Київ
НауКова думКа
2020

удК 304.2
Герой україни володимир матвієнко описує в книзі події у
житті україни другої половини ХХ – перших двох десятиліть ХХI
століття, безпосереднім учасником яких він був. Ці події викладено
з позицій відомого фінансиста, банкіра з багаторічним досвідом,
а насамперед – з позицій патріота, який стверджує, що кожен
повинен «разом з україною мужніти, совістю і серцем їй служити».
Текст книги – це своєрідні спогади і роздуми людини, яка
пройшла тернистий шлях життя від сільського хлопчика з Поліс-
ся до очільника Національного банку україни та засновника Пром-
інвестбанку.
у книзі висвітлено проблеми становлення та розвитку банків-
ської системи україни в складних економічних і політичних умо-
вах, історію та особливості створення української валюти – гривні,
перші кроки та формування економіки незалежної україни та
вплив цих процесів на сьогодення нашої держави.
Книга розрахована на широке коло читачів, особливо стане у
нагоді викладачам і студентам фінансових та економічних ліцеїв і
вищих навчальних закладів.
ISBN 978-966-00 -1758-0
 в.П. матвієнко, 2020
 НвП «видавництво “Наукова думка”
НаН україни», дизайн, 2020

3
Розділ
Життя
за умов радянщини
Я пишаюся тим, що народився у древлян-
ському краї, відомого історичними особистос-
тями. звідси бере початок історія Київської
Русі-України. Син князя Святослава князь Во-
лодимир увійшов у історію як хреститель Ки-
ївської Русі, видатний будівничий великої дер-
жави, територія якої простягалася від Волги до
дунаю та від Чорного до Білого морів. Про це
влучно нагадав президенту РФ Путіну прези-
дент Туреччини Ердоган, коли той виправдо-
вував анексію Криму начебто його приналеж-
ністю до Росії.
древлянський син Сергій Павлович Коро-
льов першим у світі здійснив практичні кроки
з освоєння космосу. за його керівництва було
запущено перший штучний супутник зем-
лі, здійснено перший політ людини в космос,
створено першу міжконтинентальну балістич-
ну ракету. Якби тиран Сталін не ув’язнив Ко-
рольова на шість років, то, можливо, така мо-
гутня зброя могла б стати нашим стратегічним
ракетним щитом значно раніше, ще у другій
світовій війні.
Сьогодні Росія все це замовчує.
Моя життєва доля теж пов’язана зі сталін-
ським режимом. Мій батько, Павло олексі-
йович Матвієнко, був будівельником. Минуло

володимир матвІЄнКо
4
вже 100 років, як він пішов добровольцем в Українську на-
родну армію (УНР), де служив під командуванням Симо-
на Петлюри. У 1937 році про це йому нагадали, засудивши
на 10 років на заслання до магаданських таборів, звідки він
не повернувся. Його забрали вночі за 2 місяці до дня мого
народження, так що батька я не бачив. досі пам’ятаю гір-
ку образу, коли один із старших за мене хлопців назвав
мене «байстрюком», а в школі вчитель історії Гришнюк
нагадав мені, звідки моє коріння.
Коли до села прийшли німці, розпочалася мобілізація
молоді до Німеччини. Мою шістнадцятирічну сестру Єву
вивезли до Німеччини. Я залишився у п’ять років з ма-
мою лукією левківною та бабусею Ганною.
У селі з’явилися поліцаї. Поліцаєм був і наш сусід
дядько Василь. одного разу він каже: «луцу, ти мусишь
першою віддати свою доньку до Німеччини, бо радян-
ська влада заслала твого чоловіка до Сибіру». На що мама
йому відповіла: «То не радянська влада заслала його до
Сибіру, а така сволота, як ти». Я досі дивуюся маминій
сміливості. На щастя, сестра повернулася додому.
Аналіз структури таборів у Німеччині за національ-
ною приналежністю полонених показує, що із 2 млн 800
тисяч осіб число українців становило 2 млн 300 тис. Решта
0,5 млн були з інших окупованих територій, у тому чис-
лі й Росії. Чия це «братська рука» так цілеспрямовано ви-
силала до Німеччини українців? На це хай дадуть відпо-
відь історики.
Становлення радянської влади мало трагічні наслідки.
Більшовики, зруйнувавши економіку царської Росії, не
змогли її відновити. західні держави відмовляли в надан-
ні кредитів. ленін, запровадивши НЕП (нову економічну
політику), намагався відновити товарне виробництво, але
у зв’язку з його смертю та приходом до влади Сталіна си-
туація ще погіршилась.

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
5
Не маючи доступу до міжнародних кредитів, Сталін
запровадив етап безкоштовної мобілізації трудових ре-
сурсів насильницьким шляхом на будівництво заводів,
фабрик тощо. Мільйони людей опинилися в тюрмах або
за «баланду» працювали на так званий соціалізм.
люди були безправні, особливо сільське населення,
яке тоді було у більшості. На колгоспних полях селяни
працювали за трудодні, за якими майже нічого не пла-
тили. Умови життя сільського населення погіршувалися
через надмірні податки, які необхідно було сплачувати за
кожну одиницю свійської тварини, кожну яблуню, кожне
куряче яйце. Тодішній міністр фінансів зверєв «здирав»
останнє з селян.
Сьогодні в Україні дехто незадоволений своїм матері-
альним становищем. Цим людям треба співчувати, а зага-
лом слід піднімати життєвий рівень населення. Але якщо
згадати десятки років сталінської тиранії, то сьогодніш-
нє життя, особливо за умов анексії Криму з боку Росії та
війни на донбасі, яку теж веде РФ, можна зрозуміти. По-
грабовані заводи, фабрики, зруйнована соціальна сфера,
заміновані поля, дороги, підірвані мости. за оцінками
іноземних фахівців, лише для розмінування території
донбасу потрібно 15—20 років. донбас став полігоном
для випробовування нової російської зброї.
історичні події перегукуються. У 1932—1933 роках Ста-
лін організував політику геноциду українського народу,
створивши штучний голод. У селян відбирали все зерно
до останньої жменьки. При спробі виїхати до міст їх роз-
стрілювали загони НКВС. Москва запровадила геноцид
для знищення українського народу.
Цю трагедію визнала більшість цивілізованих країн
світу, у тому числі США, крім Росії.
Наступна біда — так звана Велика Вітчизняна війна
1941—1945 років, під час якої загинуло 8 млн українців.
А диктатор Путін стверджує: «Ми могли перемогти у
війні і без України».
Ще ленін писав, що Росія без України — ніщо.

володимир матвІЄнКо
6
У роки війни було створено 10 фронтів, із них 5 україн-
ських, 3 — білоруських, 2 — російських. з 15 маршалів ет-
нічними українцями були 8. Берлін брали українці.
Перед самою війною провідні машинобудівні заводи
були вивезені з України на Урал. Там вони залишилися
й після війни. основне багатосерійне виробництво леген-
дарних українських танків Т-34, розроблених Харківським
конструкторським бюро, було розгорнуто у 1942—1945
роках на потужних машинобудівних заводах Уралу та Си-
біру, де тривало й у повоєнні роки.
дещо про початок війни. «Киев бомбили, нам объяви-
ли, что началася война» — це слова з московської пісні, яка
ознаменувала початок страшної трагедії воєнних років.
А чому це бомбили Київ, а не Москву, яка так і залиши-
лася неушкодженою до кінця війни? допускаю думку про
те, що Сталін добре знав, скільки українців він задушив
голодом, скільки знищив у концтаборах, скільки вивіз
до Сибіру. Тому в нього був сумнів, що українці захища-
тимуть СРСР, і у нього визрів план, як викликати нена-
висть українців до німців. Над Києвом з’являються літаки
з хрестами, які вщент руйнують Київ. А чи дійсно це були
німецькі літаки? Невже комуністичне «лігво» було в Києві?
Аналогічну картину в сучасних умовах москалі пода-
ють по телебаченню на центральних каналах РФ. Як ві-
домо, у фільмах радянського кінематографа нам показу-
вали, як німці в Білорусії загнали до хліву мирних жите-
лів і спалили їх живцем. Тепер про ту саму Хатинь крем-
лівське телебачення розповідає, що то були не німці, а
українські бандерівці. Яку ще брехню вигадають москалі?
Може, то був НКВС Росії? Брехня на брехні, образа за об-
разою. Так і хочеться нагадати героїчні слова українців:
«Слава нації! Смерть ворогам!», брехунам. Жодному сло-
ву апологетів путінського режиму не можна вірити.
Ще більш масштабним в Україні був голодомор 1947
року. Я живий свідок цієї трагедії. 1 березня 1947 року
мама заходить у хату і каже: «дітки, мушу сказати, що у

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
7
нас більше немає ніяких харчів — ні крупи, ні борошна,
ні сала, ні олії. залишилися тільки клубні картоплі для
посадки весною». Ми розуміли, що таке голод. до нового
врожаю треба було чекати майже півроку.
Надворі весна, а в душі — страх. Це наша реальність.
Адже більшість селян були в такому становищі. за оцін-
ками деяких українських істориків, голод 1947 року був
масштабнішим, ніж голод 1932—1933 років.
Настав березень 1947 року. Вдома жодних продуктів.
Щойно розтанув сніг, люди кинулися на земельні ділянки,
де минулого року росла картопля, щоб знайти хоча б якісь
залишки від неї. з них робили так звані галети, в яких тро-
хи було крохмалю. Не бачив, чи мати сама теж їла.
Пізніше з’явилися лобода та кропива. з цих трав вари-
ли борщ, заправлений молоком, бо мати зберегла корову.
інші селяни порізали своїх корів на м’ясо.
Велику допомогу надавала тьотя Сіма, рідна мамина
сестра, чоловік якої дядько лук’ян працював на свинарни-
ку и щось трохи мав від свиней, але мізер, бо за жменьку
захованого комбікорму саджали до в’язниці.
з приходом весни стала проростати цибуля. і ці два
компоненти — цибуля і молоко — були найкращими де-
лікатесами. любов до цибулі у мене залишилася на все
життя. Спробуйте цю їстівну страву!
На полях підіймалися жита, наливався колос. Якось
ми, хлопчики — сусід Микола та я, пасли корів і виріши-
ли зварити кашу з молодого зерна жита з молоком. Роз-
вели багаття, поставили котелок на вогонь, стала закипа-
ти каша, як раптом із жита виринула двометрова постать
ланового, такого собі контролера за недопущенням роз-
крадання соціалістичної власності. Микола голими рука-
ми хапає гарячий котелок і кидає в копанку з водою. Так
було ліквідовано речові докази, отже, і факт злочину.
Цей же лановий вдруге ганявся за нами на гороховому
полі. декілька кілометрів він бігав за нами по полю, але
ми втекли.

володимир матвІЄнКо
8
Жодного із колосків, які залишалися після косіння, не
можна було підняти з поля. за це теж могли заарештува-
ти.
Я збирав колоски, щоб не пропадало зерно, а отже,
хліб. Щоправда, мені вдавалося не попадатися на очі ла-
новому, бо я добре бігав.
У мами я був єдиним помічником по господарству.
У 13 років я вже косив траву, заготовлював сіно корові на
зиму, рубав дрова та виконував іншу чоловічу роботу. Бог
дав мені силу від прадіда силача Кіндрата.
Мої шкільні роки проходили у складних умовах, осо-
бливо в зимовий період. Ані взуття, ані одягу не було.
Бігав я до школи босим до першого снігу, а потім взу-
вав постоли. Це взуття, зроблене з кори в’язу або липи зі
шнурками. Ноги обмотувались онучами. Пізніше стали
з’являтися сталінські черевики, які були зроблені зі сви-
нячої шкіри та змащувалися дьогтем, щоб не промокали.
Аж у восьмому класі мені купили фуфайку рудого кольо-
ру. Це вже було спасіння від холоду. Такий верхній одяг
мали в ті часи майже всі.
Пам’ятаю, як учитель Віктор Адамович нас, майже з
десяток хлопчиків — учнів 4-го класу, закрив у класі, щоб
ми вчили таблицю множення, а сам пішов додому. Була
холодна осінь. Босі ноги аж посиніли. Тому таблицю мно-
ження я добре запам’ятав. Це, мабуть, було гарним мо-
тивом полюбити математику, яку я знав на «відмінно».
із 52 учнів-однокласників я входив у п’ятірку тих, хто так
знав математику. звісно, важливу роль відіграв учитель,
кандидат фізико-математичних наук іван Костянтинович
Харченко.
з літератури, мови та фізики в мене було «відмін-
но». Що не вдалося здолати, так це хімію. Не сподобав-
ся мені вчитель, якийсь він був нудний та дуже прискіп-
ливий.
У той час у школі проводилися заняття «Готовий до
санітарної оборони». Проводив ці заняття мій двоюрід-

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
9
ний брат дмитро логвинович Матвієнко, який всі прак-
тичні прийоми показував на мені. Можливо, через нього
мені захотілося стати медиком. Після семи класів я склав
вступні іспити до Київського медучилища, але мені сказа-
ли, що я не пройшов за конкурсом. У школі я добре писав
диктанти і тому був упевнений, що не міг написати з по-
милками. На мою вимогу показати мою роботу мені від-
мовили.
Коли я навчався у 9 класі, у школу прийшло запро-
шення до ленінградської медичної академії. На навчання
мене рекомендували школа та сільська рада, але при роз-
гляді в районному центрі в м. Бараші, що на Житомир-
щині, мою кандидатуру відхилили. Виявилося, що батько
мого однокласника Шафаренка написав донос до соціаль-
них органів НКВС, що я є сином «ворога народу». Тому
мою кандидатуру відхилили. Сам же донощик був засу-
джений на 10 років за крадіжку в закладі торгівлі.
Так я зрозумів, що в медицину мені дорога закрита.
Вибір моєї майбутньої спеціальності здійснював-
ся дуже просто. Узявши довідник для вступників у ВНз,
я відшукав навчальний заклад, термін навчання в яко-
му був найкоротшим. Таким був Київський фінансово-
економічний інститут, де студенти здобували спеціаль-
ність за чотири роки, оскільки матеріальне становище
моєї колгоспної сім’ї більший термін не витримало би. Я
набрав необхідну кількість прохідних балів, і мене зараху-
вали. Не можу передати словами ту радість, яка мене охо-
пила, коли побачив своє прізвище у списку зарахованих
до інституту.
Але на мене чекали нові проблеми. за навчання треба
було сплатити за рік 400 крб, яких ані мама, ані сестра не
мали. Виручив випадок.
На стадіоні «динамо» проводилися заняття з фізкуль-
тури. Всі студенти зняли з себе верхній одяг та поклали
його на лави футбольних трибун. Коли я повернувся по
свої речі, то не було мого піджака, який за тих часів був

володимир матвІЄнКо
10
дорогим. Мені довелося ходити в одній сорочці та просто-
му светрі. На допомогу прийшла людмила Фоміна, яка
була профгрупоргом. за її ініціативи мені надали грошо-
ву допомогу 200 крб. і я розрахувався з інститутом за пер-
ший семестр навчання. з нового року треба було знову
платити, та «допоміг» Микита Сергійович Хрущов.
Після Нового року, а вже йшов 1956 рік, відбувся з’їзд
КПРС, на якому, поряд із критикою діяльності Сталіна,
були скасовані кабальні податки на селі та оплата навчання
у вищих навчальних закладах. Мені більше не погрожува-
ли відрахуванням з інституту за несплату за навчання.
Хочу зазначити ще одну деталь. На першому курсі
нам читали предмет «основи марксизму-ленінізму». Ви-
кладач Беляєв на семінарі запропонував студентам ви-
словлювати свої думки. Я і сказав, що після завоювання
більшовиками влади та в процесі будівництва соціалізму
диктатура пролетаріату ніби віджила, оскільки і робочий
клас, і селяни є двома дружніми будівниками соціалізму.
Коли я це виголосив, Беляєв аж підскочив на стільці, пе-
рервав мою промову і крикнув, що я «ревізіоніст» та «во-
рог народу». Але після розкриття культу особистості Ста-
ліна мої одногрупники-студенти дивилися на мене з по-
вагою.
Відбір спеціалізації в інституті відбувався за таким
принципом: найбільш успішних студентів зараховува-
ли до банківського факультету. із 7 груп на фінансово-
економічному факультеті 2 групи були банківські — я був
в одній з них.
Виробничу практику я проходив у відділенні Пром-
банку СРСР у м. Маріуполь донецької області (тоді це
місто називалося Жданів). Нас було троє студентів. По за-
кінченні піврічної практики тодішній керуючий місце-
вим відділенням банку Кленцер Стефан іванович запро-
сив мене на роботу до відділення банку.
Щойно я отримав диплом та поїхав додому в село Біл-
ка Житомирської області, прийшла телеграма з банку та-

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
11
кого змісту: «Володя, приезжай, некому работать. Клен-
цер». Так я достроково приступив до роботи на посаді
кредитного інспектора.
Роботи було сила-силенна. Щойно було прийнято по-
станову Уряду СРСР стосовно розвитку житлового будів-
ництва. Виділялися величезні кошти на будівництво, роз-
вивалися спеціалізовані проєктні інститути, зростала бу-
дівельна індустрія. ділянку роботи відділення, пов’язану з
фінансуванням зростаючих обсягів будівельних робіт, до-
ручили вести мені. згодом мені надали помічника — Пи-
воварову Фаїну лук’янівну. Нам доводилося багато й вод-
ночас оперативно працювати.
Мене вражало батьківське ставлення до мене керуючо-
го Стефана івановича, хоча у своїй родині його я так і не
відчув, оскільки батька ніколи не бачив.
Моє робоче місце було біля вікна, і я часто відчиняв
кватирку. Щоразу бачивши це, керуючий ставав на сті-
лець і зачиняв її. лише згодом я зрозумів, що він це ро-
бив, щоб я не застудився.
Та не тільки в цьому була його людяність. Перед за-
кінченням практики Стефан іванович запросив до себе
в кабінет і сказав: «Володя, приїжджай до нас на робо-
ту. А як женишся, я тобі дам квартиру». Проте мій ша-
новний керуючий навіть не здогадувався, що я так швид-
ко одружусь. і коли через 8 місяців я зайшов до його ка-
бінету зі словами: «Стефане івановичу, я женився», він, не
відводячи очей від якогось друкованого паперу, відповів:
«Я знаю». А через 20 днів за рішенням Жданівської місь-
кої ради народних депутатів я отримав у новому будинку
окрему однокімнатну квартиру з усіма зручностями та ще
й з видом на Азовське море. Я й досі ціную ту велику лю-
дяність, яку проявив керівник установи банку — Стефан
іванович Кленцер.
У колективі відділення банку була спокійна дружня
обстановка, хіба що головний бухгалтер Татарнікова чо-
мусь недооцінювала Стефана івановича як керівника бан-

володимир матвІЄнКо
12
ку. Старший інженер Микола Сигізмундович був експер-
том з інженерних проєктів. Разом із ним у його групі пра-
цювала інженер Сорокіна. з позицій сьогодення мене вра-
жає дружня робота колективу, в якому працювали люди
різних національностей: росіяни, українці, греки, євреї.
Така картина була загалом у донбасі.
за всіх позитивів турбувало одне — низька заробітна
плата — 80 крб на місяць, з яких вираховували податки до
бюджету, податок на бездітність плюс оплата житла. за
цих обставин я не зміг навіть піти у відпустку, бо податки
вираховувалися наперед за два місяці.
Та фінансові труднощі недовго мене засмучували.
Мене запросили читати лекції на бухгалтерських курсах
по вихідних днях. Я викладав такий предмет, як «Фінан-
сування й кредитування будівництва і промисловості», а
згодом і «Статистику», яку добре знав. директор курсів
Жихарев умів визначити та оцінити професіоналізм ви-
кладачів. Викладацька діяльність поповнила мій щомі-
сячний сімейний бюджет на 90 крб чистими.
Пізніше мене запросили на викладацьку роботу до
металургійного інституту. Я читав лекції з політичної
економії.
Через три роки від початку роботи в банку мене за-
просили до донецької обласної контори Будбанку СРСР
на посаду ревізора. Я прийняв цю пропозицію. Керую-
ча обласною конторою д. Перстньова мені сказала: «Про-
працюєте рік і я вам запропоную іншу самостійну робо-
ту»; я це добре запам’ятав. Минув рік і я нагадав Перст-
ньовій її слова. Вона відповіла: «добре. Їдьте зараз до Ар-
темівська і проведіть там ревізію». Після цього мені була
запропонована посада керуючого Артемівським відділен-
ням Будбанку СРСР.
У 1967 році, після чотирьох років роботи в Артемів-
ську, Українська республіканська контора Будбанку СРСР
призначила мене заступником керуючого донецької об-

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
13
ласної контори Будбанку СРСР. На цій посаді я працював
п’ять років.
до речі, жодного разу я не мав проблем з отриман-
ням квартири за місцем нової роботи. У ті часи керівники
вчасно забезпечувалися житлом.
В Артемівську, а згодом у донецьку я обирався депута-
том до місцевих рад народних депутатів. з 2008 року я —
почесний громадянин міста Артемівськ. У 2016 році місту
повернули його історичну назву Бахмут.
за сумісництвом я читав лекції з фінансово-еконо-
мічних дисциплін у донецькому державному університе-
ті. В цей період я навчався заочно в аспірантурі Київсько-
го фінансово-економічного інституту, де згодом захистив
кандидатську дисертацію та отримав учений ступінь кан-
дидата економічних наук.
для мене донбас був великою трудовою школою. Тут
успішно розвивалися вугільна промисловість, металур-
гія, хімічна промисловість, машинобудування, енергети-
ка, сільське господарство та інші провідні галузі еконо-
міки. донбас був розвинутою та культурною територією
України, аж поки ординець Путін не замахнувся на її за-
хоплення.
У донбасі не було безробітних, люди були забезпечені
житлом, мали садові ділянки. Благодатна земля донбасу
була окрасою України. Та втручання РФ у життя Украї-
ни створило умови братерської неповаги, надумана «мов-
на проблема» зумовила у частини населення сепаратист-
ські настрої. Росія захопила великі території, розграбу-
вала провідні підприємства, а російські найманці й досі
ведуть жорстоку братовбивчу війну. Щодня окупанти пе-
реслідують як українських солдатів, так і мирних жите-
лів. лише для того, щоб розмінувати територію донба-
су від москальських мін, буде потрібно не менше 20 років.
дивує, як люди, маючи добре стабільне життя, піддали-
ся окупантам з РФ. донбас, який колись був мудрим і до-
брим для всіх націй, що проживали там, став могильни-

володимир матвІЄнКо
14
ком усього живого, що є на цій землі. Не вірте, люди, ідо-
лам з Кремля, зверніться в помислах до Бога!
Цікаво як мене призначили 1972 року на посаду керу-
ючого дніпропетровською обласною конторою Будбанку
СРСР.
Повертаючись якось із засідання планово-бюджетної
комісії донецької міської ради, я зустрів на порозі будівлі
обласного банку керівника відділу кадрів, який каже: «ось
вам квиток до дніпропетровська. Ви повинні в понеділок
бути у дніпропетровському обкомі партії».
з’явився я вчасно, спочатку до завідувача фінансово-
го відділу, а потім мене представили першому секрета-
рю обкому партії олексію Федосійовичу Ватченку, який
на той час був членом Політбюро ЦК КПУ. Він мене зу-
стрів такими словами: «Так що, будемо працювати чи пи-
сати дисертацію?» Я відповів, що дисертацію я вже напи-
сав, треба тільки захиститися. Він відповів: «Правильно.
Я підписую рекомендацію у Політбюро ЦК КП України і
бажаю успіхів».
Так за рішенням ЦК КПУ Будбанк СРСР видав наказ
про призначення мене керуючим дніпропетровською об-
ласною конторою Будбанку СРСР.
А до того було ось що. олексій Федосійович Ватченко
та Володимир іванович дегтярьов, який очолював доне-
цький обком партії та був кандидатом у члени Політбюро
ЦК КПУ, летіли в одному літаку з Москви. Це мені потім
розповіли однопартійці. Ватченко каже дегтярьову: «Ти
створив у донецьку економічний університет, то, може,
допоможеш нам підібрати спеціаліста на посаду керую-
чого Будбанком». дегтярьов, не кваплячись, відповів, що у
них така сама проблема: «У нас в обласному банку у керу-
ючої Перстньової заступник Тутлаяц, який і сам нічого не
вирішує, і Перстньовій не дає. Ми на перспективу готує-
мо Матвієнка». На цьому Ватченко його перериває і каже:
«дай мені цього хлопця». Так мою кандидатуру схвалило
партійне керівництво України.

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
15
за радянських часів кадри на керівні посади добирали
партійні органи. особливу увагу вони приділяли резерву
кадрів. Так я відпрацював у дніпропетровській області 7
років. Вихідцями з цієї області були Брежнєв, Щербиць-
кий, Ватченко. останній у 1976 році очолив Президію
Верховної Ради УРСР. Апарат дніпропетровського обко-
му партії був вимогливим. Мені довелось безпосередньо
співпрацювати із завідувачем відділу будівництва Воло-
димиром захаровичем Борисовським. згодом я був обра-
ний депутатом дніпропетровської міської ради народних
депутатів та очолив планово-бюджетну комісію.
Економіка дніпропетровської області була представ-
лена підприємствами чорної металургії, машинобудуван-
ня, хімічної промисловості, об’єктами енергетики, інши-
ми виробничими потужностями та розвинутим аграр-
ним сектором. Серед них гігант металургійного комплек-
су — «Криворіжсталь» з найбільшою в Європі домною
No 9, Нікопольський південно-трубний завод — унікальне
підприємство з виготовлення труб різного діаметра для
всіх галузей народного господарства: від величезних труб
для газопроводів до мікротрубочок для використання в
медицині.
Керівники області були суворими та принциповими,
але мені вдалося вписатися в той ритм господарювання, в
якому Промбудбанк займав чільне місце. Високий рівень
вихідців — керівників союзних і республіканських органів
покладав особливу відповідальність на всі обласні струк-
тури, в тому числі й на інвестиційний банк.
Робота у дніпропетровську збагатила мій досвід веден-
ня банківської справи, мені вдалося завоювати авторитет
як у клієнтів банку, так і у керівництва області. Співпраця
з Міністерством чорної металургії сприяла поглибленню
економічного аналізу підприємств металургії, забезпе-
ченню безперебійного фінансування та кредитування но-
вобудов і реконструйованих підприємств: Криворіжсталі,
Нікопольських південно-трубного та феромарганцево-

володимир матвІЄнКо
16
го заводів, гірничих підприємств з видобування марган-
цю, виробництва аміаку в дніпродзержинську, металур-
гійних заводів у дніпропетровську, дніпродзержинську,
вугільних шахт у Павлограді, трубного заводу в дніпро-
петровську та багато інших. В області працювали могутні
будівельні організації: дніпротяжбуд, дніпрожитлобуд,
великі монтажні трести. Вражав розвиток соціально-куль-
турної сфери.
добрі згадки про місто пов’язані ще й із тим, що тут
народився мій син Павло, а дочка ірина вчилась у дніпро-
петровському державному університеті. У цьому закладі
я викладав фінансові дисципліни, тут мені було присвоє-
но звання доцента. Так, поєднуючи ролі банкіра і доцен-
та, я підвищував свій професійний рівень. Мене часто за-
прошували на професійні наради до Москви. Я був одним
із кращих банкірів у банківській системі СРСР.
У 1979 році з Києва надійшла пропозиція обійняти
посаду заступника керуючого Українською республікан-
ською конторою Будбанку СРСР, а через три з половиною
роки мене призначили керуючим цією конторою.
Розповім про деталі свого призначення, які випадково
стали мені відомі. другий секретар ЦК КПУ олексій Ан-
тонович Титаренко телефонує першому секретарю дні-
пропетровського обкому КПУ Євгену Вікторовичу Кача-
ловському та й каже: «Що ви можете сказати про Матві-
єнка, який у вас працював?». Євген Вікторович відповідає:
«Цього хлопця ми взяли з донецька. Він прийшов і сво-
єю шахтарською лопатою вигріб усіляке лайно. Прибор-
кав будівельників, вони ще й досі його побоюються. У бу-
дівництві в нас порядок». Титаренко все зрозумів. Ще раз
наголошую, що партійні органи приділяли багато уваги
оцінюванню кадрів за їхніми діловими якостями.
Посада керуючого інвестиційним банком вимагала ве-
ликих знань, уміння формувати колектив, тримати необ-
хідну виробничу дисципліну. Банк мав бути законослухня-
ним. ось як про мене писав тодішній Голова Правління

роздІл 1
17
Матвієнко Володимир Павлович

володимир матвІЄнКо
18
Батьки Володимира Матвієнка —
Павло олексійович та лукія левківна
У цій хаті народився та виріс Володимир Матвієнко

роздІл 1
19
Щаслива юність — серед однокласників
(Володя Матвієнко третій ліворуч)
із шкільними друзями
(Володя Матвієнко
у другому ряду праворуч)
Випускник
Білківської середньої школи
Володя Матвієнко (1955 р.)

володимир матвІЄнКо
20
Володимир Матвієнко (1960 р.)

роздІл 1
21
Подружжя Володимир та Галина Матвієнки (1960 р.)
з мамою лукією левківною у рідному селі Білка

володимир матвІЄнКо
22
Кленцер С.і .
Керуючий Жданівським
відділенням Будбанку СРСР
з 1945 по 1962 р.
Перстнева д.Г.
Керуюча Донецької обласної
контори Будбанку СРСР
з 1955 по 1980 р.
Хмельницький Г.А.
Керуючий Українською
республіканською конторою
Будбанку СРСР з 1959 по 1982 р.
зотов М.С.
Голова Будбанку СРСР
з 1973 по 1989 р.

роздІл 1
23
Центральний офіс Промінвестбанку до реконструкції

володимир матвІЄнКо
24
Сучасний вигляд Центрального офісу Промінвестбанку

роздІл 1
25
Президент України л.д . Кучма та Голова Правління
Промінвестбанку В.П . Матвієнко під час урочистої
церемонії відкриття Центрального офісу банку (1999 р.)
У касовій залі Центрального офісу Промінвестбаку

володимир матвІЄнКо
26
ділова зустріч з Генеральним директором Маріупольського
металургійного комбінату ім. ілліча В.С. Бойком (2001 р.)
Відвідування АТзТ «Коростенський фарфор» (2001 р.)

роздІл 1
27
Харківське державне авіаційне підприємство (2001 р.)
У шахті імені Артема (м. Кривий Ріг, 2002 р.)

володимир матвІЄнКо
28
Володимир Матвієнко у рідному селі Білка (2002 р.)
Володимир Матвієнко з сином Павлом
у Київському метрополітені (2002 р.)

роздІл 1
29
Відкриття школи Володимира Матвієнка в селі Білка
(2000 р.)
Будинок культури в селі Білка. Стела від земляків
на честь 75-річчя Володимира Матвієнка

володимир матвІЄнКо
30
Село Білка. Майдан Володимира Матвієнка
Село Білка. Новозбудоване кафе

роздІл 1
31
Село Білка. Медико-оздоровчий центр
Село Білка. Молодіжна естрада

володимир матвІЄнКо
32
Музей-студія «Сила патріотизму» Героя України
Володимира Матвієнка напередодні відкриття (2015 р.)
зустріч з бійцями збройних сил України —
захисниками української незалежності (2019 р.)

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
33
Промбудбанку СРСР Михайло Семенович зотов: «Серед
керівників республіканських контор виділявся Володи-
мир Павлович Матвієнко, керуючий Українською респуб-
ліканською конторою Будбанку, а потім — Промбуд-
банку СРСР. Ми висунули його на цю самостійну велику
посаду 1982 року без особливих сумнівів. У свої 44 роки це
був освічений економіст, учений. Він глибоко розбирався
в проблемах фінансування, грошового обігу, кредитуван-
ня, розрахунків, прекрасно знав стан економіки України,
закінчив Київський фінансово-економічний інститут і ас-
пірантуру при ньому, захистив кандидатську дисертацію.
Пройшов шлях від кредитного інспектора в Жданівсько-
му відділенні Промбанку СРСР до заступника керуючого
Українською конторою Будбанку. В той час ніхто так гли-
боко не знав проблем інвестиційного комплексу України,
як Володимир Павлович.
за необхідності під керівництвом Володимира Павло-
вича готувалися аналітичні записки до уряду України, в
яких дуже об’єктивно віддзеркалювалися як позитивні
явища в економіці республіки, так і прорахунки, недоліки
в її розвитку, вказувалися проблеми, які необхідно було
вирішувати керівникам України у промисловості, охоро-
ні здоров’я, культурі.
до думки Володимира Павловича дослухалися, на
основі його записок приймалися важливі рішення. Коли
в республіканській конторі підбивалися підсумки роботи
або обговорювалися принципові проблеми капітального
будівництва, то на такі засідання обов’язково приходили
відповідальні працівники ЦК Компартії України та уря-
ду республіки. Часто були присутні на цих нарадах і пер-
ші особи — голова Ради Міністрів України, його заступ-
ники. Саме тут вони могли отримати вичерпну інформа-
цію про стан справ у капітальному будівництві, дізнати-
ся, які проблеми в ньому потрібно вирішувати передусім.
Я часто бував в Україні, в Києві, обговорював наболі-
лі питання взаємодії з керівництвом республіки. Немало

володимир матвІЄнКо
34
поїздив Україною, де будувалося багато об’єктів всесоюз-
ного значення.
На місці легше було вирішувати проблеми їхнього
фінансування..., забезпечення технікою і матеріалами. У
дніпропетровську ми провели нараду банківських пра-
цівників і будівельників, де розглянули досвід і питання
їх взаємодії. В роботі наради, в її підготовці взяв активну
участь і Володимир Павлович. зумів він також укомплек-
тувати контору обізнаними, висококваліфікованими пра-
цівниками.
Професіоналізм, ділові якості, вони цінуються в усі
часи. Навіть у такі смутно-страшнуваті, як наші. знадо-
бився Володимир Павлович і нинішній, незалежній Укра-
їні — після розпаду СРСР він 1991 року очолив правлін-
ня Національного банку України, а з 1992 року — Про-
мінвестбанк, який зараз входить в 1000 найбільших бан-
ків світу»1
.
У 80-х роках ХХ ст. кредит став активним інструмен-
том формування противитратного механізму господарю-
вання, що стимулювало ефективність виробництва. з удо-
сконаленням механізму фінансування і розрахунків було
запроваджено застосування нових форм комплексних та
полегшених прогресивних конструкцій на об’єкті зага-
лом, що сприяло прискоренню монтажу будинків, лік-
відації приписок обсягів перевезення вантажів та скоро-
ченню витрат на їх перевезення, зменшенню кількості
платіжних документів. Таке нововведення в роботі банку,
апробоване мною ще в донбасі, набуло поширення на бу-
довах України.
Хочу звернути увагу на декілька знаменних для
мене років: 1988 рік, коли вперше вдалося запровадити
комп’ютерну технологію в банківській справі; 1990 рік,
коли розпочався процес творення нових банків на осно-
1 Зотов М.С . Я — банкир: от Сталина до Путина. М., 2004.
С. 242 —244 .

роздІл 1. Життязаумоврадянщини
35
ві їх комерційної діяльності; 1991 рік, коли Україна стала
незалежною.
з 1 січня 1988 року розпочали свої операції 6 но-
вих банків: держбанк СРСР, перетворений на емісійний
центр, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Жит-
лосоцбанк СРСР, ощадбанк СРСР та зовнішекономбанк
СРСР. Нерівномірний розподіл клієнтури між банками
створив надмірне навантаження в одних банках і водночас
брак кваліфікованих кадрів та привільніші умови в інших.
Промбудбанк СРСР, якому була передана майже вся
клієнтура колишнього держбанку СРСР, страждав від пе-
ревантаження операційного дня через відсутність необ-
хідної кількості працівників. Так, Українська республікан-
ська контора Промбудбанку СРСР отримала додатково
лише 300 осіб, що за умов застарілої обчислювальної
техніки створювало збої в роботі, величезну завантаже-
ність колективу банку. Єдиним виходом з такої ситуації
було впровадження новітньої обчислювальної техніки —
комп’ютерів.
Уже в березні 1988 року мені вдалося побувати в Бір-
мінгемі (Велика Британія) на підприємстві, де виготовля-
ли найпотужніші на той час комп’ютери з процесором
386. за допомогою Промбудбанку СРСР я отримав дов-
гостроковий кредит (понад 1 млн фунтів стерлінгів) у зо-
внішекономбанку СРСР. Через кілька місяців комп’ютери
були доставлені в Київ. обчислювальний центр, який
працював на машинах «Мінськ-32», швидко переорієнту-
вався на персональні комп’ютери. Їх апробація в устано-
вах банку дала змогу перейти до широкого впровадження
комп’ютерної технології в роботу установ банку. Ми пер-
шими в Україні перейшли на комп’ютерну обробку пла-
тіжних документів. обчислювальний центр був реоргані-
зований у комп’ютерний, де розроблялися комп’ютерні
програми.
особливим для мене став 1991 рік, коли Верховна Рада
обрала мене Головою Національного банку України. Про-

володимир матвІЄнКо
голошення запровадження української національної ва-
люти було сміливим кроком, адже після цього ще більш
як півроку проіснував Радянський Союз. і у серпні того
самого року була зроблена спроба придушити прагнен-
ня українського народу до незалежності. Приїзд до Киє-
ва генерала Варенникова тому свідчення. Колишній голо-
ва фракції Верховної Ради Володимир Пилипчук сказав
мені, що я теж був у списку осіб, які підлягали страті в
разі придушення руху за незалежність. остаточну крапку
в цих подіях поставив грудневий референдум 1991 року,
коли український народ об’єднався в єдиному прагненні
до незалежності.

37
Розділ
Перші кроки
до незалежності
України
ішов 1991 рік, а з ним і розпад Радянського Со-
юзу. Колишні радянські республіки заявили
про вихід із СРСР після зустрічі Бориса Єльци-
на, леоніда Кравчука і Станіслава Шушкеви-
ча у Біловезькій Пущі. Спочатку — республіки
Прибалтики, потім Росія, Україна, Білорусь.
Борис Єльцин як ініціатор спільної домов-
леності про вихід зі складу СРСР керувався сво-
їми інтересами: він поступився російським ім-
перським характером заради досягнення пере-
ваг над Михайлом Горбачовим. Це йому вда-
лося.
Вихід України з Радянського Союзу був по-
зитивно сприйнятий більшістю населення
України. Потужна промисловість, розвинута
наука, багаті чорноземи давали Україні най-
більше переваг над іншими республіками і
впевненість у швидкому зростанні економіки
та життєвого рівня народу. Це прогнозували й
зарубіжні експерти.
Розпочався процес творення української
державності. однією зі складових незалежнос-
ті України було створення Національного бан-
ку України. 6 червня 1991 р. Верховна Рада Ук-
раїни майже одноголосно обрала мене Голо-
вою Правління Національного банку України.

Володимир матВіЄнко
38
згідно із законом України «Про банки і банківську ді-
яльність», ухваленим Верховною Радою України 20 берез-
ня 1991 року, Українська республіканська контора держ-
банку СРСР перетворювалася на Національний банк
України зі статусом центрального емісійного банку дер-
жави. Але понад два місяці голова держбанку СРСР Ві-
ктор Геращенко не підписував наказ про звільнення то-
дішнього керуючого Українською республіканською кон-
торою держбанку СРСР Василя Буряка, що не давало
мені змоги розпочати роботу.
Цей час був використаний мною для проведення важ-
ливих зустрічей з представниками фінансових кіл захід-
них країн. з групою народних депутатів я виїхав до вели-
ких банків Європи — Великобританії, Франції, Німеччи-
ни, Швейцарії, Австрії тощо. Будучи представленим ке-
рівникам цих банків, я відчув, з якою великою повагою
сприймає Європа шлях України до незалежності.
Мої робочі плани були пов’язані також і з США. Так,
у Нью-Йорку відбулась важлива зустріч з видатним еко-
номістом, мільярдером джорджем Соросом. Він запро-
сив мене до себе додому. Розмова тривала майже чотири
з половиною години. обговорювався досвід США із вве-
дення в обіг долара. Так, у США був встановлений пере-
хідний період для введення власних грошей тривалістю
два роки. В цей період функціонували так звані тимчасові
гроші — купони багаторазового використання з відповід-
ним поліграфічним захистом. Під час обговорення дета-
лей запровадження грошей ми дійшли висновку, що цей
досвід слід застосувати й в Україні.
Наступного дня я зустрівся з мільярдером дональдом
Трампом, нинішнім Президентом США. На той час це був
статний молодий чоловік з красивим чубом немов у запо-
різького козака. Розмова йшла про інвестиції в українську
економіку. Він мені подарував дві свої книги з особистим
автографом: «Володимиру від Трампа», люб’язно при-
йняв моє запрошення приїхати до Києва та сказав: «Во-

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
39
лодимир, я приїду до тебе в Київ і подарую твоєму бан-
ку 35 мільйонів доларів». Наша розмова тривала близько
40 хвилин.
і ще один цікавий факт. Був серпень 1991 р., коли мос-
ковське «ГКЧП» намагалось повернути хід подій у своє
«більшовицьке» русло з досвіду Ульянова (леніна) та Ста-
ліна. В Криму інформаційно блокується Михайло Горба-
чов, у Києві з’являється десант з генералом Вареннико-
вим. Все завмирає, всі чекають, що буде далі.
У цей час я вже другий місяць керував Національним
банком України. з Москви сипалися телеграми ніби з
«рога достатку» щодо негайного виконання грошових пе-
реказів. Ті, що суперечили інтересам України, я не вико-
нував. Назбиралася купа розпорядчих документів. Шалений
тиск був з боку Голови Правління Акціонерного комер-
ційного аграрно-промислового банку Вадима Гетьмана
з вимогами надання дозволу на виконання московських
розпоряджень.
У день путчу все завмерло. Телефоную леоніду Крав-
чуку — Голові Президії Верховної Ради. домовився про
зустріч. Місто наче вимерло. Ні перехожих, ні міліціоне-
рів. У будинку Верховної Ради один постовий міліціонер,
а в приймальні Кравчука — один охоронник. Немає жод-
ного депутата.
доповідаю леоніду Макаровичу щодо розпоряджень з
Москви. запитую: «Що будемо робити?». Відповідь: «Ви-
конуватимемо рішення Верховної Ради». з цим я і пішов
до Національного банку. згодом мені вдалося переорієн-
тувати з Москви до Національного банку України грошо-
ві потоки за експортними операціями. Голова держбан-
ку СРСР з цього приводу заявив на засіданні Правління
держбанку СРСР, що Матвієнко «розвалив Радянський
Союз».
далі всім відомо. Україна проголошує незалежність.
НБУ будує власну грошову і банківську систему. Але як
будує?

Володимир матВіЄнко
40
Бажання негайно мати власні гроші у представників
Руху було настільки велике, що всілякі спроби обґрунту-
вання стратегії грошово-кредитної політики НБУ сприй-
мались як ворожі, що дуже заважало роботі. У той же час
уряд не підтримував поспішність у питанні введення влас-
них грошей, проте відкрито його представники цього не
висловлювали. Патріотичний порив демократичних сил
у Верховній Раді України суттєво впливав на рішення, які
приймали керівники держави — леонід Кравчук, іван
Плющ, Вітольд Фокін.
Можете собі уявити вимоги голови Комісії з питань
економічної реформи, народного депутата Володимира
Пилипчука та його соратника, «спеціаліста» по грошах
Михайла Швайки, які вже через три місяці після мого
вступу на посаду Голови Національного банку вимагали
від мене введення власних грошей за тих обставин, що в
Україні гроші ніколи не друкувались, поліграфічного об-
ладнання для друкування грошей не було, асигнування
уряд не виділяв.
Протягом усього 1991 р. у грошовому обігу діяв кар-
бованець, тобто радянський «рубль». У другій половині
1991 р. виник певний дефіцит готівкових грошей для ви-
плат заробітної плати, пенсій, стипендій, що стало осно-
вною причиною порушень термінів цих виплат. за таких
умов треба було шукати вихід із складного становища,
оскільки Росія не встигала друкувати готівку навіть для
себе, не кажучи про тих, хто вже налаштувався на само-
стійність.
На одній із чергових нарад Вітольд Фокін звернувся до
присутніх із проханням висловити пропозиції, як можна
поліпшити справу своєчасного задоволення населення го-
тівковими коштами. Тоді й було запропоновано ввести в
готівковий обіг купони багаторазового використання, що
дало б змогу одночасно вирішити питання як забезпечен-
ня грошового обігу готівковими коштами, так і нормова-
ного споживання різних продуктів і товарів.

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
41
згодом ця пропозиція була підтримана і Верховною
Радою, і урядом. У лексиконі депутатів Верховної Ради
з’явилося нове словосполучення «купони багаторазово-
го використання». Вони мали докорінно відрізнятися від
своїх попередників: виглядом, подібним до грошей; зна-
чно надійнішим захистом від підробки; знаходженням в
обігу нарівні з рублями (як самостійні грошові знаки).
Шляхом їх запровадження планувалося здійснити
перший етап грошової реформи в Україні. В липні 1991 р.
у Верховній Раді почалися дебати з приводу того, чи дру-
кувати спершу купони, чи одразу гроші. Противники ку-
понів доводили, що це недешево обійдеться країні і від-
тягне введення власної грошової одиниці. Прихильни-
ки ж казали, що на друкування грошей потрібно значно
більше валюти, ніж на друкування купонів, і що таких
коштів Україна не має (вся валюта була зосереджена у зов-
нішекономбанку в Росії).
окрім того, стабілізувати нові гроші і впорядкувати їх
обіг можливо було лише за умов бездефіцитності бюдже-
ту, наявності золотовалютного запасу, насиченості спо-
живчого ринку товарами.
Жоден із цих пунктів на той час не виконувався. У
1991 р. Україна вперше спланувала бюджет з дефіцитом
40 млрд рублів (додаткові витрати були пов’язані з борга-
ми колишнього Союзу, які покривалися з бюджету кра-
їни, а також зі створенням нових державних структур —
армії, митниці та ін., збільшенням пенсій тощо). золотий
запас залишався в Росії (там він і донині), достатньо валю-
ти Україна не мала. дефіцит багатьох споживчих товарів
був нормальним явищем (до того ж відбувався загальний
спад виробництва).
Трохи згодом я прокоментував цю ситуацію: «Склад-
ність питання про гроші не тільки в їх виготовленні. Якщо
ми вводимо власну грошову одиницю (а після проголо-
шення незалежності України це звичайна необхідність),
то потрібно розробити і прийняти певні законодавчі

Володимир матВіЄнко
42
акти. Концепцію грошової реформи, масштаб цін, новий
курс грошової одиниці до валют іноземних держав. інак-
ше нас заблокують... На все це потрібен час, і його дадуть
купони багаторазового використання»1
.
Тим часом суперечки тривали, друкарський верстат
ледь встигав за емісійними процесами, а становище в
Україні дедалі погіршувалось. Врешті-решт Кабінет Міні-
стрів 23 серпня 1991 р. видав розпорядження, яким ство-
рив комісію для проведення переговорів із французькою
фірмою «імпрімері Спесіаль де Банк» на друкування ку-
понів багаторазового використання.Проте введення купо-
нів в Україні ускладнювало те, що потрібно було врахову-
вати не тільки економічні, а й політичні умови «гри».
По-перше, якщо ввести купони на повний обсяг готів-
кового обігу на товари та послуги, можна стримати пря-
му грошову емісію з Росії, що сприятиме стабілізації но-
вої валюти, захистить ринок споживчих товарів, знизить у
суспільстві напругу, обумовлену переходом від однієї ва-
люти до іншої. Але при цьому порушилась би домовле-
ність держав — членів СНд про рублеву зону. Росія на-
віть попередила про те, що в разі повного введення Украї-
ною купонів обсяг грошей, які знаходяться в обігу в Укра-
їні (близько 35 млрд карбованців), вона зарахує як борг
перед нею. На таку погрозу можна було б не реагувати,
якби перед цим був проведений розподіл золота, алмаз-
них та інших цінних металів і Україна отримала б свою
частку, а також розподіл валютних фондів та боргів.
оскільки ця робота урядами не була проведена, а роз-
рахунки між банками держав — членів СНд проводилися
через кореспондентські рахунки, Росія дійсно могла зро-
бити такі фінансові операції, за яких Україна не одержа-
ла б своєї частки загальних активів і пасивів колишнього
держбанку СРСР.
1 Урядовий кур’єр. 1991. No 27 (вересень).

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
43
Росія могла також перевести Україну на розрахунки
по світових цінах, взявши за розрахункову грошову оди-
ницю долар США і значно підвищивши ціни на експорт
в Україну. Це могло призвести до згортання економіч-
них відносин, а також підриву стабільності української
валюти.
По-друге, при введенні в дію купоно-карбованців у
готівковому і безготівковому обігу і цілковитому вилу-
ченні з грошового обігу рублів Росія могла зробити по-
вну економічну блокаду, а з метою розриву економіч-
них відносин між товаровиробниками — здійснити захо-
ди щодо знецінення купоно-карбованців шляхом різко-
го підвищення курсу рубля відносно купоно-карбованця.
Необхідно зважати на те, що Україна не мала необхідно-
го запасу золота, діамантів, вільно конвертованої валю-
ти і забезпечення хоча б її внутрішньої конвертованості.
Могло статися, що іноземні держави просто не визнали б
купоно-карбованця.
По-третє, якщо в готівковому обігу залишити на рів-
них правах і рублі, і купони багаторазового використання,
подібно до того, як це було з одноразовими, інфляція мо-
гла б зростати відповідно до її темпу в інших країнах ру-
блевої зони.
Тому на той час найбільш прийнятним та ефективним
було збереження в готівковому обігу частки рублів поряд
із впровадженням купоно-карбованців на промислові то-
вари і продукти, включаючи громадське харчування.
Цей захід міг захистити споживчий ринок і забезпечи-
ти повною мірою населення готівкою, крім того, деякою
мірою зберегти нормальні відносини з Росією. Введення в
обіг купонів можна було б мотивувати відсутністю достат-
ньої кількості готівки. завдяки цьому заходу населення за-
безпечувалося необхідною кількістю готівки і мало мож-
ливість вільного проїзду територією колишнього Радян-
ського Союзу. Не створювалось перешкод для проведення
розрахунків із країнами СНд. Проте навіть і в цьому, май-

Володимир матВіЄнко
44
же ідеальному, варіанті проглядались недоліки, зокре-
ма можливість швидкого знецінення купоно-карбованців
через їх скуповування громадянами за рублі, тобто різ-
ко послаблювалась можливість контролю за інкасацією
купоно-карбованців, що зменшувало захист споживчого
ринку2.
У 1991 р. обсяг емісії готівки на одного жителя Украї-
ни становив 269 руб., а в Росії — 603 руб. У Росії інфляція
була вище у 1,3 раза. Висновок очевидний: спільна гро-
шова система, що продовжувала тривалий час функці-
онувати після розпаду СРСР, була, за суттю, тією струк-
турою, через яку економічний суверенітет країн СНд, у
тому числі й України, зберігав багато в чому декларатив-
ний характер.
Анатолій Гальчинський, згадуючи ці часи, зазначає:
«Це зобов’язало керівництво країни діяти у питаннях про-
ведення грошової реформи сміливо й рішуче. Та все, на
що ми виявились здатними на старті реформ, це запро-
вадити у готівковий обіг з 10 січня 1992 року квазігрошову
одиницю — купон багаторазового використання. Це був
виправданий, однак занадто обережний крок. Його пози-
тивне значення полягало у тому, що Україна змогла уник-
нути небезпечного для суверенітету держави удару пла-
тіжної кризи.
Водночас цей крок не означав виходу України з рубле-
вої зони. Це був напівзахід, який ще більшою мірою по-
силив диспропорції у грошовій сфері. Весь безготівковий
обіг, а це основа економіки, продовжував обслуговувати-
ся грошовою одиницею іншої держави — російським ру-
блем. Як наслідок, ми отримали надзвичайно занепалу
2 Матвієнко В.П . Концепція першого етапу грошової рефор-
ми в Україні шляхом введення в обіг купонів багаторазового ви-
користання.

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
45
грошову систему, при якій готівковий та безготівковий
обіг виявилися різними емісійними центрами»
3
.
Це розуміли й у вищих ешелонах влади України, од-
нак на рішучіші кроки на той час ніхто не наважився. Так,
24 березня 1992 р. Верховна Рада конституційною більшіс-
тю схвалила запропоновані Президентом України «осно-
ви національної економічної політики України», або, як
їх називали, «Український НЕП», в якому радикальне ре-
формування сфери грошових відносин розглядалося як
основна і невід’ємна ланка економічних перетворень.
Єдиною реальною можливістю забезпечення неза-
лежного розвитку України, підкреслювалося в цьому до-
кументі, є «повний вихід із карбованцевого простору і не-
гайне запровадження власної валюти. Спочатку цю роль
повинні виконувати купони. При цьому вони мають за-
провадитися у весь обіг, як готівковий, так і безготівковий.
Все це необхідно здійснити без затримки. лише у тако-
му разі російський виток цін не затягне Україну до своєї
орбіти. У протилежному випадку схема національної ка-
тастрофи невідворотна. Проведення в життя цих заходів
стане вирішальною передумовою здійснення грошової
реформи одночасно з введенням в обіг гривні»4
.
отже, з 10 січня 1992 р. в обігу з’явилась так звана пе-
рехідна українська валюта, яка на першому етапі випла-
чувалась населенню не менше одного разу на місяць з роз-
рахунку 25 % місячної суми доходів після їх оподаткуван-
ня та інших обов’язкових виплат, але не більше 400 кар-
бованців. Решта грошей виплачувалась у карбованцях,
за які все ще можна було придбати продукти на підпри-
ємствах громадського харчування; кондитерські і борош-
3 з виступу Гальчинського А.С . Грошові реформи в зарубіж-
них країнах: досвід та уроки для України. Матеріали міжнар.
науково-практ. конференції. К., 1996.
4 «основи національної економічної політики України» від
24.03 .92.

Володимир матВіЄнко
46
няні вироби, напої у кафетеріях, на підприємствах роз-
дрібної торговельної мережі, товари в художніх салонах
Спілки художників України; газети, журнали, книжкову
та іншу друковану продукцію; товари у скупних і комісій-
них непродовольчих магазинах; зоомагазинах; протезно-
ортопедичну продукцію та деякі інші товари.
Купони критикували з усіх боків, їх звинувачували в
усіх негараздах молодої Української держави, проте вже
через невеликий проміжок часу, підсумовуючи, мож-
на було зазначити, що загалом купонна система себе ви-
правдала. На мою думку, Україна однією з перших серед
незалежних республік колишнього Союзу зуміла швид-
ко виготовити добре застраховані від підробки купони і
тим самим захистити свій ринок. Що б не говорили за-
раз про доцільність таких заходів, без них ми би не вижи-
ли. Саме завдячуючи купонній системі в Україні вдалося
уникнути гострої готівкової кризи, яка назрівала на межі
1991—1992 рр. Це сприяло стабілізації економічної ситуа-
ції та соціально-політичного становища.
Введення Україною купонів як платіжного засобу Ро-
сія розцінила скоріше як політичний виклик, а не еконо-
мічно доцільний крок. «з економічної точки зору цей за-
хід не зможе захистити національні ринки від вимивання
товарів та здатний лише зашкодити економічним рефор-
мам»,— заявив економічний радник російського уряду
А. Улюкаєв5. На його думку, спроба витіснити карбова-
нець з обігу на території України остаточно зруйнує ін-
теграційні зв’язки з Росією та сильно вдарить передусім
по українській економіці, яка меншою мірою захищена
від монополізму. і якщо керівництво України буде про-
довжувати політику самоізоляції та карбованцевої інтер-
венції в Росію, остання повинна буде форсувати підготов-
ку власної валюти з тим, щоб забезпечити стійкість своєї
грошової системи.
5 Известия. 1992. 16 січня.

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
47
Такі дії Росії виявились продуманою та цілеспрямова-
ною політикою, що базується на її ресурсних експортно-
валютних можливостях, залежності України від економіч-
них зв’язків двох держав, узурпації Росією правонаступ-
ницьких функцій союзної фінансової, банківської та ін-
ших систем, а також володінні друкарським верстатом
усього рублевого простору.
Незважаючи на рішучість президентської програми
щодо негайного виходу України з рублевої зони, ситуація
продовжувала залишатися незмінною протягом тривало-
го періоду — майже вісім місяців 1992 р. Це був період по-
вного колапсу сфери грошових відносин та втратою Укра-
їною конкурентних переваг, що існували до проголошен-
ня незалежності.
Критична ситуація поглибилася, коли 1 липня 1992 р.
Росія в ініціативному порядку запровадила нову систему
взаєморозрахунків через кореспондентські рахунки роз-
рахункового центру Центрального банку РФ. за цих умов
можна було б запровадити купон у безготівковий обіг та
встановити його офіційний курс до російського рубля і,
таким чином, повністю вийти з рублевої зони (саме так
вчинили Прибалтійські держави — латвія, литва та Ес-
тонія). однак цього не сталося. В результаті створились
умови для здійснення масових фінансових спекуляцій,
пов’язаних з переводом грошей з однієї форми обігу в
іншу, їх осідання у російських банках.
Росія практично повністю зупинила оплату україн-
ських товарних поставок. лише протягом вересня—жов-
тня 1992 р. обсяги платежів до Росії становили 530 млрд
руб., тоді як зворотні платежі — лише 80 млрд. На почат-
ку листопада ЦБ РФ затримав платежі українським поста-
чальникам за товари на суму 330 млрд руб. Та впливати на
цю ситуацію НБУ не міг, бо фактично цю функцію реалі-
зував ЦБ РФ.

Володимир матВіЄнко
48
Результати відомі. Економіка України з урахуванням
виключно питомої ваги російського ринку виявилась по-
вністю підірваною.
7 листопада 1992 р. відбулася нарада, в якій бра-
ли участь: л.М. Кравчук, л.д. Кучма (на той час щойно
призначений Прем’єр-міністром), Г.о. П’ятаченко (мі-
ністр фінансів), його заступник М.і. Сивульський, тодіш-
ній віце-прем’єр В.М. Пинзеник та Голова Правління НБУ
В.П . Гетьман. леонід Кравчук виступив з коротким вступ-
ним словом, обґрунтовуючи необхідність негайного за-
провадження купоно-карбованців у сфері безготівкових
розрахунків. Фактично всі учасники зустрічі підтримали
його, крім Вадима Гетьмана. особливо наполягав на не-
гайному виході з рублевої зони Віктор Пинзеник.
Вадим Гетьман висловив розчарування такою «одно-
стайністю», зауваживши, що доки не розподілено баланс
держбанку СРСР, не звірено розрахунки, не одержано
згоду Москви на розподіл золотовалютного запасу, акти-
вів і пасивів, вихід із рублевої зони «означатиме самопо-
карання».
Незважаючи на це, учасники наради остаточно ви-
рішили запровадити в обіг карбованець 16 листопада
1992 р., тобто реформу провести протягом 10 днів6. Таким
чином, Президент України підписав Указ «Про реформу
грошової системи України», згідно з яким з 12 листопада
1992 р. купоно-карбованець було запроваджено і в безго-
тівкову сферу. Функції рубля в грошовому обігу припи-
нились.
із запровадженням у безготівковий обіг український
купоно-карбованець отримав статус тимчасової націо-
нальної банкноти. Він був проголошений єдиним засобом
платежу на території країни.
6 Гетьман В. Маловідома передісторія реформи. Вісник
НБУ. 1997. No 9.

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
49
Було встановлено офіційний курс відносно російсько-
го карбованця: 1,45 купоно-карбованців за 1 рубль. Укра-
їнський карбованець, «отримавши статус» національної
валюти, успадкував від рубля тенденцію до неухильного
падіння курсу. 12 листопада 1992 р. обмінний курс карбо-
ванця до долара США становив 403 крб за 1 долар, 3 лю-
того 1995 р. — 1 16900 крб за 1 долар (за цей проміжок часу
курс карбованця відносно долара впав у 290 разів!). Тим-
часовий статус українського карбованця знецінив резуль-
тати грошової реформи — всі ресурси, що мала Україна,
були спрямовані на підтримку функціонування неефек-
тивної економіки. Це і стало причиною швидкого падіння
обмінного курсу карбованця.
Я передбачав сумну долю цього заходу і навіть нама-
гався врятувати ситуацію, попереджаючи уряд та Прези-
дента України леоніда Кравчука: «В урядовій комісії з пи-
тань обігу купонів багаторазового використання розгля-
дався проєкт негайного витіснення купонами рублевої
валюти з готівкового і безготівкового обігу в Україні. Не-
зважаючи на заперечення Голови Правління Національ-
ного банку, цей проєкт одержав підтримку членів уря-
дової комісії. Реалізація цього проєкту не тільки не дасть
позитивних наслідків, а й може завдати економіці Украї-
ни значної шкоди.
По-перше, після лібералізації цін в Україні їх рівень
нижчий, а наповнення ринку не краще, ніж у Росії. Тому
загроза для України рублевої інтервенції з Росії значно
ослабла і захисна роль загальної «купонізації» обігу втра-
тила актуальність. Якщо згодом ситуація на ринках змі-
ниться на користь України і загроза рублевої інтервен-
ції посилиться, то загальна «купонізація» не відверне її,
оскільки неорганізований ринок буде обслуговуватися ру-
блевою валютою і через нього буде здійснюватися відтік
товарів з України.
По-друге, загальне витіснення рублів купонами буде
означати вихід України з рублевої зони. Це підштовхне

Володимир матВіЄнко
50
Росію до негайного випуску власних грошей, як про це не-
одноразово заявляли представники її уряду. Внаслідок та-
кої реформи Росія може відносно стабілізувати свої гро-
ші, чому будуть сприяти певні її успіхи в проведенні еко-
номічної реформи. Україна ж залишиться з грошовими
сурогатами — купонами, які під тиском сильнішої росій-
ської валюти будуть швидко знецінюватись. Це не тільки
погіршить становище нашого внутрішнього ринку і ста-
новище економіки загалом, а й ускладнить підготовку і
проведення грошової реформи в Україні.
По-третє, запровадження купонного карбованця в
безготівковий обіг значно ускладнить банківське обслуго-
вування українських підприємств, внесе багато суб’єктив-
ного в їхні зв’язки з комерційними банками, оскільки
останні будуть визначати курс купона до рубля насампе-
ред у власних інтересах. Виникнуть додаткові перешкоди
на шляху розвитку зв’язків наших підприємств з підпри-
ємствами країн-членів СНд. Адже буде встановлена бан-
ківська монополія на рублеву валюту в Україні.
Більше того, об’єктивно немає потреби запроваджу-
вати купони в безготівковий обіг. Нам не загрожує інтер-
венція безготівкових рублів з Росії. з нею Україна має де-
фіцитний платіжний баланс, і отже, наші платежі Росії в
рублях більші, ніж надходження від неї. для підприємств
України більш реальна загроза дефіциту рублевої валю-
ти, ніж її надмірність. Ця загроза ще більше посилиться
після подальшої лібералізації цін на енергосировинні ре-
сурси...
лише після повної підготовки до випуску гривні мож-
на буде замінити в безготівковому обігу рублеву валюту
на купонний карбованець»7
.
здавалося б, чітка аргументація (яка, як показав час,
була абсолютно правильною) повинна була змусити за-
7 доповідна записка Голови Правління НБУ Матвієнка В.П .
Президенту України Кравчуку л.М. від 02.03 .92.

р о з д і л 2 . Перші кроки до незалежності України
51
думатись, — може й справді треба діяти якось інакше?
Але ні.
Припускалося, що карбованець «візьме на себе весь
удар» від того, що може трапитися з грошима, і тоді буде
запроваджена гривня. На думку керівництва країни, на
момент стабілізації економіки купон повинен повністю
себе вичерпати і в ролі грошей у «стабілізованій» еконо-
міці має виступити гривня. Проте грошову реформу про-
довжували відкладати на невизначений термін. А, напри-
клад, американці вже через два роки після функціонуван-
ня купонів ввели в обіг долар, який є незмінним й до сьо-
годні.
Серед пострадянських країн грошова реформа в Укра-
їні була останньою. Естонія, латвія і литва запровадили
власну грошову одиницю у 1992 р. Росія, Білорусь, Мол-
дова, Азербайджан, Киргизстан, Казахстан і Узбекис-
тан завершили процес запровадження власної грошової
одиниці у 1993 р. У нас же до вересня 1996 р. в обігу були
купоно-карбованці, які не виконували в повному обсязі
грошових функцій, зокрема еквівалентного обміну й на-
копичення, та, відповідно, не могли служити інструмен-
том інвестиційного процесу в країні.
Грошову реформу в Україні, проведену 1996 р., Ві-
ктор Ющенко назвав «найкращою реформою у світі». На-
справді це була грабіжницька реформа. Гроші, накопи-
чені громадянами, та кошти у статутних фондах підпри-
ємств «згоріли дотла». Економіка й населення почали
новий етап розвитку з нуля. Я публічно виступав проти
таких дій. Проте Віктор Пинзеник та Віктор Ющенко
провели свою дискримінаційну лінію.
за суттю, результати грошової реформи — це не лише
факт введення в обіг нових грошових знаків (української
гривні), а й справжній іспит на системність перетворень
в економіці країни. Грошова реформа могла б стати уні-
кальним шансом для влади наповнити новим змістом
грошово-кредитні відносини, побудувати ефективну бан-

Володимир матВіЄнко
ківську систему, здатну взяти на себе функцію локомоти-
ва ринкових трансформацій. Але, на жаль, українська ре-
форма 1996 р. не була ефективною, не зменшила функціо-
нальної розбалансованості грошової системи, навпаки, рі-
вень монетизації економіки України залишився гранично
низьким, а рівень доларизації грошової маси продовжу-
вав зростати.
Сучасний рівень державного керування в Україні від-
дзеркалює досвід старої системи, особливо методи «го-
лого» адміністрування, волюнтаризму. Це проявляється
в багатьох рішеннях вищих ешелонів влади. Чітке керу-
вання і виважені економічні реформи — головні напря-
ми, що забезпечать розвиток України. Це — найскладні-
ші питання, оскільки йдеться про відповідальність влади
перед суспільством.

53
Розділ
Формування
банківської системи
україни
Банківська система будь-якої країни віддзерка-
лює її економічний уклад, механізми товарно-
грошових відносин, її соціально-політичний
розвиток. Грошова одиниця і банківська сис-
тема — це своєрідні прапор і герб держави.
Проаналізувавши стан грошового обігу і бан-
ківської системи, можна зробити висновки про
рівень економічного та політичного розвитку
країни.
Банківська система — це сукупність банків
країни та їх філій, які функціонують у відповід-
ному правовому полі, і система відносин бан-
ків між собою, зі своїми клієнтами, органами
влади та іноземними структурами. Ефектив-
ність функціонування банківської системи за-
вжди оцінюється з позиції, наскільки якісно
вона обслуговує економіку країни, чи достат-
ньо грошей в обігу, чи не накопичуються вони
поза банками і особливо — чи не збільшуєть-
ся тіньовий обіг грошової маси. Постійне під-
тримання пропозиції грошей на рівні попиту
на грошовому ринку та забезпечення стабіль-
ності грошей є головними завданнями банків-
ської системи.
Як будь-який системний об’єкт, банківська
система постійно еволюційно розвивається, цик-

володимир матвіЄнко
54
лічно проходячи етапи становлення, зростання, стагнації,
оновлення, нового зростання та ін. Її розвиток безпосеред-
ньо пов’язаний із конкретним етапом розвитку економіки
країни, особливостями її соціально-політичного станови-
ща. В умовах стагнації національного виробництва і зане-
паду державотворення в країні розвиток банківської сис-
теми впродовж тривалого періоду практично є неможли-
вим.
існує два основних шляхи формування банківської
системи: еволюційний і революційний. окремі банківські
системи проходили обидва ці етапи.
Еволюційний процес формування банківської системи
передбачає тривалий етап її розвитку. Цим шляхом фор-
мувалися банківські системи більшості економічно розви-
нутих країн світу. Перші банківські послуги у стародавні
часи надавали храми, в яких зберігали цінності, особливо
під час воєн. з того часу до періоду, коли в XVII ст. банки
почали обслуговувати товарно-грошові потоки, надава-
ти комерційні кредити, пройшли століття. Проте період
створення окремих багатофункціональних комерційних
банків ще не можна розглядати як завершення форму-
вання банківської системи. Вона стає цілісною і заверше-
ною лише з диференціацією банків на такі, що формують
грошово-емісійну політику, і такі, що безпосередньо об-
слуговують рух грошової маси і надають послуги клієнтам.
завершена банківська система набуває пірамідальної
форми і стає дворівневою. Перший рівень — це централь-
ний банк з особливими, притаманними лише йому функ-
ціями. Перший центральний банк було створено в Шве-
ції (Риксбанк) у 1668 р. У 1694 р. засновано Банк Англії.
У Франції, Великобританії, Німеччині, США центральні
банки були створені значно пізніше. Так, Федеральну ре-
зервну систему США засновано лише 1913 р.
другий рівень банківської системи — це сукупність
комерційних банків. до них належать як державні, так і
банки, що знаходяться в недержавній власності. Контра-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
55
гентами таких банків є всі економічні суб’єкти (громадя-
ни, юридичні особи), які так чи інакше пов’язані з грошо-
вим ринком.
Революційний шлях формування банківської системи
притаманний країнам, що здійснюють радикальний пе-
рехід від однієї економічної формації до іншої. На відмі-
ну від еволюційного шляху, коли формування банківської
системи відбувається знизу вгору, революційний етап пе-
редбачає швидке формування системи зверху донизу.
В цьому процесі держава бере активну участь, і він три-
ває лише декілька років. Створюється центральний банк
і вже потім під його контролем формується система ко-
мерційних банків.
Процес формування банківської системи незалежної
України на початку 90-х років XX ст. можна схарактеризу-
вати як революційно-еволюційний з певними специфіч-
ними особливостями. Його основу становлять створення
незалежної Української держави і революційний пере-
хід від командно-адміністративної до ринкової економі-
ки. однак Україна мала багаторічний досвід ведення бан-
ківської справи, накопичений як у радянський, так і в до-
революційний періоди. Установи банків, розташованих в
Україні, — держбанку, Промбудбанку, ощадного банку
та інших — досить широко проводили активно-пасивні
операції, спеціалізуючись на обслуговуванні відповідних
сфер народного господарства.
заборгованість за кредитами банків упродовж остан-
ніх 10 років до здобуття Україною незалежності щоріч-
но становила близько 50 млрд крб. У 1990 р. українськи-
ми банками було видано довгострокових позик на суму
11,7 млрд руб., у тому числі підприємствам — 10,1 млрд
руб., населенню — 1,6 млрд руб.
1
Активне кредитування
1 Народне господарство України у 1990 р.: Стат. щорічник.
К.: Техніка, 1991. С. 459.

володимир матвіЄнко
56
банками населення України було характерною ознакою
банківської системи тих років.
Майже 40 відсотків заборгованості за кредитами бан-
ків в Україні у 1990 р. припадало на установи Укрпромбуд-
банку, який я на той час очолював. У 80-ті роки банк що-
річно фінансував 11—14 тис. будов. Серед них нові енерго-
блоки на Южно-Українській і запорізькій АЕС, виробничі
потужності на Миколаївському глиноземному комбінаті,
Центральному та Марганецькому ГзК, запорізькому кок-
сохімічному заводі та Нікопольському заводі феросплавів,
Харківському тракторному заводі та багатьох інших.
Напередодні проголошення незалежності України
відбулася ще одна суттєва зміна в банківській системі —
у відносинах банків і позичальників. значно поліпшилась
якість кредитного портфеля банків, а прострочена заборго-
ваність підприємств та організацій зменшилась і реструк-
туризувалась у бік зростання дебіторсько-кредиторської
заборгованості між підприємствами. Протягом 1985—
1990 рр. прострочена заборгованість за кредитами банків
підприємствам і організаціям зменшилась у 15 разів. Пи-
тома вага прострочених кредитів зменшилась з 3,2 відсо-
тка в 1986 р. до 0,3 відсотка в 1990 р.
2
Сукупність банківських установ, які обслуговували еко-
номіку України в 1987 р., становили установи держбанку
СРСР, Промбудбанку СРСР, ощадбанку СРСР, зовніш-
економбанку СРСР. У 1987 р. в Україні працювало 15630
установ банків, у тому числі 14814 установ ощадбанку
СРСР. Впродовж наступних трьох років (1988—1990) їхня
кількість збільшилась на 103 і досягла 15733. Найбільши-
ми темпами зростала кількість установ Промбудбанку: за
чотири роки вона збільшилась на 78 установ (в 1,5 раза).
У 1987—1988 рр. відбулась перша значна реорганізація
мережі банківських установ, що функціонували в Укра-
їні. На базі установ держбанку СРСР і Будбанку СРСР
2 Там само. С. 462.

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
57
були створені Промбудбанк, Агропромбанк і Житлосоц-
банк. основна мета цієї реорганізації полягала в переорі-
єнтації банківської системи СРСР на потреби економіки,
що переходила на принципи госпрозрахунку. для цьо-
го було започатковано розвиток держбанку СРСР як ви-
ключно центрального банку, і його установам забороня-
лось обслуговувати господарську клієнтуру. Решта банків
повинні були розвиватися як банки другого рівня і спе-
ціалізуватись на фінансовому обслуговуванні відповідних
галузей економіки — промисловості, агропромислового
комплексу і соціальної сфери. Розпочалась лібералізація
банківської діяльності в країні.
У ході банківської реформи 1987 р. ставилось завдання
перевести на принципи господарського розрахунку рес-
публіканські контори і відділення державних банків, збе-
рігши при цьому централізовану систему керування їх-
ньою діяльністю.
Кредитування залишалось майже єдиним джере-
лом доходів банків. Незначні доходи одержували від
розрахунково-касового обслуговування. Валютні опера-
ції проводились виключно через філії зовнішекономбан-
ку СРСР, яких у 1990 р. в Україні налічувалось 10. Клієнт-
ська база банків була стабільною — державні підприєм-
ства, колгоспи, кооперативи, перші акціонерні товари-
ства. Їм дозволялось мати один розрахунковий рахунок,
відкритий у будь-якому банку.
Серед основних нововведень банківської реформи
1987 р. — переведення системних банків на повний госп-
розрахунок, наділення республіканських банків права-
ми міністерств, запровадження кредитного плануван-
ня, посилення ролі банків у кредитуванні економіки.
Банки отримали право визнавати неплатоспроможни-
ми підприємства, що не виконують своїх господарських
зобов’язань. основою діяльності банків став прибуток.
Банківська реформа 1987 р. дала поштовх комерціаліза-

володимир матвіЄнко
58
ції банків і заклала основи формування банківської систе-
ми України.
У квітні 1989 р. на території СРСР був впроваджений
порядок організації нових банків, відповідно до якого до-
зволялось створення комерційних, акціонерних, коопера-
тивних, пайових банків. Реакцією на таку ситуацію стала
поява нових банків. У 1989 р. було зареєстровано 17 но-
вих банків, у 1990 р. їх кількість збільшилась до 52. Вони
створювалися як акціонерні чи кооперативні банки, як
правило, підприємствами та іншими структурами одно-
го відомства чи галузі народного господарства. Трохи зго-
дом почали організовуватися регіональні комерційні бан-
ки різноманітного призначення — від одногалузевих та
вузькофункціональних до міжгалузевих та універсальних.
держпостач УРСР заснував Укрпостачбанк, аналогічно
були пов’язані Мінмонтаж УРСР і Мінмонтажспецбанк,
Мінбудматеріали і Стромбанк, Мінбуд і Укрбудбанк, Мін-
легпром і легбанк, Мінлісгосп і лісбанк, Міндорбуд і дор-
банк. деякі з них не витримали умов ринкового середо-
вища і збанкрутували ще в 90-х роках, хоч їх дуже роз-
хвалювали українські засоби масової інформації і навіть
ставили їх за приклад іншим банкам. доходило до від-
вертого шельмування таких провідних банків, як Пром-
будбанк України, який має незаплямовану довгу історію
і був найбільшим банком країни. Ярлик, приклеєний си-
стемним банкам, — «колишні державні» — і нині сприй-
мається як скалка в тілі.
Працювали й філії московських банків: «Инкомбанк»,
«Востокинвестбанк». Усі новоутворені банки були побудо-
вані за галузевою або регіональною ознакою, реєструва-
лися в союзній книзі реєстрації у держбанку СРСР.
особливістю банківської сфери України кінця 80-х ро-
ків було те, що її установи не були завершеною самостій-
ною банківською системою. Переважна їх більшість вхо-
дила до складу союзних банків. Новостворені банки були
малими і вузьковідомчими. Вони почали розпорошувати

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
59
банківський капітал, що згодом ускладнило концентра-
цію ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку моло-
дої Української держави. завдання створення самостійної
банківської системи в Україні наприкінці 80-х років не роз-
глядалося взагалі. Проте вже в 1990 р. розпочалася розроб-
ка проєкту закону України «Про банки і банківську діяль-
ність». Малося на увазі реорганізувати держбанк СРСР на
зразок Федеральної резервної системи США.
Тоді ж з’явилися перші ознаки погіршення економіч-
ної ситуації в Україні. зросла дебіторсько-кредиторська
заборгованість між підприємствами, що засвідчило поча-
ток кризи неплатежів, зменшились обсяги довгостроково-
го кредитування економіки.
Валовий внутрішній продукт у 1990 р. порівняно з
1989 р. зменшився на 1,3 відсотка, продукція підприємств
сфери матеріального виробництва — на 3,1 відсотка, ін-
фляція становила близько 6 відсотків проти 2 відсотків
у 1989 р. Негативний вплив цих процесів позначився на
банках, що працювали в Україні, ще до проголошення
нею незалежності.
з прийняттям в липні 1990 р. Верховною Радою декла-
рації про незалежність України розпочався процес розбу-
дови цілісної банківської системи України як самостійної
держави. Був створений Національний банк України. за-
кладення основ монетарної політики, розроблення кон-
цепції запровадження національної валюти — гривні,
створення вітчизняної платіжної системи, входження до
системи міжнародних розрахунків стали як стратегічни-
ми напрямами діяльності Національного банку України,
так і практичними його діями.
Першочерговим постало питання створення статутно-
го фонду Національного банку України. заново, на пайо-
вих засадах, створюється статутний фонд НБУ, визначе-
ний у розмірі 1,5 млрд крб за рахунок коштів: Українсько-
го республіканського держбанку СРСР — 840 млн крб,
республіканського бюджету — 350 млн крб, Промінвест-

володимир матвіЄнко
60
банку України — 250 млн крб; решту коштів внесли ощад-
банк України та Житлосоцбанк. У доларовому еквіваленті
на той час Промінвестбанк зробив внесок з фонду трудо-
вого колективу в 425 млн дол. США.
Важливим напрямом становлення НБУ стала кадрова
політика. Я був змушений забрати в Національний банк
кращих спеціалістів з Промінвестбанку. Так, основу елек-
тронної системи розрахунків заклав Анатолій Савченко;
лідія Воронова започаткувала наукову аналітичну базу ді-
яльності НБУ; ольга Кандибка забезпечила високий рі-
вень фінансової роботи; питаннями кредитних відносин
та зовнішньоекономічної діяльності займався дмитро
зайченко.
Сьогоднішнім апартаментам НБУ можна по-доброму
заздрити, а тоді в цій будівлі знаходилися Агропромбанк
та Укрсоцбанк. Приміщення НБУ нагадували вулики з
бджолами. Проте на ці труднощі ніхто, у тому числі й я,
не зважав, тому що треба було вирішувати безліч термі-
нових завдань.
У короткий термін були створені управління методо-
логії кредитування, грошових розрахунків, грошового обі-
гу, власної грошової системи, міжбанківських розрахун-
ків, аналізу діяльності комерційних банків, валютного ре-
гулювання, зовнішніх економічних зв’язків та інших для
забезпечення діяльності центрального банку як грошово-
емісійного центру держави.
до суто ринкових перетворень у банківській діяльнос-
ті додалися завдання формування інституційних основ
банківської системи: створення власного емісійного цен-
тру, нових механізмів державного регулювання грошово-
го обігу, кредитування, переорієнтації всієї маси кредит-
них ресурсів, що формуються в Україні, на потреби роз-
витку української економіки тощо. Ці зміни потребували
відповідної правової основи. Розпочалася розробка зако-
нодавства з питання формування власної банківської сис-
теми, яка закінчилася прийняттям 20 березня 1991 р. Вер-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
61
ховною Радою України закону «Про банки і банківську ді-
яльність». У ньому проголошувалося, що Україна само-
стійно організовує банківську систему.
Найістотнішими новаціями, що запроваджувалися
законом України «Про банки і банківську діяльність»,
були:
• проголошення дворівневої організації основним
принципом розбудови банківської системи України;
• проголошення незалежного статусу Національного
банку України з підзвітністю його безпосередньо Верхо-
вній Раді України;
• надання права створювати комерційні банки на акці-
онерних засадах та права на роздержавлення і комерціа-
лізацію діючих державних банків (крім ощадного);
• надання комерційним банкам широких прав з об-
слуговування юридичних і фізичних осіб на засадах кон-
куренції, однакового доступу до кредитних ресурсів, парт-
нерських взаємовідносин з клієнтами тощо;
• надання Національному банку права здійснювати
контроль і нагляд від імені держави за діяльністю комер-
ційних банків;
• звільнення держави від відповідальності за зобов’я-
заннями банків, а банків — від відповідальності за
зобов’язаннями держави.
Разом із тим, не всі проблеми формування націо-
нальної банківської системи були врегульовані цим зако-
ном. зокрема, не було передбачено створення національ-
ної системи страхування банківських депозитів, не розро-
блено механізми страхування банківських активів і бан-
крутства банків, механізм взаємовідносин НБУ з урядом
щодо участі центрального банку в формуванні держав-
ного бюджету та ін. Все це незабаром негативно позначи-
лося на роботі новоствореної банківської системи. Про-
те прийняття закону України «Про банки і банківську ді-
яльність» загалом відіграло надзвичайно важливу роль у

володимир матвіЄнко
62
формуванні в країні власної банківської системи нового,
ринкового типу.
При НБУ були започатковані Науково-дослідний ін-
ститут банків, Центр технічного обслуговування обчислю-
вальної техніки і Київський науково-дослідний та про-
єктно-конструкторський інститут периферійного облад-
нання, державна скарбниця, головним завданням якої
стало формування в Україні запасу дорогоцінних металів
і каміння. Банк уклав 5 договорів на купівлю 10 т срібла і
кількасот кілограмів золота та платини, виступив замов-
ником з розробки родовищ золота в закарпатській облас-
ті. У підпорядкування НБУ перейшли підприємства, що
виробляють діаманти. Було створене акціонерне підпри-
ємство з переробки та вилучення дорогоцінних металів із
деталей промислової продукції, особливо військової тех-
ніки, розроблялися інші заходи зі створення Центрально-
го сховища НБУ. Активно формувалась мережа установ
НБУ.
У жовтні 1991 р. Національний банк України почав
проводити перереєстрацію банків, що працювали на те-
риторії України і були до цього зареєстровані держав-
ним банком СРСР. На декілька місяців раніше — у серп-
ні 1991 р. Національний банк встановив вимоги до ста-
тутного фонду комерційних банків. Він не повинен був
бути нижчим за 5 млн крб, а для кооперативних банків
—
500 тис. крб. Вже наприкінці 1991 р. статутний капітал
комерційних банків досяг 4,8 млрд крб, що в доларовому
еквіваленті вище, ніж сучасний статутний капітал україн-
ських банків.
з метою вдосконалення системи безготівкового обігу
та розрахунків, впровадження нових інформаційних тех-
нологій у 1992 році розробляється «Концепція створення
системи електронного грошового обігу», впроваджуєть-
ся стільниковий зв’язок, вирішується питання щодо всту-
пу до асоціації Міжнародної спеціалізованої банківської
клірингової системи на правах її повноправного члена, за-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
63
кладаються основи міжнародних кореспондентських ра-
хунків, створюється система електронних розрахунків з
використанням електронних магнітних карток для опера-
цій у торгівлі.
Мною була економічно обґрунтована концепція плат-
ної приватизації за участю банківських кредитів. Проте
державна власність у більшості була роздана за так зва-
ні приватизаційні папірці, через що державний бюджет
втратив величезні кошти. Паперова приватизація по-
родила тіньову економіку, з якою Україна вже 15 років
не може впоратись. Я також категорично виступав про-
ти кредитної емісії на покриття бюджетного дефіциту. і
нині економічна політика не спрямована на інноваційно-
інвестиційні цілі.
В інтересах активізації інвестиційної діяльності під-
приємств та інших господарських структур НБУ разом
із Міністерством фінансів створили фонд довгостроково-
го кредитування. Пропонувалось перевести всі капіталь-
ні вкладення на систему довгострокового кредитування.
Проте зараз на це питання ніхто не звертає уваги, оскіль-
ки інвестиційна діяльність згасає.
Процес формування банківської системи України ха-
рактеризувався надзвичайно активним збільшенням ме-
режі банків з одночасним зменшенням їх економічної по-
тужності, насамперед статутного капіталу в результаті
швидкого знецінення грошей України — спочатку рубля,
а потім карбованця. Поряд із кількісними змінами в дина-
міці банківської системи відбувалися й помітні якісні змі-
ни, що позитивно характеризують її розвиток. Насампе-
ред слід виділити формування дворівневої структури бан-
ківської системи.
Національний банк України остаточно визначився як
центральний банк країни, а всі інші банки — як ділові фі-
нансові установи, що обслуговують господарчу клієнтуру
на комерційних засадах. Тим самим Україна безповорот-
но визнала ключовий принцип побудови банківської сис-

володимир матвіЄнко
64
теми ринкового типу, що відкрило шлях прискореному
реформуванню механізмів керування монетарною сфе-
рою та формуванню ринкової системи економіки зага-
лом.
досягнення в становленні першого рівня банківської
системи — НБУ очевидні. Національний банк нагрома-
див значний досвід з розробки і реалізації дієвої грошово-
кредитної політики. Він посів належне центральному
банку місце в державних владних структурах в умовах
ринкової економіки. Напрацьовано досвід взаємодії НБУ
з урядом, Верховною Радою у вирішенні найгостріших
економічних і соціальних проблем.
Якісні зрушення відбулися й у формуванні другого рів-
ня банківської системи. одна з організаційних проблем,
яка постала перед українською банківською системою, —
приватизація та реорганізація великих банків. досвід Ро-
сії, яка розділила свої банки, в тому числі й Промбудбанк
РФ, на сотні дрібних банків, продемонстрував усю необ-
ґрунтованість цієї стратегії. Малі банки не могли ні забез-
печити надійність збереження коштів їхніх клієнтів, ні ор-
ганізувати кредитну діяльність, ні побудувати ефективну
систему розрахунків. дехто і в Україні намагався роздріб-
нити великі банки при тому, що в банківській системі й
так уже існувала безліч малих банків. лише завдяки твер-
дій послідовній позиції провідних банкірів Україні вдало-
ся зберегти потужні банки, які стали фундаментом націо-
нальної банківської системи. завдяки цим банкам вдалося
уникнути потужної системної банківської кризи 1998 р.,
яка буквально «змила» значну кількість російських банків.
Три з чотирьох успадкованих Україною великих діло-
вих банків — Агропромбанк, Житлосоцбанк і Промбуд-
банк — досить швидко змінили статус з державних на
акціонерні. Вони перейшли на комерційні засади обслу-
говування клієнтури, в тому числі й державних підпри-
ємств, що сприяло розширенню приватизаційного про-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
65
цесу за межі банківської системи, розвитку ринкових від-
носин і в сфері суспільного виробництва.
У комерційних банках відбулися зміни в складі засно-
вників. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України
«Про передачу міністерських пакетів акцій на управлін-
ня до Міністерства фінансів України» з числа засновників
банків вийшли міністерства.
У міру появи нових комерційних банків і збільшен-
ня їхнього економічного потенціалу посилювалася конку-
ренція на грошово-кредитному ринку, інтенсивно розви-
вався ринок міжбанківського кредиту.
Формування банківської системи України супрово-
джувалося вдосконаленням діяльності банків, посилен-
ням їх ролі на окремих напрямах трансформації еконо-
міки. зокрема, нарощувались обсяги кредитування всього
народного господарства та населення. В інтересах струк-
турної перебудови економіки та подальшого її розвитку
НБУ виробив новий підхід для оцінки діяльності комер-
ційних банків, встановивши норматив довгострокових
вкладень до 30 % обсягу кредитування. Без цільової інвес-
тиційної програми неможливо задовольнити споживчий
ринок, зупинити інфляційний процес, який зростає з під-
вищенням цін і спаду виробництва.
Найважливішим кроком стало вирішення проблеми
взаємних розрахунків з країнами СНд, зокрема з Росі-
єю. Розв’язання цієї проблеми йшло, з одного боку, з Ро-
сії, де ЦБ РФ створив у всіх регіонах країни розрахункові
центри для забезпечення платежів між підприємствами
двох країн, з іншого — з України, в якій НБУ теж намагав-
ся створити відповідну кількість регіональних розрахун-
кових центрів.
оскільки Верховна Рада не підтримала цей захід на ви-
могу народних депутатів Андрія Печерова і Вадима Геть-
мана, Україна змушена була вести взаємні розрахунки
між Росією та Україною через Центральний банк Росії і
НБУ. Спочатку, до кінця березня, вони велись під контро-

володимир матвіЄнко
66
лем НБУ, але зі зміною керівництва Нацбанку з 24 берез-
ня 1992 р. ситуація загострилась, а про її наслідки треба
проводити окреме дослідження.
На той період у торгівлі з Росією негативне сальдо ста-
новило 15 млрд карбованців. Це означало, що при здій-
сненні повного обсягу регульованих економічних відносин
таке сальдо в розрахунках потребує негайного погашення
або додатковими товарними поставками, або покриттям
вільноконвертованою валютою. Потрібно було виробити
певні міжурядові угоди в умовах запровадження в Украї-
ні купонів багаторазового використання, а також здійсни-
ти цілий комплекс організаційно-технічних та методоло-
гічних заходів з розробки механізму впровадження націо-
нальної валюти в готівковому та безготівковому обігу.
На кожному етапі створення власної грошової та бан-
ківської систем з’являлися «нові економісти», які, комусь
«підіграючи», вносили пропозиції щодо негайного ви-
ведення з обігу рублів, бо вони буцімто завдають шко-
ди державі, оскільки «пливуть» від нас і можуть створи-
ти певний борг перед Росією. Всі ці ідеї підганялись під
бажання вивести з обігу карбованці і запровадити купо-
ни. з недоцільністю таких дій пізніше погоджувався і Ва-
дим Гетьман.
Правління НБУ прогнозувало можливий інфляційний
сплеск, оскільки ціни вже ніхто не контролював через так
звану лібералізацію цін, яку проголосили тодішні рефор-
матори, і, виходячи з цього, були додатково надруковані
купони. На кінець березня 1992 р. НБУ вже мав 100 млрд
карбованців. Ще на 50 млрд крб були купони нового зраз-
ка з усіма ознаками грошей (захист, номер, серія та інше).
Ще одним заходом було укрупнення купюр, поліпшення
купюрної структури.
для забезпечення розрахунковими операціями зовніш-
ньоекономічного обігу був підписаний контракт про вступ
Національного банку України до міжнародної міжбанків-
ської системи комунікацій SWIFT. Українські банки встано-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
67
вили кореспондентські рахунки із закордонними банками,
почали тримати частину своїх активів в іноземній валюті та
здійснювати розрахунки за експортно-імпортними опера-
ціями клієнтів за допомогою SWIFT.
Проте мізерні кошти НБУ за повної відсутності під-
тримки з боку уряду ускладнювали вирішення проблеми
створення єдиної електронної банківської системи розра-
хунків, вартість якої становила майже 31 млрд крб. Я на-
зиваю цю цифру тільки тому, що мої опоненти керували-
ся лише голою ідеєю створення банківської системи і не-
гайно, протягом декількох місяців. до речі, на той пері-
од Україна відстала від заходу в застосуванні в банківській
практиці персональних обчислювальних машин більш як
на 20 років.
На зміну одним проблемам приходили інші, не менш
складні. Але якби були добра воля уряду та порозуміння
у Верховній Раді, багато питань можна було б вирішити
з найменшими витратами. Так, у зв’язку з банкрутством
зовнішекономбанку СРСР постало питання обслугову-
вання зовнішньоекономічної діяльності українських під-
приємств. знаючи світовий досвід, коли в період відбудо-
ви державності багатьох країн питання зовнішньоеконо-
мічної діяльності покладалися на центральні банки, НБУ
вважав за доцільне взяти на себе функцію організатора
розрахунків за експортно-імпортними операціями. Мо-
тивом такого рішення була слабкість у цих питаннях ко-
мерційних банків, які тільки-но створювались. далі пла-
нувалось залучити до цієї роботи всі комерційні банки.
У дуже короткий термін (впродовж кількох місяців)
були встановлені кореспондентські відносини з банка-
ми США, Великобританії, Канади, Франції, Німеччини,
Швейцарії, Австрії, Угорщини, Чехословаччини та дея-
ких інших країн. загальна кількість кореспондентських
рахунків перевищила 50. Їх було досить, щоб обслуговува-
ти експортно-імпортні операції.

Володимир мАТВІЄНКо
68
Незважаючи на це, політики з Верховної Ради дозво-
ляли собі вільно, навіть через засоби масової інформації,
вимагати від НБУ відкрити 1500 кореспондентських ра-
хунків. Такі «невігласи» дуже шкодили створенню Наці-
онального банку нової держави. Ще більше втрачено від
того, що амбіційність Прем’єр-міністра Вітольда Фокіна
не сприяла комплексному розв’язанню зовнішньоеконо-
мічних проблем. Так, Фокін не сприйняв пропозицію Ро-
сії щодо створення акціонерного зовнішньоекономічного
банку у складі Росії, України і Білорусі. Причому Україні
виділявся 1 млрд дол. США до статутного капіталу банку.
Відповідь була така: «Ми туди не підемо». Я розумію, що
Фокін боявся реакції з боку Руху. А в результаті був утра-
чений контроль за обслуговуванням зовнішніх боргів. Ро-
сія перебрала на себе всі активи і пасиви цього банку.
В інтересах негайного припинення впливу Росії на кон-
тору Зовнішекономбанку в Україні я ініціював припинен-
ня діяльності цієї банківської структури і створення Дер-
жавного експортно-імпортного банку України, головою
Правління якого був призначений С. Яременко.
Після того, як Україна разом із Росією підтвердили со-
лідарні зобов’язання про сплату зовнішнього боргу ко-
лишнього СРСР, настав час, коли Світовий банк та Євро-
пейський банк реконструкції і розвитку були готові роз-
глядати проєкти України, під які надаватимуться валют-
ні кредити. І такі проєкти ми підготували. Проте кредитні
лінії нам не відкривали. Ці міжнародні фінансові інститу-
ції вичікували, зважували. Їм вигідніше було надавати то-
варні кредити, а не «живі» гроші. Таким чином, суттєвої
грошової допомоги Україна не мала.
Навіть за умов такої завуальованої «блокади» НБУ ви-
ходив на прямі відносини з провідними комерційними
банками. Під гарантію та за участю Національного бан-
ку нашим підприємствам та державі загалом було нада-
но кредитів на суму понад 1 млрд дол. США. Такі креди-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
69
ти надавалися передусім на придбання устаткування, для
сільськогосподарських потреб та на медичні препарати.
Велись переговори з інвесторами США про створен-
ня спільного підприємства щодо переробки близькосхід-
ної нафти вартістю проєкту 3 млрд дол. США, а також
1 млрд дол. США на очищення забруднених радіацією зе-
мель Київської та Житомирської областей. Національний
банк підтримав проєкт використання літаків марки «Бо-
їнг» для поліпшення повітряного сполучення України із
західними країнами.
зовнішньоекономічна діяльність контролювалася шля-
хом надання ліцензій на здійснення валютних операцій.
Були розроблені пропозиції щодо викупу експортерами
валюти за ринковим курсом в інтересах поліпшення фі-
нансового стану підприємств-експортерів та створення
валютних резервів для забезпечення стабільності націо-
нальної валюти. Виникла нагальна потреба прийняття за-
кону про валютне регулювання.
НБУ сприяв розвитку комерційних банків. На зміну
застарілим паперовим поштово-телеграфним розрахун-
кам на основі МФо прийшла система електронних пла-
тежів, на яку почали поступово переходити всі українські
банки. Було впроваджено комплексну програму «опера-
ційний день банку», що охоплювала інформацію про опе-
рації банку і клієнтів.
Поряд із висвітленими досягненнями в розбудові
банківської системи були істотні недоліки та труднощі.
деякі з них мали об’єктивний характер як неминучі труд-
нощі розвитку. інші ж були спричинені певними прора-
хунками в державній політиці щодо розбудови банків-
ської системи.
Насамперед слід вказати на відсутність єдиної держав-
ної політики стосовно розвитку банківської системи рин-
кового типу, внаслідок чого ці процеси відбувалися зде-
більшого стихійно, без належного контролю і втручання
з боку держави. Наслідком стало створення значної кіль-

володимир матвіЄнко
70
кості дрібних, «кишенькових», погано забезпечених ка-
драми, капіталами і сучасною технікою банків, які не здат-
ні завоювати ні належну довіру до себе з боку клієнтів, ні
створити відчутну конкуренцію великим банкам. для під-
твердження цього положення наведемо такий приклад.
На початок 1994 р. найбільший комерційний банк Че-
хії мав капітал 402 млн дол. США. Капітал усіх 228 банків
України на той час дорівнював 346,5 млн дол. США.
На етапі формування банківська система України на-
була загальновизнаної оптимальної пірамідальної фор-
ми: 5 найбільших банків; група середніх банків; група не-
великих банків (за розміром капіталу). Така форма мінімі-
зувала ризик системної кризи в банківській системі, збіль-
шувала прозорість банківських операцій, ставила заслін
відтоку коштів «у тінь». Аналогічними є структури бан-
ківських систем США, Англії, індії, Японії та інших розви-
нених країн.
згодом на тлі деконцентрації банківського капіта-
лу, зменшення його розміру у валютному еквіваленті та
збільшення кількості банків структура української банків-
ської системи змінила форму на зворотну до пірамідаль-
ної. В її верхній частині з’явилися банки з відносно неве-
ликими капіталами, які почали відігравати помітну роль
у платіжній системі України і перерозподілі клієнтської
бази. Це підвищило ризик системної кризи сучасної бан-
ківської системи.
Становлення української банківської системи прохо-
дило в складних економічних і політичних умовах. Фор-
мувалась українська державність, не була визначена зов-
нішньоекономічна політика України, розривались напра-
цьовані роками господарські зв’язки. Національний до-
хід у 1992 р. становив 74,4 відсотка рівня 1990 р., продук-
ція промисловості — 89,1 відсотка рівня 1990 р. Продук-
тивність суспільної праці знизилась на 23 відсотки. Різко
зменшилися грошові доходи та заощадження населення.
Поява безлічі трастів відволікала кошти населення як по-

р о з д і л 3 . Формування банківської системи україни
71
тенційних ресурсів банків. Крах цих трастів у подальшо-
му кинув на багато років тінь на всю банківську систему.
Молодій економіці України, а разом з нею і банкам до-
велось витримувати розвал внутрішнього ринку, кримі-
нальні оборудки перших ділків тіньового бізнесу. Великі
фінансові афери того часу були пов’язані з фальшивими
чеченськими авізо, намаганням заробити капітали на «но-
жицях» валютних курсів — між стабільним офіційним і
галопуючим ринковим. Банкам бракувало кваліфікова-
них кадрів, новітніх технологій, надійних клієнтів. Проте
і в цих умовах банки продовжували активно кредитувати
економіку України. Хвиля спекулятивних операцій не по-
глинула банківську систему насамперед завдяки твердій
послідовній позиції тодішнього керівництва НБУ.
Банки не лише концентрують кошти, що знаходять-
ся на рахунках підприємств, організацій, установ, залуча-
ють кошти вкладників, а й трансформують їх у ресурси,
які спрямовують на розвиток економіки у вигляді креди-
тів. Банківський кредит — це важлива форма розширен-
ня пропозиції грошей в економіці, оскільки кредитні по-
слуги клієнтам на мікроекономічному рівні врешті-решт
трансформуються у безготівкові платіжні засоби на ма-
кроекономічному рівні. Саме тому комерційні банки за
допомогою механізму грошового мультиплікатора спро-
можні формувати грошову масу, яка відповідатиме по-
требам господарського обігу.
Головні принципи дії механізму формування комер-
ційними банками грошової маси загалом відомі. Кошти,
внесені до комерційного банку у вигляді депозитів, шля-
хом проведення кредитних операцій можуть багато ра-
зів переходити з одного комерційного банку в інший, що
призводить до збільшення грошової маси в економіці. Та-
кий ефект має назву мультиплікації грошової маси, тоб-
то йдеться про збільшення залишків коштів на рахунках
у банківських установах внаслідок проведення кредитних
операцій.

володимир матвіЄнко
отже, мультиплікатор дає змогу системі комерційних
банків багаторазово збільшувати суми на рахунках шля-
хом кредитування клієнтів. Переміщення коштів у ході
розрахункових операцій від одного банку до іншого спри-
яє загальному збільшенню грошової маси.
На практиці можливості комерційних банків щодо
грошової пропозиції визначаються загальними потреба-
ми економіки у збільшенні кредитів. Чи потребувала кре-
дитів в останні роки ХХ ст. економіка України?
одним із проявів переходу будь-якої країни до рин-
кової економіки є скорочення частки бюджетних асигну-
вань на розвиток підприємств. Україна не стала винятком
з цього правила — держава припинила пряме бюджетне
субсидування суб’єктів господарювання з початку 1995 р.3
Це змусило останніх вести активний пошук джерел фі-
нансових ресурсів та ефективних схем їх використання.
Ставка на іноземний капітал, яку робила влада на по-
чатку незалежності, не справдилась. Приріст іноземних
інвестицій забезпечувався в основному купівлею акцій
українських банків та підприємств, при цьому в серйозні
інвестиційні проєкти іноземні інвестори не вкладали ко-
шти. Проблема відтоку капіталу з країни й нині залиша-
ється однією з найактуальніших. Якщо виникне кризова
ситуація, виведеними з фінансово-кредитної системи кра-
їни можуть виявитися не лише іноземні капітали, а й зао-
щадження наших громадян в іноземних банках. Це загро-
жує руйнацією не лише фінансово-кредитної системи, а й
економіки загалом.
Поступова втрата національних інтересів веде до під-
риву фінансового суверенітету України, її економічної не-
залежності, вихолощення всього національного на ко-
ристь іноземного. Українцям може залишитися тільки
мапа, а господарями стануть іноземці.
3 Дербенцев В. особливості інфляційних процесів в Україні.
Вісник КНТЕУ. 2001. No 1 . С. 22 .

73
Розділ
ІсторІя
створення гривнІ
Робота над створенням гривні розпочалася за-
довго до того, як Україна отримала власну ва-
люту. Вже в першому документі, який запо-
чаткував незалежність нашої держави, — де-
кларації про державний суверенітет — йдеть-
ся про власну грошову одиницю: «Українська
РСР самостійно створює банкову (включаючи
зовнішньоекономічний банк), цінову, фінан-
сову, митну, податкову системи, формує дер-
жавний бюджет, а за необхідності впроваджує
свою грошову одиницю»1
.
Менше ніж через місяць на основі цієї декла-
рації було прийнято ще один важливий доку-
мент, яким передбачалося введення національ-
ної валюти, — закон «Про економічну само-
стійність Української РСР». В ньому, зокрема,
зазначалось: «Українська РСР самостійно здій-
снює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну,
цінову, інвестиційну, науково-технічну і зо-
внішньоекономічну політику»2
, а також: «Укра-
1
2
1 декларація про державний суверенітет Украї-
ни від 16.07.90.
2 закон УРСР «Про економічну самостійність
Української РСР» від 03.08 .90, стаття 1.

володимир мАтвІЄнКо
74
їнська РСР на своїй території самостійно організує банків-
ську справу і грошовий обіг»3
.
Впроваджувати ці положення в життя мав Національ-
ний банк України, на який було покладено функції ви-
щої кредитної та емісійної установи. детальніше права
та обов’язки НБУ були розписані в законі України «Про
банки і банківську діяльність»: «Національний банк є цен-
тральним банком республіки, її емісійним центром, про-
водить єдину державну політику в галузі грошового обігу,
кредиту, зміцнення грошової одиниці відносно валют ін-
ших країн. Йому належить монопольне право на випуск
грошей в обіг, а також випуск національних грошових
знаків за рішенням Верховної Ради України»4
.
отже, основна робота над створенням і впроваджен-
ням національної грошової одиниці була покладена на
Національний банк. і зробити в цьому напрямі потрібно
було чимало, адже Україна не мала ані потужностей для
друкування грошей, ані валюти для закордонних замов-
лень, ані досвіду в таких справах.
У книзі «Гроші в Україні: факти і документи», яка ви-
йшла 1998 року, про це зазначено так: «Створення влас-
ної грошової системи — комплексна економічна пробле-
ма, яка навіть в економічно стабільних державах проходи-
ла надзвичайно складно. Щодо України, то ця проблема
попервах здавалася неймовірно важкою і майже нездій-
сненною. Вона мала вирішуватися в умовах глибокої фі-
нансової кризи, зростання інфляційних процесів, прогре-
суючого спаду виробництва, розриву традиційних еконо-
мічних зв’язків між регіонами не тільки СРСР, а й у ме-
жах самої України.
Всі ці, а також інші проблеми соціально-економіч-
ного розвитку потребували термінових заходів щодо
3 Там само, стаття 6.
4 закон України «Про банки і банківську діяльність від
20.03 .91, розділ 2, стаття 6.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
75
реформування економіки, орієнтованої на ринкові умо-
ви, введення національної валюти, захисту споживчого
ринку, формування власних банківської і фінансової
систем».
окрім цього, проблема мала ще й політичні аспекти.
Ситуацію, яка склалася навколо гривні у 1991 р., мож-
на досить точно схарактеризувати словами гарвардсько-
го професора Білла Хогана, якими він відреагував на по-
дії в Україні в червні того самого року: «Майже одностай-
но українські лідери вважають за необхідне створити нову
грошову одиницю і запроваджувати незалежну фінан-
сову політику. Так само всі плани економічних реформ
і пропозиції центру не дають альтернативи збереженню
загальносоюзної грошової одиниці і фінансової політики.
Перелік мінімальної кількості функцій, що мають зали-
шитись під контролем центру (представлений Едуардом
Шеварднадзе два тижні тому), включає єдину грошову
одиницю. Явлінський у своїй програмі «Гранд Бегейн»,
як і Шаталін до нього, вважає за необхідне функціону-
вання єдиної грошової одиниці. отже, визначити шляхи
розв’язання проблеми дуже важко...»
5
.
Але, незважаючи на це, НБУ активно працював над
розробкою гривні, проводячи переговори з різними фір-
мами щодо створення потужностей для виготовлення
грошових знаків та розміщення замовлення на друкуван-
ня гривень.
Так, на початок літа 1991 р. відбулися переговори з ка-
надійською фірмою «Кенедіен Банкнот Компані», про
результати яких можна дізнатися з протоколу, складе-
ного заступником Голови НБУ Анатолієм Станковим 28
червня. У ньому йшлося про те, що для України на пер-
шому етапі «...необхідно мінімум 4—4,5 мільярди штук
5 лист Білла Хогана, професора з Гарварда, від 22.06 .91 (у лис-
ті Б. Гаврилишина до Голови НБУ В.П . Матвієнка від 01.07.91).

володимир мАтвІЄнКо
76
банкнот»6
.
Також «уповноважені представники канадій-
ської сторони запевнили представників України, що у ви-
падку розміщення в них замовлення фабрика перегляне
свої контракти і зможе забезпечити виробництво необ-
хідної кількості банкнот (4—4,5 млрд штук) з урахуванням
укладання контракту на проєктування та їх виробництво
за 1—1,3 року.
Плата за виробництво грошових знаків становитиме
25 млн доларів за 1 млрд банкнот, повністю замовлення
буде коштувати 100—112 млн доларів...
Вартість обладнання для фабрики становитиме 35—
40 млн доларів»
7
.
друкування банкнот і поставки обладнання для фа-
брики фірма обіцяла проводити одночасно. Плату за ви-
робництво першої партії грошових знаків і за обладнан-
ня для фабрики канадійська сторона погоджувалась одра-
зу не брати, а натомість воліла стати акціонером фабрики
з тим, щоб потім отримати свій борг дивідендами. Сторо-
ни домовились продовжити переговори з 2 липня 1991 р.
Практично в цей самий час, з 30 червня по 5 липня
1991 р., делегація України, яку очолювали Голова НБУ Во-
лодимир Матвієнко та Голова постійної Комісії ВРУ з пи-
тань економічної реформи Володимир Пилипчук, «про-
вела переговори про можливість виконання замовлен-
ня України на виготовлення власних грошей і створення
матеріально-технічної бази для їх друкування у майбут-
ньому з швейцарською фірмою «де ла Рю джорі С.А .»
(лозанна)»8
.
6 Протокол попередніх переговорів представників України і
канадійської сторони з питання виробництва української націо-
нальної валюти від 28.06 .91.
7 Там само.
8 лист Голови правління НБУ Матвієнка В.П . та члена Пре-
зидії ВРУ Пилипчука В.М. Голові ВРУ Кравчуку л.М . від 08.07.91.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
77
У результаті цих переговорів 6 липня було підписано
лист про наміри. В цьому документі сторони висловлюва-
ли намір підписати генеральний контракт з наступними
положеннями: «Компанія (де ла Рю джорі. — Авт.) буде
виконувати обов’язки генерального виконавця з виробни-
цтва, поставки, монтажу, пусконалагоджування і випро-
бовування:
а) підприємства з виробництва банкнот і цінних папе-
рів із щорічною проєктною потужністю близько 900 міль-
йонів банкнот;
б) паперової фабрики;
в) фабрики з виробництва фарб для цінних паперів;
г) початкового запасу імпортованих банкнот, маючи
на увазі можливість у найкоротший термін здійснити ви-
робництво таких банкнот в Україні»9
.
Мінімальна проєктна виробнича потужність папе-
рової фабрики передбачалась на рівні близько 900 тонн
сформованого паперу з водяними знаками щорічно. Та-
кож компанія мала запропонувати для Національного
банку України інші конфігурації з проєктною потужніс-
тю до 2000 тонн паперу щорічно. Фабрика з виробництва
фарб повинна була мати проєктну потужність близько
250 тонн спеціальної захищеної друкарської фарби для
банкнот і цінних паперів на рік. Початковий запас імпор-
тованих банкнот, необхідних для України, був оцінений в
1,5 млрд штук.
Щодо умов поставки, то сторони дійшли згоди на та-
ких умовах:
«а) від дати підписання контракту підприємство з ви-
робництва банкнот буде поставлено, змонтовано, налаго-
джено і перевірено за період 18 місяців максимально за
умови, що відповідні будівлі та інфраструктура, які забез-
печуються Україною, будуть готові;
9 лист про наміри між Україною та швейцарською фірмою
«де ла Рю джорі С.А .» від 06.07.91.

володимир мАтвІЄнКо
78
б) паперова фабрика і фабрика з виробництва фарб
будуть поставлені, змонтовані, налагоджені і перевірені за
період 15 місяців від дати підписання контракту за умови,
що необхідні будівлі та місцева інфраструктура, що забез-
печуються Україною, будуть завчасно готові;
в) початковий запас банкнот, які має поставити Компа-
нія, буде доставлено за період 15 місяців після підписан-
ня контракту і згідно з наступним графіком: 600 мільйонів
банкнот перших шести номіналів по семи місяцях після
підписання контракту і решту протягом наступних вось-
ми місяців у спосіб, взаємно узгоджений Сторонами»10
.
думки стосовно того, який варіант найбільш прийнят-
ний, розійшлись. заступник Голови НБУ Н.В. Туманов у
листі до Міністерства економіки від 24 липня 1991 р. пи -
сав: «Найбільш прийнятними з усіх проведених перегово-
рів (в т. ч . з «де ла Рю джорі». — Авт.) виявились резуль-
тати переговорів з «Кенедіен Банкнот Компані»11
.
Я мав іншу точку зору, яку висловив у листі до Голо-
ви Президії Верховної Ради України леоніда Кравчука:
«Найбільшої уваги заслуговують переговори, проведені
зі швейцарською фірмою «де ла Рю джорі», яка погоди-
лась взяти на себе обов’язки генерального виконавця з ви-
готовлення, постачання, монтажу, пусконалагодження та
випробовування обладнання для паперової і друкарської
фабрик, а також із друкування 1,5 млрд банкнот...
значно прискорює введення національної грошової
одиниці виготовлення першої партії грошей за кордо-
ном з одночасним проведенням робіт зі створення влас-
ної бази для їх друкування. Можливе наближення стро-
ку початку функціонування грошової системи в цьому ви-
падку становитиме майже один рік.
10 Там само.
11 лист заступника Голови Правління НБУ Туманова Н.В . до
Міністерства економіки України від 24.07.91.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
79
Разом із тим Національний банк України, дотриму-
ючись саме такого підходу до створення власної валюти,
не знаходить підтримки в Кабінеті Міністрів УРСР, ко-
трий стурбований тим, що впроваджувана система захис-
ту банкнот від підробки у випадку їх друкування за кордо-
ном буде відома не тільки нашим фахівцям, а й фахівцям
фірми-виготівника.
Як свідчить світова практика, власне виробництво гро-
шей має лише незначна частина держав, решта свою ва-
люту друкує за кордоном, і фірми-виготівники суворо
зберігають таємницю про принципи та методи застосо-
вуваного захисту грошей від підробки»12.
окрім цих розходжень, існували й інші — влітку
1991 р. з деяких причин (зокрема через нестачу валюти)
з’явився варіант введення на деякий час купонів багато-
разового використання, які були б подібні до грошей (за
виглядом та рівнем захисту від підробки) і виконували б
функції грошей.
Цю ситуацію я прокоментував в «Урядовому кур’єрі»
у вересні того ж року: «...після проголошення Україною
незалежності, права на впровадження власної кредитно-
грошової системи виникло питання про випуск україн-
ських грошей. На жаль, республіка не має власних потуж-
ностей для випуску цінних паперів — облігацій, акцій,
банкнот. Я мав нагоду з депутатами Пилипчуком, Швай-
кою побувати в таких західних країнах, як Швейцарія, Ні-
меччина, Польща, Австрія, Угорщина, і подивитися їхні
фабрики з виробництва грошей. Тоді ж постало й питан-
ня про замовлення 1,5 мільярда українських банкнот. На
жаль, на кілька місяців його вирішення «зависло» в уря-
ді, а потім дійшли висновку, що потрібно створювати фа-
брику з виготовлення грошей і замовляти паралельно ку-
пони багаторазового використання.
12 лист Голови Правління НБУ Матвієнка В.П. Голові Прези-
дії ВР Української РСР Кравчуку л.М . від 16.08 .91.

володимир мАтвІЄнКо
80
Це розумне рішення, хоч я і наполягав спочатку на ви-
готовленні лише грошей. Але час втрачено. Нам потрібно
вже не 1,5 мільярда, а цілих п’ять мільярдів українських
грошей»13
.
Врешті-решт 23 серпня 1991 р. Кабінет Міністрів Укра-
їни прийняв розпорядження, яким створив комісію для
проведення переговорів з французькою фірмою «імпрі-
мері Спесіаль де Банк» щодо друкування купонів багато-
разового використання, а 9 вересня Президія Верховної
Ради України ухвалила Постанову «Про введення в обіг
на території республіки купонів багаторазового викорис-
тання», зокрема, «ввести на території України купони ба-
гаторазового використання для розрахунків населення за
товари із роздрібної торговельної мережі з 1 січня 1992
року», а також зобов’язала Нацбанк «укласти контракт на
виготовлення купонів».
отже, робота НБУ над створенням гривні ускладнюва-
лась ще й тим, що одночасно потрібно було в дуже корот-
кий термін впроваджувати купон.
окрім НБУ, переговори з іноземними фірмами сто-
совно виготовлення національних грошей вів також Кабі-
нет Міністрів України. У листопаді 1991 р. між ним та іта-
лійською фірмою «Vitali European Group SpA» була навіть
підписана генеральна угода. У ній, зокрема, йшлося про
таке: «1. італійська сторона передає в дарунок Українській
стороні комплект обладнання для друкування банкнот і
цінних паперів, що був в експлуатації та перебуває в ро-
бочому стані, продуктивністю 1,5 млрд одиниць умовної
продукції на рік, а також папір у кількості 640 тонн і фар-
бу в кількості 160 тонн, необхідні для початкового випуску
українських грошей у кількості приблизно 800 мільйонів
банкнот вартістю одна, три, п’ять, десять, двадцять п’ять,
п’ятдесят і сто українських грошових одиниць... Тран-
13 Урядовий кур’єр. 1991. No 27 (вересень).

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
81
спортні витрати з доставки обладнання, паперу і фарби,
вказаних у цьому пункті, несе Українська сторона»14.
Також Україна брала на себе зобов’язання «...підго-
тувати необхідні виробничі площі, включаючи інженер-
не забезпечення, і передати малюнки зразків банкнот або
цінних паперів італійській стороні до початку здійснен-
ня проєкту»15, а італійська сторона за рахунок української
сторони мала організовувати і брати участь «...у навчан-
ні персоналу, проєктуванні, монтажі та налагодженні об-
ладнання, зазначеного в пункті 1, та постачанні до нього
запасних частин, а також у розробці технології вироб-
ництва паперових грошей і цінних паперів, систем їх за-
хисту від підробки», до того ж повинна була забезпечу-
вати «...постачання паперу в кількості 3,5 тис. тонн і фар-
би в кількості 900 тонн протягом трьох років роботи цьо-
го обладнання»16
.
орієнтовна вартість цього проєкту становила 120—
150 млн доларів, строк виконання — 3 роки.
Але ця угода, як і домовленості з фірмою «Томас де
ла Рю» не було реалізовано — симпатії парламенту були
повністю на боці канадійської компанії «Кенедіен Бан-
кнот Компані». На початку 1992 р. газета «Мегаполис-
Экспресс» висловилась з приводу цієї прихильності так:
«Про розбіжності щодо того, де краще друкувати грив-
ню, були різні чутки. Уряд недвозначно схилявся на ко-
ристь італійських партнерів, які окрім пільгового кредиту
пропонували безоплатно спорудити під Києвом фабри-
ку цінних паперів. Проте наскочила коса на камінь. Пар-
ламент зробив ставку на Канаду, де, як відомо, найчислен-
ніша та найрозгалуженіша українська діаспора. Це був
14 Генеральна Угода між Кабінетом Міністрів України та
«Vitali European Group SpA» (італійська Республіка) від 16.11 .91,
п. 2.
15 Там само, п. 3.
16 Там само.

володимир мАтвІЄнКо
82
більш політичний вибір, ніж економічний розрахунок, як
нині з’ясовується»17.
Проте, якщо Верховна Рада активно радила НБУ пра-
цювати «в напрямі» канадійської компанії, я, як Голова
НБУ, сприймав можливість цієї співпраці не так захопле-
но. Що ж змушувало мене піддавати сумніву такі блискучі
перспективи, обіцяні представниками «Кенедіен Банкнот
Компані»?
Все стає зрозуміло, варто лише ознайомитися з дея-
кими документами, зокрема з двома інформаційними до-
відками про компанію «Кенедіен Банкнот Компані». У
першій із них зазначається:
«основними відомостями є:
загальна потужність «Кенедіен Банкнот Компані»
(далі — «КБК» (Авт.)) становить близько 600 мільйонів
банкнот на рік, надрукованих друком інтагліо з одного
боку. з цієї потужності близько 500 мільйонів замовляєть-
ся їх найважливішим клієнтом — Банком Канади. Тому,
навіть якщо припинити випуск банкнот для Канади, що
зовсім нереально, друкування 1,5 мільярдів банкнот для
України займе в кращому разі близько трьох років...
Як альтернативу вони могли б:
використовувати субконтракт, але навряд чи це при-
йнятно для України...;
купити нове обладнання. Це призвело б до значного
погіршення фінансового стану КБК і займе, як мінімум,
дев’ять місяців для поставки і встановлення обладнання.
Їхнє нинішнє обладнання для друку інтагліо через заста-
рілість не може виробляти більше, тому вони будуть зму-
шені купити нове і не місцеве обладнання, що збільшить
термін підготовки персоналу, і т. ін.
Розробка.
Якість розробки в КБК загалом не відповідає рівню
більшості світових валют та престижній конвертованій
17 Мегаполис-Экспресс. 1992. 26 февраля.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
83
валюті, вони використовують грубе пофарбування, а не
ручне гравірування штампів. Банкноти Канади, які знахо-
дяться в обігу, розроблені компанією «Томас де ла Рю».
Виробництво.
КБК не робила жодних серйозних інвестицій у ви-
робниче обладнання останніми роками, тому воно не
може відповідати рівню сучасного обладнання з вироб-
ництва банкнот навіть на основі найпоширеніших харак-
теристик:
a) КБК не може забезпечити офсетні преси, здатні дру-
кувати лицьові добре помітні риси. Ці риси стандартні в
сучасних валютах;
б) КБК має лише один багатокольоровий інтагліо-
прес, який є прототипом невдалого дизайну. Вона має
дуже невеликий досвід друкування багатокольорових
банкнот друком інтагліо; цей друк — найбільш важливий
захист від найпоширенішого способу підробки за допо-
могою процесних камер. Карбованець має багатокольо-
ровий друк інтагліо і друкується на прогресивніших пре-
сах, ніж ті, що має КБК;
в) КБК не використовує сучасні нумерувальні банкнот-
ні преси з комп’ютерним моніторним електронним конт-
ролем за нумерацією... Компанія не інвестує суттєвих сум
у дослідження і розвиток і тому не має необхідного до-
свіду в останніх технологіях, які створюються для забезпе-
чення захисту від сучасних засобів підробки, таких як ко-
льорові копіри та електронні сканери.
Висновки.
КБК — дуже маленька приватна компанія зі слабкими
потужностями розробки, застарілим друкарським облад-
нанням, обмеженим досвідом у розробці навіть стандарт-
них захисних характеристик, вона не брала участі у вели-
ких, термінових, політично важливих роботах. Вона не
зможе створити інше друкарське виробництво як у Кана-
ді, так і за її межами. Її досвід у цій ситуації обмежений».

володимир мАтвІЄнКо
84
У другій довідці наводиться ще й така інформація:
«КБК є по суті «домашньою» канадійською компанією
з друкування цінних паперів. Спільно з іншим канадій-
ським партнером вона друкує валюту для Національного
Банку Канади. У неї обмаль зарубіжних клієнтів, а саме:
Нікарагуа, домініканська Республіка і Гватемала...
КБК є приватною компанією, офіційна кількість влас-
ників — 2 . Компанія не надає офіційних фінансових звітів,
необхідних для перевірки її фінансового стану.
загалом КБК сьогодні не спроможна забезпечити рі-
вень надійності й оперативності, який мають інші фірми,
що спеціалізуються в цій галузі...
КБК була придбана нинішніми власниками як невели-
ка компанія з друкування цінних паперів. завод і облад-
нання спрацьовані, немає жодних відомостей, які б свід-
чили про досвід у будівництві і налагоджуванні цих ви-
робництв».
Незрозуміло, чому нікого з прибічників «канадій-
ського контракту» не насторожила ані потужність «Кене-
діен Банкнот Компані», ані інформація про її технічний
стан, ані перелік її зарубіжних замовників, ані навіть те,
що «банкноти Канади, які знаходяться в обігу, розроблені
компанією «Томас де ла Рю». Незважаючи на ці обстави-
ни, прихильники КБК твердо стояли на своєму.
Слід віддати належне продуманій політиці представ-
ника канадійської фірми в Україні ореста Новаківського.
добре розуміючи важливість контракту як для «Кенедіен
Банкнот Компані», так і для себе (в плані значної матері-
альної винагороди) і одразу оцінивши ситуацію, він почав
активний «наступ».
Передусім Новаківський зайнявся справжньою реклам-
ною «розкруткою» власної персони. Чого варта лише стат-
тя в газеті «Комсомольское знамя» (її назва була набрана
на півсторінки великим жирним шрифтом): «орест Нова-
ківський: “Візьміть ваші гроші”». На двох сторінках бравий

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
85
канадієць українського походження майстерно будував зо-
лоті гори з майбутніх українських гривень, видрукуваних
компанією «Кенедіен Банкнот Компані». Ну як можна не
повірити усміхненому (фотографія в газеті) закордонному
благодійнику, ще й після того, як дізнаєшся від журналіст-
ки, що він «Типовий українець. любить сало й тістечка...»
18,
і далі в такому самому стилі.
завершується стаття звинуваченнями й чималою част-
кою сарказму на мою адресу: «Коли верстався номер, нам
стало відомо, що під тиском депутатів Парламенту (Авт.)
України Голова Національного банку України Володимир
Матвієнко погодився розглянути протокол про наміри
щодо проведення переговорів з «Кенедіен Банкнот Ком-
пані» про створення спільного підприємства з організації
друкування цінних паперів і грошових знаків. Перегово-
ри запропоновано розпочати 1 жовтня в Канаді. однак...
підписати його відмовився. Пропозиція компанії про не-
гайний початок друкування українських грошей в Канаді
поки що теж не викликала ентузіазму. Як офіційний аргу-
мент Голова Національного банку висунув сумнів у техніч-
них можливостях «Кенедіен Банкнот Компані», яка вже 56
років друкує канадійський долар, а також у тому, чи до-
статньо сильна служба забезпечення безпеки її продукції
і доставки клієнту (адже гроші будуть доставлятися літа-
ком — раптом його зіб’ють)...»
19.
А після того, як була сформована громадська думка,
Новаківському вже значно легше було створювати лобі се-
ред депутатів і таким чином «переконувати» незгодних.
олександр Шаров у статті у «Віснику НБУ» зазначив:
«іншою причиною, яка заважала успішному проведенню
грошової реформи, був статус центрального банку, який
не відповідав новим вимогам...
18 Комсомольское знамя. 1991. 21 сентября.
19 Там само.

володимир мАтвІЄнКо
86
думка Національного банку України часто-густо про-
сто ігнорувалася...»
20.
Тож 23 жовтня 1991 р. контракт з «Кенедіен Банкнот
Компані» було укладено.
здавалося б, після цього все має вгамуватися. Але ні —
однієї думки щодо підписаного контракту не було навіть
у самому Правлінні НБУ. ось що написала про це газета
«Мегаполис-Экспресс»: «Правління Національного банку,
таким чином, теж розкололося. Станков і Голова правлін-
ня Володимир Матвієнко досі доводять кабальність умов
канадської фірми, низьку якість нових банкнот, погану їх
захищеність від підробки...»
21.
У листі Голові Нацбанку Володимиру Матвієнку в
грудні 1991 р. заступник Голови СНБ України Г. Федяєв
зазначав: «Питання забезпечення безпеки друкування, за-
хисних властивостей гривень, доставки банкнот, страху-
вання і можливі технічні ризики в даному контракті ком-
петентними спеціалістами оцінюються як низькоефек-
тивні порівняно з альтернативними пропозиціями, що
надходили від швейцарської фірми «де ла Рю джорі» та
її дочірньої англійської фірми «Томас де ла Рю»
22
.
Незважаючи на це, Володимир Пилипчук пише НБУ:
«...Вам разом з Кабінетом Міністрів України необхідно
терміново підписати угоди з канадійською фірмою «Ке-
недіен Банкнот» і швейцарською фірмою «де ла Рю джо-
рі» на умовах, які нами обговорені під час зустрічей з
представниками цих фірм»23 та вимагає введення гривні
з 1 січня 1992 р.
20 Шаров О.М. Гривня — донька карбованця. Вісник НБУ.
1996. No 4.
21 Мегаполис-Экспресс. 1992. 26 февраля.
22 лист заступника Голови СНБ України Г.А . Федяєва
В.П . Матвієнку від 16.12 .91.
23 лист Голови Постійної комісії ВРУ з питань економічної
реформи В. Пилипчука Голові Національного банку України
В. Матвієнку від 12.09 .91.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
87
У додатку до листа наводяться рішення Комісії «Про
виготовлення національних грошових знаків», де в другому
пункті зазначається: «для термінового захисту народного
господарства України доручити Кабінету Міністрів і Наці-
ональному банку України замовити виготовлення першої
частини грошових знаків «Кенедіен Банкнот Компані».
Більше за всіх при цьому «старалися» Володимир Пи-
липчук, дмитро Павличко, лесь Танюк, іван заєць, дми-
тро захарук, Степан Волковецький, олександр Барабаш
та інші.
«Незважаючи на ці старання, уряд грошей не давав.
Тоді я звернувся за кредитом в 5 млн дол. США у Комітет
по нафтопродуктах і перевів гроші з великими трудноща-
ми через зовнішекономбанк (Москва), потім в Нью-Йорк,
а далі в Канаду.
У цей період пан Пилипчук організовує всілякі пере-
вірки банку людьми, які абсолютно некомпетентні в бан-
ківській справі...»
24.
Але повернімося до гривні. 14 листопада 1991 р. Пре-
зидія Верховної Ради України прийняла постанову «Про
національну валюту на Україні». Цим документом, зокре-
ма, передбачалося:
«1. Визначити термін готовності до введення в обіг на
території України власної національної валюти — перше
півріччя 1992 року»25
.
Тобто друкування гривні повинно було проходити,
м’яко кажучи, дуже швидкими темпами. зрозуміло, що
такий «проблемний» контракт з «Кенедіен Банкнот Ком-
пані» не міг забезпечити нормального процесу виготов-
лення українських грошей, що підтвердила й Служба на-
ціональної безпеки України.
24 лист Голови Нацбанку В.П . Матвієнка заступнику Голо-
ви тимчасової депутатської комісії ВРУ С.і. дорогунцову від
02.03 .92.
25 Постанова Президії Верховної Ради України «Про націо-
нальну валюту на Україні» від 14.11 .91.

володимир мАтвІЄнКо
88
Певні консультації, проведені з СБУ та леонідом Крав-
чуком, спонукали прийняти рішення щодо обмеження
друкування грошей канадійською фірмою в обсязі купюр
невисоких номіналів, які за ціною не відрізнялися від тих,
що друкувались у Канаді. Таким чином, банкноти 50 і 100
були замовлені в лондоні. Було вибрано англійську фірму
«Томас де ла Рю», яка мала великий досвід друкування
банкнот з високою якістю їх виготовлення. за погоджен-
ням з леонідом Кравчуком 18 січня 1992 р. в Києві було
укладено контракт з фірмою «Томас де ла Рю». Від Наці-
онального банку України його підписав Голова Правління
Володимир Матвієнко.
дизайн гривень, які друкувались у Канаді, був розро-
блений українськими художниками Василем лопатою
і Борисом Максимовим: «...свою працю з виготовлення
зразків нових грошей, — пише Василь лопата, — я робив
спільно з Борисом Максимовим. Він спеціаліст з технічно-
го дизайну, я виконував мистецьку частину, тобто зовніш-
ній вигляд банкнот»26
.
Спеціалісти «Томас де ла Рю» розробили дизайн гри-
вень номіналом 50 і 100. Був затверджений орнамент,
який відповідав українському національному стилю та
європейському зовнішньому вигляду, близькому до ан-
глійського фунта стерлінга. Ті, хто тримав у руках банкно-
ти 50 і 100, не заперечуватимуть, що їх якість і привабли-
вість віддзеркалюють світлу та щиру душу української на-
ції. Були виготовлені також купюри номіналом 200 гри-
вень, але до обігу вони не були введені: «Купюри по 200
гривень були надруковані ще в 1992 році, коли я був Голо-
вою Правління Національного банку України... Казначей-
ські білети, про які йдеться, зберігаються в банках як ре-
зервна грошова маса»27
.
26 Українська газета. 1994. No 6 (березень).
27 Всеукраинские ведомости. 1996. 13 сентября.

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
89
Рішення, чиї портрети розміщувати на банкнотах,
приймала Верховна Рада. У вже згаданому листі Володи-
мира Пилипчука містилися рішення Комісії Верховної
Ради України з питань економічної реформи «Про зраз-
ки українських національних грошових знаків». Там, зо-
крема, зазначалося:
«Схвалити такі номінали і ряди зображень на грошо-
вих знаках України:
1 гривня: образ Володимира Великого, панорама ста-
родавнього Києва; 3 гривні: образ Ярослава Мудрого, Со-
фія Київська; 5 гривень: образ Богдана Хмельницького,
церква в селі Суботові; 10 гривень: образ івана Мазепи,
Києво-Печерська лавра; 25 гривень: образ івана Франка,
львівський оперний театр; 50 гривень: образ Михайла
Грушевського, Будинок вчителя (місто Київ, колишнє
приміщення Центральної Ради); 100 гривень: образ Тара-
са Шевченка, будинок Верховної Ради України; 200 гри-
вень: образ лесі Українки, панорама луцького замку (за-
мок любарта)» (резерв)28.
Пізніше були затверджені дещо інші номінали: замість
трьох гривень — дві, а замість двадцяти п’яти — двадцять.
Також відрізнялися номінали введених розмінних мо-
нет від тих, які були затверджені Постановою Президії
Верховної Ради України «Про розмінну монету України».
Цим документом Президія, зокрема, постановляла:
1. затвердити назву однієї сотої частини гривні — «ко-
пійка».
2. Національному банку України випустити в обіг роз-
мінну монету номіналом 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок
та одну гривню29
.
28 лист Голови Постійної комісії ВРУ з питань економічної
реформи В. Пилипчука Голові Національного банку України
В. Матвієнку від 12.09 .91.
29 Постанова Президії ВРУ «Про розмінну монету України»
від 02.03 .92.

володимир мАтвІЄнКо
90
Як відомо, монети номіналом 3, 15 і 20 копійок в обіг
не були випущені.
В інтерв’ю «Українській газеті» художник Василь ло-
пата наводить цікаві факти, пов’язані зі створенням грив-
ні: «Кожний ескіз вимагав копіткої праці. Скажімо, тіль-
ки портретів Тараса Шевченка я зробив 8 варіантів. до-
велося переглянути безліч літератури, консультуватися з
багатьма спеціалістами. от хоча б така проблема: чи Во-
лодимир Великий та Ярослав Мудрий мали бороди, як їх
зображувати — з бородою чи без? думки істориків розді-
лилися. Все-таки найбільш авторитетним було тверджен-
ня відомого дослідника М. Брайчевського, що наші перші
князі були без борід, а лише з вусами. Так вони й вигляда-
ють на банкнотах...
А скільки часу пішло на затвердження портретів!
Скільки київських можновладців були проти того, щоб на
грошах були портрети Мазепи і Грушевського! лише піс-
ля московського путчу справа зрушила з місця.
Цікаво, що тоді панувала думка, щоб нові гроші на-
звати українськими доларами. Ну а як долар, то й ба-
жаним було розміщення портретів посередині банкно-
ти, як на справжніх американських доларах. Власне, ми
й пішли цим шляхом, зберігаючи подібність і у тому, що
на зворотному боці подали зображення архітектурних
пам’яток. Тобто певна тотожність з американським до-
ларом є. Водночас наші гроші відрізняються розмірами,
вони більш нагадують так звані середньоєвропейські, чи-
мось подібні до формату німецької марки»
30
.
Паралельно з розробкою гривні велась робота над
створенням потужностей для її друкування. У 1996 р. ге-
неральний директор Банкнотно-монетного двору Націо-
нального банку України Анатолій Кришань розповів про
роботу Банкнотно-монетного двору і в тому числі про іс-
торію його створення:
30 Українська газета. 1994. No 6 (березень).

роздІл 4. ІсторІяствореннягривнІ
«У 1992 році Національний банк України розпочав
проєктування і будівництво у Києві власного виробни-
цтва із друкування грошей, яке з часом отримало назву —
Банкнотно-монетний двір.
У травні 1993 року НБУ уклав контракт із всесвітньо-
відомим лідером у галузі друкування грошей — англій-
ською фірмою «Томас де ла Рю енд Компані лТд» на по-
ставку обладнання, технології, ноу-хау та навчання спеціа-
лістів. Через рік усі будівельно-монтажні роботи були за-
кінчені, і вже у березні 1994 року розпочалося друкування
гривень. із цього часу всі українські банкноти виготовля-
ються на Банкнотно-монетному дворі Національного бан-
ку України, друкування їх за кордоном припинено.
Найсучасніше обладнання провідних фірм Швейца-
рії, Німеччини, Австрії, італії, нові технології, професіо-
налізм власних кадрів дають змогу виготовляти банкноти,
які не лише не поступаються за якістю, дизайном, захи-
щеністю від підробки основним вільно конвертованим ва-
лютам провідних країн світу, а й перевершують їх»31.
отже, всі гривневі банкноти були мною підписані до
друку — як канадійські, так і англійські варіанти. звісно,
дещо дивувала «різномастність» набору купюр. і вона в
майбутньому, за наявності власної банкнотної фабрики,
була виправлена. Впродовж багатьох років НБУ друкував
банкноти за англійським варіантом, що підтверджує пра-
вильність прийнятого рішення. Але найголовніше, що
основний обсяг грошей за їх сумарною вартістю був еко-
номічно захищений, і Україна уникла можливої еконо-
мічної диверсії.
оцінка проведеної роботи дана в книзі леоніда Крав-
чука «Перший про владу»: «ініціатором створення й
впровадження української національної валюти був Воло-
димир Матвієнко. Це була його заслуга»32
.
31 Кришань А.Д . Фабрика ХХі століття. Вісник НБУ. 1996. No 5 .
32 Кравчук Л.М. «Перший про владу». К., 2019. С . 121 .

92
Розділ
Грошова реформа
в Україні
Сила держави визначається міцністю її грошо-
вої валюти та банківської системи. Україна по-
літично визнана в світі, з нею рахуються великі
держави. Проте вирішення економічних про-
блем виявилось найтяжчим — про власні гро-
ші ми вели розмову майже шість років.
В умовах незалежності України розпоча-
лося тотальне реформування економіки. Про-
те ми так і не визначили остаточно шлях, яким
піде нове суспільство. Чого ми хочемо і що бу-
дуємо? Це питання є наріжним каменем усієї
економічної політики. Від нього залежать і ме-
тоди реформ, і їхня сутність.
«Паперова» приватизація через так звані
ваучери призвела до розбазарювання загаль-
нонародної власності, відсторонення робітни-
ків від керування виробництвом та різкого зни-
ження його ефективності. Платіжна криза, яка
створилася в державі, стала загрозою стабіль-
ності та суверенності України. Єдиним шля-
хом розв’язання цієї проблеми в той період
була нагальна необхідність проведення грошо-
вої реформи.
Світова практика свідчить, що грошові ре-
форми, до яких вдаються окремі держави в екс-
тремальних ситуаціях, є найрадикальнішим

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
93
хірургічним способом досягнення (в стислі строки) сис-
темної стабілізації грошового обігу і загальної санації еко-
номіки. Відома політика НЕПу (1921—1927), який прий-
шов на зміну адміністративній політиці воєнного кому-
нізму і мав чітко виражене ринкове спрямування, фак-
тично почалася з грошової реформи 1922—1924 рр. Те
саме стосується санації німецької економіки: «економічне
диво» започаткувала грошова реформа л. Ерхарда 1948 р.
У перші повоєнні роки (1945—1952) у країнах західної Єв-
ропи було проведено 24 грошові реформи, що стали сво-
єрідною платформою економічного відродження1
.
за механізмом запровадження існує кілька видів гро-
шових реформ. Є грошові реформи, які означають просту
деномінацію, тобто зміну масштабу цін. Є такі, що озна-
чають зміну самої грошової одиниці. А є грошові рефор-
ми, в результаті яких створюється нова національна гро-
шова система. Україні потрібна була саме така реформа,
про важливість якої я доповідав Президенту України лео-
ніду Кравчуку ще в лютому 1992 р.:
«Необхідність грошової реформи визначалася двома
головними причинами:
1. Проголошення України самостійною, незалежною
державою.
Економічна незалежність України може стати реаль-
ною лише у разі створення власної валюти, емісія якої
буде знаходитись у розпорядженні Української держави.
інакше народ України приречений постійно сплачувати
іншій державі неконтрольований і нерегульований влас-
ною державою емісійний податок, а уряд України буде
позбавлений головних важелів самостійного регулювання
економічного розвитку своєї держави, обмежений у мож-
ливостях проводити самостійну економічну політику.
1 Гальчинський А. Грошова реформа 1996 р.: непрочитані
сторінки. дзеркало тижня. 2016 р. 2 вересня.

володимир маТвіЄнко
94
2. Україна, як і всі суб’єкти колишнього СРСР, перебу-
вала в глибокій грошовій кризі, яка проявлялася в значно-
му знеціненні рубля, розладнанні грошового обігу, падін-
ні ролі грошей і натуралізації господарських зв’язків.
Ці процеси посилюють падіння суспільного виробни-
цтва, зниження життєвого рівня народу, гальмують пе-
рехід до ринкової економіки, формування ринкової інф-
раструктури. до тих глибинних факторів, які викликали
інфляцію в колишньому СРСР, додалися нові, пов’язані з
загостренням політичних, соціальних, міжнародних, гос-
подарських та інших протиріч на території єдиної ру-
блевої зони в умовах розпаду СРСР на ряд самостійних
держав»
2
.
Без грошової реформи було неможливо стабілізувати
національну економіку. Можна лише досягти нетривких і
химерних симптомів фінансової стабілізації.
Про наміри запровадити в обіг гривню Україна про-
голосила ще влітку 1990 р. в доленосних для нашого на-
роду документах: «декларації про державний суверенітет
України» та в законі «Про економічну самостійність Укра-
їни». Ще тоді, в листопаді 1990 р., Верховна Рада схвалила
«Концепцію переходу до ринкової економіки», в якій за-
провадження в обіг національної грошової одиниці роз-
глядалося як першооснова реформ.
Уперше поняття «гривня» як національної грошової
одиниці в Україні було застосоване в «основних напря-
мах національної економічної політики в умовах незалеж-
ності». Цей документ був прийнятий у жовтні 1991 р., вже
після проголошення незалежності. згідно з ним були роз-
роблені відповідні заходи Кабінету Міністрів. зазначало-
ся, що проведення грошової реформи — це термінове за-
вдання.
2 лист Голови НБУ В. Матвієнка Президенту л.М. Кравчу-
ку від 04.02.92.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
95
У січні 1992 р. купони багаторазового використання
відкрили шлях до реформи, а в березні того ж року Вер-
ховна Рада України ухвалила «основи національної еко-
номічної політики України», якими передбачалося негай-
не введення власної валюти, що свідчило про намір зро-
бити життя купонів коротким. однак цього не сталося.
Чому так трапилось? Причин багато. По-перше, від са-
мого початку спостерігався якийсь кволий, млявий підхід
до проведення грошової реформи. Власні митну, подат-
кову, бюджетну, цінову та валютну системи ми створили
в 1991—1992 рр. А створення грошової системи розтягло-
ся у часі.
Навіть у самій декларації про державний суверенітет
України була якась невпевненість у проведенні грошової
реформи і створенні власної грошової системи. «Україн-
ська РСР самостійно створює банківську, включаючи зо-
внішньоекономічний банк, цінову, митну, податкову сис-
теми, формує державний бюджет, а при необхідності
впроваджує грошову одиницю»3
. В останніх словах закла-
дено сумнів. Те саме знаходимо в законі «Про економіч-
ну самостійність Української РСР». Там згадується, що
ми маємо власну самостійну банківську, фінансову, мит-
ну системи, а далі: «...за умов запровадження власної гро-
шової одиниці Національний банк виконує функцію емі-
сійного центру»4
.
По-друге, у вищих ешелонах влади не розібралися в
суті рублевої зони, яка продовжувала функціонувати і
після розпаду колишнього СРСР в економічних кордонах
країн СНд. Вважалося, що за умов збереження розподілу
праці це є об’єктивною необхідністю.
У зв’язку з шаленим зростанням цін різко погіршував-
ся фінансовий стан підприємств в усіх галузях економіки.
лише в лютому-березні 1992 р. НБУ додатково видав кре-
3 декларація про державний суверенітет України від 16.07.90 .
4 закон УРСР «Про економічну самостійність Української
РСР» від 03.08 .90 .

володимир маТвіЄнко
96
дити промисловим підприємствам у сумі 30 млрд крб,
сільському господарству — у сумі 20 млрд крб. Це дещо
послабило фінансову напругу.
НБУ запропонував привести вартість основних фондів
у відповідність до нових цін з тим, щоб збільшити амор-
тизаційний фонд та активізувати інвестиційний процес
на підприємствах. Щоб підготуватися до грошової рефор-
ми, треба було дати «кисень» виробництву, інакше мож-
на дочекатись такого стану, коли буде надто великий спад
виробництва, безробіття тощо. Про це, зокрема, свідчить
сучасний стан виробництва в Україні.
з липня 1992 р. темпи інфляції в Україні почали зрос-
тати внаслідок інфляційної монетарної політики, що про-
водилась урядом Вітольда Фокіна. Результатом цих захо-
дів стали спад виробництва та здійснення грошової емісії,
що призвело до зростання цін та девальвації карбованця.
Вочевидь, падіння обмінного курсу карбованця було зу-
мовлене виключно грошовою емісією.
У 1993 р. Уряд леоніда Кучми поставив завдання за-
провадити гривню.
«У травні 1993 року на сесії Верховної Ради України ле-
онід Кучма ще в бутність його прем’єром стверджував: «Я
не маю сумнівів у тому, що реальну стабілізаційну про-
граму зможе реалізувати до кінця лише уряд, який... за -
провадить в обіг повноцінну національну грошову одини-
цю — гривню. Урядом порятунку буде не уряд Кучми чи
іванова, Петрова. Це буде уряд твердої гривні як основи
економіки»5
.
На прес-конференції 8 липня 1993 р. леонід Кучма зау-
важив, що вводити гривню треба не пізніше 1993 р. із вве-
денням гривні пов’язувалося поняття зовнішньої конвер-
тованості національної валюти. Проте реалізувати це ле-
5 з виступу Гальчинського А.С. Грошові реформи в зарубіж-
них країнах: досвід та уроки для України. Матеріали міжнар.
науково-практ. конференції. К., 1996.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
97
оніду даниловичу не вдалося. У жовтні 1993 р. його уряд
пішов у відставку.
з березня по липень 1993 р. внутрішня конвертова-
ність карбованця фактично існувала. Проте на початку
липня почалось істотне зростання курсу долара як наслі-
док проведеної кредитної емісії. Перший досвід станов-
лення режиму внутрішньої конвертованості карбованця
(березень—липень 1993 р.) показав, що за відсутності ре-
форм ніщо не зможе «врятувати» карбованець від ката-
строфічного знецінювання. девальвація гривні в цій ситу-
ації була такою самою неминучою, як і девальвація карбо-
ванця. Уряд вживає рішучих заходів, і з 12 серпня 1993 р.
вводиться офіційний (фіксований) та ринковий (біржо-
вий) курси долара. Валютний ринок України був поміт-
но звужений.
Протягом листопада 1993 р. ситуація погіршилась.
Найсумнішою виявилась втрата останнього об’єктивного
орієнтира стану економіки України: зміна законодавства у
сфері валютного регулювання, крах фінансово-кредитної
системи, стрибок цін в 2,5 раза, штучний дефіцит готівки
не дали змоги валютному курсу та попиту на валюту опе-
ративно віддзеркалювати зміни в сфері економіки. На кі-
нець другого тижня листопада громадян було ознайомле-
но з рекомендацією Президента України Національному
банку України тимчасово призупинити торги на Міжбан-
ківській валютній біржі та заборонити операції з купівлі-
продажу валюти на інших біржах і кредитно-фінансових
установах. НБУ встановив курс на валюти: 5970 крб за до-
лар США та 5,61 крб за російський рубль. за вказівкою
леоніда Кравчука, комісія на чолі з віце-прем’єром Вален-
тином ландиком почала перевіряти суму боргу України
Росії. Настав час чергових реформ.
22 листопада всім відділенням НБУ було надіслано ін-
структивний лист, в якому встановлювались валютні кур-
си, зокрема: 6980 крб за долар США і 5,84 крб за росій-
ський рубль. Верховна Рада України 25 листопада ухва-

володимир маТвіЄнко
98
лила закон про внесення змін до декрету Кабінету Міні-
стрів України про валютне регулювання, згідно з яким
курс українського карбованця встановлюється НБУ за по-
годженням з урядом через крос-курси на підставі даних
Міністерства економіки та Міністерства статистики про
цінове співвідношення продукції. обов’язкові 50 % над-
ходження в іноземній валюті виконуються за офіційним
курсом. Торгівля валютою, що не належить обов’язковому
продажу, здійснюється за курсом з відхиленням від офі-
ційного не більше ніж удвічі.
НБУ видав документ «Про порядок встановлення та
використання курсу українського карбованця», згідно з
яким з грудня встановлюється офіційний курс карбован-
ця до долара США на рівні 12600 крб та 10,24 крб до росій-
ського рубля (в комерційних банках Сімферополя на по-
чатку грудня курс долара становив 28800/33000 крб (купів-
ля/продаж), рубля — 20,2/22). Курс відповідно до докумен-
та повинен був коректуватися щоденно. Продаж 40 % від
суми валютних надходжень здійснювався через Міжбан-
ківську валютну біржу. Курс готівкової купівлі-продажу
валюти банки встановлювали самостійно, за умови мар-
жі, визначеної НБУ, не більше 2,5 %.
Урядова телеграма від 2 грудня 1993 р. за підписом
Юхима звягільського та Віктора Ющенка заборонила у
зв’язку з надзвичайно тяжким фінансовим станом в Укра-
їні видачу банками будь-яких кредитів. окрім того, цен-
тралізовані кредити НБУ підприємствам, що мали забор-
гованість, підлягали достроковому поверненню. Вказува-
лося, що цей захід діятиме до кінця поточного року (в 20-х
числах грудня заборону було знято). Цей захід був зумов-
лений надзвичайно складною ситуацією у фінансовій сис-
темі держави.
Нагромадження дебіторської заборгованості позбав-
ляло підприємства можливості здійснювати нормальну
виробничу діяльність. за цих умов виробники були зму-
шені шукати додаткові джерела фінансування для по-

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
99
криття зростаючих витрат, а найлегшим шляхом прихо-
ваного самофінансування виявилося збільшення креди-
торської заборгованості, у тому числі зростання заборго-
ваності із заробітної плати.
В Україні почав діяти тендерний комітет з використан-
ня валютних ресурсів, який фактично виконував функції
валютно-клірингової палати та визначав, для яких цілей
має бути використана валюта, виставлена експортера-
ми на продаж. очолив комітет віце-прем’єр Валентин
ландик.
12 грудня НБУ вперше в Україні провів валютний аук-
ціон з продажу доларів США. Стартовий курс долара ста-
новив 30 тис. крб.
Машина адміністративного регулювання уповільнила
негативні процеси, проте не вирішила проблеми. Через
емісію гроші знецінились.
з 17 листопада 1993 р. НБУ запровадив в обіг купюри
номіналом 100 тис. карбованців. долар, який практично
не зазнавав інфляції, став ще привабливішим. На кінець
1993 р., за словами Віктора Ющенка, в банку залишилася
критична готівкова маса. Тема відновлення роботи валют-
ної біржі стає дедалі актуальнішою. Враховуючи критич-
не становище валютного ринку, з 29 грудня проводиться
купівля валюти до офіційного валютного резерву за кур-
сом 25 тис. крб. Постійне емісійне кредитування, що про-
водилось урядом у 1993 р., зумовило вибух цін та призве-
ло державу на межу банкрутства. за 12 місяців було ви-
дано кредитів на загальну суму 57 трлн крб, 4/5 кредитів
отримав держсектор економіки, валовий національний
продукт України за 1993 р. становив 100 трлн крб. інфля-
ція переросла в гіперінфляцію і введення гривні в 1993 р.
виявилось недоцільним.
Але розмови про гривню не припинялися. знову-таки
вирували твердження, що доки у нас немає національ-
ної валюти, необхідно терміново запроваджувати грив-

володимир маТвіЄнко
100
ню, або доки немає стабільної ринкової економіки, грив-
ню вводити категорично заборонено.
Це крайні точки зору, і тому вони неідеальні. Купоно-
карбованець після скасування наприкінці 1992 р. безго-
тівкового рубля за визначенням став національною валю-
тою. інша справа, що з вадами та надто нестабільним кур-
сом через інфляцію, але те саме спіткало б і гривню, бо
грошові знаки самі по собі не зумовлюють реформи в еко-
номіці.
У 1994 р. посилилися очікування введення гривні. Ще з
серпня 1992 р. в Україну продовжували надходити партії
майбутньої валюти, яка друкувалася в Канаді та Англії. У
банку не вистачало сховищ для зберігання гривні. Але гро-
шова реформа за існуючих темпів інфляції була недоціль-
ною. Більше того, НБУ отримав дозвіл Міністерства фі-
нансів України на проведення в першому кварталі 1994 р.
кредитної емісії в розмірі 29,4 трлн крб. дефіцит, за сло-
вами заступника Голови Правління НБУ олександра Ве-
селовського, перевищував цю цифру на 2,5 трлн крб.
Уряд України наполягав на визначенні фіксованого
курсу національної валюти та заперечував відновлення
торгів з вільно конвертованої валюти на Українській між-
банківській валютній біржі, які було призупинено указом
Президента в листопаді 1993 р. У той самий час Правлін-
ня НБУ не наполягало на відновленні торгів «твердими ва-
лютами». На думку експертів НБУ, фіксований курс кар-
бованця може визначатися керівництвом на підставі обся-
гу експортно-імпортних операцій, а потім коректуватися
НБУ з урахуванням кредитної емісії. офіційний курс ста-
новив 12610 крб за долар США (через п’ять місяців вико-
нуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Юхим звя-
гільський повідомив, що прийнято рішення про збіль-
шення регульованого курсу карбованця до 13100 крб за
один долар США).
Позиція жорсткого регулювання валютного ринку за-
проваджувалася урядом у життя. Штучно обмежувалась

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
101
кількість учасників валютних торгів, а питання про роз-
поділ ресурсів розглядав комітет по пріоритетах вико-
ристання валюти. Така фінансова політика звужувала ва-
лютний ринок та спотворювала реальне співвідношення
карбованця до долара. Якщо на першому валютному аук-
ціоні, який було проведено 12 грудня 1993 р., курс прода-
жу долара становив 32 тис. крб, то на аукціоні 25 березня
1994 р. долари було реалізовано за курсом 30210 крб, тоді
як курс готівкового долара в Сімферополі за цей самий
проміжок часу зріс на 25 %.
Урядом проводилась політика адміністративного ре-
гулювання щодо зміцнення національної валюти. У квітні
1994 р. НБУ та уряд України заявили про наміри провести
грошову емісію в розмірі не менше 4 трлн крб. У лютому-
березні 1994 р. Міністерство фінансів України через від-
повідні банки надало визначеним міністерствам урядо-
вий кредит фінансової стабілізації економіки. Міністер-
ства визначили підприємства, яким були перераховані
кредитні кошти з метою найдоцільніших розрахунків: за
електроенергію, паливно-енергетичні ресурси та інше.
У першому кварталі 1994 р. за рішенням українського
уряду підприємствам промисловості та сільського госпо-
дарства було виділено кредити обсягом понад 11 трлн крб
під 120 % річних, строк повернення яких припадав на кі-
нець другого кварталу. Емісія грошей за перший квартал
1994 р. збільшилась порівняно з відповідним періодом
попереднього року більш ніж у 36 разів.
Протягом першого півріччя 1994 р. з обігу було вилу-
чено купони номіналом 1, 3, 5 крб, до 1 серпня — купони
номіналом 10 та 25 крб, а з 16 травня 1994 р. Національ-
ний банк запроваджує в обіг купони багаторазового ви-
користання номіналом 200 тис. українських карбованців
зразка 1994 р.
У травні 1994 р. НБУ почав проводити регулярні ва-
лютні аукціони. Середня процентна ставка по кредитах,
що були куплені на кредитному аукціоні, становила 287 %.

володимир маТвіЄнко
102
На продаж було виставлено 100 млрд крб. згідно з поло-
женням про проведення кредитних аукціонів НБУ в за-
критому кредитному аукціоні мають право брати участь
українські комерційні банки, які внесені до книги реєстра-
ції НБУ. В середині травня відбувся централізований роз-
поділ валюти у вигляді одного тендера (13100 крб за долар
США) та двох аукціонів на рублі та марки.
Політика введення двох курсів, жорсткий контроль
ринку валюти НБУ, падіння рівня життя, чутки про вве-
дення гривні послаблювали позиції карбованця. Економі-
ка України потребувала чергових грошових вливань. Крім
того, збирання врожаю 1994 р. вимагало додаткових ко-
штів. Назрівав черговий виток інфляції. Кредитна емісія,
скерована в аграрний сектор економіки, призвела до па-
діння офіційного курсу карбованця до долара з середини
серпня до кінця 1994 р. в 2,82 раза.
Ціни у 1994 р. були відпущені для створення ринко-
вої конкуренції, яка повинна була взяти на себе функції
планово-нормативної системи щодо утримування цін. з
початку жовтня до кінця грудня 1994 р. ціни на продук-
ти харчування в містах України зросли майже втричі на
тлі зниження купівельної спроможності долара в Україні.
Наслідком цієї політики став перехід валюти в тінь,
підрив національного експорту, розлад єдиної курсової
політики та мозаїчність курсів, розбалансованість безго-
тівкового грошового обігу. Це призвело до підриву дові-
ри з боку міжнародних фінансових установ та західних ін-
весторів, а також запустило процеси стрімкого розвитку
інфляції.
На курс готівкової валюти розпочався ажіотажний по-
пит. Необхідно було мінімум 2—3 місяці для того, щоб
валютна біржа стабілізувала роботу, тоді й курс міг би
стабілізуватися. Саме в цей момент уряд планує ввести
100%-вий викуп валюти у підприємств. На кінець листо-
пада 1994 р. на біржі попит на валюту впав на 40 %, а об-
сяг добровільного продажу зріс у 14 разів.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
103
за словами радника Президента України з питань ма-
кроекономіки Анатолія Гальчинського, за дев’ять місяців
1994 р. дефіцит бюджету сягнув 22 % і майже в 4 рази пе-
ревищив межу, за якою настає гіперінфляція. У третьо-
му кварталі, за його словами, обсяг грошей в обігу зріс на
225 %, а валовий національний продукт — на 15 %. дота-
ції в економіці становили 12,5 % валового національного
продукту, або більше половини дефіциту бюджету. за та-
кої ситуації уряд взяв курс на проведення радикальних ре-
форм.
«Необхідно чітко собі уявити, що ми житимемо в умо-
вах, коли внутрішні ціни будуть вище світових. У нас за-
лишились техніка та технологія, а енергоресурси нам про-
дають за світовими цінами, і нікуди ми від цього не діне-
мось», — заявив Віктор Пинзеник.
2 грудня Верховна Рада України прийняла за основу
постанову про внесення змін до держбюджету на 1994 р.,
згідно з якою розмір дефіциту держбюджету на цей рік
встановлювався у розмірі 117,3 трлн крб і мав бути покри-
тий Національним банком за рахунок емісійного креди-
ту. за словами міністра фінансів України Петра Герман-
чука, дефіцит відповідав 10 % валового внутрішнього про-
дукту, хоча «...це не реальна цифра, оскільки лише за
10 місяців поточного року дефіцит бюджету від валово-
го внутрішнього продукту становив понад 17 %» . Прове-
дена 1994 р. емісія у 5 разів перевищила емісію 1993 р.
оскільки банківські кредити та депозити мають тенден-
цію до мультиплікативного розширення, цей обсяг зріс
у декілька разів.
5 грудня НБУ випустив в обіг купон багаторазового ви-
користання номінальною вартістю 500 тис. крб.
Серйозні наміри ввести в обіг гривню були і в жовтні
1995 р. для їх реалізації було створено основні передумо-
ви як економічного, так і суто технічного (з точки зору ме-
ханізмів обміну) характеру. Не вистачило впевненості, ро-
зуміння того, що лише на цій основі можлива реалізація

володимир маТвіЄнко
104
намічених планів ринкової трансформації економіки, її
санації. і реформу знову було відкладено.
НБУ провів низку заходів щодо втримання розши-
рення грошової маси: було затверджено обсяг чисто-
го внутрішнього кредиту НБУ на 1 січня 1995 р. в розмірі
154 трлн крб, Національний банк заморожував обсяги ре-
фінансування та кредитів комерційним банкам, встанов-
лював ставку рефінансування на рівні 25 % на місяць, об-
межував термін надання кредиту строком залучення ко-
штів на внески та депозити, запроваджував обов’язкове
резервування валютних депозитів комерційних банків,
передбачав додавати до суми обов’язкових резервів не
менше 20 % від суми простроченої та пролонгованої за-
боргованості.
заходи, що вживалися урядом, не змогли знизити ін-
фляцію до допустимих меж. за даними державної служ-
би статистики України, індекс інфляції у 1994 р. становив:
у січні — 119,2 %, у лютому — 112,6 %, у березні — 105,7 %,
уквітні—106%,утравні—105,2%,учервні—103,9%,у
липні — 102,1 % , у серпні — 102,6 %, у вересні — 107,3 %,
у жовтні — 122,6 %, у листопаді — 172,3 %, у грудні —
128,4 %, у січні 1995 р. — 121,2 %.
Різкий спад виробництва в першому півріччі 1994 р.
призвів до того, що в третьому кварталі держава стала по-
вним фінансовим банкрутом, а ціна — основний інстру-
мент регулювання через зростаючі дотації (на деякі това-
ри та послуги — 90 %) — практично втратила економіч-
ну функцію. Тим часом розмови про реформу продовжу-
вались як серед пересічних громадян України, так і серед
державної «еліти». Але вони так і залишалися розмовами.
«Проаналізувавши документи, які стосувалися питань
утворення грошової системи, я вимушений зазначити,
що в законах, декларації, в програмах діяльності Кабіне-
ту Міністрів, затверджених Верховною Радою, в щоріч-
них доповідях Президента України Верховній Раді Украї-
ни завдання проведення грошової реформи ставилися де-

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
105
сять разів за ці шість років!»6
—
влучно висловився заступ-
ник директора Науково-дослідного фінансового інститу-
ту при Міністерстві фінансів України Василь Кравченко.
і лише посилення стабілізаційних процесів в економі-
ці України в першій половині 1996 р. дало змогу більш
упевнено говорити про проведення реформи. «звісно,
саме вересень 1996-го для проведення реформи вибрано
не випадково. В останні два місяці, які передували при-
йняттю цього важливого політичного рішення, — черв-
ні і липні — рівень інфляції не перевищував 0,1 відсотка,
в країні було практично зупинене зростання споживчих
цін. отже, з монетарної точки зору сприятливішого мо-
менту Україна не мала давно»
7
і почалась активна підготовка. Було розроблено Кон-
цепцію проведення грошової реформи в Україні. Робо-
та над нею та проєктами нормативних актів з проведення
грошової реформи була розпочата ще влітку 1995 р. ро-
бочою групою за керівництва радника Президента Укра-
їни з питань макроекономіки Анатолія Гальчинського.
до складу цієї групи увійшли заступник голови Правлін-
ня НБУ В. Терпило, директор департаменту готівково-
грошового обігу Н. дорофєєва, заступник міністра еконо-
міки А. даниленко, начальник відділу СБУ В. Корнієнко,
завідувач кафедри банківської справи Київського держав-
ного економічного університету А. Мороз, професор цьо-
го університету М. Савлук8.
Анатолій Гальчинський згадує: «Ми працювали близь-
ко місяця в умовах суворої секретності (під «опікою» СБУ)
в санаторії «Конча-заспа». Було підготовлено близько де-
6 з виступу Кравченка В.і. Грошові реформи в зарубіж-
них країнах: досвід та уроки для України. Матеріали міжнар.
науково-практ. конференції. К., 1996.
7 Гетьман В. за стабільністю гривні — майбутнє України. Ві-
сник НБУ. 1996. No 5 .
8 Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в
Україні: факти і документи. К .: ARC-Ukraine, 1998.

володимир маТвіЄнко
106
сяти відповідних документів. Наша позиція була одно-
значною: реформу не можна відкладати, її слід провести
в жовтні 1995 р. з нами зустрічався Президент, який пого-
дився з нашими аргументами. до проведення реформи в
жовтні все було підготовлено. Банкнотні купюри гривні,
як відомо, було надруковано ще 1992 р. Але В. Ющенко зу-
мів переконати керівництво країни відкласти грошову ре-
форму ще на рік. Повторюю: ризикувати в цьому питан-
ні керівництво НБУ не бажало, хоча для економіки країни
це рішення (ще один рік напівнатурального обміну) було
надзвичайно обтяжливим»9
.
отже, в результаті проведеної підготовчої роботи і
заходів щодо макроекономічної стабілізації економіка
України вже в жовтні 1995 р. була готова до грошової ре-
форми, але внаслідок політичних обставин ця подія від-
булася майже через рік, у вересні 1996 р.
одне з найважливіших положень Концепції прове-
дення грошової реформи в Україні полягало в реалізації
безконфіскаційного типу проведення реформи, який був
зумовлений необхідністю:
• забезпечення повної довіри населення до нової наці-
ональної валюти і як результат — довіри до політики уря-
ду та економічних реформ, які він проводить;
• утримання стабільності на грошовому, споживчо-
му і валютних ринках України, недопущення інфляцій-
ного сплеску та порушення стабільності валютного курсу,
що могло б вплинути на зниження життєвого рівня насе-
лення;
• запобігання спекулятивним операціям при обміні
карбованців на гривні;
• створення позитивного соціального клімату, недопу-
щення великої психологічної і соціальної напруги в сус-
пільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.
9 Гальчинський А. Грошова реформа 1996 р.: непрочитані
сторінки. дзеркало тижня. 2016 р. 2 вересня.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
107
При цьому уряд і Національний банк України вихо-
дили з того, що напередодні реформи в готівковому обі-
гу знаходилася значна маса грошей. Станом на 25 серп-
ня 1996 р. вона становила 366 трлн крб, що за одночасно-
го пред’явлення населенням не мало повного реально-
го покриття у вигляді товарних запасів (їх було лише на
157 трлн крб) і не могло бути підтримано за рахунок ре-
зервів іноземної валюти, обсяги якої були недостатніми.
згідно з розрахунками спеціалістів, конфіскаційний ва-
ріант реформи мав би негативні наслідки, а саме: зрос-
тання інфляції до 50 % на місяць за повного спустошен-
ня прилавків магазинів, а відтак і відчутне знецінення зао-
щаджень населення. Це мало б руйнівний вплив не лише
на стабільність національної валюти, а й на економіку за-
галом.
отже, вперше за всю історію існування України перед-
бачалося проведення цивілізованої неконфіскаційної гро-
шової реформи і забезпечення недоторканості наявних
перед реформою грошових заощаджень населення10.
У ході реалізації заходів з підготовки до грошової ре-
форми НБУ, виходячи з Концепції її проведення, розро-
бив проєкти законодавчих актів та пакет нормативних до-
кументів. Вони визначали порядок проведення грошової
реформи, механізм запровадження у грошовий обіг грив-
ні та вилучення з обігу карбованців, організаційні заходи
щодо обміну карбованців на гривні, обґрунтування і роз-
рахунки рівня деномінації, потреби в банкнотах і монетах
для обміну грошей.
«Відповідно до Указу Президента України «Про гро-
шову реформу в Україні», рішень державної комісії з
проведення грошової реформи та з метою своєчасної під-
готовки до проведення грошової реформи Національним
банком України були здійснені відповідні заходи, а саме:
10 Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в
Україні: факти і документи. К .: ARC-Ukraine, 1998.

володимир маТвіЄнко
108
1. Розроблено пакет нормативних актів з проведення
грошової реформи.
2. Створено розгалужену мережу обмінних пунктів ко-
мерційних банків у кількості понад 10 тис., у тому чис-
лі 1,8 тис. — на залізничних станціях, в аеропортах та ін-
ших багатолюдних місцях. для обслуговування пенсіо-
нерів було залучено понад 14 тис. підприємств зв’язку, в
тому числі в сільській місцевості — понад 11 тис. Створе-
но близько 92 тис. комісій з обміну на підприємствах, в
установах і організаціях.
3. Усі установи банків та підприємства зв’язку в ніч на
2 вересня були забезпечені готівкою необхідних номіна-
лів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців
на гривню, а також нормативними, інструктивними та на-
очними матеріалами (буклетами та плакатами із зобра-
женням банкнот і розмінної монети). В особливому ре-
жимі працювали центральне сховище та служба інкаса-
ції НБУ.
4. Проводилася широка роз’яснювальна робота через
засоби масової інформації щодо характеру та механізму
здійснення грошової реформи. В усіх регіонах України
були проведені наради-семінари, куди виїжджали відпо-
відальні працівники НБУ.
5. В центральному апараті, регіональних управліннях
НБУ та в комерційних банках були створені спеціальні
комісії, які очолювали всю роботу щодо методологічно-
го, технічного і організаційного забезпечення проведення
грошової реформи.
6. Переведено на цілодобовий режим роботи елек-
тронну пошту НБУ, яка забезпечувала постійний зв’язок
НБУ з комерційними банками та обласними управління-
ми НБУ.
25 серпня 1996 р. леонід Кучма підписав Указ «Про
грошову реформу в Україні», згідно з яким усі гроші
українських громадян: заробітні плати, пенсії, стипендії,
грошові допомоги, здача в магазинах обчислюватимуть-

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
109
ся в гривнях. Передбачалося, що з 2 вересня всі виплати
здійснюватимуться виключно в гривнях. На всіх підпри-
ємствах та у навчальних закладах, що мають штат по-
над 100 осіб, створюватимуться комісії з обміну грошей,
куди кожний зможе здати надлишки своїх карбованців
та отримати за них гривні. Пенсіонери зможуть обміня-
ти гроші у тих самих поштових відділеннях, де вони отри-
мують пенсії. Таким чином, для більшості активного насе-
лення України перехід до нової валюти має бути абсолют-
но безболісним та потребувати мінімуму зусиль і бюро-
кратичних формальностей.
Крім того, Указ Президента передбачав, що перехід до
нової валюти здійснюватиметься не одномоментно, а по-
ступово. Протягом двох тижнів — з 2 по 16 вересня — в
обігу знаходитимуться паралельно два платіжні засоби —
карбованець і гривня. При цьому у разі розрахунків кар-
бованцями решта має видаватися гривнями. Ці заходи
убезпечили прискорене «вимивання» карбованців з обігу
без будь-яких зусиль з боку населення.
Ті ж, хто працював на підприємствах, чисельністю
менше 100 осіб, непрацюючі, іноземні громадяни та інші
люди, які, наприклад, не хотіли афішувати розміри своїх
справжніх доходів, могли звернутися для обміну до пунк-
тів, які відкривалися при всіх комерційних банках. У кож-
ному з таких пунктів без будь-яких пояснень та докумен-
тів вони могли обміняти ще 100 млн крб. Якщо сума, що
належить обміну, була більшою, то йшли двома шляха-
ми: переходили до сусіднього кіоску та обмінювали там
ще 100 млн крб або погоджувались на те, що залишок гро-
шей буде зачислений на рахунок у банку, звідки, за сло-
вами Віктора Ющенка, його можна буде в будь-який мо-
мент зняти.
останнє, очевидно, було зроблено з метою привчити
громадян, які мають заощадження, тримати гроші в бан-
ках. Адже, як відомо, величезні суми грошей у нашій кра-
їні знаходяться в тіньовому обігу, обминаючи банківську

володимир маТвіЄнко
110
систему і тим самим послаблюючи її кредитоспромож-
ність.
Реакція широких верств українського населення на
цей указ виявилась такою, як завжди, коли поширювали-
ся чутки про те, що наближається реформа: різкий стри-
бок курсу долара та цін на ринках, юрби народу, які ба-
жають терміново позбутися готівкових карбованців, пані-
ка на біржі та спад ділової активності.
«Проте, навчені великою кількістю фальстартів, керів-
ники Кабінету Міністрів та Національного банку цьо-
го разу поводились більш грамотно, ніж вони діяли, на-
приклад, рік тому, коли також у вересні очікувалась гро-
шова реформа. Про майбутні перетворення не оголошу-
вали за три місяці, щоб передчасно не викликати паніку.
Навпаки, увагу народу намагались відвернути посиленою
підготовкою до святкування 5-річчя незалежності Украї-
ни. Тому, коли ввечері у п’ятницю 23 серпня «таємна» ін-
формація стала відомою широким верствам громадськос-
ті, панікувати було вже пізно: біржу було закрито на три
дні. Щоправда, готівковий курс продажу американсько-
го долара все-таки різко збільшився. Але Національний
банк в цій ситуації досить професійно став на захист гро-
шової одиниці.
Поєднавши «батіг» адміністративного контролю за
додержанням правил валютних операцій та «пряник»
валютних інтервенцій на біржі, НБУ зміг ще до початку
реформи збити панічну хвилю та повернути «гулящий»
курс у розумні межі. Придушенню панічних настроїв чи-
мало сприяла і потужна кампанія у засобах масової ін-
формації щодо роз’яснення механізмів реформи»11
.
Результати проведення грошової реформи дають під-
стави стверджувати, що з «технічного» боку все було де-
тально продумано, реформа відбулася спокійно, без ажі-
11 Всеукраїнські відомості. 1996. 31 серпня.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
111
отажу, відповідно до визначеного порядку і визначених
термінів.
У перший день реформи за встановленим курсом —
100 тис. карбованців за гривню — було перераховано у
гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії,
пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та орга-
нізацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади
населення були перераховані у гривні за цим самим кур-
сом, без будь-яких обмежень і конфіскацій, із вільним ви-
користанням їх у гривнях.
У період проведення грошової реформи населення та
гості України могли вільно розпоряджатися наявними
карбованцями — розміщувати на вклади в банки, купува-
ти товари, сплачувати всі види послуг, здійснювати інші
платежі та обмінювати карбованці на гривні за курсом
100 тис. крб за 1 гривню.
з 2 вересня 1996 р. НБУ випустив в обіг банкноти грив-
ні номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та
розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50
копійок і припинив емісію українських карбованців.
Протягом 15 днів — з 2 по 16 вересня в готівковому обі-
гу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і
карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16
вересня приймання карбованців в усі види платежів було
припинено і єдиним законним засобом платежу на тери-
торії України стала гривня.
деякі труднощі з обміном карбованців на гривні, які
мали місце в перші дні реформи у зв’язку з недостатньою
кількістю безготівкових коштів на рахунках окремих бан-
ків і підприємств зв’язку, були оперативно вирішені шля-
хом надання їм авансових підкріплень гривневою готів-
кою. У подальшому обмін карбованців на гривню прохо-
див у встановленому порядку, без будь-яких затримок і
обмежень.
«за балансовими даними, емісія карбованцевої готівки
напередодні грошової реформи, тобто станом на 2 вересня

володимир маТвіЄнко
112
1996 р., становила 338,1 трлн карбованців, із них 19,1 трлн
карбованців залишалось в касах банків, а 319,0 трлн кар-
бованців знаходилося поза банками, тобто в обігу.
за період з 2 по 16 вересня 1996 р. банківською систе-
мою вилучено з обігу, кас банків у резервні фонди Націо-
нального банку готівки на загальну суму 327,9 трлн карбо-
ванців, або 97,3 % карбованців готівки, емітованої Націо-
нальним банком України, в тому числі 309,5 трлн з обігу
та 18,4 трлн з кас банків.
Після закінчення реформи залишилися невилучени-
ми 10,2 трлн карбованців, в тому числі з обігу 9,5 трлн
карбованців та з кас комерційних банків 0,7 трлн карбо-
ванців.
Понад 64 % вилучених з обігу карбованців —
199,2 трлн крб обміняно пунктами обміну банків, підпри-
ємствами зв’язку та комісіями підприємств. за період ре-
форми (з 2 по 16 вересня) для обміну звернулося 11,3 млн
осіб, у тому числі понад 2 млн пенсіонерів, що становить
понад 28 % від загальної кількості працюючого населен-
ня та пенсіонерів. основні обсяги обміну проходили че-
рез пункти обміну банків — 74 %, з них найбільше гро-
шей обміняли установи ощадного банку — 36 %, банку
«Україна» — 19 %, банку «Аваль» (разом із відділеннями
зв’язку) — 14 %, Промінвестбанку — 13 %. Найбільші об-
сяги обміну карбованців здійснено в донецькій (11,6 %
від загальної по всій Україні суми), Київській, у тому чис-
лі м. Київ (10,8 %), дніпропетровській (8,6 %), Харківській
(7,3 %) областях та в Автономній Республіці Крим (6,1 %).
Середня сума обміняних на гривні карбованців у роз-
рахунку на 1 людину становила 17,6 млн карбованців (у
перші дні реформи 25—27 млн карбованців), тобто вона
щодня зменшувалась. У дніпропетровській області в
розрахунку на 1 людину обміняно 26,6 млн карбованців,
Київській, разом з Києвом — 24,7 млн крб, одеській —
23,3 млн, запорізькій — 20,4 млн. У Волинській, Жито-
мирській, закарпатській, івано-Франківській, Тернопіль-

розділ 5
113
Національний банк України

володимир маТвіЄнко
114
ПершиЙ Голова ПравліннЯ нБУ
Постанова Верховної Ради Української РСР
про призначення Володимира Матвієнка
Головою правління Національного банку України
(1991 р.)

розділ 5
115
Ватикан. Папа Римський вручає нагороду
Почесна нагорода
Папи Римського іоанна Павла II

Володимир мАТВІЄНКо
116
Виступ на Міжнародній конференції
в Гарвардському університеті. США, 1991 р.
Відень, 1991 р. У колі німецьких банкірів

роздІл 5
117
Париж, 1991 р. Після підписання купонів до друку.
За вечерею. Володимир Матвієнко — другий праворуч
Париж. Купони друкуються. 1991 р.

володимир маТвіЄнко
118
Українські купони, підписані до друку

розділ 5
119
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 1 карбованець
(1991 р.)

володимир маТвіЄнко
120
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 3 карбованця
(1991 р.)

розділ 5
121
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 5 карбованців
(1991 р.)

володимир маТвіЄнко
122
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 10 карбованців
(1991 р.)

розділ 5
123
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 25 карбованців
(1991 р.)

володимир маТвіЄнко
124
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 50 карбованців
(1991 р.)

розділ 5
125
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 100 карбованців
(1991 р.)

володимир маТвіЄнко
126
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 100 карбованців
(1992 р.)

розділ 5
127
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 200 карбованців
(1992 р.)

володимир маТвіЄнко
128
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 500 карбованців
(1992 р.)

розділ 5
129
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 1000 карбованців
(1992 р.)

володимир маТвіЄнко
130
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 2000 карбованців
(1993 р.)

розділ 5
131
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 5000 карбованців
(1995 р.)

володимир маТвіЄнко
132
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 10000 карбованців
(1993 р.)

розділ 5
133
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 20000 карбованців
(1993 р.)

володимир маТвіЄнко
134
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 50000 карбованців
(1993 р.)

розділ 5
135
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 100000 карбованців
(1994 р.)

володимир маТвіЄнко
136
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 200000 карбованців
(1994 р.)

розділ 5
137
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 500000 карбованців
(1994 р.)

володимир маТвіЄнко
138
зразки УкраїнСЬкиХ кУПонів
Купон, номінальною вартістю 1000000 карбованців
(1995 р.)

Розділ 5
139
РозРобка дизайну укРаїнської гРивні
Зразок гривневої банкноти, номінальною вартістю
50 гривень, виготовленої “Томас Де Ла Рю”
(1991 р.)

ВолодИмИР мАТВіЄНКо
140
ГРИВНЕВі БАНКНоТИ
(ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ)
Банкнота, номінальною вартістю 1 гривня
(1992 р.)

Розділ 5
141
ГРИВНЕВі БАНКНоТИ
(ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ)
Банкнота, номінальною вартістю 2 гривні
(1992 р.)

ВолодИмИР мАТВіЄНКо
142
ГРИВНЕВі БАНКНоТИ
(ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ)
Банкнота, номінальною вартістю 5 гривень
(1992 р.)

Розділ 5
143
ГРИВНЕВі БАНКНоТИ
(ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ)
Банкнота, номінальною вартістю 10 гривень
(1992 р.)

ВолодИмИР мАТВіЄНКо
144
ГРИВНЕВі БАНКНоТИ
(ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ)
Банкнота, номінальною вартістю 20 гривень
(1992 р.)

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
145
ській та Чернівецькій областях ці суми становили від 9,6
до 13,8 млн крб»12.
Поряд з обміном карбованців на гривні вилучення
карбованців із готівкового обігу здійснювалося також ін-
шими шляхами: використання їх населенням на купівлю
товарів, оплату послуг та внесення на вклади в банки, над-
ходження заактованих залишків кас підприємств, від під-
приємств зв’язку та інші надходження і платежі, в тому
числі комунальні.
«Аналіз ситуації на готівковому грошовому ринку в пе-
ріод реформи свідчить про те, що найбільші обсяги кар-
бованців вилучено в перші 5 днів реформи, коли щоден-
но вилучалося 31—38,6 трлн крб. Найвищий темп спосте-
рігався 4 вересня — 27,8 трлн карбованців. Протягом пер-
ших п’яти днів грошової реформи з обігу було вилучено
55,5 % карбованцевої готівки. Починаючи з 7 вересня, ак-
тивність зменшилася»13.
17 вересня 1996 року функціонування в готівковому
обігу карбованців було припинено, і єдиним засобом пла-
тежу на території України стали гривня та її розмінна мо-
нета — копійка.
оцінювання якості проведення грошової реформи
було досить різноманітним. з одного боку, позитивні
оцінки:
«Грошова реформа в Україні — це надзвичайна по-
дія для нашої держави, в результаті якої створено один з
невід’ємних атрибутів державності. Такий широкомасш-
табний захід, який передбачав би повну заміну у готівко-
вому обігу за короткий строк (два тижні) грошових зна-
ків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової сис-
теми, в тому числі безготівкових розрахунків, на нову гро-
12 Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в
Україні: факти і документи. К .: ARC-Ukraine, 1998.
13 Там само.

володимир маТвіЄнко
146
шову одиницю — гривню, в історії України проводився
вперше.
Відкритий характер реформи показав усьому світові,
що Україна не пішла шляхом «зрівнялівки» як засобу ре-
гулювання відносин держави і народу. Тим самим створе-
но умови для прискорення широкого спектра позитивних
соціально-економічних змін.
особливо позитивне значення цей факт мав для поси-
лення довіри іноземних інвесторів до України.
Головним досягненням реформи є те, що вдалося
утримати стабільність на грошовому, споживчому і ва-
лютному ринках. Прогнози щодо наслідків реформи, які
були розроблені урядом і Національним банком України,
повністю виправдалися.
По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозова-
них параметрах.
По-друге, з перших днів реформи НБУ підтримував
стабільний курс гривні до іноземних валют, зокрема 176
гривень за 100 доларів США, що відповідало курсу, який
склався у карбованцях напередодні грошової реформи.
Фактично у період реформи та протягом перших 20 днів
після її завершення зберігався стабільний валютний курс
гривні. деяке падіння курсу гривні, яке почалося 7 жов-
тня, є підтвердженням відновлення раніше діючого пла-
ваючого курсу і виведення його на реальне значення з ме-
тою підтримки вітчизняного виробника і стимулюван-
ня експорту. до кінця 1996 р. і протягом 7 місяців 1997 р.
спостерігалося зростання реального рівня обмінного кур-
су гривні щодо долара США.
Готівковий курс гривні до іноземних валют в комер-
ційних банках та пунктах обміну іноземних валют в пе-
ріод реформи відповідав офіційному, а в деяких банків-
ських установах був навіть нижчим від офіційного.
По-третє, проведення реформи прискорило рух гро-
шей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного
ринку України. Це, насамперед, позначилося на зменшен-

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
147
ні обсягів готівки в обігу на тлі деякого зростання цін та
на відчутному збільшенні ліквідності комерційних банків.
Напередодні, під час проведення грошової реформи
та після її закінчення прискореними темпами відбувало-
ся залучення коштів населення на депозити в комерцій-
них банках. за період з 1 серпня 1996 р. по 1 серпня 1997 р.
обсяг вкладів населення зріс на 84 %, в тому числі строкові
депозити — в 2,2 раза. Кошти на розрахункових рахунках
і поточних депозитах суб’єктів господарювання за цей пе-
ріод зросли на 31 %, а строкові та валютні депозити — на
45 %. Ці факти свідчать про підвищення довіри до націо-
нальної валюти та банківської системи.
Відповідно до зниження темпів інфляції НБУ 5 разів
зменшував облікову ставку (40 % у серпні 1996 р. до 16 %,
починаючи з 5 серпня 1997 р.), яка постійно залишалась
на позитивному рівні відносно рівня інфляції.
Відбулося також поступове, але стабільне зниження
процентних ставок банківської системи. Це сприяло зрос-
танню обсягів банківських кредитів в економіку. зростан-
ня обсягів довгострокового кредитування за цей період
становило 25 %.
Проведення реформи сприяло активнішому надхо-
дженню платежів від населення за комунальні та інші по-
слуги, збільшенню обсягів реалізації товарів»14.
«Вдалася чи ні грошова реформа в Україні?
Якщо оцінювати організаційно-технічний бік справи,
то вона пройшла цілком успішно, стала рубежем у новій
біографії Української держави.
дві ключові акції, що супроводжували реформування
попередньої грошової системи і розбудову нової, — пе-
реконливий доказ тому. Найперше, це заміна тимчасово-
го карбованця на постійну національну валюту. По-друге,
здійснено деномінацію та відповідну нуліфікацію, тоб-
14 Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в
Україні: факти і документи. К .: ARC-Ukraine, 1998.

володимир маТвіЄнко
148
то одночасне зменшення однаковою мірою (масштаб 1 :
100000) усіх грошових вимірів, вартісних і цінових показ-
ників та параметрів функціонування економічної систе-
ми. Все це, безумовно, позитивно вплинуло на фінансову
ситуацію в Україні. В результаті різко скоротилася кіль-
кість банкнот в обігу, що суттєво полегшило бухгалтер-
ський облік, роботу касирів, банківських установ, торго-
вельної мережі, всіх суб’єктів господарювання.
Безперечно, запровадження в обіг визначеної Консти-
туцією України національної грошової одиниці — грив-
ні стало не лише фінансово-економічним, а й політичним
фактором. для України ознакою державної самостійнос-
ті є сам факт карбування власних грошей, випуск банкнот
і монет.
Грошова реформа повинна обов’язково доповнитися
системою практичних заходів, які б гарантували її повно-
мірний характер»15.
«Перш за все треба відзначити, що нова національна
валюта, впровадження якої мало велике політичне зна-
чення, існує не лише номінально. Її стабільність визнана у
світі, про що свідчить приєднання України до статті 8 Ста-
туту МВФ»16
.
А з іншого боку: «Гривня — донька карбованця, її ста-
більність базуватиметься на підвалинах, які закладені ще
за часів функціонування карбованця. Власне, в цьому і по-
лягає проблема — ті підвалини були не дуже надійні: по-
стійні позапланові «екстраординарні» емісії, значний бю-
джетний дефіцит, несприятливий інвестиційний клімат,
важкий податковий тиск...»
17.
На жаль, за відсутності широких приватизаційних
процесів, ринку цінних паперів та відповідного законо-
давства щодо механізму функціонування ринкових важе-
15 Кравець В. Гривня — жіночого роду. Вісник НБУ. 1997. No 9.
16 Сугоняко О. Нереалізований потенціал. Там само.
17 Шаров О. Якість грошей — у їх кількості. Там само.

розділ 5. ГрошовареформавУкраїні
лів економіки Україна не виробила науково обґрунтова-
ні методи регулювання курсу національної валюти. Через
невиправдані обмінні операції на валютній біржі держа-
ва втратила значні кошти.
У 1996—1997 рр. банківське кредитування стало над-
ризикованою діяльністю, оскільки провідні галузі про-
мисловості — електроенергетика, вугільна, металургійна
промисловість тощо левову частку своєї продукції продо-
вжували реалізовувати шляхом «бартеру». Грошові над-
ходження на рахунки підприємств енергетики майже
припинились, особливо після «роздачі» енергетичних
комплексів приватним особам. Бурхливої фінансової
кризи 1998 р. не витримало багато банків, навіть ті, що ус-
пішно працювали.
дуже цікаві оцінки цьому дали фахівці з Німеччини,
які в ті роки надавали Україні кваліфіковану консульта-
тивну допомогу. В одній з їхніх публікацій, яка побачи-
ла світ через три роки після грошової реформи, йдеться,
зокрема, про те, що Україна після запровадження гривні
продовжує залишатися «майже небанківською країною».
оцінюючи грошову реформу з позицій сьогодення,
Анатолій Гальчинський зазначає: «Візьму на себе сміли-
вість стверджувати, що відповідні проблеми органічно ко-
респондуються і з реаліями наших днів. Незважаючи на
масштабні перетворення грошової системи після 1996 р.,
і досі в грошово-банківській сфері є ще багато протиріч,
залишених нам у спадок як «родимі плями» несистемніс-
тю грошової реформи 1996 р., результати якої ми обгово-
рюємо. Банківська система країни і сьогодні, по суті, за-
лишається замкненою структурою, яка в основному пра-
цює в замкненому циклі на себе і дуже мало впливає на
системні перетворення в економіці, на логіку проведених
реформ»
18
.
18 Гальчинський А. Грошова реформа 1996 р.: непрочитані
сторінки. дзеркало тижня. 2016 р. 2 вересня.

150
Розділ
МонетаризМ
і національна еконоМіка
з 1993 р. Україна взяла на озброєння політи-
ку монетаризму. Розглядаючи це питання, по-
трібно враховувати, що основи теорії моне-
таризму було започатковано декілька століть
тому. однак її головні постулати почали за-
стосовуватись в економічній політиці заходу
лише в середині 70-х років. добре відомо, що
капіталізм зумів ефективно й швидко подола-
ти наслідки «великої депресії» (1929—1933 рр.),
керуючись постулатами не теорії монетариз-
му, а спираючись на глибоко реформаторську
кейнсіанську теорію економічного розвитку.
Сучасне соціально спрямоване ринкове госпо-
дарство країн заходу сформувалося не стихій-
но. Воно будувалось на підґрунті ідей кейнсі-
анства, які були панівними в економічній тео-
рії понад 40 років.
Посилення в середині 70-х років ідеології
монетаризму, яка сповідує необхідність мак-
симального обмеження ролі держави в роз-
витку економічних процесів, стало можливим
лише після формування у країнах заходу ба-
зових структур громадянського суспільства та
економічної демократії. Йдеться про систем-
ні зв’язки, які стали логічним продовженням
ринкових саморегуляторів.

Р о з д і л 6 . МонетаРизМ і національна еконоМіка
151
Щоб зрозуміти зазначену еволюцію, потрібно врахо-
вувати, що ринок сам по собі (йдеться про «чистий ри-
нок») не в усьому є досконалим механізмом. У своєму ав-
тономному розвитку він породжує глибоке, небезпечне
для суспільства диференціювання прибутків та монопо-
лізацію економіки.
Цю обмеженість ринку було подолано шляхом актив-
ного державного регулювання ринкових відносин. Най-
більшої ефективності ринок досяг за наявності механізмів
економічного регулювання інструментами саме такої сис-
теми суспільного розвитку.
У цьому контексті стає очевидним, що монетаризм як
економічна теорія, яка відстоює необхідність демонтажу
державних регуляторів, може мати практичне застосу-
вання лише на високому етапі ринкових відносин, тобто
в умовах утвердження регулятивних механізмів сучасно-
го високоцивілізованого, глибоко демократичного за сво-
єю суттю громадянського суспільства. Для перехідної еко-
номіки, покликаної забезпечити осмислені, по-сучасному
цивілізовані трансформаційні процеси, широке запрова-
дження принципів монетаризму є повною недоречністю.
Це — економічний нонсенс.
Джоан Робінсон — одна з визначних економістів
ХХ століття — писала: «Смисл вивчення економічної тео-
рії полягає в тому, щоб навчитися не потрапляти на га-
чок учених-економістів» . Правляча еліта не лише Укра-
їни, а й інших пострадянських країн не була добре зна-
йома зі світовою економічною думкою, теорією ринко-
вої економіки.
У колишньому СРСР вивчали теорію антиринкової,
так званої соціалістичної економіки, або економіки без
економіки. Напевне, саме цим феноменом пояснюється
те, що ми відразу потрапили в тенета монетаризму, в по-
лон його теоретичних постулатів.
До речі, ще 1992 р. один із засновників монетаризму,
представник чиказької школи економіки, Нобелівський

ВолодиМир МатВіЄнко
152
лауреат Мілтон Фрідмен попереджував, що для економіч-
них перетворень у Росії принципи монетаризму непри-
датні. Але на це застереження не зважили.
У 1995 та 1996 рр. усі прибічники реформаторського
курсу як у нас, так і в Росії безмежно вірили у безальтер-
нативність для перехідної економіки принципів монета-
ризму. дійшло до абсурду: прибічники ринкової ідеоло-
гії повсюдно ототожнювалися з речниками ідеології мо-
нетаризму.
Світова фінансова криза 1997—1998 рр. розвіяла багато
ілюзорних уявлень. В економічній політиці постсоціаліс-
тичних держав почав формуватися більш комплексний
підхід до вирішення питань економічних перетворень.
особливо важливим стало переосмислення ролі держа-
ви в здійсненні трансформаційних процесів. У 1997 р. по-
бачило світ фундаментальне дослідження Світового банку
«держава у світі, що змінюється», визначальна ідея якого
полягає в тому, що без ефективної держави стійкий роз-
виток, як економічний, так і соціальний, є неможливим.
Це, за суттю, нове слово в позиції міжнародних фінансо-
вих організацій, коли ставиться під сумнів один із визна-
чальних постулатів монетаризму, про який викладено
вище.
дещо інші акценти почали виникати і в питаннях мо-
нетарної політики1. Світова фінансова криза показала не-
припустимість її невиваженої абсолютизації. «однобіч-
ні акценти в боротьбі з інфляцією, — зазначив головний
спеціаліст Світового банку професор дж. Стігліц, — мо-
жуть не лише внести викривлення в економічну політику,
не дозволяючи країні повністю реалізувати свій потенці-
ал зростання та промислового виробництва, а й сприяти
інституційним змінам, що зменшують економічну гнуч-
1 Гальчинський А.С .Україна: поступ у майбутнє. К.: основи,
1999. С. 136—138.

р о з д і л 6 . МонетаризМ і національна еконоМіка
153
кість господарства і не забезпечують водночас очікуваних
вигід, які могли б сприяти економічному зростанню»2
.
Ці слова відомого ученого-економіста у 1998 р. повніс-
тю співвідносяться з логікою корекційної політики ре-
форм, яку ми прагнули реалізувати наприкінці 1995 —
початку 1996 рр. і яка, на жаль, не знайшла відповідної
підтримки.
«для внутрішнього добробуту країни не має значення,
буде грошей більше чи менше. Правильна політика дер-
жавних діячів зводиться лише до того, щоб підтримувати,
наскільки це можливо, кількість грошей постійно зроста-
ючою, тому що цим вони зберігають дух підприємництва
нації та збільшують кількість праці... Нація, кількість гро-
шей якої скорочується, в цей час фактично слабша та бід-
ніша іншої нації, у якої грошей хоча й не більше, але вона
має тенденцію до розвитку», — ці слова д. Юма, видатно-
го представника меркантилізму, проголошені ще напри-
кінці ХVііі ст., якнайкраще характеризують сучасні про-
блеми монетарної політики нашої держави.
Рівень монетизації ВВП (процентне відношення «ши-
роких грошей» М3 до ВВП) вже давно став предметом го-
стрих теоретичних дискусій. Саме низький його рівень —
15,1 % порівняно з 40 % ВВП та більше в інших країнах ви-
сувається сьогодні як аргумент проти жорсткої монетар-
ної політики НБУ, яка веде, на думку прихильників під-
вищення рівня монетизації, не стільки до зниження ін-
фляції, скільки до «грошового голоду» в країні з усіма не-
гативними наслідками, що його супроводжують, як-то:
платіжна криза, дорожнеча кредитних ресурсів, барте-
ризація економіки, падіння обсягів виробництва, надлік-
відність платіжних засобів та ін.
На мою думку, динаміку відношення М3 до ВВП не
можна однозначно тлумачити як факт нестачі грошей в
економіці. зміни рівня монетизації зумовлені не лише
зміною кількості грошей (з їх збільшенням рівень монети-
2 Вопросы экономики. 1998. No 8. С . 11 .

ВолодиМир МатВіЄнко
154
зації підвищується, а зі зменшенням — знижується). зна-
чною мірою рівень монетизації залежить від поведінки
цін. У тому випадку, коли вартість товарів у грошовому
виразі падає (тобто знижується рівень цін), відношення
кількості грошей до ВВП зростає, і, навпаки, у разі збіль-
шення вартості товарів у грошах (рівня цін) відношення
загальної кількості грошей до ВВП, тобто рівень монети-
зації, знижується.
Рівень монетизації ВВП характеризує не стільки неста-
чу грошей, скільки знецінення грошової одиниці. Проце-
си падіння рівня цін призводять до зростання купівельної
спроможності грошової одиниці і зазвичай обумовлюють
підвищення рівня монетизації ВВП, і, навпаки, збільшен-
ня інфляції призводить до знецінення грошової одиниці і
зниження рівня монетизації.
оперуючи виключно даними рівня монетизації ВВП,
не можна з точністю сказати, достатньо чи недостатньо
грошей для розвитку економіки. значення цього показни-
ка визначається багатьма чинниками, серед яких важли-
вими є: рівень інфляції, динаміка реального ВВП, швид-
кість обігу грошей, динаміка норми процента, курсова
політика центрального банку, ступінь розвитку фінансо-
вих ринків та інші. одна й та сама кількість грошей за не-
змінності інших чинників в умовах росту цін спричинить
падіння їх кількості відносно ВВП, а в умовах зниження ін-
фляції здатна збільшити їх відношення до ВВП.
Недарма дж. М. Кейнс у «Трактаті про грошову ре-
форму», торкаючись питання визначення необхідної кіль-
кості грошей, зазначав, що «...в сучасних умовах нормаль-
не відношення грошового обігу до національного добутку
знаходиться між однією десятою та п’ятидесятою»3
. іце
зазначено у 1923 р., коли ще не стала практикою держав-
на стимуляція ефективного попиту.
3 Кейнс Дж.М. Избранные произведения. М .: Экономика,
1993. С. 128.

р о з д і л 6 . МонетаризМ і національна еконоМіка
155
дійсно, оцінюючи рівень монетизації розвинутих кра-
їн заходу, бачимо значне його варіювання. Так, відношен-
ня грошової маси до ВВП у США — понад 100 %, у розви-
нутих країнах заходу — на рівні 70 %, в країнах, що роз-
виваються, — 40 % і менше4
. Така розбіжність — свідчення
того, що ступінь розвитку кредитної сфери, що визначає
пропозицію грошей, та динаміка інфляційних процесів у
різних країнах неоднакові.
Аналіз структури грошової маси України у 1999 р. свід-
чить про те, що кількість готівки та депозитів до запитан-
ня в Україні порівняно з іншими країнами (Росія, Поль-
ща, Греція, Туреччина, Таїланд) знаходилась приблизно
на одному рівні: 5—7 % ВВП5. Стосовно строкових депо-
зитів, то в Україні питома вага цього компонента наявної
грошової маси в 8,7 раза менша, ніж у групі порівнюва-
них країн5
.
Варто поставити запитання: чому в 3,6 раза менший
рівень монетизації «широких грошей» — 11,4 % ВВП,
чому питома вага готівкових грошей не поступається се-
редньому рівню групи країн, а частка строкових депози-
тів виявляється в 8,7 раза меншою, ніж у країнах, взятих
для порівняння? Вважаю, що причини цього явища кри-
ються в політиці «дорогих грошей», що втілював у життя
НБУ наприкінці 90-х років і що зумовило небачені проце-
си переваги ліквідності з боку населення та різке падіння
процесів нарощування пропозиції грошей з боку банків-
ських структур.
Складові політики «дорогих грошей»:
1) підтримання високої процентної ставки, тобто висо-
кої ціни грошей;
2) штучне підвищення курсу гривні до долара.
4 Бизнес и банки. 1998. No 26.
5 Грос Д., Штайнхерр А. Реформи банківської системи у Схід-
ній Європі. особливості України. Фондовий ринок. 1999. No 15 .
С. 41.

ВолодиМир МатВіЄнко
156
«дорогі гроші», тобто високі процентні ставки, подвій-
но впливають на пропозицію грошей. По-перше, відбу-
вається скорочення обсягів банківських кредитів. за умов
зниження цін ця політика зумовлює спад виробництва,
відсутність відповідного грошового забезпечення реаль-
ного сектору економіки.
По-друге, гроші «тікають» з дешевшої сфери (про-
мисловість) у дорожчу (фінансові ринки). Втеча грошей з
реального сектору економіки, що виявляється в нестачі
обігових коштів, мізерності кредитних ресурсів, нарощу-
ванні кредиторської та дебіторської заборгованості, при-
зводить до того, що офіційна грошова система витісня-
ється системою сурогатного обігу, а нормою товаровід-
носин стають бартерні схеми.
Так і сталося. Скорочення пропозиції національних
грошей в економіці України призвело до її натуралізації.
Були створені передумови для перетворення грошово-
товарних відносин (основи ринкового процесу відтворен-
ня) на товарно-товарні, тобто на бартер, обсяги якого до
кінця 90-х рр. ХХ ст. перевищували дві третини господар-
ських зв’язків. Грошову масу, необхідну для процесу від-
творення, заступив бартер.
Наслідки цих процесів очевидні. Тінізація економіки
та звуження бази оподаткування, з одного боку, посили-
ли розбалансованість економічної системи загалом, ви-
тісняючи значну сферу господарської діяльності за межі
грошово-кредитних відносин, позбавляючи банки мож-
ливості акумулювати кошти в необхідних обсягах. з іншо-
го боку, фінансовий стан суб’єктів господарської діяльнос-
ті погіршився настільки, що комерційним банкам дедалі
важче було знайти надійного позичальника, надання кре-
дитів ставало ризикованішим.
за таких умов Україна стала на шлях будування «фі-
нансових пірамід» і запустила механізм екстенсивного са-
мовідтворення власної заборгованості, істотно завищив-
ши прибутковість державних облігацій. Був каталізова-

р о з д і л 6 . МонетаризМ і національна еконоМіка
157
ний ефект витіснення з реального сектору економіки кре-
дитних ресурсів банків, основна маса комерційних банків
почала спрямовувати кредитні кошти не на потреби ре-
ального сектору.
Перехід до емісії державних цінних паперів (замість
емісії грошей) як джерела фінансування дефіциту бю-
джету дав змогу тимчасово у 1996—1997 рр. дещо знизи-
ти темпи інфляції та номінальну ціну грошей в Україні.
Проте цей спосіб фінансування дефіциту бюджету пере-
творився для уряду України на серйозну проблему. На-
прикінці 1997 р. та в 1998 р. внаслідок фінансових криз на
іноземних ринках капіталів та девальвації національної
валюти почався відплив капіталів з України — привабли-
вість ринку оВдП для нерезидентів зменшилася. для за-
побігання відпливу капіталу з ринку оВдП уряд збільшу-
вав рівень дохідності щодо них, але це поліпшило ситуа-
цію з фінансуванням дефіциту бюджету лише на корот-
кий термін і спричинило накопичення боргів.
Розміщуючи облігації внутрішньої державної позики
на фінансовому ринку, ініціюючи підвищення ставки від-
сотка, держава відкрила легальний шлях отримання при-
бутку на рівні, що значно перевищував дохідність кре-
дитів у реальній економіці. Хоча середньозважена став-
ка дохідності оВдП протягом 1995—1999 рр. не мала тен-
денції до перевищення кредитної ставки банків, проте в
1997—1998 рр. дохідність «коротких» оВдП (на 3—6 міся-
ців) перевищувала дохідність кредитів на півтора-два де-
сятки пунктів. Саме в ці роки сума коштів, залучених до
бюджету шляхом розміщення оВдП, майже дорівнюва-
ла заборгованості за кредитами, наданими всіма комер-
ційними банками України.
Потоки кредитних ресурсів переважною кількістю
банків було спрямовано на операції з більш дохідним
та менш ризикованим (як здавалося на той момент) фі-
нансовим інструментом. Надмірна централізація грошо-
вих потоків позбавила виробничу сферу необхідних кре-

ВолодиМир МатВіЄнко
158
дитних ресурсів. Проведена пізніше конверсія, а фактич-
но реструктуризація внутрішнього боргу з відстроченням
погашення облігацій на 3,5—6 років не дозволила вивіль-
нити кошти комерційним банкам.
Таким чином, реальна економіка України тривалий
час недоотримувала значні потоки ресурсів для фінансу-
вання недостатніх обігових коштів.
Такі тенденції підірвали процес генерації депозитів
(нарощування пропозиції грошей) банківською системою,
а також призвели до значного послаблення ролі банків-
ського кредиту в забезпеченні виробничого сектору не-
обхідними грошовими ресурсами. Так, обсяги кредит-
них вкладень банків України відносно ВВП становили
всього 9,3 відсотка у січні—грудні 1999 р., і хоча у 2000 р.
цей показник дещо підвищився — до 12,4 відсотків, проте
це не забезпечувало достатній рівень підтримки виробни-
ка. Не менш руйнівні наслідки мало й штучне підтриман-
ня високого обмінного курсу гривні, на що було скерова-
но величезні фінансові ресурси, валютні надходження та
кредити МВФ.
Великою помилкою в грошовій політиці України ста-
ла й так звана доларизація економіки. Це явище продо-
вжує існувати й сьогодні, основними її проявами є: висо-
ка питома вага кредитів та депозитів в іноземній валюті,
збереження готівки в іноземній валюті за межами банків-
ської системи («на руках» у населення), частий попит на-
селення на іноземну валюту.
за оцінками НБУ, на сьогодні природний рівень дола-
ризації для України повинен становити близько 20 %. На-
разі фактичний рівень доларизації в Україні перевищує
40 %, що є результатом дії низки чинників у минулому —
низької якості урядування та недовіри населення до дер-
жавної політики, тривалих періодів де-факто фіксованого
обмінного курсу, геополітичної напруженості та макрофі-
нансової нестабільності.

р о з д і л 6 . МонетаризМ і національна еконоМіка
159
В Україні немає продуманої системи регулюван-
ня курсу національної валюти щодо іноземних. В ідеа-
лі курс гривні повинен максимально відображати її купі-
вельну спроможність відносно, наприклад, долара. зани-
ження курсу гривні обертається скупкою іноземцями за
безцінь українських товарів (що й спостерігалося в перші
роки незалежності), а завищення — банкрутством україн-
ських експортерів, експансією неякісних іноземних това-
рів, придушенням українських товаровиробників.
особливе занепокоєння викликає й фактичне припи-
нення банками довгострокового кредитування. Таке ста-
новище склалося внаслідок непрогнозованої ситуації з ін-
фляцією, відсутності гарантій повернення наданих креди-
тів та відсутності у банків «довгих грошей».
інвестиційний процес в Україні має свої особливості.
історично склалося, що довгострокові інвестиції у реаль-
ний сектор національної економіки були відокремлені від
інвестицій у фінансові активи, передусім у цінні папери.
Фінансові інструменти фондового ринку функціонують у
своєму замкненому колі, не фінансуючи виробничу сфе-
ру. Тому сьогодні саме банківський, а не поширений у за-
хідних країнах фондовий тип фінансування, має відігра-
вати визначальну роль у забезпеченні реального сектору
економіки України фінансовими ресурсами.
В умовах розбудови інноваційної економіки банків-
ська система повинна забезпечувати трансформацію дов-
гострокових заощаджень населення в інвестиційні вкла-
дення у високотехнологічні галузі економіки. Важливою
характеристикою фінансування банками інноваційної ді-
яльності є висока ефективність банківського кредиту. Банк
здійснює контроль за використанням кредитних коштів,
їх поверненням, проводить оцінку ефективності викорис-
тання капіталу, залученого в інноваційну діяльність. Буду-
чи безпосередньо зацікавленим в успішній реалізації ін-
новаційного проєкту, банк створює необхідні передумо-
ви для забезпечення максимальної ефективності викорис-

ВолодиМир МатВіЄнко
160
тання фінансових ресурсів. збільшення фінансової відда-
чі від реалізації інноваційних проєктів є найважливішим
узагальнювальним показником, на основі якого визнача-
ються кінцеві результати інноваційної діяльності та діє-
вість фінансової політики як окремого господарювально-
го суб’єкта, так і держави.
Форми участі банків в інвестиційному процесі різно-
манітні: інвестиційне кредитування (пряме кредитування
інвестиційних проєктів); проєктне фінансування; лізинг;
видача гарантій і поручительств учасникам реалізації ін-
вестиційного проєкту; спільне банківське кредитування та
участь банків у фінансово-промислових групах; інвестиції
в капітал.
Аналізуючи напрями та перспективи участі комерцій-
них банків в інноваційному процесі, слід зазначити недо-
статню інтегрованість національної банківської системи в
інноваційно-інвестиційний процес. Банківські кредити в
Україні майже не використовуються для фінансування ін-
вестицій у високотехнологічні галузі промисловості. Прі-
оритетним об’єктом кредитних операцій банків залиша-
ються обігові кошти підприємств.
Спад виробництва, інфляційні очікування, політичні
ризики змушують банки шукати альтернативні джерела
отримання доходів переважно шляхом проведення спеку-
лятивних операцій на валютному ринку, ринках цінних
паперів та міжбанківських кредитів. особливо явно це
проявилося у 2008—2009 рр., коли за умов дефіциту віль-
ної ліквідності в банківській системі та відповідного зрос-
тання вартості кредитних ресурсів кредитування реально-
го сектору економіки було практично зупинено.
На сьогодні в Україні відсутній повноцінний ринок ін-
вестиційних кредитів. У сфері інноваційної діяльності кре-
дитні кошти банків можуть використовуватися лише для
фінансування прикладних розробок і досліджень, оскіль-
ки, маючи «коротку» ресурсну базу, банки вимушені ви-
давати переважно короткострокові кредити. Це дає змо-

р о з д і л 6 . МонетаризМ і національна еконоМіка
161
гу стверджувати, що кредитний процес в Україні не має
повноцінної інноваційно-інвестиційної спрямованості та
свідчить про слабку ефективність фінансового механізму
системи інноваційного розвитку національної економіки.
На процес кредитування економіки має безпосеред-
ній вплив облікова політика Національного банку України.
Встановлений НБУ розмір облікової ставки є орієнтиром
для комерційних банків при визначенні об’єктивної ціни
на кредити, а також зацікавлює їх у розширенні кредиту-
вання. Водночас штучне зниження або підвищення обліко-
вої ставки без урахування інтенсивності інфляційних про-
цесів або інших макроекономічних чинників може при-
звести до значного звуження сфери кредитування.
Високий рівень макроекономічної невизначеності та
зростання девальваційних очікувань негативно вплива-
ють як на пропозицію, так і на попит на кредитні ресур-
си. Розбалансованість фінансового ринку зменшує роль
облікової ставки як повноцінного регулятора руху кре-
дитних ресурсів. У цих умовах необхідні заходи немоне-
тарного (організаційного та правового) регулювання: вдо-
сконалення інституту страхування інвестицій; посилен-
ня гарантій захисту прав банків-кредиторів; підвищен-
ня кредитоспроможності, рентабельності та надійності
підприємств-позичальників; скорочення тіньових проце-
сів в економіці та зменшення кредитних ризиків.
Важливим чинником формування довгострокових ін-
вестиційних ресурсів є вимоги НБУ до формування бан-
ками обов’язкових резервів. Активне використання нор-
мативів обов’язкового резервування з метою керування ін-
фляцією послабляють їх функцію забезпечення ліквіднос-
ті як окремого банку, так і банківської системи загалом.
Розвиток банківської системи вимагає від уряду та
НБУ розробки нових рішень для подальшого підви-
щення ролі банківської системи як важливої складової
інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. з метою
створення сприятливого середовища для кредитування

ВолодиМир МатВіЄнко
інноваційних проєктів необхідно визначити державні прі-
оритети довгострокового інвестування в інноваційну сфе-
ру економіки та сформувати нові дійові механізми еко-
номічного стимулювання, в тому числі за рахунок надан-
ня комерційним банкам, які беруть участь у фінансуванні
інноваційно-інвестиційних проєктів, права переважного
доступу до довгострокових фінансових ресурсів, а також
розробити заходи податкового стимулювання інвестицій-
ного банківського кредитування.
Слід зазначити, що подальша лібералізація фінансо-
вого ринку створює загрозу незалежності національної
фінансово-кредитної системи. Вирішення питання про
форми та масштаби розширення присутності іноземного
капіталу на вітчизняному ринку банківських послуг має
бути підпорядковане стратегічним цілям підвищення на-
ціональної конкурентоспроможності та економічної без-
пеки. Актуальною залишається побудова ефективної сис-
теми регулювання діяльності банків з іноземним капіта-
лом. При цьому важливо прискорити процеси зміцнення
та зростання капіталізації вітчизняних банків. достатній
обсяг банківського капіталу, його адекватність масштабу
та характеру активних операцій сприятиме стабільному
функціонуванню банківської системи України та знижен-
ню ризиків, що виникають у процесі її діяльності.

163
Розділ
ІсторІя становлення
та розвитку
ПромІнвестбанку
Економічне становище і політична ситуація в
Україні багато в чому пов’язані з банківською
діяльністю. останнім часом з політичних три-
бун банківська система критикується за те, що
вона не стала «локомотивом реформ». Склада-
ється враження, що банкіри — чужі серед сво-
їх. Нам потрібно змінити таку думку. Треба ак-
тивніше пропагувати банківську діяльність та
вдосконалювати банківський механізм.
Мені довелося працювати над створенням
незалежної банківської системи. Стратегічну
програму створення національної банківської
системи я окреслив в інтерв’ю газеті «демо-
кратична Україна» за 14 грудня 1991 р.: «Слід
швидше створити розгалужену банківську сис-
тему, організувати структури, які виконували
б не тільки взаєморозрахунки між республі-
ками, а й обслуговували зовнішньоекономічні
зв’язки. Необхідний і кліринговий банк. Слід
прискорити процес акціонування і створення
експортно-імпортного банку України. Треба
подбати про підготовку банківських спеціаліс-
тів, у тому числі організувавши їх навчання за
кордоном. Цілий комплекс заходів передбаче-
но щодо комп’ютеризації, управління, ство-
рення космічного зв’язку, запровадження елект-

володимир матвІЄнко
164
ронних грошей, організації фондової біржі. Причому
практично все це здійснюватиметься паралельно, щоб за
лічені роки зробити те, що ми не змогли зробити за мину-
лі сімдесят років. Справжній суверенітет можливий тіль-
ки за наявності суверенної валюти, міцної банківської і фі-
нансової системи»1
.
А вже менше, ніж за два місяці, можна було конста-
тувати факт створення національної банківської системи:
«По суті, в Україні створено нову власну банківську сис-
тему. Президія Верховної Ради України затвердила Ста-
тут НБУ, а наш банк провів реєстрацію комерційних бан-
ків республіки, а також філіалів банківських установ, роз-
ташованих за її межами. Про масштаби цієї роботи свід-
чить хоча б те, що свідоцтва про реєстрацію одержали 78
банків та 11 філіалів»2
.
У вересні 1991 р. відповідно до постанови Верховної Ради
УРСР «Про порядок введення в дію закону УРСР “Про бан-
ки і банківську діяльність”» Український республіканський
банк Промбудбанку СРСР, як й інші державні банки, що
знаходились на території України, був визнаний власніс-
тю України і зареєстрований як Український державний
комерційний промислово-будівельний банк — Промбуд-
банк України. У зв’язку з прийняттям політичного, так зва-
ного нульового, варіанту з Росією при розподілі власнос-
ті статутний фонд Промбудбанку України в розмірі близь-
ко 800 млн руб., або 1 млрд дол. США, залишився в Москві.
Банк був позбавлений статутного фонду і необхідно було
шукати джерела його формування.
з впровадженням в обіг з січня 1992 р. українських
карбованців почалась нова сторінка розвитку українських
банків. Вони могли незалежно від грошової системи Росії
здійснювати розрахункові, валютообмінні, торгові опера-
ції. значно розширився спектр послуг клієнтам.
1 Матвієнко В.П . держава і банки. К.: дем. Україна, 1996. С . 7.
2 Там само. С. 13.

Р о з д і л 7 . істоРія становлення ...ПРомінвестбанку
165
У серпні 1992 р. під час перереєстрації Промбудбан-
ку України було проведено його акціонування у пов-
ній відповідності до вимог Законів «Про банки і банківську
діяльність», «Про господарські товариства» зі сплатою
до бюджету близько 2 млрд дол. США з напрацьова-
ного за 70 років капіталу банку. Був заснований, по суті,
новий банк — Український акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк Украї-
ни), а мені випала честь його очолити. Новий статутний
фонд банку в обсязі 1,7 млрд крб був створений шляхом
розповсюдження акцій серед підприємств і населення.
Акціонерами банку стали сотні тисяч громадян України.
Як показав час, це дало поштовх не тільки розвитку бан-
ку, а й усій економіці держави, оскільки клієнти банку на
той час виробляли третину ВВП України.
Можу стверджувати, що зі створенням Промінвест-
банку 26 серпня 1992 р. завершився другий етап форму-
вання банківської системи України. З переходом на рин-
кові засади діяльності українські банки трансформувались
з вузькоспеціалізованих в універсальні комерційні фінан-
сові установи, значно розширили спектр послуг, поліп-
шили якість обслуговування клієнтів, вдосконалили бан-
ківські технології.
Загальний баланс комерційних банків України станом
на кінець 1992 р., деномінований в доларах США, досяг
8 млрд дол. США. Банківська система мала високу ліквід-
ність, 33 % активів були високоліквідними. Низка провід-
них банків стали членами міжнародної системи розрахун-
ків SWIFT. Разом з НБУ ці банки, серед яких провідна роль
належала Промінвестбанку, створили систему міжбанків-
ських розрахунків, яка, за оцінками фахівців, стала однією
з кращих в Європі та має цікаву історію.
Так, наприкінці 1992 р. ні НБУ, ні комерційні бан-
ки не були готові до впровадження міжбанківських елек-
тронних розрахунків. Національний банк не мав власної
електронної системи, а комерційним банкам бракува-

володимир матвІЄнко
166
ло комп’ютерної техніки. для обробки інформації бан-
ки найчастіше використовували програмне забезпечення,
розроблене зарубіжними фірмами.
Міжбанківські розрахунки здійснювались шляхом по-
штових і телеграфних авізо, що призводило не тільки до
значного витрачання часу на їх здійснення, а й не гаранту-
вало банку та його клієнтам захист від втручання шахра-
їв. У 1993 р. в Україні було виявлено значну кількість під-
роблених телеграфних та поштових авізо, які увійшли в
історію банківської системи під назвою «чеченських». за
допомогою сфальсифікованих авізо злочинці проводили
шахрайські операції зі списання із своїх фіктивних поточ-
них рахунків неіснуючих коштів. Поки комерційні банки
здійснювали взаємну звірку розрахунків, шахраї швидко
використовували гроші, в багатьох випадках перерахову-
ючи їх за межі України. Це завдало величезних збитків ко-
мерційним банкам та економічним інтересам держави.
У 1993—1994 рр. фахівцями департаменту бухгалтер-
ського обліку та комп’ютерного центру Промінвестбан-
ку був розроблений новий програмний комплекс «опе-
раційний день банку». Його застосування сприяло впро-
вадженню нових комп’ютерних технологій, поліпшенню
керування грошовими ресурсами, прискоренню міжбан-
ківських розрахунків, підвищенню рівня надійності роз-
рахунків, наданню інформаційних послуг.
Використовуючи досвід Промінвестбанку, Національ-
ний банк України із січня 1994 р. підключив усі комерцій-
ні банки до системи електронних міжбанківських розра-
хунків. Скасування міжбанківських розрахунків на папе-
рових носіях у банківській системі в цілому, по суті, було
революційним рішенням. Впровадження системи елек-
тронних платежів виключило можливість проведення
розрахунків за відсутності коштів на рахунках банків. Та-
ким чином, були заблоковані спроби здійснення несанк-
ціонованої емісії грошей. Усі банки стали працювати у ре-

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
167
жимі реального часу. Було покладено край використанню
фальшивих авізо.
завдяки зусиллям Національного банку України та
комерційних банків платіжна система країни поступово
удосконалювалась. Вагома частка заходів щодо поліпшен-
ня платіжного обороту належала Промінвестбанку.
Необхідною умовою проведення міжбанківських роз-
рахунків стало відкриття установами комерційних бан-
ків кореспондентських рахунків у регіональних управлін-
нях Національного банку України. Через кореспондент-
ські рахунки в НБУ проводились як міжбанківські, так і
внутрішньосистемні розрахунки, тому розподіл кредит-
них ресурсів між філіями банку здійснювався через регі-
ональні управління НБУ. Це уповільнювало розрахунки.
Впроваджений Промінвестбанком у 1994 р. програм-
ний комплекс «операційний день банку» дав змогу ство-
рити власну внутрішню систему платежів та здійснюва-
ти розрахунки через єдиний кореспондентський раху-
нок банку в НБУ. На той час це було сміливе рішення для
мене як керівника банку. Не маючи прикладу для роз-
робки подібних систем, Промінвестбанк вперше в Укра-
їні розпочав і запровадив внутрішню платіжну систему.
Розвиваючи її в напрямі вдосконалення обліку та рівня
комп’ютеризації, Промінвестбанк першим почав працю-
вати через єдиний кореспондентський рахунок. У подаль-
шому такий порядок розрахунків увійшов в нормативні
документи Національного банку України як «третя мо-
дель».
основою її є те, що кореспондентський рахунок в НБУ
відкривався виключно головному банку — юридичній осо-
бі. Філії банку, які розташовані в різних адміністративно-
територіальних одиницях, не мали власних кореспон-
дентських рахунків у територіальних управліннях НБУ. У
них були електронні ідентифікатори та коди банків, але
вони не мали програмно-технічних комплексів для вхо-
ду в Систему електронних платежів (СЕП) Національно-

володимир матвІЄнко
168
го банку України. Промінвестбанк здійснював вхід у СЕП
засобами власної внутрішньої платіжної системи, за до-
помогою якої обслуговувалися міжбанківські розрахунки
філій банку та внутрішньосистемні розрахунки.
Головна роль в організації та здійсненні як міжбанків-
ських, так і внутрішньосистемних розрахунків у Промін-
вестбанку належала Центральній розрахунковій палаті
(ЦРП), яка почала функціонувати в банку з липня 1994 р.
Її основна функція — взаємодія з Центральною розра-
хунковою палатою НБУ у здійсненні розрахунків філій
Промінвестбанку з іншими комерційними банками через
єдиний кореспондентський рахунок, забезпечення розра-
хунків між філіями банку за допомогою внутрішньобан-
ківської платіжної системи. із створенням ЦРП Промін-
вестбанк реалізував головний принцип: є третя незалеж-
на від учасників розрахунків сторона, яка контролює їх і
виступає арбітром у процесі розрахунків.
здійснення розрахунків через ЦРП Промінвестбанку
дало змогу: забезпечити своєчасні розрахунки суб’єктів
господарської діяльності, які обслуговуються в установах
банку; підвищити рівень надійності розрахунків; забезпе-
чити захист даних від несанкціонованого доступу. Перехід
установ Промінвестбанку на розрахунки через єдиний ко-
респондентський рахунок був завершений у квітні 1995 р.
Так крок за кроком впродовж декількох років в Укра-
їні було створено ефективну сучасну національну систе-
му електронних розрахунків, яка успішно обслуговує пла-
тіжний оборот країни. Покращились умови викорис-
тання грошових ресурсів комерційних банків, приско-
рились грошові надходження до державного бюджету,
з’явилися передумови для поширення електронних сис-
тем на масові розрахунки з населенням за товари та по-
слуги. для мене важливим є те, що в її основу було покла-
дено комп’ютерні технології, що народились та пройшли
випробування в очолюваному мною Промінвестбанку.

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
169
Слід відмітити, що у 1993—1994 рр. на шляху створен-
ня та розвитку комерційних банків в Україні майже не іс-
нувало перешкод. Надалі ситуація погіршилась, оскільки
відсутність конкретної підтримки з боку держави, недо-
сконалість і суперечливість законодавчих актів, триваю-
ча економічна криза та запровадження жорстких норма-
тивних вимог НБУ стали на заваді подальшого розвитку
банківської системи. Національний банк України посту-
пово вводив жорсткий контроль за дотриманням банка-
ми обов’язкових економічних нормативів, формуванням
обов’язкових резервів і резервів під кредитні ризики, під-
триманням достатнього рівня їх ліквідності та платоспро-
можності.
дефіцит державного бюджету, практика вирішення
гострих фінансових питань шляхом залучення так званих
неемісійних джерел фінансування призвели до система-
тичного покриття дефіциту бюджету кредитними ресур-
сами банківської системи, скоротивши спроможність ко-
мерційних банків надавати кредити на розвиток вироб-
ництва та підприємницьку діяльність. замість підтримки
комерційних банків як інвесторів у вітчизняну економіку
НБУ фактично фінансував дефіцит бюджету, позбавляю-
чи банки змоги забезпечувати кредитну підтримку під-
приємств.
Так, Промінвестбанк, визначений урядом України
уповноваженим банком із залучення кредитних ресур-
сів і кредитування підприємств суднобудівної галузі, не
отримав пільг, передбачених постановою Кабінету Міні-
стрів України від 29 лютого 1996 р., а саме встановлення
індивідуальних показників за економічними норматива-
ми, сприяння у підтримці короткострокової ліквідної ді-
яльності через різні канали кредитування. Національний
банк України не підтримав фінансування програм будів-
ництва суден, пропонуючи купівлю кредитних ресурсів на
кредитному аукціоні на терміни, що не враховують стро-
ків фактичного завершення будівництва кораблів. отже,

володимир матвІЄнко
170
невизнання урядом державним боргом заборгованості за
кредитами, які були надані на виконання рішень уряду та
НБУ щодо стабілізації та розвитку виробництва підпри-
ємств різних галузей промисловості, призводили до від-
волікання коштів Промінвестбанку, виникнення дефіциту
кредитних ресурсів і втрати банком змоги кредитної під-
тримки проєктів, які мали загальнодержавне значення і
тривалий період впровадження.
інший приклад: рішення НБУ щодо формування ко-
мерційними банками спеціального фонду страхуван-
ня вкладів фізичних осіб у розмірі 10 відсотків залучених
вкладів, що істотно порушувало права комерційних бан-
ків у частині розпорядження власними коштами, в тому
числі у спрямуванні їх на кредитування, та суперечило за-
кону України «Про банки і банківську діяльність». Некон-
ституційне впровадження нових податків поступово ста-
вало нормою правових відносин держави з банками.
Політика Національного банку України у грошово-
кредитній сфері довгий час була відірвана від інтересів
виробництва, переслідувала лише чітку лінію на «зв’язу-
вання» грошей в інтересах стабілізації гривні.
Розвиток української промисловості значною мірою
залежить від ефективності інвестиційної діяльності, по-
шуку джерел фінансування реструктуризації національ-
ної економіки. Процеси економічного оновлення й зрос-
тання визначаються розмірами і структурою інвестицій,
якістю та швидкістю їхнього здійснення. Без інвестицій-
них накопичень і відповідних матеріальних ресурсів жод-
ні позитивні зрушення в економіці не мають змоги відбу-
тися, а кризові явища при цьому лише поглиблюються.
Чим інтенсивніше здійснюється інвестування, тим
швидшим є перебіг відтворювального процесу, активні-
ше відбуваються ефективні ринкові перетворення. і, на-
впаки, чим менші обсяги та гірша інвестиційна структу-
ра, тим більше знижується результативність економічних
реформ.

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
171
зважаючи на реальні потреби підприємств, старіння
основних фондів і витрати на амортизацію, скорочення
обсягів валового внутрішнього продукту, зменшення ін-
вестиційних можливостей бюджету, інвестиційний про-
цес в Україні формувався дуже повільно. Фінансовий стан
суб’єктів господарської діяльності погіршився настільки,
що комерційним банкам дедалі важче було знайти надій-
ного позичальника, а надання кредитів ставало все ризи-
кованішим.
за таких умов держава відкрила легальний шлях отри-
мання прибутку на рівні, що значно перевищує дохідність
кредитів у реальній економіці, й основна маса комерцій-
них банків почала спрямовувати кредитні кошти на фі-
нансування дефіциту державного бюджету шляхом прид-
бання облігацій внутрішньої державної позики (оВдП).
замість того, щоб кредитувати національну економіку,
більшість комерційних банків протягом 1997—1998 рр. ін-
вестували кошти в оВдП, дохідність за якими була значно
вищою за доходи, які банки могли отримати від креди-
тування вітчизняних товаровиробників. Вклавши кошти в
облігації, банки не обтяжували себе поверненням забор-
гованості за кредитами,проблемами економічного зрос-
тання та підвищення соціального рівня в Україні. Нато-
мість вони отримували значні прибутки від спекулятив-
них операцій з державними цінними паперами. Прове-
дена пізніше конверсія, а фактично — реструктуризація
внутрішнього боргу з відстроченням погашення облігацій
на 5—6 років не дала змоги комерційним банкам вивіль-
нити кошти. Це стало підтвердженням невиваженої інвес-
тиційної політики цих банків щодо здійснення інвести-
ційних вкладень.
Середньозважена ставка дохідності оВдП протягом
1995—1999 рр. не мала тенденції до перевищення кредит-
ної ставки банків, проте у 1997—1998 рр. дохідність «ко-
ротких» оВдП (на 3—6 місяців) перевищувала дохідність
кредитів на півтора-два десятки пунктів. Саме в ці роки

володимир матвІЄнко
172
сума коштів, залучених до бюджету шляхом розміщення
оВдП, щорічно сягала 8 млрд грн або майже дорівнювала
заборгованості за кредитами, наданими всіма комерцій-
ними банками України (7,3 млрд грн у 1997 р. та 8,9 млрд
грн у 1998 р.). Таким чином, виробнича сфера України
тривалий час недоотримувала значні обсяги ресурсів.
за формальними ознаками, визначеними в законо-
давчих і нормативних актах, емісійний механізм в Україні
був кредитним, проте фактично переважна частина емі-
сійних ресурсів спрямовувалась НБУ не на кредитуван-
ня реального сектору економіки через кредити рефінан-
сування банкам, а на покриття бюджетних потреб і, в кін-
цевому підсумку, на забезпечення дотаційної підтримки
неконкурентоспроможних секторів економіки. На жаль,
для грошово-кредитної політики в Україні була характер-
на відсутність цільових орієнтирів.
Наприклад, обсяг кредитів НБУ, які спрямовувались
на потреби уряду у 2000—2007 рр., перевищували 80 %
усіх кредитних вкладень центрального банку країни, зна-
чна частина яких були емісійними. Відповідно на рефі-
нансування комерційних банків, отже, на розширення
кредитування платоспроможного сектору реальної еко-
номіки спрямовувалося менше 20 % цих ресурсів, а у
2000—2001 рр. — навіть менше 7 %.
Незважаючи на несприятливий інвестиційний клімат
в Україні, Промінвестбанк продовжував успішно здій-
снювати інвестиційну політику підтримки національно-
го товаровиробника. Ми не займалися спекулятивними
операціями, 95 відсотків кредитних ресурсів банку спря-
мовувалися у сферу виробництва. Виважена інвестиційно-
кредитна політика Промінвестбанку дала змогу уникати
впливу кризових явищ та збільшувати обсяги кредиту-
вання, в тому числі й довгострокового. за перше десяти-
ліття роботи Промінвестбанку (1992—2001 рр.) обсяг його
кредитних вкладень перевищив видатки державного

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
173
бюджету України на фінансування народного господарст-
ва в 2,5 раза.
Промінвестбанк забезпечував довгострокове кредиту-
вання таких пріоритетних сфер національної економіки,
як паливно-енергетичний, металургійний, машинобудів-
ний, хімічний, нафтогазовий комплекси, харчова та інші
галузі промисловості й сільського господарства. завдяки
кредитній підтримці Промінвестбанку відновлено танко-
ве виробництво на заводі імені Малишева, створено нові
потужності з виробництва акумуляторів у дніпропетров-
ську, здійснено реконструкцію Калуського хімічного ви-
робництва «оріана», збудовано сучасний завод крейди в
Слов’янську, шосту доменну піч на комбінаті «Криворіж-
сталь», потужності з виробництва побутових холодиль-
ників на підприємстві «Норд», міжнародний аеропорт
у дніпропетровську та інші підприємства, що дало змо-
гу створити нові робочі місця для сотень тисяч громадян
України.
Промінвестбанк підтримував вугільну галузь у її най-
скрутніші часи. з метою подолання кризових явищ у ву-
гільній промисловості уряд застосовував низку заходів зі
структурної перебудови галузі, формування якісно ново-
го виробничо-господарчого механізму функціонування
підприємств, але вжиті заходи не забезпечили подолання
негативних тенденцій, шахтам постійно не вистачало ко-
штів. Промінвестбанк кредитував технічне переоснащен-
ня та реконструкцію вугледобувних підприємств, підго-
товку нових лав і горизонтів шахт. Кредитами на заробіт-
ну плату банк неодноразово підтримував підприємства,
ліквідуючи високу соціальну напругу у донецькому, лу-
ганському, дніпропетровському та львівському вугільних
регіонах.
Функціонування економіки країни неможливе без за-
безпечення її електроенергією. Енергетика — один із важ-
ливих напрямів кредитування Промінвестбанку. довгі
роки Промінвестбанк виконував функції банкіра енер-

володимир матвІЄнко
174
горинку. для підтримки постійної життєдіяльності під-
приємства електроенергетики завжди потребували зна-
чних кредитних вкладень, і банк повністю задовольняв цю
потребу — підприємствам галузі спрямовувались сотні
мільйонів кредитних коштів на закупівлю свіжого ядерно-
го палива, погашення заборгованості по заробітній пла-
ті працівникам атомних електростанцій, на виробничі по-
треби атомним та тепловим генерувальним компаніям.
Банк організовував проведення заліків взаємної простро-
ченої заборгованості підприємств електроенергетики, ву-
гільної та газової промисловостей. У 1999 р. установами
Промінвестбанку було проведено майже 13,5 тис. заліків
взаємної заборгованості за допомогою банківських креди-
тів, завдяки яким борги між підприємствами цих галузей
скорочено на 19,3 млрд грн.
Правильно обрана стратегія забезпечила Промінвест-
банку успішний довгостроковий розвиток, формування
солідної клієнтської бази. На початку 2000-х рр. Промін-
вестбанк впевнено увійшов до 20 найбільших банків Цен-
тральної та Східної Європи та до 1000 провідних банків
світу. Клієнти банку виробляли 30 % ВВП, забезпечува-
ли третину надходжень до державного бюджету України,
45 % промислової продукції, близько 20 % експорту.
основними експортерами з числа клієнтів Промін-
вестбанку були Криворізький державний гірничо-мета-
лургійний комбінат «Криворіжсталь», Маріупольський
металургійний комбінат імені ілліча, Полтавський гір-
ничо-збагачувальний комбінат, електрометалургійний за-
вод «дніпроспецсталь», Новокраматорський машинобу-
дівний завод, запорізький завод феросплавів, Авдіївський
коксохімзавод, донецький металургійний завод, ТоВ
НВФ «Форум», АТзТ «Возко», дП завод імені Малишева,
ВАТ «Чернігівавтодеталь» та ін. Найбільшими імпорте-
рами — клієнтами банку були НАК «Нафтогаз України»,
АТ «Укртатнафта», НАЕК «Енергоатом».

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
175
Промінвестбанком за власні кошти був створений
Фонд довгострокового кредитування. для реалізації ін-
новаційного проєкту з виробництва літаків АН-140,
АН-74ТК-300, АН-74ТК-300УТ Харківському державному
авіаційному виробничому підприємству у 2002 р. була
відкрита кредитна лінія в розмірі 135 млн грн. згідно з
проєктом на період до 2007 р. заплановано виробництво
44 літаків. Усього на будівництво нових літаків Харківсько-
му державному авіапідприємству банком надано 171 млн
грн інвестиційних кредитів.
У 2006 р. за інвестиційної підтримки Промінвестбан-
ку побудовано завод з переробки металургійних відходів
в запоріжжі; в донецькій області дружківський завод га-
зової апаратури модернізував виробництво газових плит;
дніпропетровська молочна фабрика «Рейнфорд» повніс-
тю реконструювала своє підприємство; реалізовано ще
сотні інноваційно-інвестиційних проєктів.
Промінвестбанк здійснював кредитування підпри-
ємств транспортної галузі. У 2007 р. згідно з генеральною
угодою про співробітництво значною кредитною під-
тримкою банку в сумі 0,6 млрд грн скористалась держав-
на адміністрація залізничного транспорту України «Укр-
залізниця» та її структурні підрозділи: одеська, Придні-
провська, Південно-західна залізниці.
Банк надавав значну кредитну підтримку й агропро-
мисловому комплексу. Так, у 2007 р. позичальники, які
здійснювали діяльність у сфері виробництва та перероб-
ки сільськогосподарської продукції, отримали в Промін-
вестбанку 1,4 млрд грн кредитів, що дало їм змогу на спри-
ятливих умовах придбати сільськогосподарську техніку та
з її використанням провести комплекс агротехнічних за-
ходів. за допомогою кредитів банку значна кількість сіль-
ськогосподарських підприємств забезпечила проведення
посівної кампанії.
Кредитна діяльність Промінвестбанку мала й вагоме
соціальне значення. Так, банком профінансовано вироб-

володимир матвІЄнко
176
ництво вітчизняного інсуліну на Київському ВАТ «Фар-
мак», реалізовано вагомий інвестиційний проєкт у Трус-
кавецькій клініці відновного лікування, де одужують хво-
рі на церебральний параліч з України та 70 інших країн
світу.
Світове визнання Промінвестбанку та його активна зо-
внішньоекономічна діяльність сприяли підвищенню його
конкурентоспроможності як серед вітчизняних банків, так
й у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Промінвест-
банк надавав усі основні банківські послуги, які прийняті в
міжнародній практиці. У 2008 р. банк підтримував зв’язки
більше, ніж із 200 провідними фінансовими установами,
що розташовані в 41 країні світу, та пропонував широ-
кий спектр послуг при розрахунках з використанням до-
кументарних акредитивів і гарантій, різні форми торгово-
го та проєктного фінансування експортно-імпортних опе-
рацій і зовнішньоекономічних проєктів клієнтів, у тому
числі через відстрочки платежу за акредитивами, а та-
кож надання всіх видів банківських гарантій. Банк пропо-
нував фінансування зовнішньоекономічної діяльності клі-
єнтів під страхування експортних кредитних агентств іно-
земних держав (HERMES (Німеччина), COFACE (Фран-
ція), Eximbank (США), Atradius (Нідерланди) тощо), що
давало змогу організувати фінансування зовнішньоеко-
номічних операцій на значні терміни зі ставкою, нижчою
ніж на внутрішньому ринку України. Промінвестбанк мав
акредитацію у державних агентствах Чехії (EGAP) та іта-
лії (SACE) зі страхування експортних кредитів для фінан-
сування імпорту з цих країн під їх страхове покриття.
Промінвестбанк активно співпрацював з провідними
банками світу JP Morgan та Тhe Bank of New York (США),
UBS AG та CreditSuisse (Швейцарія), Deutsche Bank AG,
Commerzbank AG та Landesbank Berlin Holding AG (Ні-
меччина), ING Bank (Нідерланди), The Bank of Tokyo-
Mitsubishi UFJ, Ltd. (Японія). У 2007 році був підписаний
Генеральний міжбанківський експортний кредитний

роздІл 7
177
Центральний офіс Промінвестбанку

володимир матвІЄнко
178
Свідоцтво НБУ про реєстрацію
Українського акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку
26 серпня 1992 р.

роздІл 7
179
Почесна грамота та пам’ятний знак
Кабінету Міністрів України
(2002 р.)

володимир матвІЄнко
180
Журнал “The Banker ” тричі визнавав Промінвестбанк
“Банком року в Україні” за високу якість банківських послуг,
надійність та бездоганну репутацію
(2003, 2004, 2006 р.)

роздІл 7
181
диплом Міжнародного форуму
ділових і фінансових кіл про нагородження
золотою медаллю “за високу якість”
(2001 р.)

Володимир мАТВІЄНКо
182
Почесна нагорода Міністерства палива та енергетики
України і НАЕК “Енергоатом” (2004 р.)
“Краще підприємство Європи” — відзнака
Асамблеї ділових кіл України в рамках міжнародної
іміджевої програми “Лідери ХХІ століття”
(2006 р.)

роздІл 7
183
Міжнародна премія “олімп” та почесні дипломи
лауреата конкурсу “золота торгова марка”
за високий професійний рівень та вагомий внесок
у створення гідного іміджу України
(2002—2004 рр.)

володимир матвІЄнко
184
“Кришталевий ріг достатку” — нагорода
Міжнародного академічного рейтингу
популярності “золота фортуна”
(2006 р.)

роздІл 7
185
Стела “золота якість” та золотий диплом лауреата
VIII Міжнародного відкритого рейтингу популярності
та якості товарів і послуг “золота Фортуна”
у номінації “Якість третього тисячоліття”
(2002 р.)

володимир матвІЄнко
186
за досягнення значних успіхів
у професійній діяльності та у створенні позитивного
іміджу України Промінвестбанк нагороджено
стелою “діловий імідж України”
(2004 р.)

роздІл 7
187
Промінвестбанк — лідер ринку банківських послуг
у номінації “Найстабільніша банківська установа”
галузевого бізнес-рейтингу
“лідери торгово-промислової України”
(2004 р.)

володимир матвІЄнко
188
диплом переможця загальнонаціонального
рейтингу виробників товарів і послуг
“Споживчі переваги 2003” у номінації “Банк України”
(2004 р.)

роздІл 7
189
диплом переможця Всеукраїнського конкурсу-виставки
“Кращий вітчизняний товар 2007 року”
у номінації “Банківські послуги”
(2007 р.)

володимир матвІЄнко
190
Почесні відзнаки Промінвестбанку
як одному з найкращих платників податків м. Києва
(2004, 2006 та 2007 рр.)

роздІл 7
191
Почесна грамота
Української фондової біржі
(2006 р.)

володимир матвІЄнко
192
дипломи MasterCard Europe
за активну діяльність на ринку платників карток
(2002—2006 рр.)

роздІл 7
193
Почесні грамоти лідерів ринку грошових переказів —
систем MoneyGram та Western Union
(2007 р.)

володимир матвІЄнко
194
Подяки Українського національного фонду
“Взаєморозуміння і примирення”
(2005, 2007 рр.)

роздІл 7
195
Нагорода Deutsche Bank
(2006 р.)
Нагорода The Bank of New York
(2005 р.)

володимир матвІЄнко
196
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Авдіївський коксохімічний завод
Алчевський металургійний комбінат

роздІл 7
197
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Електрометалургійний завод “дніпроспецсталь”
державне підприємство “завод ім. Малишева”

володимир матвІЄнко
198
Підприємство “івано-Франківськцемент”
луганське підприємство “інтерсплав”
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)

роздІл 7
199
Підприємство “Ковельсільмаш”
Полтавське підприємство “Кредмаш”
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)

володимир матвІЄнко
200
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
державний гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”
Крюківський вагонобудівний завод

роздІл 7
201
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Маріупольський металургійний комбінат ім. ілліча
Новокраматорський машинобудівний завод

володимир матвІЄнко
202
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Полтавське підприємство “АвтоКрАз”
Білоцерківський шинний завод

роздІл 7
203
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Підприємство “запоріжтрансформатор”
Малинська паперова фабрика

володимир матвІЄнко
204
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
івано-Франківське підприємство “оріана”
Рівненська АЕС

роздІл 7
205
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Севастопольський морський завод
Харківське науково-виробниче об’єднання “Турбоатом”

володимир матвІЄнко
206
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Конструкторське бюро “Прогрес”
Чернівецький хімзавод

роздІл 7
207
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Харківське авіаційне підприємство
Харківський тракторний завод

володимир матвІЄнко
208
Партнери ПромІнвестбанку (1992-2008 рр.)
Херсонський суднобудівний завод
Морський торговий порт “Южний”
(з 2019 р. “Південний”)

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
209
договір з Експортно-імпортним банком Кореї і відкрита
кредитна лінія для фінансування зовнішньоекономічних
контрактів клієнтів банку з їхніми партнерами з Республі-
ки Південна Корея, що сприяло поглибленню економіч-
них відносин між торговими партнерами двох країн.
Промінвестбанк надавав своїм клієнтам понад 300 ви-
дів послуг: від розрахунково-касового обслуговування до
сучасних електронних послуг та операцій з банківськи-
ми металами. Філії Промінвестбанку пропонували клі-
єнтам — фізичним особам такі види банківських послуг,
як залучення депозитів, виплата заробітної плати, пен-
сій, грошової допомоги, стипендій та інших надходжень
через поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, переказ
коштів з рахунку та без відкриття рахунку, безготівкові
розрахунки за придбані товари, прийом комунальних та
інших платежів, поповнення карткових рахунків, перека-
зи в системах MoneyGram, Contact, WesternUnion, термі-
нові грошові перекази коштів в системі Промінвестбанку,
продаж ювілейних монет, скупка дорогоцінних металів та
продаж банківських металів, збереження цінностей в ін-
дивідуальних сейфах, реалізація електронних ваучерів та
інші.
Впродовж багаторічної історії Промінвестбанку по-
стійно вдосконалювалися система кадрової роботи та
організаційна структура. основна ідеологічна спрямова-
ність кадрового менеджменту банку — вкладення в люд-
ські ресурси — стала довготерміновим фактором його на-
дійності, стабільності та конкурентоспроможності. Пріо-
ритетним напрямом кадрової політики Промінвестбанку
впродовж багатьох років була підготовка фахівців, здат-
них успішно працювати на рівні світових стандартів бан-
ківського бізнесу.
за період з 1994 по 2001 р. у провідних вишах Києва на
замовлення Промінвестбанку навчалось понад 600 студен-
тів. У 1993 р. було створено Школу початкової економіч-
ної освіти Промінвестбанку, усі випускники якої отрима-

володимир матвІЄнко
210
ли сертифікати та були працевлаштовані в системі банку.
У 1995 р. на базі Навчального центру створено Центр під-
вищення кваліфікації працівників Промінвестбанку, який
об’єднав Школу початкової економічної освіти та інсти-
тут підвищення кваліфікації. основним завданням Цен-
тру стало підвищення кваліфікації співробітників банку і
підготовка фахівців з наданням другої вищої освіти з та-
ких спеціальностей: «Менеджер зовнішньоекономічної
діяльності» — спеціалізація «зовнішньоекономічна діяль-
ність у банках»; «Фінанси і кредит» — спеціалізація «Бан-
ківська справа»; «облік і аудит» — спеціалізація «Бухгал-
терський облік у банках».
У Центрі пройшли навчання понад 4,5 тис. слуха-
чів. Навчання проводилося як на базі Центру, так і на
матеріально-технічній базі замовників з відривом та без
відриву від роботи. Терміни навчання — 3 —6 місяців —
встановлювалися залежно від курсу та програми конкрет-
ної групи з урахуванням фактичного рівня знань, навичок
та вміння слухачів.
У 1994 р. банк започаткував довгострокову програ-
му підготовки фахівців з вищою освітою для роботи в
системі Промінвестбанку на договірній основі в інститу-
ті міжнародних відносин Київського національного уні-
верситету імені Тараса Шевченка та Київському націо-
нальному економічному університеті. з 1994 по 2002 рр.
в інституті міжнародних відносин отримали вищу осві-
ту 103 студенти за спеціальностями «Міжнародне право»,
«Міжнародні економічні відносини»; у Київському націо-
нальному економічному університеті — 486 студентів за
спеціальностями «Фінанси і кредит», «облік і аудит»,
«Міжнародна економіка і менеджмент», «Правознавство».
Після закінчення вишів випускники були працевлаштова-
ні в системі Промінвестбанку.
з метою створення цілісної та ефективної системи ка-
дрового забезпечення банківської системи в 1997 р. був за-
снований Київський інститут банківської справи. інститут

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
211
став базовим вищим навчальним закладом для підготов-
ки фахівців банківської справи. основна мета діяльнос-
ті інституту — підготовка фахівців світового рівня, здат-
них зробити значний внесок в економічне відродження
України.
У процесі підготовки спеціалістів використовуються пе-
редові технології, досягнення економічної науки, міжнарод-
ної й вітчизняної банківської теорії та практики в прив’язці
до сучасних економічних умов України. Успішна реаліза-
ція інститутом поставленої мети забезпечується, насампе-
ред, високим професійним рівнем науково-педагогічного
персоналу. Серед викладачів Київського інституту банків-
ської справи 2 академіка, 30 докторів наук та 70 кандидатів
наук, досвідчені фахівці Промінвестбанку.
Вперше в Україні Промінвестбанком запроваджено
надання пільгових довгострокових кредитів на здобуття
вищої економічної освіти студентам Київського інституту
банківської справи.
Єдиною умовою отримання пільгового довгостроково-
го кредиту на навчання було успішне складання вступних
іспитів до інституту. Абітурієнти з числа дітей-сиріт і ді-
тей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів і та іі
груп, малозабезпечених і багатодітних сімей мали пере-
ваги за однакових результатів вступних іспитів серед ін-
ших абітурієнтів.
У 2001 р. відбувся перший випуск студентів Київського
інституту банківської справи — 30 бакалаврів з обліку і ау-
диту приступили до роботи у Промінвестбанку. за роки
діяльності інституту підготовлено понад 1500 спеціаліс-
тів та магістрів з банківської справи та обліку і аудиту, 11
випускників інституту згодом здобули науковий ступінь
кандидата економічних наук.
Сучасна матеріально-технічна база та високий рівень
інформаційного забезпечення в поєднанні з кваліфікова-
ними педагогічними кадрами, широким використанням
сучасних інформаційних технологій дали змогу здійсню-

володимир матвІЄнко
212
вати в Київському інституті банківської справи підготовку
фахівців нового покоління, готових працювати в умовах
економічних реформ і глобалізації ринкових відносин.
Промінвестбанк брав активну участь в реалізації різ-
номанітних суспільно вагомих проєктів, спрямувавши
на розвиток національної науки, культури, мистецтва та
спорту понад 100 млн грн. Благодійну допомогу банку від-
чули знедолені діти та інваліди, ветерани війни. Фінансо-
вою підтримкою Промінвестбанку скористалися інститут
хірургії та трансплантології АМН України, донецький
протипухлинний центр, запорізька обласна протиракова
асоціація, запорізький фонд «здорове покоління», лікар-
ні та медичні об’єднання в регіонах України.
значні кошти були надані на будівництво та реставра-
цію храмів. зокрема, Промінвестбанк брав участь у відро-
дженні таких святинь, як Михайлівський золотоверхий
собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, комп-
лекс Кафедрального собору (запорізька область), храм
Святого Миколая в селі Чайки Київської області та бага-
то інших. Благодійницькі кошти банку були спрямовані
на будівництво Свято-Покровської церкви у місті Кахов-
ка Херсонської області, храму Свято-Преображенського
кафедрального собору та Свято-Преображенської па-
рафії, дзвіниці Свято-Покровського жіночого монасти-
ря у місті Кривий Ріг дніпропетровської області, Свято-
Володимирського кафедрального собору у місті лиси-
чанськ луганської області, Свято-Варваринської церкви у
селі Кропивна Чернігівської області та багатьох інших ду-
ховних святинь у різних куточках України.
Усвідомлюючи необхідність збереження вітчизняної
культурної спадщини, а також за дорученням Президен-
та України Промінвестбанк брав участь у фінансуванні
культурно-рекламного об’єкта Фонду «Гетьманська сто-
лиця» у селі Батурин Чернігівської області, підтримував
діяльність Фонду охорони пам’яток львівської обласної
організації Українського товариства охорони пам’яток іс-

р о з д І л 7 . ІсторІя становлення ...ПромІнвестбанку
213
торії та культури, інформаційно-просвітницькі програми
Української Православної церкви.
Промінвестбанк продовжував кращі традиції укра-
їнських меценатів, підтримуючи національну музичну
культуру, особливо перші творчі кроки юних. Банк нада-
вав фінансову допомогу на проведення фестивалів «ди-
тячий пісенний вернісаж», «Українська родина», «Ялтин-
ське літо», «Азовські вітрила», «Веселі канікули осені», та
інших творчих заходів.
завдяки підтримці банку Національний олімпійський
комітет України забезпечив підготовку національної збір-
ної команди до участі в олімпійських іграх в Афінах, а
Федерація боксу України отримала кошти на розвиток
дитячо-юнацької школи.
Підтвердженням високого авторитету Промінвестбан-
ку у міжнародних та вітчизняних ділових колах стали по-
чесні нагороди, отримані колективом банку. У 2002 р. за
вагомий внесок у розбудову банківської системи, високий
професіоналізм та з нагоди 10-ї річниці заснування тру-
довий колектив Промінвестбанку нагороджено Почесною
грамотою Кабінету Міністрів України.
Активна інвестиційна політика Промінвестбанку, ви-
сока якість банківських послуг, значний рівень капіталі-
зації і надійності, впровадження інноваційних техноло-
гій були відзначені відомим англійським журналом «The
Banker», який тричі, у 2003, 2004 та 2006 рр., визнавав Про-
мінвестбанк «Банком року в Україні».
У 2005 р. Український національний фонд «Взаєморо-
зуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України
оголосив подяку Промінвестбанку за багаторічну плідну
співпрацю в інтересах громадян України — жертв нацист-
ських переслідувань та з нагоди 60-ї річниці Перемоги у
другій світовій війні.
за активну діяльність на ринку платіжних карток та
емісію мільйонної картки MasterCard та Maestro у 2005 р.
Промінвестбанк нагороджений дипломом від компанії

володимир матвІЄнко
214
MasterCard Europe. за високий професійний рівень та ва-
гомий внесок у створення гідного іміджу України Промін-
вестбанк отримав Міжнародну премію «олімп» конкурсу
«золоті торгові марки» та почесний диплом. У рейтин-
гу найбільших компаній України банк нагороджений
дипломом в номінації «Суспільне визнання». за резуль-
татами рейтингу ефективності торгових марок України
«Гвардія брендів» банк отримав диплом за створення най-
ефективнішого бренду України.
У 2006 р. Промінвестбанк отримав відзнаку Асамблеї
ділових кіл України в рамках Міжнародної іміджевої про-
грами «лідери ХХі століття» «Краще підприємство Євро-
пи» та нагороду за найбільшу ринкову частку у здійсненні
грошових переказів в іноземній валюті за дорученням і на
користь фізичних осіб за системою MoneyGram в Україні.
У 2007 р. Міжнародним рейтинговим агентством
Moody’s (Нью-Йорк) Промінвестбанку присвоєний один
із найвищих рейтингів серед українських банків. Банк
ввійшов до рейтингу «ТоП-100. Найкращі компанії фі-
нансового сектору України» видавництва «Економіка», ви-
знаний переможцем Всеукраїнського конкурсу-виставки
«Кращий вітчизняний товар 2007 року» в ряді номінацій з
присвоєнням статусу «Виробник кращих вітчизняних то-
варів 2007 року».
У 2008 р. Промінвестбанк мав стабільний фінансовий
стан, що підтверджено позитивними оцінками його ро-
боти від Національного банку України, міжнародних рей-
тингових структур та аудиторських компаній. Проте у ве-
ресні цього року рейдерські структури почали злочинну
інформаційну атаку на банк з метою створення паніки у
вкладників та клієнтів банку. Штучно створена фінансо-
ва криза у Промінвестбанку призвела до зміни його влас-
ників — на початку 2009 року російський зовнішеконом-
банк придбав 75 % акцій банку. Як показав час, поглинан-
ня Промінвестбанку російським державним банком було
нічим іншим як початком російського вторгнення в Укра-

Р о з д і л 7 . істоРія становлення ...ПРомінвестбанку
215
їну: у 2008 році — фінансового та економічного, а згодом
у 2015 році — військового. Думаю, про це варто написати
окрему книгу.
Разом із Промінвестбанком Україна втратила унікаль-
ний інвестиційний банк. Понад 15 років Промінвестбанк
визначав і реалізовував надважливу місію кредитора націо-
нального виробника з метою посилення економічної мо-
гутності держави. Інвестиційні кредити банку, а їх понад
40 % всього обсягу, спрямовувались на технічне переозбро-
єння підприємств металургії, машинобудування, в тому
числі літако- та суднобудування, інші ключові сфери еко-
номіки. Вони дали можливість наростити обсяги експорту
української продукції, збільшити валютні надходження, а з
ними і бюджетні платежі, третину яких забезпечували клі-
єнти Промінвестбанку, стабілізувати національну валюту,
досягти економічного зростання.
Досвід роботи Промінвестбанку свідчить, що вітчиз-
няні комерційні банки можуть і мають бути інвесторами
власної економіки. Україні потрібно переорієнтувати ін-
вестиційну політику з масового розпродажу державних
підприємств іноземним покупцям на використання влас-
ного інвестиційного та інноваційного ресурсу і розрахову-
вати передусім на власні джерела інвестування. Вони за-
кладені в самому відтворювальному процесі.
Відсутність підтримки інвестиційного кредитування
на державному рівні не сприяє збільшенню обсягів на-
дання довгострокових кредитів комерційними банками.
Банкам, що кредитують визначені пріоритетні галузі та
напрями, які забезпечують розвиток пов’язаних з ними
виробництв, не надаються пільги, не запроваджуються ме-
ханізми зацікавлення шляхом введення спеціального ре-
жиму оподаткування. Внаслідок невиваженої державної
політики в питаннях функціонування фінансово-кредит-
ної системи банки не мають достатні обсяги довгостро-
кових ресурсів, насамперед через низький рівень заоща-
джень фізичних і юридичних осіб.

володимир матвІЄнко
Недостатність довгострокових кредитних ресурсів та
суперечність між процентними ставками з їх залучення
і розміщення в довгострокові кредити стримує банки від
активного інвестування в реальний сектор економіки. На-
дання кредитних коштів на інвестиції має здійснюватися
за умов, вигідних для підприємств, і одночасно не бути
збитковим для банків.
однак на сьогодні вкладник не зацікавлений нести ко-
шти до банку під низькі відсотки, а підприємства, зверта-
ючись за кредитами, орієнтуються на облікову ставку НБУ,
яка у квітні 2020 року знизилась до 8 % річних, вважаючи її
єдиним критерієм визначення ціни кредитів. У цей вузь-
кий коридор, який лишається банкам, останні повинні
втиснути обов’язкові резерви, податки та ще й власну рен-
табельність. Створюється «зачароване коло» — з метою за-
лучення грошових ресурсів для надання інвестиційних кре-
дитів банки мають сплачувати привабливі проценти, а на-
давати кредити під низькі ставки.
інвестиційне середовище, яке склалось в Україні, не
сприяє здійсненню комерційними банками довгостро-
кових інвестицій та не захищає права інвесторів. з метою
створення сприятливого інвестиційного клімату та сти-
мулювання здійснення вітчизняними банками вкладень в
економіку України необхідно:
• зменшити податковий тягар на інвестиційні опера-
ції, в тому числі й шляхом створення спеціального режи-
му оподаткування доходів банків, отриманих в результаті
спрямування коштів на інвестиційне кредитування;
• створити фонд довгострокового кредитування за ра-
хунок цільових бюджетних коштів і ресурсів Національ-
ного банку України;
• запровадити механізм, який регулював би переда-
чу землі сільськогосподарського призначення в приват-
ну власність, оскільки незавершеність земельної реформи
негативно впливає на залучення інвестицій в агропромис-
ловий комплекс.

217
Розділ
Наслідки
«дикого капіталізму»
«Комуністичний маніфест» Карла Маркса та
Фрідріха Енгельса читали, схвалювали, крити-
кували й забували. А вже через 20 років по
смерті Маркса ревізіоністи зазначали: «Світ
змінюється, капіталізм уже не той, що описа-
ний у “Маніфесті”». однак виявилось, що уст-
рій буржуазного суспільства кінця XX — по-
чатку XXI століття більше схожий (особливо у
нас) саме на «дикий капіталізм», за якого жили
молоді Маркс і Енгельс, ніж на «цивілізований
варіант», який мали на увазі ревізіоністи.
за наших часів «дикий капіталізм» став не
стихійним, а жорстко регламентованим, збе-
рігши грабіжницький, експлуататорський ха-
рактер. Перехід від адміністративно-командної
системи господарювання до ринкової вико-
ристали злочинні угруповання. Вони отрима-
ли власність за так звані приватизаційні папір-
ці, увійшли до складу владних структур і поча-
ли жорстоко грабувати державу.
Поза бюджетом проходять суми в мільяр-
ди доларів, яких вистачило би не лише на ви-
плату пенсій, стипендій та заробітної плати
вчителям, лікарям і військовим, а й на реалі-
зацію масштабних економічних і соціальних
програм. держава поки не створила реальних

Володимир мАТВІЄНКо
218
умов для розвитку цивілізованих ринкових відносин. Не
спрацювали досі й заходи боротьби з корупцією. «Ди-
кий капіталізм» часів Маркса не був насправді таким
диким, як капіталізм сучасний. У глобальному світі в
умовах запровадження ринкової економіки зросло без-
робіття, зменшуються доходи. Проте в США доходи за-
лишилися без змін з 1975 року. Аналогічне становище
і в Британії, і в Німеччині.
За 25 років української незалежності доля промисло-
вості у ВВП знизилася від 44 % до 14 %. Скоротилося ви-
робництво наукоємних видів продукції. А між тим Укра-
їна займає провідне місце в світі щодо запасів рідкісних
металів — титану, цирконію, урану, літію та інших корис-
них копалин. Вартість цих запасів у 1991 році оцінювала-
ся в 6,8 трильйона доларів! Незважаючи на це, населення
України позитивного впливу цього багатства не відчувало,
а дешева робоча сила, своєю чергою, не сприяла розвитку
високотехнологічного сектору.
Щорічні витрати на одного вченого у світі становлять
190,4 тис. дол. США, а в Україні — 9,3 тис. дол. США. Якщо
наукоємність ВВП в Україні в 1991 році становила 2,4 %, то
в 2015 році — лише 0,6 %. Аналогічні показники в Півден-
ній Кореї становлять відповідно 2,3 % і 4,3 %1
.
Зазначене вище гальмувало розвиток виробничих
процесів. Майже половина української сталі виплавля-
ється у застарілих мартенівських печах. Так, на одну тон-
ну сталі витрачається енергії на 20 % більше, ніж у Китаї.
За останні 20 років обсяг продукції трубної промисловос-
ті України зменшився у 8 разів. Падає зовнішньоторго-
вельний оборот, скорочується інвестиційна сфера.
За 25 останніх років чисельність українського населен-
ня скоротилася на 9,5 млн осіб! Збіднілість українців по-
силюється неймовірно високими тарифами за споживан-
1 Ещенко П.С. Украинская «великая депрессия» и как из нее
выйти? К.: ВД «Дакор», 2017. С. 72—73.

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
219
ня газу та електроенергії. Таким діям немає виправдання,
якщо врахувати, що ті, хто розподіляє газ, отримують за-
робітну плату в декілька мільйонів гривень на місяць.
Низька ефективність керування соціально-економіч-
ними процесами в державі зумовила зростання тіньової
економіки. за офіційними даними Мінекономрозвитку,
рівень тіньової економіки в Україні у 2010 р. становив 38 %
від обсягу офіційного ВВП, у 2014 р. зріс до 43 %, а протя-
гом 2015—2018 рр. знизився до 30 %2.
Тінізація економіки істотно впливає не лише на еко-
номічну діяльність, а й на соціальні процеси в суспільстві.
Відбувається зіткнення новітніх та застарілих прав, пра-
вил і норм, що викликає у суб’єктів підприємницької ді-
яльності готовність «нестандартно» діяти в умовах право-
вої невизначеності.
за таких обставин поступово формуються неформаль-
ні правила, інфраструктура, ставки й тарифи на бюрокра-
тичні послуги, а отже, відбувається інституціоналізація ті-
ньової економіки.
На наших очах майже миттєво сформувався найгір-
ший різновид «ринкового» підприємництва, що існує
лише за умов розквіту корупції, відвертої криміналізації
господарсько-комерційних зв’язків між суб’єктами рин-
кових відносин і домінування абсолютної та відвертої не-
поваги до закону. Грабують країну керівники-податківці.
У травні 2017 року з них було заарештовано 23 особи за
привласнення 97 мільярдів (!) державних гривень. Проте
суди блокують шлях до відповідальності цих осіб, всіляко
виправдовують їхні дії.
Такої судової наруги над законами держави щодо кри-
мінальної відповідальності не дозволила би жодна краї-
2 Тенденції тіньової економіки. Ел. ресурс: http://www.me.gov.
ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=e384c5a7-6533-4ab6-b56f-50e5
243eb15a&tag=TendentsiiTinovoiEkonomiki

Володимир мАТВІЄНКо
220
на світу. Суспільство на межі соціального вибуху. За умов
війни з Росією це дуже небезпечно.
Україні потрібна нова політика. Безліч політичних
угруповань не просто далекі від будь-яких концепцій роз-
витку, а є справжніми вбивцями економіки. Один лише
«Приватбанк» завдав державі збитків більш як на 150 мі-
льярдів гривень. І нікого не притягли до кримінальної від-
повідальності. Скільки ще амністій буде застосовано до
тих, хто нахабно розвалює державу?
За такої ситуації Україна постійно позичає величез-
ні кошти у Міжнародного валютного фонду, що набли-
жує час банкрутства держави. За період з 2007 по 2016 рр.
валовий зовнішній борг України зріс від 54,3 млрд дол.
США до 118,7 млрд дол. США, тобто в 2,2 раза, що пере-
вищує ВВП на 131 % і на 50,6 % в 2007 році. Банки України
не лише не стали внутрішніми інвесторами української
економіки, а й нанесли збитки державі.
Звільнившись від політичної залежності в період роз-
паду Радянського Союзу, Україна не розробила стратегії
власного розвитку, а пішла шляхом РФ, яка успадкувала
досвід капіталістичних країн з притаманними їм пробле-
мами експорту, імпорту та зайнятості населення.
Інститут економіки АН України за 25 років української
незалежності не виробив жодної концепції власного роз-
витку країни. Немає ідеї політичної орієнтації суспільства
за рахунок власних сил, власних ресурсів, власного наро-
ду. Традиційна політика держави, що розрахована на екс-
порт, для України не підходить, особливо за умов війни з
Росією, коли звужений ринок збуту. Потрібна нова еконо-
мічна стратегія. Це перехід від політики експорту до полі-
тики внутрішнього споживання.
В Україні застарілі виробничі фонди і особливо фон-
ди соціального призначення, буяє бездоріжжя, безробіт-
тя, натомість мало прогресивних технологій. Повна ре-
конструкція виробничих і соціальних об’єктів забезпе-
чить зайнятість населення, створить ефективне викорис-

р о з д І л 8 . НАслІдКи «диКого КАпІТАлІзму»
221
тання продукції металургії та машинобудування, буді-
вельної індустрії, використання аграрного сектору, підви-
щення обороноздатності країни.
Фінансовими ресурсами забезпечать банки та зарубіж-
ні інвестори. Треба відмовитись від послуг МВФ.
Україна потрапила в залежність від Росії щодо забез-
печення країни нафтою, природним газом, іншими ре-
сурсами. Загарбниця-Росія маніпулювала ресурсами і ці-
нами на них, пов’язуючи свої дії з імперськими «замашка-
ми». Ідея відновлення Радянського Союзу не полишає ке-
рівництво РФ. Поневолення українців протягом 350 років
згідно з надуманим договором про возз’єднання України з
Росією затуманило голови не лише російським вождям, а
й простим українцям. Ніякого договору про возз’єднання
України з Росією не було. Це, як завжди, пропагандист-
ська російська брехня. Була угода про взаємодію двох дер-
жав на випадок воєнних дій, оскільки існувала воєнна за-
гроза від Польщі і непідтримка Богдана Хмельницького
кримськими татарами.
Уся українська система державного керування була
пройнята шпигунами та зрадниками, які роззброїли дер-
жаву, займаючись підривом провідних галузей економіки
заради ослаблення самостійності України і повернення її
в лоно інтересів РФ. Український уряд приспали російські
вояжери, які займали високі посади в урядових структу-
рах і продавали українські інтереси. Держава виявилася
неспроможною дати відсіч російському захопленню Кри-
му та Донбасу. Підривна діяльність російського радіо та
телебачення, інших засобів масової інформації розхиту-
вала єдність народу, віру в незалежність. Про масштаби
російської пропагандистської машини свідчить той факт,
що лише в Європі працює три російськомовні телевізійні
канали та ще один англомовний — «Рашатудей».
Досі викликає сумнів добропорядність багатьох україн-
ських газет та каналів телебачення. Усі очікували, що Май-
дан покладе край таким діям. Та не так сталося, як гадало-
ся. Українці платять багатьма життями за свою свободу.

Володимир мАТВІЄНКо
222
Щоденно триває «сталінградська» битва в Луганській та
Донецькій областях, гинуть люди, знищуються міста і села,
зруйновано землеробство. Для очищення земель Донбасу
від російських мін знадобиться не менше 20 років.
Зрадники України — екс-президент Янукович, його
прибічники — брати Клюєви, екс-міністр Захарченко,
екс-прем’єр Азаров, екс-податківець Клименко, екс-віце-
прем’єр Арбузов та інші члени зграї крадіїв, які вкрали у
народу сотні мільярдів доларів, досі не покарані!
Хай пам’ятають зрадники-іуди,
Що довели країну до війни.
Вони стріляють Україні в груди,
Вони на нашій ниві — бур’яни.
Вони — нікчеми, злодії, приблуди
І небезпечні носії біди.
Країна зраду вибачать не буде
І не зупинить взятої ходи.
Ганьба запроданцям, ганьба іудам,
Людська зневага їм вічно буде!
Стає на захист козацька лава!
Вкраїні слава! Героям слава!
З любов’ю в сердці, заступив собою,
Герої, щільно стиснувши ряди,
Щитом ставали першими до бою
Країну рятувати від біди.
Цьому немає роду-переводу,
Про них пісні лунають навкруги,
Їх вічна слава в пам’яті народу,
Про це повинні знати вороги.
3
Мене дивує, як російський народ терпить оскаженіле
свавілля своєї влади, її керівництва, особливо В. Путіна, в
якого руки в крові по лікті. Війна колись закінчиться, а що
будуть робити організатори війни на Сході України?
3 Матвієнко В. Творіть Україну. К.: Наук. думка, 2017. С. 56.

р о з д І л 8 . НАслІдКи «диКого КАпІТАлІзму»
223
У деяких росіян пробуджується свідомість, особливо в
молоді, яку посилають на фронт, а потім трупи тих, хто
загинув, спалюють у пересувних газових печах, навіть не
сповіщаючи рідних про їх поховання... Росія прокидаєть-
ся від сну, але синів і дочок не повернеш з війни.
Росія сто років тому вже втратила свою державність,
а тепер, якщо народ РФ не зупинить В. Путіна, вона втра-
тить свою територію.
Через агресивну політику Путіна людство на межі Тре-
тьої світової війни, але вже ядерної. Бункери не врятували
Гітлера, вони не врятують і Путіна. Це повинні добре розу-
міти в РФ, США і Європі. Колись давно Україна не пропус-
тила татаро-монголів у Європу. А тепер треба об’єднати
зусилля зі світом, щоб не допустити туди російську орду,
яка становить велику загрозу існуванню людства.
Розмови про те, що на Землі багато людей і всіх не-
можливо забезпечити енергією та харчами, не мають на-
укових підстав, оскільки такі твердження ґрунтуються на
сучасному рівні забезпечення енергоресурсами, в структу-
рі яких головне місце займають вуглеводи. Але настав час,
коли людство отримає енергію з води. Подібне виробни-
цтво уже мають Німеччина та Україна.
Енергія з води в промисловому виробництві може
з’явитися раніше, ніж будуть вичерпані вуглеводи. Тому
слід очікувати значного пониження цін на нафту і газ, що
невигідно Росії. Ось чому вже тепер її представники вмов-
ляють нафтогазові країни знизити видобування цих про-
дуктів. Інакше Росія втратить значні обсяги притоку фі-
нансових ресурсів, зокрема й на війну.
Генеральним напрямом розвитку людства є не війна і
захоплення чужих земель, а прискорений розвиток нау-
ки. Свого часу К. Маркс стверджував, що первинним є не
ідея (дух), а матерія, його матеріалізм завдав шкоди і на-
уці, і цивілізованому розвитку суспільства, коли накопи-
чення матеріальних благ перетворилося на механізм сус-

Володимир матВіЄНко
224
пільного тиску на людей тими, хто його накопичує. При-
ниження людської гідності є наслідком суспільного тиску
влади на людину.
історія України та її народу протягом майже сто-
річчя формувалась під впливом матеріалістичної теорії
Маркса і його учнів — ленінських більшовиків, які ствер-
джували первинність матеріального і вторинність духо-
вного.
К. Маркс вважав, що він буцімто поставив філософію з
голови на ноги. По суті він спотворив поняття духовності і
таким чином завдав шкоди духовному розвитку людини.
Більшовики-комуністи на практиці реалізували теорію
матеріалістів, почавши боротьбу з духовністю, знищуючи
церкви, священників та інших носіїв духовності, включно
і людський духовний капітал. Матеріалісти ленін і Ста-
лін знищили понад 100 млн осіб. У державі Камбоджа на
таких же принципах було знищено половину населення.
Агресія Росії в Україні має теж матеріальне коло ін-
тересів. Приниження високих духовних цінностей люди-
ни породжує насилля в усіх його формах: корупція, шах-
райство, грабунки, розбій, злодійство, захоплення чужої
власності тощо. Суспільство, що заражено цими хвороба-
ми, не має перспектив розвитку.
Падіння економіки веде до ослаблення держави та її
безпеки перед зовнішніми ворогами, створює ризик по-
неволення чужоземцями. Народ втрачає державу і потра-
пляє в рабство.
Так відкрито і нахабно, як в Україні, злодії не діють в
жодній країні світу. Службові посади в Україні стали ви-
сокорентабельним бізнесом. Влада тільки імітує боротьбу
з цим злом, а по суті нічого не робить для покарання каз-
нокрадів.
Проголошені декларації народних депутатів та інших
державних чиновників в десятки, а то й у сотні разів пе-
ревищують їх доходи за місцем основної роботи. Проте
крім балачок про притягнення до відповідальності осіб,

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
225
які живуть на вкрадені або присвоєні іншим шляхом гро-
ші, нічого не робиться.
Судова система України не сприяє захисту інтересів
держави, а відповідно і народу. Вкрадені народні кошти
не повертаються повною мірою в казну держави. Треба
прийняти закон, за яким би вкрадені кошти за рішенням
суду вповні компенсувалися державі. за таких умов винні
можуть звільнитися від тюремного ув’язнення, що сприя-
ло б як недопущенню втрат державних коштів, так і демо-
кратизації суспільства.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала величезний
економічний та військово-оборонний потенціал, але но-
воспечене українське керівництво спрямувало зусилля
не на зростання могутності держави, а на особисте зба-
гачення.
Економічні закони, які приймалися Верховною Радою,
не сприяли розвитку економіки, а волюнтаристські дії чи-
новників були малограмотними. Вседозволеність та без-
карність загальмували тенденцію еволюційного розвитку
суспільства. Почався процес падіння економіки та життє-
вого рівня населення.
Маючи тоді армію, найсильнішу в Європі, та займаю-
чи третє місце в світі з оборонного потенціалу, Україна за-
лишилася ні з чим перед потенційним агресором — Росі-
єю.
Підписанти-гаранти Будапештського меморандуму
1994 року — США, Великобританія та Росія не тільки не
забезпечили безпеку України за знищення нею ядерної
зброї, а навпаки — Росія напала на Україну, анексувавши
Крим, а потім пішла війною на донбас. Протягом майже
25 років тривав процес розпродажу української військо-
вої техніки. Армія виявилася небоєздатною перед загро-
зою війни, а ці грабіжники не лише не покарані, а й вида-
ють себе за «пухнастих».
декілька слів про цей меморандум. згідно з сучас-
ним тлумачним словником української мови меморан-

Володимир матВіЄНко
226
дум означає «доповідна записка, пояснювальна письмова
довідка, документ, де викладається певна позиція». То як
же за доповідною запискою можна було обеззброїти мо-
гутню державу? Цей документ не має жодного смислово-
го навантаження. Тоді як слово «угода» — це «договір, за
яким встановлюються взаємні зобов’язання, згода між ки-
мось на основі взаємної вигоди». Складається враження,
що цей документ готувався без участі юристів, без ураху-
вання інтересів України.
Чисельність депутатів Верховної Ради України в 450
осіб є надвеликою і себе не виправдовує. для діяльності
Ради досить 150 юристів та економістів з високими про-
фесійними якостями й без олігархів за спиною.
історія становлення економіки незалежної України
свідчить про серйозні прорахунки в її реформуванні на
ринкових засадах. По-перше, це питання власності. Я, як
перший Голова Національного банку України, пропону-
вав здійснити викуп загальнодержавної власності на кре-
дитній основі, тобто за рахунок кредитів банку, що спри-
яло б ефективному використанню виробничих потужнос-
тей. Проте Верховна Рада пішла іншим шляхом.
На все населення були випущені так звані приватиза-
ційні папірці, які давали право на частку власності. Така
реформа себе не виправдала. Практично виробничі фон-
ди були за безцінь скуплені новоявленими капіталістами.
Народ, як і при леніні, залишився і без заводів, і без фа-
брик. Створювалась армія безробітних, знизилась заро-
бітна плата. Розпочався процес падіння життєвого рівня
населення.
другим антинародним фактом зубожіння людей ста-
ла відсутність з боку держави контролю за цінами. Не-
контрольоване зростання цін призвело до збагачення но-
вих власників підприємств від 50 до 300 відсотків без зміни
умов оплати праці. В «Капіталі» К. Маркса зазначається,
що за такого рівня збагачення немає меж для економіч-
них злочинів. Також в Україні найнижчий рівень оплати

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
227
праці та зростаюча кількість мільярдерів, жоден з яких не
впровадив світових економічних досягнень, які б прине-
сли надприбутки за рахунок економії живої праці.
досвід Китаю показує, що під час формування ціни
на той чи інший товар державою встановлюються норми
прибутковості у 20—30 % залежно від трудозатрат на його
виготовлення. У разі порушення цих умов підприємець
позбавляється права на підприємницьку діяльність.
Економіка України у 90-х рр. ХХ ст. суттєво постраж-
дала від «бартерних» відносин, коли товарна маса не була
забезпечена грошима, тому здійснювався товарний об-
мін, а еквівалентний обмін був порушений. На цьому за-
робляли «ділки», а втрачала держава.
Керівники Національного банку на чолі з Віктором
Ющенком забезпечували товарну масу грошима тільки
на 30—40 %, тоді як в Японії це становило 110—120 %, у
США та Великобританії — понад 100 %. Пояснень цьому
немає, але є припущення, що це робилося за «порадами»
некомпетентних іноземних експертів.
Сторінки історії минулого і сьогодення по-різному ви-
світлюють Україну та її роль на Європейському континен-
ті. Є нігілісти, як свої, так і чужі, котрі своїм рабським або
ворожим мисленням принижують саме поняття «україн-
ське», інші, «дуже свої», занадто рвучкі до влади, готові за-
платити будь-яку ціну, щоб така незалежність уже сьогод-
ні подарувала їм «велике благо».
Я належу до покоління, яке тепер називають «діти ві-
йни», котрі на власні очі бачили її страхіття, голод, холод,
несправедливість. Але ми виживали, бо вірили у власні
сили і власними руками творили добро на землі, беру-
чи приклад з наших багатостраждальних батьків, які мо-
гли навчити не стільки грамоті, бо самі були малограмот-
ні, скільки мудрості людської.
Вони з минулого століття,
Хтось скаже в спину навздогін.

Володимир матВіЄНко
228
Та ні, ми ті, хто творить Україну
В роботі, в творчості, в житті4
.
дехто зауважить: «А нащо мені та поезія, що я з неї
маю?» дійсно, не кожному до душі поетичні рядки, осо-
бливо лірико-патріотичного спрямування, не кожному
подобається вивчати філософію, що робить людину му-
дрою, мислячою, не кожному подобається і політика, яка
леститься як собака, що крутить хвостом у той чи інший
бік. Та світ розвивається за законами, виробленими люд-
ством, і законами природи, якими наділив нас Господь
Бог. Тож людина, яка розраховує на власні сили, присто-
совується до законів суспільства та природи, аби не на-
шкодити ані собі, ані суспільству, ані природі. Вчені, які
намагалися взяти все від природи, переробити її, глибо-
ко помилилися. Природа не вибачає брутального став-
лення до себе. Бізнесове вирубування лісів зменшує об-
сяги кисню на землі, створює в атмосфері озонові дірки,
а це загрожує земному існуванню. Промислові викиди в
атмосферу зумовлюють виникнення «парникового ефек-
ту», який веде до глобального потепління. Неправильне
ставлення як до природи, так і до людини має негативні,
незворотні наслідки. Неповага до людини, до законів сус-
пільства принижує людську гідність.
Український народ, мабуть, чи не єдиний у світі, який
зазнав тривалого історичного приниження. Набіги кочо-
вих племен, розпад Київської Русі, монголо-татарське іго,
малоросійський період, світові війни, більшовицький пе-
реворот з його сталінсько-берієвською тиранією супрово-
джувались приниженням українців, наділяючи їх рисами
меншовартості. Проте насилля не знищило гідності наро-
ду, його прагнення до свободи. Фізичне знищення міль-
йонів людей загальмувало і послабило розвиток науки,
культури, військової справи, але не зламало дух нації.
4 Матвієнко В. Моє село. К., 2004. С . 43.

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
229
Революціонери всіх мастей, навіть проголошуючи за-
хист демократії, діють за сценарієм В. Ульянова (леніна),
тобто за принципом «...до основанья, а затем...» . А по-
тім буде все спочатку: розруха, голод, страждання. Після
жовтневого перевороту 1917 року в Україні була створе-
на Українська Народна Республіка (УНР), яку задушили
більшовики. і не лише тому, що не було «єдності пролета-
рів великоруських та українських», без якої, як стверджу-
вав ленін, «вільна Україна неможлива», а тому, що не від-
булося єднання самих українців.
Українську Народну Республіку знищив розбрат її ке-
рівників. Цим скористався ленін, пославши наприкінці
січня 1918 року до Києва для наведення порядку М. Му-
равйова. 4 листопада 1918 року в дарниці під Києвом
М. Муравйов видав наказ про «знищення всіх офіцерів,
гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». згідно
з цим наказом більшовицькі війська розстріляли у Киє-
ві близько 5 тисяч жителів5. Під час втілення у життя ста-
лінських планів колективізації та індустріалізації і в пері-
од Голодомору в Україні в 1932—1933 роках було знище-
но мільйони людей.
Введена сталіністами безоплатність праці підневіль-
них людей створювала джерела фінансування промисло-
вості та підготовки до другої світової війни. Приниження
особистості, особливо національних меншин, проходить
червоною стрічкою крізь усю внутрішню політику сталін-
ського режиму. Принизливим було ставлення до мільйо-
нів громадян, які працювали на колгоспних полях після
війни майже безплатно, за так звані трудодні.
Масові репресії позбавили державу видатних учених,
конструкторів, воєначальників, лікарів. Якби не ув’язнули
геніального вченого і конструктора ракетної техніки Сер-
гія Павловича Корольова (мого земляка, уродженця Жи-
томира), а створили йому умови для дослідницької робо-
5 довідник з історії України. К.: Ґенеза, 2002. С. 489.

Володимир матВіЄНко
230
ти, то ми мали б значні успіхи в галузі ракетобудування
ще до початку війни з Німеччиною.
22 січня 1998 року разом із космонавтом леонідом Ка-
денюком ми поклали квіти до пам’ятника Сергію Коро-
льову в Житомирі, після чого я написав такі рядки:
Я знову згадую і знову,
І думи аж бринять ладком,
Як ніжні квіти Корольову
Несли ми вдвох з Каденюком.
Злітав у небо кожен голос,
Його ловила сиза вись.
А в квітах тих — душа і космос
Уже надіями зрослись.
То зроду зоряне жадання
Будила звага неземна,
То посилала нам вітання
Поліська отча сторона.
Шевченкова пророча правда
Творила свій одвічний шлях.
А поруч доля космонавта
Озвалась мужністю в серцях.
Двадцятого сторіччя діти —
Ми знали труд і мозолі...
А десь чекають нас орбіти,
Щоб ми знайшли їх на Землі6
.
Незважаючи на суворість радянського режиму, Укра-
їна досягла деяких позитивних результатів. Чи то Богом
дано, чи то дар нації, але в ХХ ст. Україна мала найвизна-
чніші наукові й технічні досягнення: космос, ядерна енер-
гія, кібернетика, мистецтво тощо.
6 Матвієнко В. На рідних роздолах. К.: Укр. письменник,
1999. С. 88 .

Р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
231
Проте деякі досягнення науки обернулися проти наро-
ду України. Найголовніше —Чорнобиль. Слово, яке весь
світ знає. Світ мало знає українців, але Чорнобиль знає.
Трагічна ніч 26 квітня 1986 року стала для українського
народу відправним пунктом на новому життєвому шля-
ху, овіяному смертоносною радіацією. Жодна війна так
не вплинула на психологічний стан мільйонів людей, які
опинилися у забрудненій зоні, як вибух на IV енергоблоці
Чорнобильської атомної електростанції. Після цього ви-
буху людина втратила віру в майбутнє. Адже радіоак-
тивність негативно впливає на людський організм упро-
довж тисячі років. Це не попіл від вибуху атомної бом-
би, це руйнівна радіаційна сила, яка накопичується в
організмі.
Суспільство і влада за понад 30 років так і не оцінили
загрозу радіоактивного згарища, яке масою в десятки тонн
лежить під напівзруйнованим «саркофагом». Таке неро-
зуміння небезпеки свідчить про відсутність людського ін-
телекту в окремо взятій країні.
І правителі, і прості люди, і багаті, і бідні дихають од-
ним повітрям, живуть на одній Землі. У кожного є діти.
Як вони житимуть? Яке на них чекає майбутнє? Чому ніх-
то не кричить «SOS»?! Адже для вжиття заходів з виправ-
лення складного становища 30 років було б достатньо.
Нова трагедія може виникнути будь-коли.
Люди! Нас багато. Тож почнімо відновлювати середо-
вище нашого проживання. Без упевненості в завтрашньо-
му дні не може бути щасливого сьогодення. В останньому,
мабуть, і полягає причина бездіяльності верхів та байду-
жості низів:
Прозрійте, люди!
Ще не смерть!
Ще винуватці поміж нами...
7
7 Матвієнко В. Творіть Україну. К.: Наук. думка, 2017. С. 54 .

Володимир матВіЄНко
232
Авральне ведення будівельних робіт на IV енергоблоці
Чорнобильської атомної електростанції, низька якість їх
виконання, приписки невиконаних обсягів зумовили нея-
кісну систему автоматичного захисту реактора. Якби були
дотримані технологічні норми автоматичного захисту, ра-
діоактивна маса не вирвалася б в атмосферу з усіма відо-
мими наслідками для людей та природи (лісів, земель,
водних ресурсів).
У зв’язку з неготовністю іV блоку через незабезпечен-
ня його аварійного захисту Будбанк як член державної ко-
місії не підписав акт введення його в експлуатацію. Але
ніхто на це не зважив. Правовий нігілізм спричинив жах-
ливу техногенну катастрофу.
Нігілізм, неповага до законів породжують свавілля
державних чиновників, масову корупцію, хабарництво.
Під прикриттям демократії зароджується диктатура, яка,
як відомо, не має ні честі, ні совісті.
згадуючи 1986 рік, я запам’ятав на все життя листо-
падовий сніг, що вкрив багатостраждальну землю, біль
у серці за людей, за себе, свою сім’ю, що вже ніколи не
повернуться до щасливого минулого з рідною природою
та безпечною землею. Тільки тимчасове забуття відрива-
ло мене від думки про страшний злочин, що забрав жит-
тя та здоров’я мільйонів людей. Їдучи в авто автотрасою
з Чорнобиля до Києва, я знову і знову згадував ті страш-
ні «атомні» дні, які знівечили нашу землю. Хотілося кри-
чати на весь світ, але в горлі стояв клубок образи, а сльози
заливали обвітрене радіацією обличчя. Цими почуттями
сповнений «Монолог у дорозі з Чорнобиля»8:
Біда, як кажуть, за бідою.
О, наша воле молода...
Де Прип’ять славилась водою,
Тепер чорнобильська біда.
8 Там само. С. 43-45 .

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
233
Де важко людству і людині,
Хоч під ногами чуєм твердь.
Та розповзлась по Україні
Радіаційна тиха смерть.
Вона чигає і за мною,
Лягає тінню на чоло,
Де звіку понад Уж-рікою
Біліє і моє село.
Де червоніють краснотали,
Де чебреці війнуть з полів,
Там землю власну занедбали
Ті, хто душею обмілів.
Гіркої правди ніде діти —
Вона воскресне і з віків ...
Біди чорнобильської діти
Ще проклянуть своїх батьків.
Чи вголос, разом, чи потроху,
Та меч прокляття прозвучить —
За нашу атому Голгофу
І за останню смертну мить.
За всі гріхи, за всі спокути,
За все, що знищено дотла ...
А так хотілось добрим бути —
Таким — як мати привела.
Тож повторити знову мушу,
Гукнути словом до людей:
—
Загляньте глибше — в серце, в душу,
Полуду скинувши з очей.
Зверніться в помислах до Бога,
Допоки чує небокрай,
Що в пекло — не одна дорога,
Тож на землі творімо рай.
Земля лиш пам’ять нам поверне —
Про всіх полеглих і живих ...
Не заросте колючим терном
Стежина в ринвах польових.

Володимир матВіЄНко
234
І проведе мерщій до хати —
Чи в пізній, чи в ранковий час,
Щоб тільки правди не приспати —
Вона одна врятує нас.
Вона — і мужність, і розрада,
Вона, як совість, промовля.
Душа і доля наша — Правда,
А годувальниця — Земля.
Чорнобиль для України — це приблизно 3,5 млн по-
страждалих, майже 10 відсотків її території, що зазна-
ли прямого радіаційного ураження. одним із наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС є викид у навколишнє се-
редовище великої кількості радіонуклідів. Приблизно від
30 до 50 відсотків активних радіонуклідів перебуває поза
реактором на проммайданчику та прилеглої до нього те-
риторії. Під час сильних вітрів або лісових пожеж мож-
ливим стає перенесення радіоактивних частинок з пилом,
димом і потоками повітря9. звертаючи увагу на цей факт,
не можу зрозуміти людей, які навесні та восени спалюють
на своїх городах сухе листя, гілки, дихаючи фактично ра-
діонуклідами та «нагороджуючи» отрутою сусідів і пере-
хожих. Це свідчить про низьку самосвідомість людей, а
держава не вживає жодних заходів щодо роз’яснення не-
гативних наслідків таких вогнищ для здоров’я, а то й про-
сто не забороняє подібні дії.
Чи можна було вибрати площу для розташування
АЕС в іншому місці? Безумовно. Але відомство, що від-
повідало за будівництво АЕС, шукало найбільш дешевий
проєкт, який передбачав би дешеву робочу силу, наймен-
ші витрати на будівництво, безкоштовну землю. і безко-
штовність найкращих в Україні земельно-лісових масивів,
9 В. Матвієнко. Планета життя. К.: Наук. думка, 2006. С . 73,
77.

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
235
а також безкоштовність води стали привабливими для
московських «розпорядників».
Якби ці землі відводились на основі продажу-купівлі і
могли продаватися за реальними цінами, то навряд чи у
будь-якого союзного відомства вистачило коштів, щоб за-
платити за ці дорогі місця. і Чорнобиля могло б і не бути.
ось чому з боку «лівих політичних сил» знову крик:
«земля не може продаватись!» Хочеться знову роздавати,
особливо в бажаному для них союзі Росія — Україна — Бі-
лорусь. Але економічні реформи будуть спрацьовувати
лише тоді, коли всі складові вартості тієї чи іншої продук-
ції матимуть товарну форму і забезпечуватимуть еквіва-
лентний товарний обмін. Товарну форму повинні мати і
земля, і робоча сила. Без цього економіка не може розви-
ватися.
Старіють виробничі фонди в промисловості, соціаль-
ній сфері, на транспорті тощо. Країна падає в прірву, осо-
бливо за умов російської агресії. Наші славні захисники —
сини і дочки України — віддають життя за нашу землю,
проте не всі в Україні розуміють небезпеку, яка йде від
найбільшого ворога — Російської Федерації.
захист України має стати потребою кожного україн-
ця — від молодого до старого. Я звертаюсь із закликом до
всіх громадян України:
Повстань, Україно!
Розправ свої крила,
Єднаючи Захід і Схід!
Як воронів зграя, орди суне сила,
Щоб твій обірвати політ.
Повстань, Україно, велика, єдина!
Повстань Україно, повстань!
Щоб кат не поставив тебе на коліна,
Сім’єю єдиною стань!
Повстань Україно, щоб слава воскресла!
Щоб сивий могутній Дніпро

Володимир матВіЄНко
236
Нас всіх об’єднав, наче сніп перевесло,
В родину одну на добро.
Багатостраждальний народ України чверть віку тер-
пів свавілля і зраду як своїх вождів, так і «козачків» чужої
держави, які засіли в державних установах. Головні зусил-
ля зрадники зосередили на економічний підрив: розвал
стратегічних виробництв, провідних банків, армії, обме-
ження української культури, мови та інше.
з перших років побудови незалежної держави зрадни-
ки зосередили сили на підриві банківської системи, яка є
кровоносними судинами економічного механізму держа-
ви. Так був знищений надмогутній аграрний банк «Укра-
їна», внаслідок чого різко зменшилось кредитування сіль-
ськогосподарських виробництв, а відтак — виробництво
продукції.
Коли до влади прийшли засланці з донбасу на чолі з
Януковичем, свавілля влади досягло апогею. Крадіжки та
захоплення чужої власності стало нормою моралі тих, хто
продавав державу агресивному сусіду — Російській Феде-
рації. Так були захоплені Крим, донецька, луганська об-
ласті. Вивезено особливо важливі воєнні підприємства.
зрадники організували фінансовий підрив Промін-
вестбанку, на якому трималася майже вся стратегічна
промисловість. Високопосадовець Клюєв за домовленіс-
тю з Росією та керівництвом Нацбанку (Стельмах, Ша-
повалов), передавши банк у власність Росії, знищили ще
один надмогутній банк. Проте в цій державі це явище ні-
кого не зацікавило. записавшись на особисту зустріч з
Президентом України В. Ющенком з приводу долі Про-
мінвестбанку, пробитися до нього мені не вдалось. Адмі-
ністратори Балога та Тулуб у зустрічі з Президентом мені
відмовили. за десять років російського керівництва Про-
мінвестбанк розвалено. до бюджету України за цей час не
сплачено жодної копійки.

р о з д і л 8 . Наслідки «дикого капіталізму»
237
Міжнародне приниження України проявляється в ба-
гатьох сферах: у політиці, економіці, культурі тощо. Кра-
їна, яка першою і єдиною в світі знищила ядерну зброю,
має право на краще до неї ставлення, в тому числі й не-
втручання у її внутрішні справи.
Україна досі не має державної стратегії розвитку. Її ба-
гатовекторність та невизначеність у вищих ешелонах вла-
ди зумовлює постійну корекцію зовнішньополітичного
курсу, що пов’язано з економічними втратами. Не маючи
власної стратегії розвитку, держава не в змозі задовольни-
ти життєві потреби населення. Навіть там, де є наявна ре-
сурсна база, її використання на благо людини не відпові-
дає належному рівню.
за роки незалежності не вироблено політику, яка б
стимулювала зростання власного виробництва — як про-
мислового, так і сільськогосподарського. Через політич-
ні мотиви наддержав українську продукцію переваж-
но не випускають на світові ринки або застосовують різні
санкції до українських товаровиробників. Водночас чин-
ні закони відкривають вільний доступ у країну іноземним
товарам, що підриває вітчизняне виробництво.
Різні партії, фракції, блоки шукають свій «шмат пи-
рога». Ну, а народ на виборах вкотре «купується» на обі-
цянки, що не виконуються. Народ усе ще вірить у «добрих
дядь» замість того, щоб вивчити партійні програми та ви-
значити ті, які переконують ідеологічно. Виборці не ви-
значились, яку ідеологію їм сповідувати, тому багато па-
тріотично налаштованих партій не отримали підтримки
у людей, тобто не відбулося тендеру ідей та політичних
програм. Така звуженість виборчого процесу негативно
впливає як на виборчу систему, так і на політичний стан
нашого суспільства.
Проте, щоб надія не згасла в людині, кожен повинен
«Разом з Україною мужніти, совістю і серцем їй служить».
Україні потрібна нова економічна політика, спрямо-
вана на задоволення соціальних потреб населення, яке в

Володимир матВіЄНко
умовах зростання цін на енергоносії та підвищення плати
за комунальні послуги стає дедалі біднішим. Ні Світова
організація торгівлі, ні місце в Європейському Співтова-
ристві не в змозі забезпечити добробут людей. Треба роз-
раховувати на власні сили, власні ресурси, враховувати ін-
тереси власного народу і зорієнтувати всю економіку, зо-
внішню торгівлю на користь українського народу.
Влада може бути кращою чи гіршою, але без виро-
блення власної концепції економічного і соціального роз-
витку, без орієнтації насамперед на задоволення вну-
трішніх потреб суспільства неможливо поліпшити жит-
тя українського народу. Тож єднаймося, українці! Наша
сила, наша воля у наших руках.

239
Про автора
Матвієнко Володимир Павлович народився 5
січня 1938 року в селі Білка Коростенського ра-
йону Житомирської області. У 1959 році закін-
чив Київський фінансово-економічний інсти-
тут за спеціальністю «Фінанси і кредит», у 1967
році — аспірантуру при Київському інститу-
ті народного господарства. Звання професора
В.П. Матвієнко здобув 1992 року.
Трудову діяльність розпочав у 1959 році на
посаді кредитного інспектора Жданівського від-
ділення Будбанку СРСР Донецької області. З
1964 року — керуючий Артемівським відділен-
ням Будбанку, а з 1967 року — заступник керую-
чого Донецькою обласною конторою Будбанку
СРСР. З 1972 року — керуючий Дніпропетров-
ською обласною конторою. З 1979 року — за-
ступник керуючого, а з 1982 року — керуючий
Українською республіканською конторою Буд-
банку СРСР. Упродовж 1987—1991 років пра-
цював на посаді Голови Правління Українського
республіканського банку Промбудбанку СРСР.
Ім’я Володимира Павловича Матвієнка не-
розривно пов’язане з історією становлення На-
ціонального банку України. Ініціатор створен-
Терен цвіте...
І дорога, дорога терниста
Знов і знов пригадалась мені.
Тільки зізнаюсь:
душа моя чиста,
Наче вода на стрімкій
бистрині...
Володимир Матвієнко

Володимир мАТВІЄНКо
240
ня української національної валюти — гривні. Підписав
перші гривневі купюри, заклав основи для випуску Укра-
їнською державою власних грошових знаків.
Як перший Голова Правління НБУ В.П. Матвієнко здій-
снив у 1991—1992 роках масштабну організаційну роботу зі
створення центрального банку, побудови дворівневої бан-
ківської системи, реєстрації перших комерційних банків.
Усвідомлюючи важливість вітчизняної банківської систе-
ми, Володимир Павлович визначив першочергові стратегіч-
ні напрями діяльності НБУ: термінове відкриття кореспон-
дентських рахунків у зарубіжних банках з метою спрямуван-
ня зовнішньоторговельного обороту України через рахунки
НБУ і, таким чином, мобілізації валютних коштів для зміц-
нення незалежності України. Це вдалося зробити. За корот-
кий термін валютна виручка пішла не в російський «Внєш-
економбанк», а на рахунки Національного банку України в
зарубіжних банках. Першим Головою НБУ Володимиром
Матвієнком закладено основи монетарної політики, вітчиз-
няної платіжної системи, входження до системи міжнарод-
них розрахунків SWIFT, закладено фундаментальну основу
фабрики з друкування грошей в Україні.
У 1992 році В.П. Матвієнко створив та очолив Укра-
їнський акціонерний комерційний промислово-інвести-
ційний банк (Промінвестбанк), головна мета діяльності
якого полягала у фінансовому забезпеченні розвитку на-
ціонального товаровиробника, інвестиційній підтримці
оновлення основних фондів в економіці, наданні клієнтам
усього спектру сучасних банківських послуг. Під керівни-
цтвом В.П. Матвієнка Промінвестбанк надав десяткам ти-
сяч національних товаровиробників усіх галузей економі-
ки вагому фінансову підтримку, яка дозволила їм дина-
мічно розвиватися, відновити та збільшити виробництво,
модернізувати технічну та технологічну базу. Правильно
обрана стратегія забезпечила Промінвестбанку успішний
довгостроковий розвиток, формування солідної клієнт-
ської бази.

Нагороди
241
Найвища державна нагорода —
звання Герой України та орден Держави
(2004 р.)

володимир матвІЄНКо
242
Орден князя
Ярослава Мудрого
IV ступеня
(2002 р.)
Орден князя
Ярослава Мудрого
V ступеня
(1997 р.)
Орден “За заслуги”
III ступеня
(1996 р.)
Орден
Дружби народів
(1986 р.)

Нагороди
243
Нагрудний знак та свідоцтво про присвоєння
почесного звання “Заслужений діяч мистецтв України”
(1996 р.)
Нагрудний знак та свідоцтво про вручення
почесної відзнаки Міністерства культури і мистецтв України
“За досягнення в розвитку культури і мистецтв”
(2004 р.)

володимир матвІЄНКо
244
Почесна грамота
Президії Верховної Ради УРСР
(1988 р.)

Нагороди
245
Почесна грамота та пам’ятний знак
Верховної Ради України
(2003 р.)

володимир матвІЄНКо
246
Почесна нагорода Комітету Верховної Ради України
з питань культури і духовності
та Українського видавничого консорціуму
(2007 р.)

Нагороди
247
Почесна грамота
Міністерства культури і мистецтв України
(2006 р.)

володимир матвІЄНКо
248
Почесна відзнака
Національного
банку України
(2001 р.)
Почесна відзнака
Міністерства палива
та енергетики України
(2004 р.)
Почесна відзнака
Академії інженерних
наук України
(2002 р.)
Почесна відзнака
Міністерства внутрішніх
справ України
(2002 р.)

Нагороди
249
Орден
“За визначні досягнення”
III ступеня
(2001 р.)
Орден лауреата
Міжнародної премії
“Слов’яни”
(1997 р.)
Орден “За заслуги”
III ступеня
(1996 р.)
Медаль
“Гетьман Конашевич-
Сагайдачний”
(2005 р.)

володимир матвІЄНКо
250
Почесна відзнака “Велика зірка України”
(орден та знак)
(2006 р.)
Знак Пошани
“За віру, вірність Державі”
(2004 р.)
Знак Пошани
“За сумлінну службу”
II ступеня
(2003 р.)

Нагороди
251
Універсал міжнародної громадської організації
«Козацтво Запорозьке» про присвоєння
Володимиру Матвієнку
козацького звання «Маршал Козацтва»
(2019 р.)

володимир матвІЄНКо
252
Орден
“За розбудову України”
імені Михайла
Грушевського (2000 р.)
Золота медаль
“10 років
Незалежності України”
(2001 р.)
Орден
“Слава та вірність Вітчизні”
II ступеня
(2000 р.)
Орден
“Слава та вірність Вітчизні”
III ступеня
(1999 р.)

Нагороди
253
Відзнака
Міністерства освіти України
“Відмінник освіти України”
(2000 р.)
Почесна відзнака
Національної спілки
письменників України
(2017 р.)
Цінний подарунок Кримської астрофізичної обсерваторії
(із металевим вкрапленням частинки
Тунгуського метеорита)

володимир матвІЄНКо
254
Офіційне свідоцтво
про присвоєння малій планеті 6622 ім’я МАТВІЄНКО
(1999 р.)

Нагороди
255
Довідка Кримської астрофізичної обсерваторії
про малу планету 6622 МАТVІEНKО
(1999 р.)

володимир матвІЄНКо
256
Орден
Преподобного
Нестора Літописця
I ступеня
(2004 р.)
Орден
Святого Рівноапостольного
князя Володимира Великого
II ступеня
(2000 р.)
Орден
“За церковні заслуги”
(2002 р.)
Орден “За патріотизм”
I ступеня
(2001 р.)

Нагороди
257
Орден
“Святий князь Володимир”
II ступеня (2006 р.)
Орден
“Святий князь Володимир”
III ступеня
(1999 р.)
Орден
“Святий князь Володимир”
IV ступеня
(1999 р.)
Почесна відзнака “За заслуги
перед Житомирщиною”
(2007 р.)

володимир матвІЄНКо
258
Орден
Архістратига Михаїла
(2002 р.)
Орден Святого Юрія
Переможця
(2006 р.)
Орден
“Різдво Христове”
(2000 р.)
Орден
“Данило Галицький”
(2004 р.)

Нагороди
259
Почесна орденська віхзнака
“Суспільне визнання”
I ступеня
(2004 р.)
Почесна орденська віхзнака
“Суспільне визнання”
II ступеня
(2003 р.)
Почесна орденська віхзнака
“Суспільне визнання”
III ступеня
(2002 р.)
Орден
Пошани Міжнародної
кадрової академії
(2000 р.)

володимир матвІЄНКо
260
Диплом та стелла володаря премії “Прометей Престиж”
IV загальнонаціональної програми “Людина року 99”
у номінації “Фінансист року”

Нагороди
261
“Кришталевий Слон” —
нагорода Переможця
Всеукраїнської акції
“Золота Фортуна” — 1998
у номінації “Банкір року”
(1998 р.)
“Срібна статуя з золотим
мечем” — найвища
нагорода Всеукраїнської
V ювілейної акції
“Золота Фортуна”
(1999 р.)

володимир матвІЄНКо
262
Почесна нагорода “Свята Софія”
Асамблеї ділових кіл за особистий внесок
у відродження духовності, національної науки та культури
(2005 р.)

Нагороди
263
Міжнародна нагорода імені Сократа за особистий внесок
в інтелектуальний розвиток сучасного суспільства
(2006 р.)

володимир матвІЄНКо
264
Міжнародна нагорода
“Кращий менеджер року”
(2006 р.)

Нагороди
265
“Золотий Меркурій” — міжнародна нагорода
за особистий внесок в оздоровлення економіки України
та розвиток інтеграційних процесів
(2003 р.)

володимир матвІЄНКо
266
Почесна нагорода
Міжнародного Біографічного Центру
“Діамант Да Вінчі”
(Кембридж, 2005 р.)
Срібна медаль
Міжнародного
Біографічного Центру
(Кембридж, 2005 р.)

Нагороди
267
Медаль
“Людина року 1998—1999”
(Кембридж, 1999 р.)
Медаль
“За заслуги у XX сторіччі”
(Кембридж, 1998 р.)
Медаль “2000 видатних
інтелектуалів XXІ сторіччя”
(Кембридж, 2001 р.)
Міжнародний орден
“За заслуги”
(Кембридж, 2002 р.)

володимир матвІЄНКо
268
Ім’я Володимира Матвієнка
занесено до престижних
міжнародних видань:
«Міжнародний довідник
відомих інтелектуалів» (1998 р.)
«Міжнародний біографічний
довідник» (1998 р.)
«500 найвидатніших діячів
нового тисячоліття» (1999 р.)
«2000 видатних інтелектуалів
ХХI сторіччя» (2002 р.)
«Володарі Міжнародного
ордену “За заслуги”» (2003 р.)
«Живі легенди» (2004 р.)
Американського
Біографічного Інституту
«Найвидатніші мислителі
ХХI сторіччя» (2002 р.)
Видання «Найвидатніші мислителі ХХІ століття»
Американського Біографічного Інституту

Нагороди
269
Дипломатичний орден
(2001 р.)
Людина року 2006
(2006 р.)
Почесна нагорода лауреата Всеукраїнського рейтингу
“Особистість року 2006”
(2006 р.)

володимир матвІЄНКо
270
Диплом лауреата Міжнародної премії
Американського Біографічного Інституту (1999 р.)

Нагороди
271
Президентський знак слави
Американського Біографічного Інституту (2002 р.)

володимир матвІЄНКо
272
Дипломи лауреата музичних фестивалів та конкурсів
(у 1997—2007 рр. творчість В.П . Матвієнка
відзначена 50 дипломами)

Про автора
273
2004 року за визначні особисті заслуги перед Україн-
ською державою в розвитку банківської системи, багато-
річну самовіддану працю і громадську діяльність Володи-
миру Павловичу Матвієнку присвоєне звання Героя Укра-
їни із врученням ордена Держави.
Видатний фінансист і патріот України Володимир
Матвієнко нагороджений високими державними нагоро-
дами: орденом Дружби народів, почесними відзнаками
Президента України — «Орденом Князя Ярослава Мудро-
го» IV та V ступенів, «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною
грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесною гра-
мотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Ка-
бінету Міністрів України, а також багатьма орденами і
медалями за заслуги в галузі економіки та банківської
справи, наукову, громадську та благодійну діяльність. Він
лауреат міжнародних премій «Дружба» та «Слов’яни»,
неодноразовий переможець Міжнародного відкритого
рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золо-
та Фортуна», володар премії «Прометей Престиж» IV за-
гальнонаціональної програми «Людина року 99» у номі-
нації «Фінансист року».
Успішна діяльність В.П. Матвієнка дістала міжнародне
визнання. Міжнародний біографічний центр (Великобри-
танія) присвоїв йому почесне звання «Людина року 1998—
1999», за видатні досягнення в галузі економіки й банків-
ської справи його нагороджено дипломом і срібною ме-
даллю «За заслуги в XX столітті». Ім’я Володимира Матві-
єнка занесене до Міжнародного біографічного довідника,
Міжнародного довідника відомих інтелектуалів, довідни-
ків «2000 видатних інтелектуалів XXI століття», «500 най-
видатніших діячів нового тисячоліття», «Найвидатніші
мислителі XXI століття».
Згідно з офіційним свідоцтвом Кримської астрофізич-
ної обсерваторії малій планеті, відкритій 5 вересня 1978 р.
та зареєстрованій у міжнародному каталозі за номером
6622, присвоєно ім’я МАТВІЄНКО.

володимир матвІЄНКо
274
Професор Володимир Матвієнко — дійсний член Ака-
демії інженерних наук України, Української академії еко-
номічної кібернетики, Української екологічної академії
наук, почесний член Української академії архітектури,
академік Академії економічних наук. Автор монографій
та книг «Держава і банки» (1996 р.), «Автограф на гривні»
(2000 р.), «Роздуми банкіра» (2002 р.), «Промінвестбанк:
стратегія відтворення» (2002 р.), «Філософсько-економічні
погляди» (2003 р.), «Желаемое и действительное (правы
ли классики)» (2003 р.), «Моє село» (2004 р.), «Планета
життя» (2006 р.), «Самотужки по життю» (2007 р.), «Твій
син, Україно!» (2012 р.), «Ознаки епохи» (2020 р.).
Професор В.П. Матвієнко — засновник Київського ін-
ституту банківської справи. За багаторічний внесок у роз-
виток освіти нагороджений відзнаками Міністерства осві-
ти України «Відмінник освіти України» та нагрудним зна-
ком «Петро Могила», знаком пошани «За сумлінну служ-
бу ІІ ступеня» та відзнакою «За розбудову освіти».
Володимир Матвієнко — заслужений діяч мистецтв
України, член правління Асоціації діячів естрадного мис-
тецтва України. Автор поетичних та пісенних збірок
«Люблю я свою Україну» (1997 р.), «На рідних роздолах»
(1999 р.), «Пісне моя зоряна» (2001 р.), «Душі моєї хвилю-
вання» (2001 р.), «Оберіг пам’яті» (2001 р.), «В серці маю
Україну» (2008 р.), ««До України — як до храму» (2016 р.),
«Творіть Україну» (2017 р.) та збірки афоризмів «Дотеп-
ні слова» (2005 р.). Понад 30 пісенних творів В.П. Матві-
єнка відзначено дипломами міжнародних та всеукраїн-
ських музичних фестивалів і конкурсів «Пісенний верні-
саж», «Шлягер року» та ін.
З 2016 року В.П. Матвієнко входить до складу редак-
ційної колегії газети письменників України «Літературна
Україна» та є автором багатьох публікацій патріотичного
спрямування на сторінках видання.
Відомий в Україні та за її межами меценат підтримує
мистецтво, культуру, освіту. Сьогодні В.П . Матвієнко на

Про автора
275
волонтерських засадах надає допомогу військовослужбов-
цям України — учасникам бойових дій та членам їхніх сі-
мей. Патріотичні пісні Володимира Матвієнка підтриму-
ють бойовий дух українських бійців, які знаходяться на
передовій, захищаючи свободу, незалежність та територі-
альну цілісність України.
Багато уваги В.П . Матвієнко приділяє відродженню
свого рідного села Білка Коростенського району Жито-
мирської області. У селі збудовано Будинок культури, де
відкрито «Музей історії села Білка», Медико-оздоровчий
центр, школу, яка носить ім’я В.П. Матвієнка. Побудовано
двоповерховий житловий комплекс, комплекс «Молодіж-
на естрада», кав’ярню, водогін артезіанської води. Здійсне-
но телефонізацію міста Коростень та сіл Коростенського
району, у селі Щорсівка Коростенського району відкрито
філію лікарні Святої Олени для самотніх людей літнього
віку. У 2012 році центральний майдан села Білка названий
на честь Володимира Матвієнка, а вдячні білківчани вста-
новили в центрі рідного села стелу на честь 75-річчя свого
видатного земляка — Володимира Матвієнка.
2015 року в Києві урочисто відкрито Виставку-музей
творчості Героя України Володимира Матвієнка, голов-
ною метою якого є розкриття потенціалу обдарованої мо-
лоді України, донесення до широкого кола громадськості
інформації про становлення незалежної України та жит-
тєвий шлях її видатних синів. А також показати, що для
людини немає нічого неможливого і, навіть народившись
у маленькому селі в бідній сім’ї, можна досягнути значних
висот, якщо маєш серце, сповнене любові до Батьківщи-
ни, та бажання зростати самому і допомагати іншим.
Крізь музейні експонати простежується життєва й творча
доля Володимира Матвієнка, його любов до України, без-
межна відданість їй, впевненість у її перемозі над ворога-
ми і віра у світле майбутнє українського народу.
У стінах музею працює студія «Сила патріотизму», де
проводяться цікаві заходи, часто за участю самого Воло-

володимир матвІЄНКо
димира Павловича, спрямовані на патріотичне вихован-
ня студентів та учнівської молоді. Адже сила патріотиз-
му — це духовне начало, яке передається українським на-
родом із покоління в покоління разом із енергією предків,
мотивує на великі звершення та об’єднує мільйони укра-
їнців в єдину сильну державу.
Нині кількість відвідувачів музею-студії становить по-
над 7000 осіб. Серед постійних гостей — солдати й офіце-
ри Збройних Сил України. Окрім ознайомлення з експо-
зицією музею проводяться зустрічі з воїнами-ветеранами
війни на Сході України, різноманітні дискусії, мета яких
показати, що професіоналізм та чесне служіння своїй кра-
їні — це невід’ємні складові успіху у всі часи. Діяльність
музею-студії висвітлено в літературно-художньому видан-
ні «Сила патріотизму Героя України Володимира Матві-
єнка», яке вийшло друком 2019 р. у видавництві «Науко-
ва думка».
12 жовтня 2019 року Володимиру Матвієнку присво-
єне козацьке звання Маршал Козацтва міжнародної гро-
мадської організації «Козацтво Запорозьке».

ЗМІСТ
Розділ1.ЖиттязаумовРадянщини .......... 3
Розділ 2. ПеРші кРоки до незалеЖності
укРаїни ........................................ 37
Розділ 3. ФоРмування банківської системи
укРаїни ........................................ 53
Розділ4.істоРіяствоРеннягРивні ............ 73
Розділ5.гРошоваРеФоРмавукРаїні.......... 92
Розділ 6. монетаРизм і національна
економіка.................................... 150
Розділ 7. істоРія становлення та Розвитку
ПРомінвестбанку............................ 163
Розділ 8. наслідки «дикого каПіталізму» . . . 217
ПРоавтоРа.................................... 239

Науково-популярне видання
матвіЄнко володимир Павлович
ТЕРЕН ЖИТТЯ
київ, науково-виробниче підприємство
«видавництво “наукова думка” нан україни», 2020
науковий консультант
кандидат економічних наук Н.Г .Самко
координатор видання А.Я. Бельдій
Редактор В.О. Луконіна
Художній редактор і оформлення М.А . Панасюк
технічний редактор Т.С . Березяк
оператор В.Г . Каменькович
комп’ютерна верстка Т.О. Ценцеус
Підп. до друку 14.04.2020. Формат 60ќ90 1/16. Папір кр.
гарн. Палатіно лінотип. друк. офс. ум. друк. арк. 17,5.
обл.- в ид. арк. 17,5. тираж 5000 прим. зам. No
оригінал-макет виготовлено
у нвП «видавництво “наукова думка” нан україни»
свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
дк No 2440 від 15.03 .2006.
01601 київ 1, вул. терещенківська, 3