Дорогі пери і класними!
Продзвенить дзвоник - і для вас почнеться нове велике шкільне життя. Бажаємо
всім цікавих подорожей у світ знань, вірних друзів на все життя; батькам зичимо,
щоб діти радували своїми досягненнями й успіхами; педагогам - вдячних учнів і нових
висот у викладацькому мистецтві.
Любіть і поважайте своїх учителів, тільки тоді навчання буде цікавим і принесе
користь. У професії вчителя зібрано кращі людські якості, а вміння передавати во-
гонь знань близьке до подвигу Промепіея.
Для вас, дорогі першокласники, цей рік стане незабутнім - ви вперше сядете за
шкільні нарти і візьмете до рук підручники.
Святковим цей рік є і для всієї Донецької області, яка, відзначаючи у 2007році свій
75-річний День народження, як і ви, вийшла на новий етап свого розвитку.
Нехай ювілейний рік Донеччини приведе кожного з вас до нових знань і відкриттів,
які обоє ’язково принесуть успіх, щастя й удачу.
Вітаємо всіх першокласників зі святом Першого дзвоника. Ростіть міцними і здо-
ровими, успішно навчайтеся, будьте терплячими, слухняними і працьовитими.
Гз.іова Донецької обл-
держадміністрації
Іб. іова Донецької
обласної ради
В. І. Логвиненко
А.М. Близнюк
ЮНИЙ ДРУЖЕ!
Сьогодні 1 вересня, ти починаєш цікаву ман-
дрівку Країною знань
А ми запрошуємо тебе ще до однієї подорожі
подорожі стежинками твоєї малої Батьківщини,
краю, де ти народився і живеш, який у цьому році
буде святкувати своє 75-річчя
Книга «Донбас - твій рідний край», яку ти отри-
мав у подарунок, стане твоїм вірним супутником
у цій подорожі.
Разом із нею ти завітаєш у кожен куточок До-
неччини.
Мандруючи, ти дізнаєшся про історію міст та
сіл Донбасу природу рідного краю, його архі
тектурні та культурні пам'ятки, науковий та про
мисловий потенціал, людей, які прославляють
своїми звершеннями наш рідний край.
У цій книжці надруковані вірші твоїх однолітків
- це їх перша проба пера.
Що таке рідний край? Це «коріння» людського
роду. Як рослина не може жити без коріння, так і
людина повинна його мати.
и
н
Мандр.вка це завжди пізнання і пос-
тійний пошук. Це нелегко, і допомагати
у цьому будуть батьки та вчителі. Разом
з ними ти будеш дізнаватися про:
-	минуле та сучасне краю,
-	походження назв вулиць та площ;
-	історію створення пам'ятників та
пам'яток;
-	християнські святині;
-	заповідні місця та їх особливості;
-	театри та навчальні заклади;
-	книгу пам'яті України та Донеччини;
-	наших видатних земляків та багато
іншого.
Нотуй свої враження у творах-мір-
куваннях, роздумах, описах. Складай
вірші, загадки, кросворди, ребуси. Ма-
люй, або фотографуй те, що вразило,
запам'яталося, схвилювало, надихнуло,
засмутило тебе
Разом із тобою у подорожі будуть твої однолітки -
хлопчик Шахтасик та дівчинка Донечка у них є незви
чайні речі: чарівний ліхтарик та шматочок вугілля, які
освітять вашу дорогу, зігріють та вбережуть у путі.
Отже любий друже, вирушаймо в подорож' Візьми
із собою цей рюкзачок - він стане тобі в пригоді, у ньо-
го можеш вкладати матеріали, які будуть результатом
твоє* пошуково-творчої роботи і стануть підгрунтям
для сворення нової книги.
Бажаємо тобі щасливої подорожі!
Н
II

ГЕРБ
Золото - символ багатства, спра-
ведливості і великодушності. Чорний
колір - символ багатства надр. Лазу-
ровий - символ краси і величі. Зеле-
ний - символ надії, радості, достатку,
розвинутого сільського господарства.
Листя дуба - символ області, величі і
надійності. Корона згідно з правила-
ми геральдики підкреслює те, що герб
є обласним.
ПРАПОР
Верхнє поле прапора блакитного
кольору із золотим (жовтим) сонцем,
яке сходить, символізує схід України;
нижнє поле чорного кольору символі-
зує вугілля, землю, нічне Азове ьке море
із золотими (жовтими відблисками.)
Донецька область створена 2 липня
1932 року. Вона розташована у півден
но-східній частині України. Це найбільша
область України за чисельністю населен-
ня В області проживає близько 5 млн.
чоловік (90 національностей та народ-
ностей).
Наша область - це великий промисло
вий регіон України, науковий і техноло
пчний центр.
в лавах вугіль блиска, як рубіни,
В печах сталь янтарно визріва, -
Недарма тебе перлиною Вкраїни
З гордістю народ наш назива.
Рідна земле в сонячній короні.
Дорога і люба без прикрас -
В сполохах заграв і шапках териконів,
Із співучим іменем Донбас.
Край тополь замріяних і кленів.
Золотистих нив і зелен-трав.
Де в містах і білих селищах численних
Кожний з нас під зорями зростав. 
п
X
н
н
м
н
II
X
н
н
М
М
II
X
н
II
V
II
II
<
к
Й
и
І
І
І
і
кнми
'(•ІММ
-зіюа.
ГИЮМКШ
ІДАГСЬК
ДОНЕЦЬ^
КМММАХАО
39Ю0
Іершоїрі
00 ч* , »<ц _ид 1 ринтча
ХАРКІВСЬКА
ДОНЕЦЬ»
МОСПИНЕ
Мир*
гмЖДА)
ОкроВ
Г<Ч>»	1
^ДГНМВСМ
Мій район - це рідний край
Шахти, площі, сквери, гай.
Любо стежкою іти.
Тут живемо я і ти.
Ьнмхл
« Ж-іЛоива
па/.т. ЙК*АММОКЛХ
№*АХ0М "**
МДГМД0
«КіЖСОМОЛЬСШ
ІОГ е	Г
• Область угяаиргмо І липня
имг р
• < також ип і січня “УО.'І р.
снлаАасіняся л Пі аЛчініетра
тиаяих райияіа. ЛІ міст (у то
му числі 2л обласного значся
яа| /Ті плито міського типу
та ІІИ сільських иосеягяия
пунктів
• Площа ІЧ ЛОО »я' (І./Ж лід
площі і к/игі'ни а цілому)
• //асслснна і .*•// 0’4 «сови
//0.0'Я аі«І мівлжої кількості
населення Л'кртяи)
Г2., ., . №& КГ~т **>-**—“«
О’*"’**	/,4л - ІСНЙянСі Ч	і
О^-9ЙИ ОЛОКУЧА€ВСЬкк©іЙвв(т	і
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
(З	Ц«^< !С» см*л> ♦
Ф	Це«1р**
X)	ЬіШІНМ€г-> луМцСИ
А4ТІІЖЖ .ЧЙки* -
ІНчги»ч;~>	о >угіип
но. ,- яжпаи*”"»
Х«тв	СНДХЖМі
д—,. ч ИфМоА	«:
£Г Г«~ <-*«*<»**
ОБЛАСТЬ ,
і»	стт*
Мк-іл
СсЙЦЩА М*С » |»СМ
І»»^У
НдССлМн*. Нр*ц>«»
*.«л«сш><го >нлу
Дер*ЛЖ*о«? ч .
М*Ж> Еібжкнеи
Мгж р«И • . .	» ГЄ0а0О>
р«і. гцдпормА»®** «*’
Масштаб 1 : 1 250 000
• 1см 11,5 ям
З 0	11.5 п«
і .М І і .  а—  а , й
ЄНА ПА
7
Основні корисні копалини- кам'яне
вугілля, кам'яна сіль, вапняки, калійна
сіль, графіт та інші (всього близько 100
найменувань, включаючи залізну руду
та рідкоземельні метали).
Економічний потенціал Донецько-
го краю складають 822 промислових,
16 тс. малих, понад 600 сільськогоспо-
дарських підприємств, більш ніж 500
будівельних організацій.



Основою виробництва області є паливно-енергетична, хіміч-
на, металургійна, аграрна промисловості.
Науково-дослідний потенціал зосереджено в б установах
Національної академії наук України. Підготовку кадрів ведуть
94 вищі навчальні заклади.
У Донецькій області діє 1073 бібліотеки, 22 музеї, 5 театрів,
серед них відомий в Україні та за її межами Донецький держав
ний академічний театр опери та балету імені А Солов'яненка.
Набули широкої популярності фестивалі, які проводять-
ся в Донецьку: "Зірки світового балету", "Театральний Донбас",
"Прокоф євська весна* "Золотий Скіф".
В області є мальовничі місця. Слов'янські солоні озера і дже-
рела мінеральної води, унікальна соляна шахта у м. Соледарі,
заповідні зони - Хомутовський степ, Кам яні могили і Святогір'я,
курортне узбережжя Азовського моря.
Найбільші міста в області- Донецьк, Макіївка, Мариуполь,
Горлівка, Краматорськ, Слов'янськ.
безмежно багата талантами Донеччина. Тут народилися і
починали свою трудову діяльність, а нині працюють і примно-
жують славу свого рідного краю композитори, художники, спі
ваки й танцюристи, актори і письменники, діячи науки і техніки,
політики, педегоги і лікарі, і взагалі талановиті люди, закохані
в свій рідний край, ентузіасти своєї справи. Вони турботливо
вирощують і плекають підростаюче покоління Донбасу.
І мужня краса молодецька,
І небо блакитне твоє:
Чарують мене у Донецьку,
Зворушують серце моє
У світі - це кожному звісно,
Є дивні міста, та проте
Люблю своє місто я
вірно і ніжно,
навіки для мене святе
(Станіслав Жуковський)
Повний герб міста Донецька - це герб міста, праворуч від якого солдат, ліворуч - шахтар в
робочому одязі. Ці постаті - візитна картка Донецька - скульптури меморіалу „Твоїм визволите-
лям, Донбас". Саме вони - робочі й солдати - відстояли своє місто від фашистських загарбників,
підняли його з післявоєнних руїн і відтворили знову для нових поколінь, зберегли і передали
любов до своєї рідної шахтарської землі.
Герб оточують молода гілка дуба, яка символізує молодість міста й силу волі його жителів,
уміння пройти через усі негаразди, лаврова гілка - символ величності, перемоги, тріумфу, слави
людини. Знизу ще один символ міста - троянди, між якими на червоній стрічці золотими буква
ми назва нашого міста. Вінчає зображення корона, на якій офіційна історична дата заснування
нашого міста - 1869 рік.
Прапор Донецька - це офіційний символ, який відображає історію і славетні традиції нашого
міста. Прапор Донецька - двокольоровий прямокутник з верхньою світло-синьою і нижньою
чорною частинами. Світло - синій колір символізує красу й велич шахтарського краю Чорний
колір - багаті природні запаси і кам'яне вугілля. В центрі прапора - герб міста. Герб Донецька -
п'ятикутник, у середині якого робоча рука міцно тримає молот. Зверху праворуч розташована
золота зірка. Це символ обережного ставлення до багатств, створених природою і трудом на-
роду, могутності, справедливості й віри в майбутнє.
Заселення території нашого міста почалося ще в XVII сторіччі. Саме в цей час у
цих місцях почали селитися запорізькі козаки Вони будували зимівники і хутори,
а ще охороняли дорогу з Дону на Запоріжжя. На початку XIX сторіччя тут з'явилися
села. На початку XIX сторіччя на території Донецького краю були знайдені поклади
кам'яного вугілля Тут з'являються невеличкі шахти. Перша шахта - Олександрійсь-
ка, тут працювали 76 робітників.
Датою заснування міста вважають 1869 рік, коли почали будувати металургійний
завод. Навколо його території з'явилося робоче селище з назвою Юзівка, на честь
англійського підприємця, першого директора заводу Джона Юза (Х'юза).
Кількість населення постійно зростала. У 1917 році, коли селище нараховувало
70 тисяч жителів, воно отримало статус міста.
У 1924 році назву міста змінили на Сталіне. Поки визначали назву, місто пару тиж-
нів називалося Троцьк
У 1927 році в місті з'явився перший трамвай. У 1930 відкрито Донецький медичний
інститут У1932 році закладено центральний парк культури і відпочинку. У1939 роц1 на
маршрут вийшов перший тролейбус. У 1961 році назву міста змінили на Донецьк від
назви річки Сіверський Донець.
Сучасний Донецьк - це великий промисловий, адміністративний, культурний,
навчальнийцентр. Населення міста понад мільйон
ПАМ'ЯТНІ ДАТИ З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ МІСТА
189
На Нижньогородській промисловій і ху-
дожній виставці демонструвалася унікаль-
на пальма, виготовлена зі шматка реики ко-
валем Юзівського заводу О.І. Мерцаловим.
1924
Ентузіастами-студентами та виклада-
чами гірничого інституту було створено
Донецький краєзнавчий музей. Тоді він
мав 2000 експонатів, а зараз 100 тис., дея-
кі з них безцінні.
1926
Створена універсальна бібліотека ім.
Н.К. Крупської.Зараз вона має понад 3 мі-
льйони примірників, автоматизовану си-
стему бібліотеки складає мережа на базі
48 персональних комп'ютерів.
1927
У будинку міського цирку відбувся
літературний вечір, на якому виступив
В.В. Маяковський.
У складі делегації американських ро-
бітників у Сталіно побував письменник
Теодор Драйзер.
192;
Відкрився перший у місті театр “Дон-
держдрама" нині музично-драматичний
театр У 1961 році побудовано нове при-
міщення.
1931
Перші концерти дала Донецька філар-
монія. У1957 році в її концертній залі, якій
було присвоєне ім’я нашого земляка Сер-
гія Прокоф єва, було встановлено орган.
1932
Біля Першого ставка почалася заклад-
ка парку культури й відпочинку — нині
Центральний парк ім. А.С. Щербакова.
1933
1 грудня відкрито Донецький облас-
ний театр ляльок. Він є одним із найстарі-
ших в Україні.
1934
Створено обласну організацію Спіл-
ки письменників України.
193'
Утворено футбольну команду "Стаха-
новець" - зараз футбольний клуб вищої
ліги "Шахтар".
1941
Відкрито театр опери й балету Гля-
дачі побачили прем'єру опери М. Глінки
"Іван Сусанін".
Під час війни театр було евакуйова
но в Киргизію, але гже в 1944р. знову
відкрив свої двері глядачам.
194
Утворено обласну організацію Спіл-
ки художників УРСР.
1953
На місці гибелі чотирьох стратонав-
тів з Підмосков'я встановлено пам ят-
ник героям.
1955
Засновано Донецький обласний ху-
дожній музей. Зараз його колекція ста-
новить понад 10 000 екземплярів.
1955
Пам'ятник Т.Г Шевченка встановле-
но 8 вересня 1955 року біля будинку об 
ласної бібліотеки ім. Н.К. Крупської.
1960
Поліна Астахова стала чемпіонкою
XVII олімпійських ігор у Римі зі спортив-
ної гімнастики.
1961
Було відкрито планетарій. У Зоряно-
му залі встановлено апарат "Планета-
рій" за допомогою якого можна спосте-
рігати зоряне небо.
Команда „Шахтар" завоювала Кубок
СРСР з футболу.
Місто отримало нову назву - До-
нецьк.
1963
Завершено будівництво заводу холо-
дильників "Норд".
1964
28 липня засновано в системі Донець-
кого наукового центру - Донецький бо-
танічний сад Національної академії наук
України, один із найбільших сад>в Європи
У 1981 році його затверджено як пам'ятку
садово-паркового мистецтва, у 1984 - наго-
роджено Срібною медаллю Програми ООН
з охорони навколишнього середовища, у
1992 - Віднесено до об'єктів природно-за-
повідного фонду України загальнодержав-
ного значення
1965
У 1956 р в центральній частині колиш-
нього концтабору жителі міста насипали
пагорб, а в 1965 р. тут було відкрито мону-
мент жертвам фашизму.
Утворено Донецький національний уні-
верситет.
1967
На Шахтарській площі встановлено
пам'ятник "Слава шахтарській праці".
1968
Створено музично-педагогічний інсти-
тут — нині Державну музичну академію ім.
С.С. Прокоф'єва.
1969
Утворено Донецьке відділення Спілки
композиторів УРСР.
26 серпня під час ювілейних свят, при-
урочених 100-річчю міста, відкрито цирк
"Космос".
1975
Відкрився Палац молоді і спорту
“Юність".
Закінчилося будівництво Палацу спорту
"Дружба".
198
До 40-річчя визволення Донбасу від ні-
вано монумент "Визволителям Донбасу" у
парку Ленінського Комсомолу.
Чемпіон світу Сергій Бубка встановив
новий світовий рекорд у стрибках із те-
стом 6 метрів.
1991
Донецька містобудівна рада розглянула
варіанти розміщення Свято-Преображенсь-
кого кафедрального собору й виділила для
його зведення майданчик у сквері ім. Горь-
кого.
1994
Червень. Ворошиловський райвиконком
вирішив установити меморіальні дошки на
будинках, де жили Герої Радянського Союзу
П.Т Харитонов і Г.В. Степанов, письменни-
ки-фронтовики В.В. Блазнів і П.А. Байдебу-
ра, а також на будинках кінотеатру «Комсо-
молець» і колишнього Будинку Рад, на яких
у ніч із 7 на 8 вересня 1943 року радянські
воїни-визволителі водрузили червоний
прапор.
Вересень ДО 51-й річниці звільнення
Донбасу в.д німецько-фашистських загарб
ників видавництва «Донбас», «Донеччина» і
обласна редколегія «Книги Пам'яті України»
випустили першу книгу багатотомного ви-
дання.
1994
Фестиваль "Зірки світового балету".
1996
Січень. Першим лауреатом премії «Ви-
датний оперний співак 1995 року» став со-
ліст Донецького академічного театру опери
й балету народний артист України Микола
Момот.
Квітень, у сквері ім Флеровського ВІД
критий пам’ятний знак на чесгь ліквідато-
рів аварії на ЧАЕС
1997
"Спортсменкою року" названа Олім-
пійська чемпіонка зі спортивної гімнастики
Лілія Подкопаєва.
2001
"Золота лілія".
АРХІТЕКТУРНІ ПАМ'ЯТНИКИ ІСТОРІЇ ДОНЕЦЬКА
Дм чудес світу - так у минулому називали надзвичайні твор ння людства, які дивують увесь
Ькю красою досконалістю, овіяні легендами.
іашому місті також є архітектурні пам'ятники. які дивують як мешканців, так і гостей міста
>ни є живими св дками історії нашого міста.
Дім Джона Юза (вулиця Кринична, територія шла-
колікарні)
Був побудований у 1891р. для родини Юза - за-
сновника нашого міста та металургійного заводу Але
йому не довелося пожити у цьому будинку. Господа-
рями будинку стали його сини. Потім у ньому жив пер-
ший російський директор Юзівського металургійного
заводу Адам Олександрович Свіцин.
У 20-30 роки в будинку жили директори металургій-
ного заводу. А у роки Великої Вітчизняної війни домів-
ка сильно постраждала - авіабомба, яка розірвалася
поруч з будівлею, знесла дах Після війни споруджен-
ня відремонтували й у ньому розташувався пологовий
будинок. Зараз будинок порожній.
Готель .Великобританія’(вул. Постишева, 20)
Був побудований у 1883 році. У 1891 році готель
став однією з найбільших будівель міста, бо мав три
поверхи. У „Великобританії" колись зупинялися такі
письменники, як Купрін, Серафімович, Паустовський,
Маяковський. Сьогодні „Великобританія" - найстарі-
ший будинок міста
Братська школа (вул. Челюскінців, 49)
Була побудована у 1903 році при церкві. У ній на-
вчалися діти купців та простих робітників. Вартість на-
вчання становила 50 копійок за місяць. Зараз у будин-
ку розташована вечірня школа та Штаб українського
козацтва.
^^мівка Горелика (вул. Жовтнева, 82)
будована у період 1901 - 1905 років купцем Гореликом, який облашгував у своєму бу-
підпільну гідрографію для більшовиків. А потім у будинку розміщувався відомий клуб з
більшою залою для танців. Зараз у домівці Горелика знаходиться регіональне управління
>Приватбанку1 та об'єднання„Спецшахто6урення".
Комерційне училище (вул. Артема, 58)
Було побудоване у 1909 році як восьмикласне
училище для хлопчиків - дітей багатих купців та під-
приємців. Його випускники - бухгалтери, банкіри,
комерсанти. Сьогодні цей будинок відомий нам як
II корпус Донецького національного технічного уні-
верситету.
«'О Ш Ж*
і
Сьогодні всі ці будівлі мають статус пам'ятників архітектури, які охороняються державою.

Юзівське відділення Петербурзького міжнарод-
ного комерційного банку
(вул. Артема, 46)
Санкт-Петербурзький міжнародний комерцій-
ний банк посідав друге місце за обсягами операцій
серед банків Російської імперії. У Юзівці відкрилась
його філія у 1912 році.
З 1920 року у цьому будинку розташовано Палац
піонерів, який зараз носить ім'я Палацу дитячої та
юнацької творчості.
Дім Больфура
(вул. Потійська, 57)
Був побудований у 1889 році Господар домівки
Арчибальд Больфур був співвласником Донецького
металурі ійного заводу, керівником будівництва за-
лізничної гілки від станції Юзівка до металургійного
заводу.
«1 П її п її
..и
— «
Дім Кроля (вул. Постишева, 44)
Був побудований купцем Давидом Назаровичем
Кролем у 1903 році. Фасад домівки інкрустовано
плиткою, яку він реалізовував. Це була найкраща
реклама того часу
17
Н
II
СУЧАСНІСТЬ ДОНЕЦЬКА
Сучасний Донецьк по праву можна назвати одним із значних в Україні культур-
них наукових і бізнес-центрів Економіку міста представляють понад двсті держав-
них підприємств, а також біля 20-ти тисяч зареєстрованих підприємств малого и
середнього бізнесу.
Освіту здійснюють 180 загальноосвітніх шкіл, 38 вищих навчальних закладів І-ІУ
рівнів акредитації, 24 профтехучилища 160 докторів і 752 кандидати наук працю-
ють у 60-ти донецьких установах, які виконують науково-дослідницькі й науково-
технічні роботи
Організацію й проведення комплексних наукових досліджень здійснює До-
нецький науковий центр, у складі якого 5 академіків і 12 членів-кореспондентів
НАН України.
Донецьк, що прославився мільйоном червоних троянд, і зараз витрачає чималі
кошти на озеленення промислових територій, дворів, житлових масивів, що буду-
ються, оновлює насадження на вулицях, у скверах, парках. Найсправжнісіньким
лісом у межах міста стало урочище Путилівське, створене на ярах, у безпосередній
близькості з відвалами вироблених шахт. Його площа - 77 га, де виростає понад
220 видів рослин, серед яких є й декоративні й лікарські.
У цілому ж це прекрасне місце для відпочинку городян і гостей міста.
Донецьк брав участь у Всеукраїнському конкурсі «Місто найкращого благо-
устрою» і завоював почесне друге місце (після столиці України — Києва) і був виз-
наний гідним диплома Кабінету Міністрів.
Рік заснування 1980 р
Площа - 75 км2
Населення - 97 тис. осіб
Мушкстове 5
Єкіокіївка
Пам ятник С.М Будьонному
19

їВШЙ
? / к Л ІП
Злперсвхіьнпґі

Історія Будьоннівського району починалась із життя селища
залі зничної станції Мушкетове, яке в 20-ті роки минулого століття
складалося з кількох невеличких вуличок, що вели до залізнично-
го вузла. Сам залізничний вузол був створений у 1888 році та на-
званий на честь видатного геолога І.В. Мушкетова, який вивчав ці
місця на предмет наявності вугілля
Це мій Будьоннівський район.
Садами, землями родючий.
Людьми чудовими живучий.
Район мій рідний!
Любий мій краю!
Краще Будьоннівського району -
Куточка не знаю.
Залізнична станція Мушкетове
дафщдагшЗ
райФн
Фонтан, розташований на центральній площі нашого міста, став символом Ворошиловсько-
Ще в середині XVII століття центральна частина міста була вели-
ким безмежним степом Перші люди з'явилися тут наприкінці XVII
століття. Це були запорізькі козаки. Але ці поселення не мали по-
стійного характеру, бо козаки часто змінювали місце свого перебу-
вання. Лише у 1779 році нащадок Ізюмського полковника поручик
Євдоким Шидловський утворив тут найперші поселення: слободи
Олександрівку та Крутоярівку. Саме Крутоярівка була розташована
на території сучасного Ворошиловського району. Свою назву Кру-
тоярівка отримала від великого яру, що розділяв ці два поселення.
Залишки того яру і сьогодні оточують східну частину парку імЛе-
нінського комсомолу.
Йшли роки... До нашого краю приїхав Джон Юз і почав будувати
завод. Але все знову почалося з нашого району: перші будинки, пер-
ші вулиці...
12 квітня 1973 року Наказом Президіума Верховної Ради Укра-
їнськоїСРСР Ворошиловський район був виділений в діловий і куль-
турно-освітянський центр Донецька.
За останні роки обличчя району змінилося: центральна частина
міста - вулиця Артема у минулому - Перша лінія, з'явилися будинки
європейського типу.
Ворошиловський район розташований у центральній частині До-
нецька. Його називають центральним не тільки через місцерозта-
шування, але ще й тому, що в районі зосереджені головні обласні та
міські установи та організації: Донецька обласна адміністрація, об-
ласна та міська Ради, 3 академічні та 34 галузеві інститути, 10 вищих
навчальних закладів, 6 технікумів та 2 училища, 14 навчально-ви-
ховних комплексів, 24 дошкільні заклади, театри, музеї, 19 бібліотек.
Тобто, це центр адміністративного, наукового, ділового, торгівель-
ного та культурного життя міста. Територія району порівняно неве-
лика - приблизно 9,8 кв. км з населенням 97,3 тисяч чоловік.
X
8с. «лемоита гербу розташовані
на листочку дубу, який с символом
Донецького Ботанічного саду
акмемй Наук України
КАЛИНИпиКУН І АИ ”
Сьогодні Калінінськии район - один із районів м. До-
нецька Це промисловий, науковий, суспільно-культур-
ний, спортивний, оздоровчий центр міста
Калінінський район був створений 2 вересня 1937
року, як один із б районів м. Сталіне. Частина території
Калінінського району була передана: 16 березня 1967
року - Київському, 12 квітня 1973 року - Ворошиловсь-
кому, 20 жовтня 1980 року - Будьоннівському районам.
Населення - 107 тис. чоловік.
Площа - 22 тис кв км.

21
Це мій рідний район
Частина рідного Донецька
Район прекрасний, творчий, молодий.
Співочий- пісня райдугою п’ється
Народе мій- ти працьовитий, молодий.
Від Кальміусу історія іде
Ось військо до паланки отаман веде.
По Кальміусу козацкі "гаєчки" пливли
А іцо, дізнайтесь,що вони везли?
Це гордість наша -
Ботанічний сад мого району.
Привітна, заповітна, лагідна земля.
А в сиву давнину на площі цій
Звеніли передзвони
За степ орда свій бій вела.
Матуся, тато, вся моя родня
Працюють в нашому районі.
Здобутки йдуть від дня до дня
Для міста рідного вони вагомі.
Мій Київський район
Працьовитий Київський район:
Інститути, школи, шахти, є заводи.
Має гарний він спортивний стадіон.
Де в змаганнях зустрічаються народи
Я люблю свій Київський район:
Це - моя частина України.
Кін росте у мене на очах,
З шахтарями добуває він вугілля.
Дуже любить мій район гостей
В аеропорту, на залізничному вокзалі
Кожен день він тисячі людей
Щиро та гостинно зустрічає.
Буду славити я Київський район,
Бо живу в щасливій я родині.
Тут верб, тополь, троянд мільйон,
Наша він частина Батьківщини
(Дорогавцев Павло,
учень ДЗОШ N<>19)

сучасного Ки вського
району почала заселятися ще в кінці
XVI - початку XVII ст., коли тут з явили
ся запорізькі козаки. Вони організува
ли Кальміуську паланку, до складу якої
ввійшли населення урочища Олексан-
дрівка, яке пізніше було назване Олек
сандрівською слободою
У 1782 році там проживав 241 меш
канець
На початку XX ст.. територія Київсь-
кого району була шахтарським посе-
ленням Тут знаходився великий руд-
ник «Вєтка», у який ввійшов цілий ряд
ша*г.
И/ У 1937 році до території майбутньо-
го Київського району були приєднані
селища Вєтка, Бутівка, Гладківка, Путі-
лівка та Призалізничне.
16 березня 1967 року - день наро-
дження Київського району
Сьогодні Київський район - важ-
ливий багатогалузевий промисловий
центр, у якому переважає вугільна, ма-
шинобудівна. металургійна промисло-
вості. В районі 450 підприємств.
Київський район великий науковий
центр, який представлений 19 науково-
дослідницькими інститутами. Значну
наукову та педагогічну роботу ведуть
9 інститутів, 4 технікуми, 4 профтехучи-
лища, 14 загальноосвітніх шкіл, гімназія
№70, багатопрофільний ліцей №54, лі-
цеї «Ерудит», «Інтелект», 3 школи есте-
тичного напрямку, 3 інтернати
Київський район славиться культур-
ними закладами, пам'ятниками, а осо-
бливо видатними людьми

Лидиевка

кирова
Райо
Кіровський район розташований у західній частині м. Донецька
Площа - 68 км2
Населення - 171,1 тис чол.
Виникнення селищ, які пізніше увійшли до складу Кіровського району м. Донецька, відно-
ситься до 70-років XIX століття.
У 1860 році поміщик Рутченко, якому належала земля недалеко від берегів ріки Кальміус,
відкрив шахту У 1873 р виникали нові шахти а навколо них перші селища.
30-і роки - це роки забудови Рутченківки. Центральною вулицею (тепер це вулиця Кірова),
ходив електровоз, возив каміння з кар'єра на будівництво шахт, домівок, палаців, хімзаводу.
2 вересня 1937 р. - дата заснування Кіровського району.
П юща району - 51 кмТ
м’лькість населення -120 тисяч чол,
дата заснування - 1937 р.
Наш район нази-
вається Куйбишевсь-
ким на честь Валеріана
Володимировича Куй-
бишева (1888 - 1935) -
революціонера, видат-
ного політичного діяча
Радянського Союзу (у
Цей пам’ятник
на честь револю-
ціонера встанови-
ли в 1969 році біля
Палацу культури,
який також назва-
но на його ім'я.
Союз Радянських Со-
ціалістичних республік
входила і Україна до
1991 р.).
Наш район знаходиться у північно-західній частині Донецька В'Н
один із промислових районів міста Тут багато заводів і шахт. У цьому
році район святкує ювілей - 70 років.
Історія району починається з дореволюційного часу (до 1917 року) і пов язана з будів
ництвом шахт і заводів. Біля Азотного заводу (згодом - завод хімічних реактивів), який
був відкрий у 1917 році, виріс мікрорайон Азотний. Будівництво мікрорайону „Хімік" було_|
пов'язане з розвитком хімічної промисловості і відкриттям декількох заводів. Навколо |
шахти „Смолянінівська" виник мікрорайон Смолянка. Мікрорайон „Октябрський” заселя-
ли робітники шахти „Октябрський рудник". Мікрорайони „Горняк" і .Лозовський” беруть
вій початок з поселення біля шахти Куйбишевської.
Куйбишевськии район був одним із шести районів, на які в 1937 році було поділено
Сталіне (так називався Донецьк до 1961 року).
Іс
У Куйбишевському районі живуть чудові люди - працелюбні, мирні, дружні, які поважають
всі професії та всі національності, свою історію та культуру. Вслухайтесь у назви вулиць райо-
ну! Вулиця Героїв труда. Шахтарської слави, Шахтарів Донбасу, Градостроїтелів, Педагогічна,
Горнова, Хірургічна, Естонська, Латвійська, Дружби, Уральська, Башкирська, Празька, Ковпака,
Матросова, Арсьонова, Богдана Хмельницького, Дмитра Козака, маршала Жукова
Найдовша вулиця району - вулиця Куйбишева, її довжина - 6 км Якщо всі вулиці району
витягти в одну лінію, то вона з'єднала б Донецьк із Маріуполем - це 120 км! На цій уявній вули-
ці, взявшись за руки, могли б встати всі мешканці Куйбишевського району. Якщо поставити всі
будинки району один на один, висота такої вежі склала б 157 км. На такій висоті літають космічні
кораблі! Вперед до зірок!
Палац культури ім. В.В.Куйбишева
Розважальний центр „Городок
26
Ленінський район - основний промисловий район Донецька Це один із найстаріших райо-
нів міста, де 140 років тому зароджувалося наше місто. А починалося воно із заснування мета-
лургійного заводу. Його символ - ківш палаючого металу - став символом району, а зірочки над
ним - наші славетні люди. Саме металургійний завод започаткував трудову історію Донецька
Заснував його англійський підприємець Джон Юз, який назвав місто - Юзівка. Продукція під-
приємств району відома далеко за межами України У районі розташовані підприємства які
переплавляють метал, випускають машини і металеві конструкції, побутову техніку, комп'юте-
ри Ось відома на всю Україну "Група "Норд" заводи 'Донецькгірмаш', "Конструкція".
А хто не смакував кондитерську продукцію таких підприємств, як "АВК" і "Конті", "Вінтер" і
"Геркулес", "Онікс"? Морозиво цукерки, печиво, тістечка, торти "Лучіано" вареники та іншу їх
смачну та корисну продукцію знають люблять діти і дорослі не тільки в Донецьку.
Саме в Ленінському районі знаходиться наивеселіше місце - цирк "Космос”, "Містечко поемі
шок" Центр дитячої творчості, які завжди чекають на юних мешканців.
КТЖмВЙ
Петровський район - це західні ворота міста Донецька, район - трудівник зі своїми традиція-
ми і віковою історією. 2 червня 2006 року виповнилося 125 років з дня офіційного народження
Вознесенки-Карпівки-Петровського вугільного рудника, заснованого гірнопромисловцем Пе-
тром Олександровичем Карповим. Рішенням Центрального Виконавчого Комітету УРСР від 02
вересня 1937 р. було засновано Петровський район.
Вугільна галузь представлена чотирма шахтами району. Найбільша з них - шахта «Трудівсь-
ка». Найстаршій шахті «Петровській» вже виповнилося 100 років. Кожного року на шахті добу-
вають 270 тисяч тонн вугілля. Наймолодше підприємство - комбінат «Каргіл»- відкрите в 2000
році. Це завод світового рівня, який займається переробкою насіння соняшника та виготовлен-
ням масла, яке є цінним компонентом корму для тварин Донецький завод « Продмаш» виго-
товляє обладнання для харчової промисловості.
п
X
н
»•
м
>1
II
X
>4
Н
и
н
II
X
м
н
и
Н
II
X
м
н
V
Н
II
X
Символом Пролетарського району є сонячне коло. На теплому помаранчевому фон1 видні-
ються, наче велетні серед просторів, терикони. Це не дивно, бо в Пролетарському районі діють
декілька шахт. На них добувають "чорне золото" яким славиться Донеччина - вугілля. Однак,
не тільки промисловістю відомий Пролетарський район. Тут розвинуте сільське господарство.
На широких ланах працелюбні колгоспники вирощують соняшник, кукурудзу, жито, пшеницю,
овочі. Тому в центрі емблеми району зображені золоті колоски, вирощені дбайливими руками
землеробів.
Багато років тому на території нашого району був степ. Та тільки на берегах річки Кальміус
жили люди Слава про племена волелюбних, сміливих, чесних кимерійців, скіфів та сарматів
летіла навіть до Києва. Вони охороняли свої землі, вирощували хліб. І вже тоді відкрили чудесні
властивості "горючого каменя"- вугілля.
У XVII столітті запорізькі козаки освоювали водний шлях по річці Кальміус від Дніпра до
Азовського моря. Сміливі воїни заснували тут свої хутори Слава про багаті степові землі швидко
розповсюджувалася. І потягнулися сюди люди різних національностей: рос іяни, українці, біло-
руси, греки, німці тощо. А у 1869 році англійський інженер Джон Юз відкрив на степовій землі
кузню. Це стало початком роботи шахт, заводів та фабрик, біля яких виростали робочі селища
14
к
V
>1
II
X
н
н
м
Д^ДЙЙйй

АВДІЇВКИ.
жовтий колір - символ достатку багатства, сонця, синій колір символ безмежного простору,
миру, неба; чорний колір - символ чорного золота - вуг.лля, ітдкова - символ кропіткоі пра-
ці; мрлоти - символ залізничного міста; червоні смужки - полум'я коксових батарей; корона із
цегли - символ будівничого міста; віночки із листя дуба та клена - місто, багате лісостепом та
дубовий лісом
ГА ГАЇВКА
(уривок з поеми)
Овдій усміхнувся привітно і щиро:
- Беріть, люди, землю, живіть на ній з миром.
Дивіться, весняним серпанком умита
Вона мовби квітка, пахка й соковита.
Любіть, люди, землю І сонце любіть.
Хай стане любові на сотні століть.
Земля - це як мати, земля - це святиня,
Беріте її, вона ваша віднині. -
І кожен побожно припав на коліна,
І кожен від серця молився сумлінно
- Вділи нам, землице, снаги і щедрот
З глибин доброти і безмежжя широт.
Щоб малися лан, і садок, і колиба,
І діти, і внуки, і хліб, і до хліба.
Ми впевнені свято в надії своїй.
Початок - в землі. І закінчення - в ній...
(Анатолій Коровко)
Маленькою цяточкою на мапі Донецької
області позначено місто Авдйвку .
Дуже давно, десь двісті п'ятдесят років
тому, серед широких степів, де росли чарівні
трави, запашні квіти і текла річка Кам янка,
оселився селянин-великорос Авдій.
Почав він на землі цій будувати та госпо-
дарювати
До нього приєднувалися люди, які шукали
собі щасливої долі. З часом з'явилося неве-
личке селище під назвою Гагаївка.
Минули роки...
Гагаївка перетворилася у промислове
місто Авдіївку з маленькими хатками та ба-
гатоповерховими будинками з прекрасними
місцями для відпочинку.
У 2007 році Авдїївка святкуватиме св>й 229
рік народження.
31
Бахмут здавен краї иве, горде місто,
Не сплив безслідно в древній сивій мглі.
Артемівськ - Бахмут - лунає врочисто.
Немов одвічний поклик журавлів.
Уривок з гімну міста Артемівська
Прапор міста
Артемівська
Дорогий друже1 Запрошуємо тебе у подорож по нашому місту, яке займає площу 7368 гек гарів
у Ньому проживає близько 108. тис. мешканців Життя Артемівська пов язане з меншими містами
Часовим-Яром та Соледаром Тому й називається Артемівськ містом - супутником. Рік заснування
-1571. ч того часу існує багато легенд про старовинну назву міста - Бахмут. Ось одна з них.
вчімі-давно, коли в степу Донецькім,
^Гезкраинім, буйнуватім дикім полі,
р! шахт, ні міст ніхто не будував.
Сохою скибу грунту ніхто не підіймав.
Тут правив хан Башмет - гроза сусідів.
Великий полководець половецький
З усіх незлічених багатств найдорожча
Була йому лиш донька - зіронька його володінь.
Та ворог небезпечний він не спить.
Украв мучитель доньку Башмет-хана
І кинув на поживу диким вовкам в яругу темну.
Підняв хан військо незліченне на пошуки доньки.
Проте даремно цілий день її шукали...
Вона крізь землю наче провалилась,
Хоча невдовзі зору їх відкрилось: в ярузі
Забило джерело, з явилась нова річка
Ріка Бахмутка - не вгамовувала спраги
Текла в ній гіркая, солоная вода.
Усі говорять, навіть в наші дні.
Що у Бахмутці-річці не вода -
То сльози доньки хана.
Яка, сховавшись під землею, гірко плаче.
На березі ріки з’явилось місто Бахмут,
Де із солоної води навчилися варити сіль
Гадаємо леїенда тебе зацікавила. І ти, маленький читачу, познайомишся з історією Артемівська.
З давніх-давен по шляхах дикого
поля ходило багато горя: налі гали та-
тари, палили і грабували Козаки, які
тут жили, звели у 1571 році прикор-
донну варту, Одного разу знайшли
вони у Бахмутській уголовині сіль.
Докотилася звістка про "солону сло-
боду" у 1701 році до Царя - батечка
Петра І І повелів він побудувати ве-
лике сильне місто і Бахмутом його
величати Та не давав цар спокійно
жити. Повстали солевари у 1707 році
разом із командиром Кондратієм Бу-
лавіним. Військо повстання приду-
шило, а Бахмут покарало: спалили і
розграбували.
Два сторіччя відбудовувалося
місто - і с гало красивішим від колиш-
нього І навіть їм я нове дали. З 1924
р. місто називається Артемівськ на
честь Ф.А. Сергєєва (Артема). Та зно-
ву горе прийшло на нашу землю. З
1941 по 1943 р. фашисти окупували
кісто знищували мешканців. Але Ар-
темшськ вистояв і перетворився на місто-сад. Допомагали наші жителі й іншим містам та краї-
нам нараду Афганістану (1978-1988 р.) і населенню міста Чорнобиль (1986 р.). Сьогодні наше
місто величають найкращим у Донбасі.
Багата земля Артемівська на корисні копалини та підприємства. Тому й називають Артемівськ
містом майстрів Яких тільки заводів у нас немає, яка тільки промисловість не розвивається!
32
. _
Я
X
н '
м
V
Н
я
X
н
»1
м
Н
Я
X
н
н
М
Н
Я
X
н
м
М
Н
Я
X
м
н
Я
X

Поет В. Сосюра
Співак І. Кобзон
Памятник Ф.А. Сергссву (Артему)
Музикант І. Карабиця
Машинобудування
Машинобудівний завод *Вістек‘
Артемівський завод шампанських вин
Чорна металургія
Кольорова металургія
Державне виробниче об'єднання "Артемсіль
ВАТ "Часів-Ярський
вогнетриікий комбінат
Харчова
промисловість
Харчова
промисловість
Співак і композитор
Є. Мартинов
Чемпіонка Європи зі
стрільби Л. Ковальова
Президент Групи Норд
В.Ландік
Артемівський завод по оброби1 кольо-
рових металів
33
Сіль - безцінний подарунок моря.
Оселя Сонця давня у землі.
Лише шахтар - соляник знає;
Епохи скарб той зберегли.
Диковину з кришталю. Божий дар.
А дарує людям біле злато
Рідне місто наше - Соледар
Друже! Тобі відомо, що у шахтах Донбасу видобувають вугілля. А у місті Соледарі глибоко
під землею знаходяться багаті поклади солі. Нелегко дістати її на поверхню. Для цього копають
глибокі шахти, з’єднують їх підземними коридорами.А за давніх часів сіль добували вручну. У
середині 17 століття козак Ізюмського полку І Бірюков відкрив солоні озера біля ріки Бахмутки.
Вони містили у воді більше солі, ніж озера у місті Тор (зараз - місто Слов янськ), де вже працю-
вали солеварні. Бірюков переселився до Бахмутської сторожі та разом із робітниками почав
добувати сіль. Труд був дуже важкий. Вручну заливалися рапною (солоною водою з озера) так
звані „сковорідки" (200-350 відер води в кожну), вручну заготовляли дрова для випаровування
солі. Потім сіль збирали зі сковорідки, висушували. І все це в диму Потім винайшли у землі ка
міння білого кольору. Це була сіль. її почали добувати вибухівкою. А зараз людям допомагають
машини.
Через ствол шахти с іль піднімають на поверхню, роздроблюють і фасують у пакети.
Місто Соледар, у якому розташовано Державне виробниче об єднання ..Артемсіль", дарує
сіль ус ім жителям України та інших країн.
Але, дорогий друже, ці шахти відомі не лише добуванням солі.
Коли ти спустишся туди, то потрапиш у казкове царство чарівниці Зими, яке охороняють
гноми. У просторих коридорах стеля вкрита блискучим інеєм, стіни з льоду, а під ногами сніг,
и
М
V
н

Уся ця казка - з солі!
А яка ж зима без Нового року! Твої однолітки з дитячих будинків святкували цей Новий рік
під землею на глибині біля 300 метрів. На святі було все: і ялинка, і Дід Мороз зі Снігуронькою
Хлопчиків і дівчаток зацікавили соляні скульптури, світильники. Особливе захоплення ви-
кликали дві прекрасні пальми на фоні морської лагуни, виготовлені з соляних брил. Гості со-
ледарців відвідують храм у шахті, концертний зал, у якому відбуваються виступи симфоніічног^И
оркестру. А ще більше здивування оикликає запуск повіпряної кулі. Цей політ занесено в книгу
рекордів Гінесу. Не кожна куля літає на глибині 300 метрів під землею!
Не віриш? Побувай у місті Соледарі і всі ці дива побачиш сам!
За 57 кілометрів від сто-
лиці шахтарського краю міс-
та Донецька розташувалося
містечко.
Вуг ледар. У цій назві щед-
рість безмежних степів, за
гадкові :ть вугільних глибин і
бездонна синь рідного неба.
Молоде - всього сорок три
роки - шахтарське містечко з
нелегкою долею, великими
перспективами, славетними
людьми, за якими - прекрас-
не, ще не зр дане майбутнє
Тут немає ні фабрик, ні за-
водів, проте є дві шахти
Місто дарує всій Україні „чорне золото" - вугілля, тому і називається Вугледаром. Головна
вулиця - Шахтарський бульвар, посеред якого височить стела на честь загиблих шахтарів.
Взимку вкриваються снігом терикони. Восени радують око багряні клени, ясени, каштани.
Чарує навесні черемха, липа й горобина. А вл.тку тут сонячно й тепло від різнобарвних квітів,
щирих посмішок щасливих людей та дзвінкоголосих малюків.
г
Г
Майже на півдні України
Є містечко у степу.
Як оазис, Божий дар.
Його назва - Вугледар.
Мов казкова та царівна.
Розцвітає і росте
Як з'явилось на Цім місці?
Ось послухайте про те.
У степу, між трав пахучих.
Вітерець собі гуляв,
І знічев'я розбишака
Камінці перекладав.
Один камінчик чорний
Раптом у багаття впав,
Став червоним, розшарівся,
Всіх навколо здивував.
Всіх зігрів теплом своїм він,
Вночі світло дав усім.
Тож назвали його люди
„Чорним золотом". А втім...
Той камінчик - то вуї Ілля,
Що природа дала в дар.
То й містечко це назвали
На честь нього - Вугледар
(Тетяна Лисенко)
36
V
н
П
X
и
н
V
н
П
X
ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ-ДЕСАНТНИКІБ
А
X
м
Н
V
X
й
X
Андрійко приїхав на канікули до дідуся Михайла, який мешкає у шахтарському містечку Вуг-
ледарі. Хлопчик із дідом пішли на прогулянку містом, і Андрій запитав:
-	На якій вулиці стоять такі красиві будинки?
-	Це вулиця Трифонова, - відповів дідусь.
-	А чому вона так називається?
І Д‘Д Михайло розповів онукові:
-Давно це було. Під час Великої Вітчизняної війни Україну захопили фашисти. Наші війська
вели запеклі бої з ворогом. 31 травня 1943 року на ці землі, де зараз стоїть місто Вугледар,
висадився десант х було тринадцятеро. Очолив загін Мина Минович Трифонов. Десантники
вступили в нерівний бій з фашистами Всі воювали, як справжні герої, і віддали своє життя за
м
н
V
Н
п
X
нашу Батьківщину.
На честь загиблих героїв вулиці міста дістали назви Тринадцяти десантників та Трифонова. А
за містом поставили пам'ятну стелу.
- Дідусю, давай туди підемо.
Ганна Петрова
н
>»
V
»<
л
X
Стоїть обеліск, і на нім імена,
Які вкарбувала священна війна.
Акімов, Вощинкін, Нейгоф, Мерзляков,
Таранцов, Ширази, Мельников і Щербаков,
Смеганников, Журов, радист Кисельов,
Ще Трифонов (Югов) і воїн Лизньов.
Вони тут загинули, їх вже нема.
Навколо лиш тиша, скорбота німа...
А люди сюди знову и знову прийдуть
І воі ники - квіти до ніг покладуть.
(Ірина Воробеи)
»<
м
V
37
Под украинским небом синим
В всяке из золота молей
Стоит мой град достойним сином
Свободной Родини моей.
Жили здссь и Горлов, и Изотов,
Труд и подвиг праведний верша.
Сплав рождая, разум и робота,
ІІесня и високая душа.
(А.Висоцкий, І-.. Легостаев)
а гербі та триколорі зображення горлиці-птиці, яка була зображена на фамільному гербі
гмї Горлових. Бачимо фігури шахтаря і покровителя Архангела Михаїла. Зверху на щиті - місь-
ка корона, яка складається з трьох зубців. На короні дата заснування міста - 1779 рік. Знизу на
стрічці назва міста, над нею - червона гвоздика - символ героїчного минулого.
Автор - заслужений художник України Леонід Толстов.
НАШЕ КОРІННЯ	—
Горлівка - промислове місто Донбасу, що виросло з невеличкого поселен-
ня, заснованого 228 років тому. Стародавні люди прийшли на гірський кряж,
бо було тут багато кремнію, з якого виготовляли знаряддя праці. На кам'яних
бескидах, що гострі, як "зуби дракона", селилися запорізькі козаки.
Горлівка - одне із найвищих "міст". Тут беруть початок 29 річок Донеччини.
38
Горлівка - шахтарський край. Його
засновник - гірничий Інженер Петро
Горлов. Він же заснував одну з перших
шахт - "Кочегарку".
м
>1
V
Н
II
X
н
н
\|
Н
II
X
н
V
н
II
X
н
н
М
Н
II
Це шахтар - герой Микита Ізотов, перший шахтарський учитель.
Він добре працював та навчав інших шахтарів.
Сьогодні, вилитий з металу, шахтарський богатир стоїть на гранітному
п'єдесталі, немов щойно піднявся на-гора і замилувався рідним містом. Це
перший у світі пам'ятник шахтареві-герою.
н
н
V
Н
II
У місті малюкам і дорослим є де відпочивати.
До театру, до музею можна завітати. У музеї мініатюрнп
книги В.А. Разумова понад 6 тисяч мініатюрних книжок.
Одна з них - "Мова квітів”, яка містить 100 сторінок про
ходить крізь вушко голки. А томик О С. Пушкіна ро^Іашо
ваний у футлярі розміром з макову зернину. І
У космосі був горлівець Олександр Волков, тричі був пілотом космічного
корабля. Він відважний герой космосу.
У день космонавтики майже ЗО років тому ним був наведений телеміст"До
нецьке телебачення - борт корабля "Мир", через який донбасівці спілкували
ся з космосом.
і<
н
М
Футболіст Сергій Ребров - гордість горлівців Двічі кращий футболіст Укра-
їни, чоі ири Кубки України, сім разів чемпіон першості країни Грав за англійсь-
кі та турецькі футбольні клуби Зараз грає у складі київського "Динамо"
39
Перша офіційна згадка про село Дебольцов-
ка зустрічається в 1859 р.
У 1835 році в село Ільїнку на постійне місце
проживання приїздить Ілля Миколайович Де-
больцов, якому ці землі були даровані за вірну
службу Олександром І. Коли почалася промис-
лова розробка Донецького краю. Ілля Мико
лайович переселив на місце сучасного Дебаль-
цевого частину своїх селян Після його смерті
в маєтку поселився син Іллі Миколайовича Ан-
дріан і на честь батька перейменував Ільїнку в
Дебальцеве.
На герб. Дебальцево-о
червоний колір символізує
розплавлений метал, зеле-
ни я - достаток, чорний -
№ колір вугільного басейну.
Сонце - це символ багатства,
світла та надії.
«. ..Дебальцеве моє, колиско днів моїх,
Це ти мені дало співучу ніжну вдачу
І, славлячи життя невидимий розбіг,
Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу».
В. Сосюра
Залізничний вузол - це промислове серце
Дебальцевого.
Його робота спрямована на своєчасне і
»♦ якісне забезпечення потреб життєдіяльності
и мешканців м.ста. області та всієї України.
Єдина архітектурна споруда 19 століття, що
І І	збереглася в Дебальцевому, - це залізничний вок-
зал. Автором проекту був архітектор Ю С. Цауне
З жовтня 1949 року в 22 кілометрах від Де-
бальцевого почалося будівництво Миронівсь-
кої електростанції. У1953 році через степи що
обдувалися вітрами, в міста і села потягнулися
електролінії першої на півдні України теплової
електростанції високого тиску.
17 листопада 1967 року степову тишу по-
рушив могутній вибух - почалося будівництво
енергетичного гіганта, другої за потужністю в
Європі ВуглегірськоїТЕС
Сучасне невеличке місто Світлодарськ роз-
ташоване за 23 км від Дебальцевої о. Його не-
рідко називають перлиною Донбасу. Містечко
енергетиків розкинулося на березі штучного
1( водосховища. Жителі міста називають його
Світлодарським морем. Світлодарськ сьогод-
, ні - це парк з дитячими атракціонами, облад
ц наний пляж на березі водосховища, чистота
ц вулиць, потопаючі в зелені багатоповерхові
будівлі
Миронівський - селище міського типу,
розташоване за 20 км від Дебальцевого. У
селищі розміщені підприємства енергетики,
будівництва, газопостачання. Навесні і влітку
V Миронівський потопає в зелені. Тут створені
। , гарні умови для відпочинку людей. На березі
V водосховища розкинувся парк, поруч стадіон

*
ГЕРБ МІСТА
В основі герба - щит, розділений на три частини, зеленого, чорного і черво-
ного кольорі? Зелений колір символізує надію, радість, добробут, багату рослинність у місті. Чорний
ког ,р поля герба символізує багаті поклади кам яного вугілля в Донбас і, добування якого є одним із
видів зайнятості трудового населення міста Дзержинська. Червоний колір - символ мужності та ко-
зацької добл і і
Золота фреза у сукупності з покладеним навхрест молотом та обушком у центрі щита, з одного
боку, і оворять про вугільні шахти міста, а з іншого символізують вугільне машинобудування. Феноль-
не кільце є символом хімічної промисловості, а також вказує на наявність у місті фенольного заводу.
Срібна тризуба корона - ознака міста обласного підпорядкування, яким і є місто Дзержинськ.
Плки клена та тополі говорять про те, що ці дерева найбільш поширені в місті.
ДЗЕРЖИНСЬК
А скільки їх попереду ще є!
Иа перший щабель став козак Щербина
А нам - за ним створити щось своє.
Серпанок зник, чи то піднявся в небо,
де хмарочки сплітаються в косу.
О, рідне місто! Все зроблю для тебе.
Тобі любов і відданість несу.
(Станіслав Кі
Серпанок ледь заволікає місто,
А над Дзержинськом - вітерець легкий,
По вулицях тече живим намистом
людський потік - ідуть робітники.
Отак було, так буде безупинно.
Так облаштований наш дивний світ.
Бо місто - частка рідної країни
Уже існує понад двісті літ.
ІЦо двісті років? Часова драбина,
н
и
її
СЛАВЕТНІ ІМЕНА
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МІСТА
На рубежі XVII та XVIII віків на донецькі степи часто робили набіги озброєні загони татар.
Вони грабували і знищували все на своєму шляху, а людей убивали або забирали в полон Щоб
врятувати рідний край від несподіваних набігів, козаки ставили по степах свої застави і сто
рожові вежі. На березі річки Кривий Торець поставив таку заставу богуславський козак Антон”
Щербина. Разом із своїм невеличким загоном захищав він переправу через річку.
Одного разу на заставу напав ворожий загін. Козаки мужньо вступили в нерівний бій з на-
падниками.
Ой не день, не ніч йде кривава січ, у крові полин-трава", - співається в народній пісні про
цей тяжкий бій Козакам вдалося ціною свого життя зупинити підступного ворога. Разом із
своїм ватажком Антоном Щербиною загинув увесь козацький загін...
Згодом на місці козацької застави виник хутір, який на честь Антона Щербини було названо
Щербинівським. У 1936 році селище Щербинівка було перейменоване в місто Дзержинськ.--
Є в селищі Щербинівці школа , яка була збудована ще напри-
кінці XIX сторіччя. Називалася вона тоді Ольгинським (на честь
царівни Ольги) двокласним училищем. І саме сюди у 1906 році
прибув молодий учитель Степан Панасенко (майбутній видатний
український письменник Степан Васильченко).
Учитель організував учнівський хор, у якому розучували ук-
раїнські народні пісні. Для дорослих - вечірні класи, а з молоддю
села ставив у драматичному гуртку різні спектаклі.
Про перебування у Щербинівці Степан Васильченко написав у
повісті "Мій шлях', оповіданнях "Мужицька арихметика","Чайка".
Сьогодні в школі знаходиться музей письменника.
Іван Карабиць
Іван Федорович Карабиць (1945-2002 рр.) - видатний українсь-
кий композитор, народний артист України, заслужений діяч
мистецтв, професор Київської консерваторії - народився і виріс у
м. Дзержинську, тут почався його шлях до музики.
Творча діяльність композитора дістала широке громадське
визнання. Сьогодні міська музична школа носить його ім'я , а орг
торією "Земля моя. на ймення Донбас" починаються концерти
урочистості.

В оформленні герба використано віти традиційних для Димитрова каштанів та тополь. Лис
тя папороті на чорному вугільному тлі та червоний трикутник із зображенням золотого сяйва
шахтарської лампи символізують працю г ірників і добробут міста, доля якого пов'язана з видо-
бутком «чорного золота».Червоно золота та синя кольорова гама символізують сонячне світло
та небесну блакить, кров, пролиту жителями міста на фронтах війн та сплачену за видан> на-
гора тонни вугілля Розташована над гербом частина сторожевої вежі, існування якої історично
давало право поселенню називатися містом, вказує на обласне підпорядкування Димитрова.
Урображенні прапора повторено основні елементи герба та збережено кольорову гаму.
Місто, як і людина, має свою історію. Про далеке минуле-
нашого краю складено легенду.
Колись, сотні літ тому, ця місцевість називалася Диким
полем. Росла тут по пояс ковила - трава, ховались у заро-
стях дикі звірі, оглядали з висоти степове безмежжя хижі
птахи. Часом ці степи спустошували козацькі, половецькі
та татарські орди. На згадку про ті часи залишилися висо-
к. степові кургани та поодинокі могили. Опановували цей
край і козаки, про яких оповідають легенди. Кажуть, жив
собі у цьому краї козак Ваул, і був у нього млин, який сам
молов борошно. А ще Ваул кував заговорену зброю, міг і
каміння підпалити. І тільки ковалеві було те чорне каміння
підвладне: йому дарувало тепло , а іншим - смерть.
Від тих давніх часів, оповитих казкою, і загадкова назва
місцевості - Кара Кова, тобто Чорна Нора.
Гарна легенда й правдива, бо саме від "чорного камін-
ня ’ (вугілля) походить історія нашого міста. Спочатку це був
Новоекономічнии рудник, за яким із тих давніх-давен за-
кріпилася в народі назва Карако«е Згодом відкриття нових
вугільних покладів перетворило шахтарське поселення на
місто, яке за свою історію декілька разів змінювало назву.
А в 1972 році на честь першого президента дружнього
болгарського народу було назване Димитров


І 4 . _ а
і:

Димитров - шахтарське містечко, розташо-
і 	. । ване в самому серці промислового Донбасу
> 4' ¥ Воно - ровесник вуглевидобутку в нашому
і І краї. Саме тут зведено перші в Донбасі шахтиД
- - і «Ценральна» та імені Димитрова. які готують-
ся зустріти свій віковий ювілей.
Коксуюче вугілля із надр шахти, що носить
імя Стаханова, живить теплові електростанції.
Без нього неможливе виготування металу. А
сама шахта вважається однією з найбільших у
Європі
Далеко за межами міста відомі імена героїв-
।,. гірників А Казаринова, Г. Жукова, К. Северино-
ва, І. Бридька, В. Юркова.
На власному прикладі вони довели можли-
вість працювати по-новому, значно перевико-
нуючи встановлену норму вуглевидобутку.
Працю шахтарів відзначено високими де-
ржавними нагородами.
Сьогодні їх подвиг продовжує нова шах-
г'у ф	тарська зміна, яка спускається в надра землі,
щоб зігріти теплом оселі, вдихнути життя в за-
вжди та фабрики.
ж
* ПІ
і ТІЇ
ІЮ
УЖЕ П'ЯТДЕСЯТ ДОБРОПІЛЛЮ
і<ккг.м рнему неозорім
9ЯОСУ' місто моє.
як море
Ця, що хвилями б є.
Уже п’ятдесят Добрипіллю.
І слава про нього гримить.
Воно в степовому привіллі
Алмазом коштовним горить
(Віталій Блохін)
^Ягрокі проспекти і парки
^Колейбуси гордо пливуть.
ЖВ трудах землякам моїм жарко -
” Нелегка до щастя їм путь.
ДОБРОПІЛЛЯ. ДОБРЕ ПОЛЕ... На гербі міста - це зе-
лене поле, освітлене золотим сонцем, яке сходить
на фоні блакитного неба. Зелена височина говорить
про те, що місто стоїть на найвищій точці Донецького
кряжу А от срібна хвиляста стрічка - це річка Бик, що
протікає через місто. Чорнии край щита з золотими
молотками - символ вугільної промисловості, яка є го-
ловним видом зайнятості населення міста. Соняшник
та пшениця - основні сільськогосподарські культури,
які вирощуються на полях Добропілля. Нагідки - най-
більш розповсюджена та невибаглива квітка яка росте
на квітниках міста. Символіка прапора відповідає сим'
воліці герба міста.
V
н
м
н
М
м
ІЗ СИВОЇ ДАВНИНИ
Степи Донеччини. Добропільські степи... Вічні і легендарні. Сиві свідки тисячоліть.
Це по їх просторах у вихорах історії промчались орди кіммерійців і скіфів, сарматів і
гуннів, половців і татаро-монголів. Кочівники-скотарі залишили по собі багато могил-
курганів.
Вони стали пізніше своєрідними маяками-орієнтирами в безмежних степах: спо-
чатку - для кочівників, пізніше - для чумаків. А запорозькі козаки ставили на цих мо-
гилах свої сигнальні сторожові пости. Багато цих орієнтирів було і на території ниніш
ньої Добропільщини. Деякі з них збереглися і донині.
Через наші місця в давні часи проходили важливі історичні шляхи.
Залозний шлях йшов з Києва берегом Дніпра (під лозами) між ріками Самарою і
Оріллю, Биком і Торцем на південь в Приазов'я. Цим шляхом ходили дружини воїнів
київських князів
Чумацький (солоний) шлях: з Куртини в Крим за сіллю їздили чумаки
Муравський (татарський) шлях - з Перекопу (Крим) на північ Росії до Курська, і на-
віть Тули, ходили татарські орди.
Ці три шляхи перехрещувалися тут, на Добропільщині, між ріками Бик і Торець.

п
М
М
II
ПЕРШІ ПОСЕЛЕНЦІ. ПОЯВА МІСТА ДОБРОПІЛЛЯ
У 18-19 століттях почалося масове й швидке заселення земель Донеччини. Поселенці були
зачаровані красою її степів, рік і долин. Новим селам і хуторам давали гучні назви - Мирна До-
лина, Веселе Поле, Золоте Поле, Благодать. Одне із сіл було назване Добре Поле. Пі зніше його
стали називати просто ДОБРОПІЛЛЯ.
Життя однойменному місту дали багаті поклади вугілля в надрах Добропільщини. На її тери-
торії з'являлися нові шахти, залізниці і селища.
Так у 1915 році за 4 км на північ від села Добропілля була збудована залізниця для вивезення
кам'яного вугілля. Залізнична станція одержала назву "Добропілля". Вугілля вивозили з Єра-
стівського і Святогорівського рудників, що дали початок шахті імені РСЧА (нині шахта "Алмаз-
на"). Зараз це найстаріше вугільне підприємство Добропілля.
Пізніше з явилася шахта № 1-2"Пгант"ім. Горького (нинішня шахта "Добропільська"). Селище
цієї шахти (Парасковіївка) швидко розбудовувалося, з'явилися нові вулиці, квартали, зростало
населення Воно  стало центром майбутнього міста.
Завдяки праці його мешканців молоде місто стало красивим, зеленим, затишним. За благо-
устроєм воно неодноразово посідало призові місця серед малих міст України.
»
47
Невеличке місто Докучаєвськ -
Зелен - сад на Україні є.
Ми його із долями вінчаєм,
Гордо називаємо: «Моє!»
Рідний край, донецькая земля,
Ти моя маленька батьківщина.
Хай Бог тебе благословля.
(М Волков)
Є на карті нашої країни маленька цяточка
Нею позначено невеличке місто Докучасвськ. Сьогодні кіль-
кість його населення - двадцять п'ять тисяч чоловік. А перши-
ми мешканцями були кілька десятків осіб, що переселилися з
Криму у сорокові роки XIX століття Сучасну назву місто Докуча-
євськ має з 1954 року. На честь відомого вченого-грунтознавця
Василя Васильовича Докучаєва А до того селище називалось
Оленівські Кар'єри. Істор:я його розвитку співпала з будівницт-
вом металургійних заводів і фабрик. Тут видобували вапняки,
доломіти, залізну руду. Розвивалася промисловість, зростало І
селище. Згодом виник потужний флюсо-доломігний комбінат.
Сьогодні це найбільша гордість міста.
Прикрасою не тільки паркової місцевості, а й усього міста
є також музичний фонтан. Водяне плесо його складає 70 ква
дратних метрів. В'н краса і відрада для тих, хто хоче відпочити
серцем і душею. Географічними пам'ятками місцевого значення
можна назвати карстові печери які розташовані у західному пе-
редмісті.Духовним центром міста став Свято-Володимирський
храм. Спокійно і затишно мешканцям Докучаєвська, де радість і
горе діляться пополам, а перешкоди долаються разом
Докучаєвськ - промислове місто, де працюють близько 250
р номанітних промислових підприємств великих та малих.
Корисні копалини, які видобувають у нашій місцевості, викори-
стовують у будівництві, металургії, харчовій промисловості. Такі
будівельні матеріали, як: пісчаник, вапняк, глина, граніт і мар-
мур користуються великим попитом не лише в Україні, але й за
кордоном.
48
Розбудовується, кращає наше містечко. Кілька років тому організований унікальний куточок
живої природи - зоопарк "Лебедине озеро". Тут є білі і чорні лебеді, дикі качки, черепахи, пля-
мисті олені і лами, гірські орли, поні, страуси. Високо в небо здійнялася помережена куля, що
стала будинком для хижих птахів. Якщо завітаєте до дендраріуму, то потрапите в дивовижний
світ субтропіків Австралії. Тут ростуть кактуси, фікуси, алое, пальми, інжир та інші рослини. А
в тераріумі побачите рідкісних плазуніз, крокодилів, почуєте голоси екзотичних видгв папуг.
Упродовж вольєрів проходить Алея Казок - вирізані з дерева, яскраво розфарбовані фігури
літературних героїв. У чудовому зоопарку працює дитяча залізниця, за маршрутом якої розмі-
стилися зменшені копії семи чудес світу. Діти і дорослі з усієї Донеччини приїздять сюди. Усім
шанобливо раді._______________________________________________________________________
Золоте тло щита означає багатство ланів, силу, вірність та наполегливість
у досягненні поставлених цілей.
Ві тої к ідібі а фігура блакитного хреста означає злиття двох річок в околицях міста.
Два козаи- кі списи та овальний щит - данина славному історичному минулому міста - вказує
’йате. що в давні часи в цих місцях стояв козацький пост.
Н|е$вонии колір овального щита уособлює собою символ любові, мужності, сміливості
Кйфаження лєлек говорить про те, що мешканцям міста ці птахи приносять щастя та надію
на краще майбутнє.
ІПлки шипшини, як прикрашають герб, указують на те що у самому місті та в його околицях
Исте в великій кількосі і ця рослина.
Рідне місто Дружківка!
Ще козацький той дух
Від тіюіш,'О дитинства
Від Дружка не потух
І джерела цілющі.
/7 дзвін Врчвого Торця,
Яг душа, невмирущі
Як любі в, до кінця.
(Ганна Чорна)
т
н
н
у
Н
Й
X
ЛЕГЕНДА ПРО ДРУЖКІВКУ
Було це, діти дуже давно, понад двісті років тому. Жив собі чоловік на ім я Друж-
ко. Був він і сильний, і сміливий, і роботящий, і красивий. Почув що десь у мирі
і злагоді живуть люди, що звуься козаками. Вирішив Дружко знайти тих козаків.
Одягнув білу вишивану сорочку, сині шаровари, капелюх, узув червоні чоботи, та
вирушив у дорогу. Три дні і три ночі йшов через ліси, через степи, через гори, че-
рез річки. Чоботи стоптав, сорочку зносив, але дістався-таки до козаків. Отаман на-
н
н
М
Н
II
X
казав нагодувати Дружка, переодягнути, а поі ім випробувати його. Не здригнувся
1 наш Дружко. Усі завдання виконав з честю. І прийняли козаки його у свою сім ю. А
ще дали завдання: поставити козачий курінь і пильно стежити кордон Дали козаку
. коня, зброю, провіант. І поїхав він. Швидко дістався до місця. Яке воно було гарне!
\ Чиста широка річка, зелений ліс та чорне поле. Є де і рибалити, і дичину стріляти,
і хліб сіяти. Збудував він сторожовий курінь і назавжди оселився тут. Людям, як:
проїжджали повз нього, коли їхали по сіль, дуже подобалося це місце. Деякі за-
лишалися тут, будували собі житло і допомагали Дружку. Ось так потроху - помалу
і росло містечко, яке потім назвали Дружківкою на честь сильного і хороброго ко-
зака
н
н
Ц
м
А
X
। V
ДРУЖКІВСЬКІ ЗАКАМ’ЯНІЛІ ДЕРЕВА
Давно це було Десь так з 250 мільйонів років тому. На місці, де
сьогодні знаходяться міста Дружківка, Констянтинівка та Крама-
торськ. знаходилося море. На його берегах буяла пишна рослин-
ність. Росли тут хвощі, папороті та араукарії. Висок були ці рослини
- 30-40 метрів досягали, а на рівні очей людини їх стовбури могли
б охопити лише 5-6 чоловік, взявшись за руки навколо них. На той
час у нашому краї було вічне літо, зими геть не було. Величезні бурі-
урагани проносилися над цими величезними лісами, вириваючи
дерева з коріннями, ламаючи їх. Шалені водні потоки захоплювали
їх і зносили в річки, а ті вже виносили дерева чи їх уламки в море
Просякнуті водою, дерева тонули, занурюючись у мул та пісок. Хвилі
морг засипали їх новим піском, ховаючи їх навіки в ньому. Що ж від-
бувалося з ними далі? Морська вода, проникаючи крізь говщу піску,
досягла до занурених у ньому стовбурів дерев. Разом із нею сюди
потрапляли розчинені в ній різноманітні хімічні речовини.
Проходячи через стовбури дерев, вода вимивала і повільно ви-
носила з собою зогнилу речовину дерева, а на її місці відкладала
принесені хімічні мінеральні речовини. Проходив час, минали сотні
століть і за цей час дерева поховані у піску під водою, закам нніли.
Через багато-багато років море зникло На його місц- утворилася
суша. Вітер, дощі та ( оние зруйнували верхні шари гірських порід,
що утворилися і іа місці колишнього моря і стовбури дерев знову
з'явилися на поверхні землі, але вже у закам'янілому вигляді.
А пбтім приишли люди і побачивши їх, почали вивчати це диво
природи нашого краю. Вони дізналися, що такі закам'янілі дерева
зус грічаються лише поблизу м. Дружківка у Донецькій області та у
штаті Аризона, США (у Північній Америці). Більше закам'янілих де-
рев такого віку немає ніде у світі. Тому ці дерева вважаються уні-
кальною пам'яткою природи Донеччини і тут створено державний
заповідник "Дружківські закам'янілі дерева' Цей заповідник знахо-
диться під охорої юю закону України.
52
Пусть твердлі», что єсть края иньїе,
Что в мире єсть иная красота.
Л я люблю свои места роднне
Свои родиме милме места
(М Пляцковский).
н
Єнакієве - місто вугілля та металу, тому на гербі нашого міста три коль-
ори. чорний і жовтий символізують вугілля - донбаське "чорне золото" а
червоний - це вогняна доменна гич.
V
Н
0
X
м
н
П
X
н
и
Р
н
п
X
Усе починалося в далекому 1782 році із заснування села Федорівка. Саме тут було розпочате
будівництво чавуноплавильного заводу. Місцевість назвали селищем Єнакієве, на честь інже-
нера Ф.Є. Єнакієва, тому що він запропонував побудувати наш завод.
Зусиллями декількох поколінь на заводі створено сучасне металургійне виробництво За-
вдяки працьовитим рукам, наполегливій праці металургів завод посідає одне із орендних міс
ць у своїй галузі. Продукція металургійного заводу широко відома в Україні та за її межами
У 2007 році Єнакієвський металургійний завод відзначатиме славетну дату - 110-ту річницю
з дня заснування.
53
Височінь, зірки, космос.. Вони, мов казка, приваблюють дітлахів. Зірковою датою в історії
г нашого міста вважають жовтень 1968 року. Г.Т. Береговий здійснив політ на космічному кораблі
"Союз-3". Льотчик-космонавт СРСР, двічі герой Радянського Союзу, наш земляк Г.Т Береговий
провів перший телевізійний космічний репортаж.
Юний друже! Тобі знайом, рядки пісень.
*"От ульїбки станет всем теплей..."
*	"Дружба крепкая не сломается, не расклеится от дождей и
вьюг";
*	"Если добрьій тьі, то всегда легко,
А когда наоборог - трудно".
Ці та інші чудові пісні написані поетом із нашого рідного міста
М.С.Пляцковським, який навчався у школі № 2, працював корес-
пондентом у заводській газеті "За метал".
Тут пройшли дитинство і юність художника та скульптора, пись-
менниці, композитора, академіка п'ятьох академій, члена "Золотого
Легіона" В.Ф. Даувальдер, яка в цей час мешкає у Швейцарії в місті
Цюріх.
Єнакієве - батьківщина багатьох видатних діячів науки, культу
ри, політики: дипломанта С.С. Немчини, академіка ІЛ.Бардіна, вче-
ного економіста М.О Вознесенського, письменника В.Ф Попова,,
поетів А.І. Кравченка, А І Ніканоркіна, В.Г. Калініченка, заслуженого
артиста СРСР Ю,1. Богатикова, композиторів Є М. Зубцова, С.А. За-
славського, прем єр-міністра України В.Ф Януковича. Наше місто
пишається спортсменами-земляками.
Володимир Миколайович Трошкін - триразовий чемпіон СРСР
з футоболу, срібний призер чемпіонату Європи (1972 р.), володар
Кубку кубків (1975 р.), суперкубку (1976 р), бронзовий призер XXI
.Олімпійських ігор у Монреалі (1976 р.). Зараз Володимир Миколай-
ович начальник відділу Федерації футболу України.
Легкоатлетка Ірина Жданова, випускниця ЗОШ № 2, стала чем-
піонкою  вррпи серед юніорів.
Місто Єнакієве у 2007 році святкуватиме 225-річнии ювілей Добре
та рідне затишне та привітне улюблене місто! Процвітання, оновлен-
ня, світлого та безхмарного майбутнього тобі, наше Єнакієве!
54
До нас у гості завітай.
А ми із радістю покажем
Наш чудовий рідний край.
І людьми і теплом багатий
Він мри здійснить всі мої.
Казкове місто хай розквітне.
А праця звершить задуми твої.
(Макогонюк А.. (10 років)
з
н
М
V
И
Серед Донецьких степів знаходиться маленьке містечко
Жданівка. Воно має свій прапор і герб, на якому зображено
золоту руку, що тримає чорну троянду. Золоті руки - символ
високої майстерності, адже в Жданівці живуть справжні майс-
три шахтарської праці. Чорна троянда уособлює дар щедрих
надр донецької землі - вугілля. Нелегку працю шахтарів сим-
волізують колючки троянди. Основні кольори герба й прапора:
зелений - колір землі та чорний - вугілля. Герб вінчає корона
що свідчить про обласне підпорядкування Жданівки. Блакитна
смужка на прапорі - символ річки Вільхівка.
Про походження назви міста існує декілька легенд. Одна з них розпов дає про те, що колись
на території міста знаходився козацький сторожовий пост. Він охороняв південні російські зем-
лі від набігів кримських татар-в. Там подорожні могли відпочити, змінити коней, перечекати
негоду. їм доводилось очікувати, «ждати». Від слова «ждати» утворилася назва хутора, що дає
початок майбутньому місту -- Жданівка.
Датою заснування міста вважають 1924 рік.
Жданівка знаходиться у степовій зоні. її оточує річка Кринка з притокою Вільхівка.
Масове заселення м.ста почалося в 50-ті роки XX століття Тоді було прийнято рішення
про будівництво в Донбасі невеликих шахт. Одночасно зростало гірниче селище. З 1966 року
Ждан'вка - шахтарське місто Вугілля, що добувають у шахтах, використовують для потреб про-
мисловості та населення, вивозять і продають за кордон.
Та головне багатство міста - це люди. Жданівці поважають і добре пам'ятають тих, хто залишив
по собі добру пам ять трудовою та бойовою звитяюю. Це ветерани війни і праці Татаренко Г.П., Ов-
55

маренко А.С Зубченко Л.О., Гаврилій А.Ф., заслужені шахтарі Дерун І.М., Кириченко М.П., Ка-
релін МЛ. Серед них і Оленін О.М., Герой Радянського Союзу, якому це почесне звання було
присвоєно за форсування Дніпра.
Продовжує славні традиції й молоде покоління
У міста є майбутнє. Жданівку внесено до Державної Програми розвитку малих міст.
Кіровське... Маленьке, дивовижно краси-
ве місто на південному сході Донецької об-
ласті.
Тільки на обрії займається ранкова зоря,
а місто трударів уже прокидається Ідуть на
першу зміну шахтарі. Відкриваються крам-
ниці, дитячі садки, школи, лікарні, банки, де-
ржавні установи. Поспішають дорослі и діти
у своїх справах
І важко уявити, що колись на цьому місці
був горбистии ковиловий степ порізаний
Кленовою балкою, по якому гуляв вітер.
За дослідженнями краєзнавців історія
міста налічує 150 років, але офіційно вона
починається 1954 роком з будівництва
кам'яновугільних шахт поблизу хутора
Хрестівка.
На їх будівництво приїхали численні заго-
ни юнаків та дівчат із різних куточків Батьківщини. У короткі строки дружньою і самовідданою
Н працею були відкриті шахти «Житомирська», «Миколаївська», «Рівненська», «Донецька» «Тер-
нопільська» та інші. А поблизу них виросло селище, де жили робітники. Згодом, у 1958 році,
воно отримало офіційний статус міста Кіровське.
Чорний колір щита разом із гілками папороті на гербі м. Кіровського символізує багаті запа-
си кам'яного вугілля. Срібний - чистоту. Кленовий лист - символ Кленової балки та кленових
алей міста Червоні троянди - окраса вулиць Шахтарські обушки - славна праця шахтарів.
Наявність корони на гербі підтверджує статус міста обласного значення.
Хрест синього кольору на гербі та прапорі символізує історичне походження міста від його
старої назви Нова Хрестівка.
КІРОВСЬКИЙ ВАЛЬС
(до 50-річчя м. Кіровське)
Слова і музика
Фатєєвої Є. (учениці ЗОШДОЗ)
Стафєєва О (учняЗОШ№1)
Кіровське - сонячне місто -
Славна сім'я трударів.
Знають в Україні, звісно.
Про працю важку шахтарів.
Кві гнуть замріяні парки.
Тьохкають в них солов'ї.
Пишаємось місцем на карті
Ми, Кіровське, діти твої.
Приспів. Місто, місто, зелен сад,
З рястом вкритою землею.
Хоч тобі і п ятдесят,
Та ти з юною душею.
Віримо в міста майбутнє.
Множимо славу батьків
І подвиги їх незабутні.
Ти, Кіровське, отчии наш дім.


57
Сьогодні Кіровське - сучасне промислове місто, у якому мешкає близько ЗО тисяч жителів.
Найбільше підприємство - шахта «Комсомолець Донбасу».
Щорічно вона видобуває понад 3 мільйони тонн вугілля, яке відправляють на теплові елек-
тростанції України, Молдови Болгарії, Словакії.
ц
Н
Костянтинівно моя, ненько світлоока.
Невибаглива краса, а душа глибока'
Ти багата на метал, на дівочі співи.
На духмяні калачі, на врожайні ниви
(Н І.Міронова, вчитсль-методиспі ЗОНІ № 1).
Геральдмейстер Микола Сгародубцев знайшов у архівах міста історію про кришталевий
І фонтан, виготовлений склодувами Костянтинівки для міжнародної виставки, яка проходила в
Нью-Йорку в 1939 році. Унікальний виріб захоплював усіх, хто його бачив.
Кожне Місто має свій герб. Історія сучасного герба міста Костянтинівки починається з 1939 року.
»•	Тому його зобразили в центрі гербу. Верхня частина фонтану прикрашена золотим колоссям
н пшениці, з якого б'є вода. Чаша оздоблена орнаментом. Фоном для фонтану стали три кольори-
V блакитний - символ краси і величі, червоний - хоробросі і, мужності і любові до рідного краю.
М А зелений колір символізує майбутнє міста.
П Верх гербу прикрашає міська корона. З одного боку його обрамляє зелене гілля вишень з
червоними плодами, а з іншого - квітуча акація
Гілки обвиті блакитною стрічкою, на якій золотими буквами позначено КОСТЯНТИНіВКА.
и
н
м
Н
Н
х
>1
м
н
Л
X
н
II
и
Н
II
X
І	ІСТОРІЯ МІСТА
На обох берегах річки Кривий Торець в північній частині Донецької області розки
\ нулося невеличке місто Костянтинівка, яке є рідним домом для 90 тисяч мешканців,
і Історія міста відлічує свій вік з того дня, коли перші поїзди пішли Курсько - Харківсько
’г— Азовською залізницею. Регулярний рух поїздів по ній почався у 1870 році.
____ Землі на березі Кривого Торця були наділені поміщику Номікосову, який пересе-
лив сюди з Курської губернії 20 сімей кріпосних селян. Частину цієї землі Номікосов
‘ о; дарував одному з своїх синів - Костянтину Його ім'ям і було назване Місто.
СУЧАСНА КОСТЯНТИНІВНА
Костянтинівна - місто склосиробників, металургів, хіміків, де виготовляють віконне скло,
скляні пляшки, меблі, акумулятори для автомобілів, електроапаратуру, мінеральні добрива.
предмети побутового вжитку.
Руками Костянтинівських майстрів було виготовлено скло для кремлівських Зірок, спецскло
для Мавзолею у Москві та Ермітажу у Санкт-Петербурзі кришталева чаша фонтану для Всесвіт-
ньої виставки у Нью - Йорку.
Пишаються костянтинівці тим, що в їхньому місті виготовляють ілюмінатори для літаків і кос-
мічних кораблів.
Видатною людиною сучасної Костянтинівни є Шевченко Олег Степанович, який успішно ке-
рував ВАТ «Спецтехскло». Нині займає посаду Генерального директора Київського державного
авіаційного підприємства «Авіант».
З гордістю називають костянтинівці ім'я Курашика Віталія Володимировича, який починав
свою трудову дальність на КЗВА Сьогодні він - державний діяч України, дипломат
к Костянтинівна багата славетними трудовими та бойовими традиціями. Узагальненим симво-
кмтрудового й ратного героїзму багатьох поколінь мешканців міста є збереження пам'ятників
^^^Шотних міст, пов'язаних з іменами видатних людей.
ІЯХ'Іжнами названі вулиці міста.
п "
9
Перший герб міста Краматорська був затверджений в 197П році.
Це символічне уособлення в художній формі славних традицій міста і характеру основного
виробництва...
Герб Краматорська є традиційним геральдичним щитом із зображеною на ньому великою
символічною шестернею, уособлюючи місто машинобуд'вників.
Краматорськ, мабуть, єдине в Донбасі місто, чия назва повністю не розгадана У 1868 році
через донецькі степи пролягла залізниця Курськ-Харків-Азов. Одній із станцій дали назву Кра-
маторськ. Історики твердять, що ця назва народилася ще раніше, в ті далекі часи, коли крамарі
й чумаки на волах возили з Азовського та Чорного морів рибу й сіль Дорогою вони торгували,
влаштовували привали. Від слів «крамові торги» («крам» - товар) і виникла назва Краматорськ.
За іншою легендою місто заснував рязанський купець Поляков у 1868 р. і назвав його за ім'ям
слободи Красноторська. що згадувалася в документах ще ВІ804 р. Відповідно до цієї легенди
місто народилося на місці селища на березі ріки Торець. Там велася торгівля - крам Козаки, що
жили на березі, збиралися на збори, тор, щоб вирішити спірні питання. Звідси з явилася назва
Краматорськ.
61
Краматорськ - це місто з неповторним минулим. Сьогодні воно сповнене надіями і турбо-
тами сучасності. Місто машинобудівників та металургів добре відоме в нашій країні та за її ме-
жами. Унікальні екскаватори, надпотужні преси, прокатні стани, шахтні підйомні машини, уні-
версальні токарні верстати, автоматичні лінії - продукція заводів Краматорська Краматорськ
- місто трудівників та романтиків, однаково закоханих у створені ними гігантські екскаватори і
у перлинну свіжість садів, вирощених їхніми дбайливими руками.
н
—аі
тіїг
1 І ІГ І II
І ЦІЇ»
Історичною подією р житті міста стало будівниц-
тво Новокраматорського машинобудівного заводу.
Пуск першої черги цього гіганту відбувся у вересні
1934 року. Вже в ту далеку пору НКМЗ почали по-
важно величати заводом заводів. 17 тисячний загін
новокраматорців своєю працею підтвердив славу
рідного заводу і сьогодні впевнено дивиться в май-
бутнє. Сьогодні ЗАТ «НКМЗ» має авторитет на світо-
вому ринку. Поряд із зсесвітньовідомими прокатни-
ми станами, НКМЗ випускає кар'єрні екскаватори,
автомобільні, залізничні та мостові крани, вуглеви-
добувні комбайни для шахтарів. Продукція новок-
раматорців протягом багатьох років залишається на
високому конкурентоспроможному рівні.
я
ІМЕНА КРАМАТОРСЬКА
Ми живемо на прекрасній землі яка завжди славилася людьми працелюбними и талановитими
До найвіддаленіших куточків земної кул. донесли славу про Краматорськ видатні та талано
п праматорц. Це кінорежисер і актор Леонід Биков маестро естради Йосип Кобзон, акторка
йя Булгакова, поет-фронговик Микола Рибалко космонавт Фетисов А.А та наймолодший
чемпіон світу з шахів * Руслан Пономарьов.
ЕіИйков
Жпановигий режисер, учень Краматорської школи
^народний улюбленець і просто добра людина. "Моє ко-
л Прокатці, що на околоці Краматорська. Там мій по-
м>* говорив Л. Биков.
|Рраматорці свято бережуть пам'ять про видатного актора.
М БУЛГАКОВА
У роки війни с ім'я переїхала до м. Краматорська.
Навчалась у залізничній школі №7. З дитинства любила співати.
Палац культури їм. Леніна став її другою домівкою, де вона
проводила весь свій час. У 1977 р. Майї Григорівні Булгаковій
було присвоєне звання народної артистки Росії.
Й. КОБЗОН
Дитинство пройшло в м. Краматорську. Як і всі хлоп'ята, грав у
футбол, ловив рибу. Але понад усе любив співати.
Учень шостої чоловічої школи протягом усього життя вислов-
лює любов до міста Він з радістю приїздить до Краматорська і зу-
стрічається з учнями, вчителями, жителями міста.
Р. ПОНОМАРЬОВ
Народився в 1983 році. Закінчив ЗОШ №26 із срібною медаллю.
Вчителі говорять, що найбільше його приваблювала математика.
За 23 роки життя Р Пономарьов завоював стільки титулів,
скільки навіть великі спортсмени не одержують за все життя. На-
городжений орденом "Ярослава Мудрого"\/ ступеня, 'За заслуги"
III ступеня.
сиві й працьовиті, щедрі душею, талановиі і люди живуть сьогодні в Краматорську. При-
до Краматорська. Гостинні господарі радо зустрінуть вас та з задоволенням покажуть
ят 1 місця розкажуть про історію міста.
н
н
V
М
II
X
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИМ ПАРК «КРАМАТОРСЬКИЙ»
Яких тільки див на землі не бува,	-І
Люблю Краматорськ - і дорожче нема,	'
І тишу ранкову, і дня кольори,	!
І місячну ніч, на Торці вечори..	<
(3. Дударчик).
18 травня 2004 р. рішенням Донецької обласної ради створено регіональний ландшафтний
парк «Краматорський». Основною метою створення Парку є збереження в природному стані уні-
кальних природних комплексів і об'єктів у межах міста, а також забезпечення умов для знайом-
ства та спілкування з природою рідного краю.
До складу регіонального ландшафтного парку входять 4 ділянки:
Ділянка №1 «Біленьке»
Ця територія цікава мальовничим сполученням цілинних степових ді-
лянок і масштабних виходів крейдових порід з різноманітними формами
рельєфу Основу рослинності складають степові трави деякі з них зане-
сені до Червоної книги України. Рі іноманігний і великий видовии склад
безхребетних. Понад 200 видів жуків, метеликів, 17 із них - занесено до
Червоної книги України. Унікальний рослинний і тваринний світ, є важливі
палеонтологічні знах.дки.
Ділянка №2 «Пчолкінські окам'янілі дерева»
На мальовничому горбкуватому степовому ландшафті
яскраво виділяється вічнозелений контур соснового масиву
Територія цієї ділянки Парку невелика, всього 15,41 га, але
молодий лісовий оазис відзначається різноманітністю фло-
ри і фауни. Головною особливістю цієї дільниці є наявність на
її території окам янілих дерев араукарій. Окам яніле дерево
подібне сторінці стародавнього літопису, що зберігає істор’ю
Землі, є унікальним об єктом для наукових досліджень й піз-
нання історії нашого краю.
Ділянка №3 «Камишеваха»
Найбільша із ділянок регіонального ландшафтного
парку «Краматорський», площа якої складає 977,7 га.
Р зноманітнии і багатий наземний покрив рослин, серед
яких є ряд видів, які охороняються, у тому числі: шафран
сітчастий, рябчик російський, адоніс волзький, тюльпан.
Видовий склад тваринного світу ділянки Парку "Камише-
ваха» найбільш різноманітний. Тут присутні види тварин,
які не зустрічаються на інших ділянках. На лебедино
озері з 1973 року постійно живуть у напівдикому ст
лебеді-шипуни.
Ділянка №4 «Білокузьминівська»
Площею 268,8 га - це мальовничий, цілинний лісостеп, для
якого характерні глибокі балки і розпадки, байрачні ліси і посад-
ки на схилах пагорбів. Дійсною перлиною цієї ділянки є величні
крейдові скелі - геологічний пам'ятник природи, що у вигляді
обеліску виділяється на тлі схилу своєю яскравою білизною На
території ділянки зареєстровано понад 120 видів травянистих
рослин, у тому числі 28 охоронюваних. Тут мешкають різно-
манітні безхребетні, характерні для лісистої і степової місце-
вості. Серед них рідкі види і види, що знаходяться під загрозою
зникнення, сколія степова, сколія-гігант, махаон та інші. Крей-
дові відкладення зберігають у соб1 численні залишки найдавні-
ших безхребетних організмів, що жили у зниклому морі
65
18 ;»
Серця мого пристань, до душі ласкаве,
Пам'яті шахтарській вічний обеліск.
Радість та страждання, біль людський і славу -
Все ввібрав у себе ти. Красноармійськ!
(Г.Кисельова).
Центральне місце на гербі займає зображення залізничного
вокзалу, /будівництва якого почалася історія міста.
НиЖе представлені знаряддя праці, які символізують провід-
^Едозі промисловості.

КРАСНОАРМІЙСЬК ВЧОРА І СЬОГОДНІ
На заході Донецької області, ніби на розкритій до-
лоні, розкинулося чисте й упорядковане місто заліз-
ничників і шахтарів - Красноармійськ. Цей великий
залізничний вузол називають «Західними воротами
Донбасу». Дата заснування міста - 1875 рік. Його
історія починається з маленького пристанційного
селища Гришине. Швидко розбудовуючись, Красно-
армійськ перетворився у сучасне європейське мі-
сто. Сьогодні в цьому прекрасному куточку Донеч
чини проживає понад 82 тисячі мешканців.

|| Тут працюють 20 підприємств різних галузей промисловості. їх трудова слава рознеслася
і. далеко за межі Донбасу. Шахти «Красноармійська-Західна №1» та «Краснолиманська» - це гор-
дість всіє" України.
Лише за останні п'ять років гірники «Красноармійської Західної №1» видобули понад ЗО
мільйонів тонн «чорного золота». Якщо все це вугілля завантажити в один потяг, то знадобиться
462 000 вагонів, які розтягнуться більш, як на 5 000 кілометрів.
Шахта «Краснолиманська» неодноразово була нагороджена золотими міжнародними при-
зами за якість вугілля.
Красноармійський динасовий завод поставляє вогнетривку цеглу для доменних печей у 18
країн світу.
ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ
Золотими буква-
ми в історію міста
вписані імена видат-
них земляків.
Відомий український композитор Микола Дмитрович
Леонтович заснував перший в Україні робітничий хор, по-
чав писати свій знаменитий «Щедрик».
У пристанційному
селищі Гришине прой-
шла юність майбутнього
полководця Великої Віт-
чизняної війни, маршала
Кирила Семеновича Мо-
скаленка
Сава Захарович Божко,
автор історичних творів, ко-
респондент фронтової газ
ти, черпав барви для свого
роману «В степах» з місцевих
краєвид в.
67
ДУХОВНІ НАДБАННЯ
Красноармійці шанують память про
своїх земляків, історію рідного міста. У
38 історичних та культурних пам'ятниках
увічнили вони його літопис.
Велика увага приділяється в місті роз-
витку культури і осе іти. Для мешканців
міста працюють 10 бібліотек, два клуби,
Яи, історичний музей, 16 за-
шкіл, ліцей, навчально-ви-
іекс, педагогічне училище,
і інститут, музична та спор-
фізкультурний комплекс
».
димирськии храм - це окра-
зго дахом розташувався Ди-
Іравославної просвіти. Тут
закладаються зернини духовності, плека-
ються молоді таланти.
(Євген Нефьодов)
Если кто внервьіе к нам приедепі.
Будеш добрьім гостем за столом,
Улицьі его ульїбкой встретят,
Люди встретят дружбой її теплом.
На гербі міста зображений щит, навколо якого дві зелені соснові вітки і жовте листя пшениці,
які вказують, що район наш сільськогосподарський і в ньому багато лісів. Над щитом корона
з трьома башнями - це вказує на стародавню історію міста. Червоний колір зверху щита в по-
єднанні із золотим хрестом означає, що місто засноване козаками в 1667 році. Блакитні хвилі
внизу щита свідчать про те, що на околицях міста багато озер і річок.
Красивій Лиман... К озерам синим
Вьішли дома, как бригантиньї,
Лес потеснив не слеша.
Можеш, на карте полушарий
Тьі не велик. зато большая
Жизнь у тебя и душа.
С севера и с юга опоясан
Город наш десятками дорог.
И не зря воротами Доноасса
Називаю™ зтопі уголок.
Краснолиманщину по праву називають оксамитовою перли-
ною Донбасу. І не випадково, бо на її території знаходиться май-
же ЗО тисяч гектарів лісів, а також сотні озер і озерець, древ-
ній Сіверський Донець і сивий Оскіл, які бачили легендарного
князя Ігоря, а також частини Національного природного парку
«Святі гори» та природного заповідника «Крейдяна флора».
Місто Красний Лиман засноване у 1667 році на березі одно-
йменного озера.
Майже півтора століття слободи Лиман, Ямпіль, Дробишеве
заступали дорогу туркам, татарам і тут постійно точилися бої.
У 18-19 століттях у слободі Лиман жили військові поселенці.
Будівництво залізничної колії на початку 20 століття стало
історичною віхою у житті міста. Саме дякуючи залізниці, забита
слобідка за ЗО років перетворюється в найб:льшу залізничну
станцію, у північні ворота Індустріального Донбасу.
Станція Лиман перейменується на Красний Лиман. У 1938
році населений пункт отримав статус міста Красний Лиман
Найбільші та найстаріші підприємства міста - це локомо-
тивне депо, рейкозварювальний поїзд № 6, станція Красний
Лиман, дистанція колії, КМС № 10, вагонне депо Багато добрих
справ на рахунку цих колективів.
Щороку на численні турбази, здравниці приїжджають де-
сятки тисяч жителів з усієї України і з-за кордону. Наш чарівний
край завжди чекає гостей і радий зустрічі з ними.
Герб міста Макіївки - це офіційна емблема міста,
своєрідна спадщина, що передається від покоління
до покоління, з'єднуючи минуле, сьогодення, май-
бутнє.
Герб складається з трьох частин:
-	нижня частина: чорне поле і два схрещені золоті
молоти символизуюгь основну іалузь промисло-
вості - вугільну. Золоті цифри нижче двох схреще-
них молотів -1690 - дата заснування міста;
-	середня частина золота смуга - є символом ме-
талургійної промисловосі і міста;
-	верхня частина: на блакитному полі, символи
вірності, краси, ясності, знаходиться стилізоване
зображення сходу сонця з шістьма серповидними
промінням, що втілює збереження духовних тради-
цій і відродження міста,
-	верхня частина: на блакитному полі, символі
вірності, краси, ясності, знаходиться стилізоване
зображення сходу сонця з шістьма серповидними
промінями, що втілює збереження духовних тради/
цій і відродження міста	А
Символом статусу поселення - місто, є міська корона, а символом степової природи краю
зелена стрічка, вплетена у вінок з ковили, з надписом «МАКІЇВКА» золотими буквами І
Прапор міста є прямокутним полотнищем блакитного кольору , в лівому верхньомв кутку
якого розташований прапор Донецької області, що вказує на приналежність міста до Донецько
обласі і. Чотири зірки в білій облямівці основні аспекти утворення життя міста- чо, на - ругн”,-
на промисловість, золота - металургійна промисловість, зелена - багатство природи краю, сріб-
на - духовні традиції.
|«МОСП ПРО МАКІЇВКУ
Населення міста - 450 тисяч чоловік.
Закальна площа 428 км2.
Засновано в 1690 році.
У 1977 році за значні досягнення в госпо-
дарському та культурному будівництві, ак-
тивну участь в боротьбі з фашистськими за
гарбниками МакГівка нагороджена орденом
Трудового Червоного Прапору.
ПЕСНЯ О МАКЕЕВКЕ
Слова Н. Хапланова МузькаЛ Бчрюшова
Мой город, мой город, мой город -
Рабочая гордость и честь.
Но бьіл тьі, мой город, и єсть.
Два столетья Макеевке славной,
Где живет молодецкий народ.
Орден Красною Знамени стал нам
ГІутеводньїм призьівом - Вперед!
Тьі вьірос, мой город, тьі вь<рос,
От пепла до славьі дожил
И, словно могучие крьілья,
Поднял в синеву зтажи.
Ть> сльїшишь, мой город, тьі сльїшишь.
Сьіньї твои гордо идут
Твою биографию пишет
Металлом и углем их труд.
ЛЕГЕНДИ ПРО МАКІЇВКУ
Існує три легенди про заснування Макіївки.
Перша з них про Козака Мокія, який наприкінці XVII століття
заснував заїмку на річці Грузькій, на місці якої потім з'явилася
слобода під назвою на його честь
У давні часи в донецькому степу розташувався невелич-
кий козацький зим’вник. Головою був у ньому отаман Мокій.
Дуже поважали його люди, тому й назвали місто, яке виросло
із козацького поселення - Макіївкою.
Друга історична пам'ятка нам вказує на Мокія Йосиповича
Іловайського - родоначальника відомого на Дону дворянсь-
кого роду.
Третя легенда свідчить про те, що в давнину на пагорбі,
біля підніжжя якого тече річка Грузька, росли червоні маки,
квітів було так багато, що весь пагорб полум'янів червоним
кольором - Макіївка як похідне від слова «мак».
п
)(	СУЧАСНА МАКІЇВКА
Сучасна Макіївка - велике промислове міс-
то. З якого боку не під'їдемо до неї, очам від-
кривається панорама неймовірного красиво-
го, своєрідного міста - з териконами шахт, з
вечірніми спалахами над металургійним заво-
дом, що з якоюсь дівочою печаллю гармоній-
но зливаються з сонячним маревом.
Наше місто прославили: шахтарі Анатолій
Бєгіков, Василь Тихорський, металурги Адель
Литвиненко Володимир Халявка, Борис Пан-
ченко, хлібороб Віра Плющакова.
ЗО 866 учнів навчаються в г імназії, 3 ліце-
ях, 73 загальноосвітніх закладах, приватний
и школі. С академія, інститут, 2 технікуми, педа-
гогічне училище, медичне училище, 3 техніч
у них ліцеї. 5 профес ійно-технічних училищ.
)(	Розвинути свої творчі здібності юні меш-
11 канці Макіївки можуть у художніх, спортивних
и та музичних школах.
У Макіївці працює єдиний в області театр юного глядача.
Вивченням історїі міста Макіївки займаються Микола Колодяжний (історик) та Микола
Хапланов (поет). Ті, хто любить свій край і має бажання більше дізнатися про його історію, мо-
жуть відвідати міський художньо-краєзнавчий музей, у якому щорічно відбувається близько
и двадцяти виставок з історії міста та сучасного мистецтва.
н	Духовну весну переживає Макіївка. Сяє куполами багатьох побудованих, оновлених та рес-
V	таврованих церков та храмів Тепер вони, світлі, дорогі всьому місту, турбуються про духовне
здоров'я його мешканців оксамитовим голосом своїх дзвонів.
II
В історію нашого міста вписані золотими літерами славетні імена вида гного кіномитця Олек-
сандра Ханжонкова, актора Миколи Грищенка, поетів Алли Беженової. Миколи Хапланова, Ми-
коли Анциферова, письменників Вік тора Яковенка Олександра Авдєєнка, композитора Люд-
мили Лядової чемпіонки світу з гімнастики Альбіни Дерюгіної та багатьох інших.
Продовжують культурні традиції актор Володимир Талашко, гуморист Геннадій Вєтров, ху-
дожники Георгій Отченашко та Гаррі Руфф
Щорічно розквітає творчими досягненнями в різних галузях міського життя конкурс «
Макіївська весна».
КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ
Козацкі ігри
і
емляківськии КІННИИ
полк ім. Івана Сірка
Макіївка - осередок козаць-
кої слави. Традиції козацтва
живуть і донині, бо саме до
нашого міста приписаний єди-
ний в Україні перший земля-
ковський конний полк імені
Івана Сірка
У нашому місті мешкає най-
сильніша людина світу - Микола
Мельников.
Щоб і ви стали такими ж
сильними та здоровими, треба
займатися спортом, вести здо-
ровий спосіб життя.
Розпочнемо зараз.
ПРИВІТАННЯ ВІД КОЗАЧАТ
Ми роду козацького діти.
Ми любимо сонце і квіти.
Раді всіх вас вітати,
Щастя і добра бажати.
Сьогодні все козацтво тут:
Козацькі ігри всіх нас ждуть.
Люблю свой город, что под звездним куполом
Глядшп на море блеском фонарей.
Горжусь піобой, любимий Маріуполь,
Людьми твоими и судьбой твоей.
(Татьяна Бородина).
На прапорі та гербі переважає ємній колір - символ моря. Якір означає портове місто
Кільце якоря символізує ківш, із якого ллється метал - основна продукція міста.
По обидва береги річки Кальмус. що впадає в тепле Азовське море, розкинулося одне
найпривабливіших міст Донбасу, перлина Приазов'я - Маріуполь.
, У 2008 РОЦІ МАРІУПОЛЬ ВІДЗНАЧАТИМЕ
СВОЄ 230-РІЧЧЯ
Історія міста починається з далекого
1778 року. Спочатку його називали Пав-
ловськ, через 2 роки, коли сюди пересели-
Г лися греки з Криму,- Маріуполь, тривалий
час - Жданов. У 1989 році місту повернули
його історичну назву - Маріуполь, а пізніше
р- перейменували й деякі вулиці

м
н
||
X
м
Н
II
X
м
М
II
X
Без минулого - немає майбутньої о Маріуполь і сьогодні вдячний тим,
множував і примножує його славу
(1910-1941).
К ірпов
(1911-1987,.
(1841-1910),
геніальний художник-
пеизажист
мер міста, лаурьа’ премії
‘Людина року-2001 “
відомий сталевар
у 1936 році встановив світовий
рекорд з виплавки сталі
В.С Бойко,
герой України, народний
депуттт України, голова
правління ВАТ'ММК ім. Ілліча*
директор виробничого об єднання
“Ждановважмаш", герой соціалістичної
праці, лауреат Державно премії
КВ Балабанов,
II
х
н
м
V
М
II
X
м
М
II
X
ЧИ ЗНАЄШ ТИ. ЩО...
за територією місто посідає 5-е місце
в області (площа - 243 9 км2 ), але є най-
більш густонаселеним;
за кількістю населення посідає 2-е міс-
це в області, 10-е - в Україні (499,6 тис.);
проживають українці, росіяни, греки,
б лоруси та представники інших націо-
нальностей;
мешканців називають маріуполець,
маріуголька;
до складу входять селища міського
тилу: Сартана, Старий Крим, Талаківка;
є чотири адм ністративні райони Жов-
тневий, Іллічівський, Орджонікідзевсь-
кий. Приморський.

Сучасне місто прикрашають архітектур-
ні пам ятки минулого.
професор, ректор Маріуполь-
ського державного гуманітар-
ного університету
Водонапірна башта,
1908-1910 рр.
Житловии будинок зі
шпілем, 1953 р.
Будинок культури
"Азовсталь".
колишній готель
Континенталь", 1897 р
77

Концерн"Азовмаш
металугрійний комбінат 'Азовсталь'
І
Команда волейбольного
клубу Азовсталь" срібний
призер чемпіонату України
Команда футбольного клубу
'Іллічівець'' (вища л га)
Команда баскет-
больного клубу
"Азовмаш" три
кратний чемпіон
Укра ни
Команда з водного поло
’Іллічівець* дев'лтикратний
чемпіон Укра ни, учасник
Єврокубку
1 >0 років металу-
грійному комбінат/
ім. Ілліча
Маріупольський державний гуманітарний
університет
Маріупольський державний технічний
ун верситет
напоаі і
и
айсберг
міський сад :
Донецький обласний росій-
ський драматичний театр
(м. Маріуполь! -
найстаріший в Україні
Гордістю маріупольців с палаци культури, у яких тисячи дітей
та дорослих цікаво проводять дозвілля
МАРІУПОЛЬ ЗАПРОШУЄ ВІДВІДАТИ
Пам ятник великому кобзарю
на бульварі ім. Т Г. Шевченка
Льодовий комплекс
Айсберг'
Парк їм. Г.І. Петровського
Центр сучасного мистецтва та культу
ри ім. А.І. Куінджг
Гкстрім-парк, перший в Україні
відкрито у 2003 р.
Водні станції
Стадіон Іллічівець

80
81
Емблема міста відображає дві галузі промисловост
вугільну і машинобудівельну.
Наше місто - вагома частина Донбасу.
З містами - сусідами дружна сім’я.
Хай вічно живе, не рахуючи часу
Твоє історичне й сучасне ім ‘я.
ЛЕГЕНДА ПРО НАШЕ МІСТО
Колись давно на нашій карті
З'явилося мале село
Жили там люди небагаті.
Назвали Гродівка його.
Село створили «хрестияни».
Для себе строїли хатинки.
Потім з явились полтавчани
Та будували вже будинки
І від села, так дуже близько,
Де шахти строїли нові,
Зростало наше й нове місто -
Ного створили шахтарі.
І Новогродівкою назвали
Це місто гарне і прекрасне.
В майбутньому їй побажали.
На карті щоб вона не згасла.
(Шаргородська Сніжана).
Місто Новогродівка засноване на споконвічних козацьких землях, у чудовій степовій зоні
західного краю Донецького кряжу.
Названо воно від села Гродівка, яке з'явилось у 70 роках XVIII століття
У перші роки більшість його жителів були городяни із Полтавської області і тому назвали
село Гродівка (гродівка - городяни). А наше місто було «новим» і здобуло назву Новогродівка.
Зараз це тихе, потопаюче у зелені шахтарське містечко.
Основу промисловосг міста складає вугільна промисловість, представлена чотирма шахта-
ми: «Шахта 1-3 «Новогродівська», «Шахта «Росія», «Шахта 2 «Новогродівська» та ЦЗФ «Росія».
У місті розташовано машинобудівельний завод, ЗАТ «Машзавод», який спеціалізується на
виробництві побутових апаратів для опалення та гарячого водопостачання житла й службових
приміщень. Продукція заводу постачається в країни СНД, Прибалтики.
82
>
Городок Селидово зелений
У ставка, где дремлют каммши,
У речушкн. чпю зовут Соленой,
Кверху поднимает зтажи
Городок Селидово зелений.
Мал, как говоришся, да удал,
Шумной славой не обрсмененний,
Хлебрастил и уголь добивал,
Городок Селидово зелений.
Нив и недр связующая нить,
Двух стихий знак равенства мажорний.
Жил, живеш и еечно, будеш жить
Городок Селиоово зелений.
(Ю. Смоленский ).
СТОРІНКАМИ СИВОЇ Д
І чому ж вона Солона?
Багатовод юю високою рибною була річка Солона. Тібере и зі икали в густих заростях вербо-
лозу. А навкруги - дик1 степи, трава, яка сягала до плечей вишник?. Степову тишу порушував крик
птахів і стукі’ козацоких і татарських коней. На правй^^^резі р’чки Солоної був розташований ко-
зацький сторожовий пост, на місті якого встановл1 но пам'ятний знак.
Спитаєте, чому річку називають Солоною? Кажуть, що в давні часи запорізький козак переправ-
лявся вбрід через річку. Вісь одного з возів вантажених сілг ю, зламалася, віз пірнув у воду, сіль роз- А
чинилася, додавши воді солоного смаку. Літа минули смак води у р чці став природним. А назв:; І
залишилась історична.	,
т\’ , Це сталося наприкінці XV століття Чумак Селід повертався з Азова до своєї рідної ГІолтав-
нп¥  щини Літній день почав згасати і Селід вирішив дати час своїм круторогим попа; гис і та и собі
кулешику зварити відпочити. Швидко минула коротка літня ніч. Піднявся Селід раненько, дав
сти волам, напо в їх. Виловив рибу у річці, а її там аж кишіло, поснідав юшкою, пора б і в путь.
Дуже вже сподобався Селіду цей степ цілинний, і переліски яружні, і річка, і пасовище І головне,
- вільна, нічийна земля. Займай скільки треба І живи. . І не будеш з волами бродити, відірваний
від сімгі, від землі. А там на Полтавщині бідують люди. Походив Селід навколо, обдивився і вирі-
шив їхати додому, забрати свою сім'ю, збіжжя, худобу та й рушити в це мюце. А може й ще хто
відважиться пристати до нього. Так і зробив А з ним і ще деякі слобожани рушили. Так виникла
в степу слобідка, яку почали звати Салодавкою Сел'Дівкою, а з 1956 року - містом Селідовим.

^СЬОГОДЕННЯ...
Основне природне багатство N іста - родовище „чорного золота '- кам'яного вугілля. Марки вугілля,
яке добувають на шахтах «Україна ім Д.СКоротченка, «Курахівська» є енергетичними і застосовуються
для живлення електростанцій України, йдуть на комунальні потреби міста і населення Але головна
його велич - люди.
Славу міста складають Янко С.В., і ючеснии громадянин міста, доктор технічних наук, дійсний член
Академ1 горних наук України, Заслужений шахтар УРСР, Ковтун А.М., Герой соціалістичної праці, Куп-
ріенко В.г Лауреат міжнародних конкурсів мистецтв.
^РІВНИЙ СВІТ ПРИРОДИ
іт території Селідового різноманітний. На схилах балок росте ковила, пирій, Гонконг,
. У низинах та біля річки переважає різнотрав'я.
ім дивом у Селідовому є приватний зоопарк. У ньому зібрано різних тварин і птахів Той, хто
Рослиннии
овес степо м
Сгра
відвідає його, не залишиться байдужим. На ставку гордовито плавають красені лебеді. їх можна году-
 м, погладити. Неподалік у красивій альтанці живуть дві білочки. Вони гризуть горіхи, шишки,
ласр&гь ягодами та грибами. У великому загоні мешкають страуси. Весь день ці велетні бігають по колу,
«знаючи втоми.
Живуть у зоопарку й хижаки : вовки, лисиці, дикі кабани, ведмідь. А як цікаво за ними спостерігати,
іншій загороді є фазани, павичі, голуби, цесарки. На ставку плавають птахи, які занесен< до Червоної
книги - качка - планка, журавель та чорнодзьоба казарка. У водоймищі водиться багато риби, плавають
ондатри. Люди, які працюють у зоопарку, з любов ю ставляться до тварин, створюють їм умови, набли-
жені до природних. Для них є дійсним девіз:„3 добром у чарівний світ природи".
ЩЕ Й ПРО ЦЕ Б ЦІКАВО ЗНАТИ
Є на Донеччині місто з красивим та гордим ім'ям, місто з ім'ям своєї
держави - Українськ. У ньому на площі перед адміністративною спору-
дою шахти «Україна» стоїть бронзовий Богдан Хмельницький. Так саме
він верхи на коні вказує булавою. А таких пам'ятників у нашій державі
тільки два: у Києві і нашому Українську.
Ви знаєте, любі діти, що складовою герба Донецької області є паль-
ма Мерцалова. А мешканці нашого міста з особливою гордістю сприй-
мають її силует бо автором цього унікального творіння с наш земляк
- уродженець селища Курахівки Олексій Мерцалов. Пальма зроблена із
цільного куска рейки без з'єднань і зварки. Її стовбур, висотою більше
трьох метрів, оточують десять листків і верхівка-вінчик. Зараз це творін-
ня знаходиться в музеї Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі. Як і будь-
який шедевр, в різні часи пальма Мерцалова знов і знов стає об'єктом
уваги і вивчення. Бо живе це диво дивне, щоб всюди знали про таланти землі Донецької.
84
пп

Зелене поле щита - краса природи краю, лікувальні фактори мі-
ста-курорту. Баштова корона, що вінчає щит - символ міцності Тор,
шо вказує на багатовікову історію міста. Сокіл - слов янський символ,
птах - хазяїн степів, указує на географічне розташування- характери-
зує природний світ краю; єдність людини й природи.
Город мой. как хочу я тебе
Снеть похвальнеє с. іово Баяном.
Здесь извечно в труде и борьбе
Хлсб и соль добивали славяне.
Род ведущий от крепости Тор
Славой предков овеянньїй город,
Я люблю тебя, и твои оор,
И твои соляние озера.
А еще я люблю земляков
Трудолюбие доброе славлю.
Отгпого, что ередь них мне легко,
Я похвальное слово составлю.
(В.Агеев "Моєму городу)
На карті Донецької області, що об-
рисами нагадує відкриту в привітному
вітанні долоню, ближче до центру, як
серце, розташований Слов’янськ, одне
з найстаріших міст Донбасу
З давнини місцевість, на якій знахо-
диться Слов'янськ, була неодноразово
ареною пам'ятних історичних подій.
Навесні 1185 року саме тут, неподалік
від закруту Дінця, відбулася, як ствер-
джують історики, бійка дружини князя
Ігоря Сіверського з половецькими ор-
дами. Ця подія відбилася в руських літо-
писах, в рідкісній літературній пам'ятці
Київської Русі “Слові о полку Ігоревім"
Як місто Слов'янськ відомим з 1676 року. Тоді в районі соляних озер для захисту руських зе
мель від набігів кочових племен було с поруджено острожек, який назвали Тор. Ц
Історично розвиток Слов'янська пов язано із сольовим промислом На характер і іодалг.,
го розвитку міста в значній мірі вплинуло виникнення тут курорту.
Сучасний Словянськ це, перш за
все, його люди.
За всю історію Слов'янська звання
Почесного громадянина було присуд-
жено 29 нашим землякам, серед яких
Ростропович Мстислав Леопольдо-
вич. Народний артист СРСР, лауреат
Сталінської і Ленінської премій, профе-
сор
Кобзон Йосип Давидович, Народний
артист СРСР Лауреат Державної премії
СРСР, Лауреат прем:! Лен-нського ком-
сомолу. академік гуманітарних наук
Радують успіхи тих, хто займається
фізичною культурою та спортом. С в нас
і олімпійський чемпіон - Андрій Калина,
нагороджений орденом «За заслуги пе-
ред Вітчизною» III ступеня.
Флагман освіти у Слов'янську -
Слов'янським державний педаго-гічний
університет, заснований у 1939 році.
У Центрі дитячої га юнацької твор-
чості працюють іуртки та спортивні
секції, які з задоволенням відвідують
діти шкіл нашого міста
1
ЙЙїім»-
Серед підприємств міста ва-
гомий внесок в економіку країни
вносять ЗАТ «Бетонмаш», який
є провідним виробником бето-
нозмішувального і бетонотранс-
портного обладнання в Україні і
країнах СНД, Відкрите акціонерне
товариство "Слов'янський завод
високовольтних ізоляторів" - про-
відне підприємство в Україні з
виробництва ізоляторів и елект-
ротехнічного порцеляну та багато
інших.
Слов'янопрська загальноос-
вітня санаторна школо-інтернат
1-11 ступенів для дітей з малими та
затухаючими формами туберку-
льозу у цьому році відмічає своє
55-річчя

і
і
і
І
І
)
н
II
X
н
н
V
II
н
н
V
II
ІІ
м
н
V
II
II
X
><
н
V
>1
II
X
н
н
О
_____________•>.
С зеленому щиті — срібне п ятигір я, увінчане золотим хрестом Герб з правого боку підтри-
мує служивий воїн 5-ї свято гірської веж' (кінця XVI ст.) зі списом, а зліва тримає герб слобідсь-
кий козак зі списом і шашкою.
Слова Бориса БЕЛ А ПІЛ
Музика Натальи СИНЕЛЬНИКОВОЙ
Сечами иссечена мать — земля святая,
Гіесню слушай ратную, если, тьі не глух:
Здесь в самой природе сила разлитая.
От дубов исходит Святогорский дух.
V *•. Локлонь изі Сбятьхь гоп
•’гі и. і.». л.-і. ниіі:.ш н.. м
1‘вЛЇЬіЙ	і|б. Г«. ;»М| ‘
Припев:
Святогорье милое Монастьірь на круче —
Верьі православной сила и оплот.
Землюшка святая, нету тебя лучше,
Как родник прозрачньїй жаждущих зовет.
Поклонись сказанням, вечному собору,
Просветлей душою, грусть смахни с , іица
И с крутой вершиньї распахнется взору
Вольное течение старого Донца
Припев
Дарит звоньї чистьіе светльїй храм Успения
Здесь от гор исходит вечерами свет.
Верьі и надеждьі в наше возрождение,
Доблести и славьі неизбьівньїх лет.
Припев
89
Перша історична назва правобережної части-
ни міста - Святі Гори - з'являється в письмових до-
кументах на початку XVI століття (1526 р.), як гео-
графічна назва місцевості, пов язана з охоронною
вежею Московської держави.
У першій чверті XVII ст. (з 1624 р.) у Святих Горах
згадується Свято-гірський Успенський чоловічий
монастир у крейдяній скелі. Монастир стає пер-
шим постійним населеним пунктом у правобереж-
ній частині міста У той час був найпівденнішим
російським монастирем у татарському степу, що
знаходився за межею, тобто за кордоном Русі.
У зв'язку з постійними набігами та пограбуван-
нями від кримських татар у другій половині XVI ст.
створена сторожова та станична служба по Дінцю,
у складі якої була і 5-а Святопрська сторожа. Вка-
зана назва відноситься вже до лівобережної час-
тини міста - напроти Святих Гір.
Заселення лівобережної частини, як монастирської слободи, відноситься до другої половини XVIII ст.
Оскільки заселення проходило стихійно, за узгодженням з монастирем на його землях, точна дата засе-
лення селянської слободи під назвою Банне невідома 8 1778 р. у слободі вже проживало 92 мешканці У
1787 за указом Катерини II Святогірський монастир був закритий, а його майно Віддано в казну. В1790 р.
Святогірський маєток був подарований імператрицею князю Григорію Потьомкіну (Таврійському).
В XIX с^ правобережна частина міста продовжує називатися Святими Горами. У 1844 р відроджений
Святогірський монастир у маєтку Потьомкіних. Правобережна частина в окремих документах того часу
зветься, як Святогірськ, у той час, як лівобережна продовжує називатися Банним. За короткий час пус-
тинь розквітла: оновлені стародавні печерні храми та церкви, побудовані нові церкви та господарські
будівлі.
Революція 1917 р внесла свої корективи в життя Святопр'я. У 1922 р. радянською владою Свято-
гірська пустинь була закрита, на її території відкрито будинок відпочинку робітників Донбасу.
У1927 р. на горі встановлено 22-метровий 800-тонний пам'ятник Артему, виконаний у стилі кубізм.
У роки Великої Вітчизняної війни комплекс будівель розрушений. У післявоєнні роки відбудований.
З 1964 р. селище Банне має статус міста з переіменуванням у Слов'янопрськ. У 1980 р створено де-
ржавний історико-архітектурний заповідник, що започаткував відбудову та реставрацію пам'ятників ар-
хітектури У1992 р. монастир знову відроджено.
15 травня 2003 р. Слов'янопрськ офіційно переіменовано в Святогірськ
п
X
1784


Так виглядає герб міста Сніжного. На ньому зображен два ос-
новні елементи, які символізують промисловість міста Фрагмент
шестерні відображує розвиток машинобудівництва
Праворуч зображено терикон і копер, що символізує вугледобу-
ваючу промисловість. На копрі сяє зірка, яку вперше було встанов-
лено в 1930р у нашому місті на честь доблесної праці шахтарів На
полі жовтого кольору ліворуч розташована синя смуга На ній три
біло-голубі сніжинки,що символізують минуле, справжнє і майбут
нє міста.воно було,є і буде.
В дуже давній старині
У далекій далині
їхав тихо по дорозі
Дю з онукою на возі.
А зима була надворі.
Тихо падав Сніг довкола.
На ночліг заїхав дід,
Бо замерзли вже як слід.
Одігрілись, відпочили.
Вранці їхати хотіли
Та не вийти їм із двору-
Снігу там на цілу гору
Дід здивований стояв
Промерзаючи, сказав:
„Що ж за ми цс це таке?
Я б назвав його Сніжне
Так давним давно з ‘явилось
1 з-тд снігу народилось
Наше місто дивовижне.
Взимку воно - сніжне - сніжне
(Тетяна Війтова
учениця ЗОНІ І ПІ спі. №1)
91
В очікуванні зоряних часів.
Моє Сніжне - це місто шахт, заводів.
Нових будівель, шкіл і дитсадків,
II
X
м
II
X
V
м
II
X
м
М
II
X
II
X
V
м
II
X
V
92
І
Наше місто славиться своїми людьми, які жи
вуть і працюють на його благо і благо своєї краї-
ни. У Сніжному працює 6 шахт, які об'єднані в
державне підприємство "Сніжнеантрацит". Залежі
вугілля -антрациту винайшли з часу заснування
міста Труд шахтаря важкий і небезпечний. Вип-
робування ним витримують тільки найсильніші. У
місті є завод "Мотор-Січ", який випускає різні типи
авіадвигунів, а також багато видів товарів народ-
ного споживання. Іще одне підприємство - завод
хімічного машинобудування.
93
(Романіхіна Яна, Т31ІІ №4)
Що дій тепло й надію
Шахтарю у нас шанують,
ІІоважають і цінують.
ГЕРБ подається на щиті, який розділено на дві частини: лазурову з напівдиском сонця, яка
уособлює щирість і чистоту мешканців міста.
Нижня частина щита - зелене поле, яке символізує природні багатства міста, його ліси.
Центральний символ герба - вугільний кристал - символ природних багатств Міста, символ
шахтарсько, удачі і надії.
Щит прикрашений срібною тризубчатою короною і обрамлений двома дубовими гілками з
^^ВГм і жолудями натурального кольору
Чллоті цифри «1778» - рік утворення поселення.

ПРАПОР квадратне полотнище, яке складається з трьох нерівних за шириною горизонталь-
них смуг: вузька жовта смуга посередині відділяє синю зверху від такої ж за шириною зеленої
внизу.
Жовтий колір у геральдії - колір процвітання і благополуччя, синій - щирості і чистоти, зе-
лений - колір природних багатств
У центрі прапора розташовано вугільний кристал, виконаний у вигляді чорної восьмикінце-
вої зірки, по рельєфу обведеної золотою смужкою. Це символ природної копалини, видобуток
якої став приводом для утворення міста, символ шахтарської удачі, надії.

Торез - місто робітниче,
Воно дуже мальовниче.
Серцю рідний близький край,
Ясне небо, сизий гай
Край багатий на вугілля,
94
ЕКСКУРСІЯ В МИНУЛЕ
Було це дуже давно, майже 250 років тому На безкраїх степах, ковилових про-
сторах, зелених луках жили собі вільні люди. Природа до них була щедрою, з лег
кістю відкривала свої дари. У річках водилося багато риби, ліси населяли вовки,
лисиці та зайці, а на сторожі вітрам стояли могутні дуби з яворами. Цей край зго-
дом став називатися Олексіївка.
Але одного разу завітала у ці краї цариця Катерина II. Здивувала її краса цієї
землі, оголосила вона її своєю. Та не минуло * кілька місяців, як подарувала вона
це поселення генералу лейтенанту С Леонову, який назвав його на честь сина
- Олексіїво-Леоново.
Населення краю займалося землеробством, тому що земля була дуже родю-
чою Однак найбільший дар приховувала вона глибоко у своїх надрах. Що ж то був
за дар? Виявляється, у краю були багаті поклади вугілля.
Безцінна земля приваблювала багатьох покупців. Черговим господарем її став
купець Чистяков. А містечко перейменували на Чистяково.
Минули роки. Зараз це місто називається Торез, на честь відомого французь-
кого діяча Мориса Тореза. Багато чого тут змінилося На місці невеличких хаток
з явилися багатоповерхівки, шахти, заводи, фабрики, парки, сквери, музеї. Сла-
виться місто працьовитими, щедрими, відчайдушними людьми. Уся країна знає
Героя Праці Олексія Григоровича Стаханова.
Ось таку славну біографію має невелике шахтарське місто Торез.
95
к 1
Над щитом знаходиться срібна міська колона,
що символ зує статус Шахтарська як міста облас-
ного значення і районного центру. По обидва боки
щита  гілки дуба, що є символом мужності шах-
тарського характеру. У них вплетено колосся пше-
ниці - символ братства, родючості, щедрості.
Кольори герба: блакитний - символ надії і віри,
чорний - колір вугілля, жовтий уособлює світло і
багатство.
ПРАПОР МІСТА
Прапор - прямокутне полотнище оранжевого
кольору. А квадрат всередині вгорі - це прапор До-
нецької області
ГИМН ШАХТЕРСКА
слова А. Белицкого
Под шум мопіоров, стук колєс
Взрослел наш маленький Шахтерск.
И вирос на семи вюгпрах
В донецких угольних степях.
Кто к зтой красоте привик,
Тот любиш славний свой Катик,
И верипі в будущность побед,
И защитит его от бед.
IIрипсе:
Шахтерск, ти наїией спіал судьбой!
Ти дорог нам, Шахтерск родной!
Чпюб парки її сади цвели
11 дети счастливо росли,
Чтоби гордились ми пюбой.
Живи всегда, Шахтерскродной!

Далеке історичне минуле Шахтарська - це скарб, який ми зберігаємо для на-
щадків Складним, але цікавим був шлях до сьогодення. Чи повірите ви, що сам
на нашій землі майже 3000 років тому були стоянки могутнього племені скіфів?
Племена скотарів залишали численні кургани. Один із таких курганів існував і
на території сучасного міста Шахтарська - Передеріїва могила. Висота цього кур-
гану 3 м, поверхню було вкрито піщаними плитами. Головна знахідка - золотий
шолом. На ньому зображено шість великих фігур воїнів - скіфів: двоє старих б'ють-
ся з молодими воїнами. Ця сцена підтверджує міф про те, що після повернення із
азіатських походів скіфів вороже зустріли нащадки покинутих дружин і рабів.
Про перебування скіфів на території нашого міста у VI ст. до н.е свідчить уні-
кальна кам'яна статуя, яка була знайдена в с. Вільхівчик. Вона зображує борода-
того скіфського воїна у бойовому одязі. На голові - грецький шолом, навколо шиї
- вита гривна. Скіф одягнений у дорогий кафтан. Костюм доповнює батіг (кончук)
- символ влади, меч акінак.
Йшли роки, могутніші племена сарматів витиснули цей народ. Зникли давно
скіфи. І тільки деякі слова нашої мови - Дон, Дніпро, собака, сокира - належать їм
та нагадують про них.
II
X
м
н
м
II
II
X
н
н
м
И
II
X
Відкриття покладів вугілля рудознавцем Григорієм Капустіним у 1721 році дало великий по-
штовх до заселення нашого краю
У 1764 році поблизу балки Кленової виникає слобода Олексієво-Орлівка. Через 20 років
з'являється поселення Вільхівчик.
Наприкінц: XIX столі гтя московський купець Абрам Ілліч Катик купує землі і відкриває перші
вугільні шахти у районі сучасного Шахтарська. Так виникає селище Катик. І тільки 20 серпня
1953 року Олексієво - Орлівку, Катик . Вільхівчик об єднали у місто, назва якому - Шахтарськ.
н
»(
V
II
II
X
Шахтарськ сьогодні - це 5 шахт та шахтоуправлінь, 2 збагачувальні фабрики, 15 промислових
підприємств, 5 будівельних організацій, 3 автотранспортних, 2 установи зв'язку
н
н
м
Н
II
X
>1
н
V
II
II
X
н
н
V
У 1970 році почала працювати швейно - трикотажна фабрика. Шахтарськ прославився якіс-
ним трикотажем не тільки в Укра-ні, але й за н межами
У 1986 році відкрилася найглибша в Європі шахта "Шахтарська Глибока", запаси вугілля якої
розраховані більше, ніж на 50 років.
Вироби із граніту каменеобробного заводу “Омфал" використано при будівництві Храма
Христа Спасителя, Червоної площі в Москві, на багатьох підприємствах в Україні.
У місті при Шахтарській школі мистецтв створено єдиний у СНД унікальний народний музей
історії баяну. Добре відомі своїми вихованцями Палац спорту 'Олімп" і Дитяча юнацька спор-
тивна школа
Харцизьк - це моя земля!
1 живемо на ній і ти, і я.
Це стени, ліси, поля -
Це вона - Батьківщина моя!
(Убійко Тамара)
Н
ііі

герба є геральдичний щит. Не-
нь щита розрізає пружним крилом
Щ га. Вона символізує волю, незалеж-
ністі/ могутність Геральдичний хрест викори-
ста як щитотримач. Виконано у вигляді двох
переплутаних стрічок. У нижній частині герба
намальовані гілки дуба, які символізують при-
роду. Срібна корона - символ муніципального
суверенітету.
Осно
бесну
У поєднанні з перехрестям зелене поле
прапора символізує зелений луг, по якому
проходять дві перетинаючі дороги, де і ви-
никло місто. На зеленому полі намальовано
біле перехрестя. У центрі розташовано малий
герб
ЛЕГЕНДА ПРО МІСТО
Колись, багато років тому, на березі степової
річки Кринка, росли густі діброви. Потайні міста
приваблювали борців проти панської неволі. Ось і
оселилися тут два відважних утікачі Зуй та Харциз. І
заснували вони селище Зуївка.
Але в цих степах, у Дикому полі, часто з'являлися
орди кримських татар Криваво розправлялися ор-
динці з мешканцями степів. Одного разу така участь
спіткала і Зуївку Селище було зруйноване, але Зуй
та Харциз уціліли. Зібрали вони ватагу та покляли-
ся: „Боротися з бусурманами за волю, рідну землю!"
Вибрали ватажком Зуя. Він взяв Харциза найближ-
чим помічником. Ніколи вони не розлучалися.
Через деякий час вороги знов повторили свої
напади. Стійко захищали зуївці свої землі, але сили
були нерівні. Зуя було поранено у бою. Разом із
Харцизом сховався він у печері. Татари догнали їх.
Через деякий час пролунав вибух. Так загинули по-
братими Зуй та Харциз. Але пам'ять про їх подвиг
було увіковічено у назві міста.
Неможливо уявити життя Харцизька без міст-супутників.
Іловайськ справедливо називають південно східними воротами Дон-
басу Виникло місто завдяки невеликому залізничному роз'їзду. Згодом
він перетворився на велику залізничну станцію, через яку перевозять
різні вантажі.
У широкій долині, на мальовничій притоці Міус-Кринці, розташовано
невелике місто Зугрес. Початком міста енергетиків стало будівництво Зу-
ївської теплової енергетичної станції.
Одним із найпривабливіших куточків Донецької землі є селище Зуївка.
Розкинулось воно біля підніжжя Зуй-гори. Ці мальовничі місця називають
„донецькою Швейцарією".
На пустирі, біля шахти „Комуніст", де віками гуляв вітер і росли ковила
та Рур яни, знаходиться селище Прне. Воно розташовано на одній із най-
більших височин Донецького кряжу.
Найстаріше підприємство міста - Харцизький трубний завод. Це гігант-
постачальник труб великого діаметру, які експортуються і за корд н.
Харцизький сталевопроволочно-канатний заьод став піонером з ви-
пуску особливих конструкцій канатів. Ця продукція відома більш ніж у 28
країнах світу.
На прямокутному загостреному щиті - кон- Прапор міста - це прямокутне полотнище,
тур ясеня - символ місцевості, від якої пішла
назва міста Ясинувата. З'єднані разом коло
і промені створюють образ транспортного
вузла Зигзагоподібні блакитні промені - ріки
Кальміус та Кривий Торець, у верхів'ях яких
розташоване місто і по яких ходили давньо-
розділене на рівні смуги трьох кольорів. Верх-
ня смуга синього кольору символізує славу,
честь, вічну молодість Біла смуга - життя, чи-
стоту та мир, а жовтии колір - велич та пова-
гу У правому верхньому куті прапора малий
герб міста.
Місто Ясинувата було засноване в 1872 році як маленька залізнична станція.
За роки існування вона реконструювалась, що дозволило збільшити її пропускну здатність.
Були створені дві системи (східна і західна) для прийому, сортування та відправлення поїздів,
дві механізовані гірки, паровозне і вагонне депо.
Творча праця залізничників народжувала героїв. Таких як диспетчер І.П. Одиниця, слюсар
винахідник М.Д. Губенко. які були нагороджені зірками Героїв Соціалістичної Праці.
Машинобудівний завод має свою біографію, у якій переплетене життя і праця багатьох тисяч
людей.
Історія Ясинуватського машинобудівного заводу бере початок у перші післявоєнні роки. Вже
понад 60 років працівники заводу розробляють і випускають будівельну і гірничу техніку.
Сьогодні продукція Ясинуватського заводу відома не тільки в Україні, але ще у 20 країнах
світу. На честь невтомних творців гірничої техніки було споруджено пам'ятник. На п'єдестал
встановлено гірничий комбайн
м
н
V
II
II
X
н
н
V
►<
II
н
н
ч
її
II
){
н
н
V
ЯСИНУВАТА МОЯ
Плетиво доріг і залізничних колій.
Щебет птиць і трелі солов'я.
Прохолода лісу і гудки заводу -
Все це рідний край - Яс инувата моя!
Дивиться у небо очима ставочків,
В ідовж доріг тополі мов свічки, стоять.
Підростають діти і ростуть садочки.
Поїздів колеса завжди стукотять.
Є міста багаті, гомінкі, величні.
Вогниками міст вся світиться Земля!
Та в усьому світі місто найріднішс -
Моя Батьківщина - Ясинувапіа моя!
(С. Нікулін).
ПАМ'ЯТНИКИ НАШОГО МІСТА
У місті є оригінальний музей. На площ, біля Будинку науки і техніки, ніби біля перону зупи-
нився поїзд пам'ятник. Ось у ньому і розмістився музей бойової і трудової слави Ясинуватої. Він
був відкритий на честь 100-річчя міста.
Ясинуватці пам'ятають своїх визволител.в. У центрі міста споруджено меморіал на честь за<
гиблих воїнів. Хоробро билися 1187 ясинуватців на фронтах Великої Вітчизняної війни, 38 7 з
них загинули за Батьківщину.
101

Герб - це розпізнавальний знак нашого району. Червоний колір на ньому та на прапорі €
симвсМм трудових і бойових перемог, життєстверджуючої сили і мужності. Зелений колір
символізує сільське господарство, срібний зубчатий пояс - поклади мергеля, що є основою
сировини для виробництва цементу. Адже Амвросіївка - місто цементників. Пояс також є сим-
волом кордону між Україною та Росією Центральною фігурою герба є композиція з двох золо-
т.іх бивнів мамонта, які сходяться в центр1 щита. Це підтверджує факт виключної археологічної
знахідки залишків мамонта, що є цінними експонатами Донецького краєзнавчого музею. Бивні
символізують знахідки і останків табору мисливців на зубрів у верхів'ях балки Казенної. Квітучі
гілочки яблуні у зовнішньому оздобленні свідчать про садівництво у районі і символізують за-
родження нового життя. Соняшник, кукурудза та пшениця символізують розвиток.
РІДНЕ МІСТО МОС
Амвросіївка - рідний край!
Стени, лани, річки та ниви.
За містом чути водограй,
У гаї - пісні солов'їні
Високе небо, світле і прозоре,
У ньому чути жайворонка снів.
А знизу колоситься, наче море.
Налитий сонцем урожай хлібів.
Чудове місто - батьківщина наша.
Димок заводу лине в небеса.
Немає на Донбасі міста краще.
Амвросіївко, ти - сільська краса!
У 1869 році на наш и землі з'явилося невеличке поселення Амвроснвка.Так назва
ли його місцеві жителі на ім я хазяїна цих земель, козацького підполковника Амвро-
сія Луковкіна, якого російська цариця Катерина друга винагородила цими землями
за віддану службу.
Час минав. Амвросїівка збільшилась і перетворилася на місто, яке 7 березня 1923
оку стає центром Амвросїівського району.
Район відомий далеко за межами України стоянкою давніх людей. Тут знайдено
знаряддя праці, велику кількість кісток зубрів і мамонтів, печеру з настінними ма-
люнками
У багатьох країнах світу відомий амв-
росіївський цемент. Його застосовували на
будівництві метро у Москві, греблі в Єгипті та
на бага гьох інших спорудах. Наш район роз-
ташований на кордоні з Росією тому має при-
кордонний загін та митну службу.

Багата й різноманітна природа Амвросїівського району.
Ми маємо варті уваги пам'ятки: Балка Гірка, де навесні квітне еремурус - рідкісна і надзви-
чайно приваблива рослина; Балка Широка - музей під відкритим небом, тут знаходять залишки
давніх тварин
Пороги на річці Кринка - явище незвичне у нашому краї
Скелі у селі Степано-Кринка не залишать байдужими любителів активного відпочинку. А
синя гора щороку дарує нам велику кількість рідкісних рослин.	Я
Якщо під веселу пісню жайворонка ви помандруєте польовими і лісовими стежками |*ш<И
краю, то обов'язково зустрінете фазана, сову, чаплю, лисичку, а можливо, й вовка.
103

V
м
Л
X
КАЗОЧКА ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Це було в давні часи в одному чудовому краї, де жили сильні та кра-
сиві люди. І жила серед них чарівна дівчина, яку всі називали Бахмутка.
Мала дівчина блакитні, як небо, очі та золоті пшеничні коси. І покохав її
високий чорноокий хлопець з русявим хвилястим волоссям, ім'я якого
було Дінець. І Бахмутка полюбила юнака.
Та про красу дівчини дізналися вороги. І прийшли еони до цього
чудового краю, щоб захопити красуню в полон. Багато їх змагалося за
дівчину: і хазари, і татари, і скіфи... Топтали вони своїми кіньми землю,
та ніхто не міг здобути перемогу бо відчайдушно боровся за свою пре-
красну наречену відважний Дінець.
Тоді вирішили вороги знищити юнака. Замани-
ли вони його в непрохідні хащі і вбили.
Коли про це дізналася красу-
ня Бахмутка, почала вона гірко
плакати. І від сліз цих утворилася
ріка з дуже солоною водою, яку
люди назвали на честь дівчини Бахмуткою. А ще з її со-
лоних сліз утворилися на цій землі поклади солі, яку до
цього часу добувають люди.
Дівчина стала просити Богів, щоб вони покарали во-
рогів, і вороги перетворилися на непорушних кам'яних
баб, що й досі стоять, мов вартові, у степах.
А хлопець Дінець навіть після смерті став корисним людям. Його
чорні очі стали вуглинками, що дарують нам тепло юнакового серця,
його русяве волосся стало корисним гіпсом, а одну з річок люди назва-
ли Дінцем.
Вірна Бахмутка не змогла жити без свого коханого. Її пшеничні коси
проросли з землі щедрим колоссям. От звідки у нашому краї стільки ба-
гатств - усе від красивих, щедрих душею Дінця і Бахмутки.
м
Н
Я
X
104
ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ
Гаршин
Всеволод
Михайлович
рідної
Щоб цвів наш край Дрійемівський чудовий,
На радість людям, поколінням новим!
«донецьким
У своїх
оспівав
землі,
любити
Стежка нас веде
до села Переїзне, де
жив Всеволод Михай-
лович Гаршин Ви з
задоволенням прочи-
таєте його казку «Жаб-
ка мандрівниця».
Письменник мріяв,
щоб всі люди завжди
жили у злагоді та мирі,
були добрими одне до
одного.
Сосюра
Володимир
Миколайович
Володимира Мико-
лайовича Сосюру на-
зивають
соловейком»,
творах поет
красу
закликав нас
свою рідну неньку Ук-
раїну. У мальовничо-
му місііХіверську, де
народився Володимир
Сосюра, відкрито му-
зей на честь видатного
земляка.
(Наповал
Микита
Юхимович
А зараз давайте з
вами заглянемо до
чудового села з кра-
сивою назвою Сереб-
рянка. Тут народився
і виріс Микита Юхи-
мович Шаповал, який
був не тільки поетом,
а й державним діячем.
Він боровся за те, щоб
Україна стала вільною
й незалежною.
Не за синіми високими горами.
Не за синіми глибокими морями,
А в краю Донецькім мальовничим
Нас Артемівський район до себе кличе .
Вас звемо у мандри у цікаві
До чудового Артемівського краю.
Між Сіверським Дінцем, Бахмупікою й Луганцю,
Наш край Бахмутським здавна називали.
Тут скіфи і сармати мандрували,
Алани, і хозари, і татари...
Повідають тобі про них кургани
Та непорушні баби кам’яні
Серед степів стоять, мов вартові.
Тут славні запорожці козаки
Для себе ладили зимівники.
Часи, роки минали і століття .
Не обминули край Бахмутськиіі лихоліття -
Буремні революції та війни -
І став Аргнеміві ьком Бахмупі наш старовинний.
Там. де раніш були непрохідні болота,
Вода і морс звідусіль.
Сьогодні виросли могутні шахти і завоои,
Тут здобувають гінс, і доломіт, і сіль...
Земля родюча нам дана Богами,
А люди працьовиті в нас живуть.
Ячмінь, пшеницю, соняшник саджають,
Сади вирощують та землю бережуть.
Уся на вас надія, любі діти!
(
	
На Донеччині знають тебе.
Ти Великою звешся здавна.
Прикрашають тебе і сади, і поля.
Новосілка Велика і славна.
На світанку нового сторіччя
Все минуле в тобі недарма:
Росіян, українців і греків
Об ’єднав твій танок хайпіарма
РшФИ
Промені сонця на гербі району - символ істини, правди, провидіння й родючості. Зелена
нива - багатство природи та головний напрямок діяльності жителів району - сільське госпо-
дарство Срібна ладдя у вигляді голуба з колоском пшениці у дзьобі - пам'ять про перших пере-
селенців - козаків, кримських греків, які навічно оселилися на цих родючих землях. Грецький та
український орнаменти на ладді - це єдність і мудрість слов'ян і греків. П'ять хвилястих ліній на
вітрил1 ладді символізують п'ять річок району. Золоті соняшники із зеленим листям та колосся
пшениці - це символ багатства землі району.
х
X
Скільки винесли горя, негоди,
Твої люди - проспи трударі!
Прославляють тебе у народі.
Множать славу твою на землі.
І ч
М
н
Я
X
І Іовосілка Великою стала.
Паче місто, розквітла вона.
Сонцем вранішнім іцедро зігріта.
Для селян ти на світі одна.
Любов Анастасова
ч/
Н
X
ч/
м
106
т
Великоновосіпківський район - один із найбільших сільськогосподарських
район'в Донеччини. Куди не поглянь - хвиляста рівнина, безкрайній степ, роз-
краяний річковими долинами, з безліччю ярів і балок. Річки Кашлагач, Шайтанка
і Сухі Яли вбирають у себе живильну вологу чисельних джерел і дарують її Мок
рим Ялам і Вовчій.
У давні часи степи Приазов'я називали Диким Полем. Але недовго судилося
йому бути диким. Першими поселенцями тут були запорозькі козаки, які мужньо
захищали південні кордони Російської імперії. Вони будували сторожові пости
- скіфські кургани Пізніше сюди славетним Муравським шляхом прийшли гре-
ки, які на той час мешкали в Криму. Займаючись розведенням худоби, вони осе-
лялися в долинах річок, де були родючі землі та луки.
Понад 220 років живуть у районі дружньою родиною українці, греки, росіяни
та інші національності. Діти мають змої у вивчати мови різних народів, берегти і
продовжувати традиції, вивчати культурну спадщину свого народу.
Головне багатство району - земля, а хлібороби - справжня гордість велико-
новосілківців, бо хліб - не тільки джерело життя. У ньому - краса праці і велика
сила трударів села, які люблять свій край, примножують його славу.
Нескучненський парк... Як з'явився він серед зарослого ковилою степу?
У середині позаминулого сторіччя земськии діяч барон М. О Корф посадив
парк на березі річки Мокрі Яли, де розташовувалася його садиба. Усе своє життя
він займався просвіюю селян, створив нову сільську школу „Корфівську трьох-
зимку7; написав книгу для читання .Наш друг", за якою діти навчалися близько
п ятдесяти років.
Старша донька Миколи Олександровича пов'язала свою долю з відомим
драматургом, засновником Московського художнього теа гру В. І. Немировичем-
Данченком. Нескучне стало для них улюбленим місцем відпочинку і творчої ро-
боти
Завітайте сьогодні до Нескучного. Вас зустріне музей садиба видатних діячів
М. О. Корфа і В. І. Немировича-Данченка, де оселилися музи літератури і театру.
Мешканці району пишаються багатьма своїми видатними земляками серед
яких заслужений хлібороб району, Герой Соціалістичної праці, депутат Верхов-
ної Ради Веренікіна В. Г., академік Академії Медичних наук України Бондар Г. Г.,
кандидат медичних наук, учасник Першої Української Морської Антарктичної
експедиції - Мойсеєнко Є. В.
Майстри поетичного слова: відомий байкар Анатолій Косматенко, співець
рідного краю Борис Ластовенко, славетний учитель і незр внянний знавець рід-
ної мови і людської душі - Григорій Ріпка.
У район є три заповідних зони: Нескучненський ліс, державний ентомоло-
гічний замовник та комплексний пам'ятник природи - Майорське лісництво. У
цих мальовничих куточках понад 200 видів рідкісних рослин південно-східної
України, які занесені у Червону Книгу.
НЕСКУЧЛНСЬКІ ПРОЛІСКИ
Навесні тут синій колір звичним став.
Хто поляни проліскові малював?
Лиш перші квіточки з’явились на просторі
Весна-красна дарує їм небесний комір
Вам, діти, треба край чудовий зберегти.
Красу до серця кожної людини донести.
(Любов А нас тисова).
1
У світі немало ясної краси,
Та серце шукає очима
Той край, де шумлять
ІЗолноваські ліси
Зелена моя батьківщина...
2,Блг >:и’нпй колір - це ясне небо, велич і краса природи, жовтий - природні багатства краю
Пшеничний колос і колесо вказують на основний напрям розвитку району - сільське госпо-
дярство і промисловість.
-----——	п - 1---------------------------------------------
Волноваський район - один із найбільших сільськогосподарських районів у
Донецькій області Його площа - 1850 кв. км, на якій знаходяться 74 населених пун-
кти, де проживають біля 88 тисяч чоловік. Районним центром е місто Волноваха
Своїм заснуванням Волноваха зобов'язана будівництву залізниці від Ясинуватої до
. Маріуполя. Народженням міста і станції Волноваха став 1881 рік, коли через станцію
пройшов перший залізничний потяг. А вже в 1904 році ст. Волноваха перетворилась у
' залізничний вузол. Назва міста пішла від однойменної невеличкої річки, яка протікала
в цій місцевості За легендою, річку назвали так тому, що біля самою початку її знахо-
—далася велика кількість джерел, що створювало ілюзію хвилюючої води.
----------Д------— —1--------------------------------------------------
»
І
І
І
І
Як і весь район, Волноваха вся в зелені У місті є пам'ятники будинки культури, краєзнав-
чий музей, школа мистецтв, спортивна школа, ПТУ.
II
X
н
II
V
И
II
X
V
К
II
X
Раион Волноваський
Мій край степовий!  •(
Раніш тут по-нанськи
Гуляв буревій.
З явилась людина
За прізвищем Графф,
Що яіс насадив нам,
1 край наш заграв.

На території району є чудове міс-
це відпочинку - Великоанадольсь-
кий ліс, який був заснований у 1843
році В.Є. Граффом Це диво донецько-
го степу. Молодий учений - лісничий
із чотирма селянськими хлопчиками
висіяв нас іння ясеня, дуба і клена. Так
було засновано перше степове ліс-
ництво. 23 роки створював вчений
лісовий масив.
н
)<
V
н
II
Тепер у лісі шумлять могутні дуби, ясени й сосни, липи й клени. Ростуть ожина, малина, кон-
валії, лісові проліски, гриби. Тут можна зустріти великого дятла, зозулю, солов'я, сойку, руду ли-
сицю, косулю, дикого кабана, оленя. Загальна площа лісу складає 2727 га. Великоанадольський
ліс оголошено пам ятником природи всеукраїнського значення
На території лісу знаходиться Великоанадольський лісний коледж, у якому навчаються ви-
пускники шкіл не лише Донецької області, а й України. Є серед лісу і заповідні місця, де можна
набратися сил і здоров'я. Там працюють оздоровчі центри для дітей та дорослих І хоча минуло
150 років від посадженого першого деревця, ліс приваблює та зачаровує людей.
Кинуто зернятко в землю.. І щоб воно зросло обірним колосом і перетворилося на пухкий
коровай, багато треба хліборобської сили та вміння. Бо й поорати треба хлібне поле, і підживи*
ти його, щоб вистачило сили колосочку для росту, і захистити паростки від бур янів, і зібрати
достиглий урожай НІ, не бояться роботи наші волноваські хлібороби... Бо € в них надійні по-
мічники трактори, комбайни.
На те риторч району працюють різні промислові підприємства
Велилоанадольський вогнетривкий комбінат» (сел. Володимирівна), заснований у 1897 році.
Оленівський Комбінат хлібопродуктів, у складі якого завод млин, елеватор та 27 цехів, Вол-
нонаська птахоферма (село Рибинське), яка забезпечує міста області м'ясом і яйцем
Кінний заі бд (село Златоустівка).
На волноваській землі родились і залишили про себе пам'ять 13 Героїв Радянського Союзу,
один із них Литвин І. М і сьогодні проживає в селі Свободному 13 Героїв Соціалістичної праці
5 - Повних кавалерів ордена Слави та інші.
Володимир Кирилович Чайка
професор доктор медичних наук Заслу-
ЦЬйдіяч науки і техніки України, депутат
Донецькі^блради, уродженець м. Волно-
вахи Очолює о“пональний Центр охорони
материнства і дитинства Величезну органі
Григорій Пилипович Бойко
(1923 - 1978) дитячий письменник, май-
стер веселого цеху, уродженець Волновась-
кого району, з с. Оленівки.
За життя письменника вийшло понад 50
книжок зі смішинками про малят і звірят,
заторську і консультативну допомогу надає
він лікарям Волноваського району
шкільні веселинки, загадки длятих, хто хоче
сіати мудрим розумним та кмітливим
110
Небосхил вогні розви ив.
Прихистив степовиїце
І стоїть за синім лісом
Моє рідне селище.
Щит герба блакитний із зеленим. На лінії поділу три срібні хвилясті лінії, на них - срібно-чор-
на фігурка. На блакитному полі - покладені навхрест давньоруський меч і козацька шабля.
Блакитний колір символізує світлі надії, добрі наміри жителів району, зелений - символ до-
статку і багатої рослинності краю. Давня зброя - це данина мужності руським воїнам та ко-
закам. Срібно-чорна фігурка символізує заповідник Кам'яні могили. Колоски злаку - сільське
господарство, а гілки дуба - дубові ліси в лісництві Азовська дача.
Може, є й красивіші села.
Та хвилює травин розмай.
Володарське - моє селище.
Любимий край!
(Д.Патрича)
У далекій давнині Від обрію до обрію стелився ковиловий степ, який навесні
розквітав різноманітним різнотрав'ям, а влітку вигорав під палючим сонцем
На берегах річок Калка. Калець, Нальчик були знайдені стоянки давніх по-
селенців, які були засновані біля сорока тисяч років до нашої ери. На території
Володарського району колись жили кіммерійці, скіфи, сармати.
У 1223 році біля величних гір заповідника Кам'яні Могили відбулася знаме-
нита битва русичів із татаро-монгольською ордою. За даними історика В. Ка-
рамзіна, саме у цій битві загинув улюбленець народу Альоша Попович
Сучасна історія району починається з 18 сторіччя, коли відбувається масове
заселення всієї Донецької області селянами зі Смоленщини, Брянщини, Харків-
щини, Чернігівщини та ін.
У далекому 1778 році греки на чолі з митрополитом Ігнатієм переселилися з
Криму на землі Приазов'я. Тут вони заснували м. Маріуполь і 24 села Своїм по-
селенням вони давали такі ж назви, як і в Криму: Чердакли (Кременівка), Аф>ни
(Заря), Херсонес, Візантія Македонівка, Малоянісоль, Новоянісоль та ін.
У 1831 році козаки на чолі з Йосипом Гладким оселилися на березі річки Ка-
лець, заснували селище, назване на честь бойового отамана - хутір Гладкий.
Пізніше він був названий селом Нікольським, а у вересні 1923 року село Ніколь-
ське було перейменоване у Володарське.

. Юний друже! Ти вже знаєш, що засновником селища Володарське був
козак Йосип Гладкий. А хто ж такі козаки?
-X’ Деякі свободолюбиві люди по селах не могли стерпіти панської неволі.
Вони кидали все й утікали в степи за Дніпрові пороги.
Ці люди називалися "козаки" - від татарського "кайзак" що значить -
"вільний чоловік’ "неустрашимий вояк".
Минуло з часів козаччини більше, як два столі гтя,але дух козацтва про-
довжує жити і у сучасних козаків. У районі організована Спілка Козаків
Донбасу. В 1998 році на території заповідника Кам'яні Могили було вста-
новлено Уклінний Хрест у пам'ять про загиблих русичів. Біля Уклінного
Хреста щороку відбувається посвята в козаки та юні джури.
Славиться Володарська земля своїми земляками, відо-
мими за межами області.
Наш знаменитий земляк Феоктист Хартахай, уродже-
нець села Чердакли, зустрічався з українським генієм Т.Г.
Шевченком. У числі інших студентів ніс на своїх плечах
труну з тілом Кобзаря, виголосив над його могилою зво-
рушливу промову українською мовою.
Ф.А. Хартахай заснував першу в Маріуполі чоловічу
гімназію і був її директором.
У 2003 році громадськість району відзначила 100-річ-
ний ювілей видатного румейського літератора Георгія
Костоправа, який народився в Малоянісолі і був осново-
положником літератури греків Приазов'я
Від рядового солдата до генерал-лейтенанта - таким є
героїчний життєвий шлях нашого земляка Антона Дмит-
ровича Якименка. За мужність, готовність ризикувати власним життям за-
ради перемоги, Вітчизна сімнадцять разів відзначала славетного льотчика
високими нагородами.
Донач Патрича - лауреат премії їм. С Прокоф'єва в галузі літератури,
перекладач, поет, композитор. Почесний громадянин Володарського
району Музична школа , яку він заснував, носить його ім’я з 2005 року.
Жив маленький хлопчина у селі Касянівка. Ще з дитинства він брав
участь у змаганнях з боротьби "куреш", які щороку проходять у грецьких
селах Приазов'я. Тепер Володарський район пишається десятикратним
чемпіоном України, двічі чемпіоном світу серед ветеранів по дзюдо Мико-
лою Олександровичем Домонтовичем.
Багата Володарська земля на працьовитих людей. Серед них - дояр-
ка племзаводу "Диктатура" 3.1. Чорненька, яка за самовіддану працю була
удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці Доярки району виборюють
право бути нагородженими перехідним Почесним кубком "Кришталевий
колос'імені 3.1. Чорненької.
Таким же кубком нагороджуються за високі показники чабани району
Вони отримують Диплом і звання «Лауреат районної премії імені М.А. Яй-
лова».

КАМ'ЯНІ МОГИЛИ
Так до вподоби цей куточок милий.
Де все дитинство пройдене моє.
1 цей куточок - «Кам’яні Могили».
І радии я, що цей куточок є.
Чекали, коли мати й-мачуха розквітне.
І проліскова з'явиться блакить,
/ сон-трава дзвіночками повисне,
І сонячні квітки покаже горицвіт.
Та вже давно - це заповідна зона.
Сюди з усього світу люди приїздять.
Цей заповідник - чудо від природи.
Якому виповнилося вже вісімдесят
Тож хай завжди екскурсії приймає,
І хай існує вічно - сотні літ.
І хай над ним ласкаве сонце сяє,
І сонячні квітки дарує горицвіт
(С.Єрмаков).

113
Гак гарно колоситься хліб на ланах,
І соняхи квітнуть, палають -
Це рук працьовитих, завзятих успіх.
Все зможуть вони, все здолають
ШШ
Набуї тя свого гербу має велике історичне значення в житті Добропільського району. 19 бе-
резня 1997 року був затверджений паспорт герба.
Зеле ний кол>р символізує достаток, яким дає людям тутешня земля, а також багатство рос-
линності та трав у краї. Блакитний - ясне неоо і наявність вод зймищ та природних джерел у
районі. Чорні молотки є емблемою багатих запасів кам'яного вугілля. Гілки тонколистої півонії,
які прикрашають гербовий щит, показує що в районі росте рослина осе бливої краси, яка зане-
сена до Червоної книги. Золотий колодязь з журавлем є оригінальним символом, характерним
тільки для цього району.
Було... Було..,
На Дикім полі
Під вітром гнулась ковила,
І гикала чужа орда,
і били коні сиві полини.
Всього було: дощі, сніги
і війни.
І мир у синім піднебессі,
і Добрим полем нарекли
Цю землю славних трударів
(Микола Степовий)
115
Проходив через край під час азовських походів російський цар Петро І зі
своїм військом. Підтвердження тому - легенда про те, що саме він назвав най-
старіше село Золотим Колодязем.
На своєму шляху Петро І побачив колодязь. Водою з нього він зміг напоїти
усе військо, усіх коней. Здавалося, що це джерело було невичерпним. Тоді він
взяв золоту монету, кинув у колодязь і сказав «Бути тобі золотим!»
Як споконвіку ведеться на землі, витоки беруть початок з далекого мину-
лого. Через те, що степи між Дніпром і Доном були незаселені і довгий час
перебували під владою кочівників, Добропільський район на Русі називали
Диким полем. Край був дуже красивим, тому і давали новосели населеним
пунктам такі милозвучні назви, як Веселе, Світле, Благодать або називали іме-
нами близьких людей: В.рівка, Іванівка, Лідине
ГЕКТОВА БАЛКА
Степова ковила росла на тому місці, де розкинулося село Никанорівка. Вся земля ще в 1857
році належала поміщику Гекту. Весною тут природа дуже гарна, багато різних квітів. Внизу у
балках стояли величезні верби, дуби, на пригорках з усіх боків невеличкі ліси. Нижче від будин-
ку поміщика ставок До сьогодення збереглася назва Панський ставок.
У 1995 році був створений ботанічний заказник «Гектова балка», а у 2001 році відкрита еко-
логічна стежина. Екологічна стежка у заказнику виконує наукову, просвітницьку, лікувально-
оздоровчу функцію.
Спілкування з природою допоможе побачити характерний український ландшафт порівня-
ти дику природу з перетвореними навколо територіями, зрозуміти роль людини і відчути, яка
велика відповідальність людей за збереження цих невеличких, але дуже цінних куточків Бать-
ківщини.
Добропільський край - сільськогосподарський регіон, земля хліборобів.
Але є на цій землі значні запаси високоякісних глин, яку використовують у виробництві фар-
форових та фаянсових виробів. ЗАО "А/Т Глини Донбасу" - ім'я, якому довіряють - одне із про-
відних підприємств, яке займається розробкою вогнетривкої глини та піску. Благодійна органі-
зація "А/Т Глини Донбасу - дітям" - головний спонсор та меценат освітян.
Добропільська земля здавен славилася своїми людьми. Ми пишаємося, що жителі Доброго
поля - головне джерело нашого багатства, творчості, духовного, інтелектуального життя.

Герб Костянтинівського району має класичну форму щита Верхня частина поля поділена на
два прямокутники: лівий - жовтий фон з зображенням бика, який символізує могутність, правий
- голубий фон з зображенням снопа, який символізує багатство. Жовто - голубий колір символ
державності. Нижня частина бірюзового коліру з зображенням крейдяної гори біло-сірого ко-
льору, яка символізує реліктові крейдяні гори села Білокузьминівки. Бірюзовий колір - це про-
стір, краса природи. На гербі намальовані волошки - символ життєвої сили і степові ковили, які
є символом степових просторів Донбасу і Костянтин'вського району
н
її
н
Костянтинівський район знаходиться в північній частині Донецької
області південно-східної частини України на території 117172 кв. км, що
складає 4,4% території області.
7 березня 1923 року був утворений Костянтинівський район з цен-
тром у селищ Костянтинівка Сьогодні працює 23 школи, 24 дитячих
садки і 1 сільськогосподарський технікум. Район нараховує 59 населе-
них пунктів з кількістю населення 20996 жителів.
V
и
Рійний край.
Донецький край
Моя Вітчизна,
Для мене рай,
Бо тупі живу.
Любов'ю сповнюються групи,
Коли я бачу цю красу:
Степи безкраї розляглися,
І Кяьобан-Бик
Весной розлився.
(Бурдун Анпюн
- учень Іллічівської
спеціалізованої школи).
Ландшафтний заказник "Білокузьминівськии"
Площа 1000 га
Унікальний природний ландшафт із скелеподібними
виходами крейдяних відкладень, де зростає
своєрідна флора і мешкають рідкісні види полозів.

к- *
V,
» 1-і
Ландшафтний заказник «Балка Щуровська»
Площа 220 га.
Місце проживання видів тварин і зростання
рослин, занесених до Червоної Книги України:
сірого журавля і кількох видів ковили
\ ч *



II
/І Урочище «Стінки»
Площа 200 га.
Природна територія, що
має велику наукову при-
родоохоронну цінність, як
місце зростання рідкісних
••	рослин, занесених до Мер-
ів	зоно! Книги України, птахо
V	молочник Буше, тюльпан
дубравний, ковила воло-
Й	шиста, ковила Лессінга.
X
СВЯТКОВИЙ ВІНОК
 к " к	Я	к	І
ЛІІЛІЙ
Рум яну, смачну пашеницю,
1 чисту джерельну водицю -
Дарує району Журавка.
А маків букет - пю Муравка.
Михайлівка - гомін лелеки
І промені сонця далекі.
Сергіївна - голуба щастя
Щоб всіх уберіг від напасті.
Червоне дарує ромашки
И горошку зелені кудряшки.
У дачне - вугілля з забою.
Щоб тепло було нам з тобою.
Петрівка - рушник вишиваний.
Улянівка - яблук багряних,
А Гродівка - вільні стени
І жити великі снопи.
1 чується потягів стукіт колес.
Прямують вони до різних чудес
Ми все це вплетемо в вінок,
З барвистих яскравих квіток.
І хай ще на многії літа
Земля наша буде зігріта.
(Катерина Мазоха,
учениця 11 класу
Гродівської школи)
Там, де розкинулися землі Красноарміиського району, немає мальовничих гір, не-
має гостроверхих смерек та гірських річок, немає моря чи теплої гальки під ногами.
Славляться ці землі добрими і працьовитими людьми, селами і селищами, родючи-
ми землями і хлібними ланами. Золоте колосся заполонило поля, а на луках, під ясним
промінням сонця, спокійно пасуться стада худоби Проте і надра землі не менш багаті,
більше ста років ведуть видобуток вугілля місцеві шахти
Хвиляста рівнина порізана балками і ярами. Невеличкі ліси, висаджені людьми ба-
гато років тому і досі дарують людям прохолоду. Безліч річок та ставочків виблискують
своїми синіми водами. А на берегах ніжним цвітом квітне шипшина, стеляться ковила і
II
ІХ
н
V
||(
II
мелодій чар. зних творець
У селі Красне Красноармійгького району знаходиться єди-
ний у світі музей Сер_ія Сергійовича Прокоф'єва
Саме тут (в ті часи село називалося Сонцівка) у 1891 роцінЯ
родився майбутній композитор. Освіту хлопчик здобував вдо-
ма. Коли Сергію виповнилося 9 років, батьки вирішили більше
зусиль докласти на розвиток музичних здібностей свого сина.
На той час сім’я мала невеликий достаток, проте вирішили ку
пити новий рояль для хлопчика. Він коштував дуже дорого,
тому й везли його 'шагом всі 25 кілометрів" з великою обереж-
ністю від станції Гришине А односельці дозго дивувалисья: "Навіщо купували такий дорогий
інструмент малому Сергію?" Та виріс хлопчина і став видатним композитором. Його музичні
твори і сьогодні зачаровують своєю красою, багатством і мелодійністю Прокоф'єв увійшов в
історію світової культури як композитор, який створював класичну музику не лише для дорос-
лих, але й для дітей.
V
М
Л
X
.	— -	—-	7	-	р- -и
__	ЗАСНУВАЛИ СЕЛО КОЗАКИ
У квту’тИЙ с геп приїхали на конях запорозькі козаки. Зупинилися вони на найвищому пагор
бі  подивилися навкруги. Безкрає море шовковистої сріблястої ковили колише легкий вітерецбҐ
Острівці ягкраво-зеленої дерези розквітають жовтим ніжним цвітом. На схилах червоніють маки
та манить солодкими пахошами суниця У низині несе чисту, як сльоза, воду маленька річечка.
Ось на цій благодатній землі і зупинив свій погляд козак Максим Родов Його високого і
н
н
V
М
Й
X
І/
II
II
X
стрункого юнака, з гострим поглядом очей, розуміли з півслова, йшли за ним у вогонь і воду.
За народними переказами, сіав козак зі своїми побратимами обживати ці краї । дожив він ДГҐ^
глибокої старості. З тих пір і називали цю іємлю Родовим, а поселення Род вкою.
* Це лише одна із багатьох версій походження назви селища Гродівка Красноармійського
району Але достеменно відомо що Іродівка була заснована у кінці ХУІІ століття запорозькими-^
козаками. Це підтверджує пам'ятний знак, що стоїть у центрі селища на честь першопоселенців. /
УДАЧНЕ	.
У кінці XIX століття Франко-Бельгійська компанія розпочала будівництво залізниці.
Колії повинні були перетинати землі пом щика Карпова 'Як же не втратити свої родючі 
землі ?"- задумався поміщик. До яких тільки хитрощів він не вдавався, і все-таки зумів І
домовитися, щоб будівництво перенесли на пасовища сусіднього села Серпївки. ч
Та не знали будівники, якою заболоченою місцевістю їм доведеться прокладати за- І
лізницю. Багато зусиль доклали вони, аби цю дорогу було побудовано "удачно"	|
Так і виникла назва селища - Удачне.
____і _______________ _______________________ь_________________ьД
V
М
II
X
Цікаво знати... На території Красноарм:йського району знаходиться більше ста стародавніх
поселень і трьохсот поховань, які свідчать, що життя в цих краях вирувало дуже давно Багато
куоганів у наш час досліджуються археологами. У одному з них був знайдений унікальний сдсуд*
з неповторним орнаментом. На думку археологів, малюнок на сосуді - зображення іОрянвио
неба. І дійсно, всі креслення нагадують знаки - символи, які співпадають з обрисами сузір'їв.
Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, тощо. Скоріш за все, це давній календ; р, його зоря-
ний варіант. У ті часи календар знали лише жерці.	І

РОДІВСЬКИЙ СОЛОВЕЙКО	А
Було це ще до війни. Хлопці та дівчата збирались разом і танцювали, грали в різні народні ігри
Проте улюбленим заняттям було виконання народних пісень. І не було рівних у цій справі лише одно-
му юнакові - високому, кароокому Миколі. Як заспіває він пісню - затихають навіть солов'ї
Доля була доброзичливою до юнака. Закінчивши Ленінградську консерваторію, Микола Момот
став оперним співаком. Здобув звання Народного артиста України. Виступає на кращих сценах світу
у Швейцарії, Франції; Італії, Іспанії. Його золотий голос можна і зараз но-іути, відвідавши Донецький
оперний театр.
121
ВОВЧІ води
Проте, що у Римі споруджений пам ятник вовчиці загальновідомо.
А от проте, що у Красноармійському районі увіковічили цього хижого
звіра, знають не всі. У радгоспі "Лозоватський сад" у самому центрі на-
селеного пункту, неподалік від будинку культури, на постаменті, гор-
до стоїть вовчиця з своїми малюками.
За давньою легендою яку и дос старожили розповідають своїм
онукам, у цих місцях водилося багато вовків. Навесні у кожної пари
з являлися малюки. І в цей період батьки - вовки ставали особливо
обережними. Вони відводили свої родини подалі від людей, шукаючи
нжі ^і^ця. Одна вовчиця рила нору для своєї сім'ї і натрапила на дже-
рело. Вона змушена була покинути вибране місце. А маленьке дже-
рельце, в роками, перетворилося на повноводну річку з кришталево-
ч>т»> водою. І почали люди називати річку Вовчі води, або Вовчою.
ХТО МИ ЄІ ЗВІДКИ ПІШЛИ, ДЕ І КИМ НАРОДИЛИСЯ,
ЯКОЇ МИ ВІРИ?
Духовна скарбниця попередніх поколінь - це безцінний скарб, який
ми маємо. Багата, цікава і повчальна історія Православної церкви. Тер-
нистим шляхом пройшли церковні святині Красноармійського району. їх
з величезними зусиллями будували, прикрашали. Але змінювалося сус-
пільство і невіруючі люди івечили, топтали Та минув час бездуховності
і безкультур'я. Сьогодні відновлено багато храмів, ще більше збудовано
нових.
Однією з найдавніших пам'яток району вважається храм Успіння Пре-
святої Богородиці у Гродівці, побудований у 1793 році. Вже сто шістдесят
сім років височіють маківки церкви у селі Красне (в давні роки - село Сон-
цівка). За ініціативою поміщиків Сонцевих була збудована ця святиня і на-
звана на честь учнів Христа - Петра і Павла.
Своє сторіччя відзначив справжній архітектурний шедевр - храм се-
лища Новоекономі зне. Висока дзвіниця, дорогоцінне убранство церкви
Спочатку тут існувала дерев'яна церква, але у 1911 році, коли будівництво
нового кам'яного храму закінчилося, її розібрали і продали в село Коптє-
во А нова споруда радує наше око і до цих пір. До сторічного ювілею
майстри провели реставрацію цієї святині. І приходять сюди онуки і прав-
нуки тих, хто будував її. Бо в ті часи люди своїми силами висікали камінь,
обпікали цеглу. Для зведення стін використовували пташине яйце, яке
збирали в кожній оселі у величезні корзини Сьогодні люди розуміють що
храми - це наша історія, пам'ять, духовність і культура
СВІДОК МИНУЛОГО
Справжній господар турботливо ставиться до своєї землі. Дбає, щоб вона була вчасно зорана,
удобрена, засіяна. Ось і цією весною вийшов землероб на свій лан. Оглядаючи смужечки озимої
пшениці, біля зарослі чагарнику, він помітив дивну річ. З піщаної коси, намитої водою, виглядало
велетенське "яйце'’ Діставши його із мулу, він зрозумів, що тримає в руках незвичайний гостро-
донний горщик.
Знахідка здивувала всю родину хлібороба. Вирішили її показати історикам. Спеціалісти обсте-
жили знахідку і сказали: "Земля поважає добрих господарів та відкриває їм свої таємниці. Б.льше
чотирьох тисяч років тому руки майстра зробили цей предмет, щоб донести до нас славну минув
шину нашого краю”
ЛЮЛЬКА ТАРАСА БУЛЬБИ
"Раптом, серед самого бігу зупинився Тарас і вигукнув: "Стій! Випала люлька з тютюном, не
)к?чу щоб вона дісталась вражим ляхам!" Нахилився старий отаман і став шукати в траві свою
люльку з тютюном. А тим часом набігла ватага і схопила його за могутні плечі."Так Микола Васи-
льович Іоголь описував останні хвилини життя героя однойменної повісті - Тараса Бульби. Саме
його і згадали у Гродівці, коли місцевий фермер Петро Федотович Мамець під час робіт на городі
знайшов козацьку люльку. Може, вона і належала колись одному із славетних отаманів або про-
стому козакові.
122	_
Блакитний колір щита та пра-
пора символізує світлі сподівання,,
добрі прагнення людей району,,
колір безхмарного неба Зелений
колір - символ багатства рідної
землі і її квітучості.
КОЛИ І ЯК З'ЯВИЛАСЯ НА КАРТІ УКРАЇНИ НАША МАР'ЇНКА?
Із сивої давнини почався наш край. Його територія була складовою части-
ною приазовських степів Російської імперії. У IX - XII столітті у цих місцях ко
чували хозари, печеніги, половці. У XIII столітті прийшли татаро-монголи. Коли
розпалася Золота Орда, ці землі відійшли до Кримського ханства.
Після ліквідації Запорозької Січі в 1775 році цариця Катерина II поставилгґ
козаків собі на службу охороняти узбережжя Азовського моря від турків.
Кінець XVIII століття козакам виділено землі понад річкою Осиковою та Во-
вчою. де вони й поселилися. Сюди також переселялися державні селяни з Пол-
тавської, Харківської Сумської (переважно українці) та Київської губерній (пере
важно поляки).
На сфнх стернях стомлених полів,
В медовій тиші зрілого століття
Гарбою за покорою волів
Рипіло вісімнадцяте століття.
( Борис Олійник)
кр.и і сонце ближче,
Ц вітер ніжніше свище
і води у синім морі.
(Насидь Марсюк
ТИХО ПЛИНЕ РІЧКА ОСИКОВА
Вона бере свій початок серед верб, у мальовничій долині на
стику річки Кальміус - балка Широка. У XVI - XVII ст. запорожці
переносили та волоком протягували свої „чайки" щоб уникнути
зустрічі з турками у гирлі Дніпра і без зайвих проблем дістатися
Хортиці. Цим же шляхом виходили вони і в Чорне море. Річка Оси-
кова впадає у Вовчу у межах балки Вовча.
...ЧОМУ „ВОВЧА'?
З сивої авнини в народі ходить легенда
про те, що колись на берегах цієї річки жила
половецька орда бурчевичів А назва тієї
орди на їх мові походить від слова „вовк".
Ординці того племені вважали вовків свя-
щенними, бачили в них своїх захисників і
покровителів, поклонялися їм, радилися з
ними... Опівночі хан Боняк - володар бур-
чевичів, звелів подати коня. Сів і поїхав у
степ. Зупинився на високій могилі
вити по-вовчому. Прислухався... Чи
нуться на те виття вовки?
І ось із темряви ночі таким же
відізвався спочатку один вовк, а потім зави-
ло багато вовків. Задоволений хан повер-
нувся у свою вежу Ще б пак! Вовки дали
згоду.. - Готуйтеся! Ледь почне світати,
рушаємо. Перемога буде на нашому боці.
Отож, думають, назва Вовчої від тієї орди
і почав
відгук-
виттям
ВІД МИНУЛОГО ДО МАЙБУТНЬОГО
У .Книзі Пам'яті України’увічнені імена учасників бойових дій нашого району, які померли в повоєн-
ні роки 2761 чоловік.
Сьогодні наш край - це розвинутий економічний район. І хоч він мав сумну історію - голодомор,
війну - все ж вижив, вистояв у шалених бурях. Пройшло багато часу, поки Мар'їнка стала такою, якою
вона є сьогодні.
ГОРДІСТЬ РАЙОНУ
Наш край є колискою багатьох видатних людей: 11 Героїв Радянського Союзу, 2-х кавалерів Бойової
та Трудової Слави, 33 Героїв соціалістичної Праці, 3-х академіків, а також письменників і художників Це
красиві і горді люди, які щедро дарували і дарують свої сили і таланти рідному народові. Той, хто не знає
свого минулого, - не вартий майбутнього (Максим Рильський).
ЛІТЕРАТУРНА МАР'ЇНКА
Іван Савич (І.СЛук'яненко) (1914 - 1998/ народився 19 січня 1914 року в селі Савинки, що на Черка-
щині. У 50-х роках Іван Савич працював учителем у с. Костянтинівка Перша збірка його віршів нази-
вається «З вічних джерел». Чимало поезій він присвятив рідній мові, рідному селу материнству. З-під
його пера вийшло понад 20 книг.
'^Григорій Андрійович Пономаренко (Гриць Пономаренко) народився 2 грудня 1924 року в с. Костян-
гинівці. >\)айже 40 років присвятив школі. Пише вірші для дітей молодшого шкільного та дошкільного віку.
Василь Андрійович Марсюк народився 23 березня 1938 року в шахтарській сім'ї. Пора дитинства і
юності пройшли у м. Мар'їнка. Закінчив педагогічне училище. Київський державний університет. Вищі
літератури, курси при Московському літературному інституті. З 1985 року мешкає у м. Києві. У 2001 році
вийшла його поема «Донецька прелюдія».
124
Герб району двоколірний. Має форму захисного щита На синьому фоні - срібна хвиля, увін-
чана вітряною баштою. На золотому - сріблясто-чорний птах. Стебла соняшників та колосків
символізують собою сільськогосподарський район.
Прапор району складається з двох рівних частин, верхньої жовтого кольору і нижньої - си
нього Синій колір символізує Азовське море на березі якого розташований район. Жовтий
- багатство і родючість земель.
Квадратний кусочек земли Приазовья,
В цветущем уйранствє степной уголок
Широким раздопьем, природної/ крагою
К себе поеєленцев когда то привпек.
11 рядом л.е с ним в бе< конечном просторе.
Срисовано будтоумепой рукой,
Привально соседствует дивноє море
С сго бирюзовой манящей волной.
Новоазовський район було створено 7 березня 1923 року. Він має ц.кав/
історію. 16 липня 1849 року виникла станиця Ново-Миколаївська (тепер - місто
Новоазовськ) Першим її отаманом був М.Г. Хомутов. Це була дуже досвідчена
людина, яку поважали козаки. У роки незалежності на Україні знову відродже-
но козацтво. У нашому районі існує Донське та українське козацтво.
Головним заняттям населення є сільське господарство та рибальство.
ВИДАТНІ ЛЮДИ
Георгій Якович Сєдов (1877-1914)
На хуторі Крива Коса народився і виріс відомий на весь світ полярний
дослідник Георгій Якович Сєдов. До 14 років Єгор (так його називали в
дитинстві) був зовсім безграмотним наймитом. Але потяг до знань та лю-
бов до моря зробили свою справу. У 20 років Георгій Якович - штурман
далекого плавання, у ЗО - вчений зі світовим ім'ям, який майже дістався
Північного полюсу.
Нині селище Крива Коса носить назву Сєдове на честь Георгія Яковича.
Найголовніші факти з життя цього видатного полярника зібрано у музеї,
створеному у селищі Сєдове та названому його ім'ям.
Іван Ілліч Людников (1902-1976)
Видатним сином Сєдовської землі є Іван Ілліч Людников, який пройшов
шлях від солдата до генерала, був нагороджений Зіркою Героя Радянсько-
го Союзу.
На його честь названо острів недалеко від Волгограда.
ЧАРІВНІ КУТОЧКИ РАЙОНУ
Регіональний ландшафтний парк"Меотіда"
Якщо хочеш торкнутися прекрасного світу в природі, за-
прошує гостинно ландшафтний парк"Меотіда"на Азовському
морі. Так стародавні греки його в давнину називали. Кривою
Косою і годувальницею край визначали Тут можна зустріти
птахів, які в інших куточках Землі майже зовсім зникають. У
книгу Червону їх занесли І зберегли для вас, дітлахи.
Парк створено у 2000 році. Тут збереглося понад 60
пам ятників археології, куточки неповторної недоторканої
природи. У парку мешкають понад 250 видів птахів, 47 видів
ссавців, 7 видів плазунів, 5 видів земноводних, 79 видів риб,
понад 1500 видів комах та інших безхребетних тварин.
Новоазовська вітряна електростанція
Мов ширококрилі птахи-велетні, кра-
суються на пагорбі диво-вітряки. Вони за-
безпечують екологічно чистою електрое-
нергією майже весь район.
ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК "ХОМУТОВСЬКИИ СТЕП" а
Хомутовський степ знаходиться поблизу села Хомутове Новоазовського району за 20 кілометрів
на північ від Азовської о моря. У минулому ця територія була місцем випасів кінського ,‘пдняка
війська Донського. Статус заповідника степ отримав у 1926 році. Тут росте ковила, типчак, мянпИ
катран татарський, шавлія ефіопська, горицвіт та багато інших рослин - їх 559 видів. Серед мешкан-
ців стелу зайці, лисиі її ховрашки, тхір-перев'язка, куріпки, перепілки, жайворонки та ящірки. Запо-
відник зберігає донецький степ таким, яким в-н був у далекі часи...
На полі дикому колись у давнину
З’являлися народи і зникали.
Були і скіфи, й печеніги, й половці
Донські козаки коней випасали.
Це поле доброй житницей було
Багато риби в річці чистій, ніби екю.
Чудовий світ тварин і дивний світ птахів,
Різноманітний килим із рослин
приваблював красою козаків.
Сьогодні все - як сотні років потому
І килим з воронців і стріли ковилу.
Безкраїм степом хвилі тут кочують,
Всі таємниці знають і все чують.
А на курганах, сумні, мовчазні,
Кам яні баби - часу вартові.
Вони і нині в Хомупювському степу
Оберігають ту природну і незайману красу

Наш район - не точка на карте енутри,
А радная земля под солнцем и небом,
Гдє пашєм и сеем от зари до зари,
И труд взращенньїй становишся хлебом.
(Евгений Ванзенко).
ерб Олександрівського району Донецької області
Затверджений рішенням Олександрівської районної ради від 08.08.2001 р. № 23/17- 162
У щиті, пересіченому зеленим та блакитними кольорами, два золотих колоски, поставлен.
тором і в нижній частині переложені рибою. Щит овитий зрілою кукурудзою та квітучим соняш-
ником. По рослинах в'ється блакитна стрічка з написом золотими літерами «Олександрівський
район». Зелений колір символізує достаток, блакитний - символ краси природи та вказівка на
водяні джерела району. Пшениця, кукурудза та соняшник - головні культури, які вирощуються.
Риба вказує на розвинуте риболовство.
Прапор Олександрійського району Донецької області
Затверджений рішенням Олександрівської районної ради від 08.08.2001 р. Не 23/17-162
Прапор являє собою прямокутне полотнище, розділене по ширині на три рівні смуги - зеле-
ну, жовту та блакитну. Між кольоровими смугами є білі зазори. Кольорове рішення прапора
відповідає символіці герба.
ІЗ ІСТОРІЇ ОЛЕКСАНДРІВЩИНИ
У північно-західній частині Донецької області, де розпочинає свій плин чарівна
річка Самара, розкинулися степові простори Олександрівського району. Мальов-
нича панорама розкішного степового привілля, порізаного малими ріками Гнилу-
шею. Бичком, Маячкою та десятками малесеньких безіменних річечок, глибокими
байраками та балками, порослими стародавніми природними лісочками, захоп-
лює кожну людину . Того, хто тут мешкає з діда-прадіда, того, хто сюди потрапляє
вперше.. Грунти нашого краю - одні з найродючіших на Донбасі, а повітря, напоє-
не пахощами землі - найчистіше
Олександрівський район - це часточка нашої великої України. А його історія
така ж давня й цікава, як історія всієї Донеччини. По наших землях носилися ко-
лись на прудких, швидкохідних конях прадавні кочівники, скіфи та сармати. Топ-
тали наші степи войовничі печеніги та половці, нищили рідний народ татаро-мон-
голи. Проти ворогів виступала мужня рать - наші далекі предки. Згодом ці землі
стали плацдармом боротьби українських козаків проти інших нападників. Уміли
мужні сміливці міцно тримати шаблю в руках чи вправно орудувати бойовим муш-
кетом. Але найбільше їх душу полонила праця на землі. Ось чому в нас так багато
людей, кого називають гордим словом «хлібороб»
Довгий час землі Олександрівщини належали до Ізюмського повіту, який вхо-
див до Харківської губернії. У березні 1923 року було створено Олександрівський
район. Спочатку він був у складі Бахмутського округу, а з 1932 року - у складі До-
нецької області. У сучасних кордонах район існує з грудня 1966 року. На його те-
риторії розташовані 60 сіл та 1 селище міського типу. Населення району становить
близько 22 тисяч людей, земельний фонд - понад 101 тисячі гектарів.

БАГАТСТВА РАЙОНУ
Чим же багатий наш край? Насамперед кам'яним вугіллям, яке в народі
називають «чорним золотом». На території району розташовані 2 шахти
- «Піонер» і «Новодонецька», де гірники видають на-гора паливо. У надрах
району є багатющі поклади цінної глини, піску, з яких можна виготовляти
не лише цеглу, вони дуже необхідні в і нших галузях промисловості Однак
найбагатша Олександрівщина своїми грунтами Тому провідною галуззю
економіки є сільське господарство. Хлібороби вирощують озиму пшени-
цю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, цукрові та кормові буряки, різні овочі
Добре плодоносять на Олександрівщині сади, де зріють яблука, сливи, ви-
шні абрикоси. Є багато виноградників. Із року в рік зростає виробництво
тваринницької продукції: молока, яєць, м'яса На території району є багато
ставків, де вирощують рибу. Усі ці багатства - плоди праці людей.
4

129
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО РАЙОНУ
І.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Заказник «КОХАНЕ»
Заказник «КРИНИЧНЕ»
Заказник ВЕРХНЬОСАМАРСЬКИЙ»
Заказник «КАЗАНОК»
Заповідне урочище «МИРНЕ ПОЛЕ»
Заповідне урочище «ШИРОКИЙ ЛІС»
Заповідне урочище «БАЛКА ЗЕЛЕНА»
Заповідне урочище «ДОВГЕНЬКИЙ ЛІС»
Біозаказник, що створюється
130

Наш район - жемчужина Донбасса,
Край Приморский—степи и луга,
Лучише природпие запаси,
И в курортних базах берега.
Греческая амфора из моря.
Виноград и сноп колосьев - хлеб.
Нашого прекрасного райони -
Зто все изображает герб
На півдні Донеччини на березі
Азовського моря розкинувся Пер-
шогравневий район Це край чудово
природи і красивих праиьовитих лю-
дей. У дружбі та злагоді тут прожива-
ють 28 тисяч українців, росіян, г рек>в,
татар, німців, молдаван, білорусів та
людей інших національностей.
Приазовье моє, Приазовье!
Зто запах пшеничного
хлеба
Зто моря прибой.
Зто трель соловья.
Зто чудо  іємля!
Районним центр Мангуш заснували майже 230 років тому вихідці з кримсь-
кого селища Мангуш. У перекладі з грецької мови - це означає „одинокий птах
на камені". У районі немає міст і містечок, але курортні селища та села Ялта, Ме-
лекіне, Юр'гвка. Урзуф, Білосарайка добре відомі всім. Історія багатьох населе-
них пунктів нараховує понад 200 років. Приморські села, як і Мангуш, засновані
переселенцями - греками з Криму.
Степові села та Білосарайку заснували азовські козаки. Багато з них розташо-
вані на мальовничих берегах маленьких річок Берди, Каратиша, Сухоїта Мокрої
Білосарайки.
Білосарайська коса тоненькою смужкою суші виступає далеко в море. Гут
гніздиться безліч водоплавних птахів, тому і було створено державний заказник.
На окраїні коси знаходиться єдиний у Донбасі і найстаріший на всьому Азовсь-
кому узбережжі кам'яний маяк
На південь від Мангуша розвідано величезні поклади залізної руди.
Здесь над пенею морской
Стан чаек снуюпі непрестанно,
Здес» в лиманах найдете
ІІерелспгннх друзей.
На гпропинке лесной
Встретишь вепря, косулю, фазана.
Здесь куда ни поОдешь
Всюду щедросте полей!
Здесь живут степняки -
Созидтпели мага земного
Они сеюіп и жну пі
11 разводят садьі
Здесьжчо пі рибаки—
Здееь живут рибаки—
Они смело берут
У Нептуна дари!
(И.Ко.чомоец)
1
132
Гора Карачун

Зелений колір є символом розвинутого сільського та лісового господарства. Сонце - символ
життя та радості, колоски пшениці є символ основної сільськогосподарської культури Трикут-
ники вказують на промислове видобування копалин. Лазуровий колір говорить про наявність
водних ресурсів. Гілочка гльоду показує наявність чагарника, квіти та плоди якого використо-
вуються в народній медицині. Гілки звіробою вказують на наявність рослини, яка занесена в
Червону книгу. Зелене листя дубу та жолудь символізують наполегливість, працьовитість.
Історія Слов’янщини починається здавна Мільйони років тут було море. Люди тут жили ще
до нашої ери. У с. Райгородок, виявлені знахідки 6-7 тисячолітньої давності, які належали пред-
ставникам племені антів. У документах XVI століття це місце згадується як Козача пристань що
знаходилася на межі трьох етнографічних утворень: Області Війська Донського, Запорізької
Січі і Слободсько - Українських полків у місті злиття річки Торець з рікою Сіверський Донець.
Відлік історичної долі Слов'янського району починається з Постанови ВУ ЦВК від 7 березня
1923 року "Про адміністративно-територіальний розподіл Донецької губернії" у складі Бахмуць-
кого округу До складу району були включені території колишніх Слов'янської, Миколаївської і
частини Богородичанської волостей.
Територія району складає 1273,3 кв км. До складу Слов'янщини входять 7 селищ, 40 сіл. Всьо
го в районі проживає 36,1 тис. чоловік населення.
Село Прелесне є архітектурним і культурним пам'ятником. Тут розташований єдиний в схід-
ному регіоні України музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості Колекція музею
налічує більше тисячі музейних експонатів і весь час поповнюється. З 1992 року музей став
філією Донецького обласного художнього музею. На території села знайдено гри кам'яні скуль-
птури, залишені кочовими племенами в IX - XII ст., п'ять курганів з кількома похованнями є
свідченням доби бронзи та сарматсько - аланських часів., а такох ростуть унікальні вікові дуби
- одне з чудес України
Осередком духовної культури в селі Сергїївка став храм Сергія Радонезьського та жіночий
монастир, відбудовані у 2001 році.
Слов'янщина - це ре-іон розвинутого сільського рибного та лісового господарства. Надра
району багаті на кухонну с іль, крейду, цементну сировину, керамічну глину, формовочні та ба-
ластні піски, цегельну сировину
V
А
БЕРЕСТОВА БАЛКА
В.д села до лісу пройшла рогата череда. За нею майже слідом котився
віз, запряжений парою добрих коней. Вони розмірено ступали по вката-
ній чумацькими возами ґрунтовій дорозі, де-не де усипаній на палючому
сонці овечим горохом
Так, або приблизно так, уявляються нащадкам чумацькі каравани, що
проклали собі дороги в історії. Шляхи від Дону до Дніпра, від Гіриазов’я і
Причорномор'я до Тора й Бахмута, від Тора до Ізюма і в Московію.
Воли 1 коні тягли вози, наповнені сіллю, вичиненими шкурами, гончар-
ною глиною і виробами з неї, зерном і борошном, різним крамом, яким
вона багата Слобожанщина і наш край - Слов'янщина, і який славився на
ярмарках далеко за його межами.
Один із чумацьких шляхів пролягав долинами від Ізюма до Тора, звід-
си до Бахмута і далі до Дону Осторонь їх, на місцях перепочинку, вини-
кали козацькі поселення. Одне з них у нашому краї - Хрестище (Бересто-
ва Балка, стара назва), що лежала на шляху до Тора і Святих пр
історичні джерела свідчать, що наприкінці XVI століття, коли імпера-
триця Катерина II дозволила козацькій старшині селитися на Слобожан-
щині (таку назву в той час мав наш край), сотники Возний та Перелома
заклали хутір за сім верст від фортеці Тор (нині місто Слов'янськ).
1
134
ІІ
н
V
II
й
X
Степ лежить від краю і до краю.
Щирим золотом хвилюються поля
Школярів Донеччини вітає
Хлібосольна Стародетівська земля.
II
II
V
II
У південно-східній частині Донецької області розкинулися просторі, чудові, родючі, багаті
землі Старобешівського району, що стали домівкою для людей різних національностей - ук-
раїнців, греків, росіян та інших. Головне багатство нашого краю - люди - добрі , талановиті,
працьовиті, з щедрим серцем та відкритою душею, що зберігають і шанують традиції своїх пра-
щурів, палко люблять свою землю.
Ласкаво просимо у гості!
и
Як у всіх так і у нас, є свої символи.
Основними кольорами на прапорі та гербі е пурпуровий та зелений. Зелений колір символі-
зує достаток, який дає людям рідна земля. Пурпуровий - це символ гідності та сили. Пояс лазу-
рового кольору - р'ка Кальміус, яка протікає через увесь район. На поясі зображений грецький
орнамент тому, що першими переселенцями були греки. Цей народ із покоління в покоління
передає свої традиції, історію і культуру Золотий трактор - це свідоцтво трудового подвигу
відомої усьому світу першої жінки - трактористки Параски Ангеліної. Срібний ромб розповідає
про виробництво вапняку, розробки якого ведуться у м. Комсомольське. Дві золоті блискавки
- це символ Старобешівської теплової електростанції.
Цс цікаво...
І З і 964 року в районі функціонує державний меморіальний музей П М Ангеліної. У центрі сечиїца
Старобетеве встановлено бронзове погруддя знаменитої землячки.
2. У селі Придорожнє с Народний музей Великої Вітчизняної війни.
3. У селі Спіила існує музей грецького побуту.
БОГГЬІРЬ
Д МИТРИИ ХА ЛАДЖИ
Ангеліна
Параска Микитівна
(12.01 1913 - 21.01.1959)
Знатна трактористка, бригадир
першої жіночої тракторної бригади.
Своєю мужньою працею вона про-
славила рідне Старобешеве. У центрі
селища встановлено бронзовий бюст
і відкритий музей П.Ангеліної. Голов-
на вулиця названа на її честь. Гї ім я ві-
доме людям багатьох країн. Мешканці
Старобешева шанобливо ставляться
до своєї землячки.
Легенда про матір
Довгі чотири роки йшла запек-
ла війна. Гинули мільйони людей. Не
верталися додому сини, дочки, чоло-
віки. А жінки, матері все чекали і чека-
ли. Втрат, горя, смертей було так бага-
то, що матері, виплакавши всі сльози,
ставали обелісками там, де гинули
їхні діти.
У селі Новоселівка, схиливши в за-
журі голову, МІЦНО притиснувши КВіТИ
до грудей, стоїть пам'ятник Матері, як
символ вічного чекання. І вірить мати,
що сини колись повернуться додому.
Пам'ять наша священна. Не забу-
вайте ніколи про це, діти!
Геракл Старобешівської землі
Стародавні греки створили леген-
ду про силача Геракла, який ламав
скелі, бився із левом, здійснив чима-
ло видатних подвигів. Геракла ніхто
не бачив, про нього тільки розпові-
дають. А ось 19 квітня 1979 року у
невеликому місті Комсомольське на-
родився Дмитро Халаджі. Коли люди
дивляться на цього атлета, у глядачів
не виникає сумніву, що перед ними
«Геракл». Український богатир впер-
ше за 27 століть зміг здолати давньо-
го непереможного грека Бібона. під-
нявши камінь вагою 150 кілограмів
однією рукою. Його ім'я занесено у
книгу рекордів Гінеса. Він демонструє
необмеженість людських фізичних
можливостей.
ЧУДО-ФЕРМА
Серед степу в селі Піщане стоїть чудо-ферма І жи-
вуть в ній - великі, безрогі чудо корови. Гуляю'П» вони
вільно по поосторій, світлій залі, із задоволенням їдять
за спеціальним коров'ячим столом. А їжу їм готують на
спеціальному міксері, який перемелює корм Слідку-
ють за тим, щоб корівкам було ситно, чисто та зручно
звичайні робітники-доярки за допомогою датчиків,
лічильників, транспортерів, комп'ютерів. Наїдяться
корівки смачного корму - силосу, сіна, комбікорму,
нап'ються водиці, відпочинуть і в подяку за турботли-
вий догляд дають чудодійне молоко. Його відправля-
ють у місто до молокозаводу, щоб °иробити з нього
для дітей і дорослих корисні молочні продукти і смачні
ласощі.
ВОДА НАЙСМАЧНІША В РІДНОМУ КРАЇ
Чи бувальщина це, а чи просто небилиця, але розповідали старі люди,
що одного літнього дня налетіла чорна хмара, блиснула грізна блискави-
ця і влучила в камінь, з-під якого з'явилося маленьке джерельце Вода в
ньому радісно забилася.
Заіскрилася під сонячним промінням і напоїла змарнілий степ, оживи-
ла дивовижні рослини. І стали помічати люди дивні речі - вода ніколи не
замерзає, завжди клекоче тепле джерело, дарує людям життя. І тому всі.
хто хоче в житті навчитись стійкості, хоче бути сильним, наче криця, мати
гаряче серце, повинні оберігати його, як життя, бо воно дається людині
тільки один раз.
Мешканці села Новобешеве приходили до криниці, милувалися її кра-
сою розпов.дали про свої радощі та печалі, мрії та сподівання, і вода пе-
ретворилася на цілющу. Багато людей району беруть воду тільки з цього
джерела. Її використовують для лікування дітей області у санаторії міста
Комсомольське.
КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ
ш
І
Тельманівський район утворено в 1935 році.
Для освоєння багатих земель узбережжя Чор-
ного й Азовського морів, приєднаних до Росії
внаслідок воєн з Туреччиною (1768-1774 і 1787-
1797), царський уряд запросив колоністів. У >822-
1852 роках землі на території Війська Донського -~
одержали німці, що заснували 49 поселень, і серед
них - колонія Остгейм (нині Тельманове).
Наприкінці 1934 року утворено Оспеймський
оайон Село Остеим стає районним центром, у
1935 році його перейменували на Тельманове на
честь вождя німецького народу і видатного д.яча
мі «народного и робітничеє руху Ернста Тельма-
на Тельманівщина - це дружня багатонаціональ-
на сім'я з українців, греків, росіян, татар, білорусів,
німців, поляків, євреїв, вірмен, грузинів, валахів,
молдован і циган. Це багата істор'я заселення краю —
греками німцями, козаками.
II
)('
Нехай цвітуть про тебе співи
Тебе люблю без краю я
Мій край, веселий і щасливий
Тельманівщина рідна земля.
Колір прапора простий -
Зелень поруч із небес ною блакиттю
Жита зелені вирії пташині
Нехай цвітуть про тебе сі іви.
Тебе люблю, без краю я.
Мій край, веселий і щасливий
Тельманівщино рідна земля.
Колір прапора простий
Зелень поруч із небесною блакиттю.
Небес глибини темно - голубі.
То маленька наша батьківщина
На своєму розцвіла гербі.
В центрі емблеми - колосся зо юте,
Що свідчить про миття тут трудове.
Сім зірок у небі неозорім -
Нації що в цім краю живуть.
Сіють хліб, поля безкраї орють
Паляниці й калачі печуть
(Мормуль).
Ми козацького роду,
Ми в Донбас не прийшли...
Гени нашого роду
Сноконвік тут були
(Ігор Захарченко).
З червня 2001 року в День Святої Трійці в Тельмановому
створено прикордонний козацький полк імені Петра Сагай-
дачного і перша в Україні дитяча організація „Молода Січ".
Бути справжніми козаками прагнуть і наймолодш: школярі.
Девіз органі за ції: Козацькому роду нема переводу Ми вічні, як
вічна Вкраїни земля.
ВИДАТНІ СПОРТСМЕНИ ТЕЛЬМАНІВЩИНИ
Тельманівщина - це батьківщина видатних спортсменів-олімпійців Іллі Мате та Ніни Зюськовоі.
Ілля Федорович Мате (борець вільного стилю) - заслужений майстер спорту, чемпіон ХХіГЄМЦДИ
ських ігор, двократний чемпіон Світу, чемі ііон Європи, переможець Кубку Світу, чемпіон Спартаи^Я
народів Радянського Союзу, чотирикратний чемпіон Радянського Союзу, переможець Всесвітньої уні-
версіади, кавалер ордена «Дружби народів».
Народився Ілля Мате 6 жовтня 1956 року у селі Старогнатівка Тельманівського району.
Ніна Олександрівна Зюськова ( легка атлетика) - заслужений майстер спорту з легкої атлетики.
Олімпійська чемпіонка (1980рік). Ніна Зюськова народилась у селі Чермалик Тельманівського.
УКРАЇНСЬКИЙ ПРИРОДНИМ СТЕПОВИЙ ЗАПОВІДНИК ХОМУТОВСЬКИИ СТЕП"
Буяння перших первоцвітів
І птаства ніжний хоровод
Під першим сонячним промінням
Все оживіїс і цвіте.
Щоб восени своїм насінням
Примножити добро святе-
Шафрин, волошки, ковила,
Півонії, катран, тюльпани
Типчак, шипшина, мурава
Докупи все тут об єдналось.
(А. Генов).
»<
V»!
V
Хомутовськии степ - центральне відділення Українського державного степовогс
природного заповідника Статус заповідника Хомутовська степ отримав у 1926 р. За
несений у список природних пам'ятників ЮНЕСКО. Хомутовськии степ - це перш за
все польова наукова лабораторія, в якій упродовж багатьох років проводяться до-
слідження рослинних угруповань та окремих видів рослин. Цінність рослинності Хо
мутовського степу полягає в тому, що вона збереглася до наших днів майже без змін
Найцікавішим і найціннішим степовим феноменом є ковила ( в народі - тирса, кал-
дан, ковилка, ковиль, смерть овеча степчина, тирза, шовкова трава, кейло, кійло, кі-
вель, ковилє, свистух, тійло, тіло Боже, сметчина, остянка. паперичка...)
Тельманівщина - це край скіфських та сарматських курганів, кам'яних „баб' диво-
виж пам'ятників архітектури XIX століття
Саме тут, на широких степових просторах, народжувались і гинули давні цивіліза-
ції, одна з яких (ймовірно скіфів - орачів) залишила на віки на рукотворних могилах
пости кам'яних стражників своїх
ШвХТвРСЬКПН
РАЙОН
•Шахтарі ький край,
Мі*рідний крий.
^Шіігатий  великий
тут усе: лани, степи.
Г Ліси, озера й ріки.
Тут е Міус. Савур-Могила,
Ландшафтний парк "Донецький кряж ”,
А люди тут живуть щасливо,
І прославляють наш Донбас
Вітаємо вас, любі діти, в Шахтарському районі. На цій території люди жилкг
з давніх-давен. Про це свідчать знайдені в селі Дмитрівна, що поблизу Савур-
Могили, скіфські та половецькі статуї.
За легендою першим поселенцем нашої місцевості став селянин утікач Ря-
боконь, бо приїхав на рябому коні.	।
Блакитною стрічкою через наш край протікає річка Міус Легенда розпові-
дає, що козаки, спочиваючи на березі річки, милувалися її крутими берегами, а
один промовив: "Красива! А в'ється, як мій вус!" Звідси й пішла назва - Міус.
1
Багато чого бачила степова річка на своєму віці. Тут, на
височинах Донецького кряжу, знаходилися сторожеві вежі,
які несли постійний дозір по охороні південних земель.
Під час Великої Вітчизняної війни вздовж берегів цієї
річки проходив Міус - фронт, на якому велись запеклі бої з
ворогами. Навіки прославили наш район Герої Радянсько-
го Союзу: ІЛДениченко, В.Ф.Єжков, Л.ВЛі гвяк, В.І Чумачен-
ко, В.І.Утін.
На честь загиблих на високому кургані Савур - Могили
40 років тому було відкрито меморіальний комплекс.
У тривожну и сувору годину
Нелегкими шляхами війни.
Захищати свою батьківщину
Поспішали хоробрі сини.
У підніжжя пам'ятника бере свій початок заповідник "Донецький кряж”. У ньому можна по
бачити безліч рослин, занесених до Червоної книги України, - півників, підсніжників. рясту
конвалії, півонії та ковили. Вони легко приживаються у нашому краї, мають цілющі властивості,
перемагаюсь тяжкі недуги.	тВ
Природа наділила район ма
льовничими куточками - Грабівсь
ким та Глухівським лісами, які €
перлинами Донбасу. Серед могут-
ніх дерев і заростей можна зустрі-
ти косулю, лисицю, вовка, зайця,
вепра, лося фазана, куріпку
х, Щедрий Шахтарський район не
тільки природою, а й прекрасними
людьми які є справжніми героями
сільської праці.
Хлібороби й лікарі, вчителі и
>*• шахтарі вже басато поколінь напо-
легливо працюють щоб наш край
- став більщ красивим і заможним.
Щоб стар і малі почували себе в
ньому затишно!
ДОРОГІ ДІТИ!
ВИ МАЙБУТНІ ГОСПО-
ДАРІ НАШОГКРАЇНИ!'
ЛЮБІТЬ, ШАНУЙТЕ,
^БЕРЕЖІТЬ 4	-
' / ДЕИ НЕПОВТОРНИЙ І
> .ЧУДОВИЙ СВІТ'
Да । а утворення району 04 01 1965 р.
Площа району 0,8 тис кв км (3% від території області)
Населення району 29,2 тис. осіб
Кожний район, як і кожне місто має свої ознаки - зворушливі і неповторні. Це - герб, прапор
і іімн.
Фі-ури та кольори полів у гербі Ясинуватського району символізують козацьке історичне
миЛуле та сьогодення сільськогосподарського району.
На гербі зображено козацький срібний пірнач, символ влади Запорізького козацтва Пше-
ничний колос - це символ хліба, та розвиненого сільського господарства в цілому. Блакитний
колір - це символ річок Донецької області - Кальміусу та Вовчої, які починаються на території
району. Срібні цеглини - символ головного промислового підприємства району Очеретинсь-
кого цегляного заводу.
Квіти разом із зеленою травою - символ пишної природи краю.
ГІМН ЯСИНУВАТСЬКОГО РАЙОНУ
(Слова О.Погорєлової, учениці
Очеретинської ЗОШ 1 -Шст., музика ТЛ.Семенова)
Вітер хвилі пшеничні колише,
Зеленіє на ниві ячмінь.
Гомін птахів луна голосніше,
І веселка біжить в далечінь
Серед моря златої пшениці
Вдаль пливуть стенові кораблі.
Хлібодари, в полі трудівниці
Віддають всю наснагу землі.
Приспів:
Ясинуватський мій рідний краю,
її чудовий і прекрасний ти
^^'•дверто тебе кохаєм,
' ліпшої краси.
Приспів
Як худобу розводять, тут знають,
Хазяйнують господарі землі
І врожаї великі збирають.
Селянина руки золоті
Приспів
КАЯКА У КАЗЦІ
Жило Сонечко саме - самісіньке. Одного разу йому стало дуже
сумно. Навколо нього кружляло багато планет, але жодна не прива
блювала його красою. Та раптом Сонечко почуло шум води, спів пта-
хів, шепіт листя та розмову пухнастих хмаринок, і зраділо Сонечко:
«Та це ж - Земля! Як я раніше не могло розгледіти її краси?!* Земля
була квітучою Усе навколо цвіло та оживало: і величезні гори, що
підпирали синь неба своїми верхівками, і глибокі океани, які обіима
ли криш’альними хвилчми край берегів, і сухі жовті пустелі.
Милувалося Сонечко, все йому подобалося на Землі, аж раптом
побачило воно, що крихітний куточок на планеті залишився сірим,
похмурим та непомітним. І мовило Сонечко: «Хай буде на тій Землі
поле!» І заколосилися там степові трави, розквітли квіточки. А щоб
кращим став цей край на планеті, - сказало Сонечко, - «Нехай тут
оселяться найсміливіші люди!». І з'явилися на цих степових диких
полях козаки. Почали вони займатися землеробством, скотарством,
мисливством і територія їх поселення через деякий час увійшла до
Запорозької Січі та стала називатись Кальміуською паланкою.
І з того часу цей куточок Землі, що був колись сірим і безлюд-
ним, ожив і став одним із найкрасивіших на планеті. І називається він
- Ясинуватськии район
На території району
зростає 10 рослин, зане-
сених до Червоної Книги
України і близько 25 видів
цінних лікарських рослин
Річка Кальміус бере свій
початок в одній із балок
с.Мінеральне Ясинуватсь-
кого району.
143
Донбас - мій рідний край:: Довідник-
читанка. - Донецьк, 2007. - 144 с.
До змісту книги включено інформацій-
ні відомості про історію (минуле, сучасне
майбутнє) рідного краю, промисловість,
культуру, науку, відомих людей, природу,
архітектуру, заповідні місця, тощо. Вико-
ристання цього матеріалу батьками, учи
телями та вихователями дозволить спону-
кати учня до пошуково-творчої діяльності
з метою ознайомлення з рідним красм та
виховання національної самосвідомост у
молодших школярів.
Укладачі: Сєдова Н.М., завідувач відді-
лу початкової освіти Донецького облІППО;
Капінус Н.О., Грабова Г.С., методисти відді-
лу початкової освіти Донецького облІППО.
Науково-методична редакція: Соло-
вйов Ю.1, начальник управління освіти
і науки Донецької облдержадміністрації,
кандидат історичних наук; Чернишов О.І.,
ректор Донецького облІППО, кандидат пе-
дагогічних наук, доцент.
Методичні консультанти Чернікова
Л.Г., проректор з науково-педагогічної
роботи Донецького облІППО, доцент; Во-
лобуєва Т.Б., проректор з наукової роботи
Донецького облІППО, кандидат педагогіч-
них наук, доцент.
Рецензенти. Важеніна ОГ, старший
викладач кафедри української мови До-
нецького національного університету;
Толмачова Л.В., завідувач методичного
кабінету Волноваського району; Поліщук
О.М., учитель початкових класів Донецької
школи "Альтаїр",. Коровка О.А., доцент ка-
федри виховання та розвитку особистості
Донецького облІППО, кандидат фізіко-ма-
тематичних наук
При підготовці довідника-читанки ви-
користані матеріали, надані методичними
службами міст та районів Донецької об
ласті.
Затверджено колегією управління освіти
і науки Донецької обласної державної ад-
міністрації (протокол № 1 від 16 02.2007)
Новьій МИ,
ПОЛИГРАФИЧЕСКОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ
Віддруковано
ТОВ “Друкарня “Новий Світ
+38 (067) 64 46 179