В.Танасіймук
ШЕСТИНОГІ
С УС ІДИ
ИІИИИІМИИИИИМИ^ИИИИИІИІМ^^
%£ 6 са-Зчо)
ВТанасійчук
ШЕСТИНОГІ
СУСІДИ
Фото автора
ИчзазЧмп. аг>
ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ «ВЕСЕЛКА» КИЇВ 1975
Переклад з російської М. Жерносєноеої
Перекладено за виданням В. Танасийчук, Шестиногие соседи. Издательство -Двтская литература».
Москва, 1973.
зьна
70801-063
Т— -
184-75
М206(04Ь 75
©
Видавництво «*Веселна«, 1975 р., переклад на українську мову.
ПАПЕРОВЕ ГНІЗДО
Іду я по горі й бачу: з-під каменя вилітають оси. Перекинув камінь —а під ним осине гніздо, і споруджене воно з паперу. Так-так, із справжнісінького паперу. Тільки для людей папір машина виготовляє, а оса—сама, власними щелепами. Нагризе тирси, змочить її клейкою слиною і ліпить комірки гнізда.
Ось вони, ці комірки. В них живуть осині личинки. Дорослі оси їх доглядають: годують, чистять, а коли жарко, провітрюють комірки крилами, наче вентилятором. І охороняють, звісно. Поки я це гніздо фотографував, мене дві оси вжалили, а коли камінь на місце клав, ще одна.
ОСА ЧИ МУХА?
А це що —теж оса? Ану, подивимося. В ос жорсткі щелепи-жувальця, а в цієї комахи довгий хоботок. Оси мають чотири крила, а тут тільки два. Отже, це муха. Такі мухи називаються велйкоголовками, або конопідами. Хоча й схожі вони на ос, але для оси немає лютішого ворога, ніж конопіда. Підстереже осу і відкладе на неї яйце. Вийде з яйця личинка і з'їсть осу.

ЧІПКІ ЛАПКИ
Прогув над лукою великий блискучий жук-бронзівка і не повільно спустився, а просто плюхнувся на квітку. Інший не втримався б, а в бронзівки лапки чіпкі, он які на них зазублини. Відпочине й почне їсти.
ТРУБАЧИК
У рясному листі біля самісінької землі ховається тру-бачик—родич цвіркунів та коників. Маленький, зелений — мало хто помічає його серед трави та листя. Зате його концерти багато хто чув. Увечері вибираються трубачики із схованок і починають «співати»—труть крило об крило. Здається, що срібні труби співають. Коли трубачиків навколо сотні і тисячі, дуже гучний оркестр виходить.
ВОДОМІР
Гладеньким плесом лісового ставка ковзає, мов на ковзанах, клоп-водомір. На ногах у нього волоски жиром змазані —от він і не тоне. Біжить водомір, задніми і середніми ногами від води відштовхується, а передні напоготові тримає —поживу хапати. Впаде якийсь комарик у воду —його відразу і схопить водомір.
ЖУ К-РОГАЧ
Сидів я на старому пеньку і розглядав траву. Хтось у ній ворушився, хитав травинки та розсовував мох. І раптом виткнулися із трави щелепи, великі, зазублені... Ну, думаю, зараз, мабуть, вилізе якийсь кусючий звір.
Виявилося, що ніякий то не звір, а жук-рогач — гарний, блискучий і зовсім сумирний. Живиться він деревним со-
ком і ні на кого не нападає. А щелепи в жука-рогача справді міцні. Коли спіймаєш його, пальця не підставляй — так ущипне!
МЕТЕЛИК-СОВКА
У густій траві причаївся метелик і чекає, коли стемніє. Не любить він сонячного світла, тільки вночі літає. Мов сова. І весь він волохатий, пухнастий—теж мов сова. Тому і звуть його совкою.
ВОРОГ ЛІСУ
Повзе по дереву величезна гусінь—товста, волохата. Один листок з’їсть, другий, третій... десятий —багато їй треба листя, щоб прогодуватися. А поряд інші такі самі повзають. І всі вони гризуть листя. Дивишся —дерево стало голе, ніби взимку, і весь ліс голий стоїть.
Гусінь перетворюється на лялечок, а з лялечок вилетять метелики —рожеві непарні шовкопряди. Самі ці метелики нешкідливі, а ось гусінь у них дуже шкідлива— справжній ворог лісу.
ЯК ПОПЕЛИЦІ МУРАШОК ГОДУЮТЬ
На гілочці верби дружно сидять попелиці. Запустили хоботки під кору — вербовий сік смокчуть. А довкола метушаться мурашки. Для них попелиці все одно що корови для людей. Підбіжить мурашка, полоскоче попелицю вусиками, неначе подоїть,— попелиця й випустить краплинку солодкого соку. Злиже мурашка свої ласощі й ну іншу попелицю лоскотати.

КУДИ ЛЕТЯТЬ МУРАШКИ?
На великому камені, що поріс мохом, аж кишать крилаті мурашки. Отже, настав час молодим мурашкам переселитися на нові місця. Здіймуться вони в небо —підхопить їх вітер і понесе. Десь далеко-далеко сяде мурашка на землю, скине крила й почне будувати нове гніздо для себе і своїх дітей.
ЛЕТЮЧА ВАТА
Летів маленький жмутик білої вати. Я підставив руку, але жмутик ухилився й полетів далі. Тоді я підставив гілочку, і вата сама на неї сіла. Виявилося, що ніяка це не вата, а крилата попелиця, вся вкрита ніжним восковим пухом. Посиділа, відпочила й знову полетіла —смачнішу гілочку шукати.
ЦВІРКУН
Пройшла злива, промокла земля, і вкрилося листя краплинками. Вигнала вода з-під торішнього листя маленького цвіркуна. Виліз він на травинку й чекає, поки ліс підсохне. Любить цвіркун вогкість, тільки не дуже велику.
ОСА-БЛИСТЯНКА
Зарилась у квітку маленька оса й смокче солодкий сік—нектар. Уся вона блищить і міниться, неначе самоцвіт,—недарма її звуть блистянкою. Хоча й далеко її видно, та жоден ворог блистянки не чіпає. Панцир у неї твердий —не розгризти, а з черевця кінчик жала стирчить. Спробуй візьми її—ворухне черевцем, жалом ужалить, ніби вогнем обпече.
ИЧ8ОЗЧ
ЖУК, ЩО ЛЮБИТЬ ГОРІХИ
У жуків-довгоносиків ротовий отвір на кінці довгої трубки, схожої на хобот. Багато на світі різних довгоносиків, а цей, горіховий, напевне, має найдовший ніс. Ось він біжить на довгих чіпких лапках, нестиглі горіхи шукає. Знайде горіх — прогризе до самісінької середини і в дірку відкладе яйце.
ХАРЧ НЕ ДО СМАКУ
Сидить на квітці клоп, яскравий, червоний, з чорними розводами. Побачило його здалеку пташеня, підлетіло, схопило, хотіло проковтнути, а клоп випустив ядучу, смердючу рідину —пташеня зразу ж його і виплюнуло. Дурненьке, не знало воно, що таких клопів їсти не можна. Вони своїм яскравим кольором знак подають, попереджають: не чіпай мене, я смердючий.
СУМИРНИЙ СКОРПІОН
Що за дивна комаха? Голова з хоботком, крила плямисті, а кінчик черевця загнутий догори, точнісінько ніби жало в скорпіона. Грізна комаха, і назва у неї страшнувата—скорпіонова муха. Тільки ніхто цієї мухи не боїться. Літає вона погано, жалити та кусатись не вміє, вряди-годи спіймає і з’їсть якусь комашку. Звичайно вона всілякі залишки підбирає. Там гнилу ягоду посмокче, тут мухою дохлою закусить—цим і сита.
МЕРТВА ГОЛОВА
Прилетів уночі до лампи величезний метелик-бражник. Увесь немов з темного оксамиту, а на спині ніби череп намальовано. В давнину його люди боялись, а страшного в ньому нічого й немає. Літає він на узліссі, деревний сік п’є і нікого не чіпає.
Тільки бджолярі його лають, і є за що: любить цей метелик мед із вуликів цупити.
А які очі у бражника!
У денних метеликів вони значно менші. Вночі очі потрібні великі, щоб при найтьмянішому світлі бачити.
ЖИВИЙ ВЕРТОЛІТ
Дуже багато комах уміє літати, але краще за всіх літають мухи. От муха-дзюрчалка завмерла над квіткою, наче вертоліт, і вибирає, де сісти. Так вона може висіти цілу хвилину. А літати вона вміє й назад, і вбік —куди завгодно.
Дзюрчалки дуже схожі на ос: такі ж самі в них чорні й жовті смужки на черевці. Тільки боятись їх не слід, вони цілком безпечні і жалити не вміють.
ПАВУК-НЕ КОМАХА
А цій дзюрчалці не пощастило, спіймав її на квітці спритний павук-мисливець. Хто він, теж комаха? Ні. Адже в усіх комах —і в жуків, і в мух, і в метеликів —шість ніг, а в павука аж вісім.
Та живуть павуки разом з комахами і на них полюють. Сидить на порослому лишайником камені павук-стрибу-нець. Сидить і чатує, і всіма вісьмома очима довкола позирає. Непереливки буде тій мусі, яка його не помітить і поряд сяде.
зміст
ПАПЕРОВЕ ГНІЗДО З
ОСА ЧИ МУХА? 5
ЧІПКІ ЛАПКИ 6
ТРУБАЧИК 7
ВОДОМІР 8
ЖУК-РОГАЧ 9
МЕТЕЛИК-СОВКА 11
ВОРОГ ЛІСУ 12
ЯК ПОПЕЛИЦІ МУРАШОК ГОДУЮТЬ 13
КУДИ ЛЕТЯТЬ МУРАШКИ? 14
ЛЕТЮЧА ВАТА 15
ЦВІРКУН 16
ОСА-БЛИСТЯНКА 17
ЖУК, ЩО ЛЮБИТЬ ГОРІХИ 18
ХАРЧ НЕ ДО СМАКУ 19
СУМИРНИЙ СКОРПІОН 20
МЕРТВА ГОЛОВА 21
ЖИВИЙ ВЕРТОЛІТ 23
ПАВУК-НЕ КОМАХА 25
Танасийчун Виталий Николаевич
ШЕСТИНОГИЕ СОСЕДИ
(На украинском язине)
Для дошкольного возраста
Редактор В. Л. Ніколенко
Художній редактор Д. П. Присяжним
Технічний редактор В. і. Дмухар
Коректор 3. І. Калиниченко
Здано на виробництво 1 .VIII, 1974 р Підписано до друку 2О.ІІ. 1975 р Формат 70X100 1/16. Папір тифдручний фіз. друк арк. 2. Обл-вид. ари 2.61. Умови, друк ари. 2.6. Тираж 200 000. Зам. 4 2187 Ціна 20 ноп. Видавництво -Веселка-, Київ Басейна 1 - 2
Головне підприємство республіканського виробничого об'єднання -Поліграфкнига» Держиомвидаву УРСР, Київ, Довженка. 3.