ОКСАНА ХОМЧУК

ЦЕРКВА ПОЗА
ЦЕРКОВНОЮ
ОГОРОЖЕЮ

РОЗКОЛИ І РУЙНАЦІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
В ПОШУКАХ
„КОНСТАНТИНОПІЛЬСЬКОГО ВИЗНАННЯ”

сііазрогіапа.огд.иа
Окзапа ККотїсЬоик

а сниксн
ВЕУОНО ТНЕ ЬІМІТЗ
ОЕ
ЕССЕЕ5ІА5ТІС
СОМЕ1ИЕ5

Зсіїізтз апсі ІЇіе Зузіетаіїс Оезігисііоп о/ ІЇ\е
икгсііпіап ОгІЇїосІох СНигсК іп ііз
зесігсії о/ “кесодпіііоп /гот Сопзіапіїпоріе”
Оксана Хомчук

ЦЕРКВА ПОЗА
ЦЕРКОВНОЮ
ОГОРОЖЕЮ

Розколи і руйнація Української Православної Церкви
в пошуках „константинопільського визнання”
КЬотІсЬоик, Окзапа ОІекзіуупа

а сниксн веуоио тне иміта ое ессеезіазлс сомеіиез
5сНі8гпз апсі ІЇіе Зузіетаііс Оезґгисіїоп о/ ІЇіе икгаіпіап ОгІЇюсіох СНигсИ
іп ііз зеагсН о/ “КесодпНіоп /гот Сопзіапііпоріе”

р.ст. - (Ніз(оіу о? (Ье ОгІЬосІох СЬигсЬ)

Іпсіисіез ЬіЬІіодгарЬісаі гебегепсез.

1. ОПЬодоху - 20(Ь Сепйііу. 2. ОПЬосіоху - Ніз(оіу. 3. ОгЖосіох СЬигсЬ іп (Ье
ІІпИесІ 8(а(ез оЕ Атегіса. 4. ОгіЬосІох СЬигсЬ іп Іікгаіпе. 5. ОпЬодох "Піеоіоду,
Оосйіпаї.

N0 раті о( Йііз риЬІісаїіоп тау Ье гергосіисесі. зіогес! іп а гейгіеуаі зузіет, ог ІгапзтіПесІ, іп апу ІЬітп ог
Ьу апу теапз, еіесігопіс ог тесЬапісаІ, ог оіЬепл/ізе, хл/ііЬоиі (Ье уліЬеп реітпіззіоп о( (Ье риЬІізЬег.

РКІМТЕО ІИ ТНЕ иМТЕО 5ТАТЕ5 ОЕ АМЕК1СА

)иіу 2002

Еігз( Еді(іоп
Вічній пам’яті моєї Мами

Марії Хомчук

26 липня 2001

ВІД АВТОРА

Широ і сердечно дякую Преосвященним Владикам, всечесним отиям-Настоятелям
та парафіяльним громадам Українських Православних Ьіерков Сполучених Штатів
Америки в Норт Роялтоні, Г'юстоні, Пармі, Чікаго, Кліфтоні, Гомвуд та всім читачам
журнала „України! Америки за Київський Патріархат", які фінансували видання цієї
книги.

її поява є результатом зусиль багатьох людей, які на протязі десятирічь збирали і
зберігали безиінні матеріали по історії Української Православної Ьіеркви в Німеччині
та Америці.

Моя глибока подяка головному редактору журнала „Наша Батьківщина" Сидіру
Кравию та бл. п. протоієрею Григорію Крамаренко, які передали мені повністю свої
архіви. Винятково цінний архів Митрополита Григорія Огійчука залишив нам його
син, вже покійний Іван Григорович, наш незабутній друг.

△уже важливі документи були передані нам Преосвященним Єпископом
Г'юстонським Макаріосом з Тексасу, Любомиром Кульчииьким з Лемонту, Іл., який
зберіг архів свого батька, церковного діяча Михайла Кульчииького, а також
бібліотекарем Українського Православного Братства Митрополита В. Липківського
св. п. В. Шевченко.

Сердечно дякую Оксані Радиш-Міяковській за допомогу в роботі з архівами
Української Вільної Академії Наук в Нью-Йорку.

На протязі кількох років нам надсилали цінні документи і коментарі десятки
читачів журнала „Українці Америки за Київський Патріархат", їхні життєві спогади і
аргументи визначили авторську позицію і оцінку деяких історичних подій, дякую всім
за листування і підтримку.

△уже допомогли в роботі матеріали, зібрані і передані нам Володимиром
△олбиним з Брукліну, Ог., Федором Федоренко з Кантону, Міч., Олександром
Северином з Нью-Йорку. Дякую також митр. прот. Олегу Жовніровичу, Віктору Рудю
з Кліфтона, Н.Дж., а також Касіяну Косенко та д-ру Святополку Шумському з
Австралії за надіслані документи судових справ.

Я глибоко вдячна за розуміння і багатолітню постійну підтримку моєї діяльности,
як редактора історичного і богословського журнала „Українці Америки за Київський
Патріархат", Івану Деркачу (Чікаго, Іл.), Галині і Олексію Воскобійникам (Бока Ратон,
Фл.), Любомиру і Орисі Кульчииьким (Лемонт, Іл.), Федіру Федоренко (Кантон, Міч.),
Анатолію Рожнятовському (Норт Роялтон, Ог.), Олегу Палашенко (Парма, Ог.),
Роману Прохно (Чікаго, Іл.), протопрес. Стефану Посаківському (Брансвік, Ог.),
Володимиру Долбину (Бруклін, Ог.), Леоніду Лиману (Нью-Йорк, Н.Й.), Івану
Марченко (Кліфтон, Н.Дж.) та Миколі Борачуку (Кларендон Гілс, Іл.).

Широ дякую за велику технічну допомогу з комп'ютерним обладнанням Марії і
Володимиру Конд (Майамі, Фл.).

Я особливо ціную підтримку і допомогу в роботі над цією книгою мого брата
Тараса Хомчука.

Найбільша заслуга у появі цієї роботи належить моєму батькові Олексію Хомчуку.
Його ідеали незалежності і національної гідності нашого народу стали визначальним
критерієм у виборі ракурсу історичного освітлення шляху автокефальної Української
Православної Ьіеркви.

Оксана Хомчук
ЗМІСТ

Поза церковною огорожею .....................................................13

ЧАСТИНА ПЕРША.
КОНСТАНТИНОПОЛЬ ПРОТИ МОСКВИ

Розділ перший.
АВТОКЕФАЛІЯ І КОНСТАНТИНОПОЛЬ

І.	Автокефалія
Розуміння природи і структури Церкви .................................... 20

Засади церковної автокефалії згідно канонічним вимогам ................ 23

Історичні шляхи утворення автокефальних церков ........................ 29

II.	Константинополь і національні церкви
Позиція Константинопільської Церкви до утворення національних церков ..... 33

Нова інтерпретація православного вчення про першенство

Константинопільського Патріарха ..................................... 40

III.	Константинопільський Престол в XX сторіччі
Нова політична доба і Константинополь..................................... 45

Константинопільська Патріархія і США................................... 47

Інші патріархи - інший Константинополь?................................ 50

Зміни у церковній свідомості Константинопільської Церкви .............. 55

Розділ другий.

КОНСТАНТИНОПОЛЬ В БОРОТЬБІ ЗА ПЕРШЕНСТВО

І.	Православіє на американському континенті
Історичний початок Православія в США .................................... 66

Розбудова американської дієцезії Російської Православної Церкви........ 68

II.	Початок боротьби Константинополя за американську канонічну територію
та православну діаспору

Криза і розпад Російської Православної Церкви ......................... 70

Утворення константинопільської дієцезії в США ......................... 72

Поява перших етнічних православних церков в Америці ................... 74

III.	Константинополь у підтримці Живої Церкви
Конфлікт між РПЦ та Живою Церквою в США .................................. 76

Визнання Константинополем Живої Церкви та його діяльність проти

Патріарха Тихона і Архиєрейського Собору Єпископів РПЦ За Кордоном....... 77

Преса про зв’язок Константинопільського Престол а з Радянською владою.. 79

IV.	Перші спроби утворити автокефальну Православну Церкву в Америці
Детройтський Собор 1924 року.............................................. 81

Американська Православна Церква Єпископа Афтиміоса..................... 83

Ставлення Константинополя до нової Церкви.............................. 84

РПЦ про нову Американську церкву....................................... 85

Розпад Американської Православної Церкви............................... 87

V. Автокефалія Православної Церкви в Польщі
Українські землі під Польщею .......................................... 89

Польська антиукраїнська компанія в 20-х роках.......................... 89

Томос Вселенської Патріархії про автокефалію Польської Православної Церкви. 91

Неканонічність константинопільського рішення щодо автокефалії Польської Церкви 93

Польща як „інтегральна частина Константинопільської області”........... 95
VI.	Відрив від РПЦ Західноєвропейської єпархії і підпорядкування її Константинополю

Конфлікт між Митрополитом Євлогієм та
Архиєрейським Собором РПЦ За Кордоном................................... 98

Перехід єпархії РПЦ в юрисдикцію Константинопільської Церкви............ 99

Єпископат РПЦ За Кордоном про неканонічність дій Константинополя .......101

VII.	Розбудова Константинополем інтернаціональних церковних структур в США
та панправославної Американської Церкви в 30-60-х роках XX століття

Початок діяльности Архиєпископа Атенагораса в США і створення перших пан-
православних церковних організацій......................................103

Заснування Конференції Канонічних Православних Єпископів Америки (8СОВА) ... 105

VIII.	Надання Москвою автокефалії Православній Церкві в Америці і невизнання
її Константинополем

Російські церкви в США після Другої Світової війни.......................110

Автокефалія російської митрополії в США..................................ПО

Протест Константинополя проти рішення Москви........................... 112

Паралельна розбудова Константинополем в Америці панправославної Церкви .115

IX.	Загострення проблеми юрисдикційного підпорядкування православної діаспори
в 70-х роках

Погляд Константинопільського Престола на „свої права” в діаспорі........120

Російський погляд на проблему православного розсіяння...................121

Позиції інших Православних Церков щодо юрисдикції діаспори .............124

X.	Боротьба Константинополя з Москвою за першенство у Східній Європі .....127

Константинополь проти Москви, чи Москва проти Константинополя? ... 132

ЧАСТИНА ДРУГА.
УАПЦ 1921 РОКУ І РОЗКОЛ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ

Розділ перший.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА 1921 РОКУ
Короткий нарис історії УПЦ...............................................140

Початок руху за відділення від Москви...................................143

Початок компанії за „константинопільське визнання”.......................146

Розбудова Української Автокефальної Православної Церкви.................150

Всеукраїнський Православний Церковний Собор 14-30 жовтня 1921 року......151

Поставлення українського єпископату Соборним чином......................154

УАПЦ про хіротонію українського єпископату в пізніші роки...............159

Розділ другий.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА МІЖ ТРЬОМА РИМАМИ

Позиція УАПЦ до питання визнання Вселенської Церкви.....................168

Безуспішна діяльність Олександра Лотоцького в Стамбулі .................175

До питання визнання автокефальної УПЦеркви Російською Православною Церквою 181

Ватикан в чеканні розв’язки православного конфлікту на Україні..........189

УАПЦ і Українська Греко-Католицька Церква...............................191

Константинополь і УАПЦ .................................................196

УАПЦ проти антиканонічної і антиправославної політики Константинополя....198

Послідовність позиції УАПЦ..............................................203
Розділ третій.

ВНУТРІШНІЙ РОЗКОЛ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ

У виборі між УАПЦ Двадцять Першого року і „константинопільським визнанням” .. 207

Відмежування від УАПЦ ...................................................211

До питання причин неприйняття УАПЦ.......................................217

Розділ четвертий.

РУЙНАЦІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ І УСКЛАДНЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ СПРАВИ

Православна Церква Польщі в залежності від католицького уряду...........229

Знищення Православної Церкви ............................................231

На захист православних в Польщі .........................................234

До „Історії знищення УПЦ у Польщі”......................................236

Ускладнення стосунків українських православних і греко-католиків........237

Кінець „константинопільської автокефалії” Польської Церкви .............239

Українські посли в польському Сеймі та Українська Православна Церква....241

ЧАСТИНА ТРЕТЯ.
В ПОШУКАХ ВИЗНАННЯ

Розділ перший.

РОЗКОЛ УАПЦ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ У 30-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

УАПЦ в діаспорі та її відношення до Соборного поставлення єпископату 1921 року .. 252

Питання „визнання” в Українській Церкві за кордоном у 20-х роках .........257

Початок ускладнень довкола питання хіротонії вл. Іоанна Теодоровича.......258

Розкол уніатами УАПЦ в США та перші сумніви І.Теодоровича в своїй канонічності . 261

Розуміння церковного розколу як „здобуття голосу у Вселенському православії”.266

Влиття „жуківської” Української Православної Церкви Америки в Американську
панправославну Церкву Архиєпископа Афтиміоса ...........................268

Перехід Церкви Єпископа Й. Жука під Константинопільський омофор...........269

Друга спроба Іоанна Теодоровича поєднатися з УПЦ в Америці ...............270

Звернення Іоанна Теодоровича до Константинопільського Патріарха...........272

„Автокефалія - чи залежність від чужих?” .................................274

Винесення справи на Собор УГПЦ Канади.....................................277

„Благодатність Ієрархії У.А.П.Ц.” ........................................284

Розділ другий.

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В ЧАСІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

І РОЗКОЛ НА ЕМІГРАЦІЇ

І.	Єпископат Польської Церкви в боротьбі за Україну під час Другої Світової війни

Митрополит Варшавський Дионісій на чолі Польської Церкви, Церкви Генерал-
Губернаторства та Церкви „на звільнених землях України” ..................288

Відношення перших українських єпископів Польської Церкви до УАПЦ ............291

Вторгнення Митрополита Дионісія на територію України і поставлення
українського єпископату...................................................293

До якої церкви належав висвячений в 1942 році український єпископат?.........297

Єпископат 1942 року..........................................................299

Запрограмованість церковного розколу на Україні діями Митрополита Дионісія .... 303

Церковна боротьба на Україні у Другу Світову війну...........................305

Перехід єпископату Церкви
Генерал-Губернаторства на позиції УАПЦ ...................................311

II.	Розкол Українського Православія на еміграції
Виїзд єпископату на еміграцію і зміна ставлення до УАПЦ 1921 року..............316

Організація автокефалістів на еміграції .....................................320
УАПЦ та Єпископат 1942 року в боротьбі за Іоанна Теодоровича ............325

Ашаффенбурзький Церковний З’їзд Київської УАПЦ............................330

Відлучення автокефалістів від УАПЦ........................................337

Відхід Іоанна Теодоровича від автокефалістів ............................342

Розділ третій.

КОНСТАНТИНОПОЛЬ ІУПЦ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ НАПРИКІНЦІ СОРОКОВИХ РОКІВ

І.	Спроба першоієрархів УПЦ США і Канади перейти під зверхність Константинополя
та пересвята І. Теодоровича

Нові зусилля Архиєпископа Іоанна „оканонічити” УАПЦ в США................348

Архиєпископ Мстислав про свою готовність перейти в
константинопільську юрисдикцію...........................................352

Аллентавський Собор в 1948 році і розкол УПЦ Америки.....................355

Створення Константинополем конфліктної ситуації між українськими владиками ... 358
Усунення Архиєпископа Мстислава з УГПЦ в Канаді..........................365

Пересвята Іоанна Теодоровича.............................................368

Реакція української еміграції на пересвяту Іоанна Теодоровича............372

II.	Діяльність Митрополита Іларіона у створенні
„канонічної Української Церкви” в Америці

Міф про „Західноукраїнську Церкву” на чолі з Митрополитом Іларіоном......378

Митрополит Іларіон про неправославність незалежних Українських Церков та
необхідність об’єднання з Константинопільською Церквою...................382

Створення константинопільської Митрополії Української і
Карпаторуської Церкви в 1949 році........................................385

Розділ четвертий.

УПЦ НА ЧУЖИНІ: СОРОК РОКІВ ІЗОЛЯЦІЇ

Український єпископат США в хаосі церковних поєднань і боротьби за визнання ... 394

І.	Створення УПЦ в США та боротьба „синодалів” проти „соборноправників”
Об’єднання УПЦ Америки з УПЦ в ЗДА.........................................402

Іоанн Теодорович в захисті УАПЦ (Соборноправної) ........................405

Розрив стосунків між Архиєпископом Іоанном та Собором Єпископів УАПЦ в

Європі у справі ашаффенбургців-соборноправників ........................409

Перенесення ашаффенбурзького розколу в США та відхід соборноправної УАПЦ
від „синодалів” .........................................................415

II.	Українські єпископи США довкола „канонічних церков”
Єпископи Ігор і Вячеслав в константинопільській юрисдикції ................418

Перехід Єпископа Вячеслава та Архиєпископа Палладія до

Російської Православної Церкви..........................................421

Утворення УАПЦ в Екзилі...................................................422

УАПЦ в Екзилю - автокефальна церква чи грецька єпархія?..................424

Розкол УАПЦ в Екзилі ....................................................426

Архиєпископ Палладій після розриву з автокефалістами.....................429

Вихід Архиєпископа Геннадія з УПЦ в США та невдала спроба увійти під
константинопільський омофор..............................................432

III.	Криза УАПЦ (Соборноправної) та її розпад
Спроба поєднання УАПЦ (С) з УПЦ Америки .....................................435

Зусилля Архиєпископа Григорія поєднатись з Архиєпископом Ігорем..........438

Архиєпископ Палладій про неможливість об’єднатись в одну УАПЦ............440

Невдача поєднання з УАПЦ в Європі .......................................441

Паперове поєднання УАПЦ (С) з УПЦ в США і роль владики Мстислава..........443

Внутрішня боротьба в УАПЦ Соборноправній та її наслідки ..................446
IV.	УПЦ і Американське Православіє в 60-х роках

Українська Православна Церква на еміграції і Постійна Конференція Канонічних
Православних Єпископів Америки (8СОВА) ................................452

Відповідь Наради Ієрархів Українських Православних Церков на пропозицію 8СОВА 454

Постійна Конференція Канонічних Православних Єпископів Америки про
Українську Православну Церкву..........................................458

Архиєпископ Мстислав та провід УПЦ в США проти 8СОВА...................459

V.	Поїздка Архиєпископа Мстислава до Ватикану і криза УПЦ в США

Подорож вл. Мстислава „за визнанням” до Риму і Стамбулу................464

Скандал в Українській Православній Церкві США..........................466

Напередодні П’ятого Собору УПЦ в США...................................470

VI. Митрополит Мстислав про „константинопільське визнання” в 70-х роках та
конфлікт між УПЦ в США та УГПЦ в Канаді ..............................476

Розділ п’ятий.

ОБРАННЯ МИТРОПОЛИТА МСТИСЛАВА ПАТРІАРХОМ УАПЦ І КРИЗА В

УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВІЇ
Об’єднання УАПЦ в Україні та УПЦ в США і Діаспорі.......................483

Невизнання Константинополем Патріарха Мстислава та відмежування

Канадської УПЦ та УАПЦ Соборноправної в США від Київського Престола.......488

Протест УАПЦ в Тексасі проти підпорядкування УПЦ в Канаді грекам.......495

УПЦ в Канаді до 1990 року - Церква чи відокремлена секта? .............497

Криза в УАПЦ на Україні................................................499

Москва проти Митрополита Філарета і розкол УПЦ.........................506

Створення УПЦ Київського Патріархату і новий розкол.........................509

Гробокопач УПЦ?.............................................................519

Розділ шостий.

ПЕРЕХІД УПЦ В США В ЮРИСДИКЦІЮ КОНСТАНТИНОПОЛЯ ТА її РОЗКОЛ

Розкол Київського Патріархату на Україні і відрив його закордонної частини .523

Розрив єпископату УПЦ в США з незалежною УПЦ на Україні.....................530

Канонічна неправомірність переходу УПЦ США в константинопільську
юрисдикцію.............................................................534

Протест УАПЦ (Соборноправної) проти переходу УПЦ в США
в юрисдикцію Константинополя...........................................536

Реакція еміграції на втрату автокефалії УПЦ та перші видання проти
Константинопільської Унії..............................................538

Розкол в УПЦ США: повернення до Української Православної Церкви
перших американських парафій ..........................................542

Початок судових процесів в УПЦ США та Австралії........................547

Розділ сьомий.

КОНСТАНТИНОПОЛЬ НА ШЛЯХУ В УКРАЇНУ
Відродження УАПЦ в Україні і питання визнання ..........................553

Питання „константинопільського визнання” в ситуації церковного
розколу Київського Патріархату ........................................556

Вплив Константинополя на Україні і роль Єпископату УПЦ в США...........565

В тупіку переговорів і сподівань.......................................578

Відокремлення чи Рим? .................................................584

Бібліографія основних джерел ...............................................589

Список ілюстрацій ..........................................................618

Список вжитих скорочень назв................................................620
Поза церковною огорожею

Українська Православна Церква займає особливе місце в православному
світі. Існуючи в Україні і на еміграції, як окрема, автокефальна Церква вже
понад 80 років, вона досі лишається не визнаною жодним з найдавніших
Патріархатів та іншими Православними Церквами.

Правда, Українськими Православними Церквами називають себе також
кілька церковних згромаджень в Україні, Канаді, США, Європі, Австралії та
Південній Америці. В дійсності, всі вони без винятку є лише складовими
частинами інших церков, - Російської і Константинопільської, - та залежні в
своєму управлінні від церковних центрів в Москві й Стамбулі. Збереження в
статутах деяких з цих церков, зокрема, в США, Європі та Австралії, прик-
метника церкви як „автокефальної”, є наразі відзеркаленням тимчасової
церковної політики ієрархічного проводу цих Церков, а не означенням
реального церковного стану.

Ані одна з так званих Українських Православних Церков, що входять в
юрисдикцію Москви і Константинополя, не є навіть автономною, а всі виз-
нані, як канонічні, українські архиєреї числяться виключно і тільки у складі
єпископату неукраїнських церков. Жодний каталог-довідник по Православним
Церквам світу не подає УПЦеркву в переліку автокефальних чи автономних
церков. Таким чином, згідно офіційно прийнятої сучасної структури світового
Православія, Української Православної Церкви як такої взагалі „не існує”.

Церква, яка ,ле існує” для інших церков, нагадує державу, якої немає на
географічній карті. Політична історія світу знає тільки два сценарії для невиз-
наних держав: або вони зникають, як міраж і утопічна фантазія політиків, або
нова держава примусить - таки світ визнати її, причому, за рідкісним винят-
ком, це самоствердження ймовірніше всього буде здобуте через війну.

Історія співіснування Церков - це погано прихована, а часом відверта війна
за впливи, територію, прихильників, але вона набагато складніша. Нанести на
глобус карту принаймні православних церков неможливо, не кажучи вже про
складну географічну суміш католицьких, протестантських та різних нехристи-
ямських церков. Причина є та, що Церква не є лише кордони і право юрис-
дикції в цих кордонах, Церкву взагалі неможливо уявляти у плоскісному
вимірі. Вона є Дом Господній, Тіло Христове у вищому розумінні і
нескінченна боротьба ідей у людському вимірі. Церква може існувати без
визнання іншими церквами роками, століттями, для неї визнання інославни-
ми - взагалі безвартісна річ. Церква може черпати у невизнанні самобутність
і віру, сприймати невизнання як переслідування і бути завдяки цьому особли-
во дорогою своїм вірним. Вона може трасформуватись, розпастись, перетвори-
тись в секту. Секта, навпаки, вирости в Церкву. І всяка спроба визначити,
що ж відбувається з тою чи іншою церквою, буде лише суб’єктивною
оцінкою людини чи котроїсь спільноти, бо залежить від критеріїв, прийнятих
ними у віровченні і розумінні природи Церкви.

Згідно православній екклезіології, автокефальні Церкви творять в сукуп-
ності одну і єдину на землі Православну Церкву, Голова якої - Ісус Христос.
Євхаристична єдність цих Церков становить собою головну ознаку
Православної Церкви. Тому ситуація, коли Українська Православна Церква
лишається поза єдністю з іншими Церквами, тобто не прийнята ними в
євхаристичне, молитовне єднання, „не визнана” ними, логічно, за православним
вченням, мало б означати, що Православною Церквою вона не є.

Для 20 століття, в якому поняття єства Церкви підмінялося стільки разів,
доки не було поділено і розгублено між тисячма „християнськими деномі-
націями”, така ситуація виглядати чимось унікальним в контексті світової
релігійної історії, здавалося б, не могла. З точки зору державних інтересів
України, яка кількасот років не може вийти з-під впливу і диктату
православної Росії, неправославність України взагалі потягла б за собою
духовне розділення, українську окремішність, відрубність. Коли пів-Європи
розірвало із Римом в часі Реформації, Протестантські церкви, з їхнім про-
тиставленням Святого Євангелія римським єресям, дали такий поштовх
інтелектуальному і духовному піднесенню цілих націй, що поставило під знак
запитання і Римську модель Церкви, і вартість уніформи Церкви. Народ
Англії, не озираючись ні на традиційні церкви, ні на вже утворені протес-
тантські моделі, утворив взагалі свою власну церкву, Англіканську. Коротко
кажучи: поза тим, що лишається ще православним світом, існує не мало і
не багато, - цілий Світ і невичерпні можливості.

Але унікальність положення Української Православної Церкви полягає в
тому, що так само, як вона не прийнята православним світом, вона не
належить і до неправославного. Вона є глибоко самітня, так само як і
глибоко, неповерхово православна: православна у Символі Віри, догматах,
канонах, обрядах, традиціях, - православна за змістом і за формою. Крім
одного, - вона є поза повноти Вселенського Православія, вона відкинена ним,
не визнається ним, вона є Церква поза церковною огорожею.
Чи може УПЦерква зникнути? Сумнівно. Це є Церква, історія якої, окрім
знаної всіма 1000-літньої доби державного „Володимирського” християнства,
почалась ще в Апостольські часи. Існує самостійна Україна. І як би не
склалася її історія, - історія власної держави чи періоду тимчасової
бездержавносте, - існує один з найбільших в Європі, 40-мільйонний
український народ, який, згідно Святому Євангелію і православним канонам,
має право на утворення Помісної Церкви.

Більше того. Ані один народ у світі не мав в XX столітті подібної трагічної
церковної історії, ніж та, яку пережили українці. В 30-х роках була розстріля-
на вся Українська Автокефальна Православна Церква, а після Другої Світової
війни знищена і загнена в катакомби інша національна українська - Греко-
Католицька Церква. Забути цю історію українцям неможливо. Можна,
безперечно, дискутувати про церковні помилки і недотягнення, але все це
було і буде тим, чим воно є: другорядними розмовами. Вартість має інше:
заплачена українським народом ціна.

Мученицький кінець, який прийняла на себе знищена в 20-ті і 30-ті роки
XX ст. під корінь на Батьківщині Українська Автокефальна Православна
Церква, - весь єпископат, священики, вірні, що віддали життя за українську
церковну автокефалію, - зробили для українців церковну і духовну неза-
лежність України, саме слово автокефалія символом боротьби, абсолютною
і кінечною вимогою існування самої України. По суті, знищення УАПЦ стало
викликом життєвій спроможності українців як нації, як народу.

На фундаменті УАПЦ 1921 року піднялись всі інші автокефальні
Українські Православні Церкви у XX столітті. Без формації 1921 року не
було би формації 1942 року, - писав Митрополит Ніканор, першоієрарх УПЦ
в Європі. Підйом 40-х років забезпечив півстолітнє існування Українського
Православія на еміграції - в США, Канаді, Європі, Австралії. Поза цієї істо-
ричної тяглости важко було би уявити можливосте автокефального руху в
Україні на початку 90-х років.

Всі автокефальні Українські Церкви, які виникли в 40-х, 50-х та 90-х роках
були настільки різними, що одиноким їх знаменником була хіба що ідея
української церковної автокефалії. Не дивлячись на це, жодна з них не була
ніколи визнана ані Москвою, ані Константинополем.

Розбудова автокефальної УПЦ прийшлася на добу невідомої досі в історії
Православія війни - боротьби Константинополя, першого по честі
православного престолу, за спадщину Російської Православної Церкви, яка
об’єднала три чверті православних християн світу, але в роки Революції
увійшла в стан затяжної кризи і поступового розпаду.

В своєму протистоянні, і Москва і Константинополь однаково бачили у
володінні Українською Церквою вирішальну перевагу, - і щодо історичного
права на стародавню Київську Митрополію, і щодо маштабу Церкви України
за територією та кількістю православних приходів.
В XX столітті Москва два рази давала автономію Українській Православній
Церкві, в 1918 та 1991 роках, і обидва рази терміново її відбирала. Що
стосується автокефальних рухів України, то всі вони були від самого початку
приречені Москвою на схизму та ізоляцію: як тільки в українських церковних
колах появлялись лідери, здібні очолити і організувати такий рух, РПЦ їх
відразу забороняла в священнослужінні та відлучала від Церкви. Так, в 1918
році були заборонені як „розкольники” українські священики, які очолили
УАПЦ в 1921 році. В березні 1942 року були заборонені українські єпископи,
які висвятили цілу генерацію єпископату УАПЦ 40-80-х років. А на початку
90-х років РПЦ зняла єпископський сан і заборонила в служінні кількох
українських архиєреїв, як тільки вони зробили перші кроки до церковної
автокефалії України.

Така політика Москви традиційно підштовхувала українських єпископів до
того, щоб шукати захисту у Константинополя, сприймати його боротьбу з
Москвою як допомогу своєму утвердженню та визнанню Української Церкви.
Як показав історичний досвід XX століття, це було самою великою помил-
кою проводу Української Православної Церкви.

Найперше, із самого початку Українська Автокефальна Православна Церква
виникла як відрубна Церква, зорієнтована не на церковну традицію, а на
Апостольську ранньохристиянську Церкву. Весь зміст діяльности УАПЦ на
церковному і цивільному грунті можна охарактеризувати двома словами:
очищення і визволення.

Подібний заклик до очищення і повернення до Євангелія породив в Римо-
Католицькій Церкві протестантизм, який в кінцевому підсумку врятував цю
Церкву, примусивши Ватикан взятись за оздоровлення церковної практики.
УАПЦ 1921 року була початком другої Реформації - очищення Православія
від візантійсько-російських імперських наслоєнь та збочень, - яка, на
глибокий історичний жаль, не відбулась. УАПЦ, неосмислена, незрозуміла і
засуджена римами, проти яких і повстала, була підвергнута, за старим
грецьким звичаєм, остракізму та відкинута в аутсайдери православного світу.

На зміну УАПЦ 1921 року наприкінці 30-х - початку 40-х років прийшли
нові покоління українських незалежних від Москви єпископів. Навчені гірким
досвідом маргіналізації УАПЦ, вони висунули гасло Визволення, але без
Очищення, що на практиці виявилось звичайним націоналізмом
післяреволюційної епохи, гаслом, яке не має смисла в Церкві, тому що
всякий націоналізм є секулярна ідеологія.

Безкінечно далекі антиримській ідеології УАПЦ, формації 40-х та 90-х
років в основу церковної політики поставили мету отримати автокефалію від
Константинополя, максимально при тому дистанціювавшись від ідей та засад-
ничих принципів УАПЦ. Підсумком цих зусиль став глибокий внутрішній
розкол Українського Православія між „автокефалістами” та „синодалами”.
На протязі століття Константинопільські патріархи, постійно обіцяючи
підтримку українським єпископам, так і не визнали жодної автокефальної
Української Православної Церкви.

Свідомо розпалюючи протиріччя в українському церковному середовищі,
Константинополь зумів багаторазово розколоти Українську Церкву за кор-
доном, протиставляючи „канонічних” єпископів „неканонічним”, а „канонічні”
частини Церкви - „неканонічним” частинам. В результаті Константинополь
повністю поглинув всю діаспорну Українську Православну Церкву в
Канаді, США, Європі, Південній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Всі
українські Церкви поза межами України стали грецькими єпархіями
Константинопільського Патріархату.

На рубежі ХХ-ХХІ століть Константинополь вступив в боротьбу за саму
Україну, намагаючись за допомогою українсько-константинопільського єпис-
копату встановити там свій Престол.

Автокефальна Українська Православна Церква виявилась всього - навсього
підніжкою, одним щаблем у просуванні Константинополя вперед, по
установленню свого першенство над православним світом. Але якого пер-
шенства?

Протистояння Москви і Константинополя не є конкуренцією церковних ліде-
рів у звичайному розумінні. Константинополь - маленьке Фанарське гетто у
Стамбулі - давно втратив всі підстави претендувати на перше місце. Лише
глибокий православний консерватизм дозволив зберегти титул „першого серед
рівних” Архиєпископу Константинополя, колишньому першому єпископу
Східної Римської Імперії, коли давно вже немає ані імперії, ані ойкумени, ані
Константинополя, ані Візантійської Церкви. Боротьба Константинополя проти
Москви, сприйнята Українською Церквою як продовження конкуренції
„Нового Риму” з „Третім Римом”, мала абсолютно інший зміст: перетворен-
ня Константинополя в „православний Ватикан”, з тим, щоб раніше чи піз-
ніше віддати йершенство Римському Понтифіку над всім християнським
світом. Якщо співставити деякі церковні події та нововведення від 20-х років
XX століття, виникає питання: чи існує ще взагалі православний Констан-
тинополь, - настільки глибокі зміни церковної свідомосте, церковної традиції
та практики відбулися в цій Церкві у XX столітті.

Так чи інакше, православний чи неправославний, за своєю ініціативою чи
за чужою, але фактом є те, що на протязі майже століття Константинополь
поступово руйнує, послаблює та ізолює Російську Православну Церкву, -
найбільшу перепону до установлення універсальної, наднаціональної екуменічної
Церкви. Церковної огорожі довкола світової Православної Церкви як єдиного
церковного тіла, більше не існує. Боротьба УПЦ за визнання себе як частини
„Вселенської церкви” втратила смисл. Українська Православна Церква
перетворилась в сліпий таран в руках неправославних сил у православні
ворота.

Підтримка антиканонічних дій Константинополя українським єпископатом
привела до морального релятивізму Української Церкви, - проповіді
Православія водночас із фактичною підтримкою папістських антиправославних
кроків Константинополя. Закривання очей на церковний експансіонізм
Константинополя щодо Російської Церкви обернулось тим, що українські
єпископи почали закривати очі на принесення в жертву власної Церкви, -
добровільному здаванню Константинополю по частинам автокефальної
Української Православної Церкви. Наприкінці XX століття прийшло до того,
що Константинополю відверто цинічно уступили частину Української Церкви
в обмін ні на що, як аванс за майбутнє визнання.

Боротьба УПЦ на еміграції за константйнопільське визнання завершилась
втратою смисла Визволення, навпаки, - привела до заперечення всякого
національного церковного змісту та усвоєння Римського імперського універ-
сального космополітизму.

Визволення без Очищення виявилось тупіком. З п’яти існувавших ще на
початку 90-х років XX ст. автокефальних Українських Церков, в 2001 році
залишилась лише одна, - Українська Православна Церква Київського
Патріархату. Якщо ця остання автокефальна Українська Церква у світі не
зможе змінити існуючу церковну і секулярну українську свідомість, що
орієнтується на визнання сучасним Константинополем, а не на розбудову
сильної і самодостатньої Української Церкви, вся історія УАПЦ ввійде, певно,
в релігійну світову історію як недоречний епізод схизми в колись могутній
Російській Церкві.
„Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.”

Євангелия від сьв. Йоана 7, 13

ЧАСТИНА ПЕРША

КОНСТАНТИНОПОЛЬ ПРОТИ МОСКВИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

АВТОКЕФАЛІЯ І КОНСТАНТИНОПОЛЬ

І. АВТОКЕФАЛІЯ

Розуміння природи і структури Церкви

За православним вченням, Церква, що є містичним Тілом Христовим, є
неподільна і цілісна. Як у Господа Бога не може бути кілька тіл, так не
може існувати кілька Церков. Церква існує у благодатній повноті. Її розділен-
ня є неможливим онтологічно, можливим є лише відпадіння від Церкви, як
відпали в різний час римокатолики, протестанти, уніати, монофізити, гностики,
духоборці та інші. Визнання, наприклад, Католицької Церкви як рівної
Православній, відкидається православним богословієм, яке не визнає теорії
„гілок” Церкви і строго дотримується Символа Віри, за яким Церква є одна
і єдина.

„Одне тіло й один Дух, яко ж і покликані в одній надії вашого покликання.
Один Господь, одна віра, одне хрещення" (Ефес. 4, 4-5). „Всі бо ви, що в
Христа хрестилися, у Христа одягнулися... бо всі ви - одне в Христі Ісусі”
(Гал. З, 27-28). „Щоб усі були одне: яко ж Ти, Отче, в мені, а я в Тобі,
щоб і вони були в нас одне, щоб світ повірив, що ти мене післав" (Ів. 21).

В XX ст. сталися чисельні відступлення від церковної практики, якрї
дотримувались віками Православні Церкви. Зокрема, виявилось різне ставлен-
ня до можливосте визнання Римокатолицької Церкви як благодатної, до
переведення календарної реформи, екуменістичних відправ з інославними та
інших питань, що внесло глибокі розходження в православний світ. Але тео-
ретично всі Православні Церкви залишаються об’єднані спільним розумінням
природи Церкви, тобто православною екклезіологією.

Православна екклезіологія є євхаристична, - вона вважає таїнство Євха-
ристії головним джерелом життя Церкви. Кожна Євхаристія, яку один
єпископ звершує в своїй Церкві, звершується цілою Православною Церквою
в світі. Одна Євхаристія означає одну Церкву. Тому кожний єпископ є рівний
другому єпископу. Євхаристична екклезіологія підкреслює рівність єпис-
копського уряду в Євхаристії, а з тим - рівність єпископів між собою. Уява
про можливість для одного з єпископів бути вищим над іншими, бути наміс-
ником Христа є неприйнятною і протилежною до принципів євхаристичної
екклезіології. Це в корні відрізняє її від католицького розуміння природи
Церкви, згідно якому перший єпископ - Римський Папа - має абсолютну
владу в Церкві, як її Голова.

І Православна і Католицька Церкви є сумою помісних Церков. Але
Православна Церква подібна до родини, де всі перші єпископи Церков рівні
між собою, включно Константинопільського Патріарха - першого лише по
честі, але не по владі чи авторитету. Константинопільський Патріарх не має
жодної юрисдикційної сили в інших Православних Церквах, окрім Констан-
тинопільської Церкви. Константинопільський Патріарх є рівний всім патріар-
хам Православних Церков, хоч і носить титул Вселенський, який вживають
з поваги до його першого по честі місця та бажаючи визначити його можливу
координуючу ролю у стосунках братніх Церков.

Католицька Церква більше подібна до над-держави. Вона вся підлягає
владі єпископа Рима. Будь - яка локальна Церква є цілковито залежна від
влади і авторитета Римського Папи. Згідно римо-католицькому вченню, Папа
є Головою Церкви, намісником Христа на землі.

Ще тисячу років тому Римський Папа Лев IX говорив: „Ніхто не може
заперечити того, що як гаком тримаються і повертаються двері, так Петром
і його преємниками визначається порядок і будова всієї Церкви. І як гак
водить і відкриває двері, сам лишаючись нерухомим, так і Петро та його
преємники мають право вільно виносити рішення щодо всякої Церкви, і ніхто
не повинний посягати на такий стан речей, бо верховна катедра не судиться
ніким...”

Таке розуміння вертикальної, ієрархічної структури Церкви - універсальна
екклезіологія - зберіглося до сьогодня. Католицька екклезіологія виключає
поняття про рівність єпископату, а значить і можливість перших архиєреїв
помісних Церков мати юрисдикційну владу, незалежну від Римського
Престолу.

Євхаристична православна та універсальна католицька екклезіології є
несумісні. Окрім додаткової низки питань догматичного характеру, що
розділяють православіє і католицизм, різне тлумачення природи Церкви
робить міжцерковний діалог малоперспективним. Фактично, розкол між Схід-
ною православною і Західною католицькою церквами не може бути подо-
ланим, доки або православний світ не прийме католицького розуміння
Папи: „Папа - менше Бога, але більше людини”, або доки католицький
світ не змінить догмат Римського Папи як Голови всієї Христової Церкви на
користь православного розуміння рівности всього єпископату Церкви.
Тобто, або буде визнана прерогатива Папи керувати всією Церквою, або
утвердиться протилежна ідея - соборна структура Церкви. Всі зроблені в
2-й половиш XX ст. поступки обох сторін - відклик взаємної анатеми 1054
року між Константинопільським патріархом і Римським Папою, принципове
погодження католицьких богословів на те, щоб співати Символ Віри без дода-
вання „Філіокве”, заяви римських Соборів про „особливу пошану до Східних
Церков” та інші - можуть створити лише дружнє співіснування Православної
і Римокатолицької Церков в миру, але не можуть відновити єдність Церкви.

Очевидно, що в світлі універсальної екклезіологїї Римокатолицької Церкви
утворення автокефальних, незалежних Церков є неможливим. Не може бути
дійсно автокефальної церкви, тобто в дослівному тлумаченні цього терміна,
церкви, що має власного Голову, в складі Римокатолицької Церкви. Не може
принципово існувати патріарх, рівний Папі. Ті зверхники місцевих церков, що
носять титул патріарха в Римокатолицькій Церкві, як, наприклад, Коптський
патріарх, або Сирійський, не є патріархами в православному розумінні, тому
що визнають над собою вищого єпископа - Папу.

Другий Ватиканський Собор Католицької Церкви спеціальним документом
в листопаді 1964 року допустив можливіть творення нових патріархатів, але
за умови збереження примату Римського Понтифіка. Церкви Сходу, „відділені
від Апостольського Римського Престолу", рішив Собор, хоч і мають право
правити собою згідно з власними правопорядками, які більше відповідають
вдачі іхніх вірних і зручніші в душпастирстві, але мусять пам’ятати про
конечну єдність цілої Церкви. Постійним і видимим джерелом єдности Церкви
є Римський Папа. (Уаіісап II, 1997. 3)

Це означає, що будь-який Патріарх в Католицькій Церкві є зведений на
становище адміністратора, підпорядкованого Риму. Збірка Канонів Східних
Церков, заснована на документах Другого Ватиканського Собору, окреслює
необхідність навіть для православних патріархів, незалежних від Риму,
„виявляти ієрархійну єдність з Римським Папою, намісником Христа, через
вірність, шанування й послух, як до Найвищого Пастора цілої Церкви".

В цьому аспекті зрозумілий конфлікт між православною свідомістю, яку
зберегли українські греко-католики, із латинською церковною свідомістю та
повна бесплідність боротьби, яку наполегливо вела останні 50 років
Українська Греко-Католицька Церква за створення власного Патріархату. Це
є конфлікт двох різних екклезіологій.

„Створення Українського Католицького Патріархату вимагає євха-
ристичної екклезіологїї і піднесення помісної Української
Католицької Церкви до рівности з Римським Патріархатом. Це
також означає визнання і піднесення голови Української Католицької
Церкви як рівного в авторитеті, пошані і юрисдикційній владі
Римському Папі... Одначе найбільш болючим у тому всьому є те,
що євхаристична Православна екклезіологія, котра ще живе в сер-
цях вірних Української Католицької Церкви, будучи підпорядкованою
універсальній екклезіологїї, стала екклезіологічною карикатурою,
яка не може бути прийнятною”. (Я. Буцьора, 1997. 41,42).

Православне розуміння природи і структури Христової Церкви допускає
створення нових автокефальних Церков. Адже якщо структура Церкви собор-
на, і найвищу владу в Церкві має не єпископ Риму, а Вселенські Собори,
якщо всі єпископи Церкви є рівноправні, так само як і катедри і всі частини
Церкви, значить, кількість єпископів принципово необмежена і обумовлена в
дійсності територіальним розміром цілої Церкви, її потребою в єпископах,
серед яких в кожній місцевій Церкві буде обраний перший єпископ, рівний і
Константинопільському архиєрею і всім іншим.

На богословському рівні немає розбіжностей щодо гіпотетичної можливос-
те утворення автокефальної церкви. Автокефальність є формою устрою
Вселенської Православної Церкви. Є інша проблема, - відсутній реальний
канонічно-правний механізм створення автокефальної Церкви. Православна
Церква є родина помісних Церков, але скільки членів в цій родині має бути?

Засади церковної автокефалії згідно канонічним вимогам

Православні Церкви в усіх питаннях опираються на рішення перших сімох
Вселенських Соборів (ІУ-УПІ століть), що були оформлені в канони. Разом
канони Вселенських Соборів, кількох Соборів Помісних, збірник Апос-
тольських правил та правила святих отців об’єднані в Книгу Правил (Кормчу
книгу), що не стільки регламентує рішення всіх можливих ситуацій, як швид-
ше є керівництвом, дороговказом для церковного життя.

Канони є сукупність вироблених Вселенськими Соборами і святими отцями
на підставі Святого Письма і збережених Апостольських послань положень,
що стосуються догматів, віровчення, норм і правил церковної організації. Це
повний канонічний кодекс Східної Церкви, непорушний для всіх помісних
Православних Церков, які не визнають догматичні нововведення католиків,
прийняті після розділу Вселенської Церкви. Православні Церкви мають свою
специфіку в богослужебній практиці, етичних доктринах та власні церковні
норми, що виникли з національних джерел церковного права і не протирічать
Номоканону.

Канони, як сукупність правил Церкви, регулюють екклезіологічну практику
та віддзеркалюють природу Церкви. Тому точна відповідність канонічним
правилам, як моделі розв’язання всіх церковних ситуацій, є обов’язковою для
Православних Церков. Якщо Церква відступає від канонів, її рішення об’яв-
ляється іншими неканонічним. Ціла Церква може рахуватися неканонічною,
якщо грубо порушені основні канони щодо віри, апостольського переємства
єпископату та інші.

Обов’язковість дотримання канонів також регламентується канонами.
Зокрема, правила 1-ше і 2-ге Шостого Вселенського Собору зобов’язують
зберігати віру недоторканою нововведенням і змінам, непохитною разом з
Боговідданими писаннями і догматами.

„Щоб були тверді і непорушні прийняті і затверджені перед нами святи-
ми отцями, а також нам передані іменем святих і славних апостолів 85
правил. Нехай нікому не буде дозволено ці правила змінювати чи скасову-
вати". Винним у злочинах проти догматів благочестя - анафема (1-ше
Шостого Всел.), а у злочинах супроти канонів - позбавлення сану назавжди
і вилучення єпископів у стан мирян (21-ше Шостого Всел.). Сьомий, остан-
ній Вселенський Собор, затвердив (1-ше): „Божественні правила з насолодою
приймаємо всіціло і непохитно дотримуємось постанов цих правил, що їх
склали всехвальні Апостоли, святі сурми духа, і шість святих Вселенських
Соборів, і помісні Собори, що збирались, щоб видати такі заповіти, і святі
отці наші. І кого вони піддавали анатемі, тих і ми анатематствуємо, кого
вони позбавляли прав духовних, тих і ми позбавляємо, кого відлучали, тих
і ми відлучаємо, кого ж піддавали епітимїї, тих і ми підвергаємо".

Ніде в канонічних правилах термін „автокефалія” не вживається. Тому
можна лише говорити про підстави для утворення автокефальної Церкви
згідно канонам.

Першою канонічною ВИМОГОЮ є, щоб єпископи служили своєму
народу, довіреному їхній опіці.

„Якщо хтось, бувши висвячений на єпископа, не візьметься служити й
опікуватися дорученим йому народом, хай буде відлучений доти, доки не
візьметься робити це. ”

Так говорить 36-те з Апостольських Правил, яке богослови датують
приблизно 50-51 роками і появу яких пов’язують з візитом Апостола Павла
до Ієрусалиму.

Поняття „єпископи будь-якого народу", вжите в 34-му Апостольському
правилі, розглядається всіма православним богословами як національна під-
става до утворення автокефальних церков.

„Перехрещування, перепоставлення, входження єпископів на інший
престол" Помісний Карфагенський Собор визначив як недопустиме, як
„презирство народу своєї пастви", що вимагає відкинення цих єпископів від
Собору та їхнє підлягання світській владі (канон 59). Антіохійський Помісний
Собор вирішив аналогічно: „Якщо якийсь єпископ, прийнявши рукоположення,
не прийме служіння в призначеній йому Церкві, - буде відлучений від церков-
ного єднання" (канон 17).
Канонічна вимога друга: єпископи мусять служити лише своїй Церкві
і ні в якому разі не двом церквам.

Адміністративний поділ Церкви на єпархії був найдавніший, тоді як пізні-
ше, від 4-го століття, в процесі відокремлення провінцій Візантійської Імперії,
виникли патріарші церкви.

Апостольське правило 14-те регламентувало: „Не дозволяється єписко-
пові покидати свою єпархію і переходити до іншої, хоч би багато його пере-
конували в тому". Апостольське Правило 15-те: „Тим, хто покинув свою
Церкву, більше не служити”.

Вже Перший Вселенський Собор у 4-му столітті зазначив, що перехід з
місця на інше породжує часті незгоди і суперечки, тому, якщо якась духов-
на особа - єпископ, пресвітер чи диякон - спробує це робити, „його нама-
гання будуть уневажнені і той, хто перейшов, повинен повернутися до
Церкви, де його було рукоположено на єпископа чи пресвітера чи диякона”
(к.15). „Якщо будь-хто, приналежний до священства, відійде від своєї Церкви,
такі не можуть бути прийняті ні до якої іншої Церкви" (к.16).

В 451 році Четвертий Вселенський (Халкідонський) Собор виніс рішення,
що рукоположення, тобто висвята, у будь-який ступінь церковного сану має
відбуватися лише з призначенням до певної Церкви. Бо духовна особа покли-
кається не до абстрактного служіння, а на служіння певній Церкві.

„А за висвячених без певного призначення Святий Собор ухвалив: висвя-
ту їх вважати недійсною, і ніде не допускати їх до служіння, на сором тим,
що їх висвятили" (к.6).

Виключно важливий для оцінки сучасних церковних подій канон 10-й
Четвертого Вселенського Собора.

„Не дозволяється церковнослужителю одночасно належати (числи-
тися) в церквах двох міст, тобто в тій, де його вперше висвячено, і в
тій, до якої він перейшов як більшої, бажаючи набути марної слави. Тих,
що роблять це, повертати до власної їх Церкви, де вони вперше рукопо-
ложені, і тільки там вони мають служити. Тих, що відважаться після цієї
ухвали великого і вселенського Собору, робити тепер заборонене, Святий
Собор ухвалює позбавляти їх сану".

„Клірикам, приписаним до якоїсь Церкви, не дозволяється переходити до
іншої Церкви: вони мусять бути задоволені тією, де первісно дістали шану
служити, за випадком тих, що бувши позбавлені своєї батьківщини, по нужді
перейшли в іншу церкву" (к.20 IV Всел.).

Сьомий (Нікейський) Собор в 787 році - останній Вселенський Собор - це
положення затвердив: „Відтепер клірика не можна призначити до двох
церков, бо це властиво торгівлі і низькій своєкорисливості, і чужде церковно-
му звичаю. Бо ж ми чули від самого гласу Господнього, що ніхто не може
служити двом панам, бо або одного ненавидітиме, а другого любитиме, або
до одного прихилиться, а другим гордуватиме (Мате. 6, 24). Тому кожний,
по апостольському слову, там, де покликаний був, й мусить зоставатися
(1 Посл. Ап. Павла до Кор. 7, 20), і бути при одній церкві” (к.15).

Правила Вселенських Соборів були підтверджені й Помісними Соборами.
Антіохійський Собор постановив (канони 13 і 21): „Єпископ з одної єпархії
нехай не переходить до другої, ні самовільно, ні по насильству від народу,
ні по примушенню других єпископів, але нехай зостається в церкві, яку
прийняв від Бога у жереб собі від початку".

Також Помісний Сардикійський Собор прийняв першим правилом вико-
рінювати звичай, що розстроює всі діла церковні, розпалює користь і
гордість, а саме, - коли єпископ з малого місця переходить до більшого.
Церковне єднання з такими єпископами мусить бути тільки як з миряна-
ми (к.1). І не приймати цих собратів, доки не повернуться вони до церков,
в яких поставлені були (к.18).

Таким чином, згідно церковним канонам, Православні Церкви є адміні-
стративно поділені, і ніхто не може належати водночас до двох церков.
Наприклад, не може бути Української Православної Церкви, як неза-
лежної, автокефальної, національної церкви свого народу, в складі
Константинопільської Церкви, Російської або іншої. Також, якщо єпископи
є українські, тобто були поставлені в Українській Церкві, вони не мають
права служити іншим церквам, крім Української. Якщо вони роблять це,
то мусять бути, згідно церковним канонам, заборонені у служінні до часу
свого повернення у власну Церкву.

Антіохійський Собор регламентував на подібні випадки ступіні покарання,
що прийняті всією Східною Церквою як канонічні правила. Якщо будь-яка
особа священного сану лишить свою Церкву і перейде до іншої, - йому
забороняється служити, доки не повернеться. Якщо ж відмовляється повер-
нутися - позбавляється сану, без можливости повернення сану. Якщо
прийняв його інший єпископ, то і цей єпископ підпаде під епітимію від
Собору, як порушник церковних правил (к.З). Єпископ, що зламав присягу,
згідно 25 Апостольському Правилу, позбавляється священного сану.

Канонічна вимога третя: єпископи не можуть визнавати за першого
серед них єпископа іншої Церкви.

Це є виключно важливим моментом в канонах,

-	по-перше, для розуміння, чому ніяка Православна Церква не може виз-
нати догмату першенства Папи - першоієрарха Римської Церкви.

-	По-друге, це є засадниче для церковного життя заперечення будь-якої
підлеглості єпископів одного народу зверхнику церкви іншого народу,
включно Константинопільського грецького патріарха.
- По-третє, це є беззаперечною підставою для всякого народу мати свою
помісну автокефальну церкву.

„Розподіл церковних справ має відповідати громадському розподілу" (38
VI Всел.). Цей канон богослови трактують як територіальну підставу для
церковної автокефалії.

„Єпископам будь-якого народу належить знати першого серед них і виз-
навати його як голову, і нічого не робити без його дозволу та понад їхню
владу. А кожний має робити тільки те, що стосується його єпархії і тих
міст, що належать до неї” (Апост.34).

„Обласні (єпархіальні) єпископи нехай не поширюють своєї влади на церкви
поза межами своєї області” (к.2 Другого Всел.).

„В кожній області єпископам знати єпископа, що начальствує в митро-
полії. Він і чесно перший, і нічого особливо важливого щоб інші єпископи не
робили без нього.., крім того, що належить до їхніх єпархій” (9 Антіох.)

Лише по дозволу свого першого у церкві єпископа - єпископа Першого
престолу, та маючи його вдобрення і відпускну грамоту, можна переходи-
ти до іншої Церкви. Священнослужитель, що не дотримується цієї вимоги,
позбавляється сану, як і той, хто його прийняв (32 Карф., 17 Шостого
Всел.).

Канонічна вимога четверта: жодна інша Церква не має права
прийняти священнослужителя, що покинув свою Церкву.

„ Єпископ, який прийме клірика, який покинув свою Церкву без дозволу
єпископа, має бути відлучений як учитель безчинства” (Апост.16).

„Якщо єпископ, не почуваючи страху Божого, не шануючи канонів Церкви,
насмілиться прийняти священнослужителя, який відійшов від своєї Церкви
без згоди першого єпископа, від якого відколовся, - таке прийняття має
бути уневажнене" (16 Першого Всел.).

„Щодо кліриків, які залишили Церкву, до якої їх призначено, і перейшли
до інших єпископів без волі першого єпископа, - то позбавляються сану самі
вони, і той, що їх прийняв” (17 Шостого Всел.).

Канонічна вимсга п’ята: ніколи єпископу не поширювати влади на
Церкву, що ніколи не належала ні йому, ні його попередникам.

„Потрібно стримувати хіть любостяжання, що є, як кожний знає,
матір’ю всіх зол: ніхто нехай не вступає в чужі межі й заради користи не
переступає межі власні” (5 Карф.).

„Якщо хтось з єпископів, що не має єпархії, вторгнеться в Церкву, що
не має єпископа і займе престол без дозволу повного, при Митрополиті,
Собору, такий нехай буде відлучений” (16 Антіох.).
„Дотримуватись скрізь по єпархіях, щоб ніхто з Богом улюблених
єпископів не поширював своєї влади на іншу єпархію, що ніколи не
належала ні йому, ні його попередникам. Якщо хтось простягнув владу
і силою підпорядкував якусь єпархію, - хай віддасть, щоб не порушувати
правил отців: хай не вкрадається під виглядом священнодіяння зарозу-
мілість мирської влади, не втрачаймо помалу, непомітно, тої свободи,
що дарував нам кров’ю своєю Господь наш Ісус Христос, визволитель
всіх людей. Отже, Святий і Вселенський Собор хоче, щоб кожна єпархія
(Церква) зберігала в чистоті й без обмежень права, що належить їй спокон-
віку, згідно віддавна затвердженому звичаю” (8 Третього Всел.).

Всі ці канонічні вимоги є надзвичайно важливими для розуміння церковних
процесів. В цілому це і є сукупність основних канонів, що регулюють
стосунки між Православними Церквами як рівними між собою. Щодо
церковної автокефалії, то головний висновок з наведених тут канонів є той,
що не може бути „неканонічного утворення” Церкви. Ці слова, що вжи-
ваються в боротьбі з тою чи іншою Церквою, позбавлені смислу. Канонів,
які б регулювали утворення автокефальної Церкви, - тобто Церкви, що
не потребує дозволу інших церков на обрання свого предстоятеля і
самостійна у всіх внутрішніх і зовнішніх справах, - не існує. Тому Церква
не може бути об’явлена „неканонічною” тільки тому, що її автокефалія
ще не визнана. Неканонічною Церкву може зробити тільки її неправо-
славність. Але це вже стосується сукупности інших питань, зокрема, віро-
вчення, догматів, апостольського переємства в рукоположенні єпископів, і
тому не має нічого спільного з утворенням автокефальної Церкви.

Немає в православній Америці терміна, який би вживався
більше, як „канонічний”. - Писав визначний богослов РПЦ в США
протоієрей Олесандр Шмеман у 1964 році. - Йдуть безкінечні
дискусії щодо канонічности того чи іншого єпископа, священика,
тої чи іншої юрисдикції, парафії. Насправді мова йде не про пошук
істини, а лише про приєднання до правильного, „канонічного”. Ми
живемо в отруєній атмосфері анафем і екскомунікацій, судових
процесів і тяжб, сумнівних посвят сумнівних єпископів, ненависти,
наклепів і брехні. Канони не утворюють і не творять Церкву. їх
функція - захищати, проясняти і регулювати церковне життя,
щоби воно відповідало суті Церкви. Не рішення Патріарха або його
Синода створює і гарантує канонічність, але якраз навпаки, -
канонічність цього рішення дає їм істинний авторитет і владу.

«Канонічна субординація» лише найліпший показник того, як гли-
боко ми вестернізувались в нашому канонічному мисленні. Єпис-
коп без парафій визнається канонічним, тому що визнаний Патрі-
архом, але єпископ тої самої Церкви з процвітаючою Дієцезією і
органічним корінням в реальному переємстві Церкви об’являється
неканонічним через відсутність такого визнання. Абсолютно непо-
трібний і небезпечний розкол малесенької Архидієцезії об’являється
канонічним, тому що десять єпископів із Середнього Сходу так
рішають.

Ми завжди говоримо, ніби щось є канонічне, тому що воно
визнається канонічним тим чи іншим патріархом і його Синодом.
Але, ще раз: в православному віровченні канонічне є те, що від-
повідає канонам, і канони виражають правду Церкви. Ми мусімо
відкинути романтичну теорію, ніби щось є правда, тому що якісь
непогрішимі авторитети об’явили це правдою. В Православній
Церкві правда сама є вищий авторитет і критерій. Одного разу
Константинопільський Патріарх визнав як православну і канонічну
так звану Живу Церкву в Росії. Це не зробило її ані православною,
ані канонічною.

Неморальна доктрина визнання отруює Церкву, примушує
парафії і окремих індивідуумів думати про юрисдикційні зміни як
оправдані, тому що рух іде під правильного єпископа. Це робить
Церкву цинічною і індиферентною всім міркуванням правди і
моралі... (ЗсЬтетапп, 1964, 67, 75)

Історичні шляхи утворення автокефальних Церков

Всі розглянуті вище канонічні вимоги стосуються насамперед вже існуючих
церков. І цих канонів Вселенських Соборів було достатньо в часи, коли фак-
тично збігалися національна і територіальна підстави розподілу церков. Тобто
тоді, коли поділ церкви на адміністративні частини відповідав приблизно
етнічним кордонам народів, об’єднаних Римською Імперією. А як бути з тими
церквами, які саме утворюються?

Таке утворення може відбутися двома способами:

- або нова Церква виокремлюється з материнської Церкви,

- або вона виникає на нових територіях, неохоплених юрисдикційною
владою стдрих церков, поза їхніми умовними кордонами.

Але коли Церква може вважатися дозрілою і зформованою настільки, щоб
виокремитися з материнської Церкви? - Відповіді на це питання в канонах
немає. Такої ситуації в Соборні часи не було, ця проблема з’явилася із
появою національних держав - в Болгарії, Росії, Греції, Румунії, Грузії, Сербії,
Україні та інших. А якщо народ, наприклад, недержавний, не має власної
держави, втратив її, був завойований, - чи має він право на автокефальну
помісну церкву? Або інша ситуація: якщо є окрема держава, чи мусить там
бути і незалежна Церква?

Ані одне з цих питань не вирішене в православному світі, і доки не
збереться наступний Вселенський Собор, що може взагалі ніколи не статися,
досягнути у вирішенні цих питань одностайної між Православними Церквами
згоди, ймовірно, не вдасться. Тому продовжуватиметься вже існуючий про-
цес, - коли кожна новоутворена Церква має свій власний, залежний від
обставин, історичний шлях здобуття автокефалії і визнання її. Цей процес не
сприяє розквіту Православія, а, навпаки, руйнує його, множить протиріччя і
конфлікти в православному світі. Чому?

З могутньої колись державної ідеології Східної Римської імперії
Православіє перетворилося у застигле вчення невеликої групи церков якраз
в тих державах, що внаслідок різних історичних обставин - турецького
завоювання Греції, Болгарії, Румунії, Сербії, татаро-монгольської навали в
Київській Русі, комуністичного експерименту на території Східної Європи -
були загальмовані в своєму розвитку. Територія сучасного Православія звузи-
лася порівняно до стародавньої Візантії з усіма її провінціями, хоча чисельна
кількість церков і виросла за рухунок появи незалежних автокефальних
церков у новостворених в 19-20 століттях державах, - Грецької Православної
Церкви в 1833 р., Румунської в 1865 р., Албанської в 1922 (тоді 1928 та
1937) році і т.д.

Оскільки утворення нових самостійних церков відбувалось назагал шляхом
переподілу території, - тобто не наверненням нових народів і прилученням
нових земель, а звичайним пересуванням умовних кордонів між існуючими
церквами і перерозподілом їхньої канонічної території, - цей процес виявився
надзвичайно болісним і конфліктним. Його можна охарактеризувати неди-
пломатично, але точно: православна гризня. Здобувати автокефалію від
матірних церков молодим церквам приходилося десятки і навіть сотні років.

Так, наприклад, Константинополь не визнавав 141 рік Російську Церкву,
що була фактично автокефальна від 1448 року, після вибору Московським
собором єпископів незалежно від Константинопільського патріарха власного
митрополита. Але і визнання її автокефалії, зроблене в 1589 році, було сум-
нівне з правової точки зору. По-перше, воно було відверто змушеним.
Патріарха Єремію II насильно не відпускали з Москви, куди він прибув в
1588 році з двома помічниками збирати пожертви на Константинопільську
Церкву, до тих пір, поки він не погодився піднести митрополію до рівня патрі-
архії. По-друге, Патріарх Єремія II зробив рішення без соборної ухвали
Константинопільської Церкви (лише в травні 1590 року Патріарх Єремія II
зібрав в Константинополі Синод єпископів по питанню піднесення Митрополита
Москви до рівня патріарха), а в 1584-1589 роках Єремія II фактично не посі-
дав Константинопільський Престол.

Навіть після проголошення автокефалії Російської Церкви, Константинополь
неодноразово втручався в її внутрішні справи. (Махітоз, 1976, 288-292)

На століття розтяглася справа виокремлення Болгарської та Сербської
Православних Церков. В Грамоті Константинопільського Синоду 1693 року,
виданій Патріархом Каллініком, говорилось, що першоієрархи Охридської
(Болгарської) і Пінської (Сербської) Церков, а так само Кипрської та
Грузинської, можуть називатися лише архиєпископами, але не патріархами. А
на тих, хто ослухається цього, накладається анафема: „Якщо будь-хто осмі-
литься одного з названих архиєпископів іменувати Патріархом або письмово
давати йому такий титул, або хтось з них відважиться вживати і прис-
воїти собі цей ложний титул, тим самим вчинивши беззаконня, той, як
порушник божественних законів, що руйнує стародавній порядок чинів і
церковного устрою, як виновник спокуси, нехай буде відлучений від Господа
Бога Вседержителя і нехай буде проклятий і не прощений, і нехай після
смерти тіло його не розпадеться, камні й залізо розпадуться, а він ніколи,
і нехай участь його буде з Іудою, а сам він буде під прокляттям отців і
соборів

Сербську Пінську Патріархію Константинополь закрив в 1766 році,
Болгарську Охридську Архиєпископію - в 1767 році.

„Тирковська (Терновська) патріархія була знищена майже відразу після
завоювання Болгарії турками. Вже в 1394 р. з Константинополя був при-
сланий грецький митрополит і патріархія перетворилась в звичайну
єпархію Константинопільського патріархату.

Друга болгарська „автокефалія” - Охридська, що була заснована в
1018 р., коли греки знищили перше болгарське царство, проіснувала до
1767 р., до знаменитого Константинопільського патріарха Самуїла І, який
довершив це „об’єднання” Православної Церкви. За рік до цього йому
вдалося „ліквідувати” Пінську Патріархію в Сербії, сплативши її борги
турецькій казні. Всюди колишні архиєреї з уроджених болгар і сербів
відсувались, і всі їх місця займалися греками. Із свавіллю канонічною
приходило й примусове „огречення”, особливо сильно в Болгарії, що пізні-
ше стало приводом для так званого „болгарського питання”. (О. Шмеман,
1954, 327)

Коментуючи Послання Патріарха Калліста 1355 року монахам і кліру
Терновської Болгарської Патріархії із звинуваченням їх Патріарха у намаган-
ні зрівняти себе з іншими Патріархами, визначний знавець канонічного права,
дорадник Синоду Сербської Церкви професор С. Троіцький писав, що
„Послання це є лише одним з проявів грецької мегаломанії і намаганням
утримати під своєю гегемонією слов’янські автокефальні Церкви. В підтвер-
дження свого права втручатися в справи інших автокефальних церков
Патріарх Калліст посилається лише на 36-те правило VI Вселенського
Собору, що надало йому папські переваги. Але (справді), канони і римському
єпископу не дають права втручатися у справи інших автокефальних
Церков.” (Троицкий С., 1950, 44)

Лише в 1945 р. Константиноль визнав автокефалію Болгарської
Православної Церкви, внаслідок перемоги СРСР в Другій Світовій війні та
різкої зміни політичної ситуації в Східній Європі, і то, примусивши болгар
спочатку формально вибачитися за „схизму”.
Сербська Церква як національна церква існувала ще на початку
13 сторіччя за Св. Сави. Але тільки після сербських повстань 1804 та 1815
років Православна Церква в Чорногорії фактично відділилась від Кон-
стантинополя. Константинопільський Престол не визнав її незалежносте.
Національна Православна Церква сербів на чолі з власним митрополитом у
Белграді була організована після успішних російських військових операцій в
Туреччині у 1828 - 1829 роках та підписання Адріанопільського Договору
(1829). Лише після поразки у війні з Росією в 1877 - 1878 роках Туреччина
визнала повну незалежність Чорногорії та Сербії, і в 1879 р. Сербська
Православна Церква відокремилась повністю від Константинопільського
Престолу. Незважаючи на це, Константинопільські патріархи продовжували
періодично присилати грецьких єпископів до Сербії та Македонії, що визива-
ло численні конфлікти багато років.

Проти бажання Константинополя утворилась православна Грецька Церква.
В 1833 р. національна Асамблея Королевства Греції винесла резолюцію, під-
писану тридцятьма єпископами, в якій було задекларовано, що єдиним Голо-
вою Грецької Православної Церкви є Ісус Христос. Король підписав особли-
ву грамоту про автокефалію національної Грецької Церкви. Але до 1850 р.
Константинопільські патріархи повністю ігнорували Грецьку Православну
Церкву, як неіснуючу. Особливі конфлікти між обома етнічно грецькими
церквами - Константинопільською та Грецькою - розгорілися в 20-х роках
XX ст. в боротьбі за грецьку православну діаспору Америки.

Що ж до церков православної діаспори, які утворилися в XX столітті на
„варварських землях", згідно термінології візантійських часів, - тобто в
Америці, Канаді, Австралії, - то питання їхньої церковної автокефалії далеке
навіть від спроби рішення. Структура православних юрисдикцій в цих країнах
не відповідає канонам (зокрема, 8-му Нікейського та 12-му Халкідонського
Соборів), навіть протилежна принципам організації Православної Церкви. На
кожне місто є по кілька єпископів. Наприклад, в Нью-Йорку їх було в 2000
році біля 20-ти. Один єпископ нерідко обслуговує парафії і старого і нового
календаря, єпархії різних церков переманюють одна у другої священиків.
Єпископи поділились на канонічних і незалежних. Практично кожна етнічна
спільнота має по декілька національних церков, які завзято воюють між
собою всіма методами, включно з цивільними судами і поліцією. В
Сполучених Штатах наприкінці XX століття існували щонайменше три
російські, дві сербські, три грецькі, дві сирійські, три румунські, дві албанські,
дві болгарські та три українські юрисдикції. Так само, як і питання церковної
автокефалії, питання юрисдикційної влади над православною діаспорою є
постійним предметом дискусій і конфліктів у православному світі.
II. КОНСТАНТИНОПОЛЬ І НАЦІОНАЛЬНІ ЦЕРКВИ

Позиція Константинополя до утворення національних церков

Внаслідок поступового розвалу спочатку Візантійської, а тоді Оттоманської
імперії, більшість з сучасних автокефальних церков відірвалась від материнської
Константинопільської Церкви. Тому Константинопільський Престол витратив
найбільше часу, порівняно з іншими Православними Церквами, в боротьбі з від-
центровими тенденціями в своїй Церкві. В різних дослідженнях політичної історії
римських провінцій, пізньої Візантії, Болгарії у IX ст., Київської Руси можна знайти
інформації про те, яких зусиль докладали Константинопільськи патріархи, нама-
гаючись зберегти християнську імперію.

Загальним місцем у сучасних роботах по історії Церкви стало помилкове
твердження, ніби першим проявом „антинаціональної” церковної політики
Константинополя був Помісний Константинопільський Собор 1872 року, що засу-
див болгарський „етнофілетизм”.

„Спроба відкинути засадничо національну підставу для церковної незалежности,
всепереч 34 прав. Св. Апостолів, проголосити цю підставу як „єресь” була в
Константинопільській Церкві в XIX ст. Царгородська Патріярхія в боротьбі проти
православних болгар, що були тоді під турками, а домагалися церковної
незалежности від патріярхії, осудила на своєму Константинопільському помісному
Соборі 1872року т.зв. „філетизм”, або „племенні, національні”різниці в церкві і дома-
гання на підставі їх церковної автокефалії: „Тих, що приймають філетизм, - каже
постанова того Собору, - та сміють заснувати на ньому племінні зборища, ми
оголошуємо, згідно з священними канонами, чужими для Святої, Кафоличної й
Апостольської Церкви, все одно що схизматиками”.

На постанову Константинопільського собору 1872 р. часто посилаються тепер
вороги національних рухів у Православній Церкві, самі належачи звичайно до панівної
в тій чи іншій Церкві національности”. (І. Власовський, 1974, 115)
Подібні погляди відносно константинопільської концепції етнофілетизму
мають переважно ті історики, які ідеалізують назагал історичне минуле цієї Церкви.
Вони пишуть не історію Церкви Східної Римської імперії, а „історію Царгороду”.
„Візантійське минуле” в таких роботах є фактично апологетикою Православія з
нав’язуванням сучасних дефініцій давно минулим часам.

„Патріархи, як Фотій, так і Михаїл (за яких відбувся остаточний розкол Східної
і Західної Церков - О.Х.), були добросовісними, яскравими представниками про-
тилежної (Риму) ідеї, - ідеї від Христа і Апостолів установленої синодальної і собор-
ної структури всієї Церкви, яка не визнає над собою влади вищої, як Вселенські
Собори, і яка передбачає принципову рівність між усіма єпископами, між усіма катед-
рами і між усіма частинами Вселенської Церкви й насамперед її Східної і Західної
половини". (Протопрес. В. Виноградов, 1979, 65)

В дійсності, Візантійська церква виросла на імперській ідеології і ніколи її оста-
точно не позбулася. Церква вийшла з-під влади Римських Пап, але не позбу-
лась ідеології папізму. Місце, яке зайняв Римський Папа в Західній
Церкві, у Церкві Східній посів імператор, цар.

Розірвавши із Західною Церквою та папами, Східна Церква, що рані-
ше хоча б догматично „соборовала з Римом”, звикла зовсім обходитися
без нього і замкнулася остаточно в своїй „імперськості”, - писав прот.

О. Шмеман в дослідженні „Історичний шлях Православія".

Згідно з вживаною інтерпретацією, кожний, хто не розмовляв
грецькою мовою, вважався „варваром”, як і кожний, хто не мешкав у
кордонах Візантійської Імперії. Відношення Церкви до „варварів” було
саме невиразне. Так само і нове положення Римського єпископа лиши-
лося по суті неясне для візантійської церковної свідомості. З цієї неяс-
ности у Візантійській Церкві родилася теорія „пентархії” (п’яти патрі-
архатів), що ніби складають Христову Церкву - Римський, Константи-
нопільський, Александрійський, Ієрусалимський та Антіохійський. Ця
теорія так і залишилася теологічно неясною і не отримала ні
догматичного підгрунтя, ні історичного підтвердження.

Лише по мірі того, як множилися поразки Візантії, а географічно
вона ставала меншою і меншою, виснаження Візантії все більше
наповнювало її ідеологію національно-грецьким пафосом, в якому
вищою цінністю ставала вже не Християнска Імперія, а саме Еллінізм.
Тому, в силу свого універсалізме заперечуючи дроблення єдиної Імперії на
самостійні Царства і автокефалії, Візантія на практиці нав’язувала
слов’янам „огречення” навіть в самому побутовому смислі: владу
грецьких архиєреїв в завойованій Болгарії, презирливе ставлення до
всякої самобутності, навіть до мови. А це якраз і робило розпад
православного світу неминучим, примушувало слов’ян, як перед тим
сирійців і вірмен, ненавидіти греків. Перед турецьким завоюванням
розпад візантійського християнського універсалізму був уже доко-
наним фактом, але турецьке іго парадоксальним чином його
відживило...

В свідомості візантійців п’ятнадцятого століття відбулася внутрішня
підміна „імперського” - „еллінським”, еллінізм же не тільки не був
знищений турецьким ігом, але, навпаки, отримав небувалу владу - в
обличчі Вселенського Патріарха! В турецькій неволі сама царська влада
ніби переходить до патріарха. Патріарх Нового Рима є немовби візан-
тійський Імператор, що страждає в неволі, він позбавлений свободи,
але не влади. Його голова прикрашена митрою у вигляді корони із
зображенням візантійського двоглавого орла, але в руках його недарем-
но тримається патріарший жезл... Самі принижені, гнані, пересліду-
вані, так часто просто „пішаки” в руках розбагатівших „фанаріотів”
(багатих і впливових членів грецької православної спільноти, які
розселилися навколо патріаршого осідку у Фанарському дистрикті
Стамбулу - О.Х.), Константинопільські патріархи систематично нама-
гаються не лише підкорити собі всі, досі автокефальні слов’янські
Церкви, але й „огречити” їх, щоб знищити саму пам’ять про їх
слов’янське минуле. (Шмеман А., 1954, 292, 325, 326, 327)

В 1663 році, відповідаючи на двадцять п’ять запитань Російської Церкви,
Константинопільський Патріарх Дионісій III та Синод Єпископів Констан-
тинопільської Церкви писали, що „після втрати привілегій (Римськими) Папами,
Константинопільському Патріарху, згідно з канонами, було передано першенство,
рівне тому, що мав Старий Рим. Тепер, коли Єпископ Риму порвав з Кафоличною
Церквою, привілеї, передбачені для Папи, належать лише Вселенському
Престолу”. (Махітоз, 1976, 292)

Ніколи за всю історію Константинопільські патріархи добровільно не посту-
палися своєю владою над національними церквами, хіба що під впливом
надзвичайних обставин. Так, згоду на автономію Болгарської архиєпископії в 9 ст.
Константинополь дав тоді, коли цар Борис вже вигнав з країни грецьких єпископів
і звернувся за допомогою до Риму. Передача Київської митрополії, що формально
знаходилася в константинопільській юрисдикції, до автокефальної Московської
Церкви, відбулася внаслідок тиску турецького великого візиря на абсолютно
залежного від нього Константинопільського Патріарха Дионісія IV та підкупу
патріарха, що за церковним визначенням є симонією. Відправлений до
Константинополя посланник Микита Олексіїв дав крупну „милостиню” соболями
та червінцями Патріарху Дионісію, який за це протягом травня і червня 1686 року
видав низку благословенних грамот на володіння Київською Митрополією
Патріарху Московському Йоакиму та царям російським.

Втручання Константинопільських Патріархів у справи інших Церков
було порушенням канонів, що не допускають права одних Церков
обмежувати самостійність інших Церков, зокрема, 2-го II Всел., 8-го III
Всел., 38-го VI Всел. Собору. Але ці випадки відступлення від канонів були
викликані зовнішніми обставинами, - писав проф. С. Троіцький.

Канони розраховані на нормальний рух церковного життя, але вони
рахуються з потребами, що можуть примусити відступити від канонічної
норми, наприклад, 4-те І Всел., 37 та 80 правила VI Всел., З та 6 VII Всел., 13
та 106(95) Карф. та 17-те Двукр. Соборів.

Ще до завершення канонічного кодекса Православної Церкви три схід-
ні Патріархи попали в таке важке положення, що їх першоієрархи змушені
були жити поза територіями своїх Церков, переважно в Константинополі,
а якщо і залишались на своїй канонічній території, то не мали можливос-
те дати своїм Церквам канонічну організацію. В той же час
Константинопільський Патріарх зберігав своє високе положення єпископа
столиці Візантійської Імперії, а під турецьким ігом він не тільки зберіг
церковну владу, але в бератах турецьких султанів, як етнарх над всім
православним населенням Туреччини, отримав ще й світську владу над
всіма православними, включно над іншими східними Патріархами. А
тому, що межі церковної та світської компетенції були нестійкі у Візантії і
майже не існували в монархічній Туреччині, то таке розширення влади
Константинопільського Патріарха позначилось і на чисто церковних
взаємостосунках. З другого боку, три інші східні Патріархії, Синайська та
Кипрська Церкви, не маючи достатнього числа єпископів для організації
собору чи синоду, волею-неволею мусіли звертатися за вирішенням
найбільш важливих питань до Константинопільського Патріарха, при
якому існував постійний Синод, і який завжди мав можливість перетвори-
ти його в собор, запросивши до участи в ньому не лише інших своїх
єпископів, але й Патріархів та ієрархів решти східних Церков.

Але не можна виключення перетворювати в правило, не можна відсту-
плення від канонічної норми, що було викликане необхідністю, вважати
нормальним станом, а потрібно при першій же нагоді повернутися до
точного дотримання канонів, „не поставляюче те, що буває рідко, в закон
Церкви”, як велить 17 правило Двукратного Собору.

Під всесвітом - „ікумені” - візантійці розуміли Візантійську імперію,
отже, досі вживаний до Константинопільської Церкви епітет
Вселенська Церква може відноситися лише до церков в межах цієї
Імперії. Титул Вселенський означає імперський-візантійський, а не
всесвітній, як толкують тепер східні папісти. До того ж, цей титул не
відповідає сучасному найменуванню столиці Візантії. Титул не має якесь
догматичне, вічне значення. Він так само може бути змінений, як мінявся
титул єпископа Матері всіх Церков - Церкви Ієрусалимської, або пер-
шоієрарха Кипрської Церкви, нарешті, й самого Візантійського єпископа
при Константині Великому. При абсолютній монархії в Туреччині
Константинополь називався „Ідерисаадет” - „врата щастя”, але титул Кон-
стантинопільського Патріарха не мінявся лише тому, що то був епітет у
східному смаку і вживався лише турками. Назва „Стамбул” прийнята в
цілому світі. А титул „Вселенський” був присвоєний собі самими Констан-
тинопільськими Патріархами і не був підтверджений канонами.
(Троицкий С., 1950,45, 48-49)

Будучи ключевим дзвеном у процесі визнання автокефалії тої чи іншої церкви,
Константинопільські патріархи завжди й були першою перепоною для отримання
цієї автокефалії. Різниця в позиції, - або абсолютно ворожої настанови, або
байдужого невтручання - залежала справді лише від того, в якій мірі прагнення до
самостійности тої або іншої церкви безпосередньо заторкувало інтереси
Константинополя.

Рішення Константинопільського Престолу 1833-1850 років із засудженням
грецького шовінізму та Помісного Константинопільського Собору в 1872 р. щодо
болгарського „етнофілетизму” є квінтессенцією сталого і незмінного погляду
Константинопільського Престолу на бажання народів мати свою власну
національну церкву. В теоретичній площі це означає, що Константинополь
не визнає національну підставу для церковної автокефалії, яку містять
церковні канони: „єпископам кожного народу належить знати першого
між ними” (34 Апост). В практичному аспекті - церковну політику, що буду-
ється на стриманні релігійного націоналізму.

Аргументуючи відмову Константинополя визнавати автокефальні православні
церкви, що виникли як вимога національного суверенітету, - грецький
Митрополит Максимос писав, що повстання таких церков є справді виявом
національного расизму. „В принципі поділення на національні церкви не
протирічить духу Християнства. Але поділення расове, що широко поширюється
тепер, приводить до найгіршого: чистого расизму та шовінізму, - найгіршого ворога
миру, що руйнує єдність між місцевими Православними Церквами". (Махітоз, 1976,
302) Формування расових Церков, що включають в себе представників спеціально
одної раси, та виключає інших, Церков, в яких мають служити настоятелі тої самой
раси, що і вірні, - є нечуваний і безпрецедентний в історії Православія расизм, що
не має нічого спільного з Церквою Христовою, - пише митрополит Максимос.

Але поява всіх автокефальних Православних Церков у Східно-Південній Європі
була наслідком „націоналістичного вибуху” народів Балканського півострова, тому
осудження незалежних церковних рухів з боку Константинополя означало
збереження в новітні часи першим по честі і авторитету православним престолом
старої візантійської ідеології Імперії. Тим самим православний світ вступив у
глибокий внутрішній конфлікт, православна екклезіологія - в протиріччя з пре-
тензіями „Вселенського” Константинопільського Престолу. Константинопільські
патріархи стали фактично на сторожі імперської мрії покорити всі народи,
імперської традиції розглядати всі народи як одне ціле на чолі з „етнархом” -
Вселенським Константинопільським патріархом.
Пояснюючи Константинопільському патріарху Атенагорасу в 1972 р. бажання
українського народу мати автокефальну Церкву, незалежну від Москви, Патріарх
Московський Пімен писав зрозумілою Константинополю мовою, а саме, що
„Українська церква з філетичних мотивів вирішила відокремитися від матері-
Церкви”.

Роз’яснюючи для Західного світу своє бачення сучасних церковних процесів з
позицій найвищого православного авторитету, сучасний Константинопільський
Патріарх Варфоломей І гостро виступає проти єресі Філетизму. (Сіагк V., 2000,405-
406).

„Цей етнофілетизм створює винятково ускладнені і важко вирішувані церковні
ситуації між Православними в Діаспорі”, - писав Патріарх Варфоломей І до всіх
православних ієрархів Америки в день прийняття УПЦ в США під свій омофор, 12
березня 1995 року. (Аскігезз о£Ні$ А11 Ноііпезв ВагїЬоІотаіоз, МагсЬ, 12, 1995)

Одна з глав книги, підготовленої французьким теологом Олів’єром Елементом
на підставі розмов з Патріархом Варфоломеєм, - „Бесіди із Вселенським
Патріархом Варфоломеєм І”, що вийшла друком в 1997 році, так і називається:
„Боротьба проти релігійного націоналізму”.

З появою численних національних держав у Європі після падіння
Оттоманської імперії, говорить в ній Патріарх Варфоломей, кожна
нація просто проголосила власну екклезіастичну незалежність.
Традиційна форма автокефалії поступово трансформувалась в автоке-
фалізм (аиіосерЬаІізгп): незалежність мала замінити взаємозалежність.
Екклезіастичні адміністративні структури тепер модулювались за
зразком Держави, а єпископи перетворились в квазі-функціонерів.

Крок за кроком, по мірі розвитку теорії автокефалії, утверджувалось
нове: в основу екклезіології закладався не євхаристичний принцип, а
етнічний і національний. „Місцева” Церква була трансформована в
„національну” Церкву, з абсурдним додатком Трінітарної аналогії:
„першенство чести” стало „рівністю чести”. Останній Собор, на якому
біла присутня вся Пентархія, у Константинополі в 1872 році, строго
засудив філетизм (ріїуіеіізт), тобто екклезіастичний націоналізм
Болгарської Церкви.

Філетизм є розрізнення (бізііпсііоп) церков, побудоване на різницях
етнічного походження та мови, подібно тому, як в деяких секулярних
державах вимагаються і практикуються особливі права деяких інди-
відуумів або груп, що походять з одної країни і належать до одної раси,
але цей принцип є чужим і неприйнятним в Церкві. В Християнській
Церкві, з її духовним об’єднанням, заповідженим Головою і св.отцями,
щоб об’єднати всі нації в унікальне Христове братство, філетизм є дещо
чуже і абсолютно неймовірне. Утворення церков на підставі раси,
залучення вірних лише одного етнічного походження, служіння в них
священиків того ж самого етнічного походження, які підтримують
філетичні бажання., - це є безпрецедентним явищем.

По мірі того, як кожна етнічна Церква намагатиметься зберігати
свою власну ідентичність, догма „єдиної, святої, кафоличної і апос-
тольської Церкви” зазнаватиме нищівного, смертельного удару.
(Сіетепі О., 1997, 25-27)

Позиція Константинопільської Патріархії щодо неприйняття всіх форм філе-
тизму зрозуміла. Лишається незрозумілим, чим все-таки відрізняється „автоке-
фалія” від „автокефалізму”, які критерії цього відрізнення, а головне, - хто має
виносити рішення, чи може утворитися нова автокефальна церква, і чи не є
утворення її проявом релігійного націоналізму.

Один з найбільших фахівців по історії християнської церкви др. К. С. Латуаретт
писала, що падіння Оттоманської імперії було лише пришвидшене поразками у
війнах з Росією, але головною причиною падіння був підйом націоналізму серед
народів Балканського півострова. Цей „націоналізм нерозривно асоціюється з
Православними Церквами. Більше того, - вони стали символом і новоствореними
центрами для націй, що відроджувались. Як результат, всі вони стали
національними, автокефальними церквами, незалежними ані одна від другої, ані
від Патріарха Константинополя”. (КеппеїЬ 5соП ЬаіоигеИе, 1954, 1210) Цілком слу-
шно. Значить, згідно логіки і термінології Константинопільської патріархії,
утворення всіх національних автокефальних церков в 19 - 20 сторіччях треба
вважати „автокефалізмом”?

В червні 1970 року Константинопільський патріарх Атенагорас стверджував
Митрополиту Крутицькому Пимену (РПЦ), що надання Церквою-матір’ю автоке-
фалії своїй дочірній церкві є недостатнім, таке рішення може приймати тільки
Вселенський Собор.

Отже, якщо зважити на те, що останній Вселенський Собор відбувся ще в VIII
столітті, і невідомо, коли збереться наступний, то виглядає, навіть вже утворені
сучасні автокефальні церкви в розумінні Константинополя є сумнівними з
канонічного погляду.

„...Проголошення автокефалії належить до компетенції всієї Церкви, воно не може
розглядатися як право „кожної автокефальної Церкви” (як вважає Москва). Повне і
остаточне проголошення автокефалії входить в компетенцію загального Собору, що
має повноту помісних Православних церков, а саме Вселенського Собору. Помісний
Собор Церкви-Матері, від якої залежать області, що просять автокефалію, має
право тільки приймати їх перше прохання про незалежність і рішати, чи заслу-
говують надані ними підстави прийняття в дусі 34 Апостольського правила...

Факторами, що визнаються як основні і необхідні для проголошення автокефалії,
є насамперед:

1)	ясно висловлена думка християнського народу, тобто клиру і мирян,
2)	формулювання всім місцевим єпископатом в офіційному соборному акті від-
повідного прохання, рівно ж як і мотивів, що диктують відділення. Без
єпископату всіке діяння мирян або уряду було б самочинним актом.

3)	Думка Церкви-Матері, і нарешті, остаточне рішення всієї повноти Церкви є
необхідним для канонічного створення автокефалії.

...Проголошення автокефалії лише частини одної Помісної Церкви є
неканонічним." (Патріарх Атенагорас, 1970)

Якщо розглянути всі ці константинопільські вимоги в історичному ракурсі, то
утворення всіх національних церков відбулося неканонічно, і їхня автокефалія
може не визнаватися Константинопільським Престолом. Не виключено, що раніше
чи пізніше, якщо складуться відповідні обставини, Константинополь ще зробить
таку заяву. Перший крок для цього вже зроблений, - сучасний Константинополь
запропонував православному світу нове бачення структури Православної Церкви і
свого місця в ній.

„Поняття першенства чести визнає, що всі єпископи рівні в благодатності,
мають однакову єпископську гідність і поділяють нерозривне апостольське
преємство. Але це не означає при тому, що всі єпископи є рівні по честі в канонічній
системі церковної адміністрації". (Раізауоз Б. 1992, 255)

Незважаючи на рівність єпископського достоїнства православних архиєреїв,
материнська Церква завжди має „моральну вищість", - пише Митрополит
Максимос. (Махітоз, 1976, 273)

„Кожна місцева церква (у прямому смислі „локальна”) є в євхаристичному поєднан-
ні з усіма іншими локальними церквами." Але „деякі церкви мають більший
моральний авторитет, більш престижну здібність „прийняття”. (Сіетепі О.,
Сотегзаііопз мйік Еситепісаі Раігіагск Вагікоіотеш І, 1997, 29)

Такі визначення сильно нагадують знамениту формулу Дж. Оруелла: всі люди
рівні, але деякі рівніші, хоча з погляду Константинополіського Престолу це є
«Відродження Православної Екклезіологїї», що дає «нову інтерпретацію першости».
Яку?

Нова інтерпретація православного вчення про першенство
Константинопільського Патріарха

Константинопільський єпископ, вважають сучасні грецькі богослови, не є лише
перший по честі (ргезгеіа іітпез, ргітиз іпіег рагез), він є перший. Тобто йдеться не
лише про його почесне місце в ієрархічному порядку предстоятелей церков, а
справжню владу у стосунках з іншими єпископами. Зокрема, -

1.	Константинопільський патріарх має право виносити кінечний присуд по будь-
якій справі і будь-де в православному світі.

2.	Константинопільський патріарх має виключне право зібрати інших патріархів та
голів автокефальних церков на спільну зустріч.
3.	Константинопільський патріарх має юрисдикцію та духовну владу над всіма
православними християнами, що є поза межами локальних Церков, тобто діаспори.

4.	Жодна нова „автокефальна” Церква не може появитися без згоди патріарха
Константинополя. (КеІеЬег 8., 1997, 125)

Найповніше сучасне бачення першої ролі в православному світі Констан-
тинопільського патріарха представлене в двох роботах грецьких авторів. Це є
монографія Митрополита Сардійського з Константинопільської Церкви
Максимоса «Вселенський Патріархат в Православній Церкві. Дослідження історії та
церковних канонів», надруковане в 1976 році Патріархальним Інститутом
Патріотичних Студій у Тессалоніках, а також стаття доктора теології з Грецької
Православної Архидієцезії в США (Константинопільського Патріархату)
Л. Патсавоса «Першість Константинопільського Престолу в теорії і на практиці»,
надрукована в США у «Грецькому Православному Теологічному Журналі» в 1992
році. Основні тези цих робіт зводяться до слідуючого.

Організація Церкви будується не на автокефалії Церков, а справді на принципі „одно-
го єпископа однієї церкви в одному місті”. Збереження юрисдикції материнських
Автокефальних Церков над діаспорами означає створення екклезіастичних протек-
торатів, що формують філетичні церковні спільноти. Лише Константинополю
належить канонічне право юрисдикції над православною діаспорою, право, що базується
на необхідності єдности духовного життя діаспори. (Махімос, 1976, 310- 311)

Справжня юрисдикційна влада і авторитет (ехоизіа) Константинопільського
Патріарха базується на церковних канонах (Раізауоз Ц, 1992,237), а саме: 3-му каноні
Другого Вселенського Собору та 28-му Четвертого Вселенського Собору.

„Єпископ Константинополя нехай має перевагу після Римського, бо
Константинополь - це новий Рим”. (З Другого Всел.) „...Ми визнаємо й ухвалюємо
привілеї святійшої Церкви того самого Константинополя, Нового Рима. Престолові
бо стародавнього Риму Отці належно признали перевагу, бо то було царственне
місто... Місто, яке здобуло честь бути містом Імператора й синкліту та яке має
однакові (рівні) привілеї із стародавнім царственним Римом, і в церковних справах
буде звеличений, як і той, і буде другий після нього. Тому тільки митрополитів
понтійської; азійської і тракійської областей і в чужоземців названих областей хай
призначає вищеназваний святійший престол святійшої Константинопільської
Церкви, тобто кожний митрополит вищеназваних областей, з обласними єпископа-
ми, повинні висвячувати єпархіальних єпископів, як це наказують божественні
канони. А самих митрополитів вищезгаданих областей повинен, як уже сказано,
висвячувати Константинопільський архиєпископ, згідно із звичаєм, після обрання й
надання йому кандидата”. (28 Четв.Всел.).

Чи дає зміст цих канонів Константинопільському Патріарху на владу у всій Церкві,
- відповідь, що очевидно з тексту, залежить від їх інтепретації. Традиційне право-
славне розуміння полягало завжди в тому, що ці канони щодо місця Констан-
тинопільського єпископа, як і будь-який канон, не можна розглядати поза сукупносте
всіх інших, які разом передбачають автокефальну, соборну структуру цілої Церкви.
Вибір саме цих канонів без залучення до питання всіх приведених вже вище
канонів (Див. Розділ 1.1.), зокрема про вимогу до єпископів служити своєму наро-
ду і ніколи - двом Церквам, для обгрунтування претензій сучасного Констан-
тинополя на владу у православному світі ілюструє добре одне. - При бажанні в
канонах можна знайти все, якщо вирвати ’іх зміст з історичного контексту часів,
коли вони були складені.

Канони, на які опирається новий псевдоправославний догмат про першенство
Константинопільського Престолу, були зформульовані в кінці 4-го та середині 5-го
століття, коли ще існувала Римська імперія і взагалі не було держав в їх сучасному
вигляді. Що ж до адміністративного поділу Церкви, про який говорять ті канони,
досить зауважити, що просто не існують і в століттях забулися навіть назви
церковних провінцій тих часів.

Далі. Канони 9 і 17 Четвертого Вселенського Собору розглядаються сучасними
константинопільськими теологами як право Константинопільського першоієрарха
на остаточний присуд в спірних питаннях між Церквами.

„Якщо ж єпископ чи клірик чимсь незадоволений з обласного митрополита, хай
звертається до екзарха великої области або до престола в Константинополі й перед
ним судиться” (9). „Якщо хтось буде незадоволений постановою митрополита в його
справі, нехай судиться перед екзархом великої области або перед констан-
тинопільським престолом” (17).

Але ці канони явно говорять про області в межах церкви, - не про інші церкви.
Більше того, кінець 17-го правила Четвертого Вселенського Собора завжди
вважався православними богословами територіяльною підставою для утворення
нової Церкви: „Але, якщо імператорською владою постане нове місто, то розподіл
церковних парафій треба зробити відповідно до адміністративного й земельного
районування”.

Інший, канон 28 Четвертого Вселенського Собору, грецькі богослови тлумачать
як право юрисдикційної влади Константинополя над всім, що було поза межами
Римської Імперії, над чужинцями, на варварських територіях. Л. Патсавос цитує
також рідковживані в церковній практиці візантійські закони з Синтагми, що ніби
„надали Патріарху Константинополя прерогативи Папи, і визначили обидвох
такими, що стоять понад усіма”.

Висновки, які роблять грецькі автори про Константинопільського патріарха як
фактично Східного Папу можна знайти в різних формулюваннях (О. Сіетепі, 1997,
18,19, 32, 167-169; Ь. Раїзауоз, 1992, 241-242, 247, 250- 255). Коротко вони зводяться
до таких тез.

•	Оскільки Константинополь - Новий Рим був столицею і відігравав на Сході ту
саму роль, що Рим на Заході, Єпископ Константинополя дорівнює Єпископу
Риму.

•	Як Голова Церкви в столиці, Єпископ Константинополя знаходився у близості до
імператора і його двора, що дало йому особливу владу навіть поза межами без-
посередньої юрисдикції.
•	Місцеві єпископи зверталися до Синоду єпископів на чолі з Констан-
тинопільським патріархом за вирішенням спірних питань і протекцією, і ця роль
Константинопільського Синоду Єпископів має зберегтися. Константинопільський
Синод є останній вищий організаційний рівень в церкві, хоч і був на початку лише
синодом провінції.

•	Єпископи і духовенство місцевих церков можуть позивати у спірних питаннях до
екзархів дієцезій (пізніше відомих як патріархів) або Константинопільського
Престолу.

•	Константинопільський Престол має найвищу духовну і юридичну владу, подібно
тій, що має Римський Престол на Заході.

•	Поява автокефальних церков в 19-20 сторіччях пов’язана передусім з ідеологією
націоналізма. Новостворені церкви адаптували адміністративні структури
секулярного типу. Автокефалія перетворюється в абсолютну незалежність, що
приводить до трасформації Православія у федерацію, або конфедерацію неза-
лежних церков. Константинопільський Патріарх своєю найвищою владою має
зупинити цей процес.

В 1999 році Архиєпископ Грецької Церкви Христодулос вітав Вселенського
Патріарха Варфоломея під час його візиту в Грецію як „отця всіх отців
Православія”. (ЕС], 1999, 2, 149)

Логічно постає питання: чи означає в грецькій інтерпретації ролі
Константинопільського Патріарха, що в світі має бути два - Вселенський та
Римський - папи? Ні. Сучасний Константинопільський Престол виявляє готовність
повернути Риму першість. Православна Церква крайнє потребує уряду першенства,
пишуть константинопільські архиєреї Єпископ Скопелоський Всеволод та Єпископ
Діоклейський Каллістос. (ЕС/, 1997/3, 27,28)

Сам Константинопільській Патріарх Варфоломей вважає, що Першенство не
означає домінації, але воно також не означає простого першенства по честі. Згідно
традиції, один з перших єпископів завжди мав і універсальну першість. В неподіленій
Церкві така позиція належала Єпископові Риму, сьогодні це належить Архи-
єпископові Константинополя - Нового Риму. В Православній Церкві першенство
належить Константинопільській Церкві, що базується на канонах і довгій
історичній практиці. Коли єдність віри буде відновлена, першенство буде
повернуто знову до Римської Церкви, згідно моделі першого тисячоліття, щойно
тепер роз’ясненої. (О. Сіешепі, 1997, 18, ЗО)

Така позиція Константинопільського Престолу фактично означає новий в
православному вченні погляд на авторитет першого престолу, а значить, крок до
західного розуміння уряду першенства: єпископат поступається місцем на користь
Папи. Це є розмивання православного вчення про Голову Церкви, про рівність всіх
Православних Церков, тобто розмивання православної екклезіологїї. Посилка на
канони, які б виправдовували і узаконювали право Константинополя на першен-
ство в православному світі взагалі сумнівна, тому що канони писались тоді, коли не
існувало ще православної Церкви як чогось окремішнього в церковному світі.
І головне, якби навіть Константинопільський Престол в реально існуючій ситу-
ації церковного поділу між Сходом і Заходом таки визнав першенство Римської
катедри, це не мало 6 жодної зобов’язуючої сили для інших православних церков і,
ймовірно, привело б до кризи і догматичного розколу Православія.

Розкол між Східною і Західною Церквами неможливо ліквідувати, як це про-
понує, наприклад, один з константинопільських архиєреїв, Єпископ Всеволод, в
книзі „Ми всі брати” та статті „Що відносно Римського Першенства?”, установ-
ленням чітких меж Римського Патріархату, поминанням в диптиху Папи та
юридичною домовленістю, що універсальне першенство Папи не токнеться
православних церков. (ВізЬор У$єуо1о<і о£ Зсореіов, 1999, 245. ЕС], 1997-3, 31,41)
Адже Римокатолицька Церква не тільки укріпилася за століття розриву із
Православною Церквою в догмі главенства Папи - апостола Церкви, але й ввела
єретичні з православного погляду догмати про філіокве (вчення про ісходження Св.
Духа „і від Сина”, 1098 р.), чистилище (середня інстанція між Раєм і адом),
непорочне зачаття самої Пресвятої Богородиці (непричасности Божої Матері до
першородного гріха, 1854 р.) та непомильність Папи (1870 р.).

Сам факт пошуку константинопільськими єпископами шляхів поєднання
Ватикан сприймає дуже позитивно. Книга „Ми всі брати” (“ХУе Аге А11 ВгоіЬегз”,
1999) - збірка доповідей єпископа Константинопільської Церкви українського
походження Всеволода (Коломійцева-Майданського) з США, - видрукована із
зазначенням на титульній сторінці „Вселенський Патріархат Константинополя”, а
передмову до неї написав Голова Ватиканської Ради у справі християнського
поєднання Кардинал Кассіді. Він пише про автора книги як єпископа, що має
спільне бачення з Папою Римським Іоанном Павлом II шляху відновлення повної,
видимої єдности між церквами (Ебтгсі Сагбіпаї Саззібі, 1999, IX). В іншій статті
Архиєпископ Скопелоський характеризує себе як людину, що „повністю підтримує
примирення Старшого Риму з Новим Римом, себто примирення Римо-Католицької
Церкви із Східною Православною Церквою”. (Архиєпископ Всеволод, 1997, 226)

Цікаво, що Олів’єр Клемент, автор книги „Бесіди зі Вселенським Патріархом
Варфоломеєм 1-м”, фактично одинокої поки роботи, що дає найдокладніші інфор-
мації про життя і особисті погляди сучасного Константинопільського патріарха, є
дуже близьким до Римського Престолу французським теологом, який приймав
участь навіть в написанні текстів для Папи Іоанна Павла ІІ-го. (ЕС/, 1998, 3, 162)

Те, що Константинополь висунув справді нове для Православія розуміння пер-
шенства, признає і сам Патріарх Варфоломей, але, пояснює він, це розуміння почав
уводити в життя ще Патріарх Атенагорас, який очолював Константинопільську
Церкву з 1948 по 1971 рік. (Сіетепі, 1997, 32)

Чи це так? І якщо так, то які причини могли викликати настільки глибокі зміни
православної свідомости Константинопільського Престолу? Чому такі важливі речі в
розумінні структури Церкви, як надання Римському Престолу першенства у
православному світі, виявилися лише „щойно тепер роз’ясненими”?
ПІ. КОНСТАНТИНОПІЛЬСЬКИЙ ПРЕСТОЛ В XX ст.

Нова політична доба і Константинополь

Візантійська Східна Церква ніколи не позбулася своєї імперської церковної
свідомости. Як колись Римська Імперія була певна у покликанні до вселенської
місії, так само Константинопільська Церква продовжувала вважати себе
вселенською.

Константинопільські патріархи, - яких після падіння Візантійської імперії сул-
тани офіційно іменували „етнархи”, тобто зверхники християнського люду в
Туреччині, що відповідало мусульманській уяві про неподільність цивільного й
релігійного, - завжди намагалися відігравати ролю первосвященників право-
славного світу, зверхників усієї Східної Церкви. Незважаючи на те, що сам принцип
первосвященника, чи то Римського, чи новоримського, тобто Константино-
пільського, Православіє вважає помилковим, єретичним, Константинопільський
патріарх продовжував іменуватися Вселенським в силу стародавнього титула. Хоч
цей титул був почесний і вселенської влади за Константинопільським Патріархом
ніхто не передбачав, історично склалося так, що Вселенський Престол брав на себе
вирішення додаткових питань, що виходили поза церковне життя Констан-
тинопільської Церкви. Вселенських Соборів від 8 століття більше не було, про
Всеправославний Вселенський Собор розмови кілька століть, і Константино-
пільські місцеві собори єпископів фактично перебрали собі функцію апробатів,
найвищої інстанції. Так, в 1454 та 1484 роках вони вирішували (дуже невдало)
теологічні питання Флорентійської унії, в 1590 році - питання утвердження
Російського Патріархату. В 1638 році Константинопільський собор збирався, щоб
„прояснити православну позицію щодо Реформації і Контрреформації”, і так далі.
Але в XX столітті Константинополь вступив в особливу історичну добу.

Константинопільська Церква перший раз за останні півтисячоліття отримала
свій шанс повернути назад статус вселенської. Причому повернути за рахунок
Москви, яка фактично давно стала першою православною церквою, третім
римом, захищала дипломатичними шляхами та допомогала матеріально утриму-
вати кілька століть константинопільських патріархів.
Дві історичні події можна вважати переломними для Константинопільської
Церкви.

-	Перша - вихід Туреччини, яку в XIX ст. прозвали „хворим Європи”, з орбіти
російського впливу та перетворення її Заходом в плацдарм проти Російської
держави, фактично імперії і в царські часи і в радянські.

-	Друга - розпад Російської Імперії і з ним триваючий досі кризовий період в
історії Російської Православної Церкви.

Туреччина воювала без перерви з 1911 до 1922 року, її сили були вичерпані.
(Раїшег А., 1992) В 1922 - 1923 роках пройшла Дозанська Конференція, на якій, крім
територіальних та військових питань по Туреччині, обговорювалось положення
іноземців та національних меншинств у країні. Виплату боргів Оттоманської
Імперії розділили на 20 років. Згідно досягнутій між Туреччиною і Грецією угоді,
проводився обмін населенням, - один мільйон етнічних грецьких християн з
Анатолії на 400 тисяч турецьких мусульман з Греції. Зусилля англійської дипломатії
врятували існування Константинопільської Патріархії, коли турецький уряд
поставив питання про знищення Константинопільської Церкви як центру
прогрецьких інтриг.

Стамбул, який церковні кола по традиції продовжують називати
Константинополем, перетворився на початку 20-х років XX століття в центр сві-
тового шпіонажа і політичних інтриг. (Мапзеї Р., 1996) Місто було буквально пере-
повнене розвідками цілого світу і стало закулісою багатьох європейських подій.
Член Української дипломатичної місії у Стамбулі Ян Токаржевський-Карашевич
писав в 1919 році: „Царгород - це найкращий контроль усіх думок і почуттів
союзників, Царгород - це пульс... тут виявляється виразно прихильність одних,
ворожнеча других, тут показуються відносини до Денікіна та Колчака і взагалі
розуміння питань Сходу”. (Є. Онацький. На похилій площі. Записки журналіста і
дипломата, II, 35)

Лозанський договір 1923 року визначив і гарантував статус Константи-
нопільського Патріархату як релігійної установи, що має опікуватися меншістю
турецького населення „греко-православної віри”. Але грецьке населення лишилося
тільки в Константинополі, - згідно домовленостям про обмін населенням, греки
мали покинути території© Туреччини.

Стамбульський декрет від 6 грудня 1923 р. постановив, що право брати участь в
будь-яких духовних чи церковних виборах в межах Туреччини, а також право бути
обраним на них, належить лише громадянам Туреччини. Внаслідок цього закону,
навіть грецькі православні єпископи і митрополити поза Туреччиною втратили
право бути обраними на патріарха Константинопільської церкви.

В 1952 році Туреччина стала членом НАТО. Після масового виїзду греків - понад
40 тисяч осіб - з Туреччини у зв’язку з військовим конфліктом довкола
острова Кипр в 50-х та 60-х роках і розривом в березні 1964 року турецько-
грецького договору про дружбу (1930 р.), Константинопільська Церква взагалі
лишилася церквою маленьких православних спільнот в Істанбулі та на островах
Імбросі і Тенедосі.

Константинопільський Патріарх має право служити лише чотири раза на рік,
митрополити і священики не мають права ходити по Стамбулу у священицькому
вбранні. {УАКП, 2002/15,24) Кожний константинопільський патріарх, згідно вимо-
гам турецького уряду, має бути громадянином Туреччини, що пройшов турецьку
військову службу. (Сіагк V., 2000,407) В 1999 році в Стамбулі лишилося менше 2000
греків (ЕС}, 1999/2,149), переважно люди старшого віку. (ЕС], 1998/3, 172) На воро-
тах Константинопільської патріархії майорить великий червоно-білий турецький
прапор. В семінарії стоїть бюст турецького націоналіста, героя Туреччини і „батька
всіх турків” Мустафи Кемаля Ататурка.

Фінансова підтримка надходить до Константинопільського Патріархата від
православних церков Греції, США, Канади, Центральної та Південної Америки,
Австралії і Нової Зеландії. (Тигкеу... 1996, 122)

Сучасний турецький уряд вважає, що 270-й за рахунком константинопільський
патріарх Варфоломей є ніким іншим, як тільки першим священиком грецької
національної меншини, що поступово зникає. (И. & Н. Роре, 1997, 118)

В 1994 та 1997 роках були вчинені два вибухи в Константинопільській Патріархії,
організовані, як думають, турецькою групою Бойовиків Світла, що оголосили війну
до тих пір, доки „не припиняться Візантійські інтриги проти мусульманських наро-
дів Сходу”. На зустрічі з Послом Туреччини Алі Туйганом 30 жовтня 1998 року
міністр закордонних справ Греції висловив побоювання, що політика Анкари
щодо грецьких установ в Константинополі приведе до повного знищення грецької
спільноти в цьому місті. (ЕСІ, 1998/3, 172)

Константинопільська Патріархія і США

В останню чверть XX століття на ситуацію довкола Константинопільської
Патріархії в Стамбулі найбільше впливали стосунки Туреччини з США.

8 березня 1994 року Президент США Вілл Клінтон звертався до турецького
прем’єр-міністра Т.Чіллер з проханням поліпшити ситуацію довколо Патріархату,
як символічний крок, направлений на поліпшення відносин з Грецією.

На початку 1996 року Комітет Закордонних Справ американського Сенату
направив в Конгрес на затвердження резолюцію, що США мусять використовувати
весь свій вплив на турецький уряд, вимагаючи забезпечити захист і безпеку
Константинопільського Патріархату і православних віруючих в Туреччині,
рекомендувати відкрити знову на Галкі Патріаршу Школу Теології, провести пре-
вентивні заходи проти діяльности терористів та вандалізму, забезпечити умови, за
яких Патріархат може вільно нести свою релігійну місію. (ЕС], 1996/1, 208)
20 жовтня 1998 року Палата представників і Сенат США прийняли Закон про
цілісність і незалежність Константинопільського Патріархату (Зесііоп 2804 о£ Ле
ОтпіЬиз ВІН). Його підписав президент Б.Клінтон.

„Конгресе вважає, - гласить Закон, - що США повинні здійснювати тиск на
уряд Туреччини і запропонувати уряду цієї країни наступне:

1.	Визнати Константинопільський Патріархат і його неполітичну, релігійну
місію.

2.	Забезпечити постійну фізичну безпеку патріархату у відповідності до
турецького і міжнародного права, в тому числі згідно з Лозанською угодою,
Протоколом 1968 р., Заключним Гельсінгським актом (1975) і Парижською
хартією.

3.	Надати належний захист Константинопільському Патріархату і його
персоналу.

4.	Знову відкрити Патріаршу Богословську Школу на о.Галкі”. (УПС, 1999/1, 11).

Екзарх Константинопільського Престолу в Америці Архиєпископ Спиридон
подякував депутатам Конгресу та Президенту США за цей закон, і вже 8 січня 1999
року проголосив створення в США Фундації, що має сприяти відкриттю
Патріаршої Теологічної Школи на Галкі.

В листопаді 1998 року Константинопільський Патріарх Варфоломей зустрівся з
Послом США в Туреччині Марком Робертом Перрісом. Одним з основних питань
візиту посла було відкриття православної теологічної семінарії на о. Галкі.
„Спеціальний візит американського амбасадора до Вселенського Патріархату
сигналізує про надзвичайно сильний інтерес Сполучених Штатів до того, що
розглядається як порушення прав релігійної меншости”, писали „Афінські Новини”.
(ЕС], 1998/3, 173)

12 квітня сенатори Демократичної і Республіканської партій США звернулися до
уряду Туреччини з проханням відкрити на о.Галкі Теологічну Академію. „Ми дали
інструкції Послу США в Туреччині зробити відкриття Теологічної Академії спра-
вою пріоритетною, першої черги (іззие о£ їор ргіогіїу)”, сказав республіканський
сенатор Джиммі Дункан. (ЕС], 2001/1, 163)

Питання про причини такого надзвичайного сприяння США Консгантино-
пільській Церкві піднімалося і в американській, і в російській, і в українській
церковній пресі. В 1999 році Архиєпископ Спиридон навіть відповідав на це питан-
ня перед Комітетом Православія та Еллінізму За Кордоном в парламенті Греції. Він
сказав тоді, що наближення до провідної еліти США вимагає уважної підготовки, а
також, що Архидієцезія намагається зблизитися з найбільшими жидівськими орга-
нізаціями в США. (ЕС], 1999/1, 169)

Розуміння стосунків між США і Константинопільською Патріархією з боку
Російської Православної Церкви пояснив Кирил Фролов на офіційному вебсайті
Московської Патріархії в 2001 році.
„Домінування Російської Православної Церкви на пострадянському прос-
торі викликає явне роздратування опонентів Росії, деякі з них, наприклад,
Бжезинський, називають російське Православ’я ворогом М£ 1 для США... Слабе
дзвено в православному світі було знайдене в особі Константинопільського
Патріарха Варфоломея (Архондоніса), першоієрарха одної з найдрібніших
Помісних Церков православного світу, вся паства якої складає не більше одної
московської єпархії Російської Церкви”. (УАКП, 2002/15, 24)

Інформаційний Бюлетень Київської Патріархії передрукував статтю з київської
газети „Хрещатик”. (ІБ УПЦ КП, 2000/6, 19-21)

„...Цікаво, чому це протестантсько-католицькій Америці, котра постійно
заявляє про свої симпатії до Папи Римського, раптом заманулося перекинутися
на бік Вселенського Патріарха? Наівно було 6 вважати, що таке рішення вик-
ликане суто благими намірами Сполучених Штатів, які давно називають духов-
ним Вавілоном. Очевидно, хитрі американці намагаються не стільки вирішити
проблеми чужого для них Православія, скільки досягнути власних політичних
цілей і встановити новий світовий порядок, про який вельми полюбляють гово-
рити. Вшановуючи „другий Рим” - Константинополь, Вашингтон фактично
підштовхує його до конфлікту з „третім Римом” - Москвою. Це, в свою чергу,
поглибить кризу в Православ’ї і водночас зміцнить позиції „першого Риму” -
Ватикану, який і прагнуть підтримати Сполучені Штати.

Як відомо, Папу Римського нині вважають найпопулярнішою людиною
планети, а США - найсильнішою державою світу. Отож, тандем Вашингтон -
Ватикан може бути дуже вигідним для обох країн, причому не лише з релігійної,
а й політичної точки зору. Особливо, якщо врахувати, що за спиною глави
Римо-Католицької Церкви 80-річного Іоана II (Кароля Войтили) стоїть мільярд
віруючих, тобто кожний шостий житель землі - католик.

До речі, свого часу генсек Михайло Горбачов, опираючись на джерела КДБ,
публічно звинуватив римського понтифіка й американського президента в
таємній змові проти СРСР. На думку Михайла Сергійовича, саме вони спро-
вокували „холодну війну” й розвалили Радянський Союз. Вражає ще один
цікавий факт: повірений у справах Ватикану католик Малахія Мартін у своїй
книзі „Ключі цієї крові” написав про домінуючу роль Папи Римського в
боротьбі з Росією за новий світовий порядок. При цьому автор наголошує:
„Іоан Павло II є геополітиком, який присвятив першу частину свого правління
затвердженню себе самого і свого Священного престолу як істинних гравців у
завершальній грі цього тисячоліття”. (Ковальський В., 2000)

Всі подібні твердження без документального підтвердження лишаються тільки
припущеннями. Але вони ілюструють важливий момент: Константинопільський
Престол почав викликати сумніви в православних колах щодо спонукаючих моти-
вів своєї діяльности. А недовіра - це ржа. Константинопільська Патріархія
абсолютно залежна від турецького уряду, Туреччина повністю прив’язана до полі-
тики Західних неправославних країн. Які це може мати наслідки в православному
світі, де Константинопільський Престол хоче мати перший голос у вирішенні всіх
питань, невідомо.

Не виникає сумніву інформація добре обізнаного константинопільського
архиєрея - Єпископа Скопелоського Всеволода, який пише: „Іронічно, що одною з
найсильніших підпор Вселенського Патріархату є Папство, яке продовжує нада-
вати моральний тиск зусиллям зберегти Фанар в Істанбулі.” (ВізЬор УвеуоІоЗ о£
Зсореіоз, ЕС}, 1997/3, 16)

Виникає питання, - з яких пір Ватикан так зацікавлений Константинопільською
Патріархією?

Учасник переговорного процесу між Російською і Константинопільською
Церквою 2000 - 2001 років щодо церковного розколу на Україні, Єпископ УПЦ
Київського Патріархату Димитрій (Рудюк), підмітивши зміну в позиції
Константинопільської Патріархії, яка стала наприкінці 2001 року особливо пасив-
ною, вичікувальною, нерішучою, пов’язав це найперше із зближенням Росії і США
на грунті боротьби з тероризмом. Він зробив висновок, що „реальна ситуація така,
що ми (тобто Українська Православна Церква - О.Х.) дійсно залежимо від
неправославних і нерелігійних чинників, суто політичного життя на планеті”.
(УАКП, 2002/15, 27-28)

Але питання Української Православної Церкви є винятково важливим для
майбутнього всього світового Православія. І якщо українським делегаціям потріб-
но їхати справді не в Стамбул, а в Вашингтон, щоб обговорювати церковний кон-
флікт з Москвою, що стоїть за константинопольськими претензіями на перше місце
в православному світі?

За дві тисячі років на американську землю не ступила нога жодного
Константинопільського патріарха. Але наприкінці XX - початку XXI століть таких
візитів було відразу три: в 1990, 1997 та 2002 роках.

Приїхавши в жовтні 1997 року до США, Константинопільський Патріарх
Варфоломей зробив свій перший візит в Музей Голокосту у Вашингтоні, а другий,
того самого дня - до Кафедрального Собору Єпископальної Церкви США. Вранці
на другий день, Вселенський Патріарх був нагороджений в Капітолії Медаллю
Чести.

Вдруге Патріарх Варфоломей перебував в США 4-10 березня 2002 року, з нагоди
святкування 80-річчя заснування константинопільської Грецької Архидієцезії в
Америці.

Інші патріархи - інший Константинополь?

Все XX століття константинопільські патріархи самоусувалися у найскладніших
питаннях православного церковного життя, - і щодо боротьби Української
Православної Церкви за незалежність в 20-х, тоді 40-х, тоді 90-х роках, і щодо
питання автокефалії Польської Православної Церкви після Другої Світової війни, і
щодо переслідувань комуністичним режимом на території СРСР Російської
Православної Церкви та Української Автокефальної Православної Церкви.

Політичні сили, які здійснили Жовтневу революцію 1917 року, буквально роз-
давили Російську Православну Церкву. Перші чотири єпископи були арештовані в
1918 - 1919 роках. В 1923 - 25 роках на Соловки були вислані 23 єпископа та ув’яз-
нені ще 26. На кінець 1924 року щонайменше ще 66 російських єпископів сиділи по
тюрмах і таборах, арешти і розстріли продовжувались до 1938 року. (Регельсон Л.,
1996, 523-557) Всього було знищено понад 12 тисяч священнослужителів. В 1939
році на свободі в СРСР залишились тільки 4 єпископа РПЦ. З 54 тисяч парафій РПЦ
в 1939 році лишилося менше 100. Всі понад 1500 монастирів на території СРСР
були закриті. 61 духовна семінарія ліквідована. (Зіокое М., КізЬкоУзку Ь., 1995, 57)
З 34-х єпископів Української Автокефальної Православної Церкви на початок 40-х
років залишились двоє. Кількість „Ударних Безвірницьких Громад” в СРСР
становила на 1931 рік - 2.964, з них на Україні - 749. Ударники зруйнували і закри-
ли тисячі православних храмів.

Після арешту і смерті Московського Патріарха Тихона (Белавіна) Російська
Православна Церква розпалась на кілька частин, розкол і суперечки між якими
травають досі. Константинопільські патріархи лише використали це в своїх інтере-
сах. Прекрасно знаючи, що творять чекісти та Спілки Войовничих Безвірників
(СВБ) в Росії і на Україні, Синод константинопільських єпископів 24 травня 1923
року обмежився заувагою про ісповідництво Московського Патріарха, а вже через
рік заборонив навіть поминати ім’я Патріарха Тихона в церквах та вимагав його
усунення.

Ця позиція перших по честі настільки проголомшуюча, що навіть у глибоко
православного автора зривається: „Хіба було 6 можливо, щоб Російська Церква
лишилася предоставлена сама собі в час більшовицької біди, якщо би за нею стояла
вага, - об’єднаний Римом християнський світ?..” (Кусаков Н., 1966, 176-177).

Але й патріархи в XX столітті прийшли на Константинопільський престол
особливі. Починаючи з Мелетіоса IV (Метаксакіса), кілька патріархів приїхали в
Стамбул після тривалої роботи в США. Саме Патріарх Мелетіос (Константино-
пільський Патріарх в 1921 - 1923 рр. та Александрійський Патріарх в 1926 - 1935
рр.) заклав „нове бачення” майбутнього Православія, яке коротко можна назвати
доктриною панправославія. А Патріарх Атенагорас (Спайру) (1948 - 1972), також
архиєрей з великим американським досвідом, колишній секретар Патріарха
Мелетіоса, що його тепер згадує сучасний Константинопільський Патріарх
Варфоломей, як того, „хто перший ввів у дію нове розуміння першости” (О. Сіетепі,
1992, 32), справді лише продовжував почате Патріархом Мелетіосом. Ту саму полі-
тику вели далі наступники Атенагораса на Константинопільському Престолі -
Патріархи Димитрій (Пападопулос) та Варфоломей І (Архондоніс). В Америці
почату владикою Атенагорасом справу створення панправославної Церкви
продовжував відомий екуменіст і діяч Світової Ради Церков Архиєпископ Грецької
Православної Архидієцезії Яковос (Кукозіс).

Але в Константинопільській Церкві дуже не люблять згадувати Мелетіоса
Метаксакіса, бо він лишився в історії відомий як реформіст православного вчення,
ближчий поглядами до Англіканської Церкви, ніж Православної, за що вважається
єретиком. Так само, до речі, як один з його попередників на Константи-
нопільському Престолі ще в 17 столітті, близький до лютеран Кирило Лукаріс.

„Щойно обраний Кітійським митрополитом, (Мелетій Метаксакіс) 15 березня
1910 року вступив у Константинополі в масонську ложу „Гармонія”, про що з при-
воду його смерті (Ї27/УІІ 1935 р.) писав масонський журнал „РуіЬа^оге - Е^ие^^е”
(т.ІУ, ч.7-8, 1935 р.). Цим пояснюється багато чого в його майбутній діяльності.
Друг і найближчий співробітник Венизелоса, як відомий пан-еллініст, він був в 1909
році вигнаний Патріархом Даміаном з Ієрусалима, а в 1923 році турецькою владою
з Константинополя. Все життя він міняв не лише єпархії, але й Церкви, і вже будучи
Александрійським Патріархом, смертельно хворий, виставив свою кандидатуру на
Ієрусалимський престол, але не був обраний”. (Проф. С. Троицкий, 1950, 37)

Саме Патріарх Мелетіос зробив перші кроки в напрямі, яким рухається вже
майже ціле століття Константинопільська патріархія:

•	заснував в 1921 році „константинопільський бастіон” в США - Грецьку
Православну Архидієцезію Північної і Південної Америки, маючи намір
утворити інтернаціональну, панправославну церкву в США,

•	відновив юрисдикцію Константинопільської Церкви в 1922 році в Європі,

•	почав боротьбу за повернення від Російської Церкви до Константинополя
стародавньої Київської Митрополії,

•	скликав в 1923 році першу Панправославну Конференцію в Констан-
тинополі та ініціював підготовку (що триває під наглядом Константинополя
досі), широко розрекламованого Вселенського Собору Православної Церкви
на 1924 рік.

Зроблений Патріархом Мелетіосом і його наступниками на Константино-
пільському Престолі вибір опорою Константинопільської Патріархії Церкви в
США не тільки породжує сумніви відносно бачення з Істанбулу глобальної пер-
спективи розвитку Православної церкви. Цей вибір не може не викликати багато
питань. В Сполучених Штатах - країні, найвпливовішій політично в сучасну добу,
зберігати в непорушній чистоті православні засади Церкви є надзвичайно важко. В
США є рівноправні і рівновартісні понад 900 християнских церковних деномінацій
і незліченна кількість нехристиянських. На законодавчому рівні заборонена молит-
ва в державних школах. Будь-яке відступлення від православного вчення, що в
православних східноєвропейських країнах вважали б єрессю і сектантством, в США
не може бути публічно навіть назване, без загрози бути втягнутим в надзвичайно
коштовні судові процеси проти дискрімінації і порушення свободи совісті.

Коли в 1997 році на столі у Президента Росії Бориса Єльцина вже лежав на підпис
закон про релігійні організації в Росії, що обмежував діяльність різноманітних
„нетрадиційних” церков та сект і тим фактично передусім захищав Православіє,
американський Сенат оголосив, що затримає заплановану допомогу, біля 200
мільйонів доларів, якщо цей проект стане законом. Віце-президент США А.Гор під
час візиту до Москви сказав, що новий проект закону буде дискримінацією багатьох
релігій. (ЕС/, 1997/3, 217)

Якщо і Римокатолицька, і протестантські церкви виросли відсотково до
кількости населення США за період з 1960 до 2000 року, то православні церкви
лишились за півстоліття на тому самому рівні. В християнському світі вірні
Православної Церкви займають по кількості друге місце, в США - сьоме місце,
після Римокатолицької та кількох протестантських церков. (Аііаз, 2000. 13, 94)
Деякі Атласи американських Церков навіть не подають Православія як одного з
віровизнань США. (Аііаз о£ Ашегісап К.е1і§іоп, ТЬе Оепотіпаїіопаї Ега, 1776-1990.
2000)

США є не тільки неправославна держава, де православіє є етнічним феноменом,
церквою іммігрантських меншин, майже не йдучи вшир американського
суспільства, - це держава антиправославна за своїм менталітетом, життєвими вар-
тостями. Протестантські погляди настільки сильно формують суспільну свідомість
в США, що православне вчення, з його нетерпимістю до сект, розумінням Одної
істинної Церкви, неможливістю визнання тисяч різномасних церков, можна наз-
вати „антиамериканським”.

На церковну свідомість християн США надзвичайно вплинули масонські ідеї.
Але якщо ще в першій половині XX ст. питання, чи можна бути водночас членом
масонської організації і належати до Церкви, розглядали на численних церковних
зібраннях і навіть деяких православних Соборах (зокрема, Дев’ятому Все-
американському Соборі РПЦ в Північній Америці у листопаді 1955 р.), то пізніше
воно старанно обходилося. Могутня Римокатолицька Церква не зуміла протистоя-
ти масонству, притому що Ватикан вів з ним завзяту війну, видавши понад 200
документів проти масонів від початку 18 сторіччя. (РізЬег Р., 1994; Ое Ропсіпз Ь„
1968) Що могла зробити в Америці маленька, розбита на ворогуючі юрисдикції
Православна Церква, - Церква, що в основному трималась на новоприбулих і
обережних іммігрантах?..

Константинопільський Престол, якому мало б належати першенство в питаннях
охорони православного віровчення, увійшов в XX століття неготовий до будь-яких
дискусій.

Рівень, до якого впала церковна освіта архиєреїв Константинопільської Церкви
за період турецького поневолення, дослідники історії вважають трагічним.

„Не можна сказати, що в турецький період просвіта зникла зовсім, але
знизився її, головне, змінився її дух. За словами одного подорожував-
шого по Турції всередині 19-го століття росіянина, „шкільна любов до
еллінізму, без послідовного його вивчення, на самих уривках, породила
лише обмежену, односторонню освіту, близьку до невігластва.
Наслідком цього став педантизм, пиха - від смішного бажання домішати
у звичайну розмову стародавні еллінські фрази, презирства до елемен-
тарного, але корисного знання...” Афонську Академію Евгена Булгариса,
що мала коротку, але блискучу історію, монахи в кінці конців спалили.
„Мені говорили, - писав єпископ Порфірій Успенський, російський
знавець Сходу, - що монахи підпалили її нарочито, думаючи, що
вченість не потрібна для світу цього...”

В 16-му столітті Митрополит Фессалонійський говор(ив), що „ані
один монах в єпархії не знає давньогрецької мови і не розуміє
церковних молитвослов”, а на самому початку 19-го століття
Константин Іконом, грецький вчений, пис(ав): „Одне звичайне читан-
ня богослужбових книг, часто дуже незадовільне, якщо тільки воно
супроводжувалося мелодійним голосом, вже давало право на посаду
священика і диякона”. Лише в середині 19-го століття була усвідомлена
необхідність спеціальної богословської освіти, і в 1844 році відкрита
перша богословська школа на о. Галкі...

Поневолення греків турками відкрило для папства нові перспективи.

Вся ця епоха відмічена непреривно зростаючою на Сході латинською
пропагандою, що переважно перетворювалась у справжню „ловлю
душ”. На Схід були відправлені цілі армії досвічених пропагандистів,
підготовлених у спеціальних школах (сама знаменита з них, колегія Св.
Афанасія в Римі, була відкрита в 1577 р. папою Григорієм ХІІІ-м). Сітка
римських єпископій накрила весь православний Схід”. (Шмеман А.,
1954, 329, 330, 331)

В XX столітті Патріарша Теологічна Школа на о. Галкі (острові в Мармуровому
морі біля Стамбулу) двічі закривалась турками. Другий раз, в 1971 році, вона була
закрита через брак студентів, - турецьке законодавство вимагає, щоб більшість сту-
дентів будь-якого учбового закладу була громадянами Туреччини. Одним з першим
освітніх закладів Константинопільської Церкви за кордоном стала відкрита 1937-го
року в Брукліні (Массачусетс), в США, Теологічна школа Святого Хреста, диплом
про закінчення якої часто був одиноким документом про освіту у багатьох провід-
них духовних осіб Константинопільської Церкви і навіть патріархів. Пізніше
появилися Патріарший Інститут Патрістичних Студій в Тессалоніках, Право-
славний Центр Вселенського Патріархату в Шамбезі біля Женеви та Православна
Академія на Криті.

В інтерв’ю англійській журналістці Константинопільський Патріарх Варфоломей
нарікав, що патріархат витрачає великі гроші, субсидуючи навчання своїх студентів
в Тессалоніках. - „І все для того, щоб відкрити для себе одного дня, що студенти,
закінчивши студії, поженилися на молодих гречанках і ніколи не повернулися до
Стамбулу”. Патріарх Варфоломей молиться, щоб недавно обраний турецький уряд
дозволив відкрити знову школу на острові. (Сіагк V., 2000, 408)

З біографічних відомостей про сучасних найвпливовіїпих діячів Константи-
нопільської Церкви (Т. Ріігегаїб, 1995, 151-215) можна зробити висновок, що всі
вони мають, якщо мають взагалі, вищу закордонну освіту - переважно амери-
канських університетів, а також Університету та теологічної школи в Афінах,
Екуменічного Інституту в Женеві, Теологічного Інституту в Бухаресті.

Константинопільський Патріарх Варфоломей 1-й почав освіту в Римі, Східному
Інституті при Григоріанському Університететі, тоді вчився в школі при Світовій
Раді Церков у Швейцарії та Університеті в Мюнхені. Науковий ступінь доктора
Патріарх Варфоломей здобув знову таки в Римі, в Східному Інституті в 1970 році.
(Сіетепі, 37, 39)

Зближення з Ватиканом стало одним з пріоритетних напрямків діяльности
Патріарха Варфоломея. Діалог з католиками Вселенський Патріарх Варфоломей
підтримує твердо, - писала газета „Афінські Новини” ЗО березня 2001 року. Патріарх
Варфоломей високо оцінив значення візитів до Румунії та Грузії Римського
Понтифіка та підтримав плани Папи відвідати Україну і Грецію, - „Ватикан грає
велику роль в об’єднаній Європі”, - сказав Вселенський Патріарх. Візит Папи в
Грецію принесе „атмосферу єдности, братерства та любови”. (ЕС}, 2001/1,
150,151,162)

Зміни у церковній свідомості Константинопільської Церкви

На поступову еволюцію Константинопільського Престолу православний світ
почав серйозно звертати увагу лише в 60-х роках XX століття. Фактично після того,
як Патріарх Атенагорас самостійно зняв 7 грудня 1965 року анатему, накладену на
Римокатолицьку Церкву в 1054 році Константинопільським Патріархом Михайлом
Керуларієм і всією Східною Церквою. Такий крок, одначе, вимагав попереднього
полагодження з усіма Православними Церквами, адже „з православної перспекти-
ви, папи Старого Риму впали в єресь від 11 століття”. (ХУеЬзїег А., 1996, 614)

„Не дивлячись ні на що, прийшло до того, що в Греції виникла позитивна реак-
ція на заклики Папи (до об’єднання). - Писав М.Кусаков з Російської Православної
Церкви За Кордоном в США. - Здавалося неймовірним, коли промайнули перші
високомірні хльосткі заголовки, написані, очевидно, латинським пером, які гово-
рили про те, що „Візантія шукає контактів з Римом”. Важко судити про причини...
Що притягає патріарха Афінагора в обійми римського папи? Надія знайти опору
проти пригноблення і приниження, що терпить православний патріарх в
мусульманському Стамбулі? А може бути, дійсно любов до сучасносте, до правово-
го суспільства, величі людини, або любов до аджорнаменто? (Аджорнаменто - термін,
який вживав Папа Іоанн XXIII та Другий Ватиканський Собор в смислі пристосування
Церкви до сучасности. - О.Х.) Чи мова йде про повну капітуляцію, подібно тій, що була
У Флоренції? (Мається на увазі Флорентійська унія кінця XIV ст. - О.Х.) Чи ми стоїмо
перед спробою, не дивлячись ні на що, відшукати шляхи до примирення? Господь
то знає, а ми не знаємо.” (Н. Кусаков, 1966, 178)

Насправді, основні зміни церковної свідомосте і політики Константинополя
намітилися багато раніше.
Всеправославний Конгрес 1923 року

Константинопільський Патріарх Мелетіос IV Метаксакіс скликав в 1923 році в
Константинополі Міжнародну Комісію, що отримала пізніше назву „Всеправо-
славний Конгрес”. Свою думку про цей Конгрес висловив Патріарх Алексан-
дрійський Фотій в посланні від 23 квітня 1923 року №211 до Патріарха Антіо-
хійського Григорія IV. Перерахувавши нововведення, запропоновані констан-
тинопільським ієрархами на Конгресі, він писав, що „Святійший Синод нашої
Святійшої Церкви і взагалі і почастково відкидає ці зміни священних канонів, що
противно практиці, переданню і вченню Святійшої Матері Церкви, і що були
запропоновані як ніби легкі модифікації, яких певно, вимагають нові сучасні
догмати”.

Постанови Конгресу, на думку Патріарха Фотія, пахли „єрессю і схизмою”.
„Самозваний Всеправославний і Міжнародний Конгрес”, писав Патріарх Фотій,
посягнув на „авторитет священних канонів і догматів, по відношенню до яких не
може бути ніякого сумніву”. Думку Александрійського Патріарха тоді підтримали
патріархи Антіохійський та Ієрусалимський. (Тальберг Н., 1966, 94)

Майбутній історик Православної Церкви, - писав проф. С. Троіцький, -
муситиме визнати конгресе 1923 року в Константинополі самою сумною
подією в Її житті у XX столітті. Організований і очолений масоном,
Патріархом Константинопільським Мелетіосом IV, конгресе самозванно і
незаконно проголосив себе всеправославним. Російська Церква, що включала
в себе три чверті православного світу, не мала на Конгресі жодного повно-
важного представника, а три Східні Патріархи не лише відмовились взяти
участь в ньому, але й винесли йому суворий і справедливий вирок. Постанови
Конгресу носили неправославний характер, і по вислову Александрійського
Патріарха Фотія, „пахли єрессю і схизмою”.

І, справді, такі постанови конгресу, як дозвіл другого шлюбу священно-
служителям, шлюбу після хіротонії, відміна юліанського календаря, допущення
можливости відмови від подвижного кола свят і навіть седмичного, недільного,
порядку днів, порушували канони і постійну практику Православної Церкви.

Ці постанови були відкинуті свідомістю Православної Кафоличної Церкви,
а прийнята в деяких Церквах постанова про новий календар нарушила єдність
їх з іншими Православними Церквами, та викликала важкі внутрішні смути,
що продовжуються і в цей час. Незважаючи на це, Константинопільська
Патріархія хотіла скликати Вселенський Собор ще в 1925 році, але навчена
гірким досвідом конгресу 1923 року, Сербська Патріархія поставила вимогу,
щоб у такому Соборі приймали участь всі автокефальні Церкви, і щоб Собор
був скликаний лише після підготовки в комісіях автокефальних Церков...

Намагання Константинопільської Церкви установити гегемонію над інши-
ми Православними Церквами проявилось і в роботі міжправославної комісії.
Константинопільський Патріарх запросив до роботи в ній по два представни-
ка від кожної Церкви, а від своєї призначив трьох, а тоді і головство в комісії
доручив своєму делегату. Від Польської Церкви, автокефалія якої не була виз-
нана ані Російською Церквою, ані кількома іншими Церквами, було два пред-
ставника. Від Російської - жодного, тому що Константинопільський Патріарх
вимагав, щоб і Російська Церква і Жива Церква прислали представників після
взаємного узгодження. Не дивлячись на те, що більшість православного світу
належить до слов’янства, протоколи велись виключно на грецькій мові.

Пропозиція Сербської Церкви, щоб дослідити питання, яким шляхом деякі
Церкви увели новий календар і хто винний в цьому, була відхилена за вимо-
гою делегатів Константинопільської та Румунської Церков. Не дозволили
делегати Константинопільської Церкви обговорювати також питання щодо
насильного викорінення слов’янського монашества на Афоні, посилаючись на
те, що Афон підлягає Константинопільському Патріарху і тому це внутрішня
справа Константинопільської Церкви. (Троицкий С., 1950, 46,47)

Календарна реформа

В 1924 році Константинопільська Церква перейшла на новий церковний кален-
дар - Григоріанський. Спочатку в лютому 1923 року в Грецькому Королівстві
Григоріанський календар ввели для цивільного життя, зазначивши, що в Церкві
зберігатиметься Юліанський. Але в тому ж році новообраний Архиєпископ
Афінський Хризостом (Пападопулос) звернувся до Константинополя за згодою на
зміну і церковного календаря. Константинопільський Престол відразу, в січні 1924
року, погодився на це, а тоді без полагодження з іншими Православними Церквами
зробив зміну також у власній Церкві.

Це положило початок першому серйозному розділенню в православному світі. За
Константинополем перейшли на новий календар Александрійська, Антіохійська,
Румунська та пізніше - Болгарська Церкви. На старому календарі залишилися
Ієрусалимська, Російська Православна Церква Московського Патріархату,
Сербська, Грузинська, Російська Православна Церква За Кордоном, монастирі гори
Афон та Українські Православні Церкви в Україні і діаспорі.

Проблема з переміною церковного календаря полягає в тому, що для
Православної Церкви, на відміну від Римокатолицької, ніхто і ніколи канонів
Вселенських Соборів не скасовував і не змінював. А Перший Нікейський Собор
прийняв Юліанський календар з пасхалією, устійнивши назавжди: „Святійший
прозник Пасхи всім святкувати в один і той самий день". Пізніше ще один -
Антіохійський Собор ухвалив: „Аще хто з предстоятелей церкви, єпископ чи
пресвітер, чи диякон, посміє після цього визначення спокушати людей і на обурення
церков відособитися й разом з іудеями звершувати Пасху, такого святий Собор
осуджує бути чуждим Церкві”.

Собор самої Константинопільської Церкви 20 листопада 1583 р. проголосив
анатему тим, хто прийме Григоріанську пасхалію і вноситиме розбиття в
Православіє. „Хто не дотримується звичаїв Церкви й того, що наказали сім святих
Вселенських Соборів про Святу Пасху і місяцеслов й законоположили нам
зберігати, а бажає слідувати Григоріанській пасхалії і місяцеслову, той, як і безбожні
астрономи, протидіє всім постановам Святих Соборів й хоче їх змінити та
послабити, тому нехай буде анатема, буде відлучений від Церкви Христової і зіб-
рання вірних".

Православна Церква наполягає на дотриманні староцерковного Юліанського
календаря не лише для дотримання церковної традиції і непорушносте канонів.
Головна причина є в тому, що Пасха християн історично залежить від жидівської
старозаповітної Пасхи, яка з часів Мойсея святкувалась жидами тільки в повно-
луння. І в юліанську систему, що орієнтувалась по сонцю, було введено місячний
календар, тобто рух місяця зі зміною його фаз. Це забезпечувало правильну послі-
довність церковних подій згідно Євангелію. Розп’яття Христа відбулося в канун
жидівської Пасхи у п’ятницю (14 нісана), в суботу Він був у гробі, а воскрес на
другий після Жидівської Пасхи день (16 нісана). Ніколи за Юліанською Пасхалією
християнська Пасха не наступила перед жидівською. І не повинна наступити, бо в
містично-символічному плані новозаповітна Пасха означає відміну старозавітного
жертвоприношення агнца іскупаючою жертвою Ісуса Христа, Який предстає в ній
як „Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світа” (Йоан.1, 29).

Події Страстей, смерті і Воскресіння Ісуса Христа нерозривно мусять бути
пов’язані із старозаповітною Пасхою. Тому це було закріплено ще першими
Правилами Святих Апостолів: якщо єпископ, чи пресвітер, чи диякон святкуватиме
Великдень перед весіннім рівноденням з іудеями, - позбавляється духовного сану (к.7).
А лише за одне століття, з 1851 до 1950 р. католицька Пасха за Григоріанським
календарем наступала 15 разів раніше жидівської.

З погляду богословів тих Церков, що тримають Юліанський календар, заміна
його на Григоріанський означає зраду Православію, а Григоріанська реформа в
Православних Церквах розуміється як засіб папської римокатолицької експансії.
(Єпископ Григорій Граббе, 1992. 171, 177, 183; Перепелкина Л. 1992. 81)

Першою Православною Церквою, що не лише перейшла на Григоріанський
календар, але й відмовилась від церковної православної пасхалії за старим стилем,
стала Фінська Православна Церква, що знаходиться в юрисдикції Констан-
тинополя. Константинопільський патріарх Варфоломей в листі (№1214) 1997 року
осудив це, як канонічне порушення першого Нікейського Вселенського Собору, але
не як схизму.

Екуменізм

В XX столітті Константинопільський Престол зайняв нову, особливу позицію
щодо екуменізму. Термін «екуменізм» є сучасний. Кінечна мета екуменічного руху -
злиття всіх християнських церков в одне ціле, з православної точки зору не має вар-
тосте, якщо досягається будь-якими відступленнями від догматів і канонів. Тобто
об’єднання з неправославними церквами виключене наперед. Церква як симбіоз -
це масонський ідеал, секулярна ідея.

Церковні канони, на яких будується практика Православної Церкви,
забороняють молитися з єретиками, - інославними, або відпавшими від Церкви, та
обмежують стосунки з ними.

«Єпископ, або пресвітер, або диякон, який тільки молився з єретиками, хай буде відлучений»
(45 Апост).

«Якщо ж хтось помолиться з відлученим від церковного єднання, хоч би то було і вдома, то
такий має бути відлучений» (10 Апост.)

«Єпископа, або пресвітера, що визнали хрещення чи жертву єретиків, наказуємо видаляти,
бо яка може бути згода Христа з дияволом, або яке спілкування вірного з невірним» ( 2 Кор. 6,
15 Апост.).

«Якщо хтось із кліру, або мирянин, зайде помолитись до іудейської чи єретичної синагоги,
той хай буде і священного сану позбавлений, і відлучений від церковного єднання» (65 Апост.).

Екуменічний рух виник як рух Протестантських церков, особливості церковної
практики яких обумовили прогресуюче роздріблення цих церков. В 1846 році в
Лондоні було утворене Об’єднання Євангелістів, що ставило за мету місійну працю
серед християн за поєднання.

„Після Великої (першої світової) Війни ініціаторам екуменічного руху вдалося
проникнути до Вселенського Патріарха і підштовхнути його до того, щоби від
нього формально прозвучав заклик до організації об’єднання, яке дістало пізніше
назву Всесвітньої Ради Церков. Таким чином Православна Церква була втягнута в
рух по суті чисто протестантський.” (Єпископ Григорій Граббе, 1971, 124)

Першим, хто відкрито з найвищих православних архиєреїв порушив традицію,
був Митрополит Мелетіос з Грецької Православної Архидієцезії в США, майбутній
Константинопільський патріарх. Він установив молитовний звязок з єпископами
протестантської Єпископальної Церкви.

Пізніше Константинопільська Патріархія запропонувала створити Лігу Церков,
подібно до політичної Ліги Націй, з ціллю практичного застосування християн-
ства. (УПВ, 1977, 38)

Ідея участі в екуменістичних зустрічах була прийнята й іншими Православними
Церквами як така, що відкривала можливість свідчення відпавшим від Церкви про
істину Православія.

Митрополит Євлогій (Георгієвський), який очолював митрополію РПЦ в
Західній Європі в міжвоєнні роки, згадував про першу участь православних в
роботі Всесвітнього з’їзду преставників християнских Церков в Женеві в 1920 році.

«Греки на конференції виступали досить активно. Мене вразило, що вони були в
Цивільних костюмах, серби цієї вольности собі не дозволяли. Я добивався слова про
Російську Церкву на загальних зборах і зустрів спротив. До моєї інформації про стан
нашої Церкви при більшевиках віднеслись з недовірою...
Женевська Конференція мала для Православія серйозне значення... В глибину наших
догматичних розходжень (з протестантами) ми не вдавались: всі розуміли, що грунт
для цього ще неготовий». (Митрополит Евлогий, 1994, 338)

Вже в 1925 році деякі Східні патріархи стали на ліберальну позицію щодо
можливости євхаристичного поєднання з Англіканською Церквою та іншими
протестантськими церквами, зокрема Патріарх Александрійський Фотій в окремих
випадках допускав поєднання з англіканами, а Сербський Патріарх Димитрій в
приватному порядку причащав протестантку румунську королеву Марію.
(Митрополит Евлогий, 1994, 536)

Представники Православних Церков взяли участь у перших великих екуменіс-
тичних конференціях, що пройшли в 1925 році і в 1927 році у Стокгольмі і в
Лозанні. На Лозаннській конференції 1927 року «Віра і Церковний устрій» були
делегати Константинопільського, Александрійського, Ієрусалимського, Сербсь-
кого, Румунського патріархатів, Грецької, Болгарської, Польської, Грузинської та
Російської Церков.

В 1928 році установилися зв’язки Константинопільської Церкви з єпископами
Англіканської Церкви.

В 1938 році в Утрехті була створена тимчасова Екуменічна Рада, яка на зустрічі
після війни, в 1948 році в Амстердамі, була перетворена у Світову Раду Церков. На
першій Асамблеї не було представників від Православних Церков.

В 1950 р. утворилась Національна Рада Християнських Церков в США. В її
роботі взяли участь, крім Грецької Православної Архидієцезії Константино-
пільського Патріархату, Сирійська Православна Архидієцезія (також Констан-
тинопільського Патріархату), Румунський православний єпископат, Українська
Православна Дієцезія (Константинопільського Патріархату), а також Російська
Православна Митрополія в США, яка відсепарувалась від Москви ще в 20-30 роках.

На другій Асамблеї Світової Ради Церков, що відбулася в США, в м.Еванстон
штату Іллінойс 15-31 серпня 1954 року, вже брали участь 28 православних делегатів.
Архиєпископ Миха’іл з Грецької Православної Архидієцезії в Америці був обраний
співголовою цієї Асамблеї. В 1955 році, розмірковуючи над результатами
Еванстонської Асамблеї, Архиєпископ Михаїл писав, що це був великий поступ для
Святої Православної Церкви, голос якої, її свідоцтво про істину має бути почутий
всіма. (Еіі2§егак1 Т., 1995, 83-84)

В 1957 році в Оберин, штаті Огайо, пройшла велика Північно - Американська
конференція протестантських церков, де були 10 православних делегатів. Почи-
наючи з 60-х років, православні делегати вже приймали участь у роботі всіх еку-
менічних організацій.

На конференції в Упсала в 1968 році на тему „Святий Дух і Вселенськість Церкви”
стверджувалось, що екуменічний рух помагає в поширенні ідеї універсальності:
Церкви, а Світову Раду Церков треба вважати засобом у приготуванні майбутнього
правдивого примирення і спілкування всіх християн. (Дияконія, 1973,1, 49-50)

Теологічна православна школа Святого Хреста, заснована Грецькою
Православною Архидієцезією в 1937 р., в 1976 році стала складовою частиною
Бостонського Теологічного Інституту, який об’єднав разом дев’ять теологічних
шкіл різних церков. Його випускники та інші науковці з США в останню чверть XX
століття почали приймати саму активну участь на міжнародних зустрічах
православних теологів у підготовці Вселенського Собору Православної Церкви.
(Ріі2§ега1<1 Т., 1995, 125)

Римокатолицька Церква займала спочатку негативну позицію до екуменічного
руху. Папа Пій XI (1922-1939) заборонив католикам брати участь в ньому. В
1948 році Ватикан повторив заборону. Але під впливом різних факторів Римський
Престол змінив думку. В 1961 році був створений Секретаріат за Об’єднання
Християн. Папи Іоанн XXIII і Павло VI стали заохочувати католиків до співпраці з
православними і протестантами. Другий Ватиканський Собор видав декрет «Про
екуменізм».

Православних християн Католицька Церква перестала називати схизматиками,
змінивши термін на «нез’єдинених братів». Але римський погляд на шлях об’єднан-
ня лишився старий: приєднання всіх християн до Католицької Церкви. «Не можемо
мати більшого бажання, як те, щоб обняти їх (нез’єдинених братів) в досконалій
єдності віри і любові», - говорив Папа Павло VI.

Третя Всеправославна конференція на Родосі в листопаді 1964 року ухвалила, що
«для кращих переговорів і богословських дискусій (з Римом) потрібне докладне
приготування і створення відповідних умов». (УПВ, 1977, 38)

В такій непевній атмосфері відбулося зняття Константинопільським Патріархом
Атенагорасом анафеми 1054 року Східної Церкви на Рим.

ЗО березня 2001 року, напередодні запланованого візиту Папи Римського до
Греції, газета „Аікеп$ N0^$” писала з гордістю, що саме Константинопільський
Патріархат на Фанарі був піонером діалогу між Римокатолицькою та Право-
славними Церквами, незважаючи на гостру критику інших Православних Церков.

„Варфоломей намагається розрішити давні теологічні різниці з Папою Іоанном
Павлом II сам-на-сам, в кінців кінців на добро чи зло, без консультацій з рештою
Православних єпископів, як того потребує традиційна православна соборність”, -
писав американський журнал „СЬгізІіап Сепіигу” в червні 1996 року.

На думку багатьох православних богословів, багато змін відбулося у свідомості
Православних Церков після початку участи їх в екуменічному русі. Так, наприклад,
в 1948 році Російська Православна Церква на Московському Соборі визначила еку-
менічний рух «як нову спробу побудування Вавілонської вежи, як ознаку чергової омани
людства.., основану на гріху гордости. Завдання внутрішнього органічного об'єднан-
ня воно підмінило зовнішнім механічним об’єднанням».
Московська Патріархія вважала тоді, що екуменічний рух «чуждий розумінню
справжньої церковної єдности», і що піти назустріч йому значило 6 «розірвати
неперервний ланцюг благодати, що поєднує Православну Церкву з Апостолами шля-
хом Апостольського переємства,.. продати збережений скарб віри за чечевичну юшку
земних вигід й прийняти участь в ловлі людських душ цима вигодами».

Але дуже скоро, на третій Асамблеї в Нью-Делі в 1961 році, Московська
Патріархія також стала членом Всесвітньої Ради Церков, в чому уряд Радянського
Союзу бачив перспективний напрям зовнішньополітичної активности.

Саме Радянський уряд направив представника Російської Православної Церкви
на першу Всесвітню Раду Миру. Церковна «боротьба за мир» на численних асам-
блеях і міжнародних конференціях супроводжувалася активними екуменічними
контактами. Московська Патріархія навіть відкрила новий відділ - „В захист миру”.
За активну участь в радянських політичних акціях Патріарх Московський Олексій І
був нагороджений чотирма орденами Трудового Червоного Прапору.

Через три десятиліття після гострої критики Російською Церквою доктрини
екуменізму, в липні 1983 року Архиєпископ Кирил (тепер митрополит, голова
Відділу Зовнішніх церковних стосунків Московської Патріархії) взяв участь у
спільній екуменічній літургії на IV Асамблеї Світової Ради Церков у Ванкувері.
Текст цієї літургії був складений французським реформатором, прийнятий
комісією «Віра і устрій» в Лімі (Перу), а участь в ній прийняли англіканський
архиєпископ, римокатолицький єпископ, шість протестантських священиків, двоє
з них - жінки з реформістської та лютеранської церков Індонезії і Данії.
(Перепелкина Л., 1992, 10-11)

В привіті до ватиканської делегації у 1985 році Константинопільський Патріарх
Атенагорас говорив про етапи екуменічного руху: відновлення повного спілку-
вання з католиками, об’єднання всіх християнських конфесій і, нарешті,
об’єднання всіх існуючих релігій людства. (Епископ Григорий, 1991, 137)

Патріарх Атенагорас дозволив Православній Церкві Фінляндії, що знаходиться в
юрисдикції Константинопільської Церкви, приймати Св. Причастя без попередньої
сповіді. Його наступник, Константинопільський Патріарх Димитрій, дав дозвіл
православним грекам приймати причастя у католиків.

В 1990 році в Шамбезі між представниками Константинопільської Церкви та
монофізитами з Сирії, Єгипту, Вірменії, Ефіопії і Малабара (Індія) були досягнуті
домовленості про зняття анафем і відлучень, що були наложені на монофізитів
останніми Вселенськими Соборами.

В 1992 році з благословення Вселенського Патріарха та Ватикану почала роботу
Київська група церковних студій. Її член, константинопільський Архиєпископ
Всеволод, пише, що «ціллю Києвської групи є відновлення євхаристійного єднання
між Вселенською Патріархією і Українською греко-католицькою церквою. Деякі
визначні члени Київської групи переконані, що цього можна осягнути без того,
щоб українці греко-католики порвали своє єднання з Римом. Ми розглядаємо цю
справу у рамках Міжнародного богословського діалогу між Католицькою і
Православниою церквами. Київська Церква була першою помісною Церквою, що
зазнала розподілу внаслідок схизми між Римом і Константинополем. Отже, процес
гоїння рани в самій Київській Церкві розглядається сьогодні, як попереджуюча,
початкова стадія (апіісіраіогу рагТ) сучасного діалогу між Католиками і Право-
славними». (Архиєпископ Скопелоський Всеволод, 1998, 223,234)

Безперечно, що і питання зміни церковного календаря, і питання участи
Православної Церкви в екуменічному русі, і проблема з монофізитами
(дохалкидонськими церквами) є складними дискусійними питаннями, на які не
може бути простої однозначної відповіді, відповіді наперед і на всі часи. Деякі
православні ієрархи з Сербської, Російської, Антіохійської церков так само, як
і константинопільські архиєреї, вважають, що екуменізм лише один доступний
шлях відновити християнську єдність конфесій, які вірують у Христа, що екуменізм
„не є агентом мондіалізму і не є слугою світового протестантизму”. (ЕС}, 1998, З,
187)

Але якщо православні єпископи вірують, що Свята Православна Церква є одна і
єдина, то рішення по надзвичайно важливим питанням, що заторкують підвалини
православного вчення, мають прийматися одностайно, за згодою всіх
Православних Церков, після відповідного обговорення. В противному випадку
нововведення окремих Церков обертаються тріщинами в церковній огорожі, хит-
кістю православних позицій. Це стосується і питання екуменізму, і інших.
Наприклад, коли в 1991 році Антіохійська Православна Церква без узгодження з
іншими православними церквами прийняла угоду з дохалкидонською Східною
Антіохійською Церквою, це викликало протести Церковних Соборів в Болгарії та
Грузії.

З точки зору Російської Православної Церкви За Кордоном, сучасна екуменічна
практика є безпрецедентним свавільним відступленням від вікової церковної прак-
тики, профанація святих таїнств Причастя і Спокути, порушення церковних кано-
нів (52 Апост., 102 Шостого Всел.) Зокрема, «прийняти Святе Причастя без попе-
реднього випробування совісти і не очистити себе через сповідь, значить, за сло-
вами св. Апостола Павла, прийняти в своє осудження і зробити себе виновним
проти Тіла й Крові Господньої» (1 Кор. 11, 27-29). (Перепелкина Л., 1992, 21)

В серпні 1983 року Св. Синод Російської Православної Церкви За Кордоном
анатематствував єресь екуменізму.

Подібно РПЦ За Кордоном, негативну позицію зайняла до екуменізму Українська
Автокефальна Православна Церква в Америці. Митрополит Григорій (Огійчук) на
Ш-му Соборі Церкви говорив: „Екуменізм - це є ніщо інше, як фальсифікація хрис-
тиянства, бо до екуменізму пристали і більшовицькі сатанисти-атеїсти, і чекісти в
рясах, і ті, що Христа вважають лише високої моралі чоловіком, - всі, хто ні в
жодному разі не признають Символа нашої Віри, що Він „тіло прийняв від Духа
Святого і Марії Діви, що Він Возкрес із мертвих і Вознісся на небо. То як неправду
сполучити з Істиною, що спільного у Христа з Веліяром (2 Кор. 6, 15). Коли ж
Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра наша (1 Кор. 15, 14).
Сьогодні з сатанократією заграють і Папа і Константинопільський Патріарх.
Будьмо ж подальше від співіснування з Союзом Церков, який претендує бути „все-
ленською церквою”, бо це є неправдивий шлях і ми, як православні, повинні
застерігати многих від нього на підставі учення Вселенської Церкви.” (Митрополит
Григорій, 1967. III)

12 грудня 1997 року Болгарська Православна Церква, а 9 квітня 1998 року Святий
Синод цієї церкви офіційно оголосили про вихід з Світової Ради Церков.

В травні 1998 року в Тессалоніках (Греції) відбулася нарада представників 15-ти
Православних Церков, на якій обговорювалась можливість подальшої участи
православних в роботі ВСР.

8 жовтня 1998 року Святий Синод Грузинської Православної Церкви виніс такі
ухвали:

•	Документи, прийняті Теологічною Комісією в Шамбезі (Швейцарія) і
Баламанді (Лівія) щодо домовленостей між Православними Церквами і до-
халкидонськими Східними Церквами, в 1990 та 1993 роках, не можуть бути
прийняті.

•	Баламандська угода, згідно якій уніатизм може розглядаєтися як засіб
поєднання в минулому і сучасному, не приймається.

Міжправославна конференція, що відбулася 29 квітня - 2 травня 1998 р. в
Тессалоніках по питанню екуменічного руху, заявила, що участь православних деле-
гатів в екуменічних відправах, спільних службах та будь-яких релігійних церемоні-
ях на Асамблеях Світової Ради Церков є недопустимою.

На початку 90-х років православні церкви США тимчасово припинили участь в
роботі Національної Ради Церков США. Одною з причин стало лояльне відношен-
ня деяких протестантських церков, членів НРЦ, до гомосексуалізму і лесбіянства.

Але Константинопільська Церква не змінила свого відношення до питання
участи Православних Церквов в екуменічному русі. «Ми розглядаємо нашу участь
в екуменічному русі як святу необхідність», - заявив Єпископ Димитріос з Грецької
Православної Архидієцезії Америки. (ЕС/, 1998/3, 160) Що ж до питання висвяти
гомосексуалістів і лесбіянок в деяких протестантських церквах навіть на свя-
щеників, єпископ Димитріос сказав, що збереження підвалин віри є важливим для
нас, але американці живуть в іншому суспільстві, і американські православні мусять
бути «більш відкритими правам всіх індивідуумів». (ЕС/, 1998/3, 161) В 1999 році у
зв’язку з особливого роду скандальними звинуваченнями проти зверхника Грецької
Православної Архидієцезії - Архиєпископа Спиридона (Тіте, Аи$и$і ЗО, 1999)
Святий Синод Константинопільської Церкви відкликав його з США, направивши
виконувати обов’язки на його місце Митрополита Халкидонського Йоахима.
„Патріарх Варфоломей, якого вважають першим серед рівних між православни-
ми лідерами світу, побудував свою надійну міжнародну репутацію підтримкою еку-
менізму та піклуванням про навколишнє середовище. Цей новий рух укріпить його
першенство в Православному світі”, - писали політичні коментатори щодо зустрічі
на Фанарі глав автокефальних Церков в грудні 2001 року. - А відсутність на зустрічі
Московського Патріарха Олексія II приведе до майбутньої ізоляції Московського
Патріархату. (ЕС], 2001/1, 153)

Православна Церква потребує вирішення численних питань, які виникли за
останні 12 століть. Ці питання може вирішити тільки Вселенський Собор
Православної Церкви. Але хто його має скликати, не є тепер простим питанням.

Константинопільські архиєреї вважають, що скликання Вселенських Соборів є
виключно прерогативою Вселенського Патріарха, і посилаються на 3 правило II
Вселенського Собору, 28-ме IV Вселенського Собору та 36-те IV Вселенського
Собору. Це не переконує православних богословів інших церков. По-перше,
ЖОДНИЙ із Вселенських Соборів ніколи не був скликаний ані Римським Папою,
ані Константинопільським Патріархом, - всі Собори скликалися Візантійськими
імператорами. По-друге, Константинополь сильно відхилився від православної
церковної традиції по ряду питань. По-третє, сумну пам’ять лишив після себе
скликаний в 1923 році Всеправославний Конгрес. Константинопільському
Патріарху належала ініціатива скликання Вселенського Собору на 1924 рік, але
одною з найвагоміших причин, чому Собору не відбулося ні тоді, ні пізніше, стали
претензії Константинопільських патріархів зайняти в православному світі перше
місце не по честі, а по владі. Взагалі, якщо проблема константинопільського
папізму в Східній Церкві не буде вирішена до Вселенського Православного Собору,
то все, що такий Собор зможе зробити, це устійнити розкол світового Православія.

Фактично, питання Вселенського Собору, як і низка інших, опинилось в
залежності від того, хто переможе в боротьбі за першенство у православному
світі - Константинополь чи Москва. Вся історія Православія в XX столітті має один
знаменник - протистояння Москви і Константинополя. Свою боротьбу з
Російською Церквою за території, паству і вплив Константинопільські патріархи
почали в 20-х роках XX століття.
РОЗДІЛ ДРУГИМ
КОНСТАНТИНОПОЛЬ В БОРОТЬБІ
ЗА ПЕРШЕНСТВО

І. ПРАВОСЛАВІЄ НА

АМЕРИКАНСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ

Історичний початок Православія в США

За церковними канонами, єпископ не має права простягати свою владу на ті
території, де вже є інший єпископ. Так само Церква не має права установити свій
престол там, де вже інша церква це зробила. Тому питання, кому належить прі-
оритет щодо юрисдикції на американському континенті, є „вводним” для розумін-
ня протистояння Константинопільської і Російської Церкви за територію США, що
активно триває від 20-х років до сучасних днів.

Історія Православної Церкви у Північній Америці почалася в 1794 р., коли на
Алеутські острова Російської імперії прибула, за рішенням Св. Синоду Російської
Православної Церкви, перша місія. В 1799 р. Св. Синодом РПЦ була утворена
Камчатська і Північно-Американська катедра. Її першим єпископом став Іосаф
(Болотов). Наступним російським єпископом в Америці став в 1840 р. Іннокентій
(Веніамінов). В 1853 р. єпископська катедра була перенесена в Якутськ.

В 1867 р. Росія продала Сполученим Штатам Аляску, а в 1870 р. у Сан-Франціско,
тобто вже на державній території США, була організована єпархія Аляски і
Алеутських островів. Таким чином, перша православна єпархія в кордонах США
була заснована Російською Православною Церквою.

Але перед цим, в 1864 році, грецькими продавцями бавовни, за сприяння
Ніколаса Бенакіса, консула Королевства Греції в Нью-Орлеані, штаті Луїзіана, в
цьому місті була відкрита перша Православна Церква на континентальній
території США. Служби велися в ній на англійській, церковно-слов’янській і
грецькій мовах. Її першим настоятелем був українець - Агапій Гончаренко. В 1894
році в журналі «Народ» були надруковані «Спомини Агагіія Гончаренка,
українського козака - священика». Василь Маслов розшукав Агапія Гончаренка і
вмістив в чікагській газеті «Прогрес» його автобіографію, як засновника української
еміграції в Америці.

Відомо, що церква, де служив о. Агапій, приймала подарунки від Російського
царя Олександра ІІ-го, але вона ніколи не входила в юрисдикцію Російської
Православної Дієцезії, а в 1921 році стала частиною Грецької Православної
Архидієцезії. (Ріі2£ега1<1 Т., 1995, 24)

В 1900 р. єпархія Аляски і Алеутських островів була переіменована Синодом РПЦ
в єпархію Північно-Американську і Алеутську. В 1895 р. була відкрита в США
Сирійсько-Арабська місія, зверхник якої, за рішенням Св. Синоду РПЦ, став
єпископом з титулом «Бруклінський». В 1905 р. була відкрита місія РПЦ в Канаді.

В 1890-х роках почалася так звана третя хвиля еміграції до Америки з Європи.
Серед православних емігрантів більшість складали вихідці з України, але не з
української частини Російської Імперії, а з Австро-Угорської Імперії. Це були в
основному неписьменні селяни, які приїхали до Америки на заробітки і називали
себе звичайно «русинами», «карпато-русинами», «угро-русинами», «галичанами»,
«лемками», «буковинцями», «транскарпатськими українцями». Між 1880 та 1914
роками в США в’їхало приблизно 150 тисяч карпато-русинів, багато з них осели-
лися в Пенсільвенії та Огайо. Перша парафія карпато-русинів була прийнята у
склад дієцезії РПЦ в 1891 році.

Всього у 1917 році в Північній Америці було біля 200 церков, об’єднаних
російською православною дієцезією. (Ріі2§ега1<і Т., 1995, 30)

Наприкінці XIX - початку XX століть до Православної Церкви повернулися з
Римокатолицької Церкви десятки тисяч українських уніатів. Одною з причин
їхнього розриву з Римом було прийняття Першим Ватиканським Собором 1870-го
року догмату про непомильність Папи Римського.

Українські уніати заснували масу імігрантських організацій, в назві яких, як
правило, вказувалось, що це «Руське Братство» (1907), або «Руська Бібліотечна
Асоціація» (1908) і т.п.

Дослідники історії Православія в Америці наводять, як типовий приклад у ті
часи, такий етнічний склад Руської Православної греко-кафоличної парафії Св.
Олександра Невського в Пітсбургу: 476 угро-русинів, 162 галичанина, 603 серба,
150 сирійських арабів, 118 росіян, 29 греків, 2 чорногора, 4 поляка, 1 американець,
1 негр, 1 молдаванин. (Зіокое М. & Кізккоузку Ь., 1995, 30)

Приблизно від 1891 до 1920 року в США прибуло понад півмільйона греків, тре-
тина з яких пізніше повернулася до Греції. Перша грецька церква Святої Тройці
була організована в 1892 році в Нью-Йорку. В наступні кілька років - ще три, в
Чікаго, Іл., Лоувелл, Масс., і ще одна в Нью-Йорку.
Якщо слов’яни в США продовжували в основному займатися фермерством, то
греки осідали переважно в містах. Майже 88% греків у 1920 році проживали в Нью-
Йорку, Чікаго і довкола Бостону.

Один з грецьких священиків звернувся до Константинопільського Патріарха в
1912 році з проханням прислати єпископа для незалежних грецьких парафій. Але
Патріарх відмовився з огляду на те, що така допомога греко-американській парафії
може бути розцінена турками як антитурецький вчинок, саме в ситуації
пожвавлення антитурецької активности грецьких імігрантів в США. (Зіокое М. &
КізЬкоузку Е., 1995, 32. Еііг^егаїб Т., 1995, 27)

Всього між 1900 та 1921 роком в США були організовані 138 грецьких парафій.

В цей період в грецьких парафіях США, як зазначають американські дослідники,
установилась „традиція, що суперечила Православію, - парафіяльний священик
приймався як службовець Церковною Радою мирян і звільнювався нею, якщо не
відповідав її вимогам.

За відсутности єпископа і під впливом демократичних ідеалів Америки,
більшість імігрантів вважали свої парафії вільними і незалежними від будь-якої
духовної влади. З невеликим знанням канонічних правил, іммігранти брали
за приклад Протестантизм і застосовували принципи конгрегаціоналізму, згідно
яким кожна парафія є автономна і не потребує ієрархічної влади”. (Ріїг§ега1с1 Т.,
1995, 26-27)

Розбудова американської дієцезії Російської Православної Церкви

В 1916 році більшість православних в Америці становили вже не слов’яни, а
греки. Грецькі парафії складалися переважно лише з греків, тоді як слов’янські
включали в себе і українців, і росіян, і румун, і болгар. При єпископові Тихоні,
майбутньому Патріархові Московському, який очолював єпархію РПЦ в Америці
від 1898 до 1907 року, дієцезія вже склалася як мультиетнічна. В 1905 році катедра
була перенесена з Сан-Франціско до Нью-Йорку.

В тому ж році Архиєпископ Тихон (Белавін) звернувся до Св.Синоду РПЦ з
пропозицією реорганізувати дієцезію в Екзархат, з тим, щоб охопити не лише
православних слов’ян, а й інших. Так само, як була заснована сирійсько-арабська
Бруклінська дієцезія, Архиєпископ Тихон пропонував створити сербську дієцезіїо
та грецьку.

„Православна Сирійська Церква, - писав Архиєпископ Тихон, - в США має свого
власного єпископа - Преосвященного владику Бруклінського Рафаіла, який номі-
нально є другим вікарним єпископом Алеутських островів, але в своїй діяльності
майже незалежний. Єпископ Аляски в тій самій ситуації. Сербські парафії
підлягають окремо своєму зверхнику, який є тепер Архимандритом, але може стати
єпископом в недалекому майбутньому. Греки в цій країні також хочуть мати свого
Єпископа і вступили в стосунки з Синодом в Афінах. Коротко кажучи, в Америці є
можливість створити цілий Екзархат з національних Православних Церков та їх
власними єпископами, Екзархом якого має бути Російський Архиєпископ”.
(8. Зиггепсу, 1973, 25)

Новостворений Екзархат мусів мати, на думку Архиєпископа Тихона, більше
автономії, ніж інші митрополії РПЦ. А у склад ієрархії, окрім єпископів для наро-
дів Аляски, сирійців та сербів, мав бути включений єпископ для американських
греків.

В лютому 1907 році в Майфілді (штат Пенсільванія) відбувся перший церковний
Собор, яким керував Архиєпископ Тихон. Це був за змістом і термінологією
фактично собор Американської Православної Церкви.

Наступного місяця Архиєпископ Тихон дістав розпорядження зайняти катедру в
Ярославлі і повернувся в Росію.

Напередодні Жовтневої революції в Росії Американську Дієцезіїо обслуговували
вже п’ять єпископів. Дієцезія нараховувала майже 500 церков і включала в себе
три місії - Сирійсько-арабську, Сербську та Албанську. У звіті в 1916 році
Архиєпископ Євдоким писав до Св.Синода РПЦ: „Незабаром ми станемо свідками
того, як Американська Місія перетвориться у велику місцеву Церкву”. (ВізЬор
Сге§огу, 1994, 12)

В липні 1917 року Архиєпископ Євдоким передав пропозиції до Комітету по під-
готовці Собору РПЦ. Він рекомендував установити центральну адміністрації© для
Церкви в Америці та перетворити її в Екзархат РПЦ.
П. ПОЧАТОК БОРОТЬБИ КОНСТАНТИНОПОЛЯ ЗА
АМЕРИКАНСЬКУ КАНОНІЧНУ ТЕРИТОРІЮ ТА
ПРАВОСЛАВНУ ДІАСПОРУ

Криза і розпад Російської Православної Церкви

Всеросійський Собор 1917-1918 років відновив 5 листопада 1917 року патріар-
шество в Росії, вибравши Митрополита Тихона першим, після 1700 року, патріар-
хом Московським.

Митрополит Тихон був обраний патріархом по жеребу, в п’ять разів більше голо-
сів дістав Митрополит Київський і Галицький Антоній (Храповицький).

Але відновлення патріаршества в Російській Церкві не мало тих позитивних
наслідків, на які сподівався Собор, передусім з політичних причин: Радянська
комуністична влада, що змінила монархічний устрій Імперії, взяла курс на повне
знищення Церкви.

В січні 1918 року Рада Народних Комісарів прийняла закон про відокремлення
церкви від держави. Наступний закон, від 5 лютого 1918 року, проголосив, що
утворення парафій є справою віруючих, а тому виходить з-під централізованої
церковної адміністрації і підлягає законам місцевої влади.

20 листопада 1920 року, коли цілі єпархії в обставинах війни опинились відрізані
від церковного центра, Московська Патріархія прийняла документ - указ № 362,
який відігравав важливу роль в церковних подіях до кінця Другої Світової війни:
в разі, якщо єпархія опиниться без будь-якого зв'язку з центральною церковною
владою, єпископи мусять установити стосунки з архиєреями сусідніх єпархій.

Коли південь Росії зайняла антибільшовицька Біла Армія на чолі з генералом
Деникіним, в 1919 році було утворене Вище Церковне Управління, що діяло
спочатку в Ставрополі, в 1920 році - в Константинополі, від 1921 року - в Югославії.
Вище Церковне Управління очолив член Св. Синода РПЦ, Митрополит Київський
і Галицький Антоній (Храповицький). Так утворилася Російська Православна
Церква За Кордоном. В 1921 році в Сремських Карловицях відбувся перший
Архиєрейський Собор цієї Церкви.

5 травня 1922 року під тиском Радянської влади Патріарх Тихон дав розпоряд-
ження про закриття Вищого Церковного Управління, звинуваченого у „спробах
реставрувати монархію в Росії” (декрети №347 та №348). Виходячи з того, що
Патріарх Тихон був позбавлений свободи Радянською владою, 34 єпископа РПЦ за
кордоном розпустили Вище Церковне Управління, але натомість утворили
20 листопада 1920 року Тимчасовий Священний Архиєрейський Синод Російської
Православної Церкви За Кордоном.

В 1923 році Московський Патріарх Тихон розкаявся в своїй «антирадянській
діяльності» та осудив політичну відозву Карловацького Собору архиєреїв.

29 липня 1927 року місцеблюститель Московського патріаршого престолу
Митрополит Сергій (Страгородський), який перебрав після ув’язнення
Митрополита Петра (Крутицького) керівництво Церквою в СРСР, підписав
декларацію про повне визнання Радянської влади, „радості і успіхи якої - наші
радості і успіхи, а невдачі - наші невдачі”. 22 липня 1934 року розпорядженням
№944 Митрополит Сергій (Страгородський) заборонив у священнослужінні весь
єпископат і духовенство «Карловацької групи». Від того часу до сьогоднішнього дня
стосунки між РПЦ в Росії та РПЦ За Кордоном перервані.

Відділилася від РПЦ і американська дієцезія. В 1919 році до США повернувся
Митрополит Платон (Рождественський), колишній ректор Київської Духовної
Академії, архиєпископ північно-американської дієцезії в 1907-1914 роках, екзарх
Грузії. Він очолив церкву в 1922 році, а в 1924 році був відкликаний Патріархом
Тихоном в Москву. З огляду на політичну ситуацію в Росії, Митрополит Платон
наказу не підчинився і керував американською дієцезією самостійно до 1934 року.

Всього в післяреволюційні роки Російська Православна Церква розпалась на
п’ять частин: РПЦ в СРСР, Російську Церкву За Кордоном на чолі з Архиєрейським
Собором та дві Північно-Американські Російські православні дієцезії в Америці
(одна на чолі з митрополитом Платоном, друга з новопризначеним на його місце
єпископом Аполінарієм [Кошевим]). Окремою частиною була так звана Жива
Церква.

В 1935-36 роках число російських юрисдикцій в США доходило до сімох.
(Г. Ломако, 1950, 46) Майже 90% всіх вірних РПЦ в Америці перебували в юрис-
дикції Митрополита Платона.
Утворення константинопільської дієцезії в США

Першим, хто використав кризу в Російській Православній Церкві, був
Константинополь, що почав активно будувати власний церковний фундамент в
Америці з грецької діаспори. Константинополь утворив Грецьку Архидієцезію, яка
стала фактично першою етнічною церковною православною організацією, діючою
абсолютно незалежно від Північно-американської дієцезії РПЦ.

„Парадоксальним чином, в той самий час, коли Американська дієцезія дезін-
тегрувалася, незалежні грецькі парафії в Америці почалися об’єднуватися. Цей про-
цес, водночас з прийняттям расистської Національної Квоти 1924 року, що закрила
Америку для всякої еміграції, окрім північноєвропейської, означав кінець підйому
„Церкви Іммігрантів” і початок нової, складної і суперечливої ери „етнічних цер-
ков” для православних християн в Північній Америці”. (Зіокое М. & Кізккоузку к,
1995, 55)

25 листопада 1921 р. Митрополит Мелетіос був обраний Вселенським
Константинопольським Патріархом. І вже за пару місяців після інтронізації, він і
Св. Синод Константинопільської Церкви 1 березня 1922 р. відмінили Томос від 18
березня 1908 р., №2388, яким Константинополь давав юрисдикційне право автоке-
фальній Грецькій Православній Церкві «над усіма православними греками в
Європі, Америці та інших країнах, за виключенням Грецької Церкви у Венеції».

В промові на інтронізації 8 лютого 1922 року Вселенський Патріарх Мелетіос
сказав: „Я бачу найбільшу і найліпшу Православну Церкву в діаспорі, і я розумію, яким
піднесеним зможе бути ім’я Православія в такій великій країні, як США, якщо понад
два мільйона православного народу об’єднається в одній церковній організації -
Американській Православній Церкві”. (Ріі2§егаМ Т., 1995, 39)

11 травня 1922 р., Патріарх Мелетіос та Св.Синод установили Православну Архи-
дієцезію Північної та Південної Америки як частину Константинопільської
Церкви. Це положило початок паралельному існуванню в Америці юрисдикцій
різних Церков і поступовому перетворенню в канонічний хаос американської
церковної ситуації.

В жовтні 1970 року відомий в США церковний діяч о. Дж. Мейендорф писав:
„Фактом лишається те, що від 1870 до 1922 року Церква в Америці була канонічна
єдина, під юрисдикцією єпископа, призначеного Св. Синодом (РПЦ)... Я заявляю, що
Вселенський Патріархат... зробив себе лише агентом Грецького націоналізму”.

Грецькі церкви діаспори були повернуті під константинопільський омофор.
Томос Вселенського Патріарха Мелетіоса IV визначив «створення релігійної корпо-
рації під назвою Елліністична Архидієцезія Північної і Південної Америки, що має
опікуватися християнами цієї країни, які належать до святої Православної Східної
Церкви і використовують як богослужбову виключно або частково грецьку мову».
(8. Зиггепсу, 1973. 101)

Утворення двох грецьких церковних центрів в США викликало розбиття і серед
православних грецьких громад: одні визнавали своїм зверхником Митрополита
Германоса (Тгоіапоз), присланого бути Екзархом в США Святим Синодом Грецької
Церкви. Другі - Архиєпископа Олександра (Кобозіоіои), призначеного Констан-
тинопільською Патріархією. В 1921 році Св. Синод Грецької Православної Церкви
призначив Митрополита Германоса Екзархом в США. Він був відкликаний по
домовленості між Грецькою та Константинопільською Церквами в 1923 році, але це
не ліквідувало розколу між грецькими громадами. Поділеність грецьких громад в
США, у зв’язку з тим, що частина парафій хотіла належати до національної
Грецької Церкви, існує досі.

Коли в 1923 році перейшла на новий календар Грецька Православна Церква, а за
нею константинопільська Грецька Православна Архидієцезія, між грецькими гро-
мадами стався ще один розкол, - відійшли «апарокалендарники».

В 30-их роках Константинопільський Престол ще раз намагався привести всі
грецькі церкви до одного знаменника. Патріарх Фотій II призначив в 1930 році
нового Екзарха в Америці, а тоді були змінені всі константинопільські ієрархи в
США. На чолі Грецької Православної Архидієцезії 13 серпня 1930 року став
Митрополит Атенагорас (Зрігои), майбутній константинопільський патріарх.

Те, що Константинополь не збирається зупинятися на грецьких церквах в
Америці, стало очевидно із самого початку. Константинопільський Престол заявив
про свою владу над всією Американською Церквою, покликаючись на канони та
стародавню екклезіастичну практику. (Еіїг§егаИ Т., 1995, 47)

В травні 1922 року зверхник Грецької Православної Церкви в Америці,
Архиєпископ Олександр, повідомив Північно-Американську Дієцезію РПЦ, що
Вселенський Патріарх декретом від 1 березня 1922 року, установив власну юрис-
дикцію над всіма Грецькими церквами в Америці. Згідно цьому декрету, всі церкви
і в Америці, і в Європі мають підлягати владі Константинопільського Престолу,
окрім автокефальних церков.

У відповідь на константинопільський декрет, 20 березня 1922 року відбувся
Синод єпископів Північно-Американської Дієцезії РПЦ на чолі з Митрополитом
Платоном, який вирішив повідомити Вселенського Константинопільського
Патріарха, що ця вимога відкинута і „не існує для нашої Дієцезії" .

Таким чином, діяльність Константинопільського Патріарха Мелетіоса IV
Метаксакіса по „поєднанню” Американського Православія довкола Грецької
Архидієцезії, відкрила нову епоху в історії Православної Церкви: відвертого про-
тистояння Константинополя і Москви.
Поява перших етнічних православних церков в Америці

В 20-30-х роках в Америці організуються й інші православні етнічні церкви.

В 1921 році 36 сербських парафій на чолі з Єпископом Миколаєм (Веліміро-
вичем) об’єдналися в дієцезію Сербського Патріархату. В березні 1922 року
Св.Синод Сербської Православної Церкви в Белграді призначив Архимандрита
Мердарія (Ускоковіча) на Адміністратора сербських парафій в Америці. В 1925 році
він був хіротонізований на єпископа. Нова Сербська дієцезія увійшла в склад
Сербського Патріархату.

В 1922 році Св. Синод Болгарської Церкви призначив на п’ять болгарських
парафій Адміністратора Болгарської Церкви в Америці і повідомив про це
Північно-Американську дієцезію. В 1938 році болгарські парафії утворили дієцезію
Болгарської Православної Церкви на чолі з Єпископом Андрієм (Величкім).

В 1923 році від Північно-Американської Дієцезії відійшли румунські парафії. В
1930 році в США була утворена дієцезія Румунського Патріархату. В 1935 році її
очолив Єпископ Полікарп (Моруска).

В 1924 році до США прибув Архиєпископ Іоанн Теодорович від УАПЦ в Україні,
який очолив Українську Автокефальну Православну Церкву Канади і Америки.

В 1924 році Антіохійський Патріарх висвятив першого єпископа для Сирійської
(Антіохійської) Православної Архидієцезії - Архиєпископа Віктора (Абу-Асселі). В
1936 році російськими єпископами був висвячений ще один сирійський єпископ -
Архиєпископ Антоній (Башір). Поєднання двох сирійських дієцезій відбулося лише
в 1975 році.

Свої церкви утворили також карпато-русини, які мали власного єпископа
Стефана Дзюбая з РПЦ від 1916 року. В 1923 році Єпископ Стефан скликав в Нью-
Йорку Собор карпато-руського духовенства і мирян, на якому була заснована
адміністративно окрема церква. Єпископ Стефан вважав себе справжнім законним
зверхником Російської Православної Архидієцезії і тому відмовився визнавати
зверхність Митрополита Платона. Пізніше єпископ Стефан повернувся на уніят-
ські позиції, помер в 1933 році.

В 1938 році Карпато-Руську Греко-Православну дієцезію у складі Константи-
нопільського Патріархату очолив Єпископ Орест (Чорняк).

Три албанські парафії були організовані в дієцезію Албанської Православної
Церкви в 1932 році на чолі з Митрополитом Теофаном (Полі).
Вже в 1933 році на території США існувало не менше як 12 православних юрис-
дикцій.

Створення численних нових церковних юрисдикцій в Америці не відповідало
традиційним православним засадам, - один єпископ на одне місто (регіон, дієцезію,
територію), згідно канонам 12-му Халкідонського та 8-му Нікейського Соборів, і
створила безпрецедентну ситуації© в історії Православної Церкви.

В 1964 році Джон Мейєндорф, відомий в США богослов російського
походження, говорив, що численність юрисдикцій є плодом релігійного націона-
лізму, поширеного в часі між двома світовими війнами і імпортованого в Америку
з Європи.

В 1995 році Томас Фіцджеральд, виконавчий директор одної з програм Світової
Ради Церков та викладач Екуменічного Інституту в Женеві, писав, що „утворення
етнічних, а точніше сказати, політичних дієцезій відповідало тимчасовим потребам
іммігрантів, але протирічило православному канонічному закону... Адже пройшло
лише трохи менше 50-ти років після історичного Константинопільського Собору
1872 року, на якому було засуджено „етнофілетизм”, або в іншому перекладі -
націоналізм або трібалізм. Собор ухвалив, що створення дієцезії... не може відбу-
ватися для спеціальної етнічної або расової групи... Один єпископ - голова дієцезії
має символізувати єдність.” (Ріі2§ега1<і Т., 1995, 50)

Але утворенням окремої архидієцезії для американських греків Констан-
тинополь сам відкинув заборону „етнофілетизму”.
III.	КОНСТАНТИНОПОЛЬ У ПІДТРИМЦІ
ЖИВОЇ ЦЕРКВИ

Конфлікт між РПЦ та Живою Церквою в США

В 1917 році в США організувалася „Федерація духовенства і мирян” на чолі з
Іваном Кедровським і В.Олександровим, яка проголосила себе новою Церквою,
„незалежною від імперських декретів і законів”. В Росії група духовенства „Живої
Церкви” почала діяльність на Всеросійському церковному Соборі 1917-1918 років.
Послідовники цієї церкви вважали, зокрема, що єпископ має підкорятися владі
кандидатів, обраних мирянами до керівних органів, може бути обраний з жонатих
священиків, а священик може одружуватися вдруге.

Священики цієї групи в США були заборонені єпископом Олександром
(Немоловським), який очолив в 1917 році Російську Православну Дієцезію в
Америці. Судові справи з Живою Церквою за майно РПЦ тривали 14 років.

Заборонений у священнослужінні в 1918 році, о. Іван Кедровський був обраний
Головою Живої Церкви на Соборі в Москві 9 жовтня 1923 року.

Після повернення в Америку Архиєпископ Іван Кедровський очолив приблизно
20 парафій. 7 листопада 1923 року він із ще одним забороненим священиком
насильно захопили Свято-Миколаївський Катедральний Собор в Нью-Йорку. Цей
Собор став резиденцією „Архиєпископа Алеутських островів і Північно-
Американської дієцезії та Митрополита всієї Америки”.

І.	Кедровський почав у Верховному Суді кілька судових справ про поверення
Митрополитом Платоном витрачених церковних грошей та за майно 115 церков, а
в 1926 році виграв через суд право на Нью-Йоркську катедру Св. Миколая. Ця цер-
ква лишалася в руках живоцерковців аж до 1943 року.

„Митрополит” Іван Кедровський вважав себе канонічно законним головою
Північно-Американської Дієцезії РПЦ. Він писав про Митрополита Платона в 1924
році: „Прошу як мирян, так і духовенство припинити всякі стосунки з розстригою
П. Рождественським і вважати його відтепер протестантом, але ніяк не право-
славним”. Митрополит Платон писав в свою чергу: „Іван Кедровський - большевик
і єретик” (26 березня 1926 р.).

Програний І.Кедровському процес в американському суді різко вдарив по
авторитету, владі і престижу Митрополита Платона. Його позиції були послаблені
в значній мірі також тим, що живоцерковців підтримав Константинополь.

Визнання Константинополем Живої Церкви та його діяльність
проти Патріарха Тихона і Архиєрейського Собору Єпископів РПЦ
за Кордоном

В грудні 1920 року місцеблюститель Константинопільського Патріаршого
Престолу Митрополит Дорофей дозволив указом №908 діяльність Синоду
єпископів, що виїхали з Росії, у Константинополі, але зазначив,, що „тимчасова
Церковна Комісія має бути організована під вищою владою Вселенського
Патріархату”. (ВізИор Сге§огу, 1994, 53)

В 1924 р. Константинопільський Патріарх визнав всі постанови і ухвали
обновленчеського Собору в Москві 1923 року, який, окрім несумісної з православним
вченням догматичної, етичної, літургічної, канонічної та адміністративної рефор-
ми в Російській Православній Церкві, позбавив Патріарха Московського Тихона
сана і навіть монашества.

Константинопільський Патріарх Григорій VII радив Московському Патріарху
Тихону відійти від управління Російською Церквою. (РПЦ в Сев. Америке, 1954,37)

Разом з іншими Східними Патріархами Вселенський Патріярх увійшов в
канонічне спілкування із Синодом обновленців та вислав до Москви своїх пред-
ставників.

Підтримка обновленців Східними Патріархами була одним з найбільших духовних
нещасть, що обрушились на Російську Церкву, - писав Л. Регельсон в роботі „Трагедія
Російської Церкви. 1917-1945”, яка була надрукована в 1977 році у Парижі. - Східні
Патріархи визнали обновленчеський Синод єдиним законним церковним
керівництвом Російської Церкви, Патріарха Тихона - виновником церковної розрухи,
а сам інститут патріаршества, як такий, що родився в ненормальним умовах
революційної доби, - шкідливим і невчасним для Російської Церкви. (Регельсон Л.,
1996, 92,93)

У Вятці (Росії) в 1926 році вийшла друком брошюра „З ким Вселенські Східні
Патріархи?” (Шишкин А., 1970, 346)

Двом архиєпископам РПЦ - Анастасію і Олександру, що добралися до Констан-
тинополя, Константинопілський Патріарх Григорій заборонив поминати ім’я
Патріарха Московського Тихона та визнавати створений Митрополитом Антонієм
(Храповицьким) закордонний Архиєрейський Синод. Архиєпископам Анастасію і
Олександру була дана порада визнати Радянську владу. Патріарх Грігорій VII дав
розпорядження російським архиєреям припинити осуд Радянської влади в
церковних проповідях. 8 травня 1924 р. він заборонив їм священнослужіння.
(Деяния 6 Всеамериканського.., 1937, 18)
Декретом від ЗО квітня 1924 року та посланням до Архиєпископа Анастасія
8 травня 1924 року Патріарх Григорій VII анулював дозвіл №908 на діяльність
Архиєрейського Собору єпископів у Константинополі, „оскільки діяльність Синоду
Єпископів на території іншої Церкви є неканонічна”. Константинопільський
Патріарх Григорій VII звернувся до Сербського Патріарха Димитрія з проханням
закрити Архиєрейський Синод зарубіжної РПЦ, як організацію самопроголошену і
неканонічну.

З цього приводу канонічний дорадник при Синоді Сербської Церкви професор
С. В. Троїцький написав статтю „Димна зарозумілість світу і Церква", в якій звину-
ватив Константинополь в неканонічних претензіях на владу в православному світі.

В 1925 році Константинопільська Патріархія відправила в Росію місію у складі
чотирьох митрополитів для „внесення порядку в справи управління патріархією”.
На це Патріарх Тихон був змушений надіслати до Вселенського Патріарха послан-
ня, в якому говорилося:

„В інструкції членам місії одним з головних пунктів є побажання
Вашої Святости, щоб я, як Всеросійський Патріарх, „заради єдности
розколовшихся та заради пастви пожертвував собою, терміново
залишивши управління Церквою, як належить істинному і люблячому
пастирю, який піклується про спасіння многих, і щоби одночасно
зліквідоване було, хоча б тимчасово, Патріаршество, як таке,
що зародилося у всеціло ненормальних обставинах початку громадян-
ської війни і вважається серйозною перепоною до відновлення миру і
єдности.

Прочитавши указані протоколи, ми немало здивувалися, що
Представник Вселенської Патріархії, голова Константинопільської
Церкви, без будь-якого попереднього стосунку з нами, як Законним
Преставником і Головою усієї Російської Автокефальної Церкви,
втручається у внутрішнє життя і справи автокефальної Російської
Церкви. Священні Собори (див. 2 і 3 параграфи II Вселенського Собору
та ін.) за єпископом Константинопільським завжди визнавали і
визнають першенство перед іншими автокефальними Церквами чести,
але не влади". (Тальберг Н., 1966, 91)

Константинополь погодився на проведення Вселенського Собору з обновленцями
як представниками Російської Церкви, на який обновленці мали вийти з „Тезами
майбутньої реформи православної Церкви”. Коли Митрополит Антоній ЗО березня
1926 року звернувся з посланням до всіх Православних Церков з протестом проти
запрошення обновленців на Вселенський Собор Православної Церкви,
Константинопільський Патріарх Константин VI відповів: „в Росії існує кілька
церковних партій, і кожна з них видає себе за істинно-православну". Тому він запро-
сив і представників Живої Церкви, і місцеблюстителя Московського Патріаршого
Престолу Митрополита Петра, а Вселенський Собор нехай розбереться, хто з них
правий. (Епископ Григорий, 1991, 47)
В 1928 р. та 1931 р. Константинопільські Патріархи Василій Ш-й та Фотій ІІ-й
закликали до об’єднання Російської Церкви з обновленцями. В січні 1928 року
Вселенський Патріарх Василій III писав Голові Синоду обновленців та
Митрополиту Сергію: «Відновіть і прославте вашу спільну матір - Церкву
Російську - Вашими спільними зусиллями».

Голова Архиєрейського Собору РПЦ За Кордоном Митрополит Антоній писав
в листі до Митрополита Євлогія, керуючого Західноєвропейською єпархією РПЦ
в серпні 1927 року: „Вам добре відомо, як глибоко і щиро я шаную Святійші
Престоли Східних Патріархів. Але зараз не без опасіння дивлюся на особи, що
займають Вселенський і Александрійський Престоли. Вони підтримують обнов-
ленців, вони проявили вороже ставлення до Православної Російської Церкви і її
Першоієрарха Тихона. Вселенський Патріарх увійшов в спілкування з обновлен-
цями. Він авторизував діяння Московського лжесобору 1923 року, постановами
якого обновленці проголосили Святійшого Патріарха Тихона позбавленим сану.
В церковній Американській (судовій) справі є заключення Вселенського Престолу
про визнання канонічности цього Московського лжесобору і Синоду обнов-
ленців. А тепер Вселенський і Александрійський Патріархи прийняли запрошення
на новий обновленчеський Собор, що має бути в жовтні у Москві. В самий остан-
ній час нами була получена грамота Александрійського Патріарха, який вказує, що
(Ваше) положення у Західній Європі є абсолютно неканонічним, і вимагає, щоб всі
російські церкви у Західній Європі були передані Митрополиту Германосу
(Екзарху Константинопільського Патріарха в Європі - О.Х.), в єпархії якого, на
думку Александрійського Патріарха, Ви самочинствуєте”. (Письма Блаженнейшаго
Митрополита Антонія, 1988, 204)

Митрополит Євлогій до свого розриву з Архиєрейським Собором і підпорядку-
ванням Західноєвропейської єпархії РПЦ Вселенському патріарху, неодноразово, в
1924 і 1926 роках, засуджував втручання Константинопільської Церкви у церковні
справи в Польщі та намагання Константинополя підкорити всі церкви в Західній
Європі Екзарху Константинопільського Патріарха Митрополиту Фіатирському
Германосу. Вищою інстанцією РПЦ за кордоном, писав він тоді, згідно 37 правилу
Трульського VI Вселенського Собору, є Собор єпископів-біженців.

Преса про зв’язок Константинопільського Престола
з Радянською владою

В оцінці діяльности тодішніх константинопільських патріархів зійшлися і
правий «Новий Час» у Білгороді і мілюковські „Останні Новини” в Парижі, писав
М. Тальберг.

В статті з «Нового Часу» (№942 від 18 червня 1924 року) «Вселенський зрадник»
йшлося про ворожі дії Патріарха Григорія VII проти Архиєпископа Анастасія та
закордонної Російської Церкви, - цей патріарх «за мзду, запропоновану з боку катів
Христа, від вовків, що поїдають паству його, сам взяв в руки молот і почав загоняти
свою паству у вовче лігво. Дійсно у світ прийшов Антихрист! І цей зв’язок
Григорія VII з більшовиками точно установлений. Вся турецька преса розказує, що в
Константинополі у російського адвоката Полянського, консультанта по роз-
торгненню шлюбів при грецькому церковному суді, при обшуку були знайдені докумен-
ти, що свідчили самим незаперечним чином про те, що Полянський був агентом
більшовиків і посередником між ними і Константинопільським Патріархом.
Полянський тепер арештований, а Патріарх, як стверджують, буде висланий поза
межі Туреччини... Огидне це моральне падіння. Як пала грецька патріархія, важко собі
уявити, це вчинок Іуди».

«Новий Час» в тому самому числі за 1924 рік навів уривок з англійської «Дейлі
Телеграф» про те, що афера між так званою «Живою Церквою» в Росії і церковною
владою в Константинополі була підготовлена радянським послом Суріцем.
„Російська Церква була на протязі багатьох століть незалежною від Візантійського
Патріарха. Тепер Григорій радий скористуватися моментом, щоб проявити свій
авторитет над російськими церковними справами, авторитет, що не існував від
17 століття”.

«Останні Новини» (Париж), в номері 1293, помістили 12 липня 1924 року статтю
«Константинопільський папізм і московське плазування».

«Москва була ніби внутрішнім світом Російського Православія. Констан-
тинополь - тим закордонним для Росії центром Східної Церкви, звідки можна було
чекати допомоги і співчуття, але звідти поступово виявлялися недоброзичливість і
нападки.

В даний час положення змінилося, карти відкрились, і дві сторони злилися в
одну, так як виявилося, що за кулісами, в тайниках ЧК і в канцелярії Вселенської
Патріархії, вони вже були давно пов’язані міцними вузами і умовами взаємного
перестрахування. І якщо, як тепер відомо, червоний Синод на чолі з Митрополитом
Євдокимом люб’язно пропонував Константинополю Одесу і Київ чи навіть Москву
на випадок, якщо турки покінчили б з патріархатом в Константинополі, то у свою
чергу і патріархат готовий покрити своїм вселенським авторитетом союз червоно-
го Синоду з більшовицькою «ЧеКой» в його боротьбі з Патріархом Тихоном.

Тих, що створюють кучу, - двоє: Радянська влада і Константинопільський
Патріарх. Тих, що валяються в цій кучі - скільки завгодно. Ім’я їм - легіон: тут і
червоний Синод на чолі з Євдокимом, і Синод Константинопільського Патріарха, і
грек - Митрополит Фіатирський, який живе в Лондоні і таємно веде переговори з
Радянською владою». (Тальберг Н., 1966, 92-93)
IV.	ПЕРШІ СПРОБИ УТВОРИТИ АВТОКЕФАЛЬНУ
ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ В АМЕРИЦІ

Детройтський Собор 1924 року

24 вересня 1923 року Митрополит Платон отримав декрет так званого Святого
Синоду „Живої Церкви” в Росії, що він позбавлений сану і не є більше керуючим
єпископом Російської Православної Церкви в Америці.

22 січня 1924 року в московській газеті „Известия” був опублікований декрет від
16 січня 1924 року, підписаний Патріархом Тихоном, про те, що Митрополит
Платон втратив право на церковне керівництво внаслідок своєї „контр-
революційної діяльносте проти Радянської влади”. (ВізЬор Сге§огу, 1994, 89)

Опинившись без підтримки Москви, в ситуації боротьби Константинопільської
Патріархії за владу над всіма етнічними місцевими церквами в США, Митрополит
Платон зробив крок, який ще більше послабив позиції Російської Православної
Церкви. - Він вирішив створити автокефальну Православну Церкву Америки.

20-23 березня 1924 року в Детройті (Мічіган) був терміново скликаний IV Собор
Північно-Американської російської єпархії, на якому була утворена Російська
Православна Греко-Кафолична Церква в Сполучених Штатах Америки.

Американська Церква, яка завжди була членом Вселенської Православної
Церкви, вирішив Собор, має право на самостійне існування.

Собор ухвалив:

•	До скликання Всеросійського Собору об’явити Російську Православну
Єпархію в Америці самоправною (8єИ-§оуєгпіп§) Церквою, що буде управля-
тися архиєпископом, обраним Собором Єпископів і Церковною Радою, а
також періодичними Соборами всієї Американської Церкви.

•	Просити Митрополита Платона очолити керівництво Церкви і виробити план
його з тим, щоб Американська Церква була організована на виборних собор-
них началах.
•	Повідомити про цю постанову Святійшого Московського Патріарха і всі
Східні Церкви.

•	Духовного зв’язку з Російською Церквою не розривати, бо вона є материнська
Церква, якій Американська завдячує своїм існуванням.

•	Остаточне врегулювання стосунків Російської і Американської Церков від-
класти на майбутній Собор РПЦ, який збереться за умов політичної свободи.

•	Собор ухвалив, що звільнення Митрополита Платона може бути лише за
згоди пастви, яка обрала його, і що ніяке розпорядження Московського
Патріарха щодо звільнення Митрополита Платона не можу бути виконане як
таке, що виходить поза межи його влади.

Ці резолюції підписали 150 делегатів, не підписали лише 5.

Собор назвав в резолюції причини створення незалежної Американської Церкви:

-	необхідність самостійної адміністрації Православної Церкви в неправославній
країні,

-	вплив на церковне керівництво в Росії Радянської влади,

-	призначення самопроголошених єпископів „Живої Церкви” на Америку,

-	фактична самостійність від 1917 року Північно-Американської Церкви.

Адміністративна структура Церкви мала бути така: митрополит, обраний церк-
вою, Синод єпископів, Митрополича Рада та періодичні Всеамериканські Собори.

Окремі ухвали Собору були прийняті по „Живій Церкві” як „антиправославній
секті” і Івану Кедровському, „який не є керуючим єпископом та митрополитом
Північно-Американської Дієцезії і не має права говорити від імени Церкви”.

Від імені Собору Митрополит Платон надіслав Президенту США телеграму, в
якій було сказано: „Генеральне зібрання Російської Православної Церкви на сесії в
Детройті, в цілях захисту нашої Церкви тут проти претензій, тиску і узурпації її
антирелігійними ворогами в Росії, проголосила себе самоуправною і відтепер буде
діяти як Національне Американське Релігійне тіло.” (РПЦ в Северной Америке.
1955, 14)

У відповідь на створення автокефальної Американської Православної Церкви
Архиєрейський Собор єпископів зарубіжної РПЦ в Сремських Карловцях у липні
1926 року ухвалив „вважати вкрай небезпечною, шкідливою для інтересів
Російської Церкви в Америці та антиканонічною постанову так званого
Детройтського Собору”.

Намагаючись отримати від Архиєрейського Собору підтвердження його прав і
уповноважень в керівництві американською митрополією, що було потрібне для
суду з І. Кедровським, Митрополит Платон заявив на цьому Соборі про своє під-
порядкування місцеблюстителю Патріаршого Престолу Митрополиту Петру
(Крутицькому) та самому Собору архиєреїв. Він сказав, що є рішучим ворогом
автокефалії Американської Церкви. Але протокол Собору Митрополит Платон під-
писати відмовився.
Повернувшись до Америки, Митрополит Платон зібрав всіх єпископів у січні
1927 року і зачитав послання до американської пастви, де говорилося, що „Синод
архиєреїв в Карловцях неканонічний, тому йому не треба підкорятися, а
Американська єпархія відтепер буде самостійною церквою”. (Родзянко М., 1954,20)
Всі єпископи, крім владики Аполінарія, підтримали цю заяву.

Таким чином, Митрополит Платон, хоч і був одним із засновників Вищого
Церковного Управління в 1920 році, відмовився визнавати Архиєрейський Собор
РПЦ За Кордоном вищою церковною владою. В квітні 1927 року Архиєрейський
Собор виніс постанову про звільнення Митрополита Платона від керівництва
Північно-Американською єпархією, із забороною його священнослужіння в межах
єпархії за порушення 9 правила III Вселенського Собору, 16 правила Двукр. Собору,
З правила VII Вселенського Собору, 19 і 23 правила Антіохійського Собору, 12
правила Лаодикійського Собору, 13 правила Карфагенського Собору. Тимчасове
керівництво єпархією було передане вікарному єпископу Сан-Франціскому
Аполінарію.

Митрополит Платон не підчинився цьому рішенню.

Американська Православна Церква Єпископа Афтиміоса

2 лютого 1927 року в Нью-Йорку Митрополит Платон зформував новий Св.
Синод. Його головою він призначив єпископа Бруклінського Афтиміоса (Офіш,
ОбезЬ), який очолював Сирійсько-Арабську місію РПЦ , відкриту ще в 1895 році.

Єпископ Афтиміос був переконаний, що трагічне розділення національних
церков в Америці потрібно усунути. „Свята Православна Церква в Північній
Америці, - писав він в 1927році, - число вірних якої, ймовірно, сягає трьох мільйонів,
є найбільш значним прикладом катастрофічного ефекту роз’єдання і безпорядку, що
перетворюють церкву в розділені секти". (Рйх^егаїсі Т., 1995,49)

Новостворений Синод прийняв постанову, в якій, зокрема, говорилось:

„Приймаючи до уваги той факт, що Російська Церква тепер невзмозі
нести відповідальність за Православіє в Америці і належним чином
проявляти свій авторитет по причині Патріаршого хаосу в Росії, що
може продовжуватися неозначений час, а тисячі американських дітей
будуть позбавлені благодатного впливу Св. Церкви, а також
усвідомлюючи, що ця відповідальність за Православіє і за прояв цього
авторитету лягає тепер на нас, як канонічних Російських Єпископів в
Америці, - Ми, Синод Єпископів Єпархій Американської Російської
юрисдикції,., наказуємо одному з наших членів, Архиєпископу Афти-
міосу Бруклінському з повного відповідальністю пастирського
обов’язку опікуватися благовлаштуванням Американського Право-
славія, православного кафоличного люду, народженого в Америці і
головним чином розмовляючого по-англійськи, або інших мешканців і
народів Америки, будь-якої національносте, або лінгвістичної групи,
або походження, але незадовільного забезпеченого канонічною право-
славною опікою, церковним авторитетом, вченням і церковним бого-
служенням, а також тими, хто забажають самі належним чином закон-
но приєднатися до автономної і незалежної Американської Право-
славної Кафоличної Церкви”.

Нова Церква, вирішив Синод, має бути загальновизнана як Свята, Східна,
Православна, Кафолична і Апостольська Церква в Північній Америці. Вона має
бути абсолютно автономна і незалежна в своїй адміністрації, конституції, орга-
нізації, юрисдикції та авторитеті. Нова Церква має також зберігати у всі часи брат-
ні і дочірні стосунки із Православною Церквою Росії, що в Росії представлена
авторитетом Патріарха Московського і всея Руси, а в Америці - Митрополитом
Платоном і його канонічно визнаними преємниками, архиєпископами
американської юрисдикції Московського Патріархату.

„Наскільки це випливає з канонічно заложених Російською Церквою зусиль, пер-
воначальній і одинокої проповіді місіонерів Російської Православної Церкви в
Америці, - настільки визнається вповні право і канонічна виключність Російської
юрисдикції та Ієрархії в Америці на протязі першого століття існування
Православія в Новому Світі”. (РПЦ в Северной Америке, 1954, 33,34)

Ця постанова була ще раз затверджена Синодом єпископів 14 вересня 1927 року,
а 1 грудня 1927 року була юридично оформлена в штаті Массачусетс. В чартері
(статуті) було указано, що назва нової церковної організації - Свята Східна
Православна Кафолична і Апостольська Церква в Північній Америці. Заснована
вона для всіх людей православної віри, що живуть або тимчасово працюють в
Америці. Нова церковна корпорація в Америці є автокефальна, незалежна, в
повному спілкуванні з іншими автокефальними Православними церквами і
Патріархатами. Нова Церква має взяти на себе церковну і духовну опіку та управу
над всіма православними місіями в Америці, незалежно від раси, мови,
національности їх вірних, попередньої форми організації цих місій, їх юрисдикції і
підлеглости іншим церквам або їх гілкам.

В розділі чартеру „Територіальна юрисдикція” говорилось, що в юрисдикцію
Американської Православної Церкви входять всі православні християни Східних
Церков, які проживають або тимчасово перебувають в Сполучених Штатах, на
Алясці та інших територіях США в Канаді, Мексиці та всій Північній Америці.

19 грудня 1927 року повідомлення про заснування в Америці автокефальної і
незалежної Американської Церкви було розіслано від імени Синоду цієї Церкви до
всіх глав Помісних Церков.

Ставлення Константинополя до нової Церкви

Створення нової автокефальної Православної Церкви в Америці було позитивно
сприйнято Константинопільським Патріархом Мелетієм IV та його наступником
Патріархом Григорієм VII. Але Константинопільський Патріарх Василій III
Православної Церкви Америки не визнав.
1 грудня 1928 року він прислав до Америки Архиєпископу Олександру з Грецької
Православної Архидієцезії офіційний лист (№2499). „За рішенням нашого Св.
Синода, - говорилось в ньому, - ми заявляємо, що конституція так званої „Святої
Східної Православної Кафоличної Церкви” є повністю антиканонічна. Відповідно,
Матір - Свята Церква відкидає цю нову Російську Церкву і вимагає від Вашого
Преосвященства зовсім не входити ні в які стосунки з нею”.

7 березня 1929 року Синод Грецької Православної Церкви в Америці на чолі з
Архиєпископом Північної і Південної Америки Олександром розіслав всюди патрі-
арший лист і заявив:

„Сирійський Архиєпископ Афтиміос Бруклінський отримав від Митрополита
Платона, якого частина православних росіян визнає своїм єпископом, дозвіл на
організацію якоїсь нової, незалежної Церкви, що називається „Свята Східна
Православна Кафолична і Апостольська Церква”, а інакше - Американська
Православна Церква, із заздалегідь продуманим планом включити в неї всіх
православних, що проживають в Америці, без різниці в національності і мові, а
особливо включити молодих людей і родичів іммігрантів.

Проголосивши себе головою „Святого Синоду” на сім років, Афтиміос офіційно
запросив Ієрархію Грецької Церкви тут в Америці приєднатися до його руху.

Само собою розуміється, що ця нова одностороння автокефальна Церква є
антиканонічною і входить у протиріччя з канонами і історією Східного
Православія.

Ми відкинули запрошення Афтиміоса і офіційно доложили про його замисли
Вселенському Патріарху.

Вселенський Патріарх Василій III,.. найвищий авторитет православного світу,
ставить нову Церкву в ряд схизми.”

Таким чином, грецькі ієрархи в Америці, як і Константинопільський Патріарх
побачили в новій російській церкві передусім загрозу для грецьких православних.

РПЦ про нову Американську Церкву

Нову автокефальну Церкву на чолі з арабом Єпископом Афтиміосом не визнав
також Архиєрейський Синод Єпископів РПЦ За Кордоном. У вересні 1927 року він
виніс ухвалу про те, що нова церква є неканонічною організацією, акти якої є
недійсні. 8 вересня 1927 року Архиєрейський Синод Єпископів звільнив Митро-
полита Платона від управління Північно-Американською єпархією і заборонив
його в священнослужінні на території Північної Америки.

Єпископи зарубіжної РПЦеркви, в протилежності до позиції грецьких архиєреїв,
не бачили нічого російського в новій церкві. Навпаки, на їх думку, нове створення
„поглинало, по завданню митрополита Платона, не лише Російську Церкву, що
поступово втрачала свою руськість, але й всі інші. В кінцевому підрахунку це має
бути якийсь американський православний патріархат на чолі з митрополитом
Платоном”.
В Історичній довідці „Російська Православна Церква в Північній Америці”, що була
надрукована зарубіжною РПЦ в 1954 році у Джорданвільському монастирі, писа-
лося про Церкву вл. Афтиміоса: „Це була спроба створення всеправославної
американської автокефалії, позбавленої всякого відтінку національного. Адже вся
ця автокефалія не лише очолювалась сирійським арабом, не тільки виходила із зав-
дання обслуговувати молодь, що позбавляється здібности розуміти мову, властиву
Російській православній Церкві, не лише була готова включити в себе всіх і вся,
незалежно від національносте і мови, - вона йшла далі. Вона виходила з того, що
люди, приналежні до цієї Американської Церкви, відмовляться від своєї
національности зовсім. Як інакше зрозуміти вимогу про те, щоб парафії і орга-
нізації, що входять у склад Автокефальної Церкви, не добавляли до своїх назв
означень національности та мови, тобто не могли називатися руськими, грецькими
чи сирійськими?” (РПЦ в Сев. Америке, 1954, 53)

Спеціальною ухвалою 5 вересня 1927 року Архиєрейський Синод відокремив
Церкву Єпископа Афтиміоса від Російської Церкви: „Бруклінську єпархію вважати
Сирійсько-Арабською єпархією, що знаходиться в юрисдикції Антіохійського
Патріаршого Престолу”.

Пізніше, указом від 25 серпня 1933 року (№837), Митрополита Платона як
зачинщика розколу в США, заборонила у священнослужінні і Московська
Патріархія. Утворена автокефальна Американська Церква була названа Москвою
„зборищем розкольників”, його учасники - відлученими від церковних таїнств, а
постанови - нечинними і недійсними. На місце Митрополита Платона Московська
Патріархія призначила Екзарха Московського Патріархату в США Митрополита
Веньяміна (Федченкова), який прибув до США в 1933 році.

Митрополит Платон не підкорився і цій забороні, про що склав разом з іншими
єпископами спеціальний акт 11 вересня 1933 року.

Лише зустрівшись з опозицією в Америці, Митрополит Платон злякався зроб-
леного. Йому також не подобалося те, що сам він фактично визнав над собою
зверхність Архиєпископа Афтиміоса, якому, за Статутом Церкви, „мали підлягати
всі православні християни в США”. В 1928 році Митрополит Платон писав до одно-
го з своїх єпископів: „Православна Американська Церква не має нічого спільного з
нашою Російською Православною Церквою в Америці. Вона проголошена автоке-
фальною сирійськими арабами, які були гілкою нашої Церкви тут в Америці і які
знайшли тепер за потрібне, з нашої згоди, проголосити Православну Церкву в
Америці”. За Митрополитом Платоном від прийнятих рішень по створенню
автокефальної Американської Церкви відмовились й інші російські єпископи.
26 вересня та 31 грудня 1928 року Синод Єпископів на чолі з Митрополитом
Платоном вирішив припинити підтримку новоутвореної Церкви.

Але це була вимушена відмова. Ідея універсальної панправославної церкви вже
пустила глибоке коріння в американській дієцезії РПЦ. Ще напередодні революції
в Росії, РПЦ в Америці мала церковні журнали чотирма мовами: російською,
арабською, сербською, англійською та одну газету - „для малоросів”. (8. Зиггепсу,
1973, 29) В 1919 році Митрополит Платон писав: «Спостерігаючи, як дух тісного
єднання зникає у відносинах автокефальних церков, я давно поділяю думку, що
Вселенському Патріархові треба надати такі права, щоб він став Ватиканом
Православія».

Протоієрей Леонід Туркевич (майбутній митрополит Леонтій) в 1927 році від-
мовився від хіротонії в новій Американській Церкві, куди був призначений
Синодом дієцезії як помічник Архиєпископа Афтиміоса. Але ще в 1926 році він
писав: „Російський народ, тому що він лишається в Америці православним і вірним
Православній, можна сказати, старорежимній Церкві, може лишатися навіть і
російським, але його роль у створенні Церкви чисто Православної припиняється.
Політичні його обрії заслоняють церковну свідомість. І бажаний вихід є один - в
напрямі „вселенськосги”, носієм якої є Митрополит Платон”.

Розпад Американської Православної Церкви

В 1930 році Архиєпископ Афтиміос звернувся до Архиєпископа Дамаскіноса як
представника і Екзарха Вселенського Константинопільського Престолу в Америці.
Він писав йому, що в ситуації хаосу і безпомічности Церкви в Росії, створення
Американської Православної Церкви може „організувати та об’єднати Православіє
в Америці багато ліпше, ніж це може зробити будь-яка з існуючих в цій країні
елліністичних організацій”. Архиєпископ Афтиміос ніколи не отримав відповіді на
свого листа. (8. Зштепсу, 1973, 40)

За шість років існування автокефальної Американської Православної Церкви в
ній було хіротонізовано Архиєпископом Афтиміосом трьох єпископів -
Софроніоса (Бешіра) в 1928 році, Йосифа (Жука) в 1932 році, Ігнатіоса (Ніколса) в
1932 році, за етнічним походженням - сирійця, українця та індіанина.

В 1932 році у Американської Православної Церкви був відібраний по суду
Катедральний Собор як власність РПЦ.

В квітні 1933 року Архиєпископ Афтиміос женився на сирійській євангелістці і
відійшов від церковних справ. Помер він в Нью-Йорку в 1971 році. В 1933 році
женився ще один єпископ цієї церкви - Ігнатіус (Ніколс).

Єпископом Ігнатіосом були створені ще кілька церковних організацій - „Свята
Православна Церква в Америці”, „Американська Патріархальна Православна
Церква”, „Організація Святого Василія”, а також висвячені кілька „незалежних”
єпископів.

В 1934 році померли останні єпископи Церкви - „місцеблюститель” єпископ
Софроніус (Бешіра) та українець Йосиф (Жук).

Перша на американському континенті автокефальна Американська Православна
Церква припинила своє існування. Але спроба утворити панправославну, інтерна-
ціональну Церкву в Америці була обернута Константинополем на свою користь.
Константинопільський Екзарх в Америці Архиєпископ Атенагорас прийняв участь
в похороні останнього єпископа цієї Церкви - українця Йосипа Жука. Кілька
парафій, які очолював Йосип Жук, увійшли до складу Константинопільської
Церкви як так звана Українська Православна Церква Америки. Від того часу і до
90-х років, константинопільська УПЦ стала постійним дестабілізуючим фактором в
Українському Православії. Наприкінці XX століття і початку XXI століть, ця Церква
почала відігравати особливу роль в боротьбі Константинополя проти Москви на
Україні.
V. АВТОКЕФАЛІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

В ПОЛЬЩІ

Українські землі під Польщею

Розвал Російської Імперії приніс Польщі довгоочікувану незалежність.
Невдоволена підсумками Першої Світової війни, Польща в 1919 і 1920 роках
продовжувала воювати з Українською Народною Республікою та Радянською
Росією. Уряд Української Народної Республіки, втягнутої у війну на три фронта,
підписав з поляками в 1919 році мирний договір, по якому Галичина і Волинь
увійшли в склад Польщі. Так само, втомлений боротьбою з військами Антанти і
громадянською війною, Радянський уряд Росії в січні 1920 року підтвердив неза-
лежність і суверенність Польської держави, бажаючи припинити військові дії. В
лютому 1920 року до Польщі з новими мирними пропозиціями звернувся уряд вже
Радянської України. Але в квітні 1920 року почався новий етап війни, фактично
польсько-української війни і за українські землі, - територію Галичини.

Галичину поляки вважали своєю власністю. Коли після Першої Світової війни на
міжнародній конференції 29 січня 1919 року у представника Польщі Падеревського
запитали, чи Польща домагається включення в її кордони всієї Галичини, він від-
повів „так”, - „Не може бути Польської держави без Східної Галичини”. Устійнення
території Польщі, вважали поляки, мало бути проведене по стану на 1772 рік.
(РЬіІІірз С., 1934, 424. Ріпецький С., 1963, 10)

Війна 1920 року закінчилася підписанням 18 березня 1921 року Ризького
договору, по якому велика частина України опинилася під Польщею.

Польська антиукраїнська компанія в 20-х роках

Більшість вірних православних церков Галичини, Волині, Полісся та Підляшшя,
які опинилися під владою Польщі внаслідок радянсько-польських домовленостей у
Ризі, складали українці.
Вся Православна Церква на території Польщі колись була частиною стародавньої
Київської митрополії, а після того, як Константинопільська Церква переуступила
митрополію Московській Церкві, стала складовою частиною Російської Церкви. В
Першу Світову війну майже всі єпископи РПЦ були евакуйовані з Польщі.

В 1918-1920 роках польский уряд провів так звану ревіндикацію, в ході якої понад
400 православних храмів були насильно відібрані у Церкви. Фактично Польща
повела широкомаштабну компанію по знищенню Православної і Греко-
Католицької Церков, почату на Холмщині, Підляшші, Поліссі та Волині ще в 1915
році.

Її наслідки, як і положення, в якому опинилося українське населення в Польщі,
були жахливі. Поляки вели себе з українцями так само, як і колись за часів Річі
Посполитої, що примусило тоді гетьмана Богдана Хмельницького звернутися за
допомогою царської Москви. В 1936 році на гроші Українського Робітничого
Союзу США в Скрентоні вишла книга Никифора Григоріїва, колишнього заступ-
ника міністра освіти УНР і свідка подій у Польщі в 20-х роках, який ретельно зібрав
матеріали і документи, - „Поляки на Україні”.

„Поляки не лише воювали з українцями (в 1918-1920-х роках) за владу в
Галичині, а просто їх винищували. - Писав він. - Поведінка німецьких та
московських військ в Галичині підчас світової війни в порівнянні з
поведінкою польських жовнірів та легіонерів була ангельська. Польські вояки
не лише грабували, що попало, а свідомо люто мучили мирне населення: ...
били, обдирали й грабували (Зборів, Котівка, Яворів, Путятинці, Махнів та
більше 40 інших сел). Били крісами, плювали в лице, гвалтували жінок і дівчат
(Винники, Різуни, Піддубці, Махнів), зв’язували дітям руки й гнали пастися
(Ганевичі), били нагаями навіть війтів (Грабишин), здирали з полонених
одежу й забирали гроші (Городок), в Гриневі побили вагітну жінку крісами по
животі, так що вона в безтямі породила мертву дитину з розбитою головою й
синяками на тілі, в Долішній Посаді легіоністи відрубали хлопцеві руки й
викололи очі, в Дрогобичі побили вагітну жінку О. Криськову, а коли впала,
штовхали й кричали: „Вставай, шельмо! Маєш Україну.”

Коло залізничної станції Острів польські легіонери облили 10 українських
полонених бензиною й запалили, внаслідок чого кількох з них загинуло, в
Нагуєвичах польські жандарми звеліли всім чоловікам у віці 18-60 літ лягти на
землю коло Церкви, а сами топтали їх чобітьми, били нагаями й прикладами
крісів, а коли котрий хотів утікти, - стріляли. В Поручині польські жандарми
на жадання посесорки Ванди Білінської запрягли 8 українських селян до плуга,
а 4 жінок до борони і таким чином обробляли землю. В Тернополі побили 80-
літнього старця за те, що не хотів танцювати з їх наказу на вулиці, в Трускавці
жандарми побили Андрія Біласа, різали йому шкуру на підошвах ніг, вбивали
цвяхи в підошви, в Якстаничах змушували побитих ставати на коліна й цілу-
вати нагая, в Махові легіоністи здирали з людей одежу, змушували дівчат
роздягатися догола і знущалися з них, більш, ніж в 30-ти селах спалили людям
хати, а в деяких по кілька десятків (Бортятин 96, Коблянська Воля 27,
Новосілки ЗО, Путятинці 27, Семоки 37, Черче 21 і т.д.), пограбували гроші,
церковні речі, хрести та ©безчестили церкви в 11 селах. В Никловичах,
Домарижі й Бикові обернули церкви на виходки, у Вислоку Великів польські
легіонери пограбували церкву, убралися в священичу одіж, танцювали по
церкві, співаючи „Вічну пам’ять” Україні.

Єпископові Коциловському під час трусу приставляли пістоля до грудей
і напаскудили в гостинній залі на столі людським калом, Митрополита
А. Шептицького конфінували.

В пастирському листі всіх українських єпископів від 26-го вересня 1919
року зазначалося, що „тисячі невинних жертв мучаться по в’язницях,
голодують і зносять найнеможливіші фізичні і моральні терпіння. Убивств і
грабунків не карається. П’ять священиків вбито, сотки ув’язнено або заслано,
церкви й монастирі виграбовано, майже всі парохії остались без душпас-
тирів”... (Григоріїв Н., 1936, 51-52)

Опис злочинів поляків на Україні продовжується в книзі Н. Григоріїва на
десятках сторінок. Докладну інформацію про це також подають О. Купранець
(1955), Г. Лужницький (1954), О. Свитич (1959).

Томос Вселенської Патріархії про автокефалію

Польської Православної Церкви

В такій історичній ситуації Константинопільський Патріарх Мелетіос Метаксакіс
вирішив надати автокефалію частині Російської Православної Церкви в Польщі,
що розв’язувало руки католицькому польському уряду для цілковитого знищення
Православія в Польщі.

В 1923 році за домовленістю з польським урядом, у Варшаву мала прибути
Комісія Вселенської Патріархії, про що було повідомлено Митрополита Варшав-
ського Георгія (Ярошевського). Але вбивство Митрополита Георгія в лютому 1923
року та втеча з Константинополя самого Патріарха Мелетіоса відклали приїзд
патріаршої делегації, хоч планів не змінили. В листі від 17 вересня 1924 року, №3312,
новий Константинопільський Патріарх - Григорій VII - писав, що стан Польської
Церкви є добрий і переповнює надіями.

13 листопада 1924 р. Вселенський Патріарх Григорій VII за три дні до своєї смер-
ти підписав „Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської
Константинопільської Патріархії про визнання Православної Церкви в Польщі
автокефальною”.

Цим Томосом від Російської Православної Церкви, а фактично стародавньої
Київської Митрополії, тобто Церкви українського народу, який складав абсолютну
більшість православних вірних в Польщі (біля 65%), була відрізана Церква в
Польщі.
„Свята Православна Церква в Богом хоронимій Польській державі,
що наділена автономним церковним устроєм і управлінням, доводить
свою твердість у вірі й горливість у церковних справах, просила Наш
Святійший Апостольський і Вселенський Патріарший Престол побла-
гословити й утвердити Її автокефальний устрій, вважаючи, що в нових
обставинах політичного життя такий устрій один лише міг би
задовільнити й забезпечити ї потреби. - Писалося в Томосі. - 3 любов’ю
розглянувши це прохання, приймаючи під увагу приписи святих
канонів, які установлюють, що „устрій церковних справ повинен від-
повідати політичним і громадським формам” (17 IV Всел, 38 VI Всел.),
а також апофегму Фотія, що звучить: „Прийняти, що права, які
торкаються церковних справ, а особливо справ парафій, повинні від-
повідати політичним і адміністративним перемінам”, - а з другої
сторони, схиляючись перед вимогами канонічного обов’язку, що
покладений на наш Святійший Вселенський Престол, а саме - піклу-
вання про Православні Церкви, які знаходяться в потребі, розглядаючи
рівно ж факт, з яким згідна й історія (бо ж написано, що перше від-
ділення від Нашого Престолу Київської Митрополії й залежних від
неї Православних Митрополій Литви та Польщі, а рівно ж
прилучення їх до Святої Московської Церкви наступило не за при-
писами канонічних правил, а також не дотримано всього того, що
було установлено відносно повної церковної автономії Київського
митрополита, який носив титул Екзарха Вселенського Престолу),
Наша Достойність і Святійші митрополити Наші, у Святому Дусі
улюблені брати й співслужителі, вважали обов’язком вислухати про-
хання, з яким звернулась до Нас Свята Православна Церква в Польщі й
дати Наше благословення й затвердити Її автокефальний і незалежний
устрій.”

Найвищою церковною владою автокефальної і незалежної Польської Церкви,
ухвалила Вселенська Патріархія, є Священний Синод канонічних єпископів Польщі
на чолі з Блаженнійшим митрополитом Варшавським і всієї Польщі. Його
обов’язком є повідомляти, відповідно чинові святої Православної Церкви про свій
вибір і інтронізацію Константинопільську та інші автокефальні Церкви, строго
дотримуватись православної віри й побожности, поминати в диптихах згідно з
формулою ім’я Вселенського Патріарха й інших Патріархів та зверхників автоке-
фальних церков.

„Томос” зобов’язував також Варшавського Митрополита отримувати святі
Хризми від Константинопільської Церкви, а у „проблемах чину церковного і у
справах загального характеру, які переступають межі юрисдикції кожної з автоке-
фальних Церков” та „за авторитетною думкою і в справі співдіяння сестринних
Церков” звертатися до Константинополя.
Неканонічність константинопільського рішення щодо автокефалії
Польської Церкви

Виняткова і виключна, як для практики Константинополя, швідкість, з якою він
надав церковну автокефалію Польщі, викликає питання: які були підстави для
такого кроку? Ніяких.

По-перше, прохання про автокефалію мало виключно політичні мотиви. Це
було тактичне рішення польського уряду, зацікавленого в максимальному
ослабленні впливу Москви і контактів з нею громадян Польщі. Влітку 1921 року
Міністр віроісповідань Польщі викликав до Варшави Архиєпископа Георгія
(Ярошевського) та Єпископа Дионісія (Валединського), де зобов’язав підготувати
проект організації Вищого Управління Православної Церкви в Польщі та повідо-
мив, що польський уряд не мислить іншого устрою цієї Церкви, ніж на засадах
автокефалії. В 1922 році уряд натиснув на православних єпископів, вимагаючи під-
писати конкордат. Після того, як в 1922 році в Росії більшовиками було ув’язнено
Патріарха Московського Тихона, православні єпископи в червні 1922 року у
Варшаві прийняли ухвалу про відділення від РПЦ. „Внаслідок церковної смути і
розрухи в Росії, (Собор Єпископів) не має нічого проти автокефалії Православної
Церкви в Польщі”, - але єпископат водночас поставив вимогу, щоб польський уряд
отримав на автокефалію благословення Константинопільського Патріарха та голів
інших церков, а також „Патріарха Московського, якщо останній повернеться до
влади і якщо Патріархат в Росії не буде зліквідований”. (Свитич А., 1959, 20)

По-друге, Константинопільська Церква не мала ніякого канонічного права нада-
вати автокефалію Церкві в Польщі, бо це була територія поза межами юрисдикції
Константинопільської Церкви.

„Вселенський Патріарх і існуючий Синод при ньому, певно, забули про те, що ще
в XVII столітті (1686 році) Вселенська Патріархія дала свою згоду на включення у
склад Російської Церкви тої частини Київської Митрополії, яка до XVII століття
лишалася в руках Польщі. Доречно нагадати тут, що згідно канонічним правилам,
будь-які суперечки між окремими церковними округами з приводу кордонів
погашуються 30-літнім строком давности. В даному випадку, тобто від моменту
приєднання Київської Митрополії до Російської Церкви, пройшло біля двох з
половиною століть”, - писав м-р богословія О.Свитич в самому грунтовному на
сьогоднішній день дослідженні питання польської церковної автокефалії, що
вийшло друком в Буенос Айресі. (Свитич А., 1959,48)

Але якщо ще О.Свитича можна підозрювати у „промосковських” настроях і
суб’єктивній інтерпретації, то Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР)
на чолі з самим Митрополитом Василем Липківським, - просто неможливо. А в
листі до Вселенського Патріарха Василія III в 1926 році ВПЦР так само писала, що
проголошення автокефалії в Польщі є неканонічним вчинком, прямим порушен-
ням численних церковних канонів, зокрема 8 правила III Вселенського Собору та
39 правила VII Вселенського Собору.
Втручання Константинополя у внутрішні справи іншої автокефальної
Православної Церкви було порушенням низки канонів, а посилання Констан-
тинопільського Престолу в „Томосі” на 17 канон IV Вселенського Собору та 38
правилоУІ Вселенського Собору, що надання автокефалії „має відповідати полі-
тичним і адміністративним перемінам”, у випадку з Польщею не витримує критики
з кількох причин.

•	Польща не була православною державою: за офіційною статистикою на 1931
рік, римо-католики складали 64,8% (понад 20,6 мільйонів), греко-католики
10,4% (3,3 млн.), а православні 11,8% (понад 3,7 млн.).

•	Православні єпископи на території Польщі діяли під тиском цивільної і
неправославної влади та вийшли за межі своєї компетенції, звернувшись до
Константинополя. Зобов’язання Варшавського Митрополита отримувати
Святе Миро з Константинополя і вважати фактично юрисдикцію Констан-
тинопільського Патріарха вищою над юрисдикцією Помісної Церкви в
Польщі поставило Православну Церкву в Польщі у церковну залежність від
Константинополя. „Вже пізніше з’ясувалось, що автокефалія Православної
Церкви обійшлася Польському Уряду в три мільйона польських злотих. Про це
згадав у своїх лекціях професор канонічного права Віленського Університету
Віляновський, звернувши увагу, що ця сума була заплачена в Константинополі, і
що про це е відповідні записи в архівних документах Міністерства Закордонних
Справ у Варшаві, - скрипт: “Ргауо Ко$сіеІпе,\УІІпо, 1931”. (Раневський С., 1948,
19. Свитич А., 1959, 49,53)

•	Політичні зміни, внаслідок яких значна частина РПЦ опинилася у складі
Польщі, тільки відбулися, і ніколи подібні питання не вирішувались з таким
поспіхом, як це зробив Константинополь. Це була польська експансія на
Україну, і українські землі, окуповані Польщею, юридично числилися в роз-
порядженні Ліги Націй. В статті 9-й Сен-Жерменського Договору від 23
лютого 1921 року писалося, що „Польща являється тільки фактичним мілітар-
ним окупантом Галичини, якої сувереном є держави Антанти”.

•	Проголошення Константинополем автокефалії частини РПЦ відбулося не
тільки без будь-яких спроб обговорити питання з РПЦ, а проти волі Патріарха
Московського Тихона та Архиєрейського Собору РПЦ За Кордоном.

Втручання в справи іншої Церкви протирічило політиці Константинополя щодо
пильної охорони своїх власних канонічніх територіальних прав. Наприклад, в 1920
році місцеблюститель патріаршого Вселенського Престолу Митрополит Дорофей
дозволив російським архиєреям в Константинополі створити тимчасово церковну
епітропію (опікунство) - „російські православні приходи Константинопільського
округу”, що пізніше стала Вищим Церковним Управлінням За Кордоном. Але при
цьому Вселенська Патріархія обмежила єпископів в правах: заборонила звершувати
рукоположення без спеціального на те дозволу, здійснювати шлюби та ін. З
причини неможливосте продовжувати діяльність в Константинополі, розвивати її
та укріпляти, Голова Синоду Єпископів Митрополит Антоній (Храповицький)
приїхав в лютому 1921 року в Сремські Карловці до Сербського Патріарха Димитрія
просити прийняти російських архиєреїв на території Королевства Сербів, Хорватів
і Словенців. (Ломако Г., 1950, 6-8)

Так само, представники Вселенської Патріархії відмовились обговорювати на
Всеправославному Конгресі 1923 року свою політику щодо монашества гори Афон,
бо це є внутрішньою справою Константинопільської Церкви.

Позиція Московської Патріархії до церкви в Польщі була виразною і відомою в
Константинополі. Патріарх Московський Тихон восени 1921 року писав:
„Священні канони нашої Церкви передбачають автокефалію для окремих
самостійних народів. Якщо би польський народ, який отримав недавно суверен-
ність, був православний і просив би автокефалію для себе, ми б йому в цьому не від-
мовили, але давати автокефалію для різноплеменних православних, що
проживають у Польщі в положенні національних і релігійних меншин, нам не
дозволяє ані здоровий глузд, ані священні канони.”

В листі 23 травня 1924 року до Митрополита Варшавського Дионісія Патріарх
Тихон писав, що стоїть перед „фактом повної незалежности Православної Церкви
в Польщі від Патріарха Всеросійського і переходу її під юрисдикцію Патріарха
Константинопільського, який ухвалює акт обрання Митрополита Варшавського
і всієї Польщі. Для Нас лишається неясним, на підставі яких канонічних правил
частина Всеросійської Православної Церкви, без згоди Помісного Собору і бла-
гословення Її предстоятеля, могла стати незалежною, і якими канонічними прави-
лами керуючись, Святійший Мелетій IV, колишній Патріарх Константи-
нопільський, визнав за собою право простягати владу на частину Патріархату
Російського.”

В 1928 році вже Митрополит Сергій (Страгородський) переконував
Митрополита Варшавського Дионісія відмовитися від „автокефалії, здобутої
нечесним шляхом”. В 1930 році він знову писав до Варшави: „Що принесе Вам неза-
конна автокефалія, що купується такою ціною? Невільно пригадується попередня
історія Православія в Польщі. Там завжди вміли приспати пильність православної
ієрархії різними особистими правами і привілеями. А нижче духовенство з паствою
в цей час волочили мізерне існування в постійних переживаннях за цілість своїх
храмів, за недоторканість святинь, за саме збереження віри. Чи не повторяється ця
історія в наші дні?” (Свитич А., 1959, 53,55,62)

Польща як „інтегральна частина Константинопільської області”

В 30-х роках Православна Церква в Польщі була розгромлена. Польський уряд
провів „пацифікацію”, в результаті якої загинули десятки тисяч православних
українців. „Остаточне нищення церков на (українських) теренах почалося навесні і
влітку 1938 року. І якщо ще в 1914 році число всіх православних церков
дорівнювало понад 400, то на 1 вересня 1939 року їх залишилося тільки 51-на. 149
православних храмів було перероблено на римо-католицькі костели, 189 храмів
зовсім спалено, причому були знищені найстаріші й найдорогоцінніші пам’ятки
українського церковного будівництва, як православна Церква в м. Щебрешин на
Холмщині, збудована ще 1184 року”. (Лужницький Г., 1954, 559)

В обороні Православної Церкви у Польщі виступили українці з Америки і Канади
та РПЦ За Кордоном. Митрополит Андрій Шептицький з Греко-Католицької
Церкви у „Посланні в справі Холмщини” 2 серпня 1938 року писав: „Потрясаючі події
останніх місяців на Холмщині змушують мене прилюдно стати в обороні перес-
лідуваних наших братів, нез’єдинених православних християн Волині, Холмщини,
Підляшшя і Полісся... Мусимо також запротестувати проти того, щоб холмські
події та політичну боротьбу з українським народом оправдувати інтересами
Католицької Церкви”.

Але Константинополь мовчав.

Аналогічно тому висновку, який зробив в 1922 році італійський прем’єр-міністр
Франческо Нітті, аналізуючи проведені польські кордони, - що „Польська держава
мілітарного характеру і скерована до дальшої експансії на українську територію”,
можна зробити висновок церковний. - 3 церковного питання Польщі почалося
просування Константинополя на Україну, що триває до сьогодня.

„Проголосивши автокефалію Польської Православної Церкви, що входила у
склад Церкви Російської, Константинопільська Патріархія не дала їй права без-
посередніх стосунків з другими автокефальними Церквами і втручалась в її внут-
рішні справи”, - писав професор С.Троіцький.

Під час Другої Світової війни Митрополит Варшавський Дионісій за підтримки
Константинополя вже намагався поширити юрисдикцію на всю Україну, що
опинилася під німецькою владою. Спостерігаючи це, навіть Архиєпископ (пізніше
митрополит) Іларіон Огієнко, відомий своїми „проконстантинопільськими”
симпатіями, у висвяті якого брав участь константинопільський Екзарх у Європі,
писав: „Митрополит Дионісій покликався на Томос Царгородського Патріарха з 13
листопада 1924 року, який ніби дає йому владу й на Україну. (Але) цей Томос не дає
ніякого права Митрополиту Польщі на Україну, а хто доводить інше, той тим
самим пхає Україну під Польщу, що робили й роблять українські полонофіли...
Боротьби за автокефалію (УПЦеркви), як таку, не було й не могло бути, бож під
архиєпископом Полікарпом (призначеним митр. Дионісієм Адміністратором в Україні -
О.Х.) офіційно була не Українська Церква, а тільки Дионісіївська Адміністратура,
цебто залежність від Церкви в Польщі”.

В червні 1970 року Константинопільський Патріарх Атенагорас другий раз, після
1924 року, заявив про свої права на канонічну територію сучасної Польщі.

„Російська Православна Церква ігнорувала створення Православної
Церкви в Польщі покійним Вселенським Патріархом Григорієм VII
Синодальним і Патріаршим Томосом від 13 листопада 1924 року.
Російська Церква дарувала Польській Церкві нову автокефалію актом
свого Священного Синоду від 22 червня 1948 року. В цьому випадку
вона діяла, порушуючи права своєї юрисдикції, тому що Православна
Польська Церква, після відриву в часі Другої Світової війни, від
території Білорусії та України, що були раніше до неї приєднані,
охоплює територію, що простягається на захід Балтійського моря, яка
в стародавні часи була поза територією Московського Патріархату і під
юрисдикцією Вселенського Патріаршого Престола.”

Лишається незрозумілим, як претензії Константинопільської Церкви на
польську канонічну територію узгоджуються з визначенням Патріархом Атена-
горасом права на проголошення автокефалії, що він дав в цьому ж листі. -

„Проголошення одною Помісною Церквою церковної території як
автокефальної, території, що не лише не є її інтегральною частиною,
але й поза тим не мала ніякого відношення або залежносте від неї, -
явно являється актом, що переступає юрисдикційні межі і порушує
канони. Бо Святі Апостоли і Отці Церкви наполегливо закликали до
миру Церкви... Отці, що зібралися на Другий Вселенський Собор в
Константинополі, ухвалили: „Єпископи нехай не простягають своєї
влади на церкви поза межами своєї области”.

Виходить, що надання в 1924 р. церковної автокефалії Польщі Константинополь
вважає законним, розглядаючи польську територію як „інтегральну частину
Константинопільської области”.
VI. ВІДРИВ ВІД РПЦ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ
ЄПАРХІЇ І ПІДПОРЯДКУВАННЯ її

КОНСТАНТИНОПОЛЮ

Конфлікт між Митрополитом Євлогієм та Архиєрейським Собором
РПЦ за Кордоном

В спогадах „Шлях мого життя”, надрукованих в Парижі 1947 року, Митрополит
Євлогій (Георгієвський) стверджував, що розкол російського єпископату на
території Західної Європи, який закінчився відривом всієї єпархії від РПЦ і під-
порядкуванням її Вселенському Патріарху, стався з вини Архиєрейського Собору.
Патріарх Тихон, писав Митрополит, осудив політичні претензії Карловацького
Собору, погрожував ніби навіть судом його єпископам та доручив всю повноту
церковної влади за кордоном йому, митрополиту Євлогію.

Відомо, що Патріарх Тихон справді призначив в квітні 1922 року Митрополита
Євлогія тимчасово керуючим православними парафіями в Західній Європі і
доручив йому розробити проект управління церквами за кордоном. Але цей
проект, який представив Митрополит Євлогій Архиєрейському Собору в 1923 році,
не був прийнятий. Згідно цьому проекту, Синод, як постійно діючий церковно-
адміністративний орган, мав бути ліквідований, і фактично вся РПЦ За Кордоном,
що не визнавала церковного керівництва у Москві через його співпрацю з
Радянською владою, була би обезголовлена. В жовтні 1924 року Архиєрейський
Собор, як вище церковне управління РПЦ За Кордоном, ухвалив ліквідувати
автономію Західноєвропейської єпархії.

Митрополит Євлогій не підчинився цьому рішенню. „В справі церковній ми
повинні були вмерти в політико-національному відношенні, щоб воскреснути і
церковно, і державно, і політично.” - Писав Митрополит Євлогій, підкреслюючи
свою аполітичність.

На Соборі в 1926 році Архиєрейський Собор поставив вимогою до Митрополита
Євлогія припинити співпрацю з Світовим Християнським Союзом Молоді, а над
Богословським Інститутом в Парижі було рішено вести нагляд. „Собор висловлює
побажання, - говорилось в резолюції, щоб Богословський Інститут звільнився від
фінансової допомоги жидо-масонів”. (Митрополит Евлогий, 1994, 561)

„Темні сили, що плотно оступили Митрополита Євлогія, примусили його не
допускати нагляду Архиєрейського Синоду (Єпископів) за «обновлюючим»
Православіє Богословським Інститутом в Парижі, з розкладницькою роботою його
засновників і учеників тепер треба рахуватись в Північній Америці, куди їх посту-
пово перекидали”, - писалося в 1954 році у виданні зарубіжної РПЦ. (РПЦ в
Северной Америке, 1954, 49)

На думку Архиєрейського Собору, Богословський Інститут в Парижі став на
початку 20-го століття „зосередженням російського масонства” та відійшов від
засад православного вчення. (Тальберг Н., 1966, 10, 15-16) Вчення про Св.Софію
протоієрея С.Булгакова, який викладав догматичне богословіє в Богословському
Інституті, було осуджене Архиєрейським Собором як єретичне.

У відповідь на рішення єпископату, Митрополит Євлогій заявив, що влади
Архиєрейського Собору зарубіжної РПЦ над собою він не визнає. В січні 1927 року
він був заборонений у священнослужінні рішенням Собору Єпископів РПЦ За
Кордоном.

Перехід єпархії РПЦ в юрисдикцію Константинопільської Церкви

Намагаючись знайти опору під ногами, Митрополит Євлогій звернувся за допо-
могою до єпископа „Живої Церкви” у Фінляндії Германа (Аави), тоді Сербського
Патріарха Димитрія, нарешті Митрополита Московської Патріархії Сергія
(Страгородського).

В 1930 році Митрополит Євлогій остаточно розірвав стосунки і з Московською
Патріархією. Митрополит Сергій також заборонив його у священнослужінні.

Тоді Митрополит Євлогій звернувся за підтримкою до Константинопільського
Патріарха Василія. Той відповів відразу: „Ми не відчуваємо складности, щоб рішуче
заявити, що як всяка інша діяльність (Архиєрейського Собору), так і винесена
проти Вас заборона з боку Архиєрейського Собору за кордоном, є діяннями
канонічно беззаконними, а тому ніякої сили не маючими, бо саме існування цього
самопроголошеного зібрання в якості органа керівництва канонічно недоцільно, і
про необхідність розпуску його і припинення метушливої і шкідливої діяльности
його не раз вже були дані від законної влади вказівки і розпорядження”.
(Митрополит Евлогий, 1994, 565)

Голова Архиєрейського Собору і Синоду РПЦ За Кордоном Митрополит Анто-
ній написав до Митрополита Євлогія 12 серпня 1927 року: „Подумайте, Владико, до
кого Ви звернулися і на чий авторитет посилаєтесь, в той самий час, коли в Росії
єпископи навіть перестали поминати їх (Константинопільського і Алек-
сандрійського Патріархів). Зветаючись до авторитету цих Патріархів, Ви
зобов’язуєте себе вступити у спілкування з обновленцями”. (Письма Блажен-
нейшаго Митрополита Антонія. 1988, 204)
Зверненням до Константинопільського Престолу Митрополит Євлогій про-
тирічив і сам собі. До 1926 року він критикував політику Константинопільських
патріархів і в Польщі, і в Західній Європі. „Звернення до Константинопільського
Патріарха, - писав він до Варшавського митрополита Дионісія в травні 1926 року, -
і участь (патріарха) в облаштуванні Православної Церкви в Польщі я визнаю...
неправильним і бачу в цьому акт втручання його у внутрішні справи
Автокефальної Російської Церкви, не виправдане канонами”. (Родзянко М., 1954,
16)

Проти волі інших єпископів, у супроводі Секретаря Єпархіального Управління,
Митрополит Євлогій поїхав до Константинополя.

„Святійшим Патріархом тоді був Фотій II, прекрасний, чуйний і
високоосвічений чоловік. - Писав Митрополит Євлогій. - Йому стави-
ли в догану його відношення до „живоцерковників”, - від спілкування
з ними він не ухилявся, полагаючи, що хибні думки „живої церкви”
тимчасові, вони пройдуть і їх розрив з патріаршою церквою не є оста-
точний... Кілька днів... ми були гостями патріарха. Нас запрошували до
трапез, ми каталися на патріаршому автомобілі, оглядали місцеві
грецькі церкви й околиці Константинополя... За патріаршими трапеза-
ми я зустрічався зо всіма грецькими митрополитами - членами
Синоду, їх було 12. На 1930 рік Кемаль вже позакривав всі малоазійські
митрополії, і митрополити, позбавлені своїх єпархій, проживали тепер
в якості титулярних ієрархів на хлібах у Патріарха. Відчувалося, що
економічно така ситуація створювала ускладнення для Патріархії.”

За пару днів відбулося засідання Константинопільського Синоду, на якому було
вирішено перевести всі російські церкви і парафії в Західній Європі в юрисдикцію
Константинопільської Церкви. Митрополита Євлогія призначили Екзархом в
Європі, з тим, що в Лондоні вже був і лишався інший Екзарх грецьких церков -
Митрополит Германос.

17 лютого 1931 року Константинопільський Патріарх Фотій вручив Митрополиту
Євлогію Томос. В ньому говорилося, що всі Російські православні парафії в Європі
складають відтепер тимчасово єдину особливу екзархію Святійшого Патріаршого
Вселенського Престолу на території Європи, що безпосередньо підлягає йому і
знаходиться під його опікою і керівництвом. Митрополиту Євлогію наказувалось в
Томосі звертати особливу увагу на те, щоб пильно уникати втручання Церкви в
політичні суперечки. „Після здійсненого таким чином Нами канонічного
тимчасового врегулювання церковного положення російських православних
парафій в Європі, очевидно, ніякі постанови, розпорядження, заборони, звідки 6
вони не приходили, є нечинні, окрім таких від Святійшого Вселенського
Патріаршого Престола...”

Митрополит Євлогій радів: „Так щасливо розріїпилося питання мого канонічно
невизначеного становища після розриву з Москвою: замість хиткости канонічного
положення - канонічна сталість, замість звільнення - я призначений Екзархом
Вселенського Патріарха. З грамоти видно тепер, що цей новий порядок управління
нашими церквами має тимчасовий характер...” (Митрополит Евлогий, 1994, 574)

Єпископат РПЦ За Кордоном про неканонічність дій
Константинополя

Російські єпископи вимагали від Митрополита Євлогія покинути юрисдикцію
Константинополя. Один з них, Архиєпископ Серафим, направив послання
8 жовтня 1934 року до Митрополита Євлогія із звинуваченням, що він „відійшов
від Російської Церкви, відірвав паству від Матері Церкви, що (він) більше не
російський, а грецький єпископ”, а греки - вороги Російської Церкви.

Але в посланні ЗО вересня 1935 року Вселенський Патріарх Фотій назвав це
„нечестивими думками” і заявив, що „відвертає обличчя від звинувачень у захоп-
ленні і надії бути спадкоємцем майна впавшої у біду Російської Церкви”.

Пропозицію російського єпископату звернутися за посередництвом у вирішенні
суперечки між Константинополем і Архиєрейським Собором РПЦ до Сербського
Патріарха Варнави, Митрополит Євлогій відхилив.

Пізніше, в 1934 році на святі богословського факультету у Білгородському
Університеті, на вимогу присутніх до Митрополита Євлогія установити церковний
мир, владика відповів: „Бачу перед собою зовсім юних, але бачу перед собою і сиво-
волосих старців, а міркуєте всі ви, як діти. Ви не розумієте, в який час ми живемо:
не ми рулем нині керуємо, а ті, хто сильніші нас”. (Тальберг Н., 1966, 106)

Голова Архиєрейського Собору зарубіжної РПЦ Митрополит Антоній направив
до владики Євлогія канонічно обгрунтований протест щодо переходу його з
єпархією в юрисдикцію Константинополя та надрукував лист в пресі.

„З приводу претензій Вселенської Патріархії на втручання в російські
церковні справи, вичерпуючі пояснення дав ще покійний Патріарх Тихон
в 1923 чи 1924 році в тому смислі, що поза своєї дієцезії, тобто провінцій
Фракії, Малої Азії і прикордонних до Румунії областей, (Констан-
тинопільський) Патріарх не має ніяких прав, згідно 28 правила IV
Вселенського Собору, який вперше указав його закордонні уповно-
важення і, так би мовити, перетворив його з провінційного єпископа в
патріарха. Цим правилом йому надане право затверджувати митрополитів
означених областей і єпископів тих само областей, навернутих з єреси або
ідолопоклонства, як неофітів, що потребують більш уважного відношення
архипастиря.

„Вселенська Патріархія” отримала цей титул задля чести, як, наприклад,
і Александрійський Патріарх був наіменований „Суддею Всесвіту", але
почала претендувати на особливі права, розраховуючи на абсолютне невіг-
ластво сучасників в канонах. Сама назва „вселенський” або „о ікуменос”
означає власне не вселенський в нашому смислі, а всевізантійський, та й те
в смислі лише почесного титулу.

Очевидно, оточення патріарха, або так звані фанаріоти, прекрасно це
розуміють, як і ту печальну дійсність, що причетні особи втратили всяку
щиру віру в священні канони, але стараються в надії на необізнаність
читачів підтримати таким нечесним шляхом авторитет Фанару, паства
якого в сучасну добу не нараховує більше 50 тисяч і обмежена територією
невеликої частини Балканського півострова після втрати колишньої
пастви в Малій Азії та інших країнах.

Отже, фанаріоти не мають ніякого канонічного права підкорити владі
свого патріарха мешканців колишньої Росії, що не знаходяться на їх
території, і церковними справами яких керує тепер Митрополит Сергій,
також ніким не затверджений, окрім більшовицьких комісарів. Щож
стосується забороненого митрополита Євлогія і його послідовників,
таїнства яких визнані законним Собором 34-х російських ієрархів безбла-
годатними, то вони і тепер лишаються такими само вивергнутими, якими
і були з 1927 року”.

„Ані митрополит Євлогій не має права звертатися до Вселенського Патріарха і
передавати йому церкви, що підлеглі іншій Автокефальній Церкві, ані патріарх
Вселенський приймати їх і тим самим втручатися у внутрішні справи. - Писав
Митрополит Антоній пізніше, в 1931 році. - Ми вже заявили протест Вселенському
Патріарху і повідомили про цей неканонічний акт всі Автокефальні Церкви. Цима
діями митрополит Євлогій і патріарх Вселенський порушили дуже важливі канони
Церкви: 2 правило II Вселенського Собору, 8 правило III Вселенського Собору, 13, 14, 15
правила Двукратного Собору, Канонічне послання Карфагенського Собору Папі
Целестину та інші. В Церкву вноситься анархія, а зачинщики цього в канонах нази-
ваються вчителями беззаконня.” (Тальберг Н., 1966, 99-100)

Таким чином, в 30-х роках у Європі Константинополь відірвав від Російської
Церкви через Митрополита Євлогія (Георгієвського) всю її Західню Європейську
єпархію. Спочатку ніби тимчасово, але коли Митрополит Євлогій помер,
Вселенський Патріарх 6 березня 1947 р. ухвалив, що Російський Екзархат в Європі
зберігає свою безпосередню від нього залежність, і вже ані одним словом не нагаду-
вав про тимчасовість цього положення.

Цинічне втручання Константинополя у внутрішні справи іншої Церкви і
неканонічне простягання влади на єпархію Російської Церкви, десятки єпископів
якої в ті самі 30-ті роки прийняли мученицький кінець в сталінській Росії, не
знайшло відповідної оцінки Православних церков, окрім Архиєрейського Синоду
РПЦ За Кордоном.

В 1963 р. Константинопільська патріархія створила на місці одної констан-
тинопільської єпархії в Центральній Європі вже чотири нові єпархії: на Британію
та Італію, Францію і Бельгію, Австрію та Німеччину, на Нідерланди, Люксембург і
Португалію. Журнал УПЦ в Америці (Константинопільського Патріархату)
„Український Вісник” в 1963 році писав: „Речник Константинопільської Патріярхії
вияснив це тим, що в Центральній Европі число греків збільшилося до тієї міри, що
в Західній Німеччині тепер є аж 100.000 грецьких робітників. Але, можливо, що тут
може бути й ще одна причина, - експансія Константинопільського Патріярхату,
щоб протиставитися подібній експансії на Центральну Европу з боку Московського
Патріярхату.”
УП. РОЗБУДОВА КОНСТАНТИНОПОЛЕМ

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ЦЕРКОВНИХ СТРУКТУР

В США ТА ПАНПРАВОСЛАВНОЇ
АМЕРИКАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

В 30-60-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

Початок діяльности Архиєпископа Атенагораса в США і створення
перших панправославних церковних організацій

В лютому 1931 року до США прибув новий голова Грецької Православної
Архидієцезії, колишній секретар Патріарха Мелетіоса Метаксакіса Архиєпископ
Атенагорас (Спіроу), майбутній Константинопільський Патріарх в 1948-1972 роках.
Вселенська Патріархія уповноважила його „покласти край розділенню грецьких
православних в Америці”. (Ріїх§ега1<і Т., 1995, 54)

За роки своєї роботи в Америці Архиєпископ Атенагорас об’єднав майже всю
грецьку православну спільноту під своєю владою. В січні 1949 року, коли він лишив
США, вилетівши до Стамбулу на персональному літаку Президента США Г. Тру-
мена, Грецька Архидієцезія Константинопільського Патріархату нараховувала 330
парафій.

Відразу після приїзду Архиєпископа Атенагораса між ним та зверхником
Північно-Американської дієцезії РПЦ Архиєпископом Аполінарієм (Кошевим)
виникли тертя. Грецькі парафії, які не перейшли, як Константинополь, на новий
календар, увійшли в юрисдикцію РПЦ. В 1932 році Архиєпископ Аполінарій висвя-
тив для цих парафій трьох грецьких священиків. Але в 1933 році Архиєпископ
Аполінарій вмер, а його наступник, Архиєпископ Віталій (Максименко), вирішив
підтримувати добрі стосунки з Архиєпископом Атенагорасом і фактично перестав
спілкуватись із старокалендарними греками.

В 1934 році серед православних греків США стався новий розкол. Була утворена
ще одна грецька юрисдикція - Архидієцезія Америки і Канади на чолі з Єпископом
Кристофером (Контогеоргісом), колишнім священиком Грецької Православної
Дієцезії, який відмовився визнавати зверхність Архиєпископа Атенагораса. Він був
висвячений Архиєпископами Софроніосом (Бешіра) та Теофаном (Нолі).
Новостворена грецька дієцезія існувала до 1955 року.

Подібно до свого попередника в США, Патріарха Мелетіоса Метаксакіса, який
відкрив першу в Америці грецьку семінарію в 1921-1923 роках, Архиєпископ
Атенагорас вирішив створити в 1934 році семінарію в США „для всіх американських
православних”, а фактично - грецьку. В організаційний комітет були запрошені
представники кількох православних юрисдикцій, служби мали проходити в
старослов’янській та грецькій мовах, а мовою навчання було вирішено зробити
англійську. Новий Митрополит Російської Православної Дієцезії в США Теофіл
(Пашковський) відмовився брати участь в організації панправославної семінарії.
Нова грецька теологічна школа Святого Хреста біла відкрита в Помфреті
(Коннектікут) в жовтні 1937 року, а пізніше перенесена в Бруклін (Массачусетс).

Перед тим, в 1932 році, Грецька Православна Архидієцезія утворила
Департамент недільних іикол в США. Від 1950 року навчання в цих школах, рішен-
ням Зборів духовенства Грецької Архидієцезії, було переведено на англійську мову.

В 1937 році Архиєпископ Атенагорас ініціював створення в Америці нового в
практиці Православної Церкви об’єднання - „Конференції Православних
Єпископів”. Його підтримав Митрополит Антоній (Бешір), зверхник від 1936 року
Сирійської Православної Архидієцезії (Антіохійського Патріархату). Основним
завданням Конференції було проголошено „спільну роботу по установленню
порядку і поваги до православних законів і традицій між різними Православними
Церквами”. (Ріі2§ега1<1 Т., 1995, 57) Митрополит Теофіл, який визнавав владу
Архиєрейського (Карловацького) Собору РПЦ, відхилив пропозицію увійти до
„Конференції Єпископів”.

Новий крок до „православної кооперації” в США Архиєпископ Атенагорас
здійснив в березні 1941 року, запропонувавши створити спільний богословський
журнал, хоча від 1908 року виходив „Американський Православний Вісник”
на російській мові, і ще два англійською, - „Ессіезіазіісаі НегаМ” та „ТЬе ОгіЬосІох
ОЬзєґуєг”.

25 березня 1943 року, за ініціативи Архиєпископа Атенагораса, юридично було
оформлено створення ще одного церковного об’єднання єпископів, під назвою
„Федеративні Православні Грецькі Основні Юрисдикції Америки”.

В заснуванні цього об’єднання чільну роль відіграли ті самі особи, що приймали
участь ще в 1927 році у створенні Архиєпископом Афтиміосом інтернаціональної
автокефальної Американської Церкви, зокрема священики Борис Бурден з
Російської дієцезії та Михайло Гелсінджер із Сирійської дієцезії. В серпні 1943 року
о.Борис сказав: „тепер, нарешті, досягнута повна єдність основних Православних
юрисдикцій в Америці”. (5. Зиггепсу, 1973, 49)
В новостворену Федерацію увійшли п’ять церков:

-	Грецька Православна Архидієцезія Константинопільського Патріархату на
чолі з Архиєпископом Атенагорасом,

-	Екзархат Московського Патріархату в США на чолі з Митрополитом Венья-
міном (Федченковим),

-	Сербська Православна дієцезія на чолі з Єпископом Дионісієм,

-	Україська Православна дієцезія Константинопільського Патріархату на чолі з
Єпископом Богданом (Шпилькою),

-	Карпато-Руська дієцезія на чолі з Єпископом Орестом (Чорняком).

У	виконавчі органи „Федерації” попали навіть протестанти.

З нагоди створення Федерації Архиєпископ Атенагорас відслужив спеціальну
Літургію в сослужінні сирійського Митрополита Антонія та українського Єпископа
Богдана (Шпильки).

Губернатор Томас Деві при урочистому підписанні закону про створення
Федерації говорив: „В Старому Світі ці юрисдикції відрізняються лише мовою і
національністю своїх вірних. В Новому Світі... вони не є більше Греками, Росіянами,
Сербами, всі вони є Американцями. Отже, „Федерація Православних Греко-
Кафоличних Основних Юрисдикцій в Америці” - це Церква, що буде відома в
майбутньому як Американська Православна Церква”. (Гіі2§ега1сІ Т., 1995, 60)

Особливістю «Федерації Юрисдикцій», що проіснувала в США від 1943 до 1945
року, було те, що в склад її ввійшли лише церкви, які підтримували прямі стосунки
із Константинопільською Патріархією та власними автокефальними церквами на
Батьківщині. Так, Екзарх Московського Патріархату (від 1933 року) в Америці
Митрополит Веньямін поставив умовою своєї участи в «Федерації» недопущення до
її складу Митрополита Теофіла та очоленої ним Російської православної дієцезії під
керівництвом Архиєрейського Собору РПЦ За Кордоном.

Створення Федерації стало першим практичним кроком Константинополя на
шляху до створення в Америці одної спільної для всіх православних Церкви.
Архиєпископ Атенагорас підкреслював, - „традиційні апостольські і вселенські
правила Православної Церкви повинно дотримати, щоб в окремому місті був би
тільки один єпископ, а у кожній провінції - тільки один митрополит”.

Історично Архиєпископ Атенагорас продовжив справу створення Американської
Православної Церкви, до чого Константинопільський Патріарх Мелетіос вперше
закликав Православну Америку в 20-х роках.

Заснування Конференції Канонічних Православних Єпископів
Америки (8СОВА)

В 50-х роках почався новий етап православної співпраці під егідою Грецької
Архидієцезії США.

В 1950 році при Колумбійському Університеті був заснований Православний
Християнський Союз. В 1954 році в США було утворено Лігу Православної Молоді.
12 березня 1952 році новий (від 1949 року) зверхник Грецької Православної
Архидієцезії Константинопільського Патріархату в Америці Архиєпископ Михайло
(Константинідіс) скликав нараду православних єпископів. В ній взяли участь
архиєреї з Сирійської Архидієцезії, Грецької, Карпато-Руської та Української
дієцезій Константинопільського Патріархату та всіх трьох російських церков в
США. Питанням наради було створення єдиного консультативного органу в
Америці.

Розбудова такої структури активно почалася, коли Грецьку Православну
Архидієцезію після смерти Архиєпископа Михаїла в липні 1958 року очолив
Архиєпископ Яковос (Соисои$і$).

Перед призначенням на Америку Архиєпископ Яковос п’ять років, від 1955 до
1959, був представником Константинопільського Патріархату в Світовій Раді
Церков у Женеві. В 1959-1968 роках Архиєпископ Яковос був співпрезидентом
Світової Ради Церков.

15 березня 1960 року в Нью-Йорку, за ініціативою константинопільського
Екзарха в Північній і Південній Америці Архиєпископа Яковоса, була зібрана нара-
да з представників одинадцяти церков. На ній була утворена Постійна Конференція
Єпископів на чолі з Архиєпископом Яковосом, переназвана в тому ж році на
«Постійну Конференцію Канонічних Православних Єпископів Америки». Ця
організація діє по сучасну пору і включає в себе лише визнаних Константинополем
православних єпископів Північної і Південної Америки.

В нову церковну організацію увійшли:

Албанська дієцезія (константинопільської юрисдикції),

Карпато-Руська дієцезія (константинопільської юрисдикції),

Грецька Архидієцезія (константинопільської юрисдикції),

Українська дієцезія (УПЦ Америки на чолі з Єпископом Богданом Шпилькою,
константинопільської юрисдикції),

Українська дієцезія (УАПЦ в Екзилі на чолі з Архиєпископом Палладієм,
незалежна),

Болгарська дієцезія (незалежна від Болгарської Церкви),

Румунська дієцезія (Румунської Церкви),

Сербська дієцезія (Сербської Церкви),

Російська Митрополія (незалежна),

Російський Екзархат (Московського Патріархату),
Сирійська архидієцезія (Антіохійської Церкви).

З найбільших Православних Церков, які не ввійшли до Конференції, були: РПЦ
За Кордоном, УПЦ в США, УАПЦ(С) в США, Албанська архидієцезія Албанської
Церкви, Сирійська Архидієцезія Толедо (Антіохійської Церкви) та незалежна
Румунська дієцезія.

«Наша кінечна мета, - говорив на установчій конференції Митрополит Антоній
(Бешір), - створити одну об’єднану юрисдикцію в Америці».

«Якщо співпраця православних християн Америки і далі продовжуватиметься з
такою щирістю, то, можливо, одного дня прийде до того, - говорив Архиєпископ
Яковос 20 липня 1968 року, - що материнські автокефальні Церкви вирішать
перетворити Постійну Конференцію Єпископів у всеправославний обласний Синод
під егідою Вселенського Патріархату». (Рііг^егаід Т., 1995, 89, 97)

8 серпня 1961 року був затверджений Статут Постійної Конференції Канонічних
Православних Єпископів Америк, в якому говорилось про Православну Церкву в
Америці як єдине церковне тіло. „Завданням Конференції є вирішення та
обговорення спільних церковних проблем, координація православної діяльности та
зміцнення православної єдности” (І. - с.). „Автокефальні Церкви, представлені на
Постійній Конференції, визнають одна другу як рівноправних канонічних
Православних сестер” (II.- 3.).

В 60-х роках Константинопільський Патріархат організував одну за другою низку
всеправославних зустрічей на Родосі (1961, 1963, 1964) та в Православному Центрі
Вселенського Патріархату у Шамбезі (1968). їх основною темою стала підготовка
Великого Собору Православної Церкви, але при цьому терміна Вселенський Собор
ретельно уникали вживати. (ЕіІг§ега1<і Т., 1995, 90) Другим напрямом діяльности
всеправославних конференцій була екуменічна співпраця Православних Церков з
Римокатолицькою, Англіканською та протестантськими церквами.

Аналогічним чином Постійна Конференція Православних Єпископів Америки
почала уділяти особливу увагу екуменічній роботі. Були створені спеціальні
двосторонні богословські комісії - в 1962 році з Єпископальною Церквою, в 1966
році - з Римокатолицькою Церквою, в 1968 році - з Лютеранською та Рефор-
містською церквами.

Утворена з метою об’єднати всі православні юрисдикції, Конференція в дійснос-
ті розділила американське православіє на дві частини: канонічне і неканонічне, що
загострило існуючі юрисдикційні проблеми.

Утворення в початковій формі 8СОВА майбутньої Американської Православної
Церкви не могло не викликати протилежні реакції серед православних США. Так,
РПЦ За Кордоном, очолена Архиєрейським Собором єпископів, відмовилась брати
участь в Конференції. Окрім загального неприйняття екуменічної діяльности
Грецької Православної Архидієцезії та інших церков, причиною цієї відмови була
участь Екзархату Московського Патріархату в роботі Конференції. Митрополит
Анастасій на запрошення приїхати на першу Конференцію відповів, що зарубіжна
РПЦ не сяде до одного столу з представниками РПЦ Московського Патріархату, і
цієї позиції Церква не змінила у наступні десятиріччя.

Різку і негативну оцінку діяльності Конференції Канонічних Єпископів та
спробам утворити Американську Церкву дали УПЦ в США, УГПЦ в Канаді та УАПЦ
(Соборноправна) в США. Не дивлячись на це, 5СОВА багаторазово, на зустрічах в
1961, 1967 та 1969 роках піднімала питання статусу українського єпископату в
Північній Америці.

З критикою нової православної дефініції поняття „канонічности”, що ввела
фактично Постійна Конференція Єпископів, виступив Екзарх Московського
Патріарха в Америці Єпископ Дорофей. Він зазначив також, що принципи ство-
рення 8СОВА закривають шлях до співпраці з неканонічними православними юрис-
дикціями, хоч Єпископи Конференції вважають можливим контактувати з
Протестантськими Церквами.

Із серйозною критикою створення інтернаціональної церкви в Америці виступав
в 60-х роках протоієрей О. Шмеман.

Аргументи прихильників утворення панправославної церкви, - писав
він, - мовляв, Грецька Церква в Греції, Російська в Росії, значить і
Американська в Америці, заяви, що ми всі «більше не росіяни і не греки,
перекладіть нам служби на англійську, заберіть «націоналізм» з церкви» -
абсурд. Таке ріїїіення, хоч і звучить ніби логічно, є абсолютно неправильне
і неможливе. В бадьорому, але штучному «американізмі» сторонники
таких поглядів зневажають те, що відношення між Православієм і Росією,
або Православієм і Грецією фундаментально інше, навіть протилежне
тому, що уявляє собою відношення Православія і Америки. Тут не може
бути і немає релігії Америки в тому смислі, в якому існує релігія Греції або
Росії. По цій причині Православіє не може бути Американським в тому
смислі, в якому існує Православіє російське, грецьке, сербське. В старому
світі Православіє є співіснування з національною культурою і в певному
розумінні саме є національною культурою. В Америці вперше за всю свою
історію Православіє мусить жити із секулярною культурою, - абсолютно
секулярною за своєю природою американською культурою, - що робить
неможливим «Американське Православіє». Неможливо провести
хірургічну операцію під назвою «Американізація православія», не відді-
ливши м’ясо від крові, не зробивши його мертвою формою. (ЗсЬтетапп
А., 1964, 77-78)

Але, незважаючи на критику опонентів, 8СОВА продовжувала діяльність. В січні
1965 року на Одинадцятій зустрічі 8СОВА розглядалися висновки, зроблені спе-
ціальною Комісією Конференції Єпископів по Поєднанню (А<і Нос СошшіНее оп
Цпіїу).

Оскільки неможливо відразу досягнути поєднання всіх церковних юрисдикцій в
Америці, першим кроком має бути «канонічна уніфікація православного єпископату
Америки», - ухвалила Комісія. Комісія запропонувала трансформувати Конфе-
ренцію Єпископів в канонічний центр американського Православія та звернутися
до всіх автокефальних Церков з пропозицією визнати Конференцію як „Святий
Синод Православної Церкви в Америці”, в який ввійдуть по одному єпископу від
кожної юрисдикції. Екзарх Вселенського Константинопільського Патріарха в
Америці мав стати головою Синоду.

Створення єдиної Православної Церкви, зазначала Комісія, має догматичну під-
ставу: необхідність Одної Церкви, а не ворогуючих незалежних юрисдикцій; соці-
ологічну: шкідливість поділення православних, що складають менше 2%
американського населення; та місійну: поширення Православія в Америці. Новий
Синод Американської Церкви повинен вирішувати питання хіротонії єпископів,
церковного суду над єпископами, екуменічної діяльности та стосунків між
Церквами. Всі питання юрисдикційного характеру, як пересунення священиків,
установлення парафій та інші, мають вирішуватися виключно Святим Синодом.

На Тринадцятій зустрічі Конференції Єпископів в жовтні 1965 року у Нью-
Йорку, Архиєпископ Яковос повідомив, що Константинопільський Патріарх
Атенагорас запросив повну інформацію щодо потенційної стабільности
Конференції, а також повну документацію, яка би підтверджувала канонічність
кожного з єпископів, що увійшли в 5СОВА. Патріарх Московський і Синод
Єпископів РПЦ відповіли Архиєпископу Яковосу, що пропозиція Постійної
Конференції утворити місцеву американську Церкву є неприйнятною, - лише
материнським Церквам належить право надання автокефалії Церквам у діаспорі.
Стриману позицію зайняла також Александрійська Церква. Інші автокефальні
Православні Церкви взагалі не відреагували на повідомлення 8СОВА .

Поступово приналежність до 5СОВА стала в Америці ознакою канонічности
єпископа і визнаности церкви, яку він представляє, а сама Конференція Єпископів
Америки почала перетворюватися в задуманий Константинополем обласний Синод
Єпископів.

В травні 1968 року 8СОВА ухвалила вже винести питання єдиної Американської
Православної Церкви на Всеправославну Конференцію в Шамбезі (Женева) та вирі-
шила відправити туди своїх трьох представників. Але Константинопільський
Патріарх Атенагорас, який не хотів втрачати контроль за процесами в США, та з
огляду на жорстку протидію з боку Російської та Сербської Церков, зняв питання
Американської Церкви з порядку денного Женевської конференції 1968 р. Це було
помилковим для Константинополя рішенням, - ініціативу перебрала Москва.

В травні 1970 року Архиєпископ Яковос надіслав листи до Автокефальних
Церков світу з пропозицією «вивчити можливості створення всеправославної
Автокефальної Православної Церкви в Америці, яку має назвати і установити
Материнська (Константинопільська) Церква». (ОгіЬобох Атегіса, 1975, 230) Кон-
стантинопільський Престол не підтримав і цієї ініціативи. Так само, коли
Конференція Грецької Архидієцезії звернулася до Константинополя з проханням
надати їй часткову автономію та право служити Літургію в англійській мові,
Патріарх Атенагорас відповів категоричною відмовою.

Причиною відмови було явно те, що створення єдиної Американської Церкви
Константинопільський Престол розглядав можливим лише за умови збереження
своєї юрисдикційної влади над нею, тобто як частини Константинопільського
Патріархату.

Реалізація такого плану була тимчасово зупинена політикою Московської
Патріархії, яка в 1970 році дарувала автокефалію Російській Митрополії в США, а
пізніше, в 90-х роках, загальмована невдалою спробою Грецької Православної
Архидієцезії на чолі з Архиєпископом Яковосом унезалежнитися від
Константинопільського Престолу.
УПІ. НАДАННЯ МОСКВОЮ АВТОКЕФАЛІЇ
ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ В АМЕРИЦІ І
НЕВИЗНАННЯ її КОНСТАНТИНОПОЛЕМ

Російські церкви в США після Другої світової війни

Перша спроба примирення зарубіжної Російської Православної Церкви з
Московською Патріархією відбулася в роки війни, - в листопаді 1943 року
Митрополит Теофіл наказав поминати ім’я Патріарха Московського Сергія в церк-
вах як зверхника Російської Православної Церкви в Росії та Америці. Після смерти
Патріарха Сергія, на початку 1945 року, був обраний новий Патріарх Московський
Олексій (Сіманський).

В листопаді 1946 року в Клівленді (Огайо) відбувся VII Всеамериканський Собор
російської митрополії в США. Частина зарубіжної РПЦ, що розірвала стосунки з
Москвою в 1933 році та визнала владу Архиєрейського Собору в 1937 році, від-
новила на цьому Соборі єдність з Московською Патріархією. Ця частина Церкви,
хоч і визнала Московського Патріарха, фактично була незалежна від Москви, а
її стосунки з Архиєрейським Собором РПЦ За Кордоном перейшли у відкритий
конфлікт.

Архиєрейський Собор (Карловацьких) Єпископів, штаб-квартира якого від 1921
року була в Югославії, переніс в 1944 році адміністративний центр до Німеччини в
Мюнхен, а в 1950 році в США, у Нью-Йорк.

Таким чином, від початку 50-х років і до кінця 70-х років XX століття в США
існували три найбільші російські православні юрисдикції: незалежна митрополія,
Екзархат Московського Патріархату (від 1933 року) та РПЦ За Кордоном.

Автокефалія російської митрополії в США

Процес розбудови всеамериканської церкви та зближення Російської митрополії
із Константинопільським Патріархатом, єпископи якого навіть приймали участь в
хіротонії нових владик для Митрополії, підштовхнули Московську Патріархію до
рішучого кроку.

Після полагодження всіх питань з представниками митрополії в Нью-Йорку та
Женеві у 1969 році, 31 березня 1970 року в Нью-Йорку була підписана домовленість
між Митрополитом Никодимом (Ростовим) від Московської Патріархії та
Митрополитом Іринеєм (Бекішем), зверхником митрополії. В квітні 1970 року
Московська Патріархія офіційно проголосила Томос про автокефалію Право-
славної Церкви в Америці (ОСА). Тобто, автокефалію тої частини РПЦ, яку колись
очолював Митрополит Платон, яка двічі (в 1924 та 1927 рр.) намагалася проголоси-
ти самостійно свою автокефалію, і яка перебувала від 1935 року до 1970 року в стані
формального розриву стосунків з Москвою.

На торжественному врученні Томосу був присутній Митрополит Філарет
(Денисенко), майбутній Патріарх Київський і всієї Руси-України.

До щойнопроголошеної автокефальної Православної Церкви в Америці (ОСА)
почали приєднуватися національні церкви. В 1971 році до ОСА приєдналася
Албанська Православна архидієцезія, а в 1976 - Болгарська Православна дієцезія.

З точки зору прихильників утворення єдиної Американської Православної
Церкви, проголошення автокефалії ОСА було перемогою погляду на Церкву,
зформульованого колись Володимиром Лоським: „Ніякі різниці, - ні статі, ні раси,
ні соціального статусу, мови чи культури, - не мають заторкувати єдности Церкви.
Самий вираз „національна церква”, що так часто вживають в наші дні, є помил-
ковим і навіть єретичним, згідно визначенню Константинопільського Собору в
1872 році про філетизм. Немає Церкви Жидів чи Греків, Варварів чи Скифів, так
само як немає Церкви рабів чи вільних людей, чоловіків чи жінок. Є лише одна,
єдина і унікальна Церква, в якій перебуває один Голова”. (5. Зштепсу, 1973, 11-12)

Право Москви на проголошення автокефалії російської митрополії в США
обгрунтовувала в 1974 році Комісія християнської єдности і міжцерковних
стосунків Св.Синоду Московського Патріархату, очолювана Митрополитом
Крутицьким і Коломенським Ювеналієм.

Все Православіє в Америці почалося з місійних зусиль Російської Церкви від кінця
1700-х років і до перших 1900-х років, коли, нарешті, утворилася місцева церква в
Америці, - писалося в документі Комісії. (УПС, 1980/7-8, 15) Тоді це була церква
чотирьох єпархій, понад 50-ти церков і більше як 500 капличок, з духовною семі-
нарією і групою вірних, які приєдналися до Православія з алеутів, ескімосів ті індіан.
Вона охоплювала різні національності: росіян, білорусів, греків, сербів, болгар,
українців, албанців, сирійців, арабів і колишніх уніатів. Вже 1905-го року Архиєпископ
Тихон запропонував Російській Церкві, щоб Американській Церкві було надано
автокефалію. Обставини в Америці змінилися, коли 1922 року
Константинопільський Патріархат заснував в Америці грецьку архиєпископію.

Надаючи автокефалію власній дочірній американській церкві, Російська Церква
діяла на своїй канонічній території, не втручаючись у справи інших церков, які
керують їхніми власними єпархіями і парафіями. Роблячи це, Російська Церква ніяк не
обмежувала права інших та не загрожувала їхнім юрисдикціям, поскільки передбачала
майбутнє всеправославне рішення щодо заснування одної помісної Православної
Церкви в Америці.

Але Константинопільський Престол автокефалії Православної Церкви в Америці
не визнав. Томос Московської Патріархії спричинив „всеправославну кризу”.

Протест Константинополя проти рішення Москви

Ще до проголошення Томосу, 8 січня 1970 року, Вселенський Патріарх
Атенагорас направив лист до Патріарха Московського Олексія, в якому застерігав
від „гибельних наслідків” такого рішення Московської Патріархії. „Звертаючись
тепер до тих Православних Церков в „розсіянні” в Америці, що підлеглі різним
вітчизняним юрисдикціям і залежні від них до тих пір, поки не відбудеться
загальноправославне рішення по даному питанню, ясно, що проголошення автоке-
фалії одної з цих Церков, якщо воно відбувається так, як передбачено у відношенні до
Митрополії, уявляє собою акцію, що не лише протирічить священним канонам,
якими керувалася наша Православна Церква на протязі багатьох століть, але також
акцією, що замість унормування стосунків, може стати джерелом проблем для
Православія в Америці. ”

Константинопільський Патріарх пропонував тоді зачекати скликання
Вселенського Собору, що має вирішити питання православного розсіяння та надан-
ня автокефалії, і пригрозив, що „план відносно Митрополії” підірве спільні
міжцерковні зусилля по підготовці Собору. Якщо ж „Свята Російська Церква реалі-
зує свої пропозиції проголосити автокефалію Російської Православної Митрополії в
Америці, то (Патріарший Вселенський) Престол не визнає цього діяння і не впише
цієї Церкви в диптихи Святих Православних Автокефальних Церков. Відповідно до
цього, ми б затаврували цю Церкву, яку ви хочете проголосити автокефальною, як
неканонічну. Престол вдасться також і до інших кроків, необхідних для забезпечення
канонічного порядку”.

В листі до Митрополита Крутицького Пимена 24 червня 1970 року Вселенський
Патріарх Атенагорас заперечив „історичні права” РПЦ на американську територію.

„Посилаючись на свій ніби материнський зв’язок з православними в
Америці, оснований на факті відправки свого часу місіонерів на Алеутські
острова і в Аляску, (РПЦ) вважає себе одинокою, що має законне право на
справи „Греко-Кафоличної Православної Церкви Америки”, як (РПЦ)
називає російську Митрополію в Америці під юрисдикцією Митрополита
Іринея.

Починаючи з перших десятиліть нашого сторіччя, православні майже з
усіх країн масами емігрували в Новий Світ, створюючи таким чином
православні юрисдикції, що існують тепер в Америці. Це є нове явище в
історії Православної Церкви, новий вид діаспори, положення виняткове і
незвичайне, бо воно допускає існування кількох Митрополитів на одній
території, іноді діючих з однаковим титулом церковної юрисдикції над
окремими національностями. Це знаходиться у протиріччі з ясними
канонічними вимогами, як наприклад, 21-м правилом IV Вселенського
Халкидонського Собору, що визначає: „Не буває двох Митрополитів в
одній області”.

Хоча таке положення (в Америці) протирічить основному догма-
тичному принципу православної екклезіології, згідно якому в основі
церковної організації лежить єдність всіх віруючих, що живуть в одній
місцевості, в єдиному церковному організмі на чолі єпископа, який
зміцнює єдність нового народу Божого, в якім „несть еллін, ні іудей,., але
всюди і у всьому Христос” (Кол. 3,11), хоча це положення протирічить
самому устрою Церкви і її священному законодавству, незважаючи на це,
оскільки це стосується надзвичайного явища, окремого і тимчасового,
воно розглядається і приймається нашим Святійшим Апостольським
Вселенським Престолом в дусі крайньої змушености, терпимости і
лояльности для того, щоб служити миру і єдності між Церквами-сестрами,
захищати його і поширювати, доки не з’явиться можливість офіційно
розглянути це питання на Святому і Великому Соборі Православної
Церкви, якому питання буде передане на загальноправославне рішення...

Ми знаходимо доцільним для виконання нашого обов’язку і нашої від-
повідальности по відношенню до всієї Православної Церкви... нагадати
Св. Православній Російській Церкві, що у неї є визначені кордони, а
також обмежене коло її юрисдикції, що не може поширюватися за межі
компетенції, наданої їй Патріаршою Грамотою Вселенського Патріарха
Єремії II в 1591 році, якому вона зобов’язана своїм незалежним існуван-
ням, рівно ж як і новому Томосу того ж Патріарха Єремії II від лютого
1593 року.”

Таким чином, наданням Томосу про автокефалію в 1970 році, Московська
Патріархія зігнорувала константинопільські застереження. Прот.О. Шмеман писав:
„Шторм, спровокований „автокефалією” Православної Церкви в Америці, мабуть,
є самою значною кризою в Православній Церковній історії за останні кілька
століть”. (ЗсЬтетапп А., 1971, 15)

Посилаючись на своє канонічне право юрисдикції „на варварських землях”,
Константинопільська Патріархія від того часу вже понад ЗО років не визнає автоке-
фалії, що була надана Російській Митрополії в США Московською Патріархією.
Враховуючи, що і Москва, і Константинополь поділяють погляд, що на одній
канонічній території мусить бути одна церква, тобто принципово погоджуються на
необхідність утворення єдиної Американської Церкви, така політика
Константинополя означає лише конкуренцію за зверхність у процесі пан-
православного церковного об’єднання на американському континенті.
Причину, чому Константинопільська Церква не хоче визнавати автокефалію
Американської Православної Церкви, згадано в листі Патріарха Ієрусалимського
Бенедиктоса від 17 березня 1971 року до Вселенського Патріарха. „Абсолютно
зрозуміло, що в діях Святої Російської Церкви-сестри основна попередня вимога,
м’яко кажучи, була свідомо забута і проігнорована, - думка самої численної конгре-
гації в Америці, греко-православної єпархії не була ані запитана, ані вислухана.”

В 1973 році константинопільська Теологічна Школа Святого Хреста видала в
Брукліні (Масс.) спеціальну роботу по питанню автокефалії ОСА - „Автокефалія
Митрополії в Америці”. Її автор, Панагіотес Тремпелас писав:

„Я глибоко розчарований аргументами Російської Церкви щодо автоке-
фалії, ніби вона 175 років тому започаткувала Православіє в Америці.
Адже не можна забувати, що основна маса російських православних
емігрантів прибула до Америки лише після Першої Світової війни.
Еміграція грецьких православних почалася задовго до установлення
російської дієцезії в Америці. Вікаріат РПЦ на Сітці в 1858 році був закла-
дений тоді, коли цей острів ще був частиною Російської імперії. Шість
років перед його заснуванням на Алясці, греки вже утворили першу
Грецьку Православну Церкву Святої Тройці у Новому Орлеані, в Луїзіані.
(Настоятелем якої був українець Агапій Гончаренко - О.Х.) Коли була утворена
в 1907 році північно-американська юрисдикція „Російська Греко-
Православна Кафолична Церква”, в її назві не випадково був прикметник
„грецька”, що означало створення її передусім для грецьких православних
імігрантів. На евангелізацію Алеутських островів та Аляски Російська
Церква витратила приблизно 6 мільйонів доларів, - що, за це вона має
вимагати духовної зверхности над всією Західною півкулею? Автокефалія
Митрополії канонічно необгрунтована і має бути засуджена”.
(Р. Тгетреіав, 1973, 18-19)

Про невизнання автокефалії Православної Церкви в Америці як акту, що не має
історичної і канонічної підстави, заявили в посланнях до Константинопільського
Патріарха Атенагораса також Патріарх Ієрусалимський Бенедиктос, Патріарх
Александрійський Ніколас, Патріарх Антіохійський Еліас IV. Рішення питання має
бути, на їх думку, відкладене на наступний Вселенський Собор.

Патріарх Ієрусалимський висловив сумнів щодо реальної автокефалії
Американської Церкви, тому що Московська Патріархія зберегла фактично кон-
троль над нею.

„Томос (1970 року) створює парадоксальне і нечуване в історії
Православних Церков положення: під юрисдикцією недавно
призначеного першим заступником в Московському Патріархаті
колишнього єпископа Уманського Макарія, в Америці лишаються всі
парафії колишнього екзархату Московського Патріарха. Відповідно, 43
парафії Екзархату Сполучених Штатів, включно Свято-Миколаївський
Собор в Нью-Йорку з усім майном та парафії в Канаді, лишаються, як
і раніше, в юрисдикції Московського Патріархату.
Таким чином, Томос стає швидше комерційною угодою, супроти
норм церковного устрою, і цим Святійший Синод в Москві
протирічить сам собі. Надаючи однією рукою автокефалію Російській
Митрополії в Америці, а другою рукою зберігаючи свою власність і
юрисдикцію над парафіями в тому ж церковному регіоні, що при-
тирічить основним церковним правилам, - Синод робить недійсною
даровану їм самим автокефалію”. (Патріарх Бенедиктос, 1971)

Таким чином, разом з Константинопільською Церквою не визнали автокефалії
ОСА інші грецькі церкви - Антіохійська, Александрійська, Грецька, Ієрусалимська
та Критська Церкви. Вичікувальну позицію зайняли Сербська та Румунська Церкви.
Автокефалію Православної Церкви в Америці визнали, крім Російської Церкви,
також Грузинська, Болгарська та Польська Церкви.

Боротьба за канонічну територію Америки між Москвою і Константинополем
після проголошення автокефалії Російської Митрополії в США привела до кон-
флікту в Постійній Конференції Православних Єпископів Америки (8СОВА).
15 жовтня 1970 року відбулась „сама драматична зустріч” Постійної Конференції
Єпископів по питанню автокефалії ОСА. (8. Зиггепсу, 1973, 76) Архиєпископ
Яковос заявив на ній, що Конференцію ігнорують в православному світі, і він
не має бажання бути головою „мертвого тіла”. Конференція має стати новою
структурою, що включить всі Православні Церкви в Америці, буде визнана колек-
тивним голосом Американського Православія і представлятиме його на Націо-
нальному Конгресі Церков Америки, у Світовій Раді Церков та на всеправославних
конференціях.

Православна Церква Америки, колишня американська митрополія РПЦ, що вхо-
дила раніше у склад керівництва Постійної Конференції Православних Єпископів
Америки в особі Митрополита Іренея, після проголошення автокефалії розірвала
на деякий час стосунки з цією організацією. На виборах в січні 1972 року в
керівництво 8СОВА були обрані: головою - грецький архиєпископ Яковос (Кон-
стантинопільського Патріархату), співголовою - карпато-руський єпископ Джон
Мартин (Константинопільського Патріархату), скарбником - єпископ Української
Православної Церкви Андрій Кущак (Константинопільського Патріархату) та гене-
ральним секретарем - грецький протоієрей Роберт Стефанопулос. Ці вибори
означали ізоляцію в Америці автокефальної Православної Церкви. (Гуль Р., 1972,
24)

Паралельна розбудова Константинополем в Америці
панправославної Церкви

Не визнавши автокефалії Православної Церкви в Америці, Константинополь
швидко продовжував розбудовувати, як всеамериканську церкву, Грецьку Право-
славну Архидієцезію в США.
Намагаючись укріпити позиції Архиєпископа Яковоса в 8СОВА, декретом від
9 грудня 1970 року (Протокол №1160) Константинопільський Патріарх Атенагорас
і Св. Синод Константинопільської Церкви призначили його „Повноважним
Патріаршим Екзархом" в Америці, з правом керувати всіма зустрічами Постійної
Конференції Православних Канонічних Єпископів Америки та вирішувати всі
проблеми, поки формуватиметься Синод Американської Церкви та буде вирішува-
тися питання православної діаспори.

Також, щоб підняти престиж константинопільської архидієцезії в Америці,
Грецька Архидієцезія була перетворена в Митрополію.

В 1977 році Грецька Архидієцезія була розділена на десять дієцезій, очолених
одним митрополитом. В новому статуті було сказано, що Архидієцезія має „обслу-
говувати всіх православних, що живуть у Західній півкулі". (Ріїх^егаїб Т., 1995, 109)

В липні 1990 року відбувся перший в історії візит Константинопільського
Патріарха Димитрія І на американську землю. Перебуваючи в США, Патріарх
Димитрій сказав: „Сьогодні Православіє в Америці не є чужим і дивним явищем.
Воно плоть американської плоті, і кров крові.” (Тке Огікосіох Скигск, 1990, 9/10, 9)

Але в Грецькій Православній Архидієцезії продовжував поступово набирати
сили процес до створення автокефальної, а не залежної від Константинополя
церкви. В грудні 1994 року Архиєпископ Яковос зібрав в Лігонірі (Пенсільвенія)
26 єпископів від десяти Православних Церков Північної Америки для обговорення
перспектив Православія в Америці, не узгодивши цієї зустрічі попередньо з
Константинопольським Патріархом Варфоломеєм. За висловом Єпископа Нафа-
на’їла з румунського єпископату ОСА, ця пенсільвенська конференція стала „чимось
на зразок екклезіастичного „Бостонського (Лігонірського) чаювання" в своєму нама-
ганні обрубити всі канонічні зв’язки з материнськими церквами та утворити нову
„Американську Церкву”.

Намагаючись зберегти контроль над американською ситуацією та
двомільйонною грецькою діаспорою в США, Патріарх Варфоломей відправив
Архиєпископа Яковоса „на заслужений відпочинок з причини віку та здоров’я”. Це
відповідало вже складеній опінїї американського духовенства про його „нео-
папістський, владний та імперський стиль”. (А. ХУеЬзІег, 1996, 623, 614)

В 1990 та 1995 році Константинопільський Патріархат установив свою зверхність
над Українськими Православними Церквами в Канаді та США, єпископат яких
увійшов до складу 8СОВА як константинопільські архиєреї.

Приймаючи УАПЦ в США у свою юрисдикцію, - повідомляла на своєму веб-
сайті Російська Православна Церква в 2001 році, - Патріарх Варфоломей зробив
„безпрецедентну і абсурдну заяву про те, що Константинопільський Патріархат
визнає Московський Патріархат лише в кордонах 1591 року. Таким чином,
(Константинопільський Патріархат) оформив свої претензії не лише на Україну,
але й на Білорусь і навіть Смоленську єпархію, яка входила тоді в склад Київської
Митрополії. Сміхотворність такої заяви у тому, що Константинопільські патріархи
на протязі трьохсот років не сумнівалися в канонічності переходу Київської
Митрополії під владу Патріарха Московського в 1686 році і цього питання попросту
не існувало”. (УАКП, 2002/15, 24)

В дійсності, заява Патріарха Варфоломея не була „безпрецедентна”. Перед ним
подібне заявляв вже Константинопільський Патріарх Атенагорас 24 червня 1970
року. А ще перед тим, претензії на території колишньої „Київської Митрополії та
залежних від неї православних митрополій Литви і Польщі” висував Патріарх
Григорій VII в Томосі 1924 року. Польща, Фінляндія, Естонія, Україна, - все це було
кроками на шляху Константинополя до мети - очолити весь православний світ.

Коли в 1997 році Константинопільський Патріарх Варфоломей І прибув до США,
він відвідав всі підлеглі йому церковні осередки, і навіть бавнд-брукський центр
УПЦеркви в США, яку Константинополь не визнавав понад 70 років.

Візит Патріарха Варфоломея в США грецька та американська преса висвітлювала
як приїзд „Першого Єпископа Православного світу” та „духовного зверхника
300 мільйонів православних християн світу”.

В кінці 2000 року Константинопільська Патріархія для зміцнення своїх позицій в
США підготувала новий Статут для Грецької Православної Архидієцезії в
Америці, що не лише обмежив можливості її просування до автокефалії, а, нав-
паки, скасував деякі вже існуючі привілегії. „Єпархіальний Синод Церкви
Америки” відтепер має називатися просто „Синод Єпархії”, - писалося в Статуті.
Час скликання Синоду в Америці має бути наперед узгоджений з
Константинопільською Патріархією. Всі рішення Синоду - отримувати „рати-
фікацію” Патріархії. Стаття 13 Статуту передбачає, що „вибори Архиєпископа є
виключною привілегією Святого Синоду Вселенського Патріархату. Єпархіальний
Синод та Рада Архидієцезії можуть мати роль дорадника”. Навіть вибір єпископів
дієцезій має бути предоставлений Константинополю з трьох вибраних Радою
Архидієцезії кандидатів.

В інтерв’ю грецькому телебаченню Вселенський Патріарх Варфоломей сказав, що
„дуже мало тих, хто хотів би автономного статусу Архидієцезії в Америці. Втрата
Константинополем Архидієцезії в Америці була би катастрофою і для самої
Архидієцезії, і для всієї Грецької американської діаспори... Церква Америки є дуже
молода, порівнюючи до 17-ти століть життя Вселенського Патріархату, тому вона
потребує мудрості і досвіду Патріархату”. (ЕС/, 2001, 1, 167-169)

Але зусилля, які докладає Константинополь, щоб зберегти контроль над
Церквою в США, переконує скоріше в іншому, - що втрата Архидієцезії в Америці
буде катастрофою для самого Константинополя. Підтвердженням великого
значення збереження Архидієцезії, як важеля константинопільської політики в
світі, став візит 4-10 березня 2002 року Константинопільського Патріарха
Варфоломея до США з нагоди 80-ліття заснування Архидієцезії. Цей другий приїзд
до Америки обійшовся без урочистостей 1997 року. Про засновника Архидієцезії, -
Патріарха Мелетіоса IV Метаксакіса, - навіть не згадали.

„В 1990 році, після довгих делікатних переговорів, контакти (Константинополя з
українськими автокефальними групами) мали успіх в Канаді, коли Українська
Православна Церква Канади (найбільше українське православне церковне тіло в
діаспорі) прийняла юрисдикцію Вселенського Патріархату і була прийнята як
митрополія Константинопільського Патріархату. Московський Патріархат не
протестував, що виглядає дивно”, - писав о. С. Келегер. (КеІеНег 8., 1997, 134)

На початку 1995 р. Константинополь включив в юрисдикцію своєї церкви
частину Київського Патріархату - УПЦ в США і Діаспорі. При цьому Констан-
тинополь свідомо порушив цілу низку церковних канонів, що регулюють стосунки
між Православними Церквами.

Владики УПЦ в США та Діаспорі, увійшовши до складу єпископату чужої
Константинопільської Церкви, були перепоставлені, змінивши престол Української
Церкви на Константинопільський, а титули, з якими були рукоположені в
Українській Церкві, - на титули грецькі, неіснуючих стародавніх візантійських
провінцій: Іренополіський, Ієраполіський, Дафнусійський, Аспендоський,
Созопільський. Ці титули були передані від вже померших грецьких архиєреїв,
зокрема, Архиєпископ Антоній отримав в 1995 році титул Ієраполіський, що
належав до того грецькому Митрополиту Константинопільської Церкви Германосу
Папазоідісу, який помер в Нью-Йорку в 1993 році.

Отримані українськими єпископами титули були першим офіційним
підтвердженням того, що УПЦ в США стала лише дієцезією константино-
пільської юрисдикції.

Обласні єпископи та архиєпископи, титулярні єпископи та митрополити
Вселенського Престолу є суб’єктами влади Константинопільського Патріархату, -
підкреслюють константинопольські теологи. (Раїзауоз Ь., 1992, 249)

По канонам, - зокрема 36 Апост., 59 Карф., 17 Антіох., - за перехід в іншу Церкву
колишні єпископи Української Церкви підлягають відлученню від Православної
Церкви. Константинополь став ініціатором кризи в українському православії у
діаспорі.

Згідно канонам 14 Апост., 15 Апост., 15 та 16 І Всел., 2 II Всел., 6 IV Всел., 15 VII
Всел., 13 та 21 Антіох., 1,2 та 18 Сардик., колишні українські єпископи мусять бути
заборонені у священнослужінні до часу, поки не повернуться служити у власну
Церкву. Константинопільський Патріарх, який прийняв цих єпископів, є поруш-
ником церковних правил і попадає під санкції Вселенського Собору (3 Антіох.).

Константинопільський Патріарх Варфоломей зігнорував вимогу канонів -
Апост. 16, 16 І Всел., 17 VI Всел. - не приймати священнослужителів, що покинули
свою Церкву.

Так само Константинопідьський Престол порушив 5 Карф., 16 Антіох., 8III Всел.,
поширивши свою владу на Церкву, що ніколи не належала ні йому, ні його попе-
редникам. А УПЦ в США, Канаді, Європі та Австралії ніколи не належала
Константинопільській Церкві. Від початку заснування вона була автокефальна, як
частина УАПЦ на еміграції. Ніколи УАПЦ в Україні та поза її межами не визнавала
права Константинопільської Патріархії приймати будь-які рішення щодо неї, або
канонічности її ієрархів, або її меж чи міжцерковних стосунків.

Колишня автокефальна УПЦ в США не отримала навіть статусу автономної
церкви, а права її проводу, окреслені в „Пунктах Згоди між Константинопільською
Патріархією та УАПЦ в США” вужчі, ніж проводу УПЦ Московського Патріархату
в Україні.

Включення діаспорних Українських Церков в юрисдикцію Константинопільської
Церкви виявило істинний смисл втручання Константинополя в українсько-
російські церковні стосунки: зміцнення і розширення своєї влади у православному
світі.

На прийомі Патріарха Варфоломея в осередку УПЦ в США у Бавнд Бруку 27
жовтня 1997 року, у виступі від Товариства Св. Андрія, було сказано: „Ми моли-
мося, щоб під впливом Духа Святого Ваша Всесвятість знайшла спосіб допомогти
Українській Православній Церкві, подібно, як було знайдено шлях допомогти
Естонській Православній Церкві”.

В офіційному повідомленні Бавнд Бруку говорилося, що „з 13-ти привітів, які
були виголошені на прийомі, це був єдиний, який Вселенський Патріарх попросив
передати йому в письмовій формі, що і було зроблено”. (ПВ УПЦ КП, 1998/1-2, 25)

Таким чином, Вселенський Патріарх заручився документом „гласу народного”,
який просить його розрізати, подібно Естонській, Церкву на Україні, поділивши
її територію, майно і паству між Константинопільською і Російською Церквами.
IX. ЗАГОСТРЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЮРИСДИКЦІЙНОГО
ПІДПОРЯДКУВАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ДІАСПОРИ
В 70-Х РОКАХ

Погляд Константинопільського престола на „свої права” в діаспорі

Від 70-х років XX століття питання юрисдикційної приналежности православних
церков в розсіянні, поза межами їх материнських церков, вийшло на перше місце у
порядку денному всіх підготовчих конференцій до майбутнього Вселенського
Собору.

Всеправославна Конференція в Шамбезі (Женева) в листопаді 1976 року ухвали-
ла порядок денний найважливіших питань до майбутнього Великого і Святого
Собору Православної Церкви. На перше місце було винесено проблему право-
славної діаспори, тоді, почергово, - порядок проголошення автокефалії, порядок
проголошення автономії, диптих, церковний календар та інші.

Всі сучасні автокефальні церкви висловлюють побоювання, що проблема право-
славної діаспори стала реальною загрозою розколу світового Православія. Але 30-
річний термін безплідних дискусій наштовхує на думку, що такий розкол буде лише
зовнішнім оформленням вже реально існуючої ситуації.

Претензію Константинополя на те, що всі православні діаспори США, Канади,
Південної Америки та Австралії мають бути в юрисдикції Вселенського Престола,
грецькі богослови опирають на 28 канон Четвертого Вселенського Халкідонського
Собору. -

„...(Престол Нового Риму) має однакові привілеї із стародавнім царственним Римом, і
в церковних справах буде звеличений, як і той, і буде другий після нього. Тому тільки
митрополитів понтійської, азійськой і фракійської областей, а також єпископів для іно-
племенників (чужоземців) вищезазначених областей хай призначає вищеназваний
Святійший Престол Святійшої Константинопільської Церкви. Тобто, кожний
митрополит вищеназваних областей з обласними єпископами повинні висвячувати єпар-
хіальних єпископів, як це наказують божественні канони. А самих митрополитів вище-
згаданих областей повинен, як уже сказано, висвячувати Константинопільський
архиєпископ, згідно із звичаєм, після обрання й надання йому кандидата”.
Константинопільська Церква, - пояснює грецьке розуміння цього канону
Л. Патсавос, - не вживає термін „варвари” в географічному значенні, інакше тоді
право Константинополя на юрисдикційну владу над православними діаспори
втратило б будь-яку вагу. Навпаки, термін „варвари” треба вживати в етноло-
гічному смислі, виходячи з того, що екклезіастично Константинопільська Церква
займає перше місце в світі, а значить, її адміністративна та правова юрисдикція
виходить за власні межі церкви і продовжує розширятися. (ТЬе Сгеек ОіїЬобох
ТЬео1о§іса1 Кєуієху, 1992, 3/4, 244)

Єпископ Фінляндський Павло в доповіді на міжправославній конференції у
Швеції 5 травня 1979 року говорив, як відбувається це розширення юрисдикції
Константинополя: „У практиці константинопільські ієрархи вже ведуть себе так,
ніби Константинополь є „Ватиканом Православія”, і всі визнали його таким. Я
побачив це під час мого візиту до Швеції. Швеція - типова Скандинавська країна
розсіяння, приналежна до Західної культури. Поміж слов’ян, що живуть там,
найбільше сербів - 26 тисяч, тоді греків - 18 тисяч, 6 тисяч фінляндців, 2 тисячі
румун. Усіх разом - біля 60 тисяч. Я прибув до Швеції на запрошення громади
Св. Анни в Ескільстуна. Ця громада живе у підлеглості Патріарха Сербії, і я мав бла-
гословення сербського єпископа відслужити в тій парафії Літургію. Переїзджаючи
через Стокгольм, я відвідав тамішнього мешканця, митрополита грецької діаспори.
У відповідь на мій візит чемности, він вважав за свій обов’язок мені нагадати, що я
прибув у його єпархію, не спитавши наперед його дозволу. Так я віч-на-віч дізнався
про „Александрійську теорію”. Швеція, як „варварська країна чужинецького насе-
лення”, стала грецькою єпархією у підлеглості Константинополя!.. Жалюгідним є і
те, що у країнах розсіяння, як Швеції, грецький народ і грецька національність стали
знаряддям і символом нелюбови до чужинців, філетизму, який виявляє Констан-
тинополь." (УПС, 1980/7-8, 18)

Єпископ Фінляндський Павло зробив на конференції висновок, що позиція
Константинополя щодо зверхництва над православною діаспорою може привести
до розходження між ним і православним світом „можливо, на наступну тисячу
років”. На його думку, Константинопільський Престол повинен відмовитися від
Александрійської теорії зверхництва Вселенського Престола над усім розсіянням і
відкинути трактування „варварських земель інших племен” як анахронізм.
Константинополь також повинен повернути, принаймні формально, права юрис-
дикції над грецькими групами розсіяння автокефальній Грецькій Церкві. Лише
таким чином почесне становище перший серед рівних буде оперте на свідченні
щирої віри, а не на присвоєних частинах інших Церков.

Російський погляд на проблему православного розсіяння

Розуміння наявної ситуації з боку Російської Православної Церкви полягає в
тому, що православні церкви діаспори, незалежно від того, чи вони утворилися
внаслідок місійної праці помісних православних Церков, чи діяльности їхніх
численних іммігрантів, повинні ступнево отримати можливість вирости у нові міс-
цеві церкви та отримати автокефалію (на початку - автономію) від їхніх власних
материнських церков, визнану іншими сестрами-церквами.

Російська Православна Церква не вважає, що 28 канон IV Вселенського Собору
дає підстави на право Константинопільському Престолу тримати в своїй юрисдик-
ційній владі православні громади та їхні церкви, без різниці національности та
історії. Аргументи, які приводять сучасні російські богослови, є в певній мірі
незмінна позиція РПЦ з часів Московського Патріарха Тихона: поза своєї дієцезії,
тобто провінцій Фракії, Малої Азії і прикордонних до Румунії областей,
Вселенський Патріарх не має ніяких прав, так само лише в зазначених областях
йому надане право затверджувати митрополитів цих областей і єпископів.

В 1950 році професор С. Троіцький писав, що 3-тє правило II Вселенського
Собору дає Константинопільському Патріарху лише першенство чести. 28-ме
правило IV Вселенського Собору надає Константинопільському Патріарху
владу над Фракійським, Асійським і Понтійським дієцезами. Але внаслідок
зміни політичних умов Константинопільський Патріарх на території
колишнього Понтійського дієцеза зовсім не має пастви, а на території
Асійського дієцеза він має лише чотири маленькі єпархії в західній частині
території. Константинопільський Патріарх не має судової влади поза кордо-
нами своєї Патріархії в межах інших Православних Церков. Адміністративна
юрисдикція цього Патріарха ніколи не поширювалась на всю православну
діаспору, - лише на діаспору небагатьох сусідніх з підлеглими йому дієцезіями
варварських областей.

Канони, на які посилаються грецькі архиєреї, обгрунтовуючи права
Вселенського Патріарха поза межами Константинопільської Церкви, або
зовсім не стосуються питання права втручання Константинопільського
Патріарха у справи інших автокефальних Церков, як 3-тє II Всел. та 36-те VI
Всел.Собору, або заперечують це право, як 2-ге II Всел. Собору, бо
забороняють єпископам всіх взагалі автокефальних Церков, а відповідно і
Константинопільському, втручатися без запрошення у справи інших автоке-
фальних Церков. 9-те та 28-ме правила IV Вселенського Собору обмежують
судову і адміністративну владу Константинопільського Престола областю
підлеглих Константинопільському патріарху трьох дієцезій та їх місій.

Як ще одне канонічне підтвердження цієї думки, проф. С. Троіцький циту-
вав толковання Зонари з Афінської Синтагми на 5-те правило Сардикійського
Собору: „На підставі цього правила єпископи стародавнього Риму зарозуміло
говорили, що всі єпископи зобов’язані апелювати до них, неправдиво
стверджуючи, що це правило є правилом першого Вселенського Собору в
Нікеї. Це було повідомлено скликаному в Карфагені Собору і там виявлене як
помилкове. Це правило ані Нікейському Собору не надлежить, ані права на
надання йому (Римові) всіх єпископських апеляцій не дає, а лише апеляцій від
його підлеглих. В той час Римській Церкві підлягали майже всі західні церкви,
тобто Македонська, Фессалійська, Іллірійська, Елладська, Пелопонеська і так
званого Епіра, що пізніше перейшли під владу Константинопільського
Патріарха, і тому до нього і поступають їх апеляції”. Так само офіційний
канонічний збірник Константинопільської та інших грецьких церков Підаліон
вияснює, що Римський єпископ, а значить, і Константинопільський, має
право апеляційного суду лише над підлеглими йому єпископами, а не над
єпископами будь - якої іншої Церкви. В Синтагмі Матфея Властаря читаємо:
„Римському папі не дано права спостерігати над всіма Церквами: адже якщо
правило (Карф. 139, Аф. С. 125) не дає права спостерігати над Церквами
африканськими, що лежать по відношенню до Риму за морем, то тим більше
він не має такого права над іншими країнами”...

Коментуючи слова Константинопільського Патріарха Іоакима III, який наз-
вав Константинопільську Церкву „Матір’ю Церков” і „Ареопагом Право-
славія”, С. Троіцький писав: „Не можна у квітах красномовносте бачити будь-
який доказ. Матір'ю всіх Церков можна назвати лише Церкву Ієрусалимську,
але ніяк не Константинопільську, що була до II Вселенського Собору лише однією
з єпархій Іраклійської митрополії. А канони (Карф. Соб. Пр. 78 (67), ср. 104 (93)
спільною Матір’ю називають всю Вселенську Церкву і ніколи не вживають
такого епітету до Церкви Константинопільської.” Константинопільський
Патріарх не мав і не має права на перше місце в православному світі, бо ніхто
йому цього права ніколи не давав, а також тому, що на протязі перших деся-
ти століть перше місце серед православних ієрархів належало Єпископу
Римському, а не Константинопільському, який на протязі майже чотирьох
перших століть був звичайним єпархіальним єпископом. (Троицкий С., 1950,
42-44, 48-49)

Сучасна позиція Російської Церкви по питанню Православної церкви в Америці
зводиться до двох основних положень.

-	Церква в Америці була заснована автокефальною Російською Православною
Церквою. РПЦ є материнською церквою, і тому їй належить право надати
автокефалію.

-	Дочірня церква в Америці є поза територіальними межами Материнської
Церкви. У всіх формах своєї організації, - і як місія, і як вікаріат, тоді дієцезія,
а тоді митрополія, Російська Православна Церква на американській землі від
початку творилася як місцева, локальна церква, що дає їй підставу на
самоуправління.

Врегулювати православну ситуацію в Америці РПЦ пропонує так. - Усі місцеві та
автокефальні церкви можуть визнати автокефалію Православної Церкви в Америці
(ОСА), колишньої митрополії РПЦ, що є покищо лише автокефалією частини
церкви на території Америки. Наступним кроком вперед було б признання з боку
Константинопільського Патріархату автокефалії грецької Архиєпископії. З часом
ці дві автокефальні церкви могли би поєднатися в одну. „Національна многість
поступово дала б місце одній майбутній національності. Переговори і об’єднання
цих церков мають бути представлені виключно їхній особистій компетенції та іні-
ціативі,.. бо матері, церкви Москви і Константинополя вже признали їх автоке-
фалію. Громади інших національних церков входили 6 поступово до тієї автоке-
фальної церкви, звичайно, за благословенням їхніх материнських церков. Після
того, як здійсниться об’єднання усього Православія, або більшости православних
в Америці, та утвориться одна автокефальна церква, її зверхник матиме титул
патріарха”. (УПС, 1980/7-8, 15)

Другим шляхом до полагодження ситуації в Америці може бути, на думку РПЦ,
створення спеціальної Всеправославної комісії, яка б зайнялася проблемами діа-
спори у підготовці до Вселенського Собору. В роботі Всеправославної комісії мають
взяти участь представники всіх юрисдикцій, церковних організацій та
національностей.

Третім шляхом - рішення питання на майбутньому Вселенському Соборі. Але
винесення його на Собор попередньо непідготовленим буде означати невдачу
всього Вселенського Собору.

Щодо Західної Європи, де сьогодні юрисдикції різних церков виглядають „ніби
поплутана сітка”, то на думку Московської Патріархії, доцільно було 6 створити
Конференцію православних Єпископів Західної Європи, що діяла б як автономна
група. Материнські церкви мають визнати незалежність Конференції Єпископів у
внутрішніх справах. Конференція вибере свої виконавчі органи. З часом
Конференція Єпископів виявиться дозрілою, щоб перетворитися у Собор
Єпископів помісної Православної Церкви Західної Європи.

В інших країнах світу, де становище православних церковних діаспор не дозріло
до рівня помісної церкви, необхідно затримати існуючу юрисдикційну структуру, їх
підпорядкування материнським церквам. Ніяка Церква не повинна намагатися
поширити свою владу на православні розсіяння іншої Церкви.

Позиції інших Православних Церков щодо юрисдикції діаспори

Антіохійська Церква вважає:

•	наступний Вселенський Собор повинен визнати всі православні церкві у світі,
якщо тільки немає дуже поважної причини цього не робити.

•	Скрізь, де це потрібно, і в Америці, і в Європі, і в Австралії, необхідно створи-
ти місцеві собори, охопивши всіх єпископів православних церков на окремих
територіях.

•	Надати автокефалію усім церквам в таких країнах.

•	Місцеві собори материнських церков мають визначити їх кордони.

•	Потрібно дотриматися апостольських і вселенських правил, щоб у кожному
місті був тільки один єпископ, а у кожній провінції - один митрополит.
•	В парафіях треба зберігати культурні, мовні та інші національні ознаки нас-
тільки, щоби вони не розривали єдности місцевої церкви або цілости окремої
єпархії.

Позиція Румунського Патріархату зводиться до того, що

•	кожна православна автокефальна Церква-Матір має право керувати своєю
власною діаспорою.

•	Націоналізм - це прагнення окремої юрисдикції управляти діаспорою іншої
автокефальної Церкви. Захист окремішности і національної свободи кожної
національної Церкви не є націоналізмом. Існування національних церков від-
повідає вселенському характеру Православія.

•	Причиною послаблення єдности Православія є національний шовінізм, який
намагається, під претекстом християнського універсалізму, втручатися у
справи рівноправних церков та керувати їхнім розсіянням.

•	Православні церкви в розсіянні, що утворилися внаслідок місійної діяльности
автокефальної Церкви, мають підтримувати тісний зв’язок з цією автоке-
фальною Церквою, що виплекала їх. Але якщо члени такої православної
церкви є іншої національности, аніж Церкви-місіонера, то вони мають під-
ставу якнайшвидше здобути автономію або автокефалію.

•	Якщо такі церкви вже спроможні до самоуправління, то національні автоке-
фальні Церкви мають надати їм автокефалію.

•	Православні громади, які існують в країнах, де немає національних автоке-
фальних церков, можуть звернутися по своєму бажанню до одної з автоке-
фальних церков поза згаданою країною.

♦	Засада приналежносте до окремої нації є природною основою права кожної
автокефальної православної церкви утворювати та керувати їхнім власним
розсіянням. Це наріжний камінь автокефалії.

Позиція Ієрусалимської Патріархії полягає в тому, що надання автокефалії є пре-
рогативою цілої Церкви. Необхідною попередньою умовою є вільне бажання хрис-
тиянського народу, що є під керівництвом належним чином призначеного духо-
венства відповідної церковної юрисдикції.

Александрійський Патріархат стоїть на таких основних засадах щодо вирішення
питання національного церковного поділення між православними у діаспорі. -

•	Всі географічні регіони, що знаходяться поза кордонами автокефальних
церков, підлягають управлінню Константинопільського Престола, тобто всі
православні діаспорні церкви мають бути в юрисдикції Вселенського
Патріархату.
•	Лише як виняток, православні церкви, створені внаслідок місійної діяльности,
належать до юрисдикції Церкви, що проявила місінні зусилля.

•	Явище, коли церкви в діаспорі були і ще є під зверхністю тих автокефальних
церков, з яких вийшли церкви розсіяння, є неканонічним становищем, хоч би
навіть і практично існуючим.

•	Православна діаспора має підлягати владі Вселенського Патріарха на підставі
28 правила IV Вселенського Собору, яке дає право Константинопільському
Престолу керувати християнами варварських країн і чужинецьких племен та
поставляти єпископів для людей інших племен.

•	Канонічні приписи про керування церквою відносяться до географічних кор-
донів, а не до вірних, що мешкають там, в цьому смислі треба розуміти розсі-
яння як географічний вимір православних, що перебувають поза межами
автокефальних церков.

Таким чином, пропозиції щодо вирішення питання православної діаспори про-
тилежні. Грецькі церкви вважають, що потрібно визнати всі діаспорні церковні
утворення в юрисдикції Вселенського Константинопільського Патріархату.
Слов’янські церкви дотримуються тої точки зору, що православні у діаспорі
належать до національних материнських церков, яким і належить право надавати
автокефалію своїм частинам в інших країнах.
X. БОРОТЬБА КОНСТАНТИНОПОЛЯ ЗА
ПЕРШЕНСТВО У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

В 1923 році, - надзвичайно важкім році для Російської Православної Церкви, -
Константинопільський Престол створив автономну Архидієцезію Фінляндії в юрис-
дикції Константинопільської Церкви, відрізавши тим самим дієцезію Російської
Православної Церкви, створену там з російських православних християн ще в 1892
році. Московська Патріархія не визнавала цього до 1957 року.

В 1924 році Константинопільський Патріарх своїм Томосом про автокефалію
відрізав від стародавньої Київської Митрополії, частини РПЦ понад 200 років,
Церкву в Польщі. Вперше за останні 300 років Константинопільський Престол
заперечив власне рішення про передачу Київської Митрополії.

В 1931 році Константинопільський Престол дав Томос російській архидієцезії у
Франції, зробивши Митрополита Євлогія (Георгієвського) патріаршим Екзархом у
Західній Європі.

В 1936 році Константинопільський Патріарх Веніамінос дав Томос Латвійській
Церкві, намагаючись перетворити її в константинопільську дієцезію.

Влітку 1923 року Патріарх Мелетіос IV Метаксакіс приєднав до Константино-
пільського Патріархату церкву в Естонії- маленьку слов’янську громаду в лютеран-
ській країні.

Православіє в Естонії появилося в 12 столітті зусиллями місіонерів з Новгороду
та Пскову, але вся слов’янська церква була тоді частиною стародавньої Київської
Митрополії і знаходилася в канонічному поєднанні з Константинополем. В 1920
році Московський Патріарх Тихон дав автономію Церкві в Естонії, так само як і
церквам в Грузії та на Україні.

Приєднавши Естонську Церкву, Константинопільський Патріарх Мелетіос не дав
автокефалії цій церкві, він створив свою дієцезію.
Після того, як радянські війська окупували наприкінці Другої Світової війни
Естонію, автономна Естонська Церква знову стала дієцезією Московського
Патріархату. Тоді Константинополь взяв в 1947 році під свою духовну опіку Синод
Естонської Церкви в Екзилі. В серпні 1992 року Москва знову надала автономію
Естонській Церкві. Але в 1993 році естонський уряд визнав матеріальні претензії
естонських єпископів у Стокгольмі, і Константинополь знову вступив в боротьбу з
Москвою за естонську територію.

Другий раз за XX століття скориставши з послаблення позицій Московської
Патріархії після розвалу СРСР, Вселенський Патріарх розрізав Православну церкву
в Естонії, створивши Естонську православну митрополію у складі Константи-
нопільської Церкви, паралельну РПЦ.

Пославшись на грецьке тлумачення права, що дають йому 9 та 17 канони
IV Вселенського Собору виступити в ролі посередника у конфлікті двох дієцезій
(при тому, що РПЦ не є дієцезією, а є автокефальною Церквою, і ситуація в Естонії,
як і на Україні, є внутрішнім церковним конфліктом), - Константинополь в
результаті проголосив, що перебирає канонічну владу над Естонською Церквою,
згідно стану на 1923 рік. Тимчасовим адміністратором Естонської Церкви був приз-
начений константинопільський архиєрей Архиєпископ Іоанн з Фінляндії, тому що
виявилось, що немає навіть відповідного кандидата, який міг би бути обраний на
Митрополита Талінського і всієї Естонії. Лише в 1999 році Синод Констан-
тинопільської Церкви призначив на зверхника Естонської Церкви Митрополита
Талінського Стефаноса, який приступив до „формування місцевого естонського
єпископату”. (ЕСІ, 1999/1,174)

23 лютого 1996 року Патріарх Московський Олексій оголосив розрив з
Константинопільським Патріархом Варфоломеєм, вилучивши його ім’я з диптихів.
Переговори Москви і Константинополя щодо полагодження ситуації в Естонії тяг-
нуться по сьогоднішній день. „Розрив стосунків між Москвою і Константинополем,
писав журнал Кенстонського Інституту, викликав пожвавлення прихильників
квазі-універсальної першости Москви, - Московський Патріарх мусить бути пер-
шим серед рівних, а не Константинопільський, Третій Рим - заступити Новий Рим”.
(Ке1і§іоп, 8іаіе @ Зосіеіу, 1997/2, 135)

Настоятель Православної Церкви з Вірджінії, США, о. Олександер Вебстер,
коментуючи боротьбу за Естонію, писав в 1996 році, що справжній смисл цієї
боротьби Константинополя - не за 45 тисяч православних з півторамільйонного
населення Естонії, а за Україну. Патріарх Варфоломей, писав о. О. Вебстер, „вирі-
шив насильно втрутитися в справи на Україні, маючи на увазі взяти під своє крило
всі три українські православні юрисдикції у прямому протистоянні Москві...”
(\УеЬ«Іег А., 1996,615)

Аналогічною до ситуації протистояння Константинополя і Москви по питанню
церковної автокефалії Америки, можна вважати ситуацію, що виникла з визнан-
ням Константинополем автокефалії Чехословацької Церкви, - маленької Право-
ТНЕ Ьгі8Ііап спіигу

}ипс 5-12,1996 НЕСЕМЄО і)

$2.00

ЛОМ 08 1996

УУЕЗТСНЕЗТЕЯ
иВНАНУ

Акхашіег К С. УУеЬвіег

СЬгізііапз
іп роШісв
Ьу Егапкііп І. Сатшеїі

4Єг»-ИТ09 ТІ НЗХ53Н0Х83М
15 АНПЯНИІМУО 00/.0Т
хнунаїт опала нзхззнохззм
£6№Г	Т9/.Е9	69605

Т09 ХІОЮ-Є ¥¥¥¥¥¥«¥¥¥«*¥¥*¥¥¥

8рііі Десіаіоп

ТЬе ОгіЬо сіох
сіазії оуєг
Езіопіа

Ехр1ашіп§ Маїсоїш Ми^егід^е

Ьу Непгу М. Пиззеїі

Виборчий бюлетень під фотографіями Патріарха Московського Олексія II та
Патріарха Константинопільського Варфоломея І

„БУДЬ ЛАСКА, ЗАЗНАЧТЕ ОДНОГО”

на обкладинці американського журналу „Християнське Століття”
славної Церкви, що нараховує сьогодня приблизно 200 парафій і 60 тисяч вірних,
дві третини яких проживають у Словаччині.

Автокефалію цій церкві надала Російська Православна Церква 8 грудня 1951
року. Офіційним рішенням Фанару, незадоволеного тим, що Москва зігнорувала
присутність в Празі константинопільського Архиєпископа Савватія, було не визна-
вати автокефалії, але «допускати це».

В 1970 році Патріарх Константинопільський Атенагорас писав про церковну
автокефалію Чехословаччини, що Російська Православна Церква втрутилася в
справи Православної Церкви в Чехословаччині безпідставно, переступаючи власну
юрисдикцію, - територія Чехословаччини канонічно і історично приналежна до
Вселенського Престолу. «(РПЦ) почала з того, що вчинила тиск на канонічного
єпископа 6л. пам’яти Архиєпископа Савватія Празького і всієї Чехословаччини,
надіславши (до Чехословаччини) Екзарха і, нарешті, дійшла до того, що пожалувала
йому неканонічну і безпідставну автокефалію, порушивши ще раз канонічний
порядок автономії цього району, що була дана йому Вселенським Престолом в 1923
році і була визнана Помісними Православними Церквами-сестрами».

Лише 8 вересня 1998 року Святий Синод Константинопільської Церкви визнав
автокефалію Православної Церкви в Чеській і Словацькій республіках після візиту
Патріарха Варфоломея туди в червні 1998 року. Це рішення мало на меті
продемонструвати бажання Патріарха утвердити свою роль як гаранта едности на
міжправославному рівні і усунути складності на шляху скликання Собору
Православної Церкви. Це відповідало позиції Константинополя вважати себе лише
одинокою владою, що може надавати автокефалію Церкві, попри офіційну позицію
Російської Церкви, згідно якій надання автокефалії є прерогативою материнської
Церкви. - Писав „Журнал Східніх Церков”. (ЕС), 1998, 3, 231-232)

Коли в 1997 році Константинопільський Патріарх Варфоломей, перебуваючи з
візитом в Молдавії, почув від Президента П. Дунайського про розкол між право-
славними Московського та Румунського Патріархату в Бухаресті, він виявив
співчуття та попросив якнайскоріше надати письмово цю інформацію.

Використовуючи українсько-константинопільський єпископат та граючи роль
батька у справі об’єднання і визнання Української Православної Церкви, наприкін-
ці XX століття Константинополь де-факто установив в Украні ще один престол -
свій. „Всім керує Вселенський Патріарх”, - признав предстоятель УАПЦ в Україні
Митрополит Мефодій (Кудряков) в грудні 2001 року. (УАПЦ, 2002/15, 31)

Іренополіський Митрополит Константин з константинопільської дієцезії УПЦ в
США став „Митрополитом України”, під „духовною опікою і благословенням”
якого перебуває УАПЦ.

„Жива і зелена гілка гнаної і переслідуваної Української Церкви потягнулася по
слідах утраченої митрополії до Вселенської Патріархії Константинопільської”, -
писала газета „Наша Віра”, про рішення Собору УАПЦ в 2000 році об’єднатися з
константинопількою дієцезією в США. Таким чином, УАПЦ заманіфестувала своє
повернення в стан залежної від Константинополя стародавньої Київської
Митрополії.

І якщо процес цього Константинопільського просування на терен Київської
Митрополії - сучасної України ще не став юридичним фактом, то не завдяки
зусиллям українських „автокефалістів”, а внаслідок протидії Москви, яка має
рішаючі важелі впливу на президента та уряд України.

Назагал виглядає, що Константинопільський Престол відкинув свою концепцію
„етнофілетизму” в церковних питаннях Східної Європи.

Під час обговорення церковної ситуації в Естонії на зустрічі глав Православних
Церков на Фанарі в грудні 2000 року, ієрархи Константинопільської Церкви
пояснювали складність її вирішення в тому, що „етнічні росіями бажають зберегти
зв’язок з Московським Патріархатом, а вроджені естонці віддають перевагу бути
автономними під юрисдикцією Вселенського Патріарха”.

В той самий час Вселенський Патріархат вжив всіх заходів, щоб не допустити
візит до Сполучених Штатів Америки Архиєпископа Афінського і всієї Греції
Христодулоса, який планував взяти участь в Нью-Йоркському параді 25 березня
2001 року, в день незалежности Греції. Вселенський Патріархат натиснув на
Архиєпископа Димитріоса, зверхника константинопільської Архидієцезії Америки,
щоб спільними зусиллями примусити грецького церковного першоієрарха від-
мовитись від візиту. „Високого рангу персони Вселенського Патріархату, - писала
газета „ТЬе Наїіопаї НегаМ” 3 лютого 2001 року, - заявили, що Архиєпископ
Христодулос не має справ, що потребують його приїзду до Америки”.
КОНСТАНТИНОПОЛЬ ПРОТИ МОСКВИ,
ЧИ МОСКВА ПРОТИ КОНСТАНТИНОПОЛЯ?

Боротьба Константинополя і Москви за канонічну територію має надзвичайний
вплив на історію сучасного Православія. Протистояння першого по честі і першого
по владі церковних лідерів привели до змін у церковній свідомості всієї Церкви і
надзвичайно послабили світове Православіє. Внутрішні протиріччя між
Православними Церквами відкрили дорогу римокатолицьким та протестантським
місіонерам на Схід.

Винятково важливим в боротьбі Константинополя і Москви є те, що це не є
конкуренція рівних між собою православних партнерів.

Що уявляє собою сучасна Константинопільська Церква? Греки самі пишуть, що
це лише чотири маленькі активні дієцезії Туреччини, „нові провінції” на півночі
Греції (що належали від 1928 року Грецькій Церкві), Архидієцезія Північної та
Південної Америки, Архидієцезії Австралії та Англії, кілька міні-дієцезій на чолі з
митрополитом в Європі, автономна Архидієцезія Фінляндії. Більшість сучасних
константинопільських митрополитів та єпископів носять титули дієцезій, що
колись входили в юрисдикцію Константинопільського Патріархату, але сьогодні ці
митрополити - без пастви. (ТЬе Сгеек ОпЬобох ТНеоіо^ісаІ Кєуієху, 1992/3-4, 249)
Половина всіх вірних, що входять в юрисдикцію Вселенського Патріархату,
проживають в Америці.

Російська Церква - найбільша в світі. На початку XX століття до юрисдикції
Москви належили три чверті всіх православних християн у світі. Сьогодні третина
всього православного світу перебуває під омофором Патріарха Московського, паст-
ва якого більше в понад 20 раз, ніж паства Константинопільського Патріарха. (Сіагк
V., 2000,406)

Москві немає що забирати у Константинополя, але Константинополю є що віді-
брати у Москви. Таким чином, це не є боротьба Константинополя і Москви, це є
боротьба Константинополя проти Москви. А це означає, що Константинополь
руйнує, з власної чи чужої ініціативи, найбільшу і найвпливовішу Церкву в світі,
що стоїть, безперечно, на більш твердих православних позиціях у питаннях
віровчення та дотримання церковних канонів, ніж Константинопільська Церква та
її такі частини, як Фінлянська Православна Церква або УПЦ в США.

Боротьба Константинополя проти Москви визначає вектор руху Православія в
новітню добу.

Уважний перегляд позицій церковних діячів, що сприймають позитивно
боротьбу Константинополя проти Москви або вважають це „конкуренцією”, може
переконати, що ракурс освітлення історичних подій вибирається тенденційно.
Наприклад, Митрополит Максимос та Л.Патсавос пишуть про численні апеляції
автокефальних церков у сучасну добу до Константинопільських патріархів як доказ
унікального першого в православному світі місці Вселенського Константинопіль-
ського Патріарха.
1.	В 1917 р. Патріарх Московський Тихон листувався із Вселенським Патріархом у
питанні політичних змін в Росії. Він висловлював жаль щодо відділення Грузинської
Церкви. А Грузинська Церква апелювала до Константинопільського Патріархата з
проханням благословити її автокефальний статус.

2.	Внаслідок схизми так званої „Живої Церкви” в 1922-1923 років, обидві, і Патріарша
Церква і „Жива Церква”, апелювали до Вселенського Патріарха за підтримкою.

3.	Так само Українська ієрархія в Радянському Союзі просила Константинопільський
Престол про допомогу.

4.	Церкви Фінляндії, Естонії, Польщі, Чехословаччини і Албанії зверталися до
Вселенського Патріархату щодо їх канонічного статусу.

5.	Антіохійський Патріархат потребував допомоги для патріарших виборів в 1933
році.

6.	Кипрська Церква потребувала допомоги у вирішенні внутрішніх справ і отримала її
в 1933, 1946 та 1947 роках.

7.	Вселенський Патріархат розпочав діалог з іншими християнськими спільнотами в
двох синодальних енцикліках, 1902 та 1920 років.

8.	Вселенський Патріархат скликав Всеправославну Конференцію в Константинополі в
1923 році.

9.	В 1945 р., поклавши кінець схизмі Болгарської Церкви, Вселенський Патріархат
видав патріарший і синодальний Томос про її автокефалію.

10.	Вселенський Патріархат координував всі міжправославні та міжхристиянські кон-
ференції і діалоги, що значно поліпшили стосунки Православних Церков з Римо-
Католицькою, Англіканською, Старо-Католицькою, дохалкидонськими та Лютеран-
ськими Церквами, а також із Світовою Радою Церков. Він ініціював всі пан-
православні зустрічі на Родосі. Вселенський Патріархат продовжує координуючі
зусилля, початі в 1961 році, по скликанню Святого Вселенського Собору
Православної Церкви. (Махішоз, 1976, 312-313. Е. Раїзауоз, 254-255)

Л. Патсавос та Митрополит Максимос не пишуть, очевидно, чи ті всі „апеляції”
мали якісь наслідки: яку допомогу отримала „Жива Церква”, або українська ієрар-
хія і т.д. Вони не пишуть, що якби Константинопільські патріархи хоч би щось
зробили, наприклад, для української ієрархії в 40-их роках, то сьогодні проблеми
Української Православної Церкви, можливо 6, не існувало. Українські церковні
ієрархи зверталася до Константинопільського Престолу за допомогою, як до арбі-
тра в конфліктних ситуаціях з Російською Церквою не лише в 1944-45 роках, а й у
1992 році, але не отримали не тільки допомоги, а навіть відповіді.

Намагатись довести першенство Константинопільського Престола на такому
рівні аргументів, значить, замінити історію питання політичними симпатіями
істориків. Але хто такі Митрополит Максимос та Лівайс Патсавос? Перший - кон-
стантинопільський архиєрей. Другий - випускник і докторант Афінського
Університету, який від 1973 року викладає канонічне право в Теологічній Школі
Святого Хреста константинопільської Грецької Православної Архидієцезії.
Активний член Католицько-Православної консультаційної комісії, що шукає
шляхи поєднання Православної і Римокатолицької Церков.

Візьмемо іншу роботу - статтю „Православне суперництво у Двадцятому століт-
ті: Москва проти Константинополя” в журналі Кенстонського Інституту в Англії.
Її автор - о. Серж Келегер, - головний редактор „Журналу Східних Церков”
(Вірджінія, США). Кредо цього журналу, в редколегію якого входять констан-
тинопільські архиєреї та католицькі і греко-католицькі церковні діячі, можна
зформулювати коротко: екуменізм і об'єднання Рима з Константинополем. В 2000
році п’ять томів журнала були урочисто передані Папі Римському Іоанну Павлу II
та Константинопільському Патріарху Варфоломею.

До 2000 року „Журнал Східних Церков” писав про Патріарха України Філарета
лише як „патріарха”, так само беручи в лапки і „УПЦ Київського Патріархату”, але
в 2001 році різко змінив позицію. В інформації про зустріч у Києві представників
Церков України з Римським Папою вже, навпаки, „схизматичні лідери” взято в
лапки, а про Патріарха Філарета з Української Православної Церкви Київського
Патріархату вперше написано без лапок. (ЕС/, 2001/1, 135,136)

Що ж пише С. Келегер? Зокрема, що „велика православна спільнота в Польщі
також знайшла неможливим для себе функціонувати з Московським Патріархатом,
і закликала до Вселенського Патріархату дати автокефалію Православній Церкві в
Польщі”. (Ке1і§іоп, Зіаіе & Зосіеїу, 1997, 2, 127)

Але спільнота чи все-таки польський уряд? І чому? І чим це кінчилось для
Православної Церкви в Польщі? - це не цікавить автора статті.

Інший приклад з роботи. - „Російська Православна Церква знайшла, що нормальна
адміністрація є неможлива при щойно встановленому Радянському режимі. Тому як
тільки Естонія стала незалежною, православний єпископ Олександер (Паулюс)
звернувся до Вселенського патріарха”... Якою і коли ухвалою РПЦ таке „знайшла”? І
чому стан РПЦ за радянської влади був гіршим, ніж у Константинопільської
Патріархії за влади турецької, та ще й якраз в 1923 році, коли турки вигнали зі
Стамбулу самого Вселенського Патріарха?

„Також” просили Константинополь, - пише о. С. Келегер, - Естонія, Латвія,
Фінляндія, і всім їм Константинополь давав автономний статус.

А чому з такою незвичайною для візантійського двору поспішністю, просто
відразу, Константинополь давав автономію частинам Російської Церкви, тоді як
своїй дочірній Болгарській Церкві ніякої автокефалії чи автономії Констан-
тинополь не давав сотні років? Чому, опікуючись естонцями і українцями в
Польщі, Константинополь не відпускає грецькі парафії в Америці? Нарешті, а чому
автономний статус? Автономний від кого, від якої Церкви? Це просте і логічне
питання, але відповіді у о.С.Келегера немає, інакше він мусів би написати, що ці
церкви були ПЕРЕПОРЯДКОВАНІ від Москви до Константинополя.

Ще один автор - константинопільський архиєрей Всеволод (Коломійцев-
Майданський). В статті „Що відносно Римської першости?” він писав: „Московський
Патріарх використовує свою владу в прямих інтересах Російської Держави, і часто
проти актуальних інтересів інших Місцевих Церков. Як результат, майже ніхто в
Православному світі, окрім самого Московського Патріархату, не підтримує
московських претензій на першенство”. (Ві$Нор Узєуоіосі о£ Зсореіоз, 1997, 14)

Але до чого веде Єпископ Всеволод? До того, що поступово повертається
Вселенському Патріархату універсальне першенство. І більше: „ми всі мусимо
бути готовими засвоїти уроки другого тисячоліття, - Православіє мусить зрозумі-
ти, що спроба утворити екклезіологію та втілити її в життя без РИМСЬКОЇ ПЕР-
ШОСТИ веде до неприйнятної залежности від секулярної влади (навіть анти-хрис-
тиянської секулярної влади або до нестерпного хаосу. Болісна думка є та, що МИ
ПОТРЕБУЄМО ПЕРШЕНСТВА”

Інший константинопільський архиєрей - Єпископ Діоклейський Каллістос, який
пише під псевдонімом підручники для масового ознайомлення неправославних з
Православієм, вважає, що немає питання, чи потребує Православна Церква уряд пер-
шенства. - Очевидно, що потребує. Питання інше: „якого роду першенство потребує
Церква?” (ЕС}, 1997/3, 27)

То все - таки, хто проти кого: Москва проти Константинополя, чи Констан-
тинополь проти Москви? Хто намагається вирішувати питання поза межами своєї
Церкви? За цим стоїть саме важливе питання, що виходить за межі констан-
тинопільсько-російських стосунків і стосується цілого Православія: чи допустить
православний світ ПРАВО на втручання у справи автокефальних Православних
Церков? Неважливо кого, - Папи Римського, Папи Константинопільського,
якого - небудь Голови Всесвітньої Ради Церков, чи Першого з ПОСТІЙНОЇ
Конференції КАНОНІЧНИХ Православних Єпископів Америки і т.д. Тобто, чи
визнає Православна Церква іншого над собою зверхника й інший найвищий
авторитет, крім Ісуса Христа?.. Якщо це станеться, і Константинополь буде виз-
наний „православним Ватиканом", проблем Православних Церков більше не буде, -
це будуть проблеми Римокатолицької Церкви.

Треба запинити чисто ПАПІСТСЬКІ потягнення Константинопільських Патріархів,
закликав півстоліття тому професор С.Троіцький. Ці патріархи заявили претензію на
підкорення собі всієї православної діаспори у світі, а з тим, відповідно, і на позбавлення
всіх інших автокефальних Церков заповіданих їм Господом прав і обов’язків зовнішньої
місії. Цю претензію Константинопільських Патріархів треба відкинути та осудити на
найближчому всеправославному Соборі як спробу, за словами Карфагенського Собору,
„внести димну зухвалість світу в Церкву Христову”. Треба покласти кінець СХІДНОМУ
ПАПІЗМУ, „нехай не вкрадається... зарозумілість мирської влади: і не втрачаймо поволі,
непомітно, тої свободи, що її дарував нам кров’ю Своєю Господь наш Ісус Христос,
Визволитель усього людства... ”

Але, виглядає, що православний світ таки поступово приймає латинську модель
вертикальної побудови Церкви. Ідея аджорнаменто - пристосування Церкви до
світу, - розпропагована Другим Ватиканським Собором, пустила корні в
православному світі. Церковна свідомість подалася під натиском секуляризму.

Модель держави зрозуміліша, ніж православна екклезіологія Церкви.
З секулярної, цивільної точки зору Римська церковна будова назовні виглядає
успішнішою. Централізація папської влади співпала історично з наростаючою в
Західній Європі державною централізацією. Папство активно прийняло участь в
династичних і державних конфліктах. Ватикан сам перетворився в теократичну
державу зі своїми інститутами, банками. Римські місіонери на хвилі європейської
колонізації нововідкритих земель поширили католицизм по цілому світі. Ватикан
розбудував найбільші богословські учбові заклади по цілому світі, в яких
навчаються не лише католицькі, а й православні теологи, а значить, формує
богословську думку тих, від рішень кого залежатиме поступ Православія. (Хомчук
Т., 2002)

Загальним місцем численних розвідок та досліджень католицьких і протес-
тантських істориків стало твердження, що трагічна в цілому доля Східних
Патріархатів на Близькому Сході, катастрофи і розколи в найсильнішій і найвпли-
вовішій Російській Православній Церкві, розпорошеність православних церков, -
все це підтверджує помилковість, хибність обраного Східною Церквою шляху, що
для неї було б корисніше бути монолітом, що діє одною волею й по одному плану.
Поступово такий погляд почав приживатися в Православній Церкві. Готовність
римських прелатів до діалогу з некатолицькими конфесіями принесла більше пло-
дів в аспекті впливу Римокатолицької Церкви на світові політичні справи, ніж тра-
диційна ортодоксальна православна непоступливість, що її можна описати словами
Євангелії: „Знаємо, що ми від Бога, і весь світ у злі лежить” (1 Посл.Іоанна,5,19).
Затверджений після Другого Ватиканського Собору Папою Павлом УІ-м шлях
Римо-Католицької Церкви як шлях служіння людині, зрозуміліший секулярному
світові, тим більше, що преса невтомно рекламує його, як шлях „Церкви нового
гуманізму”. На цьому тлі якось загубилося православне поняття Церкви, що
передусім служить Богу. І тим більше, сприйняття Православною Церквою зем-
ного життя за словами Послання св. ап. Якова: „Оце ж, хто хоче бути приятелем
світу, той стає ворогом Бога” (4,4).

Вселенська Патріархія вже майже перетворилася в центр світового православія,
де вирішуються питання поза межами компетенції константинопільських
архиєреїв. Константинопільський патріарх, якого лише недавно історики іменували
скромно „кормчим грецьких єпархій та приходів, розсіяних по всьому світу, тобто за
межами Греції”, сприймається секулярною свідомістю як „Вселенський”, -
безмежної юрисдикції і найвищого авторитету. Термін Вселенський майже витіснив
означення Константинопільський.

Фактично православного світу як чогось єдиного сьогодні не існує. Вистрою-
вання на листі паперу назв Церков, що визнають самі себе як визнане Світове
Православіє, є тільки списком. Православний світ не має єдности, ані внутріш-
ньої - цільної церковної свідомости, ані зовнішньої - рівноправних сестринських
церковних стосунків. Церковна огорожа більше не є огорожею Церкви, її сут-
ності, змісту, це огорожа форми, - яка з Церков визнана і яка невизнана, хто є з
єпископів канонічний, а хто неканонічний.
Ті православні християни, які стоять на традиційних православних позиціях, все
більше відгорожуються від православної більшости на чолі з Константино-
пільським Престолом. Вони перетворюються, говорячи словами Біблії, в мале
стадо. В православному світі вже утворилося своє мале стадо, причому не з окре-
мих Церков, а всередині кожної Православної Церкви, різне по розміру і впливу. Це
в дослівному розумінні терміна - ортодокси, - які стоять непорушно в питаннях
догматів і традиції Православія.

Константинополь, перший по честі в православному світі, увів в церковну прак-
тику подвійний стандарт:

•	Константинополь виступає в 1872 році проти етнічного поділення церков, -
але сам створює Грецьку Архидієцезію в 1922 році.

•	Константинополь критикує релігійний націоналізм як сучасну єресь, - а сам
огречує українських єпископів США, що входять в його юрисдикцію.

•	Константинополь виступає проти церковного сепаратизму греків, - але сам
підтримує націоналістів Польщі, Литви, Естонії.

•	Константинополь не визнає автокефалію Православної Церкви в США, - бо
він будує свою автономну церкву Америки.

•	Константинополь не визнає ніби влади Ватикану, але намагається зробити на
Фанарі власний Ватикан.

•	Константинополь виступає проти духовних протекторатів материнських
церков над діаспорою, - і водночас говорить про своє ексклюзивне право
влади над всім православним розсіянням у «варварських країнах». І т.д., і т.п.

Константинополь нав’язує православному світу свою роль першого право-
славного лідера, але перетворився сам в один з факторів, що руйнує Православну
Церкву.

Стан Православних Церков у більшості безвідрадний. Над Вселенським
Патріархом є своя влада - турецька. Антіохійська Патріархія давно в Дамаску, -
Антіохія в руїнах. Російська Православна Церква - це і Московський Патріархат,
і РПЦ За кордоном, яка не визнає його, і старообрядці зі своїми істинами. В
Болгарії - розкол. В Україні - розкол. В Грецькій, Болгарській та Румунській
Церквах - календарний розкол. В Югославії - ще одна невизнана автокефальна
Македонська Церква. Православіє в Америці - це клубок проблем, які, виглядає,
можуть зникнути тільки разом з православними.

„Москва і Константинополь мало відрізняються: у них ті самі темі, майже та сама мова,
той самий дух, схожі амбіції. І це недивно. Бо кого вони дійсно „представляють” в даний
момент, яку Церкву і який народ Божий? - Писав Архимандрит Аустин з Сербської Церкви.
- Константинопільська ієрархія майже на всіх всеправославних зібраннях складається
головним чином з титулярних митрополитів і єпископів: з пастирів без пастви і без
конкретної пастирської відповідальности перед Богом і перед живою паствою. Кого вона
представляє і буде представляти на майбутньому Вселенському Соборі? Серед офіційних
представників Константинопільської Патріархії (на Передсоборовій конференції) немає
жодного ієрарха з грецьких островів, де постійно живе православна паства, немає єпархі-
альних грецьких ієрархів з Європи і Америки, вже не кажучи про решту православних
єпископів: російських, американських, японських, африканських, які очолюють численну
православну паству, та відомих православних богословів. С другої сторони, - хіба сьогоднішня
делегація Московської Патріархії дійсно є представником святої і мученицької Руської
Церкви, з її одному Богові відомими мільйонами мучеників та ісповідників?..” (Архимандрит
Аустин, 1977, 12).

Американський журнал „СЬгізїіап Сепіигу” писав, що Православіє мусить
нарешті залишити імперську боротьбу Старого Риму, Нового Риму і Третього
Риму. Що тримає Вселенський Патріархат у Фанарському гетто Істанбулу вже п’ять
століть, крім пам’яти Візантійського минулого і бажання бути столицею також
„незаселеного світу”? Стамбул, очевидно, не має більше прав на цей екзальтований
титул. Чи не ліпше Вселенському Патріарху перебратися до Афін або Женеви, чому
не подумати про Нью-Йорк? Перебравшись на Мангеттен, Патріарх Варфоломей
стане „Архиєпископом Нью-Йорку, Митрополитом Америк та Вселенським
Патріархом”. Тим самим він об’єднає п’ятимільйонову Церкву в Америці, покладе
кінець претензіям східних Патріархатів, а також зможе відмовитись, не осоромив-
шись, від претензій на Фінляндію, Західну Європу, Естонію. Варфоломей обов’яз-
ково програє війну за Балтійські країни, але „виграє” війну патріархів за фактичну
першість у світовому Православії, - війну за першенство, в якій можна втратити
все. Ліпше розділити Імперію, як зробив це Діоклетіан в 286 році, ніж втратити
все. (ХУеЬзїег А., 1996, 621,623)

В історії Православія наступила темна пора. Його руйнують ізсередини. Боротьба
за визнання, яку вела Українська Православна Церква ціле XX століття, остаточно
втратила церковний зміст. Визнання кого?

Зацікавлена у максимальному послабленні Москви, з-під впливу якої не може
вирватися понад три століття, Українська Церква опинилась між Константино-
полем і Москвою, і зробила велику помилку, намагаючись знайти в Константи-
нополі опору для себе і допомогу, щоб звільнитися від Москви.

Українська Церква стала константинопільським і римським тараном в
московські ворота. І Москва своїми анатемами, відлученнями і заборонами, заслі-
плена ненавистю до українського церковного і політичного сепаратизму, робить
все зі свого боку, щоб цей таран не зупинявся. Визнання УПЦ залежить від того,
що виявиться сильнішим - таран чи ворота.

Вийти з протистояння двох церковних імперій, Москви і Константинополя,
Українська Православна Церква могла тільки одним шляхом - замкнутися і
чекати. Відійти від зла. Але особливости українського менталітету та візан-
тійська церковна свідомість українських архиєреїв повели Українську Церкву по
іншому шляху, - в пошуках визнання.
Глаголю бо вам: Що коли правда ваша не переважить письменників
та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне."
Євангелия від сьв. Маттея 5, 20

ЧАСТИНА ДРУГА

УАПЦ 1921 РОКУ І РОЗКОЛ
УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА 1921 РОКУ

Короткий нарис історії УПЦ.

Православна Церква на Україні є одна з найдавніших християнських
церков у світі, але до 20 сторіччя вона ніколи не була автокефальною
церквою.

Існує багато свідчень стародавніх церковних істориків та богословів,
зокрема, Євсевія Кесарійського, Іоанна Златоуста, Афанасія
Александрійського, Єпифанія Кипрського, про те, шо християнство було
принесено в Скифію (південь сучасної України) ше Апостолом Андрієм.
Офіційна історія періоду цього так званого андріївського християнства
не враховує і починає відлік на дев'ять століть пізніше, від 988 року -
часу охрешення Св. Володимиром Київської Руси і прийняття візан-
тійського православія державною релігією. З нього часу Києворуська
християнська церква попала в залежність від Візантійської церкви і до
17 сторіччя була лише константинопільською митрополією, до того ж з
вужчими правами, як інші митрополії, зокрема, їй було відмовлено в
праві представляти Константинопільському патріарху свого кандидата
на митрополита, а були випадки, коли патріарх навіть не узгоджував з
Київським князем свого вибору митрополита.

В 12 столітті Київська Русь як держава перестала існувати. В
13 сторіччі митрополит Київський переніс престол із Києва у Володимир
над Клязьмою, а пізніше до Москви, але галицько-волинські князі доби-
лися, шоб Константинопільський патріарх прислав нового митрополита
до Галича,- була утворена Галицька Митрополія. На бажання Києво-
Московського митрополита в 14 сторіччі, Константинопільська церква
скасувала Галицьку митрополію. Коли зусиллями українських князів
Придніпров'я і за допомогою Болгарської церкви в 1352-1356 роках
році в Києві була відновлена митрополича катедра, Константинопільська
патріархія її не визнала, віддавши остаточну перевагу Москві, як
постійній резиденції Київського митрополита.
В 1448 роиі Московська церква стала фактично автокефальною.
Митрополит у Москві вже іменувався не „Київським і всія Руси", а
„Московським і всея Руси". Константинопільська патріархія відокрем-
лення Московської церкви довго не визнавала, тому на Київську катедру
поставила ше одного митрополита. В 1458 році стародавня Київська
митрополія була остаточно поділена на Московську та Київську, яка
опинилася в Польсько-Литовській державі.

Деградація і занепад Православної Церкви на Україні в 16 столітті
внаслідок чужоземного панування і практики, коли католицькі польські
королі роздавали митрополичі і єпископські катедри, а Констан-
тинопільські патріархи давали на то благословення, стали причиною
Берестейської унії 1596 року з Римом. Українська Церква була розколе-
на цією унією на уніатську (греко-католиньку) і православну, а
український народ - на католиків і православних.

В середині 17 століття були прийняті угоди про союз Війська
Запорізького з Росією та Переяславський договір, які поставили Україну
в залежність від Російської Імперії. А в 1685 році, під впливом про-
московськи настроєного гетьмана Івана Самойловича, Київська
Митрополія, ослаблена постійною боротьбою з уніатами, вирішила
прийняти зверхність Московського Патріарха. Шойнообраний
Митрополит Київський Гедеон Святополк-Четвертинський поїхав у
Москву і там виголосив акт присяги вірности Патріарху Московському
Йоакимові. В 1686 році Константинопільський Патріарх Дионісій IV за
„милостиню" соболями і червінцями затвердив передання Київської
Митрополії в юрисдикцію Московської Церкви.

Від цього часу і до початку 20 століття вся Православна Церква на
Україні - Київська і Галицька Митрополії - підлягала Московському
Патріархові, а коли в 1721 році російський цар Петро І ліквідував патрі-
аршество і,створив Синод на чолі з обер-прокурором, - підлягала цьому
Синоду рпн.

Коли в 1917 році на Соборі у Москві патріаршество було возстанов-
лене в РПЦ, - Українська Церква знову опинилась під владою
Московського патріарха. Після арешту і смерті патріарха в 1925 р.,
вищою церковною владою для Церкви в Україні знову став Синод
російських архиєреїв.

Утворена в 1921 році Українська Автокефальна Православна Церква
(УАПН) існувала паралельно до середини 30-х років із Російською
Православною Церквою в Україні. В 1937-1938 роках УАПЦ була оста-
точно ліквідована Радянським урядом і продовжувала існування лише на
еміграції, в Канаді та США.
Під час Другої світової війни Церква в Україні розкололась на три
частини - Автономну Церкву, УАПЦ та „Православну Церкву Генерал-
Губернаторства на визволених українських землях". По закінченню
війни в Україні лишились тільки єпископи Автономної Церкви під омо-
фором новопризначеного Московського патріарха.

В 1990 роиі відбулося об'єднання відродженої УАПЦ в незалежній
Україні та УПЦ в США і Діаспорі на чолі з патріархом Мстиславом
(Скрипником). Восени 1991 року автономна Українська Православна
Церква Московського Патріархату, колишній екзархат, ухвалила проси-
ти Російську Православну Церкву надати їй автокефалію.
Архиєрейський Собор в Москві відхилив питання про автокефалію
УПЦ, а в травні 1992 року єпископат УПЦ змінив свої рішення від
листопада 1991 року та усунув Митрогіолита Філарета (Денисенко),
предстоятеля Церкви, з посади. Його місие зайняв архиєрей РПЦ -
Митрополит Володимир (Сабодан).

В червні 1992 року Всеукраїнський Церковний Собор УАПЦ утворив
Українську Православну Церкву - Київський Патріархат (УПЦ КП),
Патріархом якої лишився Владика Мстислав, а місиеблюстителем
Патріаршого Престолу був обраний Митрополит Філарет.

В 1993 роиі УПЦерква - Київський Патріархат розкололась на три
частини: УПЦ КП, УАПЦ (яка обрала другого патріарха - Димитрія
[Ярему]) та УПЦ в США і Діаспорі. В 1994-1995 роках УПЦ в США і
Діаспорі стала частиною Константинопільського Патріархату. В 1997
роиі ия иерква розкололась на території США та Австралії на дві
частини, - більшість парафій залишились в юрисдикції Константино-
пільської Церкви, а частина парафій повернулась до УПЦ Київського
Патріархату.

В 1997 році Російська Православна Церква анатематствувала
Патріарха Київського і всієї Руси - України Філарета.

На початку 21 століття в Україні існували три Православні Церкви:
Українська Православна Церква - митрополія Московського
Патріархату (УПЦ МП), Українська Православна Церква Київського
Патріархату (УПЦ КП) та Українська Автокефальна Православна
Церква (УАПЦ), шо визнала над собою владу константинопільського
архиєрея - Митрополита Іренополіського Константина з УПЦ в США.

Після дванадцяти років державного відокремлення України від
Москви, президент України, більшість уряду та більшість єпископів
самостійної України і далі визнають своїм духовним зверхником
Патріарха Московського, а духовним центром - столицю іншої держави,
- Москву.

Вся Українська Православна Церква на еміграції - в Канаді, США,
Європі, Південній Америці та Австралії втратила автокефалію і увійшла
під омофор Константинопільського Патріарха. В світі лишилася тільки
одна автокефальна Українська Православна Церква - Київський
Патріархат, на чолі зі Святійшим Патріархом Філаретом.

Початок руху за відділення від Москви

Падіння монархії в Російській імперії в 1917 році, активізація церковного життя
в ході підготовки Всеросійського Церковного Собору 1917-1918 років та розбудова
незалежної Української Народної Республіки вплинули на церковні події України.
Єпархіальний церковний з’їзд в Полтаві в травні 1917 року ухвалив запровадження
української мови як богослужебної, відновлення українських церковних традицій,
а також підняв питання про автономіїо Української Православної Церкви.

Було створене Братство Воскресіння Української Церкви, яке восени 1917 року
реорганізувалося у першу Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). В 1918
році в Києві було засноване Кирило-Мефодієвське Братство.

„По царському закону 8 мая 1864 року, - говорилось в Посланні
Братства 1919 року, - право вірних брататись, об’єднуватись було скасо-
вано і передано єпархіальному архиєреєві, лише він міг дозволити або
заборонити братства, таким чином, лише волю архиєрея могли творити
браства... Вже третій рік минає, як московські царі і церковні владики
повернули український народ в єгипетське рабство. Насильне підданство
Української Київської Церкви владі московського патріарха і Синоду
московської Церкви-дочері повинно назавжди бути скасованим. Давно
вже з часів опанування церкви державою, або державними течіями,
єдність між окремими Православними автокефальними церквами окре-
мих держав не виявлялася органічною, не була ясно живою. Настав час,
коли єднання між Церковними Громадами ріжних держав повинно стати
більш живим, більш діїочим... Про єднання всіх Церквів ми молимось і
будемо йти до того, та те єднання може і повинно бути тільки вільним, з
забезпеченням незалежного життя Церкві кожного народу. Українська
Церква повинна бути вільною, рівною другим Православним Церквам,
автокефальною, себто мати своє урядування, незалежне від сторонньої
інодержавної влади.” (Посланіє.., 16 серпня 1919 р., 8-9)

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада в Києві проголосила Четвертим
Універсалом самостійність України. В січні почався Всеукраїнський Церковний
Собор, що тривав з перервами до листопаду 1918 року.

В січні 1918 року був вбитий Митрополит Київський Володимир (Богояв-
ленський). На його місце був поставлений Митрополит Антоній (Храповицький).
Влітку 1918 року Гетьманський український уряд, що повалив Центральну Раду,
звернувся до Патріарха Московського з проханням встановити на Україні церковну
автономію. У вересні 1918 року Московський Патріарх Тихон повідомив
Митрополита Антонія, що Св. Синод РПЦ визнав можливим прийняти проект
Киридо-Двтодіевзького Брацтва
Цравоедавнм Хривтййнаи на
Україні.

Во ірій іісуса Христа, Сина Божого, любові
і правда Божа най ва^ множиться!

Вже третій рік минає, як московські
царі, а з ними московські паші й церковні
владики повернули наш український нарід,
в неволю, в єгипетське рабство.

Забрали мооковеькі паки землю, ска
сували виборний Жродпий уряд, повернули,
па служб/ собі іі церков чрн-х-тшвцу •-
українську. Щоб піддержати царський твоя,
щоб мїиніще землею володіти,' щоб безбо-
ронно вад народом напували, Треба було,
панству й царату народ у тьмі Держати,
треба було, щоб иарід забув волю свою
українську, забув навіть імя своє україн-
ське. Для цього пани московські в згоді
з московськими церковними владиками по-
верну пі. примусом і підступом Сооорпу Пра-
вославну Українську Церкву в певен лр-
, мо, під владу московського патріарха, а



Екземпляр Послання Кирило-Мефодієвського Братства
Православним Християнам на Україні у вересні 1919 р.,
збережений в архіві представника УАПЦ в Європі Євгена
Бачинського і переданий ним після Другої Світової Війни

ІІН’ЛІВ. утворим з Божою допомогою Все-
українське об-йдпапня БпацТв.

Най живи непохитна поля її міціга зі*
ра ані. стола Яетра ц душах вищих, Йркїгй,
члени Православні* Церкви Хрисіоноі. На
ДІЙ НЕПОХИТНІЙ ПОЛІ Й 5ҐЙПІЙ мірі члені з
Хрксюо йудуе Громляу Свою, Громаду Вір-
ч них, Се. Церкву, і ворога адоз* не •лодс.іл*
ють Громади Христової. аЧШі&псд силою
«братерства, волі і віри. Амінь. ’

Зібрання 88 членів Кїпіил >Методісзсь-
«ого- Брацтва в >Т‘ КіБгкццї на ;Пе:йлл»,
Д ’ Ї6 серпня ЇІН« року.

Голова зборів

Ввлодчмлр Чехеас<-кі«й
V.............

Пнелр Зіпрів
ф Рскзягпхо.

Кращав Рала Української

Автокефальної Праеославноі

. Паркам а Ззх Н&ліччшіі

Іма»»кмхт йгт СЬ’-їя^і-Ьв »

Д«іок*р>і»івп	л - г.іііЬо

іа ваг

,	1919 р.

К«и*«некь ні Поа»'.іл»г

. Видіння Уйчі»тзр<та« Преси Л інформацію Ч. 123.

до Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині
„Положення про тимчасове Вище Управління Церкви на Україні”. Але обов’язкови-
ми є такі вимоги: православний єпископат в Україні лишається невід’ємною
частиною РПЦ, автономія церковна стосується лише внутрішніх церковних справ і
не поширюється на справи загальноцерковного значення, постанови Всеросійських
Церковних Соборів та розпорядження Патріарха Московського мають обов’язкову
силу для всієї Української Церкви.

1 січня 1919 року Директорія Української Народної Республіки (УНР) ухвалила
„Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Церкви”, який про-
голошував церковну автокефалію України, а Синод - вищим керівним урядом
УАПЦ. Але цей закон ніколи не було втілено в життя, а влітку 1920 року Директорія
і Рада Народних Міністрів УНР з політичних причин мусіли покинути територію
України та виїхати до Польщі.

Деякі українські історики пишуть, що закон 1919 року створив „першу УАПЦ”.
В дійсності, ніякої „першої УАПЦ” створено не було, - це пізніша ідея українських
церковних і політичних кіл, які не визнали „неканонічних рішень” Всеукраїнського
Церковного Собору жовтня 1921 року і намагалися протиставити „першу УАПЦ
1919 року” - „другій УАПЦ 1921 року”. (Наприклад, Ю. Мулик-Луцик, 1989, IV,
32-33)

Голова УНР Михайло Грушевський був байдужий до Всеукраїнського
Церковного Собору, а Володимир Винниченко, голова Генерального Секретаріату
УНР, атеїст, взагалі не мав поняття про православні церковні справи.

У своїх спогадах д-р Лонгин Цегельський (колишній Голова дипломатичної місії
Західно-Української Народної Республіки в Вашингтоні) писав, що В.Винниченко
говорив йому: „Біда, що ми не маємо такої людини, як (Митрополит Греко-
Католицької Церкви Андрій) Шептицький, щоб поставити на чолі Української
Церкви. Є владика Платон на Сибірі, щирий українець, але мабуть, оженився з
якоюсь вчителькою. Та ще є Димитрій у Чернігові. Також щира українська душа-
козарлюга. Аж надто, бо любить вихилити лишню чарку. На митрополита не
годиться. А що ви сказали 6 на те, якби ми вам забрали Шептицького до Києва на
Митрополита-Екзарха всієї України?”

Коли Л. Цегельський відповів, що Шептицький на православного екзарха не піде,
Вінниченко сказав: „На якого там православного? Очевидно, що на уніатського.
Православіє скасуємо. Це ж воно завело нас під царя східного православного та
провадило обмосковлення України. Ваша Унія добра для відрізнення і від Польщі,
і від Москви. Уніат з природи стає українцем. Ми про це говорили вже між собою.
Це серйозний план! Відгородимо Україну муром Унії від Москви раз на все”.
(Цегельський Л., 1937, 45-46)
7 жовтня 1919 року Директорія Української Народної Республіки (в екзилі) на
чолі з Симоном Петлюрою в Кам’янці-Подільському видала Декрет, в якому
підтвердила закон від 1 січня 1919 року про те, що УПЦ автокефальна, ні від
московського, ні від якого другого церковного уряду незалежна.

Саме звідси була почата діяльність українських політиків з метою установити
стосунки з Константинопільською Патріархією і здобути її рішення про українську
церковну автокефалію.

Початок компанії за „константинопільське визнання”

В 1921 році в Тарнові Міністр Ісповідань Української Народної Республіки Іван
Огієнко написав і опублікував прохання до Вселенського Константинопільського
Патріарха „поблагословити автокефалію Української Церкви”. До цього прохання
були докладені листи з десятками тисяч підписів, зібраних по державним і гро-
мадським установам, церквам, політичним партіям, школам, Просвітам, Духовним
Правлінням, організаціям Червоного Хреста, військовим частинам.

„Часи господарювання в нас, на Україні, патріярхів московських, а з
1721 р. російського святішого синоду, принесли багато шкоди та горя
нашій Українській Православній Церкві, бо ми втратили тоді свої старо-
давні церковні права щодо вибору духовенства від читача церковного до
митрополита включно, втратили свою українську ієрархію, а примушено
було нас окормлятися ієрархією московською, стародавні наші церковні
звичаї знищено, текст наших служб церковних змінено, наші національні
братські школи й освіту зруйновано і замінено московськими. Ми
повсякчасно вживали заходів зберегти й заховати все це, - та не була сила
наша, бо московський царський уряд відкрито гнітив нас, закидаючи, ніби
ми не маємо в себе чистоти Вселенського Православія... Римський
папський престол призначив на Україну свого легата-патера Джеконі.
Благословіть, Ваше Святійшество, теж призначити на Україну своїм пред-
ставником Єпископа, щоби він повсякчасно бачив нашу горливість до
прадідівської православної віри і допомагав нам охороняти її в непоруш-
ній чистоті.”

Константинопільська Патріархія не відповіла на лист.

Історик УПЦ в Канаді Юрій Мулик-Луцик пише, що Симон Петлюра, як Голова
Директорії в екзилі, листом від 19 листопада 1921 року до Міністра Ісповідань
І. Огієнка висловив йому признання за те, що завдяки його заходам „Українська
Церква Православна нав’язує зносини з Вселенським Патріархом, та організовано
вступає до всесвітніх об’єднань церковних”.

Канадський історик посилається в цитуванні листа на роботу О. Лотоцького. На
підставі цього документу, вважає Ю. Мулик-Луцик, „евентуально можна зробити
без ризика таке припущення, що коли влада У.Н.Р. установила згаданий державно-
церковний „Закон” (1 січня 1919 року), то це з волі Головного Отаман С. Петлюри
вона постановила робити старання, щоб Патріарх Вселенський визнав факт
усамостійнення Української Православної Церкви. (Робити старання в цій справі
влада У.Н.Р. уповноважила проф. О. Лотоцького).” (Ю. Мулик-Луцик, 1989, IV, 55)
Насправді, Головний Отаман Симон Петлюра не був причетний до початку
безславної компанії боротьби за константинопільське визнання.

Виглядає, ніякого листа С. Петлюри до І. Огієнка від 19 листопада 1919 року не
було. Сумнівно, щоб Олександр Лотоцький щось свідомо перекручував, просто
вільний переказ в його роботах часто підміняв точність. - Був інший лист
С. Петлюри до І. Огієнка, від 19 грудня 1919 року.

„Надаючи справі організації Української Церкви велике значення з
погляду державного, - писав С. Петлюра, - я, оглядаючи пройдений нею
шлях, приходжу до висновків, що ми не продумали до логічного кінця
поставленого перед українською державністю питання про націоналізацію
нашої Церкви. Ми бачимо її в так званій автокефалії. Це алгебраїчна форму-
ла, що її можна вирішувати різно з погляду церковної практики.

... Ця справа нашими церковними діячами не розкрита як слід, не конкре-
тизована, а щодо свого ієрархічного змісту (дотеперішнього), то до кінця не
доведена. Ми гадаємо, що як будемо мати власних єпископів, то цим уже
ставимо Церкву на тверду основу, з якої ніякі політично-церковні конфлік-
ти її не зсунуть. Далі власного митрополита в столичному місті наші автоке-
фальні мрії й змагання не йдуть, а поза „вищу церковну раду” при тому ж
митрополитові не сягають. Наскільки помилковими та облудними є такі
мрії, показала нам практика за часів Скоропадського, що автокефальним
змаганням української Церкви зразу ж надала цілком протилежний зміст,
проголосивши залежність нашої молодої Церкви од Московського патрі-
арха, тим самим саму ідею автокефалії повернувши в нівець, а маєстат
голови Московської Церкви піднявши до становища зверхника нашої
Церкви фактично.

Коли зважити вагу політичних моментів такої залежності, то ми
прийдемо до висновку, що така залежність буде все в’язати, і лет, і розвій, як
церковної, так і політично-державної думки української нації. Якими б
успішними в майбутньому не були наші здобутки та досягнення в пло-
щині політичної боротьби, все ідею нашої державної незалежности „по
руках і ногах” буде в’язати оця залежність в площині церковній.

Нація, що стремить до власного державного життя, не може помири-
тися з такою залежністю. На прикладі Сербської Церкви православної ми
бачимо, що при першій змозі, в парі з затвердженням політично-державної
самостійності, провадиться затвердження і церковної незалежности в
формі організації власного патріархату, тим самим ставлячи справді
належну „точку” над справою автокефалії Сербської Церкви...

Коли ієрархічні моменти (нашої Церкви) втілені будуть тільки в формі
власних єпископій, а на чолі інституту єпископів стоятиме митрополит
Київський, - цього, на мою думку, не вистачить для того, щоб Церква
українська стала нарівні, в усвідомленні і нашому, і інших народів, з други-
ми церквами православними. При цих умовинах Церква Андрія
Первозванного все буде „пасти задніх”, все не буде мати того авторитету, тієї
пошани, які їй повинні належати як з мотивів державних, так і з мотивів
церковної історичної традиції, як до Церкви Первозванним Ісуса Христа
Апостолом заснованої.

Ця (незавершена) структура не дає гарантії за додержання вимог
церковної дисципліни найвищими достойниками нашої Церкви, одкриває
можливості центробіжних стремлінь з їхнього боку, церковно-політичного
авантюризму, себто дає можливості для рецидиву в молодій Українській
Церкві тих виснажуючих її внутрішню силу, її одпорність, її зовнішній
маєстат явищ, що їх знає наша церковна історія: 1) під час запровадження
унії та 2) підпорядкування нашої Церкви під зверхню залежність од Церкви
Московської...

Коли взяти зносини майбутні нашої Церкви з созвучними собі, хоча б
Грецькою, Царгородською чи Сербською, то тут матиме місце нерівність.
На нашу Церкву, на вищих представників її і на голову її, митрополита, все
„згори” заглядатимуть патріархи інших церков, відповідним чином і трак-
туючи нашу Церкву, що для її авторитету, маєстату було б небажаним, а з
боку державних інтересів навіть шкідливим.

Я думаю, що українська автокефальна Церква головою своїм повинна
мати власного патріарха, як цілком логічне завершення її ієрархічної архі-
тектоніки і еволюції нашої національної думки, нашої національно-
церковної ідеології.

Український патріарх - рівний патріархові Московському - це річ, потре-
ба якої вимагається інтересами Української Церкви та своєчасною оцінкою
тих небезпек, що загрожувати будуть, - я це передбачаю, - в її натуральному
розвитку...” (Петлюра С., 1956, 400-403)

Виникає питання, чи міг Симон Петлюра, - якому так залежало на рівності
Української Церкви всім іншим православним церквам, і який розбудовою
Українського православного Патріархату хотів усунути найменшу можливість під-
корення колись патріарху Московському, і очевидно, будь-якому, не лише
московському, - чи міг він бути ініціатором „старань перед Константинопільським
Престолом” в сучасному розумінні? Ні. С.Петлюра беззастережно визнав УАПЦ 1921
року і переживав за неї.

6 червня 1925 року С. Петлюра писав до Євгена Васильовича Бачинського,
Уповноваженого Уряду УНР до Абесінії: „Вітаю Вашу згоду по пропозиції
Митрополита Василя Липківського стати офіційним представником Автоке-
фальної Церкви за кордоном. Треба Вам знати, що церковний рух на Україні
справляє велике вражіння на політичні круги як в Англії, так і у Франції.
Стверджую це на підставі цілком певних даних, що походять з відповідних дипло-
матичних джерел. Можна сказати, що остання постанова Собору Автокефальної
нашої Церкви (в маю 1925 року) про окремішність Української Церкви від
Московської оцінюється цими кругами, як дуже поважний фактор українського
руху взагалі в його тенденції сепаруватись від Москви... Ви могли 6 дуже багато
зробити, шукаючи моральної підпори для нашої Церкви в созвучних їй
православних Церквах інших народів, або серед тих Церков, що канонічно стоять
близько до неї... Наша Церква і географічно і політично ізольована від єднан-
ня та зв’язку з іншим християнським світом. Це зле, бо засуджує її на всі наслідки
ізоляції...” (Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині,
1956/1(11), 11-13)

Але майбутнім канонічним українським єпископам, які були висвячені у
Польській Церкві та залишились поза боротьби Української Автокефальної
Православної Церкви в Україні, треба було підвести „державний” фундамент під
свої „старання” перед Константинополем.

Так, Ю. Мулик-Луцик пише:

„Влада У.Н.Р. (Директорія й Рада Народних Міністрів), що хотіла бути
вірною своїй соціалістичній ідеології, мабуть, була б, з власного почину й з влас-
ної волі не робила цих заходів у Константинопільському Патріархаті. Та й
Українському Православному Братству ім. Св. Кирила й Мефодія, яке плекало
ідеал „народньої Церкви”, звичайно, не могла бути сприємливою ідея старатися
про визнання самостійности Українській Церкві проводом будь-якої іншої
Церкви, з константинопільською Патріархією включно”. -

І тут же, сам собі заперечуючи і підмінюючи тему „старань перед Патріархом
Вселенським”, історик повертається до Симона Петлюри. -

„Можна вказати низку й інших фактів, які свідчать про те, що ті державно-
церковні акти, які були в січні 1919 року звершені владою У.Н.Р., в дійсності
були ділом Головного Отамана Симона Петлюри.

Ось один з головних прикладів.

Коли офіційні чинники Західно-Української Народної Республіки - після
проголошення її з’єднання з Українською Народною Республікою актом 22
січня 1919 р. - вважали необхідним для української державницької справи на
міжнародній арені встановити при Ватикані (при Ватикані як державі)
Українську Дипломатичну Місію, і влада У.Н.Р. таку Місію встановила там, то
формально було це ділом Директорії У.Н.Р. Але, як інформує свідок цієї події
о. Йосафат Жан, фактично це було так, що „Українська Дипломатична Місія
при Ватикані була назначена в січні 1919 р. Головним Отаманом Симоном
Петлюрою”.

Установлення цієї Української Дипломатичної Місії сталося з волі
С. Петлюри, і, як видно, проти інтенції чинників Директорії й Уряду У.Н.Р., які,
свідчить бувший секретар цієї Місії Петро Карманський, неприхильно стави-
лися до ідеї створення дипломатичного представництва У.Н.Р. при Вати-
канській державі”. (Мулик-Луцик Ю., 57-58)

Але яке відношення має відкриття дипломатичного представництва у Ватикані
до „припущення, що це з волі Головного Отамана... влада У.Н.Р. домагалася в
Константинопільській Патріархії визнання усамостійненої У.П.Церкви”? (Мулик-
Луцик Ю., 1989. 55,56) І якої „усамостійненої Церкви”? У міністра „в екзилі”
І.Огієнка ніякої Церкви не було.

Незалежна від будь-яких зовнішніх чинників Українська Православна Церква
розбудовувалась тим часом в Україні.
Розбудова Української Автокефальної Православної Церкви

В березні 1919 року в Києві з членів ВПЦР утворився церковний гурток, а на його
базі Свято-Миколаївська парафія, яка „принципово відрізнялася від звичайних
парафій РПЦ в Україні. Членами цієї парафії було розроблено статут (перший
церковний статут, легалізований радянським урядом), в якому зазначалося, що
парафія гуртує в своєму складі українську православну людність, яка стоїть на грун-
ті автокефалії Української Церкви і відокремлення Церкви від держави і яка бажає
молитись... як старою церковнослов’янською мовою, так і живою українською
мовою, а також задовольняти свої релігійні потреби за стародавніми звичаями та
обрядами ...Української Церкви”. (Преловська І., 1997, 32) В Соборі Св. Миколая 22
травня 1919 року протоієрей Василь Липківський відправив першу службу Божу
українською мовою.

В тому ж 1919 році була зареєстрована Всеукраїнська Спілка Православних
Парафій (ВСПП). Єпископ РПЦ Парфеній (Левицький) благословив її роботу „по
утвердженню Соборноправної і вільної Української Православної Христової
Церкви.”

Вища Православна Церковна Рада почала роботу над скликанням Всеукраїнського
Церковного Собору. Але це питання було затруднене відсутністю українського
єпископату. Ніхто з єпископів Російської Православної Церкви на Україні не пого-
дився на висвяту кандидатів для автокефальної УПЦ. Причиною цього було те, що
майже весь єпископат на Україні складався з росіян, які не співчували українському
національному рухові і не вважали можливим поділення Російської Церкви з „філе-
тичних” причин.

Наприклад, Митрополит Антоній (Храповицький) все життя стояв на констан-
тинопільській засаді заборони філетизму. Збереглися спогади протопресвітера
ГЛомако, що виїхав після революції в Росії до Європи, а згодом в США, в яких він
описував про давній візит Митрополита Антонія в болгарський монастир Зограф
на Афоні. „В одній з келій, - писав він, - молодий монах-болгарин показав на
портрет першого Екзарха Болгарського Йосифа і сказав Митрополиту Антонію: „а
ось наш Екзарх, вже упокоївся, - святий чоловік”. „Не святий, а схизматик. - Різко
відповів Митрополит Антоній. - Який він святий, якщо відпав від Церкви, засну-
вавши самочинно свою катедру в Константинополі, де стоїть Вселенський Престол,
і цим поставив національний початок в основу церковного життя”. (Г. Ломако,
1950,41)

Знайти спільну мову з російським єпископатом Вищій Православній Церковній
Раді не вдалося і з інших причин. Так, Радянський уряд, бажаючи послабити пози-
ції Російської Церкви, деякий час підтримував діяльність ВПЦРади, передавши їй
церковні споруди, що належали перед тим РПЦ.

Українських автокефалістів було також звинувачено єпископатом РПЦ в пору-
шенні деяких православних традицій: допусканні другого шлюбу священиків,
цивільному вигляді священиків (гоління бороди, коротке волосся, цивільний одяг
в позаслужбовий час).
Неприйняття єпископів РПЦ викликали і методи роботи ВПЦР за „револю-
ційними зразками”: засідання з веденням стандартних протоколів, заклики боро-
тись проти „чорносотенно-реакційної Російської Церкви” та інші. (Преловська І.,
1997, 36)

В травні 1921 року у Київі відбувся Собор УАПЦ, на якому було обрано кандида-
тів на висвячення в єпископський сан. Але всі заходи утворити український
єпископат були марними, - під тиском РПЦ відмовились підтримати український
автокефальний рух колишні прихильники його серед єпископів, а делегація до
автокефальної Грузинської Церкви не зуміла добратися до Грузії і мусіла поверну-
тися до Києва.

Всеукраїнський Православний Церковний Собор
14 - ЗО жовтня 1921 року

14 - ЗО жовтня 1921 року в Києві відбувся історичного значення Всеукраїнський
Православний Церковний Собор, на якому була проголошена автокефалія
Української Православної Церкви.

Участь в Соборі взяли 445 делегатів, серед яких було 86 священників, але не було
жодного єпископа. Екзарх Миха’іл (Єрмаков) ті інші єпископи РПЦ відмовились
визнати канонічність цього Собору, так само як перед тим і травневого Церковного
Собору 1921 року, охарактеризувавши Всеукраїнський Собор як „самочинні збори
повстанчеської банди проти єпископа Миха’іла”.

„Такого Собору, як наш Собор, не було ніколи не тільки в Церкві Українській, а
і в Церкві Вселенській. Вселенська Церква знає звичайні Собори - Собори із
єпископів. - Говорив на Соборі прот. Василь Липківський. - Знає Вселенська і
Українська Церква і другі Собори, в яких приймали деяку участь і миряни і
священики, но такого Собору, як наш теперішній, де б присутніми були тільки
миряни й священики, але зовсім були б відсутні єпископи, - такого Собору, де всі
члени - священики, миряни і єпископи мають одне право голосу, одне право, -
такого Собору, де Головою Собору був би мирянин, а не єпископ, такого Собору,
правду сказати, не знає ще наша Церква.” (ПВПЦС УАПЦ, 1999, 93)

Але оскільки Собор не порушив догматів православної віри, Святого Письма, то
він є православний, говорив о. В. Липківський. Що ж до канонів, то канони можна
порівняти з тим одягом, що вдіває Церква в ті чи інші часи. „Безумовно, про одіж
не можна сказати, що вона є незмінна, вона повинна завше мінятись. Церква росте,
і не може ту одіж одівати доросла людина, яку шито на малу дитину. Безумовно,
повинна і одіж міняться. В ріжних странах ріжна одіж, ріжний закон. Крім того,
одіж повинна так робитись, щоб не затримувати життя тіла...

Ту одіж, яка йому перешкоджає, чоловік повинен кинути, і той чоловік, який
хотів би (закувати себе в залізо, щоб одіж була) незмінна, закував би себе на гибель,
а не на життя. А через це і канони Церкви .не можуть не змінятись.” (ПВПЦС
УАПЦ, 1999, 95)
Прот. Василь Липківський підкреслив також, що клятва додержуватись канонів
перетворилось у зловживання старої царсько-режимної Церкви, бо три чверті
канонів фактично зовсім скасовані і не вживаються. „А що канони можем міняти і
ми, то на це Христос Спаситель дав право, бо він сказав: не чоловік для суботи, а
субота для чоловіка”. Далі о. В. Липківський навів приклади канонів, що давно від-
мінені в церковному житті, але не були скасовані рішеннями Вселенських Соборів.
Наприклад, 11-й канон VI Вселенського Собору, що забороняє з жидами митися в
бані, дружити з ними або кликати їх, як лікарів. „Але хіба тепер можна одлучати від
Церкви чоловіка за те, що він пішов в баню і мився там ще з кимсь, або пригласив
доктора...”

Саме головне, говорив на Соборі о. В. Липківський, що канони фактично закрі-
пили в Церкві єпископсько-самодержавний устрій. Вони зробили єдиним
чинником церковного життя єпископів: єпископи висвячують єпископів, єпископи
судять єпископів, єпископи збираються на Собори, єпископи розприділяють між
собою владу і т.д. - Треба повернутися до ладу апостольської Церкви, Церкви, в якій
немає панування. В Церкві повинно бути тільки служіння, не різні ступені пануван-
ня, а різні щаблі служіння. Ситуація, коли цар захотів бути головою Церкви, є грун-
товне порушення духа Христового.

Вирішувати, канонічний чи не канонічний Собор, має право лише сам Собор, -
„коли ми визнаємо себе Собором, то ми є Собор”. А те, що не єпископи збирали
Собор у Києві, то о.ВЛипківський нагадав, що ані один Вселенський Собор і не зби-
рався волею єпископів, вони завжди збиралися владою імператорською.

Ідеї о. В. Липківського, прийняті всім Собором, була зформульовані в Канонах
Української Автокефальної Церкви.

„Шануючи в житті Христової Церкви все те, що було в минулому дійсним
виявленням заповітів Христа і творчости Святого Духа в немочах людей,
ухвалюємо: непохитно тримати православну християнську віру, стверджену на 7-
ми Всесвітніх Соборах, що її прийняли наші предки за Св. Володимира...

Не задля скасування або змінення старих канонів, а піклуючись про спасіння й
поступ людей до кращого (пр. 1261 Всел. Собору), ухвалюємо:

1/ що єпископсько-самодержавний устрій Церкви, що утворився під впливом
обставин історичних і державно-монархічного ладу тих часів, яким пройняті
старі канони, надалі не може залишатись і повинен бути змінений устроєм
церковно-соборноправним, відповідно духові православної Христової віри.

2/ що Собори з одних єпископів, як це було досі і є, не відповідають істинному
духові православної Христової віри, не дають змоги Церкві жити повним життям
і їх необхідно надалі замінити Соборами з представників від усієї православної
української людности..”

Доповідь Володимира Чехівського була положена в основу ухвал Всеукраїнського
Церковного Собору по питанню взаємовідносин Української Церкви з іншими
Православними Церквами.
„Незалежна і автокефальна Українська Православна Церква повинна увійти в
сім’ю всесвітню, - говорив В. Чехівський. - Ми об’єднання повинні вносити, а не
підлягання поставленим Москвою панам, які мали на меті лише закріплення своєї
влади на Україні... Я сам був свідком (сам розібрав 60 томів архівних бумаг), що на
протязі цілого ряду років, після того як Україна була приєднана до московської
власті, з кожного священика брали підписку, що він буде проповідувати послушен-
ство од Бога поставленим над ними поміщикам. Священик повинен був підмінити
основи учення Христа, робився проповіддю кріпацтва... У 1803 р., коли селяни не
хотіли робити панщини, один священик був з ними і казав: я за вас положу голову.
І за це він загинув тут у тюрмі, у єпископській тюрмі, прикований за пояс, за руку!
Він кінчив там життя. Це вдасть князя тьми віку сього. Ця вдасть не може бути тут
на У країні. Ми не можемо підлягати московському єпископату. Це підстава понево-
лення Церкви української.”

Вперше за всю історію Української Православної Церкви Собор 1921 року ухва-
лив: константинопільський акт 1687 року піддання Української Церкви під
зверхність московського патріархату - антиканонічний, аморальний і недійсний.

„Українська Церква, закуплена московським царатом через посеред-
ництво магометанина, турецького визиря, стає в дійсності автоке-
фальною, вільною від підлеглости церковному московському панству
на чолі з патріархом. За визнання тієї автокефальности Українська
Церква підіймає голос до сумління всієї Церкви Всесвітньої і певна, що
Всесвітня Церква не відмовить в такому визнанні”.

Собор зформулював основні засади стосунків між Українською Православною
Церквою та іншими Церквами.

1.	„...Християнство вимагає від всієї Церкви в цілому та її окремих частин, в
невпинному й безмежному поступові удосконалювання, виявлень вільної
духовної творчости. Через це християнство вимагає цілковитої незалеж-
ности одного церковного організму від другого.

2.	Всесвітня Православна Христова Апостольська Соборна Церква об’єднує
окремі автокефальні церкви. Автокефальні церкви народів і країн вільно
єднаються у Всесвітню Єдину Соборну Апостольську Православну Христову
Церкву.

3.	Церкви - громади або парафії, в яких окремі вірні об’єднуються між собою
без примусу, вільно, вірою, любов’ю, надією християнською, в свою чергу
вільно з’єднуються в церкви окремих народів: грецьку, болгарську, сербську,
арабську, грузинську, чеську, московську, українську та інші.

4.	Органом всесвітнього міжцерковного об’єднання повинен бути орган
вибраних представників всіх автокефальних церков.

5.	Ніякого підлягання церкви окремого народу церкві другого народу бути не
повинно.

6.	Хто домагається провадження або заведення підлягання церкви одного
народу церкві другого народу, той є супротивник Христової братерської
церкви і повинен бути виключений з церкви.
7.	Ні одверте підбиття примусом однієї церкви під владу другої, ні прикрите -
в формі автономії - не може бути допущено у Всесвітній Церкві. (...)

12.	Українська Православна Церква... є автокефальна, ніякому духовному урядові
інших православних церков не підлегла, і сама порядкує своїм церковним
життям за провідництвом Святого Духа.

13.	Українська Православна Церква, як автокефальна, є вільним членом
Всесвітньої Соборної Апостольської Православної Християнської Церкви і
лишається в непорушному братерському єднанні зо всіма православними
церквами.

14.	Всеукраїнська Православна Церковна Рада, парафіяльні об’єднання і окремі
парафії спільними силами повинні йти до збудування всесвітнього
православного Христового міжнародного органу об’єднання всіх автоке-
фальних церков...”

Всеукраїнський Православний Церковний Собор затвердив інші положення, що
регулювали питання устрою і керівних органів Церкви, її стосунків з державою,
впровадження української мови в церковне життя. Деякі з положень були
підтвердженням попередніх ухвал Українського Православного Церковного
Собору Київщини в травні 1921 року та виходили поза існуючу церковну традицію,
вони звучать як радикальні в Православній Церкві по сучасну пору. -

•	Найвищим керівничим органом Української Автокефальної Православної
Церкви, після Всеукраїнського Православного Церковного Собору, є Вища
Православна Церковна Рада (ВПЦР).

•	Перше, як бути висвяченим в Церкві, кандидати мають бути обраними від-
повідними церковно-релігійними організаціями. В церковному висвяченні
беруть участь члени Церкви вкупі з єпископом.

•	Українські церковно-релігійні організації обирають собі єпископів. Справи
про звільнення єпископів передаються в суд за згодою ВПЦРади.

•	Для висвячення єпископів та набуття всіх інших ступенів духовного сану
шлюбний стан не може бути перешкодою.

•	В справі набуття єпископського сану ченці не повинні мати ніяких привілеїв.

•	В справі одруження і розриву шлюбів священнослужителі підлягають
загальним законам.

•	В позаслужбовий час священнослужителі мають право носити цивільний одяг.
Волосся вони також можуть носити за бажанням.

Поставлення українського єпископату Соборним чином

Самим важливим питанням, яке вирішив Всеукраїнський Церковний Собор 1921
року, було поставлення українського єпископату. Оскільки єпископів на Соборі не
було, то перші єпископи були висвячені покладанням рук пресвітерів і всіх вірних
Собору. Це було відступленням від церковної традиції та канонів і викликало вели-
кі дискусії на Соборі. Основними доповідачами по темі були Володимир Чехівський
та протоієрей Ксенофонт Соколовський. Вони висловили протилежні точки зору на
можливість хіротонії єпископів Церковним Собором.

В.Чехівський доводив, що в Апостольські часи не було висвяти єпископської, -
апостола Павла в Антіохійський Церкві висвятили пророки, а Апостола Тимофія в
Александрійській Церкві висвятили „покладанням рук пресвітерів” (Тим.1,4, 14).

В. Чехівський говорив Собору:

Ми переживаємо надзвичайні події, які за 1000 років не повторюються,
а через те звичайні дороги для нас закриті і вимагаються надзвичайні.
Представники на Соборі, послані окремими Церквами з усієї України,
носять в душах своїх і віру, й надію, і любов всіх тих, хто є живий на
Україні, хто душею не вмер, хто прагне до Христа, і представники ці мають
повноту дарів Святого Духа. Не позбавлені вони нічого. Вони мають віру й
надію і любов, і було б непотрібним ще ходити шукати благодаті, коли
вона у нас є. „Царство Боже у вас, серед вас, чого ж ви хочете ще шукати?
Хіба ви не пригадуєте заповіту Христа: „Де два або три зібрались в ім’я моє,
там і я посеред вас”. Во ім’я любові, во ім’я страждання Христа. І коли ми,
браття, об’єднані єдиною вірою, надією, любов’ю, то Господь прийде до
нас в момент таїнства хіротонії. Дух правди, Дух істини, Дух живий буде з
нами, і хіротонія Церкви буде вища, могутніша, сильніша для нашої
Церкви, для впливу на всіх, ніж хіротонія єпископів по других Церквах.
Хіротонія ця, може, буде найбільш законною в цілім світі, бо ми до неї
готувались страшенною боротьбою, мукою совісті, шукаючи її, ми
вибрали того, хто уявляє віру Христову найсильніше. І той єпископ,
котрий буде мати нашу віру, любов, надію, буде повний благодаті. Господь
Ісус Христос молиться: „Зведи їх во істину Твою, хай всі будуть одно з
собою, як і ми з Тобою”. Єдність - це є найбільша благодать, вона
сильніше всього, - і преємства, і зовнішньої хіротонії. Церковна хіротонія,
положення рук Собором виявить вашу віру, вашу волю, вашу надію. (...)

Канонічний порядок висвячення громадою був вперше примінений в
Антіохійський Церкві. Єпископом Антіохійським був апостол Петро, а
після нього Ігнатій Богоносець. Рукоположення робили не вони, а про-
роки. - Таким чином, остається безсумнівний факт, що висвячення це
було не єпископське. Відносно висвячення апостола Павла треба
зазначити, що перше рукоположення було миропомазання, а не хіро-
тонія... Пророки хіротонії не одержували, це були люди, які своїм натх-
ненням, духом підносили життя. Але висвячення громадою не є лютер-
анством. Про лютеранство можна говорити по відношенню до Російської
Церкви, де пастирі призначались, де елемент лютеранства був занесений
Петром І. Але про яке лютеранство говориться тут? Ми все визнаємо, але
тільки зважаємо на надзвичайні умови. Ми з самого початку говорили, що
ми цей спосіб (хіротонії) визнаємо за надзвичайний. А для нормальних
обставин ми визнаємо для вжитку спосіб постійний. Тут суперечності
нема. Ми не двох думок. Не може бути все підігнано під один режим, під
один трафарет. (ПВПЦС УАПЦ, 1999, 196,221-223)
Член ВПЦР священик Ксенофонт Соколовський вважав, що Соборна хіротонія -
це сектантський шлях. Відновлення єпископату Української Церкви, покладаючись
на стародавню практику Антіохійської Церкви, говорив він, є неможливим і
небезпечним для Церкви.

Можна не згоджуватись з єпископом, навіть зректися від підлеглости
йому, але не можна відкидати визнання єпископського інституту в Церкві.
„Без єпископа, пресвитера і диякона „Церква не називається” (Ігнат.
Богон. Посл. к трал., п.З). „Без єпископа нема Церкви”, - пише Тертуліян
(Прот. Маркіян. 11,5). „Ні єпископ нехай не гордує дияконами або
пресвітерами, ні пресвітери народом, тому з тих і других складається тіло
Церкви,” - каже св. Іполит. Як це так, то що ж залишається від нашої
(учасників Собору) православної віри? Та нічого, окрім одної підложної
назви. І кого ми хочемо обманути, називаючись після цього (хіротонії
єпископів Собором) православними? Браття, скажемо відверто: „Наша
стара мати - Православна Церква, що прожила вже 1920 років, тепер стала
нам недовподоби, і ми хочемо скласти собі іншу, кращу віру, і тому ми самі
ставимо собі єпископа”... Це саме вияснить нам і св. Іван Златовуст:
„Скажіть мені, невже ви вважаєте достаточним того, що відділяючихся від
Церкви називають православними, тоді як у них зубожіла і загинула бла-
годать рукоположення? Яка ж користь у всьому іншому, як у них не
збережена ця остання? Необхідно однаково стояти як за віру, так і за бла-
годать священства. Бо як всякому дозволено бути священиком без рукопо-
ложення, то нехай підходять усі (миряни) і сповідають, і причащають і
вінчають одне одне, і даремно збудований оцей жертівник, даремно
установлений церковний чин, даремно - священики. Скиньмо і зруйнуймо
оце все...” (Бесіда на посл. Ефес. II, с.192-193)

Подібне явище існує в лютеранстві, яке розвинулось під впливом самої
крайньої опозиції проти зловживань Католицької Церкви і особливо - її
ієрархи на чолі з Папою. А позаяк ієрархія була виконавцем церковних
таїнств, то лютеранство повинно було йти далі і на перших же порах впало
в крайність старовинного монтанізму о спасінні виключно одною благо-
даттю, без зовнішнього посередництва і зовнішніх засобів, а тому і нема
потреби ні в таїнствах, ні в ієрархи церковній... (І от ми), намагаючись
тепер якомога більш одухотворити зматеріалізоване життя церковне,
впадаємо в крайність виключно духовного розуміння благодатних установ
Церкви.

...Якась нещаслива доля висне над Українською Церквою, і так на про-
тязі всієї її історії. Вже третя унія роздирає нашу Церкву. В ХУІ-ХУІІ ст.
поляки заводили нас в першу католицьку унію, вона не вдалась. Тоді з
половини XVII ст. почалась друга - адміністраційна унія з Московським
патріархом. Але ми ще не встигли з неї вибитись, як уже застрягаємо в
третю унію - з лютеранством. Стіни цього храму бачили і татар, і
католиків, і московське поневолення, нехай же побачать і лютеран. Але ж
скажіть, - яка різниця між папами Римським, Московським і Німецьким?
Та хоч і гірше, аби чуже. - Ні, мабуть рабство увійшло в нашу плоть і
кров...
Навіть і тепер, коли ми стоїмо на православному грунті, нам докоряють,
що ми і єретики, і уніати, і розкольники, і Собор Єпископів всея України в
посланні до народу називає нас „отпадающими от православной Церкви”. І
це не залишається без впливу на віруючі народні маси, і як ні успішно йде
наше діло, але ж все-таки на нашім боці - меншість народу. І зараз вже
єдиний український народ розбився на церковні партії: російську, мало-
руську і українську, Київсько-революційну і Полтавську-еволюційну. Що
ж буде, коли ми підведемо дійсний грунт під наклепи про наше ухилення
від православної віри?

Мало того. Нам прийдеться порвати братерські відносини зо всіма
православними Церквами Древнього Сходу, зо всією Вселенською
Церквою, і в такім разі і з нашою матір’ю - грецькою Церквою, а це має
своє, принаймні, моральне значення. Стіни цього святого храму вузькі,
щоб вмістити всю величезну широкість цього діла, котре можна вислови-
ти одним словом „вселенський скандал”. Він заплямує нашу церковну честь
і загальну нашу працю. Бо, ніде правди діти, і зараз нас часом
випроваджують із сел, тикають пальцями, ображають. Через те недавно в
Церковній Раді плакав гіркими сльозами, як мала дитина, один церковний
працівник з Чернігівщини, котрому люди кричали: „Геть від нас, ви -
єретики, де ваш єпископ?” Пишуть і із Ніжина, що там на передсоборному
повітовому з’їзді, оповідаючи про скорботи свого церковного життя,
плакали поважні делегати з’їзду. Почуйте ж, браття, оце голосіння набо-
лілої української душі і не задавайте нового церковного смутку, туги і
ворожнечі. Бо кому ж це буде на користь? А нашим вороженькам. Ви
думаєте, вони турбуються нашою трагедією? О, ні. Бачучи оте все, вони
радіють і кажуть: „так їм і треба”, „чим гірше, тим лучче”... (ПВЦПС
УАПЦ, 1999, 232-235)

К. Соколовський закликав Собор шукати інших шляхів для висвяти українських
єпископів, - звернутись до других церков, або чекати інших обставин, - лише тоді,
якщо не буде успіху, поставити питання про надзвичайні заходи по утворенню
українського єпископату.

Протодиякон Василь Потієнко, Голова ВПЦР в 1924-1926 роках, згадуючи за
полеміку на Соборі над доповідями В. Чехівського та К. Соколовського, писав,
що В. Чехівський справив велике враження на Собор, тоді як співдоповідь
К. Соколовського виглядала, ніби писана з місіонерських підручників проти сек-
тантів. (Потієнко В., 1971, 33)

Точку зору В. Чехівського розділили визначні делегати Собору - академік
Агатангел Кримський, професор Василь Данилевич, професор Григорій Сторо-
женко та інші.

Не можна довіряти російському єпископату, - говорив, зокрема, А.Кримський, -
не можна допустити приспання свідомости віруючих українців, треба використати
масовий, всенародний рух за Українську Церкву, бо коли пропустити цей момент,
то історія того не простить. В Церкві є догмати, непорушні істини. А є правила
Отців Церкви, канони, ухвалені різними Соборами, і ці канони складалися людьми
для унормування церковного життя, і відповідали потребам того часу. В дальші
часи канони змінялися, додавались нові на Вселенських Соборах, але тих Соборів
вже немає більше 1000 років, і говорити тепер про непорушність канонів, значить,
хоронити Церкву в домовину.

Кінцевим рішенням Собору було провести хіротонію перших єпископів
рукопокладанням пресвітерів та всіх вірних. „За” проголосули 181 делегат, „проти”
та „утримались” - 10. Собор ухвалив, щоб соборну висвяту митрополита провести
в неділю, 23 жовтня 1921 р.

В прийнятих Собором ухвалах щодо відновлення української церковної ієрархії
говорилось, що преємство наслідування від Ісуса Христа й Апостольської Церкви
всієї повноти життя Святого Духа здійснюється церквою Христовою. Єпископат,
який визнає підлеглість Української Церкви московському патріарху, не є
єпископатом Української Церкви. Церква його не визнає, бо він не є органом
Української Церкви, а органом визискуючих український віруючий народ верств. Ті
з єпископів, що не визнали автокефалії Української Церкви, не з’єдналися з
Українською Церквою, не можуть мати благодатної сили в житті церкви.
Українська Церква не має єпископів і зараз остається сиротою. Вона повинна від-
будувати свій єпископат, знайти дійсних, істиних, добрих пастирів, які б не пану-
вали над людністю, а служили б Церкві. Всеукраїнський Православний Церковний
Собор священнособорно в ім’я Отця і Сина і Святого Духа висвячує церковним
рукоположенням ДВОХ обраних на єпископів осіб зі священиків. Надалі священ-
ний чин хіротонії єпископів в Українській Церкві Христовій виконується з участю
двох і більше єпископів по чину Всесвітньої Східної Церкви. (Канони.., IV. 1-8)

23 жовтня, в день, призначений для Соборної висвяти Митрополита України
Василя Липківського, як згадував В. Потієнко, „Софійський Собор не вміщав усіх,
хто бажав бути присутнім на Літургії. Через те передбачливо для делегатів Собору
відгородили середину храму. На ранішній Літургії делегати Собору відговілися й
причастилися. В Літургії взяли участь ЗО священиків і 12 дияконів. (...)

Надійшов головний, найважливіший момент. Обранець Собору стає біля право-
го рогу святого престолу на коліна, йому на голову кладуть велику Євангелію, в
золото-кованій оправі, розкривають її, всі священики кладуть свої руки на Єван-
гелію, від священиків до солеї два ланцюжки рук дияконів, на солеї два ланцюжки
рук старших, від дияконів до всіх делегатів Собору, серед старших артільний батько
Микола Левицький, а далі кожен делегат поклав свою праву руку на ліве плече свого
сусіда. І всі - на колінах, вклонивши голови.

З вівтаря чути голос протоієрея Нестора Шараївського: „Божественна благодать,
що завжди немочі лікує і недостачі поповнює, висвячує черед покладання рук
наших почесного протоієрея Василія на архиєпископа і Митрополита Київського і
всієї України Української Автокефальної Православної Церкви. Помолімося ж за
нього, щоб зійшла на нього благодать Всесвятого Духа”.

Духівництво співає „господи, помилуй”, „Киріє елейсон”. Обидва хори пов-
торюють теж саме. Церква завмерла. Далі. „Аксіос”. „Достойний!” - співають духів-
ництво, хори, вся церква.

І, нарешті, на солеї з’являється Архиєпископ Василій, Митрополит Київський і
всієї України. Він благословляє людей дикирієм і трикирієм на всі сторони, люди
підводяться з колін. У всіх на очах сльози. Люди бачать перед собою знайденого
первоієрарха своєї Церкви - ознаку повноти церковного життя, символ єднання
українського народу, бачать свого духовного проводиря. Великий історичний акт
відбувся. Як важкий камінь звалився з плечей. Напруженість розрядилася. Весь час,
до останнього моменту, кожен делегат Собору боявся, щоб якась непередбачена
сила не втрутилася в здійснення наміченого, щоб щось не стало на перешкоді до
хіторонії. Коли стояли на колінах, поклавши руку на плече сусіда, то здавалося,
електричний струм проходив по всіх туди, до вівтаря, до обранця Церкви. І коли
доводилося потім, пізніше, чути жалюгідні нашіпти про безблагодатність
єпископату Української Автокефальної Православної Церкви, то шкода було тих
людей, бо вони, напевне, ніколи в житті не переживали такого релігійного підне-
сення й екстази, які були в Святій Софії - 23 жовтня 1921 р.” (Потієнко В., 1971, 38-
39)

Цей момент згадував двадцять років пізніше Архиєпископ Іоанн Теодорович в
Америці.

«ДО НЬОГО, ДО ЦЬОГО ЄДИНОГО І ВІЧНОГО АРХИПАСТИРЯ, ЗВЕРНУ-
ЛАСЯ ЦЕРКВА СЕРЦЕМ І УСТАМИ СВОГО ПЕРШОГО СОБОРУ, ПЕРЕД НИМ
ПОЛОЖИЛА СВОЮ ВІРУ, СВОЮ НАДІЮ, СВОЇ БЛАГАННЯ. - Писав великими
літерами вл. Іоанн Теодорович. - ВОНА ТОДІ ЛИШИЛА НА БОЦІ СЛОВА І
ЗАКОНИ МУДРОЩІВ ЧОЛОВІЧИХ. А ПОСТАВИЛА ПЕРЕД СОБОЮ ВІЧНЕ І
НЕЗМІННЕ ПРИРЕЧЕННЯ ЙОГО: Я ЗАВЖДИ З ВАМИ, ЯКЕ ГОСПОДЬ,
ВІДХОДЮЧИ З ДОЛИН НАШОГО ІСНУВАННЯ, ЛИШИВ СВОЇМ УЧЕНИКАМ І
ТИМ, ЩО ПІДУТЬ ЗА НИМИ.

ЛИШИВ І НАШІЙ ЦЕРКВІ. ЦЕРКВА БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗВЕРНУЛАСЯ В СВОЇЙ
ПЕЧАЛІ, В СВОЇМ ОПУЩЕННЮ ДО її ВЕРХОВНОГО ПАСТИРЯ НАЧАЛЬНИКА.
НЕ ЩО БУДЬ ІНШЕ, І НІЯКІ АВТОРИТЕТИ, ВИТВОРЕНІ ЛЮДЬМИ, СВІДЧЕННЯ
І ДОКАЗИ, ПОЛОЖЕНІ НИМИ, НЕ ВСЕ ТЕ, А ЛИШЕ ВІН, ХРИСТОС ЄДИНИЙ, -
ІСТИНА, ПУТЬ І ЖИТТЯ. ВІН, ЗГІДНО З ЙОГО СЛОВОМ Я Є ДВЕРІ І ЧЕРЕЗ
МЕНЕ, КОЛИ ХТО УВІЙДЕ, СПАСЕТЬСЯ, - ВІН, В РОЗУМІННЮ ЦЬОГО НЕЗА-
БУТНЬОГО СОБОРУ, МАВ БУТИ НАШИМ ОСТАННІМ ПОРЯТУНКОМ.»
(Теодорович І. 1947, 100-101)

УАПЦ про хіротонію українського єпископату в пізніші роки

Висвята перших українських єпископів на Всеукраїнському Православному
Церковному Соборі 1921 року стала найвідомішою в світі подією сучасної історії
УПЦ.

В православній церковній історіографії існує думка, що Соборна висвята
єпископату УАПЦ була причиною невизнання цієї Церкви Світовим Православієм.
Наприклад, Томас Фіцджеральд в монографії по історії православія в США
стверджував, що причиною невизнання УАПЦ в Америці і Канаді, всього її духо-
венства і єпископату з боку інших Православних Церков була нетрадиційна висвя-
та Іоанна Теодоровича, - єпископа УАПЦ, який приїхав до Америки очолити
УПЦеркви Канади і США в 1924 р. Що церкви - послідовниці УАПЦ, - українські
юрисдикції УАПЦ в США на чолі Митрополитом Григорієм Огійчуком (від 1950 р.)
та УАПЦ в еміграції на чолі з Митрополитом Полікарпом Сікорським (від 1954
року) „характеризувалися крайнім українським націоналізмом і принциповою
неучастю в панправославній співпраці”. (Т. Рііг^егаїсі, 1995, 48, 73) Інший відомий
американський церковний дослідник - архимандрит Серафим Сюрренсі -
пояснював ізоляцію УПЦ в США тим, що Іоанн Теодорович мав хіротонію від
„самовисвяченої” ієрархії в 1921 році. (8. Зиггепсу, 1973, 72, 112-113)

Так само в Україні, як і передбачав о. К. Соколовський на Церковному Соборі в
жовтні 1921 року, висвята єпископів дала козирі в руки тих, хто вважав церковно-
національний рух українців „схизматицьким” і „розкольницьким” ще задовго до
Всеукраїнського Собору, - від 1918 року.

У відповідь на звинувачення УАПЦ в самосвятстві наприкінці 1921 року
Володимир Чехівський написав роботу „За Церкву, Христову громаду, Проти
Царства тьми”, що вийшла друком в Харкові у 1922 році. (Була перевидана в
1947 р. у Німеччині та 1974 р. в США).

Друга праця з’явилася анонімно у видавництві „На Варті” в 1926 році у
Володимир-Волинському під назвою „Походження Єпископату. В зв’язку з питан-
ням про благодатність Ієрархії Української Автокефальної Православної Церкви”. її
передрукував в 1927 році журнал УАПЦ „Церква і Життя”.

В середині 20-х років вийшла також робота Василя Потієнка „Відновлення Ієрархії
Української Православної Автокефальної Церкви”, але це була, як і вважав сам автор,
лише історична записка про події тих років.

Остання спеціальна робота на цю тему була надрукована в Філадельфії в 1941
році: „Благодатність єрархії У.А.П.Ц.” Архиєпископа Іоанна Теодоровича. (Книга
двічі перевидавалася: в Регенсбурзі (Німеччині) в 1947 році та Маунтен Дейлі
(США) в 1971 р.)

Більше питання ролі і походження єпископату в Православній Церкві і Соборне
поставлення єпископів в 1921 році ніколи не піднімалися, навпаки, старанно обхо-
дилися в українській церковній літературі.

В 1925 році Всеукраїнська Православна Церковна Рада розіслала до всіх Братів
українців, що розсіяні на терені Західної і Центральної Європи ІСТОРИЧНУ
ЗАПИСКУ про минуле життя Української Православної Церкви і відродження її
автокефалії.
„...Всеукраїнський Церковний Собор з твердою вірою в невидиму
присутність серед себе вищого архиєрея Христа, вірний Його словам: „по
вірі вашій і буде вам” (Матв. 9, 29), маючи на увазі і практику давніх часів,
коли Собор церковний доручав поставлення одного ним єпископа не
тільки єпископам, а й пресвітерам, як про це свідчить св. Іполит, отець
2-го століття, в своїх канонах, практика Церкви Александрійської (сві-
доцтво бл. Ієроніма та ін.) і приклади з Св.Письма, як Діян. ІЗ, 1, 1 Тим. 4,
14 та інші, - 23-го жовтня 1921-го року в храмі Св. Софії в м. Києві на
Літургії, в якій брали участь ЗО священиків і 12 дияконів, в присутності й
молитовній співучасті всіх членів Собору і великої кількосте народу,
поставили обраного Собором Протоієрея Василія Липківського за пер-
шого Архиєпископа і Митрополита Київського і всієї України. Це
поставлення з доручення Собору, згідно канонам Іполіта і практиці пер-
вісної Церкви, переведено через покладання рук пресвітерства (1 Тим. 4,
14). Хоч цей акт має прецеденти в давній Церкві, але, безумовно,
Всеукраїнський Собор вважав цей акт надзвичайним, який зроблено
чином первохристиянським, відмінним від загальнопоширеної пізніше
форми єпископської хіротонії, для спасіння життя Української Церкви від
смертельної небезпеки. Надалі всі хіротонії в Українській Церкві відбу-
вались і відбуваються уже традиційним шляхом. Ніякого порушення віри
чи її догматів, ніякого навіть порушення духу канонів цей акт не виявляє,
а тільки вибрана первісна стародавня форма замість загальновживаної, з
вимог необхідности, як того потребувало церковне життя в його
православному розумінні. І вірою, й устроєм Українська Церква
залишається православною, бо ні на момент не переставала вона вірити в
благодатність єпископства, а в момент смертельної небезпеки і
надзвичайного підвищення віри на Соборі вжила форму висвяти на
єпископа з церковної практики перших апостольських віків християнства,
ні в чому не змінивши суті таїнства священства. І Українська Церква, як
цілком вільна, автокефальна в своєму житті, мала право це зробити.
Українська Церква не вважала за єдино можливе шукати відродження
своєї ієрархії від Церкви грецької або іншої і, віруючи в благодатність
свого життя, силою Святого Духа, даного їй, сама освяченим Собором від-
новила повноту свого ієрархічного життя, не перериваючи цим
братерського єднання з грецькою та іншими православними Церквами...”
(Історична Записка, 1954, 12)

Внутрішнє становище Української Церкви 1920 року, - писалося у роботі
„Походження Єпископату”, - було дуже подібне до того, в якому знаходилася
Церква Вселенська в добу мужів апостольських: вона мала вірних, мала дияконів,
мала також повноправних носіїв апостольської благодате в особі численного
пресвитерства, - але бракувало їй тільки об’єднуючого чинника - єпископів. Між
тим, перед нею розкрилася зовнішня небезпека, якої раніше Церква не знала:
задовго перед тим пануюча російська культура рясно насіяла, особливо серед
інтелігенції, зерна цілковитого нігілізму та „непротивлення злу”. Той засів дав під
час революції пишний розцвіт невірства, який підсилювала політика офіційного
московського православія, що дбало найбільше за підтримку „цареславія”. Значно
поширилося сектярство, інославна пропаганда мала великі успіхи, і це супро-
воджувалося загальним здичавінням і моральним занепадом, що принесла світова
війна. Якщо Україна не захлинулася в тій розгнузданості звірячих інстинктів і гру-
бому матеріалізмі, то лише тому, що глибокорелігійна народна маса знайшла в
собі досить сили відокремитися від тих розкладових сил. Обидва основні стани
церковної ієрархії, - пресвитерство і дияконство, - що без перерви від Апостолів,
перейняли благодать Св. Духа, прийняли участь в рукоположенні перших
українських єпископів. Таким чином, ієрархія Української Автокефальної
Православної Церкви має всі ознаки ієрархії Христової Церкви Вселенської.

1) Наступництво від апостолів у тайні рукоположення вона зберігла без перерви,
бо ті пресвітери, що рукоположили її єпископів, самі мали законне
рукоположення по наступництву від апостолів, 2) рукоположення її перших
єпископів, а значить і всіх послідуючих було вповні канонічне в стислому
значінню слова і церковноправне.

Щодо останнього, мусимо ясно представити собі суть „канонічносте”... Най-
краще до того надається коротка, але точна формула відомого Митрополита Мос-
ковського Філарета. „Канони чи правила Св. Письма складають право незмінне чи
канонічне в тіснійшому розумінні. Постанови ж Соборів і думки Отців, якщо
вони не суть неодмінними наслідками з правил Св. Письма, а тільки являються
пристосуванням їх до певних обставин, подібно до цих обставин вже не суть
незмінними і називаються спеціально правом церковним, яке черпає свою силу не
так від Божественного авторитету Св.Письма, як від церковної згоди і постанови.
(Походження.., 1926, 36-37)

В. М.’ Чехівський в роботі „За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми"
(1922 р.) розвивав ідею, що „єпископська монополія на благодатні дари Св.Духа”
з’явилася тоді, коли сам характер Церкви Христової був спотворений. „Патріарх і
єпископи засвоюють собі елементи влади князів і царів і господарюють в церкві,
проти учення Христа про братерство”. (Чехівський В., 1974, 9-10) Українська
Церква, писав він, стала жертвою московської ієрархії, поставленої силою „князів
віку цього”, - царська влада призначала архиєреїв, а згідно 30-му Апостольському
правилу, хто за допомогою державної влади здобуває священнослужительський
сан, позбавляється сану.

Не церковна ієрархія, а лише народ є вищий охоронитель Церкви і віри. Кожний
вірний має в Церкві повноту життя у Христі, повноту благодаті Св. Духа, відповід-
но силам своїм. В ранньохристиянські часи всі вірні, вся Церква пізнавала і
проповідувала істину і священнодіяла (1 Кор. XIV, 29. 1 Солун. V, 20.1 Кор. XIV, 19.
1 Солун. V, 11. Евр. III, 12,13. 1 Петра IV, 10,11. Филип. 1, 14-15. 1 Кор. XIV, 2-5).
Єпископ був осередком навчання істини, освячення церкви, віри.

По заповіту Вселенських соборів, ми віруємо „в єдину соборну й апостольську
церкву”, а не в єпископат. Церква, громада вірних є тіло Христове, невіста
Христова. В Церкві єдиний голова - Христос (Еф. 1, 22-23). Розрішення гріхів або
поєднання з Богом твориться не волею, приписом єпископа або священика, а
силою церковного єднання. Пояснюючи зв’язок між силою Церкви „в’язать і
розрішать” і силою Бога, Христос говорить: „Знов істинно кажу вам, коли двоє з вас

„Церква й Життя” - орган Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя
Липківського, що почав друкуватися з 1957 р. в США під однойменною назвою закритого
офіційного органу УАПЦ в Україні. На знімку - портрет Митр. В. Липківського в
Українському Національному Музеї в Чікаго, США
згодяться на землі про всяку річ, об чім проситимуть, станеться їм от Отця Мого
Небесного, бо де зійдеться двоє або троє в ім’я Моє, там і я посеред них” (Матв. 18,
19-20).

Лише римські прелати та московські патріархісти, писав В. Чехівський, розу-
міють протилежно до Євангелія, що влада в’язати і розрішати є правом єпископа,
митрополита чи патріарха.

Хто більший в Церкві, - вірний чи єпископ? „Вірні - вчителі й пророки - без
єпископської хіротонії в першій церкві визнавалися більшими по благодаті за
єпископів, останні уступали місце коло престола учителям і пророкам. Єпископ
повинен бути, звичайно, більшим по благодаті від вірного, але в надзвичайних
умовах може бути більшим за єпископа вірний, як це й було в першій церкві, коли
вірні вчителі й пророки, не маючи „єпископської хіротонії”, справляли вільні
надзвичайні служіння. „Дух дише, де хоче” (Іоанн 3,8) і як хоче і не підлягає
правним формальним нормам іга законного.” (Чехівський В., 1974, 25)

Воля Церкви церквою ставиться завше вище волі єпископату, - доводив
В. Чехівський, посилаючись на Євангеліє та численні богословські труди. - А
Апостоли передали знання всій Церкві, а не деяким лише вибранцям. Саме ж слово
„хіротонія” показує, що свята Церква, називаючи таїнство священства хіротонією,
визнавала осередок ваги таїнства в участі всієї Церкви, а не рукоположенні
архиєрейському.

В перші віки не було різниці між пресвітерами та єпископами. Звершення
євхаристії, а не хіротонії визнавалось церквою за вищий і основний момент
богослужіння і таїнств. Сполученість єпископського й пресвітерського служіння
зазначається в „Діяннях” (20,17,28), посланні до Тимофія (1 Тим. 3,2.. 5,17), послан-
ні Климента Римського (42,44). Церква керувалась радою пресвітерів, а при хіро-
тонії покладали руки не тільки єпископи, а й всі присутні пресвітери (І Тим. IV,
14). Ні апостола Петра, ні Ігнатія Богоносця не було в Антіохійській Церкві в час
висвячення Савла й Варнави.

Таким чином, „тільки маловіри можуть не довіряти живій силі Св.Духа в Церкві,
в громаді вірних Христа, і шукати поза своєю Церквою рукопреємства єпископів,
князів церковних.” (Чехівський В., 1974, 41)

Основні ідеї роботи „Походження Єпископату” були повторені Архиєпископом
І.Теодоровичем в 1941 році у виданні „Благодатність єрархії У.А.П.Ц.”, що навіть
дало підставу вважати деяким історикам його і автором „Походження...” Не
виключене протилежне, - що Архиєпископ Іоанн лише дав своє ім’я роботі
„Благодатність єрархії У.А.П.Ц.”, настільки стиль її відрізняється від мови і аргу-
ментів інших статей (переважно текстів доповідей) архиєпископа. Зроблені
Іоанном Теодоровичем висновки, як у і В.Чехівського, грунтувались на основній
тезі: громада вірних є Церквою Христовою, якій належить право поставити
ієрархічний провід, а виділення єпископату, як окремого пастирського інституту,
відбулось внаслідок організаційної потреби. Первісно єпископат не був у
виключній позиції над іншими членами пастирського інституту, над пресвітера-
ми, і тільки пізніше єпископат перевів себе на стан окремої степені священства.
1.	„Члени Ієрархії Церкви отримують належні їм для служіння в Церкві бла-
годатні (харизматичні) дарування по молитвах і вірі цілої Церкви, без-
посередньо від Божественного Голови Її - Господа Христа. Ці благодатні
дарування подаються ієрархам не окремо, але в єднанні з цілою Церквою.

2.	Благодатні дарування особистого священства вірні отримують в Церкві од
Господа через Ієрархію Церкви лише індивідуально.

3.	Походження ієрархії Церкви дорогою передоручень віруючими Церкви
належних їм благодатних дарувань особистого священства, передоручення
певним особам по принципу концентрації дарувань на таких особах, є
неможливим і неоправданим згідно з вірою Вселенського Православія.

4.	Походження Ієрархії від неї самої» в такому сенсі передоручень та кон-
центрації» є неможливим. Причиною є те» що окремі вірні Церкви» які
мають благодатно-священичі дарування лише характеру особистого» не
мають змоги вийти з цими благодатними даруваннями поза межі своєї
індивідуальности» передавати ці особисті благодатні дарування другим і
масово концентрувати їх на певних особах.

5.	Право і сила освячувати вірних в тайнах Церкви належить Ієрархії Церкви,
що веде своє буття від Апостолів.

6.	Освячення вірних священнодіянням Ієрархії не твориться шляхом пере-
доручень, а кожен раз отримується по вірі Церкви, по молитвах Церкви од
Господа Христа, діянням Духа Святого і благословенням Бога Отця. Так
отримуване од Голови Церкви освячення її членів подається їм в священ-
них актах Тайн Церкви, які довершує Ієрархія Церкви.

7.	Так звана „сукцесія”, чи „преємство” віками здійснялося і тепер здій-
снюється в житті Церкви цілим Її пастирським інститутом» а не лише
представниками одної функції діяння цього пастирського інституту» -
представниками функції єпископства» - бо ця функція не опреділена
окремо і виключно волею Основателя Церкви» а історично виникла з
потреб і завдань діяння в Церкві Її пастирського інституту.

8.	„Сукцесія”, в розумінні „преємство”, що певним членам Ієрархії -
Єпископам - повсякчасно належить сила освячення, яку вони через пок-
ладання рук „передоручають”, така доктрина - неправославна і
погибельна, бо вона виключає Бога - єдиного освятителя. Положення рук
на голову поставляємого є символ освячення, обдарування благодатними
дарами, але не од посвячуючого єпископа по принципу передоручення, а
од Бога Отця його благословенням, од Сина Божого, Христа, його
просвітленням, од Духа Святого його освяченням. Це отримується по вірі
і по молитвах цілої Церкви, всіх членів її з її Єрархією в священному акті
тайни, якого довершує Єрархія в Церкві в єднанню з нею.
9.	„Сукцесія”, „Преємство” як доктрина, що благодать Св. Духа, яка була
отримана Апостолами Христа в день Пятидесятниці, вже далі може лише
„передоручатися”, - така доктрина (виключає) повсякчасне діяння в
Церкві Бога Отця всіх до Себе ведучого, Бога Сина просвітлюючого, Бога
Духа Святого освячуючого. Таке грубе розуміння негідне істини Вселенсь-
кого Православія. „Благодать”, „харизма” є завжди Божий дар, дар Божої
любови, Божої ласки. Дар цей подається по молитвах Церкви, в священ-
ному акті визначеного для такої функції подавання члена Єрархії Церкви,
але цей дар Божої любови ніколи не знаходиться під нашою повного кон-
тролем). Він завжди дар Божої любови. Думати інакше, це значило б допус-
кати, що ми можемо взяти під контролю діяння Божої волі. Думати так, це
зважитися на кощунну і погубгу узурпацію.” (Теодорович І., 1974, 25-29)

Після Другої світової війни питання Соборної хіротонії єпископів піднімалося
лише в статтях публіцистичного характеру, зокрема журналами „Православний
Українець” (орган УАПЦ Соборноправної в США) та „Церква і Життя” (орган
Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського).

„В минулому знаходимо до деталів подібну аналогію - висвяту української
ієрархії на чолі з митрополитом Йовом Борецьким 1620 року. - Писалось в
„Ювілейному Календарі УАПЦ на 1956 рік Божий”. - Навіть вживані ворогами
назви дуже подібні - тоді „самосійна”, тепер „самосвятська”. Чи насмілиться будь-
хто з сумлінних людей не визнавати тієї світлої Ієрархії, що врятувала Українське
Православіє від унії й католицтва? - Напевно, ні, бо всі зрозуміли крайню потребу
рідної ієрархії в ті жорстокі часи і мало звертають увагу на те, що висвята її відбу-
лася рідко вживаним у Вселенській Церкві способом - з участю лише одного
єпископа. Єрусалимський Патріярх Теофан у 17 сторіччі, з огляду на крайню потре-
бу рятування Церкви, повторив церковну практику з 1 століття. Чому ж судимо
своїх братів, що в 20 столітті змушені були з огляду на особливість обставин пов-
торити практику Александрійської Церкви з 4 століття?” (Прот. О. Биковець, 1956,
21)

Українська Автокефальна Православна Церква вийшла за межі існуючої
Церковної традиції не лише в своєму розумінні структури церкви, її пастирського
інституту та смислу соборної хіротонії, а також і по питанню значення і суті виз-
нання Церкви.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
МІЖ ТРЬОМА РИМАМИ

Позиція УАПЦ до питання визнання Вселенської Церкви

Українська Автокефальна Православна Церква, утворена в 1919-1921 роках на
Україні, ніколи не зверталась до Константинопільської Церкви з проханням виз-
нати її. Це була одинока автокефальна Українська Православна Церква на протязі
цілого XX століття, яка мала сталий погляд на питання міжцерковних стосунків та
послідовну позицію.

Вселенська Христова Церква в розумінні УАПЦ є вільне єднання окре-
мих автокефальних церков, де ніякого підлягання церкви одного народу
церкві другого народу не може бути. Тому автокефалія Української
Церкви не може залежати від рішень іншої Церкви та інших патріархів
- ані Константинопільського, ані Московського, ніякого.

„З погляду Православного розуміння Церкви, - писала ВПЦР в 1926 році, -
автокефалія Церкви не є дар патріарха, чи царя, чи іншого якого зверхника, а є
властивість Церкви кожного народу”. (Послання.., 1955, 6)

Тому, якщо УАПЦ і зверталась до інших церков, то лише з одним закликом: до
братерського об'єднання, єднання у Христовій вірі. В Канонах УАПЦ, ухвалених
Всеукраїнським Церковним Православним Собором 1921 року, говорилось: „За
визнання тієї автокефальности (вільної від підлеглости московській церкві на чолі
з патріархом) Українська Церква підіймає голос до сумління всієї Церкви
Всесвітньої і певна, що Всесвітня Церква не відмовить в такому визнанні”.
(Діяння.., ІІ.9.)

В Наказах Церковним Соборам і Церковним Радам УАПЦ Всеукраїнської
Православної Церковної Ради 1927 року говорилось, що лише Всеукраїнському
Православному Церковному Соборові належить вища законодавча, керівнича,
судова й доглядча влада в УАПЦ. Тільки Собор „є символ і виразник єдности цієї
Церкви й орган єднання з іншими Церквами для утворення єдиної Вселенської
Церкви”. (Накази.., 1960, 21)

„Декого хвилювало питання, - згадував Голова ВПЦР УАПЦ В.Потієнко, - чи
визнає Українську Церкву Всесвітня Православна Церква, чи визнає Вселенський
Патріарх? Закликаючи до віри в ясність перспектив Української Церкви, щоб не
тривожилось серце вірних, Владика Митрополит (Василь Липківський) казав, що
для того, аби визнали нашу Церкву інші Церкви, треба, щоб насамперед визнав її
наш народ. І коли народ український визнає Церкву Українську за свою, рідну й
дорогу, то як же можуть не визнавати її інші народи та інші Церкви. Історія подає
нам не один приклад, коли церковні владики не визнавали волі та автокефалії
Церкви якого-небудь народу, але життя ставило їх перед необхідністю такого виз-
нання”. (Потієнко В., 1971, 42)

Наприкінці 1921 року УАПЦ через свого представника в Женеві Євгена
Бачинського установила контакт із секретаріатом Світової Конференції про Віру й
Церковний Лад, де Православні Церкви світу вже мали 8 представників, включно
Митрополитів Германоса (Стрінопулоса) з Константинопільської Церкви
(Америка) та Митрополита Платона (Рождественського) з РПЦ. В 1922 році
зусиллями Євгена Бачинського була заснована Українська секція Світового
Альянсу Церков, яку Головний секретар Альянсу В. Дікінсон запросив до роботи в
Копенгагені у серпні 1922 року. (РНВ, 1922, III, 22,28)

В 1921 році було організоване Братство Святої Покрови 6 Стрілецької Дивізії, що
почало видавати і розсилати по всім Церквам в Європі „Релігійно-Науковий
Вісник" з інформаціями про УАПЦ. В січні 1922 року була організована філія
Братства Св. Кирила й Мефодія в таборах Калішу й Щипіорно, яка утворила спе-
ціальну секцію по підготовці УАПЦ на Всесвітній Альянс Церков.

В. Потієнко описував, як до УАПЦ зголошувались українці з цілого світу, - з
Кубані, США, Канади, Манджурії, Зеленого Клину, Казакстану. „В результаті листу-
вання (з Консисторією УПЦ в США) ВПЦРада призначила для праці в Америці
Архиєпископа Іоанна Теодоровича і протодиякона Василя Потієнка. Протод.
Потієнкові не пощастило дістати від совєтських органів закордонного паспорта,
Архиєпископ Іоанн випадково дістав, і на початку січня 1924 року виїхав до
Америки.” (Потієнко В., 1971, 55)

В. Потієнко вважав, що заснування Української Православної Церкви в Америці
було подією, що „вивела Українську Церкву в широкий світ, у світовий маштаб”.
Митрополит Василь Липківський та Митрополит Германос обмінялися дружніми
листами, „отже, фактично Антіохійська Церква в особі свого митрополита
Германоса визнала і автокефалію Української Церкви і її Єпископат”. В. Потієнко
писав також про запрошення від єпископа Упсальського Натана Седербльома до
УАПЦеркві взяти участь в роботі „Всесвітньої Християнської Конференції життя та
праці” у серпні 1925 року. „Цікаво, що інші Церкви на Україні такого запрошення
не мали”. (Потієнко В., 1971, 56,59)
ВеЛіГіИНй
іштвии
В ІСТИН к

Неперіодичній журнал Братстві
Св. Покрови 6-ої Січ. ДНІІІЇ.

6ЕКЕ¥£

Червінь—1>22 р.

Друеарц< в-иї Січової дивіаіі.

нипоишмамм

^Релігійно-Науковий Вісник” - перший друкований орган на еміграції, який стояв на грунті
ідей Всеукраїнської Церковної Православної Ради УАПЦ
В листі до С. Савчука у Канаду 18 червня 1924 року Архиєпископ Іоанн
Теодорович писав, що Українська Автокефальна Православна Церква в Україні є
абсолютно ізольована від світу, бо за зносини з закордоном совєтська влада карає
розстрілом. Він є першим єпископом УАПЦ, що дістався поза межі СССР, і тепер
тільки він, Іоанн Теодорович, має можливість нав’язати контакт з православним
церковним світом. (Мулик-Луцик Ю., 1989, 485)

Але того, що інші Православні Церкви, насамперед Російська і Константи-
нопільська, не визнали автокефалії Української Церкви, УАПЦ була свідома. Чи
змінилась позиція УАПЦ, коли вона зрозуміла, що Вселенська Церква, до якої вона
„підіймала голос сумління”, їй відмовила у визнанні? Ні. Навпаки, вищий керівний
орган Церкви - ВПЦРада - звернулася до українців із закликом непохитно стояти
на засадах УАПЦ.

В „Історичній Записці про минуле життя Церкви й відродження її-автокефалії”,
розісланій 1925-го року Всеукраїнською Православною Церковною Радою до бра-
тів-українців в Європі та всіх Православних Церков, говорилось: „Українська
Церква вважає, що наступив уже час стати на новий крок у справі відновлення
Вселенської Церкви - НЕ ШЛЯХОМ ВИЗНАННЯ ТІЛЬКИ СЕБЕ ВСЕЛЕНСЬКОЮ,
а шляхом братерського єднання всіх Церков, збереження для церкви кожного
народу всіх окремішностей, життя й обряду, які нею віками утворені...”

Ще раз УАПЦ повторює свій засадничий принцип міжцерковних стосунків:
„Церкви всіх народів повинні бути вільними, автокефальними і не може бути
підлеглости Церкви одного Церкві другого народа, бо Церква є вільне сполучення
братів, а не примусове з’єднання (Діян. Вс. Пр. Церк. Собору 1921 р. Розд. II, 1-16)”.
(Історична Записка.., 1954, 15,14)

В Посланні до всіх Українців на еміграції в 1925 році ВПЦРада на чолі з
Митрополитом Василем Липківським писала:

„Наша церковно-визвольча праця повинна бути і для Вас найбільш
близька і цікава. Одно нас трохи непокоїть, - що може між вами ще й
досі панує думка про ШУКАННЯ ДОПОМОГИ З БОКУ, ПРО ЗВЕР-
НЕННЯ ДО ЦАРГОРОДСЬКОГО ЧИ ІНШОГО ПАТРІАРХА, чи
навіть до Риму в справі відродження нашої Церкви, що може не
погоджуєтесь Ви з вільним соборним відновленням нашої ієрархії.
Ми, безумовно, ні на момент не відійшли від братерського єднання з
усіма православними Церквами і взагалі з Вселенською Церквою
Христовою, але НАДАЛІ ВЖЕ НЕ ХОЧЕМО ІСНУВАТИ З ЧУЖОЇ
ЛАСКИ Й ЗА ЧУЖОЮ ГОЛОВОЮ. Отже, коли хочете єднатися з
нашою (Українською Автокефальною Православною) Церквою, -
ВСІ НАДІЇ НА ТИХ ЧИ ІНШИХ ПАТРІАРХІВ, як і думки про недос-
тачу своїх власних сил для відродження нашої Церкви, Ви ПОВИННІ
ВІДКИНУТИ й зрозуміти, що шлях цілковитої самодіяльносте, надії
тільки на свої сили, на свою творчість є єдиний, який може вивести
наш народ на дійсно вільне достойне життя, що й благодати від Бога і
сил від природи наш народ має цілком досить, бо інакше не варто йому
й боротись за своє життя.”

Найдокладніше позиція УАПЦ щодо визнання її іншими церквами була з’ясо-
вана в „Меморандумі Пленуму Всеукраїнської Православної Церковної Ради від-
носно єднання Церков і вселенськости Церкви".

(...) Помічається якого жалю й небезпеки навіть серед наших, та докорів
від ворогів наших, що наша Церква самовизнанням своєї автокефалії і
самоутворенням своєї ієрархії ніби відбилась від Вселенської Церкви і ми
повинні за всяку ціну прагнути до визнання нас Вселенською Церквою» або
хоч одним „Вселенським патріархом”. Час уже внести повну ясність і
свідомість у такі питання, тим більше, що наша Церква конечним своїм зав-
данням має поєднання з усіма Церквами, утворення дійсної Вселенської
Церкви.

І перш за все не тільки ми, а й вороги наші мусять погодитись, що не
дивлячись на постійні молитви про з’єднання всіх Церков, це з’єднання що
далі стає більш трудним. Слова молитви про з’єднання повторюються, а
життя веде нас не до з’єднання, а до повного роз’єднання Церков. Те ж саме
і вселенськість Церкви що-далі все більш затьмарюється і тепер слово все-
ленська Церква в розумінні об’єднання всіх під одним ісповіданням - це річ
цілком нездійснима. А вважати вселенською Церквою тільки одно з іспові-
дань християнства цілком неправдиво. І коли в старі часи Церква уявляла хоч
видимість вселенськости тим, що трималась в межах всесвітньої Римської
імперії (вселенськість зовнішня), то ця видимість щодалі все звужувалась і
тепер сконцентрувалась лише в особі царгородського та інших вселенських
патріархів. Думають, навіть, що коли в Москві збереться Собор (живо-
обновленчеської Церкви) з участю вселенських патріархів, то це буде все-
ленський Собор.

Вселенською вважає себе Католицька Церква тим, що має одного верхов-
ного голову - Папу, але це теж вселенськість „по стихіям світу, а не по
Христу” (Кол. 2,8). Але не та Церква є вселенською» яка хоч сама старовин-
на й поважна в минулому» хоч має на чолі „Вселенського” Патріарха» або
Папу» але замкнулась» заперлась в собі і тільки про свою величність і
непорушність дбає» а та Церква є дійсно Вселенська» яка прагне і найбільш
працює для єднання з іншими Церквами світу» до всесвітнього братерства
Церков...

А вселенськість ідеології старої Церкви хотять звести до того, що надали
патріарху Царгородському право „судді вселенної”. Ясно, що шляхи для
єднання Церков та їх вселенськости остільки попсувались, такими горбами та
ярами покрились в минулому, що перш ніж говорити про єднання та все-
ленськість, треба братись та розчищати всі шляхи, як каже Іван Предтеча
Христовий: „Готуйте дорогу Господеві, рівняйте стежки Йому, всяка долина
нехай наповниться і всяка гора та пригорок нехай принизиться, щоб криве
стало прямим, там, де грудки, була рівна дорога” (Луки 3.4-5).
...Першим кроком, який повинна зробити Церква кожного народу, щоб
вирівняти в себе шляхи до єднання, це є крок власного визволення. Церкви
кожного народу повинні визволитися з-під усіх тих гір, що налягли на неї за
довгі віки життя, від тих церковних урядів, що тримали Церкву в свойому
поневоленні. Такою горою є, перш за все, Римський Папа - Голова
Католицької Церкви, який противно заповіту Христа замість того, щоб бути
слугою Церкви, став Її князем - самодержцем, поневолив під себе вільні Церкви
народів і дбає про своє підвищення над Церквою, а не про виконання волі Церкви.
Всі ці Церкви католицькі повинні стати вільними, автокефальними, повинні
визволитись від поневолення Папи-цезаря...

Церква кожного народу повинна сама себе визнати автокефальною, і не
ждати поки їй автокефалію дадуть» а вважати» що Церква кожного народу
вже тим вільна-автокефальна» що має своїм Головою Христа» який визво-
литель всіх народів.

(...) Церква, щоб бути гідною до єднання, повинна бути Церквою, цебто з
одного боку, бути народом, бо що є Церква: Церква є народ, об’єднаний в
Христове братерство, а з другого боку, повинна бути певним органічним
єднанням - тілом з ріжними членами, по слову апостола Павла (Рим.2, 4-9.
Корінф.12, 12-18). Тому, де нема народа, а тільки церковна організація,
адміністрація, як наприклад „Жива” чи „Обновленська”, чи „Діяльна”
церкви, там нема й Церкви. Де нема організації, а тільки є нарід, де тільки
механічне, а не органічне єднання, там теж нема Церкви, як наприклад ріжні
секти...

Устрій Православної Церкви східної» хоч і прямує до католицької
ієрархічної державности» але ще до неї не дійшов і для поєднання з
православними Церквами не необхідне підлягання тому чи іншому патрі-
арху» чи церковному уряду. Тому поєднання з православними Церквами всіх
народів можливе для нас, але безумовно, тільки на правах рівности, на правах
вільного братерства. Але й православних братів ми мусимо ще визволити від
тих заходів, які керівниками православних Церков робляться по шляху до
папізму. Маємо на увазі, наприклад, відозву Царгородського патріарха
Григорія VII від 6-го травня 1924 року про позбавлення сану Московського
Патріарха Тихона і надіслання ним якоїсь місії для розгляду непорозумінь в
Російській Церкві на тій підставі, яку підводить під владу Царгородського
Патріарха відомий Митрополит Антоній Храповицький, ніби Царгород-
ський Патріарх, як патріарх другого Риму, є такий же суддя вселенної, як і
патріарх першого Риму, цебто Папа Римський (див. Церков, відом. 4.1, 1923
року). Безумовно, в порядку братерської допомоги кожна православна
Церква через свої Собори, або через свої вищі керівничі органи може й
повинна звертатись до другої Церкви, де є незгода та розвал, з братерською
порадою й можливою допомогою. Але окремому духовному керівникові
православної Церкви» хоч би й самої поважної в минулому» сідати тепер на
судейський „всесвітній” стілець для суду над іншими вільними Церквами»
надягати на себе ланцюг »»судді вселенної” це» з точки зору Української
Автокефальної Православної Церкви» явне безглуздя. (...)
Таку ж малу церковну свідомість виявляють, хто тривожиться тим, чи
визнає нас яка Церква, або хоч який вселенський патріарх. Коли яка
Церква, або її представники не визнають нашої Церкви з міркувань полі-
тичних, чи націоналістичних, то з боку тих Церков, чи їх представників
невизнання це ніякого церковного значення мати не може, і тому це невиз-
нання буде компромітувати і принижувати не нашу Церкву, а ту, яка нас не
визнає з міркувань нецерковних, і тих представників, які принижують
свою Церкву, прислуговуванням не Христу, а князям і стихіям світу цього.

Так само, коли Церква, або її представник нас не визнає через свою при-
хильність до мертвого канонізму, через служіння мертвій букві, а не живому
духу Христової науки, то й таке невизнання для нашої Церкви, що вже
зійшла з мертвої точки незмінности канонів і стала на шлях визнання живої
церковної творчости, не може вважатись уважним й зупиняти нашого
живого благовісництва по слову Христа, яке сказав він ученикові, що гово-
рив: „я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь мені перш попрощатися з
домашніми моїми”. Христос сказав йому: „Хто положив руку свою на рало і
оглядається назад, той непригоден до Царства Божого” (Луки 9, 61-62), і ще:
„Покинь мертвим ховати своїх мерців, а ти йди благовіствуй Царство Боже”
(60). Саме головне визнання Церкви Христової - це визнання її тим народом,
який її утворює. І коли Церква буде жити повним життям церковним, буде
приносити добрі плоди для Бога і свого народу, та берегти непорушними
головні підвалини віри Христової, то цим вона дасть непереможні підстави
для свого визнання з боку інших Церков...

Цей Меморандум підписали Архиєпископ Василь Липківський, Митрополит
Київський і всієї України, та архиєпископи Нестор Шараївський, Іван Павловський,
Антоній Гриневич, Констянтин Малюшкевич, Конон Бей, Володимир Сам-
борський, Григорій Мозолевський, Володимир Дахівник-Дахівський, а також
Голова ВПЦР В.Потієнко, Секретар ВПЦР П.Гордовський та інші члени Ради. Копія
Меморандуму збереглася в архіві Уповноваженого УАПЦ, а з 1955 року - Єпископа
УАПЦ (Соборноправної) Євгена Бачинського, та була надрукована ним в „Бюлетені
Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині”. (1956, 6(16), 24-31)

Отже, Українська Автокефальна Православна Церква не потребувала констан-
тинопільського визнання в тому смислі, який вкладається у ці слова по традиції вже
понад півстоліття.

А саму традицію в розумінні „визнання Константинопільським Престолом
автокефалії Української Православної Церкви” було закладено цивільними,
нецерковними діячами з уряду Директорії Української Народної Республіки в
екзилі, коли влада цим урядом була вже втрачена. І більше того, - коли фактично
була вже втрачена державна незалежність України, що апріорі робило автоке-
фалію УПЦ неможливою, а боротьбу за її „визнання Константинополем” - про-
фанацією.
Безуспішна діяльність Олександра Лотоцького в Стамбулі

Закон Директорії від 1 січня 1919 року про автокефалію УПЦ був прийнятий при
Міністрі Ісповідань Олександрі Лотоцькому. Цю посаду він зайняв при Гетьмані
Скоропадському 26 грудня 1918 р., але мусів залишити при Директорії 16 січня 1919
року. Натомість Директорія призначила його послом до Туреччини, і вже 26 січня
1919 року родина Лотоцьких покинула Київ, куди більше ніколи не повернулась.

Однією з своїх функцій посол О. Лотоцький вважав переговори з Кон-
стантинопільською Патріархією щодо визнання автокефалії Української Церкви,
тобто, - визнання закону Директорії як державної влади України про церковну
автокефалію. Виглядає, О. Лотоцький був свідомий безнадійности початих ним
дипломатичних зусиль. Коли Митрополит Дорофей, місцеблюститель патріаршого
Константинопільського Престола, запропонував йому відрядити в Україну пред-
ставника Вселенської Патріархії, щоб ознайомитися на місці з ситуацією, сам
Лотоцький відмовився, - везти його не було куди, „везти зі собою наочного свідка
того положення було б ні бажаним, ні корисним”, - говорив він.

Олександр Лотоцький був щирим українським патріотом. Вже на еміграції, у
Варшаві в 30-х роках, він лишить спогади про свою діяльність та напише грунтовну
працю „Українські джерела церковного права”, що по наш день лишається найдок-
ладнішою роботою по цій темі. Але на питання, наскільки надавався О. Лотоцький
для власне „константинопільської місії”, важко дати однозначну відповідь. Може й
з найкращими намірами, але саме О. Лотоцький створив прецедент для майбутніх
розтягнутих на десятиріччя переговорів діячів УПЦ з Константинопільською
Патріархією, що нічого, крім шкоди, українській церковній і національній справі
не принесли.

О. Лотоцький, заслуги якого перед Українською Церквою безсумнівні, все-таки
був нецерковною людиною. Місія при Константинопільській Патріархії була лише
сторінкою в житті цієї людини, інтелігента, ліберала, який жив в Санкт-Петербургу
і мріяв про самостійність України. Коли в 1922 році його донька Оксана вийшла
заміж, то шлюб молоді брали не тільки в Грецькій Православній Церкві у Відні, але
й Католицькій Церкві в Бадені. Папа Римський Пій XI, який знав зятя
О. Лотоцького - Яна Токаржевського-Карашевича, наступного посла УНР в
Туреччині, прислав подружжю своє благословення, і це було предметом гордости
цілої родини.

Чи був О. Лотоцький дипломатом? Він не мав ніякої спеціальної освіти щодо
цього, а приступивши до обов’язків Посла в Стамбулі, не знав ані турецької, ані
грецької, ані французької мови.

Його син Борис Лотоцький, який женився на німкені і пізніше емігрував в США,
надрукував свої спогади, в яких описував проведені зовсім непогано місяці у
Стамбулі, де родина жила в найліпшому готелі міста, а сам він став першим
українським учнем Імперського Оттоманського Ліцею, що називали „Школою
Султана”.
„Мій батько, - писав Борис Лотоцький, - насолоджувався прекрасними стосунка-
ми з Патріархатом Константинополя, або Фанару, як його звали. Але напередодні
його приїзду, Патріарх Германос був звинувачений в близьких стосунках з
(Антантою), мусів відійти під примусом уряду на спокій, а патріарший престол
займав Митрополит Доротеос. Він зустрів мого батька з почестями і церемоніями
стародавнього етикету, але мій батько не зумів отримати офіційне визнання автоке-
фалії Української Церкви. Офіційним поводом було те, що Доротеос був лише міс-
цеблюстителем, але реальною причиною була ненадійна ситуація в Україні, і
Патріархат боявся можливих неприємних наслідків, що могли би статися, якщо
Російська Імперія буде возстановлена”. (Ьоіоскі В., 1994, 69)

Згадуючи про переговори в Константинопільській Патріархії, сам Олександр
Лотоцький писав про розчарування, що перша зустріч з митрополитом Дорофеєм
не була суттєвою, - обговорювалася майже виключно географія Стамбула та архи-
тектурний стиль храмів, розташованих у цьому місті. Під час вже третьої зустрічі
О. Лотоцький вручив меморандум грецькою мовою щодо справи надання автоке-
фалії Українській Церкві. Константинопільська Патріархія відповіла відмовою на
Меморандум, пославшись на те, що надання автокефалії в формі Томосу є пре-
рогативою лише Вселенського Патріарха, а його престол в даний момент є вакант-
ним.

В документальних спогадах, надрукованих в 1939 році у Варшаві „В Царгороді”,
О. Лотоцький писав, що отримав від патріархії проект листа до українського уряду,
на ім’я прем’єра, в справі визнання автокефалії УПЦ. В ньому писалось:

„Святий Синод Великої Константинопільської Церкви, у відповідь
на лист з 15 січня 1919 р., насамперед висловлює українському урядові
та через нього благочестивому українському народові свою гарячу
любов та матірне співчуття з приводу страждань, яких дізнав він за часу
світової війни. Маємо віддати подяку для Милосердного та
Всесильного Господа нашого Ісуса Христа, що заховав український
народ цілим, непошкодженим та вільним від усякого лихого впливу.

Приступаючи затим до головного бажання Вашої Ексцеленції, Св.
Синод не може чинити інакше, як у згоді з неложним голосом історії, а
саме з тим, що Україна довгі літа була з погляду церковного незалежна
та що через несприятливі обставини її пізніше, року 1685-го, підпоряд-
ковано Московській Церкві, а тому як рішення українського народу
повернути свою незалежність, так і належне бажання Вашої Екселенції
не позбавлені підстав історичних та канонічних.

Святий Синод уважав би, що з цього погляду немає перешкод для
того, щоб він погодився з так твердо угрунтованим проханням, коли 6
лише сприяли тому і необхідні в таких справах канонічні форми, яких
до цього часу конечно додержуються. За такі уважається, по-перше,
незалежність, по-друге, прохання української влади та Церкви в даній
справі до тієї Церкви, від якої так чи інакше вона залежала, та, по-третє,
наявність вселенського патріарха, необхідна для того, щоб наступний
акт здобув відповідний авторитет для себе.

Відсутність якраз трьох означених канонічних обставин
перешкоджає тому, щоб Св. Синод погодився на заявлене бажання, хоч
воно і правильне, і справедливе.

Коли Ваша Екселенція погодиться ще деякий час почекати на обран-
ня патріарха, Св. Синод уважає, що наступили 6 сприятливі обставини
для дотримання вгорі означених, нині відсутніх, форм, які вповні та
твердо задовольнили 6 всі Ваші бажання.

З тою непохитною надією Св. Синод з любов’ю звертається до
возлюблених та благочестивих чад Української Церкви... та радить їм,
щоб до часу, коли Господь завершить відновлювану будівлю, твердо
стояли, об’єднані вірою, любов’ю та надією, закриваючи вуха на
спокусливу проповідь інославної пропаганди, підлягаючи тим, кому
доля призначила честь та відповідальність управляти та провадити
ними з релігійно-церковного та всякого іншого погляду...”

О. Лотоцький писав, що відмовився прийняти проект листа місцеблюстителя
Дорофея до прем’єра УНР, бо в ньому була вимога, щоб Українська Церква та влада
УНР просили Патріарха Московського про признання автокефалії Української
Православної Церкви. Коли наблизився час від’їзду О. Лотоцького, Патріархія
погодилась „усунути з тексту відповіді точку про конечність згоди з боку російської
церкви, бо ся остання підпорядкувала собі українську церкву гвалтом, через полі-
тичних турецьких чинників, змусила патріярхію той акт визнати, тому патріярхія
не має той акт виправдовувати своєю обороною окупаційного права російської
церкви.

Включити до тексту відповіді благословенство українській церкві фанарські
синодали одмовилися, бо се вже було 6 укритим визнанням тої церкви.

Остаточно зредагований текст відповіді привіз мені вже сам (митр. Дорофей). І
голос і руки його дріжали, коли він читав мені той текст, - видно, дуже та справа в
уяві синодальних політиків комплікувалася, та надто обережно старалися вони про-
плисти в ній між Сцілою і Харибдою.” (О. Лотоцький, 1939, 96-97)

Очевидно, що відмова Константинопільської Патріархії визнати автокефалію
України була викликана іншими причинами. Інакше, якби вакантність патріаршої
Константинопільської катедри була справжньою причиною, щоб відмовити в
Томосі Українській Церкві, - то чому в 1921 році, коли новий Міністр Ісповідань
Іван Огієнко звернувся до Константинопільського Патріарха, патріархія навіть не
відповіла на його лист? Саме завдяки старанням І. Огієнко справа нав’язання сто-
сунків з Константинопільською Патріархією перетворилася в свого роду ідею-фікс.

„Коли через фінансову скруту на початку 1922 року постало питання про
скорочення українських дипломатичних представництв, то Міністерство ісповідань
наполягало на збереженні посольства УНР у Туреччині. Зокрема, в листі І.Огієнка
від 11 лютого 1922 року до Міністра закордонних справ УНР зазначалося:
Відсутність нашого представництва в Царгороді може загрожувати прикрими
несподіванками для нашої справи.

Царгород має для нас не тільки значіння старшої столиці одної з світових
держав, але й відіграє ролю віковічного релігійно-канонічного православного
центру, на який в силу церковно-історичних традицій орієнтується православна
більшість населення Великої України в своїх релігійних переконаннях.

Там, в Царгороді, твориться православна церковна політика, звідти відчувається
сильний вплив на наше церковно-адміністративне життя. Там при уряді Патріарха
Православного можливе утворення для нас сильної морально-релігійної бази в
запеклій боротьбі проти московсько-реакційного напрямку української церковної
реформи. Необхідно мати „свою руку” та „своє око” при Дворі Патріаршому, щоб по
можливості впливати на той чи інший напрямок православної політики під час її
зародження й формування. З огляду на вищенаписане ласкаво прошу Вас,
Високоповажний Пане Міністре, ужити всіх можливих заходів на те, аби наше
представництво в Царгороді було відновлено в такій формі, яка б давала змогу
Міністерству ісповідань перебувати в найближчому контакті з урядом Вселенського
Патріарха”. (Сергійчук Б., Сергійчук В., 1997, 86)

На цій позиції пошуку визнання Константинопільського віковічного релігійно-
канонічного православного центру Іван Огієнко, майбутній митрополит УПЦ
Іларіон, лишався все життя. Його діяльність на окупованих Польщею українських
землях, в 1921-1922 роках, тобто, коли Всеукраїнський Православний Церковний
Собор вже утворив автокефальну УПЦ в Україні, не мала нічого спільного з цією
Церквою.

В тих же 20-х роках І. Огієнко вступив в переписку з діячами Української Греко-
Православної Церкви в Канаді, щоб прислати до них єпископа, „висвяченого по-
старому, очевидно”.

З свого листування із І. Огієнко Консисторія УГПЦ в Канаді зробила висновок,
що мета Огієнка - „зробити українську церкву незалежною від московського і
підчинити її царгородському патріархові”. Тоді ж, „на висловлене бажання
Представника релігійних інтересів пана Міністра Ісповідань, ректора Кам’янець-
Подільського Державного Університету професора Івана Огієнка” (Мулик-Луцик
Ю., 1989, IV, 172) Єпископ Дионісій з Російської Православної Церкви, етнічний
росіянин, заявив про „свою архипастирську опіку” над православними українцями
Канади і США, якої вони у нього не просили.

Вже після смерти І.Огієнка його бажання „мати свою руку і своє око” у Стамбулі
завершилося для Канадської Церкви, яку він очолював 20 років, втратою автоке-
фалії і підпорядкуванням Константинопільському Престолу...

О. Лотоцький був іншою людиною. Він назвав Соборну висвяту українських
єпископів 1921 року сумним фактом в церковній історії, але писав, що свій
єпископат - справа життя Української Церкви. А оскільки українська паства
залишилася без опіки пастиря, тому народ взяв на себе обов’язок призначити пас-
тирів, які дбали б про Церкву.
АІЬит

ОР

СКЕАТ, ОиТЗТАКОІКС

АИО

ЕМШЕЬГГ РЕК8СЖАІДТІЕ8

КУ88ІА

Ьу

КЕУ. Ш. 5ЕКІ5ЕУ

Рагі І

— 1945 —

Ешток: Ш. 8ЕКІ8ЕУ

Вох 2988, С.Р.О., 8уЗпеу

Ідеолог українського націоналізму Тарас Шевченко як один з „великих, видатних і визначних
людей Росії” в російському виданні 1945 р„ Сідней, Австралія
180

ЯР55Ш& ОЕТ ОЕТ ОЕ т№Е І

ЛИ1





/і*//

Ткс усаг 1967 тагкз ікс ЗОік аппіусгзагу о/ гЛе
Ггевг гсуоішіопагу ирксауаі іп Еазіст Еигоре. Іп
1917 /Ле іаг-Цип^ Яиззіап стріте теі ііз іпеуііаЬІе
4оот, апЛ ііз Іаіі ипІсазкеА а зсгісз о] пшіопаї
гсуоіиііопз игкіск зу/усрі ікс еги2оуе4 поп-Яиззіап
пшіопз апЛ Ьгои^кі ікст Іопр-а*аііс4 /гссАот апА
пшіопаї іпАерепАепсе. Ткс Аизіто-Нипрагіап топ-
агску аізо сгитЬІеА ипАег ікс ітрасі о/ сікпіс апА
пшіопаїаі Асзігсз }ог ІгссАот апА ІпАерепАепсе.

Ткс Ііктаіпіап Ншіопаї ЯсуоіШІоп, іп сопігазі
іо гЛе Яиззіап ЯсуоіШіоп, шш уегу тиск Ііке ікс
Лтсгісап Ясуоіиііоп о/ 1776, іпазтиск аз ііз оусг-
аіі оЬ}ссііус шш а Ігее апА іпАсрспАспі шшс о{ ікс
Укгаіпіап рєорк, ІиЛ аз ікс Лтсгісап Ясуоішіоп
зои/кі /гсаіот /ог ікс 13 соїопісз пскіск гс/изеЛ іо
Нує итісг соїопіаІ сиЬІи^аііоп.

ТоАау ікс Окгаіпіап рсоріс, ипЛег Зоуісі Лииіап
(Іотіпшіоп, агс поі ігсс апЛ саппоі спіоу ікс Ьіси-
іпіз о/ кссЛот апЛ іпЛсрспЗспсс, Ьссаизс ікс Яиз-
зіап Воізксуік Ясуоіиііоп, сопігагу іо ііз кірк-зоилЛ-
іпр зіорапз апсі оЬіссііусз, шш а /гаші. кїоіопІуШ
іі Іаіі іо Ьгіпр /гсссіот іо ікс Яиззіап рсоріс, Ьш ІІ
схіспЛші ііз іугаппісаі рспссг оусг (1 кгаіпс апі оіксг
поп-Киззіап пшіопз ускіск каА аАорісА ікс ргіп-
сірісз о1 пшіопаї зеЦ-Асісгтіпшіоп апЛ АссІагсА
ікеіг іпАсрспЛспсс а^іег ікс ІаІІ о/ Яиззіап СіагАот.

Іікгаіпс із ікс Іасрсзі апЛ, ссопотІсаНу, тозі іт-
рогіапі о/ ікс поп-Яиззіап пшіопз тпс ксІЛ сарііус
іп ікс (153Я. Сопзсдиспііу, а зкоп зигусу о/ ііз
разі апА ргсзспі кізіогу Із іп огАсг зо ікш ікс ігис
зіаіиз о/ Укгаіпс зкоиІА поі Ьс ЬссІошісА Ьу ікс
ргорарапАа нкіск Мозсшс із пша ШззстіпаОпр
ікгоиркоиі ікс шогШ Іп оЬзсгуіп/ игкш іі саііз ікс
"ргсш ргоісіагіап гсуоішіоп*

г
з

СоїмскіД



Росіяни, геть з України!

Листівка Спілки Визволення України, видрукована в США
з нагоди 50-річчя соціалістичної революції в Росії
Вже перебуваючи поза Україною, у Варшаві, і знаючи, що більшовики почали
фізичне винищення УАПЦ, Олександр Лотоцький звернувся до Вселенської
Патріархії в листі до Архимандрита Дионісія з проханням морально підтримати
православних віруючих в Україні.

„Московський Патріархат натворив уже досить кривд Українській Церкві, що
вважає себе дочкою Вселенської Церкви. - Писав він. - Московська Церква
обманом і симонією вирвала дочку з обіймів її духовної Матері. Після того, ставши
на послуги московських цесарів, Церква московська систематично угашала живий
церковний рух на Україні, що розвивався під опікою Вселенських патріархів. Коли
ж Дух Божий знову оживив церковне життя на Україні та коли дочка звернула з
мольбою очі до своєї Матері, а мене, недостойного, доля поставила передати ці
мольби, і я неустанно стукався в двері Вселенської Патріархії, то двері ті так і не від-
крилися і молитва не була вислухана. Вселенська Патріархія заховала дипломатичну
коректність своїх відносин до патріархату Московського, форму було втримано.

Але чи зважили досить у Вселенському Патріархаті, що цим актом формального
УМИВАННЯ РУК угашався дух Церкви Христової для сорокмільйонного народу?”

Константинопільська Патріархія промовчала на цей лист.

„Та все ж, незважаючи на відсутність доброї волі з боку Вселенської патріархії,
Лотоцький вважав, що, попри всі негативні обставини, Церква в Україні мала шанс
відродитися, - цим разом без підтримки з боку Церкви-матері. За словами
Лотоцького, „очі вже не з мольбою на неї звертаються, а з сумом опускаються вниз”.
(Партикевич А., 1997, 78)

Отже, переговори Посла Директорії УНР Олександра Лотоцького завершилися
безрезультатно. І коли в сучасних історичних роботах пишеться, що Вселенська
Патріархія „відмовила у визнанні УАПЦ” (Сергійчук Б., Сергійчук В., 1997, 84,86),
то треба точно відрізнити, - йшлося не про Українську Автокефальну Православну
Церкву, яка тільки розбудовувалась в Україні і ніколи не зверталась до Стамбулу за
визнанням, а про відмову до уряду Директорії УНР надати Томос про автокефалію
Українській Церкві.

До питання визнання автокефальної УПЦеркви Російською
Православною Церквою

Питанню боротьби Української Православної Церкви в XX столітті за
незалежність від Москви присвячені кілька історичних робіт та сотні полемічних
статей. Висновки авторів щодо можливости мирного врегулювання питання вихо-
ду Української Церкви з-під московської церковної влади песимістичні. Москва
вважає Україну західною територією Російської Церкви, старовинну Київську
митрополію - початковим етапом її історії, так само як і Київську Русь - колискою
Російської держави. Наприкінці XX століття обидва патріархи, - Російської та
Української Православних Церков, мали в своєму титулі зазначення „і всія Руси”.
Цей „культурологічний конфлікт” між Російською та Українською Церквами не
обмежений кордонами країн, він в прямому смислі без-межний. Наприклад, на
протязі 1996-2000 років можна було кілька разів спостерігати в Сполучених Штатах
Америки, як відбувалось відзначення тих самих ювілеїв церковних історичних дат
в Джорданвільському монастирі (РПЦ За Кордоном) та Катедральному Соборі
Святого Андрія Первозваного в Детройті (УАПЦ (С) - Київський Патріархат).

Питання відокремлення Української Церкви - це складна суміш проблем
історичного, політичного, економічного, і, певно, найбільше - психологічного
характеру. В чисто психологічному аспекті можна провести паралель між тим, як
росіяни назагал не сприймають українців як окремий народ, і тим, як українці не
сприймають карпато-русинів. Не лише церковна історія РПЦ складається з
„аксіом” типу „хрещення Росії”, „російська святиня Києво-Печерська Лавра”
(Свободное Слово Руси, 1990, XXXII, 10), - це ще якось може бути зрозуміле, але
навіть Тарас Григорович Шевченко зараховується росіянами до „великих, видатних
і визначних людей Росії”. (АІЬшп о£ Сгеаі, Оиї8Іапсііп§ апб Ешіпепі Регзопаїіііез о£
Киззіа. 8убпеу,1945)

Росіяни хворобливо сприймають всяке бажання українців до самостійности, поза
контекстом конкретних подій: утворення УАПЦ в 1921 році чи Української
Народної Республіки, чи відокремлення 1991 року. Як ілюстрацію такої традиційної
позиції „неприйняття” можна навести книгу „Галичина і Молдавія”, написану ще в
1868 році Василієм Кельсієвим і перевидану карпато-русами в 1976 році в США. Він
писав:

„Зо всього слов’янства лише ми одні, великоруси, зуміли виступити
вперед, правдою і неправдою зложили свою державу, з Новгородом
обійшлися неввічливо, з Псковом поступили ми грубо, але та дика сила,
що нутрує в нас, раз уже вивезла з татарського полону, другий раз вивезла
нас з полону німецького, а третій раз вивезе нас з полону європейського.
Куди південнорусам (українцям - О.Х.) уйти від нас? Зайняти наше місце в
історії може 6 хотіли вони? Але навіщо рахуватися місцями, благо, на своїх
плечах і на своїх спинах ми винесли тягар важкий і мабуть невдячний -
Всеросійської Імперії. Навіщо нам витаскувати його ще раз і створювати
імперію слов’янську, обходячи нас? Ми нажили капітал, яким готові діли-
тися зо всіма нашими рідними. Навіщо починати справу з початку, і цей
самий капітал намагатися нажити без нас? Можливо, обідне те, що ми
стоїмо на чолі руху, завдяки тій самій грубій і дикій силі. Ну тож нехай пів-
денноруси та інші слов’яни пустять нас вперед застрільниками, передови-
ми стрільцями в кулачному бою, благо, є передові бійці, не перевелись ще
на світі Васьки Буслаєви...

Вся ціль та ідеал слов’янства полягає в тому, щоб злитися, чого 6 це не
варто було, в одне. Злитися в народ, отримати одну мову, одну абетку, одну
церкву, так, щоб чех почував себе у Москві так само вдома, як великорус
буде почувати себе в Празі. Спираючись на наші грубі плечі, полагаючись
на наші важкі м’язи, брати-слов’яни можуть пристати до нас, знаючи, що
плече наше не здригнеться і м’яз наш не стріпнеться від чужого удару.
Мова, на якій ми говоримо і пишемо, - спадок великих першовчителів
слов’янства Кирила і Мефодія. Він настільки південно-російський,
наскільки й північно-російський. Нащо нам ділитися? Нащо ця кулішів-
ка?.. Пощо вносити роздор в школи й вивчати якихось українських
хлопчаків не тій азбуці і не тій мові, що має бути панівною мовою у
Східній Європі, як англійська зробилася мовою Північної Америки?”
(Кельсіев В., 1976, 81,82,84)

Така „класична” настанова робить зрозумілим, що взагалі, незалежно від того,
яким би міг бути Всеукраїнський Церковний Собор, - таким, який відбувся в
жовтні 1921 року, чи інакшим, - рішення НЕВИЗНАННЯ незалежности
Української Церкви Москвою було обумовлене наперед.

Ще до Собору 1921 року, коли автокефальний рух почав викристалізовуватися,
Російська Православна Церква заборонила у служінні його провідних священиків,
включно з Василем Липківським.

14 липня 1921 року Собор Єпископів України звернувся до віруючих України із
закликом не визнавати рішень попереднього незалежного Собору Української
Церкви - Церковного Собору Київщини.

„Удаляйтесь от желающих жить в Церкви безчинно, удаляйтесь от
„зльїх делателей” (Филип. 3,2), «берегитесь людей, смущающих вас и
желающих превратить благовествование Христово» (Гал. 1,7), повре-
дить святую веру нашу, изменить в ней порядки и священньїе законьї.
А хотят теперь в Церкви жить безчинно некоторьіе из украинских
церковньїх деятелей... Они собрались для решения церковних
вопросов без нашего ведома и благословення, вопреки 39-му правилу
апостольському, которое гласит: «Пресвитерьі и диаконьї (а тем более,
конечно, миряне) без воли єпископа ничего да не совершают». Ибо ему
ввереньї люди Господни, и он воздаст ответ о душах их. Собрала их так
назьіваемая «Всеукраинская церковная рада», образовавшаяся также
без ведома и благословення єпископа и состоящая из мирян и священ-
нослужителей, большая часть которьіх за противление местному
єпископу и самочинне извержена из сана согласно священним
церковним правилам. Собравшиеся в Києве в має месяце сего года
украинци назвают тот свой сьезд Церковним Собором, но право-
славние собори могут собираться только с благословення епископов и
происходят с непременньїм их участием. Зто бьіл не собор церковний,
а самочинное собрание, постановления которого не могут иметь
никакого значення для церковной жизни”. (ПВПЦС УАПЦ, 1999, 500-
501)

Як історичне джерело по українській церковній проблемі, в 1993 році
в Санкт-Петербурзі була передрукована написана перед війною брошура «Пора
проснуться!» Під враженням «українізації» церковного православного руху в
Польщі у міжвоєнні роки, її автор писав: «Вважаю своїм обов’язком порадити тим
росіянам, які схильні так чи інакше підтримувати українство: не грайте у
фальшивий лібералізм, щоб не опинитись на історичній лаві підсудних за зраду
Росії та підпал Православної Церкви. Подальше від українства, геть українство!»
(Попов А., 1993, 29)

Позиція Російської Православної Церкви щодо Української автокефалії - це
калька аналогічної позиції Константинополя щодо Болгарської, Сербської та інших
залежних від нього Церков, з однією суттєвою різницею: Українська Церква не є
дочірньою Церквою Російської Православної Церкви, навпаки.

Митрополит Російської Православної Церкви Євлогій (Георгієвський) писав в
1947 році:

„Прийнято звинувачувати Грецьку Церкву у „філетизмі”, але не свобідна від
нього і Російська Церква. Багата, славна, багатомільйонна, ні в чому не відчуваючи
нужди і нестатку, вона якось відособилася у своїй самовпевненості. Смиренна
самосвідомість молодшої сестри єдиної вселенської Христової родини, як частини
єдиного Тіла Христового, затемнилася і заглушилася деякою зарозумілістю,
вираженою у відомому вислові: „Москва - Третій Рим, а четвертому не бувать”.
Бюрократична церковна реформа Петра Великого, задумана за протестантським
взірцем, ще більше послабила вселенську ідею в Російській Церкві. Багато хто був
схильний дивитися на інші православні церкви, як на бідних родичів”.
(Митрополит Евлогий, 1994, 575)

Російська Православна Церква успадкувала від Константинополя візантійську
імперську психологію, що зробило з Церкви могутній інструмент охорони
Російської імперії. І навіть тоді, коли імперія впала, Російська Церква лишилась
тим, чим була, - охоронцем єдиної і неділимої Російської держави, спочатку СРСР, а
після його краху - Російської Федерації та „духовного інтегрального простору
Союзу Незалежних Держав” (СНГ). „Ослабить государственность в России можно
только ослабив Православне”, - говорив представник Московської Патріархії на
всеправославній конференції в Греції, (прот. В. Полосин, 1992, 23) Російське
Православіє перетворилось в „русскую идею”. „Історія ясно говорить, що Москва є
Третій Рим, а сучасність переконує нас в тому, що Четвертому не бувать”. (Наші»
Журналі», 1969/1, 73)

За той час, що Православна Церква України перебувала у складі Російської
Православної Церкви, РПЦ сильно відійшла від традиційних засад управління
Православної Церкви згідно православному вченню і перетворилася фактично в
додаток держави.

Початок одержавленню Російської Церкви положив цар Петро І, коли створив
для керівництва Церквою Синод (Духовний Колегіум). Синод поступово „був зве-
дений на положення другорядної установи навіть серед державних інститутів
Імперії, - Синод отримував накази від Сенату, Верховної Тайної Ради та Кабінету
Міністрів... Нарешті, Синод став установою духовного відомства, яким керував
обер-прокурор Синоду. Всі церковні установи, як-то Духовно-навчальне
Управління, Господарче Управління, Управління духовних справ греко-російського
віросповідання та Управління греко-уніатських справ були приєднані до канцелярії
обер-прокурора, який став таким чином ніби головним управлінням. (Разом з тим)
законодавча, адміністративна і судова влада в Церкві належали по закону царю.”
(Стратонов И., 1932 (1995), 32)

Лише падіння монархії дало можливість Російській Церкві на Московському
Помісному Соборі 1917-1918 років відновити патріарший устрій церкви. Але чи міг
цей механічний акт змінити церковну свідомість, що виробилася за кілька століть?

Підйом Української Православної Церкви прийшовся на поганий час, -
післяраспутінського духовного занепаду та „еру Победоносцева” в російській
церковній історії.

„Победоносцев над Россией

Простер совиньїе крила...

Он дивньїм кругом очертил
Россию, заглянув ей в очи
Стекляннм взором колдуна”, - писав Олександр Блок.

Священик Російської Церкви, головний протопресвітер російської армії і флоту,
один з 25-ти кандидатів на пост Патріарха РПЦ на Соборі 1917-1918 років, Георгій
Шавельський залишив після смерти в 1951 році на еміграції двотомні „Спогади
останнього протопресвітера російської армії та флоту”, написані на особистих
спостереженнях царського двору та Священного Синоду РПЦ напередодні
більшовицької революції. „В передреволюційний час, - писав він, - наш єпископат
в більшій своїй частині уявляв собою колекціїо типів спотворених. Тут були шукачі
пригод і авантюристи, честолюбці і славолюбці, розпещені і розбещені сибарити,
жалюгідні прожектери і торгаші, самодури і деспоти, смиренні і благочестиві
інквізитори”.

Чи міг цей єпископат прийняти ідеї УАПЦ про „всенародну соборноправність”
та звільнення Христової Церкви від „ієрархічної державности”?

Ера оберпрокурорів не закінчилася в революцію, навпаки, Російська Православна
Церква попала ще в більшу залежність від радянських „победоносцевих” - коміса-
рів та чиновників „у справах культів та релігій”, „комітетів” та „кабінетів”, де чільні
посади займали не росіяни і не українці.

В 1933 році Голова Собору Єпископів РПЦ За Кордоном (так званого
„карловацького розколу”) Митрополит Антоній (Храповицький) писав до Митро-
полита Сергія (Страгородського) в Москву:

„Вьі укоряете заграничную иерархию за то, что она покинула предельї России... Не от
Вас и не нам вьіслушивать увещание к мученичеству, которого не миновать бьі нам,
оставшись на Юге России. Мьі готовьі вьіслушивать и его, и многие подобньїе укоризньї,
если заслуживаем их, от тех, кто и ньіне являет пример исповедничества, а не предал, как
Вьі, чистоту верьі за чечевичную похлебку мнимой свободьі, на самом же деле -
тягчайшего и позорнейшего рабства...” (Письма Митрополита Антония.., 1988, 258)
Російська Церква виконувала на протязі XX століття і виконує досі політичну
функцію Російської держави: вона тримає Україну як російську „зону інтересів і
впливу”, як завжди готову базу для повернення російської влади назад, на Україну.

Всі українські церковні рухи були перетворені Москвою в „розкол” дуже простим
і надійним методом: відлученням і забороною.

Так само, як були заборонені і не визнані єпископат і духовенство УАПЦ 1921
року, другий раз, в березні 1942 року, Московська Патріархія заборонила у священ-
нослужінні і зняла сан з українських єпископів, дарма, що висвячені вони були не в
Російській, а в Польській Церкві, до того ж автокефальній після дарування їй
Константинополем „Томосу” в 1924 році.

Через півстоліття, на початку 90-х років, Російська Православна Церква
заборонила і відлучила від Церкви інших українських архиєреїв - Архиєпископа
Іоанна (Боднарчука), Митрополита Філарета (Денисенка), Єпископа Якова
(Пінчука). Подібно тому, як ще в середньовічні часи за український політичний
сепаратизм Російська Церква анафематствувала видатного сина українського наро-
ду Гетьмана Івана Мазепу, - наприкінці XX століття Москва викляла за український
церковний сепаратизм самого відомого сучасного церковного діяча України -
Екзарха Української Православної Церкви в радянський період і Патріарха неза-
лежної України - Його Святість Філарета (Денисенко).

Всякі уявні і реальні „гріхи”, „злочини”, звинувачення у „відступленні від кано-
нів” і тому подібне - це пропагандистський арсенал для далеких від розуміння цер-
ковних справ людей. Послідовність відлучень 1921 - 1942 - 1990 - 1997 не потребує
коментарів.

Крім, хіба що, двох зауваг.

Перша, - московські заборони і травля чільних українських автокефальних
церковних діячів утворили атмосферу патологічного страху серед українських
єпископів бути викинутими з Російського Православія і зкомпромітованими до
кінця життя.

„А якщо усе ж припустити, що ми визнали б (українські) автокефальні церкви за
рівноцінні нам, - писали митрополити УПЦ Московського Патріархату в 2000 році,
- то через це ми теж відірвалися 6 від Церкви і опинилися б в одному стані з
розкольниками... Ми самі виявимося за межами церковної огорожі.”

Предстоятель УАПЦ в Україні Митрополит Мефодій (Кудряков) говорив в
інтерв’ю журналу „Українці Америки за Київський Патріархат” в грудні 2001 року,
що Москва збирає компромат на церковнослужителів десятками років, пускаючи
його в хід тоді, коли це справді потрібно. Він розказував, як на одній із зустрічей
представників Московської та Константинопільської Патріархії по питанню
церковного розколу на Україні питання автокефалії була підмінене іншим: розгля-
дом документів і фотографій приватного життя одного з українських єпископів,
що брав участь в переговорах. Митрополит Мефодій говорив, - „пива не можна
піти випить без того, щоб це не було відомо кому треба”.
Наскільки самостійні в церковній політиці можуть бути архиєреї в подібних
обставинах?

Виглядає, що інформація особливого характеру могла бути одною з причин рап-
тової переміни позиції українських єпископів, які в листопаді 1991 року ухвалили
рішення щодо церковної автокефалії, а в травні 1992 року за вимогою Москви, як
один, з’явилися на Харківський Собор і відмовились від усього.

„Нетрадиційна орієнтація” деяких священнослужителів не є проблема лише
Російської Церкви, - тема гомосексуалістів в Римо-Католицькій Церкві не закри-
валась ніколи. Та сама проблема в УПЦ в США теж відома давно. Один з її
священиків-монахів, Голова Комітету УПЦ в США по роботі з молоддю, був ареш-
тований в 2000 році поліцією, скандал попав в пресу і на Інтернет. Але провід УПЦ
в США і парафія цього священика знали про це роками, задовго до американської
поліції, яку не цікавив церковний аспект питання, а виключно замолодий по рокам
„вибір” священика. Хто може бути гарантований, що одного дня цей монах (до
речі, активний борець в 1998-1999 роках проти українських автокефалістів США,
розсилав прокламації про „розкольників” до парафій в Чікаго), або подібний до
нього не буде рукоположений в сан єпископа? Сьогодні в Українських церквах
США відомо як мінімум два таких кандидата, але ця тема лишається в українському
церковному житті табу. Даремно. Питання визнання православним світом автоке-
фалії Української Православної Церкви не є тільки питанням „високої політики”,
це ще і питання, хто представляє цю Церкву і перед українським народом, і на
закритих церковних переговорах. Українська Православна Церква має завелике
число проблем, щоб збільшувати їх ще на одну - розгляд приватного життя
монахів-єпископів.

І друга заувага. Церковна автокефалія України не є питанням національних від-
носин в стислому розумінні, тобто російсько-українських стосунків. Всі етнічні
українці, доки вони перебувають в РПЦ, нічим не відрізняються від росіян.

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який є сьогодні живим
символом церковної автокефалії України, в 1971 році, коли був Екзархом України,
говорив на Помісному Соборі Російської Православної Церкви: „...українські
церковні розколи виникли скоріше з політичних, ніж церковних мотивів, ієрархи
(УАПЦ - О.Х.) та інші керівники знають, що в них немає жодної канонічної
основи, що вони відірвались від Матері-Церкви, що ’іх не визнає жодна Помісна
Православна Церква, що вони перебувають поза Вселенською Православною
Церквою і тому являють собою церковний розкол. Серед них є люди, настроєні
по-церковному. В глибині душі вони усвідомлюють неканонічність свого стану...
Нам треба знов піднести свій голос і закликати їх покаятися перед Церквою в
гріху розділення та шукати шляхів до відновлення церковної єдності.” (ПВ УПЦ,
1971/12, 2)

В 2000 році все це майже дослівно повторюють предстоятель УПЦ Московського
Патріархату, тобто Російської Православної Церкви в Україні, Митрополит Воло-
димир (Сабодан) та інші архиєреї, за походженням - етнічні українці. „Зовнішнім
виявом відпадіння (Українських автокефальних Церков - О.Х.) від церковної
єдности є відсутність у них молитовного і літургійного (євхаристичного) єднання з
Вселенським Православ’ям... В ході зустрічей, а також неформальних контактів з
представниками духовенства автокефальних течій стало зрозумілим, що вони
усвідомлюють ненормальність свого неканонічного стану, церковну неповноцін-
ність.” (Заява Єпископату УПЦ щодо шляхів подолання розколу в українському
Православ’ї, листопад 2000)

Отже, міжцерковний російсько-український конфлікт є не етнічний націо-
нальний, а структурний конфлікт, конфлікт інтересів. Структурна відмінність є
причина, чому така колосальна кількість єпископів ( а також священиків і мирян)
- етнічних українців - в Російській Православній Церкві, УПЦ Московського
Патріархату на Україні та РПЦ За Кордоном - не мають ніякого впливу на рішення
української церковної проблеми.

„Перебуваючи в канонічній єдності з Московським Патріархатом, ми можемо
реально впливати на його церковну політику, чого ніяк не можна зробити ззовні”,
- пишуть українські архиєреї УПЦ МП в Україні. Ці слова позбавлені смислу, тому
що церковна політика ця і є наявність їх, - етнічних українців, - в єпископаті
Російської Церкви, як представників в Україні інтересів церковного центру іншої
держави, Росії.

Точно така сама проблема виникла в середині 90-х років з українським
єпископатом за кордоном, який прийняв зверхність Константинопільської Церкви.

„Ми дістали голос на світовій арені”, - писали вони до вірних УПЦ в
США і УАПЦ в Європі. - Ми, ваші Ієрархи, повідомляємо вам про
нашу рішучу позицію ... ОДНИМ ГОЛОСОМ виступати в обороні
поважних українських справ... Наша Церква в США і діаспорі входить
у повну спільність з родиною Православних Церков у світі, маючи той
потрібний світовий форум, від якого ОДИН ГОЛОС нашої Української
Православної Церкви буде всіма почутий. Таке визнання нашої Церкви
значить, що інші, почувши її Голос, змушені будуть рахуватися з пози-
цією нашої УПЦеркви відносно нашої Української Православної
Церкви на Україні”. (Собор Єпископів УПЦ в США і Діяспорі, 2 квітня
1995)

В дійсності, українські єпископи Константинопільського Патріархату не лише не
отримали ніякого голосу, - вони його навіть не подали. Вони, - українські „кано-
нічні” єпископи перетворились в більших ворогів українських автокефалістів на
еміграції та Української Церкви в Україні, ніж могла б виростити сама Москва.
По одній простій причині: українське етнічне походження робить „канонічних”
єпископів „більшими католиками, як Папа Римський”, - в боротьбі з
українськими автокефалістами вони непримиримі до ненависті, на яку „чужі” -
росіяни чи греки - просто нездібні. Українська історія це знала ще в давнину:
яничари воюють ліпше.

Підсумок є дуже короткий. - Московська Патріархія автокефалії Українській
Православній Церкві не дасть, і по мірі можливости, не пускатиме в Україну
Константинополь. В ситуації активної боротьби Константинопільського Патріарха
за першенство у православному світі, віддати Київську Митрополію значить для
РПЦ програти йому цю війну, що було би також зрадою російських політичних
інтересів.

Самостійна Україна, кожний п’ятий мешканець якої етнічний росіянин, ще своїх
політичних інтересів навіть не зформулювала, а в церковному питанні, крім заклику
до незалежности від Москви, далі не пішла. Питання української церковної автоке-
фалії - виключно внутрішнє питання між Російською і Українською Церквами -
рішенню на сучасному етапі не піддається. Воно роз’їдає Православіє та відкриває
дорогу на Україну першому і другому римам - Ватикану і Константинополю.

28 серпня 2001 року, в день святкування 950-ліття Свято-Успенської Київо-
Печерської Лаври, коли українські патріоти, не допущені в Лавру, скандували
„Україні - помісну Церкву!”, Митрополит Донецький УПЦ Московського
Патріархату Іларіон (Шукало) показував демонстрантам ... дулі. (Голос Православ’я,
2001/18, 3)

Ватикан в чеканні розв’язки православного конфлікту на Україні

Москва не визнала УАПЦ і визнати не могла. Намагаючись використати кризову
ситуацію в Україні, активізувався Ватикан. Поки Константинопільська Патріархія
розмірковувала, послати чи ні представника до України вивчити ситуацію, Папа
Римський Бенедикт XV вже призначив Апостольського візитатора України. Ним
став в 1920 році доктор теології з Чину місіонерів Св. Серця о. Дженоккі, священик
з понад 30-річним досвідом роботи в закордонних місіях, шість з яких провів як
генеральний вікарій в Константинополі.

Новопризначений Апостольський візитатор виїхав з Риму із офіційним
дорученням від Папи передати фінансову допомогу та ліки на загальну суму 100000
лір хворим і недужим України. Але Євген Онацький в своєму щоденнику, виданому
пізніше в Буенос Айресі як „Записки журналіста і дипломата” писав, що в повідом-
ленні Святого Престолу нічого не було сказано „про справжній зміст тієї довіреної
о.Дженоккі місії, що, очевидячки, не може обмежуватися самим розподілом ліків та
грошей „серед бідних українців”.

На цей справжній зміст натякає генуйський щоденник „Аціоне”, який в числі від
11 лютого (1920 року) пише:

„Він (о. Дженоккі) має виконати дуже делікатну та важливу місіїо, бо на Україні
ПОСТАЄ ЗАГРОЗА СХИЗМИ, і релігійні та моральні проблеми, що виникають у
нових державах, дуже чисельні та складні. Як відомо, АНАЛОГІЧНУ АКЦІЮ
провадить монсеньйор Ратті в Польщі, і призначення о.Дженоккі входить у план
дипломатичної діяльности Ватикану, за якою варто слідкувати...” (Онацький Є.,
1969, 55)

Перед виїздом в Україну в квітні 1920 року о.Дженоккі дав у Римі інтерв’ю редак-
торові „Ідеа Націонале”.
„В Києві, - сказав він, - російські більшовики створили свій уряд, який, здається,
є в трудній ситуації. Другий місцевий уряд ген. Петлюри, який створили анти-
більшовики, мусів, наслідком воєнних поразок, виїхати до Варшави, чекаючи спри-
ятливішого моменту, щоб виявити себе. І, нарешті, проти російських більшовиків і
проти національних консерватистів Петлюри виник третій уряд - українських
більшовиків, незалежників, які не хочуть єдности з Росією. Отже, тепер на Україні
два уряди, обидва більшовицькі - російський і український.

- Які ж стосунки вони мають із Св. Престолом?

- Жодного. Св. Престол визнав незалежність України, але під урядом ген.
Петлюри, який має при Св. Престолі, як і при урядах Антанти, свого пред-
ставника. Тепер я їду туди, щоб побачити, що там робиться, серед цього хаосу,
з католицькими установами, яким, здається, українська незалежність має
повернути свободу. Католицтво ЩЕ ДВА СТОЛІТТЯ ТОМУ ЦВІЛО НА
УКРАЇНІ, поки Катерина II не навернула все населення до православ’я. Відтоді
католиками в масі залишилися тільки українці Галичини, яких нараховують
тепер коло чотирьох мільйонів. Проте і на Україні, що досі була підбита
Росією, католицтво не зникло. І тепер є там дві чи три єпархії латинського
обряду, які нараховують коло 100.000 вірних. Здається, вони тепер можуть
наблизитися до Св. Престолу. Це не вперше, що Церква щось здобуває в цих
історичних конвульсіях... Завдання Церкви - ...створення нового ладу,
пильнуючи, щоб він сприяв відродженню та поширенню християнської та
католицької ідеї, незнищенної і вічно молодої...

- Які є саме завдання маєте Ви виконати на Україні?

Тут о. Дженоккі всміхнувся, але не відповів.

- Чи Ви думаєте, що Ваша місія буде корисна також для Італії?

- О, певно. Кожний здобуток Церкви тепер - це також здобуток італійської
духовности, відновлення морального контакту з Україною може бути корис-
ним для нас усіх, навіть і матеріально.” (Онацький Є., 1969, 124)

В Україні греко-католики також з нетерпінням чекали на приїзд папського пред-
ставника, сподіваючись на його заступництво перед насильним златинщенням
Греко-Католицької Церкви. Про їхнє пізніше розчарування писав у 1924 році
письменник і адвокат Андрій Чайковський, який видав в Станіславові брошуру
„Жонате чи безженне духовенство”.

„Кажучи попросту, він (о. Дженоккі) приїхав роздивитися, чи можна нам дати
ще одну, другу пощочину...

Монс. Дженоккі, якщо він знав би латину „Ене’їди” Котляревського, міг би на
підставі своїх помічень скласти Римові про нас таку реляцію:

Рутенус ест таліс каніс,
Квем літец габере за ніц,
Куі потест в лице плюваре,
Кві семпер буде манум лизаре.

(Тобто, Рутенець - то така собака, котру можна вважати за ніщо, котрій можна в
лице плювати, котра завсіди буде руку лизати).” (Кудрик В., 1955, II, 258)...
Через 70 років, коли Україна вдруге отримала державну незалежність, а в Право-
славній Церкві знов „постала ЗАГРОЗА СХИЗМИ”, Ватикан був однією з перших
держав, що визнали незалежність України, і, не гаючи часу, в лютому 1992 р. знову
прислав на Україну свого нунція.

Якщо на початку 90-х років в столиці України, Києві, був лише один
католицький костьол, то через десять років їх було шість. Резиденцію Кардинала
Греко-Католицької Української Церкви Рим вирішив перевести зі Львова до Києва.
Прес-служба УПЦ Московського Патріархату 15 квітня 2002 року повідомила, що
лідер українських греко-католиків (уніатів) кардинал Любомир Гузар також пре-
тендує на храм Святої Софії.

19 квітня 2002 року московська газета „Комсомольская Правда” назвала в статті
„Ватикан проти Православія” Україну як найбільш постраждалу від католицизму
православну країну СНГ: на її території відкриті п’ять дієцезій Римо-Католицької
Церкви та діє Греко-католицька Церква, а „те, що роблять посланці Папи, схоже на
окупацію”.

УАПЦ і Українська Греко-Католицька Церква

Боротьба УПЦ за незалежність ввійшла в конфронтацію з не лише інтересами
Ватикану, але й Української Греко-Католицької Церкви.

В 1925 році С. Петлюра писав, що активний прозелітизм католиків по
„совращенію” українців на свою віру набирає поважної сили на шляху розвитку
Української Автокефальної Православної Церкви. (Бюлетень Благовісництва й
Краєвої Ради в Західній Німеччині, 1956/1, 12)

XXXIII Конференція архиєреїв УГКЦеркви від 10 грудня 1923 р., на чолі з
Митрополитом А. Шептицьким, ухвалила вислати до „Святійшого Вітця письмо з
прошенєм о позволеня післати одного єпископа з кількома священиками на
Україну, котрій би ДІЛАВ ПРОТИ АВТОКЕФАЛІЇ Церкви на Україні”. (Конфе-
ренції Архиєреїв УГКЦ. 1902-1937)

У Вінніпегу в 1925 р. була видана робота Архиєпископа І. Теодоровича „Унія в
першій зустрічі з відродженою Церквою Українського Народу”.

Духовенство УГКЦ в Америці вимагало від уряду викинути з держави
Арх. І. Теодоровича як комуніста і агента. (Український Голос, 2 грудня 1925 р.,
ч. 48; Бюлетень Благовісництва.., 1956/5, 10)

Питання боротьби „уніатської церкви” з УАПЦ в Північній Америці розгля-
далося 11-13 травня 1927 року Вищою Православною Церковною Радою УАПЦ в
Києві та кількаразово Консисторією УГПЦ в Канаді в 30-х роках. (Протокол
Великих Микільських Зборів ВПЦР, 1954, 55)

В 30-х роках ця боротьба і стала грунтом для розколу в США православних
українців на „канонічних” та „неканонічних”.

Протистояння греко-католиків і православних в деяких ДП-таборах у Німеччині
доходило до поножовщини. „6.ХІ.46 греко-католики ножами покалічили 26
православних”, - писав „Таборовий Бюлетень” за 11 грудня 1946 року, число
276/387. (Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині,
1956/5(15), 24,27) Боротьба за таборові храми розглядалася на двох засіданнях Св.
Синоду УАПЦ на Еміграції. Делегація Ганноверської православної парафії
повідомляла Митрополита УАПЦ Ніканора (Абрамовича) в грудні 1946 року: „В
таборі точиться боротьба між греко-католиками й православними, яка дотикається
меж церковного життя. Коріння боротьби лежить в складному комплексі відносин
цих двох ментальностей”.

Подібних повідомлень, свідчень і спогадів - сотні документів, що виходять поза
межі цієї роботи. По самому лише питанню боротьби греко-католиків та автоке-
фалістів в 60-х роках в США, що активізувалась знову після поїздки Архиєпископа
Мстислава на Другий Ватиканський Собор, можна надрукувати збірник документів.

Уривки зі спогадів двох найвищих українських православних архиєреїв - Митро-
полита Іларіона (Огієнко), зверхника Української Греко-Православної Церкви в
Канаді та Митрополита Іоанна (Теодоровича), предстоятеля Української
Православної Церкви в США, - дають зрозуміти прірву, яка утворилася між греко-
католиками та православними автокефалістами в XX столітті.

В 1957 році, з нагоди відзначення свого 75-ліття Митрополит Іларіон виступив у
Вінніпезі з доповіддю „Моя ідеологія”.

„(...) Дорогі Брати і Сестри, тяжко мені було часто у моїй роботі. Коли я
став Єпископом, - мене вдарили довбнею по голові зараз. Від
Митрополита Шептицького (з його канцелярії) прийшов до мене лист, що
„умер Огієнко... Огієнко, розумний такий, та й прийняв Православіє, став
православним Єпископом!.. Більше Вас визнавати не будемо”.

Я того листа одіслав Митрополитові Шептицькому, а Митрополит
Шептицький мені відписав: „Ну, що ж! Вільно кожному писати, що хоче...”

Отже, це мені відкрило очі, що 97% українців - це Україна православна,
кусочок тільки є греко-католицький. Вони - не з нами! Вони йдуть собі
окремо для них, кожний, хто йде в Православіє - то не є людина...

Коли Митрополит Шептицький писав мені, що потрібне бути поєднан-
ня Церков, я Митрополитові Шептицькому відповів, що я глибоко радію,
отримавши його листа, бо я давно вже мрію про поєднання Церков.
Поєднуймось на тій підставі, яка була перед Берестейською Унією!
Відкидаймо все римське, відкидаймо все московське, а єднаймося на
самому українському православному.

Митрополит Шептицький уже мені більше на те не відповів...” (РН,
1973, 104-105)

На П’ятому Соборі УПЦ в США в жовтні 1964 року Митрополит Іоанн
Теодорович, коментуючи поїздку Архиєпископа Мстислава до Ватикану, сказав:

„Ми тепер знаємо одне: В ЖИТТЯ НАШОЇ ЦЕРКВИ ПРОТИСНУЛАСЯ
ЧУЖА РУКА. Вона, без нашого відома й згоди, діє посеред нас, платить
нашому Архиєпископові, посилає його, ставить в позиції, незгідні з
достойністю нашого ієрарха.
Посеред тих, так званих „друзів вл. Мстислава”, що складали тисячі
доларів на його подорож, могли бути й кілька православних імен. Одначе
вся ця акція є католицька. Про це одверто пише орган Католицької Акції
„Ми і Світ”: січневе (1964) видання місячника говорить ясно, - „Редакція
„Ми і Світ” ТІСНО співпрацювала у підготовці цієї подорожі”.

Чому ці всі ходи української католицької акції? У Ватикані тепер провід
римо-католицької Церкви минає наших уніятів і шукає безпосередніх
зв’язків з Москвою. Минаються золоті дні, коли один із пап ніжно голосив:
„ЧЕРЕЗ ВАС, РУТЕНИ, Я НАВЕРНУ СХІД”. Ходить тепер нашим україн-
ським католикам про те, щоби піднести їх вагу і вплив у католицькій акції
на Сході, їм ходило і потрібно було мати за їх старанням на Ватиканському
Соборі українського православного ієрарха, хоч би й на їх гроші. Це мало
піднести їх вагу, показати їх вплив, дати Ватиканові зрозуміти: „не кидайте
нас, через нас має йти акція католицька на Схід”. Приявність українського
Православного Ієрарха мала бути доказом їх впливів та зв’язків.

Далі нашим уніятам, які не так давно „доскочили” до дорогої їм назви
„українські католики”, йде про те, щоби мати Патріярхат. Він має бути
проголошеним таки в Києві, де уніятської Церкви, як організованої
спільноти, ніколи не було в поважній силі. Наші католики вибрали вже
провірену і певну для них дорогу. Про цю дорогу я можу говорити з влас-
ного досвіду й спостережень. Коли 40 років тому я прибув до США,
українські греко-католики, після смерти їх єпископа о. Сотера Ортин-
ського, яких вісім років не мали єпископа. Рим не давав у надії, що вони
розсипляться по інших католицьких церквах і єпархіях. Лише коли я
прибув і мав місце рух переходу католицької громади до Української
Православної Церкви, Римська Курія прислала одразу двох єпископів, до
українців і до закарпатців. Це була відповідь на рух до Української
Православної Церкви.

Тепер українцям - католикам ходить про проголошення Патріярхату.
Найпевніша річ, як це наші брати католики знають, це покликатися на
православних. Так почалися вмовляння, „ви, православні, розділені, вам
конче потрібно патріярха”. Такі голоси були і в минулому, але тепер вони
набрали інтенсивности. Як приклад, можна тепер вказати й на те, що коли
наша Українська Православна Церква проявила себе в Митрополіях,
згодом митрополити з’явилися і в наших братів католиків. (Після
повернення з Риму Архиєпископа Мстислава) думалося, що буде з’їзд
(православних) єпископів, можливе проголошення Патріярхату і наші
брати католики мали б на що покликатися. Тонка акція. В ній нашому
Архиєпископові (Мстиславу) дали відіграти потрібну ролю. Я охопив цей
внутрішній зміст несподіваної і так званої „приватної” подорожі нашого
Архиєпископа до Риму стисло, але по суті чітко й повно.” (ГБ, 1965, 7/9,18)
На початку 90-х років відродження УАПЦ привело до справжньої війни в
Західній Україні православних з греко-католиками. Надзвичайний Собор УПЦ в
США звернувся з Посланням до греко-католиків на Україні „Дім, що поділений у
собі, не встоїть”. Велике відродження нашої УАПЦеркви, говорилось в Посланні
від 2 лютого 1990 року, викликало неочікуваний вибух міжконфесійного конфлікту
між українськими Греко-Католиками і українськими Православними на Галичині...
(А Ноизе сііуісіесі саппоі зіапсі, 1990)

Наприкінці XX століття католицька діаспора США, що складає три чверті всієї
української еміграції, за винятком одиниць, дуже позитивно сприйняла перехід
колишньої автокефальної Української Православної Церкви в США в 1995 році в
юрисдикцію Константинополя.

Католицька преса в США від 1995 до 1999 року не пропустила жодної публікації
з протестом проти втрати автокефалії УПЦ в США і Діаспорі.

Президент найбільшого українського банку США, правління якого складається
виключно з католиків, категорично відмовився надати фінансову допомогу
журналу „Українці Америки за Київський Патріярхат” як „контроверсійному”.

Надіслані в порядку обміну числа журналу „Українці Америки за Київський
Патріярхат” були повернуті до редакції католицьким журналом „Патріярхат”, що
виходить в Нью-Йорку. „Два патріархати” - це також конфлікт інтересів.

Коли Патріарх України Володимир Романюк в 1995 році звернувся з відкритим
листом до еміграції, закликаючи повернутись від Константинополя до Української
Православної Церкви Київського Патріархату, „ЧУЖА РУКА”, як говорив
Митрополит Іоанн Теодорович в 1964 році, і тут дала про себе знати. Католик
Микола Плав’юк, Голова Проводу Українських Націоналістів і Організації
Українських Націоналістів, в 1995 році звернувся до нього з вимогою „висловити
радість” з приводу переходу до Константинополя діаспорної православної Церкви
та зупинити боротьбу автокефалістів проти константинопільської унії.

„(...) На жаль, в останньому часі на терені США появились докумен-
ти в різних формах, які подекуди виглядають на фальсифікати, зразки
яких вказують, що дехто на терені США прямо підписує за Вас деякі
документи. (Тобто лист Патріарха Володимира до православних
українців діаспори від 7 березня 1995 р., №124/2. - О.Х.)

Тому, щоб не підважувати Вашого авторитету боротьбою, яка
розпочалась на терені США, (...) без огляду на те, що було в минулому і
які були розмови з Архиєпископом Антонієм перед поїздкою делегації
УПЦ США до Константинополя, у Зверненні Вашої Святости необхід-
но було б наголосити такі моменти:

1) Висловити радість, що Вселенський Патріарх Варфоломей визнан-
ням Українських Православних Церков в діаспорі започаткував заходи,
щоб виправити історичну кривду нашій Церкві переданням її під
залежність від Москви...”
В 1997 році на українознавчій конференції в Іллінойському Університеті Голова
найбільшої католицької організації - Українського Конгресового Комітету Аме-
рики - Аскольд Лозинський сказав: „ми вважаємо, що для всієї Православної
Церкви в Україні було б ліпше повернутися, як і Бавнд Брук, під Вселенського
Патріарха”.

В тому ж самому році Голова УККА вітав на зустрічі в Бавнд Бруку Вселенського
Константинопільського Патріарха Варфоломея, але в 1998 році приїзду до США
Патріарха незалежної Української Православної Церкви Філарета „не помітив”.

Президент Українського Народного Союзу США Уляна Дячук написала в перед-
мові „Альманаху УНС-2002”, що „минулорічна візита Папи Івана Павла II в
Україну, до Києва і Львова, кинула дуже яскравий жмут світла на шлях, що лежить
перед нашим народом, і ми повинні пильно і відповідально придивитися до
нововідкритих перспектив". Яких?

„Альманах УНС-2002”, з церковним календарем Католицької Церкви, в статті
„Король Данило - українець тисячоліття" пише: „Прийняття Данилом Галицьким
корони з рук Папи виправило помилку, допущену свого часу Володимиром
Великим. Коли Володимир приймав християнство, він, не думаючи, припустився
великої геополітичної і історичної помилки. Християнство було прийнято з
Візантії, могутність і вплив якої котилися на спад. Володимир ... успадкував консер-
ватизм мислення, притаманний православ’ю...” (Альманах УНС, 2002, 32) Головна
ідея цієї та інших статтей - „здобути Київ”. Тому, певно, на титульній обкладинці
„Альманаху” великими літерами надруковані такі слова: „Папа Іван Павло II: „Ти,
Києве, будь світлом України".

Коли в пресі у 2000 та 2001 роках почали з’являтися повідомлення про можливе
визнання Константинополем автокефалії і патріархату Української Православної
Церкви, католицька українська преса в США, - точно за описаним в 1994 р. Митро-
политом І. Теодоровичем сценарієм, - почала нову дискусію, вимагаючи від
Ватикану терміново визнати кардинала Любомира Гузара патріархом УГПЦ.

В травні 2002 р. Прес-служба Київського Патріархату повідомила: „Як стало
відомо із достовірних джерел, готується проголошення Українського Греко-
Католицького Патріархату. Кардинал Любомир Гузар, не без благословення Папи,
ставить по Україні екзархів. В Києві незабаром буде відкрито центр Греко-
Католицької Церкви. Греко-Католицький Єпископат у зв’язку з указом Президента
України заявив свої претензії на Київську Софію.

Стосунки між Московським Патріархатом і Ватиканом останнім часом настільки
похолодніли, що можуть і заморозитися.

Поки Москва і Константинополь сперечатимуться із-за визнання чи невизнання
Київського Патріархату, в Україні постане Український Греко-Католицький
Патріархат, який не буде потребувати визнання ні Вселенського, ні Московського
Патріархів.

Не хочете мати Православного Київського Патріархату, будете мати в Україні
Київський Греко-Католицький Патріархат”. (ІБ УПЦ КП, 2002/5, 16)
В США, на українській оселі УНС „Союзівка” в штаті Нью-Йорк давно стоїть
пам’ятник Архиєпископу Йосифу Сліпому як Патріарху. Але в Києві немає місця
для двох патріархів. Цей простий факт все XX століття визначає стосунки
Української Автокефальної Православної та Української Католицької Церков. І
буде визначати, - там, де існує структурний конфлікт, можуть бути тільки патрі-
отичні ілюзії.

В 1961 році в Торонто вийшла невеличка робота о.д-ра Ісидора Нагаєвського
„Об'єднання Церкви й ідея патріярхату в Києві”. „Наші католицькі єрархи у
вільному світі, зібрані на Конференції в Римі (12-16 жовтня 1959) в своєму
Соборному Посланні звернулися із закликом до православних українців. Вони
писали: „Йдучи слідами нашого великого подвижника церковної єдности Слуги
Божого Митрополита Андрія, - простягаємо й ми наші руки до наших
православних Братів-Владик, - і просимо їх в ім’я Христове, щоб для добра нашої
Церкви вони разом з нами стали перед близьким уже Вселенським Собором з
покірним проханням об’єднати нас в одному Київському Патріярхаті
українського народу, в злуці з Апостольським Престолом в Римі...” І вже з тих
причин всі українці у вільному світі з великим заінтересуванням і нетерпеливістю
очікували на відповідь єрархії Української Православної Церкви. По шости місяцях
очікування появилася негативна відповідь також у Соборному Посланні
православних Владик, мовляв, Рим нам ворожий, тому ходіть до нас, до
Православної Церкви. На жаль...” (Нагаєвський І., 1961, 84-85)

Але який смисл православним українцям постійно міняти РИМ?

Константинополь і УАПЦ

Константинополь не визнав УАПЦ 1921 року. На протязі XX століття
Константинопільський Престол взагалі не визнав жодної автокефальної УПЦ. В
1997 році Константинопільський Патріарх Варфоломей на всеправославній кон-
ференції в Одесі підкреслив, що визнає лише канонічну УПЦ, тобто митрополію
Московського Патріархату на Україні.

Константинопільських патріархів не обходили проблеми з канонами і хіротонія-
ми УАПЦ 1921 року, - він сам ініціював перегляд канонів на Всеправославному
Конгресі в 1923 році.

Про розтяжність константинопільської „канонічности” писав у 1947 році
Архиєпископ УАПЦ на еміграції Ніканор: „Сьогодні день св. Григорія Богослова,
Архиєпископа Константинопільського. Про нього історія каже, що він був сином
св.Григорія, єпископа Назіянського, і його законної жени св.Нонни, яка жила зі своїм
чоловіком-єпископом аж до самої смерти. (Л. Дюшен - „Історія Церкви”,
т. II, с. 256), а не „розійшлася”, як то вимагають канони (Шост. Всел. 48), загрожуючи
непокірним „ізверженієм”. І друге - рукоположений був св. Григорій во єпископа
одним лише єпископом (св. Василієм Великим), що також заборонено канонами (Ап. 1,
Перш. 4, Сьом. З, „Аще же інако поступлено будет, да не імієт нікакой сили
поставленіє” - Ант. 19).

Таким чином, наші московські „блудослови” мусіли би назвати цього Вселенського
Учителя „неканонічним самосвятом”, „ліпковцем”, „лжеєпіскопом, лішонним всякої
благодати”, - позбавити його молитовного єднання та настрахати його всіма іншими
московськими „жупелами”, якими страхають нас... А Церква Вселенська надає йому
епітети: благочестія поборник, сіятель правих догматів всечудний, отгонитель
єретичествующих зіло кріпчайший, великий учитель Церкви Христової, світлий світ-
ильник вселенної, слава православія.

От така правда на світі!” (ПУ, 1953/7,4)

Константинополь погодився на проведення Вселенського Собору, де російські
обновленці мали вийти з програмою майбутньої реформи Православної Церкви.

УАПЦ не хотіла контактувати з „Живою - Обновленчеською - Синодальною
Церквою”, як ВПЦРада її називала, попри всі намагання тої Церкви в 1922-1927
роках встановити стосунки з УАПЦ. (Протокол Великих Микільських Зборів ВПЦР
11-13 травня 1927 р., 1954, 28) Але Константинопільський Престол не мав ніяких
застережень щодо Живої Церкви.

УАПЦ не можна навіть порівнювати до Живої Церкви: хоч деякі пункти в
постановах УАПЦ та Живої Церкви співпадали, як наприклад, жонатий єпископат
та вилучення застарілих канонів, - неможливо було поставити ці дві церкви на один
рівень, - основні засади УАПЦ залишилися глибоко православними по духу. Але
Константинополю не потрібна була українська церковна автокефалія, йому була
потрібна вся Україна, Білорусь, Литва, Польща, - все, що складало разом колись
старовинну Київську Митрополію і входило в юрисдикцію Константинопільської
Церкви.

Коли в 1998 році „Фундація духовної єдности” в Україні просила Констан-
тинополь прислати до Києва представника, вона навіть запропонувала відкрити на
території Києво-Могилянської Академії подвір’я Вселенської Константи-
нопільської патріархії. Константинополь зразу переговори зупинив, пояснивши
тим, що тоді і УПЦ мала 6 відкрити своє представництво при Константино-
пільській Патріархії. Це було для Константинополя неможливо, тому що означало
би її визнання.

За свідченням священика І. Чепелева, який їздив по дорученню Митрополита
РПЦ Платона (Рождественського) з Америки до Константинопільської Патріархії в
1923 році, Вселенський Патріарх на зустрічі з ним 6 січня 1923 року сказав: „То, что
произошло на У крайнє с учреждением иерархии для украинской церкви, єсть
НЕПОПРАВИМОЕ ЗЛО. Мирянам никогда в истории Церкви Христовой не при-
надлежало право хиротонии во епископьх. Зто право всегда принадлежало только
Епископам”. (Новое Русское Слово, 8 октября 1932 г., Мулик-Луцик Ю. 1989, 486)

Але коли в 90-х роках XX століття Константинополь підчинив своїй владі всі
колишні автокефальні Українські Православні Церкви поза межами України, у
склад константинопільського єпископату були включені українські архиєреї США,
„канонічність” яких, як і їхніх попередників, досі не визнавалася. Тобто не виз-
навалася до тих пір, поки зберігалася автокефалія Української Церкви в США і
Діаспорі, і почала визнаватися, як тільки ці архиєреї почали служити іншій,
Константинопільській, Церкві.

Цей дивовижний цинізм „першого по честі” православного патріарха щодо виз-
нання хіротоній українського єпископату Української АВТОКЕФАЛЬНОЇ
Православної Церкви, - „недійсних”, доки архиєреї служили Українській Церкві, і
„дійсних” - на службі Константинополю, - навіть не викликав питань у „світового
православія”.

Він не викликав питання і у Києва: що ж все - таки гірше для Української
Церкви - невизнання Москви чи підкорення Константинополю?

Всі заходи українських єпископів отримати визнання Константинопільським
Престолом автокефалії Української Церкви були приречені наперед. Загубивши
національний грунт під ногами, Константинополь прагнув бути вселенським,
причому не умовно, не першим по честі, а над-національним. На заваді до цієї
мети стояли не українські єпископи, а Ватикан і Москва. Ціла генерація
українських єпископів за кордоном в 40-90 роках, а тоді і в незалежній Україні
підтримувала претензії Константинополя на Східну Європу та Америку, не
задумуючись, що питання автокефалії Української Церкви і питання конкурен-
ції трьох римів за Україну - різні речі.

УАПЦ проти антиканонічної і антиправославної політики
Константинополя

Перший розкол Церкви українського народу Константинополь здійснив на
території Польщі в 1924 році.

В «Історії Української Православної Церкви» Митрополит Василь Липківський
писав: ...Царгородський Патріарх Василій Ш-й року 1924-го з своїм Синодом бла-
гословив повну автокефалію православної Церкви в Польській державі, надав
митрополиту Дионісію титул «блаженнійшого», і про цю польську державну
автокефалію з великою урочистістю оголошено було в Варшаві, куди прибув пред-
ставник патріарха.

З боку патріарха Царгородського Василя Ш-го це була ганебна узурпація й
шахрайство, що ним обурені були навіть на Заході, як про це сповіщав ВПЦРаді
С. Шелухин. Бо й справді, - яке мав відношення царгородський патріарх Василій
Ш-й до православної церкви в Польщі? Вже патріарх московський Тихон мав до неї
далеко більше право, бо колись Царгородський патріарх Дионісій продав її
Московському урядові. І от патріарх Василій Ш-й те, що вже продано його попе-
редником Московському урядові, не викупивши його, спокійно перепродує
польському католицькому урядові. Здається, й українці в Польській державі зус-
ПОСЛАННЯ

МЮНХЕН

1955

НЮРНБЕРГ

Мйій

КРАЄВА ЦЕРКОВНА РАДА
УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
в Західній Німеччині

ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНА КОМІСІЯ

Матеріали для історії Української Автокефальної Православної Церкви

N«5

Всеукраїнської Православної Церковної Ради
до Його Блаженства Царгородського Патріарха Василів III
з 13 лютого 1926 р.

Л--А





Перше видання на еміграції, в Мюнхені в 1955 р.,
„Послання ВПЦР до Царгородського Патріарха Василія III”
з протестом щодо „Томосу” про автокефалію Православної Церкви в Польщі
тріли цей гешефт з собою Царгородського патріарха дуже вороже, тим більше не
могла байдуже поставитись до нього Всеукраїнська Православна Церковна Рада...”
(Липківський В., 1961, 78)

13 лютого 1926 року Всеукраїнська Православна Церковна Рада на чолі з Митро-
политом Василем Липківським вислала Царгородському Патріарху Василію III
протест щодо „Томосу” про автокефалію Православної Церкви в Польщі. В ньому
говорилося слідуюче.

(Подається із скороченнями та незначними орфографічними змінами)

Всеукраїнська Православна Церковна Рада в м.Києві, Вищий Керівний Орган
Української Автокефальної Православної Церкви, в січні місяці цього 1926 року
випадково одержала примірник «Томосу» Вашого попередника Патріарха
Григорія про надання благословення й затвердження автокефальної організації і
конституції Православної Церкви в Польщі, а трохи раніше з часописів («Діло» 16
вересня 1925 року) довідалась про урочисте проголошення в Варшаві пред-
ставником Вашого Блаженства цього «Томосу».

З приводу цих вчинків Царгородської патріаршої організації, проголошених від
імені Вашого й Вашого попередника, Всеукраїнська Православна Церковна Рада
висловлює рішучий протест, як проти антиканонічних, антицерковних, ворожих і
дуже шкідливих для українського народу.

Самий факт затвердження Царгородським «патріаршим престолом» автоке-
фалії Православної Церкви в Польщі й канонічне від Вашого імені проголошення
її є прямим порушенням канонів Св. Отців. Восьме правило Третього Вселен-
ського Собору каже: ніхто з єпископів не має права поширювати своєї влади на ту
єпархію, яка раніш і з початку не була під його владою чи його попередників.

Православна ж Церква в Польщі ніколи Царгородському патріаршому
Престолу не підлягала, а, як зазначено й у «Томосі» Патріарха Григорія, належала
до цілковитої автономії Київського митрополита, цебто до Української Церкви,
від усіх прав на яку, не залишаючи за собою нічого, відмовився ще в 1685 році
попередник Ваш - патріарх Дионісій, коли продав її в неволю Московському
царському урядові.

Тому, коли вже навіть визнати, що від патріарха залежить канонічне про-
голошення автокефалії, то канонічне право на проголошення автокефалії
Православної Церкви в Польщі мусіло б належати тільки Московському
Патріархові, від якого залежала Православна Церква в Польщі з 1685 року до
останніх часів, а ніяк не Царгородському Патріархові, ні Румунському митропо-
литові, ні якому іншому церковному зверхникові.

Але з точки зору православного розуміння Церкви, автокефалія Церкви не є дар
патріарха, чи царя, чи іншого якого зверхника, а є властивість Церкви кожного
народу, як це ясно каже 34-те Апостольське правило, що знає лише «церкву
кожного народу», а не церкву кожної держави, й церкві кожного народу дає повну
волю на порядкування своїм життям. Церкви других народів в братерський спосіб
можуть, безумовно, давати своїм сестрам пораду, допомогу, благословення, але
лише по обов’язку християнського служіння меншому братові, а не на підставі
якихось державних прав, яких в церкві бути не повинно (Мрк. 10, 42-44).
Канони, на які посилається Царгородська патріарша організація в своєму
„Томосі” (17 пр. IV Всел. Соб., 38-УІ Вс. Соб.), ні в якому разі не касують
34 Апостольського правила, й не дають права Царгородському Патріархові рубати
на шматки тіло церкви Українського Народу...

Нищити церкву цілого народу в угоду адміністраційним чи політичним змінам
і міркуванням - це цілком антиканонічно й протицерковно. Отже, Ваше
Блаженство присвоїли собі право порядкування Православною Церквою в
Польщі цілком неканонічно й порядкуєте в ній самочинно і злочинно...

Присвоївши собі права порядкування Православною Церквою в Польщі, Ви
зараз же ці права передали від себе: Ви для того їх і присвоїли, щоб зараз же їх
передати. Кому ж Ви передали ці права? Кому проголосили «автокефальну орга-
нізацію й конституцію Православної Церкви в Польщі»? Православна Церква в
Польщі складається виключно з Українського та Білоруського народів, а церква, в
Православному розумінні, є народ, громада вірних. Чи ж цим народам -
Українцям і Білорусам - Ви проголосили автокефалію їх церков? Чи представники
Православної Церкви з Українців і Білорусів звертались до Царгородського
Патріаршого престолу за благословенням на автокефалію? Наскільки нам відомо,
ні Українці, ні Білоруси не тільки не звертались до Царгородського Патріаршого
Престолу за тією автокефалією, яку від Вашого імені проголошено в Варшаві, а
навпаки, зустріли цей акт з великою досадою й ворожістю, бо не тільки не
побачили в Вашій опіці про них того духа Християнської свободи, яким Патріарх
Єремія в XVI столітті обдарував Українські православні братства, надавши їм всі
права керування своєю Церквою. Ви, навпаки, своєю автокефалією позбавили
народ і тих прав в своїй Церкві, які ще в нього зберігались.

Кому ж Ви передали права автокефалії над Українським і Білоруським
Православним народом? Ви передали ці права не Церкві, а москвину митрополи-
ту Дионісію й спільним з ним єпископам в Польщі, які навіть не є обранцями
Церкви, а призначені польським урядом і вже виявили себе покірними його слу-
гами навіть в суто церковних справах в більшій мірі, ніж навіть колишні
українські єпископи XVI віку, що в угоду Польському урядові пішли до унії з
Римом. Тоді Царгородський Патріарх став на бік народа - Українських і
Білоруських братств, а від прислужників Польської влади, єпископів, відняв права
керування Церквою. Ви тепер ще гіршим прислужникам тієї ж влади не тільки
передаєте права автокефалї, а ще стверджуєте з них „Вищий керівний церковний
орган - Святий Синод, складений з православних „канонічних” (цебто
призначених Польською владою) єпископів в Польщі, на чолі з його Святістю
Митрополитом Варшавським і цілої Польщі”. Ви благословляєте другий примір-
ник того Синоду, який за благословення Ваших попередників утворив в Росії цар
Петро І в 1721 році й цим Синодом остаточно знищив волю Церкви й Її життя,
підбив Її під волю держави, - й вона перестала бути церковною організацією, а
стала державною інституцією.

Кому ж Ви нарешті передали права керування Православною Церквою в
Польщі? Ясно, що Ви передали їх, власне кажучи, польському католицькому уря-
дові, як про це виразно говорить і сама урочистість проголошення Вашої автоке-
фалії при домінуючій ролі представників Польського уряду. І, таким чином, не
кажучи вже про гідність для Православного Патріарха давати своє благословення
на керування Православною Церквою ворожому їй уряду, Ви порушили основний
заповіт Христа: віддавайте Кесареве - Кесареві, а Боже - Богові. Ви й Боже
передали Кесареві.

Ви, безумовно, одержали той протест, який розіслала наша Церква в Америці до
всіх церков і держав світу, проти тих нечуваних утисків і насильств, які чинить
Польський католицький уряд Православній Церкві в своїх межах, зруйнувавши
більш як 1500 їх, примушуючи православний народ до переходу в унію й
католицтво. В цьому протесті всі закликаються стати на захист Православної
Церкви проти дикого насильства й знущання над нею Польського католицького
уряду, а Ваше Блаженство, наданням польському уряду необмежених прав на
керування Православною Церквою, перед усім світом не тільки прилюдно від-
мовились від цього захисту якраз в цей страшний для Церкви момент, а ще
заспокоюєте себе в своєму „Томосі”, що „Свята Православна Церква в Польщі
знаходиться в оточеній опікою Божою Польській державі”, що „в нових полі-
тичних умовах тільки ця конституція церкви (що надана Вами) зможе відповідно
задовольнити і забезпечити її потреби”.

Віддаючи Православну Церкву в Польщі під оруду Польського католицького
уряду, Ваше Блаженство мусіли знати, що з польським урядом недавно вступив в
конкордат Римський папа, який цим конкордатом відновив ті права й той вплив
на польський уряд в церковному житті на терені Польщі, яким він користався в
ХУІ-ХУІІ віках, коли з його інспірацій Православна Церква в Польщі опинилась в
смертельній небезпеці. І от, в цей час, коли Римський папа більш ніж колись інше
став фактичним хазяїном церковного життя в Польській державі, - кому, врешті
решт, Ваше Блаженство передаєте необмежені права автокефальної Православної
Церкви в Польщі? Очевидно, Ви передаєте їх Римському папі. Ви самі, своїми
руками, своїм актом автокефалії кидаєте Православну Церкву в Польщі в час її
смертельної небезпеки під ноги Римського папи, цього віковічного ворога всякої
церковної волі, всякого поступу й життя, найбільшого ворога Православної
Церкви й Українського народу. Мимоволі тут пригадуються самі собою до Вашого
Блаженства слова Спасителя про наймита, що „як він не пастирь і йому вівці не
свої, то як бачить, що йде вовк, то покидає ті вівці й утікає, а вовк хапає їх і
розгонить вівці. А наймит тікає, бо він наймит і йому байдуже про вівці” (Іоан X,
12-13).

Не можемо не зазначити, що та велика небезпека, в яку Ваше Блаженство
поставили Православну Церкву в Польщі, неминуче тяжко відіб’ється й на
Українському народові, який є головною складовою частиною Православної
Церкви в Польщі. Народ Український ... був проданий своїм батьком -
Царгородським патріархом в довгу московську царську неволю. Ледве визволив-
шись в останні роки з цієї неволі, він знову сміливо і відверто стає на ту ж саму
боротьбу з католицтвом та прислужництвом в церкві, а Ви своїм актом автоке-
фалії ставите його свідомо в такі умови, які нищать його волю, найгірше
загрожують його ополяченню, окатоличенню, втраті ним своєї національної
окремішности й єдности.

Актом своєї автокефалії Ваше Блаженство виявили себе, може й несвідомо,
ворогом нашого Українського народу, який хоч раз уже зазнав цього від Вашого
попередника, але тепер менш за все міг сподіватися цього від Вас, як захисника
Православної Церкви.
Отже, Всеукраїнська Православна Церковна Рада, Вищий Керівничий Орган
Української Православної Автокефальної Церкви, визнає „Томос” Царгородського
Патріарха Григорія, яким патріарх Царгородський Василь благословив і затвердив і
урочисто проголосив автокефалію Православної Церкви в Польщі - актом
антиканонічним, антицерковним, для Українського народу й його Церкви і для всієї
Православної Церкви ворожим і шкідливим та проголошує перед усіма церквами
світу цей „Томос” патріарха Григорія нікчемним. Автокефалії, якою Патріарх
Василь III обдарував Православну Церкву в Польщі, не визнає й закликає
Українську церковну громаду в Польській державі будувати свою дійсну автоке-
фалію не на паперових актах слуг неправди світу цього, а на волі, до якої закликав
Христос всі народи, на грунті рідної свідомости й непорушних заповітів Христа.

Таку автокефалію Української Церкви уже проголошено. Проголошено не в
Варшаві чи іншому ворожому для життя Українського народу осередкові, де
куються лише кайдани та неволя для Українського народу, а в місті Києві, цьому
предвічному осередкові церковного й національного життя Українського народу.
Проголошено не патріархами і князями, а самим Українським народом, що
зібрався на свій Всеукраїнський Церковний Собор в 1921 році. Проголошено не
для того, щоб рвати на частини, знесилювати живе тіло Українського народу, а для
того, щою з’єднати його й заживити всі ті тяжкі рани, які наносили й ще досі
намагаються наносити йому різні нахабні опікуни його, рубаючи на частини живе
тіло Українського народу. І на чолі своєї рідної, дійсно автокефальної Церкви не
патріархи, не зверхники, не державна влада, а сам Український народ на своєму
Соборі обрав і поставив найпочеснішого архиєпископа Василя Липківського,
митрополита Київського й всієї України. Під прапором лише цієї автокефалії буде
єднатися наш рідний, дорогий Український народ, куди б його тяжка доля не
занесла.

Константинопільська Патріархія проігнорувала послання Вищої Православної
Церковної Ради УАПЦ. В квітні 1927 року з’явилося нове „Патріарше і Синодальне
Діяння”, в якому Константинопільський Патріарх надавав Митрополиту
Варшавському Дионісію та його наступникам Патріарший титул „Блаженнійшого”.

Послідовність позиції УАПЦ

Чи означало послання Вищої Православної Церковної Ради до Константинопіль-
ського Патріарха Василія зміну попередньої позиції, коли УАПЦ „прохала братер-
ського єднання з першими апостольськими церквами, Церквами-матерями всіх
Церков”, і передусім Царгородської? Ні. Послання ВПЦР до Патріарха Василія 1926
року було тим, чим було: оцінкою конкретного неканонічного кроку Констан-
тинопільської Церкви.

За рік перед цим, в 1925 році, ВПЦР на чолі з Митрополитом Василем
Липківським звернулася з відозвою до всіх українців на еміграції. „Тяжка доля
нашого народу розкидала його по всьому світі, - говорилося в ньому, але ніякі
простори, ніякі кордони не можуть стати на перешкоді нам щодо духовного єднай-
ня... Українська Церква Автокефальна найбільш пам’ятає і вірить, що наша
церковно-визвольна праця повинна бути і для Вас найбільш близька. ...Може, між
Вами ще й досі панує думка про шукання допомоги з боку, про звернення до
Царгородського чи іншого патріарха, чи навіть до Риму у справі відродження
нашої Церкви... Надії та тих чи інших патріархів, як і думки про недостачу своїх
власних сил для відродження нашої Церкви, Ви повинні відкинути”.

До питання константинопільської політики щодо УПЦ та вартості „констан-
тинопільського визнання” неодноразово звертався Митрополит ВЛипківський у
1933-1937 роках в листах до священика Петра Маєвського у Канаді. „Лише Христос
є Головою Церкви, а народу належить повнота влади в Церкві”, - писав він.

„Коли народ сам обрав собі єпископа, сам визнав себе найбільшим
зверхником в своїй Церкві, то всяка канонічна зачіпка за Царгородського
чи іншого патріарха йому вже не потрібна, він сам в праві утворити свою
ієрархію, доручити її поставлення кому захоче, чи й сам її поставити.
Такий був наш український церковно-визвольний рух, що обрав і
поставив своїм Собором митрополита. Він сам і є найканонічніший
зверхник своєї Церкви, а з патріархом, чи іншим зверхником іншої
Церкви може єднатись лише в розумінні братерства, але ніяк не
зверхництва.

Мені незрозуміло, чому Ви пишете, що сирійські єпископи не канонічні,
бо не мають злуки з Царгородським патріархом. Коли Сирійська Церква є
незалежна від цього патріарха, то й Її єпископи є канонічні, хоч би їх і не
визнавав патріарх. ...Пора вже визволитись нам, православним, від патрі-
аршої канонічности, замінивши її на канонічність церковну соборно-
правну.” (7 вересня 1933 р., В. Липківський, 1980, 12)

Під час кризи в Українській Греко-Православній Церкві Канади, пов’язаній з
проблемою визнання цієї Церкви Константинопільським Престолом, Митрополит
В. Липківський виступив проти шукання прихильности Вселенської Патріархії. „Я
щиро похваляю християнську свідомість і національну гідність Канадійської нашої
Церкви, що вона рішуче стала проти зносин з (Константинопільським) патріархом
й шукання визнання від нього. - Писав Митрополит Василь 10 квітня 1934 року. -
Справді, доки нам уже, вільній громаді Христовій, шукати собі ще земного над
собою зверхника? Ми ж уже добре знаємо, що й для патріархів, як і для папи,
найбільше важать інтереси владолюбства, користи, політики, а християнські інтере-
си в них на останньому місці. Адже-ж благословив царгородський патріарх (як і всі
інші) обома руками російську «живу церкву», разом з нею баламутив народ всесвіт-
нім собором в 1925 році, благословив автокефальну Церкву в Польщі під орудою
польського уряду, як і нераз в минулому продавав інтереси православія. Яку ж хрис-
тиянську церковну чи навіть моральну вагу має його визнання, чи невизнання?
«Суть бо греки льстиві і до сегоднє» - сказано в давнину, і такими вони є і зараз.»

Христова Церква - не є грецька, а всі Православні Церкви є рівні між собою,
православна церква і автокефальна - це одне, писав Митрополит.
«Мені якось чудно, що Українська Автокефальна Церква в Америці ще
й досі пришиває собі назву «Греко-Православна». Ще коли б так називала
себе Церква Болгарська або Сербська або й наша давня Українська, що
прийняли віру безпосередньо від греків 1000 років тому, це було б зрозумі-
ло. Але ж ті Церкви вже давно звільнили себе від офіційної назви «греко-
православна», а звуть себе просто Болгарською, чи Сербською, чи
Українською Православною Церквою, без додатку «Греко», бо вже давно
відчули в собі право на рідне вільне життя. Чому ж Православна Церква в
Канаді, що безперечно походить від Української Церкви, засвоїла собі без
згоди й відому своєї старшої сестри офіційну назву греко-православна?
При чому тут греки?

Коли це зробила за прикладом української уніатської Церкви, що зве
себе «римо-православна», чи «греко-католицька Церква», то вона так зроб-
ила не досить розважно. Уніатська Церква є підлегла римському
католицтву і коли має грецький обряд (хоч і це вже сумнівно), то має його
з ласки й дозволу римського католицтва і тому мусить себе чіпляти і до
греків, і до Риму. А наша Православна Церква є Автокефальна, ні від
греків, ні від Риму незалежна, чому ж їй себе чіпляти до греків?

Звичайно, незалежність Української Православної Церкви ні в якім разі
не відводить її від братерського єднання і з грецькою і з усіма іншими
Православними Церквами, і лише в цьому розумінні братерського єднан-
ня вона є частиною всесвітньої Христової Церкви. А братерство можливе
лише між Церквами рівноправними, автокефальними Церквами, де
підлеглість чи залежність, - там братства немає. Православна Церква
кожного народу, ми повинні вірити, є витвір Святого Духа на грунті
Христової віри, а не витвір греків, чи римлян, чи інших. І це визнання
братерства є, на мій погляд, найвищий догмат християнства. Церкви, які
цього братерства не визнають і цим визнанням не живуть, не гідні зватись
православними і навіть християнськими, бо Христос ні до чого так ясно не
закликав своїх учнів, як до любови і братерства, й ні проти чого так не
повставав, як проти підвищення одних і приниження других. «Ви не
звіться, каже Він, учителями, бо один у Вас учитель - Христос, а ви всі
браття, і отцем не звіть собі нікого, бо один у вас отець, що на небі, і не
звіться наставниками, бо один у вас наставник - Христос. Більший же з вас
нехай буде вам слуга» (Мат. 23.8-11, пор. Мрк. 10. 42-45).

Болгарська й Сербська, Російська й Грузинська та й інші Православні
Церкви дуже здивувались би, а може й обурились, коли б до їх націо-
нальних назв добавити «греко». Навіть Православна Церква в Польщі, що
для неї митрополит Дионісій здобув «автокефалію», а для себе титул
«блаженства» безпосередньо від Царгородського патріарха, здається,
греко-православною себе не зве. Та й догмати і канони семи Вселенських
Соборів, оскільки вони прийняті всіма Церквами, вже перестали бути спе-
ціально грецькими, а стали всесвітніми, та й в складенні їх брали участь
представники всіх Церков, що тоді існували». (В. Липківський, 1980, 38-39)
Незадовго до своєї мученицької смерти, у вересні 1936 року, Митрополит Василь
писав в Америку: „треба майбутнім Соборам нашої Церкви в Америці й Канаді
звернути увагу на здійснення найвартнішого принципу УАПЦ - соборноправности.
Соборноправність - це саме і є найкраще забезпечення автокефалії. ... Було б
великим злочином перед Головою Церкви Христом, коли б американські Церкви й
надалі оглядались на рабське становище Церков в Європі”.

Митрополит повідомляв о. П. Маєвському, що вияснив його єпископові в
Америці (Іоанну Теодоровичу) „всю ганебність звертання до (Константино-
пільського) патріарха про визнання, що визнав і Живу російську Церкву і
польську Автокефалію, бо для нього (Константинопільського Патріарха) важить
не Церква, а комерція.”

Саме головне, писав Митрополит Василь, підходити до рішення всіх церковних
питань з погляду Христової волі, а не минулої традиції, не оглядатись ні на греків,
ні на римлян, а лише на Христа й пильнувати єднання з Ним, а не з греками, - бо
в Церкві Христовій потрібно робити діло не грецьке, ні римське, а діло перш за
все Христове, а потім - рідне українське. (Липківський В., 1980, 39-40)

В цьому своєму головному заповіті Митрополит лишився незрозумілий для
українських церковних діячів та політиків, які прагнули перш за все єднання з грека-
ми.

Протест Всеукраїнської Православної Церковної Ради до Царгородського
Патріарха з приводу „Томосу”, як ніякий інший документ, дав вповні розуміння
Українською Автокефальною Православною Церквою політики Константино-
пільського Престолу. Цей лист ВПЦР не тільки перекреслював будь-які надії на
підтримку Константинополем УАПЦ, але остаточно зформулював позицію УАПЦ
до „константинопільського визнання” як безвартісної, політичної та антихрис-
тиянської по суті акції.

Оцінка Константинополя як „ворога українського народу”, „слуги неправди світу
цього”, „нахабного опікуна українського народу”, „самочинного і злочинного”
порушника церковних канонів, прислужника католицької влади, наймита, який
кинув вівці під ноги Римського Папи, - означав розрив УАПЦ з першим по честі в
православному світі Престолом.

Але пізніше ідейний розрив УАПЦ з Константинополем був трактований як кон-
апантинопільське невизнання, що стало „доказом” у звинуваченнях УАПЦ в протес-
тантизмі, відході від православного віровчення і навіть єресі. „Українська Церква по
науці щиро православна, про що свідчить вже сам факт звернення до Вселенського
Патріарха за благословенням”, - повторював слова Іларіона Огієнка церковний
календар Канадської УГПЦеркви на 1956 рік. (Рідна Нива, 1956, 80) Таке розуміння
православності Церкви означало, що треба було просить і просить Константинополь
про визнання. Ясне, логічне Послання Вищої Православної Церковної Ради УАПЦ до
Константинопільського Престолу від 1926 р., що давало ключ до розуміння стосунків
Української та Константинопільської Церков та розуміння константинопільської
політики в конкретний історичний період, зник з обіходу і ніколи не згадувався в
українській церковній літературі в наступне півстоліття.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

ВНУТРІШНІЙ РОЗКОЛ

УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ

У виборі між УАПЦ Двадцять Першого року і
„константинопільським визнанням”

Перша в історії автокефальна Українська Православна Церква не тільки не була
визнана, вона і не могла бути визнаною з боку Російської і Константинопільської
Церкви, бо це заторкувало життєві інтереси цих Церков. Головне: УАПЦ опинилася
в ситуації відвертого конфлікту і з Першим Римом - Ватиканом, і з Другим Римом -
Константинополем, і з Третім Римом - Москвою, тому що принциповою засадою
утвореної української церковної автокефалії стало саме заперечення влади римів
над Христовою Церквою.

Це був особливий історичний момент в історії світової Православної Церкви.
Питання, чи має право Московський Патріарх чи Константинопільський Патріарх
на владу в Українській Церкві - це питання відійшло на другий план, бо було прак-
тичного характеру і другорядне в аспекті розвитку Світового Православія. А от суть
ділеми - теологічне розуміння Церкви Христової, Її природи, Її структури, - тобто,
за термінологією УАПЦ, Церква є братерське єднання у Христі, чи ієрархічно-
клерикальний устрій? - від вирішення цієї дилеми мало залежати майбутнє
Православія. Тобто, чи православні церкви перебуватимуть під цивільною владою
імператорів, як Візантійсько-константинопільська та Московська, чи увіл’ються в
Римо-Католицьку на чолі з намісником Христа на землі Папою Римським, чи підуть
третім шляхом, - єдности Церков народів у Христі, єдності в Євхаристії, без
римських намісників Христа.

Взагалі, поява церковної формації, подібної до УАПЦ, з її ідеями і підходом до
втілення цих ідей, у другого, не українського народу, стала би, напевно, предметом
національної самоповаги і гордості.

- Вперше в історії УАПЦ поставила на рівні цілої Церкви вимогу виключити зі
списку „святих і непорушних” канонів застарілі правила, які вийшли із вжитку
сотні років тому, і, навпаки, - додати потрібні. Причому УАПЦ була проти транс-
формації текстів канонів, як це пропонував зробити Константинопільський
Патріарх Мелетіос та Всеправославний Конгрес 1923 року. Необхідність прийняття
нових канонів, починаючи від 70-х років XX століття, сприймається в православно-
му світі як очевидна вимога часу. Хоч слова „перегляд канонів” уникаються, але
саме перегляд і доповнення, тобто створення нових канонів, є фактично повісткою
денною всіх всеправославних перед соборних конференцій, починаючи від 1976
року, по питанням православного розсіяння, автокефалії, автономії та ін.

- Вперше в історії УАПЦ поставила питання про необхідність створення органу
представників всіх автокефальних церков. В перекрученому виді, не з пред-
ставників всіх, а тільки „добраних”, ця ідея вже через 20 років була реалізована в
Америці. В 1943 р. в США відбулась перша спроба створити Конференцію
Православних Єпископів та Федерацію Греко-Православних Основних Юрисдик-
цій Америки. В 1960 р. було створено 8СОВА - Постійну Конференцію Право-
славних Єпископів Америки, а в Швейцарії - постійно діючий православний кон-
сультативний центр.

-	Саме УАПЦ вперше на рівні Собору винесла рішення, що шлюбний стан не
може бути перешкодою для набуття всіх ступенів духовного сану, включно до
єпископського, і що ченці не повинні мати ніяких привілеїв щодо піднесення у
єпископський сан. Це є зігнорована церковною традицією вимога Євангелія. І хоч
Апостольські Правила прямо передбачають жонатий стан єпископів (канони 5, 17,
40), і досі це питання лишається „табу” для Церкви, до якого рано чи пізно вона все
рівно муситиме з багатьох причин повернутися.

-	УАПЦ не лише проголосила свою незалежность від будь-якої церкви іншого
народу, вона заложила внутрішній фундамент для цього. А саме - повернула
Українську Церкву до ранньохристиянського по духу і ладу Соборного устрою.

„Собори з одних єпископів, як це було досі і є, необхідно надалі замінити
Соборами з представників від усієї православної людности”, „єпископсько-само-
державний устрій Церкви, що утворився під впливом обставин історичних і
державно-монархічного ладу тих часів, - устроєм церковно-соборноправним”.

Але майбутнє УАПЦ в українській історії склалося нещасливо. В 30-х роках
УАПЦ була варварськи знищена, а цілі наступні генерації українських церковних
ієрархів вирішували одну задачу, - відсунутись якомога дальше від радикальної,
маргінальної, революційної, реформаційної і невизнаної УАПЦ, щоб здобути
Римське Визнання.

Вся наступна історія Української Православної Церкви на еміграції і в Україні
перетворилася в історію церковних розколів, причиною яких було одне: бажання
здобути визнання або Константинополя, або Москви, або Ватикану, щоб отри-
мати доказ власної повноцінносги.

Церковні проводи численних новостворених в 40-90-х роках Українських
Православних Церков так чи інакше дистанціюються від УАПЦ, і виглядає, дорого
б дали, щоб їм ніколи не згадували про 21-ий рік. Написання історії УАПЦ набрало
характеру в ліпшому випадку постійного виправдовування, - чому Москва від-
мовила у єпископах і чому все - таки УАПЦ православна. Доказами церковної і
національної рації стали оповідання про знищення УАПЦ в сталінські роки і її
„продовження на еміграції”. Так, як ніби тривалість існування Церкви десяти-
річчями і поколіннями може доказати її церковний, а не сектантський характер. А
як тоді бути із середньовічними гуситами, катарами та альбігойцями, історія яких
нараховує сотні років?..

Головний засадничий принцип УАПЦ, - що не може церква одного народу
підлягати церкві другого народу, а тому, очевидно, жодний з римів не має ніякої - ні
духовної, ні адміністративної - влади над Українською Церквою, був відкинутий
українськими єпископами в другій половині XX століття. Цим єпископам потрібне
було адміністративне рішення Константинопільського Престолу щодо створен-
ня нової української церковної автокефалії. Навіть не визнання вже зробленого
українським народом на початку 20-х років, а створення нової автокефальної
УПЦеркви. І самі ці єпископи були нові, із середовища не УАПЦ, а Польської
Православної Церкви, яку утворив Константинополь в 1924-1925 роках.

Іван Огієнко, коли був цивільною особою (міністр ісповідань Української
Народної Республіки), писав в 1921 році, що „залишається нам єдиний вихід: не
оглядаючись на канони, самим звільнитися з неволі, самим визнати себе
незалежними. І наша Церква так зробила. Найперше, властиво, зробив це навіть не
церковний провід, а світський наш провід... В січні в 1919 році уряд Української
Держави цілком самостійно проголосив Українську Церкву автокефальною, ні від
кого незалежною. Москва, а за нею всі інші Православні Церкви, які все на неї огля-
даються, проголосили цей крок УПЦ неканонічним, бо, мовляв, це зломання
канонів, єресь... Царгородський Патріярх не визнав автокефалії УПЦеркви, себто
постанову нашого уряду вважав неканонічною і нашу Церкву за неканонічну.
Хотів, щоб вона вернулася до Москви. Так йому казали канони.”

13 березня 1921 року Іван Огієнко на з’їзді військових священиків в Тарнові
сказав: „Церква є насамперед сам нарід, а не духовенство, - то цей нарід рипуче
взявся за оновлення своєї Церкви, щоб пристосувати її до своїх потреб і вимог
сучасного життя демократичного”. (ЦЖ, 1968/6(69), 26)

9 липня 1922 року на нараді духовенства та членів президії Братства Св. Покрови
в таборі Каліш, на запитання протопресвітера о. П. Пащевського, - як нам стави-
тися до відродженої на Україні УАПЦеркви на чолі з Митрополитом Василем
Липківським? - І. Огієнко дав таку відповідь: „На Україні висвячено яких
15 єпископів, які висвятили тисячі священиків, і священики охрестили десятки
тисяч народжених дітей, багато дано шлюбів. Отже, неможливо все те скасувати та
не визнати охрещених дітей і тих, що одружено. Не можна всіх тих перехрещувати,
або давати другий раз шлюб. Все те ми мусимо визнати, як законне. Багато канонів
вже застаріло і не відповідає сучасним вимогам життя. Настане незабаром час, коли
і Вселенський Православний Патріярх мусить визнати УАПЦеркву!” (прот. П.
Білон. Спогади, 1952, 86)

Але той самий Іван Огієнко, будучи висвячений на єпископа Іларіона констан-
тинопільським Екзархом у Європі та прагнучи здобути константинопільське виз-
нання, заговорив в 40-х роках інакше. Висловів, які вживав канонічний Іларіон
(Огієнко), на зразок „липківське сміття” або „нанос 1921 року”, не вживали навіть
московські єпископи. Позиція І. Огієнка виявилась цілком ідентичною тій, що
займала до УАПЦ константинопільська дієцезія УПЦерква в Америці на чолі з
іншим канонічним, висвяченим Константинополем, Єпископом Богданом
(Шпилькою). Термінологія журналу УПЦ в Америці - „Українського Православного
Вісника” була подібна до мови журнала Владики Іларіона „Слово Істини”: „лип-
ківщина”, „самосвятство”. На конференції духовенства УПЦ Америки 4 жовтня
1957 року у виступах учасників постійно звучало: „липківська група”, „лип-
ківщина”, „липківська гидота”.

Один з чільних діячів автокефальної УГПЦ в Канаді Василь Свистун точно
визначив розклад сил в українському церковному середовищі ще в 1935 році:
„Канонічне з’єднання з Царгородським патріархом означає канонічне
роз’єднання з Українською Автокефальною Православною Церквою”. (Свистун
В., 1935, 2)

Ці слова стали історичним прогнозом майбутнього Української Церкви на кілька
десятиліть.

Вибір між УАПЦ і Конапантинопільським визнанням всі формації Української
Автокефальної Православної Церкви, які виникли поза Україною від 20-х років,
вирішили раніше чи пізніше на користь визнання. Як наслідок, всі вони втратили
свій автокефальний статус і влилися в Константинопільську Церкву.

•	Частина УАПЦ в Канаді і Америці, що відмовилась від УАПЦ в 30-х роках,
перетворилась в грецьку дієцезію Константинопільської Церкви в Америці під
назвою УПЦ в Америці.

•	В 50-х роках розпалась і зникла тільки щойностворена константинопільська
Митрополія Української і Карпаторуської Церкви на чолі з Митрополитом
Іларіоном (Огієнком).

•	В 60-х і 70-х роках розвалились і зникли ще три церкви: УАПЦерква на чолі з
архиєпископом Ігорем (Губою), УАПЦерква на чолі з архиєпископом Генна-
дієм (Шиприкевичем) та УАПЦ в Екзилі на чолі з архиєпископом Палладієм
(Видибідою - Руденком).

•	В 1990 році зверхність Константинопільського Патріарха прийняла УПЦ в
Канаді, ставши митрополією Константинопільської Церкви в Канаді.

•	В 1994-1995 роках у склад Константинопільського Патріархату ввійшли УПЦ в
США, а також УАПЦ в Європі, Австралії, Новій Зеландії та Південній Америці.

В цій історії руйнації і знищення автокефальних Українських Православних
Церков винятком стали лише ті Церкви, що приєднались до материнської УПЦ
на Україні. То були кілька парафій, що залишились від УАПЦ (Соборноправної)
та УАПЦ Тексасу - вони увійшли в 1994 та 1998 роках до складу Київського
Патріархату.
Самим промовистим фактом в прилученні цих Церков до Києва є те, що обидві
вони були продовженням УАПЦ (Соборноправної), яку очолював понад ЗО років
Митрополит Григорій (Огійчук). А УАПЦ (Соборноправна) сама була організована
як продовження першої УАПЦ в таборах для біженців у Німеччині в 1945-1948
роках. І більшість вірних, і сам єпископ Григорій належали свого часу до першої
УАПЦ, тому і змушені були відділитися від єпископів польської генерації, що ні
духовно, ні світоглядово нічого спільного з цією Церквою не мали.

Наприкінці XX століття автокефальна Українська Православна Церква поза
Україною повністю зникла.

Відмежування від УАПЦ

Отже, в 1948 році владика Іларіон Огієнко писав про УАПЦ і завдання
Української Церкви на еміграції вже так:

- „... поки всі наші Церкви не стануть чисто православними, цебто поки
Вселенська Церква не визнає їх такими, поєднання їх буде натраплятися на
тяжкі перепони. Причина розз’єднання наших українських церков - неясна
чистота їхнього Православія та їхнє невходження в склад Вселенської Церкви.
На жаль, наша Церква сильно попала в руки світських демагогів, які з
національно-політичних побудок просто силою пхають її на неканонічну дорогу
життя... Мало самим звати себе православними, - треба, щоб за православних
визнала нас Вселенська Церква, а найперше - Патріярх Царгородський. Без
цього об’єднання сумнівне, а лівизна нашої Церкви в очах світу ще більше
закріпиться.” (СІ, 1948/7, 14)

- „Треба, щоб наші Церкви (церковні угруповання) відреклися від свого
революційного тимчасового наносу з 1921-го року. Рік 1921-ий точився в
атмосфері зовсім нечистій, сильно революційній (наприклад, обмеження
єпископської влади, титулів і т. ін., чого вимагали й більшовики). Політичні
діячі давно вже відтрусили з себе той випадковий крайньо революційний
порох, - нехай обтрусить його й Церква.”

- „Проголошувати автокефалію самим - це шлях революційний, який
українському народові добра не дасть, а саму Церкву поставить в дуже тяжке
положення. Раз уже, року 1921-го, це було зроблено, і кинуло всю нашу Церкву
на край безодні. Уважаю, що створивши одну міцну Українську Церкву, треба
просити Патріярха Царгородського, щоб прийняв її під свій безпосередній
Омофор, надавши їй права Екзархату.” (СІ, 1948/9, 16)

Владика Іларіон лишив нащадкам і свої вірші про УАПЦ.

Зі збірки „Вікові наші рани":

Бідна наша Церква,
Свята Православна,
Первозванна, Українська,
І Соборноправна!

Відколи в ній появився
Василь Самосвятський,
Відтоді в ній вкорінився
Воріт Протестантський!
Зібралися у Києві
На Чорную Раду,
І Канонів намножили
Церкві на загладу.
Натворили самосвятів,
Попів і Владиків,
З’явилися всюди Ради
Жорстокі і дикі!
Панували десять років,
Канони зміняли,
Руїною-розпустою
Церкву наповняли!

Засудили нашу Церкву
Церкви Канонічні,
Стидом вкрилась Україна,
Во віки, во вічні!...

Зажурився Володимир
Хреститель Вкраїни,
Що довели злії діти
Церкву до руїни.

Липківщина поширилась поза Україну,
По Європі й Америці сплодила руїну.
Захопились українці дурним самосвятством,
„Свободою”, „Канонами”, церковним дурацтвом!
Породились незалежні секти отаманські,
Появились самозванці, церковні повстанці.
Заревіло, зашуміло: „Ми автокефальні!
Потоптаймо всі Канони, бо ми аморальні!”
Стали битись на Соборах, в громадах і пресі,
І мирянів допустили там, куди їм засі.
Заповнили нашу Церкву дурні-варіяти,
Двоєженці, розпусники, впавші уніяти!

(Антологія української православної поезії, 1962.19,20)

Відмежувався від УАПЦ і український єпископат, висвячений польськими
архиєреями в роки війни.

Секретар при Синоді Єпископів „польської генерації”, що виїхали з України
після Другої Світової війни у Польщу та Німеччину, - Іван Власовський, - підвів
„фундамент” під претензії єпископату бути канонічним найперше тим, що відгоро-
СЛОВО ІСТИНИ ч.7.

14

слово ІСТИНИ

НАРОДНІЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ МІСЯЧНИК

	Адреса Редакції:	925 ЛИгеЛ Аге.. ТОппірес, Мав.. Сапала.
Рік і		Листопад. 1947 рік.	Число 1.

РАДУЙСЯ, ЧИСТА МАРІЄ!

Радуйся, Чиста Маріє —
Ти наша мінна Оборона!
Радуйсь, спасенна Надіє
Усіх у Христового Трона!

Задуйся, Мати Спасіння,
О радуйсь. Єдина між жонами, —
Тобі несе світ Піснопіння
Величними райськими дзвонами!

Радуйсь, Пречиста Дівице,
Чистішая від Херувимів.

Радуйся, Отроковице.
Славнішая від Серафимів!

Радуйся, Скорбная Мати,
Свята Неневісна Невісто, —
Всім серцем Тебе прославляти
Буде кожен народ й кожне місто!

Нехай же натруджені люди
Спочинуть у мирі безліку, — ,
Зашитою нашою будм,

.іевмт надійшов, поглянув — і теж
проминув. Та ось проходив біля ме-
не один хамарянин, і побачивши ме-
не, зболілого та безсилого, змилу-
вався (Лука 10,31—33).

У сьогоднішній радісний день, ко-
ли я нарешті молюся з Соборною
Громадою в Вінніпегу’- молюся з нею
й за неї, мені пригадується оця ві-
ковічна притча Христова про мило-
сердного самарянина, що з Божого
леління дослівно повторилась на ме-
ні. Бо наша патріотична Громада
знайшла в собі найтепліїну Христову
любов, і в її проміннях заопікувалася
мною, шо лежав на чужині на смертно-
му одрі. і ніхто не допоміг мені, хоч
назовні, про людське око, ніби щось
і робилося. Патріотична й шляхетна
Соборна Громада в Вінніпегу 10. трав-
ня 1946-го року вислала мені офіцій-
ного афідавіта, а при ньому й брат-
нього теплого листа за підписом Го-
лови й Секретаря Г|юмади, в якому
"Пл.іяавшцЛ	Чапш п».

руські, — карпато-руспз та

ВИНЦІВ.

II.

Що саме роз’єднує Українські
Церкви.

Що ж розділяє ці шість Україн-
ських Православних Церков? Чому
вони не можуть поєднатися в одну за-
кордонну Православну Церкву? Чому
це поєднання ніяк не здійснюється?

Розділяє їх сама душа Церкви: різ-
не розуміння Святого Православія.
Серед цих шістьох Церков тільки дві
Церкви без сумніву Православні, і їх
визнає Вселенська Церква й знахо-
диться з ними в молитовному єднан-
ні: Церква Західноукраїнська, з Ми-
л_трополитом Іларіоном. і Церква Єпис-
копа Богдана Шпильки. Усіх інших
Церков Вселенська Церква не визна-
ла, бо не визнає їх православними, і
? не знаходиться з ними в молитовно-
му єднанні. Оце найголовніша при-
: чина “роз’єднання”, оце найперша
; перепона й для поєднання наших Цер-
?? ков. І поки всі наші Церкви не ста-
- чнуть чисто православними, цебто по?
рки Вселенська Церква не визнає їх
І" такими, поєднання їх буде натрапля-
/ ти на тяжкі перепони, і саме поеднан-
*хня не буде істотним.

І; ; Існуючі шість Церков можна поді-
Ви за істотою їх Православія на
групі.

1.	Церква Греко-Православна в Ка-
наді й нова УАПЦ соборноправна
на еміграції, — обидві визнають Лип-
ківського канонічним Митрополитом,
визнають і “Київські Канони 1921 р.”
Вселенська Церква цих Церков не ви-
знає. Правда, Архиєпископ Мстислав
за останнього часу почав усього цьо-
го зрікатися, як це видно з його листа
від 29 січня 1948 р. на ім’я Проф. В.
Дубровського; лист цей викликав
сильні протести з боку ашаффенбур-
ців, які публично заявляють, що Є.
Мстислав урочисто звав себе “липків-
цем”, і тим уводив вірних у блуд, а
тепер зрікається того всього.

2.	УАПЦ А. Теодоровича й УАПЦ
на еміграції спочатку були ідеологіч-
но однаковими. Багато Єпископів УА
ПЦ, особливо коли були в Україні,
голосно звали себе “липківцями”, й
визнавали всі “Київські Канони 1921
року”, в тому й жонатий Єпископат.
Але помалу УАПЦ на еміграції стала
отрушуватися з революційного набут-
тя, і видала своє Послання “до Свя-
тіших Патріярхів, Блаженніших Ми-
трополитів, Виоокопреосвящецніших
Архиєпископів і Преосвященніших Є-
пископів усіх Автокефальних Церков
Святої ІСхідньої Вселенської Правом
славної Христової Церкви” 17 берез-
ня 1946-го року, в якому заявила про
своє Православіє згідно з Вселенсько-
ю наукою. Але було пізно: ні одна
Церква не визнала УАПЦ. Церква ця й
далі все більше й більше наближа-
ється до Церкви Вселенської, при-
наймні публично заявляє про це.

УАПЦ А. Теодоровича, як казав я
вище, сама устами свого Архиєписко-
па визнала себе неканонічною, й Тс-
одорович чекає грецької Єпископ-
ської хіротонії.

3.	Митрополит Іларіон та Архие-
пископ Паладій походять із Церкви
всіма визнаної. Так само й Єпископ
Богдан Шпилька.

Треба тут підкреслити, що Митро-
полит Іларіон та Архиєпископ Пала-
дій жодної нової Церкви не творять,
— вони тільки, згідно з Канонами, не
дозволяють свойому Духовенству пе-
реходити до інших Церков, бо вірять,
що ввіллються разом із ним у склад
якоїсь Церкви, визнаної за православ-
ну Церквою Вселенською.

Оце причина “роз’єднання” наших
українських Церков, — неясна чисто-
та їхнього Православія та їхнє невхо-

13

„Слово Істини” - церковний журнал, який випускав в Канаді Митр. Іларіон Огієнко
в 1947-1951 роках
е аітуманюватя далі
трудящим казжамж про
©чого бога та р1>
святих, зрікаюся сену
свящевижа.

Кол. священна біль*
чинської церкви.
Засяаяського району
Ю. В. ВОЛКУН.

впікаюся СВОГО СЄВ,, шои **и«- 
вести посильну користь рв- ,
дянській країні.

Гасргй голаминськіїн.

. ул засудив служ-
і 5 а половиною
шо він. ніби,

млятоть.

-пгю переслілу
що на ‘ «ифснГ’у ьґдеччикі*.

95

орлошшх справ О Пля Либзви я Балтицькому мо-
депутатіь лібе' Р1 появились 5 ніиецькнх військових
її висловився за к фаб.і в, які прснели маневри на
.......——мих іл"

РПХ стосунків з Ралнвуьким Сою.том п;к> прибуття і.іц- "‘«иоивеао

Лист до редакції
ВельсяяпіановнмД
рекаиторе!

Прошу иждрухумтм на сторінш
вашої газети оце моє моМдождея-
н я.

•иа С', дгн

’ї- Шйиуй
Іизиаючн релігію »» ОТ



Я, колишній єпископ української
^гкя-1. «знкин а Цвїй....тіул'.*«ціг

ч к^-зьту -Ч ііілшов ія склад/ ~ ліячіл
церкви. Соожуклло меже до мьвго тє,

’ п^АІГІЮи&Г'ЖнУ' 3 ябрО^ТеїЛ^ЯВИ Й^ВЗ, Ж

ХжмГаного ладу спря-1 провідника релігії-служники
ґ ”*їїїї’
їл.,Яіпій« мас. заявляю щим людством,
иан трудящих мас, »	*	Колишній ти

„І про свою відмову Від Два““яи“( с ФЕДІР ВОЛИНСЬКИЙ.

Байківка, Калянівського райозу.

» основ

31
я-

ЦІ ПрО СВОЮ	—

діяльності служника реліпіно-1
ик го культу і про свій рішучий і а
'.’*інамір взятися до суспільно-ко-
‘«’ ІР“С“?< ПР*Бувший протоієрей

5 п. П‘КС£ЦЬКИЙ.

Писарівна, Ямпіласькото району.
.*»

то!!: Не бажаючи надалі . одурма*
вювати трудящу людність, яа-

• н, являю, ЩО я иокидаио п°°>£ •—д - в-яа8авади по.

СТ8О і зрікаюсь релігії назая ж«тя. А^.

ГАЯ переконався, що релігія е|і релігією.^. П. КОРДОН. „

чиї

су ІДО

Я, священник С* Залужвя,
Теплицького гдйону, Павло
Кордон, зрозумів, що церква ,
й релігія стоять наперешкоді
будування соціалізму, ватьма*
рюючи трудящу людність. Тіла*
ки соціалістична наука веде
людність до кращого, світлого

шо українська церква» як но шдеида
вона А сама. свиє жжтмрад***
ськаю діяльністю перетворилась <
організацію контрреволюційну. НажЬ
оіилізм і шоєієїхм П—ие те. що ха-
рактери кувало П жяття. Не бажадеж
надалі підтримувати ці настрої серед
Громадян УСРР і розуміючи, що про-
до же ані моє! верховної дЬльностІ
було б продовженням роботи шкідям-
дої для трудящого люду УСРР, Я
кілком свідомо Я рішуче розірвав я
церковною ДІЯЛЬНІСТЮ.

К. МАЛЮШКЕВИЧ.

У
15
ваг

ЇІОПРЕВКЯ
зведенні про картоплешчу *
листопада з вини облупояком-
РНК помилково жждрукьєаєо

П ; пресу „д е щ о“ в и з н а в а ги*
і*а Як же бо інакше, не задоволений на-
стільки велике, шо навіть в самому

ІЬО пргц. виконання кдртошгсшчі
по Смотрицькп» *, Ситковеиькому тл
Теофіпільському районах. Треба ч»
титн: по Смотрикькому-24,3 проц<
Снтковецьжому*13.1 прощі Тєофіпіль-
гллеаи и/іі) .4 пплп. _„ . -------------

Єпископ української автокефальної пр:
цославиої церкви Марко Грушевський, зр

ність І шкідливістГреліпї

ТОМУ ЗРІКАЮСЬ З ПОПІВСТВА г‘

ЗОВСЬИИЙ | П , ж. Четерівці

іужбіжці», про 0^0В‘Я8К03уіет^

»у	- саней |_р дядл

-*««« с. Ківо-
парахвію й
!>« зрікаюсь свого сану,
«гт^дад-ц в сім’ю тру-
шоб хоч и£ сТЗрЙті
ювати на користь своєї
и*

И КОДОКОЛОВИЧ
їеонтій Онисямович.

КОСТЯНТННІВСЬКИЙ равін.

:ившн весь

дурман

каючись сану, заявив:

«Я був, пише він, за одного з фундаторі
-г^ і і активних діячів цієї церкви протягом 10-1
х. років. Я зазначаю, що УАПЦ (українець
£ автокефальна православна церква) зорган
, зована тоді, коли радянська влада ущеи
розбила українську контрреволюцію. П
наперед визначило дальшу аитирадянськ
І діяльність УАПЦ, що була тільки одно)
організзз: доз форм контрреволюційної діяльности

2 зет. від

В ННИЦЬНА ОьЛгі



ТГГПіРИ ВІННИЦЬКОМУ ЄВІ
--------ГТ=^ДТЕХНІКУМІ

\ Викреслюю себе 1» «писку
І сдужвкків релігійжого культу.

*; Прощу трудящих прийняти ме-
> ’иє > ееоЬ—1 .„Сім’ю буді**
й ииків нового белкласожогсг ‘
Г) спілісгвд, де жема місця ніяким

<і >ібоб< н ЇМ, в тому числі А ре*
у лігійннм.

.	< НАЙДОКОСТЕНКО

Прокіп Сімтвич.

вчителів І
політехнік

роНТ|
ЯОДЬ

7-рінку, 35
арі.. КСМ і

КОЛГОСПІ Н т
аГезнечгно

І жно піл акі

МРРД-ЧІЄМ.ЙОСП. ьмрт;иу

   	..—;---і ЛЬНе Нрил4

простиню ТОЩО*-курсанти примі
Для осіб, що всту^^и ца

пович БЛЕХМАН.

♦ними органі*

й і установ повинні мати я и стовк і роз-
идАСинж своєї установи щодо поаер-
чя грошей готівкою, або переказів вія-

СЯ СЛУЖІННЯ РЕЛІГІЇ ькробкоопу.



0МЛЄИО ІСПИТИ З «4Ц
стволнавства та ма^
яуться 22 й закінчи
року. Нянчання з І

До мяви та жнкс*
М*ати про сонетам,
Вість ДО ВІЙСЬКОВО Ь
тику ВІД оріЗиЬаі

’ умовах радвлади. Склад керівників У АГИ
Д [ та її духівництва цілком відповідає зазда»
£ г то УАПЦ—боротьбі з радвладою шд прі
ЗЦ криттям церкви. Велика частина так званії
і і свищеннодіячів УАПЦ складалась з акті

* 4 І радянських, політичних елементів. До ор
і і ганізації парафіян УАПЦ на периферії вз?
> лнея елементи націоналістичні, контрревс
Р люційні. Все наведене вище остаточно пе
Ч. реконало мене, що так звана УАПЦ була
е не що інше, як зручне знаряддя в рука
КОНТрРіЬйП 1 ЮЦІІіА Д б^хпьбі

$ радвладою та соціалістичною реваЯСШ^.
Разом з тим, я переконався, що релігі
Ч? взагалі перешкоджав культурному зро

І

станню людности, що вона е знаряддя тем
ряви й контрреволюції. Я зрікаюсь своп
сану єпископа й священнодіяла Й поривав
назавжди з релігією, щоб стати жорисннь

**яянином СРСР».

~	. — М Гі М'

Тільки праця родять люди-
ну щасливою. Хочу стати
чесним трудящим, же хочу
більше дурити маси населення
казками про бога. Пориваю в
релігією назавжди.

роачд. *кв Ф. Я.,
ЦрИ-
іг^.~Дй^іану-
І	щом

І	1.

оз *н у
‘ — ОГО’
і	|ШИЙ

Фрагмент з газети „Більшовицька Правда”,
де протоієрей УАПЦ Григорій Огійчук (майбутній митрополит УАПЦ Соборноправної в
США) підклеював в 1931-1935 роках вирізки з газет про „зречення служників культу релігії”.
На знімку праворуч - заяви єпископів УАПЦ К. Малюшкевича та М. Грушевського про
зречення сану і визнання контрреволюційної діяльності УАПЦ
див його від УАПЦ 21-го року. В Мюнхені в 1946 році під псевдонімом 8ЕМЕХ
вийшов друкований машинкою рукопис „УПЦ в часі другої світової війни”, де
писалося:

„Покровський Церковний Собор 1921 року, утворення ним
єпископату в Українській Автокефальній Церкві і дальші події в житті
тої Церкви проходили в обставинах, яких не знала до сього часу історія
Української Церкви... Історія УПЦ знає випадки, коли мирянин в ній
був навіть Екзархом Вселенського Патріарха, але це було пов’язано з
певною особою та величезним її значенням в нашому церковному
житті: князь Константин Константинович Острозький, який був таким
Екзархом Царгородського Патріарха, очолював православних в
боротьбі проти унії в кінці XVI віку, коли майже вся ієрархія з
митрополитом Рогозою відступила від православія.

Прийняти ж в церковному житті „всенародню соборноправність” як
засаду, з урівнянням цілковито в правах управління в церкві митропо-
лита, єпископів, духовенство і мирян, - значило корінно змінити
канони Православної Церкви, поняття і традиції церковної соборности
в православії, підмінивши поняттям „народоправства”. Приниження
ієрархічного началу й авторитету ієрархії (в зв’язку також з іншими
відступленнями від канонів і звичаїв Православної Церкви), зрозуміло
в бурхливих революційних часах, але не оправдано назавжди, не
вийшло на добро Українській Автокефальній Церкві.” (8ЕМЕХ, 1946,
VII)

В 1978 році в Торонто з’явилася брошура професора М.Садиленка „Сумні наслід-
ки Липківщини в Українській Православній Церкві” (написана в 1951 році).
Надрукована вона була невідомо за чиї гроші, а передмову написав священик
Української Греко-Православної Церкви в Канаді о. В. Сагайдаківський.

„А якого Духа могли передати єпископу хоч би й священики, а
особливо миряни, що діяли не під впливом глибокої віри, не натхненні
глибоким почуттям святости чину, а спонукані до того головним чином
патріотичними міркуваннями? - Писав М.Садиленко про Соборну
висвяту єпископів УАПЦ. -

Чи в (революційний) час треба було вести боротьбу в Церкві? Чи в
боротьбі було призначення священнослужителів? Чи не забули вони про
„ісповіданіє віри”?.. Захоплювалися політикою, вели між собою бороть-
бу, „спасали Церкву”, сперечалися, улаштовували церковні „Собори”,
проливали „рясні сльози”, висвячували один одного в єпископи.

... Вони є простісінькі, звичайні миряни. І такий мирянин надягає на
себе ризи, бере в руки священні сосуди, до котрих миряни не можуть
навіть торкатися, доконує таїнство Євхаристії, сповідає вас і відпускає
вам гріхи „властію, данною йому від Бога”, якої він не має. Треба не
мати ніякої пошани до віри, бути безбожником, щоб допустити таке
богохульство.
...Безумовно, з бігом часу і автокефалія була 6 оформлена після зно-
син з Східними Патріархами, та це вимагало часу, а гарячі голови
чекати не хотіли.”

Єдина Церква, що виявилася у М. Садиленка після всіх міркувань благодатна, -
це митрополія Константинопільського Патріархату, утворена ненадовго в 1949 році
владикою Іларіоном Огієнко та двома єпископами з константинопільських дієцезій
- Орестом Чорняком та Богданом Шпилькою. „Всі незалежні українські „формації”
в більшій чи меншій ступені заражені „липківщиною” і мають інші вади, які стоять
на перешкоді та не допускають їх до приєднання до Вселенської Церкви”. (Садиленко
М., 1978, 7,9,13,29)

Видавець роботи М.Садиленка підвів підсумки:

„Творець і батько липківщини Василь Липківський - це зарозумілий
протестант, впертий єретик і одчайдушний церковний революціонер.

Він джерело: нової т. зв. народної благодаті, потрібної у свому часі
більшовикам псевдоавтокефалії, богохульної висвяти єпископів,
аморальних київських канонів, жонатого єпископату і взагалі небува-
лого в історії Православної Церкви ладу.

Протестантські поняття В. Липківського і Ко. спричинилися до
розподілу українців на ворожі табори, до боротьби між собою, до хаосу
й руйнування Церкви. В Америці й Канаді Липківщина внесла розлам,
ворожість і боротьбу в Румунську й Сербську Церкву та вдарила й
поранила всю Вселенську Церкву.

... Липківщина - це анархія і ганьба, а за висловом Митрополита
Іларіона Огієнка, вона - „гарячий сором для України на віки вічні”.

...Митрополит Мстислав очолив комітет побудови пам’ятника
„митрополитові” В. Липківському. Кому? Горі, що вродила миш?

Де ж логіка? Якщо м. Мстислав визнає Василя Липківського за право-
славного митрополита, то чому він пересвячував липківця
І. Теодоровича?

І як м. Мстислав, залишаючись липківцем, може наблизити до УАПЦ
в Америці Вселенську Патріархію, визнання якої себе й своєї Церкви
він від довшого часу настирливо, але безрезультатно шукає?..”
(Сагайдаківський В., 1978, 35)

Ідеї Митрополита Іларіона Огієнка і таких, як М. Садиленко, поступово
оволоділи Українською Церквою в Канаді: на самому початку державної
незалежности України ця Церква розірвала молитовно-євхаристичне поєднання з
Українською Автокефальною Православною Церквою в Україні, США та Діаспорі
й увійшла до складу Константинопільського Патріархату.

Один з головних ініціаторів переходу канадійської УПЦ під константи-
нопільський омофор, прот. Степан Ярмусь писав: „Справа відновлення й
усамостійнення Української Православної Церкви (на початку XX ст.) закінчилася
тим, що в жовтні 1921 року ця Церква несподівано була зреформована до неябиякої
міри. Це факт, промовчуючи його, ми поступали з нашими людьми безвідпові-
дально, навіть нечесно”. (Ярмусь С., 1991, 49)

Коли виникли сильні протести в українському середовищі Північної Америки з
приводу підкорення УПЦ в Канаді Вселенській Патріархії, о. С. Ярмусь написав
статтю „ Чому люди беруться не за своє діло?”

„Те, що нашим вірним демагогічно пропонують якийсь рух до
поєднання з УПЦ Київського Патріархату (тобто замість поєднання з
Константинопільським Патріархатом - О.Х.), і то рух з низів, - це якесь
непорозуміння, подібне на віджиту диктатуру грубого пролетаріату”.
(Ярмусь С., УГ, 21.12.1998)

Нарешті, в 2000 р. офіційний орган УПЦеркви в Канаді „Вісник” вже висловив
свої пріорітети абсолютно відверто: „Зовсім легко можна створити собі ідола з
якоїсь специфічної групи чи держави, але ми повинні завжди пам'ятати про один про-
мовистий факт: держави є тимчасові і порівняно недавні. Історія відомих держав,
наприклад таких як Італія і Німеччина, починається лише від 1870 року. А наш сусід
(Вселенська Патріархія), до якого ми повертаємось лицем і ганьбимо його, є вічний
і святий, так як ми самі є”.

Яку може мати вартість автокефальна УПЦ для людей, для яких сумнівною цін-
ністю є Українська держава?

До питання причин неприйняття УАПЦ

Пояснювати дистанціювання єпископату Українських Церков на еміграції від
УАПЦ якимось помилками цієї Церкви просто неможливо, - ніяких дискусій чи
серйозного аналізу діяльности УАПЦ ніколи не було. Причому не було ані з боку
опонентів, ані з боку прихильників УАПЦ. Послідовники УАПЦ просто
передруковували ранні роботи діячів УАПЦ.

Аргументи противників УАПЦ коротко всі зводились до сентенції „ні, тому що
Ні”. „Всі спроби' оправдати подію (Соборної хіротонії), що робили і роблять при-
хильники „липківщини”, не витримують критики. - Писав, наприклад, проф.
М. Садиленко. - Вишукування у Св. Письмі доказів висвяти єпископів священ-
никами в перші часи християнства, або покликуватися на сумнівний факт такої
висвяти в Александрійській Церкві не є переконливим, бо в перші віки виникало
багато і єресей, і були всі нелади в Церкві, але це були ненормальні явища, і брати
їх, як зразок, і наслідувати їх, і нерозумно і недоцільно”. (Садиленко М., 1978, 9)

Але, по-перше, єресі не зникли в перших століттях, - зникли Вселенські Собори,
що вирішували, що саме вважати єрессю. З огляду на практику порушення Кон-
стантинопільським Престолом низки церковних канонів - співслужіння з єретика-
ми, календарних змін, зміни навіть Пасхалії у Фінляндській Церкві констан-
тинопільської юрисдикції, простягання влади на території інших Церков, - можна
зробити висновок, що сучасний Константинополь сам впав в єресь.

По-друге, якщо практика стародавньої Александрійської Церкви не зробила цю
Церкву неканонічною, то чому УАПЦ - неканонічна? Тому що правила Апостолів і
Вселенських Соборів пізніше установили іншу церковну традицію?

Перше Апостольське правило гласить: „Єпископа висвячують два або три
єпископа”, а П’яте, - що „Єпископ, або пресвітер чи диякон, не може виганяти своєї
дружини під виглядом благоговіння”, - тобто допускає жонатий стан єпископа
(пор. також Апост.17,18). Як в цьому світлі виглядає УАПЦ? Адже це взагалі вимо-
га Євангелія, не тільки апостольських канонів: єпископ має бути мужем одної жінки.
Що, посилання на Євангеліє також є „вишукуванням доказів в Св. Письмі”? А де ж
їх, згідно логіки опонентів УАПЦ, взагалі тоді шукати?

Також за церковними канонами, монах не повинен висвячуватись на єпископа.
Але сьогодні всі єпископи - монахи.

Група священиків РПЦ з Санкт-Петербургу писала в 1906 році: „Церковні канони
не лише не схиляють єпископів до монашества, але прямо не допускають його...
Монашество єпископів є в Церкві явище не канонічне, а навіть антиканонічне, а
тому має дискутуватися лише по суті. По суті ж двох думок тут не може бути...” (Кь
церковному Собору, 1906, 142-143)

Інша вимога канонів: Єпископ, як і пресвітер і диякон, не може приймати на себе
громадських обов’язків (Апост.6 та 81), - вже забута, певно, назавжди.

Незрозуміло, якщо порушення цих канонів стало практикою і традицією всіх
Православних Церков у світі, то всі вони - неканонічні?

Візьмемо, нарешті, Апостольський канон 82-й: „Не дозволяємо до кліру
висвячувати рабів без згоди панів, щоб не робити прикрости їхнім власникам...”
Питання: вилучення подібних канонів, як застарілих, що і запропонувала УАПЦ, -
справді святотатство?

Таким чином, ідеї УАПЦ 1921 року ще лише мають стати і будуть колись пред-
метом серйозного вивчення і аналізу. А причину „відгорожування” від УАПЦ
єпископату наступних Українських Православних Церков треба шукати в чомусь
іншому. Передусім - в національному менталітеті українців.

За Україну століттями воювали і литовці, і поляки, і німці, і росіяни, і австрійці,
але в більшості тих війн український бездержавний і миролюбивий по характеру
народ грав ролю пасивного спостерігача. Активне населення, як правило, воювало
за протилежні сторони. Героїчна історія України - це історія виключень з
загального правила, її герої - це одиночки.

Подивимось із світського погляду на проблему 21 року. Навіть якби УАПЦ була
неправославна церква, вона була унікальна. Історія документального фільму про
емішей в США, які добровільно відмовилися майже від усіх благ цивілізації,
починається зі слів: „Ми не шукаємо визнання світом...” Ці слова можна поставити
також епіграфом до всієї історії хасидизму. Таке світосприйняття емішей і хасидів,
поза сумнівом, здатне зберегти їхні етнічні спільноти.

В 1994-1998 роках в США вийшло друком фундаментальне трьохтомне
дослідження професора психології з Каліфорнійського Університету Кевіна
МакДоналда по іудаїзму як груповій еволюційній стратегії жидівського народу, що
забезпечує його самозбереження і високу конкурентоздатність порівняно до інших
націй.

Якщо спробувати написати українську церковну історію з погляду еволюційної
біології, то висновок напевно буде той, що українці займаються самознищенням.
Українці не хочуть унікальної Церкви, навпаки, вони готові привести себе в неет-
нічний стан, аби відповідати всім стандартам. Вони не здібні до самоізоляції,
окремішности і відділеності, як здібні еміші чи хасиди, вони готові знищити в собі
все, що „не вписується”, що є виняткове, екстраординарне.

Дмитро Донцов писав в 1952 році: „Безформна, липка, непевна маса вічних
хохлів засмоктує все, що підноситься над нею, що має виразну форму і лице, ясне
Так або Ні, все що пнеться вгору, що не має жаб’ячої крови, що не любить стели-
тися додолу, що бридиться крутійством, що кидає виклик долі, все сильне і
відважне, все мужнє”.

Ідеолог українського націоналізму, Д. Донцов говорив і інше, - „Україну не
вихитрується, а вибореться національною революцією”. Але вже 80 років українці
пробують вихитрити свою церковну автокефалію. Причому вихитрити у кого? - у
Константинополя, мотиви політичної стратегії у якого ті ж самі, що і у Москви: під-
корити своїй владі Церкву на Україні.

„Не люблю Русинів. - Сумно писав століття тому Іван Франко. - Так
мало серед них знайшов я правдивих характерів, а так багато
дрібничковости, тісної глупоти, дволичности, і зарозумілости, що
дійсно не знаю, за що міг би я їх любити...Чи може маю любити Русь як
расу, - цю расу отяжілу, незграбну, сантиментальну, що позбавлена
гарту, сили волі, так мало здібну до політичного життя на власному
смітнику, а таку плідну на перевертнів найріжнороднішого гатунку? Чи
може маю любити світлу будучність цієї Руси, якої не знаю, для якої
світлости не бачу ніяких підстав?”...

Окрім генетичної української психологічної меншевартости, що виробилася за
століття підневолення полякам та росіянам, свою роль у неприйнятті УАПЦ
зіграло й інше. Єпископат і духовенство з-під Польщі були тої самої московської
школи, як і ті єпископи-українці з Російської Православної Церкви, що відмови-
лись підтримати УАПЦ в 1918-1921 роках та поставити український єпископат
всупереч волі Москви.

А московська церковна школа успадкувала візантійське імперське презирство
до всього, що не є римом, не походить від риму, не має благословення риму. Все
візантійське православіє отруєне ідеєю великої християнської Імперії на чолі з
Римом. Візантійська церковна свідомість - це Імперія - Всесвіт, що об’єднує всіх
одною владою і одним законом, все, що поза цієї Вселенської імперії - варвар і
ойкумена.

Лише в силу обставин і українського походження такі церковні українські
ієрархи, як Іларіон Огієнко або Мстислав Скрипник, опинились з Москвою,
третім римом, по різні боки барикади. У них однакова церковна свідомість і
психологія.

Слов’яни, слов’яни, слов’яни, -
Тяжке скривавлене слово, -
У нашім житті самі рани,
Кайдани болючі й окови.
Германці віками нас били,
В Христове ім’я розпинали,
Й здирали останнії жили
Бездушні папісти - шакали...

Якщо не знати, що це вірш вл. Іларіона Огієнка, то можна подумати, що
то переклад якого-небудь послідовника Миколи Данилевського, який вірив, що
ідея слов’янства, після Бога і Його Святої Церкви, є найвища ідея для всякого
слов’янина.

Микола Данилевський, блискучий ідеолог „всеслов’янської ідеї” XIX сторіччя,
писав: „За повір’ям, поширеним в російському народі, і занесеним до нас, без
сумніву, від греків разом з християнством, - Ієрусалим є осереддям, або як
висловлюються серед простолюддя, „пуп” землі. Але з точки зору більш земної і
матеріальної, немає місця на земній кулі, що могло 6 зрівнятися центральністю
свого місцеположення із Константинополем. ...Теперішня назва Стамбул, дана
йому турками, не назва, а ганебне тавро... Слов’яни пророчо назвали його
Царгородом. Це ім’я, і по своєму смислу, і тому що воно слов’янське, є майбутня
назва цього міста”. (Данилевский Н., 1991, 367,368)

З вірша владики Іларіона „Мій заповіт”:

Наш Київ - наша Рідна Мати!
Святий наш Ієрусалим,
Наш вічний і четвертий Рим!
А віра наша православна,
Своя, козацька і прадавня...
Це і присяга - мій обіт:
Я буду бити уніятів,
І всіх липківців-самосвятів!
І не спочину я на мить,
Поки стояти буде світ!
І виріжу я всіх варіятів,
І уніятів й самосвятів,
Усіх церковних демократів!
З вірша „Не Рим-а Київ!”:

Не Рим, а Київ наша мати,
Це другий наш Єрусалим...
А рим мине, а Київ вічний,
Як другий наш Єрусалим,
І меч козацький, православний
Строщить погордий Рим!

З вірша „Мій гімноспів":

Бийте, ріжте уніятів,
Зрадників проклятих!

І Святого Православ’я
Ворогів завзятих.
Не бійтеся, не жалійте,
Плюньте на Соборність!
Нам із кучки уніятів
Ніякая користь...

В тій священній боротьбі
Будуть помагати
Славні тіні Козаків, Святих Гайдамаків!
І Острожський і Хмельницький
Та другії сили,
Що то колись уніятів мордували й били.
З нами Петро і Микола -
Царі Православні,
Що нищили уніятів
Жорстоко і явно.

Пригадаймо ще й царицю
Другу Катерину,
Що поклала Уніятів
У гріб-домовину!

Краще з Братом Москаликом
Богові служити,
Як з Поляком-Уніятом
В одній Церкві жити...

З вірша „Моя журба”:

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Коби там тільки наші були,
Свої чи брати Москалі.
Як в нашій славній Україні
У Православній Стороні
Заволодіє Римський Папа,
Ой, не однаково мені!
Нехай владіють в Україні свої чи навіть і чужі!
Ко 6 тільки були ПРАВОСЛАВНІ,
Хоча були б і Москалі!

Вірш „Святий Андрій Боголюбський”:

Поклін тобі, наш Князю Руський,
Святий Андрію Боголюбськй!
Хоч Київ наш Ти зруйнував,
Жінок й дітей ти мордував,
І храми наші обікрав,
Звідтіль ікони ти забрав,
То ти Святим великим став,
Суздаль-Москву ти нам заклав!
Тебе я завжди вихваляю,
Святим-блаженним проглашаю,
Службу тобі благословляю.

Поклін тобі, наш Князю Руський,
Святий Андрію Боголюбський!

(Антологія української православної поезії, 1962. 15,16,44,48)

„Тяжка хвороба еміграції - почуття меншевартости”. - Писав Митрополит Іла-
ріон в „Книзі нашого буття на чужині”. І тут же, через кілька сторінок: „Уся наша
Віра, уся наша Церква, багато з нашої культури, усе наше найдорожче, - усе це
приходило до нас з православної Візантії чи Греції. Візантія - то праджерело
української Віри й українського духа. Ми, (Українська Православна Церква), мусі-
мо відновити й посилити, і ми глибоко віримо, що ми вернемо своїй Православній
Церкві здавна належне їй місце в Церкві Вселенській”. (Огієнко І., 1956, 15,112,76)

Через десяток років владиці Іларіонові вторитиме Архиєпископ Мстислав
Скрипник.

„Досі наша Церква перебуває одірваною від традиційного центру
Вселенського Православія, яким являється Царгородська Патріярхія,
що віками була Українській Православній Церкві Церквою-Матір’ю.
Щоправда, до перебування в одірваності нашу Церкву змушували в
головній мірі незалежні від неї обставини. Але, нема де правди діти, в
останніх десятиліттях і ми самі подекуди захоплювались нашим
відокремленням від Вселенської Патріярхії в Царгороді. Та ще й досі
дехто з нас вважає відокремлення (тобто автокефальність - О.Х.)
Української Православної Церкви за найбільшу чесноту й хизується
нею...
Здається нам, ми аж надто заворожили себе терміном „автокефа-
лія-автокефальний” і ще досі дехто серед нас ... не хоче рахуватися з
тим, що мало самому визнати свою Церкву за автокефальну й неза-
лежну у своєму внутрішньому управлінні (дослівно за І. Огієнком -
О.Х.), й водночас, демонстративно ігнорувати приписи і традиції в цій
справі Вселенської Православної Церкви. ...Наші позиції зміцнить
здобуток належного місця для нашої Церкви в лоні Вселенського
Православія, яке ... мусить відповідати хоч би тому становищу, що
його мала в Царгородській Патріярхії Київська Митрополія перед її
насильним включенням до Московської патріярхїї в 1686 році”...

- І так далі в „Українському Православному Слові”, вживаючи велику літеру при
написанні „Патріярхії Вселенської”, і з малої літери - „патріярхії Московської”.
(УПС, 1971/10, 4)

В мемуарах „Мій досвід у сумній церковній дійсності” колишній студент
Митрополита Іларіона, протоієрей Юрій Красевич писав: „Після більшовицької
революції почалося самостійне опреділення Української Православної Церкви від
російської... Політичні „революційні вітри” почали просякати і на церковне життя.
Почало поширюватися вільнодумство і на устрій Церкви, яке стихійно гірко відби-
лося на змішуванні понять „соборноправність” і „демократія”. Ба, спрощено
соборноправність до популярного в масах „народоправства”, навіть „радоправ-
ства”! Виявився абсурд! Виявилося, що клич „Церква демократична” не стабілізував
життя Церкви, а фрагментував її... З такими викривленими поняттями церковної
структури не один з нашого народу опинився на чужині та почав вносити таке
„поняття” в емігрантське церковне життя”. (Красевич Ю., 1983, 30-31)

Так Двадцять Перший рік став „козлом відпущення” за всі негаразди
українського церковного життя, злом всіх зол, що мало відійти у небуття.

*** ♦** ***

Ще до того, як зникнути назавжди в підвалах НКВД, Митрополит Василь
Липківський був покинутий всіма. Відсунутий від керівництва в УАПЦ своїми ж
зрадниками, що хотіли догодити антихристиянському Радянському урядові,
Митрополит Василь був не зрозумілий і забутий при житті.

Католицький автор писав із співчуттям: „Усунення В. Липківського з проводу
УАПЦ було нікчемним ділом підлих типів у лоні єпископату та духовенства УАПЦ.
Простий народ любив В. Липківського за гарні проповіді та щиру відданість
церковним справам. Коли ж В. Липківського усунено з проводу УАПЦ, один селя-
нин, приявний на ІІ-му Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в
Києві, висловився (так): «Батько (В. Липківський) насвятив собі синів, а вони тепер
його продають». (Соловій М., 1959, 292)
Після того, як з нього в 1927 році було «знято тягар митрополичого служіння»,
Митрополит жив у сестри, без пенсії і помочі. «З часу свого оселення на Солом’янці
я майже ніколи в Києві не буваю, живу справжнім анахоретом, мало коли й на
вулицю показуюсь. - Писав в листі до Америки Митрополит Василь в 1933 році. -
Ні з ким із сучасних церковних діячів я жодних стосунків не маю, ні з ким з них за
весь час я навіть ні разу не зустрічався, ніхто до мене не заходить і я ні до кого. Час
свій я розважаю згідно з псальмою, - згадую дні давні та про роки вічні думаю і
навчаюся».

Митрополит Василь голодував, він писав, що забув смак молока, м'яса і цукру і
думав, де б взяти хочби з півфунта хліба на сушки, або хоч з один пуд муки на місяць
на якого коржа або галушку, та хоч фунт якогось жиру на присмаку.

Дізнавшись, що Митрополит ще живий, з ним списався в 1933 році о. Петро
Маєвський з Канади. Він почав висилати до Києва щомісяця власну допомогу - 10
доларів. Митрополит пише йому, що не треба так багато, йому вистачить тільки 5
доларів, «і навіть щомісячного терміну можете не дотримуватись, а надсилати, коли
і як і скільки буде можливість, щоб ця допомога мені не стала зайвим тягарем і тур-
ботою для Вас. Та коли навіть ця допомога обмежиться лише тим, що Ви вже мені
надіслали, то й за неї я Вам безмежно вдячний...» Коли невдовзі до Митрополита
Василя інший священик, протоієрей Павло Корсунівський з Америки через
агентство також прислав 20 доларів, Митрополит Василь Липківський просить
відразу в листі о. Петра Маєвського «порозумітися з о. Павлом Корсунівським, щоб
я не опинився в становищі того теляти, що двох маток ссе».

Через рік останній на волі єпископ УАПЦ, зверхник УАПЦ Канади і Америки
Іоанн Теодорович, буде дорікати о. Петру Маєвському і цією допомогою, і зв’язком
з Митрополитом В. Липківським. А в 1949 році Іоанн Теодорович, тоді вже остан-
ній живий єпископ УАПЦ, пересвятиться. Пересвятить його «польської
канонічности» Архиєпископ Мстислав Скрипник, якому під час Другої Світової
війни, в грудні 1942 року, Українська Повстанська Армія, за письмовим свідченням
отамана Тараса Бульби-Боровця, винесла вирок смерти за колабораціонізм і зраду
українських іїітересів. Той самий владика Мстислав, за спогадом одного з членів
Комітету побудови пам’ятника Митрополиту В. Липківському в Бавнд Бруку, гово-
рив: «Бачити його (пам’ятник В. Липківського - О.Х.) просто не можу. Хоч не
дивись у той бік». В 1990 році владика Мстислав буде обраний Патріархом УАПЦ
України...

Що лишилось спільного між УАПЦ В. Липківського і УАПЦ М. Скрипника? - її
невизнання.

** ♦** ♦**

Для кількох наступних поколінь позиція УАПЦ щодо найважливіших питань
церковного життя, в тому числі і Протест ВПЦР до Константинопільського
Патріарха Василія з приводу „Томосу” про автокефалію Польщі, лишилася
фактично невідомою. Численні українські ієрархи, які творили „нові” УАПЦ в 40-
х, 60-х та 90-х роках, намагалися отримати від Константинополя признання себе як
канонічних ієрархів, а для своїх церков - визнання і молитовно-євхаристичного
поєднання з іншими Православними Церквами світу, передусім Константи-
нопільською. Тому вони „не помічали” Послання УАПЦ 1926 року, як ніби такого
документу не існувало.

Виразний приклад цьому - надрукована в Америці в чотирьох томах, на понад
п’яти тисячах сторінок „Мартирологія Українських Церков”, що включала в себе
одні документи. Про лист ВПЦР до Константинополя 1926 року немає навіть згад-
ки, при тому, що сотні сторінок першого тому „Українська Православна Церква”
(1987, 1207 стор.) наповнені маловартісними документами типу якихось парафі-
яльних скарг або протоколів. Зате відразу після тексту „Томосу” 1924 р. редактори
повідомили, що „Московська патріархія не припинила своєї імперської політики.
Зокрема, вона відмовилась погодитися з фактом проголошення автокефалії
Православної Церкви в Польщі”. (Мартирологія, 1987,1, 613)

УАПЦ теж відмовилась, це був прояв імперської політики також?

Не лише Послання ВПЦР до Константинополя, вся спадщина УАПЦ десятиліт-
тями замовчувалась єпископатом Українських Церков.

Винятково важлива робота Митрополита В. Липківського „Відродження
Української Церкви” - єдиний уцілілий розділ написаної ним Історії УПЦ, вперше
видали католики, канадські отці Василівни в 1959 році. Але духовенство Канадської
Української Православної Церкви дізналось про цю роботу від Архиєпископа
Мстислава ще в 1947 році, коли він переїхав до Канади. На пропозицію священиків
видрукувати працю, „Владика Мстислав не погодився, мотивуючи це тим, що,
мовляв, митрополит В. Липківський відкриває деякі „страшні речі”, які, якщо їх
опублікувати, могли б сильно пошкодити і окремим особам, і загальній церковній
справі”. (Савчук С., 1961, XV)

Повний рукопис праці „Відродження Української Церкви” був виданий на гроші
приватної фундації в Канаді лише в 1961 році.

Так само на приватні пожертви були надруковані всі основні джерела по історії
УАПЦ. Гроші були зібрані Українським Православним Братством імені
Митрополита Василя Липківського. Це була організація з духовенства і мирян
США, яка власне і виникла внаслідок протесту щодо офіційної політики
замовчування українським єпископатом американських церков Української
Автокефальної Православної Церкви та відходом від Її основних засад.

УПБратство імені Митрополита В. Липківського зробило більше для збереження
спадщини УАПЦ, ніж всі Українські Православні Церкви на еміграції і в Україні на
протязі XX століття. Так вишли друком „Накази Церковним Соборам і Церковним
Радам УАПЦ, видані в м.Києві ВПЦР в 1927 році” (1960), .Діяння Всеукраїнського
Православного Церковного Собору в м.Києві 14-30 жовтня н. с. 1921 року” (1965),
передрук з Регенсбургського видання 1947-го року роботи Іоанна Теодоровича
„Благодатність єрархії У.А.П.Ц.”, „Проповіді на Неділі й світа. Слово Христове до
Українського Народу” Митрополита В.Липківського (1969), „Визволення.
Проповідницька відправа” професора В.Чехівського (1970), „Листи Митрополита
В.Липківського. 1933-1937” (1980) та інші документи.

Зате українські єпископи доклали масу зусиль для популяризації нещасливого
для Української Церкви Константинопільського „Томосу про автокефалію
Православної Церкви в Польщі”. Константинопільський „Томос” 1924 року друку-
вався на еміграції і в Україні у церковних офіціозах щонайменше кілька десятків
разів. І кожного разу фактично задля однієї фрази з Томосу: „перше відділення від
Нашого Престолу Київської Митрополії й залежних від неї Православних
Митрополій Литви та Польщі, а рівно ж прилучення їх до Святої Московської
Церкви наступило не за приписами канонічних правил, а також не дотримано
всього того, що було установлено відносно повної церковної автономії Київського
митрополита”.

Це визнання Константинопільським Престолом неканонічности передачи
Київської Митрополії до Московського Патріархату стало виглядати в промовах і
статтях українських єпископів та істориків у наступні десятиріччя як підстава для
незалежності УПЦ від Москви, а головне - доказ канонічности українського
єпископату.

Справжній смисл Томосу, що ним Константинополь намагався відновити свою
власну владу над частиною давно втраченої канонічної території старовинної
Київської Митрополії, загубився. Почав вимальовуватися інший, спотворений
образ Константинополя - борця за свободу Української Церкви, якої в дійсності
Константинополь ніколи не знав, не визнавав, не знає і не визнає по сьогоднішній
день.

Під кінець XX століття зникло навіть просте розуміння того, що ніякі слова вза-
галі не є „підставою” для церковної автокефалії. Це привело до подивугідних заяв
керівництва давно незалежної автокефальної Української Православної Церкви, -
наприкінці XX - початку XXI століть вона раптом визнала себе „канонічною
територією” Константинополя.

„Томос офіційно не визнає правочинність приєднання до Московської Церкви
Київської Митрополії. Саме ця підстава і дає право Вселенській Констан-
тинопільській Патріархії визнати автокефалію Церкви в межах своєї канонічної
території...” - Писав в 1998 році Артур Губар, багаторічний редактор видань
Київської Патріархії. (ПВ УПЦ КП, 1998, 7/8, 53)

„Наприкінці червня (2000 року) Священний Синод Вселенського Патріархату
визнав неканонічним приєднання у 1686 році Київської митрополії до
Московського Патріархату. Те саме писали у свої документах і Вселенські патріархи
Григорій VII у 1924 році і Димитрій у 1990 році. У такий спосіб знову офіційно
підтверджено, що територія древньої Київської Митрополії, що включає сучасні
Україну, Білорусь, Польщу, Литву, Латвію й Естонію, є канонічною територією
Вселенського Константинопільського Патріархату... А тому тільки Вселенський
Патріарх має законне і канонічне право вирішувати питання, пов’язані з виліку-
ванням розколу в Україні і статусом Української Православної Церкви.” - Писали
намісники трьох київських монастирів УПЦ в 2000 році.

Але якщо Україна була і є досі канонічною територією Константинополя, і
Константинополь не дав їй церковної автокефалії, на яких правах існує сучасна
Українська Православна Церква? По якому праву була утворена в 1921 році перша
УАПЦ - фундаментальна основа всіх наступних формацій незалежної УПЦ?

Росіяни мають влучний і доречний вислів: рубити сук, на якому сидиш.

Отже, українські ієрархи в різні роки і в різних країнах опинялись перед
вибором: розділити погляди і принципи УАПЦ, що по цілому ряду питань зайняла
протилежну позицію, ніж займав Константинополь. Або вибрати другий вихід -
відмовитися від УАПЦ 1921 року, поставивши пріоритетним завданням здобуття
Константинопільського Визнання. Глибоке нерозуміння засад УАПЦ щодо струк-
тури Церкви і римського зверхництва над нею, стосунків між церквами, різниці
соборноправного та синодального устрою Церков, відношення до Констан-
тинопільських „канонічних” претензій на Україну, нарешті, питання Православної
Церкви в Польщі, - обернулося трагічною руйнацією Української Православної
Церкви на протязі всього XX століття. - Спочатку в Польщі у 20-х роках, тоді в
Америці в 30-х, тоді в Україні під час війни, тоді в повоєнній Німеччині, тоді на
еміграції в Америці, наприкінці століття - в незалежній Україні.

Сервілістична позиція українських єпископів до Константинопільського
Престолу визначила проконстантинопільську політику Української Православної
Церкви, починаючи від 30-их років до кінця XX століття.

Ця політика звелася до простої формули: все, що Константинополь робить
всупереч Москві, є добре. Якщо Константинополь розрізає церкви в Польщі,
Естонії, Литві, Фінляндії, і тим самим робить шкоду Російській Церкві, - українські
єпископи за тим. Якщо Константинополь любить Римського Папу, - і вони будуть
його любить. Якщо Константинопільський Патріарх Варфоломей вітає приїзд
Римського Папи в Грецію, то і незалежний від Москви український єпископат буде
вітати приїзд понтифіка в Україну. Все, що робить Константинополь проти
Москви, - послабляє Москву і є добре.

На протязі 70-ти років, що пройшли після загибелі УАПЦ, ніхто в українських
церковних колах навіть не поставив питання - а кому добре? Чи інтереси
українських православних єпископів, які прагнуть константинопільського визнан-
ня, завжди ідентичні інтересам Української ПРАВОСЛАВНОЇ Церкви? Чи є
моральним взагалі шукати прихильносте того Вселенського Престолу, що реально
існує, не в казковому Царгороді-Константинополі, а в Стамбулі, вся „вселенськість”
якого оперта не на реальній пастві, а на вселенських претензіях, що поширюються
ціле двадцяте століття й на Україну? Марна розмова... „Марнота над марнотами, -
все марне!” (Еккл. 1,2)
Навіть історія автокефальної Православної Польської Церкви почала писатися як
вислід українсько-константинопільської перемоги над злою Москвою.
(І. Власовський, 1966, IV, 5-87. Губар А., 1998, 7/8, 50-54) Дії російських єпископів у
Польщі, що вийшли за межі своєї канонічної влади, - характеризуватись як „вступ-
лення їх на шлях унезалежнення від Москви”. З’явилися цілі опуси про „значення
Томосу Царгородського Патріарха для національно-церковного українського руху”,
пересипані щодо критиків „Томосу” термінологією типу „добалакався”, „мусів би
знати”, „ідеологи „Союза Руського Народа”, „московське політиканство на церковно-
му грунті” і т.п. Врешті-решт, договорилися до того, що „Константинопільська
Патріархія виправила помилку 1686 року”. (Лозинський К., ПВ УПЦ КП, 2001, 34)

Іван Власовський - типовий український шукач „константинопільського визнан-
ня”, - писав: „Всі оті „єреміяди” про „порушення (з боку Константинополя)
священних канонів” Православної Церкви при признанні незалежности автоке-
фалії Православної Церкви в Польщі можуть уводити в блуд тільки людей довірли-
вих, що, не будучи знавцями ні канонів, ні церковної історії, на слово вірять тим,
хто видає себе за таких знавців”. (Власовський І., 1966, IV, 32)

Протест Вищої Православної Церковної Ради УАПЦ з приводу Томосу, згідно
І. Власовському, який згадує про нього в трьох абзацах 400-сторінкової книги, -
„ніщо інше, як тільки глибоке непорозуміння”. Ствердження Вищої Православної
Церковної Ради УАПЦ, що „проголошення автокефалії мусіло б належати тільки
Московському патріархові”, було вирвано І. Власовським з контексту і, на його
думку, разом з твердженням ВПЦР про перебирання влади над Церквою польським
католицьким урядом, належить до „канонічних ляпсусів”. Зміст „Меморандуму”
ВПЦРади, зробив І. Власовський висновок, „свідчив, що автори „Меморандуму” за
залізною заслоною під комуністичною владою не мали жодного почуття реальної
дійсності в справі, про яку вислали „Меморандум”. (І.Власовський, 1966, IV, 38,39)

Митрополит Василь Липківський та інші члени Вищої Православної Церковної
Ради, справді, були „за залізною заслоною”, але їх відрязняв від І. Власовського
некон’юнктурний підхід до справ Української Православної Церкви. Всі зроблені в
Посланні до Патріарха Василія III прогнози щодо майбутнього Церкви в Польщі,
виявилися точними.

Церква в Польщі стала грунтом, на якому внутрішній, ідейний розкол
Українського Православія оформився як протистояння різних церковних форма-
цій УПЦ, - розкол церковний.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

РУЙНАЦІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В
ПОЛЬЩІ І УСКЛАДНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ЦЕРКОВНОЇ СПРАВИ

Православна Церква Польщі в залежності від
католицького уряду

Православна Церква в Польщі, більшість якої складали українці, з наданням
автокефалії від Константинополя в 1924 році опинилася без будь-якої зовнішньої
допомоги. Позбавлена підтримки України, що попала у нову політичну залежність
від Радянської Росії, та відірвана від Російської Церкви, що вже не могла дати ради
своїм власним проблемам, Церква в Польщі опинилась цілком прив’язана і залежна
від політики католицького польського уряду, що поставило її на шлях гибелі.

Причиною старань польського уряду про автокефалію Православної Церкви був,
безсумнівно, страх, що Москва зберігатиме важель впливу у Польщі, що церковне
керівництво, яке складалося з росіян, займе ворожу позицію до польської влади.
Але головною, і як це признають католицькі автори, мабуть основною причиною,
було інше. „Польща бажала бачити Православну Церкву в своїй державі на автоке-
фальних принципах, бо сподівалася, що через підчинену собі чи залежну від
польського уряду автокефалію буде могти легше переводити намічену полонізацію
православних національних меншин”. (Купранець О., 1974, 7)

Іншими словами, головною метою уряду було цілковите поступове знищення
Православної Церкви, а з тим - асиміляція і окатоличення православних українців,
білорусів та росіян, що проживали в Польщі.

„Обмосковлена Православна Церква підпала під сильний полонізаційний вплив
та повну залежність від польського уряду. Щоб звільнити Православну Церкву від
відновленої в 1917 році патріаршої Церкви в Москві, видано розпорядок
польського міністра віросповідань й освіти від ЗО січня 1922 року”. (Лужницький Г.
558)
Цим розпорядком були „Тимчасові Правила про відношення Уряду Речіпосполитої
Польської до Православної Церкви в Польщі", що діяли від 1922 до 1938 року.
Православна Церква фактично втратила право розпоряджатися своїм майном. Була
знищена православна засада виборности на духовні посади. Були скасовані парафі-
яльні церковні ради, статути яких затвердив Всеукраїнський Церковний Собор в
Києві в 1918 році.

Третій параграф „Тимчасових Правил” поставив духовенство Церкви в повну
залежність від цивільної адміністративної влади. Православний єпископ та
священик міг бути переміщений на інше місце в будь-який момент виключно за
бажанням державної влади. Український посол С.Хруцький говорив в червні 1925
року в Сеймі: „Утворилася така ситуація, що світська державна влада, влада
чужовірна, переводить, призначає і звільняє з парафій православне духовенство,
зовсім ігноруючи православних єпископів і навіть митрополита. Отже, фактичним
адміністратором Православної Церкви в Польщі є Департамент ісповідань,
воєводи і старости, а Патріархом „автокефальної” церкви православної в Польщі є
міністр ісповідань. Отже, немає нічого дивного, що (церковні) справи уряд трактує
як державні”. Все це, пише о. О. Купранець, стало причиною пониження й упідлен-
ня православного духовенства. „Вірні ж знову, бачучи таке упідлення й удержавлен-
ня своєї Церкви, шляхом психічної реакції відверталися від свого духовенства та
звертали свої очі не лиш у сторону унії, але також штундизму й комунізму, бо пере-
ставали бачити в своєму священикові духовного батька, (в якому) бачили часто
агента держави й поліції”. (Купранець О., 1974, 17,32)

Найбільший приклад цього упідлення показував сам Митрополит Дионісій. Його
діяльність зосередилася на постійних демонстраціях польського патріотизму. В
Посланні до вірних Церкви з нагоди 15-ліття самостійности Польщі він закликав,
щоб якнайторжественніше дякували Господеві за ласку воскресіння Польщі, чого
не робили навіть самі поляки - католицькі єпископи. Постійна демонстрація
Митрополитом Дионісієм вірности польському уряду стала анекдотом в польських
церковних колах. Ніхто не забув ще того російського патріотизму, яким
Митрополит був відомий до 20-х років. Тоді він навіть входив в „Союз Русского
Народа”, чим заслужив репутацію чорносотенця, та був редактором „Холмського
Народного Листка”, де постійно вживав до поляків вислови „кічливий полячок”,
„плюгавий полячишка”, „польская подлость” і т.п.

„Православна ієрархія і духовенство одним обличчям зверталися до польського
уряду й громадянства, другим знову ж таки до своїх вірних: перше ніби польське чи
таке, що полонізується, а друге - московське та обмосковлююче, що вороже диви-
лося на все польське. Супроти вірних, українців і білорусинів, воно було завжди
вороже”. (Купранець О., 1974, 188)

Полонізація Церкви набрала особливого розмаху в 30-х роках. Після того, як
25 років православна ієрархія називала свою церкву „Святою Автокефальною
Польською Православною Церквою”, назва була перемінена на „Святу Авто-
кефальну Православну Церкву в Польщі”. Журнал Церкви почав виходити
польською мовою. В Гродні почав друкуватися новий орган - польського правосла-
вія в польській мові. В 1939 році були закриті україномовний журнал „Церква і
Нарід” та російськомовний „Слово”. З нагоди річниці самостійности Польщі
11 листопада 1936 року Митрополит Дионісій відслужив сам перший молебень в
польській мові. У Варшаві по-польськи почала виходити „Газета православна”.

Полонізація Православної Церкви набрала такого маштабу, що навіть польська
газета „Слово”, що виходила у Вільно, 8 листопада 1936 року написала, що такими
методами можна викликати збільшення безбожничого руху, а „нам у кожному разі
краще православного, як безбожника”.

Знищення Православної Церкви

Тільки за перші 10-15 років свого самостійного існування Православна Церква в
Польщі втратила не менше 500 храмів. (Свитич А., 1959, 77)

Нищення Українських Православних Церков і ділення їхнього маєтку, - писав
католицький дослідник, доктор Григор Лужницький в роботі „Українська Церква
між Сходом і Заходом”, - тривало від 1915 року, але остаточне нищення почалось
навесні 1938 року.

Стан Православної Церкви в Польщі в роках 1937-1939, писалось також в Канаді
у журналі „Слово Істини” в 1948 році, був „настрашніший за весь час її існування
на цих землях. В 1938 році на Холмщині та Підляшші православні втратили понад
300 церков: 151-ну церкву поляки зруйнували дощенту, а 153 церкви обернули на
костьоли”. (СІ, 1948/4, 14)

„Церкви нищено з допомогою спроваджених польських робітників та під догля-
дом й охороною польської державної поліції, старі цвинтарі біля церков зруй-
новано, зрізувано дерева, а тлінні останки православних з глумом викидано з могил.
Ще на самому початку польської займанщини 1919 року в підземеллях єпис-
копського Собору в Холмі порозбивано гробниці і православних і католицьких
єпископів та князів, кості покійників викинено на цвинтар біля Собору, на якому
порозбивано і знищено всі нагробні пам’ятники. У своєму просто божевільному
руйнуванні церков та релігійних пам’яток, що відбувалося на очах населення при
розпачливому плачі православної людности, польські урядові чинники насильно
навертали православне населення на римо-католицизм. Під впливом цього терору
в літі 1938 року цілі села переходили на римо-католицтво, щоб тільки врятувати
своє життя і майно.” (Лужницький Г., 1954, 573)

Богословський журнал Ордену Редемптористів в Канаді „Логос” надрукував в
1955 році історичну розвідку священика-василіянина Ореста Купранця „Насильне
навертання православного населення на римо-католицизм”.

В підсумковій роботі, що вийшла в 1974 році, о. О. Купранець писав, як внаслі-
док переслідування Польської Церкви в Польщі серед православного українського
народу поширилась також ідея унії. Як щирий католик, О.Купранець зробив висно-
вок, що прийняття унії було б „найкращим виходом із прикрої ситуації, в якій
знайшлася Православна Церква в Польщі”, - але цінний для історії Церкви не цей
висновок, а факти, що подає неправославна людина про стан Церкви, в якому вона
опинилась внаслідок константинопільського „Томосу” і ще напередодні його про-
голошення.

„Які настрої у відношенні до унії панували серед православних, можна
бачити з нарад Народного З’їзду Холмщини й Підляшшя, що відбувся в
Холмі дня 28 травня 1923 року. На ньому посол Любарський реферував
положення Православної Церкви в Польщі. Він звернув увагу на те, що
православне населення позбавлене релігійної потіхи й моральної під-
держки з боку Православної Церкви. На особливу увагу заслуговують
слова д-ра В. Ваврисевича, в яких він вказує своїм православним землякам
шлях: „... наш народ несе невичисленні втрати національні, моральні й
інші, хай запобіжить цьому приєднанням до унії. Що унія не так страшна
для нашого народу, як про це думають панове з „істинно-русского
православного табору”, свідчить те, що Галичина з її унією є національно
далеко свідоміша і міцніша, ніж наша православна Холмщина. При Унії
наш народ ніщо не тратить, програє лише вище православне духовенство,
що само обмежило себе „Тимчасовими Правилами” і не скликає Собору”.
(Купранець О., 1974, 20-21)

Те, що творилося з Православною Церквою, було на руку не лише державній
польській владі, а й Католицькій Церкві.

Водночас з тим, коли міністр віровизнань і освіти Станислав Грабський почав
переговори з Константинопільським Патріархом Григорієм в справі благословення
автокефалії Православної Церкви, - заснований у Варшаві в 1921 році Місійний
Секретаріат займався „скріпленням католицької віри на польських окраїнах”, тобто
українських землях.

Львівський «Новий час» та посол С.Хруцький в Сеймі (28 червня 1924 р.) опису-
вали, що творилося з Православною Церквою у Польщі в тому ж 1924 році, коли
Константинопільський Престол надавав їй «Томос». - «Від православних відбирали
їхні важливі будинки, наприклад в 1921 році польська влада зареквірувала будинок
православної семінарії в Крем’янці, а єпископську палату в Володимирі перемінила
на польську народну школу.

Вся акція „ревіндікації” церков відбувалася по-святотацьки. При цій акції
звичайно нищили церковну обстановку та предмети культу. На іконах самому
Христові виколювано очі, обрізувано ноги зі словами „а тепер скачи до Росії!”
В одному місті з ікони Божої Матері зроблено стіл. Святі чаши забирали для при-
ватного вжитку. Ризами вистелювали стіни й підлоги в мешканнях, а також шили з
них звичайну одіж. Були випадки, коли церкви висаджувано динамітом.”
(Купранець О., 1974, 139)

22 березня 1930 року Синод Єпископів Православної Церкви в Польщі виніс
рішення про створення „Єпархіальних Комітетів для оборони прав Православної
Церкви”.
Константинопільський „Томос” зробив польських католиків оборонцями право-
славної церковної автокефалії, пише О. Купранець. „В перших роках існування
польської держави церковні польсько-латинські круги забули про свої католицькі
погляди та стали оборонцями автокефалії Православної Церкви в Польщі. Серед
них можна було стрінути навіть визначних унійних діячів. Зродилась нова концеп-
ція: православ’ям підбити православ’я. Це треба розуміти: польським
православ’ям підбити й знищити українське й білоруське православ’я. Отже,
Польща мала здобувати Схід не католицтвом, але таки православ’ям у польському
виді. Реальну вартість цій концепції, завоювання православ’ям православ’я, мало
надавати те, що, як вони самі чванилися, патронував їй сам маршал Пілсудський...
Водночас серед польського духовенства набрала нового дихання ще друга концеп-
ція, традиційна: католицтвом підбити православ’я. В польському суспільстві
відродилась давня ідея про їхнє месіяністичне післанництво, - настрої, які особли-
во сильно розбурхав був свого часу Міцкевич. Поляки вважали, що просування
католицизму - це виключно їхнє завдання, і ніхто інший (ніякі, очевидно, уніати)
не може й не сміє проповідувати католицизму серед православних. Це мотивувал-
ось тим, що серед католицьких народів поляки є безпосередніми сусідами Росії, до
цієї місії їх закликає історія та кличуть брати у Росії, й, нарешті, цього вимагають
інтереси польського народу і держави.” (Купранець О., 1974, 56)

Акція нищення Православної Церкви в Польщі принесла матеріальну вигоду
Ватикану. Ті самі православні українські храми і майно, що вже були раніше про-
дані царській Росії, тепер, коли українські землі опинилися під владою Польщі,
були об’явлені знову власністю Ватикану ще з часів Берестейської унії 1596 року. І
Ватикан другий раз продав ці самі Церкви і майно Польщі за 2,5 мільйона
польських злотих (біля 500 тисяч доларів), а також 12.000 гектарів землі. Про це був
укладений спеціальний договір між Ватиканом і Польщею 20 червня 1938 року,
польський Сейм ратифікував його 8 липня 1938 року.

Українські католицькі ієрархи пояснювали події довкола Православної Церкви в
Польщі дещо інакше. Митрополит УГКЦ Андрій Шептицький публічно звинуватив
масонів у нищенні православних церков. „Мусимо, на жаль, уважати за тріумф
ворогів Церкви МАСОНІВ, (за) той моральний удар, завданий самій ідеї з’єдинення
Церков та авторитетові Вселенської й Апостольської Столиці”. Митрополит
А. Шептицький переживав, що ненависть у православних до переведеної католиць-
кими руками акції зробить неможливою нову унію. „Події на Холмщині нищать у
душах православних нез’єдинених наших братів саму гадку про можливість
з’єдинення, представляють Вселенську Церкву ворожою і небезпечною для право-
славного народу”.

Газета „Діло” за 15 липня 1938 року у статті „Національна-віросповідна боротьба”
писала: „Що сказав прем’єр Складковський Митрополитові Дионісієві (на запит
про переслідування Православної Церкви)? „Прем’єр ... сам не в силі рішати. Ця
справа залежить від чинників, до яких йому мішатися годі”. Та сама газета „Діло” за
7 липня 1938 рік в статті „Крик про масонів” стверджувала, що релігійне пересліду-
вання православних є таки справою Католицької Акції, „разом з тим, польські
шовіністи з католицьких кругів публично посуджували Ю. Пілсудського й піл-
судчиків у масонерії”. (Олексин Г., 1958, 85,87)

На захист православних в Польщі

В березні 1936 року в Нью-Йорку відбулася Всеросійська Народна Конференція,
організована Архиєрейським (Карловацьким) Собором Єпископів. В ній взяли
участь представники російської еміграції США та Канади. Конференція ухвалила
протест проти переслідування Православія в Польщі, який було розіслано до всіх
автокефальних Православних Церков, в Лігу Націй, Ватикан та до Митрополита
Дионісія і проводу Православної Церкви в Польщі.

У відповідь офіційний орган Православної Церкви в Польщі „Слово” назвав цей
протест провокацією і нечесною інсинуацією, бо ніде не є так добре Православ’ю, як
в Польщі, уряд якої як тільки може помагає Православній Церкві. Немає й мови про
якесь переслідування Православія в Польщі. А якщо сипляться деколи іскорки, то
це не є доказом, що треба викликати протипожежну команду. Більше того, Синод
Єпископів навіть ухвалив на засіданні 20 червня 1936 року власний протест щодо
Послання з Америки, що „намагається шкодити Православній Церкві в Польщі”.
(Купранець О., 1974, 201)

Нищення католицьким урядом Православної Церкви, яке передбачала Вища
Православна Церковна Рада УАПЦ в 1926 році, прийняло навесні і влітку 1938 року
вже такі розміри, що у Варшаві був терміново скликаний у липні Синод єпископів
Польської церкви. 16 липня 1938 року весь Єпископат Православної Церкви в
Польщі проголосив в знак протесту тридневий піст і підписав Пастирське Послання
до всіх вірних Церкви. Але польський уряд конфіскував Послання. Так само було
конфісковано Послання у справі Холмщини від 2 серпня 1938 року Митрополита
Української Греко-Католицької Церкви Андрія Шептицького. Тому що Право-
славна Церква безпосередньо підлягала міністерству віровизнань, Митрополит
Дионісій звернувся по захист Церкви до міністра Свєнтославського, який у свою
чергу відповів, що „все залежить від прем’єра Складковського”...

Проти знищення Православної Церкви в Польщі виступили Українські Право-
славні Церкви Канади і Америки.

1 серпня 1938 року була надрукована відозва Консисторії Української Греко-
Православної Церкви Канади „До українського загалу в Канаді” із закликом присту-
пити до акції оборони Православної Церкви українців під Польщею - „Протестуймо
проти польського насильства!”

15 серпня 1938 року в пресі з’явилася ще одна відозва цієї Церкви - „Українці під
Польщею просять порятунку!” Був заснований фонд для допомоги на акцію
протесту.
Того ж дня у „Віснику” було надруковане Архипасгирське послання Іоанна
Теодоровича з приводу переслідування українського народу в Польщі. Послання
було розіслане до всіх Східних Патріархів, уряду Польщі, в пресу.

Делегація від УГПЦ Канади, Союзу Українців-Самостійників та Союзу Колишніх
Українських Вояків 20 вересня 1938 року зустрілася в цій справі з канадським віце-
міністром закордонних справ. До петиції делегації була долучена статистична довід-
ка про втрати православних українців в Польщі, - список знищених і перетворених
в польські костьоли церков, список поранених православних українських
священиків Холмщини й Підляшшя.

12 вересня 1938 року питання знищення православних церков у Польщі було
винесено на форум Ліги Націй. 18 вересня 1938 року біля трьох тисяч українців,
православних і греко-католиків, зібрались на протестаційне віче у Вінніпегу.

Константинопільська Патріархія, така активна щодо Православної Церкви у
Польщі, коли стосувалось питання її відокремлення від Російської Церкви, тепер
мовчала.

Невідомо, чим би закінчилася епопея знищення Православія в Польщі, якби не
зміна політичної обстановки із початком Другої Світової війни.

Католицькі дослідники доктор Степан Баран та отець-василіянин Орест
Купранець, яких навряд чи можна запідозрити в „підіграванні Москві”, писали:

„Під впливом терору вліті 1938 року цілі православні села, щоб ряту-
вати своє життя і майно від озброєних ватаг польських „кракусів” і
переслідування з боку урядових чинників, стали переходити на римо-
католицизм. Перейшло тоді теж на римо-католицизм і ціле село
Турковичі біля Гребешова, відома місцевість на цілій Холмщині й
західній Волині з своєї чудотворної ікони Богоматері. Здається,
польські урядові чинники були б не перервали тієї акції досі, доки не
осягнули 6 були своєї цілі, тобто не „зробили” українців поляками. Та
зовсім неочікувано нещасна Холмщина знайшла свого оборонця, який
вставився за нею, хоч про це навіть ніхто і не думав.

Подіями на Холмщині з літа 1938 року зацікавився уряд СРСР.
Совєтський амбасадор у Варшаві вніс гострий протест-демарш у
польському міністерстві закордоних справ, використовуючи відповідні
постанови Ризького договору з 1921 року про охорону релігійних і
національних прав українців у Польщі. А що вже тоді грозила війна
Німеччини з Польщею, то, на вимогу польського міністра заграничних
справ Бека, міністерство внутрішніх справ видало наказ негайно
спинити дальше нищення православних церков на Холмщині і репресії
проти православних. Що більше! Наказано старостам, поліції і війтам,
щоб повчали православних українців, які недавно зі страху перейшли
на римо-католицизм, що можуть знову повернутися до православ’я.
Так воно й сталося.” (Баран С., 1947, 111. Купранець О., 1974, 164)
До „Історії знищення УПЦ у Польщі”

Професор Г.Олексин писав в Календарі УГПЦ Канади: „Переслідування
Української Православної Церкви й Віри на Холмщині й Підляшші, а також його
засяг на Полісся й Волинь, - одна з пам’ятних сторінок історії мучеництва
українського народу і його Церкви, і її треба так пам’ятати, як і чорну дату
насильної Берестейської „унії” 1596 року. З документів цього часу, що були опуб-
ліковані в Західній Україні чи поза її межами, і з чималої кількосте архівних мате-
ріалів, зокрема в архіві Консисторії Української Греко-Православної Церкви в
Канаді, була 6 монументальна книга, і її конче треба було б опрацювати й видати,
щоб час не затер слідів”. (РН, 1958, 93)

Якщо така книга, хоч час вже і затер сліди, колись появиться, в ній варто нага-
дати додатково дві речі.

Перше. Стан, в якому опинилася Православна Церква на території Польщі, був
прямим результатом політики Константинопільських Патріархів Мелетіоса IV та
Григорія VII у 20-ті роки. І це був другий раз в українській церковній історії, коли
константинопільська політика привела до масового переходу православних у
Римокатолицьку Церкву та на унію. Так само практика Константинополя в 15 - 16
століттях на Україні, що звелася до інтриг та маніпуляцій нескінченними скаргами
„українських митрополитів на митрополитів, єпископів на митрополитів,
митрополитів на князів, князів на митрополитів” (Грушевський М., 1995, V, 418),
привела тоді до загальної кризи православного церковного життя в Україні та
деградації православного церковного проводу, який врешті-решт уклав
Берестейську Уніїо 1596 року з Римом.

І друге. Константинополь несе пряму відповідальність за нищення Церкви
українського народу в 20-30-х роках на території Польщі. Те, що саме так і мало
статися, - а саме, що керівництво Церкви перейде до польського католицького
уряду та „покірних слуг” того уряду в особах „прислужників” - єпископів, що
Церква буде „кинута під ноги Римського Папи”, - все це писала ВПЦР Української
Автокефальної Православної Церкви до Стамбулу в 1926 році. Константинополь не
відповів тоді і ніколи не пояснив того мовчання пізніше.

Навпаки, в роботах сучасних грецьких теологів, „вирішення канонічного
статусу” Церкви в Польщі 1924 року фігурує як доказ першенства Вселенського
Престолу у питаннях міжцерковних стосунків. (ТЬе Сгеек ОйЬобох ТЬеоіо§ісаі
Кєуіє\у, 1992/3-4, 254; Ке1і§іоп, 81аїе & Зосіеіу, 1997/2, 127)

Пророцтво УАПЦ щодо шкоди, яку принесе „Томос” Константинопільського
Патріарха 1924 року для Українського Православні і всього українського народу,
справдилося не лише в 30-х роках, але й пізніше, - коли польські єпископи нама-
галися поширити свою владу на Україну в часі Другої Світової війни, а тоді підчи-
нити собі всю Українську Православну Церкву на еміграції, відсунувши україн-
ських автокефалістів, які вижили після ліквідації УАПЦ сталінським режимом.
Ускладнення стосунків українських православних і греко-католиків

Події в Польщі лягли важким каменем на стосунки православних українців з
греко-католиками. Щоб у цьому переконатись, досить взяти один із десятків доку-
ментів - статтю 60-х років діяча СВУ в Англії Ф. Горбика „Кунцевич і Ієрархія з
церковним кліром бувшої української Греко-Католицької Церкви сьогодні”.

„Духовенство української Греко-Католицької Церкви пішло на спілку з
духовенством польської Римо-католицької Церкви. На Волині, Холмщині
й Підляшші в 1938 році (діяла) найлютіша й найдикіша „ЗГРАЯ” папської
„інквизиції”: випорювали із чрева живих матерів ненароджених дітей,
немовлятам розбивали об каміння головки на очах їхніх матерів,
православних священиків обливали бензином і спалювали живими.
Виконавцями цього страхіття були ксьондзи й монахи-католики, і все це
робилось під особисто-спеціальним керівництвом висланця з Ватикану з
правами візитатора Єпископа М.Чарнецького. Найближчими його дорад-
никами були: єзуіти Ян Урбан, Ієромонах Й.Сліпий, Кулак і багато інших.
Це було лише 33 чи 34 роки тому. Причиною й „виною” - УКРАЇНСЬКА
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА... Виною РУЇНИ українського самостійного,
національного і релігійного життя є й був Папа Римський, що за допомо-
гою Польщі накинув Україні „унію”, яка робилася й робиться на живому
тілі розпинаного українського народу. Унія кинула Україну в обійми
Москви. Оце цих зрадників і відступників, в тому числі верховного
Сліпого, за своє уготоване ними вікове страждання від папської св.
„інквизиції” та нею уродженої московської „оприччини”, Український
народ проклинав, проклинає і буде проклинати. Коли б не „унія”, Україна
була б самостійною і тоді вона мала б свого Православного Патріарха,
поставленого українським народом, а не Папою римським...”

Навряд чи греко-католики мали відповідати за злочини Католицької Церкви
проти Православія. Обставини, в яких вони опинилися, були дуже важкі.
Митрополит Василь Липківський з сумом писав про „долю уніяцької Української
Церкви в Польщі. Після приєднання України до Росії, хоч Галичина з своєю
уніяцькою Церквою перейшла до Австрії, але весь час все одно була під повним
впливом Польщі, вся вона була зпольщена, жидова її обсіла, і тілько вбоге темне
селянство та таке саме майже духівництво традиційно животіло з своїм східним
обрядом. На його спині товклись і австрійські, і польські, і папські політики, воно
стогнало, але мусіло терпіти. Змагаючись поміж собою, ці вищі політики залишали
хлопів з їх хлопською вірою в їх традиційному стані”. (Липківський В., 1961, 80)

Фактом лишається те, що під час винищування Православної Церкви в Польщі в
30-их роках тих „вищих політиків” найбільше турбувало інше. - Що ті переслі-
дування викликають у православних „нехіть до всього латинського”. Ця позиція
верхівки УГКЦ не змінилась до початку Другої Світової війни...
Сама у важкій ситуації в Польщі, Українська Греко-Католицька Церква направи-
ла в 1920 році до Ватикану делегатів - о. Бона і П. Карманського, які вручили
меморандум Папі Римському.

„Виконуючи мандат, довірений від уряду Української Республіки й
усього українського католицького духовенства, - говорилось в ньому, -
представники українського народу при Св. Престолі осмілюються
скласти у стіп Вашої Святости голос смутку і страждання... Коли сильні
світу цього позатикали вуха, щоб не чути того голосу, український
народ припадає до стіп Вашої Святости, як останнього свого
прибіжища, і молить Вас із глибини свого серця прийняти його під Ваш
покров і врятувати його від нещастя, яке загрожує йому через факти
жахливого переслідування, рівного якому не доводилося переживати
жодному народові на всій земній кулі... В жодному (з кількох) випадків
історії не пощастило українському народові допровадити свої заходи до
бажаної цілі, тобто повернутися на лоно правдивої Церкви. Хай же,
однак, Свята Столиця не тратить надії щодо досягнення цієї мети,
тобто щодо довершення унії Української Церкви з Римом."

Дальше меморандум зазначав, що по дорозі до осягнення бажаної мети, тобто
довершення унії православної Церкви з Римом, стоять поляки, які своєю безглуз-
дою політикою й переслідуванням українців, викликають і продовжують викли-
кати в них нехіть до всього латинського. Вказавши на ту успішну акцію, що її про-
вів Митрополит Андрій Шептицький у здобуванні симпатій українського народу, і
головно інтелігенції до українського уніатського духовенства, меморандум
зазначив:

„Але через злощасний імперіалізм і спрагу панування одного
католицького народу розірвано цей гарний ланцюг еволюції і знищено
одну з найкращих сторінок нашої славної історії. Цей народ - народ
польський. Засліплений своїм національним егоїзмом, він зруйнував
величну й святу працю ТРІУМФУ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА СХОДІ
ЕВРОПИ... Серце кров’ю обливається, коли бачиш, як брати по вірі
руйнують, топчуть ногами овочі наших найкращих надій, - топчуть
успіхи Католицької Церкви на нашій землі українській, тріумф Церкви
між нашими співбратами, які ЩЕ НЕ МАЛИ ЩАСТЯ ПІЗНАТИ
БЛИЖЧЕ СПРАВЖНІЙ ШЛЯХ, ЩО ВЕДЕ ДО БОГА... Народ України
не тільки приготований, але інтелектуальна верства й велика частина
духовенства переконані, що політичне визволення з-під ярма
царського принесе й визволення від (московського) православія”.
(Онацький Є., 1969, 114-115)

Митрополит Андрій Шептицький у Посланні 2 серпня 1938 року про нищення
Православних Церков у Польщі писав: „Події на Холмщині нищать у душах
православних нез’єдинених наших братів саму гадку про можливість з’єдинення
(унії з Римом - О.Х.), представляють Вселенську Церкву (Римську) ворожою і
небезпечною для православного народу”. Тому то „всі з’єднані з Вселенською
Церквою восточні (Уніати) боліють над ударом, завданим самому ділу з’єдинення.
В очах кількамільйонового (українського) населення Польщі Апостольська
Столиця представлена співввиною діла знищення (церков). Отвирається нова
пропасть поміж Східною і Вселенською Церквою... Мусимо запротестувати проти
намагання кинути понуру тінь підозріння, що боротьбу з Православною Церквою
апробує Апостольська Столиця”. (РН, 1958, 86-87)

Недовіра православних до греко-католиків переросла за пару десятків років у від-
верту ворожнечу на еміграції в Америці, куди виїхали з Польщі тисячі українських
іммігрантів. Пік цього протистояння прийшовся на 60-ті роки, але й наприкінці XX
століття ще лишилися сліди глибокого відчуження між православними і
католицькими громадами українців в США.

Кінець „константинопільської автокефалії” Польської Церкви

Після закінчення Другої Світової війни єпископат Польської Церкви одностайно
визнав даровану Константинополем автокефалію неканонічною і недійсною.
Московському Патріарху Олексію (Сіманському) було подане прохання надати
„канонічну автокефалію”.

22 червня 1948 року спеціальний актом Московської Патріархії Російська
Православна Церква „відновила з (Польською Церквою) канонічний молитовний і
літургічний зв’язок і надала право на повне самостійне управління”.

Через 2 місяця, 22 серпня 1948 року Митрополит Дионісій, якому українські
єпископи навесні 1944 року піднесли титул „Патріарха всієї України”, направив
Московському Патріархові листа:

„...молю Вас бьіть моим Предстателем и Ходатаем перед Великой
Матерью-Церковью. Тяготьі прещения, постигшие меня от Вашего
Святейшества купно со Священним Синодом, не в состоянии винести
душа моя, и по долгу совести я умоляю Вас принять моє, хотя и запоздалое,
но искреннее покаянне во всех содеянньїх мною по отношению к Матери-
Церкви прегрешениях.

Сознавая временность и каноническую неполноту автокефалии,
дарованной Святейшим Константинопольським Патриархом в 1924 году,
я признаю и исповедую святую необходимость благословення Великой
Матери - Церкви Российской на автокефальнеє бнтие Ее юнейшей дочери
- Польськой Православной Церкви.

Я синовнє молю Ваше Святейшество не лишать меня в дальнейшем
литургического и канонического общения с Великой Матерью - Церковью
Российской, которая меня воспитала и вознесла на висоту Епископства, ни
с Ее вернейшей Дщерью - Церковью Польськой, с которой меня связнвает
двадцатипятилетняя страда святительського служения и труда. Устами
Псалмопевца взьіваю к Вашему Святейшеству: «Господи! Усльїши глас
мой, вонми гласу моления моего. У Тебе бо прощенне, да благоговеют пред
Тобою!» Теми же мьіслями и чувствами преисполнен и я, грешньїй, в нас-
тоящее время и жестоко терзаюсь и страдаю”...

В тому ж, 1948-му році, Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко) в канад-
ському „Слові Істини” закликав українців „молитися за свого Кірієрарха”, -
Митрополита Дионісія.

Синод РПЦ відновив канонічний зв’язок Митрополита Дионісія з Церквою, але
відібрав від нього наданий Константинополем титул Блаженнійший та усунув від
керівництва Польською Церквою.

Лише через півтора року після другого проголошення автокефалії Польської
Церкви, 23 лютого 1950 року, Константинопільський Патріарх Атенагорас
звернувся до Московського Патріарха з листом, в якому рішення Московської
Патріархії і не оспорювалось, а лише просилось про те, щоб „Архиєпископа
Варшавського і всієї Польщі” брата Дионісія залишили в управлінні Польською
Церквою. На це Патріарх Московський відповів, що Польська Церква отримала від
Російської Православної Церкви як Церкви-Матері автокефалію, і питання обран-
ня зверхника вже є правом самої Польської Православної Церкви.

В 1951 р. єпископат Польської Церкви попросив прислати для неї предстоятеля -
митрополита з Москви...

Журнал Кестонського Інституту в Англії „Релігія, Держава і Суспільство” в 1997
році писав, що „Вселенський Патріархат ніколи не визнав цих маневрів (Москви) і
продовжував вважати Митрополита Дионісія законним головою Польської
Православної Церкви аж до його кончини в 1960 році”. (8. КеІеЬег, 1997,148)

На жаль, факти є вперта річ. Константинополь визнав і ніколи не оскаржив всі
рішення Московської Патріархії та церковного православного проводу повоєнної
Польщі щодо відмови від „незаконної і неканонічної автокефалії” Польської
Церкви згідно Томосу 1924 року. І це мало особливі, катастрофічні, наслідки для
майбутнього Української Православної Церкви на еміграції. Константинополь,
слідом за Москвою, визнав неканонічними всіх українських єпископів, висвячених в
Церкві, яку очолював Митрополит Дионісій в роки Другої Світової війни.

Так двічі, в 1924 та 1948 роках, по питанню Церкви в Польщі, Константинополь
переступив через інтереси Української Православної Церкви.

В 1970 році Константинопільський Престол знову згадав про свій інтерес у
Польщі. 24 червня 1970 року Патріарх Атенагорас написав Митрополиту Пимену
(Крутицькому):

„Російська Православна Церква ігнорувала створення Православної
Церкви в Польщі покійним Вселенським Патріархом Григорієм VII
Синодальним і Патріаршим Томосом від 13 листопада 1924 року. Цей
акт Вселенського Престолу по відношенню до Польської Церкви був з
охотою і беззастережно визнаний в дусі любові і братерського спілку-
вання. Між тим Російська Церква дарувала Польській Церкві нову
автокефалію актом свого Священного Синоду від 22 червня 1948 року.
В цьому випадку вона діяла, порушуючи права своєї юрисдикції, бо
Православна Польська Церква, після відриву її після Другої Світової
війни від території Білорусії та України, що були раніше до неї
приєднані, охоплює територію, що простягається на захід до
Балтійського моря і була в давніх часах поза юрисдикцією Москов-
ського Патріархату і під юрисдикцією Вселенського Патріаршого
Престолу”.

Це дуже важлива заява Константинопільського Престолу: він вперше після
Другої Світової війни повідомив про свої претензії на частину (поки що) старовин-
ної Київську Митрополії „на захід від Балтійського моря” та визнав, що саме
Польська Церква охопила у війну Україну і Білорусію.

Наслідки, які мала Православна Церква в Польщі в результаті нерозважної,
антиканонічної і злочинної, за визначенням УАПЦ, політики Константинополя,
мали б дати урок Українській Православній Церкві. Принаймні розуміння, що
церковні інтереси і константинопільське втручання не є синоніми. Але український
єпископат не тільки не зробив ніяких висновків, навпаки, в українській церковній
історії константинопільський „Томос” і міжвоєнний період Польської Церкви діс-
тали позитивну оцінку.

Одною з причин такої невідповідности подій та їх інтерпретацій православними
істориками в наступні десятиліття можна вважати діяльність деяких чільних
українських церковних діячів в міжвоєнній Польщі.

Українські посли в польському Сеймі та

Українська Православна Церква

Діяльність українських представників, які увійшли до кількох фракцій поль-
ського парламенту, направлена на захист інтересів української меншини в Польщі,
виходить поза історію Церкви. Але деякі моменти з історії тої діяльності в цілому є
дуже важливі для розуміння подій в УПЦ на еміграції та особливого характеру їх
пізнішого висвітлення в офіційних церковних виданнях.

„Коли приходив час виборів до польського Сойму, митрополит видавав по кілька
послань із закликами, щоб православне духовенство і вірні голосували за урядові
пропольські виборчі листи. Вислід того був звичайно такий, що послами виходили
люди, які були вповні віддані напрямним, польської політики й польським
національним інтересам (ББВР, група Петра Певного). Православна ієрархія
думала, що лоялістично-сервілістичним патріотизмом здобуде собі довір’я
польського уряду й симпатії польського громадянства.” - писав у дослідженні
„Православна Церква в міжвоєнній Польщі” о. Орест Купранець.

В своїй політиці нищення Православної Церкви та української меншини Польщі,
деякі польські урядовці „затуманювали голови багатьом українцям, наївним та
„ласим на блага миру цього” своїм мнимим українофільством, яке полягало на
тому, що як казали на Волині, „одна ногавиця від штанів мала бути жовто-блакит-
на, а друга - біло-амарантова”, тобто біло-червона, - писав свідок подій того часу. -
Цих українців і робили послами до Сейму. (Савійський В., 1949, 18)

Серед послів „групи Петі Певного” був Степан Скрипник, майбутній
архиєпископ УГПЦ в Канаді, тоді в УПЦ США, а наприкінці життя - Патріарх
Київський і всієї України. Також послом в 1928 році в польському Сеймі був Іван
Власовський - майбутній історик Української Православної Церкви. В 30-х роках
Іван Власовський став секретарем в Польській Православній Церкві, а в роки війни
- секретарем Адміністратури Варшавського Митрополита Дионісія на українських
землях. Після війни Іван Власовський працював завідуючим канцелярією при
Синоді Єпископів УАПЦ на еміграції, а після переїзду в Канаду став викладачем
історії Церкви. Внаслідок непорозумінь з Консисторією УГПЦеркви та вимушено-
го виїзду з Канади Архиєпископа Мстислава, І. Власовський покинув виклади, після
чого працював над „Нарисом Історії Української Православної Церкви” по
замовленню Архиєпископа Мстислава.

Протоієрей Йосип Василів з УГПЦ Канади надрукував після війни про Івана
Власовського такий спогад:

„...українець, старий емігрант, з духовною освітою. У 1932 році, коли
польський уряд з певних політичних міркувань погодився на українізацію
Церкви на Волині, церковна влада призначила Єпархіальним архиєреєм туди
Архиєпископа Олексія (Громадського). Понеже польська влада хотіла мати
своє „око” над Архиєпископом Олексієм і діями Консисторії, вона домага-
лась призначення на становище секретаря Консисторії свого кандидата.
Такий вибір цього кандидата випав на п.Власовського, і його „приставлено”
до Консисторії.

Про відношення п.Власовського до Духовенства й консисторських уря-
довців, як Священик тієї Єпархії, можу сказати, що воно було сухе, фор-
мально-бюрократичне й замасковано грубе. Правда, ніхто з Духовенства
особливо не звірявся п.Власовському, і він був терпимий при Консисторії,
так само, як був терпимий обер-прокурор при російському Синоді.

В часі окупації більшовиками Волині з 1939 по 22.УІ.1941 року
п.Власовський перебував на Волині. Незадовго перед евакуацією Крем’янця,
Н.К.В.Д. арештувало Архиєпископа Олексія, що не був політичним емігран-
том (родився на Підляшші), і в повному духовному вигляді доставило його
до в’язниці, де йому огоголи бороду, обстригли волосся, і, зодягнувши в
шмаття, вивезли разом з іншими арештованими на тягаровбму авті з
Крем’янця в напрямку Тернополя. У дорозі Архиєпископ Олексій стратив
притомність, і, припускаючи, що він все одно вмре, і щоб не мати діла з тру-
пом (а була літня пора), то конвоїри викинули Архиєпископа серед поля.

Однак сталося, що Архиєпископ Олексій прийшов до пам’яті і при допомозі
околичного населення повернув до Крем’янця.

Натомість, п. Власовський (політичний емігрант) більшовиками був
незачеплений і залишився у Крем’янці. Так само не був зачеплений і Єпископ
Полікарп (Сікорський). З приходом німців п.Власовський не пішов до
дальшої співпраці з Архиєпископом Олексієм, бо той не захотів його
прийняти, і в співпраці йому відмовили.

Тоді п. Власовський „приставився” до Єпископа Полікарпа і обидва
почали творити „Адміністратуру” Польської Церкви. Адміністратура не мала
успіху. Переважаюча більшість Духовенства не пішла разом з Єпископом
Полікарпом, а лишилася з Архиєпископом Олексієм, понеже його ставлення
до церковних справ було неясне для Духовенства, а ще в значній мірі й тому,
що прикритою дієвою особою при Єпископові Полікарпові був
п. Власовський”. (СІ, 1951/44, 28)

Четвертий том „Нарисів" Івана Власовського, названий історією УПЦ в XX
столітті, був присвячений фактично одному питанню: церковним подіям в
Польщі та діяльності висвяченого в Польській Церкві українського єпископату у
війну і перші повоєнні роки на еміграції.

Гарячий прихильник польської автокефалії і захисник константинопільського
„Томосу”, людина, що органічно не сприймала ані УАПЦ, ані її послідовників в
Україні і на еміграції, І. Власовський лишив після себе працю, дуже цінну за інфор-
маціями, документами, цифрами, але настільки суб’єктивну, що висвітлення ряду
подій, як наприклад Ашаффенбурзького розколу УПЦ в Німеччині, перетворилося
в „Нарисах” у пряму фальсифікацію історії.

Діяльність українських послів в польському Сеймі була представлена Іваном
Власовським як „Українська Парляментарна Репрезентація Волині”, що відіграла
велику роль в історії національно-церковного руху в Польщі. Зпольщення Право-
славної Церкви називається Власовським її „розмосковленням” і т.д.

Саме завдяки І. Власовському історія „про успіхи української церковної справи в
Польщі” в 20-30-х роках переросла під кінець XX століття в „історіїо Української
Православної Церкви у польській державі як частини Автокефальної Православної
Церкви в Польщі”. (Воронин О., 1992, 91)

Історія „про успіхи” взагалі появилася тільки на еміграції, коли поставленим в
Польській церкві єпикопам-українцям було потрібно заповнити чимось прогалини
в історії міжвоєнного періоду, підвести „український фундамент” під неукраїнську
Адміністратуру Польської Церкви на Україні у війну.

Першим це і зробив Іван Власовський, надрукувавши в Мюнхені 1946 року
машинкою під псевдонімом 8ЕМЕХ зручну версію історії.

„Перед початком другої світової війни (1.ІХ.1939 р.), - писав він, -
Українська Православна Церква існувала тільки в Західній Україні, в
складі Православної Автокефальної Церкви в Польщі, 70 відсотків в тій
церкві було українців, а історично треба вважати її наступницею
М ЮНХ ЕН

Року Боаого 19 4 6.

Перше видання машинописом Історії УПЦ Івана Власовського під псевдонімом 8ЕМЕХ
у Німеччині в 1946 році
колишньої Київської Митрополії, як Церкви українського народу в
давній Литовсько-Польській державі.”

Те, що ніякої Української Православної Церкви в складі Православної Церкви
в Польщі ніколи не існувало, Івана Власовського, секретаря Синоду Єпископів в
Польщі і Німеччині, не турбувало...

Колишній діяч УНР, заступник українського міністра освіти, що надрукував в
1936 році в Америці документи та спогади за ті роки - Никифор Григоріїв - поза
сумнівом, об’єктивний свідок подій в міжвоєнній Польщі. Він писав:

„Український елемент з адміністрації скрізь усунено й замінено поляка-
ми. Вже в році 1919 поляки усунули з посад, і то без жадної емеритури,
поверх 3000 українців. На рік 1934 українських урядовців у Галичині на 4,5
мільйонів українського населення числилося тільки коло 1200. Не
пускають українців і на нотарські посади. Українське шкільництво
знищене майже зовсім. Року 1914 було в Галичині українських народніх
шкіл 2612, року 1921-2505, року 1928 - тільки 651, а року 1934 - тільки 485.

Поруч з школами польські уряди винищують на українських землях і
православні церкви. На Волині, Поліссю, Підляшші й Холмщині їх кілька
сот закрито. На самій Холмщині збурено 56, а 104 чекає цієї долі. Ремонт
закритих церков не дозволяється. (З промови посла Великановича в сеймі
8-го травня 1935.) А на Карпатщині поляки намагаються витворити окре-
мі народи: лемків, бойків, гуцулів та інших „тутейших”. Для того на
Лемківщині штучно шириться православ’я і виділяється її в окремий
єпископат, (також) окрему судово-адміністраційну одиницю, в школах
заводиться новий буквар і т.п., щоб відірвати від зв’язку з українською
школою.

...Всяка „поміч” Польщі є лише зрадливою пасткою, щоб приспати увагу
українського народу, розпорошити його сили й підпорядкувати чужій
волі. Тому всі розмови про порозуміння з поляками, про поміч їх в буду-
ванні української держави є або політичним недомислям, або дрібним
хитрунством хуторян ради захисту власної шкури, або політичною
спекуляцією, або звичайною зрадою”. (Григоріїв Н., 1936, 79-80,92)

У ті самі роки в Сеймі посол Степан Скрипник говорив, що відношення Волині
до панства Польського є позитивне і дуже творче, а все українство в Польщі бажає
стати повноправними і свідомими своїх обов’язків громадянами Речі Посполитої.
(133 ро$іе<І2епіе х бпіа 111иіе§о 1935 г., 64) Перериваємий в самих польсько-патріо-
тичних місцях оплесками Високої Ізби, С. Скрипник говорив також про те, що
українська спільнота прагне бачити свою школу такою, щоб в ній свідомість членів
українського народу зросталася із свідомістю обивателя Річ Посполитої.
(14 розіедгепіе 2 сіпіа 211Ше§о 1936 г., 107)

Ці та інші виступи С.Скрипника стали відомі вже на еміграції. На самому
початку 60-х років прот. Іван Гундяк, настоятель УПЦ Св. Димитрія в Картереті
(Нью-Джерсі) привіз з Конгресової Бібліотеки у Вашингтоні відбитки з мікро-
фільмів протоколів польського Сейму. Там були тексти повних виступів
Архиєпископа Мстислава, тоді Степана Скрипника, за 11 лютого 1935 року, 21
лютого та 2 грудня 1936 року та 1 і 2 грудня 1937 року. Ці промови настільки сильно
розходились з офіційною версією І. Власовського та Консисторії УПЦ в США про
діяльність владики Мстислава в польському Сеймі та справили настільки вбивче
враження на українські православні кола, що в 1963 році Українське Православне
Братство Святої Тройці в Чікаго вирішило їх надрукувати окремою збіркою разом
з іншими важливими матеріалами. Цього не було зроблено, але документи, пере-
важно оригінали листів і підписаних спогадів живих на еміграції учасників подій в
міжвоєнній Польщі, були зібрані для друку в одному місті - в архіві Голови
Братства та члена Краєвої Ради Спілки Визволення України Михайла
Кульчицького.

Колишній український посол в Сеймі Мілена Рудницька в 1949 році у Женеві
лишила спогади „З діяльності* п. Скрипника". (Подається із скороченнями, орфографія з
незначними змінами).

В рр. 1928-1935 Скрипник був разом з кількома іншими волиняками, що
творили разом т.зв. „ГРУПУ ПЕВНОГО”, послом до Варшавського Сойму з
рамени польської партії, яка називалася „Безпартійний Бльок Співпраці з
Урядом” (в скороченні називали цю патрію популярно Бе-Бе).

Отже, до Сойму Скрипник увійшов не як кандидат якоїсь політичної орга-
нізації і не з волі і голосами українських виборців, а з ласки польського уряду,
який уневажнив при сеймових виборах в році 1928 та році 1930-м всі
українські незалежні списки на Волині, поставив на польську урядову листу
кількох українських манекенів та при помочі терору і шахрайств провів їх до
сойму.

В соймі Скрипник та його товариші заступали не інтереси Українського
народу, а були слухняними виконавцями наказів польського уряду, якому
вони завдячували своїми мандатами. Вони завжди промовляли й голосували
за польськими урядовими законопроектами та внесками і таким чином
одобрювали без застережень політику польського уряду супроти україн-
ського населення.

А треба знати, що були це роки посиленого польського наступу на Західну
Україну та що раз то гіршої польської самоволі, коли на український народ
падали тяжкі удари та коли касувалися рештки демократичних свобод в
польській державі.

Так, наприклад, ухвалені в тому часі польською урядовою більшістю
шкільні закони ліквідували українське шкільництво, навіть приватно.
Аграрні закони насаджували на українські землі польських колоністів, тоді
коли український селянин не мав права купити ні шматка землі.
Кооперативний закон підпорядковував українську кооперацію польській
владі.

Були це часи нищення українських національних установ: Просвіти,
Рідної Школи, Союзу Українок й інших. Пресовий закон ліквідував до решти
свободу преси та накладав українському вільному слову каганець на вуста.
(...) Довга й тяжка боротьба йшла в Соймі за зміну виборчої ординації та
зміну конституції, бо законопроекти, внесені польським урядом в цих
справах, чинили з Польської Річіпосполитої поліційну й диктаторську
державу, на зразок монопартійних фашистських держав.

В усіх названих випадках Скрипник та його товариші голосували завжди
за законопроекти польського уряду проти голосів усіх національних мен-
шин, як українці, білорусини, німці, жиди, та проти польської опозиції
польських соціалістів, людовців й інших.

Щоби наглядно зхарактеризувати ролю Скрипника і його товаришів в
польському соймі, нагадаймо ще їх становище в т.зв. ПАЦИФІКАЦІЇ. Восени
1930 року польський уряд перевів на західних українських землях при помочі
війська та поліції жорстокі карні експедиції: нелюдські побої десятків тисяч
українців, - спокійних чесних громадян, між ними священиків, жінок, стар-
ців, дітей. Це було варварське нищення... українського приватного майна,
знущання над українськими національними почуваннями. (...) Пацифікація
потрясла сумління світу, про неї заговорила світова преса, розглядала її Ліга
Націй, вона знайшла свій відгомін в англійському парламенті.

На домагання українських послів та польських соціалістів найшлася ця
справа також на порядку нарад варшавського сойму. Українські посли дома-
галися переведення слідства, покарання винних та відшкодування для
неповинних жертв. Але і в цьому випадку Скрипник та його товариші
голосували разом з польськими послами Бе-Бе, - себто, що правильно
зробив польський уряд, коли катував українське населення, коли нищив
українське майно.

Коли незалежні українські посли підіймали в соймі якусь справу та боро-
лися за права українського народу, тоді польський уряд висовував своїх
манекенів та казав Скрипникові й його товаришам виступати з промовами
та поборювати ці слушні домагання українського народу. Зокрема, в освітній
Комісії сойму Скрипник часто виступав проти українських послів, які
протестували проти переслідування українського шкільництва та одобрював
польську шкільну політику, яка замість рідної мови, рідного вчителя та вихо-
вання в національному дусі, накидувала українській дітворі „виховане
паньствове” в польській мові і з польським шовіністичним учителем. (...)

Ясна річ, що українські незалежні посли жадних взаємин, ні громадсько-
політичних, ні особисто-товариських, зі Скрипником і його товаришами не
підтримували, не здоровили їх, руки їм не подавали.

Українське громадянство називало групу Скрипника ХРУНЯМИ, себто
поплентачами на службі ворогів народу. Але і польські посли, навіть проуря-
дові, погорджували ними, як скрізь і завжди погорджують зрадниками і
продажними типами”.

Інший оригінальний документ, - лист від 1 вересня 1964 року полковника
О.Вишнівського до Голови Управи УНЛС в США д-ра Євгена Приходька.

„На становищі (посла до Польського Сойму) Степан Скрипник
виступав як польський хрунь і тому Український Посольський Клуб у
тому Соймі нічого спільного з ним не мав. - Писав О. Вишнівський. -
Перед самою Другою Світовою війною Українському Посольському
Клубові бракувало одного підпису до правомочности його внеску про
автономію Галичини. Відчувши, що заноситься на війну й не бувши
певним щодо дальшої своєї долі, до того часу посол-хрунь Скрипник на
всякий випадок асекурує себе тим, що дає свій підпис на внеску
Українського Посольського Клубу. Внесок, само собой, не пройшов, але
передбачливий посол-хрунь розтопив льоди між ним і послами з
Українського Посольського Клубу.”

В 1949 році в журналі „Слово Істини” були надруковані спогади В. Савійського
про політику польського воєводи на Волині Г. Юзефського.

При ньому, писав В.Савійський, були знищені всі українські національні
надбання попередніх років, він наповнив польські в’язниці і концтабір в
Березі Картузькій тисячами не лише українських комуністів, але передусім
українських патріотів - некомуністів. Але найнебезпечнішим Г. Юзеф-
ського робило те, що колись в уряді УНР тарнівського періоду він був віце-
прем’єром і виступав нібито як українофіл. За згодою польського цен-
трального уряду Юзефський дав деяку свободу рухів українським емігран-
там з Придніпрянщини і зробив їх послами до Сейму. Тим і пояснюються
деякі ніби-то „здобутки” цієї групи, про які пише Сенекс (Іван Власовський
- О.Х.). „Та ці „концесії” в формі згоди на висвячення одного Єпископа-
вікарія - українця, створення поруч політичної угодовської партії ВУО
(Волинське Українське Об’єднання) і церковно-релігійного Товариства ім.
Митрополита Петра Могили в Луцьку („Могильники”) і ще деякі інші
невеликі надбання другорядного значення, - це було дуже мало в порівн-
янні в тими великими втратами, які українцям польською владою завдано
в усіх інших ділянках громадського життя. Створені з дозволу і „бла-
гословення” воєводи Юзефського і його адміністрації ніби-то українські
організації, не виключаючи і Товариства ім.Петра Могили (активним
членом його був І. Власовський - О.Х.), мали в своїй основі передусім розк-
ладову мету, щоб незалежне українство розз’єднати, розсварити, здемор-
алізувати й ослабити. Щоб посіяти між українцями розбрат, ті нібито
невеличкі „надбання” в церковній ділянці були неначе кісткою, яку час від
часу польські окупанти кидали українцям (і білорусам) більше з розби-
вацькою, ніж конструктивною метою. Дійсність це на кожному кроці
стверджувала. Факти були очевидні. Ці ніби-то надбання в церковній
ділянці коли й були, то в кожному разі більше завдяки твердій і гідній
поставі національно-незалежницького суспільства, яке, хоч часом і
користало з услуг декого з послів і сенаторів урядової „одинки”, але по суті
ідеологічно нічого спільного з цією групою не мало, або їх завзято
поборювало.

Бо дійсною ціллю п.Юзефського, як і його наступника Гауке-Новака та їх
помічників, було, роблячи незначні уступки українцям в церковній ділянці,
за засадою „поділяй і пануй”, одночасно нищити все дійсно здорове й вар-
тісне українство при помочі деяких українських угодовців, чи вірніше
угодовських політиканів. Наслідки такої політики для всього українства, як
і для Православної Церкви як такої, були згубні. Бо коли українцям й було
кинуто кістку в формі незначних уступок на церковній ниві, то ті надбання
були передусім в інтересах польської „рації стану”, і в кожному разі далеко
не співмірні з утратами українців і на церковному, і на інших відтинках, -
культурно-освітньому, кооперативному, шкільному і т.п. Це робилось
польською владою не раз українськими ж руками, при помочі услужливих
землячків і самоотвержених малоросів, одними страха ради, іншими задля
„лакомства нещасного”. Це робилось і „могильниками”.

Інакше кажучи по торговельному, баланс утрат значно перевищував
позицію зисків навіть цифрових, не кажучи про утрати в формі вбиття
клину в здорове українське тіло та створення назовні фальшивого
враження про дійсний стан речей у „конституційній” Польській Річіпоспо-
литій. А в’язниці на Волині, Поліссі й Холмщині, як писав Б. Білобе-
режський, „були переповнені українською молоддю, і взагалі українцями
так, що з браку місця їх тримали вже в військових касарнях. А українці
ділились на тих, що сиділи, сидять та будуть сидіти в тюрмах”. (Новий
Шлях, Вінніпег, 1948, чч.68- 72)

Так само о. О. Купранець, спираючись на статтю з газети „Діло" (1938, ч.9б)
„Десять років експериментів на Волині” писав:

„Воєвода Юзефський стояв на твердо-польському грунті. Знову ж всю
свою „українську політику” основував передовсім на групі українців з табо-
ру Петі Певного, Волошиновського, Тимошенка й ще деяких, які стояли
далеко від загалу українського громадянства та його фактичних потреб, як
теж ідейних його течій. Це саме і була „Ахілесова п’ята” Юзефського, який
спираючись на малий гурток людей, озброїв проти себе український і
польський загал. У висліді лінія політики самого Юзефського й його гуртка
„довірених добрих українців - порядних польських обивателів” збанкруту-
вала, і він мусів покинути Волинь.”

„Дня 3.11.1938 р. посол Степан Скрипник з ВУО склав на руки маршала
Сойму обширну інтерпеляцію в справі акції навертати на римо-католицизм,
а голова ВУО, посол Тимошенко, в цій самій справі вніс протест і меморіал.
Однак, здається, вони не мали ніякого успіху, бо обидва посли були з
пропольського табору Петі Певного й Волошиновського...” (Купранець О.,
1974, 124,130)

В ситуації винищення українства в Польщі, одним з невідповідних вчинків,
вважав В. Савійський, була участь декого з Духовенства на виборах до Варшав-
ського Сейму й Сенату по стороні проурядового блоку. Хтось може скаже, що
вони були до того змушені. Але на те вони й були Пастирі, щоб у разі конечности
й потерпіти за Правду і свій народ, щоб, як писав великий Каменяр Іван Франко,
„краще впасти, але не зрадити”. (СІ, 1949, 18)

Історія подій під час Другої Світової війни довела, що ані Варшавський
Митрополит Дионісій, ані українські політикани „падати” задля українського наро-
ду не збиралися. Політика Митрополита Дионісія, який догоджав Росії, потім
Польщі, а тоді Німеччині, привела врешті-решт до церковного розколу на Україні
між створеною ним „Адміїїістратурою”, УАПЦ та Автономною Церквою.
Томос Вселенського Патріарха 1924 року про автокефалію Православної Церкви
в Польщі, крім публічного визнання Константинополем неканонічности при-
лучення Київської Митрополії до Московської Церкви, не мав жодних позитивних
наслідків для Української Православної Церкви. Навпаки, історія з Томосом
обернулася для Української Церкви величезними ускладненнями. Спочатку від
неї була відрізана частина, яка складалася переважно з українців, - те, що на
сучасній мові називалося б українська діаспорна Церква в Польщі. Тоді в АПЦ
Польщі були висвячені „канонічні” українські єпископи, які не могли рано чи
пізно не вступити в конфлікт з „неканонічними” єпископами УАПЦ. І цей кон-
флікт таки розколов після Другої Світової війни на дві частини, - „синодалів” і
„соборноправників”, - УАПЦ в Європі, а згодом в США, де і дожив до наших
днів.

„Канонічні” українські єпископи з польської Адміністратури знову виявились
„неканонічними”: в 1942 році Московська Патріархія їх заборонила у служінні і
позбавила сану, а зречення Митрополита Дионісія в 1948 р. від автокефалії
Польської Церкви перекреслило канонічний порядок висвяти всіх єпископів, які
очолили другу хвилю українського автокефального руху. Коли Константинополь
признав московську автокефалію Польської Церкви, весь український єпископат
опинився в положенні „неканонічних” на наступні 50 років.
„Коли б сліпі були, не мали б гріха, тепер же кажете:
бачимо, тим гріх ваш остається”.

Євангелия від сьв. Йоана 9, 41

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

В ПОШУКАХ ВИЗНАННЯ
РОЗДІЛ ПЕРШИМ

РОЗКОЛ УАПЦ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ У
30-х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

УАПЦ в діаспорі та її відношення до Соборного
поставлення єпископату 1921 року

Історію Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) прийнято
починати з 1921 року - Першого Всеукраїнського Церковного Собору в Києві,
постанови якого вплинули на все майбутнє УПЦ. Але початок стихійного оформ-
лення незалежної Української Церкви прийшовся на роки Першої Світової війни у
Канаді та США.

В США православна громада українців Чікаго із отцем настоятелем Григорієм
Хомицьким прийняла на церковних зборах в 1915 році ухвалу: „Як тільки повстане
Самостійна Українська Держава і в ній вільна від Москви Православна Церква,
українська народна парафія Пресвятої Тройці приєднається до Київської
Митрополії Рідної Церкви”.

Влітку 1918 р. Національний Комітет православних українців емігрантів Західної
У країни і Буковини у Канаді скликав Збори в Саскатуні, на яких не єпископами і не
священиками, а мирянами, які виступали за відмежування від Римо-Католицької та
Російської Православної Церкви, було проголошено утворення незалежної
Української Греко-Православної Церкви в Канаді (УГПЦ). Через рік ця Церква вже
мала із десять своїх священиків і 70 парафій, але не мала українського єпископа.
Тимчасово духовними зверхниками Церкви та її окремих парафій були предстоя-
тель Російської Греко-Православної Церкви в Америці Єпископ Олександр
(Немоловський), тоді предстоятель Православної Церкви в Україні Митрополит
Платон (Рождественський), тоді Митрополит Сирійської Греко-Православної
Церкви в Америці Германос (Шегедій), але як тільки в Україні утворилася УАПЦ,
УГПЦерква в Канаді вступила у духовне поєднання з нею і почала заходи для
приїзду в Америку єпископа з УАПЦ.

Українська Народна Церква в США, як вона себе називала, доручила о. Івану
Гундяку зконтактуватися з Митрополитом Василем Липківським, щоб УАПЦ прис-
лала єпископа до Америки. Поінформований про переговори Консисторії УГПЦ в
Канаді з Іваном Огієнко щодо приїзду до Америки канонічного єпископа від
Польської Православної Церкви, секретар УПЦ в США прот. Іван Гундяк писав в
жовтні 1923 року до Адміністратора Української Церкви в Канаді о. С. Савчука:
„Нехай митрополит Дионісій і наілучший приятель Українців, то він нам не
блищий від Києва і від У.А.П.Ц. Його все буде тягнути до Москви і він буде йти на
компроміс з польським правлінням і буде засновувати безбарвну, не-національну
церкву на Волині, а Києву не поклониться. І навіть коли б ми тепер зважилися зійти
з обраного шляху, то народ нас покине, бо він бажає злуки і єднання з Києвом.
Впрочім, ми мали історію воскресення У.П.А.Ц. і її боротьби з темними силами, а
маючи її перед собою, коли б ми були пішли проти неї, то не гідні зватись
Українцями”. (Мулик-Луцик Ю., 1989, 291)

Подібні настрої переважали і в церковних колах Канадської УГПЦ. „Коли б і
вдалося дістати єпископа з Польщі, то хто він буде? - Писав в листі до брата у 1922
році відомий церковний діяч адвокат Михайло Стечишин. - Я розумію, що
Православна Церква в Польщі се є часть недавньої царської російської церкви - з
єпископами старого покрою,., „старорежимними”. Вони всі належать під москов-
ського патріарха Тихона”. (Мулик-Луцик, 1989, 248)

13 лютого 1924 року за дорученням Всеукраїнської Православної Церковної Ради
(ВПЦР), прибув до Нью-Йорку Архиєпископ Вінницький і Подільський Іоанн
Теодорович з Української Автокефальної Православної Церкви, якого і вибрали
правлячим єпископом УПЦ в США на Соборі 12-13 червня 1924 р. в Ньюарку та
УГПЦ в Канаді на Соборі в Йорктоні 16-17 липня 1924 р.

Цей вибір духовно зв’язав діаспорну Православну Церкву в Америці з
Українською Автокефальною Православною Церквою 1921 року.

На Україні в Соборі Святої Софії Митрополит Василь Липківський з духовен-
ством відправив урочистий Молебень з нагоди злуки Української Греко-
Православної Церкви в Канаді та УАПЦ. У Звіті IV Собору УГПЦ в Канаді
повідомлялося про об’єднання цієї Церкви з Всеукраїнською Православною
Автокефальною Церквою, яка є під проводом Митрополита Василя Липківського.

Вважаючи УГПЦ в Канаді частиною УАПЦ, її старшою донькою, Пастирська
Конференція УГПЦ 14-17 липня 1927 р. затвердила для всієї Церкви таку формулу
поминання на Великому Вході: „Святу Українську Православну Церкву,
Найпочеснішого отця нашого Високопреосвященного Архиєпископа Василя -
Митрополита Київського і всієї України. Боголюбивого отця нашого Іоанна,
Архиєпископа Канади і Америки, зо всією їх Богом береженою отарою, чесне
священство, Христове дияконство, нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм...” В
червні 1936 р., відкриваючи в Нью-Йорку П’ятий Собор УПЦ в ЗДА, Архиєпископ
Іоанн говорив: „Українська Автокефальна Православна Церква в Україні є Церква,
якої наша американська Церква є частиною... Хоч ми в Америці, але ми частина
одного цілого - української Нацїї-Церкви.”
N.	2_ ТНЕ 8ОЛУЕК

ЄпіегесІ ав зесопсі сіазз шаііег Осі. 16, 1925, аі ІЬе Рові ОНісе аі СЬіса&о, III. иіміег іНе асі оі Паг. З, 1879.

УОк VII. — РеЬгиагу 1927	СНІСАОО, 1Ш1ЧО18	Лютий 1927 — РІК VII.

ВІСНИК УКРАЇНСЬКО! АВТОКЕФАЛЬНОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

В ЗЛУЧЕНИХ ДЕРЖАВАХ АМЕРИКИ.

Чікагський журнал „Сіяч” - перший офіційний орган УАПЦ в США
Майже півстоліття вл. Іоанн розбудовував УАПЦ на американському континен-
ті. Навесні 1927 року УАПЦ на чолі з Архиєпископом І.Теодоровичем в Канаді мала
приблизно 120 парафій, а в США - 28, з яких наново організованих від 1924 до 1926
року було 17 парафій. Висвята І. Теодоровичем, архиєпископом Київської УАПЦ,
нових священиків для цих парафій, автоматично пов’язувала духовенство УПЦ
Канади і ЗДА з УАПЦерквою в Україні. За один 1935 рік, зокрема, владика Іоанн
висвятив 11 священиків для Канади, 10 - для США і двох - для Південної Америки.

УАПЦ в Україні до часу повної її ліквідації вважала Церкву в діаспорі своєю
частиною. Вже переслідуваний за „контрреволюцію” агентурою ГПУ, Митрополит
Василь Липківський запитував у листах до США в 1933 р.: „Мені дуже цікаво мати
приватніші відомости про життя нашої Церкви в Америці...Чп є яка „соборно-
правність”, якої вже у нас на Україні „и званія” не залишилось?”

„Чому Православна Церква в Канаді, що безперечно походить від Української
Церкви,., засвоїла собі без згоди і відому своєї старшої сестри офіційну назву
„греко-православна”? При чому тут греки?” - питав Митрополит Василь в 1935 р. -
„...добровільно й морально Канадійська Церква ввійшла в братерське єднання з
Київською УПЦерквою, стала на її принципі й ідеологію, коли прийняла до себе
єпископа „Київської благодати”. А коли старша сестра перебуває в тяжкій пригоді
й небезпеці, Канадійська Церква з почуття братерського єднання і любови тим
ширше повинна підтримувати й рятувати її принципи й ідеологію”.

Так і було кілька десятків років. Імперативна вимога власної української вищої
ієрархії, автокефальність Церкви і Її рівність з іншими православними Церквами,
вибір єпископів Собором, самостійність парафії у виборі священика, соборно-
правність устрою Церкви - на таких засадах була розбудована не тільки УАПЦ в
Україні, але й вся УАПЦ в Північній Америці. Це суттєво відрізняло Українську
Автокефальну Православну Церкву в Америці від інших православних амери-
канських церков, де зберігався ієрархічний устрій, засуджений Всеукраїнським
Собором 1921 року, як „єпископсько-самодержавний устрій Церкви, що утворився
під впливом обставин історичних і державно-монархічного ладу тих часів, яким
пройняті старі кднони...” (Канони УАПЦ 1921 р.)

Соборноправність церковного устрою, з особливою ролею мирян в управлінні і
залежністю єпископа від волі органів представників всієї церкви - Церковної Ради,
Митрополичої Ради, Собору, - залежність принаймні засаднича, так і лишилась в
діаспорній УАПЦ до кінця XX сторіччя. Це часом неймовірно дошкуляло всім
єпископам, але вони нічого не могли змінить. „Нема в світі такого, щоб у прикрі-
шому стані був, як Єпископ у Канаді й Америці”, - жалівся Архиєпископ Іоанн
Теодорович на Соборі УГПЦ Канади в 1935 р. „Мої консисторські отці мають
більші права, як єпископ”, - писав вл.Мстислав з Америки до Митрополита
Полікарпа в Європу в 1950 р.

Канадська і американська Церкви простояли на засадах УАПЦ ще понад
півстоліття.
Нетрадиційна хіротонія українських єпископів цілим Собором, шляхом покла-
дання рук пресвітерів, не викликала заперечень ні УАПЦеркви в США, ані
УГПЦеркви Канади.

О.	Іван Гундяк, який був на початку 20-х років секретарем Консисторії
Української Православної Церкви в США (від 1970 року - Єпископ Марко) згаду-
вав пізніше:

„Ми знали, що перші єпископи відродженої в Україні Рідної Церкви
були поставлені всупереч церковним Правилам (апост. 1, 1. Всел.
Собору IV), не молінням й покладенням рук трьох або двух законних
єпископів, а лише моліннями й покладенням рук приявних на
Київському Соборі священиків і мирян. Це відступлення від Правила
було спричинене відмовою московських єпископів, які свавільно
заявили, що для Української Церкви „гадюк не висвятять”. Ми теж
знали, що відроджена Українська Церква звернулась до Вселенської
Патріархії... Нас тоді не турбувало відступлення Київського Собору від
встановленого Канонами чину висвячення єпископа. Ми в Америці
порвали з римською унією. Наші брати в Україні порвали з
Московською унією. Ми вірили, що таки повстане самостійна
Українська Держава, яка добуде визнання єпископату Української
Автокефальної Православної Церкви.” (ЖЦ, 1963/17, 20)

Такою ж була позиція і Канадської Церкви. „Вісник", офіційний пресовий орган
УГПЦ в Канаді, 15 березня 1932 року писав: „...Церковні канони не є те саме, що
догми. Догми - це незмінні правди віри (як приміром догма про Святу Тройцю), а
канони - це постанови, ухвали, оперті на самім розумінню учасників Соборів і
призначені для порядкуванням церковним життям... Велику кількість канонів вза-
галі не можна вже примінювати до теперішнього життя. Через це є
багато канонів, які вже пережили свій час і яких зовсім неможливо дальше
придержуватися”.

„Наша Церква признала за собою певну канонічну свободу, що її нема в других
Православних Церквах. І це якраз основна ріжниця між нашою Церквою і другими
Православними Церквами. Ту свободу ми дуже цінимо, нею ми гордимось, бо в ній
ми бачимо запоруку вільного розвою християнського життя в нашій Церкві”, -
писав один з чільних діячів УГПЦ в Канаді Василь Свистун в 1935 році.

1 вересня 1949 р. „Вісник” писав:

„Коли ми кажемо, що 1924 року Арх. Теодорович став єпископом
УПЦеркви в Канаді, то приходимо до питання про відношення нашої
Церкви до єпископату з 1921 року в Києві, з якого вийшов Арх.
Теодорович. (...) Ми дошукалися і побачили, що не раз люде, яким
ходило про панування над другими, сівши на високих сідалищах, роби-
ли собі з церковних канонів машину для придавлювання, застрашуван-
ня і баламучення слабших і несвідомих. Ті, що на науку Христа і на
заповіти Божі не огдядались, підкладали кожний крок, кожний рух
українця під міру церковних канонів, стоячи ніби то на сторожі свя-
тости Української Церкви і чистоти віри, на сторожі спасення українців
під кличем канонізму, - вели українців на манівці. Це ми мали на увазі,
коли запрошували Арх. Теодоровича, щоби став у проводі нашої
Церкви. Ми розуміли, що поставлення Українського єпископату в
Київі 1921 року було найбільш канонічне, це був такий великий, так
потрібний, такий гідний, такий святий вчинок, що кожний високо-
свідомий і шануючий себе нарід поставив би такий вчинок між
найвеличніші вчинки в своїй історії на науку дальшим поколінням”.

Питання „визнання” в Українській Церкві за кордоном у 20-х роках

Особливе значення в ідеології УАПЦерков Америки відіграла принципова
установка УАПЦ 21-го року не визнавати жодних прав щодо України з боку
Константинополя, - колишньої „Матерньої” Церкви, що продала Київську
Митрополію в 17 сторіччі в Москві, відмовчалась відносно автокефалії Української
Церкви за часів Української Народної Республіки, а в 1924 р. своїм „Томосом”
про автокефалію Православної Церкви в Польщі розрізала Церкву українського
народу.

На Всеукраїнському Церковному Соборі в жовтні 1921 року І.Теодорович
говорив:

„Константинопільський Патріарх передав Українську Церкву сам до
рук московського патріарха. Значить, царат купив нашу Церкву. Тепер
царат зійшов зі сцени, тим самим вже немає того, хто купив, значить
цим самим фактом ми уже вільна автокефалія... Вільної творчости не
буде тоді, коли ми будемо залежати від другого органу,., автокефалія -
є необхідна передумова вільного розвитку церкви.” (ПВПЦС УАПЦ,
1999, 145)

Коли на IV Соборі УГПЦ Канади в 1924 р. у Архиєпископа Іоанна Теодоровича
запитали, чи українська ієрархія має від Вселенської Церкви визнання, він відповів:
„Треба тямити, що вартість Церкви основується не на признанню, але на роботі.
Коли-ж будемо сильні роботою, то нас усі признають. (Оплески).” (ПВ, 1925,1, 7)
„Українська Православна Церква не зробила й одного кроку, що противився 6
засадам Вселенської Православної Церкви. Сама московська церква пробувала (з
нею) порозумітись, як з правною церквою, а й недавно жадала умов для порозумін-
ня. Сим вона признала правність Української Православної Церкви”. (Мулик-
Луцик Ю„ 1989, 484)

На питання, - А що буде, коли наша Церква буде вже велика, сильна, але її інші
Церкви не признають? - Архиєпископ Іоанн відповів: Побудуйте собі хату, а тоді
просіть сусідів, щоб признали, що то ваша хата. (РН, 1958, 68)

На пропозицію Митрополита Германоса до членів Консисторії УАПЦ США
„канонічно оформити” єпископський сан вл. Теодоровича, Архиєпископ Іоанн
Теодорович рішуче відповів Ні, - „Я благодатний єпископ благодатної Української
Церкви і її не зраджу!” (ЖЦ, 1963/17, 20)
Навесні 1927 року Архиєпископ Іоанн писав до Вищої Православної Церковної
Ради щодо репрезентації УАПЦ за кордоном: „Беремось ми за працю не з того
кінця, як потрібно: перше - створення сили, потім - репрезентації її, а ми репрезен-
туємось, не ставши цією силою”. (Протокол Великих Микільських Зборів, 1954, 29)

Початок ускладнень довкола питання хіротонії
вл. іоанна Теодоровича

Ізоляція УАПЦ в американському (фактично російському) православному світі
сприяла поширенню критичних настроїв еміграції щодо Соборної хіротонії
Архиєпископа І. Теодоровича. Проблеми довкола питання хіротонії Іоанна
Теодоровича почалися від самого його приїзду в лютому 1924 року.

Делегацію, що вітала його, очолював сирійський Митрополит Германос. Він при-
вітав Архиєпископа, подарував навіть йому єпископський посох, але до відправи
спільного молебня не став. Митрополит Германос заявив тоді членам Консисторії,
що готовий „канонічно оформити” єпископський сан Іоана Теодоровича, і деякі
члени Консиситорії готові були піти на те, щоб „відбити напади московської й уні-
атської преси, яка злосливо писала про єпископів УАПЦеркви як „самосвятів”.
(Гундяк І., 1963, 20)

Не визнала Іоанна Теодоровича як єпископа найбільша православна церква
Америки - Північно-Американська дієцезія РПЦ на чолі з Митрополитом
Платоном. На Соборі дієцезії влітку 1924 року було оголошено, що Митрополит
УАПЦ Василь Липківський - не митрополит, а тому рукоположений ним „Іван
Хведорович - не православний єпископ, а сектант”.

Аналогічну заяву зробив Архиєрейський (Карловацький) Собор Єпископів в
жовтні 1924 року.

Ворожу позицію до вл. Іоанна Теодоровича зайняла преса українських греко-
католиків Канади, зокрема „Канадійський Українець”, що помістив кілька статей
про „більшовизм” Теодоровича та нову секту - „ново-православну” УАПЦ.

„Автокефальна українська православна Церква на Україні се витвір
революції. - Писав „Канадійський Українець” 12 березня 1924 року. -
Вона зайшла так далеко, що дальше вже поняттє православної церкви в
такому зборові людей признати вже годі... Ся церков є радше великою
патріотичною інституцією як церквою...”

Архиєпископ І. Теодорович регулярно повідомляв ВПЦР про ситуацію в
Америці. В 1925 році Всеукраїнська Православна Церковна Рада у Київі видала спе-
ціальне зверення до українців в еміграції, де говорилось: „Одно нас трохи
непокоїть, - що між вами ще й досі панує думка про шукання допомоги збоку, про
звернення до царгородського чи іншого патріярха, чи навіть до Риму в справі
відродження нашої Церкви, що може не погоджуєтесь Ви з вільним соборним від-
новленням нашої ієрархії. Ми, безумовно, ні на момент не відійшли від
братерського єднання з усіма православними Церквами і взагалі з Вселенською
Церквою Христовою, але надалі вже не хочемо існувати з чужої ласки й за чужою
головою...Отже, Вища Церковна Рада закликає Вас, любе братерство, до церковної
самодіяльности: гуртуйтеся і там за нашими кордонами в нашу святу Церкву, орга-
нізуйтеся в свої українські парафії, дбайте про набуття своїх священиків і навіть
єпископа, утворюйте згідно канонам нашої Церкви і свої керівничі органи.”

На Великих Микільських Зборах Всеукраїнської Православної Церковної Ради
11-13 травня 1927 року обговорювалась інформація з Америки про надзвичайне
ускладнення взаємовідносин УАПЦ з уніатською Церквою. (Протокол Великих
Микільських Зборів.., 1954, 54-55)

Це ускладнення було спричинено відходом до УАПЦ в 1925-1927 роках кількох
парафій з Греко-Католицької Церкви, де ширився рух під гаслом „Проч із Римом!”

29 грудня 1926 року в Філадельфії відбувся Конгрес представників українських
греко-католицьких парафій в США, в якому взяли участь 130 делегатів від 81
парафії. Делегати Конгресу підписали резолюції, що мали бути вислані до Риму і до
Вашингтону з вимогою про негайне усунення католицького єпископа Богачев-
ського з Америки. Конгрес ухвалив припинити виплату парафіями грошей -
„катедратика” - до єпископа, а також постановив запобігати призначенню Римом
єпископів „проти волі вірних. В тій цілі конгрес постановив, що єпископом Рим
має іменувати одного з терна (трьох), предложеного священиками й мирянами
церкви. Церква має називатися українською Церквою.” (Свобода, 31.12.1926, ч.ЗО4)
„Багато делегатів домагалось цілковитого відірвання від Риму і оголошення
Національної Церкви, однак перемогло умірковане сторонництво, після чого
рішено перше поставити Римові домагання конгресу, - а коли б папа ці домагання
відкинув, - тоді б мав би бути скликаний ще один конгрес, на котрім було б вирі-
шене остаточне становище української греко-католицької церкви в Злучених
Державах”. (Нове Життя, ч.32, ЗО грудня 1926 року)

Журнал православних автокефалістів в Чікаго „Сіяч” в лютому 1927 року писав:
„Церква Христа для нашого народу мусить бути рідною матір’ю, її
ніхто не сміє підмінювати, ніхто не сміє під її святим покровом пере-
проваджувати свою нечисту роботу, яка веде до вічного поне-
волювання і смерти нашого народу. Тому всюди тепер лунають кличи:
проч з „унією” і її Римом, - бо вони не ведуть Христової роботи, а
ведуть для нашої загибелі, проч з так званим „московським право-
славієм”, коли Господь створив нас окремим народом, вів нас окремою
стежкою в минулому. Дорогу до Нього ми знайдемо і без Москалів.
Україна раніш була православною, ніж Москва, од нас вони взяли
православіє і тепер православною вона може залишитись без непотріб-
ної московської опіки. В опіці тій, як і в Унії, ми бачимо не Христа з
його любов’ю, а московського чи польського хижаків, що віками нас
нищили, і тепер навіть через святу Церкву стремлять до того”. (Сіяч,
1927/2, 28)
Але рух українських греко-католиків Америки у 20-х роках закінчився, як і перед-
бачав журнал „Сіяч”: „кілька подачок збунтувавшимся невільникам (було Римом)
кинено. Це тільки на час, поки невільник стурбований і розсержений. Далі все піде,
як і передше. Невільник... схилений у покорі. Він нікого не знає, крім Риму і „Унії”,
нікого й не хоче знати... Орган уніатів „Америка” просто не звертає уваги на цю
шумінь, яка знялася. Чи варт турбуватись? „Америка” своїх людей знає...”

Так само писав у спогадах про ті роки о. Іван Гундяк:

в Америці „наростав справжній бунт під кличем „Проч з Римом!”, в
якому приймали участь старі й визначні греко-католицькі священики
при активній допомозі „Свободи” і її тодішнього редактора д-ра Луки
Мишуги. Та змінилися часи, змінились і люди. Сьогодні (на початку
60-х років - О.Х.) теж бурлить серед української греко-католицької
спільноти через календарну справу і через „покращання” взаємовідно-
син між Ватиканом і Москвою. Але посеред уніатського духовенства
минулись такі діячі, як отці Бончевський, Стефанович, Констанкевич,
Струтинський, Макар, Дмитрів, Ардан і інші, що нераз бунтувались
проти ватиканської політики, а свіжа галицька іміграція, разом з деяки-
ми старожилами, стала послугачкою Ватикану”...

Факт відходу деяких греко-католицьких громад до УАПЦ після приїзду в США
Арх. І. Теодоровича викликав негативну назагал реакцію католицької української
громади Америки. Секретар Конгресу греко-католицьких парафій Осип Лонгин,
коли минулися побоювання розколу всієї української католицької Церкви на
Філадельфійських Зборах, писав у „Свободі” 4 січня 1927 року: „Нині наші люди
дозріли настільки, що вони вже не хочуть покидати організації, але лишаються в
ній, щоби там, у її середині, боротися за свої права”.

На Великих Микільських Зборах ВПЦРади 1927 року було обговорено повідом-
лення Архиєпископа Іоанна Тедоровича про боротьбу його з католиками.
Митрополит Василь Липківський уточнив: „Старо-католицький єпископ Кафорі
доглядав до приїзду Арх. І. Теодоровича нашу Церкву в Америці. Не бореться
Старо-Католицька Церква з нашою, а бореться уніатська Церква."

„Американська УАПЦ живе настроями Галичини, - писалося в
Протоколі Зборів, - де глибокі розходження межи офіційною Церквою
й вірними українцями. Конкордат римського папи з Польщею віддав
уніатську Церкву на політичні послуги імперіалістичним планам
Польщі, нав’язуючи й українцям-християнам ухил в бік Польщі, -
звідки розходження межи інтересами унії і УАПІХ'- (Протокол.., 1954,
28, 30-31)

В Канаді, писав священик УГПЦ Василь Кудрик, „греко-католицькі провідники
рядом літ звали Українську Православну Церкву маминою, рідною, козацькою,
халдейською, неоправославною, нововидуманою, самосвятською і т.п.” (Кудрик В.,
1955, II, 119)
Розкол уніатами УАПЦ США та перші сумніви /. Теодоровича
в своїй канонічності

В 1927 році в США також утворилася „Свята Східна Православна Кафолична
Церква в Північній Америці”, предстоятель якої - лівійський араб, колишній голо-
ва Сирійсько-арабської місії РПЦ в Америці, - Архиєпископ Афтиміос об’явив про
свою юрисдикцію „над усіма православними християнами, що проживають в
США”. (Див. Част. І.) Представники цієї Церкви зробили спробу нав’язати контакт
з Архиєпископом Іоанном Теодоровичем, пропонуючи йому увійти у
всеправославну Американську церкву, зробивши невелику поправку до Соборної
хіротонії 1921 року.

Під впливом постійної критики уніатів та заходів Американської Церкви
Архиєпископа Афтиміоса, владика Іоанн Теодорович вперше підняв питання в
листі до ВПЦР про поправку до своєї Соборної хіротонії 1921 року.

Офіційний орган УАПЦ „Церква і Життя"" в 1928 році повідомив про дискусію
Зборів на цю тему.

«У кінці минулого року для Вс. Архиєпископа о. І. Теодоровича були
неприємності...

Інтриги і боротьба в уніатській Церкві досягли особливої сили. Певна
група незадоволених уніатських священиків з деякими з наших
священиків - колишніх уніатів (в Церкві, очоленій І.Теодоровичем - О.Х.),
почали розпускати чутки, що вони всі відірвуться від Риму й заснують
дійсну Українську Церкву». Свої плани вони малювали перед нашими
священиками всякими рожевими фарбами, підговорюючи їх, що
єпископа треба мати з Галичини, із колишніх уніатів і «дійсного
свячення»... Але широкі інтриги цієї групи своєчасно було виявлено. У
момент особливо критичний Арх. о. І. Теодорович поставив цій групі
загрозу скликати надзвичайний Собор...

Після розвалу цієї інтриги почались запобігання біля Всч. архиєпископа
у тій площі, що інтереси Української Церкви в Америці обов’язково
потребують з’єднання з єпископами і послідовного визнання патріархів.
Почались розмови про невеличку поправку до акту 1-го Всеукраїнського
Собору.

Розмови ці особливо піднеслись після звертання до Арх. о. І. Теодо-
ровича за певними інформаціями про нашу Церкву з боку американської
єпіскопальної Церкви. Вони прислали до Архиєпископа о. І. Теодоровича
свого представника - професора, доктора теології Кросбі. Нарада не дала
ніяких наслідків. Потім д-р Кросбі написав Архиєпископу занадто
приємного листа, у якому, виправдовуючи наш акт поставлення ієрархії і
навіть погоджуючись, що з канонічністю їх (Єпископалів) ієрархії не все
благополучно, все-ж таки порадив Архиєпископу о. І. Теодоровичу позво-
лити на маленьке «коррекшен». Єпископи при цьому обіцяли всю свою
підтримку і те, що цей коррекшен буде дуже мило переведено з виповнен-
ням усіх належних архиєпископу почестів. На цьому все і кінчилось.
Архиєпископ о.Іван Теодорович порадив їм надіслати йому від їх
єпископської Ради формальну пропозицію з тим, щоб направити її до
Президії ВПЦР. Категорично їм заявлено, що Арх. о. Іван Теодорович кон-
такту з вищим органом Церкви не розірве.

Вони такої пропозиції не прислали, бо їх думка і мета були зовсім інші,
вони хочуть мати одну Церкву православного ісповідання, мова тієї Церкви,
як національної Церкви Сполучених Штатів, мусить бути англійська, і
УАПЦ, тому, що вона в Америці, не мусить бути залежна від Церкви свого
краю.

У зв’язку з цими випадковими переговорами було порушено питання
про нашу ієрархію на минулій нараді американської УАПЦ. На цій нараді
просили Всеч. Архиєпископа о. І. Теодоровича остаточно висловити свій
погляд на ієрархію нашої Церкви.

Всеч. Архиєпископ о. Іван сказав: „Я не вважаю можливим виступати в
цій справі самостійно. Це є акція цілої УАПЦ, і нею мусить бути розгляну-
та в кожен раз при потребі. Церква наша має сталий, вироблений уже
погляд. Вона мислить акт об'єднання тільки як акт спільної участи в
євхаристії. Той чи інший обряд ординації або хиротонії є тільки зовнішня
форма її... Мислити, що ми можемо тим чи іншим обрядом, або тим чи
іншим словом викликати або одігнати Божу, нас обдаровуючу ласку,
значить обмежувати або заклинати необмежене й абсолютно свободне
єство Боже... Думати, що хиротонія залежна від форми, значить, приймати
світогляд колишніх чарівників - заклинателів, що вірили в магічну форму
й магічне слово. Так думати, треба повернутись чотири - пять віків назад,
в темні середньовічні часи.

Виходячи з того, я мислю, що коли Вселенській Церкві обов’язково
потрібно мати уніформу хиротонії, від якої відступлення є порушенням
церковної дисципліни, ми нічого не маємо проти: ми можемо погодитись
на одній такій уніформі. Але це питання є тільки питання дисципліни, а не
питання благодатности... Коли б та всецерковна дисципліна вимагала
доповнення нашої хиротонії рисами їй недостаючими, во ім’я миру
церковного, разом з тим висловлюючи віру, що Божа ласка подана була й
нам по силі віри нашої, я не бачив би перешкоди вволити її волю, волю тої
дисципліни”. (ЦЖ, 1928/2, 73-79)

Великі Микільські Збори ВПЦР УАПЦ 1927 року винесли щодо цього резолюціїо:
«Збори прийняли лише до відому міркування в цій справі Архиєпископа о.Івана
Теодоровича, як міркування його власні». В Протокол Зборів було занесено: «Повне
погодження ідеології і церковної тактики дає право гадати, що єдність УАПЦ
Наддніпрянської України і УАПЦ Америки міцна. Певні, що ця єдність не поруше-
на з нашого боку здоровим критичним відношенням ВПЦР до тенденційного й
неправдивого освітлення в деяких статтях органа Американської УАПЦ - «Сіяча» -
зовнішнєправного стану нашої Церкви, що ілюструється запитанням уривків стат-
тів і з листа протеста ВПЦР, надісланого до Арх. І. Теодоровича.»

Ніяких більш дієвих мір щодо Архиєпископа Іоанна Теодоровича прийнято не
було і, певно, не могло вже в 1927 році бути прийнято. Хоч владика Іоанн вже мав
тертя з ВПЦР раніше, Голова ВПЦР Михайло Мороз хотів навіть забрати владику з
Вінниці за „єпархоначаліє”, Іоанн Теодорович мав ще добру репутацію. За свою
діяльність по розбудові УАПЦ він був висвячений на Всеукраїнському
Православному Церковному Соборі третім по черзі єпископом УАПЦ, а в 1922 році
єпископ РПЦ Амвросій наложив на нього заборону за активну діяльність на
Вінничині.

Намагаючись підтримати УАПЦ в Канаді, Мирослав Стечишин, редактор
„Українського Голосу”, писав 14 квітня 1926 року:

„Українській православній Церкві признання яких-небудь патріархів є
так само потрібне, як до доброго воза п’яте колесо. Українська православ-
на церков є автокефальна, тобто самостійна, найстаршим в ній є київський
митрополит Василь Липківський, а митрополит автокефальної церкви має
те саме значіннє, що в інших автокефальних церквах патріярх, а в
римській церкві Папа. Ніякому патріярхові не треба признання від других
патріярхів і так само не потрібно його київському митрополитові.
Київському митрополитові досить того, що його признають за митропо-
лита міліони Українців”. (Мулик-Луцик Ю., 1989, 492)

В 1928 та 1929 році від очолюваної Іоанном Теодоровичем Церкви відійшли
кілька священиків з парафіями. Всі вони були з колишніх уніатів, і на Теодоровича
це справило надзвичайне враження. Навіть в 1951 році владика Іоанн називав
утворення тоді нової єпархії найтяжчими роками свого життя. (УПС, 1951/12, 3)

Так само, як і інші діячі УАПЦ, він вірив, що з появою першої автокефальної
Української Православної Церкви багато українських уніатів повернуться до
Православія.

10 серпня 1925 року Митрополит Василь Липківський звернувся був з посланням
«До братів Українців, що в підлеглості Римському Папі в так званій Унії з ним пере-
бувають».

«Браття Українці! - Говорилось в ньому. - Вертайтесь додому.
Визволюйтесь з чужої опіки жорстокого вітчима - Папи Римського... з
під опіки його слуг, тікайте до рідної матері - до Української
Автокефальної Православної Церкви... Наш любий брат і співробітник
в Америці Архиєпископ Іоанн Теодорович нехай стане й вашим стар-
шим братом і першим слугою, а наша Церква, наша громада вірних
нехай стане для вас тією купіллю силоамською, омившись у якій
почуттям єдности й братерства Ви скинете з своїх очей полуду мертво-
го холодного блиску Римського Папи й побачити животворчий світ
Христовий».
Через кілька років, в «Історії Української Православної Церкви» Митрополит
В.Липківський знову писав, що «не далеко вже той час, коли вся Галичина відвер-
неться від чужого Риму і поверне свої очі і надії на рідний Київ. І це, безперечно,
мусить бути: коли цього не зробить прибите уніятське духівництво, це зробить сам
нарід, як це сталося і на Великій Україні». (Липківський В., 1961, 84)

П’ять чи шість священиків-настоятелей парафій, що відійшли від Архиєпископа
І. Теодоровича, об’єдналися з кількома греко-католицькими священиками, які
відійшли від Єпископа Богачевського. їх очолив спочатку о.Йосиф Пелехович, а
другим адміністратором став о.Йосиф Жук.

Тим часом положення УАПЦ в Україні ставало дедалі безвихіднішим. В 1927
році під тиском Радянського уряду УАПЦ звільнила на покій Митрополита Василя
Липківського, а на його місце вибрала Миколу Борецького. Тоді в 1930 році Собор
обрав за порадою з Москви іншого нового зверхника - митрополита Івана
Павловського з осідком в Харкові.

Відродження Української Автокефальної Церкви, - писав
Митрополит Василь Липківський пізніше, - почалось і провадилось
при таких державних умовах, яких історія досі ще не знала... А тому, що
радянська влада дуже просякнута єврейським духом, вона найбільш
фанатично ненавидить християнство і в своїй московсько-єврейській
державі, запевне, православіє. Радянська влада почала нищити
Православну Церкву в організований спосіб. (Липківський В., Історія,
120)

24 березня 1931 року Митрополит І.Павловський написав до Архиєпископа
Іоанна Теодоровича листа, подібного тому, що більшовики примусили перед тим
підписати Патріарха Московського Тихона. „Будьте вірними учениками Христа й
Апостолів у ставленні свойому до Радянської Державної влади. - Говорилось в
листі І. Павловського. - Виявляйте до неї свою доброзичливість і добросумлінно
виконуйте її розпорядження. Пам’ятайте, що хто з Церкви нашої виявлятиме у
своїй церковній діяльності свої ворожі до Радянської Держави погляди, той твори-
тиме діло церковно-шкідливе й підлягатиме карі церковній...”

Ситуація ускладнилась. - Писав у спогадах о. І. Гундяк. - Рідна Церква
в Україні розвалена. Митрополит Липківський усунений. Пригадувались
слова Тараса Шевченка: „Нема Січи, пропав і той, хто всім верховодив”.

З Митрополитом і єпископи, священики, вірні (були) вислані на Сибір,
ув’язнені, зліквідовані. По смерті Церкви-Матері, Українська
Православна Церква в Америці залишилась сиротою.

Дехто каже, що архиєпископ Іоанн повинен був продовжувати
церковну діяльність, стоючи на засадах відродженої в 1921 році
УАПЦеркви. Та не кожному дано бути подвижником типу такого
Прометея, яким був замучений Митрополит Василь Липківський.
Судити легко. Але нелегко творити, та ще серед скомплікованих,
хаотичних відносин, до яких тутешні діячі (і я між ними) - багато
спричинились. (Гундяк І., 1963, 21)

В 1930 році Архиєпископ Іоанн благословив делегатів УАПЦ в США - о. прот.
Корнила Кирстюка і полковника Володимира Кедровського (колишнього члена
Центральної Ради в 1918-1919 роках) звернутись до Екзарха Константинопільської
Патріархії в Нью-Йорку, з проханням про прийняття УПЦеркви в Америці до
Вселенської Церкви.

Делегація зустрілась з Екзархом, який вислухав її та пообіцяв переслати мемо-
рандум УАПЦ до Стамбулу. Але відповіді не було.

Свідок тих подій, Василь Свистун писав в 1935 році:

„Про секретну поправку хиротонії в зв’язку з нав’язанням кано-
нічних зносин з Царгородським Патріархом говорив він (Архиєпископ
Іоанн) мені ще 1930 року,., з нагоди спеціального засідання амери-
канської Консисторії в Шікаго під весну 1930 року. Справу хиротонії під-
ніс він самий під впливом тих священиків, з яких кілька пізніше
перейшли з нашої Церкви до „жуківців”. Підніс він тоді ту справу
мабуть і під впливом подій в Україні, де тоді шаленів червоний терор і де
того року було зроблено большевиками так звану „самоліквідацію”
керівних органів нашої Церкви, головно Всеукраїнської Православної
Церковної Ради.

Владика тоді (при Консисторії) висловив думку,., що примусове
розв’язання ВПЦРади лишало Церкву на Україні в дуже невідраднім
положенню і ставило нас перед фактом можливого розриву всяких
зв’язків з Церквою на Україні. Ввиду того він підчеркнув конечність
НАВ’ЯЗАННЯ „КАНОНІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ” З ЦАРГОРОДСЬКИМ
ПАТРІАРХОМ, додаючи, що питання Української ієрархії може стати
на перешкоді такому канонічному зв’язку.

Дальше Владика зазначив, що для добра Церкви „він готов піти на
всяку жертву” і навіть згодитися на поправку до форми його
висвячення.

Я сказав: Що ж буде, як загал вірних про це почує, що скажуть проти-
вники нашої Церкви? Владика відповів, що така річ може відбутися в
спосіб для нас необідливий, впрочім, це може статися тихо, тайком, без
розголосу і відома загалу вірних.

Знаю, що я тоді, як і нині (в 1935 році - О.Х.), заняв був рішуче
становище проти нав’язання канонічної лучности з патріархом і проти
нарушення справи хиротонії нашого єпископа. Пригадую собі, я сказав
був до него: Отче Владико! Ціла Канада признає Вас за канонічного
єпископа, нікому і не снилося підносити питання канонічности Вашого
висвячення. - І я додав був навіть з досадою: Отче Владико, виходить таке,
що ми Вас визнаємо правним єпископом, а Ви ним себе не визнаєте!
Остаточно єпископ справу закинув, і конференція не винесла жадної
ухвали для нав’язання зносин з патріархом.(...)
Питання „канонічности” єпископської хиротонії піднесено було тоді
Владикою і другими членами Американської Церкви не так то з
причини переслідування Церкви на Україні, як з нагоди того, що від
єпископа Богачевського відпало було кілька священиків, які шукали
десь притулку, але боялися прилучитися до (УАП)Церкви, бо, мовляв,
єпископ (Теодорович) не мав „канонічного свячення”. (Свистун В.,
1935, 29-30)

Розуміння церковного розколу як „здобуття голосу
у Вселенському православії”

Знайти спільну мову з новоутвореною греко-католиками православною Церквою
вл. Іоанну так і не вдалось. В 1931 році часопис „Дзвін”, навколо якого гуртувалася
„жуківська” опозиція УАПЦеркві, був переіменований на „Український Вісник”. І в
першому ж його випуску в липні 1931 року повідомлялося:

„До сего часу український нарід не мав ані права, ані голосу, ані пред-
ставництва у Вселенській Православній Церкві. Вселенська Церква
Христова складається з самостійних церков ріжних народів. Але наш
віруючий народ був там до сего часу зарепрезентований чужинцями,
які не розуміли ані його душі, ані його потреб.

Доперва тепер український побожний нарід здобув голос і вплив у
Вселенській Православній Церкві, який йому давно належався.
Сталось се з хвилею, коли теперішній Св.Патріярх Царгородський
Фотій приняв до канонічної єдности нашу Українську Православну
Церкву в Америці. Патріарший Престол надав нашій Дієцезії всі права
самостійности і повноправної Церкви”.

В коментарі до цієї заяви історик Юрій Мулик-Луцик з Канади написав, що та так
звані „права самостійности і повноправної Церкви” - це були пропагандистські
фрази, розраховані на тих читачів, які не були поінформовані про принципи устрою
Церкви під юрисдикційним оглядом. (Мулик-Луцик Ю., 1989, 693)

На жаль, українські емігранти і наприкінці XX століття лишились такими ж, як і
в 1931 році, а їхні православні лідери своєю церковною свідомістю мало чим відріз-
нялися від уніатського духовенства, яке вступило в боротьбу з УАПЦ за
„канонічність” в 30-х роках. Але через 70 років, що пройшли після першого
виправдання українським духовенством відходу від УАПЦ до Константинополя
ЗДОБУТТЯМ ГОЛОСУ У ВСЕЛЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ, це вже неможливо виправдати
як самообман. - Відомий фініш, до якого прийшла канонічна жуківська церква: на
середину 90-х років XX століття „Українська Православна Церква” Кон-
стантинопільського Патріархату в Америці нараховуватиме менше десятка
абсолютно замериканізованих і зденаціоналізованих парафій, в жодній з яких не
була збережена українська богослужбова мова, а офіційний орган Церкви -
„Український Православний Вісник” буде на той час вже майже двадцять років,
як закритий.

2 квітня 1995 року весь український єпископат за межами України, що влився до
Константинопільського Патріархату, урочисто писав „Всечесному духовенству і
христолюбивим вірним Української Православної Церкви в США і Діаспорі” в дусі
своїх попередників у 30-х роках:

„Вселенський Патріарх висловив свою готовність визнати і
прийняти під свій духовний омофор всю нашу Церкву в США і діяс-
порі, залишаючи непорушними своєрідну ідентичність, статутову
цільність і адміністративну незалежність наших церковних тіл. Таким
чином, наша Церква в США і в діяспорі входить у повну спільність з
родиною Православних Церков у світі, маючи, як наслідок цієї
спільноти, той потрібний світовий форум, від якого ОДИН ГОЛОС
нашої Української Православної Церкви буде всіма почутий. Таке виз-
нання нашої Церкви значить, що інші, почувши її ГОЛОС, змушені
будуть рахуватися з позицією нашої УПЦеркви відносно нашої
Української Православної Церкви на Україні”. (Собор Єпископів..., 2
квітня 1995 р.)

Це були ті самі „пропагандистські фрази”, за словами канадського історика,
розраховані на світських читачів ...

„Український Вісник” в 1931 році зарано заявив про факт прийняття
новоствореної УПЦ до Константинополя - це сталось лише після смерти Йосифа
Жука в 1934 році.

„Ще як адміністратор, - писав о. Іван Гундяк, також один із священиків, що
відійшли від І.Теодоровича до „жуківців”, - о. д-р Жук був схильний поєднатись з
Церквою, очоленою Архиєпископом Іоанном. Але він сам, як і інші священики
його єпархії, ставили вимогу, щоб Архиєпископ Іоанн був визнаний канонічним
православним єпископом - через висвячення. Були переговори, які ні до чого не
довели, отже о.Жук готовився до висвячення (в Архидієцезії Константино-
пільського Патріархату - О.Х.). Тимчасом, Архиєпископ Іоанн вислав до Цар-
городської Патріархії протеста проти кандидатури о. Жука, а з протестом також
певні обвинувачення проти кандидата персонального характеру і заяву, що він,
Архиєпископ Іоанн, готовий ПРИЄДНАТИ ДО ЦАРГОРОДСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ
очолені ним Церкви - тутешню (Американську) й канадійську. Вислід був такий,
що Патріархія стримувала декрета про висвячення о. д-ра Жука, який в кінці, 25
вересня 1932 року, прийняв єпископську хиротонію від сирійських ієрархів -
архиєпископа Афтімія і єпископа Софронія.” (Гундяк І., 1963, 22)

Прот. С. Савчук, який бачив лист владики Іоанна до Константинопільського
Патріарха, писав до прот.В.Кудрика, що через це послання пробивався страх, що
патріарх може не прийняти УАПЦ під свій покров. Якщо Жук і його церква діс-
тануть визнання Константинополя, а його, владику Іоанна, і його церкву не буде
визнано, тоді він - Жук і його церква були б українські, а ми - тільки прищіпки.
І. Теодорович боявся, що якщо Й.Жук стане єпископом, інші священики в Америці
перейдуть до нього. Іоанн Теодорович заявив у листі, що його Церква готова
прийняти „певну неканонічну форму визнання".

Обвинувачення персонального характеру, про які писав о. І. Гундяк, були рапор-
том поліції з Відня, де повідомлялось, що Йосиф Жук мав жінку і двоє дітей, яким
з Америки пересилав гроші. В 1925 чи 1927 році вона отруїла обох дітей і хотіла
покінчити життя самогубством, але її врятували. В шпиталі її признали розумово
хворою і випустили. Після цього, повідомляла Віденська поліція, вона жила з яки-
мось журналістом. Про все це, як писав прот. С. Савчук, владика Іоанн і повідомив
Константинопільського Патріарха.

Архиєпископ Іоанн Теодорович сказав протоієрею С. Савчуку, що він хоче
назавжди „покінчити з закидом неканонічности... В Америці такі обставини, що я
мушу добиватися визнання. (Савчук) відповів: проти визнання ми не маємо нічого,
але ніколи за ціну пересвяти. Інакше Ви ставите на вагу Церкви Американську і
Канадійську... як не дістанете те признання, то стратите Церкву для себе в Америці,
а як дістанете те признання, ціною пересвяти, то стратите Церкву для себе в
Канаді... (Бо) в Канаді є священики, які не найшли б можливим працювати дальше
в Церкві, коли б Архиєпископ Іоанн приняв пересвяту. Тоді треба б топтати все те,
що ми досі обороняли, треба б хіба принижатися до обману вами людей... Канада
приймала вас як єпископа УАПЦ. Коли ж Ви перестанете ним бути, тоді й угода між
вами і Канадійською Церквою перестане існувати...” (Цит. по Мулик-Луцик Ю.,
1989, 695)

23 липня 1931 року Архиєпископ Іоанн Теодорович все-таки вислав з Філадельфії
лист до Константинопільського Патріарха Фотія II, в якому зобов’язувався перейти
зі своєю „дієцезією” (УАПЦ в Америці і Канаді) в його юрисдикцію. Цей лист
лишився без відповіді, але Константинопільська Патріархія загальмувала також і
справу приєднання „жуківської” Церкви на кілька років.

Не дочекавшись висвяти від греків, о. Йосиф Жук звернувся до Голови „над всіма
православними християнами Америки,” колишнього єпископа Бруклінського РПЦ
Афтиміоса.

Влиття „жуківськоГ Української Православної Церкви Америки в
Американську панправославну Церкву Архиєпископа Афтиміоса

В 1932 р. Архиєпископ Афтиміос, голова першої автокефальної Американської
Православної Церкви, поставив у єпископи о. Йосифа Жука, приєднавши разом з
ним до своєї Церкви десяток українських громад, що входили перед тим до Греко-
Католицької та Української Автокефальної Православної Церков.

„Жуківці”, як їх називали тоді в Америці, (а перед тим - „дзвонарі”), повели
справжню війну проти УАДЦ та Архиєпископа Іоанна. Вони „буквально на него
(І. Теодоровича) плювали”, - писав В.Свистун. (Свистун В., 1935, 23)
„Ви неканонічні, ви не маєте признання”, - цитував канадський церковний
„Вісник” звинувачення проти УАПЦ. „Закид мнимої неканонічности наші против-
ники часто висувають також під трохи іншим видом, а іменно кажуть: Ваша Церква
не є добра, НЕ Є ПРАВДИВА, БО НЕ Є ВИЗНАНА. Коли ж спитаєте, ким не виз-
нана, то скажуть: Ну, ЦАРГОРОДСЬКИМ ПАТРІАРХОМ, другими патріархами...
другими церквами.” (Вісник, 1932, 6, 4-5)

Зазначивши, що „дзвонарі”, хоч вважають Митрополита Василя Липківського як
чоловіка праведного і великої віри, але при тім „неканонічного”, бо він НЕ МАВ
„ПРИЗНАННЯ” ВІД ПАТРІАРХІВ, о. Василь Кудрик у „Віснику” писав: „В розум-
них людей праведникам ПРИЗНАННЯ НЕПОТРІБНЕ, бо праведність сама за себе
рішає. Вона без формального признання (коли хтось не хоче його дати) любісько
може обійтися. Бо гідні люде і щирі християне праведности кланяються, а не приз-
нанню. І той, хто дає признання, повинен також праведности кланятися... Казати,
що Українська Православна Церква неважна, богопротивна, гірша, бо не має
канонічного признання - се вислів нерозуму. Се зводилося б до того, що побитий
(в притчі о милосерднім Самарянині) належить до винних. Канонічність була би
виправдуванням злочину”. (Вісник, 1931/20, 4. Свистун В., 1935, 14-15)

В квітні 1933 р. Архиєпископ Афтиміос женився на молодій сирійській протес-
тантці. Єпископ Йосиф Жук став головою „Православної Церкви Америки”.

Єпископ Іоанн Теодорович був неканонічний в очах Єпископа Жука і вірних
його церкви, бо УАПЦ „порушила канони”. Коли женився Афтиміос, Йосиф Жук,
який сам лишив в Європі жінку з дітьми, разом з іншим архиєреєм Американської
Православної Церкви - Ігнатіосом (Ніколс), колишнім єпископом в Старокато-
лицькій Церкві, написали: „Не дивлячись на те, що канони європейської та азіат-
ської частин Святої Східної Православної Церкви говорять, що єпископ не може
женитися, це не має відповідної ваги в Американській Церкві, де умови драматично
інші.” А тому „Святий Північно-Американський Синод вітає Його Високопрео-
священство за моральну хоробрість зробленого ним кроку”. (8. 8иггепсу, 1973, 41)

Перехід Церкви Єпископа Й. Жука під
Константинопільський омофор

23 лютого 1934 р. Єпископ Й.Жук помер. На його похороні був присутній пред-
ставник Константинопільського Патріарха Архиєпископ Атенагорас. Незважаючи
на оцінку всіма Православними Церквами в США Американської Православної
Церкви, як неканонічної і штучної, а значить і сумнівности хіротоній руко-
положених в ній єпископів, - Церква Й. Жука була прийнята під констан-
тинопільський омофор і стала грецькою дієцезією Константинопільського
Патріархату в США під назвою Українська Православна Церква в Америці.

Від того часу ця Церква стала грати роль одинокої канонічної УПЦ проти
неканонічної УАПЦ.
Діяльність цієї Церкви продовжується до сьогодні, але УПЦерква Америки тепер
змінила назву на УПЦ в США. В 1996 р. УПЦ Америки на чолі з Єпископом
Всеволодом (Коломійцевим-Майданським) об’єдналась з автокефальною УПЦ в
США та Діаспорі (що відкололась в 1995 р. від Української Православної Церкви),
приєднавши її до себе як частини Константинопільської Церкви в Америці...

Відповідь на питання: чому, якщо Константинополь сумнівався, чи можна
вважати „канонічною” УАПЦ на чолі з Іоанном Теодоровичем, при тому, що спосіб
його хіротонії Церковним Собором не був нововведенням УАПЦ, а старохристи-
янским звичаєм Александрійської Церкви, - то чому Константинополь не засумні-
вався в канонічності Церкви, яку очолив після Афтиміоса Єпископ Йосиф Жук, - є
одна. - Рішення такого роду питань завжди залежало від інтересів самої Вселенської
Патріархії в конкретний історичний момент.

Митрополит УАПЦ Василь Липківський писав до о.Петра Маєвського в США
10 квітня 1934 року у зв’язку з прийняттям жуківської Церкви до Константино-
пільської: «Яку ж християнську церковну чи навіть моральну вагу має (Консган-
тинопільське) визнання чи невизнання? «Суть бо греки льстиві і до сегоднє», -
сказано в давнину, і такими вони є і зараз. От вони не визнали єпископа Жука, але
як він помирав, вони його раптом визнали, і представник царгородського патріарха
архиєпископ Атенагорас був на його похороні і приняв його єпархію під свою
опіку. От ця «лесть» уже гірша, ніж єпископа Жука - в кошару українську вліз
справжній вовк». (Липківський В., 1980, 27)

Друга спроба Іоанна Теодоровича поєднатися з УПЦ в Америці

Після смерті Й. Жука новий Адміністратор цієї церкви, протоієрей Микола
Підгорецький знову звернувся до Архиєпископа Іоанна Теодоровича з пропози-
цією канонічно поправити висвячення від 1921 року, що дало б змогу об’єднати
УПЦеркву Америки з УАПЦ в США і Канаді.

Як результат переговорів між двома церквами про поєднання, 6 березня 1935
року були видані «Тези до дискусії щодо: Порозуміння між Українською Православною
Церквою в Північній Америці і Українською Автокефальною Православною Церквою
в Сполучених Державах в справі кооперації і злуки». Ці «Тези» були підписані
зверхниками та членами Консисторій двох церков, надіслані до Константи-
нопільського Екзарха в Америці та всього духовенства УПЦ в США.

Основними домовленостями «Тез» були такі:

•	Повна злука обидвох вищеназваних Церков наступить після того, як Святий
Вселенський Царгородський Патріарх дасть свою згоду і благословення на
оформлення єпископату Високопреосвященного Архиєпископа Іоанна
Теодоровича як Архипастиря злученої Церкви.

•	В день повної злуки обидві церкви приймуть ім’я: Українська Греко-
Католицька Православна Церква в Америці.
•	Духовна Консисторія УПЦ в Північній Америці зобов’язується разом з духо-
венством і вірними просити Св.Вселенського Царгородського Патріарха і
Його Представника в Америці, Високопреосвященного Архиєпископа Атена-
гораса, щоби Вселенський Царгородський Патріарх визнав Архиєпископа
Іоанна Теодоровича канонічним православним єпископом в єдності з св.
Вселенською Православною Церквою в такий спосіб, який Св.Патріарх визнає
за найбільш відповідний і достойний. Опреділення степеня єпископського
достоїнства залишається до остаточного вирішення Св.Вселенському
Царгородському Патріарху.

10 червня 1935 року Архиєпископ Атенагорас надіслав в грецькій мові лист до
прот. М. Підгорецького, адміністратора «Української Православної Дієцезії» в
Картерет:

«Я мав задоволення, діставши і прочитавши «Сорок Дев’ять Тез
Дискусії у справі вірогідного об’єднання УПЦ в Північній Америці та
УАПЦ в США» від 6 березня 1935 року, і мені приємно сказати, що все
є в порядку і нічого не протирічить канонічному закону нашої Церкви.
Я щиро вітаю обидві сторони і бажаю від усього мого серця мати
якнайшвидше позитивну відповідь із Вселенського Патріархату для
добра моєї улюбленої Української Православної Церкви в Америці та
всіх Православних в цій країні».

Підписавши «Тези до дискусії», Іоанн Теодорович фактично визнав свою хіро-
тонію на Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в 1921 році
недійсною.

В роботі «Українська Автокефальна Церква» С. Раневського, що вийшла в
Джорданвіллі в 1948 році, повідомлявся ще один факт, якому є підстави вірити з
огляду на точність інших поданих автором інформацій.

«Вже в 1932 році архиєпископ Іоанн Теодорович переконався сам в
помилковості своїх переконань щодо «благодатности ієрархії УАПЦ».
Це примусило його звернутися у Варшаву до митрополита Дионісія за
сприянням перед Константинопільським патріархом у справі рукопо-
ложення його в Константинополі і призначення на ту саму єпархію в
Америці, якою він весь час керує. В 1934 році митрополит Дионісій пові-
домив «архиєпископу» Іоанну Теодоровичу про те, що Констан-
тинопільський патріарх дав згоду на його хіротонію, з тим, що її мають
здійснити американські єпископи юрисдикції Константинопільської
патріархії, і тим самим звільнити «архиєпископа» Іоанна Теодоровича
від дальньої подорожі у Європу. Трохи більше як за чотири місяці,
«архиєпископ» Іоанн Теодорович, відповідаючи митрополитові Дио-
нісію, повідомив, що по незалежним від нього причинам він не може
прийняти хіротонії.. Далі він пояснив, що собор його церкви, що
почиває на «соборноправності» на чолі з Савчуком, запротестував
щодо його рукоположення. На цьому соборі «архиєпископу» Іоанну
Теодоровичу було поставлене пряме питання: - Значить, ви нас до
цього часу обманювали, говорячи, що ви благодатний архиєрей? Це і
примусило архиєпископа Іоанна Теодоровича відмовитися від думки
прийняти благодать єпископа Вселенської Православної Церкви».
(Раневський С., 1948, 20)

Якщо й так, то не надовго.

Звернення Іоанна Теодоровича до Константинопільського Патріарха

13 березня 1935 року Архиєпископ Іоанн Теодорович написав лист до
Константинопільського Патріарха Фотія II.

Основним проханням листа було «прийняти Українську Православну Церкву
рахом з її ієрархом в сущому сані в юрисдикцію і під захист Святого Вселенського
Патріаршого Престолу Константинополя», затримавши церковний статут,
українську богослужбову мову та утворивши СИНОД ЄПИСКОПІВ Української
Православної Церкви, «кандидати якого будуть призначатися і висвячуватися
лише після Патріаршого затвердження і благословення».

В цьому листі Архиєпископ Іоанн нагадав про свій попередній меморандум до
Вселенського Патріарха від 23 липня 1931 року, в якому описував важку ситуацію
Української Православної Церкви на Україні під комуністичною владою. Знову, на
більш як десяти сторінках Іоанн Теодорович виклав історію Української Церкви від
найдавніших «славних часів» перебування її під Константинопільським омофором,
до подій 30-х років на Україні: Митрополит Василь Липківський і Архиєпископ
О. Ярещенко ув’язнені, з ними немає жодного контакту, Архиєпископ Нестор
Шараївський загинув. Владика Іоанн подав основні статистичні інформації про
УАПЦ в Канаді та США, а також власну автобіографію.

В цьому листі до Вселенського Патріарха Архиєпископ Іоанн вдався до відвертої
фальсифікації історії УАПЦ. В «1917 році, - писав він, - з’явилася можливість
реставрації Української Православної Церкви та відновлення її в правах, які вона
мала до 1685 року, коли була під протекторатом Вселенського Патріаршого
Престолу Константинополя. Вірні Української Православної Церкви присвятили
себе цій справі з любов’ю та самопожертвою». Насправді, УАПЦ не виступала за
повернення Української Церкви в положення константинопільської митрополії.

І. Теодорович написав, що очолив УАПЦ Синоду а не Вища Православна
Церковна Рада, як дійсно було. Також, що згідно канонам УАПЦ, висвята має
здійснюватися двома або більшою кількістю єпископів, тоді як в Канонах УАПЦ
сказано інакше, - «за участю двох і більше єпископів».

Іоанн Теодорович також подав неправдиву інформацію, що він має повне право
звертатися, як представник УАПЦ, з проханням не лише від своєї Дієцезії (УАПЦ в
Канаді і США), але всієї УАПЦ, згідно доручення №1574 від 7 серпня 1925 року
«Синоду Української Православної Церкви».
Повністю відійшовши від засадничих приципів УАПЦ, І. Теодорович назвав
Константинопільського Патріарха «Головою ВСІХ Православних Церков поза
межами їхніх батьківщин».

Прохання Архиєпископа Іоанна Теодоровича 13 березня 1935 р. до Патріарха
Фотія II про перехід в юрисдикцію Константинополя можна вважати кінцем
І. Теодоровича як єпископа і вірного Української Автокефальної Православної
Церкви. На жаль, цей лист залишився невідомий для вірних УАПЦ в Канаді та
США. В журналі «Дніпро» за 15 березня 1935 року, де було повідомлено про злуку з
жуківцями, ані одним словом не згадувалось про прохання до Констан-
тинопільського Патріарха. Зміст листа до Стамбулу став доступний обмеженому
числу осіб тільки під час судового процесу Консисторії УГПЦеркви з парафією Св.
Покрови в 1940 році. Але «Сорок Дев’ять Тез» про об’єднання УАПЦ з констан-
тинопільською українською дієцезією розійшлися.

У відповідь на них Василь Свистун написав полемічну брошуру «Догматично -
канонічне становище Української Греко-Православної Церкви в Канаді», що вийшла
в квітні 1935 року. В. Свистун звинуватив Архиєпископа І. Теодоровича у замірі
секретно запродати УАПЦеркву Патріарху Константинопільському. Канонічне
з’єднання з царгородським патріархом, - писав В.Свистун, - означає канонічне
роз’єднання з Українською Автокефальною Церквою.

Брошура, немалим на той час тиражем в 1000 примірників, розійшлася по всім
редакціям українських газет Америки. На Церковному Соборі в Канаді влітку 1935
року Іоанн Теодорович жалівся, що В.Свистун розіслав її всім, кому лише міг, що
книга опинилася у завзятих католиків, що її продавали в Соборній парафії у
Вінніпегу на прилавку, разом з релігійними виданнями і хрестиками. (Протокол
Семого Собору.., 1935, 17)

Примушений оборонятися, Архиєпископ Іоанн Теодорович надрукував
накладом 300 примірників відповідь на роботу В. Свистуна, - «Теперішній стан
Рідної Церкви і наші проблеми».

За думкою І. Теодоровича, церкви в Америці і Канаді не є більше в духовному
зв’язку з Церквою на Україні, бо тої Церкви там вже немає.

«Церква на Україні, в стані руїни од большевиків, Митрополити
Василь Липківський і Миколай Борецький, юрисдикцію яких наша
Церква в Америці і в Канаді визнавала і визнає, позбавлені змоги керу-
вати Церквою. Останній вже кілька місяців на засланню. Теперішньої
формації Церкви в краю на чолі з Митрополитом Іваном Павловським,
ми в Америці і в Канаді, по певним поважним міркуванням (співпраці
І.Павловського з Радянською Владою - О.Х.), не знайшли змоги виз-
нати і з названим Митрополитом не маємо духовно-канонічного
зв’язку. Другої формації Церкви, яку-6 ми визнавали, нема. Ми хотіли
6 бути в духовно-канонічній лучности з Української Автокефальною
Православною Церквою на Україні, але ми в такій лучности не є, бо там
нема Церкви, яку б ми могли визнати».
УПЦерква в Америці в Канаді не є признана другими Церквами, які «не суть в
лучности з нами, не признають нас. Тому він, владика, звернувся до
Царгородського Патріарха, щоб той прийняв його в існуючім сані з Церквою під
свій покров і для того знайшов гідний і безболісний процес. Це треба зробити ще за
його життя, бо після смерті «дальша дорога до Вселенського Патріаршого Престолу
була б закрита». (Теодорович І., 1935, 5-7)

«Вже від років наші єпархії в Америці й Канаді живуть життям ВІД-
ЛАМКІВ, які не нашою волею відірвані зістали від свого цілого.

Я в волі Господній. Кожної хвилини Господь може мене до себе пок-
ликати. Невимовно тяжко було б мені лишати Вас, лишати Церкву без
єпископа, без єрархічного завершення, в оточенню Церков, які не суть
в лучності з нами, не признають нас... По моїй смерті Церква буде мусі-
ла знайти вихід з ситуації, кудись звертатися за допомогою. Коли так
має бути, то краще цей крок зробити ще за мого життя, коли є змога
певного вибору, коли Церква не є ще в стані приневолення. Та навіть і
тепер, ще при моїм життю: нам треба більше єпископів... Факт мого
звертання до Патріарха нас ще ні до чого не зобов’язує. Він лише
роз’янить положення.., моє прохання буде підтримане вже навіть
тими, кого він перше прийняв, і з ГОЛОСОМ яких він мусить числи-
тися».

Твердження про готовність його, владики Іоанна, на пересвяту - це «наклеп»,
«очернююче обвинувачення», «негідні і неправдиві обвинувачення» і взагалі
«непровірені чутки і пльотки», - «таке твердження автора памфлету (В. Свистуна)
не має жодної підстави, розходиться цілком з правдою. Я такої думки ніколи не
висловлював», - писав вл. І. Теодорович.

Тексту самого Прохання до Патріарха Фотія II Архиєпископ Іоанн не подав,
заявивши, що воно знаходиться в стані підготовки, тоді як прохання вже було відіс-
лане до Стамбулу. Знаючи, що перевірити його слова неможливо, Іоанн Теодорович
написав: «Подаючи свій меморандум до Патріярха його представнику в Америці
Архиєпископу Атенагорасу, я заявив, ЩО КОЛИ ПАТРІЯРХ ПОСТАВИТЬ ВИМО-
ГУ НОВОЇ ХИРОТОНІЇ, Я НЕ БУДУ В СТАНІ ЦЮ ВИМОГУ СПОВНИТИ».

Цих слів в листі до Патріарха Фотія II не було...

„Автокефалія - чи залежність від чужих?”

В 1935 році Василь Свистун написав і надрукував у Вінніпегу другу роботу:
«Автокефалія - чи Залежність від Чужих? Причинки до догматично-канонічного
становища Українсько? Греко-Православної Церкви в Канаді».

Навівши цитати із статті владики Іоанна, В. Свистун порівняв їх з висловами
«канонічних жуківців», що покинули УАПЦ і перейшли до Константинопільської
Церкви. «Фрази, вжиті в тих цитатах (Іоанна Теодоровича) так нам знакомі, як
збруя з арсеналу колишніх «дзвонарів» і теперішніх «жуківців». Чи та коротка
лучність Владики з «жуківцями» так скоро заразила його їх фразеольогією?»
Владика, писав В. Свистун, «піддався постороннім впливам ворогів нашої Церкви,
одиниць, які безперечно завзялися нашу Церкву в Америці й Канаді знищити,
людей, що не перебирають в засобах, щоб дійти до своєї цілі, обрахованої на їх
мізерні амбіції, одиниць, що на протязі кількох літ зміняли свою церковну
приналежність в міру своїх дрібненьких особистих інтересів, одиниць, які недавно
ще буквально на него плювали».

Церква, - писав В.Свистун, - може існувати і існує навіть тоді, коли,
говорячи словами Владики, єпископи, священики чи навіть вірні «не є
суть об’єднані певним церковно-канонічним устроєм». По берестей-
ській унії (1596) Українська Православна Церква оставалась майже 10
років без жодного єпископа. По словам нашого Владики, тоді Церкви
не було, бо не було «певного церковно-канонічного устрою», бо ж той
устрій вимагає в Православній Церкві єпископського служіння. Але
ніхто з істориків УПЦеркви ще не висловив думки, що тих 10 років
Української Церкви не було. (Свистун В., 1935, 6-7, 13, 14)

Щодо Уповноваження від ВПЦРади, яке мав Іоанн Теодорович, то В. Свистун
писав, що Владика дав йому «дуже широке толковання, бо наводить його як доку-
мент, що мав би навіть дати йому право піти під покров царгородського патріарха,
або підійти під патріаршу юрисдикцію».

В. Свистун мав рацію в тому. По-перше, Архиєпископ Іоанн Теодорович був не
один, хто дістав уповноваження в 1925 р. на зовнішньоцерковні контакти УАПЦ
від Всеукраїнської Православної Церковної Ради. Такі уповноваження були також у
Євгена Бачинського в Женеві та Сергія Шелухіна в Празі. По-друге, уповноваження
не давало права приймати рішення, що входили в компетенцію всієї Церкви.

„Всеукраїнська Православна Церковна Рада, як Вищий Керівничий
Орган Української Православної Автокефальної Церкви, - писалося в
документі, - прагнучи до здійснення Христового заповіту про братер-
ство і єднання всіх Церков і народів, дає це уповноваження Всечесному
Іоанну Теодоровичу, Архиєпископу Американському і Канадійському,
в тому, що він є Представником УАПЦ в справах церковно-релігійних
зносин в імені Її з усіма Церквами і релігійними організаціями на терені
Америки і репрезентантом Її на всіх церковних і релігійно-культурних
зібраннях на цьому терені з правом представництва і керівництва в
зносинах з іншими Церквами взагалі за кордоном С.С.С.Р. і правом
передоручення цього представництва”.

„Чи ж можна припускати, - писав В.Свистун, - що коли уповноваження нас-
тановляє Владику представником Української Церкви в зносинах зо всіма
Церквами, включно католицьку, то вже тим самим Владика має право іти під
покров або юрисдикцію римського папи?”

Що ж до заяв І. Теодоровича, що УАПЦ є і так „з’єднана зо всім Вселенським
Православієм” та в «непорушному братерському єднанню зо всіма православними
Церквами», то В. Свистун детально показав, яка плутанина виникла у Владики з
уживанням одних термінів в абсолютно різних контекстах.

«Владика вживає того самого слова на означення ріжних понять, або
ріжних слів на означення того самого поняття. Головно виходить плута-
нина зі словом «єдність», яке він уживає на означення «єдности віри» і
«єдности канонічної», - двох цілком відмінних понять. Бож може бути
єдність віри, але це не означає ще канонічної єдности».

„Київські канони говорять лише про єдність віри, а щодо канонів, то
сам Архиєпископ Іван Павловський сказав, - «Українська Церква одверто
перед лицем цілого світу визнає, що канони були доцільні для свого часу, і
в процесі розвою церковного життя мусять бути замінені більш звер-
шеним унормуванням взаємовідносин вірних».

«Заключення є тільки одно: Перший канон Собору 1921 року, на який
покликується о. Владика, стверджує тільки єдність віри, а не єдність
канонічну між Церквою на Україні і другими Православними Церквами,
бо на основі другого канона Собору наша Церква признала за собою певну
канонічну свободу, що її нема в других Православних Церквах. І це є якраз
основна ріжниця між нашою Церквою і другими Православними Церквами.
Ту свободу ми дуже цінуємо, нею ми гордимось, бо в ній ми бачимо
запоруку вільного розвою християнського життя в нашій Церкві».

Саме головне, підкреслював В. Свистун, полягає в тому, що Українська Церква,
будучи вільним членом, як церква автокефальна, Вселенської Церкви, повністю від-
кидає будь-яку підлеглість урядам чужих Церков, не признає над собою покрову
других церков, не визнає взагалі жодної вищості одної Православної Церкви над
другою.

„На основі канонів Української Церкви, якої юрисдикцію ми приз-
наємо, не вільно нам іти під підлеглість чи покров других Церков. Не
вільно нам іти під покров патріархів, бо наша Церква признає за собою
повну незалежність. Наша Церква в Канаді, як частина Української
Церкви на Україні, що признає і Владика (Іоанн Теодорович), не має
права іти під покров або під заряд патріарха, бо це противиться
основним законам Української Церкви. Посилаючи прохання до
царгородського патріарха, щоб той прийняв його в існуючім сані з
Церквою під свій покров, Владика переступив шостий канон другого
розділу канонів Української Церкви...

Зірвання канонічної єдности з Церквою на Україні могло б насту-
пити в нас тільки рішенням Собору. Такого рішення нема, і вірю,
ніколи не буде. А раз нема зірвання канонічної єдности з Церквою на
Україні, то не може бути канонічної єдности в той самий час з якою
будь другою Православною Церквою, або патріархом. НАША ЦЕРКВА
НЕ МОЖЕ НАЛЕЖАТИ В ТОЙ САМИЙ ЧАС ПІД ЮРИСДИКЦІЮ
ДВОХ ЦІЛКОМ ОКРЕМИХ ЦЕРКОВ - ЦЕРКВИ НА УКРАЇНІ І
ЦЕРКВИ ПАТРІАРШОЇ.
Заключення може бути тільки одно: Наше канонічне з’єднання з
царгородським патріархом означає канонічне роз’єднання з Церквою
на Україні”. (Свистун В., 1935, 20-21)

Наприкінці роботи Василь Свистун звинуватив Іоанна Теодоровича в спробі
секретно пересвятитись, привівши тому низку доказів.

«...В Канаді члена Церкви, що сумнівався 6 в благодатности й
канонічності єпископату нашої Церкви, ціла Церква осудила 6 як
єретика. Про це знав Владика й тому цего питання тут (в Канаді) ніколи
офіційно не підносив... Він самий найбільш винуватий, що в Америці
це питання було піднесене і дискутоване між священиками нашої
Церкви. Коли нині в Америці він має клопоти в Церкві, то головно
через свій крайньо нерозважливий крок, перше, щодо самої дискусії,
чим він викликав сумніви щодо канонічности української ієрархії
навіть серед своїх власних священиків, друге, через свій ще більш
нерозважний крок - прохання до патріарха».

Думка, що важні справи в Церкві можуть бути вирішені одиницями
з «вузчого гурту», є помильна. Коли 6 той гурт складався бодай з
одиниць відданих справі, це було би півбіди. Але коли до «проводу»
зачисляють себе люди, що менше цікавляться церковними справами
від пересічного фармера, коли одинока кваліфікація того «проводу» є
шкільний диплом, що давно зацвів у куфрі, то марно довіряти таким
людям церковне та народне життя.

Наша Церква спирається на свідому частину нашого народу в Канаді.
Він, народ, цю Церкву організував і має право подбати, щоб Церква
залежала від нього самого, а не від чужинців. Церква наша відновилася
в Канаді через протест народу проти керування уніатської Церкви
чужинцями. Чи мали б ми збутися контролі одних чужинців, щоб знов
піти під контролю других, - байдуже, чи та контроля делікатно нази-
вається «канонічним зв’язком» чи патріаршим покровом»...

Архиєпископ Іоанн Теодорович злякався. Він вирішив відмовитися від початих
заходів по приєднанню УАПЦ Канади і США до Константинопільської Церкви,
звинувативши Василя Свистуна в «наклепах» на нього.

Винесення справи на Собор УГПЦ Канади

Сьомий Собор Української Греко-Православної Церкви в Канаді, що відбувся ЗО
червня - 3 липня 1935 року, фактично перетворився в суд над Василем Свистуном-
Замість розгляду суті справи: була чи не була спроба владики Іоанна перетворити
автокефальну УПЦ в Північній Америці в константинопільську митрополію зразка
середньовічних часів, Собор розглядав «оскарження» Архиєпископа Іоанна до
Консисторії. «В. Свистун, - писалось в тому оскарженні, - як член У.Г.П.Ц., зломав
карність і статут тої ж Церкви, спеціально параграф 31, публікуючи памфлет
«Догматично-канонічне становище У.Г.П.Ц. в Канаді» проти Архиєпископа й
Адміністратора У.Г.П.Ц».

Судова комісія, зібрана І.Теодоровичем напередодні Собору, прийшла до
заключення, до В.Свистун поступив у невідповідний спосіб, публікуючи брошури,
що осуджують авторітет Церкви та віддають внутрішні справи Церкви «під осуд
людей, що не є членами цеї Церкви, а навіть відносяться до неї ворожо.»

„Наша ціль - не Київські канони, а зібрати всіх наших братів, що стоять під
чужим проводом. Від 1918 року наша робота росла, наша справа добре стояла. -
Говорив о. В. Кудрик. - Своєю брошурою п. Свистун спинив багато таких, що вже
були одною ногою на нашому грунті. Але й інші стали на роздоріжжі!” (Протокол
Семого.., 15)

Поведінка Архиєпископа Іоанна Теодоровича, який лише за три місяці напере-
додні Собору клопотався про перехід в константинопільську юрисдикцію разом з
жуківцями та погоджувався на пересвяту, а на Соборі почав виступати як щирий
автокефаліст, справляє враження навіть через 70 років, що пройшли, відколи була
надрукована стенограма Собору - «Протокол Семого Собору УГПЦ в Канаді»
(Вінніпег, Манітоба, 1935).

«Я примушений обороняти Церкву, примушений розрубувати або
вилічувати гнилизну, що б могла знищити Церкву. В. Свистун назвав
свого єпископа зрадником Церкви, пришельцем... Чи це можливе, щоб
хто-будь нападав на єпископа?.. Моїм бажанням є, щоб Собор зас-
тановився й зробив щось, щоб положити кінець руйнуючій роботі
(В.Свистуна) проти нашої Церкви».

Під час Собору Архиєпископ Іоанн гостро протестував проти роздачі учасникам
його «Тез до дискусії» з константинопільською УПЦ Америки. «Тези є призначені
для американських двох церков... В який спосіб документ попадає в руки
п. Свистуна? - обурювався Владика. - Чи я, як Архиєпископ, маю право на свою
канцелярію? В який спосіб він це одержав? Він міг дістати його або дорогою під-
купства, або крадіжі.., або через невірність якогось священика. В кожному разі,
одержані нечесним способом.»

В. Свистун сказав на Соборі:

„Моє становище: я не вважаю о.Владику єпископом тому, що о.Владика
самий себе не вважає єпископом... Коли о.Владика самий сказав, що він
неканонічний, як я можу його уважати (канонічним). Отець Владика
Церкву зрадив.

... Це принципіяльна справа, це зрада. Мої інформації з самої Кон-
систорії Американської Дієцезії, що о. Владика так до справи ставиться, а
священство мовчить, бо живе під терором. Нам треба рятувати нашу
Церкву й я роблю крок у тому напрямі.

В 1924 році говорив Владика «Нам признання не треба». В 1934 році
довідуємося, що нам такого визнання потрібно. Без нього не можемо існу-
вати. Наша Церква мусить бути визнана, хоч якраз дотепер вона була
сильна в невизнанню свойому. І вже частина Церкви нашої стала на такому
становищу. Ми в Канаді через щасливі обставини могли у відновленій
Церкві свобідно розвиватися. Кому ж треба канонічности? ЖУКІВЦЯМ!
Жуківці - це друга церква в Америці, що вічно сама канони ламає. Самий
Гундяк (член Консисторії УПЦ в США - О.Х.) зломив канони, бо самий
оженився по висвяченню. Й Іванишин оженився. Вони покликаються на
канони, а самі їх не держаться. Найшлися каноністи, що самі канони
ломлять, для них Церква - торговиця.

Наш єпископ наніс нашій Церкві удар, зробив скандал, з якого нам
треба буде десять літ вилизуватися... Від члена Консисторії У.А.П.Церкви в
Америці я дістав прохання: «Робіть щось, щоб наша Церква не пропала, бо
пропадаємо». Єпископ згодився на пересвяту, а люди через пресію бояться
висказати своє слово...

1929 року був проголошений на Соборі статут, а нині він потоптаний.
Ми плюємо на те, що ми колись писали в часописах. Ми можемо за п’ять
літ сказати, що те, що нині говоримо, теж дурниця. Члени Собору
пожаліють, коли люди зачнуть тікати з Церкви...

Вношу свою резолюцію: ... Собор уважає злуку з жуківцями й
царгородським патріархом та визнання нашого Архиєпископа й Церкви
канонічними, як непотрібні й непожадані, тому що наша Церква визнає,
що ієрархія Української Автокефальної Православної Церкви є вповні
канонічною і що наша Церква є також вповні канонічна православна
Церква в братерськім єднанню зі всіми другими православними
Церквами...

Наше становище: Ми не залежні від патріарха, що вже раз був продав
нашу Церкву. Наводжу лист Митрополита о. Василя: „Я щиро похваляю
християнську свідомість і національну гідність Канадійської нашої
Церкви, що вона рішуче стала проти зносин з патріархом і шукання виз-
нання від нього. Я не відважусь безпосередньо писати жуківцям, не
знаючи їхнього ставлення до мене і взагалі тамтейшої ситуації, але тут
велике братерське діло зробила б Канадійська Церква, коли б вплинула на
свою сестру, розкрила їй очі, закликала до єднання, може навіть до
спільного Собору й спільного розвязання справи про свій єпископат, АБИ
ЗВІЛЬНИТИСЬ ВІД ГРЕЦЬКОЇ, ЯК ЗВІЛЬНИЛИСЬ ВІД РИМСЬКОЇ
«ЛЕСТИ». ЗАПЕВНЕ Й МОРАЛЬНО Й РЕЛІГІЙНО ГІДНІШЕ
«САМОСВЯТСТВО», НІЖ ЦЯ «КАНОНІЧНА ЛЕСТЬ»!

О.Владика: Котрий священик дав вам ту переписку з Митрополитом
використати в брошурі?

Свистун: Не можу виявити!

Мих. Стечишин: Після парляментарних правил мусиш.

Свистун: о. Маєвський.

О. Владика:... Дякую, о. Маєвський.
О. Маєвський (сидячи в кріслі): Прошу дуже!

Свистун: Боїмося Митрополита Липківського...»

Врешті решт, VII Собор УГПЦ Канади повірив не В.Свистуну, а Іоанну
Теодоровичу. Один з делегатів Собору говорив так: «Тут багато говориться про
зраду о.Владики! Що винен чоловік, коли йому порозбігалися кури й він хоче їх
зібрати, й мусить навіть піти під чужу стріху, а там вдаритися? А кури порозбігалися
під московську, польську та римську стріху... Наша Церква в Америці в клопоті, а
п.Свистун нашу (Канадську) Церкву б’є. Ми мусимо йти за Владикою».

«Хіба я нечесний?.. - Взивав до Собору Архиєпископ І. Теодорович. - Я лишив-
ся сам, одинокий Єпископ нашої Церкви за кордоном. «Єпископ тайком хоче
пересвятитися», - слова п. Свистуна. ЦЕ НЕПРАВДА! Які є на це документи? Це ж
неможливо, щоб друга Церква поставила іншій Єпископа тайно! Тут замало є
сказати: Я ЧЕСНИЙ ЧОЛОВІК, МЕНІ ВІРТЕ».

Наприкінці виступу Іоанн Теодорович договорився вже до того, що якби
Митрополит Василь Липківський був на чолі Церкви, він подав би його під церковний
суд... Митрополит не може в такий спосіб кермувати церковними справами, навіть
коли 6 був діяльним митрополитом, а не на «покою». (Протокол Семого.., 1935, 43)

Відносно «Тез до дискусії» з жуківською УПЦ Америки, які підписав владика
Іоанн, делегати прийшли до рішення, що «це справа не наша, а американська.
Пощо нам входити в деталі чужої держави?» (М. Стечишин, Протокол Семого.., 29)
Звинувачення В. Свистуна проти Владики Іоанна є «безосновні й негідні».

Собор осудив також і Настоятеля Свято-Покровської Соборної парафії о.Петра
Маєвського за те, що він вступив в переписку з Єпископом Полікарпом
(Сікорським) та І. Огієнко в справі спровадження до Канади другого єпископа. У
вину о. Петру Маєвському поставили навіть переписку з Митрополитом Василем
Липківським. Архиєпископ Іоанн сказав, що внаслідок тої переписки „Митро-
полит (Василь) диктував, як тут що робити”. (Протокол Семого.., 1935, 56)

Прот. Петро Маєвський відповів:

„Я працював у Києві під терором, щоб наша Церква була неза-
висимою,.. таким я приїхав і сюди. Я думав, що наша Церква в Канаді є
така самісінька, як на Україні. Аж тут підчас дебат я пізнав, що тут інші
обставини, інший край... Я мав зв’язок з Митрополитом Василем, був
під його впливом, але на будуче буду робити так, щоб наша Церква була
доброю, славною... Я не відносився до (Архиєпископа Іоанна) щиро,
так як священик до свого зверхника. Це справа дуже неделікатна, я був
огірчений на о. Владику за його відношення до царгородського патрі-
арха. Я цего не похвалював і не годився на такий крок, бо я був завсіг-
ди за автокефалію нашої Церкви, і зв’язки з патріархом о. Владики мені
не подобалися... Булр (на Соборі) сказано, що наші (УАПЦ) пред-
ставники іздили до Грузії й ніхто не назвав їх зрадниками. Це правда,
однак вони не їхали за признанням, але нав’язувати братні звязки. Коли
наші вдавалися до Москви, то не о покров.

Отець Митрополит Василь знав про жуківців не лиш від мене. Його
інформував про це наш о.Владика сам. І я не думаю, що справа
американської Церкви нас не обходить. Та й не вірю, що події в
американській Церкві не можуть мати впливу на нас...” (Протокол
Семого.., 1935, 55-56)

Собор ухвалив, що УГПЦ в Канаді стояла і стоїть відносно канонів на тому
самому становищі, що і всі інші православні церкви. Про Київські канони Собор
промовчав.

Щодо спроб Архиєпископа Іоанна Теодоровича встановити канонічний зв’язок з
Константинопільський Патріархом, то Собор виніс таку ухвалу:

«Семий Собор УГПЦ в Канаді приймає до відома ініціативу
Архиєпископа Іоанна в започаткуванню духовних зносин із
царгородським патріархом. Дальше цей Собор констатує, що справа ця
не є справою самого Архиєпископа УПЦ в Злучених Державах, але є
також справою спільної ваги й консеквенції обох Церков і тому цей
Собор вважає, що дальший хід цієї справи мусить провадитися в
порозумінню з Консисторією нашої Церкви в Канаді. Собор одначе зас-
терігає собі повне право остаточного рішення в цій справі, при чому
буде руководитися такими засадами:

1)	Ненарушення соборноправности й самостійности Української
Греко-Православної Церкви в Канаді.

2)	Ненарушення теперішнього сану священнослужителів нашої
Церкви.

3)	Створення у свій час власної ієрархії, задержуючи автокефальність
нашої Церкви.

4)	Правом духовної злуки з Українською Автокефальною Право-
славною Церквою на Україні, коли така відновиться по волі україн-
ського народу і незалежно від чужих впливів. (Протокол Семого..,
1935, 73)

Виправдання Іоанна Теодоровича та ворожість Собору вплинули на В. Свистуна
так, що він відтягнув свої звинувачення. «Злих інтенцій не мав я до нікого, а висту-
пив я тому, що вважав, що о. Владика хоче пересвяти. Нині маю інші переконання.
Собор має вияснити наше становище до Київської Церкви, до канонів, до злуки з
патріархом і він минеться зі своєю ціллю, коли не вирішивши цього, розійдеться.
Мені говорив член революційної комісії приватно, що я не повинен находитися на
Соборі. Я це приймаю! Думаю, що мені дальша участь в життю Церкви немислима.
(Плаче.) Мушу також відтягнутися від народньої роботи. Я з Собору відходжу.
(Вийшов.)» (Протокол Семого.., 1935, 64)

Василь Свистун покинув Собор, а за кілька років повністю відійшов від
церковної діяльности. Хоч він не мав у ті роки всіх доказів щодо зради Іоанна
Теодоровича Українській Автокефальній Православній Церкві, щодо головного
В. Свистун не помилився, - Теодорович не вірив більше в свою благодатність і через
14 років після Собору все-таки пересвятився.

Так само закінчив сльозами і покаянням свій виступ на Соборі о. Петро
Маєвський. - Головуючий на Соборі М. Стечишин пообіцяв йому, що ще до кінця
Собору він буде „паном, а не панотцем”, і о. Петро Маєвський зрозумів, з ким має
діло... Після Собору о. Петро відійшов від канадської Консисторії та Владики
Іоанна.

В 1937 році Архиєпископ І. Теодорович подав в суд на о. Петра Маєвського.
Митрополит Василь Липківський писав 10 серпня 1937 року в останньому в житті
листі до Америки: „Яка це ганьба, що архипастир звертається до цивільної влади за
допомогою пригнобити своїх дітей. Благословляю Вас на дальшу боротьбу за нашу
Церкву, бо о. Іван явно веде себе як ворог не тільки нашої Церкви, а взагалі
Христового миру... Невже Ваше вільне духівництво на боці гнобителя єпископа, а
не на Вашому? Але парафія на чолі з п. Свистуном, я вірю, відстоїть Вас. Мої листи
до Америки не доходять, але о. Іван сам порвав зі мною стосунки, написавши
о. Савчукові з дорученням переслати мені копію надто глупого листа, що він,
мовляв, діїочий Архиєпископ, а я Митрополит на спокою, і не він мене, а я його
повинен слухати, і загрожує мені судом за втручання в його єпархію, і інші неподіб-
ні речі, що свідчать, що ідеологія нашої Церкви йому зовсім чужа...”
(В. Липківський. Листи. 1933-1937. 1980, 55)

Суд між проводом УГПЦ Канади та о.Петром Маєвським тягнувся від 1937 до
1940 року. „Під зовнішньою причиною цього „Церковного процесу” (брак „субор-
динації” о. Маєвського) глибше була інша причина, а саме - конфлікт на точці від-
ношення до „Київських Канонів” 1921 року УАПЦеркви в Україні”, - писав
Ю.Мулик-Луцик в „Історії УГПЦ в Канаді”. (Мулик - Луцик Ю., 1989, 739)

Громада Св.Покрови, активним членом якої лишався ще тоді В.Свистун, з насто-
ятелем о.Петром Маєвським виграла справу у Верховному Суді Канади, який виніс
рішення: громада Маєвського не належить до Української Греко-Православної
Церкви в Канаді.

В 1947 році ця парафія спровадила до Канади Митрополита Іларіона (Огієнка), і
лише в 1951 році воз’єдналася з УГПЦ Канади.

Таким чином, внаслідок руйнівної для УАПЦ діяльности колишніх греко-
католицьких священиків в Америці, Іоанн Теодорович повністю відійшов від
засадничих принципів УАПЦ. Початок його боротьби за „константинопільське
визнання” обернувся спочатку розколом між УАПЦ США та „жуківцями”.
Константинополь закріпив цей розкол Української Церкви, прийнявши в свою
юрисдикцію, як дієцезію, „УПЦ Америки”. Тоді від УГПЦ в Канаді відкололась
Соборна парафія Св. Покрови у Вінніпегу, що стояла послідовно на засадах УАПЦ. А
сам Церковний Собор 1935 року був прелюдією до майбутнього розходження канад-
ської та американської Українських Православних Церков. Собор „зірвав у вірі” в
Іоанна Теодоровича навіть тих, хто його підтримував в ті роки.

У справі долі Меморандуму Архиєпископа Іоанна до Константинопільського
Патріарха, прот.С.Савчук з Консиситорїї УГПЦ повідомив М. Стечишину:

«Архиєпископ, повернувшися з Канади (в жовтні 1935 року), дав
Атенагорасові «ультиматум», що як до кінця грудня не буде відповіді
від патріарха - Архиєпископ (Іоанн) «дальше не буде заінтересований».
Згідно з цим на 31 грудня (він) написав до Атенагораса лист, щоби
повідомив патріарха, аби той відповіддю не клопотався. І не помили-
вся, бо патріарх вже другий день лежав на катафалку... Отже: клопоти,
свинства, скандали, боротьба у нас в Канаді. Все це не принесло
нічогісенько. Тілько багато «мерзкої воні». Сталось те, що ми пророку-
вали й про що Архиєпископові (Іоанну) писали ще в березні (1935). Але
він не послухав. Взявся за «високу дипльоматію» - і вийшов на ній «як
Заблоцький на милі». Чи буде з цього яка наука для нього - не знаю. Тай
чи поможе вже тепер що та наука - також не знаю. А властиво боюсь
вгадувати, бо не вірю...» (цит.по Мулик-Луцик Ю., 1989, 725)

** ***

Те, що так сталося в 1935 році з В.Свистуном, якому не повірив чи не хотів
повірити Церковний Собор, не було унікальним випадком в церковній історії УПЦ
Північної Америки. Навпаки. Сотні документів наступних десятиліть - ненаписана
ще історія боротьби православних українців за Церкву проти власного єпископату.
Це листи, звернення, багатотомові судові справи, установчі документи
щонайменше дюжини за півстоліття «Комітетів Оборони Церкви» та різних
Православних Братств.

Ітогом цієї боротьби було те, що поступово майже вся інтелігенція відійшла від
активного церковного життя і більше ні в що не втручалась. Через 60 років після
першої невдалої спроби І. Теодоровича увійти в константинопільську юрисдикцію,
його наступники - Бавнд-Бруцькі єпископи Константин і Антоній - в 1995 році
тайком прийняли грецькі титули і підчинили всю УПЦ в США владі Константи-
нопільського патріарха. Але в Православній Церкві вже на той час не лишилось
людей, подібних Василю Свистуну...

«Я благословляв п.Свистуна на боротьбу, бо й сам вперто боровся на Україні за
ті ж ідеї, які він так вдало захищає», - писав Митрополит Василь Липківський в
1936 році. (Листи. 1933-1937. 1980, 52) Ці слова великого і святого подвижника
Української Церкви лишилися одинокою нагородою Василю Свистуну.

Про його боротьбу забули, а Канадська УПЦерква все рівно увійшла в констан-
тинопільську юрисдикцію через 55 років. Але старі емігранти в Америці до сих пір
не забули його прізвище, бо українських автокефалістів в Канаді ще кілька деся-
тиліть дражнили «свистунівцями».

Митрополит Іларіон зробив у це свій вклад.

А з СВИСТУНІВ взяли участь:
Сирник і Стечишин,
Та ЛИПКІВСЬКІ протопопи:

Савчук й Ковалишин.»

- Такими словами Митрополит Іларіон писав про участь на Церковному Соборі
у Вінніпегу в 1960 році послідовників УАПЦ.

Пізніше, продовжуючи в Канаді свої початі у Парижі в 1947 році поетичні вправи
про «Тумів» (так в давнину називалися діти, народжені серед татар, коли одним з
батьків були християнка чи християнин, - пояснював владика), - Митрополит
написав про «Канадійських тумів-розкладників» та «Слово Іларіона до Тумів».

Стережіться липківщини,

Духа яничарства,

Відречіться усіх плодів

Свого уніяцтва.

Полюбіте Благочестя,

Святе українське,

І викиньте зпоміж себе

СМІТТЯ СВИСТУНІВСЬКЕ...

„Благодатність Ієрархії У.А.П.Ц.”

В 1941 році у Філадельфії вийшла друком робота Іоанна Теодоровича
„Благодатність Ієрархії У.А.П.Ц.” Чому Архиєпископ Іоанн видав її саме тоді,
лишається незрозумілим.

Те, що книга не була написана в ці роки, - поза сумнівом. Сам І. Теодорович зга-
дує в ній: „Цю розвідку я написав у свій час і тепер передруковую”. (Теодорович І.,
1947,102) С. Раневський в роботі „Українська автокефальна Церква”, що вийшла в
США в 1948 році, писав, що цю книгу владика Іоанн написав ще в 1922 році у
Вінниці.

В основних тезах і цілих частинах тексту ця робота повторювала анонімне видан-
ня 1926 року видавництва „На Варті” у Володимир Волинському „Походження
Єпископату. - В зв'язку з питанням про благодатність ієрархії Української
Автокефальної Православної Церкви”. Чи можна вважати тоді І. Теодоровича тим
анонімним автором? - сумнівно. На думку Митрополита Василя Липківського і
кількох українських церковних істориків, „Походження єпископату” написав
доцент Крем’янецького Університету Петро Табінський...

В будь-якому випадку, друк в 1941 році роботи „Благодатність Ієрархії УАПЦ”
навряд чи міг когось переконати в щирості Архиєпископа Іоанна щодо написаного
ним, після всіх скандальних подій з пошуками константинопільського визнання та
„оканоничення”. Ця робота лише створила помилкове враження про Іоанна
Теодоровича, як захисника УАПЦ, у православних емігрантів з України після
Другої Світової війни.

Церква Українська перемогла силою віри, - писав І. Теодорович. -
Вірою цією Собор Церкви піднісся на височінь духа первісних христи-
ян. Поставлення першого ієрарха нашої Церкви на Соборі, переведене
пастирями Української Церкви та вірними, що приймали участь своїми
молитвами та вірою, є величний акт духовно-релігійного піднесення,
Святий акт устремленного в нетутешнє пориву віри, пориву, що має
сили винестися понад всі перешкоди. Як такий Святий порив живої
віри, акт відновлення єпископату нашої Церкви не потребує жодних
доказів, віра діє силами поза нашою наявністю. Акт цей має внутрішнє
оправдання. Воно у святості намірень його учасників і в силі їх дер-
зновенної перемагаючої віри. Це зроблене по силі приречень нашого
Господа і Спасителя.

Розвідка ця має на цілі розвіяти забобонність неканонічности,
неблагодатности, ширену тими, хто не приймає нас і несеного нами
слова Христового благовістя. Розвідка ця написана для тих, віра яких
може бути слабою і шукаючою побічних потверджень правди, свя-
тости, благодатности і канонічности пастирства нашої Церкви... Отже,
для слабших вірою, для тих, які можуть мучитися в ваганні, в сумнівах,
чи вони дійсно на святій і спасенній дорозі, для них - ці рядки...
(Теодорович І., 1947, 102- 103)

Вже через п’ять років Іоанн Теодорович почне нові переговори про своє
пересвячення...

Непоправна шкода Українській Автокефальній Православній Церкві в Північній
Америці, де вона лише і збереглася після знищення УАПЦ в Україні, була зроблена.

Католицька газета „Будучність Нації” в 1946 році писала про виступ відомого на
еміграції католицького історика М.Чубатого:

„Те все, що від 1918 року автокефалія трубіла на всі заставки по
широкій прерії, вся їх ідеологія козацької, рідної, прадідної і так далі
церкви, летіла в грузя, в триня, ані шматка здорового на ній не остало.
І показалася московська облуда тої позиченої, не своєї, а від чужих
вивченої нагрітої пропаганди, що має виразну печать „мейд ин Моску”
- з Москви вона походить.” Яка страшна облуда тисячів! Яке огидне
московське рабство! Яке чуже для українського духа і чину! Яка каїнова
робота і розбивання єдности народу для більшої радости Москви і
Варшави. АВТОКЕФАЛІЯ ДІСТАЛА СМЕРТЕЛЬНИЙ ІДЕОЛОГІЧ-
НИЙ УДАР і кожний, хто уважно прислухувався словам шановного
професора, дивувався, що аж тепер прийшов час РОЗБИТИ
СМЕРДЮЧОГО ІДОЛА. (Тобто православіє. - О.Х.) Пійдуть ці слова як
вогонь по прерії, випалять трійливе зілля московського православія з
українських душ, що ще живі, ще не померли для рідного, що дійсно
хочуть правди і чести!” (Кудрик В., 1955, II, 119-129)

В наступнім числі „Будучности Нації” за 1946 рік, №16, писалося про автокефаліїо
в Канаді: „Таким гадом і фальшивим божком кількох тисяч українських душ в
Канаді стала автокефалія. І не тільки проф. Чубатий, але 200.000 канадійських
українців (греко-католиків - О.Х.) ніколи не хотіли і не поклонилися тому
смердючому ідолові, мимо всіх вересків і крику шаленої московської пропаганди
устами збаламучених, а то і запроданих українців, москвофілів-відступників, від
Церкви, в котрій родилися і хрестилися. І треба було аж проф.Чубатого, так як про-
рока Даниїла в Вавилоні, щоби той гад православної московської пропаганди
(Автокефальна Православна Церква Канади - О.Х.) здох і тріс, а його сморід поніс-
ся через усі сторінки „Вісника”.

В числі 17-м: „Смердючий ідол автокефалії в Канаді ідеольогічно СКОНАВ РАЗ НА
ВСЕ, а українці католики говорять до братів відступників: Дивіться, отеє ваш Бог!”

Це приниження Українського Православія було розплатою за запобігання перед
Стамбульською Патріархією та зраду Іоанном Теодоровичем ідеалів УАПЦ.

„Як риба, кажуть, псується з голови, так сталося й в УАПЦ... - 3 сумом писав
Митрополит В.Липківський про шкурництво і прислужництво українських
єпископів в 30-х роках. - Сучасні єпископи УАПЦ були лише в ідеї, а не в дійснос-
ті „носителями церковної благодаті”. Єпископи УАПЦ не були представниками
своєї Церкви, з нею не були майже зв’язані спільністю церковного життя, а як і в
Російській Церкві, були вояжерами, подорожниками.., подібні до пророків перших
після апостольських часів, лише з прикметами лжепророків. Самі єпископи з легко-
важністю апостола Петра ставились до пригод свого служіння, його ж малодухістю
й кінчали. А той антихристів меч, що завжди висів над УАПЦ, не давав їй жодної
можливості загоювати свої болячки, а свідомо ще гірше їх роз’ятрював, і жахливі
справді часи нечуваного державного гніту могли і кріпчих зробити не тільки мало-
духими Петрами, а й ганебними Іудами”. (Липківський В., 1961, 108,115)

Архиєпископ Іоанн Теодорович перетворився в такого Іуду Української
Автокефальної Православної Церкви у вільній Америці і без державного гніту.
РОЗДІЛ ДРУГИМ

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В
ЧАСІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

І РОЗКОЛ НА ЕМІГРАЦІЇ

Події, шо привели до утворення в часі Другої Світової війни
Україні трьох церковних юрисдикцій - Автономної Церкви, УАПЦ та
Православної Церкви Генерал-Губернаторства на звільнених
українських землях, були історичним продовженням церковних
подій на території Польщі в 20-30 роках.

Використавши кризову ситуацію в Російській Православній
Церкві, Константинопільська Патріархія пішла назустріч вимогам
уряду католицької Польщі і незаконно надала Томосом 1924 року
православній митрополії на території Польщі автокефалію. Цей крок
вніс додаткове розподілення серед українських православних: окрім
вірних УАПЦ 1921 року та вірних Київської митрополії, яка отримала
в 1918 році від Москви автономію, частина українців опинилася в
штучноствореній Польській Православній Церкві.

65% всього православного населення в Польщі та понад 80%
Православної Церкви на окупованих українських територіях
Галичини, Волині, Холмшини та Підляшшя складали українці.
Переслідуючи всю Православну Церкву, польський уряд дозволяв до
1936 року водночас на деяку „українізацію" Церкви, а закріпивши
виразний поділ українців з „москалями" всередині Православної
Церкви, приступив до її „полонізації".

Напередодні Другої світової війни Церква в Польщі була майже
розгромлена польськими католиками, а її лояльна до урядової полі-
тики частина полонізована.

В роки війни Польська Православна Церква поширила юрисдикцію
на територію України, що привело до ше одного розколу Української
Православної Церкви.
І. ЄПИСКОПАТ ПОЛЬСЬКОЇ ЦЕРКВИ В БОРОТЬБІ
ЗА УКРАЇНУ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Митрополит Варшавський Дионісій на чолі Польської Церкви, Церкви
Генерал-Губернаторства та Церкви „на звільнених землях України”

Митрополит Варшавський Дионісій, зверхник Автокефальної Православної
Церкви в Польщі, був пристосуванцем до всіх політичних урядів.

«О некоторой раздвоенности в богословских понятиях Преосвященного
Владьїки Дионисия я давно скорблю,.. однако мне кажется, что дело не в понятиях,
которьіми он едва ли задавался, а в практических целях», - так характеризував його
в 1931 році Архиєпископ Антоній (Храповицький). (Письма Митрополита
Антония.., 1988, 246)

Росіянин, член „Союза Русского Народа”, Митрополит Дионісій на початку своєї
церковної діяльности ставився вороже до всього українського. Як писав
Митрополит ВЛипківський, навіть коли Волинь відійшла до Польщі, „Союзи
Русского Народа” там продовжували роботу. Саме ці „українські чорносотенці,
фанатично настроєні проти всього українського, явились головними провідниками
Дионісіївської автокефалії в польській Україні'. (Липківський В., 1961, 78-79)

Пізніше, коли була проголошена Українська Народна Республіка, Єпископ
Кременецький Дионісій став загравати з українцями. Митрополит В. Липківський
писав: „Цей росіянин за панування української влади на Волині щиро взявся був за
українізацію Церкви, писав послання про відправу українською мовою,
поширював по церквах переклади (на українську мову) богослужбових книг проф.
І. Огієнка.

Коли ж на Волині запанувала польська влада, Дионісій став щирим виконавцем
завдань польського уряду.., спочатку звернувся до Московського Патріарха Тихона,
щоб той благословив автокефалію Польської Православної Церкви... А тоді - до
ПАТРІАРХА ЦАРГОРОДСЬКОГО, ЦЬОГО ВІЧНОГО КРАМАРЯ СВОЇМ „ВСЕ-
ЛЕНСЬКИМ” МАЄСТАТОМ”. (Липківський В., 1961, 77)
Після проголошення автокефалії Польщі Митрополит Дионісій не потребував
підтримки українців. Тому на їхнє рішення скликати в Луцьку влітку 1927 року
Церковний З’їзд, очолений Митрополитом Дионісієм Синод Польської Право-
славної Церкви заборонив такі збори і пригрозив учасникам санкціями.

В квітні 1929 року Синод Польської Церкви відлучив від Церкви одного з провід-
них українських православних діячів д-ра Арсенія Речинського.

В статті „Чи він приятель українців?” о. П. Маєвський після війни писав, що
Митрополит Дионісій діяв в залежності від того, чия сила була, українська чи
російська, але на дії тих, що хотіли йти за ідеями Митрополита Василя
Липківського, митрополит реагував завжди в найжорстокіший спосіб, оперуючи
карами і навіть анатемами. (ЦЖ, 1962,4(31) 11)

Під час відвідин Митрополитом Дионісієм Почаївської Лаври у вересні 1933 року
православні українці організували демонстрацію протесту проти його політики.

9 травня 1935 року проф. І. Огієнко писав до о. Петра Маєвського в Канаду:
„Справа з Митрополитом Дионісієм, на жаль, заплутана, - ворогом українців зро-
била його греко-католицька преса. Також, на жаль, українці відхилилися від нього,
нічого не створили. Єпископ Полікарп (Сікорський) і Архиєпископ Олексій
(Громадський) на Волині - люди не наші, а тимчасом Митрополит Дионісій,
позоставшись один, пішов з Москалями. Повторилася історія Гетьмана. З
Митрополитом Дионісієм можна не одне зробити, але треба біля нього поважно
ходити. Українці заамбітні, робити цього не хотять...”

Коли на початку Другої Світової війни німецькі війська зайняли Польщу,
Митрополит Дионісій поспішив віддати владу Архиєпископу Берлінському
Серафиму з РПЦ, а сам виїхав з Варшави в Отвоцьк. Свою відмову від керівництва
Митрополит Дионісій пояснив тим, що Автокефальної Церкви в Польщі більше не
існує „внаслідок припинення існування незалежної Польської Держави”. Тоді ж,
внаслідок поділу Польщі Німеччиною та СРСР по річці Буг, частина „Польської”
Церкви на українських землях опинилася знову в юрисдикції Московського
Патріархату.

Митрополит Дионісій писав до Архиєпископа Берлінського і Німеччини
Серафима: „Новий державний порядок, установлений на колишній польській
території, що тепер включена в область німецьких державних інтересів, викликає
необхідність об’єднання колишньої Автокефальної Православної Церкви в Польщі
з церковною організацією, яку представляє Ваше Високопреосвященство”, (цит.по:
Свитич А., 1959, 187)

Невдовзі Митрополит Дионісій думку змінив і вирішив скористатись з воєнних
обставин. В 1940 році Митрополит Дионісій був повернутий німецькою владою до
церковного керівництва, і очолив так звану Автокефальну Православну Церкву в
Генерал-Губернаторстві. Він навіть склав спеціальну заяву про вірність і послух
німецькому Генерал-Губернатору.

„Ми, Дионісій, архиєпископ Варшавський і Митрополит Св. Право-
славної Автокефальної Церкви в Генерал-Губернаторстві, як Голова
цієї Церкви, обіцяємо Генерал-Губернатору вірність і послух. -
Говорилось в Заяві. - Закони і постанови (Генерал-Губернатора) будемо
в точності виконувати і намагатися, щоб і підлегле нам духовенство з
такою ж вірністю і послухом ці закони і розпорядження поважало та
виконувало”.

В 1941 році німецькі війська зайняли Західну Україну та Білорусію, і Митрополит
Дионісій знову згадав про константинопільський „Томос” 1924 року.

В Меморандумі до німецької влади Митрополит Дионісій заявив, що Свята
Православна Автокефальна Церква, яку він очолює, з погляду історичного і
канонічного сягає своїми коріннями до той Церкви, яка свого часу становила собою
велику Київську Митрополію, а тим самим і її наступницею. Тобто, на підставі
Томосу 1924 року Митрополит Дионісій об’явив, що колишня Православна Церква
в Польщі є правопреємницею стародавньої Київської Митрополії.

В 1941 році він призначив єпископа-українця Полікарпа (Сікорського)
Адміністратором Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України.
По мірі успіхів Німеччини у війні з Радянським Союзом, Митрополит Дионісій все
більше „українізувався”. Він дав дозвіл в лютому 1942 року на хіротонію нових
українських єпископів - Ніканора (Абрамовича) та Ігоря (Губи).

Влітку 1942 року Митрополит Дионісій вже заявив про свої „канонічні права”,
даровані Томосом, на всю Україну. „Я ніяк не можу погодитися з тим, - писав він, -
що ніби тому, що я приніс присягу і був визнаний Генерал-Губернатором Франком
головою Автокефальної Церкви в Генерал-Губернаторстві, це зменшує кордони
моєї юрисдикції лише до кордонів цієї области...(Але) в момент моєї присяги у
генерал-губернатора східні землі, які звільнені тепер і входять в мою юрисдикцію,
ще не знаходились в сфері німецьких інтересів...”

Коли в 1944 році радянські війська вступили на територію Польщі, Митрополит
Дионісій покинув навіть Варшаву. У Вербну неділю 1944 року він прийняв від
українських єпископів, що опинились разом з ним на еміграції, титул „Патріарха
всія України". Митрополит Дионісій прийняв грамоту і на українській мові виголо-
сив слово подяки. Його ім’я з титулом патріарха України звучало в українських
церквах до січня 1945 року. (Раневський С., 1948, 16)

22 серпня 1948 року в покаянному листі до Патріарха Московського Олексія
Митрополит Дионісій визнав „тимчасовість і канонічну неповноту автокефалії”
Церкви у Польщі згідно „Томосу” 1924 року.
Відношення перших українських єпископів

Польської Церкви до УАПЦ

Постійні зміни у відповідності до нового політичного курсу Митрополитом
Дионісієм настроїв, кордонів юрисдикції та назв церков, безпосередньо вплинули
на українські церковні події 30-40-х років.

Вибираючи кандидатів серед українців на єпископа, Митрополита Дионісія
найменше обходили інтереси Української Церкви, тим паче Української
Автокефальної Православної Церкви. Архиєпископ Іоанн Теодорович говорив на
Сьомому Соборі УГПЦ в Канаді 1 липня 1935 року про відношення до нього
Митрополита Дионісія як до „самосвята”.

„Варшавський митрополит Діонісій цілими роками старається мене
знищити, називає мене „самосвятом”... Той митрополит старається
знищити Українську Православну Церкву й коли до нього приходили
за єпископом {канонічним єпископом до Канади - О.Х.), він затирав
руки з радости.” (Протокол Семого.., 1935, 56,57)

Всі українські єпископи, висвячені в часі до Другої Світової війни за ініціативою
Митрополита Дионісія в Польській Церкві, дистанціювались від ідей УАПЦ - і
Полікарп (Сікорський), і Палладій (Видибеда-Руденко), і Іларіон (Огієнко). Вони
вважали себе канонічними українськими ієрархами, і жодний з них, наскільки відо-
мо з документів, не виступив на захист УАПЦ, коли її знищували на Україні
більшовики.

Така зміна настанови колишніх діячів - автокефалістів до УАПЦ була неочіку-
вана для проводу цієї Церкви, що видно з „Історії УПЦ” Митрополита Василя
Липківського, який сподівався на можливе продовження Української Церкви в
Польщі. „Є чутки, що Польща визнала в себе Українську Церкву й висвятила для неї
єпископа Полікарпа (Сікорського). Позбавлені єпископів парафії радянської
України могли оглядатися на Українського єпископа в Польщі...” - такими словами
закінчував рукопис Митрополит Василь. (Липківський В., 1961, 174) Митрополит
навіть рекомендував єпископа Полікарпа (Сікорського), як одного з перших діячів
УАПЦ і першого скарбника ВПЦРади, на служіння в канадську УГПЦ.

„Потім ми почули, - писав пару років пізніше Митрополит Василь в Канаду до
о. П. Маєвського, - що відношення (Петра Сікорського) до Української
Православної Церкви в Польщі змінилось, і він висвячений на єпископа. Висвятив
його, звичайно, варшавський Митрополит, але він визнає нашу ієрархію.”

Митрополит Василь помилився. Петро Сікорський, ставши канонічним
єпископом Луцьким у Польщі, змінив і відношення до ієрархії УАПЦ. Період його
життя в Польщі був взагалі якийсь незрозумілий. В 1922 році він опинився в таборі
українських емігрантів в Тарнові, в тому ж році у Крем’янці став монахом
Польської Церкви. В Матеріалах до історії Української Автокефальної Право-
славної Церкви, виданих 1975-го року в США, лише лаконічна довідка про ці роки:
„1919 року П.Сікорський був у Червоному Хресті під орудою Одрини в Тарнові. (С.
Петлюра. „Виключити зі складу українського суспільства. 1922 р.”) Засуджений в
1922 році. Урядовці його побили, і він півтора місяці пролежав у лікарні. Не
заплатив урядовцям утримання, а продавши цінності Червоного Хреста, привлас-
нив собі гроші. Сказав, що його обікрали поляки. Дерманський монастир 1921 р.”

10 квітня 1932 року Петро Сікорський був хіротонізований у Варшаві на
єпископа Полікарпа, вікарія Луцького.

9 квітня 1935 року Єпископ Полікарп писав до о.Петра Маєвського у справі ново-
го єпископа для УПЦ Канади: „коли 6 той єпископ був висвячений тут, у Польщі
(що дуже сумнівно), то він явиться супроти Архиєпископа Івана канонічним, а
Архиєпископ Іван неканонічний, то якто буде согласовано, хто кого буде
пересвячувати?... Мені не зрозуміло, чому після смерти єпископа Жука не вжито
заходів, щоб його дієцезію було прилучено до юрисдикції Архиєпископа Івана.
Коли тому, що Архиєпископа Івана лічать „самосвятом”, то йому пора-6 канонізу-
ватися і зорганізувати всіх українців сущих в Америці в одну дієцезію. Для нас в
Европі, українців православних, така дієцезія була би великою моральною
підтримкою, а то дивляться на Вас, як на самосвятів, і тим наша українська
церковна справа тілько тратить навіть у Польщі.” (Протокол Семого.., 1935, 53-
54) Коли о. Петро Маєвський відповів І.Огієнко та єпископу Полікарпу, що між
вірними канадської УПЦ „тверда думка є - держати автокефалію, соборно-
правність і хіротонію, визначені 1-им Всеукраїнським Церковним Собором у Києві
1921 року,” - листування припинилось.

На академії, влаштованій в честь митрополита Полікарпа в травні 1947 року, Іван
Власовський сказав, що „Автокефальна УАПЦ починається від 10 квітня 1932 року,
від дня висвяти в Єпископа Полікарпа...” (Матеріали.., 1975,401)

Висвячений Митрополитом Дионісієм в жовтні 1940 року владика Холмський і
Підляшський Іларіон (Іван Огієнко) також був далекий від ідей УАПЦ. Коли
поставлений в 1942 році український єпископат служив із священиками УАПЦ 1921
року, що вижили після гонінь, Архиєпископ Холмський Іларіон вважав, що тепер
всі ці єпископи самі стали неканонічними. Одному з тих єпископів - Платону
(Артем’юку), який тимчасово зупинився в Холмі, владика Іларіон заборонив навіть
служити в церквах цілої єпархії. Протодиякон В.Коваленко писав у вересні 1945
року до Архиєпископа Іоанна Теодоровича:

„Між іншим, коли ми опинились на еміграції, то єпископ Платон понад три
місяці пробув у Холмі (резиденція Митрополита Іларіона) і ані разу не був допу-
щений до відправи Служби Божої. Митрополит Іларіон все це пояснював
тим, що „Східні Архиєреї допустили до сослужіння „липківців”, і отже він не допу-
скає Єпископа Платона, щоб не було серед вірних згіршення”. (Цит. по Мулик-
Луцик Ю., 1989, 764)
0 е г Ь г д Ь ' с Ь о І

СІЄГ Аиіопотоп Сі -х», І ІигсЬе
Ібг У/о’»	- >	. . иоіісп

Архи і. ”гі ціпьський

ЛИ;. .ЬКИі!

Дозвіл Архиєпископа Автономної Православної Церкви
Дамаскіна (Малюти) від 17 лютого 1944 р. відправляти Служби Божі
Єпископу УПЦ висвяти 1942 року Григорію (Огійчуку)
Ця позиція канонічного українського єпископа Іларіона проти неканонічного
єпископа Платона за те, що той служив з недобитими сталінським режимом
автокефалістами, - є глибинним проявом світогляду Іларіона Огієнка, проявом
більш виразним, ніж його переклади з російської на українську мову чи примітивні
нариси з історії. Навіть Єпископ Волинський і Подільський Дамаскін (Малюта) з
промосковської Автономної Православної Церкви дозволив в 1944 році служити на
території своєї єпархії українському Єпископу Григорію (Огійчуку), який був перед
тим священиком УАПЦ 1921 року, заборонивши йому тільки робити нові рукопо-
ложення.

Опинившись на еміграції у Швейцарії в надзвичайно важкій фінансовій ситуації,
Іларіон (Огієнко) відмовився виїхати до Америки на запрошення Іоанна
Теодоровича, бо той вимагав дати зобов’язання визнати канонічними обидві
церкви, в США та Канаді, а також його самого як єпископа.

Аналогічну позицію займав ціле життя і Архиєпископ Палладій (Петро
Видибіда-Руденко), висвячений в лютому 1941 року з титулом архиєпископа
Краківського і Лемківського (пізніше йому було добавлено титул архиєпископа
Львівського з осідком у Варшаві).

В післявоєнні роки він їздив по таборах ДП у Німеччині та збирав вірних
Польської Церкви, тримаючись якнайдальше від єпископату 1942 року та вірних
УАПЦ 1921 року. На еміграції в США він спочатку приєднався до Російської
Православної Церкви, а тоді зійшовся з грецькими канонічними ієрархами
Константинопільської Церкви в 8СОВА. Екзарх Константинопільського Патріарха
в Америці Архиєпископ Михаїл вважав, що очолена владикою Палладієм УАПЦ в
Екзилі є грецькою єпархією.

Вторгнення Митрополита Дионісія на територію України і
поставлення українського єпископату

Внаслідок розділу Польщі Німеччиною та СРСР, Польська Православна Церква
втратила Волинську, Віденську, Поліську єпархії та частину Гроднінської єпархії. На
польських землях була утворена Автокефальна Православна Церква Генерал-
Губернаторства.

В 1939 - 1940 роках єпархії колишньої Польської Церкви разом є єпископами
увійшли до складу Московської Патріархії в кордонах СРСР.

Архиєпископ Волинський і Кременецький Олексій (Громадський), визначний
церковний діяч і богослов, автор основних робіт по канонічному положенню
автокефальної Польської Церкви („О каноничности Положення о внутреннем
устройстве Православной Церкви в Польше”, 1927 р., „К истории первого деся-
тилетия существования Православной Церкви в Польше”, 1937), кандидат на
єпископа УГПЦ в Канаді в 1923 році від Польської Церкви, а також інші єпископи,
- Антоній (Марценко), Пантелеймон (Рожновський), Симон (Івановський) їздили
спеціально до Москви, де принесли розкаяння „у гріху автокефалії”.
Екзарх Московської Патріархії на Україні Архиєпископ Миколай (Ярушевич) від-
відав єпископів Західної України та Білорусії - Архиєпископа Олександра (Інозем-
цева), Полікарпа (Сікорського), Симона (Івановського) і Антонія (Марценко).

Коли на території СРСР почалася Друга Світова війна, Митрополит Дионісій та
ієрархія Церкви Генерал-Губернаторства спробували встановити свою юрисдик-
ційну владу на Україні.

Митрополит Дионісій призначив Єпископа Полікарпа тимчасовим Адміністра-
тором в новоутвореній декретом 24 грудня 1941 року Тимчасовій Адміністратурі
Святої Автокефальної Православної Церкви на визволених землях України.
Фактично це була ще одна створена ним церква, для якої на протязі одного 1942
року було висвячено біля дюжини українських єпископів.

Після призначення Адміністратора нової АПЦ Митрополит Дионісій затвердив
кандидатуру на єпископа протоієрея Ніканора (Абрамовича).

9-10 лютого 1942 року на Соборі в Пінську Архиєпископ Пінський і Поліський
Олександер та Архиєпископ Полікарп і Єпископ Юрій (Кореністов) висвятили на
єпископів для Автокефальної Православної Церкви на Україні протоієрея
Ніканора Абрамовича, який затримав імя Ніканор та протоієрея Івана Губу, який
прийняв ім’я Ігор.

Цим був покладений початок новій ієрархії на окупованій німцями території
України. Було створено Собор Православних Єпископів, керівний орган Право-
славної Церкви на визволених землях України. До складу Собору увійшли: Архи-
єпископ Олександер (Іноземцев), голова Собору, та члени - Архиєпископ Полікарп
(Сікорський) як Адміністратор Автокефальної Православної Церкви на україн-
ських землях, Берестейський Єпископ Юрій (Кореністов), Чигиринський Єпископ
Ніканор (Абрамович), Уманський Єпископ Ігор (Губа).

Але навесні 1942 року відбулася важлива подія. Постановою духовного суду
Російської Православної Церкви від 28 березня 1942 року (протокол №12) Єпископ
Володимирський Полікарп (Сікорський) був позбавлений священного сану і
чернецтва.

Підставою для цього рішення було те, що Єпископ Полікарп (тоді єпископ
Луцький) в 1939 році фактично визнав владу Московського Патріарха - виконував
розпорядження Екзарха України Миколая (Ярушевича), сослужив з ним, жив у
його помешканні в Луцьку, поминав на єктеніях місцеблюстителя Московського
Патріаршого Престолу Сергія.

Пізніше сам владика Полікарп заперечував законність цієї заборони з огляду на
те, що він відмовився поїхати до Москви. Так само вся українська православна
преса на еміграції після війни писала, що це московська провокація. Але
підтвердження переходу до Російської Церкви Єпископа Полікарпа можна знайти
не тільки в російських церковних джерелах, але й також у численних церковних
документах періоду перебування українців в ДП - таборах у Німеччині. Наприклад,
у листі парафіян Свято-Покровської парафії в таборі Ля-Гарде, м.Ашаффенбург, за
10 листопада 1947 року, повідомлялося про те, що „митрополит Полікарп фор-
мально належить до Московської Церкви від 1939 року”, він заборонений „за зраду
Російській Церкві, до якої добровільно приєднався”, і рішення Московської
Патріархії підтримали Антіохійський та Александрійський Патріархи. 10 червня
1946 року митрофорний протоієрей Яків Кіндзерявий, Настоятель парафії табору
Інгольштадт, склав заяву до УАПЦ, в якій, зокрема, писалось: „Митрополит
Полікарп формально належить до Московської Церкви від 1939 року. Уже сам цей
факт являється ганебною зрадою Української Автокефалії. Постанови Духовного
Суду Московської Церкви від 28.3.1942, прот.12, підтверджені авторитетом
Антіохійського та Александрійського Патріархів, за зраду Російської Православної
Церкви, до якої добровільно приєднався Єпископ Володимирський Полікарп, (він)
позбавлений священного сану, - і це вже не духовна особа, а звичайний мирянин -
Петро Григорович Сікорський. Цієї цілковито обгрунтованої і законної акції
Московської Церкви ігнорувати неможливо та й немає задля чого, тим більше, що
це одна з причин невизнання Української Автокефальної Церкви Вселенським
Православ’ям.”

Митрополит Іларіон вважав всіх „полікарповців” за неканонічних після кари,
накладеної Московським патріархом на Петра Сікорського, - писав в квітні 1949
року Іван Гаращенко.

8 квітня 1942 р. Архиєпископ Полікарп виступив із заявою, в якій заперечив
право Митрополита Сергія втручатися у справи визволеної з-під більшовицького
терору Української Церкви. Архиєпископ Полікарп обвинуватив місцеблюстителя
патріаршого Московського престолу в тому, що він виступає проти церковних
канонів, проти Церкви та Христа, обороняючи безбожницький більшовизм і
Сталіна.

9-17 травня 1942 р. у Свято-Андріївському Соборі в Києві було висвячено шість
нових єпископів. Спочатку було рукоположено 2 кандидатів, присланих
Архиєпископом Полікарпом: архимандрита Фотія (Тимощука) і архимандрита
Мануіла (Тарнавського). Потім відбулись хіротонії архимандритів Михаїла
(Хорошого) на єпископа Єлисаветградського, Мстислава (Скрипника) на єпископа
Переяславського, Сильвестра (Гаєвського) на єпископа Лубенського, Григорія
(Огійчука) на єпископа Житомирського.

Тоді ж відбувся Собор єпископів УАПЦ. Головою Собору був Єпископ Чиги-
ринський Ніканор. Собор вирішив просити Архиєпископа Полікарпа і
Архиєпископа Олександра прийняти титул митрополитів, а також провів адміні-
стративний розподіл УАПЦ на східніх українських землях. Архиєпископа Ніканора
Собор призначив архиєпископом Київським і Чигиринським, керівником
Київської єпархії і суміжних теренів, а також вікарієм владики Полікарпа на всій
Східній Україні. Собор також постановив вважати Митрополита Дионісія
Місцеблюстителем Київського митрополичого престолу до часу скликання
Всеукраїнського Собору. Ці рішення Митрополит Дионісій благословив 25 серпня.

31 травня 1942 року в Луцьку відбулась хіротонія архимандрита Геннадія
(Шиприкевича) на єпископа Січеславського (Дніпропетровського).

26 травня 1942 року німецька окупаційна влада, стурбована масовим
висвяченням єпископів, повідомила Архиєпископа Полікарпа, що надалі
забороняється висвячування нових українських єпископів без її відома і згоди.

Але 25 червня 1942 року в Києві було хіротонізовано архимандрита Володимира
(Мальця) на єпископа Черкаського, а 2 серпня 1942 р. у Києві - архимандрита
Платона (Артем’юка) на єпископа Заславського (пізніше Рівенського). 7 вересня
1942 р. Київський генерал-комісар заборонив Архиєпископові Ніканорові титулу-
вали себе Адміністратором усієї східноукраїнської території і обмежив його
діяльність Києвом та околицями. 13 вересня 1942 року в Луцьку було висвячено
архимандрита Вячеслава (Лісицького) на єпископа Лубенського.

До якої Церкви належав висвячений в 1942 році
український єпископат?

Виникає питання: ієрархія якої Церкви була поставлена в 1942 році? Всі написані
українськими істориками видання пишуть про висвяту „єпископів УАПЦ”. Ця
патріотична версія не відповідає фактам.

Церква, зверхником якої був Митрополит Дионісій в 1941 р. і де були висвячені
ці українські єпископи, називалася Православною Церквою в Генерал-Губерна-
торстві. А Декрет Митрополита Дионісія 24 грудня 1941 р. говорив про Тимчасову
Адміністратуру Св. Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях
України. Ніде в документах того часу не йдеться інакше, як про „Святу Православну
Автокефальну Церкву на визволених українських землях”.

В 1948 р. „Богословський Вісник” - офіційний орган Св.Синоду УАПЦ в
Німеччині, - відверто писав, як у важкій ситуації, „що нагадувала часи 1919-21 рр. в
церковному житті України, українському народові подали руку допомоги митропо-
лит Дионісій і арх. Олександер: перший своїм благословенням на висвяту ЄПАРХІЇ
ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, даним архиєпископам Олександрові і Полікарпові, другий -
своєю згодою прийняти участь в канонічній хиротонії єпископів...”

Отже, Митрополит Дионісій розбудовував єпархію для українців на території
України. Ні про яке створення єпископами від АПЦ Польщі Української
Автокефальної Православної Церкви в Україні не йшлось. Це була легенда, приду-
мана лояльними істориками для нового проводу Української Автокефальної
Православної Церкви вже після війни.
Перебирання „спадщини УАПЦ”, об’єднання із проводом забороненої німцями
в лютому 1942 року Всеукраїнської Православної Церковної Ради УАПЦ, проти-
стояння проросійській Автономній Церкві, ігнорування церковної влади
Московської Патріархії, всіх її санкцій і заборон, - все це змінило долю
„Автокефальної Православної Церкви на визволених землях”, як і долю її ієрархів.
Але самостійною Українською Церквою вона стала значно пізніше, із обранням
Архиєпископа Полікарпа Головою Собору Єпископів та остаточним відділенням
від Митрополита Дионісія на еміграції, в 1946 році.

Правда, перший серйозний крок до відділення був зроблений раніше.
Архиєпископ Луцький Полікарп, зберігаючи титул від АПЦ Польщі „тимчасового
адміністратора АПЦ в Польщі на звільнених землях України” і перебуваючи в
юрисдикції цієї Церкви на чолі з Митрополитом Дионісієм, 4 жовтня 1942 р.
прийняв від своїх вікарних єпископів сан митрополита УАПЦ.

І все-таки у воєнні роки очолена владикою Полікарпом ієрархія діяла за
„Внутрішнії^ Статутом Святої Автокефальної Православної Церкви в Генерал-
Губернаторстві, прийнятим Св.Собором Єпископів року Божого 1942-го листопада
ЗО дня та Урядом Генерал-Губернаторства дня 19 січня року Божого 1943.”

Тільки Першим Собором Єпископів на еміграції у Варшаві навесні 1944 р. було
прийнято „Тимчасове Положення про управління Української Автокефальної
Православної Церкви на еміграції”.

У 1946 році в Новому Ульмі єпископ Сильвестр друкував лише проект статуту
УПЦ, який було „опрацьовано в його першому наближенні та видано виключно для
вузького кола організаторів УПЦ.” На еміграції, признавав єпископ Сильвестр,
„Синод і Собори єпископів УАПЦ очолює український ієрарх сусідньої Церкви-
Сестри, як старший хіротонією й саном (Митрополит Полікарп)... Ієрархія УАПЦ
залишилася структурно невикінченою, бо при німцях неможливо було відбути
елекційний Собор для обрання голови Української Церкви”.

Щонайменше до червня 1946 року Митрополит Полікарп вважав весь
український єпископат пцщорядкованим Митрополиту Варшавському Дионісію.
Про це свідчить щоденниковий запис о. І. Гаращенка за 11 червня 1946 року про
зустріч його та В. В. Дубровського з Митрополитом Полікарпом у Герсфельді.

А ось як з юрисдикцією? - питає далі Василь Васильович (Дубровський), -
сьогодні наша єрархія перебуває під юрисдикцією митрополита Дионісіїї.

- Так, каже митрополит, - він тепер у Варшаві.

- Ні, - додаю я (Гаращенко), - він тепер „для пользи служби” переведений
до Омську.

- Хіба? - здивувався митрополит і на хвилину замислився.

- Отже, Дионісій канонічно залежить від московського престолу.

- Ну, то ж? Нехай! - А як московський престол натисне на нього, щоб він
нашу Ієрархію...
-	Що з того! Це скінчиться схизмою.

-	Як це схизмою? - Не визнаємо його вирішення та й усе!

-	Так ось, Владико, -каже Василь Васильович, - щоб такого не трапилося, то
треба скликати Церковний Собор...” (Гаращенко І., 1975, 396)

Навіть ще і в 1949 році Архиєпископ Сильвестр (Гаєвський) писав в „Українських
Вістях” у Новому Ульмі: „На еміграції Синод і Собори єпископів УАПЦ очолює
український ієрарх сусідньої Церкви-Сестри, як старший хиротонією й саном
(Митрополит Полікарп)”. (УВ, 1949, ч.38)

Утворену єпископами, висвяченими в очоленій Митрополитом Варшавським
Дионісієм Церкві, Українську Автокефальну Православну Церкву на еміграції тоді
ж, в 40-х роках, прозвали ВАРШАВСЬКОЮ УАПЦ, щоб відрізнити від УАПЦ 1921
року, відродженої в 1941-1943 роках на Україні.

Єпископат 1942 року

Поставлення Митрополитом Дионісієм такими ударними темпами єпископату в
Україні не могла не позначитися на виборі кандидатів для рукоположення. Судячи
по поведінці декого з єпископів, складається враження, що вони блукали, не певні,
для якої Церкви їх висвятили.

Єпископ Михаїл (Хороший), сам колись священик УАПЦ, займався на
Єлисаветградщині під час війни тим, що перерукополагав „липківців”. (Мулик-
Луцик Ю., 1989, 763)

„Єпископ Сильвестр (Гаєвський) перейшов на слов’янську мову й тим поставив
хрест на українську Церкву. - Писав 19 листопада 1943 року у щоденнику Іван
Гаращенко. - Тепер він живе у Шептицького... Царські чертоги, кругом оксамит,
килими, розкидна мебля, коштовні картини, книги і все таке, що справді може
задурити слабку волю й полонити її... Хто зна, куди він далі піде і де спиниться.
Цікава фраза в (його) інформації: „Вам, українцям, є дві дороги: або до Москви або
до Риму. Причому Москва вам відома, що й як робила з вами, а Рим до справ
внутрішніх не торкається. До того, Рим піде на уступки щодо різниці в Символі
Віри, а саме:... і в Духа св.Господа Животворящего, від Отця через Сина ісходяще-
го... І в інших обрядах на уступки підуть, крім одного: визнати своїм духовним голо-
вою Папу Римського! Коли ж ви шукатимите третього шляху, то це вам коштува-
тиме океану крови!”

От так нещасний український народ закутий „святими престолами”, що коли він
хоче вільно молитись, то для цього щасливого становища він мусить пролити цілий
океан крови...” (Матеріали.., 1975, 358, 360)
Двоє з висвячених єпископів, владики Геннадій (Шиприкевич) та Сергій
(Охотенко), проживаючи в 1945 році в Констанці, подали заяву місцевому римо-
католицькому єпископу, як зверхники української автокефальної Церкви, про
прийняття їх разом з другими єпископами в Католицьку Церкву.

„В результаті Єпископ Геннадій отримав від місцевого римо-
католицького єпископа супровідний лист до всіх римо-католицьких
єпископів Швейцарії та Північної Італії, в якому повідомлялося про
бажання єп. Геннадія з „української автокефальної православної
церкви” з’єднатися із Вселенською Римською Церквою і просилося
сприяти йому на шляху в Рим. Але, виїхавши з Констанци в сторону
Риму, єп.Геннадій через деякий час опинився в Англійській зоні при
Митрополитові Полікарпі, а в даний час знаходиться в таборі для ДП на
Ляймі в Мюнхені, де проповідує серед українців щодо переваг Римської
Церкви та її ідеї єдности”. (Раневський С., 1948, 19)

„З квітня 1945 року Архиєпископ Геннадій Шиприкевич започатку-
вав в м.Констанці, над Баденським озером, „унію” УАПЦ з Римом. В
цій справі він вів переговори з представником католицького
архиєпископа Гербера з Фрайбурга, написав до нього три листи. Потім
він написав листа до Папи Римського, виставляючи себе за „голову
УАПЦ”. Цей лист був переведений при церкві Св.Стефана на латинську
мову та надрукований в багатьох примірниках... Єпископа Сергія
архиєпископ Геннадій змушував підписати свідчення, що ніби він,
архиєпископ Геннадій, є головою УАПЦ. Коли українське православне
громадянство захвилювалось, він втік з Констанця й очутився в таборі
Гайденау, коло Гамбурга, а потім перебрався до Мюнхена й жив в
Малому Ляймі.” (ЦЖ, 1958/4(6), 6. „Бюлетень Благовісництва й Краєвої
Ради УАПЦ в Зах.Німеччині, 1956/3,13)

Єпископ Сергій (Охотенко) по закінченню війни утворив власну „Православну
Церкву в Баден”. „Якої Церкви Православної - Бог знає, - писав Єпископ Мстислав
тоді з Парижу, - в кожнім разі про українську чомусь не згадано.”

В лютому 1946 року Іван Гаращенко зробив такий запис в своєму щоденнику:

„Єпископ Сергій виявив себе прихильником Московської Церкви,
підпорядкувавшись єпископу Анастасію. ( РПЦ За Кордоном - О.Х.)

Єпископ Геннадій підпорядкувався Римському престолові і говорити
про нього нічого.”

Єпископ Вячеслав (Лісицький), який мав опікуватись православним Братством
Милосердя, що проводило переселенську акцію наприкінці війни, пересвятився і
перейшов до Російської Церкви.
Єпископ Мстислав (Скрипник) потрапив на посаду коменданта польського табо-
ру УНРА в Офенбаху, а Архиєпископ Ніканор (Абрамович) „оселився в польському
таборі в Етлінгені й став польським урядовцем-професором „Болеславом
Абрамовичем”. Він на деякий час відійшов цілком від справ церковних і на Собор
єпископів в Еслінгені в 1946 році не з’явився”. (ЦЖ, 1958, 4(7), 5)

Серйозні проблеми виникли в Церкві у зв’язку з іншими питаннями, зокрема,
сімейного стану єпископів та їх стосунків між собою.

Наприкінці 1944 року, писав в щоденнику Іван Гаращенко, „Митрополит Полі-
карп вивів за штат архиєпископа Ніканора, а з Сергія Охотенка зняв сан єпископа.
Мстислав працює в пронімецькому напрямку.

24 березня 1945 року. Був у Віттерді-Гоф. Розмова з єпископом Григорієм вияви-
ла мені всю гниль і неміч духовну наших „духівників” на чолі з митрополитом
Полікарпом. Бруд моральний, занепад духу, притуплення національної свідомости,
відсутність почуття етики, шкурне задоволення потреб тіла, - стало єдиним
почуттям у них усіх. Причин до того багато, а головна, що митрополит Полікарп
возиться зі своєю коханкою Петровою, явною провокаторкою з боку Москви. І все
робиться в нашій Церкві. Усе йде до Її занепаду. Тяжко.

Розмова з єпископом Сильвестром ствердила слово в слово повідомлення
єпископа Григорія. Характеристично, що вся гниль занотована документально в
єпископа Григорія. Ціла груба пачка оцих „документів” також у єпископа Сильвес-
тра. Ці „документи” носять вони при собі, як найбільшу „цінність”. Усе це про
особу митрополита. А в митрополита, мабуть, такі самі „документи” про єпископів
і священиків, і дальше від цього в них не йде думка. Страшно, але факт.

...Митрополит Полікарп - це вже достойне завершення отих усіх, людина з усіх
найсамолюбніша і безпринципова. І взагалі, серед них немає не тільки духівника, а
навіть нема й християнина”. (Матеріали.., 1975, 366, 371)

В 1945 році Митрополит Полікарп погрожував Архиєпископові Ігорю (Губі)
оскарженням до Гестапо, де його можуть розстріляти як націоналіста. (Протокол
4.2 наради ЕПП в Вітерда 26.3.1945. Митр.прот.Я.Кіндзерявий, 10.6.1946)

21 липня 1945 року прот.Митрофан Явдась записав у щоденнику розповідь
о.Демида Бурко: „Ще на Варшавському Соборі єпископів, у березні 1944 року, наші
архиєреї розсварилися, а переїхавши еміграційний шлях, без злоби не могли вже один
другому глянути в очі. Куди не глянь, то що не архиєрей, той окрема група, окрема
течія, окрема Церква... В Церкві утворилася сама безглузда анархія. Одні з єпископів
тягнуть до Москви, другі до Риму, а треті й сами не знають, чого вони хочуть. В
Польщі, в Чехословаччині, в Німеччині і Югославії - скрізь ці архиєреї залишили по
собі сліди, достойні ганьби... Особливу увагу він звернув на єпископа Мстислава. -
„То людина гешефтів і грубо-матеріялістичних практичних розрахунків. Це дипло-
мат і політик без політичних переконань, але ні в якому разі не архиєрей в дусі
Української Автокефальної Православної Церкви. Єпископ Мстислав, після його
звільнення з-під арешту в Гестапо на Україні, в Переяславі, різко змінив курс своєї
діяльносте, далеко не на користь УАПЦ”. (ЦЖ, 1958/3(6), 11)

Коли 6 червня 1946 року Архиєпископ Іоанн Теодорович писав до Митрополита
Полікарпа: „я розумію, що єпископат УАПЦ увесь в стані чернечому..”, - він
глибоко помилявся. Як мінімум двоє владик мали жінок, з якими емігрували по
війні в Канаду та США. Сам Митрополит Полікарп ухвалою Наради єпископів у
Тренчині 27 серпня 1944 року був заборонений у священнослужінні за неморальне
життя. (Митр. прот. Я. Кіндзерявий, 10.6.1946)

10 жовтня 1947 року Єпископ Григорій писав з Батгорну до Синоду УАПЦ на
еміграції та до Архиєпископа Іоанна Теодоровича про тісний зв’язок Митрополита
Полікарпа з Раїсою Петровою. На думку єпископів, вона була провокатором і
„ненавиділа цю Церкву саме тому, що ця церква українська”.

„Згадаймо деякі факти, - писав Єпископ Григорій в Заяві. - За що і
через кого 9 єпископів наших заборонили Митрополита в священ-
нослужінні року 1944 в Криниці? - Через Р. Петрову... За що і через кого
5 єпископів наших, що жили з Митрополитом Полікарпом в Тренчині,
27 червня 1944 року підтвердили криничанську заборону? Через
Р. Петрову. Нецерковні і нехристиянські вчинки Митрополита тоді ж
ганьбою покрили нашу Св. Церкву перед словацькими урядовими
чинниками та представниками римокатолицького духівництва і вірних
Словаччини. А джерело того все та сама Р.Петрова. Року 1944 в Бреслау
6 єпископів наших, що жили вкупі з Митрополитом Полікарпом, під-
писали протокол про заборону Митрополиту виступати від імені
УАПЦ та нашого Єпископату і підписувати будь-які церковні докумен-
ти... 4 квітня 1945 чотири наші Єпископи, що жили з Митрополитом в
с. Віттерда (Ерфурт), склали протокол про віддачу Митрополита
Полікарпа під Церковний суд, а до суду почислили на покой та
заборонили священнослужіння, а також відібрали у нього право
репрезентації УАПЦ. В тому протоколі нарахували вони 20 точок
обвинувачення проти Митрополита і знову підкреслили, що через
хоровитість його розуму та через те, що безсоромно держить при собі
чужу жінку і уперто ігнорує постанови Єпископів щодо усунення її від
себе, чим вносить спокусу для клира і мирян, - вони примушені вжити
проти Митрополита вищезгаданих заходів”.

В 1951 році професор М.Садиленко з розпачем писав: „Серед єпископів УАПЦ
(1942 року) тільки один єпископ Сильвестр має вищу освіту (був професором
Київського ФНО, працював в галузі теорії літератури), а решта має тільки середню
семінарську освіту. Єпископ Мстислав не має не тільки освіти семінарської, але й
загальносередньої, і до свого випадкового посвячення в єпископи, мабуть, і ніколи
не заглядав у Св. Письмо. Чи можуть такі єпископи мати авторитет серед духовен-
ства? Чи можуть вони бути в курсі світової науки, стежити за розвитком
богословської науки? Чи можуть вони працювати в цій галузі? Минуло стільки
років, а чи з’явився хоч один твір, хоч одна книга високої якости з-під пера наших
богословів? Чи хоч один єпископ придбав собі славу, як видатний богослов і
вчений? Про таке щось не чути. А може вони пірнули у вивчення Св.Письма? Може
там шукають джерел для свого удосконалення, набираються сили для свого
служіння, зміцнюють себе, виробляють прикмети, так необхідні для пастирів? Із
діяльности й поступовання наших єпископів цього не видно”. (Садиленко М., 1978,
32-33)

Цим єпископам предстояло „відроджувати” Українську Церкву на еміграції та
репрезентувати УАПЦ ще сорок років.

В 1969 році о. Сергій Кіндзерявий-Пастухів писав в статті „Моя-У країна і ваша”,
що саме „від 1942 року вселилося в нас у Церкві політичне підложжя церковної
мотивації через переплутання політичних аспірацій з патріотизмом. Це привело до
болючого нехтування релігійними первнями в церковному житті, місце яких
(заступили) політичні або й дрібні політиканські.

Звідси випливає наша сучасна драма: люди, що в проводі релігійно-духовного
життя, - переважно випадкові й цілком не духовні”. (Становлення і дозрівання..,
1960, 9)

Запрограмованість церковного розколу на Україні діями
Митрополита Дионісія

Неможливо розглядати питання висвяти єпископів, призначених зайняти кате-
дри на Україні, з позицій „патріотичних міркувань”. Митрополиту Дионісію патрі-
отичні мотиви, очевидно, були зовсім чужі. Висвята єпископів для окупованих нім-
цями земель України з боку Митрополита Дионісія, зверхника Церков Польщі, а
тоді Генерал-Губернаторства, було порушенням церковного канонічного права:
„Ніхто з єпископів не має права поширювати своєї влади на ту єпархію, яка ніколи із
початку не належала ні йому, ні його попередникам” (8 прав.ІІІ Всел.). Тобто рано чи
пізно, але дії Митрополита Дионісія мали привести до церковних непорядків і кон-
фліктів в Україні.

Треба врахувати те, що згідно Томосу 1924 року, Константинопільська
Патріархія обмежила Митрополита Польщі саме у зовнішньоцерковній діяльності.
Не маючи відповідних документів, не ясно, чи діяв Митрополит Дионісій в ці роки
узгоджено з Константинополем, чи ні. Але існує документальне свідчення того, що
Константинополь ці дії одобрив. Константинопільський Патріарх Атенагорас в
листі до Митрополита Крутицького Пимена від 24 червня 1970 року писав, що
територія Білорусії та України була ПРИЄДНАНА ДО ПРАВОСЛАВНОЇ
ПОЛЬСЬКОЇ ЦЕРКВИ в роки Другої світової війни.
В будь-якому випадку, Константинопільська Патріархія мала обов’язок зупинити
втручання Митрополита Дионісія у церковні справи поза межами юрисдикції його
Церкви, і якщо вона цього не зробила, як то передбачав „Томос”, то вона є таким
само, як і Дионісій, порушником канонічного права.

Таким чином, дії Варшавського Митрополита Дионісія за мовчазного потурання
Константинополя неминуче вели до церковного розколу на Україні.

Намагаючись прикрити цю очевидну істину і виправдати Митрополита Дионісія,
працівник Польської Православної Церкви ще з 20-х років Іван Власовський писав
після війни, що на території України жодного чинного православного єпископа
тоді не було. „Говорити про Українську Православну Церкву перед початком Другої
Світової війни на Придніпрянській чи Східній Україні зовсім не приходиться, бо ж
там в тім часі не було вже не тільки української, а можливо й жадної православної
Церкви”. (8ЕМЕХ, „УПЦ в часі Другої Світової війни”, Мюнхен, 1946) В „Богослов-
ському Віснику” Синоду УАПЦ на еміграції Іван Власовський критикував тих, хто
„заперечує право митрополита Дионісія втручатися в церковно-православне життя
України”. (І. Власовський, 1948, 47)

В дійсності, на Україні в 1941 році, ще до призначення Митрополитом Дионісієм
„тимчасового адміністратора Православної Автокефальної Церкви на звільнених
землях України”, утворилися вже дві церкви.

По-перше, з літа 1941 року піднімалася на ноги Українська Автокефальна
Православна Церква з тих священиків та вірних, що вижили після чисток ГПУ та
НКВД в 30-х роках. В Києві відновила діяльність Всеукраїнська Православна
Церковна Рада. В Харкові було утворене Єпархіальне Управління УАПЦ, керуючим
справами якого став колишній Голова ВПЦР в 1925-1927 роках - Василь Потієнко.

„Ще не було і згадки про митрополита Полікарпа, ще митрополит
Дионісій не знав, що робити, а вже в Києві і по Україні почало проки-
датися церковне життя. Хто були вони, ті сили відродження, можемо
довідатись зі слів Митрополита Олексія Громадського, сказаних ним на
Почаївському Соборі 8 грудня 1941 р., після того, як він побував в
листопаді на розвідках в Києві. - „Церковне життя помаленьку
належується, але помічається, що беруть верх в тому житті самосвяти.
Вони засіли в Церковній Раді, вони захопили Андріївський Собор і
грозяться взяти в свої руки, при сприятливій нагоді і інші історичні
святині м.Києва”... Ці слова цілком сторонньої і навскрізь ворожої до
нас особи, щоби вона своїми устами посвідчила, - хто була та хвиля, на
гребень якої усілося шумовиння з Польщі” -

Так описувала події 1941 року Церковна Рада УАПЦ в Авгсбургу, Німеччині, в листі
до Архиєпископа Іоанна Теодоровича у Філадельфію від 25 травня 1949 р.
По-друге, влітку 1941 року була утворена Автономна Православна Церква, яка на
Соборі Єпископів в Почаївській Лаврі надала сан митрополита її зверхнику -
Олексію (Громадському), та вирішила ліквідувати Екзархат у Західній Україні і
вважати Автономну Церкву в канонічній підлеглості РПЦ. До Автономної
Православної Церкви приєднався в 1941 році також Архиєпископ Іларіон Огієнко.
Собор Єпископів в грудні 1941 року включив його в склад єпископату як Архи-
єпископа Київського і Переяславського.

Автономна Церква діяла згідно постанові Патріарха Московського Тихона і Св.
Синоду РПЦ від 20 листопада 1920 року, №362:

у випадку, якщо священний Синод і Вища Церковна Рада з будь-яких
причин припинять свою церковно-адміністративну діяльність, і єпархі-
альний архиєрей внаслідок пересунення лінії фронту, зміни державного
кордону, втратить зв’язок з центром, він має встановити стосунки з
архиєреями сусідніх єпархій для організації вищої інстанції Церковної
влади для кількох єпархій. Якщо стосунки з архиєреями сусідніх єпархій
установити неможливо, єпархіальний архиєрей має прийняти на себе
всю повноту влади, що надають йому канони (пункти 1-3).

Наприкінці 1941 року Автономна Церква вступила в переговори з ВПЦРадою
УАПЦ, вимагаючи пересвяти „тих, хто не має канонічного освячення”, а пізніше, в
1942 році реагувала заборонами на „молитовне та літургійне об’єднання із
одлученими та зверженими самосвятами”.

Адміністратура, створена Митрополитом Дионісієм на Україні, підкреслював
Митрополит Іларіон (Огієнко), „була цілком залежна від Варшави. По самій своїй
ідеї вона була чужа для державності України, бо тягла Волинь до Польщі, тягла
проти волі народу... Митрополит-росіянин став керувати Українською Церквою!
Офіційно й канонічно в Україні закладалася не Українська Церква, а тільки
Адміністратура Церкви чужої, в Польщі... Формально й канонічно Адміністратура
не була ще організованою Церквою, бо була тільки тимчасова, і тільки на терени,
підбиті німецькою армією. Тим самим, коли німців вигнано з України, перестала
існувати й ця Адміністратура”. (СІ, 1948/5, 7)

Церковна боротьба на Україні у Другу Світову війну

Відродження церковного життя на Україні фактично і почалося з боротьби
УАПЦ та єпископів Автономної Церкви із ієрархами „Автокефальної Православної
Церкви Генерал-Губернаторства”.

З подачи Івана Власовського, в українській церковній історії ця боротьба й досі
висвітлюється як змагання „автокефалістів” проти „автономістів”.

Але Митрополит Іларіон був правий, коли писав: „Поділ Церков на „автоке-
фальну” й „автономну” був явно нелогічний, бо назва „автокефальна” була
непорозумінням: жодної автокефальної Церкви не було, офіційно й канонічно була
тільки Адміністратура Митрополита Діонисія на зайнятих німецькою владою тере-
нах. Адміністратура по своїй істоті буває чиясь, підлегла комусь, в даному разі це
була Адміністратура Православної Церкви в Польщі, і в такому разі не автоке-
фальна Українська Церква... Боротьби за автокефалію як таку, не було й не могло
бути, бож під Архиєпископом Полікарпом офіційно була не Українська Церква, а
тільки Діонисіївська Адміністратура, цебто залежність від Церкви в Польщі”.

Так само К. Доброславський в історичному нарисі церковних подій писав після
війни: „Скориставши думку провідних українських діячів, хитро-розумний та
спритний москаль Митрополит Дионісій задума на базі УАПЦ 1921 року пошири-
ти свої впливи на Сході... Митрополит Дионісій перший привласнив стару нашу
назву УАПЦ та видав її за свою, призначаючи „Адміністратором” архиєпископа
Полікарпа, бо „адміністраторів” в УАПЦ, відродженій в 1921 році, не було.
Митрополит Дионісій віроломно, з гори, вмішався в життя УАПЦ і тим самим
порушив УХВАЛИ Й КАНОНИ Всеукраїнського Православного Церковного
Собору в жовтні 1921 року в Київі та головні засади нашої УАПЦ: автокефальности,
соборноправности, національности та незалежности від світської влади”.
(Доброславський К., 1954, 5)

В січні 1942 року Всеукраїнська Православна Церковна Рада УАПЦ, відновлена у
Києві, висловила Митрополиту Варшавському свій протест:

Ваше Блаженство! Найпочесніший Отче!

Всеукраїнська Церковна Рада в Києві, довідавшись про номінацію
Архиєпископа Луцького Полікарпа Адміністратором Православної
Церкви на звільнених Українських Землях, що наступило на просьбу
лише самої Волинської Церковної Ради, без найменшого узгіднення з
Києвом і представниками Церкви всієї України, виражає велике своє
негодування та обурення. Такої ваги подія, як номінація все-
українського Адміністратора Церкви, вимагала трохи глибшого підх-
оду до справи, що в цей час набирає переломового історичного
значення в нашій святій Церкві, яка пережила тяжкі катакомби під
комуно-безбожницьким московським деспотичним режимом Сталіна.

Всеукраїнська Церковна Рада в Києві вважає цей акт призначення
Адміністратора самочинним потягненням Вашого Блаженства,
накиненим згори, а не узгідненим з загальною стихією Українства, так
глибоко прив’язаного до своєї рідної святої Церкви, за яку віками боро-
лися найкращі сини Українського Народу.

Очолювання навіть хоч би й тимчасово нашої Церкви певною
одиницею в сучасний, такий важкий момент, великий в історичній
події, вимагає також великої історичної відповідальности даної
одиниці перед нацією, що завжди є спроможна очолити себе людьми
більш знаними українській сучасній історії.
Всеукраїнська Церковна Рада в Києві вважає, що ані Московська, ані
також і Варшавська Митрополії не можуть мати жодного морального
права накидати свою волю Церкві Українській, не узгіднивши по-
передньо з представниками Церкви Українського Народу його духов-
них потреб. А вже ніяк не можна погодитися з експансією Варшавської
Митрополії на Українську Церкву, що поза Волинь бувшої Польщі
ніколи сюди не сягала.

Всеукраїнська Церковна Рада в Києві поділяє думку Волинської
Церковної Ради в Рівному, виражену в постанові з 22 грудня минулого
року, що Церква в Генерал-Губернаторстві не відмовить своєї помочі
св. Церкві Українській в разі потреби, але лише «помочі в разі потре-
би», а не накиненої волі, подиктованої іншими цілями.

Всеукраїнська Церковна Рада в Києві зазначує Вашому Блаженству,
що вона докладно поінформована в церковних справах на Західних
Українських Землях, що належали колись Вашій юрисдикції, з приводу
чого виражає своє неприємне здивування, що там панує дисгармонія й
повний безлад, що виник згори церковного проводу.

Всеукраїнська Церковна Рада виражає свою пошану всім
українським Владикам, рідним по крові, але кожного з них шанує від-
повідно до його заслуг перед нацією...

В боротьбу з єпископами Церкви Генерал-Губернаторства вступила і Автономна
Церква. 12 лютого 1942 року Митрополит Олексій (Громадський) заборонив
Митрополитові Дионісію вмішуватися в церковні справи поза межами Генерал-
Губернаторства та уневажнив його розпорядження.

Незвертаючи на все це увагу, 15 березня 1942 р. Єпископи Ніканор та Ігор від-
правили у Св.-Андріївському соборі в Києві першу архиєрейську Службу Божу.

18 березня 1942 р. Єпископ Пантелеймон, керуючий Київською єпархією
Автономної Церкви, видав з нагоди приїзду до Києва єпископів Церкви Генерал-
Губернаторства розгромне послання проти них, в якому закликав духовенство і
віних не мати з ними нічого спільного.

Київський Собор єпископів Адміністратури в травні 1942 року ухвалив вважати
постанови Почаївського Собору єпископів неправними та не мати з Автономною
Церквою молитовного єднання. 7 липня 1942 року Архиєпископ Полікарп оголо-
сив Архипастирський лист, в якому засудив напади на УАПЦ Автономної Церкви і
відкинув обвинувачення з боку її ієрархів.

Протистояння Автономної Церкви з Адміністратурою ускладнювали і давні
недружні стосунки між Архиєпископом Полікарпом (Сікорським) та Митро-
политом Олексієм (Громадським), який свого часу звершив чернечий постриг
Петра Сікорського.
12 лютого 1942 року Архиєпископ Іларіон (Огієнко) виступив із заявою, в якій
заперечив право Митрополита Дионісія втручатися в справи Церкви на території
України, звільненій від більшовиків. По-перше, писав Архиєпископ Іларіон,
Варшавський Митрополит робить це без порозуміння із своїм Собором Єпископів.
По-друге, вмішується в справи чужої Церкви. „Ви самовладне робите все нові й нові
розпорядження, розсилаєте Владикам не нашої Церкви важливі листи, якими вно-
ситься розклад в Православну Церкву в Україні”, - звертався Архиєпископ Іларіон
до Митрополита Дионісія.

25 квітня 1942 року Архиєпископ Іларіон написав у Холмі статтю „Вмішування
Митрополита Московського Сергія до справ Української Церкви неканонічне, бо ця
Церква - автокефальна”. Спеціальна главка цієї роботи - „Царгородська Патріярхія
зріклася від своїх прав на Українську Церкву” - торкала питання політики Дионісія на
Україні.

„...Українська Церква за весь час свого давнього життя (988 - 1686)
знаходилась у канонічній (IV Всел. Соб. 28) залежності від Патріярха
Костянтинопільського, але цей останній в травні місяці року 1686-го
офіційно ЗРІКСЯ ВІД НЕЇ, й передав свою владу Патріархові
Московському. Хоч передача ця сталася через явну симонію та урядове
насильство, але, на жаль, від 1686-го по 1924 роки Патріярхи
Царгородські свого протесту проти неканонічного забрання
Української Церкви Московською ніколи офіційно не склали, увесь час
і далі підтримували свої добрі офіційні сестринські зносини з
Московською Церквою, а тому вони тим самим ВТРАТИЛИ СВОЄ
КАНОНІЧНЕ ПРАВО НА УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ, бо давно минув
передбачений Св. канонами для протесту 30-літній термін церковної
давности (17 прав. IV, 25 прав. VI Всел.Соб.).

Мало цього, 23 вересня 1723 року Костянтинопільський Патріярх
Єремія, разом з патріярхом Антіохійським, своїм офіційним Томосом
(грамотою) затвердили т.зв. Синодальний устрій Російської Церкви, в
склад якої, про що вони добре знали, входила й Церква Українська.
Цим актом Царгород явно вдруге зрікся від своїх прав на Українську
Православну Церкву.

Зрештою й саме 28 правило IV Вселенського Собору, на якому
основується підлеглість Української Церкви Костянтинопольському
Патріярхові, сумнівне й неясне, й не було правилом вселенським, бо не
було прийняте всіма тодішніми Церквами. Через це власне Церква
Московська року 1589-го відірвалася від Царгородського й стала
автокефальною, обравши свого Патріярха”.

Архиєпископ Іларіон писав, що Московський Патріарх Тихон 20 листопада 1920
року дав згоду на автокефалію Української Церкви, та підтвердив цю згоду вдруге
грамотою №145 від 24 березня 1924 року. Так само українські церковні Собори
кількаразово проголосили автокефалію України, - в жовтні 1921 року та 5 вересня 1922
року у Києві, 8\21 травня 1925 року в Харкові та 25 листопада 1941 року в Почаївській
Лаврі. Таким чином, Українська Церква вже є Церква автокефальна, і „як повно-
правний член Церкви Вселенської, потребує тепер не канонічної відпустки від тієї чи
іншої Церкви, а тільки благословення окремих своїх сестер, Православних Церков,
тобто нав’язання зо всіма ними канонічної єдности”.

До питання політики Митрополита Дионісія на Україні в роки війни та його кон-
флікту з Автономною Церквою Митрополит Іларіон вернувся на еміграції. В 1948
році в Канаді Митрополит Іларіон писав, що перед Другою Світовою війною
„вищий церковний провід, Митрополит Дионісій та його Єпископат, явно вели або
русифікаційну, або пропольську лінію, обидві згубні для Української Церкви”, а в
1939 році, коли Польщу зайняли німці, „головний полонізатор Православної
Церкви Польщі, Митрополит Дионісій” спочатку зрікся усієї церковної влади в
Польщі, а тоді і на Волині, бо присягнув служити Генеральній Губернії.

Архиєпископа Волинського Олексія (Громадського), зверхника Автономної
Церкви, Митрополит Іларіон характеризував як „найвидатніпюго і найсильнішого
Ієрарха, найглибшого каноніста і богослова”.

„Коли німці в червні 1941-го року зайняли Волинь, митрополит Діонісій зараз же
хотів забрати її під свою юрисдикцію, про що написав Архиєпископові Олексієві. Але
Олексій, по освіті глибокий каноніст, спротивився тому й відповів Діонісієві, що той
утратив свою владу на Волинь, а на Україну зовсім її не мав. Доводив це так:

1.	В серпні 1939-го року Митрополит Діонісій писемно зрікся своєї влади й пішов
на спочинок, а всю свою Церкву передав Архиєпископові Берлінському
Серафимові Ляде, росіянові з культури.

2.	Правда, в серпні 1940-го року Діонісій вернувся до Церкви, але вже тільки як
Митрополит Генеральної Губернії, цебто стислої етнографічної Польщі, про що
23 серпня 1940 року й склав публичну добровільну присягу на руки Губернатора
Франка в присутності 10-х найвидатніших українських свідків, - цим актом
Діонісій добровільно зрікся своєї влади на Волині.

3.	Німці створили етнографічну адміністративну одиницю Україну, зовсім окрему
від Генеральної Губернії (цебто Польщі), і кордони між ними обсадили військом,
яке ніїсого не перепускало через границю. Така Україна, за 34 Апостольським
Правилом, є незалежна церковна одиниця. Олексій заявив, що він, як українець,
визнає такий поділ слушним, бо він справді етнографічний. Коли б же він,
Олексій, визнав Діонісія, то він би йшов проти цілости української території,
тягнучи Волинь до Польщі, і цим дав би полякам зайвого козиря в руки мати
претенсії на Волинь. Хто визнає право Митрополита Польщі на Волинь, той тим
самим підпорядковує Волинь Польщі. Але минув той час, що Волинь належала
Польщі.

4.	Митрополит Діонісій покликався на томоса (грамоту) Царгородського
Патріярха з 13 листопада 1924-го року, який ніби дає йому владу й на Україну.
Архиєпископ Олексій назвав це неправильним читанням змісту томоса, в якому
ані слова подібного нема! Зрештою, цей томос в Польщі був зфальшований, бо в
грецькому оригіналі він бренить інакше. Цей томос не дає ніякого права
Митрополиту Польщі на Україну, а хто доводить інше, той тим самим пхає
Україну під Польщу, що робили й роблять українські полонофіли.

5.	Патріярший томос 13 листопада 1924-го року дає автокефалію не землям, не
території, а тільки державі, Польщі, як такій. Коли ж тепер Волинь до Польщі не
належить, то вона не належить і до юрисдикції Митрополита польського, а тим
більше Україна.

На основі всього вищеподаного, і по духу 34 Апостольського Правила,
Архиєпископ Олексій оголосив окрему Православну Українську Церкву й став її
головою. Усі без винятку Єпископи визнали його владу, бо ясно бачили, що
Митрополиту Діонісію не можна бути в Україні. Це був акт для України висококо-
рисний, бо відривав Волинь від Польщі. Зо всім цим спочатку погодився й
Єпископ Полікарп, вікарій Луцький Архиєпископа Олексія. Але Митрополит
Діонісій поспішив надати Полікарпові (без відома свого Собору Єпископів) сан
Архиєпископа, і відірвати його від Олексія”. (СІ, 1948/5, 2-3)

Католицький дослідник історії Церкви на Україні д-р ГЛужницький писав, що
німецькій владі церковний розкол на Україні був на руку, тому вона і признала
офіційно обидві православні Церкви на Україні.

„Як одна, так і друга Церква старалися дістати першенство у німецької
влади. Починається боротьба між церковними організаціями, окремі
владики, як автономістів, так і автокефалістів та самосвятів, видирають
собі взаємно церкви й вірних. Щоб захопити якнайбільше владичих
катедр, у травні 1942 року (було) висвячено в Києві 6 нових єпископів,.,
людей світських, без богословської освіти... Між єпископами авто-
кефальними і автономними починається боротьба, і владики, незадов-
олені своєю духовною владою, переходять з однієї Церкви до другої.
Нелад, деморалізаційні засоби, взаємне донощицтво до німецької влади
витворюють нестерпне становище та залишають серед вірних, які за 20
років совєтського режиму не мали Церкви, ні Ієрархії, гіркий спогад та
згіршення. Цей нестерпний стан стараються припинити як одна, так і
друга сторона та врешті, дня 8 жовтня 1942, делегати обидвох Церков під-
писують акт церковного поєднання, що його має затвердити перша сесія
Священного Синода.” (Лужницький Г., 1954, 576, 577)

Акт про поєднання двох Православних Церков в Україні був підписаний в Свято-
Почаївській Лаврі Митрополитом Олексієм, Архиєпископом Ніканором та
Єпископом Мстиславом. -

„1. Визнаємо, що фактично Українська Автокефальна Православна Церква вже
існує.
2.	УАПЦ має єднання з усіма Православними Церквами через Його Блаженство
Митрополита Дионісія, що до Всеукраїнського Помісного Собору являється
Місцеблюстителем Київського Митрополичого Престолу.

7.	Усі ріжниці каноничного характеру, що спричинилися до розз’єднання, нами
розглянуті і більше не існують.

8.	...Негайно прикоротити молитовне розз’єднання...” (Акт 8 жовтня 1942 року)

Але Собор Єпископів Автономної Церкви не визнав таких засад об’єднання.
Церковного поєднання не відбулося, а нове розпорядження німецької влади щодо
обмеження церковного управління межами генерал-комісаріатів фактично при-
вело до територіального розпорошення Адміністратури та Автономної Церкви: на
Волинський, Київський, Дніпропетровський, Житомирський та Миколаївський
генерал-комісаріати. Єпископи опинилися без центральної влади та в залежності
від генерал-комісарів.

В травні 1943 року Митрополит Олексій (Громадський) був вбитий невідомими в
дорозі до Крем’янця.

Перехід єпископату Церкви Генерал-Губернаторства на позиції УАПЦ

Не маючи пастви в Україні, єпископи, висвячені на протязі 1942 року, були зму-
шені опертися на вірних Української Автокефальної Православної Церкви, які
вижили після ліквідації Церкви у 30-х роках.

В лютому 1942 р. на Пінському Соборі єпископів, приналежних до Тимчасової
Адміністратури митрополита Дионісія, була розглянута ситуація в Україні.

„Існує дві церковні течії: невелика кількість прихильників Московської
Патріярхії і величезна маса населення з поважним числом пастирів, ЩО
НАЛЕЖАЛИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ, ЩО її ОЧОЛЮВАВ
ПОКІЙНИЙ МИТРОПОЛИТ ВАСИЛЬ ЛИПКІВСЬКИЙ З ЙОГО ІЄРАРХІЄЮ.
Єпископів цієї Церкви не залишилося. Зате залишилося багато священиків, що
працюють по місцях і шукають єднання з православною ієрархією нашою.
(Справка: Апост. Правило 52.) Ухвалили: пастирів вищезгаданої ієрархії приймати
в сущім сані, згідно з чином, установленим у Св.Православній Вселенській Східній
Церкві.”

Цю постанову в різні роки цитували численні історичні розвідки, як доказ при-
хильного ставлення канонічних єпископів до УАПЦ. Як правило, посилання на
52 Апостольське правило, взагалі не цитувалось. (Наприклад, д-р Фостун С.
50-річчя УАПЦ, 1972, 34) Це не випадково, адже саме від цієї ухвали ростуть корні
майбутнього розколу УАПЦ в Ашаффенбурзі у Німеччині та пересвячення - пов-
торної хіротонії в 1949 р. - єпископа Іоанна Теодоровича, який один діючий
єпископ „від цієї Церкви залишився” в США.
Непроцитоване, а тому „непомічене” 52 Правило Святих Апостолів говорить:
„Аще хто, єпископ або пресвітер, того, що гріха зрікається, не приймає, а відкидає:
хай буде позбавлений священного чину. Бо засмучує того, що зрікся: радість буде на
небі і в одному грішнику, що кається (Луки 15:7).” Таким чином, ця постанова
Пінського Собору виправдовувала єпископів „на звільнених землях”, але не виз-
навала благодатність УАПЦ. Навпаки, її священикам була відведена роль тих, „що
гріха зрікаються”. А вихід міг бути інакший, - опертись хоча б на Апостольське
68 правило, про заборону другого рукоположення.

Пізніше, в червні 1947 року, Архиєпископ Іоанн Теодорович, якого єпископат
„формації 1942 року” примушував пересвятитися, посилався на ухвалу Пінського
Собору про прийняття в сущому сані. „Це ж Ваша постанова. На нашій нещасній
землі єпископів моєї Церкви не лишилося, але Ви зустрілися з одним з них в
Новому Світі. У Пінську до справи прикладалися одні канони, тепер в зустрічі з цим
єпископом - інші”. (Теодорович І., 13.6.1947) Але Синод Єпископів відповів, що
„доконання постанови Пінського Собору на підставі 52 Апостольського правила до
Єпископів не застосовано (було) лише тому, що в тому часі їх в Україні не було”.
(Комунікат Св. Синоду УАПЦ на еміграції, серпень 1947 р.)

Це було „півправди”. Благовісник УАПЦ в Німеччині протоієрей Митрофан
Явдась писав, що „зі складу єпископату УАПЦ 1921 року залишилось на теренах
України, в часи німецької окупації, тільки два єпископи: єпископ Юрій Тесленко та
Єпископ Михайло Маляревський. Але ні єпископ Юрій Тесленко, ні єпископ
Михайло Маляревський не погодились на свою пересвяту, як того домагався
Архиєпископ Ніканор. З єпископом Юрієм Тесленко у нього були гострі
непорозуміння з цього приводу. Ми глибоко переконані в тому, що коли б Єпископ
Ю. Тесленко погодився на свою пересвяту, то архиєпископ Ніканор пересвятив
би його навіть на передсмертному одрі, що на ньому лежав хворий, знесилений
совєтською каторгою єпископ УАПЦ. Архиєпископу Ніканору треба було добити
рештки священодіячів УАПЦ, на доручення тих, хто його послав для цього.
Єпископ же Маляревський погодився відправляти Служби Божі ієрейським (а не
архиєрейським) чином, аби тільки не пересвячуватись. Тоді Архиєпископ
Ніканор вислав його на парафію в Макарівський район”. (ЦЖ, 1958/2(5), 11)

Явно до кінця вірними УАПЦ незрозуміле, рішення приймати духовенство
УАПЦ „в сущому сані” зробило можливим для єпископів колишньої АПЦ в
Польщі долучитись і очолити другий підйом УАПЦ в Україні.

Єпископи Ніканор та Ігор „увійшли в молитовне єднання із священиками
єрархічної висвяти митрополита Липківського”, - писав в 1946 році І. Власовський.
(8ЕМЕХ, 1946, 26)

19 березня 1942 року представники УАПЦ 1921 р. - троє протоієреїв відродженої
ВПЦРада в Києві: Ю. Пелещук, М. Саранча і Ф. Шпаченко, - визнали ієрархію УАПЦ
на чолі з Архиєпископом Полікарпом своєю новою духовною владою. Вони під-
писали Акт про передачу зверхности і представництва УАПЦ репрезентантові Адмі-
ністратора Автокефальної Православної Церкви на визволених українських землях
єпископові Ніканору в Києві. Владика Ніканор в квітні 1942 р. писав Архиєпископу
Полікарпу: „Цей Акт має історичне значення, бо заповнює перерву межи нашою
Церквою та її ієрархією, з одного боку, і з верхівкою УАПЦ - з другого боку”.

Коли між тимчасовим Адміністратором АПЦ архиєпископом Полікарпом та
митрополитом Олексієм Громадським, предстоятелем Автономної Церкви, „возго-
рілася люта боротьба, - писала Рада УАПЦ в Авгсбургу в 1948 р., - митрополит
Полікарп досяг рішучої перемоги, покликавши до себе сили нашої Церкви, що були
сховані в народних масах. Для цього ним було проголошено „відродження УАПЦ”,
яке викликало „глибокий і стихійний рух релігійного відродження”.

Лише за половину 1942 р. було висвячено 136 священиків, прилучено від УАПЦ
митрополита В.Липківського 93 священики і від Церкви Російської 226 священиків,
- писав І.Власовський, у воєнні роки - церковний секретар. Спеціальним рішенням
Пінського Собору було відновлено практику Чернігівського Архиєпископа 17 ст.
Лазаря Барановича та практику Антіохійської Церкви тощо, коли за однією
Літургією висвячували священиків і дияконів групами.

Швидкість процесу церковної розбудови обумовлювала дивна ситуація: якщо в
1921 році повстала Українська Автокефальна Православна Церква без власної
ієрархії, то в 1942 році прийшла ієрархія, але без Церкви, без своїх священиків і
пастви.

З наступом радянських військ наприкінці 1943 - початку 1944 років весь
єпископат „Автокефальної Православної Церкви на звільнених українських
землях” покинув Україну.

Відношення його до УАПЦ на еміграції різко змінилось. Головним чином, це
було пов’язано з тим, що українські єпископи опинилися в еміграції у положенні
неканонічних і заборонених, без надії на визнання православним світом очоленої
ними Української Автокефальної Православної Церкви на Чужині.

Ситуація склалася тупікова: Російська Православна Церква заборонила в 1942
році у священнослужінні єпископів, які утворили адміністратуру „Автокефальної
Православної Церкви на визволених землях України”. Заборонені єпископи висвя-
тили нових єпископів. Після закінчення війни на прохання польської ієрархії
Російська Церква надала Церкві в Польщі другу автокефалію. Митрополит
Дионісій покаявся. З цим погодилися всі інші Православні Церкви, включно із
Константинопільською.

Звинувачувати Митрополита Дионісія в тому, що він покинув напризволяще
УАПЦ, неможливо. Він ніколи не давав дозволу на створення такої Церкви, розбу-
довуючи в Україні „єпархію для українців” іншої Церкви - Православної Церкви
Генерал-Губернаторства. Те, що він прийняв в 1944 році від українського
єпископату титул „Патріарха всієї України” (Доброславський К., 1954, 14. Ранев-
ский С., 1948, 16. Свитич А., 1959, 202) характеризує особисто Митрополита
Дионісія, але не варто забувати також різницю, що існує між титулами „зверхник
УАПЦ” та „патріарх України”.

„Митрополит Діонісій дав згоду висвяти тільки трьох єпископів: одного росія-
нина й двох українців, - писав Митрополит Іларіон Огієнко в 1948 році. - І він дав
згоду тільки на Адміністратуру, і то тимчасово на забраних німецькою армією тере-
нах. Пізніше Архиєпископ Полікарп, уже без згоди Митрополита Діонісія й
Архиєпископа Олександра поставив ще 9 єпископів. Ось чому сталося, що
Митрополит Діонісій пізніше рішуче канонічно відгородився від УАПЦ, бо він дав
свою згоду тільки на двох українських Єпископів. Гідне уваги, що Митрополит
Діонісій не заангажувався ані одним писаним своїм актом про УАПЦ і тому може
спокійно вмити руки: це не його твір. Додаймо до цього, що в січні року 1944-го,
коли через м. Холм їхали деякі Єпископи УАПЦ, Митрополит Діонісій прислав
Архиєпископу Іларіону наказа, - не допускати цих Єпископів ані до Богослужень,
ані до проповідей.” (СІ, 1948/5, 8)

Коли Єпископ Вячеслав (Лісицький) на еміграції в США вирішив перейти до
митрополії РПЦ, його прийняли в сані архимандрита, лише після цього рукопо-
ложивши на єпископа. Таким чином, вся генерація українських єпископів
1942 року опинилася поза „Вселенською Церквою”, так само, як єпископи УАПЦ
двадцять років перед тим.
П. РОЗКОЛ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ

НА ЕМІГРАЦІЇ

В перші ж повоєнні роки Українська Православна Церква розламалась на чотири
частини.

1.	Єпископат з 11 архиєреїв на чолі з Митрополитом Полікарпом - УАПП
„Синодальна", або відома також як УАПП „формації 1942 року".

Висвячені в Польській церкві ці українські єпископи розвернули, намагаючись
довести свою „канонічність", боротьбу з УАПЦ. Фактично ця боротьба стала
єдиним, шо ше якось зв'язувало самих єпископів між собою.

В 1945 році Митрополит Полікарп заборонив у священнослужінні Єпископа
Мстислава та Архиєпископа Геннадія, а Єпископа Фотія позбавив сану. Тоді ж він
вивів зі складу Синоду Архиєпископа Ніканора та Єпископа Платона. Єпископа
Сергія він взагалі викреслив зі списків УАПП. У відповідь на це, Архиєпископи
Ніканор і Ігор та єпископи Сильвестр і Григорій на Соборі Єпископів у Віттерді
(біля Ерфурту у Німеччині) 4 квітня 1945 року заборонили у священнослужінні
Митрополита Полікарпа. З нього були зняті титули голови Собору Єпископів та
Місиеблюстителя Київського митрополичого престолу. В жовтні 1945 року вл. Ген-
надій подав заяву про вихід з єпископату.

В кінці 40-х - на початку 50-х років кілька єпископів формації 1942 року утвори-
ли окремі міні-Церкви в США та Австралії.

2.	Українська Автокефальна Православна Церква - продовження УАПП 1921
року. В пресі її називали часто „липківська" або „формації 1921 року". Ця
Церква повністю відділилась від „Синодальної УАПЦ" в 1947 році на
Ашаффенбурзькому З'їзді. Її очолив Єпископ Григорій (Огійчук).

3.	Митрополит Іларіон (Огієнко) із своїми прихильниками - ця частина була
уламком від Автономної Православної Церкви. Після війни проголосив себе
зверхником „Західноукраїнської Церкви".

„Він далеко дальше від нас (УАПЦ), ніж єпископат УАПЦ під юрисдикцією
Митрополита Полікарпа. Нам (УАПЦ) не можливо сподіватися від нього потрібних
нам визнань", - писав з Америки Архиєпископ Іоанн Теодорович 28 квітня 1947
року до І. Гарашенка.
Виїхавши до Канади в 1947 році, Митрополит Іларіон утворив спочатку в
1949 році „канонічну Митрополію" в константинопільській юрисдикції, а
пізніше очолив УГПЦ Канади.

4.	Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко) з прихильниками - з колишньої
Польської Православної Церкви. На еміграції стояв окремо.

Як писав І.Гарашенко до Архиєпископа Іоанна Теодоровича в липні 1947 року,
„якусь дивну активність виявляє архиєпископ Палладій, колишній Краківський
владика. Він їздить по таборах і згромаджує священиків колишньої „Православної
Церкви в Польщі" в противагу УАПЦ.

В розмові з одним нашим церковним діячем 22 червня (1947) року архиєпископ
сказав: „На мою думку, в теперішніх умовах світу найкраше було б, щоб об'єднан-
ня (УПЦ) не відбулося. Єпископат формації 1942 року, перевівши в життя це
об'єднання (з УАПЦ), за правилами Всесвітніх Соборів, став неканонічним. Таким
чином, вся Церква УАПЦ обох формацій буде вважатися за неканонічну".

Виїхавши до США, Архиєпископ Палладій утворив окрему церкву - УАПЦ в
Екзилі.

Невелика група українських православних парафій лишилась під проводом
Архиєпископа Серафима з Російської Православної Церкви За Кордоном. Після
1946 року ці парафії розпалися, частина парафіян увійшла в РПЦ США.

Церковний поділ православних українців на еміграції в перші п'ять років після
війни був прямим наслідком константинопільсько-польського втручання в справи
Української Православної Церкви в 20-30-х роках. Він не ліквідований повністю до
початку XXI століття.

Виїзд єпикопату на еміграцію і зміна ставлення до

УАПЦ 1921 року

З питання скликання на еміграції Всеукраїнського Церковного Собору, а
фактично - неможливості його зібрати, починається розходження між єпис-
копатом 1942 року та вірними УАПЦ. По суті йшло розходження констан-
тинопільців і автокефалістів.

Поступово виявлялося справжнє відношення єпископату до засад УАПЦ 1921
року, - інакше, ніж виглядало автокефалістам в роки війни.

Єпископ Сильвестр у Маннгаймі вимагав від протоієрея УАПЦ Митрофана
Явдася зречення від ієрархії 1921 року та визнання ієрархії 1942 року. (М. Явдась,
11 квітня 1951 р., Мюнхен)

Єпископ Мстислав заборонив в 1946 році священику ©.Олександру Попову вида-
вати парафіяльний Покрівський Листок, тому що це „розпочав липківець”.

Єпископ Платон заборонив у священнослужінні о. Демида Бурка (Корецького)
та о. Митрофана Явдася за участь в праці литовської Ініціативної Групи Єднання

А п-у-ис-ггископа Іоанна Теодоровича: „Наші видання, в
Українська Автокефальна

ГІроеос лоьч _-
ЄПИСКОП си

Скгп- .Іс; |»С АцісОлЬоіЄ

'ШіЛЛ-С

іс.г

194







Лист Єпископа Сильвестра (Гаєвського) до о. К. Даниленка від ЗО січня 1946 р.
із осудженням „Ініціативної групи” УАПЦ,
яка „намагається накинути канонічній ієрархії 1942 р. «канони» 1921 р.”
тому числі „Благодатність єрархії У.А.П.Ц. 1921 року” суворо заборонені, і навіть
священики, які цілком прихильно ставляться до нас, бояться не то що розповсю-
джувати ’іх, а навіть тримати в себе. На наше нещастя, я міг би цю мартирологію
продовжувати до безмежности”. (Матеріали.., 1975, 227)

14-17 березня 1946 року в Еслінгені відбувся Собор Єпископів, який відмовив вір-
ним УАПЦ у скликанні Всецерковного Собору на еміграції „поза мілЬйоновою її
паствою на Україні”. Найвищим органом управління був визнаний не Помісний
Собор Церкви, а Синод Єпископів. Тим самим, соборноправність УАПЦ була
перекреслена, як зазначили Збори парафіяльної громади табору в Мангеймі
19 березня 1946 року.

В Проект Статуту УАПЦ - „Тимчасове положення” - були закладені такі пункти,
як відмова від парафіяльних рад та управління парафією настоятелем.
Фантастично, як для УАПЦ, була зформульована вимога зміни мови: з польської на
„церковнослов’янську з українською вимовою в парафіях українських і з
російською вимовою в парафіях російських, але за бажанням і з благословення
єпархіяльного єпископа може бути і „жива українська мова”.

12-15 травня 1947 року в Мюнхені пройшов наступний Синод Єпископів УАПЦ
на еміграції. Синод вирішив доручити Митрополиту Полікарпу та Архиєпископу
Ніканору „доконати акт поєднання з Американсько-Українською Православною
Церквою” шляхом хіротонії Іоанна Теодоровича. З цією метою владики мали від-
бути до Америки.

Рішення це було зроблено після згоди самого Іоанна Теодоровича в листі від
6 червня 1946 року, де він писав Митрополиту Полікарпу, що вибір хіротонії чи
хіротезії залежить „од нас, єпископів Церкви. Якраз цю справу, яка стосується
глибокого розуміння Канонів Церкви й межує з наукою про тайну священства й її
преємство, я в Канаді, на передсоборній конференції Духовенства, не погодився
вводити в загальні дискусії, бо відношу її лише до компетенції єпископів Церкви”.

Синод благословив також від’їзд до Канади Єпископа Мстислава, згідно з про-
ханням Канадської Духовної Консисторії.

Делегацію від УАПЦ у складі проф. І. Бакала та І. Гаращенка на засідання не допу-
стили.

5-8 серпня 1947 року в Майнц-Кастелі відбулася VI сесія Синоду УАПЦ на
еміграції. Синод ухвалив: „У зв’язку з тим, що певна група прихильників т.зв.
„канонів 1921 року” продовжує вносити, не дивлячись на попередження в
постановах Собору Єпископів 12-15 травня 1947 року, зібраннями та писаннями
заколот у житті Церкви, доручено правлячим єпископам зробити усовіщання
певних осіб, або перестати шкодити Церкві й припинити свої діяння, в противному
разі Св. Синод змушений буде застосувати до них кари на підставі Канонів
Вселенської Православної Церкви”.
Св. Синод постановив також відхилити прохання Архиєпископа Іоанна
Теодоровича бути прийнятим згідно з ухвалою Собору Єпископів у Пінську
10 лютого 1942 року, без повторної хіротонії.

„Св. Синод не вважає можливим ігнорувати діючі Канони Св.
Православної Церкви, і не бачить жодної потреби в сучасний момент
ухилятися від віками встановленого Св. Церквою порядку Тайни
Священства. Не вважає також потрібним і полемізувати з Архи-
єпископом Іоанном Теодоровичем по суті листа його до Єпископа
Мстислава з 13. 6. 1947 року. Натомість Св. Синод цілковито пого-
джується з пропозицією Архиєпископа Іоанна Теодоровича про вирі-
шення справи поєднання його з УАПЦ на еміграції на підставі ухвал
Пінського Собору Єпископів 1942 року. Св. Синод стверджує, що
постанова Пінського Собору Єпископів, оперта на 52 Апостольському
Правилі, при умові доконання його, однаково має на увазі приєднання
як Пресвітерів, так і Єпископів. До Єпископів не застосовано її лише
тому, що в тому часі їх в Україні не було. Отже, Архиєпископ Іоанн
Теодорович може бути приєднаний в сущім сані по чину, встановле-
ному Св. Вселенською Православною Церквою. Тайну приєднання
довершити, згідно з постановою Св.Собору Єпископів з 12. 5. 1947 року
на місці, згідно доданій до цього інструкції.

Св. Синод рівно ж уважає, що вказаний церковною практикою спосіб
належить прийняти до компетенції Єпископів Церкви, яким одним
лише подано від Духа Святого владу вирішити того роду питання”.

Таким чином, в травні - серпні 1947 року український єпископат колишньої
Польської Церкви та Церкви Генерал-Губернаторства повністю відмовився від
УАПЦ 1921 року та її ієрархії, останній з якої - Архиєпископ Іоанн Теодорович -
мав бути пересвячений і прийнятий до складу нової УАПЦ як той, що „від гріху
вертається” (52 Апост.)

„Багато Єпископів УАПЦ, особливо коли були в Україні, голосно звали себе
„липківцями”, й визнавали всі „Київські Канони 1921 року”, в тому числі й жонатий
єпископат. - Писав в 1948 році Митрополит Іларіон. - Але помалу УАПЦ на
еміграції стала отрушуватися з революційного небуття, видавши (нарешті в 1946
році) „Послання до Східних Патріархів”.., в якому заявила про своє Православіє
згідно з Вселенською наукою. Але було пізно: ні одна Церква не визнала УАПЦ"'. (СІ,
1948/7, 13)

„Опинившись за межами Рідної Землі, - писав К.Доброславський з УАПЦ
(Соборноправної), - Єпископат 1942 року в березні-квітні 1944 року у Варшаві від-
був свій перший Собор Єпископів,., на якому обрано виконавчий орган Собору -
Святійший Синод, на взірець Синоду Російської Церкви, якого в Україні на протязі
всієї історії Церкви не було. Отже, новостворений єпископат та його Синод обтру-
сив порох „липківщини” зі своїх архиєрейських ніг і назавжди порвав з концепцією
УАПЦ 1921 року." (Доброславський К., 1954, 7)
Українська Православна Церковна Рада в Аугсбургу писала в Комунікаті від
18 грудня 1948 року: „Тіло, що зве себе Синодом УАПЦ, є на ділі якась похідна від
Автокефальної Православної Церкви в Польщі (пізніше Генерал-Губернаторстві).
Це є виходці з кіл Церковної Ради Волині, які згідно з декретом Митрополита АПЦ
Діонісія були 24.ХІІ.41. призначені ним „тимчасовою адміністрацією АПЦ на
звільнених землях України”. Нині вони зв’язки з АПЦ де-факто втратили. До
УАПЦ... вони не пристали. (До) походження їхнього, безперечно обурливого, нама-
гання привласнити собі ім’я УАПЦ і творити в ній свій суд і розправу,.,
спричинилася робота большевицького НКВД і військові події, в наслідок яких
Синод звик розглядати ім’я УАПЦ як своєрідну військову здобич”.

В 1948 році в Аугсбургу вийшов перший випуск „Богословського Вісника”, органа
Синоду УАПЦ на еміграції. У великій статті Архиєпископа Ніканора „Догматично-
канонічний устрій Святої Православної Вселенської Церкви” про УАПЦ навіть не
згадувалось. „Церковні канони участи мирян в соборних нарадах - не знають”, -
писав вл. Ніканор. (Архиєпископ Ніканор, 1948, 24)

В другому (і останньому) числі „Богословського Вісника” Синод УАПЦ вже не
приховував своєї чіткої орієнтації на Константинополь. „...Нині, коли ціле людство
стало на роздоріжжі двох світів.., у війні за Бога й Христа Його для Вселенської
Православної Громади ПУНКТ ЗБІРНИЙ - тільки коло трону стародавнього
Вселенського Царгородського Патріярхату. Там сила наша перед загрозою
грядучої неволі... Українська Православна Автокефальна Церква не має нині своєї
хати. Поза Україною - вона емігрантська, скитальча. Але Святіший Патріярх
Атенагорас вже в перші дні свого високого служіння поставиться до нас, ски-
тальців, по-батьківськи”. (Богословський Вісник, II, 1948, 111-112)

Організація автокефалістів на еміграції

В 1945 році православними емігрантами в ДП-таборах був утворений
Громадський Комітет УАПЦ. Його головою був обраний Іван Гаращенко -
надзвичайно відданий українській церковній справі чоловік, активний діяч УАПЦ і
щедрий меценат в 20-х роках, який провів за двадцять років Радянської влади
5 років в тюрмі, чотири на засланні, а решту - на трьох каторгах.

В грудні 1945 року І. Гаращенко за дорученням Комітету УАПЦ вперше
звернувся до Архиєпископа Іоанна Теодоровича в США.

„Коли в 1941-42 роках відновилась змога знову молитися, відновити
життя УАПЦ цілком не було змоги. - Розказував він в листі. - А коли ми
вже мали можливість (повернувшись із заслань до України) довідатися
про тамтешні справи церковного життя, то виявилося, що в нас є вже
шість єпископів, що їх висвятили нам, за згодою російського митрополи-
та в Польщі Дионісія, Єпископ Луцький Полікарп та Архиєпископ
Олександр Пінський. МИ БУЛИ ДУЖЕ ЗДИВОВАНІ, але стали перед фак-
том. Тепер ми маємо 12 єпископів, але їх ніхто з наших церков не обирав і
ніхто їх не знає. Проте ми мусімо рахуватись з цим єпископатом.

Загрозливе в цьому ми вбачаємо те, що цей єпископат вороже ставиться
до основних засад нашої УАПЦ, до того, що нам дороге, і від чого ми, носії
цієї великої і величної історичної події, відступити не можемо. Під час
війни годі було про це говорити чи думати, але тепер... вирішили підняти
на себе нелегку справу скликати Всецерковний Собор УАПЦ за кордоном
від усіх українців, що проживають в різних державах Европи та в Америці.

Найперше ми звернулись з пропозицією до митрополита Полікарпа,
якого митрополит Православної Церкви в Польщі Дионісій призначив
адміністратором УАПЦ і місцеблюстителем Київського митрополичого
Престолу (невідомо, на якій підставі)... Митрополит Полікарп здивувався
з нашого наміру...

Треба Вас знати, що серед усіх цих єпископів нема не тільки єднання, не
тільки згоди, а зайшла велика ворожнеча. Усі 12 єпископів можна поділи-
ти так: митрополит (Полікарп), архиєпископ Миха’іл та єпископи Платон і
Володимир - це ніби одна група, архиєпископ Ігор, єпископи Григорій і
Сильвестр та архиєпископ Ніканор - група, ворожа попередній. Єпископи
Геннадій і Сергій - ворожі обом групам. Єпископ Мстислав і Єпископ
Вячеслав стоять окремо...

Всі вони не хочуть й навіть бояться цього Собору, (бо) хотіли б провес-
ти й закріпити засади Управління УАПЦ на МОСКОВСЬКИЙ ВЗІРЕЦЬ...

Громадянство тут також неодностайне. Ми, що 28 років пережили тиск
на Церкву, маємо багато більшу свідомість до цієї справи, а ті, що цієї
революції не зазнали, і досі живуть спадщиною нещасного 1686 року, і
московський престол їм здається ще й досі рідним батьком. Вони не
можуть нас розуміти. На цьому „наші єпископи” грають, хоч і поганенько.

Труднощі полягають ще й у тому, що ці єпископи насвятили кожний
собі таких „священиків”, які аж ніяк не розуміють своїх обов’язків
служіння народові, служіння Богові. 23 роки панування безбожної влади в
Україні дали безбожне покоління, з якого й вийшло оте нове покоління
„священиків”, які хочуть у нашій Церкві панувати. Бувши неуками, вони
пішли в Церкву невідомо з яких мотивів. А на наші запитання, нащо
єпископи насвятили такий мотлох, маємо одну відповідь: „Ніхто не хоче
йти в священики, що ж будемо робити, треба хоч таких святити”. Але мало
того, - вони понадягали їм митри, і це видовище, або ліпше сказати
„позорище”, називають ЄРАРХІЄЮ УАПЦ...

Престол московський і престол римський діють серед нас тонко й
мудро... Єпископ Сергій Охотенко вже підпорядкувався Москві... Є канди-
дат і до Риму. Троє з єпископів хитаються між московським і римським
престолами... Серед єпископів є щось із два щирих патріоти, та ще щось із
два, що будуть миритися з ідеологією УАПЦ, а решта - це МОСКОВСЬКІ
ВЛАДИКИ, може не тілом, а духом („гоні монету”)...
Ми просимо, щоб Ви прислали на наш Собор представників, а Ваша
особиста присутність на Соборі була б дуже й дуже потрібна...”

13 травня 1947 року в Етлінгені була зібрана Нарада Українського Православного
Громадянства, яка звернулася з відкритим листом до єпископів. Цей лист зібрав 276
підписів.

„За два роки свого нового життя, з часу закінчення війни, Українська
Церква не об’єднала в своєму лоні всього православного українського
суспільства на еміграції. „Нерівність” не усунена з Української Церкви,
а продовжує панувати в Ній, поширюється, як загрозлива для живого
тіла недуга, що розкладає його окремі члени. Ця нерівність заперечує
ідейний зміст Української Церкви, відкидає Її народно-національну
істоту, відбирає в Неї апостольке призначення - служити народові.
Створюється враження, що над Українською Церквою й тепер тяжить
якась зовнішня сила, що не дозволяє їй бути народною і
національною...

Причини беззмістовности нашого церковного життя криються в
системі церковного керівництва. Факти й явища, що спостерігаються
за ці два роки, промовляють самі за себе. Принцип виборносте священ-
но- і церковнослужителів уневажнений, парафіяльні Ради, як пер-
вопочаток соборности Церкви, розганяються, їх підмінюється деструк-
тивними („старостат”, „опікуни” тощо), яких призначають єпископи й
священики. Формально за статутом парафій, що його уклав Синод
УАПЦ, парафіяльні ради можуть існувати, але під головуванням насто-
ятелів, що цілком суперечить засадам соборноправности. На
священиків, які обстоюють соборноправність, накладають заборони,
інших без законних підстав позбавляють сану. Мирян за правдивий
голос про ненормальності в церковному керівництві відлучають від
Церкви. В окремих випадках до парафіяльних Рад вживаються методи
„впливу” через... поліцію. Так, недавно в Ашаффенбурзі настоятель
парафії в боротьбі за зверхність в Парафіяльній Раді сам особисто при
допомозі поліції заарештував голову Парафіяльної Ради. Факт
нечуваний в історії Української Церкви...

Той сумний факт, що „передсоборова комісія”, створена за етлін-
генським Собором єпископів, уже припинила свою працю,., не знімає з
порядку денного нашого церковного життя справи про Всецерковний
Собор... Якщо і цей заклик (Ви) не візьмете до уваги, то українське гро-
мадянство православне - автокефалісти і соборноправники - з Божою
допомогою само шукатиме шляхів і можливостей до перебудови
устрою й керівництва УАПЦ на її історичних засадах, в
ім’я збереження Її, як релігійно-національного маєстату українського
народу”.
О" ІкАНІОИ
МеТРОРОиТЕ-АЯСНЕУбООЕ

идиздммЕ
АУ. удіхоммкиав а, .ВГГНАМІВ.
тВьЖрномв  м м

ч- Вивокодостойноцу
п. Івану Гарашенкові
в„£_Є-Е_2.І-Є-Л_Ь^_І..

1У

Лозанна» 4.УП.

Виоокодостойнич Пана добродію і

Я оерщечно втішився» коли одаріав Вашого листа, бо завади мав у
пам’яті Вас і Ваші’’ глибоку віру. Багато Ви мані написали, але д з того я
не бачу всього, що в Вас робиться,- дуже прошу Еас^пишіть мені докладні-
ше .і спокійніше, бо від Вас першого я довідуюся про голу правду.

дякую Вам сердечно про тур4/ванш про мене. Н цідій : рік, страшний
і довги*, був прикований або до ліжка, або до хати. Переніс три операції,
з них дві дуже тямкі. Я приготовився був уже стати на суд Найвищого, й
усі мої думки були там, але лилостивий Господь підняв мене з одра недуги,
і я видужав, і'знову готовий до найбільшої праці на користь Церкви й на-
----роду. Але ворог не спить, і хочеХедопустити мене до праці.- _____________ц

Болить і сумує душ моя, що я знаходься не з вами всімаі Але ми
розійшлися не зо своєї власної волі,- недоля нас пороячедяля, Недуга моя
так була збільшилася в квітні 1945-го року, що мені загрожувала смерть,
і лікарі порадили конче вдатися на операцію до Ьвайцарії. І коли б я не
приїхав ф*в сади, я вже не би. мене тут науковці добре знали, й зас-
тупилися, тоцу мене офіційно впущено до Швейцарії.

Болить і судо душа моя, що я не з вами всіма і Я 8 радістю переїхав
би негайно до Вас, коли б мене покликали або обрали, але непокликаний
я до ВаЗ їхати не мо;.у. Єпископ Мстислав не по-братському понаписував про
мене до Америки Й Канади, і сильно мене тим онеславив. це мені нагорода
за мою сорокалітню (1905-1945) працю для рідної Церкви А рідного народу.
І нема кому заступитися за мене! Взагалі, робиться все, щоб я не міг до
В4& приїхати.

Ви добре знаєте, що Сб. Собор Єпископів у Почаєві в листопаді 1941-
го року обрав мене Архиєпископом Київським. Обрав тоді, коли ще не фло
розвалу Церкви, значить, обрала вся церква. Але по тому» коли я мав при-
їхати до Києва, Єпископат УАПЦ повів па оти мене несумлінну агітацію, і
німці до Києва мене не пустили, до мене невпинно йшли листи з сотнями під І
писів, щоб я їхав до Києва, а Єпископат тільки вів проти мене агітацію, '
щоб перешкодити мойоцу приїздові, думаю, шо все це треба тепер вияснити
публично, ц публично направити нанесену мені крзду, і аж тоді я змову

Лист Митрополита Іларіона
з Швейцарії до голови
Громадського Комітету
УАПЦ в Німеччині
І. Гаращенка з порадою
„довіряти своєму
єпископату”

стати на Боду працю при.Вас. А баз цього їхати до тих, що мене не хотять»
я не молу, а доказів, що мене хотять» я не бачу. Без цього я не змо-
щу вміщуватися до Ваших церковних оправ. Болить і сумує моє серце за все
це, але Ви занадто байдужі до тієї кривди, яку Пробили мені від 1941 -го
роду, а яку роблять і сьогодні. Перше направте кривди, бо вони воліють
до Небаі

Просите поради. Ось вона: І. Більше слухайтеся свого Єпископату, й
більше довіряйте йоіу. 2. І ніколи не забувайте, що жоден Собор не сміє
ламати СХятих Канонів і догматів, усталених сімома Вселенськими Соборами.
3. Не вносьте політики до церкви, бо вона - установа Божа. Оце основи
православного церковного життя.

І нехай будуть милості великого Бога и Спаса нашого Ісуса Христа
зо всіма вами.

Смиренний богомолець за кращу долю нашого народу

Митрополит Іларіон.
На нараді Церковної Комісії 20 травня 1945 року, коли обговорювалася
надзвичайно важка ситуація з духовенством і єпископами, І.Гаращенко згадував
подібне положення в 1922 році у Харкові. „Відкриваючи парафію в Миколаївському
Соборі, титар Собору журився, що немає священика, а йому член проводу каже:
„Не журіться, як то кажуть, було 6 корито, а свині найдуться”. На це титар йому із
скорботою відповів: „Свині то знайдуться, а от священика нема!” На жаль, це була
майже правда. Ті священики, що були пастирями душ і проводирями нації, стали
мучениками і за це загинули, з них до нашого часу залишились одиниці. А сучасна
решта - це здебільшого безпринципні, темні в недавньому минулому постаті, які
пішли працювати в Церкву тільки тому, що їм нікуди було діватися. Це не тільки не
священики, - це навіть не християни, за дуже невеликими винятками. А єпископи?
Хіба кращі? Горе наше велике! Що ж ми маємо робити? А головне, хто це має роби-
ти? Безвірна інтелігенція? Чи безвірне робітництво? Чи селянство?..” (Матеріали..,
1975, 372)

24-25 липня 1947 року вірними УАПЦ була утворена Ініціативна група Єднання
в УАПЦ, яка вирішила скликати на серпень З’їзд представників духівництва і вірних
оборонців принципів Собору 1921 року для обрання Всеукраїнської Православної
Церковної Ради на еміграції. Ініціативний Комітет звернувся листовно до Архи-
єпископа Іоанна Теодоровича, до Президента та Централі Координаційного
Українського Комітету (КУК) і до преси.

Конфлікт між автокефалістами і єпископами зайшов у повний кут, коли ієрархи
УПЦ підняли в травні 1947 року питання про приєднання Іоанна Теодоровича до
ієрархії 1942 р. шляхом „канонічного оформлення” його самого та священиків,
висвячених ним в Америці.

Іван Гаращенко повідомляв Архиєпископу І.Теодоровичу 8 липня 1947 року:
„Дійсність є така. Одностайно вирішено (хоч дехто з єпископів
вагався) ліквідувати УАПЦ формації 1921 року.

Собор єпископів... розіслав комунікати до парафій і еміграційних
газет:... „Бійтеся непокликаних РЕФОРМАТОРІВ, які без благословен-
ня Церкви беруться реформувати церковне життя!” А далі: „Уникайте
всіх тих, що домагаються таких реформ у церковному житті й устрою,
яких Свята Православна Церква, як незгідних з Її канонами, прийняти
не може”. Однак не сказано, яких саме реформ домагаються „реформа-
тори”, а домагаються вони тільки скликання Церковного Собору.

Після Собору єпископи агресивно почали на практиці здійснювати
ліквідацію всіх „решток ідеології Церкви 1921 року.” Кожний у своїй
єпархії викорінює соборноправність, що в окремих парафіях ще жила
в формах Парафіяльних Рад, та проваджують стару (московську)
систему церковного життя.

З приватних розмов з окремими єпископами довідуємось, що їх
постава до питання об’єднання тільки така, що Американська
Православна Церква має бути „приєднана до УАПЦ формації 1941-
1942 років, як до „канонічної” з ПЕРЕСВЯТОЮ ВСЬОГО її ДУХІВ-
НИЦТВА, починаючи з архиєпископа Іоанна”.

Архиєпископ Н., якому доручено їхати до Америки для доконання
акту об’єднання, в розмові з священиком о. Д. Бурком ЗО червня сказав:
„Я не поїду, нехай хтось інший їде РОЗДЯГАТИ АРХИЄПИСКОПА
ТЕОДОРОВИЧА!” Далі, міркуючи над справою об’єднання, він додав:
„Думаю, що ніякого об’єднання не буде! Кому воно потрібне? То тільки
відписка на пропозиції з Америки. Ви краще були б зробили, коли 6
утворили тут, в Европі, Адміністратуру, тоді 6 зберегли СВОЮ ЦЕРКВУ
і нам дали спокій. З нашим єпископатом Ви каші не зварите, і зі мною
не зварите”.

УАПЦ та Єпископат 1942 року в боротьбі за Іоанна Теодоровича

На запрошення Комітету УАПЦ в 1945 році приняти участь у Всецерковному
Соборі УАПЦ українців за кордоном Архиєпископ Іоанн відповів відмовою.
20 грудня 1945 року він писав: „я, щоб не вносити розподілу й розбрату в Ваше там
церковне життя, можу прибути тільки в тому випадку, коли в мене з єпископатом
УАПЦеркви пізнішої формації буде однозгодність, обопільне визнання й моли-
товне єднання”. (Матеріали.., 1975, 186)

На Соборі Єпископів в Еслінгені 14 березня 1946 р. була зроблена ухвала „про
необхідність об’єднання всіх православних українських осередків, розкинених по
світі поза Батьківщиною, в одну Православну Церкву Українського Народу. В
напрямку здійснення так важливої, а далеко не легкої, справи утворення єдиної
УАПЦ почались зносини ієрархічного проводу УАПЦ в Європі найперше з
ієрархічним проводом Американсько-Української Православної Церкви і проводом
Української Греко-Православної Церкви в Канаді”. В Проекті УПЦ, виданому в
Новому Ульмі, частині щодо церковно-адміністративного устрою, було сказано: всі
українці в діяспорі належать до цієї церкви - українці Поволжжя, Астраханщини,
Кубані, „Сірої України” (північного Казахстану та півд.-зах. Сибіру), „Зеленої
України” (Зеленого Клину), також КАНАДСЬКОЇ АРХИЄПИСКОПІЇ.

9 липня 1946 року Архиєпископ Іоанн писав до Івана Гаращенка: „Моя позиція
тепер: „Я хочу добитися утвердження за кордонами єдиної й неподільної
УАПЦеркви... На перешкоді стоїть різність єпископату, ЦЕЙ ВИМУШЕНИЙ
КРОК, ДО ЯКОГО В 1921 РОЦІ МИ БУЛИ ПРИНЕВОЛЕНІ впертістю і непри-
миренністю московської єрархії в Україні.

Сама по собі різність єрархії не додатне, а скорше від’ємне явище... Мої старання
тепер скеровані на те, ЩОБ ЗАТЕРТИ ЦІ ВІДМІНИ... Тим то я не думаю, щоб було
корисно, щоб я з Америки брав певний рух під свою окрему юрисдикцію. Це тільки
заплутало б справу і нікому не принесло користи...”

6 листопада 1946 року Архиєпископ Іоанн Теодорович висловився відвертіше:
„Було б помилково почати рух за затримання обов’язково першої формації УАПЦ...
їікгаіпіап Аи1оггрІ|акшб ©г

.'	їігіп	.ЛЧ ®|}р Війггвм:-	'г

Ашегі(апЖкаіпіап Фгіїртйпх ОДцгй) пї ф ЖпіХгЬ ®іаігв'
„*. Шгаіпіап вггек-ФгЙ|йІіпх пї (СапайаТ

1	‘^Шгаіпіпп (0гі1)пйпх ЙЗійвіпп іп вгааіі

Оауепрогк ЗбЗО

РЬіІасІеІрЬіА ДО, Рв.

1127 МілдоЬоскіпд

ВШ.І.С.ГАРАЩЕНКО

Герсфелд, Ґросс-Гессен

Кріґсшуле В.48 ; г
..--з	і -

ото*

Дорогий Іване Степановичу!

Лют. 12,1946

Ваш лист добився до мене» Я лише не знаю,
чи мій дібється до Вао. Дуже важко посилати відси листи до Німеччи-
ни. Почта завертає. Якось буду пробувати прислати Вам того листа
іншою дорогою, >1 1 '^хб< ’й’гу і '	х£и;..л*5>л ’

—......,	Отже, "судила нам доля таки знов звязатися

~Т думати давню, неймерущу дуйу’ії^^і'дшй^ркьу^жттвото^йавб'ду;--------

Так, я Вас добре памятаю. Памятаю ще з часу перед Собором 1921 року.
Вдалося мені тоді вирватися з "чека” і прибути на собор день два
перед ним 1 в передсоборний день там в домі Володимирська 24,коли
збиралися і реґиструвалися делеґати і було багато мови про те, як
то відновити в Церкві єпископські функції, тоді, воло вікна я впер-
ше побачив Вас і Олександра Ярещенка, скорб по тім 'нашого Харків-
ського Архиєпископа і тоді з Вами оббма познайомився. Дуже радіс-
но було мені отримати Вашого листа. Дуже зворушив він мене.

'Переходжу?до справі-?	.

І.	Я маю де-які інформації про склад і взаємовідносини єписко-
пату* УАІЩеркви пізнішої 1942 рову формації. Вони в де-Яім сходять-
ся з відомостями, що Ви їх мені прислали.

2.	Саму ідею скликання ВПЦСОБОРУ я радо витаю і готовий бла-
гословити та молити Бога про його успіх. Я в цій справі бачу продов-
ження принціпів громадського самодіяння, що лягли були як база під
життя й розвій УАПЦеркви нашої, первісної з 1921 року формації.

3.	Так як нам тут диктують наші інтереси, то ми вважаємо що
Собор Ваш в кінці Квітня цього року є для нас за-скорий і ми не
зможемо брати в нім участи. Треба памятати, що у нас на цей рік
припадають** наші Собори:-в Канаді в м.Липні-Серпні, в Злуч.Держ.
Америки в м.’ Жовтні.гЦе будуть Собори і разом з тим святкування
25-ліття УАПЦеркви І мого в ній архипастирського служіння. Перед
тими Соборами ніхто з нас ве зможе відїхати на Ваш Собор. Добре
було б, щоби на наших Соборах ми вже мали так повні відомості і
вияснення, щоби ми могли ухвалити наше прилучення до Вашої акції
і так зробити дійсно Собор Всеукраїнським, коли говорити про Укра-
їну поза межами Рідної Землі. і
4» В Європі на еміґрації 12 єпископів УАПЦеркви теперішньої,
пізнішої її формації. Ясно, що Ваша акція, Ваше дальше церковне
життя буде під єпископським проводам тих єпископів. Я сам. Я звя-
заний потребою моєї тут приявности. Отже сам я не зможу дати Вам
потрібного єпископського проводу, не можу брати Вас під свою опіку.

б.	З поданого ясно, що я, щоби не вносити розподілу і роз-
брату в Ваше там церковне життя, можу прибути лише в тім випадку,
коли у мене з єпископатом УАПЦеркви пізнішої формації буде одно-
згідність, обопільне визнання і молитовне єднання. До цбого ще не
прийшло. Доки до цього не прийде, моя присутність у Вас виключена.

Я вважаю, що Ваш лист і приложені при нім протоколи це лише
започатковання контакту зо мною. Я ціню цей контакт. Я дуже <прошу
цей контакт зо мною й далі тримати. Це потрібне для нашої справи,
спільної і дорогої нам справи піднесення знов високо історичної,
вікової Хоругови найсвятіших вірувань і найдорозчих мрій нашого
народу, його мрій і вірувань, що оповивають його серце, його ду-
шу, його Церкву.

Як таке перше кільце будучого ланця ваших зносин, цей мій
лист доволі вже довгий. Я його кінчаю.

Боже благословення нехай буде над Вами, над всіма Вашими
однодумцями і співробітниками. Вічна Божа Премудрість нехай сяє .
^ам і провадить Вами. Божа всемогутність нехай дасть .силу Вашій
вірі, Вашим святим змаганням.	,	—-

Ваш зповагою і любовію

• г -

ПС. Цього листа я посилаю Вам .через Францію. Почта його Ке
прийма.є. Щоби я міг Вам посилати листи безпосередньо напишіть
до мене листа на картці,, що її дав ЮНРРА. Коли я отримаю •
таку картку з Вашою точною адресою згідно з формою, то
почта мої листи до Вас буде приймати бо на тій картці є “
на таке дозвіл, дозвіл нацисти і на пакунки.

Ваш А.І.Т. .

Лист Архиєпископа УАПЦ Канади і США Іоанна Теодоровича від 12 лютого 1946 р.
з відмовою взяти під свою опіку оборонців Київської УАПЦ
(Лише) коли я упевнюся, що надії на поєднання (з єпископатом 1942 року) нема,
а натомість іде нагінка на оборонців Церкви моєї формації, я дам цим оборонцям
мою канонічну юрисдикцію. Тоді будуть дві Церкви. Я хочу це оминути, я це маю
тільки як останній вихід, коли нічого іншого не можна буде вдіяти, бо це несе з
собою дальший розподіл...”

28 квітня 1947 року: „Ви лишите, що на обрію нашого життя ясно виступають
обриси ДВОХ УАПЦ: КИЇВСЬКОЇ Й ВАРШАВСЬКОЇ. Я так не думаю. Це було б
нещастя...”

14 липня 1947 року Архиєпископ Іоанн повідомив, що не може прийняти
постанови Синоду Єпископів щодо його пересвяти і може погодитися лише на чин
хіротезії, - щоб під час Св.Літургії архиєреї в часі Малого входу з Євангелієм
поставили його в сан Митрополита. Це мав бути, вважав владика, „гідний і
безболісний процес” поєднання єпископату формації 1942 року з Архиєпископом
УАПЦ в Америці і Канаді.

В 1947 році єпископи публічно оголосили, ніби Іоанн Теодорович звернувся „про
включення його до складу ієрархії УАПЦ в Европі”.

Архиєпископ Іоанн болісно переживав це. В листі у Париж від 13 червня 1947 р.
до одного з єпископів, висвячених 1942 року, - вл. Мстислава (Скрипника), він
писав:

„...Я жадних запитань не маю, і без них мені все ясно. Не треба бути
надто глибоким психологом, щоб ясно зрозуміти ментальність, сенти-
мент і ті інтенції членів Вашого Собору...

(Представивши справу так, що Я до них звертаюся), з такого
уложення резолюцій виходить, що предстоятель (І.Теодорович) подає
Вам всім звернення про „включення” його до „складу єрархії УАПЦ в
Европі”. Коли вже мова про таке, то тут ні радости, ні привітів уже
нема, а тільки канцелярійні довідки: такі звернення є, хірртонія
неканонічна, а далі слідує цілий асортимент канонів і категорична
ухвала: Приєднання Архиєпископа І. Теодоровича довершити ЧИНОМ
АРХИЄРЕЙСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ”.

Але я ніколи такого звернення про включення мене в склад ієрархії
УАПЦ в Европі не писав і не посилав... В мойому листі до митрополита
Полікарпа з 6 червня 1946 року я писав про можливість встановлення
поміж нами молитовного єднання... І Ваша Церква, і Церква, доручена
моїй опіці, є окремі формації УАПЦеркви, як цілої...

Ми не приходимо до святого діла утворення єдиної й неподільної
Української Автокефальної Православної Церкви з порожніми руками,
як прохачі, жадні допущень та „включення”.

АКТ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
УРЯД УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТІЛЬКИ ПРОГОЛО-
СИВ, Він так і залишився актом на папері, не більше. Ми ідею
Автокефалії нашої Церкви ввели у свідомість, в серце і життя нашого
народу. Мученики нашої Церкви - всі Її єпископи, окрім мене, сотні
священиків і тисячі вірних окропили на всі будучі віки їх власною
кров’ю це запровадження волі нашої Церкви в життя народу. Чи це
малий дар? Чи хто з нашого народу, коли він гідний син його і його
Церкви, посміє відкинути цю святість? Чи то нас з цією святістю
мають зустрічати, як прохачів о допущення, о „включення”? Я,
можливо, найслабший з моїх у Бозі спочивших братів-єпископів.
Господь не дарував мені вінця мученицького. Але з цих єпископів я
несу тепер лише один, несу далі цю скривавлену хоругов нашої Церкви
і я її хочу донести до Єдиного Престолу Неподільної Церкви нашого
Народу.

...Церква Ваша, коли стала до праці, перших своїх оборонців і
підтримувачів вона знайшла в тих, що ще лишилися в живих по розвалі
нашої Церкви. Церква Ваша вже вийшла на ріллю зорану. Ваша
Церква лише дуже короткий час могла мати контакт з віруючими
Великої України поза Польщею. Вся ця рівуюча Велика Україна несе на
її чолі печать духа нашої Церкви, Її борінь, Її доходжень.

Ми це несемо, як наш дар у скарбницю маючої повстати Єдиної і
Неподільної УАПЦ...

Я не казав про „включення мене до складу ієрархії УАПЦ в Европі”.
Я єрарх УАПЦ вже 25 років.

...Спинюся на поданих Вашим Собором Єпископів канонах. Перше
правило Св.Апостолів, 60-те Прав. Картаг. Собору і 4-те Прав. І
Вселенського Собору говорять тільки про формальну сторону для
переведення хиротонії в єпископа, а власне про число єпископів,
потрібне для переведення такої хиротонії. З цього формального боку
моя хиротонія відповідає вимогам цих церковних канонів.

Коли ж справу ставиться глибше, не лише формально, і береться під
розгляд канонічність тих двох єпископів (Василя Липківського та
Нестора Шараївського), що прийняли хиротонії за первісним поряд-
ком Олександрійської Церкви, то тоді... справу треба розглядати за
глибинною суттю, власне - чи згадані хиротонії Олександрійської
Патріархії, що практикувалися в ній безвідмінно аж до часу єпископів
Геракла й Дионісія, до 237 року, були канонічні... Перший Вселенський
Собор 4-м правилом встановив надалі обов’язковим порядок хиро-
тонії, але не осудив, як неканонічну хиротонію, що відбувалася перед
тим в Олександрії. Він увів тільки в справу хиротонії єпископа певну
уніформність порядку. Наша Церква, під тиском обставин, вважала за
потрібне застосувати скасований, але не засуджений первісний порядок
архиєрейської хиротонії Олександрійської Церкви... Канонічний
кодекс 4-7 віків християнства не може розглядатися як такий, що його
можна застосувати до життя в нашому 20-му віці. Цей кодекс не має
змоги покрити це життя і його проблеми. Ваші спроби, спроби членів
Вашого Собору єпископів, що їх я тут розглянув, - одна з ілюстрацій
такої неможливости. Вам важко було знайти канони, що точно стосу-
вались би справи єрархії нашої Церкви...

Про якесь пересвячення не може бути й мови, і я стою на (Вашій)
ухвалі Пінського Собору, що духівництво, висвячене новоутвореною
ієрархією, приймається не через пересвячення, а через молитовне
єднання...”

Ашаффенбурзький Церковний З’їзд Київської УАПЦ

В обороні УАПЦ, Її святости і принципових засад, в ДП-таборах на території всіх
трьох зон окупованої Німеччини поступово організовувались священики і вірні
УАПЦ 1921 року. Меморіал УАПЦ до Голови Української Національної Ради
зазначав: „Ця ієрархія прийшла в Українську Церкву непокликано, кандидатів на
єпископів народ не обирав, їх поставлено за практикою АПЦеркви в Польщі, звід-
ки й походили вони в більшості... Ідеї і досвід великого будівно-творчого процесу
УАПЦ і їх передовий подвижник Митрополит Василь Липківський мають світити
всім тим, хто не в формі, а духові й істині стане до святого діла творення великої
Української Православної Автокефальної Церкви на чужині, щоб принести її на
Землю Рідну в сподіваний день нашого Воскресіння.”

Ініціативна Група Єднання на засідання 15 липня 1947 року констатувала, що
поєднання УАПЦ з єпископатом 1942 року неможливе. „Друга формація єпископів
1942 року стоїть на протилежних позиціях. Канонічно вона на позиціях
Московської Церкви в Україні. Ухвала Собору Єпископів (у Мюнхені в травні
1947 року) доводить про ЛІКВІДАЦІЮ УАПЦ ФОРМАЦІЇ 1921 РОКУ...

Отже, своєю ухвалою на Соборі 12-15 травня 1947 року цей єпископат став на
ШЛЯХ РОЗКОЛУ в Українській Автокефальній Православній Церкві.”

Як колись в 1921 році, так і в 1947 році був зроблений висновок: „Вищеподаною
ухвалою Собор єпископів залишив духівництво і вірних УАПЦеркви Київської
БЕЗ ЄПИСКОПАТУ!”

14 червня 1947 року Ініціативна Група Єднання виступила із заявою до
Єпископату про те, що „молитовне об’єднання єрархів обох формацій має відбу-
тися з повним збереженням і непорушністю Архипастирського сану архиєпископа
Іоанна Теодоровича, наданого йому на Всеукраїнському Православному Церков-
ному Соборі в 1921 році... В свій час Митрополит Василь Липківський писав:
„Єднання Церков - єднання в спосіб братерства, а не підлеглосте, в спосіб взаємної
пошани, а не зневаження, єднання братерським життям, а не канонічною формою,
єднання Христовою любов’ю, а не юридичними умовами.”

В липні 1947 року нарад? Ініціативної Групи Єднання в УАПЦ прийняла рішен-
ня створити тимчасову Всеукраїнську Православну Раду на еміграції, скликати
Церковний З’їзд з усіх зон Німеччини та підпорядкувати УАПЦ в Європі
Архиєпископові Іоанну Теодоровичу.

25-26 серпня 1947 року відбувся історичний Ашаффенбурзький Церковний
З’їзд.

В доповіді на З’їзді Іван Гаращенко сказав:

„235 літ духовного і національного гніту минули не безслідно. Тільки
в одиницях наших людей збереглась віра в правду Божу і в силу нашого
народу, що він зможе відновити в собі силу Духа попередніх поколінь,
які закрили свої очі ще перед зловісним 1686 роком. Сталося відрод-
ження, але ненадовго. Чорних „владик” в Україні змінили „владики”
червоні, що повели ту саму лінію, що й чорні. Церкву нашу відроджену
потоплено в крові й сльозах...

Ми на еміграції знову маємо єрархію УАПЦ, але новішої формації.
Ми вірили на початках, що ці єпископи стануть продовжувачами тієї
славної єрархії 1921 року, яка започаткувала й кров’ю своєю зцементу-
вала нашу УАПЦ.

Тільки з часом ми пересвідчилися, що ці єпископи 1942 року байдужі
до відродженої 1921 року Церкви, бо вони не переживали разом з нами
радости відродження і не плакали з нами за часів страшного катування
й нищення найкращих наших людей на Великій Україні, які мужньо
боронили свою рідну Українську соборноправну церкву.

Верхом тієї байдужости й навіть зневаги до Церкви 1921 року була
ухвала цієї єрархії на своєму Соборі 12-15 травня в Мюнхені в справі
об’єднання єрархій 1921 та 1942 років. На цьому Соборі з усією
відвертістю всіма 12 голосами було ухвалено: відкинути всю єрархію
1921 року, як недостойну їхньої благодаті, а єдиного єрарха нашої
Церкви, предстоятеля УАПЦ в Америці архиєпископа Іоанна
Теодоровича „пересвятити”. А пересвятивши його самого, приєднати
до складу єрархії 1942 року, „призначити його обласним єпископом на
Америку і доручити йому пересвятити всіх його священиків його
рукоположення”...

Перший З’їзд УАПЦ Київської Соборноправної в Ашаффенбурзі ухвалив обрати
Всеукраїнську Православну Церковну Раду та закликав єпископів УАПЦ формації
1942 року об’єднатися з архиєпископом Іоанном Теодоровичем в єдиній УАПЦ.
Учасники З’їзду прийняли ДЕКЛАРАЦІЮ про стан Української Автокефальної
Православної Церкви Соборноправної в Європі.

„Року 1942, - писалося, зокрема, в Декларації, - Українську Церкву, що не мала
тоді на рідних землях ні одного єпископа, очолив нововисвячений Єпископат,
утворений не на соборноправних, церковно-демократичних засадах, а з волі
Варшавського митрополита Дионісія, москаля з національности й духу. Цей
Єпископат не визнав і не визнає демократично-соборноправного устрою в Церкві,
а керує Нею самовладно-монархічно... Ми, духівництво й вірні УАПЦ (соборно-
ПРОТОКОЛ

НАРАДИ ДУХІВНИЦТВА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
/СОБОРИОПРАВНОЇ/	16 жовтня 1947 року в Аш^еибурзі

0 9 год. рано в Свято-ПохровськІЙ церкгі табору Ляґарде
Преосвяженніиий ГРИГОРІЙ в сослуженні сомн священиків і двох дияко-
нів відправив молебень до Пресвятої Богородиці і звернувся до зіб-
раного духівництва і мирян з надхнекиим словом і поблагословив їх

на працю.

Після молебна в церкві залишилось лише духівництво і відбуло
свою нараду.

Почесний татова наради - Преосвяжевиіякй ГРИГОРІЙ.

Голова - митрофорижй.прдтоєреМ Григорії Актохів /Ганновер/

Секретар - протодиякон.о. Михаїл Ольховий /Надгори/.

Члени наради: 4

4» о.Степан Біляк/Райве/»

Б. диякон Миколай Бринь /АяафЗеибург/

в.	протоврей о» Василь Булавка1/Ажа^беибург/

7.	Протоєрей о. Лемид Бурко /Пфорцгейм/

8.	протеєре. о. Петро ГрановськиИ/Міттеивальд/

9.	свякеиих о. Коистантии ЛЖннЛевсьхиЯ /Регеясбург/

10.	протоєрей о. Олексаядер Ловгаль /Втуттгарт- Ііуф-еигавзви/

11.	прот. о. Петро Кас*янчук /Міттеивальд/

свят. о. Степан Позики /Аипі/еибург/

13. прот. 0. Олександер Попівський /Аша.]НЬоябурґ/
прот. о. Григорій Сивачеихо /Біллєііельд/

19

14

Прислали оЗДІціііі письмові повідомлення про поваяяі причини
своєї відсутности на нараді та пр о' свою ідейну згоду в нею такі
духовні особні

18» мнтроф. прот. о. Олексій Потульиицький /Гамбург/

19. прот. 6. Василь Коломієцвж Аугсбург/

.	-.л.ЯОея.ДЙЯЗ’яи Яе-ДнШЯ. ,тЛпінський /Бутцбах/

. Вія тепер. Ал, полмми ромаитичва уява І ме-
жвзвиж до- Х(тк до «Хмельниччини» (оригадаВте
« співпраці статті Бокчисесьного: «Ідзож ку нога*
«. цебто до хмсльяіччяже»), вроджена в криваві* І

(ДажІбулЮ

жав відвагу

т ОУП ж»-

ИСКОПА. Зважаючи на те» цоСобор
травні ц. р. відступив від иажої
виої/, бо ус^миився в її благодат-
__________________________________„кя 1 «і.Р®1 мжої Церкви / в аиаЧиій
І УАГПд\ чеоГваволмкй 0%>ст»І5?Укр^ омел Т Ь в її благодатність і святість» -

Невжєрозлам?

поаїт

Ш) :

ствердивши набувся зТи громадив ви мазмв себе
торові тре- .Перами Цврюжммм ЗТздом».

смій сире- прибуло я делегатів в АжефеЛурга,
, за навчи- Коребсрґв, АвґСбурЛ. РеїЧясбурГа, Іи-
и, в одвому.гохьштадп, Гаиау, Гтяікґвеа, МжИмц-
органі), ме Хаетелл, Вамберга. Харльсруе. Хорята-
І дискусії ля, ІДтутґартв, ГаДдедібергв. До складу
ецьжнм, пе- делегатів вхожим; • свящяяхжів. ожив
тогах роз- д тон, ирофаиц*. учгаеаі, імжеверм
> нашої на- агрономи селями. робітмивя. журналіст

виміна ніи	_____

(ям Ш7—1М1 рр. Підчас «жупацИ Уира-

р» ці І*щм
стужа» в

жалем констатуєу ко через це маяв
же мата належного архипастироького

діств визнає» во один з яаРстарігих

п ТИ

«Чи

мостаЯвеиу,

вгажі таяиВ

д —дя——- • —_	- чуття серед мрмкх. іміга;м>

убятмсоші акщмх з евпфмієтіа — Свянб Правди •	 міг^гш.і і ппн віимтж-т. гоммтм

--------- «т . висттккпожгаильео оргаиЬо-

юяівь пава

«ЖП Вже-

УАПП, а з рожу 1949 - Списком »
єсть і лигається віринм і иевід-
йЩк-Еопрвної/. .

їйтва одноголосно і в великий пілнесег-
Р И Г 0 Р І Я’ ГОЛОВОЮ УАПП /собор-
ів Евроаі в Англією включно» як нашого

«а Ного урочистим співом "Ібпсллаеті

подякував ва обрання» зввркувпгея до

СЛОВОМ
7, Зобов"язати кожного священика, диякона, псплотгшка та
інших членів причету скласти не імпя Правлячого Єпископа заяву
про прийняття під його духовну зверхність та подати свій життє-
пис ♦ Зобов'язати всіх настоятелів парафій надіслати протоколи
про прийняття їх парафій під духовну зверхність Влсокопреосвя-
шеннішого Григорія•

В» Для збирання і опрацювання натер і ял і в про життя і діяль-
ність мучеників нашої рідної ТТвркви,Я утворити особливу "Комісію
Мартирслогії УАПЦ /соборноправної/” - з трьох осіб,

2. Прийнято до відому зачитана на нараді привітальна теле-
грама митрофор» прот. Олексія Потульницького> шо не міг прибути
на нараду через тяжку хворобу Мого дружини,

10,	Цього протоколе зачиїатя на Великих Покрівських Зборах
УАПЦ в Ашаффенбурзі 16.X. 47. > себ-то на спільному засіданні
Великої Ради УАПЦ та наради духівництва - для спільного обгово-
рення і вирішення тих пропозицій» що тут подані,

11,	Запропонувати Великим Покрівсьмим Зборам надіслати при-
вітальну телеграму Високопреосзлиіеннішвдг Мнтрополіту ІОАННУ
ТЕОДОРОВИЧУ - з нагоди СО-ліття з дня його народження.

Нарада закінчилася співом "Достойно ость.”

Протокол Наради духовенства УАПЦ Соборноправної
16 жовтня 1947 р. в Ашаффенбурзі, Німеччина
ДЕКЛЯРАЦ ІЯ

ПРО СТАН УАПЦ /СОБОРНОПРАВНОЇ/ в Европі.

Сімсот літ існувала в Україні Українська Автокефальна
Православна Церква» поки не поневолили її року 1686 московський
царський уряд. Ця Церква сяяла світлом Христової істини далеко
за месами України» бо вона» як колись Церква Апостольська»була
побудована на широких і високих народолюбних /демократичних/
засадах» на засадах соборноправности.

В 1917-21 р.р. у тяжкій брротьб і за волю і незалежність
Український Нарід визволив з московської неволі і свою рідну
Церкву. Це визволення остаточно було довершено Всеукраїнським
Церковним Собором року 1921.

Нова тяжка московська неволя» вже комуністична» запану-
вала над Україною і тоді почалося-ще нечуване переслідування
нашої Церкви - гоніння лютіше за Діоклитіянове. В цей час заму-
чено понад тридцять впиекопів наших» біля двох тисяч священиків
та сотні тисяч вірних - закатовано на смерть або заслано на
страшну каторгу. В 30-ти х роках нашого століття ця Церква хо-
валася в лісах» в льохах - ніби в старовинних катакомбах. З
впиекопів залишився живим і на волі лише один Архивпископ ІОАНН
ТЕОДОРОВИЧ» що з 1924 р. кару? нашою Церквою в Америці й Канаді.

Року 1942 Українську Церкву» що не мала щщщ тоді на рід-
них землях ні одного Єпископа» очолив нововисвячений Єпископат»
утворений не на ооборноправних /церковно-демократичних/ засадах»
а з волі Варшавського Митрополита Дионисія /москаля по національ-
сті 1 по духу. ПеЙ Єпископат не визнавав 1 не визнає демократич-
но-соборноправного устрою в Церкві» а керує нею самовладно-монар-
хично.

Під німецькою окупацією /1942-44р.р./ таке становище
змінити було неможливо. Отінившись же в Західній Европі,свяще-
ники і вірні УАПЦ /соборноправної/» починаючи ще з середини
1945 р. • неодноразово просили цей Єпископат про запровадження
соборноправности в вашій церкві. Але Єпископи на ці прохання
не зважали. Впрожовж двох років священики і народ очікували» що
юа їх -прохання Єпископи відновлять споконвічний наш еоборноправ-
иий устрій в церкві. Але в травні цього року Собор Єпископів в
Мюнхені виніс ухвалу, яка не визнає благодатности Ієрархії нашої
Церкви» себ-то ці єпископи від неї відступили.

Ми» духівництво і вірні УАПЦ /соборноправної/» в своїх
релігійних 1 церковних переконаннях ні від чого не відступаємо»
ні від чого не відколюємось і нічого не розколюємо» а лишаємось
тими самими православними християнами» якими були наші прадіди»
діди і батьки» і нічого нового не вносимо. Ми щасливі» що на
сьогодні в нами в повній єдності лишається один Єпископ Преоовя-
щенніший ГРИГОРІЙ /ОГІ -ЧУК/ - в Европі та Архиєпископ Високопрео-
сященніший ІОАНН /ТЕОДОРОВИЧ/ в Америці.

Для збереження нашої предківської віри Христової і Церкви
православнаї ми вживаємо всіх законних заходів. Ми нікого не
проклинаємо» нікого не осуджуємо і ні проти кого не бунтуємо.
Ми лише хочемо молитися так» як молилися наші батькА і належати
до такої православної Церкви» до якої належали батьки наші і ми
з дня свого хрещення.

З цією метою ми скликали з дозволу місцевої державної влада
Церковний 3*їзд духівництва і мирян 86.УВІ.47. в Ашаффенбурзі
- 67 осіб» який задекларував продовження життєдіяльности Україн-
• *-*•



ської Автокефальної Православної Церкви /соборноправної/ неза-
лежної від існуючої Української Православної Церкви /синодальної/
утвореної ж 1942 році з розпорядження Варшавського Митрополита
Дионісія та за.згодою німецького окупаційного уряду»

16 . жовтня 1947 року в Ашаффенбурзі відбулася нарада ду-
хівництва нашої церкви» яка одноголосно оьрала Єпскопа ГРИГОРІЯ
на Голову УАПЦ /соборноправної/ в Европі. Дим актом остажочно
оформлено УАПЦ ЖС/соборноправну/» що має своїм найаторитетяішим
і найстарішим по хиротонії духовним зверхником Архиєпископа
ІОАННА ТЕОДОРОВИЧА в Америці» а безпосереднім керівником і
Правлячим Єпископом -Преосвяшекніжого ГРИГОРІЯ ОГІЙЧУКА в
Европі» Про це нарада духівництва УАТЇІІ /соборноправної/ доводить
до відому всіх вірних 1 духівництво нашої Церкви» а також всі
урядові Органи І громаджькі організації»

Чому сам е най вибір спинився на кандидатурі Деосвгаенніа
його Єпископа ГРИГОРІЯ? - Тому, до ПреосвядоинішийЛ^впвживав
«л-^Імш-нлслужитєль надої різної Церкви в іаіброку. переживав
Ч 	святителям^меникумиА священниками І вір ниии

всі її.хпдг-И|і дуки 1 моменМ'ФИІЛдоіМ’Аі^іесвиня, етрс °(2їя»в-
^га«охдок?/^Г«в їй вірно 1 віддано, «Р*4™ *
жни своїй вловом, ПР°ПО»І^ЮЧ’	енські* 5атор-

,« в українській Церкві немає Архипастиря» якій би дррівиював

Ми добре знаємо, до все це викликає серед 6 аг*Зь°\
заздрість і ненависть до нього, а це спричиняється до ®^ких
угаклапів на нього і бажання його дискредитації» 3 обуренням

овв» як перед

І

*«Г’	*

"•у

І

&

Декларація Ашаффенбурзького Церковного З’їзду 16 жовтня 1947 р.

м4**






правної), у своїх релігійних і церковних переконаннях ні від чого не відступаємо, ні
від чого не відколюємось і нічого не розколюємо...”

Ашаффенбурзька нарада винесла постанову про поєднання окремих частин
соборноправної УАПЦ.

„Визнаючи, що на сьогодні існує дві окремі частини УАПЦ (соборно-
правної): 1/ наша Церква в Европі на чолі з Преосвященнішим
єп.Григорієм і 2/ УАПЦ (соборноправна) в Новому Світі на чолі з
Високопреосвященнішим Архиєпископом Іоанном Теодоровичем, -
нарада ухвалила просити Правлячого Єпископа вступити в братерське
єднання з Архиєпископом Іоанном, який є найстарішим по хиротонії
українським Архиєреєм і має для всіх православних українців най-
вищий авторитет духовного зверхника”.

Одна за другою до УАПЦ (Соборноправної) за три місяці приєднались 14
табарових парафій. Ухвали громад повторювали Ашаффенбурзькі рішення. Так,
загальні Збори Свято-Покровської Церкви в таборі Ля-Гарде в Ашаффенбурзі 28
вересня 1947 року ухвалили:

„1. Ми нікуди не відходимо, ні від чого не відколюємося і нічого не розколюємо,
а лишаємось тим, чим були від дня нашого народження і лишимось до кінця,
а саме: Православними Християнами - ВІРНИМИ УАПЦ, яка входить до
складу Вселенської Православної Церкви, що її заснував Господь Ісус
Христос... Ми не сумніваємось в благодатності єпископату (УАПЦ).

2. Українські православні єпикопи, висвячені в 1942 році, прийшли до нашої
УАПЦ в більшості з сусідньої Православної Церкви в Польщі з благословен-
ня Варшавського митрополита Дионісія. Вони були нашими єпископами до
місяця травня 1947 року, а тоді вони своєю ухвалою про пересвяту
архиєпископа І. Теодоровича свідомо й добровільно відступили від нашої
УАПЦ, взявши під сумнів Її благодатність. Ми дуже шкодуємо, що так
сталося, але не осуджуємо їх, нехай судить їх Господь...”

За дорученням УАПЦ, Іван Гаращенко звернувся ЗО серпня 1947 року до Іоанна
Теодоровича, повідомивши, що єпископат 1942 року визнав його лише як пресві-
тера. - „Тим самим єпископи не визнали і всієї ієрархії УАПЦ 1921 року, а з нею
Церкви, Церкви мучеників. Зважаючи на те, що Єпископат 1942 року - ОРГАНІЗМ
ІНШОЇ ЦЕРКВИ - Автокефальної Православної Церкви в Польщі, що його при-
значено чужою церковною владою, а не обрано на нашому Церковному Соборі,
З’їзд ухвалив просити нашого єдиного законного зверхника УАПЦ архиєпископа
Іоанна Теодоровича поширити свою юрисдикцію й на парафії УАПЦ 1921 року в
Европі”.

Важко сказати, чим би закінчилось протистояння єпископів і вірних УАПЦ для
майбутнього Української Церкви в еміграції, якби ситуація кардинально не зміни-
лась. Один з єпископів, хіротонізованих 1942 року, - владика Григорій Огійчук
заявив в 1946 році про свій вихід з єпископату, що відмовився від скликання
Всеукраїнського Собору.

Це був одинокий єпископ із новопоставлених Польською Церквою для України,
все минуле якого було пов’язане зі служінням УАПЦ. У свої 27 років він був
нагороджений єпископом УАПЦ Юрієм Тесленко за самовіддану працю відразу
двома нагородами - протоієрейством з покладенням палиці. На Великих
Микільських Зборах ВПЦР у Києві в 1927 р. прот. Г. Огійчук звітував від 11 парафій
Коростенської Округи. У 1930 р. був нагороджений митрою, - в 1954 р., вже будучи
в США, він писав до одного священика у Філадельфію, що ту саму митру мас на
голові і тепер, і той самий хрест...

Восени 1947 р. вл.Григорій Огійчук очолив священиків і вірних УАПЦ. Нарадою
духівництва Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної)
16 жовтня 1947 року в Ашаффенбурзі він був обраний Правлячим єпископом цієї
церкви і залишався ним до самої смерти в 1985 р. у Чікаго.

Відлучення автокефалістів від УАПЦ

23 жовтня 1947 року зібрався Собор Єпископів в Ашаффенбурзі у справі „відбу-
того 25-26 серпня 1947 року в Ашаффенбурзі так званого „першого церковного з'їзду
УАПЦ” з ініціятиви групи „прихильників київських канонів 1921 року”.

Собор Єпископів заявив:

1.	Зібрання в Ашаффенбурзі окремих осіб ні в якій мірі не є церковним з’їздом
УАПЦ, оскільки на це зібрання не було благословення церковної влади, й не було
запрошено єпископів, як рівно ж ніхто учасників його не делегував.

2.	Ухвали так званого „з’їзду” побудовані на неправді з метою дискредитації
єпископату й внесення в життя Церкви розбрату.

3.	В меморандумах, поданих тією ж групою до Св.Собору Єпископів і Синоду в
ультимативній формі свідомо ставиться на першому місці „народ”, тоді
„священство”, а єпископат на третьому місці, з явною метою принизити
єпископський сан і значення ієрархів в Церкві, як з тою ж метою титулуються
єпископи „всечесними отцями” замість прийнятого в православній Церкві
йменування „преосвященішими”, чим відкидають православну науку про вище
освячення єпископів і вводиться пресвітеріанське розуміння двохступеневої
ієрархії.

4.	Собор Єпископів визнає, що Свята Українська Православна Церква від часів
св. князя Володимира є невід’ємною частиною Вселенської Православної
Церкви. Ухвали Київського Собору 1921 року сталися в атмосфері революційної
боротьби, були тимчасовими й свій час віджили, і року 1930-го на Київському
Соборі УАПЦ, як організація, самоліквідувалась. В 1942 році священики, які
лишились від УАПЦ 1921 року, були прийняті за правилами Православної
Церкви постановою Собору Єпископів 8-10 лютого 1942 року.
На підставі сказаного, Собор Єпископів виніс такі ухвали:

1.	Так званий „Церковний З’їзд УАПЦ” 25-26 серпня 1947 року в Ашаффенбурзі,
яким викликано розкол, вважати незаконним зборищем, шкідливим для Церкви
Христової й єдности УАПЦ.

2.	Учасників його пресвітерів: Олександра Попова, Демида Бурка, Митрофана
Явдася, Костянтина Данилевського, Петра Стельмаха, Івана Чумака, які зріклися
своїх єпископів і зрадили Православіє, позбавити священного сану й відлучити
від Церкви (Прав. Ап. 31, Прав. 34 VI Всел. Соб., Карф. 10, 84) і звільнити з
становищ настоятелів доручених їм єпископами УАПЦ парафій. Мирян: Івана
Бакала, Івана Гаращенка, Аркадія Яременка, Михайла Ковшуна, Василя
Дубровського, Павла Яцевича й Андрія Макаренка, як організаторів розколу,
відлучити за 31 Пр.Ап. від спільності церковної.

3.	Пресвітера Григорія Антохова за непідпорядкування й зневагу свого єпископа,
підбурення до непослуху мирян і зраду Православної Церкви, звільнити з
становища настоятеля парафії й позбавити священного сану та відлучити від
Церкви (Ант. 5, 28 Ап. Пр., Двукр. 13 і др.)

4.	Єпископа Григорія (Огійчука) за негідну для єпископа поведінку, що виявилася
в протиканонічному втручанні його в церковні округи інших єпископів (8 Пр. III
Всел. Соб.), в прийняття до своєї юрисдикції без відпускних грамот священиків,
сослуженні з забороненими священнослужителями (11 Ап., 9 Карф.), в підступ-
ному захованні на сесіях Собору Єпископів, в наклепі, зневазі та відступленні від
свого Митрополита (Тита 1. 7-9, Двукр. 14), в порушенні Архиєрейської присяги,
за зраду св.Православію й у творенні розколу, звільнити з становища керуючого
церковною округою на Вестфалії Англійської зони в Німеччині, і позбавити
єпископського сану та відлучити від Церкви.

5.	До духовенства й вірних звернутися з Соборним Посланням, в якому подати до
відома повищу ухвалу Св. Собору Єпископів з закликом не приймати відлучених
священнослужителів і не мати з ними молитовного єднання (Ап.-ІО і 11).

Ухвали підписали Митрополит Полікарп, Архиєпископи Ніканор, Ігор, Михаїл,
Геннадій, єпископи Володимир, Вячеслав, Сергій і Платон.

24 жовтня 1947 року Собор Єпископів УАПЦ на еміграції звернувся з
Архипастирським Посланням до Всечесного Духовенства і Боголюбивих вірних.

В ньому повідомлялось, що 25-26 серпня 1947 року в Ашаффенбурзі відбулося
„зібрання людей, в числі 67, що назвали себе „делегатами”, невідомо ким
вибраними, або від кого посланими. Ці ж люди назвали себе „Церковним
З’їздом УАПЦ”, так ніби УАПЦерква не є установою певного церковно-
канонічного порядку і в ній може переводити з’їзд хто хоче й коли хоче.

Такого характеру зібрання, в Канонах Св. Православної Церкви назване
„зборищем” (Лаод.15), себе проголосило Українською Автокефальною
Православною Церквою, а відступниками від УАПЦ усіх 12 єпископів (п. п.

8, 4 резолюцій), а з ними очевидно і все те духовенство та тисячі вірних, що
не солідарізуються зі „зборищем 67-ми”. На цьому зібранні обрано далі
„Українську Православну Церковну Раду” в кількості 21 особи на чолі з
головою Іваном Гаращенком, а на почесного голову Архиєпископа Іоанна
Теодоровича.

Так цією групою людей рішена надзвичайної ваги в житті нашого
українського народу справа поєднання українських осередків поза
Батьківщиною в єдину Українську Автокефальну Православну Церкву...

Зібрання рішило право (об’єднання всієї УАПЦ) на себе перебрати і
показати Архиєпископові Іоанну, що вже нема з ким говорити, бо
Єпископат УАПЦ в Европі є відступником від УАПЦеркви, як всі ті, що з
ним...

Коли ми говоримо про розкол, то розкольниками і відступниками від
УАПЦ являються, очевидно, ті, що порушують св.Канони Вселенської
Православної Церкви, в даному випадку - усі учасники протицерковного
зібрання в Ашаффенбурзі...

Ми, єпископи Української Автокефальної Православної Церкви, не
можемо дозволити групі розкольників на чолі тепер з єпископом
Григорієм, яка возвела його вже в сан архиєпископа, узурпувати собі назву
УАПЦ та ще іменувати себе „споконвічною УАПЦ”.

В церковно-релігійній відомості і житті нашого побожного народу
Православна його Церква від часу її організації при Великому Князі
Володимирі й донині творить, як православна, одно преємственне ціле, яка
б не була її історична доля в житті й устрої на протязі близько тисячі літ.
Нехай нікого не туманять облудні й баламутні, свідомі чи по неуцтву
несвідомі, твердження розкольницької групи в ашаффенбурзьких
резолюціях про „споконвічну УАПЦ”, до якої себе та група зачисляє, - про
Автокефальну Православну Церкву в Польщі 1924 року та про УАПЦ фор-
мації 1942 року.

Насправді течія, що вносить оце заколот і розкол в нашу Церкву, ніяк не
„споконвічна”, а пов’язана всього з 1921 роком, взявши від нього не те
краще, що пройняте було там ідеалізмом в шуканні правди Христової у
визволеній національній Церкві, а те гірше, що виявилось в так званих
„Київських канонах 1921 року”, які були відступленням від православної
науки про Церкву і яких не знала наша Православна Церква від часів
Св.Князя Володимира.

Ієрархія Української Автокефальної Православної Церкви, що в
більшості своїй висвячена року 1942, а архиєрейське преємство має від
ієрархів Православної Автокефальної Церкви в Польщі і через них вглиб
віків до часів апостолів, дійсно не визнає засад „соборноправности”, як вони
представлені в „Київських канонах 1921 року”.,.

Тому Священний Собор змушений був... позбавити єпископського сану й
відлучити від Церкви єпископа Григорія (пр. 8 III Всел. Соб., 10 і 11 Прав.
Св. Апост., 9 Карф., 14 Двукр. Соб.), звільнити з становищ настоятелів,
позбавити священного сану й відлучити від Церкви пресвітерів: Демида
Бурка, Костянтина Данилевського, Олександра Попова, Митрофана Явдася,
Петра Стельмаха, Івана Чумака і Григорія Антохова (Прав. Апост ЗІ, 34 VI
Всел., 10 і 64 Карф., 13 Двукр.) та відлучити від Церкви, як організаторів
розколу в Церкві, мирян - Івана Бакала, Івана Гаращенка, Аркадія
Яременка, Василя Дубровського, Павла Яцевича, М.Ковшуна і Андрія
Макаренка.

Улюблені! Не з легким серцем виніс це рішення Собор Єпископів. Але
добро нашої Церкви і наш архипастирський обов’язок наказували нам так
поступити. Закликаємо усю нашу паству бути вірною Святому Православію.
Між вами почнеться ще більша розкольницька пропаганда. Будуть кидати
кличі „соборноправності”, як вже й назвала ця група, що утворила розкол,
себе „церквою соборноправною”. Але знайте, що це розуміння їхнє
соборноправності неправославне, це - „система рад” радянського управлін-
ня в Церкві, невідомого нашим православним прадідам, при ній
втрачається різниця в Церкві між ієрархією, священством і мирянами, а на
практиці єпископат і духовенство підпорядковуються в управлінні
Церквою проводирям з мирян, як то мало місце на Україні в роках 1921-
1927. Почуєте знов про кров мучеників, але не тим би устам про це говори-
ти, бо ця кров великих мучеників зобов’язала б їх не розбивати на еміграції
єдності церковної і національної. Кличемо всіх вірних не мати молитовно-
го єднання з відлученими бувшими священнослужителями, пам’ятаючи
Правила Св.Апостолів, що хто з відлученими від Св.Церкви буде молитися,
той сам підлягає відлученню (10 і 11 Прав.)” ...

На це Рада УАПЦ відповідала: „Між діячами УАПЦ, що нічого поганого не
підозріваючи, прийшли (в 1941 р.) до спільної праці, був навіть колишній Голова
ВПЦР УАПЦ протод.В.Потієнко. Хіба-б було так, якби полікарповці тоді були
деклярували своє невизнання канонів 1921 року? Тоді вони не тільки що не зроби-
ли цього, а навпаки, демонстративно носили імена „липківців” і „безблагодатних”,
якими їх обзивали представники Автономної Церкви.”

Після того як в жовтні 1947 року зняв підпис з-під заяв Собору Єпископів
Єпископ Григорій (Огійчук), зняв свій підпис з мюнхенської ухвали Єпископ
Лубенський та Миргородський Сильвестр (Гаєвський). В грудні 1947 року він в
Ельвангені (Німеччина) написав Архипастирське звідомлення.

„Недопустимо з легкої руки, як це робить митрополича канцелярія,
розкидатися термінами „розкольник”, „сектант”, коли того в природі
покищо не існує. Ухвала в Мюнхені оминула ухвалу Пінського Собору
від 10 лютого 1942 року, в якій передбачалося „приймати (духівництво
УАПЦ) в сущому сані” по 3-му чину, сповідь і признання хиротонії
1921 року, а це виключає ухвалу в Мюнхені „довершити чином
архиєрейської хиротонії”.

Єпископ Сильвестр закликав обидві сторони прийти до порозуміння, утримува-
тися від емоційно вразливих слів, що здатні викликати цілий рух протистояння в
Церкві. Але вихід, запропонований ним, був неможливим, що зрозумів сам
Єпископ Сильвестр пізніше, вже виїхавши до Австралії. Він пропонував: „З огляду
на трудність сполучення й неможливість єпископам в Европі достатись до США,
Св.Синод УАПЦ на еміграції в Европі має звернутися до єпископів Царгородської
юрисдикції - Архиєпископа Атенагораса та єпископа Богдана, що перебувають в
ЗДА, щоб вони перевели чин поєднання й возведення архиєпископа Іоанна
Теодоровича в сам митрополита, додавши до цього звернення-ухвалу Пінського
Собору єпископів від 10 лютого 1942 року і постанову Св.Синоду УАПЦ на
еміграції від 5 лютого 1947 року, п.2: „Св.Синод стверджує, що постанова Пінського
Собору, оперта на 52 апостольському правилі, однаково має на увазі приєднання як
пресвітерів, так і єпископів...” Архиєпископ Іоанн Теодорович може бути
приєднаний в сущім сані за чином, встановленим Св.Вселенською Православною
Церквою”. Це буде контактуватися з розпочатими заходами архиєпископа Іоанна
Теодоровича в тому напрямі. Такий захід анулює те, що спричинилося до виник-
нення „ашаффенбурзької групи”. (Матеріали.., 1975, 224)

Ухвалами Собору Єпископів 24 жовтня 1947 р., „канонічні” українські архиєреї
відлучили від Православної Церкви за один день більше українських автокефа-
лістів, ніж це зробила Російська Православна Церква за все XX століття.

Іван Власовський, ідеолог варшавської генерації єпископів, в 1948 році
висміював автокефалістів, які „не розуміли значення визнання”. „Вони вживають
назви „автокефалія”, „православіє”, нічийого визнання не потребують та звуть себе
„Українська Автокефальна Православна Церква Соборноправна”. А коли ніхто в
Православному світі їх за православних не буде визнавати, то, на їх думку, тим
гірше для Православія... З таким немудрим розумінням церковної проблеми в
нашій історії і в сучасності погодитися не можна... Ми певні, що в очах незаслі-
плених ворожістю, аргументи канонічного зв’язку української ієрархії 1942 року з
благодатним єпископством Вселенської Церкви через згідну з канонами висвяту
єпископів з благословенням Кірієрарха митрополита Діонісія, будуть переконливи-
ми і відіграють належну ролю.” (Боголовський Вісник, 1948, 48-49)

Пізніше в Америці І. Власовський написав в „Нарисі історії УПЦ”, що УАПЦ
1921 року була „новотвором” в Українській Церкві, її вірні на еміграції - „ляїки” та
„АПОСТАТИ-РОЗКОЛЬНИКИ”, їх листи до проводу Церкви - „дешеві агітки”,
„неуцтво”, „малограмотні фантазії”.

„Ясно, що Ашаффенбурзький розкол був тільки незначним епізодом, жалюгід-
ним диссонансом у внутрішньому житті УАПЦеркви на еміграції”, „бунтарством в
церковному житті і проявом сваволі”. В історичній перспективі Ашаффенбурзький
розкол „ізжив себе в дальших дрібненьких розколах”. (Власовський І., 1966, IV (2),
291, 304)

Насправді, Ашаффенбурзький розкол існує в США досі. УАПЦ (Соборно-
правна), яка організувалась як продовження УАПЦ 1921 року, та УПЦ в США,
якою ще 45 років керували „досвячений” Іоанн Теодорович та владика Мстислав
Скрипник, який його „досвятив”, - відділені пожиттєво справжньою невидимою
СТІНОЮ, МУРОМ.
Ашаффенбурзький розкол 1947 року був найбільшою подією церковного
життя Української Православної Церкви на еміграції. Він став водорозділом між
автокефалістами та „каноністами”, які ще наступні 45 років безплідно шукали
„визнання” Української Церкви, доки не були по черзі повністю „оканонічені” та
поглинуті Константинопільською Церквою. Всі ще живі на початку 90-х років
учасники історичного Ашаффенбурзького З’їзду, як і всі парафії УАПЦ (Собор-
ноправної) в США, увійшли до складу Української Православної Церкви
Київського Патріархату.

Відхід іоанна Теодоровича від автокефалістів

Опинившись між двох вогнів - вихідців з рідної УАПЦ та канонічного єписко-
пату, який, думав владика, здатний відкрити дорогу до признання Православними
Церквами світу рідної Української Церкви, Владика Іоанн не витримав. Він знов
повернувся до нав’язливої ідеї: увійти в духовне поєднання з Царгородом.

За спиною Церкви Архиєпископ Іоанн почав переговори з єпископами
колишньої Польської, пізніше УАПЦ в Європі, роздумуючи, як поєднатись - „чи то
через повну хиротонію, чи то лише порядком хиротезії”.

„Владика Іоанн вважає, що справа його поєднання з Єпископотам УАПЦ в
Європі є справою його власною і належить до компетенції лише єпископів, і так її
поставив. - Повідомляв Єпископ Мстислав Івана Гаращенка у листі з Парижу 19
червня 1947 року. - Як доказ, подаю Вам відпис з його листа до Собору Єпископів
від 28 лютого 1947 р.: „В ці будучі процеси зносин я вважаю за потрібне внести
ясність. Ці заходи потребуватимуть дальших зносин і нарешті запрошення сюди до
нас, для самого акту поєднання Владики Митрополита і Єпископів... Мені належить
право вести такі переговори. Я до цього часу свого права нікому не передоручав.”
Особисто, однак, вважаю, що незважаючи на все, справу поєднання з Владикою
Іоаном буде полагоджено з користю для Української Церкви...”

„Ми бачили хитання єпископату між „Сцілою” і „Харибдою”. Він прикривався
назвою нашої Церкви й виявив себе ухвалою 12-15 травня.” - Писав Іван Гаращенко
у щоденнику. (30.8.1947)

Він звертається знову до Архиєпископа Іоанна з Корнберга: „Дійшов до нас Ваш
лист... при такій величній нагоді увійти в духовне єднання з Царгородським
Патріярхом, ми прохали б Вас заховати в нашій церкві непорушно: Авто-
кефальність, Соборноправність та білий єпископат.” Перший Церковний Собор
УАПЦ на Чужині у Німеччині в 1948 р. „висловив недвозначно волю розглядати
Високопреосвященного Арх. Іоанна Теодоровича в Америці як свого первоієрарха,
незалежно від того, чи Він прийме під свою юрисдикцію, чи ні.” Мала Рада
УАП(С)Ц 25 травня 1949 р. писала з Авгсбургу, Німеччини, до вл.Іоанна: „Нашою
метою є відбудувати Українську Автокефальну Православну Церкву, первоієрар-
хом якої є Ви по праву”...
Іоанн Теодорович виявився для цього протистояння заслабий, а може, занадто
самітний. „Ще якось давно в листі, - писав до о. Петра Маєвського Митрополит
В.Липківський, - він жалівся мені на свою самотність в Америці, і запевне ця його
самотність найбільше спричинилась до його відходу від братерства за мури власної
пихи”.

Вл. Іоанн робить ставку на єпископат.

Пояснюючи свій вибір Єпископу Сильвестру, він писав 19 травня 1948 р. до
нього в Ельванген Вюрт, Німеччину: „я не вважав за можливе стати на їх (соборно-
правників - О.Х.) чолі, бо я розумію, що можу дати лише своє ім’я, але не зможу
дати їм свого проводу... Я рішив наближення з (Вселенською) Патріярхією і по тій
причині не дав свого імени і благословення тим, які так близькі мені по духу, по
розумінню, по серцю, по спільності дороги, всіма нами в нашій Церкві
пройденній”.

В листі до декана о. К. Данилевського, настоятеля Собору Св. Софії УАПЦ,
22 жовтня 1947 р. Архиєпископ Іоанн більш докладно пояснював зайняту позицію. -
„Ми живемо в часі, коли навіть при наявності деяких дефектів,
теперішніх дефектів Вищої Ієрархії УАПЦ, дефектів порядку
церковного керування, інших дефектів, мені ближче невідомих, все ж
ми не сміємо розриватися, ділитися. Воля наша повинна бути
скерована лише на єднання. При єднанню, в дорозі еволюційного
дальшого розвитку, дефекти будуть віджиті, але лишиться єдність волі
нашої Церкви і Нації. Це в моєму розумінню є та найбільша цінність,
якої в нашому нещасному часі ми не повинні тратити. Ми й так
роз’єднані, розбиті, безсилі. Дальше дроблення сил було 6 коротко-
зорістю і злочином... Коли ми в 1921 році пішли на розкол, то не з рід-
ними братами, а з Московською ієрархією на Україні... Мною керує та
ж сама любов до діла Рідної Церкви, яка керує й Вами. Я служу Рідній
Церкві вже в сані її єпископа 26 років. З поміж моїх собратів я лишився
один. Діло, заповідане нам, це не та чи інша формація Церкви, а добро
цілої багатовікової Церкви Українського Народу. Добро це вимагає
тепер нашого єднання, а не розподілу.”

Так само Архиєпископ Іоанн відповідав Українській Православній Церковній
Раді на Еміграції 16 жовтня 1947 року.

„УАПЦерква формації 1942 року, можливо, багатьма Її рисами не
відповідає нашим розумінням правдивої УАПЦеркви. Вона дитина
свого часу і умов. В ній, навіть тепер, частково може проявлятися дух
автократизму, дух чужий, невластивий віковим традиціям Української
Православної Церкви, яка завжди прагнула спертися на широкі кола
вірних і в їх розуміннях шукати авторитету її взаконень і діяння... З
того, що воля і серце нашого народу утворили в 1921 році, багато з того
не було вільним проявом нашої багатовікової української церковности,
а проявом під примусом тодішніх обставин. До таких проявів з
Аиіоггрі^аіпив Шгі^оЬох (Осинії

ОД? ВіОГГЯГЯ:

ісап-ЗДгаіпіап Фгі^пйпх СС!}иггІ? иї 11?г НпіігЬ Віаігв
Вкгаіпіап вггек-ФгіВпїіпх ФііпгсЬ пї (Еапайа
Жкгаіпіоп ФгііртЬпх Яіввіпп іп Вгахії

Аггі)ЬівІ|ор Зпірт ОДееЬзгопкІї

123 Сггазашеге на.
Суптгусі, Ра. .

Парох Собору УАПЦ Св. Софії
_ . .Декан о.К.данилевськиЙ -

Реґенсбург , ҐанГгоферсідлунГ

Лаґер ДП. Блок 4/88*

ЕНчі 11 < ійіз

Супкуа 5356

Жовтня 22,1947

Дорогий Отче!

Сердечна подяка за так щире і глибоко мене звору-
шуюче звертання до мене, яким Ви мене повідомили про Ваше Хра-
мове ввято-Відпуст. Я глибоко ціню Ваші молитви і Вашу, так дорогу
^відданість діду „Рідної Церкви. Я, вірю, до наше єднання духа *
в спільнії молитві Господу ніколи набуде розняте, яким б даль-
шими стежками не прийпшося нам далі йти. ____________ ........	.

Я посилаю Вам, як представнику того Священства, що
взяло участь в Зїзді в Реґенсбурзі і в організації руху Автоке-
фалістів-Соборноправників копію мого листа до п.І.С.Гаращенка,
власне до Української Православної Ради на Еміграції. З листа
цього Ви довідаєтесь, яке в мов ставлення до цього руху і до за-
нашої Церкви, які той рух в собі містить.

живемо в часі, коли, навіть при приявності де-яких
/дефектів,терерішніх дефектів ^ищої Ієрархії УАПЦ,дефектів порядку
церковного керування, інших дефектів, мені блмще невідомих, все ж
|іи не сміємо розриватися, ділитися. Воля наша повинна бути скеро-
вана лише на єднання. При єднанню,в дорозі еволюційного дальшого
розвитку, дефекти будуть віджиті, але лишиться єдиність воді на-
шої Церкви і НацЦд|Це в моїм розумінню є та найбільша цінність,
якої в нашому нещасному часі ми не повинні тратити. Ми й так рое-
єднані, розбиті, .безсилі. Дальше дроблення сил було б короткозо-
рістю і злочином! Попри те, наші тутешні Американські церковні
справи рішуче виключають моє очолення згаданої акції. Вона дала б
розкол, яким би я навіть не міг покерувати, коли б і хтів.'Розкол
цей не вимагається дійсністю. Коли ми в 1921 році пішли на розкол,
то не з рідними братами, а з Московською ієрархією на Україні.
Тепер заноситься на розкол таки вже поміж самих українців. Це за
всяку ціну треба обминути. До добра таке не приведе. Тішитися бу-
дуть лише наші вороги. Я хочу вірити, що ці мої кілька думок Ви
і Ваші Собрати пРи!імУть до ласкавої уваги. Мною керує та ж сама
любов до діла Рідної Церкви, яка керує й Вами. Я служу Рідній
Церкві вже в сані її єпископа 26 років. З поміж моїх собратів
я лишився один. Діло заповідане нам це не та чи інша формація
Церкви, а добро цілої багатовікової Церкви Українського Народу.
До*бро це вимагає тепер нашого єднання, а не розподілу. Я вірю,
що Ви і Ваші Собрати приймете з увагою і з любовію це моє слово.

Боже благословення нехай бу^ над Вами.

Ваш з любовію

Лист вл. Іоанна Теодоровича від 22 жовтня 1947 р. про відйову
очолити „акцію” соборноправників, яка викличе
внутрішній розкол Української Церкви.
примусу, а не вільним вирішенням треба віднести цей акт ВІД-
НОВЛЕННЯ НАШОЇ ІЄРАРХІЇ, акт, що опісля став „П’ЯТОЮ
АХИЛА”, болісним місцем, яке все потребувало оборони, а не було міс-
цем опори, що дає певність стояння, що не потребувало б жадних під-
пор. До таких проявів з примусу, проявів, що не витікають природньо
з попередніх процесів нашої церковної історії, треба віднести і деякі
ухвалені тоді канони. їх вимагала тодішня атмосфера умов та настроїв,
атмосфера наднесена і витворена не українським середовищем, а впли-
вами поза ним, впливами ворожими... Інтереси нашої Церкви в
Злучених Державах Америки й у Канаді рішуче виключають мою згоду
очолити Вашу акцію, яка окрім болючого чергового розколу нічого
іншого не пророчить...”

Чи можна було повірити, що це писала людина, яка лише п’ять років назад
друкувала в США „Благодатність єрархії У.А.П.Ц.”?

Копію з листа від 16 жовтня 1947 року до Української Православної Церковної
Ради на Еміграції Іоанн Теодорович відіслав і Митрополиту Полікарпу. Цей лист
був розповсюджений єпископатом в тисячах примірників по всій Німеччині,
читався з амвонів, друкувався в пресі.

Настоятель церкви в таборі Боа-Брюле о.Семен Гаюк в боротьбі з „ашаффен-
бурзькими розкольниками” договорився до того, що сказав з амвону: „Руки
митрополита Василя Липківського в крові, і в тих, що з ним ідуть, кров не висохла
ще й досі!” (Матеріали.., 1975, 235)

„Протоєрей о. Семен Гаюк: великий ворог „радоправія” в церкві,
ворог Парафіяльних Рад і Соборноправности, прибічник і ярий захист-
ник абсолютизму і автократизму в церкві. Мрійник знищення решток
живих участників відродження Церкви формації 1921 р. Великий
матеріяліст і захистник теорії: „в столице Царь, а в деревне поп, а окола
попа староста дурачок, а потому попу всегда будеш свежий пятачок".
19 жовтня 1947 р. в таборовому храмі о. С. Гаюк виголосив проповідь:
„Церква, утворена Василем Липківським, не принесла Україні нічого,
крім горя. Дякуючи Липківському, загинуло багато людей і пролито
багато крови. Липківський і всі ті, що були з ним і залишились тут, -
мають руки в крові. Кров ця ще й зараз не обсохла на їх руках ... ви їм
не вірте, стережіться їх і за ними не йдіть ...” Це той самий протоєрей,
який не посоромився під час свого перебування в таборі в Швайнфурті
ударити хрестом свого собрата-священика і вигнати останнього з
храму. Це він, що дає шлюби і відправляє похорони, вимагаючи від
парафіян сала, товщів та горілки поверх значних грошових сум. Це той,
що плаче скрізь і всюди про свою бідність, а в той же час вигодовує
даровими харчами два кабани, маючи з них пудами сало й м’ясо.”
(Група парафіян, 10 листопада 1947 р., Ашаффенбург)

Виїхавши до Америки і попавши в інше середовище, о. Семен Гаюк вже виступа-
тиме як „визначний діяч УАПЦ” в проводі Консисторії УПЦ в США при
Митрополиті Мстиславі. Він читатиме лекції про мучеників УАПЦ 1921 року, її
життя і те, як „пізніше безбожна большевицька влада переслідувала цю Церкву і
нарешті її придушила”. (УПІС, 1972, ч.44, 26) Навіть „Православний Українець”
друкував о. С. Гаюка: „вцілілі священики з першої формації УАПЦ - єретиками не
були. Тільки москалі та їх різного роду прихвосні, всупереч здоровому глуздові,
можуть твердити протилежне”. („Дещо з історії УАПЦ”. ПУ, 1980/157, 22)

Таких метаморфоз з духовними особами на території Америки було дуже багато.

Сидір Запорожець писав:

„Семен Гаюк Волиняк, хто ж його не знає?
Він ні віри, ні сумління, ні хребта не має.
(Семен) вірним говорив: „Не вірте попові,
Я вас, любі, лиш дурив. - Вірте Сталінові!
Я плюю на хрест святий і йду в комуністи,
Треба хліба заробить, треба нам щось їсти!...”
Коли ж прийшли Німаки, Гаюк десь взявся,
Патріаршим, Автономним протопопом стався.
Каже знову своїм вівцям: „Гоніть самосвятів,
Не приймайте бандерівців, бийте усіх катів!”
І в Америці з’явився Гаюк безхребетний,
Всім Владикам вже служив Юда цей славетний!
У Ньюйорку, у Соборі, він став попивати,
Вмів він гарно й улесливо до всіх промовляти!
І до того „дослужився”, що Собор продали!

Святий Храм жидам поганим на божницю дали!”
(Йдеться про скандал, який розгорівся після продажу УПЦеркви в нижньому Мангеттені
під Синагогу. - О.Х.)

** *** ***

... Від імени УАПЦ Великої України 25 лютого 1948 року Іван Гаращенко писав
Архиєпископу Іоанну. „Ми були певні, що Ви, найпочесніший Отче, приймете нас
під свою духовну опіку,., ми в це вірили. Та сталося те, що сталося... Як би
обставини не складались, як би не гнітили нас „сильні миру цього”, яких би доно-
сів, наклепів і інсинуацій на нас не писали й не говорили, це основне об’єднання
сталося кривавими жертвами. Ім’я митрополита Василя Липківського, яке засяяло
нам, як Вифлеємська зоря над народженим Христом, буде сяяти, поки ЖИТИМЕ
УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ НА ЗЕМЛІ.

...Знаємо, що Вам тепер клопоту прибавилось з переїздом до Канади митрополи-
та Іларіона та єпископа Мстислава, нам вони обоє відомі. Знаємо й те, що наша
Церква, Київська, Матірна Церква для Московщини, становила сіль в оці усім тим,
хто хотів бути сильним у нас в Україні. Знаємо й те, що ми - НЕДОБИТКИ І
ОСТАННЯ ЖЕРТВА НА ВІВТАРІ церковно-національного відродження і визво-
лення від всіх „братів” та „опікунів”, і ласки від них не сподіваємось, ми віримо в
правду Божу і в Його святу допомогу...
Ми догадуємось, як інформував Вас єпископ Мстислав, бо здивовані тим, що Ви,
Найпочесніший Отче, не відповіли на листи... Дивуємось (інше) - про те, що ста-
лася якась зміна у відношенні Вашому до Царгородського Патріарха, а яка саме і
в чому вона полягає, не знаємо...”

Одним з наслідків виявленого Архиєпископом Іоанном Теодоровичем бажання
об’єднатись з єпископатом УАПЦ в Європі шляхом пересвячення було те, що на
Дев’ятому Соборі УГПЦ в Канаді в липні 1946 року Архиєпископ Іоанн мусів
відійти від керівництва Церкви. Рішенням Собору він оставався служити лише до
часу, поки його не заступить інший первоієрарх. Ним став в 1947 році Єпископ
Мстислав (Скрипник). Кандидатура Митрополита Іларіона (Огієнко) на зверхника
Церкви відпала в зв’язку з тим, що він відмовився визнати канонічність Ієрархії
УАПЦ. (Тгозку О., 1968, 52)
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

КОНСТАНТИНОПОЛЬ І УПЦ В ПІВНІЧНІЙ
АМЕРИЦІ НАПРИКІНЦІ СОРОКОВИХ РОКІВ

І.	СПРОБА ПЕРШОІЄРАРХІВ УПЦ США І КАНАДИ
ПЕРЕЙТИ ПІД ЗВЕРХНІСТЬ КОНСТАНТИНОПОЛЯ
ТА ПЕРЕСВЯТА І. ТЕОДОРОВИЧА

Нові зусилля Архиєпископа Іоанна „оканонічити” УАПЦ в США

В 1947 році Архиєпископ Іоанн Теодорович зробив нову спробу ввести УАПЦ в
США в склад Константинопільської Церкви шляхом об’єднання її з УПЦ в Америці
(УПЦ-А) - грецькою дієцезією Константинопільської Церкви, яку після смерти
Єпископа Йосифа Жука очолив Єпископ Богдан Шпилька. Єпископ Богдан був
перший український єпископ, рукоположений греками за останні кілька століть:
його висвятили 28 лютого 1937 року Архиєпископ Атенагорас і Єпископ Калліст у
грецькій катедрі Архидієцезії Константинопільського Патріархату в Нью-Йорку.

За ініціативою Єпископа Богдана Шпильки і, очевидно, Вселенської Патріархії,
відновилася полеміка щодо „поєднання” з Іоанном Теодоровичем, під час якої Кон-
систорія УАПЦ в США непомітно почала вживати іншу назву церкви -
Американська Українська Православна Церква, причому її абревіатура, що вжи-
валася частіше, - АУПЦ - нагадувала „УАПЦ”.

З цього приводу в 1949 р. Митрополит Іларіон Огієнко глузливо запитував
Архиєпископа І.Теодоровича, - а куди ж поділося слово „автокефальна” з назви
УПЦеркви З’єдинених Штатів Америки? Владика Іоанн в статті „Мірило
каноничноопи" на це відповів: треба розуміти, „що назва Церкви Автокефальна
відноситься до цілої Української Православної Церкви. Лише Церква як цілість
носить цю назву. Назва „Автокефальна” не приложима до окремих єпархій. Кожна
з них має свою назву: Подільська, Харківська, Волинська тощо, і між ними
Американсько-Українська Православна Церква ЗДА, або Українська Греко-
Православна Церква в Канаді”.

В дійсності, все це мало на меті інше - поступову підготовку церковної свідомості
православної еміграції до влиття УПЦ в Константинопільську Церкву. На початку
40-х років, писав секретар Консисторії УАПЦ США о.Іван Гундяк, „в порозумінні і
з відома Архиєпископа Іоанна відновились заходи перед Патріархією про його виз-
нання „в сущому сані”, або „безболісно”, тобто шляхом висвячення. Це я
стверджую, як один з учасників переговорів і спроб та заходів перед патріаршим
Екзархом”. (І.Гундяк, 1963, 23)

Консисторія Американської Української Православної Церкви в ЗДА вислала
7 жовтня 1947 року ухвалене на зборах у Філадельфії прохання.

„1. Згідно постанові, схваленій Консисторією Американсько-Української
Православної Церкви в ЗДА на її надзвичайних зборах дня 7 жовтня 1947
року в Філадельфії, Па., ми, члени Консисторії, зібрані в канонічно
вистачальному числі, просимо Його Високопреосвященство, Високопреосвя-
щеннійшого Архиєпископа Іоанна, увійти в порозуміння з Його
Високопреосвященством, Високопреосвященнійшим Архиєпископом Атена-
горасом, Екзархом Його Святості, Патріарха Царгородського, в цілі
прийняття нашої Церкви під покров Патріаршого Престолу.

2.	Консисторія в повному довір’ї віддає компетенції Архиєпископа Іоанна
справу прийняття всіх мір, які потрібні для досягнення тієї цілі.

3.	Це доручення Архиєпископові Церкві Консисторія схвалює в святій довірли-
вості, що воно приведе до нерозривного поєднання двох Українських
Православних церков у ЗДА, що одна з них вже перебуває під покровом
Патріаршого Престолу, і завершиться повною злукою з благословення Його
Святості Вселенського Царгородського Патріарха.

4.	Консисторія має повне довір’я, що Архиєпископ Атенагорас, у вірності
Вселенській Православній Церкві, приведе обидві вищеназвані Церкви до
поєднання.

5.	Консисторія також вірить, що теперішня її постанова звершиться в
майбутньому молитовним єднанням всієї Української Православної Церкви
з Вселенською Патріархією - Церквою Царгородського.”

Підписали Резолюцію Голова Консисторії о. прот. Михайло Запаринюк та члени
Консисторії - о. прот. Лев Весоловський, о. прот. Іван Савчук, оо. В. Буката,
О. Мицик, Г. Павловський та інші особи.

Але справа об’єднання УПЦ в США та УПЦ в Америці так і „застрягла в
Царгороді". (І. Власовський, 1966, IV (2), 322) Константинополь не міг прийняти
архиєпископа УАПЦ 1921 року. Розуміючи це, на протязі 1947 - 1948 років
Архиєпископ Теодорович продовжував торгуватися за умови свого „приєднання”
(хіторонією чи хіротезією) до єпископату УПЦ в Європі, який, як думав
Теодорович, є канонічним в очах Константинополя.
Архиєпископ Іоанн уже забув, як обурювався на Соборі 1935 року пошуком
єпископа до Канади від АПЦ Польщі, - „Варшавський Митрополит Дионісій ціли-
ми роками старається мене знищити, називає мене „самосвятом”. І тут до нього
звертаються! Той Митрополит старається знищити Українську Православну
Церкву й коли до нього приходили за єпископом, він затирав руки з радости”. Тепер,
коли такий єпископ до Канади приїжджає і його Церкву „визнає”, - для владики
Іоанна - досягнення. Архиєпископ Мстислав (Скрипник) прибув до Канади, писав
у Німеччину в 1948 р. владика Іоанн, „і там прийнятий на основі благословення
Митрополита Полікарпа і призначений від Собору Ваших Єпископів. Він числиться
і тепер як єпископ у складі Вашої Церкви. Прибувши до Канади, він увійшов в
сослужіння зо всім поставленим мною духовенством без всяких тих канонічних
„оформлень”, які в минулому припоручалися (вами) мені, як „обласному”
єпископові.”

Насправді, позиція єпископату „Варшавської УАПЦ” не змінилась. В листопаді
1948 року Архиєпископ Мстислав писав, що отримав лист від Митрополита
Полікарпа про те, що „включення Владики Івана до складу українського єпископату
може відбутись лише через хиротонію та й то після засягнення в цій справі поради
(Константинопільського) Св. Патріярха”. (ЖЦ, 1963/16, ЗО)

Газета „Українське Слово” почала у вересні 1947 року цілу рубрику „Криза в
Українській Православній Автокефальній Церкві”. Моральний стан, в якому знахо-
дилась українська православна громада в Канаді напередодні приїзду Єпископа
Мстислава, ілюструє стаття в канадській газеті „Українські Щоденні Вісті” від 9
вересня 1947 року під заголовком „Спроваджують до Канади єпископа з
Дахауенштрасе”.

„...12 травня 1947 року зібрався в Мюнхені при Дахауштрассе собор
єпископів (більшість з них гітлерівської продукції) української автоке-
фальної православної церкви, який вирішив післати в Канаду єпископа
Мстислава (Скрипника), а для Сполучених Штатів висвятити на єпископа
І. Теодоровича. Митрополит У.А.П.Ц. п. Сікорський, пішовши на службу
гітлеризмові в часі окупації, був позбавлений 28 березня 1942 року
єпископського сану, як і усі єпископи, яких він повисвячував під гітлериз-
мом, і цю постанову московського патріарха затвердили східні патріархи
Вселенської Церкви православної. Між позбавленими і єпископ Мстислав,
який дістав „благословення” до Канади.

Якщо архиєпископ Теодорович є не „благодатний”, тобто не є єпископ
за канонами Вселенської православної церкви, то як можуть вважати себе
канонічними єпископами ті, яких патріархи Вселенської православної
церкви позбавили сану, або які були повисвячувані за власною постановою
в Піїїську від 10 лютого 1942 року?..

Керівники У.А.П.Ц. в зонах, чи як вони кажуть, в „Європі”, взялися
наводити порядки в канадійській і американській греко-православних
церквах, а тим часом про них самих можна сказати тільки: „Лікарю,
вилікуйся перше самий”.

В основному йде про дві головні справи в тих церквах Канади, в
Сполучених Штатах і в „Європі”. ВОНИ ІЗОЛЬОВАНІ, не поєднані з
Вселенською православною церквою, а „європейське” їх (керівництво)
екскомуніковане верховними керівниками Вселенської Православної
Церкви.

В Канаді й Сполучених Штатах тими церквами керував неканонічний
єпископ, або як загально кажуть „самосвят”, який висвячував священиків,
не будучи висвячений за канонами Вселенської православної церкви.
Говоримо про ці речі на базі документів, що їх розіслав арх. Іван
Теодорович, отже, на базі листів самого Теодоровича, на базі постанов
Мюнхенського собору єпископів і на базі листа вінніпегської консисторії
української греко-православної Церкви до арх.Теодоровича. Тобто: ТАК
ВОНИ ГОВОРЯТЬ ПРО САМІ СЕБЕ. Каже вінніпегська греко-православна
консисторія у своєму листі з 11 червня 1947 року до арх. Теодоровича: „З
огляду на сподіваний скорий приїзд до Канади Преосвященного
Єп.Мстислава, як рівно ж на рішення Собору Єпископів в Європі в справі
поєднання Високопреосвященного Єпископа Іоанна з ієрархією У.А.П.Ц.
в Европі... по думці нарад Консисторії, виключає спільний молитовний
виступ Єпископа Мстислава аж коли поєднання Високопреосвященного
Архиєпископа Іоанна не буде довершене, - цьогорічні візітації
Високопреосвященного Архиєпископа Іоанна в Канаді відпадають”...

Єпископ Мстислав, який величає себе „Переяславським” є не ніхто
інший, як волинський політикан Скрипник з так званої групи Петі
Певного - волинської хлібоїдщини, яка співпрацювала з пільсудчиною, з
волинським воєводою Юзефським, посли якої були вибрані до польського
сойму на фашистську листу пілсудчиків ББ (безпартійний бльок). Навіть
реакційна ундівщина (УНДО) в польському соймі засуджувала цю групу,
вона до ундовського так званого „українського клубу” в соймі не належала,
вона належала до ББ, його підтримувала, з ним завжди голосувала. Така
була група Певного-Скрипника.

Коли і як став Скрипник єпископом Мстиславом Переяславським? Де
він був і що робив в часі гітлерівської окупації України? В якому вертепі,
як не в гітлерівському, все це перемололося.

Луцький єпископ Полікарп Сікорський після прилучення Західної
України до України Радянської, визнавав радянську владу, київську
митрополію і московський патріархат. Коли гітлеризм окупував Україну -
він пішов служити гітлеризмові, став митрополитом. Він скликав собор
єпископів в Пінську 10 лютого 1942 року (з ласки гітлєризму) і там
встановив свої власні канони та повисвячував своїх єпископів, тобто,
пішов тим самим шляхом, яким був висвячений Теодорович. Різниця
тільки та, що ми не чули, щоб православні патріархи знімали сан з
єпископа Теодоровича (можливо тому, що вони його за єпископа зовсім
не визнали), а та церква, єпископом якої був Полікарп Сікорський, зняла з
нього і з висвячених ним єпископів сан і це зняття було затверджене схід-
ними патріархами.

Чи це не означає те, що єпископ Мстислав є єпископ того самого
гатунку, що й Теодорович, з тією хіба різницею, що Теодорович не служив
гітлеризмові, коли Мстислав Скрипник від співпраці з пілсудчиком
Юзефським перейшов до співпраці з гітлеризмом - на величезну шкоду
українському народові?

Сьогодні сама консисторія української греко-православної церкви в
Канаді подає (в листі до Теодоровича) до відома усім вірним своєї церкви,
що вона довгі роки мала для неї єпископа, який за канонами православної
церкви не був єпископом. Сьогодні вона повідомляє, що спроваджує
іншого єпископа з „Європи”, не вияснюючи, хто він і що він, де, коли і як
був висвячений, чим він був до єпископства, яким способом він так швид-
ко, як заяць з ціліндру, став із хлібоідського політика - православним
єпископом та ще й „переяславським”? Що це за „переяславська угода”?

Якою вищою православною ієрархією на світі є визнані оті полікарпи,
ніканори, Мстислави? Куди вони поведуть українську греко-православну
церкву в Канаді? Чи не до Мюнхену при Дахауештрассе? Чи не час вже, щоб
парохіяни української греко-православної церкви запитали своїх консис-
торників: доки ви, панове, будете водити нас за ніс?”

Архиєпископ Мстислав про свою готовність перейти в
константинопільську юрисдикцію

Шоб виїхати до Америки і очолити УГПЦ в Канаді, Єпископ Переяславський
Мстислав (Скрипник) 27 березня 1946 року написав з Оффенбаху лист до Архи-
єпископа Іоанна, в якому визнав благодатність УАПЦ 1921 року та Її ієрархії.

„Ваше Високопреосвященство!

Бажаючи послужити Українській Автокефальній Православній
Церкві в З’єднаних Державах Америки, або в Канаді, під батьківським
проводом Вашого Високопреосвященства, урочисто свідчу, що визнаю
і прирікаю вірність дотримання Автокефалії Української Православної
Церкви в З’єднаних Державах Америки і в Канаді та церковно-народної
соборноправности її устрою, опреділеного Соборами Церков-Дієцезій
в ЗДА і в Канаді.

Одночасно урочисто заявляю, що визнаю благодатність Ієрархії
Української Автокефальної Православної Церкви в З’єднаних
Державах Америки і в Канаді, Ієрархії, що відновила в собі функцію
єпископського служіння актом Першого Всеукраїнського Право-
славного Церковного Собору в Києві, в м. жовтні 1921 року, як також
святости всіх тайн Церкви тією Ієрархією довершуваних тепер і
довершених у минулому Церкви.

Віддаючи свою скромну особу на служіння Українській Авто-
кефальній Православній Церкві в ЗДА і в Канаді, свідомий, що приділ
терену і функцій для мене, як єпископа, буде зроблено згідно з
обов’язуючим там церковно-соборноправним устроєм, на що згори
даю свою згоду.

Печать і підпис Мстислав Скрипник, Єпископ Переяславський”

Консисторія УГПЦ в Канаді рекомендувала Надзвичайному Собору, що відбувся
12-13 листопада 1947 року, обрати Архиєпископа Мстислава Правлячим єпископом
Церкви.

Але приїхавши до Канади, в 1947 році він до спільної Архиєрейської служби з
Іоанном Теодоровичем не став.

Архиєпископ Мстислав вважав, що проблема з визнанням Української Церкви в
Америці упирається в неканонічність Архиєпископа Іоанна, останнього живого
ієрарха УАПЦ. В 1948 р. єп. Мстислав писав:

„Щодо о. Івана Теодоровича: Я переконаний, що якщо він дорожить
священною справою нашої Святої Віри, то він зрезигнує. В противно-
му разі його парафії евентуальне приєднаються до канонічної Церкви.
Всі його тайни, хоч би виконані в добрій вірі, мусіли б бути виправлені,
якщо б Його Святість (Константинопільський Патріарх - О.Х.) на це
дозволила, щоб у цей спосіб створити сильний організм Української
Церкви в Західній півкулі.”

20 і 21 жовтня 1948 року Архиєпископ Мстислав у супроводі священиків Воло-
димира Слюзаря та Івана Гундяка відвідав у Нью-Йорку Архиєпископа Атенагораса
з Грецької Архидієцезії.

Архиєпископ Атенагорас запропонував владиці Мстиславу подумати над тим,
щоб очолити УПЦ в Америці, бо ніби Єпископом Богданом ані вірні Церкви, ані
сам Архиєпископ Атенагорас не були задоволені. Архиєпископ Атенагорас „почав
розпитувати Владику Мстислава і прот. Слюзаря про УГПЦеркву в Канаді. Коли ж
дізнався, що ця Церква має до 250 церковних громад, що має колегію і духовну
семінарію, що державна статистика рахує православних українців на 120 тисяч,
знову почав натякувати, що добре було б, щоб ця Церква підчинилася під юрис-
дикцію Вселенського Патріярхату та увійшла в склад Грецької Архидієцезії. Тут
Владика Мстислав зауважив, що православні українці стремлять до скликання
всеукраїнського (поза Батьківщиною) Собору, якого метою буде їх повне об’єднан-
ня в одній Церкві. Що ж до зв’язків з Патріярхатом, то Українська Православна
Церква рада б їх мати, але не як частина Грецької Архидієцезії, а як самостійна
Церква, що мала б ті самі привілеї, які мала колишня Київська Митрополія, заки, з
порушенням св. Канонів, була підчинена Московській Патріярхії”. (о. І. Гундяк, 1950)
Важко сказати, яку різницю бачив Архиєпископ Мстислав між положенням УПЦ
в Грецькій Архидієцезії та Київської Митрополії до 1686 року. Голова Комісії
Міжцерковних Зв’язків УГПЦ Архипресвітер С.Савчук коментував пізніше цю
заяву так: „Отже ясно, що Архиєпископ Мстислав ще в 1948 році почав думати
про підкорення Української Православної Церкви Царгородській Патріярхії”.
(Савчук С., 1972, 35)

Після зустрічі з Екзархом Константинопільського Патріарха у Нью-Йорку,
Архиєпископ Мстислав писав до о.Івана Гундяка в поїзді між Торонто та
Вінніпегом 28 жовтня 1948 року: „Я в дорозі до Вінніпегу, щоб почути від моїх
Отців думку про нову ситуацію й пропозиції архиєпископа Атенагораса... Хочу
поінформувати Вас про побут і розмови в Філадельфії. Я питав Вл. Івана, як стоїть
його справа в Царгороді. Він відповів, що не має відповіді з Царгороду. Я запитав,
чому ж тоді він, не дочекавшись відповіді з Царгороду, звернувся до митрополита
Полікарпа й Св.Синоду з пропозицією до єднання з єпископатом в Европі? Окрім
того зазначив, що прочитавши його листа до митрополита Полікарпа і Синоду, я
залишився під сильним вражінням, що такий лист можна було писати лише після
одержання з Царгороду відмовної відповіді... На запит Вл. Івана: „що ж ви тепер
будете радити митрополитові?” - я відповів: „триматися ухвали Собору від травня
1947року, тобто прийняття вас згідно з канонами Православної Церкви, які в даному
випадку передбачають хіротонію"... Над пропозицією Архиєпископа Атенагораса
думаю багато і поважно. Особисто я свідомий її ваги для цілости української
православної проблеми...” (ЖЦ, 1963/16, 29)

Таким чином, Архиєпископ Мстислав не змінив в Америці думки щодо пере-
святи І. Теодоровича, як архиєрея УАПЦ 1921 року, а його заява 1946 року була
зроблена в тимчасових особистих інтересах.

На початку листопада 1948 р. Архиєпископ Мстислав, навіть не повідомивши
Консисторію УГПЦ в Канаді, склав Заяву до Екзарха Константинопільського
Патріарха в Нью-Йорку Архиєпископа Атенагораса, вже обраного на Цар-
городський Престол, про свою підзверхність Вселенській Патріархії. Архи-
єпископ Мстислав писав, що погодиться стати ієрархом УПЦ в Америці
(Константинопільського Патріархату), якщо відповідне прохання цієї Церкви буде
підтримане Архиєпископом Атенагорасом. „Як ієрарх тієї Церкви, я буду мати
права керуючого єпископа і це буде потверджено декретом Вашої Еміненції, який
затвердить рішення Собору... Якщо треба, щоб я приїхав до Ню Йорку для більш
докладних дискусій в справах, піднесених у цьому листі, я буду готовий це зробити
на приказ Вашої Еміненції. - Вашої Еміненції люблячий син у Христі, Мстислав,
Архиєпископ.”

12 листопада 1948 року Архиєпископ Мстислав писав до о. І. Гундяка: „Я ніколи
не легковажив потреби зв’язків нашої Церкви з Вселенським Православієм, зокре-
ма з Царгородського Патріярхією... Це буде залежати від того, чи зможемо ми
створити поза межами України авторитетний і об’єднуючий всіх православних
українців духовний центр... Що досі ми не маємо такого центру.., винні людські
пристрасті, а зокрема партизанка наших достойників, які Церкву призвичаїлись
вважати за власну фарму... Перебравши провід УПЦеркви в Америці та одержавши
на це затвердження Святішого Патріярха, я буду зобов’язаний просити Святішого
Патріярха про благословення на дальше очолення Української Православної
Церкви в Канаді.”

Знову в листопаді 1948 року: „Я переконаний, що при допомозі Патріярха
Атенагораса ми маємо всі дані за тим, щоб привернути нашій Церкві становище,
що його вона мала перед 1686 роком”.

Прот. Іван Гундяк писав у спогадах „ Чи УПЦ в США шукала визнання Вселенської
Церкви?” в 1963 році, що „можна б навести не менше 40 листів, в яких Архиєпископ
Мстислав переконливо й непохитно твердив, що Українській Православній Церкві
рішуче потрібні визнання й єдність з Вселенською Патріярхією”.

Аллентавський Собор в 1948 року і розкол УПЦ Америки

В жовтні 1948 року після листування з Грецькою Архидієцезією та на запро-
шення Архиєпископа Атенагораса, Екзарха Константинопільського Патріарха,
Архиєпископ Мстислав приїхав до Нью-Йорку на зустріч.

„Після обіду, - писав учасник зустрічі прот. Іван Гундяк в 1950 році, -
розпочались ділові розмови. Архиєпископ Атенагорас оповідав Владиці
Мстиславу про клопоти з єпископом Богданом. Категорично ствердив, що
віддавна знає про його повну некомпетентність... Вкінці він поставив
Архиєпископу (Мстиславу) таку конкретну пропозицію: „Радіючи прибут-
тям Вашої Еміненції, я хочу Вас просити, щоб ви прийняли провід над
Українською Православною Церквою в Америці. На основі відомостей,
що дійшли до мене про Вашу Еміненцію, я прийшов до заключення, що
недалекий Собор попросить Вас стати на чолі тієї Церкви”.

(Під час зустрічі Секретар Архиєпископа Атенагораса прот.
Андреадес вживав постійно слово „малорос”.) Владика (Мстислав)
дуже лагідно й поважно зауважив, що сама назва „малороси” нам чужа,
придумана ворогами і для нас образлива.

(Прот. Андреадес) - Та чому, адже коли я вчився в київській акаде-
мії, то вас інакше не називали, тільки малоросами?

Тут і я (о. І. Гундяк) вже не втерпів, і поставив питання прот.
Андреадесу: „А що сказали б ви, отче протоєрею, коли 6 вас хтось наз-
вав малогреком?”

„Ви, отче Андреадес, - каже Архиєпископ Атенагорас, - не починайте
аргументів з о. Іваном, бо він, знаєте, гарячка. Я повертаюсь до моєї
пропозиції, поставленої Еміненції Архиєпископу Мстиславу: „Прий-
міть, дорогий мій брате, цю пропозицію, та в дальшім діянні Господь
допоможе нам розв’язати всі інші проблеми”...
„О, це велика людина, зауважив (після зустрічі) Владика Мстислав.

Він наче народився на те, щоб бути Патріярхом”.

Мені ж, не знаю з якої причини, - чи це було прочуття, чи може через
різні гіркі досвіди в церковній праці, - вирвались такі слова: „Чомусь у
моїй памяті повторюються слова поета старинного Риму: „Тігпео
Оапаоз е( бопа іегепіез” - Боюсь греків і тоді, коли вони приносять
подарунки”. (УПВ, 1950/3, 11,13)

Аналогічну інформацію про зустріч в жовтні 1948 року Архиєпископа Мстислава
з Архиєпископом Атенагорасом о. Іван Гундяк подавав і в 1963 році.

„На зустрічі Архиєпископ Атенагорас говорив, що як би не було, православні
українці в різних краях Европи, обох Америк, Австралії і т.п., повинні б творити
особні єпархії, які в межах даної держави входили б у склад грецьких єпархій...
Однак він не міг заперечити річевости аргументу владики Мстислава, який ставив
справу просто: коли можна православним грекам мати одну архидієцезію на країни
обох Америк, то чим гірші українці, щоб були тільки включені до грецької архи-
дієцезії?..

Гість з Канади зробив добре враження на Екзарха і він, після довших розмов і
обіду порадив, щоб чимскоріш скликати Собор Церкви і провести вибір другого
єпископа”. (ЖЦ, 1963/16, 29)

8-9 грудня 1948 року в Аллентавні відбувся підготовлений Архиєпископом
Мстиславом Собор константинопільської УПЦ в Америці, „головною точкою
(якого) було піднесення Української Православної Дієцезії в Америці до
Архидієцезії в присутності (Вселенського) Патріарха”. Цей Собор мав покласти
початок поєднанню канадської УГПЦ з константинопільською єпархією в юрис-
дикції Вселенського Патріарха.

На Соборі були присутні три представника від Грецької Архидієцезії та Єпископ
Богдан. Константинопільський Патріарх на Собор, як було обіцяно Архиєпископу
Мстиславу, не приїхав.

Собор в Аллентавні обрав Архиєпископа Мстислава Правлячим Єпископом
УПЦ в Америці, але за умови, що це обрання буде затверджене Вселенським
Патріархом. Єпископ Богдан мав лишитись вікарним єпископом.

В січні 1949 року Єпископ Богдан видав архипастирський лист щодо уневажнень
рішень Собору як неканонічного.

„Свята наша Українська Православна Церква знаходиться в стані неспокійному,
в стані внутрішнього хитання. - Писав Єпископ Богдан. - Внеслася до Церкви
партійна демагогія, до керування церковними справами прийшло багато невід-
повідних людей, які Церкву Святу почали використовувати, як платформу для своїх
змагань.”

Єпископ Богдан назвав „безпредметною” постанову Собору про злуку УПЦ
Америки та УГПЦ в Канаді, та іменування Мстислава кандидатом на голову
Церкви, „бо кандидат НЕ Є В КАНОНІЧНОМУ ЄДНАННІ з Вселенською Церквою,
ані членом Української Православної Церкви в Америці”. Група, яка без волі
Єпископа (Богдана) скликала „Собор”, рекламувала, що на ньому буде присутній
Патріарх Атенагорас, „одначе Святійший Патріарх на Собор не приїхав”, велася
одностороння агітація серед Духовенства й світських демагогів.

„Відомо, що Вінніпегський Єпископ Мстислав не мав уповноваження своєї
Церкви й Консисторії, а лише при помочі кількох своїх симпатиків в Америці, та
при помочі їх демагогічних впливів вів свою пропаганду, й спритно хотів загарбати
єпископський жезл в Америці. Непокликаний урядовою дорогою на Собор, він усе
ж таки приїхав і сидів у готелю, дожидаючи свого вибрання на Соборі. Доказом
того є, що пізно ввечері 8 грудня з’явився на банкеті. Цей його чин не можна наз-
вати етичним...”

Єпископ Богдан розпустив 25 січня 1949 р. стару Консисторію УПЦ в Америці та
призначив новий її склад. Але приблизно з десяток парафій лишилися з
Архиєпископом Мстиславом.

Таким чином, на початку 1949 року утворилось вже дві УПЦ Америки - одна під
зверхництвом Єпископа Богдана, друга - очолена Архиєпископом Мстиславом, що
чекала затвердження Вселенського Патріарха.

„Мені вдалось побачити Патріарха-електа, - писав о.І.Гундяк, - коли він мав від-
бути літаком Президента Трумана до Царгороду, і я просив його пособити
УПЦеркві скорим затвердженням постанов Собору. Він дуже ввічливо відповів, що
справа Української Церкви лежить йому на серці, але остаточне рішення залежить
від Патріяршого Синоду”.

Прот. І. Гундяк передав Патріарху Атенагорасу англійський переклад листа від
Архиєпископа Мстислава. Текст, поданий Архиєпископом Мстиславом для
перекладу, був такий:

„Я ніколи не легковажив зв’язків нашої Церкви з Святою
Вселенською Патріярхією. Я завжди молився, щоб Свята Вселенська
Патріярхія взяла під свій патронат і верховну юрисдикцію цілу
Українську Православну Церкву в екзилі, - що є також щирим
бажанням нашого народу, поневоленого тепер режимом СССР. В
цьому напрямі я невпинно працював впродовж останніх трьох років.
На жаль, мої змагання були до певної міри перешкоджені „парти-
занською війною”, яку провадять деякі корисливі ієрархи, а точніше
кажучи - самозваний Митрополит Огієнко. Я щиро надіюся і молюся,
що Його Святість, новообраний Патріярх, розгляне можливості для
Української Православної Церкви в теперішній ситуації. Не може бути
найменшого сумніву про конечність об’єднання всіх православних
людей під юрисдикцією Святої Вселенської Патріярхії для того, щоб
боронити нашу Святу Віру перед політичною агресією з боку уряду
СССР, який використовує Московського Патріярха, як своє знаряддя.
Як Архиєпископ Північної і Південної Америк, теперішній Святий
Вселенський Патріярх виявив багато прихильности до Української
Православної Церкви в Америці. Надіємося, що Його Святість виявить
таку ж саму прихильність і до Української Греко-Православної Церкви
в Канаді, а там і до всіх українців Православної Віри, розпорошених по
всьому світі... Щоправда, нам тепер неможливо скликати загальний
Собор Канадійської Церкви, яка має свої парафії від Атлянтику до
Пацифіку, щоб на ньому схвалити потрібні резолюції та зміни в Статуті
й Правилах, які Ви так вдатно пропонуєте... Я не вважаю себе
Архиєпископом в юрисдикції Митрополита Полікарпа... Якби я був
обраний, за благословенством його Святости, очолити УПЦеркву в
Америці, я був би зобов’язаний просити Його Святість поблагословити
також моє єпископське служіння в УГПЦеркві в Канаді... Розуміється,
що дальший „де факто” і „де горе” статус Української Греко-Право-
славної Церкви в Канаді був би сформульований в цілковитій згоді з
інструкціями його Святости...” (Савчук С., 1972, 38)

Створення Константинополем конфліктної ситуації
між українськими владиками

На початку 1949 року прот. Андреадес з Грецької Архидієцезії, який був присут-
ній на Соборі в Аллентавні, викликав до канцелярії прот. І. Гундяка та повідомив,
що з Царгородської Патріархії прийшла негативна відповідь щодо затвердження
Архиєпископа Мстислава як зверхника УПЦ Америки. Приводом були ніби
складені протести з боку Єпископа Богдана, Митрополита Іларіона та секретаря
Св.Синоду УПЦеркви в Європі Єпископа Платона (Артем’юка).

Але Митрополії Полікарп написав до Консисторії УПЦ Америки, що такого
протесту Синод УПЦ в Європі не висилав. Навряд чи Патріарх Атенагорас зважив
би і на протест Єпископа Богдана, якого сам пропонував усунути. Причини, чому
Константинопільський Патріарх Атенагорас не визнав Архиєпископа Мстислава як
правлячого єпископа УПЦ Америки, хоч сам радив йому в жовтні 1948 року готу-
ватись до вибору на Соборі в Аллентавні, як писав о.Іван Гундяк, „були неясні”.

Архипресвітер С. Савчук в 1972 році пояснював причину відмови Констан-
тинополя визнати Єпископа Мстислава Головою УПЦ Америки меркантилізмом
Вселенської Патріархії.

„Помимо всіх старань як з боку самого Архиєпископа Мстислава, так
і з боку його прихильників, Патріярх його обрання на місце Єпископа
Богдана не затвердив. І нічого дивного. Українська Православна
Церква в Америці, яку очолював Єпископ Богдан, і так була в складі
Грецької Архидієцезії, отже яка користь для Патріярхії міняти
Єпископа Богдана на Архиєпископа Мстислава, який просився до неї з
порожніми руками? Щось іншого, якби він переходив з Церквою, але
Патріярх добре знав, як врешті переконався про це й сам Архиєпископ
Мстислав, що Українська Греко-Православна Церква в Канаді ні з ним,
ні без нього під зверхність Царгороду не піде.” (Савчук С., 1972, 45)
Виглядає, що Патріарх Атенагорас, тоді ще константинопільський Екзарх в
Америці, свідомо створив конфліктну ситуацію в Українській Церкві. В жовтні
1948 року він агітував Архиєпископа Мстислава очолити Собор УПЦ Америки, на
який особисто обіцяв приїхати. А перед тим, в вересні 1948 року, він почав пере-
говори про те саме з Митрополитом Іларіоном, обіцяючи, що саме митрополит
буде зверхником канонічної Української Церкви в Америці.

„Екзарх Грецької Православної Церкви в Америці Архиєпископ
Атенагорас, - повідомляв журнал „Слово Істини” в 1949 році (ч.18), - через
свого особистого Секретаря о.Протоєрея Михайла Андреадеса листом 27
серпня 1948 року запросив Митрополита Іларіона до Нью-Йорку на
побачення з Екзархом. Секретар писав (російською мовою): „Архиєпископ
Атенагорас просив мене запросити Вас до Нью-Йорку на наступний четвер
2 вересня. Пильнуйте приїхати, бо справа з Українською Церквою дуже
важлива, і я увірений, що Ви будете головою цієї Церкви, якщо
зговоритесь з Архиєпископом”.

Митрополит Іларіон це запрошення прийняв і приїхав до Екзарха на
зустріч. По довгих розмовах цілком договорилися, й Екзарх запропонував
таке:

1.	На чолі Української Православної Церкви в Америці й Канаді (констан-
тинопільської юрисдикції - О.Х.) стає Митрополит Іларіон. Церква ця досі
розвинулась дуже мало, навпаки, - виразно підупадає, тому Екзарх просив
Митрополита Іларіона стати на її чолі та повести її до зміцнення і розкві-
ту.

2.	Екзарх прирік, що Єпископ Богдан незабаром скличе Соборик
українського Духовенства, і на ньому сам Екзарх поставить кандидатуру
Митрополита Іларіона на голову Української Православної Церкви в
Канаді й Америці, й буде особисто боронити виставлену кандидатуру.

Екзарх Атенагорас підкреслював, що в Українській Православній
Церкві великий непорядок, і він хоче тому всьому покласти кінець, і тому
власне вирішив поставити Митрополита Іларіона на чоло її, бо вірить, що
він внесе порядок до цієї Церкви.

Другого дня, 3-го вересня, Екзарх запросив Митрополита Іларіона до
себе знову, і там Іларіон несподівано стрів о.Івана Гундяка, члена
Консисторії Української Православної Церкви в Америці. Отець І. Гундяк
найперше перепросив Іларіона, що неслушно нападав на нього в
„Українському Вістникові”, бувши до того введений в блуд. Потім Екзарх
в присутності свого о.Секретаря, розповів о.Гундякові, що хоче зміцнити
й розвинути Українську Православну Церкву в Америці й Канаді, й тому
запрошує Митрополита Іларіона стати на її чолі. І Екзарх наказав
о. І. Гундякові для добра Церкви скликати Соборчика Духовенства для
обрання Митрополита Іларіона на голову Церкви, і о.Гундяк прирік
Екзархові й Іларіонові ієрейським словом, що все чесно зробить, як йому
наказано.
У п’ятницю 10-го вересня о годині 3-ій Митрополит Іларіон та Екзарх
Атенагорас знову продискутували всю справу, і Екзарх становчо запевнив,
що виконає все так, як прирік. На заяву Митрополита Іларіона, що він має
відомості, що о.Гундяк уже розбиває намічену справу, Екзарх сказав
рішуче: „Коли він буде так робити, то я знайду спосіб припинити (це)”.

...30-го листопада Митрополит Іларіон вислав Екзархові Атенагорасові
листа, в якому писав, що „о. протоієрей Іван Бойко повідомив мене, що він
із священиком Романом Качмарським говорили з Вами в Детройті
26 листопада, і що Ви цим Священикам сказали, що хочете бачити в
проводі Української Православної Церкви в Америці й Канаді
Митрополита Іларіона. Крім того, Ви сказали, що Митрополит Іларіон
буде на Соборі в Аллентавні 8-9 грудня цього року”.

Того самого дня, коли Митрополит відправив цього листа, Секретар
Архиєпископа Атенагораса о. М. Андреадес повідомив Митрополита Іларіона, що
Консисторія УПЦ Америки з о. І. Гундяком тепер підтримує кандидатуру
Мстислава.

Таким чином, у вересні-жовтні 1948 року константинопільський Екзарх в
Америці, вже обраний Вселенським Патріархом, Архиєпископ Атенагорас запро-
понував обидвом українським владикам очолити УПЦ в Америці, кожному з них
обіцяючи підтримку і допомогу. Але після вибору Архиєпископа Мстислава
Патріарх Атенагорас не затвердив вибору. Митрополит Іларіон та Єпископ Богдан
порвали стосунки з Архиєпископом Мстиславом на довгі роки, що ще більш
роз’єднало в 50-х роках УПЦ в ЗДА, УПЦ в Америці та УГПЦ в Канаді.

Чому Митрополит Іларіон не приїхав на Собор в Аллентавні, не ясно, немає
досить документальних джерел. Прот. Іван Гундяк писав в 1963 році, що Секретар
Патріарха Атенагораса запросив Митрополита Іларіона приїхати на Собор, але той
також не приїхав, бо не отримав вчасно візи до США. В листі священика з
Меточина, Нью Джерсі, до І. Гаращенка в Мюнхен від 7 лютого 1950 року
повідомлялось, що митрополит Іларіон «у Вашингтоні значиться персоною нон-
грата, тому йому не дали було візи на в’їзд до Злучених Держав з Європи і тепер
навряд чи будуть пускати його до Америки з Канади. Він має дуже темні рекорди з
Краю».

Що ж до зміни думки відносно Архиєпископа Мстислава, то на Константино-
поль, ймовірно, вплинули події поза американським тереном, а саме в Польській
Православній Церкві, єпископат якої разом з Митрополитом Дионісієм в 1948 році
покаявся перед Російською Православною Церквою. Константинопільському
Патріарху Атенагорасу нічого не лишалось, як визнати другу - „російську” - автоке-
фалію Польської Церкви, що автоматично означало також і його визнання закон-
ности заборони Москвою Єпископа Полікарпа (Сікорського) в березні 1942 року.
Представники Константинопільської Церкви були присутні на Московському
Соборі в 1948 році і не оскаржували рішень РПЦ.
Архиєпископ Мстислав вже став неканонічний в очах Константинополя. Не
знаючи цього, він кілька місяців шукав контактів з новообраним Патріархом.

„До Патріярхії йшли листи й кабльограми від Консисторії і від самого
Архиєпископа Мстислава, але відповіді не було... В листі з 23 квітня 1949 року
Архиєпископ Мстислав писав:

„Патріярх знову коштував мені 24 дол., бо вислав йому Великоднє привітання.
Цікавий, чи відповість, бо в таких випадках завше відповідав усім ієрархам. Коли не
відповість, або відмахнеться секретарем, не пошкодую ще 25 дол. й запитаю - „чи
Його Святість одержали мою телеграму з Великоднім привітом?” В мойому житті
був уже раз такий випадок і одна дуже високопоставлена особа таки мусіла відпо-
вісти...”

Але відповідь так і не прийшла. Тому Консисторія УПЦ Америки, що відійшла
від Єпископа Богдана, скликала 18-19 квітня 1950 року Собор у Вилмингтоні
(Делавер), де було ухвалено:

„Українська Православна Церква в Америці, придержуючись
св.Вселенського Православія і повсякчасно перебуваючи в єдності віри
з Св. Вселенською Православною Церквою, завжди вважала себе
самостійною в усіх справах внутрішнього управління. Тому Церква
одобрює і підтверджує обрання на Соборі в Аллентавні Архиєпископа
Мстислава керуючим Архиєпископом УПЦ в Америці”.

На Соборі був заслуханий звіт Комісії про переговори з Єпископом Богданом,
„проведені з тою ціллю, щоб переконати його, щоб він припинив акцію шкідливу
для УПЦ в Америці, і щоб запевнити його, що тоді Церква подбає про його
забезпечення на становищі помічного єпископа і дасть йому належне утримання.

Єпископ Богдан відповів Комісії по телефону: „Я не знаю нічого про Собор... Я
не погоджусь бути чиїмсь суфраганом... Я суспендую всіх священиків, що беруть
участь в Соборі в Вилмингтон. Я їх знищу, навіть якщо я мав би стратити чере-
вики”. На запит Комісії, чи Владика Богдан належить до Українсько-
Карпаторуської Митрополії, яку очолює Митрополит Іларіон, Єпископ Богдан від-
повів: „Це дурне питання”. Далі, звітувала Комісія, Єпископ Богдан вживав ще
більше вульгарних і скверних висловів, що не можуть бути повторені перед
Собором... (Резолюції 18-19 квітня в Вилмигтон, 1950 р.)

Єпископ Богдан лишився в незавидному положенні, - з ним „у складі грецької
архиєпархії лишилося п’ять або шість парохій малих та з священиками невисокої
вартости. Решта ж 25 священиків переважно старших і заслужених та до ЗО парохій
перейшли під опіку Архиєпископа Мстислава, та всі вони беруть участь через свою
консисторію, обрану на Аллентавському соборі, та через передсоборову комісію (у
поєднанні з УПЦ в ЗДА). Єпископ Богдан далі тримається того, що його Церква є
єпархією в складі грецької архиєпархії, хоч новий грецький архиєпископ на місті
Атенагораса є завзятим москвофілом, вихованець з Росії”. (7 лютого 1950, Меточин,
Н.Дж. №94)
На початку 50-х років о. д-р Володимир Левицький написав памфлет „Богдан
Шпилька - греколиз”.

У сусідів церкви повні,
одні нові, другі давні,
А у мене хоч двомовні,
бідні, сірі, старомодні...
Хведорович оре й сіє,
В нього Церква зеленіє,
А у мене ність коріння,
Токмо мерзость запустіння...
Мстислав дере і будує,
Мавзолея він мурує,
І данину він збирає,
І грошима розкидає.

Я - убокий, безпомічний,
Хоч один я - канонічний!
Греки мене обдурили,
Залишили й осмішили.
Що я бідний му-робити?
Уніятів му-просити,
Щоб на старість хліба дали,
По-людському поховали.

Єпископ Богдан подав в суд, домагаючись повернення Архиєпископом
Мстиславом 32-х парафій та матеріального відшкодування. Цей судовий процес
надзвичайно фінансово виснажив УПЦ в США, з якою об’єднались колишні
парафії владики Богдана, про що повідомлялось на III церковному Соборі в 1956
році.

* * *

Церква Єпископа Богдана швидко асимілювалась і розпадалась. В 1957 році в
УПЦ Америки лишилось шість невеликих парафій, деканату як такого вже не
існувало.

Намагаючись виправити положення, Єпископ Богдан, як писав американський
дослідник історії Православної Церкви в Америці, висвятив з дюжину священиків,
які не мали жодної духовної підготовки, що привело до катастрофічних наслідків.
Один із священиків, о. Димитрій Ройстер, перейшов до Російської митрополії, де
був хіротонізований в 1969 році. Після 1957 року Єпископ Богдан став зовсім неак-
тивний, втрачаючи парафії на користь „конкурента Теодоровича”, а коли помер, то
не було навіть кандидата на його місце. Підвищення Єпископа Богдана в сан
Митрополита на Соборі УПЦ Америки в 1958 році в Аллентавні, в 20-ту річницю
його висвяти, Константинопільський Патріархат ніколи так і не визнав. (8. Зиггепсу,
1973, 113)
Але претензії УПЦ Америки очолити Українське Православіє не зменшились. Від
імені духовенства на новий 1957 рік о. Дмитро Савка, з колишніх уніатських свяще-
ників, відкинутих Єпископом Богачевським, вислав великоднє побажання
Єпископу Богдану Шпильці, щоб той став «канонічним Патріархом» під
Вселенським омофором. (Лист о.Володимира Левицького від 30.4.1957) Він писав в
журналі УПЦ Америки: «Під проводом Кир Богдана треба нам всім з’єдинитись, в
Рідну Церкву КАНОНІЧНУ, тоді мусим побідити!»

На Другому Соборі УПЦ Америки 4-5 жовтня 1957 року в Аллентавні в промові
Єпископа Богдана „Огляд УПЦ-А під кутом її єрархічних питань у минулому”,
УАПЦ називалася «липківщиною», а український автокефальних рух -
«самосвятським рухом Липківської групи». Один з делегатів о. Іларіон Врублев-
ський хвалив промовця о. Миколу Мусія за «його роз’яснення істоти липківської
гидоти на підставі її власних документів та його викриття її сатанічних затій на під-
копання Вселенського Православія”. (УВ, 1958/1, 4-5, 11)

Собор закінчив тим, що заявив, що УПЦ-А являється „єдиною віткою прадідної
Української Православної Церкви... продовженням Церкви Св.Володимира... Зараз
ДВЕРІ до Єдиної Соборної й Апостольської Церкви для Об’єднання всіх Віток
Української Православної Церкви на чужині є відчинені через Канонічну
Митрополію УПЦеркви в Америці та Її Канонічного Митрополита Кир Богдана!!!»

В. Дубровський, відомий на еміграції автор спогадів про радянський ГУЛАГ, в
статті «Другий Рим» у боротьбі проти «Першого й «Третього» писав:

«Архиєпископ Богдан Шпилька має вже непорушні гарантії моно-
полії УПЦ Америки щодо окупації України від самого Ісганбульсь-
кого Вселенського Патріярха... Але Архиєпископ Богдан Шпилька й
його послідовники забувають про те, що доля кожної уніятської орга-
нізації надто незавидна й хитка. Вона цілком залежить від ласки
чужинця-господаря, який спочатку використовує свого «мавра», а
потім може його й прогнати, якщо потреба на «мавра» проминула. На
наших очах недавно уніятська галицька Греко-католицька Церква була
перетворена розчерком пера Папи-Цезаря «1-го Риму» на Українську
Католицьку Церкву, тобто розчинена в Католицькій Церкві за непотре-
бою Її автономного існування.» (ЦЖ, 1959/1(10), 19)

„Константинополь - «Другий Рим», намагається вихопити на
еміграції українські православні кадри, з пазурів «3-го Риму» - Москви
й для запобігання захоплення її Римом 1-им. «Але при тому є ознаки,
що «2-ий Рим» ладний порозумітися з «3-м Римом» на некористь для
України. Московська Патріярхія відзначила 6-24 травня 1958 року 40-
ліття відновлення Патріярхату в Росії. Істанбульський Патріярх послав
своїх представників на це свято до Москви: Екзарха на Західню Европу
архиєпископа Атенагора (з Лондону) і архимандрита Еміліяна
Тиміадиса (з Бельгії). На урочистому акті 13 травня 1958 року в
Троїцько-Сергїївській Лаврі коло Москви перше слово мав Екзарх
«2-го Риму» Атенагор, який... оголосив, що шлюб «русського» князя
Владимира з Анною Візантійською «був початком духовного союзу
двох народів: русського народу і грецького народу»,., а закінчив...
побажанням безконечного, довгого й повного слави життя й процві-
тання Святій Російській Церкві»... Отже, «2-ий Рим» визнає й
прославляє всяку Російську Церкву, навіть підпорядковану ГПУ-
НКВД-МГБ. Але «2-ий Рим» не визнавав і не визнає УАПЦеркви
Київської, Відродженої в 1921 році, а визнає тільки свою УПЦ
Америки, що є в його «орбиті». (ЦЖ, 1959/2(11), 14-15)

Спроба Архиєпископа Мстислава підчинити собі УПЦ в Америці і розкол у цій
Церкві привели до повного розриву стосунків між ним і Єпископом Богданом, до
самої смерті владики Богдана в 1965 році. Після переходу Архиєпископа Мстислава
з парафіями константинопільської Архидієцезії до очоленої Іоанном Теодоровичем
УПЦ в США, цей церковний епізод дістав забарвлення „патріотичної акції” по
відриву українських парафій від греків. Того, що Архиєпископ Мстислав хотів
заступити місце владики Богдана, але Константинополь просто його не прийняв,
ніхто не згадував. Поступово це забулось. Коли залишені вл.Мстиславом у
керівництві УПЦ в США єпископи Константин (Баган) і Антоній (Щерба) в 1995
році зробили аналогічний крок - перейшли в константинопільську юрисдикцію та
об’єднались з УПЦ Америки, - старі емігранти щиро дорікали їм тим, що
„Мстислав би так ніколи не зробив”...

Після того, як Архиєпископ Мстислав став Головою Консисторії УПЦ в США,
„Українське Православне Слово” повідомляло про УПЦ Америки не інакше, як під-
креслюючи, що то є грецька єпархія, а не Українська Церква. В 1966 році офіційний
орган УПЦ Америки „Український Православний Вісник” жалівся, що преса УПЦ в
США „нападає на нашу Церкву...

старається, де тільки можливо, принизити або й посміятися з нашої
УПЦеркви, що знаходиться у юрисдикції Вселенської Царгородської
Патріярхії. Ось кілька прикладів. „Українське Православне Слово” часто
підкреслює, що наша УПЦерква - це „групка” чи „жменька” парафій, або
просто „Єпархія” Грецької Архидієцезії в Америці (див. „УПСлово” за
жовтень 1970, стор.12). Найбільше нападає „УПСлово” на нашу Церкву за
те, що вона є членом Світової Ради Церков, яка, мовляв, підтримує „патрі-
отичний фронт” чорних терористів у Родезії, і з тої причини Армія Спа-
сіння виступила з цієї організації. „Хто належить до Національної Ради
Церков? - запитує „УПСлово”: - „Кажуть, що деякі Православні Церкви,
як грецька, сирійська, російська, албанська, а навіть одне українське
православне „автономне” відгалуження, що одночасно перебуває у
грецькій юрисдикції” („УПС”, травень 1975). На іншому місці „УПСлово”
пише, що до Світової Ради Церков належать „православні догматисти й
каноністи: греки, армяни, руські і карпато-руські та навіть жменька
українців, що на такий відважний крок (як Армія Спасіння) не спро-
моглися, а були безвільними кивай-головами” („УПС”, жовтень 1983)”.
Дуже дивно це виглядає, підсумовував „Український Православний Вісник”,
на фоні всіх зусиль, які докладає Церква, очолена Митрополитом Мстиславом,
для того, щоб „бути визнаною або принаймні мати зв’язок із Вселенською
Патріярхією”. (УПВ, 1984, 66)

Коли Митрополит Богдан в 1965 році помер, його ховала Грецька Православна
Архидієцезія в Нью-Йорку. Архиєрейську Божественну Літургію відслужили
грецькі архиєреї та Архиєпископ Палладій з УАПЦ в Екзилі.

Усунення Архиєпископа Мстислава з УГПЦ в Канаді

Після невдалої спроби очолити УПЦ Америки і увійти в юрисдикцію
Константинопільського Патріархату, Архиєпископу Мстиславу, як перед тим і
їоанну Теодоровичу, прийшлось відійти від УГПЦ в Канаді, до того ж з великим
скандалом.

15 січня 1949 року Архиєпископ Мстислав повідомив о. Івана Гундяка, що „члени
Консисторії явно почали страшити греками. Я ж, свідомий ваги наявности в скла-
ді єпископату Вселенської Патріярхії єпископа-українця (в повнім розумінню того
слова), прийшов до остаточного переконання, що дійсно справа двох юрисдикцій -
річ не натуральна, тим більше, що справа нав’язання духовного звязку УГПЦеркви
в Канаді з Вселенською Патріярхією може бути вирішена лише на Соборі, який міг
би відбутись найскорше десь в осені. Канада мала і має всі шанси бути наріжним
каменем об’єднання православних церковних організмів поза Україною. На жаль,
на провідних становищах в Канадійській Церкві знаходяться одиниці, які досі
мають змогу впливати і які „не потребують чужих визнань й самі не хочуть нікого
визнавати”. Я ж хочу служити не тільки Канадійській Церкві, а цілій Українській
Православній Церкві, Церкві цілого українського народу, а тому й прийшов до
переконання, що обрання мене Собором УПЦ (Америки) треба вважати, як перст
Божий... Коли б Патріярх затвердив мене лише для УПЦ в Америці, я певний, що
це рішення добродійно вплинуло б на Канаду й визволило ті сили її, що досі змушені
дрімати... От же, Отче, головніші міркування, що довели мене до рішення написати
Патріярхові листа, в якому даю свою згоду прийняти його затвердження без
застережень...”

15 лютого 1949 року відбулося засідання канадської Консисторії, яка винесла
постанову щодо Архиєпископа Мстислава: вияснити його обрання до грецької
дієцезії в США.

Архиєпископ Мстислав висміював в листі до о. І. Гундяка рішення Консисторії:
„...просять мене... запевнити, що основні засади Української Греко-Православної
Церкви в Канаді остануться незмінними. Про ці засади говориться на вступі ухвали,
а є ними неясно спрецизоване „самостійництво”. Очевидно, не думаю на цю тему
писати „архипастирського листа”, бо не все ще можна подати до відома...”

Архиєпископ Мстислав запропонував почати акцію масової висилки телеграм до
Царгороду від парафій такого змісту: „Святіший Патріярх... Стурбовані (або
обурені) шкідливою для Церкви поведінкою єпископа Богдана і митрополита
Іларіона Огієнка, просимо Вашу Святість про довір’я до Архиєпископа Мстислава...
Підпис...”

17 лютого 1949 року Архиєпископ Мстислав писав до о.Івана знову: „Як вже теле-
фонував Вам, митрополит Іларіон виїхав в понеділок до ЗДА. Думаю, що це все в
порозумінні з єпископом Богданом... Ця подорож може мати й добрі для нас наслід-
ки, коли приміром Богдан і Іларіон візьмуть та й „пересвятять” Івана Теодоровича.
Це було б безмежно цікавим - і несподіваним для багатьох, багатьох...”

12 березня і 2 квітня 1949 року відбулися розширені наради Консисторії УГПЦ,
на яких розглядалося питання, чи міг би Архиєпископ Мстислав, якби перейшов
під зверхність Царгородського Патріарха, очолювати автокефальну УГПЦ в Канаді
та водночас УПЦ в Америці, що є частиною Грецької Архидієцезії?

Іван Власовський, присутній на нараді, відповів, що такий дуалізм неможливий,
але чого Канада так боїться зверхности Патріарха? Ось Київська Митрополія до
1686 року була в юрисдикції Царгородського Патріарха, і була майже автокефальна.
Отже, чому б і Канаді на таке не погодитися? Але рішення Консисторії було одно-
значне, - якщо Архиєпископ Мстислав перейде під зверхність Царгородського
Патріарха, він мусить становище архиєпископа УГПЦ в Канаді покинути. Це
владику Мстислава не переконало, і він продовжував наполягати, щоб увійти „в
склад Вселенського Православ’я”, сподіваючись, що УГПЦ в Канаді таки пого-
диться перейти під зверхність Константинополя. Але Церква не погодилась з цим.

Десятий Собор УГПЦ в Канаді, що проходив 18-21 червня 1950 року в Саскатуні,
Саскачеван, прийняв змушену „резигнацію” Архиєпископа Мстислава. Його
поведінка на Соборі, писав Архипресвітер С. Савчук, - „окрема сторінка сумної
історії його єпископського служіння в Канаді”.

Спроба перейти до юрисдикції Константинопільської Церкви була головною
причиною усунення Архиєпископа Мстислава з Канадської Церкви. Він не мав
жодного права без порозуміння з УГПЦ в Канаді, зверхником якої являвся,
втручатись у справи константинопільської УПЦ в Америці, тим паче говорити
з грецькими ієрархами про поєднання цих двох Церков. 1 листопада 1949 року
УГПЦ в Канаді офіційно повідомила у „Віснику”, що „для Канадійської Церкви
об’єднатись з Американською Церквою означало б відмовитися від принципу неза-
лежности і стати підлеглою Константинополю, чи Александрії, чи комусь іншому”.
(Тгозку О., 1968, 53)

Були й інші причини для відставки Архиєпископа Мстислава. Перша, - загальна
негативна опінія Церкви щодо його підштовхувань Іоанна Теодоровича до пересвя-
ти, що розходилось з клятвою вл. Мстислава в 1946 році про визнання УАПЦ та її
Ієрархії. Друга, - Архиєпископ Мстислав був звинувачений УГПЦ у фінансових
маніпуляціях. Архиєпископ Мстислав запропонував закласти в Гримсбі, Онтаріо,
Монастир Святого Миколая. Як виявилось, гроші, які він, першоієрарх Церкви,
збирав на монастир, йшли на його ім’я як власника монастиря. 1 липня 1950 року у
„Віснику” Консисторія УГПЦ в Канаді повідомила, що Архиєпископ Мстислав на
Десятому Соборі Церкви заявив, що монастир є його „приватною власністю”.
Брудний скандал довкола справи з монастирем у Гримсбі досі добре пам’ятають
українські емігранти і в Канаді, і в США.

До кінця 50-х років Архиєпископу Мстиславу відправляли такі телеграми:
„Архиєпископ Мстиславе! Іван Вишенський знаменито картав собіугод-
ницьких архиєреїв тодішньої сумної доби. Називав їх просто „архиско-
тами”. Історія свідчить, що мав усі підстави до такого відношення... Той,
хто отримав мною зложені і від організацій та добрих людей зібрані
пожертви на „Скит Св. Миколая”, має моральний обов’язок тепер, коли
манастир запропастився (бо й таке було його призначення), всі пожертви
повернути”.

„Босяк з „Баврів”, що випросить милостиню в стрічної людини, не буде
паплюжити свого добродія, навпаки, дякує йому словами „нехай вас
Господь благословить”. Від такого босяка можуть дечому навчитись особи,
які пошились в архиєреїв. - Пожертви мною зложені на Скит
Св. о. Миколая в Гримсбі досі не повернені, а до того основник тої фіктив-
ної установи люто кусає жертводавців. Яке ж порівняння між ним і типом
з „Баврів”? Треба віддати пожертви.” (Копії посткарток до Арх. Мстислава
Скрипника за 21.5.1959, 24.5.1959)

*** ** ***

Змушений покинути УГПЦ в Канаді, Архиєпископ Мстислав остався з десятком
парафій, що відійшли від константинопільської дієцезії Єпископа Богдана, і почав
шукати поєднання з Архиєпископом Іоанном Теодоровичем.

Конфлікт між Архиєпископом Мстиславом та канадською УГПЦ лишився неза-
гоєним ніколи, - в Канаді більше не довіряли владиці, з підозрою і неприязню від-
носились до його спроб очолити всю УПЦ на еміграції. Архиєпископ Мстислав
прилюдно називав членів канадської Консисторії „бандитами”. „Понад мої сили
було прикривати явний бандитизм моїх консисторських отців, які після
обов’язуючого статуту мають більші права, як єпископ”, - писав Архиєпископ
Мстислав. Він так і не звикнув до соборноправности церковного устрою у Канаді,
не міг змиритися з особливою роллю мирян в управлінні та залежністю єпископа
від волі органу представників Церкви. „Мої консисторські отці мають більші права,
як єпископ, - писав Архиєпископ Мстислав в 1950 році до Митрополита Полікарпа.
- Гора консисторська навіть дала (парафіянам) „народоправний статут”, після
якого вони можуть коли-небудь викинути священика, з чого, до речі, люди рідко
користають, бо вони добрі й чесні... Для них (консисторських отців) єпископ
мусить бути помітайлом.”
Спостерігаючи за неприязними стосунками владики Мстислава та УГПЦ в Канаді
в наступних десятиліттях, можна сказати, що корні невизнання канадською УПЦ
Мстислава як Патріарха України наприкінці його життя беруть початок з подій
1948-1950 років.

Пересвята Іоанна Теодоровича

„Зрозумівши остаточно, що своїм залицянням до Царгороду він нічого не
здобув, тільки підкопав під собою грунт у Канаді, Архиєпископ Мстислав почав
шукати іншого способу, в який, поперше, здобути собі місце в Америці поза
Церквою Єпископа Богдана, а подруге - вже з Америки дальше пробувати щастя
„увійти в склад Вселенського Православія”, як „єпископ-українець в повнім
розумінню того слова”, як уже не через Царгородського Патріярха, то через якогось
іншого. І такий спосіб, йому здавалось, він знайшов, - а це через пересвяту
Архиєпископа Іоанна при співучасті Екзарха Александрійської Патріярхії,
Архиєпископа Христофора.

Ця пересвята останнього в Ієрархії УАПЦ з 1921 року, що її „благодатність та
святість виконаних нею усіх тайн Церкви” Архиєпископ Мстислав так гаряче три
роки перед тим визнавав, - відбулася 27 серпня 1949 року.” (Архипресвітер
С.Савчук, 1972,45)

Повторна висвята Іоанна Теодоровича відбулася як архимандрита. 26 серпня
1949 року І. Теодорович звернувся листовно до Екзарха Александрійської Патріархії
Архиєпископа Христофора.

„Ваша Еміненціє!

В покірній послушності покликові нашої Української Православної
Церкви в США служити їй на становищі Єпископа і дати їй єпис-
копський духовний провід, я гаряче благаю Вашу Еміненцію обдару-
вати мене саном Єпископа згідно з Канонами нашої Святої Вселенської
Православної й Апостольської Церкви.

Від імени всієї нашої Української Православної Церкви я глибоко
вдячний за згоду і благословення на моє висвячення, що висловлені в
каблеграмі Його Святости Александрійського Патріярха.

Я вповні й глибоко свідомий великої відповідальности, возложеної
на мої плечі - відповідальности перед Богом і Матір’ю Церквою, Свя-
тою Александрійською Патріярхією.

Я прирікаю цим моє повне посвячення цьому великому покликові. Я
смиренно молюсь про провід Святого Духа й сподіваюсь, що бла-
гословення й опіка Святої Александрійської Патріярхії допоможе моїй
Церкві й мені особисто в служінні їй.

З моїми смиренними молитвами, Ваш у Христі, нашому Спасителеві
слуга

Архимандрит Іоанн.”
Пересвята відбулася в храмі Святих Константина і Олени у Нью-Йорку. В
свідчення проведеної висвяти була укладена ГРАМОТА, яку підписав Митрополит
Пентаполіський Христофор, Архиєпископ Вінніпегу і всієї Канади Мстислав, про-
тоієреї Лев Весоловський, Неофітус Воулсінас, Миха’іл Запаринюк, Андрій Бек та
Іван Гундяк.

В Грамоті писалось:

„ЧЕРЕЗ ТЕ, що священик Іоанн Теодорович волею нашого Господа і
Спасителя Ісуса Христа був визнаний достойним висвяти в Апос-
тольську Гідність ЄПИСКОПА Святої Православної Кафоличної Апос-
тольської Східної Церкви, і через те, що священик Іоанн Теодорович
був канонічно наречений і подав належним чином своє визнання Віри
в Бронксі, Н.Й., 27 дня серпня 1949 р.,

- ТОМУ - нехай буде відомо всім, що ми, нижчепідписані Єпископи,
відповідним чином висвятили Силою Святого Духа Іоанна Теодоровича
на Єпископа Філадельфійського, згідно з обрядом і чином Святої
Православної Церкви України, юрисдикції Священного Синоду якої
вищезгаданий єпископ мусить назавжди залишатися підпорядкований.”

1 вересня 1949 року Архиєпископ Іоанн видав спеціальний комунікат з приводу
пересвяти.

„Ми віримо, що доконане нами є першим і важним етапом в ділі поєднання всіх
в Єдиній Неподільній Православній Церкві Українського Народу тепер принаймні
поза межами Рідної Землі. Для дальших рухів в ділі поєднання всіх - свобідна путь.
Екзарх Александрійської Патріярхії... подав нам братню поміч в подоланню наших
утруднень в дусі найчистішої християнської любови, без усяких спроб надати нам
якусь свою, чи Патріярхії зверхність та зовнішню опіку... Лише коли ми самі
захочемо, ми можемо себе поставити під захист і благословення Александрійської
Патріярхії з захороненням повної свободи нашого церковного діяння... Зовнішнім
знаком такої духовної звязи буде отримування Св.Мира од Патріярхії...”

Архиєпископ Мстислав писав 22 вересня 1949 року до о.І.Гундяка про заяву
Архиєпископа Іоанна: „Дійсно, Владика Іван зробив недоречно, висилаючи свій
друкований лист, з останнього уступу якого користає й о.Савчук: мовляв, вискочив
з-під Царгороду й тягне до Олександрії. Коротко кажучи - савчуків могила
направить... Важніше, одначе, що станеться з розпочатою акцією в ЗДА. Маю відо-
мости, що вже й Вл.Іванові закидають, що зробив все без відома (своєї Церкви).
Так само доносять, що дехто з наших священиків „не вдоволений”, що Царгород
покидається...”

В 1961 р., пояснюючи пересвяту І.Теодоровича сербському єпископу Дионісію,
члену 8СОВА, Архиєпископ Мстислав писав про байдужість і нерозуміння
Константинопільською Патріархією української церковної справи:
Грамота про висвяту 27 серпня 1949 року в Нью-Йорку священика Івана Теодоровича в
гідність Єпископа Філадельфійського, підписана Митрополитом Пентаполіським
Христофором, Архиєпископом Вінніпегу і всієї Канади Мстиславом та священиками
„Побачивши в Канаді зріжничкованість поглядів на справу
канонічности хіротонії Архиєпископа Іоанна поміж священством і
довідавшись про таку ж зріжничкованість поміж духовенством у США,
я зрозумів, що для добра Церкви і її вірних треба зробити все, щоб
усунути саму причину того зріжничковання. Для цього нав’язав кон-
такт з екзархом Вселенської Патріярхії Архиєпископом Атенагорасом,
теперішнім Вселенським Патріярхом. Наші зустрічі і розмови в роках
1948 і 1949 давали підставу вірити, що справу Архиєпископа Іоанна
Теодоровича, з Божою допомогою і при помочі Архиєпископа Атена-
гораса, дасться корисно для Церкви полагодити. Архиєпископ
Атенагорас запевняв про його прихильність як до особи Архиєпископа
Іоанна Теодоровича, так і про бажання довести до прихильного і пози-
тивного полагодження цілої справи Вселенською Патріярхією. Та
несподівано його покликано на престол Вселенського Патріярха, і з
його виїздом до Фанари в Істанбулі, на мої листи ще з р.р. 1949-1950 я
ще й досі не одержав від нього жодної відповіді...

Байдужність до цієї справи Вселенської Патріярхії, яка не хотіла, чи
може не зуміла добачити вагу проблеми і великої сили українського
православного церковного руху в США і Канаді та потурала тим, що
розбивали цей живий рух і цим відсували сотки тисяч дітей
Православної Церкви від себе, наказували владно шукати помочі де -
інде і то негайно. Таку поміч подала Александрійська Патріярхія,
екзарх якої Архиєпископ Христофор, разом зі мною, довів до повного
канонічного оформлення єпископського сану Владики Іоанна
Теодоровича, через повний чин єпископської хіротонії, яка і відбулася
в екзаршій катедральній Церкві св. Константина і Елени на Бронксі в
Нью-Йорку, дня 27. 1949 р.”

Митрополит Полікарп та Собор Єпископів УАПЦ в Європі остались задоволені
повторною хіротонією Іоанна Теодоровича, як і тим, що Архиєпископ Мстислав
установив контакти з Александрійською Патріархією. „Маємо певні відомости, -
писав священик УПЦ в ЗДА до Мюнхену, - що Митрополит Полікарп не лише
одобрив крок Архиєпископа Мстислава в Злучених Державах, але й благословив
його на працю поєднання Церков. Ще три роки святійший синод Української
Автокефальної Церкви на чолі з митрополитом Полікарпом подавав до
Царгородського Патріярха прохання про визнання Української Церкви на ски-
тальщині, а через мене передав копію Меморандуму до архиєпископа Атанагораса,
з яким я був добре знайомий. Отже, Святійший Синод старанно шукає зв’язку з
Вселенськими патріярхами, а тому, безперечно, нав’язування звязків з Алексан-
дрійським патріярхом єпископом Мстиславом не лише одобрює, але й вітає”.
(7 лютого 1950, Меточин, Н. Дж., №94)

Архиєпископ Ніканор по пересвяті Іоанна Теодоровича сказав: „Ну, самого
головного самосвята пересвятили, а з іншими ми справимося”. (ЦЖ, 1958/6(9), 5)
Журнал УПЦ Америки „Український Православний Вісник” про значення
пересвяти написав так: „Цим актом положено кінець ієрархії УАПЦеркви з 1921 року,
що не мала визнання в Православній Церкві”. (УПВ, 1950/2, 3)

Реакція української еміграції на пересвяту іоанна Теодоровича

Пересвята Іоанна Теодоровича установила нову епоху у відношеннях вірних
Української Православної Церкви з її єпископатом - епоху недовіри. Адже це була
пересвята єпископа, який в 1935 році на Соборі Церкви говорив: „Вірте мені, я
чесний чоловік!” А пересвячував той самий архиєпископ Мстислав, який в 1947 р. на
Надзвичайному Соборі УГПЦ у Вінніпегу, коли вирішувалось його обрання на
Предстоятеля канадської Церкви, на слова: „Яку віру та яке віровизнання
ісповідуєте?”, відповідав: „Визнаю та сповідую ухвали й канони Всеукраїнського
Православного Церковного Собору з жовтня 1921 року в Києві, та присягаю
переводити їх в життя у своїй архипастирській діяльності в Канаді”...

„Нікого на світі не боюсь, боюсь одних єпископів”, говорив Св. Іоанн Золотоустий.

„Усякий гріх і хула проститься людям, а хула на Духа Святого не проститься ні в
сьому віці, ні в будучому” (Матт. 12:31,32).

„Якщо якийсь єпископ, або пресвітер чи диякон прийме від когось другу висвяту,
хай буде позбавлений священного сану і він і той, хто пересвячував”, - 68 правило
Святих Апостолів.

Українська еміграція підсумувала по-своєму:

ПРЕПОГАНИЙ САМОСВЯТА,
ШКОДА, ЩО РОДИВСЯ!
НЕМА В НЬОМУ БЛАГОДАТІ,
ХОЧ ПЕРЕСВЯТИВСЯ!

УАПЦ (Соборноправна) в Європі зробила офіційну заяву: „Іоанн Теодорович
довершив свій відхід від Мучениці УАПЦеркви своєю пересвятою і тим самим
зневажив Благодать Святого Духа, дану йому хіротонією в Єпископи на
Всеукраїнському Церковному Православному Соборі 1921 року”.

Теодоровича травила навіть католицька преса, а автокефалісти, вірні УАПЦ 1921
року, не залишили його в спокої до кінця життя. Наведемо лише один з десятків
листів до Іоанна Теодоровича. Цей лист був відправлений за дванадцять днів до
кончини 3 травня 1971 року Іоанна Теодоровича відомим діячем УАПЦ Костем
Туркало, багаторічним в’язнем ГПУ в СРСР, автором книги спогадів „Тортури”
(Нью-Йорк, 1963).

„Я не знаю, чи Адресат прочитав цього листа, - писав К.Туркало, - тим то обов’язок тих,
хто опікувався Ним в останні дні його життя, оприлюднити це. Якщо прочитав, то як
зареагував на нього. А якщо йому цього листа не показали, і Він його не читав, то може
перед смертю Сам виявив якесь каяття.

Нарешті, чи сповідався перед смертю, і може на сповіді перед своїм духівником визнав
свій гріх і просив Бога простити Йому його.

Це все дуже потрібне для історії Української Автокефальної Православної Церкви й ролі
в ній покійного Іоана Теодоровича”.

Його Високопреосвященство

МИТРОПОЛИТ

Найпочеснійший Отець

Іоан Теодорович

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Найпочесніший Отче!

За час мого перебування в Америці пишу Вам третього листа. На перших
два відповіді я не одержав, через те, треба думати, що й на цього листа відпо-
віді я не матиму.

Я болію серцем за Вас, за Вашу життєву та історичну долю, як священика, а
пізніше єпископа, тим то в цьому листі хочу викласти весь біль свого серця,
біль серця людини, що від місяця серпня 1917 року включилася в число людей,
які взялися відродити нашу Українську Православну Христову Церкву. У
свому цьому листі я буду казати все відверто так, як підказує мені моє сумлін-
ня, так ніби, мені здається, нічим не заплямоване ні перед Богом, ні перед
людьми. Найперше я покищо умовно називатиму Вас Найпочеснішим Отцем,
яким Ви були до серпня 1949 року.

Ви, Найпочесніший Отче, великий грішник перед Богом і перед Україною,
і Вам треба очиститися від того гріха. Бог милостивий і Він простить Ваш гріх.
А як Бог простить, той Україна буде милостива й також Вам простить, і Ви
перейдете в історію Української Церкви чистою заслуженою людиною, як
справжній єпископ Української Автокефальної Православної Церкви з
Благодаттю Духа Святого, даною Вам у Св. Софії 1921 року.

У серпні 1949 року Ви потоптали цю Благодать Святого Духа, що зійшла на
Вас волею українського народу, навіяною від Бога, і допустили людей учинити
над Вами пересвяту, тобто учинити другу хіротонію на єпископа. Ви ніде не
заявляли, що Ви не визнаєте канонів Вселенських Соборів. А один із тих
канонів каже, що хто допустився прийняти другу хіротонію, той автоматично
позбавляється сану. А в кінці того канона додано: „Хіба що перша хіротонія
була від єретиків”. Боже! Боже! Невже Ви не знали цього канона? І невже Ви
не подумали про те, що, приймаючи другу хіротонію, Ви тим самим визнали
єпископів (навіть боюся називати тут їхні імена), що дали Вам першу хіро-
тонію, за Єретиків?

А тим часом погляньмо тільки, які від часу Вашої пересвяти сталися мета-
морфози. Пригадайте собі 1947 рік, коли Собор Єпископів висвяти 1942 року
в Европі не хтів і слухати того, щоб без пересвяти прийняти Вас у своє „лоно”,
тобто об’єднатися з Вами (очевидно, як з „єретиком” ). Дійшло навіть на тому
Соборі до неєпикопського вислову, що Ви повинні „рачки підійти до них і
просити пересвятити”. Ви тоді достойно й мужньо відкинули цю блюзнірську
пропозицію.
А що писалося про нашу Святу Церкву (УАПЦ 1921 р.) в еміграційних
церковних органах: „Соборна висвята єпископів 1921 року - то трагедія
України”, або „УАПЦ 1921 року - це гарячий сором для України на віки вічні”.
Отже, еміграційні єпископи та пізніші єпископи висвяти 1942 року не виз-
навали УАПЦ 1921 року. А тепер усі визнають і навіть узялися всі святкувати
50-річний ювілей цієї Церкви, святої Церкви, що відродилася 1921 року, і крім
того, не дуже давно один із тих Єпископів висловився: „не було 6 Церкви 1921
року, не було 6 і єпископів 1942 року”. (Слова Митрополита Ніканора,
зверхника УАПЦ в Європі - О.Х.) НАВІТЬ Собор УПЦ Америки, що мав від-
бутися ще торік, нарочито перенесено на цей рік, і саме на жовтень, коли
постала УАПЦ на Першому Всеукраїнському Православному Церковному
Соборі в Києві 1921 року”.

А разом з тим маємо теперішнє Ваше оповіщення, в якому ви кажете: „В
глибокій шанобі ми тримаємо пам’ять ієрархії Української (навіть без
„Автокефальної” - К.Туркало) Православної Церкви 1921 року. Тепер з тим
же упованням на Бога, і знов таки на богоявлення наших немочів, нашої
мізерности став знов перед престолом екзархії Александрійської патріярхії за
благословенням Александрійського патріярха Христофора прийняв знову
благословення дарами мого єпископського служіння”...

Що то за слова? їх ні одна людина не зрозуміє. Не „благословення дарами
мого єпископського служіння”, Найпочесніший Отче, а Ви прийняли „другу
благодать Св. Духа, як священик”, на що вказує документ про пересвяту.

„Дарів єпископського служіння” не може бути без „Дару Св. Духа”. Отже,
коли Ви в серпні 1949 року прийняли „другу благодать Св. Духа”, то тим самим
першу „благодать Св. Духа” Ви відкинули, бо дві благодаті Св. Духа на
єпископові, чи взагалі на духовній особі, не може бути. Ваша пересвята
незрозуміла була вірному українському суспільству через Вашу книжку
(„Благодатність Ієрархії У.А.П.Ц.”, видану в 1941 році - О.Х.), в якій Ви грун-
товно й переконливо, по-науковому довели благодатність і святість ієрархії
1921 року.

Отож за Вселенськими канонами Ви, прийнявши другу хіротонію, зроби-
лися й стали звичайним мирянином із великим гріхом на душі й серці. А що
Ви далі виконували й виконуєте єпископське служіння, то за канонами це
самозване служіння. Хіба що Ви не визнаєте канонів Вселенських Соборів і
стали реформатором Православної Церкви. Тоді треба було про це зразу
сказати по пересвяті.

Мало того, Ваш гріх збільшується ще ось чим. Прийнявши другу хіротонію,
як священик, Ви тим самим визнали, що 27 років перед тим Ви не були
єпископом. А що ж тоді з тими священиками, що їх Ви за той час
повисвячували, не бувши єпископом. Ті священики могли й можуть христи-
ти, бо охрестити дитину, коли вона помирає, може будь-хто, навіть жінка. Але
коли дитина виживає, далі вже над охрещеною дитиною йде таїнство миропо-
мазання, це вже може робити тільки священик („печать дара Духа Святого” ).
А Вашої висвяти священики, коли Ви не були єпископом, як Ви це самі виз-
нали своєю пересвятою, відбувши таїнство миропомазання, особливо над
хлопцями, учиняли також гріх, бо ті хлопці, дійшовши зрілого віку, можуть
стати священиками. А які ж вони будуть священики, якщо вони не будуть
православні.
Ви своєю пересвятою зневажили й Духа святого, бож на Вас була Благодать
Святого Духа, а Ви її потоптали. А Ісус Христос сказав: „навіть богозневага
проститься людям, але богозневага на Духа („хула на Духа Святого” ) не про-
ститься” (Матфія 12, 31. Марка 3, 28,39. Луки 12, 10). Але Боже милосердя
безмежне, і цей гріх Бог прощає, коли людина щиро покається. Отже, який би
гріх не тяжів над людиною, коли людина хоче його позбутися, вона кається
перед Богом, і тоді той гріх відходить у забуття, і людина стає чистою.

Ваші неодноразові пояснення, що Ви прийняли другу хіротонію для
спокою Церкви, зовсім безпідставні, і становлять тільки звичайнісіньке від-
мовлювання. Вас Церква не посилала на другу хіротонію. Перед Вашою
другою хіротонією навіть і Собору не було. А тоді ця Церква була ще й до того
Автокефальною, а цю автокефальність відкинув „Поєднавчий” Собор, уже
після повторної Вашої хіротонії. По-друге, що то за Церква була б, коли 6 вона
посилала Вас на явне беззаконство, на явну Вашу згубу?

Ви, Найпочесніший Отче, повинні позбутися цього гріха, що маєте в собі, і
очиститися від нього. І це дуже легко зробити - зректися пересвяти. Ми люди,
живемо, керуючись не тільки Божими, а й людськими законами й звичаями.
Коли грішимо, сповідаємось перед Богом через духовних осіб і просимо Бога
простити нам наші гріхи, які б вони не були тяжкі. І Бог прощає нам. Нема
такого гріха, за який ми не могли б просити Бога простити нам його, коли ми
каємось і відкидаємо той гріх. Ви повинні висповідатись і покаятись. Але
Ваша сповідь має бути особлива. Ви повинні висповідатися найперше перед
Українською Церквою, тобто перед українським народом, що його молитва-
ми зійшла на Вас благодать Духа Святого в Св. Софії в Києві 1921 року, також
повинні висповідатися перед пам’яттю мученика за Віру Христову, Митро-
полита Василя, Вашого духовного Отця, що дарував Вам Благодать святого
Духа, яку Ви потоптали вже тоді, коли той Ваш духовний Отець, прийнявши
мученичу смерть, відійшов до Небесного Отця, а Ви зневажили його.

Ця Ваша сповідь має бути привселюдна, і вона може відбутися на Соборі
УПЦ (в США) восени цього року, коли Ви якраз прославлятимете всіх
мучеників за Віру Христову й будете молитися за них. Пославшись на оті
„Ваші людські немочі й мізерність”, Ви повинні на тому Соборі зректися тієї
другої хіротонії й заявити, що через оті „немочі й мізерність” то була страшна
Ваша помилка...

Я не беруся радити Вам, якими словами Ви будете каятися й просити Собор
прийняти Ваше каяття, але Ви привселюдно на Соборі повинні сказати, що Ви
відкидаєте оту пересвяту й зрікаєтесь її. Я тільки міг би вказати Вам на прик-
лад незабутнього не тільки мені, а й цілій Україні, о.Нестора Шараївського, що
свого часу склав дуже побожну, чулу й натхненну молитву, коли каявся за свої
гріхи, содіяні перед революцією 1917 року. Так само й Ви відповідними слова-
ми маєте просити Собор зняти з вас цей гріх і простити Вам його. А пізніше
завершити цей акт зі своїм духівником на сповіді перед Богом. І Бог простить
Вам. Ви будете чисті, і станете знову справжнім єпископом їз благодаттю,
даною Вам у Св.Софії в місяці жовтні 1921 року.

Як Ви можете святкувати восени цього року на Соборі заповіджений уже
Ваш 50-річний ювілей єпископства, та ще й УАПЦ 1921 року, коли Ви не
тільки відмовилися від нього 1949 року, а й потоптали пересвятою?

Ви, Найпочесніший Отче, і я майже однолітки. Ми однією ногою стоїмо в
могилі. Не дайте собі відійти з цього грішного світу в неславі колишнього
українського єпископа з великим гріхом перед Україною, а мені, старому вже
протягом 54-х років послідовникові, і можна сказати до деякої міри буді-
вничому УАПЦ, не дайте бачити, як Ви відходитиме в такій неславі.

Хоч під кінець життя виявіть твердість Вашої людської сили волі й
позбудьтеся свого гріха.

Вірний усе життя й до кінця життя

Української Автокефальної Православної Церкви, відродженої 1921 року

інженер К. Туркало.”

Соборноправна УАПЦ назавжди відвернулась від Архиєпископа Мстислава, не
визнавши його і як патріарха України в 1990 році.

Коли Діловий Комітет для вшанування 50-річчя відродження УАПЦ звернувся
до Єпископа Лондонського і Західно-Європейського Іоана з УАПЦ Соборно-
правної, він відповів таким листом 28 травня 1971 року з Гіллінгем, Кента.

„Вельмишановні Члени Комітету!

Нехай буде Вам відомо, що я, Єпископ УАПЦ, не можу ставати до
Святого Престолу з Степаном Скрипником, про що Ви мене просите в
його імені. Невже Вам невідомо, що Архиєпископ Мстислав блюзнірством
так званої „пересвяти” Архиєпископа Івана Теодоровича, згідно 68-го
Апостольського Правила, позбавився священного сану.

Пересвята дозволяється лише в тому разі, якщо той, кого мають
пересвятити, був висвячений єретиками.

Якщо Ви визнаєте, що після вчиненого ним акту „пересвяти”, Степан
Скрипник все ж залишається єпископом, то це значить, що Ви вважаєте,
що Перший Всеукраїнський Церковний Собор був Собором єретицьким і
Митрополит Василь Липківський був єретик. Як же в такому разі Ви
вважаєте можливим святкувати 50-річчя того Собору і його найважнішої
дії, - висвяти Митрополита Василя?

Те, що в святкуванні цього Ювілею прийматиме участь, та ще й як
головна персона, Степан Скрипник, який вчинив той блюзнірський акт
„пересвяти”, є проявом його виключної безсоромности і нахабства. З
Вашого ж боку є виявом нерозуміння того, в якому суперечливому
становищі Ви опинилися, признавши Скрипника своїм духовним
керівником. Бувший архиєпископ Мстислав, вчинивши „пересвяту”,
актом цього блюзнірства сам позбавив себе сану і тепер є тим, чим і був
колись, Степаном Скрипником. Допускаючи Скрипника до Святого
Престолу, Ви цим оскверняєте Святий Престол разом з ним і творите
великий гріх, а запрошуючи мене до цього, виявляєте неуважність до того,
що встановлено 11-им Апостольським Правилом, в якому сказано: „Коли
хто, приналежний до кліру, буде молитися з позбавленим сану, нехай буде
й сам позбавлений”.

І як же Степан Скрипник буде „молитися” за Український Народ, про
що Ви пишете в Вашому листі до мене, тоді як він є:

1.	прислужником лютих ворогів Українського народу, отого римського
Ватикану, який навіть не визнає за нами права мати наше власне ім’я
Українців, а прозиває нас якимись „рутенцями”,

2.	іздив до Ватикану, на що католики зібрали йому гроші,
3.	„молився” перед кістками злодія Кунцевича, що польським військом
залив кров’ю православний народ і його землю?

Я, Божою Милостю, Єпископ Української Автокефальної Православної
Церкви, нічого спільного з прислужником Ватикану не можу мати. Хто
прийме участь в тій фальшивій „молитві” Скрипника, той цим покаже, що
він не є вірним Православної Церкви, хто ж прийме участь у скрип-
никівській „академії”, той виявить повне нерозуміння того, що то є
„академія” скрипниківської фальші і безсоромности.

Закликаю Вас, любі брати, опам’ятатися, очистити себе від прислужника
ворогів нашої Православної Віри, а тому і ворогів нашого народу, і
приєднатися до святої Української Автокефальної Православної Церкви,
що в Англії знаходиться під моєю опікою.

З любов’ю у Христі, Єпископ Іоан.”

З таким само проханням - не ставати до Архиєрейської Служби з вл.Мстиславом,
в 1971 році звернулися до Архиєпископа Миха’іла (УГПЦ в Канаді) парафіяни
УАПЦ Св.Миколая в Рочестері, Н.Й. та УПЦ Св.Володимира в Обурн, Н.Й. (УПІС,
1971,ч.41, 18-21)

„Я б остерігав людей, що цуралися Софійської благодатности, вдавати, що вони
люблять Митрополита Василя Липківського, благодатність якого вони
пересвячували. - Писав професор Іван Вовчук з нагоди 50-ліття УАПЦ. -
Митрополит Василь разом з мучениками за Церкву Українську в ділах є невми-
рущими, - часом і мертві уміють постояти за себе.” (Хай буде відомо всім, 1971, 20-
21)

Пересвята Іоанна Теодоровича не принесла визнання Української Церкви
православним світом, про яке він мріяв. Про перерукоположення священиків не
було й розмови: ані одного на парафіях би не лишилось. УПЦ в США лишилася
така, як була: автокефальна та ізольована.
П. ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА ІЛАРІОНА У
СТВОРЕННІ „КАНОНІЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ЦЕРКВИ” В АМЕРИЦІ

Міф про „Західноукраїнську Церкву” на чолі
з Митрополитом іларіоном

На запрошення в 1946 році від о.Петра Маєвського та Соборної Громади у
Вінніпегу, Митрополит Іларіон (Огієнко) виїхав зі Швейцарії до Канади. Майже всі
інші єпископи Автономної Церкви, які емігрували з СРСР після закінчення Другої
Світової війни, увійшли до складу РПЦ За Кордоном.

Покинувши Європу, Митрополит Іларіон призначив своїм представником і
Генеральним Адміністратором Православної Української Закордонної Церкви в
Німеччині та в Австрії митрофорного протоієрея С.Смереку.

В листопаді 1947 року Митрополит Іларіон почав друкувати у Вінніпегу „Слово
Істини. Народній Християнський місячник”.

Перші публікації журналу були заповнені майже повністю віршами
Митрополита Іларіона, спогадами та статтями типу „Під моїм омофором”,
„Молитва за Митрополита Іларіона”, „Як ми зустрічали Митрополита Іларіона”,
„Прийняття на честь Митрополита” і т.п. Хворобливо самолюбний Митрополит
Іларіон описував історію Української Церкви останніх десяти років як подій, що
відбувалися виключно навкруги його персони. Так, створення Автономної Церкви
в оповіданнях Митрополита Іларіона виглядало наслідком того, що „Архиєпископ
Олексій (Громадський) прийшов до переконання, що йому не під силу буде понес-
ти цього тягаря (старшого серед усіх Єпископів), а тому необхідно поставити до
Києва на становище Митрополита всієї України такого Єпископа, який користав би
з якнайбільшого довір’я широкого громадянства”, - тобто, очевидно, нікого
іншого як Іларіона. Призначення Митрополитом Дионісієм „Адміністратора
Автокефальної Православної Церкви на звільнених землях України”, - як
діяльність „щоб перешкодити Іларіонові”. Політика німців пояснювалась тим, що
вони „боялись Іларіона як українського патріота” і так далі. (СІ, 1947/1, 23-26)
Митрополит Іларіон не змінив свого різко негативного відношення ні до УАПЦ
1921 року, ні до єпископату 1942 року, ні до Іоанна Теодоровича, і вже в другому
числі журналу мусів виправдовуватися „проти тих образливих пліток, які розпус-
кають на мене запеклі вороги Православія: ніби я приїхав до Канади навертати
українців до Московського Патріарха. Серед православних українців завелася тепер
група людей, що тільки звуться ними, а насправді вони неправославні. І ось власне
їм сильно недовподоби моя смілива й відкрита оборона чистоти Православія...” (СІ,
1947/2, 16) Але про те, як „чистота православія” привела його до Автономної
Церкви, що визнала себе рішенням Собору Єпископів у Почаївській Лаврі від 18
серпня 1941 року „в канонічній залежності від Церкви російської”, Митрополит
Іларіон так ніколи і не пояснив.

В 1948 році Митрополит Іларіон висунув нову „історичну” версію, що мала довес-
ти його канонічність супроти неканонічности інших українських архиєреїв: що він
є ієрархом Церкви Західноукраїнської.

Під псевдонімом „Історик” Митрополит Іларіон писав:

„...сучасне канонічне становище Митрополита Іларіона, як Ієрарха, -
він є Архиєрей окремої Церкви, Церкви Західньоукраїнської. Як відо-
мо, до Польщі відійшло багато українських земель з православною
людністю, і на цих землях ще від року 1918-го Митрополит Юрій
Яроіиевський заклав окрему Православну Українську Церкву, бо тут
повстала окрема держава, Польща, й невільно було позоставити своїх
вірних без духовної опіки... Митрополит Юрій пильно працював, щоб
тут, на західньоукраїнських землях заснувати автокефальну Церкву, від
Москви незалежну, за що року 1923-го й життя своє поклав, був застрі-
лений московським фанатиком архимандритом Смарагдом.

Але це не допомогло москвинам, і року 1924-го Вселенський
Царгородський Патріарх Григорій VII своїм канонічним томосом
(грамотою) таки признав Західньоукраїнську Православну Церкву в
Польщі автокефальною, від Москви незалежною, вже за Митрополита
Діонисія, що заступив Юрія. По цьому всі православні Церкви оста-
точно прйзнали цю Західньоукраїнську Церкву, як свою сестру, і вона
стала повноправним членом Православної Вселенської Церкви. Таким
чином ця Церква - найстарша серед усіх Православних Українських
Церков, бо закладена ще 1918-го року, і власне до неї - канонічної і всіма
визнаної - й належить Митрополит Іларіон. І тому йому було б зовсім
невказаним єднатися з іншими Церквами, ще не визнаними, навпаки, -
для Українського Народу було б дуже корисним, щоб інші наші Церкви
приєднувались до нього. До цього треба додати, що Св.Собор Єпископів
ще року 1940-го обрав владику Іларіона заступником Митрополита
Діонисія. Це обрання, внесене в Статут Церкви, було повторене року
1943-го, і таким чином Митрополит Іларіон є й тепер канонічним
Заступником Митрополита Діонисія.” (СІ, 1948/4, 23)
Очевидно, що оповідання про „Західньоукраїнську Церкву”, закладену в 1918
році, яку 6 „визнали” „всі Православні Церкви”, та „Українську Церкву в Польщі,
закладену Ю. Ярошевським”, - були розраховані на самі неосвічені і непоінфор-
мовані кола еміграції, від яких скривався сам факт того, що владика Іларіон був
висвячений як єпископ „Автокефальної Православної Церкви в Генерал-
Губернаторстві”, а проголошений в сані „архиєпископа Київського і Переяслав-
ського”, а тоді в 1944 році і митрополита в проросійській „Автономній Церкві”.

11 січня 1948 року у виступі перед Соборною громадою Вінніпегу владика Іларіон
заявив про свої права як Митрополита всієї України.

„25-го листопада 1941-го року Святий Собор Єпископів Української,
тоді ще неподільної Церкви (насправді, Собор єпископів Автономної
Церкви, що вже почала боротьбу з УАПЦ - О.Х.) обрав мене Архи-
єпископом Київським і Переяславським з тим, що як я прибуду до
Києва, то стану Митрополитом всієї України. Німці насиллям не допу-
стили мене до моєї катедри. Але, згідно з 37 правилом VI Вселенського
Собору, „Єпископи, що через варварський напад не прийняли своїх
єпархій, користаються всіма правами своєї влади над ними”. (СІ,
1948/3, 3)

Такі канонічні натяжки, як історія про „Західньоукраїнську Церкву” були спро-
воковані серйозними причинами, а саме - невизначеним канонічним станом всіх
єпископів колишньої Польської Православної Церкви після покаяння
Митрополита Дионісія та єпископату Польщі у „самопроголошеній автокефалії”.
Газета „Український Голос” в 1947 році писала, що „Митрополит Іларіон та
Архиєпископ Палладій залишилися самотні”. У відповідь „Слово Істини”
повідомляло, що „це не відповідає дійсному стану речей. Ці два українські ієрархи
репрезентують окрему, за нового часу найстаршу Українську Православну Церкву,
зорганізовану ще року 1919-го на Західніх Українських Землях, орошену кров’ю
Митрополита-Мученика Юрія, визнану автокефальною Царгородським Патріар-
хом Григорієм VII ще року 1924-го, і признану всією Вселенською Церквою”.

В 1949 році журнал „Слово Істини” вже відверто перекручував факти. „Спочатку,
- писав журнал, - Московська Церква не визнала Томосу з 13.XI. 1924 року і
опротестувала його. Але теперішній Московський Патріярх Олексій року 1948-го
автокефалію Православної Церкви в Польщі таки визнав. Московська Патріярхія
не захотіла своритися з Патріярхією Вселенською, і автокефалію в Польщі приз-
нала, настоявши тільки, щоб Митрополит Діонісій, за свою попередню діяльність,
пішов на спокій”. (СІ, 1949/18, 16)

Архиєпископ Палладій, опинившись в такому ж слизькому положенні, як
Митрополит Іларіон, вирішив тимчасово забути про свої розходження з ним та
Єпископатом „1942 р.” і написав 7 вересня 1948 року, що зміни в церковному
проводі Польщі зайшли такі глибокі, „що вдарили в основне право українців на
автокефалію рідної Церкви. Тепер дійсно Митрополит Дионісій є в’язнем
Варшавського режиму, і православні українці мусіли б молитися за свого
Кірієрарха... На теперішню пору Томос з 1924 року є єдине канонічне джерело, з
якого можна зачерпувати сили для дальшої праці на користь рідної Церкви,... щоб
у духовному світі з нами не сталося чогось подібного, що вже сталося в громадському,
про що маємо Шевченків суд: „Польща впала, і вас задавила"... Останнім канонічним
заступником Митрополита Дионісія з 1940 року є тоді Архиєпископ Холмсько-
Підляський, Митрополит Іларіон.”

У відповідь на цю заяву журнал „Слово Істини” запропонував визнати
Митрополита Іларіона Головою єдиної УАПЦ. Архиєпископ Палладій мав бути
Адміністратором цієї Церкви на Холмщині, а Митрополит Полікарп - Адмі-
ністратором УАПЦ в Німеччині. „А тим часом Митрополит Іларіон клопотав би
про визнання УАПЦ Вселенським Патріархатом, про побільшення штатів Єписко-
пату в Америці, про унормування справ Архиєпископа Йоанна Теодоровича та ін.”

Поступово Митрополит Іларіон заплутався з усіма поясненнями. Стверджуючи,
що константинопільський „Томос” 1924 року не дає Митрополиту Варшавському
Дионісію ніякого права на Україну, Митрополит Іларіон покликався на „Томос” як
доказ своїх особистих прав, як „митрополита всієї України”. Захищаючи
канонічність дій єпископів Автономної Церкви, Митрополит Іларіон з огляду на їх
повне приєднання до РПЦ За Кордоном та Екзархату Московського Патріархату в
Європі, водночас почав писати, що ніколи не підтримував „автономістів”, ані з
одним з них не був знайомий, і ні з ким не переписувався, крім Архиєпископа
Олексія (Громадського). Так само, виступаючи завзято проти „самосвятів” і „лип-
ківських Рад”, владика Іларіон покликався на те, що був запрошений в 1941 році до
Києва Всеукраїнською центральною Церковною Радою. В одній статті Митрополит
Іларіон писав, що „канони не можуть перестаріть” і недопустимо творити власні
канони, як наприклад „Київські Канони 1921 р.” - В другій статті, що в УПЦ, як
Церкві національній, існує „своє рідне, віками витворене розуміння деяких друго-
рядних церковних канонів”. Те, що Митрополит Дионісій покаявся, владика
Іларіон інтерпретував як його „ув’язнення радянським режимом”, - а те, що
Болгарська Церква в 1945 році вибачалась перед Константинополем „за схизму”, це
було „визнання Церквою своєї канонічної помилки”.

Маніакально самозакоханий, на рівні патологічного самообожнювання,
Митрополит Іларіон відгородився від всіх Українських Церков - і в Канаді, і в США,
і в Європі, зосередившись над написанням статей, що возвеличували його, під
анонімними підписами „історик”, „скиталець”, „професор”. Він підтримував
постійний контакт з архиєреєм Грецької Архидієцезії Єпископом Богданом
(Шпилькою), який першим зустрів його у Нью-Йоркському аеропорту і ніби ще в
серпні 1945 року вислав документи і кошти на переїзд. На початку вересня 1948
року Митрополит Іларіон спеціально їздив до Нью-Йорку на зустріч з Екзархом
Константинопільського Патріарха Архиєпископом Атенагорасом. Ця зустріч підго-
тувала грунт до переходу Митрополита Іларіона в 1949 році в Константинопільську
Церкву, що вже було „п’ятою зупинкою” владики, згідно його власному викладу
історії - після (і) Польської, тоді (2) Автономної, тоді (3) Закордонної Української,
тоді (4) Західноукраїнської церкви.

В результаті всіх цих пошуків власного місця в Православній Церкві,
Митрополит Іларіон дійшов до переконання, що всі існуючі Українські Церкви є
неканонічні, а головне - НЕПРАВОСЛАВНІ, і лише дві церкви - констан-
тинопольська УПЦ в Америці та міфічна „Західноукраїнська Церква”, представлена
ним самим - є православні і канонічні.

Митрополит Іларіон про неправославність незалежних Українських
Церков та необхідність об’єднання з Константинопільською
Церквою

На еміграції в Європі є тепер три Українські Православні Церкви, - писав в 1948
році Митрополит Іларіон в роботі „Поєднання Українських Церков”.

1.	Перша, найстарша церква, - це „Церква Західньо-Українська, з теренів
колишньої Польщі. Церква ця існувала на цих землях безпереривно, а нано-
во заклалася від часу повстання нової Польщі, - з 1918 - 1919 року. Польща
року 1924-го таки добилася собі автокефалії, а згодом усі Православні Церкви
(крім Російської) визнали цю автокефалію. Визнали, бо: а) надав її Царгород,
і 6) Польща була самостійна. З цієї Церкви на еміграції є тепер Митрополит
Іларіон та архиєпископ Палладій. Сам Митрополит Діонисій виїхав був на
еміграцію, але наостанку вернувся до Варшави”.

2.	Друга Церква - це „УАПЦ, що повстала з наказу Митрополита Діонисія від 24
грудня 1941 року на ім’я Єпископа Полікарпа про створення тимчасової
Адміністратури (Польської) Святої Православної Церкви на визволених
німецькою армією землях. Діонисівська Адміністратура була тільки
тимчасова, і з часу упадку німців на „визволених землях” припинила своє
існування, і Діонисій зрікся її. Перетворення Адміністратури, на УАПЦ був
акт новий і еміграційний”.

3.	„Третя церковна організація на еміграції - це так звана УАПЦ соборноправ-
на, що відкололася від УАПЦ на церковному З’їзді в Ашаффенбургу 26-28
серпня 1947 року, за що УАПЦ викляла її. Ця церковна організація визнає
бл. п. отця В.Липківського своїм Митрополитом і стоїть на грунті т. зв.
„Київських Канонів 1921 року”, а головно: обмеження Єпископської влади й
титулу, задалекойдуча соборноправність. Безумовно, акт 23 жовтня 1947-го
року, яким УАПЦ викляла ашаффенбурців, був заскорий і засильний.”

Так само церковна справа стоїть й на Американському континенті, - писав
Митрополит Іларіон, - і тут маємо тепер аж три Церкви.

1.	„Православна Церква Архиєпископа Теодоровича, УАПЦ свячення
Митрополита Василя Липківського, яка визнає „Київські Канони 1921 року”.
Але Архиєпископ Теодорович на ділі тяжко переконався, що Вселенська
Православна Церква його рішуче не визнає, а тому ще року 1930 і 1935 пого-
дився прийняти канонічну хіротонію. З його бажань нічого не вийшло, й
справа спинилася. Але 11 листопада 1947 року на церковному З’їзді у
Вінніпегу Архиєпископ Теодорович прилюдно й офіційно заявив, що йде на
Єпископську хіротонію до греків. Це був акт великої ваги, бо він логічно й
канонічне стверджував, що Архиєпископ Теодорович сам не визнає себе
канонічним єпископом. Це був тяжкий акт, якого не визнала Канадійська
Церква, й звільнила Теодоровича з Єпархії.

2.	Канадійська Православна (зве себе: греко-православна) Церква відійшла від
Теодоровича, бо визнає всі свячення Митрополита Липківського за
канонічні, визнає й „Київські Канони 1921 року”. Єпископ Мстислав пого-
дився прийняти цю Церкву такою, як вона була, і служить зо священиками
Теодоровичевого свячення й публично визнає „Київські Канони 1921 року”.

3.	...Церква юрисдикції грецького Архиєпископа Нью-Йорку Атанагораса,
якою керує Єпископ Богдан Шпилька. Ця Церква визнає тільки Вселенські
Канони, а Богослужби править тільки мовою старо-українською (церковно-
слов’янською)... Є ще в Америці Церкви „руські”, - „карпато-русинів” та
буковинців.”

Що ж роз’єднує Українські Церкви? їх розділяє, писав Митрополит Іларіон, сама
душа Церкви: різне розуміння Святого Православія. Причина роз’єднання наших
українських Церков - „неясна чистота їхнього Православія та їхнє невходження в
склад Вселенської Церкви. На жаль, наша Церква скрізь сильно попала в руки
світських демогогів, які з національно-політичних побудок просто силою пхають її
на неканонічну дорогу життя, сильно відривають її від Церкви Вселенської”.

Серед всіх шістьох церков в Америці та Європі „тільки дві Церкви без сумніву
Православні, і їх визнає Вселенська Церква й знаходиться з ними в молитовному
єднанні: Церква Західньоукраїнська, з Митрополитом Іларіоном, і Церква
Єпископа Богдана Шпильки. Усіх інших Церков Вселенська Церква не визнала, бо
не визнає їх православними, і не знаходиться з ними в молитовному єднанні. Оце
найголовніша причина „роз’єднання”, оце найперша перепона й для поєднання
наших Церков. І поки всі наші Церкви не стануть чисто православними, цебто поки
Вселенська Церква не визнає їх такими, поєднання їх буде натраплятися на тяжкі
перепони, і саме поєднання не буде істотним.”

Щоб досягнути об’єднання, писав Митрополит Іларіон,

„1. Найперше, всі наші Церкви мусять стати чисто Православними, бо без цього
ніякого об’єднання ніколи не наступить. Але мало самим звати себе
православними, - треба, щоб за православних визнала нас Вселенська Церква,
а найперше - Патріарх Царгородський. Без цього об’єднання сумнівне, а
лівизна нашої Церкви в очах світу ще більше закріпиться.

2. Ось чому треба, щоб наші Церкви (церковні угруповання) відреклися від
свого революційного тимчасового наносу з 1921-го року. Рік 1921-й точився
в атмосфері зовсім нечистій, сильно революційній (наприклад, обмеження
єпископської влади, титулів і т. ін., чого вимагали й більшовики), політичні
діячі давно вже обтрусили з себе той випадковий крайньо революційний
порох, - нехай обтрусить його й Церква.”

Треба дотримуватись також, вважав Митрополит Іларіон, віковічних україн-
ських церковних традицій, та погодитись з тим, що богослужбовою мовою в
Українській Церкві не обов’язково має бути українська мова. Мусить бути повна
воля у виборі церковної мови, чи живої української, чи старослов’янської з
українською вимовою. „Власне ця справа, справа богослужбової мови, була
„камінем преткновенія”, через що так колотилася наша Церква в 1942-1944 роках,
через що стала ділитися, через що викликалося безліч роздорів. В Америці й Канаді
Єпархія Єпископа Богдана ні за що не погоджується на живу українську мову в
Богослужбах, бо цього рішуче не хотять її вірні. І з цим треба вже раз погодитися,
бо без цього ця Єпархія не піде на об’єднання”.

Такий погляд на ситуацію в Українському Православії Митрополит Іларіон
доповнив в інших програмових статтях.

В роботі „Догматично-Канонічний стан Української Церкви" він писав, зокрема:
„Повнота Церкви не в Церкві місцевій, а тільки в Церкві Вселенській... Коли яку
Церкву Церква Вселенська не приймає до свого молитовного єднання, це ясна озна-
ка, що таку Церкву не вважають за Православну. Тоді такій усамітненій Церкві
треба встановити причини, чому саме Вселенська Церква відкидає її й не хоче з нею
єднатися, а встановивши причини, конче направити все так, щоб таки ввійти
повноправним членом до Церкви Вселенської. І зробити це треба поспішно, бо
відірвана від дерева галузка конче всихає”. (СІ, 1948/8, 3, 6-7)

В статті „Православна Українська Церква" Митрополит Іларіон писав, що „про-
голошувати автокефалію самим - це шлях революційний, який українському наро-
дові добра не дасть, а саму Церкву поставить у дуже тяжке положення. Раз уже, року
1921-го, це було зроблено, і кинуло всю нашу Церкву на край безодні. Уважаю, що
створивши одну міцну Українську Церкву, треба просити Патріярха
Царгородського, щоб прийняв Її під свій безпосередній Омофор, надавши їй права
Екзархату...

Православна Українська Церква, як Екзархат Патріярха Царгородського, дала б
нашій Церкві спокій і плодючий розквіт, і, безумовно, поставила б Її на правдиву
канонічну путь до автокефалії, і то недалекої. Кожен, хто вміє бачити й чути, знає,
що незабаром грядуть великі події на сході Европи, в тому й в Україні, і тоді
Православна Українська Церква, як Канонічний і сильний Екзархат в Америці,
багато спричиниться до впорядкування церковного життя на нашій Батьківщині. У
цьому буде історичне завдання Православної Української Митрополії в Америці...

Досі (Українські Церкви) не можуть об’єднатися тільки через те, що не всі вони
є членами Церкви Вселенської... Але коли всі Церкви наші стануть чисто
Православними, цебто, коли й інші Православні Церкви будуть признавати їх за
Православні, а бодай визнає їх такими Царгородський Патріярх, тоді всі ми легко
об'єднаємось в одну Українську Церкву...” (СІ, 1948/9, 16-17)
Таким чином, Митрополит Іларіон закликав всі „неправославні, бо невизнані”
Українські Церкви перейти в константинопільську юрисдикцію, під омофор
Царгородського Патріарха. Цю справу Митрополит Іларіон почав з себе.

Створення константинопільської Митрополії Української і
Карпаторуської Церкви в 1949 році

17 лютого 1949 року на зустрічі в Нью-Йорку два константинопільські архиєреї,
Єпископ Богдан (Шпилька) з УПЦ Америки та Єпископ Орест (Чорняк) з карпато-
руської дієцезії, постановили створити одну „канонічну митрополію” - Святу
Українську і Карпаторуську Православну Церкву Північної та Південної Америки.

Новостворена Митрополія належала до юрисдикції Константинопільського
Патріарха, а Митрополитом об’єднаної Церкви мав стати владика Іларіон.

„Слово Істини” повідомляло в березні 1949 року про створення Митрополії як
„історичне поєднання Українських канонічних Церков”. „Нова Митрополія має всі
права сама „оканонічувати” тих, відносно кого є сумнів канонічності, не звер-
таючися про це до чужих джерел” (СІ, 1949/5, 5)

22 лютого 1949 року Консисторія УПЦ Америки (нового складу після Собору в
Аллентавні) підтримала створення Митрополії на чолі з владикою Іларіоном.
2 березня відбулася перша сесія Священного Собору нової Митрополії, після чого
був відслужений молебень в карпаторуській Свято-Миколаївській Церкві в Нью-
Йорку. 13 березня в Нью-Йорку пройшло перше Соборне Архиєрейське
Богослуження.

В „Діяннях першого Святого Собору Єпископів Митрополії Української й
Карпаторуської Православної Церкви всієї Північної і Південної Америки” писалось,
що правити новоствореною Митрополією буде Собор Єпископів. Головою Собору
є Митрополит Іларіон, членами - Архиєпископ Американський і Канадійський
Богдан та Архиєпископ Карпаторуський Орест, а також ті архиєреї, які
приєднаються до Митрополії. Кожна дієцезія із своїм ієрархом є автономна
одиниця в Митрополії, й управляється своїм Ієрархом на основі Св.Канонів
Вселенської Православної Церкви. Катедральним містом Митрополита є Нью-
Йорк в Америці та Вінніпег в Канаді. Митрополія складається з Архиєпископії
Американської і Канадської, також Архиєпископії Карпаторуської. Завданням
Собору Єпископів є створити окрему Єпископію Канадську з окремим Єпископом-
Вікарієм.

На внесення Митрополита Іларіона, Собор Єпископів постановив нагородити за
„працю Богові на славу” Єпископа Богдана (від 28 лютого 1938 року) та Єпископа
Ореста (від 18 вересня 1938 року) саном архиєпископів.

Собор Єпископів ухвалив звернутися до всього Українського Єпископату й до
всього свого Духовенства та вірних з Соборним Архипастирським Листом та
перечитати його вірним в Церквах у найближчу неділю, щоб вияснити його велике
історичне значення.
Собор Єпископів постановив негайно телеграфічно повідомити про створення
Митрополії Вселенському Царгородському Патріарху Атенагорасу та зобов’язав
Митрополита Іларіона „звернутися до всіх Українських Православних Церков з
братським предложенням приєднатися до нашої Митрополії”.

27 лютого 1949 року Митрополит Іларіон писав з Вінніпегу до одного з
священиків: „Канонічно на еміграції я маю всі права й обов’язки бути
Митрополитом Всеукраїнським. Чому Духовенство про це мовчить? Чи не покарає
його Господь за цю преступну мовчанку? Німці не допустили мене до Києва, не
допустили й до виконання обов’язків Митрополита Всеукраїнського, а наше
Українське Духовенство хіба ж не ті самі німці?”

В квітні 1949 року „Слово Істини” надрукувало анонімну статтю „За автоке-
фалію", зміст якої прояснив наміри Митрополита Іларіона при створенні
Митрополії, - очолити всю Українську Церкву -за кордоном як історичну спад-
коємницю автокефальної з 1924 р. Польської Православної Церкви.

„Історія Болгарської Церкви, що сама оголосила без благословення
Царгородського Патріярха автокефалію, для нас дуже повчальна.
Константинопільський Собор 1872 року оголосив, що Болгарська
Церква через непослух впала в схизму. Це був самовільний однос-
торонній акт Болгарської Церкви, і врешті-решт Болгарська Церква
визнала свою канонічну помилку, - в лютому 1945 року перепросила
Вселенського Патріярха, й схизма з неї знята. Так само буде й наша
доля, якщо ми будемо самовільно оголошувати свою Церкву автоке-
фальною. Гірше того, - Болгарія була зв’язана історично тільки з
Патріярхом Царгородським, а ми ще зв’язані і з Москвою, а для
канонічної автокефалії потребуємо відпустки і благословення і від
Царгороду, і від Москви...

Чи на еміграції наша українська Церква може бути автокефальною?
Звичайно - ні, але ми тепер опинилися в доброму для цього становищі,
- серед нас на еміграції перебуває Митрополит Іларіон, що має
канонічне право бути автокефальним, як канонічний заступник
Митрополита Діонісія. Митрополит Діонісій вернувся з еміграції в
Польщу. Хто ж тепер охоронить нам традиції стародавньої Митрополії
Литви та Польщі, про які згадує Томос Патріярха Григорія VII, на
еміграції? - Тільки Митрополит Іларіон.

Православна Церква Литви й Польщі - це наша Західньоукраїнська
Церква...

Тільки Митрополит Іларіон може на еміграції творити автокефальну
Православну Церкву, бо сам походить з канонічної, дійсно автоке-
фальної Церкви. І для цього йому не потрібно жодної згоди греків, бо
Патріярх Григорій VII уже поблагословив цю автокефалію. Отже,
кожна парафія, кожен Священик, що йде під юрисдикцію Митро-
полита Іларіона, тим самим стає автокефальним. Такими способами
можуть стати автокефальними, не потребуючи грецького благосло-
вення, усі українські закордонні Православні Церкви: в Америці,
Канаді, Европі й інших місцях.

Оце єдиний канонічний спосіб, щоб Православна Українська Церква
на еміграції стала автокефальною. Еміграційна УАПЦ є твір чисто
домішній, - вона повстала тільки на еміграції, й коріння на Бать-
ківщині не має. Було б надзвичайно корисним і глибоко державним,
коли б і ця УАПЦ визнала Митрополита Іларіона, поєдналася з ним і
тим - оканонічилась. Це вже всім відомо, що Митрополит Діонісій
жодним актом ніколи не визнав УАПЦ, а пізнішу зрікся від неї, наз-
вавши її твором самовільним. Він поблагословив тільки т. зв. тим-
часову Адміністратуру. Митрополит Іларіон, як старий український
патріот, по-батьківському закінчить усе те, чого не доробив, як росія-
нин, Митрополит Діонісій.

Як всі знаємо, Архиєпископ Теодорович публично оголосив ще 11
листопада 1947 року, що він іде до греків на канонічну хіротонію. Греки
йому це ніби обіцяли, але пізніше відмовилися. І чого конче йти йому
до греків? Поєднавшися з Митрополитом Іларіоном, уся давня й
болюча справа т. зв. Липківської Церкви легко й по-батьківському була
б направлена канонічно й шляхетно...

Ставши великою силою, об’єднана (під Святительським Омофором
Митрополита Іларіона) Церква нарешті скинула б з себе ярмо світських
демагогів, що розкладають і руйнують її,., здобула б собі належну
пошану в колі інших Церков Православної Вселенської Церкви”.

Але Українська Православна Церква в Канаді і США ще була в ті роки настільки
українська, що вся діяльність Митрополита Іларіона по „оканоніченню” Церкви
викликала мало інтересу і була далека прагненням української православної діа-
спори мати церковну автокефаліїо незалежно від бажань і дозволу Москви чи
когось іншого. В Америку наприкінці 40-х років в’їхали десятки тисяч політичних
емігрантів Радянської України, в’язнів комуністичних та німецьких таборів, - про
який „Константинополь” з ними можна було тоді говорити? В 1947 році був зму-
шений назавжди покинути УГПЦеркву в Канаді Архиєпископ Іоанн Теодорович,
невдовзі за ним - новий зверхник Церкви Архиєпископ Мстислав. Та сама доля
чекала канонічну Митрополію владики Іларіона Огієнко. Митрополита Іларіона
Огієнка просто „не помічали” в українській еміграції до тих пір, доки він, нарешті,
не зрозумів: весь його авторитет, його ідеї і він сам є НІЩО у порівнянні до
мучениці-УАПЦ.

В листі до В. В. Дубровського 21 листопада 1948 р. вл. Іларіон писав: „Митрополит
Василь і інші терпіли за свою Церкву. А чому не берете Ви на увагу, скільки терпить
митрополит Іларіон за свою Церкву? Понад 40 літ я чесно працюю для Українського
народу й його Церкви, згубив через цю працю все велике своє майно, яке мав, і чого
Дочекався? Зо всіх сторін тільки й чую: МОСКАЛЬ, МОСКВОФІЛ!! Чому?
НЕ ВИЗНАЄ УАПЦ. Зо всіх сторін образи, наклепи, зо всіх сторін каміння. В пресі
ображають, всю працю замовчують... Ви пишете „нехай збереться Всеукраїнський
Церковний Собор і змінить Канони 1921 року, а до того ЇХ МІНЯТИ НЕ ВІЛЬНО”.
А я кажу: нехай збереться 8-ий Вселенський Собор, а до того Канонів ЛАМАТИ НЕ
ВІЛЬНО. Чому моя Віра мусить бути гірша Вашої? Чи Канони стоять нам у чомусь
на заваді?”

За повалення Митрополії, як писав професор М.Садиленко, піднялася „шалена
агітація. (Закарпатських українців) називали кацапами, ворогами українського
народу і т.п. І Єпископ Орест перший вийшов зі складу „митрополії” під тиском
цих нападів... А скільки було витрачено помий на голову єпископа Богдана, улаш-
товано різних соборчиків і конференцій...” (Садиленко М., 1951, 23)

„Слово Істини” намагалося захищати Єпископа Ореста: „До Митрополита
Іларіона звернувся Єпископ Орест Чорняк, просячи ввійти в українське поєднання
Церков. Чи мав Іларіон відкинути це предложення? У жодному разі! В Церкві нема
політики, нема партійности, і Митрополит Іларіон обов’язаний був прийняти
„карпаторусів”, як своїх братів. Що вони ще не так свідомі свого національного
походження, то це справа часу: мільйони наших українців так само ще не свідомі!”
(СІ, 1949/17, 6)

Але Собор Духовенства і мирян Митрополії так і не вдалося зібрати. 22 вересня
1949 року в Нью-Йорку зібрався „Соборчик Духовенства” на чолі з Архиєпископом
Богданом, який обрав Передсоборову комісію. 9 листопада ця Комісія постановила
скликати Надзвичайний Собор для остаточного оформлення Митрополії на
26 грудня 1949 року. Собор, як ухвалила Комісія з 8 священиків та 7 світських осіб,
мають провести Митрополит Іларіон та Архиєпископ Богдан. „Церквою має керу-
вати Св.Собор Єпископів, поки що з двох Ієрархів - Іларіона та Богдана”. (СІ,
1949/25, 20-21) Про Архиєпископа Ореста вже згадки не було.

Тоді виникли проблеми персонального характеру між Архиєпископом Богданом
та Митрополитом Іларіоном, який писав про нього:

Авантюрник і впертюх,

Ніби канонічний,

Та без толку і пуття,
Бо дурень хронічний.

Створена канонічна Митрополія Української й Карпаторуської Православної
Церкви всієї Північної і Південної Америки розпалась, не проіснувавши й півроку.

Вже у квітні 1949 р. Митрополит Іларіон написав: „Я не можу й не хочу виступати
проти УАПЦ”. Це була значна, і без сумніву змушена зміна позиції в Канаді порів-
няно до того, коли вл. Іларіон приєднався до промосковської Автономної Церкви в
роки Другої Світової війни, відмовився взяти участь в хіротоніях українських
єпископів 1942 р. та закликав Українську Церкву „відректися від свого револю-
ційного тимчасового наносу з 1921 року”.
В 1951 році Митрополит Іларіон сам запропонував свою кандидатуру на пер-
шоієрарха Української Греко-Православної Церкви в Канаді, яку перед тим демон-
стративно не визнавав як канонічну. УГПЦерква готувалась обрати на
Надзвичайному Соборі в серпні 1951 року своїм Першоієрархом Єпископа Платона
(Артем’юка), який приїхав разом з Архиєпископом Михаїлом (Хорошим) з
Європи. За три дні до Собору вл. Платон раптово помер, і Консисторія вирішила
прийняти кандидатуру Митрополита Іларіона, але заявила, що він має скласти
письмово спеціальний договір, в якому: а) визнає принципи автокефалії та
соборноправности, 6) визнає канонічність Ієрархії УАПЦ в Європі, в) визнає
канонічність всього духовенства УГПЦ в Канаді, г) зобов’яжеться обмежити свою
архипастирську діяльність на території Канади.

В серпні 1951 р. Митрополит Іларіон, прагнучи очолити УГПЦ в Канаді, підписав
ці „Засади приєднання”, погодившись із „самопроголошеною автокефалією”, як він
раніше називав її, а також з тим, що „правлячий єпископ може мати зв’язки або
входити в порозуміння з іншими Церквами, або церковними властями, тільки за
згодою і за рішенням Собору УГПЦ в Канаді”.

Архиєпископ Григорій (Огійчук) виявився правий, коли в 1950 році на заувагу,
що Митрополит Іларіон ніколи не визнає благодатности ієрархії УАПЦ, сказав:
„Пообіцяйте йому Київський Престол, і він зверне шию хоч якому турові!”
(Матеріали.., 1975, 421)

Дмитро Білас написав про перехід Митрополита Іларіона до „самосвятів” паро-
дію „Українсько-Руська Американсько-Канадська Митрополія (1947-1948 рр.)”.

Кажуть люди „Огієнко - хитрий малорос,
А сумління він не має ані на волос”...

Був я знаний, був я славний, а тепер дурак,
З мене люди всі сміються потиху в кулак.
Я ж підписав АРТИКУЛИ липківцям-сватам,
Обіцявся послужити зрадливим попам.

Як же тепер, мій Богдане, все теє буде?

Чи мене ще Афінагор до Церкви прийме?
Бодай би вас, Самосвяти, сам Бог покарав,
Що ви мене підкупили, а я гроші взяв.

*** *** ***

Діяльність Митрополита Вінніпегу й Канади Іларіона Огієнка як зверхника
УГПЦ в Канаді, а помер владика на 91 році життя в 1972 році, виходить поза тему
цієї книги. Важливо зазначити, що за часів Митрополита Іларіона УГПЦ про-
довжувала стояти послідовно на засадах автокефалії.

Редакційна стаття в церковному календарі-щорічнику „Рідна Нива” на 1957 рік
„Крок вперед нашої Церкви” писала, що таким кроком було рішення Церкви бути
незалежною від чужих Церков, і не потребувати їх признання.
„Такий крок може бути незрозумілим декому з тих, що недавніми
часами до Канади прибули, як і для тих, що живуть поза Канадою, в
Європі чи деінде. Вони зжилися з поглядом, що Українська Церква
повинна бути залежна від когось, бо такою вона в минулому переважно
була. Стара стежка їм відома, то чому ж нею не йти? Це нібито і по
„канонічному”. Перше вона була залежна від Царгороду, опісля від
московських патріярхів, чи Святійшого Синоду, - значить, майже
завжди була від чужих залежною, то як їй тепер незалежною бути?

Царгородський Патріярх і дотепер затримав собі титул головного
патріярха для Сходу, однако ж той титул не має нині того значення, що
колись. Колись була Візантійська (грецька) держава, були царі в
Царгороді, отже, силою того Царгородський патріярх вважався пер-
шим між патріярхами. Він же був у столиці великої держави, а царі
були покровителями Церкви. Але Візантійської держави нема від того
часу, коли 1453 року турки здобули Царгород. З того часу і дійсне
значення Царгородського патріярха стратило давню силу, залишився
тільки титул його давнього старшинства...

Церковні вчені, церковні теоретики знають церковні канони, знають
історичну традицію, але живого життя переважно не знають, - того
життя, яке має такі пекучі потреби, що їх не можна задовольнити ані
канонами, ані традицією. Людські переживання мають більшу силу,
ніж голослівне теоретизування тих, які в середовищі тих переживань не
були. Життя мусить саме шукати виходу з труднощів, коли воно
полишене на власні сили.

...Історія вже показала, чим є залежність від чужих. Українці мали
спори з Царгородськими патріярхами, коли Українська Церква була від
них залежною. А вкінці Царгородський Патріярх продав Українську
Церкву москалям 1686 року.

Українська Церква була залежна від Московської Церкви, і скільки
лиха та залежність принесла українцям!

Частина Української Церкви була залежна від Риму і скільки терпін-
ня та залежність принесла українцям! По розвалі царської Росії чи
помагали українцям ті, від яких їх Церква була залежна - москалі? Ні!
Вони були лютими ворогами незалежної від них Української Церкви й
української держави.

Коли ж українці' на власну руку, без дозволу тих, від яких Українська
Церква була залежна, зорганізували свою Українську Церкву, то якраз
московські єпископи її проклинали, - ті, що вважали себе „каноніч-
ними”. І це поставило українців взяти самим церковну справу в свої
руки, отже вони 1921 року поставили свій український єпископат.
Бачили, що ніхто їм не допоможе, коли вони самі не приложать до своєї
церковної справи свого власного розуму. Чужі про себе дбали.
Чи ж можна після того великого досвіду дальше тертися в чужу
залежність? Хто розумний міг би так робити?

Навіть саме формальне признання нашої Церкви чужих було би вже
залежністю. Схочуть - признають нас, не схочуть - не признають, і
наша Церква нічого не варта. Треба тоді кланятися і жебрати ласки в
других. Невільництво!..” (РН, 1957, 56-57)

Текст „Прохання до Царгородського Патріярха від Уряду УНР 1921 року” редак-
ційна стаття „Рідної Ниви” закінчила словами: „І так досі ні Московська Церква, ні
Царгород за нею, ні інші старші Православні Церкви не визнають права на
самостійність нашої Церкви. Наприклад, після Першої світової війни під Польщу
попала Західна Україна, і православні в Польщі - то були майже в цілості українці.
Однак Царгородський патріярх, надаючи автокефалію в 1924 році, назвав їх Церкву
не Українською Автокефальною Церквою, лише - „Автокефальною Православною
Церквою в Польщі”. Слова „Українська” не вжито тут навмисно. Мовляв, це -
„православні поляки”, не українці! Аж на еміграції в Західній Европі по Другій сві-
товій війні православні українці зі своїм Єпископатом (у тому числі був і наш
Архиєпископ Високопреосвященніший Владика Михаїл), на чолі з митрополитом
Полікарпом самостійно проголосили автокефалію Української Православної
Церкви, але її, ясна річ, не визнали Церкви - ні Російська, ні Царгородська, ні
Єрусалимська, ні Антіохійська... Вони не бажають наразитися Москві. Мало того, в
1948 році представники тих Церков були на Соборі в Москві...” (РН, 1956, 78-79)

Редакційна стаття „Рідної Ниви” за 1958 рік „Продаж Української Церкви
Царгородом Москві в світлі Канонів” належить, поза сумнівом, Митрополиту
Іларіону, настільки вона подібна, в майже дослівному повторенні, роботі владики
Іларіона 1942-го року „Вмішування Митрополита Сергія в справи Української
Церкви незаконне, бо ця Церква - автокефальна”.

„...Церковні Канони продаж Благодаті, отже й переємства (сукцесїї), з
якою пов’язана церковна юрисдикція, забороняють. З канонічного
погляду справа вийшла така: Царгородська Патріярхія, продавши
Українську Православну Церкву московській Церкві, тим самим фактично
виреклася її, і при тому поступила неканонічно, бо продала Церкву за
гроші. Але й московська Церква не стала над українською Православною
Церквою канонічним зверхником, бо вона за гроші купила її, а це канона-
ми забороняється, отже, московська Церква не набула канонічного права
до Української Православної Церкви.

Таким чином, у наслідок цього продажу, як переступлення 23-го Канону
Трульського Собору вселенської Церкви, Царгород утратив свою юрис-
дикцію над Українською Православною Церквою, а Москва цієї юрисдик-
ції не набула собі. І тому від 1686 року Українська Православна Церква, з
канонічного погляду, і досі не має над собою ніякої закордонної юрисдик-
ції. Зверхність московської Церкви нід Українською Православною
Церквою, куплена 1686 року, канонічною не є.
Так представляється ця справа в світлі канонів Церкви. Але вкінці треба
спитати: чи згідно це з Божим і людським правом та сумлінням і здоровим
розсудком, щоб Провід Церкви одного народу міг вважати за свою влас-
ність Церкву іншого народу, та в потребі віддавав чи продавав її?”

Подібні погляди розділяли й інші діячі УГПЦ Канади. П. Скаржевський в статті
„Найстарші основи автокефалії України” писав: „як церковне завершення акту 1919
року маємо в 1921 році висвячення української православної ієрархії - висвячення
самостійне, незалежне від чужих церковних зверхників”.

П. Скаржевський пояснював причину негативного ставлення католиків до
УАПЦ: „Рим воліє, що Українська Православна Церква, коли вже незалежна від
Риму, хай буде хоч залежна від Царгороду чи Москви. Бо Рим вважає, що коли
Україна призвичається в принципі до всякої чужої залежносте, то тим самим може
в майбутньому не спротивитися теж і залежності від Риму. Тому то власне Рим
виступає проти Ієрархії Української Автокефальної Православної Церкви, що вона
нібито „неканонічна”, але московських ієрархів неканонічними не називає, дарма
що Московська Церква за гроші купила собі (Українську Церкву) від Царгороду.
Тільки брак національної свідомосте й амбіції, а також почуття меншевартости під-
казують деяким одиницям невільничу потребу залежати від чужих церковних
зверхників чи шукати їх визнання легальносте Рідної Церкви”. (РН, 1957, 142, 145,
149-150)

Відомий діяч УГПЦ в Канаді протоієрей Василь Кудрик в щорічнику „Рідна
Нива” за 1958 рік писав, що канадська Церква - „самостійна Українська Церква.
Ніхто з інших православних Церков не причинився нічим до її заснування, отже й
чужі Проводи не можуть заявити своїх претензій на зверхність над нею... Вона, як
незалежна від чужих церковних зверхників, не вважає за істотну для себе справу
посторонніх признавань чи непризнавань, бо вона сама собою є Церквою
Христовою, в своїх основах Православною, і загальним змістом є українською”.
(РН, 1958, 75)

Константинополь так і не визнав очоленої Митрополитом Іларіоном Української
Православної Церкви в Канаді. В 1957 році Собор константинопільської УПЦ в
Америці в Аллентавні, Пенсільвенії, прийняв резолюцію, що Митрополит Іларіон
Огієнко, разом з владиками І. Теодоровичем та Мстиславом, „відтягнули на манів-
ці українські православні парохії від Вселенської Православної Церкви”. (ЦЖ, 1959,
1(10), 18)

У вересні 1961 року Митрополит Іларіон підписав разом з іншими ієрархами
незалежних від Константинополя Українських Православних Церков протест до
Постійної Конференції Канонічних Православних Єпископів (8СОВА) та Екзарха
Константинопільського Патріарха в Америці Архиєпископа Яковоса, „щоб сторон-
ні (для Української Православної Церкви), а тим самим некомпетентні для Неї
чинники квестіонували Її канонічність, або присвоювали собі право виносути осуд
про канонічність її Ієрархів”. (Постанова Нарад Ієрархів УПЦерков у Канаді і США
23-25 вересня 1961 р.)

За рік до смерті Митрополита Іларіона, в жовтні 1971 року, з нагоди 50-ліття
Всеукраїнського Церковного Собору 1921 року, Провід Української Греко-
Православної Церкви в Канаді виступив із Декларацією (РН, 1972, 69-70), яка
закінчувалась словами: „Ідеологія Української Православної Церкви, відроджена й
узаконенна Київським Всеукраїнським Собором у жовтні 1921 року, - невмируща.
Вона прийнялася і глибоко вкорінилася в серцях Українського Народу. Це ідеологія
жива, ідеологія діюча. У 50-ліття Першого Всеукраїнського Церковного Собору,
перед світлими постатями ідеологів та проповідників українізованого православно-
го життя українців, перед світлими тінями Митрополитів, Архиєпископів,
Єпископів, Священиків, Дияконів і великих хорів Вірних, замучених за Право-
славну Віру, клонимо свої голови і співаємо їм пісню Вічна Пам’ятьГ
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИМ

УПЦ НА ЧУЖИНІ: СОРОК РОКІВ ІЗОЛЯЦІЇ

Український єпископат США в хаосі церковних „поєднань”
і боротьби за визнання

В другу половину XX століття Українська Православна Церква ввійшла у
важкому стані. Пересвята Іоанна Теодоровича нічого не дала, лише надзвичайно
розпалила боротьбу всередині самої Церкви. Церковна українська ієрархія в Європі
розкладалась, єпископи судились і сварились.

7 лютого 1950 року один з священиків УПЦ в США, аналізуючи проблеми, що
виникли між Митрополитом Іларіоном, Архиєпископом Мстиславом, Єпископом
Богданом та Архиєпископом Іоанном, кожний з яких намагався стати „одиноким
господарем Українських Церков в З.Д.А”, додав наприкінці: „Слава Богу, що ще до
Злучених Держав не приїхав ніякий новий єпископ. Хоч є відомості, що збирається
скілько їх приїхати сюди. Боїмося, що вони тут розпочнуть кожний на свою руку
творити свої Церкви й тим внесуть ще більше хаосу в наше Церковне життя”.
(Меточин, Н.Дж, 7.02.1950. №94)

Так і сталося.

Один за другим до Північної Америки виїхала більшість українських єпископів -
Михаїл, Платон, Палладій, Геннадій, Ігор, Володимир. Майже кожний з них
утворив в Америці свою „на один двір” Церкву. Виїхав до Америки анатематству-
ваний архиєпископом Полікарпом єпископ Григорій. Протистояння між синодала-
ми і соборноправниками було перенесено з Європи до США та Канади.

Єпископ Геннадій (Шиприкевич) прибув до США в 1951 році, спочатку
приєднався до архиєпископів Іоанна та Мстислава. На початку 60-х років вийшов
зі складу Собору Єпископів цієї Церкви, заявивши про „неправославність” владик
та очолив незалежну Церкву в Чікаго.

В 1951 році очолив окрему Церкву у Нью-Йорку з новоприбулих українських
емігрантів з Німеччини Архиєпископ Ігор (Губа).
Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко) увійшов в склад єпископату РПЦ За
Кордоном, а в 1954 році разом з Архиєпископом Ігорем проголосив у Нью-Йорку
створення Української Автокефальної Православної Церкви в Екзилі.

Архиєпископ Григорій (Огійчук) осів в Чікаго, де УАПЦ Св.Покрови стала
Катедральним Собором УАПЦ (Соборноправної) в США.

Єпископ Вячеслав (Лісицький), прибувши до США, спочатку ввійшов до складу
константинопільської УПЦ Америки, а тоді в Російську Православну Церкву.

Таким чином, якщо в 20-х - початку 30-х років поза Україною існувала лише
одна Українська Автокефальна Православна Церква в Канаді і США на чолі з
Архиєпископом Іоанном Теодоровичем, як дочірня Церква УАПЦ 1921 року, то в
50-60-х роках в Українській Православній Церкві на еміграції створився хаос.
Існували вже сім Українських Православних Церков:

•	УПЦ в США (зверхник - Архиєпископ Іоанн Теодорович),

•	УПЦ Америки (Єпископ Богдан Шпилька),

•	УАПЦ (С) в США (Єпископ Григорій Огійчук),

•	УАПЦ в Екзилі (Архиєпископ Палладій Видибіда-Руденко),

•	УАПЦ в Чікаго (Архиєпископ Геннадій Шиприкевич),

•	УГПЦ в Канаді (Митрополит Іларіон Огієнко),

•	УАПЦ в Європі (Митрополит Полікарп Сікорський).

Провести між Церквами суттєву дифференціацію в цей період майже
неможливо, - всі єпископи шукали способи доказати свою „канонічність” і право
представляти Українську Церкву, всі вони шукали форми церковного об’єднання,
причому досягнуті угоди іноді тривали тільки пару місяців, а іноді так і лишалися
на папері.

Основні проблеми Української Церкви загострилися:

І.	Українська Церква так і лишилась невизнаною ані Константинополем, ані іншими
православними церквами.

17 березня 1946 року Архиєрейський Синод УАПЦ на еміграції видав Послання
„До Святіших Патріярхів, Блаженніших Митрополитів, Високопреосвященніших
Архиєпископів і Преосвященніших єпископів усіх Автокефальних Церков Святої
Східньої Вселенської Православної Христової Церкви” у справі визнання УАПЦ...
Ніякої відповіді.

В кінці 1947 року - аналогічне „Окружне Інформаційне Послання”, відправлене
до всіх патріархів Близького Сходу через Лондон, і той самий результат. В грудні
1947 року на доповіді перед Синодом УАПЦ в Регензбурзі Іван Власовський гово-
рив, що „наша Церква „неправно-канонічна”, бо вона ще не визнана іншими церк-
вами і не є в молитовному єднанні з ними”. (УПК, 1947) „Церква митрополита
Полікарпа знаходиться в канонічній ізоляції”, - заявив І. Власовський. (Добро-
славський К., 1954, п.107)

Митрополит Полікарп, Голова Синоду УАПЦ, звернувся в 1947 році навіть до
Голови Архиєрейського Синоду Російської Церкви За Кордоном Архиєпископа
Анастасія, „як до Церкви Православної, що управляється незалежно (від Москви)”.
Але Архиєрейський Синод РПЦ За Кордоном відповів, що питання автокефалії
Української Православної Церкви є „виключно в компетенції Матері Церкви
Російської”. Що ж до окремих Єпископів чи клириків УАПЦ, які побажали б
сполучитися з ієрархією зарубіжної Російської Церкви, Архиєрейський Синод буде
розглядати кожний випадок з огляду на „неоднаковий ступінь вини різних
Єпископів юрисдикції УАПЦ в порушеннях ними св.канонів”. (Український
Православний Церковний Календар на 1948 рік. Мюнхен, 1948, 77)

В 1947 році Архиєпископ УАПЦ в США Іоанн Теодорович відправив довге звер-
нення до грецького архиєпископа Атенагораса, в якому знову була повторена
історія московського гніту над Церквою України. Відповіді не було.

В жовтні 1948 року Архиєпископ Мстислав передав з Канади до Вселенського
Патріарха лист через Архиєпископа Атенагораса та подарував йому наперсний
хрест мистецького виконання з дорогими оздобами. Відповіді на лист не було.

12 листопада 1948 року Синод УАПЦ на еміграції в Європі звернувся з Ельван-
гену, Німеччини, до Вселенського Патріарха Атенагораса з надією на „спасенну
опіку Святішої Вселенської Патріярхії” та єднання з Константинопільською
Церквою. - Константинопільський Патріарх навіть не подякував за привітання.

В січні 1949 року делегація від УАПЦ вітала щойнообраного Вселенського
Патріарха Атенагораса в Грецькому посольстві в Парижі та передала від
Митрополита Полікарпа, як Голови Собору Єпископів, духовенства і вірних УАПЦ
прохання про канонічне визнання. Відповіді делегація не одержала.

На інтронізації Патріарха Атенагораса в Константинополі з привітанням висту-
пив М. Забелло, колишній діяч УНР, вручивши при цьому патріархові приві-
тальний лист від Священного Синоду УАПЦ на еміграції. Подяки український
єпископат не отримав.

В серпні 1958 р. в Карлсруе (Німеччина) відбулась зустріч делегації від 5-го
Собору УПЦ у Великобританії з Митрополитом УАПЦ в Європі Ніканором.
Митрополиту повідомили, що Собор доручив Архиєпископу Григорію Огійчуку та
протопрес. І. Губаржевському звернутися до Екзарха Вселенського Царгородського
Патріарха на Середню й Західню Європу Митрополита Атенагораса, подавши йому
меморандум на ім’я Вселенського Патріарха Атенагораса 1-го з проханням
„звільнити для Української Автокефальної Православної Церкви належне їй місце
серед Цер.ков-Сестер у родині Вселенської Православної Церкви”... На це
Митрополит Ніканор відповів: „Навряд чи Ви матимете з цим меморандумом успіх.
Ми вже сім разів зверталися до Царгородської Патріярхії у цій справі, але відповіді
не одержали.”

II.	Утворилось кілька Українських православних церков, об’єднати які було
неможливим, попри всі зусилля і декларації.

•	В 1950 р. Митрополит Полікарп проголосив у посланні до УПЦ в США, що
окремі частини УАПЦеркви, розкидані по різних країнах, почувають себе
догматично і канонічно одною Церквою.

•	Митрополит Ніканор (Абрамович), зверхник УАПЦ в Європі після смерті
митр. Полікарпа, 14 жовтня 1951 р. в Мюнхені відслужив Архиєрейську
Службу Божу, панахиду з приводу 30-ліття УАПЦ, очоленої мучеником
Митрополитом Василем Липківським. „Для українського народу було добре,
- сказав вл. Ніканор, - що ця Церква повстала і мала свою Єрархію”. В листі
до Архиєпископа Григорія (Огійчука) з 8 жовтня 1954 р. Митрополит
Ніканор писав: „Не було би 1921 року, не було би 1942, не було би й тепер Рідної
Церкви. І ниділи би по-старому в московській духовній неволі, замість Христа
лапоть московський прославляючи... Забудьмо ж на завсігди те, що було
тяжкого між нами і почнемо нове спільне радісне служіння єдиній
Українській Рідній Церкві”. В 1955 році Митрополит Ніканор зняв всі
„санкції” Собору Єпископів 1947 р. з Соборноправної УАПЦ.

•	На Надзвичайному Соборі УГПЦ в Канаді в 1951 р. Митрополит Іларіон гово-
рив: „Увесь український народ, де б він тепер не перебував, прокинувшись з
московської неволі, одноголосно вимагає: хочемо автокефалії своєї Церкви!
Церква в Канаді - найбільша і найсильніша УПЦерква за рідними границями
- мусить стати справді автокефальною, щоб уже цим допомогти нашій
Церкві в Україні, бо там вона невільна, бо там вона під’яремна.”

•	Офіційний журнал УПЦ в США „Українське Православне Слово” в лютому
1953 р. виступив з вимогою „невідкладного скликання ще в 1953 році
Всеукраїнського Православного З’їзду (Собору) для створення Всеукраїнської
Автокефальної Православної Церкви під одним видимим головою -
українським патріярхом, з осідком у Ню Йорку або Вінніпегу”.

•	В серпні 1953 р. Поєднавча Комісія при Малій Церковній Раді УАПЦ(С) отри-
мала позитивні відповіді щодо поєднання від арх. Ігоря (Губи), зверхника
УАПЦ Північної і Південної Америки, та арх. Мстислава від УПЦ в США. В
жовтні 1953 р. відбувся З’їзд УАПЦ ЗДА в Клівленді, що ухвалив створення
єдиного Духовного Проводу окремих Українських Православних Церков.

•	Митрополит Ніканор в листопаді 1953 р. прислав лист до ієрархів УПЦерков
Америки про необхідність злиття всіх в „єдину Святу Українську Авто-
кефальну Православну Церкву, без всяких формацій, орієнтацій, без пере-
можців і переможених, без усякого насильства і вимог.” Надзвичайний Собор
УАПЦ на Еміграції виніс рішення про необхідність утворення спільного
Собору Українських Православних Єпископів.

•	12 травня 1957 р. Конференція Представників УПЦ в США і УГПЦ в Канаді
видала Комунікат про те, що ці Митрополії становлять собою „одну духовну
цілість, і у спільних для себе справах нараджуються, порозуміваються і
спільно виступають, як члени одної і тої самої УПЦеркви.”

•	ЗО квітня 1960 року вийшло Соборне Послання Ієрархів і представників трьох
Церков-Митрополій - УАПЦ на Еміграції, УПЦ в США і УГПЦ в Канаді. „Ми
визнаємо, що поза межами України існує тільки ОДНА Українська
Православна Церква автокефальна, з устроєм соборноправним, - яка тепер
складається з трьох митрополій: УГПЦ в Канаді, УПЦ в США й УАПЦ на
чужині (в Европі та в Австралії). Кожна з цих Митрополій живе своїм
самостійним життям, як Церква в окремій державі. Але, хоч адміністративно
самостійні, усі ці Митрополії становлять собою духовну цілість, і, в разі
потреби, спільно виступають, як члени одної і тої УПЦеркви.”

•	Коли до проводу митрополій в 1961 році поступила пропозиція
Константинопільського Екзарха в США арх. Яковоса „розглянути всі доку-
менти і уповноваження голів різних Українських Юрисдикцій в цілях виз-
нання Української Православної Церкви в Сполучених Штатах Америки та в
Канаді”, - у вересні 1961 р. в Нью-Йорку зібралася Нарада Ієрархів УПЦерков
Канади і США. „Українська Православна Церква, - постановила Нарада, -
вповні канонічна і тому вона не може годитися, щоб сторонні, а тим самим
некомпетентні для Неї чинники квестіонували Її канонічність, або
присвоювали собі право виносити осуд про канонічність Її Ієрархів”. Та ж
Нарада ухвалила: „Ті українські православні єпископи, які відірвалися від
одної із цих трьох митрополій об’єднаної УПЦеркви (УГПЦ в Канаді, УПЦ в
США, УАПЦ на еміграції в Европі), або які не вважають свою Церкву неза-
лежною, а визнають над собою іншу, неукраїнську юрисдикцію, такі
єпископи не мають за собою Українського Народу і мають у себе дуже мало
вірних або й зовсім їх не мають. Такі єпископи тепер до об’єднаної
Української Православної Церкви не належать.”

•	В 1970 році 14 Собор УГПЦ в Канаді заявив, що „далі вірить в ідею поєднан-
ня Українських Православних Церков у вільному світі”...

Виникає питання: чому за сорок років спокійного повоєнного життя Українська
Православна Церква на еміграції так і не об’єдналась? З багатьох причин. Перша -
об’єктивна неможливість визначитись щодо центру такого поєднання. Який міг
бути для Української Автокефальної Православної Церкви центр, окрім
недосяжного Києва?

Друга, - а хто мав бути зверхником всієї УАПЦ?

Газета „Українські вісті” в 1949 році друкувала думку Архиєпископа Сильвестра:
„Український єпископат, єднаючись із царгородського патріархією через
Блаженнійшого Дионісія, має два види: ті, що належать до Автокефальної Церкви
в Польщі, мають голову Церкву, що залишився в Варшаві, та ієрархія УАПЦ, що
залишилася структурно невикінченою, бо при німцях неможливо було відбути
елекційний Собор для обрання голови Української Церкви”.
Якщо подивитись, скільки разів на еміграції вручався титул „Митрополита
Київського”, стає зрозумілою іммігрантська психологія, - це та „шапка Мономаха”,
яку кожний прагнув тримати, поки повстане незалежна Україна.

На Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престола у війну рядився
Варшавський Митрополит Дионісій.

В 1949 році Митрополит Іларіон у Канаді закликав обрати його Митрополитом
Київським і всієї України. „Канонічно на еміграції я маю всі права й обов’язки бути
Митрополитом Всеукраїнським”, - писав вл.Іларіон, який фактично й увійшов в
конфлікт з єпископами „1942 року” через те, що вони не визнали його прав, як
Архиєпископа Київського.

Коли упокоївся Митрополит Ніканор, в 1969 р. Надзвичайний Собор УАПЦ на
Еміграції обрав на його місце Архиєпископа Мстислава, надавши йому титул
„Архиєпископ Київський і Переяславський, Митрополит УАПЦ” замість
колишнього титулу „Митрополита УАПЦ на еміграції”, щоб підкреслити його пок-
ликання говорити від імени всіх вірних УАПЦ, в Україні і поза нею.

Четвертий Собор УАПЦ(С) 25-26 грудня 1971 р. в США підніс Архиєпископа
Григорія до гідности „Четвертого Митрополита Київського і всієї України УАПЦ,
Відродженої 1921 року в Києві”...

Ще одною проблемою була велика соціально-психологічна різниця між ново-
прибулими єпископами та духовенством із старими іммігрантами, та різниця в
церковних звичаях, що ускладнювало взаєморозуміння і викликало безкінечні
інтриги.

Один з виїхавших до США священиків, о. М. Бринь описував в листі до Німеч-
чини 24 квітня 1949 року свої враження.

„Церква (в Америці) відділена від держави, і ніхто не втручається до
Неї. Основна юридична особа - це громада, що збудувала, або придбала
церковне приміщення та майно. Священик - повний та безконтроль-
ний визискувач усього того. Громадянство мало втручається в церковні
справи, а самі попи, то все колишні заробітчани, яким не хотілося
працювати фізично, то й пішли в попи. Всі вони виходці з Галичини,
отже греко-католики, і тільки з прибуттям до Америки арх. Іоанна
Теодоровича визнали себе православними і висвятились у нього.
Зв’язок із ним більше номінальний, він там не керівна сила, а скоріше
ширма, за якою творять зовсям нехристиянські діла. Як правило,
Служби вони не знають, як треба знати. Служать різними мовами -
українською, церковно-слов’янською і якоюсь іще допомічною.
Співи... це щось допотопне! Кожний священик служить у день по
декілька Літургій, а в неділю, перед співаною Літургією, обов’язково
має бути тиха Літургія. А на співаній співають так, як колись співали
допотопні тварини...”

Іван Гаращенко відповідав йому: „Знаючи єпископа Мстислава і уявляючи собі
американські церковні порядки, треба гадати, що він матиме в Америці успіх”.
(Матеріали.., 1975, 407) Але І. Гаращенко переоцінив дипломатичний хист і тер-
піння Єпископа Мстислава, - той вже за пару років називав всю Консисторію
канадської УГПЦеркви „бандитами”. (ГБ, 1964, 2/3, 6)

І все-таки основною причиною розходжень між українськими православними
ієрархами було старе непорозуміння щодо шляхів створення автокефальної
Української Православної Церкви, - визнавати тяглість української церковної
автокефалії від 1921 року, чи починати автокефалію „від себе”? Пасивно чекати
змін церковної ситуації в світі, чи шукати „визнання”? А якщо шукати, то як?

Наприкінці 40-х та в 50-х роках визначились три основні стратегічні лінії
української церковної політики на еміграції.

Перша - стояти на засадах УАПЦ 1921 року щодо повної незалежности
Української Церкви і відмови від втручання будь-яких зовнішніх чинників в питан-
ня її внутрішнього життя та стосунків з іншими церквами.

Майже послідовно на засадах автокефалії стояла УГПЦ в Канаді до кінця
70-х років.

Влітку 1949 року УАПЦ (Соборноправна) визначила свої основні засади: визнан-
ня благодатности Ієрархії 1921 року та незалежність УАПЦ. НІ МОСКВА, НІ РИМ,
НІ СТАМБУЛ!

Митрополит Григорій кілька разів намагався вивести УАПЦеркву з ізоляції
шляхом співпраці з Архиєпископом Богданом (УПЦ в Америці), поєднанням з
Митрополитом Іоанном Теодоровичем (УПЦ в США) та поєднанням з
Митрополитом Ніканором (УАПЦ в Європі). Ані одна з цих спроб не вдалася і при-
вела лише до послаблення Церкви і внутрішньої кризи.

Друга позиція полягала у пасивному вичікуванні.

Її зайняла УПЦ в США. Спроба Архиєпископа Мстислава поїздкою на Другий
Ватиканський Собор та контактами з Константинопільським Патріархом Атена-
горасом вивести УПЦ в США з ізоляції закінчилася скандалом в Церкві, що майже
привів до його особистої відставки. Але після смерті Митрополита Іоанна, УПЦ в
США у 70-х та 80-х роках поступово повернулася до ідеї-фікс владики Мстислава:
здобути „визнання нашої Константинопільської Матері-Церкви”.

Третю лінію - на всесторонню співпрацю з Грецькою Архидієцезією в Америці,
об’єднання із вже існуючою константинопільською УПЦ в Америці (на чолі з
Єпископом Богданом Шпилькою) і визнання УПЦ як митрополії Константино-
пільської Церкви, вели УАПЦ в Екзилі на чолі з Архиєпископами Ігорем та
Палладієм, УПЦ на чолі з Архиєпископом Геннадієм та „Митрополія Української і
Карпаторуської Церкви” в 1949-1950 роках.

В 1953 році Архиєпископ Ігор (Губа) на церковній нараді в Нью-Йорку признав:
„Майже на кожнім Соборі Єпископів та сесіях Синоду УАПЦ піднімалось питання
про молитовне єднання із Вселенською Патріярхією, а довірочним листом Митро-
полит Полікарп запитував навіть Єпископів, чи не находять вони МОЖЛИВИМ
ПОЄДНАТИСЬ ІЗ ВСЕЛЕНСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ НА ТИХ ОСНОВАХ, ЯК ЦЕ
БУЛО ДО 1686 РОКУ.

ВСІ ЄПИСКОПИ ДАЛИ НА ЦЕ ПИТАННЯ СВОЮ ЗГОДУ.

Посилалось від Собору УАПЦ листи до Вселенських Церков, а відповіді до цього
часу немає”. (Голос Церкви, 1953/1, 10)

Через сорок років цей останній, третій напрям церковної політики - признання
статусу УПЦ як константинопільської митрополії, - лишився на еміграції одним
існуючим.
І. СТВОРЕННЯ УПЦ В США ТА БОРОТЬБА
„СИНОДАЛІВ” ПРОТИ „СОБОРНОПРАВНИКІВ”

Об’єднання УПЦ Америки з УПЦ в ЗДА

Пересвята Іоанна Теодоровича не вивела УПЦ в ЗДА з ізоляції. Навіть Екзарх
Александрійського Патріарха, який „канонічно оформив” Архиєпископа Іоанна,
взяв участь у спільній відправі з Архиєпископом Мстиславом того єдиного разу. В
Консисторії УПЦ в ЗДА це пояснювали примиренням між Константинопільським
і Александрійським патріархами, між якими існували довший час тертя.

Наприкінці 1949 року Архиєпископ Іоанн Теодорович, певний тепер у своїй
канонічности, почав заходи по об’єднанню з УПЦ в Америці з метою створення
одної соборної Української Автокефальної Православної Церкви. Оскільки в УПЦ
Америки наступив розкол, т. зв. Комісія Примирення УПЦ в ЗДА звернулась
відразу до обидвох церковних ієрархів УПЦ-А, Архиєпископа Мстислава (Скрип-
ника) та Єпископа Богдана (Шпильки).

6 листопада 1949 року відбулися збори Соборної парафії УАПЦ у Філадельфії,
Пенс., резолюції яких були покладені в основу наміченого Надзвичайного Собору
по поєднанню з УПЦ Америки.

„Незалежности, тобто Автокефальносте нашої Церкви ми ніколи в
жодний спосіб не зречемося... Акт молитовного поєднання, що стався
в днях 26-28 серпня (1949) року між двома Владиками: Американським
і Канадійським (тобто під час пересвяти Архиєпископа Іоанна
Архиєпископом Мстиславом - О.Х.), не дав і не може дати будь-якої
правної підстави для вкорочення або усунення нашої церковної автоке-
фальносте.

Ми, горожани вільної Америки, не хочемо ніякої церковної
зависимости від чужих церковних зверхників, а ще й зза кордону.

Запрошувати до спільного керування нашою Церквою Єпископа з
чужої Дієцезії (Єпископа Богдана - О.Х.) чи з іншого краю (Архи-
єпископа Мстислава - О.Х.) неможливе вже тому, що наша Церква
автокефальна і рядить сама собою та не потребує чужої непроханої
опіки й нагляду. Коли находяться такі, нашій Церкві ще недавно
найбільші вороги, які пробують нам вговорювати нереальну думку
двійного єпископського керування нашою Церквою, то ми, знаючи
добре їх сумне і вороже минуле, кажемо всім їм відкрито: „ваші нечисті
руки від нашої Святої Церкви!”

Резолюції до делегатів на Надзвичайний Собор мали також окремим пунктом
протест проти перенесення Катедри УПЦ в ЗДА з Філадельфії до Нью-Йорку, на
чому наполягав Архиєпископ Мстислав.

Передсоборова Комісія УПЦ в ЗДА намітила об’єднання з частиною УПЦ
Америки владики Богдана, призначивши на грудень 1949 року Церковний Собор.
Але Архиєпископ Іоанн Теодорович поставив попередню вимогу до Собору вирі-
шити на Комісії, що він стане на чолі об’єднаної Церкви, причому „одиноким
єпископом”. „Із-за цього довелося відласти на неозначений час скликання Собору,.,
бо Архиєпископ Теодорович навіть був відкликав з передсоборової комісії членів
своєї Церкви, що викликало обурення в більшости його священиків та парохій...
(7 лютого 1950 р., Меточин, Н.Дж., 1950)

Єпископ Богдан виставив також свої вимоги до об’єднання з УПЦ ЗДА в листі до
владики Іоанна: поєднуватися під егідою Вселенської Патріархії, повернути 32
парафії та ввести об’єднану Церкву під омофор Вселенського Патріарха.
(УВ, 1964/4, 10) Зрозумівши нереальність цих вимог, Єпископ Богдан зупинив
переговори.

ТІ жовтня 1949 року Архиєпископ Іоанн виставив також умову Архиєпископу
Мстиславу, щоб очолена ним Консисторія УПЦ Америки „дала мені завірення на
письмі (Соборове рішення) про перехід їхньої Церкви під мій провід”.
Архиєпископ Мстислав не погоджувався з тим, що відклало поєднання на рік.

2 лютого 1950 року праця Передсоборової Комісії була відновлена скликанням
підкомісії для вироблення проекта церковного устрою об’єднаної Церкви в З.Д.А.

Нарешті, 15 жовтня 1950 р. УПЦ в ЗДА на чолі з Архиєпископом Іоанном
поєдналась з частиною УПЦ Америки, очоленої Архиєпископом Мстиславом. Була
утворена УПЦ в США, яка нараховувала 58 парафій.

В Акті про Поєднання Американсько-Української Православної Церкви в ЗДА і
Української Православної Церкви в Америці у першому ж пункті повідомлялося, що
утворена єдина Українська Американська Православна Церква, самостійна, вірна
ідеології УАПЦеркви. Об’єднана УАПЦ в ЗДА „в свойому внутрішньому житті
керується засадами соборности.” Статут УПЦ в ЗДА, арт. 2, закріпив: „Церква є у
всіх справах свого життя і керування самостійною і рівною в правах з іншими
Православними Церквами”.
Президент Вільної Української Академії Наук в США проф. Михайло Ветухів
побажав Церкві „міцно триматися свого першоджерела - рідної автокефалії, як
основи Української Церкви, та не поривати зв’язку з УАПЦ Матерньою Київською,
якої УПЦ в ЗДА є Церквою Дочерною”.

Поєднавчий Собор поставив питання про поєднання всіх Українських
Православних Церков поза межами України „з єдиним канонічно-догматичним
проводом до того часу, коли такий провід одержить можливість працювати в Києві,
як столиці незалежної України”.

Але за парадними звітами про радісне об’єднання були приховані ознаки
майбутніх проблем в Церкві, - невизначеної церковної позиції щодо 1921 року та
адміністративних функцій Архиєпископа Мстислава, що привело з часом до нарос-
таючого автократизму його правління та майже фіктивної ролі владики Іоанна
Теодоровича як зверхника УПЦ в США, про що він сам говоритиме на П’ятому
Церковному Соборі в жовтні 1964 року. Слово „автокефальна” було знято з назви
об’єднаної Церкви. Владика Іоанн Теодорович заявив на Соборі: „Там, де немає
території, там немає і не може бути автокефалії церковної. Саме тому ми уникли
цього слова та свідомо зрікаємося автокефалії, бо живемо на чужій території”.

„То був не Собор, а інсценізація Собору, - писав о.Олександер Биковець
зі слів проф. Михайла Ветухіва 12 листопада 1951 року. - (Собор) мав лише
без ніякісіньких змін затвердити те, що підготувала й ухвалила
Передсоборна Комісія, керована і тайно і явно Скрипником. А склалась та
комісія з самих мстиславівців, за винятком одиниць, бо навіть
Архиєпископ Теодорович від своєї Церкви назначив туди синодальних
китів типу Завітневича та „політрука” Шевченка і інших ярих мстиславів-
ців споміж свого священства. Не диво, що вони все „обтяпали” дуже
добре. Почесним головою Собору вибрали архиєпископа Івана, а діючим -
Скрипника. Перші ряди зайняли такі „квіточки”, як Завітневич,
о.Білецький, Д.Ольгін, всякі Долинські, Данилевичі і підлабузники
Мстислава з місцевих. Кожну його пропозицію підпирали, а контр-
пропозиції зацитькували. Архиєпископ І.Теодорович кілька разів нама-
гався стати тим Архиєпископом Теодоровичем, якого вислали до США з
Києва в 1923 році, але його так обходили його ж власні „юди”, що він
капітулював за кожним разом. Вкінці-кінців зробили те, шо прагнули -
поєднали за зразком „валі кульом, потом разберьом”. Найменше на Соборі
говорили про ідеологію Церкви, про автокефалію, про українську мову й
т.д. Назву „Автокефальна” відкинули цілком.

Як зараз себе почуває митрополит, мені невідомо, бо я ж не листуюсь з
ним. Лише з того, що діється, можна робити висновки. Він у всьому поко-
ряється своєму „улюбленому канцлерові”, якого він вважає „центральною
фігурою нашого поєднання” (це його власні слова). „Канцлер” роз’їжджає
по всіх парафіях, здобуває собі друзів і поклонників і посміхається в кулак
з пересвяти Архиєпископа Івана, кажучи, що „в нього (Архиєпископа Івана)
тепер нова благодать змішалася з старою”. Найяскравішими прикладами
того, що митрополит є без власті, є такі: його прихильне ставлення до
Архиєпископа Григорія нічого не дало, на наказ Скрипника він поставив
Архиєпископу Григорію вимогу поклонитись ідолу - Полікарпу. Другий
приклад: англійські парафії звернулись до нього з проханням прийняти їх
під його юрисдикцію. Він дав згоду, а через місяць на вимогу того ж
Скрипника відмовився від англійських парафій...

В „об’єднаній” панує атмосфера підлабузництва, рівна хіба що
советській системі. Всі попи один споперед одного забігають ласки
Мстислава, за Архиєпископа Івана забули, бо ж він не має влади і дорівнює
нулю... Синодальними очима всі вони дивляться й на нашу Церкву, це для
них лише „бунт Архиєпископа Григорія” і „він мусить покаятися”. Це
заядліші так говорять і дивляться на справу. Пасивні - завжди пасивні,
пильнують свого парафіяльного корита і все, оце вся їхня ідеологія, - за
всяку ціну втриматися на парафії. Серед них є кілька порядних людей, що
розуміють справу, але на якусь акцію вони не рішаться ніколи... Справа
Церкви на Україні їм чужа, вони зайняті потребами Церкви в Америці, на
Україну вертатись не збираються, вона їм непотрібна, бо там не плати-
тимуть долярами й не можна буде мати авта.

Зараз у мене існує таке переконання, що Мстислав й синодальна
„братія” використовує владику Івана в боротьбі проти нас (УАПЦ
Соборноправної - О.Х.). Вони знають, як ми підносили його в Европі
перед нашими віруючими, які надії покладали на нього, а тому тепер цим
нас б’ють і спонукають наших вірних. „Бачте, - мовляв, - він поєднався з
нами-козаками, а вашого Григорія й вашої секти з 1921 року відцурався”.
Вони дуже вдало жонглюють ним і жонглюватимуть, бо він дуже податли-
вої натури, аж до того часу, поки розіб’ють, як вони думають, нас. А після
цього йому дадуть рецепт - „на покой”, хоч він і так майже на покої”. (Лист
до о.І., 12.11.1951)

Іоанн Теодорович в захисті УАПЦ (Соборноправної)

На протязі 1950 року Архиєпископ Іоанн кількаразово звертався до Собору
Єпископів УАПЦ на еміграції у справі об’єднання в одну Українську Автокефальну
Православну Церкву.

31 липня 1950 року Іван Гаращенко писав до Архиєпископа Іоанна з Мюнхену: „З
тяжким болем в серці пишу Вам цього листа, хочу зрозуміти Вас і не можу! Невже
оці три роки не дали Вам можливости переконатись в тому, що ідеали наші і Ваші
зовсім не ті, що ідеали ієрархії 42 року, і злитись „вони” можуть з нами ЛИШЕ
ПРОКОВТНУВШИ НЕ ЛИШЕ НАС З ВАМИ, А І ПАМ’ЯТЬ І Є Р А Р X І ї 1921
року. Ніякі Ваші святі змагання до єдности ніколи не дадуть бажаних наслідків, бо
Ієрархія 1921 року повстала на самопожертві працівників Її, а Ієрархія 1942 року
повстала на цілком протилежних основах. Одно лише похоже, це те, що і то були
українці, і ці також, на цьому край, але яка разюча внутрішня протилежність!
І ніколи вони, як Ієрархія, НЕ ПЕРЕРОДЯТЬСЯ. Інша справа одиниці, от так як
Архиєпископ Григорій і тепер Єпископ Сильвестр прийшли до свідомости і
творять історичну тяжку роботу, а Ви, Найпочесніший Отче, як того, так і другого
разом з їхніми громадами найсвідоміших патріотів і віруючих людей тримаєте на
віддаленні, аж надто обережно, коли не сказати більше.”

В 1950 році Архиєпископ Іоанн почав акцію проти звинувачення „у комунізмі”
автокефалістів-соборноправників з боку єпископату УАПЦ в Європі перед
американською комісією у Німеччині.

Митрополит Полікарп тоді написав, що Соборноправна „УАПЦ є праця
большевиків”. „Огійчук був єпископом УАПЦ, але за протиканонічні дії Собором
Єпископів позбавлений Сану Єпископа й відлучений від Церкви, це є демагог, що
жирує на темноті людській і спекулює іменем Митрополита Липківського, якого в
Україні поборював і сам працював в НКВД, попав же він в єпископи через
необачність Архиєпископа Ніканора, який разом з Архиєпископом Ігорем висвя-
тили його у Києві без мого відома,., це є секта по суті церковних комуністів з
Великої України". ( ПУ, 1955/3-4, 12-13. ЦЖ, 1958/6(9), 5)

Кільком священикам УАПЦ Соборноправної внаслідок таких наклепів і доносів
було відмовлено в праві виїхати до США. Зокрема, о.Демид Бурко (пізніше прото-
пресвітер УПЦ в США, автор роботи „Українська Автокефальна Православна
Церква - вічне джерело життя”, 1988), отримав таку посвідку

(копія по-українськи):

„9 травня 1950 року

Людвігсбург, Аріа №2. Бурко Демид, Антоніна. Європейське число 165914
Вашінгтон, Ашуранс А-5555

Вищеназваний аплікант відкинутий згідно параграфа 13-го з такої причини:
головний аплікант був членом „Української Автокефальної Групи, Української
Православної Церкви”. Ця група була відлучена від Православної Церкви
через свої прокомуністичні тенденції. Головний аплікант був членом цієї
групи.

Дальші справки у цій справі повинні бути адресовані до Арії, офіцера
Комісії.

Підпис Гертруда М. Раскін Копії: І.Р.О.(2)

Агенції Союзу Християнських Церков.”

Архиєпископ Іоанн написав Заяву до ДП - Комісії в Людвігсбург у Німеччину, зах-
ищаючи право „своїх соборноправників” на виїзд до США і доказуючи смертельну
небезпеку їх повернення союзниками до СРСР.

Заяву Архиєпископ Іоанн почав так: „Цей лист пише до Вас одинокий Єпископ,
який залишився з Української Автокефальної Православної Церкви, заснованої
1921 року, єпископ, що ще живе і активно служить для Церкви. Було 34 нас,
єпископів, коли я залишив Україну в 1923 році. Всі вони - мученики. Дехто з них
Сю Амг&осл ШалкШлі ОгШАаас СЬпгсЬ ©У *Ь© Ш.Ш Зіжігі Ш© ©пьі

готегапД. 1ЦгоЬЬІаЬор Мп ТЬедогстгісЬ 123 Сштгв Воад ВсІм^упфА» І’©-
Лпз 12» 1950 Ш1©Шріх1©а	Рл»

ЕГаЗ. ШЗН.АСЕ0 жшз СОШХЗДЖ АЙЕА2 ШЯППЗВШ»Ж ОИШАКТ
Вві *ШатШт АиіомрЬаІаив Охстф ©У іЬ© ШопІаіап ОгіЬоЄЬх СЬнгвЬ.*.
ВОВЮв ?*Л> лижішг

СГЖШСТі Іоог •ШелГЙЛ КжззтапЛизГ оУ Мц £“Ь> 1950» ©ЛАгсі ь«£ іо
Мл Аімпадвг К« ЗфмгїгІИІ» Оо*акй1лаяг Іаго М©©А-фвхі©кв» 1їїквкУигі»яшЛ Ту
хКгиІо їй Кивкіп» Звпілг 0 ГЛхмкг «ІІЬ МоіХГІоаіІсп оУ ІОДжсіІш гв: ВОВХО» Омцуй
Е.А» АпТопІа» жІЛ м© Ьтстфй іо гг гЛізвИ-зп. Тьи 1© аЬаак "£шгар©м Свині КОї
1£5 91Ц ИмЬіа^иа Аазигипо© А^555«*

ТЬ© Л$рИмсті ШИЛО» Ьх“ 1 М« «иь М* МУ© Апіопімц ©сдогЄід. То уоиг
•ІпівгсУУІм ДтхжпЕШ* ©ж гг.1 зсіе і а© і© іЬ© мЬту іо П.З.А* ггїжг ••Що© 13
У&Г ІЬ© гаммо ІЬМІІ ІЬ© ргіпЗДраІ «X. 11а пі ша мвЬвг о! іЬ© *Шсгжіпіа© А«Лту?©гіЙ>
10 їй Сго^ ©у ЬЬв Шоя £ ІІ г. Оги -лх СіжхгвЬ". ТЬ1-» грого ЖЛ «Т*1ІГ 1 І»1 іиж СххЬо4*
дох СЬигоЦ Ь©ваше© оУ іЬвіг ВгоЧХжтдД»і іжпдвисіл• - іЬ© ргіпвіржі ррііоапг
—ппц іЬ*£

X кж Л©сЬЬ1яЬор ©У іЬж Шапіпілп АиіосжрЬжІоиа ОгШодох СЬигоЬ.

ввгжіпя * ЬгвпсЬ ©Г іЬаі СЬигсЬ 1а ІЬ© П.З.А. піпое 192*» апД му«©1У Апвгіожп Сііімп
віоое 1929. ?увеіг ргоспаЗДг ©пД ©у СЧил Ь МіЬ р&гАжЬ©© ід таду Зіві©» оУ іЬ©
/Лісп ага орел «їжу© Гот ІтміІ£«ііоа аа іо оиг сЬахжЛаг аад Ісувііу іо сиг
Сстюіху апд іо Вмоогосу ▼вгвив Зогіаі Іугвпау.

І мі іЬ© допманпі Ьгои^Ьі іо ф аііапіїси жііЬ а «Иддоі аа іо
іЬв АвріЬ оУ Ьшаап жІпГиІпжва. Хоиг ОУУІо© ©аа хаіліжд Ту аи ідіепдад Іпігі^иа апд
жізіиіоггвіїсті» X ам аі ДІУ* ісиЦу іо Плд и» <* £алміо жалів© іо «хготам пу іпдів*
паіісп апд ргоіжаі. ШЬмггег ®©ж© уоиг оУПож іЬа ІдЛогпаііоп ііжі Іад іо аааехііоа

Ші ’ЧЙсгиіиіт Охііодох Сгоце^оГ іЬа ШопаІдШв Оті .одах СхшгоЬ нам мроИад ГЖ»

Шв ОгШіпі— сашжа іваамва «Г Швіг >*га ОиіііжАаі ЖЙаміва*Ь«а іаМаа «ж Ьіа
«омвоіемоа а ааву «т*

ТЬв іпЗД Іаі

1 1К	ПвПіІпІ •- РЛЬх'	С’-Дй ОГ Л> а ІП- .4

сГ ШагаШап АаіооврЬаІои© ОгіШох СімпоЬ» а©іаШаЬ©а ШаІГ аіаоо 1ЯЛ а© і
ііийу Аавгісап ШжхзгаЬ апд. ватг іо Аявгіоаа» оГ Шстіаіаа Вааааі іж алоо£ іЬма
іЬа аігапзаві Шзнкеіс аяМпаі ЬоіжЬатіаж Хі ©опаіаіа ©Г Амаагіаш оі Шзаіпіт
рагмііав© оТ «©сюпй апд іМН £©п«с«і1опа апд і© ргоиД оГ іі» гас*згд оГ Ьаіод аа
аоіім апд сгааііжа <©го© т аІДа ©Г сиг Ьаіогад. Стакіху Ц.Я.А. апА ©мхзгіЬІав Іі

В«3» ВІарІаоаА Ввпш Сгаїигін іігсі» Дхма 2	у*2*

2^ ї ж^яЬ іо ідГотм ури аЬсххі сжхг СЬигоЬ поі спіу Чв	ЬЛ ьіво Ід сиг

" На। ‘ Ьі Шс“/гЗг	"

Ш© Іаіімг 1© «гіііо© іо усті іу іЬ© лйу ©п© МяЬцр 1©Л ©Т їла Шсгпіпімі
АміоовкШстмі Оги»Мл а. Оодвй- іЛіЛ1Е>і іп 1521, МгЬор • г ‘Л Ижіяр ап& Ііі жЧІта
©агаїм 1 ійі . ::сг© амг© Д оґ спл І'іЩ» -а X іаіі ІзчИдмв 1 в 1932» ДІЇ оґ
іЬт ага = г^утс < яст» «сг© аЬоі» сов© ‘ О а , Ш 1а ©1ата-1аЬи-і в рв. X

11 п  № . д1оА іаГСТяавіІш гіхг іію ХЛгісст 7 16 о> іЬвм. »Ь т-© іЬа їмці “*>оАУ
іххпмв Ьоі ІМу аіжафравгейи ТІШ іЬ© МаЬора іЬ© А»і Гаі© ©оагаА іЬоивап&в ©£
?©&. із г оА _ к*©А . оп-дй і ©Г ййіЬДй . 11г іо 295?	і іЬвагі» амоаШ і©

За і ту «<- иис1* ггНп ЛГ« ®>жі «я ЬвЛ > оог ©яву Г і^а ргіавів ста 6Ь© Ь*ї Іап т
гоадоаагай ліу ©Гіаг Ш© ЗаоспА *АЗД Т^г« Омп оаЗу X м© «Ь1© іо 1©ат Шані Шіа
Ьт©г» М& «от ото© 1© Хса іо ЬОДнз іЬмі ©кг Ошмк І© Гго Гім—піні .<• І ©аіД

Міг©* X Іаск іЬ© могйа іо х«£Даі<кг чг Шодоіїсті» раїа моА ргоіааі*
З» 1Ь© імШ іп іЬаі * пмпі^л «хстф ©Г шсгжіаіжх НШоо<Ьі1оив ОгіЬоАж ОшгоЬ ДІД
поі ММИРІЬ© 1о©Аопі4> «Г МаяіюМім ХШокф апА Ш© Шед» поАвгв М»
^•іг, аісі і<ги Ом поН>зв аг» 5ВДЙ1 □! Л	-т. ИЛ. слор 1© Милі іо Ш©

«0ІХХМ ©Г ІЬ© СМИРСЬ ІП ТПгчжЛпа, Ю1І0Ш Шоіг ргіпвіріов, ©пі ©СПОІД©!* іЬмі
НоігороМіш І о И©ОД М‘ і Ь=’ з. аж лоі ргогті ’ ©івогой Ту іЬ© СЬилії иі
рогом ІЬ© ©оШова ©У «оіосхиііо жШі< Ш© СЬипіь ХврооШІу іЬ©у гоастхі іЬ©
«ВДШ© оУ іЬ© м©©& МаЬоді і© V  Мміутвй Ома» ВоіЬІп$ ©У іЬ© роМііааІ Імш
•гвг впіегоА іпіо іЬ© ©опШоі» ЗиоЬ авввгіїлш аг© ШвмвІ мів М©. Хі 16 а

Копія заяви Архиєпископа І. Теодоровича
до Американської ДП-Комісії у Німеччині
із захистом вірних УАПЦ (Соборноправної)

X мхпввЗДг Ьорв уои рчГ аижНоп «о Ш» иу ІвіМг шИ
гісЬА ©м жтспс» жД раіт ааивав К аисЬ а жтігош

1«ІП8 іЬ» ВіаЬср оґ V • ШсгаІАІап АикооарЬаІоиа ОхІЬоАох СіавгоЬ*
іп рааі жахнута& Ц- . Де*. Ь1_ «пД поа ртаси*«1 Іу іпігівиа оГ аа огідід
шкпот Ю м, X ооиІД поі Хама жііЖоиі ргоіавВ аиоЬ і«]у ©Шж •» гоГагака
«о 1Ьа Жоіа ОжажЬ а» Ьадл* РґоСсмиипіаі чЬаа 1л гааіії/ іЬіа ОжхгсЬ 1а
Ьіскхіу тіси* оГ ©м 8ОГІО* г/гмж^г.

X чгоисН Гог ау СЛихпЬ з11оеМЖ]у апв Гаг Витко ІЖув ІлДіті-
аим1]ув Ьасаиао X Іг*оей Ьіл ра»і. ВаііЬяг <Ьв СіжтоЬ Іп віє пог Ьа рапо—
лаііаг Ьага ату Тто-СсакзипіаВ івпйтсівв-. Витко !МауА аЬоиІД Ьа £Іат аомва
іо оиг ОоигЛіу. І аавшвкіу авк Гог іЬаі. Оиг СЬитоН аЬоиМ поі Ьа імиїієа
Іу нийі аавогііоп» X ГоипА 1л уоиг "ІпгагоЛПса ІйвоіедЙи<. Тйа ржга «гащ
оживай иаііоіоивіу Ьу ілі«п&а& На мавв Ю Ьа «хптааіай. «іп авД аваіа І
пак уоиг ОТГІсв «и га»ілжав1івак« агй та-сихзіДат 1Ьа сажа.

Ї'ХИВ тлу Ьяи-/Ліс / у 0 В В,

СЖИЗДай жосгао» веду.
був розстріляний, дехто доведений до смерти в таборах рабської праці,., де решта -
ніхто не знає, але вони зникли. З єпископами поділили ту ж саму долю тисячі
священиків і незличені тисячі вірних. До 1937 року большевики зуміли зруйнувати
нашу Церкву зовсім... Американська УПЦерква США - вітка Української
Автокефальної Православної Церкви... А Ваше Бюро (ДП-Комісїї Сполучених
Штатів) приведено до думання, що наша Церква є прокомуністична...

Мені бракує слів, щоб зареєструвати моє обурення, біль і протест. Правдою є, що
певна група Української Автокефальної Православної Церкви не прийняла
керівництва Митрополита Полікарпа і єпископів під його юрисдикцією. Мотиви є
чисто екклезіастичні. Ця група є вірна мученикам Церкви на Україні, слідує їх прин-
ципам і вважає, що митрополит Полікарп та його єпископи не належно обрані
Церквою та застосовують методи автократичного правління Церквою. Зокрема, не
подобається їм позиція названих єпископів до замучених... Будучи Єпископом
Української Автокефальної Православної Церкви, Церкви в минулому мученої
большевиками, а тепер переслідованої інтригами невідомого мені походження, я не
можу залишити без протесту таку вопіющу несправедливість, таке ставлення до
цілої Церкви як „прокомуністичної”, тоді як в дійсності ця Церква є кривавою
жертвою советської тиранії”.

Тоді ж, в 1950 році, владика Іоанн пише і друкує роботу „Ідеологія нашої Церкви”,
що стає програмовим документом УПЦ в США.

„Наша Церква зросла і виховалася під опікою Української Авто-
кефальної Православної Церкви, яка сформувала порядок свого життя
постановами Першого Всеукраїнського Православного Собору в
Св. Софії, в Київі, в м. Жовтні 1921 року.

Наша Церква в Злучених Державах Америки утворила в своїм життю
порядок широкої всецерковної соборноправности... Церква прийняла
свого першого архипастиря в 1924-му році од УАПЦеркви 1921-го року.
Вона його прийняла свідомо. Цей Архипастир точно і ясно вказав їй на іде-
ологію своєї Церкви, на процеси її сформовання. Вона визнала повністю
святість і каноничність його в ній служіння... Ми подаємо далі важні
ухвали, каноничні для нашої Церкви. Ухвали ці такі:

-	Резолюція Пятого Собору нашої Церкви з року 1936: „УПЦерква ЗДА, як
частина Української Автокефальної Православної Церкви, частина, яка
має змогу вільно рядити своїм життям, присвячує всі свої сили для
скріплення в життю Церкви і дальшого розвитку принципів автокефалії
нашої Церкви, які лягли в основу життя цілої УАПЦеркви постановою
Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору в Київі, в
Святій Софії 1921 року”.

-	Дальше, точне визначення нашої приналежности: Канон пятий - „Є
лише один Український Нарід, тому може бути і є лише одна Українська
Автокефальна Православна Церква, якої Первосвятителем є Найпочесні-
ший Митрополит Київський і всієї України, Василь Липківський”.

-	Про наше прийняття догм Церкви, Канон 24-й: „УПЦ Злучених Держав
Америки непохитно придержується православної Християнської віри,
ствердженої сімома Всесвітніми Соборами, що її прийняли наші предки за
св. Володимира, так, як це прийняв Перший Всеукраїнський Право-
славний Церковний Собор у Київі, в Святій Софії 1921 року”.

Церква наша, переходячи через ріжні і змінні бази Її життя,., може
міняти в своїх канонах те, що до зміни допустиме, однак і міняючи дещо,
вона не перестає бути частиною Української Автокефальної Православної
Церкви 1921 року”.

Але це була особиста позиція Митрополита Іоанна, Архиєпископ Мстислав її не
поділяв. Редагований ним журнал „Українське Православне Слово” в ті самі роки
писав про Соборноправну УАПЦ як „григоріянську секту”, „григоріянщину”,
Архиєпископа Григорія називала „виключеним з Церкви отаманом” і
„розстриженим сектантом”. (УПС, 1952/9, 12. ПУ, 1953/6, 12)

Розрив стосунків між Архиєпископом іоанном та
Собором Єпископів УАПЦ в Європі у справі
ашаффенбургців-соборноправників

10 січня 1950 року Архиєпископ Іоанн звернувся до Собору Єпископів в Європі
та Голови УАПЦ Архиєпископа Григорія, пропонуючи посередництво в ліквідації
болючого розламу, який стався в Церкві.

«...У нас, в цих краях, - писав Архиєпископ Іоанн, - українці - скитальці
знаходять Українську Автокефальну Православну Церкву в повній її орга-
нізації. їх зустрічає не чужа і незрозуміла їм стихія, їх жде і оповиває дух
рідної Церкви і Нації. Це все у великій мірі стало можливим, бо 25 років
тому я знайшов змогу вирватись з-поза заслони ворогів діла Христа і дати
змогу сформуватися такій Церкві в Злучених Державах Америки, в Канаді,
навіть започаткуватися в Бразилії і Аргентині. Я не претендую на розумін-
ня, що коли б я не прибув, Церкви б не було. Вона, дуже можливо, була б,
але без українського православного єпископа і тому невідомо яка. Лише я
єдиний був Її Головою ці чверть віка. Господь благословив мені стати
предтечею будучих архипастирів і притримати та охоронити ту Церкву,
яка тепер радісно приймає в свої обійми братів і сестер, прибуваючих зо
скитальщини. Це одна підстава, чому я беру на себе акт посередництва.

Друга - ... канонізація мого єпископського служіння, яке я отримав...
Провід Канадійської Церкви, що була тоді під моїм духовним доглядом, не
знайшов можливим погодитися із такою моєю інщіативою і наперед
даною згодою на можливу канонізацію мого єпископського сану. Я
відійшов. Це була моя жертва на святе діло поєднання всіх в Єдиній
Українській Православній Церкві.

В тій же самій цілі і в дусі такої жертви я сам урочисто передав провід
Канадійською Церквою Архиєпископу Мстиславу. Його в Канаді могли
прийняти на підставі даної ним урочистої заяви визнання мого єпископ-
ства. Ця заява була обійдена і промовчана. Його було прийнято на основі
благословення од Митрополита Полікарпа. Я прийняв це без спротиву,.. бо
знав, що раніш чи пізніш, але я маю, коли ми всі будемо разом, погодитися
в смиренню на канонізацію мого єпископства. Я прийняв таке для добра
Церкви, в дорозі повільного усунення всього, що нас розподілювало. Я
маю право і підстави думати, що коли б я руководився іншими мотивами,
я б і до сього часу був в проводі Канадійської Церкви, а не єпископ іншої
церковної формації...

Ліквідація розламу не має бути здача одних на ласку других, а любовна
зустріч одних з другими.

Не має бути ні переможців, ні переможених. Ми можемо не мати
ієрархії УАПЦеркви 1921 року. Ми можемо не мати й канонів редакції
Першого ВПЦСобору 1921 року. Але ми можемо й повинні мати велику й
заслужену повагу до Творців, Носіїв і Мучеників Церкви 1921 року. Ця
Церква її засобами, в способи доступні їй, не лише оголосила Українську
Автокефальну Православну Церкву, Вона її створила. Вона її створила,
знайшовши доступ до серця й волі Народу. Вона її зробила для народу
дорогою й незабутньою. Вона її створила і на Рідній Землі і на Континенті
Америки. Викреслювати її з історії життя і дій нашого народу, замовчувати
її - невдячно і таки недостойно. Таке дає від’ємні рефлекції не Церкві 1921
року, а тим, хто такого допускається...

Молитовне єднання з одними, з виключенням других, є неможливим
для нашої Церкви. Її сумління на це не дозволить.»

У відповідь на пропозицію Архиєпископа Іоанна бути посередником в справі
розколу УАПЦ на еміграції, Архиєпископ Григорій вислав з Мюнхену - Фраймен
наприкінці січня 1950 року листа. В ньому писалося, що Українська Православна
Рада УАПЦ в Європі приймає цю пропозицію. «Ми готові йти на все для поєднан-
ня, крім ОДНОГО: ми ніколи не відмовимось від того, що УАПЦ, відроджена в
1921 році, Є СВЯТА І БЛАГОДАТНА.»

Але єпископат „Варшавської УАПЦ” зайняв іншу позицію.

16 січня 1950 року Митрополит Полікарп написав Архиєпископу Іоанну, що
„Ашаффенбургський розкол вже ліквідовано ухвалою Собору
Єпископів, який відбувся в Ділінгені на Американській зоні 3-4
листопада 1949 року. Згідно цієї ухвали миряни, ашаффенбургські
розкольники, мають подати прохання про повернення до УАПЦ
священику і Митрополиту, а долю п. Огійчука вирішить Собор
Єпископів. Справа ашаффенбургських розкольників головним чином
полягає в порушенні ними церковної дисципліни і в порушенні
архиєрейської і ієрейської присяги, а також церковних канонів і вне-
сення заколоту в Церкву. От же мене дуже дивує те, що Ви - канонічний
Єпископ Української Православної Церкви, називаєте Огійчука
архиєпископом. Виходить, що Ви ніби не визнаєте рішення Собору
Єпископів УАПЦ... От же Ваша пропозиція посередництва в ашаффен-
бургській справі сама собою відпадає. Коли Ви пропонуєте своє
посередництво для поєднання всіх Українських Православних Церков
поза Україною в Єдину неподільну Українську Православну Церкву, то
таке посередництво я вітаю і зі свого боку буду Вам допомагати чим
можу”.

Митрополит Полікарп також перестеріг владику Іоанна від того, щоб друкувати
його лист з пропозицією щодо ашаффенбургців в церковній пресі. - „Невже по
звичаям американським і церковні справи повинні бути достоянієм базарного збі-
говища?” - Такою характеристокою церковної пастви Митрополит Полікарп
закінчив лист.

Архиєпископ Іоанн поміняв тон в листах до єпископів у Європу: „Ми вважаємо
недопустимою концепцію, що Церква 1942 року має ліквідувати Церкву 1921 року...
Я лишаюся останнім живим і при праці єпископом з Церкви 1921 року.”

20 березня 1950 року Митрополит Полікарп з Мюнхену пише знову до
Архиєпископа Іоанна.

«...Ваша відповідь свідчить, що Ви або дійсно не розумієте та
належно не простудіювали справи, або не хочете, з неясних мені
причин, зрозуміти, в чому полягає суть розколу, утвореного в серпні
1947 року групою священиків і мирян в числі 67, до яких потім пристав
й Огійчук.

...Ви продовжуєте твердити своє, що Огійчука і других засуджено, як
заборону принципів церкви 1921 року, іншими словами, Ви пишете
мені, що я кажу неправду...

Ви ніяк не можете стати на тверду канонічну позицію і на правдивий
шлях до Церковного поєднання. Що робить у Вас доброго права рука,
то нищить ліва. Ви правильно поступили, коли відмовились від
«Почесного головування» в Раді Розкольників (Громадському Комітеті
УАПЦ 1921 року - О.Х.), які і розкол творили в надії на Вас, а тепер Ви
чомусь визнаєте їх Православною Церквою, чим поглиблюєте розкол і
збуджуєте в ньому знову надію на Вас. Ви прийняли єпископську
хиротонію, щоб увійти в склад Вселенського Православного
Єпископату та усунути перешкоди до Церковного об’єднання всіх
православних українців, а тепер стаєте оборонцем «принципів 1921
року», від яких сами відреклися актом хиротонії 27 серпня 1949 року.
Чи подумали Ви над тим, що своїм визнанням «Церкви Огійчука» Ви
риєте рів між собою і УАПЦ на еміграції. Чи подумали Ви над тим, що
Ви тим визнанням дискредитуєте Українську Православну Церкву в
Православному світі. Ви ж із-за цього питання і катедру Канадійську
залишили та погодились йти під Царгородського Патріярха.

Ви закидаєте комусь «автократизм», «засади монархічного
Наше зисокопреос?яиенство

(іисокоііреосвяшенни' -їладико

Слерлв я Залу відповідь з тжя .В вічія б.р.на мі лист з дня. 1" січ
йя в справі посередництва водо ліквідації в іАмц рс зколу,утвореіюго груме
ПОТ! лпле".очолених буВШИМ ЄїіИОКОПОМ Сгі чумом.

наша відповідь онідчить.то Нв або лі’оно не рочуміслт,-голево не
простутЬтвали оправи,-або т хочете •* неясних мені гц/чин,ігЛ<іти н чо
му полягає суть розколу, утробного в серпні 1947 рош т\чіі< - срноенивів
і мирян в чесні -б?,до яких потім пристав і Сл'ічук.

Після «01*0 листе,в якому я ясно указав, то неправа айв єн' грсввких роя
дольників полягає головна чином в порушенні архибре"оь«ої і преської
присяги,а такса церковних канонів і внесенні |йМОДия//Дгнаколоту
в Вркві"<и іцюлояжуете твердити своє, по От1"чук> і і,> угох с\а*ево *яа
заборону принципів йркви 19.1 рову’іншвми словами,ои і > ені, іо я
кау неправду.сгічук в своїм часі нап;:о»в Свяв.авнодор.і ж ; о г вгя
зіальшував лашого листа до мене я дня / квітня т>4/> року.іак зар-» робите
і Ви,коли пишете,до Огійчука виилхмеио не по вказаним »*но^ причинам.Цихо
дать,по я нібито іальшую постанову цо'ору єпископів,яки вілбувск під мо
їм проводом.Ьаводлу вам постанову собору йпмвкопів:4.єпископа рригсрія
Оі’і'чукв яа негіжу для епиикооа новедінку.по виявилася в протиканснічно
му втручаян* бого В (ЦрВОВНІ округи інших єпископів /іір.в.Пі зсе/.Ссб./
в прйнятті во своєї юрисдикійі оеяє відпускних ц:амст свянекякір.ь «ослу
г.енні з забороненими ^АЙіМійМ овяшевослу втелямя /і.р. II, І/ .33 Ащ.чорі
9,10/ в підступному захованні на сесіях Собору єпископів .в наквпі.внєвя
зі та відотуплемьі від свого Митрополита/]їм.1,7,>,іір, 14 <вукг.Цсб/р но^у
«енні архжре'оької присяги,» зраду ин,ьренослевіг і утворені.я розколу*
звільнити а отановй-яа Керуяяого ^рконнсо Скругог на дестіелі^/авгл.зона/
ь Німеччині І позбавити еп”овопського сану та відлучити віл ррк??и"/ці
протокол засідання Ьалзвича неї сесії Св.Оабору єпископів .аі.Цдня .‘3-
<;4 жовтня 1947 р./

і рирод-у наші слова з Нашої статті 'V і рило канонічности"/ ьіиро"3(І-
Х11-]>4-у стор.,.1/-". ? сгяченство то" с яяеник/а тут епископ/втратив з

р./а тут з 4 жовтня 1у»7 р./іув ?уі світськи" чоловік.оамозьЕпєць,лс
не законно присвоїв собі право і силу саяленичого ліяїня, :р в-^е не була
ььдмінмиав-ітіонічйми-иашімн^ канонічність відмінних коновці''.ф булє
повна » одмрта безканонічність,ф було явили церковно-канонічного вн»р
хіяму.бін творив боі’ослуіввя,1а"ни рркаи"і т.д.Сф воа4,-чо'ли написали
гро імі ненкого,яки”,як Ни пишете "виступив проти церковного проводу"цІл
ком відноситься то Огі"чува,думеп,тю Ни не підете аж так двпркр.чю б твер
лити,то би мали право тев зробити я К'з< вським,є аобор Епископів УАПЦ не
мав права того робити відносно Сті чуяа я індих.які те - виступили проти

проводу іАі.ірбільше того Магвомги4 Нас не відлучав від церкви
»» їі еоі.се/в назвавши ва своєму збори пі ,В серпня 1947 р, виключи
/в	ІА* ‘ я	"О * ого-іосиии в пресі?!Ььки після цього

к»	о*ільгв '’уло уоовітявеиь/ наступив їх часуд в жовтні 79»7 і

и» гТа *^ж2^ио'^•вйон^чв,, нвР*ія|м"РИзна«їй«бо пишете про :ях анархістів

4 вР*',<;пв0*СІК>М"8а ЧОЛІЖСЧЄНИДНО,ТО В СВІТЛІ ЦІЛКОМ ЯСНО '
вОгЗ ппгпміїг ТО14ЮЧП0 иппойііцм^зтаічп.ф	Д1ЛКОМ оно

у	рОЧУМІПІІ!» х


/та ІІОГ1Я"Т Ц8СК0Р1 0-К8М)НІЧ!’ОГО, ПОЮ ЄННЯ СІІрвЯИ у ГІ84ІП’V рОЧуМІБІ
гюо якісь-дрі сторони" в ці’ справі,про принціпа І>1 рожу.иш історичні
проїси" Лзадою віш:овідальвістю ча нях.усі Валі ,алі пРо ніби >бзпр?по
ВИГН8НИХ І ВИК’ІЯТЗХ ІЯІ'ОЇЯТНр© Лвсуд ЄННЯ |ірмРМ г> 1 рояу і ?•£•* Т«Ь*
-усе •« роз-одсться з праьдою.за ію були осудгеві а-іЛіНн'*’урзсь*ідозволь
НРКИ і є і’ііиг^воє суми X іартів.про по в сюему часі ієрархія . лі со-
віла духовенству і вірним в Соборному Иосканні я ч «ортня 1 .<••<’ іу>»'>,««л
не міг-о бути не відомим і лам.

ґ»и НІЯК не МО -ете стати не тверду /анонімну ПОЗИВ'' . Н° ; »Я-'Ч’П’»
шлях до вржовноі’о поєднання.їо зробить у «ас доброї* іі‘ ява (\ а,і.- мв-чвть
те ііІЬ.ПЙ правктьно поету.;*»,ПОЛК ВІП'ОРИІИСЬ ВІЛ *ГОЄВСІ ОІТ і’Г-Г’Ч’РЯНИЯ"
в гаді розколььиків.які і розеол творили в надії не юс,« те в. ’с чсі.
визнаєте їх і.равослввнО" ррквою.чим і!стбиблг<те розкол і угт* в ньо
му знову начії на вас.аи ііри*ммди еьздшісьву хиіютоні', < п? с*и
ад псеївнського і.равос іаььсгс Епископвту та усунути г»е|». «ке - «рисвно
го ооЧдвання всіх і.равеа.іавнпх українця,а тепер стаєте с'ірч
мів 1> і ровуГвлд яких самі відреклись актом хиротонії ,7 ст;<:с . ...
Чи подумали лл над тим, по своїм виаьаннял "’деркви Сгі’чука'си риь । ів

X/. собос і ІДІ...Н8 егіграції.че подумали аи над тим, по зг г.п* *»и'М<анкяи
лисвридитусте . крвїнсьчу ьравсслаену дркну в прам>сіавьс»*у світі, и ./
дав цьоі*о питання і катеару каналі’сь^ та іи.и<и те іюгод увались ти піл
Дрі’сродоькоі’с і.етріярча,4н аакидаїте комусь "аі-іовратичм", «сади "мойво
дачного еписка;ету".вцвв’очи себе «а "ооборнаіравника",а самі; друкуєте /на
аДть в"слояіістини"/листе,в жому твявіжтв, по як « дістанете на письмі .

•впевнення, <о обвдьі -країнські і.рввмс .авні .Цркви р Дм» підуть під
єдина" Архиьре’ськи’’ провіл,то на відтягаєте отог згоду 1 блвгостоаення
га скликання Собору поєднання.Гака непе ааяве-"автоиретиям",ми "всенароди
ня соборноправність".

при відсутності» ясних поглядів, в переповнені контрастами,я не ігеени",і
хни молите заучитись з Сті^чуком та утворити навіть якусь"митрополію" 1

Мушу зробити,на превеливи*' жаль.сумни' висновок,по рсіє їв не пророчите
нічого доброго для вепикої ілеї об'єднання не тільки всіх ’враїнських
ііравоапавдих Иркоа :оза Україною в єдину Українську Г.рлвоса. еркву.але
і дчя о'"єднання двох Українських і.равосл. :в^і»ов в

« одеркав віломости.по "лвіпро" за міс.лсти’ ]у.£ і .на першому місці
вмістило -шлого ласта до мене від ю січня ир.г ж нас просив не робити
:іоі>о і ае виносити ва базар итв 'оької суєти наші церковні отави,не по/
ї ІЇ 5*ЗИм вор°,ч“«^и '•» »•» дбаєте про "висоту і святість авторитеті
.ятдопалита уДі.ц ,яв Зи пишете в своєму Л'лсті,на просьбу мою не вивинули
уваї’и.а псюпі'зии листа видрукувати, ір1' вчинок мене перековує, по вам не

1 п ?В ,м?' ” сааість в Ьі" потрібні,дк пишете,в дешева оопуляри
кязІЬ1^7в^лМ1<і'І4ях*иая Ч*- аал»»»сться тільки глибоко уболівати та мо
гл^п ^і Він милосердна’ охоронив Укр.г,раьосл. рркву * Українське" И
І*^?*****..*0**** виникнути для Ьеї від заших1 поступовань. *
ит.»,тамате,як виглялис вся да от ара, і я мушу ст рев пити ю не кия я-. /
поіидьним більше про неї 8 Вами продовбати пірііХ,£ ’
го т^*гоТст!нсТаі8вІ^Г’??Т? |>илоуе^»!‘ лоноіюже вибти Вам з пьої

Лист Першоієрарха УАПЦ в Європі Митрополита Полікарпа до Архиєпископа І. Теодоровича
від 20 березня 1950 року, Мюнхен
єпископату», видаючи себе за «соборноправника», а самі друкуєте,., що
як не дістанете на письмі запевнення, що обидві українські православні
Церкви в З.Д.А. підуть під Ваш єдиний Архиєпископський провід, то
Ви відтягаєте свою згоду й благословення на скликання Собору
Поєднання. Така Ваша Заява - автократизм чи всенародня соборно-
правність?...

Мушу ствердити, що не вважаю доцільним більше продовжувати з
Вами переписку. Я все ж маю надію, що Господь Милосердний допо-
може вийти Вам з цього тяжкого становища, в яке Ви попали.
Проаналізуйте ще раз глибоко і мужньо фактичний стан речей, щоби
улегшити і без того страдний путь нашої Церкви до об’єднання».

На протязі наступних кількох місяців Митрополит Полікарп і його прибічники
організували нову акцію проти УАПЦ (Соборноправної) - масову висилку листів з
наклепами до парафій УПЦ в ЗДА.

19 серпня 1950 року Архиєпископ Іоанн звернувся у зв’язку з цим до Церковного
Комітету парафії Святого Володимира у Філадельфії.

«Самий факт написання таких листів і їх висилання до Громад під
моїм проводом, - писав владика Іоанн, - я приймаю, як грубе втру-
чання непокликаних в життя нашої Церкви, в мій провід над нею. Я
більш лживого листа (що прийшов з Гановеру - О.Х.) ще не читав. Він
двуличний. Вони (Єпископи в Європі - О.Х.) склоняються перед
памяттю пострілених і замучених діячів нашої Церкви, а ганебно
переслідують тих, які ще живі. Це переслідування має багато важких
моментів. Це в тім самім Гановері, недалечко в таборі Гайденау, Церква
тих, хто захищає принципи 1921 року, якими й ми всі жили до цього
часу, та церква була вночі викрадена і викинена в болото. (Йдеться про
один з інцидентів в ДП-таборі, коли прихильники „Варшавської
УАПЦ” розгромили таборовий храм УАПЦ 1921 року - О.Х.) Люди
потім з плачем добували їх святощі з болота. Це з тих самих кругів
пішли тайні доноси, що Церква 1921 року прокомуністична. Це з цих
кругів самих і «відкритий лист».

Там в Європі розкол. Він спричинений вузістю і непримиренністю
ворожосги до Церкви 1921 року. Мого голосу до примирення ті круги
не хотіли. їм ходить не про замирення, а про ліквідацію нашої Церкви
і її заміну Церквою синодальною. Ви всі в цій вашій Парохії, всі наші
Парохії, Ви всі виховувалися й жили під опікою Церкви 1921 року. Вона
- Ваша Мати. Принаймні треба мати остільки чести, щоб од своєї
Матері не відрікатися і її захищати. Лист цей (з Гановеру) дозволює собі
писати мені про оборонців Церкви 1921 року, як про «розкольників».
Це таке нахабство, з яким я ще не зустрічався. Для цих синодальників,
видно, правил моралі, стриму не існує... Вони і церкви в болото вики-
дають, політичні доноси пишуть, відкритими листами підкопують
авторитет правлячих волею Церкви Архипастирів. Наша Церква не
признає жадних неправних виключень, кинутих тими синодальниками
на оборонців нашої Церкви. Вона приймає священство і тієї і другої
сторони. Цим ми якраз касуємо тут розлам, що стався там. Дехто хоче,
щоби я з такими заборонами числився. Це було би прийняття розламу
в наші ряди. Це була 6 зрада пам’яті Рідної Церкви».

Перенесення ашаффенбурзького розколу в США
та відхід соборноправної УАПЦ від «синодалів»

Зупинити поділ між синодалами і соборноправниками в Північній Америці
Архиєпископу Іоанну не вдалося. Вже в 1950 році почав свою діяльність, як його
права рука, Голова Консисторії УПЦ в США Архиєпископ Мстислав, а один за дру-
гим до Америки і Канади в’їхали ще кілька єпископів „1942 року”, які почали
боротьбу з Архиєпископом Григорієм Огійчуком і очоленою ним Церквою в США.

В 1951 році розгорівся скандал в Українській Автокефальній Православній
Церкві Святої Покрови, що стала катедрою Архиєпископа Григорія в США.
Прихильники Архиєпископа Мстислава, частина яких належала до УРДП, нама-
галися усунути з керівництва парафією Архиєпископа Григорія, який почав пере-
говори з Архиєпископом Іоанном про можливе об’єднання УПЦ США та
УАПЦ(С). В газеті „Наш Вік” 10 листопада 1951 року з’явилась розгромна стаття
проти владики Григорія та соборноправників під назвою „Проти руїнників”. На це
прихильники Архиєпископа Григорія надіслали до українських газет байку про
щурів „Чорна Рада”. Справа закінчилась розколом в Свято-Покровській Церкві.

Неприязні стосунки між сином покійного митрополита Григорія, Іваном
Огійчуком, та членами УРДП по старій пам’яті давали себе знати навіть через пів-
століття, - в діяльності створеного в 1997 році у Чікаго «Комітету об’єднання
парафій діаспори за Київський Патріархат»...

Соборноправна УАПЦ на чолі з Архиєпископом Григорієм все більше відходи-
ла від УАПЦ в Європі та УПЦ в США.

25 листопада 1951 року в Німеччині відбулись Великі Покрівські Збори УАПЦ.
Благовісник УАПЦ в Американській зоні Німеччини протоієрей Митрофан Явдась
сказав у вступному слові, що дороговказом для українського церковного життя на
чужині має стати відозва ВПЦРади в 1926 році до всіх братів-українців, що на
терені Європи перебувають. - Не шукати допомоги збоку, від Царгородського чи
іншого патріарха, чи Риму, а покладатись виключно на власні сили для відродження
Церкви. «За цими вказівками ми маємо йти в наш час тут,., коли керівники
Української Церкви - одні, прикриваючись благодатністю й канонічністю, роблять
неподібні для християнина негідні діла, другі пересвячуються, щоб отримати апро-
бату Вселенського патріарха, треті пішли дальше - пересвячуються в москалів.
Отож, одні тягнуть до Стамбулу, другі до Москви, треті до Риму, а дехто й сам не
знає, що робить і що треба робити, за шматок хліба пересвячуються в найзапеклі-
ших ворогів нашого народу». (Додаток 4.1. до Протоколу Великих Покрівських
Зборів 25.12.1951)
Листовно до Покрівських Зборів звернувся з Ружемону (Швейцарія) відомий
діяч УАПЦ 1921 року, Уповноважений ВПЦРади на Європу Євген Васильович
Бачинський, магістр теології Женевського Університету.

«Чи ж маємо лякатися жити і благовістувати Слово Боже і Святе
Евангеліє тому тільки, що наша УАПЦ дотримуватиметься канонів
(Всеукраїнського Православного Собору в Києві 1921 року)? Чи ж наша
Православна Церква не є Українська, тобто національна, а тим самим і
Незалежна та Автокефальна? Хіба нам потрібні які-будь чужі апробати
інших національних і православних по догматам Церков? Чи мусимо огля-
датися, як вони, ці Церкви-Сестри, організовані і на яких правилах-кано-
нах діють? Ні. Перед нами є дорогоцінні вказівки старших братів, котрі
Українську Православну Церкву визволили від «князів віку сього», від тих,
хто безправно на протязі довгого часу нею володів і життя її перевертав на
свій, чужий нашій ментальності спосіб, іноді насильно, завше по своїм, а
не по українським традиціям і життю церковному. Те, що Синод чи
Єпископат УАПЦ, очоленої митрополитом Полікарпом, отими «смирен-
ними» ієрархами, кинув на нашу Церкву заборону і одлучення від
братерського церковного єднання, говоре проречисто, багато. Як вони
могли навіть мислити, що наша Церква Митрополита Василя
Липківського не благодатна! Мені просто страшно це вимовити і чути від
братів Українців і Православних Християн. Яке ж вони можуть мати після
того до нас братерське почуття? Як ми в таких умовах можемо з ними
єднатися? Це все рівно, як би вимагати нашого перехрещення (як те в
XVII в. вимагали москалі) і уневажнення уділених нашим духівництвом
таїнств! Це лише в московській Православній Церкві ієрархи один одного
анатемизують і позбавляють благодаті. І коли в УАПЦ («синодальній») є
такі тенденції, а навіть практика відносно нашої соборноправної Церкви,
що веде своє відродження від нашої мученицьки закатованої Ієрархії, то
тим вони визнають, що ще знаходяться під впливом чужої національно і
по духу Церкви сусіда України і ще не готові до об’єднання.

...УАПЦ бажає, щоби її сестра - синодальна УАПЦ - устами свого
зверхника Митрополита Полікарпа Сікорського, потім своїх Єпископів на
чужині діючих, признала повну благодатність Ієрархії відродженої в Київі
Української Православної Церкви на чолі з Її двома Митрополитами
мучениками - Василієм Липківським і Миколаєм Борецьким. Такий є мій
погляд на можливі умови до об’єднання обох відламків єдиної УАПЦ.

На мій глубокий жаль, я майже певний, що на ці умови синодальна
УАПЦ не піде і тому жадного об’єднання не буде. У неї хоч ті самі слова
(про автокефалію УПЦ), але дух інший, натхнений практикою Право-
славної Церкви в Польщі Митрополита Діонізія Валединського!

Отже я, як досі правний Уповноважений нашої УАПЦ в Київі, звер-
таюся до Вас всіх і кажу словами Митрополита Василя: Не бійтеся! За нами
свята Правда і молитви тих, хто вінець мучеництва в боротьбі за цю
Правду прийняв! Залишимося тим, чим ми є зараз. Нам не вперше
витримувати переслідування від сильних світу цього, від князів Церкви.
Наша Церква Українська Автокефальна не загине і не буде занедбана. Це
вона принесе побіду для духовного визволення українського народу.
Історія багатьох Церков у інших народів тому прикладом.

Візьміть лише Англіканську Церкву. Та ж вона цілком безблагодатна, бо
не має жадної сукцесії апостольської. А дивіться, як до неї линуть о поміч
і підтримку, навіть бажають церковного єднання інші, навіть Православні,
Церкви, - та сама Російська Церква чи навіть Патріярхати Вселенські!

Або от Церква Старо-Католицька, або як вони себе називають,
«Католицько-Християнська», що організаційно оформилася лише по
Ватиканськім Соборі 1870 року. Як її переслідувала Римо-Католицька, як її
зневажала. А ось з нею тепер увесь світ рахується, дарма, що вона
нечисленна і слабосильна.

Візьміть Православну Болгарську Церкву: скільки десятків років була
вона «невизнана» і бойкотована іншими Православними Церквами тільки
тому, що Царгородський Патріярхат її не визнав в угоду Греції. А вона з
того нічого собі не робила і тепер давно вже всіма визнана. Те ж буде і з
нашою Соборноправною Православною Церквою, коли ми матимемо
свою державу.

Та чи дійсно нам вже так необхідне те «визнання» вселенських патрі-
ярхів, один з котрих в 1685 році продав Українську Церкву
московському патріярхові за гроші? Та й тепер хіба деякі з них не гнуть
спину перед Сталіним? Не треба забувати, що наша Церква покликана
Божим Провідінням до реформ чи направи світового Православія, не
нам підпорядковуватися пережитим канонам, а вони мусять бути скорего-
вані, і на них національні Православні Церкви інших народів відроджені.

Мій довгий досвід на чужині, моє знання теологічне і глибока віра
кажуть мені, що не треба нам падати на дусі, прихилятися до цезаропа-
пізму й запобігати визнання. Нам треба бути непохитними і міцними, як
наші великі старотерпці ієрархи, духівництво і вірні, що за віру і визнання
наложили свої голови в совітських катівних та ріжних кацетах... Світ
рахується лише з тими, хто твердий, як криця, і не зраджує чи попускає,
мовляв, це не важне. Не беріть прикладу від слабодухих, що по довгих
роках тепер шукають порожніх слів на виправдання своєї зради, як не за
матеріяльні користі, так за самолюбні почуття й почести церковні або гро-
мадські. У нас є Христос прикладом, Його наслідуйте не на словах, а на ділі.
У нас є наш земний проповідник церковний, недосяжний величчю духа, -
Митрополит Василь Липківський. Ось кого наслідуйте і на кого
оглядайтесь...

Не націоналізмом церковним ми мусимо бути міцні, а вогнем апос-
тольського навчання, коли Церква Христова не була ще підпорядкована
ідеї монархічного єпископату і світського царепапізму...»
П. УКРАЇНСЬКІ ЄПИСКОПИ США ДОВКОЛА
„КАНОНІЧНИХ ЦЕРКОВ”

Єпископи Ігор і Вячеслав в константинопільській юрисдикції

26 лютого 1951 року Архиєпископ Ігор (Губа), який мав виїхати до Аргентини,
прибув до Нью-Йорку.

Владика Ігор був висвячений на священика в Польській Православній Церкві у
1921 році, на єпископа - 10 травня 1942 року в „Автокефальній Православній
Церкві на звільнених землях України”. На протязі шістьох років був у складі
Собору Єпископів УАПЦ на еміграції, обслуговуючи таборові церкви українських
біженців у Німеччині.

Приїхавши до США, Архиєпископ Ігор відразу відвідав Екзарха Констан-
тинопільського Патріарха в Америці Архиєпископа Михаїла, з метою домовитися
про можливу спільну архиєрейську відправу, після чого відвідав Єпископа Богдана
з УПЦ Америки. Архиєпископ Ігор дав згоду перейти до константинопільської
УПЦ Америки.

27 травня 1951 року в Церкві Пр. Діви Марії в Аллентавні, Пенсільвенії, що
належала до УПЦ Америки, відбулася спільна Архиєрейська служба Архиєпископа
Богдана, Архиєпископа Ігоря та Єпископа Вячеслава (Лісицького). Але констан-
тинопільський Екзарх, Архиєпископ Миха’їл, який обіцяв прибути до Аллентавна,
не приїхав, а прислав взяти участь в службі священика з Грецької Архидієцезії.

В червні 1951 року УПЦ в Америці випустила „Надзвичайне видання. Урядові
вісті”у де повідомила про цю „історичну подію”: „Благословінням Святішого
Вселенського Патріяршого Престола у Царгороді, його Екзарха на Америку й
Канаду Високопреосвященного Архиєпископа Михаїла в Нью-Йорку, при участі і
солітургісанні його посланника, високопреосвященного протопресвітера Констан-
тина Казанаса з катедри Екзархату в Нью-Йорку, відбулася Архиєрейська служба
трьох українських КАНОНІЧНИХ православних владик”.
Протопресвітер К.Казанас, як посланник Екзарха, прочитав Послання Екзарха до
Українського Народу в Америці. В Посланні йшлося про велику роль КАНО-
НІЧНОЇ ЦЕРКВИ в її історичному минулому і сучасності.

„Урядові Вісті” писали: „Послання Екзарха підкреслює обов’язок Православних
Українців стати єдино в ряди ЄДИНОЇ КАНОНІЧНОЇ ВСЕЛЕНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Ніякі інші церковні згромадження, що називають себе
Церквами, не мають БЛАГОСЛОВІННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ЦАРГОРОДСЬКОГО
ПАТРІЯРХА, з яким в канонічній спільноті стояла Церква України від початків
свого існування.”

Після цього протопресвітер К.Казанас проспівав в старогрецькій мові благодарну
пісню Гдеві, а парафіальний хор співав „наші і грецькі напіви”.

Далі „Надзвичайне Видання” писало все великими літерами:

„Такого торжества Америка ще не мала. Це ото вперше стали до
спільного богослужіння три канонічні українські православні владики. Це
ж вперше поєдналися в спільній богослужбі владики-сини Галицьких,
Волинських і Наддніпрянських земель! Соборна Україна молилась тут!
Проговорили до себе вірні соборної України! Захоплений безмежним
поривом радості нарід улаштував усім трьом владикам сердечну овацію і
привіт. По службі Божій відбувся в найкращому готелі Америкус почесний
банкет при участі понад 300 парафіян та представників з Нью-Йорку,
Нюарку, Філадельфії, Нортгемптону, Савд Пленфілду та ін. Почесними
гостями були запрошені високі представники американської адміністрації,
- Предсідник Найвищого Суду цієї Округи Дж. Геннігер, головний редак-
тор „Морнінг Кол” П. Руге, грецьке Духовенство” і т.д.

Але ніхто з єпископату Грецької Архидієцезії не взяв участі і в банкеті. Виглядає,
українських владик це не збентежило, вони були щасливі, що з ними помолився
священик - грек.

Архиєпископ Ігор в промові говорив: „Дорогі гості! Ім’я Царгородського
Патріярхату - це святе, наше, історичне! Звідтіля наші предки прийняли христи-
янську віру. Ми сьогодні молилися спільно - три українські православні владики
поруч посланника Екзархату Вселенського Царгородського Патріярхату! Це є
історична подія! Вона має облетіти цілий світ, усіх наших емігрантів в їх країнах
перебування. Це щойно початок великого діла, за яким тужать і наші православні
брати і духовенство в Європі. До Вселенського Царгородського Патріярхату звер-
таються нині очі, линуть думки і прагнення й наших визначних церковних провід-
ників! В часах боротьби України за самостійність Царгородський Патріярхат стояв
по боці наших великих Гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького.
Нині Україна розп’ята! ШУКАЄМ ЄДНОСТІ ПІД СТЯГОМ ВСЕЛЕНСЬКОЇ
ЦАРГОРОДСЬКОЇ ПАТРІЯРХІЇ, бо тільки цим шляхом усі відмінки Української
Православної Церкви дійдуть до останньої мети: поєднання на чужині, а завтра в
Київі у Всеукраїнську Православну Церкву, а може й з великими прерогативами на
Сході Європи.”
Єпископ Вячеслав у виступі сказав: „Церква - це не спекуляція, не дешева дема-
гогія, не дешевий ефект, за яким нині деякі так ганяються. Церква - Вселенська,
вічна, християнська, соборна. Зараз реально відчуваємо цей звязок, бо з нами
посланник Екзархату Вселенської Патріярхії Царгородської! Ми, три владики:
Богдан, Ігор й Вячеслав відчуваємо всю підставу нашої Церкви - стоїмо перед
великим ділом! Ми на добрій дорозі! Байдуже, що нас тепер мало, бо нечесні про-
тивники нечесним способом роздерли ризу нашої Церкви. Хай Вам не забивають
памороки дешеві агітатори, люди страшного минулого, мовляв, ви не будете прав-
дивими православними українцями, якщо не будете йти з нами. - Вони творять
фальш і облуду... Берімо за підставу нашої Церкви - соборність і Вселенськість.”

Владика Богдан підсумував все сказане: „Наше спільне архиєрейське торжество -
це свято побіди над тими нечистими духами, що розбили і зграбували нашу святу
Канонічну Українську Православну Церкву в Америці. Чотирнадцять років я, як
Канонічний Владика, змагаюся за єдність нашої Церкви під проводом
Вселенського Царгородського Патріярха! Були моменти, коли здавалося, що й
друга Православна Церква в ЗДА (Архиєпископа І.Теодоровича - О.Х.) злучиться з
нашою. Її єпископ йшов на це. Ми раділи тим. Але потайні вороги, що були внутрі
і стояли на службі червоних, знищили ці заходи. Вони так хитро це робили, буцім-
то для добра нашої Церкви. Й нині червоний пріст (священик - О.Х.) веде дальше
руїнну свою роботу проти нас, захопивши наші парафії. Він і його помічники ніби-
то єднають, а насправді розбивають, бо нищать нашу Канонічну Церкву. Вони
загарбали її майно, продавши катедру в Нью-Йорку, здурили парафії і людей...
Війна є по стороні противників, бо вони воюють проти правдивої Канонічної
Вселенської Церкви'. Наші вороги пропадуть скоро! З Богом побідимо!”
(Надзвичайне видання УПЦ А, червень 1951 р.)

Консисторія УПЦ Америки урочисто повідомила, що поєднання трьох
канонічних владик показало всім українцям єдиний правдивий шлях до поєднання
Української Православної Церкви. Але вже через кілька місяців Єпископ Вячеслав
пересвятився і перейшов до Російської Православної Церкви. Там разом з ним
опинився і Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко).

Вже наприкінці 1951 року відійшов від Єпископа Богдана і Архиєпископ Ігор.
Його включення в УПЦ Америки так і не було офіційно підтверджене
Константинополем.

В нижньому Мангеттені у Нью-Йорку при Катедральному Соборі Св.Тройці, а
пізніше в Ютиці та Клівленді Архиєпископ Ігор заснував парафії з новоприбулих,
які, писав журнал „Життя і Церква”, „не могли звикнути до тутешніх напівів,
церковних відправ, облачення і подібного”. (ЖЦ, 1966/31, 14)

В 1952 році Архиєпископ Ігор повністю розірвав стосунки з Синодом УАПЦ в
Європі. Офіційно на це були дві причини, - висвята у вересні 1952 р.
Митрополитом Полікарпом на єпископа Олексія Пилипенка, якого в Польській
Церкві було позбавлено священного сану і відлучено від Церкви. Але це було лише
поводом для розриву.

Основною причиною виходу Архиєпископа Ігоря з єпископату УАПЦ на
еміграції були постійні протести Митрополита Полікарпа до Архиєпископа Ігоря
проти його втручання в церковне життя УПЦ в США і організації „своєї якоїсь
єпархії в Америці”. „Напишіть мені одверто, як Єпископ і чесний чоловік, - вима-
гав в листах до Америки Митрополит Полікарп, - коли Ви виїдете до своєї єпархії
(в Аргентині)? Напишіть мені без усякого крутійства”. Заснування Архиєпископом
Ігорем окремої парафії в Ютиці Митрополит Полікарп назвав „отаманією” та
„махновщиною”. (Голос Церкви, 1953/1, 8, 9, 10)

Архиєпископ Ігор відповідав, що це - недобросовісні докори, Митрополиту
„байдуже те, що 98% вірних УАПЦ, через певні місцеві звичаї чи обрядності в
старих парафіях розійшлись по російських православних церквах”. Митрополит не
хоче рахуватись з тим, що „наша УАПЦ не знаходиться в молитовному єднанні з
УПЦ в ЗДА, бо ж ні на Соборах Єпископів, ані на сесіях Священного Синоду УАПЦ
такої постанови про молитовне єднання з УПЦ в ЗДА не було”. (Голос Церкви,
1953/1,9)

Церковна нарада з новоприбулих іммігрантів у Нью-Йорку 8 листопада 1952 року
визнала законною і канонічною УАПЦ в США під канонічною зверхністю Архи-
єпископа Ігоря та просила його „порушити клопотання про нав’язання молитовного
єднання зо Вселенським Царгородським Патріярхом через Екзарха Архиєпископа
Михаїла, який проживає в м. Нью-Йорку”.

6 грудня 1952 року Архиєпископ Ігор вислав Митрополиту Полікарпу в Париж
офіційного листа:

„Посилаю Вашому Високопреосвященству копіїо протоколу наради
делегатів від парафії УАПЦеркви у США, що відбулась дня 8.ХІ.1952 р.,
в Нью-Йорку.

З болем сердечним приймаю до відома одступництво Ваше від
Святого Православія та відокремлення від УАПЦеркви.

На цьому кінчаються всякі мої зносини з вами, як з бувшим
Митрополитом в УАПЦеркві”.

Перехід Єпископа Вячеслава та Архиєпископа Палладій
до Російської Православної Церкви

Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко), колишній міїїістр фінансів УНР, на
еміграції стояв осібно від всіх українських єпископів. Будучи висвячений в
Польській Церкві, автокефалії© якій дав Константинополь „Томосом” 1924 року,
Архиєпископ Палладій вважав себе канонічним українським єпископом і тримався
простого правила: подальше від неканонічних автокефалістів і поближче до греків
та росіян. Після війни він збирав вірних Польської Православної Церкви в таборах
ДП серед українських емігрантів, а виїхавши до США, вирішив приєднатися до
Російської Православної Церкви.

„Русско-Американскій Православний Вестник”, орган Митрополичої округи
Російської Православної Церкви в Америці (на чолі з Митрополитом Леонтієм)
повідомив в червні 1952 року, що на засіданні Собору Єпископів 7 травня 1952 року
до складу цієї Церкви був прийнятий Архиєпископ Палладій, якого призначено
вікарним єпископом Бруклінської єпархії.

В судовій справі Нью-Йоркської Св.-Троїцької Катедральної парафії УАПЦ в
Екзилі в 1961 році зазначалось, що Архиєрейський Собор РПЦ в травні 1952 року в
м.Челсі, Массачусетс, призначив Архиєпископа Палладія на посаду голови
Франквілського Благочиння в Пенсільвенії. (За Єдність.., 1962, 16)

В серпні 1952 року „Русско-Американскій Православний Вестник” помістив про-
токол засідання Малого Собору Єпископів:

„Заслухали листування з Архиєпископом Палладієм, що перебуває в
Кембридж, Маса, і не має змоги приїхати до Нью-Йорку через слабість.
- Ухвалили: Висловити Архиєпископу Палладію співчуття. Залишити в
силі всі попередні постанови щодо нього. Доручити Секретареві
О.Є.Безсмертному порозумітись з о.настоятелем парафії Сейнт Клер,
Пенс., о. прот. Г. Соколовим і представниками Парафіяльного Комітету
(якщо можливо) про влаштування в цій парафії Архиєпископа
Палладія”.

8 жовтня 1952 року газета „Новое Русское Слово” в Нью-Йорку писала: „2 і З
жовтня в Нью-Йорку, під головуванням митрополита Леонтія, засідав Великий
Собор Єпископів. В нарадах брали участь єпископ детройтський Іоанн, єпископ
сан-франциський Іоанн, єпископ піттсбургський Вячеслав, єпископ вашинг-
тонський Йона. Архиєпископ Палладій через свою старість просив звільнити його
від усіх обов’язків. Прохання владики вволено”.

Але вже 19 жовтня 1952 року Архиєпископ Палладій опинився в Пенсільвенії,
гостюючи в парафіях УПЦ Америки в Смітмілл та Аллентавні. „Українське
Православне Слово” двічі восени 1952 року повідомляло, що Архиєпископ
Палладій поєднався тепер з Єпископом Богданом. (УПС, 1952/10, 13. УПС, 1952/11,
14)

Утворення УАПЦ в Екзилі

14 жовтня 1954 року відбулося поєднання Архиєпископа Ігоря з Архиєпископом
Палладієм в нову Церкву.

„Владика Палладій, який на протязі всієї своєї душпастирської та архиєрейської
діяльности в Польщі, поборював УАПЦеркву з Її „бурячаною мовою”, після Другої
Світової війни, на еміграції, блукаючи біля порогів Польської Православної Церкви
на вигнанні, Московської Православної Церкви в ЗДА та Грецької Православної
Архидієцезії в Північній та Південній Америці, нарешті, нібито, прибився до
УАПЦеркви”, - так коментувала Свято-Троїцька парафія в Нью-Йорку в 1962 році
цю подію. - „Відомо, що в українських ДП-таборах хоча й незначний відсоток був
москалів, які причисляли себе до „харківської національності” та „малоросів”, але...
часто на чотири тисячі таборян становили 40-50 осіб. (З таких) Вл. Палладій міг
мати свою Церкву і мав її у Регенсбурзі, Ляйпгаймі, пізніше Кляйнкеці і ін.
Приїхавши до ЗДА, зокрема до Нью-Йорку, усі москалі і частина „малоросів”, що
раніше перебували в українських ДП-таборах у Европі, пішли до Російської Церкви
в ЗДА, а „малороси”, що залишилися разом з православними українцями в
Українській Православній Церкві, розпорошилися територіяльно і стали належати
до різних парафій УПЦ. Отже, створити з „малоросів” навіть окрему парафію, не
кажучи вже про Єпархію, Вл. Палладій не міг. Тому для Владики Палладія не було
іншого виходу, як самому йти до Української Православної Церкви і, спершись у
ній на „малоросів”, поступово перетворювати її на „малоросійсько-грецьку”, а
згодом на „малоросійсько-московську” Єпархію чи навіть митрополію”. (За
Єдність.., 1962, 3,44)

В „Архипастирському Посланні з Божої милости та благословення Святійшого
Патріяршого Престолу Царгородського" владики проголосили створення „окремого
єства -Української Автокефальної Православної Церкви в Екзилю”.

„Ми, нижчепідписані, смиренний Палладій, архиєпископ
Краківський, Лемківський і Львівський, та смиренний Ігор, архи-
єпископ Полтавський і Кременчуцький, Управляючий У.А.П.Церквою
в З.Д.Америки, в Аргентині, Уругваю і Парагваю, обидва замешкали в
м. Ню Йорку, скоряючись перед вимогами Канонічного обов’язку до
духовенства і вірних, що знаходяться в потребі (VI Всел. Соб. 37,39), та
для зміцнення У.А.П.Ц. і її ієрархії, об’єднуємося в одно Церковне
канонічне єство, яке від нині матиме ім’я - „Єпископат Святої Україн-
ської Автокефальної Церкви в екзилю перебуваючої”, що знаходиться
в канонічному єднанні з Св.Вселенським Царгородським Престолом...

Ісповідуючи Єдину, Святу, Соборну й Апостольську Церкву, будемо
працювати на засадах Автокефалії, як то виложено в Патріяршому
Канонічному Томосі з 13.ХІ.1924 р. про Автокефалію Св. Православної
Церкви в Західній Області України, що від часів Св.Володимира завжди
духовно і культурно окормлялася Матір’ю Київською Церквою...

По Благодаті Божій судилося, що Св. Православна Церква в Західній
У крані в біжучому столітті згаданим Канонічним Томосом від
13.ХІ.1924 року узнана Вселенською Церквою Сестрою - Автокефаль-
ною Церквою... Великий добродій Св.Української Церкви, Блаженні-
ший Митрополит Діонісій, в’язень совєтської влади, благословляючи
відновлення Української Ієрархії, керувався Канонічним правом, в
Томосі виложеним, за що Собором Єпископів в 1944 році був обраний
Місцеблюстителем Київського Митрополичого Престолу. По думці
Ієрархії й церковних людей, Митрополит Діонісій мав скликати
Всеукраїнський Церковний Собор в Києві, допильнувати Канонічного
оформлення Української Церкви та й повернутись у свою Західню
Область”... (ЖЦ, 1964/21-22, 24-25)

З такої легенди УАПЦ в Екзилю почала своє існування.

УАПЦ в Екзилю - автокефальна церква чи грецька єпархія?

В Адресарі Православних Східних Церков на 1956 рік константинопільський
архиєрей Єпископ Богдан Шпилька надрукував УАПЦ в Екзилю як підлеглу йому
церкву. На це в журналі „Життя і Церква” в лютому 1956 року Архиєпископи
Палладій та Ігор надрукували „Офіційне спростування Єпископату Св.Української
Автокефальної Православної Церкви”.

„...Свято зберігаємо Автокефальність Св. Української Автокефаль-
ної Православної Церкви в Екзилю, узасадненої Патріяршим
Канонічним Томосом з 13.ХІ.1924 року, та входимо в молитовне єднан-
ня з Святішим Вселенським Престолом в Царгороді безпосередньо”.

Але в 1957 році в Свято-Троїцькій парафії у Нью-Йорку утворилася скандальна
ситуація, що поступово переросла в судову справу.

В матеріалах Св.-Троїцької Катедральної парафії УАПЦ в 1960-1961 роках - „За
Єдність Української Автокефальної Православної Церкви на Чужині” - повідом-
лялося про ці події.

Під приводом того, що УАПЦ в Екзилі є в молитовному єднанні з Вселенською
Церквою, Архиєпископ Палладій разом з владикою Ігорем і вірними парафії
щорічно їздив до Грецької Православної Церкви Св.Хреста, де служив разом з
Екзархом Константинопільського Патріархату в Америці Михаїлом. Але на
храмовому святі восени 1957 році, в Аузбурі Парк, після Божественної Літургії,
деякі члени парафіяльної Ради УАПЦ Св. Тройці підійшли привітати констан-
тинопільського Екзарха Архиєпископа Михаїла від імені Свято-Троїцької парафії
УАПЦ.

„Екзарх Миха’їл зробив великі очі, коли почув про УАПЦеркву, і з
великим здивуванням запитав: „І такая даже єсть?”, а потім додав: „Вам
нужно влиться в русскую Церковь”.

„Ці слова нас збентежили. - Писали парафіяни. - Якже це зрозуміти,
що Екзарх молиться разом з нашими Владиками і не знає, що вони саме
й очолюють цю УАПЦеркву, про яку він вперше почув і посилає нас до
москалів? Справа стала ясна. Архиєпископ Палладій особисто належав
до Вселенської Церкви ще з Польщі, як Архиєпископ польської (а не
української) православної Церкви...

Архиєпископ Палладій знав, що його УАПЦерква в Екзилю також не
належить до Вселенської Церкви і навіть не є в молитовному єднанні з
нею. Але (йому) треба було (так) говорити, поскільки Архиєпископ
Палладій... твердить, що жадна українська православна Церква не є
канонічна. Єдина канонічна українська православна Церква - є тільки
та, яку очолює сам Архиєпископ Палладій, а решта - це все секти.

... В реєстрі Царгородського Патріярхату новий „витвір” не
числиться під назвою „УАПЦ в Екзилю”, а числиться (і то, якщо
числиться) там під якоюсь іншою назвою - чи то Українська Св.-
Троїцька Парафія Грецької Православної Церкви, чи просто Св.-
Троїцька Парафія Грецької Православної Церкви.” (За Єдність..., 1962,
13,47)

В листі 17 січня 1961 року до Митрополита Ніканора від Комісії в справі поєднання
катедральної парафії з УАПЦ в Європі зазначалося, що Архиєпископ Ігор належить
досі до юрисдикції Константинопільського Патріарха. (За Єдність.., 1962,41)

В офіційному органі УГПЦ в Канаді газеті „Вісник” за 1 липня 1961 року писа-
лося, що очолена Архиєпископом Палладієм група знаходиться в юрисдикції
Царгородського Патріарха і не є ані Церквою взагалі, ані УАПЦерквою, бо становить
собою тільки частину Царгородського Патріархату.

Під час спеціальної зустрічі Архиєпископа Палладія з Парафіяльною Радою на
початку грудня 1960 року він заявив, що виступає:

1.	„Не за об’єднання всіх Митрополій УАПЦеркви у вільному світі, а за
об’єднання всіх АПЦерков різних націй в лоно Св.Вселенської Східньої
Православної Церкви;

2.	Не за порозуміння між Ієрархами всіх Митрополій Української Авто-
кефальної Православної Церкви у вільному світі, а за об’єднання канонічних
Єпископів усіх Автокефальних Православних Церков у Федерацію
Канонічних Єпископів.” (За Єдність.., 1962, 24)

В 1960 році Архиєпископ Палладій увійшов в склад Постійної Конференції
Канонічних Єпископів Америки (5СОВА), де, крім нього, був лише один етнічний
українець - єпископ Константинопільської Церкви Богдан (Шпилька). Архи-
єпископ Палладій навіть почав підписуватися на грецький манер - Палладіос. В
судові справі 1961 року по Свято-троїцькій парафії він фігурував як Архиєпископ
Палладіос Руденко.

Після його смерті УАПЦ в Екзилі ще деякий час представляв у Постійній
Конференції Єпископів Адміністратор $. Сергій Кіндзерявий-Пастухів. Прот.
Сергій, як також і прот. І. Ткачук, заступав на деяких засіданнях місце Архи-
єпископа Палладія в Постійній Конференції Канонічних Православних Єпископів
Америки, чим надзвичайно гордиться по сучасну пору, як і тим, що „від
Вселенського патріярха через Архиєпископа Яковоса одержав я найвище під-
вищення (архипресвітера)”. (о. С.Кіндзерявий-Пастухів, З.ХІ.2001, 4)

Лишається незрозумілим, чому українському священику константинопільський
архиєрей давав церковний титул, якщо тільки Архиєпископ Яковос не рахував
його, що більш ймовірно, священиком грецької юрисдикції.
В 1951 році в статті „Три листи до братів - діячів церковних” Сергій Кіндзерявий-
Пастухів писав, що поділяє позицію Архиєпископа Палладія до УАПЦ 1921 року, -

„я визнаю, но не приємлю”...

Наша найскладніша неясність... - це проблема 1921 року. Деякі люди
намагаються трактувати оті помилки (УАПЦ 1921 року щодо реформи
канонів), як його суттєву ідею. І з того виходить „Ашаффенбург”, -
найбільш нелогічне та негативне явище нашої історії, яке являється, як
це не дивно, прямим справді суттєвим запереченням ідей 1921 року...
Ми приходимо дло фатальних парадоксів: заявляючися за 21 рік, його
по суті заперечуємо, виступаючи за соборноправність, її анулюємо,
об’єднуючися, доходимо майже до розколу”.

Розкол УАПЦ в Екзилі

Справа в УАПЦ Св.Тройці в Нью-Йорку закінчилася розколом парафії на
„канонічних”, на чолі з Архиєпископом Палладієм, о. Тимофієм Міненко, прот.
І. Ткачуком та „автокефалістів”, - о. І. Кульчицького, А. Заліска та інших. Свяще-
ника Тимофія Миненко, „любимця Архиєпископа Палладія, який не тішився
любов’ю парафіян”, навіть вдарили. („За Єдність.., 18) Архиєпископ Ігор участі в
конфлікті майже не брав, бо від 1957 року був паралізований.

Суддя, який розглядав в 1961 році справу, запропонував обидвом сторонам
рекомендувати єпископів, які могли б йому допомогти розібратися. Автокефалісти
подали від себе Архиєпископа Володимира (Мальця), Митрополита Іоанна
(Теодоровича) та Архиєпископа Геннадія (Шиприкевича). „Опозиція” на чолі з
Архиєпископом Палладієм запросила Митрополита Російської Церкви Леонтія та
Митрополита Сирійської Церкви Антонія (Башира).

„Честь і слава „Опозиції”, що до помочі кличе собі Митрополитів
чужої національности, а своїм не довіряє... Сумно й прикро, що
о. І. Ткачук і о. Міненко на чолі з Архиєпископом Палладієм та
„Комітетом Оборони Церкви”, розпинають Церкву українського наро-
ду і тим самим підтримують Архиєпископа Російської Православної
Церкви - Віталія, який в журналі „Епархіяльньїя Ведомости” за липень-
серпень 1953 року (ч.З-4)... пише якраз про „незаконність” Української
Православної Церкви та Її Проводу”, - писали парафіяни. (За Єдність..,
18)

Особливе значення цій заяві вірні УАПЦ в Екзилі придавали тому, що до складу
північно-американської дієцезії РПЦ входив тоді сам Архиєпископ Палладій.

В офіційному органі північно-американської єпархії РПЦ було надруковане
„Роз’яснення Архиєпископа Віталія про незаконне духівництво”, повністю
присвячене „беззаконню” „Самостійної Української Церкви”.

„Тепер та Київська Самостійна Церква, як і інші - Польська, Фінлян-
дська, Латвійська, Естонська автокефалії - розсипались, бо не від Бога була
справа їхня. Залишився був один тільки Ів. Теодорович... „насвятив”
священиків, має стільки-то парафій, але його ніхто (в Америці) за
Єпископа не признавав: ні Росіяни, ні Греки, ні Серби, ні Сирійці, ні
Румуни, ні навіть Українці, ні - о диво! - навіть САМ СЕБЕ ЗА ЗАКОН-
НОГО ЄПИСКОПА НЕ ВИЗНАВАВ. Неймовірне діло!... Після Другої сві-
тової війни разом з ДП наїхало ще багато таких самосвятів „єпископів” і
„священиків” Української Самостійної Церкви і в багатьох місцях вони
піднімають свою пропаганду і баламуту... Попереджую і умоляю Вас,
Православні люди, не беріть участи в службах живоцерковців, самосвятів,
східно-обрядників і всяких самозваних священиків, що роздирають на
часті Єдину Російську, Православну Церкву. Не беріть участь в страшному
гріху.” (Епархіяльньїя Ведомости РПЦ в Сев. Америке і Канаде, 1953, 3/4,
Ю)

В 1960 році в Ютиці, Нью-Йорк, відбувся Другий Єпархіяльний З’їзд УАПЦ в
Екзилю. В його резолюціях говорилось: „організація УАПЦеркви в Екзилю в окре-
му єпархію на території ЗДА та інших країн сталася з необхідности існування
української КАНОНІЧНОЇ Православної Церкви і її оборони” (п. 3).

„Другий Єпархіяльний З’їзд стверджує, що УАПЦ в Екзилю перебуває в моли-
товному єднанні зо всіма канонічними Помісними Церквами посередньо через
Вселенського Патріярха, який є символом єдности Православія” (п. 4).

„Другий Єпархіяльний З’їзд зі смутком стверджує факт існування кількох юрис-
дикцій Української Православної Церкви, не поєднаних між собою. Суть
роз’єднання лежить, З’їзд уважає, в різному поясненні Святого Православія та
православної церковної дисципліни. Погубним є погляд, що Українська Православна
Церква зовсім не потребує признання Вселенської Церкви, тоді коли вона сама себе
проголосила автокефальною. Таке проголошення незалежности Церкви від
Вселенського Православія є намаганням відколотися від Єдиної Східньої Православної
Церкви і означає відділення від Тіла Христового" (п. 5).

„...З’їзд уважає прояви творення окремих незалежних українських церков в
межах державних територій, як шлях шкідливий і погубний для єдиної Української
Православної Церкви... Це вже є творення окремих, ідеологічно відокремлених
церковних груп з окремими своїми статутами... Молитовне єднання необхідне й є
зрозуміле окремих Помісних Церков, але є аномалією в одній Церкві одного ж і
того народу. Єдність (проводу на чужині) можливо лише і одиноко осягнути на під-
ставі дійсної неподільності УАПЦ в лоні Вселенського Православія з передумовою
твердо дотримуватися Св. Догм і Церковних Канонів Православної Церкви” (п. 6).

Ці резолюції УАПЦ в Екзилі Українська Греко-Православна Церква в Канаді наз-
вала „резолюціями непорозуміння”.

„З уваги на те, що ця група (під проводом Архиєпископа Палладія)
знаходиться в юрисдикції (церковній залежності) Царгородського
Патріярха, то вона становить собою тільки частину єдиної Церкви
Царгородського Патріярхату, отже, вона не становить собою ані
Церкви взагалі, ані Української Автокефальної Церкви зокрема, - бо ж
автокефалія - це незалежність від чужих церковних властей. Отже, тер-
мін „Українська Автокефальна Церква”, що ним ця група себе означає,
юридично не належиться їй, і Царгородський Патріярхат, розуміється,
не признає їй такої назви.

...Ця група неправдиво інформує про відношення між фактами
1 січня 1918 року і 13 листопада 1924 року, і вона так само безпідставно
претендує на спадкоємство цих обидвох традицій.

Коли Уряд УНР офіційно заявив був про свою волю, щоб Українська
Православна Церква була автокефальною, і просив Царгородського
Патріярха поблагословити цю автокефалію, то цей Патріярх зігнорував
цю справу, і навіть не відповів Українському Урядові на його прохання,
отже автокефалії в Українській Державі Царгородський Патріярх не
захотів визнати.

Своїм Томосом з 13-го листопада 1924 року Царгородський Патріярх
признав автокефалію не Церкві в Українській Державі, а в Польській
Державі, і то завдяки політичним старанням уряду Польщі...

Це була „Православна Автокефальна Церква в Польщі”, отже це була
не українська, а польська автокефалія, а Патріярхи надають автоке-
фалію виключно за державним принципом, а не за національним
(етнічним). На основі Томоса Царгородського Патріярха з 13 листопа-
да 1924 року автокефалія Православної Церкви в Польщі мала
поширюватися також і на ці території з православним населенням
(українців, білорусів), що їх в майбутньому Польща евентуально могла
здобути (від большевиків), поширюючи свої території до меж давньої,
історичної Польської Держави (включно з територіями всієї України,
Білорусії, Литви і ін.)

По Другій світовій війні Московська Патріярхія уневажнила цю
автокефалію, що її надав був Царгородський Патріярх Православній
Церкві в Польщі своїм Томосом з 13-го листопада 1924 року і
Царгородський Патріярх погодився на це уневажнення, а тим самим
він і сам її уневажнив. Московська Патріярхія після цього надала
теперішній Православній Церкві в Польщі свою автокефалію, і
Царгородський Патріярх її визнав...

Резолюція говорить про признання Вселенською Церквою, - це
значить: треба дозволу від власті Вселенської Церкви на існування
Української Церкви! Питання: а хіба ж є такий людський Голова, що
був би Головою Вселенської Церкви? Немає!...” (Вісник, 1 липня 1961 р.,
„За Єдність..”, 1962, 39-40)

В 1961 році Архиєпископ Ігор оголосив розрив з Архиєпископом Палладієм, та
повернення парафії Св.Тройці у Нью-Йорку в юрисдикцію УАПЦ в Європі на чолі
з Митрополитом Ніканором.
„Архиєпископ Палладій своїм позовом до Найвищого Ню-Йоркського
Стейтового Суду з дня 16 січня 1961 року порушив 15 правило Св.
Помісного Карфагенського Собору і тим зневажнив сан Єпископа, а тому
уневажнюю наше з ним поєднання, що відбулося в 1954 році... Я, разом зі
своєю Свято-Троїцькою Катедрою, знаходжусь тепер під зверхністю
Високопреосвященнішого Митрополита Ніканора, а тим самим перебу-
ваю в молитовному єднанні з Митрополіями: Канадійською, яку очолює
Високопреосвященніший Митрополит Іларіон та Американською, що її
очолює Високопреосвященніший Митрополит Іоанн”, - повідомляв
Архиєпископ Ігор. („За Єдність.., 1962, 2)

26 квітня 1961 року Рада Митрополії УАПЦ в Європі ствердила рішення
прийняти під духовну опіку тих вірних Української православної парафії Св.Тройці
в Нью-Йорку, які побажають.

„Тільки в Рідній Церкві можна напитися нам Води Живої, що спасає
душу (Іоан 4, 14). Наша Рідна Церква переносить багато скорби від
братії і лжебратїї. - Писав парафіянам в Нью-Йорк Митрополит
УАПЦеркви Ніканор. - Не вірте, що спасуть Вас чужі пороги й
задвірки. Тільки зневаги й погорди зазнаєте там. Бо й хто ж зрозуміє,
що сорокамільйоновий Народ наш не спроможний побудувати свою
Рідну національну Церкву? Тому міцно згуртуйтеся навколо нашої
рідної Української Автокефальної Православної Церкви, незалежної і
вільної від усіляких зазіхань ворогів наших - явних і укритих...

Москалі на „узнання” незалежности своєї Церкви ждали 126, Болгари
- 73 роки. Пождем й ми. А тим часом - мусимо організуватися біля
своєї Рідної Церкви, зміцнювати Її. Коли вона стане міцною, то й
„узнання” посиплються... Церква вже сьогодні - незалежна, подо-
бається те кому, чи ні. Канони знають не тільки „обласний поділ”, як
підставу незалежности (прав. 17 IV Всел. Соб.), але й поділ
„національний”. (Апост. 34)

13 травня 1961 року Митрополит Ніканор знову писав до Архиєпископа Ігоря:
„Годі вже нам товктися з тими „греками”! Що нам до них! Добра вони нам ніколи
не зробили. Навіть щоб „вихрисгитися”, то й то треба було війною їх лякати.
Краще вже разом з усім народом нашим рідним біду терпіти. Як буде, так і буде”.

Архиєпископ Палладій після розриву з автокефалістами

Відхід Катедрального Собору Св.Тройці в Нью-Йорку разом з Архиєпископом
Ігорем від УАПЦ в Екзилі Архиєпископ Палладій коментував як спробу „розвали-
ти канонічну Українську Церкву”. Журнал „Життя і Церква” назвав УАПЦ в
Європі на чолі з Митрополитом Ніканором „неканонічною юрисдикцією”. „Навряд
чи церковна людина, - писав журнал, - могла 6 зневажливо називати (Константи-
нопільську Церкву) „отими греками” чи там іншими турками”. (ЖЦ, 1961,9/10, 32,
33) „Не допустимо ніякого модернізму чи будь-якої зміни (церковних канонів і
звичаїв) аж до нових постанов майбутнього Вселенського Собору”. (ЖЦ, 1961, 7/8,
31)

„Все, що одірвалось від Риму - планета без власної орбіти. Все, що
одривається від Царгороду, чи не шукає з ним контакту, - це корабель
без керми і вітрил! (Треба) вертатися на старі позиції з 17 віку. - Писав
17 жовтня 1963 року Архиєпископ Палладій до Архиєпископа Григорія.
- Мені видається, що страх Божий та національне сумління і патріо-
тизм наказують діятелям на ниві Христовій - вертатися на старі позиції
з 17 віку, коли наша Свята Церква була велика і на увесь світ славна!
Київський Собор в р. 1685 перестерігав єп. Гедеона Четвертинського,
що як відречеться від свого природнього Отця Патріярха Царгород-
ського, то відречуться від нас й інші Святі Отці, стратимо привілеї й
зостанемось посміховищем для іновірних сусідів”.

Протопресвітер Ігор Губаржевський, якій навів цей лист в роботі «Заходи щодо
поєднання Українських православних юрисдикцій і наслідки їх», писав на це: «Ну, і
«пішли». (На позиції 17 століття - О.Х.) Вже не перший раз українці вихваляли
«мужів славних», але цей шлях не завжди давав добрі наслідки, бо свідчив про
духовну слабкість тих, що вихваляли, а «мужі славні» на цьому грали, намагалися
це використати виключно на свою, а не на вселенсько-церковну користь. Щоб
корабель ішов певним курсом - і взагалі йшов - треба, щоб кермо і вітрила були
на самому ньому, а не на чужому кораблі Тобто щоб була реальна, а не уявна
автокефалія. Церква 1921 року не рвала контакту з царгородським патріярхом, -
він порвав цей контакт з нашою церквою 1686 року, бо якби він не відмовився
від Української Православної Церкви тоді, то українці могли б ще довго боротися
проти московської церковно-імперської експансії... А куди заплив наш корабель
церковний за курсом Царгороду, вказаним царгородського кермою і вітрилами -
відомо». (Губаржевський І., 1968, 25-26)

В 1962 році Свято-Троїцька парафія в Нью-Йорку заявила: «Владика Палладій
поставив своєю метою розбудувати Малоросійську Митрополію чи то московської,
чи то грецької, але не української Православної Церкви, використавши для неї
назву - «Українська Автокефальна Православна Церква в Екзилю перебуваюча”.

Так звана «УАПЦ в Екзилю» є нічим іншим, як органічною частиною - низовою клі-
тиною, - Грецької Православної Церкви, яку Владика Палладій створив з метою
знищення Української автокефальної Православної Церкви на чужині». (За Єдність..,
1962,23)

Журнал „Наша Батьківщина” в 1966 році в статті „Куди веде нас УАПЦ в Екзилі?”
друкував лист парафіянина з УАПЦ в Екзилі:

«Перед Великим постом в 1965 році, о. Василь (Дзюба) після Служби
Божої прочитав вірним обіжника Консисторії УАПЦ в Екзилі, в якому
говорилося: «...отцям настоятелям, в неділю Православія, організувати
окрему тарілочну збірку на потреби Постійної Конференції Православних
Єпископів у США, до якої наша Церква належить, і яка працює на
скріплення і поширення православної віри на цьому континенті”.

Як відомо, Постійна Конференція (Канонічних) Православних Єпис-
копів, в якій основну ролю відіграють російські церкви, разом з Екзархом
московського патріярха, не визнавала і не визнає Української Авто-
кефальної Православної Церкви, а її вірним радить влитися до Російської
церкви. Архиєпископ Палладій є членом цієї Конференції лише тому, що
він основується на автокефалії Польської Православної Церкви, в якій він
був Архиєпископом Краківським і Лемківським. Постійна Конференція
Православних Єпископів ненавидить Українське Православіє і його неза-
лежність, але українського гроша не цурається, і в цьому йому допома-
гають «младшие братья» із духовної консисторії УАПЦ в Екзилі...

У ютицькій парафії Чесного Хреста УАПЦ в Екзилі був посмерто
заарештований Митрополит Липківський: його портрет понад п’ять років
перебував у підвалі... Чому був «репресований» покійник Митрополит
Василь, я (Боровик) так і не дізнався, але думаю, що тут трапилася ріжниця
поглядів. Бо митрополит Липківський орієнтувався на Київ» Євангелію і
на свідомість українського народу в розвитку відродженої УАПЦ» а
Владика Архиєпископ Палладій орієнтується на Варшаву» Польську
Православну Церкву і Постійну Конференцію Православних Єпископів
в Америці, які, на його думку, принесуть українському народові духовну
свободу, канонічність і благочестіє». (НБ, 24.10.1966)

На прохання парафіяльного Братства при парафії Чесного Хреста 28 серпня 1965
року надати йому ім’я Митрополита УАПЦ В. Липківського, Консисторія УАПЦ в
Екзилі відповіла 16 грудня 1965 року, що Владика Палладій благословляє відкрити
Братство під іменем Св. Володимира, або іншого святого Православної Церкви.

Навесні 1968 року Архиєпископ Палладій вислав Лист до Екзарха Царгород-
ського Патріарха в Америці.

Ваша Еміненціє!

Я дуже вдячний за листа Вашої Еміненції від 19 березня 1968 р., де є текст
листа Його Святости, Вашою Еміненцією долучений.

Маю враження, що цей мій лист з датою 11 грудня 1967 р. до Вашої
Еміненції загубився. В цьому листі, що був моєю відповіддю на лист Вашої
Еміненції від 5 грудня 1967 р., я прийняв поради Вашої Еміненції» і після
консультацій Духовної Семінарії» просив від мого імени і моєї Церкви
перейти під юрисдикцію Вселенського Патріярха.

Згідно з бажанням Його Святости Атенагораса І» Патріярха
Вселенського і Константинопільського» я наново просив Вселенського
Патріярха в моєму імені й імені моєї Церкви прийняття під зверхність
юрисдикції Вселенського Патріярха. Я згодився викреслити слово
„Автокефальна” з назви Церкви. Через те назва Церкви буде: „Свята
Церква Українська в Екзилі”.
Я заново просив Вселенського Патріярха висвятити Всечесного
Архимандрита Іова на єпископа Святої Церкви Української Православної
в Екзилі. Я був би глибоко вдячний їх Святості і Святому Синодові за
прийняття моєї Церкви під зверхність юрисдикції Вселенського Патріярха
та одночасний вибір о. архимандрита Іова на єпископа для скорочення мук
моєї Церкви, що є без власної опіки і духовного керівництва. Я глибоко
вірю, що Вселенський Патріярх прийме це прохання моєї Церкви так
швидко, як уважатиме за корисне.

Я почуваюся дуже вдячним їх Святости Атенагорасові І, Патріярхові
Вселенському і Святому Синодові за прихильність до мого прохання.
Вашій Еміненції від мого улюбленого духовенства, їх Святості, яких я
завжди споминаю в моїх молитвах - найщиріші побажання і любов у
Христі.

Вашої Еміненції брат у Христі, Архиєпископ Палладій
Катедральний Собор Св.Тройці, Бруклін, Н.Й.

Коли Архиєпископ Палладій в 1971 році помер, його ховали лише грецькі кон-
стантинопільські архиєреї, так само, як і константинопільського єпископа УПЦ
Америки Богдана.

Вихід Архиєпископа Геннадія з УПЦ в США та невдала спроба
увійти під константинопільський омофор

Архиєпископ Геннадій (Шиприкевич) в 1951 році об’єднався з владиками
Іоанном Теодоровичем та Мстиславом (Скрипником), але 1 вересня 1962 року
офіційно вийшов із складу ієрархії УПЦ в США.

Він очолив парафію Української Православної Церкви Св. Тройці в Чікаго, як
незалежну, за що його разом з кількома членами Українського Православного
Братства при цій парафії Консисторія УПЦ в США „скреслила із списків членів
УПЦ в США”.

В 1963 році в Чікаго почав друкуватись власний орган - „Голос Православного
Братства”.

„Батьківська любов колишніх наших добродіїв з Царгороду,
православних Греків, - сумував вл. Геннадій, - обертається не до нас...
Любов їхня обертається нині до недругів наших, що в ім’я своїх
політичних аспірацій хочуть затерти і вимазати наше Українське ім’я зі
сторінок історії, - бо ж визнання Української Церкви Вселенським
православієм посередньо стверджувало 6 незалежність Української
Держави. Тому то ці наші недруги скрізь і вперто представляють всіх нас,
українців, як єретиків-самосвятів, а Вселенський Православний Центр, на
жаль, їм вірить, або вдає, що вірить...

Багато серед нас є таких, що розуміють ненормальну ситуацію
відчуження від Всеправославної Єдности, своєї окремішности і шукають
дороги до єдности... (Але) замість братської любови і братньої уваги
(Вселенського Православного Центру) українські громади та їх пред-
стоятелі зустрілися з загальним трактуванням їх, як неканонічних, із вимо-
гою виправдуватись і доводити свою канонічність перед „Комісією
Канонічних Єпископів”, в складі якої знаходяться два советські агенти в
рясах. Останні повідомлення преси приносять нам ще більше згіршення:
до безбожної Москви їдуть делегати від Вселенського Православного
Центру, щоб вшанувати советського патріарха Олексія, поневолювача
нашої рідної Церкви.”

Але потрібно, писав Архиєпископ Геннадій, „терпеливо чекати ліпших часів...
Нас, що не по своїй вині залишаємося формально поза Вселенською Церковною
Родиною, Христос Спаситель не відкине.” Для цього, вважав Архиєпископ
Геннадій, потрібно відмовитись від УАПЦ, бо вона створила великий розрив з
догматичною наукою і канонічною традицією Православної Церкви. Акт 1921 року
висвяти єпископату без участи у висвяті єпископів вніс замішання і розкол в саму
гущу української православної маси. Але „ми, українці, навіть не поділяючи думки
про позитивну вартість для нашої Церкви акту 1921-го року, хотіли би однак якось
делікатно поставитися до того акту, - бо справа відродження Рідної Церкви - це ж
була близька нам справа, і жаль береться серця, що вона пішла такою трагічною
дорогою...

(Православні чужинці) холодним розумом і серцем сприймають і мірою фор-
мальностей аналізують факти нашого трагізму, і в акті 21-го року вбачають
неоправдане порушення церковної традиції і осуджують його, як єресь. Ми і самі
далеко не всі визнаємо слушність і необхідність того надзвичайного акту 21-го року,
- то як би могли довести його слушність православним чужинцям? Думка
Вселенської Православної Церкви є проти признання канонічности акту 21-го
року. Коли хочемо належати до Вселенської Православної Церкви, то мусимо
поділити цю її думку.

Наперед знаємо, що частина наших вірних, духовенство, а також дехто з ієрархів
залишаться при свому переконанні, що акт 21-го року був актом канонічним, -
отже надалі матимемо розбиття і перебування поза Вселенською Єдністю.” (Голос
Православного Братства Св.Тройці в Чікаго, 1963, 3/4,4-6)

Архиєпископ Геннадій радів, що Архиєпископові Палладію вдалося «пробити
невелику поки що ополонку в льодовому ставленні до нас Всеправославного
Центру. Екзарх Вселенської Патріархії на Америку Архиєпископ Яковос НАЗВАВ
ЧАСТИНУ Української Православної Церкви в екзилю під очоленням Архи-
єпископа Палладія АВТОКЕФАЛЬНОЮ. Отже, засадничо право на автокефалію
Української Православної Церкви уже визнане».

В 1964 році Архиєпископ Геннадій вирішив поєднатись з Митрополитом
Богданом Шпилькою та ввійти під омофор Константинопільського Патріарха.
8 грудня 1964 року Митрополича Канцелярія УПЦ Америки прислала
Благословення за підписом Митрополита Богдана „Кир Геннадію, Вікарному
Архиєпископу УПЦ в Америці, Високопреподобному Митрофорному Протоієрею
Григорію Ільченко, настоятелю УПЦ Св.Тройці” та всій Свято-Троїцькій парафії в
Чікаго.

„Мир в Господі й Архиєрейське Благословення.

... На прохання Чесних і Побожних Парохіян Української Православної
Церкви Пресвятої Тройці в Чікаго, Іліной, від дня 15 листопада 1964 року,
та їхнього Настоятеля, о.Митрофорного Протоієрея Григорія Ільченко
прийняти Свято-Троїцьку Українську Православну Парохію під наш
Святительський Омофор та приєднати її до нашої Юрисдикції, радісно
сповіщаємо Вас, що з отвертими раменами приймаємо Вас всіх до
Української Православної Церкви в Америці, яка перебуває під нашою
Юрисдикцією і під Омофором Святішого Вселенського Патріярхату в
Царгороді.

Рівночасно бажаємо Вам всім якнайобильніших Божих Ласк з Висот,
щоби Всевишній Господь Бог благословив і кріпив Вашу Громаду Своїми
Щедротами, щоби Вона зростала з кожним днем і пригорнула під Свій
Покров всіх Чесних і розважно думаючих Православних Українців на
терені Великого Чікаго.

Хай Бог благословить!”

Але „розважно думав” і Константинополь. Архиєпископ Геннадій не був прий-
нятий до складу константинопільського єпископату в США, і поєднання владик
відразу розпалось. Відкинутий Константинополем, Архиєпископ Геннадій опи-
нився в повній ізоляції.
III. КРИЗА УАПЦ (СОБОРНОПРАВНОЇ)
ТА її РОЗПАД

В роботі «Заходи шодо поєднання Українських православних юрисдикцій і
наслідки їх» протопресвітер Ігор Губаржевський писав, шо ні одна з поколених
частин Української Православної Церкви на еміграції не вжила стільки ділових
заходів до поєднання їх в єдину Українську Автокефальну Православну Церкву, як
це зробила УАПЦ під проводом Високопреосвяшеннішого Владики Архиєпископа
Григорія. (Губаржевський І., 1968, 13-14)

На жаль, ця поєднавча діяльність мала один наслідок - триваючу кризу в
Соборноправній Церкві і поступовий її розпад.

Головною причиною невдачі всіх поєднавчих зусиль була органічна несумісність
ідеології УАПЦ (С), - історичного продовження УАПЦ 1921 року, та всіх інших
українських американських Церков. Компроміси, яких шукав довший час
Архиєпископ Григорій (Огійчук), привели до внутрішньої боротьби в Соборно-
правній Церкві, а тоді втрати низки парафій і відходу багатьох священиків від
УАПЦ (С).

«...Архиєпископ Григорій почав вести нерозумну політику церковну, входячи в
стосунки з єпископами, шо не визнали святости й благодатности відродженої 1921
року в Україні Української Автокефальної Православної Церкви. Згідно ухвали
Собору Церкви Архиєпископ Григорій міг входити в стосунки у всяких справах, в
тому й у справі об'єднання церковного з іншими єпископами, але з умовою, коли
вони згори визнають святість і благодатність відродженої Церкви. Архиєпископ
Григорій повів зносини з Архиєпископом Грецької Церкви через Арх. Богдана
Шпильку, з митрополитом Ніканором Абрамовичем, а всі вони не визнавали свя-
тости й благодатности відродженої в Україні 1921 року Церкви. Виглядало, шо
Архиєпископ Григорій не стоїть вже на грунті Матірної Київської Церкви, а шукає
нового грунту для себе - грунту більш вигідного, з більшими почестями», - писав
о.Петро Маєвський в 1962 році. (ЦЖ, 1962/6(33), 19)

Спроба поєднання УАПЦ (С) з УПЦ Америки

Зустрівшись з протидією Архиєпископа Мстислава щодо поєднання УАПЦ
(Соборноправної) з УПЦ в США, Архиєпископ Григорій спочатку встановив тісний
зв’язок з Єпископом Богданом (Шпилькою).

14 жовтня 1951 року Єпископ Богдан та Архиєпископ Григорій перший раз від-
служили разом Божественну Літургію в Свято-Покровській Церкві в Чікаго з наго-
ди 30-ліття Першого Українського Церковного Собору в Києві.

Після промови Архиєпископа Григорія про Всеукраїнський Собор 1921 року та
мучеників УАПЦ виступив Єпископ Богдан, який підкреслив „наш кревний зв’язок
з праматір’ю Грецькою Церквою Царгороду, яка являється для нас безсмертним
символом віри Св.Володимира Великого”. (Бюлетень Благовісництва й Краєвої
Ради УАПЦ в Німеччині. 1952/1(4), 1)

Секретар Консисторії УПЦ Америки прот. д-р. В Левицький написав привітання
до редакції журналу УАПЦ (С) «Православний Українець» з такими словами:
«Святі церковні ідеї Великих Мучеників св. п. Митрополитів Василія і Миколая, їх
Єпископів, Духівництва й Вірних - найдуть знову місце ширення... Сьогодні
церковні ідеї, відроджені в 1921 році, в серці України, у святому Києві, - вповні
побідили! Кров мучеників - це найсильніша, побідоносна зброя в таких змаганнях!»
(ПУ, 1952/2, 13)

2 березня 1952 року Конференція Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині
повідомила, що УАПЦ (Соборноправну) в Англії визнав Екзарх Вселенської
Царгородської Патріархії «за канонічну Церкву з збереженням її автокефального і
соборноправного устрою». (Українські Вісті, 4.25(592), 23 березня 1952 р.)

Невдовзі Архиєпископ Григорій заявив, що він є в поєднанні з Архиєпископом
Богданом, а Константинопільський Вселенський Патріарх визнав очолену ним
Церкву. (ЦЖ, 1959/5(14), 17)

Протоієрей Ігор Губаржевський, адміністратор УПЦ Америки в Англії, став
водночас і адміністратором парафій УАПЦ Соборноправної. Це викликало перші
серйозні непорозуміння в УАПЦ (С), тому що прот. І. Губаржевський перед тим
відійшов від УАПЦ в Європі і «пропагував серед українців унію з Вселенським
Патріярхатом в Істамбулі». (ЦЖ, 1969/4(73), 13)

Прот. Ігор Губаржевський писав тоді в «Бюлетені Інформацій Малої Ради УПЦ в
Великобританії»:

«Ми є Церква на чужині. Землі своєї під ногами ми не маємо,
держави своєї ми ми не маємо. Ми є Церква в розсіянні, як говориться
по-церковному - в діяспорі. А всі Церкви, які перебувають в діаспорі,
підлягають опіці Вселенської Царгородської Патріярхії. Вони в дія-
спорі, на чужині, не можуть бути ані автокефальними, ані автоном-
ними... Справою оформлення юридичної автокефалії на чужині
займатися передчасно... Мати автокефалію, не входячи в склад
Всесвітнього Православія, це все одно, що носити оправу від окулярів
без шкла. Може хтось і не добачить, що шкла немає, але таких стає
дедалі менше... Усі постанови наших Соборів, нашого Уряду щодо
Церкви дійсні, але вони дійсні для Батьківщини. А в зовнішньому світі
діють на чужині закони Всесвітньої Церкви, обов’язкові для всіх без
вийнятку Православних Церков». (Бюлетень Інформацій МР УПЦ у
Великій Британії, 1953, ч.Ю. ЦЖ, 1959/5(14), 18)

«В своїй пресі о.Губаржевський «поборює» принцип автокефалії національних
Церков, проповідуючи «Вселенське Православіє», що його розуміє у підлеглості
всіх Константинопільському Патріархові», - писав з Англії протопресвітер
С.Молчанівський в 1957 році. (В обороні Віри. III., 1957, 138)

30-31 травня та 1 червня 1952 року у Філадельфії відбулись Великі Микільські
Збори УАПЦ(С).

Збори ухвалили:

«... 3. Наша Церква-Мати найперше Автокефальна, а тому не повинна шукати
собі опіки під омофором будь-якої іншої Православної Церкви.

4. Наша Церква має прагнути до молитовного єднання з Православними
Церквами Вселенських Патріярхій та національних Православних Церков,
крім теперішньої Московської Церкви, підпорядкованої безбожній владі.

... 9. Подбати про молитовне єднання з національними Церквами, що належать
до Вселенської Православної Церкви, а також дійти до молитовного
поєднання з іншими православними формаціями Української Церкви, що
визнають святість і благодатність УАПЦ 1921 року.

При цьому започатковане молитовне єднання з Архиєпископом Богданом, що
належить до Царгородської Патріярхії, треба оформити в установленому порядку».
(ПУ, 1952/1, 8)

Але «оформити» поєднання з Архиєпископом Богданом не вдалося. Позиція, яку
займали діячі УПЦ Америки, була далека від прийняття автокефалії УПЦ. Єпархі-
альний орган УПЦ Америки «Український Вісник» подавав в грудні 1953 року таку
інформацію: «Архиєпископ Григорій по повороті з візитації своїх парафій в
Пенсільвенії, в листопаді 1953 року відвідав наших Владик - Архиєпископа Богдана
і Архиєпископа Палладія в Нью-Йорку. У довгій нараді в справі канонічного оформ-
лення Церкви Владики Григорія досягнуто однодушної згоди».

В 1968 році, вже ставши «соборноправником», протопресвітер Ігор Губаржев-
ський писав про історію переговорів УАПЦ (С) з УПЦ Америки.

«В тяжкий для покійного Владики Богдана час, коли була розбита
(Архиєпископом Мстиславом - О.Х.) його Церква, і в нього залиши-
лася менша її частина, Владика Богдан сам приїхав до Владики Григорія
з пропозицією поєднання і кілька разів відправляв літургію з нашим
Владикою, але Владика Григорій не хотів зректися автокефалії, а
єпископ Богдан не міг зректися залежносте від Царгородської патрі-
ярхії (як він казав: «хто тобі пейду платить, тому й служи», - а «пейду»
платила патріярхія). Між іншим, тодішній Екзарх Вселенського
Патріярха Архиєпископ Михаїл пропонував Владиці Григорію стати
правлячим єпископом Української Церкви замість Владики Богдана.
Хоч наш Владика від цього і відмовився, але це надовго зіпсувало
взаємини між Владиками (точно за таким само сценарієм Екзарх
Константинопільського Патріарха Архиєпископ Атенагорас зіпсував від-
носини між владиками Іларіоном і Мстиславом в 1948 р. - О.Х.), і коли на
прохання Владики Григорія Екзарх Михаїл дозволив Єпископові
Богданові взяти участь у хіротонії в єпископа прот. Буртана для
Австралії, Владика Богдан зажадав... 25.000 долярів, і наш Владика спі-
шно, бо прот. Буртан був вже тут, - мусів шукати іншого».
(Губаржевський І., 1968, 13)

23 та 24 березня 1953 року в м.Форт Вейн, Індіана, відбулось засідання Малої
Ради УАПЦ в США, на якому згідно ухвали Микільських Зборів було обрано
«Поєднавчу Комісію». Цій Комісії було доручено «вжити заходів до поєднання
нашої Церкви з усіма іншими Українськими православними церковними формаці-
ями, що визнають святість і благодатність УАПЦеркви 1921 року. Так само Другий
еміграційний Собор УАПЦ Соборноправної 15-17 жовтня 1954 року ухвалив, що
Велика Рада й Архиєпископ Григорій повинні вжити негайних заходів до поєднан-
ня УАПЦ (Соборноправної), як основоположниці відродженої УПЦ в Україні, з
іншими формаціями УАПЦ на еміграції, а також вжити заходів до поєднання із
Вселенською Православною Церквою». (Резолюції Другого..., 15-17 жовтня 1954,
Чікаго)

На протязі наступних десяти років Голова Поєднавчої Комісії Архиєпископ
Григорій звертався до всіх ієрархів Українських Церков в США.

Зусилля Архиєпископа Григорія поєднатись з Архиєпископ Ігорем

Зазнавши невдачі у справі поєднання з Архиєпископом Богданом, Архиєпископ
Григорій запропонував об’єднатись Архиєпископу Ігорю (Губі). Але владика Ігор
поставив передумовою зречення УАПЦерквою засадничих постанов Всеукраїн-
ського Церковного Собору 1921 року та перехід на грунт канонів Вселенської
Православної Церкви.

У вересні 1952 року прот. П. Швалюк з УПЦ в США отримав телеграму від
Архиєпископів Ігоря та Палладія, в якій повідомлялось: „Молитовного єднання з
Григорієм нема і без благословення Вселенського Патріярха не може бути”. (УПС,
1952/10, 13)

4 серпня 1953 року Архиєпископ Ігор вислав з Нью-Йорку до Архиєпископа
Григорія такий лист.

«Дорогий Владико!

Прочитав Вашого листа і проект єднання, і пригадалась мені поговірка: „Або ти,
тату, їдь у ліс, а я дома зостанусть, або я дома зостанусь, а ти у ліс їдь».

У Вашому проекті немає основи, немає головного грунту для єднання, нема на
що опертись, нема з чого почати.
Про що гласить 1-ий параграф Вашого проекту? Щоб Ігор взяв та й увійшов у
молитовне єднання з Григорієм, знехтувавши Канони Вселенської Православної
Церкви, бо Архиєпископ Григорій очолює УАПЦ Соборноправну, яка керується
Постановами Київського Собору 1921-го року, а постанови цього Собору одкинули
канони Православної Церкви, а виробили свої.

А що зробив для цього єднання Архиєпископ Григорій? Нічого! «Ти, тату, їдь у
ліс...» Тихенько, мовчки разом одслужимо, та й поєднались?

Одслужили ж Ви так і з Єпископом Шпилькою, і що з того? Це помогло Вам?
Єпископ Шпилька дістав од Екзарха та й більш нічого.

Справа нашого єднання така поважна і болюча, що до неї треба приступати не
зопалу, а з канонічним обгрунтуванням. Ви повинні стати на грунт канонічний. Цієї
справи не замовчати. Вона стане достоянням Церков і публічности. Імена наші
будуть одмінятись по всіх одмінках і точитись на всі решета. Справи, а вірніше
факту постанов в Ашаффенбурзі замовчувати не можна,., щоб ті, хто розуміється
на справах Церкви, бачили і знали, чого так сталося тоді в Ашаффенбурзі і чого
сталось так в Америці.

Тому першим параграфом проекту поставить таке: „Соборноправна УАПЦ, яку
окормляє Архиєпископ Григорій, однині стає на грунт священних Канонів
Вселенської Православної Церкви і ними надалі керується. Засадничі постанови
Київського Собору 1921 року, якими до цього часу керувалась, заставляє для історії”.

Після такого оголошення я знімаю свій підпис із Ашаффенбурзької постанови
Собору єпископів УАПЦ і служу з Вами...

Пост скриптум. Згадувати чи посилатись на безглузді ухвали полікарпівських
соборів про ті відлучення, яких уже було досить, це означало б визнавати їх. Для нас
вони не існують. Погоджуюся з тим. Для Вас і для мене вони не існують, а грома-
дянство і навіть церковні достойники думають, що вони існують. Тоді треба зро-
бити так, щоб для всіх ті постанови були нічим, а трактувати їх, як злісний анекдот.
Зробімо ж так, щоб із них кури сміялись.»

Архиєпископ Григорій відповів владиці Ігорю: «... перечитав діяння Собору 1921
року, перечитав розвідку В.М.Чехівського, постанови Ашаффенбурзького З’їзду,
постанови Собору в Ашаффенбурзі в травні 1948 року, постанови всіх наших
Зборів Великої Ради, і ніде не знайшов, щоб відкидались канони Вселенської
Церкви...

Написати: «Архиєпископ Григорій однині стає на грунт священних канонів
Вселенської Православної Церкви, це значить сказати світові, що Українська Церква
з 1921 року і по цей день була неправославною і що лише тепер, в Америці, стає на
православний шлях. Та ж Українська Церква з 21 року і по цей день ісповідує символ
православної віри, визнає 7 таїнств і все інше згідно канонів Вселенської
Православної Церкви. Та ж початок і життя цієї Церкви - це безмежний ліс хрестів,
це море крови, і ця кров є найголовніша відповідь на всякі вигадки проти нашої
Церкви. Це не якась вигадка, бо страждань і крови не видумаєш. Це кров дійсних
послідовників Христових, що єдиною зброєю їх проти насильства було терпіння і
любов та хрест Христовий. То після цього хіба можна говорити про
неправославн ість?

Інша справа - канони. Вони міняються. І коли б не було перешкод у житті
Православної Церкви для переведення Соборів, то сьогоднішні канони були б змінені до
невпізнання. Те саме треба сказати і про Канони 21 року. Вони не є непорушні. Час,
життя, умови заставили Церкву, Собор їх утворити. Тепер у нас не 21 рік, а 53-й і ми
перебуваємо не в большевицькій неволі, а у вільній Америці, і тому канони можуть
бути зміненими на користь Церкві згідно з даними умовами. Принципи, покладені
в канони, є непорушні...

Та погляньте на тих, що так галасують про канонічність. Як далеко вони
відійшли на практиці не лише від канонів, а навіть від догматів у православному
розумінні. Вони читають у Символі Віри «іже от Отця і Сина ісходящего», не кажучи
вже про те, що в заборонені дні вінчають і приступають до Служби Божої... Хто дав
право грекам перейти на новий стиль без Вселенського Собору? Це виходить, що в
православного грека Різдво, а в мене, православного українця, будень. До чого це
веде, як не до анархії? Завтра Ви будете з греками і також почнете відправляти за
новим стилем, а другий і третій по старому стилю, і як на це подивляться вірні?
Нема нічого кращого, як Православіє Київське з його печерськими напівами та
обрядами, «канонічне і неканонічне»...»

Архиєпископ Палладій про неможливість об’єднатись в одну УАПЦ

В 1953 році Поєднавча Комісія УАПЦ (Соборноправної) звернулася до
Архиєпископа Палладія з пропозицією утворити одну автокефальну Українську
Церкву.

17 жовтня 1953 року Архиєпископ Палладій відповів Архиєпископу Григорію:

«Ваша декларація про тяглість УАПЦ від 1921 року, надрукована в «Українських
Вістях» в Німеччині, а недавно повторена в «Православному Українцеві», неко-
рисно впливає на розвиток ідеї поєднання...

Ваше звернення нереальне. Воно буз відгуку зависне в повітрі. - Архиєпископ
Богдан «страха ради юдейського», не маючи інструкцій від Екзарха, нічого не від-
повість. - Митрополита Іларіона, Митрополита Теодоровича, Архиєпископа
Мстислава зобов’язує кооперування з Митрополитом Полікарпом. Архиєпископ
Ігор поїхав в гості на Собор до Клівленду... Церковна наука, історичний досвід,
постійна практика життя, зокрема на скитальщині, настирливо підказують шукати
порозуміння й узнання з боку Царгородського Патріярха, що в понятті канонічного
права являється не лише Вселенським Патріярхом, але й Милостивим Отцем і
Вселенським Судією. В понятті канонічного права весь простір на землі, не обнятий
окремими Автокефальними Церквами, належить до сфери впливу Вселенського
Патріярха... Схід з Царгородом, Захід з Римом... (Треба) вертатись на старі пози-
ції з 17 віку...» (УВ, 1954/3, 4)
Невдача поєднання з УАПЦ в Європі

Наступною спробою Архиєпископа Григорія було поєднання Соборноправної
Церкви з УАПЦ в Європі, очоленій після смерті Митрополита Полікарпа
Митрополитом Ніканором (Абрамовичем).

На звернення Поєднавчої Комісії УАПЦ в США, Митрополит Ніканор
17 листопада 1953 року підтримав „злиття всіх українських юрисдикцій в єдину
Святу Українську Автокефальну Православну Церкву, без всяких формацій,
орієнтацій, без переможців і переможених, без усякого насильства і вимог”. (Рідна
Церква, 1954/1(9), 2)

23 серпня 1955 року Митрополит Ніканор прислав лист до Архиєпископа
Григорія, в якому писав, - «постараємось якось Вам помогти з тими нещасливими
санкціями (Собору Єпископів 1947 р. - О.Х.). Тепер я відбув щасливо візітаційну
подорож по Франції і мав там нараду нашого найвищого адміністративного органу
- Митрополичої Ради (що складається з представників Церкви, членів Синоду і
Голів Генеральних Управлінь різних держав, де живуть наші вірні) - 7 серпня
1955 р. в Парижі. Довго і всесторонньо міркували і остаточно ухвалили: усі Ваші
санкції зняти...» (Митрополит Ніканор - Його Високопреосвященству Григорію,
23.8.1955)

Митрополича Рада зробила висновок, що Собором Єпископів УАПЦ на еміграції
24 жовтня 1947 року в Ашаффенбурзі не було дотримано всіх канонічних вимог: не
закликано на суд звинувачених, не дано права оборони, не було досягнуто поро-
зуміння з Українськими Православними Церквами Канади та США.

Митрополича Рада ухвалила зняти всі церковні санкції, які причинили розлам
УАПЦеркви і не сприяють церковному миру та поєднанню в єдине Церковне Тіло
Української Православної Церкви, з Архиєпископа Григорія, священиків та мирян,
і вважати їх перебуваючими в молитовному і євхаристійному поєднанні з УАПЦ в
Європі.

П’ятий З’їзд УАПЦ у Великобританії за участю Архиєпископа Григорія та
Митрополита Ніканора висловив «одностайну думку», що „Церквам, які вважають
себе перебуваючими на еміграції внаслідок насильницької військово-політичної
окупації й антиканонічного церковно-імперіялістичного поневолення України
російським комуно-большевизмом і Московською Патріярхією, - належить вжити
енергійних заходів, щоб звільнити для Української Автокефальної Православної
Церкви належне їй місце серед Церков-Сестер у родині Вселенської Православної
Церкви, яке вона посідала протягом 700 років до року Божого 1686-го».

Але до 1686 року Українська Церква не була автокефальна, вона була кон-
стантинопільською митрополією, - тому таке визначення Собору створило серед
вірних і духовенства УАПЦ(С) в США атмосферу підозри, чи не збирається Архи-
єпископ Григорій відійти від принципів УАПЦ 1921 року.

П’ятий Собор навіть доручив Архиєпископу Григорію та протопресвітеру
І. Губаржевському завернутися до Екзарха Константинопільського Патріарха на
Західню Європу Архиєпископа Атенагораса, подавши йому меморандум з про-
ханням про визнання української автокефалії на ім’я Вселенського Патріарха
Атенагораса.

Митрополит Ніканор на це сказав Архиєпископу Григорію: «У нашій Церкві є
течія за повну незалежність від будь-яких сторонніх чинників. У пропонованій
Вами акції ця течія теж вбачатиме (хоч і не слушно) втрату незалежности і тому
поставиться до неї вороже... Навряд чи Ви матимете успіх з цим меморандумом. Ми
вже сім раз зверталися до Царгородської Патріярхії в цій справі (визнання), але від-
повіді не одержали. Тепер чекаємо відповіді на надіслані нами звернення. Якщо ж
Вселенська Патріярхія визнає Владику Григорія, то тим самим і мене визнає, бо я
Владику Григорія рукополагав у єпископи. Митрополит Ніканор додав
Архиєпископу Григорію, - «ті, що мають керунок на Київ, і вас і мене люблять, а
інші Вас не визнають». (Доброславський К., 1954, 15)

Поєднання з УАПЦ в Європі не відбулося. Ухвала Вищої Ради Митрополії цієї
церкви 22 квітня 1959 року оголосила, що в зв’язку з висвятою Архиєпископом
Григорієм кількох священиків для Єпископа Богдана Шпильки та наміром висвяти
єпископа на Південну Америку, Вища Рада Митрополії з жалем зазначує, що пер-
спективи майбутнього церковного злиття в таких умовах марні. (Рідна Церква,
1959/39, 13)

*** *** ***

В наступних роках Архиєпископ Григорій пробував ще кілька разів установити
молитовно-євхаристійний зв’язок із зверхниками УПЦ Америки та УАПЦ в
Екзилю.

На 22 жовтня 1961 року в Грецькій Катедрі Пресвятої Тройці у Нью-Йорку вже
була оголошена спільна Архиєрейська служба Екзарха Константинопільського
Патріарха в Америці Архиєпископа Яковоса та українських архиєреїв - Богдана,
Палладія і Григорія. Але Екзарх в останній момент відмовив спільне служіння.
(Губаржевський І., 1968, 27) 18 жовтня 1961 року Екзарх Константинопільського
Патріарха Архиєпископ Яковос прислав до владики Григорія телеграму: «Спільна
Божественна Літургія в неділю 22 жовтня відміняється через непередбачені
обставини. Лист висланий». (ХУезіегп Ііпіоп Теїе^гат. 1961. Осі. 18)

25 червня 1964 року відбулося засідання Митрополита Богдана та Архиєпископа
Григорія в Нью-Йорку, в резиденції УПЦ Америки на Бронксі. «Обидва Ієрархи...
зостановилися над сумною долею Української Православної Церкви в США. По
довшій дискусії оба ієрархи постановили організувати об’єднання всіх українських
православних єпископів. Оба ієрархи одноголосно прийшли до такого висновку:
а) організувати антикомуністичний Єпископат для захисту рідної Української
Церкви, б) для її оборони від ворогів постановлено вжити всіх можливих заходів,
щоб якнайшвидше ще цього року в Нью-Йорку відбути Собор Єпископів». (УПЦ в
Америці. Вселенський Патріархат. 25.6.1964)
Останній раз Архиєпископ Григорій вів переговори з УПЦ Америки в 1971 році,
вже з Єпископом Андрієм (Кущаком), який заступив місце вл. Богдана. Але і ця
спроба була провалена Грецькою Архидієцезію в Америці. 10 травня 1971 року кан-
цлер Грецької Православної Архидієцезії Північної і Південної Америки
Константинопільського Патріархату прот. Дж. Бакуполос повідомив Єпископа
Андрія, що його поєднання з Архиєпископом Григорієм та Архиєпископом
Палладієм та врегулювання ситуації «трьох українських груп» має бути під
проводом Вселенського Патріархату. «Ми даємо Вам згоду на таку зустріч, якщо
ви погоджуєтесь і можете прийняти домовлення з двома іншими групами...»
(СЬапсеІІог Кєу. С. Васироіоз - Ні$ Сгасе ВізЬор Ап<іге\у, Мау 10, 1971)

Паперове поєднання УАПЦ (С) з УПЦ в США

і роль владики Мстислава

В 1964 році відбулась друга спроба поєднання УАПЦ(С) з УПЦ в США. 19 червня
1964 року Архиєпископ Іоанн Теодорович запросив Владику Григорія взяти участь
в Соборі УПЦ в США у жовтні. Мала Рада УАПЦ в США відповіла, що позитивно
ставиться до пропозиції провести спільний Церковний Собор з метою «довер-
шення об’єднання всіх існуючих православних юрисдикцій США та їхніх ієрархів у
Єдину УАПЦ в США».

21 жовтня 1964 року в Філадельфії, у резиденції Митрополита Іоанна відбулася
нарада зверхників УПЦ в США та УАПЦ(С) в США. Митрополит Іоанн та
Архиєпископ Григорій підписали протокол.

«В зв’язку з пропозицією Високопреосвященнішого Владики Митро-
полита Іоанна про доцільність і корисність для справи зміцнення
Українського Православія на Україні і поза її межами, - в місцях розселен-
ня українців, зокрема, в Сполучених Штатах Америки, вищезазначені
Зверхники Української Православної Церкви США і Української
Автокефальної Православної Церкви на чужині визнали за Богу угодне і
для Українського Народу корисне поставити перед Собором своїх Церков
внесок: прийняти ухвалу про поєднання зазначених вище Церков в єдину
Українську Автокефальну Православну Церкву у Сполучених Штатах
Америки на засадах дотримання св. догматів і канонів, Священного
Писання і Священного Передання Вселенської Православної Церкви та
поучень Св.Отців Церкви.

Згадане поєднання набирає повної сили по схваленні його Соборами
Ієрархів, Духовенства та Делегатів від Вірних кожної з Церков.
Організаційні деталі завершує спеціяльна Комісія, що складається на заса-
ді паритету з виділених кожною з Церков представників.

Нижчепідписані Ієрархи згаданих Церков також звертаються до
Соборів своїх Церков з проханням ухвалити, що таке поєднання не зами-
кається лише згаданими Церквами, а є відкрите для кожної з Українських
Православних Церков у США, яка виявила 6 бажання поєднатися з
Українською Автокефальною Православною Церквою у Сполучених
Штатах Америки».

Цей Протокол Митрополит Іоанн прочитав на Соборі УПЦ в США, що відбувся
в Честері, і був радо схвалений всіма делегатами.

Але поєднання УАПЦ в США з УПЦ в США не відбулося. Причиною на цей раз
була виключно діяльність Архиєпископа Мстислава, який не втрачав надії на виз-
нання Константинопільського Патріарха і розумів, що поєднання з Церквою-
правопреємницею УАПЦ 1921 року зробить всякі сподівання зовсім нереальними.

Під час того, як Митрополит Іоанн Теодорович читав Протокол про поєднання,
- писав «Голос Братства Св. Архистратига Михалла в Америці», - «Архиєпископ
Мстислав не знаходив собі місця й прикладав хустинку до очей, обтирав піт з чола,
сидячи окремо, як підсудний...» (ГБ, 1964/7-9, 26)

Спочатку Архиєпископ Мстислав вдався до інтриги під час Собору УПЦ в США,
щоб не допустити прибуття на Собор Архиєпископа Григорія, який очікував дзвін-
ка в готелю близько Честера.

Після Собору, за вказівкою Архиєпископа Мстислава, жодний офіційний орган
УПЦ в США не надрукував Протоколу Наради та ухвали Собору щодо поєднання.
Архиєпископ Мстислав вплинув навіть на редактора газети «Свобода» Драгана,
щоб протокол не був надрукований. Представників до Поєднавчої Комісії УПЦ в
США не прислала. Пізніше Архиєпископ Мстислав „загубив» сам Протокол Собору.
(Губаржевський І., 1968, 30-31, 61)

Дії Архиєпископа Мстислава проти Соборноправної Церкви, - пересвята ним
Іоанна Теодоровича, зневага до Архиєпископа Григорія та постійні злобні випади в
пресі проти УАПЦ в США, судові справи проти парафій УАПЦ(С), як, зокрема, у
вересні 1963 року в Філадельфії, - спричинили настільки глибоку ненависть до
нього, що коли Архиєпископ Григорій помер, соборноправні парафії категорично
відмовились увійти в юрисдикцію Митрополита Мстислава і прийняли рішення
тимчасово прийняти духовну зверхність Єпископа Всеволода, зверхника
константинопільської УПЦ Америки. Такому рішенню сприяло те, що покійний
батько Єпископа Всеволода, о. Василь Коломійцев-Майданський, був довший час
священиком і навіть кандидатом на єпископа Австралії в Соборноправній УАПЦ.

Член парафії УАПЦ Св. Миколая в Канбері, Австралії, Федір Габелко писав у
Відкритому листі до владики Мстислава:

«(...) Ми знаємо, що заходи до поєднання трьох визначних митрополи-
тів не зреалізувались, - щось стало на перешкоді. Ми знаємо, що 26 жовтня
1964 року 6л. п. Митрополит Іоанн, зверхник УПЦ в США, і Архиєпископ
Григорій, зверхник УАПЦ (Соб.), підписали протокол поєднання, Собор
УПЦ прийняв протокол однозгідно, але знову ж хтось став на перешкоді,
унеможливив добре діло.
Я (Вам) ставив питання: на основі якого Церковного Устрою із сімох
існуючих Церков Ви стоїте? Ви, Владико, відповіді мені не дали, а,
нервуючись, говорили не по суті мого питання, зденервуванням своїм
обірвали на грудях Панагію, яка покотилась аж під стіл. Ви говорили, що
багато є таких, які спекулюють Церквою 1921 року, хоч я Вас про це не
питав, бо знаю, що Ви - послідовник Варшавської Синодальної Церкви,
весь час були противником УАПЦ 1921 року. Ви викреслили слово
«автокефальна» з назви УАПЦ в США. Ви зробили пересвяту одного
недостріляного Єпископа Української Церкви-Мучениці 1921 року... Мені
не зрозуміло - хто ж є спекулянтом та спекулює ім’ям УАПЦ 1921 року, чи
ті „дехто”, чи Ви?..» (Габелко Ф., УПІС, 1972. ч.44. 21)

Друкуючи цей «Відкритий лист», редколегія «Української Православної Інфор-
маційної Служби» в Мельбурні, Австралія, писала:

«Відкритий лист добродія Ф.Габелка - це лиш одне з багатьох писань,
присвячених Митрополиту Мстиславу (Скрипнику). Причина виникнення
таких писань полягає в тому, що Владика Мстислав як особа і особистість
є занадто добре знаний серед українців, щоб його слова і діла можна було
обходити мовчанкою. Посол до Польського Сойму, а пізніше німецький
колябораціоніст, Степан Скрипник виявив себе безпринциповим кон’юнк-
турником, який дбає лиш про себе і свої власні інтереси. Поки існувала
Польська держава, і він був членом коляборантської групи «ББ» (безпар-
тійний блок), як про це писала відома українська громадська діячка
М. Рудницька в статті «Мстиславівщина - дух руїни» (див. УПІС ч.43 за
квітень 1972 р.), а на ріжних зустрічах з поляками, здебільшого за чаркою,
з захопленням вигукував «Без Жечі Посполитой нєма України!» та помагав
німецьким окупантам тримати в покорі українське населення,
вислужуючись перед німцями так, як раніше перед поляками. А коли
українські партизани, яких було повно в волинських лісах, вирішили
покарати цього самозакоханого «патріота», він за допомогою українського
машиніста А.Жарського (який сховав його на тендері свого паротяга і так
привіз на центральні українські землі), добрався до Києва і там, викорис-
товуючи особисті знайомства, влаштував справи так, що його з карколом-
ною швідкістю зробили іподияконом, тоді дияконом, тоді священиком і
нарешті єпископом (бо мудро вирішив, що тільки ряса врятує його від
партизан). Отже, він вернувся до Києва вже в духовному сані і разом з нім-
цями виїхав до Німеччини, де щасливо перебув війну, а тоді емігрував
сперше до Франції, згодом до Канади і нарешті до США, де одначе, не зміг
дістати собі американського громадянства, хоч і дуже старався його дістати
(спочатку сам, потім через адвокатів). Одначе всі його шість прохань були
відкинені за коляборацію з німцями та деякі інші справи. Уряд США не
побажав мати його громадянином своєї держави.

В США він почав збирати гроші на будову храму, а коли храм було збу-
довано, то будівельний комітет обчислив, що між зібраними грішми і
тими, які фактично були витрачені на будову, була ріжниця в сто тисяч
долярів. Куди поділися ці сто тисяч, ніхто не знав, бо владика Мстислав,
який тримав гроші в себе, відмовився звітувати перед будівельним коміте-
том...» (УПІС, Мельбурн, Австралія, 1972. 4.44. 23-24)

Після кожного вчинку Архиєпископа Мстислава, як пересвяти Іоанна Теодо-
ровича, побудови монастиря в Онтаріо, поїздки до Ватикану, або зірвання поєд-
нання УПЦ в США з УАПЦ (С), - подібних статтей в українській православній
еміграційній пресі з’являлись десятки. Газета «Наша Батьківщина» друкувала
найбільш одіозні спогади і свідчення. Те саме в більш стриманій манері робив
журнал «Церква і Життя». Під час розпочатої Архиєпископом Мстиславом акції по
парафіям збору підписів вірних УПЦ в США до Імміграційної Служби США з про-
ханням дати громадянство владиці Мстиславу, люди відмовлялися ставити підписи.
Ця нездорова скандальна атмосфера примусила багато родин відійти від Церкви.

З УПЦ США мовчки уходила інтелігенція. Професор М. Величківський писав до
Архиєпископа Григорія з приводу чергового наклепу на нього священика з
Консисторії владики Мстислава: «...Дозвольте Вам висловити своє співчуття в цім
великім нашім національнім горі. Я може з Вами де-вчому не погоджуватись, але
докотитись до подібного непотребства, як ця стаття - це останнє діло... Цей мій
лист я не хотів би, щоб його де друкували, бо не хочу вступати в дискусію з людьми
брудними і необізнаними, бо дискутую лише з людьми рівними собі, а іншим можу
лише пояснювати, коли вони погоджуються вислухати мене.»

Внутрішня боротьба в УАПЦ Соборноправній та її наслідки

Поєднавча діяльність Архиєпископа Григорія викликала серйозну критику в
Соборноправній Церкві із самого початку.

Парафіяльна Рада в Фарелі писала до проводу УАПЦ в США? «Після Собору
УАПЦ в США, що відбувся 15-17 жовтня 1954 року, архиєпископ Григорій прислав
нам листа від 16 листопада 1954 р., в якому писав, як сталася «велика й приємна й
корисна для Св. Церкви несподіванка. З ласки Божої і волі Екзарха Вселенського
Царгородського Патріярха, до нас на Собор завітав із своїм священиком
Архиєпископ Богдан і взяв участь у Соборі, а потім у соборній відправі Служби
Божої нашого Храмового свята. Народ від радости плакав. Все це ми досягли тер-
пінням, захищаючи ідеали Церкви... Владика Ніканор також закликає до поєднан-
ня, як рівний з рівними. І додає: „Чи потрібно ятрити рану, що вже присохла?
Минулося! І Ви і ми - всі вже, дякувати Богові, видужали від тої хвороби, бо бачимо,
що тривання у злобі несе нам загубу. Забудьмо ж навсігда те, що було тяжкого над
нами, і почнемо нове, спільне, радісне служіння єдиній Українській Церкві. Ваша
ідеологія мусить стати нашою, і наша - Вашою...” (ЦЖ, 1959/5(14), 17)

Парафія в Фарелі розцінила по своєму повідомлення Архиєпископа Григорія:
„провід Церкви свідомо пішов іншим, не своїм шляхом”.
25 листопада 1954 року о. Петро Маєвський, Настоятель Свято-Володими-
рівської Церкви в Лос Анжелесі, писав, що отримує «листи з усіх сторон з триво-
гою» щодо поєднавчої діяльности Архиєпископа Григорія - від о. М. Явдася, Є.
Бачинського, А. Яременка, Ф. Шевченка та інших.

«Не можна підозрівати Архиєпископа Григорія й інших, що вони не
дбають про добро Церкви і йдуть до греків. Ми опинились немов в
зачарованому колі й пробуємо з нього вийти. Правда, що та проба йде не в
доброму напрямку, бо ж нам ближче до своїх Українців, хочби й «ворогів»,
як до греків. Може б свої визнали святість Київської Матірної Церкви й
благодатність її Єпископату, чого греки не визнають, а це ж осередок нашої
справи, так сказать, душа Церкви, а все інше її тіло - одяг. Без такого виз-
нання ми не можемо нікуди йти, бо тоді Церква наша - не церква, а
Єпископи - не єпископи.

Маю довшого листа від Архиєпископа Григорія, в якому він з’ясовує всю
справу й думає, що в «лоні» Царгородського патріярха «ми матимемо
автокефалію не лише внутрішню, визнану нами, а й на зовні». Це, правда,
легке думання, бо греки не так скорі, щоб визнати нам автокефалію. Я ще
раз скажу, що ніщо не є так першої ваги, як визнання Київської Церкви
1921 року, як Церкви й Її Єпископату, як єпископату. В противному случаю
вона буде не церквою, а її єпископат тільки світським елементом. Хоч би
яку волю дав нам патріярх, хоч би яку соборноправність ми затримали в
Церкві, але, як не доб’ємось визнання святості і благодатності нашої
Церкви, то станемо хіба новою Церквою, але не Київською, не Церквою,
поставленою усім Українським народом, не Церквою мучеників. Мені
виглядає, що скорше можна зговоритись з «синодалами» й «пере-
свяченими», як з греками, а хоч би й з великим «святошею» митрополитом
Іларіоном. Але будьмо спокійні, не розділяймо покищо ще більш Церкви,
й такої малої, ослабленої, а побачимо, що вийде з тої «дипломатії» з грека-
ми. Нас же силою не потягнуть, ми не в «совєтах», а у вільній Америці.

Правду треба сказати, що положення Архиєпископа Григорія дуже
тяжке, головно за браком взагалі священства, а зокрема свідомого. Кілько
нас всіх? 4-5! А свідомих? 2-3! Де ж нові? Нема! Ось тут корінь лиха, не
казати вже про те, що «злий дух» хватає наших членів й несе в чужі лагери,
що міцніше за нас. Ось й я хотів помічника, чи властиво заступника, бо вже
досить втомився працею, але деж його взяти? Думав найти на Соборі, але
хто ж хоче йти на службу Церкві - на скромне утримання при множестві
босів, коли всяк добре плачений на цивільній службі та тільки при одному
«босі». Про це мені пише о. Петро С(тельмах), що було й причиною його
відходу - правда, не гроші, а пересадна всенародня-соборноправність.

Отже, Архиєпископ наш крутиться, як риба в ополонці й не знає, куди
плисти, - думає, що до греків найкраще...» (о. Петро Маєвський, 25
листопада 1954 р.)

В липні 1958 року з самих активних опонентів Архиєпископа Григорія було орга-
нізоване Українське Православне Братство імені Митрополита Василя Лип-
ківського. Метою Братства, було зазначено в Статуті, є «захищати святість й благо-
датність відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви,
що їх заперечують інші Православні Церкви...» (Хоругва УАПЦ, 1996, 219)

Загальні Збори Братства в липні 1960 року «прийшли до рішення, що Братство
ім. Митрополита Василя Липківського повинне зберігати сучасну ситуацію своєї
повної незалежности від того чи іншого українського православного ієрарха або
групи їх, щоб не бути втягненим в ієрархічну колотнечу і цим бути позбавленим
своєї основної функції - захисту УАПЦ 1921 року». (ЦЖ, 1960/4(19), 13)

Діяльність Братства по «викриттю» Архиєпископа Григорія ще більше послаби-
ла УАПЦ (С). Один з єпископів УАПЦ (С) сумно говорив, - Братство могло би
взяти собі девіз: «Слава помершим єпископам УАПЦ, бий живих єпископів
УАПЦ».

В 1959 році орган Братства - журнал «Церква.і Життя» - надрукував статтю
В. Потапова «Зійшло поєднуюче сонце над Церквою Українського Народу на
чужині», яка глузувала із заяв Архиєпископа Григорія про Митрополита Ніканора
- того «поєднуючого сонця», який відмовився - таки об’єднати УАПЦ в Європі з
УАПЦ (С). (ЦЖ, 1959/5(14), 14-15)

В 1960 році в журнальній статті „Демагогія - творець руїни” писалось:

„Свого часу, покійний о. О. Попів проголосив заклик до «поєднання»
з митрополитом Ніканором Абрамовичем. Це було причиною утворен-
ня Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя
Липківського для захисту УАПЦ Київської 1921 року, бо митрополит
Ніканор є одним із гонителів цієї Церкви і Її вірних. А в той же час
о. О. Попів був ідеологом Церкви, очоленої арх.Григорієм Огійчуком,
яка перед тим захищала Святість і Благодатність Церкви-Мучениці
1921 року.

Іншою галуззю відламу, цілком ворожою і руїнницькою відносно
УАПЦ Соборноправної 1921 року, виявилися т.зв. «іванівці», тобто ті
українці, що хотіли б «поєднуватися» з митрополитом Іваном
Теодоровичем. Вони затіяли судовий процес, утворивши з бла-
гословенства арх. Мстислава у Форт Вейні свою парафію, яка проісну-
вала декілька місяців і розпалася, бо злидні почали діяти на дальші
поділи.

Отже, в 1960-й рік ми вступили розсвареними, зруйнованими мате-
ріально й без найменшої надії на покращання, бо бракує такої
інтелігенції, що мала б зарадити лихові... Кинуте проводом гасло про
«поєднання» принесло тяжку руїну... цілій українській еміграції та спри-
яло заглади УАПЦ, відродженої в 1921 році.» (ЦЖ, 1960/2(17), 23)

Після Наради Архиєпископа Григорія з владиками Богданом та Палладієм жур-
нал писав: «Не буває нічого тайного, що не стало б явним. І хоч арх. Григорій
(Огійчук) дбайливо приховував все те, що відбулося в Нью-Йорку 10 жовтня (1961
р.), від вірних Церкви, все ж таки знайшлися вірні УАПЦ-Мучениці 1921 року, що
довідалися про затії арх. Григорія і про його напрямні на Царгород, під чужу
зверхність.» (ЦЖ, 1961/6(27), 21)

Один за другим від Архиєпископа Григорія відійшли ліпші священики, які під-
німали УАПЦ на еміграції після Другої Світової війни - о. Митрофан Явдась,
о. Демид Бурко, о. Петро Стельмах, о. Іван Чумак, о. Константин Даниленко.
Відійшли отці Володимир Мельник та Ювеналій Попов, Єпископ Донат.

6 травня 1957 року відомий діяч УАПЦ Аркадій Яременко писав до
о. Константина Даниленка:

„Великою несподіванкою було для мене те, що Ви вже маєте
Відпускну Грамоту і залишаєте УАПЦ під зверхністю Архиєпископа
Григорія.., що свій час було зроблено о. о. Д. Бурком, П. Стельмахом і
І. Чумаком... Цього, правду сказати, я ніколи не чекав, бо рахував, що
Ви здатні до боротьби за Відроджену УАПЦ і за все те, що дала нашому
народові Мучениця-Церква.... Таке поступовання священиків по від-
ношенню до Відродженої в 1921 році УАПЦ - ніколи й нічим НЕ
МОЖЕ БУТИ ВИПРАВДАНО... Чи можна після всього того, що тими
священиками зроблено, взагалі вірити священнослужителям? Думаю,
що багато вірних нашої Мучениці-УАПЦ дивляться на тих священиків,
як на пастирів, що в критичну хвилину покинули свої отари пасомих,
повтікали і залишили ВОВКОВІ на розтерзаніє окремих овечок з тієї
отари. Огляньтеся навколо себе. Подивіться, що робиться в
Соборноправній УАПЦ в останні роки. Ми з Вами є живими свідками
того, що діями о. Д. Бурка пороблено те, що наша УАПЦ в Німеччині
перестала жити, а він за ту «послугу» для синодалів одержав нагороду -
протопресвітерський сан. Перекиньтеся думками до далекої Австралії і
подивіться, що наробив там єпископ Донат. Чи не він положив в нову
домовину нашу УАПЦ в Австралії?... Отець П. Стельмах... пішов під
омофор того, що пересвятився, потоптавши все святе і дороге для
справжнього вірного УАПЦ. Чи можна в майбутньому вірити такому
священикові?? А що зробив о. Іван Чумак?...

Коли про все це починаєш думати і передумувати, то стає якось
моторошно, сумно і боляче. Повстає само по собі питання - ЩО
СТАЛОСЯ? ЧОМУ ЗАЛИШЕНО МУЧЕНИЦЮ-УАПЦ?? ЧОМУ
СВЯЩЕНИКИ УНИКНУЛИ БОРОТЬБИ?? ЩО ПРИВАБИЛО ЇХ В
ТЕОДОРОВИЧА??...» (А. Яременко - о. К. Даниленко, 6 травня 1957 р.)

В 1969 році найрадикальніша частина українських автокефалістів в США вже
прямо звинуватила Архиєпископа Григорія у „зраді церковної ідеології УАПЦ 1921
року в напрямі визнання своєї канонічности Царгородською Патріярхією та в
напрямі зняття санкцій, наложених Собором Єпископів УАПЦ Синодальної. -
Архиєпископ Григорій самовільно хоче повернути розвиток нашої Української
Церкви на 282роки назад, під владу греків” (ЦЖ, 1969/4(73), 14)
*	* *

В 70-х роках Митрополит Григорій залишився майже самітній. Церква прак-
тично розпалась. Вимогу висвятити нових єпископів він відкинув, щоб не було як
колись з дюжиною єпископів на кілька таборів у Німеччині. Це привело до кон-
флікту між Митрополитом Григорієм та групою священиків на чолі з
о.Олександром Биковцем. Заходами цієї групи був хіротонізований Петро
Колісник, віруючий і національно-свідомий чоловік, але без жодної церковної під-
готовки, психічно неврівноважений. В 1995 році вийшла „книга” Архиєпископа
Петра - Ведучого УАПЦ(С) «Універсально-Гльобальний Божий провід у православній
українській нації».

Митрополит Григорій заборонив о. О. Биковця у священнослужінні, після цього
почався тривалий судовий процес, парафія в Детройті розкололась, в Лос Анжелесі,
в Форт Вейні і Клівленді громади відійшли від владики Григорія. З’явились навіть
два журнала «Православний Українець», - один видавався в Детройті, другий в
Чікаго. Цей розкол в кінці 70-х - початку 80-х років фактично знищив остаточно
всю Церкву.

„Після смерті Митрополита Григорія, - писав в Київ Єпископ Г’юстонський
Макаріос, - УАПЦ (С) розбилась на чотири групи:

1.	Катедральний Собор Св. Покрови в Чікаго та Мала Рада УАПЦ (С) без
постійного єпископа, яка зробила рішення визнати грецьку залежність в
особі Єпископа Всеволода. (Зверхник УПЦ Америки, Константинопільський
Патріархат - О.Х.)

2.	Автономна дієцезія Словенської Православної Церкви на чолі з
Митрополитом Андреєм (Пражським). (Помер в 1990 р. і був заступлений
Митрополитом Олексієм Ніцца).

3.	Поодинокі священики і парафії, що перейшли до УПЦ в США під зверхність
Митрополита Мстислава.

4.	Єпархія в Тексасі.

Ще двоє архиєреїв УАПЦ (С) - Єпископ Петро (Колісник) і Єпископ Олександер
(Биковець) були висвячені в інших церковних юрисдикціях”. (Високопреосвя-
щенний Макаріос - Патріарху Володимиру, 13.1.1995)

Очолена вл. Макаріосом Єпархія в Тексасі заявила в 1990 році, коли Митрополит
Мстислав був обраний Патріархом України, що визнає його як першоієрарха УПЦ.
Але до 1998 року Українська Православна Церква в Тексасі була фактично неза-
лежна. Єпископів цієї невеликої Церкви в місті Г’юстон, що складається з двох
храмів, чоловічого монастиря, парафії та консисторії, українська православна
еміграція „не зрозуміла” внаслідок звичайного націоналізму. - За походженням
владики Макаріос та Тимофій - індіани. Ім’я рідного діда Єпископа Макаріоса -
видатного борця за незалежність Тексасу - викарбоване на Пам’ятній стелі
державного історичного Пам’ятника-музея в Г’юстоні.
Парадоксальний факт, але саме ці архиєреї - неукраїнці - Макаріос і Тимофій,
висвячені Митрополитом Григорієм та Митрополитом Андрієм (Пражським) в
червні 1982 року, є сьогодні найстарші в світі за хіротонією Єпископи Української
Автокефальної Православної Церкви...

15 жовтня 1988 року Надзвичайними Зборами Малої Ради УАПЦ (С) в Чікаго
було прийнято рішення перейти під духовну опіку зверхника константинопільської
УПЦ Америки - Єпископа Всеволода (Коломійцева-Майданського). Від імені
парафій в Чікаго, Нью-Йорку, Рочестері та Лічфілді прохання підписав прот.
Григорій Крамаренко.

Журнал УПЦ Америки „Український Православний Вісник” повідомив, що
18 червня 1989 року відбувся офіційний візит Владики Всеволода до Катедрального
Собору Св. Покрови в Чікаго, „під час якої Владика Всеволод прийняв УАПЦ(С) під
свій архиєрейський омофор і цим осягнуто молитовну єдність з Христовою і
Апостольською Церквою Вселенського Патріярхату”.

На початку 90-х років від Соборноправної УАПЦ залишились тільки дієцезія в
Тексасі та три окремі парафії, кожна з яких жила своїм життям - в Чікаго, Детройті
і Пармі. Настоятель храму в штаті Меріленд, о. Григорій Крамаренко, та кілька
прихожан старшого віку, прийняли зверхність Єпископа Макаріоса.

*	* *** ***

...Ще у 1956 році о. Петро Маєвський писав, - «Наша Церква опинилась над бере-
гом пропасті. Залишилось кілька священиків і кілька парафій. Чи далі шукати допо-
моги назовні? Видно, що ні. Відтіля допомоги, достойного єднання не ждати, хіба
пустити в непам’ять, в зневагу честь Матерньої Церкви та її Мучеників. Чи можемо
це зробити? Ні в якому разі, бо «кров їх тоді паде на нас і на дітей наших».

Треба держатись нам хочби невеличким, але крем’яним острівцем серед бурхли-
вого моря - держатися, доки хвилі заспокояться і прийде рятунок для рідної
Церкви, а якби й покрили хвилі цей острівець і на час він зник би з виду, то історія
народу нашого віднайде його, й з нього, як з цілющого джерела заб’є ключем жива
вода, що оживить і приведе всю Церкву нашу на ті шляхи, на яких за неї поклали
всі свої сили, кров і життя ті, що викликали її 1921 року з гробу, до якого загнали
були її дві зрадливі унії - 1596 і 1686 року років. (Бюлетень Благовісництва й Краєвої
Ради УАПЦ в Західній Німеччині, 1956/5(15), 14)

Очолена о. Петром Маєвським Церква в Лос Анжелесі не протрималась
крем'яним острівцем і при його житті, - парафія УАПЦ Св. Володимира спочатку
визнала юрисдикцію владики Мстислава, а в 1995 році разом з іншими громадами
УПЦ в США була включена у Константинопільський Патріархат. Але той
«острівець, покритий хвилями», історичної Української Автокефальної Право-
славної Церкви в США зберігся, - в 1994 році останні організовані ще громади
Соборноправної УАПЦеркви перейшли під омофор Патріарха Київського і всієї
Руси-України Володимира (Романюка).
IV. УПЦ І АМЕРИКАНСЬКЕ ПРАВОСЛАВІЄ

В 60-Х РОКАХ

Українська Православна Церква на еміграції і Постійна

Конференція Канонічних Православних Єпископів Америки (8С0ВА)

Ніхто з єпископів незалежних Українських Православних Церков до складу
утвореної в 1943 році першої Федерації Канонічних Єпископів Америки, а в 1960
році - до Постійної Конференції Канонічних Православних Єпископів Америки
запрошений не був.

Членами обидвох організацій був зверхник УПЦ Америки Єпископ Богдан
(Шпилька), пізніше на Конференції його місце заступили Єпископ Андрій (Кущак)
та Єпископ Всеволод (Коломійцев-Майданський). До Постійної Конференції
увійшов також Архиєпископ Палладій (Видибіда-Руденко), зверхник УАПЦ в
Екзилі.

26 січня 1960 року, писав прот. І. Гундяк, „в палаті Грецької Архидієцезії явились
Архиєпископ Мстислав і о. митр. Омелян Мицик і просили авдієнції з Архи-
єпископом Яковосом. Прийняв їх Єпископ Германос і поінформував, що Архи-
єпископ Яковос відсутній. Тоді вони питали, коли відбудеться перше засідання
Постійної Конференції, і чи будуть на нього запрошені єпископи УПЦ в США.
Єпископ Германос дав виминаючу відповідь, мовляв, запрошення будуть вислані,
кому треба, поштою.

Архиєпископ Мстислав і о. митр. Мицик вписали свої імена в книзі, призначеній
для відвідувачів Грецької Архидієцезії, і це можна провірити.” (ЖЦ, 1962/15, 23)

На засіданні Постійної Конференції 15 березня 1960 року Комісія Планувань
Конференції Єпископів повідомила про інформацію від Архиєпископа Мстислава,
а саме, що він представляє більше 500 парафій в США, Канаді, Європі, Австралії,
Південній Америці із загальним числом біля 700 тисяч вірних. Така фантастична
інформація, певно, заінтригувала Постійну Конференції©, бо невдовзі до осередку
УПЦ в США в Бавнд Бруку прибули священики від Грецької Архидієцезії отці
Казанас і Шнейрла та адвокат Дору. Наслідком їх зустрічі з Архиєпископом
Мстиславом було рішення засідання Постійної Конференції Єпископів 8 червня
1960 року з рекомендацією „урегулювати Українську юрисдикцію, очолену
Архиєпископом Іоанном Теодоровичем, включивши її у Вселенський Патріархат”,
однако ж під тією умовою, що „треба уважно розслідити вияви „сакраментального
життя” тієї юрисдикції на протязі останніх тридцяти років. Конференція запро-
понувала Українській Архидієцезії внести прохання до Вселенського Патріархату
про її визнання, а прийняття рішення відложити до того часу, коли „Вселенський
Патріархат матиме змогу обміркувати її прохання.” (ЖЦ, 1962/15, 24)

В процесі переговорів з Екзархом Вселенського Патріархату Архиєпископом
Яковосом та Комісією Планувань Архиєпископ Мстислав не виключав можливості
власної пересвяти, якщо того потребує «справа введення УПЦ ЗДА до складу
Вселенської Церкви».

«Призначена Постійною Конференцією Комісія Плянувань
продовжувала свою працю і відбувала розмови з Вл. Мстиславом, а від-
так про них складала звіти. Після одної такої зустрічі в Бавнд Бруку
комісія звітувала, що Вл. Мстислав зробив на її членів додатне
вражіння. З його розмов виходило, що Митр. Іоан вже старий і мало-
активний, а справами У. П. Церкви керує він, Вл. Мстислав. Він же
виявив гаряче бажання бути прийнятим до Вселенської Церкви
навіть, якщо б для осягнення тієї цілі треба було прийняти поновне
свячення на єпископа. Члени комісії звітували, що таке вражіння
повстало в них з такого приводу, коли вони звернули увагу Вл.
Мстислава, що супроти пересвячення російськими єпископами
Вл. Вячеслава, а відтак румунського єпископа Валеріяна Тріфи, могла б
бути поставлена умова про його пересвячення, Вл. Мстислав оповів їм
таку притчу:

Йдуть люди дорогою і натрапили на покинену дитину, отже
милуються над немовлятком і беруть його за своє. Але питання: чи
дитина охрещена? Отже звертаються до свого священика за порадою. А
він їм каже, що це справа не надто трудна, бо можна дитину охрестити
умовною формою - „якщо не охрещена, схрещується в ім’я Отця і
Сина і Святого Духа”.

Зі звітів комісії виходило, що при такому наставленні особливих труднощів у
справі приєднання єпископату У. П. Церкви в ЗДА до Вселенської Церкви не буде.»
(о. І. Гундяк „Чи голова Консисторії УПЦ в США шукав вступу до Постійної
Конференції?”, ЖЦ, 1962/14, 16)

На Другій Сесії Постійної Конференції Єпископів виступав Архиєпископ Пал-
ладій з рекомендацією включити українських ієрархів свячення 1942 року, як
канонічних єпископів, до складу Конференції.

П’ята Сесія Постійної Конференції Єпископів 8 серпня 1961 року в Нью-Йорку
вирцішла, що Екзарх Константинопільського Патріарха в Америці Архиєпископ
Яковос має закликати на 26 вересня 1961 року всіх ієрархів УПЦ в Канаді та США
на спільну конференцію, щоб обговорити всі питання.

22 серпня 1961 року Архиєпископ Яковос розіслав запрошення до Митрополитів
Іларіона Огієнка та Митрополита Іоанна Теодоровича прибути на наради в
канцелярії Грецької Архидієцезії 26 вересня 1961 року.

„Мій Дорогий Брате у Христі!

Нехай Його любов і благодать та мир перебувають з Вами навіки!

На звичайному засіданні Постійної Конференції Канонічних Право-
славних Єпископів в Америках, що відбулося у вівторок, 8-го серпня 1961
року, при Сербській Православній Катедрі Св. Сави в місті Нью-Йорку,
була призначена спеціальна Комісія Єпископів по скликанню всіх владик
різних Українських Православних юрисдикцій на Західній Півкулі.

Це засідання призначується на вівторок, 26-го вересня 1961 року, на
одинадцяту годину ранку, в Грецькій Православній Архидієцезії, 10 Іст 79
вул., Нью-Йорк.

Метою цього засідання є вивчити всі документи й уповноваження
Владик різних Українських православних юрисдикцій з надією допомогти
їм у розв’язці української проблеми, а саме, об’єднанні всіх українців
Західної півкулі, що є життєвою потребою і вимогою загального добра і
інтересів Православія в Америках.

Як Голова цієї Комісії, я, в дусі братньої любови, запрошую Вас прибути
на це засідання по об’єднанню і примиренню, і покірно прошу Вас підго-
туватись до участи в дискусіях з єдиною думкою - прославити ім’я нашого
Господа Ісуса Христа нашим духом і ділами. Мої колеги в цій комісії,
Високопреосвященнійші Антоній, Андрій, Іриней і Діонісій, так само, як і
я, будемо надзвичайно раді запропонувати Вам наші послуги в закритті
прогалини та в об’єднанні Православного фронту”.

Митрополит Іоанн спочатку відповів, що радо приймає запрошення і приїде
разом з Архиєпископом Мстиславом, але Митрополит Іларіон, ображений сум-
нівом в своїй канонічності та під впливом Консисторії УГПЦ, відмовився.

Відповідь Наради ієрархів Українських Православних Церков
на пропозицію 8СОВА

23-25 вересня 1961 року в Церкві Св. Володимира на 82 вул. в Нью-Йорку відбу-
лася Нарада Українських Православних Церков Канади та США, в якій взяли участь
Митрополит Іларіон, Митрополит Іоанн, Архиєпископи Михаїл та Мстислав та
Єпископ Андрій.

Прот. Іван Гундяк писав, що нарада мала доволі різкий характер, причому пред-
ставники Канадської Церкви висловили докір Архиєпископу Мстиславу за його
кроки щодо включення у Постійну Конференцію Єпископів, зроблені без попе-
реднього порозуміння з УГПЦ в Канаді. (ЖЦ, 1962/14, 18)
Як зазначав присутній на Нараді протопресвітер др. Семен Савчук з УГПЦ в
Канаді, учасники нарад, поза розглядом інших справ, „належно зостановились над
змістом листів Високопреосвященнішого Яковоса, Архиєпископа Грецької
Православної Архидієцезії Північної і Полудневої Америки, датованого 22 серпня
1961 року, та Преосвященного Діонісія, Єпископа Сербської Східньої Православної
Дієцезії в США і Канаді, датованого 9 вересня 1961 року, які вони розіслали до
Ієрархів Українських Православних Церков в США та Канаді. В цих листах
Архиєпископ Яковос запрошував Предстоятелей Українських Православних
Церков прибути на нараду 26 вересня 1961 року в Грецькій Православній Дієцезії,
яку скликала Комісія з п’ятьох єпископів, вибрана Конференцією Канонічних
Православних Єпископів в Америках, для розгляду всіх документів і уповноважень
голів різних Українських Юрисдикцій, та для перевірення канонічности українських
православних єпископів в США і Канаді і цілях „об’єднання всіх українців у
Західній Півкулі” та „визнання Української Православної Церкви в США і Канаді”.

Нарада українських ієрархів постановила:

1.	„Висловити щиру подяку Високопреосвященному Архиєпископові Яковосу,
Преосвященному Єпископові Діонісію та іншим членам їх Комісії, а також
Постійній Конференції Канонічних Православних Єпископів за братерське
заінтересовання Українською Православною Церквою та за їх бажання допо-
могти їй об’єднати всіх українців під Її покров.

2.	Повідомити згадану Комісію, а через неї і Конференцію Православних Кано-
нічних Єпископів про слідуюче:

А) Українська Православна Церква ще від 1957 року вже є духовно об’єднана і
складається з таких місцевих Церков, - Української Греко-Православної Церкви
в Канаді, очоленої Митрополитом Іларіоном, Української Православної Церкви
в Сполучених Штатах Америки, очоленої Митрополитом Іоанном, та Української
Автокефальної Православної Церкви на еміграції в Європі, очоленої Митро-
политом Ніканором. Кожна з цих Церков живе своїм власним життям, як Церква
в окремій державі, але, хоч адміністративно самостійні, всі вони становлять
собою одну духовну неподільну цілість і у важливих справах завжди спільно
виступають, як члени єдиної Української Православної Церкви.

Ті українські єпископи, які відірвалися від одної із цих трьох митрополій
об’єднаної Української Православної Церкви, або які не вважають свою Церкву
незалежною, а визнають над собою іншу, неукраїнську юрисдикцію, такі єпископи
не мають за собою Українського Народу і мають у себе дуже мало Вірних або й
зовсім їх не мають. Такі єпископи тепер до об’єднаної Української Православної
Церкви не належать.

Б) Українська Греко-Православна Церква в Канаді та УПЦ в США повстали на
теренах вільних Канадійської та Американської Держав волею українського
населення цих держав, як вияв його внутрішньої духовної потреби, без сторон-
ніх впливів і без допомоги з боку будь-яких інших Православних Церков, і
повстали так, як творилися місцеві початкові Церкви, і тому мають повне
право і конечну потребу на самостійне існування і розвиток на засадах повної
автокефалії. Згідно з цим УГПЦ в Канаді та УПЦ в США, як Церкви місцеві,
згідно з 34 Апостольським Правилом, уважають себе, у відношенні до інших
Православних Церков, автокефальними.

В) Українська Православна Церква є частиною Єдиної, Святої, Соборної і
Апостольської Церкви, Головою якої є Господь Бог наш Ісус Христос, вона захо-
вує догматичну єдність з усіма іншими Православними Автокефальними
Церквами та провадить своє життя на основі Слова Божого, в Святім Письмі
поданого, та Св. Передання, що міститься в Правилах і Догматах Сімох
Вселенських Соборів. Українська Православна Церква вважає себе сестрою всіх
інших православних Церков вільного світу і бажає бути з ними в молитовному
єднанні, Вона бажає жити й співпрацювати з ними для Слави Божої, для добра
Святого Православія та для спасіння вірних, Вона готова співдіяти з ними у всіх
справах, що є спільні для всіх Православних Церков.

Українська Православна Церква є Церква вповні канонічна і тому Вона не
може годитися, щоб сторонні, а тим самим некомпетентні для Неї чинники
квесгіонували Її канонічність, або присвоювали собі право виносити осуд про
канонічність Її Ієрархів.

Українські Православні Ієрархи, зібрані на цих нарадах, висловлюють свою
глибоку пошану як до окремих членів „Конференції Канонічних Православних
Єпископів”, так і до окремих членів покликаної нею вищезгаданої Комісії, але
рівночасно мусять заявити, що вони не вважають цю Комісію компетентною
виносити осуд про канонічність Української Православної Церкви, себто не мають
ніякого відношення до Неї, але разом з тим присвоюють собі не належне їм право
перевірювати Її та, правдоподібно, видавати свою опінію про її канонічність, і це
саме тоді, коли, як загально відомо, навіть між деякими членами „Конференції
Канонічних Православних Єпископів” канонічні відносини ще досі не є вповні
унормовані.

3.	Беручи все повище під увагу, наради Українських Православних Ієрархів 23-
25 вересня 1961 року уважають, що на вищезгадане засідання, яке було
скликане згаданою Комісією на день 26 вересня 1961 року, якщо воно мало б
відбутися в такому характері, як було проголошене, запрошені на нього
Українські Православні Ієрархи не можуть піти, ні брати в ньому участи.
Натомість, Українські Православні Ієрархи є приготовані відбути неофіційну
зустріч з членами Комісії для братерського обговорення та вияснення всіх тих
питань, які можуть інтересувати Ієрархів з обох сторін, а зокрема про
братерську кооперацію усіх автокефальних чи національних православних
Церков у справах поширення та зміцнення Святого Православія в Західній
Півкулі та взагалі по всьому світі. Така зустріч могла б бути плідною підго-
товчою передумовою для евентуальної офіційної зустрічі.” (Архипресвітер
С. Савчук, 1972,21-22)

Постанова Наради Ієрархів Українських Православних Церков, представлена
Екзарху Константинопільського Патріарха в Америці Архиєпископу Яковосу, була
розцінена як свідоме бажання самоізоляції Української Церкви в Північній
Америці. Орган УПЦ Америки „Український Вісник' в 1963 році зазначав, що
Голова Постійної Конференції Єпископів і Екзарх Константинопільського
Патріарха в Америці Архиєпископ Яковос неодноразово звертався до єпископів
українських юрисдикцій, але ці контакти не мали успіху. (УВ, 1963/2, 9)

Питання Української Православної Церкви піднімалося на зустрічах Постійної
Конференції Єпископів і в наступні роки. Зокрема, в жовтні 1969 року на Двадцять
другій Конференції дискутувалося питання, чи можуть українські „самосвяти”
брати участь в православних відправах. Було рішено дотримуватись попередньої
політики Постійної Конференції Єпископів щодо УПЦ, - тобто, невизнання.

Постанова Наради Ієрархів Українських Православних Церков у Канаді і США
1961 року мала ще один важливий момент, - від Української Православної Церкви,
як єдиного духовного церковного тіла, були відділені УПЦ Америки, - констан-
тинопільська дієцезія, що робило таке рішення зрозумілим, а також інша УПЦ -
УАПЦ Соборноправна.

Перший крок до відмежування від УАПЦ (С) був зроблений в 1957 році.
12 травня 1957 року митрополити Іларіон та Іоанн підписали у Філадельфії
резолюції, один з пунктів яких зазначав: „Конференція визнає і стверджує, що на
континенті Північної Америки є тільки дві частини єдиної Української Право-
славної Церкви, а саме - УГПЦ в Канаді й УПЦ в США”. (В обороні віри. III. 1957,
121) Тоді Конференція 1957 року закликала до єднання не інші українські Церкви в
світі, а „всіх православних українців, світських і духовних”.

Постанова Наради 1961 року цей поділ Української Церкви закріпила.

Подібно тому, як був відділений від єпископату США і Канади Архиєпископ
Григорій, в Австралії ще перед тим, в 1956 р., був „відкликаний у повновластях”
Архиєпископ Сильвестр, що привело до поділу Української Церкви в Австралії на
„синодалів”, які визнавали зверхником Митрополита Ніканора в Європі та
„соборноправників”, очолених Архиєпископом Сильвестром в Австралії.

В 1972 році, в доповіді VII Собору УПЦ в США, Архиєпископ Мстислав ще раз
підкреслив цей розрив.

„Кілька українських православних осередків, - говорив він, - перебу-
вають у відокремленні. Потребу відокремлення прикривається догідною
їхнім провідникам інтерпретацією не тільки церковних канонів і
церковних подій з 1917 - 1921 років, але й діянь Першого Всеукраїнського
Собору відродженої УАПЦеркви. Причому ці провідники рекомендують
себе найбільш авторитетними носіями і оборонцями ідеології УАПЦеркви.
Цих осередків не багато, і поступово число зменшується, одначе вони ще
існують, а їхні провідники роблять усе можливе й неможливе, щоб збе-
регти своє відокремлення... Все ж таки з вдоволенням можемо ствердити,
що абсолютна більшість православних поза Україною залишилась вірною
Українському Православ’ю і його майже тисячолітнім традиціям". (Натяк

на розрив УАПЦ 1921 року цих традицій. - О.Х.)

Так, окремо від Постійної Конференції Канонічних Православних Єпископів
Америки, єпископи Української Православної Церкви установили самі для себе ще
одну демаркаційну лінію.

Тепер Українське Православіє по «чистоті Православія» поділилось на три групи.
Перша - канонічні українські архиєреї Константинопільської Церкви. На Постійній
Конференції Канонічних Єпископів Екзарх Константинопільського Патріарха
Архиєпископ Яковос затвердив стан УПЦ в Америці (владики Богдана Шпильки)
як «одинокої Канонічної Української Православної Церкви у Вселенському
Патріархаті».

Друга група - три об’єднані у молитовному звязку українські митрополії в
Канаді, США та Європі.

Третя група - соборноправники УАПЦ в США.

Коментуючи цей поділ, Братство ім. Митрополита ВЛипківського писало: „Хоч
три об’єднані митрополити (м. Іларіон, м. Ніканор і м. Іоанн) вважають тільки себе
за канонічних, а інших українських ієрархів, що не з ними, ганьблять «некано-
нічними», але тепер виходить, що ультраканонічні греки і їх самих не вважають
канонічними». (ЦЖ, 1960/4(19), 17)

Постійна Конференція Канонічних Православних Єпископів Америки
про Українську Православну Церкву

17 травня 1962 року Сьома Конференція Канонічних Православних Єпископів у
Нью-Йорку розглядала рекомендації щодо врегулювання проблеми української
самовисвяченої митрополії. На цій Конференції була прийнята резолюція про
Українську Автокефальну Церкву.

„Оскільки головуючий Ієрарх так званої української Православної Церкви
діяв у ЗДА як єпископ між двома світовими війнами, не маючи хіротонії в
Апостольському Переємстві, а опісля намагався отримати хіротонію (свячення) в
неправильний спосіб, і оскільки організація, якою він керує, має на своїй чинній
службі людей, висвята яких походить лише від ним отриманої хіротонії в часі, у
якому він не був в Апостольському Переємстві, слідуючі висновки є важні:

1.	Певні громади в цій організації очевидно є, навіть і тепер, позбавлені
Благодаті Святих Таїнств, хоча затримують зовнішні форми Церкви.

2.	Майже ціле покоління не одержує Св. Таїнства Миропомазання. Це є над-
звичайна трудність у відношенні до молодих людей, які були або можуть бути
допущені до Святих Таїнств.

3.	Можливе допущення котроїсь з цих Громад у Церкву кинуло б можливий
сумнів про наявність Благодаті Святих Таїнств у кожній частині Церкви, котра
з’єдналася би з нею в Таїнствах та випадково поставило б Церкву у тяжке спірне
положення супроти інших церковних організацій, наприклад, Латинського
віровизнання.

З огляду на ці факти Планувальна Комісія доручає Постійній Конференції
Канонічних Православних Єпископів в Америках діяти згідно з одним з наступ-
них двох напрямків:

А

Негайно, як тільки церковна організація, що є під знаком запиту, звернеться
до Вселенського Патріархату за врегулюванням, Комісія Ієрархів прийме від неї
визнання Віри, і якщо це буде задовільним - особливо стосовно того, що
торкається так званої висвяти Василя Липківського 1921 р. (...)

Б

Якщо церковна організація, або котрийсь з її членів, що подали таке прохання,
відмовилися б від способу діяння вказаного під (А) вгорі, тоді Постійна
Конференція Канонічних Православних Єпископів в Америках попросить
Вселенський Патріархат та другі Автокефальні Церкви видати енцикліку, яка
подасть і з’ясує історію Автокефальної Української Православної Церкви, суть її
Єресі (іЬе паіиге о£ Діє Ьегезу) та безплідний хід переговорів про урегулювання її
вищевказаних справ, і щоб це розповсюджувалось впродовж пятьох років разом
з пересторогою назавжди, щоб зовнішня відповідність таких людей до традицій
Православної Церкви не баламутили Ієрархію і Вірних.

А далі, щоб зберігати картотеку про духовенство цієї церковної організацїї або
її відламків, аж до часу, поки її (ц. організації) або її (членів такої організації) не
стане”.

Архиєпископ Мстислав та провід УПЦ в США проти ЗСОВА

Такий ганебний результат зусиль проводу УПЦ в США отримати визнання від
Конференції Православних Канонічних Єпископів Америки ставив Архиєпископа
Мстислава та Митрополита Іоанна перед необхідністю якось відмежуватись в очах
вірних Церкви від самої Конференції та Грецької Архидієцезії.

12-13 червня 1962 року в Філадельфії відбулась Конференція Духовенства УПЦ в
США, на якій обидва владики раптово виступили в захисті ідей і засад УАПЦ 1921
року. Митрополит Іоанн сказав, що і далі тримає скривавлену хоругов Київської
Церкви-Мучениці, а Архиєпископ Мстислав обстоював збереження традицій
УАПЦ.

Архиєпископ Мстислав запропонував резолюцію, яку і ухвалила одностайно
Конференція Духовенства: священикам УПЦ в ЗДА строго забороняється брати
участь у спільних Богослуженнях з духовенством інших Православних Церков,
єпископи яких є в складі Постійної Конференції Православних Єпископів.
В листопаді 1962 року редакція журналу УПЦ в США „Українське Православне
Слово” виступила з коментарями щодо резолюції 8СОВА „Про Автокефальну
Українську Церкву”.

«...Намір створити в США якесь тіло, що об’єднувало б хоч тимчасом
всіх православних єпископів у США, постав одночасно з задумом довести
в цій країні до злиття всіх національних церков в одній т. зв.
Американській Православній Церкві. Заходи в цьому напрямку довели до
створення т. зв. „Конференції православних єпископів Америки”, яка,
одначе, не жила і діяла, а тільки животіла. Щойно кілька років тому, з пере-
бранням становища екзарха Царгородської Патріярхії Архиєпископом
Яковом, ця конференція віджила та до своєї назви додала ще й прикмет-
ник „канонічна”, себто така, що об’єднує тільки „канонічних” єпископів.
Цей прикметник, хоч і як єлейний своїм звуком, одразу ж розкрив замір
ініціяторів „постійної конференції канонічних єпископів”, а саме - мати в
свому складі не всіх православних єпископів Америки, а тільки добраних і
їм вигідних. Існують вже підстави до твердження, що прикметник
„канонічні” був впроваджений до назви конференції в великій мірі з
огляду на факт існування в США Української Православної Церкви, що її
очолює Вл. Митрополит Іоан Теодорович, Церкви, яка на протязі останніх
10-12 літ виявила незнаний іншим у цій країні православним церквам зріст
і творчу діяльність. Ініціяторами ж поставлення цієї канонічної ширми-
паравану були єпископи-росіяни, які не зносять поняття „автокефаль-
ність”, а на одну тільки згадку про українських автокефалістів попадають
в стан, який граничить з безпритомністю....

Тут же мусимо ще згадати й сильно підкреслити, що ніхто й ніколи не
звертався до Митрополита, Собору Єпископів чи Консисторії Укр. Прав.
Церкви в США з пропозицією, щоб єпископи нашої Церкви теж стали
членами тієї конференції, а єпископи нашої Церкви не тільки що не доби-
вались стати її членами, але й не думали про це. Навпаки, при кожній нагоді
підкреслювалось, що рахувати на те, що наша Церква теж зацікавлена в існу-
ванні „конференції канонічних” і сподіватись, що наші єпископи самі
будуть добиватись до дверей тієї конференції, попросту марна трата часу і
зусиль на фантазію, бо, коли йде про нашу Церкву, то час і зусилля потрібні
їй на дальший ріст і творчу працю, а не на марнування часу і сил своїх
єпископів у „конференції канонічних”, себто, - фактично в приватній кас-
товій спілці кількох голодних на політику єпископів, що діють в тій кон-
ференції без уповноваження на це своїх церков, себто - на власну руку і в
угоду своїй писі й гордині. Не можна ще поминути і того, що наявність в
будь-якій конференції агента червоної Москви, і то, як рівноправного члена,
згори виключає участь в такій „конференції” дійсно чесного українця вза-
галі, а дійсно православного й українського єпископа зокрема. (...)

Вони - „канонічні” - чіпляються чину хіротонії, довершеної на Соборі
1921 р. над Митрополитом Василем Липківським і Архиєпископом
Нестором Шараївським, хоч добре знають, що до того чину довели
московські ієрархи в Україні, які й несуть за це всю вину. Для них байдуже,
що Владика Іоан Теодорович має підтвердження канонічности свого
єпископського сану Олександрійською Патріярхією. Хоч, можливо, що саме
цей факт заохотив грецьких єпископів „конференції”, на чолі з Екзархом
Царгородської Патріярхії Архиєпископом Яковом, піти проти Укр. Прав.
Церкви разом з єпископами-росіянами, бо, мовляв, канонічним може бути
тільки той, хто ту канонічність одержав з Царгородської Патріярхії, чи
то безпосередньо, чи то посередньо, чи то з ласки, чи за самопониження й
викуп, без різниці в якій формі. Виглядає, що інша патріярхія - це вже
конкуренція.

Що ж хочуть „канонічні” від „неканонічних” українців? Поперше, -
допомогти „неканонічним” стати 100-відсотково канонічними й для цього
пропонують „неканонічним” не тільки прилюдно осудити сам чин хіро-
тонії над двома українськими єпископами 1921 р., але й потоптати власни-
ми українськими ногами весь період відродження нашої Церкви, від 1918
р. починаючи й на році Божому 1962 кінчаючи. (По-друге), настрашити
інших у світі. Дивіться, мовляв, і вважайте на тих українців, вони хворі на
дуже небезпечну й заразливу хворобу - „неканонічність”, не доторкуйтесь
до них, бо й самі заразитесь. (Також), щоб своїм галасом спровокувати
заколот серед самих православних українців. Рецепта ж - це той прутик,
який свавільні діти встромляють до вулика, щоб викликати в ньому
заколот і масовий розліт з нього бджіл". (УПС, 1962 /11, 6-8)

Позиція УПЦ в США лишилася подібною і наприкінці 70-х років. Надання з
боку Москви автокефалії Православній Церкві в Америці, з погляду Консисторії
УПЦ в США, „було тісно пов’язане з задумом ліквідувати цим шляхом православні
національні церкви на терені Північної Америки”. Митрополит Мстислав
стверджував, що двоє ієрархів з Православної Церкви Америки відвідали Бавнд
Брук, з тим, щоб намовляти „бути воєдино”. (УПС, 1980/7-8, 20). Осередок УПЦ в
США у Бавнд Бруці відвідав ніби і Митрополит Мефодій з Александрійської
Патріархії з пропозицією „запропонувати нашій Церкві автокефалію від Алек-
сандрійської Патріархії, яка полагоджує такі справи скоріше, ніж Царгородська”.
(УПС, 1980/7-8, 20)

Наскільки можна довіряти такій інформації, важко сказати. Численні редак-
торські статті „Українського Православного Слова" після смерті Митрополита
Іоанна, в період очолення УПЦ в США Митрополитом Мстиславом, були неправ-
диві. В тому самому числі „УПС” можна, зокрема, прочитати, що вороги
Української Православної Церкви в Америці з Московської Патріархії „не мають
тепер відваги ставити під сумнів канонічність українських православних єпископів,
Що їх очолює Блаженнійший Владика Митрополит Мстислав”. (УПС, 1980/7-8, 22)

На Соборі УПЦ в США в 1972 році Митрополит Мстислав вже представляв навіть
справу надання автокефалії Православній Церкві в Америці (ОСА) як антиукраїнську
акцію.
„Усунення з назви цієї Церкви прикметника „російська” було зроблене,
щоб „вкорінювати думку, що в Америці існує тепер тільки одна канонічно
оформлена Православна Церква, до якої мали б увійти всі інші існуючі на
цьому терені національні православні церкви. За аргумент на конечність
цього влиття в „архиканонічну” Церкву ще й досі висувають навіть амери-
канський патріотизм, бо, мовляв, лояльний американський громадянин
повинен належати тільки до американської Церкви, точно так як в СССР
тільки той лояльний, хто належить до Комуністичної партії. Маючи в
запасі цей аргумент, єпископи нової „американської автокефальної”
почали були відвідувати проводи інших національних церков в США,
заохочуючи до добровільного влиття їхніх Церков у Православну Церкву
Америки. (До Бавнд Бруку) завітав румунський єпископ Валеріан, єдиний
нацмен у тій церкві, і зустрівся з рішучою відмовою мати з ним будь-які
розмови про „возз’єднання”.

Основною метою проголошення Москвою автокефалії в США було
створення плацдарму „для ліквідації на північно-американському кон-
тиненті національних православних церков, вістки про вільне існування
яких постійно доходять поза залізну заслону, викликаючи там небажаний
Москві настрій. Очевидно, найбільше дошкуляє Москві існування УПЦ в
США, однієї з великих національних Церков у цій країні, вістки про творчу
діяльність якої постійно доходять в Україну, зміцнюючи там віру в без-
смертність Церкви українського народу, його Церкви-Мучениці -
Української Автокефальної Православної Церкви... Обираючи шлях
нашої Церкви, як цілости, в майбутнє, а УПЦ в США як її невід’ємної
частини, ми повинні повсякчасно пам’ятати, що на тому шляху будемо
постійно натрапляти на колоди й каміння, що їх кластиме й розсипатиме
лукава й ненажерлива Москва, яка ліквідацію української проблеми в усіх
її аспектах вважала і вважає за своє історичне післанництво”.- (Архи-
єпископ Мстислав, 1972, 17, 21)

* * *** ***

Те, що ані один єпископ з Української Автокефальної Православної Церкви так
і не увійшов до Постійної Конференції Канонічних Православних Єпископів,
фактично ізолювало Українське Православіє від решти Православних Церков.

Константинополю не розходилося на хіротоніях, чим можна було б пояснити
невизнання Іоанна Теодоровича або єпископату 1942 року. Константинопільський
Екзарх в Америці, майбутній Вселенський Патріарх не запропонував членство в
ЗСОВА і Митрополитові Іларіону Огієнко, у висвяті якого приймав участь
Архиєпископ Савватій - Екзарх Константинопільського Патріарха на Європу.
Константинополь визнавав Митрополита Іларіона, доки він входив в „Митрополію
Української і Карпаторуської Церкви” Константинопільського Патріархату, і пере-
став визнавати, коли Митрополит Іларіон очолив УГПЦ в Канаді.
Заходи Архиєпископа Мстислава дістатись до 8СОВА в 60-х роках, як і „пересвя-
та” Іоанна Теодоровича в 1949 р., мали лише один ефект - приниження Української
Церкви та її руйнацію.

„Якщо згадати всі «пересвяти», - писав член Українського Православного
Братства ім. Митрополита В. Липківського Аркадій Яременко в 1960 році, - що
сталися в житті УАПЦ лише за повоєнний час перебування на чужині, - і пересвя-
та Іоанна Теодоровича, і пересвята у росіян Єпископа Вячеслава Лісицького з фор-
мації УАПЦ 1942 року, і пересвята Єпископа Доната Буртана з УАПЦ
Соборноправної (був висвячений Єпископом Григорієм і пересвячений в Австралії
- О.Х.), і Єпископа Валеріяна Тріфи, який був висвячений українськими єпископа-
ми для Румунської Церкви, - можемо з повного відповідальністю твердити, що хаос
в нашій Церкві не тільки не зменшився, а навпаки, поглиблюється й набирає
характеру святотатства. Через те, що Константинопільський патріярх Атенагорас
не визнав єп. Валеріяна Тріфу за єпископа, поскільки це свячення перевів
пересвячений колишній архиєпископ УАПЦ Київської Іван Теодорович, то можна
вважати, що й висвята єпископа Варлаама Соловія для Чернігова й Австралії так
само не буде визнана греками за канонічну, оскільки висвята єп. Варлаама була
переведена тим самим колишнім архиєпископом Іваном Теодоровичем, і тому
потребуватиме поновної „висвяти”, чи „пересвяти”, чи „доповнення каноніч-
носте”, чи „поправки”... Архиєпископа Мстислава Скрипника греки не запросили й
не допустили на Конференцію православних Ієрархів в Америці, що на ній він
намагався бути, і так само не запрошувано всіх інших єпископів Українських
Православних Церков в Америці. З цього можна зробити висновок, що
Константинопільський Патріярхат вважає ВСІХ ЄПИСКОПІВ УАПЦ ЗА
НЕКАНОНІЧНИХІ ПІДТРИМУЄ ТІЛЬКИ СВОГО ВЛАСНОГО КАНДИДАТА НА
КИЇВСЬКИЙ МИТРОПОЛИЧИЙ ПРЕСТОЛ - митрополита Богдана Шпильку.
Шкода часу мріяти про визнання УАПЦ греками!” (ЦЖ, 1960/5(20), 14-15)
V. ПОЇЗДКА АРХИЄПИСКОПА МСТИСЛАВА ДО
ВАТИКАНУ І КРИЗА УПЦ В США

Подорож вл. Мстислава „за визнанням” до Риму і Стамбулу

В статті „Чи шукала Православна Церква в США визнання Вселенської Церкви?”
прот. І. Гундяк писав, що „коли для прохачів з УПЦеркви в США закрились двері
для членства в Постійній Конференції Канонічних Православних Єпископів, то
вони зразу ж звернули свої очі до Ватикану.” (ЖЦ, 1963/16, 27)

В 1963 році Голова Консисторії УПЦ в США Архиєпископ Мстислав прийняв
участь в роботі II Ватиканського Собору, а після Риму поїхав до Стамбулу, де зус-
трівся з Константинопільським Патріархом Атенагорасом.

Крім оголошеної мети поїздки - „вивести УПЦ в США з ізоляції”, докладної
інформації щодо переговорів та домовленостей Архиєпископа Мстислава немає, -
він відмовився звітувати про це перед Церквою. Відомо, що він зустрічався з
Комісією кардинала Беа та представниками Конгрегації Східніх Церков в Римі, а
також домовився з Константинопільським Патріархом Атенагорасом про другий
етап переговорів щодо майбутнього УПЦ в США, після додаткового письмового
прохання від Церкви.

На П’ятому Соборі УПЦ в США Митрополит Іоанн Теодорович повідомив, що в
Римі Архиєпископ Мстислав підносив хреста католицькому Митрополиту Йосифу
Сліпому та був на службі Божій в каплиці „так званого „Святого” Йосафата Кунце-
вича, якого натовп забив не за віру, а за жорстокості й знущання над православним
священством і віруючими”.

Відвідини владикою Мстиславом Константинопільського Патріарха Атенагораса
Митрополит Іоанн пояснив як нові пошуки визнання за його спиною.

„Мене в минулому двічі відвідав о. Георгій Бакуполос, представник Грецької
Архидієцезії тут в США. (Канцлер константинопільської Грецької Архидієцезії
Північної і Південної Америк. - О.Х.) - Доповідав на Соборі Митрополит Іоанн. -
Він мені пропонував влитися з Церквою в Грецьку Архидієцезію і так знайтися в
юрисдикції Константинопільської Патріярхії. Цю пропозицію я відхилив. Я сказав,
що ми несемо „хоругов автокефальної нашої Церкви” і кинути його не можемо.
Включення в Грецьку Церкву було б зрадою автокефалії нашої Церкви.

Розмови з о. Бакуполосом скінчились на тім, що до Константинополя має
поїхати Архиєпископ Яковос і буде там мати розмови про нашу Церкву і її стан.
Грецький Архиєпископ Яковос був в Константинополі і розмови з Синодом
Патріярхії про нашу Церкву були. По поверненню Архиєпископа Яковоса до США
зо мною вже розмов не було. Натомість цього, цей же самий о. Бакуполос бачився
з владикою Мстиславом та отцями Веселовським і Желехівським. Всечесний
о. Бакуполос передав їм таке: коли до Патріярхії звернеться не Митрополит Іоанн,
а інший єпископ, справа буде скоро розглянена і прихильно рішена.

Пропозиція (Константинопільської) Патріярхії була: заховайте вашого митропо-
лита для „внутрішнього вжитку”, нехай його зверху не буде видно, і ми ваше про-
хання полагодимо.

Мені про це владика Мстислав і отці оповіли, так би мовити, „довірочно”. Я,
треба думати, мав бути вдячним, що це трималось в секреті, однак я мав зрозуміти,
що моя приявність, приявність єпископа з хіротонією Собору 1921 року, по силі якої
я діяв довгі роки, є перешкодою Церкві вийти на терен широких зв'язків і визнання
іншими Православними Церквами. Я не міг з таким станом миритись і бути вдячним
за „милість”, що Церква терпить мене до смерти, але я є перешкодою до її виходу з
так званої „ізоляції”. Я про це оповів на Раді Митрополії.

В цих обставинах подорож владики Мстислава і о. Желехівського до Кон-
стантинополя й до патріярхії були тим, чого ця Патріярхія вимагала і чого споді-
валася. Було все так, як о. Бакуполос пропонував. Вони поїхали без мого листа. В
Патріярхії могли й не знати, або вдавати, що не знають, що ця подорож була й без
відома Церкви, без її доручень, - вони робили те, чого Патріярхія вимагала.

...Я не є приватна власність владики Мстислава і о. Желехівського, щоби вони без
доручень Церкви могли вести про мене такі переговори з Патріярхією. Згідно з
Статутом нашої Церкви, Митрополит репрезентує її назовні... У мене є лист з
Константинопільської Патріярхії, що надійшов цими днями. (Константинопіль-
ський) Патріярх дивується, чому нема внесення на письмі од владики Мстислава
про те, про що нараджувалися. Видно, порозуміння, що таке (письмове) внесення
буде, вже було дане.

Захисники подорожі владики Мстислава говорять, що він репрезентував нашу
Церкву на світових теренах, вивів її з „ізоляції”, ідучи, як він сам говорить, „при-
ватно” і без доручень Церкви. (Але) він міг репрезентувати лише самого себе, але не
Церкву. Коли ж Церква була все ж так зарепрезентована, то це була репрезентація
не Церкви, а самоволі в ній. (Те), що владика Мстислав привіз освячене миро з
Патріярхії, є символічна ознака признання нас, як православних. Ми є православні
не тому, що нас такими визнають, а тому, що ми самі визнаємо науку Сина Божого,
навчання Св. Апостолів і Св. Отців Церкви, Святе Письмо і Св. Передання, як цього
навчає Православне Ісповідання Віри. Передання освяченого мира владиці
Мстиславу не перешкодило Вселенському Патріярхові признати хіротонію, довер-
шену єпископами з тої ж самої Церкви, як і він, Архиєпископ Мстислав, (тобто
хіротонії Польської Церкви - О.Х.) неканонічною і безвартісною...” (ГБ, 1965/7-9,
20)

Скандал в Українській Православній Церкві США

В УПЦ США розгорівся скандал, який привів до оголошення про відставку
Архиєпископа Мстислава.

По-перше, поїздка владики на II Ватиканський Собор була порушенням ухвали
Наради зверхників УПЦерков в США, Канаді та Європі. Напередодні поїздки,
ЗО квітня 1960 року Ієрархи цих трьох Митрополій підписали акт, в якому проголо-
сили, що не беруть жодної участи у Ватиканському Соборі.

Постанова трьох Митрополій звучала так: „Українська Православна Церква
вважає за неможливе для себе брати будь-яку участь у цьому Соборі Римо-
католицької Церкви. Уся наша багатовікова історія перестерігає нас проти такого
кроку”. (Архипресвітер С. В. Савчук, 1972, 16)

Офіційний орган УГПЦ в Канаді „Вісник” повідомляв в 1962 році, що „серед
православних українців (поза Канадою) у вільному світі був індивідуальний,
відокремлений випадок бажання їхати на II Ватиканський Собор. Якщо б цього
було не стримано відповідними заходами, то ця людина була б опинилась на
II Ватиканському Соборі в одних рядах з висланцями Московської Патріярхії.”
(Вісник, ч.22, 15 листопада 1962)

Видавець журналу „Наша Батьківщина" Сидір Кравець писав: „Саме на тепері-
шній рік припало 40-ліття Єпископського служіння в Америці нашого
Первоієрарха Митрополита Івана, і не важко уявити собі його біль душі... в справі,
що викликала неспокій і тривогу серед вірних і духівництва УПЦеркви в США.
Якщо справді Архиєпископ Мстислав дорожить об’єднанням християн, то чи не
ліпше і чи не корисніше було б почати його, те об’єднання, від своїх.православних,
розсварених юрисдикцій в США, замість шукати неможливого співжиття у
Ватикані? Чому б не шукати МИРУ між українськими православними церквами,
замість їхати за миром до Царгороду?” (С.Кравець, до редак. НБ, 1963)

По-друге, ситуацію загострювали дуже напружені від 40-х років стосунки між
православними та греко-католиками, коли навіть сам факт подорожі до Риму
сприймався як тяжка образа Православної Церкви.

„Ми пам’ятаємо, як більшість священиків укр. католицької Церкви в США нама-
галися ізолювати українців-католиків від православних, окреслюючи останніх, як
„схизматиків”, як вони забороняли спільні забави дітей. (А. Гудзовський, 1964)

В ДП - таборах католики сконсолідувалися проти оборонців УАПЦ 1921 року з
„синодалами”, - друкувала „Наша Батьківщина” спогади прот. М. Явдася.

„У Пфорцгаймі католики чотири рази били православних українців. О. Бурко й
о. Явдась опротестували ці побої і за це були весь час переслідувані там. В Фарелі
всю парафію УАПЦ 1921 року вилучили з української громади. Процедура цього
вилучення тяглася понад два роки. В Лінгені синодальний священик о. Іван
Кульчицький зробив те ж саме. В м. Діпгольці Уповноважений ЗУДАКу п. Маруняк
позбавив 27 соборноправників допомоги ЮСЕРУ-у. В Гайденау синодали викинули
в озеро іконостас і ікони соборноправної парафії, тільки що перевезені з Батгорна”.
(ЦЖ, 1958, 6(9), 5)

Католики в ДП - таборах ігнорували існування УАПЦ. 8 квітня 1950 року профе-
сор Крилов та Ф.Бульбенко від УАПЦ з еміграційного табору Бутубах звернулися до
Виконавчого органу У.Н.Р. п. Смолянського, протестуючи, що утворений
Державний Центр УНР на еміграції (що складався майже виключно з католиків -
О.Х.) з нагоди Великодня привітав вірних всіх Церков, окрім УАПЦ. (До
Високоповажного Керманича Ресорту Внутрішніх Справ Виконавчого Органу УНР,
8 квітня 1950)

„Подорож владики Мстислава до Царгороду й Риму... знеславлює нашу Церкву.
Я читав, що владика Мстислав має доконати колосальні діла в майбутньому. Судячи
по його діяльності в минулому, я боюся за ці „колосальні” діла... Ми будемо за них
відповідати.” (Шафранський В., 17 червня 1964 р.)

Втретє, сумний історичний досвід Української Православної Церкви не давав
підстав на те, щоб довіряти будь-якого роду „приватним поїздкам” православних
владик до Риму. Частина вірних УПЦ в США розцінили поїздку владики Мстислава
як спробу другої Берестейської Унії.

Українська Православна Інформаційна Служба в Мельбурні, Австралії, зверталася
у вересні 1964 року „До Духовенства і вірних Української Православної Церкви” у
всьому світі: „Чи може Український Православний Нарід бути певним того сьогод-
ні, що завтра не буде підписано архиєпископом Мстиславом нової угоди з Римом
про нову унію? Чи може Український Православний Нарід і далі спокійно дивитися
на те, що їх зрадник архиєпископ Мстислав і досі на собі носить єпископське
облачення”...

В 1964 році було організоване Українське Православне Братство Святого
Архистратига Михаїла. В нього увійшли відомі всій Америці церковні православні
діячі - о. д-р Врлодимир Левицький, головний редактор журнала „Наша Бать-
ківщина” і видавець Сидір Кравець, д-р Семен Нечай, проф. Іван Гончаренко.

Братство почало випускати журнал „Голос Братства Св. Архистратига Михаїла в
Америці”, перше число якого в червні 1964 року було почато такими словами:

„Це дійсно щось надзвичайне, що рідко зустрічається: відкривається
в проводі Церкви з м о в а. Не менше дивовижним є й те, що на чолі тієї
змови знаходиться Голова Консисторії, архиєпископ, що - як Юда -
розірвав свою спільність з Ієрархією трьох українських православних
Митрополій...”

На Установчих зборах Братства 19 квітня 1964 року о. д-р В. Левицький говорив:
„Як бувший католицький священик, що студіював на католицьких богословських
факультетах і там докторизувався, я бачу й розумію, що архиєпископ Мстислав
робить і для чого. І тому... я остерігаю, НЕ ВІРТЕ всім „миролюбивим” заявам будь-
кого, коли він береться обдурювати наш православний народ, ніби Ватикан змінив-
ся у відношенні до Православних. Змінилися тільки методи, АЛЕ НЕ МЕТА:
НАВЕРТАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ПІД ВЛАДУ ПАПИ.” (ГБ, 1964/1, 8)

Збори ухвалили „визнати жалюгідними виступи Архиєпископа Мстислава, що
порушили статут і порядок УПЦ в США, принизили нашу Церкву й єпископський
сан та українське православне монашество, духовенство й вірних, а також загрози-
ли розбиттям молитовного єднання УПЦ в США з УГПЦ в Канаді”.

Поїздка Архиєпископа Мстислава до Риму і Стамбулу не принесла Українській
Церкві ніякої користи, тільки збільшила недовіру духовенства та вірних до проводу
УПЦ в США. Самому Архиєпископу Мстиславу знову нагадали про все, що він,
напевно, хотів би забути.

„Приглядаючись до успіхів церкви в Канаді, ...мимоволі насувається далеко
неспівмірне порівняння наших американських досягнень за останніх 15 років.
Канадійці наші одверто говорять, що відколи вони у себе позбулися того, хто їхню
Консисторію й чільних людей називав бандитами, відтоді тільки вони міцно здвиг-
нулися вперед та мають пляни й на майбутнє.” (ГБ, 1964/2-3, 6)

10 квітня 1964 року ігумен Святослав Магаляс звернувся до Архиєпископа
Мстислава, Голови Консисторії УПЦеркви з „Відкритим листом” на дев’ять
сторінок.

Ваша подорож, - писав він до Владики Мстислава, - привела до кризи,
полум’я пожежі в нашій Церкві. „На овиді зарисовуються вже силуети
оборонців Рідної Церкви, які прагнуть створити ФРОНТ ОБОРОНИ
УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ. Одним словом, зарисовується
міжусобна боротьба, яка віщує про недалекий новий розкол у нашій
Церкві, що безсумнівно відтягне наші визвольні змагання за Державність
знову на сотню літ. А все це буде приписано на конто вашої „приватної”
подорожі до Царгороду і до Риму... Ваша подорож - самочинне-зрушення
напрямної лінії життя і діяльності рідної Церкви, бажання одного з ієрар-
хів підпорядкувати її ЧУЖІЙ ЗВЕРХНОСТІ. ” (Ігумен Святослав Магаляс,
Відкритий лист..., 1964, 1,7)

Восени 1964 року Братство Св. Архистратига Михаїла в Америці виступило із
заявою „Резигнація Архиєпископа Мстислава".

„...Кар’єра (Архиєпископа Мстислава), як світська, так і особливо духов-
на, була подивугідною і буде темою не для одного автора авантюрних
оповідань.

Революція не дозволила молодому Степанові Скрипникові закінчити
середню школу. Маючи всього 6 кляс, опинився він після Першої світової
війни на еміграції в Польщі, де знайшов собі зайняття волосного писаря на
тій частині Волині, що опинилася під польською займанщиною. З волос-
них писарів він, як польський хрунь, попав у члени польського сейму у
Варшаві на Волині. Український Посольський Клуб у польському сеймі не
хотів з хрунем-Скрипником мати нічого спільного. Але перед другою сві-
товою війною Українському Посольському Клубові бракувало одного під-
пису до потрібної кількосте під внесення про автономію Галичини...
Скрипник дає свій підпис. Відносини з Українським Посольським Клубом
було направлено, і навіть тепер у „Свободі” в Америці та в інших
українських католицьких виданнях Архиєпископ Мстислав має „добру
пресу”. Саме ця українська преса робила йому услужливу опінію
„українського признання” за його акцію наближення до католицтва.

Одначе під час Другої світової війни Степанові Скрипникові все була
небезпека від його польського хрунівства. І ця небезпека була й однією з
причин, що привела його до ряси. Кар’єра почалася з’явленням у Києві під
час німецької окупації з німецькою подорожньою перепусткою й партією
німецького товару для спекуляції. У Києві Степан Скрипник зробив
значну пожертву для Церкви й так відкрив собі дорогу для єпископських
свячень. Почалася духовна кар’єра, що оце тепер тільки скінчилася і яка
принесла Церкві стільки шкоди.

Хрунівство польське, одразу після висвячення в єпископи, продовжува-
лось у Степана Скрипника хрунівством німецьким. Він два рази листовно
звертався до команди Української Повстанчої Армії, на чолі якої з
доручення Уряду Української Народної Республіки стояв Тарас Боровець,
- з радою піддатися німцям. Відомо, що воєнним судом УПА було тоді
єпископа Мстислава приговорено до кари смерти.

Не маючи жодного покликання до духовносте, не маючи не тільки
духовної, а й загальної освіти, він поставив собі за мету надіти на себе ще й
білий клобук І СТАТИ НА ЧОЛІ ЦЕРКВИ. Ця наполеглива амбіція штов-
хала його на всі ті авантюрні потягнення, які - як йому здавалось -
винесуть його на бажаний йому верх у Церкві, якої він не знає, духа якої
він не розуміє. Для осягнення своєї мети він підбирав собі знаних нам
помічників, що теж разом з ним мали амбіції прийти до влади в Церкві і
навіть до єпископства. Оце саме цьому у нас покладено кінець доведенням
Архиєпископа Мстислава до резигнації. Все ж йому було краще відійти
самому, ніж бути видаленому з Церкви на Соборі”. (ГБ, 1964/4-5, 2-3)

... На засіданні Церковної Ради Митрополії УПЦ в США 26 серпня 1964 року
Архиєпископ Мстислав оголосив про свою резигнацію з Голови Консисторії УПЦ в
США.

Українське Православне Братство Св. Архистратига Михаїла повідомило, що
„затяжна криза, в яку Архиєпископ Мстислав поставив нашу Церкву, закінчується.
Архиєпископ Мстислав у нашій Церкві нарешті належить до гіркого минулого.”
Але Братство недооцінило владики Мстислава.
Напередодні П’ятого Собору УПЦ в США

Питання подорожі Архиєпископа Мстислава до Риму було винесено на П’ятий
Собор УПЦ в США, що відбувся в жовтні 1964 року в Честері, Пенсільвенія, який
мав „винести остаточний присуд архиєпископу Мстиславу”.

2 липня 1964 року був утворений Передсоборовий Координаційний Комітет.
Його члени - прот. А. Двораківський, митр. прот. О. Мицик та прот. С. Біляк
повідомили Митрополита Іоанна, що обміркували теперішню кризу в Церкві і
вважають завданням Комітету „помагати правно обраним делегатам Собору мати
ясне розуміння теперішньої кризи і потрібних заходів її полагодження”. (Його
Високопреосвященство, Всп. Митрополит Іоанн.., 2 липня 1964 р.) Комітет попро-
сив благословення Митрополита Іоанна. Пояснювати ситуацію Собору взялися
„люди владики Мстислава”.

Прот. д-р Володимир Левицький коментував в приватному листі почату
Комітетом діяльність:

„Партія Шумлянського не спить, але готує делегатів до Собору на жовтень ц.р.,
маючи свою передсоборну комісію. Це наше нещастя, що Первоієрарх завжди
довіряє помішникові, навіть тепер дає вільну руку, хоч не дістав ні слова жалю, ні
приречення неповторення самовільних виступів.

Консисторія розіслала Обіжника про Собор. В ньому таке многозначуще
речення: „Рада Митрополії, даючи Передсоборній Комісії і Консисторії вказівки
щодо Собору, доручила їм допильнувати право на участь в Соборі окремих
духовних осіб і делегатів від парафій”... Це повторення відомої події на першому
(нещасному) Соборі поєднання в 1950 році, коли деяких священиків і делегатів, що
були проти прийняття архиєпископа Мстислава в Укр.-Амер. Прав. Церкву, - між
ними й підписаний, - не прийняли делегатами на Собор, хоч ми мали навіть
письмові доручення і повновласти від арх. Івана... Просто стояла „нкавд” стійка і не
пускала, а повновласть... уневажнили...” (о. В. Левицький до С. Т. Кравця, 20.3.1964)

Також і Рада Митрополії УПЦ в США майже вся складалася зі „своїх людей”.
2 березня 1964 року Митрополит Іоанн в листі до Духовенства Пен-Огайського
деканату фактично визнав, що повністю втратив владу у керівництві Церквою.

„Про так звану „приватну поїздку” Владики Мстислава і о. Б. Желе-
хівського я хотів говорити на Засіданні Консисторії ЗО грудня 1963 року.
Коли я почав про це говорити, Владика Мстислав вибіг з криком: „Я не
хочу Вас слухати”. - Я й не говорив.

На Сесії Ради Митрополії ЗО січня 1964 року мною була предложена
доповідь про цю поїздку... і просив прийняти резолюцію жалю, що таке
сталося в нашій Церкві. Це в моїй опінії було потрібно: престиж Церкви
був понижений, її Архиєпископ, Голова Консисторії і Заступник
Митрополита без відома Церкви і за чужі гроші (дали католики українські)
їде на Ватиканський Собор і по дорозі вступає до Константинопільського
Патріярха... Моє прохання не уважили. Рада Митрополії заступає в
міжсоборовім часі Собор. Рада Митрополії (говорили п. Завітневич і прот.
Ф. Білецький) не захотіла поставити Владику Мстислава перед якою-будь
відповідальністю. Інтенція промовців була звести все до якихось неіс-
нуючих „непорозумінь”. - „Приміріться, Владики!” - був клич. Нарешті,
прийшли до „рішення”: Нічого не було, нема нічого кому-будь і про що-
будь відповідати. Зв’язали себе обітницею мовчанки. Це все, в кінці
Вл. Мстислав „ласкаво” сказав: „Я нічого не чув”... - Митрополита в нашій
Церкві можна не ч у т и, коли він говорить.

...Я хотів знайти сумління болісно ображеної Церкви, хтів мати присуд,
що це „жалісний факт” і в будучому недопустимий. Я цього не знайшов. Я
в Раді не знайшов жодного Авторитету, що є свідомий його відповідаль-
ности за Церкву... Явлена була повна неміч Церкви, її чуйного сумління.

Може, на Соборі мене почують... Я маю на увазі і можливість мого від-
ходу на покой. Я про це говорив на сесії Ради Митрополії. Ситуація скла-
дається неможлива для Митрополита, якого можна „не чути”, коли він
виступає. І в його присутносте робиться ЗМОВА: „ша” - „ша”, нікому не
слова.

Можливість мого відходу „перекочується” не раз в моїх думках, тепер
для мене особливо болісних.

Виступити тепер перед Собором, з якими-будь гострими кроками, це
певно, штовхнути Церкву на неспокій, боротьбу і можливий розвал. Я
чекаю Собору. Він скаже його слово і воно для всіх буде законом.” (УПЦ
США. Митрополит Іоанн Теодорович - Духівництву.., 2 березня 1964 р.)

Як могли, підтримували Архиєпископа Мстислава українські католики.

«На горе нашої спільноти, більшість українських газет в США - „дядьки отечества
чужого”, в даному випадку Ватиканського, за рецептом проф. В. Яніва - „Ватикан -
це батьківщина українців”... - Писав в листі о. Іван Гундяк. - Аж соромно!

Береш до рук орган найстарішої і найбагатішої братської установи (газети
„Свобода”) і не знаєшь, чи це не пів-офіціоз Католицької Акції? Читаєш „Ди
Юкреїніян Бюллетін”, що видається УККА для інформування американських полі-
тиків і науковців, - знову те саме питання: чи це справді збірка інформації! про
український народ і його недолю та стремління до волі, чи це пропагандивний лис-
ток Католицької Акції? Інші газети приєднуються до того хороводу. До жалю,
українська православна братва тепер до краю збаламучена, здеморалізована про-
гулькою одного ієрарха „по другу голову” до Істанбулу і Ватикану, мовчить -
«оглухли, не чують...” (о. І. Гундяк - С. Кравцю, 11 березня 1964)

«Свобода» навіть робила передруки з «Українського Православного Слова», до
того як вони в ньому з’являлися. (ГБ, 1965/7-9, 12)

Архиєпископ Мстислав не залишався перед католиками в боргу.

„...Чи читали Ви в „Новому Шляхові”, що отой православний влади-
ка, що гасав від Істанбулу до Ватикану, зложив свою пожертву на уні-
ятську митрополичу катедру в Філадельфії і це „високопатріотичний і
благородний жест”? Ну, зложив, то зложив, бо „де скарб ваш, там і
серце ваше”. Але на Колегію Св. Андрія, єдину українську православну
високу школу в світі, як я знаю від найбільш віродостойних людей,
зложив 000!” - повідомляв о. Іван Гундяк до видавця „Нашої
Батьківщини” С. Кравця. (І. Гундяк, 11 березня 1964)

Про «особливе зацікавлення нашими (православними) неладами з боку като-
лицької преси і пряму підтримку махінацій єпископа Мстислава» писав в 1964 році
о. Сергій Кіндзерявий-Пастухів.

„Навіть до курйозів (доходить): орган єпископа, „УПСлово” ще й не
появилося, а «Свобода» вже давно помістила з нього «передрук».

Без найменших упереджень, чесно розібравши і проаналізувавши всі
аспекти теми (подорожі до Риму), прийшлося прийти до висновку, що
тут - цілеспрямована діяльність Католицької Акції. І дуже проста,
логічна. Українську Православну Церкву - зіпхнути в ряди організацій
національного фронту, зробити «середником» здобуття нашої
державности, а на спорожнене місце втиснути відповідно розбудовану
Католицьку. Це особливо і неприємно підкреслює факт, що католицька
преса розпинається за національність православної Церкви. А своя
церква - ТАБУ. Хоч вона тепер уже жодних прикмет Української
Церкви не має. Духовно - це чуже ярмо «для українців». Останньо
навіть від формальних прикмет відмовились...» (С. Кіндзерявий-
Пастухів, 1964, 16-17)

У підтримку Архиєпископа Мстислава став і офіційний орган УПЦ в США
„Українське Православне Слово”, ним же і редагований.

Владика Мстислав в „Українському Православному Слові” представляв всю
справу як „намагання кількох священиків нашої Церкви викликати конфлікт (між
владиками), (що) заслуговує на гостре осудження, бо ті священики виявляють своє
невдоволення у спосіб ворохобливий, та дають змобілізувати проти моєї особи
(вл. Мстислава) людей і чинників переважно законспірованих...”

„...Під час своєї приватної подорожі до Константинополя й Риму, - писало
„Українське Православне Слово” в пропонованих до Собору резолюціях (№9), -
він (Архиєпископ Мстислав) не вчинив нічого такого, що могло б дати підставу до
обвинувачення, а навпаки, йому належиться від нас подяка, що осмілився проломи-
ти стан ізоляції Української Православної Церкви перед Християнським світом, а
також відновити сліди Київських Митрополитів на Сідалищі Єпископському
Святинь Константинополя й в палатах Патріярших.”

В „Українське Православне Слово” не пройшла жодна замітка, яка б осудила
вчинок вл. Мстислава, тоді як в інших газетах і журналах таких статей з’явились
десятки.

„Несподівана подорож владики Мстислава до Ватикану, (усупереч
Статутові Церкви й ухвалі Конференції трьох митрополій) стала сен-
сацією. Глверифікація II Ватиканського Собору, яка почалась дуже поміт-
но після відбуття подорожі, заповнила сторінки „Українського Право-
славного Слова”, а небувалою досі формою і кількістю звернула на себе
увагу. - Писав до „Нашої Батьківщини” член УПЦ в США П. Коструба. -
(Пишуть), що Ватиканський Собор - це велика подія для нас для всього
світу. Чим? Для нас, українців, Ватиканський Собор - така „велика” подія,
як і 20-й з’їзд К.П.С.С.

На 2-му з’їзді Микита Хрущов пустив „демократичного туману” і
вільний світ всю ту демагогію прийняв як еволюційний поступ комунізму.
Але про колективізацію, про штучний голод на Україні, про Вінницькі
могили, про Катинь - нічого не сказав. Папа Римський також покадив
димком лібералізації Католицької Церкви. Але нічого не сказав про
католицьку „колективізацію” Української Православної Церкви у формі
унії з Римом 1596 року. Нічого не сказав про нищення православних
церков і монастирів, про руйнування святинь, про грабування церковного
майна, рухомого й нерухомого, про знущання над бідним українським
людом римської та польської влади. Нічого не сказав про спалення живих
людей на кострах, не думав виступати проти комунізму, а уніятським
українським єпископам затулили рота тоді, як вони нерозважно насміли-
лися протестувати проти сучасного режиму в Україні в обороні прав своєї
Церкви.

Один американський автор М. так каже: „Католицизм - то теократич-
ний більшовизм, а більшовизм - секулярний світський католицизм. Мета
у них одна й та сама: єдина світова централізована тотальна держава з
єдиним диктаторським урядом, з єдиною теологією, з єдиним каноном і
ритуалом”. Не гуманність і християнська любов керували жестами
Ватикану, а зміна тактики при незмінній стратегії.” (Коструба П., 1964).

Таких виступів було багато, але православний загал США, поговоривши,
заспокоївся.

„Серед нашої православної братії витворився новий (точніше - давній) тип
людей, які через свою вигідність всю надію і заступництво здали в руки
невідвічального єпископа, а собі сподіваються якихось благ від хитрих і підступних
ватиканських „мистців”, прийнявши за правду навіть такі нісенітниці, що він
(Мстислав), мовляв, й католиків перехитрив. Це заколисування себе й оточення до
сну.., бо ж наближається третя сесія Ватиканського собору, на якому буде мова й
про екуменічний рух. Наші агенти Католицької Акції розуміють під ним
„приєднання православних братів до Одної Христової Церкви”. Саме тепер почала
поширену акцію агентура Християнського Руху по більших містах США, не під-
креслюючи свого католицького змісту, щоб легше заманити отих необізнаних
наших православних людей.” (о. В. Левицький, 20. 3. 1964)

25 серпня 1964 року в Бавнд Бруку відбулась Конференція Духовенства УПЦ в
США, яка поділилась на тих, хто виступав на захист утвореного вл. Мстиславом
Передсоборового Координаційного Комітету та підтримку зв’язку УПЦ США із
Вселенською Патріархією, та тих, хто був проти Архиєпископа Мстислава, за
автокефальність Української Православної Церкви.

В жовтні 1964 року пройшов Церковний Собор. Мандатна Комісія з доручення
Архиєпископа Мстислава намагалася не допустити до участи у Соборі отців
Володимира Левицького та Святослава Магаляса. Тоді Митрополит Іоанн заявив,
що „Церква не має скоритися перед насильством і репресіями”, які практикує
адміністративний провід на чолі з вл.Мстиславом. Митрополит оголосив офіційно
про недовіру адміністративному проводу Церкви, але все це було під час Собору
„затерто”.

Після звинувачень і оправдувань, сліз Архиєпископа Мстислава, інтриг з голосу-
ванням і загальної втоми, П’ятий Собор закінчився нічим, - Архиєпископа
Мстислава простили, і Митрополит Іоанн розцілувався з ним на очах розчарованої
„опозиції”. Архиєпископ Мстислав заявив, що „віддає себе на суд єпископів”,
знаючи, що його немає з кого і немає кому скликати. Проголосоване Собором
поєднання УПЦ в США з УАПЦ(С), очоленою Архиєпископом Григорієм, владика
Мстислав провалив. Але і свої „пошуки визнання” до часу смерті Митрополита
Іоанна він був примушений зупинити.

Виступ на П’ятому Соборі УПЦ в США Іоанна Теодоровича, останнього
єпископа Української Автокефальної Православної Церкви 1921 року, при-
ниженого і фактично вже відсунутого вл. Мстиславом від керівництва УПЦ в США,
якій служив з 1924 року, став його прощальним, Великим заповітом Українській
Церкві.

„ВІРА ЦЕРКВИ В САМУ СЕБЕ І ЖАДОБА ВИЗНАНЬ - ЦЕ РОЗДОРІЖЖЯ.

„ІЗОЛЯЦІЯ”? МИ, УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА, ДІЛИМО ТЕПЕР ДОЛЮ
НАЦІЇ. ЦЕРКВА НАША НАЛЕЖИТЬ ТИМ УСІМ, ЩО БОРОЛИСЯ ЗА ВІЛЬНУ
ДЕРЖАВНІСТЬ НАШОГО НАРОДУ, ЦЕ ВОНА І Є - УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА
ЦЕРКВА ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ.

МИ ХОЧЕМО ДОБИТИСЯ НЕМОЖЛИВОГО: ЧАСТИНА ХОЧЕ ДОБИТИСЯ ТОГО,
ЧОГО НЕ ДОСЯГЛА ЦІЛІСТЬ, ЧОГО ЦІЛІСТЬ НЕ МАЄ.

ТРЕБА ЗДАТИ СОБІ ЯСНЕ РОЗУМІННЯ: ЦЕРКВИ РІЗНИХ НАЦІЙ, ЯК І ЇХ ДЕРЖАВИ,
КЕРУЮТЬСЯ В НАШИХ ДНЯХ НЕ ЗАКОНОМ ХРИСТА І ЙОГО ЛЮБОВИ, А ЗАКОНОМ
ПРАВА, ПОБУДОВАНОГО НА СИЛІ. НАМ МОЖУТЬ ДАТИ ЛИШЕ ВКЛЮЧЕННЯ В
ГРЕЦЬКУ ЧИ ЯКУ ІНШУ ЦЕРКВУ, ТА Й ТЕ ЗАЛЕЖНЕ ОД ДОЗВОЛУ МОСКВИ.

ЧИ ГОТОВІ КИНУТИ МИ НАБІК СВЯТОЩІ, АВТОКЕФАЛІЮ НАШОЇ ЦЕРКВИ,
САМОБУТНІСТЬ її, СВОБОДУ ЙТИ ДО БОГА РІДНИМИ, НАМ БОГОМ ДАНИМИ
СТЕЖКАМИ? ЧИ ГОТОВІ МИ НА ТЕ, ЩОБ „ТЕРТИСЯ ЛІКТЯМИ” З ТИМИ ВСІМА, ЩО
НАМ БУДУТЬ КАЗАТИ: ВИ БУЛИ НЕПРАВОСЛАВНІ, МИ ВАС ВИЗНАЛИ І ВИ СТАЛИ
ПРАВОСЛАВНІ.

ЧИ УЯВЛЯЄТЕ ВИ ВСІ, ЧЛЕНИ СОБОРУ, ЯКА ДЕШЕВІСТЬ НИЗИННА В ТАКИХ
ПРАГНЕННЯХ, В ТАКІМ ВИХОДІ З ТАК ЗВ. „ІЗОЛЯЦІЇ”? ЧИ ТО ДО ЦЬОГО МАЄ ПРИ-
ВЕСТИ НАС УСІХ ВІКОВА БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ НАШОЇ ЦЕРКВИ? ...Жертви Церкви
1921 року, її самобутність і боротьба - все це старанно витирається, хоч при нагоді ми
любимо згадувати про „Церкву Мучеників”.

Я НЕ БАЧУ ЗМОГИ НАШОГО ВИЗВОЛЕННЯ В НАШОМУ ВІЛЬНОМУ, АВТОКЕ-
ФАЛЬНОМУ СТАНІ. НАС МОЖУТЬ „ВКЛЮЧИТИ” В ЯКУСЬ ЦЕРКВУ, АЛЕ НЕ ПРИЗ-
НАТИ НАС ЦЕРКВОЮ САМОЮ ПО СОБІ.

НЕЗАЛЕЖНО, ЧИ БУДУ Я, ІЄРАРХ СТАВЛЕННЯ СОБОРУ 1921 РОКУ З ВАМИ, В
ЦЕРКВІ, ЧИ СТУЛЮ НАВІКИ МОЇ ОЧІ, КОЛИ ВІЧНИЙ ПОКЛИЧЕ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД
ЦЬОГО Я ТВЕРДЖУ: НАС, ЯК ЦЕРКВУ САМОСУЩУ, НЕ ВИЗНАЮТЬ. ЧИ МАЄМО ПРО-
ДАТИ НАШУ „ПЕРВОРОДНІСТЬ”, НАШУ ВІРНІСТЬ САМОБУТНОСТІ І АВТОКЕФАЛІЇ
НАШОЇ ЦЕРКВИ ЗА СОЧЕВИЧНУ ЮШКУ ПРИЗНАНЬ ЧИ ТО НА СХОДІ, В КОНСТАН-
ТИНОПОЛІ, ЧИ НА ЗАХОДІ, В РИМІ?

Всім серцем я готовий і хочу здибати православних братів інших народів і моли-
тися з ними. Бог благословить на це час і пору. Силувана акція виходу з так званої
„ізоляції” - путь зрадлива й небезпечна. Ми ще не бачимо простягнутої нам „руки
друга”. Натомість цього ми бачимо дешевих хитрунів, так званих церковних дипло-
матів, що „продають” нам їх визнання, по крапочці, на вагу наших уступок.

ЦЕ НЕ Є НАША ПУТЬ.

Я хочу бачити нас усіх в Єдиній Церкві. Це мрія моя й жадоба моя. Я хотів доби-
тися, щоби не було в нас різних юрисдикцій. Я писав листи. Я кликав, кликав з
глибини серця. Сталося, як в приповісті Господній: СТІЛ наш любови і єдности був
настелений і заставлений поживою нас усіх - єднання. Вечеря була приготована...
Не всі звані прийшли.

Однак Боже благословення спочиває на цім починанню”.
VI. МИТРОПОЛИТ МСТИСЛАВ ПРО

„КОНСТАНТИНОШЛЬСЬКЕ ВИЗНАННЯ”

В 70-Х РОКАХ ТА КОНФЛІКТ МІЖ УПЦ

В США ТА УГПЦ В КАНАДІ

В 1969 році без порозуміння з власного Церквою та Митрополитом Іоанном, без
консультацій з УГПЦ в Канаді, Архиєпископ Мстислав зайняв місце покійного
Митрополита УАПЦ в Європі Ніканора.

Митрополит Мстислав почав репрезентувати „всіх вірних УАПЦ, в Україні і поза
нею”. (Собор УАПЦ на чужині. Новий Шлях. 1 листопада 1969 р.)

Свою телеграму до Президента США Р. Ніксона 24 травня 1972 року владика
Мстислав підписав „Ваш брат у Христі - Мстислав, Митрополит Української
Православної Церкви в США і Первоієрарх православних українців у вільному
світі”. (Архипресвітер С.В.Савчук, 1972, 10)

В 70-х роках Митрополит Мстислав знову почав говорити про „здобуття
Українській Православній Церкві належного їй місця в лоні Вселенського
Православ’я та повернення їй тих прав і привілеїв, що їх мала наша Церква-Мати
Київська Митрополія перед 1686 роком”. (Архиєпископ Мстислав, 1972, 28)

Саме так він окреслив завдання УПЦ в США на VII Церковному Соборі в жовтні
1971 року.

Напередодні Собору вл. Мстислав писав в редакційній статті „Українського
Православного Слова”:

„...Досі наша Церква перебуває одірваною від традиційного центру
Вселенського Православія, яким являється Царгородська Патріярхія,
що віками була Українській Православній Церкві Церквою-Матір’ю.
Щоправда, до перебування в одірваностпі нашу Церкву змушували, в
головній мірі, незалежні від неї обставини. Але, немає де правди діти, в
останніх десятиліттях і ми самі подекуди захоплювались нашим
відокремленням від Вселенської Патріярхії в Царгороді. Та ще й досі
дехто з нас вважає відокремлення Української Православної Церкви на
найбільшу чесноту й хизується нею.

Крім того, нам здається, ми аж надто заворожили себе терміном
„автокефалія-автокефальний”, і ще досі дехто серед нас... не хоче раху-
ватися з тим, що МАЛО САМОМУ ВИЗНАТИ СВОЮ ЦЕРКВУ ЗА
АВТОКЕФАЛЬНУ Й НЕЗАЛЕЖНУ у своєму внутрішньому управлінні,
й водночас, демонстративно ігнорувати приписи і традиції в цій справі
Вселенської Православної Церкви...

Здобуття гідного місця в лоні Вселенської Православної Церкви,
зокрема необхідне нашій Церкві в США з огляду на безпосередню
небезпеку, що заіснувала від часу, коли Москва здобула новий і добре
озброєний бастіон, яким стала так звана „автокефальна Православна
Церква”.

Наші позиції зміцнить здобуток належного місця для нашої Церкви
в лоні Вселенського Православія, яке... мусить відповідати хоч би тому
становищу, що його мала в Царгородській Патріярхії Київська
Митрополія перед її насильним включенням до Московської патріярхії
в 1686 році”. (УПС, 1971/10, 3-4)

На Сесії Ради Митрополії УПЦ в США в 1972 році, за офіційним повідомленням,
було „присвячено багато уваги дальшому затісненню зв’язків із Вселенською
Патріярхією, і в цій справі ідуть посильні акції під керівництвом Митрополита
Мстислава і Архиєпископа Марка. Ціль тих зв’язків - це привернення УПЦеркві
прав Київської Митрополії з-перед 1686 року.” (Народна Воля, 17 лютого 1972 р.)

Поїздка владики Мстислава на II Ватиканський Собор, спроба вивищитися над
іншими православними ієрархами Української Православної Церкви і про-
голошення завданням „знайти УПЦ місце в лоні Константинопільської Церкви”,
подібне тому, що було до 1686 року, тобто константинопільськоїмитрополії, - при-
вели до відвертого конфлікту проводу УПЦ в США з Консисторією УГПЦ в Канаді.

На засіданні Консисторії УГПЦ в Канаді 16-18 грудня 1971 року, після виступу
Архиєпископа Миха’іла, заступника Митрополита Іларіона, було прийнято рішення
доручити вивчити питання, пов’язані з політикою Митрополита Мстислава, спе-
ціальній Комісії Міжцерковних Зв’язків.

В червні 1972 року Голова Комісії, Архипресвітер Семен Савчук зробив доповідь
Консисторії УГПЦ, надруковану в тому ж році у Вінніпегу окремою книжечкою:
„До взаємовідносин між Українськими Православними Церквами у вільному світі”. Ця
робота складалася зі Звіту Голови Комісії, невеликої збірки документів про
діяльність вл. Мстислава під назвою „КРУТИМИ ДОРОГАМИ ДО ЦАРГОРОДУ” та
різних інформативних матеріалів.

Проаналізувавши факти зірвання Архиєпископом Мстиславом спільних
домовленостей з канадською Церквою (Комунікату другої Конференції пред-
ставництв УПЦ в США і УГПЦ в Канаді від 12 травня 1957 року, Соборного
Послання Ієрархів від ЗО квітня 1960 року), також неканонічного очолення
владикою Мстиславом двох церков - в США та Європі, та його спробу „облудно
представити справу автокефалії”, Голова Міжцерковної Комісії зробив такий оста-
точний висновок. -

Постанова VII Собору УПЦ в США фактично доручає ПІДПОРЯДКУВАТИ
Українську Православну Церкву Царгородській Патріархії. Комісія Міжцерковних
Зв’язків УГПЦ в Канаді рішуче відкидає таку постанову, як противну
автокефальній засаді Української Греко-Православної Церкви в Канаді.

Рішення VII Собору УПЦ в США, що спільний Собор Єпископів УПЦ в США та
УАПЦ в Діаспорі „зобов’язаний подбати про привернення Українській
Православній Церкві... тих прав і привілеїв, що їх мала Київська Митрополія у
Вселенській Православній Церкві перед 1686 роком”, - робить неможливим участь
в ньому ієрарха УГПЦ, бо „він мусів би згори погодитися на підлеглість
Царгородському Патріярхові.”

Становище УГПЦ в Канаді, як автокефальної і соборноправної Церкви „рішуче
відкидає будь-яку залежність її від Царгородської Патріярхії чи якої іншої чужої
церковної зверхности”. (Архипресвітер С.В.Савчук, 1972, 24, 32, 28)

«Пропонуючи Українській Православній Церкві іти під
Царгородського Патріярха, Архиєп. Мстислав, а за ним і 7-ий Собор
покликається на історичні акти Українського Уряду з 1919 р. та
Всеукраїнського Собору Церкви у 1921 р., немов би справді
Український Уряд та Всеукраїнський Собор пропонували підпорядку-
вання Церкви Царгородській Патріярхії. Таке перекручення істо-
ричних актів скрай нечесне...

Прикладом змінливости наставлення Царгородської Патріярхії до
Московської може послужити її акт з 1924 року... Як довго те
„уневажнення” (акту 1686 року) проіснувало? Скоро по Другій світовій
війні Московська Патріярхія анулювала автокефалію Церкви в Польщі,
надану Царгородського Патріярхією, як неканонічну, і Царгородський
Патріярх разом з іншими патріархами з цим погодився.

І ще такий факт: колі в 1942 році Московська Патріярхія кинула
анатему на єпископат Української Православної Церкви, то
Царгородська Патріярхія, разом з іншими Патріархатами цей акт, не-
христианський і протиукраїнський апробувала. Коли ж додати ще й те,
що хоч урад УНР та церковні чинники кількаразово зверталиса до
Царгородської Патріархії, щоб вона визнала УАПЦ, і навіть не отри-
мали жадної відповіді, то стане асно, акі надії можна на цю Патріархію
покладати, ак оборонца і захисника прав Української Церкви.

Хто, отже, може запевнити, що одного гарного дна між Царгородом
і Москвою не прийде до порозумінна також у справі Американської
автокефалії, згідно з аким Царгород цю автокефалію визнає і дасть їй
право опікуватиса всіма національними Православними Церквами в
США? І де б тоді знайшласа УПЦ в США, будучи підлеглою Царго-
родові на правах Київської Митрополії з-перед 1686 року?»
(Архипресвітер С. В. Савчук, 1972, 26, 20)

* * *

Наприкінці 60-х та початку 70-х років відійшли у вічність зверхники УАПЦ в
Європі, УГПЦ в Канаді і УПЦ в США - Митрополит Ніканор Абрамович, Митро-
полит Іларіон Огієнко та Митрополит Іоанн Теодорович. В 1985 році помер
першоієрарх Соборноправної УАПЦ Митрополит Григорій Огійчук. Із смертю цих
визначних церковних ієрархів закінчилася ціла доба в історії Української
Православної Церкви на Чужині.

Поступово відходило покоління українських емігрантів, які пам’ятали Україну і
жили Україною ціле життя. Українська Церква вмирала. З українською еміграцією
сталося те саме, що і з емігрантами інших країн, - лише перше покоління жило
інтересами покинутої Батьківщини. Друге покоління не треба було асимілювати, -
діти емігранців вже народились американцями, канадійцями, австралійцями. Ніхто
з них не збирався, як колись їхні батьки, вертатись в Україну. Для них церковні
справи були далекі й незрозумілі, вони приходили в Українську Церкву за тра-
дицією, - не в потребі і не за переконанням. Виключення - одиниці тільки
підтверджували правило.

Один з таких активних діячів Української Православної Церкви з другого
покоління, голова парафії УАПЦ Св. Тройці в Клівленді, Олег Палащенко
пояснював в інтерв’ю журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”, -
„Люди віку моїх батьків багато працювали, дбали тільки за одне, - як утримати
сім’ю фінансово, діти виростали, як уміли. А друге - багато поженилися з амери-
канцями. І ніколи не було ані в одній нашій Українській Церкві, щоб був шанс хоч
50 на 50, що хтось з дітей наших парафіян, одружившись з американцем, лишиться
родиною у нас. Щоб подумали, а в яку ми Церкву будемо ходити? - Вони
автоматично йшли в ту, другу, неукраїнську Церкву.” (УАКП, 2002/15, 40)

Ще в 1956 році в замітці „Поради старого емігранта” один з вірних УПЦ в США
зробив точний прогноз, що тепер „нова імміграція трохи відновила духове життя
американців українського походження, але за 30-40 років знов прийде до того
фіналу, що було із нашою попередньою імміграцією”. (УПС, 1956/9, 16)

Навіть менше як через ЗО років, в 1982 році, відомий діяч УАПЦ Дмитро Тромса
писав до одного з священиків: „За сорок років по Другій Світовій війні третина
нашої еміграції відійшла у вічність. Друга її частина постаріла і вийшла з балансу
активної. Третя асимілювалась, стала байдужою, а той зовсім ворожою для наших
змагань. Саме головне - молодь, через різні причини, включно мішані подружжя,
поплила від нас в море асиміляції. Якщо не буде припливу нової еміграції, на що
немає жодних перспектив, то за 15-30 років наша еміграція припинить своє існу-
вання як окрема етнічність.”
В кінці 80-х років в Сполучених Штатах Америки склалася така сама ситуація, що
й наприкінці 40-х: українські храми вже були напівпорожні. Всі ліпші, сильніші й
розумніші діти уходили в американський світ, щоб стати бізнесменами, лікарями,
адвокатами, механіками.

Позиції померлих архиєреїв та священиків Українських Церков в Англії, Канаді,
США та Південній Америці заповнювали інші, здебільшого настільки безбарвні і
невиразні церковні постаті, що всю інформацію про них можна було б звести до
двох дат - висвяти і смерті.

Наприкінці 80-х років лишився „останній з могікан” - Митрополит Мстислав,
зверхник УПЦ в США та УАПЦ в Європі. Канадська та Собори оправна Церкви
його відверто ігнорували.

Із смертю Митрополита Ніканора всякий зв’язок Соборноправної Церкви з
УАПЦ в Європі перервався. - Митрополит Мстислав не визнавав актів зняття
ашаффенбурзьких „санкцій” і примирення покійних владик Ніканора та Григорія.

Так і не отримавши „константинопільського визнання” за сорок років, Митро-
полит Мстислав остаточно став на шлях, практикований і раніше, - видавати
бажане за дійсне. Короткий лист ввічливости Константинопільського Патріарха
Атенагораса на телеграфічне повідомлення владикою Мстиславом про обрання
його митрополитом, канцелярія Бавнд Бруку подавала з таким коментарем:

„У листі Патріярха, крім теплого тону привітання, на окрему увагу
заслуговує слово „сослужителю наш”. Формою такого вислову під-
креслюється, звичайно, ієрархічну рівність зверхника іншої помісної
Церкви. Як відомо, Вселенський Патріярх Атенагорас є водночас
Архиєпископом Царгороду (Константинополя) та зверхником
Православної Церкви в Туреччині”. (На Сторожі.., 1972, 41)

В листопаді 1977 року „Українське Православне Слово” писало, що під час нарад
представників теологічних шкіл в осередку Вселенської Патріархії в Женеві у липні
1977 року, Митрополит Дамаскінос (Константинопільської Церкви) поминав
Владику Мстислава зараз же після Вселенського Патріарха. (УПВ, 1984 /66, 20)

Ситуацію ізоляції Української Православної Церкви на еміграції, її неучасти і
нерозуміння церковних процесів в православному світі посилювала необ’єк-
тивність української церковної преси та заяв ієрархів, що межувала нерідко з
прямою дезінформацією. Ця сумна традиція, що існує у виданнях і посланнях
Бавнд Бруку по сьогодні, була започаткована при Архиєпископові Мстиславі ще в
50-х роках.

„Український Православний Календар” на 1953 рік повідомляв про досягнуті при
архиєпископові Мстиславі здобутки Церкви після 15 жовтня 1950 року. -

„Створено повноправну помісну Православну Церкву, яка відповідає
всім правилам Вселенської Православної Церкви, створено Церкву з
повною, згідно з церковними канонами належно оформленою
Ієрархією, Церкву, що під канонічним оглядом не може мати жодних
закидів”. (Архиєпископ Мстислав, 1953, 81)
„Український Православний Календар” на 1954 рік писав про „змогу Проводу
нашої Церкви... високо піднести престиж нашої Церкви в лоні Вселенської
Православної Церкви”. (УПК, 1954, 127)

Влітку 1990 року, щоб якось пояснити вірним УПЦ в США, чому ж Вселенський
Патріарх Димитрій, якщо він визнає Митрополита Мстислава і автокефальну УПЦ,
не буде під час приїзду до США спілкуватися з українськими єпископами,
Митрополит Мстислав написав таке повідомлення.

„У багатій програмі побуту Святішого Патріарха в США, що її
санкціонував (? - О.Х.) Впреосвящ. Екзарх Вселенської Патріярхії на
США і Південну Америку, зігноровано існування в США Оселі св. ап.
Андрія Первозванного... За таке зневаження Центру Української
Православної Церкви, що існує у вільному світі, несуть відпові-
дальність передусім ті особи, які схвалили програму побуту Святішого
Вселенського Патріярха в США”.

На те, щоб назвати речі своїми іменами, - що Константинополь не визнає і
ніколи не визнавав ні його, Митрополита Мстислава, канонічним архиєреєм, ані
автокефалії і благодатности Української Православної Церкви, - духу вже не було.

В 1981 році УПЦ в США пережила багатозначний інцидент. З ініціативи україн-
ських священиків - Тараса Чубенко та Івана Наконечного в УПЦеркві Св. Димитрія
в Картереті, Н.Дж., відбулися збори духовенства з ОСА (Православної Церкви
Америки, колишьої Російської Митрополії), Карпаторуської та Сирійської Церков.

За „пропагування явно шкідливого нашій Церкві правопорядку, який вів би
нашу Церкву до руїни і зневаги заповітів і пам’яті основоположників і фундаторів
УПЦеркви в США”, Митрополит Мстислав „завісив в правах” парафію УПЦ в
Картереті та оголосив прилюдну догану обом священикам. „Українське
Православне Слово” нагадало для всіх, що за Статутом репрезентує Церкву назовні
лише і виключно Митрополит, а не добровольці. (УПС, 1981/6, 12)

Але о. Іван Наконечний послався на своє українське походження, як вичер-
пуючий аргумент, і сказав, що приймав і раніше участь у „зібраннях греків і карпа-
то-росів, які належать до Царгородського Патріярха”, та має „свій погляд на цю
справу, але про це можна дискутувати на конференції усього нашого духовенства.
Ми також повинні обговорити участь нашого духовенства в різних екуменічних
зустрічах і відправах”.

Бавнд Брук став мов би зимова ріка: зверху всі бачили той самий лід, внизу вже
була інша вода.

В 1986 - 87 роках з Бавнд Бруку до Істанбулу відправляли численні прохання про
„слово” Царгородського Патріарха УПЦеркві з нагоди 1000-ліття Християнства на
Київській Русі. А коли в посланні Екзарха Вселенської Патріархії на Велику
Британію з приводу цієї дати тільки і йшлось, що про Росію і російське, Митрополит
Мстислав написав: „Мені стає ясним, що наша Царгородська Церква-Матір в
1988 р. відвернеться від своїх духовних дітей ради вигідности та прийме ідеологію
Московської Патріярхії”. Але все-таки додав: „Ми, православні українці, не
зречемося нашої любови і відданости нашій Церкві-Матері, хоч вона нас і покине”.
(УПС, 1988/12, 4-5)

Молоді єпископи в 80-х роках ще слухняно повторювали за Митрополитом
Мстиславом, що „знають таких, які нічого більш так не бажають, як того, щоб наша
Свята Церква просто зникла з лиця землі”. Також, що „треба єдности наших
церковних і національних сил проти наступу ворога на український народ по обох
сторонах залізної заслони”. (УПС, 1986/ 7, 8-9) Але ці єпископи були лише мовчазні
тіні за Митрополитом Мстиславом. „Ми втомились від своєї ізоляції, - пояснював
священик УПЦ в США з Огайо, - всі чекали смерті владики Мстислава.” (В.Р. - до
УАКП, 1998)

В Бавнд Бруку взагалі ніколи не було ані одного богослова, а у 80-ті роки друко-
вана література попросту лягла макулатурою на складі і продавалась по символічній
ціні. Як найбільше академічне досягнення Церкви в США, Митрополит Мстислав
дарував гостям в Бавнд Бруці „Нарис історії УПЦ” свого вірного „літописця”
І.Власовського. Він з 1956 року вірив, що ця робота - його шанс ввійти в історіїо,
що саме ця „правдива історія УПЦеркви знайдеться в кожній православній родині,
а в першу чергу в руках нашої інтелігенції”, що цей „Нарис” Власовського
„поправить в свідомості священиків історію Церкви...” (УПС, 1956/12, 15)

Для перших гостей з України до США наприкінці 80-х років, все, що виглядало
ще цінним у Бавнд Бруку, - майно нерухоме. Самий пожвавлений рух і розмови - на
цвинтарі. „У вас тут у всіх цвинтарна психологія”, - сказав випущений до Америки
з радянських таборів Валентин Мороз. Еміграція обілилась. Факт лишається фак-
том: в кінці 80-х років Бавнд Брук був у тому стані, коли нічого не міг уже дати
Україні ні організаційно, ні духовно. Він прогавив підйом Української Авто-
кефальної Православної Церкви в Україні.

„На Соборі УАПЦеркви в Києві я не був і згоди на моє обрання не давав”, - такі
слова написав через місяць заочного обрання його на патріарха, 12 липня 1990 року,
Митрополит Мстислав до канцлера Грецької Православної Архидієцезії Північної і
Південної Америк, Єпископа Ісаї у Нью-Йорк.

В 1990 році журнал УПЦ в США „Українське Православне Слово” повідомив:
„Помісний Собор УАПЦ, відбутий в Києві, вибрав Першого Патріярха Київського,
яким став Владика Мстислав, дотеперішній Митрополит Київський і всієї України".
Повідомив в тому ж тоні, який взяв років з двадцять назад, - шляхом здобутків і
надбань. Згадав і давно невживаний титул, - ніколи до 1990 року владика Мстислав
не підписувався інакше, ніж „Архиєпископ Філадельфійський і Митрополит УПЦ в
США”.

Важко сказати, чи зрозумів офіційний Бавнд Брук, що обрання Митрополита
УПЦ в США Мстислава Патріархом України - це не новий щабель, не білий куколь,
а ІСТОРИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, - шанс, отриманий Українською Церквою за
305 років. Виглядає, що ні.
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

ОБРАННЯ МИТРОПОЛИТА МСТИСЛАВА
ПАТРІАРХОМ УАПЦ І КРИЗА В
УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВІЇ

Об’єднання УАПЦ в Україні та УПЦ в США і Діаспорі

Після ліквідації Української Автокефальної Православної Церкви в 30-х роках та
короткотривалого автокефального руху на Україні в 1941-1943 роках, на території
Української Радянської Соціалістичної Республіки автокефальної УПЦ не існувало.
Лише один священик Російської Православної Церкви - отець Василь Романюк, у
майбутньому - Патріарх України Володимир, - перебуваючи на засланні, відмо-
вився від радянського громадянства та у зверненні до вл. Мстислава, як
Митрополита УАПЦ, написав в 1977 році, що „все вважав і вважаю себе членом
УАПЦ, не дивлячись на те, що формально належав до чужої ієрархії...”
(Мартирологія.., І, 1987, 867)

З початком ініційованої Генеральним Секретарем КПРС Михайлом Горбачовим
політичної доби „перебудови” і „гласности” з’явилась можливість підняти питання
відновлення УАПЦ, що і було зроблено о.Богданом Михайлечком та кількома
українськими правозахисниками. 15 лютого 1989 року утворений ними Ініціа-
тивний Комітет звернувся до Верховних Рад СРСР та УРСР про необхідність надан-
ня автокефалії УПЦ, на яку, „як цивілізована нація, ми маємо невід’ємне право”.

В жовтні 1989 р. з Російської Православної Церкви вийшов Єпископ Жито-
мирський і Овручський Іоанн Боднарчук, за приєднання до УАПЦ він був позбав-
лений сану. Протягом 1990 р. він висвятив для УАПЦ нових єпископів - Василія,
Андрія, Данила, Володимира, Миколу, Романа, Антонія. У Львові було створено
Церковну Раду УАПЦ і прийнято статут. В червні 1990 р. в Києві було скликано
Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ: вісім єпископів, кілька десятків священиків і
делегати парафій. Собор затвердив відновлення УАПЦ і створення Українського
Патріархату на чолі з Митрополитом УПЦ в США Мстиславом (Скрипником).
Архиєпископа Іоанна було обрано митрополитом Львівським і Галицьким, місце-
блюстителем Київського Патріаршого Престола.

Вибір патріархом владики Мстислава мав глибоке символічне значення для УАПЦ
в Україні, яка хотіла заманіфестувати історичну тяглість УАПЦ від 1921 року.

Чи міг владика, який пересвятив останнього живого єпископа з хіротонією
Всеукраїнського Православного Церковного Собору 1921 року, владика, який вів
боротьбу з автокефалістами-соборноправниками у Німеччині та Америці, де,
нарешті, навіть усунув прикметник „автокефальна” з назви УАПЦ в США, - чи міг
він символізувати спадкоємство Церкви на Україні з УАПЦ 1921 року, - це складне
етичне питання.

Але після смерти Митрополита Київського Григорія (Огійчука), після смерти
митрополитів Іоанна (Теодоровича) та Ніканора (Абрамовича), саме вл. Мстислав
найбільшу на еміграції Українську Церкву, був найстаршим за віком та хіротонією
українським єпископом у світі. Ще в травні 1972 року, у телеграмі до Президента
США Р.Ніксона з приводу його відвідин Києва, Митрополит Мстислав перший раз
підписався як Первоієрарх православних українців у вільному світі, а наприкінці
80-х років він став таким, інших не було.

В Україні американська УПЦерква справедливо сприймалась як збережена
історична УАПЦ за кордоном. За браком самої елементарної інформації про
українську еміграцію в Північній Америці, доступ до якої навіть для вчених
Академії Наук УРСР обмежувався в спецхранах бібліотек СРСР спеціальною кате-
горією „А” - вищої секретиости, - в Україні тільки одиниці могли мати уяву про
внутрішньоцерковну боротьбу в діаспорі та її причини. Ідеалізація закордонної
УПЦ та 90-річного митрополита в США не могла не обернутись майбутніми проб-
лемами і розчаруванням.

УПЦ в США десятиліттями репрезентувала себе як наступницю історичної
УАПЦ. „Українська Православна Церква існує тепер тільки у вільному світі”, -
говорив Архиєпископ Мстислав на 7 Соборі УПЦ в ЗДА в 1972 році. Рада
Митрополії УПЦ в США в березні 1986 року писала про УПЦ „сьогодні лише в діяс-
порі, поза межами поневоленої України існуючу”. „Божий промисел передбачив
страшну долю Церкви Божої на Україні і визначив заздалегідь заокеанську країну
до переховання найбільшого скарбу українського народу - Святої Української
Церкви, а владику Іоанна Теодоровича поставив на чолі її будівничих”, - писала в
1986 році Митрополича Канцелярія.

Таким чином, вибір Митрополита Мстислава на патріарха Першим Церковним
Собором УАПЦ 1990-го року мав проголосити відродження в Україні ліквідованої
Української Автокефальної Православної Церкви.
Обрання владики Мстислава Патріархом означало об'єднання УПЦ в США,
УАПЦ в Діаспорі та УАПЦ в Україні в одну Церкву. Цей факт не визнається
сучасним єпископатом УПЦ в США, який вважає, що владика Мстислав був
Патріархом лише для України, а для них залишався Митрополитом. Такий явний
абсурд аргументується тим, що не було скликано Собору УПЦ в США, який би
виніс офіційне рішення про поєднання з УАПЦ в Україні. Заява про відсутність
Собору була зроблена єпископами Бавнд Бруку лише після смерти Патріарха
Мстислава, щоб довести своє право не визнавати духовної влади наступних патрі-
архів України.

Був чи не був обраний на Україні владика Мстислав патріархом об'єднаної
УПЦеркви - принципове питання. Якщо він не був, то Церковні Собори УПЦ в
США та УАПЦ в Діаспорі мусіли вирішити питання наступного першоієрарха. Але
таких Церковних Соборів ні в США, ні в Європі не було, - після смерти Патріарха
Мстислава Єпископи Константин (Баган) і Антоній (Щерба) самостійно прийняли
рішення про підпорядкування Константинопільському Патріарху. Якщо ж
Патріарх Мстислав був патріархом і для закордонної, очоленої ним Церкви, - тоді
майбутній Всеукраїнський Помісний Православний Церковний Собор на
Україні, як найвища церковна влада, має звернутись до Константинопільського
Престолу з вимогою повернути неканонічно привласнену закордонну частину
Української Православної Церкви. Церковні канони передбачають 30-річний
термін для полагодження церковних спорів, отже, цей час для УПЦ відра-
ховується від 1995 року.

За виключенням проводу УПЦ в США з центром в Бавнд Бруку, Нью Джерсі,
більша частина УПЦеркви на еміграції визнала об’єднання УАПЦ в Україні з
очоленою вл. Мстиславом Церквою за кордоном.

Найперше, - не може бути митрополит одної автокефальної УПЦ водночас
патріархом другої автокефальної УПЦ „за сумісництвом”.

Не тільки УАПЦ в Україні, а також УПЦ в США та Діаспорі визнала вл.
Мстислава при житті як Першоієрарха і Патріарха. - Була утворена одна ієрархія
одної УАПЦ в Україні і діаспорі. Так, листом 27 жовтня 1989 року, ще до виборів
патріарха, Митрополит Мстислав повідомив всіх Настоятелів і парафіяльні управи
УАПЦ в США (саме так була вже надрукована назва Церкви) про збільшення числа
єпископів УАПЦеркви, а саме: виходу архиєпископа Іоанна Боднарчука з юрисдик-
ції РПЦ. На той час вл. Іоанн був тільки одним таким єпископом в Україні, значить,
Митрополит Мстислав мав на увазі збільшення на одного єпископа ієрархії УАПЦ
існуючої, тобто УПЦ в США та Діаспорі.

7 червня 1990 року, щойно після обрання Всеукраїнським Собором УАПЦ
владики Мстислава Патріархом, Консисторія в Бавнд Бруку повідомила у звернен-
ні до всіх Настоятелів, Управ та парафіян Церкви про „вибір Блаженнішого
Митрополита Мстислава Патріярхом ВСІЄЇ Української Автокефальної Право-
славної Церкви з престолом у Києві." Більше того. „Всім священнослужителям
Української Автокефальної Православної Церкви в США та поза їх межами”, -
тобто у всій об’єднаній УАПЦеркві, - доручалось поминати ієрархію УАПЦ в
порядку: Патріарх УАПЦ Мстислав, Митрополит Іоанн, Архиєпископи Кон-
стантан, Анатолій, Василій, Андрій, єпископи Антоній, Паісій, Даниїл, Володимир,
Миколай, Нестор, Роман.

В листі до Президента США Дж. Буша 29 листопада 1991 року Патріарх Мстислав
писав: „Українська спільнота на Україні І В ДІЯСПОРІ, ПОЗА її МЕЖАМИ,
обдарувала мене дуже почесним місцем у своїй національній структурі.” (УПС,
1992/1, 3)

На похороні Константинопільського Патріарха Димитрія 8 жовтня 1991 року
Патріарха Мстислава репрезентувала делегація єпископів об'єднаної УАПЦ -
Архиєпископ Чікагський Константин, Архиєпископ Вашінгтонський Антоній та
Єпископ Рівненський і Житомирський Антоній.

Патріарх Мстислав більше ніколи не підписувався як митрополит УПЦ в США.
Офіційний часопис УПЦ в США „Українське Православне Слово” в ч. 2-3 за 1991 рік
помістив лист Мстислава, підписаний як „Патріярх Київський і всієї України ТА
УАПЦеркви В ДІЯСПОРІ”. Навіть Митрополича Канцелярія в Бавнд Бруці зминила
назву на Патріаршу Канцелярію.

Як повідомляло „Українське Православне Слово”, у новозбудованій в Купер Сіті
УПЦ Св. Миколая 16-го лютого 1992 року відбулося урочисте Патріарше
посвячення храму владикою Мстиславом. (УПС, 1992/2-3, 20)

Новообраному Константинопільському Патріарху Варфоломею Патріарх
Мстислав послав 8 листопада 1991 року привітання від „усієї очоленої мною
Української Автокефальної Православної Церкви” та „від імени преосвященного
Єпископату, всечесного духовенства і вірних УАПЦеркви, яка з Божого Провидіння
живе і творчо діє на Україні, США, Південній Америці, Великій Британії, Західній
Европі, Австралії й Новій Зеландії, - Церкви, яку з ласки Божої я очолюю”. (УПС,
1991/10-12,4) УПЦеркву в Канаді, яку Патріарх Мстислав не очолював і яка тоді вже
стала частиною константинопільської Церкви, він і не згадував.

XII Собор Австралійської єпархії 27 грудня 1991 року ухвалив прилучення
Єпархії до Київської Митрополії УАПЦ. В червні 1992 року Архиєрейський Собор в
Києві, розглянувши цю постанову єпархіального Собору, виніс рішення:

1. Прийняти до складу Київського Патріархату Австралійсько-Новозеландську
Єпархію. Керуючим Єпархією призначити Преосвященного Антонія
(Масендича), Митрополита Переяславського і Січеславського, Керуючого
Справами Патріархії УАПЦ в Києві. (Консисторія УАПЦ в Австралії й Новій
Зеландії - До Всечесного Духівництва.., 9.11.1992)

Свято-Михайлівська парафія в Австралії, яка була у складі УПЦ в Канаді,
прийняла рішення перейти під омофор Київського Патріарха та повідомила про
свій відхід зверхника канадської Церкви Митрополита Василія, який мовчазно
36

УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВНЕ СЛОВО

№ 2—3, 1991

	(КИЇВ).— Перед заплямованою на 29 січня біля Аскольдової
могили Панахидою за спокій душ полеглих 1918 р. під Кругами
юнаків, члени Спілки Незалежної Української Молоді хотіли
поставити їм хреста і цим вшанувати їхню пам’ять. Але, Асколь-
дову могилу оточила міліція (ОМУН або «чорні берети»), яка
зі злобою накинулася на юнаків з кийками, відібрала у них
хрест, а двох СНУМівців заарештувала.

Народ, який зібрався на майдані Незалежности і мав іти
процесією до Аскольдової могили, довідавшись про трапив*
шуся там сутичку, вирішив іти до другої могили загиблих під
Кругами, що знаходиться на Замковій горі на Подолі. Але і тут
їх чекала несподіванка, приготовлена комуністами: поруччя
крутих сходів, якими треба підійматися на Замкову гору, було
вимащане густою мазутою, так, що за нього не можна було три-
матись. Але, незважаючи на це. незважаючи на сніг та інші
перешкоди, сотні людей піднялися на Замкову гору і панахида
на могилі борців за волю України таки відбулася. Відправили
її священик УАПЦеркви і священик УГКЦеркви, отці Степан
і Валерій, які після Панахиди виголосили проповіді. Промов-
ляли до присутніх також члени Спілки Укр. Незалежної Молоді.

	Київський театр поезії прийняв нову назву — «Золоті
ворота». Зміна стосується не тільки назви, але й репертуару,
який стане значно ширшим. Театр піде шляхом пошуків есте-
тики метафоричного театру. Головний режисер театру В. Па-
цунов підготовляє «Злочин і кару» за Ф. Достоєвським.

СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ МУЗИКИ В КИЄВІ

З 12 по 20 жовтня 1990 року в Києві було проведено
перше міжнародне свято української духовної музики,
присвячене 375-річчю заснування Києво-Могилянської
Академії. В рамках цього свята 19 жовтня в приміщенні
Академії відбулась музично-теоретична конференція
«Проблеми вивчення духовної музичної спадщини укра-
їнського народу». Питанням історії старовинної укра-
їнської музики присвятила свою доповідь «Стан та пер-
спективи дослідження української хорової музики кінця
XVI—середини XVIII ст.» кандидат мистецтвознавства
Лідія Корній, про рукописи Артемія Веделя, що збері-
гаються в бібліотеці Академії наук України, про наукову
атрибуцію його творчої спадщини розповіла викладач
Київської консерваторії Тетяна Гусарчук; співробітник
Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії
АН України Олена Немкович поінформувала про мало-
відомі дослідження Миколи Грінченка з історії україн-
ської церковної музики.

З великим інтересом була заслухана доповідь Сергія
Білоконя про фундаментальну працю Олександра Оглоб-
ліна «Люди старої України», зокрема його документаль-
ний життєпис видатного українського композитора
XVIII ст. Андрія Рачинського, творчість якого зали-
шається «білою плямою» нашої музичної історії.

Сучасний стан композиторської творчости в галузі
церковної музики висвітлила кандидат мистецтвознавства
Наталія Семененко в доповіді «Дві літургії Лесі Дичко».

Михайло СТЕПАНЕНКО,
Голова комісії Спілки композиторів України
з питань музичної спадщини.

Голос України в ООН

На засіданнях комісії Організації Об’єднаних Націй
з питань людини, які відбуваються в Женеві, делегат
України піддав критиці методи, які застосовуються
Кремлем у розв'язанні балтійської проблеми.

Промовляючи до учасників щорічної сесії комісії
ООН з питань прав людини, делегат від України Воло-
димир Василенко заявив, що Радянський Союз необхід-
но перетворити на нову співдружність, в якій було б
гарантовано свободу вибору і назавжди було б відкинено
застосування будь-ким насильницьких методів у будь-якій
формі.

Україна, як і Білорусія, є серед 39-ти країн, що бе-
руть участь в комісії з питань прав людини. Досі Україна
завжди діяла в ООН за прикладом Москви.

Сидячи поруч радянського делегата, представник
України заявив, що історія доводить, що кожний народ,
настроєний здобути свободу, неуникненно досягає цього.
Прикладом цього В. Василенко взяв Намібію — коли-
шню Південно-Західну Африку, яка торік здобула неза-
лежність від Південно-Африканської Республіки.

Виступ делегата України відбувся в рамках плано-
ваного обговорення права на самовизначення. За словами
В. Василенка, право на національне самовизначення
є головною передумовою дотримання прав людини
і сприяння поступові у цій сфері.

Це вперше в історії представник окремої радянської
республіки виступив проти політики Центру на форумі
комісії прав людини Організації Об'єднаних Націй.

ЛИСТ ПАТРІЯРХА МСТИСЛАВА

Вельмишановний

В. П. ФОКІН,

Голова Ради Міністрів УРСР

Київ, Українська Р. С. Республіка

Ваша Ексцеленціє!

З повідомлення «Голосу Америки», поданого у вів-
торок 8 січня, мільйони слухачів цієї радіовисильні у світі
довідались про надзвичайно прикру подію, а саме: уря-
дово-партійні чинники УРСР змусили офіційну радіо-
висильню Київ-1 перервати>радіопередачу святкової від-
прави Різдвяної Служби Божої, яка відбувалась у церкві
Св. Покрови в Києві на Подолі. Перервання надавання
наступило несподівано, саме тоді, коли хор і люди сла-
вили народження Христа-Страдника.

З болем у серці змушений висловити мій великий
з цього приводу жаль. Буду радий довідатись, що пере-
рвання надавання цієї різдвяної передачі сталося через
нерозважність ініціаторів такого поступовання та недо-
гляд відповідних чинників.

Прошу прийняти запевнення в моїй до Вас пошані.

І МСТИСЛАВ,

Патріярх Київський і всієї України
та УАПЦеркви в діясиорі.

Копію цього листа висилається одночасно вельми-
достойному Л. М. Кравчукові, Голові В. Р. УРСР.

Сторінка з офіційного органу УПЦ в США „Українське Православне Слово” (№2-3,1991), де
був надрукований лист вл. Мстислава до Голови Ради Міністрів УРСР, підписаний ним як
„Патріархом Київським і всієї України та УАПЦ в Діаспорі”
прийняв цю заяву. (Судові матеріали по Св.-Михайлівській парафії, Дод. З, Коротка
історія...)

В резолюціях і постановах Ради Митрополії УПЦ в США 7-8 лютого 1992 року
писалось: „Рада Митрополії в США закликає всі Дієцезії Українських Православних
Церков Діяспори якнайскоріше об’єднатися В ЛОНІ КИЇВСЬКОГО ПАТРІЯР-
ШОГО ПРЕСТОЛУ”. (УПС, 1992/2-3, 24)

Отже, владика Мстислав став Патріархом об’єднаної в Україні, США та Діаспорі
УАПЦеркви і лишався ним до часу смерти. В 1993 році він був похований у Бавнд
Бруку як Патріарх.

Невизнання Константинополем Патріарха Мстислава та
відмежування Канадської УПЦ та УАПЦ Соборноправної в США
від Київського Престола

Константинопільська Патріархія не визнала владику Мстислава, як патріарха, з
двох причин. По-перше, Константинополь не визнав утвореної УАПЦ в Україні.
По-друге, Константинополь ніколи не визнавав УПЦ в США як канонічної Церкви,
а її зверхника - владику Мстислава, як канонічного єпископа.

Численні заяви Патріарха Мстислава в інтерв’ю журналістам України та вірним
УАПЦ, що він їздив до Константинополя, і там його приймали «як Голову
Українського Патріархату», є неправдиві. Константинополь в 90-х роках XX століт-
тя не визнав і досі не визнає ані «Українського» патріархату, ані УПЦ Київського
Патріархату, ані УАПЦ, ані жодного незалежного від Москви українського
єпископа.

В листі від 25-го червня 1990 року до Голови Консисторії УГПЦ в Канаді
о. С. Ярмуся Екзарх Константинопільського Патріарха в Америці, Голова Грецької
Архидієцезії Південної і Північної Америки Єпископ Аспендоський Ісая написав
про владику Мстислава, що той сам себе возвів у сан патріарха.

На це Митрополит Мстислав (на митрополичому бланку) відповів Єпископу Ісаї,
що його «лист мав явну тенденцію зміцнити позицію о. С. Ярмуся та проваджену
ним зовнішню лінію його Церкви, в якій культивувалось негативне становище до
моєї особи... Прилюдне оскарження мене в злочинному самопіднесенні себе самого
до сану патріярха, абсурдність такого оскарження мене у такому злочині сама
по собі є ясною зокрема ще й тому, що на Соборі УАПЦ в Києві я не був і згоди на
моє обрання не давав. Собор в Києві діяв під опікою Святого Духа... Мій біль тим
більше докучливий, що зроблено мені його в угоду нерозважній політиці
Екзархату Вселенської Патріярхії в Ню Йорку, головною прикметою якої е - діли
і володій лише собі в догоду».
Владика Мстислав попросив, щоб Єпископ Ісая вибачився, - «це єдиний шлях,
щоб відновити братню у Христі любов між нами і не заставляти мене шукати
Істини поза межами Церкви».

Але прекрасно знаючи, що шукати істини невизнаному ніким патріарху невиз-
наної Церкви просто немає де, Екзарх Константинопільського Патріарха в Америці
відповіді не дав.

Вибори Патріарха України, про які мріяли і писали українські православні
емігранти півстоліття, не привели до бажаної мети - об’єднання Української
Православної Церкви у світі. Навпаки, вони підштовхнули УПЦ в Канаді
відмежуватись від Київського Патріаршого Престола і визнати юрисдикцію
Константинопільської Церкви, а також штучно розмежували УАПЦ в Україні і
УАПЦ Соборноправну в США.

Внаслідок тривалої боротьби Митрополита Мстислава проти автокефалістів -
соборноправників, яких він називав „григоріянською сектою” і „рукою Москви”,
від імені УАПЦ Соборноправної, через тиждень після обрання патріарха, до
Єпископату, Духовенства і вірних УАПЦ в Україні звернулись три єпископа з
Америки: Архиєпископ Ізяслав, Єпископ Єлисей та Єпископ Олександер.

„...До Вас звертаються з далекого американського континенту Ваші
собрати - єпископи УАПЦ соборноправного устрою, наступники
довголітніх борців за збереження високих ідеалів Відродження 1917-21
років на Україні...

В лютому минулого року ми дочекалися першої ластівки - повідомлен-
ня про створення в Києві Ініціятивного комітету відновлення УАПЦ,.. а
коли у Львові на Спаса постала перша парафія відновленої УАПЦ і коли її
очолив Преосвященний Іоан, - ми почали поминати його на Великому
Вході як Зверхника УАПЦ на Україні... Все радувало нас у Ваших діях: і
рідна мова у відправах, і соборноправність у керуванні процесом
відродження, і автокефальність, і національний дух та пов’язаність із
славним минулим, як далеким, так і попереднього існування УАПЦ до Її
кривавого розгрому в кінці жорстоких тридцятих років. Нас ніщо не
ділило, хіба тільки віддаль. Через різні руки ми передавали Вам бого-
службові книги, перевидані нашим видавництвом „Православний
Українець” з видань Всеукраїнської Православної Церковної Ради у 20-х
роках...

Наше становище було - не втручатися в процес відродження Церкви з-за
океану, щоб - не дай, Боже, - не внести якихось ускладнень у цей важкий
процес і не дати підстав офіційним чинникам, які і далі вважають нас усіх
поза межами батьківщини „буржуазними націоналістами”, „петлюрівцями”
та іншими „запроданцями Уол-стріту”, робити Вам якісь перешкоди.

Великою несподіванкою для нас будо повідомлення про рішення
Вашого Собору у Львові 31.10.89 р. про БЕЗЗАСТЕРЕЖНЕ підкорення всіх
бажаючих належати до УАПЦ священиків не Вашому Архипастиреві
Преосвященному Іоанові, а митрополитові Мстиславові Скрипникові з
Бавнд Бруку, США. Як бачимо, ця особа не трималась обережности
невтручанням у Ваше внутрішнє життя. Статут же УАПЦ часів митропо-
лита Василія Липківського вимагає від бажаючих належати до УАПЦ не
БЕЗЗАСТЕРЕЖНОГО підкорення окремим особам, а ВИЗНАННЯ
Автокефалії, соборноправного устрою, рідної мови у відправах і требах,
українських церковних співів, звичаїв і обрядів (параграф 2). Всі особи -
смертні й помильні, ідеали ж - вічні, і визнання їх повинно бути переду-
мовою приналежносте до УАПЦ. (...)

І тут починається наш сум, який і змусив нас заговорити, бо якщо ми
мовчатимемо, то каміння заговорить (Лк. 19,40).

Чому ж владика Іоан має бути тільки митрополитом Львівським і
Галицьким, а не митрополитом Київським і всієї України, абож - Київ-
ським, Галицьким і всієї України, згідно з давнім історичним титулом
Київських митрополитів вільної, до поневолення Москвою, Української
Православної Церкви? Як можна вважати митрополитом Київським і всієї
України особу, яку на це становище НІХТО і НІКОЛИ не обирав і яка узур-
пувала собі цей титул і незаконно претендує на це становище без волеви-
явлення повноти Церкви на Всеукраїнському церковному Соборі? Як
може особа, яка вже й так очолює аж дві Церкви - у США й Европі - пре-
тендувати ще й на третю? Чи хтось бачив таке, щоб один пастух пас аж три
отари відразу?

Ще більше священне обурення викликало в нас, змучених довголітньою
боротьбою за церковність Церкви, за ідеали Українського Православ’я й
особливо за ідеали Відродженої УАПЦ, политі кров’ю священномучеників
і мучеників та потом і сльозами переслідуваних, гнаних і зневажуваних
борців - єпископів, священнодіячів і мирян, - Ваше соборне рішення під-
несену до статусу Патріярхії рідну УАПЦ передати в руки невідповідної
особи, яка спрофанувала благодать Святого Духа останнього в живих і при
праці ієрарха Відродженої УАПЦ 1921 року в США - Найпочеснішого
архиєпископа Іоанна (Теодоровича) - пересвятою його 27 серпня 1949
року, доказавши цим своє богохульне зневаження Ієрархії УАПЦ на чолі з
митрополитом-священномучеником Василієм Липківським, духовним
сином якого був архиєпископ Іоанн Теодорович. Відомо ж бо, що „Хто не
шанує Сина, той не шанує й Отця, що Його послав” (Іоан 5,23).

Цим актом на підставі Апостольського правила 68 ця особа поставила
свій власний єпископський сан під великий сумнів, і в цьому криється
невдача багаторічних заходів її здобути визнання Царгороду, бо цей ганеб-
ний акт тяжіє на ній аж досі і тяжітиме не тільки в цьому, а й у
майбутньому віці, бо „хула на Духа Святого не проститься ані в цьому віці,
ані в майбутньому” (Матв.12, 31-32). Не проститься цей злочин і
українською історією, бо цим актом дано сильний аргумент в руки
відвічних ворогів Українського Православія як з Півночі, так і з Заходу,
щодо нібито єретицтва Відродженої в 1921 році УАПЦ, бо, як відомо,
Східня Православна Церква своїми канонами наказує пересвячувати лише
і тільки єретиків. Відроджена ж УАПЦ єретичною не була, а була задивле-
на в першохристиянські часи Апостольської рівности і всецерковного
братерства та нелукавого і самовідданого служіння „меншому братові” -
українському побожному народові. Будучи змушена безвихідними
обставинами, вона відбула всесоборно висвяту свого Первоієрарха за
Святим Письмом (1 Тим. 4,14).

Не сприяла ця особа й церковному мирові після розділення Церкви на
еміграції на синодальну й соборноправну в наслідок ухвали Собору
єпископів 12 травня 1947 року про пересвяту Архиєпископа Іоанна
Теодоровича. Цькованих і гнаних оборонців святости й благодатности
Ієрархії УАПЦ 1921 року ця особа не підтримала і не обороняла, а навпаки
- працю їх вважала „комуністичною роботою”, що сприяло недопущенню
їх до еміграції за океан. Коли ж у США на Соборі 1950 року була
надзвичайна нагода примирити обидві частини Церкви, то ця особа,
всевільно керуючи цим Собором, навіть не допускала до участи
священиків соборноправної УАПЦ, які відсиділи строки в совєтських
концтаборах, або походили з родин замучених за УАПЦ в 30-х роках.
Прийнявши до складу Церкви в США двох синодальних єпископів, ця
особа не допустила до прийняття архиєпископа Григорія, що очолив 1947
року УАПЦ соборноправну.

На цьому ж Соборі 1950 року, як голова його, ця особа відреклася від
дочернього зв’язку Церкви в США з УАПЦ в Україні і відмовилася від
назви „Автокефальна”, користуючись і до нині назвою УПЦ, як і
московський екзарх Філарет у Києві та московські в Україні єпископи.

Не сприяла ця особа й співпраці церковних репрезентацій США, Канади
й Европи, зокрема порушивши спільну ухвалу з ЗО квітня 1960 року про
неучасть українських православних єпископів у Другому Ватиканському
Соборі Римокатолицької Церкви. Всупереч цій ухвалі та зокрема
батьківським проханням митрополита Іларіона, ця особа самовільно
поїхала до Риму на Собор і цим актом довела УПЦ в США на межу розколу
та відчуження Канадської Церкви. Чи така нестійкість і недисципліно-
ваність цієї особи робить її гідною бути Патріярхом - подумайте самі.

Про владолюбство цієї особи можуть свідчити багато фактів. Подамо
лише деякі. Займаючи становище заступника митрополита й голови
Консисторії УПЦ в США, ця особа, не зрікаючись цих становищ, захопила
місце й митрополита УАПЦ на еміграції після смерти бл. п. митрополита
Ніканора, за якого синодальний устрій був замінений на соборноправний
і ліквідовано так звані санкції проти єпископа, духівництва й вірних, що їх
було в 1947 році позаочно й без суду покарано в дусі недавніх кар, неза-
конно кинених московським єпископатом на владику Іоанна, а натомість
відновлено молитовно-євхаристійне єднання між обома частинами УАПЦ
та видано заклик відновити братерські стосунки з УАПЦ соборноправною.
Цей заклик виконали три єпископа, але не особа, яку Ви виставили на
патріярха України. Навіть захопивши становище митрополита УАПЦ на
еміграції, ця особа не змінила свого ставлення до УАПЦ соборноправної.

Автократичний спосіб церковного керівництва, чужий і невластивий
УАПЦ ні в минулому, ні тепер, - це улюблений спосіб керування
церковними справами цієї особи. Не зважаючи на органи колегіяльного
керівництва Церквою, ця особа аж до останнього Собору в лютому ц. р.
сама благословляє, сама скликає, сама й головує на Соборі. Необмежене
самовладство цієї особи викликало вже не одну резигнацію голів
Консисторії і втечу редактора „УПСлово”. А найяскравіший приклад - це
запланований на листопад ц. р. Собор УАПЦ на еміграції, який не від-
бувся, бо не зважаючи на дане нею Благословення, ця особа заборонила
відбуття Собору. Що робили з своїми квитками делегати на Собор з
Австралії і інших країн - невідомо.

Беручи до уваги все вищесказане (а сказати можна було б набагато
більше), ми, нижчепідписані єпископи УАПЦ соборноправного устрою й
ідеології Церкви-Мучениці, відродженої в 1921 році й розгромленої в 30-х
роках, як Її продовження у вільному світі, не можемо погодитись на кан-
дидатуру цієї особи на Патріярха УАПЦ... Просимо не допустити до
інтронізації цієї кандидатури, доки не будуть перевірені всі документи й
свідчення щодо світської за Польщі й німецької окупації та церковної
діяльности цієї особи в минулому і аж досі, доки в обранні першого
Патріярха УАПЦ на Україні не зможуть взяти участи через своїх законних
представників і частини Церкви в діяспорі, бож до 1936 року - року оста-
точного розгрому УАПЦ на Україні - і Канадська й Американська Церкви
на чолі з Архиєпископом Іоанном Теодоровичем були складовими части-
нами УАПЦ на Україні, як заокеанські єпархії її, доки не буде принаймні
два кандидати на становище Патріярха з такими освітніми, моральними й
богословськими кваліфікаціями, які дозволили б обранцеві Духа Святого
й собору зібрати всі частини Церкви під свій патріярший омофор...”

Другою Церквою, що не визнала Патріарха Мстислава, але з інших причин, була
УПЦ в Канаді.

Через місяць після обрання Всеукраїнським Православним Собором УАПЦеркви
вл. Мстислава Патріархом України, Собор УГПЦеркви в Канаді 4-8 липня 1990 р.
ухвалив перейти під омофор Константинопільського Патріарха. За дорученням про-
топресвітера Степана Ярмуся, на Соборі всім делегатам роздавали копію листа
Єпископа Ісаї з Грецької Православної Архидієцезії Північної та Південної Америки
про „злочинне самопіднесення (Мстиславом) себе самого до сану патріарха”.

На захист Патріарха Мстислава єпископи УПЦ в США Константан, Антоній та
Паісій 11 липня 1990 р. направили лист до УПЦ в Канаді та всіх її ієрархів -
Митрополита Василія, Архиєпископа Івана, Єпископа Юрія.
Постанова канадської Церкви про омофор Вселенського Патріарха, - писали аме-
риканські єпископи, - напевно пов’язана зі свідомою дезінформацією та видумка-
ми відносно недавніх подій в Україні, що були подані в листі Канцлера Греко-
Православної Архидієцезії. Але „ми все-таки надіємося, що наші відомості може
недокладні, і що ВИ НЕ ЗРЕЧЕТЕСЯ СВОЇХ ПО ВІРІ ТА КУЛЬТУРІ БРАТІВ. Про-
читавши лист Єпископа Ісаї та побачивши, що „мовчазне прийняття” представ-
лених в ньому „фактів” має нібито бути Вашою реакцією на нього, ми, дорогі брати,
переживаємо ЗА МАЙБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я В ДІЯСПОРІ
ТА УКРАЇНІ”. (Блаженнішому Митрополитові Василію..., 11 липня 1990)

Але поширення серед делегатів константинопільського листа було лише психо-
логічною підготовкою канадського Собору. Рішення вже було прийнято.

Виглядає, перші кроки до Константинополя провід канадської Церкви зробив ще
наприкінці 80-х років. Під приводом ювілейної подорожі з нагоди 1000-ліття
Хрещення Київської Руси, офіційні представники УПЦ в Канаді - Митрополит
Василій (Федак) та Голова Консисторії митр. прот. Степан Ярмусь - в жовтні 1987
році відвідали всі грецькі церковні центри та грецьких першоієрархів, -
Антіохійського та Константинопільського патріархів та Архиєпископа Грецької
Церкви в Афінах. В 1989 році прот. С. Ярмусь випустив книгу спогадів про цю
подорож „Враження з відвідин православного Сходу”. Самим цікавим в цій книзі є те,
що 152 сторінки, окрім найпростіших туристичних заміток, не мають взагалі ніякої
церковної інформації. Кожному грецькому архиєрею роздавали інформаційний
матеріал з повідомленням про святкування Ювілею в серпні 1988 року та
запрошували його приїхати, - це, в описанні прот. С. Ярмуся, і було метою
подорожі.

Очевидно, що Митрополит Канади та Голова Президії Консисторії в ролі пош-
тових кур’єрів не їхали 6. - Вони явно пробували грунт. Прот. С. Ярмусь пише:
„Наша розмова з (Антіохійським) Патріярхом (Ігнатієм) закінчилася обопільно
згідливою думкою, що в існуючій ситуації все-таки треба щось робити, краще
співжити, а оця наша візита в Дамаску й розмова з Патріярхом є доказом того, що
й у Священної Ієрархії й у вірних Української Православної Церкви в Канаді є саме
таке наставлення й саме такі прагнення”. (С.Ярмусь, 1989, 37)

Представники УПЦ Канади так старались шукати, як „краще співжити”, що
прот. С. Ярмусь навіть зробив в історії неабияке відкриття: „...Безпощадний супер-
ник (Константинопільської) Патріярхії - холоднокровна Москва. Вона все ламає,
все нівечить, не зважаючи ні на що. 1686 року, Москва хитрощами та підступом
примусила Патріярха Константинопільського ПЕРЕДАТИ в її юрисдикцію
Українську Православну Церкву і ПУСТИЛА В СВІТ НЕПРАВДУ, ЩО ПАТРІЯРХ
ДІОНИСІЙ ПРОДАВ НАШУ ЦЕРКВУ МОСКВІ. А тепер цю неправду повторяють і
дехто з наших.” (С.Ярмусь, 1989, 88)

На чолі з такими провідниками Українська Православна Церква в Канаді
опинилась би під грецькою залежністю і без обрання на Київський Патріарший
Престол владики Мстислава.
„Патріарша Грамота” про підпорядкування Константинопільській Церкві
УПЦеркви в Канаді була підписана до Собору, - вона датована 1 квітнем 1990 року.

Константинопільський Патріарх Димитрій в ній пише, що прийняття Церкви
„під духовну й канонічну опіку їхньої Матері, Церкви Константинопільської відбу-
лося з метою забезпечення їхнього церковного правопорядку й захисту”, про що
його просили „в імені загального церковного Собору”.

Згідно умовам „Грамоти”, колишня автокефальна УПЦерква в Канаді зобов’язу-
валась відмовитись від усіляких світських та політичних проявів та декларацій, три-
матись порядку і традицій Вселенського Константинопільського Патріархату (п.1).

Канонічним Головою канадської Церкви став Константинопільський Патріарх
(п.2).

Другою після нього особою, із зазначеним правом втручатися „на випадок
внутрішньої кризи”, є Екзарх Вселенського Патріархату в Північній та Південній
Америці. Він має бути присутнім на Соборах і на нарадах Єпископату УГПЦ в
Канаді, „передаючи побажання й благословення від Церкви-Матері” (п.З).

Пункт 6: Кандидатів на становище Митрополита чи Єпископа, після консультації
з Екзархом Вселенського Патріархату в Північній й Південній Америці, представляє
Первоієрарх, чи Місцеблюститель Митрополичого Престолу Української Греко-
Православної Церкви на одобрення - у першій інстанції - Соборові УГПЦ в Канаді.
Після задовільняючого рішення Собору, імена кандидатів подаються - у другій
інстанції - до Священного Синоду Вселенської Патріархії на вибір і підтвердження
для хіротонії.

Пункт 7: Святе Миро для роздачі священикам Митрополит отримує від Вселен-
ського Патріарха. Святі Антимінси, із належним українським написом, Митро-
полит також отримує від Вселенського Патріарха, та зі своїм підписом роздає їх для
літургічного вжитку.

Як частина єпископату Константинопільської Церкви, канадські єпископи
включаються в Постійну Конференцію Канонічних Православних Єпископів в
Америці (п.9).

Так найстаріша українська автокефальна Церква у діаспорі позбулась своєї неза-
лежности, своїх історичних традицій, ідеалів та принципів, на яких була заснована
1918 року. Здавалося 6, ще тільки вчора, в 1972 році, УПЦерква Канади повчала
Бавнд Брук у „Звіті Комісії Міжцерковних Зв’язків”, що „незалежність у внутріш-
ньому управлінні - це автономія, а автокефалія - це повна незалежність Церкви як
у внутрішньому управлінні, так і в зовнішніх зносинах з іншими автокефальними
Церквами. Іншими словами, автокефальна Церква в ніякій формі не підлягає жодній
іншій посторонній церковній владі і провадить всі свої справи - внутрішні й зов-
нішні - цілком самостійно”. А вже наприкінці 1990 року новий ідеолог канадської
УПЦ, Голова Комісії Міжцерковних Стосунків та Голова Президії Консисторії УПЦ
в Канаді о. Степан Ярмусь обурювався: як це так, що тоді, коли „представництво
митрополита Василія зайняло своє місце біля Евхаристійного Престолу, той після
цього знаходяться люди, які запитують: „ Чи правда, що наша Консисторія віддала
нашу Церкву грекам?”
Після входження в Константинопільський Патріархат провід УПЦ в Канаді від-
кинув попередні заяви Української Греко-Православної Церкви в Канаді, що вона
„ніколи не погодиться на чужу зверхність”, ніколи не піде на те, щоб „здобути собі
„признання” з боку царгородського патріярха в заміну за підчинення Української
Православної Церкви царгородському патріархові на таких умовах, на яких вона
була підчинена до 1686 року.” (Митр. прот. С. Савчук. Автокефалія УГПЦ в Канаді,
1955, 20-21). Був відкинутий Статут УПЦ в Канаді і „Правила”, - що ця Церква
зорганізувалася і існує на таких само засадах автокефалії та всенародно-соборно-
правного устрою, як і УАПЦ 1921 року. Прот. С. Ярмусь в січні 1991 року пояснював
вірним Церкви нове: головною перешкодою „зайняти належне нашій Церкві
місце” було те, що „в жовтні 1921 року ця Церква несподівано була зреформована
до неабиякої міри. Це факт, промовчуючи його, ми поступали з нашими людьми
безвідповідально, навіть нечесно...” (С. Ярмусь, 1991, 49)

Протест УАПЦ в Тексасі проти підпорядкування УПЦ
в Канаді грекам

Зо всього українського єпископату в світі відверто з приводу переходу канадської
УПЦ до Константинопільського Патріархату виступили, давши урок всій Україн-
ській Церкві, єпископи неукраїнського походження.

6 серпня 1990 року провід УАПЦ в Тексасі, - Єпископи Макаріос і Тимофій, -
вислали до Канади Скорботне Послання.

(...) В цьому столітті, - писали владики Макаріос і Тимофій, - український
народ вже прийшов на підставі власної історії до бездоганного висновку: не
покладати жодних надій ні на Царгород, ні на Москву, ані на Рим, і тяжко
працював над збереженням і скріпленням Української Автокефальної
Православної Церкви. Вибір Патріарха Київського довів до порогу воз’єднан-
ня всю Українську Православну Церкву - на рідній Україні та в єпархіях
Західної Європи, США, Канади, Австралії і Південної Америки - під одним
патріаршим омофором.

Однак знову розвіялись мрії про єдину Українську Православну Церкву, і
вже майже певна перемога раптово перетворилася ЧЕРЕЗ ЗРАДУ НАШІХ
БРАТІВ Української Греко-Православної Церкви в Канаді в поразку.

Уважний аналіз оприлюдненої угоди між Царгородом і Вінніпегом, так
званої „Патріаршої Грамоти” з 1 квітня 1990 року, викликає принаймні у
розсудливого читача три головні застереження:

1.	Надія на суцільну єдність Українського Православ’я під омофором
Патріарха Київського і Всієї України значно зменшилась, водночас ускладнено
намагання визнання Українського Патріархату іншими Патріархатами, як і
заходи вивезти на рівень її давньої слави рідну Церкву в Україні, яку віками
плюндрував Московський Патріархат у співпраці з царями та згодом з
безбожними комуністами.

2.	Українська Греко-Православна Церква в Канаді може вже дуже скоро зус-
трінутися із забороною з боку Царгороду висвячувати для себе єпископів. З
практики, яку Вселенський Патріарх провадив через свого Екзарха на Північну
і Південну Америки, можна побачити, що не-грецьким Церквам під омо-
фором Вселенського Архиєрея дозволено мати лише одного єпископа, якого,
у випадку смерти, замінює наставник, висвячений Вселенським Екзархом.
Таким чином, не-грецькі Церкви стають позбавленими голосу, коли вони
виступають проти політики чи звичаїв греків-новокалендарників, які
суперечать благочестю та обрядам більш традиційних не-грецьких
православних Церков.

3.	Прийняттям та затвердженням умов, даних їй Царгородом, Українська
Греко-Православна Церква в Канаді може попасти в юридичний кошмар.
Канадська юридична система, яка вимагає урядового апробату та нагляду над
Церквами, може уможливити представникам Вселенської Патріархії захопити
контроль над церковними маєтками, включно з храмами, приходами, монас-
тирями, семінаріями та прицерковними культурними і харитативними
установами. Слід звернути увагу також на те, що, наприклад, у Верховному
Суді Сполучених Штатів Америки - країні, в якій відділення Церкви від уряду
все-таки більш помітне, ніж в Канаді, - є певна тенденція вирішувати справи
церковного характеру на користь вищого рангом ієрарха, яким, згідно з
прийнятою Канадською Церквою „Грамотою” з 1 квітня 1990 року, був би не
Митрополит Вінніпегу, а Вселенський Патріарх чи його Екзарх. Припущення,
що Статут Української Греко-Православної Церкви в Канаді буде міродайним
у вирішуванні непорозумінь між Царгородом і Вінніпегом, не є реальним.

Настав час, щоб православні українці відложили ворожнечу і суперництво,
які панують в людській істоті. Настав час, щоб ми прислухались до стогону
нашої Церкви-Матері, Київської Церкви, яка нас кличе до праці на славу Божу
та на спасіння всіх людей, які в давньому Київському Престолі бачать своє
джерело духовної поживи. А до заученого нами, дітьми нашої Матері, святої
Української Автокефальної Православної Церкви кличу - не покладати
жодний надій ні на Царгород, ні на Москву, ані на Рим, - додамо, що цю надію
слід шукати в Києві... (Єпископ Макаріос, 6 серпня 1990)

Очевидно, ніхто з Консисторії УПЦ в Канаді владикам в Тексасі не відповів.

Протопресвітер С.Ярмусь і в наступні роки продовжував писати про УПЦ
Канади, вже підлеглу Конспгантинопільському Синоду Єпископів і навіть Грецькій
Архидієцезії Америки, що вона - „Церква соборноправного устрою”. Як могла
соборноправна УГПЦ прийняти і керуватись „СИНОДАЛЬНИМ РІШЕННЯМ Й
ПІДТВЕРДЖЕННЯМ” Константинопільського Патріарха, як сказано в „Патріаршій
Грамоті” 1 квітня 1990 року, - доктор богословія о. С. Ярмусь ніколи не роз’яснив.
Коли помер Патріарх Мстислав, зверхник УПЦ в Канаді Митрополит Василій не
з’явився на похорон, а „духовенство з Канади воліло залишитись поза вівтарем, не
зодягнувшись навіть у найнеобхідніший для богослужбових відправ єпитрахиль”, -
писав архимандрит УПЦ в США Андрій Партикевич у Відкритому листі „Про те,
що мені болить".

„Українське Православне Слово” друкувало цей лист:

„Що змінилось? Як це так, що під час святкування Тисячоліття п’ять
років тому (архиєреї УПЦ Канади) ще могли з нами спільно служити
Божественну Літургію, а сьогодні вже ні? Чи ми вже не православні? Чи
ми відступники? Чи вони канонічні, а ми ні? Якщо так, то що нас
позбавило канонічности від 1988 року? Який договір підписала
УГПЦерква з „греками”, який забороняє їм у сослуженні з нами? Яке
визнання чи обіцянки про надання якоїсь „канонічности” могли
спонукати УПЦ Канади нанести своїй сестрі-Церкві у США таку важку
образу? Що довело її до того, щоб вийти з Євхаристичного єднання з
українською православною діяспорою і чим вона позбавила себе
можливости віддати Покійному патріярхові та своєму власному
колишньому Першоієрархові належну шану?.. Не зрозумівши, чому
мої собрати в Канаді воліли підкоритись грекам замість того, щоб праг-
нути об’єднання з рідною Церквою, я назвав їх зрадниками.
Нещодавна „участь” представників УПЦ в Канаді в похороні Патріярха
Мстислава - за всіма ознаками - підтвердила мою характеристику”.
(Архимандрит Андрій Партикевич, 1993)

Але пройде лише чотири роки, і архимандрит А.Партикевич міг би задати всі ті
питання своїм єпископам у Бавнд Бруку і самому собі. На похороні другого
Патріарха України - Володимира Романюка в 1995 році - не було вже й Митро-
полита УПЦ в США Константина, який став константинопільским архиєреєм, а
Єпископ Паісій стояв осторонь, щоб не служити з українськими владиками. На
початку 1998 року в газеті „Цкгаіпіап ХУеекІу” о. А. Партикевич вже писав, що
підтримує рішення Бавнд Бруку ввійти під константинопільський омофор.

В 1998 р. о. С. Ярмусь протестував проти промовців на Світовому Конгресі
Українців, які „демагогічно пропонували ЯКИЙСЬ РУХ ДО ПОЄДНАННЯ З УПЦ
КИЇВСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ, і то рух З НИЗІВ, - ЦЕ ЯКЕСЬ НЕПОРОЗУМІННЯ,
ПОДІБНЕ НА ВІДЖИТУ ДИКТАТУРУ ГРУБОГО ПРОЛЕТАРІАТУ”...

УПЦ в Канаді до 1990 року - Церква чи відокремлена секта?

В 1999 році, пояснюючи причину переходу УПЦ Канади під константи-
нопільський омофор, протопресвітер С.Ярмусь писав, що „встановлені точки
домовлення в справі нашого Євхаристійного (?! - О.Х.) єднання із Вселенською
Патріярхією... нічим не обмежили, ані не зменшили значення нашої Церкви, а
тільки виповнили її дуже важливим екклезіологічним елементом-виміром, -
виміром Сопричастя з іншими Православними Церквами, БЕЗ ЯКОГО ЦЕРКВА НЕ
Є ЦЕРКВОЮ, А ПРОСТО ВІДОКРЕМЛЕНОЮ СЕКТОЮ. Це з уваги на цей елемент
і на цю вимогу відповідальні українські провідні люди (політичного і церковного
стану) від самих Визвольних змагань і до нашого часу, старалися ввести Українську
Православну Церкву в стан Сопричастя з іншими Православними Церквами, а
перш за все - з Вселенською Патріярхією. Це той елемент, якого нам бракувало, до
осягнення якого стреміли наші великі попередники...” (Вісник, 15 лютого 1999)

Оскільки саме о. С. Ярмусь - одна з чільних осіб, що ініціювали і опрацювали
угоду УПЦ Канади із Стамбульською Патріархією, один з трьох членів церковного
Комітету в цій справі, всі - „особи доброго розуміння природи Церкви”, до яких
себе зараховує протопресвітер С. Ярмусь, - виникає серйозне питання. - Чи була до
1990 року УПЦ Канади Церквою, не маючи „виміру-сопричастя”?

З пояснень о. С. Ярмуся логічний висновок однозначний, - УГПЦ в Канаді від
1918 року була не Церквою, а ВІДОКРЕМЛЕНОЮ СЕКТОЮ.

Так сучасний провід УПЦ Канади поставив логічну крапку процесу довгих
пошуків „константинопільського визнання”, колись початих Міністром Ісповідань
УНР Іваном Огієнко.

Довголітній редактор канадського журналу „Нові Дні” Мар’ян Дальний писав:

„Я не знаю як слід теології, ані екклезіології й тому, може, також „не
повинен братися не за своє діло” (слова С.Ярмуся - О.Х.). Але ж хочеться
знати, чи до Євхаристійного єднання з Вселенською Патріярхією
Українська Православна Церква не була Церквою, а її митрополити -
Полікарп, Ніканор, Іларіон, Мстислав і ін. не були митрополитами, лише
служителями якоїсь „вільної деномінації”? (...) Найновіший Форум про
„Питання єдності Української Православної Церкви в Україні” відбувся в
переповненій залі Українського Народного Дому в Торонто 25-го лютого
1999 року”, але „еліта” і духовенство УПЦ в Канаді на Форум не прийшли.
(УВ, 4 квітня 1999)

З „Відкритим листом до митрофорного о. С. Ярмуся” звернувся полковник
В. Роєнко, нагадавши о. Ярмусю його вислів „На чорта нам той Київський
Патріярхат!”, та звинувативши „многодоктора... в лукавому виклику (вірним
Церкви), позбавленому чіткости думки, елементарної порядности в характеристиці
предмету розмови, людського і священичого такту.” (В.Роєнко, 1999, 1,5)

В травні 1999 року створене в Торонто вірними УПЦ Канади Українське
Православне Братство Святого Володимира, яке очолив Петро Юрчак, написало
відозву „До всіх Українців Східньої Єпархії”.

„Незалежна Українська Православна Церква в Канаді була створена

Року Божого 1918... Ні в кого не з’являлося будь-яких сумнівів щодо
легальности, законности чи „канонічности” богослужень і таїнств,
здійснюваних нашими священиками.

Безумовно довіряючи свойому церковному проводові, віруючі не могли
припускати, що ієрархія УПЦ в Канаді зможе будь-коли повести їхню
Церкву в небажаному напрямку.

УПЦ в Канаді росла, кількість її членів збільшувалася. Не можна
заперечувати того факту, що за всі ці роки зросли й матеріяльні надбання
Церкви. Такий нормальний стан речей існував до 1987 року, коли вищий
провід УПЦ в Канаді почав переговори з Константинополем у справі
молитовного поєднання української Церкви із Вселенською Патріярхією.

На цей важливий крок ієрархи УПЦ в Канаді пішли через ближче неві-
дому причину. У квітні 1990 року, без докладних пояснень чи попередньої
консультації із ширшим загалом, вони поставили українських віруючих
цієї Церкви перед доконаним фактом.

Втрату незалежности УПЦ в Канаді чи її переход під омофор
Вселенського Патріярха ще можна було б пояснити бажанням проводу
УПЦ в Канаді здобути їй визнання чи „канонічність”. Але справа в тому,
що УПЦ в Канаді від самого початку свого існування була канонічною і
рівноправним членом світової родини Православних Церков! А це
значить, що будь-які заходи нашої Консисторії та її проводу щодо „сві-
тового визнання” УПЦ в Канаді були непотрібні та навіть шкідливі. Бо
вони викликали непередбачене й зовсім небажане загострення стосунків
між ієрархією та громадою віруючих”.

В серпні 1999 року Інформаційний Листок (№4) УПБратства Св. Володимира
повідомляв, що „у церковному житті створилася ситуація, в якій існують пере-
думови для дальшого поділу нашої Церкви. Якщо розколу зараз ще немає, то це не
значить, що його не може бути”.

„Нам кажуть, що наша Українська Церква в Канаді не втратила нічого. То чому
ж ми зараз не маємо права висвячувати єпископів без дозволу Істанбулу?”
(Інформаційний Листок УПБратства Св. Володимира. №5. 1999)

У вересні 1999 року УПБратство Св. Володимира закликало всіх віруючих
світських людей, „як уже не один раз в минулому, стати на захист підставових прин-
ципів та вимагати від нашого церковного проводу скасування умови з Царгородом
і повернення УПЦ в Канаді її колишньої повної незалежности, яку вона мала перед
1990 роком, та самоуправління”.

Криза в УАПЦ на Україні

Обрання Митрополита УПЦ в США і Діаспорі Мстислава Скрипника патріархом
УАПЦ не лише віддалило від Києва Соборноправну Церкву та УПЦ в Канаді, - воно
обернулось розпадом щойноутвореної УАПЦеркви та розколом УПЦ Київського
Патріархату в 1993 році.
Криза в УАПЦ почалася вже восени 1990 року, коли Митрополит Іоан Боднарчук
спробував не допустити до вже оголошеної інтронізації. Після його двох поїздок до
Америки, влітку 1990 та влітку 1991 року, де Митрополит Іоан зустрічався з
єпископами канадської УПЦ, вірними Соборноправної Церкви та членами
УПБратства ім. Митрополита Василя Липківського, - його повний розрив з вл.
Мстиславом був неминучий.

„Я привіз додому і вже передав в надійні руки архівні документи, які незабаром
дадуть змогу освітлити певні сторінки життя нашої Церкви.” - Писав Митрополит
Іоан в листі до отця Володимира Яреми. -

„(...) Всьому Св. Собору відомо і нашому духовенству, що ніхто не
висував декілька кандидатів на патріарха, а лише одного, якого канди-
датуру Ви особисто виставили. Я проголосив Патріархат, а Ви - канди-
дата на патріарха Митрополита Мстислава Скрипника, за якого ми всі
проголосували.

Ніхто з нас тоді навіть не підозрівав, що братова Владики Мстислава
живе у Львові рядом з Вами і що діти Митрополита Мстислава туди
приїжджали і що ця страшно неудачна кандидатура на патріарха була
Вами заздалегідь обговорена і остаточно підготовлена. Ох, як Ви
обдурили тоді нас, а також і всю Україну. Вам того віроломного, недос-
тойного вчинку Бог, Українська Автокефальна Православна Церква і
Україна ніколи не простять. Це велика зрада Церкві, нашому Народу і
всій Україні. Ми через Вашу жадність підобрали то, що вже другими
давно викинено на смітник історії.

Бог мені свідок, що я цього не хотів говорити. Мені стидно, що через
Вас і вашу невеличку групу, яку, на жаль, очолив найбільш довірений
мені єпископ, ми так постидно обдурили Святу нашу Церкву і наш
вічно обдурений і безталанний Український Народ... За що їм така
шана і подяка від Вас? Ви добре знали, що я, находячись майже півроку
за границею в Америці і в Канаді, про все розпитаю, про все довідаюсь
і все розшукаю... Нашу Церкву ніхто ніколи не визнає, поки нею
управлятиме цей перший український лжепатріарх... Документи,
фотографії, привезені мною, будуть старанно перепечатуватися у
нашій єпархіальній газеті „Церковні Дзвони” і у других засобах масової
інформації.

Як Першоієрарх Св. УАПЦеркви на Україні, сьогоднішньою датою
анулюю всі Патріарші прикази, розпорядження, назначення, нагороди
і все інше, як неканонічні. Всі опреділення неповних соборів, які
проводилися без участі Першоієрарха, без його згоди і підпису, вважаю
недійсними.

Блаженніший Іоан, Митрополит Львівський і Галицький, Першо-
ієрарх УАПЦеркви на Україні, Намісник Святого Київського
Патріаршого Престолу.” (Митрополит Іоан, 14.Х.1991)


_____,Ш2	<г>'

/пя&Мід,	'Мил^з^и



__&<&Па4*ш*и діячам 1	вД&іо

__РТМи. Я]Шм>г ^/^€\2^/^лЛлім м ^Г^ш.і^,___________

А	Лтл 1НҐ Ііллг 1

^6-

пмі < 'П&&*лм£ &>иж

4&> *]И> Ці. І &и>ром^



Уривок з черновика
листа Митрополита
Іоана Боднарчука до
о. Володимира Яреми
від 11.Х. 1991 р.
Виступивши проти Патріарха, Митрополит Іоан виніс вирок і собі, і УАПЦ, -
владика Мстислав був не тою людиною, щоб відступити. Все життя він прагнув
стати „першоієрархом українців” за будь-яку ціну і поступово йшов до цієї мети.
Ще при живому Митрополиті Іоанні Теодоровичі він перебрав владу в УПЦ США,
тоді не допустив поєднання з УАПЦ (С), щоб не мати конкуренції з вл. Григорієм
(Огійчуком), пізніше очолив з порушенням статуту американської церкви УАПЦ в
Європі.

Давно, в 1969 році, вийшла стаття С. Гарданського „Архиєпископ Мстислав -
майбутній первоієрарх всієї „офіційної” Української Православної Церкви”.

„20 років, - писав автор статті, - Канцлер УПЦ в США Архиєпископ
Мстислав своєю рухливістю, винахідливістю, енергією і честолюбством
працює над тим, щоб забезпечити собі найвигідніше і найбільш бажане місце
в Українській Церкві. Він спробував очолити УПЦ в Америці, тоді поєднався
з І.Теодоровичем, маючи на увазі самому очолити об’єднану Церкву, а
вл.Іоанна відправити на спокій, тоді він забезпечив собі місце митрополита
УАПЦ в Європі. Лише дві справи йому не пішли - з визнанням Царгороду та
Риму. Рано чи пізно, маючи на увазі його здібності, винахідливість та енергію,
можна бути певним, що помноживши ці свої якості на свій дотеперішній
досвід в таких справах, Владика зуміє уложити для цієї мети продуманий, пер-
фектний план дій з притаманним йому мистецтвом і безоглядністю. І тоді він
стане Первоієрархом всієї „офіційної” Української Православної Церкви, -
спершу її Митрополитом, потім Блаженнійшим, а потім може й Патріярхом.
Які це може мати наслідки для майбутньої долі українського православ’я та
всієї української визвольної справи - про це ще рано говорити.” (ЦЖ,
1969/6(75), 15)

Ці наслідки дали себе знати відразу. Вже в 1990 році УАПЦ розкололась на при-
хильників патріарха та його „зрадників”. На протязі 1991-1992 років Патріарх
Мстислав усував одного за другим - Митрополита Іоана, МитропоЛита Данила,
Архиєпископа Володимира, Митрополита Антонія та інших архиєреїв від
керівництва УАПЦ. Митрополит Іоанн і єпископи УАПЦ, в свою чергу, забороняли
„мстиславівців”. Все це тривало два роки, доки врешті восени 1992 року в УАПЦ не
залишилось ЖОДНОГО єпископа, який не був би заборонений хоч раз у священ-
нослужінні.

В 1993 році Митрополит Іоан надіслав до газет заяву „Страшно подумати, до
чого ми докотились!” Він писав: „Ніколи ще не було такого в історії Церкви, щоби
священик за півтора роки (як Антоній Масендич), без духовної освіти і будь-яких
заслуг, став митрополитом. Це просто абсурд. Це насмішка над Церквою... Антоній
рукополагав всіх, кого заблагорозсудиться. Є люди, які ще в минулому році були
нехрещені, а в цьому році, без духовної освіти, вони вже архимандрити. Це сміх над
Церквою та її канонами. Один з рукоположених таких єпископів сказав на пропо-
віді своїй пастві: „Ісус Христос - це баран Божий, а ми - його вівці.” Страшно поду-
мати, до чого ми докотились. Це злочин, і за нього треба відповідати. Сам хор-
єпископ Антоній Масендич знаходиться під яремівською забороною, а також зна-
ходяться під забороною всі ті, хто служив з Антонієм і Яремою. Світильник благо-
даті Божої в нашій Церкві догорає..."

Про пов’язаність кризи УАПЦ в Україні з діяльністю новообраного патріарха
писали різні автори, різних поглядів.

Так, наприкінці 1992 року була написана, а в 1993 році надрукована у „Віснику”
УПЦ Канади, стаття „До питання церковної смути в сучасній Україні”. Її автор,
викладач духовної семінарії митр. прот. Т. Міненко писав, що початком церковної
кризи треба

„вважати перший приїзд Патріярха Мстислава в Україну в жовтні-
листопаді 1990 року на Інтронізацію. Тоді виникла розбіжність у погля-
дах на управління УАПЦерквою між Єпископатом УАПЦ і
Патріярхом... Всупереч Статутові Патріярх Мстислав призначив
Патріяршу Раду із своїх людей та встановив Патріяршу канцелярію в
Києві. До Патріяршої Ради митрополит Іван Боднарчук не увійшов,
чим його фактично було усунено від керівництва Церквою,
незважаючи на те, що Всеукраїнський Собор 1990 року обрав його міс-
цеблюстителем Патріяршого престолу. Керівником Патріяршої
канцелярії Патріярх Мстислав призначив наймолодшого за віком і
стажем єпископа Антонія (Масендича). Таким способом Патріярх
Мстислав усю владу зосередив у собі (це він виявляв і в Америці, і в
Канаді), хоч на це не мав ані сил, ані можливостей... Собор Єпископів
УАПЦ перестав діяти...

Зрозуміло, що єпископ Антоній (Масендич) з причини його віку, а
йому лише на той час виповнилося 29 років, без належної
богословської освіти та з короткою пастирською працею, не міг бути
авторитетним керівником для тих єпископів відродженої УАПЦ, які
мали довголітній стаж пастирської праці та семінарську чи й акаде-
мічну духовну освіту. Для Патріярха Мстислава він був надійним
співпрацівником у керуванні Церквою. Такий спосіб підбору собі
людей був притаманний для владики Мстислава довгі роки. В цьому й
полягала суть опалу митрополита Івана (Боднарчука), який увесь час
продовжував себе титулувати „Патріяршим місцеблюстителем”. Це
призвело до того, що Єпископат УАПЦ розбився на три групи й не був
успішний у розбудові церковного життя...

Великим ударом для Єпископату УАПЦ на початку 1991 року була
заборона Патріярха Мстислава висвячувати нових єпископів. Ще
більшим ударом у липні 1991 року було сильне намагання Патріярха
Мстислава не допустити єпископів УАПЦ брати участь у висвяті нових
єпископів. Він спровадив з Америки на Україну архиєпископа Антонія
(Щербу), для участі у висвяті нових єпископів УАПЦ в Києві і Луцьку...
Єпископат УАПЦ тоді сильно запротестував проти дій Патріярха
Мстислава, і це, мабуть, стало початком недовір’я до нього, що почало
виявлятися пізніше в ігноруванні Патріярха.” (Вісник, 1993/3, 8)
В 2000 році вийшла стаття Михайла Благовойченка „Розділяй і володарюй. Чи
зможе, з огляду на свої історичні традиції, трьохглава УАПЦ подолати внутрішню
кризу'.

„Від самого початку УАПЦ стала жертвою інтриг та боротьби за
владу. Про що думали члени першого собору УАПЦ, коли на патріар-
ший престол Києва обирали дев’яностодвохрічного митрополита
Мстислава? Чи про добро Церкви, чи про власні амбіції?” (ГП,
2000/7(031), 3)

В 1995 році у Рівному вийшла брошура Олекси Новака „Тернистий шлях
українського православ'я у добу сучасності”.

Деформації в самій УАПЦ, писав О.Новак, „почались у жовтні-
листопаді 1990 року після приїзду Патріарха Мстислава на урочисту
інтронізацію. Тоді виникли розходження між ним й Єпископатом.
Всупереч Статутові, Мстислав призначив Патріаршу Раду зі своїх людей
та заснував у Київі Патріаршу Канцелярію, куди митрополит Іоан
(Боднарчук) не увійшов, хоч Всеукраїнський Собор 1990 року обрав
його місцеблюстителем Патріаршого Престолу. На цю посаду Патріарх
призначив єпископа Антонія (Масендича) - людину без належної
богословської освіти та досвіду патріаршої роботи. Йому тоді виповни-
лося тільки 29 років... У 1991 році Патріарх Мстислав заборонив
Єпископату УАПЦ висвячувати нових єпископів... Для висвяти
єпископів у Луцьку й Києві він направив в Україну архиєпископа
Антонія (Щербу). Висвяту перших єпископів Патріарх вважав
неканонічною, не визнаючи її.” (О. Новак, 1995, 9,11)

Таким чином, Патріарх Мстислав фактично не визнав того, що і було реальним
„відродженням УАПЦ” в 1989-1990 роках, і почав будувати Церкву від себе, - саме
те, що 50 років на еміграції робив весь єпископат 1942 року.

15 січня 1993 року Митрополит Іоанн Боднарчук написав Його Святости
Мстиславу Скрипнику Відкритий Лист, підсумувавши пережиті 1990-1992 роки.
(Друкується з великими скороченнями)

„Настав час, щоби Вам відверто сказати правду. Така молода, тільки
що відроджена Українська Церква зовсім занепала і вже майже пере-
стала існувати. Яка в тому причина? З моєї точки зору, головною
причиною являєтеся Ви, владико.

Приїхавши на Україну, Ви стали відвідувати церковні громади
Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Луцької, Рівенської і
других Єпархій. Під час Ваших відвідин цих громад - церквів, де не раз
чекало на Вас по декілька тисяч людей, Ви ніде не привітали їх, як
православних християн.., не подякували за відроджену УАПЦеркву. Ви
говорили всюди так?, що Народ хвилювався, бо не розумів, якої Ви
віри. Віруючі розходилися по домівках розчарованими і з тугою на
серці. Правда, хоч то, може, не було дуже тактовно, але часто я був зму-
шений виступати після Вас, щоб хоч трохи підтримати людей. Ви вже
тоді мене страшно не злюбили. (...)

Ваша поїздка по Єпархіях, на мій погляд, не мала духовного змісту, а
виглядала більше як туристична мандрівка по тих місцях, де Ви бували
молодим. При кожній зустрічі з віруючими людьми Ви розказували
одні й ті ж старчеські небелиці... Я вже тоді зрозумів, що Ви не та
людина, яка так необхідна була українському Народові, але вже було
пізно. Ось так ми з Вами їздили, Владико, а Ви все розказували про свої
„патріотичні” подвиги, які чомусь дивно були оцінені Україною на Все-
українському Форумі в 1992 році в Києві. Україна не мала за що
вручити Вам нагороду, так як Ви для неї нічого доброго не зробили, а
поляки - вручили Вам нагороду, не забули Вашої вірної служби... За
який же це „патріотизм” Командування Української Повстанчої Армії
розглядало Вас, як національного зрадника, і в кінці грудня 1942 року
Військовий Суд УПА виніс Вам вирок смерті?..

Я зробив все, що міг для того, щоби Ви стали так довгожданним для
нашої Церкви Патріархом. Не думайте, Владико, що Вас Народ вибрав.
Вас Народ ніколи не бачив і нічого про Вас не знав, але повірив мені,
мойому слову і одноголосно проголосував за Вас... Після інтронізації Ви
уникали мене. (...)

Отець В. Ярема згідно Вашого прохання і благословення написав
брехливу статтю, в якій очернив мене, Єпископат УАПЦ та й всю
Церкву. В цьому пасквілі він також звинуватив мене в співпраці з „тем-
ними силами”. Хотів би о. Ярему запитати, з якими ж силами
прийшлося йому співпрацювати, щоб довший час находитися на
Львівському Олімпі, в перспективному храмі м. Львова, в той час, коли
другі священики, маючи вищу духовну освіту, томилися по етапах,
тюрмах, лагерях, або просто місили болото в далеких сільських парафі-
ях. (...)

Ви благословляєте о. Яремі не впускати мене до Консисторії, (він)
робить до консисторських дверей великі ковальські скоби і зачиняє їх
переді мною на дві великі колодки, як колись Зельман закривав церкви
перед нашим поневоленим Народом. Я був змушений приймати
священиків та мирян на дворі, не зважаючи на погоду. Яка ганьба!
Який сором! До чого ми дійшли під Вашим мудрим, батьківським
керівництвом?

Не видержавши того нелюдського Вашого і яремівського свавілля,
священики і миряни взяли молотки і розбили і розломали ті скоби та
двері. Ми ввійшли до Консисторії. За вульгарне і недостойне поведення
і за все інше я о. Ярему дав під заборону. Тоді, Владико, о. Ярема за
Вашою порадою, зібравши мізерних і недостойних людей з братства,
вирішив замінити ці колодки. Священиків, які приходили до мене за
порадою, всіляко принижували, виштовхували з коридору, рвали на
них одіж, а деяких били в лице і в голову до крови. Так поступали і з
мирянами. (...)

Проше тепер подивитися, Владико, як Ви безжалісно, планомірно
сіяли смуту і заколот в нашій Церкві. Хто від цього виграв? Чи Україна,
чи наша Церква, чи Ви, будучи зараз усунуті від керування та зраджені
тими людьми, які колись мене зрадили?.. Нинішній плачевний стан
УАПЦ та й взагалі Православія на Україні, розбрат між віруючими та
кліриками завдячує цілковито Вам та Вашим прибічникам. (...) Ви
являєтесь клятим ворогом нашої УАПЦ,.. Ви прийшли до нас тільки
для того, щоби розвалити і знищити її...”

Документів, подібних цьому 13-сторінковому Відкритому листу Митрополита
Іоанна до Патріарха Мстислава, - десятки. Відродження Української Автокефальної
Православної Церкви на чолі з Патріархом Мстиславом, замість очікуваного духов-
ного і релігійного піднесення на Україні, перетворилось в одну з найганебніших
сторінок історії українського народу.

Москва против Митрополита Філарета і розкол УПЦ

В роки розвалу СРСР, окрім відродження в Україні УАПЦ, набрав сили рух за
унезалежнення Екзархату РПЦ на Україні, - УПЦеркви на чолі з Митрополитом
Філаретом. Вийшла також з підпілля Українська Греко-Католицька Церква, заборо-
нена від 1946 року.

Російська Православна Церква намагалась гальмувати, направити в кероване
русло процес розпаду колись єдиної Православної Церкви на Україні, досягнувши
того, що конфлікт між Православною Церквою та УГКЦ перетворився насамперед
в боротьбу двох українських Церков - Католицької та Автокефальної. Московські
спецслужби активно підштовхували розбудову УАПЦ в 1989 - 1990 роках, водночас
пронизуючи наскрізь цю Церкву своїми агентами. А 28 жовтня 1990 р. ново-
обраний Патріарх Московський Олексій прибув до Києва, де оголосив дарування
автономії (вже другий раз в 20 столітті) Київській Митрополії, тобто незалежности
і самостійносте у внутрішньоцерковних справах. До речі, на правах значно шир-
ших, ніж дав Константинополь в тому ж році колишній автокефальній УПЦ в
Канаді. Зокрема, із правом обирати і поставляти правлячих і вікарних архиєреїв,
засновувати і скасовувати єпархії в межах України та ін.

Але через рік, в листопаді 1991 року, Блаженнійший Митрополит Київський і
всієї України Філарет (Денисенко) виніс на Помісному Соборі УПЦ питання
про повне відділення від Москви, надання Українській Православній Церкві
автокефалії.

Московська Патріархія, перед загрозою втрати 6500 українських парафій зо всіх
11 тисяч парафій РПЦ, а значить і можливосте утворення в Україні найбільшої
помісної Православної Церкви світу, почала справжню інформаційну війну проти
Митрополита Філарета, як носія ідеї автокефалії УПЦ.

Кілька місяців зими 1991-1992 років йшла підготовча компанія в пресі проти
митрополита за „сімейне життя”, що чомусь не перешкоджало в очах РПЦ бути
Митрополиту Філарету перед тим і Місцеблюстителем Патріаршого Престола, і
кандидатом на Московського Патріарха. За основу звинувачень був покладений
рапорт вікарія Київської області Єпископа Іонафана на ім’я Священного Синода
РПЦ, ним самим і відкликаний через три місяця, як наклеп на Митрополита
Філарета.

Архиєрейський Собор РПЦ, що в квітні 1992 р. мав розглядати питання
надання автокефалії УПЦеркві, замість того був перетворений в „суд” над її
Першоієрархом. Все, що відбувалося на Соборі, російська преса охарактеризувала
„як один з найскладніших моментів в історії Церкви за радянську епоху, оскільки
прохання УПЦ про надання автокефалії поставило питання щодо повноти
православ’я.”

Московський Патріарх Олексій II висловив на Соборі офіційну точку зору РПЦ:
„територія тої чи іншої Церкви не мусить відповідати території тої чи іншої
держави”. Але це є канонічно сумнівна теза, - по-перше, „розподіл церковних справ
має відповідати громадському розподілу”, як рішив Шостий Вселенський Собор
(к.38). По-друге, ціле XX століття мова йде про Церкву не держави, а окремого -
українського - народу, існування якого не хоче визнати жодна Російська
Православна Церква у світі, ані підлегла Московській Патріархії, ані незалежна, як
РПЦ За Кордоном.

Архиєрейський Собор добився від Митрополита Філарета слова покинути
Київську катедру і виніс йому подяку за 40-літнє служіння Церкві. Але повер-
нувшись з Москви на Україну, Митрополит Філарет сказав, що не лишить посади
Предстоятеля Церкви і не зійде з обраного шляху на досягнення незалежности
Української Православної Церкви.

Відразу „через один з банків в Криму на Україну було переказано кілька десятків
мільйонів карбованців з фондів деяких політичних діячів Росії. У парафії й монас-
тирі України поїхали десятки московських емісарів. Діяли й агенти колишнього
КГБ, заслані ще кілька років тому Москвою в УАПЦ,” - розказував Керуючий
Справами УАПЦ владика Антоній Масендич.

На Архиєрейській нараді в Житомирі ЗО квітня 1992 року стало зрозумілим, що
єпископат України піде за рішенням Москви.

26 травня 1992 року в Києві відбулася конференція духовенства і мирян УПЦ під
гаслом „Православні України за недоторканість канонічних прав УПЦеркви”, на
якій зібрались понад 400 священиків. (БВ УАПЦ, 1992/12, 6) Але єпископи УПЦ
залишились вірні Москві.

27 травня 1992 р. в Харкові під виглядом передсоборної наради Московською
Патріархією був нашвидко зібраний Собор, на якому новим Предстоятелем було
оголошено Митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира Сабодана,
Керуючого справами Московської Патріархії.

При особистій зустрічі з владикою Антонієм Масендичем новообраний предсто-
ятель УПЦ Митрополит Володимир Сабодан сказав йому, „що Московська
Патріархія обіцяє надати незалежність Українській Церкві, якщо весь народ захоче
того”. А коли ж то буває, аби весь народ хотів одного? Завжди знаходяться якісь
запроданці чи яничари..,” - писав вл. Антоній.

Трохи більше як за рік вл. Антоній сам покинув УАПЦ і з вложеними в
Християнський Банк грошима (включно з особистими 100.000 доларів Патріарха
Мстислава) виїхав, не попередивши нікого, нічним поїздом з України. В Москві
Митрополит Антоній покаявся, з нього був знятий єпископський сан, пізніше його
вдруге хіротонізували. Антоній Масендич помер в сорокарічному віці Єпископом
Барнаульським Російської Православної Церкви.

А питання автокефалії УПЦ було знято самими українськими єпископами, - в
грудні 1996 року Архиєрейський Собор УПЦ Московського Патріархату зробив
заяву про невчасність і недоцільність автокефалії Церкви на Україні.

В 1998 році в інтерв’ю „Русской Мьісли” Архиєпископ УПЦ МП Сергій
(Генсінський) сказав, що не треба „морочити голову батюшкам, що мовляв, у нас
буде автокефалія, ви почекайте. Чому нам прямо не сказати, що автокефалії не
буде? Навіщо нам говорити те, що в душі ми вважаємо неправильним. Адже нам ці
ідеї нав’язують люди, що стоять поза Церквою”. (Русская мьісль, 17-23 сентября
1998, №4237)

Митрополит Філарет не визнав рішень травневого Собору у Харкові. В листі до
Верховної Ради він написав, що УПЦерква, підкорившись незаконним рішенням
Московського Священного Синоду від 7 та 21 травня 1992 р., фактично втратила
незалежність та самостійність в управлінні і повернулась до статусу екзархату.

Тоді ж Митрополит Філарет написав Апеляцію До Святійших Православних
Патріархів.

Апеляція зазначала, що скликаний Московською Патріархією
Харківський Собор не є канонічним Собором: українські єпископи,
присутні на ньому, зібрались самочинно, без згоди і благословення
Предстоятеля УПЦ, вони не мали канонічного права обговорювати і вирі-
шувати питання, що перевищують їх владу (34 Апост.). Скликання Собору
порушило Статут про управління УПЦ, що був прийнятий на Помісному
Соборі УПЦ 27 листопада 1990 р., зокрема, ст. З розд. III, про те, що Собор
Єпископів може бути скликаний лише Предстоятелем УПЦ - Митро-
политом Київським і всієї України. А Собор УПЦ скликав рядовий єпархі-
альний архиєрей, що навіть не був членом Священного Синоду. Також
було порушено ст. 7 розд. III, що встановлює головство на соборах УПЦ у
всіх випадках Предстоятеля УПЦеркви, а на Харківський Собор його не
було навіть запрошено.

Обранням нового Предстоятеля УПЦ було порушено і ту статутову
статтю, згідно з якою Предстоятель обирається довічно та з числа
українських єпископів. Вибори нового Предстоятеля можуть мати місце
лише в разі смерти Митрополита Київського і всієї України, його виходу
на спочинок, перебування під церковним судом, а жодна з цих причин не
мала місця. Обраний митрополит Володимир Сабодан не був навіть у скла-
ді єпископату УПЦ.

Отже, постанови Священного Синоду РПЦ та організація Собору в
Харкові мають під собою політичну основу, а не турботу про церковний
мир на Україні. Результатом цього втручання у внутрішнє життя
УПЦеркви став новий розкол Українського Православ’я. Причиною
московського втручання є прагнення УПЦеркви домогтися повної
канонічної незалежности, тобто автокефалії.

Але Константинопільська Патріархія на „Апеляцію” промовчала, давши приклад
для інших Православних Церков, чим відкрила дорогу Москві на нову ліквідацію
незалежної Української Православної Церкви, вже другий раз в 20 столітті.

11 червня 1992 року знову зібрався Архиєрейський Собор у Москві, який
позбавив Митрополита Філарета всіх його титулів і сану. На другий день, 12 червня,
відбулась спроба силою захопити резиденцію Митрополита Філарета в Києві. З
Москви до Києва переїхав Митрополит Володимир Сабодан...

В квітні 2002 року Константинопільський Патріарх Варфоломей передав особисті
вітання Митрополиту Володимиру (Сабодану) з нагоди 10-річчя його перебування
на Київській катедрі, - іншими словами, з нагоди ювілею церковного розколу в
незалежній Україні.

Створення УПЦ Київського Патріархату і новий розкол

Процес поєднання УАПЦ з УПЦерквою, очоленою Митрополитом Філаретом,
почався наприкінці 1991 року.

„У вересні 1991 року єпископат УАПЦ без відома й повноваження Патріарха
Мстислава скликав у Києві Архиєрейський Собор і вперше офіційно запропонував
митрополиту Філарету порозумітися між УАПЦ та УПЦ Московського Патріар-
хату. Такого зухвальства Патріарх Мстислав не чекав. Він зажадав пояснень, але
митрополит Філарет промовчав. У листопаді 1991 року відбулась зустріч митропо-
лита Філарета... з представниками УАПЦ - архиєпископом Володимиром (Романю-
ком) і архиєпископом Антонієм (Масендичем), де вони знайшли спільну мову”.
(Новак О., 1995, 11-12)

На Всеукраїнському міжрелігійному форумі в Києві 19-20 листопада 1991 року
Архиєпископ УАПЦ Володимир Романюк в приватному порядку запитував
Митрополита Філарета про можливість об’єднання двох церков та висловив свій
сумнів у необхідності згоди РПЦ на українську автокефалію. (Губар А., 1999, 5)

В липні 1992 року в листі до членів Українського Православного Товариства
Св. Андрія в США Митрополит Іоан (Боднарчук) писав: „Я давно виступав в пресі
за поєднання з Митрополитом Філаретом...” (Митрополит Іоан - до Д. Грушець-
кого, 1992)

Зближення Митрополита Філарета з єпископатом УАПЦ і можлива загроза
заміни правлячих єпископів в УПЦеркві (Московського Патріархату) була однією
з причин відходу єпископату УПЦ від митрополита на Харківському Соборі.
(Українська Церква між Сходом і Заходом, 1996, 166)

Таким чином, згідно інформації з різних джерел, процес поєднання УАПЦ з
очоленою Митрополитом Філаретом Церквою почався тоді, коли ще не було
розколу в УПЦ (Московського Патріархату) і санкцій РПЦ проти її першоієрарха.
Криза УПЦ, спровокована втручанням Москви і Архиєрейським Собором у
Харкові в травні 1992 року, зробили це поєднання терміновою необхідністю. Після
референдуму в грудні 1991 року на Україні, всю зиму і весну 1992 року московське
телебачення і газети вели надзвичайно маштабну і коштовну агітацію проти
державної самостійности України. В такій ситуації існування однієї національної
Української Православної Церкви було вимогою державної незалежности, і в
червні 1992 року в Києві був терміново скликаний Всеукраїнський Церковний
Собор. Одним з головних його ініціаторів був Архиєпископ УАПЦ Володимир
(Романюк), який вийшов з РПЦ ще в 1977 році, перебуваючи на засланні.

25-26 червня 1992 р. Всеукраїнський Православний Собор об’єднав УАПЦ та
частину УПЦ, що лишилась з Митрополитом Філаретом, в Українську
Православну Церкву - Київський Патріархат. З боку УАПЦ в Соборі взяли участь
9 з 11 архиєреїв. Головою Церкви лишився 94-річний Патріарх Мстислав, його
заступником став Блаженнійший Митрополит Філарет, Керуючим Справами -
Митрополит Антоній. Статутом об’єднаної Церкви залишився Статут УАПЦ. УПЦ
Київського Патріархату стала правонаступницею УПЦ і УАПЦ, всіх договорів та
угод, всіх їх коштів, рухомого та нерухомого майна, включаючи храми, монастирі,
учбові заклади, банківські рахунки та ін. Церковним гімном було затверджено
„Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни".

Це був історичний момент для УПЦ: довкола Київського Патріаршого Престола
об’єднались відроджена УАПЦ в Україні, УПЦ в США, УАПЦ в Європі та частина
автономної УПЦ. Це був унікальний шанс Української Православної Церкви мати
за собою підтримку більшости українського народу. Яке тоді було значення, що там
говорить Москва? - На грудневому референдумі 1991 р. за незалежність України
понад 90% населення проголосували всупереч російській пропаганді.

Але тут і саме тоді далася взнаки створена Патріархом Мстиславом криза в
УАПЦ. „Всякий город, що поділиться у собі, не встоїть" (Матв.12:25), і першим, хто
виступив проти УПЦ Київського Патріархату, був Митрополит Іоан Боднарчук,
виключений з єпископату УАПЦ. Керований провідним стимулом - ненавистю до
Патріарха Мстислава і Митрополита Антонія (Масендича), які очолили провід
об’єднаної УПЦ Київського Патріархату, вл. Іоан роздавав російським газетам
інтерв’ю із закликами „настав час всім покаятися” і закінчив тим, що послав про-
хання до Московської Патріархії про помилування і повернення до складу
єпископату РПЦ, як „колишнього єпископа Житомирського і Овручського”.

„Его Святейшеству, Святейшему Алексею, Патриарху Московскому и
Всея Руси и Священному Синоду Святой Русской Православной Церкви

Заявление

После долгих раздумий я обратился к Вам, Ваше Святейшество, и к
Членам Священного Синода св. Р.П.Церкви о снятии с меня церковного
запрещения и восстановлении меня в епископском достоинстве.

1989 год бьіл тяжельїм годом для Святого Православия в Западной
У крайнє, а для меня лично вдвойне тяжельїм, так как на мне свел счет
мести бьівший Митрополит Филарет, уволив меня за штат, которого я не
просил. Имея свободное время и видя бедственное, тяжелое положение
святого Православия в Галиции, я стал делать все возможное, чтобьі
защитить его. Возглавивши группу священников (по их просьбе), мьі в
очень неравной борьбе спасали святое Православне. Мьі тогда спасали св.
Православие от чужих, а сейчас его нужно спасать от своих.

Конечно, где лес рубят, там и щепки летят. Может бьіть, я тоже немно-
го щепок нарубил, но к зтому бьіли разньїе поводьі и разньїе обсто-
ятельства. Я никогда сознательно не делал раскола, он уже бьіл сделан до
меня. Сейчас я сделал все для того, чтобьі обт>единить всех, но зкстрава-
гантньїе весенне-летние церковньїе собьітия не дали мне возможности
довести дело до конца и потому я возвращаюсь в лоно святой Церкви,
чтобьі всем нам вместе довершить то святое дело воссоединения.

Находясь за кордоном, я понял, что автокефалию нельзя получить
революционньїм, категорическим способом, а что ее нужно добиваться
только законним, церковно-каноническим способом.

Я все сознал и очень сожалею, что так получилось. От всего сердца
раскаиваюсь в том и прошу простить мне и снять с меня запрещение,
которое тяжельїм бременем лежит на моем измученном сердце и
восстановить меня в епископском достоинстве.

Прошу не отказать моей просьбе.

Бивший єпископ Житомирский и Овручский Іоанн.

Дрогобич, 18.УІП.1992 года”.

Невдовзі після цього листа Митрополит Іоан Боднарчук заявив про
неканонічність всього висвяченого ним єпископату УАПЦ. (Українська Церква
між Сходом і Заходом, 1996, 167) На Пасху 1992 року Митрополит Іоан пояснював
в листі до Голови Братства ім. Митрополита В.Липківського в США, що якщо
Антоній Масендич та інші єпископи УАПЦ не визнають його заборони
о. Володимира Яреми на підставі того, що й він сам стоїть під забороною
Російської Православної Церкви, то „виходить так, що моє покладання рук на їх
(єпископів УАПЦ) голови є також неканонічне, бо, по їх словах, я дійсно знахо-
дився під забороною РПЦеркви...”

Невдовзі перерукоположились і перейшли до Московського Патріархату ще два
єпископа, висвячені Патріархом Мстиславом в 1991 році - Пантелеймон (Романов-
ський) і Антоній (Фіалко). Але все це було дрібницями, порівняно до головного
удару, нанесеного Київському Патріархату самим Патріархом Мстиславом.

Перший раз після Поєднавчого Собору Патріарх Мстислав приїхав на Україну в
липні. Він побачив на власні очі, що вся УАПЦ підтримала рішення про об’єднання
з УПЦ. Ухвали Собору скріпили підписами всі одинадцять єпископів УАПЦ.
20 липня 1992 року Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України зареєстру-
вала УПЦ Київського Патріархату. Колишньої УАПЦ більше не було, і Патріарх
мусів зробити вибір - зняти куколь або прийняти волю всієї Церкви. Але Патріарх
Мстислав не зробив ні того, ні другого, він чогось майже чотири місяці чекав. Чого?
Виглядає, реакції Константинополя.

Ще давно, в листі 19 червня 1947 року, архиєпископ Мстислав писав з Парижу до
І. Гаращенка: „В моїй пам'яті назавжди залишаться слова митрополита Полікарпа,
сказані на останнім Соборі - „мені байдуже, що про мене думає московський патріярх
і решта „підпатріярхів”, що в силу політичних обставин і подій грають сьогодні
так, як їм пан московський каже. Доки не будемо мати вільної України, доти не спо-
дівайтесь якогось визнання чи молитовного єднання, а як здобудемо вільну Україну,
нехай були 6 ми й „архисамосвяти”, тоді визнають нас, і то без зайвих прохань з
нашого боку. Про це варто пам’ятати”.

Наполегливість, з якою Патріарх Мстислав почав знову шукати для УАПЦеркви
константинопільського визнання на початку 90-х років, дає підстави думати, що він
розділяв до старості ті думки Митрополита Полікарпа.

На застереження „Благовісника Відродження УАПЦ” в липні 1992 р., іцо позиція
Патріарха Мстислава щодо об’єднання Церков і після його останнього візиту в
Україну залишається невідомою, що Патріарх не мусів би залишати таку важну
справу на роздоріжжі, „не мусів би повертатись до Сполучених Штатів, не довівши
її до кінця”, - Патріарша Канцелярія промовчала.

Лише після повідомлення про те, що Константинопільський Патріарх
Варфоломей підтримав рішення РПЦ щодо позбавлення Митрополита Філарета
усіх ступенів священства, Патріарх Мстислав офіційно „заявив про свою згоду із
становищем Вселенської Патріархії у цій справі”. (БВ, 1992/20, 2)

Те, що тим самим він підтримав боротьбу Москви з автокефальним рухом на
Україні, Патріарха Мстислава не турбувало. - Він побачив у відмежуванні від
владики Філарета шанс здобути Константинопільське визнання.

Патріарша Канцелярія у Бавнд Бруку оголосила: „Його Святість вважає той
Собор не заслуговуючим на увагу і згоджується зі становищем Вселенської Патріярхії,
яка визнала законність рішення про позбавлення сану митрополита Філарета”.

Але лише півтора року назад, у Великодньому Посланні до всієї УАПЦ, в Україні
і діаспорі, Патріарх Мстислав сам дав точне окреслення того „становища
Вселенської Патріярхії”. - „Існують ще явно ворожі зовнішні чинники, яким
патронують ДВІ ПАТРІЯРХІЇ, що розпочали акцію проти УАПЦеркви як цілости. -
Писав він. - Знаючи, які саме політичні чинники мають вплив на політичну лінію
тих патріярхій, годі обтяжувати виною тільки зверхників тих патріярхій. Одначе не
помилюся, коли стверджу, що ВНУТРІШНІ ВІДНОСИНИ У ЦАРГОРОДСЬКІЙ
ПАТРІЯРХІЇ ДУЖЕ НАГАДУЮТЬ ТІ, ЩО БУЛИ ЇЙ ПРИКМЕТНІ В 1686 РОЦІ”.

Одною з причин такої непослідовности Патріарха Мстислава було його від-
ношення до Митрополита Філарета та очоленої ним Церкви.

Ще в 1990 - 1992 роках наявність в Україні УПЦ Московського Патріархату
виглядала для Патріарха Мстислава і його оточення основною перепоною для ви-
знання Константинополем та іншими церквами. Прихильники Патріарха робили
вигляд, ніби не розуміють, що йдеться не про конкуренцію двох Українських
Церков, а про те, що Константинополь НЕ ВИЗНАЄ автокефальної УПЦ, хто 6 її не
очолював.

Так, створене в УПЦ США Товариство св. Апостола Андрія Первозванного писа-
ло в серпні 1991 року:

„Російська Православна Церква на Україні, яка тепер облудно називає
себе Українською, вибрала день хрестителя Русі-України рівноапос-
тольного князя Володимира для спроби спровокувати черговий конфлікт
з Українською Автокефальною Православною Церквою. На запрошення
митрополита Філарета, який з ласки Москви очолює офіційну Українську
православну Церкву, до Києва 26 липня прибула делегація від Все-
ленського патріарха Димитрія І на чолі з митрополитом Халкидонським
Варфоломеєм. Як ми вже повідомляли, Царгород останнім часом виразно
став по боці Московської патріархії, заявляючи, що він визнає лише її
канонічною Церквою на території, на яку поширюється її діяльність, і
рішуче засуджує події в церковному житті на Україні, включно з „рухом
автокефалістів”. У світлі цієї політики відвідини делегацією Вселенського
патріарха намісника РПЦ на Україні митрополита Філарета не викликають
у нас здивування, а лише жаль, що Царгород з політичних міркувань вирі-
шив ще раз забути свою Церкву-доньку - Українську Церкву - і дати від-
криту моральну підтримку Церкві-поневолювачеві.

Але митрополит Філарет тим не задовільнився,.. - домігся від влади
дозволу відправити у цей день святкову Літургію... в соборі святої Софії...”
(БВ, 1991/16, 1)

Таким чином, конкретний факт невизнання Константинополем УАПЦ
американське оточення Патріарха Мстислава представляло як спробу „малороса-
русифікатора... спровокувати конфлікт з УАПЦ”. Навіть коли УПЦ Московського
Патріархату виключно завдяки Митрополиту Філарету поставила питання про
автокефалію, Товариство Св.Андрія в США писало з дитячою ревнивістю: „Так
очолена ним (Митрополитом Філаретом) Церква уже навіть не задовільняється
„незалежністю і самостійністю” - вона теж хоче автокефалії, теж хоче стати патрі-
аршою”. (ББ, 1991/22, 11)

Сорок років перед тим Архиєпископ Іоанн Теодорович заважав владиці
Мстиславу здобути Константинопільське визнання, наприкінці життя -
Митрополит Філарет. Після того вже пройшло ще 10 років, місце Митрополита
Філарета в УПЦ давно зайняв інший архиєрей, присланий Москвою, нову УАПЦ -
відламок УПЦ Київського Патріархату - після смерті Патріарха Мстислава
очолювали Патріарх Димитрій (Ярема), Митрополит Василь (Боднарчук) та
Митрополит Мефодій (Кудряков), але Константинополь так і не визнав автокефалії
Української Православної Церкви.

Старання Патріарха Мстислава заплатити Константинополю за своє визнання
відмовою від Митрополита Філарета нічим, окрім розколу Київського Патріархату,
не закінчились і не могли закінчитися. Історія Другого Всеукраїнського Собору
УАПЦ, який рішив, що уступкою Митрополита Василя Липківського врятує
Церкву, нікого і нічому не навчила...

В грудні 1992 року Товариство св. ап. Андрія в США заявило, що „ми не маємо
вже чого благовістити” і закрило „Благовісник Відродження”. Після втрати автоке-
фалії УПЦ в США в 1995 році та входу її у склад Константинопільського
Патріархату, ніхто з членів цього Товариства не підтримав руху автокефалістів в
США, навпаки, в 1997 та 1998 роках погрожували судом головному редактору
журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”.

Патріарх Мстислав дезінформував УПЦ в США. Повернувшись з поїздки до
Стамбулу в 1992 році, він говорив: „Я був у Константинопільського Патріарха
Варфоломея, мене зустріли там як Голову Українського Патріархату. Наша
материнська церква, як і інші автокефальні церкви світу, готова визнати нас неза-
лежною церквою, але доки Філарет не зійде зі сцени і не складе свої повноваження,
Київський Патріархат визнаватимуть лише окремі народні депутати України.
Трагедія сьогоднішнього українського Православія полягає в такому явищі, як
філаретівщина, і доки вона існуватиме, криза в українському Православ’ї не мине”.
(Ткачук А., Петрів І., 1993, 48, 58)

20 жовтня 1992 року владика Мстислав підписав на бланку Патріаршої
Канцелярії в США Звернення до єпископату, духовенства та мирян Української
Автокефальної Православної Церкви.

«Я, Мстислав, милістю Божою Патріярх Київський і всієї України, глибоко
занепокоєний тією атмосферою невизначеності, що склалася навколо нашої
Святої Церкви, зокрема, після так званого «об’єднання» частини Української
Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в
єдину Українську Православну Церкву - Київський Патріярхат.

Перебуваючи в постійній молитві за єднання усіх православних християн
України та Діяспори, повідомляю своїх духовних чад, що рішення про
об’єднання УАПЦ з будь-якою іншою церквою, відповідно до статуту УАПЦ,
може бути прийняте лише скликаним мною Собором єпископату, духовенст-
ва та мирян УАПЦ, підготовка до якого розпочалася.

В зв’язку з цим рішення так званих Всеукраїнського Православного собору
25-26-го червня 1992 року, комітету по захисту православія, а також тієї
частини єпископату УАПЦ, що визнала рішення згаданих собору та комітету,
не є зобов’язуючим для єпископату, духовенства та мирян УАПЦ.

Єпископи, духовенство та миряни УАПЦ знаходяться під моїм архипас-
тирським омофором і перебувають в юрисдикції Патріярха Київського і всієї
України УАПЦ.

Мстислав І

Патріярх Київський і всієї України”

„Благовісник Відродження” в США стурбовано друкував в жовтні 1992 р. доку-
мент „Союза Защитьі Отечества”, де серед інших заходів для роз’єднання
українських сил планувалось „максимально використати участь Мстислава, вико-
ристати стару назву УАПЦ, рекомендувати митрополитові Володимиру (Сабодану)
відправити спільне богослуження.., а факт спільного богослуження Мстислава з
ієрархією Московського Патріархату розсварить його з єпископами так званого
Київського Патріархату і Філаретом”.

Президент України Леонід Кравчук категорично відмовився зустрітись з
Патріархом Мстиславом, який поїхав в листопаді 1992 року лише задля цієї зустрічі
у Київ.

В грудні 1992 року „Українське Православне Слово” надрукувало слова Патріарха
Мстислава.

„Ніде в світі жодна з помісних церков не вважає Філарета митрополи-
том, а тим більше (? - О.Х.) моїм заступником. Я був у Константи-
нопільського Патріярха Варфоломія, МЕНЕ ТАМ ЗУСТРІЧАЛИ ЯК ГЛАВУ
УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ. НАША МАТЕРИНСЬКА ЦЕРКВА, ЯК І
ІНШІ АВТОКЕФАЛІЇ СВІТУ, ГОТОВІ ВИЗНАТИ НАС НЕЗАЛЕЖНОЮ
ЦЕРКВОЮ, але доки Філарет не зійде зі сцени і не складе свої
повноваження, Київський Патріярхат визнаватимуть лише народні депу-
тати - Скорик, Червоній, Поровський, Гудима”.

У своєму коментарі до публічної доповіді О. Хомчук з Академії Наук України в
осередку УПЦ в США у Бавнд Бруку, ТІ грудня 1992 року, Патріарх Мстислав
обурювався, що Поєднавчий Всеукраїнський Собор та президент Леонід Кравчук
„послали до Вселенського Патріярха листи про визнання. Але Українську
Автокефальну Православну Церкву визнано, бо я отримую листи з Вселенської
Патріярхії до себе, як українського патріярха...”

„Патріярх наглухо ізольований від своєї пастви і священиків”, - писалося в
Українському Православному Слові в грудні 1992 р. А в січні 1993 року цей журнал
надрукував останню ніби від імени Патріарха Мстислава заяву „Післяслово” з таки-
ми словами: „Позбавленого звання й сану Владику проголошено Місцеблюстителем
Київського Патріяршого Престолу й заступником Патріярха. А де його Церква, яку
він мав приєднати до УАПЦ?”

Самому вл. Мстиславу, якщо це справді його слова, такого питання, коли він мав
десяток парафій і „об’єднувався” з УПЦ в США в 1950 році, ніхто не задавав.

В кінці грудневої заяви 1992 року слова: „ми пропонуємо скликати Всесвітній
Собор православних українців”. Дивна формуліровка. Яких українців? З Москов-
ського патріархату на Україні та Константинопільського патріархату в Канаді? Чому
не Собор УПЦеркви Київського Патріярхату, бо вона вже своє Соборне рішення
зробила? А втім, всі ці тексти від імені Патріарха Мстислава дуже сумнівні. Автор
численних статей про вл.Мстислава, М.Француженко (Микола Вірний) говорив, що
текст „заповіту Патріарха Мстислава” був написаний ним самим після смерти
Патріарха, на підставі „розмов з ним”, по замовленню з Консисторії УПЦ в США.

Очевидно, що ніде, ніким і ніколи ніякої підготовки до Собору й не починалося.
Ніякого іншого єпископату УАПЦ, що би не визнав об’єднання, в Україні не було.
Розкол в Церкві на підставі патріаршої Заяви пізніше, в січні 1993 року, організу-
вали двоє людей - прот. В. Ярема (який так само підписав в червні 1992 р. документ
про церковне поєднання) та висвячений щойно в квітні 1992 р. ігумен з російського
Почаївського монастиря Петро (Петрусь).

УПЦ Київського Патріархату, як і Уряд України, не визнала одноосібних патрі-
арших заяв. - Православний Патріарх не є Римський Папа, найвища і остання
інстанція в Православній Церкві - Собор. Той факт, що Патріарха Мстислава не
було на Поєднавчому Соборі 1992 року, не міг бути підставою не визнавати рішень
цього Собору, владики Мстислава не було і на тому Соборі УАПЦ в 1990 році, коли
його обирали на патріарха.

Спеціально скликана Архиєрейська Нарада УПЦ Київського Патріархату в
листопаді 1992 року, в якій взяли участь 11 архиєреїв, 8 протопресвітерів, 6 архи-
мандритів, священики, провідні громадські і політичні діячі України, прийняла
заяву, в якій зазначалося, що згідно Статуту Церкви на Патріарха покладено обов’я-
зок виконувати рішення Помісних та Архиєрейських Соборів та сприяти єдності
ієрархів УПЦ. Що ж до суперечливого змісту патріарших листів, то вони не мають
жодної канонічної та юридичної сили з погляду церковного Статуту, канонів Церкви
та чинних законів України.

Архиєрейський Собор 15 грудня 1992 року підтвердив довіру рішенню
Всеукраїнського Собору 25-26 червня 1992 р. і додав, що „всі заяви Святійшого
Патріарха є чинними лише тоді, коли вони видані за погодженням Священного
Синоду та Архиєрейського Собору та підписані в Патріаршій Канцелярії в Києві”.
Враховуючи постійне перебування Патріарха в США, Надзвичайний Архи-
єрейський Собор постановив покласти виконання обов’язків по управлінню
Церквою на Священний Синод.

УПБратство Св.Андрія Первозваного в Україні розповсюдило свою заяву, в якій
засвідчувало, що церковне об’єднання в червні 1992 р. відбулося з волі переважної
більшості владик, духовентва й мирян УАПЦ, і немає жодних підстав ставити під
сумнів правочинність Собору та його рішень. Патріарша заява „є наслідок закуліс-
них інтриг окремих представників духовенства та мирян колишньої УАПЦ, пере-
важно зі Львова, які, ставлячи власні інтереси понад благо України та її Церкви,
скористалися з фізичної немочі Патріарха та його відірваності від подій в Україні”.

Реакція загального обурення на Заяву Патріарха в Україні, його шокуючі фрази з
інтерв’ю шовіністичним російськомовним газетам, його відмова прийти з готелю,
де він перебував, на спеціально скликаний в грудні Архиєрейський Собор УПЦ
Київського Патріархату, - все це давало підстави припускати лише одну розв’язку
особисто для Патріарха - Українська Церква обрала б у найближчому часі іншого
патріарха. Але через кілька місяців владика Мстислав помер, а його заяви досі
входять до пропагандистського арсеналу депутатів-комуністів Верховної Ради
України та Російської Церкви.

В січні 2000 року провід УПЦ в США півсантиметровими літерами знову друку-
вав „Звернення” Патріарха Мстислава разом з „Відповід’ю Консисторії УПЦ в США
на зауваження Патріарха Філарета”. УПЦерква в США, - писав секретар Кон-
систорії о. Ф. Істочин, - ніколи не об’єднувалась з Церквою в Україні і не входила
ніколи під владу якоїсь юрисдикції в Україні. (УПС, 2000/1, 14)

В тому ж числі „Українського Православного Слова” провід УПЦ в США підне-
сено звітував про велику подію в житті Української Церкви: засіданні Постійної
Конференції КАНОНІЧНИХ Православних Єпископів Америки в самому Бавнд
Бруку.

„Український Пантеон” православних українців в Бавнд Бруку, де стоїть пам’ят-
ник Митрополиту Василю Липківському, ВПЕРШЕ вітав, серед інших канонічних і
визнаних, зверхника Російської Православної Церкви в Америці - ОСА - Митро-
полита Теодосія.

В березні 2002 року 65 депутатів Верховної Ради України, які виступають за
„канонічну” московську Церкву на Україні, направили звернення до Генерального
Прокурора України з вимогою скасувати державну реєстрацію „релігійної орга-
нізації УПЦ (КП)”... (Депутатське Звернення.., 3/12/2002)

я?* *** ***
Свідомо зроблений Патріархом Мстиславом розкол Церкви на Україні вже 10
років є найтяжчою проблемою сучасного Українського Православія. Історичний
досвід УПЦ поза межами України показує, що ліквідувати розкол неможливо, - він
навіть не ліквідується зі смертю його ініціаторів. Розкол породжує розкол,
починається подріблення Церкви. Десятиліття після створеного Патріархом
Мстиславом розколу на Україні ще раз підтвердило цю закономірність: після
розколу Київського Патріархату дальше розкололись в свою чергу обидві Церкви,
що відійшли від Київського Патріаршого Престолу - УПЦ в США та УАПЦ.
Взагалі, те, що відбувалось з Церквою на Україні, було типово для історії УПЦ на
еміграції: розвиток церковних подій визначали передусім особисті стосунки
архиєреїв.

Настирливість, з якою Патріарх Мстислав повторяв те саме проти Митрополита
Філарета, постійне повернення в розмовах до особи митрополита, заяви, що „ліпше
мати справу з Сабоданом, ніж з Філаретом”, - створювали враження, що Патріарх
Мстислав був готовий знищити Митрополита Філарета, якби навіть для того треба
було знищити Церкву. І Патріарх Мстислав зробив для цього все. Чому?

В одній з своїх статей, „Ідеал чистої святині”, редактор газети „Наша Віра”
Є. Сверстюк писав про українських політиків: „Не можуть зрозуміти, що УПЦ МП
і УПЦ КП можна об’єднати хоч зараз. Для цього досить лише перекрити інструктаж
з Москви і перейти на українську мову. Не можуть зрозуміти, що СТАРЕЦЬ
МСТИСЛАВ, ЧИ СТАРЕЦЬ ДИМИТРІЙ, ЯКИМ АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ
ТРЕБА і для яких сам ПАТРІЯРШИЙ САН ОБТЯЖЛИВИЙ, - чому вони не йдуть
на приєднання (до УПЦ КП).” (НВ, 1997/5, 2) Іншими словами, треба розуміти, що
створення і консервація церковного розколу - просто наслідок „ідеалів чистої свя-
тині у старців, яким нічого не треба”.

Саме навпаки, якраз такого гатунку „старці” мають особливі потреби. Кожний
психіатр знає, що те, що було у пацієнта в молодості деформацією характеру, на
старості переростає у комплекс змін, коли найгірші риси потроюються в силі,
загострюються, починається регрес особистості. Патріарх Мстислав у віці понад 90
років був на тому рівні психічної діяльності, на якому фізіологічно і перебувають
переважно в таких роках. Стенограма, зроблена з його виступу в грудні 1992 року в
Бавнд Бруку, коли він відповідає на питання, чому не визнає Київський Патріархат,
- це документ вже не для церковної історії, а для психологів.

Виглядає, образ Митрополита Філарета, Екзарха України, залишився для
Патріарха Мстислава недосягнутим ним у житті зразком визнаного всім світом
церковного лідера, не з забутого американського провінційного села в штаті Нью
Джерсі, а православної столиці світу. Навряд чи після всіх заяв Патріарха Мстислава
в 90-х роках, владиці Філарету було б за що його вдячно згадати. Але у Патріарха
Філарета вистачило волі очолити урочисту академію з нагоди 100-ліття Мстислава.
Чи може хтось, хто особисто знав владику Мстислава, уявити собі, щоб в такій ситу-
ації він відзначав ювілей Патріарха Філарета?

Владика Мстислав прож;ив інше життя. У нього не було постави, виробленої
десятками років найвищої церковної влади, почесного положення одного з провід-
них ієрархів найсильнішої в світі Російської Церкви, не було світи, яка робить
короля. Владика Мстислав ціле життя боровся за визнання, в якому йому відмов-
ляли не лише Москва і Стамбул, але й свої. Його, вже навіть патріарха, не визнала
Канадська Церква і не визнав довічний ворог - Соборноправна УАПЦ в США...

Вже в січні 1993 року на Україні були дві автокефальні УПЦеркви, а тоді і ДВА
ПАТРІАРХИ.

В 1995 році вся колись об’єднана вл. Мстиславом Церква розкололась на дві
частини - українську і константинопільську. Та частина, яку очолив Патріарх
Володимир (Романюк) та Митрополит Філарет, стала Українською Православною
Церквою Київського Патріархату, та, що очолили ученики владики Мстислава -
константинопільською дієцезією в Америці.

Гробокопач УПЦ?

За три місяці до смерті Патріарха Мстислава, щойно після розколу Київського
Патріархату, Архипресвітер Сергій Кіндзерявий-Пастухів, Настоятель пара-
фіяльної громади УПЦ США в Юніондейл, Н.Й., який знав владику понад 50 років,
написав свій особистий підсумок його діяльности: „Гробокопач Української вітки
Церкви Христової".

„Сучасна драма релігійного кошмару в Україні перевершує усе досі
відоме з історії. А спричинником усього - не зовнішні „воріженьки”, а свої
ж такі наставленики...

Мстислав - геніальний махінатор, людина великого таланту в ділянці
привичних світських вартостей життя, в площині, що від світу цього.
Дозволю собі на здогад: він із тіста тих, які часто роблять ріжницю в
історії. Але із ним стався конфуз. Як казав Донцов: „Взявся за несроднє
собі діло”. І не збагнув своєї помилки до самого кінця. Підкреслюю, кінця.
Бо ні нового в церкві, що від Духа, ні живого від Христа, ні покаяння він
не розуміє, і вже не збагне. Рішив, мабуть, що якщо вже проголошено
„святіший”, то все інше - зась. Не підступай! Оце воно: безславний,
заслужений кінець. А жаль! Закопаний великий талант.

Слово ГРОБОКОПАЧ я примінив тут не від злоби, а від спроби
устійнити справжні вартості. Мстислав і досі думає, що він будує, хоч
насправді уже чотири десятиліття закопує Церкву. Саме будування цвин-
таря і проголошення його поганським Пантеоном, хай навіть ради
фінансових вигод, - це не будування Церкви. Адже Церква - не коопера-
тива, не фінансова установа, не кредитівка чи якесь інше комерційне під-
приємство. Навіть не прибудівка до політичної чи державної дійсности.
Церква Христова - духовне об’єднання віруючих у Христа. І керується
Вона в житті тільки волею Голови-Христа та соборноправним ладом ще
від самого початку, від Апостолів. До священства кличе Сам Господь, але
нам, Церкві, дано їх вибирати. У „церкві” ж Мстислава усе це - невідома
річ уже майже 40 років. Там усе тільки від волі та вибору Мстислава...
Єпископ Мстислав дерзнув взагалі вивернути християнство на своє примі-
тивне копито. І, зауважте, в самій церкві майже не було спротиву цьому.
Це показувало б, що вся церква винна, як причасна.

Я раб Христа, живу Українською віткою Церкви Христової, яку безпар-
донно, десятиліттями, дозволяє собі розкрадати єп. Мстислав. У нього
правило діяльности виводиться від підлої, політиканської мудрости:
„через церкву ми можемо багато зробити для нашої справи”. А що Церква,
від відомих скрутних обставин, опинилася розгромленою, майже
недійсною, то й легко стала середником політичних, політиканських
аспірацій всяких проходимців та богопромисловців.

Мстислав за весь час своєї діяльности проповідував не Христа та Його
Євангеліє, як зобов’язався архиєрейською присягою, а „боже провидіння”,
що є не біблійний та й не релігійний термін середньовічної шкільної схо-
ластики. „Боже Провидіння мені дало... мене поставило... мене наставило...”
А тоді додалося прикладання псевдорелігійних вартостей до цвинтарної
ідеології. Про цвинтар у Бавнд Бруці розголошено, що це „Пантеон”, тобто
схоронище наших героїв-богів. Термін чужий, дуже поганський, під-
креслено протихристиянський. Таке й у свідомість християнську втиснути
неможливо. Хоч якось-то лоскоче патріотичну псевдогордість. От тут -
успіх у „публіки”. Давно колись він мені так і сказав: „я знаю, чого публіка
хоче, і я їм те даю”.

Уся ідеологія Української Церкви в США стала дослівно цвинтарною.
ГРОШІ. Оце воно, що виведе нас на дорогу перемоги, правди і слави.
Звідси ясне наставлення мені: „отець Сергій, ви все Христос та Христос, а
нам же ж діло робити треба”.

Ще „канцлером” (!?) церкви бувши (одиноким таким в історії),
Мстислав приклав свій хист махінатора. Наставляв одних проти других,
стаючи в позу примирителя, а як не діяло, то просто списував зі списків
церкви. А що склад духовенства завів він „ультраліберальний” т проти всіх
і всяких правил Церкви, то й духовенство прямо залежало від нього.
Політичні „плечі” М (мельниківці) - основна підпора. Були одиниці, які
пробували борюкатися з насиллям неправди, але падали в нерівному змагу
(митрополит Йоан, єп. Олександр, о. др. В. Левицький, єп. Марко
Гундяк...)

Грецькі обвинувачення, що Мстислав сам себе зробив патріархом,
доречні та найближчі до правди. З’їзд у Києві, нормально, не міг проголо-
сити патріархату і вибрати законного патріарха, не знати звідки. До ком-
петенції таких з’їздів це не належить. Нема в цьому жодної законности.
Але ідейно всі ми ЗА, тож і закриваємо очі на недоліки. А може ж пронесе?
Буває...

Світ же не від учора. Бачить, що тут наплутано. Не від правди, не від
Христа воно, а від якихось бічних, біжучих потреб. Нам, звичайно, цього
не видно, бо бажане бачимо як дійсність. І не зауважуємо, що там і тепер -
найменшого живого слова від Істини, тільки персональні стариківські
блеяння. Гріх і сором. Оце воно? Вимріяне? Всеукраїнський патріарх?
Змилуйтеся!

Та ще й патріарх озлоблений, політиканський, явно ворожий супроти
церковности, сектантський, від якогось суєвір’я. Оце б то він? Як ляпнув
один придворний борзописець: „наш Мойсей” (?!). Простіть, совісно
таке повторювати. Хоч воно - картина нашого морального та інтелек-
туального упадку. Чого тільки не несуть на білий папір відсталі, себелюбні
графомани...

І от маємо тепер, простіть на слові, „патріарха”, першого в нашій історії
(хоч я вже знав кількох подібних в еміграції, тільки не вибираних „все-
народньо”), який тільки сором і осуд для Української Вітки Церкви
Христової приносить. Та наперед запрограмовану руїну. Який вже майже
закопав релігійну духовність всюди, де мав нагоду. Який зумів на тілі
Церкви збудувати свою кооперативу і вмовити відсталу „публіку”, що оце
воно - Церква Христова. Який зробив Христове Євангеліє неважним та
лишнім, пропихаючи натомість свою політику та духовну порожнечу.
Який, мабуть, рішив додавити Церкву ще „поки я живу”. Ніяк інакше його
поведінки зрозуміти неможливо.

Напевно з’являться ще опуси придворних борзописців із прославою
„найсвятішого Мстислава 1-ого”. Знаю навіть авторів, які готовлять (якраз
готовлять!) „дисертації”. Ба, більше, просили й мене додати до цієї
прослави. Ума не прикладу: звідки всякі підбрехачі беруть наснагу?

Тепер, коли в Україні відродження церкви стало на вірні стежки,
Христові, Мстислав заявив, що він ЦЬОГО НЕ ПРИЗНАЄ, і воно ніби мало
б значити, що все незаконне, неканоничне. Незрозуміла афера, скандальна
баламута! І тут, і на Батьківщині. Бо в Україні, у принципі, повернули
церковне відродження якраз на вірні стежки, хоч і зря пробують
прославляти „патріарха” та форсувати ідею якоїсь демократії. Церква
Христова не демократична, як і не автократична, а просто теократична
установа, де правда не від волі якогось папи (патріарха), не від
перего-, чи -галасовування, а від волі абсолютного Голови, Господа нашого
і Спасителя, Ісуса Христа, через Духа Святого.

Ніяких правил на підтримку наставлення Мстислава чи Володимира
(Сабодана) нема, не було і бути не може, бо все те від явної, протихристо-
вої неправди. Крапка. Цитування правил - найдешевша формула забити
муху. Бо „канонічні правила” - це тільки руководство для мудрих, чесних і
праведних, а не зброя для жуликів чи махінаторів. Навіть тоді, коли
великих канонічних проблем не бувало, богослови знали, що „канони, як
дишло, куди повернеш, туди й вийшло”...

Досі збагнути не можу, чому Мстислав, як реп’ях кожуха, тримається
титулу „патріарха”, ніяк, нічим, і ні дня таким не бувши. КИЇВСЬКИЙ
ПАТРІАРХАТ - вірна лінія думки. До стабілізації церковного життя та
вибору справжнього, достойного патріарха. Але усі сучасні „показухи”
просто ображають інтелект, бо патріарх - духовний наставник народу.
ДУХОВНИЙ. Не найвищої ранги єпископ, не вершинний махінатор,
навіть не найвища влада, а тільки духовний наставник, „батько”, патріарх.
Той, який є повним знаряддям Отця Небесного. Тобто, інакше, раб Божий,
чи як величали себе апостоли - „раб Христа”. Щось цілком протилежне до
ідеї папізму з надривними титулами „блаженнійший”, „святійший”.
Святійший? Від кого б то, цікаво?

Вірно сказано про духовну сліпоту: „за деревами не видно лісу”. Сьогод-
ні за цими кількома деревами-персоналіями, церква не бачить лісу -
справжньої релігійної проблематики. І так якось недотепно тупцює між
тими кількома мертвими стовбурами, не зауважуючи горизонтів дивного,
нового лісу: проповіді покаяння та євангелія Царства. Між тими тупими
стовбурами євангеліє покаяння - якесь віддалене, нереальне, а євангеліє
Царства - взагалі недоречне. Христос у цій компанії явно чужий, і голос
Його цілковито нечутний, неіснуючий. Увесь шум - тільки від світу, що
„під Боже”, „під Христа”, як це роблять професійні богопромисловці
всюди. Розпаношилися, і на справжнього Голову Церкви цілком не
вважають! На цьому найлегше пізнати, хто вони: як ставлять своє дрібне,
підле Я супроти Церкви Христової. Христової ж, не їхньої.

О, прости нам, Господи, і сліпоту духовну, і лінощі, і черствоту, і холод
серця, і рабське плазування перед кумирами нашої недолі. Прости, забудь,
і помилуй бездольних рабів Твоїх!”
РОЗДІЛ шостий

ПЕРЕХІД УПЦ США В ЮРИСДИКЦІЮ
КОНСТАНТИНОПОЛЯ ТА її РОЗКОЛ

Розкол Київського Патріархату на Україні і відрив його
закордонної частини

Після смерті Патріарха Мстислава, на жовтень 1993 року був призначений
Всеукраїнський Церковний Собор, який мав обрати нового предстоятеля УПЦ
Київського Патріархату. Щоб випередити Собор, о. Володимир Ярема та Єпископ
Петро Петрусь, призначені Патріархом Мстиславом в грудні 1992 року „керувати”
неіснуючою УАПЦ в Україні, нашвидко зібрали інший Церковний Собор на
7 вересня 1993 року, вхід на який дозволявся строго по перепусткам лише
довіреним особам. Цей Собор обрав о. В. Ярему Патріархом УАПЦ Димитрієм І.

27 вересня 1993 року Митрополит Іоан (Боднарчук) надрукував Звернення до
духовенства і українського народу Львівської області, в якому писав:

„кілька львів’ян - священик Володимир Ярема (три рази відлучений від
Церкви), Єпископ Петро (один раз відлучений від Церкви) та голова
львівського братства Богдан Рожак (два рази) - створили розкол, „який несе
страшну руїну нашій страдниці Українській Автокефальній Православній
Церкві... Розкол - це яремо-рожаківська зрадницька ідея не допустити до
об’єднання Українського Народу, не допустити до створення ним своєї
Незалежної Церкви і своєї національної Держави.

Собор, який складався переважно з членів „прославленого” львівського
братства і декількох збитих з толку, незорієнтованих священиків, під натиском
цього братства, вибрав патріархом жонатого священика В. Ярему при живій
дружині. Звершено СВЯТОТАТСТВО! Ганьбою вперше в історії покрита наша
Церква і наш Народ і тільки заради амбітности, гордости священика Яреми...
Ніколи ще в Православній Церкві не було жонатого Патріарха. Виганяти
дружину з власного, насидженого будинку, змушувати її насильно іти в монас-
тир, заради своєї власної вигоди і слави, - злочинно і безчесно! (...)
14 жовтня ц.р. має відбутися незаконна інтронізація свящ. В. Яреми. Прошу
всіх Вас, Всечесні Отці і Вас, дорогі Брати і Сестри, заради чести нашої Церкви,
заради слави нашої України, не приймати участі в цьому ганебному для всіх
нас зборищі та не підтримувати його. Адже цього гріху нам не простить ніхто
- ні Бог, ні Церква, ні наша славна історія. Занадто довгим і важким був наш
шлях до автокефалії, щоб так безславно і ганебно його тепер завершити...”
(Звернення Іоана.., 27.ІХ.1993)

На цей Собор УАПЦ провід УПЦ в США вислав свого представника А.Лисого,
який мав доручення просити утриматися від таких виборів, але йому не дали слова.

Через місяць, в жовтні 1993 року, відбувся Всеукраїнський Церковний Собор
УПЦ Київського Патріархату, який обрав Патріархом України Володимира
(Романюка). Участь у цьому Соборі взяв Голова Консисторії УПЦ в США
Архиєпископ Антоній (Щерба), кандидатуру якого на патріарха УПЦ КП делегати з
США виставляли на Архиєрейському Соборі та Всеукраїнському Соборі, як
„єпископа XXI століття”.

В грудні 1993 року парафії УАПЦ (Соборноправної) в США приєднались до УПЦ
Київського Патріархату. Вітаючи соборноправні громади з цим рішенням, Патріарх
Володимир сказав: „Хоч ви й невелика Церква, але зате перша. Вірю, що за вашим
прикладом підуть і інші церкви православних українців”.

Але єпископи УПЦ в США вирішили скористатись наявністю в Україні двох
патріархів, заявили на Архиєрейській нараді в Бельгії в 1994 році про свій
„нейтралітет” та відійшли від Києва. Смерть вл. Мстислава, невизнаного Констан-
тинополем єпископа хіротонії 1942 року в „Православній Церкві Генерал-
Губернаторства”, дала шанс проводу УПЦ в США на „визнання”. Константино-
пільський Патріарх Варфоломей І виявив готовність визнати УПЦ в США і
Діаспорі, але за тієї ж умови, яку виставляв українським єпископам в Америці ще
колись Константинопільський Патріарх Атенагорас, - умови підпорядкування
УПЦеркви Вселенській Патріархії. Це автоматично вело до поєднання УПЦ в США
з УПЦ в Америці (Константинопільського Патріархату), що вже знаходилась В
ГРЕЦЬКІЙ ЮРИСДИКЦІЇ, як писали самі єпископи з Бавнд Бруку в 1990 році.

У вересні 1994 року Вселенський Патріарх Варфоломей надіслав запрошення до
Митрополита Константина приїхати до Стамбулу. Архиєпископ Антоній говорив,
що ця поїздка мала намір „обговорити справи наших церков, надання допомоги
Церкві в Україні, підтримуючи Вселенського Патріарха проти Російського
Патріархату”. (Зресіаі СЬіса§о Цеапегу Мееііп§, Аи§. 5, 1995, 2)

За дорученням Патріарха Володимира, Керуючий Справами Київської Патріархії
прот. А. Власенко звернувся в листопаді 1994 року до УАПЦ в Австралії й Новій
Зеландії: „В контексті наростаючих подій ще раз закликаємо наших братів -
православних українців в діаспорі до об’єднання в єдину всесвітню Помісну
Українську Православну Церкву під омофором Патріарха Київського і всієї Руси-
У країни”. (Прот. А. Власенко, 2.ХІ.1994. №430/1)
4-6 грудня 1994 року архиєреї УПЦ в США Константин і Антоній прийняли в
Стамбулі „Пункти Згоди між УПЦ в США і Вселенським Константинопільським
Патріархатом”. Текст цієї угоди зберігався в таємниці до травня 1995 року і до
цього часу, літа 2002 року, його ніде офіційно не надруковано. Досі не відомо, чи
оприлюднений текст з 11-ти пунктів є офіціальною угодою, чи існують ще й інші
документи. „Пунки Згоди” не мають ані номеру протоколу чи реєстрації, ані підпи-
сів, ані печаток. Митр. прот. Т. Міненко з УПЦ в Канаді писав в 2000 році до
журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”: „Про свій сумнів (щодо
„Пунктів Згоди”) я писав Вам. Тепер я маю й доказ. Та копія є невдалою калькою
Грамоти для Канадської Церкви, але не умови.”

Відповідно домовленостям з Константинопільською Церквою, УПЦ в США та
Діаспорі

-	увійшла в „канонічну юрисдикцію Вселенської Патріархії” (пункти 9,11).

-	Її канонічним головою став Константинопільский Патріарх (п.З).

-	Церква зобов’язалась відмовитись від власних історичних традицій, зокрема
соборноправного устрою, оскільки угода (п.2) передбачає, що вона має три-
матися у межах традиції Вселенської Патріархії і бути відділеною від всякого
світського і політичного впливу.

-	Собори Церкви можуть бути скликані лише після того, як буде отримане
канонічне благословення Константинопільського Патріарха (п.8).

-	Церква втратила право самостійно вибирати своїх єпископів, вона може
лише передати імена кандидатів, узгоджених з Екзархом Константино-
пільського Патріарха в Америці, до Синоду Константинопільської Церкви,
який і має зробити „канонічний вибір” (п.5).

-	За все це єпископи колишньої автокефальної, колишньої Помісної ПАТРІАР-
ШОЇ Церкви приймаються членами постійної Конференції КАНОНІЧНИХ
православних єпископів обох Америк (8СОВА) (п.9).

„Пункти Згоди”, підписані єпископами УПЦ США, не вичерпували всіх умов
угоди з Константинополем. Так, додатково, в листі до Екзарха Вселенської Патріар-
хії в Америці Архиєпископа Яковоса від 13 березня 1995 р., Константинопільський
Патріарх також зазначив, що Митрополит Константин призначається на
„Іренополіс”, Архиєпископ Антоній - на „Ієраполіс”.

Тоді ж журнал „Ортодокс Аутлук” подав повністю новопризначені і колишні
титули владик УПЦ в США та Діаспорі: Митрополит Константин Іренополіський -
колишній Чікагський, Архиєпископ Антоній Ієраполіський - колишній Нью-
Йоркський, Єпископ Паісій Дафнусійський - колишній Міннеаполіський,
Єпископ Єремія Аспендоський - колишній Південної Америки, Митрополит
Анатолій Созопільський - колишній Західноєвропейський.

Після смерті Митрополита УАПЦ в Європі Анатолія (Дублянського), інформація
про його грецький титул „Созопільський” була подана в некрологах. (УВ, 43(3271),
9 листопада 1997 р.)
ВСЕЛЕНСЬКА ПАТРІАРХІЯ

Пункти Згоди між УПЦ п США і

Вселенським Константинопольським Патріархатом

1)	У П Церква в США, приймаючи канонічний авторитет Вселенської
Константинопольської Патріархії, продовжуватиме збери гати свою відмінну внутрішню
структуру і вважатиметься церковним тілом, яке в безпосередньо під омофором
Вселенської Патріархії.

2)	Специфічна Ідентичність цього внутрішнього відмінного церковного тіла мас
триматися строго у межах церковного І канонічного ладу І традиції Православ'я, зокрема
Вселенської Патріархії І буде відділена від всякого світського І политічного впливу.

3)	Канонічною Главою цього церковного тіла € Його Всесвятість Вселенський
Константинопольський Патріарх.

4)	Його Еміненція, Архиєпископ Америки, як локальний екзарх Вселенської
Патріархії держить духовну пораду з цим церковним тілом через Митрополита. Він може
бути присутнім на Соборах І на конференціях єпископів УПЦ в США, передаючи їм
побажання і благословення Церки— Матері КоистаптинополЕкої. Він не може бути
замішаним у справах цього церковного тіла, поки не постане внутрішня криза, у
випадку якої він може допомогти у її розв'язанні.

5)	Первоієрарх УПЦеркви в США помикатиме преподобне Ім’я Його ВсесвятостІ
Вселенського Константинопольського Патріарха; Епархіяльиі (діоцезальні) єпископи
поминатимуть ім'я Первоієрарха. Всечесне духовенство помикатиме за існуючим уставом.
Кожний єпископ носитиме титул ^міста над яким він головує, а саме: Константин,
Митрополит в США І Архиєпископ ЧІкагський, Архиєпископ Актовій Нью Йорку І
ВашІнгтону, Д.К. і Єпископ Паїсій Міннеаполісу. Щоб вдосконалити їхню співпрацю і
щоб краще служити своїй пастві, ці ієрархи періодично братимуть участь у
конференціях єпископів УПЦ в США, очолених Митрополитом.

6)	Первоієрарх або виконуючий обов’язки Первоієрарха УПЦеркви в США, після
консультації' з Екзархом Вселенської Патріархії в Америці, передає список кандидатів на
Митрополита і єпископів Собору УПЦ в США для у першу чергу затвердження. Імена
Затверджений кандидатів будуть тоді передані Святому І Осиленому Синоду Вселенської
Патріархії для канонічного вибору.

7)	Святе Миро дає Вселенська Патріар хія і роздає Митрополит. Святі Антимінси, що
мають відповідний україномовний напис також одержукгтсд від Церкви- Матері І
роздаються Митрополитом з його підписои для літургійного вжитку.

8)	Про Собори Церкви І Конференції Єпископів слід заздалегідь повідомити Це0кву-
Матір. щоби вони отримали канонічне благословення Вселенського Патріарха Резолюції
схвалені під час галих церковних зібрань висиляються Церкві- Матері для Інформації.

9)	Так як УПЦ в США входить під канонічний омофор Вселенської ПатрІрхіІ. вона
стане членом Постійної Конференції Канонічних Православних Єпископів в обох
Аиериках.(5КОВА)	*

10)	Зв’язок між УПЦерквою в США І Вселенською Патріархією здійснює
безпосередньо Митрополит з Його Всесвятістю. Патріарші листи від Церкви- Матері до
УПЦеркви в США можуть бути вислані безпосередньо Митрополиту.

11)	Офіційне оголошення до Православних Церков, повідомляючи їх, що УПЦерква в
США входить під канонічну юрисдикцію Вселенської Патріархії, відбудетьсд згідно з
прийнятим порядком, Церквою-Матір'ю через патріарші листи до Ієрархів-предстоятелів
тих церков.

Фаиар 6 грудня 1995.
ТНЕ ЕСШУІЕІЧІСАк РАТНІАНСНАТЕ

РОІМТ8 ОГ АСНЕЕМЕІЧТ

ВЕ’ПVЕЕN ТНЕ ЦКНАНЧІАМ ОНТНОООХ СНЦКСН ІИ ТНЕ Ц.8.А.
АИО ТНЕ ЕСІІМЕМСАЬ РАТНІАНСНАТЕ ОЕ СО^ТАІЧТИЧОРЬЕ

X

1.	Тке Цкгаіпіап Опкодох Скигск іп іке 11.8.А., ироп ассер(іп£ іке сапопісаі
аиікогіїу оГ іке Есшпепісаі Раігіагскаіе оГ Сопзіапііпоріе, хмііі сопііпие Ю
таіпіаіп ісз ргезет дізііпсі іпіетаї зігисіиге апсі ог^апіхаїіоп алеї зкаП Ье
сопзідегесі ап ессіезіазіісаі епіііу сіігесіїу шідег Іке оторЛогіоп оГ (ке
Есшпепісаі Раігіагскаіе.

2.	Тке зресіГіс ісіепіііу о! (кіз іпіетаїїу Шзііпсі ессіезіазіісаі епіііу із Ю Ье
таіпіаіпесі зігісіїу игіїкіп іке ессіезіоіо^ісаі апсі сапопісаі оггіег апсі (гасііііоп о!
Огікодоху, апсі езресіаііу оГ іке Есшпепісаі Раїгіагскаїе, апсі зкаїї Ье сіеіаскесі
Ггот апу зесиїаг ог роїііісаі іпПиепсе.

3.	Тке сапопісаі кеасі оГ (кіз ессіезіазіісаі епіііу із Ніз А11 Ноііпезз, Тке
Есшпепісаі Раїгіагск оГ Сопзіапііпоріе.

4.	Ніз Етіпепсе, іке АгскЬізкор оГ Атегіса, аз Іке Іосаі Ехагск оГ іке Есшпепісаі
Раїгіагскаїе, таіпіаіпз зрігіїиа! соипзеї ууіШ ікіз ессіезіазіісаі епіііу ікгоивк іке
Меігороіііап. Не тау Ье ргезепс аі (ке Сепсгаї Соипсіїз ("ЗоЬогі") апсі (ке
сопіегепсез оГ Ьізкорз оГ іке Цкгаіпіап Огікосіох СЬигск іп Іке 11.5.А.,
сопуеуіп& Іке шізкез апсі Ьіеззіпвз о! іке Моїкег Скигск оГ Сопзіапііпоріе. Не
тау поі іпуоіує ЬітзеІГ іп (ке таїїегз оГ ікіз ессіезіазіісаі епіііу ипіезз ап
іпіетаї сгізіз агізез, іп Мгіск сазе ке тау аззізі іп іке гезоіиііоп ікегеоі.

5.	Тке Ргітаїе оГ іке Цкгаіпіап Огікосіох Скигск іп іке Ц.8.А. шііі соттетогаїе
іке уепегаЬІе пате оГ Ніз АП Ноііпезз, Тке Есшпепісаі Раїгіагск оГ
Сопзіапііпоріе; іке ерагскіаі (сііосезап) Ьізкорз шііі соттетогаїе іке пате оГ
Іке Ргітаїе; Іке гєуєгєпсі сіегву ууііі соттетогаїе ассогсііпв Ю іке ехізііпв
опіег. Еаск Ьізкор игіИ Ьеаг іке ііііе о! іке сіїу оуєґ шкіск ке ргезісіез, патеіу:
Сопзіапйпе, Меігороіііап іп іке Ц.8.А. апсі АгскЬізкор оГ Скіса£о, АгскЬізкор
Апіопу оГ Иєху ¥огк апсі 5¥азкіп&іоп, Ц.С., апсі Візкор Раізу оГ Міппеароііз.
То епкапсе Ікеіг соорегаїіоп апсі Ьеііег зєгує ікеіг Поск, ікезе кіегагскз зкаїї
регіосіісаПу тееі іп сопіегепсез о! Ьізкорз о! іке Цкгаіпіап Огікосіох СЬигск іп
іке Ц.5.А. ргезісіесі оуєг Ьу Іке Меігороіііап.

„Пункти Згоди”, розіслані по парафіям Консисторією з Бавнд Бруку без номеру протоколу і
підписів, з помилкою в даті, за якими УПЦ в США увійшла в юрисдикцію
Константинопільської Церкви
Більше того. Лист Константинопільського Патріарха Варфоломея від 11 липня
1995 року, Протокол №937, до Московського Патріарха Олексія засвідчив існуван-
ня між Константинополем та проводом УПЦ в США та Діаспорі домовленості
повністю розірвати зв’язок з Українською Православною Церквою.

„Ми бажаємо запевнити вас, що введення українських громад в
канонічний порядок Православної Церкви шляхом прийняття під
омофор Вселенського Патріарха буде, ми віримо, в перспективі
корисним для відносин між Найсвятійшою Церквою Росії та вірними
в Україні. А це тому, що, з одного боку, ті прийняті були зобов’язані
формально заявити, що вони не будуть домагатися автокефалії
Української Церкви чи навіть її частини, відомими методами
„автокефалістів”, що діють всіма доступними шляхами. З другого ж
боку, ім вже неможливо в майбутньому співпрацювати або спілкува-
тися з схизматичними українськими групами, які є поза спільнотою
Православної Церкви, не заподіявши шкоди самим собі, згідно умови
канонічного принципу „той, хто входить в спілкування з іншим, що є
поза спілкуванням, ставить себе самого поза спілкуванням”. (ВізИор
о£ Сопзіапііпоріе, Іиіу 11, 1995, #937)

Розрив УПЦ в США з Церквою на Україні і перехід в юрисдикцію
Константинополя, за виключенням Українського Православного Братства Св.
Андрія Церкви - Пам’ятника в Бавнд Бруку, підтримали всі церковні організації в
США: Рада Митрополії, Ліга Молоді, Товариство Св.Апостола Андрія, Об’єднання
Сестрицтв УПЦ в США.

Не бачивши тексту „Пунктів Згоди”, Рада Митрополії УПЦ в США вже на
початку лютого 1995 року ухвалила рекомендацію єпископату Церкви „увійти під
духовний (?! - О.Х.) омофор Вселенської Царгородської Патріархії і тим
забезпечити для УПЦеркви своє відповідне місце у Всесвітньому Православії і ті
привілеї, якими УПЦ користалась перед тим, як вона була підпорядкована
Московській Патріярхії у 17 столітті”. (Пресове повідомлення від Консисторії,
7.ІІІ.1995)

Це було дослівне повторення заяви Митрополита Мстислава на Соборі в 1972
року, після чого УГПЦ в Канаді звинуватила його в спробі повернути автокефальну
УПЦ до стану константинопільської митрополії.

1 березня 1995 року прес-центр Київської Патріархії зробив заяву: „Стало відомо
про намічений перехід парафій Української Православної Церкви в США під
канонічну зверхність Константинопільського Патріархату. У зв’язку з цим серед
певних кіл української православної діаспори у США останнім часом стали
розповсюджуватися чутки, що не мають під собою жодної основи. (Про згоду обид-
вох Православних Церков в Україні на відокремлення УПЦ в США. - О.Х.)
Переговорів про об’єднання Українського Православ’я єпископат УПЦ в США не
проводив”.
Другий раз, 28 березня 1995 року, Керуючий Справами УПЦ КП митр. прот.
Р. Олексюк знову спростував повідомлення, „ніби всі заходи проводу УПЦ в США
робляться з відома й благословення Святійшого Патріарха... Київський Патріархат
досі не одержав від єпископів УПЦ в США жодного листа, що інформував би про
їхні наміри й плани... Надто важливі рішення, що регулюють міжцерковні
взаємини, були зроблені без попереднього обговорення на Соборі. Київський
Патріархат не має підстав і не може дати оцінки діям єпископів УПЦ в США,
оскільки його представники не були запрошені ні на розмови із Вселенським патрі-
архом Варфоломієм, ані на саму урочистість 12 березня. Більше того, Київський
Патріархат не був поінформований ні про те, що представники УПЦ в США
збираються їхати в Неділю Православ’я до Константинополя, ані про те, що така
поїздка уже відбулася. Сумуємо й дивуємось, що звернення Святійшого Патріарха
до православних українців діаспори в американських газетах було затримано
й не опубліковано досі”. (Роз’яснення Керуючого Справами УПЦ КП. 28.ІІІ.1995,
№152/2)

25 травня 1995 року офіційно заперечив інформацію проводу УПЦ в США і
Патріарх Димитрій (Ярема).

„Між нами не було розмови про повернення Української Церкви, яка
мала свого патріарха, до статусу митрополії Константинопільської
Церкви”. (Димитрій, Патріарх Київський - Голові Братства ім. Митро-
полита В. Липківського, №34)

7 березня 1995 року Патріарх України Володимир (Романюк) звернувся до всіх
православних українців діаспори, закликаючи їх під омофор Київського
Патріархату.

„... Зі щирим серцем ми віддаємо шану Православному осередку в
Бавнд Бруку і його Пантеону. Але головна святиня кожного українця,
де б він не опинився, - тут, на старокиївських горах, де сяють незбаг-
ненною красою храми Золотоверхого Києва...

Той кожен, у чиїх грудях б’ється українське серце, розумом і серцем
відчуває: фундаментом Української незалежної Церкви й української
національної ідеології не може бути щось інше, крім духовності і міс-
тики Києва.

Збулася найзаповітніша мрія, заради якої поклали життя тисячі і
мільйони українців. Ми відновили нашу державність, відновили неза-
лежність нашої Апостольської Церкви... Робіть свій вибір свідомо, щоб
кожна парафія прийняла своє рішення за себе. Нехай швидше настане
день нашого духовного й національного об’єднання!” (Патріарх
Володимир, УПЦ КП, 7-Ш-1995, №124/2)

Але цей заклик Патріарха України не надрукувала жодна українська газета в
США. Натомість Архиєпископ Антоній інформував парафії УПЦ в США про те, що
Патріарх Володимир „в ім’я бути прийнятими в лоно Вселенської Патріярхії та
бути „канонічними”, погодився зняти свій Патріярший кукіль.” (Діючий Голова
Братства В. Кохно... - до Св. Патріярха Володимира 6 березня 1995 р.)

12 березня 1995 року відбулася перша спільна Архиєрейська служба єпископів
УПЦ в США з Константинопільським Патріархом, після якої Патріарх Варфоломей
виголосив промову про „об’єднання всіх православних українців в діаспорі”.
(АсШгезз о£НІ8 Но1іпе88 ВаїТЬоІотаіоз.., ЕС), 1995/1, 41)

Розрив єпископату УПЦ в США з незалежною УПЦ на Україні

Як показав час, єпископи УПЦ в США повністю дотримали своїх зобов’язань,
даних ними в Істанбулі.

Вони відмовились признавати покійного владику Мстислава патріархом, і по сей
день розсилають в українські газети та парафії США листи, що покійний ніколи не
був патріархом для УПЦ США і Діаспори. На доказ цього, Секретар Консисторії
УПЦ в США о. Ф. Істочин подав до преси бланк патріаршої канцелярії, де повний
титул владики Мстислава поданий як „Патріарх Київський і всієї України,
Митрополит Української Православної Церкви США”. (УПС, 2000/1, 14)

Але перед тим, включно 1990 рік, на бланку УПЦ в США (не „Патріаршої
Канцелярії Української Православної Церкви в США”) титул владики стояв
„Архиєпископ Філадельфії і Митрополит Української Православної Церкви в США
і Діаспорі”. Отже, згідно логіки Консисторії УПЦ в США, до свого обрання патрі-
архом владика Мстислав був митрополитом в США, але тільки архиєпископом в
Філадельфії. Другий логічний висновок: якщо на патріаршому бланку вл. Мстислав
був вже тільки „митрополитом США”, значить, він більше не очолював Церкву в
Діаспорі, тобто Європі, Австралії та Новій Зеландії. Хто ж очолював в 1990 - 1993
роках цю Церкву? Незрозумілим лишається і те, чому провід УПЦ в США вважає
Патріарха Варфоломея Константинопільським Патріархом, якщо в його титулі
значиться „Архиєпископ Константинополя”?

Єпископат УПЦ в США вийшов зі складу УПЦеркви Київського, Патріархату і
обірвав з нею, як і новою УАПЦ, всякий молитовно-євхаристійний зв’язок.

В червні 1995 року архиєреї Бавнд Бруку відмовились служити з Митрополитом
УПЦ КП Данилом, який перебував в США.

18 липня 1995 року Єпископ Паісій та Голова Консисторії о. В. Дяків відмовилися
сослужити в Києві на похороні Патріарха Володимира (Романюка).

30 листопада 1996 р. в Чікаго вл. Антоній пояснював церковній громаді свою від-
мову служити з українськими архиєреями тим, що „там просить нас диявол.”
(УАКП, 1997/2,7)

10 листопада 1997 р. Голова Консисторії Архиєпископ Антоній в листі до парафії
УПЦ Св. Андрія в Блумінгдейлі, Іл., заявив, що духовне єднання будь-якої парафії
УПЦ в США із УПЦ Київського Патріархату є „суворою духовною небезпекою” та
„буде рівнозначним до вихрду парафії з юрисдикції УПЦ в США”. (Архиєпископ
Антоній - о. М. Боднарчуку, 10 листопада 1997)
В січні і лютому 1998 року цілу групу Настоятелів і священиків українських
Церков в США єпископи Антоній (Щерба) і Всеволод (Коломійцев-Майданський)
заборонили в служінні, як покарання за їхню участь в Архиєрейській службі
Архиєпископа Київського Патріархату з Канади Лазаря (Пухало).

Наприкінці 1998 р., коли відбулися призначені Собором УПЦ в США зустрічі
владик Бавнд Бруку з Предстоятелями двох Українських Православних Церков -
Патріархом Філаретом та Димитрієм, спільних богослужень не було. „Церковний
Собор УПЦ в США постановив прийняти Київського Патріарха, а Архиєпископ
Всеволод заборонив духовенству прийти на богослужіння,., навіть просив греко-
католицького єпископа, щоб і він своїм священикам заборонив прийти”, - говорив
Патріарх України Філарет в інтерв’ю журналу „Українці Америки за Київський
Патріархат”. (УАКП, 1999/10,9)

В 1999 р. під час приїзду Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України
Філарета до Америки духовенству УПЦ в США було настрого заборонено навіть
зустрічатися з ним. Групу мирян з УПЦ в Пармі, Огайо, лише за те, що вони пішли
ПОСЛУХАТИ виступ Патріарха України Філарета, Митрополит Константин
наказав в листопаді 1999 року вивести з Управи парафії та УПЦ в США, або приму-
сити заново присягнути на вірність Бавнд Бруку.

Прийнявши підлеглість грецькій юрисдикції, єпископи УПЦ в США повністю
розділили і позицію Константинопільської Патріархії щодо УПЦ на Україні. Після
заяви Патріарха Варфоломея в Одесі у вересні 1997 році про те, що він визнає на
території України лише одну канонічну Церкву - УПЦ Московського Патріархату,
єпископат УПЦ в США написав духовенству і вірним Церкви, що „ці вістки базо-
вані на джерелах Московського Патріархату.”

Але те, що Константинопільська Патріархія підтримує на Україні лише Церкву
Московського Патріархату, 26 листопада 1997 року, за дорученням Патріарха
Варфоломея, підтвердив Головний Секретар Св.Синоду Вселенського Патріархату
Митрополит Філадельфійський Мелітон.

„Його Преосвященство Патріарх Олексій не є ворогом України...
„Патріархи” Димитрій і Філарет не є визнані жодною Православною
Церквою. Законною в Україні є лише Архидієцезія Київська під Мос-
ковським Патріархатом.” (ТЬе СЬіе£ Зесгеїагіаі о£ Ше Ноіу апб Засгесі
8упоб - Ц. Мезіогепко, Моу/26, 1997. УАКП, 1998/8, 15)

Секретар Консисторії УПЦ в США та член Ради Митрополії о. Френк Істочин
писав: „Єдиним визнаним православним церковним тілом на Україні є Право-
славна Церква - Київська Митрополія на чолі з Митрополитом Володимиром
Сабоданом.” (А гезропзе Іо Цг. А. Ьузуі’з герої!. )ипе, 11, 1997) ЗО червня 1998 року,
як декан катедри у Філадельфії, о. Ф. Істочин повідомляв всю Східну Єпархію УПЦ
в США, що „церковна юрисдикція з центром у Києві, Україна, є юрисдикцією, яка
з власної вини не має канонічного статусу в Православному Християнстві,
включила в себе деякі парафії з духовенством УПЦ в США...” (РЬііасіеІрЬіа Цеапегу..,
Іипе, ЗО, 1998)
„Найгірше є те, що ми тут в діяспорі, будучи інтегральною частиною
Вселенського Патріярхату, стали - де факто - на стороні Московського Патріярха -
і проти України!” - писала громада УПЦ Св.Андрія в Блумінгдейл, Іл., до
Митрополита УПЦ в США Константина (Багана) 1 жовтня 1997 року.

„Діючі сьогодні владики! - Писав до Бавнд Бруку парафіянин УПЦ свв. Петра і
Павла в Чікаго Михайло Черняк. - Ви пишете, що „деякі особи” вимагають від-
кликання приїзду „вселенського” (до осередку УПЦ в США у Бавнд Бруку). Мають
повну рацію. В Бавнд Бруку є посілість всіх православних українців США, і
злочинець не має права туди приїжджати. Там стоїть Церква-пам’ятник, яка збу-
дована в честь мільйонів голодом замордованих і загинувших за святу Українську
АВТОКЕФАЛЬНУ Церкву... І якщо Вам подобається Стамбул, можете йти до нього.
Вас ніхто не тримає. Тільки не тягніть українських парафій в духовне стамбульське
ярмо.” (Черняк М., грудень 1997)

„Ми не можемо собі уявити, що ворог незалежної Української Церкви буде ходи-
ти по тій землі, на якій стоїть пам’ятник Митрополита Василя Липківського,
символа незалежности Української Церкви!” - говорилось у Відкритому листі до
владик і членів Ради Митрополії УПЦ в США від громади УПЦ Св.Миколая з Купер
Сіті, Фл.

„Діаспорні владики купилися на прийняття під вселенське крило, - писав
Ю.Дорошенко в газеті „Україна Молода”. - „Підставивши” своїх братів в Україні,
вони й самі заклали церковне майно українців за кордоном під можливість переве-
дення у власність Константинополя. Отримавши ласий діаспорний шматок,
Варфоломей віддав Україну Московському Патріарху. Такий собі церковний пакт
„Молотова - Ріббентропа”. (Україна Молода, 24 вересня 1997)

Від імені Української Демократично-Республіканської Партії в США Олексій
Коновал зробив заяву до всіх українців Америки, Німеччини, Австралії та Англії:
„Вселенська Православна Патріархія в особі Патріарха Варфоломея II відкрито
увійшла до спілки з Московською Патріярхією, схваливши і визнавши в Україні
лише ту Церкву, яка є ставленицею Москви в Україні, тобто УПЦ МП, найбільшого
антиукраїнського і денаціоналізуючого чинника в історії українського народу.
Ставлення Вселенської Патріярхії до національних Церков в діяспорі останнім
часом нагадує традиційну імперську політику Московської Патріярхії щодо неза-
лежних національних Церков. Політику, яка спрямована на ліквідацію іншої
національно-церковної окремішности та віддалення від національних Церков
їхнього походження... УПЦ в США, Канаді та інших країнах діяспори, ввійшовши
під омофор Вселенської Патріярхії,.. опинилася зі зв’язаними руками, їй не доз-
волено співпрацювати, допомагати чи спілкуватися з незалежною Церквою
українського народу на його ж Батьківщині”. (УАКП, 1997/6, 11)

Але ніякого ефекту ці та інші протести не мали. Провід УПЦ в США, як і вся
„Постійна Конференція українських православних єпископів поза межами
України” - точний зліпок з Постійної Конференції Канонічних Православних
Єпископів Америки, Синоду майбутньої Американської інтернаціональної Церкви,
- зобов’язався „бути відділеним від всякого світського і політичного впливу”.
(Пункт 2-ий Згоди між УПЦ в США і Вселенським Константинопільським
Патріархатом, 6.ХІІ.1994)

В Посланні до духовенства і вірних УПЦ в США Собор Єпископів обурено писав:
„Ми отримали декілька листів і „факсів” від парафіяльних управ і
поодиноких людей, в яких піддано ГОСТРІЙ КРИТИЦІ НАШИХ
ІЄРАРХІВ І ВИСЛОВЛЕНО НЕПОШАНУ, НЕНАВИСТЬ І ЗНЕВАГУ
ДО НИХ... Якраз через нашу АФІЛІЯЦІЮ З КОНСТАНТИНО-
ПІЛЬСЬКИМ ПАТРІЯРХАТОМ ми тепер маємо право голосу на арені
світового православ’я... На жаль, цей наш голос не сприймають наші
брати В ЦЕРКОВНИХ ЮРИСДИКЦІЯХ УКРАЇНИ.

Ми змушені Вам ясно сказати, що ми більше не бажаємо бути
„козлами відпущення” і покутувати за те, що наші брати в Україні НЕ
ЗДІБНІ прийти до якого-небудь порозуміння й співпраці один з одним,
щоб оминути жахливу трагедію розподілу Церкви Христової... Не
можна звинувачувати Константинопільського Патріярха за те, що
він не в стані визнати всі юрисдикції в Україні, особливо базуючись
на їхній величині. Не можна оскаржувати ієрархів діяспори за те, що
вони відмовляються стати по стороні однієї чи другої ворогуючих
між собою ЦЕРКОВНИХ ГРУП, щоб ніби-то надати їм „штамп”
автентичності.” (Собор Єпископів УПЦ в США - Духовенству і вір-
ним.., 14 жовтня 1997)

Незважаючи на події в Одесі та обурення всієї еміграції, восени 1997 року провід
УПЦ в США у Бавнд Бруку урочисто зустрічав Вселенського патріарха Варфоломея.

З нагоди цих відвідин о.Сергій Кіндзерявий-Пастухів написав:

„На картах - якась нікудишня, затуркана Русь. Тепер {Легате. І
дивляться люди на Україну: куди вона? І бачать: вперто до РИМІВ, і пер-
шого, і другого, і третього. НЕМА УКРАЇНИ. Є тільки якесь племя тала-
новитих, здібних батраків, що стало шукають собі РИМІВ, кому б пок-
лонитися. Без того, думають, вони порожнє ніщо.

Драматичний стан в Україні виявився повністю (в Бавнд Бруці) з наго-
ди візити патріярха Варфоломея. Виявилося: ми батраки римів, усіх трьох
нараз. Нечувана в історії комбінація: в „незалежній” державі три центри
духовного розвалу. Чому розвалу, запитаєте? А тому, що вони, зовнішні, на
себе працюють, а не на добро прибраної приблуди. Ось дивіться: Амери-
канці. Були роками неканонічними, незаконними. Поїхали в Новий Рим,
поклонилися, і приїхали праведниками на рівні майже святости... Що
змінилося? Нічогісіїїько. Тільки ПРИЙДІТЕ, ПОКЛОНІТЕСЯ. Отут вся
таємниця.

А ПРИЙДІТЕ, ПОКЛОНІТЕСЯ явно проти Христа. Бо тут - поклонітеся
РИМОВІ, а не Христові. Десь там може буде й Христос, але основне - Рим.”

На 15 Соборі УПЦ в США провід Церкви зробив спробу змінити загально-
церковний Статут у відповідності до „Пунктів Згоди з Вселенським Констан-
тинопільським Патріархатом”: зняти визначення статусу Церкви як автокефальної,
закріпити омофор неукраїнського патріарха, скасувати соборноправний устрій,
визначивши найвищим органом канонічної влади Собор Єпископів, та ліквідувати
Церковний Суд. Напередодні Собору, 15 травня 1998 року, Голова Консисторії УПЦ
в США Архиєпископ Антоній писав в „Поясненні про зміни в Статуті”: „У
параграфі ч.2 ми усунули слово „автокефальна”, так як цей термін ніколи правдиво
не окреслював становища нашої Церкви тут в США... У США могла б існувати лише
Американська Автокефальна Православна Церква... Ми прийшли до переконання,
що статут нашої Церкви СПРАВДІ мусить бути створений на підставі канонів і
принципів св. Православної Церкви. Тому ми переробили наш проект статуту так,
щоб він на цьому базувався.(...) У сучасному житті нашої Церкви Церковний Суд
став анахронізмом.” (Архиєпископ Антоній, 15 травня 1998)

Замість п.2 Статуту про автокефалію УПЦ в США, Консисторія запропонувала
закріпити: „Церква утримує свою власну організаційну структуру та в сучасну пору
знаходиться під омофором Вселенського Константинопільського Патріарха”.
(Проект зміненого Статуту УПЦ в США на затвердження черговому XV Соборові,
1998)

Канонічна неправомірність переходу УПЦ США в
константинопільську юрисдикцію

Дії Митрополита Константина та Архиєпископа Антонія порушили низку
основних канонічних вимог, що складають канонічний кодекс Східної Церкви:

-	Вимогу від єпископів служити своєму народові (36 Апост., 59 Карф., 17
Антіох.)

-	Вимогу від єпископів служити лише своїй Церкві і ні в якому разі не двом
Церквам (14,15 Апост., 15,16 Першого Всел., 2 Другого Всел., 6,10,20 Четвер-
того Всел., 15 Сьомого Всел., 13, 21 Антіох., 1, 2, 18 Сардик.)

-	Заборону визнавати єпископам за першого серед них єпископа іншої Церкви
(34 Апост., 2 Другого Всел., 9 Антіох., 32 Карф., 17 Шостого Всел.)

-	Заборону погрожувати вірним своєї Церкви та відлучати священиків без
погодження із Собором (27 Апост., 5 Першого Всел.)

-	Заборону єпископу звертатися до цивільного суду (15 Карф., 2, 6 Другого
Всел., 17 Четвертого Всел.)

За всі ці порушення, згідно канонам Православної Церкви, ієрархи УПЦ в США
та Діаспорі мають бути позбавлені титулів та священного сану, заборонені у служінні
та відлучені від Православної Церкви.

Виникає закономірне питання, невже „перша серед канонічних” Констан-
тинопільська Патріархія канонів не знає? Напевно, знає, але проблема в тому, що
вона давно не є ані перша, ані „константинопільська”, ані канонічна, якщо ще вза-
галі православна. Тому веде себе точно, словами митрополита В.Липківського, як
ВОВК, ЯКИЙ ЗАЛІЗ В УКРАЇНСЬКУ КОШАРУ.
Вся промова, що 12 березня 1995 року виголосив Патріарх Варфоломей,
приймаючи під свій омофор УПЦ в США, була побудована на блефі.

Об’єднанням різних юрисдикцій української діаспори, говорив Патріарх, „ми
закінчили довгий період, на протязі якого брати одної крови, не тільки по вірі, але
й етнічному походженню, з причин, викликаних політичними обставинами, були
змушені жити відокремлено та без координуючого провідництва”.

Але церковне розбиття православних українців в еміграції виникло не з полі-
тичних причин, а суто церковних. Що ж до „координуючого провідництва”, - то з
Константинополя Українська Автокефальна Православна Церква ніколи його не
потребувала, в Україні ж, за мовчазного сприяння Константинополя, УПЦерква
була знищена.

„Весь цей час, - говорив далі Патріарх Варфоломей, - вони були позбавлені, з
одного боку, багатьох благословень, що ідуть від єдности та спільної праці
побожним чином, а з другого - будь-якого власного духовного центру”... Чого ж
Константинополь затурбувався якраз тоді, коли власний духовний центр для
української еміграції появився в незалежній Україні?

Підводячи фундамент під рішення приєднати до Константинопільської Церкви
УПЦ в США та Європі, Патріарх Варфоломей, як і його попередник Патріарх
Димитрій в 1990 р., послався на рішення „місцевих церковних Соборів в Діаспорі з
метою визначити найліпший шлях відновити священні зв’язки з цим почесним
центром,., що ним є прийняття єдиної духовної та канонічної юрисдикції.”

Але ніяких Соборів взагалі не було. Причому ані до 12 березня 1995 року, ані
після. Якщо ще 14 Собор УПЦ в США в жовтні 1995 р. єпископам вдалося заплу-
тати малозрозумілим для більшости делегатів „духовно-євхаристійним єднанням”
та відвертою дезінформацією про „згоду” патріархів Володимира Романюка та
Димитрія Яреми, то 15 Собор в 1998 році вже однозначно відмовився від
константинопільської юрисдикції, залишивши недоторканою Статутову засаду
автокефалії і незалежности УПЦ в США.

Неправдивим було й інше твердження в промові Патріарха Варфоломея - про
„об’єднання всіх православних юрисдикцій Української Діаспори”. Соборноправна
УАПЦ саме тоді щойно увійшла під омофор Святійшого Патріарха Київського і
всієї Руси-України Володимира, незалежною лишалась ще УАПЦ в Тексасі, а
Консисторія УПЦеркви в Австралії ще в 1991 році подала прохання до Київської
Патріархії бути включеною до складу Київської патріаршої Церкви.

Всі ці несуразності в промові Патріарха Варфоломея мали серйозні підстави:
Константинополь намагався скрити порушення ним самим канонів, що
забороняють приймати священнослужителів, які покинули свою Церкву, та перед-
бачають позбавлення сану тих, що відійшли, разом з тими, що їх прийняли (16
Апост., 16 Першого Всел., 17 Шостого Всел.).

Свавілля Константинополя щодо діаспорної УПЦ в США, Канаді, Європі та
Австралії зробило прецедент ігнорування канонічної вимоги, що регулювала віка-
ми стосунки між Православними Церквами світу, а саме, - єпископу не поширювати
влади на Церкву, що ніколи не належала ні йому, ні його попередникам (5 Карф., 16
Антіох., 8 Третього Всел.). Адже УАПЦ в еміграції історично ніколи не належала
Константинопільській Церкві, а з 1990 р. майже вся була частиною патріаршої
Помісної УПЦеркви Київського Патріархату.

Протест УАПЦ (Соборноправної) проти переходу УПЦ в США
в юрисдикцію Константинополя

Зо всього численного єпископату Української Церкви поза межами України та в
самій Україні проти Константинопільської Унії УПЦ в США виступили лише
єпископи УАПЦ Соборноправної.

Напередодні 14 Собору УПЦ в США, 25 вересня 1995 року, Єпископ Олександр
(Биковець), Настоятель УАПЦ Св. Андрія в Детройті, Мічіган, звернувся до
православних українців Америки з листом „До Києва чи до Істанбулу?”

„Сувора таємничість заходів єпископів Константина і Антонія у пере-
говорах з Патріярхом Варфоломеєм з Істанбулу нагадує хіба тільки анало-
гічні дії творців Унії з Римом єпископів Іпатія Потія й Терлецького, які не
тільки без згоди й одобрення духівництва, чернецтва й вірних, а навіть без
відома їх прийняли католицький Символ Віри й підписали в Римі Унію з
римо-католицьким церковним центром, а щойно пізніше скликали Собор
у Бересті 1596 року для підтвердження уже прийнятої ними Унії...

Чи будуть подібні і наслідки першої і другої Уній, тобто, чи так як перша
Унія розділила навіки українців на „сербів і хорватів”, так і ця друга -
Константинопільська - навіки розділить православних українців на два
непримиренних табори - визнавців рідного Київського Патріярхату і на
визнавців чужого й недружелюбного до України Істанбульського
Патріярхату?

(...)Пропагандисти-неправдомовці обдурювали Київський Патріярхат,
що подія 12 березня 1995 року в церкві Св. Вмуч. Юрія Переможця на
Фанарі в Істанбулі означала лише і тільки молитовно-євхаристійне
поєднання єпископів УПЦ в США і УАПЦ в діяспорі з Вселенським
Патріярхатом. Що це безсовісна неправда, свідчить дуже цікавий репор-
таж про цю подію пані д-р Неоніли Личик у „Свободі” ч.69 за 12 квітня

Ц.р.:

„...в суботу, 11-го березня, відбулося засідання Священного
Синоду Вселенської Патріярхії, рішенням якого було визнання
нашої Церкви і прийняття її під омофор Вселенської Патріярхії. В
цей же день для митрополита Константина і всіх владик були
вибрані і призначені престоли. Потім всі митрополити Вселенського
Синоду зайшли до Собору і почалася Служба Божа і ритуал голосу-
вання за кожного з наших владик окремо і прийняття кожного
зокрема до Священного Синоду Єпископів Вселенської Патріярхії
та призначення їм престолів. Все це супроводжувалось відповідни-
ми співами. Дуже урочистий і цікавий ритуал. Опісля всі члени
Синоду вийшли і повернулися назад зі Святішим Патріярхом
Варфоломеєм і всі разом продовжували молитися. Все це забрало
коло шість годин”.

Чи все описане було б потрібне, якби йшлося про євхаристійне єднання?
Безперечно, ні. Та й з визнанням Церкви тут не все гаразд, якщо кожного
єпископа приймали ОКРЕМО після голосування ЗА КОЖНОГО ЗОКРЕ-
МА, а не як за цілість єпископату Церкви. І чому все це тривало майже
шість годин? І чому після спільної Літургії в наслідок цих „ритуалів” всі
наші владики були нагороджені панагіями. Хіба ж вони не мали їх перед
тим? Мабуть, всі ці „ритуали” були нареченнями і хіротоніями (пересвята-
ми) кожного зокрема з присутніх українських єпископів, щоб вони стали
ГРЕЦЬКИМИ ЄПИСКОПАМИ неіснуючих „престолів” - катедр неіс-
нуючої з 1453 року Візантійської імперії і перестали бути українськими
єпископами престолів-катедр, на які вони були в свій час висвячені...

Ці єпископи... прийня(ли) перед тим присягу, як казав покійний влади-
ка Богдан Шпилька, „во віки віків бути тільки з Царгородом” -
Істамбулом, потоптавши свої присяги перед висвятою на єпископів УПЦ
чи УАПЦ та ставши таким чином присягопорушниками. Отже, висвячене
ними духівництво звільнилося цим самим від даної їм присяги, стало
вільним та, як всі парафії УПЦ в США, залишилося БЕЗ ЄПИСКОПІВ.

Порушивши параграф 1 Статуту УПЦ в США своїм зреченням від
Автокефалії, проголошеної Урядом УНР 1 січня 1919 року, прийнятої
Першим Всеукраїнським Церковним Собором у жовтні 1921 року...
єпископи-відступники виключили себе з церковного життя православних
українців США, діяспори й України, ставши натомість льокальними
єпископами міні-Церкви в Туреччині, де нараховується близько ЗО тисяч
православного населення. Ці єпископи назавжди порвали церковні зв’язки
з Київським Патріярхатом, погодившися з Істанбульським Патріярхом,
який „залишається на канонічній позиції невизнавання розкольницької
УПЦ-КП”, тобто, Української Православної Церкви Київського
Патріярхату, переймаючи навіть московську термінологію щодо
Української Церкви на Україні, що також взагалі не визнає Української
Православної Церкви ні в США, ні в діяспорі, називаючи її в своєму листі
до екзарха Яковоса з 13 березня ц.р. тільки „церковною одиницею
православних українців”, а очолювана екзархом Яковосом Постійна кон-
ференція канонічних православних єпископів обох Америк (СКОБА)
називає Українську Православну Церкву також тільки „українською
церковною одиницею в Північній Америці”. (...)

Уже й змінено назву Церкви на „церковну одиницю православних
українців” (лист Патріарха до Яковоса з 13 березня ц.р. - на другий день
після співслужіння в Істанбулі!) та на „українська православна одиниця в
Північній Америці” в повідомленні СКОБА з 11 травня ц.р. під головуван-
ням екзарха Яковоса. УАПЦ в Европі взагалі ліквідовано включенням
парафій юрисдикції Єпископа Іоана до складу грецької Тіятирської єпархії
в Англії! Чи людина при повному розумі й здоровому глузді могла 6 під-
писати п.З (Згоди з Константинопільським Патріярхатом): „Канонічно
Главою цього тіла (тобто УПЦ в США) є Його Всесвятість Вселенський
Константинопільський Патріярх”? Болгари всієї діяспори належать до
Болгарського Патріярхату в Софії, Болгарія. Серби всієї діяспори належать
до Сербського патріярхату в Белграді, Сербія. Румуни всієї діяспори
належать до Румунського Патріярхату в Букарешті, Румунія. - Українці ж
усієї діяспори мають належати до чужого Істанбульського Патріярхату в
Туреччині, а не до рідного Українського Патріярхату в Києві, Україна?!
Чи це логічно, чи це нормально, чи це не божевілля? Чи священство й вірні
УПЦ в США й УАПЦ в Діяспорі мусять покірно йти за єпископами-
дегенератами?..” (Єпископ Олександер, 25.ІХ.1995)

Реакція еміграції на втрату автокефалії УПЦ та перші видання
проти Константинопільської Унії

Втрата незалежности УПЦ в США та Діаспорі залишилась фактично
непоміченою українською еміграцією. На це було багато причин.

По-перше, постійна дезінформація проводом УПЦ США мети і характеру при-
єднання УПЦ до Константинопільського Патріархату. Скрите було буквально все -
і угоди із Вселенською Патріархією, і отримані старогрецькі титули, і зобов’язання
„не сприяти автокефалії”.

Навіть і в 1998 році те, що було вже відомо всій еміграції в Америці, лишалося
незрозумілим в Європі. Варшавська газета „Наше Слово” друкувала „Роздуми і спо-
дівання православного українця, пов’язані з приїздом Його Всесвятості Вселенського
Патріарха Варфоломія до Польщі”, в яких діяльність Постійної Конференції
українських православних єпископів подавалась як стремління до автокефалії
УПЦ. - „Існує тільки розбіжність між Конференцією і Київським патріархатом,
яким шляхом дійти до цієї мети”. (Наше Слово, 1998, ч. 41)

Друга причина - відсутність у православної еміграції своєї преси. Наприкінці XX
століття закрилась остання газета „східняків” - „Українські Вісті”.

Ще один важливий момент, - вдаваний патріотизм значної маси емігрантів, які
виїхали після війни не внаслідок політичних переслідувань, а в пошуку кращого
життя. На ДП-таборах такі емігранти перед загрозою повернення в СРСР повально
записувались католиками, а в Америці ставали „націоналістами”, тому що це від-
повідало курсу зовнішньої політики США і було груповим стандартом. Коли СРСР
розпався, і американський уряд перестав давати дотації на україномовну пресу і
радіо, виявилось, що сама громада не покриває видатків навіть видавництва і не
цікавиться майбутнім цих видань. В цьому психологічному стані справжньої
байдужости до давно покинутої Батьківщини, безпорядки в церковному житті
України стали виправданням для багатьох „штатних патріотів” у підтримці проводу
УПЦ в США, який порвав всякий зв’язок з Українською Церквою. Навіть гроші, які
збирались на допомогу в Україні, - це були копійки в порівнянні до реальних
фінансових можливостей української еміграції Америки.

Наступна причина: безкінечні скандали в Українській Православній Церкві при-
вели поступово до відходу від церковного життя майже всієї інтелігенції, гумані-
тарієв за фахом. Роз’ясняти православним громадам в США смисл того, що відбу-
лось у Стамбулі, взялись такі люди, як лікар гінеколог А. Лисий.

„Визнання Вселенським Патріярхом нашої Церкви в Америці є
великим історичним кроком вперед, особливо коли цей крок буде пер-
шим кроком для досягнення церковної єдности в Україні та до визнан-
ня повної автокефалії. Ввійшовши в євхаристійне єднання з
Вселенською Патріярхією, УПЦ в Діяспорі цим також входить у цілу
сім’ю православних Церков світу і стає на значно сильніші позиції в
допомозі Українській Церкві в Україні в дорозі до її евентуального виз-
нання усім православним світом.” (А. Лисий, 1995, 4)

При такому рівні розуміння церковних справ, певно не випадково, що саме
А. Лисий став представником УПЦ в США на Україні.

Після того, як Св. Синод УПЦ Київського Патріархату прийняв 11 квітня 1995
року Журнал ч.Ю з вітанням „євхаристійного Єднання Вселенського Патріарха та
Єпископату УПЦ в США”, Єпископ Олександер (Биковець) з США 10 травня 1995
року сумно написав українським єпископам, що вони отримали інформації
від „гінеколога, а не теолога, (від) посланця єпископів - дезертирів з поля бою
за Автокефалію. Звідки Священний Синод узяв дані про „акт Євхаристійного
єднання..? (Цим документом) оправдується зраду Українському Православ’ю і
похваляється ренегатство єпископів, які показали спину Київському Патріар-
хатові і кинулись в обійми чужого...” (УАКП, 1998/8, 8-9) Але Українській Церкві
було потрібно ще 3 роки, щоб зорієнтуватись і відізвати „вітання”.

Боротьба між УПЦ в США та УАПЦ Соборноправною так і лишилась незрозумі-
лою в суті для значної частини православних українців. ВСІ Українські Церкви
заявляли про свою автокефальність, соборноправність. Навіть константинопіль-
ська єпархія УПЦ в Америці при Єпископові Андрієві (Кущаку) писала про свою
незалежність. -

„Наша УПЦ Америки була заснована Вселенською Патріярхією і
управляється цілком незалежно від Грецької Архидієцезії. Наша Церква
має свою Конституцію,., ми самі скликаємо свої Собори, нікому не даємо
звітів з діяльности нашої Церкви... (вся наша) „залежність” полягає лише
в тому, що Собор Вселенської Патріярхії затверджує нами вибраного кан-
дидата на єпископа, а Вселенський Патріярх доручає своєму Екзархові в
Америці висвятити його”. (УПВ, 1984/66, 20)
ВСІ українські єпископи один поперед другого старалися відслужити з греками
на доказ своєї „канонічности”. Як результат, - ідея автокефалії виявилась здискре-
дитованою ще задовго до того, як УПЦ в США втратила незалежність і попала під
грецьку церковну владу.

Чи можна вважати асиміляцію головною причиною зміни наставлення еміграції
до церковної автокефалії? Певно, ні. Асиміляція була спровокована глибшими
причинами: станом церковної свідомості та менталітетом. Одиноке, що могло
зупинити асиміляцію, - релігійна, культурна, національна окремішність, - було
якраз тим, що і намагались десятиліттями чимшвидше подолати, досить подиви-
тися на півстолітню компанію „пошуків визнання”. Хворобливий потяг бути
„визнаними”, бути „як всі”, - це риса національної психології, події в Церкві - лише
наслідок.

Наприкінці XX століття „політичної еміграції” як такої в Америці вже не існува-
ло, і коли на 14 Соборі УПЦ в США в жовтні 1995 р. ієрархи пост-фактум загово-
рили „про омофор”, то питання Куди, власне, йдемо, підняли не свої, давно
приручені „патріоти” з Ради Митрополії чи Об’єднання Сестрицтв, а „чужі” -
адвокати і бізнесмени вже з другого покоління повоєнних іммігрантів в Америці.
Але їхня коротка акція „листів-запитань” по завершенню XIV Собору не вдалась:
що могли зробити кілька зайнятих людей проти цілої машини платних бавнд-
брукських функціонерів?

В жовтні 1995 року група парафіян з УАПЦ Св.Вознесіння в Кліфтоні розіслала
звернення до всіх православних українців.

„Не зважаючи на найкращі наміри наших церковних чи державних
провідних особистостей протягом нашої тисячолітньої історії, майже всі
міжнародні угоди - чи то була Берестейська Унія, чи Переяславський
Договір, чи будь-яка інша угода, всі вони поступово угроблювали нашу
Церкву, нашу націю, нашу державність. І хоч як недвозначно ці договори
назверх виглядали нам сприятливими, їхній кінцевий вислід був нам катас-
трофальним. Так звані Точки Угод з дня 6-го грудня 1994 року між наши-
ми Ієрархами та Константинопільського Патріярхією вже вказують на пов-
торення тих же самих історичних помилок... Мова цієї Угоди, та, що є
виложена на папері, і та, що замовчана, засуджує нашу Церкву до
підлеглосте, та виразно запевняє її роз’єднання встановленням узаконеної
тим договором стіни між нашою церквою в США та українською Церквою
в Україні. І це вже стається в часі державної незалежности України”. (Рудь
В., Пасічник М., Наконечний В., 11.Х.1995)

Але на жодне з багатьох питань цього листа Консисторія УПЦ в США відповіді
не дала, як і на всі інші листи.

В лютому 1996 р. Оксана Хомчук звернулася до українських православних гро-
мад США та преси з „Відкритим листом до православних українців Америки".
„УАПЦ в США перейшла під грецький омофор. Мовчання, яке зберігає
з цього приводу українська діаспора, вражає більше, як найгучніші слова,
якби вони прозвучали. Але вони не прозвучали. Чому? Те, що сталося, не є
важливим? Але ж це історичний крок для УАПЦ та її найбільший полі-
тичний жест як мінімум за останні кілька десятків років,., зміна вищого
смислу її існування - збереження духу і форми національної православної
Церкви, а з тим і української державницької ідеї поза межами
Батьківщини. (...)

Повоєнне покоління, що зі зброєю в руках боролося за Україну, майже
відійшло, і зайнявших його місця відрізняє трагічне нерозуміння того, що
твориться сьогодні в Україні, відсутність уяви, що власне потрібно і варто
робити. В ситуації, коли в Україні здійснюється деіндустріалізація, коли
здискредитовано ідею національної самостійности і руйнується вся
система самозабезпечення та оборони держави, наука і освіта, - найвідомі-
ша газета „Свобода” годує читачів набившими оскому варіаціями „На
добрій дорозі”. А молодші лідери організацій, що виросли на пар-
тизанському „протистоянні акціями” під представництвами СРСР, взяли
на себе чи то ролю колекціонерів зустрічей, чи безплатних агітаторів захо-
дів нових українських чиновників. Немаловажним симптомом є і те, що
промовчали греко-католики. Кому-кому, а їм відомо, навіщо за
Патріярхат боротись. Шкода, бо саме в еміграції, за страшно сказати
скільки років, українці православні і греко-католики вперше виявили,
нарешті, здатність до взаємоповаги і єдности заради вищої національної
мети.

І якщо справа сьогодні вже така, що і цю вищість потрібно доводити, то
хай все сказане буде просто в Пам'ять того позабутого священика з оку-
пованого німцями Харкова, у якого спитали: що належиться в залі повіси-
ти вище - хрест над тризубом, чи тризуб над хрестом? Тризуб, - відповів
він. - Бо як не буде України, нема чого молиться.”

„Відкритий лист” не надрукувала жодна українська газета США. Голова Об’єд-
нання Православних Українських Сестрицтв УПЦ в США додзвонилась до автора:
„Ваш лист є образа для нашої Церкви. Бавнд-бруківські патріоти Ви пишете в лап-
ках. У нас існує порозуміння і згода між мирянами і проводом Церкви. Ми
довіряємо своєму проводу.” (7.Ш.1996)

Але сотні копій листа розійшлись серед православної еміграції. За кілька місяців
до О.Хомчук надійшли десятки документів про церковні події в США. Восени 1996
року на основі цих документів була написана книга „Українська Православна Церква
в США - з Києвом чи Істамбулом?” (Чікаго, 1997)

В січні 1997 р. в Чікаго був заснований історичний та богословський журнал
„Українці Америки за Київський Патріярхат", який став флагманом всього руху
української еміграції за повернення діаспорної Української Православної Церкви
під омофор Київського Патріарха. В редколегії журнала зібрались люди, своєю
долею пов’язані з УАПЦ 1921 року.

„Київський Патріярхат є українська об’єднуюча ідея. До центру, а не від нього. До
Києва, а не відцентрові рухи вздовж і впоперек земної кулі, якщо нам, народу
найбільшої європейської держави, залежить на тому, щоб бути нацією державною.
Патріярхат є ядро, символ, що з’єднає український народ крізь віки і держави, в
періоди перехідні, міжцарствія, межичасу і за будь-який устрій. Тож за Київський
Патріярхат, а не „блискуче осягнення” діяспорної богословської думки: вернутись у
власний середньовічний стан!” - Такими словами було відкрито перше число
журнала „Українці Америки за Київський Патріярхат” в січні 1997 року.

В травні 1997 року журнал став пресовим органом утвореного в Чікаго
Всеукраїнського Комітету „Об’єднання парафій діяспори за Київський Патріярхат”.
Рішенням Комітету було створено Братство Святого Петра Могили, його Головою
обраний один із засновників журналу, громадський діяч і меценат Іван Деркач.

Через рік, в березні 1998 року в Мельбурні, Австралії, почав виходити бюлетень
„Українці Австралії за Київський Патріярхат” та був заснований церковно-гро-
мадський Комітет „Українці Австралії за Київський Патріярхат” (Голова Комітету
Людмила Березняк, секретар - Касіян Косенко).

Розкол в УПЦ США: повернення до Української Православної
Церкви перших американських парафій

Перший в США серед українських православних церков прецедент закріплення
парафіяльним Статутом автокефалії і права на майно своєї Церкви, всупереч
рішенню проводу УПЦ США прийняти зверхність Константинополя, був ство-
рений парафією УПЦ Святого Андрія Первозваного в Блумінгдейл, штат Іллінойс.
За ініціативи Голови цієї парафії та Голови Українського Православного Братства
Св. Петра Могили Івана Деркача, 19 жовтня 1997 року відбулися Надзвичайні
Збори, під час яких кожний парафіянин письмово заповнив своє рішення щодо
поправки до статуту. 83 парафіянина проголосували «за», і лише 6 - проти нового
параграфу, п.6, Статуту Церкви, який гласив:

Українська православна парафія Св. Андрія Первозваного в
Блумінгдейл, Іл., є автокефальна (самостійна), ні від кого незалежна,
МОЛИТОВНО ПОЄДНАНА З ІНШИМИ УКРАЇНСЬКИМИ ПРАВО-
СЛАВНИМИ ЦЕРКВАМИ в Сполучених Штатах Америки та Україні.
(Ргорозеб Рогш оРВаИоі .., 81. Апсіге\у ГЮС, 1997)

14 листопада 1997 року Контрольна Комісія УПЦ Св.Андрія написала до Голови
Парафіяльної Управи І. Деркача, що „ще раз докладно переглянула Статут нашої
парафії та прийшла до висновку, що, на підставі Статуту, Надзвичайні Загальні
Збори відбулися правильно”. (Г. Гарбуз - До Голови Парафіяльної Управи,
14.Х.1997) Але внаслідок опозиції, організованої Настоятелем парафії
прот. М. Боднарчуком, рішення про молитовне поєднання громади з Українською
Православною Церквою лишилось на папері. Архиєпископ Антоній повідомив
настоятеля УПЦ Св. Андрія, що таке рішення означатиме вихід з юрисдикції УПЦ
в США.

Редколегія журналу „Українці Америки за Київський Патріархат” вирішила
звернутись до Світового Конгресу Українців з питанням підпорядкування автоке-
фальної УПЦ на еміграції грецькій церковній владі.

Втрата самостійності УПЦ в США, говорив на Форумі І. Деркач, привела
до початку руйнівних процесів всередині УПЦ в США. „Відбувається
поступове розмежування українських і неукраїнських елементів в Церкві.
Напевно, УПЦ в США чекає розкол. В Іллінойс, на Флориді, в Нью-Джерсі,
Арізоні, Каліфорнії і навіть в Австралії створені Комітети приєднання
парафій до Київського Патріархату... Ряд парафій вже вийшли з юрисдик-
ції Бавнд Бруку і планують створити єпархію Київського Патріархату...
Весь рух опору парафій і вірних УПЦ в США рішенню владик перейти в не-
українську юрисдикцію стоїть зараз перед альтернативою - відкритий суд
з проводом Бавнд Бруку, як порушником Автокефалії, - або утворення
єпархії Київського Патріархату.

В ситуації існуючих розбіжностей в українському православному сере-
довищі США багато залежатиме від Київської Патріархії, її бажання і здіб-
носте привести до єдиного знаменника всі українські елементи... Але чи
варті 20, ЗО, та хоч всі 100 американських парафій УПЦ, які невпинно
асимілюються і деукраїнізуються, щоб заради них Київській Патріархії від-
крити „новий фронт” - з Бавнд Бруком і Константинополем? Ми не маємо
відповіді. Це питання Ідеї, а ще більше - моралі. Чи вартий самітній
жебрак, щоби служити йому обідню? Втім, незалежно від позиції Київської
Патріархії низка УПЦерков не зможуть змиритися з приналежністю до
грецько-турецької Церкви. Вони все одно адміністративно унезалежняться
від Бавнд Бруку. Але без організації, окормлення парафій і вірних цих
Церков архиєреями з України, без постійного зв’язку з Києвом, ці Церкви
приречені на самознищення і завмирання...

Мрія і символ Української Автокефальної Церкви 75 років на Чужині -
це Патріарх України. Пастир має прийти до найменшого. Сьогодні
найбільш упосліджені і обмануті - наші безпорадні емігранти.” (УАПЦ,
1998/7, 5)

7 грудня 1997 року в США відбулася перша спільна служба Архиєпископа УПЦ
Київського Патріархату Лазаря з священиками УПЦ в США, які виступали проти
підлеглосте Константинополю. На це 20 січня і 20 лютого 1998 року архиєпископи
Всеволод і Антоній заборонили п’ять священиків та одного диякона, за
„співслужіння з ієрархами та духовенством інших юрисдикцій, пряму і активну
участь у сумнівних висвятах”.
Копії заборон були направлені до Постійної Конференції Канонічних
Православних Єпископів Америки. Заборони священиків не були ані розглянуті,
ані підтверджені Собором УПЦ в США та Її церковним судом, як того вимагають
канони і Статут. Тоді Комітет об’єднання парафій за Київський Патріархат вирішив
скликати в березні 1998 року Конференцію духовенства і мирян та обговорити
питання відходу від проводу УПЦ в США. Але рішення викликало опір Голови
Комітету, який був проти виходу парафій із складу УПЦ в США та проти участи на
Конференції представників парафій УАПЦ Соборноправної, що вже були в складі
Київського Патріархату. Це привело до кризи і розпаду цієї організації навесні 1998
року.

Висновки головних доповідачів на Конференції в Чікаго 20 березня 1998 р. - про-
топресвітера Стефана Посаківського, Настоятеля УПЦ Св.Стефана в Брансвік,
Огайо, та головного редактора журналу „Українці Америки за Київський
Патріархат” О. Хомчук були однакові: після заборон священиків УПЦ констан-
тинопільськими архиєреями Бавнд Бруку, парафії, які бажають належати до
Української, а не Константинопільської Церкви, не мають іншого виходу, як
офіційно вийти із складу УПЦ в США.

Остаточне рішення Конференції - виходити парафіями з-під адміністративної
влади Бавнд Бруку було досягнуто в результаті категоричної позиції протопре-
світера С. Посаківського.

Конференція духовенства і мирян в Чікаго ухвалила також заяву „Констан-
тинопільській Патріархії немає чого робити в Києві”. Це був перший виступ проти
„боротьби за визнання”, що почалася на Україні.

Після Чікагської конференції до рішення УПЦ Св.Стефана (Брансвік, Ог.) та
УАПЦ Св. Софії (Чікаго, Іл.) вийти зі складу УПЦ в США письмово приєдналась
парафія УПЦ Св.Миколая (Купер Сіті, Фл). Наприкінці травня 1998 року в громаді
Святої Тройці у Норт Роялтоні, Огайо, відбулись Надзвичайні Збори, рішенням
яких було об’єднатися з Матерньою Церквою в Україні.

Надзвичайна ситуація, яка утворилась в США, вимагала втручання Київської
Патріархії. На засіданні Св. Синоду УПЦ Київського Патріархату 29 травня 1998
року було обговорено дезінформацію Собору єпископів УПЦ в США з приводу
„євхаристійного єднання з Вселенським Православієм” та відмову ієрархії УПЦ в
США і Діаспорі від молитовного спілкування з ієрархією УПЦ Київського
Патріархату. (Журнал ч.П Св. Синоду УПЦ КП, 29.V. 1998)

В травні і серпні 1998 року Священний Синод УПЦ Київського Патріархату
прийняв назад до Української Православної Церкви перші чотири парафії УПЦ в
США, під Київський патріарший омофор.

Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза межами
України 14 червня 1998 року заявила про своє „повне здивування і глибоке розчару-
вання недавнім кроком Синоду - прийняттям у свою юрисдикцію парафій і
9672 СТАТЕ КОЛО
МОКТН КОУАЬТОМ.ОН 44133
ТсІ (440) 237 ОІОІ

До

Консисторії УПЦ в США

Від парафії Святої Тройці
в місті Норт • Роялтон, Огайо.

8-го червня 1998

Вельмишановні члени Консисторії,
Слава Ісусу Христу.

Парафія Святої Тройці на своїх загальних надзвичайних зборах, що
відбулися 5-31-98 р. розглянула і обговорила проект Статуту УПЦ в США. Цей
проект в багатьох пунктах с ніщо інше, як насмішка над гідністю людини.

Можна запитати, в який час ми живемо? Чи це середньовічний час, коли
людина мусіла робити, давати і мовчати, а то буде гірше.

Провід УПЦ в США три з половиною роки тому допустився засадничо -
корінної помилки, давши зобов'язання Патріарху Варфоломею позбутися своєї
самостійності (тобто автокефалії) і не мати нічого спільного, як Патріарх
Варфоломей називає, з "схизматичними групами" на Україні. То це що ? УПЦ
Київського Патріархату і УАПЦ на Україні є схизматики ? Подумайте над цим.

Скільки часу ми, як український народ ще будемо підкорятися чужому
пануванню над нами ? Який ще раз нас будуть продавати в ярмо Московії так
звані "блюстителі світового Православія" ?

Наша парафія Сг ітої Тройці в міст і Норт • Роялтон категорично каже - Ні.
Ми чужого ярма більше не приймаємо.

В нас є наш рідний Патріархат у місті Києві на нашій Батьківщині - Україні,
до якого ми бажаємо належати, а не у підкору чужинцям, які нас вже не в перший
раз продають Московії.

Ще пару слів до статуту УПЦ в США відносно парафій і пункти 2,4,5,8,
10, і 11, з параграфу VII - Парафії, є абсолютно не сприйнятливі і мають
диктаторський характер чи тенденцію. Але зрештою, нема чого більше вести
полеміку і за інші пункти.

Отже, виходячи з вище сказаного, парафія Святої Тройці в місті Норт -
Роялтон, згідно з постановою зборів, що відбулися 5 31-98р. повідомляє
Консисторію УПЦ в США, що парафія Святої Тройці з усім своїм майном і
посілостями офіційно виходить зі складу і приналежності до УПЦ в США від дня
1-го червня 1998 року.

Остаємось з братерською пошаною до всіх Вас.

Парафіяльна Управа парафії Святої Тройці
Анатолій Рожнятовський \ голова	..

Анна Турко \ заступник голови V............

Рімма Івченко \ секретар \.

Леонід Бігун \ скарбник V

Олег Палашенко \ староста \.

Федір Кошкалда \ фін. референт V

Володіімир Ьреус \ орг.

Маріа Куле 4 \ культ-освітній референт	....

Микола Скориченко \ господ, референт

Заява Управи Парафії УАПЦ Св. Тройці в Норт Роялтон, Огайо, з повідомленням
про вихід зі складу УПЦ в США, 8 червня 1998 р.
духовенства з УПЦ в США... Ми засуджуємо це поступовання, як неканонічне,
обурююче і протилежне інтересам святої Української Православної Церкви в
Україні і в діяспорі”. Але довгий і сумбурний „Відкритий лист Патріярху Філарету
і членам Святішого Синоду УПЦ Київського Патріархату" від „Постійної Конфе-
ренції” так і не прояснив, чому цей крок протилежний інтересам Української
Церкви.

Під час двох візитів Патріарха України до США духовенству і парафіянам УПЦ
США було строго заборонено приймати Патріарха та служити разом. (УАКП,
1999/12, 3. Свобода, 3 березня 2000)

„Патріарх Філарет приїжджає до США на неканонічну візиту парафій, що
належать до іншого Єпископа... Ми не можемо одобрювати поступовання
Київського Патріярхального Синоду тим, що дозволимо нашим парафіям запро-
шувати Патріярха відвідати їх та зустрітися з парафіянами.” - Писав 23 жовтня 1998
року Архиєпископ Антоній до парафіян УПЦ Св. Покрови в Детройті.

„Розрив між Києвом і Бавнд Бруком відбувся. - Сказав Патріарх України Філарет
на Конференції духовенства і мирян в Брансвіку, Огайо, 4 листопада 1999 року. -
Тепер Бавнд Брук не є автокефальна Церква. Це є частина Константинопільської
Церкви... Патріарх Варфоломей заборонив всім архиєреям служити з архиєреями
Київського Патріархату і Автокефальної Церкви... Бавнд Брук тепер приєднався
до боротьби Московського Патріархату і боротьби УАПЦ проти УПЦ Київського
Патріархату. Ті, які боролися за автокефалію Української Церкви, стали Її
ворогами.”

В листопаді 1999 року Митрополит Іренополіський Константин поставив вимогу
до Настоятеля УПЦ Св.Володимира в Пармі о.І.Наконечного виключити зі складу
Парафіяльної Управи членів, які були присутні на доповіді Патріарха Філарета на
Конференції в Брансвіку, Огайо.

„Ми далі не можемо визнавати їх членами Парафіяльної Управи до
того часу, доки вони не відокремляться він групи,., пов’язаної з УПЦ
Київського Патріархату, яка відкрито діє проти нашої Церкви. (Вони
можуть) відновить свою лояльність УПЦ в США прилюдним складан-
ням даної ними присяги... Були також парафіяни - не члени Управи -
які брали участь у засіданні у Брансвіку. Ми переконані, що вони
шукають громаду, яка відзеркалює тільки особисті інтереси і цінности.
Щоб допомогти їм знайти парафію, яка відповідала би їх бажанням і
повністю задовольняла, наказую отцеві Іванові (Наконечному) дати їм
відпускні грамоти”. (Митрополит Константин - прот. І. Наконечному і
парафіянам Свято-Володимирської УПКатедри, 23 листопада 1999)
Початок судових процесів в УПЦ США та Австралії

Процес відходу парафій зробив актуальним важливе питання, - а чий же тепер
Бавнд Брук? Українці США говорять „Бавнд Брук”, символічно розуміючи ієрархів,
консисторію. Але Бавнд Брук є національна Оселя, яку українці будували від 1955
року. Це Церква-Пам’ятник, побудована на молитовний спогад Великого Голоду в
Україні 1932-1933 років. Це унікальна бібліотека, архів і музей. Це Пам’ятник
найвидатнішому сину Української Православної Церкви - Митрополиту Василю
Липківському. Гроші на його побудову на початку 80-х років зібрали понад 4000
українських родин. Бавнд Брук - це адреса, куди й досі щорічно приходять по
заповітам десятки і сотні тисяч українських грошей. Цей Бавнд Брук є український,
його єпископат - константинопільський.

„Ми не залишимо Бавнд Брук. - Говорив Чікагській конференції Духовенства і
мирян УПЦ Київського Патріархату в березні 1998 року Петро Палюх з Нью-
Джерсі. - Це було б зрадою 6000 наших могил, зрадою пам’яти тих людей, які побу-
дували Бавнд Брук і не можуть піднятися, щоб за себе постояти.”

В 1999 - 2000 роках, проти парафій, що не визнали підлеглости УПЦ в США і
Діаспорі Константинополю, Консисторія УПЦ в США організувала один за другим
судові позови - в Юніондейлі, Н.Дж., в Кліфтоні, Н.Дж., в Рочестері, Н.Й. та
Аделаїді, Австралія.

10 січня 1999 року Надзвичайні Загальні Збори парафії УАПЦ Св. Михаїла в
Юніондейлі ухвалили повідомити Бавнд Брук, що відмовляються від висилки
річних фінансових внесків до Консисторії, до часу полагодження основних церковних
справ.

„Українська Православна Церква в США була завжди духовно
членом України, Київського Центру... Коли митрополит Мстислав став
першим патріархом, УПЦ в США стала самозрозуміло і автоматично
частиною патріархату. Спроби єпископів УПЦ в США після смерти
патріарха Мстислава відірвати Церкву від України і від Києва та якось
притулити до Стамбулу, є явно і чітко протиканонічні, нецерковні та
протинародні. Надіємося, що наш вимушений крок змусить єрархію
Церкви поважно глянути на свої дії...” (УПЦ Св. Михаїла - Владиці
Антонію Єраполіському, 1999)

12 лютого 1999 року Голова Консисторії Архиєпископ Антоній заборонив у
священнослужінні настоятеля цієї громади, о. Сергія Кіндзерявого-Пастухова за
його „довготривалі напади на ієрархів, словесне і писемне глузування над ними та
знеславлювання їх характеру, що можна вважати лише за спробу підірвати їхній
правний церковний авторитет”. (Консисторія УПЦ в США, Вселенський
Патріархат Константинополя, - о.С.Кіндзерявому-Пастухіву, 12.11.1999)

Судова справа тривала понад півроку, і закінчилась поразкою Консисторії УПЦ в
США. В 2001 році УПЦ Св.Михаїла ввійшла до складу УПЦ Київського Патріархату.
„Все, що сталося з нами, - написав о. Сергій, - продукт вершинного
злочину... Пакость пливе з самого верху, а народ, неприготований до такої
несподіванки, легко стає жертвою. Але ми - Українська Київська
Православна Церква від початку взагалі. Від заснування організації
відродження в 1920-ті роки знаємо, що наше свідоцтво перед Господом -
від нашої національної окремішності, суверенності. Ми - Церква соборно-
правна, від первісних засад. Ми - Церква автокефальна, від основного
Христового заповіту. Ми - громада дітей Божих, бо Христос умер за нас
для цього і як Бог воскрес із мертвих. Якщо все це мати на увазі, то ми -
великі переможці”.

В березні 1999 року Віктор Рудь, Петро Палюх, Іван Лучейко, Володимир
Могучий, Іван Марченко від імені всієї УАПЦ Св.Вознесіння в Кліфтоні, Н.Дж„
вислали два листи. Перший - із повідомленням Патріарху Варфоломею, що УПЦ в
США та Діаспорі не є під його юрисдикцією.

„Коли в березні 1995 року бувші єпископи УПЦ в США, кожен зокре-
ма, стали єпископами Вселенського Патріярхату, то УПЦ в США в
цілості залишилася, як і була завжди, митрополією єдиною Святої
Української Православної Церкви”.

Другий лист - Голові Консисторії Архиєпископу Антонію: „Ви неканонічно
відлучилися від нашої Святої Церкви. Ще гірше, Ви присягнули свою вірність
церковному тілу в Істамбулі, що зве нашу Церкву „церквою диявола” і схвалило Її
„ліквідацію”. Пізніше Ви також заявили, що „диявол кличе нас”, таким чином
схваливши блюзнірство Патріярха Варфоломея. Ви засуджуєте тих, які жахаються
Вашою поведінкою, говорячи, що вони роблять „роботу Сатани”... Ви більше не є
єпископом нашої Церкви”. (УАКП, 1999/11, 9-10)

Голова Консисторії відповів парафіянам УПЦ Св.Вознесіння, що „за всі роки
свого пастирського служіння мені не траплявся лист, що своїм змістом був би такий
неймовірно невизрілий у духовному і в світському розумінні, як той, що Ви
написали... Вашим нещирим, образливим і нешанобливим листом до Першого
з-поміж рівних всіх православних архиєреїв у світі, Його Всесвятости Патріярха
Варфоломея, ви, як парафія Св.Вознесіння, викреслили себе зі списку повноправних
парафій УПЦ в США.” (Лист Архиєпископа Антонія до УПЦ Св.Вознесіння, 24
березня 1999)

28 березня 1999 р. вночі Архиєпископ Антоній виніс з алтаря цієї Церкви святий
Антимінс. Найнявши вашингтонських адвокатів - офіційних представників
Московської Патріархії в США та ОСА, колишньої митрополії РПЦ, один з яких був
навіть нагороджений РПЦерквою орденом Св. Володимира, - владика Антоній почав
цивільну судову справу проти громади УПЦ Св. Вознесіння, що триває досі.

Глибину безнадійної трасформації проводу УПЦ в США виявили офіційні відпо-
віді Консисторії на вимогу суду в Нью-Джерсі від 15 жовтня 1999 року. Згідно з
цима відповідями,
8 Опе оГ Іке «ресіНс ршромя (ог (Ье сгеаиоп иі<1 ежіяепсе оі ікс (ЮС -(Л А апй :о(
іке гепемші иі Клі», (Лишпе оГ Іке І'ОС-ІІІиаіпе айег їм іісигисіїол Ьу Ни»іи

АОМІТ_______ ИІЧУ______

V А Аиміаоїмиї (може ти рппсіріе <м Кх ІІОС-С8А м ікс ітк <ч т игеоіімі «>
АиюсерЬаіу.

АОМІТ_______ ОЄКУ _ Х_

їй А (ипіалістаї ґсаіиге ідеї рпікірк о! Ікс ПОС-С'ЗА иі іке піти »і ця ос-ліоп мач
іткрепйепсе Ігот Гогеїрі. псп-ІДгштаг. сопігої ог іпііисімх схрсеиІК ілі
рагасийгіу му сіиПгоі ог ілЛие<кс к* Кииш ог жіу о( їй лцсгкіє». ихііаііл^ Ьиі мої
Іітіші іо ікс Аиааїш ОПЛоОож Ских*і ммі ойкг «.пигскп м ігмнілюїи оііісіі ник ікі
Ятсмл ОпЬо4о* Сктк. шкеїкег склгсій ог пміїгсггіу ікеццрі- ллс ог пиш
іЯсгтакапсі.

АОМІТ_______ Р£*¥ І

І) А ІмиіатвпиІ Геаїшс ямі рппсірк оі ікс НОС-ША аі ікс ипи- оі ич игслкт »г
ргеаегушоп ап4 ргорарЯгоа оі іке яркіГісаІІу Сктпіап сиііигаі. сосісі їли гиіичи
лкягіїгу. тсіїхіїпд Ьш вм Ііпміеи и> ікс (іікртн рпипшюг оі ікс «яс пГ те Скитіаг
Іап(ифс а* іЬг ійиптииіісе іесіог т ікаї ргосоь

АОМІТ_______ ОЕкУ_____і_

12 А ІйпііаіпспиІ Гсаіига апб рппсіріе оГ Ніс (ЧТС-І'ЗА к ікс ііпк о< ні сгсіиюп моя ік«
аде-оїд іпікиоп о( соосіїїаг аеІГ-ночеттст мві Ьгоміт ралісіраиоа оі іке Іани «і
скмгск !і№. а* склиш Ігот іке кктгсккаі іиіе скагосісгшпу ікс Яиміал Опкосох
СЬітсЬ аті оікег Олкодох Скигскеї

АОМГГ_______ ОЕ1М¥ »

11 А (імйатепіа! Геаіип ап<1 рппсіріе оі ікс VОС-118А Ж Іке Непе о( пі сгоииоп »а\ Іоса
рапак к*еІ ояпегакф апЗ сотгої о( ргорсну (геаі А репопаО шіікоиі апу сотгої к,
Ьі-раогсМу.	НКГ АРРГЛПІІ "А"

АОМІТ_______ О€Х¥_______

Радо 4

II ИЙ 11  ЙЙ1 ГА

Сторінка із судової справи. Ооскеііїо. 8ОМ С-12067-99.
Ріпі5ЄІ о/Оеташі/ог Агітіззіоп Регзиепі іо Я: 4-22-1

4.	Один з особливих намірів при створенні УПЦ-
СШ А полягав у підтриманні, збереженні та поши-
ренні культурних принципів УПЦ в Україні.

Ні, заперечується.

5.	Один з особливих намірів при створенні УПЦ-
США полягав у підтриманні, збереженні та поши-
ренні політичних принципів УПЦ в Україні.

Ні, заперечується.

6.	Один з особливих намірів при створенні УПЦ-
США полягав у підтриманні, збереженні та
поширенні національних традицій та принципів

Ні, заперечується.
ичим принципом УПЦ-
ула Автокефалія.

Ні, заперечується.

Ні, заперечується.

ів при створенні УПЦ-
6 працювати на відро-
міцнення незалежности

верхности.

Ні, заперечується.
створення та існування
ідродженні в Україні

ї Церкви після її зни-

12. Фундаментальним засадничим принципом УПЦ-
США в часі її створення була старовинна традиція
широкої участи мирян в церковному житті та
самоуправління, на відміну від ієрархічного
управління, прийнятого в Російській Право-
славній Церкві та інших Православних Церквах.

Ні, заперечується.

17.	Українська Православна Церква в Україні перес-
лідувалась Російською Православною Церквою
біля 300 років, аж до повного знищення її відкри-
того існування та лишилася існувати тільки
підпільно.

Ні, заперечується.

18.	Історично, російське поглинення та пересліду-
вання УПЦ в Україні відбувалось за допомогою
та сприянням Константинопільської Церкви Все-
ленського Патріярхату.

Ні, заперечується.

20. В 1918-1921 рр. УПЦ в Україні відродилась,
заявивши свою незалежність від ієрархічної
автократії Російської Православної Церкви та
інших іноземних інституцій.

Ні, заперечується.

34. Меморіальна Церква дієцезії УПЦ-США в
адміністративному центрі в Саут Бавнд Бруці,
Н.Дж. була побудована (...) в честь пам’яти міль-
йонів жертв.

Ні, заперечується.

46. Предстоятель дієцезії УПЦ-США Митрополит
Мстислав був обраний Патріярхом УПЦ в Україні
та всіх її частин у світі, включно УПЦ-США, до
його смерти в 1993 р.

Ні, заперечується.

49. Після смерти Патріярха Мстислава звинувачений
Антоній був кандидатом на Соборі Матірпьої
Церкви в Києві, Україні, з тим, щоб заступити
його як Патріярха УПЦ в Україні.

Ні, заперечується.

52. Звинувачені Антоній, Константан присягнули у
вірності, прийняли юрисдикцію і стали єписко-
пами Константинопільської Церкви.

Ні, заперечується.

56.	Звинувачені Антоній, Константан зобов’язалися
перед Константинопільською Церквою, що вони
припинять підтримувати автокефальну УПЦ в
Україні.

Ні, заперечується.

57.	Звинувачені Антоній і Константан розірвали
молитовно-євхаристійне поєднання з УПЦ в
Україні.

Ні, заперечується.

18

ЗеріетЬег/МоуетЬет 1999 - УККАІМІАИЗ ОРАМЕКІСА РОП К¥IVАN РАТК1АПСНАТЕ

Сторінка з журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”,
де друкувались відповіді Консисторії УПЦ в США від 15 жовтня 1999 р.
в ході судового процесу проти громади УАПЦ Св. Вознесіння в Кліфтоні, Н.Дж.
-	УПЦ в США не була ніколи інтегральною частиною автокефальної
Української Православної Церкви.

-	Автокефалія ніколи не була фундаментальним засадничим принципом УПЦ
в США.

При створенні УПЦ в США в наміри не входило підтримувати чи зберігати
адміністративні, політичні, національні традиції та принципи Української
Православної Церкви в Україні.

-	УПЦ в США не мала ніколи наміру працювати на відродження та зміцнення
незалежности України з-під російської зверхности.

-	Константинопільська Церква ніколи не сприяла російському поглиненню і
переслідуванню УПЦ в Україні... (Ріпі $еі оРРетапсіз £ог Абтіззіоп Репиепі І о
К: 4-22-1. Ооскеї N0. 8ОМ С-12067-99)

У вересні 2000 року почалася судова справа в УАПЦеркві Св. Покрови в
Рочестері, Н.Й., яка вітала Патріарха Філарета під час приїзду до США в 1999 році
та прийняла Настоятелем священика УПЦ Київського Патріархату. Парафія
розкололась, Надзвичайних Зборів по питанню юрисдикційної приналежносте
парафії зібрати не вдалось. Архиєпископ Антоній призначив свого, канонічного,
священика до Церкви, який почав діяльність з того, що обдзвонював парафіян,
пропонуючі заново вінчати і хрестити, бо „таїнства священика Київського
Патріархату є недійсні”.

Церковна ситуація в Рочестері, з численними викликами поліції, взломами
замків в храмі, проколами колес настоятелю і т.п., виявилась самою скандальною,
порівняно з численними конфліктами в інших громадах УПЦ в США. З перемогою
бавнд-бруківських прихильників, Консисторія УПЦ в США звітувала письмово до
всіх парафій про „виздоровлення” УПЦ Св. Покрови в Рочестері.

Влітку 2000 року почалась також справа у Вищому Суді Південної Австралії
проти автокефалістів УАПЦ Св. Михаїла в Аделаїді, вдруге, після 1993 року,
прийнятої 27 березня 2000 року до складу УПЦ Київського Патріархату.

В листі до Митрополита Іренополіського Константина парафія УАПЦ
Св.Миха’іла повідомила, що не бажає „бути підпорядкованою під омофор чужого
Патріарха та одночасно і Вам, як митрополитові, який добровільно прийняв
підлеглість чужому Патріярхові, який виявляє зневагу до нашої Рідної Церкви
Київського Патріярхату і Патріярха”. (Парафія Св.Архистратига Михаїла УАПЦ в
Аделаїді - Блаженнішому Константану, 8 березня 2000)

На судову справу в Аделаїді Консисторія УПЦ в Австралії офіційно виділила 40
тисяч доларів, при загальному річному бюджеті 136.890 долірів, тобто третю
частину бюджету. (УПЦ в Австралії. Справа парафії Св. Архистратига Михаїла...
Касова книга - витрати. С.28)

22 жовтня 2001 року Голова парафіяльної Ради Р.Муравський від імені управи
Церкви звернувся до Австралійського 15-го Собору УАПЦ в Діаспорі з проханням
„відлучити Парафію Св. Архистратига Михаїла від складу Єпархії УАПЦ в
Діяспорі”. Слухання в суді мають початись восени 2002 року...
ГЛе Рагізії оГ Зґ. Місіїаеі оґ Тіїе икгаіпіап АиіосерЬаіїс ОгІЇюсіох
СЬигсН іп Адеіаіде ІпсогрогаіесІ

(РО Вох 6163, НаЖах Зігееі, АОЕІАЮЕ 5000)

Парафія Святого Архистратнга Мкхаїла Української Автокефальної

Православної Церкви в Аделаїді, П.А. Інкорпорована

8-Мого Березня, 2000 року

Блажейніший Константин Іренопольський

Митрополит Української Православної Церкви
в ЗСА та Зверхник Австралійської та Новозеляндської
Автокефальної Православних Церков

Блажейніший Владико Константин,

Повідомляємо Вас, що згідно з рішенням Надзвичайних Загальних Зборів нашої Парафії, які
відбулися 3-го Травня, 1998 році та Річних Загальних Зборів, які Відбулися 5-го Березня, 2000
року, члени нашої Парафії НЕ БАЖАЮТЬ БУТИ ПІДПОРЯДКОВАНІ П|Д ОМОФОРОМ ЧУЖОГО
ПАТРІЯРХА ТА ОДНОЧАСНО І ВАМ. ЯК МИТРОПОЛИТОВІ ЯКИЙ ДОБРОВІЛЬНО ПРИЙНЯВ
ПІДЛЕГЛІСТЬ ЧУЖОМУ ПАТРІЯРХОВІ, ЯКИЙ ВИЯВЛЯЄ ЗНЕВАГУ ДО НАШОЇ РЩНОЇ ЦЕРКВИ
КИЇВСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ І ПАТРІЯРХА.

ТОМУ. ВЗЯВШИ ПІД УВАГУ ЦІ НЕБАЖАНІ ТА НЕОЧІКУВАНІ ЗМІНИ. ГОЛОСИМО, ЩО НАША ПАРАФІЯ
ВІДХОДИТЬ З ПІД ВАШОЇ ОПІКИ І ЮРИСДИКЦІЇ ТА ПІДПОРЯДКОВУЄТЬСЯ ПАТРІЯРХОВІ УКРАЇНИ-
РУСИ СВЯТІШОМУ ФІЛАРЕТОВІ ЗЄДНАВШИСь З МАТІРНОЮ ЦЕРКВОЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

З вірою І надією що в недалекому майбутньому Ви І Ваш Епископат зрозумівши нерозсудність
підписання 'актів згоди' - відмовитесь від них та повернете до Матірної Церкви в Україні.

З пошаною до Вас

За Управу Парафіяльної Ради:

Іван Прадун

Голова

Юрій Словачевський
Секретар

Володимир Ткачук

Копії:

1.	Консисторія УАПЦ Австралійсько-Ново Зепяндської ЕпархІЇ

2.	Патріярх Київський і всієї Руси-України Святійший Філарет

3.	Епархіяльна Рада

4.	Газети: Вільна Думка, Українські Вісті і Вечірний Київ

Заява Парафії УАПЦ Св. Архистратига Михаїла в Аделаїді, Австралія,
про вихід з УПЦ США і Діаспори, що прийняла „підлеглість чужому Патріархові”,
8 березня 2000 р.
За два роки судова документація по процесам між Консисторією та парафіями
УПЦ США і Діаспори вже становила тисячі і тисячі сторінок, чотирнадцять товстих
томів справ.

„Константинопільське визнання” обернулось для УПЦ в Сполучених Штатах і
Австралії не лише втратою незалежности, а й церковним розколом.

Клич „ЧЕРЕЗ ДРУГИЙ РИМ ДО КИЄВА”, - писав о.С.Кіндзерявий-Пастухів, -
довів справи Церкви до скандального стану. Це „скандальний розгром Україн-
ського Православ’я в діяспорі, здійснюваний єпископами „нашої” Церкви... І діло
зводиться не супроти двох - трьох недотепних єпископів, а супроти, простіть, уже
кліки богопромисловців, які формують атмосферу, плекають брехню, повторюють
її в безкінечність, ліктями пропихаються у провід і пропихають свою волю, так і не
соромлячись шуміти про СВОЮ Церкву. Це ще Мстислав завів, він то знав, що
робив, а ці його наслідники збагнули тільки одне: СВОЮ. І брикаються, скандалять,
кривляються, аби тільки пройшла СВОЯ. Традиція збереглася. Отак Церкву нас-
тавлені викінчити від довгого вже часу.” (УАКП, 1998/8, 26-27)

На XVI Собор УПЦ в США з понад 120 парафій на офіційному списку Церкви
приїхали делегати лише від 48 парафій.

На весну 2002 року загальна сума по судовим позовам лише одній стороні -
парафіям, в обороні від Консисторії УПЦ в США, - коштувала понад 550 тисяч
доларів. В скільки обійшлися Бавнд Брукові послуги юридичних контор - пред-
ставників Московської Патріархії та всієї решти правників - невідомо.

З’їзд Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами
України у Бразилії в 1999 році заявив, що „продовжуватиме зусилля привернути
парафії до їх належних юрисдикцій”. (Обіжник Консисторії УПЦ в США, серпень
1999, 3) В Церковному Календарі УПЦ в США на 2002 рік, як і в попередніх
щорічниках, всі парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату
в США і далі стоять на списку єпархій константинопільських владик.
РОЗДІЛ сьомий

КОНСТАНТИНОПОЛЬ НА ШЛЯХУ В УКРАЇНУ

Відродження УАПЦ в Україні і питання визнання

„Психологи кажуть нам, що певною ознакою розумової ненорми є кількара-
зове повторювання невдалої програми - з надією, шо наступного разу вона
спрацює добре", - писав д-р М.Куропась, аналізуючи діяльність одної
неиерковної української установи в США. (Свобода, 3 травня 2002)

В Українській Православній Церкві ця невдала програма називається
церковною політикою.

Новий етап пошуків визнання Української Православної Церкви був започатко-
ваний Митрополитом УПЦ в США Мстиславом ще до того, як відродження УАПЦ
в Україні набрало визначених рис.

Вже в березні 1989 року, під час відвідин українських громад в Латинській
Америці, Митрополит Мстислав підняв питання визнання на зустрічі з Екзархом
Константинопільського Патріарха в Південній Америці Митрополитом
Геннадіосом у Буенос Айресі. Тоді ж у Бразилії, в Сан Паоло, Митрополит Мстислав
зустрівся з Екзархом Антіохійського Патріарха Митрополитом Ігнатіосом.

19 квітня 1989 року Митрополит Мстислав написав лист до Вселенського
Патріарха Димитрія І, повідомивши про ці зустрічі. Обидва екзархи, писав він,
виявили значний інтерес до інформації про відродження УАПЦ в Україні, а також
підтримали ідею зібрати Вселенський Собор якнайшвидше, незважаючи на те, що
Москва всіляко блокує шлях до Собору. „В ці змінливі часи, коли Божий народ під-
німає свій голос на захист їхніх рідних церков, зокрема нашої Української
Автокефальної Православної Церкви, ми не можемо бути мовчазні і апатичні... Як
я це роблю звичайно, я буду поминати Вашу Святість під час Святого Тижня та
Пасхальних відправ. Я прошу молитов Вашої Святости з нагоди мого 91-го дня
народження, 10 квітня 1989, та 47-ї річниці моєї хіротонії як Єпископа нашої Святої
УПЦ 14 травня 1989 року”. (Мзіузіау - Ні$ Но1іпе88 Оетеїгіоз, Аргії 19, 1989)

На протязі 1990 року вже обраний на патріарха Всеукраїнським Церковним
Собором, Митрополит Мстислав двічі звертався листовно до Константи-
нопільського Патріарха, - з повідомленням про заяву Єпископа Ісаї, що він „сам
себе зробив патріархом”, та у зв’язку з візитом представника Вселенської Патріархії
Митрополита Хризостома до Москви. Під час цього візиту Митрополит Хризостом
підтримав рішення РПЦ позбавити Єпископа Іоана Боднарчука сану. „Мені важко
повірити в те, що трагічна помилка (1686 року) Константинополя щодо Україн-
ської Православної Церкви буде знову повторена”, - писав вл. Мстислав. (Мзїузіау
- НІ8 Но1іпе88 Пете(гіо8, Іапиагу 31, 1990)

Про те, що треба шукати захисту від Москви у Константинополя, Митрополита
Іоана (Боднарчука) повідомили, щойно він влітку 1990 року приїхав до Америки.
Повернувшись в Україну, після другої подорожі влітку 1991 р. до США і Канади,
Митрополит Іоан писав, що в Америці вступив в переговори з константино-
пільським Єпископом з Грецької Архидієцезії Ісаєю та Митрополитом УПЦ Канади
Василієм.

„Я, будучи за кордоном, започаткував діалог з Вселенським Патріархом через
Канцлера і Екзарха Грецької Церкви в Нью-Йорку Архиєпископа ІСАЮ, провів
численні зустрічі та діалог з Митрополитом Вінніпезьким і всієї Канади
ВАСИЛІЄМ, який багато допомагає нам і щиро трудиться разом з представниками
своєї Консисторії, щоб визнати й утвердити УАПЦеркву на Україні у Вселенському
Православії.” (Звернення Блаженнішого Іоана, Митрополита Львівського і
Галицького.., 14 жовтня 1991)

Чи розумів Митрополит Іоан, що канадська УПЦ з прийняттям „Патріаршої
Грамоти” 1990 року від Константинопільського Престолу вже втратила самостій-
ність, важко сказати. В промові 18 серпня 1991 року на ювілеї 40-ліття Митрополії
УПЦ в Канаді Митрополит Іоан „дуже похвально говорив про те, що наша
(Канадська) Церква зуміла завершити свій розвиток встановленням Євхаристійного
єднання із Вселенською Патріярхією, єднання, якого потребує й УАПЦ в Україні, бо
це єднання - це не щось політичне, а чисто духовне, і ТОМУ НЕ ВСІ МОЖУТЬ
ЙОГО РОЗУМІТИ. ЦЕ В ЖОДНОМУ РАЗУ НЕ ПОНЕВОЛЕННЯ СЕБЕ КОМУСЬ
ІНШОМУ, а встановлення євхаристійного спілкування, без якого Церкві не можна
бути.” (РН, 1992, 135)

В Різдвяному Посланні 1992 року Митрополит Іоан писав: „Діалог з Вселенською
Церквою вже розпочатий”.

В лютому 1992 року Митрополит Іоан вже сам поїхав до Константинополя
шукати захисту від очоленого Патріархом Мстиславом єпископату УАПЦ. В
Канцелярії Константинопільського Патріарха Варфоломея йому порадили „як
християнину і молодшому ієрарху звернутись до Св. Синоду Російської Право-
славної Церкви з проханням про реабілітацію”. (Митрополит Іоан до Св. Синоду
РПЦ, 12.ІУ.1993)

Митрополит Іоан так і зробив, після чого чекав у твердій вірі Синод РПЦ
22 лютого 1993 року, коли Цатріярх Олексій зніме заборону і відновить в сані. „Але
можуть деякий час не дати єпархії, - переживав він, - або десь запхати в якийсь
Ворошиловоград, де тільки кози пішки ходять, а людей і немає поблизості...
Відказуватися зараз від зняття заборони мені вважається недоречно”. - Писав
Митрополит Іоан в листі до Америки. Але в ньому вже був страх перед будь-яким
впливом УПЦ в США на УАПЦ на Україні. „Всім відомо, що Мстислав розвалив
Церкву, довів все до ручки. Тому в першу чергу я починаю з нього (мається на увазі
Відкритий лист до Патріарха Мстислава - О.Х.), бо інакше він буде страшно
мішати. Нехай він вже довалює Американську Церкву. Ми їй все зможемо допо-
могти і взяти її під свою опіку. Нам потрібно тут спокою, щоб ніхто не мішав. їх
(американців) нікого не потрібно жаліти, бо вони нікого не жаліють, а йдуть
вперед, переступаючи через трупи, так як являються і ворогами Церкви і ворогами
України. Я довго над тим думав, чи починати відкритого листа до Мстислава, чи ще
почекати. Прийшов до висновку, що листа необхідно післати. Нехай Україна і її
Церква знають, яка гірка доля їх спіткала. Нехай рятуються, поки ще не пізно.”
(Митрополит Іоан до К. Немири, поч. лютого 1993)

Смерть Константинопільського Патріарха Димитрія стала поводом для
українських єпископів відвідати Вселенську Патріархію, хоч їх ніхто не запрошував.
В жовтні 1991 року делегація єпископів, яка репрезентувала об’єднану УАПЦ, -
Архиєпископ Київський Антоній (Масендич) з України, архиєпископи Константин
і Антоній (Щерба) з США - прибула на Фанар. 9 жовтня їх прийняв секретар
Св.Синода Константинопільської Церкви Митрополит Мелітон, який повторив
сказане в Києві влітку 1991 року Митрополитом Варфоломеєм: Вселенська
Патріархія визнає на території Радянського Союзу лише Російську Православну та
Грузинську Православну Церкви. (БВ УАПЦ, 1991/21, 4)

В листопаді 1991 р. туди знову поїхав Архиєпископ Антоній з США, вітати ново-
обраного Патріарха Варфоломея і просити про визнання УАПЦ.

8 травня 1992 р. сам Патріарх Мстислав, Митрополит Переяславський і
Січеславський Антоній з України, Архиєпископ Вашінгтонський Антоній з США та
д-р Святомир Фостун з Англії їздили до Патріарха Варфоломея, за словами вл.
Мстислава, „вибороти автокефалію”. Делегація просила Патріарха Варфоломея
визнати УАПЦ, але Константинопільський патріарх заявив делегації, що „про-
голошення патріархату УАПЦ на Україні відбулось невірним шляхом”. (БВ УАПЦ,
1992/11, 1)

Під час поїздки до Стамбулу Патріарх Мстислав передав Вселенському Патріарху
Звернення Архиєрейського Собору з проханням утворити спеціальну комісію для
вивчення стану справ в Україні і установлення молитовно-євхаристійного зв’язку
між УАПЦ та Константинопільською Церквами. Константинопільська Патріархія
запевнила, що створить таку комісію. Ієрархи УАПЦ запропонували відрядити до
Києва постійного представника Вселенського Престолу, за прикладом римо-
католицьких нунціїв. Патріарх Варфоломей на це ніби погодився і на прощання
сказав: „Ви не переживайте, що немає між нами євхаристичного єднання, але ви є в
нашому серці, і я вірю, що скоро ми будемо служити разом”. - Майже дослівно те саме,
що просив передати Архиєпископу Мстиславу ще у Нью-Йоркському аеропорту в
1949 році Патріарх Атенагорас.

Після повернення з Константинополя Митрополит Антоній (Масендич) сказав,
що УАПЦ вже знаходить міжнародне визнання, а „конкретні канонічні проблеми,
пов’язані з діяльністю УАПЦ, будуть розглянуті на найближчому священному
Синоді Вселенської Патріярхії”. (БВ УАПЦ, 1992/11, 2-3)

* * *
* * * * *

На протязі наступних років, від 1992 до 2001, до Константинополя було нанесено
щонайменше біля 20 візитів - церковних делегацій від УАПЦ та УПЦ КП, окремих
єпископів, депутатів Верховної Ради України та урядових представників, різноман-
ітних церковних організацій з України, США та Англії. Президент Леонід Кравчук,
уряд, церкви, депутати Верховної Ради, Просвіти, Всесвітні Конгреси Українців,
фундації і громадські організації знову почали писати до Стамбула, збираючи під
петиціями тисячі підписів. Тепер уже не Міністерство Ісповідань УНР, а Патріарх
Мстислав з Архиєрейським Собором УАПЦ в 1992 році і „Фундація духовної єднос-
ти” в 1998 році просили Константинополь прислати до України представника, про-
понуючи навіть відкрити на території Києво-Могилянської Академії подвір’я
Вселенської Константинопільської Церкви...

Церковна історія на Україні почала своє друге коло, повторяючи помилки 80-
річної давности.

Питання „константинопільського визнання” в ситуації церковного
розколу Київського Патріархату

Утворення після смерті Патріарха Мстислава двох автокефальних Українських
Православних Церков на Україні стало поводом відмовляти у „визнанні”, доки дві
церкви - УАПЦ та УПЦ КП - не об’єднаються. Це було заявлено прем’єр-міністру
України М.Жулинському у Вселенській Патріархії ще напередодні Собору УПЦ
Київського Патріархату в жовтні 1993 року, який обрав Патріарха Володимира.

Те саме, про „поєднання православних українських юрисдикцій”, як передумову
Константинопільського визнання, українські єпископи в США і Канаді чули ще в
50-х і 60-х роках. Але в Україні заява Патріарха Варфоломея „нехай вони (Церкви
на Україні - О.Х.) спочатку об’єднаються”, було розтиражована в численних
інтерв’ю депутатів Верховної Ради, які їздили до Стамбулу, і перетворена в ідею-
фікс.

Константинопільський Патріарх Варфоломей відверто глузував з української
ситуації. „Привітавши нас, - писала член делегації УПЦ в США на Фанар у вересні
1999 р., - Вселенський Патріярх повідомив, що отримав лист від Митрополита
Константина в справі визнання Української Православної Церкви в Україні, і
запитав: „Яку з трьох Церков в Україні маємо визнати?”
Але найповніший Довідник Православних Парафій та Інституцій (Оігесіогу о£
ОйЬосіох РагІ8Йе8 апб Іп8іі1иііоп8 іп МогіЬ Атегіса, 1998, Міііеппіит Ебіїіоп.
ОССНеІ\Уогк) нараховує сьогодні лише в Північній Америці ВІСІМ грецьких юрис-
дикцій, включно константинопольську. Найбільших Російських Православних
Церков у сучасному світі - шість. Чи хтось ставив Москві і Константинополю вимо-
гу об’єднати російську та грецьку церкви, щоб бути визнаними в православному
світі?

Приклад з історії. Коли Митрополит Антоній, який представляв Російську
Православну Церкву за кордоном, звернувся ЗО березня 1926 р. до Констан-
тинопільського Патріарха з протестом проти його наміру запросити на
Вселенський Собор обновленців, Патріарх Константин УІ-й відповів, що в Росії є
кілька церковних партій, і всі вони видають себе за істинно-православні, тому нехай
приїжджає і голова Живої Церкви, і місцеблюститель Патріаршого Престолу
Митрополит Петро, а Собор розбереться, хто правий...

Єпископи Макаріос і Тимофій писали з Г’юстону до єпископату і вірних
Української Церкви в 1997 році, що заклик Константинопільського Патріарха
Варфоломея, зроблений в Одесі, до Російської Православної Церкви

„очолити зусилля для воз’єднання Українських Православних Церков є
потвердженням нічого іншого, як історичної амнезії, на яку в періоді
після Другої Світової війни хворіє Вселенський Престол тоді, коли
йому зручно.

Константинополь двічі, в 1924 та 1942 роках, визнавав некано-
нічність приєднання УПЦ до Москви, але все одно вважав всю УПЦ в
діаспорі „неканонічною Церквою самосвятів”, причому грецький
Вселенський Престол разом зі своїм Екзархом на Північну і Південну
Америку всіма силами намагалися усунути її з церковної арени як еле-
мент, який неприхильно ставився до заходів Вселенського Престолу
ПЕРЕТВОРИТИ СВОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄРЕЯ НА ПАПУ ДЛЯ
ВСІХ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ...

Однак коли „Вселенському Православно” (евфемізм, за яким в
таємній змові криються Константинопільський та Московський
Патріархати з їх „автокефальними” Церквами) зручно, то Церкви, які в
минулому зараховувалися до „неканонічних”, раптово стають кано-
нічними. Так, в 1990-му та 1995-му роках були інтегровані в грецький
Константинопільський Патріархат УГПЦ в Канаді та УПЦ в США. В
1992 році - включена в Сербський Патріархат Вільна Сербська
Православна Церква...

Нехай та сторона, яка без гріха, першою кине камінь в обстановці, в
якій численні юрисдикції в Україні переплітаються одна з одною. І хоч
в Україні існує декілька таборів православних українців, поділ між
ними не є настільки різким, як поділ, який утворився в українській
православній діаспорі (після приєднання до Константинополя). Не
рівняється ситуація в Україні також з огидним змаганням між
Константинополем та Єрусалимом за контроль над юрисдикціями в
Австралії, або змаганням між Грецьким Патріархатом та прихильною
Москві Православною Церквою Америки (Російською Православною
Греко-Кафоличною Митрополією) у Сполучених Штатах. Не рівня-
ється вона також із сьогодні вже анульованим взаємним відлученням
від Церкви Московського та Константинопільського Патріархів з при-
воду контроля над Православною Церквою в Естонії. Не рівняється
вона і ставленню грецького Вселенського Патріархату до слов’янських
чи старокалендарних грецьких ченців на Афонській Горі, чи обурли-
вому захопленню Московським Патріархатом давніх об’єктів
Російської Православної Церкви За Кордоном на Святій Землі, чи
нещодавньому протистоянню між новим екзархом Вселенської
Патріархії у Сполучених Штатах та прихильних йому сил з одного боку,
та коаліцією між Антіохійською Православною Архидієцезією в США
та Православною Церквою в Америці, з другого, - протистоянню, яке
загрожувало внести розкол у самопроголошену пара-церковну струк-
туру під назвою „Постійна Конференція „Канонічних” православних
Єпископів в Америці (5СОВА).” (Єпископ Макаріос, Єпископ
Тимофій, 1 листопада 1997)

Але Українська Церква вдруге наступила на граблі. Від 1994 до 2001 року процес
„поєднання” УАПЦ з УПЦ Київського Патріархату, - підписання меморандумів і
заяв про наміри, конференцій для журналістів і декларацій Архиєрейських Соборів,
- та процес їх „роз’єднання”, із скандальними заявами, звинуваченнями і новими
розколами, - перетворився в історію особливого роду. - Історію витравлення з
історичної пам’яті українського народу Української Автокефальної Право-
славної Церкви як символу національної свободи. Абревіатура „УАПЦ” почала
асоціюватися з брудом, меншевартістю, новинами з немонашого життя єпископів
та газетними розслідженнями „тримай злодія”. ЧИ НЕ ЦЕ І БУЛО СМИСЛОМ
ДОПОМОГИ МОСКВИ В РОЗБУДОВІ УАПЦ? - Підтримці відродження в 1989-
1990, переговорів з єпископами УАПЦ, впровадження в УАПЦ таких людей, як
Антоній Масендич? Скільки масендичів в УАПЦ - нікому невідомо.

„Сумні наслідки діяльності Антонія (Масендича) вже ні в кого не вик-
ликають сумніву в тому, що він був агентом Трьохлітерних спецслужб,
закинутим в УАПЦ для того, щоб зруйнувати зсередини. Свого часу ніхто
в УАПЦ „не звернув на це увагу” (бо й там було більше ніж достатньо
таких самих масендичів), а ось тепер намагаються прикрасити її історію.
Саме навколо своєї „чистої Церкви” представники УАПЦ пропонують
нині об’єднувати Православ’я в Україні. Але чи можна на гнилому фунда-
менті будувати міцну споруду?” (М.Благовойченко, ПУ, 2000/7 (031), 3)

„Сьогодні так звана УАПЦ є переважно зборищем осіб, абсолютно
далеких від високої духовності, національних традицій і звичаїв, від усього
того, чим так пишається Святе Українське Православ’я. Багатодітні
єпископи та багатожонні священики, напівграмотні богослови з так
званих семінарій і колегій, демагоги-провідники з протестантською фразе-
ологією і заборонені священики, аферисти всіх забарвлень і орієнтацій,
дешеві кар’єристи та автори замовних „діянь” - ось далеко не повний опис
тих, хто зібрався у змавпованому ніби з часів ГПУ-НКВД витворі -
церковного розколу і протистояння, який так вітають сабодани і симо-
ненки, „пам’ять” і „союз русского народа” та „Михаіла-архангела”.

(А. Губар, 1999, 36)

Інформаційна війна, яку ведуть один проти другого єпископи УАПЦ, наразі не
дає можливості відсіяти фальсифікації від реальних фактів. Сам о.Володимир
Ярема (Патріарх Димитрій) звинувачував Митрополита Іоана Боднарчука в тому,
що він „опрацьований відповідними органами та їх агентурою”. (Протопресвітер
В.Ярема „До духовенства і віруючих УАПЦ”. УПС, 1991/10-12, 11) Але в 1993 році
Братство Св.Архистратига Михаїла у Львові розповсюдило тисячі листівок з
повідомленням про агентурні імена о. В. Яреми - „Сєдой”, Єпископ Петра Петруся
- „Паломнік”, одного з їх прибічників, Б. Рожака, - „Родственнік”. (Прес-центр
Братства Св. Архистратига Михаїла, 26 вересня 1993) Ця ж інформація є в Рапорті
Начальнику 5 Управління КДБ при Раді Міністрів Союзу РСР генерал-лейтенанту
Ф.Д.Бобкову. (Начальнику 5 Управлення.., 14 июля 1991), а також в статті доцента
Одеського Університету і довголітнього політв’язня Василя Барладяну-Бирладника.
(„Агент „Сєдой” залишається агентом”, 11 серпня 1994 р.)

ЗО липня 1991 року Митрополит Іоан Боднарчук писав в листі до директора
Центрального Реабілітаційного шпиталю в штаті Джорджіа, США, що „попав в
підозрілу мені автомобільну катастрофу з наслідками тяжкої травми голови, хреб-
та і поясниці.., не міг нагнутися до землі і повернути головою в сторону”.
(Митрополит Іоан, Київський Патріярхат. 30.7.1991. №101) На жовтневому
Церковному Соборі УПЦ Київського Патріархату в жовтні 1993 року Митрополит
Іоан надів кукіль на новообраного Патріарха Володимира, а на початку 1994 року
загинув в автомобільній катастрофі...

Вже в 1995 році єпископат УАПЦ почав переговори з Митрополитом УПЦ
Московського Патріархату Володимиром (Сабоданом) про створення автономної
Галицької Митрополії. (ТЬе ОгЛодох СЬигсЬ, 1996, Уо1.32-2,6) Газети і телебачення
в Україні і за кордоном повідомляли, що чотири архиєреї, котрі вийшли з Київ-
ського Патріархату, в тому числі владики Василій Боднарчук та Мефодій Кудряков,
ведуть переговори з Московським Патріархатом. (Український Голос, 11 грудня
1995, Україна Молода, 27 жовтня 1995, Укр.Тел. „Післямова” 28 жовтня 1995)

„Зрада, підступи, поділи й ворожнеча - сумні реалії в житті Церкви не лише в
діяспорі, але й Україні. - Писав Єпископ УАПЦ Ігор (Ісіченко) в листі до США. -
Годі чимось зарадити з України юрисдикційним змінам у нашій православній дія-
спорі. СХОЖЕ, ЩО Й НАС В УКРАЇНІ СХИЛЯЮТЬ ДО ПРИЙНЯТТЯ ПІДПО-
РЯДКУВАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОМУ ПАТРІЯРХОВІ ЯК ДО ЄДИНОЇ АЛЬТЕРНАТИ-
ВИ РОЗБРАТОВІ Й ХАОСОВІ, ЩО НАРОСТАЄ. Є ще й інша альтернатива -
підпорядкування Москві, але навіть найбільшим конформістам серед наших
владик миряни УАПЦ не дадуть цього зробити.” (Єпископ Ігор - Голові
УПБратства ім. Митрополита ВЛипківського, 13 вересня 1996, №197-4)

Через місяць, 19 листопада 1996 року, Архиєпископ Михаїл (Дуткевич), знятий
Патріархом Димитрієм (Яремою) з посади Керуючого Справами УАПЦ, звернувся
до Константинопільського Патріарха Варфоломея „із проханням прийняти мене і
всю Білоцерківсько-Уманську єпархію в юрисдикцію Вселенської Православної
Церкви... Керуючись рішенням Всеукраїнського Православного Собору від 5-6
червня 1990 року, бажаємо повернутись до правового Статусу, який був перед неза-
конним приєднанням до Московської Патріархії 1686 року.” (Канцелярія Єпископа
Михаїла, 19.ХІ. 1996, №72/4)

В цій справі єпископи Михаїл і Петро (Петрусь) їздили до Константинополя.

Восени 1996 року Архиєпископ Михаїл та Єпископ Петро створили фактично ще
одну УАПЦ, без Патріарха Димитрія (Яреми).

З вл. Димитрієм залишився один Єпископ Ігор (Ісіченко), редактор „Нашої Віри”
Євген Сверстюк та кілька священиків і парафій.

„В присутності єпископату (УАПЦ) патріарх Димитрій (Ярема) заявив, що
розриває молитовне євхаристійне єднання з усіма єпископами і відтепер зберіга-
тиме єднання лише із забороненим у служінні єпископом Ігорем”. (Вечірній Київ,
16.VII. 1997, №147)

26 листопада відбувся Помісний Собор УАПЦ, який обрав зверхником Церкви
Митрополита Василя Боднарчука, брата покійного Митрополита Іоана.

Як предстоятель УАПЦ, Митрополит Василь відразу передав одному з трьох
своїх синів священиків в США, „ТОМОС” про автокефалію ще однієї ново-
створеної „Української Автокефальної Православної Церкви Північної і Південної
Америк - Соборноправної” в Клівленді, Огайо.

Процес розмноження „УАПЦ” став некерований...

У зверненні Архиєрейського Собору до вірних УАПЦ 19 жовтня 1996 року гово-
рилось: „Собор розглянув питання про неканонічні дії Св.Патріарха ДИМИТРІЯ,
який на порушення діючого Статуту Церкви виступив з одноособовою заявою про
Її ліквідацію. На превеликий жаль, Патріарх Димитрій публічно заявив, що разом із
забороненим у служінні єпископом Харківським і Полтавським Ігорем Ісіченком
ВИХОДИТЬ ЗІ СКЛАДУ ЄПИСКОПІВ УАПЦ. Таким чином, колишній Патріарх
Димитрій склав свої повноваження Предстоятеля Української Автокефальної
Православної Церкви і перестав її представляти...” Цю заяву підписали 7 архиєреїв
УАПЦ. (УАПЦ, Канцелярія, 19.Х.1996, №50)
УКРАЇНСЬКА
ПРАВОСЛАВНА

АВТОКЕФАЛЬНА

ЦЕРКВА

Канцелярія

Єпископа Михаїла

Білоцерківського і Уманського

. Т9 • листопалд	199 6 р-

№ 72/4

Його ВсесвятостІ
Святійшому Вселенському
Патріарху 2АР5ОЛСМЕС

Архієпископа Української
Автокефальної Православної
Церкви в Україні Білоцер-
ківського I Уманського
МИХАЇЛА

Баша Все святосте, звертавсь до Вас Із проханням прийняти
мене І всв Білоцерківсько-Уманську епархів в врисдикців
Вселенської Православної Церкви. Прощу благословіння Вашої
ВсесвятостІ поминати Бас на Всіх Богослужіннях. Керумчись
рішення:.! Всеукраїнського Православного Собору від 5-6 червня
1990 року, бажаємо повернутись до правового Статусу, який був

перед незаконним приєднай

Київська область
м.БІла Церква
вул.Провальна,6
Архієпископ МИХАІЛ

Білоцерківський І

Московської Патріархії 1686р.
спорі. СХОЖЕ, ЩО Й НАС В УКРАЇНІ СХИЛЯЮТЬ ДО ПРИЙНЯТТЯ ПІДПО-
РЯДКУВАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОМУ ПАТРІЯРХОВІ ЯК ДО ЄДИНОЇ АЛЬТЕРНАТИ-
ВИ РОЗБРАТОВІ Й ХАОСОВІ, ЩО НАРОСТАЄ. Є ще й інша альтернатива -
підпорядкування Москві, але навіть найбільшим конформістам серед наших
владик миряни УАПЦ не дадуть цього зробити.” (Єпископ Ігор - Голові
УПБратства ім. Митрополита ВЛипківського, 13 вересня 1996, №197-4)

Через місяць, 19 листопада 1996 року, Архиєпископ Михаїл (Дуткевич), знятий
Патріархом Димитрієм (Яремою) з посади Керуючого Справами УАПЦ, звернувся
до Константинопільського Патріарха Варфоломея „із проханням прийняти мене і
всю Білоцерківсько-Уманську єпархію в юрисдикцію Вселенської Православної
Церкви... Керуючись рішенням Всеукраїнського Православного Собору від 5-6
червня 1990 року, бажаємо повернутись до правового Статусу, який був перед неза-
конним приєднанням до Московської Патріархії 1686 року." (Канцелярія Єпископа
Михаїла, 19.ХІ. 1996, №72/4)

В цій справі єпископи Михаїл і Петро (Петрусь) їздили до Константинополя.

Восени 1996 року Архиєпископ Михаїл та Єпископ Петро створили фактично ще
одну УАПЦ, без Патріарха Димитрія (Яреми).

З вл. Димитрієм залишився один Єпископ Ігор (Ісіченко), редактор „Нашої Віри”
Євген Сверстюк та кілька священиків і парафій.

„В присутності єпископату (УАПЦ) патріарх Димитрій (Ярема) заявив, що
розриває молитовне євхаристійне єднання з усіма єпископами і відтепер зберіга-
тиме єднання лише із забороненим у служінні єпископом Ігорем”. (Вечірній Київ,
16.УІІ. 1997, №147)

26 листопада відбувся Помісний Собор УАПЦ, який обрав зверхником Церкви
Митрополита Василя Боднарчука, брата покійного Митрополита Іоана.

Як предстоятель УАПЦ, Митрополит Василь відразу передав одному з трьох
своїх синів священиків в США, „ТОМОС” про автокефалію ще однієї ново-
створеної „Української Автокефальної Православної Церкви Північної і Південної
Америк - Соборноправної” в Клівленді, Огайо.

Процес розмноження „УАПЦ” став некерований...

У зверненні Архиєрейського Собору до вірних УАПЦ 19 жовтня 1996 року гово-
рилось: „Собор розглянув питання про неканонічні дії Св.Патріарха ДИМИТРІЯ,
який на порушення діючого Статуту Церкви виступив з одноособовою заявою про
Її ліквідацію. На превеликий жаль, Патріарх Димитрій публічно заявив, що разом із
забороненим у служінні єпископом Харківським і Полтавським Ігорем Ісіченком
ВИХОДИТЬ ЗІ СКЛАДУ ЄПИСКОПІВ УАПЦ. Таким чином, колишній Патріарх
Димитрій склав свої повноваження Предстоятеля Української Автокефальної
Православної Церкви і перестав її представляти...” Цю заяву підписали 7 архиєреїв
УАПЦ. (УАПЦ, Канцелярія, 19.Х.1996, №50)
УКРАЇНСЬКА
ПРАВОСЛАВНА

АВТОКЕФАЛЬНА

ЦЕРКВА

Канцелярія

Єпископа Михаїла

Білоцерківського і Уманського

. 19 ' листопада__199 6 р•

№ 72/4

його ВсесвятостІ
Святійшому Вселенському
Патріарху ВАРФОЛСМЕС

Архієпископа Української
Автокефальної Православної
Церкви в Україні Білоцер-
ківського І Уманського
МИХАЇЛА

Ваша Все святосте, звертавсь до Вас Із проханням прийняти

мене І всв Білоцерківсько-Уманську епархів в врисдакців
Вселенської Православної Церкви. Прощу благословіння Вашої
ВсесвятостІ поминати Вас на Всіх Богослужіннях. Керувчись

рішенням Всеукраїнського Православного Собору від 5-6 червня
1990 року, бажаємо повернутись до правового Статусу, який був

перед незаконним приєднав

Київська область
м.БІла Церква
вул.Провальна,6
Архієпископ МИХАЇЛ

Білоцерківський I

<.<£( <г л і,1

Московської Патріархії ІЄ86р
Архиєрейський Собор виявив також „одностайне невдоволення з приводу кон-
тактів єпископа Ігоря з іншими Церквами”. (НВ, 1996/7, 1)

Другий засновник „нової УАПЦ”, Митрополит Петро (Петрусь), 12 травня 1997
року звернувся до Московського Патріарха Олексія II з проханням „продовжити
переговори по створенню канонічної Галицької Митрополії і введенню її у
підлеглість Його Блаженства Митрополита Київського і всія України Володимира
(Сабодана). Сподіваємось, що майбутня доля Галицької митрополії буде вирішува-
тись під час зустрічі Вашої Святости зі Святійшим Патріархом Константинопіль-
ським Варфоломеєм”. (УАПЦ, Львівсько-Галицька Митрополія, 12 травня 1997)

Третій Собор УАПЦ, що відбувся 28-29 травня 1997 року в Києво-Могилянській
Академії в Києві, президент якої В. Брюховецький дав згоду надати місце для
„патріаршого Константинопільського подвір’я”, - прийняв зміни і доповнення до
Статуту УАПЦ.

В новому статуті затверджувалось:

„УАПЦ визнає свій особливий зв’язок зі Вселенською Константинопільською
Церквою-Матір’ю, через яку Русь-Україна ввійшла до Соборної Апостольської
Христової Церкви”, (п.1.2.)

„УАПЦ визнає особливий авторитет у справах віри Вселенського Констан-
тинопільського Патріярха”. (п.1.6.)

„З огляду на літургійну традицію з благословення правлячого архиєрея допус-
каються до богослужбового вжитку ГРЕЦЬКА та Церковнослов’янська мова
УКРАЇНСЬКОГО ІЗВОДУ.” (п.3.2.) (Статут УАПЦ, 1997, 3,5)

Очевидно, впровадження грецької богослужбової мови для отримання „констан-
тинопільського визнання” проводу УАПЦ здалось не досить, і тому була винесена
Ухвала ч.9 „Про відкриття храму-подвір’я Вселенського Константинопільського
Патріярхату в м.Києві”.

Собор УАПЦ „ухвалює:

1.	Просити Всесвятішого Вселенського Патріярха Варфоломея благословити
відкриття в Києві храму-подвір’я Вселенської Константинопільської
Патріярхії.

2.	Клопотатися перед Президентом України, Прем’єр-Міністром України та
Київською міською державною адміністрацією про надання для храму-под-
вір’я Вселенського Константинопільського Патріярхату в м. Києві гідного
приміщення.

3.	Просити Президента України виступити з ініціятивою про відкриття храму-
подвір’я Вселенського Константинопільського Патріярхату в м. Києві перед
Всесвятішим Вселенським Патріярхом Варфоломеєм та урядом Туреччини”.

Вся офіційна документація Собору УАПЦ чомусь вийшла не українською
мовою, що вживається в Україні, а в її сталому від 30-х років діаспорному варіанті.
В липні 1998 року Львівське Братство св. Апостола Андрія УАПЦ звернулося
знову до Константинопільського Патріарха Варфоломея з пропозицією відкрити
„Патріярше подвір’я Константинопільської Церкви в Києві”. 23 вересня 1998 року
Константинопільський Патріарх прислав у відповідь своє благословення Братству
та натякав на труднощі Вселенського Престолу перед „погрозами про створення
другої, всесвітнього радіусу дії, Православної схизматицької Церкви, (що)
ускладнюють взаємопорозуміння... Ми, звичайно, раді, що Ви і Ваше оточення
демонструєте готовність до єдності і твердо сподіваєтесь, що Господь почує наші і
Ваші молитви і знайде належне розв’язання церковної плутанини в дружній
Україні”. (АРІ, 4.41-42, 1998)

Намагаючись пояснити домагання автокефальної Церкви до кого-небудь
приєднатись, Архиєпископ Ігор (Ісіченко) говорив, що ця тенденція виокреслилась
від самого зародження УАПЦ. - „Частина священиків і мирян РПЦ в Галичині
намагалася захистити власну релігійну традицію, яка вже була значною мірою зде-
формована російською. І вони прагнули лише змінити свою юрисдикцію:
прийняти омофор або Вселенського Патріярха, або ж Патріярха Мстислава. І в
дійсності ця тенденція переважила. Перший Помісний Собор УАПЦ був майже
виключно галицьким...” (Наша Віра, 1997/10, 2)

Активні заходи УАПЦ та „Фундації Духовної Єдности” відкрити в Києві кон-
стантинопільське подвір'я залишалися вперто „незрозумілими” церковним колам
та уряду України. У зв’язку з цим 20 березня 1998 року в Чікаго Конференція духо-
венства і мирян УПЦ в США ухвалила вислати до Українських Церков на Україні та
преси заяву „Константинопільській Патріархії немає чого робити в Києві".

„В останніх місяцях в Україні надзвичайно активізувалися деякі полі-
тичні кола, що ставлять собі за мету відкрити подвір’я Вселенського
Патріарха в Києві, як перший крок до утвердження в Україні
Константинопільської Церкви.

Якщо подібна акція вдасться, то з появою вже п’ятої за рахунком
Православної Церкви, до того ж чужоземної юрисдикції, Православіє в
Україні не лише подрібниться ще дальше, але стане тереном запеклої
боротьби між Москвою і Константинополем за вплив і канонічну
територію.

Константинопільська Патріархія в сучасному складі відома на весь світ
ворожим ставленням до української автокефалії. Після ситуації в Одесі,
коли представникам національних Церков було відмовлено навіть у зус-
трічі, немає сумніву, що „подвір’я Вселенського Патріарха” в Києві, якщо
таке з’явиться, вестиме діалог з Москвою аналогічно, тобто ігноруючи
інтереси і УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ. Надія на те, що „ось приїде
барин, барин нас розсудить", - є надією дуже наївних людей, або свідомою
провокацією.

По-перше, офіційними заявами в Одесі в 1997 році теперішній Констан-
тинопільський Патріарх фактично перекреслив рішення Вселенської
Патріархії 1924 року про незаконне і неканонічне прилучення Київської
Митрополії до Московської Церкви. Ще важливіше, що цей самий
Патріарх вже спричинив в 1995 році розділ Українського Православія,
відрізавши від Матерньої Церкви в Україні Українську Православну
Церкву в США і Діаспорі.

По-друге. Міжцерковний конфлікт в незалежній Україні точиться
довкола стрижневої ідеї Київського Патріаршого Престола, - це є кон-
флікт Києва і Москви, колишньої колонії і митрополії, тобто внутрішній
конфлікт двох сторін, втручатися в який жодна інша православна Церква
не має права. Ніяких додаткових прав чи привілеїв не має і „Вселенська
Константинопільська Церква”, яка справді не є Вселенською вже 1000 років,
після поділу на Західню та Східню Церкви, і сьогодні є реально лише
грецько-турецькою міні-Церквою на острові Фанар біля Істанбулу.

Втретє. Утвердження Константинопільської Церкви в Україні було б
грубим порушенням церковних канонів, що регулюють стосунки між
православними Церквами світу. Зокрема, заборони встановлювати
„другий престол”, заборони поділу митрополії. Це також було б ігноруван-
ням національної та адміністративно-територіальної підстав існування в
незалежній Україні церковної автокефалії.

Зрозуміло, що спроба перерозподілу території України викличе новий
вибух між Московською і Константинопільською патріархіями. Але ті
українські патріоти, що думають дістати користь з цього, помиляються.
Розкручування конфлікту між Москвою і Константинополем лежить вза-
галі поза інтересами Православія, як світової релігії, і автоматично вдарить
по Українській Церкві, яка є найбільшою православною Церквою світу,
хоч і поділена між кількома юрисдикціями.

Вигода від цього для впливових фінансових і політичних кіл України
неукраїнського походження зрозуміла. Незрозуміла позиція деяких
українских націонал-демократів. Виступати проти імперської Москви і
зазивати до себе „на постой і прокорм” Константинополь - абсурд. Всі пре-
тензії до України з боку Нового Риму, Старого Риму, Третього Риму -
тотожні, і всі вони - проти Христового вчення про Церкву. Ідея РИМІВ
зовсім протилежна засадам автокефалії Української Церкви та смислу
діяльности всіх чільних національних церковних діячів як Православної,
так і Греко-Католицької Церков у XX сторіччі. (...)

Сумно, що єдиним з церковних ієрархів, хто твердо відмовив бізнесме-
нам з „Фундації духовного єднання” вести переговори про Констан-
тинопільську Церкву в Україні, є покищо тільки Митрополит Володимир
Сабодан. Невже немає більше речників національних українських інтере-
сів, крім Митрополита Московського Патріархату?

І ще одне. Ті, хто сьогодні за будь-яку ціну прагнуть відкрити дорогу в
Київ патріархові з Істанбулу, як аргумент, посилаються на допомогу і
підтримку з боку американських архиєреїв Антонія і Всеволода. Нічого
дивного, - від 1996 року УПЦ в США, керована цими владиками, на очах
перетворюється в „троянського коня” для незалежности Православія в
Україні.

Але ми закликаємо Уряд України і всіх православних церковних провід-
ників не повторити помилки, зробленої в діаспорі. УПЦ в США шукала
„дороги до Києва через Істанбул”, а перетворилась у звичайну філію
грецької Церкви. Все, що чекає УПЦ в США в майбутньому - це внутрі-
шній розкол і повна американізація. Так само, якщо Україна почне шукати
єдности в собі через Константинополь, - прийде до ще глибшої духовної і
церковної кризи, а з тим - до ймовірної втрати територіальної цілости і
державної незалежности.

Істанбульській Патріархії немає чого робити в Києві.” (Хомчук О.,
18.Ш.1998)

Вплив Константинополя на Україні і роль Єпископату УПЦ в США

Те, що активізація Константинополя в українському питанні пояснюється
виключно його власними інтересами і не має нічого спільного з наміром визнати
автокефалію УПЦ, зрозуміли навіть журналісти. Багато українських газет пере-
друковували замітку Клари Гудзик „Вселенський Патріарх збирається ревізувати
історію'9.

„Наприкінці березня (2000 р.) швейцарський часопис „Оаііу ХеіШ倫
оприлюднив вельми цікаві відомості щодо нового повороту стосунків між
Константинопільським та Московським Патріархатами. За повідомленням
певного титулярного єпископа з оточення митрополита Мелітона та
Вселенського Патріарха Варфоломея І, який побажав залишитися неназ-
ваним, Константинопільський Патріархат планує почати практичну ревізію
тих рішень, які було прийнято 1686 року Царгородським Патріархом
Діонісієм. Тоді, під тиском обставин (політична воля Великого візиря
Османської імперії, а також спокуса 120 соболів і 200 червінців, привезених
у дарунок московськими послами) було проігноровано історичні інтереси
Царгороду на користь одноденним - Патріарх Діонісій погодився на
передання Київської митрополії під юрисдикцію Московського
Патріархату. Хоча з того часу пройшли вже понад 300 років,
Константинопільський Патріархат не змирився з втратою. Так, 1924 року, у
„Патріаршому і Синодально-канонічному Томосі” Патріарха Григорія VII
говориться: „Відділення від Нашого Престолу Київської митрополії (1686
року) та православних митрополитів, залежних від Київської, а також
прилучення їх до Святої Московської Церкви відбулося не згідно з
канонічними правилами.”

І ось Вселенський Патріархат знову повертається до цієї проблеми.
(Константинополь хоче) поступово, крок за кроком обговорити можливі
зміни на православній карті світу, вельми добре усвідомлюючи, що це буде
складний, болючий і тривалий процес...,Змінилися політичні реалії. До
розпаду Російської імперії та Радянського Союзу існували якщо не
канонічні, то принаймні догідні підстави для входження Української
Церкви до складу Московського Патріархату - тоді Україна була частиною
імперії, і мав силу принцип помісності. На часі таке виправдання відсутнє.

Чому саме зараз піднімається ця давня церковна справа? Скоріше за все
через те, що в середині лютого в інтерв’ю грецькому часописові Патріарх
Олексій II заявив, що не існує теологічних заперечень проти того, щоб
Московська Церква зайняла перше місце у православному світі, а
Московський Патріархат став другим (поруч з католицьким Римом)
полюсом християнства. Тобто було сказано відкритим текстом, що Третій
Рим, Москва, збирається помінятися місцями з Другим Римом, Кон-
стантинополем. А православні політики з Фанару (Стамбул) давно
підрахували, що ПІСЛЯ ПІДПОРЯДКУВАННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЮ
ЦЕРКОВ УКРАЇНИ, БІЛОРУСІ ТА ЛИТВИ, ЯКІ КОЛИСЬ БУЛИ
ЧАСТИНОЮ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ, Константинопільський
Патріархат стане найбільшою Православною Церквою світу.

Ще одна „незначна” обставина - жодну високу сторону не цікавить
думка українських православних з приводу цього історичного протисто-
яння. Як наче нас, неписьменних язичників, тільки вчора охрестили
грецькі місіонери.” (УД, 18.У.2000)

Виникає питання, невже те, що розуміють журналісти без жодної богословської
освіти, не розуміють українські єпископи?

На жаль, в Українській Православній Церкві ніколи не було, як немає і тепер,
проблеми звичайного нерозуміння.

Ще в 1935 році, 67 років тому, один з чільних діячів УГПЦ в Канаді В.Свистун
писав до Собору і вірних Церкви: „Канонічне з’єднання з царгородським патріяр-
хом означає канонічне роз’єднання з Українською Автокефальною Православною
Церквою”. „Наша Церква не може належати в той самий час під юрисдикцію двох
цілком окремих Церков: Церкви на Україні і Церкви (Константинопільської) патрі-
яршої”.

В 1959 році колишній політв’язень в СРСР В. Дубровський в статті «Другий Рим»
у боротьбі проти «Першого» й «Третього» писав:

«Другий Рим», не маючи фізичного доступу в Україну, заходився
промощувати шлях до спадщини УАПЦ, розпочавши з українців у
вільних західних країнах. Для того, щоб підпорядкувати православних
українців Грецькій Православній Церкві, Істанбульський Патріярх виз-
нав „своїм” єпископа Йосипа Жука в США й Канаді. Ця акція розколо-
ла православних українців в Америці на дві групи: 1) тих, що піддалися
під Патріярха „2-го Риму” і тому ніби цілком „канонічних”, і 2) тих, що
не піддалися, залишилися в самостійних церковних організаціях, і тому
„неканонічних”, тобто „2-им Римом” не визнаних”. (ЦЖ, 1959/1(10),
15)

В 1968 році, 34 роки тому, протопресвітер І. Губаржевський, коментуючи заходи
українських юрисдикцій щодо константинопільського визнання, писав: „Наші
„ортодоксальні каноністи” не захотіли зрозуміти, що провід грецької Церкви
нізащо не погодиться на визнання канонічности Української Церкви, якщо вона
не відмовиться від свої автокефальности”.

В 1969 році журнал „Церква й Життя" писав: „Ієрархи обох УАПЦ (Синодальної
і Соборноправної), щоб вийти з цього лабірінту неканонічности, розпочали
пошуки за середниками, які могли б привернути їм визнання їх канонічности і бла-
годатности Царгородським Патріярхом. В погоні за визнанням своєї канонічности
обидві сторони, обвинувачуючи себе взаємно в неканонічності перед екзархами
Царгородського Патріярха, одночасно зріклися і автокефалії своєї церкви в користь
Царгородської Патріярхії, але й такі великі компроміси в користь Царгородської
Патріярхії не мали успіху, - єпископів обох УАПЦ визнано „неканонічними і небла-
годатними”. Чому? - Бо вже створена „українська секція Вселенського екзарха в
Америці (під назвою) Українська Православна Церква в Америці, яка (є)
КАНОНІЧНОЮ МІСІЙНОЮ СТАНЦІЄЮ для українців в Америці. ЗАВДАН-
НЯМ ЦІЄЇ ЦЕРКВИ (є) ПЕРЕТЯГАТИ УКРАЇНСЬКІ АВТОКЕФАЛЬНІ ЦЕРКВИ В
ЮРИСДИКЦІЮ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ. Єпископ Богдан (Шпилька),
як УНІЯТ цього Патріярхату, робив усе можливе і вживав всяких засобів, щоб
українські православні автокефальні церкви здобути для свого пана архиєпископа
Михаїла (Екзарха Константинопільського Патріарха в Америці - О.Х.), а пізніше -
Архиєпископа Яковоса.” (ЦЖ, 1969/4(73), 10,12)

Що змінилось від 1969 року? - Нічого. Місце Архиєпископа Яковоса з Грецької
Архидієцезії в Америці зайняв Архиєпископ Спиридон, а в 1999 році - Архи-
єпископ Деметріос. А справу Єпископа УПЦ Америки Богдана Шпильки про-
довжив вл. Андрій Кущак, а тоді - Єпископ Всеволод Коломійцев-Майданський.

Саме Єпископ Всеволод, константинопільський архиєрей українського
походження, встановив зв’язок з УАПЦ в перших же місяцях її утворення,
фактично ще тільки заявки на відрив частини Православної Церкви в Україні від
Москви.

Архиєпископ Константан, Єпископ Антоній та Єпископ Паїсій з УПЦ в США
писали до єпископату канадської УПЦ 11 липня 1990 року: „Ми також переконані,
що собрат Владики Ісаї (Константинопільського Патріархату) від ПІДПОРЯДКО-
ВАНОЇ ГРЕЦЬКІЙ ЮРИСДИКЦІЇ Української Православної Церкви в Америці
Єпископ Всеволод, про якого ми чули, що він не тільки підтримував і дальше
підтримує тісний зв’язок з єпископами та духовенством Української Авто-
кефальної Православної Церкви в Україні, але і вислав їм антимінси та миро, мусів
Єпископові Ісаєві здавати докладні звіти про події, пов’язані з відбутим 4-6 червня
1990 року в Києві Собором УАПЦ, на якому Блаженнішого Митрополита
Мстислава одноголосно обрано Патріярхом Київським і Всієї України”. (Архи-
єпископ Константан - Блаженнішому Митрополитові Василію.., 11.VII. 1990)

Якщо це так, значить, інформація до Константинопільської Архидієцезії про те,
що „Митрополит Мстислав сам себе проголосив Патріярхом”, - те, що писав
Єпископ Ісая до Канади, - походила від Єпископа Всеволода?
Вже в середині 90-х років Єпископ Всеволод став ключевою фігурою на пере-
говорах УПЦ в США з Константинопільською Патріархією. В 1994 році ці пере-
говори закінчились переходом в Константинопільську Церкву всієї автокефальної
УПЦ в США, Європі, Австралії та Південній Америці.

В 1995 році УПЦ в США та УАПЦ в Діаспорі автоматично з’єдналась з УПЦ
Америки, ставши відтепер одною Церквою, підпорядкованою грецькій юрисдикції.
Архиєпископ Всеволод не приєднувався до Бавнд Бруку, - „приєднався
Митрополит Константин, владики Антоній та інші до Константинопільського
Патріархату, а Єпископ Всеволод там був. Українська Православна Церква в США
пішла до Константинопільського Патріарха, де вже знаходився Єпископ Всеволод”,
- говорив Патріарх Філарет в США. (УАКП, 1999/10, 12)

В 1999 році Єпископ Всеволод очолив похоронні відправи Патріарха Димитрія
Яреми. - Почалось точне повторення церковних подій за сценарієм 1934 року: тоді
Константинополь не визнавав Єпископа Йосифа Жука, але як тільки він умер,
Архиєпископ Атенагорас з’явився на похороні. „От ця „лесть” уже гірша, ніж
єпископа Жука - В КОШАРУ УКРАЇНСЬКУ ВЛІЗ СПРАВЖНІЙ ВОВК”, - писав 10
квітня 1934 року Митрополит Василь Липківський.

В 2001 році Єпископ Всеволод вже отримав доручення від Комісії поєднання
УАПЦ з УПЦ КП регулярно звітувати про успіхи Константинопільському
Патріарху. Його зближення з єпископатом УАПЦ через півроку привело до втрати
будь-якої перспективи об’єднання двох Церков.

„Вселенський Патріарх готовий за нас (Українську Автокефальну
Православну Церкву) на любі кроки. - Із всією щирістю говорив в груд-
ні 2001 року в інтерв’ю журналу „Українці Америки за Київський
Патріархат” Предстоятель УАПЦ в Україні Митрополит Мефодій
(Кудряков). - Але єдина причина, яка унеможливлює таке поєднання,
є якраз фігура Владики Філарета... ВСІМ КЕРУЄ ВСЕЛЕНСЬКИЙ
ПАТРІАРХ... Вселенський Патріарх має дуже велику повагу до нашого
владики Всеволода. Владика Всеволод - це така людина, яка для
України хоче щось зробити. Повірте мені... Я особливо Владиці
Всеволоду дякую. На переговорах (в Цюриху) він так за автокефалію
України виступав, що, якби я не був свідок, ніколи 6 не повірив. Від
сторони Вас (Америки) самий солідний захисник - Владика Всеволод,
вибачте, може не попаду Вам в тон, як Ви там за нього думаєте. Він за
Україну бореться і щось хоче. Єдиний, який з Канади, з Америки хоче
для України щось зробити... Я був при тому, як він говорив, - він аж
плакав за Україну”. (УАПЦ, 2002/15, 30-33)

В Америці Єпископ Всеволод також довший час мав репутацію щирого автоке-
фаліста. Прот.Григорій Крамаренко навіть переконав кілька парафій УАПЦ
Соборноправної перейти під зверхність Єпископа Всеволода. Сам о. Григорій гово-
рив пізніше, що був не один, хто так сильно помилився.
Незважаючи на те, що батько Єпископа Всеволода, о.Василь Коломійцев-
Майданський, був священиком УАПЦ Соборноправної і навіть кандидатом на
єпископа цієї Церкви в Австралії, - Єпископ Всеволод в своєму резюме писав, що
о.Василь належав до юрисдикції Архиєпископа Богдана, Вселенського Патріархату
Константинополя.

В тому ж резюме Єпископ Всеволод подав інформації про себе: народився в 1927
році в Польщі. Там же закінчив середню школу. Від 1945 до 1958 року здобував
університетську освіту. Отримав ступінь магістра по фаху „соціальна робота” в
Єшива Університеті. В 1963 році почав роботу по фаху в Жидівському Сімейному
Центрі в Нью-Йорку. Працював в різних дослідницьких центрах психічно хворих
дітей - інвалідів, очолював департамент соціальної допомоги в госпиталі Натана
Ван Еттена. Остання посада - помічник директора медичного департаменту
Коледжу Альберта Енштейна при Єшива Університеті. (Кезите, ХУзешйосі
Ко1оті)сеуу-Ма|<іап8ку, 1985) У вересні 1985 року Всеволод Коломійцев-Майдан-
ський почав служіння, як ієродиякон та священик, в УПЦ Америки Константи-
нопільського Патріархату.

Конкретна діяльність Єпископа Всеволода в УПЦ Америки та УПЦ США щодо
незалежної Української Церкви - це церковна практика грецького архиєрея.

15 березня 1991 року Єпископ Скопелосу Всеволод „даним йому авторитетом Св.
Синоду Вселенського Патріархату Константинополя” заборонив у священно-
служінні протопресвітера Стефана Посаківського за те, що він служив з Патріархом
України Мстиславом 15 лютого 1991 року в Бавнд Бруку. (Узеуоіоб, Ві$Ьор о£
Зсореіої - ТЬе Кі§Ьі Кєу. 8іе£ап, МагсЬ 15, 1991) Копію цієї заборони Єпископ
Всеволод послав Екзарху Константинопільського Патріарха Архиєпископу
Яковосу.

В червні 1995 року Єпископ Всеволод дав інструкції декану УПЦ Америки Луісу
Ваврциняку заборонити Архимандриту Питириму, Настоятелю УАПЦ Св.Покрови
в Чікаго, служити Літургію з гостем з України - Єпископом УПЦ Київського
Патріархату Данилом та брати участь у святкуванні. (Оігесіог о£ Оіосезап А££аіг8
Б. ХУахуггупіак, )ипе 27, 1995) Чому Єпископ Всеволод давав розпорядження
Настоятелю Церкви, що вже не знаходилась у його духовній опіці і перейшла під
омофор Патріарха України Володимира Романюка в грудні 1994 року - не ясно.
Взагалі, практика, коли парафіяльна громада належать до однієї Церкви, а її насто-
ятель - до другої, стала буденним явищем в США.

26 грудня 1995 року УПЦ Америки, очолена Єпископом Всеволодом, надіслала
офіційний лист до Генерального Секретаря Священного Синоду Константино-
пільської Церкви Митрополита Мелітона. Цей лист, - „канонічний реліз” щодо
сучасної ситуації в Україні, супроводжувався окресленням стратегічних завдань
Вселенської Патріархії на Україні: відновити Київську Митрополію в юрисдикції
Константинополя, а якщо це не вдасться, - погодитися на проголошення авто-
кефалії частини Російської Церкви, очолюваної на Україні Митрополитом
Володимиром (Сабоданом).

„Згода між Московським Патріархатом та Вселенським
Константинопільським Патріархатом щодо ПОВЕРНЕННЯ КИЇВСЬКОЇ
МИТРОПОЛІЇ ПІД ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТОЛ (3 підтвердженням
підлеглості і Галицької Митрополії Вселенському Престолу) обмежила б
претензії Москви в Україні і підтвердила мету Вселенської Патріархії мати
православну єдність в Україні, що приведе до проголошення розвинутої
Локальної Православної Церкви в Україні. Це, звичайно, було б
найкращою, на мій погляд (Єпископа Всеволода - О.Х.) розв’язкою. Це
дало б можливість православним в Україні досягти зрілости в атмосфері
миру та спокою, в надії, що через покоління, з розв’язанням конфліктів і
зростанням монашого життя, розквітом теологічної науки під мудрим
проводом Вселенського Престола, станеться проголошення зовсім зрілої
Локальної Православної Церкви в Україні...

Якщо Москва абсолютно не дозволить, ЩОБ УКРАЇНА ПЕРЕЙШЛА ДО
ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, навіть тимчасово, то тоді альтернати-
вою є погодитися на проголошення автокефалії для Української
Православної Церкви, затримавши Митрополита Володимира Сабодана як
Предстоятеля”. (ІТОС о£ Атегіса - Ніз Етіпепсе Меігороійап Меіііоп о£
РЬіІабеїрЬіа, СЬіе£ Зесгеїагу о£ Діє Ноіу апсі Засгесі Зупоб о£ Діє Есшпепісаі
РаїгіагсЬаіе, Пес. 26. 1995)

7 серпня 1996 року Єпископ Всеволод надіслав до о.Бориса Забродського цей
„канонічний реліз” як пояснення, чому неможливо об’єднатися з існуючою
Українською Церквою, та попередивши, що доступ до цього документу можуть
мати лише ті, хто належить до „канонічно визнаної Церкви під Константи-
нопільським Патріархатом”. (УАПЦ, 1999/12, 21)

9 листопада 1996 року, коли о.Борис Забродський та його парафія виявили
бажання перейти до УПЦ Київського Патріархату і визнати своїм правлячим
єпископом вл. Лазаря з Канади, Єпископ Всеволод попередив, що „такі домовлення
з неканонічними групами ставлять Вас у загрозу позбавлення сану”. (Узеуоіоб,
ВізЬор о£ Зсореіоз - Кєу. Гг. Вогіз 2аЬго<Ззку, МоуешЬег 9, 1996)

У відкритому листі до вірних УПЦ в США парафіянин з Індіани О.Багнівський
писав, що Єпископ Всеволод „прожив понад 40 років тут в Америці, ніколи не
підтримував Бавнд Брук, а тільки ворогував, бо він мав свою юрисдикцію, весь час
поклонявся Константинополю, а тепер зробив себе „святим”. На його бажання,
вивішують його портрети в Церкві поруч з святими образами, а портрети
Митрополита Василя Липківського позникали в церковній залі.” (О.Багнівський,
2 вересня 1999)
В квітні 2002 року головний натхненник переходу УАПЦ в Україні під констан-
тинопільський омофор був нагороджений Митрополитом Володимиром
Сабоданом АРХИЄРЕЙСЬКОЮ ПАНАГІЄЮ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ.

Активну роль у просуванні на Україну Константинополя почали грати також
єпископи УПЦ в США після переходу цієї Церкви в юрисдикцію Константи-
нопільського Патріархату. Спочатку вони утворили Постійну Конференцію
Православних єпископів поза межами України, тим самим відділивши „канонічний”
константинопільсько-московський український єпископат від „неканонічного” -
незалежного від Стамбулу та Москви. А тоді цей новий церковний орган, фактично
Синод, почав формувати вектор всього українського православного руху.

„Лише і тільки об’єднана під одним Головним Пастирем, зможе
Свята Православна Церква України задовільно виконати свою місію -
привести своїх вірних до всеохоплюючої любові Христа, забезпечуючи
собі тим самим визнання Вселенської Патріархії... На перше місце
мусить бути поставлене осягнення єдности з Осередком Вселенського
Православ’я в Константинополі... Свята Українська Православна
Церква вірно виконувала свою місію.., коли була об’єднана навкруги
ОДНОГО головного пастиря...” -

З таким Відкритим листом до всіх українських православних єпископів в Україні
звернулась Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза
межами України 26 червня 1996 року.

Цей лист із закликом до Української Церкви повернутись під омофор Констан-
тинопільського Патріарха, „головного пастиря”, був би зрозуміліший на Україні,
якби всі десять єпископів колишньої автокефальної УПЦ на еміграції підписались
згідно своєму справді існуючому статусу в Константинопільській Церкві, але цього
не було зроблено.

Владика Константин розписався як „Митрополит УПЦ в США і Діяспорі”, а
офіційний список архиєреїв „Вселенського Патріархату Константинополя” його
подає як Митрополита Константина Іренополісу константинопільської дієцезії в
Америці - УПЦ Америки і Діаспори.

Антоній розписався як „Архиєпископ УПЦ в США, Австралії й Новозеландїї”, а в
списку грецьких архиєреїв він стоїть як Архиєпископ Ієраполісу константино-
пільської дієцезії в Америці - УПЦ в США і діаспорі.

Єпископ Іоанн та Єпископ Єремія пишуть, що вони один - „єпископ УПЦ в
Діяспорі”, другий - „єпископ УПЦ в Південній Америці”, а Константинопільська
Патріархія подає, що це єпископ Джон Парнасу та єпископ Єремія Аспендосу.
(ТЬе Сапопісаі Есс1е$іа$1іса1 Іигізбісііоп оГТЬе Еситепісаі РаїгіагсЬаіе, 2000, 7)

Приїзд до США Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та початок
переходу парафій з-під константинопільського омофору до УПЦ Київського
Патріархату привів до активізації проводу УПЦ в США.

Консисторія УПЦ в США надіслала запрошення до предстоятеля УАПЦ
Патріарха Димитрія (Яреми) та його помічника - Архиєпископа Ігоря (Ісіченка)
відвідати Бавнд Брук. Оскільки жодна парафія в США не запрошувала таких гостей,
програму перебування заповнили візити до Української Кредітової Спілки та
адміністрації Української Вільної Академії Наук в Нью-Йорку. Ніяких спільних
служб з архиєреями УАПЦ не було і не передбачалось, як з „неканонічними”, але
зусилля Консисторії - забезпечення візовою підтримкою, квитками, широке
висвітлення в пресі такої „радісної події” було штучним створенням ситуації
непевности в громадах УПЦ США, - приїхав „ще один патріарх”.

„Ще одна поїздка до Америки”, - писала газета „Вечірній Київ”. - (На прес-кон-
ференції в патріархії УАПЦ), підбиваючи підсумки візиту до Америки,
Архиєпископ Ігор наголосив на головних моментах. По-перше, біло відновлено
співпрацю УАПЦ і УПЦ в США. По-друге, було схвалення ідеї відкриття в Києві
подвір’я Вселенського Патріарха, яким би мала опікуватися УПЦ в США...” (ВК,
14 січня 1999)

Патріарх Філарет говорив в інтерв’ю: „Звичайно, діаспорі можна підходити рівно
і до Київського Патріархату, і до УАПЦ. Мов, любимо і одних, любимо і других. Але
треба в цій справі розуміти керівництву, а хто до чого прагне? Київський Патріархат
прагне до того, щоб об’єднати в Україні все Православіє і створити єдину Церкву.
Автокефальна Церква не ставить собі такої мети. Вона існує як знаряддя боротьби
з тими, хто хоче створити одну Церкву... Якщо Ви хочете ставитися рівно до однієї
Церкви і до другої, значить, хочете утвердити статус-кво розділення Українського
Православія. Ненормальне становище ви хочете затвердити, щоб воно існувало і
надалі.” (УАПЦ, 1999/10, 10-11)

Поглиблюючи роз’єднання двох Українських Церков, провід УПЦ в США почав
роботу над „Константинопільським визнанням” УАПЦ в Україні за вже готовою
схемою, - переходу цієї Церкви під омофор Вселенського Патріарха.

Архиєпископ УАПЦ Ігор Ісіченко підтвердив це: „29 грудня 1998 - 4 січня 1999 р.
відбулася поїздка патріарха Димитрія в Саут Бавнд Брук, пройшли перші зустрічі з
єпископатом УПЦ в США. Досягнуто домовленості про початок спільних дій для
відновлення КАНОНІЧНОЇ ЄДНОСТІ Церков в Україні й США у євхаристійному
єднанні зі Вселенським Константинопільським престолом.” (Вебсайт УАПЦ,
12/3/00)

Перебуваючи в осередку Бавнд Бруку в США в жовтні 1998 року, напередодні
приїзду Патріарха УАПЦ Димитрія, редактор газети „Наша Віра”, неофіційного
органу УАПЦ, Євген Сверстюк підтримав перехід УПЦ в США і Діаспорі в юрис-
дикцію Константинополя. -

„Ось тепер вона відновила колишні зв’язки з Константинопільською
Патріярхією. Від цього вона не змінилася. Внутрішньо вона була і є
УАПЦ, що дотримується канонів православних. Очевидно, ДОРОГА
ДО ВИХОДУ З ІЗОЛЯЦІЇ ВІРНА - і в церковному, і в економічному, і в
політичному, і в культурному житті України.” (УВ, 20 грудня 1998)

Ці заяви, зроблені в інтерв’ю у Бавнд Бруці, канцелярія УПЦ в США розіслала по
всіх українських газетах. Єпископ Олександер (Биковець) з Детройту сумно написав
Євгену Свестюку, що ніколи не думав, що автор збірки статей про „Блудних синів
України” підтримає самих блудних із них, та попросив більше ніколи йому не
надсилати „Нашу Віру”.

Ще два роки перед тим, в квітні 1996 року, відповідаючі на власні запитання в
газеті „Наша Віра”, Є. Сверстюк писав: „Що по суті може змінитися в православній
Церкві після прилучення до Вселенського Престолу? Нічого, крім шкоди для
авторитету УАПЦ (поїздки до Константинополя владик Михаїла і Петра) не могли
дати... Наскільки я знав позицію Патріарха Мстислава, то він не надавав великого
значення зовнішній стороні, що ховається під фразеологією канонічности. Він не
мав комлексу меншевартости, тому не відчував потреби у схваленні достоїнств
Церкви, яку він очолював...” (НВ, 1996/4, 2)

В грудні 1998 це звучало інакше: „Якщо по суті, то Церква дотримується тра-
диційних канонів, і від того, що її приймає Патріярх Константинопільський, нічого
в її обличчі не змінюється (наприклад, УАПЦ США і Канади). Однак Церкві
потрібен твердий статус.” (НВ, 1998/12, 2)

Пошуки „твердого статусу” Є. Сверстюком, Архиєпископом Ігорем (Ісіченком)
та Патріархом Димитрієм (Яремою) мали два наслідки: УАПЦ почала справжню
війну проти Київського Патріархату, а невдовзі визнала зверхність архиєрея
Константинопільської Церкви, Митрополита Іренополіського Константина з США.

Найперше, Патріарх УАПЦ Димитрій відкликав вже підписаний ним
„Меморандум Предстоятелів УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ про об’єд-
нання Церков у єдину Українську Помісну Православну Церкву з патріаршим
управлінням”. Повернувшись з Америки, Патріарх Димитрій почав друкувати
послання до українського православного народу під назвою „Розмови про страшне
сьогодення”.

„А ви, батьки народу, керівники й вершителі держави, що вже не раз
чуєте докори про вашу некомпетентність в економіці, хочете прослави-
тися як руйнівники Вселенського Православ’я? Підтримуючи Москов-
ський патріархат в Україні - підтримуєте тим самим московський
вплив та обмеження контакту з Константинополем, а підтримуючи
Філарета, - підримуємо страшну кризу в православ’ї.” (Серія Послань
Патріарха УАПЦ.., 1-ше, 1999, 7)

Друге послання 1999 року - „Мусимо боронити святе православ’я від великої схиз-
ми” - унікальне.

Воно починається так:

„На початку 1992 року канадський православний „Вісник” пригадав
християнам передбачення афонського прозорливця Никандра великої
біди, яка впаду на церкву в 7.500 році. Коли від цієї дати відняти роки
до народження Христа, тобто від 7.500 - 5.508, то виходить 1992 року.
Ця біда дійсно сталася в 1992 році, і сталася саме в нас, в Україні, але
вона вже зачепила й інші краї. Тепер УКРАЇНСЬКА СХИЗМА грозить
усьому Православ’ю, якщо її вчасно не зупинити. Добралася вона вже
до українських православних в Америці. І назва їй - філаретівщина...

Якщо ця неканонічна схизма вкоріниться в Україні, - вона відверне
від України всі православні народи, і українці будуть ізольовані від
православного Літургійного спілкування... (Патріарх Філарет) свідомо
відриває Україну від ядра Православної Церкви - Вселенського
Православ’я, і через видимість, подобу церкви, заміну духово-чистої
Церкви на світ риз і театральності, - веде людей у пекло, в пащу
Луцифера. І сам він став Луцифером України, злобним, темним її
духом.” (Серія Послань Патріарха УАПЦ.., 2-ге, 1999, 2,7)

В кінці 1999 року в США священиками з Бавнд Бруку поширювалась „Офіційна
Хроніка Київської Патріархії”. Патріарх Димитрій надрукував там послання
„Улюбленому у Господі Братові і Сослужителеві у Винограднику Христовім Всесвя-
тіиіому Варфоломею, Архиєпископу Константинополя-Нового Риму, Вселенському
Патріарху”.

„Діяльність Філарета, - повідомляв вл.Димитрій Константинопільського
Патріарха, - набирає загрозливих розмірів, особливо це видно на прикладі
Української Православної Церкви у США, бо Філарет, обнятий гординею, як
Герострат, хоче прославитися знищенням єдності Православ’я, бо йому нічого
втрачати. (...) Не тратячи надії на милосердя Боже, звертаємося до Вашої
ВсесвятостІ, як до найвищого авторитету у Вселенському Православ’ї, як до
Патріарха Великої Константинопільської Церкви, яка є Церквою-Матір’ю
Київській Церкві, з проханням подати нам руку підтримки, щоб нас не знищив
„князь світу цього”, і не зрадив ворог, погибіль нашу бачучи.” (Офіційна Хроніка,
ЗО жовтня 1999, ч.17(39), Ш-ІУ)

В редакцію журнала „Українці Америки за Київський Патріархат” це послання
прийшло з додрукованим коментарем Олександра Северина з Нью-Йорку:
„Вражіння від читання цього „документу”, фактично доносу, гнітючі ї брати його
серйозно - не має сенсу. Автор, вражена хворобливою амбіцією людина, готова йти
на все, щоб досягти поставленої нею уявної, нереальної цілі. Вчорашній ,,-Сєдой”,
стукач ворожих Україні спецслужб, стукачем лишився сьогодні, байдуже якою
„тогою” прикривається!”

Але „уявна і нереальна ціль” визнання УАПЦ в Україні, подібно як були вже
„визнані” всі попередні автокефальні українські церкви еміграції, не була „хвороб-
ливою амбіцією” вл. Д. Яреми, колишнього ліквідатора Української Греко-Като-
лицької Церкви на Львівському Соборі 1946 року, - вона стала направленою полі-
тикою Константинополя і Бавнд Бруку.

Під час відвідин у Вінніпегу Катедрального Собору Пр. Тройці УПЦ Канади
Патріарх Варфоломей „запевнив присутніх, що де 6 не жили православні українці:
чи тут, в Канаді, в Америці, чи в Україні - вони знаходяться під духовним покровом
Вселенської Патріархії і вважаються духовними дітьми у лоні Церкви-Матері в
Константинополі”. (Вісник, ЗО червня 1998 р.)

Після офіційного зобов’язання єпископів УПЦ США 15-м Церковним Собором
вияснити характер існуючих відносин цієї Церкви з Константинополем, делегація
УПЦ в США відвідала Патріарха Варфоломея. Константинопільський Патріарх
запевнив делегацію в чинності „Пунктів Згоди” від 1994 року та підняв питання
„видання історичного документу, що ПІДТВЕРДИВ БИ ДІЙСНІСТЬ ДАВНЬОЇ
КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ та її унікальні (? - О.Х.) відносини з Константино-
пільською Патріярхією”. (УПС, 1999/11, 13) Після цієї зустрічі Архиєпископ
Антоній терміново прилетів до Києва, де провів з урядовими особами та єпископа-
ми УАПЦ переговори щодо входження УАПЦ в склад Константинопільського
Патріархату шляхом об’єднання з УПЦ в США.

Очевидно, об’єднавшись з УПЦ в США, яка вже знаходиться „в грецькій
підлеглості”, як Архиєпископ Антоній сам колись писав в 1990 році про УПЦ
Америки, УАПЦ в Україні мусіла б відмовитися від патріарха та закріпленої в
Статуті УАПЦеркви декларації про автокефалію.

Роль закордонного єпископату в просуванні Константинопільського Престола на
Україну вже не скривалась. Так, Восьмий Собор УАПЦ в Діаспорі, що відбувся у
вересні 1999 року в Бельгії, в якому взяли участь Митрополит Константин та
Архиєпископ Всеволод, прийняв таку резолюцію. -

„Собор, із задоволенням прийнявши повідомлення про зустріч та
ДАЛЕКОСЯЖНІ ПЕРЕГОВОРИ в Константинополі між Його
Всесвятістю Патріярхом Варфоломеєм І і делегацією Української
Православної Церкви в США, які стосувалися відносин між УАПЦ
в США і Діяспорі та ЗАХОДІВ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ПАТРІЯРХІЇ ДЛЯ
ПОВЕРНЕННЯ ВІРНИМ ІСТОРИЧНОЇ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ в
з’єднанні з Всесвітнім Православ’ям, - закликає та просить Ієрархів
до сприяння і підсилення позитовного ЗАВЕРШЕННЯ цього
важливого процесу.” (Відомості Митрополії УАПЦ у діяспорі.., 1999,
ч.4(300), 55)

Влітку 1999 року Архиєпископ УАПЦ Ігор (Ісіченко) подав до преси сенсаційну
заяву: „Українська Церква входить до міжнародної спільности православних церков".

„На XI Міжконфесійному Міжнародному Конгресі Релігійних Діячів
у Румунії, ієрархи таких православних церков, як, наприклад,
Константинопільський Патріярхат, вступили в євхаристичне єднання з
духовенством Української Автокефальної Православної Церкви...

Блаженніший архиєпископ Карелії та всієї Фінляндії Іоанн (під омо-
фором Вселенського Патріарха) прийняв святі таїни разом із Архи-
єпископом УАПЦ.” (Народня Воля, 12 серпня 1999)

Але цей архиєпископ Карелії і Фінляндії навіть Пасху святкує з католиками, чи не
одинокий, який робить це „офіційно” в православному світі. Чи розуміє Керуючий
Справами УАПЦ Архиєпископ Ігор взагалі різницю між визнанням автокефалії
Української Церкви Константинопільським Патріархатом та екуменічним солі-
тургісанієм константинопільських архиєреїв, важко сказати. Можливо, що ні.
„Архиєпископ Ігор - це взагалі неправославна людина, працює на католиків”, -
говорив Предстоятель УАПЦ Митрополит Мефодій (Кудряков) в грудні 2001 р. в
інтерв’ю журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”.

В жовтні 1999 року Архиєрейський Собор УАПЦ на чолі з Патріархом
Димитрієм (Яремою) звернувся до предстоятеля УПЦ в США Митрополита Кон-
стантина з пропозицією ОБ’ЄДНАННЯ УАПЦ В УКРАЇНІ ТА В ДІАСПОРІ.
Об’єднана Церква, запропонувала УАПЦ, матиме спільне керівництво - одного
предстоятеля і один Архиєрейський Собор.

Таким чином, не пройшло і року після подорожі владик Димитрія та Ігоря до
Бавнд Бруку, як УАПЦ в Україні вирішила розділити участь архидієцезії
Константинопільського Патріархату.

Українські газети писали, що рішення Архиєрейського Собору було прийнято
після поїздки у вересні 1999 року делегації УАПЦ та Митрополита УПЦ в США
Константина до Стамбулу. - „Докладних відомостей про домовленості митрополи-
та Константина та патріарха Варфоломея наразі немає. Судячи, однак, з того, що
майже негайно після цієї зустрічі відбувся Архиєрейський Собор у Києві, можна
припустити, що Вселенський патріарх дав згоду - скоріше за все, умовну - на
об’єднання церков в Україні та в діаспорі... Об’єднання з канонічною церквою, яка
перебуває під омофором Вселенського патріарха, означає для нашої УАПЦ кінець
загального остракізму, статус канонічної церкви”. (Міст, ч.37, жовтень 1999. День,
7.Х. 1999)

Коли 25 лютого 2000 року Патріарх Димитрій (Ярема) помер, Державне
Інформаційне Агенство України повідомило, що „отець Володимир був ініціа-
тором відродження в Україні автокефальної Православної Церкви, заснованої у
1918 році”. (Свобода, 3 березня 2000)

Першого в українській православній історії патріарха, який вже будучи
нареченим предстоятелем, перебував в одруженому стані (Генеза, 1994/1, 238),
канонічний провід УПЦ в США відразу визнав „Другим Патріархом УАПЦ, наступ-
ником Мстислава”.

Архиєпископ Всеволод з УПЦ в США звершив похоронний чин.

„Таким образом, в вопросе об украинских раскольниках Патриарх
Варфоломей проявляет откровенное двуличие: на словах он неод-
нократно заявлял, что не поддерживает своего єпископа для участия в
погребении раскольничьего лидера - самозванця и самосвята”, -
прокоментувала приїзд Єпископа Скопелоського Всеволода у Львів православна
російська пресагенція Радонеж.
Але така увага і пошана константинопільських архиєреїв до Патріарха Димитрія
мала вагому причину, - покійний лишив заповіт, по якому „передавав” Бавнд
Бруку УАПЦеркву в Україні.

„В разі мого відходу від керівництва Українською Автокефальною
Православною Церквою прошу... не проводити жодних соборів
самостійно, без участи діаспорної частини нашої Церкви. Благословляю
після мене поминати блаженнішого митрополита Константина, пред-
стоятеля УАПЦ в діаспорі та УПЦ в США, наступника Святішого
Патріарха Мстислава, як ПРЕДСТОЯТЕЛЯ НАШОЇ ПОМІСНОЇ
ЦЕРКВИ, єдиної в усьому світі...

Єпархії УАПЦ в Україні благословляю визнати НАД СОБОЮ
ЮРИСДИКЦІЮ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА УАПЦ в діас-
порі та УПЦ в США Костянтина...” (Патріярхія УАПЦ, 3.3.2000)

„В разі позитивної відповіді Константина, УАПЦ в Україні АВТОМАТИЧНО
СТАЄ КАНОНІЧНОЮ ЦЕРКВОЮ З ЮРИДИЧНИМ ЦЕНТРОМ У СТАМБУЛІ”, -
повідомила Державна Інформаційна Агенція України. (Свобода, 24 березня 2000)

„Якщо це насправді аутентичний текст Заповіту, - писала газета „Вечірній Київ”,
- покійний керівник автокефальної (тобто незалежної) української Церкви заповів,
по суті, ліквідувати цю незалежність на користь інтересів релігійних організацій,
котрі розташовані в трьох державах за межами України: США, Туреччині, Росії.”
(Є.Голібардов, 2000)

*** *** ***

„Жива зелена гілка гнаної і переслідуваної Української Церкви потягнулася по
слідах утраченої Київської митрополії до Вселенської Патріярхії Константи-
нопільської”, - повідомляла газета Є. Сверстюка „Наша Віра” про рішення Собору
УАПЦ 2000 року об’єднатися з константинопільською УПЦерквою в Америці
„через постать спільного предстоятеля”, Митрополита Константина.

Таким чином, висновок журнала УПБратства ім. Митрополита В. Липківського
„Церква й Життя”, зроблений ще в 1969 році, що константинопільська УПЦ є
КАНОНІЧНОЮ МІСІЙНОЮ СТАНЦІЄЮ для православних українців, а ЗАВДАН-
НЯМ ЦІЄЇ ЦЕРКВИ Є ПЕРЕТЯГАТИ УКРАЇНСЬКІ АВТОКЕФАЛЬНІ ЦЕРКВИ В
ЮРИСДИКЦІЮ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, виявився точним.

„Троянський кінь”, - писав про УПЦ в США в лютому 1999 року Архипресвітер
С. Кіндзерявий-Пастухів. - „Одне, що кидається в вічі про нову атмосферу від
Варфоломеїв та нового халтурного московського православія - це ненависть до
України.” (о. С. Кіндзерявий-Пастухів, 21.11. 1999)
В ту піку переговорів і сподівань

Починаючи від травня 2000 року, вся Українська Православна Церква втягнулася
до осені 2001 року в активні переговори з Константинопільською Патріархією, що
мали закінчитися, як обіцяв Патріарх Варфоломей, її визнанням. Віце-прем’єр-
міністр України Микола Жулинський, повернувшись в червні 2000 року зі
Стамбулу, авторитетно проголосив, що Вселенський Патріарх змінив тональність
1993 року та „зрозумів переваги” створення великої Помісної Української Церкви.

„У будь-якому разі Патріарх Варфоломей І висловився за початок
переговорів між Православними церквами України з метою їх
об’єднання, а також - за готовність очолити ці переговори. Він також
дав однозначно зрозуміти, що після об’єднавчого Всеукраїнського
Собору Українській Церкві буде надано канонічну автокефалію.”
(День, 5.07.2000)

Один за другим від незалежних Українських Церков були направлені до
Вселенської Патріархії численні листи та звернення.

Так, Намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Єпископ
Димитрій, Намісник Свято-Феодосіївського монастиря Архимандрит Вікентій та
Намісник Свято-Михайлівського Видубицького монастиря Ігумен Севастьян
писали:

„У той час, коли намітилося подолання багаторічного поділу
Православ’я в Україні, з’явилися сили, що заради своєкорисливих полі-
тичних планів, бажають відірвати Українську Православну Церкву від
Вселенського Православ’я.

...Той, хто не визнає рішень Вселенського Патріарха, тим самим
відхиляє спільну думку більшості Православних Церков і, таким
чином, встає на небезпечний шлях противлення Соборному розуму
Церкви.

Наприкінці червня ц.р. Священний Синод Вселенського Патріархату
визнав неканонічним приєднання у 1686 році Київської митрополії до
Московського Патріархату. Те ж саме писали у своїх документах і
Вселенські Патріархи Григорій VII у 1924 році і Димитрій у 1990 році. У
такий спосіб знову офіційно підтверджено, що територія древньої
Київської митрополії, що включає сучасні Україну, Білорусь, Польщу,
Литву, Латвію й Естонію, є канонічною територією Вселенського
Константинопільського Патріархату... А тому тільки Вселенський
Патріарх має законне і канонічне право вирішувати питання, пов’язані
з вилікуванням розколу в Україні і статусом Української Православної
Церкви. (...)

Не вірте закликам тих, хто для втілення своїх політичних задумів зак-
ликає нас до розриву з Вселенським Православ’ям і Всесвятійшим
Константинопільським Патріархом Варфоломієм!”
До Стамбулу було надіслано також „Звернення Предстоятелей і єпископів УАПЦ
та УПЦ Київського Патріархату до Його ВсесвятостІ, Всесвятійшого Варфоломея,
Архиєпископа Константинопольського, Патріарха Вселенського".

Ваша Всесвятосте!

Ми, православні єпископи України, сподіваючись на батьківську опіку
Вашої ВсесвятостІ та піклування Матері-Церкви Константинопольської, праг-
немо відновлення єдності розділеної Православної Церкви в Україні та
встановлення канонічного і євхаристичного єднання з Вашою Всесвятістю, з
Матір’ю Великою Церквою Христовою Константинопольською і всіма Поміс-
ними Православними Церквами, які складають єдину Святу Апостольську
Церкву, як Помісна Українська Православна Церква.

Палко просимо, щоб Ви зробили все, що Ваше батьківське серце побажає
за потрібне для здійснення цього нашого бажання. В свою чергу заявляємо,
що ми готові прийняти волю Вашої ВсесвятостІ та чинити все, що священні
канони велять.

Це звернення від 14 жовтня 2000 року підписали 7 архиєреїв УАПЦ та 26
архиєреїв УПЦ Київського Патріархату.

8 листопада 2000 року у Вселенській патріархії преставники цих двох Церков під-
писали „Симфонітікон” про створення двосторонньої Комісії для вивчення шляхів
поєднання та припинення взаємних звинувачень Церков.

„На кожному етапі роботи створена Комісія буде звертатися до
Вселенської Патріархії з проханням порад в її роботі... Після завершен-

ня своєї місії Комісія... просить Вселенську Патріархію вирішення
канонічного питання та становища архиєреїв та кліриків своїх

Церков”. (ПВ УПЦ КП, 2000/11-12, 14)

У вересні 1961 року українські ієрархи УГПЦ в Канаді, УПЦ в США та УАПЦ в
Європі категорично відмовили Екзарху Константинопільського Патріарха,
Архиєпископу Грецької Архидієцезії Північної і Південної Америки Яковосу та
Постійній Конференції Канонічних Православних Єпископів Америки в праві
„квестіонувати канонічність УПЦеркви, або присвоювати собі право виносити осуд
про канонічність Її Ієрархів”. Через 40 років українські архиєреї підписали про це
прохання в Стамбулі...

Сторінки українських газет і церковних журналів виповнили оптимістичні стат-
ті, - „Вселенський Патріарх - за об’єднання українських православних” (К. Гудзик),
„Вселенський Патріарх не визнає УПЦ Московського Патріархату” (М. Благо-
войченко), „Зроблено ще один крок до єдності Українського Православ’я та
канонічного визнання Помісної УПЦ” (І. Юхновський), „Вселенський Патріарх
підтримує Україну” (Т. Чорновіл), „Константинопільський Патріарх приїде в
Україну” (О. Ігнатова), „Константинопільський Патріарх запевнив українських
парламентарів у готовності розв’язати питання канонічності Української Церкви”
(К. Гостра), „Очікуєм приїзду Вселенського Патріарха Варфоломія І та Папи
Римського Івана Павла П” (І. Дмитрів) і т.п.

Визнання УПЦ на Україні Константинопільським Престолом „через два тижні”
обіцяли архиєреї США і Канади на Соборі УПЦ в Канаді в липні 2000 року. З липня
переговори Константинополя з Москвою були перенесені на серпень.

22 серпня 2000 року Архиєрейський Собор УПЦ Київського Патріархату
звернувся до Константинопільського Патріарха з констатацією фактичного зриву
намічених переговорів, та проханням „продовжити Ваші зусилля, спрямовані на
визнання автокефалії нашої святої Церкви”. (ІБ УПЦ КП, 2000/8, 10)

Тоді „визнання” чекали восени 2000 року. Народні депутати знову давали
інтерв’ю для газет про „можливість утворення на Україні ще в цьому столітті
єдиної Помісної Церкви”.

18 вересня 2000 року, за п’ять днів до наміченої дати приїзду в США з нагоди
ювілейних святкувань 2000-ліття Різдва Христового, Патріарх України Філарет від-
мінив свою подорож у зв’язку з тим, що „передбачається об’єднання УПЦ
Київського Патріархату і УАПЦ в єдину Помісну Українську Православну Церкву.
В процесі поєднання і визнання активну роль відіграє Вселенський Патріарх
Варфоломей.” (УПЦ КП, 18 вересня 2000, №795)

В січні 2001 року Ювілейний Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату звер-
нувся до Патріарха Варфоломея із запрошенням відвідати Україну наприкінці
травня 2001 року, „щоб разом з Вами помолитися в наших храмах і ввести Помісну
Українську Православну Церкву в молитовне єднання з Вселенським Право-
слав’ям... Ми звертаємо наші молитви до Бога і наші прохання до Вас: не змен-
шувати Ваших зусиль у справі допомоги об’єднанню Українського Православ’я...”
(ІБ УПЦ КП, Спец.випуск, 2000, 20)

Але Константинопільський Патріарх Варфоломей в Україну не приїхав.
Зупинились і переговори про поєднання з УАПЦ. В листопаді 2001 р. предстоятель
УАПЦ Митрополит Мефодій (Кудряков) сказав: „хоч священики УПЦ КП і УАПЦ
служать іноді разом, єпископат УАПЦ з ним (Патріархом України- Філаретом -
О.Х.) служити не буде до тих пір, поки на те не буде благословення Вселенського
Патріарха”

В квітні 2001 р. вл. Константин розіслав Великоднє Послання, яке підписав
„Митрополит Української Автокефальної Православної Церкви в Україні”. Якщо ще
не юридично, то фактично константинопільський МИТРОПОЛИТ ІРЕНОПО-
ЛІСУ став митрополитом України.

В Церковному Календарі УАПЦ на 2002 рік портрет Патріарха Варфоломея був
надрукований на першій сторінці, як зверхника Української АВТОКЕФАЛЬНОЇ (!)
Православної Церкви, а замість історичної довідки по УАПЦ був вміщений нарис
про Константинопольську Православну Церкву.

„Константинопільський .Патріархат де-факто вступив в управління УАПЦ. -
Повідомляла на офіційному вебсайті РПЦ Московська Патріархія. - 14-15 вересня (2000
Христос воскрес!

ЕЛИКОДНЕ ПОСЛАННЯ

Митрополита Української Автокефальної
Православної Церкви в Україні

Улюбленим І відданим Воскре-
слому Гослодеві архипастирям.
дияконству, чернецтву і побожним
вірним Святої Української Авто*
кефальної Православної Церкви в
Богом спасаємій Україні: Мир і
Благодать Воскреслого Сласителя
нехай зійдуть на всіх Вас!

Не дивно . мої улюблені у Христі
собрати у єпископському і свя-
щеничому служінні, і Ви, дорогі моєму
серцю брати і сестри, що Церква
Христова у Великодньому Богослу-
жінні кличе нас піднести наші серця і
забути все прикре, злобне і оолюче і
простити все ради Воскресіння

Тому,-мої улюблені на рідних
українських вільних землях, Ве-
ликдень для нас, які дотримуються
Євангелії Життя, є радісним святом
Ми одягнені у Христа, як одна родина
святкуємо, як пригадує нам святий
отець наш Іоанн Дамаскин, "умер-
твіння смерти. зруйнування аду
початок іншого, вічного життя*, і
єдиним серцем, єдиними устами
оспівуємо Подателя всього цього,
Христа. Єдикородного Сина Божого.

Ділячись з Вами, за яких молюсь
кожного дня. цими моїми роздумами,
закликаю Вас бути ‘сіллю землі* і тим
освячуючим чинником, що його
визволена' Україна заслуговує і
погребує для тривалого добробуту
Ми, ваші брати і сестри поза Украї-
ною, мріяли про той благословенний

день, коли над
Україною зійде бла-
годать нового життя
Сповнилися наші
мрії Господь ви-
слухав наші спільні
молитви. Не мар-
нуймо ж той благо-
словенний дар волі
і державности, за-
кріпімо і зміцнімо
його духом сми-
ренного служіння,
духом братолюбія
духом ЄДНОСТИ ЯК )
церковному, так і )

державному житті Будьмо кожного
часу, кожної години тими, хто своєю
поведінкою проповідує Христа

Обіймаючи Вас у любові цього
урочистого дня Христового Воскре-
сіння, закликаю Вас: * Обійміть один
одного! Простіть все ради Воскре-
слого Христа. ради будучности
України!*.

Прикликаючи благословення
Господнє на всіх Вас і прохаючи
ваших молитов за мене, недо-

стойного, запишаюсь, відданий Вам
слуга Господній.

КОНСТАНТИН

Митрополит Української
Автокефальної Православної
Церкви в Україні

Пасха Христова

2001-го року Божого

Митрополит Іренополіський Константин -
„Митрополит Української Автокефальної Православної Церкви в Україні”, 2001 р.
р.) в Києві відбувся „Собор” УАПЦ, на якому „митрополит” Константан був обраний
„духовним пастирем” УАПЦ. Рішення, знову таки, абсурдне - духовним пастирем є
кожний священик і єпископ, такої ієрархічної посади в Церкві немає в принципі. На
практиці це рішення означає те, що Константан став неформальним керівником УАПЦ.
Подібний статус дозволяє Патріарху Варфоломею контролювати УАПЦ, водночас
лишаючи собі свободу маневру у питанні визнання цих розкольників де-юре. (...)

Константинопільський предстоятель готується до головного „стрибка” - на Україну. В
1995 р. він приймає в свою юрисдикцію т.зв. „УПЦеркву в США”, що є одним з угрупу-
вань пресловутої „Української автокефальної церкви” - структури протестантського
гатунку, яка не має законної ієрархії. Приймаючи цю групу в свою юрисдикцію, Патріарх
Варфоломей зробив безпрецедентну і просто абсурдну заяву, що він визнає Московський
Патріархат лише в кордонах 1591 року. Таким чином, він оформив свої претензії не лише
на Україну, але й на Білорусь і навіть Смоленську єпархію, яка входила тоді у склад
Київської Митрополії. Сміхотворність такої заяви у тому, що Константинопільські патрі-
архи на протязі трьохсот років не сумнівались в канонічності переходу Київської
Митрополії під владу Патріарха Московського в 1686 році і цього питання попросту не
існувало.

УАПЦ - маргінальна структура, що практично не представлена поза межами
Галичини, - це ідейні прибічники зближення із унією, з католицизмом, фактичні провод-
ники філокатолицьких і обновленчеських ідей в православному середовищі. Це ідейний
розкол. Подібних поглядів дотримується і Патріарх Варфоломей, який отримав наукову
ступінь у Ватикані.

Представники розкольницьких угрупувань можуть повернутися в Церкву лише одним
шляхом - шляхом покаяння у гріху розколу.

...Заявами і зустрічами, що свідчать про признання неіснуючої „ієрархії” не лише
УАПЦ, але й „Київського Патріархату”, Константинопільська Патріархія остаточно виво-
дить себе поза рамки канонічного поля. Після цього її можна вважати православною
лише з дуже великими натяжками. Очевидно, ні про яку участь представників
Української Православної Церкви Московського Патріархату в комісії (поєднання) не
може бути й мови”.

В квітні 2002 року на чергові переговори Константинопільського та Московського
Патріархатів у Криму по питанню церковного розколу в Україні, представники
Українських Церков не були допущені. Відразу по закінченню зустрічі представник
Константинопільського Патріархату Архиєпископ Всеволод, який ще півроку перед
тим, по словам Митрополита УАПЦ Мефодія, „аж плакав за Україну”, полетів в Київ
до Митрополита УПЦ Московського Патріархату Володимира Сабодана. Він передав
йому особисті вітання Константинопільського Патріарха Варфоломея з нагоди 10-
річчя перебування на Київській Катедрі, тобто 10-ліття розколу УПЦеркви на
Харківському Соборі 1992 року, та прийняв з подякою запрошення взята участь у
святкуванні цієї річниці в червні 2002 року. Митрополит Володимир подарував
Архиєпископу Всеволоду архиєрейську панагію.

Українська Церква в США і на Україні все знає, але не помічає, - „з надією,
що наступного разу невдала програма спрацює добре..."
21.04.2002. АРХІЄПИСКОП ВСЕВОЛОД: "ПОЗИЦІЯ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ Є
НЕЗМІННОЮ - ПИТАННЯ РОЗКОЛІВ ТРЕБА ВИРІШУВАТИ ТІЛЬКИ НА ОСНОВІ
КАНОНІВ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ"

Про це по закінченні чергових консультацій між делегаціями
Константинопольського та Московського Патріархатів з питань розколів у
світовому Православіі, що проходили 19-20 квітня у Криму, заявив член
делегації Константинопольського Патріархату архієпископ Всеволод.

21.04.2002. АРХІЄПИСКОП ВСЕВОЛОД ПЕРЕДАВ ОСОБИСТІ ВІТАННЯ

ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ПРЕДСТОЯТЕЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПР/
Член делегації Константинопольського Патріархату
архієпископ Всеволод відвідав Київ. В Свято-
Успенській Києво-Печерській Лаврі він мав зустріч з
Предсгоятелем Української Православної Церкви
Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України
Володимиром. Під час зустрічі архієпископ Всеволод
поздоровив Предстоятеля УПЦ з 40-річчя
священицької хіротонії та 10-річчям перебування на
Київській кафедрі та передав особисті вітання
Предстоятелю УПЦ від Вселенського Патріарха

Варфоломея. Під час зустрічі обговорювалися питання
життя Української Православної Церкви та Української Православної

Церкви в США, що перебуває під омофором Константинопольського
Патріарха. Блаженніший Митрополит Володимир подарував архієпископу

Всеволоду архієрейську панагію. Владика Всеволод також з подякою
прийняв запрошення прийняти участь у ювілейних урочистостях, що
відбудуться у Києві у червні цього року.

21.04.2002 КИЕВ. ДОЛЖНОСТНЬІЕ ЛИЦА, ВНЕСШИЕ ВКЛАД В ВОССТАНОВЛЕНИЕ
НАЦИОНАЛЬНЬІХ СВЯТЬІНЬ КИЕВА НАГРАЖДЕНЬІ ОРДЕНАМИ УКРАИНСКОЙ
ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

18 сентября 2002 г., в день охраньї памятников истории и культури, глава
Украинской Православной Церкви, Блаженнейший Митрополит Киевский и
всея Украиньї Владимир наградил должностннх лиц, внесших вклад в
восстановление национальннх святинь Києва, в частности, Свято-
Успенского собора. Орденов святого равноапостольного князя Владимира
второй степени удостоились Киевский городской голова Александр
Омельченко и начальник Управлення по охране памятников истории и
культури при Киевской горадминистрации Руслан Кухаренко. Президенту
корпорации "Укрреставрация" Николаю Орленко Митрополит Владимир
вручил орден преподобного Нестора-Летописца. Омельченко
поблагодарил главу Украинской Православной Церкви за високую оценку
деятельности награжденних. "Киев бил и остается Меккой христиан,
центром восточного славянства и православних христиан", - заявил
Омельченко. Он также пообещал, что "в ближайшие годи Киев станет

Повідомлення на вебсайті - ут\у.огіЬо<1ох.ог£.иа/упп/пелу5/2002г.Ьі:гп1 - про нагородження
Першоієрархом УПЦ Московського Патріархату Митрополитом Володимиром (Сабоданом)
константинопільського Архиєпископа Всеволода архиєрейською панагією
ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧИ РИМ?

80-річна доба пошуків Українською Православною Церквою у Римі, Москві і
Стамбулі свого права на існування виявила просту закономірность: чим більше
УПЦ домагалася „визнання”, тим менше шансів на це у неї лишалось. Церква
розколювалась і подрібнювалась до тих пір, доки не перетворилась з Української
Автокефальної Православної Церкви в мозаіку „православних юрисдикцій” з
єпископами, які перестали визнавати канонічними самі себе.

Наприкінці XX століття УАПЦ стала легкою здобиччю для Константинополя, а
її паства дійшла до того рівня байдужости і втоми, що втратила інтерес до
майбутнього.

Боротьба за признання Константинополем Українських Церков, яка завжди
закінчувалась переходом цих церков та їх єпископів до складу Константино-
пільського Патріархату, перетворила Українську Автокефальну Православну
Церкву в екклезіастичну карикатуру, ворохобника хронічних церковних безпоряд-
ків на Україні і в діаспорі.

Який смисл був відділятися від Москви, щоб приєднатись до
Константинополя?

Розпад Російської імперії дав історичний шанс Україні проголосити державну
незалежність. Так само найтяжча криза Російської Православної Церкви в Рево-
люцію, дала можливість українському духівництву вперше за 300 років підняти
питання про відокремлення. Але ні спроба УНР, ані Гетьманату, ані ОУН в роки
Другої Світової війни створити незалежну Українську державу не були успішними,
- Україна поверталась кожний раз під центральну владу Москви. Українська
Автокефальна Православна Церква, разом з її дивовижними ідеалістами, була
знищена.

Але ідея українського церковного самоуправління, як способу відокремлення від
Росії, пережила всі сплески української державности у XX столітті в дуже простій і
доступній розумінню формі: український народ має право на існування незалежної
і відокремленої від Москви Церкви.

Ця формула перетворила церковне питання в питання національно-визвольної
боротьби, з усіма плюсами і мінусами.
Боротьба за самостійну Україну і необхідність незалежної Української Церкви
стали аксіомою української політики. Але політичний заряд ідеї церковної неза-
лежности виявився настільки сильним, що привів в лави „борців за автокефалію”
масу людей, в тому числі - безкінечно далеких від церковного життя і навіть
невіруючих. Раніше чи пізніше це мало вдарити по Українській Церкві ізсередини,
що і відбулося під час Другої Світової війни та на еміграції, коли мірилом церковної
компетентности став рівень політичної „розкрученности” та біографія, яка підхо-
дила під нові обставини.

В аспекті ж суто церковному формула незалежної від Москви відокремленої
Церкви виявилась практично пустою.

По-перше, відсоток українців, що відчувають потребу у власній державі, як не
дивно це звучить, - потребу хоч на рівні історичної пам’яті, сімейного ідеалу, невдо-
волення владою, культурного осмислення, - чого завгодно, але потребу як життєву
необхідність, - цей відсоток українців був і залишається за останні 100 років мізер-
но малий. Фізичне винищення лідерів української нації за „зрадництво” Росії зро-
било український народ подібним до хиріючого лісу, коли в ньому століттями
зрізають самі сильні дерева. „Ми - люди руські”, - поголівно відповідали на питан-
ня про свою релігійну приналежність малограмотні українські іммігранти до
Канади на початку XX століття. А через 100 років Президент незалежної України
Л.Кучма заявляє: „Ми всі - слов’янський народ”, а „українська національна ідея не
спрацювала”. На такому ступені асиміляції українців відокремлення Української
Церкви від Москви просто неможливе, - це запрограмований церковний розкол.
Формула церковної незалежности є аксіома для тих, для кого політичне відокрем-
лення уявляє собою якусь цінність, а як бути з тими, для кого - ні?

По-друге, якщо лишити в стороні питання про політичні цілі, що досягаються
відокремленням УПЦ, то на перший план виходить кардинальне для Української
Церкви питання: а чому Російська Церква - її ворог? Тому що Російська Церква на
Україні перетворилась у знаряддя асиміляції? - Так це, знову-таки, не церковне, а
політичне і культурне визначення. Тому що вона - Церква московської деспотії?
Але треба бути елементарно об’єктивними: Російська Церква винищена тою самою
деспотією. Цар Олексій Михайлович підірвав силу патріаршества як інституту.
Петро Великий зробив Церкву додатком державної машини. Єкатерина Друга
зруйнувала матеріальну незалежність Церкви, конфіскувавши її землі. Влада
більшовиків, починаючи з Жовтневої Революції, за 20 років перестріляла, вислала і
пересадила по тюрмах сотні єпископів Російської Церкви, майже в повному складі,
так що на 1939 рік на свободі лишалося лише чотири правлячих єпископа. Те, чому
було дозволено існувати після війни, вже не так було Російською православною, як
радянською Церквою.

Демонізація українцями Російської Православної Церкви тільки ускладнила
проблему української церковної незалежности. Абсолютно загубилося головне:
церковне значення відділення, як можливості для Української Церкви позбутися
візантійсько-російської спадщини, що поставила Церкву більше на сторожі Імперії,
ніж заповітів Христа. Загубилось тому, що клич „Геть від Москви!” дістав само-
достатній смисл, сакральне значення. Тоді як для Церкви - ані для Української, ані
для іншої - немає як такого „питання Москви” в теологічному розумінні. Є інше -
питання РИМІВ. Але якраз воно виявилось в українській церковній політиці
немовби неіснуючим, далеким, окремим, неактуальним. І це при тому, що частина
Української Православної Церкви відрізана Римом, який перетравлює її вже три
століття, а починаючи з 1924 року, - проголошення Томосу про православну
„автокефалію” католицькій Польській державі, - Константинополь поступово
почав перебирати в руки Українську Православну Церкву за кордоном.
Поглинувши всю українську православну еміграцію, він просувається в Україну.

Українську Церкву розділили ТРИ РИМА. Чому ж саме Москву вважають
одиноким ворогом? І якщо залежність від Москви є зло, то чому залежність від
Риму і Стамбулу - благо? Нарешті, якщо Українська Автокефальна Православна
Церква не вважала і не вважає для себе необхідним благословення Москви і виз-
нання нею своєї автокефалії, то чому вона безславно і принизливо понад 80 років
шукає Константинопільського визнання? Чому всі ці національні збори в Україні із
завидною наполегливістю, в 20-х, 40-х, 90-х роках, пишуть петиції з проханнями до
Стамбулу, а не відсилають їх у Москву?

Привчені ненавидіти Москву так і не стали вільні.

Московський король умер, хай живе константинопільський король!

Українські націоналісти не зрозуміли 1921 року і не зрозуміли смисла церковної
незалежности. Вони сміялись над теорією „Москви - Третього Риму”, але хто смі-
явся над самим Римом? Та й було кому? Більшість українських самостійників на
еміграції - вихідці з покатоличеної Західної України, - виявились полум’яними
папістами. А ті, хто ще писав і виступав в 40-60-х роках на Заході проти Риму як
„чужого для України центру”, не були почуті не тільки католиками, що є зрозуміло,
але що значно важливіше - самими православними. Тому що акцент був зроблений
не на неприйнятності риму як духовного центру, а на іншому - розходженні
католицького Риму з традиційною українською православністю, чуждости
католицького Риму.

Але психологічно для національної ментальносги не має значення, який РИМ
- католицький чи православний. Якщо є РИМ - є ПЕРШИЙ, Рим є завжди. Це
особливий розумовий стан залежности. В цьому стані Київ стає маловажний і
другорядний.

Разом із обставинами політичної історії ця залежність перетворилась в таку
глибоку, безініціативну провінційність, що вже невідомо, чи здібні українці ще вза-
галі формувати власну історію, - вони йдуть у форватері історії чужої, чужих
обставин і причин. 50 років існування поза СРСР вся українська діаспора писала і
говорила про свою „політичну свідомість” і „національну свободу”, але все-таки
повернулась до старого, домосковського, хазяїна у Стамбулі. - Це вже генетика
залежности, генетика кріпака і слуги.

Втім, ніякої української діаспори нема і ніколи не було. Жидівський термін, що
розуміє під собою смисл і цілі життя жидівського народу в розсіянні, не має нічого
спільного з українською еміграцією. Український народ не здатний жити на
Чужині. Він розкладається швидше, аніж вимирає. Володимир Винниченко в 20-х
роках жахався, увіщо перетворились УНР-івські емігранти в Європі. В 1999 році
духовний пастирь української православної громади США Архиєпископ Антоній
найняв проти автокефальної парафії в Кліфтоні адвокатів, що є офіційними пред-
ставниками Московської Патріархії в США. В квітні 2002 року Архиєпископ
Всеволод з Бавнд Бруку був нагороджений панагією Московського Патріархату, але
„діаспора” мовчала і мовчить.

Вже тепер в Америці це мало кому цікаве, завтра про це ніхто не згадає.
Проблема взагалі не в еміграції. Еміграція смертна. Якщо відкинути патріотичну
патетику, лишається простий факт: еміграція є відрізане. Відрізане назавжди. Куди
поділися запорізькі кубанські козаки? Де українці Зеленого Клину? Хто з праонуків
українських переселенців в Канаду початку XX ст. пам’ятає своє українство?
Скільки післявоєнних політичних емігрантів повернулися в самостійну Україну?
Виїхавши з України, всі вони стали вчорашньою історією.

Існує значно важливіша церковна українська проблема, аніж втрата за кордоном
двох соток православних парафій, справжня проблема: всепоглинаюча боротьба за
„визнання” - смертельна хвороба еміграції, якою вона свідомо заразила щойновід-
роджену незалежну Церкву на Україні. І кінець цієї Церкви може бути таким само
безславним, хіба з одною різницею: 40-мільйонний український народ не заслужив
того морального кінця, що спіткав емігрантів, шукачів легшої долі, колаборантів і
дезертирів.

„Я радий був би, коли б наша національна Церква стала вартою 40-мільйонного
народу”, - писав Симон Петлюра ще в 1925 році. Але до тих пір, поки основним
змістом життя української церковної ієрархії буде пошук „константи-
нопільського визнання”, свого „вселенського” авторитету, як не в Москві, то
Римі чи Стамбулі, чи деінде - Української Православної Церкви, як вільної,
автокефальної і рівної іншим, не буде. Привчені ненавидіти Москву, бо „це
Москва”, - не були і не будуть вільні, вони все одно знайдуть свого, як говорив
Митрополит Василь Липківський, „канонічного гака”.

Досить політики. Людям потрібно жити вірою у Христа, а не надіями на стам-
бульське визнання. Люди не шукають в Церкві політику, вони сподіваються знайти
в ній Абсолют.

Навіть тим, хто не вірить, що Церква є Тіло Господнє, зрозуміло, що Церква існу-
вала довше всіх держав, імперій і партій, бо лише до Неї завжди йшли шукати
непохитні і вічні істини. Більше їм ніде зберігатись.

В ідеальних умовах, у вакуумі, під склом, фізики тримають еталони метру і кіло-
граму. Вони в прямому значенні слова - недоторкані, бо є вічними, непогрішними
еталонами виміру. Церква є великий хранитель важливішого еталону - совісті.
Віддавши римам і за римське визнання ідеали УАПЦ і пам’ять про своїх гнаних і
висміяних вірних, Українська Церква не буде варта нічого. - „Сим же сьвідкуєте
самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків”. (23 Матт. 31)

За великим рахунком, яке має значення, як саме поділять Україну Три Рима?
Цікавою у світовій історії Християнства Українську Автокефальну Православну
Церкву робила тільки відповідь на питання: чи може Церква Христова, залишив-
шись православною, існувати без Вавилона великого, - блудниці, що сидить над мно-
гими водами і має царство над царями земними... (Одкриттє 17 Йоана, 5,18) Не від-
повівши на це питання, УАПЦ відійде у небуття. Вона вже уходить на наших очах,
а із смертю ще живих дітей великих подвижників Двадцять Першого року стане
забутою історією.

Змінилось тисячоліття, але в Православній Церкві триває довгий XX вік.
БІБЛІОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ
Акт про переговори між делегацією від 5-го З’їзду УПЦ у Великобританії на чолі з
Архиєпископом Григорієм та Високопреосвященнішим Митрополитом УАПЦ Ніканором
в Карлсруе (Німеччина). Лондон, 27 серпня 1958 р.

Акт про поєднання Православної Церкви в Україні. 8 жовтня 1942 р., Св. Почаївська Лавра.
Машинопис, копія.

Анонім. Не схиляймо прапору додолу. Машинопис, оригінал. 1964.

Антологія української православної поезії. Торонто. (1962) 64 стор.

Антоній, архиєпископ - Арнольду Бірко, 23 жовтня 1998.

Антоній, архиєпископ, Голова Консисторії УПЦ в США. - Всім парафіянам парафії Св.
Вознесіння УПЦ в Клифтон, Н.Дж., 11 липня 2001 р.Б.

Антоній, архиєпископ. Про конгрегаціоналізм. Обіжник Консисторії УПЦ в США. Серпень
1999. С. 7-8.

Архипастирське Послання Єпископату УАПЦ в Екзилю перебуваючої 1/14 жовтня 1954 р.
Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1964. 4.21/22. Стор.24-25.

Архипастирське послання єпископату УАПЦ до православних християн України. Офіційна
Хроніка. 4.1. 6 листопада 1996 р.

Багнівський Олександр. До редакції газети „Свобода”. Не все, що сяє, є золото. 2 вересня
1999 р. Рукопис, копія.

Барладяну-Бирладник Василь, доцент Одеського держуніверситету, довголітній політв’язень.
Агент „Сєдой” залишається агентом. 11.08.1994 р. 5 стор. Машинопис, копія.

Бачинський Євген, уповноважений УАПЦ і магістр теольогії Женевського Університета - До
світлих Зборів Окружної Церковної Ради У.А.П.Ц. в Німеччині. Листопад 1951 р., Ружемон,
Женева. Додаток Ч. 10 до Протоколу Великих Покрівських Зборів 25.11.51. 4 стор.

Машинопис, копія.

Біланюк Петро, проф. Українська Церква, її сучасне й майбутнє. Торонто-Чікаго, 1966.

31 стор.

Білон Петро, прот. Спогади. Пітсбург, 1952. 164 стор.

Білон Петро, прот. Спогади. Пітсбург, 1956, 135 стор.

Биковець О., прот. Всеукраїнський Собор відродження. Ювілейний Календар УАПЦ на 1956
р.Б. Чікаго, 1956. С. 17-22.

Биковець Ол., протопресвітер. - Івану Григоровичу (Осійчуку), 16 квітня 1988 р.Б. 2 стор.
Машинопис, копія оригінала.

Биковець О., прот. - До о. Івана. 12 листопада 1951 р. 4 стор. Рукопис, копія.

Благовойченко Михайло. Розділяй і володарюй. Чи зможе, з огляду на свої історичні традиції,
трьохглава УАПЦ подолати внутрішню кризу. Голос Православія. 2000, квітень. 4.07(031).
С.7.

Богдан, митрополит. До Високопреосвященнішого Кир Геннадія, Вікарного Архиєпископа
УПЦ в Америці. 8 грудня 1964 р. Голос Православного Братства. УПБратство Св. Тройці в
Чікаго. 1965. 4.2-3. С.З.
Богдан, митрополит УПЦ в Америці. Архиєрейське благословення. Голос Православного
Братства. 1965. 4.2-3. С.З.

Боровик В. Куди веде нас УАПЦ в Екзилі? Наша Батьківщина. 24 жовтня 1964 р. Стор. 4,8.

Братство Св. Архистратига Михаїла - До Дорогих братів і сестер. 26 вересня 1993 р. Львів.
Машинопис, копія.

Будьмо уважні! Збірник в обороні УАПЦ. 4.1. Лондон, 1959 р. 21 стор.

Бульба-Боровець Тарас, отаман, бувший Командуючий У ПА. - До Редакції Місія України.
Наша Батьківщина. №273. Березень 1972. С.24.

Бульбенко Ф., Голова Громадського Комітету сприяння У.Н.Раді - До Високоповажного
Керманича Ресорту Внутрішніх Справ У.Н.Ради п.Смолянського. 8 квітня 1950 р., Бутцбах -
Еміграційний табір. 2 стор. Машинопис, копія.

Бурко Демид, протопр. Українська Православна Церква - вічне джерело життя. С. Бавнд Брук,
1988. 392 стор.

Василів Йосип, прот. Сучасний стан Української Православної Церкви. Слово Істини. 4.8(44)
1951 р. С. 14-20.

Василь Липківський, митрополит. - До Євгена Бачинського, 3 серпня 1925 р. Вісник Церковної
Ради Західноєвропейської Дієцезії. 4.2, січень 1960 р. С.25.

Василь Липківський, митрополит. Історія Української Православної Церкви. Розділ 7:
Відродження Української Церкви. Із вступом і замітками протопресв. С.В.Савчука. Вінніпег,
1961, 181 стор.

Великі святкування Східньої Єпархії. Рідна Нива. Календар на 1992 р. С. 131-138.

Величківський М., проф. - Високопреосвященному Архиєпископу Григорію. Листопад 1954 р.

2 стор. Рукопис, оригінал.

Величківський, М. Українська Православна Церква - об’єднуючий центр усього нашого
життя. Голос Православного Братства Св. Тройці в Чікаго. 1964. ч.8. С. 10-11.

Вишнівський О. До пана Голови Головної Управи УНДС у Сполучених Стейтах Америки
д-ра Євгена Приходька. 1 вересня 1964 р. 5 стор. Машинопис, оригінал.

Від Духовної Консисторії. Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1966. 4.31. Стор. 21-22.

Відкритий лист парафіян УАПЦ Св. Миколая в Рочестер та УПЦ Св.Володимира в Обурн.
Українська Православна Інформаційна Служба. Мельбурн, Австралія. 4.41, жовтень 1971 р.
С. 18,21.

Відповіді Митрополита Львівського і Тернопільського Миколая на запитання кореспондента
газети „Українські Вісті”. Православний Вісник. 1972, №4. С. 25-27.

Відповідь Митрополитові Іоанові на лист до Митрополита Богдана. Український Вісник. Нью-
Йорк, 1964. 4.4. С. 10.

Візит Вселенського Патріарха до Вінніпегу. Вісник. 30 червня 1998 р.

Виступ Екзарха України, Митрополита Київського і Галицького Філарета на Помісному Соборі
Руської Православної Церкви. Православний Вісник. Київ, 1971, №12. С. 1-5.
Власовський І., проф. 10 років тому. Благовісник Генерального Церковного Управління УАПЦ у
Франції. 4.1. 1953 р. С.9-12.

Власовський Іван. Ідея утворення Українського Патріярхату в XVII ст. Доповідь 13.9.1955 в
залі Володимирської Катедри в Торонто, Онт. Іван Власовський. Про пам’ятна книга.
Торонто, 1974. С.129 - 140.

Власовський Іван. Нарис історії Української Православної Церкви. Т.4. Частина друга. Нью-
Йорк - Бавнд Брук, 1966. 416 стор.

Власовський Іван. Канонічні й історичні підстави автокефалії Української Православної
Церкви. Богословський Вісник. 1948.4.1. С. 29 - 50. Доповідь на Церковному З’їзді УАПЦ 25-
27 грудня 1947 р. Іван Власовський. Пропам’ятна книга. Торонто, 1974. С.113 - 128.

В обороні віри. Видання Православного Братства Св. Володимира в Торонто. Ч.П. Торонто,
1956. 150 стор.

В обороні правди. В-во Кирило-Методі'ївського Братства. Ірвінгтон, 1975. 48 стор.

Воронин О. Єдина Церква Христова й роз’єднане християнство. Ню Йорк, 1956. 52 стор.

Воронин Олександер. Історичний шлях УАПЦ. Кенсінгтон, 1992. 135 стор.

Воронин О. Лист о. Протоієрею Стефанові Женчухові, Настоятелю Св. Андріївського
Українського православного катедрального собору Метрополітального Вашінгтону від 20
грудня 1999 р., 2 стор.

В пам’ять вл. Архиєпископа Ігоря. Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю.

1966. Ч.31.С. 13-16.

Всеукраїнський Громадський Релігійний Збірник. Книга перша. На Чужині. 1947.

Машинопис. 72 стор.

В тридцятиріччя архипастирської праці. Українське Православне Слово. 4.12.

Грудень 1951. С. 2 - 3.

В Україну просить нас диявол, - говорить Голова Консисторії УПЦ в США. Стенограма
зустрічі Архиєпископа Антонія з представниками парафій Чікаго і передмістя 30 листопада
1996 року. Українці Америки за Київський Патріярхат. Лютий 1997. С. 4 - 10.

Вячеслав, єпископ (УАПЦ в Еміграції) - до Владики. Наша Батьківщина.

20 березня 1971 року. С. 2.

Габелко Федір. Відкрита лист до Митрополита УАПЦ Мстислава. Українська Православна
Інформаційна Служба. 4.44, травень 1972 р. С. 20-23.

Гайдар Ю. Агапій Гончаренко. Дзвін. Орган Братства Св. Покрови УАПЦ в Аргентині.
4.7-8. 1964 р. С. 5 - 6.

Галешко Раїса. Ще раз у справі запросин Владики Філарета. Свобода. З березня 2000 р.

Гаращенко Іван. - Високопреосвященнішому Архиєпископу Іоанну Теодоровичу.

31 липня 1950 р., Мюнхен. 4 стор.

Гаращенко Іван, свящ. Шляхи до скликання Всецерковного Собору УАПЦ за межами
Батьківщини. Машинопис. 70 стор.

Гарданський Ст. Архиєпископ Мстислав - Майбутній первоієрарх всієї „офіційної”
Української Православної Церкви. Церква й Життя. 1969. 4.6. С. 14 - 16.
Гаюк С.» свящ. Дещо з історії УАПЦ. Православний Українець.

4.157, квітень-червень 1980. С. 21-24.

Геннадій, архиєпископ. До Управи св. Троїцького Українського Православного Братства в
Чікаго. ЗО серпня 1964 р. Голос Православного Братства Св. Тройці в Чікаго. 1964. ч.8 С. 26-27.

Герець Михайло. До Членів Товариства Св. Андрія та членів Управи. 6 липня 1999 р.

Герець Михайло. До членів Управи Товариства Св. Андрія. 16 серпня 1999 р.

Гість з України в Бавнд Бруку. Українське Православне Слово. 9, 1990. С.22.

Голібардов Євген. Кому потрібен новий розкол Церкви? Свобода. 24 березня 2000 р. 4.12.

Головна Команда Української Національної Гвардії (1955). Про що не можна мовчати.
Бюлетень Спілки Визволення України 1981. ч.2(8) - 1982. ч.1(9) С. 25-26,33.

Гончаренко Іван. Архиєпископ Мстислав - політик. Церква й Життя. 4.2(71). 1969. С.12 - 15.

Горбик Ф. Кунцевич і Ієрархія з церковним кліром бувшої української Греко-Католицької
Церкви сьогодні. (1964) Машинопис, копія оригінала.

Горбик Ф. „Поширена Нарада” УАПЦ у В.Британії. „Туми завжди валять Україну”. Мельбурн,
Австралія. 1967. 20 стор. Машинопис.

Гребінка Т., проф. Про католицький догматизм. Новий Ульм - Бетлегем. 1949. 38 стор.

Греко-католицький конгрес в Филадельфії. Сіяч. 4.2. Лютий 1927 р. С.29 - 31.

Гречнів Віталій. Відкритий лист до п. Юрія Базилевського. 14 лютого 2000 р. З стор.

Григориїв Н. Поляки на Україні. Польсько-українські відносини в історичній перспективі.
Скрентон, 1936. 93 стор.

Григорій, архиєпископ - Високопреосвященнішому Архиєпископу Іоанну, Голові УАПЦ в
З.Д.А. 13 березня 1950 р. Мюнхен - Фраймен. 2 стор. Машинопис, копія.

Григорій, архиєпископ УАПЦ. До всіх архипастирів, пастирів і вірних Українських
Православних Церков у всьому світі та до всіх українців, що нині належать до
неукраїнських православних Церков. Православний Українець. 4.12, липень 1953. С.1-3.

Григорій, архиєпископ. - До о. К, Даниленка, 20 вересня 1954 р. З стор. Машинопис, оригінал.

Григорій, архиєпископ. Доповідь про стан Церкви і завдання Її в сучасну пору та перспективи
на майбутнє. Великі Покрівські Збори УАПЦ в США 24-25 грудня 1962 р.,
Детройт, Міч. 7 стор. Машинопис, оригінал.

Григорій, архиєпископ. Доповідь на Третьому Соборі УАПЦ. 5 стор. Машинопис, оригінал.

Григорій, архиєпископ - о. Константину (Даниленко). 6 грудня 1951 р. 2 стор.
Машинопис, копія.

Григорій, архиєпископ - до о. Петра Маєвського, 11 листопада 1954 р., Шікаго.

Машинопис, копія.

Григорій, єпископ Житомирський і Вінницький - Св. Синоду УАПЦ на Еміграції. 10.10.1947 р.
З стор. Машинопис, копія.

Грушецький Іван. Прошу вияснення. Церква й Життя. 4.4(73). 1969. С.9-15.
Губар Артур. Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Константинопільської
Патріархії від 13 листопада 1924 року та його значення в історії Української Церкви.

Православний Вісник. 4.5-6, 7-8, 1998 р.

Губар Артур. Яремівщина - дух руїни. Київ, 1999. 36 стор.

Губаржевський Ігор, протопресвітер. Заходи щодо поєднання українських православних
юрисдикцій і наслідки їх. Ню Йорк. 1968. 61 стор.

Губаржевський Ігор, протопресвітер. Основи Українського Православ’я. Чікаго - Нью-Йорк.
1970. 17 стор.

Губаржевський Ігор, протопресвітер. Українська церковна соборноправність. Православний
Українець. Ч.З, жовтень 1952 р. С. 9-12.

Губаржевський І., протопресвітер. Фальш, що шкодить єдності УАПЦ. Православний
Українець. 4.6. Січень 1953. С. 11-13.

Гудзик Клара. Вселенський Патріярх збирається ревізувати історію.

Українська Думка. 18 травня 2000 р.

Гудзик Клара. Вселенський Патріарх простирає омофор над Україною.

День. 15 червня 2000 р.

Гудзик Клара. Єдність православ’я - символ консолідації суспільства
(інтерв’ю з М. Жулинським). День. 5.07.2000 р.

Гудзик Клара. Початок нової ери чи поглиблення розколу православ’я?

Міст. 4.37, жовтень 1999.

Гудзовський А., Пашук К., Марущак К., ін. Лист до редактора „Нашої Батьківщини” пана
С. Т. Кравця від 8 березня 1964 р., Нью Йорк.

Гундяк І., о. Лист до С. Т. Кравця, 11 березня 1964, Картерет.

Гундяк І., о.прот. Українська Православна Церква в ЗДА шукає визнання Вселенської Церкви.
Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1962. 4.14. Стор. 14-21.

Гундяк Іван., прот. У світлі фактів. Український Православний Вісник. Ч.З, травень-червень,
1950 р.С. 11-13.

Гундяк І., о.прот. Чи Українська Православна Церква в США шукала визнання Вселенської
Церкви. Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1962. 4.15. Стор. 20-25. Част. 2: 1§63. Ч. 16.
Стор. 27-32. Част 3: 1963. 4.17. Стор. 19-24.

Дальний Мар’ян. Питання єдности Української Православної Церкви, або „Чому люди
беруться не за своє діло...” Українські Вісті. 4 квітня 1999 р. 4.14(3342)

Дальша Мандрівка. Українське Православне Слово. 4.11, листопад 1952 р. С.14.

Два документи. Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1961.4.9-10. Стор.27 - 36.

Двораківський А., прот. Та ін. - Високопреосвященнішому Митрополиті Іоанну.

2 липня 1964 р. Машинопис, копія.

Деклярація Проводу УГПЦеркви в Канаді. Рідна Нива на 1972 рік. С. 69-70.

Деклярація про стан УАПЦ (Соборноправної) в Европі. 16 жовтня 1947 р., Ашаффенбург.
Машинопис, оригінал.
Декрет про екуменізм. Логос. Йорктон, Саск. 1965. 4.4. С. 241 - 256.

Депутатське Звернення до Генеральної Прокуратури України. Вебсайт УПЦ МП.
12 березня 2002 р.

Деркач І. Виступ на II Всесвітньому Форумі Українців. Українці Америки за Київський
Патріярхат. Червень-вересень 1997. С.5.

Дзюба Василь, свящ. Моя відповідь провокаторам (про що свідчать документи). Гамільтон,
Онтаріо. 1960 16 стор.

Діяння Всеукраїнського Православного Церковного Собору в м.Києві 14-30 жовтня н.с. 1921 р.
Новий Ульм. Р.Б. 1965. 60 стор.

Діяння першого Святого Собору Єпископів Митрополії Української й Карпаторуської
Православної Церкви всієї Північної й Південної Америки.

Слово Істини. 4.5(17) 1949 р. С. 11-14.

Димитрій І, Архиєпископ Константинополя, Вселенський Патріярх. Патріярша Грамота.
1 квітня 1990 р. З стор.

Димитрій, патріарх УАПЦ. Заява про ліквідацію УАПЦ в Україні. Інформаційний Бюлетень
УПЦКП. 4.13, вересень 1996. С.24-25.

Димитрій, патріарх. З приводу анатем Московського Патріярхату. Лютий 1997.

Димитрій, патріарх. На заваді до об’єднання православних - митрополит Філарет. Високий
Замок. 14 жовтня 1995 р.

Димитрій, патріарх УАПЦ. Розмови про страшне сьогодення. Кому служить наша влада?
Київ, 1999. 8 стор.

Димитрій, патріарх УАПЦ. Розмови про страшне сьогодення. Мусимо боронити святе
православ’я. Київ, 1999. 8 стор.

Димитрій, патріарх УАПЦ. Розмови про страшне сьогодення. Послання 4. Як почати об’єднан-
ня Православ’я в Україні? Київ, 1999. 8 стор.

Димитрій, патріарх УАПЦ - Улюбленому в Господі Братові і Сослужителеві у Винограднику
Христовім Всесвятішому Варфоломею, Архиєпископу Константинополя - Нового Риму,
Вселенському Патріархові. Офіційна Хроніка. 30 жовтня 1999 р. 4.17 (39). 4 стор.

Дмитрик Т. Вселенський Патріярх Варфоломій благословив Львівське Братство УАПЦ.
АРІ, 4.41-42.

Доброславський Константин. Про церковно-релігійні формації та їх єрархів на Україні з 1921-
го по 1954 р. Вересень 1954 р. Філадельфія. 24 стор. Машинопис, копія.

До великопокровських зборів УАПЦ у м. Ляпгайм.

Українські Вісті. 4.85(446), 22 жовтня 1950 р.

До всіх Християнських Церков світу. Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в
Німеччині. 4.3. Вересень 1951. Мюнхен. С.1-2.

Додатки до Протоколу Великих Покрівських Зборів 25 листопада 1951 р. 16 стор.
Машинопис, копія.

До І. Гаращенка в Мюнхен з Меточина, Н.Дж., 7 лютого 1950 р. З стор. Машинопис, копія.
До історії Свято-Троїцької Церкви в Нью-Йорку. Голос Церкви. 4.1, січень 1953 р. С.5 - 6.

Документи кризи. Благовісник Відродження УАПЦ. 4.22-23. 16 листопада - 1 грудня 1992. С. 1-12.

Донцов Д. Московська отрута. Торонто-Монтреаль. 1955. 294 стор.

Доповідь Архиєпископа Мстислава Ш-му Соборові УПЦ в США. Українське Православне
Слово. 4.12, грудень 1956 р. С.11 - 15.

Дорошенко, Дмитро. Мої Спомини про Давнє Минуле. 1901 - 1914. Винипег, 1949, 167 стор.

Дорошенко Юрій. Правда та міф релігійного листування. Вебсайт УПЦ КП. 4/3/2001.

До справи поєднання Українських Православних Церков. Ухвали Малої Ради УАПЦ(С)

1 серпня 1954 р. Православний Українець. 4.25-26, серпень-вересень 1954. С.6-8.

Дублянський А., прот. Тернистим шляхом. Життя Митрополита Ніканора Абрамовича.
Лондон, 1962 р. 80 стор.

Дубровський В. В., проф. - до В.С.Дубіва, 1 липня 1948 р. Машинопис, копія.

Дубровський В. „Другий Рим” у боротьбі проти „Першого” й „Третього”. Церква й Життя.
4.1(10). 1959. С.15-19.

Євген Бачинський, єпископ. Про одружений Єпископат. Бюлетень Благовісництва й Краєвої
Ради УАПЦ в Німеччині. 4.9, жовтень-листопад 1955. С. 3-4.

Єпископ Іоан, УАПЦ Соб. - До Ділового Комітету для вшанування 50-річчя відродження
УАПЦ. 28.5.1971.

Єпископ Іоан, УАПЦ Соб. - Його Високопреосвященству, Владиці Григорію, Зверхнику УАПЦ
Соборноправної на Чужині. 28 червня 1970 р. Англія. 11 стор. Машинопис, оригінал.

Єрархія УАПЦ. Народне Слово. 24 серпня 1950 р. Пітсбург, ПА.

Єрархія УАПЦ формації 1942 року. (1952) 9 стор. Машинопис, копія.

Жуковський Аркадій. П’ятдесятиріччя УАПЦ на Еміграції - спроба перегляду й оцінки.
Православний Вісник. Травень-червень 1997. С. 15 - 20.

За автокефалію. Слово Істини. 4.6(18) 1949 р. С.4-9.

За віру православну українську. Збірник. І. Нью-Йорк, 1964. 111 стор.

За єдність Української Автокефальної Православної Церкви на 4ужині. Збірник матеріялів
про події в Св. Троїцькій катедральній парафії УАПЦ в Ню Йорку, що відбулися в 1960-
1961 рр. Ню Йорк, 1962. 69 стор.

Засідання двох ієрархів, архиєпископа Григорія та митрополита Богдана у Ню Йорку. 25
червня 1964 р. Рукопис, копія.

Захисники УАПЦ, канонічности Її Єпископату і благодатности Київської хіротонії 1921 року.
Гріх мовчати! Машинопис. 11 стор.

Збірник Голосу Братства. Голос Братства. Орган Братства Св.Архистартига Михаїла в
Америці. 1964 - 1966,4.1-18.

Збірник Інформаційних матеріялів, виданих Українським Православним Братством
св. Володимира в Торонто. 1999 - 2000. 34 стор.
Збірник матеріялів з нагоди ювілейних святкувань у 50-ліття УГПЦеркви в Канаді. 1918-1968.
Вінніпег, 1968. 329 стор.

Звернення Архієрейського Собору УАПЦ до вірних УАПЦ. 19 жовтня 1996 р. 2 стор.
Машинопис, копія.

Зінченко Арсен. Визволитися вірою. Життя і діяння митрополита Василя Липківського. Київ,
1997. 423 стор.

З історії Української Православної Церкви в Америці. Православний Українець. 4.9, квітень
1953. С. 9-13.

Звернення Архиєпископа Григорія Огійчука, Голови ВПЦР на Скитальщині УАПЦ і членів
Малої та Великої Ради УАПЦ до Архиєпископа Іоанна Теодоровича, Голови УАПЦ в США
і до Духовної Консисторії У.А.П.Ц в Америці. Березень 1950 р. З стор.

З’їзд Постійної Конференції Українських Православних Єпископів. Обіжник Консисторії УПЦ
в США. Серпень 1999. С.2.

З листів до редакції. Православний Українець. 4.4, листопад 1952. С.15-16.

Зміна на Патріяршому Престолі в Царгороді. Богословський Вісник УАПЦ. 1948. 4.2. С.110-112.

З хрестом проти Христа. Українське Православне Слово. Бавнд Брук, 1955, ч. 4. С.14-16.

Іван Теодорович, архієпископ У.А.П.Ц. в Америці й Канаді. Благодатність єрархії У.А.П.Ц.
Регенсбург, 1947. 143 стор.

Ігор (Ісіченко) - Голові УПБратства ім.Митрополита Василя Липківського п. В. Кохну.

13 вересня 1996 р. Вих.ч.197-4.

Ігор (Ісіченко), архиєпископ УАПЦ. Мусимо шукати своє християнське майбутнє. Наша Віра.
Жовтень 1997. 4.10(114). С.2.

Ігор Ісіченко, архиєпископ УАПЦ. Українська Церква входить до міжнародної спільноти
Православних Церков. Народна Воля, 12 серпня 1999 р.

Ігор (Губа), архиєпископ. - Митрополиту Полікарпу. 6 грудня 1952 р. 17. Голос Церкви. 4.1,
січень 1953 р. С. 7.

Ізяслав, Архиєпископ, та єпископи Єлисей і Олександер - Високопреосвященному Іоанові,
Митрополитові УАПЦ на Україні, єпископам, священству, Братству і Сестрицтву і всій
Христовій громаді вірних УАПЦ на Україні. 12 червня 1990 р.Б. Детройт. 4 стор.

Машинопис, копія.

Іларіон, архиєпископ. Догматично-Канонічний стан Української Церкви. Слово Істини. 4.9,
1948 р. С. 1-13. 4.13, 1948 р. С. 1 - 17.

Іларіон, архиєпископ. Не можу мовчати! Слово в Митрополитальному Соборі в Вінніпегу
11 січня 1948 р. Слово Істини. Віннипег, Канада. 4. З, 1948 р.

Іларіон. Православна Українська Церква. Слово Істини. 4.9,1948. С.14-20.

Іларіон, митрополит - Високодостойному п. Івану Гаращенкові в Герсфельді. Лозанна, 4 липня
1946 р. 2 стор. Машинопис, оригінал.

Іларіон, митрополит. Книга нашого буття на чужині. Бережемо все своє рідне! Ідеологічно-
історичні нариси. Вінніпег, 1956. 167 стор.
Іларіон, митрополит, - до Отця протоєрея Н. 27 лютого 1949 р., 2 стор., Вінніпег.

Іларіон, митрополит. Туми. Париж, 1947. 14 стор.

Інтерв’ю, дане Євгеном Сверстюком О. Скопу в Бавнд Бруці, США, 18 жовтня 1998. р. Наша
Віра. 4.12, грудень 1998 р. С.1, 3. Українські Вісті, 20 грудня 1998 р.

Інтерв’ю з митрополитом Іоаном (Боднарчуком). Рідна Нива. Календар на 1992 рік. 155-163.

Іоан, Митрополит Львівський і Галицький. Відповідь отцеві Володимирові Яремі на його лист
від 4 листопада 1991 р. 24 листопада 1991 р.Б. 7 стор. Машинопис, копія.

Іоан, митрополит УАПЦ - До Єпископа Олександра. 28 червня 1993 р. Рукопис, копія.

Іоан, митрополит. Відкритий лист Його Святости Мстиславу (Скрипнику). 15 січня 1993 р.Б.
Дрогобич. 8 стор. Копія оригінала.

Іоан, митрополит Львівський і Галицький, Першоієрарх УАПЦеркви та Намісник Патріярха
на Україні. - Протопресвітерові Володимирові Яремі. 665. 11 грудня 1991 р.

Копія оригінала.

Іоан (Боднарчук), митрополит Львівський і Галицький, Намісник Св. Київського Патріяршого
Престолу. - До родини Грушецьких. Серпень 1992. 4 стор. Рукопис, копія.

Іоан, Митрополит і першоієрарх УАПЦеркви, Намісник Св.Київського Патріаршого Престолу.
Звернення до Українського Народу. Львів, 14 жовтня 1991 р.Б.

Іоан (Боднарчук), митрополит УАПЦ. Хто ви, отче Яремо? 1991 р. Копія оригінала. 6 стор.

Іоан, єпископ Лондонський і Західно-Европейський УАПЦ Соб. - До Ділового Комітету для
вшанування 50-річчя відродження УАПЦ. 28 травня р.Б.1971. Машинопис, копія.

Іоанн Теодорович, архиєпископ - Аркадію Яременко, в Ашаффенбург. 18 травня 1948 р.

2 стор. Машинопис, копія.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. - До Високопреосвященного Єпископа Мстислава.

13 червня 1947 р. 6 стор.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. - Високопреосвященнішому Митрополиту ПоЛікарпу, Голові
Синоду УАПЦ на Еміграції, Високопреосвященнішому Архиєпископу Григорію, Голові
У.П.Ц.Ради УАПЦ на Еміграції. 10 січня 1950 р. З стор. Машинопис, копія.

Іоанн Теодорович, архиєпископ - І.С.Гаращенко у Герсфелд. 12 лютого 1946 р., 2 стор.
Машинопис, оригінал.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. - Всч.о. Костянтину Даниленко-Данилевському.

26 вересня 1950 р., Пенсільвенія.

Іоанн Теодорович, архиєпископ - Впрпд. О. К.Данилевському, в Регенсбург, Домпляц -
Ульриха. 25 квітня 1947 р. 2 стор. Машинопис, оригінал.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. - До Церковного Комітету Парохії св.Володимира. 19 серпня
1950 р. Бала Кінвуд, ПА. 2 стор.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. - ДП-Комісії С.Ш.Ерія 2 Людвігсбург, Німеччина - відносно:
„Української Автокефальної Групи Української Православної Церкви”, Бурко Демид
П.А.Антоніна. 12 червня 1950 р., Філадельфія.
Іоанн Теодорович, архиєпископ - Єпископу Мстиславу. 13 червня 1947 року. Православний
Українець. 4.27, Жовтень 1954. С.5 - 10.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. Ідеологія нашої Церкви. Дніпро. 4.5, травень, 1950 р. С. 1-3.

Іоанн Теодорович, архиєпископ. Інструкція для вибору делегатів на Надзвичайний Собор
Американської Української Православної Церкви в З.Д.А. 1950 р.

Іоанн Теодорович, митрополит. Доповідь на П’ятому Соборі УПЦ в США, 23 жовтня 1964 р. в
Честер, ПА. Голос Братства. 1964. 4.7-9. С. 14-24.

Іоанн Теодорович, митрополит - Духівництву Пен-Огайського Деканату, 2 березня 1964 р.

2 стор. Машинопис, копія.

Іоан Теодорович, митрополит УПЦ в США. - „Наша Батьківщина”. 26 грудня 1963 р.
Машинопис, оригінал.

Кара на визнавців т.зв. „київських канонів 1921 р.” Слово Істини. 4.1,1947, Віннипег, Ман.,
Канада. С. 29.

Історична Записка про минуле життя Української Православної Церкви і відродження її
автокефалії. Всеукраїнська Православна Церковна Рада до братів-украінців, що розсіяні на
терені Західньої і Центральної Европи. Краєва Церковна Рада УАПЦ в Західній Німеччині.
Мюнхен-Нюрнберг, 1954. 32 стор.

Історія повторюється. До сумних подій і парафії Св.Ап.Андрія Первозваного в Філядельфії.
Церква й Життя. 4.6(39). 1963. С. 11-13.

Історія Православної Церкви в Україні. Збірка наукових праць. Київ, 1997. 291 стор.

Істочин Ф., прот., секретар Консисторії. Відповідь Консисторії УПЦ в США на зауваження
Патріярха Філарета, подані в „Свободі”. 29 листопада 1999, 2 стор.

Карбович 3. Ще раз про велику справу. Визвольний Шлях. 1956. 4.3/27. С.266-270.

Кіндзерявий-Пастухів Сергій, архипресвітер. Гробокопач Української Вітки Церкви
Христової. 15 березня 1993. 4 стор.

Кіндзерявий-Пастухів Сергій, архипресвітер. Спомини. 3.11.2002. 4 стор.

Кіндзерявий-Пастухів С., протопресвітер. Христос і Рим. 1977. 26 стор.

Кіндзерявий-Пастухів Сергій, свящ. Становлення і дозрівання Української Вітки Церкви
Христової. Нью-Йорк, 1969. 22 стор.

Кіндзерявий-Пастухів Сергій. Три листи до братів - діячів церковних. Слово Істини. 4.8 (44)
1951 р. С.1-7.

Кіндзерявий Яків, митр.прот. - Високопреосвященнішим Архієпископам, Преосвященним
Єпископам, Всечесному духовенству та вірним Святої УАПЦ. 10.6.1946 р.

Ковалів Пантелеймон, проф. Українське Православіє та його основні ознаки. УПЦ в США,
1971. 15 стор.

Коваль В. - До п. Михайла Кульчицького. 12 серпня 1963 р., Бруклін. 1 стор.

Машинопис, копія оригінала.

Ковальський Валентин. Двобій патріархів. Чи зможе Його Святість Варфоломій І зняти
анафему з Філарета, яку наклав Алексій II? Інформаційний Бюлетень УПЦ КП. 4.6,
червень 2000 р. С. 19-21.
Комітет Єдносги УПЦ в США. Відозва до Всечесного Духовенства, Делегатів 5-го Собору УПЦ
в США. Парафіяльних урядів і мирян. 2 стор. Машинопис, копія.

Комітет Міжцерковних відносин ХУ-ого Собору УПЦ в США. Внески. 17 жовтня 1998 р.

2 стор. Машинопис, копія.

Комунікат. Інформаційний Листок Української Православної Церковної Ради УАПЦ.

18.12.1948 р., Аугсбург.

Конференція Духовенства УПЦ в США. Голос Братства. 4.4-5. 1964. С. 17-20.

Конференція Крайової Ради УАПЦ. Вісті. 23 березня 1952. 4.25(542). С. 4.

Конференція Східних Православних Церков. Церква й Життя. 11960. 4.4(19). С. 17-18.

Конференція українських ієрархів. Церква й Життя. 1961. 4.6(27). С. 21.

Кононенко Григорій. Не молимось, а сваримось. 1997. Тувун Бей, Австралія. 4 стор.

Консисторія УАПЦ в Австралії й Новій Зеляндії - До Всечесного духовенства, членів
Епархіяльної Ради... Обіжник. 4.3. 9 листопада 1992 р.

Константин, архиєпископ, Єпископ Антоній та Єпископ Паїсій - Блаженнішому
Митрополитові Василію, Впреосвященному Архиєпископові Іванові, Преосвященному
Єпископові Юрію, УПЦ в Канаді. 11 липня 1990 р.

Константин, митрополит УПЦ в США - прот. Іванові Наконечному і парафіянам Свято-
Володимирської УПКатедри. 23 листопада 1999.

Король Нестор. „Дранг нах остен” і коли він почався. Нью-Йорк, 1969. 45 стор.

Корчмарик Богдан. Християнізація Европейського Сходу і месіяністичні аспірації Москви.
Торонто-Нью Йорк, 1973. 78 стор.

Коструба П. (Петро Сагайд-й) Слово до „Українського Православного Слова”,
18 лютого 1964 р., Гіксвіл, Н.Й., 8 стор.

Крамаренко Григорій, прот. - Івану Григоровичу Осійчуку. 2 березня 1988 р.Б. 2 стор.

Машинопис, копія оригіналу.

Крамаренко Григорій, прот. Розвиток віток УАПЦ (Соборноправної) у вільному світі і їх доля.
Промова на науковій конференції в Києві, 12 жовтня 1996 р. Машинопис, копія.

Красевич Юрій, прот. Мій досвід у сумній церковній дійсності. Документи свідчать.
1983. 311 стор.

Кремінський Павло. Роздуми і сподівання православного українця, пов’язані з приїздом
Його ВсесвятостІ Вселенського патріарха Варфоломія до Польщі. Наше Слово.

Варшава. №41. 1998.

Криволап Юрій, секретар Ради Митрополії УПЦ в США - До їх Блаженства Владики
Константина, митрополита УПЦ в США і Діяспорі. 8 червня 1995 р.

Крок вперед нашої Церкви. Календар Рідна Нива на 1957р. Вінніпег, Канада. С. 54-57.

Кудрик Василь, прот. Маловідоме з історії Греко-Католицької Церкви. Т.П.

Вінніпег, 1955. 284 стор.
Кудрик В., прот. Сорокліття Української Греко-Православної Церкви в Канаді. 1918 - 1958.
Рідна Нива на 1958 рік. С.57-76.

Кульчицький М. Московське церковне єдинонеділимство, або „Горбатого й могила не
виправить”. Голос Православного Братства. УПБратство Св. Тройці в Чікаго. 1967.4.2-3.
Стор.23-29. 1967: 4.4. Стор. 19-22.

Кульчицький Михайло. Не для слави Божої (українські кардинальчики, ніби Рішельє). Грудень
1962 р. 27 стор. Машинопис, оригінал.

Купранець Орест Ф., 4СВВ. Насильне навертання православного населення на Римо-католи-
цизм. Логос. 1955. 4.3. С. 196 - 208.

Купранець Орест Ф., ЧСВВ. Православна Церква в міжвоєнній Польщі. 1918 - 1939.

Рим, 1974. 235 стор.

Купранець Орест Ф., ЧСВВ. Унійна праця Польщі посеред православних. Логос. 1955. 4.1. С.2 -
26.

Левицький Володимир, свящ. - До Владики (Григорія). ЗО квітня 1957 р.Б. 2 стор. Машинопис,
оригінал.

Левицький В. Лист до С.Кравця, редактора „Нашої Батьківщини” від 20 березня 1964 р.,
Міннеаполіс.

Липинський Вячеслав. Релігія і Церква в історії України. Нью-Йорк, 1956. 111 стор.

Лозинський Костянтин, кандидат богословських наук. Відносини між Константинопольською
Патріархією та Українською Церквою впродовж їх тисячолітнього існування. Православний
Вісник УПЦ КП. Листопад-грудень 2001. С. 31-35.

Лотоцький Олександер. Українські джерела церковного права. Видавництво Св. Софії УПЦ в
США. С. Бавнд Брук - Ню Йорк, 1984. 306 стор.

Лужницький Григор, д-р. Українська Церква між Сходом і Заходом. Нарис історії Української
Церкви. Філадельфія, 1954.

Магаляс Святослав, ігумен. Відкритий лист до Архиєпископа Мстислава, Голови Консисторії
УПЦ в США. 18 квітня 1964 р., Маямі. Машинопис, оригінал.

Макаріос, єпископ Г’юстонський і Тексасу та Єпископ Тимофій. Скорботне Послання. 6/19
серпня 1990 р.Б. 2 стор. Машинопис, копія.

Маланчук, преосв. Кир Вол., 4НІ. Релігійна думка східних слов’ян. Логос. Йорктон, Саск. 1969.
4.2. С. 81 - 93.

Мала Рада УАПЦ (С) - Преосвященнішому Іоанну Теодоровичу.10 липня 1950 р., Мюнхен.

Мартирологія Українських Церков. Т.І. Українська Православна Церква. Торонто-Балтимор,
1987. 1207 стор.

Матеріали до історії УАПЦ в еміграції. Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в
Західній Німеччині. 4.4. Серпень-вересень 1956 р. С. 24-28.

Матеріали до історії Української Автокефальної Православної Церкви. Священик о.Іван
Гаращенко. Збірник, присвячений 50-літтю відродження УАПЦеркви та світлій пам’яті
автора. Нью-Йорк, 4ікаго, 1975. 440 стор.
Матюшенко І. П. Як нам „допоміг” архиєпископ Генадій Шиприкевич. Бюлетень
Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині. 4.3(13).

Червень-липень, 1956. С.16-18.

Маєвський Петро, прот. - до В.Кохна, 25 листопада 1954 р. 2 стор. Машинопис, копія.

Маєвський П., прот. Українська Православна парафія Св. Володимира в Лос Ангелес. Церква й
Життя. 4.6(33). 1962. С.18 - 20.

Маєвський П„ прот. 4и він приятель українців? Церква й Життя. 1962. 4 4(31). С. 10 - 13.

Маєвський Петро, прот. Що нам далі робити? Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ
в Західній Німеччині. 4.5(15). Жовтень-листопад 1956. С. 12-14.

Меморандум пленуму Всеукраїнської Православної Церковної Ради відносно єднання Церков і
вселенскости церкви. Єпископ Євген Бачинський. Видання Краєвої Ради УАПЦ
Соборноправної в Західній Німеччині. Мюнхен, 1956. С.24-31.

Меморандум Предстоятелів УПЦ КП та УАПЦ про об’єднання Церков у єдину Українську
Помісну Православну Церкву з патріаршим управлінням. 1998. 1 стор.

Минулий 1947 рік в житті Української Автокефальної Православної Церкви на еміграції.
Український Православний Церковний Календар на 1948 рік. Мюнхен - Штуттгарт.
С. 66-80.

Митрополит Василь Липківський. Проповіді на Апостольські Послання. 4ікаго, 1966. 212 стор.

Митрополит Василь Липківський. Відродження Церкви в Україні. 1917 - 1930. Торонто, 1959.
335 стор.

Митрополит Василь Липківський. Листи. 1933 - 1937. ЗДА. 1980. 56 стор.(І)

Митрополит Василь Липківський. Православна Христова Церква Українського Народу.
Нью-Йорк, 1974. 32 стор.

Митрополит Василь Липківський. Проповіді на Неділі й свята. Слово Христове до
Українського Народу. ЗДА. 1969. 609 стор.

Митрополит Олександер Іноземцев. Богословський Вісник. 1948. 4.1. С. 68-75.

Міненко Тимофій, митр.прот. До питання церковної смути в сучасній Україні. Вісник.
Березень 1993 р. 4.3.

Міненко, Т. Лист до О. Хомчук від 1 червня 2000 р., Вінніпег, Канада.

Мірчук, Петро. На історичному закруті. Торонто, 1959, 72 стор.

Молитовне єднання двох владик. Український Вісник. Єпархіяльний орган УПЦ в Америці.
4.1, 1952. С. 12.

Молитовне поєднання Українських Православних Церков Канади й США. В обороні віри.
Торонто, 1957. С.119- 126.

Моралевич Яків, проф. Об’єднання Українських Церков. Слово Істини. 4.4, 1948. С. 25-26.

Мстислав, архиєпископ Виннипегу і всієї Канади. Архипастирський лист з нагоди 30-літнього
існування УГПЦ в Канаді. Богословський Вісник. 1948. 4.2. С. 129-132.
Мстислав, архиєпископ - до вмш. Івана Гаращенка. 19 червня 1947 р. (Париж)
Машинопис, оригінал.

Мстислав, архиєпископ - до вельмишановного І.С.Гаращенко. 16 липня 1947 р. (Париж)
Машинопис, оригінал.

Мстислав Скрипник, архиєпископ - канцлер УПЦ в ЗДА. Церква Страдниця. Українське
Православне Слово. С. Бавнд Брук, 1955, травень, ч.5. С.14-15.

Мстислав, архиєпископ. На сторожі Божого скарбу. Доповідь на 7 Соборі УПЦ в США.
С.Бавнд Брук. 1972. 44 стор.

Мстислав, митрополит - До Всечесних отців Настоятелів і парафіяльних Управ УПЦ в США.
27 жовтня 1989 р.

Мстислав, митрополит - До: Всеч.о.Тарасові Чубенкові, Всеч.о. Іванові Наконечному.

19 березня 1981 р. Машинопис, копія.

Мстислав, митрополит. Комінікат. Українське Православне Слово. №7, 1971 р.

Мстислав, митрополит УПЦ в США - Преосвященному Владиці Ісаї, Грецька Православна
Архидієцезія Північної і Південної Америк. 12 липня 1990, Бавнд Брук.

Мстислав, патріарх Київський і всієї України. Звернення. 20 жовтня 1992 р. Бавнд Брук.

Мулик-Луцик Юрій. Історія Української Греко-Православної Церкви в Канаді. Т.З. Вінніпег,
1987. 728 стор.

Мулик-Луцик Юрій. Історія Української Греко-Православної Церкви в Канаді. Том 4. УГПЦ в
Канаді в юрисдикції Архиєпископа Івана Теодоровича. Вінніпег, Канада, 1989. 831 стор.

Нагаєвський Ісидор, свящ. Об’єднання Церкви й ідея патріярхату в Києві. Історико-
богословська студія. Торонто, 1961. 95 стор.

Надзвичайне видання УПЦ в Америці. Ню Йорк, червень 1951 р. 2 стор.

Накази Церковним Соборам і Церковним Радам Української Автокефальної Православної
Церкви, видані у м.Києві Всеукраїнською Православною Церковною Радою в 1927 році.
Українське Православне Братство імени Митрополита Василя Липківського. Вотербурі,
США. 1960. 64 стор.

Наконечний Іван, <;вящ. - До Його Блаженства Митрополита Мстислава. 25 березня 1981 р.

2 стор. Машинопис, копія.

Наконечний Іван, прот. - До п. п. Лучейка і Марченка, 28 березня 1999.

Нарис історії Української Автокефальної Православної Церкви у Великій Британії. 1947 -
1987. Лондон, 1988. 615 стор.

Народні депутати Алексеєв В. та ін.- Його Святості, Святійшому Варфоломію, Архиєпископу
Константинополя - Нового Риму, Вселенському Патріарху. 19 січня 2001 р.

Настасівський М. Українська Іміграція. Ню Йорк. 1934. 256 стор.

На сторожі Божого скарбу. Доповідь Владики Мстислава на VII Соборі УПЦ в США.

Бавнд Брук, 1972. 44 стор.

Наша відповідь. Сідней-Мельборн. 1957. 36 стор.
Наша дійсність. Збірник. Рочестер, 1978. 31 стор.

Незалежна держава для Вселенського Патріярхату? Українське Православне Слово. 4.2, лютий
1956 р. С. 13.

Ніканор, архиєпископ. Догматично-канонічний устрій Святої Православної Вселенської
Церкви. Богословський Вісник. 1948. 4.1. С.8-28.

Ніканор, Митрополит УАПЦ - Його Високоопреосвященству Григорію, Архиєпирсопу УАПЦ
в США. 23 серпня 1955. №11990.

Ніканор, митрополит - до Архиєпископа Григорія. 8 жовтня 1954 р. Машинопис, копія.

Новак Олекса. Тернистий шлях українського православ’я у добу сучасності. Рівне, 1995.
36 стор.

Овечко І. Два роди патріотизму. Вільний Світ. 1979. 23 квітня. С. 3.

Огляд нашого Церковного Життя на Іміграції. Сіяч. 4’2, 1927. С.27-29.

Олександер, єпископ УАПЦ(С) в США. - До всіх архипастирів, пастирів і вірних українських
православних Церков Америки, Европи і Австралії. 26 грудня 1994 р.Б. Копія оригінала.

Олександер (Биковець), єпископ. До Києва чи до Істанбулу? Назустріч 14 Соборові УПЦ в
США. 25 вересня 1995 р.Б. 6 стор. Копія оригінала.

Олександер, єпископ УАПЦ(С) в США - Його Високопреосвященству, Митрополитові
Галицькому й Івано-Франківському Андрієві. 25 жовтня 1995 р.Б. Копія оригінала.

Олександер, єпископ. - Його Святості, Святішому Володимирові, Блаженнішому
Митрополитові Філаретові та єпископату УПЦ - Київського Патріярхату. 10 травня 1995
р.Б. З стор. Копія оригінала.

Олександер, єпископ - Св. Синодові УПЦ Київського Патріярхату на сесію 11 квітня 1995 р.Б.
6 квітня 1995. Детройт. Копія оригінала.

Олексин Г., проф. З історії мучеництва Холмщини й Підляшшя (у 20-ті роковини нищення
церков). Рідна Нива на 1958 рік. С. 77-93.

Онацький Євген. На похилій площі. Записки журналіста і дипломата. 4.ІІ. Мюнхен. 1969.
262 стор.

Онуфрійчук Ф. Історія 60-ліття українського православного собору Св. Покрови у Вінніпезі.
1986. 220 стор.

Освідчення митр. прот. д-ра Семена Смереки, особистого секретаря Митрополита Іларіона.
Фельдкірх, 18 листопада 1947 р., Австрія. Слово Істини. 4. 2, 1947. С. 19.

Палладій, архиєпископ. Автокефалія й канонічні права Митрополита Іларіона.

7 вересня 1948 р. Слово Істини. 4.13, 1948 р., с. 18-20.

Палладій, архиєпископ та Ігор, архиєпископ. Офіційне спростування єпископату Св.

Української Автокефальної Православної Церкви в Екзилю. Життя і Церква. Орган
Української релігійної думки, під ред.С. Кіндзерявого-Пастухова. Нью-Йорк, 1956. 4.2.
Стор. 18.

Партикевич Андрій, архимандрит. Про те, що мені болить, або про участь Української
Православної Церкви Канади в похороні Патріярха Мстислава. Українське Православне
Слово. №9, 1993.
Партикевич Андрій, архимандрит. „Молитва не була вислухана”: Вселенська Патріархія та
питання автокефалії Української Православної Церкви, 1919-1920 рр. Український
церковно-визвольний рух і утворення УАПЦ. Київ, 1977. С. 65-80.

Пастирський лист Архиєрейського собору УАПЦ до православних християн України.
„Бережіться закваски фарисейської”. Офіційна Хроніка. 4.4. 2 грудня 1996 р.

Патріярший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Константинопольської Патріярхії
від 13 листопада 1924 р., про признання Православної Церкви в Польщі Церквою
Автокефальною. Цит. по Життя і Церква. Орган УАПЦ в Екзилю. 1964. 4.21/22.

Стор. 22-23.

Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 14-30 жовтня 1921 року.
Документи і матеріали. Київ - Львів, 1999. 560 стор.

Петлюра Симон - до Є.Бачинського, 2 жовтня 1925 р. С. Петлюра. Статті, листи, докумен-
ти. Нью-Йорк, 1956. С. 443-445.

Петлюра Симон - до І.Огієнка, 19 грудня 1921 р. С. Петлюра. Статті, листи, документи.
Нью-Йорк, 1956. С. 400-403.

Петренко П., інж. В 10-у Річницю Смерти Блаженнішого Митрополита Полікарпа. Відомості
Генерального Церковного Управління УАПЦу Великій Британії. 4.9-11 (155-157), 1963. С. 4-15.

П-ий.М. До чого доводить хаос. Українське Православне Слово. 4.10, жовтень 1952 р. С.13.

Пилявець Леонід. Всеукраїнський Православнй Церковний Собор 1921 р.: учасники і
проблеми. Український церковно-визвольний рух і утворення УАПЦ. Київ, 1977. С. 55-64.

Пігуляк І.М. Українська Православна Церква в румунськім ярмі і Буковинці в Канаді.
Вінніпег, 1927. 32 стор.

Плав’юк Микола, Голова Проводу Українських Націоналістів і Організації Українських
Націоналістів - Святійшому Володимиру, Патріарху Київському і всієї Руси-України. (1995)
Машинопис, копія.

Плічковський Н., протопр. Нарис історії Української Православної Церкви. 1985-1988, Сідней.
123 стор.

Поєднання Церков. Слово Істини. 4.5 (17) 1949 р.

Полікарп, Архиєпископ Луцький і Ковельський, Адміністратор Святої АПЦ на визволених
українських землях - Ясно в Бозі Преосвященному Єпископові Григорію. Луцьк, 26 травня
1942 р. №173.

Полікарп, митрополит УАПЦ - До Архиєпископа Іоанна Теодоровича. 24 березня 1950 р.,
Мюнхен. 2 стор.

Полікарп, митрополит УАПЦ - До Архиєпископа Іоанна Теодоровича. 20 березня 1950 р.,
Мюнхен. 2 стор.

Положення Українських Православних Церков у державах найбільшого скупчення українців.
В обороні віри. Торонто, 1957. 4.ІІІ. С. 127 - 144.

Послання Архиєпископа Григорія до вірних УАПЦ (Соборноправної) на Еміграції. 10 липня
1950 р. Мюнхен. З стор.
Послання Всеукраїнської Православної Церковної Ради до Його Блаженства Царгородського
Патріарха Василія III з 13 лютого 1926 р. „Краєва Церковна Рада УАПЦ в Західній
Німеччині”. Мюнхен-Нюрнберг, 1955. 16 стор.

Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза межами України. Відкритий
лист Патріярху Філаретові і членам Святішого Синоду УПЦ Київського Патріярхату
України. 14 червня 1996 р., Вінніпег, Канада.

Потієнко В. Відновлення Ієрархії Української Православної Автокефальної Церкви. Видання
Вищого Церковного Управління УАПЦ. Новий Ульм, Німеччина. 1971. 68 стор.

Походження Єпископату. В зв’язку з питанням про благодатність ієрархії Української
Автокефальної Православної Церкви. Видавництво „На Варті”. Володимир-Волинський,
Польща. 39 стор.

Пощо орудуєте ще й підступом? Українське Православне Слово. 1962, листопад. 4.11. Стор. 6-9.

Православна Віра. Послання Східних Патріярхів. Віннипег, 1957. 200 стор.

Православна Церква в сучасній Польщі. Календар Рідна Нива на 1959 рік. Вінніпег, Канада.

С.85-90.

Президія Світової Ради СВУ (1973). Наруга над жертвами московського голодомору.
Бюлетень СВУ. 1981. ч.2(8) - 1982. ч.І (9). С. 45-50.

Преловська Ірина. ВПЦР - організаційний осередок УАПЦ (1917-1921 рр.) Український
церковно-визвольний рух і утворення УАПЦ. Київ, 1997. С.29-48.

Преловська Ірина. Проблема набуття Грузинською (Іберійською) Церквою автокефалії у 1917
р. і значення цієї події у справі боротьби за автокефалію Української Церкви в 1921 р.

Православний Вісник УПЦ КП. 4.1-2, 3-4, 1998.

Пресовий реліз Третього Помісного Собору УАПЦ 28-29 травня 1997 р.

Проект на знищення Русі. Маунт Дейл, Н.Й., 1983. 28 стор.

Протест Всеукраїнської Церковної Ради в Києві до Митрополита Варшавського Діонисія.
Слово Істини. Ч. 6(18), 1949 р. С.18-20.

Протоієрей Іоан Король. Делегація Українського Екзархату в Канаді. Православний Вісник.
1972, №8. С. 1-3.

Протокол Великих Микільських Зборів Всеукраїнської Православної Церковної Ради. 11-13
травня 1927 року. Мюнхен-Нюрнберг, 1954. 64 стор.

Протокол Засідання Парафіяльної Церковної Ради в Мангеймі. 19.ІІІ. 1946 р.

Протокол наради Високопреосвященнішого Іоана, митрополита УПЦ США і
Високопреосвященішого Григорія, архиєпископа УАПЦ на Чужині 21 жовтня 1964 р.
Фотокопія оригіналу, 1964 р. Друком: Голос Братства. 1964. 4.7-9. С.25.

Протокол Наради духівництва УАПЦ (Соборноправної) 16 жовтня 1947 р. в Ашаффенбурзі.

З стор. Машинопис, оригінал.

Протокол Наради Єпископів УАПЦ, що відбулась на пропозицію митр. Полікарпа дня
26 листопада 1944 року в Бреслау. Машинопис, копія.

Протокол Наради представників парафії УАПЦ в США. 8 листопада 1952 р., Нью-Йорк.

Голос Церкви. 4.1, січень 1953 р. С. 7-12.
Протокол Семого Собору Української Греко-Православної Церкви в Канаді. Саскатун, Саск.,
ЗО червня, 1-3 липня 1935. Вінніпег, 1935. 90 стор.

Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву.
Календар Рідна Нива на 1956 рік. Віннипег, Манітоба, Канада. С. 77-83.

Продай Євген, свящ. До Його Високопреосвященства Архиєпископа Григорія,
4 травня 1950 р., Мюнстер (Вестфален).

Про що ж вони домовились? Церква й Життя. 1960. 4.2(17). С. 20-21.

П’ятий Собор УПЦ в США. Голос Братства Св. Архистратига Михаїла в Америці. Грудень
1964 - Січень/лютий 1965. Стор. 12-28.

15-річчя нищення храмів на Холмщині і Підляшші. Благовісник Генерального Церковного
Управління УАПЦ у Франції. 4.1. 1953. С. 7-8.

Регенсбург. Статті, спогади, документи. 1945-1949. До історії Української еміграції в Німеччині
після другої світової війни. Нью Йорк - Париж. 1985.

Резигнація Архиєпископа Мстислава. Голос Братства. 1964. 4.4-5. С. 1-3.

Резолюції Другого Еміграційного Собору УАПЦ(С) 15-17 жовтня 1954 р. 2 стор.
Машинопис, копія.

Резолюції Другого Єпархіяльного З’їзду УАПЦеркви в Екзилю, що відбувся в м.Ютика, Н.Й. в
днях 24-25 грудня 1960 року в Церкві 4есного Хреста. Життя і Церква. Орган УАПЦ в
Екзилю. Н.Й..1961. 4.7-8. Стор.24-26.

Резолюції Наради Українських Православних Ієрархів, митрополита Богдана, архиєпископа
Григорія, архиєпископа Палладія, 10 жовтня 1961 р., Нью-Йорк. Машинопис, копія.

Резолюції Конференції Духовенства УПЦ в США 12-13 жовтня 1998 р. Українське Православне
Слово. 4.1, січень 1999 р. С. 2,15.

Резолюції Краєвого З’їзду УАПЦ-Соборноправної в Західній Німеччині, Інгольштадт. 19-20
вересня 1954 р. Бюлетень УАПЦ. 4.7, 1954. С.2.

Резолюції Покрівських Зборів Великої Церковної Ради УАПЦ (Соборноправної), які відбулись
28-30 листопада 1957 року в 4ікаго. 10 стор. Рукопис, оригінал.

Резолюції Покрівських Зборів УАПЦ в США з 24-25 грудня 1962 року Божого в Детройті, Міч.
2 стор. Машинопис, оригінал.

Резолюції, прийняті на Надзвичайному Соборі УПЦ в Америці, що відбувся на днях 18-19
квітня 1950 р. в Вилмигтон. Український Православний Вісник. 4.3, травень-червень,
1950 р. С. 4-7.

Ріпецький Степан. Українсько-польський процес 1918 - 1923 перед світовим трибуналом.
4ікаго - Нью Йорк, 1963. 39 стор.

Роєнко Віїсгор. Відкритий лист до митрофорного о.С.Ярмуся - Справа: публікації в
„Українському Голосі” статті „Коли люди беруться не за своє діло”. 1999. 9 стор.
Машинопис, копія.

Роки випробувань і здобутків. 10 років відродження Української Автокефальної Православної
Церкви в Україні. Шлях Перемоги. 4.36. 12 вересня 1999 р.
Рудницька Мілена, бувша посолка. З діяльности п. Скрипника. Женева, в році 1949. 2 стор.
Машинопис, копія.

Рудь Віктор. Наша боротьба - це боротьба Вірности проти зради. Українці Америки за
Київський Патріярхат. Вересень-листопад 1999. С.1920.

Савійський В. Тернистий шлях Православної Церкви в Польщі. Слово Істини. 4.6 (18) 1949 р.
С.14-18.

Савчук С.В., архипресвітер. До взаємовідносин між Українськими Православними Церквами у
вільному світі. Вінніпег, Канада, 1972. 62 стор.

Савчук С. В. Проблема православної єдности. Вінніпег, 1960. 31 стор.

Савчук С.В., прот. Церковні канони в теорії й практиці. Вінніпег, 1955. 94 стор.

Садиленко М. Сумні наслідки Липківщини в Українській Православній Церкві.

Торонто 1978. 33 стор.

Сверстюк Є. Відповіді редактора на запитання читачів. Наша Віра. Квітень 1996. С.1-2.

Свистун Василь. Автокефалія - чи Залежність від Чужих? Причинки до догматично-
канонічного становища Української Греко-Православної Церкви в Канаді. Вінніпег.
1935. 47 стор.

С. В. Петлюра про УАПЦ Соборноправну. (Лист до Євгена Бачинського) Бюлетень
Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині. 1956. 4.1(11). С. 11-14.

Святогірський Д. Головні засади Української Автокефальної Православної Церкви. На Чужині.
1946 р.Б. 20 стор.

Северин Олександер. Відкритий лист Голові Українського Православного Товариства Св.
Апостола Андрія Первозванного. 23 серпня 1999 р., 2 стор.

Семенюк Степан. їх зберегла віра. Але чи вповні? Українська Думка. 29 квітня 1999 р.

Семчук, о. др. Стефан. Патріярхат. Логос. Йорктон, Саск. 1968. 4.4. С.260-266.

Сергійчук Б., Сергійчук В. Проблеми визнання УАПЦ у листуванні уряду УНР та його
посольства в Туреччині. Український церковно-визвольний рух і утворення УАПЦ.
Київ, 1977. С. 81-86.

Сесія Ради Митрополії УПЦ в США. Українські Вісті. 16 серпня 1998 р. 4.33.

Сверстюк Є. До єдности через срівпрацю. Інтерв’ю О. Скопові в Бавнд Бруку 18 жовтня 1998 р.
Українські Вісті. 20 грудня 1998 р. 4.49. Наша Віра, грудень 1998. С.1-2.

Сверстюк Євген. Ідеал чистої святині. Наша Віра. 1997, ч.5. С.2.

Свята Українська Православна Автокефальна Церква в Екзилі. Обіжник. 4.1, березень 1969.
Повідомлення про становище Адміністратора.

Сильвестр, архиєпископ. Архипастирське звернення в справі юрисдикцій і становища УАПЦ
серед Православних Церков Сходу. 20 грудня 1954 р. З стор. Машинопис, копія.

Сильвестр, архиєпископ (Проф.С.Гаєвський) Берестейська Унія 1596 року. Церковно-
історична монографія. Вінніпег, 1963. 152 стор.
Сильвестр, єпископ УАПЦ - До свящ. О. Констянтина Даниленка. ЗО січня 1946 р. Маннгейм.
Рукопис, оригінал.

Сильвестр, єпископ Лубенський та Миргородський. Церковний устрій в Україні. Новий Ульм.
1946. 64 стор.

Скаржевський П. Найстарші основи автокефалії Української Церкви. Календар Рідна Нива на
1957 р. Вінніпег, Канада. С.142-150.

Смаль-Стоцький Роман. У справі св. пам. Митрополита Полікарпа. Свобода, 10 лютого 1955 р.

Соборне Архиєпископське Послання. 24 жовтня 1947 р., Ашаффенбург. 5 стор.

Соловій Мелетій, д-р., 4СВВ. Доля УАПЦ Василя Липківського. Відродження Церкви в Україні.
1917-1930. 1959. С. 225-324.

Спасо-Горович А. Два уніятські католицькі Патріярхи. Церква й Життя. 1969. 4.6. С. 17 - 19.

Ставлення Православної Церкви до Екуменічного Руху. Доповідь на 6 Соборі Церкви в
Америці, 24-26 вересня, 1976, Дірборн, Міч. (Арх. Андрій Кущак) Український Православний
Вісник. Орган УПЦ в Америці. Джамейка, Н.Й. 1977. (38). С.32-36.

Статут УАПЦ. Проекти канонічних документів Третього Помісного Собору. Київ, 1997.
45 стор.

Статут УПЦ в США. Теперішні статті та пропоновані зміни. Вересень 1998 р.

Стахів Матвій. Наше минуле й майбутнє в Америці. З історії української іміграції в З’єднаних
Державах Америки та її організаційних змагань. Скрентон, 1950. 88 стор.

Так Церкви не творять! Слово. Істини. 4.4 (16) 1949 р. С.3-5.

Тищенко Євген. Штрих до портрета держави на тлі церковних розколів. Вечірній Київ. 4.147.
16 липня 1997 р.

Ткачук Іван, о. Ще про життя і похорон св.п. Архиєп. Паллдія. Український Православний
Вісник. Орган УПЦ в Америці. Джамейка, Н.Й. 1971 - (17). Стор.115-16.

Туркало Кость - Митрополиту, Найпочеснішому Отцю Іоану Теодоровичу. 18 квітня 1971 р.

4 стор.

Туркало Ярослав. Нарис історії Вселенських Соборів (325 - 787). Нью Гейвен - Брюссель. 1974.
320 стор.

УАПЦ на Чужині - До Його Святости Святійшого Вселенського Патріярха Атенагораса,
Архиєпископа Константинопольського-Нового Риму. 1947. 7 стор. Машинопис, копія.

УАПЦ прагне канонічного визнання. Свобода, 24 березня 2000 р.

УАПЦ Соборноправна - Високопреосвященнішому Архієпископу Іоанну Теодоровичу. 21
серпня 1948 р., Авнсбург, Німеччина. З стор. Машинопис, копія.

УАПЦ (Соборноправна). Меморіал. До пана Голови Виконного Органу Української
Національної Ради. 28.12.1948. Машинопис, оригінал.

Угорчак, М. Управа Братства Св. Тройці. Вимушений діялог. Голос Православного Браства
Св.Тройці в Чікаго. 1964.(ч.8). С. 23-25.

У ім’я правди. Слово Істини. 4.6(18) 1949 р. С. 9-11.
Українська Демократично-Республіканська Партія, секретаріат. Становище УДРП щодо подій
в Українській Православній Церкві. Українці Америки за Київський Патріярхат. Жовтень-
грудень 1997. С.11.

Українська Православна Церква в пошуках визнання. Спеціальний випуск „Українці Америки за
Київський Патріярхат”. Чікаго, 2002 (15). 48 стор.

Українська Церква в Европі. Слово Істини. 4.2. 1947 р., Вінніпег,Ман., Канада.С. 31.

Українська Церква між Сходом і Заходом. НАНУ, Київ, 1996. 225 стор.

Українське Православне Товариство Св. Апостола Андрія Первозваного - Його Всесвятості
Вселенському Патріарху Варфоломію. Православний Вісник. 1998, 4.1-2. С. 24-25.

Український Вісник. Пам’яткове число з єпископських свячень Преосвященного Богдана, дру-
гого єпископа Української Православної Церкви в Америці. В Ню Йорку, дня 28 лютого,
1937 Б.Р. 13 стор.

Український Православний Календар на 1938 рік. Крем’янець, 1938. 105 стор.

Український Православний Патріярхат. Голос Братства Св. Архистратига Михаїла в Америці.
Н.Й. Грудень 1964-січень/лютий 1965. 4.7-9. Стор.10-11.

Український церковно-визвольний рух і утворення Української Автокефальної Православної
Церкви. Матеріали наукової конференції. За ред. А. Зінченка. Київ, 1997. 222 стор.

Упокоївся в Возі Архиєпископ Кир Богдан, Митрополит УПЦ в Америці. Голос Православного
Братства. 1966.4.1(13). С.З.

Управа табору ім. Лисенка в Ганновері - До Його Високопреосвященства, Митрополита
Полікарпа. 25 березня 1947 р. Машинопис, оригінал.

Управа Української Православної Інформаційної Служби - До духовенства і вірних
УПЦеркви. Поки ще не пізно. Голос Братства. 1964. 4.4-5. С.11 - 12.

Ухвала Поширеного Засідання Парафіяльної Ради й Конторольної Комісії з парафіянами Св.
Покровської УАПЦ (С). 23 жовтня 1950 р., Мюнхен. Протокол №11. 2 стор.

Ухвала 4.9 про відкриття храму-подвір’я Вселенського Константинопольського Патріярхату в
м. Києві. УАПЦ. 29 травня 1997 р.

Ухвали наради духівництва й вірних УАПЦ (Соборноправної) 7 липня 1993 р. в м^Нокс,
Індіяна. 2 стор. Машинопис, копія.

Ухвали Першого Церковного З’їзду УАПЦ на еміграції 25-26 серпня 1947 р., Ашаффенбург,
Баварія. 2 стор. Машинопис, копія.

Філарет, патріарх Київський і всієї Руси-У країни - Адміністратору парафій УПЦ КП в США
протопресвітеру С.Посаківському. 18 вересня 2000 р. №795.

Філарет, патріарх Київський і всієї Руси-України, Глава УГКЦеркви Кардинал Любомир
(Гузар) і Предстоятель УАПЦ Митрополит Мефодій. Звернення предстоятелів українських
Церков. Жовтень 2001.

Філарет, Святіший Патріярх Київський і всієї Руси-України - „Розрив між Києвом і Бавнд
Бруком відбувся...” З промови на Конференції духовенства, голів та членів парафіяльних
Управ УПЦ Київського Патріярхату в США в Брансвіку, Ог., 4 листопада 1999 р. Українці
Америки за Київський Патріярхат. Вересень-листопад 1999 р. С. 3-4.
Форись Ірина. Ще одна поїздка до Америки. Вечірній Київ. 14 січня 1999 р.

Фостун Святомир. 50-річчя Української Автокефальної Православної Церкви. Лондон, 1972.

48 стор.

Хай буде відомо всім... Громадський Ювілейний Комітет православних Українців для
відзначення 50-річчя відродження УАПЦ. Нью-Йорк, 1971. ЗО стор.

Хіротонія профессора д-ра Івана Огієнка на Холмську Катедру. Слово Істини. 4.4, 1948 р. Стор.
14-23.

Хомчук О., ред. Вся Православна Церква в Україні має бути Константинопільською
Митрополією: офційна позиція УПЦ в Америці напередодні її об’єднання з УПЦ в США.
(Історія в документах) Українці Америки за Київський Патріярхат. Вересень-листопад 1999.
С.21-24.

Хомчук Оксана. Канонічно-правний аспект відходу ієрархи УПЦ в США під юрисдикцію
Константинопільської Церкви. Українці Америки за Київський Патріярхат. Чікаго, липень -
серпень 1999. С. 12 - 15.

Хомчук О. Київ або Бавнд Брук - Голова Консисторії УПЦ в США ставить парафії перед
вибором. Українці Америки за Київський Патріярхат. Жовтень-грудень 1997. С. З - 5.

Хомчук Оксана. Самознищення. Бавнд Брук проти автокефалістів УПЦ Св. Вознесіння в
Кліфтоні. Українці Америки за Київський Патріярхат. Чікаго, липень-серпень 1999. С.З - 7.

Хомчук Оксана. Українська Православна Церква в США - з Києвом чи Істамбулом? Чікаго,
США. 1997. 151 стор.

Хомчук Оксана. Українська Православна Церква в пошуках „константинопільського визнан-
ня”. Українська Православна Церква в пошуках визнання. Чікаго, 2002. С.2-21.

Хомчук Оксана. Українська Православна Церква у XX столітті на Чужині. Чікаго, 2000. 40 стор.

Хомчук Тарас. Об’єднання Української Церкви в аспекті поділу Церкви Христової. Українська
Православна Церква в пошуках визнання. Чікаго, 2002. С. 42-47.

Хом’як М., м-р. Діяльність Митрополита Кир Андрея під німецькою окупацією. Логос. 1955.
Кн. З, ч.З. С. 214-223.

Хоругва УАПЦ. Чікаго, 1996. 280 стор.

Хроніка святкування 30-ліття УАПЦ в Зах.Німеччині й у світі. Бюлетень Благовісництва й
Краєвої Ради УАПЦ в Німеччині. Мюнхен, січень 1952. 4.1 (4). С. 4-6.

Церковне становище Архієпископа Григорія. Вісник. 15 вересня 1950 р., 4.878.

Чеховський Володимир. За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми. Франкфурт-Майн.
1947 (1922). 40 стор.

Чубенко Тарас, протопрес. - До всечесних отців настоятелів, членів парафіяльних управ та
парафіян УПЦ в США. 7 червня 1990 р.

Чуйко Петро., проф. Українська Православна Церква на Чужині. Життя і Церква. 1962. 4.14.
Стор. 7-11.

Шафранський Володимир. Лист до парафіян парафії Св. Тройці в Ньюарку. Голос Братства.
1964. 4.2 - 3. С.21-22.
Шатульський М. Спроваджують до Канади Єпископа з Дахауенштрасе. Українські щоденні
Вісті. 9 вересня 1947 р.

Шевченко Василь. Демагогія - творець руїни. Церква й Життя. 1960. 4.2(17). С.23-24.

Шелухін Сергій, уповноважений ВПЦР УАПЦ. Про повстання УАПЦ і боротьбу з нею ворогів
відродження України. Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині.
4.5. Жовтень-листопад 1956. С. 6-12.

Шишковський Я. Поради старого емігранта. Українське Православне Слово. 1956. 4.9. С.15-16.

Шляхами Юди. Відповідь загальних Зборів парафіян Свято-Покровської УАПЦ (С) в 4ікаго на
допис „Проти рушників”, вміщений в газеті „Наш Вік” в 4.11/85 від 10 листопаду 1951 р. З
стор. Машинопис, копія.

Шумаков Віталій. Київ вічний, а не московський чи константинопольський. Вечірній Київ. 24
листопада 1999 р.

Ювеніс Ю. Нові шляхи УАПЦ. Православний Українець. 1955. 4. 36. Стор. 7-9.

Юраш А. Собор УАПЦ. Генеза. 1994. 4.1. С.237-247.

Юхновський Ігор. У 2001 році будемо мати єдину Помісну українську церкву. День.

ЗО грудня 2000 р.

Явдась Митрофан, прот. До Його Високопреосвященства Архиєпископа Григорія. 11 квітня
1951 року, Мюнхен.

Явдась М., свящ. Католики видали друком „Історію Української Православної Церкви”,
написану Митрополитом Василем Липківським. Церква й Життя. 1960. 4.2(17). С.13-220.

Явдась Митрофан, прот. Українська Автокефальна Православна Церква. Документи до історії
УАПЦ. Мюнхен, 1956. 228 стор.

Яків, митрополит. Звернення до духовенства та мирян Тернопільсько-Бучацької Єпархії.
Український Голос. 11 грудня 1995 р.

Ярема Володимир, прот. До духовенства і віруючих УАПЦ. Українське Православне Слово. 4.10-
12. 1991. С.11-12.

Яременко А. Болючі спогади. Бюлетень Благовісництва й Краєвої Ради УАПЦ в Німеччині.

4.10, грудень 1955. С.13-16.

Яременко А. - до о. Константина Даниленка, 6 травня 1957 р. Машинопис, копія.

Яременко А. - Його Високопреосвященству Найпочеснішому Отцю Іоанну Теодоровичу.

10 липня 1947 р. Ашаффенбург. Машинопис, оригінал.

Яременко А. - Його Преосвященству Єпископу Миколаю. 4ікаго, 2 квітня 1955 р. Копія оригі-
нала.

Яременко А. Поєднання чи роз’єднання Українських Церков? На 4ужині. 15 липня 1948 р.,
Ашаффенбург. 9 стор. Машинопис, копія оригінала.

Яременко А. 4орні тіні. Православний Українець. 4.10, травень 1953. С.6-8.

Яремчук Михайло. За лаштунками церковного театру. (1995) Машинопис, копія.

Ярмусь С., протопрес. Вибране із статтей, проповідей і доповідей. Вінніпег, 1991.
Ярмусь Степан, прот. Враження з відвідин Православного Сходу. (На основі денних записів)
Вінніпег. 1989. 152 стор.

Ярмусь Степан, свящ. Чому люди беруться не за своє діло? Вісник. 15 лютого 1999 р.

*** *** ***

Апіопу, АгсЬЬізЬор - Ргезі іепі о£ РагізЬ Воагі Ноіу Азсепзіоп РагізЬ, Мг. Р. УеІесЬко.

23 ГеЬгиагу 1996.

Аііаз о£ Ашегісап Кеіі^іоп. ТЬе Оепотіпаїіопаї Ега, 1776-1990. XV. №хутап & Р.Наїуогзоп, 2000,

176 р.

ВізЬор Сге^огу (А£опзку). А Нізіогу о£ іЬе ОгіЬоіох СЬигсЬ іп Атегіса. 1917-1934. Коііак,
Аіазка. ЕІ.З.А. 1994.138 р.

ВізЬор Каїїізіоз ХМаге. ТЬе ОгіЬоіох ХМау. Зі. Уіаіітіг’з Зетіпагу Ргезз. Сгєзіхуооі, N7,1990. 204 р.

ВізЬор Узєуоіоі о£ Зсореіоз. Еситепісаі РаїгіагсЬаІе о£ Сопзіапііпоріе. ХМе Аге А11 ВгоіЬегз. Гаіг£ах,
УА. 1)3 А. 1999. 352 р.

Вгіегіеу Реіег, ХУгаі$Ьі НеаіЬег. Аііаз о£ХУог14 СЬгізІіапііу. А Сотріеіе Уізиаі Ке£егепсе Ю
СЬгізііапііу ХУогісіхуісіє, Іпсіиііп^ СгохуіЬ Тгепіз іпіо іЬе №ху Міііеппіит. МазЬуіІІе. 1998. 144 р.

Сіагк Уісіогіа. ХУЬу Ап$е1з Раїї. А Іоигпеу ТЬгои^Ь ОгіЬосІох Еигоре (гот Вугапііит Ю Козоуо. Зі.
Магііп’з Ргезз. Ие\у ¥огк. 2000. 460 р.

Сіетепі Оііуіег. Сопуегзаііопз хуііЬ Еситепісаі РаїгіагсЬ Вагіоіотеху 1. Зі. Уіаіітіг’з Зетіпагу
Ргезз, Сгєзіхуооі, N7, 1997. 261 р.

Сопзіапііпе, теїгороіііап о£ іЬе 1)ЗА о£ іЬе 1)ЗА - іЬе Уегу Кєу. )оЬп МакопасЬпу.
МоуетЬег 23,1999.

Езіосіп Егапк, Оеап. - То іЬе сіегду о£ іЬе РЬіІаіеІрЬіа Пеапегу. )ипе 30,1998.

Езіосіп Егапк, £г., Меігороіііап Соипсії МетЬег. А гезропзе Іо Пг. А. Еузуі’з герой.

Іипе 11,1997.3 р.

Гііг^егаїі Т. Соттіззіоп Пізсиззез Иіазрога. Отїкосіох ТНеоІо^ісаІ 8осіеіу Виїїеіігц 1991, Зегіез 11:3, 2

Гііг$ега1<1 Т. ТЬе Еситепісаі РаїгіагсЬаІе апі СЬгізІіап 1)пііу. Вгоокііпе, МА: Ноіу Сгозз ОпЬо іох
Ргезз, 1997. 39 р.

Рііг^егаїі ТЬотаз Е. ТЬе ОгіЬоіох СЬигсЬ. Сгєєпхуооі Ргезз, ХУезірогі, Соппесіісиі - Еопіоп. 1995.
240 р.

НиеЬзсЬ Віїї. Уаіісап II іп ріаіп Еп^ІізЬ. ТЬе Соипсії. АІІеп, Техаз.1997.224 р.

НиеЬзсЬ ВІН. Уаіісап II іп ріаіп Еп^ІізЬ. ТЬе Песгеез апі Песіагаїіопз. 1997.240 р.

КеІеЬег Зег$е. ОгіЬоіох Кіуаігу іп Ле ТхуєпіієіЬ СепШгу: Мозсоху уегзиз Сопзіапїопоріе. КеІі%іоп,
8іаїе & 8осіеіу. Уоі.25. N0.2. 1997.

Кигіо Тагаз. Іп ЗеагсЬ о£ ІІпііу апі АиІосерЬаІу: ІІкгаіпе’з ОгіЬоіох СЬигсЬез. КеІІ£Іоп, Зїаіе &
Зосіеіу. У25. N0.4. 1994. Р. 393-415.

Еоїоскі Вогуз. Вогуз’ОсІуззеу. Пєпуєг. 1994. 271 р.

Макагіоз, Ки1іп§ ВізЬор о£ іЬе ІІАОС - Му іеаг ВгоіЬегз апі Зізіегз. 28 Аи^изі І ЗерІетЬег 10,1998.

МапзеІ РЬіІір. Сопзіапііпоріе. Сіїу о£ Ле ХУогМ’з Пезіге. 1453 - 1924. Зі. Магііп’з Ргезз. №ху ¥огк.

1996. 528 р.
Махітоз о£ 8агііз, Меігороіііап . Тке Оеситепісаі Раігіагскаіе іп іке Огікосіох Скигск.
Ткеззаіопікі: Раїгіагскаї Іпзіііиіе, 1976, 664 р.

Мзіузіау, агсккізкор о£ Ркіїаіеіркіа, шеігороіііап о£ іке ІІОС о£ іке ЕІ8А апсі Піазрога - Ніз
Ноііпезз Пешеїгіоз І, Есшпепісаі Раїгіагск. Аргії 19ік, 1989. 2 р.

Мзіузіау, шеігороіііап - Ніз Ноііпезз Пешеїгіоз І, Есшпепісаі Раїгіагск. Іапиагу 31,1990. 2 р.

Иакопаскпу Іокп, разіог - Мг. ХУіІІіагп Тигскуп. Ноуешкег 26,1999. З р.

Огікосіох Ашегіса: 1784-1976, есі. Сопзіапсе Тагазаг апсі |окп Егіскзоп. 8уоззеІ, N7: Огікосіох
Скигск іп Ашегіса, 1975. 674 р.

Раїшег Аіап. Тке Песііпе апсі Раїї о£ іке Оііошап Ешріге. М.Еуапз 8с Сошрапу. 1992. 306 р.

Раїзауоз Ьешіз. Тке Ргішасу о£ іке 8ее о£ Сопзіапііпоріе іп Ткеогу апі Ргасіісе. Сгеек Огікосіох
Ткеоіо^ісаі Пеуіеп. V. 27. N3/4.1992. Р. 233-258.

Роре, Иісоїе 8с Ни§к. Тигкеу ііпуєіієі. А Нізіогу о£ Мосіегп Тигкеу. Тке Оуегіоок Ргезз. \Уоосізіоск
8сНе^¥огк. 1997. 395 р.

8скшешапп Аіехапіег. Ргокіешз о£ Опкосіоху іп Ашегіса: 1. Тке Сапопісаі РгоЬІеш, 8і. Уіасіітіг'з

Ткеоіо^ісаі Оиагіегіу. 1964, N0. 2. Р. 67-85

8иггепсу’8 8егайш. Тке Оиезі £ог Огікосіох Скигск ІІпііу іп Ашегіса. 8аіпіз Вогіз апсі Сіек Ргезз:
Ие^Уогк, 1973, 228 р.

8іокое М. 8с Кізккоузку. Огікосіох Скгізііапз іп Иогік Ашегіса, 1794 - 1994. Огікосіох Скгізііап
Рикіісаііопз Сепіег, 1995. 145 р.

Тке Сапопісаі Ессіезіазіісаі Іигізіісііоп о£ іке Есшпепісаі Раігіагскаіе.

Нир:/Луут.раігіагска1е.ог^игізсіісііоп.кіт1. 3/29/2000

Тке Есшпепісаі Раігіагскаіе о£ Сопзіапііпоріе апсі Тке ІІкгаіпіапз іп іке Егее ХУогІсі. Цкгаіпіап
НегаМ. ИехуУогк, 1963, N0.2. Р. 10 - 16.

ТгетЬеІаз Рапа^іоііз. Тке Аиіосеркаїу о£ іке Меігороііа іп Ашегіса. Вгоокііпе, МА: Ноіу Сгозз
Ткеоіо^ісаі 8скоо1 Ргезз, 1973. 94 р.

Тгозку Осіагка. Тке ІІкгаіпіап Сгеек Огікосіох Скигск іп Сапасіа. ХМіппіре$. 1968. 88 р.

Тигкеу: а соипігу зіисіу. Ееіегаї Кезеагск Піуізіоп, Еікгагу о£ Соп^гезз. 1996. 458 р.

Уеіескко Реіег - Ніз Сгасе Агсккізкор Апіопу. |апиагу 18,1996.

Узєуоіосі, Візкор о£ 8соре1оз. ХУкаї Акоиі іке Рошап Ргішасу? Еазіегп Скигскез /оигпаї. У.4, N.3.
1997. Р. 9-54.

\¥аге, Тішоїку. Тке Огікосіох Скигск. Реп^иіп Воок, N.7., 1991 (1963), 352 р.

Кезише о£ ХУзе\уо1осі Ко1оші)се\у-Ма)4апзкі. 1985.

ХУеЬзІег А. 8р1іі сіесізіоп: Тке огікосіох сіазк оуєг Езіопіа. Тке Скгізііап Сепіигу. |ипе 5-12,1996.
Р.614 - 623.

Уигук Раиі. Тке ІІкгаіпіап Сгеек Огікосіох Скигск о£ Сапасіа. 1918-1951. Оі1а\уа, 1981. 210 р.

*** *** ***
Акт об отлучении от Церкви монаха Филарета (Денисенко). Журнал Московской Патриархии.
РПЦ. 1997. №4. С.19-20.

Аронсон Григорий. Россия накануне Революции. Нью-Йорк, 1962. 206 стр.

Архиєпископ Игорь Исиченко: «В церковньїх конфликтах прослеживается почерк спецслужб».
Сегодня, 29 января 1999 г.

Афинагор, архиєпископ Константинопольский, Вселенский Патриарх. Послание Патриарху
Алексию. 8 января 1970.

Афинагор, архиєпископ Константинопольский - Митрополиту Пимену Крутицкому. 24 июля
1970 г.

Из письма Патриарха Московского и всея Руси Алексия Патриарху Константинопольскому
Варфоломею от ЗО января 1996 года. Журнал Московской Патриархии РПЦ. З, 1996. С.9.

Из письма Патриарха Константинопольского Варфоломея Патриарху Московскому и всея
Руси Алексию от 2 февраля 1996 года. Журнал Московской Патриархии РПЦ. З, 1996. С.9.

Иустин (Попович), архимандрит. Вселенский Собор, или нечестивое сборище? Православная
Русь. №14, 1998. С.10-14.

Борух, Иоанн, прот. Наше Церковно-Народное дело в Америке от начала нашей имиграции до
ньінешних дней. Нью-Йорк, Н.Й., 1950. 80 стр.

Виноградов Василий, протопрес. Главная причина окончательного разрьіва между Западной и
Восточной Церковью. Доклад в Гамбургском Университете 16 июня 1954 г. В свете
православной верьі. Бузнос Айрес. 1979. С.60 - 89.

Граббе Григорий, єпископ. Каноническое положеніе Русской Православной Церкви
Заграницей. Церковь и ея учение вт> жизни. Джорданвиллт». 1992. Т.З. С. 238-262.

Группа петербургских священников. Кт> церковному Собору. Сборник. С.-Петербург, 1906.
220 стр.

Гуль Роман. К вопросу об «автокефалии». Нью Йорк. 1972. 31 стр.

Деяния Шестого Всеамериканского Церковного Собора Русской Православной Греко-
Кафолической Церкви в Америке, 5-8 октября 1937 в Нью Йорке. Нью Йорк, 1937. 95 стр.

Епископ Григорій. Русская Церковь передт, лицом господствующаго зла. Свято-Троицкий
Монастьірь, Джорданвилл, Н.І. 1991. 174 стр.

Иоанн (Боднарчук), бьівший епископ Житомирский и Овручский. - Его Святейшеству,
Святейшему Алексию II, Патриарху Московскому и Всея Руси, Святейшему Синоду святой
Русской Православной Церкви. 18 августа 1992 г., Дрогобич. Копия оригинала.

Иоанн, митрополит - Св. Синоду Русской Православной Церкви. Дрогобич, 12 апреля 1993 г.

2 стр. Копия оригинала.

Иоанн, митрополит УАПЦ. Страшно подумать, до чего мьі докатились! 1992 г.

Кельсіев Василій. Галичина и Молдавія. С. Петербург. 1868. 1976. США. 351 стр.

К истории Православной Церкви в Польше за 10-летие пребьівания во главе Ее
Блаженнейшего Митрополита Дионисия. - Варшава, Синодальная типография, 1937.

Кусаковт» Н. Православне и монархия. Нашь Журналь. № 1, 1969 г. С.7-97.

Кусаков, Н. <3ио уасііз, сіотіпе? 2-ой Ватиканский Собор и Русская Православная Мьісль.
Нью-Йорк, 1966. 231 стр.
Ломако, Гр., протопрес. Церковно-Каноническое Положение Русскаго Разсеянія. (Нью Йорк)
1950. 52 стр.

Маевский Вл. На ниве церковной. Исторические справки. Мадрид, 1968. 319 стр.

Митрополит Евлогий (Георгиевский). Путь моей жизни. Париж, 1947. 526 стр.

Новое отношение кь зкуменизму. Православная Русь. №8, 1998. С.7-8.

Определение Освященного Юбилейного Архиерейского Собора РПЦ об Украинской
Православной Церкви. 16 августа 2000 г. Журнал Московской Патриархии РПЦ.
№110, 2000.

Определение Освященного Юбилейного Архиерейского Собора Русской Православной
Церкви о положений Православной Церкви в Зстонии. Журнал Московской Патриархии
РПЦ. №10, 2000.

Перепелкина Людмила. Зкуменизм - путь ведущий к погибели. Джорданвилл. 1992. 90 стр.

Письма Блаженнейшаго Митрополита Антонія (Храповицкаго). Свято-Троицкий Монастьірь.
Джорданвилл, Н.И. 1988. 280 стр.

Поздняков В. В., полковник. Рождение РОА. Пропагандисти Вульхайде - Люкенвальде-
Дабендорфа-Риги. Сиракузьі, США. 1972. 258 стр.

Попов Анатолий. Пора проснуться! Гонение на православне и русских в Польше в XX веке.
1937. Переизд.: С.-Петербург - Париж, 1993. 80 стр.

Раневский С. Украинская Автокефальная Церковь. Джорданвилл, Н.Й. 1948. 22 стр.

Рапорт Начальнику 5 Управлення КГБ при Совете Министров Союза ССР от ст. оперупол-
номоченного 2 отделения 5 управлення КГБ при СМ СССР майора Васильєва от 14 июля
1991 г. Копия оригинала.

Регельсон Лев. Трагедия Русской Церкви. 1917 - 1945. (1977) Москва, 1996. 631 стр.

Родзянко М. Правда о Зарубежной Церкви. По документам и личньїм воспоминаниям. 1954.
40 стр.

Русская Православная Церковь в Северной Америке. Историческая справка. Джорданвилл,
1955. 224 стр.

Русская Православная Церковь За Границей. 1918-1968. В 2-х томах. Нью Йорк,1968. 1450 стр.

Сборник правительственньїх сведений о Раскольниках, составленньїй В. Кельсиевьім. Вп. 4.
Лондон, 1892. 343 стр.

Свитич Александр, магистр богословия. Православная Церковь в Польше и ее автокефалия.
Бузнос Айрес. 1959. 231 стр.

Смолин Михаил. Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет. Украинский
сепаратизм в России. Москва, 1998. С. 5-22.

Стратонов Иринарх. Русская церковная смута. 1921 - 1931 гг. 1932. Из истории христианской
церкви на Родине и за рубежом в XX ст. Москва, 1995. С. 31 - 172.

Тальбергь Н. Кь сорокалетію пагубнаго евлогіанскаго раскола. Джорданвилль, Н.Й. 1966.
128 стр.

Троицкий С., проф. Будем вместе бороться с опасностью. Журнал Московской Патриархии.
№2, 1950. С. 36-51.
Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола. Сборник. Москва, 1998.
430 стр.

Фотиев К. В. Попьітки Украинской Церковной Автокефалии в XX веке. Мюнхен. 1954. 80 стр.

Царинньїй А. Украинское движение. Краткий исторический очерк, преимущественно по
личньїм воспоминаниям. 1924. Украинский сепаратизм в России. Москва, 1998. С. 133-252.

Шишкин А.А. Сущность и критическая оценка «обновленческого» раскола Русской
Православной Церкви. Изд. Казанского Университета. 1970. 366 стр.

Шмеман, прот. Александр. Исторический путь Православия. Нью Йорк. 1954. 388 стр.

ПРИМІТКА

Мова і орфографія документів та робіт, уривки з яких наводяться в книзі, по можливості збе-
режені. У зв’язку з цим існують розбіжності при написанні деяких слів, назв і особистих імен.
Виділення в цитатах зроблені автором.
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Стор. 129

Виборчий бюлетень під фотографіями Патріарха Московського Олексія II та Патріарха
Константинопільського Варфоломея І Будь ласка, зазначте одного на обкладинці американського
журналу Християнське Століття

Стор.144

Екземпляр Послання Кирило-Мефодієвського Братства Православним Християнам на Україні у вересні
1919р., збережений в архіві представника УАПЦ в Європі Євгена Бачинського і переданий ним після
Другої Світової війни до Краєвої Ради УАПЦ в Західній Німеччині

Стор. 163

„Православний Українець” - видання УПЦР на Чужині, 1947 р.

Стор. 164

„Церква й Життя” - орган УПБратства ім. Митрополита В. Липківського

Стор.170

„Релігійно-Науковий Вісник” - перший друкований орган на еміграції, який стояв на грунті ідей
Всеукраїнської Церковної Православної Ради УАПЦ

Стор.179

Ідеолог українського націоналізму Тарас Шевченко, як один з великих, видатних і визначних людей Росії
в російському виданні 1945 р., Сідней, Австралія

Стор. 180

„Росіяни, геть з України!” Листівка Спілки Визволення України, видрукована в США з нагоди 50-ліття
соціалістичної революції в Росії

Стор. 199

Перше видання на еміграції, в Мюнхені в 1955 р., Послання ВПЦР до Царгородського Патріарха Василія
III з протестом щодо Томосу про автокефалію Православної Церкви в Польщі

Стор. 213

„Слово Істини” - церковний журнал, який випускав Митрополит Іларіон Огієнко у Канаді в 1947 - 1951
роках

Стор. 214

Фрагмент з газети „Більшовицька Правда” де протоієрей УАПЦ Г. Осійчук підклеював в 1931-1935 роках
вирізки з газет про „зречення служників культу релігії”

Стор. 244

Перше видання історії УПЦ Івана Власовського під псевдонімом 8ЕНЕХ у Німеччині в 1946 році

Стор. 254

Чікагський журнал „Сіяч” - перший офіційний орган УАПЦ в США

Стор. 294

Дозвіл Архиєпископа Автономної Православної Церкви Дамаскіна (Малюти) від 17 лютого 1944 р. від-
правляти Служби Божі Єпископу УПЦ висвяти 1942 року Григорію (Огійчуку)

Стор. 317

Лист Єпископа Сильвестра (Гаєвського) до о. К. Даниленка від ЗО січня 1946 р. з осудженням
Ініціативної групи УАПЦ, яка намагається накинути канонічній ієрархії 1942 р. канони 1921 р.

Стор. 323

Лист Митрополита Іларіона з Швейцарії до голови Громадського Комітету УАПЦ в Німеччині

І. Гаращенка з порадою довіряти своєму єпископату

Стор. 326-327

Лист Архиєпископа УАПЦ Канади і США Іоанна Теодоровича від 12 лютого 1946 р. з відмовою взяти під
свою опіку оборонців Київської УАПЦ
Стор. 332-333

Протокол Наради духовенства УАПЦ Соборноправної 16 жовтня 1947 р. в Ашаффенбурзі, Німеччина

Стор. 334-335

Декларація Ашаффенбурзького Церковного З’їзду 16 жовтня 1947 р.

Стор. 344

Лист вл. Іоанна Теодоровича від 22 жовтня 1947 р. про відмову очолити акцію соборноправників, яка
викличе внутрішній розкол Української Церкви

Стор.370

Грамота про висвяту 27 серпня 1949 року в Нью-Йорку священика Івана Теодоровича в гідність
Єпископа Філадельфійського, підписана Митрополитом Пентаполіським Христофором і
Архиєпископом Вінніпегу і всієї Канади Мстиславом та священиками

Стор.407

Копія заяви Архиєпископа І. Теодоровича до Американської ДП-Комісії у Німеччині із захистом вірних
УАПЦ (Соборноправної)

Стор. 412-413

Лист Першоієрарха УАПЦ в Європі Митрополита Полікарпа до Архиєпископа І. Теодоровича від

20 березня 1950 р., Мюнхен

Стор.487

Сторінка з офіційного органу УПЦ в США „Українське Православне Слово” (2-3, 1991), де був надруко-
ваний лист вл. Мстислава до Голови Ради Міністрів УРСР, підписаний ним як Патріархом Київським
і всієї України та УАПЦеркви в діаспорі

Стор.501

Уривок з черновика листа Митрополита Іоана Боднарчука до ©.Володимира Яреми від 11.Х.1991 р.

Стор. 526-527

„Пункти Згоди”, розіслані по парафіям Консисторією з Бавнд Бруку, без номеру і підписів, з помилкою в
даті, за якими УПЦ в США увійшла в юрисдикцію Константинопільської Церкви

Стор.545

Заява Управи парафії УАПЦ Св.Тройці в Норт Роялтон, Огайо, з повідомленням про вихід зі складу УПЦ
в США, 8 червня 1998 р.

Стор.549

Сторінка з журналу „Українці Америки за Київський Патріархат”, де друкувались відповіді Консисторії
УПЦ в США від 15 жовтня 1999 р. в ході судового процесу проти громади УАПЦ Св.Вознесіння в
Кліфтоні, Н.Дж.

Стор.551

Заява Парафії УАПЦ Св. Архистратига Михаїла в Аделаїді, Австралія, про вихід з УПЦ США і Діаспори,
що прийняла підлеглість чужому Патріархові, 8 березня 2000 р.

Стор.561

Прохання Керуючого Справами УАПЦ Архиєпископа Михаїла Дуткевича до Патріарха Варфоломея про
прийняття Білоцерківсько-Уманської єпархії до складу Константинопільської Церкви, 19 листопада
1996 р.

Стор.581

Митрополит Іренополіський Константин - „Митрополит Української Автокефальної Православної
Церкви в Україні”, 2001 р.

Стор.583

Повідомлення на вебсайті про нагородження Першоієрархом УПЦ Московського патріархату
Митрополитом Володимиром (Сабоданом) константинопільського Архиєпископа Всеволода
архиєрейською панагією
	Список вжитих скорочень назв:
РПЦ -	Російська Православна Церква
УАПЦ -	Українська Автокефальна Православна Церква
УАПЦ(С) -	Українська Автокефальна Православна Церква (Соборноправна)
УГПЦ -	Українська Греко-Православна Церква в Канаді
УГКЦ -	Українська Греко-Католицька Церква
УПЦ -	Українська Православна Церква
УПЦ А -	Українська Православна Церква Америки Константинопільського Патріархату
УПЦ КП -	Українська Православна Церква Київського Патріархату
УПЦ мп -	Українська Православна Церква Московського Патріархату
ВПЦР -	Вища Православна Церковна Рада
ОСА -	ТЬе ОйЬодох СЬигск іп Ашегіса
8СОВА -	ТЬе 8(апдіп§ СопГегепсе оГ Сапопісаі ОгіЬодох Ві$Ьор$ оГ (Ье Ашегісаз
ОС -	“ТЬе Огйюдох СЬигсЬ” - (Ье пехузрарег оГ (Ье Огйюдох СЬигсЬ іп (Ье 118А
Еси -	“Еаз(егп СЬигсЬез ІоигпаГ - (Ье Іоигпаї оГ (Ье 8осіе(у оГ 8аіп( ІоЬп СЬгу$о8(от, 118А
БВ УАПЦ-	бюлетень „Благовісник Відродження” УАПЦ, орган Товариства Св. Апостола Андрія Первозваного в США
ГБ -	журнал „Голос Братства”, орган Братства св. Архистратига Михаїла в США
ГП -	газета „Голос Православія”, орган УПЦ КП, Україна
ГПБ -	журнал „Голос Православного Братства”, орган Українського Православного Братства Святої Тройці в Чікаго, США
гц -	журнал „Голос Церкви”, орган УАПЦ в ЗДА. Видання парафії Св. Тройці в Нью-Йорку
вк -	газета „Вечірній Київ”, Україна
ЖЦ -	журнал „Життя і Церква”, орган УАПЦ в Екзилю, США
ІБ -	журнал „Інформаційний Бюлетень”, орган УПЦ КП, Україна
НБ -	„Наша Батьківщина”, громадсько-політичний та літературно-науковий журнал, США
НВ -	газета „Наша Віра”, Україна
ПВПЦС -	Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор 1921 р.
ПВ УПЦ КП -	журнал „Православний Вісник”, орган УПЦ КП, Україна
ПВ УПЦ -	журнал „Православний Вісник”, орган УПЦ МП, Україна
ПР -	„Православная Русь”, орган РПЦ За Кордоном, США
ПУ -	журнал „Православний Українець”, орган УАПЦ Соборноправної, США
РН -	„Рідна Нива”, щорічники-календарі УГПЦ в Канаді
СІ -	журнал „Слово Істини”, народний християнський місячник під редакцією Митрополита Іларіона, Канада
УАКП -	журнал „Українці Америки за Київський Патріархат”, орган УПЦ КЛ та Українського Православного Братства Св. Петра Могили в США
УВ -	газета „Українські Вісті”, США
УПК -	„Український Православний Календар”, щорічник УПЦ в США
УПІС -	Українська Православна Інформаційна Служба, Австралія
УПС -	„Українське Православне Слово” - журнал, пізніше газета, орган УПЦ в США
цж -	журнал ,Дерква і Життя”, орган Українського Православного Братства ім. Митрополита Василя Липківського, США
ЦіЖ -	журнал ,Дерква і Життя”, орган УАПЦ в Україні
$35.

А сниксн ВЕУО№ ТНЕ ЕІМІТ8
ОГ ЕССЕЕ5ІА5ТІС СО\ЕіиЕ$

Зсіїізтз апсі іНе 5узіетаііс Оезігисііоп о/ іїіе икгаіпіап Огіїюсіох СНигсІї
іп іїз зеагск о/ "Кесодпіїіоп /гот Сопзіапііпоріе"

А ЬізіогісаІ апаїузіз сіоситепііпд іЬе геазопз у/Ьу іЬе ІІкгаіпіап ОгіЬосіох СЬигсЬ
(ІЮС), опе о( іЬе Іагдезі апсі оісіезі СЬгізііап СЬигсЬез, із поі аскпоу/іесідесі аз
аиіосерЬаІоиз іп іЬе ОгіЬосіох сотгпипііу.

Ніпсіегіпд іЬіз "гесодпіііоп" із Сопзіапііпоріе. Такіпд аскапіаде оі іЬе іпіетаї зігіїе
іп іЬе ІІкгаіпіап АиіосерЬаІоиз ОгіЬосіох СЬигсЬ апсі сІіЯісиїііез іЬе Киззіап ОгіЬосіох
СЬигсЬ із ехрегіепсіпд іп сопзоіісіаііпд ііз оу/п роу/ег Ьазе, Сопзіапііпоріе Ьаз, оуєг
іЬе Іазі сіесасіе, уеатесі (ог апсі у/огкесі іоу/агсіз ап "ОгіЬосіох Рарасу."

ТЬіз зігиддіе, ІесІ Ьу іЬе ВізЬорз оі іЬе ІЮС, ууііЬ Сопзіапііпоріе (ог аскпоу/іесідтепі
оі ІІкгаіпіап сапопісаі зіаіиз апсі, зітиііапеоизіу, у/ііЬ Мозсоу/ іог сапопісаі
іпсіерепсіепсе Ьаз зрііпіегесі апсі дгасіиаііу егосіесі іЬе ІІкгаіпіап СЬигсЬ, аііом/іпд іЬе
ЬаІІеп іо Ье зу/оііоу/єсі цр Ьу Сопзіапііпоріе.

ТЬе аиіЬог Ьєіієуєз, іЬаі аз а гезиіі оі сЬапдез Сопзіапііпоріе Ьаз тасіе іо ііз
ессіезіазііс сопзсіоизпезз апсі іЬе опдоіпд зігиддіе у/ііЬ іЬе Киззіап ОгіЬосіох СЬигсЬ,
іосіау'з ОгіЬосІоху регтеаіез зисЬ ргоіоипсі сіодтаііс апсі роїііісаі сопігасіісііопз, іЬаі
іЬе сопсері оі а зіпдіе "СЕситепісаІ ОгіЬосіох СЬигсЬ" по Іопдег ехізіз.

ТЬе зігиддіе Іог "гесодпіііоп" (аскпоу/іесідтепі) аз а уіаЬІе апсі уііаі сотропепі іп
"У/огІсІ ОгіЬосІоху" Ьаз опіу сіергіуесі іЬе ІЮС о( ііз ессіезіазііс гідЬіз, у/Ьііє іЬе "ТЬгее
Ротез" (ТЬе Уаіісап, Сопзіапііпоріе апсі Мозсоу/) уієу/ іЬіз сЬигсЬ аз а іЬот іп іЬеіг
зісіез - ап ипІауогаЬІе епіііу, у/ііЬ по ргозресіз Іог іЬе кііиге.

Ок$апа О1ек$іуупа КНОМТСНОІЖ, РЬГ.

(Сапсіісіаіе оі НізіогісаІ Зсіепсе, ІІкгаіпе, 1989;

Сосіог ої РЬіІозорЬу сіедгее іп Нізіогу, ІІ$А, 1999)
із есІііог/риЬІізЬег о) "Окгаіпіапз оіАтегіса іог а Куічап
Раігіагсіїаіе", а ТЬеоІодісаІ апсі НізіогісаІ .ІоигпаІ;

аиіЬог о( "икгаіпіап ОгіЬосіох СЬигсЬ іп іЬе 05А - у/ііЬ
Куіу ог ІзіапЬиІ?" (1997), "икгаіпіап ОгіЬосіох СЬигсЬ
АЬгоасІ іп іЬе XX Сепіигу" (2000); апсі зеуегаї ЬізіогісаІ
апсі іЬеоІодісаІ агіісіез.