РУСАЛКА
ДНЂСТРОВАЯ
У БУДИМЪ
Йисьмом Корол. Всеучилиіца Пештансхоіго.

Ne z mutneho oka, z ruky pilne nadeje
kwitne. *—
Kollar.

ПЕРЕДСЛІ В в.
\^ удило нам ся последним бути. Бо-
коли другі Славяне вершка ся доха-
плюют, и естли не ўл^с то нсбавком
побратают-ся с поу ним, яеним сонцем;
нам на долине в густій стденній мраціз
гиб'Ьти. Мали и ми наших ігбвц'Бв и
наших учитслів, али найшли тучи и
бури, тамті занимали, а народови и
словесности на доўгося здр-вмало; од-
накож язик и хороша душа руска 6у-
ла серед Славлянщини, як чиста слеза
діівоча в долони серафима. —
Зволила добра доля появити-ся и
у нас зберкам народних наших пћсєнь,
и иншим хорошим и ц^лова ж ним
Г

IV
д-ішш *); е то лам як заране по доу-
гих тмавих ночох, як радость на лицті
нещаеного, коли лутша надт>я псрсм-
чит скрізь сердце его; сут то здорові
лоўно-сильні рістки, о которих нам
цізлою душею дбати, огрЪвати, ш с-
кати и зрощати док під крилом часу
и добрих владнувател'Ьв хорошою и
крепкою засияют величею.
Не журися Русалочко з над
Днестра, що-сь не прибрана, в наряд!»
який від природи и простодушного и
добросердного народа твойого прийми-
ла-еь, — стаєшъ перед твоими сестри-
цями. Они добрі, видачятти, приймут
тя и прикрасят. —
*) Енєнда на малоросс! йкій язык переложенная
М. Котляреяским} тричн ішданан 4798,1808
и 18і>9 в С. Петербурге.
Князя Цертелсва: Опыт еобранія старинных
малороссійскнх п'Ьссн, С. П. 1819.
Маиороссійскім ніюни, изданный Михаилом
Максимовичем. Москва 1827. тойже издаў:
Украиискія народный иі.сни Моск. 1831.
Запорожска старина.— Харк.ов 1833—1834. IV.
части. —
Малорсн-сійскія ноіі],сти изд. Основянсньком в
Моск. 1831.

V
Сказати нам дащо о правописиссй
книжочки. Хочемо зачинати, протс
знати нам конче, яке тспсрї>шному язи-
кови истинное лице * за-для-того дсржа-
лисмо-ся правила: „пиши як чуешь, а
читай як видишь." Из сего огляда прий-
милисмо сербское {і (виуу гиусіги) и
волоскоє у («у, ссь Егахт. Воіёегсі^
<Ш, Щ ? «« * сп-Вваў, врігоау; душеў
сііізєу) а є завсізда в силт>/<е або ъе
употребляем (мое, то/е земле, яетіет,
загороде , хаћогосіе , гаћогосііе.) —
Поклони-ся Русалко наша низко
Бесчестному Сподареви Николтэ Бсре-
щинскому, що тобє звелЪг родитися,
и всЬм що тя пристроили ігћснями на-
Малороссійскія пословици — Харков 1833.
їірпказкн малороссійскія изд. Гребсньком. С.
їїетерб.
Вонцеховича малоросс!пегсін словарь тшіицен-
шій в трудах моек, общества ітобителей
Российской словесности Ча. 111.1818. В иэ-
піістіях росс. Акад. в кнп;кіі,Ь 7. читаем що
Лкадеміе/ купленнїі словарь „ М о л о р о с-
С і ЇІ С К І Й И О р )' Ч С Н ОТ А К Я Д Є Л1 І И Г О С-
и о д и и у чле іі у оно й 11 п*к. о л а то II и а-
II О 11 II Ч у Г II >. Д II Ч Л , II II р II II Є 14 Д В \ М
л ю б н теля м с л овес и о с т іі ;- з и а ю щ и іи

VI
родними и Стариною; именно:
Трудолюбивому Мирославови Илъкєвичо-
ви , — потом Православови Каўкови,
Ивану Бізлізнъскому , Маркєллу
Кульчицкому, МЪнчакєвичу— и иншим • —
честьим най буде и слава, а в руских
дізтех най усерднізйша подяка I — —
малоросс! йскоє нар&чіє и
согласивши м-с я из усердія к общей
ползЬ содействовать в сем п р е д-
пріємлемом трудіз а имен о
Господину Капнисту и Князю Церте-
л е в у/'*
ПІ5ГОТ також хорошо руским язиком Че.
Гуляка Артемовскіії, Тома Падурра, — и инши.
Про маленько мізстцялише набилиняєм о
Грамматиках Павловского (Моск. 4818.) Лучкая
(81ауо-Влі*ћепа в БудимЬ 1830,) Левицкого
(в Перемишли 1834) — одЬлах (Шасіалуа
яОІевкаРіезпі р о 1 8 к і е і гивкіе
1 и Л и О а 1 і с уз 8 к і е § о (у Львовіз 1833)
и Лозішьского : Кизкоіе луєбііє (вПеремишли
1835.) _

ПЂСНЂ НАРОДНІ.

Р^пе пагойп] §заи пе$ре\гаё§«д яакіасі озотёіу,
гіотеГ №7лШапо8іі, роДрога паго<1йо§Й, &іі
а охсІоЬа гесі.
іКоІІаг ч\ оћЫеп| 2ріє\уапек.

ПЕРЕДГОВОР.
К народним руским песням.
ХХарід Руский оден з головних поко-
лїнь Славяиньских, в середині меж ними,
роскладає-ся по хлізбородних окрестностьох
з ноза гір Б е с ки д с к и х за Дон. Бін най
щирше задержєў у своїх поведїнках, піс-
ньох^ обрядах, казках, прислівйох все, що
ему передвіцькі дїди спадком лишили}
а коли другії племена Славлян тяглими
загонами лютих чужоплеменяиісів печалені
бували, и чясто питотпа власть реками
крьви теряних чяд пересякала, коли на
послїдок схилили вязи під окови зелізні и
лишили-ся самостоянства, Русь
заступлена була Бескидами, що ся на низу ланцаміт

X
повязали, и огорисна густими и великими
ріками, що як сестриц* почіпляли-ся за
руки. —
Гори як велитя, рЪки як сяни *), Слав-
лянщинавколоБілим-богом стерегли сіздий
передвік, злучали Русинів и серед нападів
вражих були засіком народа, не-чім іх
так часто в пїсиьох. поминают и величяют. —
Святая Русь була селом райских птиць и
дивів$ ясні небеса одізвали ю чистою опан-
чею, мір віддихаў любовію -—Рускій на-
рід буу великим и величаним, порозумЪў
обняў природу, чтиу^и до серця ю пригор-
тау, и буу мир и гаразд и любовь взаішна. —
Сюда належят небиличні и обрядні
піснї. — Хрест на землю Руску невне-
сеио напрасно , и хочь місто храмів звели-
ся торонкіі церкви, священники спивали
службу божую беседою власною народа, не
гороізжилися, не ставилися панами, лише
перед сотнями лі>т, як ще й днеська жили
з мірянами мов отец з детьми, були $м
другами, подізляли смуток и радість під
) Сян у полоз у смок — Дгасо. — Іїримізрь:
М а і е г V е г Ь о г и ш, словаръ староческій, из
X. столЪтя; издан уПразЂ;—игКикоріз кга-
1ес!\\7ог8кў в суд'Ь Любушинім. Се слово
придержало-сь у иас доси у иазв& рћки ііід
Перемишлем пливучой; бо дужв викрутом
(вужем) идс.

XI
ї,х низкими страхами. Не було, хтоби за-
бераў давніі поведізики., и затирау з
молоком виссаиі чувства; пропов'Ъдачи вите-
ребляючи боганьство, не перли чужо*Ь души
в нарід. Руский нарід правое світловняў
в серца колокучі, а окрашаючи єго поверх-
ноє лице влюбленими красотами, не запор-
чяу єго внутренноіз чистоти цЪло. —
Світ ясний всякими барвами буйно, буйно
процвиваў. Доокола різиі рукоділа става ли>
перемишль зрастау широко и вступляу на
вершок все зарімно обнявши} бариство
великое повязало Руский нарід межи собою
и с чужими поколізиями далеко и широко,
нечіш и Русь вся напоўнена була имінями
безчисленними и неперебраними статками.
А коли Русский нарід під верховодом
Великого Князя в одно гЪло ізріо,) гостинці
в піиръ и вздоўж покопано, и правду
з простих серць и давних поведінків
установлено, аРуска земля честьи славу мала.
В той час на ловах Боя ни пускали
по десять соколов на стадо ле-
бебей, аз уст виливали почесиу славу
витязїв хоробрих и уми поострювали
мужеством, а умці черкали золотими
буквами пїснї и чуднііз казки$ зо сотних цер-
квів Киева блиіцяли золотііз хрести по над
обллки, а по майданах воўновалн-сь тьми
хоробрих молодцов у Кііязіэ сидячи в золо-

XII
тих стільцьох веліли отрублят и походи
далек і 5 а зелїзніЬ полки н о с а д а м и орали
мореруское *) — нечіш в о б р я д о-
вих пісньах так много згадок о кия-
зях княгиня^ о боярах о едамаш-
ках, о ковальчиках що золото
куют 9 и о инчих ремісничках, которих у
великой почести Мали. —
Лиш скоро стали сварнії князі к р а~
моли ковати и Русь дробила-ся и падала
а тьми тороикіі дивих орд иабізгали кро-
вавими путями, и красні царини рускіЪ
кіньскими орали копитами, а райскій птицЪ
сполошені улетїли далеко — тай гараздиз
ними. —
А коли Татари сЪрими воуками на
земли рускій загніздили-ся, зійшла на ню
недоля. Густі'Ь осади трупами устелили,
а ріки крьвою ударили. Недосізченного,
невиполонеиого міру бідні посліздки,
лишивши курища давних городів утікали в
гори и засЪкали-ся у печерьох, и були в
поўній неўгодї^ без пристаиовища, прину-
уені з воуками сїпати-ся о поживу и з бу~
рянів варити страву, — Тут розродивши-
ся сступали зиова на долину, але сступали
по новую недолго, бо були лукавій гісно-
любці, которі приставши до ворогів, чу-
*) Так дави звало-ся море чорпоє. Нестор.

хш
женіли , а здвигши-ся з ними ковали чі-
пи своим братям. — Ночами отогували
небеса луни горячих сел, а вїтри заносили
зойк стинаного и полоненого міру 5 а коли
зоря розсвічала день білий гонили гайдуки
міран пиўсонних, иаланьпонужателів— із
народа побратимого, томили гірш Татар,крь-
вавий піт обливаў буйиий полон, а глумлених
тягл и ми роботами дротяними нагайками на-
перано.Тим ділом Русин в иавалї —
горести спиниў-ся и в журбї> стау думати над
своєў педолеу ужасно/} но таящораз ся пе-
репоўияла, потери учящали-ся, непевиість
була в имішьох гірко придбаиих, нещоби
и у власним житю и стільки любимой ро-
дини, жіиок, дочок та синів, на которих
люті остроємі нападали яструби. —
Так много ужєсноі иедолі від :и —■ на
против буйиі привиди руской души, и
красна природа, зелені погаря, цвитущіі» цари-
ни гпоєні кістьома дізів, ниви золотоколосі,
поуиі божого дару — а знова горблячії-ся
могили на рідшіх батьках, та братьох,
тямка минулоі> чести, гаразду, и
великости Руси, — конче иадізляли руский нарід,
вязали до любоі отчпнп и поперли го в вир
жита, поуного дйланія, и дикой бородьби
с падею, и овін стєраючий-ся, тягло дер-
ся с крьвавими грудьми, та иськаў при-
всрнішяперізшних щастлившихверсмснь. —

XIV
Так нарід руский проела вляу-ся , га*
раздувау, бідиу-ся, бороу-ся, розбиваў ту-
гу и надіяў-ся, — таким конче и гайкам
его и п ї с и я м бути.
В д у м а х розцвивао лицарскими
делами буйність, звязана з перепоўненим вну-
треним призраком } они сут найчесиійшйм
образом борючих-ся и загибаючих стратен-
цїв. Із Запорожя лицарских д$л гомін за-
шибау-ся високими курганами по всей Руси,
а з Беек ид ів и всяких сторон розб$гали-ся
мстиві молодцЪ за печальную неволю міраи.
Чистий воздух и красни окресности творили
мір гариий и шпаркий, ум одевали буй-
шши гадками, насадили в серця сильшй
чувства и розцвпліЪ призраки, а Русин всьо
іцо видізу, що терп'Ьу и що діяў виливау
словами, а виливау з поўноіз души ; — а
в яким уклау-ся состояню в закорЪнках
свого викопованя-ся з під намету горести
и насилія, так строіў и свій голос и своЬ
співанки 9 и розд^лиу ізх як зажегнене
свЪтло, в різиобарвих цвітах горюіцеє; и
се здвигло его ще глшіче. — М у ж а ц ь к і $>
думи суть понайбільшій части биличними,
и воўнюют буйною тай дикого силою. Муж
закликаиий падею, славою .> або справою
парода, лишає родину що го любила, випле-
кала ^ вилеліяла солодкими словами, ї»де на
крьвавий пир, состри му коня виводнт,

XV
сізделце вииосят, а родина цЪлъ виводит го
слезшши очами и журними чадками, бла-
гословлячи го, на широк! степи. —
Мамка розговорує-ся с конем, випитує-ся птиць,
в серце в копуют-ся тоски печальніі, чоло
роз-орує жаль, а попертого в вир ыедолЪ
дожуі дрібиі полочут, густі терни росчісу-
ют, а буйні вітри осушу ют. — Зійшла
блідая зоря; молодці иа ворон коньох
полетали на чорний шлях, и навязали не одну
сотню Татар — и тогди буйна радість роз-
лягла-ся піснею по степах. Або огориеніі
тьмами Татар, з ростолоченими чашками
в крьви постелили собЬ перестільницю ...
Ворон кінь вірненький вбиў-ся по коліша
в землю, припаў до ніжочок свого пана, а
сизий жироідний орел осїу на лоб, насту-
паў на кучері и випиваў очи. Смерть на
побійціз була у него жепиханьом,лише жур-
ба родиии сумує го, тїшит ю медівяими
словами, пращає стару неньку, що~ся над
тшм роспукає. — Гетьмаи пращає війско,
товаришів иотечину. —
А коли вечером місяць блйдий серед
звізд меркотючих мріє, дід сивобородий
с кобзою сіў при могилй, глянуў по ко-
стьох, іцо ся Межи травою біліют, заду-
маў и заспіваў сумную думку; або при
ватріз обету плешш молодцями прославляў
досадними словами и сильнейшим иіж на

XVI
могил* голосом минулій лита и минулих
витязів. —
Думки (пїснЬ жіноцькі) провівают
буйного гарностію, и зажегяеними
чувствами , повязаними з журбою и тугою. ДівочЬ
чувства стелят-ся в них креіцачим барвін*
ком, крутая рутка узеленяе терновіЬ вїнь*
ці> страсти, дивная бородьба з невідмЬн-
ним присудомпроколює-сяз них. — Обма*
на Козаків, лихая падь що милого забра*
ла, злидиищо го побили, або смерть що
го загорнула, розсеруує д±вицю,іцо ся цілою
душего влюбила, обгортає роспукою, серцв
зайшлоє крьвлею ниє , сама розбиває-ся о
камішь , під землю западає, під воду йде.
Обманена-ли зрадливим Козаком (ледїнем^
молодцем) заметує го жаркими клятвами ,
або неўдаючи-ся в тугу и роспуку, иадізє-ся
прикликати го назад, скаче в городец, ко^
пае зЬли, що під бізлим каменем росте,
чарує молодця, котрий иаглум прилітає,
и стає-ся добродушною посмішкою милоі,
шчо ся єго наворотом радує. —
Козак вірний пускає-ся на війну ити,
мила відпустивши єго, хотячи й нехотячи,
лишає-ся з журпими гадками, тужна пісонь-
ка розлягає-ся сумішми ярами — лишена
виступає на високу могилу смотрити, чей
милий не і>де> висилає сиві соколи,та чорні
ворони повїсти,котрі або вертают и тішат*

х\и
ибо мйсто шіх сивеиьказлзуля сумно закуб
погибель милого* Тогди она потгала-ся 6о*
гатому лютому нелюбовп, або якому прой*
дискету, тогда з усихаючих грудей Госклі
викопуют-ся вздохи, душа в горовашо лі*
тае по за гори и снит в піуявно о
миленьким , згадка й туга сумпою песнею о по-
гиблим спливае. — Другий дочууши-ся на
чужинЪ , що мила присилуваиа вішчати-ся
3 шипм, иайчастМше з богапем, невертає*
ся у свіішю, розбітва-є тугу степами по за
ДцЗщр, або присевши у могили загомонит
думку о щастю ш,о стглило, а пЪсъія,
що нею молодец тужит до своМ ігебозй^
не відличає-еявід думки, що то мила спї>вае
у тузЪ помилим *). — Лт 6 о в н і і> п ї> с я І5,
де нема провопи туги провіжают гарною
любостію, веселою буйностію, нетямливим
весел ієм, и сут поскочиі до Тапка. —
До ж і и о ц ь к и х п ї> с е н ь
причисляются вс1> обрядовіі. В сих не той смуток.
и горость що в думках. Піівдї ними за-
*) Межи думками , що розжарешшми страсть-
ми нромовляют^ а думами д'Ьяньом и бор-
бою жегущіш, не льза загородит межу. Они
дивном способом халлгот и обнимают-ея без
розлуки (не включаю чп тут чисто биличних)
найчаст'Ьйшс розговоруют-ея д'Ьвнцк з ледЬ-
иьом, сші з матерою и пр. а каждое своею
душею. —
2

XVIII
бувают зелізиоє жите и проливают-ся поў
ними чувствами. Там видит-ся инчий свізт ;
на чуднйх к рилах летит гадка в передвік,
любая слобі дна пеїямка огортає душу, в них
являе-сй Русин йстиннйм Славляном,
не любуючйм собі в борб*, лише в
тихеньким домашним гараздї» На всякое веремнє
года суть обряди, суть пЪсиї: воскрес-
лая весна, настаюче лито, обжинки, ко-
иець всіім роботам и инчі, — скликуют
молод их и старих всього села в по святиі
міїстця, нині> коло Церкви, на обоЛойю,
та^ож у гай, Кладут огнЪ; МолодЦі>
грают своїм способом > й дЪвиіц-Ь идут
танком и співают пі>сні> безконечні^ бо и та*
иок безконечний. Лиш танок обряд о-
вий, и голос до п Ъ с е и ь о б р я д о в и х
нестроізт-ся так, як Танок и голос коршеМ-
ний. В буйній радости россипає руса кра-
савиця ясні бипди як дугу по небесах > тае
чувствами, іцо ся мЪсичиим мрЪпьом в гар-
ній 6есї>дливости 3 еі медових проливают
усточок; а чим душа воунюєсь, то й на Ли-
ци и в Танку и во всяким помет* ті>Ла являе-
ся ^ так на пример ё Г а * в ц Ь і „О й Д а н-
чику Білоданчику" стояча серед
круга подружочків д-Ьвиця, іцо проспЪвуют
тое діє — росчЪсує Косу руками, погла-
уує брови, злегойька йідскакує, и виберае
одную з круга на своє мігстцс в середину.

XIX
ТІі с н і> об р я д о в і лишились чесним
святим віном дЪдів передхристових; склад
$х ие теперешний, имена нечувапі и пезиа-
комі. В них встречаем много зга док о Со*
гахСлавляньских, о раю, райских
птицях, райским дереві о гаях
— Самі имена: Ладканя, Купай ла,
Коляда (Колядки зовут також громад-
скими пісиями) Га г і л к и , (гаізвки , вес-
иівки) Русалки (троіцкіЪ пісіг)>), ІЦед-
р і в к и свідчят тому. — ІИзснЬ тоті сут
золотим поелідком счасиійших веремень,
коли ще сама лише природа промовляла
до рускоі души, а він ю сильно нагор-
тау у своіі нідра. Тогда дух вививаў-ся
під небеса, під сонце, мЗзсяць и зори, и
братаў-ся з ними, прикликаў їх на землю,
прикрасиў ними обряди Лад и, и вплйў
іх до л а д к а н я, — або злинувши би-
стрим соколом, літаў поза граюшче-є море,
иаберау' золота на крила золотити княгиню,
и приносиў кудерне деревце, іцо ся
в рай похилило и силыіенько зацвімо
долею будучою; квізтка тая сияла у
корова й ов и як місяць ясшш, затикаиим
звездами — все тоє являе домасі гаразд
будушчий. — Уладканьох проколює-
ся також туга, лиш не такого зарубу як
в думках. Жаль за родиною , за »зЂлышч-

XX
ком, за вііицєм дЪвочмм, Лякаючи-Ы
лихого свекра, гулит надія счастя маюзого
настати за любимим. Із сего огляду
передом идут сйротиньскіі пісиі.
Перед сотнями л*т к н я з $, к н я г и н і,
короли, б о я р и увеличалирускую землю^
паволоки єдамашкй, шоукові сви-
ти, золотокушііиіі ковальчики и
инчі реміснички, которі народови многочес-
нимгі були^ йосвідчяли о непослйдніи славі»
дідів наших ^ — памятник тому великий
стоит доси, и перестоіт нас и наші дізти
у пісньох обрядових*
(Вийменоиз ширшой рошравйДалибораВа*
гилевича.)

I. ДУМИ И ДУМКИ.
Со 8І? віаіо!
С<Ыс Іо пазгусћ сіига роіолуа ?
2арого2$кіс!і іігіз іак таїо!
А тіїояпа Ьа ІиЬон'а:
О Іггесћ гоггасЪ, Іггесћ кгупісасЬ,
8їес1тіи луойхі\с\\ , $Іш1гіе\УІсасЬ,
КгекІЬуз : іе іе сіиту г 1а*у
Рггепис'т&гу Ыо^іе сћлуііе ,
Рггеписіугвху зтиіпе вігаіу
'I* Ііиііті §іисћпд. #<Ые5 лу то§і1е!
В о ћ (I а іі 2 а I е $ к ї.
1.
Ой поіхау Романонько
До Сучави на ярмарок,
Там состротиў єго Турок:
Ой Романе, Ромаионьку,
Чи маєш ти роди нон ьку? —
Ой маю я родиноньку
Одну сестру Оленоньку, —■
Ой Романе, Романочку 9

2
Продай сестру Оленочку,
За коники вороніі,
Та за сідла золотіі,
За вуздела шоўковіЪ
И за станлїі золотііз —
Дам ти коня вороного,
На другого срМла много. —*
Припишу Роман до домочку
Склони у на стіл головочку,
Тай гадає си думочку:
Чи продати Оленочку ?....
Встаў, зірваў-ся, пішоў з шумом 5
Тілько вихорь за ним свисиуў,
Дошу удариў з ясним громом —
Роман з очий на вік згинуў! —
Сестра бїдна ся дивує,
Певна глядит конця тому,
Серце ізй ся краез жалю,
Що Романа не ма дома.
Ьде Роман до домоньку,
Спустиў иа діл головоньку —
Вийшла сестра Оленочка ^
Питає-ся вопа єго:
Ой братчику, Романчику,
Де ти того коня узяў? —
Мипї Турчин подароваў,
Даў ми коня вороного,
Даў другого злота много —
Ой сестричко , Олсночко,
Та сьітлоньки повимЪтай,

И в покою позакауай! —
Ой братчику, Романчику ^
Тауе завтра не недізля. —
Ой сестричко 5 Оленочко ,
Помий двори мостовіі,
Застель столи хидровії^
Помий и миски срібиії»,
И лижечки золотіі>! —
Ой братчику, Романчику,
Тауе завтра не різдво. —
Ой сестричко, Оленочко,
И свЪтлонькц поврмащай,
Вікна красно повитирай! —
Ой братчику , Романчику,
Тауе завтра ие великдень. ■-—
Ой сестричко, Оленочко,
Русу косу соб* измий,
Тай красно собЪ заплети ,
Гостей завтра спод:Ьвай-ся. -—
Ах, погляне вона в поле —
Ой братчику, Романчику,
Що то в поли за димове?
Чп то вірли крилма бют-ся,
Чи овчаріз з турми гонят?
Так сестричко ^ Олецочко ,
Вірли крилма землю збили,
Порохами скопотили. —
Ой Романе, Романоиьку,
Що то в поли за димове ? *
Чи то вірли крилма бют-ся,

4
Чп овчаре з турмп гонят?
Ой сестричко, Олеиочко 0
Скажу тобіі правду щиру,
Тото в поли не димове}
ИЬ то яірли крилма 6 ют-си
НЪ овчарі з турмп гонит}
Лиш то Турки и Татарп,
А всіз твой сут бояр и. —
А Олена, як то вчула
На слугу віриу крикнула }
Ой кухарко, кухарочко,
Дай ми ложа остренького?
До завоя тоненького.
Тонкий завій укроіла 9
Ніж у серце си ветром ила.
Ой надбит брат Романонько:
Ой сестричко Олеиочко,
Що-ж тп собіз изробпла!
Иа що-ж ти ся тай пробила?
Бона ему відповіла:
Лучше тутки погибатм^
Ниж з Турками пробувати. -
Приіжуают Турків много
До Романа на подвірє:
Отвори нам Романоиьку,
Ьдем до тя у гостину }
Чи дасиш нам Романоиьку,
Твою сестру Оленоньку ? —-
Ой псвпншоу Романонько,
Вийшла тйлько кухаронька %

5
Ой де той ваш Ромаиоиько?
Питают-ся Турки єі, —
Ой шгЪхау Романонько,
Тай до ліса по др^вонька. —
А деж тота єго сестра,
Єго сестра Оленочка ?
Днесь завій собі> кроЪла
Ніж у серце си устромила. —•
ВСін-ли Турки до світлоньки
Видят тізло Оленоиьки,
Взяли Турки Олеиочку
Витягнули на повірє,
Тай взяли до ней стрїляти}
А потім в штуки рубати)
Що аж калинові луги
3 великое дуже туги,
Зачали-ся розлізгати. —
2.
Чому кури не пієте,
Чому люде не чуєте ? —~
Турки село зрабовали.
Громадами людий гнали, -—
Ой вийду я па могилу
Подивлю-ся у долину5
Ьдут Турки з Татарами,
И людьми ся подізляют. —
Припал а>с» зятю теща,

6
Він сам *де на копил і><>
Тещу веде по тернии*,
Сліди кровця заливає,
Чорний ворон залізтае,
Тоту кровцю ізпиває. —
Ой привізў ю до домоиьку:
Вийди, вийди Туркинонько,
Нривіўем ти кухароньку}
Привіўем ти невільницю,
Бід Галича робітницю, —
А вона іэ тай завела,
Три роботе загадала :
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужі>ль прясти
А ногами колисати. —
Бона дитя колисала
И дитиніэ приспївала:
ЛюлЮу люлю Татарчатко!
А по дочці> та внучатко !
Бодай стадо виздихало у
Бодай кужізль попеліла^
Бодай дитя скаменішэ! —
Учуў тото вйрний слуга:
Чи ви чули пансшонько?
Як вам кляла кухаронька:
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужізль попелї>ла,
Бодай дитя скаменї>ло! —
Вбігла хутко Туркинонькал
БЪгла боса без пояса ,

7
Та вдарнла по личсньку
Свою рідиу матітоньку! —
Доню моя прелюбезиа!
Не тілько-м тя годовала,
По личеньку-м тя не била* —
Мамко-ж моя старенькая,
ГІочом жесь мя изпізиала ? —.
Як тя баба в купель клала э
На груди ти искра пала,
И потому-м тя пізнала, —
Мати моя, мила мати!
Скидай з себе тії лати
Бозьмн дорогіі шати
Будеш з нами пановати. —
Ліпші мой ўбогі лати
Ниж дорогі твоі шати. —
Мамко-ж моя старенькая,
Чи будеш тут пановати,
Чи поїдеш в рідні краї?
Я волію бЪдовати,
Нил; с тобою пановати. —
Слуги-ж моЬ тай вірніі,
Пряжіт коні вороніЬ,
Вєзііт мамку в єі краі\ —
5.
Гей по під гай зелененькій
Ходит Добуш молоденькіи,

8
На ноженьку налЪгає,
Топірцем сє іі і дне рае ~г-
Тай на хлопц'Ь покликає ї
Ой ви хлопцу ви молодцЬ ,
Та сходиться разом д купц*,
БІ5гом хлопціз, рада бінчш,
Западают стежки снізгом —
Уставайте всї> раненько ^
уберайте-сб борзенько.,
У постоли скірєніі>
И волоки шоўковії>$
Щоби Кути не минути,
До Косова повериути. т~
Ходит хлопціз тай за мнокц
їай у гору и скалою,
Б о підемо та до Звінки
До Стефановоіз жінки.
Ой! Добушу, ти пане наш,
Там пригода буде на нас.
Бо куда ми лиш бували
А ми зради невидали. —
Тепер зрада тай над намц
Молодими козаками. —
Но на мене уважайте
По дві> кулі набивайте.
Станьте хлопці під ворота,
А я піду під віконце:
Чи спиш моє любе ссрце?
Чи спиш серцс, та чи чуящ,
Чи Добуша заночуєш?

Чи спиш серце* та чй чуєш^
Ой чи сама ти ночуєш? —■
Ой я не спю, та все чую,
Розбійішка не Зночую —
Ой я не спю но все чую
Бо вечере ньку готуюі -*—
Лит нема Стефана дома
Ще вечера не готова
Буде вона дуже пильна
И всім Люд ем буде дивна. —
Чи се кажеш добувати,
Чи будегя сама отвиратй?
Не кажу сє добувати,
И не піду отвиратй. —»
Пусти суко враз до хати^
Щоб дверий не виваляти* —
В мене дверЬ тисовіі^
В мене замки стальовіі» —
Не поможут замки твоіз,
Як підложу плечіз свой. —■
Взяў се Добуш добувати,
Взяли замки відлітати —
Скоро Добуш дверЬ ўхилиў%
Зараз Стефан в серце стріли/
В праве плече 9 в саме ссрце ^
Добушови кровцє тече. —
Ой ти гицлю ти Звінчуку,
То тись мя &Ъў через суку 5
Треба було не гуляти.
Суці> правду не каздти;

10
Ой во в суки тілки в*ри
Як на бистр* вод* п*ии. ~
Ще ветау Добуш, вийщоу с хати:
Треба хлопц* утікати!
Приближ*т-се брижче д мен*
Ой якже теліенько тенЪІ
Ти Иване Салагірскій,
Бери мене по лед*вьски,
Возьм*т мене на топори,
Занесет мне в сии* гори,
В син* гори занес*т мне,
На б*л кам*нь поло;к*т мне,
В чорн*й гор* полож*те
А сами се розійд*те,
Ср*бло, злото забирайте,
А сами се розхауайте —
И топірц* занехайте
И крови не проливайте;
Люцка кровцє не водице,
Проливати не годит-се!
Ой Добушу, ти пане наш,
Велика п/) и года на нас*
Дел; ми будем зимовати?
Пішли би ми в Угерщину,
В далекую Укра*ну,
Но и там зле зробили
И там ми си пришкодили;
Бо хот*ли Цара вбити,
А Царицю з собоў взєти. —
Впали Ляхи^ вс*х забрали,

II
Руки назад повезали,
До копий поприпиналп:
Ой Добушу, ти паие наш,
Велика пригода иа нас!
Де-ж ми будем зимовати.
Тото літо літовати ? —
Ой в Черн&вцьох на риночку,
В тяжких дибах, в зеліззочку}
Там будете ничовати,
Там будете дві> дньоватиэ
Там будете ночовати,
Будут птицЬ тізло рвати. —
4.
В славнім мЪстіз городЪ там була вдова,
Вдова Коиовчиха красна, молода}
Мала вона сина одного Бвася,
Тай той ся сии на війяу лаперає:
Гей, гей мати-ж моя, рідненькая мати!
Пусти мене с Козаками догуляти,
Щоби отцевскую славу не ўтирати!
Мати го не пускає тай розрауас:
Ой, сину мій сину, сииу Бвасю!
Чи ти, мій синоньку не маешь де бути?
Чи ти, мій синоньку не маєшь що пити?
Чи ти, мій синоньку не маєшыцо істи?—
Гей, гей, матиж моя, рідненькая мати !
Таки пійду й козаками подуляти,

12
Щоби отцовскую славу не утирати! —
Пійшла мати до церкви Богу ся молити 7
А він зачєу отцевской збро* смотрити ,
Знайшовши зачєў полою видтерати ,
И чи скорій соб* на герц посп*шати-
Дали сус*ди мам* до церкви знати,
Покинула вон а тай служби слухати $
Сама побігла свого сина догаияти:
Ей сину, мій синуверни-ся до дому!
Ой! не верну-ся я моя мила мати,
Таки пійду с Козаками по гул яти,
Щоби отцевскую славу не ўтирати ! —
Мати ся вернула: Бодай же тя сииу,
Бодай тя сину, три недоліз спіткало:
Одна недоля, щоб тя пани не любили,
Та-й до свого Куриня та-іі не приймили }
Друга недоля, би ясні мечи порубали
Трета недоля, щоб тя кул* постреляли!—»
Як приїоеаў Коиовчеиько до обозу —
Там з ним ся всі Пани зачєли витати ^
Его пани дуже собі полюбили,
И до Куриня свого его приймили. —■
3 самим Царом с*у снідати, об*дати, —
Его пани непускают-а він ся паперав:
Ой, пани мо*, пани вельможні*!
Піду я на герц с Козакамн погуляти,
Щоби отцевскую славу не ўтирати!
Ей! Коновчепьку нс-йди на герц с Козаками,
Во як зобачиш с Турків кров, то на кони
ЗІМЛІІЄШ,

15
То на кони зімліеш и до дому не приідеш.—
Ой, таки я пійду с Козаками погуляти,
Щоби отцовскую славу не ўтирати! —-
Ой рано, ранесеиько и коника сідлає,
И коника сїдлае, и на Бога не згадає,
И на Бога незгадає и на війну ся наперає.
Ой виізхаў с Козаками — и Козаки ся розсту-
пают —
И Козаки ся розступают9 и ємуБіг допомагає,
Ему Біг допомагає, а він Турків рубає. —•
Ой у вечір приіздит він до домоньку:
Ой чи 4ў ти вечереньку ? Єго Царь ся питає.
Ой наш Цару, я то тепер рицирства дістаў,
Бо я всїм перед візу^ жадного ся не стра-
хау! —
Ой рано ? ранесенько и горЪўки ся напиває,
И ізсти ся доправує, и на війну ся зберає —
Ой, сипу Коиовченьку треба ся вперед вмити,
И Богу ся помолпти, вітакна війну ити.~—
Ей, наш Цару! коли я ся вчера Богу не моли/,
И діщя-м не миў — а я тількоїурків порубаў
Ей сину Бвасю! треба ся сипу перед умити,
И Богу ся помолпти и горїўки ся ненаїіи-
вати 5
Бо ти горїўки ся напьєшь, сон головку по-
хилит у
И зобачут тя Турки — то вони тя
порубают* —
Ей. наш Цару! я Ьх ся не страхаю,
5

14
Пай ся они мене страхают, як я вийду на
герц погуляти. —
Гей! поіхаў на війноньку — сон головку
похиляє —
Коникови ся по гриві постеляє. —
Ей! взрїли немовільне Турки, прибегли,
єго порубали. -—
Слава тобі Боже! що ми єго дістали,
Тото він нас много людий збавиў! —
А він тогди собі припімнуу:
Тото мене моМ мати слова споткали,
Гей, гей милий Боже ! тото я ізй не слухаў! —
Та не кажїт моізй мамї, щоя так марне
загинуў
Але кажі>т моій мамїз, що три барві на
рік бере,
На веснї зеленую, в осени чорненькую^ а
в зимЪ бізленькую.
Ой идут Козаки з війни — вийшла стара
мати.
Свого сіша виглядати,
Ей почєла-ся питати:
ВсЪ пани з війни ідут ,
Мого сина тілько коника ведут ? —
Бона тому не звїрила —
Ой ! вийшла воиа на могилу ,
Подивит-ся у долину,
Вей папи з війни идут.
Ей сипа барсу несут. —
Бона тому не вЬрила

Ище ся запитала:
Чи далеко мій син иде ? ~—
То віи дуже ба-й заслабаў
Що він свого коня не віу,
Що він свою 6арву не иіс ?
Ой, вийшла вона на могилу,
Подивит-ся у долину,
БсЬ пани з війни ідут,
Ей сипа голов несут,
Та-й єй показали: —
Ой, вдово Коновчихо
Нема твого сииа Бвася!
Турки его порубали,
И на смерть пострїляли! —
б.
Гонят мамко на сторожу,
Під чорний лїс на могилу,
Видит ми ся моя мамко,
Що ігћдау я там загину? ■—
Відперай-ся мій сиионьку
Що тя болит головонька. —
Гонят мамко на сторожу,
Під Чорний лїс на могилу,
Видит мп ся моя мамко,
Що либоиь я там загину? —
Г>ідпсрай-ся мій сиионьку
Що коника та-й не маєніь. —

16
Коня дали оседлали,
На сторожу виправили.у* *
Ьду милю, *ду другу,
Ьду нічку, одну, другу —
Мій коничок ослабае*,
Сон головку похиляє.
Я присилиу кониченька
Во дубонька зеленого,
Сам приклониу головоньку
На маленьку годиноньку —
Ой я заснуу моя мамко!
Ой прибегли Татароньки,
Аркан втяли-коня взяли,
ДівцЪ браицЪ даровали.
Ой, устаю раиесенько,
Нема-ж мого ворон коня! —
Ой вийду я на могилу,
Подивлю-ся у долину:
Ьдут Ляхи на три шляхи9
А Козаки на чотири,
Щоб Ьм конЬ припочили,
А Татари на всьо поле 5 —
Меже ними дЇБка бранка
Сидит собі> на конику.,
На вдовишш бо-й синонька,

Русу косу розчесує,
Дрібне листе пописуе,
Там у воду пометує:
Плинь-же, плинь-же дрібне листе,
До моего тата в гості •>
Нехай тато не сумуе,
Най ми посаг не готує}
Ой вже-ж бо я посаг мала
Під явором зелененьким,
Тай с Турчином молоденьким,
Ис Турчином Арабином
Та-й з нещирим Татарином.
*
Ой вийду я на могилу ,
Подивлю-ся у долину :
Доліе^ долів, долинами
Ьдут Турки с Татарами,
Межи ними віз кований,
А в тім возі Михай лежит
їїорубаиий, пострїляний ...
Капле кровця у кирницю,
3 кирниченьки річка тече,
А над рїчкоў ворон краче —-
Михаева мати плаче} —
Ие плач мати, не журися!
Не дуже мя порубано,
Іїе дуже мя постреляно,
Головонька на четверо

18
А сердеиько на шестеро ,
А рученьки на штучеиьки
А иіжечки на гешечки,
Біле тїло-як мак мїло!
6.
Ой Морозе! Морознне, преславнийКозаче,
Гей, за тобою ціла Литва йукраіша плаче $
Не так тая Украина як тоє гердо-війско. —
Гей, плаче, плаче Морозина йдучи рано на
мїсто.
Иад-Ьхали Козаченьки, запитали-ся єіз:
Чого плачешь Морозино йдучи рано на
місто?
Ой, не плач Морозино, ой, не плач не
жури~ся,
Гей сїдай з нами Козаками меду, вина на-
пєш-ся.
Чогось меиї, моіэ братя, мед5 вино не
пєт-ся!..
Гей, за царскими воротами Гердовійско з
Шведом бєт-ся.
А з за гори високоі гердовійско виступає —
Гей, наперед Морозии сивим конем вигра-
ває. —
Ой, під гору каминную покопапі шанцї»;

19
Ой злапали Морозина, та в неділеньку в
ранці. —
Ой, злапали Морозина, назад руки звязали,
Гей ! назад руки звязали-до судара віддали.—
Посадили Морозипа на тисовііз стільціз ^
Гей 5 зняли, зияли зМорозина счересом чер-
візнці.
Посадили Морозипа та на жоўтім пісочку ,
Гей! зняли, зняли з Морозина шоуковую
сорочку!
Посадили Морозина на високій могиліз.
Гей! поглядай-ся Морозине по всМ своіш
УкраізнЬ! —
Украізна ! іиилий Боже, як тее Гер-
довійско!
Прощай-же ми стара нене и ти любая прічко!
7.
Ой поїхау Ьвасенько
Сізм лізт на війну,
Ой відіхаў Гаизуненьку
На матЪнку рідиу. —
Казау єЪ годувати
Пшеничним хлМом ^
А вона і> году вал а
Лютим ящуром. —
Казау єй напувати
Солодким медом ^

А вона із напувала
Гірьким полином, —
Казау єЬ стелитоньки
Бізлі перини$
А вона єЬ стелила
Колющі тернини. —
А з вечера Ганзуненька
Цішу помила,
А в піўночи Ганзуненька
Сина повила,
На розсвізтї Ганзуненька
Духи спустила,
До об±ду Гаизуненьзі
Тай зазвонили-.
До полудня ГанзуненьцЪ
Трунву зробили ,
До вечера Ганзуненьку
В яму зло кили.
Ой приіхаў Ьвасенько
Сїм лїт из війпи і
Ой запукаў ой застукаў
У новЪ ворота:
Вийди , вийди Ганзуненько
Сама молода!
Ой не вийшла Ганзупенька
Ино его свість«,
УповЬла Ьвасеви
Недобрую вість. —
Не іхаў вже Ьвасенько
На матусхш двір ,

21
Ой по&хау Ьвасенько
На Ганусии гріб.
Ой поставку кониченька
Та у головоньках
А шабельку яснеиькую
Та у ноженьках
А сам пркпаў молоденькій
Просто серденька:
Промовь, промовь, Гаиусенько
Хоть єдине слівце!
г1и кажеш ми женитоньки?
хІи кажеш ми тужитоыьки?
Гей! гей з Ганусю моя !
Не кажу тц женитоньки 9
Не кажу ти тужитоньки
Гей, гей Ьвасеиьку мій !
Возьми собіз люўтог' пїсочку,
Посїй го в моїм зїльночку ^
Гей, гей Ьвасеиьку мій!
Як той пїсочок б уде сходити ^
Тодіз ся будеш Ьвасю женити ?
Гей! гей Ьвасеиьку мій! —.
8.
Брат из сестрою по рішочку ходит,
По риночку ходдт, до сестри говорит:
Сестро-л; моя! пора тобі за-муж. —

22
Не дай мене брате за селянина ,
Видай мене брате за міяцанина}
Бо у мї>щанина щаслива година ^
Бо у мїзщанина новая деревня^
Новая деревнр , великая сеймня,
По новій деревні люблю похоуати^
Звеликою сеймнею люблю розмовляти....
Задудиї>ла земля на новім помості —
Приізуає брат до сестри в гості :
Помагай-біг сестро! чи дуже здорова ? —
Не питай-ся брате, чи дуже здорова 7
Запптай-ся брате, яка моя доля? —
Нагайка друтянка 3 плечий не звісала
Шоукова хусточка від слозів зітлізла,
Тілож мое бЪленькоє крівлю обкиігЪло. —
Ото тобі сестро новая деревня^
Новая деревня великая сеГшня}
По новій деревни любиш похоуатИ}
3 великою сеймнею любиш розмовляти. —
9.
Ой в зелеиім городочку
Два явороньки гнут-ся;
На дЪвонцЪ молодеиькій
Два ледізники бют-ся. —
Вдовин сип говорит гарно :
Та уже погодішо!

25
Не так то мм побратиме
Тот побоєц стріймо ,
Еио вийдізмо собі>
На долину рівну
Та один одному
Право в серденько мЪрмо. —
Попович стрї>лиу —
Долину переміриу,
Вдовин син стрйлиў
Право в серденько вцїлиу :
Ой, тотож тобі побратиме
Молодая дйвка,
В твоім серци сріібная стрізлка!
Возьми ти собіз молодую дівку,
Та вийми з серця срМиую стрелку. —
Тяжко каменеви верх води плисти,
Ще тяжче з серця стрїлку винимати. •
Вдовиному сипу на вісізлю скачут,
А поповичеви у головках плачут;
Вдовиного сина та до шлюбу ведут^
А поповича під мораву везут}
Вдовин син буде та на свї/гїз жити,
А поповичь під моравою гнити. —
10.
Ой, цЪлнй день Кременюшка анї йу, анЪ
пиў*,*
Ой , ц*ћлий день Кременюшка у тузіходиу,

24
Ой, своЪ пеньки, мамки по за столи садиў,
Ой, а свой сукніз дорогі в скриніз ховау,
Ой, а свой вина, пива позаточуваў,
Ой, а свой вороп кони та на стайиізставку*
Ой, поіхаў Кременюшка та за три войні,
Ой, а єго неньки, мамкіт зависливїэ були,
Ой ^ писали дрібні листи до него слали :
Ой, вже-ж твойненьки,мамкипорозганянц
Ой , вже-ж твой сукиі дорогі посхоууваиі,
Ой, вже-ж твої вина, пива повитачувані,
Ой, вжс-ж твой ворон кони та поз-і>жуувані,
Ой, приізхаў Кременюшка ой из трьох
войнів,
Ой запукаў, та застукау у нові ворота:
Вийди, вийди , Катериньо сама молода!
Вийшла, вийшла Катерина відчиняти ворота.,
А вііі єі стяў головоньку из плеча....
Ой, прийшоў-же Кременюшка до новой
стаєнки ,
Ой, вже-ж єго вороп коні позастоговані,
Ой, пішоў-же Кременюшка до своізй пив-
ИИЦЪ
Ой, вжє-ж єго мша, пива позацвїтоваиі,
Ой, пішоў-же Кременюшка ой до своій
скрипи
Оп 9 вже-ж бо єго сукнй дорогі та позлс-
жоваиі,
Ой, пішоў'-же Кременюшка до новой сві-~
тлицй ,
Ой, вже-ж єго пеньки, мамки позасиуувані ~

25
А старая его мати на крізселку сиднт ,
Маленькое воробятко на руках держит:
Тєпєрь-же я моя мати,щоб Бога ся не бояу,
Теперь-би я тобі мати до порога главу
стяў. *)
И-
Коли Турки войовали?
Білу челядь заберали,
И в нашо1> попадоиьки
Взяли они три дізвоиьки.
Едиу взяли по пре-коиі 0
По пре-конї на ремеиіз^
Другу взяли по пре-возЪ,
По пре-возїэ на мотузЪ,
Трету взяли в чорні мажіз. -
Що ю взяли по пре-коні,
По пре-конЗз на ремені,
Тота плаче: Ой Боже-ж мій!
Косо моя жоўтенькая!
Не мати тя росчісує ,
Бізшік бичем розтрішує ї
Що іо взяли по пре-возі,
По пре-возіз на мотузі ,
*) Примири : ПЬсіш Малороссіііскія изд.
Максимовичем кн. 1. ,Діаа діать."

26
Тотаплаче тота кричит:
Ой Воже-ж ліій! ніжки моіз!
Ніжки мой біленькііз !
Не мати вас умивае,
їїізсок пальці роз-ідае,
Кровця пуки заливає!
Що ю взяли в чориі мажіз,
Тота плаче, тота кричит:
Ой, Воже-ж мій, очка моі»!
Очка моіз чорненькіі,
Тілько орсук проходили,
А бізлий свізт невиділи!
12.
А в недЪлопьку рано стала нам ся новина $
Підмовпла Ганзуиепька богацького сипа:
їїокшіь-же ти богатство а я покину дїіти,
Ой ходімо ми на украйионьку мешкаиень-
ка глядіти!..
Ой пійшоў Ьвась, пійшоу с плугом поле
орати
Взяла-ся его Ганзуиепька из дому вибератіь
Ой оре Ьвась, оре сивиіми волами —
Не видати Ганзунеиьки ис чорними бровами,
Ой, оре Ьвась, оре, та-й ста у спочивати —
Ой, десь моєй Ганзунеиьки из дому не
видати ! —

27
Ой, сЪу Ьвась на ксня, ой поіхаў до дому:
Аніз палено, ані варено, бо лебонь нема
кому ?
Прийшоў Ьвась до хати, взяу-ся дітий пи-
тати :
Ой у дізти-ж моі дрібнесеиькі! де ся вам
дізла мати? —
Ой пійшла наша мати а в чай по корови,
А нам тілько йно повила: будьте діти
здорові! —
Ой пійшлаж наша мати а в гай по теляти,
А нам тілько йно вповіла: ой не вашая,
діьти , мати!
Ой, бодай тііз лози, та спалили морози !
Ой у бодай тебе, ой Ганзуненько побили
моіз сльози!
Ой взяу Ьвась дитину-та поглянуў в ква-
тиру,
Верни-ся, верни Ганзуню сердце та уважай
на дитииу! —-
15.
Вайду я, вийду в садок вишкевии, стану
си задумаю ,
Виломлю си з рожЪ квітку пущу по ду-
наю :
Ой, плиіш, плиіш рожова квЪтко по тім
тихим думаю,

28
Ой з плини, плини рожова кбіітко де я бра-
тенька маю! —
Ой длила ^ пдила из рожіз квітка, и стала
спочивати,
Вийшоў брат з хати , вийшоў брат з хати
зимноЬ води брати:
Ой ци-ж ти сестро, ци-ж ти небого сімлЪт
хоровала,
Що з рожіз квітка, що з рожіз квітка
в тім дунаю зівяла ? —
Ие хоровалам я мій братеньку аиіз дня, ні>
годинки ,
Тільком сЬ в пала в катівскі руки негід-
ному сину.
Чом-єсь ие прийшоўаніз приізхаў як я лист
писала,
Ци-сь коня не маў ци-сь дороги не знау,
ци мати не казала? -—
Ой, коня-ж я маў и дорогу знау^ и мати
ми казала,
Молодша сестра, бодай не зросла! з сіздлом
коня сховала, —
14.
Ой з б в поли два дуби
Схилили-ся до купи,
Зїежи тими дубами

Там вербонька стояла,
Під вербою свїтлонька 9
В тій світлоиці дівоцька
По свйтлонцй ходи да ,
Косу росу чесала,
Косу росу чесала
На молодцЬ моргала. —-
А ви хлопці; молодці;
Скажізт моМ дЪвояъці,
Най она мя не любит,
Пай собй лізт не губит 7
Я є хлопець войсковий,
Брати-м $ не готовий. —
Як дівчииа то вчула 0
До городця скочила,
Накопала корйня
С під бїлого каміня,
Мочила го в молоціз,
Чаровала молодц'є.
Стала корізнь варити ,
Взяу-ся милий журити.
Ой іце корїшь не вкипіў,
А вже милий прилеті>у. —*
Що-ж тя милий принесло,
Ой ци човен, ци весло ? —
Принесла тя дізвчина ,
Шо з чоршши очима. —
Якже милий то буде,
Хто-ж тя до дом поведе?

50
Заведе мя дішчина
Шо с чорними очима. —
15.
Ой, там при долинЪ, ой, там при потоцЪ
Пют мед горшку Козаки молодці}
Межи ними Гетьман склониў головоньку ,
Склониў* головоньку коню на гривоньку: —
Братя-ж мої>, братя! чого-сь ми тяженько!
Чого-сь ми тяженько на мое сердеиько!
Либонь-бо я забиу свого близенького,
Свого близенького брата рідненького.
Не дивуйте братя, що я брата забиу;
За димом не видно, за стрїльбоу иевчуе. —
Витачайте, братя! вози коваиії,
ВиводЪте братя, коні вороиііз,
Запрягайте в шлиї> шли* ремїниііз }
Вивеземо брата межи три дорозЪ,
Межи три дорозі на биті гостинцї,
Викоплемо єму глибоку долину,
Висішлемо на нїм високу могилу,
Посадимо на нім троякоє зіля:
їїершоє зіленько пахнющий васильок ,
Другое зЪленько крещачий барвинок,
Третоє зізлеиько рутка дрібнесенька. —
Будут д*Ьвки прихоуати теє зіля рвати,
Будут мого брата, брата сгхоминати:

51
Ой, не той-то тут лежит, іцо панщину
робит,
Иио той тут лежит, що у війску слулсит! —
16.
Ой, в садочку зеленім зазуля ковала,
По під садочок здавна стелшчка буЕала }
Ой, зайшла-же туди пишная молодиця,
Тоненька, висока, румяненького лиця $
Ой пішла-л; она горою% не долиною,
Та найшла она роженьку из калиною,
Узяла она тую калиноньку їсти,
Заносят-же єіэ від матїночки візсти;
Узяла она та роженьку пригинати,
Взялилс-бо ею дрібні сльози обмивати.
Ой вилетіли двї пташки з густого гіля^
Винесли-си они по двїз квіточки зізля.
Ой, квізти-лі мой, квіти мой, квіти!
Де-л;е я вас маю перед соиеньком дї>ти?—
Ой, поклади нас в світлопьціз та на по-
лиц*,
Та підливай іх медом и пивом в скляниціз. —
Ніж малаби я ним зЪленько підливати,
ВолЪлаби я ним маменьку на повати;
Бо теє зЪля зівяпе а іце кратче бу^де,
Матілонька умре, а уже друга не буде,
4*

52
Хоть она Суде 9 то уже буде студенснька,
Не приставе она до моего серденька! —
17.
Уже Ьвасепькови в намастиреньку звонят,
Ой уже и на нас сусйди говорят.
Встала поїїовичка в печи затопила,
Свого синонька Айдруся не будила. —
Прийшла поповїїчка Андруся будити,
Не могла через кровцю переступили.
Скоро їіоповичка на ту кров ступила,
Зараз она и па порозі умлЗзла. —
Ой, взяли слуги за йопоньком клиКатй :
Ой, иди попоньку поповичку підняти! —
Не йшоў попонько поповичку пїдияти ,
Но с*ў на коника Теклі здоганятй.
Догонили Теклю на тисовім мості:
Вертай, вертай Текльо до свекрохи в гост*!
Переплмла Текля як бїлоє гуся$ —«
Десь подала Текльо попового Айдруся?
Перевели Теклю без Пожарске поле, —
Теклина матенька йдучи у млішає,
Теклинї слїдоньки кровця заливає.
А Теклин батеиько у намастирь входит,
Папа Забійського на Таляри просут :
Рач пане Забійській сто талярів взяти у
Тилько ми ив ручЪжлЬ головки стяти. —-

5ГТ
Я не рачу сто Талярів взяти,
Я не ручу Текли головки стяти,
Тилько ручу Теклю живцем закогіати.
Привели Теклю над Андрусеву ямку:
Я Андруся не любила з Андрусем не ляжу.
Привели Теклю над Ьвасеву ямку :
Я Ьвася полюбила, и з Ьвасем ляжу.
18.
Ой, вилетіў сокіл та з ліса на поле,
Ой, сіў собЬ сокіл на високій горі>,
А з гори політїў па високу сосну,
Вітер повїває, сосна ся хиляє :
Не хиляй-ся сосно бо-й так мені тоскно!
Ой вдарила стрілка з високого неба,
Кого-ж она убила? — Вдовииого сина! —
Не-ма кому дати до матеньки знати,
Щоби прийшла змати сина поховати, —
Ой, надлетізли три зазуленьки,
Всіз три проеивеньки, та всї три смутнеиькі.
Ой одна упала по конець головки —
А друга упала по конець иіжочок —
А трета упала по конець серденька —
По конець головки-то мати старенька,
По конець ніжочок — сестричка рідненька9
По конець серденька-то его миленька.
Де матенька плаче ? кровавая рЬчка ?

34
Де плаче сестричка, сліззная кирничка,
Де плаче миленька, сухая стеженька.
Бо матенька плаче, від року до року,
А сестричка плаче, лиш си иагадає
А миленька плаче , иншу гадку має ,
Пишу гадку має, о шішім гадає, —
19.
Насунула хмара с Підгіря,
Надлетїў сокіл с Поділя,
Козак ся питаў сокола:
Чи не бувяў ти в далекім краю?
Чи не чуваў ти о якій новинї ?
Чи не тужит дЬвчина по меиі? —
Ои тужит, тужит, на ліжку лежит,
їїравоу ся ручкоў за серце держит. —
Прилетіў сокіл , та-й промовляє:
Радуй-ся дї>вчино, гість до тебе щеі
А дивчина ся урадовала,
СвоЂй челядоньціз свїтелце дала:
Свііти челядонько як в день так в ночи ,
Най я ся надивлю милому в очи ,
Ой0 чи не змарнїў з Уманя вдучи...
Ой? змарнї>ў~€м0змариі$ў,дйвчино змарпїу,
То все через тебе їцом тя невидізў! —

20,
Ой дуброво, дубровонько!
Та доброго пана маєшь,
Що ся в однім року
Трома барви приодізваєшь}
Одна барва зелененька,
Всему світу миленька.
Друга барва жоўтенька,
Всему світу сумненька.
Третя барва біленька ^
Всему свїту студененька.
ЛЕЛЬЯЛЫЇА ПЬСОЯЫСА.
Ой, ходит Сон
Коло вікон,
А Дрімота
Коло плота;
Питає-ся
Сон Дрішоти :
Де будемо
Ночувати ? —
Де хатонька
Тепленькая,
Де дитинонька
Маленькая. —

36
И. ОБРЯДОВІ ПЂСНЂ.
А. КОЛЯДКИ.
(Від Калуші зібраў Д. Вагилевичь.)
1.
Ой! у садоиьку павоньки ходят,
Павоньки ходят, пйренько ронят.
Ходит за ними красна дізвояька,
ЇГЬренько збират в рукавець кладе,
3 рукавцє бере на столик кладе,
3 столика бере віночок плете,
Все примізрєє на головоньку;
Диви-сє ненько, чи оздібненько ? —
Пійшла дівчина рано по воду.
Та сходили-сє буйні вїтрове,
Буйні вїітрове, шайні дожуове,
ІПайнули візнком під крутий берег,
Під крутий берег в глубокій дунай,
ІІлине візночок крайом Дуиайом
А вна за нею все берегою ,
Та издибає три рибареве ,
Три рибареве панскії> слуги:

Май-біг^ помай-біг три рибареве,
Три рибареве, панскііз слуги!
Ци не стрі>чали, ци не спіимали
Павляііий вІ5нок чистий бервішок ? —
Ой ми стрічали тай ми спіимали ^
Та що нам буде за переємец ? —
Одному буде золотий перстень,
Другому буде хустка від боку
Третому буде сама молода
Сама молода та як ягода. —
2.
А з гори, з долу вїтер повіваў
Дунай висихаў, зїльом заростаў,
Зільом трепітьом вшеляким цвїтом
Дивное звірє спасає зілє ,
Спасає зілє сивий оленець,
На тім оленци пядесять ріжків
Пядесять ріжків, един тарелець.
На тім тарелци золотий стільчик
На тім стільчику чемний молодець
На гусли грає, красно співає. —-
Иадійшоў д нему батенько его:
Ти сину сидишь, а ппч не видишь,
Турки, Татари Підгіря взяли ,
Полон забрали долів пі гнали.
Сїдлай ми тату коня бистрого,

38
Злагодь ми тату меча острого з
Пай я пойду Турки догоню,
Мое Підгіря назад обороню,
Назад оберну красче осауу,
Ой як догониў та-й іх розрониў,
Своє Підгіря назад обернуў,
Назад обернуў красче осадиў. —
Ой, осадиў він три села людьми:
Ой, та єдно село старими людьми
А друге село парубочками
А трете село дівчиноньками }
Старіі люди усім судили,
А парубочки в війську служили
А дівчиноньки шитоиьки шили.
5.
Та вжеж до тебе в рік Біг приходит,
В рік Біг приходит три товарищ*.
Первий товарищ ясне соиішько,
Другий товариш та бйлий мЪсєць^
Третий товариш та дробен дожуик. —
А що-ж нам рече первий товариш?
Первий товариш ясне сонінько:
„Ой як я зійду разом з зорєми,
Та врадує-сє весь мір на земли,
А що-ж нам рече другий товариш ?
Другий товариш та бйлий місєць:

59
„Ой як я зійду темноі ночи,
Та врадує-се весь мір на земли.
Д що-ж нам рече третій товариш?
Третий товариш та дрібен дожуик:
„Ой як я зійду разом з зорєми,
Та врадує-сє жито, пшенице,
Жито пшенице, всєка пашницє $
А як я зійду м'Ьсєцє Мая,
Та врадує-се весь мір на земли. • • —
4.
Ой в горіз, в горі, в шоўковій траві),
Та в тій травици стої>т иаметєц,
На т:Ъм намітци золотий стільчик $
На тім стілчику можний панонько,
Двома орешки да цитаючи,
Трома яблучки підкидаючи 5
Вицитау коня та с під короля,
А в того коня золота грива ->
Шоўковий хвостик срібні копита} —
Шоўковий хвостик слід замітає,
Срібні копита кремішь лупают,
Кремінь лупают церков муруют,
Муруют же їі с трома верхами,
С трома верхами, з двома віконци. —
В одно віконце изходит сонце,
В друге віконце місєць заходит,

40
А в райскі дверЬ сам господь ходит,
Сам господь ходит, службоньку служит ^
Службоньку служит 9 найперше йогу,
А по Богови божой матери,
А по матери господареви. —
5.
Ой рано, рано куроиьки пЪли п
Ой а ще раньше наш панонько ўстаў
Ой устау% устаў три свїчи зсукаў. —•
При однМ свї>чи личенько ўмиваў,
При другій свічЪ шатоньки ўбераў,
При третій свічі коники сіздлаў,
Ойсідлаў, сідлаў, в поле вігЪжуаў7
Б поле виїжуаў, с коньом розмовляў:
Ти коню сивий будь ми щєсливий >
Будь ми щєсливий на три дорозЪ,
На три дорозї та-й у три землї> }
Одна дорога та в Волоськую,
Друга дорога та в Нїзмецькую,
Трета дорога та в Турецькую*
3 Волощини йде волики веде,
3 ЇІізмеччини йде коники веде ,
3 Туреччини йде грошики несе. —•
Та воликами на у,л±б робити,
А грошиками війску платити 0
А кониками з військом ся бити. —

в.
Ой из за гори, за зеленоі
Виходит же нам чорна хмаронька,
Але не еж То чорна хмаронька.
Але но еж то На перед о вець,
Напередовець красиий молодець,
Заперезаў-се чорноў ожииоў,
За тоў ожиноў та три трубоиьки;
Одна трубойька та роговая,
Друга трубонька та зубровая,
Трста трубонька та золотая.
Та як затрубит у роговую ^
Урадує-ся вся звірь у поли 5
Та як затрубит* а* в зубровую,
Та врадує-се ўся риба у водЬ $
Та як затрубит а в золотую
Та врадує-сє увесь мір на земли.
7,
Була в батенька нова світлоыька,
А коло неі> садок сауеишЦ
Садок сауеиий злотом ряшений ,
А в тім садочку зелене вино* —
Стереглаж єго красна дівонька.
Та стерегучи шитінко шила,
Шіпініко шила твердо уснула:

42
Та надлетіли райскі пташеньки ,
Сіли унали на злоту рясу,
А злота ряса та зазвеніла,
В тім сє дівонька з сну пробудила:
Ой,гушу! гушу! райскі пташечки 5
Не вам то батько садочок садиу,
Садочок садиу, все злотом рясиў,
Зелене вино самМ надобно }
Маю братізеька на оженішю ,
Сама молода на відданїшю. — *)
Б. Г А Г I Л. К И,
(Від Золочева.)
1.
Воротаре, воротаре,
Вітвори воротонька ! —•
А хто воріт кличе? —
Князеві служепьки. —
А іцо за дар везут? —
Яріі пчолоньки. —
Ой щеж-бо нам мало. —
А ми вам додамо. —
•) Примћри: ЇЇЬсни малороссійскія изд. Мих»
Маисимоішчь. Москва 1827.

А що-ж нам додаете? —
ЗЯолоду дівоиьку
В рутянім вїыоньку. —
2.
Ой Данчику, Білоданчику!
Поплинь поплинь поДунайчику,
Росчеши коси росі,
И чорненькі/Ь брови 5
Возьми-ся за під боки
Покажи своЬ скоки
Возьми-ся за під вижки,
Шукай собі> товаришки,
Вибери собЬ другу
3 калинового лугу.
5.
Ой нїхто там не буваў
Де се явір розвивау ^
Ой яворе явороиьку зеленеиькій! -—
Два мізсяцЪ ясних,
Два парубки красиих,
Ой яворе явороиьку зелененькій! —
Ой, един ми красиий
В селі Ивасепько! — Ой яворе —
А другий ми красиий
В селї> Миханеиько! — Ой явор*е
роньку

44
* «
Ой ніхто там пебуъаў
Де сє явір розвиваў — ой яворе — — —
ДвЪ зороиьцїі ясних
Дві дївоньцЪ красних. Ой яворе.
А єдна ми красна
В сели Оленоиька — ой яворе
А друга мн красна
В селі Кулинонька — ой яворе
А на Ивасеви
Вишита сорочка — ой яворе — —
Ой хто-ж то му вишиваў?
Прокопова дочка* — Ой яворе — —
А на ОленоньцЪ
Трясущий віночок — ой яворе.
Ой хто-ж то ій куповаў
Степанів синочок — ой аворе
А на Михаиеви
Вишита сорочка — ой яворе
Ой хто~ж то му вишиваў
Андріэва дочка — ой яворе
А на Кулиноііьці
Трясущий віночок — ой яворе — —
А хто-ж єго куповау
Миронів синочок. Ой яворе. — — —

45
В. Л А Д К А Н Я.
(Від Перемишля.)
1.
(Коли брат княгини косу росплЬтає.)
Треба косу росплЬтати^
Треба віпец закладати. —
Пійшла княгинойка,
Пійшла Горпинойка
До городейка
Бі>лими ноженками,
Ріже барвінок
Собї на вінок
Білими ручейками р
Прийшла до неі>
Матинойка єі:
Що робиш дитинойко ? —
Ріжу барвінок
Собі на вї>нок,
На свою головойку.
Ой чи-ж я тобіі^
Моя матииойко!
Не била вигіднейка ?
Шо ти мя даєш,
Ти мя силуєш,
А я ще молодей к а
Не дужс розумисйка- —

Ой я тя даю,
Я тя силую,
Зо своМ головойки,
3 люцксЬ обмовойки.
2,
(При вінкоплетинах.)
Е у луз* калина
Бїшш цветом зацвила :
Пійшли ей дружки рватиэ
Не дала ся ўломати $
Пішла Горпинойка,
Пішла Княгинойка
Наломила си квЪту,
3 калинового цвіту $
Прийшла до свЪтлойки
Межи красні дЪвоіїки,
Поставила на столойку
Протів свого личейка,
Питала ся батейка:
Ци буду я такая
Як калинойка тая? —
ііудеш дитшюйко будет
Поки у мене будеиц
Л як від мене пндеш
Спаде красойка с тебе

Из тебе молодо*,
Из косойки жоутоі. —»
3.
(Сиротипьская.)
Вийди Маланойко молодейкая
Подиви ся всюденейко:
Ци не стоїт твій батейко
У которого порожейка ? —
Ой! знаюж во я знаю,
Що батейка не маю}
Пішлю ворону
В чужу сторону
По свою родднойку з
Пішлю зазулю
В сирую землю
По своего батейка. —»
Ворона летит
Вїсти приносит:
Буде ту родинойка.
Зазуля летит,
Візсти приносит:
Не буде твій батейко;
Сира землсйка ,
Тяж к і *І> дверейка,
Годћ 3>х вітворити*
п *

Апб оконця,
Ясного сонця
На тебе ся подивити.
Юж мій батейко
Мій соколейко
Перед милим Богом стоіїт >
Візрне ся Богу молит:
Спусти-ж мене Божейку!
3 неба на землейку ,
Няй-же ся подивлю
На свое дитятойкоі
Ти душейко благая!
Тебе там не потреба ^
Мае она там дружейки
Вірнііз услужейки^
Они єй візиец нарядят,
На посаг посадят ,
Нарядят як панятойко
Посадят як сиротойко! —
4.
(Від Стрия,)
Просила Горпинонька
Своего батенька:
Батснько мій любим!
Запсрай воротенька .}
Но пусти ктієжгнькл ,

Не пусти Василенька. —
Дитинонько моя люба!
Як го не пускати?
Коли він се просит
Коли він сє стелит}
Хмелем коло двора,
Бервішком коло стола >
Соколом за столом.
5.
(Сиротиньская.)
КнєгиігЬ матиножа
В перед Бога стоит,
На охрест руки держит,
Бога сє просит :
Спусти меие боже!
Над село хмароў
А в село дрібним дожуам,
Ясним сонцем воконцем;
Ней-же я сє подивю
Чи красно дитє ўбрапо ? —
Убрано як панєтко ,
Посажено як сиротетко* —

50
в.
Сіяла кнєгинонъка долю
Стоячи над водою:
Плиии доле з водою,
Я поплину с тобою ,
Там ми си шочинемо
Тай листе поппщемо
До мами пішлемо,
Ней-же мама знає,
Що мене малу дає
Не научивши мене ,,
Всєкоіз роботи ;
Научєт мене люди,
Тогди мамі жєль буде.
7.
Вода луженьки забрала
И камінє дрібнеііьке•,
Лищ єдного камїнє не брала ->
Що дівчнна на ним стояла,
Росу косу чесала:
Не пади, коса, на камінь ^
Но пади , коса 0 ў зЪльничок }
Бо на камени зсЪтеш-сє,
А ў зілышчку приймсш-сє. ~—

8.
Просила кнегиионька
Своего братечка:
Братчику-ж мій любий!
Сіздлай кониченыса,
Ьдь у чистое поле
По стадо вороное,
Зажени-бо его
До зільника мого 0
Ней зізле випасе
И на копитах винесе:
Коиі мой ворсшіі
ВитопчЪт зілє мое
Ней се по мипіз не зістае,
Подружичкам на радости
МатЪночці на желости}
Бо що матішочка глєне:
А деж тото дитетичко,
Що садило зілечко! —
9.
Мовила , говорила
Ярая пшенице:
Не подоба моя
У стозї> стоятет9
Але подоба моя
У короваю розростати. —

52
Мовила говорила
Червона калина :
Не подоба моя
У луз* стояти,
Але подоба моя
У короваю сияти. —
Де ти калино росла ?
Що-сь така красна,
Тонка, висока
Листьом широка?
У лузй при кирници,
При студениій кирниціт^
Бід вітру буйненького,
Від дожуу дрібненького,
Від сонцє яснеиького!
Десь дЪвчино росла?
Що-сь така красна ? —
У тата в холодочку,
При солодкім медочку! -
(Від Бережян.)
10.
(Коли па посаг садят.)
Злетїли два ангели з неба
Ой, сішї, пали Марисоньці) на подвїіре,
А з подвірє в застіуиоє вікоицс

65
А з віконце на тисові столи,
А з столів на лінніЪ обруси,
А з обрусів на пшеничні хлібове,
А з хлібових на румєне личенько,
А з румєного личенька на барвішковий
ВІШОЧОК ,
А з віночка на мушлішовий рубочок. —
11.
(При вішкоплетинах.)
Надлетіло потєтко це, це, це!
СЬло собіз в віконенько шчебече —
А за столом панєночки глаго лет,
Марисоньціі вїночок лагодєт. —
12.
(МЪщаиьска — коли іздут до молодо* в
ііедізлю.)
Ьдьмо, поіздьмо
їїольом, болоньом
Пїском, камішьом —
Шсок буде шуміти,
Каміиь буде дудніти;
Вчуют нас люди.

Славно нам будс.,
Вчуют селяне
Що ідут місчане. •—
13.
(При вЬикоплетшіах.)
Візнку, мій вінку
3 кресчєчого барвінку,
Єиом те еден вила,
И том те не сходила 5
В суботу но полудни,
В недЪлю всю дниноньку,
В понедїлок годиноньку $
Далабим те малювати,
Шчоби в тобЬ погуляти,
Далабим те золотити,
Шчоби в тобї походити. —
(Від Коломиї.)
14.
(с кінця вісіля,)
Лежєли бсрви бервішкові -
Благослови Боже,

55
И ти божая мати«,
Деревце убирати! —
Райское деревеньке
Перед райом стояло
Та в рай се похилєло9
Тай сильненько зацвило.
15.
(Коли деревце убирают.)
Колесом, колесом в гору сонце йде,
В ігашой Марисечки рай се вє}
Марисечко дівочко хто-ж тобЬ той рай
даў? —
Даў меыіз Біг и батенько мій. —
16.
(Коли отець княгини віпец яаряуає.)
Не папороть паде,
Отец візнок кладе
Бізлими рученьками,
Дрібними слозоньками. — *
Розшізйиули-се оси ,

56
Покотили-се коси,
3 близка-се кланєючи ,
Отцеви матішочці; дєкуючи. —
17.
(Коли вісї,лє відійде до Князя, свахи
спивают.)
Встаю я скоро свізт,
Педивлкьсе на подвіре, леше слйд
Де ковані залубниц* стояли,
Де воронї> конички ірзали7
Тотіж мою Марисечку взєли. —
Чи я тсбі мамко не дитєтко?
Шчо ти мене даєш прічки,
Против темно* нічки. —
Дай-же мені мамко соло вєтко,
Аби менЪ раненько шчебетало,
Щоби мене раненько пробууало;
Бо чужая матіночка не збудит,
Хиба піде до сусїди посудит:
Отиж моя невїстицє такая
Як у лїсіз колодище гнилая.
18.
(Коли перемЪтку наряжают,)
Летала била пава,
Всї> дЬвки помииула

57
Леш на Марусечку упала :
Розмишлєй собі,
Чи не жєль тобіз?
Молода Марисечко! «—
ВсЪ дізвки грают,
Коси вс* мают,
А тебе не приймают. •
(Від Золочева.)
19.
(Короваєви.)
Ой раюж, мій раю
Пшеничний короваю !
3 семи кирниць водицє
3 семи стогів пшекицє. —*
* *
*
А в нашоіз печи
ЗолотгЬ плечи.
А срїбніі крила,
Щоб коровам гніітила. —
.20.
(В четвер нри вішкоплетинах.)
По під садочок по иїд вишнсвпп зелешит,
Туди-ж ми ї>хау мелодий Василеиъко,

58
Шзпнў шапочку изияў и слухаў:
А яж-то мовиў, шчо зазуленьки ковали ,
А то паияночки вішочки били й спізвали*
21.
(На предани.)
По під гай зелененькій
Іїау сиіжок молоденькій,
Там куноньки походили.
Сліздоиьків наробили.
Слїдом матінонько, следом
За своею донькою^
Дай-же їй Боже де послйдити ,
3 собою до дому взяти.
Вийди Марусенько вийди,
Може ти е кривдонькою
Возьмемо тя назад з собою. —
Нема Марусеньки дома ^
Пішла спати в солому.
А в якую? — в ячмїшную. —>
А в чию ? — в сусідиую! —

СКЛАДАНЯ.

Як в мію так п&ю.
припов'Ьдка народна»

61
3 Г А Д К А.
Заспіваю що минуло»,
Передвіщкш згану чяс>
Як весело колись було
Як то сумно нинЬ в нас!
Святовмда *) лиця ясні
За Лабою й) Славлян чтиў >
Купайловий 3) танок красиий
Царинами вЪтром спЪў. —
Гай ся на честь гарной Лади 4)
Шшьом дівиць розлягау %
1) Сяятопіід, бог Славлян надлабских И над-*
бальтицких виображаюіций сонце. —
2) Лаба АІЬів йитіиЗф —>
3) Купайло, бог Плодів земннх. Опис обря-
дів Куиаіілог.ихтіаГідеш кром:ћ ииших в Ис-
торіи Малой Россіп Дм. Бантыш Каменского
"ї. 111. стр. 84. пртш.
4) Лада, бог милости , ладу и женидби або
веселя '7 доси у нас пізсни весЁлЬні зовут ся
л а д к а н я.
6

62
Мір [в ііОдяцЬ для Коляди ■)
Веселячись снопи клаў. ~
Над ярою Волтавою *)
Суд Любўшин 3) мир давау ^
Над Днепром славотйцьою
Так Ярослав ся вславляу, 4)
По за бйлими водами
Білий гніздо орел виу5
А рускими сторонами
Звін візчовий гомотізу. -—
Новгорода сила й слава
Світом ціЛим зголосла*
Киева золота глава
Під небеса ся ввела.
Слави дочка величана
На світ цілий сияла
1) Коляда 6о* миру, й пировайя.
2) Волтава рЬка уЧескійземлиЗйої&йіі $їп{и
3) За Княгини Любуши спомииагот-ся первий
раз у Чехів Исаку ргалусіосіаіпе зри Кгаіо-
сЬ\ог»кў гикорів: &аи<1]Ь;|Ьи$і[и
4) Ярослав Болодиміровкчь A019) зчиниў збер-
ку прав руских знакому під именем Прав*
Ли руском- —

63
Щсмь Люмира пізсиь Бонна !)
Голосиїсшс ій гула. —
ИииЬ думка йде сумиенько
Темним лісом гомонит,
За Дунай, за Днішр туженысо
Згадка журиа лиш летит.
По над Днестра берег крутий
Гамор га л и ч ъ розлягат —-
Там сум душу капле лютий
Б безвість гадка иропадат. —
Городища де бували
Днесь могили ся звели,
Богів храми де стояли
Грехіт мохи поросли. —
По за води по за тихі
3 Славоў гаразд пробуваў —
Загудівши вихорь лихий
И сліди их позмітаў! —
І) Лншир и Бояи пћвцћ стародавной Слаялян-
іцтши — сей на Руси тон у Ч схіг, — зри Слово
о полку Игоря-и Кгаіоіћуогзку гикоріз.
К*

64
Красна РетразАрконою *)
Пилом візчним припали,
Діти вірні з матерьою
Десь в безвізстьох изчезли. • ♦
Де ворони ся злЬтайт
Колись славний стону тин 2)
Тшккі мраки днесь лягают
Як на ногах татарин, *)
Щастє гаразд з під Могилй
Гомонем лиш залї>тат$
Як Славляие колись жили
Журна думка лиш з гадат;
Из Русина щирой груди
Б побратіший летит край,
Побратимі де сут люди
По за Вому за Дунай, —
Руслан Шашкевичъ;
1) Преславни городи у Славлян над нинћшніш
морем Балтиц,іиш,
2)Твердогород, замок.—Примири : МилятинГуо
ятин, Рогатин, Чориятіін, Славетин и м.и«
3) ПовЬдают люди, іцо Татарп яертаючи с по*
лопал им. міром у кмиііию, коли ставали на
нічл'кгн ковязадим полон ян цям лягали на но**
ги, щоб но поўтЬкііли, —

II О Г О Ц Я. *)
Чи то сокіл пташку жене ?
Чи то буря хмару несе ?
Чи люта уума летит?
НЬ!. * • то Козак конем садит!..
Гуляй вороненькій гуляй
Врага постигай!
Відобємо дівчиноиьку
Пана твоего сестроньку.
Як прилетишь цоздоровит,
И поплеще и промовит,
Погодуе тя рукою,
Рученькою бйленькою,
И напоіт тя водою
Водонькою студешюю,
Гуляй, гуляй на всі сили!
Чрез болота, чрез могили,
Чрез дуброви ^ через луки ! •.
Потаиьцюєм с Татарином!
Неиагр'Ззю-сь вражим сипом
Як попаду в мои руки
Скоро блъепу му шаблею
Розільєцця біс мазею! —
*) Поели народное каэки.

66
На ту правду забожиу-ся.. *
А зогнувши-ся дугою
До коника приложиў-ся
Шпаркоў лолетізу стрілою*
Аиі его не сшшяє
Рів ані могила
Вітром их перелітає
Якби мара го носила.
Куда гонишь бісноватии !. •
Свїт вже смерком почорнїў э
Сумненько пугач запїў
НЪ там людей, ні там хати! •
Блуд ту свище, туман грає,
В густі лїси заведе $
Козак на се не зважає
Гомонит си та й жене.
Стануў-к земли прияадає,
Послухати де дудпит,
Зиов на верх ся вихопляє
Бистрим соколом летит.
И счез стрйлоў в густій мрацЪ
Дудонь замоўчає,
Може лћг вже де в байраці;
Тай воўк доЪдає.

67
Де-сь гохЬхау ти козачс ?
Темно тихо и страшненько, -—
Чясом лнш ворон закряче
Закряче сумненько, —
Чи то вірли крильми бют-я ?
Чи зірки сияют?
Ні>! •. то Козак з врагом трут-ся
Мечами бдискают.
Та вже Татар утомиў-ся,
К земли сильно вдарен паў •. .
Ще раз двиг-ся роз-яриў-ся
И дївчині необачній
Головоньку з плеча зпяў
И кунуу-ся шв звірь лютиії
Козак сильний на врага,
Грудь росколоу, щоб добути,
Серце диве Татара.
Завіз сестру до домоньку,
Поховаў ю у садочку,
Посадиу над неў руточку,
А в головках калпноньку.
Сам затужиў тай заплака^
Тай стаў-ся сумненьким 9

68
Тай затужиу тай заспіваў
Голосом михеньким:. •
„Якби я в сей сторононьці;
Якби я безрідний жиў
Батько ненька в могилоиьцЪ
Тай сестрицю враг вмертвиўч
Ходім коню в чужиноиьку
Думочку думатіц
Ходім коню на Украйноньку
Степами блукати. —
Руслан ІДашкевичь.
ДВА В Ь Н О Ч К И.
По під гамом зелененьким
Чиста рїчка тече9
ІІа яворіз зелененьким
Соловій трбсче:;
Сидит дізвча над рїзчкою
Два вішочки увила 9
И ручкою беленькою
Па воду пустила.

Один вінець з барвйночку ?
А другий з рутоньки,
Один вішець Козаченька
Друтий дівчиноньки.
Іїоплиў віиок из барвіыку
Воўня го сіпає
А остаў ся из рутоньки
Бо берег спиняє • -.
„ЇІоіхаў мій Козаченько
В далеку дорогу,
Мене лишиў молоденьку
Самую небогу!
Верни-сь вінку из барвїнку,
Приплинь к береженьку!
Верни-сь штлий з України ^
Пристань ко серденьку !..
Коли ж, в:Ьнку из барвинку,
Сплинешь к береженьку?
Коли вернешь з Украина
Милий Козаченьку ? .. •.
Заковала зазуленька
В гаю в середине,
Аж ся стало страшно, сум но
Молодіи девчин'!?: —

70
— „В украішЬ на могилі
Зацвила калина,..
Там лежит твій Козаченько,
Бідна сиротина!
А коли ся води вернут
Що за сі;м літ ўплили
Тодіз верне-сь з Украини
Козачок твій милий. —
Ярослав Головацкій.
Р О С П у К А.
По за тихими водами
Сумно тай смеркло-ся 5
О як голос меж горами
Щастє розбило-ся!
Летит ворон чориокрилий —
За ним загудЪло;
Щасте моє гаразд милий
На вЬки зниділо- —
Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
На сем свЪті жити.

Ти зазуле смвеиькая
Закуй ми сумненько
Най роспука тай лютая
Вирве ми сердеиько. —
Руслан Шашкєвичь,
ВЕСНІВКА.
Цветка дрібная
Молила неньку
Весну ранеиьку:
^Нене рідная!
Вволи ми волю,
Дай минЬ домо ^
Щоб я зацвила ^
Весь луг скрасила >
Щоби я була
Як сонце ясна ,
Як зоря красна,
Щобим згорнула
Весь свїт до себе !и
— „Доню голубко,
Жяль мини тебе
Горная любко,
Бо вихорь свиспе
Мороз потисне,
Буря загуде;
Краса змариііГ^

72
Личко счорпЪє,
Головоньку склонишь
Листокьки зронишь,
Жяло серцю буде. —
Руслан Шашкевичь,
МАДЕЙ,
На високій чорногорї*
Буйні вітри віют >
Но зеленій полон иігЬ
Сіри воў'ки виют^
Тисяч коней вороненьких
В байраках ирзає,
Тисяч гарних ледіииків
Коники сідлає.
А ватажко сивий Мадей
Зморщиу іусті брови
Чорні очи заблищялн
Та жаждою крови. —•
По верх копей яснобарві
Прапор и сияли
Байраками и дебрами
Ратищя щелкали: —
Мрачно, скучно по майдапі
Нітьмн.сн чернЬ:..

Огліі горят по шалашіох «,
Дехкій вітер віе
ЇИадей велізу чятовати
Густаю дебрею ;
Гомін далеко клекоче:
„Вертаймо Мадею,
3 верх Бескида глухий дубот
Бором ся шибає,
Тізмою вихром ідут Угри
Дебрь с# улягає. —
>,Н$т вертать-ся сив МадеЮ
С соромом до дому 5
Глухоу пущеу темноу вочеў
Блудити по лому у
3 безчестними очепысами
Яспе сопце зрітп ,
3 безчестішми губоньками
Богу ся молити 5
Кіньми зорю долиноньку^
Засізго стрелами,
Переломлю вражі тучи>
Пролю кров']> ріками! —•
Та вже сива бородоикко
Не тобіі ся бити —
Під зелеиоу муравоііькоў
В деревшци пштп 5
Не тобі; уже спру землю
Тулами стелити,
Не тобіі уже сражу кровцю
Ратмщом точити. —

и
*
Трублят роги ікубровіи,
Сумио конЬ рзают,
Шумят тучі срібних стрелок
Та мечи брящают. —
Л з байраіеа летит шпарко
Острое ратище,
Заточпў ся під Мадейом
Кїні на колодиіце...
Люто кликие сивий Мадей
А дебрЪ заклекоче —
Воўком верже-сь в вражі тучи
Зубми заскрегоче.
Куда мелькне ясним мечем
Крові ріжою точит,
Куда ратпщом засвище
Кіиь іздця волочит. —
И рев лютший, мрак темиізйший
По сиріш Майданіз...
Звонят коігЬ брящят мечи,
Тьмют стр>>ли каляиі. —
А з Мадея девять стрелок
Ссут кровцю теплую,
3 біілих грудей три ратища
Влекут ся землею. —
Сивий Мадей утомиу-ся
И ноженьки мдліют,
3 слідів кровця виступає
Груди-ся чорнйют. — —

Вежеж за шию ужеуками
К мажи привязаний.
За рученьки и ноженьки
Вкований в каидани. —■
* #
*
Вилетіла зазуленька
Сіла на тополи —>
Заковала жялібиенько
Мадей у неволи. —~
Ой з зазуле сіівенькая !
Не ковай сумиенько,
Не Задавай серцю тучи
И так їюенЪ тяжеиько!
Ноги зелізо зриває
И в руки-ся ўїло,
Кровцьоў груди обкипіэлн
Тїло почорнізло. —
Мой други бїлогруди
В БесКидах дрїмают,
А ворони чорні крячут
Кровцю їіотіЕают!
Моїх віриих ледЪників
Кости ся бЪлїтт
Сірі воуки стЂкают-ся
Трупи рвут и виют! —
Ой ^ полети коваючи
Затемненью звори,

76
На зслепій лівадоньц-ћ
БйлЪют ся двори;
Не кажи рідному сину
Що мя «> ўковали;
Лпше мене на вісізлє,
На силу призвали 7
3 студеноі кирниченьки
Медом упоізли,
А під зимну колод оньку,
Снати положили. —
Дал и бор Багилевичь.
ТУГАЗА МИЛОЮ.
Из за гори из за лізса
Візтрец повіває,
Скажи ? скажи тихий ві>тре
Як. ся мила має?!
Чи здорова чи весела ^
Личко румяненькє
Чи суму є, чи гору є
Чи личко бліденькб
Бо я тужу, Со я плачу
Слозами вшиваюсь.
Веселой годиіюньки
Вже не иадїіваю-сь !

Кобй мен* крильці мати,
Соколом злетЬти,
Тяжку тугу из серденька
При милій розбити!
Ой лїтаў-бим ой літаў-бим
Що день и що почи,
Щоб ся милій у сивеньки
Надивити очи.
Ой лїтаў-бим, ой лїтаў-бим
Заряму ясними,
Щоб менї ся натішити
Ручками білими.
Ой лізтаў-бим, ой л±таў-бим
Свїтом бїлесеиьким,
Щоб менЗз ся натїшити
Личком румяненьким.
Ой лїтаў-бим, ой лїтаў-бим
Вечером тихеньким ?
Щоб мені ся натїшити
Ходочком дрібнеиьким.
Ой лїтаў'-бим ой л4таў-бим
Лізсами горами,
Щоб менЬ ся иатізшити
Милими словами.

78
Ах я б*дний нещасливий
Да й крилець не маю,
Сохну, чяхиу в далечинЬ
Всяк день умираю!
Руслан Шашкєвмчь.
СУМРАК ВЕЧЕРНИЙ.
Сонце ясне померкло, св-Ьт иї/гьма иасіла,
В ширь и вздоўж до окала сум ся роз-
лягає,
Чагарами густими тьма воўків завила,
Над тином опустїлим галок гамор
грає ^
Там нещасен думаю тяжка мовь могила
Серед степу о північ сумненько думає.
Згадка в души печалыіій тужно згомотіла,
Во сплинули радощи, як ДнЬстер спли-
Бає!
Нависло ясне небо чорними хмарами0
Тяжкими гузті бори склоиили-сь тугами,
Зойкиули дуброви и лізсіі застогиали.

79
Весело ми стоу гудьбоў, тайстими лісами,
Мило ми з буйним вітром, з блудними
марами,
Студенна тая доля к серденьку при
пала. —
Руслан Шашкєвичь.
ЖУЛИН И КАЛИНА,
К а з к а.
Глухо, тихо до окола
Всьо в темку счезає ,
По над Днестром по над бистрмм
Сив туман лягає,
Лиш далеко в густнх корчох
Тлют воўчі зірницї
Лиш далеко очаретом
Сверкают лучииці- —
Жулин блудеи самооден
Обманцями ходит ў
Чероз густе хащє дреся.
Болотами бродит,
Ходит 5 гонит, не тямит-ся,
Облудом, піть мою,
Шум и закрут у голов!;,
Шпбае-сг> собою, —
7«

80
И спиниў-ся на березЬ,
Головочку склониу
И тяженько задумау-ся,
И сльози не врониу.. •
Румяное лице зблідло*
И губи зівяли
Серце єго в горованю,
И душа в печали 5
И кленучи сам собою
Взяў-ся нарізкати:
„Проклятая розлучнице!
На іцо світ вязати! ?
Розігиала-сь дрібні дізти ...
На що-сь мя зводила ? !
Через тебе лишиу милу.
Ти мя спечалила —
Буў-їм тобі все віриенькій
Згадуваў гадочки —
Все пропало^ мииуло-сн7
Заростут стежочки.
Ти не була мснЬ щира
К собЂ-сь принауала,
Як роздау-ім срібло. злото,
3 меяе-сь ся смїяла. —
У грудь шшї роспукош
Печаль ся копав,
Ах змариізў-єм, почорніу-єм
Серцс ми си крае! — —
х1и я хоуу, чи я ляжу
Житьом проклинаю ^

Біздне серце зайшло кровю
Сльозм проливаю!
Щастє знило мир розбиў-ся
Лиш мені тужити
Лутче гнити в сирЪй земли,
Як під соііцєм лшти! —
*
А по Днізстру бют воуноньки
В крутім Сереженьку
Ватра верх воўпь розляла-ся
Скрізь пітьму темиеньку
Сині тумаші димять-ся,
А з ватри хилит.ся
Гарна дізва^ круглолпця
Єй свита ряспит-ся...
Краспе личко блїздепькоє
И очи чориенькі —
Розсхшают-ся густепько
Косоньки жоўтепысі —
Клекотят воўнопькп бистрі 5
Глухо тихо бют-ся
По верх воўиь тумаші снні>
Ватроў зливают-ся*• ♦
Жулип руки звііў злегонька^
Лице ростліває,
К гарпій призтупиу КалішЪ
С тиха промовляє :

Чо ти туда блудна ходишь,
Люба красавице?
Чого глядят чорні очи
Блїдне круглолице?
Чи близькім дім чи далекій.
Дорога бріднява
Як гляну па тя марнйю
Миленька бїлява!
Темна нічка бистра річка,
Студен вихоріз вїе.
Занесу тя до домоньку
Грудь моя загрЬє.
Поглядає вйдьма укосом,
Кплячи-сь посмїхає
Очи вугльом ярим тлїют ...
К пьому промовляє:
„Горе тобї невдячнику!. •
Запшсшь мариенько!
За про тебе клялам житьом
Кзісхло серденько,
Дни и ночи сльози лялам ,
А за вїрность мою
Мене-сь забиваў иещире
Лишиў сиротою ! •.
Присягау передомною
А другую-сь любиу ,
Я в слъозах ся розшшвала
Ти з неу ся голубиу;

85
Лутше було не любити
Ниж любовь зрауати ! —
Горе тобЪ невдячнику
Марне загибати ! —
В бистрім Днестру глухо тихо
Пісочок дрібнеыькій
На дні двір мій з воўнь прозристих
Ясний, студененькій^
Пїсок очи виідае
В синій колобані
Скучно там є и сушіеиько
Тяжке горуване}
Світличенька без оконец,
Сонце не загрізє
Сама /курго-ся собою
Вітер не завізє.
Заведу тя мій миленькій
В тую свізтличеньку,
Обійму тя, поцюлую,
ГІригорну к серденьку,
Постелю ти ладно гладко
Шсочок дрібнеиькій^
Покраду ти під головку
Та різнець бізленькііг" —
Відьма чорними очами
Скрізь серце прошила,
Свита рЪсно провівала
Вся ватрою тлйла,
Під неу земля ся рознала..
И щезла клинучи} —

По верх поломішь палала
Сина клекотючи. —
Закрутиў-ся буйиий вітер
На роздорожищи,
Клубит піску туманами
И кипит и свище,
И луч синий ясно сверкне,
Счезне, знов затліє.
Серед вихра заб^лїе,
Ниє , маячїє...
Глухий гоміи до окола
Хаіці; ся згинают ,
И трїскучий гром удариў
Граньці-сь розсипают. —
Жулпнови проканули
Слозоньки дрібиеньки,
Стигло серце спечалене,
В роспуці лютенькій —
Бє-ся в груди бізлоў рукоў
И клипе собою,
И серденько промерзало,
Заилило крьвою.
„Ах Калино красавице,
Щире-сь мя любила! „ ..
Гореж мені, вже-сь не моя
На ідо-сь мя лишила!

Куда зпила-сь в вир безвізсти 5
Де твой слЗздоньки ?
Там студено вельми темно,
Шептят червачоньки,
Ще зажди, на стиг верии-ся!.
Най вїчне спращаю,
Ах возьми мене з собою
Най ся не лишаю !..
Та вже-ж я тя не прикличу,
За мене недбавшь —
Та вже-ж я тя не приплачу, —
О мені> не знаешь ■—
Ніжки твсі скоропадні
В же ледом застигли
Ручки твой біленькіи
Вже угльом згоріли,
Очка твой чориенькіи
Вже пополовїли
Губи твоіз румяненьки
Уже посиніии. —
Не будешь дрібними слови
К меніз промовляти,
НЬ бйлими рученьками
К собі пригортати,
И Жулин замоук... думав,
Дрожу го пронимав

86
Ниц не видит, иич но, чуб ў
Жяльом прозябає. —
И роспука хапле ледом
Серце закрьвлене,
В голові ся зкрутило
Оченьками жене,
Розсміяў'-ся глухо, дико
Схитаў головою ..
Верг-ся в синий вир глубокій
В ріжу бистрепькую.
И вир під'ним роступиў~ся
До дна играючи,
И закипЪў пак по верха
Сильно воўяюючи —
Котили-ся каламу тні
Воўиі берегами 9
И вихорь гнаў споловйле
Лпстє туманами —*
А далеко черлеиіи
Луни розляли-ея?
А далеко чориявіи
Хмари котили-ся
На розсвіітЬ красит зоря
Та небо ясноє^
Котит-ся з за хмар золотих
Сонце чсрленоє,

И вже синий туман счезау
3 очеретів густих ^
Буйний вітер прогаияу~ся
По остепах пустих ,
А по Дністру та два тізла
В воуньох ся крутили
Разом Жулии и Калина
За руки-ся держали —
Внўлі верх них коломутні
Красні сукніз дерли
Виючи-ся баранами
Бі>лі боки терли. —
У Калини в рїчи чясом
Усмїх озіркау-ся
Гарна була ж урна була,
Волос розсипаў-ся,
У Жулина лице сине ,
Печаль Скопала-ся,
Зуби твердо ся затяли
И грудь надула-ся —
И винссли води тізла
На різнець дрібненькїй,
Замулені ЬЪлоў пішоу
Як снізжок бізленькі.
Тут злетіли ворон тучи
Лобамп схиталп. —
Тїло зьобали Калини
Очи вишівалн. —•
А Жулина не торкиули-ся,
3 далека кружали —-

88
Як под него надлетіли
Падали ^ здихали, —
Бо закляла го Калина
Словами твердими
В ужа с свиту не тиряти~ся
Веками візчними. —
Воропи го ггриоділи
Чорними крилами
Вихрове го обкитили
Шзску туманами
Аж верх него иасішали
Могилу круглую
Що морогом не ўрастає
Па память вЪчпўю. —
Далибор Вагилевичі..

89
О Л Е Н А.
к аз к а.
Музика різко від уха заграў, а бабта
загудіў, то в лад вибиваючи моториі дів~
чята аж піднимаў , а хоть ноги потомлені
до круглого рвали-ся танка; гарпі хлопцї
в підкови до складу кресали, позираючи
радосно кождий по своей дівчині; сванень-
ки з молодцями стиснувши-ся в кутку
коло притїчка хочь дрібяенько но чястенько
витрясали крупник из чарочки, недбаючи,
собі радненьки^ на старих своих доўгову-
сих господарів на другім боцЪ в кутЪ
коло скринЪ спорою мїрою попиваючнх. Бу-
ло то весїлєчко. —
Гей , хлопці ^ чи спите! щосте-ся по-
забували ? кликну/ гожий дружбитонька
з великою шоўком шитою хусткою у
бока, досадшім голосом, діізчята радіби гоп-
цговали, а в вас якби душіз несталод махнуў
шяпкою віпцем барвїнковим стрійною, по-
гдадиў чорнеиькій хоть иевеличкій вус,

90
розгорнуу волосізчко у чола, глянуў по
дївчятах, виніс одную з калинового луга,
напретиў тутцЪ „або грай або гроші від-
дай, моргнуў на Юрця, и станули до шпар-
кого козачка.
Хоть з дерева листь упаў,
Морій половіє,
Весілечко господь дау
Радо нам ся дїє!
Юрцьо.
Хоть на дворЪ иіч темна
Гей, темна ночонька
В нас свйтличенька ясна
Краен* дізвчятонька.
Д р у ж в а.
Сокіл в бйлий двір влетіў
К чорнон галоньц-Ь.
Княжпнепько наш приспїу
К русій дізвчиноньції.
Ю р ц ь о.
Нуте! жваві хлопаки
Лсдішшиі горні->
Витішайтс і-оиак и
Хлопчята моториї.

91
Ба й свахи не дармоваліц бо и іш не
йно що всїм разом сауати коровай, ще и
потаньцговати конче, шоб ся коровай вдаў
красен, та ясним соицем на столі засияў,
тай добру долю принїс } а Олеиа пишна
княгиня, як русалочка гарна ще раз,
банком барвішковим золото-зеленим стрійна,
"Ьх веселій придивляла-сь охогЬ, та чясто
в лехкій коломийці розковаиу русу косу
на легкій кругом пускала візтер. —
Вагь! и наш вдалий Василько приспЪў
дарити нашу княгиню} хоть о пізній ве-
черіз, но стане віи за теє зосвоЪми красни-
ми спїваночками. „Що-сь ти нам сумний 0
тай сам; кажп, може яка лиха пригода !"..
Приступиў и старий батеиько, сивий голу-
бонько, та пріінізс спорий кухоль горїілки
с медом: „Но 9 жвавіш Козаче! бодай
здоров буу !сс їіадшіў и подаў єму —~ „відаў
утомиў-єсь-ся, покрїші силіксс —
Відобраў подяковаС, поставцу, втер
лице, —тай стаў проыовляти: „Вертаю из
Дубровничь, булпсічо у дворіз, проситіі
Пана Старостичя на в:ЬсІ>ле — віи бачішо не
дуже нам рад буу, схпюрпу-ся, люто по
нас глякуў, відвернуў-си} но исбавкомзио-
ва промовиў солодке , вложи^ Семсиькови
кілька талярцізв ясних в жменю, .обіщяу
прийти , тай віднравиу аде видко було по
ним якую-сь иерадіеть, -— По ветиглисмо

92
в ідойти іюоже на двайцять кроків — „Се-
меньку!" кликнуў, відчииивши оконце.—.
Семеныео як стояў поскочиў ид дворови^
„скакай, казаў менЪ, доміў^ я духом
приспїю." -—
Уже зступаў-єм к долині, маў-єм скру*
тити по за високу могилу Татарскую, о~
глянуўши-ся назад себе, взріў-єм, сила при
вечерній мрацЪ доглянути льзя було, Се-
меиька; спізиау-єм го по легких ногах,
спускати ся вискоком ко старому
крутому шляхови, що то о ним так много ста**
рі повіздают люди. — Куда ему шля, не
знаю и не вгадаю ^ що-сь то лихого буде,
лисиця мя перебїгла, та й ворон на хрестЪ
сїм раз закракаў. — Але док житя ми ста-
не не забуду того Козака з бандуркою и
густокрутою бородою, котрою дакуда си-
вий кудау-ся волос, як верг на мене чор-
ним соколим оком, якби гранею мя обсц-
паУ 5 — впі тогди саме, колисмо ступили
на поріг свізтлицЪ у дворіз кінчиу' спїваику
тими словами:
— — . > з татарской неволи
Конець моєй пісни, конець и недоли. —
*
Сонцс спочндо —- смсркло-ся — тиха
пітьма насела тихі та ускі :шори: в:1>тер

95
6'уйиий осЪииий метаўхмарами від верха до
верха , и гнаў споловілим листьом з гір в
гемиі роздоли, то знов під круту стреме-
ну, скриплячи голими гілями відвічнойду-
биыи мовь величаючи ся своею лютостію, а
ругаючи-сь з ізх недуги; звізрь шелепотіў
ча тарам и за жиром, чясами воўк голодом пер-
тий дивими завиў голосами, перїсті опеки ,
закляті над безвізстями стояти, здавали-ся
при настиглій нічній мраціз проживати , та
свой мізняти становища, проходячи-ся мовь
нічиі мари , — во як то кажут „у страха
великі очи. Смїло ступаў відважиий Семен
по круглім грехотї, и по розметаних кос-
тьох , иереступау колоди підносячи високо
ноги , и з притиска $х ставляў, щоб го яка
мара не підбила } чорна пітьма го за очи
хватала, скоро взріў тумани по корчьох,
волосе му горою ся звело, кров сястинала,
а страх за серце якби мертвець зимною
ймаў рукою, а не лзя казати, щоб не маў
відвачи, бо ся не раз добре довело, — але
з маленька чуваў о заклятих дівицях, о
скамінізлих лицарях о недоступленних про
змиЬ райских птицях — то о одиооких
Татарах, людоідах, великанах, и о многих
мнчих лихих духах :} —- а скоро то всьо ста-
нуло на умЬ ройом (а чяс, пїч темна, и
мЪстце7 гори дебри и чагари по тому були)

94
то тогда и иайсмїзлыііому трусом ставатк,
— а Семен посмізховуючий-ся на зазір воў~
ка або медведя ^ при найменшім лопотЬ
застигаў, бо то відаў з лихим не с
пирогами. —
Замаячило в далечині гий ватроў
широко розложеиною } було то єму, що жень-
чикам в жаркім лїті вітрєц
холодненький — вдивиў-ся в ню цїлою душею, а ра-
дість в єго души калиною зацвила-и втихо-
мириў-ся дух єго, як природа по шайній
тучі , и зрадовало-ся серце в ним вельми як
колиби ясне лице своєй Олени взрЪў
Затріщізло корчами по сухим ломачю, та-й
го переймило — скамінЪў — заголосило:
„з татарской неволи
Конец моізй пйсии конец и недоли, ■—
прожну, бо спізнаў Данилка, що го у дво-
р'Ь впдіў, що то так дико и люто як роз-
бишака виглядау, іцо то на обї>цянку
Пана бути на весЂлю., к стізнЬ по бізсовски
ся усміхнуў. — Утішиў-ся видячи єго, а
зрадуваў-ся більше скоро ўчуў: „Одна нам
дорога," стис го за руку и побратали-сь и
разом в двійніз ступали крсмінчятою
стежкою під круту гору к високій ватрі. —
Пі дошили на містце. Семенько
взрывши из за дуба кільканайцать бородачівири
широко росложешім огни, иагапуу си два-
найцять розбпшиків и казц+"? іцо вйсЬльци

35
йідрїззали и пекли на рожшц наляк-ся, спи-
ину-са, аіхі кроком наперед, и мау-ся вер<~
тати. „Не страхай-са,и промовиў Данилко^
„не такий д4д ько страшиий як го малюют
— приступи, тауе ти хрестяшш не враг,
не бисурмаи , лише бідний селянин. —
„Мабуть наш жвавий Бандуриста Да-
нилко, озвало-ся кілька грубих голосів,
несе він нам що-сь потішного; для него
нема нЬ ворот, и:Ь зелізних дверий" — и
поскочили в сторону, відкіль голос йшоў>
привели обох згорнули-ся к Даиилови всЬ
питаючи яким свіягом довершити ізм гадку,
6о Данилко николи на дармо не трудиў-ся
— а радуючим-ся тамтим около Данилка,
и попиваючих могорич на будучу добру
справу, Семенько сумуваў присмотруваю-
чи-сь, тотим дивоглядам з укоса, то руч-
ницям, то ясним топірцям стремлячим до-
кола курища, то барильці>з горізўкою $ од-
накож чястізйше поглядаў в чорний ліс, чи
не явит-ся яка стара стежка, вточи и спа-
сти-ся. — Але нагануу си єго побратим
Данилко свого товарища 9 приступиў днему
с кухльом: „Бодай здоров буў! тися нам
зиадобишъ, не сумуй, зрадуєшь-ся нинї а
с тобою миогі твоі>х сусйд — пий на
погибель врагам, так чинимо всї 9 *уак чинит
и наш ватажко *— От бачь ! іт г>іниде7 пий,
Я *

9«
а втйшит-ся тобю." Але Семенова недосоли
було, взріўши єгб, и мало що кухля не
ўїіустиў — бо такого ні видау иі слихаў,
нЪ видумати міг. — Стануў Медведюк під-
небесною чорногорою, барки его у Вески-
дах квмїшь, дуб, єго правиця, брови его
як двї чорні хмари, а очи єго 3 під тих
хмар двї моўнЪ, а борода его ніч темна
осінна , а голос єго грім серед л±та, а сту-
пиу ногою земля стогнала, верг-ся на врага
буй-туром валиў. — „Мовь , як-єсь ся
справиў/с —
„Вйдомо, думка украішска и стіну
перебе" озваў ся Данилко, — „бандури-
стою війшоў-єм у замок* Старец Дмитро
(так го там зовут) шо мя впустиў, загля-
иуўши в мене бандурку, просиў мя
насильно, абши ему заграў та заспйваў — заспі-
ваў-ємєму вйдому пісоньку оТатарех кін~
чивши святим Николаем, а заспіваў-єм ему
до серця, и полюбиў мя вельми, побратались-
мо~ся, и завЗзў-мя свтлиці замковой, хвалячи
перед Паном бандурку мою и моїз думки,
а я рад тому буў. Доспішуючи пісню взріў*
єм входячих того-тут молодця з другим, и
просили Папа на візсізля, обЪцяў-ся лищ
видко бўло, якуюсь лиху гадку точиу в
своііГт голов*, („иеўдась вражий сину"
дума ў-єм собії) відспіваў-єм -— взяу таляра,
тай пійшоў, и зустрћі^єм старого Дмитра

97
ждаючого меио під дверми, Прохоуали-смо-
ся по обійстю замковім, старий свое, а я
свое} віи щось там би/шниў о Татарах, а я
тимчясом придивляўєм-ся } — від горбка
стіна найнижча, „тамтуда, казаў старий,
наш Степаико не раз бізгаў на вечерниці,
а вертаў як кури другим опадом запіли." —.
„Ваш Пан, мовлю до него, виберає-ся на
в4сїлє.сс —„Правда до Семена, казаў конЬ
сідлати, и що найжвавші хлопцЬ в цілім
замку с собою бере, що-сь він на гадці
має . ..вінчясами дуріє*.. а може, може
лише погуляти. — Не жаль бо то ипогу-
ляти на таким весїлечку, д-Ъвчят як звіззд
на небіз, а всі красні} а найкрасча Олена
сама молода, як сам мовляу } лице в неі як
соненько ранком , а очи як зірнички перед
досвїтом , голосочок як звіночок, а ноги
вітрец легонькій, а руки сніжок бЪлень*
кий, а сама як—як—гарная ланя. — Ту ста-
ррму язик по кутках бігаў, закуку рЬчиу-
ся и здаваў-ся молоднЬти." „Год*!
не теряммо чясу, не нам о тім бесіздувати,
озваў-ся силііний ватажко, „на кони! —
Банько с шестома у замок, забери щонам
ся здасть, а що не возьмешь разом з
замком пай огнем сяде! не много там труду
буде, одиакож доведется якяк справишь. —
А ти Семене поведешь нас на візсігля, потань-
цюєм з грабителями вражямн сипами. —

98
РозбЪгли~ся ветром по байракак за
кіньми } огонь погас — грань мсркотїіла —-
курище ся лишило — втихомирило-ся.
*
„Через густу враз дубину
Соколами молодціз,
„Ой заплачешь вражий сину
Як взришь ясиі топірцЪ!"
загремело в далечинй — а голос
дубровами високими розлягаў-ся верхами ^
тай заблудпў гомонем в чорпих безвїстьох,
лише ще дудонь тряс землею тай знеміг, —
и знов тихо и зиов сумио, лише вїтер ярами
засковиче, тай ворони закрячут, радуючи-
ся на будучий жир. — Мрачно и тихо, бо
поскакали ногами скоропадними завоўчими
очами, — допали лазу край чорного ліса. —
Гей! мабуть зорізє! озваў-ся новобра-
нець , гляньте !,..
„Неглупе!" загримї/ велит ватажко,
Ванько зажег си скіпку. „ Абивидко
було з погребів старі виточяти меди" оз-
ваў-ся старий бородатий Бойчук, та гля~
иуў на кухоль за ремеием. . . „Тай наші 0
бодай здорові, червінцями-ся підкидают"
мовиў третий, •. . А Ватажко: „цитьте!
дудонь — коні> в байраки —> хлопціі за

99
дуби!.. федь на чати } як взриш закрячешь
— потягн:Ьт мусатами топірці»! потом
тихо , іцоб вас и муха не чула, бо !... не тра
вам казати." — Напретиу та й ступиу у
чагар. —
Не доуго ждали, тупот-ся змагаў, Дер-
ли конЗз аж земля отогнала! „кра-кра-
кра!"... „хлопці; в лад!" загомотіу
верховодишь — — Зазвонили топірцЪ та
мечи^ искри-ся посипали мовь з димні, стер-
ли-ся дві хмарі бючи моунями по чорних
воздухах, а Медведюк буй-туром верг-ся на
супротивника, вибиў меч зо жмсніз, зави-
нуў ясііим топірцем, тай винту* вражу
душу лукаву иегідпика іцелиною в голов*;:;
приймиў з опалих поганих рук зорю на
розсвізті,, Оленочку гарную. Челядь гра-
блива поборена, одна порубана друга
повязана. —
„Семеньку, прийми твою відданницю.
Прискочиу Семенько в пояс склониў-са,
стис — го заколїша,хотї;ў промовити, под-
яковати, — лишь не ўдау за про радість.—
Приспїў и дружба з молодими ледїнями
свойого села, гоиячи возьмителя , але дізло
уже довершеноє зустрЂли. Уже Медведюк
хотяй непрошеішй дружба скушіў княгиню
Мечем з а они ся вельми жалькивали, що
не лишено було Ьм нагрЪти грабителеви чу-
прини, стиекали персти в тпердий кулак.

100
тай затинали зубами. — ,,ўже ми єму кар-
ку на нагнули аж на землю поклоном упаў?
и відаў не зведе-ся, аж мабуть на Осафа-
товой долині } бачь , окаяиник з веселя
голоден вертае та сиру землю їстьсс озваў-
ся верховодник силышй, и потрутиў го
ногою. —
А Семенько ся не тямиў з радости, при-
гортаў свою над±ю к собі, а она єго біли-
ми обнимала руками 9 та румяное
целовала личко, аж ся ватажко мимохітне засмі-
яў наголос. — Обоє приступили к ньому, и
просили го: „Хотяй на годинку на круп-
ничок, та на солодкій медок, та може де
раздобудем якого талярця. — „А музика!
тамто музика !и перебиў дружба, „добре
тот казаў, що му лихо в пальцьох сидит,
так дрібненько мне козачка. — „Майте-ся
гаразд! менЬ там не бутисс промовиў Мед-
ведюк тай відвернуў-ся. — „У вас перше
тот, а потом танцюют^ в нас иавідвороть,
їіерше танцюют а потому пют; а могоричь,
в тім наш ого Банька голова у буде мїд гор-
:Ьўка, червЪъщЪ та талярцї, тай гарні
лисоньки „була бесіда вуса мого Бойчука. —
„ХлотцЪ наконЬ, та до наших!44 кликнуў
ватажко — тай счезли. —
Руслан Щашкевичь,

ПЕРЕВОДИ.

105
а. ПіспЪ народиі Сербскіі.
ДЬВЧИНЛ А РИБА,
Дівчина край моря сидела,
Сама до себе так говорила:
„Ой! милий ти мій Боже !
Чи є що ширше над море?
Чи є що доўше над поле ?
Чи є що швидче над коня?
Чи є що над мед солодше,
Чи є що над брата дорожче?
Риба д ней з води говорила:
„Дівчино! мало ти знаєшь! *)
ПІиршоє небо над море,
Доўшоє море над поле,
Швидші суть над коня очи
Від меда солодший цўкорь ,
Над брата дорожчий милий ! —
Р. III
*) Будало у Сербів, нага брат Сисказаў дур
нень&ій, дуряоватий.

104
ДЬВЧИНА ДО РОЖИ.
Ах! моя водо студенная!
И моя роже румяная!
^Чого-сь ти так рано процвила?
Не маю, комуб тя вчяхнути-
Вчянулабим тя неньціз,
Та ыеньки не маю}
Вчяхнулабим тя сестриці^
Сестра ся віддала 5
Вчяхнулабим тя братови
Братчик у війско пійшоў}
Вчяхнулабим тя милому,
Та миленькій далеко
За трома горами зеленими
За трома водами студеними. —
Р. Ш,
ПУСТА ДЬВЧИНА.
Дівчинонька водоу бродит,
Ноги ся біліЬют}
За не/ ходит молод хлопець
СмЬе-ся, регоче:
Броди, броди дЬвчинонько,
Бодай мойоў була!
Коб а знала и вЬдала,
Що я твоя буду;

І05
Молоком-бйм ся вмивала
Щоби біЛа була —
Рожею-бим ся втерала,
Щоб румяна була ^
Шоуком-бим ся вперезала
Щоби тонка була* —
Р. Ш.
ДЬВЧИНА ЛИЦЕ МШОЧА.
Девчина си личко умивала
И миючи к лицю говорила:
Коб я знала (личко мое личко!)
Що тя старий буде цюловати,
ЇЇішла-би я горою зеленоу,
Весь полин-бим по горЪ зібрала,
Изнего-бим воду виціздила,
Мила-бим тя нею в кождий ранок $
Як старпоцілує, щоби-сь гіркє було,
А коб знала (личко моє личко)!
Що тя молод буде цюловати $
Пішл&-би я у зільник зелеиий у
Всю би рожу в зїлышку зібрала э
Пак би з неі виціздила воду,
Мила-бим тя нею що заране5
Щоб як поцюлує молодому пахло,
Щоб му пахло и миленькє було —

106
Волю з молодим по горах ходит,
Як зо старим по білому двору;
Волю з молодим на камени спати ,
Як зо старим на мягеньким шоўку.
Р. Ш.
АНГЕЛЧИНІ ВОРОТА,
Високо ся сокіл впвиу —
Висші городу ворота }
Ворота рка там Ангелка ,
Сонцем голову завила,
Мізсяцьом ся вперезала
И звіздами затикала* —
Р. Ш.
ЗНАТЕЛЬ.
Ой дЬвчиио^ ой Милена!
Сідай меиЬ край колена;
Най ся люди не дивуют,
И ми знаем де цюлуют:
Межи очи удовиці,
А дівчата межи гулцЪ.
Руслан Шащк^віічь

три тузь.
Соловій пташпна
Усім спокій дала >
Миыі молодому
Три тузі задала:
Ой перва ми туга
На моім серденьку,
Шо мя молодого
Ненька не женила.;
А друга ми туга
На моим серденьку,
Шо мій ворон коник
Підо мноу не грае $
А третя ми туга
На моім серденьку
Шо ся моя мила
На мя розсердила.
Копайте ми яму
На полі широким,
Дві стопі широку,
Доўгу на чотире.
Вижче головоньки
Рожу посадїте,
А нижче ніжочок
Воду испустите.
Як. молод перейде 9
Нам ся затикає;

Як старий перейде
Най ся прохолодит.
Я- Г.
СМЕРТЬ МИЛИХ.
Двое милих щире ся любило,
При одній ся водицЪ ўмивали,
В один рушник личко утирали.
Літенько минає 9 а ніхто не знав —•
А на друге літо усЬ ся дізнали,
Дізнали-ся и отець и мати,
Мати не дасть, шоб їм ся любити ,
Розлучила дороге и миле. —
Милий милой через звїзду каже:
Умри мила вечер у су боту,
А я молод рано у недїлю. —>
Шо сказали тоте и учинили:
Бмерла мила вечер у суботу,
Вмер миленькій рано у неділкь
ІТоховали одно близь другого
А скрізь семлю руки ім злучили,
В руки дали яблука зелені $
Мало часу потому минуло,
А над милим росте яль зелена,
Над милою роженька румяна $
Обвила-ся рожа на ялиц* ,
Як шоўк мяхкий коло красних цвітів,
Ярослав Головацкій,

109
б. Из Ческой
корольодворской рукописи.
к и т и ц я*
Бйе вйтроиько з лісів князевих $
бізжит миленька ко потоку*
В ковані відра черпле водицю,
водою к дЬві плине китиця,
Кита пахнюща з рож и фіяўків ,
яла-ся діва киту ловити ь
пала, ой! впала в студену воду*
Кобих выдала китице красна
хто тя в порхоньку насадиў землю
тому-бих дала золотий перстень*
Кобих відала китице красна
хто тебе ликом звязаў мяченьким *,
тому-бих дала з коси єглицю$
Кобих віздала китице кразна
хто тя студенноў пустиў водицеў ,
тому-бих дала вінец з головки*
Р. Ш.
9

110
О Л Ъ Н Ь.
Бігау Ол±нь но горах,
скакаў сторонами
по горах по долинах
красні пароги носиў*
Красними порогами
густий ліс продираў;
по лісі скакаў
легкими ногами*
Ой, тут молодец хоууваў по горах!
долинами ходиў в люті боі,
горду зброю на собЬ носиў}
твердоў збройоў глоти врагів розбиваў.
Ніт вже молодця у горах!
Поскочиу нань люто лестний враг
заскалиў очи злобоў роз я; арен і
вдариў тяжким молотом в груди,
застогяали мутно ліси жалостиві
з молодця випер душу душицю.
Се-ся вилетіла красним тяглим горлом
з горла красними устами.
Ой тут лежит, тепла кровь
тече за душею > що злинула,
сира земля тьє кровцю горячу. —
В кождій дїві> жялосливе сердце. —
Лежит лед*Ьнь у земли холодній,
на ледізню росте дубец, дуб
росклада-єсь в суки ширше й ширше.

111
Ходит Олінь с краен и ми рогами
скаче на ногах на шпарких,
горЪ в листьє спинат тонкє горло*
ЗлїїТают-ся тоўпи бистрих кругавців
зо всього лЪса тут на тінний дуб
усі покракуют на дубй:
„Пау молодец злобою врага*"
Всі дЪви плакали молодця*
Р.Ш.
ЛИШЕНА,
Ах^ ви ліси т*маві ліси
лїси милетиньскі!
Чом ви ся зелеііієте
зимі літі рівві?
Рада-бим я не плакала
не нудила сердцьом*
но скажите добрі люде
ХТоб озьде не гглакаў*
Де мій батько, батько милий ^
загребаний в ямії»
Де моя мати добра мати ь
Трава на пШ росте*
Ы4 ми брата , айЪ сестри,
милого ми взяли!
*Р. Ш,
9*

112
3 А 3 У Л Я.
В ширим пол* дубец стоЬт,
на дубі зазулиця,
заковала, заплакала,
іцо не всегда яро.
Якби стигло житце в полї;
слиб яро всегда було?
як яблуко в саді стигло,
слиб літо всізгда було ? —
Якби мерг у стозіі колос,
слиб осікь всегда була
якби дЪві тяжко було
слиб сама всігда була. —
Руслан Шашкєвичь.

СТАРИНА.

115
СТАРИНА е то пізсиь хороша звеняча,
що різнмм способом в иашЪ часи загомонює,
що різпим иастройом озиває-ся з передвіка
до нас — и раз тихим миленьким голосом
промовляє 9 обнимає солодким чувством
сердця, а з нова підннмає величною силою
душу, чудує казау-бись иадприродними
дїлами ум последних, — то знова зале-
бедит тужпо, плачем голубииим діідів роз*
плакує сини — то знова обвівує потіхою
и радощи в сердця нагортає, а в душах зво-
дит святую почесть покійним праотцям. —
Старина є то великій образ , є то зерка.
ло як вода чистоє в котрім незмущенноє
являє-ся лице столЬтей. Там тобіз внуче
глянути, а взришь, як твоЬ отци, твой
діди жили, що дїялн, що Ьх веселило,
радувало, а що печалило, акоє сонце межи
ними сияло, як думали, яким духом
обнимали природу, охрестности, свЬт ц*Ьлий,
ским ся стирали, и як се на них дізлало,
який Ьх свЪт внутренний, а який зверхний,
що ±х наделяло до сильного діяня, а що
Ьм силу віднимало, який іх язик, яка
бесїда, яка 4х душа, якє сердце —
словом, якими хотели перед тобою явити-ся,
и що по тобЬ ждали. —
Сесе всьо для нас не бриднц. Чужина
нас займає, чомужби нашина не прилягла
до сердця, не промовиля до дут наших

116
сильним словом. — Окрухи, ба всдикі ку-
сні> сего образа, сего чудного зеркала при-
держади-сь до ниніз, иереховали-сь по
церквах, по маиастирьских книжницьох , по
честпих священниках, по пїснолюбцих дя-
ках, нещоби и під низкими стріхами, по
сановитих господарах, — которе вони
честят, и переховуют мовь святий подарок
з неба* — Сукромі голоси бринят по всей
Руси (то піснегу, то казкоў, то небили-
цею, то поведішкою, то приповідкою, то
заганкою, то обрядом и м,и) лишьіх скли-
Кати в одно, а стане пїснь велика, ДО^га,
безконечна, що цЪлим світом загуде, що
СИЛЬНО роЗГреІУІИТ СЛаву ПерІДНИХ И ИИНІШЬ
них літ всього народа, —~
Знайшли-сь многоучені мужеве, (лишь
іх це годї на так великое діло) що зани-
мают-ся хотячи згорнути тоту иеувядаєму
красоту передвїцьку, — Честь и поуна
подяка не мине їх } коб лищь не далеко
відсували радость нашу, и що скорше
дали нам госиоватд-сятиМдЩо прцдбали свой*
МИ трудами. —
Руслан Ш а ш к с ві ич ь>

117
ЛЪтай, лЬтай сивий орле по глубокой до-
лині!
Засилают Ляхи листи по всей Украіні.
Жив:Ьт, живіт Украізнці не бійтесь иичого
Повї>шано в ПятигорахКозаченьків много!
МрЪє мрізє ясен місяць, а в неділю рано
У сотника Авлевенчика Авлаврїна Козаків
повязано. —
Отамаи-же з Савулоюпаиа Рейментара
просят,
А до Бога жалібнеиько своі руки зносят:
Визволь-же нас, милий Боже, а с тоєй не»
волі!
А пан Рейментар ім отказу-є:
У мієте скурвисинове Поляків воєвати,
Да ўжеж-то вам потреба в Пятигорах
йоги бати.
Щебетаў-же соловЪєнько різиими голосами,
Да вмили-ся Козачеиьки дрібними сльозами:
А не слухати було Заяця, миліі братя!
Бї>гаў, бізгаў Заяць теперь у сїть уиаў,
Не єдеіь-же Козак добрий через него пропаў!
А вдарено в Бішй-ЦерквЪ з грозноЬ гар-
мати,
Та заплакала не бдная козацькая мати.
А вдарено у КиєвЪ з грозной рушиицй*
Там заплакали за Козачсиьком рідній
сестриц* ;

118
витягнен в Пятигорах из тугого лука
ўже-жпане Рейментару е тобою розлука.
Кляла Цариця, вельможна Пан1>,
Чорноє море проклинала:
Бодай-же море не процвитало ,
Вічними часи висихало!
Да що мого синка єдиничика,
Единичика у себе взяло! —
Циби я войску не заплатила
Червояими золотими,
Да біленькими талярами?
Ци би я войска неприодіїла
Червоиою китайкою
За услугу козацкую? —
А в недїлеиьку поранеиьку
Збирали-ся громадоньки
До козацкоіі порадоньки. —
Стали ради додавати^
Одколь Барни доставати^
И всізх Турків в ней забрати ?
Ой ци с поля7 цили з моря
Цили с тоіз рїчки невелички? —-*
Послали посла як під Варну. —
Поймаў-же посев турчашша,
Старенького ворожбита з
Стали єго випитовати:
Одколь Варни доставати ?

119
Ой ци с поля ? ци из моря,
Ци из тоЪ ріічки невелички ? —
АнЬ с поля, ан& з моря,
Ино с то* річки невелички!
А в недізленъку пораненьку
Бї>гут, пливут човенцями ,
ІІоблескуют весолцями, —-
Вдарили разом с самопалов,
Седми пядес,, • • от запалов,
Як полсодкою из гармати. —
Стали усЬ Козаки до ней ся добувати,
Стали Турки нарЗзкати. —,
Стали Барии доставати 9
Стали Турки утікати,
Тую різчку проклинати:
Бодай річка не процвитала !
ВЬчними часи висихала,
Що нас Турків в себе взяла! —- —
Була Варна здавна славна ,
Славніишіі Козаченьки,
Що то* Варни міста достали 7
А в ней Турків забрали, —
Казаў ми батенько пігнати кози
В зелену дуброву в густіЬ лози,
Кричала лаяла дїдчая мати
Збудила з свЬтаия не дала спати,
За снуў я так крїпко спаў три годин!;

420
А все-ж то матенько з дідчой причини,
Під веду голову продру очоньки
Обачу, що не маш моей козоньки.
Бігаю по лісЪ сюда не туда ,
Назад ся вертаю не знаю куда.
Оглянь-ся, и бігу прудко до лїса
Ци єй не зіли волки до біса?
Вїгаю по лісі собою иууу
Щось лежит под садом з далека вижу
Обачу и з близька дЪвчину спячу,
Не смїю збудити тільки не плачу*
И стисну дївчинї білЪ ручоньки,
Оглянет-ся отворит чорні очоньки,
Кричала лаяла я не лякау-ся
Най-же оченка на цюльоваў-ся, -*-*

121
А се я панъ леико староста Зоудечовь-
скій, свідчю сімъ своимъ лістомъ каждо-
моу добромоу кто коли нань оузрить, іли
хто колі єго оуслышить чтоучи, Комоужъ
то его боуде потребно 5 Аже есми розъіха-
ли граніцю межи паномъ юрковьскімъ, и
паномъ ивашкомъ борыиіцкимъ межі остро*
ва и дроховічь, и закопы єсмо закопалі
вічныи. А имають пана юрковьского люді
изь острова ись юкшовець имають дрыва
роубаті, але не паствіті, ані свінеі оупоу-
щаті оу лїсь, А закопы копалі панъ ми-
халъ малеховьскій, панъ григорь бартошовь-
скій а слуга мой илко. А при томь свідці
былі, панъ дмитрь ролчьковічь, а панъ
петръ цебровьскій, а панъ янъ зоубрьскій,
а панъ куліковьскій, а панъ сенько проце-
вічь, а панъ татомирь баліцкій, а иныхь
прі томь досыть добрыхь было. А к семоу
листу приложіли єсмо свою (пе) чать подь
лїты рождества христова ^л лїть и у лі>ть
к А го літа, — A424.)
Примітка. Сей лист списан на пергаменЪ;
у сподй привешена печать воскова надисо-
вана лізтами и затерта*

ш
КОРОТКА ВЬДОМОСТЬ
о рукописях Славянских и Руских
находящих ся в книжници Монастиря Св Василія
Вел. у Львовіз. —
І.Біблія старого завета — в лист—7058
листів, без початку и кінця, писаў Дми-
тро из Зішкова Писарчик (може СЬнків в
Чортківским) літа 1576 и пізнішче, як
на 5057 листі читаемо. — Переведена на
рускій язик (однак дуже мішіаний за Слав-
янским) просто из Єврейского. —
2. Євангеліє в 8цї>, 195 листів из
кінця XVI столІ5тя — оправлене в черле-
ний аксамит зо золоченими гранями*
5. Дізянія Св. Апостол в лист — 585
листів. —На 21 листї образ Св. Єваигелисти
Луки — нестарша книга ся як с кінця XVI
столітя. —
4. Служебник — и Толкованіе св*
Служби в 4ціз, 161 листів без початку и
кінця.
5. Служебник т, є служба Божа Св.
Іоаииа Злат., Василія Вел. и Преждесвящен-
на , в 4цЪ, 94 листів — першого листа и
конечних недостає — видит ся бути из
кінця XV столїтя* —

125
6. Евхологіон мл и Требник в
4ц*, 128 листів, без початку и кінця. —
7. Пролог, житія Святих уложені
послі місяцослова на всяк день, відміся-
ця Марта до Августа — в лист 482
листів. —
8. Синаксарь (Поученія для Ино-
ков и мірских) в лист, 499 листів — 1 до
1 Ого листа Предисловіе и Оглавленіе. — Поу-
ченій (Словес) 63. — Писаў сю книгу (як
на 14тім листі и последних пише) Архи-
діякои Васіян Уставник Уневскій 1601
года. —
9. Пролог (житія св.)від місяця Сеп-
темврія до февраля—в лист, 422 листів —
на кінци увага , шо списан сей Пролог лита
1518 G026), а дарований до Унява Мона-
стира Антонієм Епіскопом Перемиским и
Самборским G093) 1535.
10. Пролог — без початку и кінця —
починає ся від последних день Априля, а
канець на остатнім Августа, в лист 196
листів.
Л. Пролог, від мїсяця Марта до
Августа — в 4ціз, 564 листів — при
греческим назвищіі мізсяціш є и руськє: Марот
рекомий Сухій Марец, Април рек, Бере-
зень, Май рек. їравень, Іюн рек.* Травень,
Іюл рек. Липец, Август рек, Зареиь, —
3 2. Пролог (списан в два стоўшГ)

124
від Сентября до Декабря (віс) в лист, 455
лист, першій лист и конець видертий — на
25 лист* стоіт год 1646? а на 58 и дальших,
шо ся книга дана „з ласки пана Е в с та ф і я
Жерембица МултанинаМещанина и оби-
вателя Лвовского до Монастира Задаровско-
го храму Св. Преп. Парасковеи и проч.—
15* Пролог^ від Септемврія до
початку Априля в лист, 408 л. написан 1715
года, в двох стоўпах. Окрім греческой
назви декуда и руська : Септемв. рек. Руин,
Декемвр. рек. Студинец, Генварь рек. Про-
синець, февруарій або февраль рек. СЪчень.
Март рек. Сухій, Априль рек. Березень.—■
14. В киижцї єдній в лист на 188 ли*
стах Сербляиом писаній, я то пізнати из
слов: се, те місто: с я, тя, паметь,
єзик, месо мізсто: память, язык,
мясо, наслідні різчи: лист Ідо 104. бео-
филакта Архіепїскопа Блъгарскаго (зіс) Тол-
кованіе Евангелія Св. Матвея. 105—115.
Св. Іоанііа Злат. слово о соуєтній жизни
сей о оусьпших. 114—150. Св. Ефрема: о
соудЪ и о любви и о покааній — (відси до
кінцяскорописю) 151—167. Аеанасін
Архіепїскопа Александр, к Андіохукнезу. 158—
164. Житіе Св. Варлаама и Іосафата (тут
кілька листів видертих) 165—188. Наметь
и жптіє блажснаго оучитсля нашего Постай-

425
типа философа, пръваго наставника Сло-
веньскому єзыку (конець видертий.) —
15. Житія Свит их сих (в ,лист) 1—
99. Леонтія Черноризца повесть житію и
чюдесам Св. Еппа Григорія. 100—144.
Леонтія Еппа Неополе Кип река го острова о
останці жития Св. Ар*Еппа Алєксандрійска-
го Іоанна Милостиваго. 145—185. Житіе
Св. Григорія Двоєсловца. 186—172. Аеа-
насія Вел. Патр. Алекс, слово оглавлєно к
заповідем Божиим. — Також Сербскій пи-
саў видно из слов, деве то, чедо, се,
місто д е в я т о, чадо, с я. —
16. Книги Св. Кирилла Архі-
епископа Іерусалимскаго -— Поученія о
Тайнах и инч. в лист 142. листів. —
17. Книги Св. Іоанна Дамаскина
в лист, листів 286 — язик дуже зруще-
ний. —
18. С о б р а и і е божеств, слов
(бесіди церковн.) Св. Іоаіша Злат. и ин-
них различних словес в лист, 500 листів^
писаное в літо 1567 (як на л. 45 и поел,
стоит), при короли польским Жигмопто-
вичу Августу, и при Еппи Премиском и
Самбо р. Аптоніи Радиловском, при
Старости ЇІремиск. Іордаііі Спитку пануКра-
ховск. рукою Гаврилца сипа Романова ^
ремесла Гарбарского на предмістю Лвовским
10

126
(в їїеремишли) и записане до церкви Св.
Георгія. *—
19. Поученія (в розговорах души
с тілом) в лист*, листів 210. —
20. Книга влист содержаща: л. 1—8.
О молчаніи й безмоЛвіи й тихом житіи, єа;е
составляйся могущупрежде всего: от оша-
янія языка и кротость Сердца. 9—10. Ска-
заніє главизнаМ настоящей книги. И—218.
Св. Ісаака Сирина йостнйка и отшелника
бывшего Еппа града Кииевія словеса пост-
ническа (91. словес) Відси скороййсю.219—
266. Нила Кавасиа краткое толкованіе на
божест. ЛиТургІю*267—291. Максима
Мниха о церковной Мистагогій. 292—518* Св.
отца нашего Германа Ар. Ешіа Костаитина
града Церковй. вещей созерцаніе и тайное
разумініе. 519-—365* Толк* и изяси. Св.
Литург. 566—584. Память и житіе бла-*
жен. учителя нашего Костантииа философа
перваго наставника роду россійскому и
всему языку словенскому списано из биліо-
теки хилиіідарской лаври Сербской. 585—
412. Житіе блажейнаго Антон. Вел*
написано св. Аоанасіем Ар. Еппом Алекс. -—
21. Єфрема Сирина Поученія
к братіи, 120 Поуч. в лист, 275 листів, —-
22. Правила церковная (Кормчая
книга) в лист, 403 листів, содержав* 1—І1
Оглавленіе. 12—30. Св. Апостол Правила*

127
51—153. О Св. Соборах. 154—177. Св.
Василія Вел. от посланія иже ко Афилохію
Еппу Иконійскому и ко Діодору и ко ин-
»І5М ийкадх посданій правила, 178. Св. Ва-
сил. о бремеци съгріинающих правил 26.
179. —; От книг божеств, повелїніи бо~
жественньщ кончини іі Оустиніяна (&іс)
Царя различи, заповеди,— 206 — О
законах Богом даных Мойсеєви. 211. Толкова*
ніе божест. Служби, 224. — Толк, о апост.
соборн. церкви. 241 — Посланіа Патріар-
хов и Еппов. 249 — Сказаніе 12 Апостол
о Латиііі и о прЪсиоц-Ъх, 232 — К Ар.Еппу
Римскому от Іоаііна Митропол, Рускаго о
опрЪсноц-Ьх. *) 289 — О брянцЂх и про-
чіих ЛатинЂх. 291. — Блажен* Епифанія
Еппа Кицрійск. повесть о єресіх. 519. —•
Правила великих и малих Соборов, 355. —
Іоанна Митропол,Рускаго нареченнаго
пророка Хрістова написавшаго правило церковное
от св. книгь в кратціз Іакову чръноризцу **)
363. —> Правила Кирилла Митроп Рускаго,
и съшедгпих ся Еппь Далмата Ново город-
ска го, Игнатіа Ростовского, веогноста
Переяславскаго, Симеона Полотскага напо-
ставлеиіе Еппа Серапиона Володьшерь-
*) Іоаин Ш. Митроп. Киевскій и всея Руси
помер 1166.
**) Іоаіш II. Мнтр. Киев, шд 1080 до 1089.
10*

128
скаго. *) — 386 — Илія Яовогородскьш
Ар* Еппь исправиль съ білогородскьшь Еп-
пом. — 388 — Правило Максима Митроп,
Рускаго. — 396 — Правило о церковных
людех и о десятинах и о міриліх градсіеик
и о судіх Епископьскых. **)
23. Съчинеыіе по съставЪх объятіих
въсіх винь сщенных и божест, правиль по-
троуждено же вь коупі и сложено , иже вь
сщенноинокых послідиіим Матоіомь в лист,
328 листів. — Иа остатнім лист*
написано: Ісо. Александр воєвода бжією млстію
гспдар въсеи Молдовлахіискои земли оже
блгопроизволих гсдвами нашим блгим про-
изволеніем чстим и світлим срдцем и пос~
лахом сію книгу рекомаа ($іс) правила ве-
ликаа стихоць въселеиских Правослаиному
кнЪзу ($іс) и великомоу царю вьсея вели-
кія Русія Иваноу Васильевичу в літо 1564.
еептемвріа мца 18.
24. Правила церковная в лист,
содержав в соб*Ь. 1—'15, Правила Апостол-
екая. 16—121. О сед ми Соборах вселенских
122—140. Св. Василія Вел, посланіе к Ам-
*) Кирилл II. вуу Митроіг. Киев* и пес я Руси
1250—1282. Собор сей 0у^ Киев*, 1274. —
**) Сіі> закони даў Св. ІЗладдоиір Нел. Кн. Ки-
бяскій ~~ зрівнай Карамзина Ист. гос. рос. Т. I.
ПримЬч. стор. 200 и К ;і к о іу і о с к і е д о Р г л \л'~
Л а Ки« к а Тот. I. я*г. 147.

129
филохію и Діодору. 141 —161. ЗаповЪди
Устиніана Царя. 162—166. Избраніе от
закона Богом даннаго Мойсеєви.— 167—198.
Толкование бож. служби — о св. апостол-
стї>й церквЬ — о соєдиненіи и проч. 199.
Іїосланія Патріархов и Епископ. 207. Ска-
заніе 12 Апостол о Латиніз и о опрїсноцїх.
245. О єресіх всіх. — 27 0—286* Въпросы
и отвйти о браціх беззаконным — 5 лис-
тів Сказаніе главам срдержащим ся всей
книзі.
При декотрих книгах находятся при-
мїтки и уваги Високоученного Іеромонаха
Модеста Гриневецкого — котрі колись в
ширшій росправіз помістити гадаю. —
Ярослав Готовацкій.

150
РУСКОЄ ВЕСЬЛЄ оцисаноє іерез I. Лозінь-
адсого в Перемишли — в типографіи вла*
дичній гр. кат* 1855..
Велика и всехвяльна була гадка циса-*
теля сего д$>ла> згорііути ладкаия, при-*
вести іх в лад, и приложити к ним опис
обрядів весїльних народа руского. Путру-
диу-ся писатель не мало, заким их а по-
меж народа, з вічной каз.аў-бись нет^ямки
двиг, також з других писателїв вцняў и
всякую піснь на єя питомим постацовиў
мїстци. *) Лишь жаль.ковати-ся, що ще и
половини всіх обрядів и пїсень цо всей
Руси спЪваємих не зібрау — лишь, догацочка,
що не ветрічаєм в сей вдджцЪ того, чого-
смо ждали, и чого при зберці» народних
піэсень не льза забувати.. — К чемуби нам
придалисъ зберки народних 9 перед всі>ма
обрядових пісень, з якого стаиища нам ся
°) Шкода, що П. Л. не госнокау-ся многоц4>ки-
им дЬлом Г. Дмитра Бантиш - Каменского :
Мсторія Малой Россіи, — Моск. 1830. —
Часта. III.

151
Приемотрувати на них и самся присмотрю-*
ваў, як давні тиі> пісни и обряди, и про
що доси не зветочіли и не перего монізли,
котрі передвіщькі а котрі нинізшні, яка
в них всіх разом мисль$ Що там дізют
княз$>, княгине, бояри. хоругви, коровай,
кудерне деревце в ним, золотокуючі ко-
вальчики , що косу росковуют, єдамашки,
паволока^ посаг , Хлїб и сіль, козаки, ску~
пиии, и много єнчого; — на останок о
йапіві и складі пїсень несильных, чим
відличают-ся від думок, чабарашок, шу-
моК, коломийок, и єнчих пісень руских ?
— о сем всім нї> сліду; писатель 64ля
того Тозлегоиька незнакомо перемчяў, або
іиоўчкй ц-Ъло Мимолишиў. — Язик и пра-
вопись в сесізм хорошім дізлі, (не мовлю
в пйсньох) перший мало а вторая цї>ло,
не рускі. Велично Красні дїви (ладКаия);
їірибрау влаХматєне иаськє
перепліўкрасні пахнющі цв-Ьти терниноў и бодлаками,
нарядиў чужі мисли и слока нагинками
рускими> и поставиў на іх причолку ди-
вогляди Кві^йг, пад\\гі?к8/,у, «еисЫа їаапо,
8їаго8сіпу, сћогопгу, ітШо9 и аіце дуже
много єнчих, що истинного Русина ужєсают.
Найбільшою обманом, ба ыеспрощен-
ним грехом в сем дізлі є, що писатель
відвегши Азбуку питому рускую, приняў
букви ляцькіі, котрі цізло не пристают

152
к нашому язикови. *) Чи годит-ся безчес-
тити святиіію? чи годит-ся потручати
ногою сивенького старця, що ся иами від
молодости нашой опіжувау, заступау від
бури, хорониу перед жегущим огнем, при-
даржуваў душу в тлішнім тілї? Чи
годит-ся відвергати Азбуку святого Кирилла
любомудрця високоумного, многоучеиііого,
що ся так добре вдивиу вязик славлянскій,
що бистрим соколовим оком проймиу го
навскрізь, що сильним думающим духом
обняу всЬ голоси величного звенящого язи.
ка Славлян, а знаючи добре, що іх ні
греческими ні римскими буквами не льза пи-
сати , яу-ся подати нам су кромі знаки,
писменні сотворити Азбуку народно-сла-
вляиьскую, н звЪў дЪло піднебесиоє , с ко-
трим кромі гречесісой и латииьской ніз
одна травопись з помеж тая многа язиків
рімиіз придержат» нездужат? — Лишиу-ся
тот подарок сего великого мужа святим
найчестнМшмм , иайдорожчим спадком ,
котрого нам всЪ завидуют, котрий нас
перед веським прославляв светом, до кото-
*) Глянь народолюбивий читателю: 0(Іро\уіеA
па у.сіапіе о \\'рго\\*аA'/спиі ЛЬесайіа роізкіе-
#о гіо ришіеппісЮТа гиккіедо (Г. ЛеиЬцкого)
\у Ргзкетузіи 1835. — Азбука і ЛЬесжІіо —
(Іілуа^і пас! гоарпнун) О иргоиасіхспіи АЬе-
сагііа роЫис^о (Іо ріатіешисілуа гивкіе^о —
(ашге 1830. —

135
рого иаші дізди цізлим сердцьом
прилагали, неугасимою милостію обнимали^ вїчно-
дбаючим оком стерегли, ипитомими грудь-
ми заступали. — И чиж йіожно було инак-
ше? Азбука святого кирила була нам
небесною, незборішою твердею перед
довершениям знидіньом, була найкріплісчим
стоўпом, несхолибимою скалою, на котрій
Русь святая через тілько столітей люто
печалена , крепко стояла. — Е то діва
райская звізздострійна озорена добродїйною
силою, що нас теплим солодеиьким дохом
овївує^ еЬ то чудие дізло, що ми доен
СУСШШІИ! —
II

ГОД- і
^**'
а<
аегяивя
Чй
Обсяг сей книжочки.
Передслівє
Щснї народні.
Передговор к народн. пісням
I. Думи и Думки .
II. Обрядові пізсн*
А. Колядки.
Б. Гагілки
Б. ЛадКаня
Складаня
Згадка
Погоня
Два віночки
Роспука .
Беснівка .
Мадей
Туга за милою
Сумрак вечерний
Жулин и калина, казка
Олена , казка .
Переводи
а. Шзснй народні сербскі
Девчина а риба
Девчина до рожи
Пуста девчина
стор.
. Ш.
.IX.
. 21
. 36
. 42
. 45
I 61
■ 65
■ 68
. 70
. 71
■ 72
,76
. 78
.79
89
]05
104

ДЂвчина лице миюча • . .105
Ангелчині ворота . . . .106
Знатель • • • . • —
Три туз* 107
Смерть милих . . • .108
б. Из корольодвірской рукописи:
Китиця . . . . .109
Олішь 110
Лишена . . „ . .111
Зазуля Л 2
Старина:
Передговорк Старин* . .115
ПіснЪ зо старої руіюписи . .117
І3озмежє Острова и Дроховичь ,
з образцем . • . .121
Ведомость о рукописах Слав.
и руск. прижыицЪ Монас.
ев* Вас* у Львовіз . .122
Мисль о руским весілю описаыим
через Лозїньского • .150