановилися спокій і покора. Проте це було скоріше
уявним, ніж дійсним. Невдовзі на цій землі спалахнуло найбільше
повстання XVIII ст. в Росії — Пугачовський бунт. Це була далеко
не проста жакерія — тут відіграли роль три взаємопов’язані фактори:
проблема козаків, етнічна гетерогенність й обширне соціальне не-
вдоволення. Сам Пугачов був донським козаком, а серед його
найпалкіших прихильників були й яїцькі козаки. На початкових
стадіях повстання Оренбурзьку дорогу охороняв невеликий загін
українських козаків, які віддали Пугачову Ілецьку фортецю1 2. Інші
козацькі формування були ненадійними. У відповідь на «укази»
Пугачова про відновлення козацьких привілеїв Волзьке військо
перейшло на бік бунтівників3. Спроби Катерини пригасити полум’я,
використовуючи чвари між козаками, також зазнали невдачі. У
січні 1774 р. вона наказала козакам Гетьманщини приєднатися до
військових дій проти Пугачова, бо «вь сихь (казаковь Украинскихь)
изстари ненависть примочена кь Яицкимь»4. Але вже в липні
сформований загін «щез», так і не зіткнувшись з ворогом5.
Виступаючи під іменем Петра III, Пугачов видавав маніфести не
лише для козаків, але й для башкирів, калмиків, татарів і казахів
(у XVIII ст. їх звали киргизами), обіцяючи їм повернути «всі їхні
землі та пасовиська, гроші, кулі й порох, і харч»6. Багато з них
відгукнулося на заклик Пугачова й приєдналося до нього. Якби
Пугачов не використав військовий досвід різних козацьких форму-
вань, а також башкирів і калмиків, він ніколи не протримався б
так довго. Складність т. зв. «селянської війни» підкреслює той факт,
що повстання підтримали, наприклад, родовиті башкири, в той час
як рядові башкири нападали на всіх російських поселенців, включно
з прихильниками Пугачова7.
Після придушення Пугачовщини уряд розпочав слідство8. Спочат-
ку розглядалася можливість іноземного заколоту — включаючи ін-
1 Очерки истории Калмьіцкой АССР...— С. 221.
2 Розпер З.Г. Омелян Пугачов і Україна // УІЖ.— 1973.— № 9.— С. 70.
З Аіехапіїег З.Т. Аиіосгаііс Роїііісь...— Р. 194.
4 Лист Катерини до А.І.Бібікова, головнокомандуючого військами, що билися з
Пугачовим, від 15 січня 1774. Див.: СИРИО.— 1874.— Т. ІЗ,- С. 382.
5 Архив Государствениого совста.— 1869.— Т. 1. - С. 453.
6 А/ехапЗег З. Т. Аиіосгаїіс Роіііісі»...— Р. 59 — 60. Александер подає ретельний огляд
повстання Пугачова та численну літературу з цього питання.
7 Очерки по истории Башкирской АССР...— Т. 1.— Ч. 1,— С. 228.
8 Це обговорює Джон Т. Александер: Аіехапіїег З.Т. Аиіосгаїіс Роіііісб...— Р. 196 -
203.
175
триги й зв’язки Франції з польськими конфедератами. Теорія не
підтвердилася, і слідчі спробували пов’язати повстання з діяльністю
старовірів. Але і для такої гіпотези не було жодних підстав. Хоча
яїцькі козаки і були старовірами, Пугачов і більшість його послі-
довників сповідали офіційне православ’я, тоді як решта були мусуль-
манами або буддистами. Врешті-решт, у своєму донесенні Катерині
П.С.Потьомкін і князь Михайло Микитович Волконський прийшли
до висновку, що «естьли б не попал сей злодей на помянутьіх,
живущих в росстройке бунтующих душ яицких казаков, тоб никоим
образом сей злодей такого своего зла ни в каком империи вашего
императорскаго величества месте по подльїм своим вьідумкам произ-
вести не мог»1. Отже, козацькі заворушення висувалися як першо-
причина такого широкомасштабного повстання.
Внаслідок цього висновку центральний уряд прийняв рішення під-
порядкувати усі козацькі фомування імперським потребам. У чер-
вні 1774 р. командування всіма нерегулярними загонами й козаць-
кими формуваннями обійняв віце-президент Військової колегії і
генерал-губернатор Новоросії Григорій Потьомкін1 2. За його пропо-
зицією Катерина негайно перейменувала яїцьких козаків на уральсь-
ких. Я'їцьк став Уральськом. Для відновлення порядку на Урал
була перекинута велика кількість російських гарнізонів, а старшина
перейменованих козаків тепер безпосередньо призначалася росій-
ською адміністрацією3. Волзьке козацьке військо розігнали, а йо-
го членів, багато з яких також допомагали Пугачову, насильно
вивезли на Кавказ4.
Навіть донські козаки, які під час Пугачовського бунту залиша-
лися лояльними до уряду, не уникнули нової реформи. За реко-
мендацією Потьомкіна, Катерина видала указ про призначення
козацької старшини відповідно до російських військових звань; у
цивільному житті судівництво й торгівля підпорядковувалися тепер
імперським правилам5. Після цих нововведень донські козаки вже
не мали самоврядування, вони залишалися хоча й привілейованою,
але контрольованою частиною імперської армії. Рекомендуючи ці
заходи, Потьомкін нагадав імператриці, що саме козацька автономія
надала колишньому донському отаманові Степану Єфремову можли-
вість проводити свою підступну діяльність6.
Але найбільше від антикозацької політики Катерини потерпіли
запорожці. Незважаючи на свою невгамованість, сепаратистські тен-
1 Слсдствис и суд над Е.И.ІІугачсвьі.м//Вопросьі истории. - 1966. №7. - С. 106.
2 Сватиков С.Г. Россия и Дон,- С. 225.
З Аіеханіїег Г.Т. Аиіосгаїіс Роїіііск... Р. 219.
4 ПСЗ. № 14 464. - 5 мая 1776 г.- Т. 20,- С. 374 -375.
5 ПСЗ. № 14 251.- 14 фсвраля 1775 і,- Т. 20.- С. 53-55.
6 Сватиков С.Г. Россия и Дон.— С. 231—232.
176
деннії і, можливо, якісь незначні пропугачовські настрої1, запорожці
відважно боролися проти турків в останній російсько-турецькій
війні. Однак російська перемога над Туреччиною й приєднання
Криму поклали край історичній ролі запорожців як буфера між
імперією й Туреччиною. Тепер уряд розглядав запорозькі землі вже
як непотрібний автономний анклав, що гальмував імперську коло-
нізацію, і як центр можливих бунтів. Відтак 4 червня 1775 р., на
свято Трійці, російські війська прямим ходом з турецької війни
здійснили несподіваний напад на Запорозьку Січ1 2. Саму Січ зруйну-
вали, а запорожців розігнали. Деякі козаки втекли до турецького
султана, інших примусили служити в російській армії, а ще якась
частина — залишилась вільними хліборобами. З серпня 1775 р. Кате-
рина власноручно підписала маніфест, що проголошував слушність
ліквідації Запорозької Січі3.
На думку Катерини, однак, козацька участь була лише однією з
двох найважливіших причин масштабності й жорстокості Пугачовського
бунту. Рівнозначна провина падала на російську цивільну адміністра-
цію, що виявилася неспроможною контролювати неосяжні простори
імперії. Катерина писала Паніну: «Вь отвЬть же вамь сказать имію,
что слабое поведеніе вь разньїхь містахь гражданскихь и военньїхь
начальниковь я почитаю столько же обшему благу вредно какь и
самь Пугачевь сь своей сволочью»4. У неопублікованій версії її
маніфесту про Пугачова Катерина висварила місцеву адміністрацію
за нерішучість, недбалість і неробство і зауважила, що «гдЬ злодЬи
находили твердость и оборону, тамо усггЬх не иміїли»5.
Звинувачуючи останню, Катерина навряд чи усвідомлювала, що
саме російська адміністрація, яка нищила й руйнувала традиційне
життя козаків і туземців, і породила цей конфлікт6. Для Катерини
козаки й туземні народи знаходилися на нижчому щаблі розвитку,
1 Українські радянські історики свого часу намагалися пов’язати запорожців із
повстанням Пугачова, однак їм вдалося встановити тільки тс, що до Пугачова
приєдналося кілька запорожців. Див.: Голобуцький В.О. Запорізька Січ...— С. 396
407. І.Г.Рознср твердить, що Пугачов побував у Правобережній Україні під час
Коліївщини (1767), иа Запорожжі та в Гетьманщині. Див. його: Омелян Пугачов і
Україна,- УІЖ - 1973,- № 9. - С. 63-74.
2 Короткий виклад див.: Полонська-Василенко П. Зруйнування Запорізької Січі //
Запоріжжя XVIII століття та його спадщина.— Т. 1.— С. 127— 137.
3 ПСЗ. — № 14 354,— 3 августа 1775 г. І. 20,— С. 190— 193. Маніфест і реакцію
українців на ліквідацію Січі проаналізувала Н.Полонська-Василенко: Полонська-Васи
ленко П. Маніфест 3 серпня 1775 р. в світлі тогочасних ідей // Запоріжжя XVIII століт-
тя та його спадщина. — Т. 1.— С. 138— 185.
4 СИРИО,- 1880,- Т. 27.- С. 135.
4 СИРИО,- 1880,— Т. 27,— С. 10. З офіційного маніфесту ці слова викинуті:
ПСЗ,- № 14, 230,- 19 декабря 1774 г. Т. 19. С. 1064-1067.
6 Це с головним аргументом Марка Раєва. Див. його: Ріщасіїсу’х КсЬеІІіоп //
Ргесопсііііопв оГ Кєуоіцііоп іп Еагіу Мосієш Еигорс / КоЬегі ЕогДег апсі їаск Огсп,
еск,— Ваііітоге апсі Еопсіоп, 1970. Р. 161 —202.
177
і їх треба було підняти до такого самого рівня життя й організації, що
й серцевина імперії. Інструментом такого перетворення Катерина бачила
просвітницький уряд, зокрема, на місцевому рівні. Вона твердо вірила,
що козаки і туземці, лише раз покуштувавши плоди просвітницького
правління, назавжди позбудуться непослуху й поголовно стануть
цивілізованими та вдячними суб’єктами1. Проте запровадження про-
світницького правління на порубіжних землях було неможливим
без зміни структури російського уряду й інститутів держави.
Адміністративна реорганізація імперії
Заворушення на порубіжних землях виразно показали, що місцева
адміністрація в Росії була неспроможна не лише нести просвітництво
й прогрес до провінцій, але й підтримати загальний порядок. Пропо-
зиції щодо адміністративних реформ розглядалися, фактично, від
самого початку царювання Катерини. Якийсь час вона покладала
надії на Законодавчу комісію. Спеціальний підкомітет «для впоряд-
кування держави в справах публічного закону» протягом 1768—
1771 рр. розглядав адміністративні реформи. Хоча він так і не
виробив якогось докладного плану реформ, його зауваження все ж
таки допомогли сформувати такі принципи реорганізації провін-
ціальної Росії: загальна, а не часткова, зміна структури місцевої
адміністрації; поділ Росії на приблизно однакові за розміром адміні-
стративні одиниці; розмежування судових, адміністративних і фінан-
сових функцій; створення нової структури для «впорядкування»
держави; виконання окремих місцевих урядових функцій виборними
представниками соціальних груп — в першу чергу дворянства1 2..
Війна з Туреччиною, неспокій на порубіжних землях і перший по-
діл Польщі настільки поглинули Катерину та її радників, що запро-
вадження цих принципів довелося відкласти. 1775 р., проте, імперська
влада врешті-решт розв’язала собі руки і зосередилася на так довго
очікуваній реформі. Щойно пересвідчившись у крихкості імперії,
Катерина перестала вважати провінційну реформу віддаленою метою —
вона висунула її на перше місце порядку денного. «Основний закон
для адміністрації губерній Російської імперії» був підготовлений
менш ніж за 10 місяців й обнародуваний 7 листопада 1775 р.3
1 Кае// М. ІІпіГогтіІу, ПІУегзіїу апсі Ніс Ітрегіаі Асітіїїізігаїіоп // Озіенгора іп
Оезсіїісіїїе игкі Ое(>етуагІ.— Кбіп, 1977,— 8. 97 - 113.
2 Масіагіа&а І. де. Киззіа іп Ніс А§е оГСаіІісгіпе Ніс Огеаі,- Р. 277 —282; /оим Я.Е.
Ргоуіпсіаі Осусіортепі іп Кодзіа: СаНісгіпе II апН ІасоЬ 8ісусг5.—ІЧечі Впіпзлуіск,
1984. Р. 82.
З .Іопеп К.Е. Ргоуіпсіаі Осусіортепі іп Киззіа... - Р. 87. Катерина писала Вольтеру, що
завершила опрацювання статуту за 5 місяців. Див.: СИРИО. — 1880. - Т. 27,— С. 57. Мо-
жливо, вона мала на увазі період найбільш інтенсивної роботи, оскільки, фактично,розпо-
чала її наприкінці січня, а в листопаді закон ще не був готовий. Отже, від вироблення
початкової концепції до проголошення закону минуло приблизно 9 місяців.
178
" Закон передбачав найрадикальнішу адміністративну реорганізацію
від часів Петра І. Він стандартизував розміри імперських губерній
і земств. Кожна губернія мала нараховувати від 300 до 400 тис.
душ і поділятися на земства не більші, як ЗО тис. душ1. Генерал-
іубернатор був імперським намісником в одній або кількох губер-
ніях. Він представляв самодержця на губернському рівні й посідав
надзвичайну виконавчу владу. Губернатор, віце-губернатор, проку-
рор, інспектор, скарбник і директор господарства керували кількома
губернськими управліннями — Скарбничого палатою, Палатою ци-
вільного суду, Палатою кримінального суду й Приказом громадської
опіки. Ці управління відповідали центральним інституціям імперії
й були створені, щоб взяти на себе більшу частину відповідальності
й роботи, яка покладалася на центральні органи, координуючи
водночас функції земських чиновників.
Першочерговою турботою були фінанси. Скарбнича палата (ка-
зенная палата) кожної губернії в складі віце-губернатора, директора
господарства, трьох асесорів, трьох радників і губернського скарбни-
ка керувала всіма державними прибутками і видатками, проводила
переписи населення, здійснювала перевірку фінансового діловодства
всіх урядових закладів і наглядала за керівництвом всіх громадських
споруд1 2. Державні податки збиралися управлінням при Палаті —
Експедицією державних прибутків (Зкспедиция о государственньїх
доходах). З цією метою в кожному земстві Експедиція тримала
скарбника (казначея).
Фундаментом провінційної реформи мала стати добре розвинута
система громадського порядку й судочинства. Реформа була замис-
лена не лише з метою підтримання громадського спокою, вона
мала також ту позитивну функцію, що створювала умови для вико-
нання урядової програми на рівні міст і сіл. На губернському рівні
за громадський порядок відповідав комітет у складі губернатора і
двох радників3. Цей комітет діяв як посередник між центральним
1 ПСЗ.— № 14 392. - 7 ноября 1775 г.— Т. 20.-- С. 229 — 304. В офіційному
документі термін «душа» використовується для визначення населення губерній і
земств (див. С. 231 — 232). «Душами» рахувалися селяни тільки чоловічої статі. Отже,
загальна кількість населення мала бути дешо більшою: до 700 тис. у кожній губернії
та 70 тис. у кожному земстві. Більшість джерел подає кількість «душ» як загальне
населення.
2 Фундаментальне дослідження фінансів часів Катерини див.: Ье Ооппе. Киїігщ
Киззіа.— Р. 203 — 264; ґатез А., Оигап їг., ТІїе КеГопп оґ Ріпапсіаі Адтіїйзігаііоп іп
Киззіа Оигігщ 11іе Кеі&п оґ Саіііегіпе II // СапаОіап 81ауіс 81исііез.— 1970,— Уоі. 4.—
№ 3.— Р. 485 — 496. Про фінансові аспекти провінційної реформи див.: Чечулин Н.Д.
Очерки по истории русских финансов в царствование Екатеринш II.— СПб., 1906.—
С. 75-85.
3 Поліцейську структуру описує Джон П. Де Донн: Ье Доппе. ТІїе РгоУІпсіаІ
апд Ьосаі Роіісе шкісг Саііісгше 11іе Огеаі, 1775 — 1796 11 Сападіап 81ауіс Бішііез.—
1970,— Уоі. 4.— № 3.— Р. 513—518. Більш докладно див. його ме. Киїіпв Киззіа.—
Р. 85 - 149.
179
урядом і місцевими інституціями: доводив до відома всі укази
самодержця, сенату та інших центральних інституцій і наглядав за
їх виконанням у губерніях; ніс відповідальність за дотримання на
місцях усіх урядових розпоряджень, за мир та спокій в губернії;
здійснював підбір персоналу місцевої поліції та керував їі діяльністю.
Організація місцевих поліцейських сил була досить простою.
Вони поділялися на два основні підрозділи — міський і сільський.
Кожне земство посідало нижній земський суд у складі земського
голови або капітана («земский капитан» або «земский исправник»)
і 4 асесорів. Земського голову та 2 асесорів обирало дворянство,
ще 2 чиновників — козаки або державні селяни. У виконанні своїх
функцій цим чиновникам допомагали управляючі маєтками станів
і сільські старости.
Функції міського положення надалі уточнив Поліцейський ордо-
нанс 1782 р,— документ, що був концентрованим втіленням каме-
ралістської думки XVII ст. на грунті добре впорядкованого суспіль-
ства. Поліцейський ордонанс мав на меті не тільки підтримання
громадського спокою в містах, але й намагався регулювати всі
аспекти міського життя. Міська поліція повинна була наглядати за
виконанням будівельних кодексів, підтримувати належні санітарні
умови й боротися з пожежами. Вона також була зобов’язана здійсню-
вати нагляд за пияцтвом, проституцією, дармоїдством і всіма форма-
ми непристойної поведінки1.
Поліцейський ордонанс поділив міста на частини (части) і далі —
на квартали. Кожний квартал мав свого поліцая та його заступника.
У кожному місті було створене поліцейське управління (управа
благочиния), що складалося з городничого і двох чиновників: одно-
го — для кримінальних, а другого — для цивільних справ (пристав
уголовньїх дел, пристав гражданских дел); а також двох радників
із міського магістрату (ратманьї). Городничий призначався з лав
губернської адміністрації. Жителі міста мали право обирати тільки
ратманів, остаточно затверджував їх городничий. Інших другорядних
поліцейських чиновників — інспекторів нагляду, помічників приста-
вів, інспекторів пожежної охорони і навіть коминярів — подавала
поліцейська управа. Однак у містах, де дислокувалися гарнізони,
посади городничого та «управьі благочиния» або підпорядковувалися
військовому командуванню, або взагалі припиняли свою діяльність.
Фактично, поліцейський апарат підсилювався спеціальними військо-
вими подрозділами (штатньїе командьі), що розташовувалися у
губернських і земських центрах. У разі серйозних безпорядків поліція
завжди могла розраховувати на підтримку регулярних військ, які
викликав губернатор.
1 ]опеа К.Е. Ргоуінсіаі Г)суеІортспІ іп Кшьіа.- Р. 94 99.
180
. Апарат дотримання порядку, створений на основі Статуту для
губерній і Поліцейського ордонансу, спирався на чітко визначену
систему судочинства. Статут для губерній визначав окремі, але
паралельні системи судочинства для знаті, міщан і жителів сіл
(поселяне)1. На місцевому рівні за законом був створений повітовий
суд (уездньїй суд) — ДЛЯ дворян і селян під їхньою юрисдикцією,
міський магістрат (городовой магистрат) — для міщан і нижчий
сільський суд (нижняя расправа) для сільського населення, тобто
для державних селян і козаків. Членів повітового суду обирали з
числа дворян; разом з повітовим маршалом вони утворювали суд
наглядачів, що захищав майнові права і сиріт. Відповідно, члени
міського магістрату обиралися міщанами; разом з бургомистром
міста (глава) та старостою міста вони утворювали міський сирітський
суд. У кожному земському центрі дрібніші суперечки купців і
ремісників полагоджував неформальний, совісний суд. Нарешті,
суддя, який призначався губернською адміністрацією, головував у
нижній розправі, інших членів якої обирали державні селяни та
козаки, що перебували під її юрисдикцією.
Вироки, винесені на місцевому рівні, могли бути оскарженими
в губернських судах; вищому земському суді — в справах дворян,
підлеглих їм селян і різночинців; губернському магістраті — в спра-
вах міщан; і вищій розправі — в справах державних селян і козаків.
У певних справах всі вищезгадані суди могли служити судом першої
інстанції. Вищий земський суд поділявся на два окремі департа-
менти — кримінальний і цивільний, а губернський магістрат мав
два окремі судові підрозділи — один для купців, другий для реміс-
ників. Вирок цих губернських судів могли переглянути Палата
кримінального суду (Палата уголовного суда) або Палата цивільного
суду (Палата гражданского суда). Вони були найвищою губернською
судовою владою — їх рішення можна було оскаржувати тільки в
сенаті імперії. Голови обох губернських судів та їх окремих депар-
таментів призначалися сенатом, тоді як решту головуючих судців
обирали. Всі чиновники палат — голови, судді, прокурори, асесори
і радники — призначалися сенатом.
Крім цієї ієрархічної системи судочинства, існував ще один суд —
совісний (совестньїй), який розглядав справи, що не підпадали під
загальну систему правил та покарань, зокрема, справи підлітків і
божевільних. Його членами обиралися представники усіх верств
суспільства — дворян, міщан і державних селян, а рішення підлягали
1 Про нову судову систему див.: Григорьев В. Реформа местиого управлення при
Екатерине П.— С. 200— 310. Стисло про нові судові інституції пише А.Градовськип:
Градовский А. Начала русского государственного права. Часть III: Органи местиого
управлення. - С. 101 - 1062. Останні англомовні публікації подають: Масі апатії І. сіє.
Кпввіа іп Діє А^с оГСаіЬегіпе Діє Огеаі. Р. 282 — 287: .Іопех К.Е. Ргоуіпсіаі Исусіортепі
іп Кияьіа. Р. 90-94; і.е ІУоппе. К.и1іп§ Киввіа. — Р. 145 — 202.
181
затвердженню з боку генерал-губернатора. Совісний суд розглядав
справи ворожбитства, а також розслідував випадки помилкових
арештів або ув’язнення без пред’явлення обвинувачень — далеке
відлуння принципу ІіаЬеаі согриз. Совісний суд виступав також
арбітром у цивільних справах, тобто сторони, які сперечалися,
наперед погоджувалися з рішенням імперського судді1.
Статут для губерній створював також зачатки органів соціального
захисту. Кожний губернський Приказ громадської опіки (Приказ
общественного призрения) був уповноважений займатися організа-
цією та фінансуванням шкіл, сирітських притулків, шпиталів і
будинків для престарілих і божевільних. Правда, заручитися підтрим-
кою від уряду вдавалося дуже рідко, і головними тут виступали
церква та приватні особи1 2.
Передавши специфічні функції у губернській адміністрації вибор-
ним представникам найбільших соціальних груп Росії, Катерина
намагалася тепер створити, врегулювати і, певною мірою, стиму-
лювати соціальний лад за зразком європейських станів. На свої
уродани, 21 квітня 1785 р., вона видала грамоти дворянству і містам.
Грамота дворянству підтверджувала ряд персональних і майнових
прав і звільняла дворян від податків. Вона запроваджувала губерн-
ські зібрання дворян як законні об’єднання з певними правами й
обов’язками. Кожне губернське зібрання обирало своїх власних
урядовців, мало свою резиденцію, проводило запис членів і здійсню-
вало значну культурно-благодійницьку діяльність. На рівні земств
дворяни також обирали своїх власних урядовців і виконували чи-
сленні подібні функції3.
Відводячи дворянам визначну роль у губернській адміністрації
та організуючи корпоративну діяльність дворянства на губернському
рівні, Катерина сподівалася, шо губернії переймуться духом ініціа-
тиви, розвитку та цивілізації. Задля цього дворяни повинні були
не змагатися з урядом, а допомагати йому. Закликаючи дворян на
допомогу, Катерина тим самим визнавала, шо можливості уряду
були обмеженими — сам він не міг ефективно впливати на розвиток
подій в провінції.
Грамота містам мала подібну мету: стимулювати розвиток міст.
Місто було перетворене на корпоративне об’єднання з досить склад-
ною схемою організації його суспільства, але купці та дрібні реміс-
ники отримали дуже небагато спеціальних привілеїв і мусили ділити
1 Найновіший огляд літератури про совісний суд див. у: Напіеу ].М. СаіЬегіпе’з
Сопьсіепсе Соті — Ап Еп^іізії Едиііу Соті? 11 Киззіа апсі Ніс ХУсхІ іп ІІіе ЕіеЬіеепІІі
Сепіигу / А.О.Ссо88, ед.— МсМопуіііс, Мазз., 1983,- Р. 306 — 318.
2 Мадагіа^а І. де. Кпххіа іп Ніс А&е оГ Саіііегіпе Іііс Огеаі.— Р. 283.
3 Положення грамоти докладно обговорюють: допея Я. Е. Піе Етапсіраііоп оГ Ніс
Киккіап МоЬіІііу, 1762— 1785.— Ргіпсеіоп, 1973,— Р. 272 — 299; Мадагіа^а І. де. Кивзіа
іп Ніс А§е оГ Саіііегіпе Ніс Огеаі,— Р. 296 — 299.
182
владу з дворянами та іншими жителями міста. Крім того, виборна
міська рада, яка обирала бургомистра, муніципальних та міських
представників до управи благочиння, в своїй діяльності була обме-
жена бюрократичним апаратом згідно із Статутом для губерній і
Статутом про поліцію1. Можливо, Катерина не вірила в те, шо
жителі міст радо візьмуться за незалежну виробничу діяльність,
отже, вони потребують кращого керівництва й контролю з боку
дворянства. Уряд також встановив у містах суворіший контроль, бо
вони були центрами різних губернських і земських адміністративних
управлінь.
Теоретично, урядова система, яка запроваджувалася цими рефор-
мами, була системою абсолютистської держави, шо управлялася через
бюрократичну машину за допомогою саморегуляції трьох соціальних
груп — дворянства, міщан та сільського населення (козаків і держав-
них селян). Той факт, що ці соціальні групи обирали цілий ряд
адміністративних, судових і поліцейських чиновників, свідчить на
користь цього припущення. Докладне дослідження функціонування
губернської адміністрації вказує на те, що, принаймні в сільській
місцевості, держава ділила місцеве урядування з дворянством.
В цілому місцева сільська адміністрація була під контролем дво-
рянства, яке, у свою чергу, перевірялося державою. Дворяни повніс-
тю контролювали свої власні земські суди, обирали сільських голів
і більшу частину управ благочиння. Оскільки козаки та селяни не
були зобов’язані голосувати тільки за представників своїх соціальних
груп, то дуже часто вони обирали в управи благочиння й нижній
земський суд дворян. Таким чином, використовуючи державну судо-
во-поліційну владу, дворяни — і так необмежені володарі у своїх
власних маєтках — отримали можливість певною мірою впливати
на тих сільських жителів, які з технічної точки зору були поза
межами їхньої юрисдикції — козаків і державних селян.
Державний контроль зосередився у містах. Вони були центрами
різних губернських і земських адміністративних управлінь, мали
силу-силенну чиновників і користувалися підтримкою військових
гарнізонів. У деяких містах військові командири виконували полі-
цейські функції. В інших — офіцери поліції (за винятком нижчих
посад) призначалися зверху та підлягали лише сенатові.
1 Докладно про грамоту писали: Дитятин И. Устройство и управление городов
России,— Т. 1,— С. 415—496; Кизеветтер А.А. Городовое положение Екатсриньї II
1785 г. Опьгт исторического коммснтария,— М., 1909. Це, безперечно, класична
монографія з даного питання. Непоганий короткий опис грамоти подається: Город
и городская реформа // Очерки по истории СССР. Период феодализма. Россия во
второй половине XVIII в.— М., 1956.— С. 151 — 163; Клокман Ю.П. Социально-зко-
номическая история русского города: вторая половина XVIII века. М., 1967. Містить
також багато цінних відомостей про запровадження грамоти 1785 р. З новіших праць
див.: Масіагіа^а І. <іе. Киааіа іп ІЬе А§е оГ СаІІіегіпе ІІіе Огеаі.— Р. 299—304.
183
Катерина розглядала можливість запровадження й інших реформ,
але не починала їх. Грамота для державного селянства мала б надати
державним селянам визначені права і, принаймні частково, регу-
лювала б відносини в сільській місцевості. Не досить зрозуміло,
чому Катерина не зробила тут відповідних кроків. Друга російс-
ько-турецька війна (1787— 1791), другий і третій поділи Польщі
(1793, 1795) та зовнішні справи взагалі поглинали весь час Катерини.
Крім того, від проведення подальших реформ її міг відлякувати
досвід Великої французької революції, або, можливо, вона вважала
селянське питання настільки небезпечним, що не хотіла його зачі-
пати. Катерина розпочала також роботу над зміною структури цен-
тральної адміністрації, щоб остання могла більш ефективно співпра-
цювати з новими провінційними органами1.
Хоча грунтовна реорганізація російського уряду і суспільства, яку
проводила Катерина, не зовсім відповідали накресленим планам
автора, все ж таки певні сподівання й цілі були досягнуті. Катерина
не просто прагнула поширити владу держави і монарха у кожний
куточок своєї імперії, вона хотіла принести дух розвитку, просвіт-
ництва та добробуту, сподіваючись, що найпростіше цього можна
досягнути через активний, раціональний і просвітницький уряд,
підтриманий найдинамічнішими елементами суспільства. Перетво-
рюючи Росію, Катерина намагалася створити саме таку урядову
машину й закласти підвалини більш дієздатного цивілізованого
суспільства.
Запровадження губерніального
Статуту в Гетьманщині
Наміри Катерини скасувати земельне самоврядування привіле-
йованих земель яскраво проявилися 1764 р. В той час, однак, їй
бракувало моделі губернської адміністрації, щоб замінити нею інсти-
туції автономних земель, і імператриця віддала перевагу обережному,
поступовому підходові до інтеграції привілейованих порубіжних зе-
мель в імперію. Впровадження нового губерніального Статуту знову
підняло питання про статус автономних територій. Оскільки Кате-
рина вірила в те, що нова адміністрація — це основне знаряддя для
розповсюдження просвітництва в провінціях, вона віддавала пере-
вагу її запровадженню у всіх частинах імперії; Крім того, завору-
шення на порубіжних землях лише зміцнили її бажання отримати
повний адміністративний контроль по всій імперії. Справді, Статут
1 Про плановані, але не здійснені реформи див.: Маїіагіа&а І. <1е. Кивкіа іп Ніс
А§е оГ Саіііегіпе Ніс Сгеаі. Р. 299 - 307. Про селянське питання див. її ж: Саіііе-
гіпе II апсі іііе 8егБ: Л Кссончкісгаїіоп оГ 8оше РгоЬІешв // 81ауопіс а і ід Еаяі Еигореан
Кеуіе^.— 1974. Уоі. 52.- № 126.- (Іапиагу) Р. 34- 62.
184
дай губерній ще був на підготовчій стадії, а імперська рада вже напо-
лягала на негайному його втіленні в життя у всіх частинах імперії1.
Але Катерина виявилася більш обережною, ніж Рада. У першому
проекті Статуту зазначалося, що він не розповсюджується на регіони,
права яких свого часу були підтверджені попередніми царями. Не
бажаючи, однак, бути обмеженою своїм власним законом, Катерина
випустила цей абзац з остаточного тексту1 2. Замість цього, представ-
ляючи Статут для губерній сенатові, Катерина подала окремий
супровідний лист, згідно з яким Гетьманщина і Лівонія не підпадали
під положення Статуту3.
/Найвірогідніше, що Катерина хотіла передусім випробувати но-
ву адміністрацію у власне Росії, бо лише через 4 роки вона нава-
жилася поширити положення Статуту на Гетьманщину — 24 травня
1779 р. Катерина наказала генерал-губернатору Рум’янцеву розпо-
чати підготовку для запровадження в Гетьманщині нової адміні-
стративної системи4.
Рум’янцев взявся за виконання доручення, збагачений своїм
попереднім досвідом. Щойно перед тим він керував організацією
нової Курської губернії5. Але, в кращому випадку, Рум’янцев міг
діяти лише як верховний наглядач. Подібно до інших генерал-
губернаторів того часу, він був надзвичайно обтяжений численними
обов’язками. Крім того, що Рум’янцев був генерал-губернатором
Малоросії, він командував також усією імперською канцелярією,
відповідав за охорону кордону з Польщею, встигав брати активну
участь у постійних сутичках між Росією та Кримом і ще виконував
цілий ряд державних функцій поза Гетьманщиною6. Природно, що
генерал-губернаторові завжди було обмаль часу, щоб цікавитися
повсякденними справами управління Гетьманщиною. Йому на під-
могу — за його ж рекомендацією — призначили Андрія Степановича
Милорадовича як другого губернатора Малоросії7.
Призначення Милорадовича було ще одним прикладом імперсь-
кого використання української нової шляхти для знищення українсь-
1 .Іопез К.Е. СаіЬегіпе П ап<1 Діє Ргоуіпсіаі КеГогш оГ 1775.— Р. 508.
2 Григорьев В. Реформа местного управлення при Екатерине П,— С. 208.
3 Там же.- С. 382-384.
4 Див.: Сочинения императрицьі Екатсриньї II.— С. 247.
5 Роль Рум’янцева в організації Курської губернії описує: Танков А. К биографин
П.А.Румянцева-Задунайского // Исторический вестиик.— 1902.— Т. 89.— С. 930 -
938. Донесення Рум’янцева про проголошення створення обох провінцій див.: Всепод-
данейшие донесення и письма ірафа П.А. Румянцсва-Задунайского разньїх годов //
ЧОИДР.- 1876. - Т. 2. С. 245-251, 257.
6 Крім того, він супроводжував великого князя під час подорожі останнього у
Берлін 1776 р. Про багатогранну діяльність Рум’янцева див.: Майков П. Румянцсв,
граф Петр Александрович.— С. 549—654.
7 Наказ про призначення опубл.: Распоряжение графа П.А.Румянцева по управ-
ленню Малороссисй // ЧГВ.— 1888,— № 19.- С. 4.
185
ких інституцій. Як член високо шанованого в Гетьманщині роду Андрій
Милорадович мав численні зв’язки серед української шляхти, які базу-
валися на покревності, соціальному статусі і особистій приязні. Його
батько служив сотником в Галицькому полку, а брат був чернігівським
полковником1. Андрій Милорадович, проте, вступив на російську
військову службу, швидко дістався до чину генерал-майора та відзначився
у двох кампаніях під час російсько-турецької війни1 2. Повернувшись
у Гетьманщину вшанованим багатьма нагородами, героєм війни,
Милорадович продовжував службу, поки його не призначили губер-
натором у військовій канцелярії генерал-губернатора Рум’янцева.
Першим дорученням Милорадовича як губернатора було прове-
дення обстеження та перепису населення Гетьманщини. Цього вима-
гав Статут для губерній: згідно з кількістю жителів, утворювалися
нові провінції (наместничества) та округи (уездьі). З цією метою
губернатор Милорадович скликав спеціальну комісію в складі армій-
ських офіцерів, знаті й чиновників. Працюючи в кількох секціях,
комісія систематично обстежувала всю Гетьманщину і завершила
свою роботу 1781 р.3. Впродовж цього року губернатор Милорадович
разом з п’ятьма чиновниками перевірили і систематизували зібрані
дані, на підставі яких потім були визначені нові адміністративні
кордони. 24 листопада 1781 р. губернатор Милорадович подав на-
решті завершений опис «трьох проектованих малоросійських наміс-
ницгв» до Малоросійської колегії4.
Хоча адміністративний поділ повністю ігнорував історико-економічні
традиції, він міг вважатися зразком математичної раціональності. Геть-
манщина була поділена на три намісництва — Київське, Новгороді
СЇверське та Чернігівське — за назвою столиці кожного намісництва5.
Кожне з трьох намісництв поділялося на 11 повітів, названих відповідно
до 10 повітових центрів, а кожна столиця намісництва була також
центром того ж повіту. Наразі кордони між повітами не були чітко
визначеними; цю роботу впродовж 1782 р. повсюди мали завершити
повітова шляхта разом з державними обстежувачами6.
1 Загальні відомості про родину Милорадовичів див.: Модзалевский В.Л. Мало-
российский родословник,— Т. 3. (Л — О).— С. 515 — 522.
2 Граф Григорій Олександрович Милорадович подає коротку біографію свого
предка. Див.: Сказання о роде дворян и графов Милорадовичей. / В 2 т.— СПб.,
1873.— Т. 1,— С. 71 — 75. Набагато докладніше див.: Милорадович Андрей Степанович,
покоритель Мачина в 1771 г., губернатор Черниговского наместничества (1791 г.)
с приложением 57 писем к непу.— Чернигов, 1887.
3 Роботу комісії обговорює П.Федоренко у вступі до кн.: Опис Новгород-Сівер-
ського намісництва (1779—1781 рр.). — К., 1931.— С. 4—21.
4 Там же.— С. 11.
5 Шафонский А. Черниговского...— С. 128.
6 Окремі офіційні донесення про встановлення повітових кордонів опубл.: ЧГВ.—
1885.- № 22.- С. 3-4; № 24,- С. 4; № 26.- С. 4; № 28,- С. 4; № 29.- С. 5;
№ ЗО,- С. 5.
186
Утворення нових територіальних кордонів було .лише одним ас-
пектом підготовки до провінційної реформи. Перед організацією
нових інституцій генерал-губернатор Рум’янцев змушений був вирі-
шувати низку проблем, пов’язаних з автономними традиціями Геть-
манщини. У своєму обширному меморандумі Катерині він відзначив
ці питання і запропонував можливі шляхи їх вирішення1.
По-перше, він зосередив свою увагу на новій українській шляхті
та її службі в новій адміністрації. Статут для губерній надавав право
участі у виборах до багатьох урядових установ виключно шляхті.
Згідно з українською традицією, однак, таке право мали також
клір, козаки та міщани. Рум’янцев запитував, чи можливо все ж
таки застосовувати в Гетьманщині імперські норми. Він нагадав
Катерині, що склад українського дворянства поки що не визначений,
і знову просив зрівняти українські і російські уряди й ранги, що
мало б прискорити визначення цього складу. Через особливості
урядової системи Гетьманщини — твердив Рум’янцев — практично
всі шляхтичі посідали військові ранги, через те дуже важко було
знайти вільних від військової служби шляхтичів, щоб заповнити
цивільні посади. Більше того, роз’єднання української адміністрації
потребує також повної реорганізації української військової служби.
Далі Рум’янцев порушив питання провінційних реформ на тради-
ційні привілеї козаків, міщан та іноземців. Крім того, що знову
зачіпалася одвічна проблема козацького землеволодіння і порушу-
валося питання козацького права на продаж майна, Рум’янцев
звернув увагу Катерини на той факт, що Статут для губерній не
вказував, під юрисдикцію яких адміністративно-судових органів
підпадали козаки. Він зауважив, що в Гетьманщині козаків і шляхту
судив один і той же суд. Відповідно, Рум’янцев хотів, щоб Катерина
чітко визначила юридичний статус іноземних колоністів і російських
старовірів.
Далі у меморандумі зазначалося, що нові положення про наміс-
ництва порушували українські міські права. За положеннями магде-
бурзького права, міста розпоряджалися землями за межами своїх
територій, прибутки від яких були джерелом поповнення міської
скарбниці. Нові імперські правила забороняли міське землеволо-
діння. Отже, Рум’янцев просив Катерину вирішити питання про
застосування імперських законів в Гетьманщині і використання
прибутків з міських володінь. Обговорювалися також справи пошто-
вої системи Гетьманщини та дислокації української артилерії, особ-
ливо стосовно державних земель, за рахунок яких її утримували.
Рум’янцев рекомендував, щоб громадські будівлі в Глухові охоро-
няли спеціальні військові підрозділи в складі вільних або не придат-
1 Меморандум опубл. під назвою: Доклад графа П.А.Румянцсва Императрице
Екатерине П 1781 гада // КС.— 1884,— № 12.— С. 693 — 703.
187
них до служби осіб і щоб будівлі, де розташовувалися центральні
інституції Гетьманщини, були передані під школи.
В указі від 26 жовтня 1781 р. Катерина відповіла Рум’янцеву за
усіма пунктами1. Питання військових реформ, визначення складу
дворян та інтеграція української поштової системи відкладалися
для подальшого розгляду. Проблеми козацьких земель та зрівняння
українських урядів і рангів з відповідними російськими взагалі були
проігноровані. Крім того, Катерина не дозволила існування спеці-
ального глухівського військового з’єднання і заборонила передавати
громадські споруди в Глухові під школи. Натомість тих звільнених
та не придатних до служби людей слід було опікувати, оскільки
Громадські будівлі у Глухові в майбутньому призначалися для послуг
Новгород-Сіверського намісництва.
В цілому Катерина ні на мить не відступала від Статуту для
губерній. Всупереч українській традиції, козаки передавалися під
юрисдикцію вищої та нижньої розправ, тобто інституцій, призна-
чених насамперед для державних селян. Не забороняючи військовим
займати цивільні посади, Катерина наполягала на тому, щоб усі
урядові вибори проводилися за імперськими нормами. Вона також
скасувала право міст володіти майном поза своїми кордонами; усі
подібні посесії відходили до держави під керівництво дирекції дер-
жавного майна. Фактично всі землі, що колись належали українсь-
ким урядам та інституціям (включно з тими, що були під урядом
української артилерії), кваліфікувалися тепер як імперські державні
землі. За винятком ніжинських греків, іноземні колоністи втрачали
свої спеціальні права1 2. Врешті-решт, для контролю за збиранням
прикордонного тарифу з Польщею Катерина призначила спеціаль-
ного чиновника, який підпорядковувався скарбничій палаті Київсь-
кого намісництва.
Обмін меморандумами й указ недвозначно свідчать про те, що
між Катериною та Рум’янцевим існували розходження щодо того,
яку політику необхідно проводити в Гетьманщині. Катерина не
просто зігнорувала або відкинула деякі специфічні рекомендації
Рум’янцева — вона розійшлася з ним з головного питання про
українську автономію. Катерина схилялася до якнайшвидшого про-
ведення провінційної реформи та суворого дотримання Статуту для
губерній, що виключало будь-яке врахування регіональних особли-
востей. Рум’янцев натомість віддавав перевагу більш поміркованому
підходові, за яким певні норми Статуту пристосовувалися до місце-
1 ПСЗ,— № 15, 265.- 27 октября 1781 г. — Т. 21.— С. 295- 297; лив. також:
Шафонский А. Черииговского...— С. 130 — 133.
2 На прохання грецької громади Катерина видала указ, за яким ніжинські греки
не підпадали під провінційну реформу, знову підтвердивши їхні спеціальні торговельні
та правові привілеї. Див.: Харлампович К. Нарис з історії грецької колонії в Ніжені
(ХУІІ-ХУІН ст.) // ЗІФВ ВУАН,- 1929.- Т. 24.- С. 183- 190.
188
вих умов. Це було першою ознакою непорозуміння між Рум’янцевим
і Катериною щодо політики в Гетьманщині.
Перемогла точка зору Катерини, і три нові намісництва — Київсь-
ке, Чернігівське та Новгород-Сіверське — були офіційно проголо-
шені 16 вересня 1781 р., а в січні 1782 р. реформа фактично була
введенна в дію1. Інавгураційна церемонія — практично однакова у
всіх трьох провінціях — тривала понад 7 днів і включала численні
церковні богослужіння, військові паради, бенкети, бали, маскаради
та фейєрверки. У проміжках між церемоніями та святкуваннями
відбулися вибори на різні урядові посади й відкриття найновіших
установ1 2.
Із запровадженням нової намісницької та повітової адміністрації
старі українські центральні інституції були скасовані. Першою з
них була українська скарбниця. Оскільки вона функціонувала як
регіональна імперська, то втратила всі підстави для окремого існу-
вання. Фактично генерал-губернатор Рум’янцев використовував її
для імперських потреб, ніяк не зв’язаних з Гетьманщиною3 4. Відтак
скарбниця, скарбова канцелярія та генеральна шетна комісія були
ліквідовані, а всі фінансові справи передані скарбничим палатам
трьох намісництв'*.
Подібна доля спіткала й українську поштову службу. Заснована
у 1765 р. самим генерал-губернатором Рум’янцевим, вона не була
давньою українською інституцією, проте охоплювала цілу Гетьман-
щину, нагадуючи про єдність країни, а всі її чиновники посідали
українські ранги та уряди. Оскільки Гетьманщина була поділена на
З імперські намісництва, поштову службу слід було інтегрувати в
імперську поштову систему. Це сталося 1782 р., коли всі поштові
відділення були передані новоствореній Малоросійській філії імпер-
1 Про проголошення Новгород-Сіверського намісництва див.: ПСЗ.- № 15227,—
16 сентября 1781 г,— Т. 21.— С. 246 — 247; про підтвердження адміністративних по-
сад у намісництві див.: ПСЗ,— № 15234.— 18 сентября 1781 г.— Т. 21.— С. 271; а
також: Книга штатов; оголошення про заснування Київського намісництва див.:
ПСЗ,— № 15228,— 16 сентября 1781 г.— Т. 21,— С. 246- 247; затвердження адмі-
ністративних посад у намісництві див.: ПСЗ,— № 15233.— 18 сентября 1781 г,—
Т. 21.— С. 271; а також: Книга штатов; оголошення про заснування Чернігівського
намісництва днв.: ПСЗ.— № 15229. — 16 сентября 1781 г,- Т. 21.— С. 247; затвер-
дження посад адміністративних у намісництві див.: ПСЗ,— № 15232.— 18 сентяб-
ря 1781 г,— Т. 21.— С. 271, а також: Книга штатов.
2 Святкування описують: Ригельман А. Летописнос повествование.— 'І. 4,-
С. 38 — 49; Китченко Ф. Открьітие Новгород-Северекого наместничества 1782 г.
января 8-17 дня // ЧГВ.— 1848.— № 1.- С. 4; № 2.— С. 4; № З,— С. 4 — 5. Днв.
також донесення Рум’янцева про відкриття Київського намісництва: Всеподданейшис
донесення и письма графа П.А. Румянцева-Задунайского.— С. 263—264.
3 Клименко П. Відомість про скарб український у 1780 році // ЗІФВ ВУАН. —
1927.— Т. 15,— С. 221 --226; Зкстренньїе расходьі из сумм Малороссийской колле-
гии // КС.— 1882.— Ч. 6.— С. 213 — 215; Распоряжснис графа П.А.Румянцева по
управленню Малороссией // ЧГВ,— 1888.— № 12.— С. 4. — Док. № 8.
4 Шафонский А. Черниговского...— С. 134.
189
ського Департаменту пошт. Цей Департамент відповідав за всі пош-
тові оплати та здійснював усі поштові збори в намісництвах колиш-
ньої Гетьманщини1.
Не так просто, однак, виявилося скасувати Малоросійську колегію,
котра була в Гетьманщині найвищим апеляційним трибуналом, рішен-
ня якого міг відмінити лише імперський сенат в Санкт-Петербурзі.
Крім того, Генеральний військовий суд був тоді піддепартаментом ко-
легії. Коли провінційна реформа була проведена, обидва судові
органи мали безліч невирішених справ. На прохання генерал-губер-
натора Рум’янцева сенат дозволив колегії протягом одного року
остаточно завершити всю судову роботу, хоча адміністративні функ-
ції колегії вже були скасовані1 2. Оскільки ряд членів колегії разом
з численними чиновниками перейшли на службу до нової адмініс-
трації, сенат навіть розробив спеціальні положення про перефор-
мування колегії. Незважаючи на ці заходи, колегії не вдалося завер-
шити всі свої справи у визначений строк. 1784 р. генерал-губернатор
Рум’янцев доповідав, що колегія встигла розглянути 449 справ, а
генеральний суд — 886. Невирішеними залишилися 520 справ у колегії’
та 1285 — у генеральному суді3. Згодом сенат був змушений знову
продовжити термін існування колегії. Лише в серпні 1786 р. коли,
врешті-решт, всі справи були полагоджені, а судові записи подані до
архівів нових судів, Малоросійська колегія припинила своє існування4.
На місцевому рівні козацькі адміністратори втратили всю цивільну
владу, проте у військових питаннях козацьку структуру і ранги було
збережено. Урядові інституції, що займалися невійськовими справа-
ми, були скасовані; їх документально передали новій намісницькій
і повітовій адміністрації’, а користуватися послугами українських
цивільних канцелярій чи установ було суворо заборонено5. Відтак
гродський, земський і підкоморські суди були скасовані, а всі
невирішені справи передані, відповідно, повітовим судам (уездньїе
судьт), нижнім розправам і повітовим слідчим6. Поліцейські обов’-
язки передали від сотенних канцелярій городничим й нижнім
земським судам. Повітові скарбники (уездньїе казначеи) і скарб-
нича палата (казенная палата) зосереджувалися на збиранні по-
датків, що попередньо виконували комісаріати7, тоді як директор
1 ПСЗ,- № 15419.- З июля 1782 г.- Т. 21.- С. 575; ПСЗ.- № 15420,- 3 июня
1782 г,- Т. 21.- С. 575.
2 ПСЗ.- № 15284.- 22 ноября 1781 г.- Т. 21,- С. 311-312.
3 ПСЗ.- № 15893,- 13 декабря 1784 г,- Т. 21,- С. 1071- 1072.
4 ПСЗ.- № 16430,- 20 августа 1786 г.- Т. 22,- С. 677.
5 ПСЗ,- № 15478,- 27 июля 1782 г,- Т. 21,- С. 645.
6 Про скасування українських інституцій, передачу актів і перехід функцій до нової ад-
міністрації стисло пише А.Шафонський: Шафонский А Черниговского...— С. 134— 136.
7 Для збору місцевих податків генерал-губернатор Рум’янцев створив спеціальний
уряд — Комісаріат.
190
господарства (директор домоводства) взяв на себе контроль над
усіма посполитськими та коронними землями, якими свого ча-
су управляли наглядачі коронних земель (смотрители коронньїх
имений).
Нова адміністрація поєднувала в собі персональне правлін-
ня генерал-губернатора з раціональною бюрократичною системою.
Як місцевий представник абсолютного монарха або намісник ге-
нерал-губернатор Рум’янцев міг безпосередньо зв’язуватися з Ка-
териною, оминаючи сенат та інші центральні інституції1. Так само
він міг відмінити будь-яке рішення місцевої адміністрації й видати
примусові накази всім урядовим інституціям у провінціях, що пере-
бували під його владою, з єдиним винятком — його втручання в
судові рішення було спеціально заборонене. Якраз перед тим Кате-
рина призначила Рум’янцева довічним генерал-губернатором Мало-
росії, а якщо враховувати, що він був головнокомандуючим всіма
військами в цьому регіоні, то територія колишньої Гетьманщини
фактично стала його сатрапією1 2. Губернатор намісництва був безпо-
середньо підпорядкований генерал-губернатору. Як головний адмі-
ністратор губернатор був основною ланкою зв’язку між генерал-
губернатором і провінційними інституціями. На посаду губернатора
в намісництвах призначили: у Чернігівському — Андрія С. Ми-
лорадовича; у Новгород-Сіверському — колишнього українського
генерального суддю Іллю В. Журмана; у Київському — генерал-
майора Семена Ширкова3.
З утворенням нової адміністрації посади в ній заповнили козацькі
урядовці, дрібні чиновники й особи місцевого походження4. Укра-
їнська шляхта отримала не тільки виборні, але й призначувані
посади. Крім того, при кожній новій інституції утворився бюро-
кратичний апарат: писарі, рахівники, дрібні урядовці, що надавало
колишнім сотенним і полковим чиновникам, молодим випускникам
Київської академії і навіть грамотним виборним козакам можливості
розпочати і продовжити свою службову кар’єру. Завдяки існуванню
чиновницького апарату, провінційні столиці, зокрема Київ і Новгород-
1 Градовський О.Д. обговорює становище намісника за правління Катерини. Див.:
Исторический очерк учреждения генерал-губернаторств в России // Собр. сочинений
А.Д.Градовского.— Т. 1,— С. 308 — 313. Цікавий портрет тогочасного сатрапа — кня-
зя Г.А.Потьомкіна, правителя південної України, подає Марк Раєв: Кае^ М. Іп Ніс
Ініреііаі Маппет // СаШегіпе ТІїе Огеаі.— Р. 197 — 246. Свою особисту владу Потьомкін
у ірандіозних масштабах поєднував з імперськими бюрократичними процедурами.
2 Див. лист Катерини з цього питання у кн. під ред. Смирдіна,— Т. З,— С. 241.
3 Призначення на посади відбулося 2 жовтня 1781 р. Опубл.: Ригельман А. Лето-
писнос повествование...— Ч. 4.— С. 43 — 44.
4 Кількість цих урядовців у Київській губернії подає А.Андрієвський: Андриев-
ский А. Архивная справка о составе Киевского «общества» в 1782—1798 гадах //
КС,- № 2,— 1894,- С. 192-203.
191
Сіверський, стали соціальними та інтелектуальними центрами укра-
їнської еліти1.
Впродовж всього-на-всього чотирьох років (1782—1786) українс-
ьке самоврядування, шо своїм корінням сягало історичної традиції
польсько-литовського періоду і мало більше як сторічний досвід у
Гетьманщині, рішуче заступила імперська провінційна адміністрація.
Не вчинивши жодного, принаймні, очевидного опору, колишні
чиновники Гетьманщини змінили важкі козацькі шаблі та строкаті
козацькі строї на рапіри, напудрені перуки й імперські мундири
(кожна губернія мала свій окремий мундир)1 2. Подібна метаморфоза
не викликає подиву. Для української шляхти вибору не було: або
служба, або ж відставка. Крім того, концепція відданості царе-
ві й службі глибоко вкорінилися в козацьких традиціях. Покірно
сприйнявши провінційну реформу, українська шляхта, однак, втра-
тила своє автономне становище, що грунтувалося на історичних
правах і привілеях, і прийняла роль звичайних службовців імперської
бюрократії. Це знаменувало остаточну загибель української авто-
номії.
Імперська інтеграція
українського війська
Провінційна реформа різко прискорила поступ інтеграції Гетьман-
щини в імперську систему та спричинила радикальні зміни в її
військовій організації, адміністрації церкви і соціальній структурі.
Першочерговим завданням для Рум’янцева та підпорядкованих йому
губернаторів стало наведення порядку в українському війську. Через
відтік кадрів до цивільної адміністрації та поділ Гетьманщини новос-
твореними територіальними одиницями українські полки втратили
свою боєздатність. Генерал-губернатор таку ситуацію передбачав і
обговорив її з Катериною ще до прийняття Статуту для губерній3.
Тоді гарячкова підготовка до провінційної реформи не давала мо-
жливості впритул зайнятися військовим питанням, і Катерина дору-
чила Рум’янцеву підготувати план майбутньої реорганізації українсь-
кого війська.
1 Про культурну й політичну атмосферу в цих двох губернських столицях див.:
Андриевский А. Архнвная справка...— С. 192 — 203; а також: Оглоблин О. Люди Старої
України.— Мюнхен, 1959.— С. 1—237.
2 Ілля Тимковський пише про один з таких випадків, коли його батько, козацький
урядовець, перейшов на імперську посаду: Записки Ильи Федоровича Тимковского //
РА.— 1874,- Т. 1.- С. 1396.
3 Про дискусію з цього питання, а також настанови Катерини щодо підготовки
плану майбутньої реорганізації українського війська див.: Доклад графа П.А.Румян-
цева Императрице Екатерине II, 1781 года // КС.— 1884.— № 12.— С. 693 — 703;
ПСЗ.- № 15265.- 26 окгября 1781 г,- Т. 21.- С. 295-297.
192
Протягом 10 років традиційну козацьку мілітарну організацію
замінила система регулярних імперських полків. Цей процес відбу-
вався поетапно. Насамперед Рум’янцев порекомендував створити
10 регулярних військових полків із збереженням старих українських
назв1. До них слід було набирати досвідчених козацьких старшин
з наданням їм відповідних військових звань. Катерина погодилася
з цими пропозиціями, але знехтувала докладними рекомендація-
ми Рум’янцева щодо організації, форми та дисципліни майбут-
ніх з’єднань1 2.
З метою швидкої заміни особового складу і, таким чином, зламу
традиції козацьких полків були створені нові полки карабінерів.
У кожному полку було 828 осіб, він складався з шести рот по
138 солдатів. Щороку 48 найкращих солдатів з кожного полку
переводилися в інший підрозділ, а 120 — звільняли в запас. Оскіль-
ки термін служби був визначений в 6 років, повна заміна особо-
вого складу відбувалася кожних 7 років. Водночас 48 найздатніших
козаків з кожного полку систематично поповнювали елітарні імпер-
ські частини.
Реорганізація війська посувалася повільно, з великими трудно-
щами. Проблеми, що виникли, змусили Рум’янцева підготувати
довжелезні інструкції, які він передав для виконання двом військо-
вим командирам — генерал-майору Карлу фон Каульбарсу та гене-
рал-лейтенанту В. Нащокіну, а також провінційним губернаторам
Ширкову й Милорадовичу3. В інструкціях визначалася дислокація
підрозділів, місцезнаходження штаб-квартир і територія призову до
війська. Крім того, підкреслювалося, що на військову службу слід
брати лише надійних козаків, а з метою зменшення витрат на
утримання бажано, щоб мешкали вони недалеко від розташування
штаб-квартир. Офіцерів слід було набирати із Значного військового
товариства; перевага віддавалася учасникам російсько-турецької вій-
ни 1769—1774 рр. Кожному солдатові видавалася форма, але рекру-
ти, як і офіцери, повинні були самостійно забезпечувати себе кіньми
й амуніцією, оскільки імперське постачання ще не було налагоджене.
Нові підрозділи створювалися повільно, але впевнено, і коли
1787 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна, вони, прак-
1 Меморандум опубл.: Бумаги по управленню Малороссиею ір. П.А.Румянцева-
Задунайского относящиеся / Под рсд. М. Судиеико.— С. 153—161. Меморандум
датований 9 серпня без уточнення року. Оскільки Катерина вимагала надіслати їй
пропозиції 26 жовтня 1781 р., а її указ про створення нових українських полків
вийшов 28 липня 1783 р., рекомендації Рум’янцева були вироблені, напевне, 9 серп-
ня 1782 р.
2 Указ Катерини від 28 липня 1783 р. для Військової колегії опубл.: Лігельман А.
Летописное повествование,— Ч. 4,— С. 52 — 53. Указ від 9 лютого 1784 р. див.:
ПСЗ.- № 15928,- Т. 22,- С. 21.
3 Ці настанови аналізуються: Стороженко Н.В. Реформи в Малороссии при
ір. Румянцеве // КС.— 1891.— № 3.— С. 483 — 492.
7 6-264
193
тично, були у повній бойовій готовності. Ставши частиною регу-
лярної російської армії, карабінерські полки зберегли численні зв’яз-
ки зі своїм козацьким минулим: назви половини з них — Старо-
дубського, Київського, Переяславського, Чернігівського та Ніжин-
ського — нагадували про славні козацькі полки, новостворені роти
знову ж таки були прив’язані до специфічної території, як це було
з колишніми сотнями; і, практично, всі офіцери свого часу були
членами козацької старшини. Але найважливішим було те, що
карабінерів набирали лише з козаків, а отже, збройні сили Геть-
манщини набували винятково козацького характеру.
Проте останній протримався недовго. Вже 1786 р. по ньому було
завдано перший удар, коли був створений полк драгунів1. Цей
підрозділ, який складався з селян, що жили на недавно секуляри-
зованих монастирських землях, включав у себе також 1 тис. козаків,
переведених туди з карабінерських полків1 2. Ця акція мала на меті
забезпечити новий полк досвідченими солдатами, які були б зразком
для рядових селянських рекрутів. Козаки й селяни тепер опинилися
в одному полку, виконували один військовий розпорядок, і відтак
чітка різниця між обома станами почала розмиватися.
Ще різкіші зміни відбулися під час воєн з Туреччиною (1787 —
1791) і Швецією (1788—1790). Розриваючись на два фронти, Вій-
ськова колегія почала збільшувати набір: по 4 нових рекрути від
500 оподаткованих осіб 1787 р.; по 5 з 500 — 1788 р.; і по 2 з 500 —
1790 р3. Але брак людей продовжував даватися взнаки, і в липні
1789 р. Катерина збільшує набір до регулярного імперського війська
за рахунок Гетьманщини.
Укази про набір 1789 р., підтверджені та розширені 1795 р., дуже
змінили природу збройних сил. У регулярному війську почали
зникати, а згодом взагалі щезли будь-які територіальні особливості,
притаманні окремим полкам4. Усі оподатковані суб’єкти — козаки,
міщани та селяни — підлягали призову, отже, виключно козацькому
складові збройних сил Гетьманщини був покладений край. Рекрутів
набирали на загальноімперських засадах, а потім, виходячи з потреб,
розподіляли по різних військових частинах. Це не лише зруйнувало
прив’язаність до певної території та полкові традиції різних форму-
вань, а й запобігало неросійській етнічній однорідності будь-якої
імперської групи військ. Більше того, термін служби в імперській
армії визначався у 25 років, а не в 6 — як у карабінерських загонах
1 ПСЗ,- № 16374.- 10 апреля 1786 г,- Т. 22,- С. 574-575.
2 Стороженко Н.В. Реформи в Малороссии при гр. Румяицеве // КС.— 1891.—
№ З,- С. 492.
3 Бескровньїй Г. Русская армия и флот в XVIII веке,— М., 1958,— С. 296 — 297.
4 ПСЗ.- № 16784,- 6 июля 1789 г,- Т. 23,- С. 46-47; № 16785.- 7 июля
1789 г,— Т. 23,- С. 47; № 17393,- 6 октября 1795 г,- Т. 23,- С. 804.
194
Гетьманщини1. На останню поширилися тепер норми імперської
армії і система набору, створивши прошарок професійних солдатів,
що походили з різноманітних соціальних верств та найвіддаленіших
куточків імперії. Існуючи осторонь від суспільства, імперські солдати
були прив’язаними тільки до свого військового підрозділу, де прова-
дили більшу частину свого життя.
Попри втрату людських ресурсів через війну та приплив неко-
зацьких і неукраїнських елементів, карабінерські полки все ж таки
зберегли певні українські риси1 2. їхньою серцевиною все ж таки
були українська старшина й козаки, які ще пам’ятали свою службу
в Гетьманщині. За часів Павла І, однак, ці полки були скасовані,
бо становили непотрібну проміжну стадію між легкою й важкою
кавалерією3. Таким чином, роль карабінерів як перехідного етапу
в інтеграції збройних сил Гетьманщини в імперську систему була
вичерпана. Наступні військові формування вже організовувалися
лише згідно із загальноімперськими стандартними нормами.
Пізніше було багато спроб відновити на території Гетьманщини
спеціальні козацькі загони. Зростання напруження в Польщі протя-
гом 1794 р. підштовхнуло до створення полку козацьких стрільців,
що, зрештою, 1796 р. був ліквідований4. Подібних прикладів не
бракувало і в XIX ст.: у критичних ситуаціях (1812 і 1831 рр.) на
короткий період створювали козацькі загони як нерегулярні збройні
утворення. Коли криза минала, загони відразу ж розформовували.
Ці ефемерні спроби були, в найкращому випадку, тільки слабким
відлунням військового минулого Гетьманщини. Наприкінці XVIII ст.
в колишній Гетьманщині система й організація набору вже нічим
не відрізнялися від загальноімперських, а розташовані там військові
підрозділи вже не мали жодного зв’язку з традиціями козацької
України.
1 За указом 1795 р., однак, термін служби для рекрутів з території Гетьманщини
обмежувався 15 роками. Це була тимчасова поступка населенню, не призвичаєному
все життя служити при війську. Див.: ПСЗ.— № 17393.— 6 окгября 1795 г.— Т. 23,—
С. 804.
2 Відомості про військові операції карабінерів можна почерпнути від А.Н.Петрова:
Петров А.Н. Вторая турецкая война в царствоваиие императрицм Екатеринм II,
1787- 1791 г. В 2 т,- СПб., 1880.- Т. 1.- С. 133-170; Т. 2,- С. 1-42 і наступні.
3 Вооружсннме сили России до царствования {Імператора Александра І.— Т. 4.:
Вступлепие: Столетие Воєнного министерства 1802 — 1902,— СПб., 1902.— С. 231 —
232.
4 ПСЗ,- № 17200,- 24 апреля 1794 г.- Т. 23,- С. 511; ПСЗ,- № 17566.-
18 ноября 1796 г,— Т. 23.— С. 8—9.
7*
195
Реорганізація, секуляризація
і русифікація української церкви
Разом з втратою українським військом властивих йому рис останні
залишки автономії втрачала також церква Гетьманщини. Незважаю-
чи на підпорядкування російській православній церкві та священ-
ному синодові у Санкт-Петербурзі, українські єпархії все ще відріз-
нялися від єпархій центральних губерній в організації й обряді.
Цивільна і церковна влада імперії наполегливо прагнули зменшити
цю різницю, хоча деякі представники українського кліру продовжували
користуватися особливими правами і навіть сподівалися їх розши-
рити, як це виявилося в наказах до Законодавчої комісії 1767 р.
На початку правління Катерини виникла гостра суперечка між
київським митрополитом Арсенієм Могилянським і синодом. Моги-
лянський прагнув затримати титул «митрополита Києва і всієї Мало-
росії» і був глашатаєм окремої малоросійської церкви, підпорядко-
ваної синодові, але під безпосередньою владою київського митро-
полита1. Проти цих претензій виступив синод, виключивши слово
«Малоросія» з митрополичого титулу. За іронією долі, завдяки
породженому цим конфліктом антагонізмові, на якийсь час припи-
нилося імперське втручання в організацію та релігійні практики
української церкви.
Але із здійсненням провінційної реформи питання української
церкви знову стало на порядок денний. Нові адміністративні кордо-
ни повністю ігнорували традиційний територіальний поділ українс-
ьких єпархій. В результаті в одних намісниптвах опинилося декілька
єпархій, а в інших — жодної; ще інші єпархії виявилися поділеними
кордонами намісншхгв. На території Київського намісництва розта-
шовувались центри двох єпархій — Київської і Переяславської, тоді
як у Новгород-Сіверському намісництві не було ні одного єпар-
хіального центру. Подібне сталося і з підрозділами єпархій — прото-
попіями. Так, юрисдикція Прилуцької протопопії розповсюджува-
лася на парафії, розташовані у Прилуцькому, Глинському й Роменсь-
кому повітах Чернігівського намісництва, а також у Пирятинському
повіті Київського намісництва1 2. Таким чином, кожна протопопія
повинна була мати справу з великою кількістю новостворених і
часто дублюючих одне одного державних управлінь.
1 Цей конфлікт описує П.Орловський: Орловский П. Исключение из титулов
митрополитов киевских слов «митрополит всея мальїя России» // Киевские епар-
хиальньїс ведомосги.— 1894,— № 18,— С. 546 — 552. Концепція Арсенія Могилян-
ського про «Малоросійську церкву» обговорюється у попередньому розділі про
Законодавчу комісію.
2 Покровский И.М. Русские епархии в XVI —XIX вв.; их открьітие, состав и
предельї. Опит церковно-исторического и географичсского исследования. В 2 т.—
Казань, 1897-1913,- Т. 2.- С. 717-718.
196
Катерина прийшла до висновку, що найкраще вирішення цих
питань полягає у пристосуванні єпархіальних кордонів до провін-
ційних: у травні 1784 р. вона доручила Священному синодові й
сенату провести таку реформу1. Ініційований синодом проект мав
стосуватися всіх єпархій імперії; його підготовка, однак, посувалася
надто повільно, і реформа була втілена в життя тільки частково1 2.
Натомість розділ, що стосувався українських єпархій, був підготов-
лений майже блискавично і проголошений Катериною вже 27 берез-
ня 1785 р3.
За цим указом і наступним доповненням до нього в кожному
намісництві мала бути одна єпархія, кордони якої повинні були
точно відповідати кордонам намісництва4. Виконання цього наказу
стало причиною певних труднощів. Наприклад, Переяславсько-Бо-
риспільська єпархія була ліквідована, її єпископа перевели до ново-
створеної Новгород-Сіверської єпархії, але підготовка його нової
резиденції єпископа у Спаському монастирі дуже затягнулася, бо
монахи продовжували надсилати свої звіти й чекали відповідей з
Чернігівської консисторії, а не з Новгород-Сіверської5. Незабаром
ці проблеми були вирішені й кордони українських єпархій стали
повністю відповідати кордонам Київського, Чернігівського і Нов-
город-Сіверського намісницгв6. Тепер юрисдикція над монастирями
також відповідала новим єпархіальним кордонам, за винятком Пе-
чорської лаври у Києві, що продовжувала мати справи безпосередньо
з синодом7.
Крім змін у структурі, імперська і церковна влада вирішили
утворити окремий єпископат для Польщі. Через постійний тиск з
боку римо-католиків й уніатів, православне населення Польської
держави у Правобережній Україні та Білорусії не мало свого ієрарха.
Парафії та монастирі управлялися з найближчих єпархій Російської
імперії — Київської, Переяславської або Могилівської. Враховуючи
вплив Росії у польських справах, що значно виріс після першого
поділу Польщі, влада останньої була змушена прийняти православ-
1 Накази опубл.: ПСП. Царствование Государини Императрици Екатсриньї
Второй. В 3 т.— СПб., 1910—1915.— Т. 2.— С. 494. Про ставлення Катерини до
церкви в Гетьманщині див. також: Мадагіа$а І. де. Киввіа...— Р. 111 — 122.
2 Покровский И.М. Русские епархии...— Т. 2.— С. 719.
3 ПСЗ,- № 16174,- 27 марта 1785 г,- Т. 22,- С. 329-330; ПСП. Царствова-
ние... Єкатерини Второй.— № 210,— 21 марта 1785 г,— Т. 3.— С. 2.
4 Крім указу від 27 березня 1785 р., див. наступні укази і постанови: ПСП.
Царствование ... Єкатерини Второй.— № 1213,— 31 марта 1785 г.— Т. 3.— С. 15 —
16; № 1215,- 10 апреля 1785 г.- Т. 3.- С. 17; № 1223,- 16 мая 1785 г,- Т. 3.-
С. 26-27.
5 Покровский И. Русские епархии...— Т. 2.— С. 719.
$ Русские епархии...— Там само,— С. 719 — 722.
7 ПСП. Царствование... Єкатерини Второй.— № 1213.— 31 марта 1785 г,— Т. 3.—
197
ного єпископа1. Оскільки київський митрополит мав давні традиції
управління православними єпархіями у Польсько-Литовській держа-
ві, новий єпископ логічно мусив бути зв’язаним з Києвом: єпис-
копом переяславським і помічником митрополита призначили Вік-
тора Садовського1 2. Таким чином, православне населення польської
України було під юрисдикцією Київської митрополії, але управля-
лося спеціально призначеним єпископом, резиденція якого була не
в Переяславі, як на це вказував його титул, а у Польщі. Коли
єпископ Віктор приступив до виконання своїх адміністративних
обов’язків, Катерина навіть дозволила йому присягнути на вірність
польському королеві, намагаючись тим самим зменшити тертя з
польською владою3. Територіальна реформа була тільки першим
кроком у ще одній спробі інтегрувати українські єпархії в імперську
систему. Умови для успішної реалізації такої політики були більш
сприятливими, ніж колись. Скасування місцевої адміністрації та
військової структури Гетьманщини перетворило існування навіть
обмеженої автономії українських єпархій у небажану аномалію.
Крім того, фундамент для політики інтеграції був добре підготований
завдяки призначенню на посаду київського митрополита проінте-
граційно настроєного прелата Самуїла Миславського4.
Призначення Самуїла митрополитом так само, як і губернатором
Милорадовича, було ще одним прикладом імперської кооптації.
Знову імперські норми в Гетьманщині впроваджувалися руками укра-
їнців. Випускник Київської академії, пізніше — її ректор, Миславський
зробив блискучу церковну кар’єру поза межами Гетьманщини5. Він
1 Офіційні укази про створення нової єпархії, визначення її адміністративної
структури і призначення її першого єпископа див.: ПСЗ.— № 16173,— 27 мар-
та 1785 г.— Т. 22.- С. 329; № 16202.- 15 мая 1785 г,- Т. 22.- С. 386; ПСП. Цар-
ствование... Єкатерини Второй.— № 1209.— 27 марта 1785 г.— Т. З,— С. 12; № 1212,—
31 марта 1785 г,— Т. 3.— С. 13—14; № 1214,— 1 апреля 1785 г,— Т. З,— С. 16 —
17; № 1217,- 2 мая 1785 г - Т. 3.- С. 25; № 1230,- 4 июля 1785 г,- Т. З,- С. 35-
38.— № 1240.— З окгября 1785 г.— Т. З,— С. 65—66; № 1241,— 20 окгября 1785 г,—
Т. З,- С. 66-67; № 1248,- 15 декабря 1785 г.- Т. З,- С.72-73; № 1262.- 5 мар-
та 1786 г.— Т. 3.- С. 83-84.
2 Про цс, крім офіційних документів, подають відомості: Покровский И. Русскис
епархии...— Т. 2.— С. 726 — 734; Титов О.И. Кисвская церковь в польско-литовском
государствс в XVII—XVIII вв.— Киев, 1905,— С. 16 — 80; Рункевич С.Г. История
Минской архиепископии (1793— 1832 г.) СПб., 1893,— С. 73—108; Рождественс-
кий Ф. Самуил Миславский, митрополит киевский // Труди КДА,— 1877,— № 5.—
С. 325-359.
3 Покровский И. Русскнс епархии...— Т. 2,— С. 729.
4 Призначення відбулося 22 вересня 1783 р. Див.: Черкас А. Самуил (в мире —
Симсон Григорьевич Миславский) // Русский биоірафическнй словарь.— Том «Саба-
неев — Смислов».— СПб., 1904.— С. 179.
5 Про кар’єру Миславського, а також його публ. див.: Черкас А. Самуил...—
С. 178— 179. Докладніше див.: Рождеапвенский Ф. Самуил Миславский, митрополит ки-
евский // Труди КДА,- 1876.- № З,- С. 510-563; 1876,- № 11.- С. 505-536;
1877,- № 4,— С. 3-39; 1877.- № 5.- С. 301-359; 1877.- № 6.- С. 529-577.
198
послідовно урядував у кількох російських єпархіях — Курській, Мо-
сковській і Ростовській — і 1775 р. став членом Священного синоду.
Митрополит Самуїл мав тісні зв’язки з двором і став близьким при-
ятелем великого князя. В імперських колах він користувався репу-
тацією вченого, здібного адміністратора і прогресивного священ-
нослужителя, який не відкидав реформаторські віяння. Провінційна
реформа лише розпочалася, а архиєпископ Самуїл уже привітав її,
написавши спеціальне повчання «Слово о великих предметах учреж-
дений Екатериньї», яке пізніше було опубліковане кількома мовами.
З допомогою митрополита-угодовця імперська влада перейшла
до наступного етапу скасування української церковної автономії —
секуляризації церковних багатств. Завдяки своєму привілейованому
становищу у автономній тоді Гетьманщині, українські дієцезії та
монастирі уникнули імперської церковної секуляризації 1764 р.
Тепер Катерина намагалася виправити становище. В указі від
10 квітня 1786 р. вона вказувала: «Сь устроеніемь ньші трехь
НамЬстничествь Малороссійскихь Кіевскаго, Черниговскаго и Нов-
городскаго-СЬверскаго на равні сь прочими Губерніями Имперіи
Нашей, пріобріьтаемь мьі удобность ввести надлежашее единооб-
разіе, и относительно содержанія Архіерейскихь домовь и монас-
тьірей тамошнихь»1.
Хоча підкорення церкви було напевне першопричиною заплано-
ваної секуляризації, Катерина повинна була також бачити ті вигоди,
що їх отримає держава від цього процесу. У даному випадку підко-
рення церкви означало, що провінційні директори господарства
підпорядкують собі майнові, промислові та інші прибутки від усіх
монастирів і єпископських резиденцій, а держава буде тільки фінан-
сово утримувати деякі з цих монастирів, шкіл, церков і єпископських
резиденцій, згідно з розробленим 1764 р. прейскурантом1 2. Селяни,
які жили на церковних і монастирських землях, стали державними
селянами, зобов’язаними сплачувати всі державні податки і вико-
нувати військові повинності. З колишніх монастирських селян був
сформований спеціальний гренадерський підрозділ3. Про розміри
нових надбань держави дає чітку уяву перепис населення, прове-
дений у 1780-х рр.— якраз напередодні секуляризації. Із 54 згаданих
монастирів, що володіли майном, малорентабельних було лише 18
(50 або менше господарств), 24 були на самозабезпеченні (від 50
До 400 господарств), 11 — заможними (від 400 до 2 тис. господарств),
а Печорський монастир вважався дуже багатим (4 тис.— 5 тис. го-
1 ПСЗ.- № 16375.- 10 апреля 1786 г.- Т. 22,- С. 575-576; ПСП. Царствова-
ние... Екатериньї Второй,— № 1271.— 10 апреля 1786 г.— Т. 3.— С. 93.
2 Положення подаються: ПСЗ.— № 16374,— 10 апреля 1786 г.— Т. 22.— С. 574 —
575; ПСП. Царствование... Екатериньї Второй.— № 1271.— 10 апреля 1786 г,—
т. 3.- с. 93.
3 Там же.
199
сподарств)1. В основному указі про секуляризацію перелічувалися
суми, виділені на утримання кожної школи, єпископської резиденції
та монастиря, а також розміри платні українських єпископів1 2. Із трьох
ієрархів найкращим було становище київського митрополита. Він
отримував платню, рівну з архиєпископом Москви (3744 крб. 40 коп.
щороку), додаткові гроші виділялися на утримання його резиденції,
слуг та єпархіальної адміністрації (2954 крб. 65 коп. на рік). Крім
того, київський митрополит був архимандритом Печорського мона-
стиря, мав там свою резиденцію і, відповідно, отримував ще одну
платню разом з фондами для Печорського монастиря (10 570 крб.
щороку). Правда, митрополичий палац відійшов на користь держави
і там мала розміститися губернська школа і частина Київської академії.
Решта академії повинна була переїхати у Печорський монастир, а
академічний будинок перетворився на шпиталь. Для Київської ака-
демії, Чернігівської колегії та нової Новгород-Сіверської семінарії
виділялися значні кошти: відповідно 8400, 2 тис. і 2 тис. крб., але ці
заклади повинні були функціонувати насамперед як семінарії. Єпис-
копам новгород-сіверському та чернігівському призначили річну
платню в розмірі 5900 крб. кожному, куди входило також утримання
єпископських резиденцій та єпархіальної адміністрації. Врешті-решт,
кожному монастиреві, який планувалося зберегти, виділялися фонди
згідно з його офіційним статусом і числом членів.
Втілення в життя цього указу породило нові проблеми. Однак,
поки реформи ще не починалися, Катерина була схильна піти на
поступки в дрібницях. Наприклад, указ про секуляризацію, прого-
лошений навесні, коли поля вже були засіяні, не уточнював, хто
має збирати новий врожай — монастирі чи новий землевласник —
держава. Внаслідок неодноразових запитів з боку митрополита Саму-
їла Миславського всі монастирі — навіть ті, що передбачалося закри-
ти — отримали дозвіл Катерини зібрати останній врожай3. Крім
того, київський митрополит поскаржився генерал-губернатору Ру-
м’янцеву на те, що Лавра та його єпископська резиденція абсолютно
не придатні для розміщення Київської академії4; завдяки зусиллям
1 Федоренко П. З історії монастирського господарства на Лівобережжі XVII —
XVIII вв. // ЗІФВ ВУАН - 1927,- Т. 11,- С. 167-168.
2 ПСЗ.— № 16375,— 10 апреля 1786 г.— Т. 12,— С. 575 — 576; ПСП. Царствова-
нне... Екатсриньї Второй.— № 1270.— 10 апреля 1786 г,— Т. 3.— С. 93 — 95 і «Книга
штатов». Крім цих офіїїійних версій, маємо ряд інших публікацій, де подаються
копії цього декрету. (Днв.: КС.— №6.— 1882.— С. 329 — 332; Ригельман А. Летопнсное
повсствование,— Ч. 4,— С. 56 — 62). Особливо корисною є остання праця, оскільки
Рігсльман подає найдокладніший розклад (росписание) сум, що додавався до указу
(С. 59-62).
3 Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Трудм КДА,— 1877.— № 4.—
С. 13-14.
4 Скарги митрополита Миславського до Рум’янцева опубл.: Киевская пертурбация
1786 г. // КС,- 1883,- № 4,- С. 895-898.
200
рум’янцева ці питання були вирішені. Київська академія залишалася
на своєму попередньому місці, і, хоча митрополит отримав нові
апартаменти у Печорському монастирі, він залишив за собою стару
єпископську резиденцію1.
Не легко вирішувалася й інша проблема — доля монахів і мона-
хинь тих монастирів, які передбачалося закрити. Згідно з квітневим
указом, 3 єпархії зобов’язувалися утримувати такі релігійні заклади:
З монастирі першого класу (в кожному по 33 монахи); 6 монастирів
другого класу (по 17 монахів); 4 монастирі третього класу (по
12 монахів); жіночий монастир першого класу (72 монахині), жіно-
чий монастир другого класу (17 монахинь) і 4 жіночі монастирі
третього класу (по 17 монахинь у кожному). Крім монахів Печорс-
ького монастиря, що отримували спеціальну платню, та кількох
монахів і монахинь, котрі обслуговували єпископські резиденції,
249 монахів і 157 монахинь, які проживали у 13 чоловічих і 6 жі-
ночих монастирях, у законодавчому порядку були забезпечені за-
собами проживання1 2. Всі інші жіночі та чоловічі монастирі підля-
гали закриттю. Врешті-решт, 42 заклади припинили своє існування,
а 466 монахів, 510 монахинь і 29 настоятелів залишилися без
засобів існування3.
Ледве усвідомивши негативне значення таких перемін, Катерина
вжила ряд заходів, які мали виправити становище. Указ від 13 липня
1786 р. гарантував звільненим монахам і монахиням мінімальну
державну пенсію і дозволяв подальше існування кількох монастирів,
які попередньо планувалося закрити, причому держава навіть субси-
діювала ряд монастирів, які спочатку призначалися для закриття4.
Крім того, він забороняв офіційно визнаним монастирям приймати
до себе нових послушників, поки всі звільнені монахині та монахи
не підшукають собі нових місць, і наполегливо рекомендував, щоб
якомога більше монахів і монахинь переводили за межі України5.
Ці поступки надали українському монашеству короткий перепо-
чинок в його боротьбі за існування та різко зменшили можливості
відкритого опору. Звільнені монахи й монахині проживали або в
офіційно визначених монастирях — і таким чином перевищували
Дозволену кількість мешканців,— або ж у монастирях, що не суб-
1 ПСЗ. №16411,- 13 июля 1786 г,- Т. 12,- С. 631 -632; ПСП. Царствование...
Екатернньї Второй.- № 1288,— 13 июля 1786 г,— Т. 3.— С. 111 — 112.
2 ПСЗ,- № 16375. 10 апрсля 1786 г,- Т. 12,- С. 575-576; ПСП. Царствова-
ние... Екатериньї Второй.— № 1270.— 10 апрсля 1786 г.— Т. З,— С. 93 — 95 і «Книга
Штатов».
3 Терновский Ф.А. Излишиие малороссийские монахи конца XVIII ст. // КС.
1882,- № 6,- С. 334.
4 ПСП. Царствование... Екатериньї Второй.- № 1289.— 13 июля 1786 г.— Т. 3.-
С. 112; № 1290, - 15 июля 1786 і.- Т. З,- С. 112-114.
5 Див. виноску 1 на цій сторінці.
201
сидіювались державою, а утримувалися за рахунок добровільних
пожертвувань і відрахувань єпископа1. Указом від 17 жовтня 1788 р.
всім монастирям, що не отримували субсидій, надавався статус
третього класу, а для утримання їх заборонялося використовувати
грошові збори з парафій1 2. Тимчасову природу такого державного
фінансування підкреслив наказ про ще один перепис монастирів3.
Проведений 1769 р., він виявив, що понад офіційно затверджену
кількість ще було 264 монахи і 390 монахинь4. У відповідь на це
указ від 3 серпня 1789 р. зазначав, що в інших частинах імперії
існувало багато вакансій, і зобов’язував розміщувати українських
монахів і монахинь за межами українських єпархій5. В результаті
українських монахів посилали служити в єпархії Москви, Тобольска,
Рязані, Суздалі та Вологди6. Поступово українські монахи і монахині
розчинилися у численних офіційно визнаних чоловічих і жіночих
монастирях імперії.
Завдяки поступкам з боку Катерини, секуляризація не викликала
відкритої опозиції українського монашества7. Найбільший випадок
спротиву стався під час відвідин Катериною Межигірського мона-
стиря у 1787 р. Вранці, в день візиту, кур’єр повідомив Катерину,
що монастир у вогні: очевидно, що монахи самі себе підпалили,
не бажаючи приймати самодержицю, яка спричинила їм стільки
горя8. Але це був поодинокий випадок, бо переважно українські
монахи сприйняли свою долю із смиренням — цьому сприяла укра-
їнська ієрархія. Зокрема, митрополит Самуїл Миславський їздив,
проповідуючи скрізь покору законові та належній владі, і вихваляв
реформи як корисні та необхідні9. Водночас митрополит багато
1 Про тяжкі умови, що склалися в монастирях, які отримували субсидії, а також
про спроби митрополита Миславського фінансувати інші монастирі пише Ф.Рождес-
твенський: Рождественский Ф. Самуил Миславский... //Трудм КДА.— 1877,— № 4.—
С. 10-16.
2 ПСЗ.— № 16721,— 17 октября 1788 г.— Т. 22,— С. 1120; ПСП. Царствование...
Екатсриньї Второй.— № 1414.— 17 октября 1788 г,— Т. З,— С. 263 — 264; доклад-
ніше: № 1415.— 25 октября 1788 г,— Т. З,— С. 264 — 265.
3 ПСП. Царствование... Екатсриньї Второй.- №1417.— 29 ноября 1788г.— Т. 3.—
С. 265-270.
4 ПСП. Царствование... Екатсриньї Второй.— № 1442.— Завгуста 1789 г.— Т. З,—
С. 295.
5 Там же,- С. 292-297.
б Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Трудьі КДА.— 1877.— № 4.—
С. 11-12.
7 Добре відомий «жаль» монахів з приводу прийдешньої секуляризації — цс на-
справді гостра антиклерикальна сатира. Див.: Плач київських монахів; Прибавок к
плачу київських монахів // Українська література XVIII ст. / Під ред. І.О.Дзсверіна
та О.В. Мишанича.— К., 1983.— С. 216 — 224.
8 Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Трудн КДА.— № 4.— 1877.— С. 17.
Межигірські монахи, напевне, мали й інші причини ненавидіти Катерину. Традиційно
іх найщедрішим патроном виступала Запорозька Січ, яку Катерина зруйнувала.
9 Там же.- С. 17.
202
зробив для поліпшення умов звільнених монахів і монахинь: забез-
печував житлом, давав гроші та клопотав за них перед сенатом1.
Ледве звільнені монахи та монахині почали поступово роз’їжджатися
по численних монастирях імперії, монастирське життя повернулося
до норми, хоча кількість ченців різко зменшилася. Але зміни, що
сталися, були незворотними — українські монахи та монахині, які
залишилися на своїх місцях, перетворилися фактично на державних
службовців.
Посилений державний контроль і більш суворі церковні порядки
зачіпали не лише життя монахів,— стосувалося це також і пара-
фіяльного кліру. Згідно з давньою українською традицією, місцеві
Парафії обирали своїх власних священиків. У випадку смерті або
звільнення парафіяльного душпастиря громада обирала на його
місце місцевого дяка або студента Київської академії, якого потім
висвячував єпископ1 2. Поряд з місцевими претендентами у пошуках
вакантних парафій подорожувала з місця на місце велика кількість
священиків і студентів Київської та Чернігівської академій або
Харківського колегіуму. Ці різноманітні кандидати клопотали перед
місцевими парафіями про прийняття на роботу і, якщо їх обирали,
потрапляли в повну залежність від громад, де вони служили.
Становище змінилося наприкінці XVIII ст., коли указом 1778 р.
було визначено для кожної парафії постійний розмір грошових
надходжень від земель, луків, городів та інших джерел прибутку3.
Ще один указ регулював кількість душпастирів, дяків та інших
служителів церкви для кожної парафії і вимагав, щоб усі призна-
чення затверджував місцевий єпископ4. Завдяки цим указам громада
частково втратила контроль над місцевим кліром на користь єпис-
копів. Раніше громада або місцевий поміщик забезпечували прожи-
вання місцевого священика і могли, фактично за власним бажанням,
погіршити або покращити умови його служби. Тепер же, хоча
душпастир і залишався залежним від щедрот парафії, йому гаран-
тувався мінімальний прибуток, а те, що він затверджувався на своїй
посаді місцевим єпископом, так само мало для нього велике значен-
ня. Громада зберегла право пропонувати кандидата на посаду, але
він мусив мати належну освіту, бути звільненим від подушного
1 Там же,— С. 10 — 20.
2 Українське парафіяльне життя описав Крижановський: Ерижановский Е.М. Очер-
ки бита южно-русского сельского духовенства в XVIII в. // Собрание сочинений
Е.М.Крмжановского. В 2 т,— Киев, 1890,— Т. 1.— С. 391 —439. Див. також: Лотоць-
кий О. Суспільне становище білого (світського) духовенства иа Україні і Росії (віс)
в XVIII в. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.— 1896,— Т. 21,— С. 1 -
47; Лазаревский А. Очерки из бита Малороссии XVIII века. І: Приходское духовен-
ство // РА,— 1871,— Номер тому не подано,— С. 1884 — 1905.
3 Крьіжановский Е.М. Очерки бьіта...— С. 436.
4 ПСЗ,- № 14807,- 8 октября 1778 г,- Т. 20,- С. 752-753; ПСП. Царствова-
иие... Екатериньї Второй,— № 889.— 8 октября 1778 г.— Т. 2,— С. 211—212.
203
податку (тобто бути визнаним шляхтичем або священнослужителем)
і мати високі моральні якості1. Траплялося, що єпископи безпосе-
редньо призначали душпастирів. Зокрема, митрополит Самуїл сам
призначав на посади в парафіях випускників Київської академії і,
таким чином, створив прецедент прямого єпископського призна-
чення священиків1 2.
Надалі ряд реформ в галузі освіти ще більше послабив місцеві
звичаї. Митрополит Самуїл прагнув запровадити для парафіяльних
священиків єдину форму освіти. Особливо рішуче він був настро-
єний обмежити число неосвічених, невлаштованих мандруючих душ-
пастирів, які нерідко купували свої висвячення у молдавських і
грецьких єпископів. Миславський мав на меті витіснити таких
претендентів на парафії з допомогою надійного, добре освіченого
місцевого кліру, що поповнювався вихідцями з середовища свяще-
ників. Тому він заохочував синів священиків вступати до Академії
та готувати себе для душпастирської праці. Навчальний план Ака-
демії був переглянутий на користь теологічних дисциплін3, і, незва-
жаючи на свій особливий план і статус, що був вищий від семінарії,
першочерговим завданням колись славної Київської академії стала
підготовка священнослужителів.
Крім покращення теологічних студій в академії, митрополит
Миславський розпочав кампанію за чистоту російської мови. Зо-
крема, він був стурбований тим, що студенти і викладачі вжи-
вали мішанину з української, польської та латинської як у роз-
мовній, так і в писемній мові, чим спотворювали нещодавно стан-
дартизовану літературну мову. Миславський писав, що навчання
слід проводити «по правиламь поззіи, напечатанньїмь вь Москві,
ораторію же по правиламь г. Ломоносова, преподавая оньїя со-
кращенно»4. Він навіть вислав двох найкращих студентів до Мо-
сковського університету, наказавши їм вивчати великоросійський
говір і вимову. Один з них, Микита Соколовський, став пізніше
викладачем російської мови в Академії5. Незважаючи на ці зусил-
ля, окремі викладачі Академії признавалися митрополитові в тому,
що вони «никакь не вь состояніи перемінить своего малорос-
сійского вьіговора»6.
1 Крьіжановский Е.М. Очерки бита...— С. 436- 439; Рождественский Ф. Самуил
Миславский... // Трудьі КДА.— 1877,- № 4.— С. 32- 33.
2 Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Трудьі КДА.— 1877.— № 4,—
С. 31.
3 Докладно про ці зміни див.: Петров Н. Киевская академия в царствование
Екатериньї II.— Киев, 1906.
4 Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Трудьі КДА.— 1877,— № 5.—
С. 303 - 304.
5 Там же,— С. 304.
6 Там же.
204
Таким чином, наприкінці XVIII ст. православна церква в Гетьман-
щині втратила свою автономію й адміністративним шляхом була
інтегрована в російське державне православ’я. Її єпархії перейшли
під владу синоду і цивільних урядів. У церкви забрали її багатство,
а єпископи, ігумени та монахи перетворилися фактично на держав-
них службовців. Хоча священики були поза межами державної
системи оплати, вони стали однаково залежними як від ласки
єпископа, так і від місцевої підтримки. Крім того, кількість душ-
пастирів, дяків та інших церковних службовців визначалася держа-
вою, як, зрештою, і фінансове становище церкви. Від українського
кліру вимагали дотримання «Духовних настанов» Петра І для церкви,
а верхівку духовенства, яка діставала освіту в Київській академії,
навчали досконало володіти російською мовою. На зламі століття
церква у провінціях колишньої Гетьманщини стала покірною служ-
ницею імперії.
Часткове відновлення
й остаточна загибель
української автономії
У 90-х рр. XVIII ст. від автономії Гетьманщини залишилися лише
жалюгідні крихти. Цивільна адміністрація, військо і церква були
такими ж, як і в імперії в цілому. Але українське суспільство
потребувало значних змін, щоб повністю відповідати імперській
моделі. Від минулого залишилися зводи законів, які все ще були
у вжитку на Лівобережній Україні,— українське звичаєве право,
Литовський Статут і модифікована версія магдебурзького права.
Проте неправильною буде думка, що російський централізм роз-
вивався суто по висхідній. Періоди поступу змінювалися на часи,
коли треба було відступати. У запровадженні в імперії єдиної адмі-
ністрації Катерина II просунулася далі всіх попередніх монархів.
Новий імператор Павло І, однак, здебільшого несхвально ставився
до політики Катерини, що породило в прихильників регіональної
автономії нові надії на реставрацію традиційних прав1. Справді,
смерть Катерини і сходження Павла І на престол поширили в
Гетьманщині чутки, що Павло сам буде гетьманом, а найближчого
радника свого батька Андрія Гудовича призначить регентом віднов-
леної Гетьманщини1 2.
1 хоча ці чутки виявилися безпідставними, Павло все ж таки
відродив окремі давні прерогативи. Він скасував Київське, Черні-
гівське і Новгород-Сіверське намісництва й утворив єдину Мало-
1 Про загальну історію за часів правління Павла див.: Клочков М.В. Очерки
правительственной деятельности времени Павла І,— Петроград, 1916.
2 Оглоблин О. Андрій Гудович // Люди Старої України.— С. 7- 13.
205
російську губернію1. Місто Київ до неї не належало. Воно стало
столицею нової Київської губернії, яку викроїли на території, що
відійшла до Росії після другого поділу Польщі. За винятком міста
Києва, який і в найкращі часи дуже слабо був пов’язаний з Гетьман-
щиною, нова Малоросійська губернія повністю відповідала кордо-
нам колишньої Гетьманщини, включно з землями, які 1764 р.
відрізали для створення Новоросії.
Павло схвалив також вибори повітових маршалів, що відповідало
польсько-литовській практиці і суперечило положенням Грамоти
для дворянства про «уездньїх предводителей»1 2; відновив більшу
частину системи судочинства, що існувала в Гетьманщині у 1763 р.
(включно з судовими реформами гетьмана Розумовського)3. Віднов-
лений Генеральний суд знову діяв як найвищий трибунал як для
цивільних, так і кримінальних справ. Він складався з двох гене-
ральних суддів, чотирьох радників і десяти представників, яких
обирала шляхта. Посади генеральних суддів зайняли двоє високо-
освічених шляхтичів — Аким Семенович Судима та Григорій Петро-
вич Милорадович4. Нижчі цивільні суди — земський і підкоморсь-
кий — також були відновлені, але кримінальні справи розглядалися
в системі імперських судів.
Реставрація, однак, була лише швидкоплинним епілогом, і поволі
залишки автономності України канули в Лету. Коли Олександр І
1801 р. зійшов на престол, він знову поділив Малоросійську губернію
на дві: Чернігівську і Полтавську5. Невдовзі була знову скасована
традиційна система судочинства6. Залишився лише підкоморський
суд, і то для того, щоб не ускладнювати розгляд майнових суперечок.
Ліквідація українських інституцій і традицій' продовжилася і за
Миколи І. Імперський уряд вбачав у них неприпустимі спогади
1 ПСЗ.— № 17634.— 12 декабря 1796 г,— Т. 26.— С. 229 — 230; Ковалевский А.
Нскоторьіс подробности, касающиеся учрсждсния Малороссийской (Черниговской)
губсрнии в 1796— 1797 годах // ЧГВ.— 1898.— № 1439.— С. 2—3.
2 Ковалевский А. Некоторьіе подробности...— С. 2 — 3. Питання «повітових мар-
шалів» обговорюється також у: Замечания до Малой России принадлежаїцие.—
С. 7 - 8.
3 ПСЗ.— № 17594,- ЗО ноября 1796 г.— Т. 26,— С. 212 — 213; Ковалевский А.
Возобновление генерального суда в Малороссийской губсрнии в 1797 году // ЧГВ.—
1896,- № 178,- С. 3-4.
4 Короткий життєпис Акима Семеновича Сулими див.: Модзалевский В.Л. Судима,
Аким Семенович // Русский биографический словарь.-- Т. 20 (Суворов — Ткачев).—
С. 141 -142. Дві праці Акима Семеновича Сулими містять багато відомостей про
його діяльність на посаді генерального судді: Записка Генерального судьн Акима
Семеновича Сулимьі // КС.— 1884.— № 1.— С. 135— 142; Дневник Акима Семе-
новича Сулимм, 1772— 1817 // Сулимовский архив.— Киев, 1884,— С. 156—164.
Відомості про Григорія Петровича Милорадовича див.: Модзалевский В.Л. Малорос-
сийский родословник.— Т. З,— С. 423.
5 ПСЗ,- № 20162,- 27 февраля 1802 г,- Т. 27,- С. 59-60.
6 Описано в: Дневник Акима Семеновича Сулимьі,— С. 59 — 60.
206
про польський вплив у Гетьманщині. Таким чином, після польського
повстання 1830 р. останні залишки магдебурзького права, які ще
були чинними в українських містах, були ліквідовані1. Пізніше
імперський уряд розпорядився, щоб усі урядові інституції Черні-
гівської та Полтавської губерній суворо дотримувалися Статуту для
губерній1 2. 1834 р. були скасовані підкоморський суд і різні українські
трядгптійні уряди, що мали відношення до володіння майном і
землею3. Нарешті, подібна доля спіткала і Литовський статут, а
1843 р. російський Звід законів був розповсюджений на Чернігівську
і Полтавську губернії, хоча враховувалися також окремі місцеві
правові норми4. Ці особливості, що дожили аж до російської рево-
люції, були єдиним залишком колишнього автономного статусу
Гетьманщини.
1 ПСЗ.— 2-е изд.— № 4319.— З фсвраля 1831 г,— Т. 6.— С. 19 — 22. Див. також:
Василенко М. Як скасовано Литовського статута // Записки соціально-економічного
відділу Української Академії наук.— 1924— 1925,— № 2-3.- С. 262 — 288.
2 ПСЗ.- 2-е изд. № 4992.— 6 декабря 1831 г.— Т- 6,— С. 270.
3 ПСЗ,— 2-е изд.— № 6718,- 16 января 1834 г,— Т. 9.— С. 42.
4 ПСЗ,— 2-е изд.— № 16585,— 4 марта 1843 г.— Т. 18.— С. 115 — 116; Василеи-
ко подає перелік місцевих правових норм, що залишилися після запровадження
імперського зводу законів. Див.: Василенко М. Як скасовано Литовського статута.—
С. 288-316.
Розділ VII
ПРИСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА ДО ІМПЕРСЬКОГО ЛАДУ
Кооптація української шляхти
Скасування інституції Гетьманщини і запровадження імперської
адміністрації супроводжувалося поступовим злиттям українських і
російських соціальних структур. Цей процес був різко прискорений
здійсненням місцевих реформ і втіленням у життя положень нових
імперських грамот, дарованих дворянству та міщанству. За короткий
період, між 1782 і 1786 рр., у соціальній організації Гетьманщини
відбулися драматичні зміни: українська шляхта стала частиною ім-
перського дворянства; мешканці міст у Гетьманщині підпорядко-
вувались тим самим правовим, економічним і соціальним нормам,
що й міщани всієї імперії; козаки вважалися привілейованими
державними селянами; селян у приватних маєтках юридично закрі-
пачили. Але це були лише законодавчі кроки на шляху до інтег-
рації українського суспільства; пройшло ще кілька десятиріч, поки
українське суспільство справді стало відповідати імперському со-
ціальному ладові.
Успіх імперської інтеграції Гетьманщини великою мірою залежав
від позиції української нової шляхти. Як правлячий клас Гетьман-
щини і головний поборник автономії, українська шляхта репрезен-
тувала основну силу, здатну чинити опір або підірвати швидке
проведення провінційних реформ. Справді, коли це питання вперше
було поставлено на зібранні шляхти 1781 р., учасники зборів виявили
значне побоювання і стриманість щодо проектованих реформ. Не-
згода була настільки явною, що новопризначений губернатор Андрій
Милорадович змушений був спеціально попередити лідера автоно-
містів Григорія Полетику. У секретному напівофіційному листі Ми-
лорадович порадив йому зважити на «фамилія ваша, имініе, немо-
лодьіе літа да будуть смягченіемь патриотической горячиости, ино-
гда не вь поладь. Оставимь діла, судьбою своєю влекомьіе»1.
1 Лист від 13 квітня 1781 р. Опубл.: Частая персциска Григория Андрссвича
Полетики (1750— 1784) // КС,— 1894.— № 10,— С. 123 — 124. У приписці Милора-
дович рекомендував Полетиш негайно розірвати листа, не роблячи жодних нотаток.
Очевидно, останній нього ие зробив. Маїсріал, представлений у цих двох підрозділах,
я частково обговорюю в таких працях: Коки І 7.Е. РгоЬІета іп 8ішіуіп£ Іііе Роаї-
Кіішеїпуіаку Окгаіпіап ІІІІІс (1650а Іо 1830а) // Кс11ппкіп§ Окгаіпіап Ніаіогу / Пап
208
Більша частина української шляхти, власне, не була проти,
«щоб події розвивалися самі по собі», отже, втілення реформи
не викликало якоїсь особливо негативної реакції. Таку інертність
можна пояснити різними причинами. Передусім, смерть Григорія
Полетики (1784) залишила українських автономістів без відважно-
го лідера та вправного полеміста. Більше того, отримавши титу-
ли дворян, корпоративне самоврядування та легалізацію панщини,
шляхта усвідомила ті переваги, які несе з собою новий лад. Опір —
у будь-якому випадку — містив у собі значний ризик. Справа
полягала не лише в можливості переслідувань, як на це натя-
кав Милорадович,— будь-яка нерозважливість в такий відповідаль-
ний час могла вплинути на визнання рангу або отримання офіцій-
ної посади.
Саме втілення провінційної реформи остаточно змусило імперську
владу визнати українську шляхту як дворянство. Статут для губерній
вимагав введення виключно дворянського контролю над багатьма
урядовими канцеляріями, окремої судової системи для знаті та
місцевих дворянських зібрань, які обирали своїх предводителів і
розв’язували місцеві проблеми. Ці функції навряд чи можна було
виконувати без української шляхти. Внаслідок цього твердження,
що «в Малоросії немає жодних дворян», втратило свою актуальність1,
і основна частина української шляхти швидко перетворилася на
дворянство. Як і повсюди в імперії, «благородство» виводилося
передусім від рангу на державній службі. Урядовці Гетьманщини,
які продовжили службу, отримали імперські ранги, що автоматично
означало надання дворянства* 1 2. Представники шляхти, що не були
на державній службі, повинні були доводити своє благородне по-
ходження.
За відсутності будь-якого імперського законодавства про входжен-
ня української шляхти, що не перебувала на державній службі, у
дворянство, генерал-губернатор Рум’янцев звернувся до Катерини
з проханням зробити необхідні розпорядження; остання надіслала
йому попередній проект постанови, що пізніше стала відомою як
Е. Висі пуску, ссі,— Едшопіоп, 1981,— Р. 103- 119; Кокиі 7..Е. ТЬе Пкгаіпіап ЕІПс іп
Іііе ЕцфіееШії Сспішу апсі іс Іп(е£гаііоп іпіо Оіе Ви.чмап ЬІоЬіІйу // Піе МоЬіІіІу іп
Кивзіа апсі Еааіегп Еигорс / іуо Вапас апсі Раиі ВиДікоУІІсй, сск. — Мсу/ Наусп, 1983.-
Р. 65-97.
1 Через таке ставлення ще в 1761 р. синам шляхти заборонялося вступати в
імперський кадетський корпус. Див.: Миллер Д. Прсвращение малорусской старшини
в дворянство // КС,— № 1.— 1897. - С. 18, 26; Романович-Сшівитинский А.В.
Дворянство в России от начала XVIII века до отменьї крслостного права,— СПб.,
1879.- С. 103- 104.
2 Про офіційний список українських чииів та їхні імперські еквіваленти див.:
Замечания из дела, произведенпого в Комитсте вмсочайше утвержденном при
Правитсльствующем Сенате; касательно прав на дворянства бивших малороссийских
чинов Ц ЧОИДР,- 1861,- Т. 2,- Ч. 5.- С. 103, 107.
209
Грамота для дворянства 1785 р1. Вона мала стосуватися цілої імперії
і уточнювала, що депутати від кожного земства разом з предводи-
телем дворянства повинні були визначати права кандидатів належати
до дворянства1 2. Замислена як процедура інкорпорації членів у визна-
ний стан дворян, грамота абсолютно не відповідала тим територіям,
де склад дворянства тоді ще не був визначений. Генерал-губернатор
Рум’янцев, однак, не шукав додаткових пояснень. Оскільки він
прихильно ставився до української шляхти, то тлумачив відповідь
Катерини як беззастережне повноваження новій шляхті самій визна-
чати можливість членства у дворянстві.
Під ліберальним наглядом Рум’янцева українська шляхта транс-
формувалась у дворянство. Від кожного повіту обирали по З—
4 делегати, які — з допомогою губернського предводителя — повин-
ні були зареєструвати всіх дворян за місцем проживання3. Цих
урядовців, звичайно, незабаром засипали тисячами генеалогій, гра-
мот, документів і письмових показань під присягою. Навіть за
найсприятливіших обставин верифікація цього матеріалу зайняла б
багато часу і не була б легкою. Існують численні свідчення розквіту
корупції у вигляді хабарництва, сфальсифікованих генеалогій і під-
роблених документів. В Україні, яка була під Польщею, «дипломні
папірні» налагодили виробництво і тисячами продавали кандидатам
у російське дворянство фальшиві генеалогії та грамоти4. Кількість
нових дворян зростала дуже швидко і вже в 90-х рр. XVIII ст.
досягла 23—25 тисяч5.
1 Прохання Рум’янцева міститься в: Доклад графа П.А.Румянцева Императрице
Екатериие II 1781 года // КС.— 1884.— № 12.-- С. 693 — 703; відповідь Катерини
див.: ПСЗ,— № 15 265.— 26 октября 1781 г.— Т. 21.— С. 295 — 296. Д.Міллер вказує
на те, що Катерина дійсно вже у 1781 р. серйозно займалася підготовкою Грамоти
для дворянства 1785 р.: Миллер Д. Прсвращение малорусской старшини в дворян-
ство // КС.— 1897,- № 1.- С. 204.
2 Положення грамоти докладно обговорює Роберт Е. Джоунз: /олез К.Е. 'Піе
Етапсіраііоп оГ Ніс Пикаіап МоЬіІіІу, 1762—1785.— Ргіпсеіоп, N.1., 1973.— Р. 272 —
299.
3 Миллер Д. Прсвращение... // КС.— 1897,— № 2,— С. 200.
4 Ефименко А. Малорусское дворянство и его судьба // Южная Русь: Очерки
исследования и заметки. В 2 т.— СПб., 1905.— Т. 1,— С. 186; Романович Славитин-
ский А.В. Дворянство...— С. 107.
5 Дуже складно більш-менш точно визначити кількість шляхтичів у провінціях
колишньої Гетьманщини. А.Романович-Славитинський подає цифру в 100 тис.:
Романович-Славитинский А.В. Дворянство в России...— С. 108. Його твердження
грунтуються па оцінках анонімного автора початку XIX ст.: Замечания до Малой
России принадлежаїцие (ймовірно, написана 1803 р., а опубл.: ЧОИДР.— Т. 1,—
Ч. 2.— (1848). С. 1 —55; цифра подається на с. 20). Ці дані, однак, слід переглянути.
По-перше, вони не посилаються на будь-які офіційні джерела; по-друге, автор
включає сюди дрібних чиновників, що не могли претендувати на спадкове дворянство
і, в кращому випадку, могли отримати лише довічний персональний ранг. Врешті-
решт, ці дані, напевне, були перебільшені з суто літературних міркувань. Взагалі
автор висміює всіх дрібних претендентів на дворянство. Оскільки дворяни не під-
лягали оподаткуванню, то їх не включали до перепису населення. Отже, статистика
210
До 1784 р., коли попередній проект Грамоти для дворянства став
загальновідомим, українська знать претендувала на права польсько-
литовської шляхти і не бажала вступати в російське дворянство,
оскільки користувалася різноманітними привілеями, яких російське
дворянство було позбавлене1. Згідно з Литовським статутом, шлях-
тич міг брати участь у сеймах і місцевих сеймиках, звільнявся від
будь-якої державної служби і квартирування військ (останнє право
частково також було дароване російському дворянству). Для шляхти-
ча втратити свій ранг було практично неможливо, а його маєтки
не підлягали конфіскації. Він міг бути арештований лише за наказом
суду, і навіть тоді судити його міг лише суд рівних, причому не
дозволялося піддавати його тортурам або засуджувати до страти.
Врешті-решт, шляхта мала необмежені економічні свободи: право
на повну експлуатацію майна, разом з будь-якою обробкою землі
і видобутком корисних копалин; право власності і заснування міст
і сіл; право на вільну торгівлю. І хоча багато з них були, звичайно,
лише теоретичними, українська шляхта не бажала відступати від
своїх претензій.
Із поступовим звільненням російського дворянства від примусової
державної служби та його еволюцією у напівкорпоративну інсти-
туцію розрив між правами шляхти й дворянства значно зменшився.
Кульмінацією цього процесу став 1785 р., коли Катерина проголо-
щодо дворян, як правило, грунтується на губернаторських донесеннях і топографічних
описах. Перші з них, що докладно подають кількість дворян у Гетьманщині, були
проведені наприкінці 1790-х рр. На підставі топографічних описів і донесень губер-
наторів, В.М. Кабузан і С.М. Троїцький дійшли висновку, що 1800 р. на теренах
колишньої Гетьманщини було 18 599 дворян чоловічої статі. Див.: Изменения в
численпости, удельном весе и размещении дворянства в России в 1782— 1855 гг. //
История СССР,— 1971. Т. 4.— С. 167— 168. З двох інших джерел відомо, що
22 702 особи (як чоловіків, так і жінок), які за переписом 1782 р. подавалися як
такі, що сплачують податки, пізніше — у 1780-х рр.— були допущені у дворянство.
Претензії 10 105 осіб евентуально відкинули. Решту 12 597 осіб — визнали, за винят-
ком тих 2616, що не потрапили до податкових реєстрів. Невідомо, однак, чи їх
врахували у джерелах, використаних Кабузаном і Троїцьким. Вищезгадані дані взяті
з праць: Маркевич А. Историческая и статистичсская записка о дворянском сословии
и дворянских имуществах в Черниговской губернии // Материалш для статистики
империи Российской. В 4 т.— СПб., 1841,— Т. 2.— Ч. 4,— С. 8 — 9; Миллер Д.
Преврашспие... // КС.—№ З,- С. 367 — 368. Отже, мої оцінки становлять 23 —
25 тис. дворян-чоловіків у 1780-і рр.: сюди входять 18 599 осіб, що їх подають
топографічні описи, додано також 5052 чоловік (половину з 10 105, виключених з
дворянства на початку 1790-х рр.) Загалом це становить 23 651 чоловік. Якщо
1308 осіб (половина з 2616), визнаних дворянами, але включених у чернігівський
податковий реєстр, були враховані у топографічних описах, то цифра 23 651 приблиз-
но відповідає дійсності. Якніо ж вони не були включені у топографічні описи, то
цифру слід збільшити (ще на 1308) до 24 959 осіб.
1 Миллер Д. Превращение... // КС,— 1897,— № 2.— С. 194— 196. Докладніше
див. про це у кодексі 1786 р.: Зкстракт из указов... І Под ред. Н.Василенко. —
С. 216-231.
211
сила свою Грамоту для дворянства1. У Грамоті підкреслювалося,
що держава не може довільними діями позбавити дворянина життя,
статусу або майна. Якщо він звинувачувався у злочині, то судити
його міг тільки суд рівних, причому тілесні покарання не дозво-
лялися; справу про вбивство вирішували сенат й імператриця. Дворя-
нин звільнявся від обов’язкової державної служби, за винятком
надзвичайних обставин, а також від усіх податків і квартирування
військ у своїх маєтках. Він міг подорожувати за кордон і навіть
поступати там на службу, але лише у приязних до імперії державах.
Економічні права дворянина включали в себе абсолютне законне
володіння своїм маєтком і повну експлуатацію всіх природних
ресурсів цього маєтку, включно з працею кріпаків. Він міг продавати
свою продукцію та володіти майном у місті. Дворяни, що володіли
маєтками, могли також утворювати свої організації: зібрання дворян-
ства (собрание дворянства) обирало, як це обумовлював Статут для
губерній, різних чиновників, опікало сиріт та вдів, збирало гроші
на різні місцеві починання і внаслідок цього діяло як допоміжний
орган місцевого уряду.
Катеринина Грамота дворянству 1785 р. була колосальним стиму-
лом для остаточного злиття російської й української еліт. Пере-
творюючись на частину російського дворянства, українська нова
шляхта отримувала багато з тих прерогатив, на які вона претендувала.
Політичні права, гарантовані Литовським статутом,— контролю за
політикою уряду через участь у сеймах,— українська шляхта, звичай-
но, не могла досягнути і навіть на це не сподівалася. Отже, вона
з ентузіазмом сприйняла Грамоту 1785 р. Знать вже не подавала
жодних петицій про визнання її окремою українською шляхтою.
Натомість вона прагнула вступити в російське дворянство.
Ще до цього відбулося остаточне закріпачення селян. Указом
від 3 травня 1783 р. селянам заборонялися переходи, а подушний
податок розповсюджувався на всю Україну1 2. Землевласник ставав
відповідальним за подушний податок своїх селян, що збільшувало
його владу над селянами. А оскільки вони вже не могли законно
переходити до інших господарів, поміщик тепер не боявся без міри
збільшувати їхні трудові повинності.
Інтеграція в російське дворянство відкрила перед українською
шляхтою безпрецедентні можливості для кар’єри. Хоча дехто із
шляхтичів мав величезні багатства, більшість з них володіла не-
великими маєтками, що ледве животіли3. Економічні обставини
1 Див.: Лпез Я.Е. Піе ЕшапсіраНоп...— Р. 272 — 299. Статті Грамоги були вже
відомі 1784 р., коли українська шляхта почала легальну трансформацію у дворянство.
2 ПСЗ. № 15 724,- 3 мая 1783 г.- Т. 21.- С. 908.
3 На жаль, немає жодного дослідження про земельні володіння української шляхти.
Приблизні дані можна почерпнути з кількох джерел. У першій праці на цю те-
му В.М. Кабузана і С.М. Троїцького подасться оціночна кількість кріпаків на одного
212
змушували дітей шляхтичів добиватися відзначення на урядовій
службі. Існування Київської академії та Чернігівської й Переяс-
лавської колегій надавало українській дрібній шляхті більші можли-
вості діставати освіту, ніж російський, і, таким чином, більшу
доступність до державних посад. Існують певні підстави вважати,
що — хоча більшість нововизначеного дворянства залишалася в
Гетьманщині — все більше й більше українців виїжджали в інші
губернії, не бракувало і тих амбітних молодиків, які ганялися за
славою і фортуною в столиці. Серед українців уже встановилася
традиція змагатися за досягнення найвищих імперських посад, запо-
чаткована Феофаном Прокоповичем і Стефаном Яворським за часів
Петра І, а продовжена Олексієм і Кирилом Розумовськими під час
правління Єлизавети. Так само у 1770— 1780-х рр. Олександр Безбо-
родько, Петро Завадовський, а також представники родин Кочубеїв
і Трощинських займали вищі імперські посади й мали в Санкт-
Петербурзі розкішні будинки. Вони були не лише прикладом для
інших, але й забезпечували необхідні зв’язки для влаштування на
службу. Більш знатні українці надавали посади для родичів, друзів
і знайомих, які, в свою чергу, намагалися знайти службу для своїх
власних родичів і друзів. Таким чином, вже у 1770-х рр. значна
група українців в Гетьманщині осіла у Санкт-Петербурзі. Вони
спілкувалися одні з одними як на службі, так і приватно і творили
свій власний культурний прошарок в імперській столиці1. Крім
шляхтича на даній території (див.: Изменения в численности...— С. 153 — 169). Для
Лівобережної України (Гетьманщина і Слобожанщина) пропорція 1782р. становила
43,32 кріпаків на кожного 1,20 шляхтича, а 1796 р,— 42,68 кріпаків на кожного
1,33 шляхтичів. Тобто, на 1 шляхтича припадало 34,66 кріпаків у 1782 р. і 32,01 в
1795 р. Для порівняння, у центральних районах Росії у 1782 р. на кожних 0,70 дворян
припадало 66,07 кріпаків, а 1795 р,— на кожних 0,63 дворян — 66,64 кріпаків. Тобто,
1782 р. по 103,39 кріпаків на одного дворянина і 1795 р.— 105,77 кріпаків на одного
дворянина. Отже, в цілому кількість кріпаків, якими володіла шляхта Гетьманщини,
становила одну третю від кількості кріпаків, якими володіли дворяни центральних
регіонів Росії. За схемою Кабузана і Троїцького, очевидно, що в Гетьманщині було
більше дворян і менше кріпаків, ніж у будь-якому іншому регіоні імперії. Звичайно,
кількість кріпаків на одного дворянина — це дуже відносний показник заможності.
Але статистичні дані доповнюються інформаціями сучасників. Йосип Гермайзс подає
опис зубожіння дрібної шляхти і те, як вона через руйнацію маноріального госпо-
дарства змушена була подаватися на державну службу. (Див. його передмову в кн.:
20 —40-і роки в українській літературі. В 2 т. / Під ред. О. Дорошкевича.— К.,
1922 — 1924.— Т. 2.- С. XI —XII.) Нещодавно радянський історик В. Голобуцький
підтвердив, шо українська шляхта Лівобережжя в основному володіла малими або
середніми маєтками, зокрема, у порівнянні з магнатами Правобережжя. (Див.: Голо-
буцький В.О. Економічна історія Української РСР.— К., 1970.— С. 170.)
1 Найкращим джерелом вивчення життя українських чиновників у Санкт-
Петербурзі є спогади В.Гетуна: Записки В.Н. Гетуна // Исторический вести ик.—
1880. - Т. 1,— № 1.— С. 26 - 67. Будучи дрібним чиновником, В. Гетун описав,
яким чином більшість посад займали українці, завдяки ланцюгу протекцій, шо
замикалися на Олександрові Безбородькові або Петрові Завадовському. Він також
213
постійного потоку українців з колишньої Гетьманщини, що пряму-
вав до Санкт-Петербурга, вони робили також кар’єри в сусідніх
губерніях. Південна Україна, зокрема Новоросія, довгий час вважа-
лася Ельдорадо, де можна було легко здобути собі маєток.
Хоча лише невеликий відсоток шляхтичів емігрував на Південь,
деякі з них усе ж таки увійшли до адміністрації або ставали землев-
ласниками на цій все ще цілинній території1. Але саме зростання
урядових інституцій, яке спричинили провінційні реформи, відкрило
перед українською шляхтою величезні можливості. Вже 1779 р.
генерал-губернатор Рум’янцев, який організував адміністрацію Кур-
ської губернії, закликав українців з Гетьманщини заповнювати нові
посади* і 2. На зламі століття цей процес прискорився. Багато чинов-
ників Воронезької, Курської, Орловської та Слобідської губерній
походили з колишньої Гетьманщини3. З анексією нових провінцій,
особливо Правобережної України, шляхту Гетьманщини знову вико-
ристовували як джерело кадрів для імперської адміністрації4. Так
само з завоюванням Грузії туди набирали шляхтичів з Лівобережної
України як досвідчених адміністраторів5. Отже, скасування україн-
ських інституцій не означало втрату посад для української шляхти.
тісні особисті контакти між українськими чиновниками. Це підтверджують і мемуари
Г.Випського: Записки Вннского. Моє время // Русский Архив. 1877.— Кн. 1.—
(2. 90— 104. Численні приклади допомоги українським претендентам на державні
посади можна знайти у біографіях їхніх двох головних благодійників — Завадовського
і Безбородька. Див.: Граф Петр Васильович Завадовский // РА.— 1883.— Т. 21.—
№ 2.— С. 81 — 174; а також: Григорович Н.И. Канцлер князь Алсксандр Андреевич
Безбородько. В 2 т. — СПб., 1879— 1881.— Т.2.— С. 1 — 62 і наступні; Т. 2.— С. 377 —
416 і наступні. Див. найновішу працю з цієї теми — Д.Сондерса: ЗаипЗегх Л.В. ТТіе
Пкгаіпіап Ііпрасі оп Кімкіап Сиііиге, 1750—1850.— ЕФпопіоп, 1985.
1 Полонська-Василенко вказує, що українська шляхта Гетьманщини становила
лише 10,5 % від загальної кількості дворянства, причому більшість шляхтичів
проживали на землях ІІоворосії, шо колись були частиною Гетьманщини. Див. її:
Південна Україна року 1787 // Запоріжжя XVIII століття та його спадщина.— Т.
2.— С. 135— 136. Правда, ряд видатних українських постатей в імперській політиці,
наприклад О.Безбородько та К.Розумовський, спромоглися отримати величезні
маєтки.
2 Распоряжение графа П.А. Румянцева по управленню Малороссией (1779 г.) //
ЧГВ.- 888.— № 25.— С. 4.— Док. № 73.
3 Служба української шляхти поза Гетьманщиною наразі ще не досліджувалася.
Непогані відомості, однак, можна почерпнути в Модзалевського: Модзалевский В.
Малороссийский родословник. В 4 т.— СПб., 1905— 1915. Якщо українські шляхтичі
були не на військовій, а цивільній службі, то вони воліли їхати у Санкт-Петербург,
сусідні Курську та Орловську губернії або ж у Слобідську Україну.
4 Смоленський І. Бюрократична верхівка на Україні наприкінці XVIII і на початку
XIX ст. // Україна.— 1930.— № 7 — 8,— С. 70—80. Смоленський перелічує перші
сім класів адміністраторів в українських губерніях імперії за 1798 і 1800 рр. Можна
припускати, що багато адміністраторів Правобережжя походили з території
Гетьманщини.
5 Павловский И.Ф. О приглашении на службу в Грузию чиновников из
Малороссии // КС.— 1904,— № 5.— С. 58 — 60.
214
Навпаки, провінційні реформи Катерини відкрили перед україн-
ською дрібною шляхтою безпрецедентні можливості для імперсь-
кої кар’єри, передусім у новій адміністрації на теренах колишньої
Гетьманщини1, у порубіжних губерніях, на військовій ниві й у
самому Санкт-Петербурзі.
Добрі стосунки української шляхти з генерал-губернатором Ру-
м’янцевим, що постійно зміцнювалися, притупили відкриту опози-
цію новій імперській адміністрації. Українська шляхта майже не
створювала труднощів для людини, що розв’язала їй руки у визна-
ченні складу місцевого дворянства і яка направо й наліво роздавала
найнижчий спадковий дворянський титул корнета. Більшість ру-
м’янцевських військових чинів, а також цивільних кадрів були
українцями, і за 20 років його правління між генерал-губернатором
та провідними українськими аристократичними родинами встано-
вилася справжня приязнь, навіть дружба. Рум’янцев зміцнював ці
стосунки, часто виступаючи хрещеним батьком дітей знаті, тобто
в ролі, що в українському суспільстві, як правило, резервувалася
для кревних або дуже близьких друзів1 2.
Із зростанням щирості контактів Рум’янцева з українською шлях-
тою його відносини з Катериною та центральною владою набули
більш стриманого характеру. Від самого початку, коли його вперше
призначили генерал-губернатором, Рум’янцев, який підтримував
Петра III і великого князя Павла, був оточений при дворі недовірою,
але його успішна служба генерал-губернатором України, його блис-
кучі перемоги у російсько-турецькій війні 1769—1774 рр. та його
особиста роль у підписанні дуже вигідного Кючук-Кайнарджий-
ського миру наблизили його до імператриці та двору. Він був
осипаний нагородами, дістав прізвище Задунайський та дорогі пода-
рунки (у вигляді оздоблених самоцвітами табель, грошей та маєтків).
Фактично Рум’янцев став провідною військовою фігурою імперії3.
Незабаром, однак, він був затьмарений іншою зіркою — новим
фаворитом імператриці Г.А. Потьомкіним, який став фельдмарша-
лом й отримав значні матеріальні ресурси для розвитку територій
під своїм контролем. Рум’янцев зневажав Потьомкіна, як менш
здібного й менш досвідченого військового командира, лестуна та
1 Більшість української шляхти, звичайно, залишалася на території колишньої
Гетьманщини і поповнила місцеву адміністрацію, яка між 1780-ми і 1802 рр. здебіль-
шого складалася з українців. Див.: Андриевский А. Архивная справка о составе
Киевского «общества» в 1782— 1797 годах // КС.— 1894.— № 2,— С. 192 — 203;
Смоленський І. Бюрократична верхівка на Україні наприкінці XVIII і на початку
XIX ст...- С. 70-80.
2 ОМоЬІуп О. Икгаіпіап Аиіопопііаіа оГ йіе 17808 апсі 1790а апсі Соипі Р.А.Кшпуап-
І8ЄУ-Ха<ішіау8ку // Аппак оГ Оте 13АА8.— Уоі. 6,— 1958,— № 3 — 4.— Р. 1316.
3 Майков П. П.А. Румянцев // Русскнй биографический словарь, том «Романов-
Рясовский»).— Петроград, 1918.— С. 535 — 556; Фельдмаршал Румянцев: Сб. док. и
материалов,— М., 1947.— С. 18 — 23.
215
вискочку. Напруження між ними особливо зросло 1787 р., коли
Катерина подорожувала Гетьманщиною по дорозі на південь для
зустрічі з австрійським цісарем Иосифом II. Добре поінформований
французький посланник, граф Луї-Філіп де Сепор, який був у почті
Катерини, залишив по собі досить суб’єктивний, але докладний
опис суперництва між Потьомкіним і Рум’янцевим.
«Фельдмаршал Рум’янцев зустрів імператрицю на границі губер-
наторства. Обличчя цього старого та визначного героя віддзерка-
лювало його душу; на ньому було видно ту суміш скромності й
гордості, яка неодмінно знаменує справжні заслуги, але воно вика-
зувало також відтінок смутку і незадоволення, викликаного коло-
сальними впливами Потьомкіна і тим, що останньому віддавалася
перевага. Змагання за владу роз’єднало цих двох військових керів-
ників; це було постійне змагання за славу і фавор, і, як звичайно
трапляється, переможцем виявився фавор. Фельдмаршал (Рум’ян-
цев) не отримав ні копійки для управління своїми володіннями;
його робота посувалася повільно; солдати ходили в лахміттях, а
офіцери постійно вимагали підвищення рангу. Всі привілеї та всі
щедроти відійшли до армії, якою командував улюблений прем’єр-
міністр (Потьомкін), і до провінцій, якими він управляв»1.
Конфлікт між Рум’янцевим і Потьомкіним досягнув своєї кульмі-
нації під час другої російсько-турецької війни. Командування поді-
лили порівну між ними двома, внаслідок чого Рум’янцев — герой
попередньої війни з Туреччиною — сприйняв це як особисту образу.
Двоє командуючих не могли виробити спільну політику, і в березні
1789 р. Катерина відкликала Рум’янцева у Санкт-Петербург, призна-
чивши Потьомкіна головнокомандуючим1 2. Рум’янцеву наказали за-
йнятися організацією ше однієї армії для можливої війни з Пруссією.
У світлі його пропрусських симпатій таке призначення могло тільки
ще більше принизити заслуженого військового командира, і, як і
очікувалося, він подав у відставку і попросився за кордон. Хоча
Катерина охоче пішла йому назустріч, Рум’янцев залишився у своїй
військовій ставці в Яссах, не звертаючи уваги на неодноразові
вимоги Катерини покинути армію і виїхати з Молдавії. Ще рік він
жив у Яссах, і Катерина різко написала з цього приводу Потьомкіну,
що «всего лучше послать ему, Румянцеву, сказать, что легко слу-
читься можеть, что турки его вивезуть скоро, если онь не уЬдегь
зараннє самь, а если и ісе не поможеть, то послать кь нему конвій,
1 Записки графа Сегюра о пребмвании его в России в царствование Екатсриньї II
(1785- 1789). - СПб., 1865.— С. 152- 153. Цит. за вид.: Ьоиіх РНіїірре, сопне <іе 8е$іг.
Мсіооіге» он їоиуепіге еі апсссіоіс8, ііеихіеіпс едіїіоп, Іошс ігоізіете. Рагія, 1826.-
Р. 47.
2 Документи про відклик Рум’янцева до Санкт-Петербурга, його відставку і
наступну відмову залишити Молдавію через «хворобу» опубл.: Фельдмаршал Ру-
мяппев: Сб. док.... - С. 304 -315.
216
котормй бьі его, оберегая, випровадить»1. Врешті-решт, наприкінці
1790 р. він виїхав з Молдавії й зупинився в одному з своїх україн-
ських маєтків.
Рум’янцев повернувся в Гетьманщину вже не генерал-губернатором,
а приватною особою. Хоча Катерина навічно подарувала йому українське
губернаторство, 1789 р. вона зняла його з цієї посади, яку потім передала
генерал-губернаторові Тули і Калуги генералові М.Н.Кречетникову1 2. Без
сумніву, усунення Рум’янцева було пов’язане з його відкликанням з
посади одного з двох командуючих російсько-турецьким фронтом, хоча
це був тільки привід. Не було таємницею, що наприкінці 1780-х рр.
Катерина не була в захопленні від того, як він справлявся з обов’язками
генерал-губернатора, особливо порівнюючи його з Потьомкіним. Під
час своєї подорожі через Гетьманщину 1787 р. Катерина скаржилася,
що «вь трехь же малороссійскихь губерніях^, отгого чго ничему не
дано движенія, недоимки простираюгся до милліона, города мерзкіе,
и ничто не дЬлается»3.
Під час суперечки між Рум’янцевим і Потьомкіним та централь-
ною адміністрацією українська шляхта симпатизувала своєму гене-
рал-губернатору4. Не тільки тому, що він продовжив термін їхніх
посад і щедро роздавав дворянські титули — він намагався також
пристосувати провінційну реформу до місцевих умов. Ці спроби
виявилися даремними і лише посилили незадоволення Катерини.
Для українських шляхтичів, однак, Рум’янцев виступав захисником
їхніх маєткових і національних інтересів перед центральною владою.
Крім того, його вважали заслуженим воякою, який привів їх до
бойової слави. Українська шляхта зневажала Потьомкіна та його
оточення. До того ж критика цивільної адміністрації Рум’янцева
позначалась також і на них, оскільки місцева шляхта займала
більшість урядів. Внаслідок цього серед шляхти колишньої Гетьман-
щини знову створилася атмосфера опору центральній владі.
Опозиціоністські тенденції не обов’язково, однак, зміцнювали
проавтономістські сентименти шляхти. Якщо на Законодавчій комі-
сії 1768 р. українська автономія була питанням номер один, то
наприкінці 80-х рр. XVIII ст. хоча її і ставили на порядок денний,
головними були проблеми регіональної дискримінації та поганого
ставлення до Рум’янцева. В цілому, здається, представники шляхти
змирилися з тим фактом, шо вони вже не жили в окремій державі,
а скоріїпе в регіоні, який відігравав тільки певну роль в імперській
1 Майков П. П.А.Румяицев...— С. 656.
2 ОМоЬІуп О. Пкгаіпіап АиіопошІБІз...— Р. 1321.
3 Есипов Г.В. Путешествие императрицм Екатериньї II в Южную Россию в
1787 году // КС,- 1891.- № 7,- С. ЗІ.
4 Це основна теза О.Оглоблина в статті: (ЖоЬІуп О. ІЗкгаішап Аиіопошійіз... —
1958.- Р. 1313- 1326.
217
політичній системі. З метою захистити свої власні інтереси, а також
інтереси свого регіону вони шукали в цій системі свого місця під
сонцем.
Боротьба за дворянство
колишніх українських урядовців
Дуже скоро українська нова шляхта усвідомила не тільки переваги,
але також і всю небезпеку перетворення її в частину імперської
політичної системи, зокрема те, що її асоціювали з опальним пол-
ководцем. Наступник Рум’янцева на посаді генерал-губернатора
М.Н. Кречетников, який робив усе можливе, щоб дискредитувати
свого попередника, ставився до шляхти незвичайно вороже. Він
доносив у сенат про масові порушення у визначенні місцевого
дворянства, твердячи, що 22 702 особи, що колись платили податки
і не могли через те бути благородними,— тепер були включені у
реєстр знаті1. Донесення Кречетникова стривожило сенат, тому
з’явився указ, за яким жодна особа не могла вступити у дворянство
без достатніх доказів свого благородного походження; крім того,
необхідно було зменшити кількість претендентів на дворянство від
оподаткованих груп1 2.
Озброєний такими повноваженнями, Кречетников почав ретельно
вишукувати шляхтичів, зареєстрованих у податкових списках. У
1795 р. було зареєстровано лише 12 597 «благородних без всякого
сумніву». Претензії решти 10 105 оподаткованих шляхтичів або взага-
лі відкинули, або ж вимагали додаткових доказів шляхетства, внаслі-
док чого більшість з них так і не була визнана дворянами3. Але ті
12 597 «благородних без всякого сумніву» також мали труднощі. У
Новгород-Сіверській і Київській губерніях вони не потрапили у
податкові реєстри (перепис 1795 р.), але значились у реєстрі Черні-
гівської губернії; 2626 осіб, що довели своє шляхетство, залишилися
оподаткованими4. 1803 р., згідно з розпорядженням сенату про те,
що місцева адміністрація не має права міняти податкові реєстри,
багатьох шляхтичів, яких колись викреслили з тих реєстрів, записали
туди знову5. Таким чином, на початку XIX ст. 12 тис. «благородних
1 Миллер Д. Очерки из истории и юридического бьгга старой Малороссии.
Превращение козацкой старшини в дворянство. // КС,— 1897,— № 3.— С. 354.
2 Указ цитується: Записка... // ЧОИДР.— 1861.— Т. 2.— Ч. 5,— С. 128—131.
3 Маркевич А. Историческая и статистичсская записка о дворянском сословии и
дворянских имушествах в Черниговской губернии // Материальї для статистики
Российской империи.— СПб., 1842.— Т. 2.— Ч. 4.— С. 8 — 9; Миллер Д. Превраще-
ние...— № 3.— С. 367 — 368.
4 Маркевич А. Историческая...— С. 8 — 9.
5 Долю тих шляхтичів описує Д. Міллер: Миллер Д. Превращение...— № 3.—
С. 368-374.
218
без всякого сумніву» продовжували позови по судах, щоб бути
викресленими з імперських податкових списків, імперського податку
та вповні користуватися правами дворянства. Хоча більшість з них
врешті-решт отримала визнання, імперська бюрократія зробила цей
процес тяжким і виснажливим.
Значно зменшивши кількість оподаткованих осіб, яким дозволя-
лося вступити у дворянство, імперська влада створила для цих
нових кандидатів на статус дворянина незвичайно складну проце-
дуру. Указом від 9 січня 1792 р. Кречетников наклав штрафи на
невдалих кандидатів, а також на місцеву комісію дворянства, яка
приймала сумнівні претензії1. Покарані були також ті особи, що
не спромоглися довести своє благородне походження. Кречетников
твердив, що як дворяни вони не мали права тримати козацькі
землі, і їх слід було конфіскувати на користь держави. Останнє
розпорядження було настільки сумнівним з юридичного погляду,
що Кречетников був змушений його відмінити1 2. Проте мова, якою
генерал-губернатор розмовляв з українською шляхтою, була абсо-
лютно ясною: нові шукачі імперських титулів наражалися на значний
ризик.
Усунення Кречетникова 1795 р. і сходження Павла І на престол
поновили надії українських шляхтичів на задоволення їхніх вимог.
У січні 1797 р. вийшов указ про укладення нового імперського
родословника, і всі дворянські роди повинні були подати необхідні
документи на підтвердження дворянства3. Цей указ великою мірою
зосередив контроль над наданням рангів у центрі. Як нові кандидати
у дворянство, так і вже визнані дворяни тепер мали справу з
Герольдмейстерською конторою, що виступила остаточним арбіт-
ром. Справді, місцеві комісії дворянства могли тепер лише ре-
комендувати або підтримувати кандидатів4. Спочатку українська
шляхта користувалася з утворення контори, оскільки українські
кандидати знову отримали можливість без жодного ризику діставати
дворянські титули. Герольдмейстерська контора визнала всі польські
ранги і герби. Служба в українських інституціях була достатнім
свідченням для отримання дворянства, але не дозволялися жод-
ні герби5. Здається, єдиною перешкодою для отримання титулів
більшістю української шляхти була неймовірно виснажлива проце-
дура Геролвдмейстерської контори.
1 Про суворі заходи Кречетникова пише Д. Міллер: Миллер Д. Прсвращение...—
№ 3.- С. 363 - 368.
2 Там же.— С. 366.
3 ПСЗ.- № 127749.- 20 января 1797 г,- Т. 24.- С. 298-299; ПСЗ.- № 17581.-
19 марта 1797 г.- Т. 24,- С. 513-514.
4 Клочков М.В. Очерки правительствснной деятельности времсн Павла І,— Петро-
град, 1916,— С. 445.
5 Миллер Д. Прсвращение ... // КС,— 1897.— № 4,— С. 2 — 3.
219
На зламі століття, однак, політика Геролвдмейстерської контори
зазнала значних змін — претензії на дворянство, що грунтувалися
винятково на службі у скасованих українських інституціях, вже не
визнавалися. Оскільки кожна справа розглядалася в індивідуальному
порядку, нова політика далася взнаки лише після того, коли кілька
українських кандидатів програли свої справи. Отже, українська
шляхта зрозуміла, що Герольдмейстерська контора досить своєрідно
тлумачить українські уряди. Ні «Табель о рангах», ані «Грамота для
дворянства» не визнавали того, що служба в українських інституціях
надавала автоматичне право на дворянство. Оскільки в Гетьманщині
не було відповідного офіційного документа, то Герольдмейстер-
ська контора не мала юридичних підстав задовольняти українські
претензії1.
В разі продовження такої політики діяльність Геролвдмейстерської
контори мала б катастрофічні наслідки для багатьох українських
шляхетських родин. Мається на увазі, що ті, хто вступив до імперс-
ької цивільної адміністрації, мали право на дворянство, якщо їхня
позиція у «Табели о рангах» була достатньо високою. Проте для
тих, хто ніколи не працював в будь-якому імперському уряді, шлях
у дворянство був практично перекритий. Такі особи самі могли
бути оподаткованими, їхнім дітям заборонялося вступати до кадет-
ських училищ, з яких здійснювали набір в армію, і вони відлучалися
від багатьох військових й адміністративних посад. Український уря-
довець вищого рангу міг дуже легко втратити свої права на дворян-
ство, тоді як осіб вищого рангу, які перейшли в імперську адмі-
ністрацію в часи скасування українських інституцій, з готовністю
визнавали дворянами.
Діяльність Геролвдмейстерської контори викликала обурення і
незадоволення серед української шляхти. Вона порушувала двадця-
тирічну місцеву практику, яка визнавала українську службу неза-
перечним свідченням дворянства. Нова шляхта розпочала боротьбу
за повне визнання українських рангів. Її очолила невелика група
шляхтичів, які називали себе «патріотами»1 2. Ці патріоти почали
збирати грамоти польських королів, усі угоди царів і гетьманів,
царські укази та привілеї на землю, укази гетьманів і документи
Колегії іноземних справ і сенату. На підставі цього матеріалу на
захист своїх прав на благородство вони підготували різноманітні
петиції, обгрунтування і меморандуми. Напівзабуту історію підтвер-
джували тепер історичними документами.
1 Там же.- С. 4 — 5, 8.
2 Листування деяких з тих шляхтичів, зібране у «Книгах дворянства», має таку
назву. Псреписка между патриотами сего края для обшей пользьі. Див.: Миллер Д.
Превращение...— № 4.- С. 13.
220
Перші полемічні праці з питання українського нобілітету з’яви-
лися у Чернігівській губернії. Генеральний суддя відновленої укра-
їнської судової системи Роман Маркевич написав «Замечания о
правах малороссийского дворянства»1. Він твердив, що українські
ранги завжди визнавалися російською владою, і на доказ цього
цитував наступні документи: «статті 1728 р.» (вибори гетьмана Да-
нила Апостола), зауваження Іноземної колегії від 1735 р. про визна-
чення російських еквівалентів українським рангам і — найважливі-
ше — про імперські ранги, що надавалися тим, хто 1782 р. перейшов
із скасованих українських інституцій в нову імперську адміністрацію.
Практично тоді ж написав свою працю ще один, навіть більш
ерудований полеміст Тимофій Калинський1 2. Його твір був названий
«Мнение о малороссийских чинах и о их преимуществе, а равно
и о разборе их доказательств о дворянстве по службе и чинам их
для внесення в Родословную дворянскую книгу и в какую именно
оной часть»3. Калинський твердив, що українська старшина ще
наприкінці XVI ст. була визнана як шляхта. Саме як шляхта вона
мала більші права, ніж російське дворянство, оскільки не лише
старшина, але цілий козацький стан — це «лицарський орден з
шляхетським статусом» і, відтак, повністю відповідав російському
дворянству. Калинський прирівнював українських сотників (досить
низький ранг) до російських воєвод, а генеральну старшину до
думних бояр. Гетьмана, на думку Калинського, не можна було
прирівнювати до генерал-фельдмаршала (цей ранг мав Розумов-
ський) — він був фактичним сувереном.
Обидві праці були обговорені на зібранні Чернігівського дворян-
ства 1805 р., внаслідок чого до імперської влади була надіслана
петиція, за якою слідом вислали принаймні ще дві. Всі вони
потрапили під сукно в канцелярії генерал-губернатора князя Кура-
кіна4 і тільки 1809 р. були передані в Раду міністрів.
Водночас шляхта ще однієї губернії — Полтавської, що колись
була частиною Гетьманщини, також готувалася виступати проти
Герольдмейстерської контори. Полтавська знать вже знала про пети-
ції чернігівської шляхти, але їй здавалося, що в них було пропущено
багато важливих і суттєвих пунктів5. Полтавські шляхтичі вирішили
скласти нові петиції, але після консультації зі своїми чернігівськими
колегами. Полтавський предводитель дворянства Михайло Мило-
радович обговорив справу з Р.І. Маркевичем, який у свою чергу
1 Це обговорює Д. Міллер: Миллер Д. Превращение...— № 4.— С. 14—17.
2 Короткий життєпис Т.Калинського див.: Оглоблин О. Люди Старої України.—
С. 33-48.
3 Ця праця ніколи не була опублікована, але існує докладний виклад її змісту.
Див.: Миллер Д. Превращение...— № 4,— С. 17 — 22.
4 Там же. С. ЗО.
5 Там же. С. 31.
221
рекомендував йому Тимофія Калинського як найбільш досвідчену
особу з цього питання. Згодом Милорадович розпочав з Маркевичем
жваве листування, яке координувало діяльність шляхти обох губер-
ній. Завдяки цьому «листуванню між патріотами країни задля загаль-
ного добра» боротьба шляхти переросла в організований рух1.
На комісії полтавської шляхти 1808 р. Калинський виступив з
новою полемічною працею «Примечания о малороссийском дво-
рянстве»1 2. Це було справді фундаментальне обгрунтування прав
української знаті, чого прагнула полтавська шляхта. У ньому пере-
лічувалися всі права, даровані монархами від часів Сигізмунда
Августа до Катерини II, цитувалися всі відповідні статті Литовського
статуту, а також договори різних гетьманів. Змінивши свою попе-
редню думку, Калинський вже більш не пропонував, щоб кожний
український ранг прирівнювався до особливого російського — всі
українські ранги слід було просто ввести у дворянство, генеральну
старшину і полковників внести в шосту частину Родословної книги,
полкову старшину — в третю, а сотників — у другу.
Обравши у 1809 р. нового предводителя дворянства В.І.Чарниша,
полтавська шляхта спеціально наказала йому добитися визнання
для української знаті. На підставі всіх попередніх праць Чарниш
підготував проект нової петиції, яка розповсюджувалася на місці.
Поправки до неї внесли Адріян Чепа і В.Г.Полетика, син Григорія,
який, крім того, написав свою власну працю — «Записку о мало-
российском дворянстве» (1809). Василь Полетика твердив, що за
польських часів уся шляхта була юридично рівною за статусом і
правами і ця рівність була гарантована після переходу Гетьманщини
під протекторат царя. Отже, не могло бути й думки про те, щоб
одних шляхтичів визнати дворянами, а інших — ні3.
Полемічні виступи української шляхти тривали протягом всього
1809 р. Адріян Чепа написав свою «Записку о малороссийских
чинах», де докладно подавав історичне пояснення всіх українських
урядів і намагався довести, що ці ранги давно вже визнані росій-
ською владою4. Адріян Чепа і В.Г.Полетика координували свої зу-
силля, обмінюючись історичними документами і порадами5. Врешті-
решт, Федір Туманський написав свою «Записку» на захист прав
1 Про діяльність Калинського див.: Оглоблин О. Люди Старої України,— С. 33 — 48.
2 Ця праця також ніколи не була опублікована, але, знову ж таки, її докладно
переказує Д.Міллср: Миллер Д. Превращенне...— № 4,— С. 34 — 36.
3 Записки В.Г. Полетики опубл.-: Записка о малороссийском дворянстве (1809) 11
КС.— 1893.— № 1.— Додаток,— С. 1 — 8.
4 Записка о малороссийских чинах Адриана Ивановича Чепьі // КС.— 1897,—
№ 4.— Додаток.— С. 33 — 39.
5 Листування між А.Чепою і В.Г.Полетикою опубл.: Горлечко В. К истории
южно-русекого обіцества начала XIX ст. // КС,— 1893.— № 1.— С. 41 —76; а також:
Документи, известия и заметки // КС,— 1890.— № 5.— С. 364 — 369.
•222
шляхти1, а його залучення до лав «патріотичного» табору знач-
но збільшило силу останнього. Туманський був провідним ін-
телектуалом Гетьманщини та організатором академічної бібліо-
теки в Глухові1 2. Крім того, як письменник і колишній редактор
санкт-петербурзького «Российского магазина», він користувався
неабиякою репутацією в літературних колах імперії3. Для імперсь-
кої влади це був ще один сигнал, що рух не обмежувався кіль-
кома незадоволеними, а включав у себе деякі визначні постаті
Гетьманщини.
Наприкінці 1809 р. дискусія завершилася і полтавська шляхта
представила свою петицію, яку місцева і центральна влада розгля-
нули разом з петиціями з Чернігівської губернії. Рада міністрів
постановила, що «вь признаній малороссійскаго дворянства и вь
перейменованій чиновниковь руководствоваться тЬми правила-
ми, которьія наблюдаемьі бьіли покойньїм генераль-фелвдмарша-
ломь графомь Румянцевьімь-Задунайскимь»4. Війни з Наполео-
ном, однак, перешкодили втіленню в життя цих постанов, і згодом
українська шляхта була змушена знову подавати петиції до централь-
ної влади. У 1819 р., і ще раз — у 1827 р. ці петиції енергійно
підтримав генерал-губернатор князь Рєпнін5. Хоча Рада міністрів
не ставилася до них вороже, петиції, як правило, блокувалися або
ховалися в шухляди.
Причина сенатської опозиції полягала в тому, що сенат виступав
за бюрократичний ранг (чин) і противився тільки спадковій становій
знаті. Прискіпливо вивчаючи кожний імперський указ про україн-
ські ранги, сенат намагався довести, що лише вищі ранги мали
право на спадкове дворянство, а нижчі — на персональне6. Нащадків
з нижчих рангів, таким чином, не можна було вважати за дворян,
але вони могли ними стати — і навіть спадковими — досягнувши
відповідного місця у «Табели о рангах». Сенат не бажав узагалі
1 На жаль, «Записка» Туманського так і не була опублікована. Рукопис бачили
О.Оглоблин (див. його-. Люди Старої України.— С. 528) й О.Лазаревський (див. його:
Замечания на историчсские монографии Д.Миллера о малорусском дворянство и
статутовьіх судах.— Харьков, 1898.— С. 26).
2 Оглоблин О. Федір Туманський і його проект академічної книгарні в Глухові
кінця 1770-х рр. І/ Науковий збірник. Українська вільна академія наук у СПІД.—
1953,- Т. 2.— С. 106-114.
3 Бібліографію праць Туманського див.: Лонгинов М.Н. Русскне писатели в
XVIII столетии: Глава 19. Федор Осипович Туманский // Русская старина.— 1873.—
Т. 9.— С. 335 — 336. Коротку біографію подає О.Оглоблин. Див. його: Люди Старої
України,— С. 248—258; його ж: Федір Туманський і його проект...— С. 106—114.
4 Миллер Д. Превращение... // КС.— 1897.— М? 4.— С. 38.
5 Там же,— С. 40 — 44..
6 Донесення сенатської комісії стосовно українських рангів опубл.: Замечания нз
дела, произведенного в Комитете вьісочайше утвердженном при Правительствующем
Сенате, касательно прав на дворянство бивших чннов малороссийских // ЧОИДР.—
1861,- Т. 2,— Ч. 5.- С. 80-139
223"'
позбутися неросійських дворян — просто прагнув, щоб вони вступа-
ли у дворянство шляхом відповідного просування по імперській
службі, а не завдяки визначним предкам.
Нарешті питання було розглянуте імперською радою і впоряд-
коване указом 1835 р. Всі українські військові та цивільні чини,
за винятком нижчих — бунчужних товаришів і возних,— визнава-
лися як такі, що автоматично поширюють дворянство на їх власників
та їхніх нащадків1. Це рішення остаточно розв’язало для шляхти
останнє питання, яке все ще залишалося відкритим від часів скасу-
вання української автономії.
Хоча рух за імперське визнання українських рангів, без сумніву,
керувався класовими інтересами, підспудно він мав ширший під-
текст, бо сприяв зростанню малоросійського патріотизму. Але не
всі представники шляхти усвідомили користі від успіху руху. На-
справді багато з них уже мали ранги імперського дворянства. Всі
керівники руху — Роман Маркович, Тимофій Калинський, Михайло
Милорадович, Василь Полетика, Адріян Чепа, Василь Чарниш і
Федір Туманський безумовно були відомими дворянами, всі, крім
Калинського і Маркевича, заможними та посідали чини у «Табели
о рангах»1 2. Коли боротьба набула затяжного характеру, багато на-
щадків невизнаних дворян уже отримало дворянство на основі
імперської служби, що значно розширилася під час наполеонівських
воєн. Найкращим свідченням є те, що визнання всіх українських
чинів 1835 р. не спричинило збільшення кількості дворян у Пол-
тавській і Чернігівській губерніях; фактично, вона продовжува-
ла зменшуватися3. Висловлюючись чисто соціально-економічними
термінами, невизнання українських рангів мало згубні наслідки
тільки для частини знаті, а вже в 20-х рр. XIX ст. гострота цього
питання значно зменшилася.
1 ПСЗ.- 2-е изд.— № 7976.- 20 марга 1835 г.- Т. 10.- Ч. 1,- С. 154- 155. Ті
особи, українські чини яких не були визнані, подавалися як однодворці.
2 В. Модзалевський подає відомості про ранги та багатство таких осіб: Роман
Маркович досягнув 6-го рангу (коллежекий советник) (див.: Модзалевский В. Мало-
российскнй родословник. — Т. З,— С. 430); Михайло Милорадович — 3-го рангу
(тайньїй советник) (там же.— С. 490 — 491); Василь Г. Полетика — 5-го рангу
(штатский советник) (там же,— Т. 4.— С. 126— 127); Тимофій Калинський отримав
лише 9-ий ранг (титулярньїй советник) (див.: Граф Григорій Милорадович І І Родос-
ловная книга Черниговского дворянства. В 2 т.— СПб., 1901.— Т. 2,— Ч. 6,— С. 203);
а також: Оглоблин О. Люди Старої України.— С. 248 — 258 і Федір Туманський...—
С. 106—114. Мені не вдалося точно встановити, які ранги мали А.Чепа та Василь
Чарниш, але, оскільки Чарниш був також предводителем дворянства всієї Полтавської
губернії, він, напевне, посідав відповідний ранг.
3 У Чернігівській губернії кількість дворян зменшилася від 12 006 у 1834 р. до
10 551 у 1850 р. У Полтавській губернії — від 10 988 у 1834 р. до 10 875 у 1850 р.
Див.: Кабузан В.М., Троицкий С.М. Измснения в численности, удельном весе и
размещении дворянства в России в 1782— 1858 гг. // История СССР.— 1971.—
Т. 4.— С. 164.
224
Окрім питання матеріального достатку, рух за визнання україн-
ських рангів підсилювався сильним місцевим патріотизмом знаті,
шо відображав дві основні концепції: нації і Батьківщини. Старо-
давня традиція — ще від польських часів — зрівняла націю з нобі-
літетом. У Польсько-Литовській державі шляхтичі становили націю,
яка правила державою. Отже, захищаючи шляхту, «патріоти» захи-
щали також права нації та своєї Батьківщини — Гетьманщини. їхні
твори представляли своєрідну ієрархію їхніх лояльностей. Головною
була відданість цареві й імперії, але вони зберегли також термін
«Батьківщина» для території Гетьманщини.
Таким концепціям, типовим для великих багатонаціональних ім-
перій, вже протистояла концепція «нація — держава» революційної
Франції. На теренах Гетьманщини, однак, ще міцно трималися
старі погляди. Хоча Гетьманщина вже не існувала, цінності, які
вона уособлювала, залишалися міцними. Діяльність Герольдмей-
стерської контори обурила українських «патріотів», оскільки вона
поставила під сумнів статус їхніх героїчних предків і традиції їхньої
Батьківщини, і це було причиною дуже емоціонального патріотич-
ного протесту. Наприклад, Т.Калинський писав Г.Милорадовичу:
«Безпристрастное кь отечеству поревнованіе, а паче и униженіе
вашихь отечественньїхь чиновь, то и безгласнаго поощряеть бьггь
гласньїмь, а потому и заставляеть пророческимь и апостольскимь
духомь говорить правду!»1 Р.Маркович написав свою роботу «оть
усердія кь своимь соотчичамь», а А.Чепа вдався до боротьби «по
усердію и любви к націй»1 2. Коли у 1809—1810 рр. здавалося, що
українська знать тріумфує, В.Г.Полетика писав А.Чепі: «Какь пріят-
но трудиться для славьі и пользьі отечества! Собственньїя чувства
наши, чувства что мьі вь відрі онаго не жили праздно, награждають
нась за оньїе и дають намь счастливійшее для смертнмхь право
на имя сьіновь отечества»3.
Несподіване рішення Герольдмейстерської контори не визнавати
українські чини дещо загальмувало повну інтеграцію шляхти у
дворянство. Хоча з можливістю втрати свого становища, багатства
і способу життя зіткнулася лише частина української шляхти, за-
галом вона, принаймні в офіційних петиціях, згуртувалася у бороть-
бі з Герольдмейстерською конторою. Хоча, здебільшого, шляхта
врешті-решт домоглася свого, тривала і часом запекла боротьба
спричинила вибух місцевого патріотизму, породила глибокий інтерес
до минулого і підтримувала вогник незадоволення й опору імпер-
ському центрові.
1 Миллер Д. Прсвращение...— № 4.— С. 44.
2 Там же,— С. 14.
3 Торленко В. К истории южно-русского общества...— С. 56.
8 6-264
225
Ставлення української шляхти
до імперської інтеграції
Ставлячи під сумнів законність українських рангів, імперський
уряд тим самим не давав українській шляхті забути своє автономне
минуле. Тривала боротьба примусила шляхту зважити свою роль в
імперській системі та придивитися до цінностей скасованих інсти-
туцій. В цій боротьбі проявилися два підходи української шляхти,
які я б назвав асиміляторським і традиціоналістським. Це були не
системні політичні ідеології, а протилежні погляди на цінності і
спадщину Гетьманщини. Асимілятори дійшли висновку, що дотри-
мання автономістських традицій вже не було актуальним, оскільки
майбутнє Гетьманщини неминуче пов’язувалося з долею імперії в
цілому. Вони почали дивитися на імперію як на свою країну, якій
допомагали розвиватися так багато «малоросів», починаючи від
Феофана Прокоповича. Асимілятори пишалися тим, що були части-
ною імперії, яка знищила найзапекліших ворогів Гетьманщини
(Польщу, Кримське ханство й Османську імперію), відкрила їм
доступ до імператорського двору та до можливостей зробити кар’єру.
Серед виразників цих поглядів були найвизначніші імена Гетьман-
щини та імперії: Олександр Безбородько, Петро Завадовський, граф
Іван Гудович, Дмитро Трощинський, граф (пізніше князь) Віктор
Кочубей, Григорій Милорадович і безліч менш визначних осіб1.
Позицію асиміляторів добре ілюструє князь Безбородько. Він
розпочав свою кар’єру в Гетьманщині й виріс до чину київського
полковника; пізніше став помічником генерал-губернатора Рум’-
янцева та брав участь у російсько-турецькій війні. 1774 р. Безбо-
родько став секретарем Катерини II, і від того часу його кар’єра
продовжувалася у Санкт-Петербурзі1 2. Блискучі здібності Безбородь-
ка та його бажання служити імперській справі незабаром здобули
визнання. Ще в Гетьманщині Безбородько намагався протягнути
урядовий «наказ» через збори чернігівської шляхти, викликавши
цим, як писав Рум’янцев, незадоволення своїх співвітчизників3.
Рекомендуючи Безбородька Катерині на чергове підвищення, Рум’-
янцев підкреслював, що той «сантиментьі не здішние имЬющаго»4.
1 Оглоблин вважає, що ця група української шляхти гуртувалася навколо князя
О.Безбородька і прихильно ставилася до тісного співробітництва з Росією. Див.:
Оглоблин О. Люди Старої України...— С. 155.
2 Кар’єру Безбородька досліджував Григорович: Григорович II. Канцлер... В 2 т.
Про це писав і сам Безбородько у листі про відставку, який він вручив Павлові І
1799 р., що й опублікував у своїй праці Григорович: Григорович II. Указ, праця.—
Т. 2.— С. 640-642.
3 Максимович Г.А. Вьіборьі и накази...— С. 119—125; донесення Рум’янцева див.
на с. 326 — 328.
4 Там же,— С. 328.
226
Погляди Безбородька на імперію та Гетьманщину найяскравіше про-
являються в його листуванні з батьком, матір’ю, родичами та родиною
Кочубеїв1. У своїх листах Безбородько підкреслює важливість вступу
української молоді до кадетських училищ, а дівчат — до школи
благородних дівиць; дає поради, як просуватися по службі, й описує,
яка це честь — отримати імперський ранг або нагороду. Безбородько
був серед тих, хто перший хапав або купував маєтки і часто натякав
українським колегам, що імперська служба також може принести
достаток. Загалом у листах Безбородько виступає палким прихиль-
ником імперської системи, пишається своєю високою посадою і
висловлює бажання, щоб співвітчизники наслідували його приклад.
Але це не означає, що у Безбородька взагалі були відсутні почуття
до Гетьманщини. Навпаки, він любив свою рідну землю і особливо
заохочував вивчення її історії. Завдяки його покровительству В.Рубан
зумів опублікувати «Короткий літопис Малоросії» 1777 р. Безбо-
родько брав безпосередню участь у підготовці, продовживши його
та упорядкувавши додатки. Надсилаючи працю своєму батькові,
Безбородько писав: «Приношу я дань, справедливо принадлежащую
вамь, яко во многихь случаяхь прямую любовь кь тому краю,
любезной отчизн"Ь нашей, доказавшему, и котораго всегда усердньїя
простиралися старанія, чтобь дЬла и обстоятельства, славу и честь
предковь нашихь знаменяющія, извлеченм бьіли изь забвенія...
Малое сіє сочиненіе служить теперь руководствомь кь намЬреваемому
нами изданію полной Малороссійской исторіи... Велико и совер-
шенно будеть моє удовольствіе, когда я преусп-Ью вь семь предле-
жащемь труді, и особливо когда исполненіе онаго будеть по-
слідуемо многими другими случаями, кой мні предстали бьі на
изьявленіе моего нелицемЬрнаго кь согражданамь моимь усердія»1 2.
Цей реверанс, однак, стосувався вже минувшини. Жодного разу
Безбородько ке висловив бажання відновити автономні інституції
Гетьманщини3. Насправді він або перешкоджав, або ж противився
1 Листи О.Безбородька до батька опублікував Григорович: Григорович П. Канцлер
князь...— Т. 1,— С. 235 — 287; короткий огляд цих листів зробив Павло Клепацький:
Клепацький П. Листування Олександра Андрієвича Безбородька з своїм батьком, як
історичне джерело // Ювілейний збірник на пошану академіка М.С.Грушевського.
В 2 т.— К., 1928.— Т. 1.— С. 280 — 285. Григорович опублікував також листи до
матері Безбородька (Там же.-- Т. 1.— С. 470 — 502) і родини Кочубеїв (Там же.—
Т. 1 - С. 480-502).
2 Григорович Н. Канцлер князь...— Т. 1.— С. 262.
3 1797 р. Безбородькові довірили справу поновлення українських судових інсти-
туцій. Це твердження міститься у тогочасній (бл. 1802 р.) полемічній праці: Замечания
До Малой России принадлежащие.— С. 7, 12; потім воно повторюється у багатьох
книжках. Справді, 1797 р. Павло І поновив систему цивільних судів не тільки в
Гетьманщині, але й у Балтійському регіоні. Правдою є й те, що Безбородькові
вдалося влаштувати своїх родичів і близьких друзів на чільні посади у поновленій
судовій системі, але це аж ніяк не підтверджує того, що він відіграв якусь роль у
Ц створенні.
8*
227
проектам організації традиційних козацьких з’єднань, а в своєму
коментарі до хроніки Рубана повністю виправдовував скасування
гетьманства1. Для Безбородька Гетьманщина була країною минулого,
яке можна плекати та описувати тільки в історичних книжках. Він
виказував свою відданість не країні, що вмирала, а її колишнім
громадянам. Він співчував своїм співвітчизникам, але замість того,
щоб намагатися відновити для них традиційні права та привілеї,
прагнув інтегрувати їх в імперське суспільство. Безбородько став
головним захисником українців у Санкт-Петербурзі. Незважаючи
на свою зайнятість урядовими справами, він, як правило, знаходив
час зустрітися зі своїми земляками й полагодити їхні справи1 2. Він
вважав це своїм обов’язком перед рідною землею та співвітчизни-
ками. 1779 р., перед остаточним скасуванням автономії, Безбородько
гордовито повідомляв своєму батькові, що спромігся отримати ро-
сійські ранги майже для 20 українських урядовців3.
Безумовно, Безбородько бачив Гетьманщину частиною більшої
країни — Російської імперії, хоча першу вважав своєю рідною зе-
млею. Крізь його праці проходить прихована думка про те, що
українці — це всього-на-всього підгрупа загальноросійської нації, а
імперська інтеграція — це просто частина процесу возз’єднання4,
переваги якого були значно більшими, ніж просто імперські посади,
титули, земля та багатство, бо — як частина імперії — Гетьманщина
зможе подолати своїх традиційних ворогів. Твердість і завзятість
антипольських, антитатарських й антитурецьких поглядів Безбо-
родька були відголоском його українського походження. У своєму
меморандумі 1776 р. й історичному трактаті про татарську проблему
він перелічив усі наїзди, вболіваючи за незчисленні лиха, заподіяні
«Росії, зокрема Малоросії», і радив діяти, як Іван IV в Казані й
Астрахані,— завойовувати та включати татарські землі в імперію5.
Так само він твердив, що Польща впродовж сторіч переслідувала
православне «російське» населення Правобережної України та Біло-
русії6. З розгромом Криму та поділом Польщі остаточно були
знищені двоє найдавніших ворогів козацької України. Для Безбо-
1 Рубач В. Краткая летопнсь Мальїя России с 1506 по 1776 год,— СПб., 1777.—
С. 231-238.
2 Григорович Н. Канцлер князь...— Т. 1.— С. 342.
3 Там же,— С. 270 — 272. Д.Сондерс пише про численні нагороди, які Безбородько
роздавав своїм українським друзям, а також його активну участь у вирішенні справ
української шляхти. Див.: ЗаипВеп Г>. ТІїе Цкгаіпіап Ітрасі... Р. 69 — 81.
4 Ця думка, зокрема, червоною ниткою проходить через обширний меморандум,
написаний Безбородьком: Картина или краткое известие о Российских с татарами
войнах и делах, начавшихся в половино десятого вска и почти безпрерьівно чрез
восемьсот лет продолжавшихся. Опубл.: Григорович ГІ. Канцлер князь...— Т. 1.—
С. 339-369.
5 Там же,— С. 369 — 370.
6 Григорович Н. Канцлер князь...— Т. 2.— С. 633.
228
редька та його послідовників це було ще одне обгрунтування необ-
хідності тісного співробітництва з Росією й імперської інтеграції.
Безбородько — поряд з багатьма іншими українськими шляхтича-
ІДІ — був спроможний, з одного боку, любити минуле Гетьманщини
й ототожнювати себе з українцями, і, з іншого,— прагнути асиміляції
в імперському, переважно російському суспільстві.
Найяскравіший вираз позиції асиміляторів знаходимо у памфлеті,
написаному 1802 або 1803 рр. під заголовком «Замечания до Малой
России принадлежащие». Про його автора мало що відомо, але з
тексту можна здогадатися, що це був український шляхтич, напевно,
з Чернігівської губернії, який, очевидно, більшу частину свого життя
провів на російській службі1. Його докладний опис статусу Малоросії
у 1802 р. часто переплітався з російськими порівняннями, включав
гостру критику відновлення Генерального суду (1797), найбільш
ексцентричних українських претензій на дворянство та зверхнього
ставлення до росіян. Він не розумів прагнення української шляхти
зберегти застарілі інституції, які походили ще з польських часів:
«...но такіе неблагомьіслящіе и Козацкимь Запорожскимь духомь
напоенньїе люде, не знають, или оть невіжества, или закоснілости
вь понятіяхь не хотять знать ни общей, ни собственной своей
пользьі, а единственно только толкують, что мьі не хочемь бьіть
Москалями. Весьма удивительно, что вь числі таковьіхь упрямцовь
єсть и такіе, которьіе оть Москалей воспитаніе, благонравіе, про-
свішеніе, достатокь и почести получили, и, бьівь за все сіє небла-
годарньїми, силятся Польской порядокь и Польскіе Судьі удержи-
вать, которьіе за 200 літь для Республики зділаньї и которьіе намь
несвойственньї и вредньї. Можно ли желать того народа права и
его порядковь, которьій оть слабости своихь законовь, оть Госу-
дарственнаго неустройства и оть своеволія, составляя 16 миліоновь
обьівателей, потеряль своє Царство? Кто такого правлення желаеть,
тоть изміняеть своєму Государю и самому себі и, кажетея, что
Мазепиньїмь духомь пахнеть» (с. 3).
На думку автора, чіпляння української шляхти за польські інституції
є ще більш вражаючим у світлі негідного трактування малоросів по-
ляками. Якщо росіяни визнали козаків й українську знать, то «Поля-
ки о всіхь Малороссійскихь чиновникахь и о Малороссійскомь
шляхетстві говаривали, что они, де, всі наши холопьі» (с. 21).
Автор недвозначно ототожнював українців з росіянами й вірив
у те, що українцями повинні керувати загальноросійські адміні-
страція та закони. Він писав: «Мьі не Поляки, а Рускіе люди, и
1 Ці гіпотези належать О.Волинському, який опублікував цю працю. Цілком
можливо також, що автором її був росіянин, який тривалий час жив у Гетьманщині,
але тоді слід зважати на часте вживання автором слова «мн», що могло відноситися
тільки до «малороссіян». Передмову Волинського й саму працю див.: Замечания до
Малой России принадлежащие // ЧОИДР.— 1848.— Т. 1.— Ч. 2.— С. 1 — 55.
229
должньї общему пЬлаго государства порядку тЬмт> больше стгЬдовать,
что мьі вь немь явную нашу пользу и вьігоду ощущаемь» (с. 12).
Він різко засудив виступ одного з традиціоналістів, який бажав
відновити деякі аспекти української автономії: «Сей мнимьій па-
тріоть, говоря, по примЬру Французовь, рЬчь, требоваль, чтобьі
Малую Россію и ея бьівшее войско таїсь возстановить, какь они
при Гетманахь бьіли, и чтобьі всю Новороссійскую губернію унич-
тожить, и тЬ земли, на котормхь она ньпгЬ существуеть, кь Малой
Россіи присоединить. Видно, онь по примару Мазепьі, Удільное
Малороссійское Царство имЬть хотЬль, за что, и то изь милости,
вь Максаковскій монастьірь сажають» (с. ЗІ).
Отже, асимілятори охоче інтегрувалися в імперське суспільство.
Дехто, як князь О.Безбородько, мав правдиву прив’язаність до
минулого й традицій Гетьманщини та своїх співвітчизників. Інші —
наприклад, князь Віктор Кочубей, навіть зневажали своє етнічне
походження. Кочубей, як голова Державної ради у 1830-х рр.,
блокував усі зусилля відновити козацькі військові формування. Він
так пояснював свій опір українському генерал-губернатору князю
Н.Г.Рєпніну: «Хотя я по рожденію и хохоль, но я боліє русскій,
Ч"Ьмь кго другой и по моимь принципамь, и по моєму состоянію,
и по моимь привьічкамь. Моє званіе и занимаемьій мною пость
ставить меня вьіше всяких мелкихь соображеній; я смотрю на діла
Вашихь губерній сь точки зрїьнія общихь интересовь нашей страньї.
Микроскопическіе видьі не моє діло»1. Хоча всі асимілятори рішуче
підтримували нову імперську адміністрацію і не були зацікавлені у
збереженні або відновленні будь-якого аспекту української автоно-
мії, вони не могли так просто трансформуватися в російських
урядовців. Коли українські аристократи приїздили в імперську сто-
лицю, то привозили з собою український спосіб мислення. На
думку Девіда Сондерса, пошуки українцями свого місця в імперії
дозволили їм першими поставити питання про національну іден-
тичність росіян. Намагаючись поширити рамки цієї ідентичності,
українці ввели росіян у ширший слов’янський світ і, певною мірою,
підготували грунт для слов’янофільства. Отже, з точки зору Сондер-
са, ряд українських асиміляторів мав важливий вплив на розвиток
російської політичної думки і, в кінцевому результаті, на розвиток
російського націоналізму1 2.
Проте лише частина української шляхти порвала з традиціями
Гетьманщини й охоче асимілювалася в російському імперському
1 Стороженко Н. К истории малороссийских козаков в концс XVIII и в начале
XIX века // КС.- 1897.- № 11.- С. 143.
2 $аип<іегз О. ТЬе ІІкгаіпіап Ітрасі... Р. 202 — 253.— Сондсрс подає переконливі
приклади українських пошуків ширшої імперської ідентичності. Як на мене, він
недостатньо продемонстрував той вплив, який ці пошуки мали на розвиток російської
політичної думки, слов’янофільства й російського націоналізму.
230
нобілітеті. Багато інших, хоча й усвідомили себе частиною імперії,
все ж таки прагнули, щоб імперський лад в Україні відображав
місцеві правові й адміністративні норми. Це були традиціоналісти.
Вони не були зорганізовані в якийсь рух і, таким чином, відбивали
різні погляди та переслідували різнорідні цілі. Об’єднувала їх лише
Прив’язаність до минулого і — одночасно — явна або прихована
критика сучасного, яка коливалася від невловимого почуття неза-
доволення до бурхливого опору імперському ладові.
Найсильніїпий опір чинила група, яка з метою вирішення проблем
Гетьманщини хотіла звернутися по допомогу до іноземних держав.
24 квітня 1791 р. (н.с.) у Берліні відбулися секретні переговори між
Василем Капністом, відомим літератором Російської імперії, та
главою прусського кабінету міністрів графом Евальдом Фрідріхом
Герцбергом. Останній доносив королю Пруссії Фрідріху Вільгель-
му II, що, як твердив Капніст, його послали співвітчизники, щоб
вияснити, чи можуть українці у випадку російсько-прусської війни
розраховувати на прусський протекторат, якби вони спробували
скинути імперське ярмо1. Відповідь короля була негативною, і він
схвалив ввічливу відмову Герцберга. І хоча сторони домовилися
підтримувати контакти, для всіх було очевидним, що місія Капніста
не вдалася1 2.
1 Меморандум знаходимо в праці польського історика Броиіслава Дсмбінського:
ВетЬіпзкі В. Таїла шізуа икгаіпса V Всгііпіс V г. 1791 Ц Рггсвіав Роккі.— 1896.—
Т. 3.— С. 511 — 523. М.С.Грушсвський визначив, що у меморандумі йдеться про
Василя Капніста. Див. його: Секретна місія українця в Берліні в 1791 // Записки
Наукового товариства ім. Шевченка.— 1896.— Т. 9: «МксеЦапса».— С. 7 — 9. Мемо-
рандум опубл.: Васке О. У.У. Карпів! ипв всіле Оде «На гаЬв!\*о» // ХсіівсІїгіГІ Шг
віа^івйе РЬіІоіоеіс.— Всі. 7.— 1941,— 8. 291 — 301.
2 Деякі вчені заперечують можливість участі Василя Капніста, «лояльного» росій-
ського письменника, у цій справі. Оскільки у меморандумі Герцберга повне ім’я
того Капніста, який відвідав Берлін, не розкривається, то цілком можливо, що
приїздив хтось інший з членів цієї родини. В.Мсдзалсвський висував припущення,
що це міг бути брат Василя — Петро: Модзалевский В. Малороссийский родословник.
В 4 т.— Кисв, 1908— 1914.— Т. 2.— С. 284 — 285. Відтоді це стало офіційною радян-
ською інтерпретацією. (Див.: Воспоминания и рассказьі деятелей тайньїх обществ
1820-х годов. В 2 т. / Под ред. Ю.Г.Оксмаиа и С.Н.Чернова.— М., 1931 — 1933.—
Т. 1,— С. 407 — 408; Мацай А. «Ябеда» В.В.Капниста.— Кисв, 1958,— С. 78; Кова-
ленко Л.А. Велика французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на
Україні в кінці XVIII ст.— К., 1973,— С. 101 — 102.) Незважаючи на думку багатьох,
що саме Петро їздив у Пруссію, ця теорія не є переконливою. Вона грунтується,
насамперед, на уявному лібералізмі Петра, який називав свій маєток «республікою»
і замінив трудові повинності селян на символічну грошову плату. Хоча такі погляди
і могли бути прикладом «вільнодумства», вони, передусім, були пов’язані з Французь-
кою революцією і не мали нічого спільного з українською автономією. Крім того,
хоча у меморандумі Герцберга не розкривається повне прізвище Капніста, там
подається його ранг (придворний радник) і посада (державний директор факторії),
що відповідає становищу Василя і ніяк не може бути приписаним Петрові. Нещо-
давно Вільям Б. Еджертон висунув ще одну гіпотезу про те, що до Пруссії їздив
інший брат — Микола. (Див.: Ес^сгіоп 5У.В. Еауііщ а Іхвспсі іо Кев!. Ніс Рое! Карпів!
апсі Цкгаіпіап-беппап Іпігі^ие // 81ауіс Кєуієіу,— Уоі. 30.— 1971.— Р. 551 — 560.)
231
Звернення Капніста до Пруссії та ряд ознак заколотницької
діяльності були поодинокими випадками, адже переважна більшість
традиціоналістів висловлювали абсолютно лояльні погляди і лише
бажали зберегти окремі залишки адміністрації Гетьманщини або
відновити її інституції законним шляхом. Впродовж останніх років
правління Катерини традиціоналісти покладали надії на її сина,
великого князя Павла, опозиція якого політиці Катерини була добре
відомою. Справді, після сходження на трон Павло поновив деякі
з колишніх прерогатив Гетьманщини.
Однією з цілей традиціоналістів було збереження — наскільки це
виявилося можливим — національної судочинної системи. Коли на
престол зійшов Олександр І, у Чернігові зібралася українська шляхта
і, разом з подякою за підтвердження Грамоти дворянству 1785 р.,
подала петицію про збереження місцевої системи судочинства1.
Очевидно, Олександр не був до цього схильний, оскільки поділив
Малоросійську губернію на дві частини і частково перебудував її
судову систему* і 2. Проте місцеві зводи законів (своєрідна мішанина
Литовського статуту, звичаєвого права та елементів магдебурзького
права для міст) не лише збереглися, але й були знову кодифіковані
Твердження Еджертона грунтується на тому, що Микола був єдиним іншим Капніс-
том, який, як і Василь, мав згаданий у меморандумі Герцберга ранг (придворний
радник), і що 1812 р. він нібито твердив, що вітатиме ІІаполеона. Цей аргумент
можна заперечити тим, що Микола не мав посад у державних факторіях — принаймні
про це немає жодних свідчень. І, знову ж таки, якщо симпатії до ІІаполеона,
висловлені 1812 р., можна сяк-так сприймати як нелояльний вчинок, він не мас
жодного відношення до козацьких прав. До того ж методологія Еджертона є досить
сумнівною: він ставить перед собою мету захистити російського поета Василя Капніста
від «обвинувачень у державній зраді», а потім спростовує тих істориків, які наполягали
на тому, що Василь Капніст відвідав Пруссію за дорученням українських націоналістів
або заради німецьких інтриг проти Росії. У своєму запалі Еджертон навіть натякає
на те, що стаття Георга Заке була частиною антиросійської кампанії нацистів. У
своїй наступній статті (див.: ЗІауіс Ксуіс\у. — 1973.— Уоі. 32.— Р. 218 ІТ.) Еджертон
вибачився за ці свої припущення. Німецький історик повідомив його, що Заке,
якому було дуже далеко до оплачуваного нацистами писаки, насправді помер у
нацистському концтаборі. Звичайно, все це ніяк не стосується того, чи Василь
Капніст насправді їздив у Пруссію 1791 р. Спростування гіпотези Еджертона подає
Олександр Оглоблин: Оглоблин О. Берлінська місія Капніста 1791 р. Історіографія
і методологія питання // Український історик,— 1974.— № 3.— С. 85 — 103. У статті
Оглоблин вказує на серйозні недоліки методології Еджертона. Остаточно вирішив
питання Ярослав Дашкевич, який на підставі архівних матеріалів доказав, що Василь
Капніст виконав місію до Берліна. Див.: Дашкевич Я.Р. Берлін, квітень 1791 р.:
Місія В.В.Капніста, її передісторія та історія // Український археографічний щоріч-
ник,- 1992,- Т. 4,— Вип. 1,- С. 220-259.
1 Петиція опубл.: Записка 1801 г. о нуждах малоросеийского дворянства // КС.—
1880. - № 8,- С. 310-316.
2 ПСЗ,— № 20 162.— 27 февраля 1802 г.— Т. 27,— С. 59 — 60. Скасування Гене-
рального суду коротко описує його останній генеральний суддя — Аким Судима.
(Див.: Дневник Акима Семеновича Сулимьі, 1772 — 1817 // Сулимовский архив.—
Киев, 1884,- С. 163.)
232
(1807)1. Правда, у 1840-х роках ці кодекси законів відмінили, хоча
імперський звід мав враховувати певні місцеві особливості1 2.
Іншою метою традиціоналістів, якої вони час від часу досягали,
була реставрація одного з найважливіших елементів козацької Украї-
ни — козацького війська. Перший проект поновлення козацьких
військових формувань представив 1788 р. провідний виразник тради-
ціоналізму Василь Капніст3. Як київський предводитель дворянства
і палкий малоросійський патріот він, брав активну участь в українсь-
кому політичному житті і здобув собі репутацію захисника українців
від утисків імперської адміністрації4. Капніст розумів, що для такого
проекту це був якраз належний час: імперія воювала на два фронти
з Туреччиною та Швецією й гостро потребувала додаткових військ.
Минуло всього 6 років після скасування традиційних козацьких
полків, і Капніст вважав, що існує можливість швидко організувати
досить велику військову силу. Взявши ініціативу в свої руки, він
виробив поміркований проект і, скориставшись своїми зв’язками
при дворі, подав його безпосередньо Катерині. Проект закликав до
сформування окремого козацького війська під командуванням ко-
зацької старшини, яку б обирали на найнижчому рівні. Катерина
віддала проект О.А.Безбородькові, який схвалив його з деякими
застереженнями. Безбородько хотів переконатися, шо нові загони
не нагадуватимуть «структуру колишньої Гетьманщини»5. Після того
проект передали князю Потьомкіну, командуючому всіма козаць-
кими та нерегулярними військовими силами.
Тим часом Катерина схвалила політику кількісного збільшення
військ, куди прийняли навіть втікачів з Польщі, яких у майбутньому
можна було б з вигодою використати для налагодження відносин
з православним населенням поза межами імперії6. У цей сприят-
ливий для українських автономістів момент Потьомкін сформував
з колишніх запорозьких козаків два козацькі корпуси і прийняв
1 Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України.— К., 1968.--
С. 141-150.
2 Відміна цих кодексів законів описується у попередньому розділі.
3 Проект обговорювали: Антонович М. Козацький проект Василя Капніста //
Сьогочасне і минуле.— 1939.-- № 2. С. 16— 22; Оглоблин О. Люди Старої України. —
С. 85- 90.
4 Найцікавіше про життя В.Капніста і його постійний інтерес до справ «Малоросії»
пише його дочка Софія Василівна Скалон: Воспоминания С.В.Скалон (урожд.
Капнист)//Исторический вестник,— Т. 44.— 1891.— №5.- С. 338—367; — 1891.-
№6,— С. 599 — 625. Потім передруковано у кн.: Воспоминания и рассказьі деятелей
тайньїх обшеств 1820-х годов. В 2 т. / Под ред. Ю.Г.Оксмана и С.Н.Чернова.— М.,
1931— 1933.— Т. 1.— С. 296- 399. Докладно про кар’єру Капніста пише О.Оглоблип:
Оглоблин О. Люди Старої України.— С. 49- 110.
5 Про меморандум Бсзбородька та проект Капніста див.: Григорович Н. Канцлер
князь...- Т. 2.— С. 516-517.
6 ПСЗ,- № 16605,- 14 июня 1788 г,- Т. 22,-С. 1009-1010; Асіатстук Т.
Ргоіе^опіспа гиг ОексІїісЬіе РоісткіпБ.— Вегііп, 1936.— 8. 76 — 78.
233
титул «великого гетьмана Катеринослава і чорноморських козаків»1.
Загони перебували під постійним наглядом уряду і були розташовані
на досить віддалених територіях. Вони не мали ні традиційних прав
і привілеїв козаків Гетьманщини, ні прав і привілеїв козаків Запо-
рожжя. Проект Капніста, проте, ніколи не був втілений у життя,
оскільки потьомкінська губернія стала центром набору козаків до
війська, а центральна влада побоювалася в будь-який спосіб понов-
лювати традиційні козацькі формування.
Імперська політика щодо козаків здійснювалася з міркувань того-
часної вигоди. Як тільки імперія потребувала нерегулярні війська,
уряд охоче розглядав можливість відновлення традиційних козацьких
загонів, у протилежному випадку — з’являвся страх, що це може
привести до дальших поступок. Не погоджуючись з проектом 1794 р.
про організацію козаків у новонабугій Правобережній Україні, князь
Безбородько, без сумніву, добрий знавець Гетьманщини, так підсу-
мував імперську позицію: «Ежели вь 1790 году хотіли употребить
подобное крайнєє средство, то самая уже крайность нашего поло-
женія того требовала. Мьі бьіли вь бойні сь Шведами и Турками,
ожидая ея оть Англіи и Пруссія. Поляки, на то время весьма
сильньїе, противу нась били готовьі. Надлежало потому искать
способовь кь ихь истребленію независимо оть нашихь операцій...
Теперь мьі не вь такомь крайнеммь положеній. Украйна, Подолія
и Волинь (правий берег.— З.К.) наши. Слідовательно, било бьі
возмутить свой собственньїй народь, помнящій Бремена Хмельниц-
каго и склонньїй кь казачеству. Туть сділалася би воєнная нація
и тЬмь опаснЬе, что и Малороссія заразилася би тотчась тЬмь же
духомь, а за нею и его губернія (потьомкінська, тобто Південна
Україна.— З.К.) Оть чего и вьшіла би новаго рода революція, вь
которой, по крайней мірі, принужденьї будемь возстановлять гет-
манство, дозволять многія неліпьія свободи, и словомь терять то,
чімь смирно и тихо на віки би владіли»1 2.
Подібне повторювалося неодноразово. Коли імперію потрясали
війна або революція (1812 і 1830 рр.), українські шляхтичі висували
різні козацькі проекти. Прагнучи збільшити військовий потенціал
імперії, уряд приймав ці проекти, але, підозріло ставлячись до
будь-яких спеціальних прерогатив, відмовлявся від поступок, як
тільки минала загроза3.
1 Матсгук Т. Ргоіевошепа...— 8. 75.
2 Григорович II. Канцлер...— Т. 2.— С. 261.
3 Організацію, діяльність та розв’язання козацьких формувань 1812 — 1816 рр.
досліджено у численних працях. Найважливіші з них: Павловский И. Малороссийскос
козачье ополчение в 1812 году // КС.— 1906.— № 9. — С. 1 — 20; № 10.— С. 137 —
154; Стороженко Н. К истории малороссийских козаков в конце XVIII и в иачале
XIX вска // КС.— 1897, - № 6.— С. 460 — 483; Клепацкий П. Дворянське земське
ополчення (козаки) // Записки Наукового товариства.— 1930,— Т. ЗІ,— С. 6 -21;
234
Якщо окремі традиціоналісти відкрито намагалися повернути один
з найважливіших елементів козацької України — козацьке військо,
то решта, переважно, залишалася пасивною. Тільки у приватних
розмовах вони насмілювалися критикувати імперську асиміляцію
та вболівали за втратою автономних привілеїв. Політичну орієнтацію
та настрої цієї частини традиціоналістів найкраще відбивають декіль-
ка, здебільшого анонімних, політичних трактатів, що потайки поши-
рювалися серед українських шляхтичів. Один з них — історія Геть-
манщини — був написаний Архипом Худборою, за словами декаб-
риста А.Ф. ф°н дер Бріггена, «очень вольно и против нашего
правительства», і до нашого часу не дійшов1. Дві інші праці, однак,
стали широко відомими наприкінці ХУІП ст. і залишалися попу-
лярними впродовж першої половини ХГХ ст. Виконані у формі
апокрифічних промов українських гетьманів, вони пізніше були
перероблені та включені до найфундаментальнішого автономістсько-
го трактату — «Истории Русов».
Перша промова приписується наказному гетьману Павлові Полу-
ботку, якого після смерті гетьмана Скоропадського призначив Петро І.
Полуботок та його оточення вимагали відновлення повної автономії.
Петро заарештував його, й останній помер у Санкт-Петербурзькій
в’язниці. В апокрифічному оповіданні наводяться останні слова
Полуботка до Петра: «Повергать народи вь рабство и владЬть
рабами и невольниками єсть діло Азіятскаго тирана, а не Христіан-
скаго Монарха, которьій должень славиться и действительно бьіть
верховньїмь отцемь народовь. Я знаю, что нась ждуть оковм и
мрачньїя темницьі, гді уморять нась гладомь и притЬсненіемь, по
обьічаю Московскому, но, пока еще живь, говорю тебі истину, о
Государь! что воздаси Тьі непремінно отчеть предь Царемь всЬхь
Царей, Всемогущимь Богомь, а погибель нашу у всего народа»* 1 2.
На відміну від промови Полуботка, яка гостро наголошувала на
поняттях справедливості, інший апокрифічний твір, слово гетьмана
Мазепи, зосереджувався здебільшого на питаннях історії й права.
Гетьманщина трактувалася як незалежна держава, а московити зви-
нувачувалися в тому, що узурпували назву Русь. У своїй промові
Мазепа пояснює договір зі Швецією як прояв здійснення права
Гетьманщини на закордонні зносини, як продовження політики
Стрельский В.И. Участие украинского народа в Отечественной войне 1812 года.—
К., 1953; Абалихин В.С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки.—
Т. 72.— М., 1962. Козацький проект 1831 р. детально обговорює Н.Сторожеико:
Стороженко II. К истории малороссийских козаков в конце XVIII и в начало
XIX века // КС,- 1897,- № Ю,- С. 115-131.
1 Оглоблин О. Люди Старої України.— С. 288.
2 Исторія Русовь или Малой Россіи. Сочинсніе Георгія Конискаго, Архієпископа
Білорускаго. — Москва, 1846.— С. 230.
235
гетьмана Богдана Хмельницького й як необхідний захід для збере-
ження «при всіхь прежнихь правахь и преимуществахь, вольную
націю значущихь» (с. 204).
Мало що відомо про авторів і середовище, з якого походили ці
праці. Очевидно, вони поширювалися серед невеликої групи шлях-
тичів, найімовірніше — новгород-сіверських. Українська версія про-
мови Мазепи існувала ще до російської версії початку XIX ст., яку
знаходимо в «Истории Русов». Існують також три версії промови
Полуботка1. Це навело Оглоблина на думку, що українські авто-
номісти, які перебували в Санкт-Петербурзі, передали матеріали
Шереру з тим, щоб доля Гетьманщини стала відомою за межами
Російської імперії. Хоча прямих доказів на підтримку цього твер-
дження не існує, Оглоблин довів, що Шерер при написанні своїх
«Аппаїек», а також шеститомної праці «Апессіоіек рагґіііегек аих
сіійегапз реиріез йе сеі етріге» (1792), користувався копіями українсь-
ких творів, включно з особливо патріотичними трактатами про
Гетьманщину1 2.
Обидві промови були включені у найбільш фундаментальний,
найважливіший останній політичний трактат про козацьку Украї-
ну — «Историю Русов». Ця праця початку XIX ст. подає довгу,
ретельно опрацьовану й великою мірою легендарну історію від
київських часів до російсько-турецької війни 1769 р. Хоча історія
України визнається спеціальним розділом історії великої «загаль-
норосійської» держави, твір водночас наголошує на українській
окремішності і є останнім зразком полемічної апології Гетьманщини
та козацьких прав і привілеїв. Героїчна боротьба проти поляків і
московитів за збереження козацьких свобод подається тут у роман-
тичному дусі. «История Русов» — твір різко антипольський, а часом
антиросійський.
«История Русов» відрізняється від попередніх українських полі-
тичних праць тим, що поєднує традиційні мотиви — гордість за
Гетьманщину і наголошення прав і привілеїв станів.— з новими
концепціями, навіяними американською і французькою революція-
ми. Твір побудований на ідеї фундаментальних принципів правди
й справедливості3, чого прагнуть усі позитивні герої, тоді як нега-
тивні постаті ці принципи порушують. Анонімний автор «Истории
Русов» вірить, що «всі народії, живущіе во вселенной, всегда защи-
щали, и будуть защищать вічно, бьітіе своє, свободу и собствен-
ность» (с. 62). Автор виступає проти тиранії будь-якого гатунку і
1 Огло&іин О. «Апнаїся бс 1а Реїіїс-Ки.чхіс» ПІсрера і «История Русов» // Науковий
збірник Українського вільного університету.— 1948.- Т. 5,— С. 88 — 91.
2 Там же,— С. 90 — 94.
3 ОШоЬІуп О. ТНе Еіінсаі аікі Роїііісаі Ртіпсіріех оГ «Ьіопуа Пихо»» // Аппаїх оГ
Ніс Е1АА8.- Уоі. 2,- 1952.- № 4 (6).- Р. 691.
236
ставить монарха нарівні з законом, бо «закони, управляющіе всім
вообще человічеством и охраняющіе его оть золь, єсть точнеє
зерцало Царямь и Владьпсамь на ихь должность и поведеніе, и они
первьіе блюстители и хранители имь бьіть должньї» (с. 229).
Хід думок автора цілком зрозумілий. Гетьманщина і українська
шляхта користуються як гарантованими царями правами та приві-
леями, так і певними недоторканними правами. Обов’язок царя —
визнавати та зберігати ці права, а українці зобов’язані їх захищати.
Шанування невід’ємних і гарантованих прав породжує гармонію та до-
брий лад, а нехтування ними — тиранію. Автор попереджає, що укра-
їнці завжди противилися тиранії і що вони «єсть народь вольний и го-
товий всегда умереть за свою вольность до послЬдняго человіка и
характерь сей вь немь врожденньїй и неудобень кь насилованію» (с. 87).
Авторство «Истории Русов» так і не було встановлено. Книга
з’явилася під ім’ям архиєпископа Георгія Кониського, але раціо-
налізм цієї праці, її антиклерикальність і відмінний від відомих
писань Кониського стиль примусили вчених рішуче заперечити
авторство останнього. Оглоблин показав, що «История Русов» була
написана після смерті Кониського (1795), десь між 1801 — 1804 рр.1
Без сумніву, ім’я Кониського було використано для того, щоб
надати книзі видимість схвалення її церквою та напустити туману,
який приховав би справжнього автора та середовище, з якого
вийшла книга. Впродовж більш як 100 років намагалися ідентифі-
кувати автора, але численні гіпотези й суперечки навколо них
виявилися безплідними1 2. Завдяки праці Оглоблина, однак, досягнуто
певних результатів. Існують вагомі підстави вважати, що автор
походив з Новгород-Сіверська3 і, напевне,— як це не дивно — був
на службі у князя Безбородька у Санкт-Петербурзі4.
«История Русов» була надзвичайно популярною серед шляхти
колишньої Гетьманщини. У 1820-х рр. вона переходила з рук в
1 Історія Русів.— Нью-Йорк, 1956,— Вступ. — С. VIII.
2 Багато зусиль витрачено на з’ясування питання авторства. У XIX ст. В.Іконпиков
й ©.Лазаревський вважали, що автором був Григорій Полетика. (Див.: Иконников В.
Опьіт русской историографии,— Киев, 1908,— Т. 2.— Ч. 2.— С. 1621 — 1623; Лаза-
ревский А. Отрьівки из ссмейного архива Полетик // КС,— 1891.— № 4.— С. 97 —
116.) Цю думку підтримували Д.Дорошенко, М.Грушевський і багато інших вчених.
В.Горлснко та Є.Борщак вважали, що автором був син Григорія Полетики — Василь:
Горленко В. К истории южно-русского обіцества начала XIX ст. // КС.— № 1.—
1893.— С. 41 - 76; ВопсИак Е. Ба Іевешіе іікіогідие сіє ГПкгаіпе. Івіогіуа Кгівоу.—
Рагк, 1949. Нарешті, М.Слабченко, П.Клепацький і А.Яковлів приписували авторство
О.Безбородькові. (Див.: Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії
України XIX століття.— Одеса, 1925.— Т. 1,— С. 103— 105; Клепацький II. Листування
Олександра Безбородька... — С. 284; 1-А. Іаксп’іїу. «Ікіогіуа Кдізоу» апсі ік Аиііюг //
Аппак оГіїїе УАА8. Уоі. З,- № 2 (8).- 1953. - Р. 620-669.)
3 ОМоЬІуп О. ЇУІіеге \уаз «Іяіогіуа Ктівоу» АУтіНеп 11 Аппак оГ Іііе УАА8.— 1953.
Уоі. З,- № 2 (8).- Р. 670-695.
4 Іпкох’Гп. І.А. «Іяіогіуа Кизоу» апсі ік Аийгог.- Р. 620 — 669.
237
руки у формі рукопису1. Про популярність цієї праці свідчить
німецький мандрівник Йоганн Георг Коль, який 1841 р. подорожував
через «Малоросію». Він відзначав, що «История Русов» була напи-
сана у настільки різко антиросійському й опозиційному дусі, що
ніколи не могла бути опублікованою. Незважаючи на це, існували
цілі повіти, де її можна було знайти чи не в кожному маєтку1 2.
1846 р. «История Русов», врешті-решт, пройшла цензуру і була
опублікована. Таким чином, вона стала доступною не тільки для
лівобережної шляхти, але й для представників українського націо-
нального руху XIX ст.
Хоча анонімні політичні твори нерідко були різкими за тоном
й іноді нападали на царя та імперську адміністрацію, вони ніколи
не ставили під сумнів царські претензії на суверенітет над Гетьман-
щиною. Анонімні автори вказували — часом з великим жалем — на
те, що цар не спромігся зберегти привілеї, навічно гарантовані
Гетьманщині. Малося на увазі, що цар мусить виправити неспра-
ведливість через відновлення цих прав. Отже, політична література,
писана анонімно і, думається, без остраху перед утисками, прийшла
до того самого висновку, що й поборники Литовського статуту або
відновлення козацьких формувань. Практично для всіх традиціо-
налістів єдиним прийнятим шляхом було продовження лояльної
служби цареві з надією на те, що він збереже останні залишки
автономії або навіть відновить їхні традиційні права.
Загалом традиціоналісти не схвалювали тотальної імперської аси-
міляції і бажали зберегти .різні аспекти свого традиційного життя
й інституцій. Дехто ставив перед собою першочерговим завданням
відродження козацьких загонів, інші бажали лише збереження Ли-
товського статуту, а ще інші — писали й поширювали патріотичну
літературу. Опір традиціоналістів походив від їхньої історичної па-
м’яті про Гетьманщину і втрачені привілеї. Вони порівнювали своє
сіре буття із здебільшого ідеалізованим вільним і славним минулим.
Хоча росіяни й птоземні мандрівники з розумінням ставилися до
цього незадоволення, вони також перебільшували його. Генерал
Олександр Михайловський-Данилевський так писав про свої відві-
дини України 1824 р.: «Я не находить вь Малороссіи ни одного
челов'Ька, сь которьімь мнЬ удавалось говорить, вьігодно кь Россіи
расположенньїмь; во всЬхь господствоваль явньїй духь оппозиціи.
У нихь єсть пословица: „он всЬмь хорошь, да москаль", то-есть
русскій и слЬдственно єсть злой или опасньїй челов'Ькь. Такая
ненависть происходила оть нарушенія правь Малороссіи, оть упадка
1 Історія Русів,— Вступ.— С. X —XV.
2 КоМ /.(ї. Киявіа: Зі.РеІегеЬиїв, Мо.чсо\у, КИагкоіГ, Кі§а, Овсхза, (Ьс Осппап
Ргоушссб оГ Ніс Ваіііс, (Не Зіеррек, Ніс Сгішса, апв Ніс Іпіегіог іЬе Ітрігс.— Ьопдоп,
1844.- Р. 528.
238
кредите в промьшіленности, оть возвьішенія налоговь, которьіе
в Малороссіи произвели повсем’Ьстную бідносте, и оть дурнаго
устройства судебньгхь мість, гдЬ совість бьіла продажная»1.
Під час своєї подорожі через Гетьманщину і Слобідську Україну
1841 р. Йоганн Георг Коль писав у тому ж дусі: «Неприязнь народу
Малоросії до народу Великоросі! настільки сильна, що її можна
назвати просто національною ненавистю, і це почуття протягом
сімнадцятого століття скоріше зміцнилося, ніж ослабло, коли країну
загарбала Московська імперія. Малоросіянин — ще й по сьогодні —
більше симпатизує полякові, ніж московитові.
Перед підкоренням усі малоросіяни були вільними людьми і
ніколи, як вони твердять, не знали панщини. Саме росіяни, говорять
вони, уярмили половину народу. Під час перших ста років після
союзу Малоросія продовжувала мати своїх власних гетьманів і збері-
гала багато своїх стародавніх конституцій і привілеїв, але всі вони
були зметені ретроградними реформами попереднього і теперіш-
нього століття. Навіть слово «Малоросія» від 1837 року було скасо-
вано, воно вже не зустрічається в офіційних документах. До цього
року був генерал-губернатор Малоросії, але його урядові поклали
край, а колишній напис на урядовому будинку у Полтаві стерли.
Це сильно образило знать цієї землі, й чужоземець завжди може
почути їхні нарікання на це...
Колись Малоросія була республікою під протекторатом Польщі,
і дворяни зберігають багато ознак свого золотого віку незалежності.
У багатьох будинках можна побачити портрети Хмельницького,
Мазепи, Скоропадського і Розумовського, які в різні часи були
гетьманами, а рукописи, що розповідають про тамті дні, старанно
зберігаються у скринях...
Якщо одного дня колосальна Російська імперія розлетиться
вщент, можна не сумніватися, що малоросіяни утворять окрему
державу. Вони мають свою власну мову, мають свої власні історичні
спогади, рідко змішуються або беруть шлюб з московськими прави-
телями, а числом їх більше 10 000 000. Можна сказати, що їх націо-
нальне коріння росте з провінційної знаті, яка проживає по селах
і від якої походять усі великі політичні рухи»1 2.
Традиціоналісти, однак, не плекали ілюзій щодо майбутньої окре-
мої держави, як гадав Коль. Оскільки вони були неспроможні
реставрувати інституції Гетьманщини, то намагалися принаймні
зберегти про них пам’ять. Як наслідок, від часу скасування Гетьман-
щини до 1840-х рр. українські шляхтичі уклали й опублікували
топографічні описи, місцеві історії, родинні архіви та цілу низку
1 Из воспоминаиий Михайловского-Данилевского // РС.— 1900. — № 10,-
С. 212.
2 КоИІ /.(і. Киааіа: Зі.РеіегеЬигв...— Р. 527 — 529.
239
узагальнюючих праць1. Але цей спалах історичної свідомості відо-
бражав не нову форму малоросійського патріотизму, а переконаність
в остаточному занепаді «Малоросії». Українські шляхтичі відчували
себе епігонами, останнім уламком суспільства та країни, що неза-
баром щезнуть. Це ставлення відобразив один з істориків Гетьман-
щини — Олекса Мартос, який під час відвідин могили Мазепи у
Молдавії 1811 р. занотував у своєму щоденнику: «Мазепа умерь вь
отдаленности оть отечества своего, коего онь защищаль независи-
мость; онь бьіль другь свободьі и знаніе стоить уваженіе потомства.
ПослЬ его удаленія изь Малоросіи, жители ся потеряли свои права,
столь священньїи, которьія Мазепа долго защищаль сь свойствен-
ною каждому патріоту любовью и горячностью. Его не стало, а
имя Малороссія и ся храбрмхь казаковь изгладилось изь списка
народовь, хотя не великихь числомь, но изв'Ьстньїхь своимь сущес-
твованіемь и конституціей. Теперь богатьія Малоросія составляеть
на ряду сь протчими дві или три губерній; но зто обшій уділь
государствь и республикь: стоить только заглянуть вь политическую
исторію націй»1 2.
Для традиціоналістів про Гетьманщину залишилися лише спогади.
Ностальгія за минулим без жодних надій на майбутнє панувала
серед них аж до кінця 1840-х рр.
Традиціоналістські тенденції загальмували, але не змогли зу-
пинити поступову асиміляцію й інтеграцію української шляхти з
імперським російським дворянством. Попри живучість певних на-
ціональних традицій, врешті-решт фактори, сприятливі інтеграції,
виявилися набагато сильнішими. Насамперед дався взнаки специ-
фічний характер української шляхти. Хоча її внутрішня організація,
конституційна будова і політичні погляди були чітко окресленими,
це не було освячено століттями традицій, і, таким чином, їй браку-
вало легітимності польського або угорського дворянства. По-друге,
традиції, що колись міцно встановилися, пізніше послаблювалися
через прийняття російських норм, через відхід від них асиміляторів
і через наплив нових членів під час переходу у дворянство. Незва-
жаючи на усунення великої кількості цих шахраїв, лави дворянства
неймовірно роздулися за рахунок осіб, які мали слабке поняття
або й взагалі не цікавилися старими політичними ідеалами україн-
ської шляхти.
Ще одним фактором, що різко прискорив інтеграцію української
шляхти в імперське суспільство, була культурна й мовна подібність
між українцями та росіянами. Самосвідомість німецько-балтійських
1 Оогохіїепко В. А 8иг\су оГ ІЗктаіпіап Ніїїогіо^гаріїу // 8ресіа1 Івяііе оГ Ще Аппаї.ч
оГ Ще 11АА8- Уоіа. 5-6.- Иєуу Уогк, 1957. - Р. 92-116.
2 Записки ииженсриого офицера Мартоса о турсцкой войнс в царствованис
Алсксапдра Павловича 1806 -1812 // РА.- 1893.- Т. 7.— С. 345.
240
баронів або польської шляхти, подібно до самосвідомості української
шляхти, грунтувалася на історичних «правах і привілеях». Але першу та-
кож живила суттєва різниця між балтами або поляками та росіянами у
мові, релігії та культурі. Якщо сучасники й усвідомлювали таку
різницю між українцями та росіянами, то не вважали її великою.
Українська шляхта могла й таки з готовністю адаптувалася до
новостворюваної російської імперської культури. Врешті-решт, важли-
вим елементом колективного міфу української шляхти була традиція
лояльної служби цареві. За винятком місії Капніста та незначних
натяків на заколоти, навіть анонімна опозиційна література висло-
влювала надії на те, що справедливий цар відновить втрачені «права
і привілеї». Оскільки українська шляхта не могла уявити жодної
альтернативи службі цареві, то навіть найвідвертіші вільнодумці
мало що могли зробити, окрім як сприйняти імперську систему.
Втягнення козаків
до імперського соціального організму
У процесі приведення української соціальної структури до відпо-
відності з імперською моделлю найбільш невизначеним було стано-
вище козаків. У серці імперії не існувало жодної подібної групи
населення, і тому — принаймні на короткий час — імперська влада
була змушена дозволити існування місцевих особливостей, але навіть
саме визначення приналежності до козацького стану було не легкою
справою. Тих, хто претендував на козацький статус, але 1782 р. був
зареєстрований як селянин приватного маєтку, автоматично закрі-
пачили; козаки коронних земель стали державними селянами; багато
козаків, особливо з категорії козацьких підпомічників, з господар-
ської й податкової точки зору не відрізнялися від селян, тому їхні
претензії на козацький статус були дуже сумнівними. Крім того,
поміщики іїіоді навіть визнаних козаків трактували як своїх селян.
Межа між селянином і козаком була дуже розпливчастою, але вона
все ж таки існувала, бо тепер вона визначала різницю між вільною
людиною та кріпаком.
(Імперське узаконення панщини спричинило різке зростання кіль-
кості шукачів козацтва. Розв’язуючи цю проблему, імперська влада
повинна була взяти до уваги вимоги землевласників і, водночас,
упередити можливості масштабних соціальних заворушень. Загалом,
влада дуже акуратно ставилася до реєстрації козаків, і сумнівні
випадки, якщо вони не викликали протестів поміщика, вирішува-
лися на користь шукачів козацтва) Найкраще це продемонструвала
ревізія 1782 р., яка виявила 428 442 козаки чоловічої статі1. Оскільки
1 Сшороженко К истории малороссийских козаков... // КС. - № 4,— 1897.-
С. 155.
241
1764 р. було 176 886 виборних козаків і 198 296 підпомічників1,
очевидно, що більшість козацьких підпомічників, претензії яких не
обов’язково було визнавати, переходили у «козацьку» категорію.
Але багатьох осіб, чиї претензії на козацтво викликали сумніви або
протести з боку їхніх владних господарів, зареєстрували як селян.
Реєстрація претендентів на козацтво як селян призвела до соціаль-
ного вибуху в селі Турбаях1 2.
Статус місцевих селян був предметом суперечки від початку
XVIII ст. 1783 р. всіх селян зареєстрували як кріпаків місцевих
землевласників — родини Базилевських. Селяни, однак, відмови-
лись відробляти панщину, продовжували скаржитися до сенату, і
останній переглянув їхній статус. Спроби виявилися вдалими, і
1788 р. сенат вирішив, що 76 чоловік зареєстрованих козаками
1738 р., а також їх нащадки не могли вважатися кріпаками. Місцева
влада, під впливом Базилевських, зволікала з виконанням розпо-
рядження й вимагала від селян додаткових документів про реєстр
1738 р. 1789 р. процес остаточно погруз у бюрократичному болоті,
і селяни, втративши надію на волю, повстали. Бунтівники спалили
поміщицький фільварок, вбили трьох місцевих чиновників і захо-
пили Турбаї разом з кількома навколишніми селами.
Повстанців негайно оточили, але за браком військ не наважилися
атакувати. Міжнародне становище тоді було досить непевним, й
імперська влада боялася спровокувати значне повстання. Замість
того, щоб надіслати в Турбаї додаткові сили, уряд вислав свого
представника, який виробив компромісне рішення, що, однак, не
було реалізоване. Селяни відмовилися віддати будь-кого із запідо-
зрених у вбивстві Базилевських або повернути їхні дорогоцінності
й документи. 1793 р. до Турбаїв прибули регулярні війська та донські
козаки, і селяни змушені були здатися. Турбаї завдали урядові
клопотів на чотири роки, й імперська влада вирішила використати
це як науку для інших. Селяни були жорстоко покарані: 15 замучили
на смерть у в’язниці; 13 фізично покалічили і засудили на довічну
каторгу в Тобольську; 155 засудили на тілесні покарання; 2300 селян
виселили в Таврію й за Дністер3. Після придушення Турбаївського
повстання уряд почав ставитися до шукачів козацтва з більшою
підозрою. Він не хотів провокувати дальші заворушення, просто
1 ІІІафонский А. Черниговского наместничества...— С. 85.
2 Повстання в с. Турбаях було предметом ряду досліджень: Ефименко А. Турбаев-
ская катастрофа // КС.— 1891.— № 3.— С. 373 — 401; Повстання селян в Турбаях
1789— 1793 / Під ред. К.Гуслистого,— Харків, 1932; Гуслистий К. Турбаївське по-
встання.— К., 1950. В радянських дослідженнях досить рідко розрізняють козаків і
селян, а Турбаївське повстання трактується як частина загальних селянських заво-
рушень. Без сумніву, селяни брали участь у повстанні, але іскрою, від якого воно
запалилося, було питання про козацький статус.
3 Гуслистий К. Турбаївське... - С. 25 — 29.
242
відкидаючи претензії, з іншого боку, не бажав масово заохочувати
подібні петиції. На початку XIX ст. ця нестійка рівновага була
порушена. Під час правління Павла українська судочинна система
була частково реставрована, що підсилило претензії шукачів козац-
тва на основі Литовського статуту (який як діючий кодекс не був
скасований до 1840-х рр.). Згідно з імперськими законами, існував
статут, що обмежував розгляд таких справ, як визнання козацького
статусу; у Литовському статуті, однак, таких положень не було. В
липні 1803 р. сенат підтвердив, що, згідно з місцевим законодав-
ством, «шукачі козацтва» не підпадали під обмеження вищезгаданого
статуту1. Стривожений цим рішенням, губернатор А.В.Куракін доно-
сив, що «цЬлнми селеніями поднялся на подачу просьбь обь отьіс-
каніи козачества, и многіе изь нихь вообразили, что подавь просьбу,
можно уже и не слушаться помбщиковь»1 2.
Сенат відреагував негайно і видав щодо шукачів козацтва чіткі
інструкції. За грудневим указом 1803 р., право на реєстрацію розпов-
сюджувалося лише на тих, хто міг підтвердити, що 1782 р. він був
виборним козаком (підпомічників тепер вважали селянами)3. Таким
чином, намагатися відновити козацький статус могли лише ті, хто
втратив його з певних причин після скасування автономії. Це значно
спростило процедуру та зменшило кількість можливих претендентів.
Тепер козаками могла стати дуже обмежена кількість осіб, і практич-
но доступ до козацького стану був закритий.
Хоча імперська влада вирішила питання приналежності до козаць-
кого стану, більші труднощі вона мала з визначенням місця козаків
в імперському устрої. Традиційно вони діяли як нерегулярні війська,
що захищали порубіжні землі. Гетьманщина, однак, вже не була
порубіжжям, а заселеним і глибоким тилом імперії. Отже, численні
нерегулярні війська не відігравали значної ролі, а лише створювали
сприятливі умови для соціального неспокою. Інтеграція козаків у
невійськову імперську структуру гальмувалася через відсутність від-
повідної соціальної групи в самій імперії. Сільське суспільство
імперії майже повсюди складалося з поміщика, кріпака або держав-
ного селянина. Відхилення від цієї моделі створювали труднощі й
непорозуміння і, наскільки це було можливим, їх уникали.
Єдиним заходом уряду для пом’якшення козацької проблеми було
заохочення еміграції на порубіжні землі, де козаки могли здійснювати
свою традиційну роль. За указом від 28 червня 1803 р. їм дозволялося
переселятися на Південь та в інші малозаселені регіони4. Спокушені
1 Стороженко Н. К истории малороссийских козаков... // КС.— 1897.— № 6,—
С. 462.
2 Там же.
3 Там же. — С. 463— 464.
4 ПСЗ,- № 20823,- 28 июня 1803 г,- Т. 27,- С. 714.
243
обіцянками землі та «козацького способу життя», переселенці хлину-
ли з Гетьманщини до Чорноморського козацького кошу на Кубані.
1803 і 1809 рр. загальна кількість чоловіків, що виїхали на Кубань,
становила 22 206 осіб; між 1820—1825 рр. вона зросла до 25 620, а
в 1845—1850 рр. становила 8500і. Враховуючи те, що до цієї статис-
тики потрапляли лише дорослі чоловіки, еміграція першої половини
XIX ст. була, напевне, набагато більшою — понад 100 тис. осіб.
Проте це вирішило проблему лише наполовину. Якщо завдяки
еміграції вдалося переселити найзавзятіших, незадоволених й охочих
до землі козаків, то нічого не вдалося вдіяти з тією більшістю, яка
залишилася у Чернігівській і Полтавській губерніях.
Від часу скасування автономії до 1830-х рр. імперський уряд все
ще коливався у виборі цілей і політики щодо козаків Гетьманщини.
З одного боку, він прагнув зменшити число козаків й обернути їх
на покірних державних селян. З іншого — існувала думка, що будь-
яке подальше ослаблення козацького стану буде передчасним,
оскільки «войовничий дух» козаків міг ще пригодитися імперії.
Крім того, між центральною та місцевою адміністраціями з приводу
козацької політики нерідко виникали суперечки. Місцева адмініс-
трація, як правило, захищала залишки козацьких прав і просувала
або підтримувала різноманітні проекти відновлення козацьких вій-
ськових загонів. Центральна адміністрація — зі свого боку — часто
виказувала стремління ці козацькі права обмежити і дуже обережно
поводилася, коли мова заходила про формування козацьких війсь-
кових загонів.
Козаки зберегли своє право на землеволодіння і необмежений
продаж алкогольних напоїв2. Із вторгненням Наполеона та понов-
ленням 15 козацьких полків позиції козаків значно покращилися.
Оскільки вони постачали до війська людську силу та забезпечували
утримання 15 полків, їх звільнили від військового призову та різних
податків3. Але з серпня 1818 р. козаків знову почали призивати до
регулярної армії, а з грудня 1819 р.— скасували звільнення від
податків4. У 1820-х рр. становище козаків погіршилося ще більше,
бо тепер під сумнів ставилося їхнє право володіти землею.
Попри сенатське підтвердження 1803 р., у 1820-х рр. Міністерство
фінансів поставило питання про законність повного володіння коза-
ками своєю землею. Справу передали до Державної ради, яка
14 квітня 1823 р. постановила, що козаки володіють землею на
1 Щербина Ф. Колонизация Кубанской областе // КС,— 1883.— № 7.— С. 529 — 545.
2 Право на виробництво і продаж алкогольних напоїв було знову підтверджено
1791 і 1811 рр. Див.: ПСЗ,- № 16981.-- 7 августа 1791 г,- 1. 23,- С. 246- 247;
№ 24 832. 26 октября 1811 г.- Т. ЗІ,- С. 880-881.
3 Стороженко Н. К истории малоросеийских козаков... // КС.— 1897.— № 6.—
С. 470-480.
4 ПСЗ. № 27505.- 25 августа 1818 г,- Т. 36.- С. 410.
244
персональних засадах — подібно до шляхти, і що козацьке земле-
володіння не має нічого спільного з володінням землею державними
селянами1. Проти цього рішення виступив міністр фінансів, граф
Дмитро Олександрович Гур’єв, який твердив, що козацькі землі —
це звичайні спільні або державні землі. На доказ цього він посилався
на прийняті раніше закони, які забороняли козакам продавати
землі, і на той факт, що козаки, як і державні селяни, повинні
були сплачувати державі «оброк». Отже, твердив Гур’єв, Міністерство
фінансів повинно взяти козацькі землі під свій повний контроль1 2.
Зусилля Гур’єва блокував поборник козацьких прав, малоросійсь-
кий генерал-губернатор, князь Микола Григорович Рєпнін3. У мемо-
рандумі сенату Рєпнін подав докладну історію козацьких прав і
спростував усі закиди Гур’єва. Генерал-губернатор вказував, що
козаки завжди володіли своєю землею і що оброк, який вони
сплачували, був державним податком, а не рентою за користування
державними землями. Рєпнін пояснював, що колишні заборони на
продаж козацьких земель були запроваджені з метою запобігти
зубожінню козаків, особливо, коли до продажу земель козаків зму-
шувала старшина. Твердячи, що клас вільних господарів збагатить
імперію, Рєпнін просив, щоб усі обмеження на козацькі землево-
лодіння, переміщення та права на торгівлю й промислове вироб-
ництво були скасовані.
Польське повстання 1830 р. надало генерал-губернаторові Рєпніну
можливість продемонструвати, що імперія все ще потребує військо-
вої вправності козаків. Коли кампанія проти поляків захлиснулася,
Рєпнін запропонував знову — як це вже було 1812 р.— ввести в
дію українських козаків. У меморандумі царю Миколі генерал-
губернатор посилався на неприязнь козаків до поляків, їх відданість
цареві та імперії та їхні можливості зібратися, не гаючи часу4.
Микола, якому набридла некомпетентність його штабу, віддав роз-
порядження про мобілізацію козаків. Були сформовані 8 козацьких
полків кінноти по 1200 осіб в кожному5, а шляхта знову оплатила
озброєння полків. Однак, коли козаки вже були готові виступити,
1 Краткая записка о малороссийских козаках //ЧОИДР.— Т. 2.— 1864.— С. 114.
2 Погляди Гур’єва були підсумовані та спростовані в офіційному меморандумі
генерал-губернатора Рєпніна сенатові. Див.: Краткая записка о малороссийских
козаках,— Є. 85 — 135.
3 Рєпніна вважали ліберальним генерал-губернатором, який симпатизував справі
української автономії, і навіть звинувачували в тому, що він захищає «український
сепаратизм». Див.: Дорошенко Д. Нарис...— Т. 2.— С. 283.
4 Меморандум генерал-губернатора Рєпніна царю Миколі 1831 р. був опубл.:
ЧОИДР,- 1863. Т. 1,- С. 176- 177.
5 Павловский И. Малороссийские козачьи полки в борьбе с поляками в 1831 г. //
Труди Полтавской губсрнской ученой архивной комиссии.- 1910. Т. 7,— С. 108 -
114.
245
польське повстання було розгромлене, і козацькі загони, в яких
уже не було потреби, розпустили.
Засвідчивши лояльність козаків і той факт, що вони ще можуть
бути корисними, генерал-губернатор Рєпнін запропонував царю
Миколі, щоб козаків повернули до їхнього «колишнього військового
статусу»1. Він підготував проект, за яким не тільки відновлювалися
військові формування, але й дозволялася обмежена форма козаць-
кого самоврядування. У наступних листах до царя Рєпнін намагався
здобути підтримку для свого проекту тим, що вихваляв козаків, які
сторіччями служили за «віру, царя й Русь»1 2. Цар Микола передав
плани Рєпніна у спеціальний комітет, який мав вивчити козацьку
проблему. 13 квітня 1832 р. комітет оголосив, що «для блага Имперіи,
сохраняющей цЬлость и могущественное величіе своє подь благо-
творною сЬнію Самодержавія, не должньї бьіть терпима вь оньїхь
отдЬльньїя части, или федеральная соединенія провинцій на осо-
бахь правах»3. Обпікшися з Польщею, імперська влада знову прагну-
ла унітарної Росії.
Хоча відновлення козацької автономії було неможливе, цар Мико-
ла, задоволений діями козаків, виявив бажання подарувати їм якісь
привілеї. 25 червня 1832 р. він видав указ про козацькі землі,
податки і рекрутів4. Землі навічно передавалися козакам і їхнім
нащадкам: це означало, що козаки могли продавати своє майно
тільки іншим козакам, проте їм дозволялося викуповувати маєтки
у шляхти й різночинців, а вже цю землю продавати кому завгодно.
Указ гарантував збереження цілого ряду місцевих судових норм і
козацьке право продажу спиртних напоїв. Податок, який накладався
на козаків, приблизно дорівнював податкові від державних селян
(за винятком земельної ренти), тоді як квота набору до війська
становила 5 чоловік від 1000, а служба обмежувалася 15 роками.
Князь Рєпнін, однак, вважав ці заходи недостатніми і неодно-
разово звертався з проханнями про створення окремого департа-
менту з козацьких справ. Його зусилля не були даремними: 17 січня
1834 р. була створена Головна господарська контора для малоро-
сійських козаків (Главная хозяйственная контора для малороссий-
ских козаков)5. Вона займалася справами козацьких землеволодінь,
оподаткування, призову до війська та еміграції. На місцевому рівні
козаки могли навіть обирати деяких чиновників того департаменту.
Отже, передбачалося, що буде створений спеціальний чиновницький
1 Цей меморандум опубл.: ЧОИДР.— 1863.— Т. 1.— С. 182 — 191.
2 Стороженко Н. К истории малороссийских козаков... // КС.— 1897.- № 10. -
С. 128.
3 Там же. - С. 128.
4 ПСЗ.- 2-е изд.— № 5458,- 25 июля 1832 г.- Т. 7,- С. 398-402.
’ ПСЗ,- 2-е изд,- № 6727.- 17 января 1834 г,- Т. 9,- С. 46-52.
246
апарат, який захищатиме козаків від утисків з боку поміщиків і
контрольованої шляхтою місцевої адміністрації, але департамент
проіснував недовго. Відразу після створення Міністерства держав-
ного майна (Министерства государствеиньїх имуществ) 1837 р. коза-
ків перевели під його юрисдикцію, і вони залишилися під владою
цього міністерства до 1860-х рр.1.
Нішо не могло зупинити економічний занепад козаків — ні скупі
поступки з боку Миколи, ні перетрушування місцевої адміністрації.
Він корінився у двох взаємозв’язаних проблемах: зростанні насе-
лення та занепаді козацьких господарств. Незважаючи на постійну
еміграцію, козацьке населення Чернігівської та Полтавської губерній
постійно збільшувалося. За даними перепису, 1782 р. тут було
428 442 особи чоловічої статі; 1819 р.— 450 365; 1837—1839 рр.—
533 778; 1851 р.- 549 198; і 1860 р,- 595 989 осіб1 2. Але землеволо-
діння не збільшувалися, відтак козаки змушені були ділити свою
землю на все менші й менші клаптики, а багато з них залишилися
взагалі без землі: 1839 р., коли козаки відійшли під юрисдикцію
Міністерства державного майна, безземельними були 39 тис. сімей
(105 тис. козаків чоловічої статі)3. Одні подалися на роботи до
шляхетських маєтків або до інших козаків, інші емігрували до
Новоросії, на Дон, Кавказ і Крим.
Зміна юрисдикції над козаками на користь Міністерства держав-
ного майна мала, проте, один далекосяжний наслідок. Вона пере-
креслила всі питання особливого козацького статусу. Хоча козаки
зберігали всі привілеї, отримані 1832 і 1834 рр., вони залишалися
під юрисдикцією установи, що займалася передусім державними
селянами. Для імперської влади козаки були всього-на-всього особ-
ливою групою державних селян. Це не було новиною, бо ще 1802 р.
проголошувалося в указі сенату4. Але формування козацьких полків
1812 і 1831 рр., а також підтримка козацької справи генерал-губер-
натором Рєпніним порушили питання про їхній статус. Будь-які
плани відродити козаків як вільних вояків старої України наштов-
хувалися на імперську опозицію (зникала лише з виникненням
надзвичайних потреб під час воєн) і гинули під тягарем економічного
1 Историческос обозрсние пятидесятилетней деятсльиости Министерства госу-
дарственньїх имуществ 1837— 1887.— Ч. 2,— СПб., 1888.— С. 18.
2 Відомості за 1782 р. знаходимо в Стороженка: Стороженко II. К истории
малороссийских козаков... // КС. — 1897.— № 4.— С. 155. За 1819 р.— з доповід-
ної записки генерал-губернатора Рєпніна: Краткая записка о малороссийских коза-
ках.— С. 128. За 1837— 1839 рр. див.: Историческос обозрсние пятидесятилетней
деятсльпости Министерства государствеиньїх имуществ 1837 - 1887,— Ч. 2,— С. 18.
За 1851 і 1860 рр,— з: Матсриальї государствеиньїх имуществ.— СПб., 1861.— Т. 3.—
С. 188- 189.
3 Тешіицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні,— К., 1959.-
С. 25.
4 ПСЗ,- № 20 823,- 28 июпя 1803 г.~ Т. 27.- С. 712-715.
247
занепаду козаків. Продовжуючи вважати себе козаками, вони майже
не відрізнялися від державних селян — ні з точки зору адміністра-
тивного підпорядкування, ні своїм достатком. Із скасуванням пан-
щини, внаслідок чого державні селяни отримали землю, ця ледь
помітна відмінність ще більше згладилася. Таким чином, через 60—
80 років після ліквідації Гетьманщини козаки перетворилися у
спеціальну групу державних селян й інтегрувалися в імперську
соціальну структуру.
Імперська інтеграція
решти українського суспільства
Імперська інтеграція інших верств українського суспільства відбу-
валась відносно спокійно, без зайвої полеміки і серйозного спротиву.
На це слід було сподіватися, оскільки міщани, духовенство і селян-
ство являли собою у політичному відношенні більш пасивні еле-
менти українського суспільства. їх менше зв’язували традиції авто-
номної Гетьманщини, і вони не мали можливості справляти значний
політичний вплив. Якщо священики й міщани і згадували про свої
привілеї, то використовували їх здебільшого для зміцнення соціаль-
ного становища своїх груп, а не для того, щоб підняти голос на
захист автономії.
Асиміляція міщан відбувалася набагато швидше, ніж козаків, з
меншими адміністративно-правовими ускладненнями. По-перше,
не існувало жодних непорозумінь щодо соціально-правового статусу
українського міщанства: на відміну від шляхти або козаків, міщани
відразу отримали його імперське визнання. їх становище чітко
визначила Міська грамота 1785 р., і воно не відрізнялося від стано-
вища міщан інших частин імперії.
По-друге, автономістські традиції серед міщан були настільки
слабкими, що запровадження імперських норм не зустріло жодного
опору. Символом міської автономії було магдебурзьке право, яке
гарантувало міське самоврядування і запобігало втручанню будь-якої
зовнішньої влади у міські справи. Насправді магдебурзьке право і
незалежна міська адміністрація Гетьманщини ніколи не діяли на
повну силу. Проте, як свідчать міщанські накази до Законодавчої
комісії 1767 р., воно мало велике символічне значення для міст
Гетьманщини XVIII ст. У 1780-х рр., однак, навіть така символічна
роль, за винятком Києва, була втрачена. Всі інші міста управлялися
за російським міським законодавством у поєднанні з Литовським
статутом1.
1 Василенко II. «Право магдебургскос» // Знциклопсдичсский словарь Ф.А. Брок-
гауза и И.А.Ефрона.- 1899.- Т. 24,- С. 894-896.
248
Хоча Міська грамота 1785 р. не скасовувала ні магдебурзького
права, ані жодного іншого зводу законів, вона все ж таки карди-
нально перебудовувала структуру міської адміністрації та судочин-
ства. Новостворені адміністративні посади і процедури недвозначно
порушували положення магдебурзького кодексу, але міщани настіль-
ки слабо пам’ятали про нього, що, крім Києва, ніде на це навіть
не звернули уваги. Проте імперський уряд сам нагадав міщанам
про магдебурзьке право. 1824 р. сенат переглянув рішення в справі
торгівлі у Полтаві, оскільки попередня постанова була ухвалена на
підставі Литовського статуту, а не магдебурзького права. Сенат
уповноважив міські суди і надалі користуватися магдебурзьким пра-
вом повсюди, де його можна було застосувати. Але дотриматись
цього було неможливо, оскільки суди не мали навіть текстів ма-
гдебурзького кодексу. Внаслідок цього міністерська комісія запро-
понувала здійснити нове видання та російський переклад (магде-
бурзький кодекс був доступний тільки німецькою, латинською і
польською мовами). Справу передали Сперанському, який у спе-
ціальному меморандумі вказав, що магдебурзьке право вже давно
витіснили Литовський статут і російське законодавство, і рекомен-
дував надалі дотримуватися поточних норм1. У 1831 р. магдебурзьке
право було офіційно скасоване на Лівобережній Україні1 2. У Києві
воно було у вжитку до 1834 р.3
Третім фактором, що прискорив імперську інтеграцію, було неста-
більне політичне й фінансове становище українських купців. У
1780-х рр. Шафонський відзначав, що міжнародна торгівля здійсню-
валася переважно через греків та інших іноземців, у той час як
внутрішню торгівлю, зокрема на ярмарках, контролювали росіяни.
У 1782 р. з 1483 купців, зареєстрованих у Чернігівській губернії
(за винятком інших іноземців), було 896 росіян і 587 українців4.
Шафонський відносив малий- відсоток українських купців на раху-
нок того, що в Гетьманщині не було власної столиці. «Во всей
Малой Россіи н'Ьть ни одного купца изь природньїхь Малороссіянь,
которьій бьі собственнаго денежнаго капитала тьісячь тридцять
йміть»5. Навіть при бажанні українські купці не могли опиратися
Міській грамоті, бо не мали відповідного багатства і влади.
На відміну від українців, грецьким купцям Гетьманщини вдалося
залишитися вільними від положень Міської грамоти. На прохання
1 Про постанову сенату 1824 р., пропозицію російського перекладу магдебурзького
права та позицію Сперанського з цього приводу пише Н.Василснко: Василенко Н.
Право магдебургскос... — С. 894 — 896.
2 ПСЗ.— 2-е изд.— № 4319.— З февраля 1831 г.— Т. 6.— С. 119 — 122.
3 История Києва. В 2 т.— Киев, 1960,— Т. 1.— С. 294 — 295; Щербина В. Боротьба
Києва за автономію.— С. 214.
4 Шафонасий А. Чсрниговского намсстничсства...— С. 187.
5 Там же,— С. 22.
249
Ніжинського грецького братства Катерина видала указ про продов-
ження грецьких економічних привілеїв, звільнення їх від податків
та квартирування військ і забезпечення в Ніжині окремого грецького
магістрату та суду1. Цим користувалися близько 500 грецьких сімей,
що тримали в своїх руках торгівлю з Османською імперією1 2. Випадок
з греками свідчить, що в разі потреби з Міською грамотою можна
було і не рахуватися.
Врешті-решт, Міська грамота 1785 р. була прийнята без особливих
проблем, оскільки не зачіпала прав найбільшої групи міських жите-
лів — міщан, які, на відміну від купців, переважно були українцями.
У Чернігівській губернії, наприклад, із загальної кількості 19 139 за-
реєстрованих міщан лише 654 були росіянами, решта — українцями3.
Міська грамота залишала, по суті, недоторканим головний стрижень
міського життя — структуру ремісничих цехів, встановлюючи тільки
термін навчання і певні обмеження щодо цін. У багатьох дослід-
женнях показано, що навіть після запровадження більш продуманої
Постанови про цехи 1799 р. українська цехова структура змінювалась
дуже повільно4. У 20-х рр. XIX ст., однак, ремісничі цехи перет-
ворилися на частину державної адміністрації і, таким чином, втрати-
ли характерні риси українських цехів: корпоративне самоврядування
виробництва, контроль за якістю, цінами, відбором і навчанням
майбутніх членів цехів5.
Хоча відкритої опозиції Міській грамоті не було, її не сприйняли
одностайно. У Києві, з його сильними автономістськими традиція-
ми, положення грамоти вміло поєднали з місцевими традиціями.
Магдебурзьке право залишалося в силі, а київський патриціат зберіг
контроль над урядом і фінансами і навіть відновив традиційну
частину київської адміністрації — міліцію6. 1796 р. зміцнилися адмі-
ністративні зв’язки Києва з Гетьманщиною, і він став столицею
новоствореної на Правобережжі Київської губернії. Після того як
внаслідок другого поділу Польщі Правобережна Україна стала части-
ною імперії, імперська влада стала більш толерантно ставитися до
регіональних особливостей. Напевне, саме з цієї причини Києву
1 ПСЗ,- № 16250,- 1 окгября 1785 г,- Т. 22 - С. 447.
2 Шафонский А. Черниговского наместничества...— С. 468 — 476.
3 Там же.— С. 187,
4 Клименко П. Цехи на Україні,— К., 1929,— С. 1 — 120; Лазаревська К. Матеріали
до історії цехів на Лівобережній Україні XVII —XIX вв. // ЗІФВ ВУАН,— 1925,—
Т. 6,— С. 20 — 33; її ж. Київські цехи в другій половині XVIII та на початку
XIX віїсу // Київ та його околиця в історії і пам'ятниках // Записки Українського
наукового товариства,— К., 1926,— Т, 22,— С. 275 — 308; Королівський М. Архівна
спадщина київських цехів // ЗІФВ ВУАН,— 1927,— Т, 11,— С. 262 — 286.
5 Клименко П. Цехи на Україні,— С. 160—166.
6 Кисвское представительство прежнего времеии// КС,— 1882,— № 5,— С. 177 —
183; Щербина В. Боротьба Києва за автономію,— С. 210.
250
не заборонялося зберігати свої особливості в адміністрації довше
від лівобережних міст. Дійсно, 1797 і 1802 рр. давні київські привілеї
були знову підтверджені1.
Посилаючись на свої давні права, кияни намагалися стримати
активність іноземців, особливо росіян та євреїв, у торгівлі й ману-
фактурному виробництві. Хоча мешканці міста робили все можливе,
щоб перешкодити поселенню євреїв, 1797 р. в місті вже проживало
1411 євреїв з правого берега, і кількість їх постійно зростала1 2.
Нерідко участь у київських ярмарках служила приводом для в’їзду
євреїв. Після кількамісячного перебування багато євреїв вже мали
можливість купити собі будинок і стати постійними мешканцями.
Київські міщани неодноразово зверталися до імперської влади з
проханням вигнати тих незаконних поселенців3. Врешті-решт, у
1830-х рр. були вжиті відповідні заходи й київські євреї були змушені
перебратися за межі міста4.
Вигнання євреїв було Пірровою перемогою, бо супроводжувалося
остаточним скасуванням муніципальної автономії та втратою київ-
ським патриціатом свого привілейованого становища на користь
інших конкурентів — росіян, які до середини XVIII ст., подібно до
євреїв, не мали права на постійне оселення в Києві. Однак тоді
росіянам вдалося проникнути в замкнутий київський міщанський
клас: вони ставали помічниками або навіть партнерами у створю-
ваних торговельних компаніях. Поступово все більше і більше росіян
прибувало в Київ, і в 30-х рр. XIX ст. їх уже було достатньо для
того, щоб кинути виклик контролеві муніципальної адміністрації5.
Боротьбу між міськими фракціями українців і росіян остаточно
вирішила імперська влада. 1821 р. сенатові стало відомо, що україн-
1 ПСЗ.— № 18 142.— 16 октября 1797 г,— Т. 24.— С. 736. Указ від 15 верес-
ня 1802 р., що підтверджував усі привілеї, у «Полное Собранне Закоиов» включений
не був. Л.Мацеєвич описав церемонії, що відбувалися у Києві у зв’язку з прийняттям
і офіційним проголошенням указу. Див.: Мацеевич Л. Из жизни Києва в началс
исходящего столетия // КС.— 1896.— № 11. — С. 65—67.
2 Географическо-статистический словарь Российской империи. В 5 т. / Под ред.
И.Ссменова.— СПб., 1863 — 1885.— Т. 2,— С. 622. В Росії проводилася офіційна
політика недопущення євреїв у Московію, а пізніше — в Російську імперію. З
поділами Польщі Росія отримала численне єврейське населення, але й тоді імперська
влада намагалася ие допустити розселення євреїв у власне Росії, обмеживши територію
їхнього поселення польськими землями та Україною (смуга осілості). До поділів
Польщі в Гетьманщині проживала невелика кількість євреїв.
3 Одна з тих петицій була опублікована. Див.: Мелочи из архивов Юго-Западного
края; ходагайство киевских іраждан о виселений из Києва евреев (1830 г.) // КС.—
1901,- № 10,- С. 12-13.
4 фундуклей И.И. Статистическое описаиие Киевской губериии. В 3 т. В 4 ч.—
СПб., 1885.— Ч. 1.— С. 261. Указ вийшов 2 грудня 1827 р., але минуло ще два
роки, поки євреї встигли продати своє майно і виїхати з міста. Отже, багато євреїв
залишалося в Київі ще на початку 1830-х рр.
5 Найкраще російсько-український конфлікт у Києві подав Прокопович. Див.:
Прокопович В. Під золотою корогвою.— Париж, 1943.— С. 63 — 72.
251
ська адміністрація Києва розтратила мільйони карбованців з міської
казни. Розслідування цього скандалу тривало до жовтня 1834 р.,
аж поки чиновників, причетних до розтрати, не позвільняли1. Міся-
цем пізніше всі залишки автономії, включно з магдебурзьким пра-
вом, були знищені.
Скандал був просто зручним приводом для змін в імперській
політиці. Перед лицем польського повстання, яке перекинулося і
на Правобережжя, Микола І вирішив скасувати всі залишки само-
врядувальних інституцій та місцевих особливостей. Генерал-губер-
натор Бібіков приступив до впровадження в життя політики «злучен-
ня цієї землі (Правобережної України разом з Києвом,— З.К.) з
Великоросією»1 2. Таким чином, російська фракція здобула контроль
над адміністрацією міста; наступними чотирма бургомистрами були
російські купці. Микола був настільки рішуче настроєний покласти
край особливому становищу київських міщан, що кожному купцеві
або ремісникові з імперії, який оселявся у Києві, дарував трирічне
звільнення від податків3. Як і очікувалося, місто захлиснули ново-
прибульці, і вже 1845 р. із 6 048 зареєстрованих майстрів ремісничих
цехів місцевих було тільки 3059, а 2089 — приїхали з інших міст4.
Більшість з новоприбульців були росіянами, які перебрали повний
контроль над будівництвом (2848 майстрів, поденщиків і підпоміч-
ників)5. Утративши автономію, купці та ремісники стали частиною
етнічно різнорідного імперського стану.
Боротьба киян породила всього-на-всього єдиний відомий літе-
ратурний твір, що походив з міщанських кіл колишньої Гетьман-
щини: «О скорбе киевлян о потере магдебургского права»6. Протест
написаний у вигляді довгої поеми українською мовою у незвичайно
різкому антиросійському тоні. У поемі нарікалося, що «бородаті»,
кацапи (тут: цапи), приїжджають з Тули, Калуги, Брянська та інших
міст і захопили Київ. Анонімний автор розмірковує над тим, що
єдиний вихід для киянина — це покинути свою дружину й дім і
залишити місто. Він звинувачує попередню адміністрацію міста в
1 Цей скандал докладно описує Каманін. Див.: Каманин И. Последние годьі
самоуправления Києва по магдебургскому праву // КС.— 1888.— № 5.— С. 140 —
168; № 8,- С. 157- 195; № 9.- С. 597-622.
2 Щербина В.І. Нариси з історії Київа, відколи приєднано його до Московської
держави до початку світової війни і революції (1654 — 1914) // Нові студії В.І.Щербини
з історії Київа,— Київ, 1926,— С. 19.
3 НСЗ.- изд. 2-е,- № 7931.- 8 марта 1835 г,- Т. 10,- С. 211.
4 фундуклей И.И. Статистическое описание,— Ч. 1.— С. 380.
5 Там же. Оскільки за даними переписів від 1782 до 1897 рр. українці та росіяни не
розрізнялися, доводиться посилатися на таку непряму інформацію, як контрольована
однією національністю гільдія або професія.
6 О скорбе киевлян о потере магдебургского права // КС,— № 5.— 1882.—
С. 352-357.
252
тому, що вона втратила українські права через корупцію і шахрай-
ство, й приходить до висновку, що тепер «правити будуть моско-
вити».
У решті колишньої Гетьманщини імперська інтеграція міст про-
ходила значно швидше, без місцевого опору. На Лівобережжі не
існувало сильних традицій самоврядування, а влада не була настільки
терпимою, як у Правобережній Україні. Наприклад, у Чернігові
запровадження Міської грамоти не викликало жодного протесту.
Наслідки ж імперської інтеграції були такими самими, що й у
Києві. Передусім до міста розпочався сильний наплив євреїв: якщо
, 1786 р. тут проживав тільки один єврей, і то за межами міста, то
1796 р. євреї зробили, правда, безуспішно, спробу отримати муні-
ципальну монополію на виробництво й продаж спиртних напоїв,
а 1802 р. у Чернігові вже було достатньо євреїв для того, щоб мати
свою синагогу, школу і цвинтар1. У середині сторіччя єврейські
міщани перевершили чисельністю християн: 2741 єврей, 2012 право-
славних і 7 старовірів1 2.
Водночас чернігівські міщани зіткнулися зі значно меншим, але
постійним напливом росіян. У 1787 і 1797 рр. чернігівська дума
розглядала скарги про те, що росіяни незаконно торгують у межах
міста3. Конфлікт досяг свого апогею 1815 р., коли росіяни (здебіль-
шого у будівництві) намагалися організувати свою власну гільдію.
У петиції до губернського уряду 151 російський міщанин скаржився
на те, що їх непропорційно оподатковують і що забагато росіян
відбирають для призову в армію4. У своїй відповіді Чернігівська
дума вказувала на те, що росіяни не виконують своїх зобов’язань
щодо міста, а багато з них, як виявилося, були волоцюгами. Черні-
гівська дума, однак, не мала нічого проти російської гільдії у
і випадку, якби члени гільдії виконували свої муніципальні обов’язки.
Але коли генерал-губернатор Рєпнін дізнався про існування тільки
російської гільдії, він наказав негайно її ліквідувати (1818) і заре-
єструвати членів цехів не за національністю, а за професією. Як вия-
I вилося, це не був поодинокий випадок, оскільки генерал-губернатор
розіслав циркуляр про скасування всіх етнічних цехів у Чернігівській
і Полтавській губерніях. Отже, імперська влада ще раз сприяла
. створенню об’єднаного, але етнічно різнорідного класу міщан.
1 Хижняков В. Черниговская старина (1765 — 1810); по архивннм бумагам город-
ской думи // КС.- 1890.- № 6- С. 373-375.
2 Маркевич Н. Чсрнигов: историчсское и статистичсское описание Чернигова //
ЧГВ.- 1852.- № 10.- С. 4.
3 Тищинский А. К истории края: Столетие Черниговской думьі // ЧГВ.— 1888.—
№ 3.— С. 4; Хижняков С. Черниговская старина,— С. 375.
4 Інцидент переказується у циркулярі генерал-губернатора Рєпніна про скасування
етнічних цехів у Чернігівській і Полтавській губерніях. Циркуляр опубл.: Павлов-
ский И.Ф. Об уничтожении плотницкого цеха русской породи // Труди Полтавской
архивной комиссии,— 1909.— Т. 6.— С. 317 — 318.
253
Подібних прикладі® не бракувало по всіх містах Гетьманщини,
за винятком Ніжина • Здебільшого завдяки існуванню грецького
братства, Ніжин був більш космополітичним містом Гетьманщини,
ніж інші На час скасування Гетьманщини там було 163 українських,
90 російських і приблизно 700 грецьких, болгарських і волоських
купців. Серед ремісників переважали українці: 4817 українців і
88 росіян1. Тоді ж Д° міста стали прибувати євреї. 1797 р. міщани
звернулися до імперської влади з проханням заборонити євреям
оселятися в Ніжині1 2- Петиції залишалися без відповіді, і в середині
століття місто стало Ще більш космополітичним — додалося понад
2 тис. єврейських купців і ремісників3.
Оскільки грецьке братство зберегло свої привілеї, Ніжин, пере-
буваючи піп українською адміністрацією, мав два уряди і дві судові
системи. Впродовж першої половини XIX ст. між ними неодноразово
виникали суперечки 3 питань оподаткування, протипожежної служ-
би, паспортного режиму та багатьох інших муніципальних проблем4.
Ці змагання відсуНУ™ на другий план українсько-російські тертя
у купецькій та ремісничих гільдіях.
У середині XIX ст- українські купці на території колишньої
Гетьманщини становили вже меншість. За переписом 1851 р., у
Полтавській губернії бУло 1381 єврейський купець (6-у першій
гільдії, 22 — у другій- 1353 — у третій) і 1 229 православних (4-у
першій гільдії, ЗО — У ДРУГІЙ, 1095 — у третій)5. У Чернігівській
губернії українських купців було більше, ніж єврейських: відповідно,
2848 і 767, але навіть у цьому випадку широкомасштабна торгівля
була в руках євреїв- Християни не мали достатнього капіталу для
першої гільдії в той час як у ній були зареєстровані 59 єврейських
купців (у другій гіДЬДІЇ— 82 християнина і 15 євреїв; у третій
гільдії — 7766 І 693- відповідно)6. До цього ще слід . додати 900
греків, волохів, персів і молдаван, які належали до грецького братства
і які не могли вступа™ У російські купецькі гільдії7. На жаль, немає
можливості точно піДрахува™ кількість російських купців у Гетьман-
щині. Тогочасна література і деякі наукові праці вказують на те,
1 Шафонский А. ЧерЯиговского наместничества...— С. 475 — 476.
2 Прощенне «граждаН* гоР°Да Нежива о запрещении євреям розничной торговли /
Изд. В.С.Иконников.— КС.— 1898.— № 6.— С. 86 — 89; Прошение нежинских куп-
цов н мещаи о воспреШсИИИ польским и австрийским євреям розничной торговли
на ярмарках Малороссии 1797 г. І Изд. А.Лазаревский.— КС.— 1902.— № 7 — 8.—
С. 12-15.
3 Геоірафичсско-статистический словарь Российской империи.— Т. 3.— С. 569; Го-
род Нежии // Журнал Министерства внугреиних дел.— 1846.— Т. ІЗ,— С. 261—298.
4 Харлампович К. Нариси 3 історії грецької колонії в Ніжені // ЗІФВ ВУАН.—
1929,- Т. 24.- С. 109 —2°5-
5 Кеппен П. Девятая ревизия.- СПб., 1857,- С. 184-185.
6 Там же.
7 Город Нежии,— С. 291.
254
що у внутрішній торгівлі, особливо на ярмарках, панували росіяни
та євреї1. МДомонтович, який збирав військову статистику, припус-
кав, що дві третини купців Чернігівської губернії були росіянами
і євреями, і лише одна третина «складається з місцевого населення,
малоросів»1 2.
Українські ремісники сяк-так провадили свої справи під подвій-
ним тиском новоприбулих росіян та євреїв. У Полтавській губернії
євреї становили близько одної третини всіх зареєстрованих у гільдіях
ремісників (євреїв — 9448; християн — 18 358), а у Чернігівській
губернії — майже одну п’яту (євреїв — 12 378; християн — 47 955)3.
На жаль, оскільки статистика не розрізняла українців і росіян,
неможливо навіть приблизно визначити рівень російського прони-
кання у ремісничі гільдії. Судячи з тих конфліктів, що мали місце
у Києві й Чернігові, їхня кількість мала бути досить значною,
особливо у будівництві.
Запровадження Міської грамоти мало далекосяжну мету інтегру-
вати українських купців і ремісників в етнічно перемішаний імпер-
ський міщанський клас. Саме це, сильніше від усіх інших факторів,
обривало зв’язки мпцан з минулим Гетьманщини. Українське місто
набувало все більш етнічно різнорідного, а лінгвістично — росій-
ського характеру. Російська мова була мовою не тільки торгівлі та
промисловості, а й урядовою мовою. До русифікації міст спричи-
нилися численні імперські чиновники, що заполонили губернські
та повітові столиці.
Імперська інтеграція Гетьманщини принесла з собою часткову
русифікацію ще однієї соціальної групи — духовенства. У XIX ст.
священнослужителі стали окремою замкнутою соціальною групою —
у Полтавській губернії їх було 8073, а у Чернігівській — 7097 осіб4.
До цього часу представники шляхти, козаків і навіть селян мали
можливість ставати священиками або ченцями5, бо їхній статус
вважався покликанням, професією, але не окремою соціальною
категорією або станом. Впровадження подушного податку, державне
регулювання кількості священнослужителів і обов’язкова семінарсь-
ка освіта спричинили до того, що клір перетворювався на замкнутий
1 Аксаков И. Исслсдование о торговлс на украинских ярмарках.— СПб., 1858.—
С. 12—15, 47 і наступні; Николайчук О. Ильииская ярмарка в псриод се
существоваиия в г. Ромнах // Труди Полгавской архивной комиссии.— 1906,—
Т. З,- С. 54-59.
2 Дамонтович М. Материали для географии и статистики России. Чсрниговская
губериия.— СПб., 1865.— С. 156.
3 Кеппен П. Дсвятая рсвизия.— С. 186—187.
4 Там же.— С. 209.
5 Лазаревский А. Очерки из бита Малороссии XVIII века. І: Приходскос духо-
венство; II: Монахи // РА.— 1871.— Без тома.— С. 1884 — 1905; Крьіжановский Е.М.
Очерки бита южно-русского ссльского духовенства в XVIII в,— В ки.: Собрание
сочинсиий Е.М.Крижановского.— Киев, 1890,— Т. 1.— С. 391—439.
255
стан. Оскільки осіб, що підлягали подушному оподаткуванню або
призову на військову службу, не могли приймати до кліру1, канди-
дати на духовний сан повинні були належати до двох станів,
звільнених від згаданих повинностей: шляхти або кліру. Церковна
служба не була соціально престижною або матеріально вигідною і,
таким чином, для шляхти — непривабливою. Обов’язкове семінарс-
ьке навчання ще більше звужувало можливості для сторонніх осіб
отримати духовний сан, оскільки до семінарій приймали практично
лише синів священиків1 2. Врешті-решт, держава суворо регулювала
кількість душпастирів і ченців для кожної парафії. Конкурс був
дуже складним, оскільки від подушного податку звільнялися лише
ті, хто посідав офіційно визнані позиції. Якщо на посаду у парафії
претендував хтось з синів місцевих священиків, то, завдяки сімейним
зв’язкам, практично було неможливо, щоб та посада перейшла на
користь прибульця3.
Таким чином, у XIX ст. громада позбулася свого права обирати
на священика місцевого жителя з тим, щоб пізніше він отримував
богословську освіту і здобував висвячення. Так само громада вже
не могла запросити до себе іноземного священика, рукоположеного
у Молдавії чи Османській імперії, або навіть з іншої частини
Російської імперії. Ті ж нечисленні громади, що намагалися продов-
жити традицію виборів, на практиці були обмежені до вибору одного
з синів попереднього місцевого священика.
Як не дивно, міцні місцеві корені кліру не запобігли його руси-
фікації. Перетворившись на окремий клас, священики навчалися
російською мовою, писали один до одного по-російськи, розмовляли
по-російськи вдома і навіть проповіді у селах читали російською
мовою4. Яскравий і стислий опис українського парафіяльного кліру
1 У 1770— 1771 рр. сенат і синод вимагали виключення з числа духовенства
зареєстрованих для подушного податку. Див.: Ггее^е бге&огу Ь. Зосіаі МоЬіІіІу апд
Іііе Киа&іап РагіДі Сіегву іп Ніс Еі§ііІееп11і Сепіигу // 81ауіс Кєуієи'.— Уоі. 33.— 1974. —
№ 4,— Р. 655-656.
2 В колишній Гетьманщині цю політику започаткував митрополит Самуїл Ми-
славський. Див.: Рождественский Ф. Самуил Миславский... // Труди КДА,— 1877.—
№ 4.— С. 31. Продовжив її митрополит Гавриїл Банулеско-Бондоні. Див.: Чехов-
ский В. Киевский митрополит Гавриил Банулеско-Бондони (1799 — 1803) // Труди
КДА.— 1904.— № 10.— С. 274. Доступ до семінарій виключно сииам священиків,
очевидно, був розповсюджений по всій імперії. Див.: Ргееіе 6. Зосіаі МоЬіїйу...—
Р. 653.
3 Митрополит Бондоні безуспішно намагався припинити практику, коли родини
священиків контролювали призначення на посади у певних парафіях. Див.: Чехов-
ский В. Киевский митрополит Гавриил Банулеско-Бондони // Труди КДА.— № 8,—
1904. - С. 105-108.
4 Кистяковский Ф. Воспоминапия (1807 — 185? г.) // КС.— 1895.— № 1,—
С. 44-63; № 2.— С. 218-233; - № 4,- С. 114-130; - № 7-8.- С. 185-210; -
№ 9.- С. 346 - 366; - № 10.- С. 113-118; - № 11.- С. 244-258; - № 12.-
С. 380 — 396; Власовський І. Нарис історії Української православної церкви.—
Т. 3.— С. 251 — 262. Найкраще різницю між старим духовенством і більш освіченим,
256
ч’ XIX ст. подає М.Грушевський: «Право сільських громад вибирати
собі духівників скасоване. На парафії стали приходити люди більш
освічені, але громаді цілком чужі і неохотні до зближення з нею.
Пройшовши змосковщену школу, кандидати на священство, навіть
і ті, що вийшли з українського села, відривались від народної мови,
дивились на неї і на українську народну стихію згорда, легковажачи
народний обряд і культуру. Маючи вказівки згори, старались вико-
рінювати все, що не підходило під московський взірець. Народові
замість того нічого позитивного не давали і сліпо тримались мо-
сковської книжки й культури, бувши настрашені урядовими нагін-
ками й заборонами всілякого „українського сепаратизму“. Українська
народна мова була вигнана з проповідниці і зі школи. Не тільки
громадська праця, але навіть просте зближення до селян чи братаннє
з ними було для священика річчю небезпечною, викликаючи підоз-
ріливість адміністрації та поміщиків, на послугах яким стояла вся
нижча московська адміністрація. Духівники водять товариство з дріб-
ними панками, поліційними урядовцями, крамарями, для сільської
ж громади у них тільки домагання оплат»1.
Нарешті, скасування української автономії означало закріпачення
селян у приватних маєтках, кульмінацію процесу, який розпочався
ще наприкінці XVII ст. Прив’язаний до землі та оподаткований
подушним податком, селянин тепер ще більше, ніж будь-коли,
залежав від ласки свого поміщика. Хоча, як здається, у трудових
повинностях селян щодо землевласників негайних змін не відбулося,
скасування автономії закрило більшість легальних шляхів до поліп-
шення їхнього становища. Якщо знищення Запорозької Січі народ
оплакував у своїх піснях, то немає жодних вказівок на те, що
селяни дуже сумували за Гетьманщиною та її інституціями. У
відповідь на скасування автономії і остаточне закріпачення вони
просто втікали від своїх господарів. Між 1782 і 1791 рр. приблизно
35 тис. селян з Київської та Чернігівської губерній втекли від своїх
господарів і здебільшого подалися на Південну Україну й Дон.
Якщо мати на увазі, що загальне селянське населення цих губерній
становило майже 700 тис. чоловік, то це означало, що за короткий
період в 9 років повтікали 5 % усіх селян* 1 2. З колонізацією південних
земель і жорстоким імперським переслідуванням утікачів процес
але зрусифікованим молодим поколінням описав у своєму художньому оповіданні
Іван Нечуй-Левицький: Нечуй-Левицький І. Старосвітські батюшки та матушки (багато
видань). Левицький сам походив з родини священиків і був випускником Київської
духовної семінарії.
1 Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні.— Львів.— 1925.— С. 112—113.
2 Дубровський В. Селянські втечі на Лівобережній Україні наприкінці XVIII ст.
(1782 — 1791 рр.) І Чернігів і Північне Лівобережжя І Записки Українського наукового
товариства,- К, 1928,- Т. 23,- С. 394 - 396.
9 6-264
257
цей дуже ускладнювався, проте втечі продовжувались. Між 1822 і
1833 рр., наприклад, за це було вислано у Сибір 1349 селян з
Полтавщини і 1827 — з Чернігівщини1.
Іншими засобами, за допомогою яких селяни могли висловити
своє незадоволення, були петиції до уряду та насильства. До місцевої
і часом до центральної, влади надходили сотні петицій1 2. Заре-
єстровані селянами хотіли довести, що насправді вони були коза-
ками. Закріпачені своїми землевласниками селяни намагалися помі-
няти свій статус на державних селян. Коли петиції не мали успіху,
вони час від часу вдавалися до насильств. У с. Морозівці селяни
виступили з протестом проти того, що за переписом 1782 р. їх
зареєстрували не державними, а приватними селянами. Вони «за-
арештували» поміщика, вигнали місцеву владу і направили делегацію
до київської губернської адміністрації. Розслідування показало, що
вимоги селян Морозівки були справедливими, і їх зареєстрували
як державних селян3. Хоча поодинокі випадки насильства з боку
селян і мали місце4, масові повстання, що охоплювали б цілі села,
не спостерігалися, а там, де вони все ж таки відбувалися, в них
брали участь козаки, що втратили землю, луку або ліс5.
Якщо Катерина спромоглася скасувати українські інституції та
швидко запровадити російську імперську адміністрацію, то для
повного сприйняття імперської соціальної структури українському
суспільству знадобилося більш як півстоліття. Впродовж цього часу,
за деякими винятками, українська шляхта асимілювалася з росій-
ським дворянством, козаки поступово перетворилися на фактично
державних селян, купці та ремісники розчинилися в етнічно різно-
рідному, але лінгвістично російськомовному імперському міщансь-
кому стані, клір став частково зрусифікованою замкнутою кастою,
а селяни у приватних маєтках були повністю закріпачені.
1 Гуржій І.О. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосниць-
кого гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.).— К., 1958,— С. 79. Окремий розділ
своєї праці Гуржій присвячує селянським втечам (С. 69 — 82).
2 Там же,— С. 53 — 59.
3 Там же.— С. 83 — 84.
4 Про це див.: Иенатович И.И. Крестьянское движсиие в первой четверги
XIX века,— М., 1963.— С. 294 — 321; Гуржій І.О. Боротьба селян...— С. 53—68,
83—105; Історія селянства Української РСР. В 2 т.— К.— 1967.— Т. 1.— С. 327 —
335.
5 Козаки брали участь практично у всіх більших повстаннях першої чверті XIX ст.,
про які згадує Гуржій. Див.: Гуржій І.О. Боротьба селян...— С. 83—105. Радянські
історики трактували козаків як частину селянства і, таким чином, могли говорити
про зростання селянського руху з кінця XVIII ст. до скасування кріпацтва.
Розділ VIII
РОСІЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ
І УКРАЇНСЬКА АВТОНОМІЯ: ВИСНОВКИ
Російський централізм має глибокі коріння ще в історії Московії,
а ідея всемогутнього монарха як помазаника Божого забезпечила
створення механізму легітимності й єдності імперії. Концентрація
влади запобігала виникненню будь-яких незалежних центрів. У
процесі розширення своїх володінь Московія поширювала своє
розуміння влади на ці території, знищуючи там усі місцеві особ-
ливості. Пступово вона перетворилася у величезну багатонаціональ-
ну, але централізовану імперію.
Процес створення унітарної держави був складний і неоднознач-
ний. На цьому шляху Росія не лише крокувала вперед, але й
відступала назад. Збираючи «російські землі» й поширюючи свою
владу на віддалені території, Московія зустрілася із значним опором
централізмові, що змушувало її іти на поступки місцевим осілим і
кочовим народам, а також порубіжним козацьким формуванням.
Більше того, посуваючись на захід, Росія набула території й народи,
що вже мали добре розвинуті концепції регіональних і корпора-
тивних прав та інституції самоврядування. Цей міцний регіоналізм
серйозно загрожував ідеям централізованої та унітарної Російської
імперії. Великою мірою в Гетьманщині Росія вперше зіткнулася з
таким типом західного регіоналізму та самоврядування.
Боротьба між доцентровими силами, що виступали за єдність в
адміністрації, соціальній структурі та способі життя, і відцентровими,
які вимагали збереження автономних органів урядування, місцевого
укладу і звичаїв, досягла свого апогею за часів правління Катери-
ни II. Нові західні концепції та погляди підштовхнули поступ Росії
до централізму й єдності. Під впливом камералістської думки, Про-
світництва і концепції добре зорганізованої поліцейської держави
Катерина намагалася досягнути більшого контролю над провінціями,
раціоналізувати та збільшити прибутки держави, принести своїй
імперії прогрес, просвітництво та добробут. Інструментом цього мав
бути більш раціональний та активний уряд. Автономні землі, регіо-
нальні права та спеціальні соціально-економічні прерогативи вважа-
лися тільки перешкодою на шляху до створення нового, просвіт-
ницького ладу. Тому, реорганізуючи Росію, Катерина запровадила
9»
259
нову адміністрацію в усіх куточках імперії, включно з територіями,
що мали певні привілеї.
В результаті автономні інституції Гетьманщини були скасовані,
а регіон поступово інтегрований в Російську імперію. Процес про-
йшов дві стадії: первісну і другу, яка принесла дійсне запровадження
імперської адміністрації та інституцій. Перша стадія розпочалася
1764 р. з вимушеної відставки Розумовського і формулювання Кате-
риною чіткої політики, спрямованої на поступову інтеграцію всіх
автономних земель. Між 1764 і 1782 рр. основні українські інституції
залишалися недоторканими, але генерал-губернаторові Рум’янцеву
вдалося заплутати їх у тенетах імперської бюрократії і зробити
залежними від імперських інституцій. Коли цей процес завершився,
Гетьманщина вже була підготовлена для остаточного скасування
автономії. Незадоволення, викликане скасуванням гетьманського
уряду, вщухло, а ворожнечу між українською новою шляхтою та
генерал-губернатором Рум’янцевим замінили співробітництво і на-
віть дружба. Коли Катерина, стривожена соціально-політичними
заворушеннями, приступила до розробки плану реорганізації Росії,
доля Гетьманщини була остаточно вирішена. Із запровадженням
провінційної реформи в Гетьманщині 1782 р. розпочалася друга,
вирішальна стадія інтеграції. Були ліквідовані українські адмініс-
тративна, фінансова і судова системи, церква втратила свої багатства
і залишки будь-яких місцевих особливостей. Козацькі військові
формування розпустили, а на населення розповсюдили імперську
військову повинність. Наприкінці правління Катерини Гетьманщи-
ною, за окремими винятками, вже управляла імперська бюрократія
згідно з імперськими нормами.
Українська соціальна структура, однак, ще довго не відповідала
імперському взірцеві. Якщо міщани невдовзі стали частиною етнічно
різнорідного зрусифікованого стану, а клір трансформувався у част-
ково зрусифіковану замкнуту соціальну групу, то інтеграція україн-
ської шляхти та козаків виявилася набагато складнішою. Крім того,
імперська влада проводила стосовно цих двох груп непослідовну
політику. Спочатку, у 1783—1785 рр., практично вся українська
шляхта була допущена у дворянство. Потім, на зламі століття,
Герольдмейстереька контора анулювала тисячі патентів і запровадила
суворі обмеження для тих, хто претендував на імперське дворян-
ство на підставі українських рангів. Це стало причиною двадцяти-
п’ятирічної боротьби української шляхти проти Герольдмейстерської
контори і сенату. 1 хоча більшість українських рангів були все ж
таки визнані (за винятком двох найнижчих), це тривале, виснажливе
змагання сповільнило асиміляцію української шляхти.
Так само, імперська влада вагалася стосовно козаків — групи,
що ніяк не підходила під якісь імперські стандарти. З одного боку,
існувала досить сильна тенденція звести статус козаків до статусу
260
державних селян; з іншого — за часів військової небезпеки імперська
влада формувала з них нерегулярні загони і відтак відроджувала
козацький статус. Врешті-решт, у 30-х рр. XIX ст. козаки остаточно
отримали статус спеціальних державних селян. Отже, лише тоді укра-
їнське суспільство наблизилося до імперської соціальної структури.
Перша реакція в Гетьманщині на імперську інтеграцію й асимі-
ляцію була повністю негативною. Щоб протидіяти автономістським
вимогам української шляхти, Рум’янцев був змушений вдатися до
репресій і арештів. Незважаючи на ці заходи, такі провідники, як
захисник шляхетських прав Григорій Полетика та київський митро-
полит Арсеній Могилянський, закликали не тільки до збереження
автономії, але й до відновлення давно втрачених прав. Законодавча
комісія 1767—1769 рр. показала, що всі верстви українського су-
спільства, за винятком пасивного селянства, плекали свої автономні
права. Але виявилось, що це суспільство не було єдиним, а його
політичну активність повністю контролювали шляхта й вище духо-
венство. Інші верстви (козаки, міщани, нижчий клір) турбувалися
лише про свої станові права і навряд чи усвідомлювали політичну
кризу, що загрожувала самому існуванню Гетьманщини.
Хоча всі українські інституції були скасовані тільки через два
десятиріччя, реакція українців нагадувала більше смиренну покору.
Якби тоді існувала можливість виявити громадську думку, як на
Законодавчій комісії 1767 р., більша частина українського суспіль-
ства, напевне б, віддала перевагу місцевим інституціям. Однак,
навіть не маючи всенародної трибуни, шляхта, головний прибічник
української автономії в минулому, могла б висловити своє більше
незадоволення. Її смиренність пояснювалася добре спланованою
політикою Рум’янцева, який залучав українську шляхту до імпер-
ської служби. Імперська кооптація української шляхти виявилася
настільки успішною, що губернатор А.Милорадович — українець,
разом зі своїм, здебільшого українським, оточенням фактично і
підготував запровадження в Гетьманщині імперських інституцій.
Ще один українець — київський митрополит Саму'іл Миславський
очолив імперську секуляризацію церковного майна і намагався
знищити всі особливості, які й досі відрізняли церкву Гетьманщини
від решти імперії.
Частина української шляхти відкрито підтримала асиміляцію, на-
певно, ще більша частина зрусифікувалася та асимілювалася, навіть
не усвідомлюючи того процесу. Деякі українці-асимілятори, які
подалися на імперську службу та виїхали з Гетьманщини, порушили
питання, яку роль мало- та великоросійські традиції відіграють у
формуванні «російської» національної ідентичності. Намагаючись
примирити в собі відданість Малоросії та загальноросійську лояль-
ність, вони, певною мірою, підготували грунт для слов’янофільства.
Проте співпрацю української еліти з імперським урядом не можна
261
тлумачити як загальне схвалення нею ідеї інтеграції в імперію. Інша
частина шляхти виявила прагнення зберегти або навіть понови-
ти традиції Гетьманщини. «Традиціоналісти» не об’єднувалися для
спільних дій, а становили групу, різнорідну за складом і цілями її
членів. Дехто просто виступав за збереження Литовського статуту
й української судочинної системи; інші використовували сприятливі
політичні умови і пропонували відновити козацькі військові форму-
вання; ще інші — потайки писали та поширювали політичну літе-
ратуру, спрямовану проти «асиміляторів» та росіян («История Русов»);
а найсміливіші навіть планували заколот проти імперського уряду.
Опозиційні тенденції підсилилися довготривалою боротьбою за ви-
знання українських рангів як таких, що надають автоматичне член-
ство в імперському дворянстві. Отож, хоча більшість української
шляхти асимілювалася і, принаймні частково, зрусифікувалася, цей
процес не проходив так гладко, як досі вважалося, і впродовж
першої половини XIX ст. стикався з осередками опору.
Єдиним протестом проти імперської асиміляції, що прозвучав не
з боку шляхти, була виразно антиросійська поема «Плач киевлян
о потере магдебургского права». Київ з його сильними традиціями
самоврядування й політично активним станом міщан був винятком.
Здебільшого міщани, козаки, нижче духовенство та селяни були
політично пасивним елементом українського суспільства. Якщо вони
і були незадоволеними, то через брак необхідної трибуни і через
свою нерішучість вони не могли цього висловити.
Катерині та її наступникам вдалося в цілому успішно інтегрувати
Гетьманщину в склад Російської імперії. Не лише інституції Гетьман-
щини були замінені імперськими, асимільована і зрусифікована
була частина українського суспільства, яке різко поляризувалося,
місто з його етнічно перемішаним населенням і численними чинов-
никами стало русифікованим, тоді як село, де проживали козаки,
селяни і шляхтичі, залишалося здебільшого українським. Пізніше
навіть провінційна шляхта піддалася русифікації, а козаки пере-
творилися на селянство. Слово «українець» стало фактичним сино-
німом слова «селянин».
Крім зведення українців до рівня переважно селянської нації,
інтеграція Гетьманщини в імперію означала, що Україна вже вважа-
лася не порубіжною землею, а глибоким тилом Росії. З експансією
останньої далі на захід посувалася і боротьба між російським центра-
лізмом і регіональною автономією — до Польщі, земель Балтії й
Фінляндії. Наступники Катерини вже не мали її цілеспрямованості,
а їхня політика щодо автономних земель визначалася новими полі-
тичними обставинами, придворними фаворитами і навіть особис-
тими примхами. Павло поновив багато прерогатив балтійських зе-
мель і навіть судочинну систему Гетьманщини. Пізніше, однак,
інституції Гетьманщини, як ті, що залишилися, так і відновлені,
262
було скасовано не тільки через те, що вони репрезентували останні
залишки автономної України, а, скоріше, з метою позбутися відчутних
польських впливів. Повне поглинення Гетьманщини в імперію підси-
лило ту ідею, згідно з якою українці та росіяни були одним народом,
розділеним через «підступні» польські інституції та норми. У цьому
відношенні концепція Росії як унітарної держави значно зміцнилася,
навіть за умови, що їй знову загрожувало існування автономних
інституцій на новоздобутих Росією землях. Крім того, погляд, що
Україна була інтегральною частиною Російської унітарної держави,
зробив будь-які форми українського партикуляризму, навіть аполі-
тичного і нешкідливого, тотожними підступництву, якщо не зраді.
Розчинення Гетьманщини в імперії мало ще й інші важливі
наслідки для дальшого розвитку українців. У традиційному суспіль-
стві, де політичне лідерство було прерогативою тільки вищих класів,
асиміляція корінної еліти в іншій культурі означала також втрату
національного політичного проводу. В українців процес «національ-
ного будівництва» значно відрізнявся від тих націй, що, хоча й не
мали державності, змогли зберегти свої традиційні еліти. На відміну
від поляків, національний рух яких на початкових стадіях міг опи-
ратися на історичну легітимність шляхти і з часом охопив етнічних
поляків різних верств, українці передусім мусили розвинути новий,
спроможний до лідерства шар — інтелігенцію, що очолила націо-
нальний рух, який базувався не стільки на історичній легітимності,
скільки на етнолінгвістичних підставах.
Хоча асиміляція значної частини української шляхти в росій-
ському імперському суспільстві позбавила українців лідерства їх
традиційної еліти на початкових стадіях «національного будівниц-
тва», козацько-шляхетська спадщина все ж таки мала важливий
вплив на розвиток модерної української національної свідомості.
Завдяки своєму інтересові до сивої давнини і ностальгії за минулим,
українська козацька шляхта зберегла спадщину Гетьманщини аж
до ЗО—40-х рр. XIX ст. Водночас під впливом Гердера і романтизму
нова генерація відкрила для себе український народ з його живою
мовою. Молоді студенти ототожнювали себе з назвою «українець»,
а не «малоросіянин», і схилялися до культурницької роботи, а не
до політичної боротьби.
Якийсь час переповнені ностальгічними почуттями нащадки «мало-
російської шляхти» й далекі від політичної боротьби ентузіасти
української народної мови та звичаїв мали можливість проводити
свою діяльність окремо одні від одних, але пізніше і вони вступили
У конфлікт. Певною мірою це був конфлікт генерацій (батьки проти
синів) і соціальних груп (шляхта проти шляхти-інтелігенції) за мову
(російська проти української) й орієнтацію (відновлення окремих
інституцій Гетьманщини, проти далекої від політики української
культурницької праці). Ця боротьба допомогла висікти іскру сучасної
263
української національної ідеї, бо інтелігенція 40-х рр. XIX ст. поєд-
нувала в собі українську культурницьку діяльність із політичним
світоглядом й історичною свідомістю, що були частиною спадщини
Гетьманщини. Українські поети й письменники, перейнявши гро-
мадську і патріотично-політичну творчість козацької шляхти, надих-
нули її новими романтичними й національними ідеалами. Козацькі
хроніки та історичні писання нової шляхти сформували основу для
розвитку національної історії та національного міфу. З нового сере-
довища українського руху дуже скоро прозвучали заклики до, при-
наймні, культурної автономії. Ні Катерина, ні її нащадки не могли
передбачити, що унітарна, добре регульована держава, яку так не-
втомно вони будували, невдовзі зіткнеться з тим, що Марк Раєв
назвав «революцією національної свідомості». Таким чином, саме
тоді, коли Гетьманщина була повністю поглинута Росією, з’явилися
нові сили, що в інших умовах відродили боротьбу між російським
централізмом й українською автономією.
Додаток
Додаткова інформація про накази
І. Накази шляхти
Чернігівський наказ
Примітки:
1. контрольований урядом;
2. 135 підписів.
Додаткові зауваження (поза схемою):
1. критика української адміністрації;
2. прохання створити шляхетські суди;
3. вимога дозволяти російським військам квартирувати тільки
в містах;
4. вимога звільнити селян, що перебували під юрисдикцією
шляхти, від виконання публічних робіт.
Опубл.: СИРИО.- 1889.- Т. 67,- С. 233-250.
Глухівський наказ
Примітки:
1.48 підписів.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: СИРИО.- 1889.-Т. 68,-С. 127-132.
Київський наказ
Примітки:
1.111 підписів.
Додаткові зауваження:
1. прохання компенсувати різноманітні витрати на підтриман-
ня в належному стані кордону (утримання фортифікацій,
будівництво на кордоні, спорудження мостів тощо);
2. вимога реєстрації всіх козаків і заборона селянам вступати
в лави козаків;
3. пропозиція реформи українського Генерального суду.
Опубл.: СИРИО.- 1899.- Т. 68.- С. 173-188.
265
Лубенський наказ
Примітки:
1.117 підписів.
Додаткові зауваження:
1. петиція про вільні вибори всіх військових і цивільних уря-
довців і підтвердження прав шляхти на виробництво товарів
і продуктів;
2. прохання заборонити російській військовій частині кварти-
рувати в Лубнах.
Опубл.: СИРИО,- 1889.-Т. 68.-С. 158-172.
Ніжин: офіційний наказ
Примітки:
1. продиктований урядом;
2.16 підписів.
Додаткові зауваження:
1. критика української адміністрації;
2. вимога створення шляхетських судів;
3. прохання звільнити від державних обов’язків селян,
що перебувають під юрисдикцією шляхти;
4. пропозиція спорудити складські приміщення для зерна.
Опубл.: СИРИО,- 1889.- Т. 68,- С. 33-146.
Ніжин: анульований наказ
Примітки:
1. анульований Рум’янцевим;
2. 55 підписів;
3. повністю не опублікований.
Додаткові зауваження: немає.
Огляд опубл.: Максимович Г. Вьіборьі и накази,— С. 168.
Переяславський наказ
Примітки:
1. 116 підписів.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: СИРИО,- 1889.-Т. 68.-С. 147-157.
Погарський наказ
Примітки:
1. 39 підписів.
Додаткові зауваження:
1. прохання, щоби розкольники, що проживають в районі
Погару, або виїхали, або були під місцевою юрисдикцією.
Опубл.: СИРИО,- 1889.- Т. 68.- С. 203-210.
266
Прилуцький наказ
Примітки:
1.100 підписів.
Додаткові зауваження:
1. петиція про підтвердження української законодавчої системи.
Опубл.: СИРИО.- 1889.- Т. 68,- С. 223-232.
Стародуб: офіційний наказ
Примітки:
1.118 підписів.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: СИРИО.- 1889.- Т. 68.- С. 211-222.
Стародуб: анульований наказ
Примітки:
1. анульований Рум’янцевим;
2. підписів немає, але 87 шляхтичів були присутні;
3. повністю не опублікований.
Додаткові зауваження:
1. петиція про гарантію української законодавчої системи
і щоб урядові посади займала місцева шляхта.
Огляд опубл.: Максимович Г. Вьіборьі и накази.— С. 111 — 117.
II. Козацькі накази
Чернігівський наказ
Примітки:
І .у рукописі бракує першої сторінки, перший пункт невідо-
мий;
2 . 90 підписів, усі козацькі, шляхетських немає.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: Накази малороссийским депутатам.— С. 142—150.
Гадяцькі накази
Примітки:
1. написано 27 наказів;
2. не опубліковані, інформація неповна.
Додаткові зауваження: невідомі.
Обговорюється в: Максимович Г. Вибори и накази.— С. 266—270.
267
Київський наказ
Примітки:
1. наказ не опублікований, інформація неповна.
Додаткові зауваження: невідомі.
Обговорюється в: Максимович Г. Вьіборьі и накази.— С. 246 — 250.
Лубенський наказ
Примітки:
1. майже ідентичний наказові лубенської шляхти;
2. підписів немає.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: СИРИО— 1889 — Т. 68,— С. 158— 172 (наказ лубенської
шляхти) з усіма особливостями козацької версії, які подає Ма-
ксимович: Максимович Г. Вибори и накази.— С. 258.
Миргородський наказ
Примітки:
1. короткий огляд різних сотенних наказів;
2. про підписи невідомо.
Додаткові зауваження:
1. петиція про підтвердження прав на козацькі землеволодіння
та звільнення козаків і козацьких вдів від податків;
2. вимога компенсувати втрати, коли у козаків під час війни
з Пруссією відібрали худобу;
3. прохання повернути майно у Новій Сербії та оплатити
провіант для молдавського полку гусарів;
4. пропозиція міняти місця постою російських загонів
по різних місцевостях.
Обговорюються в: Максимович Г. Вибори и накази.— С. 271 — 282.
Ніжинський наказ
Примітки:
1. наказ не опублікований, інформація неповна.
Додаткові зауваження: невідомі.
Обговорюється в: Максимович Г. Вибори и накази.— С. 255 — 256.
Переяславський наказ
Примітки:
1. узагальнення 18 наказів;
2. про підписи не відомо.
Додаткові зауваження:
1. загальна подяка суверенові за маніфест;
2. пропозиція скасувати в Малоросії тарифи;
268
3. скарга на високі витрати для утримання російських чинов-
ників;
4. прохання зберегти власну сотенну судову систему.
Опубл.: Максимович Г. Вьіборьі и наказьі.— С. 251 — 254.
Полтавський наказ
Примітки:
1. п’ять окремих сотенних наказів;
2. підписів немає.
Додаткові зауваження:
1. прохання повернути землю, привласнену земельною мілі-
цією (2 накази), землю за р. Ворсклою, що відійшла до
Новоросії (1 наказ), і землю, яка колись належала містечку
Решитилівка (1 наказ);
2. вимога оплатити худобу, яку конфіскували лід час воєн з
Туреччиною і Пруссією (4 накази);
3. прохання дозволити козакам, які живуть у містах, займатися
торгівлею.
Опубл.: Максимович Г. Вьіборм и накази.— С. 265.
Прилуцький наказ
Примітки:
1.22 підписи.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: Наказьі малороссийским депутатам.— С. 157—163.
Стародубівський наказ
Примітки:
1. підписів немає.
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: Наказьі малороссийским депутатам,— С. 151 — 152.
ІП. Накази міст
Чернігівський наказ
Примітки:
1.83 підписи (36 міщан, 13 шляхтичів і 14 козаків).
Додаткові зауваження: немає.
Опубл.: СИРИО - 1914,- Т. 144.-С. 117-127.
Глухівський наказ
Примітки:
1.50 підписів (11 міщан, 35 старшин, 4 шляхтичі).
269
Додаткові зауваження:
1. пропозиція утворити міські поліцейські сили.
Опубл.: СИРИО,- 1914,-Т. 144.-С. 128-133.
Козелецький наказ
Примітки:
1.64 підписи (20 шляхтичів, 13 козаків, 31 міщанин).
Додаткові зауваження:
1. петиція про державне субсидіювання замість прибутку, втра-
ченого внаслідок скасування внутрішніх тарифів, створення
комісії для вирішення суперечки між українцями та росі-
янами і повернення статусу міщан тим, хто свого часу
перейшов на козацтво.
Опубл.: СИРИО,- 1914,-Т. 144,-С. 109-117.
Лубни: анульований наказ
Примітки:
1.191 підпис (39 міщан, 130 козаків, 11 шляхтичів і 11 свяще-
ників);
2. до наказу додано міщанські побажання.
Додаткові зауваження:
1. петиція про збереження і підтвердження всіх малоросійських
прав і привілеїв; дозвіл клірові купувати й продавати землю
й прийняття дітей духовенства на військову службу;
2. скарга за реквізицію худоби без компенсації;
3. прохання закінчити перепис населення, а найманих робіт-
ників не враховувати при переписі й оподаткуванні;
4. прохання надати право ловити рибу в р. Сулі і поновлення
діяльності цехів (окремі пункти міщан).
Опубл.: Накази малороссийским депутатам,— С. 124—137.
Ніжинський наказ
Примітки:
1. чотири окремі накази, об’єднані в один.
Додаткові зауваження:
А. Міщани (32 підписи)
1. петиція про державне субсидіювання замість скасованих
внутрішніх тарифів (1756 р.);
2. пропозиція перекласти кодекс магдебурзького права з поль-
ської мови на російську;
3. прохання, щоб росіяни поступилися трьома шинками на
користь муніципальної юрисдикції;
4. вимога постачання всіма мешканцями, за винятком козаків,
дерева для відбудови міста.
270
Б. Шляхта і козаки (20 підписів)
Додаткових пунктів: немає.
В. Грецьке братство (15—20 підписів, деякі ^нечіткі)
1. петиція про підтвердження традиційних прав і привілеїв,
включно з правом власного суду і звільнення від податків
у Ніжині і повсюди;
2. прохання надати право на безмитну торгівлю з іншими
країнами;
3. вимога права на купівлю нових будинків у Ніжині;
4. прохання виняткового права на полагодження претензій
після смерті будь-якого грека у Малоросії та Росії;
5. пропозиція утворити в Ніжині банк у зв’язку з нестачею
готівки;
6. скарга на високий податок за кредит (8 %).
Г. Російські купці (не підписаний, записаний писарями укра-
їнської канцелярії за свідченнями двох російських купців)
1. прохання мати власні суди, звільнення від малоросійських
податків і обов’язків (адже підпорядковані російським подат-
кам) і рівний розподіл серед усіх мешканців міста російських
загонів і чиновників по квартирах;
2. пропозиція влаштовувати публічний розпродаж майна за
несплату боргу, поліпшення кредитування і перепис боргів
на родичів у випадку смерті боржника;
3. прохання припинити утиски купців, спорудити готель для
гостей та купців і мати право купувати кріпаків;
4. вимога заборонити селянам і різночинцям займатися торгів-
лею; осіб, що ведуть зовнішню торгівлю, забезпечити достат-
нім капіталом і надати іноземцям можливість продавати
свої вироби на кордоні;
5. скарга на високий податок за кредитування (8 %).
Опубл.: СИРИО.- 1914,-Т. 144.- С. 21-63.
Новгород-Сіверський наказ
Примітки:
1.96 підписів (83 міщани, 13 міських урядовців).
Додаткові зауваження:
1. прохання дозволити перетинати р. Десну;
2. пропозиція збудувати броварні, які належали б муніципа-
літетові і прибутки від яких йшли б на утримання міста.
Опубл.: СИРИО.- 1914,- Т. 144,- С. 63-72.
Остерський наказ
Примітки:
1. 54 підписи (8 шляхтичів, 26 козаків, 20 міщан).
271
Додаткові зауваження:
1. вимога заборонити росіянам, грекам і волохам виготовляти
і продавати алкогольні напої і завершити перепис населення.
Опубл.: СИРИО.- 1914.-Т. 144.-С. 99-109.
Переяславський наказ
Примітки:
1.317 підписів (20 шляхтичів, 201 козак, 86 міщан).
Додаткові зауваження:
1. прохання компенсувати втрати у прибутках внаслідок скасу-
вання внутрішніх тарифів і звільнення від усіх податків і
від квартирування військ та міських чиновників;
2. вимога дозволити лише мешканцям міста під муніципальною
юрисдикцією торгувати і виробляти алкогольні напої, забо-
ронити міщанам торгувати за міською брамою і дозволити
їм ловити рибу в Дніпрі.
Опубл.: СИРИО.- 1914.— Т. 144,-С. 3-13.
Полтава: офіційний наказ
Примітки:
1. 117 підписів, всі міщани або міські чиновники.
Додаткові зауваження:
1. петиція про право продавати нерухоме майно козацькій
старшині, різночинцям і козакам, право носити шаблі і
прохання — безпосередньо до імператриці — про право пе-
реїжджати з місця на місце;
2. пропозиція перекласти кодекс магдебурзького права з поль-
ської мови на російську, переведення селян під юрисдикцію
муніципалітету та захист їх від претензій землевласників;
3. вимога стягнення грошей від населення, що проживає поза
межами міста, на утримання й відбудову міста.
Опубл.: СИРИО- 1914,- Т. 144.- С. 73-86.
Полтавський наказ: перший міщанський наказ, неофіційний
Примітки:
І.про підписи не відомо.
Додаткові зауваження:
1. пропозиція зрівняти міських чиновників з шляхтою і утво-
рити банк.
Опубл.: Накази малороссийским депутатам,— С. 113—123.
Стародубівський наказ
Примітки:
1. 142 підписи (87 міщан і 55 представників інших груп).
272
Додаткові зауваження:
1. пропозиція перекласти кодекс магдебурзького права з поль-
ської мови на російську і ліквідувати ярмарки, які влашто-
вували розкольники, що проживали на території Старо-
дубівського полку;
2. прохання виділити гроші для оплати міських чиновників;
звільнити від оплати полкового лікаря; мати право збира-
ти мито та утримувати вагову станцію для переїжджаючих
купців.
Опубл.: СИРИО.- 1914.- Т. 144,- С. 86-99.
IV. Інші прохання Церкви
Чернігівська єпархія
Додаткові зауваження:
1. петиція про утримання власного персоналу консисторії, рів-
ного з російськими єпархіями; звільнення від грошового
податку; перетворення П’ятницького чоловічого монастиря
на жіночий; скорочення набору церковного персоналу для
виконання цивільних державних обов’язків, підтвердження
майнових прав вдів священиків та їхніх дітей із забезпе-
ченням захисту від землевласників, обов’язкові пожертву-
вання цехів на церкву;
2. скарга щодо постанови про проведення служби Божої у
незвичні години;
3. прохання забезпечити оплату службовців синоду та інших
церковних інституцій та зрівняти у рангах церковних служ-
бовців з подібними урядовими посадами.
Опубл.: СИРИО.- 1885,- Т. 43.- С. 561-573.
Київська єпархія
Примітки:
І. Брак можливості перелічити 74 пункти (на 127 сторінках).
Опубл.: СИРИО.- 1885,- Т. 43,- С. 433-650.
Київський Межигірський монастир
Додаткові зауваження:
1. прохання виділити гроші на капітальний ремонт будівлі;
2. прохання забезпечити човнами для переїзду через Дніпро;
3. скарга на російських солдатів, які щороку вирубують ліси,
споруджують з дерева фортифікації, які розмиває весняна
повінь, внаслідок чого селяни втікають до Польщі.
Опубл.: СИРИО - 1885,- Т. 43,- С. 588-597.
273
Києво-Печерська лавра
Додаткові зауваження:
1. прохання виділити гроші на капітальний ремонт, а також
субсидії від держави;
2. прохання надати право перетинати Дніпро без оплати мита
і право на безмитний імпорт зерна;
3. скарга проти нищення лісів російськими військами, внаслі-
док чого селяни втікають;
4. заклик звільнити дітей священиків від податків і забезпечити
їхню освіту.
Опубл.: СИРИО,- 1885,- Т. 43.- С. 578-588.
Переяславська єпархія
Примітки:
1. написано два окремі розділи: один — від імені ченців, ін-
ший — від парафіяльного кліру.
Додаткові зауваження:
А. від ченців — немає.
Б. від парафіяльного кліру.
1. Прохання звільнити вдів і дітей священиків від податків.
Опубл.: СИРИО,- 1885,-Т. 43,- С. 573-578.
Список скорочень
ЗІФВ ВУАН — Записки історико-філологічного відділу Всеукра-
їнської (або Української) Академії наук.
КДА — Труди Киевской духовной академии.
КС — Киевская старина.
ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи.
ПСП — Полное собрание постановлений и распоряжений по
ведомству православного исповедания.
РА — Русский архив.
РС — Русская старина.
СА — Сенатский архив.
СИРИО — Сборник Императорского русского исторического об-
ід єства.
УІЖ — Український історичний журнал.
ЧГВ — Черниговские губернские ведомости.
ЧИОНЛ — Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца.
ЧОИДР — Чтения в Императорском обществе истории и дре-
вностей российских при Московском университете.
ІІАА8 — ІІкгаіпіап Асаіїету оГ Аііз апсі Зсіепсез пі Ше ІІпіїесі
8іаіе8.
275
БІБЛІОГРАФІЯ
Першоджерела
Актьі Западной России.— Т. 5,— СПб., 1853.
Актьі, относяшиеся к истории Юго-Западной России. В 15 т.—
СПб., 1861-1892.
Актьі по управленню Малороссиею гр. П.А.Румянцева за 1767 г. /
Под ред. М.Ф.Владимирского-Буданова // ЧИОНЛ.— 1891.—
Т. 5,- Ч. 3.- С. 93-136.
Архив военно-походной канцелярии гр. П.А.Румянцева-Задунай-
ского//ЧОИДР,- 1865,- Т. 1.- С. 1-270; 1865.- Т. 2,- С. 1-
330; 1865,-Т. 1.-С. 1-274; 1875,-Т. 4,-С. 1-112; 1876.-
Т. 1.-С. 113-240; 1876,-Т. 2,-С. 241-294.
Архив Государственного совета.— СПб., 1869.— Т. 1.— Ч. 2.
Архив князя Воронцова. В 40 т.— М., 1870—1895.
Архив Юго-Западной России.— Киев, 1861,— Ч. 2,— Т. 1.; Киев,
1898,- Ч. З,- Т. 6.
Бумаги Императрицьі Екатериньї II // СИРИО.— 1871.— Т. 7;
1872,- Т. 10; 1874.- Т. 13; 1885 - Т. 42.
Бумаги по управленню Малороссиею графа П.А.Румянцева-Заду-
найского относящиеся / Под ред. М.Судиенко // ЧОИДР,—
1861,-Т. 1.-Ч. 5.-С. 137-165.
Величко С. Летопись собьітий в Юго-Западной России в XVII веке.
Составил Самоил Величко, бьівший канцелярист Войска Запо-
рожского, 1720. В 4 т,— Киев, 1848— 1864.
Винский Г.С. Записки Винского. Моє время // РА,— 1877.— № 1.—
С. 76-128.
Возражение депутата Григория Полетики на наставления Малорос -
сийской коллегии господину же депутату Дмитрию Натальину //
ЧОИДР,- 1858.-Т. 3.- С. 71-102.
Воспоминания и рассказьі деятелей тайньїх обществ 1820 годов.
В 2 т. Под ред. Ю.Г.Оксмана и С.Н.Чернова,— М., 1931— 1933.
Воспоминания С.В.Скалон (урожд. Капнист) // Исторический вест-
ник.— 1891.- Т. 44,- № 5,- С. 338-367; 1891,- № 6,- С. 599-
625.
Воссоединение Украиньї с Россией. Док. и материальї. В 3 т,— М.,
1954.
276
Всеподданейшие донесення и письма графа П.А.Румянцева-Заду-
найского разньїх годов // ЧОИДР — 1876.— Т. 2.— С. 241 — 294.
Гетун В.Н. Записки В.Н.Гетуна // Исторический вестник,— 1886,—
Т. 1- № 1.- С. 26-27.
Грабянка Г. Действия презельной и от начала, поляков крвавшой
небувалой брали Богдана Хмельницкого... Року 1710,— Киев,
1854.
Дипломатическая переписка прусских посланников при русском
дворе. Часть І: Донесення графа Сольмса Фридриху II и ответьі
короля 1763—1766 годов // СИРИО,— 1878,— Т. 22.
Дневник Акима Семеновича Сулимьі, 1772—1817 // Сулимовский
архив.— Киев, 1884.
Доклад графа П.А.Румянцева Императрице Екатерине II 1781 года
І/ КС,- 1884.- № 12,- С. 639-703.
Дополнения разговора Великороссии с Малороссией / Под ред.
А.Н.Петрова,— КС,- 1882,- № 7,- С. 137.
Замечания до Малой России принадлежащие // ЧОИДР.— 1848,—
Т. 1,- Ч. 2.— С. 1-55.
Замечания из дела, произведенного в Комитете вьісочайше утвер-
жденном при Правительствующем Сенате, касательно прав на
дворянство бмвших чинов малороссийских // ЧОИДР,— 1861,—
Т. 2,— Ч. 5,- С. 80-139.
Записка генерального судьи Акима Семеновича Сулимьі // КС,—
1884,-№ 1.-С. 135-142.
Записка о малороссийских чинах Адриана Ивановича Чепьі // КС,—
1897.— № 4.— Додаток.— С. 23—32; № 5.— Додаток.— С. 33—39.
Записка о малороссийском дворянстве (1809) // КС.— 1893.— № 1.—
Додаток,— С. 1 — 8.
Записка 1801 г. о нуждах малороссийского дворянства // КС.—
1890,- № 8,- С. 310-316.
Записки В.Н.Гетуна // Исторический вестник,— Т. 1,— № 1,—
1880,- С. 26-27.
Записки графа Сепора о пребьівании его в России в царствование
Екатериньї II (1785—1789).—СПб., 1865.
Записки Ильи Федоровича Тимковского // РА,— 1874.— Т. 1,—
С. 1377-1440.
Записки инженерного офицера Мартоса о турецкой войне в цар-
ствование Александра Павловича 1806—1812 / Изд. А.А.Титов,—
РА,- 1893,- № 7,— С. 305-368.
Записки Николая Ивановича Греча // РА.— 1873,— Т. 1,— № З,—
С. 225-342.
277
Исторические материальї из архива Киевского губернского пра-
влення. В 8 т. / Под ред. А.А.Андриевского,— Киев, 1882— 1883.
Историческое известие, на каком оснований Малая Россия била
под республікою Польскою, и на каких договорах оддалась
Российским Государям, и патриотическое рассуждение, каким
образом можно бьі оную ньіне учредить, чтоб она полезна могла
бьггь Российскому Государству без нарушения прав ее и воль-
ностей // Український археографічний збірник ВУАН.— Т. 1,—
1928,- С. 147-161.
Исторія Русовь или Малой Россіи.— Москва, 1846.
Історія Русів,— Нью-Йорк, 1956.
Киевская пертурбация 1786 г. // КС,— 1883,— № 4,— С. 895 — 898.
Кистяковский Федор О. Воспоминания (1808—1857 г.) // КС.—
1895.- № 1,- С. 44-63; № 2,- С. 218-233; № 4.- С. 114—
130; №№ 7-8,-С. 185-210; № 9-С. 346-366; № 10,-
С. 113-118; № 11,- С. 244-258; № 12.- С. 380-396.
Краткая записка о малороссийских козаках // ЧОИДР.— 1864.—
Т. 1,- С. 85-135.
Крьіжановский Е.М. Очерки бьіта южно-русского сельского духо-
венства в XVIII в. // Собр. соч. Е.М.Крьгжановского.— Киев,
1890,- Т. 1.- С. 391-439.
Лазаревська К. Київські цехи в другій половині XVIII та на початку
XIX віку,— В кн.: Київ та його околиця в історії і пам’ятках І І
Записки Українського наукового товариства,— Київ, 1926.— Т. 22.—
С. 275-308.
Лазаревська К. Матеріали до історії цехів на Лівобережній Україні
ХУП-ХІХ вв. // ЗІФВ ВУАН,- 1925.- Т. 6,- С. 20-33.
Летописец или описание краткое знатнейших действ и случаев //
Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной
Руси.—Киев, 1888,—С. 1—69.
Маркевич А. Историческая и статистическая записка о дворянском
сословии и дворянских имуществах в Черниговской губернии //
Материальї для статистики Российской империи.— В 4 т.— СПб.,
1842.- Т. 2 - Ч. 4 - С. 8-9.
Маркевич Я. Дневньїе записки малороссийского подскарбия Якова
Марковича. В 2 т,— М., 1859.
Материальї для комиссии о сочинении проекта нового уложения
список господам депутатам // Русский вестник,— Т. 36.— 1861.—
С. 42 - 44.
Материальї Екатерининской Законодательной комиссии // СИРИО.—
Т. 4 - 1869; Т. 8.- 1871; Т. 14,- 1875; Т. 34.- 1881; Т. 36.-
1882; Т. 43,- 1885; Т. 48,- 1889; Т. 107,- 1900; Т. 115,- 1903.
278
ІМелочи из архивов юго-западного края; ходатайство киевских граж-
дан о вьіселении из Києва евреев (1830 г.) 11 КС,— 1901.—
№ 10.- С. 12-13.
Наказьі малороссийским депутатам 1767 г. и актьі о вьіборах де-
путатов в Комиссии сочинения уложения.— Киев, 1890.
Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781 рр.) / Під
ред. П.Федоренка.— К., 1931.
Открьггие в Києве Управи благочиния и первьіе проявлення ее
деятельности (1786) // КС.- 1893.- № 9.- С. 418-425.
Открьггие Новгород-Северского наместничества 1782 г. января 8 —
17 дня І/ ЧГВ,- 1848,- № 1,- С. 4; № 2,- С. 4; № 3.- С. 4-5.
Отрьівки из семейного архива Полетики І Изд. АЛазаревский //
КС,- 1902,- № 7-8,- С. 12-15.
। Письма А.А.Безбородько к Гр. П.А.Румянцеву І Под ред. А.М.Май-
кова // Старина и новизна.— 1861.— № З,— С. 42 — 44.
| Письма Екатериньї II к А.В.Олсуфьеву // РА.— 1863.— Т. 2.—
і С. 391-470.
| Письма Екатериньї II к Гр. Н.И.Панину 11 ЧОИДР,— Без тома.—
Ч. 2,— Апрель-июнь 1863 г.
Письма к гр. П.А.Румянцеву от его родителей / Под ред. А.Бар-
сукова,— Старина и новизна.— 1900.— Т. 3.
Письмо графа П.А.Румянцева-Задунайского к генерал-прокурору
князю А.А.Вяземскому о награждении малороссиян чинами І
Под ред. Н.Стороженко // КС.— 1891.— № 1.— С. 176—177.
Плач київських монахів 11 Українська література XVIII ст. І Під
ред. І.О.Дзеверіна та О.В.Мишанича.— К., 1983,— С. 216—222.
Полное собрание законов Российской империи.— Первое и второе
издания,— СПб., 1830.
Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству
православного исповедания, Царствование Государьгни Импе-
ратрицьі Екатериньї Второй. В 3 т.— СПб., 1910—1915.
Положение общества дворянского повета стародубского... 11 КС.—
1884,- № 1.- С. 174-177.
Прибавок к плачу київських монахів // Українська література
XVIII ст. І Під ред. І.О.Дзеверіна та О.В.Мишанича.— К., 1983,—
С. 222.
Прошение «граждан» города Нежина о запрещении євреям роз-
ничной торговли І Изд. В.С.Иконников,— КС.— 1898,— № 6,—
С. 86-89.
Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гет-
маном, о восстановлении разньїх старинньїх прав Малороссии,
поданное Екатерине II в 1764 году // КС.— 1883.— № 6,—
С. 317-345.
279
Прошение нежинских купцов и мещан о воспрещении польским
и австрийским євреям розничной торговли на ярмарках Мало-
россии 1797 г. / Изд. АЛазаревский.— КС,— 1902,— № 7—8.—
С. 12-15.
Разговор Великороссии с Малороссией (литературньш памятник
второй половиньї XVIII века) / Под ред. А.Н.Петрова 11 КС.—
1882,- № 2.— С. 313-365.
Разговор Великороссии с Малороссией // Хрестоматія давньої україн-
ської літератури І Під ред. О.І.Білецького.— К, 1967.— С. 465—683.
Распоряжение графа П.А.Румянцева по управлению Малороссией 11
ЧГВ,- 1888.- № 12,- С. 4; № ІЗ,- С. 4; № 19.- С. 4; № 23.-
С. 4; № 25,- С. 4; № 33,- С. 4.
Реляция о победе над турецким флотом в днепровских гирлах 11
КС,- 1884.-№ 10,-С. 129-131.
Рескрипти и письма Императрицьі Екатериньї II // СИРИО,—
Т. 1,- 1867.
Речь о поправлений состояния Малороссии 11 КС,— 1882.— № 10.—
С. 119-125.
Ригельман А. Летописное повествование о Малой России. В 4 ч. В
2 т.— М., 1847.
Рубан В. Краткая летопись Малой России с 1506 по 1776 год,—
СПб., 1777.
Сенатский архив. В 15 т.— СПб., 1888—1913.
Симоновский П. Краткое описание о козацком малороссийском
народе...— М., 1847.
Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України
XIX століття.— Т. 1.— Одеса, 1925.
Следствие и суд над Е.И.Пугачевьім 11 Вопросьі истории.— 1966,—
№ 7.— С. 92-109.
Сочинения Императрицьі Екатериньї II. В 3 т. / Под ред. А.Смир-
дина.— СПб., 1850.
Троицкий С.М. Документ о крестьянской торговле в XVIII в. 11
Россия в XVIII веке.— М., 1982,- С. 239-251.
Фельдмаршал Румянцев. Сб. док. и материалов,— М., 1947.
Хижняков В. Черниговская старина (по архивньїм бумагам городской
думьі) // КС,- 1889.- № 6,- С. 367-407.
Частиая переписка Григория Андреевича Полетики (1750—1784) //
КС,- 1893.-№ З,-С. 493-527; № 4.-С. 98-119; № 5,-
С. 209-227; № 6,- С. 491-506; № 10,- С. 112-113; № 11,-
С. 248-316; 1894.-№ 4.-С. 128-145; № 6,-С. 498-513;
№ 10,- С. 111-135; 1895,- № 5.- С. 239-262; № 6,- С. 350-
366; № 7-8,- С. 85-99.
280
І
І Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое опи-
і сание.— Киев, 1851.
Зкстракт из указов, инструкций и учреждений с разделением по
материалам на девятнадцать частей І Материальї для истории
зкономического, юридического и общественного бьіта Старой
Малороссии.— Т. 2.— Чернигов, 1902 І Под ред. Н.М.Василенко.
Зкстреннме расходьі из суми Малороссийской коллегии // КС.—
1882.- № 6,- С. 312-315.
V * *
| *
| ТІїе ОІ5раіс1іе8 апб Соггекропсіепсе оГ ІоЬп, 8есопб Еагі оГ Вискіп-
7 ейаігвіїіге, АтЬажабог (о Ше Соигі оГ СаШегіпе II оГ Кихзіа, 1762—
1765, 2 уок. І А.Со11уег, еШ Ьопсіоп, 1900-1902.
Оуаіуизх робгбіу бо Регеіазіау/іа і ігакїоу/апіе їатіе]82е§о х Сйтіеі-
піскіт Рапбіу КотікзагхбіУ Роккісії, ргхех ХУозсіесИа Міахколузкіейо
. Робкотогге§о Ь\уо\У8кіе§о Котіз&агга,— крізапу, ІакиЬа Місіїаіоіу-
зкіе§о // К$І£§а Ратфпісха.— Кгакбіу, 1864.
НеІЬі% (г. А. уоп. Ки§8І8сЬе (лііпзґіт^е.— МйпсЬеп, 1917.
КоМ 7.0. Киззіа: 81. Реіег$Ьиг§, Мозсоїу, КІіагкоГГ, Кі§а, Обеява, ТІїе
беппап Ріоуіпсєк о£ Ше Ваїйс, Ше Зіеррек, ТІїе Сгітеа, апб ТІїе
ІпСегіог оГ Іііе Етріге.— Ьопсіоп, 1844.
Піе Метоіге оГ СаШегіпе Ше бгеаі / КаШагіпе АпШопу, ігапз.— Мету
Уогк, 1927.
КеМау/ау УУ.Р. Ооситепів оГ СаШегіпе Віє ОгеаЬ— СатЬгіб§е (Еп§-
Іапб), 1931.
Друковані джерела
Аболихин Б.С. Украинское ополчение 1812 г. 11 Исторические за-
писки.— № 72,— М., 1962.
Авсеенко В.Г. Малороссия в 1767 году. Зпизод из истории XVIII сто-
летия по неизданньїм источникам.— Киев, 1864.
Аксаков И. Исследование о торговле на украинских ярмарках,—
СПб., 1858.
Андриевский АА. Архивная справка о составе Киевского «общества»
в 1782-1797 годах // КС.- 1894,- № 2,- С. 192-203.
Андриевский АА. Деятельность Киевского совестного суда в первьгй
год его существования (1782) // КС.— 1891.—№ 7.— С. 119—
129.
Андрущенко А.И. Классовая борьба яицких казаков накануне кре-
стьянской войньї 1773—1775 гг. 11 История СССР.— 1960.—
№ 10,-С. 143-159.
Антонович М. Козацький проект Василя Капніста 11 Сьогочасне і
минуле.— 1939,— № 2,— С. 16—22.
Апанович О. Збройні сили України першої половини XVIII ст,— К.,
1960.
Астряб М.Г. Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг. 11
Трудьі Полтавской ученой архивной комиссии.— 1912.— Т. 9.—
С. 63-64.
Багалей Д. Генеральная опись Малороссии.— Киев, 1883.
Багалей Д. Магдебургское право в городах Левобережной Мало-
россии 11 Журнал Министерства народного просвещения.—
1892,- № З,- С. 1-56.
Багалей Д. Судьба магистратского самоуправления в малороссийских
городах // Сб. статей в честь М.КЛюбавского.— СПб., 1917.
Багалій Д. Історія Слобідської України.— Харків, 1918.
Бантьіш-Каменский Д. История Малой России.— 3-є изд. В 3 т,—
М., 1842.
Бантьіш-Каменский Д. Словарь достопамятньїх людей русской земли.
В 5 т.— М., 1836.
Барац Г. Очерк происхождения и постепенного затем управлення
в России совестньїх судов и суда по совести /1 Журнал граж-
данского и уголовного права.— 1893.— № 3.— С. 1 — 40.
Барвинский В. Заметки по истории финансового управлення в Гет-
манщине // Сб. статей в честь проф. В.Бузескула.— Харьков,
1914,- С. 816-831.
Барвинский В. Крестьяне в Левобережной Украяне в XVII—XVIII вв. І І
Записки Харьковского университета.— Т. 1.— Харьков, 1909.
282
ж Барвінський В. До питання про індукту та евекту в Гетьманщині 11
Ж Наукові записки науково-дослідчої катедри історії української
І: культури.— 1927.— Т. 6,— С. 241 — 244.
і Барсуков А. К биографии Теплова // КС.— 1887.— № 4,— С. 169—
| 172.
І Бескровньїй Л.Г. Русская армия и флот в XVIII веке.— М., 1958.
Бильбасов ВА. История Екатериньї Второй,— Т. 1, 2, 12.— Берлин,
1900.
І' Борщак І. Наполеон і Україна.— Львів, 1937.
І Борщак І. Слідами Гетьмана Розумовського в Франції.— Мюнхен,
1957.
ї, Бужинський М. З історії полтавського магістрату за перші роки його
1 існування (1752—1767 рр.) 11 ЗІФВ ВУАН.— 1927.—Т. II.—
* С. 171-184.
І Василенко М.Н. Г.Н.Теплов і його «Записка о непорядках в Мало-
| россии» // Записки Українського наукового товариства в Києві,—
і 1912,-Т. 9.-С. 13-23.
І Василенко М.Н. «Права, по которьім судится малороссийский народ»
І як джерело державного права України XVIII ст. // Ювілейний
г збірник ВУАН на пошану акад. Грушевського.— Київ, 1928,—
>' Ч. 1,- С. 245-253.
? Василенко М.Н. Право магдебургское // Знциклопед. словарь Ф.А.Брок-
гауза и И.А.Ефрона.— 1899.— Т. 24.— С. 894—896.
Василенко М.Н. Як скасовано Литовського статута // Записки Соці-
ально-економічного відділу Української Академії наук.— 1923—
1925.- Т. 2-3.- С. 288-316.
Васильчиков АА. Семейство Розумовских. В 4 т.— СПб., 1880— 1887.
В.Г. (кіс) Справка о Теплове І І КС,- 1887,- № 4,- С.160-172.
, Власовський І. Нарис історії Української православної церкви.
£ В 4 т,— Нью-Йорк, 1955— 1956.
* Возняк М. Псевдо-Кониський і Псевдо-Полетика? «История Русов»
у літературі і науці,— Львів, 1939.
Волинський П.К. Іван Котляревський,— К., 1955.
Вооруженньїе сильї России до царствования Императора Алек-
сандра І.— Т. 1. / Вступ до кн.: Столетие Воєнного министерства
1802-1902/. СПб., 1902.
Географическо-статистический словарь Российской империи. В 5 т. /
Под ред. И. Семенова,— СПб., 1863—1885.
Гербильский Г. Украинские козачие полки и украинское ополчение
в Отечественной войне 1812 года.— Киев, 1943.
Голобуцкий ВА. Запорожское казачество.— Киев, 1957.
Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР,— К., 1970.
283
Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування,—
К., 1961.
Голубеє С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники.
В 2 т- К„ 1883-1898.
Город и городская реформа // Очерки истории СССР. Период
феодализма. Россия во второй половине XVIII в,— М., 1956.—
С. 151-163.
Город Нежин // Журнал Министерства внутренних дел.— 1846.—
Т. ІЗ,- С. 261-298.
Готье Ю.У История областного управлення в России от Петра І
до Екатериньї II. В 2 т — М., 1913.
Градовский А.Д. Соб. соч. А.Д. Градовского. В 9 т.— СПб., 1899—
1904.
Граевский И.Г. Киевский митрополит Тимофей Щербацкий 11 Трудьі
КДА,- 1910.- № 1,- С. 97-126; № 2,- С. 147-163; № 5,-
С. 64-106; № 7.-С. 432-474; № 10,-С. 203-234; 1911.-
№ 4.— С. 548-585; 1912.- № 2.- С. 210-227.
Греков В. Бунт сіроми на Запоріжжі 1768 р. // ЗІФВ ВУАН.—
Т. 11.- 1927,- С. 209-241.
Греков В. Запорожський Кіш та Коліївщина // Україна.— 1923.—
Т. 4,— С. 14-20.
Григорович Н.И. Канцлер князь Александр Андреевич Безбородько.
В 2 т - СПб., 1879-1881.
Григорьев В. Реформи местного управлення при Екатерине II,—
СПб., 1910.
Груїиевский М. Об украинской историографии XVII века. Несколько
сообщений // Виїїеґіп де ГАсадетіе дек Зсіепсек де Г17К85. Сіакке
дек Бсіепсек Босіаіек,— М., 1934,— П. 215—233.
Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. 2-е вид,—
Вінніпег, 1962.
Грушевський М. Історія України-Руси. 2-е вид. В 10 т,— Нью-Йорк,
1954-1958,- Т. 6-10.
Грушевський М. Секретна місія українця в Берліні в 1791 // Записки
Наукового товариства ім. Шевченка.— 1896.— Т. 9.— Міксеїіа-
пеа.— С. 7—9.
Гуржий А.И. Зволюция феодальних отношений на Левобережной
Украине в первой половине XVIII в,— Киев, 1986.
Гуржій І.О. Боротьба селян і робітників України проти феодально-
кріпосницького гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.) — К.,
1958.
Гуржій І.О. Повстання селян в Турбаях (1789 — 1793).— К., 1960.
Гуслистий К. З історії класової боротьби в степовій Україні.— Харків,
1933.
284
Гуслистий К. Коліївщина.— К., 1947.
Гуслистий К. Турбаївське повстання.— К., 1947.
20—40-і роки в українській літературі. В 2 т. / Під ред. ОДорош-
кевича.—К., 1922—1924.
Дашкевич Я.Р. Берлін, квітень 1791 р. Місія В.В.Капніста: її перед-
історія та історія 11 Український археографічний щорічник,—
1992,- Т. 4,— Вил. 1,- С. 220-259.
Демидова Н.Ф. Бюрократизация государствениого аппарата абсо-
лютизма в XVII—XVIII вв. // Абсолютизм в России (XVII—
XVIII вв.).- М., 1964,- С. 206-242.
Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку.— К., 1930.
Дзира І. Самійло Величко та його літопис // Історіографічні до-
слідження в Українській РСР,— 1971.— Т. 4.— С. 223 — 235.
Дзира І. Тарас Шевченко і українські літописи XVII—XVIII ст. 11
Історичні погляди Т.Г.Шевченка І Під ред. І.О.Гуржія.— К.,
1964,- С. 61-89-
Дианин А. Малороссийское духовенство во второй половине XVIII
века 11 Трудм КДА.- 1904,- Т. З,- № 8,- С. 589-628; 1904-
Т. З,- № 9.- С. 109- 159.
Дитятин И. Устройство и управление городов России. В 2 т. СПб.,
1875-1877.
Домонтович М. Материальї для географии и статистики России.
Черниговская губерния,— СПб., 1865.
Дорошенко Д. Нарис історії України. В 2 т.— Варшава, 1933.
Дорошенко Д. Нарис історії України,— 2-е вид. В 2 т,— Мюнхен,
1966.
Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм.— Львів, 1906.
Дружинин Н.М. Просвещеннмй абсолютизм в России // Абсолютизм
в России.- М., 1964,- С. 428-459.
Дубровин Н. Пугачев и его сообщники. В 3 т.— СПб., 1884.
Дубровський В. Селянські втечі на Лівобережній Україні наприкінці
XVIII ст. (1782—1791 рр.) // Чернігів і Північне Лівобережжя І
Записки Українського наукового товариства,— К., 1928,— Т. 230,—
С. 368-401.
Дядиченко В А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної
України кінця XVII — початку XVIII ст,— К., 1959.
Дьяконов М. Власть московских государей,— СПб., 1889.
Есипов Г.В. Путешествие императрицьі Екатериньї II в Южную
Россиюв 1767году//КС,— 1890.— № 11.— С. 175—194.; № 12,—
С. 391-411; 1891.—№ 1.-С. 98-118; № 2,-С. 215-231;
№ З,- С. 402-421; № 4,- С. 68-81; № 5,- С. 244-258; № 7,-
С. 22-52; № 8.-С. 237-253; № 9.-С. 407-426; № 11.-
285
С. 232-245; № 12,-С. 360-383; 1892,-№ 2.-С. 295-306;
№ З,- С. 458-471; № 5.- С. 225-230.
Ефемко П. Кальнишевский // РА.— 1875,— Т. 9.— С. 416.
Ефименко А. Малорусское дворянство и его судьба // Южная Русь:
очерки, исследования и заметки.— СПб., 1905,— В 2 т.— Т. 1,—
С. 145-200.
Ефименко А. Турбаевская катастрофа 11 КС,— 1891.— № З,— С. 373 —
401.
Ефименко П. Один из протестовавших // КС.— 1882.— № З,—
С. 605-606.
Зайончковский П. Кирилло-Мефодиевское общество,— М., 1959.
Знаменский И. Положение духовенства в царствование Екатериньї II
и Павла І,— М., 1888.
Зутис Я. Остзейский вопрос в XVIII веке.— Рига, 1946.
Иванов П. К вопросу о «Просвещенном Абсолютизме» в России
60-х годов XVIII века І І Вопросьі истории.— 1950.— № 5.—
С. 85-99.
Игнатович И.И. Крестьянское движение в России в первой четверги
XIX века,- М., 1963.
Из воспоминаний Михайловского-Данилевского 1818 г. / Под ред.
Н.К.Шильдера.— РС.- Т. 103,- 1900,- № 10,- С. 629-649.
Иконников В. Киев в 1654—1856 гг. 11 КС,— 1904.— № 9.— С. 213—
274; № 10,-С. 1-64; № 11.-С. 156-216; № 12,-С. 516-
685.
Иконников В. Опьгг русской историографии.— Киев, 1908,— Т. 2,—
Ч. 2.
Историческое обозрение пятидесятилетней деятельности Мини-
стерства государственньїх имуществ 1837—1887,— Ч. 2,— СПб.,
1888.
История Києва. В 2 т,— Киев, 1960.
Історичні погляди Т.Г.Шевченка / Під ред. І.О.Гуржія,— Київ, 1964.
Історія Русів І Під ред. О.Оглоблина.— Нью-Йорк, 1966.
Історія селянства Української РСР. В 2 т,— К., 1967.
Кабузан В.М. Изменения в размещении населення России в XVIII —
первой половине XIX в,— М., 1971.
Кабузан В.М., Троицкий С.М. Изменения в численносте, удельном
весе и размещении дворянства в России в 1782—1858 гг. //
История СССР.- 1971,- № 4.- С. 153-168.
Каманин И. К биографии Теплова // КС.— 1888,— № 11.— С. 84—86.
Каманин И. Последние годьі самоуправления Києва по Магде-
бургскому праву 11 КС.— 1888.— № 5.— С. 140— 168; № 8,—
С. 157-195; № 9.- С. 597-622.
286
Карасев АА. Атаман Степан Данилович Ефремов (1754—1772) //
Исторический вестник.— 1902.—Т. 89.— С. 870—873.
Кеппен П. Девятая ревизия,— СПб., 1857.
Кизеветтпер А А. Город овое положение Екатериньї II, 1785 г. Опьіт
исторического комментария.— М., 1909.
Кизеветтер АА. Первое пятилетие правлення Екатериньї II. — В
кн.: Исторические силузтьі. Люди и собьггия.— Берлин, 1931,—
С. 29-54.
Кистяковский А. Права, по которьш судится Малороссийский на-
род.— Киев, 1879.
Клепацький П. Дворянське земське ополчення (козаки) // Записки
Наукового товариства,— Т. ЗІ,— 1930.— С. 6—21.
Клепацький П. Листування Олександра Андрієвича Безбородька з
своїм батьком, як історичне джерело 11 Ювілейний збірник на
пошану академіка М.С.Грушевського.— Київ, 1928.— В 2-х то-
мах,- Т. 1,- С. 280-285.
Клименко П. Відомість про скарб український у 1780 році 11 ЗІФВ
ВУАН,- 1927,- Т. 15,- С. 221-226.
Клименко П. До історії м.Ніжена 11 ЗІФВ ВУАН,— Т. 15,— 1927.—
С. 215-221.
Клименко П. Компути та ревізії XVII—XVIII ст. // Український
археографічний збірник,— 1930,— Т. З,— С. 56 — 241.
Клименко П. Місто і територія на Україні за часів Гетьманщини
(1654-1767 рр.) /1 ЗІФВ ВУАН.- 1926,- Т. 7-8,- С. 308-357.
Клименко П. Цехи на Україні,— К., 1929.
Клокман Ю.Р. Социально-зкономическая история русского города.
Вторая половина XVIII века.— М., 1967.
Клокман Ю.Р. Фельдмаршал Румянцев в период русско-турецкой
войньї 1768—1774 гг,— М., 1951.
Клочков М.В. Очерки правительственной деятельности времени
Павла І,— Петроград, 1916.
Ключевский В.О. Сочинения. В 8 т.: Курс русской истории. — Ч.З.—
М., 1959.- Т. 3.- С. 118.
Ковалевский А. Возобновление генерального суда в Малороссийской
губернии в 1797 году // ЧГВ.— № 178,— 1894.— С. 3—4.
Ковалевский А. Некоторьіе подробности, касающиеся учреждения
Малороссийской (Черниговской) губернии в 1796—1797 годах //
ЧГВ.- 1898,- № 1439.- С. 2-3.
Коваленко ЛА. Велика французька буржуазна революція і громадсь-
ко-політичні рухи на Україні в кінці XVIII ст.— К., 1973.
Коліївщина 1768: Матеріали ювілейної наукової сесії, присвяченої
200-річчю повстання,— К., 1970.
287
Колотов П. Деяния Екатериньї II, Императрицьі и самодержицьі
всероссийской,—СПб., 1811.
Компан О. Міста України в другій половині XVIII ст.— К., 1963.
Крии’якевич І. Богдан Хмельницький.— К., 1954.
Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба, 1727—1734,—
Аугсбург, 1948.
Кулиш П. Записки о Южной Руси. В 2 т,— СПб., 1857.
Лазаревский А. Замечания на исторические монографии Д.Миллера
о малорусском дворянстве и статутовнх судах.— Харьков, 1898.
Лазаревский А. Исторические очерки полтавской лубенщиньї XVII—
XVIII вв. // ЧИОНЛ.- 1896,- Т. 11,- С. 158-193.
Лазаревский А. Малороссийские посполитьіе крестьяне (1648—
1783 гг.) - Киев, 1908.
Лазаревский А. Мьісль имп. Александра І об учреждении в
Малороссии козачьих полков // КС.— 1890.— № 1,— С. НО-
НО.
Лазаревский А. Описание старой Малороссии. В 3 т.— Киев, 1888—
1902.
Лазаревский А. Очерки из бьіта Малороссии XVIII века. І: При-
ходское духовенство; II: Монахи. // РА.— 1871,— Без тома.—
С. 1884-1905.
Лазаревский А. По поводу ста лет от смерти гр. П.А.Румянцева //
1896,- № 12.- С. 374-394.
Лазаревский А. Прежние изьіскатели Малорусской стариньї. Ч. 2:
Алексей Иванович Мартос // КС.— 1895.— № 2,— С. 170—194.
Лазаревский А. Семья Скоропадских (1674—1758) — Люди Старой
Малороссии 11 Исторический вестник,— 1880.— Т. 2,— С. 710—
725.
Лазаревский А. Сотники // РА.— Т. 11,— 1873,— № 1,— С. 341 —
388.
Лазаревский А. Статистические сведения об украинских народних
школах и госпиталях в XVIII в. 11 Основа,— 1862,— № 5 (Май).—
С. 92-99.
Лазаревский А. Учитель гр. П.А.Румянцева-Задунайского Т.М.Се-
нютович // КС,- 1889 - № 1- С. 223-224.
Лаппо-Данилевский А.С. Екатерина II и крестьянский вопрос //
Великая реформа: Русское общество и крестьянский вопрос в
пропілом и настоящем / Под ред. А.К.Дживелегова и др.— М.,
1911.- Т. 1,- С. 163-190.
Латкин В.Н Законодательньїе комиссии в России. В 3 т,— СПб.,
1887.
288
Леонтьев А.К. Образование приказной системні управлення в рус-
ском государстве. Из истории создания централизованного ап-
парата в конце XV — первой половине XVI в.— М., 1961.
Липинский МА. Новьіе даннме для истории екатерининской комис-
сии о сочинении проекта нового уложения // Журнал Мини-
стерства народного просвещения.— 1895.— № ЗОЇ.
Липинський В. Україна на переломі, 1657—1659.— Відень, 1920.
Листовский И. Граф Петр Васильевич Завадовский // РА.— 1883.—
№ 2,- С. 81-174.
Литвиненко МА. Джерела історії України XVIII ст.— Харків, 1970.
Литвинова Т.Ф. Общественная мисль Украйни второй половини
XVIII — первой половини XIX веков: Григорий и Василий Поле-
тики // Диссертация Днепропетровского государственного уни-
верситета.— 1993.
Лонгинов М. Русские писатели в XVIII столетии. Глава 19. Федор
Осипович Туманский // РС — 1873.— Т. 9.— С. 335—336.
Лотоцький О. Суспільне становище білого (світського) духовенства
на Україні і Россиї (біс) в XVIII в. // Записки Наукового това-
риства ім. Шевченка.— 1898.— Т. 21.— С. 1 — 47.
Майков П. Разумовский, граф Кирилл Григорьевич // Русский
биографический словарь.— Т. 15.— (Притвиц-Рейс).— С. 452—
467.
Майков П. Румянцев, граф Петр Александрович // Русский био-
графический словарь.— 1918.— Т. 17,— С. 521 — 573.
Макарий, митрополит. История русской церкви. В 12 т,— СПб.,
1889-1903.
Максимович ГА. Вибори и накази в Малороссии в Законодательную
комиссию 1767 г.; Ч. 1.:Виборн и составление наказов.— Нежин,
1917.
Максимович Г. Деятельность Румянцева-Задунайского по управле-
нню Малороссией.— Нежин, 1913.
Маркевич Н. История Малороссии. В 5 т.— М., 1842—1843.
Маркевич Н. Чернигов: историческое и статистическое описание
Чернигова // ЧГВ,— № 10.— С. 4.
Мацай А. «Ябеда» В.В.Капниста.— Киев, 1958.
Миллер Д. Очерки из истории и юридического бита старой Мало-
россии. Превращение козацкой старшини в дворянство // КС.—
1897,-№ 1.-С. 1-31; № 2.-С. 118-220; № 3.- С. 351-
374; № 4,- С. 1-47.
Миллер Д. Пикинерия // КС.— 1899.— № 12,— С. 301 — 322.
Милорадович Андрей Степанович, покоритель Мачина в 1771 г.,
губернатор Черниговского наместничества (1791 г.) с прило-
жением 57 писем к нему.— Чернигов, 1887.
10 6-264
289
Милюков П.П. Очерки по истории русской культури. В 3 т.— Париж,
1931.
Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. В 4 т.— СПб.,
1905-1915.
Модзалевский В.Л. Полетика, Григорий Андреевич // Русский био-
графический словарь.— Т. 20 (Суворова— Ткачев).— С. 141 — 142.
Молчановский Н. Киевское городское управление в 1785 г. // КС,—
1889.- № 5-6.- С. 380-399; № 7,- С. 47-63.
Мякотин В. Очерки социальной истории Украинш в XVII—XVIII вв.
В 3 ч.— Прага, 1926.
Мякотин В. Прикрепление крестьянства Украинш в XVII— XVIII в. /
Годишник на Софийский университет.— Т. 28.— Киев, 1927.
Мякотин В. Разбор сочинения А.МЛазаревского: Описание старой
Малороссии. Т. 2: полк Нежинский // Отчет о тридцать седьмом
присуждении наград графа Уварова,— СПб., 1897.
Нечипоренко П. До характеристики податкової політики уряду Єли-
савети // Записки Українського наукового товариства в Київі.—
1927,- Т. 26,- С. 44-47.
Нечипоренко П. Про «порції» та «рації» на Гетьманщині 1725—
1750 рр. // ЗІФВ ВУАН,- 1928,- Т. 20.- С. 175-198.
Нечипоренко П. Сторінка з діяльності Генеральної військової кан-
целярії середини XVIII століття // Україна.— 1927,— Т. 1 — 2.—
С. 130-133.
Нечипоренко П. Умови робітничої праці на батуринських та глу-
хівських «национальньїх строениях» // Історично-географічний
збірник.—Т. 1.— 1927.— С. 121 — 134.
Нечуй-Левицький І. Старосвітські батюшки та матушки // КС,—
1884—1885 (перше видання).
Николайчук О. Ильинская ярмарка в период ее существования в г.
Ромнах // Трудьі архивной комиссии.— 1906.—Т. З,— С. 17—
177.
Новолетвов Б. Очерки русского государственного права,— СПб.,
1911.
Нос СД. Благодарственное письмо Гр. Андр. Полетики своим вьібор-
щикам за избрание в звание депутата в Комиссию для сочинения
проекта нового уложения // КС,— 1890.— № 11. — С. 334—335.
Оглоблин О. «Аппаїез <3е 1а РеШе-Киззіе» Шерера і «История Русов» //
Науковий збірник Українського вільного університету.— 1948.—
Т. 5,- С. 87-94.
Оглоблин О. Берлінська місія Капніста 1791 р. Історіографія і ме-
тодологія питання // Український історик,— № 1 — 3.— 1974,—
С. 85- 103.
Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа і його доба.— Нью-Йорк, 1960.
290
Оглоблин О. До історії української політичної думки на початку
XVIII віку // ЗІФВ ВУАН.- Т. 19.- 1929.- С. 231-241.
Оглоблин О. Люди Старої України,— Мюнхен, 1959.
Оглоблин О. Опанас Лобисевич (1732— 1805).— Мюнхен, 1966.
Оглоблин О. Федір Туманський і його проект академічної книгарні
в Глухові кінця 1770-х рр. 11 Науковий збірник. Українська вільна
академія наук у СІНА,— Т. 2.— 1953,— С. 106—114.
Окиншевич Л. Генеральна старшина на Лівобережній Україні XVI—
XVII—XVIII ст. І І Праці комісії для виучування історії захід-
ньоруського та українського права,— 1926.— Т. 2,— С. 84—171.
Окиншевич Л. Значне військове товариство в Україні-Гетьманщині
XVII—XVIII ст. 11 Записки Наукового товариства ім. Шевченка.—
Т. 157,— Мюнхен, 1948.
Окиншевич Л. Лекції з історії українського права,— Мюнхен, 1947.
Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII—
XVIII вв. Ч. 1: Генеральна рада // Праці комісії для виучування
історії західньоруського та українського права,— 1929,— Т. 6,—
С. 253—425. (Див. також окреме вид.: К., 1929).
Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII—
XVIII ст. Ч. 2: Рада старшини (Праці комісії для виучування
історії західньоруського та українського права. Т. 8.).— К., 1930.—
С. 1-352.
Омельченко В. Рід Полетик 11 Український історик.— 1967,— № 1 —
2,— С. 59-63.
Орловский П. Исключение из титулов митрополитов киевских слов
«Митрополит всея Малой России» // Киевкие епархиальньїе
ведомости.— 1894,— Т. 18,— С. 546—552.
Очерки истории Калмьщкой АССР. Дооктябрьский период.— М.,
1967.
Очерки по истории Башкирской АССР,— Уфа, 1956.
Павловский И.Ф. Малороссийское козачье ополчение в 1812 году //
КС.- 1906.- № 9.- С. 1-20; № 10,- С. 137-154.
Павловский И.Ф. Об уничтожении плотницкого цеха русской порода //
Труда Полтавской архивной комиссии.— 1909.— Т. 6,— С. 317—
318.
Павловский И.Ф. О приглашении на службу в Грузию чиновников
из Малороссии // КС.— 1904.— № 5.— С. 58—60.
Пархоменко В. Очерки истории Переяславско-Бориспольской епар-
хии (1733—1785) в связи с общим ходом малороссийской жизни
того времени,— Полтава, 1910.
Пошук А. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII—
XVIII ст. Львів, 1967.
10*
291
Пекарский П.П. История Императорской академии наук в Петер-
бурга. В 2 т.— СПб., 1870-1873.
Петров А.Н. Вторая турецкая война в царствование Императрицьі
Екатериньї II, 1787—1797. В 2 т.— СПб., 1880.
Петров А.Н. Киевская академия в царствование Екатериньї II —
Киев, 1906.
Пештич С.Л. Синопсис как историческое произведение // Трудьі
Отдела древнерусской литературьі.— Т. 15.— 1958,— С. 284—298.
Покровский И.М. Русские епархии- в XVI—XIX вв., их открьітие,
состав и переделм. Опьіт церковно-исторического и географи-
ческого исследования. В 2 т.— Казань, 1897—1913.
Полонська-Василенко НД. Запоріжжя XVIII століття та його спад-
щина. В 2 т,— Мюнхен, 1965—1967.
Порошин С. Записки, служащие к истории Его Императорского
Вьісочества, Благоверного Князя Павла Петровича, наследника
престола Российского,— СПб., 1844.
Пресняков А. Бестужев-Рюмин, граф Алексей Петрович 11 Русский
биографичсский словарь.— 1890.— Т. 2,— С. 783—787.
Пріцак О. Рід Скоропадських // За велич нації.— Львів, 1938.—
С. 64-90.
Пріцак О. У століття народин М.Групіевського // Листи до при-
ятелів.—Т. 5-6-7.-№№ 157-158-159.- 1966,- С. 1-18.
Прокопович В. Під золотою корогвою.— Париж, 1943.
Путро О.І. Влада генеральної військової старшини на Лівобережній
Україні у другій половині XVIII ст. // Архіви України.— 1969.—
№ 5.- С. 11-20.
Путро О.І. Деякі питання соціально-економічної і політичної історії
Лівобережної України в другій половині XVIII ст. // Український
історичний журнал.— 1985.— № 7.— С. 71 — 77.
Путро О. І. До питання про антифеодальну боротьбу українського
козацтва в другій половині XVIII ст. // УІЖ,— 1985,— № 8.—
С. 99-103.
Рибаков І. До характеристики доби кризи «апсіеппе галіте» на
Україні І І Науковий збірник Ленінградського товариства дослід-
ників української історії, письменства та мови.— Т. 2,— 1929 —
С. 47-63.
Рибаков І. Совісний суд на Україні // Науковий збірник Ленін-
градського товариства дослідників української історії, письмен-
ства та мови,— Т. 1.— 1928.— С. 33—45.
Родословная книга Черниговского дворянства, в 6-ти частях, в 2-х
томах.— СПб., 1901.
Рождественский Ф. Самуил Миславский, митрополит киевский //
КДА,- 1878.- № 3.- С. 510-563; 1876,- № 11,- С. 508-536;
292
1877.- № 4,— С. 3-39; 1877.- № 5,- С. 301-359; 1877,- № 6.-
С. 529-577.
Розенфельд И. Присоединение Малороссии к России.— СПб., 1915.
Рознер І.Г. Омелян Пугачов і Україна // УІЖ.— 1973.— № 9.—
С. 63-74.
Рознер И.Г. Яик перед бурей.— М., 1966.
Рознер И.Г. Яицкое казачество накануне крестьянской войньї 1773—
1775 годов /І Вопросьі истории.— 1958.— № 10.— С. 97—112.
Романович-Славитинасий А.В. Дворянство в России от начала XVIII
века до отменьї крепостного права.— СПб., 1870.
Романовський В. О. До історії бюджетового права Гетьманщини за
Кирила Розумовського 11 Ювілейний збірник на пошану ака-
деміка Дмитра Івановича Баталія. В 2 т.— К., 1927,— Т. 1.—
С. 779-785.
Румянцев П.А. В 2 т. / Под ред. П.К.Фортунатова.— М., 1953.
Рункевич С.Г. История Минской архиепископии (1793—1832 г.) —
СПб., 1893.
Рябінін-Скляревський О. Запорізькі бунти дунайців 1771 — 1774 рр.
і початок Задунайського Коша // Науковий збірник Історич-
ної секції (Записки Наукового товариства).— 1927,— Т. 26.—
С. 65-83.
Сазанович И. Жизнь, характер и военнме деяния генерал-фельд-
маршала графа Петра Александровича Румянцева-Задунайского.—
СПб., 1803.
Сватиков С.Г. Россия и Дон. 1549—1917.— Белград, 1924.
Семевский В.И. Крестьяне в царствование Императрицьі Екате-
риньї II. В 2 т.— СПб., 1901-1903.
Семенов П.Н. Биографические очерки сенаторов по материалам,
собранньїм П.И.Барановьім // ЧОИДР,— 1886.—Т. 2.—С. 1 —
229.
Сергеевич В.И. Откуда неудачи екатерининской законодательной
комиссии? 11 Вестник Еврогая.— 1879.— № 1.— С. 233.
Сказання о роде дворян и графов Милорадовичей. В 2 т,— СПб.,
1873.
Скалькований А.А. Дунайцьі // КС.— 1885,— № 11,— С. 118—123.
Скалькований А.А. История Новой Сечи, или последнего Коша
Запорожского. В 3 ч. В отдельньїх томах,— 3-є изд,— Одесса,
1855.
Скальковский АЛ. Реляция о победе над турецким флотом в дне-
провских гирлах // КС.— 1884,— № 10,— С. 129—131.
Слабченко М. Малорусский полк в административном отношении.—
Одесса, 1909.
293
Слабченко М. будівництво на Україні XVII—XVIII вв.— Харків,
1919.
Слабченко М. Хозяйство Гетманщиньї в XVII—XVIII ст,— Одесса,
1923.- Т. 4.
Слабченко Т. До історії «Малоросійського Общества» // Україна.—
1923,- Т. 6.- С. 46-49.
Смоленський І. Бюрократична верхівка на Україні наприкінці XVIII
і на початку XIX ст. // Україна.— 1930,— Т. 7—8,— С. 70—80.
Соловьев С. История России. В 15 т.— М., 1959—1966.
Софроненко К. Деятельность малороссийского приказа русского госу-
дарства во второй половине XVII — начала XVIII века І Вестник
Московского университета.— № 21,— М., 1957.
Стороженко Н. К истории малороссийских козаков в конце XVIII
и в начале XIX века // КС.— 1897,— № 4,— С. 124—156; № 6.—
С. 460-484; № 10,- С. 115-131; № 11.- С. 143-156; № 12.-
С. 332-350.
Стороженко Н. Реформи в Малороссии при гр. Румянцеве // КС.—
1891.- № З,- С. 478-493; № 9.- С. 455-465.
Стрельский В.И. Участив украинского народа в Отечественной войне
1812 г.— Киев, 1953.
Снромятников Б. «Регулярнеє государство» Петра Первого и его
идеология.— Т. 1,— М.— Л., 1943.
Танков А. К биографии графа П.А. Румянцева-Задунайского //
Исторический вестник,— 1902,— Т. 89.— С. 930—938.
Тарановский Ф. Политическая доктрина в Наказе императрицм
Екатериньї II // Сб. статей по истории права, посвященньїх
Владимирскому-Буданову.— Киев, 1904,— С. 44 — 86.
Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1646—1654 рр.),
схвалені Центральним Комітетом Комуністичної партії Радян-
ського Союзу.— К., 1954.
Теличенко И. К истории финансов в Малороссии и Слободской
Украине // КС.- 1888.- № 4.- С. 10-15.
Теличенко И. Сословнме нужда и желания Малороссии в зпоху
Екатерининской комиссии // КС.— 1890.— № 8.— С. 161 — 191;
№ 9.-С. 390-419; № 10.-С. 94-122; № 11.-С. 251-272;
№ 12.- С. 471-493; 1891- № 1.- С. 73-97; № 2.- С. 232-
254.
Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні,—
Київ, 1959.
Терновский СА. Исследование о подчинении Киевской метрополии
Московскому патриархату.— Киев, 1912.
Терновский ФА. Излишние малороссийские монахи XVIII ст. //
КС,- 1882,- № 5,- С. 329-337.
294
Титов О.И. Киевская епархия-митрополия в XVII—XVIII вв. /
Русская православная церковь в Польско-литовском государстве
в XVII-XVIII вв.- Т. 2,- Киев, 1905.
Тищенко М. Гуральне право та право шинкувати горілку на Ліво-
бережній Україні до кінця XVIII ст. // Праці комісії для виучу-
вання історії західньоруського та українського права.— Т. З,—
1927.- С. 150-202.
Тищинский А. К истории края. Столетие Черниговской думьі 11
ЧГВ.- 1888,- № З,- С. 4.
Тищинский А. Столетие Черниговской думи // ЧГВ.— 1887.—
Т. 26.- С. 4; 1887,- № 29.- С. 5; 1887,- № 35,- С. 4; 1888.-
№ 3.- С. 4.
Тсач А.П. История кодификации дореволюционного права Украи-
нн,— Киев, 1968.
Ткаченко М. Нариси з історії селян на Лівобережній Україні в
ХУІІ-ХУІІІ вв. // ЗІФВ ВУАН.- 1931.- Т. 26.- С. 33-179.
Ткаченко М. Наукове розроблення Рум’янцевської ревізії // Украї-
на.- 1924,- № З,- С. 39-52.
Ткаченко М. Список праць О.МЛазаревського і праць про нього //
Український археографічний збірник.— Т. 2.— 1927.— С. І—XXX.
Уманец Ф. Гетман Мазепа.— СПб., 1897.
Федоренко П. З історії монастирського господарства Петропавлів-
ського монастиря біля Глухова // ЗІФВ ВУАН.— 1927,— Т. 11.—
С. 102-170.
Федосов ИА. Просвещенннй абсолютизм в России // Вопросн
истории.— 1970.— № 9.— С. 34—55.
Флоровский А.В. Состав законодательной комиссии.— Одесса, 1915.
Фундуклей И.И Сгатистическое описание Киевской губернии. В 3 т.—
В 4 ч.— Т. 4.— СПб., 1855.
Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую жизнь,—
Казань, 1914.
Харлампович К.В. Нариси з історії грецької колонії в Ніжені (XVII—
XVIII ст.) // ЗІФВ ВУАН,- 1929.- Т. 24,- С. 183-190.
Холмський І. (Крип’якевич І.). Історія України.— Нью-Йорк, 1949.
Хрестоматія давньої української літератури І Під ред. О.І.Білець-
кого.— К., 1967.
Черкас А. Самуил (в мире Симеон Григорьевич Миславский) //
Русский биографичсский словарь.— Том «Сабанеев— Смнслов».—
СПб., 1904,- С. 178-179.
Черкаський І. Сліди домініального суду на Лівобережній Україні //
Праці Комісії для виучування історії західньоруського та укра-
їнського права,— Т. 2,— 1926,— С. 176—772.
295
Черкаський І. Судові реформи гетьмана Гр. К.Г.Розумовського //
Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Ба-
талія. В 2 т.— Т. 1,- Київ, 1927,- С. 770-772.
Чернов А.Р. Реорганизация центральньїх и местньк органов впасти
и управлення // Очерки истории СССР. Период феодализма:
конец XV в.— начало XVII в. / Под ред. А.Н.Насанова и Л.В.Че-
репнина,— М., 1955,— С. 321 — 328.
Чечулин НД. Очерки по истории русских финансов в царствование
Екатериньї II.— СПб., 1906.
Чижевський Д. Історія української літератури.— Нью-Йорк, 1965.
Чистович И. Очерки истории западно-русской церкви. В 2 т.—
СПб., 1882-1884.
Шамрай Г. З прилуцького ратушного життя XVIII в. // Історично-
географічний збірник,— № 3,— 1927,— С. 149—157.
Шамрай С. Боротьба козаків Київської сотні з київськими мо-
настирями та магістратом в XVII—XVIII вв. // Україна,— 1930.—
Т. 1-2,-С. 32-63.
Шамрай С. До історії лівобережних міст у половині ХУЛІ в. //
Історично-географічний збірник.— Т. 2,— 1928.— С. 159—168.
Шпачинский М. Киевский митрополит Арсений Могилянский.—
Киев, 1907.
Шульгин Я. Очерк Колиившиньї по неизданньїм и изданньїм до-
кументам 1768 и ближайших годов.— Киев, 1890.
Щербина В. Боротьба Київа за автономію,— В кн.: Київ та його
околиця в історії і пам’ятках (Записки Історичної секції Україн-
ської академії наук,— Т. 22.).— Київ, 1926,— С. 168—216.
Щербина В. Нові студії з історії Києва,— Київ, 1926.
Щербина Ф. Колонизация Кубанской областе // КС,— 1883.—
№ 7,— С. 529-545.
Зйнгорн В. О сношениях малороссийского духовенства с московским
правительством в царствование Алексея Михайловича.— М., 1894.
Яковлів А. Договір гетьмана Богдана Хмельницького з московським
царем Олексієм Михайловичем 1654 р.— Нью-Йорк, 1954.
Яковлів А. Український кодекс 1743 р. «Права, по которим су-
дится малороссийский народ» // Записки Наукового товариства
ім. Шевченка.— Т. 189.— Мюнхен, 1949.
Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII—XVIII віках /
Праці Українського наукового інституту,— Т. 19.— Варшава, 1934.
296
* *
*
Асіатстук Т. Ргоіе^ошепа гиг ОезсІїісЬіе Роіеткіпз.— Вегііп, 1936.
Аіехапсіег /.Т. Аиіосгаїіс Роїііісз іп а Маііопаї Сгізіз. ТЬе Ітрегіаі
Киззіап Ооуеттепі апсі Ри£асЬеу’з Кєуоіі, 1773—1775,— В1оотіп§-
іоп, 1969.
Аіехапдег /. Т. ВиЬопіс Ріацие іп Еаііу Моделі Киззіа: РиЬІіс Неаіііі
іп Еагіу Моделі Киззіа,— Ваііітоге, 1980.
ВагіїеП К. Нитап Сарііаі: ТЬе Зеіііетепі оГ Рогещпеге іп Киззіа,
1762—1804,—СатЬгід£е, 1979.
ВазагаЬ /. Регеіазіау 1654: А Нізіогіо§гарЬіса1 Зійду,— Едтопїоп,
1982.
Вогзскак Е. Ьа 1е§епде Ьізіогідие де 1’ІІкгаіпе. Ізіогца Кизіу.— Рагіз,
1949.
Вгочт Р.В. Мизсоуііе Адтіпізігаїіоп апд діє Реоріез оГ іЬе ІЧогіЬ іп
іііе ЗеуепіеепіЬ Сепіигу / Рарег ргезепіед аі Ніе Атегісап Аззосіаііоп
Гог ІЬе Адуапсетепі оГ 81ауіс Зіидіез, ОсіоЬег, 1982.— Х¥азЬіп§іоп,
Б.С.
Вгочт Р.В. Мизсоуііе Оепегаїз апд Мііііагу Атаіеигізт: ЬГпгауе1іп§
ІІіе Тасіісаі Віипдегз апд Нитап Созіз оГ ЗеуепіеепіЬ-Сепіигу
Киззіап ХУагіаге / Рарег ргезепіед аі іііе Атегісап Нізіогісаі Аззо-
сіаііоп Сопуєпііоп, ОесетЬег, 1984,— СЬіса§о.
Вгоууп Р.В. Мизсоуііе Ооуеттепі Вигеаиз // Киззіап Нізіогу.— 1983,—
Уоі. 10,- № З,- Р. 269-330.
Сазіега .1. ТЬе Ьііе оГ СаіЬегіпе II, Етргезз оГ Киззіа,— Зд ед. /
ХУіІІіат Тоок, ігапз,— Ьопдоп, 1799.
СаіЬегіпе іЬе Огеаі: а РгоШе / Мате КаеіТ, ед.— Ке\у Уогк, 1972.
Оапіеі Ж Огі^огіі Теріоу апд іЬе Сопсерііоп оГ Огдег ТЬе Сотшіззіоп
оп Соттегсе апд іЬе Коїе оГ іЬе МегсЬапіз іп Киззіа 11 Сападіап-
Атегісап 81ауіс Зіидіез,— Уоі. 16.— № 3—4. (Ра11-\¥іпіег 1982).—
Р. 410-431.
ОетЬіпзкі В. Та)па тіз]а икгаіпса \у Вегііпіе » г. 1791 11 Ргхе§1ад
Роїзкі,— 1896.- Т. З,- 8. 511-523.
Роппеїіу А.8. ТЬе Киззіап Сопдиезі оГ ВазЬкігіа 1552 — 1740: А Сазе
Зійду іп Ітрегіаіізт.— N6^ Науеп апд Ьопдоп, 1968.
Ооппеїі Е. РоїііізсЬе Ідео1о§іе дег гиззізсЬеп ОезеІІзсЬаЙ ги Ве£Іпп
дег Ке§іегипцзгеіІ КаіЬегіпаз II,— Вегііп, 1976.
ОогоЖепко О. апсі ОкІоЬІуп О. А Зигуеу оГ Цкгаіпіап Нізіогіо&гарЬу І
Аппак оГіЬе ІІАА8,- Уоі. 5/6,- № 4 (18)- 1/2 (19-20).- 1957.
Оогозкепко V. ТЬе ЬіГе оГМукЬауІо ОгаЬотапоу: МукЬауІо Бгаїютапоу;
ХУгігіпез І Аппак оГ іЬе ІІАА8.— № 1/2,— 1952,— Р. 6—22.
Ікікез Р. СаіЬегіпе іЬе Огеаі апд ІЬе Киззіап МоЬіІііу.— СатЬгід§е
(Еп^іапд), 1967.
297
Оитп /. А. ТЬе КеГогт оГ Ріпапсіаі Асітіпізігаїіоп іп Киззіа сіигіп§
їНе Кеі§п оГ СаіЬегіпе // Сапасііап 81ауіс Зіисііез.— 1970.— Уоі. 4.—
№ 3.- Р. 485-496.
Е^егіоп И<В. Ьауіпз а Ье§епд іо Кезі. ТЬе Роеі Карпізі апсі ІІкга-
іпо-Оегтап Іпігі^ие // 81ауіс Кєуієул— 1971.— Уоі. ЗО.— № 3.—
Р. 551-560.
Ргееге (г.Ь. 8осіа1 МоЬШіу апсі ІЬе Киззіап РагізЬ Сіег^у іп ІЬе
ЕіеЬіеепіЬ Сепішу // Зіауіс Кєуієху,— 1974.— Уоі. 33.— № 4.—
Р. 641-662.
- Єаіеску (г. ТЬе Соззаск АсЬпіпізІгаїіоп оГ ІЬе Неїтапаїе. Іп 2 уок.—
СатЬгісі^е, Мазе., 1978.
ОегНагсІ О. Ке£Іопа1І8іп апсі Согрогаїе Опіег аз а Вазіс ТЬете оГ
Еигореап Нізіогу // Зіисііез іп Г)ір1отаІіс Нізіогу: Еззауз іп Метогу
оГ Вауісі Нот / Ке^іпаїсі Наїіоп апсі М.8. Апгіеїзоп, есі,— Ьопсіоп,
1970,-Р. 155-182.
(гіеазоп IV. Могаї Ігіеаіізі, Вигеаисгасу, апсі СаіЬегіпе ІЬе Огеаі.—
Ке су Вгипзсуіск, N1., 1981.
Сгі^іікз О.М. СаіЬегіпе II: ТЬе КериЬІісап Етргезз // ІаЬгЬйсЬег Гйг
ОезсЬісЬіе Озіеигораз.— Всі. 21.— 1973.— № 3.— 8. 323—344.
Наїрегіп С./. Кієу апсі Мозсосу: Ап Азресі оГ Еагіу Мизсоуііе ТЬоицЬі //
Киззіап Нізіогу.— 1980.— Уоі. 7,— № 1.— Р. 312—321.
Наїііеу /.М. СаіЬегіпе’з Сопзсіепсе Соші— Ап Еп^ІізЬ Есціііу Сошї? 11
Киззіа апсі ІЬе АУезІ іп ІЬе ЕізЬіеепіЬ Сепіигу / А.О.Сгозз, есі.—
КєсуіопуШє, Мазз., 1983.
Наззеї ЕЕ. ТЬе Уісіззіїисіез оГ Киззіап Асітіпізігаїіуе КеГогт, 1762—
1801 / РЬ. В. діззегіаііоп. — Сотеїі Цпіуеїзіїу, 1967.
Нгизкюз’куі М. 8оте КеДесІіопз оп Цкгаіпіап НізІогіо§гарЬу оГ ІЬе
XVIII Сепіигу // Хепоп Е. КоЬиІ, Ігапз. ТЬе Еуесуііпезз СЬгопісІе /
Нагуапі 8егіез іп Цкгаіпіап Зіисііез.— Уоі. 7.— Рі. 1.— МшіісЬ,
1972,- Р. 9-16.
/акжіії А. “Ізіогіуа Кизоу” апсі ііз АиіЬог // Аппаїз оГ ІЬе ЦАА8.—
1953,- Уоі. 3.- № 2 (8).- Р. 620-669.
Лпез К.Е. СаіЬегіпе II апсі ІЬе Ргоуіпсіаі КеГогт оГ 1775: А Циезііоп
оГ Моїіуаііоп // Сапасііап 81ауіс Зіисііез.— Уоі. 4,— № 3. (Раїї
1970).- Р. 497-512.
Лпез К.Е. ТЬе Етапсіраііоп оГ ІЬе Киззіап ІЧоЬіІіІу, 1762—1785.—
Ргіпсеїоп, 1973.
Лпез К.Е. ІасоЬ Зієуєгз, Еп1І£ІіІепесі КеГогт, апсі ІЬе Веуеіортепі оГ
а ТЬігсі Езіаіе іп Киззіа // Киззіап Кєуієсу,— Уоі. 36.— 1977.—
Р. 424-437.
Лпез К.Е. Ргоуіпсіаі Веуеіортепі іп Киззіа: СаіЬегіпе II апсі ІасоЬ
Зієуєгз.— Ме\у ВптзАУІск, N.1., 1984.
298
Еопез В.Е. ЦгЬап Р1аппіп§ апд іЬе Оеуеіортепі о? Ргоуіпсіаі Тоуупз
іп Киззіа дигіп§ КеІ£п оГ СаіЬегіпе II,— Іп: ТЬе Епіі^іііепед Сепіигу
іп Киззіа І ІоЬп О. Оаггагд, ед,— Охїдгд, 1973.— Р. 321 — 344.
Катіпзкі А. ТЬе Соззаск Ехрегітепі іп ЗгІасЬіа Оетосгасу іп ІЬе
РоїізЬ-ІліЬиапіап СоттопууеаЬЬ: ТЬе НадіасЬ Спіоп // Нагуагд
Цкгаіпіап Зіидіез.— Уоі. 1,—№ 2 (Іипе 1977).— Р. 173—197.
Карреіег А. Киззіапдз еізіе Маііопаїііаіеп.— Кбіп, 1982.
КоИиі 2.Е. А Сепігу Оетосгасу У/ііЬіп ап Аиіосгасу: ТЬе Роїіїісз оГ
НгуЬогіі Роїеіука (1723/25—1784). // ЕисЬагізіегіоп: Еззауз Ргезеп-
іед іо ОтеЦап Ргіізак Ьу Ніз Зіидепіз апд Со11еа§иез оп Ніз ЗіхііеіЬ
ВігіЬдау / Нагуагд Цкгаіпіап Зіидіез,— Уоі. 3—4.— СатЬгід§е,
Мазз., 1980,- Р. 507-519.
КоИиі 2.Е. МуіЬз Оїд апд Мє\у: ТЬе Наідатак Моуетепі апд іЬе
КоїііузЬсЬупа (1768) іп Кесепі Нізіогіо§гарЬу // Нагуагд Цкгаіпіап
Зіидіез.— 1977.— Уоі. 1.— № 3 (ЗеріетЬег) Р. 359 — 378.
КоИиі 2.Е. РгоЬІетз іп 8іидут§ іЬе Розі-КЬтеїпуїз’куі Цкгаіпіап Еіііе
(1б50з іо 1830з): Ргезепі Зіаіе оґ КезеагсЬ апд Риіше Тазкз //
КеіЬіпкіп§ Цкгаіпіап Нізіогу / Кап Ь. Кидпуізку, ед,— Едтопіоп,
1981,-Р. 103—119.
КоИиі 2.Е. ТЬе Цкгаіпіап Еііїе оГ іііе Еі§1ііеепіЬ Сепіигу апд ііз
Іпіе§гаііоп іпіо іЬе Киззіап ІЧоЬіІііу. // ТЬе ІЧоЬіІііу іп Киззіа апд
Еазіет Еигоре І іуо Вапас апд Раиі ВизЬкоуіісЬ, ед.— Ме\у Науеп,
1983,- Р. 65-97.
Кгирпіі^ку В. Неітап Магера ипд зеіпе 2еіі.— Ьеірхі§, 1942.
Еарро-Вапііежкіі А.8. ТЬе 8еіТ Циезііоп іп ап А§е оГ ЕпІівЬіептепІ //
СаіЬегіпе іЬе Огеаі: А Ргойїе / Магс КаеіГ, ед.— Ме\у Уогк, 1972.—
Р. 267-289.
Ее Боппе ЕР. ТЬе Ргоуіпсіаі апд Ьосаі Роіісе ипдег СаіЬегіпе ІЬе
Огеаі, 1775—1796 // Сападіап Зіауіс Зіидіез.— 1970,—Уоі. 4,—
№ З,- Р. 513-528.
Ее Воппе ЕР. Ки11іп§ Киззіа. Ргіпсеіоп, 1984.
Риску] С.8.М. Вєіууєєп Оо§о1 апд Зеусепко І Нагуагд Зегіез іп Цкгаіпіап
Зіидіез.— Уоі. 8,— МипісЬ, 1971.
Мадагіа^а І. де. Аиіосгасу апд 8оуегеі§піу // Сападіап-Атегісап 81ауіс
Зіидіез,— Уоі. 16.- № 3-4 (РаИ-\Уіпіег 1982).- Р. 369-387.
Мадагіа§а Е де. СаіЬегіпе апд іЬе РЬіІозорЬез // Киззіа апд іЬе ХУезі
іп іЬе Еі§Ьіеепі1і Сепіигу / А.О.Огозе, ед.— Меиїопуіііе, Мазз.—
1983.- Р. 30-52.
Мадагіа§а Е де. СаіЬегіпе II апд Мопіе8^иіеи: Вєіхуєєп Ргіпсе
М.М.ЗЬсЬегЬаіоу апд Вепіз Цідегоі // Ь’еіа деі Іиті.— Мароіі,
1985,- Р. 610-650.
299
Мадагіа§а І. де. СаіЬегіпе II апд іЬе Зегіз: А Кесопзідегаііоп оґ Зоше
РгоЬІетз 11 Зіауопіс апд Базі Еигореап Кєуієху,— 1974,— Уоі. 52.—
№ 126 (Іапиагу) Р. 34—62.
Мадагіа^а І. де. Киззіа іп іЬе А§е оґ СаіЬегіпе іЬе Огеаі.— Мєуу
Науеп, 1981.
Мадагіа§а І. де. Зізіеіз ипдег іЬе Зкіп // Зіауіс Кєуієуу,— Уоі. 41.—
Ко 4,_ ХУіпіег, 1982,- Р. 624-628.
Міакоіїп УА. Ьа Йхаііоп дез раузапз икгаіпіепз а 1а §1еЬе аих ХУІІ-е
еі ХУІІІ-е зіесіез // Ье Мопде Зіауе.— 1932.— № 11—12.
Міііикоу Р.М. Едисаїіопаї КеГогтз // СаіЬегіпе іЬе Огеаі: А Ргоїїіе /
Мате КаеіГ, ед,— Мєху Уогк, 1972.— Р. 113—155.
№>1де В. Еззауз іп Киззіап Зіаіе Ьа\у // Аппак оґ іЬе СААЗ,— 1955.—
№ З /13/.-------Р. 873-903.
Моїде В. Ьа Гогтаїіоп де ГЕтріге гиззе, іп 2 уок.— Рагіз, 1952—1953.
ОИІоЬІуп О. ТЬе Еіііісаі апд Роїііісаі Ргіпсіріез о? “Ізіогіуа Кизоу” /
Аппак оГ іЬе ІІААЗ,- 1952,- Уоі. 2,- № 4.- Р. 670-695.
ОкІоЬІуп О. ІІкгатіап Аиіопоткіз оґ Іііе 1780з апд 1790з апд Соипі
Р.А.КитуапІзеу-2адипаузку// Аппак оПЬе ІІААЗ.— 1958,—Уоі. 6.—
№ 3-4. (21-22).-Р. 1313-1326.
ОИІоЬІуп О. У/Ьеге \уаз “кіогіуа Кизоу” ХУгіИеп // Аппак оґ БІААЗ.—
1953,- Уоі. З,- № 2 (8).- Р. 670-695.
РадосИ Р ТЬе Іидісіаі Зузіет.— Іп: ІІкгаіпе: А Сопске Епсуіораедіа.—
Уоі. 2.— Тогопіо, 1971,— Р. 41—43.
РатртеНІ КА. Ргеедот оґ Ехргеззіоп іп Еі§кіеепіЬ-Сепіигу Киззіа.—
ТЬе Навие, 1971.
Реіепзкі Р ТЬе Мизсоуііе Сіаітз Іо ІЬе “Кіеуап ІпЬегіїапсе” // Нагуагд
ІІкгаіпіап Зіидіез,— Уоі. 1— № 1.— МагсЬ 1977,— Р. 29—52.
РеІзсИаег Р. ТЬе Едисаііоп апд Веуеіортепі оґ ап Егйі§Ьіепед АЬзо-
Іиікі: ТЬе УоиіЬ оґ СаіЬегіпе ІЬе Огеаі, 1729—1762 / РЬ. В.
дкзегіаііоп.— ]Ме\у Уогк ІІпіуегзіїу, 1969.
Рірех В. Киззіа ипдег ІЬе Оїд Кеціте,— Ме\у Уогк, 1974.
Ріоузіс В. ЗеуепіеепіЬ-Сепіиіу СЬапсегіез апд ТЬеіг ЗіаЙз // Киззіап
ОЙісіаІдот: ТЬе Вигеаисгаіігаііоп оГ Киззіап Зосіеіу Ггот ІЬе Зеуеп-
іеепіЬ Іо іЬе ТууєпіієіЬ Сепіигу / У/аІіег МсКепхіе Ріпіпег апд
Вап Каті Ко\упеу, едз.— СЬареї НІН, 1980.— Р. 19 — 45.
Роїопз ’ка-Уазуїепко N.0. ТЬе Зеіііетепі оГ ІЬе Зоиіііет ІІкгаіпе (1750—
1755) І/ Аппак оПЬе РІААЗ.- Уоі. 4/5.- № 4/14/- 1/15/.- 1955.
Ргіїзак О. ТЬе “Ехіетаї Нкіогу” оГ ІЬе Техі оГ діє Нураііап СЬгопісІе //
Міпиіез оґ іЬе Зетіпаг іп ІІкгаіпіап Зіидіез Неїд аі Нагуагд Цпі-
уеїзііу Вигіп§ іЬе Асадетіс Уеаг 1972—1973.— 1973,—Уоі. 3.—
Р. 14-20.
300
КаЬа ТЬе АиіЬогііу оГ іЬе Мизсоуііе Киїег аі іЬе Вахмп оГ Ше
Модет Ега // ІаЬгЬйсЬег £йг ОезсЬісЬіе Озіеигораз. п.з.— Вд. 24,—
1975.- № 3.- Р. 322 - 344.
Кае$ М. ТІїе Етргезз апсі іЬе Уіпегіап РгоГеззог // Охіогд Зіауопіс
Рарегз,— 1974.- Уоі. 7,- Р. 18-40.
В.ае$ М. ТЬе ЕпІівЬіептепІ іп Киззіа апд Киззіап ТЬои§Ьі іп іЬе
ЕпІівЬіептепІ. // ТЬе Еі§1іІеепіЬ Сепіигу іп Киззіа / І.О.Оаггагд,
ед.— Ьопдоп, 1973,— Р. 25—47.
Кае$ М. Ітрегіаі Киззіа 1682—1825 / Воггоі Нізіогу оГ Киззіа.—
Уоі. 4.— Мєху Уогк, 1971.
Кде$ М. Іп іЬе Ітрегіаі Маппег // СаіЬегіпе іЬе Огеаі: А Ргойїе /
Мате КаеЯГ, ед,— Мєху Уогк, 1972.— Р. 197—246.
Кае$ М. Раііетз оГ Киззіап Ітрегіаі Роїісу Тохуагдз іЬе Маііопаїіііез //
Зоуієі Маііопаїііу РгоЬІетз І Едхуагд АііхуогіЬ, ед.— Мєху Уогк,
1971.
Кае$ М. Ри§асЬеу’з КеЬеШоп І І Ргесопдіііопз оГ Кеуоіиііоп іп Еагіу
Модет Еигоре І КоЬегі Рогеіег апд Іаск Огеп, едз,— Ваііітоге
апд Ьопдоп, 1970.— Р. 161 — 202.
Кае$ М. Капдот Моіез оп іЬе КеІ£п оГ СаіЬегіпе II іп іЬе Ьі§Ьі оГ
Кесепі Ьііегаіиге // ІаЬгЬйсЬег £йг ОезсЬісІїіе Озіеигораз.— Вд. 19.—
1971.- Р. 541-556.
Кае$ М. ЗеуепіеепіЬ-Сепіигу Еигоре іп Еі^ЬіеепіЬ-Сепіигу Киззіа //
81ауіс Кєуієху.— Уоі. 41,— № 4,— ХУіпіег, 1982,— Р. 611 — 619.
Кае$ М. Ьез Зіауез, Іез АПетапдз еі Іез “Ьитіегез” // Сападіап Зіауіс
Зіидіез,— Уоі. 1,- № 4,-ХУіпіег, 1967,- Р. 521-551.
Кае$ М. Цпдегзіапдіп§ Ітрегіаі Киззіа.— Мєху Уогк, 1984.
Кае# М. ІІпИогтііу, Віуегзііу, апд іЬе Ітрегіаі Адтіпізігаііоп //
Озіеигора іп ОезсЬісЬіе ипд Ое£епхуаіі: РезізсЬгіЙ Ніг ОйпіЬег
Зібскі хит 60. ОеЬигзіа§.— Кбіп, 1977.
Кае$М. ТЬе ХУеІІ-Огдегед Роіісе Зіаіе апд іЬе Веуеіортепі оГ Модег-
пііу іп ЗеуепіеепіЬ-апд Еі^ЬіеепіЬ-Сепіигу Еигоре 11 Атегісап
Нізіогісаі Кєуієху.— Уоі. 60,- 1970,- Р. 1221-1245.
Кае#М. ТІїе \Уе11-Огдегед Роіісе Зіаіе: Зосіаі апд Іпзіііиііопаї СЬап§е
Т1ігои§Ь Ьаху іп іііе Оегтапіез апд Киззіа, 1600—1800,— Мєху На-
уеп апд Ьопдоп, 1983.
Капхеї О. ІЧікііа Рапіп’з Ітрегіаі Соипсії Ргсувсі апд іЬе 8іг觧1е оГ
НіегагсЬу Огоирз аі іЬе Соигі оГ СаіЬегіпе II 11 Сападіап Зіауіс
Зіидіез.— 1970,- Уоі. 4,- № З,- Р. 443-463.
Капхеї Б. ІЧікііа Рапіп’з Коїе іп Киззіап Соигі Роїіїісз оГ іЬе Зеуепіееп
Зіхііез: А Сгііі^ие оГ Ніе Оепігу Оррозіііоп Тііезіз І РЬ. В. діззег-
іаііоп,— Уаіе Опіуеїзііу, 1968.
Яапзеї В. ТЬе Роїіїісз оГСаіЬегіпіап Киззіа: ТЬе Рапіп Рагіу.— №ху На-
уєп, 1975.
301
Кіазапоузку N. А Нізіогу оГ Киззіа,— ]Ме\у Уогк, 1963.
Заске О. Адеї ипсі Вііг§егІит іп сіег £езеІ2§еЬепс1еп Коттіззіоп КаїЬа-
гіпаз II уоп Киззіапсі // ІаІігЬіісІїег Гйг ОезсЬісІИе Озіеигораз,—
1938.- № 3,- 8. 408-417.
Заипеіегз В. ТЬе Цкгаіпіап Ітрасі он Киззіап Сиїїиге, 1750—1850.—
Есітопіоп, 1985.
8ідкІ О. Віє ЕпізІеЬип§ сіез Козакепіитз.— МйпсЬеп, 1953.
8иЬ(еІпу О. Магера, Реіег І, апсі їЬе риезііоп оГ Тгеазоп // Нагуагсі
Цкгаіпіап Зіисііез.— 1978,— Уоі. 2.— № 2,— (Іипе) Р. 158—183.
- ЕиЬіеІпу О. ТЬе Магерізіз: Цкгаіпіап Зерагаіізт іп ІЬе Еагіу Еі§Ьіеепі1і
Сепіигу,— Воиісіег, 1981.
М. ТЬе Тіііе оГ ІЬе Мизсоуііе МопагсЬ ир іо іЬе Епсі оГ ІЬе
8еуепІеепіЬ Сепіиіу // Сапасііап-Атегісап 81ауіс Зіисііез.— Уоі. 13.—
№ 1-2,- 8ргіп§-8иттег, 1973,- Р. 59-81.
Ткасіеп Е.С. Езіїапсі, ІІУІапсі апсі іЬе Цкгаіпе: КеДесІіопз оп Еі§Ьіееп-
іЬ-Сепішу Ке&іопаї Аиіопоту // Іоитаі оГВаїїіс Зіисііез.— 1981.—
Уоі. 12.- № 4 - Р. 312.
ТИасіеп Е.С. Киззіа’з ХУезіет Воліегіапсіз, 1710—1870,— Ргіпсеіоп,
1984.
Уазуїепко М. ТЬе Сопзіііиііоп оГ Руїур Огіук // Аппак оГ ІЬе ЦАА8.—
1958,- Уоі. 6- № 3/4 РЛІТ2І.- Р. 1260-1295.
2 сіхіе]6\у Цкгаіпу / Росі гесі. \¥.Ілріп5кіе§о.— Кгакоуу, 1912.
Алфавітний покажчик
Автократія, 20, 21
Адміністрація сотні, 52
Алейніков, Андрій, 155—156
д’Алямбер, Жан, 76
Андрусівське перемир’я, 36
Апостол, Данило, 71, 89, 98, 153, 155, 221
і фінансова система Гетьманщини, 54
Балабан, Діонісій, 58
Балтійська автономія
вплив централізму на, 31 — 32
Законодавча комісія 1767—1768 рр. і, 157—158, 163
Баранович, Лазар, 59
Башкири, повстання, 175
Безбородько, Андрій, 117
Безбородько, Олександр, 117, 119, 213, 237
кар’єра, 226
і козацьке військо, 233—234
погляди на імперію, 227—230
Бестужев-Рюмін, А.П., 72, 80, 87
поразка, 87
Бібіков, А. І., 151, 157, 164, 252
Божич, Гаврило, 155—156
Брант, Яків, 97
Брестська унія, 34
Валькевич, Зосима, 88
Величко, Самійло, 63
Виговський, Іван, 36, 48, 58
відмова від Переяславської угоди, 67
Війна з Швецією, 194
Війни з Туреччиною. Див Турецькі війни
Військо
адміністрація, 49—51
козаки у, 171, 192-195, 234-236, 245-247
Військові правителі. Див. Воєводи.
303
Вічний мир 1686 р., 68
Воєводи, 22
в українських містах, 67—68
Воєйков, Ф. М., 89
Волзьке козацьке військо, розформування, 176
Волков, Федір, 143
Волконський, Михайло Микитович, 176
Вольтер, Ж. Б., 76
Вяземський, А. А., 97, 111, 151
Гадяцький мир 1658 р, (Унія), 36, 62, 67
Гавриїл тверський, 149
Генеральна військова канцелярія, 38, 49, 57, 70, 82, 101, 103
Генеральна військова скарбниця, 55
Генеральна рада, 47, 48
Генеральна скарбова канцелярія, 49, 54
Генеральна старшина, 48, 49, 71
Генеральна щетна комісія, 55
Генеральний військовий суд, 50, 55, 69, 82, 190
реформа Рум’янцева, 103
Генеральний суд, 229
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 120
за Павла І, 206
Герольдмейстерська контора, 219, 220, 221, 225
Герцберг, Евальд Фрідріх, 231
Гетьманщина, 26
адміністрація, 48
адміністрація сотні, 50
полкова адміністрація у, 50
визначення кордонів, 25—26
виникнення, 33—37
економіка, 70
в інтерпретації радянських істориків, 17—18
землеволодіння, 43
населення у 60-х роках XVIII ст., 43
нова шляхта, 38—40, 85
особисті свободи у, 64
остаточна загибель, 205—207
Павло І і, 205—206
питання спадкового гетьманства, 87—88
політична автономія, 64
православна церква у, 57—60
розділ у 1781-1782 рр., 189, 192
російська політика щодо, 16, 17
304
сербські вторгнення, 94
скасування автономних інституцій, 260
скасування гетьманського уряду, 89—96
соціальна структура, 37—47
судова система, 55, 82—84
урядові інституції, 47—57
фінансова система, 51 — 55
Глухівська рада,
антиросійські погляди, 86
і військові справи, 86
економічна програма, 85
петиція, 84—86
судові реформи, 82—83, 95
і українська нова шляхта, 86—87
Голицин, Олександр Михайлович, 92, 113
Голицина, Катерина, 101
Грабянка, Григорій, 63
Грамота дворянству (1785 р.), 182, 210, 212—213,
Грамота містам 1785 р., 182, 250, 255
Грецьке братство, 138, 250, 254
Грімм, Мельхіор, 76
Гудима, Йосиф, 157
Гудович, Андрій, 79
Гудович, Василь, 88
Гудович, Іван, 226
Гур’єв, Дмитро Олександрович, 245
Дворянство, 209—214
і шляхта, 212
Дівович, Семен, 63
Дідичність, 20, 21
Дідро, Дені, 76
Договори, 61 — 62
Долинський, Григорій, 119, 120
Домініальний суд, 56
Домонтович, М., 255
Донські козаки
нововведення Катерини II, 176
повстання, 173—178
придушення запорозьких повстань, 172
Дорошенко, Петро, 36, 47, 58
Дублянський, Олександр, 88
Духівництво
Див. також Православна церква.
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 146—149, 273—274
русифікація, 256—257
соціальний статус у Гетьманщині, 44—45, 47
Дяки, 22
Естонія, інкорпорація в Росію, 27
Євреї
київські, 253
ніжинські, 254
в українському ремісництві і торгівлі, 254
чернігівські, 254—255
Єлизавета, імператриця, 53, 54, 78, 93, 145
Єфремов, Степан, 172—173, 176
Жоравка, Іван, 97
Журман, Ілля, 89, 113, 122, 191
Забіла, Захарій, 158
Завадовський, Петро, 119, 213, 226
Законодавча комісія 1767—1768 рр., 77, 113, 114—169
адміністративна реформа, 179
і балтійські провінції, 157
вибори, 116
вибори нової шляхти, 116—117
козацькі вибори, 128—132
і законодавча реформа, 119, 153—154
засідання, 151—169
і земельна реформа, 158
козаки і, 128—135
накази, 267—269
магдебурзьке право і, 250
міські вибори та накази, 135—146
накази нової шляхти, 116—128, 265—267
і оподаткування, 119
оцінка роботи, 166—169
представництво у, 115
і торговельні права, 154—156
утворення, 114—116
Закріпачення, 212
і скасувуння української автономії, 257—258
узаконення, 243
Запорожці, 25, 26, 31, 34
306
Катерина II і, 176—178
напад росіян, 177
повстання, 171—173
і Польща та Московія, 33—34
Запорозьке військо, 47
московити і, 65
стосунки з королем, 61
структура, 45—46
Зборівський мир, 1649 р., 35, 61
Значне військове товариство, 38—39, 48, 83,193
«История Русов», 236 — 238, 262
Іван III, 21
Іван IV, 21, 228
завоювання, 23
Іван VI, 93
Ізмайловський полк, 78—79
Імперський родословник, 219
Істрицький, Петро, 118
Йосиф II австрійський, 78
Калинський, Тимофій, 221, 222, 224, 225
Калмики, бунти, 174—175
Калнишевський, Петро, 171, 172
Камералістична думка, 28—29
Капніст, Василь, 231 — 234, 241
Капніст, Микола, 231—232 в.
Капніст, Петро, 231 — 232 в.
Карл XII, 69
Катерина II
адміністративні реформи, 76—78
відкликання Рум’янцева, 216—217
вплив Монтеск’є, 75
Глухівська рада, 91
Грамота для дворянства (1785 р.), 212, 220
державна діяльність, 73—78, 184—185, 259—260
європеїзація дворянства, 182—183
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 152, 178
і калмики, 175
і оподаткування, 95
організація козацького війська, 233—234
і Полетика, 165—166
прихід до влади, 78—79
реформування козацтва, 177—179
русифікація Гетьманщини, 97—98
скасування гетьманського уряду, 89—96
Статут для губерній, 184—192
запровадження в Гетьманщині, 185, 188—192
указ від 26 жовтня 1781 р., 188 ' >
указ від 28 липня 1783 р. про українське військо, 193 в.
указ про набір, 194
указ про монастирі та їх мешканців, 201 — 202, 203—204
і українські єпархії, 197—200
філософія, 73 — 75
Католицизм, православ’я і, 34—35
Каульбарс, Карл фон, 193
Київ
втрата магдебурзького права, 250—252
поселення євреїв у, 251
росіяни у, 251—252
Київський митрополит. Див. Православна церква
Київське православне братство, 35
Козаки, 24—25
адміністрація Гетьманщини, 37—38
асиміляція в імперську систему, 241 — 248
бунти, 170—176
вибори старшини, 106, 131 — 132
відживлення Рум’янцевим козацького стану, 105— 106
донські, 24, 172, 176—178
економічний статус за Катерини II, 132
запорізькі. Див. Зопорожці
землеволодіння, 246, 247, 248
імперська політика щодо, 244—246
імперське визначення, 243
козацькі хроніки, 62
література, 62—64
і Міністерство державного майна, 247
накази, що стосуються Законодавчої комісії 1767—1768 рр.,
128-132, 267-269
обмеження прав Рум’янцевим, 106
оподаткування, 132—134, 245, 246
і польське повстання 1830 р., 245
права за Катерини II, 131 — 132
революція 1648 р., 31 — 32, 33
розвиток Гетьманщини і, 33—37
308
у російській армії, 192—195, 234—235, 247—248
соціальне розшарування, 40—42
соціальний статус у Гетьманщині, 37—38, 41
українські, 26
чисельність, 244, 247
Чорноморський кіш, 244
шляхта і, 62 в.
Козацька полкова рада, 50
Ковельський, Яків, 158
Колегія^ іноземних справ, 54, 55, 60, 70
Коль, Йоган Георг, 238, 239
Йрниський, Георгій, архієпископ, 237
Косів, Сильвестр, 58
Костевич, Іван, 154
Кочубей, Віктор, 226, 230
Кочубей, Семен, 89, 97, 137
Кречетников, М. Н.
призначення, 218
стосунки з українською новою шляхтою, 219
усунення, 219
Крижановський, Антін, 121
Кулябка, Іван, 110
Купці, 42
Див. також Міщани.
соціальний статус у Гетьманщині, 42, 248—249, 254
Куракін, А. В., 221, 243
Кючук-Кайнарджийський мир, 113, 215
Лазаревський, Олександр, 17
Латвія, інкорпорація в Росію, 27
Литовський статут, 57, 66, 83, 155, 207, 212, 232, 243, 249, 262
алкоголізм і, 108
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 119
скасування, 207
Лещинський, Станіслав, 69
Ломоносов, М. В., 204
Магдебурзьке право, 42, 55, 66, 143, 161, 207, 232, 248, 250
у Києві, 142, 143
скасування, 207, 248, 251, 262
і Статут для губерній, 187—188
хелмський варіант, 57
Мазепа, Іван, 38, 47, 68, 69, 93, 235, 240
Малоросійська губернія
309
за Павла І, 205—206
розділ Олександром І, 206—207
Малоросійська колегія 1721 р., 54, 70, 91
Малоросійська колегія 1764 р., 95, 97, 101, 190
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 116, 120
критика Полетикою, 161
наказ, 151 — 152
скасування, 190
Малороссийский приказ, 66, 69
. Див. також Колегія іноземних справ
Маркевич, Роман, 221, 224, 225
Мартос, Олекса, 240
Мельгунов, 94
Меженінов, Сергій, 154, 155
Микола І, 245 — 246
скасування міського самоврядування, 252
Мещерський, Платон, 97, 113
Милорадович, Андрій Степанович, 185—186, 191, 193, 198, 208, 261
перепис населення, 186
Милорадович, Григорій Петрович, 206, 225, 226
Милорадович, Михайло, 221, 224
Милорадович, Петро, 88
Мирович, Василь, 93
Миславський, Самуїл, 200, 202, 204, 261
Михайлович, цар Олексій, 62
Михайловський-Данилевський, Олександр, 238
Міллер, Дмитро, 15
Міністерство державного майна, 247
Міщани
і Законодавча комісія 1767— 1768 рр., 135—146, 269—273
інтеграція в імперську структуру, 248—255, 262
соціальний статус в Гетьманщині, 42
Міська грамота 1785 р. Див. Грамота містам
Могила, Петро, 57—58
Могилянський, Арсеній, 60, 88, 146, 261
суперечка з синодом, 196
Монастир св. Михайла, судова справа, 82
Монастирі, у Гетьманщині, 45
Монтеск’є, 75
Московія, піднесення і вплив, 20—25
Мякотін, В., 17
310
Накази, пов’язані з діяльністю Законодавчої комісії, 116— 128,
129-135, 135-153, 265-274
Наришкіна, Катерина Іванівна, 72
Натальїн, Дмитро, 97, 160
Нащокін, В., 193
Неплюєв, І. І., 92
Ніштадтський мир 1731 р., 70
Нова шляхта
асиміляція, 226 — 241, 263
у Гетьманщині, 37—39, 83
і Глухівська рада, 86, 87
кількість, 210, 210—211 в.
кооптація, 208—215
на імперській службі, 212—215
накази, 265—267
нобілітет урядовців, 218—225
стосунки з Кречетниковим, 218—219
указ 1835 р., 224
Новик, Матвій, 159
Новоросія, 94
Оглоблин, Олександр, 17, 236
Однодворці, 128
Олександр І, 232
Олсуф’єв, А. В., 92, 95
Орлик, Пилип, 93
Орлов, Григорій Григорович, 81, 92
Павло І
відновлення прав Гетьманщини, 205—207, 232
та імперський родословник, 219
скасування карабінерських полків, 195
Павловський, 89
Панін, Микита Іванович, 81, 92, 93
і закордонні справи, 87
Панін, П. І., 92
Переяславська угода, 16, 61—62, 128, 131, 157
двозначність, 65 — 68
українська інтерпретація, 85
фальсифікація московитами (1659 р.), 67
Петро І, 29, 49, 127
державна діяльність, 69—70
311
залучення козаків до примусових робіт, 70
запровадження податків, 54
настанови для православної церкви, 205
поразка Карла XII, 69
урізання автономії Гетьманщини, 235
Петро II, 71
Петро III, 78
стосунки з Рум’янцевим, 100
Податки
для козаків, 132—133, 244, 245, 246
запроваджені Гетьманщиною, 51 — 54
запроваджені Катериною II, 95
запроваджені Петром І, 54
запроваджені Рум’янцевим, 104—105
імпортно-експортний, 143
міські, 145
розповсюдження подушного податку на Україну, 212
Полетика, Василь, 222, 224, 225
Полетика, Григорій, 121, 160—165, 261
і Малоросійська колегія, 160
погляди у порівнянні з поглядами Розумовського, 165
погляди у порівнянні з поглядами Скоропадського, 164
походження, освіта, кар’єра, 160
українські права і, 161 — 166
Поліцейський ордонанс 1782 р., 180—181
Полкова адміністрація, 50
Полтавська битва, 69
Полуботок, Павло, 70, 235
Польське повстання 1830 р., 245, 252
Польща
козаки і, 33 — 34, 245
поділи, 186, 250
Постанова про цехи (1799 р.), 250
Потьомкін, Григорій, 176, 215 — 217, 233
Потьомкін, П. С., 176
Поштова служба, 103
ліквідація в Україні, 189
Православна церква
відсутність єдності, 57—59
вплив Москви на, 58
імперська структура і, 59—60
інтеграція української церкви в російську, 205
католицизм і, 34—35
козаки і, 60
освіта, 204
312
підпорядкування Москві київського митрополита, 67
реформа 1780-х років, 197
роль київського митрополита, 57—58, 59
секуляризація, 199—203
централізм і, 28
церковні суди, 56
українсько-білоруська, 57, 59
як землевласник, 56
Прокопович, Феофан, 60, 213, 226
Пугачовський бунт, 76, 176—177
П’ятигорський, Петро, 130
Рада полкової старшини, 50
Рада старшин, 48
Райнсдорп, губернатор, 174
Ремісники, 255
соціальний статус у Гетьманщині, 42
Рєпнін, Микола Григорович, 223, 230, 253
як поборник козацьких прав, 245 — 248
Римша, Павло, 159
Рів’єр, де ля Мерс’є, 76
Рогинський, Данило, 154
Родина Базилевських, 242
Родина Безбородьків, 88
Родина Кочубеїв, 213, 227
Родина Лисенків, 112
зруйнування маєтку, 171
Родина Милорадовичів, 88
Родина Полетик, 88
Родина Строганових, 23
Родина Судим, 88
Родина Трощинських, 213
Розкольники (старовіри), 143
Розумовський, Олексій, 71, 213
Розумовський, Кирило, 44, 45, 71, 72, 137, 165, 213, 260
відставка, 92
обмеження переходів селян, 112
командування Ізмайловським полком, 78—79
освітня реформа, 109—110
плани заснування університету в Батурині, 109
при дворі Катерини II, 78—80
реформи, 82—89
судові реформи, 206
Російський Звід законів, розповсюджений у колишній Гетьманщині, 207
313
Російсько-турецькі війни, 108, 186, 194, 216
Росія
централізм. Див. Централізм
експансіонізм, 14, 155
Рубан, В., 227
«Руїна», 36 — 37, 68
Рум’янцев, Олександр, 99—100
Рум’янцев, Петро, 98—99, 260
адміністрація курської губернії, 214
і Безбородько, 226
- відкликання, 216
заборона ворожби, 109
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 114, 117—118, 121 — 122,
153-154, 158-159
запровадження поштової служби, 103
запровадження Статуту для губерній, 185—186, 188—190
Катерина II і, 215—216
контроль за торгівлею алкоголем, 108—109
і Кючук-Кайнарджийський мир, 113, 215
оподаткування, 104, 112, 125
опозиція, 153
освітня реформа, 109—110
перепис населення, 107—108
і Петро III, 100—101
поразка Османської імперії, 113
походження, 100
походження і кар’єра, 100—101
і православна церква, 201 — 202
призначення генерал-губернатором, 101
реформи, 101 — 113
скасування української військової системи, 194—195
скасування українських інституцій у 1780-х роках, 189— 192
стосунки з українською шляхтою, 110—111, 117—119, 209, 215
суперництво з Потьомкіним, 215 — 217
Руська мова, 35
Савицький, Степан, 63
Сагайдачний, Петро, 35
Садовський, Віктор, 198
Самойлович, Іван, 38, 47, 68
і православна церква, 58—59
Святополк-Чертвертинський, Гедеон, 58
Сепор, Луї-Філіп де, 216
Селецький, Лаврентій, 119
314
Селяни
закріпачення, 212
переходи, 112
соціальний статус у Гетьманщині, 43 — 44
Сенютович, Тимофій, 100
Сигізмунд, Август, 123, 127, 131, 157
Система приказів, 22
Скоропадський, Іван,70, 72, 153
Скоропадський, Іван Михайлович, 82, 122, 137, 153—154, 159—
160, 165
відмінність у поглядах між ним і Полетикою, 165—166
Слобідська Україна, 26, 155—156, 214, 239
Соколовський, Микита, 204
Сольмс, Віктор, Фрідріх фон, 92
Статут для губерній (провінцій) (1775 р.), 77, 209
запровадження в Гетьманщині, 187—192
і козаки, 190—191
обмеження виборчого права, 188
поліцейські сили, 181
система судочинства, 181 — 182
соціальний захист, 182
стандартизація губерній, 182
фінансова структура, 179
Стороженко, Микола, 17
Судова і законодавча системи
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 103
реформи, 101
скасування, 190
у Гетьманщині, 56—57, 82—84
Судима, Аким Семенович, 206
Табель о рангах, 220, 224
Твардовський, Самійло, 63
Темір, кумицький князь, 173
Теплов, Григорій Миколайович, 79, 81, 89, 90, 98
і скасування Гетьманщини, 89—91
Тернавірт, головуючий, 119, 120
Тетеря, Павло, 48
Тимофєєв, Максим, 163
Толмачов, Никифор, 156
Траубенберг, генерал, 173
Трощинський, Дмитро, 226
Тукальський, Йосиф, 58
Туманський, Василь, 82, 89, 98, 112, 122, 171
315
Туманський, Осип, 88
Туманський, Федір, 222, 224
де ля Тур, командуючий, 89
Турбаївське повстання, 242
Турецькі війни, 108, 186, 193, 216
Турки, запорожці і, 172
Убаша, хан калмиків, 174
Україна
Див. також Гетьманщина
' військо
козацький склад, 194
інтеграція в російську систему, 193—195
духовенство, русифікація, 255, 262
купці, 250, 254
єврейські, 254
міщани, асиміляція, 248—253
політичні трактати традиціоналістів, 238—240, 262
поштова служба, ліквідація, 189
прийняття до дворянства урядовців, 218—225
правова система, 56
і Законодавча комісія 1767—1768 рр., 119
реформи, 101
скасування, 192
проект маніфесту про права, розроблений Полетикою, 162—163
ремісники, 255
поділ, 68
скарбниця, ліквідація, 190
скасування автономних конституцій, 261
ставлення до Росії у XIX ст., 238—239
утворення російської адміністрації, 191 — 192
шляхта, асиміляція, 226—241, 263, 264
на імперській службі, 214—215
кількість, 210
кооптація, 208—218
стосунки з Кречетниковим, 218 — 219
указ 1835 р., 224
Уніатська церква, 34
Уральські козаки, 173—175
Французька революція, 184
Фрайман, генерал, 174
Фрідріх Вільгельм II пруський, 231
316
Хвостов, Осип, 97
Хитрово, Федір, 81
Хмельницький, Богдан, 16, 26, 35, 36, 37, 236
і монастирі, 43
переговори зі Швецією, 66
угоди з московитами, 62, 65—68
і уряд Гетьманщини, 47
Хмельницький, Юрій, 48, 67, 88
Хованський, Юрій, 118—119, 129
Хрушовсько-гур’євська справа, 80
Худбора, Архип, 235
Царство, 21
Централізм
бюрократія і, 22
витоки, 20—22
дворянство — ключ до успіху, 209—218
Законодавча комісія 1767—768 рр. і, 151—166
коріння, 259
наслідки, 25
розвиток, 20—32
спричинені ним повстання, 170—178
Церковнослов’янська мова, 35
Чарниш, Василь, 222, 224
Чепа, Адріян, 222, 224, 225
Чорноморський кіш, 244
Шаховський, Я.П., 92
Шерер, 236
Ширков, Семен, 191, 193
Шишков, Артемій, 157
Шляхта, 37-38, 45, 61, 62-63, 125
і військове товариство, 39
і дворянство, 211
Див. також Дворянство і Нова шляхта.
Щапов, Іван, 154
Щербацький, Тимофій, 60
Яворський, Стефан, 60
Яїцькі козаки, бунт, 173—174
317
Зенон КОГУТ
РОСІЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ
І УКРАЇНСЬКА АВТОНОМІЯ
Ліквідація Гетьманщини
1760-1830
Редактор Наталія Кравченко
Відповідальна за випуск Тетяна Соломаха
Технічний редактор Ольга Грищенко
Коректори Тетяна Білецька, Наталія Забаштанська
Здано до складання 17.06.96.
Підписано до друку 24.10.96.
Формат 60x90/16. Папір офсетний № 1.
Гарнітура тайме. Зам. 6-264.
Видавництво «Основи».
252133, Київ-133, бульвар Лихачова, 5.
АТ «Книга».
254655, МСП, Київ-53, вул. Артема, 25.
Когут, Зенон.
К 57 Російський централізм і українська автономія: Ліквідація
Гетьманщини, 1760— 1830.— К.: Основи, 1996.— 317 с. (Зах.
історіографія України; Вил. 2)
I8ВN 966-500-065-9
У книзі доктора Зенона Когута простежується історія українсько-російських
відносин від XVII до початку XIX століття. Автор зосереджує увагу на трьох
питаннях: російська політика щодо Гетьманщини, реакція українського суспіль-
ства на імперську інтеграцію та вплив цього процесу иа імперію і українське
суспільство.
Для істориків, політологів, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться істо-
рією України та українсько-російських відносин.
„ 0201000000-56 _
К -------хг------ Б®3 оголош. ББК 63.3(4Укр)46