Эпиграммы. Въ переводѣ А. Фета. Ч.2 - Марциалъ М.В.

Автор: Марциалъ М.В.

Теги: переводная литература издательство москва эпиграммы поэзія стихотворенія

Год: 1891

Похожие

Эпиграммы. Въ переводѣ А. Фета Ч.1

Русская стихотворная хрестоматія. Ч.2

Путевая записки изъ Парижа въ Іерусалимъ и изъ Іерусалима въ Парижъ. Ч.1

Въ область таинственнаго. Научные экскурсіи въ тайники человѣческой природы. Ч.2

Текст

*'Ъ

М. V. МАВТІАЫ8
ЕРЮВАММАТА.
М. В. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ.

М. V. МАКТІАЫ8
ЕРІ6КАММАТА
М. В. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ
ВЪ ПЕРЕВОДѢ И СЪ ОБЪЯСНЕНІЯМИ
А. ФЕТА
г ' *•
і
Чисть II
МОСКВА
Типографія А. II. Мамонтова и К°, Леонтьевскій переулокъ, А? о
іёэі
201051366^
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
:<! II! 1 ’-VIII.
30*
М. ѴАЬ. МАВТІАЫ8
ЕРКЖАММАТОЫ. ЫВЕК VIII.
Ітрегаіогі Ботіііапо Саезагі Аидизіо (хегтапісо Васісо
Ѵаіегіиз Магііаііз 8.
Отпез диісіет ІіЬеІІі теі, (Іотіпе, диіЬпз іи і’атат, і<1 езі
ѵііат, (ІеШзіі, ііЬі зирріісапі; еі, риіо, ргоріег Іюс 1е§епіиг.
Ніс іатеп, диі орегіз позігі осіаѵиз іпзсгіЬііиг, оссазіопе ріе-
іаііз йгедиепііиз ігиійіг. Міпиз ііадие іп§епіо ІаЬогашіит Гиіі,
5 іи сиіиз Іосит таіегіа зиссеззегаі: диат диісіет зиЫпйе аіідна
іосогит тіхіига ѵагіаге іетріаѵітиз, пе саеіезіі ѵегесипсііае
іиае Іаисіез зиаз, циае іасіііиз іе іаіі§аге роззіпі, ^иат поз
заііаге, отпіз ѵегзиз іп§егегеі. (^иатѵіз аиіет ері§гаттаіа а
зеѵегіззітіз диофіе еі зиттае іогіипае ѵігіз ііа зсгіріа зіпі,
10 иі тітісат ѵегЬогит Іісепііат айесіаззе ѵкіеапіиг, е^о іатеп
іПіз пои регтізі іат Іазсіѵе Іоциі (ріат зоіепі. Сит рагз ІіЬгі
еі таіог еі теііог а(1 таіезіаіет засгі потіпіз іиі а!Іі§аіа зіі,
тетіпегіі поп пізі ге1і§іоза ригійсаііопе Іизігаіоз ассейеге а<1
іетріа (ІеЪеге. (^иосі иі сизіойііигит те Іесіигі зсіапі, іп ірзо
15 ІіЬеІІі Ііиіиз Іітіпе ргойіегі Ьгеѵіззіто ріасиіі ері§гаттаіе.
5
10
15
20
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА VIII.
Императору Домиціану, Цезарю Августу, Германскому,
Дакійскому, Валерій Марціалъ желаетъ здравія.
Всѣ моп книжки, владыка, которымъ ты даровалъ славу, т. е.
жизнь, склоняются передъ тобою, и думаю, читаются по этой
причинѣ. Эта же, надписанная восьмою въ моихъ произведе-
ніяхъ, чаще пользуется случаемъ благоговѣть передъ тобою.
Поэтому приходилось менѣе напрягать изобрѣтательность, на
мѣсто коей становилось содержаніе, которое я старался порою
разнообразить нѣкоторою примѣсью шутокъ, для того чтобы
похвалы небесной скромности твоей, могущія скорѣе утомить
тебя, чѣмъ удовлетворить насъ, не выступали въ каждомъ
стихѣ. Но хотя самыми строгими и высокопоставленными
мужами эпиграммы писались такъ, что онѣ, повидимому, щего-
ляютъ сценическою свободою словъ, я однако не позволилъ
имъ говорить съ такою несдержанностью, какъ у нихъ это въ
обычаѣ. Такъ какъ большая и лучшая часть книги связана
съ величествомъ твоего священнаго имени, то пусть она не
забываетъ, что вступать въ храмъ слѣдуетъ омытымъ рели-
гіознымъ очищеніемъ. Дабы грядущіе моп читатели знали,
что я это буду соблюдать, мнѣ показалось приличнымъ за-
явить объ этомъ въ самомъ началѣ этой книги кратчайшей
эпиграммой.
470
М. Ѵаі. Магйаііз ерідгаштаіоп. ЬіЬ. VIII
I.
Ьаигі§его8 (Іотіпі, ИЬег, іпігаіиге репаіез
Візсе ѵегесипйо запсііиз оге Іодиі.
Хшіа гесейе Ѵепиз; поп езі іииз ізіе ІіЬеІІиз:
Ти тіііі, Іи Раііаз, Саезагіапа, ѵепі.
II.
Газіогит §епііог рагепздие Іапиз
Ѵісіогет тойо сит ѵійегеі Нізііі,
Тоі ѵиііиз зіЬі поп зайз риіаѵіі
Оріаѵіідие осиіоз ІіаЬеге ріигез:
5 Еі Ііп&иа рагііег Іосиіиз отпі
Теггагит сіотіпо Йеодие гегит
Рготізіі Руііат диаіег зепесіат.
Ас1(1аз, Іапе раіег, Іиат го§атиз.
ПІ.
„(^иіпдие зайз і’иегапі: пат зех зеріетѵе ІіЬеІІі
Езі пітіит: диій аЛіис Іийегё, Миза, іиѵаі?
8іі рисіог еі Япіз: іат ріиз піЫІ асійеге поЬіз
Гата роіезі: іегііиг позіег иЬіцие ІіЪег;
5 Еі сит гиріа зііи Меззаіае заха іасеЬипі
Акадие сит Ьісіпі тагтога риіѵіз египі,
Ме іатеп ога 1е§епі еі зесит ріигітиз Ііозрез
А<1 раігіаз зейез сагтіпа позіга &геі“.
Гіпіегат, сит зіс гезропйіі попа зогогиш,
10 Сиі сота еі ип^иепіо зогсіісіа ѵезііз егаі:
„Типе роіез Оиісез, іп§га1е, геііпдиеге пицаз?
1. Къ лаоровіьнчаннымъ пенатамъ} явный намекъ на Сарматскій тріумфъ Доми-
ціана. хотя вообще со времени вѣчнаго тріумфатора Августа императоры сохранили
обычай украшать лавромъ дверь своего дворца. 4. Ты о ІІа.і.іада^ богиня стро-
гой сдержанности, которой тѣмъ не менѣе Домиціанъ считалъ себя сыномъ. 2, 7.
Пилосскаю^ Нестора. 3, 5. М. Валерій Ліессала Корвинъ, знаменитый ораторъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ѴШ. +71
I.
Своей книгѣ.
Къ лавровѣнчаннымъ пенатамъ владыки идущая книга,
Изъ стыдливыхъ учись устъ ты скромнѣй говорить.
Ты нагая уйди, не твоя это книжка, Венера;
Ты, о Паллада, ко мнѣ Цезарская приходи.
II.
Янусу.
Какъ событій отецъ и родитель нашъ Янусъ
Предъ собой увидалъ побѣдителя Истра,
Лицъ ему даже своихъ показалося мало,
И побольше ему очей захотѣлось;
5 И на всѣхъ языкахъ взговоривъ точно также,
Онъ владыкѣ земли и богу вселенной
Четверную сулилъ Пилосскую старость.
Янусъ отецъ, и свою прибавь, умоляемъ.
III.
Музѣ .
„Выло-бъ довольно пяти; вѣдь шесть или семь слишкомъ много
Книжекъ; зачѣмъ же поднесь, Муза, ты рада играть?
Ты устыдись и кончай; ужь слава прибавить не можетъ .
Намъ ничего; по рукамъ наше писанье вездѣ.
о И какъ памятника Мессалы развалятся камни,
И обратится уже мраморъ Лицпна во прахъ,
Все меня будутъ читать, и чужеземецъ нерѣдко
Въ свой отеческій край пѣсни мои унесетъ".
Какъ я умолкъ, изъ сестеръ мнѣ девятая такъ отвѣчала,
10 Благоуханье съ волосъ и съ одѣяній точа:
„Неблагодарный, ужель ты оставишь отрадныя шутки?
и полководецъ, принадлежавшій до смерти Брута къ его партіи, по затѣмъ другъ
Августа. 3, 6. Лиц-инъ, вольноотпущенный, нѣкогда брадобрѣй Августа, совреме-
немъ сильно разбогатѣвшій, и бывшій намѣстникомъ вь Галліи (Діонъ Касс. ЫѴ, 21).
3, 9. Девятая,—Талін (Тадіа) (цвѣтущая) муза комедіи и игривыхъ стихотвореній
Она же предсѣдательница пировъ, часто упоминается какъ девятая.
472
М. Ѵаі. Магііаіз ері^гаштаіоп. ЫЬ. VIII.
Віс тіііі, диій теііиз (іезкііозиз а§ез?
Ап іиѵаі ай ігадісоз зоссит ігапзіегге соіііигпоз,
Азрега ѵеі рагіЬиз Ъеііа іопаге тойіз,
15 Ргаеіедаі иі іитісіиз гаиса іе ѵосе та§ізіег
Осіегіі еі §гапйіз ѵіг^о Ъопиздие риег?
ЗсгіЪапі ізіа §гаѵез пітіит пітіитдие зеѵегі,
(^иоз піесііа тізегоз посіе Іисегпа ѵМеі.
АС іи Еотапо Іерійоз заіе Сіп§,е ИЪеІІоз:
20 АД§позсаС тогез ѵііа 1е§аідие зиоз.
Апуизіа сапіаге Іісеі ѵійеагіз аѵепа,
Вит Сиа тиііогит ѵіпсаС аѵепа СиЬаз“.
IV.
(^иапіиз, іо, Ьаііаз типсіі сопѵепіиз асі агаз
Зизсіріі еі зоіѵіі рго сіисе ѵоСа зио!
Ыоп зипі Ііаес Іютіпит, (іегтапісе, §атііа іапішп,
8е<1 Гасіипі ірзі пипс, риіо, засга Йеі.
V.
I
Вит (Іопаз, Масег, апиіоз риеіііз,
Везізіі, Масег, апиіоз ІіаЪеге.
VI.
Агсііеіуріз ѵеіиіі пііііі езі оіііозіиз Еисіі
— Гісіа Задипііпо сутЬіа таіо Іиіо —,
Аг^епіі ііігіоза зиі сит зіеттаіа паггаі
Оаггиіиз еі ѵегЬіз тисісіа ѵіпа іасіі.
5 „Ьаотесіопіеае іиегапі Ііаес росиіа тепзае:
Геітеі иі Ііаес, тигоз зігихіі Ароііо Іуга.
Нос сгаіеге Гегох сопппізіі ргоеііа Віюеіиз
- -- » * .
3, 13. Башмат^ принадлежность игривой комедіи въ противоположность къ важ-
нымъ котурнамъ трагедіи. 3., 14. Гекзаметромъ. 3, 16. Кромѣ скуки, причи-
няемой героическими поэмами ученикамъ, ученики ненавидѣли ихъ въ виду наказа-
ній за забытый стихъ. 5^ 2. Марціалъ хочетъ сказать, что Мацеръ, даря дѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 473
Что жь будешь лучшаго ты въ праздности дѣлать, скажи?
Или ты хочешь башмакъ для трагическихъ бросить котурновъ,
Иль въ. равномѣрныхъ стихахъ грозныя войны гремѣть,
15 Чтобы напыщенъ тебя перечитывалъ хриплый учитель
Дѣвамъ въ досаду большимъ, добрымъ и мальчикамъ тожь?
Важные это пускай да чрезмѣро суровые пишутъ,
Коихъ за тяжкимъ трудомъ видитъ лампада въ ночи.
Милыя книжки же ты приправляй все Римскою солью,
20 Жизнь пусть нравы свои и признаетъ, и прочтетъ.
Пусть считаютъ, что ты на легкой играешь свирѣли,
Коль побѣждаетъ свирѣль трубы премногихъ твоя“.
IV.
Цезарю Домиціану или, по мнѣнію другихъ, Германію.
Что за стеченье людей, посмотри, къ алтарямъ Лаціума,
Чтобъ за вождя своего дать и исполнить обѣтъ!
Это, Гермапикъ, уже не только людей восхищенье,
А приношенья, кажись, сами тутъ боги несутъ.
V.
Мацеру.
Какъ все, Мацеръ, даришь ты дѣвушкамъ перегни,
Безъ перстней и самъ остался ты, Мацеръ.
VI.
На Эвкта.
Нѣтъ ничего древнихъ чашъ мнѣ старца Эвкта постылѣй,
— Изъ Сагунтской милѣй глины посудина мнѣ —
Древняго какъ своего серебра родословье затянетъ
Онъ болтунъ и даетъ рѣчью закиснуть вину.
5 „Съ Лаомедоптскаго вѣдь стола вотъ эти бокалы;
Ихъ чтобъ достать, Аполлонъ лирою стѣны воздвигъ.
Этою чашей сразясь съ Ланитами, кинулъ свирѣпый
вушкамъ перстни и, такимъ образомъ, расточивъ цензъ всадника, лишилъ себя
права носить перстень, составляющій отличіе всадника. 6, 5. По словамъ Эвкта,
.Іаомсдонть, отецъ Пріама, обѣщалъ эти кубки Аполлону за сооруженіе имъ стѣнъ
игрою на лирѣ.
474 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЪ. VIII.
Сит ЬарііЬіз: ри§па сІеЫІе сегпіз ориз.
Ні сіио 1оп§аеѵо сепзепіиг Иезіоге Гипсіі:
10 Роііісе сіе Руііо ігііа соІитЪа пііеі.
Ніс зсурііиз езі, іп цио тізсегі іиззіі атісіз
Ьагдіиз Аеасійез ѵіѵідіиздие іпегит.
Нас ргоріпаѵіі Віііае риісііеггіта Г)іс1о
Іи раіега, РЪгу^іо сит ііаіа сепа ѵіго езі“.
Ій Мігаіиз іиегіз сит ргізса іогеитаіа тиііит,
Іи Ргіаті саіаііііз Азіуапасіа ЬіЬез.
VII.
Нос а^еге езі саизаз, Іюс сіісеге, Опта, сіізегіе,
Ногіз, Сіипа, сіесет сіісеге ѵегЬа иоѵет?
8есі тосіо сіерзусігаз іп§епіі ѵосе реіізіі
С^иаНиог. О сріапіит, Сіипа, іасеге роіез!
ѴШ.
Ргіисіріит сіез, Іаие, Іісеі ѵеІосіЬиз аппіз,
ЕС гепоѵез ѵиііи заесиіа 1оп§а іио,
Те ргітит ріа іига го§епі, іе ѵоіа заіиіепі,
Ригрига іе іеііх, Іе соіаі отиіз Ііопоз:
5 Ти іатеи Нос таѵіз, Ьаііае диосі сопіідіі игЬі
Мепзе Іио гесіисет, Іаие, ѵісіеге Лейт.
IX.
Зоіѵеге сіосігаиіет пирег ІіЬі, (^иіпіе, ѵоІеЬаІ
Ьірриз Нуіаз, Іизсиз ѵик сіаге сіітісііит.
Ассіре циат ргітит; Ьгеѵіз езі оссазіо Іисгі:
8і Гиегіі саесиз, иіі ІіЬі зоіѵеі Нуіаз.
6, 8. Ретъ. одинъ изъ цеіггав, онъ въ бою съ Ланитами, описанномъ въ Превра-
щеніяхъ Овидія (кн. XII. ст. 271—272). Но тамъ Реть сражается головнею слпв
няка. 6, 10. При частомъ употребленіи кубка. Индіецъ Несторъ стеръ серебряную
голубку на ручкѣ сосуда. 6, 12. Эакидъ^ Ахиллесъ, внукъ Эака. 6, 14
(см. Верг. Энеида I, 737). Мужу Фригійскойму (Троянскому)—Энею. 6, 16. ПрІа-
:ювыхъ^ въ противоположность младенцу Астіанаксу, т. е. изъ мнимо старинныхъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII 475
Ретъ, и изъяна въ бою видишь оставшійся слѣдъ.
Долголѣтняго Нестора эти считаютъ два кубка;
10 Стёрта Пилійца перстомъ сверху голубка блеститъ.
Это фіалъ тотъ, въ какой вина животворнѣй и больше
Разбавлять Эакидъ повелѣвалъ для друзей.
Этою чашей пила краса Дидопа во здравье
Битія, ужинъ какъ былъ мужу Фригійскому данъ“.
15 Какъ старинной рѣзьбѣ надивишься ты вдоволь, то станешь
Изъ Пріамовыхъ чашъ Астіанакса ты пить.
VII.
На Цинну.
Это ли, Цинна, дѣла защищать и владѣть краснорѣчьемъ,
Если за десять часовъ, Цинна, сказать девять словъ?
Но сейчасъ ты спросилъ громогласно четыре клепсидры
О, какъ долго же ты, Цинна, способенъ молчать!
VIII.
Янусу о возвратѣ Цезаря.
Пусть скоротечнымъ годамъ начало ты, Янусъ, даруешь.
И передъ ликомъ своимъ рядъ пропускаешь вѣковъ,
Набожный ладанъ тебя пусть перваго ищетъ молитвой,
Пурпуръ пусть гордый тебя молитъ и всякая знать:
5 Все же отраднѣй тебѣ, что далось Латпнской столицѣ
Въ мѣсяцѣ, Янусъ, твоемъ, бога увидѣть возвратъ.
IX.
Квинту о Гилѣ.
Квинъ, три четверки тебѣ намедни болящій глазами
Гилъ предлагалъ; окривѣвъ, онъ половину сулитъ.
Тотчасъ ты получай; кратковремененъ случай къ наживѣ:
Ставши слѣпымъ, ничего Гилъ не уплатитъ тебѣ.
чашъ пить младенчески молодое вино. 1, 3. Клепсидры, водяные часы (см. VI. 35,
ст. 1). 8, 6. Смыслъ: болѣе всякихъ почестей, ты, о Янусъ, доволенъ возвра-
томъ Домиціана въ январѣ изъ Сарматскаго похода. 9, 1. Квинтъ, глазной врачъ.
Три четверки римскаго фунта, имѣвшаго 12 унцій, представляютъ 9 унцій; каждая
унція содержала чистаго серебра около 1 рубля 20 коп. Такимъ образомъ, 9 унцій
составляютъ 10 руб. 80 коп.
476
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. ѴШ.
X.
Етіі іасегпаз тіІіЬиз йесет Ваззиз
Тугіаз соіогіз орііті. ЬисгИесіі.
„А(іео Ъепе етіі?“ іпдиіз. Ітто поп зоіѵеі.
*
XI.
Регѵепіззе іиат іат іе зсіі КЬепиз іп шѣет;
Яаш рориіі ѵосез аийіі еі іііе ѣиі:
Загтаіісаз еііат §епіез Нізігитдие Оеіаздие
ЬаеШіае сіатог іеггиіі ірзе поѵае.
5 І)ит іе 1оп§а васго ѵепегапіиг §аш1іа Сігсо,
Кето диаіег тіззоз сиггеге зепзіі едиоз.
Киііит Кота гіисет, пес іе зіс, Саезаг, атаѵіі:
Те диоцие іат поп ріиз, иі ѵеііі, ірза, роіезі.
XII.
ІІхогет диаге Іосиріеіет (іисеге поііт,
(^иаегіііз? Бхогі пиЪеге поіо теае.
Іпіегіог таігопа зио зіі, Ргізсе, тагііо:
Моп аіііег йипі Гетіпа ѵігдие рагез.
XIII.
Могіо (іісіиз егаі: ѵі§іп1і тіІіЬиз еті.
Кесійе тіііі питтоз, Ѳаг^іііапс: заріі.
XIV.
РаІІШа пе Сііісит іітеапі ротагіа Ъгитат
Могсіеаі еі Іепегит Гогііог аига петиз,
10, 2. На десяти тысячъ, па 2 тыс. рублей. 11. 6. О четвертомъ, хотя п
сказано бѣгѣ, но слѣдуетъ подразумевать о четвертомъ рѣшающемъ кругѣ копей
вокругъ меты, никто не думалъ, завидя тебя. 13, 2. Марціалъ проситъ Гаргнліана
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 477
X.
О Бассѣ.
Тирскихъ накидокъ купилъ себѣ Бассъ наилучшаго цвѣта
На десять тысячъ. Ему будетъ на этомъ барышъ.
„Иль хорошо, такъ купилъ?* ты спросишь.—Да онъ не заплатитъ.
' XI.
Цезарю Домиціану.
Вѣдаетъ Рейнъ, что уже въ свою ты вернулся столицу;
Возгласы вѣдь твоего слышитъ народа и онъ;
И Сарматовъ уже племена и Петровъ, и Гетовъ
Новой радости крикъ самый уже запугалъ.
5 Какъ встрѣчалъ тебя плескъ продолжительный въ Циркѣ свя-
щенномъ,
О четвертомъ никто бѣгѣ не думалъ коней.
Римъ никого изъ владыкъ, ни, Цезарь, тебя пе любилъ такъ;
Даже сильнѣй и тебя, хоть и хотѣлъ бы, не могъ.
XII.
Ириску.
Отчего я жены богатой брать не хотѣлъ бы,
Хочешь ты знать? За жену замужъ идти не хочу.
Прискъ, жена своего должна быть ниже супруга;
Женщинѣ быть безъ того равной мужчинѣ нельзя.
XIII.
Гарги ЛІАНУ.
Онъ прослылъ дуракомъ и за двадцать тысячъ мной купленъ.
Гаргпліапъ, возврати деньги мнѣ: онъ вѣдь съ умомъ.
XIV.
На жестокаго друга.
Чтобы блѣднѣющій садъ Киликійскій зимы пе страшился.
И чтобы нѣжныхъ деревъ вѣтеръ сильнѣй не терзалъ,
возвратить ему тысячу рублей за купленнаго дурака, который оказывается умнымъ
14, 1. Садъ Киликійскій^ наполненный привозными изъ Мало-азіатской Киликіи де-
478 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
НіЬегпіз оЪіесіа поііз зресиіагіа ригоз
Айтіііипі зоіез еі зіпе І'аесе сііет.
5 Аі тіЫ сеііа <1аіиг, поп іоіа сіиза іепезіга.
Іп диа пес Воі’еаз ірзе тапегс ѵеііі.
8іс ИаЪііаге іиЪез ѵеіегет сгийеііз атісит?
АгЪогіз ег§о іиае іиііог Ьозрез его.
XV.
л ।
Вит поѵа Раппопісі питегаіиг §1огіа Ьеііі,
Отпіз еі асі Кегіисет (іит Іііаі ага Іоѵет,
Ваі рориіиз, сіаі §гаіиз едиез, (іаі іига зепаіиз,
Еі дііапі Ьаііаз Іегііа допа ігіЬиз:
5 Ноз диодие зесгеіоз тетогаѵіі Кота ігіптрііоз,
Ыес тіпог ізіа іиае Іаигеа расіз егаі,
(^иосі ііЬі сіе запсіа сгесііз ріеіаіе іиогит.
Ргіпсіріз езі ѵігіиз тахіта, поззе зиоз.
XVI.
Різіог диі Гиегаз сііи, Суреге,
Саизаз пипс а§із еі (Іисепа диаегіз:
8е<1 сопзитіз еі издие тиіиагіз.
А різіоге, Суреге, поп геседіз:
5 Еі рапет Гасіз еі Гасіз і'агіпат.
XVII.
Е§і, 8ехіе, іиат, расіиз <1ио тіііа, саизат:
Мізізіі тіттоз диосі тіЫ тіііе, (ріі(1 езі?
„Каггазіі пііііі" іпдиіз „еі а іе репіііа саиза езі".
Тапіо ріиз йеЪез, 8ехіе, диосі егиЪиі.
ревьями. Явію, здѣсь говорятся о теплицѣ. 14, 3. Окопницы^ изъ прозрачнаго
каяня, т. е. слюды, а быть можетъ и изъ обыкновеннаго стекла^ такч» какъ въ раз-
валинахъ Помпейской бани нашли обломки оконнаго стекла. 15, 1. ІТаннонскон
воііны^ Сарматской; Панновія нынѣшняя Венгрія. 15. 2. Зевеса возвратъ, т. е.
Домиціана. 15, 4. Лалгія трибамъ. Римскому народу уже розданы были два раза
дары, по случаю тріумфовъ надъ Хаттами и Дакамп. Въ настоящемъ же случаѣ хотя
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 479
Зимнимъ навстрѣчу вѣтрамъ оконницы ясное солнце
Пропускаютъ и съ нимъ вмѣстѣ безоблачный день.
5 Мнѣ же каморка дана съ не совсѣмъ закрытымъ окошкомъ,
Въ коей остаться и самъ не пожелалъ бы Борей.
Такъ ли, жестокій, ты жить заставляешь стариннаго друга?
Дерева я твоего гостемъ останусь цѣлѣй.
XV.
Домиціану.
Новую славу пока Паннонской войны сообщаютъ,
И Зевеса возвратъ празднуетъ каждый алтарь,
Ладана шлетъ и народъ, и сенатъ, и признательный всадникъ,
И уже третьи дары Лація трибамъ даны.
5 Эти, хоть тайные, Римъ а все же запомнитъ тріумфы,
И не меньшимъ вотъ твой мирный окажется лавръ,
Потому что своихъ любви ты вѣришь священной.
Высшая доблесть владыкъ въ томъ, чтобы вѣдать своихъ.
XVI.
На Ципера.
Цииеръ долгое время былъ хлѣбопекомъ,
Тяжбы ты нынѣ ведешь и требуешь двѣсти;
Но расходуешь ихъ и все занимаешь.
Не ушелъ, ты, Циперъ, отъ хлѣбопека:
5 Ты и хлѣбы печешь и въ муку обращаешь.
XVII.
Сексту.
Секстъ, твое дѣло я велъ за двѣ тысячи, по уговору:
Чтожь это, что мнѣ прислалъ тысячу лишь ты монетъ?
„Ничего не сказалъ, говоришь, и дѣло сгубилъ тыи.
Долженъ тѣмъ болѣе, Секстъ, ты, что пришлось мнѣ краснѣть.
Домиціанъ вступалъ въ Римъ по возвращеніи съ Сарматскаго похода не тріумфаль-
нымъ шествіемъ, народу тѣмъ не менѣе въ третій разъ были розданы дары. 15. 5.
Это поэтъ и разумѣетъ подъ тайными тріумфами и мирнымъ лавромъ. 15, 7. Ты
увѣренъ, что народная любовь къ тебѣ останется такъ же сильна, какъ и при Фор-
мальномъ тріумфѣ
480
М. Ѵаі. Магііаіів ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
XVIII.
8і іиа, Сеггіиі, рготаз ері^гаттаіа ѵи!§о,
Ѵе! тесит роззіз ѵеі ргіог ірзе 1е§і:
8е(1 ііЬі Іа-піиз іпезі ѵеіегіз гезресіиз атісі,
Сагіог иі теа зіі диат іиа іата ііЫ.
5 8іс Маго пес СаІаЬгі іетріаѵіі сагтіпа Еіассі,
Ріийагісоз поззеі сит зирегаге тосіоз,
Еі Ѵагіо сеззіі Котапі Іаисіе соіЬигпі,
Сит роззеі іга°ісо іогііиз оге іодиі.
Аигит еі орез еі гига ітедиепз ЛопаЬіІ атісиз:
10 Оиі ѵеііі іп^епіо сесіеге, гагиз егіі.
XIX.
Раирег ѵісіегі Сішіа ѵиіі; еі езі раирег.
XX.
Сит іасіаз ѵеі’зиз пиііа поп Іисе сіисепоз,
Ѵаге, піЬіІ гесііаз. Коп заріз, аЦие заріз.
XXI.
РЬозрІюге, гегісіе йіет: диісі §аи<1іа позіга тогагіз?
Саезаге ѵепіиго, РкозрІюге, гегійе (Ііет.
Кота го§аІ. РІасійі питдиій Іе рі§га Вооіае
Ріаизіга ѵеініпі, Іепіо цио<1 пітіз ахе ѵепіз?
5 Ьесіаео роіегаз аЪйисеге Суііагоп азіго:
Ірзе зио сейеі пипс ІіЬі Сазіог едио.
С^иісі сиркіит Тііапа Іепез? Іат ХаіКІшз еі Аеііюп
18. 5. Калабрскаю Флакка, Горація (см. У, 30, ет. 2). 18. 7. Варій, въ свое
время знаменитый эпическій поэтъ, котораго Горацій превозноситъ въ кн. Од. I. 6.
Марціалъ говоритъ здѣсь о Варіи^ какъ о трагическомъ поэтѣ. 19. Цинна ста-
рается прослыть притворнымъ бѣднякомъ, тогда какъ онъ дѣйствительно бѣденъ.
20. Хороню и дурію поступаетъ Варъ, что сочиняетъ столько стиховъ и скрываетъ
ихъ. 21, 3. Боотъ, звѣзда стража Медвѣдицы, двіпкащаясн съ видимой медли-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 481
XVIII.
Церрипу.
Ежели бы, Церринъ, ты издалъ свои эпиграммы,
Стали бъ тебя, какъ меня иль даже больше, читать;
Но таково у тебя уваженье къ старинному другу,
Что моя слава тебѣ славы дороже твоей.
5 Такъ Маронъ не брался за пѣсни Калабрскаго Флакка,
Хоть и чувствовалъ мощь Пиндарскимъ строемъ владѣть;
Варію тожь уступилъ котурна онъ Римскаго почесть,
Хоть бы съ трагическихъ устъ могъ и сильнѣе вѣщать.
Другъ зачастую даритъ землй и богатства, и злата,
10 Но чтобы умъ уступилъ, рѣдко такого найти.
XIX.
О Циннъ.
Бѣднымъ хочетъ Цинна казаться; и точно—онъ бѣденъ.
XX.
Вару.
Ты ежедневно, о Варъ, по двѣсти стиховъ сочиняя,
Вслухъ ничего не прочтешь. Ты не смышленъ и смышленъ.
XXI.
Люциферу пли на прибытіе Цезаря.
День, Свѣтоносецъ, даруй; что медлишь ты съ радостью нашей?
Сь тѣмъ, чтобы Цезарь пришелъ, день, Свѣтоносецъ, даруй.
Римъ умоляетъ. Ужель тебя въ лѣнивой Боота
Колесницѣ везутъ, что ты такъ медлишь съ огнемъ?
5 Ты Циллара бы могъ увести изъ созвѣздія Леды;
Касторъ самъ бы тебѣ нынѣ коня уступилъ.
Рьянаго держишь зачѣмъ Титана? И Ксапѳъ да и Этонъ
тельностыо по близости своего положенія у полюса. 21, 4. Колесница, созвѣздіе
Большой Медвѣдицы. 21, 5. Цилларъ, конь Кастора, помѣщенный тоже средп со-
звѣздій. Созвѣздія Леды* Касторъ и Поллукъ. 21, 7. Здѣсь Соль богъ Солнца, такъ
какъ сынъ Титана Гпперіона, Гелій, часто смѣшивается съ Аполлономъ. Ксанфъ и
Этонъ, кони Солнца.
Марціала эпиграммы.
31
482 М. Ѵаі. Маігіаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
Ггепа ѵоіипі, ѵідііаѣ Метпопіз аіта рагепз.
Тапіа Іатеп пііісіае поп сейипі зісіега Іисі,
10 Еі сиріі Аизопіит Іипа ѵійеге іисет.
Іат, Саезаг, ѵеі посіе ѵепі: зіепі азіга ІісеЬіі,
Хоп сіеегіі рориіо іе ѵепіепіе сііез.
XXII.
Іпѵііаз асі аргит, ропіз тіііі, Оаііісе, рогсит.
НуЬгійа зит, зі (іаз, Саііісе, ѵегЪа тіііі.
XXIII.
Еззе ѣіЬі ѵійеог заеѵиз пітішпдие ^иіозиз,
(^иі ргоріег сепат, Кизіісе, саесіо сосит.
8і Іеѵіз ізіа ііЫ Йа^гогит саиза ѵібеіиг,
Ех диа ѵіз саиза ѵариіеі ег§о сосиз?
XXIV.
8і диісі Іогіе реіат ііпікіо §гасі!ідие ІіЬеІІо,
ІтргоЬа поп ГиегіЬ зі теа сііагіа, ііаіо.
Еі сі поп «іейегіз, Саезаг, регтіііе го§агі:
Ой’ешіипі пипдиат Іига ргесездие Іоѵет.
5 Сі>иі йп§іі засгоз аиго ѵеі тагтоге ѵиііиз,
Хоп іасіі іііе (Іеоз: диі го«аі, іііе іасіі.
XXV.
Ѵійізіі зетеі, Орріапе, іапіит
Ае^гит те: таіе заере Іе ѵісІеЬо.
21, 8. Матерь Мемнона, заря. 22, 2. Будь я ублюдкомъ^ по отношенію къ лю-
дямъ слово это могло примѣняться къ рожденному отъ раба и свободнаго или отъ
европейца и цвѣтнаго. Здѣсь сближеніе однороднаго, по разновиднаго. Смыслъ: надо
быть самому ублюдкомъ, чтобы не разобрать разницы между дикимъ кабаномъ и до-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. • 483
Просятъ удилъ, и сама матерь Мемнона не спитъ.
Позднія звѣзды межь тѣмъ блестящему дню не сдаются,
10 И Авзонскаго зрѣть хочетъ владыку луна.
Цезарь, хоть ночью иди, и пускай останутся звѣзды;
Какъ ты придешь, то съ тобой будетъ народу и день.
XXII.
На Галлика.
На кабана ты зовешь, свинью предлагаешь мнѣ, Галликъ.
Будь я ублюдкомъ, коль ты, Галликъ, обманешь меня.
XXIII.
Рустику.
Злымъ кажусь я тебѣ и чрезмѣрно обжорой,
Что изъ за ужина я, Рустпкъ, повара бью.
Если причиной бичей тебѣ это является малой,
То за какую жь вину повару нужно терпѣть?
XXIV.
Цезарю Домиціану.
Если чего попрошу въ стыдливой и тоненькой книжкѣ,
Коль не безстыднымъ тебѣ листъ мой покажется, дай.
И если ты и пе дашь, допусти прошенія, Цезарь:
Зевсу отъ ладана нѣтъ и отъ молитвы обидъ.
5 Кто изъ злата творитъ иль мрамора лики святые,
Не создаетъ тотъ боговъ; молитъ кто—тотъ создаетъ.
XXV.
На Оппіна.
Только однажды меня, Оппіанъ, посѣтилъ ты, больнаго:
Было бы плохо тебя много мнѣ разъ увидать.
пашней свиньей. 25. Оппіанъ, являющійся самъ (VI, 42) пишущимъ стихи только
вслѣдствіе своего болѣзненнаго цвѣта лица и (VII, 5) не рѣшающійся помыться для
возстановленія здоровья—въ настоящей эпиграммѣ выставляется, какъ вредный для
здоровья посѣтитель.
31*
484
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапппаіоп. ЬіЬ. VIII.
XXVI.
Хоп іоі іп Еогз іітиіі Оап«еіісиз агѵіз
Каріог, іп Нугсапо диі Ги§іі аІЬиз едио,
(^иоі іиа Кота поѵаз ѵійіі, Оегтапісе, іі§гез:
Беіісіаз роіиіі пес питегаге зиаз.
5 Ѵіпсіі Егуііігаеоз іиа, Саезаг, Ііагепа ігіитркоз
Еі ѵісіогіз орез іііѵіііазцие <Іеі:
Хат сит сарііѵоз а§егеі зиЬ сиггіЬиз Ітіоз,
Сопіепіиз §етіпа іі^гкіе Вассііиз егаі.
XXVII.
Мипега циі ііЬі (Іаі Іосиріеіі, Оаиге, зепідие,
8і заріз еі зепііз, Іюс ііЬі аіі „Могеге".
XXVIII.
Віс, іо§а, Гасипсіі "гаіит тіііі типиз атісі,
Еззе ѵеііз сиіиз Сата (Іесиздие §ге§із?
Арриіа Ьесіаеі ІіЬі Йогиіі ЬегЬа Рііаіаніііі,
(^па заіигаі СаІаЬгіз сиііа Сгаіаезиз ациіз?
5 Ап Тагіезіасиз яіаЪиІі пиігііог НіЬегі
Ваеііз іп Незрегіа іе циоцие Іаѵіі оѵе?
Ап іиа тиііііісіит питегаѵіі Іапа Тітаѵит,
(^иет ріиз азігіГего Суііагиз оге ЬіЬіі?
Те пес Атусіаео (іесиіі Ііѵеге ѵепепо,
10 Хес Мііеіоз егаі ѵеііеге (1і§па іио.
ЬіИа іи ѵіпсіз пес асііпіс (Іеіарза 1і"изіга,
Еі ТіЬигііпо топіе ^ио(^ аІЬеі еЬиг;
26. Домиціанъ доставилъ множество тигровъ на арену, чѣмъ далъ поводъ къ хва-
ламъ со стороны Марціала, который ставитъ его выше Вакха, разъѣзжавшаго только
на парѣ тигровъ. 26, 1. Эосскихъ (см. III, 65 ст. 6). Гангесскій, отъ рѣки Ганга,
Индійскій разбойникъ, внезапно натыкающійся на тигровъ п убѣгающій съ поблѣд-
нѣвшимъ лицомъ. 26, 5. Эритрэйекій, Индійскій тріумфъ Вакха (см. V, 37, ст. 4).
28, 3. Ледеііна Фаланта (см. Д, 43. ст. 3). 28. 4. Галэзъ Налабрскій (см. V, 30,
ст. 2). 28, 5. Иберскііі. Испанскій. Тарпъесскііі Бэтисъ (см. VII, 28, ст. 3).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. VIII. 485
XXVI.
Цезарю Домиціану.
Столькихъ въ Эосскихъ поляхъ не боялся хищникъ Гангесскій,
Что на Гирканскомъ конѣ, блѣдный лицомъ, побѣжалъ;
Сколько новыхъ твой Римъ, Германикъ, тигровъ увидѣлъ,
II перечислить не могъ онъ наслажденій своихъ.
5 Цезарь, арена твоя побѣдила тріумфъ Эрптрэйскій
И побѣдителя мощь бога, и пышность его;
Ибо какъ плѣнныхъ погналъ онъ Индовъ предъ колесницей,
Вакхъ удовольствовался парою только тигрицъ.
XXVII.
Тару.
Кто богачу старику тебѣ, Таръ, предлагаетъ подарковъ,
Коль ты уменъ и поймешь, тотъ тебѣ молвитъ: „умри“.
XXVIII.
О Парѳеніевой тогъ.
Тога, отрадный мнѣ даръ рѣчистаго друга, повѣдай,
Стада какого ты быть хочешь хвалой и красой?
Травъ ли Апульскихъ цвѣты ты знала Ледейца Фаланта,
Тамъ, гдѣ питаетъ Галэзъ нивы Калабрской струей?
5 Или Тартесскій Бэтисъ, Иберскаго стада кормилецъ,
Также тебя обмывалъ на Гесперійской овцѣ?
И считало твое руно рукава всѣ Тимава,
Гдѣ когда то Цилларъ ртомъ звѣздоносецъ испилъ?
Не пристало тебѣ Амиклэйскимъ окраситься сокомъ,
10 Также руна твоего былъ недостоинъ Милетъ.
Чище лиліи ты и еще не опавшей крушины,
И на Тибурской горѣ бѣлой слоновой кости;
28, 6. Гесперійсхій отъ Гесперъ, западный, Испанскій. 28, 7, Ти.ѵавъ (си. IV, 25,
ст. 5). Гипербола, по которой руно или овца пересчитала и помнитъ число рукавовъ
рѣкъ. 28, 8. Цилларъ (см. выше 21, ст. 5). 28, 9. Амиклэііскій, Ампклы, городъ
въ Лаконіи. Спарта вообще славилась своимъ пурпуромъ. 28, 10. ІІІімет, сто-
лица Іоніи, гдѣ тоже красили шерсть пурпуромъ. 28, 12. Слоновой кости (сл.
IV, 62).
486
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатшаіоп. ЬіЬ. VIII.
15
20
5
10
Зрагіапиз ііЫ сесіеі оіог Раріііаедие соІитЬае,
СеОеі ЕгуіЬгаеіз егиіа детта ѵаОіз:
8еД Исеі Иаес ргітіз піѵіЬиз зіпі аетиіа (1опаг
Кои зипі РагіЬепіо сатіійіога зио.
Кои едо ргаеіиіегіт ВаЬуІопоз рісіа зирегЬае
Техіа, Зетігатіа циае ѵагіапіиг аси;
Кои АЙіатапіео роііиз те тігег іи аиго,
Аеоііит (іопез 8І тіііі, Ріігіхе, ресиз.
О диапіоз гізиз рагііег зресіаіа тоѵеЬіі
Сит Раіайпа позіга Іасегпа іода!
XXIX.
Бізіісііа диі зсгіЬіі, риіо, ѵиіі ЬгеѵіШе р!асегег
С^икі ргойезі Ъгеѵііаз, (Ііс тіій, зі ІіЬег езі?
XXX.
<^иі пиис Саезагеае Іизиз зресіаіиг Ъагепае,
ТетрогіЬиз Вгиіі діогіа зитта Гиіі.
Азрісіз, иі іепеаі Йаттаз роепадие йчіаіиг
Гогііз еі аііопііо гедпеі іп ідпе тапиз!
Ірзе зиі зресіаіог адезі еі поЬіІе ііехігае
Гипиз атаі: іоііз разсііиг іііа засгіз;
(^иосі пізі гаріа Гогеі поіепіі роепа, рагаЪаІ
Заеѵіог іп Іаззоз іге зіпізіга іосоз.
8сіге рідеі розі іаіе сіесиз, дикі Гесегіі апіе:
(^иат ѵіді, заііз езі Ііапс тіііі поззе тапит.
XXXI.
Кезсіо диісі <1е іе поп Ьеііе, Ііепіо, і'аіегіз,
Сопіиде диі (Іисіа іига раіегпа реііз.
8е(1 іат зиррІісіЪиз (Іотіпит Іаззаге ІіЬеІІіз
28. 13. Лебедь Спартанскій, въ образѣ котораго Юпитеръ захватилъ Леду. Паѳос-
скій. посвященный Венерѣ. 28, 14. Эритрэйскій (см. выше, 26, ст. 5). 28, 19.
Атамантъ. Ѳпвскій царь, отецъ Геллы и Фрикса, рожденныхъ отъ его супруги Не-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 487
Лебедь Спартанскій тебѣ уступаетъ и голубь Паѳосскій,
Уступаетъ и перлъ изъ Эритрейскихъ пучинъ.
15 Но пускай тѣ дары и съ первыми спорятъ снѣгами,
Все же Парѳенія имъ чище не быть своего.
Не предпочелъ бы я тутъ Вавилона пышнаго пестрыхъ
Тканей, что сшила своей Семирамида иглой;
Не предпочелъ бы блистать и въ золотѣ я Атамапта,
20 Хоть Эолійской овцой ты бъ одарилъ меня, Фриксъ.
О, что возбудитъ за смѣхъ, когда съ Палатинскою тогой
Тутъ же рядомъ видна станетъ накидка моя!
XXIX. .
О ДВУСТИШІЯХЪ.
Думаетъ краткостью взять, я мню, кто двустишія пишетъ.
Въ пользу ль мнѣ краткость, скажи, ежели книжкѣ тутъ быть?
XXX.
Зрѣлище Сцеволы.
Та игра, что теперь на Цезарской видятъ аренѣ,
Въ Брутовы времена славы вершиной была.
Гляпь, какъ терпитъ огонь, п наказаньемъ довольна
Въ изумленномъ царитъ пламени храбро рука!
5 Собственный зритель онъ тутъ и благородной десницы
Гибели радъ: вся она жертвою стала огня/
Еслп-бы казнь у него не вырвали силой, готова бъ
Лѣвая злѣе еще въ пламя проникнуть рука.
Знать послѣ доблести сей не хочу, что дѣлалъ онъ прежде:
10 Руку, что видѣлъ, съ меня было довольно познать.
XXXI.
На Дентона.
Въ чемъ то неладномъ, Дентонъ, ты о себѣ признаешься,
Что, обладая женой, ищешь отцовскихъ ты правъ.
Но прошеніями на письмѣ безпокоить владыку
Фелы. 28, 20. Эоліііскі'и^ Эолъ, Ѳивскій царь, отецъ Атамапта, дѣдъ Фрикеа на
златорунномъ баранѣ. 30. Осужденный преступникъ долженъ былъ на аренѣ дѣй-
ствительно разыгрывать роль Муція Сцеволы.
488 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЫЬ. VIII.
Пезіпе еі іп раігіат зегиз аЪ игЬе гейі:
5 Хат (іит іи Іоп^е (Іезегіа ихоге (Ііидие
Тгез диаегіз паіоз, диаііиог іпѵепіез.
XXXII.
Аёга рег іасііит сіеіарза зейепііз іп ірзоз
ЕІихіі Агаіиііае Ыашіа соІитЪа зіпиз.
Ьизегаі Іюс сазиз, пізі іпоЪзегѵаіа тапегеі
Регтіззадие зіЬі поііеі аЪіге йі&а.
5 8і теііога ріае іаз езі зрегаге зогогі
Еі (іотіпит типсіі Яесіеге ѵоіа ѵаіепі,
Наес а 8аг(1оіз ІіЬі Гогзііап ехиііз огіз,
Егаіге геѵегзиго, пипііа ѵепіі аѵіз.
XXXIII.
Бе ргаеіогісіа і’оііиіп тіііі, Раиіе, согопа
Мііііз еі Іюс ріііаіае потеп ІіаЬеге іиЬез.
Нас іііегаі пирег пеЪиІа ііЬі ре^та регипсіит,
Раііійа диат гиЬгі йііиіі ишіа сгосі.
5 Ап та§із азіиіі сіегаза езі іш§ие тіпізігі
Вгаііеа, сіе Гиісго диат геог еззе іио?
ІПа роіезі сиіісет Іопде зепііге ѵоіапіет
Еі тіпіті ріппа раріііопіз а§і;
Ехі§иае ѵоіііаі зизрепза ѵароге іисегпае
10 Еі Іеѵііег Гизо гшпрііиг ісіа тего.
Нос Ііпііиг зриіо Іапі сагуоіа Каіешііз,
(^иат Гегі сит рагсо зогсіісіиз аззе сііепз.
Ьепіа тіпиз ^гасііі сгезсипі соіосазіа Шо,
РІепа та"із пітіо Ііііа зоіе сасіипі;
15 Кес ѵа^а іат іепиі йізсиггіі агапеа іеіа,
31, 6. Трехъ дѣтей (см. II. 91 и 9’2). 32, 7. Братъ Лратуллы очевидно на-
ходился въ изгнаніи, въ Сардиніи, и описаннымъ здѣсь случаемъ Марціалъ, быть мо-
жетъ, пользуется, чтобы испросить у Домиціана прощеніе изгнаннику. 33, 1. Поэтъ
смѣется надъ скупостью Павла, который посылаетъ ему Фіалъ, но до такой степени
тонкій, что онъ напоминаетъ скорѣе золотую или серебряную Фольгу вѣнковъ, кото-
рые преторы раздавали побѣдителямъ въ играхъ. 33, 3. Пеъма (см. кн. Зрѣлищъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
489
Брось, и хоть поздно, домой ты изъ столицы уйди:
5 Ибо, покуда вдалп оставя супругу, ты долго
Трехъ себѣ просишь дѣтей, можешь найти четырехъ.
XXXII.
»
О голубкѣ Аратуллы.
Тихо спустившись съ высотъ къ самой Аратуллѣ сидящей,
Нѣжно за пазуху къ ней сѣла голубка самой.
Случай бы могъ то сыграть, когда бы она безъ задержки
Не оставалась, летѣть долго не думая прочь.
5 Ежели лучшаго ждать сестрѣ дозволено нѣжной,
И способны мольбы міра владыку смягчить,
Отъ Сардинскихъ тебѣ береговъ изгнанья быть можетъ
Вѣсть эту птица несетъ, что возворотится братъ.
XXXIII.
Павлу о фіалѣ.
Листъ отъ преторскаго вѣнка ты мнѣ, Павлъ, посылаешь
И желаешь ему имя фіала придать.
Пегма недавно была у тебя подъ подобнымъ налетомъ,
Что шафрана былъ смытъ краснаго блѣдной струей.
5 То не пластинка ль скорѣй, слуги лукаваго ногтемъ
Изъ кровати твоей вырвана, кажется мнѣ?
Издали можетъ она комара летящаго чуять
II отъ крыла мотылька крошки въ движенье прійти;
Жаръ лампады ее малѣйшей летать подымаетъ,
10 И слегка налита рветъ ее тяжесть вина.
Мажутъ подобной плевой въ Календы Януса финикъ,
Что съ ничтожнымъ несетъ ассомъ убогій кліентъ.
Нити у Нильскихъ бобовъ растутъ не такъ нѣжно тягучи,
Толще и въ солнечный зной лиліи падаютъ ницъ;
15 Не пробѣгаетъ паукъ подвижной по нитямъ столь тонкимъ,
2у ст. 2), недавно была не толще этого вызолочена, по позолоту съ нея смылъ шаф-
ранъ, которымъ для благоуханія поливали сцену. 33, 6. Кровати у Римлянъ, по-
добно нашимъ роскошнымъ, покрывались металлическими инкрустаціями. 33, 11.
Перваго января бѣдные кліенты подносили своимъ патронамъ ассъ, съ изображеніемъ
головы Януса, и прибавляли къ этому золоченый финикъ.
490 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
Тага Іеѵе пес ЬотЬух ретіиіиз игдеі ориз.
Сгаззіог іп Гасіе ѵеіиіае зіаі сгеіа ЕаЬиІІае,
Сгаззіог ойепзае Ьиііа іитезсіі адиае;
Еогііог еі іогіоз зегѵаі ѵезіса саріііоз
20 Еі тиіаі Ьаііаз зрита Ваіаѵа сотаз.
Нас сиіе Ьесіаео ѵезіііиг риііиз іп оѵо,
Таііа Іипаіа зріепіа Ггопіе зесіепі.
(^иісі ііЫ сит ріііаіа, 1і§иІат сит тіііеге роззіз,
Міііеге сит роззіз ѵеі сосіеаге тіііі,—
25 Ма§па пітіз Іодиітиг—сосіеат сит тіііеге роззіз,
Вепідие сит роззіз тіНеге, Раиіе, пііііі?
XXXIV.
Агсііеіурит Муоз аг^епіит іе йісіз ІіаЬеге.
9ио(1 зіпе іе іасіит езі, Іюс тадіз агсііеіурит езі?
XXXV.
Сит зіііз зітііез рагездие ѵііа,
Пхог реззіта, реззітиз тагііиз,
Мігог, поп Ьепе сопѵепіге ѵоЪіз.
XXXVI.
Кеціа ругатійит, Саезаг, тігасиіа гійе;
Іат Сасеі Еоит ЬагЬага Метріііз ориз:
Рагз диоіа Раггііазіае ІаЬог езі Магеоіісиз аиіае?
Сіагіиз іп Іоіо піі ѵісіеі огЬе (Ііез.
5 Йеріепоз рагііег сгеііаз аззиг^еге топіез,
Тііеззаіісит Ьгеѵіог Реііоп Озза іиііі;
Аеіііега зіс іпігаі, пііійіз иі сопсіііиз азігіз
33, 19. Тончайшая сѣтка для охраненія въ порядкѣ волосъ и пѣна извѣстнаго
мыла, которое Германцы употребляли для приданія рыжаго цвѣта волосамъ. 34.
Смыслъ: ты дотого восхваляешь оригинальное достоинство твоего серебра подлинной
работы великихъ мастеровъ, между прочимъ Миса, знаменитаго ваятеля, что отби-
ваешь охоту наслаждаться твоимъ серебромъ- но серебро, созданное этими маете-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ѴШ. 491
Червь шелковичный вися тоньше работъ не гнететъ.
Гуще бѣлила лежатъ на лицѣ старухи Фабуллы,
Гуще волдырь на водѣ послѣ удара встаетъ;
Толще пузырь, что хранитъ волоса завитые, и пѣна
20 Отъ Батавовъ мѣнять цвѣтъ у Латинскихъ кудрей.
Скрытъ подобной плевой въ яйцѣ у Леды зародышъ,
Мушки такія на лбу сходны съ луною сидятъ.
Что въ фіалѣ тебѣ, коль могъ послать бы и ложку,
Или когда бы ты могъ ложечку даже послать,—
25 Что о большомъ говорить—когда послать могъ улитку,
Наконецъ когда могъ, Павлъ, ничего не послать?
XXXIV.
Хвастуну.
Оригинальнымъ сребромъ, говоришь, владѣешь ты, Миса..
Что безъ тебя создано, оригинальнѣй еще.
XXXV.
Худшимъ супругамъ.
Какъ вы похожи и жизнью равны,
Съ худшей женою и мужъ наихудшій.
Дпвно, что все вы не сходитесь вмѣстѣ.
XXXVI.
Цезарю Домиціану.
Царственныхъ пирамидъ чудесамъ посмѣйся ты, Цезарь;
Ужь на востокѣ молчитъ варваровъ диво—Мемфисъ:
Часть какая жь дворца Парразійскаго зданье Египта?
День ничего на земномъ кругѣ свѣтлѣй не видалъ.
5 Семь, подумаешь ты, холмовъ подымается разомъ,
Ѳессалійскій не такъ Осса взнесла Пеліонъ;
Такъ онъ восходитъ въ эѳиръ, что въ ясныхъ звѣздахъ утопаяг
рами, до котораго ты не успѣлъ коснуться твоимъ противнымъ хвастовствомъ, оста-
лось еще оригинальнѣе. 36, 5. Семь башенъ Палатинскаго дворца подымаются
выше Ѳессалійскихъ горъ Оссы п Пеліона, взброшенныхъ одна на другую Гигантами
(см. Овидія Превращенія I, 154).
492 М. Ѵаі. Магйаііз ері§гаіптаіоп. ЬіЬ. VIII.
ІпГегіоге іопеі пиЬе зегепиз арех
Еі ргіиз агсапо заііеіиг питіпе РІюеЬі,
10 Хазсепііз Сігсе диат ѵійеі ога раігіз.
Наес, Аи§изіе, іатеп, циае ѵегіісе зісіега риізаі,
Раг Йотиз езі саеіо, зей тіпог езі Йотіпо.
XXXVII.
Циой Саіеіапо геййіз, Роіусііагте, ІаЬеІІаз,
Міііа іе сепіит пит ІгіЬиіззе риіаз?
„ОеЪиіі Ііаес“ іпдиіз. ТіЬі ІіаЪе, Роіусііагте, ІаЬеІІаз
Еі Саіеіапо тіііа сгейе йио.
XXXVIII.
С^иі ргаезіаі ріеіаіе регііпасі
Зепзиго Ьопа ІіЬегаІіІаііз,
Саріеі Гогзііап аиі ѵісеш герозсаі:
Аі зі циіз (Іаге потіпі геіісіо
5 Розі тапез іитиіитдие регзеѵегаі,
фиаегіі циі(і, пізі рагсіиз сіоіеге?
Кеіегѣ зіз Ьопиз, ап ѵеііз ѵійегі.
Ргаезіаз Іюс, Меііог, зсіепіе Гата,
(^иі зоІІетпіЪиз апхіиз зериііі
10 Хотеп поп зіпіз іпіегіге Віаезі,
Еі <1е типіііса ргоГизиз агса
АЙ паіаіісіит йіет соіепсіит
8сгіЬагит тетогі ріаецие іигЬае
<^ио(1 (Іопаз, Гасіз ірзе Віаезіапит.
15 Нос 1оп§ит ііЪі, ѵііа 4ит тапеЬіі,
Нос реі О8І сіпегез егіі ІгіЬиІит.
36, 10. Цирцея, дочь Солнца, бѣжала изъ Колхиды къ названному по имени ея
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 493
Съ чистой вершины онъ громъ слышитъ изъ тучи внизу,
И насладится скорѣй сокрытымъ сіяніемъ Феба,
10 Чѣмъ при рожденьи отца обликъ Цирцея узритъ.
Этотъ, о Августъ, хотя и до звѣздъ восходящей вершиной
Съ небомъ равняется домъ, но для владыки онъ малъ.
XXXVII.
Полихарму.
Что, Полихармъ, ты назадъ отдаешь Кайетаиу расписки,
Думаешь ли, что ты сто тысячъ ему подарилъ?
„Столько онъ долженъ", твердишь. Полихармъ, удержи ты рас-
писки
II двѣ тысячи вновь ты Кайетану повѣрь.
XXX ѴШ.
Меліору.
Кто сохраняетъ участье къ способному
Чувствовать блага оказанной щедрости,
Можетъ быть ловитъ иль ищетъ взаимности.
Кто же отшедшему имени жертвовать
5 Послѣ ужь манъ и холма все старается,
Не облегченья ли ищетъ онъ въ горести?
Важно то, добръ пли хочешь казаться ты.
Точно таковъ, Меліоръ, ты завѣдомо,
Такъ какъ, поминки блюдя, погребеннаго
10 Блэза погибнуть мѣшаешь ты имени,
II расточая изъ скрыни наполненной,
Чтобы рожденія день былъ отпразднованъ,
Что ты толпѣ его чтущихъ и помнящихъ
Дашь писарей, этимъ Блэза ты празднуешь.
15 Надолго будь тебѣ это живущему,
Это п въ смерти твое достояніе.
Цирцсйскому мысу. 38, 8. Меліоръ (см. II, 69, ст. 7).
нѣкогда и самъ пзъ числа писарей.
38, ІО. Блэзъ былъ
494
М. Ѵаі. Магііаііз ері$гаішпаіоп. ІлЬ. VIII.
XXXIX.
О.иі Раіаііпае сарегеі сопѵіѵіа шепзае
АтЬгозіазцие сіарез, поп егаі апіе Іосиз:
Ніс Ііаигіге сіесеі засгит, бгегтапісе, песіаг
Еі Сгапутейеа росиіа тіхіа тапи.
5 Еззе ѵеііз, ого, зегиз сопѵіѵа Топапііз:
Аі іи зі ргорегаз, Іиррііег, ірзе ѵепі.
ХЬ.
Коп когіі педие раітіііз Ьеаіі,
8е<1 гагі петогіз, Ргіаре, сизіоз,
Ех дио паіиз ез еі роіез гепазсі,
Гигасез', топео, тапиз гереііаз
5 Еі зііѵат Йотіпі Госіз гезегѵез:
8і (Іеіёсеі'іі Ііаес, еі ірзе Іі^пит ез.
ХЫ.
„Тгізііз Аіііепа^огаз поп тізіі типега поЬіз,
Оиае тесііо Ьгитае тіііеге тепзе зо1еі“.
Ап зіі Аіііепадогаз ігізііз, Гаизііпе, ѵіііеЬо:
Ме сегіе ігізіеш іесіі Аіііепа^огаз.
ХЫІ.
8і іе зрогіиіа іпаіог ай Ьеаіоз
Коп соггирегіі, иі зоіеі, ИсеЬіі
Ре позіго, Маіііо, сепііез Іаѵегіз.
39, 1. По поводу дворца Домиціана, Марціалъ говоритъ, что въ прежнее время
тутъ не доставало мѣста для народнаго пиршества. 39, 5. Познѣе умри, а если
Юпитеръ желаетъ быть твоимъ сотрапезникомъ, то есть гдѣ принять его. 40, 3.
Изъ которой родясь (см. Горація кн. I, Сот. 8):
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 495
XXXIX.
Домиціану.
Мѣста не было здѣсь сперва къ столамъ Палатинскимъ
Звать гостей, чтобы яствъ Амброзіальныхъ вкушать.
Вотъ гдѣ слѣдъ осушать, Германикъ, нектаръ священный
И Гапимеда рукой въ кубки налитую смѣсь.
5 Поздно желай, я прошу, сотрапезникомъ стать Громовержца;
Если жь, Юпитеръ, спѣшишь, самъ ты сюда приходи.
ХЬ.
Пріапу.
Не надъ садомъ или виноградникомъ, пышнымъ,
А надъ рѣдкой ты рощей, Пріапъ, караульщикъ,
Изъ которой родясь вновь родиться ты можешь,
Воровскія, прошу я, отпугивай руки
5 И лѣсокъ сохраняй па очагъ господина.
Если не хватитъ его, то ты дерево самъ вѣдь.
ХЫ.
Фаустину.
„Грустный Аѳенагоръ не прислалъ мнѣ подарковъ,
Что среди мѣсяца онъ шлетъ мнѣ обычно зимой".
Грустенъ ли Аѳенагоръ, Фаустинъ, я это увижу.
Вѣрно, что Аѳенагоръ грустнымъ содѣлалъ меня.
ХЫІ.
Матону .
Если подачка тебя большая, какъ то бываетъ,
Не подкупила идти къ богачамъ, то ты можешь
Сотню вымыться разъ, Матонъ, на мою вотъ.
„Былъ когда-то обрубкомъ я фиговымъ, пнемъ безполезнымъ
42, 3. Обычиая спортула во сто квадрантовъ, тогда какъ помыться въ банѣ стоило
одинъ квадрантъ.
496
М. ѴаІ. Маіііаііз ері^гаттаіоп. ЫЬ. VIII.
хып.
Ейегі ихогез ГаЪіиз, Сіігезііііа тагііоз,
Гипегеатдие іогіз циаззаі иіегдие Гасет.
Ѵісіогез соттіие, Ѵепиз: диоз ізіе тапеЬіі
Ехііиз, ина сіиоз иі ЬіЬіііпа Гегаі.
- ХЫѴ.
ТііиПе, топео, ѵіѵе: зетрег Іюс зегит езі;
8иЪ раесіа^одо соерегіз Іісеі, зегит езі.
Аі іи, тізег Тііиііе» пес зеиех ѵіѵіз,
8есІ отпе Іітеп сопіегіз заіиіаіог
5 Еі тапе зіиіаз игЬіз озсиііз тіиз,
Еогодие ігіріісі зрагзиз апіе едиоз отпез
Аейетдие Магііз еі соіоззоп Аи^изіі
Сиггіз рег отпез іегііаздие диіпіаздие.
Каре, соп§еге, аиГег, роззійе: геііпдиепсіит езі.
10 ЗирегЬа (Іепзіз агеа раііеаі питтіз,
Сепіит ехріісепіиг ра^іпае Каіепсіагит,
ІигаЪіі Ііегез, іе піЫІ геіідиіззе,
Зиргадие ріиіеит іе іасепіе ѵеі захит,
Еагіиз раруго (Іит ІіЫ іогиз сгезсіі,
15 Еіепіез зирегЬиз ЪазіаЬіі еиписИоз;
Тиодие ігізііз йііиз, ѵеііз поііз,
Сит сопсиЪіпо посіе (Іогтіеі ргіта.
ХЬѴ.
Ргізсиз аЬ Аеіпаеіз тіііі, ГІассе, Тегепііиз огіз
Кеййііиг: Ііапс Іисет Іасіеа §етта поіеі;
43. 4. Либитина^ богиня смерти и погребенія. 44, 6. Передъ конями, передъ
конными статуями; іиі трехъ рынкахъ — старомъ Цезарскомъ и Августовскомъ.
44, 11. Пусть на Калепдныхъ листахъ (см. VI, 30, ст. 5) числятся сотни твоихъ
денегъ за должниками, наслѣдникъ все-таки будетъ завѣрять, что ты ему ничего
не оставилъ. 45, 1. Марціалъ воспѣваетъ возвращеніе друга своего изъ Сициліи.
45, 1. Пргіскъ Теренцій, другъ Марціала, къ которому поэтъ обращается въ письмѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. VIII. 497
ХЫП.
На Фабія и Хрестиллу.
Фабій хоронитъ все женъ, Хрестилла—супруговъ;
Машутъ надъ ложемъ вдвоемъ факеломъ скорбнымъ они.
Ты, Венера, сведи побѣдителей; тотъ же обоихъ
Ждалъ ихъ исходъ, чтобы та жь двухъ Либитпна взяла.
ХЫѴ.
Титуллу.
Увѣщеваю, Тптуллъ, поживи: станетъ поздно;
Хоть при учителѣ бы началъ, все поздно.
Ты же, бѣдняга Тптуллъ, не живешь, хоть и старецъ,
А всѣ пороги истеръ, чтобъ поклониться;
5 Потный съ утра, отъ градскихъ влаженъ лобзаній,
Передъ конями на трехъ мечешься рынкахъ,
Къ Марсову храму бѣжишь да и къ колоссу
•Августа въ каждый ты часъ третій и пятый.
Рви, собирай, обладай взятымъ; все кинешь.
10 Гордый сундукъ пусть блеститъ полонъ деньгами,
Пусть на Календныхъ листахъ числятся сотни,
Клясться, что нѣтъ ничего, станетъ наслѣдникъ,
Какъ на подмосткахъ лежать будешь иль камнѣ,
II возрастетъ тростникомъ полонъ костеръ твой,
15 Плачущихъ евнуховъ онъ, гордый, обниметъ;
Сынъ опечаленный твой, хочешь не хочешь,
Въ первую ночь же тебя смѣнитъ на ложѣ.
ХЬѴ.
ФДАККУ О ВОЗВРАЩЕНІИ П. ТЕРЕНЦІЯ.
Прпскъ Теренцій ко мнѣ изъ краевъ возвращается Этны,
Флаккъ, бѣлымъ камешкомъ пусть сей отмѣчается день;
XII книги. 45. 2. Въ эпиграммѣ онъ обращается къ другому своему другу Флакку,
о которомъ говоритъ въ IX. 90/ и желаетъ, чтобы послѣдній, вернувшись съ Кипра,
посвященнаго Венерѣ, далъ поводъ поэту къ неменѣе радостной попойкѣ. Бѣлымъ
камешкомъ; по обычаю, заимствованному у Фракіііцевъ, счастливые дни отмѣчались
бѣлыми камешками, а несчастные черными.
Марціала эпиграммы.
32
498 М. ѴаІ. Магііаііз ері^гаттаіои. ЬіЬ. ѴПІ.
Вейиаі еі Іепіо зр.іепйезсаі іигЬкІа Ііпо
Атріюга сепіепо сопзиіе Гасіа тіпог.
5 Сопііп§еі пох диапйо теіз іат саікіійа тепзіз?
Тат іизіо (ІаЬііиг диатіо саіеге тего?
Сит іе, Гіассе, тіііі гескіеі Суіііегеіа Сургоз,
Ьихигіае йеі іат Ьопа саиза теае.
ХЬѴІ.
(^иапіа іиа езі ргоЪііаз, іапіа езі іпі'апііа іогтае,
Сезіѳ риег, риего сазііог Нірроіуіо!
Те зесит Віана ѵеііі (іосеаідие паіаге,
Те СуЪеІе іоіит таііеі ІіаЬеге Р1ігу§е;
5 Ти Сапутейео роіегаз зиссейеге Іесіо,
8ей йигиз сіотіпо Ьазіа зоіа йагез.
Геііх, циае іепегит ѵехаЬіі зропза тагііит
Еі диае іе Гасіеі ргіта риеііа ѵігит!
ХЬѴІІ.
Рагз тахіііагит іопза езі ііЬі, рагз ііЬі газа езі,
Рагз ѵоіза езі. Ѵпшп циіз риіаі еззе сариі?
ХЬѴІІІ.
Кезсіі, сиі Йесіегіі Тугіат Сгізріпиз аЬоІІат,
І)ит тиіаі сиііиз ішіиііигдие іо§ат.
(^иіздиіз ІіаЪез, итегіз зиа типега гескіе, ргесатиг:
Коп Ііос Сгізріпиз іе, зесі аЪоІІа го§аі.
5 Коп диісипдие саріі заіигаіаз тигісе ѵезіез,
Кес пізі сіеіісііз сопѵепіі ізіе соіог.
8і іе ргаесіа іиѵаі (оейіцие іпзапіа Іисгі,
фіа роззіз теііиз Гаііеге, зите іодат.
45, 4. Мутный сосудъ, по причинѣ сгустившагося въ немъ стараго вина, нача-
таго при стахъ консулахъ, т. е. въ теченіи 50-ти лѣтъ. Читателямъ, смущаю-
щимся смѣлымъ выраженіемъ мутный сосудъ^ предлагаемъ прочесть мутный запасъ.
48, 1. Криспинъ, (см. VII, 99, ст. 1). Марціалъ слегка подсмѣивается надъ Крисни-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 499
Пусть польется вино и тихо чрезъ холстъ просвѣтлѣетъ
Мутный сосудъ, что при стахъ консулахъ сталъ убывать.
5 Скоро ль столь свѣтлая ночь моей ниспошлется трапезѣ?
Скоро ли рдѣть отъ вина право мнѣ будетъ дано?
Какъ мнѣ Кипрская, Флаккъ, тебя возвратитъ Цитерея,
Мой получитъ разгулъ столь превосходный предлогъ.
ХЬѴІ.
Мальчику Цесту.
Что за скромность въ тебѣ и что за ребяческій обликъ,
Мальчикъ Цестъ, не скромнѣй мальчикъ тебя Ипполитъ!
Взявши Діана къ себѣ, съ ней плавать тебя бы учила;
Цѣльнымъ Цибела тебя Атису бы предпочла;
5 Ты на ложѣ бы, могъ наслѣдникомъ быть Ганимеда,
Строгій, лобзаній однихъ ты бы владыкѣ давалъ.
Счастлива та, что плѣнитъ супруга-красавца невѣста,
Дѣва та первая, что въ мужа тебя превратитъ.
ХЬѴІІ.
Разнообразно стригущемуся.
Часть остригъ ты щеки, а часть другая обрита,
Часть подщипана. Кто скажетъ, что та жь голова?
ХЬѴШ
О плащѣ Криспина.
Не припомнитъ Криспинъ, кому Тирскій передалъ плащъ онъ,
Какъ онъ платье мѣнялъ, тогу когда надѣвалъ.
Кто бы ни взялъ, возврати плечамъ ихъ накидку, прошу я;
Молитъ объ этомъ тебя не Криспинъ, а самъ плащъ.
5 Можетъ не всякій надѣть насыщенное пурпуромъ платье,
Только однимъ щеголямъ цвѣтъ подобаетъ такой.
Если добычѣ ты радъ и прибылью гнусной восторженъ,
То, чтобъ скорѣй обмануть могъ бы, ты тогу бери.
номъ, забывшимъ, кому онъ сдалъ свой пурпурный плащъ, и въ то же время совѣ-
туетъ вору возвратить пурпурный плащъ, какъ одежду слишкомъ исключительную,
а украсть лучше бѣлую тогу, въ которой воровать гораздо удобнѣе.
32*
500
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЫЬ. VIII.
ХЫХ.
Гогтозат запе, зе(1 саесиз Ді1і§іі Азрег.
Ріиз ег§о, иі гез езі, диат ѵісіеі Азрег атаі.
Ь.
(^иапіа Оі^апіеі тетогаіиг тепза Ігіитріп
(^иапіадие пох зирегіз отпіЬиз іііа Гиіі,
<^>иа Ъопиз ассиЬиіі депііог сііт рІеЬе (Іеогит
Еі Исиіі Гаипіз розсеге ѵіпа Іоѵет:
5 Тапіа іиаз сеІеЪгапі, Саезаг, сопѵіѵіа Іаигиз;
ЕхЫІагапі ірзоз §аийіа позіга йеоз.
Ѵезсііиг отпіз ециез іесит рориіивфіе раіI’е8^ие,
Еі саріі атЬгозіаз сит (Іисе Вота (Іарез.
бгатііа роііісііиз диапіо таіога сіейізіі!
10 Рготізза езі поЪіз зрогіиіа, гесіа сіаѣа езі.
Ы.
і^иіз ІаЬог іп ріііаіа? (Іосіі Муоз, аппе Мугопоз?
Мепіогіз Ііаес тапиз езі,.,ап, Роіусііѣе, іиа?
Ьіѵезсіі пиііа са!і§іпе Гизса пес ойіі
Ехріогаіогез пиЫІа тазза іосоз;
5 Ѵега тіпиз Йаѵо гайіапі еіесіга теіаііо,
Еі піѵеит Геііх ризіиіа’ѵіпсіі еЪиг,
Маіегіае поп сеОіі ориз: зіс аііі&аі огЬет,
РІигіта сит іоіа Іатраііе Іипа пііеі.
8іаі сареі’ Аеоііо ТІіеЬапі ѵеііеге РЪгіхі
50, 1. Пиръ, данный народу Домиціаномъ, по возвращеніи изъ Сарматскаго по-
хода, поэтъ сравниваетъ съ пиршествомъ боговъ у Зевеса по пораженіи Гигантовъ.
50, 10. Пиръ прямой^ соепа гесіа (см. I, 59, ст. 1). 51, 1. Миронъ (см. IV, 39,
ст. 2), Мисъ (см. выше, 34, ст. 1), знаменитые ваятели, равно какъ и (ст. 2) Мен-
торъ (см. III, 41, ст. 1). Поликлитъ^ за Фидіемъ знаменитѣйшій ваятель и живопи-
сецъ въ 420 г. до Р. Хр. 51, 3. Не затменъ^ т. е. Фіалъ состоитъ изъ чистаго
металла и не боится, подобно поддѣльному золоту, потускнѣть на огнѣ. 51, 5.
Меньше чѣмъ желтый, металлъ. Странный оборотъ этого стиха Радеръ толкуетъ слѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн VIII. 501
хых.
Объ Асперѣ.
Любитъ, нельзя не признать, красавицу Асперъ; но слѣпъ онъ.
Асперъ, знать, болѣе вещь любитъ, чѣмъ видитъ онъ въ ней.
Ь.
Цезарю Домиціану.
Пиръ, о какомъ говорятъ по пораженьи Гигантовъ,
И какою для всѣхъ вышнихъ явилась та ночь,
Какъ средь низшихъ боговъ возлежалъ отецъ благосклонный,
И у Зевеса просить Фавны дерзали вина;
5 Лавры, о Цезарь, твои такая же славитъ трапеза;
Одушевляетъ самихъ наше веселье боговъ.
Каждый всадникъ съ тобой насыщенъ, и народъ, и патрицій,
И амврозіей сытъ вмѣстѣ съ владыкою Римъ.
Многое намъ обѣщавъ, насколько ты больше даруешь!
10 Ты намъ подачку сулилъ, пиръ намъ дарованъ прямой.
Ы.
О фіалѣ Инстанція Руфа.
Чей на фіалѣ здѣсь трудъ? Мирона иль мудраго Миса?
Ментора это рука пли твоя, Поликлитъ?
Не затменъ никакимъ пятномъ черноты, а туманный
Сплавъ не боится ничуть пробу познать очаговъ.
5 Меньше чѣмъ желтый металлъ, блистаетъ янтарь настоящій,
И бѣлоснѣжную кость блескъ побѣждаетъ литья.
Равенъ и трудъ веществу, такимъ же кругомъ выходитъ,
Какъ въ освѣщеніи всемъ полная блещетъ луна.
Фрикса Ѳиванскаго вотъ руномъ Эолійскимъ украшенъ
дующимъ образомъ: настоящій янтарь менѣе блеститъ, чѣмъ желтый металлъ этого
фіала, т. е. золото. Настоящимъ названъ янтарь въ различіе отъ поддѣльнаго, ко-
торый составлялся изъ пятой части серебра, подмѣшаннаго къ золоту. 51, 6. Стихъ
этотъ мы понимаемъ такъ, что разбросанный по золоту мелкій- серебряный чеканъ
бѣлѣе слоновой кости. 51, 7—8. Фіалъ представлялъ плоскую чашу, п цвѣтомъ
и Формой напоминалъ полнолуніе. 51, 9. Эолійскимъ. Фриксъ, сынъ ѳиванскаго-
царя Атаманта, внука Эола (см. VIII, 28, ст. 19—20).
502 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЬ. VIII.
10 Сиііиз: аЬ Іюс таііеѣ ѵесіа і’иіззе зогог;
Нипс пес Сіпуріііиз іопзог ѵіоіаѵегіі, еі іи
Ірзе іиа разсі ѵііе, Ьуаее, ѵеііз.
Тег§а ргетіі ресшііз §етіпіз Атог аигеиз аііз,
Раііасііиз Іепего Іоіоз аЬ оге зопаі:
15 8іс Меіііутпаео §аѵізиз Агіопе (Іеіріііп
Ьап§иійа поп іасііит рег Ггеіа ѵехіі опиз.
ІтЬиаі е§ге§іит йі§по тіЫ песіаге типиз
Коп §ге§е сіе (Іотіпі, зесі іиа, Сезіе, тапиз;
Сезіе, сіесиз тепзае, тізсе Зеііпа: ѵійеіиг
20 Ірзе риег поЬіз, ірзе зіііге сарег.
Беі питегит суаііііз Іпзіапіі Ііііега Вий:
Аисіог епіт іапіі типегіз іііе тіііі:
8і Теіеіііиза ѵепіі рготіззадие §аийіа рогіаі,
ЗегѵаЪог йотіпае, Киіе ігіепіе іио;
25 8і сІиЬіа езі, зеріипсе Ігаііаг; зі Шііі атапіет, .
Ш іиуиіет сигаз, потеп иігшприе ЬіЬат.
Ш.
Топзогет риегшп, зесі агіе іаіет,
(^иаііз пес Тііаіатиз іиіі Кегопіз,
ІЗгизогшп сиі сопіі^еге ЬагЬае,
Аедиапсіаз зетеі ай ^епаз го§аіиз
5 Киіо, Саесіісіапе, соттосіаѵі.
Вит іиззиз гереііі рііоз еозсіет,
Сепзига зресиіі тапит ге§епіе,
Ехріп^ііцие сиіет іасіідие Іоп^ат
Беіопзіз ерарЬаегезіп сарііііз,
10 ВагЪаіиз тііп іопзог езі геѵегзиз.
51, 10. Видѣнъ козелъ (см. Ювен. Сат. 1, ст. 76:
„Старое серебро и козелъ изъ кубка торчащій".
Сестра, Гелла. 51, 11, Цшіифскій (см. VII, 95, ст. 12). 51, 12. Козелъ до-
того изященъ, что хотя опъ и прямая жертва Вакху, послѣдній дозволилъ бы ему
глодать свою лозу. 51, 14. Плиній (кн. XIII, 17) говоритъ: „Лотосъ употреб-
ляется на Флейты". Паллады, вѣроятно сказано, что онъ родится въ Африкѣ неда-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 503
10 Видѣнъ козелъ, и на немъ плыть бы готова сестра.
Даже Цинифскій стрпгачъ его бы не тронулъ, и самъ бы
Лозу твою ему грызть не воспретилъ ты, Ліей.
Спину козла золотой и крылатый Амуръ нагнетаетъ,
Лотосъ Паллады въ устахъ нѣжныхъ звучитъ у него.
1 5 Такъ то восхищенъ дельфинъ Аріономъ Метимнскимъ вдоль моря
Тихаго ношу свою немолчаливую несъ.
Пышный подарокъ не рабъ господскій пускай наполняетъ,
Нектаромъ равной цѣны, Цестъ, а твоя мнѣ рука.
Цестъ, трапезы краса, смѣшай Сетина: самъ мальчикъ
20 Кажется жаждой томимъ, даже и самый козелъ.
Счетъ бокаловъ даютъ пусть буквы Инстанція Руфа,
Ибо виновникомъ онъ дара подобнаго мнѣ.
Коль Телетуза придетъ, неся возвѣщенную радость,
Для госпожи сохранюсь, Руфъ, я тріентомъ твоимъ;
25 Коль усомнюсь въ ней, дойду до семи, а если обманетъ,
Выпью, чтобъ горе убить, оба тутъ имени я.
ЫІ.
Цэдиціану.
Мальчика я брадобрѣя, искуснѣй
Коего не былъ Таламъ у Нерона,
Бороды Друзовъ кому поручались,
Разъ что потребованъ сгладить былъ щеки,
5 Цэдиціанъ, я послалъ его къ Руфу.
Какъ по приказу тѣ жь волосы началъ
Онъ по ручному зеркалу править,
Кожу румянить и долгое время
Снова снимать уже срѣзанный волосъ,
10 Мой брадобрѣй возвратился брадатымъ.
леко отъ Тритонскаго озера, посвященнаго Минервѣ. 51, 15. Летимнъ былъ го-
родъ на остр. Лесбосѣ, родинѣ Аріона, пѣвца, сброшеннаго въ море корабельщи-
ками, но принесеннаго на спинѣ дельФііномъ. 51, 18. Цестъ мальчикъ, къ ко-
торому обращена 46 эпигр. этой книги. 51, 21. Счетъ бокаловъ (см. 1, 71, ст. 1).
51, 24. Тріентъ, мѣра въ четыре чарки, по числу буквъ имени РуФа. 51, 26. Оба
имени, т. е. 15 чаръ соотвѣтственно Іпбіапііиз ІіиГив. 52, 6. Тѣ жь волосы, т. е.
срѣзанные и уже выросшіе снова.
504
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VIII
ЫП.
Рогтозіззіта диае іііеге ѵеі 8іші,
8е<1 ѵіііззіта циае іііеге ѵеі зипі,
О диаш Іе йегі, Саіиіа, ѵеііет
Еогтозат тіпиз аиі та^із рийісат!
✓
ыѵ.
Ма^па Іісеі іоііепз ігіЬиаз, таіога йаіигиз
Вопа, сіисит ѵісіог, ѵісіог еі ірзе іиі,
Оі1і§егіз рориіо поп ргоріег ргаетіа, Саезаг.
Ргоріег іе рориіиз ргаетіа, Саезаг, атаі.
ЬѴ.
Ашіііиг диапіит Маззуіа рег аѵіа тигтиг,
Іппитего диоііепз зііѵа Іеопе іигіі,
Раіікіиз аііопііоз асі Роепа тараііа разіог
Сит геѵосаі іаигоз еі зіпе тепіе ресиз:
5 Тапіиз іп Аизопіа Ггетиіі тосіо іеггог Ііагепа.
9иіз поп еззе §ге§ет сгейегеі? ипиз егаі,
8е<1 сиіиз ігетегепі ірзі ^ио^ие іига Іеопез,
Сиі йіайета сіагеі тагтоге рісіа Ыотаз.
О диапіит рег соііа Оесиз, циет зрагзіі Іюпогет
10 Аигеа Іипаіае, сит зіеііі, итЬга іиЪае!
Сггапдіа циат ііесиіі Іаіит ѵепаЪиІа ресіиз
(^иавіадие (Іе тадпа даисііа тогіе іиііі!
Ѵтіе іиіз, ЬіЪуе, іат іеііх §1огіа зііѵіз?
А СуЬеІез питдиіД ѵепегаі іііе іи^о?
15 Ап та^із Негсиіео, Сегтапісе, тізіі аЬ азіго
Напс ііЬі ѵеі ігаіег ѵеі раіег ірзе Гегат?
54, 2. Побѣдитель и своііл побѣждающій собственныя страсти законами нравствен*
пости. 55, 1. Поэтъ восхваляетъ доставленнаго Цезаремъ на арену^громаднаго
Нумпдійскаго льва и тамъ убитаго. Массішя, часть Либіп, изобилующая львами.
55, 5. Лвзонскій — Итальянскій, здѣсь Римскій. 55, 8. Нумидія изобиловала пе-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
505
ЫП.
Катуллѣ.
Всѣхъ прекраснѣй, что были п есть;
Всѣхъ и презрѣннѣй, что были и есть;
О, какъ желалъ бы въ тебѣ я, Катулла,
Меньше красы иль стыдливости больше!
ЫѴ.
Цезарю Домиціану.
Хоть ты и часто даешь помногу, и дашь еще больше,
Побѣдитель вождей, самъ побѣдитель и свой,
Любитъ, Цезарь, тебя народъ не ради подарковъ,
Ради, о Цезарь, тебя любитъ подарки народъ.
ЬѴ.
Ему же о львѣ.
Ревъ какой средь пустынь Массилійскихъ слышенъ бываетъ,
Какъ отъ безчисленныхъ львовъ примется лѣсъ бушевать,
И поблѣднѣвшій пастухъ откличетъ къ Пунійскимъ кибиткамъ
Страхомъ дрожащихъ быковъ и обезумѣвшій скотъ;
5 Ужасъ такой же ревѣлъ недавно въ Авзонской аренѣ.
Кто бъ не подумалъ, что ихъ стадо,—а былъ лишь одинъ,
Но предъ которымъ дрожать и львамъ то самимъ бы законно,
И Нумидіей онъ мраморной былъ бы вѣнчанъ.
О, что на шеѣ его за краса, что за важность блистаетъ,
10 Какъ, раздаваясь луной, золото гривы встаетъ!
Какъ къ широкой груди подстать огромныя копья,
Съ радостью вынесъ какой онъ и великую смерть!
Либія, слава лѣсовъ твоихъ такая откуда?
Ужь отъ 'Цйбелина онъ пе убѣжалъ ли ярма?
15 Не съ Геркулесова что ль тебѣ, Германикъ, созвѣздья
Или твой братъ, иль отецъ звѣря такого послалъ?
стрымъ мраморомъ. 55, 14. Колесница Цибелы была запряжена парою львовъ (см.
Катул. 63, 76). 55, 16. Братъ иль отецъ, Титъ или Веспасіанъ, которые, подобно
большинству императоровъ, по смерти поступили въ число боговъ.
506
М. Ѵаі. Магйаііз ері^гатгааіоп. ЬіЪ. VIII.
ЬѴІ.
ТетрогіЬиз позігіз аеіаз сит сеііаі аѵогит
Сгеѵегіі еі таіог сит (Іисе Вота зио,
Іп§епіит засгі тігагіз йеезе Магопіз,
Хес сріетднат іапіа ЬеІІа зопаге іиЬа.
5 8іпі Маесепаіез, поп йеегипі, Еіассе, Магопез
Ѵег§і1іитдие ііЫ ѵеі іиа гига йаЪипі.
Іи§ега регйіііегаі тізегае ѵісіпа Сгетопае
КІеЪаѣ еі аМисіаз Тііугиз аедег оѵез:
Візіі Тизсиз ециез, раирегіаіетдие та!і§пат
10 Керриііі еі сеіегі іиззіі аЪіге іи^а.
„Ассіре (Ііѵіііаз еі ѵаіит тахітиз езіо;
Ти Исеі еі позігит“ сііхіі „Аіехіп агаез“.
АзіаЬаі (Іотіпі тепзіз риісііеггітиз іііе
Маппогеа іиікіепз підга Гаіегпа пиши,
15 Еі ІіЪаіа сІаЬаі гозеіз сагсііезіа ІаЬгіз,
С^иае роіегапі ірзит зоПісііаге .Іоѵет.
Ехсісііі аііопііо ріп§иіз Сгаіаіеа роеіае
Тііезіуііз еі гиЬгаз теззіЬиз изіа §епаз;
Ргоііпиз Ііаііат сопсеріі еі агта ѵігитйие,
20 (^иі тосіо ѵіх Сиіісет Йеѵегаі оге гисіі.
(^иій Ѵагіоз Магзозцие Іодиаг бііаіапие ѵаіит
Котіпа, та»пиз егіі диоз питегаге ІаЬог?
Ег§о его Ѵег^іііиз, зг типега Маесепаііз
Без тіііі? Ѵег^іііиз поп его, Магзиз его.
ЬѴП.
Тгез ЬаЪиіі (Іепіез, рагііег диоз ехриіі отпез,'
А(1 іитиіит Рісепз бит зеііеі ірзе зиит;
56, 7. Такъ какъ Кремона была на сторонѣ Брута н Кассіи, то Августъ раздѣ-
лилъ ея земли между своими ветеранами, и когда земли недостало, то прихватилъ
часть у сосѣдней Мантуи, почему Вергилій лишился своего владѣнія, какъ онъ о томъ
говоритъ, подразумѣвая себя подъ именемъ Титира. 56, 9. Тусскій всадникъ. Этрус-
скій Меценатъ. 56, 12. Алексиса (см. V, 16, ст. 12). 56, 17 —18. Галатея и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 507
ЬѴІ.
Ф.ІАККУ.
Нашимъ когда временамъ вѣка ужь дѣдовъ уступаютъ,
И со своимъ же вождемъ Римъ еще больше возросъ,
Ты дивишься, что нѣтъ вдохновеній священныхъ Марона
И столь громкой трубой войнъ ужь никто не гремитъ.
5 Будь Меценаты, о Флаккъ, недостатка въ Маронахъ не будетъ,
И съ полей же твоихъ встрѣтишь Вергилія ты.
Поле свое потерялъ сосѣдъ злосчастной Кремоны,
И объ угонѣ овецъ Титиръ рыдалъ огорченъ;
Тусскій всадникъ ему улыбнулся и, тяжкую бѣдность
10 Отогнавши, велѣлъ ей поскорѣе бѣжать.
„Ты богатство прими и будь величайшимъ поэтомъ
II Алексиса тебѣ можно любить моего “.
Онъ, красавецъ собой, стоялъ за столомъ господина,
Мраморно-бѣлой рукой темный вливая Фалернъ,
15 II фіалъ подавалъ онъ, пригубя устами какъ роза,
Кои Юпитера бы въ силахъ привлечь самого.
Въ изумленьи поэтъ забылъ полноту Галатеи
II у Ѳестилы загаръ щекъ, покраснѣвшихъ въ жнитво.
Тотчасъ Италію пѣть тотъ началъ да „Битвы и мужаи,
20 Кто изъ неопытныхъ устъ только жалѣлъ Комара.
Что о Варіяхъ мнѣ, о Марзахъ сказать и о славныхъ
Тѣхъ пѣвцовъ именахъ, что затруднительно счесть?
Такъ мнѣ Вергиліемъ стать, коль ты мнѣ дары Мецената
Дашь? Не Вергиліемъ, нѣтъ, Марзомъ то сдѣлаюсь я.
ЬѴП.
О Пицентъ.
Было три зуба всего, которые выплюнулъ разомъ,
У могилы своей собственной сидя, Пицентъ,
Ѳестила, сельскія красавицы въ пастораляхъ Вергилія. 56, 19. Главнымъ теат-
ромъ Энеиды —Италія, и она начинается словами: „Битвы и мужа поюи. 56. 20.
Комаръ, спіех, стихотвореніе, приписываемое Вергилію. 56, 21. Варіи (см. выше,
18, ст. 7). Марзъ, (см. I, письмо). 56, 24. Если я не сдѣлаюсь эпическимъ по-
этомъ, какъ Вергилій, то уподоблюсь Нарзу въ эпиграммахъ.
508 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
Со11е§іідие віші іга§тепіа поѵіззіта Іахі
Огіз еі аддезіа сопіитиіаѵіі Нито.
5 Озза Іісеі диоіиіат (ІеГипсіі поп Іе^аі Иегез:
Нос зіЬі іат Рісепз ргаезііііі оЙісіит.
ЬѴІІІ.
Сшп ІіЬі іат сгаззае зіпі, Агіетійоге, Іасегпае,
Роззіт Іе 8а§агіт іиге ѵосаге тео.
ЫХ.
Азрісіз Ііипс ипо сопіепіит Іитіпе, сиіиз
Ьірра зиЬ аіігііа Ггопіе Іасипа раіеі?
Ке сопіетпе сариі, пііііі езі Йігасіиз Шо;
Коп Гиіі Аиіоіусі іат рірегаіа гаапиз.
5 Нипс іи сопѵіѵат саиіиз зёгѵаге тетепіо:
Тиле йігіі аідие осиіо Іизсиз иігоцие ѵійеі:
Росиіа зоііісііі регсіипі Іідиіаздие тіпізігі
Еі Іаіеі іп іерійо ріигіта тарра зіпи;
Ьарза пес а сиЬііо зиЬсІисеге раіііа пезсіі
10 Еі іесіиз Іаепіз заере (ІиаЬиз аЬіі;
Кес (Іогтііапіет ѵегпат і'гаидаге Іисегпа
ЕгиЪиіі Раііах, агйеаі іііа Іісеі.
8і пііііі іпѵазіі, риегит іипс агіе <іо)оза
Сігсиіі еі зоіеаз зиЬгіріі ірзе зиаз.
ЬХ.
8итта Раіаііпі роіегаз аедиаге соіоззі,
8і Негез Ьгеѵіог, Сіаіиііа, зездиіресіе.
58, 2. Имя Артемидора означаетъ: одаренный Діаною. 8а^ит—накидка. Поэтому
Сагартсъ значитть человѣкъ, носящій грубую накидку, такъ какъ это былъ грубый
солдатскій плащъ въ защиту отъ непогоды. Въ тоже самое время, значитъ
вооруженіе. Вотъ на сближеніи этихъ двухъ словъ играетъ Марціалъ, желая ска-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
509
II останки собравъ недавніе устъ опустѣлыхъ
Въ полу, онъ ихъ схоронилъ, землю сгребая вокругъ.
5 Значитъ современемъ пусть наслѣдникъ костей не сбираетъ:
Эту услугу себѣ самъ ужь Пицентъ оказалъ.
ЬѴІІІ.
На Артемидора.
Какъ толста у тебя, Артемидоръ, такъ накидка,
То уже вправѣ тебя я Сагарпсомъ назвать.
ых.
О КРИВОМЪ ВОРЪ.
Видишь довольнаго ты глазомъ однимъ, подъ безстыднымъ
Лбомъ у кого широко гнойная яма видна?
Не презирай головы, ничего нѣтъ ея вороватѣй;
У Автолика такой не было цѣпкой руки.
5 Ты за нимъ за столомъ не забудь наблюдать осторожно:
Тутъ разъярившись, кривой въ оба онъ глаза глядитъ.
Чаши и ложки терять способны и лучшіе слуги,
И ручниковъ набралось много на теплой груди;
Спадшій плащъ утащить изъ подъ локтя онъ умѣетъ,
10 II не разъ уходилъ, двѣ онъ накидки надѣвъ;
Да у дремлющаго слуги лампаду спроворить
Не покраснѣетъ хитрецъ, хоть бы пылала она.
Коль ничего не найдетъ, то мальчика съ хитрымъ искусствомъ
Онъ обойдетъ, и свои самъ унесетъ солеи.
ЬХ.
Клавдіи.
Клавдія, ты бы могла съ Палатинскимъ равняться колоссомъ,
Если бы ниже была фута лишь на полтора.
зать, что Артемидоръ скорѣе прикрытъ щитомъ, чѣмъ плащемъ. 59, 4. Автоликъ.
сынъ Меркурія и Хіоны, обученный отцомъ красть и скрывать украденное. 59,. 14.
Солея; мальчики, стоящіе у ногъ пирующихъ, хранили имъ ихъ солеи или башмаки,
такъ какъ, чтобы возлежать на ложѣ, ихъ снимали.
510
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
ЬХІ.
Ьіѵеі Сііагіпиз, гитрііиг, ііігіі, ріогаі
Еі диаегіі аііоз, ипйе репйеаі, гатоз:
Иоп іат диой огЪе сапіог еі 1е§ог іоіо,
Иес иткііісіз диосі Йесогиз еі сейго
5 8рагдог рег отпез Кота диаз іепеі ^епіез.
8ей циой зиЬ игЬе гиз ІіаЪетиз аезііѵит
Ѵеііітигдие тиііз поп, иі апіе, сопйисііз.
(^иій ітргесаЬог, о 8еѵеге, Ііѵепіі?
Нос оріо: тиіаз ІіаЪеаі еі зиЪигЬапит.
. »
ЬХП.
I
8сгіЪіі іп аѵегза Рісепз ер!§гаттаіа сііагіа,
Еі йоіеі, аѵегзо диой Гасіі іііа йео.
ьхш.
Тііезіуіоп Аиіиз атаі, зей пес тіпиз агйеі Аіехіп,
Гогзііап еп позігит пипс Нуасіпііюп атаі.
I пипс еі йиЪііа, ѵаіез ап йііі^аі ірзоз,
Беіісіаз ѵаішп сит теиз Аиіиз атеі.
ЬХІѴ.
Иі ровсаз, Сіуіе, типиз ехідаздие,
Ипо па8сегіз осііез іп аппо
Еі зоіаз, риіо, ігезѵе диаііиогѵе
Иоп паіаіісіаз ІіаЪез Каіепйаз.
5 8іі ѵиііиз ііЬі іеѵіог ІісеЬіі
Тгіііз Іііогіз агійі Іарііііз,
8іі того сота пі^гіог сайисо,
62, 1. Древніе писали на одной сторонѣ листа, и Ювеналъ (Сат. I, ст. 6) смѣется
надъ сочинителемъ, не кончившимъ своего Ореста и на оборотѣ:
„На оборотѣ еще Орестъ до конца пе дошедшій^
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 511
ЬХІ.
Северу о Харинѣ.
Блѣденъ Харинъ, онъ готовъ лопнуть, ярится и плачетъ
И повыше суковъ гдѣ бы повѣситься ищетъ,
Не за то, что весь свѣтъ меня поетъ и читаетъ,
Иль что украшенъ рожками скалокъ и кедромъ,
5 Я по всѣмъ разношусь подвластнымъ Риму народамъ;
Но за то, что своя у меня подъ городомъ дача,
И на наемныхъ мулахъ я, какъ бывало, не ѣзжу.
Такъ чего жь, о Северъ, завистнику я пожелаю?
Пожелаю муловъ и подъ городомъ дачу.
ЬХП.
О Пицентѣ.
На оборотѣ листа Пицентъ эпиграммы все пишетъ
И груститъ, что къ нему богъ повернулся спиной.
ЬХШ,
Объ Авлѣ.
Авлъ въ Ѳестила влюбленъ, къ Алексису пылаетъ не меньше,
Можетъ быть и въ моего онъ Гіацинта влюбленъ.
Вотъ усомнись ка теперь, что другъ ли самихъ онъ поэтовъ.
Если любимцевъ уже любитъ поэтовъ мой Авлъ.
ЬХІѴ.
На Клита.
Клитъ, чтобъ подарковъ просить неотступно,
Въ годъ ты одинъ восемь разъ народишься,
И Календъ у тебя, полагаю,
Трое иль четверо лишь безъ рожденій.
5 Хоть бы лице у тебя было глаже
Камешковъ стертыхъ сухаго прибрежья,
Волосъ темнѣй шелковицы созрѣвшей,
Марціалъ хочетъ сказать, что поэтъ, повернувши спиной къ себт> бумагу, жа-
луется, что богъ повернулся къ пему спиной.
512
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VIII.
Ѵіпсаз тоіііііа ігетепіе ріитаз
Аиі таззат тосіо Іасііз аііі^аѣі,
10 Еі іаіез іитог ехсііеі раріііаз,
С^иаіез сгиДа ѵіго риеііа зегѵаі,
Ти поЪіз, Сіуіе, іат зепех ѵкіегіз:
Тат тиііоз диіз епіт і'иіззе сгесіаі
Каіаіез Ргіатіѵе Ыезіогізѵе?
15 8іі іапсіет рисіог еі тойиз гаріпіз.
Опой зі Іийіз асіііис зетеідие пазсі
Ипо іат ііЬі поп заі езі іп аппо,
Иаіит іе, Сіуіе, пес зетеі риіаЬо.
ьхѵ.
Ніс иЬі Гогіипае Вейисіз іиі^епііа Іаіе
Тетріа пііепі, Геііх агеа пирег егаі:
Ніс зіеііі Агсіоі Гогтозиз риіѵеге ЬеІІі
Ригригеит Гитіепз Саезаг аЪ оге іиЪаг;
5 Ніс Іаиги гесіітііа сотаз еі сатіісіа сиііи
Кота заіиіаѵіі ѵосе татщие (Іисет.
Ѳгапсіе Іосі тегііит іезіапіиг еі аііега йопа:
8іаі засег еі йотіііз §епііЬиз агсиз оѵаі;
Ніс §етіпі сиггиз пшпегапі еіерііапіа І'гедиепіепі,
10 ЗиГЯсіі іттепзіз аигеиз ірзе іи§із.
Наес езі <іі§па іиіз, Сгегтапісе, рогіа ігіитрЬіз;
Ноз асіііиз игЬет Магііз ІіаЬеі*е сіесеі.
ЬХѴІ.
Аи^изіо ріа іига ѵісіітаздие
Рго ѵезіго (Іаіе 8і1іо, Сатепае.
Віз зепоз іиЬеі еп гейіге іазсез,
64, 18. Не родился пи разу, т. е. не дамъ тебѣ ни разу къ рожденью подар-
ковъ. 65, 2. Счастливый пустырь, тѣмъ ли, что на немъ предназначался храмъ
Счастья, пли тѣмъ, что на этомъ мѣстѣ Римъ впервые привѣтствовалъ изъ Арктой-
ской (ст, 3), Сарматской, войны вернувшагося императора. 65, 9. Надъ сводомъ
въ честь двойной побѣды надъ Даками поставлены были двѣ колесницы, запряженныя
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 513
Будь ты и перьевъ дрожащихъ нѣжнѣй,
Иль молока, что свернулось недавно,
10 Пусть бы такъ грудь у тебя припухала,
Какъ ее дѣва хранитъ для супруга,
Все бы ты, Клитъ, показался мнѣ старцемъ:
Кто жь бы повѣрилъ, что столько рожденій
Было у Нестора или Пріама?
15 Совѣсть и мѣру узнай же хищенья.
Если игру продолжишь ты, что мало
Разъ тебѣ за годъ родиться, сочту я,
Что не родился, о Клитъ, ты ни разу.
ЬХѴ.
Домиціану.
Здѣсь, гдѣ храмъ широко блеститъ Возвратнаго Счастья,
Былъ счастливый пустырь только недавно еще;
Здѣсь Арктойской войны стоялъ украшенный пылью
Цезарь и пурпурный блескъ ликомъ своимъ разливалъ;
5 Здѣсь, увивши власы лавромъ п въ бѣлой одеждѣ,
Голосомъ Римъ и рукой слалъ поздравленья вождю.
Даръ знаменуетъ другой значенье высокое мѣста:
Сводъ священный стоитъ, о побѣжденныхъ глася.
Въ двухъ колесницахъ число слоновъ велико, и подходитъ
Самъ изъ золота онъ къ этимъ огромнымъ ярмамъ.
Эти, Германикъ, врата твоего достойны тріумфа,
Городу Марса такимъ входомъ пристало владѣть.
ЬХѴІ.
О консульствъ Силія.
Августу ладана вы честнаго несите
Съ жертвою Силія вашего ради, Камены.
Ибо снова велитъ вернуться двѣнадцати связкамъ
слонами, которыми управляла колоссальная золотая статуя Домиціана. 66, 2. Си-
лііі—поэтъ (см. IV, 14, ст. 1). Марціалъ воспѣваетъ новое консульство не его, а
его сына и намекаетъ на надежду Силія видѣть и втораго сына третьимъ консуломъ
въ томъ же дому.
Марціала эпиграммы.
33
514
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЫЬ. VIII.
Каіо соизиіе, поЬіІіцие ѵіг§а
5 Ѵаііз Сазіаііат йотит зопаге
Кегит ргіта заіиз еі ипа Саезаг.
Саийепіі зирегезі асіііис, (щосі оріеі,
Ееііх ригрига іегііизцие сопзиі.
Ротреіо <1е<1егіѣ Іісеі зепаіиз
10 Еі Саезаг §епего засгоз Іюпогез,
(^иогит расійсиз іег атрііаѵіі
Іапиз потіпа: Зіііиз Ггедиепіез
Маѵиіі зіс питегаге сопзиіаіиз.
ЬХѴИ.
Ногаз диіпдие риег попйит ііЬі пипііаі, еі іи
Іат сопѵіѵа тіііі, Саесіііапе, ѵепіз,
Сит тосіо (іізіиіегіпі гаисае ѵасіітопіа диагіае
Еі Гіогаіісіаз Іаззеі Ііагепа Гегаз.
5 Сигге, а§е, еі іпіоіоз геѵоса, Саііізіе, тіпізігоз;
Зіегпапіиг Іесіі: Саесіііапе, зесіе.
Сакіат розсіз адиат: попйит тіііі Ггі^ійа ѵепіі;
Аідеі айііис птіо сіиза сиііпа Госо.
Мане ѵепі роііиз; пат сиг іе циіпіа тогѳіиг?
10 ІТі іапіез, зего, Саесіііапе, ѵепіз.
ЬХѴІІІ.
(^иі Согсугаеі ѵкііі ротагіа ге^із,
Киз, Епіеііе, іиае ргаеіегеі іііе йотиз.
Іпѵійа ригригеоз игаі пе Ьгита гасетоз
66, 4. Когда консулъ ВХОДИЛЪ ВЪ СВОЙ ПЛИ ХОТЯ бы и чужой долъ, то идущій
передъ нимъ ликторъ ударялъ въ дверь своею лозою. 66, 9. Что, какъ исклю-
ченіе, третье консульство возможно, Марціалъ подтверждаетъ примѣрами Помпея,
кфсъ и Цезарева зятя Агриппы, отца Юліи, котораго Августъ три раза возводилъ
въ достоинство консула. 66, 11. Трижды ихъ имена записаны въ япварьскую
книгу Януса, какъ консулы. 66, 12. Только этакъ, т. е. послѣдовательно сы-
новьямъ достающееся консульство. 67, 1. Мальчикъ. Для провозглашенія каждаго
изъ 12-тп часовъ дня, какъ о томъ говоритъ Ювеналъ (Сат. 10, 216):
„Если пришедшаго рабъ называетъ иль часъ возвѣщаетъ",—назначался особый слуга.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ѴІП. 515
Къ консулу сыну, и благородной лозинѣ
5 Снова въ Кастальскомъ дому звучать у поэта
Первый па свѣтѣ оплотъ и единственный Цезарь.
Все же счастливцу остался предметъ для желаній,
Пурпуръ блаженный, а вмѣстѣ третій и консулъ.
Вѣдь Помпею сенатъ воздалъ, да и Цезарь
10 Зятю ту жь своему священную почесть;
Трижды пхъ имена почтилъ миротворецъ
Янусъ; предпочитаетъ считать только этакъ
Консульства нѣсколько разъ приходящія Силій.
ьхѵп.
ЦЭЦИ ЛІАНУ.
Мальчикъ не возвѣщалъ тебѣ еще пятаго часа,
А ужь приходишь ко мнѣ въ гости ты, Цэци.ііанъ,
Только что явки къ суду четвертый охрипшій отсрочилъ,
И Флоріальныхъ звѣрей все же арена томитъ.
5 Живо, бѣги и зови, Каллистъ, мнѣ слугъ неумытыхъ;
Ложа стелите скорѣй; Цэциліанъ, ты садись.
Теплой ты просишь воды, а нѣтъ еще и холодной;
Холоденъ голый очагъ въ кухнѣ, досель запертой.
Лучше бы утромъ ты шелъ, зачѣмъ ждать пятаго часа?
10 Поздно, чтобъ завтракать, ты, Цэциліанъ, собрался.
ЬХѴПІ.
Энтеллу.
Кто съ плодами сады у царя Корцирскаго видѣлъ,
Садъ бы, Энтеллъ, предпочелъ что передъ домомъ твоимъ.
Чтобъ не палила зима завистливо пурпурныхъ гроздій,
67, 2. Ужинали обычно въ девятомъ часу, а не въ пятомъ, въ которомъ пришелъ
Цэциліанъ. 67, 3. Въ четвертомъ часу отсрочивалась явка къ суду непопавшимъ
въ очередь, и охрипшій конечно не часъ, а возглашающій отсрочку судейскій.
67, 4. Бой звѣрей здѣсь во время Флоралій происходилъ по утрамъ. 67, 5. Не-
умытыхъ. Мылись въ восьмомъ часу. 67, 6. .Толса, въ трпклпніи, къ ужину.
67, 7. Теплой воды, любимая саісіа (см. I, II, ст. 3). 68, 1. Царя Корцирскаіо
Алкиноя (см. VII, 42, ст. 6).
зз-
516 М. Ѵаі. Магііаііз ерірташтаіоп. ЬіЬ. VIII
Еі §е1ійит Вассііі типега й’і§из есіаі,
5 Сотіііа регзрісиа ѵіѵіі ѵіпйетіа §етта,
Еі іе§ііиг Геііх пес іатеп иѵа Іаіеі:
Геттеит Іисеі зіс рег ЬотЪусіпа согриз,
Саісиіиз іп пііісіа зіс питегаіиг адиа.
(^иісі поп іп§епіо ѵоіиіі паіига Іісеге?
10 Аиіитпит зіегіііз Гегге іиЬеіиг Іііетз,
ЬХІХ.
Мігагіз ѵеіегез, Ѵасегга, зоіоз,
Хес Іаисіаз пізі тогіиоз роеіаз.
1§позсаз реіітиз, Ѵасегга: іапіі
Коп езі, иі ріасеат ііЪі, регіге.
ьхх.
(^иапіа диіез ріасійі, іапіа езі Гасипсііа Ыегѵае,
8ей соІііЪеі ѵігез іп^епіитдие рисіог.
Сит зіссаге засгат 1аг§о Реппеззісіа роззеі
Оге, ѵегесипсіат таіиіі еззе зіііт,
5 Ріегіат іепиі Ггопіет гесіітіге согопа
Сопіепіиз, Гатае пес сіаге ѵеіа зиае.
8есі іатеп йипс позігі зсіі іетрогіз еззе ТіЬиІІит,
Сагтіпа диі сіосіі поіа Кегопіз ІіаЬеі.
ЬХХІ.
о к
(^иаііиг аг§епіі ІіЬгаз тіііі іетроге Ьгитае
Мізізіі апіе аппоз, Розіитіапе, сіесет,
Зрегапіі ріигез—пат зіаге аиі сгезсеге (ІеЬепі
Мипега—ѵепегипі ріизѵе тіпизѵе сіиае;
5 Тегііиз еі диагіиз тиііо іпГегіога іиіегипі;
ЬіЪга Гиіі диіпіо 8еріісіапа диісіет;
68, 5. Прозрачнаго камня (см. выше, 14, ст. 3). 70, 3. Пермессъ (см. I, 76, ст.
10). 70, 5. Піэръ, царь Эматіп, давшій девяти своимъ дочерямъ имена музъ. На
ІІіэрійскомъ челѣ, то же, что на вдохновенномъ челѣ. 70, 8. Пѣсни Нерона (см^
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII. 517
И жестокій морозъ Вакха даровъ бы не ѣлъ,
5 Проживаетъ лоза подъ защитой прозрачнаго камня,
И покрытая кисть все же не спрятана тамъ;
Такъ сквозь тонкій покровъ все свѣтится женское тѣло,
Камешки такъ перечесть можно въ прозрачной водѣ.
Остроумью чего не желаетъ дозволить природа?
10 Неплодородной зимѣ осень велятъ приносить.
ЬХІХ.
На Вацерру.
Только древнимъ однимъ ты,Вацерра, дивишься,
И умершихъ однихъ ты хвалишь поэтовъ.
Извини, я прошу, Вацерра: не стоитъ,
Чтобы тебѣ понравиться могъ я, погибнуть.
ьхх.
О Нервѣ.
Сколько въ душѣ тишины, краснорѣчія столько жь у Нервы,
Но вдохновенье и мощь скромностью сдержаны въ немъ.
Хоть изъ священнаго пить онъ могъ бы Пермесса устами
Полными, онъ предпочелъ жажду умѣрить свою,
5 На Піэрійскомъ челѣ вѣнкомъ довольствуясь малымъ,
Славѣ своей не даетъ онъ распускать паруса.
Но современнымъ его однако считаетъ Тибулломъ
Всякій, кто изучилъ пѣсни Нерона пѣвца.
ЬХХІ.
На Постуміана.
Ты посылалъ серебра четыре мнѣ фунта порою
Зимнею, Постуміанъ, за десять лѣтъ передъ симъ.
Большаго ждалъ я—дары вѣдь должны неизмѣнны быть или
Возрастать,—но ко мнѣ около двухъ лишь пришло.
5 Много меньше принесъ мнѣ третій годъ и четвертый;
Въ пятый достался таки Септиціанскій мнѣ фунтъ;
Ш, 20, ст. 4). Изъ этого стиха можно заключить, что Марціалъ предполагалъ, что
лучшіе стихи Нерона или выдаваемые за его сочиненія написаны Нервой. 71, 6.
Септиціанскій фунтъ (см. IV, 88, ст. 3).
518 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
Веззаіет ай зсиіпіат зехіо регѵепітиз аппо;
Розі Ііипс іп соіиіа газа зеІіЪга сіаіа езі;
Осіаѵиз 1і§и1ат тізіі зехіапіе тіпогет;
10 Копиз аси Іеѵіиз ѵіх сосіеаге іиііі.
Ц>ио(1 тіііаі поЪіз (Іесітиз іат поп ІіаЬеі аппиз:
(^иаііиог а<1 ІіЬгаз, Розіитіапе, гесіі.
ЬХХІІ.
Хопскіт тигісе сиііиз азрегодие
Могзи ритісіз агійі роіііиз
Агсапит ргорегаз зедиі, ІіЬеІІе,
(^иет риісііеггіта іат гесііге ЫагЬо,
5 Восіі ХагЬо Раіегпа Ѵоііепі,
АД 1е§ез іиЪеі аппиоздие іазсез:
Ѵоііз диой рагіЬиз ІіЪі реіешіит езі,
Сопііп§еі Іосиз іііе еі Ігіс атісиз.
(^иат ѵеііет йегі теиз ІіЪеПиз!
ЬХХІП.
Іпзіапіі, цио пес зіпсегіог аііег ІіаЬеіиг
Ресіоге пес піѵеа зітріісііаіе ргіог,
8і сіаге ѵіз позігае ѵігез апітоздие Тііаііае
Еі ѵісіига реііз сагтіпа, (Іа (рюсі атет.
5 Супііііа іе ѵаіет Гесіі, Іазсіѵе Ргорегіі;
Іп§епіит (Заііі риісііга Ьусогіз егаі;
Еата езі аг§иіі Хетезіз Гоппоза ТіЬиІІі;
ЬезЪіа (Іісіаѵіі, (Іосіе Саіиііе, ііЬі:
Хоп те Раеіідпі пес зрегпеі Мапіиа ѵаіет,
10 8і яиа Согіппа тіііі, зі диіз Аіехіз егіі.
72^ 3. Аркану, возвращшощемусн въ Парбонъ, Марціалъ даетъ въ спутники своіо
неотдѣланную книжку, и завидуетъ ей, желая быть на ея мѣстѣ, чтобы достигнуть
разомъ и такого мѣстопребыванія, и такого друга. 72, 4. Нарбонъ; древняя Галлія
съ главнымъ городомъ Нарбономъ управлялась па подобіе Римской республики. Вмѣсто
Римскаго сената въ колоніи были декуріоны, изъ числа которыхъ на годъ выби-
рались дуумвиры, па мѣсто Римскихъ консуловъ. Передъ дуумвирами, какъ и пе
редъ консулами, носились связки розогъ. 73, 1. Инстанціи Руфъ, другъ Мар-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
519
Въ годъ шестой я дошелъ до осьми-унцевой чарки;
Еле шесть унцій затѣмъ въ мѣрочкѣ я получилъ;
Ложку только осьмой мнѣ меньше двухъ унцій доставилъ;
10 Лжицу девятый принесъ легче пожалуй иглы.
Мнѣ чего бы послать, у десятаго нѣтъ уже года;
Къ фунтамъ ты четыремъ, Постуміанъ, возвратись.
ЬХХІІ.
Своей книгъ.
Не нарядна еще пурпуромъ, и угрызеньемъ
Шероховатой пока не наглажена пемзы,
За Арканомъ вослѣдъ ты торопишься, книжка,
Коему чудный Нарбонъ уже возвратиться,
5 Отчій Нарбонъ Вотіена поэта,
Къ связкамъ годичнымъ велитъ и судебнымъ рѣшеньямъ;
Къ благамъ равнымъ тебѣ подобаетъ стремиться,
Мѣста достигнуть того и этого друга.
Какъ бы хотѣлося мнѣ быть моей книжкой!
ЬХХІІІ.
Инстанцію.
О Инстанцій, кого по душѣ откровеннѣй не сыщешь
II бѣлоснѣжной къ тому жь выше тебя простотой,
Если Таліи моей дать силъ ты желаешь и духа,
И безсмертье придать пѣснямъ,—дай мнѣ что любить.
5 Ради Цинтіи сталъ пѣвцемъ ты, игривый Проперцій;
Галлу прелестной внушенъ былъ Ликоридою даръ;
Немезида краса Тибулла изящнаго слава;
Лезбія, мудрый Катуллъ, пѣсни внушала тебѣ.
Презрѣнъ бы я какъ поэтъ ни въ Пэлигнѣ, ни въ Мантуѣ не былъ,
10 Еслибъ Коринна нашлась иль Алексисъ у меня.
ціала, къ которому между прочимъ, онъ обращается въ этой книгѣ, (эп. 51).
73, 2. Смѣлое выраженіе: бѣлоснѣжной простотой выставляетъ не только чистоту
и незапятненность снѣга, но и его несложный матеріалъ. 73, 5. Цинтія, по-
друга Проперція* 73, 6. Поэтъ Галлъ, другъ Вергилія. 73, 7. Немезида. послѣ
Деліи подруга Тибулла. 73, 9. Пэлигнъ, въ которомъ городъ Сульмонъ родина Ови-
дія. Манту я, родина Вергилія. 73, 10. Коринна, возлюбленная Овидія. Алексисъ
(см. V, 16, ст. 2).
520
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаіоп ІЛЬ. VIII.
ЬХХІѴ.
Норіотасііиз пипс ез, Гиегаз оріііііаітісиз апіе.
Еесізіі тейісиз диосі Гасіз Іюріотасііиз.
ьххѵ.
Сит гереііі зека сопсіисіоз посіе репаіез
Ьіп§опиз а Тесіа Еіатіпіадие гесепз,
Ехриііі ойепзо ѵіііаіит роііісе іаіит
Еі іасиіі іоіо согроге Гизиз Ііиті.
5 <^иі<1 Гасегеі баііиз, диа зе гаііопе тоѵегеі?
Іпдепіі йотіпо зегѵиіиз ипиз егаі,
Тат тасег, иі пііпітат роззеі ѵіх Гегге Іисегпат:
Зиссиггіі тізеі'о сазиз орепщие іиііі.
(г>иаііиог іпзсгіріі рогіаЬапі ѵііе сасіаѵег,
10 Ассіріі іпіеііх циаііа тіііе го§из;
Ноз сотез іпѵаіійиз зиЬтізза ѵосе ргесаіиг,
Пі диосипдие ѵеііпі, согриз іпапе іегапі:
Регтиіаіиг опиз зііраіадие іоПііиг аііе
(тгапДіз іп апдизіа загсіпа запдарііа.
15 Ніс тіііі сіе пшіііз ипиз, Ьисапе, ѵіЛеіиг,
Сиі тегііо Йісі „тогіие Са11е“ роіезі.
ЬХХѴІ.
„Віс ѵегшп тіііі, Магсе, йіс атаЬо;
Кіі езі, диой та§із аийіат 1іЬепІеги.
8іс еі сит гесііаз іиоз ІіЬеІІоз,
Еі саизат диоііепз а§із сііепііз,
5 Огаз, Сгаііісе, те го§аздие зетрег.
Оигит езі те ІіЬі, диой реііз, пе^аге.
75. Острота этой эпиграммы заключается въ игрѣ словомъ Га.ілъ^ какъ уро-
женца Галліи съ одной стороны и съ другой стороны—неспособнаго къ дѣторожде-
нію жреца Цибелы. Послѣднихъ ради этого обзывали іиогіпі, въ смыслѣ пропащіе.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
521
ЬХХІѴ.
На плохаго врача.
Нынѣ тяжелый боецъ глазнымъ ты прежде врачемъ былъ.
То же, что дѣлалъ какъ врачъ, дѣлаешь ты и бойцомъ.
ьххѵ.
О Галлѣ Лингонцѣ.
Какъ въ свой домъ нанятой Лингонецъ позднею ночью
Съ улицъ Текты пришелъ и со Фламинской сейчасъ,
Пальцами ногъ зацѣпясь, себѣ онъ вывихнулъ пятку,
И лежалъ распростертъ тѣломъ онъ всѣмъ на землѣ.
5 Какъ же Галлу тутъ быть? какимъ ему двинуться средствомъ?
За исполиномъ такимъ только рабченокъ одинъ,
Столь испитой, что едва могъ несть небольшую лампаду;
Случай бѣднягѣ подшелъ, помощь ему оказать.
Четверо съ клеймами трупъ горемыки какъ разъ проносили,
10 Тысячи коихъ въ себя жалкій пріемлетъ костеръ.
Жалобнымъ голосомъ ихъ умоляетъ спутникъ безсильный,—
Бездыханное снесть тѣло, куда захотятъ.
Грузъ обмѣняли они, стѣсненную въ узкихъ носилкахъ
Массу громаду они приподымаютъ наверхъ.
15 Этотъ изъ многихъ одинъ, Луканъ, по моему стоитъ,
Чтобъ справедливо его: „Галлъ ты пропащій" прозвать.
ЬХХѴІ.
На Галлика.
„Правду, о Маркъ, мнѣ скажи ты, скажи, умоляю;
Нѣтъ ничего, что бы я услышалъ охотнѣй".
Такъ и когда свои ты читаешь мнѣ книжки
И какъ только дѣла ведешь ты кліента,
5 Просишь ты, Галликъ, всегда и меня умоляешь.
Трудно отказывать въ томъ мнѣ тебѣ. чего просишь.
75, 1. Лингонецъ, выходецъ Бельгійской Галліи. 75, 2. Тента, сосѣдняя съ Фла-
минской улица. 75, 9. Рабы, бывшіе въ бѣгахъ, клеймились на лбу. 75, 10.
Бѣдняки сжигались на общемъ кострѣ.
522 М. ѴаІ. Маіііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
Ѵего ѵегіиз ег§о диісі зіі, ашіі:
Ѵегит, Саііісе, поп ИЬепіег аіиііз.
ЬХХѴП.
ЫЬег, атісогит йиісіззіта сига іиогипі,
ЫЬег, іп аеіегпа ѵіѵеге Йі^пе коза,
8і заріз, Аззугіо зетрег ііЬі сгіпіз атото
8р1епс1еаі еі сіп§апі Ногеа зегіа сариі;
5 Сапйійа пі^гезсапі ѵеіиіо сгузіаііа Еаіегпо
Еі саіеаі Ыапсіо тоіііз атоге іогиз.
<»>иі зіс ѵеі тесііо гіпііиз ѵіхіі іп аеѵо,
Ьоп^іог Ііиіс і’асіа езі, диат <1аіа ѵііа іиіі.
ЬХХѴІП.
(^иоз сирегеі РЫедгаеа зиоз ѵісіогіа Ііиіоз,
Іпсііса диоз сирегеі ротра, Ьуаее, іиоз,
Еесіі НурегЬогеі сеІеЪгаіог 8іе11а ігіитрЫ,
О рисіог, о ріеіаз! еі риіаі еззе рагит.
5 Моп іііі заііз езі іигЬаіо зогсіісіиз аиго
Негтиз еі Незрегіо диі зопаі огЬе Тадиз.
Отпіз ІіаЬеі зиа (Іопа сііез: пес ііпеа діѵез
Сеззаі, еі іп рориіит іпиііа гаріпа сасііі;
Хипс ѵепіипі зиЬіііз Іазсіѵа потізтаіа пітЪіз,
10 Кипс (Іаі зресіаіаз іеззега Іаг^а Гегаз,
Хипс ітріеге зіпиз зесиіюз ^аисіеі еі аЪзепз
Зогіііиг сіотіпоз, пе Іасегеіиг, аѵіз.
С^иісі питегет сиггиз іег (іепадие ргаепііа раітае,
Циае (Іаге поп зетрег сопзиі иіегцие зоіеі?
15 Отпіа зесі, Саезаг, іапіо зирегапіиг Ьопоге,
(^иосі зресіаіогет іе іиа Іаигиз ІіаЬеі.
78, 1. Флегрэйскія поли въ Македонія, гдѣ Юпитеръ при помощи Геркулеса по-
разилъ Гигантовъ. 78, 2. Тріумфъ Вакха послѣ побѣды надъ Индіей. 78, 3. Ги-
перборейскій тріумфъ, торжество, устроенное Стеллою по случаю Сарматской побѣды
Домиціана (см. ѴП, 6, ст. 1). 78, 5. Гермъ (см. VI, 86, ст. 5). 78, 6. Геспе-
рійской странѣ, въ Испаніи (см. выше 28, ст. 6). 78, 7. Богачей ряды\ сидящіе
М. Вал. Марціала эпиграммы Кн. VIII. 523
Такъ ты выслушай то, что правдивѣе правды:
Правдѣ, Галлпкъ, ты неохотно внимаешь.
ЬХХѴП.
Другу Ливеру.
Либеръ, ты для друзей сладчайшій предметъ попеченій,
Либеръ, достойный среди розъ вѣковѣчныхъ прожить,
Если ты мудръ, пусть всегда Ассирійскимъ амомомъ твой волосъ
Блещетъ и вкругъ головы вьются вѣнки изъ цвѣтовъ;
Свѣтлые пусть хрустали стариннымъ чернѣютъ Фалерномъ,
Мягкое ложе пускай лаской любви горячо.
Кто такъ прожилъ, хотя бы скончавшись даже въ полвѣка,
Долѣе вышло тому, чѣмъ присуждалася жизнь.
ЬХХѴІН.
Онъ играхъ Стеллы.
Игры, какихъ пожелать Флегрэйской бы можно побѣдѣ,
Коихъ Индійскій бы твой праздникъ желалъ, о Ліей,
Гиперборейскій тріумфъ устрояетъ Стелла,—о скромность,
О смиренье! и все малымъ считаетъ еще.
5 Не довольно ему и мутнаго золотомъ Герма,
II въ Гесперійской странѣ Тага съ гремучей волной.
Что ни день, то дары; богачей ряды непрерывны,
И добыча большимъ льется потокомъ въ народъ.
Вотъ п внезапнымъ дождемъ приходятъ блудливыя деньги,
10 Вотъ и щедрый ярлыкъ зримыхъ звѣрей раздаетъ,
Вотъ по жребыо попасть ко владѣльцу заочному рада
Птица за пазуху, чтобъ ей не растерзанной быть.
Что колесницы считать и тридцать наградъ за побѣды,
Какъ и вдвоемъ не всегда консулы ихъ выдаютъ?
15 Но превыше всего, о Цезарь, великая почесть
Въ томъ, что зрителемъ самъ лавра ты своего.
на подмосткахъ, ближайшихъ къ амфитеатру, на которыхъ сидѣли знатнѣйшіе се-
наторы, иностранные послы, весталки, устроитель игръ и на трибунѣ подъ балда-
хиномъ — императоръ. Въ видѣ подарковъ народу раздавались всякаго рода птицы,
яства, ярлыки на полученіе муки, платье, золото, серебро, жемчугъ, картины, рабы,
скотъ и укрощенные звѣри, наконецъ корабли, дома, поля.
524
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
ЬХХІХ.
Отпез аиі ѵеіиіаз ІіаЪез атісаз
Аиі іигрез ѵеіиііздие ГоеДіогез.
Наз Дисіз сотііез ігаіііздие іесит
Рег сопѵіѵіа, рогіісиз, іііеаіга.
5 Зіс Гогтоза, ГаЪиІІа, зіс риеііа ез.
ьххх.
Запсіогит поЬіз тігасиіа геДДіз аѵогит
Хес раіегіз, Саезаг, заесиіа сапа тогі,
Сит ѵеіегез Ьаііае гііиз гепоѵапіиг Ііагепае
Еі ри^паі ѵігіиз зітріісіоге тапи.
5 Зіс ргізсіз зегѵаіиг Ііопоз іе ргаезіДе іетрііз,
Еі саза іат сиііо зиЬ Іоѵе питеп ІіаЪеі;
Зіс поѵа Дит сопДіз, геѵосаз, Аи^изіе, ргіога.
БеЬепіиг диае зипі диаедие Гиеге ііЬі.
ЬХХХІ.
Ыоп рег тузііса засі’а ВіпДутепез,
Хес рег Хіііасае Ьоѵет іиѵепсае,
Ыиііоз Депідие рег Деоз Деаздие
Іигаі Сеіііа, зеД рег ипіопез.
5 Ноз атріесіііиг, Іюз регозсиіаіиг,
Ноз ігаігез ѵосаі, Іюз ѵосаі зогогез,
Ноз паііз атаі асгіиз ДиоЪиз.
Ніз зі дио сагеаі тізеііа сази,
Ѵісіигат пе§аі еззе зе пес Ьогат.
10 ЕЬеи, диат Ьепе пипс, Рарігіапе,
Аппаеі іасегеі тапиз Зегепі!
80, 4. Домиціанъ возобновилъ на аренѣ кулачные бои. 80, 6. Гдѣ чтутъ Зе~
веса; Домиціанъ возобновилъ храмь Зевеса на Каіштотолійскомъ холмѣ. Хижинѣ;
быть можетъ, старый храмъ Юпитера, а не то малый храмъ Юпитера Консерватора.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
525
ЬХХІХ.
На Фабуллу.
Всѣ подруги твои или старухи,
Иль безобразны, еще и старухъ то противнѣй.
Держишь ты ихъ прп себѣ и съ собой ихъ таскаешь
По пирушкамъ да портикамъ и по театрамъ.
5 Такъ то, Фабулла, ты молода и красива.
• ьххх.
Домиціану.
Ты священныхъ дѣдовъ чудеса для насъ возвращаешь,
И умереть ты вѣкамъ, Цезарь, сѣдымъ не даешь,
Какъ обрядъ старины возстаетъ на Латинской аренѣ
И безоружной рукой храбрость выходитъ на бой.
5 Такъ подъ покровомъ твоимъ честь храмовъ древнихъ хранится,
И подъ храмомъ, гдѣ чтутъ Зевса, и хижинѣ богъ;
Строя такъ новое, ты обновляешь и древнее, Августъ.
Будетъ, что было и есть, все благодарно тебѣ.
, ЬХХХІ.
О Гелліи.
Ни священными тайнами Диндпмены,
Ни быкомъ, порожденнымъ Нильскою телкой,
Ни богинями, ни богами какими
Не клянется ужь Геллія, а жемчугами.
5 Ихъ то обниметъ она, то поцѣлуетъ,
Братьями ихъ назоветъ, назоветъ и сестрами,
И сильнѣе обоихъ дѣтей своихъ любитъ.
Если бы бѣдная ихъ лишилась случайно,
То не прожить, говоритъ, даже ей часу.
10 О, какъ чудно могли бъ поработать тутъ руки,
Папиріанъ, теперь Аннэя Серена!
81. 1. Димдимена. Цибела. 81, 2. Ни быкомъ. Аписомъ. 81, 11. Анной Серенъ,
очевидно знаменитый современный воръ, котораго руки могли бы достойно наказать
Геллію.
526
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VIII.
ьхххп.
Бапіе ііЪі іигЬа диегиіоз, Аи^изіе, ІіЪеІІоз,
Хоз диодие диосі <1отіпо сагтіпа рагѵа йатиз,
Роззе йеит геЬиз рагііег Мизіздие ѵасаге
Зсітиз, еі Ііаес еііат зегіа ріасеге ііЪі.
5 Гег ѵаіез, Аидизіе, іиоз: поз §1огіа сіиісіз,
Ыоз іиа сига ргіог Леіісіаедие зитиз.
Коп циегсиз іе зоіа сіесеі пес Іаигеа РІюеЬі:
Еіаі еі ех Ііесіега сіѵіса позіга ііЪі.
82, 7. Не одни только гражданскіе да военные вѣнки тебѣ приличествуютъ, ио и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VIII.
527
ЬХХХП.
Домиціану.
Какъ толпа подаетъ тебѣ жалобныхъ, Августъ, прошеній,
Зпаемъ, владыкѣ стихи малые мы поднося,
Что отдаваться дѣламъ, равно и Музамъ богъ можетъ,
И что пріятенъ тебѣ даже и этотъ вѣнокъ.
5 Августъ, терпи насъ, пѣвцовъ: твоя мы отрадная слава,
Первой заботой твоей и наслажденіемъ мы.
Не одинъ только дубъ да лавръ тебѣ Феба приличенъ,—
Пусть и гражданскій нашъ плющъ будетъ вѣнкомъ для тебя.
лирическій вѣнокъ изъ плюща.

*
-

МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
КЫИГА. IX.
Марціала эпиграммы.
34
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРІСКАММАТЖ ЫВЕК IX.
Коіе, Іісеі поііз, зиЪІіті ресіоге ѵаіез,
Сиі геГегеі зегиз ргаетіа (1і§па сіпіз.
Нос ііЬі зиЬ позіга Ъгеѵе сагтеп ітадіпе ѵіѵаі,
фиат поп оЬзсигіз іип§із, Аѵііе, ѵігіз:
5 Ше едо згіт пиПі пидагит Іаийе зесипііиз,
(^иет поп тігагіз, зесі риіо, Іесіот, атаз.
Маіогез таіога зопепі: тіііі рагѵа Іосиіо
Зи^ісіі іп ѵезігаз заере тесііге пшпиз.
Наѵе, ті Тогапі, і'гаіег сагіззіте. Ерідгатта, диой ехіга
огйіпет ра^іпагит езі, асі Зіегііпіит сіагіззітіип ѵігшп зсгір-
зітиз, диі іта§іпет теат ропеге іп ЬіЫіоіІіеса зиа ѵоіиіі.
Бе дио зсгіЬецйит’ ііЬі риіаѵі, пе і^погагез, Аѵііиз ізіе циіз
5 ѵосагеіиг. Ѵаіе еі рага Іюзріііит.
I.
I
Бит Іапиз Ъіетез, Ботіііапиз аиіитпоз,
Аидизіиз аппіз соттосІаЪіі аезіаіез,
Имя Авита встрѣчается уже въ кн. 1,16^ ст. 2. Тотъ ли это Авитъ и здѣсь, трудно
рѣшить. Изъ слѣдующей затѣмъ записки Марціала Тиранію видно, что поэтъ назы-
ваетъ Авита и Стертиніемъ, который желаетъ поставить въ богатой своей библіотекѣ
бюстъ поэта среди бюстовъ другихъ знаменитостей. Вотъ на подножіи этого бюста
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА IX.
Авиту.
Хоть противъ воли пѣвецъ, извѣстный возвышеннымъ духомъ,
Коему поздно зола должную почесть воздастъ,
Пусть эта краткая пѣснь подъ моимъ сохраняется снимкомъ
Тѣмъ, что не къ темнымъ мужамъ ты пріобщаешь, Авитъ:
о Не состою я вторымъ ни въ какихъ восхваленьяхъ бѣздгьлокъ,
Мнѣ не дивясь, ты меня любишь, читатель, кажись.
Важное важнымъ гремѣть, а мнѣ съ разговоромъ ничтожнымъ
Будетъ довольно назадъ въ руки къ вамъ часто ходить.
Марціалъ своему Торанію.
Здравствуй, мой Тораній, братъ возлюбленный. Эпиграмму,
находящуюся внѣ порядка страницъ, я написалъ знаменитому
мужу Стертинію, который пожелалъ поставить мой образъ въ
своей библіотекѣ. Я подумалъ, что нужно тебѣ написать о
5 немъ, чтобы ты зналъ, кого я называю Авитомъ. Прощай п
и жди гостя.
I.
О храмѣ въ честь Флавіевъ.
Янусъ намъ зиму пока, Домиціанъ же и осень,
Августъ лѣтнюю пору въ году устрояетъ,
Марціалъ проситъ написать приводимое съ пятаго стиха четверостишіе. 1, 1. Зим-
ній январь названъ по Янусу. 2. Подобно тому, какъ Августъ сообщилъ преж-
нему Секстилу (Шестому) свое имя, Домпціапъ прозвалъ октябрь Домиціаномъ.
34*
532 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. БіЬ. IX.
Бит §гап<1е Гатиіі потеп аззегеі Кііепі
бгегтапісагит та^па Іих Каіепйагигп,
5 Тагреіа зитті заха сіит раігіз БіаЬипі,
Бит ѵосе зирріех (Іитцие іиге рІасаЪіі
Маігопа сііѵае сіиісе Іиііае питеп:
МапеЪіі аііит Гіаѵіае йесиз §епііз
Сит зоіе еі азігіз ситцие іисе Котапа.
10 Іпѵісіа циійдиісі сопсіійіі тапиз, саеіі езі.
II.
Раирег атісіііа сит зіз, Ьире, пои ез атісае,
Еі диегііиг <1е іе тепіиіа зоіа пііііі.
ІПа зіІі§іпеіз ріпуиезсіі айиііега сиппіз,
Сопѵіѵат разсіі пі§га Гагіпа іиит;
5 Іпсепзига піѵез ботіпае Йеііпа Ііциапіиг,
Хоз ЬіЬітиз Тизсі риііа ѵепепа сасіі;
Етріа ІіЬі пох езі Гипйіз поп іоіа раісгпіэ,
Наші зиа сіезегіиз гига зосіаііз агаі;
Зріешіеі Егуііігаеіз регіисісіа тоесііа Іарііііз,
10 Бисііиг аскіісіиз, іе іиіиепіе, сііепз;
Осіо 8угіз зиііиііа (іаіиг Іесііса риеііае,
Хисіит запсіарііае роікіиз атісиз егіі.
I пипс еі тізегоз, СуЬеІе, ргаесійе сіпаесіоз:
Наес егаі, каес сиіігіз тепіиіа сіі§па іиіз.
III.
СІиапіит іат зирегіз, Саезаг, саеіосріе (Іесіізіі
8і гереіаз еі зі сгегіііог еззе ѵеііз,
Сгапсііз іп аеіііегіо Іісеі аисііо ііаі Оіутро
Со^апіигдие сіеі ѵешіеге диійдиій ІіаЬепі,
5 СопіигЪаЬіі Аііапз, еі поп егіі ипсіа іоіа,
1 , 4. Германскихъ Календъ; сентябрь долженъ былъ быть названъ Германикомъ (см.
II. 2.) ст. 3), но и это не удалось Домиціану. 1, 5. (См. IV. 54, ст. 1). 1, 7.
ІОлія^ (см. VI, 3, ст. 6). 1, 8. Краса Флавія рода, храмъ, построенный Домиціа-
номъ роду Флавіевъ, т. е. Веспасіану и Титу. 1, 10. Подобно небесамъ, вѣчно
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 533
И сочетаетъ пока имя домашняго Рейна
Блескъ Германскихъ Календъ со славой великой,
5 Скалы Тарпеи пока стоятъ подъ отческимъ храмомъ,
Гласомъ пока умолять покорнымъ и ладаномъ станутъ
Юліи божество отрадное жены богачки,—
Все пребудетъ краса высокая Флавія рода
Вмѣстѣ съ солнцемъ, звѣздами п славою Римской.
10 Все, что рука создала непобѣдимая—небо.
И.
На Лупа.
III.
Домиціану.
Сколько ужь, Цезарь, богамъ и небесамъ подарилъ ты,
Если бъ ты взыскивать сталъ, заимодавцемъ явясь,
Произошелъ бы большой аукціонъ на воздушномъ Олимпѣ,
И пришлось бы богамъ все, чѣмъ владѣютъ, продать,
5 Былъ бы Атланту разоръ, двѣнадцатой не было бъ части,
все, созданное непобѣдимою рукою Домиціана. 3, 5. Атланту, поддерживающему
все небо; здѣсь небожителямъ предстояло бы банкротство съ полученіемъ одного
унца вмѣсто асса, коего онъ представляетъ 12-ю часть.
534 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп.1 ЬіЬ. ? .
Весійаі іесит диа раіег ірзе Лейт:
Рго Сарііоііпія диісі епіт ІіЬі зоіѵеге іетрііз,
С^иісі рго Тагреіае Ггопйіз Іюпоге роіезі?
фиі<1 рго сиІтіпіЬиз §етіпіз таігопа Топапііз?
10 Раііайа ргаеіегео: гез а§іі іііа іиаз.
фіій Іодиаг Аісісіеп РІюеЬитдие ріоздие Ьасопаз?
Асідііа диій Ьаііо Еіаѵіа іетріа роіо?
Ехресіез еі зизііпеаз, Аи^изіе, песеззе езі:
Кат ііЬі диой зоіѵаі поп ЬаЬеі агса Іоѵіз.
IV;
Аигеоііз Гиіиі сиіп роззіі баііа (ІиоЬиз
Еі ріиз фіат Гиіиі, зі іоіійет аскіісіегіз:
Аигеоіоз а іе сиг ассіріі, АезсЬуІе, сіепоз?
Коп ГеІІаі іапіі Оаііа. <^иі(1 ег§о? Тасеі.
V.
ИиЬеге ѵіз Ргізсо: поп тігог, Раиіа: зарізіі.
Висеге іе поп ѵиіі Ргізсиз: еі іііе заріі.
VI.
ТіЬі, зитте ВЬепі сіотііог еі рагепз огЬіз,
Рисіісе ргіпсерз, ^гаііаз а§,ипі игЬез:
Рориіоз ІіаЬеЬипі; рагеге іат зсеіиз поп езі.
Яоп риег ауагі зесіиз агіе тап§опіз
5 Ѵігііііаііз (іатпа таегеі егеріае,
№ес диат зирегЬиз сотриіеі зіірет Іепо,
Эаі ргозіііиіо тізега таіег іпіапіі.
<^иі пес сиЬіІі Гиегаі апіе іе диопйаіп,
Рисіог еззе рег іе соеріі еі Іирапагі.
3, 8. У'ар и ейскихъ вѣнковъ, Капитолійскихъ игръ (см. IV. 54, ст. 1). 3, 9. По
этому стиху можно заключить, что Домиціанъ выстроилъ Юнонѣ два храма. 3,10.
Палладѣ (см. V, 2, ст. 8). 3, 11. Ччпо про Алкида^ въ храмѣ коего на АппіеваВ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 535
Чтобъ сосчитаться съ тобой могъ самъ родитель боговъ.
Капитолійскіе чѣмъ у тебя онъ выкупитъ храмы?
Чѣмъ отдать онъ за честь можетъ Тарпейскихъ вѣнковъ?
Чѣмъ супруга отдастъ Громовержца за кровли двойныя?
10 Я о Палладѣ молчу: ей хлопотать о тебѣ.
Что про Алкида скажу, про Феба, про дружныхъ Лаконцевъ?
Что и про Флавіевъ храмъ, новость Латинскихъ небесъ?
Необходимо тебѣ и ждать, и выдерживать, Августъ,
Ибо разсчесться съ тобой пустъ у Зевеса сундукъ.
IV.
На Эсхила.
V.
На Павлу.
Хочешь за Приска идти; не диво, Павла: умна ты.
Брать не согласенъ тебя Црискъ: знать разуменъ и онъ.
VI.
Домиціану.
Рейнъ покорившій герой и отецъ мірозданья.
Вождь стыдливый, тебѣ города благодарны:
Будутъ въ нихъ люди; рождать уже не преступно.
Мальчикъ, скупца торгаша искусствомъ истерзанъ,
5 Ужь не оплачетъ утраты насильственной пола,
II подачки, отсчитанной сводникомъ гордымъ,
Бѣдная мать за безчестье подростку.
Стыдъ, что бѣжалъ до тебя и брачнаго ложа,
Началъ черезъ тебя проникать п въ вертепы.
дорогѣ Домиціанъ приказалъ поставить свою статую въ видѣ Геркулеса (см. ниже
эп. 64, 65 и 101). 3, 12. Домиціанъ возобновилъ сгорѣвшіе храмы Феба и Ка-
стора и Поллука (см. выше 1, ст. 8). 6, 1. Рейнъ покорившій (см. Щ 2, ст. 3).
536
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
VII.
Вісеге (Іе ЬіЬусіз гесіисі ІіЬі §епііЪиз, Аіег,
Сопііпиіз ѵоіиі диііщие (ІіеЬиз Наѵе:
„Хоп ѵасаі“ аиі „сіогтіі" (Іісіит езі Ьіз іегдие геѵегзо.
Іат заііз езі: поп ѵіз, АГег, Ііаѵеге: ѵаіе.
VIII.
Тапдиат рагѵа Гогеі зехиз іпіигіа позігі
Гоейапйоз рориіо ргозіііиіззе тагез,
Іат сипае Іепопіз егапі, иі аЬ иЬеге гаріиз
Зогсіійа ѵа§ііи розсегеі аега риег:
5 Іттаіига йаЬапі іпГапйаз согрога роепаз.
Хоп іиііі Аизопіиз іаііа топзіга раіег,
Ійет диі іепегіз пирег зиссиггіі ерІіеЪіз,
Хе іасегеі зіегііез заеѵа ІіЬісІо ѵігоз.
Вііехеге ргіиз риеі’і іиѵепездие зепездие,
10 Аі пипс іпіапіез іе диодие, Саезаг, атапі.
ХіІ ііЪі 1е§аѵіі ГаЬіиз, ВііЬупісе, сиі іи
Аппиа, зі тетіпі, тіііа зепа баЬаз.
Ріиз пиШ йесііі іііе: диегі, Вііііупісе, поіі:
Аппиа 1е§аѵіі тіііа зепа ІіЬі.
X.
Сепез, СапіЬаге, сит іогіз ІіЬепіег,
Сіатаз еі таіейісіз еі тіпагіз.
Веропаз апітоз ігисез, топетиз:
ЫЬег поп роіез еі §и1озиз еззе.
7, 4. Прощай^ въ смыслѣ прощанія съ мертвымъ, какъ бы: если не хочешь здрав-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
537
VII.
На Афера.
Какъ изъ Ливійской страны назадъ вернулся ты, Аферъ.
Пять дней кряду тебѣ Здравствуй хотѣлъ я сказать:
„Занятъ" или „онъ спитъ", пять разъ услыхавъ, уходилъ я.
Полно; коль здравствовать ты, Аферъ, не хочешь: прощай.
VIII.
Домиціану.
Словно обида была недостаточна нашему полу,
Тѣмъ что народу на срамъ мы отдавали мужчинъ,
Ужь колыбели достигъ сводникъ, чтобъ мальчикъ, отторгнутъ
Только отъ груди, крича денегъ нечистыхъ просилъ;
5 Неразвитыя тѣла подвергались неслыханнымъ мукамъ,
Но Авзонійскій отецъ этихъ не вынесъ уродствъ,
Тотъ, что помощь подалъ недавно лишь отрокамъ нѣжнымъ,
Чтобы безплодья мужамъ дикая страсть не несла.
Мальчики прежде тебя любили, тутъ юноши, старцы,
10 Вотъ и дѣти уже любятъ, о Цезарь, тебя.
IX.
Впѳинику.
О Виѳиникъ, тебѣ ничего не отказывалъ Фабій,
Коему, помнится, шесть тысячъ ты въ годъ выдавалъ.
Никому не давалъ онъ больше, не плачься, Виѳинпкъ:
Онъ шесть тысячъ тебѣ стало быть въ годъ завѣщалъ.
X.
На Кантара.
Хоть въ гостяхъ ты, Кантаръ, поужинать любишь,
Все кричишь и бранишься и угрожаешь.
Ты суровый свой духъ отложи, умоляю;
Быть свободнымъ тебѣ нельзя и обжорой.
ствовать, умирай. 9, 2. Шестъ тысячъ, около 1200 рублей.
538
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. IX.
XI.
Котеп сит ѵіоііз гозіздие паіит,
(^ио рагз орііта потіпаіиг аппі,
НуЪІат диой заріі АІІісоздие Йогез,
С^иосі пісіоз оіеі аііііз зирегЬае;
5 Мотеп песіаге йиісіиз Ьеаіо,
І^ио таііеі СуЪеІез риег ѵосагі
Еі фіі росиіа Іетрегаі Топапіі,
(^ио<1 зі Раггііазіа зопез іп аиіа,
Везрошіепі Ѵепегез Сирісііпездие;
10 Хотеп поЫІе, тоііе, (іеіісаіит
Ѵегзи (Іісеге'*поп гисіі ѵоІеЪат:
8ей 1« зуІІаЬа сопіитах гери^паз.
Бісипі Еіагіпоп Іатеп роеіае,
8е<1 (тгаесі, циіЬиз езі піЫІ пе§аІит
15 Еі сріоз 'Ара; ’'Аре; йесеі зопаге:
ХоЬіз поп Іісеі еззе Іат йізегііз,
(^иі Мизаз соіітиз зеѵегіогез.
/
XII.
8і Йагеі аиіитпиз тіііі потеп, Орогіпоз еззет,
Ноггійа зі Ьгитае зійега, СЬітегіпоз;
Вісіиз аЬ аезііѵо Тііегіпоз ІіЪі тепзе ѵосагег:
Тетрога сиі потеп ѵегпа сіейеге, циіз езі?
XIII.
Хотеп ІіаЬез Іепегі диосі Іетрога пипсираі аппі,
Сит Ьгеѵе Сесгоріае ѵег рориіапіиг арез;
Хотеп Асідаііа тегиіі циой ІіагипШпе ріп§і,
11, 1. Еар, весна; отъ этого слова происходитъ Эйа-ринъ. 11, 3. ГиблЬ (см.
ІЦ 46, ст. 1). 11, 4. Гордой птицыФеникса (см. V, 7, ст. 1). 11, 6. Маль-
чикъ Цибелы^ Дттисъ (см. II, 86, ст. 4). 11, 7. Ганимедъ. 11, 8. Дворецъ
Парразійскій' императора Домиціана (см. VII, 56, ст. 2). 11, 13. Эйаринъ,Еіагіпів,
по причинѣ первыхъ трехъ краткихъ непомѣстимое въ стихѣ. 11, 15.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
539
XI.
Объ Эйаринѣ Домиціана.
Имя въ фіалкахъ зачато и розахъ,
Коимъ часть лучшая названа года,
Свѣдомо Гиблѣ и Аттики цвѣту,
То что гнѣздомъ гордой птицы пахуче;
5 Имя небеснаго нектара слаще,
Коему радъ бы былъ мальчикъ Цибелы
II подносящій бокалъ Громовержцу,
Коль прозвучишь во дворцѣ Нарразійскомъ,
То Купидонъ и Венера отвѣтятъ;
10 Славное, мягкое, нѣжное имя •
Думалъ въ стихѣ я сказать утонченномъ:
Ты же упрямишься, слогъ непреклонный.
Впрочемъ Эйаріонъ есть у поэтовъ,
Только у Грековъ, запретнаго нѣтъ имъ,
15 Можно ’Аре; говорить какъ и ”Аре;:
Намъ же въ рѣчахъ не дано той свободы,
Музамъ покорны мы болѣе строгимъ.
XII.
О ТОМЪ ЖЕ.
Если бы осень дала мнѣ имя, я бъ былъ Окшріѵоа;
Если бы небо зимы, былъ бы я /ещгріѵос
Если бъ по лѣтнему звать меня мѣсяцу, звался бъ Ѳгріѵоэ;
Тотъ, кому имя даетъ вешнее имя, кто онъ?
XIII.
О ТОМЪ ЖЕ.
Имя твое, что въ году означаетъ нѣжнѣйшее время,
Какъ Кекроиійскимъ пчеламъ краткой весны данъ грабежъ;
Имя Ацидалійской тростью писаться достойно,
Арві, начало 31-го стиха въ V кн. Иліады.. 12, 1. Опоринъ отъ бкшра по
гречески лѣтняя жара, сборъ плодовъ. 12, 2. Хгіагріѵи; отъ у^ишѵ, зима.
12. 3. Ѳгр'.ѵо? отъ огрог, лѣто. 13, 2. Аекронгнскн.иг пчеламъ, Аѳинскимъ на
горѣ Гиметтѣ. 13, 3. Ацидалійскій, тростью Венеры Ацидаліи.
540
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
<^ио<1 Суіііегеа зиа зсгіЬеге §аис!еі аси;
5 Хотеп ЕгуіЪгаеіз диосі Ііііега Гасіа Іарііііз;
Оетта диой Неііадит роііісе ігііа поіеі;
(^иосі ріппа зсгіЪепіе §гиез ай зісіега іоііапі;
(^иоіі йесеі іп зоіа Саезагіз еззе сіото.
XIV.
Нипс, (щет іпепза ІіЪі, диет сепа рагаѵіі ашісит,
Еззе, риіаз йсіае ресіиз атісіііае?
Аргит атаі еі тиііоз еі зитеп еі озігеа, поп іе.
Тат Ьепе зі сепет, позіег аіпісиз егіі.
XV.
Іпзсгірзіі іитиііз зеріет зсеіегаіа ѵігогит
„8е ГесІ8зе“ СМое. С^иісі роіе 8ІтрІісіиз?
XVI.
Соп8І1іит Гогтае, зресиіит, йиісездие саріііоз
Рег^атео розиіі Допа засгаіа део
ІПе риег іоіа дотіпо дгаііззітиз аиіа,
Ыотіпе диі зідпаі іетрога ѵегпа зио.
•5 Геііх, диае іаіі сепзеіиг типеге іеііиз!
Хес Сгапутесіеаз таЦеі ИаЬеге сотаз.
XVII.
Ьаіопае ѵепегапйе пероз, диі тіііЬиз ІіегЬіз
Рагсагшп ехогаз репза Ьгеѵездие соіоз,
13, 4. ЦѵимреЯу Венера. 13, 5. Жемчуговъ Эритрэііски^ъ (см. V, 37, ст. 4).
13, 6. Камень чертитъ Геліаді^ янтарь (см. IV, 25, ст. 2). 13, 7. Нѣкоторые тол-
кователи подставляютъ вмѣсто ріппа зсгіЬепіе — ріппа зігійепіе, которое пришлось
<)ы перевести словами: на свищущихъ крыльяхъ. Но это весьма поверхностное
исправленіе, такъ какъ журавли отличаются почти безшумной мягкостью полета.
А слово пишущихъ, относится къ греческой буквѣ 7, родственной латинскому ѵ,
лачальной буквѣ ѵег весна. Эту заостренную букву какъ бы пишетъ журавлиное
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
541
Что Цитерея чертить рада своею иглой;
5 Имя, гдѣ буква стоитъ изъ жемчуговъ Эритрейскихъ,
Пальцемъ потертъ, пусть его камень чертитъ Геліадъ;
Что къ небесамъ журавли на пишущихъ крыльяхъ возносятъ,.
Коему только въ одномъ Цезарскомъ домѣ быть слѣдъ.
XIV.
На друга лизоблюда.
Этого, что тебѣ столъ да ужинъ другомъ содѣлалъ,
Можетъ быть преданной ты дружбѣ считаешь душой?
Не тебя, вепря онъ, барвенъ любитъ, устрицъ да вымя.
Славно такъ ужинай я, былъ бы онъ другомъ моимъ.
XV.
О Хлоѣ.
Славная на шестерыхъ могилахъ мужей надписала
Хлоя „то трудъ былъ ея“. Проще возможно ли быть?'
XVI.
О ВОЛОСАХЪ Эйарина.
Зеркало, формы совѣтъ, и вмѣстѣ отрадныя кудри
Богу Пергамскому въ даръ, какъ посвященье, сложилъ
Этотъ мальчикъ, во всемъ дворцѣ владыкѣ милѣйшій,
Тотъ, что именемъ самъ кажетъ на вешніе дни.
5 Слава землѣ, что, такихъ сочтена приношеній достойной!’
Не предпочла бы она и Ганимеда волосъ.
XVII.
О ТОМЪ ЖЕ Эскулапію.
Чтимый заслуженно внукъ Латоны, что травами кротко
Парокъ урокъ удлиннить можешь и краткую нить,
стадо въ своихъ весеннихъ полетахъ. 16, 1. Обрѣзавъ свои ребяческія кудри,
любимый мальчикъ Домиціана Эйаринъ, самъ Пергамскій уроженецъ, отослалъ ихъ,
посвящая Пергамскому богу Эскулапу, вмѣстѣ съ зеркаломъ, подающимъ свои
совѣты насчетъ красоты внѣшней Формы. Свое зеркало онъ посвящаетъ Эскулапу,
подобно тому, какъ дѣвушки посвящали Венерѣ свои куклы, и отслужившіе воины
оружіе Геркулесу. 16, 5. Слава землѣ, Пергамской. 17, 1. Внукъ Латоны
Эскулапъ, сынъ Аполлона и Коронпды.
542
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IX.
Ноз ІіЬі іаийаіоз йотіпо, гаіа ѵоіа, саріііоз
ІПе іииз Ьаііа тізіі аЬ игЬе риег;
5 Аскіісііі еі пііійит засгаііз сгіпіЬиз огЪет,
(^ио і’еііх іасіез іиДісе іиіа і'иіі.
Ти іиѵепаіе Йесиз зегѵа, пе риісіігіог іііе
Іп 1оп§а Гиегіі циат Ъгеѵіоге сота.
XVIII.
Езі тіііі—зіідие ргесог іопдит іе ргаезібе, Саезаг—
Киз тіштит, рагѵі зипі еі іп игЪе Іагез.
8е<1 (іе ѵаііе Ьгеѵі, диаз Йеі зіііепііЬиз Іюгііз,
Сигѵа ІаЬогаіаз апіііа іоіііі адиаз:
5 8ісса йотиз диегііиг пиііо зе гоге Гоѵегі,
Сит тіііі ѵісіпо Магсіа Гопіе зопеі.
(^иат йейегіз позігіз, Аи§изіе, репаііЪиз шміат,
Сазіаііз Ііаес поЪіз аиі Іоѵіз ітЬег егіі.
XIX.
ЬаиДаз Ъаіпеа ѵегзіЬиз ігесепііз
Сепапііз Ъепа Ропіісі, 8аЪе11е.
Ѵіз сепаге, 8аЪе11е, поп іаѵагі.
XX.
Наес, диае іоіа раіеі іе§ііигдие еі тагтоге еі аиго,
Іпіапііз йотіпі сопзсіа іегга йііі,
Геііх о, чиапііз зопиіі ѵадіііЬиз еі циаз
Ѵійіі геріапіез зизііпиіідие тапиз:
5 Ніс зіеіегаі ѵепегапсіа Йотиз, циае ргаезііііі огЪі
(^иоД Кііойоз азігііего, диосі ріа Сгеіа роіо.
17, 5. Кругъзеркало. 18, 2. Ма.іап дача, подгородная дача Марціала, о ко-
торой опъ говоритъ въ VII, 49. 18, 6. Ключъ Марціи (см. VI, 42, 18). Марціалъ,
упоминая о подгородней дачѣ, которая посредствомъ насоса можетъ изъ мелкой до-
лины орошать свой садъ, говоритъ, что городской домъ его не имѣетъ воды и про-
ситъ, чтобы Домиціанъ провелъ туда воду изъ сосѣдняго водопровода Марціи.
18, 8. Изъ Касталіи, Парнасскаго источника. 20, 1. Эта отверстая, со своимъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 543
Эти свои волоса, владыкой хвалимые, въ жертву
Изъ Латинскаго шлетъ города мальчикъ тебѣ;
5 Онъ къ посвященнымъ власамъ добавилъ и кругъ тотъ блестящій,
Коего судъ подтверждалъ общую прелесть лица.
Юноши ты охраняй красоту, чтобы не былъ прекраснѣй
Въ длинныхъ своихъ волосахъ, чѣмъ въ окороченныхъ онъ.
XVIII.
Цезарю Домиціану.
Есть у меня—и въ твоей надолго охранѣ будь, Цезарь,—
Малая дача, и есть въ городѣ маленькій домъ.
Жаждущимъ только садамъ подавая изъ мелкой долины,
Воду съ великимъ трудомъ согнутый тянетъ насосъ.
5 Плачется жаждущій домъ, что капли росы не дождется,
Какъ по сосѣдству со мной Марціи плещется ключъ.
Та вода, что моимъ даровалъ бы ты, Августъ, пенатамъ,
Мнѣ бы Кастальской была или Зевеса дождемъ.
XIX.
На Сабелла.
Ты въ трехстахъ, Сабеллъ, стихахъ воспѣваешь
Понтика бани, котораго ужинъ прекрасенъ.
Хочешь ужинать ты, Сабеллъ, а не мыться.
XX.
Домиціанъ.
Эта, отверстая вся во мраморъ одѣта и злато,
Бывшимъ младенцемъ еще знала владыку земля;
Счастлива та, что такимъ оглашалась плачемъ и, видя
Руки ползущими, имъ тутъ же опорой была.
5 Домъ здѣсь почтенный стоялъ, вселенной тожь даровавшій,
Что Родосъ, что далъ Критъ набожный звѣздамъ небесъ.
великолѣпнымъ храмомъ роду Флавіевъ, со всѣхъ стороіи, всѣмъ доступнымъ.
20,7. Ііуреты или Корпбанты, жрецы Цибс.іы, здѣсь же Реи, матери Юпитера, должны
были потрясать и гремѣть свопмъ оружіемъ во время рожденія Юпитера, чтобы Са-
турнъ не слыхалъ плача новорожденнаго, и могъ бы тѣмъ временемъ проглотить
камень, завернутый въ козью шкуру, подсунутый* ему Реею.
544 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіоп. ЬіЬ. IX.
Спгеіез іехеге Іоѵет сгерііапііЬиз агпііз,
Зетіѵігі роіегапі диаііа іегге Ріігудез:
Аі іе ргоіехіі зирегйпі раіег, еі ііЬі, Саезаг,
10 Рго іасиіо еі рагта Іиітеп еі ае§;із егаі.
XXI.
Агіетісіогиз ІіаЪеі рпегит, зеі ѵепсікііі а§гит;
А§гипі рго риего Саіііойогиз ІіаЬеі.
Оіс, иіег ех ізііз теііиз гет §еззегіі, А и сіе:
Агіетісіогиз атаі, СаШойогиз агаі.
XXII.
Сгесііз оЪ Ііаес те, Разіог, орез іогіаззе го§аге,
Ргоріег циае ѵи1§из сгаззацие іигЪа го§аі,
ІІі Зеііпа теоз сопзитаі §1еЬа Іі^опез
Еі зопеі іппитега сотрейе Тизсиз а§ег;
5 ІІі Маигі ЬіЪусіз сепіит зіепі ЛепІіЬиз огЬез
Еі сгереі іп позігіз аигеа Іатпа іогіз,
Хес ІаЪгіз пізі та§па теіз сгузіаііа іегапіиг
Еі іасіапі піугаз позіга Еаіета піѵез;
ІІі сапизіпаіиз позіго 8угиз аззеге зисіеі
10 Еі теа зіі сиііо зеііа сііепіе Ггефіепз;
Аезіиеі иі позіго тайкіиз сопѵіѵа тіпізіго,
(^иет регтиіаіит пес. Сгапутейе ѵеііз;
ІІі Іиіиіепіа Ііпаі Тугіаз тіііі тиіа Іасегпаз
Еі Маззуіа теит ѵіг§а §иЪегпеі едиит.
15 Езі пііііі ех ізііз: зирегоз ас зкіега іезіог.
Ег§о (ціісі? ІІі сіопет, Разіог, еі аейііісет.
20. 8. Полумужамъ. скопцамъ. 20, 9. А тебя защитилъ; указаніе на то, что
Домиціанъ въ войнѣ съ Вителліемъ нашелъ убѣжище въ Капитолійскомъ храмѣ Юпи-
тера (см. V*, 5, ст. 7). 22, 1. Пасторъ, быть можетъ Юлій, о которомъ говоритъ
Плиній Младшій (I, пис. XVIII) или братъ его, убитый Калигулою, какъ сказано у
Сенеки (ІІІ, о Гнѣвѣ 33). 22, 3. Сетинскоіі (см. IV, 64, ст. 33). 22, 4. Много
оковъ, закованныхъ рабовъ. 22. 5. (См. И, 43, ст. 9). 22, 6. Отъ блестокъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 545
Звонкимъ оружьемъ своимъ защищали Зевеса Куреты,
Тѣмъ, что Фригійскимъ носить полумужамъ было вмочь;
А тебя защитилъ отецъ небожителей, Цезарь,
10 Вмѣсто копья и щита были эгида и громъ.
XXI.
Авкту.
Мальчика Артемидоръ пріобрѣлъ, но продалъ онъ поле;
Мальчикомъ Калліодоръ поле свое замѣнилъ.
Авктъ, скажи, кто изъ двухъ устроилъ лучшее дѣло?
Любитъ Артемидоръ, пашетъ Калліодоръ.
XXII.
Пастору.
Ты полагаешь, Пасторъ, что ищу я быть можетъ богатства,
Ради чего его чернь съ грязною ищетъ толпой;
Чтобы Сетинской землей мои кирки затуплялись
И на Тусскихъ поляхъ много звенѣло оковъ;
5 Сто Мавританскихъ столовъ стояло на зубьяхъ слоновыхъ
И отъ блестокъ златыхъ ложе шуршало мое;
Чтобы губами я теръ одни большіе кристаллы
И Фалернъ у меня черными дѣлалъ снѣга;
Чтобъ Канузійцемъ одѣтъ потѣлъ подъ шестомъ мой Сиріецъ,
10 И принаряженъ кліентъ жался къ носилкамъ моимъ;
Чтобы подвыпившій гость моимъ восторгался слугою,
Коего бъ ты не хотѣлъ на Гапимеда смѣнять;
Чтобъ загрязнившійся муллъ мнѣ Тирскую пачкалъ накидку,
И Массилійской лозой былъ управляемъ мой конь.
15 Этого нѣтъ ничего, богами клянусь я и небомъ.
Что же? Да чтобы дарить могъ я и строить, Пасторъ.
златыхъ (см. VIII, 33, ст. 6). 22, 8. Снѣга (см. И, 40, ст. 5). 22, 9. Канузій,
нынѣ Каносса, Апулійскій городъ, знаменитый своею шерстью. Сиріецъ'-, рослые и
выносливые Сирійцы или Каппадокійцы (см. VI, 77, ст. 4) употреблялись богатыми
для ношенія лектикп. 22, 14. Массилійцы, или Нумидійцы ѣздили на невзнуздан-
ныхъ коняхъ, управляя ими одной лозой.
Марціала эпиграммы.
35
546
М. Ѵаі. Магііаіів ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
ххш.
О сиі ѵіг^іпео Яаѵезсеге сопіі^'к аиго,
Віс, иЪі РаІІаДіит зк ѣіЪі, Саге, десиз.
„Азрісіз еп (іотіпі Гиідепіез тагтоге ѵикиз?
Ѵепк асі Ііаз иііго позіга согопа сотаз".
5 АІЪапае Иѵеге роіезі ріа диегсиз оііѵае,
Сіпхегіі іпѵісіит диоЛ ргіог іііа сариі.
XXIV.
С^иіз Раіаііпоз іткаіиз іта§іпе ѵикиз
РИійіасит Ьаііо тагтоге ѵіск еЬиг?
Наес титіі Гасіез, Ііаес зиік Іоѵіз ога зегепі:
Зіс іопаі іііе сіеиз, сит зіпе пиЬе іоиаі.
5 Хоп зоіат ігіЬик Раііаз ііЪі, Саге, согопат;
ЕГй^іет йотіпі, диат соііз,- іііа сіесік.
XXV.
Вапіет ѵіпа іиит диоііепз азрехітиз НуІІит,
Ьитіпе іюз, АГег, ІигЫсІюге поіаз.
(^иосі, го§о, диосі зсеіиз езі, тоііет зресіаге тіпізігит?
Азрісітиз зоіет, зійега, іетріа, сіеоз.
5 Аѵегіат ѵикиз, іапдиат тіііі росиіа Сіог§оп
Роггі§аі аЦие осиіоз огадие иозіга реіаі?
Тгих егаі Аісійез, еі Нуіап зресіаге ІісеЪаѣ;
Ъийеге Мегсигіо сит Сгапутесіе Іісеі.
8і поп ѵіз іепегоз зресіеі сопѵіѵа тіпізігоз,
10 РЫпеаз іпѵкез, АГег, еѣ Оесііросіаз.
23, 1. Марціалъ спрашиваетъ своего пріятеля Кара, куда онъ дѣвалъ свою зо-
лотую корону, которую получилъ на играхъ въ честь Минервы (см. IV, 54),—по-
чему самое золото вѣнца названо діьвичіммъ. 23, 5. Дубовый вѣнокъ император-
скій можетъ завидовать золотому оливковому вѣнку, пріобрѣтенному Каромъ въ
Альбѣ на квинкватріяхъ, пятидневномъ праздникѣ въ честь Минервы, такъ какъ
этотъ послѣдній попалъ па голову Цезарской статуи раньше дубоваго, какъ о томъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 547
XXIII.
Кару.
Ты, что достигъ возсіять дѣвичьяго золота блескомъ,
Молви, Палладпно, Каръ, гдѣ украшенье твое?
„Видишь ли мраморный тотъ владыки ликъ озаренный?
На волоса эти самъ мой опустился вѣнокъ".
5 Можетъ завидовать дубъ священный Албанской оливѣ,
Къ непобѣдимой главѣ первой она прилегла.
XXIV.
Тому же.
Кто, Палатинскимъ чертамъ подражая, слоновыя кости
Фидія могъ побѣдить, Лація мраморъ избравъ?
Вотъ онъ, всемірный тотъ ликъ, вотъ ясные взоры Зевеса:
Такъ то гремитъ этотъ богъ, какъ онъ безъ тучи гремитъ.
5 Каръ, не однимъ лишь вѣнцомъ тебя наградила Паллада;
Образъ владыки она, чтимый тобою, дала.
XXV.
На Афера.
Только на Гила взгляну твоего, подносящаго вина,
Аферъ, ужь ты на меня взоромъ тревожнымъ глядишь.
Что за бѣда, я спрошу, на красавца слугу заглядѣться?
Смотримъ на солнце вѣдь мы, звѣзды и храмы боговъ.
5 Или я взоръ отвращу, какъ будто бокалъ то Горгана
Мнѣ подаетъ и грозитъ разомъ глазамъ и лицу?
Былъ несговорчивъ Алкидъ, не мѣшалъ же смотрѣть онъ на Гила,
И съ Ганимедомъ шутить право Меркурій пріялъ.
Если не хочешь, чтобъ гость смотрѣлъ на служителей нѣжныхъ,
10 Аферъ, Финеевъ зови ты да Эдиповъ къ себѣ.
самъ Каръ свидѣтельствуетъ въ 3 и 4 стихахъ. 24, 1. Палатинскимъ чертамъ,
Домиціана. 24, 5. Паллада, богиня всякаго искусства, не только наградила Кара
золотымъ вѣнкомъ, во и помогла художнику создать образъ владыки, Домиціана.
25, 5. Горгона, Медуза съ змѣями вмѣсто волосъ, окаменявшая взглянувшаго на нее.
25, 10. Фгінеіі, царь Аркадскій, ФракійскіЙ или ПаФлагонскій, ослѣпившій сына сво-
его и самъ за это ослѣпленный богами.
35*
548
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЪ. IX.
XXVI.
Аийеі Гасипсіо диі сагтіпа тіііеге Хегѵае,
Раііісіа (ІопаЪіѣ ^Іаисіпа, Созте, ІіЬі,
Раезіапо ѵіоіаз еі сапа 1і$>изіга соіопо,
НуЫаеіз аріЬиз Согзіса теііа (іаЬіі:
5 Зей іатеп еі рагѵае поппиііа езі §гаііа Мизае;
Арреіііиг розііо ѵіііз оііѵа Іиро.
Хес ііЬі зіі тігит, тойісі диосі сопзсіа ѵаііз
Іидісіит теіиіі позіга Тііаііа іиит:
Ірзе іиаз еііат ѵегііиз Кего (іісііиг аигез,
10 Ьазсіѵит іиѵепіз сит ІіЬі Іизіі ориз.
XXVII.
Сит йерііаіоз, СЬгезіе, соіеоз рогіез
Еі ѵиііигіпо тепіиіат рагет соііо
Еі ргозіііиііз Іеѵіиз сариі сиііз,
Хес ѵіѵаі иііиз іп іио рііиз сгиге,
5 Риг§епідие заеѵае сапа ІаЬга ѵоізеііае:
Сигіоз, Сатіііоз, (^иіпііоз, Китаз, Апсоз,
Еі диійдиій ипциат Іе&ітиз рііозогит
Ьодиегіз зопаздие дгапсІіЬиз тіпах ѵегЬіз,
Еі сит іЬеаігіз заесиіодие гіхагіз.
10 Оссиггіі аііциіз іпіег ізіа зі Дгаисиз,
Іат рае(1а^о§о ІіЬегаіиз еі сиіиз
ЕейЬиІаѵіі іиг^ісіит і'аЬег репет:
Ыиіи ѵосаіит йисіз, еі рисіеі і'агі
Саіопіапа, СЬгезіе, диосі Гасіз Ііп^иа.
26, 1. Марціалъ восхвалялъ уже стихи Нервы (кн. ѴШ, 70). 26, 2. Марціалъ
хочетъ сказать то, что выражается по-русски поговоркой „въ лѣсъ дрова носить"...
напр., знаменитому торговцу благовоніями Косму давать поблѣднѣвшей мази; жителю
Пэстума, славнаго розами, посылать цвѣтовъ крушины пли фіалокъ. 26, 4. Медъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 549
XXVI.
О Нервѣ.
Кто дерзаетъ стихи посылать рѣчистому Нервѣ,
Мази рожечниковъ, Космъ, дастъ поблѣднѣвшій тебѣ;
И обитателю Нэстума съ бѣлой крушиной фіалокъ,
И Гиблейскимъ пчеламъ съ Корсики меду подастъ.
5 Но и у малой межь тѣмъ есть Музы извѣстная прелесть;
Рядомъ со щукой не прочь мы и отъ скудныхъ оливъ.
И не дивись ты тому, что, зная безсилье поэта,
Такъ суда твоего Муза боится моя.
Самъ и Неронъ, говорятъ, такъ твоихъ ушей опасался,
10 Какъ молодой опъ тебѣ легкія вещи писалъ.
XXVII.
На Хреста.
Корсики; Корсиканское вино и медъ считались низшаго качества. 26, 6. Щука
высоко цѣнилась (см. II, 37, ст. 4). Оливы самая дешевая пища. 26, 9. Обраще-
ніе къ самому Нервѣ.
550
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IX.
ХХѴІП.
Биісе йесиз зсаепае, Іийогит Гата, Ьаііпиз
Іііе е§о зит, ріаизиз йеіісіаедие іиае,
<^иі зресіаіогет роіиі Гесіззе Саіопет,
8о1ѵеге циі Сигіоз ГаЬгісіоздие §гаѵез.
5 8есІ піИіІ а позіі’о зитрзіі теа ѵііа іііеаіго,
Еі зоіа іапіит зсаепісиз агіе Гегог:
Хес роіегат §гаіиз йотіпо зіпе тогіЪиз еззе;
Іпіегіиз тепіез іпзрісіі іііе йеиз.
Ѵоз те 1аигі§егі рагазііит йісііе РІюеЪі,
10 Кота зиі Гатиіит (Іит зсіаі еззе Іоѵіз.
XXIX.
Заесиіа Хезіогеае регтепза, Рііііаепі, зепесіае,
Каріа ез ай тГегпаз іат сііо Біііз ациаз?
ЕиЪоісае попйит питегаЪаз Іопда 8іЬу11ае
Тетрога: таіог егаі тепзіЬиз іііа ігіЬиз.
5 Неи диае Ип§иа зііеі! поп іііат тіііе саіазіае
ѴіпсеЬапі, пес диае іигЪа 8агаріп атаі,
Хес таіиііпі сіггаіа саіегѵа та§ізігі,
Хес диае 8ігутопіо сіе §ге§е гіра зопаі.
(^иае пипс ТЬеззаІісо Іипат йейисеге гІютЬо,
10 <3иае зсіеі Іюз іііоз ѵепйеге Іепа іогоз?
8іі ііЪі іегга Іеѵіз тоііідие іе^агіз Ііагепа,
Хе іиа поп роззіпі егиеге озза сапез.
28, 1. Латииъ (см. I, 4, ст. 5). 28, 3. Латона9 мужа, суроваго, подразумѣвать ли
цензора или Утическаго. 38, 4. Курій Дентатъ. Фабрицій (см. VII, 68). 28, 5.
Разыгрывая развратныхъ людей, я въ частной жизни остался непритворно честнымъ.
Такъ Марціалъ говоритъ о самомъ себѣ въ кн. I, 4, ст. 8:
чПусть шаловливы стихи, жизнь безупречна моя“.
28. 10. Зевса^ Домиціана. 29, 1. С'іпаруха Фи.іэна^ колдунья, сводня и развратни-
ца. Поэтъ желаетъ, чтобы земля такъ легко покрывала ее, чтобы собаки могли от-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
551
ХХѴШ.
Эпитафія Латину.
Милая сцены краса, Латинъ, я игрищъ всѣхъ слава,
Рукоплесканій предметъ и наслажденье твое;
Тотъ, что зрителемъ бы способенъ содѣлать Катона,
Куріевъ кто бъ разсмѣшить съ важнымъ Фабриціемъ могъ.
5 Но ничего пе взяла моя жизнь на нашемъ театрѣ,
И актеромъ въ одномъ я лишь искусствѣ слыву.
И безъ нравовъ бы я не могъ быть пріятенъ владыкѣ;
Богъ этотъ видитъ насквозь все, что сокрыто въ душахъ.
Вы говорите, что я прихлебатель вѣнчаннаго Феба,
10 Римъ же меня своего Зевса слугой сознаетъ.
XXIX.
Эпитафія Филэны.
Старости Несторовой отмѣривши вѣкъ ты, Филэна,
Скоро похищена такъ къ Диса подземнымъ волнамъ.
Не досчитала еще Эвбейской Сивиллы ты долгихъ
Лѣтъ; вѣдь на три она мѣсяца старше была.
5 Что за языкъ то умолкъ! его ни тысячи рынковъ
Не побѣждали, ни самъ вѣрный Сараписа людъ,
Ни кудрявый народъ, къ учителю утромъ бѣгущій,
Ни то стадо, чей крикъ съ брега Стримона звучитъ.
Кто же ромбомъ теперь луну сведетъ Ѳессаллійскимъ,
10 Ложе какое теперь сводня сумѣетъ продать?
Будь тебѣ легкой земля, и мягкимъ пескомъ ты покройся,
Чтобы собаки могли кости твои откопать.
рыть ея кости. 29, 2. Дись, Плутонъ. 29, 3. Эвбейская Сивилла. все равно что
Ку майская, такъ какъ Кумы были колоніею Эвбеи, Эгейскаго острова. Опа говорила
Энею, что прожила уже 700 лѣтъ и проживетъ еще нѣсколько столѣтій, пока отъ нея
останется одинъ голосъ. 29, 6. Сараписъ, Озирисъ. Здѣсь подразум. крикъ жре-
цовъ Изиды въ минуту нахожденія Озириса. 29, 8. Рѣка Стримонъ между Маке-
доніей и Фракіей, воспитывавшая стада журавлей. 29, 9. Ѳессалія славилась въ
Греціи приготовленіемъ ядовъ и волхвованіями. Ѳессаллійскія колдуньи ромбомъ
сводили луну съ небесъ.
552
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гагатаіоп. ЬіЪ. IX.
XXX.
Саррайосит заеѵіз Апіізііиз оссійіі огіз
Кизіісиз. О ігізіі сгішіпе іегга посепз!
Кеііиііі озза|зіпи сагі Иі§гіпа тагііі
Еі диезіа езі 1оп§аз поп заііз еззе ѵіаз;
5 Сипщие (іагеі запсіат Іитиііз, диіЬиз іпѵкіеі, игпат,
Ѵіза зіЫ езі гаріо Ьіз ѵісіиаіа ѵіго.
XXXI.
Сит сотез Агсіоіз Ііаегегеі Саезагіз агтіз
Ѵеііиз, Ііапс Магіі рго (іисе ѵоѵіі аѵет;
Ьипа диаіег Ъіпоз поп Іоіа реге§егаі огЬез,
ВеЬііа розсеЪаі іат зіЫ ѵоіа деиз:
5 Ірзе зиаз апзег ргорегаѵіі Іаеіиз а<1 агаз
Еі сесійіі запсііз Ьозііа рагѵа Госіз.
Осіо ѵііез раіиіо ретіеге потізтаіа гозіго
Аііііз? Ьаес ехііз сопсіііа пирег егапі:
<^иае Іііаі аг^епіо рго іе, поп зап^иіпе, Саезаг,
10 Ѵісііта, іат Гегго поп ориз еззе (іосеі.
XXXII.
)
Напс ѵоіо, циае іасіііз, ^иае раіііоіаіа ѵадаіиг,
Напс ѵоіо, диае риего іат (Іедіі апіе тео,
Ііапс ѵоіо, ^иат гейітіі іоіапі йепагіиз аііег,
Напс ѵоіо, диае рагііег зийісіі ипа ІгіЪиз.
5 Розсепіет питтоз еі §;гатііа ѵегЪа зопапіет
Роззісіеаі сгаззае тепіиіа Випіі^аіае.
31, 1. Велій, спутникъ Цезаря въ Сарматской войнѣ, обѣщалъ Марсу за со-
храненіе Цезаря гуся, какъ бы Цезарскаго стража. Мы дозволили себѣ перевести
въ сѣверныхъ воинахъ, вмѣсто въ войнахъ Лрктойскихъ (см. кп. Зрѣлищъ 15. ст. 4).
31, 7. Видишь ли... Ьетаіге предполагаетъ, что у подножія статуи Марса былъ по-
ставленъ серебряный гусь, изъ клюва котораго висѣли восемь монетъ, по счету восьми
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
553
XXX.
На привязанность Нигрины.
Рустикъ Антистій погибъ въ Каппадокіи суровой.
О вредоносная ты злымъ преступленьемъ земля!
Милаго мужа неся за пазухой кости, Нигрина
Сѣтовала, что ея путь не довольно далекъ;
5 Но какъ святынѣ холма, завидуя, урну вручила,
Мужа утратя, себя вдвое вдовою сочла.
XXXI.
Онъ обѣщаніи Велія.
Велій, спутникомъ бывъ при Цезарѣ въ сѣверныхъ войнахъ,
Ради вождя обѣщалъ Марсу вотъ птицу принесть.
Не успѣла луна и восьми довершить превращеній,
Какъ уже требовать сталъ богъ посвященныхъ даровъ.
5 Самъ съ веселіемъ гусь къ алтарю направился прямо
И на святомъ очагѣ скромною жертвою палъ.
Видишь ли, восемь монетъ у птицы въ разинутомъ клювѣ
Виснутъ? онѣ передъ тѣмъ были въ утробѣ ея.
Что серебро, а не кровь тебѣ, Цезарь, жертва приноситъ,
10 Насъ поучаетъ, что нѣтъ больше въ желѣзѣ нужды.
XXXII.
Какую желаетъ милую.
Легкой хочу я, такой, что бродитъ, спустя покрывало,
Той я хочу, что съ моимъ раньше спозналась слугой,
Той я хочу, что и всю ты за два динарія купишь,
Той я хочу, что одной разомъ хватаетъ на трехъ.
5 А что умѣетъ красно говорить и денегъ все проситъ,
Пусть обладаетъ уже тою толстякъ Бурдигалъ.
I
мѣсяцевъ, въ теченіи которыхъ длилась Сарматская война. 31, 9. Не желаетъ ли
Марціалъ сказать послѣдними двумя стихами, что въ царствованіе Домиціана насту-
паетъ серебряный вѣкъ, упраздняющій желѣзо. 32, 6. Бурдигалъ, нынѣшній Бордо,
здѣсь вмѣсто: житель Бурдпгала. Надо бы сказать: Бурдигалецъ толстякъ.
554
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЪ. IX.
XXXIII.
Аийіеі’із іп дио, Гіассе, Ьаіпео ріаизит,
Магопіз ііііс еззе тепіиіат зсііо.
XXXIV.
Іиррііег Ійаеі гізіі тепйасіа Ьизіі,
Бит ѵійеі Аи^изіі Еіаѵіа іетріа роіі,
Аісще іпіег тепзаз 1аг§о іат песіаге Гизиз,
Росиіа сит Магіі ігайегеі іряе зио,
5 Кезрісіепз РІіоеЪит рагііег РЬоеЪідие зогогет,
Сит диіЬиз АІсійез еі ріиз Агсаз егаі:
„Спозіа ѵоз“ ішрііі „поЬіз топитепіа йейізііз:
Сегпііе, циат ріиз зіі, Саезагіз еззе раігет“.
XXXV.
АгііЬиз Ьіз зетрег сепат, Рііііотизе, тегегіз,
РІигіта йит Япдіз, зей диазі ѵега геГегз.
8сіз, диій іп Агзасіа Расогиз йеІіЪегеі аиіа,
Шіепапат питегаз Загтаіісапщие тапит,
5 ѴегЬа йисіз Г)асі сііагііз тапйаіа гезі§паз,
Ѵісігісет Іаигит диат ѵепіі апіе ѵійез,
8сіз, диоііепз Рііагіо тайеаі Іоѵе Гизса 8уепе,
8сіз, диоіа йе ЬіЪусо іііоге рирріз еаі,
Сиіиз Іиіеае сарііі пазсапіиг оііѵае,
10 Везііпеі аеіііегіиз сиі зиа зегіа раіег.
Тоііе іиаз агіез; Ііойіе сепаЪіз арий те
Нас 1е§е, иі паггез піі, РЬіІотизе, поѵі.
34. 1. Лживой могилѣ своей аденской (см. IV, 1, ст. 2). 34, 2. Хралгъ Фла<певъ(см.
выше 1, ст. 8). 34, 6. Аркадеиъ. Меркурій, рожденный въ Аркадіи на горѣ Цил-
ленѣ. 34, 7. Гносскій памятникъ, по имени Гноса, Критскаго города. 35, 3.
Арзакъ, Арзасскій, Парѳянскій, отъ перваго царя Арзака. Пакоръ, царь Парѳянскій.
35, 6. Письма полководцевъ съ извѣстіемъ о побѣдѣ обвивались лаврами. 35, 7
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
555
ХХХШ.
ФДАККУ.
XXXIV.
О храмѣ роду Флавіевъ.
Лживой могилѣ своей Идейской Зевесъ посмѣялся,
Какъ въ небѣ Августа храмъ Флавіевъ онъ увидалъ,
И во время стола, насытясь нектаромъ вдоволь,
Какъ онъ лично вручалъ Марсу бокалъ своему,
5 И на Феба глядя и Феба сестру въ то же время,
При которыхъ Алкидъ съ вѣрнымъ Аркадцемъ тутъ былъ:
„Гносскій памятникъ вы, молвилъ онъ, мнѣ посвятили;
Видите, сколько бы быть Цезаря лучше отцомъ“.
XXXV.
На Филомуза.
Тѣмъ мастерствомъ, Фпломузъ, всегда добываешь ты ужинъ,
Что сочинишь каждый разъ, да и разскажешь, какъ быль.
Знаешь, о. чемъ во дворцѣ Арзасскомъ Пакоръ совѣщался,
Можешь на Рейнѣ войска да и Сарматскія счесть,
5 Даковъ владыки приказъ, письмо распечатавъ, ты знаешь,
Видишь побѣдный ты лавръ раньше прихода его,
Знаешь,[какъ часто былъ дождь подъ небомъ Фаросской Сіены,
Знаешь, который ч корабль Либіи кинулъ брега,
Возрастаютъ для чьей головы оливы Іула,
10 Вышній отецъ для кого свой предназначилъ вѣнокъ.
Брось ты искусство свое, жду нынѣ тебя я на ужинъ,
Съ тѣмъ, Филомузъ, ничего ужь не разсказывай вновь.
Сіена, городъ въ верхнемъ Египтѣ. Фаросскій, Египетскій (см. ІІІ, 66, ст. 1). 35, 9.
Ты знаешь имена тѣхъ, которымъ суждено на квпнкватріяхъ Минервы въ качествѣ
побѣдителей получить оливковый вѣнокъ (см. IV, 1, ст. 5). Тула, потомка Цезарей
по Іулу, сыну Энеи, здѣсь Домиціана. 35, 10. Побѣдный вѣнокъ на Капитолійскихъ
играхъ (см. IV, 54, ст. 1).
556
М. Ѵаі. Маі’ііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
XXXVI.
Ѵійегаі Аизопіит розііо тосіо сгіпе тіпізігит
РЬгух риег, аііегіиз ^атііа поіа Іоѵіз:
„(^иосі іииз, ессе, зио Саезаг реппізіі ерЬеЪо,
Ти регтіііе іио, тахіте гесіог" аіі;
5 „Іат тіЬі ргіта іаіеі 1оп§із 1апи§о сарііііз,
Іат іиа те гійеі Іипо ѵосаЦие ѵігит".
Сиі раіег аеіЬегіиз „Риег о Йиісіззіте", сііхіі,
„Яоп е§о, диосі розсіз, гез педаі ірза ІіЬі:
Саезаг ЬаЪеі позіег зітііез ІіЬі тіііе тіпізігоз
10 Тапіадие зійегеоз ѵіх саріі аиіа тагез;
Аі ііЬі зі дейегіі ѵиііиз сота іопза ѵігііез,
(^иіз тіЬі, диі песіаг тізсеаі, аііег егіі“?
XXXVII.
Сит зіз ірза йоті тейіадие огпеге ЗиЬига,
Гіапі аЬзепіез еі ііЬі, СаІІа, сотае,
Хес (іепіез аіііег диат Зегіса посіе геропаз,
Еі іасеаз сепіит сошіііа рухідіЬиз,
5 Яес іесит Гасіез іиа (Іогтіаі, іппиіз іііо,
(^иосі ііЬі ргоіаіит езі тапе, зирегсіііо,
Еі іе пиііа тоѵеі сапі геѵегепііа сиппі,
(^иет роіез іпіег аѵоз іат питегаге іиоз.
Рготііііз зезсепіа іатеп; зесі тепіиіа зипіа езі,
10 Еі зіі Іизса Іісеі, іе іатеп іііа ѵійеі.
XXXVIII.
Зитта Іісеі ѵеіох, А^аіЬіпе, регісиіа Іисіаз,
Коп іатеп еійсіез, иі ііЬі рагта сасіаі.
Хоіепіет зедиііиг, іепиездие геѵеі’за рег аигаз
36, 1. Слугу Авзонскало, Эйарина (IX, 16 и 17). 36, 2. Мальчикъ Фригій-
скій, Ганиыедъ. 38, 1. Агагпикъ, ловкій Фокусникъ, высоко бросавшій небольшой
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 557
XXXVI.
Разговоръ Ганимеда съ Юпитеромъ объ Эйаринѣ и другихъ
мальчикахъ Домиціана.
Какъ слугу увидалъ Авзонскаго, снявшаго волосъ,
Мальчикъ Фригійскій, восторгъ Зевса другаго еще,—
„Вотъ что твой своему дозволилъ мальчику Цезарь,
Ты дозволь своему, мощный владыка“, онъ рекъ,
5 „Мой уже первый пушокъ подъ длинными скрытъ волосами,
Мужемъ съ насмѣшкой меня уже Юнона зоветъ".
Неба владыка ему сказалъ: „о сладостный отрокъ,
Въ томъ, чего просишь, не я, самое дѣло запретъ.
Тысячи сходныхъ съ тобой у нашего Цезаря слугъ есть,
10 Дворъ весь небесныхъ вмѣстить мальчиковъ можетъ едва.
Если жь бы мужескій видъ сообщилъ тебѣ срѣзанный волосъ,
Кто же другой бы тогда нектаръ мѣшалъ для меня?"
ХХХѴП.
На Галлу.
ХХХѴШ.
Агатину.
Ловкій хотя бъ, Агатинъ, труднѣйшія дѣлалъ ты штуки,
Все жь не добьешься никакъ, чтобы щитокъ твой упалъ.
Хоть ты не хочешь, къ тебѣ, съ высотъ возвращаясь воздушныхъ,
щитъ, всегда возвращавшійся къ нему въ руки, не взирая ни на какія продѣлки
Фокусника.
558
М. Ѵаі. Маі'ііаііз ѳрі$гаттаіоп. ЫЪ. IX. '
Ѵеі ре<іе ѵеі іег§о, сгіпе ѵеі ип^ие зейеі;
5 ЬиЪгіса Согусіо диатѵіз зіпі риірііа пітЬо
Еі гаріапі сеіегез ѵеіа пе§аіа Коіі,
8есиго8 риегі пе§1есіа регатЪиІаі агіиз,
Еі посеі агіійсі ѵепіиз еі ипйа пііііі.
ІІі рессаге ѵеііз, сит Гесегіз отпіа, Гаііі
10 Хоп роіе8: агіе ориз езі, иі ііЪі рагта сасіаі.
XXXIX.
Ргіта Раіаііпо Іих езі Ііаес огіа Топапіі,
Оріаззеі СуЬеІе диа ререгіззе Іоѵет;
Нас еі запсіа теі §епііа езі Саезопіа Кий:
Ріиз (ІеЪеі тагіі пиііа риеііа зиае.
5 Ьаеіаіиг §етіпа ѵоіогит зогіе тагііиз,
Сопіі§іі Ііипс іііі циой Ьіз атаге Йіет.
ХЬ.
Тагреіаз Ріойогит ай согопаз
Котат сит реіегеі РЬаго геіісіа,
Ѵоѵіі рго гейііи ѵігі Рйііаепіз,
Піат Ііп^еге, иі езі риеііа зітріех,
5 (^иат сазіае диодие Йі1і§ипі ЗаЬіпае.
Бізрегза гаіе ігізііЬиз ргосеШз
Мегзиз ЙисііЪиз оЪгиіиздие ропіо
АЙ ѵоіит Эіойогиз епаіаѵіі.
О іагйиз пітіз еі рі^ег тагііиз!
10 Нос іп Іііоге зі риеііа ѵоіит
Еесіззеі теа, ргоііпиз гейіззет.
ХЫ.
Ропіісе, диой пипдиат ііііиіз, зей раеіісе Іаеѵа
Иіегіз еі Ѵепегі зегѵіі атіса тапиз,
38, 5. Еорииіііскимъ дождемъ (см. кн. Зрѣлищъ, 3, ст. 8). 38, 7. Онъ, щитокъ.
38, 8. Волна^ вода. 39, 1. 24 октября, день рожденія Громовержца Палатинскаго
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 559
На ногу, на спину онъ сядетъ, на ноготь, бедро.
5 Хоть Кориційскимъ дождемъ смочена, скользила бы сцена,
И проворный бы Нотъ занавѣсъ силой срывалъ,
Брошенный юноши онъ по членамъ надежнымъ гуляетъ,
И художнику вѣтръ или волна нипочемъ.
Хочешь ли промаха ты, хоть все передѣлай, ты сбиться
10 Не въ состояньи: нужна ловкость, чтобъ щитъ твой упалъ.
XXXIX.
О днѣ РОЖДЕНІЯ Цэзоніи.
Для Громовержца взошелъ Палатинскаго день этотъ первымъ,
Рада бъ Цибела была Зевса тогда же родить.
Чистая тожь родилась въ тотъ день Цэзонія Руфу:
Матери дочь пи одна больше ея не должна.
5 Радъ супругъ, что двойной ему праздновать жребій достался
И что ему довелось день этотъ вдвое любить.
ХЬ.
О Діодорѣ и о6ѣтѣ супруги Филэны.
Изъ за вѣнковъ Діодоръ только Тарпейскихъ,
Фаръ покидая, уже въ Римъ отравлялся,
Изъ за возврата къ ней мужа Филэна
Поцѣловать поклялась дѣвой простою,
5 Что цѣломудрымъ равно любо Сабинкамъ.
Какъ разбило корабль страшной грозою,
То поглощенный волной, скрытый пучиной,
Діодоръ на обѣтъ выплылъ супруги.
О лѣнивый супругъ, мѣшкотный крайне!
10 Если бы дѣва моя такъ обѣщалась,
На берегу этомъ я тутъ же бъ вернулся.
ХЫ.
Понтику.
Домиціана. 39, 3. Въ тотъ же день родилась супруга Ру Фа Цэзонія. 39, 5. Двой-
ной жребій, рожденіе императора и супруги.
560 М. Ѵаі. Магііаііз ерідіасптаіоп. ЬіЬ. IX.
Нос піЫІ еззе риіаз? зсеіиз езі, тіііі сгесіе, зесі іп§епз,
Оиапіит ѵіх апіто сопсіріз ірзе іио.
5 Иетре зетеі ііііиіі, ^епегагеі Ногаііиз иі ігез,
Магз зетеі, иі §етіпоз Іііа сазіа сіагеі:
Отпіа регйісіегаі, зі тазіигЬаіиз иіегдие
Мапсіаззеі тапіЬиз даисііа Гоесіа зиіз.
Ірзат сгесіе ііЪі паіигат сіісеге гегит:
10 „Ізіисі диосі сіі^іііз, Ропіісе, регйіз, Іюто езі“.
ХЫІ.
Сатріз (ііѵез Ароііо зіс Мугіпіз,
Зіс зетрег зепіЬиз 1‘гиаге судпіз,
Оосіае зіс ііЬі зегѵіапі зогогез,
Ыес ВеІрЬіз іиа тепііаіиг иііі,
5 Зіс Раіаііа іе соіапі атепЦие:
Віз зепоз сііо іе го§апіе іазсез
Оеі Зіеііае Ьопиз аппиаЦие Саезаг.
Геііх іипс е§о йеЬііогдие ѵоіі
Сазигит ііЬі гизіісаз асі агаз
10 Оисат согпіЬиз аигеіз іиѵепсит.
Ыаіа езі Ііозііа, РкоеЪе, с^ик! тогагіз?
. хып.
Ніс диі сіига зесіепз роггесіо заха Іеопе
Мііі§аі, ехі§ио тадпиз іп аеге 'сіеизТ?
(^иаедие іиііі, зресіаі гезиріпо зісХегаГ ѵиііи,
Сиіиз Іаеѵа саіеі гоЪоге, сіехіга тего:
5 Иоп езі Гата гесепз пес позігі §1огіа саеіі;
НоЬіІе Ьузіррі типиз ориздие ѵісіез.
Нос ІіаЬиіі питеп Реііаеі тепза іугаппі,
(^иі сііо. регсіотііо ѵісіог іп огЪе іасеі;
42, 1. Передъ нами снова одинъ изъ любимыхъ оборотовъ рѣчи Марціала, по
которому исполненіе желанія обусловливается другимъ желаніемъ. Будь ты настолько
почтенъ, насколько я желаю, чтобы императоръ сдѣлалъ друга моего Стеллу (см. I,
7, ст. 1). 42, 2. Старыми лебедями, милыми Аполлону своимъ вѣщимъ пѣніемъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
561
ХЬІІ.
Аполлону за своего Стеллу.
Такъ на Мирпнскихъ поляхъ, богъ Аполлонъ, ты
Старыми вѣкъ такъ плѣненъ будь лебедями,
Такъ да служатъ тебѣ мудрыя сестры,
Такъ въ Палатинѣ тебя чтутъ пусть и любятъ,
5 Какъ бы по просьбѣ моей Стеллѣ двѣнадцать
Связокъ скорѣй присуди добрый далъ Цезарь.
Осчастливленъ тогда въ долгу по обѣту
Къ сельскимъ тебѣ алтарямъ на убіенье
Я тельца приведу-—въ золотѣ роги.
10 Жертва готова, о Фебъ, что же ты медлишь?
XI ЛИ.
О статуѣ Геркулеса.
Тотъ, что, возсѣвши на львѣ раскинутомъ камень смягчаетъ,
Въ невеликой мѣди этотъ великій нашъ богъ
Смотритъ откинувъ лицо на небо, что несъ онъ когда-то;
Лѣвой что палицу взялъ, правою держитъ вино.
5 Онъ не по новости чтимъ, рѣзца онъ не нашего слава,
Видишь Лизиппа ты здѣсь даръ благородный и трудъ.
Этимъ богомъ владѣлъ и столъ тиранна изъ Пеллы,
Что побѣдителемъ легъ въ забранной скоро землѣ.
42, 3. Мудрыя сестры. Музы. 42, 8. Къ сельскимъ алтарямъ, подгородныя виллы
поэта. 43, 1. Камень смягчаетъ, уменьшаетъ жесткость его, подложивши подъ себя
львиную шкуру. ,13, 7. Тиранна изъ Пеллы, Александра Македонскаго. 43, 8.
Въ забранной землѣ, Вавилонѣ.
Марціала эпиграммы.
36
562 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IX
Нипс риег ай ЬіЬусаз іигаѵегаі НаппіЪаІ агаз;
10 Іиззегаі Ьіс 8и11ат ропеге ге§па ігисет.
ОГГепзиз ѵагіае ішпійіз іеггогіЬиз аиіае
Ргіѵаіоз §аийеі пипс ІіаЪііаге Іагез,
ІІЦие Гиіі диопйат ріасійі сопѵіѵа Моіогсііі,
8іс ѵоіиіі сіосѣі Ѵіпйісіз еззе йеиз.
ХЫѴ.
Аісійез тойо Ѵіпйісет го§;аЬат
Еззеі сиіиз ориз ІаЪогдие іеііх.
Кізіі, пат зоіеі Іюс, Іеѵідие пиіи
„(Ігаесе питдиій" аіі „роеіа, пезсіз?
5 Іпзсгіріа езі Ьазіз іпйісаідие потеп
Аоаііггеоо 1е§о, Ркійіае риіаѵі.
хьѵ.
Мііез НурегЬогеоз тойо, Магсеіііпе, Ігіопез
Еі Сеіісі іпіегаз зійега рі§га роіі:
Ессе Рготеіііеі гирез еі ГаЪиІа топііз
\>иат ргоре зипі осиііз пипс айеипйа іиіз!
5 Ѵійегіз іттепзіз сит сопсіатаіа диегеіііз
8аха зепіз, йісез „Бигіог ірзе Гиіі“.
Еі Іісеі Ъаес аййаз: „Роіиіі диі іаііа Гегге,
Нитапит тегііо йпхегаі іііе §епиз“.
ХЬѴІ.
Сгеіііиз аейійсаі зетрег: тойо Іітіпа ропіі,
Хипс ГогіЬиз сіаѵез аріаі етіідие зегаз,
Хипс Иаз, пипс іііаз геЯсіі тиіаЦие Гепезігаз;
Бит іапіит аейійсеі, ^иій1іЪеі іііе Гасіі—
43. 9. Марціалъ .представляетъ, что настольная статуя Геркулеса, о которой онъ
говоритъ перебывала собственностью и Аннпбала и Суллы. 43, 13. Молорхъ (см.
IV, 64, ст. 30). 44, 3. Тотъ^ Випдиксъ. 45, 1. Полночныхъ тріоновъ, объ
этомъ созвѣздіи говорится въ VI, 51 и VII, 53. Также о Марцеллннѣ—ІП, 6 и VI, 25.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 563
Этому мальчикъ клялся Аннибалъ предъ святыней Ливійской,
10 Грозному Суллѣ велѣлъ онъ управленье сложить.
При различныхъ дворахъ оскорбленный ужасомъ гордымъ
Возлюбилъ пребывать нынѣ онъ въ частныхъ домахъ,
Какъ онъ нѣкогда былъ Молорха спокойнаго гостемъ,
Такъ ученаго быть Виндикса богомъ избралъ.
ХЫѴ.
О ТОЙ ЖЕ СТАТУѢ.
Только недавно спросилъ у Виндикса я про Алкида,
Произведеніе чье онъ п счастливый трудъ.
Тотъ (какъ въ привычкѣ его) усмѣхнулся, легко прикивнувши:
„Или по гречески ты, молвилъ, не знаешь, поэтъ?
5 На подножіи есть указанье, написано имя“.
Аозітгтоа я прочелъ, Фидіемъ раньше считалъ.
хьѵ.
Марцеллину.
Воиномъ ты, Марцеллинъ, недавно полночныхъ тріоновь
И созвѣздья небесъ Гетскихъ лѣнивыя снесъ;
Вотъ Прометея скалы и вымысловъ полныя горы,
Какъ пмъ нынѣ къ глазамъ близко твоимъ подойти!
5 Какъ утесы узришь, оглашенные воплемъ безмѣрнымъ
Старца, ты вымолвишь: „былъ тверже онъ ихъ п самихъ".
Да и прибавишь къ тому: „кто могъ подобное вынесть,
Тотъ, какъ достойно его, племя людское лѣпилъ".
ХЬ VI.
На Геллія.
Геллій строитъ всегда: то настилаетъ пороги,
Ладитъ ключи у дверей иль покупаетъ засовъ,
Это мѣняетъ пль то, переправляетъ окошки;
Лишь бы строить ему, что нибудь дѣлаетъ онъ —
45, 8. Мы перевели слово тегііо, какъ достойно, такъ какъ въ настоящемъ случаѣ
смыслъ исключаетъ понятіе заслуги: Прометей, выносившій на скалахъ свою пытку,
былъ самъ тверже камня, къ которому былъ прикованъ, и приличнѣе всего ему было
стать родоначальникомъ такого безчувственнаго созданія, какъ человѣкъ.
36*
"364 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
5 Огапіі питтоз иі Дісеге роззіі атісо
ІІпит іііисі ѵегЬит Оеіііиз „АейіДсо".
ХЬѴІІ.
Бетосгііоз, Еепопаз іпехріісііоздие Ріаіопаз
<^иі<1диі<1 еі Ііігзиііз здиаіеі іта^іпіЬиз,
8іс диазі Руі1іа§огае Іодиегіз зиссеззог еі Ііегез.
РгаереиДеі запе пес ііЬі ЬагЬа тіпог:
5 8е4 диосі еі Ііігсозіз зегит езі еі іигре рііозіз,
Іп тоііі гідійат сіипе ІіЬепіег ІіаЬез.
Ти, диі зесіагит саизаз еі ропсіега позіі,
Біс тіііі, регсісіі, Раппусііе, бодта диосі езі?
ХЬѴШ.
НегеДет сит те рагііз ііЬі, Оаггісе, диагіае
Рег іиа іигагез засга сариідие іиит,
Сгейійітиз,—диіз епіт (іатпеі зиа ѵоіа ІіЬепіег?—
Еі зрет типегіЬиз Гоѵітиз издие (іаііз.
5 Іпіег диае гагі Ьаигепіет ропйегіз аргит
Мізітиз: Аеіоіа (іе Саіубопе риіез.
Аі іи сопііпио рориіитдие раігездие ѵосазіі,
Кисіаі аЛіис аргит раІІШа Кота теит:
Ірзе едо,—диіз сгесіаі?—сопѵіѵа пес иііітиз Ьаезі,
1(> Эей пес созіа сіаіа езі саисіаѵе тізза тіііі.
Бе диасігапіе іио диій зрегет, Оаггісе? Хиііа
Бе позіго поЬіз ипсіа ѵепіі арго.
ХЫХ.
Наес езі іііа теіз тиііит сапіаіа ІіЬеІІіз,
(^иат теиз ейійісіі Іесіог атаідие іо§ат.
Рагіііепіапа Гиіі диопйат, тетогаЬііе ѵаііз
48, 5. городъ въ Лаціумѣ. 48, 8. Держась СіІЬегѴа и читая „раііісіа
Котаа, мы перевели поблѣднѣвшій при пищевареніи переполненнаго желудка. Но дер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
565
5 Только бъ другу сказать, просящему денегъ, былъ въ правѣ
Геллій все тѣ же слова самыя: „строюсь теперь".
ХЬѴІІ.
1ІАННИКУ.
ХЬѴІІІ.
На Гаррика.
Какъ, что четвертую часть отъ тебя я наслѣдую, Гаррикъ,
Ты святыней своей и головою клялся,
Вѣрилъ я,—кто жь отъ своихъ желаній самъ отречется?—
Да и надежду питалъ все я, дары поднося.
5 Между прочимъ послалъ кабала Лаврентинскаго, вѣсу
Рѣдкаго, могъ бы его ты Калидонскимъ почесть.
Ты же народъ и Отцовъ созвалъ къ себѣ въ гости немедля;
Римъ поблѣднѣвшій еще вепремъ рыгаетъ моимъ;
Я же,—повѣритъ ли кто?—послѣднимъ и гостемъ не втерся,
10 Ребрышка пе дали мнѣ и не прислали хвоста.
Какъ же четверти ждать мнѣ, Гаррикъ, твоей, если даже
Унца ко мнѣ не дошло отъ кабана моего.
хых.
О ТОГѢ, ІІАРѲЕНІЕМЪ ПОДАРЕННОЙ.
Вотъ она тога, въ моихъ премного воспѣтая книжкахъ,
Та, что читатель призналъ мой и ее полюбплъ.
Нарѳеніанской была достойнымъ даромъ поэта,
жась текста Ьеіпаіг’а „саііісіа Кота" надо перевести утонченный. 48, 12. Унцъ
есть 12-я часть Фунта.
566 М. Ѵаі. Магііаіів ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IX.
Мипиз: іп Ііас іЬат сопзрісіепсіиз едиез,
5 Бит поѵа, (іит пііійа Ги1§еЪаІ зріепйісіа Іапа,
Битдие егаі аисіогіз потіпе (1і§па зиі:
Кипс апиз еі Ігетиіо ѵіх ассіріепда ІгіЬиІі,
<^иат роззіз піѵеат йісеге іиге Іио.
(^иі<і поп 1оп§а (Иез, диісі поп сопзшпіііз аппі?
10 Наес Іода іат поп езі Рагіііепіапа, теа езі.
Ь.
Іпдепіит тіііі, Сіаиге, ргоЬаз зіс еззе ризіііит,
Сагтіпа диосі Гасіат, диае Ъгеѵііаіе ріасепі.
Сопіііеог. 8е<1 Іи Ъіз зепіз дгапсііа ІіЬгіз
(^иі зсгіЬіз Ргіаті ргоеііа, тадпиз кото ез?
5 Коз Гасітиз Вгиіі риегит, поз Ьапдопа ѵіѵит:
Ти тадпиз Іиіеит, Сіаиге, Оідаиіа Гасіз.
Ы.
<3ио4 зетрег зирегоз іпѵііо Ггаіге годазіі,
Нос, Ьисапе, ІіЬі сопіідіі, апіе тогі.
Іпѵійеі іііе ІіЬі; Зіудіаз пат Тиііиз а<1 ипіаз
ОрІаЬаІ, диатѵіз зіі -тіпог, іге ргіог.
5 Ти соііз Еіузіоз петогіздие ЬаЬіІаІог атоепі
Еззе Іио ргітит пипс зіпе Ггаіге сиріз;
Еі зі іат пііісііз аііегпиз ѵепіі аЬ азігіз,
Рго Роііисе топез Сазіога пе гейеаі.
ЫІ.
8і сгейіз тіііі, (^иіпіе, диой тегегіз,
Хаіаіез, Оѵійі, Іиаз Аргііез
49, 6. II достойна имени, будучи, танъ сказать, дѣвственной: тгарЬёѵо;—дѣва.
49, 8. Сяѣжнойу холодной, потому что вытерта. 50, 5. Брутова мальчика (см.
XIV’, 171). Плпній (Нат. Ист. XXV, 8, § 75) говоритъ о произведеніи Лициска,
описывающемъ мальчика Лаптопа, исполненнаго хитрости, но степеннаго съ виду.
51, 2. Луканъ. О двухъ братьяхъ, Луканѣ и Туллѣ, говорепо уже въ кн. I, 36, и
дружба ихъ сравнивается съ дружбою Кастора и Поллука. 51. Смыслъ: ты, Лу-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 567
Въ ней то щеголемъ я въ новой, какъ всадникъ, ходилъ;
о Какъ лосняся она блестящею шерстью свѣтилась,
Какъ достойна была имени, чей она даръ;
Нынѣ стара и едва бѣдняку дрожащему гожа,
Такъ какъ по правдѣ ее снѣжной ты можешь назвать.
Долгіе дни, вы чего, чего не изводите, годы?
10 Парѳеніанской ужь нѣтъ тоги, а эта моя.
Ь.
На Гавра.
Мелочность, Гавръ, моего ты въ томъ дарованія видишь.
Что сочиняю стихи, краткость которыхъ мила.
Сознаюся; но ты, что въ двѣнадцати книжкахъ огромныхъ
Войны Пріама поешь, ты то большой человѣкъ?
5 Брутова мальчика я создаю да живаго Лангона;
Ты же изъ грязи, о Гавръ мощный, Гиганта творишь.
Ы.
, I
О Луканѣ п Тулль.
У боговъ чего вѣкъ ты молилъ противъ братниной воли,
Ты достигнулъ, Луканъ, раньше его умереть.
Зависть къ тебѣ у него, ибо Туллу къ Стигійскому току
Первымъ желалось сойти, даромъ что былъ онъ меньшой.
5 Ты въ Елисейскихъ поляхъ и рощахъ пѣвецъ благодатный
Безъ своего первый разъ брата желаешь пробыть.
И хоть кто бы изъ нихъ съ блестящихъ звѣздъ ни явился,
Вмѣсто Поллука нейти ты бы Кастора молилъ.
ЫІ.
Квинту Овпдію.
Ежели вѣришь мнѣ, Квинтъ, чего ты и стоишь,
Твой рожденія день, Овидій, въ Апрѣлѣ,
канъ, хотя и скучаешь безъ брата Тулла въ Елисейскихъ поляхъ, но желая ему
долголѣтней жизни на землѣ, радъ оставаться безъ него, и изъ двухъ близнецовъ
Кастора и Поллука, обязанныхъ смѣнять другъ друга поперемѣнно въ Елисейскихъ
поляхъ, ты бы живаго всетакп упрашивалъ пе возвращаться на небо. 52, 2. Квинтъ
Овидій (см. I, 105).
568 М. Ѵаі. Магііаііз срі^гаштаіоп. ІлЬ. IX.
Ѵі позігаз ато Магііаз Каіепсіаз.
Ееііх иігадие Іих йіездие поЪіз
5 8і§;пап<3і теІіогіЪиз Іарііііз!
Ніс ѵііат ІгіЬиіі, зесі Иіс атіеит.
Ріиз йапі; (^иіпіе, пгіЬі іиае Каіеисіае.
ЫП.
Каіаіі ІіЪі, (^иіпіе, іио йаге рагѵа ѵоІеЬат
Мипега; іи ргоІііЪез: ітрегіозиз Іюто ез.
Рагепйит езі топіііз, ііаі дио(1 иіегдие ѵоіетиз
Еі диой иігитдие іиѵаі: іи тіііі, (^иіпіе, йаіо.
ЫѴ.
8і тіііі Рісепа іипіиз раііегеі оііѵа,
Тепйегеі аиі позігаз зііѵа ЙаЪіпа р!а§аз,
Аиі сгезсепіе Іеѵіз ігаііегеіиг Ііагипйіпе ргаесіа
Ріп§иіз еі ітріісііаз ѵіг§а іепегеі аѵез:
5 Саге, сіагеі зоііетпе ііЬі со§иаііо типиз,
Еес ігаіег поЬіз пес ргіог еззеі аѵиз.
Мипс зіигпоз іпорез Ггіпдіііогитдие диегеііаз
Аийіі еі аг^иіо раззеге ѵегпаі а§ег;
Іікіе заіиіаіиз рісае гезротіеі агаіог,
10 Ніпс ргоре зитта гарах тііѵиз а<1 азіга ѵоіаі.
Міііітиз ег§о ІіЪі рагѵае типизсиіа ейогііз:
(^иаііа зі гесіріз, заере ргоріпдииз егіз.
ЬѴ.
Ьисе ргоріпдиогит, диа ріигіта тіііііиг аіез,
Вит Зіеііае Іигйоз, Йит ііЬі, Гіассе, раго,
Зиссигіі поЪіз іп§епз опегозадие іигЬа,
52, 3. 1-е марта день рожденія Марціала, а 1-е апрѣля день рожденія друга его
Квинта Овидія, о которомъ (см. VII, 93, ст. 3). 52, 5. камешками (см. VIII,
45, 2). 52, 7. Больше дарун/тъ. такъ какъ дружба твоя мнѣ драгоцѣннѣе жизни.
54, 3. Растущая трость, вымазанная на концѣ птичьимъ клеемъ и мало по калу
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 569
Какъ и свой же люблю въ Календы я Марта.
Радостны оба мнѣ дня, и стоитъ, чтобъ я ихъ
5 Камешками изъ самыхъ лучшихъ отмѣтилъ.
Этотъ жизнь даровалъ, но этотъ далъ' друга.
Больше даруютъ, о Квинтъ, твои мнѣ Календы.
ЫІІ.
Ему же.
Въ день рожденія, Квинтъ, тебѣ готовилъ я малый
Даръ; но ты запретилъ; властный ты человѣкъ.
Надо приказъ исполнять; будь то, что обоимъ пріятно,
И что отрадно намъ двумъ: Квинтъ, ты меня одари.
ЫѴ.
Родственнику.
Если бы дроздъ у меня жирѣлъ отъ Пиценской оливы,
Или Сабинскій бы лѣсъ сѣти мои напрягалъ,
Или растущая трость небольшую бъ тащила добычу,
И обмазанный прутъ влипнувшихъ птицъ бы держалъ;
5 Каръ, даровало бъ тебѣ родство роскошный подарокъ,
И ни братъ для меня не былъ первѣй бы, ни дѣдъ.
Нынѣ слышитъ скворцовъ несчастныхъ да зябликовъ крики,
И щебечущихъ шлетъ поле весной воробьевъ;
Тутъ на сорочій привѣтъ отвѣтствуетъ пахарь, оттуда
10 Хищный коршунъ почтп къ высшимъ взлетаетъ звѣздамъ.
Такъ посылаю тебѣ небольшіе изъ птичной подарки;
Ежели примешь ты ихъ, часто мнѣ будешь роднымъ.
ЬѴ.
ФлАККУ.
Въ день родныхъ, на который птицъ посылаютъ такъ много,
Какъ готовилъ дроздовъ Стеллѣ я, Флаккъ, и тебѣ,
Набѣжали ко мнѣ большой и несносной толпою,
подымаемая къ птицѣ рукою птицелова. 54, 5. Родственный праздникъ, сІіагізНа,
къ которому приглашались одни родные, справлялся 19 Февраля (см. Валерій Максимъ
II, 1, 8; и Овидія Фасты II, 617). 55, 2. Стелла (см. I, 7).
570 М. Ѵаі. Магііаііз ері@гаіптаіоп. ЬіЬ. IX.
Іп диа зе ргітит диіздие теитдие риіаі.
5 Бетегиіззе Йиоз ѵоіит езі; ойепйеге ріигез
Ѵіх іиіит; тиіііз тіііеге йопа §гаѵе езі.
(^иа роззит зоіа ѵепіат гаііопе тегеЬог:
Кес Зіеііае іигйоз пес ІіЬі, Еіассе, йаЬо.
ЬѴІ.
8репйор1іогиз ЬіЬусаз (іотіпі реііі агті^ег игЬез:
(^иае риего йопез іеіа, Сирійо, рага,
Піа циіЬиз іиѵепез й^із тоііездие риеііаз:
8іі іатеп іп іепега Іеѵіз еі Ііазіа тапи.
5 Ьогісат сіуреипщие ІіЬі ^аіеатдие гетіііо;
Тиіиз иі іпѵайаі ргоеііа, пийиз еаі:
Коп іасиіо, поп епзе іиіі Іаезизѵе задіііа,
Саззійе йит ИЪег Рагіііепораеиз егаі.
(^иіздиіз аЬ Іюс Гиегіі йхиз, тогіеіиг атоге.
10 О іеііх, зі диет іат Ьопа Гаіа тапепі!
Бит риег ез, гейеаз, йит ѵиііи ІиЬгісиз, еі іе
Коп ЬіЬуе Гасіаі, зей іиа Кота ѵігит.
ЬѴП.
ЪГіІ езі ігіііиз Иейуіі Іасегпіз:
Коп апзае ѵеіегит Согіпііііогит,
Кес сгиз сотрейе ІиЬгісит йесеппі,
Кес гиріае гесиіііа соііа тиіае,
5 Кес диае Еіатіпіат зесапі заІеЬгае,
Кес диі ІііогіЬиз пііепі Іаріііі,
Кес Тизса Іі^о ѵіпеа роіііиз,
Кес раііепз іо§а тогіиі ігіЬиІіз,
Кес рі§гі гоіа диазза тиііопіз,
10 Кес газит саѵеа Іаіиз Ьізопііз,
Кес Йепз іат зепіог Гегосіз аргі.
56, 1. Спендофоръ^ мальчикъ Домиціана, собирался въ Африканскій походъ.
56, 8. Лартенопэй^ прекрасный сынъ Мелеагра и Аталанты, названный такъ за дѣв-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. IX.
571
Въ коей первымъ себя всякъ признавалъ и роднымъ.
5 Двумъ я хотѣлъ услужить, но многихъ обидѣть едва ли
Безопасно; послать многимъ дары—тяжело.
Средствомъ, которымъ однимъ могу, заслужу я прощенье:
Я ни Стеллѣ не дамъ, Флаккъ, дроздовъ, ни тебѣ.
ЬѴІ.
О Спендофорѣ.
Къ градамъ Ливійскимъ идетъ Спендофоръ, прислужникъ владыки;
Чтобы ихъ мальчику дать, стрѣлы готовь, Купидонъ,
Коими юношей ты пронзаешь и дѣвушекъ кроткихъ,
Легкій также п дротъ будь въ его нѣжной рукѣ.
5 Панцирь, равно и копье, и шлемъ тебѣ я прощаю.
Въ бой чтобъ сохраннымъ идти, пусть онъ выходитъ нагимъ;
Ни копьемъ, ни мечемъ, ни стрѣлою не былъ пораненъ
Партенопэй, какъ совсѣмъ онъ и безъ шлема предсталъ.
Всякъ умри отъ любви, кто только имъ будемъ пораненъ.
10 О счастливецъ, кого ждетъ этотъ жребій благой!
Мальчикъ пока ты еще, вернись, какъ лицо еще гладко,
Римъ твой, не Либія пусть въ мужа тебя превратитъ.
ЬѴІІ.
На Гедила.
Больше истертаго нѣтъ, чѣмъ накидки Гедила,
Ни у старинныхъ вазъ Коринѳскихъ ихъ ручки,
Ни въ десять лѣтъ отъ оковъ засіявшая голень,
Ни у лошачки плохой потертая шея,
5 Ни ложбины, что путь нарѣзаютъ Фламинскій,
Ни голыши, что блестятъ вдоль по прибрежью,
Ни въ вертоградѣ кирка сглажена Туескомъ,
Ни мертвеца бѣдняка тусклая тога,
Ни колесо, что избилъ вощикъ лѣнивый,
10 Ни бизона бока стертые стойломъ,
Ни устарѣвшій ужь зубъ яраго вепря.
ствевпость взгляда (тгарОгѵоо ' ока;). Въ походѣ противъ Ѳивъ онъ спасенъ былъ
своею красотой.
572
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IX.
В,ез ипа езі іатеп: ірзе поп пе§аЬіі,
Сиіиз ігіііог Несіуіі Іасегпіз.
ЬѴІІІ.
Хутрііа засгі ге§іпа Іасиз, сиі §гаіа ЗаЬіпиз
Еі тапзига ріо типеге іетріа (іейіі,
8іс топіапа іиоз зетрег соіаі ІТтЪгіа Гопіез,
Хес іиа Ваіапаз баззіпа таііі адиаз:
5 Ехсіре зоПісііоз ріасііе, теа Йопа, ИЬеІІоз;
Ти іиегіз Мизіз Ре§азіз ипйа теіз.—
„Хутрііагит іетрііз диіздиіз зиа саппіпа (Іопаі,
Циісі йегі ІіЬгіз йеЬеаі, ірзе топеі“.
ЫХ.
Іп Заерііз Матигга сііи тиіішпдие ѵадаіиз,
Ніс иЬі Вота зиаз аигеа ѵехаі орез,
Іпзрехіі тоііез риегоз осиііздие сотейіі,
Моп Іюз, диоз ргітае ргозіііиеге сазае,
о 8е<1 диоз агсапае зегѵапі іаЬиІаіа саіазіае
Еі диоз поп рориіиз пес теа іигЬа ѵісіеі.
Іпйе заіиг тепзаз еі орегіоз ехиіі огЬез -
Ехрозііитцие аііе ріп§ие ророзсіі еЬиг,
Еі іезітііпет тепзиз циаіег Ііехасііпоп
10 Іп§етиіі сііго поп заііз е88е 8ио.
Сопзиіиіі пагез, ап оіегепі аега Согіпіііоп,
Сиіраѵіі зіаіиаз еі, Роіусіііе, іиаз,
Еі іигЬаіа Ьгеѵі диезіиз сгузіаіііпа ѵііго
Миггіпа зі^паѵіі зерозиііцие (іесет.
15 Ехрешііі ѵеіегез саіаіііоз еі зі диа Гиегипі
58, 2. Цэзій Сабинъ (см. VII, 97, ст. 1). 58, 4. Сассима, городъ въ Умбріи.
58, 6. Пегазійской волной, то же, что ключи Иппокрены и Агаппппы, выбитые Пе-
гасомъ иа Геликонѣ. 58, 8. Съ книжками какъ поступить, т. е. бросить ихъ въ
воду (см. I, 5, ст. 2; III, 100, ст. 4; IV, 10, ст. 8). 59, 1. По заюродкамъ, на
Марсовомъ полѣ были загородки (см. II, 14, ст. 5). 59, 6. Моей также^толпѣ,
нашему брату бѣдняку. 59, 8. Слоновую кость для ножекъ для столовыхъ кры-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 573
Вещь лишь единая есть, самъ не заспоритъ,
Задъ у Гедила истертъ пуще накидки.
ЬѴІІІ.
Нимфѣ Сабина.
Нимфа владычица водъ священныхъ, которой отрадный
И пребывающій храмъ съ чувствомъ Сабинъ посвятилъ,
Пусть ключи твои чтитъ гористые Умбрія вѣчно,
И Сассина твоя Байскихъ не требуетъ водъ;
5 Мирно прими ты мой даръ, тревогой томимыя книжки;
Ты Пегазійской волной станешь для Музы моей —.
„Тотъ кто пѣсни свои во храмы нимфъ посвящаетъ,
Съ книжками какъ поступить самъ научаетъ тому".
ЫХ.
На Мамурру.
Но загородкамъ бродя долго и много, Мамурра
Тамъ, гдѣ обмѣномъ богатствъ Римъ занялся золотой,
Мальчиковъ нѣжныхъ глядѣлъ п пожиралъ ихъ глазами,
Да не тѣхъ, что стоятъ въ первыхъ сѣняхъ на показъ,
5 Но которыхъ хранятъ загородки на тайномъ помостѣ,
Коихъ народу, моей также толпѣ не видать.
Этимъ насытяся онъ столы обнажаетъ и крышки,
Также подать съ высоты проситъ слоновую кость,
Изъ черепахи скамью въ шесть мѣстъ промѣряя въ четвертый,
10 Онъ вздохнулъ, что къ его цитру въ столовой мала.
Носомъ учуять хотѣлъ, отзывается ль мѣдь то Коринѳомъ,
И изваянья твои онъ похулилъ, ІІолпклитъ,
И пожалѣвъ о пятнѣ небольшомъ, что кристаллъ затемняетъ,
Десять мурриновыхъ чашъ съ мѣтками онъ отложилъ.
15 Старые кубки глядѣлъ и нѣтъ ли бокала, который
шекъ изъ дорогого цитра. 59, 10. Цитръ (см. П, 43, ст. 9). 59, 11. Коринѳ-
ская мѣдъ, пли скорѣе бронза, произошла, говорятъ, случайно при пожарѣ изъ смѣ-
шенія золота, серебра и мѣди. Плиній (Нат. Ист. XXIV, 2, § 8) указываетъ на три
сорта бронзы: бѣлую на подобіе серебра, желтую на подобіе золота и равномѣрная
смѣсь всѣхъ трехъ металловъ. Не смотря на искусственное подражаніе, настоящая
Коринѳская бронза цѣнилась высоко. 59,14. Мурриновыхъ (см. Ш, 26, ст. 2).
574 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіптаіоп. ЬіЬ. IX.
Росиіа Мепіогеа покіИіаіа тали,
Еі ѵігійез рісіо §еттаз питегцѵіі іп аиго,
(^иіддийі еі а піѵеа ^гапйіиз аиге зопаі.
Запіопусііаз ѵего тепза диаезіѵіі іп отпі
2 0 Еі ргеііит та§пів іесіі іазріЛіЬиз.
ІТтіесіта Іаззиз сит іат сіізсейегеі кога,
Аззе (Іиоз саіісез етіі еі ірзе іиііі.
ЬХ.
8еи іи Раезіапіз §епііа ез зеи ТіЪигіз агѵіз,
беи гиЬиіі іеііиз Тизсиіа Йоге іио,
Зеи Ргаепезііпо іе ѵіііса 1е§іі іп когіо,
Зеи тойо Сатрапі §1огіа гигіз егаз:
5 Риіскгіог иі позіго ѵійеаге согопа ЗаЬіпо,
Бе Хотепіапо іе риіеі еззе тео.
ЬХІ.
Іп Тагіезіасіз сіотиз езі поііззіта іеггіз,
Оиа сііѵез ріасісіит Согсіика Ваеііп атаі,
Ѵеііега паііѵо раііепі икі Яаѵа теіаііо
Еі Ііпіі Незрегіит Ъгаііеа ѵіѵа ресиз.
5 АеДіЬиз іп тейііз іоіоз атріеха рейаіез
Зіаі ріаіапиз йепзіз Саезагіапа сотіз,
Нозріііз іпѵісіі розиіі циат йехіега Геііх,
Соеріі еі ех іііа сгезсеге ѵіг§а тапи.
Аисіогет Яотіпитдие зиит вепііге ѵійеіиг:
10 Зіс ѵігеі еі гатіз зііега сеіза реііі.
Заере зик кас тайісіі Іизегипі агЬоге Гаипі,
Теггиіі еі іасііат йзіиіа зека Яотит;
Битдие Ги§іі зоіоз посіигпит Рапа реі' а§гоз,
Заере зиЪ кас Іаіиіі гизііса ігопйе Ргуаз.
59, 18. Жемчужины. 59п 19. Сардопиковъ (см. II, 29, 2). 59, 21. Въ один-
надцатомъ часу, въ три или пять часовъ пополудни (см. I, 108, 9). 60, 1. Лэ-
апу.чъ^ городъ въ Луканіп, славный розами. 60, 3. Прэпеста (см. IV, 64, ст. 33).
60, 6. Номентанъ (см. II, 38, ст. 1). 61, 1. Въ Тиртесіанскижъ земляхъ (см. VII,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 575
Былъ бы Менторовой облагороженъ рукой,
Камни зеленые счелъ въ золотой узорной оправѣ
И что дороже гремитъ подъ бѣлоснѣжнымъ ушкомъ.
И на каждомъ столѣ настоящихъ искалъ сардониковъ,
20 Также и яшмамъ большимъ цѣну назначилъ затѣмъ.
Какъ въ одиннадцатомъ ужь часу уходилъ утомленный,
Двѣ купилъ онъ за ассъ чарки и самъ ихъ понесъ.
ЬХ.
Сабину при посылкѣ розоваго вѣнка.
Родилась па поляхъ ли Пэстума ты иль Тибура,
Или краснѣла земля Тускула цвѣтомъ твоимъ,
Иль экономка тебя въ саду близь Прэнесты срывала,
Славой недавнею ли дачи Кампанской ты былъ,
5 Чтобъ показался вѣнокъ моему ты Сабину красивѣй,
Изъ Номентана тебя пусть онъ сочтетъ моего.
ЬХІ.
О Платанѣ Цезаря
Въ Тартесіанскихъ земляхъ есть домъ повсюду извѣстный,
Гдѣ Кордуба кичясь любитъ покойный Бэтисъ,
Гдѣ желтѣя руно въ природномъ блѣднѣетъ металлѣ,
И Гесперійскихъ овецъ краситъ отливомъ живымъ.
5 Посерединѣ жилья и всѣхъ осѣняя пенатовъ,
Скрытый листвою стоитъ Цезаріанскій платанъ,
Въ часъ онъ рукой насажденъ непобѣдимаго гостя,
И изъ этой руки прутикъ принялся рости.
Чуетъ растенье, кажись, своего творца и владыку:
10 Такъ зеленѣетъ оно, въ небо вѣтвями просясь.
Часто подъ деревомъ тѣмъ играли подвыпивши Фавны,
И устрашала свирѣль поздняя смолкнувшій домъ.
И по пустыннымъ полямъ въ ночи убѣжавши отъ Нана,
Сельская здѣсь подъ листвой крылась Дріада не разъ.
28, ст. 3). 61, 3—4. Въ природномъ металлѣ, въ золотѣ рѣки Бэтпса желтѣетъ
овечье рупо. Гесперійскихъ, Испанскихъ. 61, 6. Цезаріанскій платанъ, изсажден-
ный Юліемъ Цезаремъ. 61, 13. Панъ (см. I 69, ст. 1). 61, 14. Дріады, лѣс-
ныя НИМФЫ.
576
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. IX.
15 Аісріе оіиеге Іагез сотіззаіоге Ьуаео,
Сгеѵіі еі еЙизо Іаеііог итЬга тего;
Незіегпіздие гиЬепз беіесіа езі ІіегЬа согопіз,
АЦие зиаз роіиіі сіісеге пето гозаз.
О Дііесіа іеіз, о та^пі Саезагіз агЬог,
20 Хе теіиаз Геггит засгі1е§оздие Госоз.
Регреіиоз зрегаге Іісеі ІіЬі Ггопісііз Іюпогез:
Хоп Ротреіапае іе розиеге тапиз.
ьхп.
Тіпсііз тигісе ѵезііЬиз диосі отпі
Еі посіе иіііиг еі йіе Рійіаепіз,
Хоп езі атЬіііоза пес зирегЬа:
Оеіесіаіиг ойоге, поп соіоге.
ЬХІІІ.
Асі сепат іпѵііапі отпез іе, РІюеЬе, сіпаеді.
Мепіиіа диет разсіі, поп, риіо, ригиз Ьото езі.
ЬХІѴ.
Негсиііз іп та§пі ѵиііиз сіезсепсіеге Саезаг
Бідпаіиз Ьаііае Йаі поѵа іетріа ѵіае,
(,>иа, Тгіѵіае петогоза реііі йит ге§па, ѵіаіог
Осіаѵит йотіпа тагтог аЬ игЬе Іе^іі.
5 Апіе соіеЬаіиг ѵоііз еі зап§иіпе Іаг^о,
Маіогет Аісісіеп пипс тіпог ірзе соііі.
Пипс та§паз го§аі аііег орез, го§аі аііег Іюпогез;
Піі зесигиз ѵоіа тіпога Гасіі.
61, 15. Ліей, Вакхъ. 61, 16. Тѣнь, отъ подросшей листвы. 61, 22. Не Пом-
пеянскіе, не несчастные. 62, 4. Запаху рада (см. I, 49, ст. 32). Поэтъ защи-
щаетъ Филэну, надъ которой уже издѣвался въ VII, 67, отъ обвиненій въ гордости
или честолюбіи, объясняя, что она постоянно ходитъ въ пурпурныхъ одеждахъ
только ради ихъ зловонія, которымъ старается заглушить собственное. 64, 2. На
Лашгснскомъ пути; вѣроятно на Аппіевой дорогѣ, около восьмаго поверстнаго камни
отъ столицы, Домиціанъ, подобно Коммоду, Каракаллѣ и товарищу Діоклетіана Макси-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
577
15 Также и пахло въ дому отъ состязаній Ліея,
И съ пролитаго впна тѣнь веселѣе росла;
И отъ вчерашнихъ вѣнковъ трава покраснѣвшая смята,
А своихъ то никто розъ не сумѣлъ бы назвать.
О отрада боговъ, о великаго Цезаря древо,
20 Пусть не боишься сѣкиръ ты, ни лихихъ очаговѣ.
Почестей вѣчныхъ твоей листвѣ ожидать подобаетъ,
Не Помпеянскія же руки сажали тебя.
ЬХП.
О Фплэнѣ.
Что одежды, которыя крашены въ пурпуръ,
Употребляетъ и денно и нощно Филэна,
Не изъ гордости то или честолюбья:
Запаху рада она въ нихъ, а не цвѣту.
ЬХШ.
На Феба.
ЬХІѴ.
О статуѣ Цезаря Домиціана.
Ликъ Геркулеса великаго Цезарь пріять низошедшій,
На Латинскомъ пути новые храмы даетъ,
Тамъ, гдѣ, въ область вступя лѣсную Тривіи, путникъ
Отъ главы городовъ мраморъ читаетъ восьмой.
5 Чтимый недавно мольбой и приношеньями крови,
Большаго пыпѣ меньшой самъ ублажаетъ Алкидъ.
Этого молитъ одинъ о богатствѣ, другой о почетѣ,
А къ тому то мольбы меньшія смѣло несутъ.
міапу, бредившій тождествомъ съ Геркулесомъ, построилъ послѣднему храмъ, гдѣ
приказалъ поставить свою статую въ видѣ Геркулеса для поклоненія. 64, 3. Три-
вія, Діана. Подъ мьсиою областью надо подразумевать рощу Діаны близь Ариціп (см.
V, 1, ст. 2). 64, 5. Смыслъ: недавно меньшой Алкидъ (настоящій Геркулесъ),
почитаемый кровными жертвами, самъ въ своемъ храмѣ ублажаетъ большаго Гер-
кулеса (Домиціана) и нисколько не удивляется, что къ тому большему идутъ съ
большими просьбами, вродѣ богатствъ и почестей, тогда какъ къ меньшему съ увѣ-
.Марціала эпиграммы., 37
578
М. Ѵаі. Маіііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IX.
ьхѵ.
Аісісіе, Ьаііо пипс а§по8сеш1е Топапіі,
Розісціат риісііга сіеі Саезагіз ога §егіз;
8і ііЬі іипс ізіі ѵиііиз ЬаЬііизцие Еиіззепі,
Сеззегипі шапіЬиз сит іега топзіга іиіз:
5 Аі'”'о1ісо Гатиіит поп іе зегѵіге іугаппо
Ѵиііззепі §епіез заеѵацие ге^па раіі,
8е<і іи іиззіззез Еигузіііеа; пес ІіЬі Гаііах
Рогіаззеі Хеззі регйсіа (іопа Ьісііаз,
Оеіаеі зіпе 1е§е годі зесигиз асііззез
10 Авіга раігіз зитті, (ріае ІіЬі роепа (іесііі:
Ьусііа пес сіотіпае ігахіззез репза зирегЬае,
Хес 8іу§а ѵійіззез Тагіагеитцие сапет.
Хипс ііЬі Іипо Гаѵеі, пипс іе іиа сШі^іі НеЬе:
Хипс іе зі ѵідеаі путрііа, гетіііеі Нуіап.
ІА VI.
Ихог сит ііЬі зіі Гогтоза, рисііса, риеііа,
(^ио ііЬі паіогиш іига, ГаЬиІІе, ігіит?
(^иосі реііз а позіго зирріех Йотіпоцие Деоцие,
Ти (ІаЬіз ірзе ііЫ, зі роіез аггі§еге.
ЬХѴІІ.
Ьазсіѵат іоіа роззесіі посіе риеііат,
Сиіиз педиіііаз ѵіпсеге пеню роіезі.
Геззиз тіііе тосііз іііий риегііе ророзсі:
Апіе ргесез іоіаз ріітадие ѵегЬа сіесііі.
5 ІтргоЬіиз циісІДапі гійепзцие гиЬепздие годаѵі:
Роііісііа езі пиііа іихигіоза тога.
ревностью вдутъ только съ меньшими мольбами. 65, 5. Арголиды тиранку, Эврис-
ѳею, царю Микенскому, который по проискамъ Юноны возложилъ на Геркулеса 12
трудовъ. 65, 7. Лахасъ, принесшій Геркулесу покровъ, пропитанный кровью Цен-
М. Вал. Марціала эпиграммы Кн. IX. 579
ьхѵ.
Геркулесу о той же статуѣ.
Въ Лаціи нынѣ тебя, Алкидъ, признаетъ Громовержецъ,
Какъ прекрасный ты ликъ Цезаря бога пріялъ;
Если бы съ тѣмъ же лицомъ и осанкою былъ ты въ то время,
Какъ чудовищъ губилъ злобныхъ своею рукой,
5 То служащимъ тебя рабомъ Арголиды тиранну
Не увидалъ бы народъ, какъ ты жестокость терпѣлъ,
А Эврисѳеемъ бы ты владѣлъ; и Лихасъ лицемѣрный
Не приносилъ бы тебѣ Несса лукавыхъ даровъ,
Безъ посредства костра Этейскаго ты бы спокоенъ
10 Къ звѣздамъ отцовскимъ взошелъ, коихъ страданьемъ достигъ;
Пряжи Лидійской бы ты не прялъ у владычицы гордой,
Стикса бы ты не видалъ съ Тартарскимъ также и псомъ.
Нынѣ Юнонѣ ты милъ, твоя тебѣ предана Геба;
Нимфа, увидя тебя, Гила бъ назадъ отдала.
ЬХѴІ.
Фабуллу.
Коль жена у тебя молода, скромна и прекрасна,
Трехъ дѣтей то тебѣ право на что же, Фабуллъ?
То чего просишь склонясь у владыки и нашего бога,
Самъ ты доставишь себѣ, если есть сила въ тебѣ.
ЬХѴІІ.
На Эсхила
тавра Несса. 65, 9. Гора Эта въ Ѳессаліи, на вершинъ которой сгорѣлъ Герку-
лесъ. 65, 11. У норицы Лидійской, ОмФалы.
37*
580
М. Ѵаі. Магііаііз ері"гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
8е<1 тіііі рига Іиіі; ІіЪі поп егіі, Аезсііуіе, зі ѵіз
Ассіреге Іюс типиз сопйісіопе таіа.
< е •
ІА VIII.
(^иісі ІіЬі поЬізсит езі, Іисіі зсеіегаіе та^ізіег,
Іпѵізит риегіз ѵіг^іпіЬиздие сариі?
Хопсіит сгізіаіі гиреге зііепііа §а11і:
Мигтиге іат заеѵо ѵегЬегіЬиздие іопаз.
5 Тат §гаѵе регсиззіз іпсийіЬиз аега гезиііапі,
Саизкіісит тесііо сит ГаЬег аріаі едио;
Міііог іп та§по сіатог Гигіі атрііЬеаіго,
Ѵіпсепіі рагтае сит зиа іигЬа Гаѵеі.
Ѵісіпі зотпит—поп іоіа посіе—го§атиз:
10 Хат ѵі^ііаге 1е§е езі, регѵі§і!аге §гаѵе езі.
Бізсіриіоз (іітіііе іиоз. Ѵіз, §агги!е, диапіит
Ассіріз иі сіатез, ассіреге иі іасеаз?
ЬХІХ.
Сит Гиіиіз, Роіускагте, зоіез іп ііпе сасаге.
Сит раейісагіз, цикі, Роіусііагте, Іасіз?
ЬХХ.
ГЯхегаі по тогез! о іетрога"! Тиіііиз оііт,
8асгі1е§ит зігиегеі сит Саііііпа пеіаз,
Сит §епег аідие зосег (Іігіз сопсиггегеі агтіз
Маезіацие сіѵііі саесіе тагіегеі Ііитиз.
5 Сиг пипс „о тогез! “, сиг пипс „о іетрога!" (Іісіз?
9ио(1 ііЬі поп ріасеаі, Саесіііапе, ^иі(1 езі?
Хиііа Оисит Гегііаз, пиііа езі іпзапіа іеггі;
Расе Ггиі сегіа іаеііііадие Іісеі.
Хоп позігі іасіипі, ііЬі диосі іиа іетрога зоніепі,
10 8ес1 Іасіипі тогез, Саесіііапе, іиі.
68, 6. О претензіи стряпчихъ ставить въ своемъ преддверіи сзою конную статую
для привлеченіи кліентовъ говоритъ Ювеналъ, Сит. 7, 126. 68, 8. Толпа привер*
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
581
ЬХѴІИ.
На школьнаго учителя.
Что ко мнѣ ты присталъ, противный школьный учитель,
Ненавистный глава мальчиковъ ты и дѣвицъ?
Пѣтухи хохлачи еще не прервали молчанье,
Какъ ужь сердито ворча хлещешь ударами ты.
5 Такъ громогласно и мѣдь съ сотрясенныхъ гремитъ наковаленъ,
Какъ на коня посадить стряпчаго ладитъ кузнецъ;
Въ амфитеатрѣ большомъ воздержнѣе крикъ раздается,
Какъ побѣдителя щитъ встрѣченъ толпою своихъ.
Сна мы сосѣди себѣ—не на цѣлую ночь—умоляемъ;
10 Бодрствовать не тяжело, тяжко прободрствовать ночь.
Учениковъ распусти. Крикунъ, не желаешь ли тоже,
Что получаешь за крикъ, ты получить, чтобъ молчать?
ЬХІХ.
На Полпхарма.
ЬХХ.
На Цэцпліана.
Нѣкогда „о времена! о нравы!“ Туллій воскликнулъ,
Какъ святотатственный свой ковъ Катилина слагалъ,
Какъ и шуринъ, и тесть съ жестокимъ сходились оружьемъ
И убійствомъ гражданъ грустная мокла земля.
5 Нынѣ зачѣмъ говоришь „о времена!“ ты, „о нравы!"?
Что тебѣ, Цециліанъ, столько не нравится, что?
Злобы властителей нѣтъ и пѣтъ безумства желѣза;
Миръ несомнѣнный и съ нимъ радость вкушать надлежитъ.
Не времена наши въ томъ, что тебѣ такъ противно, виновны,
10 Цэциліанъ, а виной въ этомъ лишь нравы твоп.
женцевъ рукоплесканіемъ встрѣчала размаха щитомъ любимаго побѣдителя гладіатора.
70, 1. Туллій, Цицеронъ. 70, 3. Шуринъ и тесть Л Юлій Цезарь и Помпей.
582
М. Ѵаі. Маіііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
ЬХХІ.
Маззуіі Іео іата іи§і ресогіздие тагііиз
Ьапідегі тігит дйа соіеге Яйе.
Ірзе Іісеі ѵкіеаз, саѵеа зіаЬиІапіиг іп ипа
Еі рагііег зосіаз сагріі иіегдие сіарез:
5 Хес іеіи петогит §аи<іепі пес тіііЬиз ІіегЬіз,
Сопсогсіет заііаі зей гшііз а§па Гатет.
(^иісі тегиіі іеггог Иетеез, ^иі<1 рогіііог Неііез,
Ѵі пііеапі сеізі Іисійа зі§па роіі?
Зісіега зі роззепі рестіездие іегаедие тегегі,
10 Ніс агіез азігіз, Іііе Іео (Іі^пиз егаі.
ЬХХІІ.
ЫЬег, Атусіаея ігопіет ѵіііаіе согопа,
(^иі (ріаііз Аизопіа ѵегЬега Сггаіа тапи,
Сіиза тіііі іехіо сит ргашііа ѵітіпе тіііаз,
Сиг сотііаіа (Іарез пиііа Іа^опа ѵепіі?
5 Аіфіі (1і§па іио зі потіпе типега іеггез,
8сіз, риіо, сІеЬиегіпі сщае тіііі (Іона сіагі.
ЬХХІІІ.
ОепііЬиз апііциа зоіііиз ргойисеге реііез
Еі тогйеге Іиіо риіге ѵеіиздие зоіит,
Ргаепезііпа іепез Йейтсіі гига раігопі,
Іп <іиіЪиз іпсіі^пог зі ІіЬі ееііа іиіі;
5 Іъитріз еі агсіепіі таОісіиз сгузіаііа Гаіегпо,
Еі ргигіз (іотіпі сит (тапутесіе іиі.
Аі те Ііііегиіаз зіиііі йосиеге рагепіез:
С^иісі сит "гаттаіісіз гІіеіогіЬиздие тіііі?
71. Поэтъ восхваляетъ согласіе льва и овна, проживающихъ въ одной клѣткѣ
и на одной пищѣ, считая ихъ достойными, подобно Немейскому льву и овну Фрикса
и Геллы, поступить на небо въ видѣ созвѣздій. 71, 1. Массилія^ часть Либіи, ро-
дина громадныхъ львовъ (см. VIII, 55). 72, 1. Получивъ въ подарки съѣстное
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 583
ЬХХІ.
О ЛЬВѢ И ОВНѢ.
Левъ, Массилійских.ъ вершинъ знаменитость, и мужъ руноносныхъ
Стадъ, о диво, въ такой дружбѣ взаимной сошлись.
Самъ посмотри, какъ они на стойлѣ въ одномъ помѣщеньи
И одинаково ѣстъ каждый и общій имъ кормъ.
5 Ни приплода лѣсовъ имъ не нужно, ни травъ благодушныхъ,
А простая овца общій смиряетъ ихъ гладъ.
Чѣмъ заслужили и страхъ Немеи и Геллы носитель,
Чтобы созвѣздьями имъ въ небѣ высокомъ сіять?
Коль небеса заслужить скотамъ и звѣрямъ было бъ можно,
10 Звѣздъ былъ достоинъ овенъ этотъ, и этотъ вотъ левъ.
ЬХХІІ.
Ливеру.
Либеръ, о ты, чей лобъ вѣнцомъ Амиклэйскпмъ украшенъ,
Ты, что Авзонской рукой Грайскій наносишь ударъ,
Какъ ты завтракъ мнѣ посылаешь въ закрытой корзинѣ,
Къ ясвамъ зачѣмъ никакой вмѣстѣ бутылки тутъ нѣтъ?
5 Имени жь коль своего достойный ты даръ посылаешь,
Вѣдаешь, думаю, самъ, что за дары мнѣ давать.
ЬХХІІІ.
На сапожника.
Ты, привычный тянуть зубами старинную кожу
И подошву кусать сгнившую въ давней грязи,
Ты имѣньемъ покойнаго нынѣ владѣешь патрона,
Гдѣ бы и компатки ты не былъ достоинъ занять,
о И разрываешь кристаллъ горячимъ Фалерномъ ты пьяный,
И господскій тебя вводитъ въ соблазнъ Ганимедъ.
А обучили меня родители глупые чтенью;
Что же въ грамматикахъ мнѣ, въ риторахъ пользы теперь?
отъ кулачнаго бойца Либера, Марціалъ удивляется, что носящій имя Вакха не*прило-
жилъ къ своему подарку бутылки вина. Амик.іы, Лакедемонская область, въ которой
Спартанецъ Поллукъ учредилъ кулачный бой. 72, 2. Ты. будучи Авзонцемъ (Италь-
янцемъ), наносишь удары въ Грайскомъ (греческомъ) бою. 72, 5. Имени Либера.
584 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатіпаіоп. ЬіЬ. IX.
Ггап^е Іеѵез саіатоз еі зсітіе, Тііаііа, ИЬеІІоз,
10 8і сіаге зиіогі саісеиз ізіа роіезі.
ЬХХІѴ.
ЕГй§іет іапіит риегі рісіига Сатопі
8егѵаі, еі іпйапііз рагѵа йдига тапеі.
Гіогепіез пиііа зі^паѵіі іта§іпе ѵиііиз,
І)ит іітеі ога ріиз тиіа ѵійеге раіег.
♦ 1
ьххѵ.
Хоп зііісе йиго зігисііііѵе саетепіо,
Хес Іаіеге сосіо, дио Зетігатіз Іопдат
ВаЬуІопа сіпхіі, Тисса Ьаіпеит іесіі:
8е<1 зіга§е петогшп ріпеацие сотра§е,
5 ІП паѵі§аге Тисса Ьаіпео роззіі.
Ійет Ьеаіаз Іаиіиз ехігиіі іііегтаз
Бе тагтогё отпі, диой Сагузіоз іпѵепіі,
(^иой Ріігу^іа 8уппаз, АГга диой Хотаз тізіі,
Еі диой ѵігепіі і'опіе Іаѵіі Еигоіаз.
10 8ей іі^па йезипі: зиЬісе Ьаіпеит іЬегтіз.
*
ЬХХѴІ.
Наес зипі іііа теі циае сеі’піііз ога Сатопі,
Наес риегі Гасіез ргітадие Гогта Гиіі.
Сгеѵегаі іііе ѵиііиз Ьіз (Іепіз Гогііог аппіз,
СаисІеЬаЦие зиаз ріп§еге ЬагЬа ^епаз,
5 Еі ІіЬаіа зетеі зиттоз тойо ригрига сиіігоз
Зрагзегаі: іпѵійіі йе ігіЬиз ипа зогог
Еі Гезііпаіія іпсійіі зіатіпа репзіз,
74, 1. Отецъ Камонія сохранилъ только живописный портретъ сына ребенка. По
когда Камопій, расцвѣтши въ 20 лѣтъ, былъ сраженъ смертью, то отецъ не воспроиз-
велъ никакого образа погибшаго юноши, потому что ему бы тяжелѣе было смо-
трѣть па такой потретъ, чѣмъ па ребяческій. 75, 1. Мы склоняемся на толкованіе
Ьетаіг’а, что Марціалъ насмѣхается надъ Туккой, выстроившимъ баню изъ дерева,
а термы изъ камня, когда матеріалъ слѣдовало употребить наоборотъ. 75, 7. На-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
585
Легкія трости сломай и книжки порви ты, Талія,
10 Если сапожнику дать все это можетъ башмакъ.
ЬХХІѴ.
О портретѣ Камонія.
Живопись мальчика лишь Камонія намъ сохранила
Обликъ, и дѣтскій одинъ образъ его уцѣлѣлъ.
Снимка не произвелъ никакого съ цвѣтущаго лика,
Видѣть нѣмыя уста нѣжный боялся отецъ.
ЬХХѴ.
О БАНѢ ТУККИ.
Не изъ твердыхъ кремней, не изъ наломанныхъ камней,
Не изъ такихъ кирпичей, которыми Семирамида
Весь обнесла Вавилонъ, Тукка выстроилъ баню,
А изъ порубки лѣсной и изъ бревенъ сосновыхъ,
5 Такъ что въ бапѣ бы могъ въ плаванье Тукка пускаться.
Любящій роскошь равно построилъ богатыя термы
Всѣ изъ мрамора, что Каристъ добываетъ,
Что Фригійскій Спннай съ Африканскимъ слалъ Номомъ,
И что Эвротъ омывалъ зеленой волною.
10 Но нѣтъ дровъ: ты подкинь баню подъ термы.
ЬХХѴІ.
О портретѣ Камонія.
Это, что видите вы, моего Камонія обликъ,
Мальчика это лицо и первобытный былъ видъ.
Выросло за двадцать лѣтъ вотъ это обличье сильнѣе,
Щеки свои подцвѣтить рада была борода,
5 И опа уже разъ посвященная пурпуръ бросала
Бритвѣ: одной то изъ трехъ стало завидно сестрѣ;
И, урокъ торопя, опа перерѣзала нитку,
ростъ. городъ на островѣ Эвбеѣ, славный своимъ мраморомъ. 75, 8. Сипнай, городъ
въ великой Фригіи. Номъ, Нумидія. 75, 9. Эвротъу Спартанская рѣка, близь ко-
торой находился зеленый мраморъ, слывшій Лаконскимъ. 76, 5. Уже разъ посвя-
щенная, согласно обычаю мальчиковъ, переходящихъ въ юношество, посвящать свои
волосы и бороду богамъ. Здѣсь слово пурпуръ указываетъ, что бѣлокурый пушокъ
бороды Камонія быль рыжеватый. 76, 6. Изъ трехъ сестеръ, Парокъ.
586
М. Ѵаі. Маі(іа1і8 ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
АЪзепіетдие раігі геііиііі іігпа го§ит.
8е<1 пе зоіа Іатеп риегит рісіига Іодиаіиг,
10 Наес егіі іп сііагііз таіог іта§о теіз.
ЬХХѴП.
Уиоіі оріітит зіі (Іізриіаі сопѵіѵіит
Гасишіа Ргізсі ра§іпа,
Еі тиііа сіиісі, тиііа зиЫіті геі’егі,
8е(1 сипсіа досіо ресіоге.
5 (^иоіі оріітит зіі диаегіііз сопѵіѵіит?
Іп дио сііогаиіез поп егіі.
ЬХХѴІІІ.
Еипега розі зеріет пирзіі ІіЬі бгаііа ѵігогит,
Рісепііпе: зедиі ѵиіі, риіо, Оаііа ѵігоз.
ЬХХІХ.
О(1егаі апіе (Іисит іатиіоз іигЬатдие ргіогет
Еі Раіаііпит Кота зирегсіііит:
Аі пипс іапіиз атог сипсііз, Аи§изіе, іиогит езі,
Ш зіі сиіцие зиае' сига зесипйа (Іотиз.
5 Тат ріаскіае тепіез, іапіа езі геѵегепііа позігі,
Тат расаіа диіез, іапійз іп оге рийог.
Хето зиоз—Иаес езі аиіае паіига роіепііз—,
8е(1 (Іотіпі тогез Саезагіапиз ІіаЬеі.
ЬХХХ.
Бихегаі езигіепз Іосиріеіет раирег апипщие:
Ѵхогет разсіі Оеіііиз еі Гиіиіі.
77. Смыслъ: У Римлянъ, какъ о томъ свидѣтельствуетъ Горацій (Эп. IX, ст. 5):
гКъ лирѣ дорійской прибав» Фригійскія
Флейты съ ихъ пѣснью живой44.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 587
II заочный тутъ прахъ урна отцу принесла.
Но о мальчикѣ чтобъ говорила не живопись только,
10 Пусть на листкѣ у меня большій удержится ликъ.
ьххѵп,
О пирѣ Ириска.
Какой всѣхъ лучше пиръ, о томъ заводитъ споръ
Рѣчистый Прискъ въ писаніи;
При нѣжномъ много говоритъ высокаго
Съ ученой все замашкою.
5 Какой всѣхъ лучше пиръ, вы вопрошаете?
Въ которомъ нѣту флейтщика.
ЬХХѴІІІ.
ІІИЦЕНТИНУ.
Семь схоронивши мужей, сочеталась Галла съ тобою,
Пицентинъ: знать, къ мужьямъ Галла желаетъ уйти.
ЬХХІХ.
Домиціану.
Римъ ненавидѣлъ сперва прислугу владыкъ и ихъ старшихъ
И гордыню всего, что въ Палатинскомъ дворцѣ.
Нынѣ жь такая любовь ко всѣмъ твоимъ близкимъ, о Августъ,
Что сталъ каждому домъ свой ужь заботой второй.
о Такъ они кротки душей, такое въ нихъ къ намъ снисхожденье,
Столько спокойствія въ нихъ, столько на лицахъ стыда.
Ни одинъ—таковы придворные—Цезаріанецъ
Нравомъ своимъ не живетъ, а на владыку глядитъ.
ьххх.
О Гелліи.
— было въ обычаѣ призывать музыкантовъ и танцовщицъ во время пира. Марціалъ,
издѣваясь надъ Присномъ, учено разсуждающимъ о наилучшемъ пирѣ, говоритъ, что
вопросъ этотъ легко разрѣшается въ двухъ словахъ: отсутствіе Флейтщика. 78;
Смыслъ: Галла, отравивши семерыхъ мужей, вышла за тебя, Пицентинъ, извѣстнаго
отравителя. 79, 7. Цезаріанецъ, здѣсь въ смыслѣ: твой, Цезарь, придворный.
588
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаІоп. ЬіЬ. IX.
. ЬХХХІ.
Ьесіог еі аийііог позігоз ргоЬаі, Аиіе, ІіЬеІІоз,
8ей диійат ехасіоз еззе роеіа пе§аі.
Хоп пітіит сиго: пат сепае іегсиіа позігае
Маііт сопѵіѵіз диат ріасиіззе сосіз.
ЬХХХП.
Біхегаі азігоіо^из регііигит іе сііо, Миппа,
Хес, риіо, тепіііиз йіхегаі іііе ііЬі.
Хат іи йит теіиіз, пе диій розі іаіа геііпдиаз,
Наизізіі раігіаз Іихигіозиз орез,
5 Віздие іиит Йесіез поп іоіо іаЬиіі аппо:
І)іс тіііі, поп Іюс езі, Миппа, регіге сііо?
ЬХХХІП.
Іпіег іапіа іиае гаігасиіа, Саезаг, Ііагепае,
Оиае ѵіпсіі ѵеіегит типега сіага йисит,
Миііит осиіі, зей ріиз аигез ДеЬеге іаіепіиг
8е ііЬі, диой зресіапі диі гесііаге зоіепі.
ЬХХХІ V.
Сит іиа засгііедоз сопіга, ХогЬапе, Гигогез
8іагеС рго Йотіпо Саезаге запсіа іійез,
Наес е§о Ріегіа ІийеЬат іиіиз іп итЬга,
Іііе іиае сиііог поіиз атісіііае.
5 Ме ІіЬі Ѵіпйеіісіз Каеіиз паггаЬаі іп огіз,
Хезсіа пес позігі потіпіз Агсіоз егаі:
О диоііепз ѵеіегет поп іпйііаіиз атісит
83, 3. Домиціанъ запретилъ актерамъ появляться на аренѣ, на которой, но при-
мѣру Нерона, появлялись даже всадники, стараясь понравиться зрителямъ непристой-
ными пѣснями. Этимъ объясняется и 4-й стихъ, такъ какъ на зрѣлища смотрятъ не
одни простые жители, но и привыкшіе декламировать. 84, 2. Злобѣ преступной,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 589
ЬХХХІ.
Авкту.
Слушатель книжки мои и читатель, Авктъ, восхваляетъ,
Нѣкій отдѣлку межь тѣмъ въ нихъ отрицаетъ поэтъ.
Думать забылъ я: вѣдь я предпочелъ бы, чтобъ ужина блюда
Больше гостямъ у меня нравились, чѣмъ поварамъ.
,, ьхххп.
На Му пну.
Предсказалъ астрологъ, что скоро погибнешь ты, Мунна;
Думаю, онъ не солгалъ, это сказавши тебѣ;
Ибо страшась, чтобы ты по кончинѣ чего не оставилъ,
Черпать отцовское сталъ ты расточая добро.
5 Года вполнѣ не прошло, растаяли два милліона.
Это ль не скоро еще, Мунна, скажи мнѣ, пропасть?
ЬХХХІП.
Цезарю Домиціану.
Иромежь столькихъ чудесъ твоей, о Цезарь, арены,
Что побѣждаетъ дары свѣтлые прежнихъ вождей,
Много очей у тебя въ долгу, но ушей еще больше,
Такъ какъ смотрятъ и тѣ* вслухъ что привыкли читать.
ЬХХХІѴ.
Норбану.
Какъ стояла, Норбанъ, твоя священная вѣрность,
Злобѣ преступной въ отпоръ Цезаря власть защищать,
Это вотъ я воспѣвалъ въ тѣни ГІіэрпдъ безмятеженъ,
Я, извѣстный тебѣ дружбы поклонникъ твоей.
5 Рэтъ обо мнѣ говорилъ тебѣ въ странѣ Винделиковъ,
Арктусу тоже мое имя узнать довелось.
О, какъ часто, добромъ поминая стариннаго друга,
Антонія Сатурнина (см. IV, 11). 84, 5. Винделиція въ Германіи, гдѣ въ настоя-
щее время Аусбургъ, по сосѣдству съ Рэтами. 84, 6. Арктусъ. т. е. сѣверные
народы меня узнали- ибо Арктусъ (архто?, пгза) Большая Медвѣдица.
590 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX
Віхізіі „Меиз езі ізіе роеіа, теиз!“
Отпе ііЬі позігит диой Ьіз ігіеіегійе іипсіа
10 Апіе йаЬаі Іесіог, пипс йаЬіі аисіог ориз.
ьхххѵ.
Ьап^иійіог позіег зі диапйо езі Раиіиз, Аіііі.
Коп зе, сопѵіѵаз аЬзііпеі іііе зиоз.
Ти 1ап§иоге диійет зиЬііо йсіоцие ІаЬогаз,
8ей теа роггехіі зрогіиіа, Раиіе, рейез.
ЬХХХѴІ.
Гезііпаіа зиі детегеі диоіі Гаіа 8еѵегі
8і1іиз, Аизопіо поп зетеі оге роіепз,
Сит §ге<ге Ріегіо таезіиз РЬоеЬоцие диегеЬаг.
„Ірзе теит Йеѵі“ сііхіі Ароііо „Ьіпоп“:
5 КезрехіЦие зиат сщае зіаЬаі ргохіта і'гаігі
СаШореп еі аіі: „Ти циодие ѵиіпиз ИаЬез.
Азрісе Тагреішп Раіаііпитдие Тбпапіет:
Айза пеіаз ЬасЬезіз Іаезіі иіпшщие Іоѵет.
Китіпа сит ѵісіеаз сіигіз оЬпохіа Гаііз,
10 Іпѵійіа роззіз ехопегаге с1еоз“.
ЬХХХѴІІ.
Зеріет розі саіісез Орітіапі
Бепзо сит іасеат ігіепіе Ыаезиз,
АЙ’егз пезсіо диаз тіііі ІаЬеІіаз
Еі (Іісіз „Мойо ИЬегит еззе іиззі
5 Казіат—зегѵиіиз езі тіііі раіегпиз—:
8і§па“. Сгаз теііиз, Ьирегсе, йеі:
Ыипс зі§,паі теиз апиіиз іа^опат.
86, 4. ЛиносЪу сынъ Аполлона и Терпсихоры, по другимъ, Ураній, знаменитый
кнѳаредъ, убитый Геркулесомъ. 86, 6. Общеизвѣстна печальная участь Орфея,
сына Калліопы. 86, 7. Громовержца Тарпеи^ Зевеса, коего сынъ отъ Европы,
Сарпедонъ подъ Троей палъ отъ руки Патрокла. Палатинъ^ Домиціанъ, потерявшій
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 591
Ты говорилъ: „это мой, мой несомнѣнно поэтъ!и
Все сочиненье мое, что за шесть лѣтъ неотступно
10 Раньше давалъ тебѣ чтецъ, нынѣ творецъ поднесетъ.
ьхххѵ.
О Павлѣ.
Если порою нашъ Павлъ почувствуетъ слабость, Атплій,
Къ воздержанью ведетъ онъ не себя, а гостей.
Ты притворнымъ своимъ и внезапнымъ нёдугомъ страждешь,
А протянула то, Павлъ, ноги подачка моя.
ЬХХХѴІ.
На смерть Севера Силія.
Какъ о раннемъ концѣ своего сокрушался Севера
Силій, исполненъ стократъ мощи въ Авзонскихъ устахъ,
Съ хоромъ и я Піэридъ и съ Фебомъ плакалъ печальный.
„Самъ, сказалъ Аполлонъ, я о Линосѣ рыдалъ".
5 И, вглянувъ на свою стоявшую къ брату всѣхъ ближе
Калліопу, онъ рекъ: „ранена также и ты.
На Громовержца взгляни Тарпеи и Палатина,
Дерзко Лахезисъ смогла Зевсамъ обоимъ вредить.
Ежели ты божества подвластными видишь судьбинѣ,
10 Ты избавить могла бъ отъ нареканья боговъ".
ЬХХХѴІІ.
ЛуПЕРКУ.
Какъ послѣ кубковъ семи Опиміана
Я шепелявя лежалъ съ частыхъ стакановъ,
Мнѣ ты таблички поднесъ, не знаю какія,
И говоришь: „отпустилъ тутъ я на волю
5 Наста—слуга у меня это отцовскій: —
Припечатай".—Луперкъ, лучше до завтра:
Нынѣ печатать сходнѣй перстнемъ бутылку.
младенца сына. 86, 8. Вѣдь смогла же Парка повредить двумъ Зевесамъ. 86, 10.
Смыслъ: несправедливо роптать па боговъ за смерть близкаго человѣка, когда они
самп въ этомъ отношеніи подвластны судьбѣ. 87, 1. Опиміана, вино урожая кон-
сульства Опимія (см. I, 26).
592
М. Ѵаі. Магііаііз ерфаттаіоп. ЬіЬ. IX.
ЬХХХѴШ.
Сит те саріагез, тіііеЬаз типега поЪіз:
РозЦиат серізѣі, йаз тіііі, ВиГе, піЬіІ.
Ѵі саріит іепеаз, саріо диодие типега тіііе,
Ре саѵеа Ги§іаі пе таіе разіиз арег.
ЬХХХІХ.
Ье§е пітіз Лига сопѵіѵат зсгіЬеге ѵегзиз
Со§І8, 8іе11а. „Ьісеі зсгіЬеге петре та!оз“.
ХС.
8іс іп §гатіпе Йогео гесііпіз,
фіа деттапііЬиз Іііпс еі іпйе гіѵіз
Сигѵа саісиіиз ехсііаіиг ипсіа,
Ехсіизіз. ргосиі отпіЪиз тоіезііз,
' 5 Регіипйаз §1асіет ігіепіе підго,
Егопіет зиііІіЬиз гиЬег согопіз;
8іс ипі ііЫ зіі риег сіпаейиз
Еі сазіІ88Іта ргигіаі риеііа:
ІпГатет пітіо саіоге Сургоп
10 ОЬзегѵез, топео ргесогдие, БЧассе,
Меззез агеа сит іегеі сгерапіез
Еі іегѵепз іиЪа заеѵіеі Іеопіз.
Аі іи, (Ііѵа Рарііі, гетіііе позігіз
ІПаезит іиѵепет гетіііе ѵоііз:
15 8іс Магііз ііЬі зегѵіапі Каіетіае
Еі сит іиге тегосціе ѵісіітадие
ЬіЬеіиг ііЬі сапсіійаз ай агаз
8есіа ріигіта диайга <1е ріасепіа.
89. 1. Строгимъ законамъ. Очевидно поэтъ Стелла обязывалъ каждаго изъ гостей
своихъ написать экспромтомъ застольные стихи, и слѣдствіемъ такого закопа по-
явилось настоящее двустишіе. 90. Марціалъ умоляетъ друга своего Флакка. про-
живающаго па островѣ Кипрѣ, беречь свое здоровье во время жестокихъ лѣтнихъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 593
ЬХХХѴІІІ.
Руфу.
Ты покуда меня ловилъ, посылалъ мнѣ подарки;
А какъ поймалъ меня, Руфъ, мнѣ ничего не даешь.
Чтобъ удержать, посылай и пойманному ты подарки,
Чтобъ изъ станка не бѣжалъ худо накормленный вепрь.
ЬХХХІХ.
Стеллѣ.
Строгимъ закономъ своимъ ты гостя стихи заставляешь,
Стелла, писать. „Я могу точно плохіе писать".
ХС.
ФлАККУ.
На цвѣтущей такъ муравѣ распростершись,
Гдѣ оттоль и отсель на шуршащемъ прибрежьи
Подъ струями волны голышъ шевелится,
Все тяжелое прочь далеко отстраняя,
5 Сверху льда выливай ты темные кубки,
Розовыми чело разукрасивъ вѣнками.
Пусть съ тобою однимъ мальчикъ прекрасный
И непорочная пусть дѣва пылаетъ;
Бойся губительнаго пыла ты Кипра,
10 Увѣщеваю тебя, Флаккъ, и прошу я,
Какъ замолотятъ токи хрупкую жатву,
И золотистаго льва грива дыбится.
Ты же, богиня Паѳоса, верни намъ
Юношу цѣлымъ верни, какъ умоляемъ;
15 Марсовы пусть тебя такъ славятъ Календы,
И при жертвѣ съ виномъ, съ ладаномъ вмѣстѣ
Бѣлымъ твоимъ алтарямъ пусть посвящаютъ
Много частей отнятыхъ прочь отъ лепешки.
жаровъ. 90, 12. Левъ, мѣсяцъ августъ (см. 57, ст. 5). 90, 15. 'Марсовы Ка-
ленды, мѣсяца марта въ которыя праздновались матроналін (см. V, 84, ст. 1). Это
былъ день рожденія Марціала, въ который онъ собирается чествовать Вечеру.
Марціала эаііграимы 38
594
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаптіаіоп. ЬіЬ. IX.
ХС1.
Ай сепат зі те (ііѵегза ѵосагеі іп азіга
Ніпс іпѵііаіог Саезагіз, іпйе Іоѵіз,
Азіга Іісеі ргоріиз, Раіаііа 1оп§іиз езяепі,
Везропза ай зирегоз Ііаес геіегепйа йагет:
5 „(^иаегііе диі таііі йегі сопѵіѵа Топапііз:
Ме теиз іп іе’ггіз Іиррііег, ессе, іепеі“.
ХСП.
(<>иае таіа зипі йотіпі, диае зегѵі соттойа пезсіз,
Сопйуіе, циі зегѵит іе детіз еззе йіи.
І)аі ІіЬі зесигоз ѵіііз іе^еіісиіа зотпоз,
Регѵі^іІ іп ріита Саіиз, ессе, іасеі.
5 Саіиз а ргіта ігетеЬипйиз Іисе заіиіаі
Тоі Йотіпоз, аі іп, Сопйуіе, пес йотіпит.
„(^иой йеЬез, Саі, геййе“ ііщиіі РІюеЪиз еі Шіпс
Сіппатиз: Іюс йісіі, Сопйуіе, пеню ііЬі.
Тогіогет теіиіз? ройа§га с1іега§гадие зесаіиг
10 Саіиз еі таііеі ѵегЬега тіііе раіі.
Оиой пес тапе ѵотіз пес сиппит, Сопйуіе, Ііщгіз,
Коп таѵіз, диат іег Саіиз еззе іииз?
ХСШ.
Аййеге диій сеззаз, риег, іттогіаіе Раіегпит?
(^иайгапіет йирііса йе зепіоге сайо.
Кипс тіііі йіс, диіз егіі, сиі іе, Саіосіззе, йеогит
8ех іиЬео суаііюз іппйеге? „Саезаг егіі“.
5 Зиііііз аріеіиг йесіез гоза сгіпіЬиз, иі зіі
<^иі розиіі засгае поЫІе &епііз ориз.
91, 1. На различныя звѣзды^ т. е. если бы меня Юпитеръ позвалъ на свои звѣзды,
а равный ему богъ. Цезарь—на свои. 92, 5. Господъ привѣтствуетъ столъки.ѵъ^
сколько у него патроновъ. 93,1. Безсмертнаго Фалерна, пережившаго многіе годы.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 595
ХСІ.
Лесть Домиціану.
Еслибъ на ужинъ меня приглашалъ на различныя звѣзды
Цезаря пдсланецъ здѣсь, а Зевеса вотъ тутъ,
Ближе пусть было бъ отъ звѣздъ, отъ Палатина же дальше,
Этотъ отвѣтъ бы я далъ для передачи богамъ:
5 „Поищи, кто бы быть предпочелъ за столомъ Громовержца;
А меня на землѣ держитъ Юпитеръ вотъ мой“.
ХСП.
Кондилу.
Въ чемъ господина бѣда, раба въ чемъ благо, не знаешь
Ты, Кондилъ, вопія, что ты такъ долгч рабомъ.
Сонъ безмятежный даритъ тебѣ дрянная подстилка,
А безсонный лежитъ, видишь ли, Гай на пуху.
5 Съ первымъ лучемъ, трепеща, господъ привѣтствуетъ столькихъ
Гай, а ты, Кондилъ, ни одного между тѣмъ.
„Долгъ свой, Гай, возврати“, восклицаетъ Фебъ, а оттуда
И Циннамъ; такъ тебѣ некому крикнуть, Кондилъ.
Ты боишься бича? подагра сѣчетъ и хирагра
10 Гая, и тысячу бы лозановъ онъ предпочелъ.
Что тебя утромъ не рветъ и ты языка не поганишь,
Не предпочтешь ли, Кондилъ, трижды, чѣмъ Гаемъ то быть?
ХСШ.
Калоциссу.
Чтожь наливать пересталъ безсмертнаго, мальчикъ, Фалерна?
Кадь постарше бери, два чтобъ квадранта налить.
Нынѣ скажи, Калоциссъ, для кого изъ боговъ прикажу я
Шесть бокаловъ налить? „Цезарь навѣрное то“.
5 Розу десять ты разъ заплети въ волоса передъ тѣмъ, кто
Роду священному свой трудъ благородный воздвигъ.
93, 2. Два квадранта, шесть чашъ пли бокаловъ. 93, 6. Роду свящ нному, храмъ
Флавіевъ (см. выше 1, ст. 8).
38’
596 М. Ѵаі. Матііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
Кипс Ъіз чиіпа тіііі (іа Ьазіа, йаі иі іііисі
Хотеп, аЬ Осігузіо диой йеиз огЬе іиііі.
ХСІѴ.
Загдопіса тейісаіа (Іесііі тіЬі росиіа ѵіг^а
—Оз котіпіз!—тиізит еі те го§аі Нірросгаіез.
Тат зіирійиз пшщиат пес іи, риіо, бііаисе, Гиізіі,
Сііаісеа (Іопапіі сЬгузіа диі (Іесіегаз.
5 Биісе аіідиіз типиз рго типеге розсіі атаго?
Ассіріаі, зесі зі роіаі іп еІІеЬого.
ХСѴ.
АІрЬіиз апіе ійіі, соеріі пипс Оіріііиз еззе,
ІТхогет розідиат (Іихіі АіЬепа^огаз.
ХСѴ Ъ.
„Котеп Аі1іепа§огае“, диаегіз, Саііізігаіе, „ѵегит"?
8і зсіо, (Изрегеат, диіз зіі Аі1іепа§огаз.
5 8е<1 риіа те ѵегшп, Саііізігаіе, сіісеге потеп:
Хоп е§о, зей ѵезіег рессаі Аі1іепа§огаз.
.ХСѴІ
Сііпісиз Негойез ігиііат зиЬдихегаі ае§го:
Вергепзиз (Ііхіі „8іи1іе,. циі(1 ег^о ЬіЬіз?"
ХСѴ1І.
Китрііиг іпѵісііа диісіат, сагіззіте Іиіі,
(^иосі те Кота 1е§рі, гитрііиг іпѵійіа.
93. 7. Согласно десяти буквамъ, составляющимъ титулъ Оегтапісив или 8агта-
бсие. 93, 8. Одризійскій (см. VII, 8. 2). 94, 1. Въ Сардиніи много горькихъ
и ядовитыхъ травъ. 94, 4. Хотъ и дающему мѣдъ,,. Главкъ, сошедшійся съ Діо-
медомъ, изъ чувства пріязни мѣняется съ нимъ золотымъ своимъ оружіемъ на мѣд-
ное (см. Иліада VI, 234):
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
597
Десять лобзаній теперь мнѣ дай, чтобъ имя сложилось
То, какое стяжалъ богъ въ Одризійской странѣ.
ХСІѴ.
Объ Иппократѣ.
Изъ Сардинской травы лѣкарственной подалъ, мнѣ кубокъ
—Срамъ людской!—и спросилъ меду съ меня Иппократъ.
Глупымъ, думаю, Главкъ, ты даже не былъ настолько,
Хоть и дающему мѣдь золото ты отдавалъ.
5 Сладкаго дара просить возможно ль за горькій подарокъ?
Такъ получай онъ, но пей только съ чемеркой въ смѣси.
ХСѴ.
Объ Атенагоръ.
Альфіемъ былъ онъ сперва, но сдѣлался О.іьфіемъ нынѣ,
Послѣ того какъ жену взялъ себѣ Атенагоръ.
ХСѴ, Ь.
„Имя Атенагоръ, Каллистратъ, считаешь ли вѣрнымъ?"
Пусть пропаду, если я знаю, кто Атенагоръ.
5 Но, Каллистратъ, я, кажись, говорю настоящее имя.
Только не я, а вотъ вашъ Атенагоръ то грѣшитъ.
ХСѴІ.
Объ Иродѣ.
Иродъ врачъ утащилъ украдкою ковшъ у больнаго;
Схваченъ, онъ крикнулъ: „глупещь пить то зачѣмъ собрался?"
ХСѴП.
Юлпо.
Нѣкто отъ зависти радъ лопнуть, возлюбленный Юлій,
Что прочиталъ меня Римъ, лопнуть отъ зависти радъ.
„Въ оное время у Главка разсудокъ восхитилъ Кротонъ:
Онъ Діомеду герою доспѣхъ золотой свой на мѣдный"...
94, 6. Я готовъ ему дать и сладкаго напитка, но только чтобы онъ пилъ его съ
чемеркой, считавшейся средствомъ противъ умопомѣшательства. 95. Альфій отъ
греческ. шелудь—цѣлитель шелудей; Олъфій—нюхающій.
598 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IX.
Витрііиг іпѵкііа, диосі іигЬа зетрег іп отпі
Мопзігатиг <1і§ііо, гитрііиг іпѵкііа.
5 Витрііиг іпѵііііа, ігіЬиіі диосі Саезаг иіегдие
Іиз тіііі паіогит, гитрііиг іпѵкііа.
Витрііиг іпѵкііа, диосі гиз тіііі сіиісе зиЬ игЬе езі
Рагѵадие іп игЬе сіотиз, гитрііиг іпѵісііа.
Витрііиг іпѵісііа, циосі зит іиситіиз атісіз,
10 9ио<і сопѵіѵа Ггедиепз, гитрііиг іпѵісііа.
Витрііиг іпѵісііа, диосі ататиг диосідие ргоЪатиг:
Витраіиг, диіздиіз гитрііиг іпѵісііа.
ХСѴІІІ.
Ѵіпсіетіагит поп иЬідие ргоѵепіиз
Сеззаѵіі, Оѵкіі; ріиѵіа ргоГиіі §гапйІ8.
Сепіит Согапиз атрііогаз адиае Гесіі.
ХСІХ.
Магсиз атаі позігаз Апіопіиз, Аііісе, Мизаз,
Сііагіа заіиіаігіх зі тосіо ѵега геіегі:
Магсиз Раііасііае поп іпііііапсіа Тоіозае
Стіогіа, диат §епиіі расіз аіитпа диіез.
5 Ти диі 1оп§а роіе? сіізрепсііа іегге ѵіагит,
I, ИЬег, аЬзепііз рі§пиз атісіііае.
Ѵіііз егаз, іаіеог, зі іе пипс тіііегеі етріог;
Огапйе іиі ргеііит типегіз аисіог егіі:
Миііит, сгейе тіііі, геГегі, а іопіе ЫЬаіиг
10 (^иае Яиіі, ап рі^го диае зіиреі ишіа Іаси.
. I >
с.
Вепагіз ігіЬиз іпѵііаз еі т іпе іо^аіит *
ОЪзегѵаге іиЬез аігіа, Ваззе, іиа,
97, 5. Цезаря оба. Титъ и Домиціанъ. 97. 6. Право діьтей (см. II, 91, 92).
99, 3. Толоза, нынѣшняя Тулуза, городъ въ Норбанской Галліи; знаменитая своими
учеными, а потому и Палладина. 100, 1. Па три динарія, около 18 копѣекъ,
5
10
5
10
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.. 599
Лопнуть отъ зависти радъ, потому что пальцемъ изъ каждой
Кажутъ толпы на меня, лопнуть отъ зависти радъ.
Лопнуть отъ зависти радъ, потому что Цезаря оба
Дали мнѣ право дѣтей, лопнуть отъ зависти радъ.
Лопнуть отъ зависти радъ, что есть у меня подъ столицей
Дача и домъ городской, лопнуть отъ зависти радъ.
Лопнуть отъ зависти радъ, потому что друзьямъ я любезенъ,
Что зачастую я гость, лопнуть отъ зависти радъ.
Лопнуть отъ зависти радъ, что любимъ, что мнѣ рукоплещутъ;
Каждый и лопайся, кто лопнуть отъ зависти радъ.
ХСѴІІІ.
К. Овидтю.
Урожай на вино не повсемѣстно, Овидій,
Плохъ былъ совсѣмъ; большіе дожди были въ пользу.
Сотню бочекъ Коранъ сдѣлалъ запаса воды.
ХСІХ.
Аттику о Маркѣ Антоніи.
Маркъ Антоній къ моимъ, о Аттикъ, Музамъ привязанъ,
Если хвалебное лишь правду письмо говоритъ;
Неомрачимая Маркъ Толозы Палладиной слава,
Коего тамъ породилъ мира питомецъ покой.
Ты, что можешь сносить въ пути долговременно скуку,
Книжка, отсутствующей дружбы залогомъ ступай.
Ты бы была, признаюсь, дешева какъ посылка торговца:
Цѣну большую тебѣ дара виновникъ придастъ.
Много вѣдь значитъ, повѣрь, ты пьешь изъ ключа ли живаго,
Иль изъ струи, что стоитъ въ озерѣ, лѣни полна.
С.
На Басса.
На три динарія ты приглашаешь, и въ тогѣ съ зарею,
Бассъ, въ преддверьи твоемъ мнѣ. находиться велишь;
которыхъ стоитъ твой ужинъ; но за это ты велишь мнѣ приходить въ свое преддве-
ріе на зарѣ съ поклономъ.
600 М. Ѵаі. Магііаііз ері§таштаіоп. ЬіЬ. IX.
і)еіпйе Ііаегеге Іио Іаіегі, ргаесейеге зеііат,
Ай ѵеіиіаз Іесит ріиз тіпиз іге Йесет.
5 Тгііа сріійет поЬіз Іо§и1а езі ѵіііздие ѵеіиздие:
Оепагіз Іатеп Ііапс поп ето, Ваззе, ІгіЬиз.
СІ.
* >
Арріа, циат зітііі ѵепегапйиз іп Негсиіе Саезаг
Сопзесгаі, Аизопіае тахіта Гата ѵіае,
8і сиріз Аісійае содпозсеге і'асіа ргіогіз,
Сізсе: ЫЬуп йотиіі, аигеа рота Іиііі,
5 Реііаіат Зсуіііісо йізсіпхіі Атагопа пойо,
Аййійіі Агсайіо Іегда Іеопіз арго,
Аегірейет зііѵіз сегѵат, 8іутр1іа1ійаз азігіз
АЪзІиІіІ, аЬ 8іу§іа сит сапе ѵепіі ацпа,
Гесипйат ѵеіиіі герагагі тогІіЬиз Иуйгат,
10 Незрегіаз Тизсо Іаѵіі іп агапе Ьоѵез.
Наес тіпог Аісійез: таіог дпае ^еззегіі, апйі,
Зехіиз аЬ АІЬапа диет соііі агсе Іаріз.
Айзегиіі роззезза таііз Раіаііа ге.цпіз,
Ргіта зио §еззіІ рго Іоѵе Ьеііа риег;
15 8о1из Іиіеаз сит іат геііпегеі каЬепаз,
Тгайійіі іпдие зио Іегііиз огЬе йііі;
Согпиа Загтаіісі Іег регййа сопіийіі Нізігі,
Зийапіет Сгеііса іег піѵе іаѵіі едиит;
Заере гесизаіоз рагсиз йихіззе ігіитрііоз
20 Ѵісіог НурегЬогео потеп аЬ огЬе іиііі;
Тетріа йеіз, тогез рориіо йейіі, оііа іегго,
Азіга зиіз, саеіо зійега, зегіа Іоѵі.
Негсиіеит Іапііз питеп поп зиГНсіІ асііз:
. Тагреіо йеиз іііе соттойеі ога раігі.
100, 4. С-тарулГо навѣститъ, богатыхъ и бездѣтныхъ, въ завѣщаніе которыхъ
Бассъ желаетъ попасть какъ наслѣдникъ. 101, 4. Либійца, Антея. 101, 8. Со
псомъ. Церберомъ. 101, 10. Гесперійскихъ, Испанскихъ быковъ Геріона, перегнавъ
въ Италію, омылъ въ Тусской (Тосканской) рѣкѣ Тибрѣ. 101, 16. Передалъ ихъ
онъ, во время отсутствія Веспасіана (Свет. Домиц. XIII) передаетъ, что самъ Доми-
ціанъ сказалъ въ сенатѣ, что онъ владычество передалъ отцу и брату, которые его
ему возвратили. 101, 17. Роѵь сокрушилъ у Сарматскаго Истра (см. VII, 7, ст.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX.
601
О бокъ съ тобою ходить, впереди держаться носилокъ,
До десятка съ тобой, можетъ, старухъ навѣстить.
5 Хоть истерта моя тога, плоха п истлѣла,
За три динарія, Бассъ, все же ея не куплю.
СІ.
Лесть Домиціану.
Аппія путь, что святитъ въ Геркулесовомъ образѣ Цезарь
Боготворимый, славнѣй всѣхъ ты Авзонскихъ путей.
Ежели подвиги знать ты Алкида перваго хочешь,
Зпай, онъ Либійца смирилъ, снялъ золотые плоды,
5 Скиѳскій поясъ расторгъ у прикрытой щиткомъ Амазонки,
Къ вепрю Аркадскому онъ шкуру и льва пріобщилъ,
Мѣдноногую лань изъ лѣсовъ, Стимфалидъ въ поднебесьи
Подхватилъ, отъ воды Стикса вернулся со псомъ,
Въ смерти опять возникать запретилъ плодовитой онъ гидрѣ,
10 Гесперійскихъ быковъ въ Тусской омылъ онъ рѣкѣ.
Меньшій то сдѣлалъ Алкидъ; что большій исполнилъ, послушай,
Коего камень шестой чтится Албанскимъ дворцомъ.
Освободилъ Палатинъ отъ незаконной онъ власти,
Мальчикомъ въ первой войнѣ онъ за Зевеса стоялъ;
15 Какъ Юліанскими онъ одинъ владѣлъ ужь браздами,
Передалъ ихъ онъ и сталъ третьимъ на кругѣ земномъ;
Трижды злокозненный рогъ сокрушилъ у Сарматскаго Истра,
Трижды онъ въ Гетскомъ снѣгу потнаго вымылъ коня;
Скромный хотя и не разъ отъ себя отклонялъ онъ тріумфы,
20 Имя съ побѣдой стяжалъ въ Гиперборейской странѣ;
Храмы богамъ, людямъ далъ нравы и отдыхъ желѣзу,
Звѣздъ своимъ, небесамъ свѣточей, Зевсу вѣнковъ.
Для дѣяній такихъ божества Геркулесова мало:
Пусть Тарпейскому богъ ликъ свой уступитъ отцу.
3; 8, 15, ст. 4). 101, 18. Даки у Грековъ назывались также Гетамп. 101, 19.
Сличи прим. VIII, 15, ст. 4. 101, 20. Въ Гиперборейской странѣ стяжалъ имя Гер-
мапнка. 101, 21. Храмы богамъ (см. выше 3). Людямъ далъ нравы, какъ цензоръ
и законами цѣломудрія (см. VI, 2, 3). 101,- 22. Звѣздъ своимъ, указываетъ на
обоготвореніе Флавіевъ. Вѣнковъ, на Капитолійскихъ играхъ. 101, 23—24. Смыслъ:
недостаточно Домиціану быть обожаему въ образѣ Геркулеса: пусть онъ будетъ обо-
жаемъ въ образѣ самого Зевеса Капитолійскаго.
602
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. IX.
СП.
(^иа(1гіп§епіогит гесідіз тіііі, РІіоеЬе, іаЬеІІаз:
Сепіит да роііиз тиіиа, РІіоеЬе, тіііі.
С^иаеге аііит, сиі іе іат ѵапо типеге іасіез:
ііЬі поп роззит зоіѵеге, РІіоеЬе, теит езі.
СШ.
((Іиае поѵа іат зітііез §епиіі ІіЬі Ьеда тіпізігоз?
(^иае саріа езі аііо тиіа Ьасаепа су&по?
Паі Гасіет Роііих Ніего, (Іаі Сазіог Азуіо,
Аідие іп иігоцие пііеі Тупдагіз оге зогог.
5 Ізіа Тііегарпаеіз зі Гогпіа Гиіззеі Апіусііз,
Сит ѵісеге Лиаз допа пііпога сіеаз,
Мапзіззез, Неіепе, РЬгудіатдие гедіззеі іп Ідаіп
Ііагдапіиз ^етіпо сит Сапутеде Рагіз.
п
103, 4. Тиндариды^ Елены. 103, 5. Въ Ампклахъ близь Терапиа, въ Лаконіи
родились Кастор7> и Поллу къ, которые, если бы были такъ красивы, какъ близнецы
Гіеронъ и Азил'і». въ то время какъ Венера обѣщала Парису Елену, даръ меньшой
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IX. 603
СП.
Фебу.
Фебъ, росписку ты мнѣ отдаешь на четыреста тысячъ;
Дай ка лучше ты, Фебъ, снова мнѣ сотню взаймы.
Ты другаго ищи, чтобъ пустымъ ему хвастать подаркомъ;
То, чего, Фебъ, не могу я заплатить, то мое.
СІИ.
О БРАТЬЯХЪ БЛИЗНЕЦАХЪ.
Слугъ столь сходныхъ тебѣ что за новая Леда родила?
Что за Лаконкой нагой лебедь иной овладѣлъ?
Ликъ Гіерону Поллукъ, а Касторъ Азилу даруетъ,
И у обоихъ въ лицѣ блескъ Тиндариды сестры.
5 Эта когда бъ красота была въ Терапнэйскихъ Амиклахъ,
Какъ меньшіе дары двухъ побѣдили богинь,
Оставаться бъ тебѣ, Елена, и къ Идѣ Фригійской,
Двухъ Ганимедовъ ведя, шелъ бы Дарданскій Парисъ.
противъ власти, обѣщанной Юноною, и мудрости со стороны Паллады, и тѣмъ не менѣе
восторжествовала надъ двумя остальными богинями, то Елена осталась бы дома, а
Троянскій Парисъ увелъ бы съ собою вмѣсто ея двухъ Ганимедовъ.
’ . "і,

... 1 . . ;
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
М. ѴАЬ. МАВТІАЫ8
ЕРКЖАММАТОЫ. ЫВЕК X.
і.
8і пппіиз ѵісіеог зегацие согопійе 1оп§из
Еззе ІіЬег, Іе^іѣо раиса: ИЬеІІиз его.
Тегдие диаіегцие тіііі йпііиг сагтіпе рагѵо
Ра§іпа: іас ііЬі те циат сиріз еззе Ьгеѵет.
II.
• ’ *
Гезііпаіа ргіог, йесііпі тіЬі сига ІіЬеІІі ,
Еіарзит тапіЬиз пиис геѵосаѵіі ориз.
Коіа Іе&ез диаейат, зесі Ита газа гесепіі;
Рагз поѵа таіог егіі: Іесіог, иігіцие Гаѵе,
5 Ьесіог, орез позігае: диет сит тіЬі Кота йейіззеі,
П№1 ІіЬі диой йетиз таіиз ІіаЬетиз" аіі.
„Рі§га рег Ьипс Ги^іез іп§,гаіае Йитіпа Ьеіііез
Еі теііоге іиі рагіе зирегзіез егіз.
Магтога Меззаіае йпйіі саргійсиз, еі аисіах
10 Бітісііоз Сгізрі тиііо гійеі едиоз:
1, 1. Подъ росчеркомъ согопіз здѣсь подразумѣвается помѣтка, выставляемая пи-
сателями въ концѣ книги или части ея, состоявшая изъ сплетенія кривыхъ линій.
Чѣмъ позднѣе этотъ росчеркъ, тѣмъ объемистѣе конечно самая книжка. * Смыслъ:
такъ какъ мои эпиграммы кратки, то отъ читателя зависитъ прервать чтеніе на
любой изъ нихъ, и книга не покажется длинна читателю. 2, 5. Кладъ, очевидно
поэтическій даръ. 2, 9. Коренъ смоковницы, разростаясь подъ мраморной плитой
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА X.
і,.
Книга читателю.
Если безмѣрной кажусь и съ позднимъ росчеркомъ длинной
Книжкой,—немного прочти: книжечкой буду тогда.
Трижды, четырежды мнѣ‘ прерываютъ короткія пѣсни
Ту же страницу: меня, какъ пожелалъ, сократи.
II.
Тому же.
Спѣшность работы моей начальной надъ книжкой десятой
Нынѣ скользнувшій изъ рукъ трудъ возвращаетъ назадъ.
Нѣчто прочтешь, что знавалъ, но сглажено новымъ подпилкомъ;
Новая большая часть; добръ будь, читатель, къ двоимъ,
5 Кладъ мой, читатель; кого, какъ Римъ мнѣ дарилъ, говорилъ онъ,
„Противъ того, что дарю, большаго нѣтъ у меня.
Черезъ него избѣжишь теченья лѣниваго Леты
И останешься жить лучшею частью твоей.
Корень смоковницы рветъ мраморъ Мессалы, и дерзкій
10 Надъ изъяномъ коней Криспа погонщикъ трунитъ;
памятника, разрываетъ его своимъ медленнымъ напоромъ. Ювеналъ (Сат. X, ст. 144)
говоритъ:
................................„стражахъ праха, а ихъ то
Сможетъ разрушить и стволъ безплодной смоковницы дикоЙ“.
2, 10. Надъ изъяномъ коней Криспа (см. IV’, 54, ст. 7). Надъ пострадавшими отъ вре-
мени конными статуями Криспа нынѣ издѣваются дерзкіе погонщики.
608
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
Аі сЪагіія пес іаіа посепі еі заесиіа ргозипі,
Зоіадие поп погипі Ііаес іпопитепіа тогі“.
ІИ.
Ѵегпасиіогит <іісіа, зогсіісіит сіепіет,
Еі Гоесіа 1іп§иае ргоЬга сігсиіаігісіз,
Оиае зиіріпігаіо поііі етріа гатепіо
Ѵаііпіогит ргохепеіа Ггасіогит,
5 Роеіа диісіат сіапсиіагіиз зрагдіі
Еі ѵиіі ѵісіегі позіга Сгесііз Нос, Ргізсе?
Ѵосе иі Іодиаіиг рзіііасиз соіигпісіз
Еі сопсирізсаі еззе Сапиз азсаиіез?
Ргосиі а ІіЬеІІіз пі§;га зіі теіз Гата,
10 Оиоз гитог аІЬа деттеиз ѵеіііі ріппа:
Сиг е§о ІаЪогет поіиз еззе іат ргаѵе,
Сопзіаге дгаііз сит зііепііит роззіі?
IV.
<^иі 1е§із Ое<1іро<1еп саіі§апіетдие ТЬуезіеп,
Соісіікіаз еі ЗсуПаз, диісі пізі топзіга 1е<рз?
С^иісІ ііЬі гаріиз Нуіаз, диісі РагіЬепораеиз еі Аіііз,
С^иісі ііЬі йогтііог ргойегіі Епсіутіоп?
5 Ехиіизѵе риег ріппіз ІаЬепііЬиз? аиі диі
Осііі атаігісез НегтарЬгосІііиз адиаз?
С^иісі іе ѵапа іиѵапі тізегае ІисІіЬгіа сііагіае?
Нос 1е§е, диосі роззіі сіісеге ѵііа „Меит езі“.
Моп Іпс Сепіаигоз, поп Ѳог^опаз Нагруіаздие
10 Іпѵепіез: Ьотіпет ра§іпа позіга заріі.
3, 4. Ватиніанской посуды. По большому носу стариннаго башмачника, бывшаго
потомъ любимцемъ Нерона, и давшаго даже при Беневептѣ блистательный бой гла-
діаторовъ, родъ бокаловъ съ выдающимся носомъ названъ былъ Ватпніанскимъ (см.
XIV*, 96). Собиратель этой битой посуды мѣнялъ ее на сѣру и сѣрныя спички (см.
Ювен. V, 48). 3, 8. Капъ (см. IV, 5, ст. 8) знаменитый Флейтщикъ. 4, 1. Тіестъ
(см. III, 45, ст. 1). 4, 2. Колхидянка, Медея. Сии.иа^ дочь Форка, превращенная
Цирцеею въ морское чудовище, окруженная у пояса собачьими головами и прожи-
вавшая въ Сицилійскомъ проливѣ въ пещерѣ противъ Харибды. 4. 3. Партеио-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 609
А письменамъ ни судьбы не вредятъ и вѣка имъ на пользу,
Этимъ однимъ не дано памятникамъ умереть
• ИІ.
Ириску.
Рѣчи домашнихъ шутовъ и грязную злобу,
Гнусную брань языка, разносящаго сплетнп,
За которыя сѣрной не далъ бы спички
Скупщикъ Ватиніанской битой посуды,
5 Закоулочный нѣкій поэтъ разсѣваетъ
II за мои выдаетъ. Нрискъ, или повѣришь,
Чтобы перепеломъ говорить попугай сталъ,
II волынщикомъ стать Канъ добивался?
Черная слава моихъ книгъ пусть не тронетъ,
10 Мчптъ ихъ на бѣлыхъ крылахъ говоръ блестящій.
Что хлопотать о такой мнѣ извѣстности гнусной,
Коль достаться бъ могло даромъ молчанье?
IV.
Мамуррѣ.
Что Эдипа ты все съ мрачнымъ Тіестомъ читаешь,
Про Колхидянокъ да Сциллъ; что лишь чудовищъ читать?
Что тебѣ Партепопэй, похищенный Гилъ или Аттисъ?
Чѣмъ сонливецъ тебя выручитъ Эндиміонъ?
5 Или мальчикъ, что крылъ отпавшихъ лишился, иль тотъ, что
На похотливость волны злобствовалъ Гермафродитъ?
Что за отрада въ игрѣ пустой печальныхъ писаній?
То читай, о чемъ жизнь можетъ сказать: „вотъ мое“.
Ни Центавровъ ты здѣсь, ни Горгонъ не отыщешь, ни Гарпій,
10 А человѣкомъ разитъ только страница моя.
нэй (см. VI, 77, ст. 2). Аттисъ (см. II, 86, ст. 4). 4, 4. Эндиміонъ, прекрас-
ный охотникъ, котораго поцѣловала Діана во время его спа. 4, 5. Мальчикъ.
Икаръ. 4, 6. Гермафродитъ (см. VI, 68, ст. 9). 4, 9. Центавръ, полу-мужъ,
полу-конь. Горюны, дочери морскаго бога Порка и Цеты: крылатыя дѣвы съ мѣдными
когтями, необычайными зубами и парой змѣй вмѣсто пояса; между ними Медуза (см.
VI, 10, ст. 11). Гарпіи, дочери Тавмаса п Электры; дѣвы съ истощенными лицами, съ
перьями и когтями коршуна, нападавшія на людей, у которыхъ онѣ вырывали и
поганили пищу, моря ихъ такимъ образомъ съ голоду.
Марціала эпиграммы.
39
610 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаітпаіоп ЬіЬ. X.
Зей поп ѵіз, Матигга, іиоз содпозсеге тогез
Хес іе зсіге: Іедаз Аеііа Саііітасііі.
/
V.
(^иіздиіз зіоіаеѵе ригригаеѵе сопіетріог,
(^иоз соіеге йеЪеі, Іаезіі ітріо ѵегзи,
Еггеі рег игЬет ропііз ехиі еі сііѵі,
Іпіегцие гаисоз иііітиз годаіогез
5 Огеі сапіпаз рапіз ітргоЬі Ьиссаз;
ІПі ВесетЪег Іопдиз еі тасіепз Ьгита
Сіизиздие іогпіх ігізіе і’гідиз ехіепйаі:
Ѵосеі Ьеаіоз сіатііеідие і'еіісез,
Огсіпіапа диі Гегипіиг іп зропсіа.
10 Аі сит зиргетае йіа ѵепегіпі Ііогае
Біездие іагсіиз, зепііаі сапшп Іііет
АЬідаЦие тоіо похіаз аѵез раппо.
Хес йпіапіиг тогіе зирріісіз роепае,
Зей тойо зеѵегі зесіиз Аеасі Іогіз,
15 Хипс іпдиіеіі топіе ЗізурЪі ргеззиз,
Хипс іпіег ипйаз даггиіі зепіз зіссиз
Веіаззеі отпез іайиіаз роеіагит:
Еі сит Гаіегі Гигіа іиззегі ѵегит,
Ргойепіе сіатеі сопзсіепііа „Зсгірзі*1.
VI.
Ееіісез, диіЬиз игпа йейіі зресіаге согизсит
ЗоІіЬиз Агсіоіз зкІегіЬизцие йисет.
фиашіо егіі іііе (ііез, дио сатриз еі агЪог еі отпіз
4, 12. 'Аѵаа (основаніе) въ смыслѣ основы бытія; Каллимаха, вѣроятно, отлп-
чалась темнотою изложенія, и поэтому послѣдній стихъ содержитъ въ себѣ сарказмъ,
въ смыслѣ: если ты не хочешь изучать людей въ самыхъ безхитростныхъ изобра-
женіяхъ, то читай: головоломнаго Каллимаха. 5, 1. Стола^ одежда знатныхъ рим-
скихъ женщинъ (см. I, 35, ст. 9). Пурпуръ^ отличіе сенаторовъ. 5, 3. Смыслъ:
пренебрегаемый всѣми, пусть оттѣсненъ онъ будетъ къ мѣстамъ, осаждаемымъ ни-
щими,— мостамт> и подъемамъ, гдѣ при замедленной ѣздѣ удобнѣе просить подаянія.
5, 9. Дли большей ясности мы позволили себѣ слово Огсіпіапа 8роп(1а, Орциніанскія
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 611
Но ни своихъ познать не хочешь, Мамурра, ты нравовъ,
Ни извѣдать себя: Каллимаха ’Аітіа читай.
V.
На злоязычнаго поэта.
Кто съ презрѣніемъ къ столѣ или пурпуру, къ коимъ
Долженъ почетъ бы питать, язвитъ ихъ стихомъ непотребнымъ,
Бродитъ по городу пусть, гонимый къ мосту и склону,
И послѣднимъ пускай средь нищихъ охрипшихъ онъ проситъ,
5 Только бы въ ротъ положить собачьяго гнуснаго хлѣба.
Долгій Декабрь для него пускай и зимняя сырость
И потаенный склепъ удлинняютъ печальную стужу,
Пусть блаженными тѣхъ обзываетъ онъ и о счастьи
Тѣхъ восклицаетъ, кого на мертвецкихъ носилкахъ уносятъ.
10 И когда уже нить дойдетъ до послѣдняго часа,
Въ день желанный пускай собакъ почуетъ онъ ссору,
И махая полой зловредныхъ птицъ отгоняетъ.
Казни молящаго пусть еще не кончаются смертью,
А отстеганъ едва суроваго плетью Эака,
15 То безустаннаго пусть Сизифа придавленъ горою,
То окруженный волной болтливаго старца, возжаждя
Пусть продѣлаетъ онъ всевозможныя басни поэтовъ;
И коль Фурія всю его высказать правду принудитъ,
Мучимый совѣстью пусть онъ возопитъ: „написалъ я“.
VI.
О возвращеніи Цезаря Траяна.
Счастливы, коимъ вождя, Арктическимъ яснаго солнцемъ
И созвѣздіями, видѣть послала судьба.
Скоро ль настанетъ тотъ день, когда деревья и поле
носилки отъ слова Огсиз, преисподняя, перевести мертвецкими носилками, въ
смыслѣ смертнаго одра. 5, 14. Эакь, сынъ Юпитера, отецъ Пелея и Теламона,
дѣдъ Ахилла; за свою справедливость сдѣланный Юпитеромъ по смерти судьею умер-
шихъ вмѣстѣ съ Миносомъ и Родомантомъ. 5, 15. Сизифъ съ своимъ камнемъ.
5, 16. Болтливаго старца, Тантала, разболтавшаго тайны боговъ за ихъ трапезой,
за что осужденъ томиться голодомъ и жаждой среди плодовъ и воды. 6, 1. Аркти-
ческамъ (см. кн. Зрѣл. 15, ст. 4), здѣсь Германскимъ. Вождя, Траяна.
39’
612
М. Ѵаі. Магііаііз ері^і'аттаіоп ЬіЬ. X
ЬпсеЪіі Ьаііа сиііа Гепезіга лити?
5 (^иапсіо тогае (Іиісез Іоп^издие а Саезаге риіѵіз
Тоіадие Еіатіпіа Кота ѵкіепйа ѵіа?
(^иашіо едиез еі рісіі іипіса ЪГіІоіиІе Маигі
ІЬіііз, еі рориіі ѵох егіі ина „Ѵепіі?“
VII.
Кутрііагит раіег атпіишдие, Кііепе,
(^иісипдие Осігувіаз ЫЬипі ргиіпаз,
8іс зетрег Іідийііз ігиагіз ишііз,
Кес іе ЬагЬага сопіитеііозі
5 Саісаіит гоіа сопіегаі ЪиЬиІсі;
8іс еі согпіЬиз аигеіз гесерііз
Еі Котапиз еаз иігадие гіра:
Тгаіапит рориііз зиіз еі игЫ,
ТЬуЪгіз іе сіотіпиз го§аі, гетіііаз.
VIII.
КиЬеге Раиіа сиріі поЪіз, е§о сіисеге Раиіат
Коіо: апиз езі. Ѵеііет, зі та§із еззеі апиз.
IX.
Ппсіетз ресІіЬиздие зуІІаЬіздие
Еі тиііо заіе пес іатеп ргоіегѵо
Хоіиз §епііЬиз іііе Магііаііз
Еі поіиз рориііз—диі(1 іпѵійеііз? —
5 Коп зит АпЪгаетопе поііог саЬаІІо.
6, 6. Ф.іаминскомъ пути^ (см. IV. 64, ст. 18) путь изъ Германіи. 6, 7. Пестрые
Мав]ѣі нерѣдко для красы находились среди римскихъ всадниковъ. 7, 2. Одри-
зійскихъ (см. VII, 8, ст. 2). 7, 5. Смыслъ: не замерзай. 7, б.^То есть олицс-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
613
И всѣ окна красой Лація женъ заблестятъ?
5 Скоро ль съ отрадою ждать протяженной отъ Цезаря пыли,
Какъ на Фламинскомъ пути можно увидѣть весь Римъ?
Скоро ль вы, всадники, и вы, Нильскіе Мавры, въ туникахъ
Пестрыхъ пройдете, и весь крикнетъ народъ: „Онъ идетъ"?
VII.
Рейну о томъ же.
Нимфъ родитель, о Рейнъ, и всѣхъ тѣхъ потоковъ,
Что насыщаются инеемъ странъ Одризійскихъ,
Наслаждайся всегда текущей волною,
Чтобы варварское колесо вологона,
5 Дерзновенно стуча, тебя не топтало;
Такъ то и воспріявъ рога золотые,
Римляниномъ проходи средь бреговъ ты обоихъ;
II народамъ его и столицѣ Траяна,
Этого требуетъ Тибръ, твой владыка, верни ты.
VIII.
О Павлъ.
Павла идти за меня желаетъ; жениться на Павлѣ
Я не желаю: стара. Взялъ бы, будь старше она.
IX.
О СЕБѢ.
Черезъ одиннадцать стопъ со стихами,
Съ сильною солью, но только незлобной,
Я Марціалъ, что землямъ всѣмъ извѣстенъ,
Какъ и народамъ:—ужель вамъ завидно? —
5 Не знаменитѣй коня Андремона.
творясь и появившись съ золотыми рогами, эмблемою золотоноснаго песку. 9, 5.
Апдремонъ, конь въ циркѣ.
614
М. Ѵаі. Магііаііз ері§таттаіоп. ЬіЬ. X.
X.
Сит Іи, Іаигі^егіз аппит диі ГазсіЬиз іпігаз,
Мапе заіиіаіог Іітіпа тіііе іегаз,
Ніс едо диі<1 Гасіат? диісі поЬіз, Раиіе, геііпдиіз,
(^иі <1е рІеЪе Митае сіепзадие іигЬа зитиз?
5 (^иі те гезрісіеі. ііотіпит ге§етдие ѵосаЬо?
Нос іи—зесі диапіо Ыапсііиз?—ірзе 1’асіз.
Ьесіісат зеііатѵе зедиаг? пес іегге гесизаз,
Рег тейіит ри§паз зесі ргіог іззе Іиіит.
Заеріиз аззиг§ат гесііапіі сагтіпа? (.и зіаз
10 Еі рагііег §етіпаз іепсііз іп ога тапиз.
(^иісі іасіеі раирег, сиі поп Іісеі еззе сііепіі?
Пітізіі позігаз ригрига ѵезіга іо§аз.
/
XI.
№1 аііисі Іодиегіз, диат Тііезеа РігііЬоитдие,
Тедие риіаз Руіасіі, Саіііосіоге, рагет.
Візрегеат, зі іи Руіасіі ргаезіаге таіеііат
Ві&пиз ез аиі рогсоз разсеге РігііЬоі.
5 „Вопаѵі іатеп “ іпдиіз „атісо тіііа диіпдие
Еі Іоіат иі тиііит іегѵе циаіегѵе іо§ат“.
(іиі<1, диосі піі ипдиат Руіасіез йопаѵіі Огезіае?
(^иі йопаі диатѵіз ріигіта, ріига педаі.
ХП.
Аетіііае §епіез еі АроШпеаз Ѵегсеііаз
Еі РЬаеіИопіеі диі реііз агѵа Раді,
Хе ѵіѵат, пізі іе, Ботііі, сіітіііо ІіЬепіег,
10, 1. Пріс связкахъ, лавромъ уваты.хъ, въ качествѣ консула (сл. Ювенала, Сат.
I, ст. 117):
Но коли высшій чиновникъ ужь къ новому году смекаетъ.
Много ль подачка внесетъ п что къ содержанью прибавитъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 615
X.
На Павла,
Если встрѣчаешь ты годъ при связкахъ, лавромъ увитыхъ,
Рано пороговъ протрешь тысячи кланяясь ты;
Что же мнѣ дѣлать то тутъ? Чтожь, Павлъ, ты намъ оставляешь,
Намъ, что изъ Нумовой мы черни густая толпа?
5 Кто поглядитъ на меня, назову ль я царемъ и владыкой?
Это,—но сколько нѣжнѣй?—ты исполняешь и самъ.
Къ креслу, къ лектикѣ ль идти? нести не откажешься самъ ты.
Бьешься, чтобъ въ самую грязь первому выйти тебѣ.
Чаще ль вставать мнѣ предъ тѣмъ, кто стихи читаетъ? Стоишь ты
10 И ты обѣ руки ко рту подъемлешь заразъ.
Какъ поступать бѣдняку, не могущему быть и кліентомъ?
Наши тоги то вашъ пурпуръ совсѣмъ упразднилъ.
XI.
На Калліодора.
Только рѣчей у тебя про Тезея да Пиритоя,
Равнымъ Пиладу себя мыслишь ты, Калліодоръ.
Пусть пропаду, если ты подавать достоинъ Пиладу
Спальный горшокъ иль свиней у Пиритоя пасти.
5 яВсе же, кричишь, подарилъ пять тысячъ сестерцій я другу,
Съ тогой, что много, когда трижды, четырежды мылъ".
Чтожь, что Орестъ никогда не давалъ подарковъ Пиладу?
Кто хоть и много даритъ, больше откажетъ еще.
XII.
Домицію.
Въ страны Эмиліи и Аполлона Верцеллы
И Фаэтоновскому Паду въ поля ты спѣшишь;
Будь я не живъ, коль тебя неохотно пускаю, Домицій,
Смыслъ: вы, чиновные люди, своимъ искательствомъ подачекъ и подарковъ совер-
шенно устранили насъ, бѣдныхъ гражданъ. 11, 1. Тезея да Ііиршпоя (см. VII.
24, ст. 4). 11, 2. Лизада (см. тамъ же). 11, 5. Пять тысячъ сестерцій,, около
1000 руб. 12, 1. Эмилія, одна изъ провинцій Италіи, въ окрестностяхъ Модены и
Феррары (см. ІІІ, 4, ст. 2). Верцеллы, городъ, гдѣ поклонялись Аполлону,
616
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. X.
Сігаіа іісеі зіпе Іе зіі тіііі пиііа йіез:
5 Зей йезійегіит іапіі езі, иі теззе ѵеі ина
ПгЪапо г'еіеѵез соііа регизіа іидо.
I ргесог еі іоіоз аѵійа сиіе сотЫЬе зоіез,—
О диат Гогтозиз, йит регедгіпиз егіз!
Еі ѵепіез аІЬіз поп айдпозсепйиз атісіз
10 ЬіѵеЬіідие іиіз раііійа іигЪа депіз.
Зей ѵіа диет йейегіі, гаріеі сііо Вота соіогет.
Хіііасо гейеаз іи іісеі оге підег.
XIII.
Сит саіііейгаіісіоз рогіеі ііЬі гаейа тіпізігоз
Еі ЫЪуз іп 1оп°о риіѵеге зийеі едиез,
Зігаіадие поп ипаз сіпдапі ігісііпіа Ваіаз
Еі Тііеііз ипдиепіо раііеаі ипсіа іио,
5 Сапйійа Зеііпі гитрапі сгузіаііа ігіепіез,
Вогтіаі іп ріита пес теііоге Ѵепиз:
Ай посіигпа іасез іазіозае Іітіпа тоесііае,
Еі тайеі, Ііеи, Іасгітіз іапиа зигйа іиіз,
[Тгеге пес тізегит сеззапі зизрігіа ресіиз.
10 Ѵіз йісат, таіе зіі сиг ііЬі, Соііа? Ьепе езі.
XIV.
Сейеге йе позігіз тіііі іе йісіз атісіз.
Зей, зіі иі Іюс ѵегит, циій, ’годо, Сгізре, іасіз?
Миіиа сит реіегет зезіегііа диіпцие, пе^азіі,
Ыоп сарегеі питтоз сит ^гаѵіз агса іиоз.
5 (^иапйо ГаЬае тойіит поЬіз Гаггізѵе йейізіі,
Сит іиа Кіііасиз гига соіопиз агеі?
(^иапйо Ьгеѵіз ^еіійае тізза езі іода іетроге Ьгитае?
Агдепіі ѵепіі диапйо зеІіЬга тіііі?
13, 2. Ливіецъ^ передовой вершникъ. 13. 3. Не одни Баи, а много приморскихъ
купаній, достойныхъ назваться Баями. 13, 4. Ѳеншда, въ смыслѣ морская вода.
13, 5. Дорогой Се-тинъ (см. IV*, 64, ст. 33. см. I, 11, ст. 4) разрываетъ кристалльные
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
617
Хоть безъ тебя ни одинъ милымъ не будетъ мнѣ день;
5 Стоитъ однако желать, чтобъ хоть на единую жатву
Отъ городскаго ярма шеѣ ты далъ отдохнуть.
Ты ступай, я прошу, пей жаждущей кожей все солпце,—
Какъ ты станешь красивъ, въ чуждой живя сторонѣ!
Неузнаваемый ты для бѣлыхъ друзей возвратишься,
10 Зависть возбудятъ твои щеки у блѣдной толпы.
Данный странствіемъ цвѣтъ Римъ скоро однако жь похититъ,
Хоть бы ты съ Нильскимъ лицомъ черенъ вернулся назадъ.
XIII.
Коттѣ.
Какъ наперстниковъ слугъ твоихъ уноситъ коляска.
И потѣетъ въ густой пыли Либіецъ верхомъ,
И триклиніями не одни обставлены Баи,
И Ѳетида бѣла отъ умащеній твоихъ,
5 И разрываетъ Сетинъ кристаллъ прозрачный тріентовъ,
И не на лучшемъ пуху дремлетъ Венера сама;
Самъ въ ночи ты лежишь у порога надменной блудницы,
И глухую—увы!—дверь ты слезами кропишь.
Жалкую грудь сожигать не престаютъ воздыханья.
10 Котта, я хочешь, скажу, горе въ чемъ? Жить хорошо.
XIV.
Криспу.
Ты никому, говоришь, изъ моихъ друзей не уступишь,
Но оправдать это что жь дѣлаешь, Криспъ, ты скажи?
Какъ просилъ я взаймы пять тысячъ, ты отказалъ мнѣ,
Хоть и тяжелый сундукъ денегъ твоихъ не вмѣщалъ.
5 Далъ ли мѣрку когда бобовъ ты мнѣ, или хлѣба.
Даромъ что пашетъ поля Нильскій твои земледѣлъ?
Тога куцая мнѣ присылалась ли зимней порою?
И полфунта когда выслано ль мнѣ серебра?
кубки, наливаемый въ горячемъ состояніи; но можно понять и въ переносномъ зна-
ченіи, что его такъ много, что" бокалы лопаются. 13, 10. Хорошо, тебѣ.
618
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапппаіоп. ЬіЪ. X.
Хіі аііий ѵійео, дио Іе сгейатиз атісит,
10 <^иат диосі те согат ресіеге, Сгізре, зоіез.
XV.
Тіоіаіае ихогі сог Ііаптйіпе Нхіі асиіа,
8ей Йит Іийіі Арег: Іийеге поѵіі Арег.
XVI.
8і сіопаге ѵосаз рготіііеге пес йаге, Оаі,
Ѵіпсат Іе йопіз типегіЪиздие теіз.
Ассіре Саііаісіз диійдиісі Госііі Азіиг іп агѵіз,
Аигеа диійдиій ИаЬеі Йіѵіііз ипсіа Та§і,
5 (^иійдиій ЕгуіЬгаеа пі§ег іпѵепіі Іпсіиз іп аі§а,
С^иісідиісі еі іп пісііз ипіса зегѵаі аѵіз,
(^иійдиій А^епогео Тугоз ітргоЪа со§іі аііепо:
(^иісісріій ІіаЪепі отпез, ассіре, диотойо сіаз.
XVII.
Заіигпаіісіо Масгит і'гаисіаге ігіЬиіо
Егизіга, Миза, сиріз: поп Іісеі: ірзе реііі;
8о11етпездие іосоз пес ігізііа сагтіпа розсіі,
Еі диегііиг пи§аз оЪіісиіззе теаз.
5 Мепзогит 1оп§із зесі пипс ѵасаі іііе ИЬеІІіз.
Арріа, с(иі(1 іасіез, зі Іе^іі ізіа Масег?
XVIII.
Хес ѵосаі ай сепат Магіиз, пес типега тііііі,
Хес зропсіеі, пес ѵиіі сгейеге, зесі пес ЪаЬеі.
15, 1. Смыслъ: Аперъ по неосторожности и неумѣнію застрѣлилъ свою богатую
супругу. 16, 3. 1іа,і.іиисктсъ ноляхъ (см. IV, 39, ст. 7). Астурія.^ испанская про-
винція. 16, 5. Эритрэйдкой (см. V, 37, ст. 4); Индійскіе перлы. 16, 6. Е(Ун,н-
слмеппая Фениксъ (см. V, 7, ст. 1). 16, 7. Агеноръ, царь Финикіи, коей
главный городъ Тиръ знаменитый пурпуромъ. 17. Кайег объясняетъ эту эшг
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 619
Ничего, чтобы счесть тебя за друга, не вижу
10 Кромѣ того, что ты, Криспъ, вѣтры пускаешь при мнѣ.
XV.
Объ Аперѣ.
Острою сердце стрѣлой пронзилъ у богатой супруги,
Но тутъ Аперъ игралъ; Аперъ умѣетъ играть.
XVI.
На Гая.
Ежели, Гай, ты зовешь: дарить,—не давать обѣщавши,
То превзойду я тебя, всякихъ принесши даровъ.
Что въ Каллайскихъ поляхъ Астуръ копаетъ, прими ты,
Что въ златоносной волнѣ Тага богатаго есть,
5 Что въ Эритрэйской травѣ находитъ черный Индіецъ,
Все, что единственная птица хранитъ на гнѣздѣ,
То, что безнравственный Тиръ сбираетъ въ котелъ Агенора;
Все, что лишь есть у кого, какъ ты даешь, получай.
XVII.
Музѣ о Мацерѣ.
I
Обойти Сатурнальскимъ подаркомъ Мацера тщетно,
Муза, ты хочешь: не слѣдъ; проситъ такого онъ самъ;
Шутокъ праздничныхъ онъ, а не пѣсенъ печальныхъ желаетъ,
II все ропщетъ, зачѣмъ смолкли мои остроты.
Нынѣ же длинными онъ землемѣрскимп книжками занятъ.
Аппія, какъ тебѣ быть, стань это Мацеръ читать?
XVIII.
На Марія.
Марій къ столу не зоветъ, не посылаетъ подарковъ,
Не поручится, не дастъ въ долгъ, да и нѣтъ у него.
грамму слѣдующимъ образомъ: Мацеръ, занятый продолженіемъ дороги Линія и
слѣдовательно погруженный въ чтеніе землемѣрскихъ сочиненій, вдругъ запросилъ,
въ видѣ Сатурнальскаго подарка, стиховъ Марціала. По этому поводу Марціалъ
воскликнетъ: что же станется съ Аппіевой дорогой, если Мацеръ станетъ читать
его шутки?
620 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатшаіоп. ЬіЬ. X.
ТигЬа Іатеп поп сіеезі, зіегііет диае сигеі атісит.
Еііеи! диат іаіие зипі ІіЬі, Кота, Іо^ае!
XIX.
Кес йосіит заііз еі ранни зеѵегит,
8е<3 поп гизіісиіит пітіз ІіЬеІІит
Гасипйо. теа Рііпіо ТЬаІіа
I реіТег: Ъгеѵіз езі ІаЬог регасіае
5 АІІит ѵіпсеге Ігатііет ЗиЬигае.
ІИіс ОгрЬеа ргоііпиз ѵміеЬіз
Пйі ѵегіісе ІиЪгісшп іЬеаІгі
Мігапіездие іегаз аѵетдие ге§із,
Каріит диае РЬгу&а регіиііі Топапіі;
10 ІИіс рагѵа Іиі (іотиз Рейопіз
Саеіаіа езі адиііае тіпоге ріппа.
8ей пе Іетроге поп Іио йізегіат
Риізез еЬгіа іапиат, ѵійеіо:
Тоіоз йаі Іеігісае йіез Міпегѵае,
15. Вит сепіит зітіеі аигіЬиз ѵігогит
Нос диой заесиіа розіегідие роззіпі
Агріпіз диодие сотрагаге сЬагІіз.
Зегаз Іиііог іЬіз а(1 Іисегпаз:
Наес Нога езі Іиа, сит Гигіі Ьуаеиз,
20 Сит ге§;паІ гоза, сит тасіепі саріііі:
Типс те ѵеі гідійі 1е§;апІ Саіопез.
Висіі ай аигіГегаз диосі те 8а1о СеІІіЬег огаз,
Ретіиіа диой раігіае ѵізеге Іесіа ІіЬеІ,
Ти тіііі зітрІісіЬиз, Мапі, йііесіиз аЬ аппіз
Еі ргаеіехіаіа сиііиз атісіііа,
18: 4. Безсмысленнылъ пилъ, т. е. кліентовъ^ таскающихся даромъ на поклоны.
19, 5. Лереиіедши Субуру, улицу, отъ которой невдалекѣ былъ домъ Плинія. 19, 6.
У&идишь Орфея, статую Орфея, поставленную на конькѣ театра, облитую, вѣроятно,
благовоніями (см. кн. Зрѣлищъ, 3). 19. 8. Изумленныхъ звѣреіі, статуи звѣрей
5
10
15
20
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 621
Все же довольно толпы ублажать безплоднаго друга.
О, какъ много въ тебѣ, Римъ, есть безсмысленныхъ тогъ!
XIX.
При посылкѣ книги своей Плинію.
Не довольно ученую да и не очень
Строгую, но и не слишкомъ грубую книжку
Краснорѣчивому Плинію ты, моя Муза,
Вотъ отнеси; не великій вѣдь трудъ по высокой
Приподняться тропѣ, перешедши Субуру.
Тамъ немедленно ты увидишь Орфея
Шаткаго на увлаженной кровлѣ театра,
Изумленныхъ звѣрей да и царскую птицу,
Что, Фрпгійца схвативъ, принесла Громовержцу;
Тамъ на маломъ дому твоего Педбна
Вылиты крылья орла поменѣе ростомъ.
Но смотри, чтобъ тебѣ въ не свое только время
Въ краснорѣчивую дверь, подгулявъ, не толкнуться;
Цѣлые дпп отдаетъ онъ суровой Минервѣ,
Какъ для сотни людей онъ слуха готовитъ
То, что вѣка бы затѣмъ могли и потомки
Къ хартіямъ приравнять уроженца Арпина.
При вечернихъ вѣрнѣй пойдешь ты лампадахъ:
Часъ это твой, когда Ліей забушуетъ,
Роза когда зацаритъ и власы умащены:
Строгіе тутъ п меня даже Катоны читаютъ.
Манію.
Что къ златоноснымъ полямъ меня тянетъ Салонъ Цельтпберскій,
Свисшія, что увидать крыши я родипы радъ,
Это ты, Маній, творишь, съ годовъ беззаботныхъ мнѣ милый,
И въ претекстѣ уже дружбою избранъ моей;
слушающихъ Орфея. 19, 9. Фригійца, Ганимеда — принесъ Громовержцу орелъ
19. 10. Псдонъ. (см. I, письмо). 19, 17. Въ Арпинѣ, родился Цицеронъ. 20. 1
Салонъ, рѣка близь Билбила, родины Марціала, куда онъ возвращается. 20, 4. Пре-
текста обшитое пурпурной каймою платье, которое носили дѣти достаточныхъ ро-
622 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гашпіаіои. ЬіЬ. X.
5 Ти іасіз; іп іеггіз дио поп езі аііег НіЬегіз
Сиісіог еі ѵего <1і§пи8 атоге тауіз.
Тесит е§о ѵеі зіссі Оаеіиіа тараііа Роепі
Еі роіегат 8суіЬісаз Иозрез атаге сазаз.
8і ііЬі тепз еайет, зі позігі тиіиа сига езі,
10 Іп диосипдие Іосо Вота (ІиоЬиз егіі.
XXI.
ЗсгіЬеге іе диае ѵіх іпіеііедаі ірзе Мойезіиз
Еі ѵіх Сіагапиз, диій го§о, 8ехіе, іиѵаі?
Коп Іесіоге іиіз ориз езі, зесі АроІІіпе ІіЬгіз:
Ііиіісе іе таіог Сіппа Магопе Ьііі.
5 8іс іиа Іаийепіиг запе: теа сагтіпа, 8ехіе,
(ггаттаіісіз ріасеапі, иі зіпе ^гаттаіісіз.
XXII.
Сиг зріепіаіо заере ргойеат тепіо
АІЬаѵе рісіиз запа ІаЬга сегизза,
Рііііаепі, диаегіз? Ьазіаге іе поіо.
XXIII.
Іат питегаі ріасііо Реііх Апіопіиз аеѵо
(^иіпсіесіез асіаз Ргітиз Оіугаріасіаз
Ргаеіегііоздие сііез еі іиіоз' гезрісіі аппоз
Хес теіиіі Ьеіііез іат ргоріогіз адиаз.
5 ХиІІа гесогйапіі Іих езі іп§гаіа ^гаѵіздие;
КиІІа іиіі, сиіиз поп тетіпіззе ѵеііі.
Атрііаі аеіаііз зраііит зіЬі ѵіг Ьопиз: Ьос езі
Ѵіѵеге Ьіз, ѵііа роззе ргіоге Ггиі.
дителей, приблизительно, до 15-го года, когда они мѣняли его на бѣлую гражданскую
тогу. 20, 7. Гэтулъскіе (см. Зрѣлищъ 4, ст. 3). 21, 1. Модестъ^ грамматикъ,
о которомъ Светоній упоминаетъ какъ о вольноотпущенномъ Юлія Гигина, слѣдовав-
шемъ съ неугасимымъ прилежаніемъ по стопамъ ученаго своего патрона, испанца и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 623
5 Ты, отраднѣй кого на землѣ Иберской другаго
Нѣтъ и достойнаго тоже истинной больше любви.
Я бы наметы съ тобою Гэтульскіе жаждущихъ Пунновъ,
И, какъ гость, полюбить Скиѳскія хижины могъ.
Если ты чувствуешь тожь, коль наше взаимно влеченье,
10 То на всякомъ для насъ мѣстѣ вдвоемъ будетъ Римъ.
XXI.
Сексту.
Такъ писать, чтобы самъ Модестъ едва разобрать могъ
Или Кларанъ, ты скажи, Секстъ, что за польза тебѣ?
Не читатель къ твоимъ, Аполлонъ самъ книжкамъ потребенъ:
Цинна во мнѣньи твоемъ выше Марона бывалъ.
5 Такъ да хвалятъ твое; мои же пусть нравятся пѣсни,
Нравятся грамотнымъ пусть и безъ грамматиковъ, Секстъ.
ххп.
На Филэну.
Пластыремъ часто зачѣмъ залѣпивъ подбородокъ, хожу я,
Или здоровыя намазавъ бѣлилами губы,
Хочешь, Филэна, ты знать? Цѣловать тебя не хочу.
XXIII.
О. М. Антоніи.
Ирим)> Антоній блаженъ па вѣку своемъ безмятежномъ,
Прошлыхъ пятнадцать уже Олимпіадъ сосчиталъ;
И на минувшіе дни озираясь и мирные годы,
Леты недальней уже онъ не пугается водъ.
5 Въ воспоминаньяхъ его непріятнаго, тяжкаго дня нѣтъ,
Чтобъ не хотѣлось о немъ вспомнить, такого и нѣтъ.
Добрый мужъ у себя бытія объемъ расширяетъ:
Дважды живешь, если жизнь можешь былую вкушать.
вольноотпущеннаго Августа, у котораго былъ Палатинскимъ библіотекаремъ. 21, 2
Лларань, грамматикъ, упоминаемый Авзоніемъ въ письмѣ 18. 23, 2. Пятнадцать
Олимпіадъ, 75 лѣтъ (см. IV, 45, ст. 4).
624
М. Ѵаі. Магііаііз ерцггаттаіоп. ЬіЪ. X.
5
10
5
5
XXIV.
Хаіаіез тіііі Магііае Каіепйае,
іліх іогтозіог опшіЬиз Каіепйіз,
(^иа тіііипі тіііі типиз еі риеііае,
<^иіпдиа§езіта ІіЬа зеріітатдие
Ѵезігіз аййітиз Напс Госіз асеггат.
Ніз ѵоз, зі іатеп ехрейіі го§апіі,
Аппоз аййііе Ьіз ргесог поѵепоз,
ІІі попйит пітіа рідег зепесіа,
8ей ѵііае ІгіЬиз агеіз регасііз
ілісоз Еіузіае реіат риеііае.
Розі Пипс Хезіога пес (ііет го§аЪо.
XXV.
Іп таіиііпа пирег зресіаіиз Ьагепа
Мисіиз, ітрозиіі диі зиа тетЬга Госіз,
8і раііепз йигиздие ІіЬі іогіізцие ѵійеіиг,
АЬйегііапае ресіога рІеЬіз ІіаЬез.
Хат сит йісаіиг іипіса ргаезепіе тоіезіа
„ІЗге тапит", ріиз езі сіісеге „Хоп іасіо“.
XXVI.
Ѵаге, Рагаеіопіаз Ьаііа тойо ѵііе рег игЬез
ХоЫІіз еі сепіит йих тетогапйе ѵігіз,
Аі пипс Аизопіо Ггизіга рготіззе <3иігіпо,
Нозрііа Ьа^аеі Іііогіз итЬга іасез.
8раг§еге поп Исиіі ігі^епііа ЯеііЬиз ога,
Ріп§иіа пес таезііз- аййеге іига го§із.
8ей йаіиг аеіегпо ѵісіигит сагтіпе потеп:
Хитдиій еі Іюс, іаііах Хііе, пе§аге роіез?
24, 10. Дѣвы Елгісейской, Прозерпины. 25, 4. Абдера, городъ Ѳракіи, родина
Ппѳагора, славилась тупоуміемъ своихъ жителей. 25, 5. Смоляную рубашку (ішііса
тоіееіа), пропитанную смолою, въ которой Неронъ въ ночи зажигалъ христіанъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 625
XXIV.
На Мартовскія Календы.
Мартовскія мои родныя Календы,
День изо всѣхъ Календъ наиболѣе красный,
На который подарки шлютъ мнѣ и дѣвы,
Пятьдесятъ седьмое ужь мы возліянье
5 На алтарь вашъ съ ладономъ этимъ приносимъ.
Къ этимъ, ежели есть въ томъ молящему прибыль,
Дважды девять годовъ, умоляю, прибавьте,
Чтобы не слишкомъ мнѣ отъ старости дряхлымъ,
Но всѣ три перешедши поприща жизни,
10 Въ рощу дѣвы бы низойти Елисейской.
Нестора дня сверхъ того умолять я не стану.
XXV.
О Муціи.
Если недавно тобой на аренѣ видѣнный ранней
Муцій, какъ возлагалъ члены свои онъ въ огонь,
Кажется твердымъ тебѣ, терпѣливымъ и полнымъ отваги.
То съ Абдерскою ты чернію равенъ умомъ.
5 Ибо когда говорятъ, показавъ смоляную рубашку,—
„Руку сожги",—то смѣлѣй будетъ отвѣтъ: „не хочу".
XXVI.
О смерти Вара.
Варъ, Лаціумской лозой въ городахъ Парэтонскихъ недавно
Славный и сотни мужей ты достопамятный вождь,
Нынѣ же тщетное давъ Квирину Авзонскому слово,
Ты на Лагской землѣ пришлою тѣныо лежишь.
5 Не довелось окропить слезами холоднаго лика,
II на печальный костеръ тучнаго ладана класть.
Все жь твое имя дано сохранить вѣковѣчною пѣснью;
Можешь .ли, лживый ты Нилъ, даже и это отнять?
въ видѣ свѣточей. 26, 1. Лаціумской лозой, виноградной палкой римскаго цен-
туріона. Ларэтонских’ь, египетскихъ, по имени Парэтонія въ области ЗІармарикѣ.
26, 4. На Лагской, египетской по имени египетскаго цари Итоломея Лага.
Марціала эпиграммы.
40
626
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. X.
XXVII.
Хаіаіі, Біойоге, іио сопѵіѵа зепаіиз
АссиЪаі, еі гагиз поп айЫЬеіиг едиез,
Еі іиа ігісепоз Іагдііиг зрогіиіа питгаоз.
Кето іатеп паіит іе, Віосіоге, риіаі.
XXVIII.
Аппогит пііійідие заіог риІсЬеггіте типсіі,
РиЫіса диет ргітит ѵоіа ргесездие ѵосапі,
Регѵіиз ехі^иоз ІіаЬііаЬаз апіе репаіез,
Ріигіта диа тейіит Кота іегеЬаі ііег:
5 Хипс іиа Саезагеіз сіпдипіиг Іітіпа йопіз,
Еі Гога іоі питегаз, Іапе, циоі ога §егіз.
Аі іи, запсіе раіег, іапіо рго типеге дгаіиз,
Ееггеа регреіиа сіаизіга іиеге зега.
XXIX.
Г^иат тіііі тіііеЬаз Заіигпі іетроге Іапсет,
Мізізіі йотіпае, Зехііііапе, іиае;
Еі диат сІопаЬаз сіісііз а Магіе Каіешііз,
Бе позіга ргазіпа езі зупіЬезіз етріа іода.
5 Іат сопзіаге ІіЬі дгаііз соереге риеііае:
МипегіЪиз Гиіиіз, Зехііііапе, теіз.
XXX.
О іетрегаіе сіиісе Еогтіае Іііиз,
Ѵоз, сит зеѵегі Гидіі оррісіит Магііз
Еі іпдиіеіаз Геззиз ехиіі сигаз,
27, 3. Тридцать сестерцій, 6 рублей. 27, 4. Всѣ считаютъ тебя столь низкаго
происхожденія, что не стоитъ и говорить объ этомъ. 28, 3. Проходной. Храмъ
Януса былъ о четырехъ дверяхъ для прохода въ двухъ направленіяхъ. 28, 5. Це-
сарскими дарами, такъ какъ храмъ Януса начать Домиціаномъ п оконченъ Первою.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 627
XXVII.
Діодору.
Въ день рожденія твой, Діодоръ, сенатъ за трапезой
Возлегаетъ, причемъ рѣдкаго всадника нѣтъ,
И подачка твоя раздается въ тридцать сестерцій;
А не считаетъ никто, что ты рожденъ, Діодоръ.
XX ѴШ.
Янусу.
Дивный сѣятель лѣтъ да и блестящаго міра,
Коего первымъ мольбы въ общихъ обѣтахъ зовутъ,
Проходной сперва проживалъ ты въ малыхъ пенатахъ,
Сквозь которые Римъ часто прокладывалъ путь;
5 Нынѣ Цезарскими окруженъ порогъ твой дарами,
И почислу своихъ лицъ, Янусъ, ты рынковъ сочтешь.
Ты же, священный отецъ, за такіе дары благодарный,
Двери желѣзныя вѣкъ оберегай подъ замкомъ.
XXIX.
СеКСТИ ЛІАНУ.
Блюдо, которое мнѣ во днп посылалъ ты Сатурна,
Нынѣ своей госпожѣ, Секстиліанъ, ты послалъ;
И что даривалъ ты на Календы по имени Марса,
Въ счетъ нашей тоги тобой купленъ зеленый ей плащъ.
5 Вотъ уже даромъ тебѣ сдаваться начали дѣвы,
И на подарки мои, Секстиліанъ, ты блаженъ.
XXX.
О ФОРМІАНСКОМЪ БЕРЕГѢ АПОЛЛИНАРІЯ.
О благотворныхъ Формій сладостный берегъ,
Аполлинарій тебя, какъ, изъ города Марса
Грознаго спасшись, усталый слагаетъ заботы
28, 8. Храни миръ, во время котораго ворота запирались. 30, 1. Форміи, городъ
въ Лаціи, построенный Лаконцами, находился близь Аппіевой дороги; прежнее мѣсто-
пребываніе Лестригоновъ съ царемъ ихъ Антифятомъ; нынѣ Моіа Раеіа, по близости
котораго находилась дача Аполлинарія. 30, 2. Городъ Марса Римъ.
40*
628 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаІоп. ЬіЬ. X.
Ароіііпагіз отпіЪиз Іосіз ргаеГегІ.
5 Яоп іПе запсіае йиісе ТіЬиг ихогіз,
Яес Тизсиіапоз АІ^ісіозѵе зесеззиз,
Ргаепезіе пес зіс Апіішпцие тігаіиг;
Моп Ыапсіа Сігсе Оапіапізѵе Саіеіа
БезШегапІиг, пес Магіса пес Ьігіз,
10 Хес іп Ьисі’іпа Іоіа Заітасіз ѵепа.
Ніс зитта Іепі зігіп^ііиг Тііеііз ѵепіо;
Яес Іап&иеі аедиог, ѵіѵа зе<1 ^иіе8 ропіі
Рісіат рііазеіоп айіиѵапіе Гегі аига,
Зісиі риеііае поп атапііз аезіаіет
15 Моіа заІиЬге ригрига ѵепіі ігі§из.
Хес заеіа Іоп^о диаегіі іп тагі ргаейат,
Зесі е сиЬісіо Іесіиіодие іасіаіат
Зресіаіиз аііе Ііпеат ІгаЪіІ різсіз.
8і диапсіо Хегеиз зепііі Аеоіі гедпит,
20 Кі(1еІ ргосеііаз Іиіа <1е зио тепза:
Різсіпа гЪотЪит разсіі еі Іироз ѵегпаз,
Жіаі асі та^іяігит йеіісаіа тигаепа,
Котепсиіаіог ти§і!ет сііаі поіит,
Еі айеззе іиззі ргойеипі зепез тиііі.
25 Егиі зесі ізііз сціапсіо, Кота, регтііііз?
(^иоі Еогтіапоз ітриіаі (Ііез аппиз
Яедоііозіз геЪиз игЬіз Ііаегепіі?
О іапііогез ѵііісідие Геіісез!
Ботіпіз рагапіиг ізіа, зегѵіипі ѵоЪіз.
XXXI.
Асісііхіі зегѵит питтіз Ііеге тіііе сіисепііз,
ІІІ Ъепе сепагез, СаІІіойоге, зетеі.
Ыес Ьепе сепазіі: тиііиз ІіЪі диаііиог етріиз
30, 5. Родилась ли стпыдлгівап супруш Аполлинарія въ Тибурѣ, или владѣла Ти-
бурской землей, или же къ ней относится то и другое,—неизвѣстно. 30, 6. Ту-
скулъ, со множествомъ прилегающихъ виллъ, въ томъ числѣ и Цицерона. Алгидъ^ Ла-
ціумскій городъ. 30, 7. Прэнесты (см. IV, 64, ст. 33). Лнціумъ (см. V, 1, ст. 3).
30, 8. Цирг^еп (см. ѴШ, 36, ст. 10). Дарданцеві, Каііеіпа, нынѣ Ганта, городъ и гавань
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 629
Скучныя, предпочитаетъ всякому мѣсту.
5 Ни отрадный Тибуръ стыдливой супруги,
Ни Тускуланскій ему пріютъ, ни Алгида,
Ни Пронести, ни Анціумъ такъ не любезны,
Ни Цирцеи краса, ни Дарданцевъ Кайета,
Ни Лирисъ и ни Марика, ни Салмацида,
10 Что омываетъ себя въ Лукринскомъ теченьи.
Легкій здѣсь вѣтръ бороздитъ сверху Ѳетиду;
И не коснѣетъ волна, а моря живая
Тишь расписную ладыо дуновеньемъ уноситъ,
Словно бы дѣвѣ, не любящей зноя, приходитъ
15 Изъ подъ маханія пурпура свѣжесть прохлады.
Въ морѣ леса не вдали ищетъ добычи,
А закинутый шнуръ съ постели и ложа
Тянетъ вглуби съ высоты замѣтная рыба.
Если почуетъ Нерей царство Эола,
20 Столъ смѣется грозѣ, своимъ обезпеченъ:
Въ сажалкѣ кормятся ромбъ и щуки ручныя,
Подплываетъ мурена нѣжная къ стражу,
Выкликатель къ себѣ головля подзываетъ,
И подходятъ на зовъ старушки барвены.
25 Но когда жь этимъ Римъ насладиться дозволитъ?
Сколько же дней Форміанскихъ годъ выдѣляетъ
Въ хлопотливыхъ градскихъ погрязшему нуждахъ?
О счастливцы прикащики со сторожами!
Все для господъ назначалось, а вамъ достается.
XXXI.
На Калліодога.
Продалъ вчера ты раба за тысячу двѣсти сестерцій,
Чтобы поужинать разъ, Калліодоръ, хорошо.
Ужинъ неваженъ твой былъ: четырехфунтовая барвена,
на границахъ Лаціума н Кампаніи у Тосканскаго моря, основанный Троянцами, и
потому Дарданскій. 30, 9. Лирисъ, рѣка между Лаціумомъ и Кампаніей. Марика,
нимфа въ области города Минтурповъ, въ Лаціумѣ близь Лириса, съ посвященной ей
рощей, также п озеро въ той же мѣстности. Салмацида, ппмФа. 30, 15. Маханіе
пурпура, опахало изъ красныхъ перьевъ.
630 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатіпаіоп. ЬіЬ. X.
ЬіЬгагит сепае ротра сариідие Гиіі.
5 Ехсіатаге ІіЬеі: „Хоп езі Ыс, ітргоЬе, поп езі
Різсіз: Ьото езі; Ьотіпет, Саіііойоге, сотез11.
XXXII.
Наес тіііі диае соіііиг ѵіоііз рісіига гозіздие,
фюз геГегаі ѵиііиз, Саесіісіапе, го§аз?
Таііз егаі Магсиз тесіііз Апіопіиз аппіз
Ргітиз: іп Іюс іиѵепет зе ѵійеі оге зепех.
5 Агз иііпат тогез апітитдие еі'6п§еге роззеі!
РиІсЬгіог іп іеггіз пиііа іаЬеІІа Іогеі.
/
хххш.
Зітріісіог ргізсіз, Мипаіі ОаПе, ВаЬіпіз,
Сесгоріит зирегаз диі Ьопііаіе зепет,
8іс ІіЪі сопзосегі сіагоз геііпеге репаіез
Регреіиа паіае деі Гасе сазіа Ѵепиз:
5 ІІі іи, зі ѵігійі ііпсіоз аеги§іпе ѵегзиз
Еогіе таіиз Ііѵог (ііхегіі еззе теоз,
ІІі Гасіз, а поЬіз аЬі^аз, пес зсгіЬеге диетдиат
Таііа сопіешіаз сагтіпа, диі Іе^ііиг.
Нипс зегѵаге тосіит позігі поѵеге ІіЬеІІі,
10 Рагсеге регзопіз, (Іісеге (Іе ѵііііз.
• XXXIV.
Ьі ііЬі (Іепі диісідиісі, Саезаг Тгаіапе, тегегіз
Еі гаіа регреіио диае ігіЬиеге ѵеііпі:
<^иі зиа гезіііиіз зроііаіо іига раігопо
— ЬіЬегііз ехиі поп егіі іііе зиіз —,
33, 2. Кекропійскаю старца; одни подразумеваютъ Сократа, другіе Эпикура.
33, 3. Здѣсь опять мы встрѣчаемъ ту своеобразную Форму мысли, по которой же-
лаемое выставляется столь же вѣрнымъ., какъ другое положительно извѣстное. Здѣсь,
поэтъ желаетъ Му націю Галлу, по милости Венеры, мирнаго житія въ домѣ свата,
т. е. свекра дочери Галла, въ той же мѣрѣ, въ какой увѣренъ, что Галлъ въ слу-
чаѣ появленія злобныхъ стиховъ (съ окраской зеленой мѣдянки) отклонитъ по ста-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 631
Что ты купилъ, и красой пира была и главой.
5 Хочется крикнуть: „злодѣй, вѣдь тутъ человѣкъ, а не рыба;
Вѣдь, о Калліодоръ, ты человѣка тутъ ѣшь“.
XXXII.
Цэдиціану о портретѣ М. Антонія.
Эту картину, что я чту среди розъ и фіалокъ,
Чье представляетъ лицо, Цэдиціанъ, ты спросилъ?
Въ средніе годы такимъ-то Маркъ Антоній былъ Примусъ:
Въ этомъ ликѣ себя видитъ старикъ молодымъ.
□ Еслибъ искусство могло выражать и нравы, и душу!
Не было бы на землѣ краше картины вотъ сей.
XXXIII.
Мунацію Галлу.
Галлъ Мунацій, душой простѣе древнихъ Сабиновъ,
И Кекропійскаго ты старца сильнѣй добротой,
Такъ у свѣтлыхъ тебѣ пенатовъ свата остаться
Съ факеломъ дочери вѣкъ чистый Вепера да дастъ;
5 Какъ ты, если стихи съ окраской зеленой мѣдянки
Злая зависть подъ часъ вздумаетъ мнѣ приписать,
Отъ меня отведешь, какъ бывало отвергнувъ, что могъ бы
Пѣсни такія писать тотъ, кто находитъ чтецовъ.
Мѣру такую хранить всегда мои книжки умѣли,
10 Личности только щадить, а о порокахъ гласить.
XXXIV.
Цезарю Траяну.
Боги тебѣ да пошлютъ, владыка Траянъ, чего стоишь,
И навсегда сохранятъ, что даровали тебѣ;
Ты обобранному права возвращаешь патрону;
—Уже бездольнымъ ему предъ отпущенцемъ не быть,—
ривѣ отъ Марціала обвиненіе въ сочиненіи ихъ. такъ какъ писателю, находящему
чтецовъ, не нужно прибѣгать къ злословію для возбужденія вниманія. 34, З.^Тра-
янъ возстановилъ право патрона, получать половину наслѣдства ихъ вольноотпущен-
ныхъ, не оставившихъ завѣщанія и только одного пріемыша. Право, которое было
уничтожено Нерономъ, сравнявшимъ вольноотпущенныхъ съ солдатами.
632 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаІоп. ЬіЬ. X.
5 І)і§пиз ез, иі роззіз Іиіит зегѵаге сііепіет:
Пі—іісеаі Іапіит ѵега ргоЪаге—роіез.
XXXV.
Отпез Зиірісіат Іедапі риеііае,
Цпі диае сиріипі ѵіго ріасеге;
Отпез Зиірісіат 1е§апІ іиагііі.
Ѵпі диі сиріипі ріасеге пиріае.
5 Коп Ііаес Соісііійоз аззегіі Гигогет,
Г>ігі ргапсііа пес геіегі Тііуезіае;
8су11ат, ВуЫісіа пес Гиіззе сгедіі:
8ей сазіоз досеі еі ргоЬоз атогез,
Ьизиз, йеіісіаз іасеііаздие.
10 Сиіиз сагтіпа диі Ъепе аезіітагіі,
Хиііат сііхегіі еззе педиіогет,
Хиііат сііхегіі еззе запсііогет.
Таіез Едегіае іосоз Гиіззе
іійо сгесіійегіт Митае зиЬ апіго.
15 Нас сопдізсіриіа ѵеі Ііас та^ізіга
Еззез Йосііог еі ридіса, 8арр1ю:
8е<і Іесит рагііег зітиідие ѵізат
Оигиз 8и1рісіат Рііаоп атагеі.
Егизіга: патдие еа пес Топапііз ихог
20 Хес Вассііі пес Ароіііпіз риеііа
Егеріо зіЫ ѵіѵегеі Саіепо.
XXXVI.
ІтргоЬа Маззіііае диісідиій Гипіагіа со^ипі,
Ассіріі аеіаіет диіздиіз аі) і^пе сасіиз,
А Іе, Миппа, ѵепіі: тізегіз Іи тііііз а,тісіз
Рег Ггеіа, рег Іопдаз Іохіса заеѵа ѵіаз;
5 Хес Гасііі ргеііо, зей дно сопіепіа Гаіегпі
35, 1. Сультщія, римская поэтесса временъ Домиціана. Нервы и Траяна, коей са
тира на Домиціана дошла по насъ. 35, 5. Колгидянки. Медеи. 35, 6. Тісстъ
(см. 111,45, ст. 1). 35, 7. Спиллу (см. X, 4, ст. 2). Библидя, дочь Милета, опла-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 6*33
5 Ты достоинъ, чтобы охранить всецѣло кліента;
И возможность явись, можешь ты то доказать.
XXXV.
О Сульпиціи.
Пусть Сульпицію всѣ дѣвы читаютъ,
Что хотятъ одному нравиться мужу;
Также Сульпицію пусть мужья всѣ читаютъ,
Что одной быть хотятъ милы супругѣ.
5 Колхидянки она гнѣва не славитъ,
О трапезѣ молчитъ страшной Тіеста,
Въ Сциллу не вѣритъ она да и въ Библиду;
А поучаетъ любви чистой, безгрѣшной,
Играмъ, увеселеньямъ и колкимъ остротамъ.
10 Тотъ, кто пѣсню ея оцѣнитъ какъ должно,
Скажетъ, что нѣтъ никого ея похотливѣй,
Скажетъ, что нѣтъ никого ея непорочнѣй
Таковы-то Эгеріи, думаю, шутки
Были для Нумы подъ сводомъ влажной пещеры.
15 Будь наставницей та твоей иль подругой,
Ты бы ученѣй была и стыдливѣе, Сапфо;
Но увидавши съ тобой Сульпицію рядомъ,
Непреклонный ее Фаонъ полюбилъ бы.
Тщетно: затѣмъ что она ни жепой Громовержца,
20 Ни Аполлоновою, ни Вакховой дѣвой,
Еслибъ Калена отнять, жить бы не стала.
XXXVI
На Мунна.
Что коптильни Массиліи приготовляютъ обманомъ,
Каждый сосудъ, что съ огня древность свою получилъ,
Муннъ, идетъ отъ тебя; ты несчастнымъ друзьямъ посылаешь
Но волнамъ и путямъ дальнимъ ужаснѣйшій ядъ;
5 И не дешевой цѣной, а какою была бы довольна
кивая брата своего Кавна, превратилась въ ручей. 35, 13. Пимфв Эгерія, подруга
НумЬі. 35, 21. Каленъ, супругъ Сульпиціп. 36, 1. Коптильни (см. ІІІ, 82, ст. 23.
634
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. X.
Тезіа зіі аиі сеіііз 8еііа сага зиіз.
Коп ѵепіаз диаге іат 1оп§о іетроге Котат,
Наес риіо саиза ііЬі езі, пе іиа ѵіпа ЬіЬаз.
XXXVII,
Іигіз еі аедиагит сиііог запсііззіше 1е§ит,
Ѵегійісо Ьаііит циі ге§із оге Гогит,
Мипісірі, Маіегпе, іио ѵеіегіцие зойаіі
СаИаісит ташіаз зідиісі ай Осеапит—.
5 Ап Ьаигепііпо іигрез іп Іііоге гапаз
Еі заііиз іепиез (іисеге сгейіз асоз,
А6 зиа сарііѵит диат заха гетіііеге іпиііит,
Ѵізиз егіі ІіЬгіз яиі тіпог еззе ігіЬиз?
Еі Гаіиат зитта сепаге реіогійа тепза
10 (^иоздие іе§іі Іеѵі согіісе сопсііа Ъгеѵіз,
Озігеа Ваіапіз диат поп Иѵепііа іезііз,
Оиае йотіпо риегі поп ргоІііЬепіе ѵогепі?
Ніс оіійат сіатозиз а§ез іп геііа ѵиірет
МогйеЬіідие іиоз зогйійа ргаейа сапез:
15 ІПіс різсозо тойо ѵіх ейисіа ргоіипйо
Ігарейіепі Іерогез итійа Ііпа теоз.—
І)ит Іодиог, ессе гейіі зрогіа різсаіог іпапі,
Ѵепаіог саріа таеіе зирегЬиз айезі:
Отпіз аЬ игЪапо ѵепіі ай таге сепа тасеііо.
20 СаИаісит тапйаз 8І^иій ай Осеапит—.
XXXVIII.
О тоііез ііЬі диіпйесіга, Саіепе,
Уиоз сит Зиірісіа іиа іи§а!ез
Іпйиізіі йеиз еі реге^іі аппоз!
О пох отпіз еі Ьога, диае поіаіа езі
5 Сагіз Іііогіз Іпйісі Іарііііз!
37, 1. Отправляясь да КаллайскіЙ океанъ, на родину въ Испанію (см. IV, 39,
ст. 7), поэтъ говоритъ стряпчему Матерпу, своему земляку, не будетъ ли отъ него
туда порученія. При этомъ онъ противопоставляетъ тамошнее обиліе рыбъ и жі-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 635*
Кружка Фалерна или въ складахъ Сетинъ дорогой.
Что за причина, что ты такъ долго въ Римъ не бываешь,
Думаю, чтобъ своего пить не пришлось бы вина.
XXXVII.
• ।
Матерну.
ІІравъ и законовъ вполнѣ справедливыхъ священный блюститель,.
Ты, что изъ праведныхъ устъ Лація форумъ блюдешь,
О Матернъ, земляку своему и старому другу
На Каллайскій чего ль не поручишь океанъ.—
5 На берегу ты ужель Лаврентипскомъ гадкихъ лягушекъ
Да еще рыбу иглу предпочитаешь таскать,
Чѣмъ попавшуюся возвращать въ каменья барвену,
Ежели менѣе трехъ фунтовъ покажется въ ней?
И въ завершенье стола пелоридою ужинать прѣсной
10 Или и тѣмъ, что хранитъ гладкій ракушекъ покровъ,
Вмѣсто устрицъ такихъ, что завидовать нечего Байскимъ,
Хоть и слугамъ господинъ ихъ разрѣшаетъ глотать?
Съ гикомъ въ тенета ты здѣсь зловонную гонишь лисицу,
И добыча твоя гнусная ранитъ собакъ:
15 Тамъ едва только сѣть извлекалъ я изъ рыбной пучины,
А уже зайцы въ моихъ путались влажныхъ петляхъ.
Вотъ пока говорю, и рыбакъ съ пустою корзиной,
И охотникъ предсталъ, гордъ, что поймалъ барсука;
Къ морю ужинъ то весь съ городскаго рынка приходитъ.
20 На Каллайскій чего ль не поручишь океанъ.—
ХХХѴ1П.
Калену.
О пятнадцать, Каленъ, тебѣ лѣтъ этихъ нѣжныхъ,
Что съ твоей провести Сульпиціей брачныхъ
Богъ даровалъ и прожить удостоилъ!
О вы, каждые ночь и часъ, что отмѣченъ
5 Камнемъ былъ дорогимъ съ Индійскихъ прибрежій!
вотныхъ бѣдности Лавреитмнскаго берега. 37, 9. Пелорида (см. VI, 11, ст. 5-)..
38, 1. Каленъ (см. выше, эп. 35, ст. 21).
636
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
О диае ргоеііа, диаз иігітдие ри^иаз
Ееііх Іесіиіиз еі Іисегпа ѵійіі
КіпіЫз еЪгіа Кісегоііапіз!
Ѵіхізіі ігіЬиз, о Саіепе, іизігіз:
10 Аеіаз Ііаес ііЬі іоіа сотриіаіиг
Еі 8ОІО8 тітегаз сііез тагііі.
Ех І11І8 ііЬі зі (Ни го^аіат
Ьисет гедйегеі Аігороз ѵеі ипат,
Маііез, диат Руііат диаіег зепесіат.
XXXIX.
Сопзиіе іе Вгиіо диой іигаз, ЬезЬіа, паіат,
Мепіігіз. Каіа ез, ЬезЬіа, геде Кита.
8іс диодие тепіігіз. Ыатдие, иі іиа заесиіа паггапі,
Гісіа Рготеіііео (Іісегіз еззе Іиіо.
Зетрег сит тіііі (іісегеіиг еззе
8есгеіо теа Роііа сит сіпаесіо,
Іогирі, Ьире. Кои егаі сіпаейиз
ХЫ.
Мелзе поѵо Іапі ѵеіегет, Ргосиіеіа, тагііит
Безегіз аідие іиЬез гез зіЬі ІіаЬеге зиаз.
0иі<і, годо, диісі іасіит езі? зиЬііі диае саиза йоіогіз,
Кіі тіііі гезрошіез? Бісат едо, ргаеіог егаі:
5 Сопзіаіига іиіі Медаіепзіз ригрига сепіит
МіІіЬиз, иі пітіит типега рагса дагез,
38, 8. Цицеронъ, римскій торговецъ благоуханіями. 38, 13. Атропосъ^ парка,
отрѣзающая нить. 38, 14. Пилійца, Нестора. 39, 1. Лезвію, сознающуюся въ
старости своей, Марціалъ укоряетъ во лжи, увѣряя, что она родилась не при какомъ
либо консулѣ, а еще при Нумѣ, и даже при сотвореніи людей слѣплена Прометеемъ
изъ глины. 41, 2. При разводахъ обычнымъ реченіемъ было „Ьпаз гез ТіЪі
ЬаЪеіо* (оставайся при своемъ имуществѣ). 41, 4. Онъ преторомъ сталъ] въ
М. Вал? Марціала эпиграммы. Кн. X. 637
О тѣ схватки и бой межь двоими, что ложе-
Съ восхищеніемъ и лампада видала,
Упоена Ницероновымъ благоуханьемъ!
Прожилъ ты, о Каленъ, въ теченьи трехъ люстровъ;
10 Время считаешь ихъ ты цѣлою жизнью,
И одни женатые дни отмѣчаешь.
Если бъ единый изъ нихъ за долгою просьбой
Атропосъ день возвратила тебѣ, то его бы
Старостямъ ты четыремъ предпочелъ бы Пилійца.
XXXIX.
На Лезвію.
Лезбія, ты не клянись, что при консулѣ Брутѣ родилась;
Лжешь ты. При Нумѣ царѣ, Лезбія, ты родилась.
Да и то ты солжешь. Ибо, какъ твой вѣкъ повѣтствуетъ,
Изъ Прометеевой ты глины, твердятъ, создана.
ХЬ.
Лупу о Поллѣ.
Какъ постоянно все мнѣ говорили, что тайно
Полла моя имѣетъ сриданья съ цинедомъ,
Я захватилъ, о Лупъ. Не цинедомъ былъ онъ.
ХЫ.
На Прокулеіо.
Въ новомъ Япуса ты мѣсяцѣ стараго мужа,
Прокулея, прогнавъ, жить ему порознь велишь.
Что же случилось, скажи? какая вдругъ скорби причина?
Не отвѣчаешь мнѣ? Самъ молвлю: онъ преторомъ сталъ.
5 Стоилъ бы пурпуръ тебѣ Мегалезскій тысячъ подъ сотню,
Хоть черезмѣрно бы ты скудно давала дары;
этомъ званіи долженъ былъ въ пышной одеждѣ давать народныя зрѣлища на же-
нины деньги, такъ какъ самъ былъ бѣденъ. 41, 5. Мешлезскія гігры вначалѣ
апрѣля праздновались во имя матерп боговъ Цпбелы, по имени Мегалезскаго храма
во Фригіи, откуда богиня переведепа была въ Римъ. Сто тысячъ сестерцій около
20 тысячъ рублей. '
638 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
Еі рориіаге засгит Ьіз тіііа (іепа іиііззеі.
Візсійіит поп езі Іюс, Ргосиіеіа: Іисгит езі.
ХЬП.
Тат йиЬіа езі Іапидо ііЬі, іат тоіііз, иі іііат
Наіііиз еі зоіез еі Іеѵіз аига іегаі.
Сеіапіиг зітііі ѵепіига Суйопеа Іапа,
РоІІісе ѵіг§іпео диае зроііаіа пііепі.
5 Еогііиз ітргеззі диоііепз ііЬі Ьазіа диіпдие,
ВагЬаіиз ІаЪгіз, Віпдуте, Йо іиіз.
ХЫП.
Зерііта іат, РЫІегоз, ііЬі сопйііиг ихог іп а§го.
Ріиз пиііі, РЫІегоз, диат ііЬі, гесЫіі а§ег.
хыѵ.
(^иіпіе Саіесіопіоз Оѵійі ѵізиге Вгііаппоз
Еі ѵігійет Теіііуп Осеапитдие раігет,
Ег§о Митае соііез еі Котепіапа геііпдиіз
Оііа, пес геііпеі гиздие Госиздие зепет?
5 Сгаийіа іи сіійегз, аі поп еі зіатіпа йійегі
Аігороз, аідие отиіз зсгіЪііиг Нога ііЬі.
Ргаезіііегіз саго—диіз поп Іюс Іаийеі?—атісо,
Ѵі роііог ѵііа зіі ііЬі запсіа ййез;
8е<1 геййаге іиіз іапіет гаапзиге ЗаЬіпіз
10 Тедие іиаз питегез іпіег атісіііаз.
хьѵ.
8і диісі Іепе теі йісипі еі сіиісе ІіЬеІІі,
8і диід Ьопогійсит радіпа Ыапйа зопаі,
43, 2. Поле не дастъ никому, такъ какъ каждый разъ оно тебѣ приноситъ женино
приданое. 44, 1. Калидонскіе Братанны, Шотландцы. 44. 3. Нумы холмы, Са-
М. Вал. Марціала эииграммы. Кн. X. 639
Тысячъ двадцать бы тожь и праздникъ стоилъ народный.
Тутъ не разводъ, Прокулея, а только корысть.
ХЫІ.
Диндиму.
Такъ сомнителенъ твой пушокъ, такъ мягокъ, что солнце,
Что дыханье и вѣтръ легкій его разнесетъ.
Назрѣвающій квитъ Сидонскій скрытъ пухомъ подобнымъ,
Что сіяетъ, когда дѣвичьимъ содранъ перстомъ.
5 Только что пять посильнѣй тебѣ наложу поцѣлуевъ,
Ужь отъ твоихъ я, Диндимъ, губъ становлюсь бородатъ.
ХЫП.
ФИЛЕРОТУ.
Уже седьмую жену, Филеротъ, хоронишь ты въ полѣ.
Больше тебя, Филеротъ, съ поля не взять никому.
ХЫѴ.
К. Овидгю.
Квинтъ Овидій, чтобы Калидонскихъ увидѣть Британновъ,
Зелень Ѳетиды самой и Океана отца,
Бросишь ты Нумы холмы и Номентана досуги,
И ни поля, ни очагъ старца не могутъ сдержать?
5 Радость отсрочить ты радъ, но Атропосъ такъ не отсрочитъ
Пряжи своей, и тебѣ каждый запишется часъ.
Выставишь — этого кто жь не похвалитъ?—любезному другу,
Что дороже чѣмъ жизнь вѣрность святая тебѣ;
Но чтобъ остаться, вернись, наконецъ, въ свои ты Сабины,
10 И себя ты сочти между своихъ же друзей.
хьѵ.
Разборчивому читателю.
I
Если что въ книжкахъ моихъ сказалось нѣжно и сладко,
Иль гдѣ почетомъ кому лестно страница звучитъ,
бинскін горы, гдѣ у Марціала., равно какъ и у друга его Квинта Овидія, была дача
близь Номентана. 44, 7. Любезному другу, Цезонію Максиму (Ѵ’ІІ, 44, ст. 1 и 45.
640 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. X.
Нос іи ріп«ие риіаз еі созіат гойеге таѵіз,
Іііа Ьаигепііз сит ііЬі йетиз аргі,
5 Ѵаіісапа ЬіЬаз, зі йеіесіагіз асеіо:
Коп Еасіі ай зіотаскит позіга 1а§опа іиит.
ХЬѴІ.
Отпіа ѵіз Ьеііе, Маіііо, йісеге. Біс аііциапйо
Еі Ьепе; <1іс пеиігит; йіс аіідиапйо таіе.
ХЬѴІІ.
Ѵііат диае Гасіапі Ьеаііогет,
Іисипйіззіте Магііаііз, Ііаес зипі:
Кез поп рагіа ІаЪоге, зей геіісіа;
Хоп іп&гаіиз адег, іосиз, регеппіз;
5 Ьіз пипдиат, іода гага, тепз диіеіа;
Ѵігез іпдепиае, заІиЬге согриз;
Ргийепз зітріісііаз, рагез атісі;
Сопѵісіиз іасіііз, зіпе агіе тепза;
Мох поп еЬгіа, зей зоіиіа сигіз;
10 №оп ігізііз іогиз, еі іатеп рийісиз;
Зотпиз, диі іасіаі Ъгеѵез іепеЬгаз:
Оиой зіз, еззе ѵеііз пііііідие таііз;
Йиттит пес теіиаз йіет пес оріез.
ХЬѴШ.
Мипііаі осіаѵат Рйагіае зиа іигЬа іиѵепсае,
Еі рііаіа гейіі іатдие зийіідие сойогз.
Тетрегаі Ііаес Іііегтаз, пітіоз ргіог йога ѵарогез
Наіаі, еі іптойісо зехіа Ыегопе саіеі.
5 Зіеііа, №ероз, Сапі, Сегіаііз, Еіассе, ѵепіііз?
45, 4. Лаврентъ^ приморскій городъ Лація. Смыслъ: хотя я тебѣ подаю лаком-
ство. 45, 5. ѣатиканское вино самаго низкаго качества. 47, 2. Юлій Мар-
ціалъ, другъ поэта, къ которому онъ обращается въ IV, 64 п VI, 1. 48, 1. Фар-
ской тпелгѵцы, Изиды, подъ именемъ которой въ Египтѣ поклонялись Іо, превра-
5
5
10
5
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 641
і ' '
Коль это грубымъ найдешь и грызть ребро предпочтешь ты,
Хоть потроха кабана бъ я Лаврентинскаго далъ,
Пей Ватиканское, коль тебѣ въ наслажденіе уксусъ;
Не по желудку пришлась наша бутылка тебѣ.
ХЬѴІ.
Матону.
Все ты желаешь красно, Матонъ, говорить. Ты порою
И красно, и съ грѣхомъ; часомъ и плохо скажи.
ХЬѴП.
Юлію Марціалу.
I
То, что сдѣлаетъ жизнь нашу блаженной,
Марціалъ дорогой, будетъ вотъ это:
Не трудовое добро, а по наслѣдству,
Неугасимый очагъ и не безплодная нива;
Тяжбъ никогда, въ тогѣ рѣдко, спокойствіе духа;
Подходящія силы и здравое тѣло;
Съ мудростію простота, дружба межь равныхъ;
Легкая въ обществѣ жизнь, столъ безъ искусства;
Ночь безъ пьянства, зато чужда заботы;
Ложе нескучное, но стыдливое все же;
Сонъ такой, чтобы мракъ короткимъ казался;
Чтобъ ты чѣмъ есть быть хотѣлъ, ничего не желая;
Чтобы послѣдняго дня ты не боялся, не звалъ бы.
хьѵіл.
Поэтъ ПРИГОТОВЛЯЕТЪ ПИРЪ.
Фарской телицы толпа восьмой уже часъ возвѣщаетъ,
Бритая тронулась вспять и ужь уходитъ гурьба.
Въ термахъ смягчается жаръ, часъ прежній парами весь пышетъ,
И безпощадно шестой въ баняхъ Нерона палитъ.
Стелла, Непосъ и Флаккъ, Церіалъ и Каній, идете ль?
щешюй нѣкогда въ корову. Восьмой часъ (см. I, 108, ст. 9). лѣтомъ около I1/* ч..
а зимой около 12,/а ч. нашего времени. 48. 2. На смѣну дворцоваго караула.
48, 5. Друзья Марціала.
Марціала эпиграммы.
41
642 М. Ѵаі. Маіііаііз ері&гатіпаіоп. ЬіЬ. X.
Зеріет зі§та саріі, зех зитиз, аййе Ьирит.
Ехопегаіигаз ѵепігет тіііі ѵіііса таіѵаз
Аііиііі еі ѵагіаз, диаз ІіаЬеі Іюгіиз, орез,
Іп диіЪиз езі Іасіиса зесіепз еі іопзііе роггит,
10 Кес йеезі гисіаігіх тепіііа пес ІіегЪа заіах;
8есіа согопаЪипі гиіаіоз оѵа Іасегіоз,
Еі тайіЛит іііуппі сіе заііе зитеп егіі.
Сіизіиб іп Ьіз; ипа ропеіиг сепиіа тепза,
Наесіиз, іпііитапі гаріиз аЬ оге Іирі,
15 Еі диае поп е§еапі Гегго зігисіогіз оГеІІае,
Еі іаЬа ГаЬгогит ргоіоіотідие гшіез;
РиІІиз а<і Ьаес сепіздие ігіЬиз іат регпа зирегзіез
АсШеіиг. Заіигіз тіііа рота баЬо,
Бе Котепіапа ѵіпит зіпе Гаесе Іа^опа,
20 (^иае Ьіз Егопііпо сопзиіе ігіта Гиіі.
Ассейепі зіпе ГеІІе іосі пес тапе іппепйа
ЫЬегіаз еі піі диосі іасиіззе ѵеііз:
Бе ргазіпо сопѵіѵа теиз ѵепеіодие іодиаіиг,
Хес Гасіепі диетдиат рисиіа позіга геит.
ХЫХ.
Сит роіез атеіЬузііпоз ігіепіез
Еі пі§го тасіеаз Орітіапо,
Ргоріпаз тойо сопсіііит ЗаЬіпит
Еі сіісіз тіііі, Соііа „Ѵіз іп аиго?“
5 (^иіздиат рІитЬеа ѵіпа ѵиіі іп аиго?
Ь.
Егап§аі Иитаеаз ігізііз Ѵісіогіа раітаз,
Р1ап§е, Еаѵог, заеѵа ресіога пида тапи;
48. 11. Съ рыбешками (лацертамн) (см. VII. 78, ст. 1). 48, 12. II въ разсолѣ
тп/униа (см. ХШ, 103). Вымя свиньи (зитеп) (см. VII. 78, ст. 3). 48, 16. Бобы,
которыми питаются рабочіе. 48. 20. Юлій Фронтинъ. въ 100 г. по Р. Хр. былъ
въ третій разъ консуломъ-еуФФСктомъ единовременно съ Траяномъ; время прежнихъ
его консульствъ неизвѣстно. 48, 21. Съ нестрашной па утро свободой, изъ за
которой не придется поутру бояться доноса. 48, 23. О Голубыхъ и Зеленыхъ въ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 643
Мѣстъ на скамьѣ семерымъ, шесть насъ и Лупа прибавь.
Мальвъ животъ облегчить и разнороднаго сбора,
Что нашлося въ саду, ключница мнѣ принесла;
Низменный тутъ же латукъ да и порей между прочимъ,
10 Мята съ отрыжкой потомъ и возбудительный злакъ;
Разрѣзные вѣнкомъ вкругъ руты съ рыбешками яйца,
И въ разсолѣ тунца явится вымя свиньи.
Это закуска; на столъ одно поставится блюдо,
Козликъ, у яростнаго волка изъ пасти спасенъ,
15 И кусочки, какимъ не нуженъ кравчаго ножикъ,
И рабочихъ бобы, и скороспѣлки кочны;
Дальше цыпленокъ и съ нимъ ветчина съ трехъ ужиновъ прежнихъ
Будетъ; а сытымъ уже нѣжныхъ плодовъ я подамъ,
Безъ подонья вина изъ Номентанской бутылки,
20 Трехгодовой, какъ Фронтинъ консуломъ былъ во второй.
Шутки пусть будутъ безъ зла, съ нестрашной на утро свободой,
И ничего ужь, о чемъ ты бъ пожелалъ промолчать:
Пусть мой гость говоритъ о голубыхъ и зеленыхъ,
Не подведутъ никого наши бокалы подъ судъ.
хых.
На Котту.
Аметистовые испивая бокалы,
И насыщенный темнымъ Опиміаномъ,
Молодаго еще предлагаешь Сабина
И говоришь мнѣ, Котта: „желаешь ли въ златѣ"?
5 Кто же вина желаетъ свинцоваго въ златѣ?
Ь.
О Скорпѣ.
Грустная пусть сокрушитъ Идумейскія пальмы Побѣда,
Бей въ обнаженную грудь ярой рукою, Хвала;
циркѣ. 49, 1. Аметистовые бокалы, изъ кубковъ стеклянныхъ, поддѣланныхъ
подъ аметистъ. 49, 2. Опиміаномъ (см. I, 26, ст. 7). 49, 3. Сабинское вино
только отъ старости дѣлалось сноснымъ. 49, 5. Вина свинцоваго, ничего не стою-
щаго, въ томъ смыслѣ, въ какомъ (см. I, 99, ст. 15). 50, 1. Идумея, славная
пальмами (см. II, 2, ст. 5).
41
644
М. Ѵаі. Магііаііз ері$гапшіаіоп. ЬіЬ. X
Миіеі Нопог сиііиз, еі іпідиіз типега Йаттіз
Міііе согопаіаз, Сгіогіа таезіа, сотаз.
5 Неи іасіпиз! ргіта Ггаийаіиз, Зсогре, іиѵепіа
Оссійіз еі пі§гоз іат сііо іип§із ециоз.
СиггіЪиз іііа іиіз зетрег ргорегаіа Ьгеѵіздие
Сиг іиіі еі ѵііае іат ргоре теіа іиае?
Ы.
Зійега іат Тугіиз РЬгіхеі гезрісіі а^пі
Таигиз, еі аііегпит Сазіога іи§іі Іііетз;
Кійеі а§ег, ѵезіііиг Ііишиз, ѵезіііиг еі агЬог,
Ізтагіит раеіех Аіііса ріогаі Ііуп.
5 (^иоз, Гаизііпе, біез диаіез ііЬі Кота гесеззиз
АЬзіиІіі! о зоіез, о іипісаіа диіез!
О петиз, о Гопіез зоіісіитдие тайепііз Ііагепае
Ьііиз еі аедиогеіз зріепйійиз Апхиг адиіз,
Еі поп ипіиз зресіаіог іесіиіиз иийае,
10 (^>иі ѵійеі Ьіпс риррез Йитіпіз, ішіе тагіз!
8е<1 пес МагсеШ Ротреіапитдие, пес іШс
8ииі ігіріісез Ніегтае, пес Гога іипсіа циаіег,
Кес Сарііоііпі зитіпит репеігаіе Топапііз,
Уиаедие пііепі саеіо ргохіта іетріа зио.
15 Вісеге іе іаззит циоііепз е§о сгейо (^иігіпо:
„(,)иае іиа зипі, ІіЬі ІіаЬе: диае теа, ге(1(1е тіііі".
ЫІ.
Тііеіуп ѵійегаі іп іо§а зраіопет.
Ратпаіат Кита сііхіі еззе тоесііат.
50, 5. Скорпъ, знаменитый наѣздникъ въ циркѣ. 50, 6. Вороныхъ коней, въ
преисподней. 50, 7. Мета конечная. 51, 1. Поэтъ обращается къ Фаустину,
владѣющему въ Кампаніи и въ Таррацинѣ великолѣпными виллами, и упрекаетъ
его, что Римъ городскими заботами лишаетъ его дивныхъ весеннихъ наслажденій
деревни. Тирскій телецъ, въ образѣ котораго Юпитеръ похитилъ изъ Тира Ев-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
645
Почесть одежду смѣни и во враждебное пламя
Ввергни вѣнчанные ты, скорбная Слава, власы.
5 О несчастіе! Скорпъ, обманутый юностью первой,
Палъ и шибко погналъ такъ вороныхъ* ты коней.
Отчего та мета, что недальней была постоянно
Для колесницы твоей, стала и въ жизни близка?
Ы
Фаустину.
Тирскій ужь въ небѣ Телецъ на Овна озирается Фрикса,
И убѣгаетъ зима Кастора смѣны двойной;
Поле смѣется, земля одѣлась, одѣлись деревья;
Плачъ у разлучницы вновь Итисъ Измарскій извлекъ.
5 Что за дни, Фаустинъ, какой пріютъ то похитилъ
Римъ у тебя! О солнце! о въ туникѣ покой!
О лѣса, о ручьи и твердый съ пескомъ орошеннымъ
Берегъ и надъ морской влагою свѣтлый Анксуръ,
И наблюдательница кровать различныхъ волненій,
10 Та, что здѣсь видитъ кормы моря, а здѣсь вотъ рѣки!
Но Марцеллова здѣсь, Помпейскаго нѣтъ здѣсь театра,
Термъ тройныхъ и сплошныхъ рынковъ тутъ нѣтъ четырехъ,
Ни Громовержца большой Капитолійской святыни,
Храмовъ нѣтъ тожь у своихъ блещущихъ близко небесъ.
15 Думаю, ты утомясь говоришь нерѣдко Квирину:
„То, что твое—береги, то что мое, мнѣ оставь".
ЫІ.
Объ евнухѣ.
Въ тогѣ евнуха увидавши Телина,
Осужденной его Нума блудницею счелъ.
ропу. Здѣсь Телецъ Зодіака апрѣль, вслѣдъ за Овномъ мартомъ. 51, 2. Близ-
нецы, май. 51, 4. Итисъ Измарскій, т. е. Ѳракійскій. Извлекъ плачъ у Фило-
мельц дочери Аѳинскаго царя, такъ какъ былъ убить своею матерью Прокпой, су-
пругой царя Тнрея.
646
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. X.
ЫІІ.
Іііе е§о зит бсогриз, сіатозі §1огіа Сігсі,
Ріаизиз, Вота, іиі (Іеіісіаедие Ьгеѵез,
Іпѵійа (ціет ЬасЬезіз гаріит ігіеіегйіе попа,
Бит питегаі раітаз, сгеЛдіі еззе зепет.
ЫѴ.
Мепзаз, Оіе, Ьопаз ропіз, зей ропіз орегіаз.
Війісиіит езі: роззшп зіс е&о ІіаЬеге Ьопаз.
ЬѴ.
Аггесіит диоііепз Магиііа репет
Репзаѵіі (1і§іііз йіидие тепза езі,
ЫЬгаз, зсгіриіа зехіиіаздие Йісіі;
Ісіет розі ориз еі зиаз раіаезігаз
5 Ього сит зітіііз іасеі гетіззо,
(^иапіо зіі Іеѵіог Магиііа бісіі.
Коп ег§о езі тапиз ізіа, зей зіаіега.
ЬѴІ.
Тоііз, Сіаііе, іиЬез ііЬі те зегѵіге йіеЬиз
Еі реі’ Аѵепііпит іег диаіег іге іиит.
Ехітіі аиі і’ейсіі йепіет Сазсеіііиз ае§гит,
ІпГезіоз осиііз игіз, Ну§іпе, рііоз;
5 Коп зесаі еі іоШі зііііапіет Еаппіиз иѵат,
Тгізііа зегѵогит зіідтаіа йеіеі Егоз;
Епіегосеіагит Гегіиг Ройаіігіиз Негтез:
<^иі запеі гиріоз йіс тіііі, Сіаііе, диіз езі?
53, 1. Скорпъ (см. выше, 50, ст. 5). 54, 1. При закрытыхъ блюдахъ многія
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 647
ЫП.
Эпитафія Скорпу.
Самый я Скорпъ то и есть, и слава шумнаго Цирка,
Рукоплесканье твое, Римъ, я и краткій восторгъ,
Тотъ, умчала кого на девятомъ трехлѣтьи Лахезисъ,
Пальмы ревниво сочтя, думала, что я старикъ.
ЫѴ.
На Ола.
Блюда хорошія, Олъ, ты даешь; но даешь ихъ закрывши.
Пресмѣшно: этакъ я могъ бы съ хорошими быть.
ЬѴ.
На Маруллу.
ЬѴІ.
На Галла.
Цѣлые дни ты меня служить тебѣ, Галлъ, заставляешь.
Три и четыре всходить раза на твой Авентинъ.
Зубъ больной или рветъ, или исцѣляетъ Касцеллій;
Ты выжигаешь, Гигипъ, волосъ опасный въ глазу;
о Фанній мокрый наростъ снимаетъ, не разрѣзая,
Скорбныя клейма рабовъ уничтожаетъ Эротъ;
Мастеръ, какъ говорятъ, Подалирій Гермесъ на грыжу;
Кто же надорванныхъ то, Галлъ, исцѣляетъ, скажи?
могли оказаться пустыми. 54, 2. На Авентинѣ безъ сомнѣнія былъ домъ Галла.
56, 3. Касцеллій. хирургъ. 56, 7. Подалирій (см. II, 16, ст. 5).
648
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаішпаіоп. ЬіЬ. X.
ЬѴП.
Агдепіі ІіЬгат тіііеЬаз; Гасіа зеІіЬга езі,
8есі рірегіз. Тапіі поп ето, 8ехіе, рірег.
ЬѴШ.
Апхигіз аедиогеі ріасісіоз, Ггопііпе, гесеззиз
Еі ргоріиз Ваіаз Іііогеатдие сіотит,
Еі диосі іпііитапае сапсго Гегѵепіе сісасіае
Хоп поѵеге петиз, Яитіпеоздие Іасиз,
5 І)ит соіиі, сіосіаз іесит сеІеЬгаге ѵасаЬаі
Ріегідаз: пипс поз тахіта Вота іегіі.
Ніс тіііі диапсіо сііез теиз езі? іасіатиг іп аііо
ІІгЬіз, еі іп зіегііі ѵііа ІаЪоге регіі,
Вига зиЪигЬапі сіит іидега разсітиз а§гі
10 Ѵісіпоздие ііЬі, запсіе (^иігіпе, іагез.
8ес1 поп зоіиз атаі диі посіе сііедие ігедиепіаі
Ьітіпа, пес ѵаіет іаііа сіатпа сіесепі.
Рег ѵепегапсіа тіііі Мизагит засга, рег отпез
Іиго сіеоз: Еі поп оЙісіозиз ато.
ЫХ.
Сопзитріа езі ипо зі Іеттаіе ра§іпа, ігапзіз,
Еі Ьгеѵіога ііЬі, поп теііога ріасепі.
Віѵез еі ех отпі розііа езі іпзігисіа тасеііо
Сепа ііЬі, зесі іе таііеа зоіа іиѵаі.
5 Хоп ориз езі поЬіз пітіит Іесіоге §и!озо;
Нипс ѵоіо, поп Ьаі сриі зіпі рапе заіиг.
58. 1. Анксуръ (см. V. 1, ст. 6). 58: 3. Въ зной рака, пе взирая па іюнь мѣ-
сяцъ, въ лѣсу этомъ не трещатъ цикады. 58, 10. Лары Марціала, т. е. собствен-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 649
ЬѴП.
Сексту.
Фунтъ ты мнѣ посылалъ серебра; вотъ стало полфунта
Перцу. Такъ дорого, Секстъ, перца нигдѣ не беру.
ЬѴШ.
Фронтину.
Какъ приморскаго я Анксура въ убѣжищѣ мирномъ
И по близости Бай, и въ прибрежномъ дому,
И въ лѣсу, что щадятъ въ зной Рака злодѣйки цикады,
И у проточныхъ озеръ все находился, Фронтинъ,
5 Былъ съ тобой мнѣ досугъ Піэридъ прославлять вдохновенныхъ,
Нынѣ великій меня всячески мучаетъ Римъ.
Собственный день здѣсь когда у меня? Ношуся въ волненьи
Я городскомъ, и въ трудѣ суетномъ гибнетъ вся жизнь,
Какъ на грубой землѣ подгородней тружуся я нивы
10 И у сосѣднихъ съ тобой ларовъ, священный Квиринъ.
Но не единственно тотъ и любитъ, кто денно и нощно
Бьетъ пороги; пѣвцу этотъ ущербъ не къ лицу.
Я святынею Музъ, почитаемыхъ мной, и богами
Всѣми клянусь: хоть служить не прихожу, а люблю.
ЫХ.
Прихотливому читателю.
Коль эпиграммой одной занята страница, минуешь,
И до крайтчайшихъ лишь ты, а не до лучшихъ охочъ.
Ужинъ богатый тебѣ наставленъ съ цѣлаго рынка,
Нравится же между тѣмъ лакомство только тебѣ.
5 Но читателя мнѣ сластены вовсе не нужно;
Я такого хочу, чтобъ не безъ хлѣба былъ сытъ.
лый домъ его по близости храма Квирина Ромула. 58п 12. Уіцербъ здѣсь надо
донимать въ смыслѣ потери времени.
650
М. Ѵаі. МагЬіаІів ері§гаттаіоп. ЬіЬ. X
ЬХ.
Іша ігіит реѣііЬ а Саезаге (іізсіриіогит
Аззиеіиз зетрег Миппа сіосеге йиоз.
ЬХІ.
Ніс іезііпаіа гедиіезсіі Егоііоп итЬга,
Сгітіпе диат ГаЫ зехіа регетіі Іііетз.
фиіздиіз еі’із позігі розі те ге^паіог а§е11і,
МапіЬиз ехі§иіз аппиа іизіа Йаіо:
о Зіс Іаге регреіио, зіс іигЬа зозрііе зоіиз
ЕІеЬіІіз іп іегга зіі Іаріз ізіе іиа.
ЬХИ.
Ьисіі іпадізіег, рагсе зітріісі іигЬае:
Зіс іе ігедиепіез аийіапі саріііаіі
Еі (Іеіісаіае Йіііуаі сЬогиз тепзае,
Хес саісиіаіог пес поіагіиз ѵеіох
5 Маіоге диіздиат сігсиіо согопеіиг.
АІЬае Іеопе Йаттео саіепі Іисез,
Тозіатдие Гегѵепз Іиііиз содиіі теззет.
Сіггаіа Іогіз Ьоггісііз Зсуіііае реіііз,
(^иа ѵариіаѵіі Магзуаз Сеіаепаеиз,
10 Кегиіаедие ігізіез, зсеріга раесіа^оуогит,
Сеззепі еі Миз Йогтіапі іп ОсіоЪгез:
Аезіаіе риегі зі ѵаіепі, заііз (Іізсипі.
60. Право трехъ учениковъ никогда не существовало, и Марціалъ только для
насмѣшки надъ плохимъ учителемъ Мунной, который никогда не могъ добиться болѣе
двухъ учениковъ, говоритъ, намекая на право трехъ сыновей, которое испрашива-
лось у императора. 61. Отправляясь на родину, Марціалъ будущему владѣльцу
поля поручаетъ могилу Эротіоны, 6-ти лѣтней дворовой дѣвочки, о которой гово-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
651
ЬХ.
О Муннѣ.
Права у Цезаря трехъ учениковъ себѣ Мунна
Испросилъ, а двоихъ только привыкъ обучать.
ЬХІ.
Эпитафія Эротіоны.
Раннею тѣнію здѣсь Эротіона почіетъ,
Та, что въ шестую зиму жертвою стала судьбы.
Кто бы ты послѣ меня ни явился владѣтелемъ поля,
Крошечнымъ Манамъ блюди должный почетъ годовой;
5 Такъ при ларѣ пускай неизмѣнномъ и цѣломъ семействѣ
Этотъ будь скорбный одинъ камень на почвѣ твоей.
ЬХІІ.
Школьному учителю.
Школьный учитель, ребятъ пощади простодушныхъ;
Такъ пусть много тебѣ внимаетъ кудрявыхъ,
И у благаго стола хоръ тебя любитъ,
Ни проворный писецъ, ни ариѳметчикъ
5 Не окружается пусть сборищемъ большимъ.
Бѣлые пламенемъ Льва дни раскались,
Сушитъ горячій Іюль спѣлую жатву.
Закрученный ремень Скиѳскій изъ шкуры,
Подъ которымъ стоналъ Марзій Целэнскій,
10 Грустныя розги притомъ, скиптръ педагоговъ,
Пусть отдохнутъ и до Идъ дремлютъ Октябрьскихъ:
Лѣтомъ коль мальчикъ здоровъ, вдосталь учился.
рится въ V, 34 и 37. 61, 5. Ларъ или домъ новаго владѣльца останется неизмѣн-
нымъ, вслѣдствіе цѣлости всего семейства. 62, 3. Вкругъ стола л ученическаго.
62. 6. Сосвѣздіе льва, іюль. 62, 9. Марзій (см. II. 64, ст. 8). Целэни. городъ
Фригійскій. Марзій былъ Фригіецъ. 62, 11. До конца каникулъ.
>652
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаіпшаіои. ЬіЬ. X.
ЬХШ.
Магтога рагѵа циісіет, зесі поп сеззига, ѵіаіог,
Маизоіі захіз ругатійитдие Іе^із.
Віз теа Вотапо зресіаіа езі ѵііа Тагепіо,
Еі пііііі ехігетоз регсШІіі апіе го^оз:
5 Оиіпдие йесііі риегоз, іоіісіет тіііі Іипо риеііая,
Сіизегипі отпез Іитіиа позіга тапиз.
Сопіі^іі еі іііаіаті тіііі діогіа гага і'иіідие
Ѵпа рисіісіііае тепіиіа поіа теае.
ЬХІѴ.
Сопіі^егіз ге^іпа теоз зі Роііа ІіЬеІІоз,
Хоп іеігіса позігоз ехсіре ігопіе іосоз.
ІПе іпиз ѵаіез, Неіісопіз §1огіа позігі,
Ріегіа сапегеі сит Гега ЬеІІа іиЬа,
5 Хоп іатеп егиЬиіі Іазсіѵо сіісеге ѵегзи
„8і пес раесіісог, Соііа, циісі Іііс іасіо?“
ЬХѴ.
Сит іе типісірет Согіпііііогит
Іасіез, Сііагтепіоп, пе§апіе пиііо,
Сиг Ггаіег ііЬі (іісог, ех НіЬегіз
Еі Сеіііз §епііиз Та§іцие сіѵіз?
5 Ап ѵиііи зітііез ѵійетиг еззе?
Ти Яеха пііійиз сота ѵа&агіз,
Нізрапіз е§о сопіитах сарііііз;
Ьеѵіз «ігорасе іи соііЛіапо,
Нігзиііз е§о сгигіЬиз §епіздие;
10 Оз Ыаезит ІіЬі (ІеЬіІіздие Ііпдиа езі,
63, 3. Тарентъ} мѣсто на римскомъ Форумѣ, посвященное Плутону съ алтаремъ,
на которомъ во время празднованія столѣтія приносились жертвы. Торжество сто-
лѣтія справлялось императоромъ Клавдіемъ въ 800 году отъ О. Р. и Домиціаномъ
.въ 841 г. отъ О. Р. Во всякомъ случаѣ, участіемъ матроны на обоихъ этихъ торже-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
653
ЬХШ.
Эпитафія благородной матроны.
Мраморъ подлинно малъ, что читаешь, прохожій, но спорить-
Съ камнями онъ пирамидъ или Мавзола готовъ.
Дважды Римскій Тарентъ меня при жизни увидѣлъ,
И безъ утратъ до костра смертнаго я прожила;
5 Мальчиковъ пять мнѣ дала и дѣвочекъ столько жь Юнона,
Руки ихъ всѣхъ сообща мнѣ закрывали глаза.
Рѣдкая выпала честь и спальнѣ моей, и мужчину
Только изъ всѣхъ одного знала стыдливость моя.
ЬХІѴ.
Поллѣ.
Если коснешься моихъ, о Полла царица, ты книжекъ,
То на шутки мои, сморщивши лобъ, не гляди.
Твой то самый пѣвецъ, Геликона нашего слава,
Какъ на трубѣ Піэридъ грозныя войны гремѣлъ,
5 Не постыдился межь тѣмъ сказать стихомъ самовольнымъ:
„Котта, что дѣлать-то мнѣ, коль Ганпмедомъ не быть?"
ьхѵ.
На Харменіона.
Если Кориѳскимъ своимъ гордъ ты гражданствомъ,
Харменіонъ, въ чемъ никто не прекословитъ,
Что же мнѣ слыть у тебя братомъ Иберцу
И отъ Кельтійцевъ родясь жителю Тага?
5 Можетъ быть сходны съ тобой кажемся видомъ?
Ты въ волнистыхъ кудряхъ ходишь сіяя,
Я же Испанскихъ волосъ съ видомъ строптивымъ;
Ты ежедневной смолой вычищенъ гладко,
Голени же у меня въ космахъ и щеки;
10 Ротъ шепелявъ у тебя, слабъ языкомъ ты,
ствахъ Марціалъ хочетъ указать на ея долголѣтіе. 64, 1. Полла. вдова поэта Лу-
кана (см. VII, 21). 65, 1. Поэтъ, говоря объ изнѣженности Харменіона, не дозво-
ляетъ послѣднему называть его своимъ братомъ, такъ какъ скорѣе Марціалъ могъ бьв
его назвать своею сестрою. Жители Коринѳа славились своею изнѣженностью.
654
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. X.
ХоЬіз йііа Гогііиз Іодиеіиг:
Тат Йізраг адиііае соІитЬа поп езі,
Хес сіогсаз гі§і<1о Ги§ах Іеопі.
Оиаге (іезіпе те ѵосаге йгаігет,
15 Хе іе, Сііагтепіоп, -ѵосет зогогет.
ЬХѴІ.
(^иіз, го§о. іат (іигиз, циіз іат Гиіі Ше зирегЪиз,
(^иі іиззіі йегі іе, Тііеоротре, сосит?
Напс аіідиіз Гасіет пі^га ѵіоіаге сиііпа
8изііпеі, Ііаз ипсіо роііиіі і§пе сотаз?
5 (^иіз роііиз суаііюз аиі диіз сгузіаііа іепеЪіі?
(,>иа заріепі теііиз тіхіа Гаіегпа тапи?
8і іат зісіегеоз тапеі ехііиз ізіе тіпізігоз,
Іиррііег иіаіиг іат Сапутейе сосо.
ЬХѴП.
Руггііае Яііа, Хезіогіз поѵегса,
(^иат ѵійіі ХіоЪе риеііа сапат,
Ьаегіез аѵіат зепех ѵосаѵіі,
Хиігісет Ргіатиз, зосгит Тііуезіез,
5 Іат согпісіЬиз отпіЬиз зирегзіез,
Нос іапйет зііа ргигіі іп зериісго
Саіѵо Ріоііа сит Меіапііііопе.
ЬХѴІІІ.
Сит ііЬі поп Ерііезоз пес зіі Кііойоз аиі Муіііепе,
8е<1 сіотиз іп ѵісо, Ьаеііа, раігісіо,
Ведие соіогаііз пипдиат Іііа таіег Еігизсіз,
Ьигиз Агісіпа йе ге§;іопе раіег;
I
---------:—1
67, 1. Пиррѵма дочъ, появившаяся при возрожденіи людей послѣ Девкаліонова по-
топа. 67, 3. Ла9ртъ, отецъ Одиссея. . 67, 4. Тіестъ, братъ Атрея, коего супругу
онъ соблазнилъ. 67, 5. Воровъ, живущій, по Гезіоду, девять человѣческихъ жизней.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 655
Дочь у меня бы сильнѣй заговорила;
Такъ и голубка съ орломъ не разнородна,
И съ ужасающимъ львомъ лань при побѣгѣ.
Брось же, Харменіонъ, звать меня братомъ,
15 Чтобы не началъ тебя звать я сестрою.
ЬХѴІ.
О Ѳеопомпѣ.
Кто былъ такъ грубъ, я спрошу, и кто настолько заносчивъ,
Что тебѣ, Ѳеопомпъ, поваромъ быть приказалъ?
Кто же это лицо рѣшился кухнею черной
Пачкать? Кто дымомъ огня эти марать волоса?
5 Чаши приличнѣй кому подавать и кристалльные кубки?
Чьею размѣшанъ рукой былъ бы вкуснѣе Фалернъ?
Если такая судьба небесныхъ слугъ ожидаетъ,
То Ганимеда Зевесъ тожь обратитъ въ повара.
ьхѵп.
Эпитафія старухи.
Пиррина дочь и мачиха Нестора та, что,
Дѣвочкой бывъ, уже Ніобея сѣдою
Видѣла, старецъ Лаэртъ своею звалъ бабкой,
Звалъ кормилкой Пріамъ и Тіестъ своей тещей;
5 Уже и всѣхъ-то воронъ пережившая даже,
Въ этой гробницѣ однако все чувствуетъ похоть
Съ лысымъ Мелантіономъ Плотія рядомъ.
ЬХѴПІ.
На Лэлію.
Такъ какъ чуждъ и Ефесъ, и Родосъ тебѣ съ Митиленой,
Въ патриціанской же твой улицѣ, Лэлія, домъ,
И отъ смуглой Этрурянки ты, румянъ не знававшей,
И съ Арицинскихъ высотъ твой неуклюжій отецъ;
67, 7. Съ бывшимъ возлюбленнымъ, впослѣдствіи лысымъ старцемѣ. 68, 2. Патри-
ціанская улица (см. VIII, 73, 2). 68, 4. Ариція, городъ Лація, на склонѣ кото-
раго сидѣли нищіе.
656 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатіпаіоп. ЬіЬ. X.
э Кбріё (лоо, [лё>.і рои, іо/т] [лоо сопдегіз издие,
—Рго рисіог!—Негзіііае сіѵі8 еі Едегіае.
Ьесіиіиз 1іа8 ѵосез, пес Іесіиіиз аисііаі отпів,
8есІ (щет Іазсіѵо зігаѵіі атіса ѵіго. ,
8сіге сиріз дио сазіа тойо таігопа Іодиагіз?
10 Хитдиій, сит сгіззаз, Ыапйіог еззе роіез?
Ти Іісеі ейізсаз іоіат геіегаздие СогіпіЬоп,
Коп іатеп отпіпо, Ьаеііа, Ьаіз егіз.
ЬХІХ.
чСи8іо(1ез (Іаз, Роііа, ѵіго, поп ассіріз ірза.
Нос езі ихогет Йисеге, Роііа, ѵігит.
ЬХХ.
(^иой тіііі ѵіх ипиз іоіо ІіЬег ехеаі аппо,
Безісііае ІіЪі вит, (Іосіе Роіііе, геиз.
Іизііиз аі диапіо тігеге, диой ехеаі ипиз,
ЬаЬапіиг іоіі сит тіііі заере йіез.
5 Пипс гезаіиіапіез ѵісіео посіигпиз атісоз,
бгаіиіог еі тиіііз; пето, Роіііе, тіЬі.
Хипс а(1 Іисііегат зідпаі теа детта Віапат,
Кипс те ргіта зіЬі, пипс зіЬі диіпіа гаріі.
Хипс сопзиі ргаеіогѵе іепеі гейисездие согопае,
10 Аийііиг іоіа 8аере роёіа (Ііе.
8е<1 пес саизіДісо роззіз ітрипе педаге,
Кес зі іе гііеіог дгаттаіісизѵе годепі.
Ваіпеа розі йесітат Іаззо сепіитдие реіипіиг
(^иайгапіез. Еіеі диапсіо, Роіііе, ІіЬег?
68, 5. Кири роо, ілгХі р.оо, фо//»] }асо—(жизнь и душа) ласкательное выра-
женіе гречанокъ. 68. 6. Герзилія, супруга Ромула, изъ числа похищенныхъ Са-
бинокъ. Эгерія^ поДруга -Нумы. , 68, 11. Коринѳъ, т. е. весь греческій языкъ и вс г.
ухватки Коринѳскихъ красавицъ; смыслъ: изъ неуклюжей Лэліи ты бы не стала Ко-
ринѳскою Лаисою. 70, 5. Въ поии, въ смыслѣ нашего: ни свѣтъ, ни заря.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 657
5 Кори <лоі>, [хёХі [лоо, Н00 ты все повторяешь,
—Стыдъ! — отъ Герзиліи вѣдь п отъ Эгеріи ты.
Эти пусть рѣчи постель и постель-то не всякая слышитъ,
хА. любострастному что мужу подруга стлала.
Хочешь знать, какъ тебѣ говорить цѣломудрой матроной?
10 Иль, какъ въ объятіяхъ жмешь, можешь нѣжнѣй еще быть?
Если бы весь ты Коринѳъ, изучивъ его, повторяла,
Все же Лаисою ты, Лэлія, бы не была.
ЬХІХ.
О Поллѣ.
Къ мужу пославъ сторожей, сама ты ихъ, Нолла, не терпишь.
Это вотъ, Нолла, п есть мужа вѣ замужство забрать.
ЬХХ.
Потиту.
Что едва въ цѣлый годъ одну выпускаю я книжку,
Въ лѣности я у тебя виненъ, ученый Потитъ.
А справедливѣй, дивись, что даже одна-то выходить,
Вѣдь пропадаютъ порой цѣлые дни у меня.
5 То я вижу въ ночи друзья возвращаютъ привѣтъ мнѣ,
Многимъ желаю я благъ, мнѣ же, Потитъ, ни одинъ.
То скрѣпляетъ моя печать при Діанѣ Луцинѣ,
То меня первый, а то пятый потребуетъ часъ.
Консулъ иль преторъ меня задержитъ иль хоръ возвращаясь,
10 Часто поэта во весь слушать приходится день.
Но п стряпчему тожь безнаказанно ты не откажешь,
Иль если риторъ тебя или грамматикъ зоветъ.
Баня въ десятомъ часу усталому, гдѣ сто квадрантовъ
Выпросишь. Гдѣ же, Потитъ, книжкѣ составиться тутъ?
70, 7. Скрѣпляетъ моя печать, завѣщанія. Храмъ Діаны на Авентпнѣ. 70, 8.
Первый при восхожденіи солнца; пятый утромъ отъ 10-ти до 11-тп часовъ (см. I,
108, ст. 9). 70,9. Иль хоръ возвращаясь, хоръ кліентовъ, провожавшихъ патрона,
или жрецовъ Изиды (какъ выше 48), или актеровъ, или плясу ній. 70, 13. Сто
квадрантовъ, обычная спортула бѣднаго кліента (см. I, 59, 1).
Марціала эпиграммы.
42
658
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. X.
ЬХХІ.
(^иіздиіз Іаеіа іиіз еі зега рагепііЬиз оріаз
Гаіа, Ьгеѵет іііиіит тагтогіз Ііиіиз ата.
Сопйійіі Ьас сагаз іеііиге КаЬігіиз итЬгаз;
КиІІі зогіе іасепі сапйійіоге зепез:
5 Віз зех Іизіга іогі пох тіііз еі иіііта сіизіі,
Агзегипі иио Гипега Ьіпа го§о.
Ноз іатеп иі ргітіз гаріоз зіЬі диаегіі іп аппіз.
ІтргоЬіиз пііііі Іііз ЯеііЬиз еззе роіезі.
. ЬХХП.
Ггизіга Віапйіііае ѵепіііз ай те
Аіігіііз тізегаЪіІез ІаЬеІІіз:
Бісіигиз йотіпит йеитдие поп зит.
Іат поп езі Іосиз Ііас іп игЬе ѵоЪіз;
5 Асі РагіИоз ргосиі ііе ріііеаіоз
Еі іигрез Ьитііездие зирріісездие
Рісіогит зоіа Ьазіаіе ге§шп. ,
Хоп езі Іііе йотіпиз, зей ітрегаіог,
8ей іизііззітиз отпіит зепаіог,
10 Рег диет <іе Зіудіа йото гейисіа езі
8іссіз гизііса Ѵегііаз сарііііз.
Нос зиЬ ргіпсіре, зі заріз, саѵеіо,
ѴегЬіз, Вота, ргіогіЬиз іоциагіз.
ЬХХІІІ.
Ьіііега Гасипйі §гаіит тіііі рі§пиз атіеі
Регіиііі, Аизопіае йопа зеѵега іо$>ае,
71, 3. Рабирііі^ зодчій Домиціана (см. VII, 56, ст. 1). 72, 3. Владыка и богъ
(см. IV, 1, ст. 10). Домиціанъ уже погпбъ. 72, 5. Шапки посяищмъ. Поэтъ вѣ-
роятно хочетъ сказать, что Парны, вопреки зимнимъ обычаямъ, ходить постоянно
съ покрытой головой; или желаетъ ихъ приравнять къ вольноотпущеннымъ, получав-
шимъ право носить шляпы; или быть можетъ просто называетъ шапкою Парѳянскій
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 659
ЬХХІ.
О Рабиріи.
Ты, что желаешь своимъ родителямъ мирной и поздней
Смерти, на мраморѣ семъ краткую надпись взлюби.
Предалъ этой землѣ Рабирій дражайшія тѣни;
Съ лучшей судьбой ни одни такъ не лежатъ старики:
5 Брака двѣнадцатый люстръ ночь кроткая вдругъ завершила,
Двое усопшихъ въ одномъ были кострѣ сожжены.
Онъ же рыдаетъ, какъ бы утратилъ ихъ въ юные годы.
Несправедливѣй ничто слезъ быть не можетъ такихъ.
ЬХХП.
Похвалы Цезарю Траяну.
Лесть, напрасно ко мнѣ ты подступаешь,
Истрепавши свои жалкія губы;
Уже владыка теперь и богъ не скажу я.
Въ городѣ этомъ тебѣ больше нѣтъ мѣста;
5 Къ Парѳамъ ты прочь уходи шапки носящимъ,
Павъ на колѣни, гнуспа и униженна,
Тамъ лобзай ты царей пестрыхъ подошвы.
Здѣсь не владыка теперь, а императоръ,
А правосуднѣйшій всѣхъ только сенаторъ,
10 Кѣмъ изъ Стигійскаго вновь призвана дома
Въ неумащенныхъ власахъ сельская Правда.
При подобномъ главѣ, если уменъ ты,
Римъ, берегись говорить прежнія рѣчи.
ЬХХІП.
Марку.
Наппріятный залогъ письмомъ отъ рѣчистаго друга
Строгой передаетъ тоги Авзонской мнѣ даръ,
клобукъ. 72, 12. І1])и подобномъ главіь,—Траянѣ. 73. О Маркѣ Антоніи Примѣ
Толозскомъ, котораго здѣсь Марціалъ благодаритъ за присылку книги, было говорено
въ IX, 99 и X, 32. 73, 1. Залогъ, подразумевая дружбы, поэтъ относитъ къ тогѣ,
которую, какъ одежду кліентовъ, являющихся на наклонъ къ патронамъ, обзываетъ
строгою, въ противоположность веселой синтезѣ. ,
42*
660 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
(^иа поп ГаЬгісіиз, зесі ѵеііеі Арісіиз иіі,
Ѵеііеі Маесепаз Саезагіапиз едиез.
5 Ѵіііог Ьаес поЬіз аііо тіііепіе Гиіззеі;
Хоп диасипцие тапи ѵісііта саеза Іііаі:
А іе тізза ѵепіі: роззет пізі типиз атаге,
Магсе, іишп, роіегат потеп атаге теит.
Мипеге зегі ріиз езі еі потіпе §гаііиз ірзо
10 ОГйсіит сіосіі іисіісіитцие ѵігі
ЬХХІѴ.
Іат рагсе Іаззо, Кота, §гаіи1аіогі,
Ьаззо сііепіі. (^иапмііи заіиіаіог
АпіеатЪиІопез еі іо^аіиіоз іпіег
Сепіит тегеЬог рІитЪеоз йіе іоіо,
5 Сит Зсогриз ипа циіпсіесіт §гаѵез Йога
Гегѵепііз аигі ѵісіог аиГегаі зассоз?
Хоп е§о теогит ргаетіит ІіЬеІІогит
—(^иісі епіт тегепіиг?—Арриііоз ѵеііт сатроз;
Хоп НуЫа, поп те зрісіі’ег саріі Хііиз,
10 Хес (щае раііиіез сіеіісаіа Ротрііпаз
Ех агсе сііѵі зресіаі иѵа Зеііпі.
С^иісі сопсирізсат диаегіз егдо? (Іогтіге.
ьххѵ.
Міііа ѵі^іпіі диопсіат те СгаЫа ророзсіі
Еі, Гаіеог, та§по поп егаі іііа пітіз.
Аппиз аЫі: „Віз диіпа іІаЬіз зезіегііа“ (Ііхіі.
Розсеге ріиз ѵіза езі циат ргіиз іііа тіііі.
5 Іат Дио розсепіі розі зехіит тіііа тепзет
Міііе (ІаЬат питтоз. Хоіиіі ассіреге.
Тгапзіегапі Ьіпае Гогзап ігіпаеѵе Каіепйае,
73, 3. Фабрицій^ тотъ питомецъ бѣдности, о которомъ въ кн. VII, 68. О роскош-
номъ Апиціи (см. II, 69). 74, 3. Кромѣ тогатовъ, т. е. тогу носящихъ гражданъ,
передъ знатнымъ римляниномъ шла толпа передовыхъ слугъ. 74, 4. С&тпю ассовъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
661
Коей не сталъ бы носить Фабрицій, но сталъ бы Аницій,
Цезаріанскій бы сталъ всадникъ носить Меценатъ.
5 Я бъ ее ниже цѣнилъ, когда бы другой ее выслалъ;
Жертва не всякой рукой закланная ублажитъ;
Послана же отъ тебя, будь даже не милъ мнѣ подарокъ,
Все же бы имя любилъ, Маркъ, я твое и свое.
Но и подарка еще и имени даже пріятнѣй
10 Мужа ученаго судъ да и вниманье его.
ЬХХІѴ.
Риму.
Римъ, поздравителю ты и кліенту
Дай отдохнуть. Поздравляя, мнѣ долго ль,
Передовыхъ посреди и тогатовъ,
Сотню свинцовыхъ выслуживать за день,
5 Скорпъ побѣдитель за часъ коль пятнадцать
Съ золотомъ яркимъ мѣшковъ набираетъ?
Я же цѣной моихъ книгъ не хотѣлъ бы
—Какъ оцѣнить ихъ?—нивъ даже Апульскихъ;
Гибла не манитъ, ни Нилъ хлѣбородный,
10 Ни виноградъ, что въ Помптинскія воды
Нѣжный глядится съ пригорій Сетпна.
Спросишь, чего жь я желаю? Соснуть бы.
ЬХХѴ.
О Галлѣ.
Двадцать тысячъ съ меня когда-то Галла просила.
И, признаюсь, я не счелъ крайне ее дорогой.
Годъ прошелъ, и она: — „дай десять тысячъ“—сказала:
Больше, казалося мнѣ, проситъ, чѣмъ прежде, она.
5 Ужь черезъ полгода ей, на просьбу двухъ тысячъ, давалъ я
Тысячу только одну. Не захотѣла принять.
Можетъ быть двое межь тѣмъ иль трое Календъ миновало,
обычную спортулу бѣдняка, поэтъ презрительно называетъ свинцовыми. 74, 9.
Гибла, Сицилійская гора, знаменитая медомъ. 74, 11. Пригорье Сетина (см. IV, 64,
ст. 34). 74, 12. Соснутъ бы, не вставать на зарѣ для поздравленія патрона.
662 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіптаіоп. ЬіЬ. X.
Аигеоіоз иііго диаііиог ірза реііі.
Коп (Іесіітиз. Сепіит іиззіі те тіііеге питтоз:
10 8ей ѵіза езі поЬіз Ііаес диодие зиіпта §гаѵіз.
Зрогіиіа поз іипхіі диайгапііЬиз агійа сепіит;
Напс ѵоіиіі: риего Йіхітиз еззе йаіат.
ІпГегіиз питдиій роіиіі йезсепйеге? Гесіі.
Ваі §гаііз, иііго Йаі тіііі Оаііа: педо.
ЬХХѴІ.
Нос, Гогіипа, ІіЬі ѵійеіиг аедиит?
Сіѵіз поп Зугіаеѵе Рагііііаеѵе,
Иес <1е Саррайосіз едиез саіазііз,
8ей йе рІеЬе Кеті Нитаедие ѵегпа,
5 Іисипйиз, ргоЬиз, іппосепз атісиз,
Ьіп§иа йосіиз иігадие, сиіиз ипиіп езіг
8ей та§пит ѵіііит, диой езі роеіа,
Риііо Маеѵіиз а1§еі іп сисиііо,
Соссо тиііо і'и1§еі Іпсііаіиз.
ЬХХѴП.
Кедиіиз а Саго пііііі ипдиат, Махіте, /асіит езі,
(^иат диосі іеЬге регіі: Гесіі еі іііа пеіаз.
8аеѵа посепз 1‘еЪгіз заііет циагіапа Гиіззеі!
Зегѵагі тесіісо йеЪиіі іііе зио.
ЬХХѴІІІ.
ІЬіз Іііогеаз, Масег, Заіопаз,
ІЬіі гага Ьсіез атогдие гесіі
Еі диае, сит сотііет ігаЬіі рийогет,
8етрег раирегіог гейіі роіезіаз:
75, 8. Четыре золотыхъ, каждый по сту сестерцій, около 80 рублей. 75, 11.
Сотня квадрантовъ (см. I, 59, ст. 1), около 30 коп. 76. Можно предположить^
что, оплакивая печальную долю стихотворцевъ подъ именемъ Мэвія, Марціалъ отчасти
говорить о себѣ. 77, 3. Четверодневная лихорадка считалась въ древнемъ Римѣѵ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 663
Стала четыре сама только просить золотыхъ;
Не далъ я. Приказала мнѣ выдать сотню сестерцій,
10 Но показалась большой мнѣ и такая цѣна.
Бѣдная спортула мнѣ досталась въ сотню квадрантовъ;
Стала просить, я сказалъ: „мальчику отдана та.“
Ниже еще низойти могла ль она даже? сумѣла.
Даромъ Галла ко мнѣ шла бы сама: не хочу.
ЬХХѴІ.
О Мэвіи.
Это ль, Фортуна, тебѣ кажется правдой?
Не Сиріецъ какой или Парѳянинъ,
И не всадникъ съ досокъ Каппадокійскихъ,
А изъ Ремовыхъ чадъ Нумѣ домашній,
5 Честный, невинный и другъ самый веселый,
Обоимъ обученъ языкамъ, но съ единымъ
Только порокомъ большимъ, онъ стихотворецъ.
Мэвій зябнетъ въ своей скорбной накидкѣ,
Въ пурпурѣ же Инцитатъ блещетъ погонщикъ.
ЬХХѴІІ.
О медикѣ Карѣ.
Хуже, Максимъ, ничего не сдѣлалъ Каръ, что скончался
Отъ лихорадки: она тожь натворила грѣха.
Злой лихорадкѣ чего жь не сдѣлаться бъ четверодневной!
Своему то врачу было бъ ей слѣдъ услужить.
ЬХХѴІІІ.
Мацеру.
Ты пойдешь къ берегамъ, Мацеръ, Салона,
Рѣдкая вѣрность пойдетъ съ жаждою правды
И поведетъ за собой спутницей совѣсть,
Возвращается власть вѣчно бѣднѣйшей;
незнакомомъ съ хининомъ, самой упорной, мучительной и гибельной болѣзнью,
78, 1. Мацеръ въ различныя времена намѣстникъ ьъ Испаніи и Далмаціи (см. XII.
98, ст. 7). 78, 4. Возвращается власть, т. е. намѣстникъ, который вмѣсто того
чтобы наживаться, еще самъ прояшвается на провинцію.
664 М.' Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаІоп. ЬіЬ. X.
5 Геііх аигііегае соіопе Іеітае,
Весіогет ѵасио зіпи гетіііез
ОрІаЬіздие тогаз, еі ехеипіет
Ѵсіо Оаітаіа цаіиііо зедиегіз.
Хоз СеІІаз, Масег, еі Ігцсез НіЬегоз
10 Сит дезійегіо Іиі реіетиз.
8е<1 диаесипдие Іатеп Гегеіиг ііііпс
Різсозі саіато Та§і поіаіа,
Масгит ра^іпа позіга потіпаЫі:
8іс іпіег ѵеіегез 1е§аг роеіаз,
15 Хес тиііоз тіііі ргаеГегаз ргіогез,
ІТпо зесі ІіЬі зіт тіпог Саіиііо.
ЬХХІХ.
Ад Іарійет Тогдиаіиз ІіаЬеі ргаеіогіа диагіит;
Асі диагіит Ьгеѵе гиз еіпіі Оіасіііиз.
Тогдиаіиз пііісіаз ѵагіо де тагтоге іЬегтаз
Ехігихіі; сиситат Гесіі Оіасіііиз.
5 Сізрозиіі дарітопа зио Тогдиаіиз іп а"Го:
Сазіапеаз сепіит зеѵіі Оіасіііиз.
Сопзиіе Тогдиаіо ѵісі Гиіі Ше та^ізіег,
Хоп тіпог іп Іапіо ѵізиз Іюпоге 8ІЫ.
Сгапсііз иі ехі^иат Ьоз гапат гирегаі оііт,
10 8іс, риіо, Тогдиаіиз гитреі Оіасіііит.
. ьххх.
Ріогаі Егоз, диоііепз тасиіозае росиіа тиггае
Іпзрісіі аиі риеі’оз поЫИизѵе сіігит,
Еі §еті1из іто сіисіі (іе ресіоге, диосі поп
Тоіа тізег соётаі 8аер1а іегаідие йотит.
5 (^иат тиШ іасіипі, диой Егоз, зеД Іитіпе зіссо!
Рагз таіог Іасгітаз гідеі еі іпіиз ІіаЬеі.
78, 11. Мы встрѣчаемся снова съ тою условною параллелью, которая такъ часто
встрѣчается у Марціала, п здѣсь она имѣетъ тотъ смыслъ: по чего бы новаго я ни
написалъ на берегахъ Тага, пусть каждая моя страница вспомнитъ Мацера, насколько
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 665
5 Златоносной земли житель счастливый,
Ты, съ пустою вождя пазухой выславъ,
Станешь помедлить просить и за идущимъ
Слѣдовать будешь, Далматъ, въ слезномъ восторгѣ.
Къ Кельтамъ, Мацеръ, теперь, къ дикимъ- Иберцамъ
10 Съ вожделѣньемъ къ тебѣ полнымъ стремлюся.
Но чего бы оттоль ни приносилъ я,
Что напишу тростникомъ рыбнаго Тага,
Мацера я помяну въ каждой страницѣ;
Такъ средь поэтовъ меня бъ древнихъ читали,
15 И предпочелъ бы ты мнѣ мало изъ прежнихъ,
Будь одного я тебѣ меньше Катулла.
ЬХХІХ.
О Торкватѣ и Отациліи.
Есть у Торквата дворецъ подлѣ четвертаго камня;
Малую дачу себѣ тамъ Отацилій купилъ.
Соорудилъ Торкватъ изъ пестраго мрамора съ блескомъ
Термы; лоханку себѣ тожь Отацилій слѣпилъ.
5 Въ полѣ своемъ Торкватъ насадилъ лавровую рощу;
И Отацилій себѣ сотню каштановъ садитъ.
Былъ въ Торкватово онъ консульство старостой сельскимъ,
И не меньшій себѣ въ этомъ почетъ онъ считалъ.
Какъ быкъ мощный порвалъ когда то малютку лягушку,
10 И Отацилія такъ, видно, Торкватъ разорветъ.
ьххх.
Объ Эротѣ.
Плачетъ Эротъ каждый разъ, какъ изъ мурры узорной увидитъ
Кубки, мальчиковъ иль цитръ благородный столовъ,
И изъ глуби души воздыхаетъ, что бѣденъ, не можетъ
Выставки всей закупить да и домой унести.
5 Многіе дѣлаютъ тожь, что Эротъ, но съ сухими глазами!
Мало ль смѣются слезамъ, ихъ сохраняя въ себѣ.
меня бы читали между древними поэтами да и ты предпочиталъ бы мнѣ одного Ка-
тулла. 79. Поэтъ смѣется надъ бѣднякомъ Отациліемъ^ старающимся равняться съ
богачемъ Торкватомъ. 79, 7. Мы перевели ѵісі та^ізЬег—сельскій староста.
666
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаІоп. ЬіЬ. X.
ЬХХХІ.
Сит фю ѵепіззепі ай РИуПкІа тапе іиіиіит
Еі писіат сирегеі зитеге иіегдие ргіог,
Рготізіі рагііег зе Ркуіііз иігідие сіаіигат,
Еі (Іесііі: іііе ресіет зизіиііі, Ыс Іипісат.
ьхххп.
8і дик! позіга Іиіз аііісіі ѵехаііо геЬиз,
Мапе ѵеі а тейіа посіе Іо§аІиз его
8ігкІепІез<іие Гегат Йаіиз адиііопіз іпіциі
Еі раііаг пітЬоз ехсіріатдие піѵез.
5 8е<1 зі поп гіаз (ріайгапіе Ьеаііог ипо
Рег §еті1из позігоз іп§епиазцие сгисез,
Рагсе, ргесог, іеззо ѵапоздие гетіііе ІаЬогез,
(^иі ІіЬі поп ргозипі еі тіііі, Саііе, посепі.
ЬХХХІІІ.
Кагоз соПі^із Иіпс еі Иіпс саріііоз
Еі Іаіит пііісіае, Магіпе, саіѵае
Сатрит ІетрогіЬиз 1е§із сотаііз;
8есІ тоіі гейеипі іиЪепІе ѵепіо
5 Кебсіипіигдие зіЬі сариЦие писіит
Сіггіз §гапйіЬиз Иіпс. еі ішіе сіп^ипі:
Іпіег 8реш1ор1іогит Теіезріюгитдие
Субае зіаге риІаЬіз Негтегоіет.
(^иіп Іи зітріісіиз зепет Гаіегіз,
10 Ъ'І Іаіиіет ѵісіеагіз ипиз еззе?
Саіѵо Іигріиз езі піЬі! сотаіо.
82. Жрціалъ убѣждаетъ Галда, что утреннее поклоненіе со стороны поэта, пред-
ставляя напрасную муку для послѣдняго, не приноситъ Галлу ни малѣйшей пользы.
83, 7. Издѣваясь надъ искусственностью прически плѣшиваго Марина, Марціалъ какъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 667
ЬХХХІ.
О Филлидъ.
ЬХХХП.
Галлу.
Коль безпокойство мое дѣламъ бы твоимъ помогало',
Рано иль съ полночи я былъ бы ужь въ тогѣ одѣтъ,
Злобнаго я бъ выносилъ дуновенье и свистъ Аквилона,.
Ливень терпѣлъ бы и шелъ прямо навстрѣчу снѣгамъ.
5 Но какъ ты на одинъ квадрантъ не выходишь богаче
Отъ воздыханій моихъ и неприличныхъ крестовъ,
То пощади, я прошу, усталаго тщетной работой,
Что безполезна тебѣ и вредоносна мнѣ, Галлъ.
ЬХХХІП.
Марину.
Рѣдкій ты волосъ оттоль и отсель собираешь
И широкое поле плѣши блестящей
Ты, Маринъ, прикрываешь съ висковъ волосатыхъ;
Но отходятъ они по прихоти вѣтра
5 Снова къ себѣ, и вокругъ головы обнаженной.
Справа п слѣва большими косицами виснутъ;
Промежду Спендофора и Телесфора
Цида сталъ Гермеротъ, ты можешь подумать.
Не желаешь ли въ старчествѣ проще признаться,
10 Чтобы ты наконецъ однимъ показался?
Нѣтъ ничего гнуснѣй плѣшиваго въ космахъ.
бы видитъ голову его въ трехъ видахъ: съ боковъ какъ бы стоятъ съ нестриженг
иыми волосами два мальчика: СпендоФОръ и ТелесФоръ. а между ними стоитъ Гер-
меротъ, лысый рабъ Цида.
668
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
ЬХХХІѴ.
Мігагіз, сціаге (іогтіішв поп еаі АГег?
АсситЪаІ сит диа, Саейісіапе, ѵісіез.
ьхххѵ.
Іат зепіог Ьасіои ТіЬегіпае иаиіа сагіпае
Ргохіта Йііесііз гига рагаѵіі адиіз.
(іиае сит заере ѵа^из ргетегеі ІоггепІіЬиз ипйіз
ТІіуЬгіз еі ЫЬегпо гитрегеі агѵа Іаси,
5 Етегііат рирріт, гіра циае зІаЬаІ іи аііа.
Ітріеѵіі захіз оррозиіЦие ѵайіз.
Зіс пітіаз аѵегііі ациаз. (іиіз сгейеге роззеі?
Аихіііит йотіпо тегза сагіпа Іиііі.
ЬХХХѴІ.
Кето поѵа саіиіі зіс іпйаттаіиз атіса,
Гіадгаѵіі диапіо Ьаигиз атоге рііае.
8ей диі ргітиз егаі Іизог йит Йогиіі аеіаз,
Кипс розЦиат (іезіѣ іийеге, ргіта рііа езі.
ЬХХХѴІІ.
ОсІоЬгез аде зепііаі Каіепйаз
Еасипйі ріа Кота Кезіііиіі:
Ьіп§иіз отпіЬиз еі і'аѵеіе ѵоііз;
Каіаіет соіігаиз, Іасеіе Іііез.
5 АЬзіІ сегеиз агійі сііепііз,
86, 2. Лавръ, бывшій въ юности пламеннымъ игрокомъ въ мячъ, когда подъ ста-
рость бросилъ игру, покрылся лоскутьями и самъ сталъ дряблый на подобіе мячика.
Здѣсь непереводимая игра слова, тагъ какъ рііа по латыни означаешь не только
игорный мячъ, но и ту соломенную чучелу, которую выставляютъ быку для растер-
занія и раздраженія. 87. Въ день рожденія краснорѣчиваго стряпчаго Реститута
всѣ пошлютъ ему наилучшіе подарки, а поэтъ пошлетъ стихотвореніе. 87, 3.
М. Ва.т. Марціала эпиграммы. Кн. X. 669
ЬХХХІѴ.
Объ Аферѣ Цэдиціану.
Ты дивишься, зачѣмъ спать Аферъ идти не желаетъ?
Видишь вѣдь, Цэ диціанъ, лечь то съ какою ему.
ьхххѵ.
О лодочникѣ Ладонѣ.
Уже подъ старость Ладонъ, пловецъ на лодкѣ по Тибру,
Землю себѣ пріобрѣлъ подлѣ возлюбленныхъ водъ.
Какъ ее часто тѣснилъ волнами кипучими бойкій
Тибръ и врывался не разъ озеромъ зимнимъ въ поля,
5 Лодку негодную, что высоко стояла на брегѣ,
Камнями онъ нагрузивъ, выставилъ противъ волны.
Лишнюю такъ отклонилъ онъ воду. Кто бы повѣрилъ?
Помощь хозяину могъ челнъ погруженный принесть.
ЬХХХѴІ.
О Лаврѣ.
Такъ никто не горѣлъ, вдохновенный новой подругой,
Какъ любовію Лавръ воспламенялся къ мячу.
Но кто первымъ бывалъ игрокомъ въ цвѣтущіе годы,
Нынѣ какъ бросилъ игру, первымъ тотъ мячикомъ сталъ.
ьхххѵп.
О днѣ рожденія Реститута.
Какъ Октябрьскія пусть познаетъ Календы
Реститута рѣчистаго Римъ благосклонный,
Всѣ сдержите языкъ свой и обѣты;
Чтимъ рожденіе мы, смолкните, тяжбы.
5 Прочь восковая свѣча скудныхъ кліентовъ,
Призывъ къ молчанію со стороны приносящаго жертвы—обычная Форма. Такъ Ти-
буллъ начинаетъ 8-ю элегію.
„Всякъ предстоящій молчи! Плоды и поля освящаемъ.,4
87, 5. Въ виду обремените явности для бѣдныхъ значительныхъ подарковъ, вышелъ
законъ, чтобы бѣдные ограничивались посылкою патронамъ восковыхъ свѣчей и не-
значительной мелочи.
670
М. Ѵаі. Магііаііз ері^іаттаіоп. ЬіЬ. X.
Еі ѵапі ігіріісез Ьгеѵездие таррае
Ехресіепі §;е1к1і іосоз ВесетЬгіз.
Сегіепі типегіЬиз Ъеаііогез:
А^гіррае іитійиз пе^оііаіог
10 Сайті типісірез Гегаі Іасегпаз;
Ридпогит геив еЬгіаедие посііз
Сепаіогіа тіііаі айѵосаіо;
ІпГатаіа ѵігит риеііа ѵісіі,
Ѵегоз загДопусЬаз, зе<1 ірза ігайаі;
15 Мігаіог ѵеіегит зепех аѵогит
Бопеі Рііійіасі іогеита саеіі;
Ѵепаіог Іерогет, соіопиз Ііаеііит,
Різсаіог іегаі аедиогит гаріпаз.
8і тііііі зиа диіздие, диій роеіат
20 Міззигит ІіЬі, Кезіііиіе, сгесііз?
ЬХХХѴПІ.
Отпез регзедиегіз: ргаеіогит, Соііа, ІіЪеІІоз
Ассіріз еі сегаз. Оі'Ясіозиз Ьото ез.
ЬХХХІХ.
Іипо ІаЬог, Роіусіііе, іииз еі §1огіа Іеііх,
Рііійіасае сирегепі циат тегиіззе тапиз,
Оге пііеі іапіо, диапіо зирегаззеі іп Иа
Іийісе сопѵісіаз поп ‘йиЬііапіе деаз.
5 Іипопет, Роіусіііе, зиат пізі Ггаіег атагеі,
Іипопеш роіегаі Ггаіег атаге іиат.
ХС.
Оиісі ѵеіііз ѵеіиішп, Ьі^іа, сітпшп?
Опій Ьизіі сіпегез іиі Іасеззіз?
87. 6. Тройное складни, записныя книжки въ три листика. 87, 9. Въ пышномъ
портикѣ Агриппы торгующій дорогими товарами. 87, 10. Лаиерна^ толстое шер-
стяное верхнее платье. Кадма землячекъ, изъ Тира; Кадмъ былъ сынъ Тирскаго царя
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. . 671
Складни тройные пускай, да и салфетки
Малыя игръ въ Декабрѣ выждутъ холодномъ.
Спорятъ подарками пусть кто побогаче:
Гордый торговецъ пускай лавокъ Агриппы
10 Препровождаетъ лацернъ Кадма землячекъ;
Обвиненный въ ночномъ пьянствѣ и дракахъ,
Пусть для обѣдовъ одеждъ шлетъ адвокату;
Дѣва съ оглаской, взяла ль верхъ надъ мужчиной,
Пусть сардониковъ несетъ истыхъ, но лично;
15 Старецъ хвалитель дѣдовъ древнихъ подноситъ
Фидіева пусть рѣзца произведенье;
Зайца охотникъ, жилецъ мызы козленка,
И рыбакъ приноси съ моря добычу.
Всякъ, если вышлетъ свое, что же поэтъ то
20 Вышлетъ тебѣ, Реститутъ, ты полагаешь?
ЬХХХѴПІ.
Коттѣ.
Перероешь ты всѣ, Котта, у преторовъ книги,
Ты и таблицы берешь. Ты дѣловой человѣкъ.
ЬХХХІХ.
О статуѣ Юноны.
Твой Юнона и трудъ, Поликлитъ, и счастливая слава,
Коей и Фидія бы лестно достигнуть рукамъ,
Ликомъ блистаетъ такимъ, какимъ побѣдила бъ на Пдѣ
Безъ раздумій судьи полныхъ сознанья богинь.
5 Если бъ Юноны своей, Поликлитъ, и братъ не любилъ бы,
То Юнону твою могъ бы братъ полюбить.
ХС.
На Ли гію.
Агенора, поэтому Тирскія лацерны все равно что пурпурныя. 87, 13. Женщина,
выигравшая процессъ противъ мужчины, должна отблагодарить адвоката еще болѣе.
88, 2. И таблицы берешь, вѣроятно съ завѣщаніями для позднѣйшихъ поддѣлокъ.
89,1. Поликлитъ, знаменитый ваятель (см. VIII, 51, ст. 1). 89, 5. Братъ, Юпитеръ.
672 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаіпіпаіоп. ЬіЪ. X.
Таіез типсііііае сіесепі риеііаз
—Хат іи іаш пес апиз роіез ѵісіегі—;
5 Ізіисі, сгесіе тіііі Ьі^іа, Ьеііе
Хоп таіег Гасіі Несіогіз, зесі ихог.
Еггаз, зі ІіЪі сиппиз Іііс ѵійеіиг,
АД диет тепіиіа регііпеге (Іезіі.
фиаге зі рисіог езі, Ьі§іа, поіі
10 ВагЬат ѵеііеге тогіио Іеопі.
ХСІ.
Отпез еиписЪоз ІіаЬеѣ Аіто пес аггі§іі ірзе:
Еі диегііиг, рагіаі диосі зиа Роііа пііііі.
* <
хсп.
Магі, диеіае сиііог еі сотез ѵііае,
фио сіѵе ргізса §1огіаіиг Аііпа,
Наз ііЪі §ете11аз ЬагЪагі сіесиз Іисі
Соттепсіо ріпиз ііісезцие Гаипогипі
5 Еі зетісіосіа ѵііісі тапи зігисіаз
Топапііз агаз Ііоггісіідие Зііѵапі,
(^иаз ріпхіі а§пі заере зап^иіз аиі Ііаесіі,
Нотіпатдие запсіі ѵігуіпет сіеат іетріі,
Еі диет зогогіз Іюзрііет ѵісіез сазіае
10 Магіет теагитЗргіпсірет Каіепсіагит,
Еі сіеіісаіае Іаигеит нетиз Еіогае,
Іп диосі Ргіаро регзедиепіе сопіи§іі.
Нос отпе а§е11і тііе рагѵиіі питеп
8еи іи сгиоге зіѵе іиге рІасаЬіз:
15 „ІІЬісипдие ѵезіег Магііаііз езі“, сіісез,
„Нас, ессе, тесит бехіега Іііаі ѵоЬіз
АЪзепз засегйоз; ѵоз риіаіе ргаезепіет
Еі <іаіе (ІиоЪиз диісідиісі аііег оріаЬіі“.
92, 1. Возвращаясь въ отечество, Марціалъ предоставляетъ Марію въ жительство
свою виллу. 92, 2. Алиіна; подъ этимъ именемъ въ Италіи было много городовъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X.
673
ХСІ.
Объ Альмонѣ.
Евнуховъ держитъ Альмонъ, а самъ совершенно безсиленъ,
И скорбитъ, что его Полла совсѣмъ не родитъ.
хсп.
Марію.
Марій, жпзни спокойной и другъ, и товарищъ,
Древняя чьимъ горда Атина гражданствомъ,
Эту я пару сосенъ, украшеніе дикой
Рощи, и Фавновъ дубы тебѣ посвящаю,
5 И недоучки руки эконома постройки
Алтари Громовержца съ суровымъ Сильваномъ,
Кои кровь агнца не разъ или козленка питала,
И священнаго храма владычицу дѣву,
II что гостемъ ты зришь сестры цѣломудрой
10 Марса, въ Календахъ моихъ стоящаго главнымъ,
II лавровую рощу изнѣженной Флоры,
Отъ погони куда она Пріапа бѣжала.
Кроткія коль божества всѣ тутъ малаго поля
Или ладаномъ ты ублажишь или кровыо:
15 „Гдѣ Марціалъ бы вашъ ни былъ*1, скажи ты:
„Жертвуетъ этой рукой вотъ вмѣстѣ со мной вамъ
Жрецъ заочный; его предстоящимъ сочтите
И даруйте двоимъ, чего проситъ едпный“.
92. 6. Силъванъ. лѣсной богъ, изображался въ видѣ Фавна съ рогами. 92, 8. Вла-
дычицу дѣву. Діану (10), сестру Марса, по отцу Зевесу.
Марціала эпиграммы.
43
674
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіоп. ЬіЬ. X.
ХСШ.
8і ргіог Еи^апеаз, Сіетепз, Неіісаопіз огаз
Рісіадие ратріпеіз ѵійегіз агѵа іи§із,
РегГег Аіезііпае попйит ѵиі^аіа ЗаЪіпае
Сагтіпа, ригригеа вей тойо сиііа іо§а.
5 Щ гоза Йеіесіаі, теіііиг диае роііісе ргіто,
Зіс поѵа пес тепіо зогйійа сііагіа іиѵаі.
ХСІѴ.
Коп теа Маззуіиз зегѵаі ротагіа зегрепз,
Ведіиз Аісіпоі пес тіііі зегѵіі адег,
8ей Котепіапа зесигиз ^егтіпаі Ііогіиз
АгЬоге, пес Гигет рІитЪеа таіа іітепі.
5 Наес і^ііиг тейіа диае зипі тойо паіа ЗиЬига
Міііітиз аиіитпі сегеа рота теі.
ХСѴ.
Іпіапіет ІіЬі ѵіг, ІіЬі, Сгаііа, гетізіі айиііег.
Ні. риіо, поп йиЬіе зе іиіиіззе пе§апі.
ХСѴІ.
Заере Іодиаг пітіит §епіез диой, Аѵііе, гетоіаз,
Мігагіз, Ьаііа Гасіиз іп иЬге зепех,
АигіГегитдие Та^ит зіііат раігіитдие Заіопет
Еі гереіат заіигае зогйісіа гига сазае.
5 І11а ріасеі іеііиз, іп диа гез рагѵа Ьеаіит
Ме Гасіі еі іепиез Іихигіапіиг орез:
Разсііиг Іііе, іЬі раезіі а§ег; іереі і^пе та1і§по
93, 1. Эвіанейскііі (см. IV, 25, ст. 4). Геликаопъ, сынъ Аптенора, строителя Па-
тавіума. Геликаона брегъ Эвганейскій, Патавинскій берегъ. 93? 3. Агпеста^ нынѣ
Эсте, городъ недалеко отъ Патавія, родина Сабины. 93, 4. Пурпуръ тоги (см. I,
66. ст. 3). 93, 6. Безъ слѣдовъ бороды (см. I, 66, ст. 8). 94, 1. ІИассилійскій
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 675
ХСПІ.
Клементу.
Ежели, Клементъ, сперва Геликаона брегъ Эвганейскій
Ты увидишь и долъ въ пестрыхъ отъ гроздій холмахъ,
Атестинской еще неизвѣстныя пѣсни Сабинѣ
Ты вручи, ихъ сейчасъ пурпуръ лишь тоги одѣлъ.
5 Какъ намъ роза мила, что срывается пальцемъ впервые,
Такъ безъ слѣдовъ бороды новый и свптокъ намъ мплъ.
ХСІѴ.
При посылкѣ плодовъ.
Не Массилійскій драконъ мои сады охраняетъ,
И Алкиноевыхъ мнѣ царскихъ полей не дано,
Но безопасный мой садъ деревъ Номентанскихъ приноситъ,
И для свинцовыхъ плодовъ воры не страшны ничуть.
5 Вотъ поэтому тѣхъ, что родились на самой Субурѣ,
Сбора осенняго шлю яблокъ я желтыхъ, какъ воскъ.
ХСѴ.
Галлѣ.
Галла, ребенка тебѣ возвратилъ и мужъ, и любовникъ.
Отказались, кажись, прямо, что жили съ тобой.
ХСѴІ.
Авиту.
Ты дивишься, Авитъ, что часто о дальнихъ народахъ
Я говорю, старикомъ въ городѣ Лація ставъ,
Что златопоснаго я жажду Тага съ отчимъ Салономъ,
Что къ скупымъ я полямъ хижины сытой стремлюсь.
5 Та земля мнѣ мила, въ которой малымъ достаткомъ
Я богатъ, и добро скудное роскошь даетъ;
Здѣсь питается, тамъ питаетъ поле; очагъ здѣсь
драконъ, въ Гесперидскихъ садахъ; Массивы—Африканскій народъ.
ной (см. VII, 42, ст. 6). 94, 3. Номентанскахъ (см. II, 38. ст. 1).
новыхъ плодовъ (см. I, 99, ст. 15).
94, 2. Алка-
94, 4. Свин-
43*
676
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаішпаіоп. ЬіЬ. X.
Ніс Гозиз, іп§епіі Іишіпе Іисеі іЫ;
Ніс ргеііоза Гатез сопіигЬаіогдие тасеііиз,
10 Мепза іЬі Йіѵііііз гигіз орегіа зиі;
(^иаііиог Іііс аезіаіе іо§ае ріигезѵе іегипіиг,
Аиіитпіз іЬі те цпаШіог ипа іе§іі.
I, соіе пипс ге§ез, диісідиісі поп ргаезіаі атісиз
Сит ргаезіаге ііЬі роззіі, Аѵііе, Іосиз.
. ХСѴІІ.
Сит Іеѵіз агзига зігиііиг ЬіЬіііпа раруго,
Сит туггііат еі сазіат ЯеЬіІіз ихог етіі,
Іат зсгоЬе, іат Іесіо, іат роіііпсіоге рагаіо
Негейет сзгірзіі те Кита: сопѵаіиіі.
ХСѴІІІ.
Аййаі сит тіііі СаесиЬит тіпізіег
Ійаео гезоіисіог сіпаейо,
(^>ио пес ЯИа сиіііог пес ихог
Ыес таіег іиа пес зогог геситЫі,
5 Ѵіз зресіет роііиз іиаз Іисегпаз
Аиі сіігит ѵеіиз Іпйісоздие Йепіез? ,
Зизресіиз ііЬі пе іатеп геситЬат,
Ргаезіа йе §ге§е зогйійадие ѵіііа
Топзоз, Ьоггійиіоз, гийез, ризіііоз
10 Нігсозі тіііі Яііоз зиЬиІсі.
Регйеі іе йоіог Іііс: ІіаЬеге, РиЫі,
Могез поп роіез Іюз еі Іюз тіпізігоз.
ХСІХ.
8і Котапа іогепі Ііаес Зосгаііз ога, іиіззепі
Іиііиз іп Йаіугіз циаііа Киі’из ІіаЪеі.
98. 7. Смыслъ: чтобы ты не подозрѣвалъ меня, лежащаго на ложѣ за твоей тра-
пезой. 98, 12. Нравы такіе имѣтъ^ быть столь подозрительнымъ. 99, 1. Лгто
Сократа не отличалось красотою. 99, 2. Юлій Руфъ съ важностью Сократа би-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 677
Тлѣетъ едва, и большимъ свѣтомъ сіяетъ онъ тамъ;
Дорогъ голодъ вотъ здѣсь и разорителенъ рынокъ,
10 Тамъ же богатствами столъ сельскими весь заваленъ;
Четверо тогъ иль еще больше истреплешь тутъ въ лѣто,
Четверо тамъ осеней я одѣваюсь одной.
Вотъ и служи у владыкъ, коль чего не дастъ покровитель,
Это тебѣ же, А.витъ, мѣсто способно подать.
ХСѴП.
О Нумѣ.
Какъ Либптину легко для поджожки кладутъ изъ тростинокъ,
Какъ покупаетъ въ слезахъ мирру съ корицей жена,
Яма, носилки и самъ бальзамировщикъ готовы,
Нума наслѣдство свое мнѣ записалъ, да и всталъ.
ХСѴІІІ.
На Публія.
Какъ наливаетъ Цэкуба мнѣ прислужникъ,
Сластолюбивѣй еще мальчика съ Иды,
Коего краше ни дочь твоя, ни супруга,
Ни сестра и не мать у тебя не возляжетъ,
5 Хочешь ли, чтобы скорѣй на твои я одежды
Сталъ смотрѣть да на цитръ и Индійскіе зубы?
Чтобы не возлежать у тебя въ подозрѣньи,
Вызови мнѣ изъ толпы и грязной деревни
Стриженыхъ, грубыхъ, взъероешенныхъ и недоростковъ
10 Сыновей паётуха, свинопаса вонюки.
Сгубитъ тебя эта скорбь: не можешь ты, Публій,
Нравы такіе имѣть и такую прислугу.
ХСІХ.
О лицѣ Сократа.
Эго Сократа лицо будь Римскимъ, было бъ такимъ же
Между Сатировъ, какимъ Юлій и Руфъ надѣленъ.
чевалъ пороки въ своихъ сатирахъ. Бюстъ Руо»а стоялъ въ кварталъ Сатировъ среди
четырехъ статуй Сатировъ.
678
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. X.
С.
<^иі<1, зіиііе, позігіз ѵегзіЬиз іиоз тізсез?
Сит 1ііі§апіе диісі ііЬі, тізег, ІіЬго?
(^иісі соп§ге§аге сит ІеопіЬиз ѵиірез
Адиііізцие зітііез Гасеге посіиаз диаегіз?
5 НаЪеаз ИсеЪіѣ аііегит ресіет Ьасіае,
Іперіе, ігизіга сгиге 1і§пео сиггіз.
СІ.
Еіузіо гесіеаі зі іогіе гетіззиз аЬ а§го
Іііе зио іеііх Саезаге СаЬЬа ѵеіиз,
<^иі Сарііоііпит рагііег 6-аЬЪатдие іосапіез
Аисііегіі, (Іісеі: „Визіісе СаЬЬа, іасе“.
СИ.
(^иа Гасіиз гаііопе зіі гедиігіз,
фиі пипдиат Гиіиіі, раіег РЬіІаепиз?
Сасіііапиз, Аѵііе, сіісаі ізіші,
С^иі зсгіЬіі пііііі еі іатеп роеіа езі.
СШ.
Мипісірез, Аи§изіа тіЬі диоз ВіІЬіІіз асгі
Мопіе сгеаі, гаркііз диет 8а1о сіп^іі адиіз,
Есдиій Іаеіа іиѵаі ѵезігі ѵоз §1огіа ѵаііз?
Хат сіесиз еі потеп іатадие ѵезіга зитиз,
5 Хес зиа ріиз йеЬеі іепиі Ѵегопа Саіиііо
Медие ѵеііі Йісі поп тіпиз іііа зиит.
(^иаііиог ассеззіі ігісезіта тезсіЬиз аезіаз,
Иі зіпе те Сегегі гизііса ІіЪа Даііз,
100, 5. Ладъ (см. ІЦ 86, ст. 8). 101, 2. Старый Габба (см. I, 41, ст. 16).
101, 3. Катѵтолинъ, вѣроятно современный шутъ. 103, 1. Бгілбилъ былъ римскою
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 679
• \
с.
На плагіарія .
Что, глупецъ, ты свои стихи съ моими мѣшаешь?
Лѣзешь, несчастный, чего къ уличающей книжкѣ вязаться?
Развѣ спаривать ты лисицъ желаешь со львами,
И ночную сову орлу содѣлать подобной?
5 Если бъ одна изъ ногъ у тебя была самаго Лада,
Тщетно бъ бѣжалъ ты, глупецъ, съ ногой деревянной.
СІ,
О Капитолинѣ.
Если бъ отпущенный вдругъ съ полей Елисейскихъ вернулся
Старый Габба, что былъ Цезаремъ взысканъ своимъ,
Кто услыхалъ бы заразъ Капитолина и Габбы
Шутки, промолвилъ бы тотъ: „грубый ты, Габба, молчи“.
СП.
О Филэнѣ.
По причинѣ какой, узнать ты желаешь,
Сталъ отцомъ Филэнъ, не вѣдавшій женщинъ?
Пусть про это, Авитъ, Гадитанецъ разскажетъ,
Что ничего не писалъ, а поэтъ тѣмъ не меньше.
СШ.
Билвилскимъ землякамъ.
Землякп, коихъ Августа создалъ Билбилъ мнѣ, стоящій
На высокой горѣ, что рѣзво огибаетъ Салонъ,
Можетъ быть радуетъ васъ поэта вашего слава?
Ибо я имя, краса и прославленіе вамъ;
5 Нѣжному своему Катуллу не больше Верона
Одолжена, и своимъ радъ бы меня онъ назвать.
Тридцать четыре жнитва миновало за лѣтней порою,
Что безъ меня вы блиновъ сельскихъ Церерѣ несли,
колоніей и на одной монетъ Тиверія носитъ названіе Дивизія ВііЬіііб. 103, 8. Что
мои земляки чествовали безъ меня Цереру сельскимъ приношеніемъ.
680 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. X.
Моепіа сіпт соіітиз дотіпае риІсЬеггіта Вотае:
10 Миіаѵеге теаз Ііаіа ге§па сотаз.
Ехсіріііз ріасісіа гесіисет зі тепіе, ѵепітиз;
Азрега зі §егіііз согйа, гейіге Іісеі.
С1Ѵ.
I позіго сотез, і, ІіЬеІІе, Еіаѵо
Ьоп§ит рег таге, зесі Гаѵепііз ипйае,
Еі сигзи Гасііі іиіздие ѵепііз
Нізрапае реіе Таггасопіз агсез:
5 Іе гоіа іоііеі еі сііаіпз
Аііат ВіІЫІіп еі іииш 8а1опет
(^иіпіо іогзііап еззесіо ѵійеЬіз.
(^иі<1 тапсіет ІіЬі, циаегіз? Ш зосіаіез
Раисоз, зесі ѵеіегез еі апіе Ьгитаз
10 Тгі§іпіа тіііі диаііиогдие ѵізоз
Ірза ргоііпиз а ѵіа заіиіез
Еі позігит айтопеаз зиЬіпсІе Еіаѵиіп,
Іисипсіоз тіііі пес ІаЬогіозоз
Зесеззиз ргеііо рагеі заІиЬгі,
15 <^иі рі§гит іасіапі іиит рагепіет.
Наес зипі. Іат іитійиз ѵосаі та§із1ег
Сазіі^аідие тогаз, еі аига рогіит
Ьахаѵіі теііог: ѵаіе, ІіЬеІІе:
Ыаѵет, зсіз риіо, поп тогаіиг ипиз.
104, 4. Тарраконскимъ (см. I, 49, ст. 21). 104, 18. Портъ пошире раздалъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. X. 681
Въ дни какъ въ стѣнахъ я живу прекраснаго Рима владыки;
10 Край Италовъ уже цвѣтъ измѣнилъ мнѣ волосъ.
Если воспримите вновь любезно меня, я пробуду;
Если же съ черствой душойі слѣдъ мнѣ вернуться назадъ.
С1Ѵ.
Книжкѣ.
Книжка, ступай моему спутницей Флаву
За море въ даль, зато по волнѣ благосклонной,
И легко на ходу съ вѣтромъ попутнымъ
Къ Тарраконскимъ стремись высямъ Испанскимъ;
5 Тамъ па колеса взойдешь, и поспѣшая
Ты высокій Билбилъ да и Салонъ свой,
Пять упряжекъ смѣнивъ, можешь увидѣть.
Что поручаю тебѣ, знать ты желаешь?
Чтобы немногимъ друзьямъ, только стариннымъ,
10 Тридцать четыре зимы видѣннымъ прежде,
Съ самой дороги сейчасъ ты поклонилась;
Да и напомни сейчасъ нашему Флаву,
Чтобы пріятное мнѣ да поудобнѣй
Онъ приготовилъ жилье, въ сходную цѣну,
15 Чтобы отца твоего лѣнью объяло.
Это и все. Ужь зоветъ кормчій надменный
И промедленье бранитъ; вѣтеръ попутный
Портъ пошире раздалъ; прощай же, книженка;
Знаешь, корабль одного не поджидаетъ.
помогая выходу кораблей въ море.

МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
КНИГА XI.
М. ѴАЬ. МАВТІАЫ8
ЕРКЖАММАТОЫ. ЫВЕК XI.
і.
фио Іи, сцю, ІіЬег оііозе, іешііз
Сиііиз 8ійопе поп соіійіапа?
Китдиій РагіЬепіит ѵісіеге? Сегіе:
Ѵасіаз еі гейеаз іпеѵоіиіиз:
5 ЬіЬгоз поп 1е§іі іііе, зей ІіЬеІІоз;
Кес Мизіз ѵасаі, аиі зиіз ѵасагеі.
Есдиісі іе заііз аезіішаз Ьеаіипі,
Сопііп§ипі ііЬі зі тапиз тіпогез?
Ѵісіпі реіе рогіісит (^иігіпі:
10 ТигЬат поп ІіаЬеі оііозіогет
Ротреіиз ѵеі Адепогіз риеііа,
Ѵеі ргітае Йотіпиз Іеѵіз сагіпае.
8ипі ііііс сіио ігезѵе, диі геѵоіѵапі
Хозігагит ііпеаз іперііагит,
15 Зей сит зропзіо ГаЬиІаецие іаззае
Бе Зсогро іиегіпі еі Іпсііаіо.
1, 2. Въ тонкой и не вседневной (см. 1, 66, ст. 3). 1, 3. Парѳеній, часто по-
минаемый дворецкій Домиціана (см. IV, 45, ст. 2), убитый вначалѣ правленія Нервы.
Поэтому Марціалъ вѣроятно или написалъ настоящую эпиграмму при жизни Парѳе-
нія,или въ Испаніи не слыхалъ о его смерти. 1,5. Прошенья, подаваемыя черезъ
него Домиціану. 1, 6. Свои.чъ же, такъ какъ онъ самъ человѣкъ образованный и
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА XI.
I.
Книжкѣ.
Праздная книжка, куда, куда ты стремишься,
Въ тонкой и невседневной одеждѣ нарядна?
Знать, навѣстить Парѳенія хочешь? Безспорно;
Такъ ступай и назадъ неразвернутою возвращайся:
5 Не читаетъ онъ книгъ, а только пропіенья,
Музамъ не служитъ или служилъ бы своимъ же.
Не сочтешь ли себя вполнѣ ты счастливѣй,
Еслибъ попасть довелось и въ меньшія руки?
Посѣти ты сосѣдняго портикъ Квирина;
10 Не найдется толпы вѣдь болѣе праздной
У Помпея или Агеноровой дѣвы,
Иль у владѣльца кормы быстроходной и первой.
Двое найдутся тамъ или трое, что наши
Глупости развернутъ, обреченныя моли,
15 Но тогда лишь, когда истощатся заклады
И разсказы о Скорпѣ и Инцитатѣ.
поэтъ. 1, 8. Меньшія руки, простыхъ гражданъ, а не придворныхъ. 1, 9. Пор-
тикъ Квирина (см. X, 58, ст. 10). 1, 11. У Помпея; портикъ Помпея (см. II, 14,
ст. 10). Агеноровой дѣвы, Европы (см. II, 14, ст. 3). 1, 12. У владѣльца кормы,
Язона (см. П. 14, ст. 5). 1, 16. Скорпъ и Ин цитатъ, наѣздники цирка.
686 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіои. ЬіЬ. XI.
И:
I
Тгізіе зирегсіііит йигідие зеѵега Саіопіз
Ггопз еі агаіогіз Шіа ЕаЪгісіа
Еі регзопаіі іазіиз еі ге§и!а тогит
<^иі(1диі(1 еі іп іепеЬгіз поп зшпиз, ііе Гогаз.
5 Сіатапі ессе теі „Іо 8аіигпа1іа“ ѵегзпз:
Еі Іісеі еі зиЬ іе ргаезійе, Кегѵа, ІіЬеі.
Ьесіогез іеігісі заІеЬгозит ейізсііе Запігат:
Кіі тіііі ѵоЬізсит езі: ізіе ІіЬег теиз езі.
ІІІ.
Коп игЬапа теа іапіит Рітріейіе §аийепі
Оііа, пес ѵасиіз аигіЬиз ізіа сіатиз,
8е<1 теиз іп Оеіісіз ай Магііа зі^па ргиіпіз
А гі§ійо іегііиг сепіигіопе ІіЬег,
5 Вісііиг еі позігоз сапіаге Вгііаппіа ѵегзпз.
<^иід ргойезі? Кезсіі зассиіиз ізіа теиз.
Аі циат ѵісіигаз роіегатиз рап§еге сііагіаз
9иапіадие Ріегіа ргоеііа Йаге іиЬа,
Сит ріа геййійегіпі Аи§изіит питіпа іеггіз,
10 Еі Маесепаіет зі ііЬі, Кота, йагепі!
IV.
8асга іагезцие Ріігудит, диоз Тгоіае таіиіі Ііегез
(^иат гареге агзигаз Ьаотейопііз орез,
8сгіріиз еі аеіегпо пипс ргітит Іиррііег аиго
2, 3. Подъ личинами, подъ маскою скрытая. 2, 4. Чѣмъ во мракѣ не мы. При
объясненіи этого стиха комментаторы, указывая на непорочность и сіяющую днемъ
стыдливость, ссылаются на силу ночи, согласно стихамъ Овидія (I, Любви, эл. 6,
ст. 59—60), гдѣ говорится:
„Ночь и Амуръ и вино воздержанья ничуть не внушаютъ!
Въ первой стыда пѣтъ; а страхъ Вакху съ Амуромъ чужой*.
Поэтому смыслъ настоящаго стиха: вся та чопорность и притворная сдержанность,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
687
И.
Читателямъ.
Хмурыя брови и лобъ суровый и строгій Катона,
И Фабриція ты сельскаго пахаря дочь,
II подъ личинами спѣсь и нравовъ цензура,—
Все, чѣмъ во мракѣ не мы, вонъ уходите за дверь.
5 „О Сатурналіи!" такъ стихи мои восклицаютъ;
Нерва, подъ властью твоей радостно это и слѣдъ.
Надъ ухабистымъ Санктрой читатели грустные мучьтесь;
Общаго нѣтъ между насъ: книжка вотъ эта моя.
ІП.
О СВОИХЪ КНИЖКАХЪ.
Не городской лишь досугъ моею восторженъ Пимплеей,
И не закрытымъ ушамъ этотъ я даръ подношу,
Но и на Гетскихъ снѣгахъ при значкахъ воинственныхъ Марса
Грубый центуріонъ книжку теребитъ мою,
5 Ходитъ слухъ, что мои поетъ и Британнія пѣсни.
Что въ томъ пользы? О томъ мой не узналъ кошелекъ.
О какія бы могъ создавать я безсмертныя пѣсни,
Битвы какія трубой могъ возгремѣть Піэридъ,
Если бы Августа вновь божества землѣ возвратили,
10 И Мецената, о Римъ, дали бы снова тебѣ!
• IV.
Поэтъ проситъ боговъ за Нерву Траяна.
Лары Фригійцевъ и вы святыни, что Трои наслѣдникъ
Раньше схватилъ изъ огня Лаомедонтскихъ богатствъ,
Ты, изваянъ впервой нынѣ въ золотѣ вѣчномъ Юпитеръ
которая оставляетъ насъ ночью, уходи за дверь. 2, 7. Санктра^ плохой неизвѣ-
стный намъ поэтъ. 2, 8. Книжка вотъ эта моя, т. е. написанная со свойствен-
нымъ мнѣ чистосердечіемъ. 3, 1. Пимплея, муза съ Пимплы, горы пли ручья, по-
священнаго музамъ на Геликонѣ въ Беотіи. 3, 3. Гетскихъ (см. VI, 58, ст. 2).
3, 8. Піэридъ (см. I, 76, 3). 3, 9. Августа, Нерву или Траяна, подобнаго Августу.
4, 1. Вы святыни, огонь Весты, который наслѣдникъ Трои Эней привезъ въ Ита-
лію. 4, 2. Лаомедоптъ, отецъ Пріама.
688 М. Ѵаі. Магііаііз ері"гапнпаіои. ЬіЬ. XI
Еі зогог еі зитті йііа Іоіа раігіз,
5 Еі циі ригригеіз іат іегііа потіпа Газііз,
Іапе, геіегз Хегѵае; ѵоз ргесог оге ріо:
Нипс отпез зегѵаіе сіисет, зегѵаіе зепаіит;
МогіЬиз Іііс ѵіѵаі ргіпсіріз, іііе зиіз.
V.
Тапіа ііЬі езі гесіі геѵегепііа, Саезаг, еі аециі,
фіапіа Хитае і’иегаі: зеЛ Хита раирег егаі.
Апіиа гез Ііаес езі, оріЬиз поп ігайеге тогез
Еі, сит іоі Сгоезоз ѵісегіз, еззе Хитат.
5 8і гесіеапі ѵеіегез, іп^епііа потіпа, раігез,
Еіузіит Іісеаі зі ѵасиаге петиз:
Те соіеі іпѵісіиз рго ІіЬегіаіе СатіІІиз,
Аигит ЕаЬгісіиз, іе ІгіЬиепіе, ѵоіеі;
Те (Іисе §ашіеІ)іі Вгиіиз, ііЬі 8иІ1а сгиепіиз
10 Ітрегіит ігаііеі, сйт розііигиз егіі;
Еі іе ргіѵаіо сит Саезаге Ма§пиз атаЬіі,
БопаЬіі іоіаз еі ііЬі Сгаззиз орез.
Ірзе циодие іпіегпіз геѵосаіиз Оіііз аЬ итЬгіз
8і Саіо гесійаіиг, Саезагіапиз егіі.
VI.
Ппсііз ІаіфГегі зепіз (ІіеЬиз,
Ке^паіог циіЬиз ітрегаі ГгіііІІиз,
Ѵегзи Ііиіеге поп ІаЬогіозо
Регтііііз, риіо, ріііеаіа Кота.
4 , 4. И сестра, Юнона. И дочъ вся сполна, Минерва, безъ участія матери дочь
Юпитера, изъ головы котораго вышла. 4, 6. Трижды уже; Нерва до провозгла-
шенія императоромъ былъ уже трижды консуломъ и потому записанъ трижды въ
январьскую книгу Анналъ. 5, 7. Камиллъ (см. I, 24, ст. 3), освободившій Римъ отъ
Галловъ, предпочелъ бы власть Траяна любимой свободѣ; по если связать іпѵісіив
со словами рго ІіЪегІаіе въ смыслѣ непобѣдимый въ своей борьбѣ изъ за свободы,
то надо перевести такъ, какъ мы переводимъ этотъ стихъ, хотя смыслъ при обѣ-
ихъ конструкціяхъ выходитъ одинъ и тотъ же, т. е. что вольнолюбивый Камиллъ
убѣдился бы, что владычество Нумы большее ручательство счастья, чѣмъ свобода,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 689
/
И сестра, и отца вышняго дочь вся сполна,
5 И ты, Янусъ, что внесъ въ пурпурную лѣтопись имя
Нервы трижды уже; набожно васъ я прошу:
Этого всѣ вы вождя храните, храните сенатъ вы;
Нравовъ владыки пусть онъ держится, тотъ же своихъ.
V.
Въ похвалу Нервѣ Траяну.
Цезарь, такое жь въ тебѣ уваженіе къ правдѣ и благу,
Какъ и у Нумы; но вѣдь Нума то былъ бѣднякомъ.
Это претрудная вещь, не предать чтобы нравовъ богатству,
Столькихъ и Крезовъ затмивъ, Нумою все пребывать.
5 Древніе еслибъ отцы во славѣ именъ возвратились,
И Елисейской пустѣть рощѣ бы было дано,
Изъ за свободы тебя почтилъ бы Камиллъ всспобѣдный,
Золото лишь отъ тебя самъ бы Фабрицій пріялъ;
Брутъ какъ вождю бы тебѣ былъ радъ, и. Сулла кровавый
10 Передалъ власть бы тебѣ, какъ довелось бы слагать;
Магнусъ тебя бъ возлюбилъ одновременно съ Цезаремъ мирнымъ,
И тебѣ бы отдалъ Крассъ всѣ богатства свои.
Даже и вызванный самъ изъ Дисовыхъ мраковъ подземныхъ,
Еслибъ вернулся Катопъ, Цезаріанцемъ бы сталъ.
VI.
Риму.
Въ полные выпивки дни старца съ косою,
Какъ рожокъ для костей царствуетъ властно,
Легкимъ стихомъ поиграть, я полагаю,
Римъ, какъ шляпу надѣлъ, ты позволяешь.
за которую онъ бился. 5, 8. Фабриціи (см. Ѵ11, 68, 4). 5, 11. Шагнувъ, про-
званіе Помпея, часто встрѣчающееся въ Фарсаліл Лукана. 6, 1. Оставаясь бук-
вально вѣрными подлинному выраженію „ішсііз <1іеЬиз“, мы считаемъ себя вправѣ
предложить читателю измѣнить для большей ясности слова „Въ умащенные дни“ сло-
вами „Въ полные выпивки дни11. Старца съ косою, Сатурна, т. е. во дни Сатурналій.
6, 2. Рожокъ для выбрасыванья игорныхъ костей царствуетъ въ эти дни, тогда какъ
въ другое время игра въ кости строго воспрещалась. 6, 4. Шляпу надѣлъ; во
время Сатурналій рабы, уподобляясь господамъ, надѣвали шляпы.
Марціала эпиграммы
44
690 М. Ѵаі. Магііаіів ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
5 Кізізіі; Іісеі ег§о, поп ѵеіатиг.
РаНепіез ргосиі Ійпс аЬііе сигае;
(^иійдиій ѵепегіі оЬѵіит, Іоцпатиг
Могоза зіпе со^ііаііопе.
Мізсе йітійіоз, риег, ігіепіез,
10 (^иаіез Руіііадогаз йаЬаі Ыегопі,
Мізсе, Біпйуте, зей Ггедиепііогез:
Роззит піі е§о, зоЪгіиз; ЬіЪепіі
Зиссиггепі тіііі диіпйесіт роеіае.
])а пипс Ьазіа, зей Саіиіііапа:
15 (^иае зі іоі іиегіпі, циоі іііе йіхіі,
ОопаЬо ііЬі Раззегет Саіиііі.
VII.
I
Іат сегіе зіирійо поп йісез, Раиіа, тагііо,
Ай тоесЬит диоііепз Іоп^іиз іге ѵоіез,
„Саезаг іп АІЬапит іиззіі те тапе ѵепіге,
Саезаг Сігсеіоз“. Іат зігорііа іаііз аЫі.
5 Репеіорае Іісеі еззе ііЬі зиЪ ргіпсіре Ыегѵа:
Зей ргоІііЬеі зсаЬіез іп^епіипщие ѵеіиз.
ІпГеІіх, диій адез? ае§гат зітиІаЬіз атісат?
НаегеЬіі йотіпае ѵіг сотез ірзе зиае,
Ппі еі ай Ггаігет іесит таігегадие раігетдие,
10 і^иаз іуііиг Ггаийез іп^епіоза рагаз?
Бісегеі Ііузіегісат зе Гогзііап аііега тоесііа
Іп Зіпиеззапо ѵеііе зейеге Іаси.
і^папіо іи теііиз, ^иоііеп8 ріасеі іге і’иіиіит,
(^иае ѵегипі таѵіз йісеге, Раиіа, ѵіго!
VIII.
Ьарза диой ехіегпіз зрігапі ороЬаката Ігипсіз,
(Ііііта диой сигѵо диае сайіі аига сгосо;
6, 10. Пифагоръ, любимый мальчикъ Нерона. О, 11. Диндимъ, тоже одно изъ
обычныхъ именъ мальчиковъ. 7, 3. Цезаръ—Домиціанъ. При немъ Павла могла
ссылаться на такія императорскія приказанія: ко при Нервѣ это сдѣлалось певозмож-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
691
•5 Ты разсмѣялся, ну вотъ, нѣтъ мнѣ запрета.
Блѣдныя дальше отсель мчитесь заботы;
Будемъ болтать обо всемъ, что нп попало,
Безъ разсужденій уже всякихъ суровыхъ.
До половины смѣшай, мальчикъ, мнѣ кубковъ,
10 Какъ Пиѳагоръ подавалъ ихъ для Нерона,
Смѣшивай также, Дйндимъ, только почаще:
Я ничего на смогу трезвый; а выпью,
Такъ пятнадцать въ меня входитъ поэтовъ.
Вотъ поцѣлуй ты мепя, но какъ Катулла;
15 Коль будетъ столько же разъ, сколько сказалъ онъ,
То Воробья тебѣ дамъ тоже Катулла.
VII.
Павлѣ.
Вѣрно ужь мужу глупцу ты болѣе, Павла, не скажешь,
Каждый разъ, что идти хочешь къ любовнику вдаль:
„Цезарь въ Альбанъ приходить приказалъ сегодня мнѣ рано,
Цезарь въ Цирцеи велѣлъ". Этимъ обманамъ конецъ.
5 Пенелопою слѣдъ тебѣ быть при властителѣ Нервѣ;
Похоть межь тѣмъ не даетъ да и давнишній твой нравъ.
Бѣдная, какъ поступить? больной ли представишь подругу?
Мужъ провожатымъ прильнетъ самъ же къ своей госпожѣ,
Къ брату съ тобою пойдетъ, къ отцу и къ матери тоже,
10 Что жь за обманы затѣмъ, хитрая, ты припасешь?
Отъ истерики что ль, сказала бъ иная блудница,
Въ Синуэсскомъ она озерѣ хочетъ сидѣть.
Лучше насколько же ты, идти на распутство замысла,
Павла, всегда предпочтешь мужу ты правду сказать!
VIII.
О ПОЦѢЛУЯХЪ СВОЕГО МАЛЬЧИКА
Чѣмъ благовоненъ бальзамъ, изъ стволовъ иноземныхъ истекшій,
Чѣмъ наклоненный шафранъ воздухъ поитъ подъ конецъ;
нымъ. 7, 12. Воды Сішуэссы въ Кампаніи, по свидѣтельству Плинія (кн. 31, гл. 2),
помогали женщинамъ отъ безплодія и другихъ болѣзней. 8, 2. Сигѵо сгосо, бук-
вально переведенное нами наклоненный иии/>рані>, относится, по словамъ толкователя,
44*
692 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапіпіаіоп. ЬіЬ. XI
Рота сціогі ЪіЪегпа таіигезсепііа сарза,
АгЬоге дио<1 ѵегпа Іихигіозиз а§ег;
5 Ве Раіаііпіз сіотіпае диоЛ Зегіса ргеііз,
Зисіпа ѵіг§;іпеа (рос! ге§еіаіа тапи;
АтрИога диосі пі§гі, зесі 1оп§е, Ггасіа Еаіегпі,
Ц>ио<1 диі Зісапіиз сіеііпеі Іюгіиз арез;
<^иосІ Созті гедоіепі аІаЬазіга Госідие сіеогит,
10 (^иоб тойо сІіѵіііЬиз Іарза согопа сотіз:
8іп§и1а диі<1 дісат? поп зипі заііз; отпіа тізсе:
Нос іга§гапі риегі Ъазіа тапе теі.
8сіге сиріз потеп? зі ргоріег Ьасіа сіісат.
Іигазіі: пітіит зсіге, 8аЬіпе, сиріз.
IX.
Сіагиз Ггоікіе Іоѵіз, Вотапі 1‘ата соіішгпі,
Зрігаі Ареііеа гесісіііиз агіе Метог.
X.
Сопіиііі асі заіигаз іп§епііа ресіога Тигпиз.
Сиг поп а<1 Метогіз сагтіпа? Егаіег егаі.
XI.
Тоііе, риег, саіісез іерісіідие іогеитаіа Хііі
Еі тіііі зесига росиіа .Ігасіе тапи
Тгііа раігиіп ІаЪгіз еі іопзо рига тіпізіго;
Апііцииз тепзіз гезіііиаіиг Іюпог.
5 Те роіаге <1есеі §етта, (ріі Мепіога ігап§ія
Іп зсаріііит тоесііае, Загйапараііе, іиае.
къ машиннымъ приспособленіямъ^ съ которыхъ благовонный шаФранъ окроплялъ
сцену. 8, 5. Чѣмъ благовонное платье императрицы, вынутое изъ-подъ пресса.
9, 1. Меморъ} называемый здѣсь славою римскаго котурна, былъ очевидно драматиче-
скимъ писателемъ и потому какъ героическій платъ былъ увѣнчанъ дубовою лист-
вою, посвященной Зевесу, тогда какъ элегическіе, эпиграмматическіе поэты и творцы
эклогъ должны были довольствоваться вѣнкомъ изъ плюща (см. ѴІП, 82, ст. 8).
10, 1. Турнъ* поэтъ, о которомъ говорится въ ѴИ, 97, 8. Почему онъ не сочинялъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 693
Чѣмъ плоды, что зимой уложены въ ларь, доспѣваютъ,
Чѣмъ въ древесныхъ цвѣтахъ садъ благовонной весной;
5 Чѣмъ въ Палатинскомъ дворцѣ изъ подъ гнета владычицы платье,
Чѣмъ янтарь, что рукой дѣвственной былъ разогрѣтъ;
Чѣмъ сосудъ, но вдали разбитый подъ чернымъ Фалерномъ,
Чѣмъ тотъ садъ, что въ себѣ пчелъ Сиканскихъ хранитъ;
Чѣмъ алавастръ отдаетъ Косма и жертвенникъ божій,
10 Чѣмъ съ волосъ богача только упавшій вѣнокъ,—
Что называть по частямъ? недостаточно; все собери ты:
Этимъ съ утра поцѣлуй мальчика полнъ моего.
Имя желаешь ты знать? я скажу для однихъ поцѣлуевъ.
Ты клялся: черезъ чуръ хочешь, Сабинъ, ты узнать.
IX.
На портретъ Мемора.
Зевса прославленъ листвой, котурна Римскаго слава,
Дышитъ Меморъ, оживленъ вновь Апеллесскпмъ трудомъ.
X.
О Турнѣ.
Силы огромныя Турнъ свои обратилъ на сатиры.
Не на Меморовы что жь пѣсни? Онъ братъ ему былъ.
XI.
Своему слугѣ.
Мальчикъ, бокалы сними, изваянія теплаго Нила,
И губами отцовъ стертые мнѣ передай
Кубки надежной рукой, что стриженымъ мыты слугою;
Пусть возвратится столамъ нашимъ старинный почетъ.
5 Пить изъ каменьевъ тебѣ, Сарданапалъ, подобаетъ,
Если блудницѣ своей Ментора мнешь на горшокъ.
* *
пѣсенъ, подобныхъ Меморовымъ, на этотъ вопросъ Марціалъ отвѣчаетъ, что Турнъ,
будучи братомъ Мемору, не захотѣлъ быть его соперникомъ. 11, 1. Изваянія
теплаго Нила; Марціалъ подразумѣвастъ богатую хрустальную посуду, которую при-
казываетъ мальчику убрать со стола и вмѣсто ея поставить стародавнюю простую
глиняную, которая возвратить столу почета» домашняго преданія. 11, 5. Поэтъ
обращается къ неизвѣстному, изнѣженному до безвкусія богачу, говоря, что ему,
Сарданапалу, слѣдуетъ въ противоположность нить изъ драгоцѣнныхъ каменьевъ,
694
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гавнпаіоп. ЬіЬ. XI.
XII.
Івз ІіЬі ваіогиві ѵеі зеріет, Еоііе, йеіиг,
І)іип таігет вето сіеі ІіЬі, вето раігеві.
XIII.
(ѵ>иІ8диІ8 Гіатівіат іегІ8, ѵіаіог,
Хоіі воЫІе ргаеіегіге іпагтог.
ЕГгЪіз сіеіісіае заіездие Хііі,
Агз еі §гаііа, іизиз еі ѵоіиріаз
5 Котаві (іесвз еі сіоіог іііеаігі
Аісріе овівез Ѵепегез Сирісііпездие
Нос 8иві сопсіііа, дио Рагіз, зериісго.
XIV.
Негейез, воіііе Ьгеѵет зереііге соіопиві"
Хаві іегга езі іііі диавіпіасипдие дгаѵіз-
XV.
8иві сііагіае тіЬі, циаз Саіовіз ихог
Еі диаз ЬотЬіІез 1е§аві ЗаЬіиае:
Ніс іоіиз ѵоіо гісіеаі ІіЪеІІиз
Еі зіі педиіог овтіЬиз- ІіЬеІІіз.
5 <Циі ѵіво віаііеаі вес егиЬезсаі
Рів§иі зог(іі(1и8 еззе Созтіапо,
Ьиііаі сиві риегіз, аігеі риеііаз,
Хес рег сігсиііиз Іодиаіиг іііат,
Ех два пазсітиг, оттит рагевіет,
10 (^иаві запсіиз Хита тепіиіат ѵосаЬаі.
такъ какъ онъ уродуетъ произведенія Ментора, знаменитаго ваятеля, превращая ихъ
въ горшокъ своей блудницы. 12, 1. Марціалъ смѣется надъ Зоиломъ, ищущимъ
нрава грехъ сыновей, между тѣмъ какъ самъ онъ не зналъ своихъ родителей.
13, 7. Парисъ, знаменитый актеръ и мимъ, любимецъ Домиціана, раздававшій даже
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 695
XII.
На Зоила.
Хоть бы семи сыновей тебѣ право, Зоилъ, даровали,
Такъ какъ никто ужь не дастъ матери или отца
XIII.
Эпитафія балетчика Париса.
Кто бы ты, путникъ, ни шелъ по Фламинской дорогѣ..
Благороднаго мрамора не проминуй ты.
Наслажденье столицы и Нила остроты,
Прелесть и ловкость, игра, какъ и восторги,
5 Римской сцены краса и горе большое,
Всѣ при этомъ Венеры и всѣ Купидоны
Въ той же вотъ, гдѣ и Парисъ, скрыты могилѣ.
. XIV.
О СЕЛЯНИНѢ.
Не хороните, наслѣдники, малаго вы селянина,
Ибо земля для него, сколько ни брось, тяжела.
XV.
О СВОЕЙ КНИГѢ.
Есть писанья мои, что супругѣ Катона,
Что и суровымъ читать можно Сабинкамъ;
Эта, хочу, чтобы вся книжка смѣялась,
II изъ книжекъ была всѣхъ шаловливѣй.
5 Пусть залитая виномъ она не краснѣетъ
Благовоньями быть пачканой Косма,
Шутитъ съ мальчиками, дѣвушекъ любитъ,
II называетъ того не обинуясь,
Кто породилъ насъ и всѣмъ общій родитель,
10 Нума священный кому имя далъ это.
мѣста воинскихъ начальниковъ, но впослѣдствіи убитый Домиціаномъ за связь его
съ Домиціей. 14. 1. Поэтъ проситъ наслѣдниковъ не хоронить малорослаго селя,
пина, для котораго, какъ бы мало ни бросили на него земли, она будетъ тяжела.
15, 6. Кшговонъ/іми, какъ свидѣтельство того, что опа читалась на роскошныхъ пирахъ-
696 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
Ѵегзиз Іюз іатеп еззе іи тетепіо
8аіигпа1ісіоз, Ароіііпагіз:
Могез поп ІіаЬеі іііе теоз ІіЬеіІиз.
(}иі §гаѵіз ез пітіит, роіез Іііпс іат, іесіог, аЬіге
С^ио ИЬеі: игЬапае зсгірзітиз ізіа іо§ае;
Хат теа Ьатрзасіо Іазсіѵіі рауіпа ѵегзи
Еі Тагіезіаса сопсгераі аега тапи.
5 О диоііепз гі§ійа риІзаЬіз раіііа ѵепа,
8із §таѵіог Сигіо ГаЬгісіодие Іісеі!
Ти диодие педиіііаз позігі Іизиздие ІіЬеІІі
Ша риеііа іедаз, зіз Раіаѵіпа Іісеі.
ЕгиЬиіі розиіідие теит Ьисгеііа ІіЬгит,
10 8е<1 согат Вгиіо; Вгиіе, гесейе: Іе°еі.
XVII.
Хоп отпіз позігі посіигпа езі ра^іпа ІіЬгі:
Іпѵепіез еі диосі тапе, 8аЬіпе, 1е§аз.
XVIII.
ІІопазіі, Ьире, гиз зиЬ игЬе поЬіз;
8е<1 гиз езі тіііі шаіиз іп Гепезіга.
Киз Ьос сіісеге, гиз роіез ѵосаге?
Іп дио гиіа Гасіі петиз Віапае,
5 Аг§иіае іе»іі аіа диосі сісайае,
(^иосі Гогтіса (Ііе сотесііі ипо,
Сіизае сиі Гоііит гозае согопа езі;'
15, 12. Лпо.і.іинарііі (см. IV, 86, ст. 3 и VII, 26). 15, 13. Меоя; такое чтеніе
принято комментаторами, считающими Марціала человѣкомъ лично нравственнымъ.
Желающіе прочес'п» тсиа должны будутъ и въ русскомъ переводѣ замѣнить послѣд-
ній стихъ такъ: „Нѣтъ благочестья вь моей этой вотч» книжкѣ". 16, 3. Лампсакъ,
городъ Мизійскій на Геллеспонтѣ; мѣсто воспитанія Пріапа. 16, 4. ’І'артесскій
(см. VII, 28. ст. 2). Мѣдью, т. е. гремушками (кастаньетами) испанскихъ танцовщицъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
697
Эти стихи между тѣмъ не забывай ты
Сатурнинскіе все жь, Аполлинарій:
Нравы ничуть не мои въ этой вотъ книжкѣ.
XVI.
Читателямъ.
Ты, что чрезмѣру суровъ, куда пожелаешь, читатель,
Можешь отсюда идти: для горожанъ я писалъ;
Ибо страница моя Лампсакскимъ стихомъ подгуляла
И вызываетъ въ рукѣ мѣдью Тартесской гремѣть.
5 О какъ часто тебѣ одежда покажется тѣсной,
Будь пуще Курія ты или Фабриція строгъ!
Ты же книжки моей проказы станешь и шутки,
Дѣва, растаявъ, читать, хоть Патавинкою будь.
Покраснѣвши, мою положить Лукреція книгу,
10 Но передъ Брутомъ; уйди Брутъ, зачитаетъ опять.
XVII.
Сабину.
Въ книжкѣ моей не однѣ ночныя только страницы,
А найдется, Сабинъ, что и заутра прочтешь.
XVIII.
На Лупа.
Ты подъ городомъ, Лупъ, виллу мнѣ отдалъ,
Но на окошкѣ моемъ большая вилла.
Виллой ли это ты счесть и звать въ состояньи?
Рута является гдѣ рощей Діаны,
5 Что ее скроетъ крыло пѣвчей цикады,
И ее за одинъ день муравей съѣстъ,
Коей вѣнкомъ листокъ розы закрытой;
изъ мѣди пли раковинъ. 16, 8. Патавинскія женщины считались въ Италіи са-
мыми, сдержанными и непорочными, быть можетъ, по причинѣ сѣвернаго положенія
своей родины на рѣкѣ По. 17, 1. Ночныя страницы, несдержанныя, неприлич-
ныя. 18, 1. Капиталистъ Лупъ подарилъ Марціалу небольшое имѣньице подъ горо-
домъ, ничтожность котораго поэтъ выставляетъ всякими сравненіями, начиная два съ
увѣренія, что на окнѣ у него больше деревня, чѣмъ подаренная.
698 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. XI.
Іи дно поп іпа°І8 іпѵепііиг ІіегЬа,
(^иат Созті іоііпт рірегѵе сгийшп;
10 Іп дио пес сиситіз іасеге гесіиз,
Хес зегрепз ІіаЪіІаге Іоіа роззіі.
Егисат таіе разсіі Ііогіиз ипат,
Сопзитріо тогііиг сиііх заіісіо,
Еі Іаіра езі тіііі іоззог аідие агаіог.
15 Хоп Ьоіеіиз Иіаге, поп тагізсае
Вкіеге аиі ѵіоіае раіеге роззипі.
Еіпез тиз рориіаіиг еі соіопо
Тапдиат зиз Саіусіопіиз Іітеіиг,
Еі зиЫаІа ѵоіапііз ип§ие Рго§,пез
20 Іп пісіи зе^ез езі Іпгишііпіпо;
Еі сит зіеі зіпе Гаісе тепіиіадие,
Хоп езі (іітісИо Іосиз Ргіаро.
Ѵіх ітріеі сосіеат регасіа теззіз,
Еі тизіит писе сопді тиз рісаіа.
25 Еггазіі, Ьире, Ііііега зесі ипа:
Хат дио Іетроге ргаесііит (іесіізіі,
Маііет Іи тіііі ргапсііит сіеіііззез.
XIX.
фиаегіз, сиг поііт Іе (Іисеге, СгаІІа? Візегіа ез.
Заере зоіоесізтит тепіиіа позіга Гасіі.
Саезагіз Аи§изІі Іазсіѵоз, Ііѵйіе, ѵегзиз
8ех 1е§е, диі Ігізііз ѵегЬа Іаііпа 1е§із:
/иіиіі Сгіарііугап Аніоѣіиз, Ііапс тіігі роепити
Риіѵіа сопЗіііиіі, зе диоуие иіі риіиат.
5 Гиіѵіат едо иі риіиат? циііі зі те Маѣіиз огеі,
Раесіісет, (асіат? поп риіо, зі заріат.
18. 9. Ііоема листовъ, т. е. благовоиный нардъ, равно какъ и перецъ, въ Ита-
ліи произростать не можетъ. 18, 19. Прокны, ласточки, (см. IV, 49, ст. 3).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 699*
Гдѣ пе больше ничуть сыщешь травинокъ,
Чѣмъ у Косма листовъ, перцу ль сыраго;
10 Гдѣ и впрямикъ огурцу не протянуться,
Нп змѣѣ цѣликомъ не помѣститься.
Гдѣ гусеницу одну садъ еле кормитъ,
Гдѣ и мошка, ивнякъ съѣвъ, умираетъ,
Кротъ у меня ровокопъ, также и пахарь.
15 Развернуться грибу, смоквамъ смѣяться
Негдѣ, или распустить цвѣту фіалкамъ.
Мышь границу земли разоряетъ и вродѣ
Калидонскаго вепря страшна селянину,
И когтями летающей Прокны вся жатва
20 Въ ласточкино гнѣздо поднялась и вмѣстилась;
И хоть стоитъ безъ серпа и безъ примѣты,
II половинному нѣтъ мѣста Пріапу.
Еле и весь урожай наполнитъ улитку,
И въ смоленый орѣхъ мустъ я сбираю.
25 Ты однимъ только, Лупъ, слогомъ ошибся,
Ибо въ то время, какъ мнѣ дачку дарилъ ты,
Завтракъ бы я предпочелъ взять, какъ подачку.
XIX.
Галлѣ.
XX.
Строгому читателю.
18, 24—25. Въ этихъ двухъ стихахъ мы, по возможности, старались сохранить,
игру словъ, заключающуюся въ ргааііит и ргаіиіігпп^ переводя дачку и подачку.
700 М. Ѵаі. Магііаіік ері§гатіпаіоп. ЬіЬ. XI.
„ Аиі {иіие, аиі ридпетизи аіі. Циісі, диосі тіііі ѵііа
Сагіог езі ірза тепіиіа? 8ідпа сапапі!
АЪзоІѵіз Іерідоз пітігит, Аи^изіе, ІіЪеІІоз,
10 С^иі зсіз Вотапа зітріісііаіе Іодиі.
XXI.
Ьійіа іат Іаха езі, едиіііз циат сиіиз аііепі,
<^иат сеіег агдиіо диі зона! аеге ігосііиз,
(^иат гоіа ігапзтіззо іоііепз іпіасіа реіаиго,
(^иат ѵеіиз а сгазза саісеиз исіиз адиа,
5 (ѵ>иат сщае гага ѵа§оз ехресіапі геііа іигсіоз,
С^иат Ротреіапо ѵеіа пе^аіа Хоіо,
(^иат циае <1е ріііііізісо Іарса езі агтіііа сіпаесіо,
Сиісиіа Ьеисопісо диат ѵісіиаіа зио,
(^иат ѵеіегез Ьгасае Вгііопіз раирегіз, еі сціат
10 Тигре Каѵеппаііз ^иііиг опосгоіаіі.
Напс іп різсіпа Лісог Гиіиіззе н^гта
Кезсіо; різсіпат пе йііиіззе риіо.
XXII.
МоШа диосі піѵеі йиго іегіз оге Сіаіаезі
Вазіа, циосі пийо сит Сгапутейе іасез,
(<3иіз пе§аі?) Іюс пітіит. 8есІ зіі заііз; іп§иіпа заііет
Рагсе Гиіиігісі зоііісііаге тапп.
5 ЬеѵіЬиз іп риегіз ріиз Ііаес, диат тепіиіа, рессаі,
Еі Гасіипі сіідііі ргаесірііапідие ѵігит:
Іпсіе іга^из сеіегездие рііі тігапсіадие таігі
ВагЬа, пес іп сіага Ьаіпеа Іисе ріасепі.
Иіѵізіі паіига тагет: рагз ипа риеіііз,
10 Ппа ѵігіз §епііа езі. ІТіеге рагіе іиа.
XXIII.
ХиЬеге 8і1а тіііі пиііа поп Іе^е рагаіа езі;
8есІ 8і1аіп пиііа сіисеге Іе^е ѵоіо.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
701
XXI.
На Лидію.
XXII.
ІН РАЕИІСОКЕМ МА8ТШВАХТЕМ.
XXIII.
На Силу.
.702
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаиішаіоп. ЬіЬ. XI
Сиіп іатеп іпзіагеі, „(Іесіез тіііі йоііз іп аиго
8ропза <1аЪіз“ йіхі; „диісі тіпиз еззе роіезі?
5 Хес іиіиат диашѵіз ргіта Іе посіе тагііиз,
Соттипіз іесит пес тіііі іесіиз егіі;
Сотріесіагфіё теат, пес іи ргоІііЬеЬіз, атісат,
АпсіПат тіііез еі тіііі іизза іиат.
Те зресіапіе (ІаЬіі поЬіз Іазсіѵа тіпівіег
10 Вазіа, зіѵе теиз, зіѵе егіі іііе іииз.
Асі сепат ѵепіез, зеД зіс (ііѵіза геситЬез,
Иі поп іап§апіиг раіііа позіга іиіз.
Озсиіа гага йаЬіз поЪіз еі поп йаЬіз иііго,
Хес циазі пиріа (ІаЬіз, зесі (ріазі таіег апиз.
15 8і роіез ізіа раіі, зі піі реіТегге гесизаз,
Іпѵепіез диі іе (Іисеге, 8і1а, ѵеііі".
XXIV.
Вит іе ргозедиог еі Дотипі гейисо.
Аигет (Іит ііЬі ргаезіо §аггіепіі,
Еі диісЩиіс! Іодиегіз іасіздие Іатіо,
(^иоі ѵегзиз роіегаиі, ЬаЪиІІе, пазсі!
5 Нос Йатпит ііЬі поп ѵійеіиг еззе,
8і диосі Вота 1е§іі, гедиігіі Ьозрез,
Хоп йегійеі едиез, іепеі зепаіог,
Ьатіаі саизйіісиз, роеіа сагріі,
Ргоріег іе регіі—Іюс ЬаЬиІіе, ѵегит езі—?
10 Нос чиіздиат і'егаі? иі ііЬі іиогит
8іі таіог пшпегиз іодаіиіогит
ЬіЬгогит тіііі зіі тіпог теогит?
Тгі^шіа ргоре іат йіеЬиз ипа езі
ХоЬіз ра§іпа ѵіх регасіа. Зіс йі,
15 Сит сепаге йоті роеіа поп ѵиіі.
XXV.
ІПа заіах пітіит пес раисіз поіа риеіііз
Зіаге Ьіпо (Іезіі тепіиіа. Ьіп^иа, саѵе.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
703
XXIV.
Лабуллу.
Какъ хожу за тобой, тебя въ домъ провожая,
И твоей болтовнѣ слухъ подставляю,
И что бъ ты ни сказалъ, ни сдѣлалъ, хвалю я,
Сколько могло бы, Лабуллъ, стиховъ народиться!
5 Или не видишь ты въ этомъ убытка,
Если, что Римъ прочтетъ, иностранецъ добудетъ,
Всадникъ не осмѣетъ и оцѣнитъ сенаторъ,
Стряпчій будетъ хвалить, и поэтъ опорочитъ,
Изъ за тебя пропадетъ—Лабуллъ, слѣдъ ли это?
10 Кто же стерпитъ, чтобы твоихъ за тобою
Стало больше число въ тоги одѣтыхъ,
У меня жь моихъ книгъ стало бы меньше?
Въ тридцать-то дней почти одну лишь страницу
Я окончилъ едва. Такъ-то бываетъ,
15 Коль не захочетъ поэтъ ужинать дома.
XXV.
На Лина.
24, 15. Если поэтъ станетъ гоняться за чужими ужинами
704
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіптаіоп. ЬіЬ. XI.
XXVI.
О тіЫ §гаіа диіез, о Ыапсіа, ТеІезрЬоге, сига,
фиаіія іп атріехи поп Гиіі апіе тео:
Вазіа (Іа поЬіз ѵеіиіо, риег, исіа Еаіегпо,
Росиіа (Іа ІаЬгіз іасіа іпіпога іиіз.
5 А(1йі(1егІ8 зирег Ііаез Ѵепегіз зі §аийіа ѵега,
Еззе пе^ет теііизсит Сгапутеде Іоѵі.
XXVII.
Ееггеиз ез, зі зіаге роіезі ІіЬі тепіиіа, Еіассе,
Сит іе зех суаіЬоз огаі атіса §агі,
Ѵеі (Іио ігизіа го^аі суЬіі іепитѵе Іасегіит,
Хес <іі§пат іоіо зе Ьоігуопе риіаі;
5 Сиі рогіаі §аи(1епз апсіііа рагарзійе гиЬга
АПесет, зей диат ргоііпиз Ша ѵогеі;
Аиі. сит регіісиіі ііопіет розиіЦие рийегет,
Зисійа раіііоіо ѵеііега диііщие реііі.
Аі теа те ІіЬгат іоііаіі розсаі атіса,
10 Аиі ѵігійез §еттаз загйопусЬазѵе рагез,
Хес пізі ргіта ѵеііі (Іе Тизсо Йегіса ѵісо,
Аиі сепіит аигеоіоз зіс ѵеіиі аега го&еі.
Хипс іи ѵеііе риіаз Ьаес те (Іопаге риеііае?
Хоіо, зей Ьіз иі зіі (Іі^па риеііа ѵоіо.
’ XXVIII.
Іпѵазіі тейісі Хазіса рЬгепеіісиз Еисіі
Еі регсіАіі Нуіав. Ніс, риіо, запиз егаі.
27. 2. Разсолъ, (см. VI. 93, 6). 27, 3. Лаі^сріпы^ (см. ѴП, 78, 1). 27, 4.
Поэтъ продолжаетъ изображать дешевую п безгранично скромную въ своихъ жела-
ніяхъ красавицу. 27, 5. На блюдечкѣ красномъ, изъ простой глины. 27, 6.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
705
XXVI.
Мальчику Телесфору.
XXVII.
ФДАККУ.
Ты желѣзный, коль ты способенъ, Флаккъ, распаляться,
Какъ разсолу шесть чашъ проситъ подруга твоя,
Или тунца двухъ кусковъ или лацерты желаетъ,
И не считаетъ, что ей можно съѣсть весь виноградъ;
5 Если съ усмѣшкой несетъ подливки на блюдечкѣ красномъ
Ей служанка, она жь это проглотитъ сейчасъ;
Или же лобъ у себя почесавъ и стыдъ отложивши,
Волны немытой просить станетъ пять фунтовъ на плащъ.
А у меня то пускай фунтъ нарда попроситъ подруга,
10 Или зеленыхъ камней, иль сардониковъ подборъ,
Да наилучшихъ шелковъ принимаетъ лишь съ улицы Тусской,
Иль проситъ сто золотыхъ, словно была бы то мѣдь.
Думаешь ты, что хочу дать эти подарки я дѣвѣ?
Нѣтъ, но чтобъ дѣва была всѣхъ пхъ достойна, хочу.
ХХѴІП.
О СУМАСШЕДШЕМЪ.
Эвктъ наскочилъ на врача сумасшедшій съ кинжаломъ, и Гила
Опъ проткнулъ. А вѣдь былъ онъ, полагаю, въ умѣ.
Проглотитъ сейчасъ, потому что голодна. 27, 8. Волны немытой, не подвергав-
шейся никакой обработкѣ. 27, 10. Зеленыхъ камней, смарагдовъ.
Марціала эпиграммы.
45
706 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
* • • \
XXIX.
Ьап^иійа сит ѵеіиіа ігасіаге ѵігіііа (іехіга
Соерізіі, іи^иіог роііісе, РІіуІІі, іио
Иат сит те тигет, сит те іиа Іитіпа (іісіз,
Ногіз те гейсі ѵіх риіо роззе йесет.
5 Віашііііаз пезсіз: „(ІаЬо“ діс „ІіЪі тіііа сепіит
Еі сіаЪо 8еііпі іи§ега сиііа зоіі;
Ассіре ѵіпа, йотит, риегоз, сіігузепдеіа, тепзаз".
ЪГіІ ориз езі <Іі§ііі8: зіс тіЬі, РІіуІІі, Ггіса.
\ А
XXX.
Оз таіе саизійісіз еі (Іісіз оіеге роеііз.
8ей Геііаіогі, Хоііе, реіиз оіеі.
XXXI.
Аігеиз Саесіііиз сисигЪііагит
8іс іііаз диазі ііііоз ТЬуезіае
Іп рагіез Іасегаі зесаідие тіііе.
Оизіи ргоііпиз Ііаз ейез іп ірзо,
5 Наз ргіта 1'егеі аііегаѵе сепа,
Наз сепа ііЬі іегііа геропеі,
Ніпз зегаз еркіірпійаз рагаЪіі.
Ніпс різіог Гаіиаз іасіі ріасепіаз,
Ніпс еі тиіііріісез зігиіі іаЪеІІаз
10 Еі поіаз сагуоіісіаз іііеаігіз.
Ніпс ехіі ѵагіит сосо тіпиіаі,
Ш Іепіет розііат І’аЬатцие сгесіаз;
Воіеіоз ітііаіиг еі Ьоіеііоз,
Еі саийат суЬіі Ьгеѵездие таепаз.
15 Ніпс сеііагіиз ехрегііиг агіез,
ІІі сотіаі ѵагіо ѵаіег зароге
31. Поэтъ издѣвается надъ скупостью Цэцплія, который черезчуръ пользовался
искусствомъ римскихъ поваровъ дѣлать всевозможныя блюда изъ тыквы. 31,1. Атреи,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
707
XXIX.
Филлидѣ.
XXX
Зоилу.
XXXI.
На Цэцилія.
Истый Атрей надъ тыквами явно Цэцилій,
Такъ ихъ онъ какъ бы сыновей Тіеста
Рветъ на части и рубитъ на тысячи долей.
Ѣсть ихъ придется тебѣ при самой закускѣ,
5 Ихъ и первое дастъ, и второе дастъ блюдо,
Ихъ предъ тобою и третье блюдо поставитъ,
И изъ нихъ же позднѣе сготовитъ онъ сласти.
Хлѣбникъ и прѣсныхъ изъ нпхъ пироговъ изготовитъ
Разныхъ состроитъ изъ нихъ онъ кораваевъ,
10 Также и финиковъ, что по театрамъ извѣстны.
Стряпаетъ поваръ изъ нпхъ же всякую мелочь,
Что п бобомъ ты сочтешь илп чечевицей;
Видъ имъ грибовъ придаетъ или сосисокъ,
И хвоста отъ тупца илп рыбешки.
15 Истощаетъ тутъ все ключникъ искусство,
Чтобы искусно придать запаховъ разныхъ,
(см. III, 45, 1). 31,10. Родъ большихъ финиковъ, которые разбрасывались народу въ
театрѣ, а также позолоченные дарились кліентами патронамъ 1 января (см. XIII, 27).
45*
708 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЫЪ. XI.
Іп гиіае Гоііит Сареіііапа.
8іс ітріеі §аЬаіаз рагарзійездие
Еі Іеѵез зсиіиіаз саѵаздие Іапсез.
20 Нос Іаиіит ѵосаі, Іюс риіаі ѵепизіит,
Бпит ропеге Гегсиііз іоі аззет.
XXXII.
Кес іо§а пес Госиз езі пес ігііиз сітісе Іесіиз
Яес ІіЬі <1е ЫЪиІа загіа раіисіе іе^ез,
Кес риег аиі зепіог, пиііа езі апсіііа пес іпГапз,
Хес зега пес сіаѵіз пес сапіз аіцие саііх.
5 Ти іатеп айесіаз, Хезіог, сіісі аідие ѵійегі
Раирег, еі іп рориіо диаегіз ІіаЬеге іосит.
Мепіігіз ѵаподие ііЬі Ыапйігіз ііопоге.
ЬГоп езі раирегіаз, Ыезіог, ІіаЬеге пііііі.
XXXIII.
Заеріиз а<1 раітага ргазіпиз розі Гаіа Хегопіз
Регѵепіі еі ѵісіог ргаетіа ріига геіегі.
I пипс, ііѵог ейах, сііс іе сеззіззе Хегопі:
Ѵісіі пітігит поп Ыего, зей ргазіпиз.
XXXIV.
Аесіез етіі Арег, зей диаз пес посіиа ѵеііеі
Еззе зиаз: айео підга ѵеіиздие саза езі.
Ѵісіпоз іііі пііійиз Маго роззісіеі Іюгіоз.
СепаЬіі Ьеііе, поп ІіаЪііаЬіі Арег.
XXXV.
І^поіоз тіііі сит ѵосез ігесепіоз,
(,)иаге поп ѵепіат ѵосаіиз а іе',
31, 17. Капеллганскаго3 изъ многихъ объясненій этого эпитета остановимся ^на
томъ, которое считаетъ Капеллу торговцемъ благовоній. 33, 1. Празинъ, ііаѣзд-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
709
Капелліанскаго листику руты.
Такъ наполняетъ затѣмъ чашки, подносы,
Плоскія блюдечки онъ, емкія блюда.
20 Славнымъ считаетъ онъ то, даже прелестнымъ,
Чтобы на ассъ наложить кушаній столько.
хххп.
На Нестора.
Тоги нѣтъ, очага, нѣтъ даже кровати съ клопами,
Нѣтъ и ковра у тебя изъ озерныхъ тростниковъ,
Мальчика нѣтъ, нѣтъ-слуги въ лѣтахъ, служанки, ребенка,
Ни замка, ни ключа, нѣтъ ни стакана, ни пса.
5 Силишься, Несторъ, межь тѣмъ ты бѣднымъ слыть и казаться,
И въ народѣ свое мѣсто желаешь занять.
Лжешь и только себѣ ты льстишь напраснымъ почетомъ.
Несторъ, не бѣдность уже, ежели нѣтъ ничего.
ХХХШ.
О Празинъ.
Пальмы не разъ достигалъ Празинъ и по смерти Нерона
И уже много наградъ, какъ побѣдитель, стяжалъ.
Зависть, теперь говори, что ты уступала Нерону;
А между тѣмъ не Неронъ, а Празинъ побѣдилъ.
XXXIV.
Объ Аперѣ.
Зданіе Аперъ купилъ, но такое, что даже и совы
Взять не желали бъ: изба такъ и темна, и стара.
По сосѣдству Маронъ блестящій садомъ владѣетъ.
Аперъ не будетъ хоть жить, ужинать славно начнетъ.
XXXV.
Фабуллу.
Какъ три сотни зовешь мнѣ незнакомыхъ,
Отчего я нейду и приглашенный тобой,
никъ въ циркѣ изъ партіи Зеленыхъ (см. VI, 46, 1). 33, 3. Нерону, потому что
послѣдній ему покровительствовалъ. 34, 3. Аперъ купилъ негодный домъ, разсчп-
710 М. Ѵаі. Магііаііз ^рщгаттаіоп. ЬіЬ. XI.
Мігагіз диегегіздие Иіі^аздие.
8о1из сепо, ЕаЬиІІе, поп ІіЬепіег.
XXXVI.
Оаіиз Ьапс Іисет §етта тіЬі Іиііиз аІЬа
8і§паі, іо, ѵоііз гесШііиз, ессе, теіз:
Везрегаззе іиѵаі ѵеіиіі іат гиріа зогогит
Гііа; тіпиз §ашіепі диі іітиеге пііііі.
5 Нурпе, диісі ехресіаз, рі§ег? іттогіаіе Еаіегпит
Еипйе, зепет розсипі іаііа ѵоіа сасіит:
фиіпсипсез еі зех суаііюз Ьеззетдие ЬіЬатиз,
Оаіиз иі йаі Іиііиз еі Ргосиіиз.
XXXVII.
2оі1е, диій іоіа §еттат ргаесіп§еге ІіЬга
Те іиѵаі еі тізегит регйеге загйопусііа?
Апиіиз ізіе іиіз Гиегаі то(1о сгигіЬиз аріиз:
Хоп еасіет йі§іііз ропйега сопѵепіипі.
XXXVIII.
Миііо ѵі^іпіі ѵепіі тосіо тіІіЬиз, Аиіе.
Мігагіз ргеііит іат §гаѵе? зигсіиз егаі.
. XXXIX.
Сипагит Гиегаз тоіог, СЬагііІете, теагит
Еі риегі сизіоз адзійииздие сотез.
Іат ті§гезсипі іопза зисіагіа ЬагЬа
Еі диегііиг ІаЬгіз рипсіа риеііа теіз;
тывая, что богатый Маронъ будетъ его приглашать къ себѣ на ужинъ 35, 4. Въ
одиночку^ т. е. среди совершенно незнакомыхъ людей. 36, 1. Бѣлымъ камешкомъ
(см. VIII, 45. 2). 36, 5. Безсмертнаго Фалерна, улучшающагося съ лѣтами.
37, 1. Зоилъ, бывшій недавно бѣглымъ рабомъ, носилъ тяжелыя кольца на закован-
ныхъ голеняхъ; въ настоящее время онъ дѣлаетъ себѣ па палецъ кольцо изъ огром-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 711
Ты изумленъ и меня укоряешь, бранишься.
Въ одиночку, Фабуллъ, ужинать я не люблю.
XXXVI.
О Гаѣ Проку ль.
Бѣлымъ камешкомъ мнѣ день этотъ Гай Юлій отмѣтилъ;
О блаженство, моимъ вотъ возвращенъ онъ мольбамъ;
Сладко въ отчаяньи быть, какъ будто ужь сестры порвали
Нитку; тотъ менѣе радъ, страху кто вовсе не зналъ.
5 Гиннъ, чего ждешь ты, лѣнтяй? Безсмертнаго лей мнѣ Фалерна,
Для заздравицъ такихъ слѣдуетъ старая кадь;
Выпьемъ пять или шесть и даже восемь фіаловъ,
Чтобы составилось Гай, Юлій и Прокулъ вполнѣ.
XXXVII.
Зоилу.
Что за радость, Зоилъ, тебѣ оправлять этотъ камень
Въ цѣлый фунтъ и губить бѣдный то свой сардоникъ?
Это недавно кольцо на твоихъ было голеняхъ кстати;
Не подходитъ никакъ тяжесть такая жь перстамъ.
XXX ѵш.
О ГЛУХОМЪ ПОГОНЩИКѢ МУЛОВЪ.
Авлъ, вотъ погонщикъ муловъ былъ купленъ за двадцать тысячъ.
Этой высокой цѣной ты удивленъ? Онъ былъ глухъ.
XXXIX.
На Харидема.
Ты когда то мою, Харидемъ, качалъ колыбельку,
Мальчику дядькою былъ и постоянно при мнѣ.
Ужь полотенце мое бородою обритой чернѣетъ,
И на уколы отъ губъ плачется дѣва моя;
наго сардоника. 37, 2. Марціалъ говоритъ, что такое кольцо ему, какъ бѣглому
рабу, приличнѣе носить на голеняхъ, чѣмъ на пальцахъ. 38, 1. Двадцать тысячъ,
около 4000 рублей. Погонщикъ муловъ здѣсь въ смыслѣ кучера. Такая высокая цѣна
заплачена за его глухоту, вслѣдствіе которой онъ не можетъ быть доносчикомъ ка-
кихъ либо вольныхъ разговоровъ господъ.
712
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
5 8еД ІіЬі поп сгеѵі: Іе позіег ѵііісиз Іюггеі,
Те Дізрепзаіог, іе Дотиз ірза раѵеі.
ЬиДеге пес поЬіз, пес іи регтііііз атаге;
№1 тіііі ѵіз еі ѵіз сипсіа Исеге ііЬі.
Соггіріз, оЬзегѵаз, диегегіз, зизрігіа Дисіз,
10 Еі ѵіх а Гегиііз іетрегаі іга іиа.
8і Тугіоз зитрзі сиііиз ипхіѵе саріііоз,
Ехсіатаз „Кипдиат Гесегаі ізіа раіег";
Еі пшпегаз позігоз азігісіа ГгопДе ігіепіез,
Тапдиат Де сеііа зіі саДиз іііе іиа.
15 Везіпе; поп роззшп ІіЬегіит іегге Саіопет.
Еззе ѵігшп іат те (іісеі атіса ііЬі.
ХЬ.
Еогтозат СМусегап атаі Ьирегсиз
Еі зоіиз іепеі ітрегаЦие зоіиз.
(^иат іоіо зіЫ тепзе поп іиіиіат
Сит ігізііз диегегеіиг еі го§апіі
5 Саизат геДДеге ѵеііеі Аеііапо,
КезропДіі, СНусегае Доіеге Депіез.
ХЫ.
ІпДиІ^еі ресогі пітіит Дит разіог Атупіаз
Еі ^аиДеі Гата Іихигіадие §ге§із,
СеДепіез опегі гатоз зііѵатцие Яиепіет
Ѵісіі, сопсиззаз ірзе зесиіиз орез.
5 Тгізіе петиз Дігае ѵеіиіз зирегеззе гаріпае
Ватпаѵіідие го§із похіа Іі&па раіеі’.
Ріп^иез, Ьу§Де, зиез ІіаЬеаі ѵісіпиз ІоаІІаз:
Те заііз езі поЪіз аппитегаге ресиз.
40. Егаі егдо Геііаігіх. 41, 1. Молодой пастухъ Аминтъ, взлѣзшій на дерево,
чтобы стрясти побольше желудей, покатился и убился, а отецъ его наказалъ злобное
дерево, срубивши его па костеръ сыну. 41, 7. Намъ съ тобою, о Лигдъ, не сдѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 713
5 Но для тебя я не взросъ: тебя нашъ прикащикъ боится
И казначей, и тебя самый пугается домъ.
Ни поиграть не даешь ты мнѣ, ни любить разрѣшенья;
Мнѣ ничего ты и все хочешь дозволить себѣ.
Ты упреждаешь, блюдешь, порицаешь меня и вздыхаешь,
10 И воздержаться едва можетъ твой гнѣвъ отъ лозы.
Ежели Тирскій нарядъ я надѣлъ и волосы смазалъ,
Ты вопишь: „никогда такъ бы не сдѣлалъ отецъ";
И нахмуривши лобъ, мои ты кубки считаешь,
Словно явилась бы кадь намъ изъ пивницы твоей.
15 Перестань, не могу отпущенца сносить я Катона.
Что я мужчина, тебѣ скажетъ подруга моя.
ХЬ.
О ЛУПЕРКѢ.
Любитъ Луперкъ свою красотку Глицеру,
Ею владѣетъ одинъ и руководитъ одинъ.
Что не ласкалъ ее онъ цѣлый ужь мѣсяцъ,
Сталъ печально роптать и по вопросу
5 Вздумалъ причину тому открыть Эліану,
Зубы, онъ отвѣчалъ, болятъ у Глицеры.
ХЫ.
Объ Аминтѣ.
Какъ о стадѣ пастухъ Аминтъ радѣлъ черезъ мѣру,
И доволенъ вполнѣ славой и лоскомъ скота,
Иа отягченные онъ плодами текущіе сучья
Взлѣзъ и, богатство тряся, самъ покатился за нимъ.
5 Скорбной лѣсинѣ отецъ пережить не дозволилъ хищенья
Злобнаго, и на костеръ вредное древо обрекъ.
Жирныя свиньи, о Лигдъ, у сосѣда пускай Іоллая:
Съ насъ довольно и скотъ вмѣстѣ съ тобой сосчитать.
дуетъ въ такой степени заботиться о тучности нашихъ свиней, лишь бы не расте-
рять ихъ.
714
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
ХЫІ.
Ѵіѵкіа сит розсаз ері^гаттаіа, тогіиа ропіз
Ьеттаіа. <^иі<і? ііегі, Саесіііапе, роіезі?
Меііа іиЬез НуЫаеа ІіЬі ѵеі Нутеіііа пазсі,
Еі іііута Сесгоріае Согзіса ропіз арі!
ХЫП.
Бергепзит іп риего іеігісіз те ѵосіЬиз, ихог,
Соггіріз еі сиіига іе диодио ІіаЬеге геГегз.
Эіхіі ійет диоііепз Іазсіѵо Іипо Топапіі?
Іііе іатеп «р'апсіі сит Сіапутейе іасеі.
5 ІпсигѵаЬаі Нуіап розііо ТігупіЬіиз агси:
Ти Ме§агап сгесііз поп ЬаЪиіззе паіез?
ТогдиеЬаі РІюеЪит Баріше і'и§іііѵа: зесі іііаз
ОеЬаііиз Даттаз іиззіі аЬіге риег.
Вгізеіз тиііит диатѵіз аѵегза іасегеі,
10 Аеасійае ргоріог Іеѵіз атісиз егаі.
Рагсе іиіз і^ііиг сіаге тазсиіа потіпа геЪиз,
Тецие риіа сиппоз, ихог, ЬаЬеге йиоз.
ХЫѴ.
ОгЬиз ез еі Іосиріез еі Вгиіо сопзиіе паіиз:
Еззе ІіЬі ѵегаз сгейіз атісіііаз?
8ипі ѵегае, зей диаз іиѵепіз, диаз раирег ИаЬеЬаз.
(^иі поѵиз езі, тогіет йііі§;іі іііе іиат.
ХЬѴ.
Іпігазіі диоііепз іпзсгіріае Іітіпа сеііае,
8еи риеі’ аггізіі зіѵе риеііа ііЬі,
Сопіепіиз поп ез ГогіЬиз ѵеіодие зегацие,
Зесгеіитдие іиЬез §гапс!іиз еззе ііЬі:
5 ОЫіпііиг тіпітае зі диа езі зизрісіо гітае
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
715
ХЫІ,
На Цэциліана.
Бойкихъ ты эпиграммъ желая, даешь содержанье
Мертвое. Что жь изъ того, Цэци ліанъ, можетъ быть?
Ждешь ли Библейскаго ты или Гиметтскаго меду,
Коль Кекропійскимъ пчеламъ съ Корсики клалъ тиміанъ!
ХЫІІ.
На супругу.
хыѵ.
Бездѣтному старику.
Ты бездѣтенъ, богатъ и рожденъ при консулѣ Брутѣ;
Довѣряешь ли ты истинной дружбѣ къ тебѣ?
Чистая есть, что тебѣ бѣдняку молодому досталась.
Новая только одной смерти желаетъ твоей.
ХЬѴ.
На Кантара.
716 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
Рипсіацие Іазсіѵа диае іегеЬгапіиг аси.
Кето езі Іат іепегі іат зоііісііідие рисіогіз,
(^иі ѵеі раедісаі, Сапіііаге, ѵеі Гиіиіі.
ХЬѴІ.
/
Іат пізі рег зотпит поп аггі§із еі ііЬі, Маеѵі,
Іпсіріі іп тейіоз теіеге ѵегра рейез,
Тгийііиг еі йі^іііз рапписеа тепіиіа Іаззіз
Хес Іеѵаі ехііпсіит зоПісііаіа сариі.
5 С^иісі тізего8 Ггизіга сиппоз сиіоздие Іасеззіз?
8итта реіаз: ііііс тепіиіа ѵіѵіі апиз.
ХЬѴІІ.
Отпіа Гетіпеіз диаге Йііесіа саіегѵіз
Ваіпеа сіеѵііаі Ьаііага? Хе іиіиаі.
Сиг пес Ротреіа Іепіиз зраііаіиг іп итЬга,
Хес реііі Іпаскійоз Іітіпа? Хе іиіиаі.
5 Сиг Ьасейаетопіо іиіеит сеготаіе согриз
Регіипйіі §е1ійа Ѵігдіпе? Хе іиіиаі.
Сит зіс Гетіпеі §епегіз сопіа°іа ѵііеі,
Сиг 1іп§іі сиппит Ьаііага? Хе Іиіиаі.
ХЬѴШ.
8і1іиз Ііаес та§пі сеІеЬгаі топитепіа Магопіз,
Іи§ега іасипйі циі Сісегопіз ІіаЪеі.
Негейет Йотіпитдие зиі іитиііѵе Іагізѵе
Хоп аііит таііеі пес Маго пес Сісего.
ХЫХ.
Іат ргоре (Іезегіоз сіпегез еі запсіа Магопіз
Хотіпа диі соіегеі, раирег еі ипиз егаі.
48. Силііі (см. IV, 14, 1) не только соорудилъ въ Неаполитанскомъ полѣ памят-
никъ Вергилію, но, по свидѣтельству Плинія (XXXI, 1), купилъ и Цицеронову виллу
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
717
ХЬѴІ.
На Мэвія.
ХЬѴП.
На Латтару.
ХЬѴІІІ.
На Силія Италика.
Силій симъ памятникомъ великаго славитъ Марона,
Онъ, что рѣчистаго взялъ ужь Цицерона поля.
Лучшаго собственника и наслѣдника къ гробу и ларамъ
Не захотѣлъ бы никакъ ни Цицеронъ, ни Маронъ.
хых.
О Силіи.
Тотъ, что покинутый прахъ и священное имя Марона
Благочестиво хранилъ, бѣденъ былъ и одинокъ.
Поэтому оба краснорѣчивыхъ мужа не могли ждать болѣе благосклоннаго наслѣдника
своихъ домовъ и могилъ. 49, 2. Былъ бѣденъ уже первый наслѣдникъ виллы Марона.
718 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
Зіііиз еп іапіае зиссиггеге сепзиіі итЬгае,
Зіііиз еі ѵаіет, поп тіпог ірзе, соііі.
Ь.
Ниііа езі Ііога ііЬі диа поп те, РЬуІІі, Гигепіет
Безроііез: іапіа саііісіііаіе гаріз.
Иипс ріогаі зресиіо Гаііах апсіііа геіісіо,
(хетта ѵеі а йі§ііо ѵеі сайіі аиге Іаріз;
5 Мипс іигііѵа Іисгі ііегі ЬотЬусіпа роззипі,
РгоГегіиг Созті пипс тіЬі зіссиз опух;
Атрііога пипс реіііиг пі§гі сагіоза Еаіегпі,
Ехріеі иі зотпоз даггиіа за§а іиоз;
Ыипс иі етат §гап(1етѵе Іирит тиііитѵе ЬіІіЬгет,
10 Іпйіхіі сепат йіѵез атіса ііЬі.
Зіі рийог еі іапйет ѵегі гезресіиз еі аедиі:
№1 ііЬі, РЬуІІі, пе§о; піі тіЬі, РЬуІІі, пе§а.
✓
ы.
Тапіа езі диае Тіііо соіитпа репсіеі,
фиапіат Ьатрзасіае соіипі риеііае.
Ніс пиііо сотііапіе пес тоіезіо
ТЬегтіз §гап(1іЬиз еі зиіз Іаѵаіиг.
5 Ап^изіе Тіііиз іатеп Іаѵаіиг.
. ЫІ.
СепаЬіз Ъеііе, Іиіі Сегіаііз, арий те;
Сопйісіо езі теііог зі ііЪі пиііа, ѵепі.
Осіаѵат роіегіз зегѵаге; ІаѵаЬітиг ипа:
8сіз, диат зіпі 8іерЬапі Ъаіпеа іипсіа тіЬі.
5 Ргіта ііЬі йаЬііиг ѵепігі Іасіиса тоѵепйо
Иііііз, еі роггіз іііа гезесіа зиіз,
Мох ѵеіиз еі іепиі таіог согйуіа іасегіо,
50, 5. Воровскихъ тканей потому лп что дѣйствительно украдены, или что прове-
зены безъ пошлины. 50, 6. Ониксъ (см. VI, 4’2,14). 50, 7. То есть стариннаго
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
719
Силій на помощь придти пожелалъ возлюбленной тѣни,
Силій пѣвца почиталъ, самъ то не меньше его.
Ь.
На Филлиду.
Часу нѣтъ, чтобъ меня распаленнаго не обирала
Ты, Филлида: въ такой мѣрѣ ловка ты хватать.
То притворно раба надъ пропажею зеркала плачетъ,
Или же камень порой съ уха иль пальца пропалъ;
5 То купить съ барышомъ воровскихъ можно шелковыхъ тканей,
То порожній ониксъ Косма подносится мнѣ;
Съ чернымъ Фалерномъ порой амфоры обросшей потребно,
Чтобы болтунья могла сонъ твой колдунья отвесть;
То чтобъ я щуку купилъ или барвену въ два фунта,
10 Такъ какъ богатая быть хочетъ подруга къ столу.
Ты постыдись наконецъ, справедливость познавши и правду:
Всѣмъ я, Филлида, служу; всѣмъ мнѣ, Филлида, служи.
Ы.
О Титіи.
ЫІ.
Юлію Церіалу.
Ужинать будешь со мной, Церіалъ ты Юлій, отлично;
Коль приглашенія пѣтъ лучшаго, то приходи.
Могъ бы къ восьми подоспѣть, съ тобой бы мы вмѣстѣ помылись:
Знаешь, какъ близко живу я отъ Стефановыхъ бань.
5 Первымъ тебѣ подадутъ латукъ, полезный къ очисткѣ
Брюха, и срѣзанные стебли съ порейныхъ корней,
Еле постарше тунцовъ и, тощихъ лацертъ покрупнѣе,
Фалерна. 52, 5. (См. о латукѣ и пореѣ въ кн. III, 47, 8). 52, 7. Лацеріпа (см.
VII, 78, 1).
720 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
8ед диат сит гиіае ГгопдіЬиз оѵа іе^апі;
Аііега поп деегипі іепиі ѵегзаіа Гаѵіііа,
10 Еі ѴеІаЬгепзі тазза соасіа Госо,
Еі диае Рісепит зепзегипі Ггі§из оііѵае.
Наес заііз іп §изіи. Сеіега поззе сиріз?
Мепііаг, иі ѵепіаз: різсез, сопсііуііа, зитеп
Еі сЬогііз заіиі-аз аідие ракиііз аѵез,
15 <^иае пес 8іе11а зоіеі гага пізі ропеге сепа.
Ріиз едо роііісеог: піі гесііаЬо ііЬі,
Ірзе іиоз поЪіз геіе&аз Іісеі издие Оідапіаз,
Рига ѵеі аеіегпо ргохіта Ѵег^Піо.
ЫІІ.
Сіаисііа саегиіеіз сит зіі КиЯпа Вгііапиіз
Едііа, диат Ьаііае ресіога §епііз ІіаЬеі!
9иа1е сіесиз іогтае! Котапат сгедеге таігез
Ііаіідез роззипі, Аііііідез еззе зиат.
5 Бі Ьепе, диод запсіо ререгіі Гасипда тагііо,
(^иосі зрегаі §епегоз диоддие риеііа пигиз.
8іс ріасеаі зирегіз, иі сопіи§е §аийеаі ипо
Еі зетрег паііз яаидеаі іііа ігіЬиз.
ЫѴ.
Нп§иепіа еі сазіаз еі оіепіет іипега туггііат
Тигадие (Іе тесііо зетісгетаіа го§о-
Еі диае де 8іу§іо гариізіі сіппата Іесіо,
ІпргоЬе, де іигрі, 2оіІе, гедде зіпи.
5 А редіЬиз дідісеге тапиз рессаге ргоіегѵае.
Иоп тігог Гигет, диі Ги^іііѵиз егаз.
52, 10. Велаоръ была долина между Капитолійскимъ, Палатинскимъ и Авентин-
скимъ холмами и Тибромъ. Въ прежнія времена тутъ было озеро; но со времени
сооруженія сіоаса тахіта, — осушенное. Тутъ было множество сырныхъ лавокъ,
гдѣ приготовлялся копченый сыръ. 52, 11. Хо.юдъ Лицейскій (см. IV, 46, 12).
52, 15. Стелла (см. I, 7, 1). 52, 17. Произведенія Юлія Церіала. 52, 18. Геор-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 721
Но покрытыхъ листвой руты съ прибавкомъ яицъ;
Будутъ другія еще, въ золѣ испеченныя легкой,
10 И на Велабрскомъ притомъ сваренный сыръ очагѣ,
И оливки узнать успѣвшія холодъ Пиценскій.
Вотъ на закуску и все. Хочешь дальнѣйшее знать?
Я навру, чтобъ ты шелъ: улитки и рыба, и вымя,
Сытыя птицы притомъ и со двора, и съ пруда,
15 Тѣ, что и Стелла то самъ предлагаетъ рѣдко на ужинъ.
Больше тебѣ посулю: я ничего не прочту,
Самъ своихъ мнѣ читать пускай ты станешь Гигантовъ,
Или же Нивы, гдѣ ты близокъ къ Вергилію сталъ.
ЫП.
О Клавдіи Руфинѣ.
Клавдія пусть рождена Руфина отъ синихъ Британновъ.
А Лаціумскихъ племенъ духъ заключается въ ней!
Что за изящество формъ! Итальянскія матери видѣть
Бь ней бы Римлянку могли, Аттика счесть за свою
5 Дали бъ ей боги родить благородному мужу обильно,
Чтобъ молодой ждать зятьевъ да и невѣстокъ себѣ.
Воля всевышнихъ да будь однимъ веселиться ей мужемъ
И на радость себѣ трехъ сохранять ей дѣтей.
ЫѴ.
Зоилу.
Масти, корицу, равно съ похороннымъ запахомъ мирру,
Изъ середины костра ладанъ, что сталъ подгорать,
И киннамопъ, что украсть успѣлъ со Стигійскаго ложа,
Вынь ты изъ грязной своей пазухи, гнусный Зоилъ.
5 Научились у ногъ грѣшить несчастныя руки.
Тотъ мнѣ не дивенъ какъ воръ, кто уже былъ бѣглецомъ.
шкал/ъ Вергилія. 53, 1. Синихъ; по свидѣтельству Юлія Цезаря. Британцы кра-
сились синею краской. Въ XIV, 99 Британцы называются цвѣтными. 54, 5. Неуди-
вительно, что у Зопла такія воровскія руки, такъ какъ, будучи бѣглымъ рабомъ, онъ
научился тайнымъ продѣлкамъ.
Марціала эпиграммы.
46
722 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЬ. XI.
ьѵ.
Ногіаіиг ііегі диосі Іе Ьириз, ПгЬісе, раігет,
№е сгесіаз; пііііі езі, диосі тіпиз іііе ѵеііі.
Агз езі саріапйі диосі поііз ѵеііе ѵійегі;
Ке Гасіаз оріаі, диосі года! иі іасіаз.
5 І)ісаі ргае§папіет іиа зе Созсопіа іапіит:
Раііійіог йеі іат рагіепіе Ьириз.
Аі іи сопвіііо ѵісіеагіз иі изиз атісі,
Зіс тогеге, иі Гасіит іе риіеі еззе раігет.
ЬѴІ.
Оиой пітіит тогіет, Сііаегетеп Зіоісе, Іаисіаз,
Ѵіз апітит тігег зизрісіатдие іиит?
Напс ііЬі ѵігіиіет і'гасіа іасіі игсеиз апза,
Еі Ігізіі пиііо диі іереі і§пе іосиз,
5 Еі іе^ез еі сітех еі пийі зротіа дгаЬаіі,
Еі Ьгеѵіз аідие еасіет иосіе сііедие іо§а.
О диат та^пиз кото ез, диі іаесе гиЬепііз асеіі
Еі зііриіа еі підго рапе сагеге роіез!
Ьеисопісіз а§ейит іитеаі ііЪі сиісііа іапіз
10 Сопсігіп&аідие іиоз ригрига реха іогоз,
Ьогтіаі еі іесит, диі сит тосіо СаесиЬа тізсеі
Сопѵіѵаз гозео іогзегаі оге риег:
О диат іи сиріез іег ѵіѵеге №езіогіз аппоз
Еі пііііі ех иііа регсіеге іисе ѵоіез!
15 КеЬиз іи аи§изііз іасііе езі сопіетпеге ѵііат:
Еогіііег іііе іасіі, диі тізег еззе роіезі.
ЬѴІІ.
Мігагіз, сіосіо диосі сагтіпа тіііо Зеѵего,
АЛ сепат сит іе, йосіе Зеѵеге, ѵосет?
55. 8. Такъ какъ ты оставилъ состояніе не ему, а другому. 56, 7. ІІодонъя
5
5
10
15
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 723
ьѵ.
О Лупѣ Урбику.
Урбикъ, тому, что тебя отцомъ стать Лупъ умоляетъ,
Ты не вѣрь; ничего меньше бы онъ не желалъ.
Съ виду желать, чего самъ не желаешь, ловцовъ то уловка;
Радъ, чтобъ не дѣлалъ того ты, что онъ сдѣлать молилъ.
Пусть чреватой себя твоя Косконія выдастъ,
II ужь блѣднѣе самой станетъ родильницы Лупъ.
Ты жь, чтобъ казаться могло, что ты послушался друга,
Такъ умри, чтобы счелъ онъ, что сталъ ты отцомъ.
ЬѴІ.
На Хэремона.
Что, Хэремонъ, черезчуръ ты смерть восхваляешь, какъ Стоикъ,
Хочешь, чтобъ видѣлъ твой духъ я и дивился ему?
Эту доблесть даетъ тебѣ кружка съ отбитою ручкой,
И печальный очагъ, гдѣ огонька не пыхнетъ,
П рогожа, и клопъ, и остовъ голой кровати,
И короткая та жь тога п почыо, и днемъ.
О, какъ великъ ты, когда отъ чернаго хлѣба, подонья
Краснаго уксуса ты радъ и соломы отстать!
Пусть же тюфякъ у тебя Левконскою вздуется волной,
Ткань пурпурная пусть ложе охватитъ твое,
Пусть пребудетъ съ тобой тотъ мальчикъ, что Цэкубъ недавно
Лилъ и мучилъ гостей розовымъ ликомъ своимъ;
О, какъ радъ бы ты былъ прожить три Нестора вѣка
И ничего бъ не хотѣлъ въ днѣ ты любомъ потерять!
Жизнь легко презирать, находясь въ обстоятельствахъ тѣсныхъ:
Мужественъ истинно тотъ, кто въ нищетѣ можетъ жить.
ЬѴП.
Северу.
Ты дивишься, что шлю я ученому пѣсни Северу,
Что, ученый Северъ, ужинать звалъ я тебя?
краснаго уксуса (си. 1, 103, 9) 56, 9. Левконскою волной, изъ Гал.іьскъіі провинціи,
коей волна употреблялась для набиванія тюфяковъ.
46*
724
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапіпіаіоп. І.іЬ. XI.
Іиррііег атЬгозіа заіиг езі еі песіаге ѵіѵіі;
Хоз іатеп ехіа Іоѵі сгтіа тегитдие Йатиз.
5 Отпіа сит ііЬі зіпі (Іопо сопсезза Деогит,
8і диосі ІіаЬез поп ѵіз, ег§о диісі- ассіріез?
ЬѴІІІ.
Сит те ѵеііе ѵкіез іепіитдие, Теіезрііоге, зепііз,.
Ма§па го§аз—риіа те ѵеііе пе§аге: Іісеі?—
Еі пізі іигаіиз сііхі „(ІаЬо“, зиЫгаІііз іііаз,
Регтіііипі іп тециае ііЬі тиііа, паіез.
5 <^иі(1 зі те іопзог, сит зігісіа поѵасиіа зирга езі,.
Типс ІіЬегіаіет (Ііѵіііазцие го§еі?
Рготіііат; педие епіт го^аі іііо іетроге іопзогг
Ьаіго го§аі; гез езі ітрегіоза іітоі"
8е(] Діегіі сигѵа сит іиіа поѵасиіа Піеса,
10 Ггап^ат іопзогі сгига тапизцие зітиі.
Аі ІіЬі піі іасіат, зесі Іоіа тепіиіа Іаеѵа
АауаСеіѵ сиріДае сіісеі аѵагіііае.
ЫХ.
8епоз СЬагіпиз отпіЬиз (1і°іііз дегіі,
Хес посіе ропіі апиіоз,
Хес сит Іаѵаіиг. Саиза циае зіі, чиаегіііз?’
Басіуііоіііесат поп ІіаЬеі.
ЬХ.
8іі РЫо&із ап Сіііопе Ѵепегі та§із аріа, гедиігіз?'
РиІсЬгіог езі Сіііопе; зе<1 Р1і1о§із иісиз ІіаЬеі,
Сісиз ІіаЬеі Ргіаті диосі іепсіеге роззіі аіиіат
(^иосідие зепет Реііап поп зіпаі еззе зепет,
5 Пісиз ІіаЬеі диосі ІіаЬеге зиат ѵиіі (іиіздие риеііат,.
59, 4. У богатыхъ Римлянъ перстни ихъ сохранялись въ особыхъ ящичкахъ
(НасіуІіоШеса) (см. Ювеп. Сат. 13, 139):
Сардоника. что цѣлъ въ шкатулкѣ изъ кости слоновой.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XI. 725
•Сытъ амврозіею и нектаромъ живъ вѣдь Юпитеръ;
Все же съ утробой сырой Зевсу несемъ мы вино.
Какъ предоставлено все тебѣ боговъ благодатью,
Коль не берешь, чѣмъ богатъ, чтожь ты захочешь принять?
ЬѴІІІ.
На Телесфора.
ЫХ.
О Харинѣ.
По шести перстней у Харина на всякомъ есть пальцѣ,
Не скидаетъ онъ ихъ даже въ ночи,
Ни когда и купается. Знать желаешь причину?
Нѣтъ ларца для перстней у него.
ЬХ.
О Хюнѣ и Флоридѣ.
Ты спросилъ, для любви Флогида ли лучше, Хіона ль?
Краше Хіона собой, но у Флогиды есть зудъ,
Зудъ у нея, что она возбудить могла бы Пріама,
И не дала бъ старикомъ старцу Пилійскому быть,
5 Зудъ у нея, да такой, что всякъ своей дѣвѣ желалъ бы,
Поэтому у Харина перстни не собственные, а взнтые напрокатъ (см. Ювен. Сат.
.7, 143).
726 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатіпаіоп. ЬіЬ. XI.
(^ііосі запаге Сгіііоп, поп диосі Ну§іа роіезі:
Аі СЬіопе поп зепііі орпз пес ѵосіЬиз иіііз
Абіиѵаі, аЬзепіеш тагтогеатѵе риіез.
Ехогаге, <1еі, зі ѵоз Іат та§па Іісегеі
10 Еі Ъопа ѵеііеііз іат ргеііоза сіаге,
Нос циосі ІіаЬеі Сіііопе согриз іасегеііз ІіаЪегеі
Иі РЫо§із, еі Сіпопе диосі РЫо§із иісиз ІіаЬеі.
ЬХІ.
Ьіп°;иа тагііиз, тоесііиз оге Каппеіиз,
Зиттоепіапіз іпдиіпаііог Ьиссіз;
(^иет сит Гепезіга ѵійіі а ЗиЬигапа
ОЬзсепа писіит Ьейа, Гогпісет сіибіі
5 МеДіитдие таѵиіі Ьазіаге, диат зиттит;
Мосіо диі рег отпез ѵізсегит ІиЬоз іЬаі
Еі ѵосе сегіа сопзсіацие йісеЪаі,
Риег ап риеііа таігіз еззеі іп ѵепіге:
— Сгаисіеіе сиппі; ѵезіга пашдие гез асіа езі —
10 Аггі§еге 1іп§иат поп роіезі іиіиігісет.
Иат (Іит іитепіі тегзи» Ьаегеі іп ѵоіѵа
Еі ѵа§іепіез іпіиз аікііі іпГапіез,
Рагіет §и1озат зоіѵіі іпсіесепз тогЬиз.
Кес ригиз еззе пипс роіезі пес ітригиз.
ьхн.
ЬезЪіа зе іигаі §гаііз пипдиат еззе Гиіиіат.
Ѵегит езі. Сит Гиіиі ѵиіі, пшпегаге зоіеі.
ЬХІІІ.
Зресіаз поз, РИіІотизе, сит Іаѵалгаг,
Еі диаге тіііі іат тиіипіаіі
8іпі Іеѵез риегі, зиЬішІе диаегія.
60, 6. Критомъ врачъ. Гитія, бопінп здравія, дочь Эскулапа.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 727
Что исцѣлилъ бы Критонъ, Гигія же не могла бъ;
Но Хіона безъ чувствъ и при любви безсловесна,
Можешь отсутствующей, мраморной счесть ты ее.
Если бъ, о боги, молить о столь васъ великомъ бы можно,
10 И столь цѣнные дать вы восхотѣли бъ дары,
Тѣло, какое теперь у Хіоны, вы дали бъ Флогидѣ,
И Хіонѣ бы тотъ, что у Фло гиды есть, зудъ.
ЬХІ.
О Наннеь.
ьхп.
О Лезвіи.
Лезбія божится, что никогда не сдавалася даромъ.
Правда. Любви пожелавъ, платитъ обычно она.
ЬХІІІ.
На Филомуза.
728 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XI.
І)ісат зітріісііег ііЬі годапіі:
5 Раесіісапі, Рііііотизе, сигіозоз.
ЬХІѴ.
Ыезсіо Іат тиіііз диісі зсгіЬаз, Еаизіе, риеіііз:
Нос зсіо, диосі зсгіЬіі пиііа риеііа ііЬі.
ЬХѴ.
Зезсепіі сепапі а іе, Іизііпе, ѵосаіі
Ьисіз асі ойісіит диае ІіЬі ргіта Гиіі.
Іпіег диоз, тетіпі, поп иііітиз еззе зоІеЬат:
Ыес Іосиз Іііс поЬіз іпѵідіозиз егаі.
5 Розіега зесі іезіае гесісііз яоііетпіа тепзае:
8езсепііз Іюсііе, сгаз тіііі паіиз егіз.
ЬХѴІ.
Еі сіеіаіог ез еі саіитпіаіог,
Еі ігаисіаіог ез еі педоііаіог,
Еі Геііаіог ез еі Іапізіа. Мігог
9иаге поп ІіаЬеаз, Ѵасегга, питгаоз.
БХ VII.
*
№1 тіііі сіаз ѵіѵиз; сіісіз розі іаіа сіаіигит.
8і поп ез зіиііиз, зсіз, Маго, диісі сиріат.
ЬХѴІІІ.
Рагѵа годаз та^поз; зесі поп сіапі Ііаес диосіие тадпі.
ІТі рисіеаі Іеѵіиз іе, Маіію, та § па го«;а.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
729
ЬХІѴ.
На Фауста.
Я не знаю, что, Фаустъ, столь многимъ пишешь ты дѣвамъ;
Знаю лишь я, ни одна дѣва не пишетъ тебѣ.
ьхѵ.
На Юстина.
Ужинаютъ шестьсотъ, Юстинъ, приглашенныхъ тобою,
Чтобы отпраздновать день, первымъ что былъ для тебя.
Между ними я былъ, какъ помнится мнѣ, не послѣднимъ,
И не завидовалъ тутъ мѣсту никто моему.
5 Но вѣдь праздничной ты трапезы тризну устроишь:
Нынѣ ты шестистамъ, завтра родишься ты мнѣ.
ЬХѴІ.
На Вацерру.
И предатель ты, и прпвиратель,
И надуватель къ тому жь, и покупатель,
И распутникъ затѣмъ, и разбойникъ. Дивлюся,
Отчего у тебя, Вацерра, нѣтъ денегъ.
ЬХѴН.
На Марона.
Заживо мнѣ ничего не даешь; говоришь, дашь по смерти.
Если не глупъ ты, Маронъ, знаешь, чего бъ я желалъ.
ЬХѴНІ.
Матону.
Малаго просишь ты у великихъ, и нѣтъ чего просишь.
Стыдъ чтобъ былъ меньше, Матовъ, ты ужь большаго проси.
730
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапішаіоп. ЬіЬ. XI.
ЬХІХ.
Атріиіііеаігаіез іпіег пиігііа та^ізігоз
Ѵепаігіх, зііѵіз азреі-а, Ыатіа (Іоті,
Ьугііа сІісеЬаг, йотіпо ййіззіта Вехіго,
(^иі поп Егі^опез таііеі ІіаЪеге сапет,
5 Хес диі Оісіаеа СерЪаіит (Іе §епіе зпсиіиз
Ьисііёгае рагііег ѵепіі а<1 азіга Йеае.
Хоп те 1оп§а біез пес іпиііііз аЪзіиІіі аеіаз,
(^иаііа БиІісЬіо і'аіа іиеге сапі:
Рикпіпеа зриіпапііз аргі зит йепіе регетріа,
10 Оиапіиз егаі, Саіусіоп, аиі, Егутапіііе, іииз.
Хес диегог тГегпаз циатѵіз сііо гаріа зиЪ итЬгаз:
Хоп роіиі іаіо поЪіІіоге тогі.
ЬХХ.
Ѵетіеге, Тисса, роіез сепіепіз тіІіЬиз етріоз?
Ріогапіез сіотіпоз ѵепсіеге, Тисса, роіез?
Хес іе Ыапйіііае, пес ѵегЬа гийезѵе <]иеге11ае,
Хес іе сіепіе іио заисіа соііа тоѵепі?
5 Аіі Гасіпиз! іипіса раіеі іп&иеп иігітдие Іеѵаіа,
Азрісііигдие іиа тепіиіа Гасіа тапи.
8і іе (Іеіесіаі питегаіа ресипіа, ѵетіе
Аг§епіит, тепзаз, тиггіпа, гига, (Іотит;
Ѵепйе зепез зёгѵоз, і^позсепі, ѵетіе раіегпоз:
10 Хе риегоз ѵешіаз, отпіа ѵетіе, тізег.
Еихигіа езі етеге Иоз—диіз епіт (ІиЪііаіѵе пе^аіѵе?—
Тей тиііо таіог ѵетіеге Іихигіа езі.
69, 1. На амфитеатрахъ часто выставлялись травли (см. кн. Зрѣлищъ). 69, 4.
Эригона^ дочь Пкдрія, возлюбленная Вакха, которой собака Мэра указала мѣсто, на
которомъ лежалъ убитый отецъ ея, и которая въ отчаяніи повѣсилась. Вакхъ воз-
несъ ее на небо въ видѣ созвѣздія Дѣвы, Икарія въ видѣ Боота и Мэру подъ со-
звѣздіемъ пса. 69, 5. Дикпіея, Критъ; Цсфалъ^ супругъ Прокриды, подарившей ему
собаку Лелапса. полученнаго ею въ даръ отъ Критскаго царя. Съ этой собакой вѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 731
ЬХІХ.
Эпитафія собаки Лидіи.
Амфитеатра воспитана учителями къ ловитвѣ,
Лютая нравомъ въ лѣсахъ, полная ласки въ дому,
Лидіею я звалась, вѣрна повелителю Декстру,
Что за меня бы не взялъ и Эригопипа пса,
5 Ни того, что, рожденъ на Диктеѣ, вослѣдъ за Цефаломъ
Свѣтоносной къ звѣздамъ также богини пришелъ.
Не долговременность дней, не безполезная старость
Смерть причинили мнѣ такъ, какъ Дулихійскому псу;
Молніеноснымъ крыломъ сражена цѣнящаго вепря
Я, какимъ, Калидонъ, иль, Эримантъ, былъ лишь твой.
Я не ропщу, хоть во мракъ подземный похищена скоро:
Я не могла умереть, рокъ благороднѣй найдя.
ЬХХ.
На Тукку.
теръ не могъ сравняться въ быстротѣ. ЦеФалъ современенъ поступилъ въ созвѣздія
подъ именемъ Сиріуса. 69, 6. Свѣтоносной богини, Діаны. 69, 8. Дулихійскому
псу, Улисса, прозванному такъ отъ небольшаго острова Дулихія, принадлежавшаго
Улиссу въ Іоническомъ морѣ. 69, 10. Калидонъ (см. I, 104. 6). Эримантъ, гора
въ Аркадіи, въ лѣсу которой Геркулесъ убилъ вепря.
732
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіптаІоп. ЬіЬ. XI.
ЬХХІ.
Нузіегісат ѵеіиіо ее йіхегаі еззе тагііо
Еі диегііиг Гиіиі Ьейа песеззе зіЬі;
8ей Йепз аЦие §етепз Іапіі пе§аІ еззе заіиіет
8едие геіегі роііиз ргорозиіззе тогі.
5 Ѵіг го§аІ, иі ѵіѵаі ѵігійез пес йезегаі апиоз,
Еі ііегі, циой іат поп Гасіі ірзе, зіпіі.
Ргоііпиз ассейипі тейісі тейісаедиі гесейипі,
Тоііипіигцие рейез. О тейісіпа §гаѵіз!
ЬХХП.
Бгаисі Каііа зиі ѵосаі ріріппат,
Соііаіиз си! Сіаііиз езі Ргіариз.
ЬХХШ.
Ѵепіигит іигаз зетрег тіііі, Ьу^йе, го^апіі
Сопзіііиіздие Ьогат сопзіііиіздие Іосит.
Сит Ггизіга іасиі 1оп§а ргигі§іпе Іепіиз,
8иссиггіІ рго Іе заере зіпізіга тіііі.
5 Сіиісі ргесег, о Гаііак, тегіііз еі тогіЬиз ізііз?
ПтЬеІІат Іизсае, Ьу^йе, іегаз йотіпае.
. ЬХХІѴ.
Сигапйит репет соттізіі Вассага Каеіиз
Віѵаіі тейісо. Вассага Сгаііиз егіі.
ЬХХѴ.
Тііеса Іесіиз аііепеа Іаѵаіиг
Тесит, Саеііа, зегѵиз; иі диій, ого,
]Яоп зіі сит сііііагоейиз аиі сіюгаиіез?
Коп ѵіз, иі риіо, тепіиіат ѵійеге.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
733
ЬХХІ.
О ЛЕДѢ.
ЬХХІІ.
О Наттѣ.
ЬХХІІІ.
На Лигда.
ЬХХІѴ.
О Баккарѣ.
ЬХХѴ.
На Цэлію.
734 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гашгоаіоп. ЫЪ. XI.
5 (^иаге сит рориіо іаѵагіз егдо?
Отпез ап ІіЬі поз зитиз зраСопез?
Ег§о, пе ѵіСеагіз іпѵіСеге,
Зегѵо, Саеііа, йЬиІат гетіііе.
ЬХХѴІ.
8о1ѵеге, Раеіе, Сесет ІіЬі те зезіегііа со.ціз,
РегСіСегіі циопіат Виссо Сисепіа ІіЬі.
Ке посеапі, ого, тіііі поп теа сгітіпа: Іи диі
Вія сепіепа роіез регСеге, регСе Сесет.
ЬХХѴИ.
Іп отпіЬиз Ѵасегга циоС сопсІаѵіЬиз
Сопзитіі Іюгаз еі Сіе іоіо зеСеі,
Сепаіигіі Ѵасегга, поп сасаіигіі.
ЬХХ VIII.
ІТіеге і'егаіпеіз сотрІехіЬиз, иіеге, Ѵісіог,
Іцпоіитдие зіЬі тепіиіа Сізсаі ориз.
Иаттеа іехипіиг зропзае, іат ѵіг"о рагаіиг,
ТопСеЬіі риегоз іат поѵа пиріа іиоз.
5 РаеСісаге зетеі сиріСо СаЬіі іііа тагііо,
Бит теіиіі іеіі ѵиіпега ргіта поѵі:
Заеріиз Ьос йегі пиігіх таіеі^ие ѵеіаЬипі
Еі Сісепі „ІІхог, поп риег, ізіа ііЬі езі“.
Неи диапіоз аезіиз, ({иапіоз раііеге ІаЬогез,
10 8і і'иегіі сиппиз гез реге§гіпа ііЬі!
Ег§о ЗиЬигапае іігопет ігаСе та§ізігае.
111а ѵігит Гасіеі ; поп Ьепе ѵіг^о сіосеі.
ЬХХІХ.
* €
АС ргітит Сесіта ІаріСет диоС ѵепітиз Ьога,
Агдиітиг Іепіае сгітіпе рі^гіііае.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
735
ЬХХѴІ.
Пэту.
Десять сестерцій меня ты, Пэтъ, уплатить заставляешь,
Такъ какъ ихъ у тебя двѣсти Букконъ погубилъ.
Пусть не будутъ во вредъ, молю, не мои мнѣ проступки;
Двѣсти коль могъ потерять, десять ужь ты потеряй.
ЬХХѴІІ.
На Вацерру.
Что Вацерра по всѣмъ закоулкамъ проводитъ
Всѣ часы и день цѣлый сидитъ,
Ужинать хочетъ Вацерра, не облегчиться.
ЬХХѴПІ.
Виктору жениху.
ЬХХІХ.
Пэту.
Что въ десятомъ часу я добрался до перваго камня,
Заслужилъ я за то лѣни безпечной упрекъ.
736 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гашшаіоп. ЬіЬ. XI.
Хоп езі І81а диійет, поп езі теа, зе<1 іиа сиіра езі,
Мізізіі тиіаз диі тіііі, Раеіе, іиаз.
ьххх.
Ьііиз Ьеаіае Ѵепегіз аигеит Ваіаз,
Ваіаз зирегЬае Ыапсіа (Іопа паіигае,
Ѵі тіііе Іаидет, Гіассе, ѵегзіЬиз Ваіаз,
ЬаіиІаЬо і!і§;пе поп заііз іатеп Ваіаз.
5 8е<1 Магііаіет таіо, Гіассе, диат Ваіаз.
Оріаге иігитдие рагііег, ітргоЬі ѵоіит езі.
<Циос1 зі (іеогит типеге Іюс ііЬі (Іеіиг,
фіісі даибіогит е8і Магііаііз еі Ваіае!
ЬХХХІ.
Сит зепе соттипет ѵехаі зраііо Віпсіутиз Ае§1еву
Еі іасеі іп тесііо зісса риеііа іого.
ѴігіЪиз Іііс, орегі поп езі Іііс иііііз аппіз:
Егдо зіпе ейесіи ргигіі иігідие ІаЬог.
5 Зирріех іііа го§аі рго зе тізегіздие (іиоЪиз,
Нипс іиѵепет Гасіаз, Ііипс, Суіііегеа, ѵігит.
ЬХХХІІ.
А Зіпиеззапіз сопѵіѵа Рііііозігаіиз ишііз
Сошіисіит гереіепз -посіе іиЬепіе Іагет
Раепе ітііаіиз оЬіі заеѵіе Еірепога і'аііз,
Ргаесерз рег іопдоз сіит гиіі издие §га(1из.
5 Коп ез8еі, ^утр11ае, іат та^па регісиіа раззиз,
8і роііиз ѵезігаз іііе ЪіЪіззеі адиаз.
79, 4. Марціалъ смѣется надъ медленностью муловъ Пэта, безъ которыхъ онъ
гораздо раньше прибылъ бы къ пригласившему его. 80, 5. Марціалъ, отдавая
справедливость пышнымъ похваламъ Флакка по отношенію къ Баямъ, тѣмъ не
менѣе говорир», что еще выше ставіітъ поэтическія стремленія Марціала, то есть-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 737
Ни дорбга, пи я, а самъ тому ты виною,
Такъ какъ, Пэтъ, ты своихъ выслалъ за мною муловъ.
ьххх.
О Баяхъ.
Берегъ Баи златой благодатной Венеры,
Баи отраднѣйшій даръ роскошной природы,
Ежели тысячью, Флаккъ, стихами прославлю я Баи,
То по достоинству все не довольно прославлю я Баи.
5 Но Марціала, о Флаккъ, люблю я больше, чѣмъ Баи.
Разомъ обоихъ желать, это желанье не въ мѣру.
Ежели милость боговъ тебѣ это даруетъ,
Что за восторгъ сочетать Марціала и Баи!
ЬХХХІ.
Объ Эглѣ.
ЬХХХІІ.
О Филостратѣ.
Отъ Синуэсскихъ ключей Филостратъ возвращаясь въ наемный
Домъ свой съ пирушки, когда ночь принуждала къ тому,
Чуть въ подражанье не впалъ суровой судьбѣ Эльпенора,
Какъ черезъ голову вдоль всѣхъ онъ слетѣлъ ступеней.
5 Не испыталъ бы такой большой онъ опасности, Нимфы,
Ежели бы предпочелъ вашей напиться воды.
свои собственныя занятія. 82,1. С-имуэсса (см. VI, 42, 5). 82, 3. Элъпеноръ,
спутникъ Улисса, который пьяный упалъ съ крыши Цирцеи и сломалъ себѣ шею
(см. Одиссея X, 552).
Марціала ашіграммы.
47
738
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапітаіоп. ЬіЬ. XI.
ЬХХХІП.
Кето ІіаЬіІаІ дгаііз пізі йіѵез еі огЬиз арисі Іе. •
Кето сіотит ріигіз, ЗозіЬіапе, Іосаі.
I
ЬХХХІѴ.
<^иі попйит 8іу§іаз йезсепйеге циаегіі ай итЬгав,
Топзогет Ій§іа1, зі заріі, Апііосііит.
АІЬа тіпиз заеѵіз Іасегапіиг Ьгасіііа сиіігіз,
Сит Гигіі ай РЬгу§іоз епіііеа ІигЬа тойоз:
5 Міііог ітріісііаз Аісоп зесаі епіегосеіаз
Ггасіацие ГаЬгіІі йейоіаі озза тали.
Топйеаі Іііе ілорез Супісоз еі Зіоіса тепіа
СоІІадие риіѵегеа пийеі едиіпа іиЬа.
Ніс тізегит 8су11ііса зиЪ гире Рготеіііеа гайаі,
10 СатіЯсет пийо ресіоге розсеі аѵет;
Ай таігет ій§іеІ РепНіеиз, ай Маепайаз Огрііеиз,
АпІіосЬі Іапіит ЬагЬага Іеіа зопепі.
Наес диаесипдие тео питегаііз зіі^таіа тепіо,
Іп ѵеіиіі русіае диаііа ігопіе зейепі,
15 Коп ігасипйіз Гесіі §гаѵіз ип^иіЬиз ихог:
Апііосііі Геггит езі еі зсеіегаіа тапиз.
ІІпиз йе сипсііз апітаІіЬиз ііігсиз ІіаЬеі сог:
ВагЬаІиз ѵіѵіі, пе іегаі АпІіосИит.
ЪХХХѴ.
/
Зійеге регсизза езі зиЬіІо ІіЬі, 2оі1е, 1іп§иа,
Бит 1іп§із. Сегіе, 2оі1е, пипс Гиіиез.
84, 3. Блѣдныя руки Корибантовъ, жрецовъ Цибелы, которые въ изступленіи
поражаютъ себя ножами (см.ѴІ, 43, 7). 84, 4. Фрилійскііі напѣвъ, сопровождаемый
звономъ кимваловъ. Цибелѣ первоначально поклонялись во Фригіи. 84, 5. Альконъ,
врачъ (см. VI, 70, 5). 84, 7. Циниковъ, нищихъ (см. IV, 53, 8). 84, 9. Скиѳ-
,-.М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
739
ЬХХХПІ
СоСИБІАНУ.
Даромъ живетъ у тебя лишь тотъ, кто богатъ и бездѣтенъ.
Дома дороже никто, Сосибіанъ, не сдаетъ.
ЬХХХІѴ.
О брадобрѣѣ Антіохѣ.
Кто не желаетъ еще къ волнамъ Стигійскимъ спуститься,
Отъ брадобрѣя умно пусть Антіоха бѣжитъ.
Блѣдныя злобнымъ ножомъ не такъ поражаются руки,
Какъ подъ Фригійскій напѣвъ ярая мчится толпа;
5 Вырѣзаетъ Альконъ нѣжнѣй защемленныя грыжи
И грубѣйшей рукой правитъ изломы костей.
Бороды Стоиковъ брѣй онъ да Циниковъ нищихъ
И съ загривковъ коней пыльныя гривы снимай.
Стань подъ Скиѳской скалой онъ только брить Прометея,
10 Плотоядную тотъ птицу на грудь призоветъ;
Къ матери прямо Пентей, Орфей къ Менадамъ помчится,
Лишь Антіоховыхъ бритвъ варварскихъ звонъ задрожитъ.
Эти вотъ, сколько бъ рубцовъ на моемъ подбородкѣ ни счелъ ты,
Какъ у бойца старика ихъ наберется на лбу,
15 Не ногтями жена сердитыми сдѣлала въ гнѣвѣ,
Все Антіохова сталь, да и злодѣйка рука.
У козла одного межь всѣми животными смыслъ есть:
Онъ живетъ бородатъ, чтобъ Антіоха бѣжать.
ЬХХХѴ.
На Зоила.
ской, Кавказской. 84, 11. Пемпсй предпочтетъ броситься къ своей матери Агавѣ,
растерзавшей его въ вакхическомъ изступленіи, и Орфей къ растерзавшимъ его
Менадамъ.
47*
740
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. XI.
ЬХХХѴІ.
Ьепіаѣ иі Гаисез тесіісиз, диаз азрега ѵехаі
Айзісіие іиззіз, Рагіііепораее, ІіЬі,
Меііа (Іагі писіеоздие іиЬеі сіиісездие ріасепіаз
Еі диійдиій риегоз поп зіпіі еззе ігисез.
5 Аі іи поп сеззаз іоііз іиззіге (ІіеЪиз.
Коп езі Ііаес іиззіз, Рагіііепораее, §и1а езі.
ЬХХХѴП.
Біѵез егаз диоікіат: вей іипс раесіісо Гиізіі,
Еі ііЬі пиііа сііи Гепііпа поіа Гиіі.
Кипс зесіагіз апиз. О диапіит содіі е^езіаз!
ІПа Гиіиіогет іе, СЬагійете, Гасіі.
ьхххѵш.
Миіііз іат, Ьире, роззе зе (ІіеЪиз
Раейісаге педаі Сііагізіапиз.
Саизат сит тосіо диаегегепі зойаіез,
Ѵепігет діхіі ІіаЪеге зе зоіиіит.
ЬХХХІХ.
Іпіасіаз диаге тііііз тіііі, Роііа, согопаз?
А іе ѵехаіаз таіо іепеге гозаз.
ХС.
Сагтіпа пиііа ргоЪаз тоііі диае Итііе сиггипі,
8есІ диае рег заіеЪгаз аііадие заха сайипі,
Еі ііЬі Маеопіо диодие сагтіпе таіиз ІіаЬеіиг
86. Марціалъ насмѣхается надъ притворно кашляющимъ ради полученія сластей.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
741
ЬХХХѴІ.
На Партенопэя.
Медикъ, чтобы облегчить горло, которое сильный
Кашель, Партенопэй, мучаетъ такъ у тебя,
Меду велитъ, миндалю давать да сладкихъ лепешекъ
И всего, чѣмъ склонять ищутъ упрямство ребятъ.
5 Ты же не отстаешь и кашляешь цѣлыми днями.
Это обжорство уже, Партенопэй, не болѣзнь.
ЬХХХѴІІ.
Харидеыу.
ьхххѵш.
О Харизіанѣ.
ЬХХХІХ.
Поллѣ.
Что нетронутые вѣнки посылаешь мнѣ, Полла?
Смятыя розы тобой предпочитаю я въ даръ.
ХС.
На Хрестилла.
Ты не хвалишь стиховъ, что гладкою мчатся дорогой,
А лишь тѣ, что со скалъ да по ухабамъ бѣгутъ;
И превыше тебѣ Мэонійской кажется пѣсни:
90, 3. Мэонійскій, Гомеровскій.
742 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XI.
І/исеіІеі соіитеііа Ііеіс 8Ііи' Меігорііапез;
5 Аііопііиздие 1е§із іеггаі /гиді^егаі,
Ассіиз еі диійдиій Расиѵіиздие ѵотипі.
Ѵіз ітііег ѵеіегез, СЬгезіііІе, іиоздие роеіаз?
Візрегеат, пі зсіз, тепіиіа диід. заріаі.
ХС1.
Аеоіійоз Сапасе іасеі Іюс іитиіаіа зериісго,
ІЛііта сиі рагѵае зерііта ѵепіі Ігіетз.
Аіі зсеіиз, аіі Гасіпиз! ргорегаз диі Яеге, ѵіаіог,.
Моп Іісеі Ьіс ѵііае (іе Ьгеѵііаіе диегі:
5 Тгізііиз езі Іеіо іеіі §епиз: Іютйа ѵиііиз
АЬзіиііі еі іепего зесііі іп оге Іиез,
Ірзадие сгийеіез еіегипі озсиіа тогЬі,
Мес (іаіа зипі пі§гіз іоіа ІаЪеІІа го§із.
8і іат ргаесірііі Гиегапі ѵепіига ѵоіаіи,
10 БеЪиегапі аііа іаіа ѵепіге ѵіа.
8е<1 тогз ѵосіз ііег ргорегаѵіі сіийеге Ыапйае,
Ме роззеі сіигаз Йесіеге 1іп§иа (іеаз.
ХСІІ.
• I
Мепіііиг диі іе ѵіііозит, 2оі1е, Шсіі.
Коп ѵіііозиз Пото ез, Хоііе, зей ѵіііит.
хсш.
Ріеі’іоз ѵаііз ТЬеоіогі Яатта репаіез
АЬзіиііі. Нос Мизіз еі ІіЬі, РІюеЬе, ріасеі?
О зсеіиз, о та§пит Гасіпиз сгітепдие (Іеогит,
Иоп агзіі рагііег диосі (іотиз еі (іотіпиз!
90, 4. Луцеимііскііі, насмѣхъ искаженное имя Луцилій, Луцилейскій. Здѣсь при-
веденъ подлинный уродливый стихъ Луцилія, про котораго Горацій (I, сат. 4, 8).
говоритъ:
Хоть въ стихахъ всегда являлся онъ жесткимъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 743
Луцеилейскій вотъ здѣсь столбъ погребенъ Метрофанъ,
5 Ты, пораженный прочтешь іеггаъ /гидіфегаг,
Или чѣмъ Акцій, или чѣмъ хоть Пакувій рыгнетъ.
Хочешь, Хрестиллъ, чтобъ твоимъ подражалъ я старымъ поэтамъ?
Пусть пропаду, если ты смыслишь, что смыслитъ пупокъ.
ХСІ.
Эпитафія Канаки.
Эолійскую вотъ Канаку сей холмъ покрываетъ,
Ей малолѣтней пошла только седьмая зима.
О преступленье, о зло! что плакать спѣшишь ты, прохожій,
Здѣсь на короткую жизнь не подобаетъ роптать;
5 Смерти грустнѣй ея родъ: зараза ужасная въѣлась
Ей въ лицо и нашла мѣсто на нѣжныхъ устахъ,
Злыя болячки у ней поцѣлуи самые съѣли,
Не были губы сданы цѣльными дыму костра.
Если примчаться въ такомъ задумала быстромъ полетѣ
10 Смерть, то ей приходить должно бъ дорогой иной.
Нѣжнаго голоса путь все жь смерть запереть поспѣшила,
Чтобы языкъ умолить грозныхъ богинь не успѣлъ.
ХСП.
На Зоила.
Лжетъ, Зоилъ, кто тебя называетъ только порочнымъ.
Не порочный, Зоилъ, ты человѣкъ, а порокъ.
ХСПІ.
О Теодорѣ.
Домъ Піэрійскій пѣвца Теодора счистило пламя.
Это ли Музамъ, тебѣ это ли нравится, Фебъ?
О преступленье, о, зло, о всѣхъ боговъ попущенье,
Что и владѣлецъ то самъ такъ же, какъ домъ, не сгорѣлъ!
Столбъ сказано должно быть о дворецкомъ Луцилія МетроФанѣ. 90, 5. Теггаі
ГгидіГегаі, устарѣлая Форма родительнаго падежа. 90, 6. Акцій, трагическій писа-
тель втораго вѣка до Р. Хр. Пакувій, трагическій писатель временъ второй Пуниче-
ской войны.
744
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
ХСІѴ.
(^иой пітіит Ііѵез позігіз еі иЬіцие ИЬеІІіз
БеігаЬіз, і§позсо: ѵегре роеіа, заріз.
Нос диодие поп сиго, диосі сит теа сагтіпа саграз,
Сотрііаз: еі зіс, ѵегре роеіазаріз.
5 ІПий те сгисіаі, Зоіутіз диой паіиз іп ірзіз
Раейісаз риегит, ѵегре роеіа, теит.
Ессе пе§аз іигаздие тіЬі рег іетріа Топапііз.
Моп сгесіо: іига, ѵегре, рег Апсіііаіит.
ХСѴ.
Іпсійегіз диоііепз іп Ьазіа Геііаіогит,
Іп зоііит риіа іе тег^еге, Ріассе, сариі.
ХСѴІ.
Магсіа, поп Вііепиз, заііі Іііе, (тегтапе: цикі оЬзіаз
Еі риегит ргоЫЪез йіѵіііз ітЪге Іасиз?
ВагЬаге, поп ДеЬеі, зиЬтоіо сіѵе, тіпізіго
Сарііѵат ѵісігіх ипйа Іеѵаге зіііт.
, 9 ’
ХСѴІІ.
Цпа посіе диаіег роззит: зей диаііиог аппіз
8і роззит, регеат, іе Теіезіііа зетеі.
ХСѴІІІ.
Ейіі§еге поп езі, Ріассе, Ъазіаіогез.
Іпзіапі, тогапіиг, регзесипіиг, оссиггипі,
Еі Іііпс еі ііііпс, издиедиадие, диасипдие.
Коп иісиз асге ризіиіаеѵе Іисепіез,
96, 1. Марція (см. VI, 42, 18). 96, 3. Побѣдной волнѣ, протекающей въ по
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 745
ХСІѴ.
На обрѣзаннаго соперника.
Что ты завидуешь и вездѣ мои книжки поносишь,
Въ этомъ прощаю: поэтъ тутъ ты обрѣзанный мудръ.
То же я знать не хочу, что, браня мои книжки-, изъ нихъ ты
Крадешь, и въ этомъ поэтъ все жь ты обрѣзанный мудръ.
5 Только терзаетъ меня, что въ самомъ Солимѣ рожденный
Мальчика вотъ, о поэтъ, сбилъ ты обрѣзанный мнѣ.
Ты отрицаешь, клянясь Громовержца храмомъ. Не вѣрю:
Анхіаломъ клянись лучше, обрѣзанный, мнѣ.
ХСѴ.
ФЛАККУ.
ХСѴІ.
Германцу.
Марція здѣсь, а не Рейнъ протекаетъ, Германецъ; чего жь ты
Мальчика не допустить хочешь къ обильной водѣ?
Варваръ, побѣдной волнѣ, устраня отъ себя гражданина,
Плѣнную не надлежитъ жажду раба утолять.
ХСѴП.
На Телезиллу.
ХСѴШ.
ФЛАККУ.
Цѣлователей, Флаккъ, никакъ избѣжать невозможно.
Напираютъ, стоятъ и слѣдомъ бѣгутъ и встрѣчаютъ,
И отсель и оттоль, во всякое время, отвсюду.
Ни жестокій нарывъ, ни пузыри налитые,
бѣдоноспой столицѣ. Не слѣдуетъ помимо собственнаго гражданина утолять жажду
плѣннаго раба. 98, 1. Цѣлователей, (см. ѴЩ 95, 4).
746 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI..
5 Хес ігізіе тепіит зогйійідие ІісЪепез,
Хес ІаЬга ріп§иі (ІеІіЪиіа сегаіо,
Хес соп§е!аіі диііа ргодегіі пазі.
Еі аезіиапіет Ъазіапі еі а1§епіет,
Еі пирііаіе Ьазіит гезегѵапіет.
10 Хоп іе сисиіііз аззегеі сариі іесіит,
Ьесііса пес іе іиіа реііе ѵеіоцие,
Хес ѵіпдісаЬіі зеііа заеріиз сіиза:
Кітаз рег отпез Ъазіаіог іпігаЬіі.
Хоп сопзиіаіиз ірзе, поп ІгіЬипаіиз
15 Зепіѵе іазсез, пес зирегЬа сіатозі
Ьісіогіз аЬі^еі ѵіг§а Ьазіаіогет:
Зейеаз іп аііо іи Іісеі ігіЬипаІі
Еі е сигиіі іига §епііЪиз гейіаз,
Азсепйеі іііа Ъазіаіог аіфіе Ша.
20 ЕеЪгісііапіет ЪазіаЬіі еі Йепіет,
ЬаЪіі озсііапіі Ъазіит паіапіідие,
ЬаЪіі еі сасапіі. Ветеііит таіі зоіит езі,
Гасіаз атісит Ъазіаге диет поііз.
ХСІХ.
Бе саіііесіга диоііепз зиг§із—іат заере поіаѵі—
Раейісапі тізегае, ЬезЪіа, іе іипісае.
фиаз сит сопаіа ез (іехіга, сопаіа зіпізіга
Ѵеііеге, сит Іасгітіз ехітіз еі §етііи:
5 Зіс сопзігіп§ипіиг та^пі 8утр1е{га(іе сиіі
Еі Міпуаз іпігапі Суапеаздие паіез.
Етепсіаге сиріз ѵіііит йеГогте? йосеЪо:
ЬезЪіа, пес зиг§аз сепзео, пес зейеаз.
С.
НаЪеге атісат поіо, Еіассе, зиЪіііет,
Сиіиз Іасегіоз апиіі теі сіп^апі,
98, 15. Шестъ связокъ. У претора въ городѣ было два ликтора со своими связ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 747
5 Ни подбородокъ больной, ни лишаевъ неопрятность,
Ни жирнѣйшаго спуска слоемъ покрытыя губы,
Даже и капли тебя не спасутъ замерзлаго носа.
Жарко ль тебѣ, холодно ль, хранишь ли свое ты лобзанье
Для новобрачной своей, они тебя все поцѣлуютъ.
10 На голову капишонъ надвинувъ, ты не спасешься,
Плотный мѣхъ и завѣсъ тебя лектики нисколько
Не охранятъ, а равно и плотно закрытое кресло:
Цѣлователь къ тебѣ во всякую трещину влѣзетъ.
Ни достоинство самое консула или трибуна,
15 Ни шесть связокъ его, ни голосистаго гордый
Ликтора жезлъ не спасетъ отъ цѣлователей этихъ;
Хоть бы ты возсѣдалъ на трибуналѣ высокомъ,
И изрѣкалъ бы судъ съ курульскаго кресла народамъ,
Все цѣлователь къ тебѣ оттоль и отсель проберется;
20 Хоть лихорадитъ тебя, хоть плачь, онъ тебя поцѣлуетъ,.
Поцѣлуетъ тебя, хоть зѣвай ты, хоть плавай,
Хоть за нуждою сиди. Противъ зла единое средство,
Сдѣлаться другомъ того, кого цѣловать не желаешь.
ХСІХ.
На Лезвію.
С.
ФЛАККУ.
Я бы, Флаккъ, не желалъ такой сухопарой подруги,
На руки коей могли бъ кольца надѣться мои,
камп, а за городомъ шесть, которые ему предшествовали. , 98, 23. Потому что укло-
ниться отъ лобзанія друга можно, не причинивъ ему обиды.
748 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XI
(^иае сіипе пи<іо гасіаі еі §еіш рип^аі,
Сиі зегга ІитЪіз, сизріз етісеі сиіо.
5 Зесі ісіет атісат поіо тіііе ІіЬгагит.
Сагпагіиз зит, ріп§иіагіиз поп зит.
СІ.
ТЬаійа Іат Іепиет роіиізіі, Ріассе, ѵміеге?
Ти, риіо, диой поп езі, Ріассе, ѵійеге роіез.
СП.
Иоп езі тепіііиз, диі Іе тіЫ йіхіі ЬаЬеге
Рогтозат сагпет, Ьудіа, поп і'асіет.
Езі ііа, зі Іасеаз еі зі Іат тиіа геситЬаз,
(^иат зііеі іп сега ѵиііиз еі іп ІаЪиІа.
5 8е<1 диоііепз Іодиегіз, сагпет диодие, Ьуйіа, регсііз,
Еі зиа ріиз пиііі, диат ІіЬі, Ііп^иа посеі.
АиДіаІ аесііііз пе Іе ѵібеаідие саѵеіо:
Рогіепіит езі, диоііепз соеріі ітадо Іодиі.
СПІ.
Тапіа ІіЬі езі апіті ргоЫіаз огіздие, ЗаГгопі,
Иі тігег йегі Іе роіиіззе раігет.
СІѴ.
Ихог, ѵасіе іогаз, аиі тогіЬиз иіеге позігіз:
Коп зит е§о пес Сигіиз пес Кита пес Таііиз.
Ме іисипйа іиѵапі Ігасіае рег росиіа посіез:
Ти ргорегаз роіа зиг^еге Ігізііз адиа.
5 Ти ІепеЪгіз ^аисіез: те Ішіеге Іезіе Іисегпа
ЕІ іиѵаі айтізза гитреге іисе Іаіиз.
Разсіа Іе Іипісаедие оЬзсигадие раіііа сеіапі:
102, 7. Эдилъ, полицейскій чиновникъ, обязанный наблюдать за всякаго рода не-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
749
Той что ляшкой скребетъ и своими колѣнямп колетъ,
Коей пилою хребетъ, книзу торчащій копьемъ.
5 Но подруги я тожь не желалъ бы и въ тысячу фунтовъ.
Тѣло я точно люблю, но я не падокъ на жиръ.
СІ.
ФЛАККУ.
Флаякъ, Тайсу ты могъ такую тщедушную видѣть?
Видѣть, считаю, ты, Флаккъ, можешь и то, чего нѣтъ.
СП.
На Лидію.
Тотъ не солгалъ, кто сказалъ про тебя мнѣ, будто бы тѣломъ
Ты красива своимъ, Лидія, а не лицомъ.
Такъ это, если молчишь, и. если нѣма возлегаешь.
Словно изъ воску лицо иль на картинѣ молчитъ.
5 Но чуть рѣчь поведешь, то тѣло ты, Лидія, губишь,
И никому такъ языкъ, какъ тебѣ твой, не вредитъ.
Берегись, чтобъ эдилъ тебя не слыхалъ и не видѣлъ:
Чудо выходитъ, когда пустится ликъ говорить.
СШ.
Сафронію.
Такъ, Сафроній, ты и лицомъ непороченъ и духомъ,
Что удивляюся, какъ сдѣлаться могъ ты отцомъ.
СІѴ.
На супругу.
обычайными предзнаменованіями, къ которымъ несомнѣнно принадлежитъ говорящій
ликъ или статуя.
750 М. Ѵаі. Магііаііз ері$гаттаІоп. ЬіЬ. XI.
Аі тіііі пиііа заііз пийа риеііа іасеі.
Вазіа те саріипі Ыапсіаз ітііаіа соІитЬаз:
10 Ти тіііі Наз, аѵіае циаііа тапе зоіез.
Кес тоіи йі^пагіз ориз пес ѵосе іиѵаге
Иес сіі§іІІ8, Іапдиат Іига тегитдие рагез:
МазІигЬаЬапІиг Ркгу§іі розі озііа зегѵі,
Несіогео диоііепз зейегаі ихог едио,
15 Еі циатѵіз ІіЬасо зіегіепіе рийіса зоІеЪаІ
ІИіс Репеіоре зетрег ІіаЪеге тапит.
Раейісаге пе§аз: (ІаЬаІ Іюс Согпеііа Сігассііо,
Іиііа Ротреіо, Рогсіа, Вгиіе, ІіЬі;
Биісіа Вагйапіо попйит тізсепіе тіпізіго
20 Росиіа Іипо Ьііі рго (тапутеіе Іоѵі.
8і Іе йеіесіаі дгаѵііаз, Ьисгеііа Іоіо
8із Іісеі издие <ііе: Ьаійа посіе ѵоіо.
СѴ.
МіІІеЬаз ІіЬгат, сціасігапіет, (таггісе, тііііз.
8а11ет зетіззет, (таггісе, зоіѵе тіЬі.
СѴІ.
*
ѴіЬі Махіте, зі ѵасаз Ііаѵеге,
Нос Іапіит 1е§е: патдие еі оссираіиз
Еі поп ез пітіит ІаЪогіозиз.
Тгапзіз ІЮ8 диодие диаііиог? зарізіі.
СѴІІ.
Ехріісііит поЬіз издие а<1 зиа согпиа ІіЬгит
Еі диазі регіесіит, Зеріісіапе, геіегз.
Отпіа Іедізіі. Сгейо, зсіо, §аис1ео, ѵегит езі.
Рег1е§;і ІіЬгоз зіс е§о диіпдие Іиоз.
105, 1. Фунтъ (см. VIII, 71, 6). 107, 1. До самыхъ рожковъ (см. I, 66, 11).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI.
751
СѴ.
Гаррику.
•Фунтъ ты мнѣ посылалъ, посылаешь мнѣ, Гаррикъ, четверку.
Хоть полфунта уже, Гаррикъ, ты мнѣ отпусти.
СѴІ.
Вибію Максиму.
Вибій Максимъ, если ты отъ привѣтствій свободенъ,
Только вотъ это прочти, потому что и занятъ
Да и не слишкомъ притомъ трудолюбивъ ты.
Ты пропускаешь и эти четыре? ты умникъ.
СѴИ.
Септиціану.
Мнѣ до самымъ рожковъ ея разогнутую книжку
'Словно прочтенную ты, Септиціанъ, подаешь.
Все ты прочелъ, вѣрю я, торжествую и знаю, то правда.
Такъ то вотъ цѣлыя пять книжекъ твоихъ я прочелъ.
752 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XI.
СѴІІІ.
(^иатѵіз іат 1оп»о роззіз заіиг еззе ИЬеІІо,
Ьесіог, а<1Ьис а те сіізіісііа раиса реііз.
8ес1 Ьириз изигат риегідие сііагіа розсипі.
Ьесіог, зоіѵе. Тасез йіззітиіаздие? Ѵаіе.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XI. 753
СѴШ.
Читателю.
Хоть бы, читатель, ты могъ быть сытъ столь длинною книжкой,
Малость двустишій къ тому жь просишь еще у меня.
Лупъ вѣдь процентовъ своихъ, харчей себѣ требуютъ слуги.
Плату, читатель. Молчишь, будто не слышишь?—Прощай.
Марціала эпиграммы
48

МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
КНИГА. XII.
48
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОЬІ. ЫВЕК XII.
Ѵаіегіиз ЛІагИаІіи Ргізсо 8ио 8.
8сіо те раігосіпіит йеЬеге сопіитасіззітае ігіеппі йезійіае;
дио аЬзоІѵепйа поп еззеі іпіег іііаз диодие игЬісаз оссираіі-
опез, диіЬиз іасіііиз сопзедиітиг, иі тоіезіі роііиз, диат иі
ойісіозі еззе ѵійеатиг; пейит іп Ьас ргоѵіпсіаіі зоіііийіпе, иЬі
5 пізі еііат іпіетрегапіег зіийетиз, еі зіпе зоіасіо еі зіпе ехси-
заііопе зесеззітиз. Ассіре ег§о гаііопет. Іп дна Іюс тахітит
еі ргітит езі, диой сіѵііаііз аигез, диіЬиз аззиеѵегат, диаего
еі ѵійеог тіЫ іп аііепо Гого 1ііі§аге; зі диісі езі епіт, диой
іп ИЬеІІіз теіз ріасеаі, йісіаѵіі аийііог: іііат іийісіогшп зиЬіі-
10 Іііаіет, іііий таіегіагит іп^епіит, ЬіЫіоіІіесаз, іііеаіга, соп-
ѵісіиз, іп диіЬиз зіийеге зе ѵоіиріаіез поп зепііипі, ай зит-
*тат отпіит іііа, диае йеіісаіі геіідиітиз, йезійегатиз диазі
йезіііиіі. Ассейіі Иіз типісіраііит гоЬі§о йепііиіп еі іийісі Іосо
Ііѵог, еі ипиз аиі аііег таіі, іп ризіііо Іосо гаиііі; айѵегзиз
15 диой йіійсііе езі ІіаЬеге соіійіе Ьопиіп зіотасііит: не тігегіз
і§ііиг аЬіесіа аЬ іпйі§папіе диае а §езііепіе йегі зоІеЬапі. Ке
диій іапіеп еі айѵепіепіі ііЬі аЬ игЬе еі ехіуепіі пе§агет—сиі
поп геіего "гаііат, зі іапіит еа ргаезіо диае роззит—, ітре-
гаѵі тіііі, диой іпйи]§еге сопзиегат, еі зіийиі раисіззітіз
20 йіеЪиз, иі іатіііагіззітаз тіііі аигез іиаз ехсірегет айѵепіогіа
зиа. Ти ѵеііт ізіа, диае іапіит арий іе поп регісіііапіиг,
Йііі^епіег аезіітаге еі ехсиіеге поп "гаѵегіз; еі, диой ііЬі
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА XII.
Марціалъ своему друіу Ириску.
Знаю, мнѣ приходится оправдываться въ трехгодичномъ упор-
номъ бездѣйствіи, которое было бы непростительно даже среди
тѣхъ столичныхъ занятій, которыми мы легче достигаемъ, что
кажемся скорѣе докучными, чѣмъ трудящимися; не говоря уже
5 о томъ провинціальномъ уединеніи, куда я, хотя тамъ и не
тружусь безмѣрно, удалился, не находя облегченія и безъ
достаточнаго оправданія. Итакъ, выслушай причины, между
которыми наибольшая и первая та, что я пщу ушей горожанъ,
къ которымъ привыкъ, и мнѣ кажется, дто я выступаю бор-
10 цомъ на чуждомъ форумѣ. Ибо если что либо въ моихъ книж-
кахъ нравится, то оно внушено мнѣ слушателемъ. Та тонкость
сужденій, то изящество предметовъ, библіотеки, театры, собра-
нія, въ которыхъ не чувствуешь умудряющей силы наслажде-
ній, вообще все то, что я какъ избалованный оставилъ и чего
15 какъ бы покинутый желаю. Къ этому присоединяется злобный
зубъ провинціаловъ и зависть мѣстныхъ сужденій; и тотъ пли
другой злонамѣренный, для небольшаго мѣста цѣлое множество,
въ виду которыхъ трудно ежедневно сохранять доброе распо-
ложеніе. Не удивляйся поэтому, что я въ скорби бросилъ то,
20 чѣмъ привыкъ заниматься въ радости. Но чтобы мнѣ въ чемъ
либо тебѣ, прибывшему изъ столицы и требующему (которому
я не воздамъ благодарности, если исполню только то, что
758
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
йійісіИітит езѣ, сіе пи§із
Вотат, зі іи сіесгеѵегіз,
25 зей Нізрапит.
позігіз іийісез пііоге зерозііо, пе
пои Нізрапіепзет ІіЪгит тіНатиз,
I.
Веііа Йит- сеззапі Іаігаіогездие Моіоззі
Еі поп іпѵепіо зііѵа диіезсіѣ арго,
Оііа, Ргізсе, Ьгеѵі роіегіз Йопаге ІіЬеІІо.
Нога пес аезііѵа езі пес ІіЬі іоіа регіі.
II.
Оиае тойо іііогеоз іЬаііз сагтіпа Руг§оз,
Не засга—іат поп риіѵегиіепіа—ѵіа.
III.
Асі рориіоз тіііі диі пирег аЬ игЬе зоІеЬаз,
ІЬіз, іо, Котат пипс, реге§тіпе ІіЬег,
АигіГегі Йе §епіе Та§і іеігісіцие Заіопіз,
Ваі раігіоз тапез циае тіііі іегга роіепз.
5 Яоп іатеп Ііозрез егіз, пес іат роіез айѵепа йісі,
Спіиз ЬаЬеі ігаігез іоі йотиз аііа Веті.
Іиге іио ѵепегапйа поѵі реіе Іітіпа іетріі,
Веййііа Ріегіо зипі иЬі іесіа сЬого.
Ѵеі зі таіиегіз, ргіта §гайіеге ЗиЬига;
10 Аігіа зипі ііііс сопзиііз аііа теі:
1, 1. Молоссовъ (см. Зрѣлищъ, 30, 1). 2, 1. Пісрги, приморскій городъ Этру-
ріи. 2, 2. Свяи^епныіі путь, ѵіа васга, вѣроятно, на ряду съ другими былъ исправ-
ленъ Траяномъ (см. Діон. Касс. ЬХѴІІІ, 7). 3, 3. Салонъ, рѣка близь Билбила.
3, 7. Новаго храма, храмъ Аполлона и Музъ (Піэрійскаго хора) былъ сооруженъ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
759
могу), не отказать, я принудилъ себя къ привычному занятію
и потрудился немного дней, для того чтобы благосклоннѣй -
25 шій ко мнѣ слухъ твой встрѣтить привѣтствіемъ твоему при-
бытію. Я желалъ бы, чтобы ты это, что у тебя только не
подвергается опасности, не полѣнился разсмотрѣть и оцѣнить;
и что для тебя труднѣе, чтобы о шуткахъ нашихъ ты судилъ,
оставя всякую любезность, что въ Римъ, если таково будетъ
30 твое рѣшеніе, я послалъ не Испанскую книжку, а изъ Испаніи.
I.
Тому же самому.
Сѣти покуда безъ дѣлъ и лая не слышно Молоссовъ
И какъ не найденъ кабанъ, также безмолвствуетъ лѣсъ,
Могъ бы, Ирискъ, ты досугъ посвятить коротенькой книжкѣ.
Часъ вѣдь не лѣтній и весь не пропадетъ для тебя.
И.
Своимъ СТИХАМЪ.4
Пѣсни мои, что сперва къ берегамъ направлялися Ппрговъ,
Ждетъ священный васъ путь; онъ же теперь не пылитъ.
III.
Книжкѣ своей.
Ты, что къ народамъ на дняхъ изъ столицы еще посылалась,
Книжка, о радость, теперь въ Римъ ты чужою пойдешь
Отъ людей златоноснаго Тага съ суровымъ Салономъ,
Мощная гдѣ мнѣ земля манъ сохраняетъ отцовъ.
5 Ио не гостьей взойдешь и не можешь ты пришлой назваться,
Столько тебѣ далъ сестеръ Рема возвышенный градъ.
Съ правомъ спѣши на порогъ почетный новаго храма,
Гдѣ Піэрійскому былъ хору и храмъ посвященъ.
Иль, если ты предпочтешь, сначала пройдись по Субурѣ,
10 Атрій высокій найдешь консула тамъ моего:
Августомъ на Палатинскомъ холмѣ, и въ немъ поэты читали свои стихи (см. Ювен.
VII, 37). Храмъ этотъ быль возстановленъ Нерпою. 3, 10. Консула тамъ моего,
Стеллы (см. IX. 42, 1). Лтрій (см. 11, 96).
760 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Ьаигі^егоз ІіаЬііаі іасипсіиз 8іе11а репаіез,
Сіагиз ІапіЬеае 8іе11а зііііог ациае;
Гопз іЬі Сазіаііиз ѵіігео іоггепіе зирегЬіі,
Ппсіе поѵет сіотіпаз заере ЫЬіззе Гегипі:
15 Іііе (ІаЬіі рориіо раігіЬиздие едиііідие іе&ешіит,
Хес пітіит зіссіз регіе^еі ірзе §епіз.
(^иісі іііиіит розсіз? ѵегзиз сіио ігезѵе 1е§апіиг,
СІашаЪипі отпез іе, ІіЬег, еззе теит.
IV.
(^иосі Гіассо Ѵагіодие іиіі зиттоцие Магопі
Маесепаз, аіаѵіз ге§іЪиз огіиз ециез,
НепііЬиз еі рориііз Іюс іе тіін, Ргізсе Тегепіі,
Еата іиіззе Іоциах сііагіадие йісеі апиз.
5 Ти і'асіз іп§епіит, іи, зі диі<1 роззе ѵійетиг;
Ти бая іп§епиае іиз тіЫ рі§гіііае.
V.
Ьоп^іог ишіесіті поЬіз сіесітіцие ІіЬеІІі
Агіаіиз ІаЬог езі еі Ьгеѵе газіі ориз.
Ріига Іе^апі ѵасиі, диіЬиз оііа іиіа сіейізіі:
Наес 1е§е іи, Саезаг; іогзап еі іііа 1е§ез.
VI.
Сопіі^іі Аизопіае ргосегит тіііззішия аиіае
Ыегѵа: Іісеі іиіо пипс Неіісопе Ггиі:
Весіа йдез, Ііііагіз сіетепііа, саиіа роіезіаз
Іат гейеипі; Іонді іег§а йейеге теіиз.
5 Нос рориіі ^епіездие іиае, ріа Вота, ргесапіиг:
Вих ІіЬі зіі зетрег іаііз, еі ізіе сііи.
Масіе апіті, диеіп гагиз ІіаЬез, тогитдие іиогит,
С^иоз Иита, диоз ііііагіз роззіі ЬаЬеге Саіо.
3, 12. Гантской водой (см. VI, 47). 3, 13. Касльальскій (см. IV. 14, 1).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 761
Стелла рѣчистый живетъ средь увѣнчанныхъ лавромъ пенатовъ,
Стелла пресвѣтлый поитъ жажду Іантской водой;
Тамъ красуется ключъ Кастальскій потокомъ кристалльнымъ,
Гдѣ пивали, есть слухъ, девять владычицъ не разъ:
15 Всадникамъ онъ и отцамъ для чтенья раздастъ и народу,
И не съ сухими прочтетъ тоже щеками и самъ.
Просишь заглавья зачѣмъ? стиха два три прочитаютъ.
Всякій воскликнетъ, что ты, книжка, написана мной.
IV.
Приску.
Чѣмъ для Флакка, для Варія, для исполина Марона
Всадникъ потомокъ царей древности былъ Меценатъ,
Что тѣмъ былъ для меня ты, Прискъ Теренцій, разскажетъ
Всѣмъ народамъ молва съ пѣсней древнѣйшей моей.
5 Ты вдохновляешь, ты видъ даешь мнѣ годнаго къ дѣлу;
На благородную лѣнь ты подаешь мнѣ права.
V.
Цезарю .
Книжки одиннадцатой и десятой нами работа
Сокращена и притомъ маленькій выглажент, трудъ.
Большее празднымъ читать, кому даровалъ ты досуги:
Эту ты, Цезарь, прочти; можетъ прочтешь ты и тѣ.
VI.
Похвала Нервъ.
Занялъ Авзонскій дворецъ кротчайшій изъ всѣхъ властелиновъ
Нерва; доступно теперь весь Геликонъ воспріять.
Вѣрность прямая и власть милосердая съ кротостью свѣтлой
Снова вернулись, и страхъ давній ужь тылъ обратилъ.
5 Молятъ, о набожный Римъ, твои племена и народы:
Вождь твой всегда будь таковъ и надолго все онъ.
Слава рѣдкой душѣ у тебя и нравамъ, что Нума
Могъ бы своими признать, даже былъ радъ бы Катонъ.
__________ /
3^ 14. Девять владычицъ, музы. 4, 1. Флаккъ, Горацій; Варій (см. ѴІЩ 18, 7).
4, 2. Потомокъ царей (см. I, 107, 3).
762 М. Ѵаі. Магііаііз е,рі§гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Ьаг§ігі, ргаезіаге, Ьгеѵез ехіепйеге сепзиз,
10 Еі йаге циае іасііез ѵіх ігіЬиеге йеі,
Хшіс Исеі еі іаз езі. 8ей іи зиЬ ргіпсіре йиго
ТетрогіЬпздие таііз аизиз ез еззе Ьопиз.
VII.
Тоіо ѵегіісе циоі дегіі саріііоз,
Аппоз зі іоі ІіаЬеі Ьі§іа, ігіта езі.
ѴПІ.
Теггагит сіёа §епііитдие Кота,
Сиі раг езі пііііі еі піЫІ зесипйит,
Тгаіапі тойо Іаеіа сит і’иіигоз
Тоі рег заесиіа сотриіагеі апиоз,
5 Еі іогіет іиѵепетдие Магііитдие
Іп іапіо йисе тііііет ѵійегеі,
Біхіі ргаезійе ^Іогіоза іаіі:
„Рагікогит ргосегез йисездие 8егит,
ТИгасез, Заиготаіае, Оеіае, Вгііаппі,
10 Роззит озіепйеге Саезагет; ѵепііе“.
IX.
Раіта ге^іі позігоз, тіііззіте Саезаг, НіЪегоз,
Еі ріасійо Ігиііиг рах реге^гіпа іи^о.
Ег§о а^ітиз Іаеіі іапіо рго типеге §гаіез:
Мізізіі тогез іп Іоса позіга іиоз.
X.
НаЪеі Аітісапиз тіііез, іатеп саріаі.
Еогіипа тиіііз Йаі пітіз, заііз пиііі.
6, 11. Подъ владыкой суровымъ. Нерономъ. 8, 10. Цезаря я вамъ могу показатьг
какого вы не видывали. 9, 1. О Пальмѣ9 какъ о правителѣ Сиріи, любимомъ Трая-
номъ. упоминаетъ Діонъ; затѣмъ упоминаетъ о немъ въ Адріанѣ, коимъ Пальма былъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 763
і
Награждать, защищать, имущество множить убогихъ
10 II давать, чѣмъ едва боги благіе дарятъ,
Нынѣ возможно и слѣдъ. Но ты подъ владыкой суровымъ
Въ злобные даже года добрымъ являться дерзалъ.
ѴП.
О Ли пи.
Ежели сколько волосъ у нея на всей головѣ есть,
Столько же Лигіи лѣтъ, то трехлѣтокъ она
VIII.
Въ похвалу Траяну.
Римъ, предѣловъ земныхъ божество и народовъ,
Коему равнаго нѣтъ, нѣтъ и втораго,
Только Траяну успѣлъ столько грядущихъ
Лѣтъ на радости счесть въ будущемъ вѣкѣ,
5 И храбреца увидалъ, и юношу тоже,
И въ такомъ то вождѣ воина Марса,
Похваляясь такимъ защитникомъ, молвилъ:
„Знатные Парѳы и вы, начальники Серовъ,
Вы Ѳракійцы, Сарматы, Британцы и Геты,
10 Цезаря я вамъ могу показать; приходите“.
IX.
Цезарю.
Пальма правитъ у насъ Иберцами, Цезарь кротчайшій,
И инородный нашъ міръ легкимъ доволенъ ярмомъ.
Вотъ за подобный мы даръ благодарность въ весельи приносимъ:
Нравы ты переслалъ въ наши владѣнья свои.
Объ Африканѣ.
У Африкана своихъ милліоны, а все онъ хватаетъ.
Многимъ Фортуна даетъ лишнее, всыть никому.
убитъ. Принимать съ нѣкоторыми толкователями пальму за эмблему побѣды, слиш-
комъ натянуто. 9, 4. Очевидно смыслъ тотъ, что Траянъ переслалъ Иберцамъ
(Испанцамъ) свои нравы вмѣстѣ съ Пальмой, старавшимся съ ними сообразоваться.
764
М. Ѵаі. Магііаііз ері§уашшаіоп. ЬіЬ. XII.
XI.
Рагіііепіо (Зіс, Мика, іио позігодие заіиіет:
Кат диіз аЬ Аопіо Іагдіиз атпё ЬіЬіі?
Сиіиз Рітріео Іуга сіагіог ехіі аЬ апіго?
(^иет ріиз Ріегіо сіе §ге§е РІюеЬиз атаі?
5 Еі зі Гогіе—зесі Іюс ѵіх езі зрегаге—уасаЬіі,
ТгаДаі иі ірзе сіисі сагтіпа позіга, го§а,
Уиайиог еі іапіит іітісіитдие Ьгеѵетдие ИЬеІІит
Соттепсіеі ѵегЪіз „Нипс іиа Кота Іедііи.
XII.
Отта рготііііз, сит іоіа посіе ЬіЪізіі;
Мапе пііііі ргаезіаз. Роіііо, тапе ЬіЬе.
XIII.
Оепиз, Аисіе, Іисгі діѵііез ІіаЬепі ігат:
Осііззе, диат (іопаге, ѵіііиз сопзіаі.
XIV.
Рагсіиз иіагіз, топео, гаріепіе ѵегесіо,
Ргізсе, пес іп Іерогез іат ѵіоіепіиз еаз.
8аере заіізіесіі ргаесійе ѵепаіог, еі асгі
Оесійіі ехсиззиз, пес гедііигиз, едио.
5 Іпзісііаз еі сатриз ІіаЬеі: пес іозза пес а^ег
Кес зіпі заха Іісеі, Іаііеге ріапа зоіепі.
Коп (Іеегіі циі іапіа ііЬі зресіасиіа ргаезіеі.
Іпѵійіа іаіі зесі Іеѵіоге сайаі.
8і іе (іеіесіапі апітоза регісиіа, Тизсіз
10 — Тиііог езі ѵігіиз—іпзісііетиг аргіз.
11, 1. Парненііі (см. V, 6; XI. 1). 11, 2. Аонійскоа (см. VII, 22, 2). 11, 3.
Пимп.іеііс^ій (см. XI, 3, 1). И, 4. Піэріііскоіі толпы, поэтовъ (см. I. 76, 3).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 765
XI.
Посылаетъ книгу свою Парѳенію.
Нашего и своего Парѳенія, Муза, привѣтствуй:
Ибо кто жь болѣе пилъ изъ Аонійской рѣки?
Лира чья ярче слышна изъ пещеры Пимплейской? .
Фебомъ кто больше любимъ изъ Піэрійской толпы?
5 И коль случайно,—едва ль есть надежда—онъ будетъ досуженъ,
Чтобъ мои пѣсни вождю передалъ самъ онъ, проси,
Съ четырьмя только пусть пугливую малую книжку
Онъ словами вручитъ: „Римъ твой читаетъ ее“.
XII.
На Постума.
Все обѣщаешь, когда ты пилъ впродолженіе ночп;
Утромъ не дашь ничего; пей по утрамъ ты, Постумъ.
XIII.
Абиту.
Родомъ прибыли, Авктъ, богачи свой гнѣвъ почитаютъ:
Стоитъ дешевле питать злобу въ себѣ, чѣмъ дарить.
XIV.
Ириску.
Пользуйся менѣе ты скакуномъ уносящимъ, молю я,
Прпскъ, и съ задоромъ такимъ зайцамъ во слѣдъ не гонись.
Часто охотникъ платилъ возмездье добычѣ, и съ пылкой
Лошади сшибленъ онъ такъ падалъ, чтобъ больше не встать.
5 Поле обманетъ порой: не нужно ни рвовъ, ни заваловъ,
Камней не будетъ пускай, вводитъ равнина въ обманъ.
Будетъ довольно такихъ, что тебѣ это зрѣлище явятъ,
Но при упрекахъ судьбѣ меньшихъ придется имъ пасть.
Ежели въ радость тебѣ опасности бойкія, Русскихъ
10 —Храбрость при этомъ цѣлѣй—будемъ гонять кабановъ.
14. 8. Но при упрекахъ судьбѣ. Смыслъ: при меньшемъ значеніи ихъ личности, ги-
бель ихъ явится меньшимъ поводомъ къ упрекамъ судьбѣ.
766 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.'
(^иід Іе Ггепа іиѵапі Іетегагіа? заеріиз ііііз,
Ргізсе, (іаіит езі едиііет гитреге, циат Іерогет.
XV.
<^иі<ідиі<і РаггЬазіа піІеЬаІ аиіа,
Оопаіит езі осиііз іеіздис позігіз.
Мігаіиг ЗсуіЬісаз ѵігепііз аигі
Еіаттаз Іиррііег, еі зіиреі зирегЬі
5 Ке§із сіеіісіаз дгаѵездие Іихиз:
Наес зипі росиіа, диае йесепі Топапіет,
Наес зипі, диае РЬгу^іит йесепі тіпізігит.
Отпез сит Іоѵе пипс зитиз Ьеаіі;
Аі пирег—рисіеі, аЬ рисіеі Іаіегі—
10 Оіппез сит Іоѵе раирегез егатиз.
XVI.
Аййіхіі, ЬаЬіепе, Ігез а^еПоз;
Етізіі, ЬаЬіепе, Ігез сіпаедоз:
Раесіісаз, ЬаЬіепе, Ігез а§е!1оз.
XVII.
(^иаге Іат тиіііз а .Іс, Ьаеііпе, йіеЬиз
Моп аЬеаІ ГеЬгіз, диаегіз еі издие §етіз.
безіаіиг Іесит рагііег рагііегдие Іаѵаіиг;
Сепаі Ьоіеіоз, озігеа, зитеп, аргит:
5 ЕЬгіа 8е1іпо йі заере еі заере Гаіегпо,
Ыес пізі рег піѵеат СаесиЬа роіаі адиат:
Сігситіиза гозіз еі пі§га геситЫі атото,
Ьогтіі еі іп ріита ригригеодие Іого.
15. Эпиграмма представляетъ пе столько восхваленіе, сколько описаніе дѣйствій
Траяна, который драгоцѣнности, собранныя Домиціаномъ въ Палатинскомъ дворцѣ
{Парразійскій) (см. VIII, 56, 2), подарилъ въ храмы. 15, 3. Скиѳскимъ огнямъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 767
Что же за радость тебѣ въ коняхъ отважныхъ? вѣдь часто
Всадника. Прискъ, имъ донять, прежде чѣмъ зайца дано.
XV.
Восхваленіе.
Все, чѣмъ только блисталъ дворецъ Парразійскій,
Нашимъ глазамъ и богамъ здѣсь приношенье.
Скиѳскимъ огнямъ въ зеленомъ златѣ Юпитеръ
Изумляется и дивится богатствамъ
5 Гордымъ царя и роскоши тяжкой народу:
Вотъ бокалы, приличные лишь Громовержцу,
Вотъ они, что слугѣ Фригійцу приличны.
Всѣ съ Юпитеромъ мы нынѣ богаты:
А недавно—о стыдъ, о стыдъ признаваться!—
10 Всѣ съ Юпитеромъ мы были убоги.
XVI.
Лабіену .
XVII.
На Лэтина.
Спрашиваешь ты, Лэтинъ, вздыхая, зачѣмъ не отходитъ
Столько дней отъ тебя все лихорадка твоя.
Носятъ съ тобою ее, съ тобой она моется вмѣстѣ,
Вымя за ужиномъ ѣстъ, устрицъ, грибовъ, кабана;
•5 Часто Сетиномъ она хмѣльна и часто Фалерномъ;
Цэкубъ только и пьетъ вмѣстѣ со снѣжной водой;
Розами окружена и черна отъ амома почіетъ,
На пуховомъ она ложѣ да пурпурномъ спитъ.
блеску Скиѳскихъ смарагдовъ. 15, 5. Гордымъ царя Домиціана. 15, 7. Фригійцу,
Ганимеду. 17, 6. Цэкубъ (см. 11, 40, 5). 17, 7. Черна отъ амома (III, 12, 1).
Амомъ въ числѣ другихъ благовоній сообщалъ волосамъ болѣе темный цвѣтъ.
768
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатіпаіоп. ЫЬ. XII.
Сит гесиЬеі риісііге, сит Іат Ьепе ѵіѵаі арті Іе,
10 А(1 Ба.тат роііиз ѵіз Іиа ГеЬгіз еаі?
, XVIII.
Бит іи і'огзііап тдиіеіиз еггаз
Сіатоза, Іиѵепаііз, іп 8иЬига,
Аиі соііет (Іотіпае іегіз Біапае;
Бит рег Іітіпа іе роіепііогит
5 Зшіаігіх іо§,а ѵепіііаі ѵа^итцие
Маіог Саеііиз еі тіпог іаіі§апі:
Ме тиііоз гереіііа розі БесетЬгез
Ассеріі теа гизііситдие Гесіі
Аиго ВііЬіІіз еі зирегЬа іегго.
10 Ніс рі§гі соіітиз ІаЬоге (Іиісі
Воіегйит Ріаіеапщие—СеІііЬегіз
Наес зипі потіпа сгаззіога іеггіз—:
Іпдепіі Ггиог ітргоЬоцие зотпо,
(^иет пес іегііа заере гитріі Нога,
15 Еі іоіит тіііі пипс геропо, циійдиій
Тег (Іепоз ѵі^ііаѵегат рег аппоз.
Ідпоіа езі іода, зесі сіаіиг реіепіі
Виріа ргохіта ѵезііз а саіЬейга.
Зигдепіет іосиз ехсіріі зирегЬа
20 Ѵісіпі зігие сиііиз ііісеіі,
Миііа ѵіііса циет согопаі оііа.
Ѵепаіог зедиііиг, зе(Г іііе диет іи
Зесгеіа сиріаз ІіаЬеге зііѵа;
Бізрепзаі риегіз го^аі^ие ]оп#оз
25 Ьеѵіз ропеге ѵііісиз саріііоз.
8іс те ѵіѵеге, зіс іиѵаі регіге.
17. 10. Да.иа, обычное у поэтовъ имя раба. 18, 3. Владычной Діаны, холмъ
Авентинскій, на которомъ былъ храмъ Діаны (см. Ѵ’Ц 64. 13). 18^ 9. Мой Би.і-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XII. 769
Коль такъ отрадно и такъ хорошо у тебя лихорадкѣ,
10 Какъ же ты хочешь, чтобъ шла къ Дамѣ скорѣе она?
XVIII.
Ювеналу.
Тою порой можетъ быть когда озабоченъ,
Бродишь ты, Ювеналъ, по крикливой Субурѣ,
Или восходишь на холмъ владычной Діаны,
Какъ у пороговъ тебѣ людей всемогущихъ
5 Въ потной тогѣ свѣжо и въ переходахъ
Большій Цэлій тебя утомляетъ и меньшій;
Послѣ столькихъ уже Декабрей повторенныхъ
Вновь принимаетъ меня, обратя въ селянина,
Мой Билбилъ, и желѣзомъ и золотомъ гордый.
10 Тутъ я, лѣнивый, тружусь работой отрадной
Надъ Нлатеею и Ботердомъ—прозванья
Грубоватыя то земли Цельтиберской—:
Сномъ наслаждаюся я непростительно долгимъ,
Коего третій часъ иногда не нарушитъ;
15 И теперь то себѣ вполнѣ возмѣщаю,
Что я за тридцать лѣтъ прободрствовалъ прежде.
Тоги пе вѣдаю я, а берется, какъ нужно,
Платье ближайшее тутъ со стула худаго.
Какъ я встану, очагъ меня пышный встрѣчаетъ,
20 Изъ ближайшей снабженъ дубравы охабкой,
Тотъ, что ключница такъ вѣнчаетъ горшками.
Ловчій слѣдомъ за мной, такой лишь, какого
Ты желалъ бы найти въ лѣсу потаенномъ;
Мальчикамъ трудъ подѣля, желаетъ прикащикъ
25 Бритый длинные ихъ волосы срѣзать.
Такъ то жить мнѣ и такъ скончаться отрадно.
билъ (см. IV, 55, 15). 18, 16. Прободрствовалъ прежде, изъ за раннихъ поздрав-
леній патроновъ. ' *
Марціала эпиграммы.
49
770
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапшіаіоп. ЬіЬ. XII
XIX.
Іп іЬегтіз зитіі Іасіисаз, оѵа, Іасегіит,
Еі сепаге йоті зе педаі Аетіііиз.
%
XX.
Сепаге поп ІіаЬеаі, ЕаЬиІІе, диаегіз
ІІхогет Тііетізоп? ІіаЬеі зогогет.
XXI.
Мипісірет гі^ійі диіз іе, Магсеііа, Заіопіз
Еі §епііат позігіз диіз риіеі еззе Іосіз?
Тат гагит, іат (Іиісе заріз. Раіаііа сіісепі,
Аийіегіпі зі іе ѵеі зетеі, еззе зиат;
5 Хиііа пес іп тесііа сегіаЬіі паіа ЗиЬига
Хес Сарііоііпі соіііз аіитпа ііЬі;
Хес сііо гійеЬіі реге&гіт д-іогіа рагіиз,
Котапат сіесеаі диат та§із еззе пигит.
Ти (іезісіегіипі Дотіпае тіііі тіііиз игЬіз
10 Еззе іиЪез: Котат іи тіііі зоіа Гасіз.
XXII.
(^иат зіі Іизса Рігііаепіз іпіесепіег,
Ѵіз (іісат Ьгеѵііег ііЬі, ЕаЬиІІе?
Еззеі саеса йесепііог Рііііаепіз.
19., 1. Лацерта, морская рыба. Богатые предлагали тѣмъ, съ которыми они мы-
лись легкую пищу въ маломъ количествѣ въ самыхъ термахъ. На этомъ основаніи
Эмилій утверждалъ, что никогда не ужинаетъ дома. А о томъ, что посѣтители
напивались и наѣдались въ термахъ, свидѣтельствуетъ ниже (эп. 70, ст. 8):
„Трезвымъ изъ термовъ никакъ онъ не приходитъ домой*.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 771
XIX.
Объ Эмиліи.
Въ термахъ лацерты, салатъ и яйца глотаетъ Эмилій
И отрицаетъ, чтобы ужиналъ онъ на дому.
XX.
Фабу.ілу.
Отчего нѣтъ жены у Темисона, меня ты
Вопрошаешь, Фабуллъ? есть сестра у него.
XXI.
Марцеллѣ.
Кто бы землячкой тебя, Марцелла, на дикомъ Салонѣ,
Кто бы рожденною счелъ въ нашихъ вотъ здѣшнихъ мѣстахъ?
Такъ особенно ты и нѣжно умна. Палатинъ бы,
Разъ услыхавши тебя, тотчасъ назвалъ бы своей;
5 Не потягалась съ тобой ни одна бъ уроженка Субуры,
Или воспитанная Капитолійскимъ холмомъ;
И улыбнется дитя чужестранное въ славѣ не скоро,
Коему болѣе бъ шло Римскою женщиной быть.
Ты заставляешь во мнѣ стремленье къ владычной столицѣ
10 Умаляться: одна цѣлый ты Римъ для меня.
XXII.
О Филэнидѣ.
Какъ, по мнѣ, Филэнпда крива безобразно,
Хочешь, о томъ, Фабуллъ, скажу тебѣ кратко?
Благообразнѣй была бъ Филэнида слѣпая.
21, 3. Палатинъ^ Палатинскій дворецъ. 21, 7. Смыслъ: два изысканно причудли-
выхъ стиха слѣдуетъ, по объясненію Ьетаіг’а, понимать слѣдующимъ образомъ: и
не скоро найдется прославленное иностранное дитя, которому болѣе приличествовало
быть римскою женщиною. 21,8. Мы могли бы буквально перевести слово пи/гили сно-
хою, но такъ какъ оно здѣсь значитъ не болѣе, какъ женщина, то мы позволили себѣ
это маленькое отступленіе.
49*
772
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. XII.
XXIII.
БепііЪиз аідие' сотіз—пес іе рийеі—иіегіз етрііз.
<^>иіс1 Гасіез осиіо, Ьаеііа? поп етііиг.
ч
XXIV.
О іисиийа, соѵіппе, зоіііікіо,
Саггиса тадіз еззесіодие §гаіит
Еаситіі тіЬі типиз Аеііапі!
Ніс тесит Іісеі, кіс, Іиѵаіе, ^иій^иіс^
5 Іп Ъиссат ііЬі ѵепегіі, Іодиагіз:
Хоп гесіог ЫЬусі пі§ег саЬаІІі,
Зиссіпсіиз педие сигзог апіесесііі;
Ыиздиапі езі тиііо: таппиіі іасеЬипі.
О зі сопзсіиз еззеі Ъіс Аѵііиз,
10 Аигет поп е§о іегііат іітегет.
Тоіиз диат Ьепе зіс йіез аЬігеі!
XXV.
Сит го§о іе питтоз зіпе рі§поге, „поп 1іаЬео“ іпдиіз;
Ісіет, зі рго те зротіеі а^еііиз, ІіаЬез:
(^ио<і тіЬі поп сгесііз ѵеіегі, Теіезіпе, зосіаіі,
Сгейіз соіісиііз агЪогіЬиздие теіз.
5 Ессе, геит Сагиз іе йеіиііі: аззіі а§е11из.
Ехіііо сотііет диаегіз: а§е1Іиз еаі.
XXVI.
Зеха^епа іегаз сит Іітіпа тапе зепаіог,
Еззе ііЬі ѵідеог (Іезійіозиз едиез,
24. 1. Соѵіппие собственно бельгійская военная повозка, вооруженная косами.
Но въ Римѣ она употреблялась для переѣздовъ въ видѣ крытой одноколки безъ ку-
черскаго сидѣнья, такъ что ѣдущимъ приходилось править самимъ. 24, 2. Езвейиш
собственно британская или бельгійская боевая колесница, но уже во времена Ци-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ка. XII. 773
ХХШ.
На Лэлію.
Безъ стыда волоса покупные ты носпшь и зубы.
Съ глазомъ то, Лэлія, какъ справишься? нѣтъ покупныхъ,
ххгѵ.
Ювату О КРЫТОЙ ПОВОЗКѢ.
О, отрадный пріютъ ты, одноколка,
Ты коляски милѣй да п кареты,
Краснорѣчиваго мнѣ даръ Эліана!
Тутъ, ІОватъ, ты со мной, тутъ то ты можешь
5 Все болтать, что въ уста ни попадется;
Черный правитель коня крови Либійской,
Ни скороходъ впереди тутъ не шагаетъ,
Нѣтъ возницъ, а коньки не разболтаютъ.
О когда бы Авитъ былъ здѣсь участникъ,
10 Третьяго уха бы я не побоялся.
Какъ хорошо цѣлый день такъ и прошелъ бы!
XXV.
На Телезпна.
Какъ безъ залога прошу денегъ, отвѣтствуешь: „нѣтъ ихъ“;
Если жь въ отвѣтѣ мое поле, такъ есть у тебя;
То, чего, Телезинъ, ты старому другу не вѣришь,
То довѣряешь холмамъ ты п деревьямъ моимъ.
5 Каръ вотъ донесъ на тебя: пускай защититъ тебя поле.
Въ ссылку ты спутника ждешь,—поле пускай и пойдетъ.
XXVI.
На скупаго друга.
Какъ съ утра шестьдесятъ ты пороговъ обходишь сенаторъ,
То кажусь потому всадникомъ празднымъ тебѣ,
церона употреблявшаяся для переѣздовъ. Саітиса, четырехколесный экипажъ,
который, за неимѣніемъ лучшаго, мы переводимъ словомъ карета. 24, 6. Черный
правитель коня (см. X. 13, ст. 2). 24, 9. Авитъ (см. I, 16).
774 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
(^иой поп а ргіта йізсиггат Іисе рег игЬет
Еі геГегат Іаззиз Ьазіа тіііе йотит.
5 8ей іи, ригригеіз иі Дез поѵа потіпа Газііз
Аиі Котайшп §епіез Саррайоситѵе ге§аз:
Аі тіііі, циет со^із тейіоз аЬгитреге зотпоз
Еі таіиііпит Гегге раіідие Іиіит,
<^иі<1 реіііиг? Виріа сит рез ѵа§из ехіі аіиіа,
10 Еі зиѣііиз сгаззае <1есі(1іі ітЬег адиае
Хес ѵепіі аЫаііз сіатаіиз ѵегпа Іасегпіз,
Ассейіі §е!ійат зегѵиз ай аигісиіат,
Еі „Во§аі иі зесит сепез Ьаеіогіиз" іпдиіі.
Ѵі§іпіі питтіз? поп е§о: таіо і'атет,
15 фиат зіі сепа тіііі, ііЬі зіі ргоѵіпсіа тегсез,
Еі іасіатиз ійет пес тегеатиг ійет.
XXVII.
А ІаігопіЪиз еззе іе Гиіиіат
Сісіз, Заепіа: зей пе^апі Іаігопез.
XXVIII.
Роіо е§о зехіапіез, іи роіаз, Сіппа, йеипсез:
Еі диегегіз циой поп, Сіппа, ЬіЬатиз ійет?
XXIX.
Негто^епез іапіиз таррагит. I Ропіісе, і'иг езі,
(^иапіиз питтогит ѵіх, риіо, Мазза Гиіі;
Ти Іісеі оЪзегѵез йехігат іепеаздие зіпізігат,
Іпѵепіеі, таррат циа гаііопе ігаііаі:
5 Сегѵіпиз §е1ійит зогЪеі зіс Ііаіііиз ап§иет,
26, 5. Бъ календарь пурпурныіі (сл. VII, 8, 5), т. е. желаешь назначенія на вы-
сокую должность. 26, 6. Стать намѣстникомъ какой либо народности: Африканской
Нумидіи, или Мало-Азіатской Каппадокіи. 28. Смыслъ: я подаю тебѣ худшаго
вина, котораго ты пьешь помногу, а самъ пью лучшаго помалу. Только такимъ обра-
зомъ мы можемъ сравняться. 29, 2. Масса. Толкователп желаютъ видѣть здѣсь
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 775
Что не съ первою я зарею ношусь по столицѣ
И утомленъ не несу тысячъ лобзаній домой.
5 Новое имя внести въ календарь ты желаешь пурпурный
Или Нумидовъ, или Каппадокійцевъ забрать;
Мнѣ же, кого ты свой сонъ глубокій прервать принуждаешь,
И съ утра выносить грязь и страдать отъ нея,
Ждать то чего? Какъ нога изъ обуви рваной полѣзетъ,
10 И неожиданно дождь частой польется воды,
На призывъ не придетъ несущій накидки дворовый,
А къ холодному рабъ только ушку подойдетъ
Да промолвитъ: „тебя приглашаетъ на ужинъ Лэторій“.
Въ двадцать сестерцій? о нѣтъ, лучше уже голодать,
15 Чѣмъ чтобы ужинъ былъ мнѣ, тебѣ жь была область наградой,
И совершая все то жь, мы получили не то жь.
ххѵп.
Сэши.
XXVIII.
О Цинн-ь.
Я стаканчикомъ пью, ты, Цинна, огромною чашей,
И ты ропщешь па то, Цинна, что пьешь ты не то жь?
XXIX.
О Гермоген-ь воръ.
Воръ такой Гермогенъ ручниковъ, по моему, Понтикъ,
Даже на деньги какимъ Масса едва ли бывалъ;
Если за правой слѣдишь и его за лѣвую держишь,
Все-таки случай найдетъ, какъ унести бы ручникъ;
5 Вздохъ оленей змѣю холодную такъ привлекаетъ,
Бебія Массу, страшнаго доносчика Домиціана, но'тѣмъ не менѣе сосланнаго въ 93 г.
по Р. Хр. въ ссылку, за то, что онъ провинцію Бетику ограбилъ (см. Плпн.
Мл. I, 7). 29, 5. Думали, что олени отыскиваютъ своихъ враговъ змѣй и дыха-
ніемъ поздрей своихъ вызываютъ ихъ наружу.
776 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Сазигаз аііе зіс гаріі Ігіз ациаз.
Кирег сит Мугіио реіегеіиг тіззіо Іаезо,
ЙиЬйихіі тарраз диаііиог Негто§епез;
Сгеіаіат ргаеіог сит ѵеііеі тіНеге таррат,
10 Ргаеіогі таррат зигриіі Негто§епез.
Айиіегаі таррат пето, Йит Гигіа іітепіиг:
Мапіііе е теиза зигриіі Негто^епез.
Нос диодие зі Йеегіі, тейіоз йізсіп^еге Іесіоз
Мепзагитдие рейез пои іітеі Негто§епез.
15 (^иатѵіз поп тойісо саіеапі зресіасиіа зоіе,
Ѵеіа гейисипіиг, сит ѵепіі Негто§епез.
Еезііпапі Ігерійі зиЪзІгіпдеге сагЪаза паиіае,
Ай рогіит циоііепз рагиіі Негтодепез.
Ьіпі^егі Ги§іипІ саіѵі зізігаіадие ІигЬа,
20 Іпіег айогапіез сит зіеііі Негтодепез.
Ай сепат Негтодепез таррат поп аііиііі ипдиат,
А сепа зетрег геііиііі Негто§епез.
XXX.
8іссиз, зоЬгіиз езі Арег; диій ай те?
Зегѵит зіс е§о Іаийо, поп агаісит.
XXXI.
I I
Нос петиз, Ііі іопіез, Ііаес іехііііз итЬа зиріпі
Раітіііз, Іюс гі§иае йисіііе Дитеп адиае,
Ргаіадие пес ЬіГего сеззига гозагіа Раезіо,
(^иойдие ѵігеі Іапі тепзе пес аІ§еІ Ъоіиз,
5 (^иаедие паіаі сіизіз ап^иіііа йотезііса Іутріііз,
(^иаедие §егіІ зітііез сапйійа іиггіз аѵез,
с Мипега зипі йотіпае: розі зерііта Іизіга геѵегзо
29, 6. И/шда, завѣдывавшая орошеніемъ земли посредствомъ дождя, обязана была
подымать воды па небо. 29, 7. Ширинъ, гладіаторъ. 29, 9. Преторъ, выки-
дывая бѣлый ручникъ, давалъ знакъ къ началу игръ. 29, 12. Въ предохраненіе
драгоцѣннаго дерева столовъ отъ ‘ выставляемыхъ на нихъ блюдъ, богачи покры-
вали ихъ мохнатыми покрывалами (таиіііе), что мы рѣшились перевести скатертью.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
777
Такъ чтобы воды сливать мчитъ ихъ Ирида наверхъ.
Какъ просили па дняхъ отставки Мирпну за раны,
То четыре стащилъ тутъ ручника Гермогенъ;
Какъ свой бѣлый ручникъ задумалъ выкинуть преторъ,
10 Претора самый ручникъ тутъ же схватилъ Гермогенъ.
Не приносилъ никто ручника, воровства опасаясь,
Скатерть уворовалъ тутъ со стола Гермогенъ.
Если и этого нѣтъ, не боится и самое ложе,
Какъ и ножки столовъ, всѣ ободрать Гермогенъ.
15 Хоть и безъ мѣры когда накаляется зрѣлище солнцемъ,
Тотчасъ снимаютъ навѣсъ, только идетъ Гермогенъ.
Подвязать паруса въ испугѣ пловцы поспѣшаютъ,
Каждый разъ, что у нихъ явится въ портъ Гермогенъ.
Съ систрами лысыхъ бѣжитъ толпа въ полотняныхъ одеждахъ,
20 Между молящимися станетъ когда Гермо генъ.
Не приносилъ ручника Гермогенъ на ужинъ ни разу,
Съ ужина же приносилъ вѣчно его Гермогенъ.
XXX.
Аперу.
Аперъ умѣренъ и трезвъ; какое мнѣ дѣло?
Такъ то раба я хвалю, а не друга.
XXXI.
О садахъ супруги Марцеллы.
Эта роща п ключъ, эта тѣнь густая сплетенныхъ
Лозъ п быстрой воды здѣсь проведенный ручей,
Лугъ п собраніе розъ не хуже двукратныхъ Пэстума,
Овощь, что въ январѣ все зелена, не застывъ,
5 Тотъ, что въ запертой водѣ тутъ плаваетъ угорь домашній,
Съ башнею бѣлой гдѣ птицъ съ ней одноцвѣтныхъ пріютъ;
Это дары госпожи на седьмой мнѣ люстръ возвращенья,
29, 14. Повырвавъ врѣзанныя въ нихъ пластинки, которыя мы теперь называемъ
инкрустаціей. 29, 19. Систръ, гремушка Изиды, которую носили и ея бритые, въ
холстину одѣтые жрецы (см. Ювен. Сат. VI, 533). 31. Парцелла, богатая Испанка.
31, 3. Двукратныхъ, два раза въ годъ цвѣтущихъ. 31, 6. Съ голубятней. 31, 7
На седьмой люстръ, считая люстръ по 5 лѣтъ.
778 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Наз Магсеііа йотоз рагѵадие ге§па сіейіі.
8і тіііі Хаизісаа раігіоз сопсесіегеі Іюгіоз,
10 Аісіпоо роззет сіісеге „Маіо теоз“.
XXXII.
О Іиііагит (Іесіесиз Каіетіагит,
Ѵі(1і, Ѵасегга, загсіпаз іиаз, ѵійі;
фіаз поп геіепіаз репзіопе рго Ьіта
РогіаЬаі ихог гиі'а сгіпіЬиз зеріет
5 Еі сит зогоге сапа таіег іп^епіі.
Еигіаз риіаѵі посіе Біііз етегзаз.
Наз іи ргіогез ігі§оге еі іате зіссиз
Еі поп гесепіі раііісіиз тадіз Ьихо
Ігиз іиогит іетрогшп зедиеЬагіз.
10 Мідгаге сііѵит сгейегез Агісіпит.
ІЬаі ігірез "гаЪаіиз еі Ъірез тепза,
Еі сит Іисегпа согііеодие сгаіеге
Маіеііа сигіо гиріа Іаіеге теіеЪаі;
Косо ѵігепіі зиЬегаі атрііогае сегѵіх;
15 Еиіззе деггез аиі іпиіііез таепаз
Осіог ітридісиз игсеі ІаіеЬаіиг,
С^иаіет тагіпае тізіі аига різсіпае.
Хес диасіга сіеегаі сазеі Тоіозаііз,
(^иайгіта пі§ті пес согопа риіеі
20 Саіѵаедие гезіез аііоцие серІ8^^^е,
Хес ріепа іигрі таігіз оііа гезіпа,
8иттоепіапае ^иа рііапіиг ихогез.
9иісІ диаегіз аесіез ѵііісозцие (Іегйіез,
НаЪііаге ^гаііз, о Ѵасегга, сит роззіз?
25 Наес загсіпагит ротра сопѵепіі ропіі.
32. Поэтъ издѣвается надъ хвастливымъ Вацеррой: переѣзжающимъ на новую
квартиру подъ предлогомъ недостаточно удобной прежней. | 32. 1. Перваго іюля
въ Римѣ отдавались въ наемъ квартиры и покидались прежнія. 32. 10. Холмъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ХП.
779
Это Марцелла мнѣ домъ съ меленькимъ царствомъ дала.
Если бъ отцовскіе мнѣ уступала сады Навзикая,
10 Я бъ Альциною сказалъ: „предпочитаю своп“.
хххп.
На Вацерру
О, отвратительныя Календы Іюля,
Видѣлъ я рухлядь твою, Вацерра; я видѣлъ,
Какъ незадержанное за наемъ двухгодичный
Рыжая при семи волоскахъ жена уносила,
5 Также сѣдая и мать съ огромной сестрою.
Фуріи, думалъ я, вышли изъ Дпсовой ночи.
Вслѣдъ за ними отъ стужи и голода чахлый
И гораздо блѣднѣе несвѣжаго бука,
Новаго времени Иръ, и самъ ты тащился.
10 Перебирается холмъ Арицинскій, казалось.
Одръ трехногій прошелъ и столъ о двухъ ножкахъ
Вмѣстѣ съ лампадою и со стаканомъ изъ рогу,
Сбоку разбитый горшокъ тутъ же мочился;
Шея амфоры посверху зеленой жаровни;
15 Что были герры тутъ иль дешевыя сельди
Возвѣщалъ кувшина безсовѣстный запахъ,
Какъ надъ сажалкой онъ морской вѣетъ развѣ.
Четверть при этомъ была Толозскаго сыра
Съ четырехлѣтнимъ вѣнкомъ чернымъ полея,
20 Съ чеснокомъ на обрывкѣ да лукомъ лущенымъ,
И матерпнскій горшокъ полонъ гадкой смолою,
Коей застѣнныя дѣвы выводятъ пушокъ свой.
Что же ты ищешь хоромъ, глумясь надъ деревней,
Ежели даромъ прожить, о Вацерра, ты можешь?
25 Скарбъ этотъ пышный вполнѣ мосту приличенъ.
Арищимскііі (см. П, 19, 3. 32, 15 Герры, дешевая рыба, быть можетъ, кильки.
32, 19. Полей, душистая трава, употреблявшаяся, вѣроятно, на приправу кушанья.
32, 25. На мостахъ обыкновенно сидѣли нищіе.
780
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.
XXXIII.
Иі риегоз етегеі ЬаЬіепиз ѵепсіісііь Ііогіоз.
Кіі пізі йсеіит пипс ЬаЬіепиз ІіаЬеі.
XXXIV.
Тгі^іпіа тіііі диаііиогдие теззез
Тесит, зі тетіпі, іиеге, Іиіі.
(^иагит йиісіа тіхіа зипі атагіз,
8е<і іисипйа іатеп іиеге ріига;
5 Еі зі саісиіиз отпіз Ііис еі іііис
Ьіѵегзиз Ьісоіогдие (Іі^егаіиг,
Ѵіпсеі сашіісіа іигЬа пі§гіогет.
8і ѵііаге ѵеііз асегЪа диаесіат
Еі ігізіез апіті саѵеге тогзиз,
10 ІТиІІі іе Гасіаз пітіз зоііаіет:
СаисІеЬіз тіпиз еі тіпиз ДоІеЬіз.
XXXV.
ч
Тапдиат зітріісііег тесит, Саііізігаіе, ѵіѵаз,
Ысеге регсізит іе тіііі заере зоіез.
Хоп ез іат зітріех, диат ѵіз, Саііізігаіе, сгейі.
Хат диіздиіз паггаі іаііа, ріига іасеі.
XXXVI.
ЬіЬгаз диаііиог аиі сіиаз атісо
Аі^епіепщие іо§ат Ьгеѵетдие Іаепат,
Іпіегсіит аигеоіоз тапи сгерапіез,
Роззіпі (іисеге (ціі (Іиаз Каіепйаз,
5 <^ио<1 пеню, пізі іи, ЬаЬиІІе, сіопаз,
Коп ез, сгесіе тіііі, Ьопиз. (^иій ег§о?
33, 2. Фига (см. VII, 71). 34. Юлій Марціалъ (см. X, 47, ст. 2). 34, 7.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
781
XXXIII.
О Лабіенѣ.
Мальчиковъ чтобы купить, Лабіенъ сады свои продалъ.
У Лабіена теперь кромѣ ужь фигъ ничего.
XXXIV.
Юлію Марціалу.
Тридцать четыре уже съ тобою я жатвы
Пережилъ, ежели мнѣ такъ помнится, Юлій,
Изъ которыкъ примѣшаны сладкія къ горькимъ,
Но отрадныхъ однако все было больше;
5 И коль туда и сюда изъ камешковъ каждый
Порознь будетъ нами разложенъ по цвѣту,
Черные будутъ осилены сборищемъ бѣлыхъ.
Если горести всей избѣгнуть ты хочешь,
И уколовъ не знать скорби душевной,
10 То черезъ мѣру ни съ кѣмъ ты не дружися:
Меньше порадуешься и меньше потужишь.
XXXV.
КаллиСТРАТУ.
Будто со мной, Каллистратъ, ты живешь и вполнѣ откровенно,.
Часто ты мнѣ говоришь, что ты въ объятьяхъ бывалъ.
Но не такъ то ты простъ, какъ желаешь казаться, повѣрь мнѣ:
Это ужь кто говоритъ, вѣрно о большемъ молчитъ.
XXXVI.
На Лабулла.
Что четыре иль два пріятелю фунта,
Тогу холодную иль короткую лэну,
Звонкихъ ему золотыхъ иногда сунешь въ руку,
Что на двое Календъ хватить ему могутъ,
. 5 Хоть безъ тебя ихъ, Лабуллъ, не дастъ ни единый,
Ты, повѣрь мнѣ, не добръ. А что же такое?
Черные (см. VIII, 45, 2). 36, 1. Фі/мтг, серебра. 36, 2. Лана, накидка сверхъ
тоги. 36, 4. Двое Календъ, два мѣсяца.
782 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Ці ѵегит Іоциаг, оріітиз таіогит ез.
Різопез 8епесаздие Меттіоздие
Еі Сгізроз тіЫ ге<1с1е, зе<1 ргіогез:
10 Еіез ргоііпиз иііітиз Ъопогит.
Ѵіз сигзй рейіЬизцие §1огіагі?
Тідгіт ѵіпсе Іеѵетдие Раззегіпит:
Киііа езі §1огіа ргаеіегіге азеііоз.
XXXVII.
Казиіиз пітіит сиріз ѵігіегі.
Казиіит ѵоіо, поіо роіурозит.
XXXVIII.
Нипс диі Гетіпеіз посіездие діездие саіііейгіз
Іп8І<ііі іоіа поіиз іп игЬе пітіз,
Сгіпе пііепз, пі§ег ип§иепіо, регіисісіиз озіго,
Оге іепег, Іаіиз ресіоге, сгиге §1аЬег,
5 ІІхогі диі заере іиае сотез ітргоЬиз Ііаегеі,
Коп езі диой іітеаз, СапДійе: поп Гиіиіі.
XXXIX.
ОсН іе, диіа Ьеііиз ез, ЗаЬеІІе.
Кез езі риііДа Ьеііиз еі 8аЬе11из.
ВеІІит йепідие таіо, диат ЗаЬеІІит.
ТаЬезсаз иііпат, 8аЬеІ1е Ьеііе!
ХЬ.
Мепіігіз, сгесіо: гесііаз таіа сагтіпа, Іаийо:
Сапіаз, сапіо: ЬіЬіз, Ропііііапе, ЬіЬо:
36^ 8. О щедрости ихъ говоритъ Ювеналъ (Сат. 5, 108—109). Не вымогаетъ
никто, чтобъ скуднымъ друзьямъ посылалъ ты то, что Сенека, что добрый Пизонъ
посылалъ или Котта. Меммій. которому Лукрецій посвятилъ свою поэму. 36, 9.
Лриспъ^ богатый вотчимъ Нерона. Только старинныхъ, т. е. не современниковъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 783
Ежели правду сказать, изъ дурныхъ наилучшій.
Ты Пизоновъ, Сенекъ и Мемміевъ тоже
Съ Криспами мнѣ возврати, только старинныхъ;
10 И послѣднимъ сейчасъ станешь изъ добрыхъ.
Хочешь ногами ли ты и бѣгомъ похвастать?
Тигриса ты побѣди съ Пассерпномъ проворнымъ:
Обгонять же ословъ ничтожная слава.
XXXVII.
На носастаго.
Ты чрезмѣрно носастымъ желаешь казаться.
Съ носомъ я хитрымъ люблю, но не съ полипомъ.
XXXVIII.
Кандиду.
Этого, что день и ночь у женскихъ находится креселъ
И чрезмѣрно уже въ городѣ цѣломъ знакомъ,
Блещущій волосомъ, темный отъ мазей, въ пурпурѣ свѣтломъ,
Нѣженъ лицомъ, полногрудъ съ голенью счищенной вгладь,
5 Что къ супругѣ твоей назойливымъ льнетъ провожатымъ,
Ты не бойся, Кандидъ: онъ ни одной не имѣлъ.
XXXIX.
На Сабеллу.
Ненавижу тебя, потому тѣломъ бѣлъ ты, Сабелла.
Скверное дѣло, и тѣло подобное, да и Сабелла.
' Лучше кипѣла бъ война я хотѣлъ, чѣмъ Сабелла.
Ахъ, когда-то истаетъ Сабеллы красивое тѣло!
ХЬ.
На Понтиліана.
Лжешь ты, я вѣрю; стихи читаешь плохіе, хвалю я;
Понтиліанъ, запоешь, я пою; пить станешь, я пью;
носящихъ тѣ же имена. 36, 12. Тигрисъ и Пассеринъ, знаменитыя лошади.
37, 1. Носастыми назывались насмѣшники. 37, 2. Полипъ, болѣзнь носовая- стра-
давшій ею назывался роіуровпв. Этимъ именемъ поэтъ называетъ скучныхъ и отвра-
тительныхъ блюдолизовъ, пытающихся острить.
784 М. Ѵаі. МагііаИз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. XII.
Ресііз, (ііззітиіо: §етта ѵіз Іийеге, ѵіпсог:
Вез ипа езі, зіпе те диат іасіз, еі Іасео.
5 №1 Іатеп отпіпо ргаезіаз тіЬі. „МогІииз“, іпдиізг
„Ассіріат Ьепе 1е“. Кіі ѵоіо: зесі тогеге.
ХЫ.
Лоп езі, Тисса, заііз, диой ез §и1озиз:
Еі сіісі сиріз еі сиріз ѵідегі.
ХЫІ.
ВагЪаІиз гі^ійо пирзіі Саііізігаіиз АГго,
Нас сріа 1е§,е ѵіго пиЬеге ѵіг§о зоіеі.
Ргаеіихеге Гасез, ѵеіагипі Йаттеа ѵиііиз,
ХТес Іиа (іеі’иегипі ѵегЬа, Та1а88е, ІіЬі.
5 Боз еііат сіісіа езі. Вопйит ІіЪі, Вота, ѵійеіиг
Нос заііз? ехресіаз пипщиісі иі еі рагіаі?
ХЫИ.
Гасипйоз тіііі (Іе ІіЬісІіпозіз
Ье§ізІі пітіит, ЗаЬеІІе, ѵегзиз,
(^иаіез пес Бісіутае зсіипі риеііае
^с тоііез Еіерііапіісіоз ИЬеІІі.
5 Зипі іПіс Ѵепегіз поѵае й&игае,
(^иаіез регсіііиз атіеаі і’иіиіог,
Ргаезіепі еі Іасеапі диі(1 ехоіеіі,
(^ио зутріе^таіе (рііпдие сориіепіиг,
(^иа ріигез Іепеапіиг а саіепа,
10 Ехііпсіат Іісеаі диій асі Іисегпат.
Тапіі поп егаі, еззе Іе сіізегіит.
40. 3. ПІашки (см. VII, 72, 7).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 785
Рыкнешь, глухимъ притворюсь; сыграешь въ шашкп, поддамся;
Лишь одно безъ меня ты творишь, и молчу я о томъ.
5 Но ничего ты мнѣ не даешь. Говоришь, молъ, „по смерти
Щедро я вспомню тебя". Ничего не хочу, но умри.
ХЫ.
На Тукку.
Не довольно, о Тукка, что ты обжора:
Слыть ты желаешь такимъ и желаешь казаться.
ХЫІ.
О Каллистратъ и Аферѣ.
ХЫІІ.
На Сабеллу.
Марціала эпиграммы.
50
786
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§гаттаіоіі. ЬіЬ. XII.
ХЫѴ.
Ѵпісе, со^паіо іипсіит тіііі зап^иіпе потеп,
Циі §егіз еі зіийіо согсіа ргоріпциа тео;
Сагтіпа сит Гасіаз зоіі сейепііа Ггаігі,
Ресіоге поп тіпог ез, зей ріеіаіе ргіог.
5 ЬезЬіа сит Іерійо іе роззеі атаге Саіиііо,
Те розі Хазопет Ыапйа Согіппа зедиі.
Хес йеегапі герііугі, зі іе йаге ѵеіа іиѵагеі;
Зей іи Іііиз атаз. Нос диодие Ггаігіз ІіаЪез.
ХЬѴ.
Наейіпа ііЪі реііе сопіе^епіі
Хийае іетрога ѵегіісетдие саіѵае,
Еезііѵе ііЬі, РІіоеЬе, йіхіі іііе,
(^иі йіхіі сариі еззе саісіаіит.
ХЬѴІ.
Ѵепйипі сагтіпа баііиз еі Ьирегсиз.
Запоз, Сіаззісе, пипс пе§а роеіаз.
ХЬѴІІ.
БіГйсіІіз іасіііз, іисипйиз асегЬиз ез ійет:
Хес іесшп роззит ѵіѵеге, пес зіпе іе.
ХЬѴІІІ.
Воіеіоз еі аргит зі іапдиат ѵіііа ропіз
Еі поп еззе риіаз Ііаес теа ѵоіа, ѵоіо:
Зі Гогіипаіит Дегі те сгейіз еі Ііегез
44, 3. Уникъ имѣлъ брата, который слагалъ героическіе стихи, по воздержи-
вался ихъ писать, чтобы не повредить брату. То же говоритъ Марціалъ о Турпѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XII. 787
ХЫѴ.
М. Унику.
Уникъ, чье имя со мной состоитъ въ единеніи кровномъ,
Ты, что къ занятьямъ моимъ съ чувствомъ подходишь роднымъ,
Какъ ты слагаешь стихи, одному уступая въ нихъ брату,
Духомъ не меньше его, выше ты дружбой его.
5 Лезбіей могъ бы ты быть любимымъ при стройномъ Катуллѣ,
Послѣ Назона ты бъ могъ нѣжной Кориннѣ быть милъ.
Много бъ зефировъ нашлось, захоти ты лишь плыть подъ вѣтриломъ;
Ты же прибрежье взлюбилъ. Съ брата берешь ты примѣръ.
ХЬѴ.
Фебу.
Какъ козлиною шкуркой покрылъ обнаженной
Лысины ты своей виски и макушку,
Тотъ, о Фебъ, тебѣ остроумно замѣтилъ,
Кто сказалъ, что твоя голова-то обута.
ХЬѴІ.
Классику.
Галлъ и Луперкъ своими стихами торгуютъ.
Классикъ, смѣтку теперь отрицай у поэтовъ.
ХЬѴІІ.
На человѣка разнообразнаго расположенія духа.
И повадливъ, и упрямъ; строптивъ и вмѣстѣ услужливъ;
Ни съ тобою я жить, ни безъ тебя не могу.
ХЬѴІІІ.
Хвастливому амфитріону.
Если ты запросто мнѣ кабана и грпбовъ предлагаешь,
И не считаешь моей ты ихъ мечтою, я радъ;
Если жь мечтаешь меня осчастливить и хочешь быть вписанъ
и Меморѣ (см. XI, 10). 44, 5 Катуллъ и Лезвія (см. I, 7, II, 71. Ювен. Сат.
6 ст. 8).
50 е
788
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіои. ЬіЬ. XII.
Ѵіз зсгіЬі ргоріег диіпдие Ьисгіпа, ѵаіе.
5 Ьаиіа іатеп сепа езі: Гаіеог, Іаиііззіта, зе<1 сгаз
Хіі егіі, ітто Іюсііе, ргоііпиз ітто пійіі,
(^иосі зсіаі іпіеііх (Іатпаіае зропдеа ѵіг§ае
Ѵеі диісипдие сапіз іипсіадие іезіа ѵіае:
МиПогит Іерогипщие еі зитіпіз ехііиз Ьіс езі,
10 Зиірііигеиздие соіог сагпійсездие реДез.
Хоп АІЬапа тіііі зіі сотіззаііо іапіі
Хес Сарііоііпае ропіійситцие сіарез;
Ітриіеі ірзе йеиз песіаг тіііі, йеі асеіит
Еі Ѵаіісапі регййа ѵарра сасіі.
15 Сопѵіѵаз аііоз сепагит диаеге та^ізіег,
(^иоз саріапі тепзае ге^па зирегЬа іиае:
Ме теиз ай зиЪііаз іпѵііеі атісиз оіеііаз:
Наес тіііі, диат роззит гескіеге, сепа ріасеі.
ХЫХ.
Сгіпііае Ыпе раейадо^е ІигЬае,
Кегит диет Йотіпит ѵосаі зиагит
Еі сгейіі сиі Розіитіііа (ііѵез
беттаз, аигеа, ѵіпа, сопсиЬіпоз:
5 Зіс іе регреіиа йсіе ргоЬаіит
Хиііі поп іиа ргаеіегаі раігопа:
Зиссиггаз тізего, ргесог, Гигогі
Еі зегѵез аіідиапйо пе§1е^епіег
ІПоз диі таіе сог теит регигипі,
10 (^иоз еі посііЬиз еі (ІіеЬиз оріо
Іп позіго сирідиз зіпи ѵісіеге,
Гоітозоз, піѵеоз, рагез, ^етеііоз,
Сгашіез, поп риегоз, зеіі ипіопез.
48. 4. Лукринскія устрицы, цзъ Лукрнискаго озера возлѣ Бай. 48. 11. А.ібан-
сиііі пиръ; пиры, даваемые Домиціаномъ въ Альбѣ. 48, 12. Капитолійскій пиръ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 789
Ради Лукринскихъ пяти устрицъ въ наслѣдство, прощай.
5 Чудный вѣдь ужинъ межь тѣмъ; согласенъ, предивный, но завтра
Онъ какъ сегодня ничто, даже теперь онъ ничто,
Губкѣ поганой про то па палкѣ проклятой извѣстно,
Или собакѣ какой или горшку при пути;
Зайцамъ, барвенамъ исходъ и вымени будетъ все тотъ же,
10 Сѣрный оттѣнокъ лица, муки подагры въ ногахъ.
Ни Албанскій мнѣ пиръ быть цѣннымъ настолько не можетъ,
Ни Капитолія снѣдь, ни угощенье жрецовъ;
Еслибъ самъ богъ подносилъ мнѣ нектара, уксусомъ сталъ бы
Онъ и гущею злой изъ Ватиканскихъ амфоръ.
15 Пиршествъ глава, ты другихъ гостей пріискивай, коихъ
Гордая пышность твоихъ въ силахъ плѣнить бы столовъ;
Пусть приглашаетъ мой другъ меня на кусокъ скороспѣлый:
Этотъ, какимъ отвѣчать въ силахъ я, ужинъ по мнѣ.
хых.
Лину.
Линъ, ты кудрявой толпы побѣдитель,
Коему, дома главой называя,
Все Постумплла ввѣряетъ богачка,
Золото, камни, наперстниковъ, вина;
5 Пусть доказавшаго давнюю вѣрность
Всѣмъ предпочтетъ госпожа твоя прочимъ,
Въ жалкомъ, молю, помоги лишь безумствѣ
И сбереги хоть порою небрежно
Тѣхъ, что жестоко мнѣ сердце сжигаютъ,
10 Тѣхъ, что и ночью, п днемъ ненасытно
Я на груди своей видѣть желаю,
Бѣлыхъ, красивыхъ, подобныхъ и пару,
Крупныхъ, не мальчиковъ, нѣтъ, а жемчужинъ.
за которымъ наблюдали особые распорядители, давался въ честь Юпитера. 48,14.
Ватиканская амфора (см. I, 18, 2).
790
М. Ѵаі. Магііаііз ердегаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Ь.
БарЬпопаз, ріаіапопаз еі аёгіоз рііуопаз
Еі поп ипіиз Ъаіпеа зоіиз ІіаЬез,
Еі ііЫ сепіепіз зіаі рогіісиз аііа соішппіз,
Саісаіиздие іио зиЪ рейе Іисеі опух,
5 Риіѵегеитдие Ги§ах Ырройготоп ипдиіа ріаіиііі,
Еі регеипііз адиае Яисіиз иЪідие зопаі;
Аігіа 1оп§а раіепі. 8есі пес сепапііЬиз издиат
Кес зотпо Іосиз езі. Оиат Ьепе поп ЬаЬііаз!
Ы.
I
Тат заере позігит Яесірі ЕаЪиІІіпит,
Мігагіз, Аиіе? зетрег Ьото Ьопиз ііго езі.
ЫІ.
4
Тетрога Ріегіа зоіііиз гебітіге согопа,
Хес пііпиз аііопіііз ѵох сеіеЬгаіа геіз,
Ніс зііиз езі, Іііс іііе іииз, 8етргопіа, Киіиз,
Сиіиз еі ірзе іиі Яа^гаі атоге сіпіз.
5 Биісіз іп Еіузіо паггагіз ГаЬиІа сатро,
Еі зіиреі аіі гаріиз ТупЯагіз ірза іиоз:
Ти іпеііог, циае йезегіо гаріоге гесіізіі,
111а ѵігит ѵоіиіі пес гереіііа зедиі.
КіЯеі, еі Иіасоз аіиііі Мепеіаиз атогез:
10 АЬзоІѵіі Р1ігу§іит ѵезіга і'аріпа Рагіт.
Ассіріепі оііт сит іе Іоса Іаеіа ріогит,
Коп егіі іп 8іу§іа поііог итЬга Яото:
Коп аііепа ѵіЯеі, зе<1 атаі Ргозегріпа гаріаз:
Ізіе ііЪі йотіпат сопсіІіаЬіі атог.
50, 4. Оникс‘0 (см. VI, 42, 14). 50, 5. Въ виллахъ богатыхъ устраивался не-
рѣдко ипподромъ. 52, 1. Піэрійскііі, посвященный музамъ. Шэръ, царь Эмаѳіи,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 791
Ь.
На владѣтеля роскошныхъ зданій.
Рощи изъ лавровъ, платановъ и сосенъ воздушныхъ,
Бани на множество лицъ есть у тебя одного,
И на сотнѣ столповъ стоитъ твой портикъ высокій,
И что ни шагъ, подъ твоей блещетъ ногою ониксъ;
5 И копыто летя звенитъ въ пыли ипподрома,
И текущей воды всюду лепечетъ потокъ;
Атрій глубоко раскрытъ. Но нигдѣ ни мѣстечка на ужинъ,
Ни для сна не сыскать. Какъ хорошо не живешь!
Ы.
На Фабулла.
Что Фабуллъ то у насъ такъ часто бываетъ обманутъ,
Ты удивляешься, Авлъ? добрый всегда новичекъ.
ЫІ.
Семпроніи.
Піэрійскимъ вѣнцомъ виски украшать столь привычный,
Голосъ хвалимый притомъ у подсудимыхъ бѣднягъ,
Вотъ онъ здѣсь погребенъ, вотъ здѣсь, Семпронія, Руфъ твой,
Коего самый и прахъ пышитъ любовью къ тебѣ.
5 Сказкой отрадной слывешь ты въ поляхъ Елисейскихъ, п въ диво
Похищенье твое и Тиндаридѣ самой;
Лучше ея ты, вѣдь ты, похитителя бросивъ, вернулась,
А на мужнинъ она зовъ не всхотѣла идти.
Менелай о любвп Иліонской слыша смѣется,
10 И Фригіецъ Парисъ вашимъ хищеньемъ прощенъ.
Какъ воспримутъ тебя мѣста блаженныя добрыхъ,
То въ Стигійскомъ дому тѣни не будетъ славнѣй;
Не чужою воззритъ, Прозерпина похищенныхъ любитъ,
Милой владычицѣ ты станешь чрезъ эту любовь.
давшій девяти дочерямъ своимъ имена музъ (см. I, 76, 3). 52, 5. Похищенная
Руфомъ Семпронія сама возвращается къ его праху и тѣни.
792
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII
ЫІІ.
Иитті сит ііЬі зіпі орездие іапіае,
(^иапіаз сіѵіз ІіаЬеі, Раіегпе, гагиз,
Ьаг^ігіз пііііі іпсиЬаздие §агае,
Иі та§пиз йгасо, диет сапипі роеіае
5 Сизіойет Зсуіііісі Гиіззе Іисі.
Зей саиза, иі тетогаз еі ірзе іасіаз,
Бігае йііиз езі гарасііаііз.
Есдиій іи іаіиоз гийездие диаегіз,
ІПийаз диіЪиз аиіегаздие гаепіет?
10 Ниіс зетрег ѵіііо раіег іиізіі.
ЫѴ.
Сгіпе гиЪег, пі§ег оге, Ьгеѵіз ребе, Іитіпе Іаезиз,
Кет тарнаго ргаезіаз, Хоііе, зі Ьопиз ез.
ЬѴ.
б^йііз диі йаге ѵоз іиЬеі, риеііае,
Іпзиізіззітиз ітргоЬіззітиздие езі.
бгаііз пе йаіе, Ьазіаіе §гаііз.
Нос Ае^Іе пе^аі, Ьос аѵага ѵепйіі.
5 [Зей ѵепйаі: Ьепе Ьазіаге диапіит езі?
' Нос ѵепйіі диодие пес Іеѵі гарта:]
Аиі ІіЬгат реііі іііа Созтіапі,
Аиі Ьіпоз диаіег а поѵа топеіа,
Не зіпі Ьазіа тиіа пес таіі^па.
10 Иес сіизіз айііит пе§еі ІаЬеІІіз.
Нитапе іатеп Іюс Гасіі, зей ипит,
Огаііз диае йаге Ьазіит гесизаі
Сггаііз Ііпдеге пес гесизаі, Ае§1е.
53, 4. Драконъ, охранявшій въ Колхидѣ золотое руно. 54. Зоилъ (см. II, 19)
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
793
ЫП.
На скупца
Денегъ когда у тебя и богатства такъ много,
Какъ владѣютъ, Патернъ, граждане лишь рѣдко,
Ты не даришь ничего и лежишь надъ казною,
Какъ великій драконъ, что поэты воспѣли,
5 Рощи Скиѳской его полагая старинною стражей.
Но у тебя, какъ самъ говоришь ты и хвастаешь даже,
Сынъ причина такой ненасытности жадной.
Или ищешь ты дураковъ непочатыхъ,
Чтобы надъ ними шутить иль въ чемъ ихъ дурачить?
10 Этому ты всегда отцомъ былъ пороку.
ЫѴ.
На Зоила.
Рыжій, со смуглымъ лицомъ, хромоногій, съ утраченнымъ глазомъ,
Подвигъ свершаешь большой, ежели добръ ты, Зоилъ.
ЬѴ.
Дѣвамъ.
794
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬѴІ.
Ае^гоіаз ипо сіесіез аиі заеріиз аппо,
Хес ііЬі, зе<і иоЬіз Іюс, Роіусііагте, посеі:
Хат диоііепз зиг§із, зоіегіа ро8сіз апіісоз.
8іі рисіог: ае^гоіа іат, Роіусііагте, зетеі.
ЬѴІІ.
/
Сиг заере зіссі рагѵа гига Хотепіі
Ьагетдие ѵіііае зогйідит реіат, диаегіз?
Хес содііатіі, Зрагзе, пес цшезсешН
Іп игЪе Іосиз езі раирегі. Хе^апі ѵііат
5 Ьиііі та§ізігі тапе, посіе різіогез,
Аегагіогит тагсиіі Йіе іоіо;
Ніпс оііозиз зогіікіат циаііі тепзат
Хегопіапа питтиіагіиз тазза,
ІПіпс Ьаіисіз таііеаіог Нізрапае
10 Тгііит пііепіі іизіе ѵегЬегаі захит;
Хес іигЪа сеззаі епіііеаіа Веііопае,
Хес Газсіаіо паиіга^из іодиах ігипсо,
А таіге сіосіиз пес го§аге Іийаеиз,
Хес зиірішгаіае Іірриз іпзіііог тегсіз.
15 Хитегаге рі§гі сіатпа диі роіезі зотпі,
Вісеі диоі аега ѵегЬегепі тапиз игЬіз,
Сит зесіа СоІсЬо Кипа ѵариіаі гЬотЬо.
Ти, Зрагзе, пезсіз ізіа, пес роіез зсіге,
Реііііапіз (Іеіісаіиз іп ге^піз,
20 Сиі ріапа зиттоз (іезрісіі (іотиз топіез,
Еі гиз іп игЬе езі ѵіпііогцие Котапиз
— Хес іп Гаіегпо соііе таіог аиіитпиз,—
Іпігадие Іітеп сіизиз еззесіо сигзиз,
57, 1. Номентъ (см. I, 105). 57, 8. Нероніанская монета, изъ чистаго серебра.
57, 11. Беллона^ богиня войны, въ честь которой жрецы ея наносили себѣ раны ме-
чами (см. Ювен. Сат. VI, 512). 57, 12. Потерпѣвшіе кораблекрушеніе носили на
себѣ изображеніе своего несчастія (см. Горац. Кн. I, Од. 6, V, ст. 14). 57, 17.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
795
ЬѴІ.
На Полихарма.
Десять иль болѣе разъ въ году ты боленъ бываешь,
Не тебѣ вѣдь, а намъ это во вредъ, Полихармъ:
Ибо какъ только встаешь, у друзей на поправку ты просишь-
Постыдись, Полихармъ, заболѣвай только разъ.
ЬѴН.
СіІАРЗУ.
Ты вопрошаешь, зачѣмъ такъ часто сухаго Номента
Къ нивамъ я малымъ стремлюсь и къ невзрачному лару?
Ни на раздуміе, Спарзъ, пи на отдыхъ въ столицѣ
Мѣста нѣтъ бѣдняку. Наставники школы
5 Жить съ утра не даютъ, а хлѣбники ночью,
Мѣдники же во весь день молотками своими;
Но столу загрязненному тутъ благодушно
Нероніанской колотитъ монетой мѣняла,
Золотаго песку Испанскаго тамъ молотильщикъ
10 Палкой блестящею бьетъ по стертому камню;
Ярая также толпа не стихаетъ Беллоны,
Ни болтунъ изъ крушенья съ доской па подвязкѣ,
Ни Еврей, что на нищенство матерью высланъ,
Ни подслѣповатый сѣрниками торговецъ.
15 Тотъ кто лѣниваго сна перерывы исчислитъ,
Выскажетъ сколько и рукъ бьютъ въ мѣдь по столицѣ,
Какъ передъ ромбомъ. Колхійскимъ серпъ лунный трепещетъ.
Этого, Спарзъ, не знаешь, и знать ты не можешь,
Въ Петиліанскомъ своемъ владѣніи нѣжась,
20 Коего домъ озираетъ высшія горы.
Въ городѣ дача и Римлянинъ тожь виноградарь;
— Осень твоя не бѣднѣй, чѣмъ на высяхъ Фалерна,—
Не выходя изъ воротъ разъѣзжаетъ повозка,
Ромбъ, магическій инструментъ (см. IX, 29. 9). 57, 19. Петиліанское владѣніе на
Янпкулѣ, принадлежавшее раньше Л. Петнлію. 57, 20. Высшія горы, Яникульскій
холмъ. 57, 21. Въ городѣ, въ Римѣ, гдѣ земли была очень дорога, Спарзъ имѣлъ
не только садъ, но и свой виноградникъ.
796 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Еі іп ргоГиийо зотпиз, еі диіез пиіііз
25 ОЙепза Ііп^иіз, пес йіез пізі айтіззиз.
Коз ігапзеипііз гізиз ехсііаі іигЬае,
Еі ай сиЬіІе езі Кота. Таейіо Геззіз
Иогтіге диоііепз ІіЬиіі, ітиз ай ѵіііат.
ЬѴШ.
Апсіііагіоіит іиа іе ѵосаі ихог, еі ірза
Ьесіісагіоіа езі: езііз, Аіаийа, рагез.
ЫХ.
Тапіит Йаі ііЫ Кота Ьазіогит
Розі аппоз тойо диіпйесіт геѵегзо,
9иапіит ЬезЬіа поп йейіі Саіпііо.
Те ѵісіпіа іоіа, іе рііозиз
5 Нігсозо ргетіі озсиіо соіопиз;
Ніпс іпзіаі ііЫ іехіог, іпйе Гиііо,
Ніпс зиіог тойо реііе Ьазіаіа,
Ніпс тепіі йотіпиз рейісиіозі,
Нес йеезі Іііпс оспііз еі іпйе Іірриз,
10 Ееііаіогдие гесепздие сиппіііп^из.
Іат іапіі ііЬі поп Гиіі гейіге.
ЬХ.
Магііз аіитпе йіез, гозеат дио Іатрайа ргітит
Мадпацие зійегеі ѵійітиз ога йеі,
8і іе гпге соіі ѵігійездпе рийеЬіі ай агаз,
<^иі, Гпегаз Ьаііа спііпз іп игЪе тіЬі:
5 Па ѵепіат, зегѵіге теіз диой поіо Каіепйіз,
Еі дпа зпт §епііпз, ѵіѵеге Іисе ѵоіо.
Иаіаіі раііеге зио, пе саійа ЗаЪеІІо
Пезіі; еі иі Іідиійит роіеі Аіаийа тегит,
60, 1. Діьтище Марсово день, 1-е марта, посвященное Марсу, день рожденія Мар-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 797
Глубочайшій и сонъ; языками ни чьими
25 Не нарушенъ покой; день свѣтитъ какъ впущенъ.
Будитъ хохотъ меня толпы проходящей,
И у постели весь Римъ. Какъ только измученъ
Скукою спать захочу, убѣгаю въ деревню.
ЬѴШ.
АЛАУДѢ.
Дѣвочникомъ тебя обзываетъ супруга, сама же
Рада носильщикамъ всѣмъ: вы, Алауда, равны.
ЫХ.
О НЕСНОСНЫХЪ ЦѢЛОВАЛЬЩИКАХЪ.
Столько Римъ тебѣ даритъ поцѣлуевъ,
Какъ чрезъ пятнадцать лѣтъ ты только вернулся.
Сколько и Лезбія ихъ не давала Катуллу.
Все сосѣдство тебя, тебя волосатый
5 Съемщикъ лобзаньемъ тѣснитъ, козломъ отдающимъ;
Ткачъ оттуда припалъ, отсюда валяльщикъ,
Тутъ сапожникъ сейчасъ лишь кожу лобзавшій,
Вшиваго слѣдомъ за нимъ подбородка хозяинъ,
Тутъ съ болѣзнью глазной, а тамъ и безглазый,
10 II совершенно затѣмъ непотребныя губы.
Ужь не на радость тебѣ было вернуться.
ЬХ.
Ко ДНЮ СВОЕГО РОЖДЕНІЯ.
Дѣтище Марсово день, въ который я розовый свѣточъ
И блестящій узрѣлъ бога небеснаго ликъ,
Сельскій коль праздникъ тебѣ съ алтарями зелеными скученъ,
Въ городѣ Лація вѣдь празднуемъ мной ты бывалъ;
5 То прости, что своихъ Календъ я справлять не желаю,
И желаю я жить въ день тотъ, въ который рожденъ.
Въ день свой родимый блѣднѣть, чтобъ былъ кипятокъ у Сабелла,
Или очищенное пилъ бы Алауда вино;
ціала (см. IX, 53; X, 24). 60, 7. Кипятокъ (см. I, 11, 3).
798 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.
ТигЬійа зоІІісіЬо ігапзтіііеге СаесиЬа зассо;
10 АЦие іпіег тепзаз іге. гейіге зиаз;
Ехсіреге Іюз іііоз, еі іоіа зигдеге сепа
Магтога саісапіет ігі§ійіога §,е!и:
фиае гаііо езі, Ііаес зропіе зиа регГегге раіідие,
(^иае іе зі іиЪеаі гех йотіпиздие, пе^ез?
ЬХІ.
Ѵегзиз еі Ьгеѵе ѵіѵійитдие сагтеп
Іп іе пе іасіат, іітез, Ьі§игга,
Еі йідпиз сиріз Ьос теіи ѵійегі.
Зей Ггизіга теіиіз сиріздие Ггизіга.
5 Іп іаигоз ЬіЬусі гиипі Іеопез,
Хоп зипі раріІіопіЬиз тоіезіі.
(^иаегаз, сепзео, зі 1е§і ІаЬогаз,
Хі§гі &ГПІСІ8 еЬгіит роеіат,
<^иі сагЬопе гийі риігідие сгеіа
10 ЗсгіЬіі сагтіпа, диае 1е§ипі сасапіез.
Ггопз Ііаес зіі§іпаіе поп тео поіапйа езі.
ЬХП.
Апіідиі гех та^пе роіі типйідие ргіогіз,
8иЬ (цю рі^га диіез пес ІаЬог иііиз егаі,
Хес гедаіе пітіз Гиітеп пес Гиітіпе йі§пі,
Зсізза пес ай Мапез", зей зіЬі йіѵез Ііитиз:
5 Ьаеіиз ай Ьаес іасіііздие ѵепі зоііетпіа Ргізсі
Оаийіа: сит засгіз іе йесеі еззе іиіз.
Ти гейисет раігіае зехіа, раіег орііте, Ъгита
Расійсі Ьаііа геййіз аЬ игЬе Хитае.
Сегпіз, иі Аизопіо зітіііз ІіЬі ротра тасеііо
10 Репйеаі еі диапіиз Іихигіеіиг Іюпоз?
(^иат поп рагса тапиз Іаі'заедие потізтаіа тепзае,
60, 9. Цэкубъ (см. II, 40, 5). 62, 4. Ліаны (см. Овпд. Превр. I, 141). 62, 5.
Теренціи Приспъ, послѣ 6-тп лѣтняго отсутствія въ декабрѣ, возвратился изъ Рима
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. ХИ.
799
Черезъ мѣшокъ пропускать со вниманіемъ Цэкубъ смущенный,
10 И межь своихъ проходить и возвращаться столовъ;
Тѣхъ принимать и другихъ и вставать то и дѣло весь ужинъ
И на мраморъ ступать самаго льда холоднѣй:
Изъ за чего жь выносить пль терпѣть по своей то охотѣ,
Дѣлать чего бы не сталъ, хоть бы владыка велѣлъ?
ЬХІ.
О Лигуррѣ.
Чтобы стиховъ и живой коротенькой пѣсни
Я про тебя не сложилъ, ты боишься, Лигурра,
Хочешь и страха такого казаться достойнымъ.
Но напрасенъ твой страхъ и напрасно желанье.
5 Вѣдь Ливійскіе львы на быковъ лишь рыкаютъ,
Мотылькамъ же они нисколько не страшны.
Мой совѣтъ, отыщи, коли желаешь быть читанъ,
Въ темпомъ подвалѣ какомъ хмѣльнаго поэта,
Углемъ который сырымъ иль мѣломъ зловоннымъ
10 Пишетъ стихи, что прочтутъ въ мѣстѣ отхожемъ.
Этотъ лобъ моего клейма недостоинъ.
ьхп.
Сатурну о Ирискѣ Теренціи.
Древняго неба ты царь великій и стараго міра,
Отдыхъ лѣнивый при комъ былъ и не знали труда,
Царственныхъ молній затѣмъ и люда, достойнаго молній,
И, не изрыта до Мапъ, благъ подавала земля;
5 Веселъ и добръ приходи ты къ праздничнымъ радостямъ Ириска;
На твоемъ торжествѣ быть подобаетъ тебѣ.
Ты, отецъ всеблагой, въ шестую зиму обратно
Вводишь въ отчизну его мирнаго Нумы изъ стѣнъ.
Видишь, что пышность тебя не хуже Авзонскаго рынка
10 Ждетъ воспріять и какой будетъ роскошный почетъ!
Какъ пи скупится рука и по длиннымъ столамъ что монеты,
въ свое отечество и тамъ справилъ праздникъ въ честь Сатурна. 62, 9. Авзон-
скій, Римскій.
800 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XII.
(^иае, Заіигпе, ііЬі регпитегепіиг орез?
Підие зіі Іііз ргеіішп тегіііз еі §гаііа таіог,
Еі раіег еі Ггиді зіс іиа засга соііі.
15 Аі іи запсіе—іио зіс зетрег атеге ВесетЪгі—
Ноз іііі іиЬеаз заере гесііге йіез.
ЬХШ.
Ппсіо СопІиЬа Іаеііог ѴепаГго,
Нізіга пес тіпиз аЬзоІиіа іезіа,
АІЬі диае зирегаз оѵез Сіаіаезі
Киііо тигісе пес сгиоге тешіах,
5 8есІ ііпсііз §ге§іЪиз соіоге ѵіѵо:
Эіс ѵезіго, го§о, зіі рисіог роеіае,
Кес §гаііз гесііеі теоз ІіЬеІІоз.
Ееггет, зі Гасегеі Ьопиз роеіа,
Сиі роззет даге тиіиоз сіоіогез.
10 Соггитріі зіпе іаііопе саеІеЪз,
Саесиз регсіеге поп роіезі диой аиГегі:
№1 езі (іеіегіиз Іаігопе писіо:
Кіі зесигіиз езі таіо роеіа.
ЬХІѴ.
Ѵіпсепіет гозеоз іасіедие сотадие тіпізігоз
Сіппа сосит Гесіі. Сіппа диіозиз Іюто езі.
ЬХѴ.
Еогтоза РііуПіз посіе сит тіЫ іоіа
8е ргаезііііззеі отпіЬиз тодіз 1аг§апі,
Еі содііагет тапе диосі (Іагет іпипиз,
Ѵігитпе Созті, Кісегоііз ап ИЪгат,
5 Ап Ваеіісагит ропсіиз асге Іапагит,
63, 1. ѣспафръ, городъ въ Кампаніи, котораго масло (по словамъ Плинія) было
лучшее въ мірѣ. Кордуба. нынѣшняя Кордова на Бэтнсѣ. 63, 2. Истра со-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 801
Сколько, Сатурнъ, для тебя предназначаютъ богатствъ?
И чтобъ заслугамъ такимъ вожделѣннѣе стать и цѣннѣе,
И отецъ, и скупой такъ то твой праздникъ ведетъ.
15 Ты же, святой,—такъ всегда въ своемъ Декабрѣ будь любимымъ,—
Этимъ днямъ повели часто къ нему приходить.
ьхш.
Кордубѣ.
Жирнаго лучше Венафра Кордуба,
Истра сосуда нисколько не хуже,
Бѣлыхъ овецъ ты Галэза превыше,
Вовсе не кровью иль пурпуромъ лживымъ,
5 Только стадами въ природной окраскѣ,
Ты своего пристыди-ка поэта,
Даромъ моихъ не читалъ бы онъ пѣсенъ.
Я отъ поэта хорошаго снесъ бы,
Коему честь оказалъ бы взаимно.
10 Женъ холостякъ соблазняетъ безъ мщенья,
Что отнимаетъ слѣпой, не утратитъ,
Нѣту разбойника голаго хуже,
Нѣтъ безопаснѣй плохаго поэта.
ЬХІѴ.
О Циннѣ.
Кто всѣхъ розовыхъ слугъ лицомъ побѣдилъ и кудрями,
Поваромъ Цинна избралъ. Цинна обжора большой.
ЬХѴ.
О Филлидь.
Какъ Филлада краса мнѣ цѣлую ночь расточала
Всю благосклонность свою въ выраженіяхъ разныхъ,
И я думалъ съ утра, что дать мнѣ въ подарокъ,
Косма ли ей духовъ, или фунтъ Ницерота,
5 Или Бэтійской ей шерсти хорошую пачку,
судъ, пстрскаго масла. 63, 3. Гсиэзъ (см. II, 43). 65, 4. Космъ и Ничсротъ^
продавцы благовоннаго масла въ Римѣ. 65, 5. Нэтіііскііі, на рѣкѣ Бэтпсѣ.
.Марціала эпиграммы. 51
802 М. Ѵаі. Магсіаііз ерідгашіпаіоп. ЬіЬ. XII.
Ап іе топеіа Саезагіз йесет йаѵоз:
Атріеха соііит Ьазіодие іат Іопдо
Віапйііа, циат зипі пирііае соІитЬагит,
Во§аге соеріі Рііуіііз атріюгат ѵіпі.
ЬХѴІ.
Віз диіпдиа§епіз йотиз езі ііЬі тіііЬиз етріа,
Ѵепйеге диат зитта ѵеі Ьгеѵіоге сиріз.
Агіе зесі етріогет ѵаіга соггитріз, Атоепе,
Еі саза йіѵііііз атЬіііоза Іаіеі.
5 6-еттапіез ргіта Гиідепі іезітіте Іесіі,
Еі Маигизіасі ропдега гага сіігі;
Аг§епіит аідие аигит поп зітріех Веіріііса рогіаі;
Зіапі риегі, сіотіпоз диоз ргесег еззе теоз.
Веішіе сіисепіа зопаз, еі аіз, поп еззе тіпогіз.
10 Іпзігисіат ѵііі ѵепсііз, Атоепе, йотит.
ЬХѴІІ.
Маіае Мегсигіит сгеазііз Ісіиз,
Аи§изііз гейіі ІйіЬиз Віапа,
ОсіоЬгез Маго сопзесгаѵіі Ісіиз.
Ісіиз заере соіаз еі Ьаз еі іііаз,
5 (^иі тадпі сеІеЬгаз Магопіз Ісіиз.
ЬХѴШ.
Маіиііпе сііепз, игЬіз тіііі саиза геіісіае,
Аігіа, зі заріаз, атЬіііоза соіаз.
Коп зит едо саизійісиз, пес атагіз ИііЬиз аріиз,
8ей рі^ег еі зепіог Ріегісіитдие сотез;
5 Оііа те зотпиздие іиѵапі, диае та^па пе^аѵіі
Вота тіііі: гесіео, зі ѵі^ііаіиг еі Ыс.
66, 6. Цитра, изъ Лпбійскаго драгоцѣннаго дерева (сіі. II, 43, 9). 66, 7. Дель-
(ріііскій столъ на трехъ ножкахъ, изображавшихъ лапы льцовъ н другихъ животныхъ.
Доска мраморная круглая пли четырехъуголыіая. 66, 9. О двухстахъ тысячахъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 803
Десять ли желтыхъ монетъ подъ Цезарскимъ ликомъ,—
Шею обнявъ и ласкаясь лобзаніемъ долгимъ,
Какъ бываетъ оно у влюбленныхъ голубокъ,
Стала Фпллида просить вина лишь амфору.
ЬХѴІ.
Амену.
Домъ, который себѣ за сотню тысячъ купилъ ты,
Ты желаешь продать, сбавя хотя бы цѣны.
Хитрымъ искусствомъ, Аменъ, покупателя все жь ты сбиваешь,
И за богатствомъ своимъ хижина скрылась кичась.
5 Черепахой блестятъ сверкающей пышныя ложа,
И Мавританскаго тожь цитра рѣдчайшаго грузъ;
Золото и серебро на столѣ узорномъ Дельфійскомъ;
Слуги тутъ, коихъ себѣ я въ господа бы желалъ.
Вотъ о двухстахъ ты кричишь, говоря, что уступки не будетъ.
10 Дешево просишь, Аменъ, ты за обставленный домъ.
ЬХѴІІ.
На день рожденія Вергилія.
Иды Мая, Меркурія вы породили,
Въ Иды Августа вновь приходитъ Діана,
Идамъ Октябрьскимъ Маронъ освященіе придалъ.
Иды часто справляй и тѣ, и другія
5 Тотъ, кто Маропа великаго празднуетъ Иды.
ЬХѴІП.
Кліенту.
Ранній кліентъ, что меня заставилъ покинуть столицу,
Если ты мудръ, посѣщай гордые входы дворцовъ.
Я не подъячій, и я въ состязаніяхъ ѣдкихъ неловокъ,
А лѣнивъ я и старъ и ІІіэридамъ слуга;
5 Милы досугъ мнѣ и сонъ, въ какихъ отказалъ мнѣ великій
Римъ; но туда возвращусь, если не спать мнѣ и здѣсь.
67, 1. Иды (си. ІІІ, 61; VII, 74, 5). Въ Майскія Иды въ 256 г. отъ О. Р. Мер-
курію воздвигли храмъ близь цирка. 67, 3. Октябрьскія Лды, день рожденія Вер-
гилія. 68, 4. Пізриды (см. I, 76, 3).
51*
804
М. ѴаІ. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬХІХ.
8іс іапдиат іаЬиІаз зсуріюздие, Раиіе,
Отпез агсііеіуроз ЬаЪез атісоз.
ьхх.
«
Ьіпіеа і'еггеі Арго ѵаііиз сит ѵегпиіа пирег
Еі зирга іо§и!ат Іизса зейегеі апиз
Аідие оіеі зііііат йагеі епіегосеіісиз ипсіог,
Пйогит іеігісиз сепзог еі азрег егаі:
5 Егап^епйоз саіісез ейипйепйитдие Гаіегпит
СІатаЬаі, ЬіЬегеі ^иой тойо Іоіиз едиез.
А зепе зей розідиат раігио ѵепеге ігесепіа,
ЙоЪгіиз а іііегтіз пезсіі аЬіге йотшп.
О диапіит Йіаігеіа ѵаіепі еі диііщие сотаіі!
10 Типс, сит раирсг егаі, поп зіііеЬаі Арег.
ЬХХІ.
№1 поп, Ьу§йе, тіііі пе^аз го&апіі:
Аі диопйат тіЬі, Ьу§йе, піі пе^аЬаз.
ЬХХП.
Іи§ега тегсаіиз ргоре Ьизіа Іаіепііз а^еііі
Еі таіе сотрасіае сиітіпа Гиііа сазае,
Безегіз игЬапаз, іиа ргаейіа, Раппусііе, Іііез
Рагѵадие, зей ігііае ргаетіа сегіа іо§ае.
5 Егитепіит, тіііит іізапатдие ГаЬатдие зоІеЬаз
Ѵепйеге рга§таіісиз, пипс етіз а§гісо1а.
70. 7. Сстпи, тысячъ. 70^ 9. Рѣзной стаканъ (XI, 11, 1). 72, 4. Добыча
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
805
ЬХІХ.
Павлу.
Какъ картины, о Павлъ, и драгоцѣнные кубки,
Также и всѣхъ на показъ ты собираешь друзей.
ьхх.
Объ Апрѣ.
Какъ за Аиромъ бѣлье носилъ кривоногій прислужникъ,
Да и на тогѣ сидѣть долгъ былъ старухѣ кривой,
II елея давалъ ему капельку мазальщикъ съ грыжей,
Былъ онъ для пьяныхъ тогда строгимъ суровымъ судьей:
5 Кубки слѣдуетъ бить и Фалернъ разливать, восклицалъ онъ,
Если изъ всадниковъ кто вздумалъ помывшися пить.
Но съ тѣхъ поръ какъ пришли отъ стараго дяди три сотни,
Трезвымъ изъ термовъ никакъ онъ не приходитъ домой.
О, что значитъ стаканъ рѣзной п пять долговласыхъ!
10 Вотъ какъ бѣденъ-то былъ Аперъ, п жажды не зналъ.
ЬХХІ.
Лигду.
Нѣтъ того, Лигдъ, въ чемъ бы мнѣ ты не отказывалъ въ просьбѣ.
Лигдъ, а когда-то ни въ чемъ ты не отказывалъ мнѣ.
ЬХХП.
Пан ни ку.
Десятинъ накупивъ за могилами скрытой земельки,
И плохую избу съ крышей подпертой на ней,
Панникъ, отъ тяжбъ городскихъ своей вотчины ты убѣгаешь,
Малыхъ, но вѣрныхъ добычъ тоги истертой твоей.
5 Хлѣбъ, просо, полбу, бобы продавалъ ты когда-то обычно,
Бывши дѣльцомъ, а теперь пахаремъ сталъ покупать.
тоіи (см. I, 59, 1). 72, 6. Смыслъ: такъ какъ тебѣ это приносилось кліентами въ
большемъ количествѣ, чѣмъ ты самъ могъ употреблять.
806
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬХХІІІ.
Негесіет ііЬі те, Саіиііе, (Іісіз.
Коп сгейат, пізі 1е§его, Саіиііе.
ЬХХІѴ.
Нит ІіЪі Кіііасиз рогіаі сгузіаііа саіаріиз,
Ассіре де сігсо росиіа Гіатіпіо.
Ні та§із аидасез, ап зипі диі Іаііа тіііипі
Мипега? 8е(1 детіпиз ѵіііЬиз изиз іпезі:
5 Киіішп зоііісііапі Наес, Еіассе, іогеитаіа Гигет,
Еі пітіит саіідіз поп ѵіііапіиг адиіз.
С^иід, диосі зесиго роіаі сопѵіѵа тіпізіго,
Еі сазшп ігетиіае поп іітиеге тапиз?
Нос диодие поп піЫІ езі, диой ргоріпаЪіз іп ізііз,
10 Ггап§епдиз Гиегіі зі ііЬі, Еіассе, саііх.
ЬХХѴ.
Еезііпаі Роіуіітиз асі риеііаз;
Іпѵііиз риегит іаіеіиг Нурпиз;
Разіаз §1апде паіез ЪаЬеі 8есипйиз;
Моіііз Біпйутиз езі, зесі еззе поп ѵиіі;
о Атріпоп роіиіі риеііа пазсі.
Ногит Йеіісіаз зирегЪіатдие
Еі Газіиз диегиіоз, Аѵііе, таіо,
(г)иат йоііз тіЪі диіпдиіез дисепа.
ЬХХѴІ.
Атрііога ѵі§еззі, тойіиз Даіиг аеге диаіегпо.
ЕЪгіиз еі сгийиз, піі ІіаЬеі а^гісоіа.
74. 1. Торговля по Нгілу (см. XI, 11, 1). 74, 2. Фламгспскій циркъ на Марсо-
вомъ полѣ; вокругъ ристалища на расчищенномъ мѣстѣ стояли лавки, гдѣ продавался
разный товаръ. 74, 10. Такъ какъ къ нему кто нибудь уже раньше прикоснулся
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 807
ЬХХІІІ.
Катуллу.
Ты, Катуллъ, говоришь, что твоимъ я наслѣдникомъ буду.
Только когда я прочту это, повѣрю, Катуллъ.
ЬХХІѴ.
ФЛАККУ.
Хоть подноситъ тебѣ хрусталей торговля по Нилу,
Все жь изъ Фламинскаго ты цирка бокалы прими.
Кто дерзновеннѣй, они иль тѣ, что подобный подарокъ
Шлютъ? Но двойное въ плохихъ этихъ достоинство есть:
5 Эта работа, о Флаккъ, не прельститъ ни единаго вора,
Ихъ и испортить нельзя слишкомъ горячей водой.
Развѣ мало, что пьетъ предъ спокойнымъ слугой приглашенный,
И изъ трепещущихъ рукъ гостя паденья не ждутъ?
Да не бездѣлка и то, что изъ нихъ ты заздравицу выпьешь,
10 Какъ тебѣ кубокъ то, Флаккъ, тутъ же придется разбить.
ьххѵ.
О МАЛЬЧИКАХЪ.
ЬХХ VI.
ГѲ ЗЕМЛЕДѢЛЬЦѢ.
Двадцать амфора вина, а мѣрка четыре лишь асса.
Пьянъ и объѣвшись не вмочь, нищъ земледѣлецъ совсѣмъ.
грязными губами. 76, 2. Цѣны на сельскія произведенія такъ низки, что земле-
дѣлецъ, съѣдая и выпивая все самъ, остается нищимъ.
808
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬХХѴП.
Миіііз йит ргесіЬиз Іоѵет заіиіаі
8іапз зиттоз гезиріпиз издие іп ип§иез
Аеііюп іп Сарііоііо ререйіі.
Кізегипі Ьотіпез, зей ірзе Йіѵит
5 ОЙепзиз §епііог, ігіпосііаіі
Айесіі йотісепіо сііепіет.
Розі Ьос Йа§іііит тізеііиз Аеііюп,
Сит ѵиіі іп Сарііоііит ѵепіге,
8е11аз апіе реііі Раігосііапаз
10 Еі рейіі йесіездие ѵісіездие.
8ей диатѵіз зіЬі саѵегіі сгерапйо.
Сотргеззіз паііЬиз Іоѵет заіиіаі.
ЬХХѴІП.
№1 іп іе зсгірзі, Вііііупісе. Сгейеге поп ѵіз
Еі іигаге іиЬез? Маіо заіізіасеге.
ЬХХІХ.
Бопаѵі ііЬі тиііа, диае і*о§азіі;
Бопаѵі ііЬі ріига, циат го§азіі:
Коп сеззаз іатеп издие те годаге.
фиіздиіз піі пе^аі, АііісіПа, Геііаі.
ьххх.
Ке Іаийеі йі§поз, Іаийаі Саііізігаіиз отпез.
Сиі таіиз езі пето, диіз Ьопиз еззе роіезі?
Слѣдующей эпиграммы, какъ сомнительно принадлежащей Марціалу, въ изданіи
Апіе Іоѵіб зіаішті сгериіі; закиг Ііізігіо: ровнаго
Іирііег іікііхіі;, ѵіѵеге (Іе ргоргіо.
М. Вал. Марціала эпиграммы, Кн. XII. 809
ЬХХѴП.
Объ Этонѣ.
Какъ молитвами многими славитъ Зевеса,
Стоя и къ самымъ ногтямъ на ногахъ изгибаясь,
Вѣтеръ Этонъ въ Капитоліи вдругъ испускаетъ.
Разсмѣялись товарищи, но оскорбленный
5 Самъ родитель боговъ на цѣлыхъ три ночи
Осудилъ на домашній ужинъ кліента.
Послѣ взысканья такого Этонъ несчастливецъ,
Какъ захочетъ уже идти въ Капитолій,
То къ стольчакамъ сперва стремится Патрокла
10 И разъ десять иль двадцать тамъ вѣтръ испускаетъ.
Но хотя онъ себя обезпечилъ такъ громко,
Все же сѣдалище сжавши онъ молитъ Зевеса.
ЬХХѴПІ.
Виѳинику.
Я ничего про тебя не писалъ, Виѳиникъ. Не вѣришь
И поклясться велишь? Лучше въ отвѣтѣ мнѣ быть.
ЬХХІХ.
Атти циллѣ.
ЬХХХ.
О Каллистратъ.
Хвалитъ всѣхъ Каллистратъ, не хвалить бы только достойныхъ.
Для кого нѣтъ дурныхъ, кто жь тому будетъ хорошъ?
СгіІЪегі’а не находится. Между тѣмъ она подъ номеромъ 78-мъ стоитъ въ изданіи
Ьетаіг'а, и для желающихъ мы прилагаемъ въ примѣчаніи свой переводъ:
Сытый актеръ согрѣшилъ, передъ статуеі) стоя Зевеса.
Зевсъ наказанье изрекъ жить лишь на собственный счетъ.
810
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬХХХІ.
Вгитае йіеЬиз Гегііздие 8аіигпі
МіііеЪаі ИтЬег аіісиіат тіЬі раирег;
Иипс тііііі аіісат: Гасіиз езі епіт сііѵез.
ЬХХХІІ.
ЕД’и^еге іп іЬеппіз еі сігса Ъаіпеа поп езі
Мепо^епеп, отпі іи Іісеі агіе ѵеііз.
СаріаЬіі іеркіит Йехіга Іаеѵадие ігідопет,
Ітриіеі ассеріаз иі ііЪі заере рііаз.
5 Соііі^еі еі геіегеі Іахит йе риіѵеге Гоііет,
Еі зі іат Іоіиз, іат зоіеаіиз егіі.
Ьіпіеа зі зитез, піѵе сапйійіога Іодиеіиг,
8іпі Іісеі іпіапііз зогйійіога зіпи.
Ехі^иоз зесіо сотепіет йепіе саріііоз
10 Вісеі Асіііііеаз Йізрозиіззе сотаз.
Гитозае Гегеі ірзе ігоріп (Іе Гаесе 1а§опае,
Ггопііз еі итогет соііі^еі издие іиае.
Отпіа ІаисІаЪіі, тігаЬііиг отпіа, (Іопес
Регреззиз йісаз іаейіа тіііе „Ѵепі!“
*
ЬХХХІІІ.
Бегізог ГаЬіапиз Ьігпеагшп,
Отпез диет тойо соіеі іітеЬапі
Бісепіет іитібаз іп Ьуйгосеіаз,
(^иапіит пес Йио сіісегепі Саіиііі,
5 Іп іііегтіз зиЬііо Хегопіапіз
Ѵідіі зе тізег, еі іасеі’е соеріі.
82, 3. Тргсюнъ (IV, 19, 5). 82, 6. Въ мячъ играли передъ купаньемъ, послѣ
же купанья обувались и шли ужинать. 82, 9. Пиленый гребень изъ слоновой кости.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ХП. 811
ЬХХХІ.
Объ Умберѣ.
Въ зимніе дни во время празднествъ Сатурна
Умберъ бѣднякъ присылалъ мнѣ короткую тогу;
Нынѣ онъ шлетъ толокна, потому что богатъ сталъ.
ЬХХХІІ.
О Меногенѣ.
Въ термахъ никакъ и равно вокругъ купаленъ избѣгнуть
Меногена нельзя, какъ ты искусенъ ни будь.
Схватитъ теплый тритонъ онъ правой и лѣвой рукою,
Чтобъ изловленные имъ могъ сосчитать ты мячи.
5 И поднятый въ пыли онъ шаръ возвращаетъ упавшій,
Даже хоть вымылся онъ, даже хоть будь онъ обутъ.
Взялъ ты бѣлье, назоветъ его онъ снѣга бѣлѣе,
Хоть бы было оно дѣтскихъ грязнѣе пеленъ.
Пиленымъ гребнемъ когда ты рѣдкіе волосы чешешь,
10 Ахиллеса власы, скажетъ онъ, ты разобралъ.
Самъ осадковъ вина поднесетъ онъ изъ дымной бутылки,
Даже со лба у тебя станетъ и влагу стирать.
Все онъ будетъ хвалить и всему удивляться, доколѣ,
Тысячи вытерпя мукъ, ты не промолвишь: „пойдемъ“!
ЬХХХІІІ.
О Фабіанѣ.
Фабіанъ надъ грыжами вѣчный насмѣшникъ,
Коего всѣ недавно шулята боялись,
Какъ говорить онъ начнетъ о пухлыхъ водянкахъ,
Сколько и двое Катулловъ сказать не могли бы,
5 Вдругъ увидалъ себя въ Нероновскихъ термахъ,
Бѣдный, и съ этой поры сталъ молчаливымъ.
82, 11. Дымная бутылка (см. Ш, 82, 23). 83, 4. Марціалъ хочетъ сказать, что
даже циничный Катуллъ не распространялся бы объ этомъ предметѣ въ такой мѣрѣ.
812
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЪ. XII.
ЬХХХІѴ.
Ноіиегат, Роіуііте, іиоз ѵіоіаге саріііоз,
Зей.іиѵаі Іюс ргесіЬиз те ігіЬиіззе іиіз.
Таііз егаз, тойо іопзе Реіорз, розіііздие иііеЬаз
СгіпіЬиз, иі іоіит зропза ѵійегеі еЬиг.
ьхххѵ.
РаейісопіЬиз оз оіеге йісіз.
Нос зі, зісиі аіз, ЕаЬиІІе, ѵегит езі:
<^)иі(і іи сгейіз оіеге сиппі1іп§із?
ЬХХХѴІ.
Тгі§іпіа ІіЪі зипі риегі іоіійетдие риеііае:
Ипа езі пес зиг§іі тепіиіа. (^иій Гасіез?
ЬХХХѴІІ.
Віз Соііа зоіеаз регйійіззе зе ^ие8іи8,
Бит пе§1е§епіет йисіі ай ресіез ѵегпат,
(^иі зоіиз іпорі ргаезіаі еі Гасіі іигЬат,
Ехсодііаѵіі—Іюто за§ах еі азіиіиз —
5 Не Гасеге роззеі іаіе заеріиз йатпит:
Ехсаісіаіиз іге соеріі ай сепат.
ЬХХХѴІІІ.
Топ§і1іапиз ІіаЬеі пазит: зсіо, поп пе§о. 8ес1 іат
Ніі ргаеіег пазит Топ§і1іапиз ІіаЬеі.
84, 3. Пелопсъ, мужъ Гішподомнііц сынъ Тантала. Танталъ хотѣлъ испытать все-
вѣдѣніе боговъ, и приготовивъ кушанье изъ своего сына, поднесъ богамъ. Юпитеръ во-
скресилъ Пелопса, но вмѣсто съѣденныхъ плечъ далъ ему плечи изъ слоновой ко-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
813
ЬХХХІ V.
ГІОЛИТИМУ
Я не хотѣлъ, Политимъ, чтобъ къ твоимъ волосамъ прикасались;
Но я радъ, что сдался я на желанья твои.
Волосъ утратя, таковъ блисталъ ты, остриженный Пелопсъ,
Такъ что невѣста могла зрѣть всю слоновую кость.
ЬХХХѴ.
На Фабулла.
ЬХХХѴІ.
На безсильнаго.
ЬХХХѴП.
О Коттъ.
Котта жаловался на потерю сандалій два раза,
Въ пору какъ проводилъ къ ногамъ слугу онъ неряху,
Что служа бѣдняку одинъ и толпу составляетъ;
—Хитрый теперь человѣкъ придумалъ разумно,—
5 Чтобы чаще ему такой не вѣдать потери,
Началъ онъ босикомъ являться па ужинъ.
ЬХХХѴШ.
О Тонги ЛІАНѢ.
Съ тонкимъ Тонги ліанъ носомъ; не спорю, но кромѣ
Носа Тонги ліанъ уже остался ни съ чѣмъ.
сти. 87, 1. Сандаліи, надѣвали, когда шли къ столу и снимали прежде чѣмъ воз-
лечь (см. VIII, 59, 14).
814
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. XII.
ЬХХХІХ.
(іиой Іапа сариі аііі^аз, Сііагіпе,
Хоп аигез ІіЬі, зей йоіепі саріііі.
ХС.
Рго зепе, зей сіаге, ѵоіит Маго Гесіі атісо,
Сиі огаѵіз еі Гегѵепз ііетіігііаеоз егаі,
8і 8іу§даз ае^ег поп еззеі тіззиз ай іипЬгаз,
Иі сайегеі та§по ѵісііта дгаіа Іоѵі.
5 Соерегипі сегіат іпейісі зропйеге заіиіет.
Хе ѵоіит зоіѵаі, пипс Маго ѵоіа Гасіі.
ХСІ.
Соттипіз ІіЬі сит ѵіго, Магиііа,
Сит зіі Іесіиіиз еі зіі ехоіеі'из,
(^иаге, йіс тіііі, поп зіі еі тіпізіег.
Зизрігаз; гаііо езі, Іітез Іадопат.
ХСІІ.
8аере го§аге зоіез, циаііз зіт, Ргізсе, йііигиз,
8і йат Іосиріез зітдие герепіе роіепз.
(іиетциат роззе -риіаз тогез паггаге іиіигоз?
Біс тіЫ, зі йаз Іи Іео, циаііз егіз?
ХС1ІІ.
<^иа тоесЬит гаііопе Ьазіагеі
Согат сопіиде, геррегіі ГаЬиІІа.
Рагѵит Ьазіаі издие тогіопет;
Нипс тиіііз гаріі озсиііз тайепіет
90, 2. Лихорадка^ возвращающаяся черезъ 2'/%, дня была самая опасная. 91. 4
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII. 815
ЬХХХІХ.
Харину.
Что свою ты, Харинъ, увиваешь голову шерстью,
Такъ не въ ушахъ у тебя, а въ волосахъ эта боль.
ХС.
О Маронѣ.
Громко обѣтъ произнесъ Маронъ изъ за старца и друга,
Что въ лихорадкѣ огнемъ былъ черезъ два дня палимъ, —
Если больной не сойдетъ къ волнамъ отправленъ Стигійскимъ,
Жертву отрадную пусть приметъ великій Зевесъ.
5 Только что стали врачи обѣщать навѣрно спасенье,
Чтобы обѣта бѣжать, вновь обѣщаетъ Маронъ.
ХСІ.
На Магуллу.
Ежели, Магулла, и общее ложе
Съ мужемъ у васъ и бывшій любимецъ,
То почему, мнѣ скажи, и не общій прислужникъ?
Ты вздыхаешь; причина—боишься бутылки.
ХСІІ.
Ириску.
Часто, Прискъ, ты меня вопрошаешь, каковъ то я буду,
Ежели стану богатъ?—стану мгновенно могучъ.
Есть ли такой, чтобы могъ грядущія чувства предвидѣть?
Ты скажи мнѣ, каковъ будешь, коль станешь ты львомъ?
ХСШ.
О Фабуллѣ.
Способъ, которымъ любовника ей цѣловать бы,
Передъ мужемъ своимъ розыскала Фабулла.
Милаго дурачка она все цѣлуетъ;
Влажнаго тотчасъ его отъ многихъ лобзаній
Боишься бутылки, боишься быть отравленной. 93, 3. Дурачекъ (см. ѴШ, 13, 1).
816 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЫЪ. XII.
5 МоесЬпз ргоііпиз, еі зиіз геріеіит
ВіДепіі Йотіпае зіаііт гетііііі.
(^иапіо тогіо таіог езі тагііиз!
ХСІѴ.
ЗсгіЬеЬатиз ероз; соерізіі зсгіЪеге: сеззі,
Аетиіа пе зіагепі сагтіпа позіга іиіз.
Тгапзіиііі а<1 іга^іс.оз зе позіга Тііаііа соікигпоз:
Аріазіі 1оп»шп іи диодие зуггпа ііЪі.
5 Гііа Іугае тоѵі СаіаЬгіз ехсиііа Сатепіз:
Ріесіга гаріз поЪіз, атЬіііозе, поѵа.
Аийетиз заіигаз: Ьисіішз еззе ІаЬогаз.
Ьисіо Іеѵез еіе&оз: іи диодие Іисііз ійет.
тіпиз еззе роіезі? ері§гаттаіа йп§еге соері:
10 Ніпс еііат реіііиг іат теа раіта ііЫ.
Е1і§е, диісі поііз—^иІ8 епіт рисіог, отпіа ѵеііе?—
Еі зі диісі поп ѵіз, Тисса, геііпдие тіііі.
ХСѴ.
Мизаеі раіііісіззітоз ІіЬеІІоз,
<^иі сегіапі ЗуЬагііісіз ІіЬеПіз,
Еі ііпсіаз заіе ргигіепіе сЬагіаз
Іпзіапіі 1е§е КиГе; зе<1 риеііа
5 Зіі іесит іиа, пе іаіаззіопет
Ішіісаз тапіЪиз НЪійіпозіз
Еі йаз зіпе іетіпа тагііиз.
ХСѴІ.
Сит ііЪі поіа іиі зіі ѵііа ййезцие тагііі,
Кес ргетаі иііа іиоз зоШсііеіѵе іогоз,
94, 4. Сгірма (см. IV, 49, 8). 94, 5. Лиры коснулся, т. е. сталъ лирическимъ
поэтомъ. Калабрскія Камены (см. V, 30, 2). 94, 6. Плектръ (см. XIV, 167, 2).
То, что надѣвалось на пальцы при игрѣ на струнныхъ инструментахъ. 94, 7. Лу-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
817
5 Ловитъ любовникъ, и вдосталь своими
Полнаго госпожѣ смѣющейся возвращаетъ.
О, насколько супругъ дуракъ еще большій!
ХСІѴ.
На Тукку.
Эпосъ писалъ я, ты сталъ писать его тожь; я оставилъ,
Чтобъ сочиненье мое не состязалось съ твоимъ.
На трагическіе перешла моя Муза котурны,
Тоже приладилъ и ты длинную сирму себѣ.
5 Лиры коснулся я струнъ, покорныхъ Калабрскимъ Каменамъ,
Въ новомъ тщеславіи мой плектръ ты похитить спѣшишь.
Я на сатиры дерзнулъ: въ Луциліи выдти ты мѣтишь.
Началъ элегій игру: тѣмъ же играешь и ты.
Что скромнѣй можетъ быть? сочинять эпиграммы я началъ;
10 Вотъ ужь и этой тебѣ хочется славы моей.
Что ты не любишь, рѣши,—всего пожелать какъ не стыдно?—
И коль не хочешь чего, Тукка, оставь для ,меня.
ХСѴ.
Ру фу.
ХСѴІ.
О РЕВНИВОЙ.
I
цилій Э. Энній родился въ 148 до Р. Хр. въ Снпуэссѣ, уперъ въ 102 г; Римскій
всадникъ, первый Римскій сатирикъ.
Марціала эпиграммы.
52
818 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
<^>иі(1 диазі раеІісіЬиз іогдиегіз іперіа тіпізігіз,
Іп диіЬиз еі Ьгеѵіз езі еі іи^іііѵа Ѵепиз?
5 Ріиз ііЬі диат йотіпо риегоз ргаезіаге ргоЬаЬо:
Ні іасіипі, иі зіз Гетіпа зоіа ѵіго;
Ні йапі диой поп ѵіз ихог сіаге. „Во іатеп“, іпдиіз,
„Ке ѵа°из а іііаіатіз сопіидіз еггеі атог“.
Коп еайет гез езі: СЬіат ѵоіо, поіо тагізсат:
10 Ке йиЬііез диае зіі Сіііа, тагізса іиа езі.
8сіге зиоз йпез шаігопа еі Гетіпа йеЬеі:
Сесіе зиа риегіз, иіеге рагіе іиа.
ХСѴІІ.
ІІхог сит ііЬі зіі риеііа, диаіет
Ѵоііз ѵіх реіаі ітргоЬиз тагііиз,
Віѵез, поЬПіз, егийііа, сазіа,
Влнпріз, Ваззе, іаіиз, зесі іп сотаііз,
5 Пхогіз ііЬі <16іе диоз рагазіі.
Еі зіс ай йотіпаш геѵегза іапдиеі
Миіііз тепіиіа тіІіЬиз гейетріа;
8ей пес ѵосіЬиз ехсііаіа Ыапйіз,
МоШ роііісе пес го^аіа зиг&іі.
10 Зіі іапйет рийог, аиі еатиз іп іиз.
Коп езі Ііаес іиа, Ваззе: ѵепйійізіі.
ХСѴПІ.
Ваеііз оііѵііега сгіпет гейітііе согопа,
Аигеа диі пііійіз ѵеііега ііп^иіз адиіз;
Циет Вготіиз, диет Раііаз атаі; сиі гесіог адиагит
АІЬиІа паѵі^егиш рег Ггеіа рапйіі ііег:
5 ОтіпіЬиз Іаеііз ѵезігаз Іпзіапііиз огаз
98, 1. Бэтисъ^ тутъ богъ рѣки; на берегу Бэтиса были богатые оливковые сады
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
819
хсѵи.
На Басса.
ХСѴІІІ.
Бэтису.
Бэтисъ, ты что вѣнкомъ изъ оливъ волоса увиваешь,
Ты что златое руно красишь блестящей струей;
Милый Бромію ты и Палладѣ; кому повелитель
Водъ среди бѣлыхъ зыбей путь судоходный раскрылъ —
5 Съ доброй примѣтой пускай Инстанцій на берегъ вашъ ступитъ
98, 2. (См. IX, 61, 3—4). 98, 3. іуро.иіі, Вакхъ, какъ богъ вина. Паллада, какъ
насадительница оливъ. 98, 5. Инстанцій (см. ѴШ, 73).
52*
820 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XII.
Іпігеі, еі Ыс рориііз иі ргіог аппиз еаі.
Коп і^погаі, опиз сціосі зіі зиссеіеге Масго:
С^иі зиа теіііиг ропдега, Гегге роіезі.
98, 7. Макръ (см. X. 78). смѣнившій намѣстника Испаніи Инстанція Ру Фа.
Трехъ слѣдующихъ эпиграммъ въ старомъ кодексѣ и въ изданіи СгіІЬегі’а не на-
с.
Іп ейгопіет.
Ов аіаѵі, раігів павиш, сіио Іишіпа раігів,
Еі таігів ^евіиз сіісів ІіаЬеге іиае.
(^иит геГегаз ргізсоз, пиііатцие іп согроре рагіет
Мепіігів; Ггопіет, Йіс тіііц сирів ІіаЬев?
СІ.
А(1 Маііит.
(^иі пе§;аі ееве Йоті ве, іипс циит Іітіпа риівав,
(^.иісі (Іісаі, певсів? Богтіо, Маііе, ііЬі.
СП.
Асі Мііопеш.
ТЬига, рірег^ ѵевіев, агдепіит, раіііа, деттав
Ѵешіеге, Мііо, воіез, сит ^иіЬи8 етріог аЬіі.
Соп)идів иііііог тегх еві, циае, ѵешіііа ваере,
Ѵеікіепіет пипциат сіевегіі, аиі тіпиіі.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XII.
821
И народу сей годъ также какъ прежній пойдетъ.
Знаетъ онъ, какъ тяжело явиться преемникомъ Макра:
Кто можетъ тяжесть свою взвѣсить, тотъ можетъ и снесть.
ходится, но мы ихъ предлагаемъ въ примѣчаніи для желающихъ:
С.
О мѣдномъ лбѣ.
Дѣда ротъ, носъ отца, два глаза тоже отцовскихъ,
И материнская стать, ты говоришь, у тебя.
Если ты предкамъ своимъ ни единою частію тѣла
Ие измѣнилъ, то скажи, мѣдный чей лобъ у тебя?
СІ.
Матту.
Кто говоритъ, дома нѣтъ, когда ты у двери стучишься,
Знаешь, что онъ говоритъ? Сплю я, Маттъ, для тебя.
СП.
Милону.
Ладанъ, одежды, сребро, каменья, накидки п перецъ
Какъ ты, Милонъ, ихъ продашь, ихъ унесетъ покупщикъ.
Лучшій супруга товаръ: она, продана многократно,
Отъ продавца не бѣжитъ, да и на убыль нейдетъ.

МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
КНИГА. ІХХІІ.
М. ѴАЬ. МАВТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОК ЫВЕК XIII.
Хе п і а.
I.
Не іо§а согйуііз еі раепиіа (іезіі оііѵіз
Аиі іпорет теіиаі зоі'сіісіа ЪІаііа Гатет,
Регдііе Піііасаз, Мизае, теа датпа, раругоз:
Розіиіаі, ессе, поѵоз еЬгіа Ъгита заіез.
5 Коп теа та^папіто (Іери^паі іеззега іеіо,
8епіо пес позігит сит сапе диаззаі еЪиг:
Наес тіЬі сііагіа писез, Ііаес езі тіЬі сііагіа ігіііііиз:
Аіеа пес Йатпит пес Гасіі ізіа Іисгит.
II.
Назиіиз зіз издие Іісеі, зіз Лепідие пазиз,
С^иапіит поіиегаі Гегге го&аіиз Аііапз,
Еі роззіз ірзшп іи (Іегійеге ЬаііпипГ:
Ноп роіез іп пидаз сіісеге ріига теаз,
5 Ірзе е§о диат сііхі. <^>иі<1 депіет (Іепіе іиѵаЬіі
Косіеге? сагпе ориз езі, зі заіиг еззе ѵеііз.
Не регйаз орегат: диі зе тігапіиг, іп іііоз
1, 1. (См. Ш, 2, 3—5; IV, 86, 8). 1, 2. (См. Ювсн. Сат. VII, ст. 26).
„Или запри и кйиги сложи на съѣденіе молии.
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА XIII.
і.
Читателю.
Чтобъ не безъ тоги тунцы, не безъ платья были оливки
Или боялась бы мукъ голода гнусная моль,
Нильскій сгубите папиръ, мое разореніе, Музы;
Требуетъ новыхъ остротъ пьяная наша зима.
5 Бойкихъ лодыжекъ костямъ игральнымъ моихъ не осилить,
И ни шести, ни собакъ кости не выкинутъ мнѣ;
Эти листы для меня орѣхи, они и рожокъ мой;
Вотъ игра не въ ущербъ, прибыли тоже въ ней нѣтъ.
II.
На хулителя.
Будь какъ хочешь носастъ, хоть въ носъ такой превратися,
Каковаго носить не согласился бъ Атлантъ,
И хоть па смѣхъ поднять самого ты могъ бы Латина,
Хуже о шуткахъ моихъ ты не сумѣлъ бы сказать,
5 Чѣмъ я самъ же сказалъ. Зубъ зубомъ какая же радость
Грызть? Тутъ въ мясѣ нужда, если желаешь быть сытъ.
Не теряй же труда: для тѣхъ, что себѣ такъ дивятся,
1, 3. Нильсскій папирусъ, изъ египетскаго тростника, лыко котораго шло на при-
готовленіе бумаги. 1, 4. Пьяная зима, такъ какъ въ декабрѣ были праздники въ
честь Сатурна. 1, 5—6. (См. IV, 14, 8). 2, 3. Лашинъ (см. I, 4, 5).
826 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XIII.
Ѵігиз ІіаЬе, по8 Ііаес поѵітиз еззе піЬіІ.
Хоп іатеп Ііос пітіит пііііі езі, зі сапйісіиз аигег
10 Хес таіиііпа зі тіііі Ггопіе ѵепіз.
III.
Отпіз іп Ііос §гасі!і Хепіогит ІигЪа ІіЬеІІо
СопзіаЬіі питтіз диаііиог етріа ііЬі.
(^иаііиог езі пітіит? роіегіі сопзіаге йиоЬиз,
Еі іасіеі Іисгит ЫЫіороіа Тгуріюп.
5 Наес Іісеі ІюзріііЬиз рго типеге (Іізіісііа тіііаз,
8і ііЬі іат гагиз, диат ііііЬі, питтиз егіі.
Асійііа рег іііиіоз зиа потіпа геЬиз ІіаЪеЬіз:
Ргаеіегеаз, зі циісі поп І'асіі а<1 зіотасЬит.
IV.
Тѵз.
8егиз иі аеіііегіае бегтапісиз ітрегеі аиіае
Иідие йіи іеггіз, сіа ріа іига Іоѵі.
V.
РіРЕВ.
Сегеа диае раіиіо Іисеі йсейиіа ІитЬо,
Сит ііЬі зогіе (Іаіиг, зі заріз, аскіе рірег.
VI.
Аыса.
Хоз аіісат, роіегіі тиізит ііЬі тіііеге (Ііѵез.
8і ііЬі поіиегіі тіііеге (Ііѵез, етез.
VII.
Едва.
8і зритеі гиЬга сопсіііз ііЬі раііійа іезіа,
Ьаиіогит сепіз заере пе^аге роіез.
3, 1. Ксеніи, подарочки гостямъ, ядовитыя эпиграммы. 3, 4. Трифонъ (см. I
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 827'
Ядъ береги свой; а мы знаемъ, что это ничто.
Все же не слишкомъ ничто, когда съ привѣтливымъ слухомъ-
10 И не съ утреннимъ лбомъ мнѣ ты навстрѣчу пойдешь.
III.
Читателю.
Ксеній собраніе все вотъ въ этой книжкѣ укромной
За четыре тебѣ въ куплѣ придетъ пятака;
Много въ четыре и въ два могло бы оно обойтися,
Книжникъ Трифонъ еще даже и тутъ наживетъ.
5 Можешь въ подарокъ гостямъ мои посылать ты двустишья,.
Ежели, какъ у меня, въ рѣдкость деньга у тебя.
Свойственныя имена ты вещей изъ заглавій получишь;
Пропусти, что тебѣ не по нутру бы пришлось.
IV. *
Ладанъ.
Чтобы Германикъ позднѣй владѣлъ эѳирнымъ чертогомъ
И подолѣ землей, ладанъ Юпитеру жги.
V.
Перецъ.
Ежели дроздъ восковой, что ляшкой раздвинутой блещетъ,
Въ даръ тебѣ случаемъ данъ, перцу прибавь, коль уменъ..
VI.
Толокно.
Мы толбкна лишь; сыты тебѣ могъ прислать бы богатый.
Если богатый прислать и не захочетъ, купи.
VII.
Бонъ.
I
Блѣдный коль бобъ у тебя въ посудинѣ пѣнится красной,
Пышные ужины ты можешь не разъ отвергать.
2, 3). 4, 1. Германикъ, Домиціанъ, который' послѣ смерти какъ богъ долженъ
былъ подняться па небо.
828 М. Ѵаі. Маіііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XIII.
VIII.
Еав.
ІтЪие рІеЪеіаз Сіизтіз риШЪиз оііаз,
III заіиг іп ѵасиіз сіиісіа тизіа ЪіЪаз.
IX.
ЬеК8.
Ассіре Хіііасат, Реіизіа типега, Іепіет:
Ѵіііог езі аііса, сагіог іііа і'аЪа.
8іміьа.
Хес (іоіез зітііае роззіз питегаге пес изиз,
Різіогі Іоііепз сит зіі еі аріа со со.
XI.
Ноноеѵм.
Миііо диосі поп сіеі Іасііигіз, ассіре, тиііз.
Наес е§о соропі, поп ііЪі <іопа йесіі.
XII.
Гкѵмехтѵм.
Тегсепіит ЫЪусі тойіоз 4е теззе соіопі
8ите, зиЪигЪапиз пе тогіаіиг а§ег.
XIII.
Ветае.
Ш заріапі Гаіиае, ІаЪгогит ргапйіа, Ъеіае,
О диат заере реіеі ѵіпа рірегдие сосиз!
XIV.
Ьастѵса.
Сіисіеге циае сепаз Іасіиса зоІеЪаі аѵогит,
Біс тіЪі, сиг позігаз іпсіюаі іііа (Іарез?
8, 1. Клузіумъ городъ въ Этруріи. 8, 2. Мустъ, молодое вино. 9, 1. Пелу-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 829
VIII.
Полба.
Ты плебейскій горшокъ наполни Клузинскою кашей,
Чтобъ изъ порожняго пить сытому сладостный мустъ.
IX.
Чечевица.
Даръ Пелузійскій прими вотъ Нильскую ты чечевицу:
Полбы дешевле она, но подороже бобовъ.
X.
Пшеничный первачъ.
Ты бы не могъ первача всѣ свойства и пользу исчислить,
Столько разъ хлѣбнику онъ, повару столько съ руки.
XI.
Ячмень.
То, погонщикъ, прими, въ чемъ откажешь муламъ молчаливымъ.
Это трактирщику даръ, а не тебѣ я вручилъ.
XII.
Пшеничное зерно.
Отъ земледѣльца Ливійскаго триста мѣръ урожая
Ты прими, чтобъ не шла смерть къ подгороднимъ полямъ.
XIII.
Свекла.
Чтобы рабочихъ ѣду сдобрить, безвкусную свеклу,
Поваръ какъ часто вина станетъ и перца просить!
XIV.
Салатъ.
Тотъ салатъ, что пиры обычно заканчивалъ предковъ,
Наши трапезы, скажи, онъ начинаетъ зачѣмъ?
—--------- /
згумъ, городъ въ Египтѣ на Средиземномъ морѣ. 10, 1. Первачъ, высшій сортъ
муки.
830
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIII.
XV.
ІЛ6НА АСАРЗА.
8і ѵісіпа ІіЫ Хотепіо гига соіапіиг,
Ай ѵіііат топео, гизіісе, Іідпа іегаз.
XVI.
Кара.
Наес НЬі Ыитаіі §аийепііа Ггі§оге кара
(^иае Йатиз, іп саеіо Котиіиз еззе зоіеі.
XVII.
Еазсіз сойоты.
»
Хе ііЫ раііепіез тоѵеапі Газіійіа саиіез,
Хіігаіа ѵігійіз Ъгаззіса йаі ациа.
XVIII.
РОНКІ ЗЕСТІѴІ.
Еііа Тагепііпі §гаѵііег гейоіепііа роггі
Ейізіі циоііепз, озсиіа сіиза (Іаіо.
XIX.
Роккі САРІТАТІ.
Міиіі ргаесіриоз пешогаііз Агісіа роггоз:
Іп піѵео ѵігійез зіірііе сегпе сотаз.
XX.
Каре
Ноз Атііегпиз а§еі- ГеІісіЪиз ейисаі Ііогііз:
Хигзіпаз роіегіз рагсіиз еззе рііаз.
ХХІ.
Азракасі.
Моіііз іп аедиогеа диае сгеѵіі зріпа Каѵеппа,
Хоп егіі іпсиіііз §гаІіог азрага^із.
15, 1. (См. II, 38,1. 18, 2. Тарентъ, городъ въ Южной Италіи, извѣстный также
шерстью и виномъ. 19, 1. Изъ Арицін вывозился прекрасный порей. 20, 1.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII.
831
XV.
Бездымныя дрова.
Если воздѣлываешь поля по сосѣдству Номента,
То предваряю, во дворъ дровъ приноси, земледѣлъ.
XVI.
Рѣпа.
Рѣпою той, что даю, что зимней стужѣ такъ рада,
Ромулъ на небесахъ ею питаться привыкъ.
XVII.
Капустные стег.ли.
Блѣдные чтобы тебѣ противны не были стебли,
Содовая пусть вода зелень капустѣ придастъ.
XVIII.
Дукъ стрѣлочникъ.
Каждый разъ, что ты ѣлъ съ тяжелымъ запахомъ перья
Лука Тарентскаго, ротъ свой ты смыкая цѣлуй.
XIX.
Лукъ головками.
Луку особеннаго Ариція шлетъ намъ лѣсная;
Зелень ты перьевъ замѣть на бѣлоснѣжномъ стеблѣ.
XX.
Брюква.
Ихъ въ благодатныхъ садахъ Амптернскихъ почва выводитъ;
Меньше Нурзинскихъ затѣмъ можешь съѣдать ты кружковъ.
XXI.
Спаржа.
Мягкій побѣгъ, что возросъ по близости моря въ Равеннѣ,
Дико растущей никакъ спаржи не будетъ вкуснѣй.
Амитернъ и Нурзина города въ Сабинской землѣ. 21, 1. Три Равенскія спаржи,
по словамъ Плинія, вѣсили Фупть, но дико-растуіцая спаржа была всетаки вкуснѣе.
832 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. ХШ.
XXII.
ПѵАЕ ОѴКАСІКАЕ.
Хоп ЬаЪіІіз суаііііз еі іпиііііз иѵа Ьуаео,
8е<1 поп роіапіі те ІіЬі песіаг его.
XXIII.
ЕіСѴЗ СніАЕ.
СЬіа зепі зітіііз Вассію, фіет Зеііа тізіі,
Ірза тегшп зесит рогіаі еі ірза заіет.
XXIV.
СѵООУЕА.
8і ІіЬі Сесгоріо заіигаіа Сусіопеа теііе
Ропепіиг, сіісаз: „Наес теіітеіа ріасепі".
XXV.
ХѵСЕЗ РІНЕАЕ.
Рота зитиз СуЬеІез: ргосиі Ьіпс сіізсесіе, ѵіаіог,
Хе сасіаі іп тізегит позіга гиіпа сариі.
XXVI.
Бонна.
8огЬа зитиз, тоііез пітіит Іепйепііа ѵепігез:
Арііиз Ііаес риего, диат ІіЬі, рота (ІаЬіз.
XXVII.
• Раьатиіом савѵотавѵм.
Аигеа роггі§;іІиг Іапі сагуоіа Каіеийіз;
8ей Іатеп Ііос типиз раирегіз еззе зоіеі.
XX ѴШ.
Ѵаз соттановѵм.
Наес ІіЬі, (іиае Іогіа ѵепегипі сопсіііа іпеіа,
8і таіога іогепі соііапа, йсиз егаі.
22, 1. Жесткокожій виноградъ, по словамъ Плинія, былъ прекрасенъ на вкусъ п
сохранялся даже безъ сосудовъ. Ліей, Вакхъ. 23, 1. Сетія, городъ въ Кампаніи.
24, 1. Кекропійскій медъ изъ Аттики съ Гпметга. Квитъ, Фруктъ, похожій на яблоко.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 833
XXII.
Жесткокожій виноградъ.
Непригодный для чашъ виноградъ я, ненужный Ліею,
Но не пей ты меня, нектаромъ буду тебѣ.
ХХШ.
Фига Хіосская.
Фига Хіоса сходна со старымъ изъ Сетіи Вакхомъ,
Носитъ сама и вино, носитъ сама же и соль.
XXIV.
Квиты.
Коль тебѣ квитовъ дадутъ, Кекропійскимъ пропитанныхъ медомъ,
Можешь „медвяными ихъ яблоками11 ты назвать.
XXV.
Сосновыя шишки.
Мы Цибелы плоды, проходи подальше, прохожій,
Чтобъ на твою не упасть бѣдную голову намъ.
XXVI.
Ягоды РЯБИНЫ.
Мы рябина, крѣпимъ мы слабые слишкомъ желудки;
Мальчикамъ этотъ скорѣй плодъ подойдетъ, чѣмъ тебѣ.
XXVII.
Финиковая вѣтка.
Золотой подаютъ въ Календы Январьскія финикъ;
Но обычный межь тѣмъ даръ онъ всегда бѣдняка.
XXVIII.
Коттаны.
Эти, что ты получилъ въ плетеной кубышкѣ коттаны,
Если бы были крупнѣй, смоквами были бъ онѣ.
25, 1. Плоды Цибелы, (см. II, 86, 4 и IX, 86, 3). 27, 1. Золотой финикъ, позо-
лоченный, который кліенты подносили своему патрону 1 января (см. VIII, 33, 11,
XI, 31, 10). 28, 1. Коттаны, родъ Сирійскихъ маленькихъ высушенныхъ фигъ.
Марціала эииграм.мы. 53
834 М. ѴаІ. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIII.
XXIX.
Ѵаз Оамазсеяовіш.
Ргииа реге§гіпае сагіе ги§оза зепесіае
8ите: зоіепі <1игі зоіѵеге ѵепігіз опиз.
XXX.
СлЗЕТТб Ьш<ЕК8І8.
Сазеиз Еігизсае зі§паіиз іта§іпе Ьипае
РгаезіаЪіі риегіз ргапйіа тШе іиіз.
XXXI.
СайЕѴЗ ѴЕ8ТПШ8.
8і зіпе сагпе ѵоіез іепіасиіа зитеге Гги^і,
Наес ІіЪі Ѵезііпо сіе §ге§е тазза ѵепіі.
XXXII.
СА8ЕѴ8 РСМО8Г8.
Хоп диетсипдие іосит пес і'итит сазеиз отпет,
8есі ѴеІаЬгепзет диі ЬіЬіі, Ше заріі.
XX хш.
СА8ЕІ Ткевпьакі.
ТгеЬиІа поз §епиіі; соттепсіаі §гаііа ііиріех,
8іѵе Іеѵі Патта, зіѵе Дотатиг а^иа.
XXXIV.
Вііьві.
Сит зіі апиз сопіипх еі зіпі ііЪі тогіиа тетЬга,
Кіі аііисі ЬиІЪіз диат заіиг еззе роіез.
XXXV.
ЬѵСАКІСАЕ.
Гіііа Рісепае ѵепіо Ьисапіса рогсае:
РиЖЬиз Ніпс піѵеіз §гаіа согопа йаіиг.
30, 1. Лунау городъ въ Этруріи, котораго гавань въ видѣ полумѣсяца глубоко
врѣзалась въ материкъ. Сыры^ приготовлявшіеся тамъ и, по словамъ Плинія Стар-
шаго, доходящіе по вѣсу до тысячи Фунтовъ, вѣроятно, имѣли клеймо полумѣсяца.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. ХШ. 835
XXIX.
Сливы изъ Дамаска.
Сливъ морщлавыхъ прими иностранныхъ, лежалыхъ и старыхъ;
Свойственно имъ разрѣшать брюха упорнаго грузъ.
XXX.
Сыръ изъ Луны.
Сыръ, клеймомъ Этрусской Луны отмѣченъ,
Завтракомъ тысячу разъ станетъ ребятамъ твоимъ.
XXXI.
Вестиискій сыръ.
Ежели завтракать ты безъ мяса захочешь воздержно,
Эготъ приходитъ къ тебѣ стада Весгпнскаго даръ.
XXXII.
Копченый сыръ.
Не съ любыхъ очаговъ и не всякимъ напитанный дымомъ,
А Велабрскимъ вотъ сыръ, онъ настоящій на вкусъ.
XXXIII.
Требуланскіе сыры.
Требула насъ родила; въ двухъ разныхъ мы видахъ пріятны,
Или на легкомъ огнѣ, или водой смягчены.
XXXIV.
Луковицы.
Если супруга стара и члены твои омертвѣли,
Можешь одну получить сытость отъ луковицъ ты.
XXXV.
Сосиска.
Дщерью Луканскою я свиньи появляюсь Ипценской,
На бѣлоснѣжный кисель чуднымъ ложусь я вѣнцомъ.
31, 2. Вестиискій, на востокъ отъ Сабинской земли. 32, 2. Велабрскііі (XI,
52, 10). 33, 1. Треіула, Сабинскій городъ. 35, 1. Пицемкій (си. IV”). 35, 2. .7у-
анія въ нижней Италіи, извѣстна своими колбасами, которыя назывались Луканскнмп.
53 ‘
836
М. ѴаІ. Магііаііз ері§гатгааіоп. ЫЬ. XIII.
XXXVI.
СіЗТЕІ.ЬА ОЫѴАКѴМ.
Наес, диае Рісепіз ѵепіі зиЪйисіа ігареііз,
ІпсЬоаіаЦие йпіі оііѵа (іарез.
XXXVII.
Маьа сітееа.
Аиі Согсугаеі зипі Ъаес (іе ігопйіЬиз Ьогіі,
Аиі Ііаес Маззуіі рота Йгасопіз егапі.
XXXVIII.
Соьозтвим.
ЗиггіриН разіог диае попйит зІапііЬиз Ьаейіз
Бе ргіто таігит Іасіе соіозіга Йатиз.
XXXIX.
Наепѵз.
Ьазсіѵит ресиз еі ѵігійі поп иіііе ВассЬо
Реі роепаз; посиіі іат іепег іііе Йео.
ХЬ.
ОѴА.
Оапйійа зі сгосеоз сігситйиіі ппйа ѵііеііоз,
Незрегіиз зсотЪгі іетрегеі оѵа Іідиог.
ХЫ.
РОПСЕЫЛ’З.
Ьасіе тего разіит рі^гае пііііі таігіз аіитпит
Ропаі, еі Аеіоіо йе зие йіѵез ейаі.
ХЫІ.
Аі’ТКІКА ет ТПВПКЕЗ.
Моп ІіЪі (іе ЬіЪусіз іиЬигез еі аругіпа гатіз,
Ре Ыотепіапіз зей Йатиз агЬогіЪиз.
37, 1. Корцирскііі садъ (см. VII, 42, 6). 37, 2. Массилгйскій драконъ, охраняв-
шій сады Гееперидъ. 40, 2. (Си. VI, 93, 6). 41, 2. Этолійскія свиньи (см. VII,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ХШ. 837
XXXVI.
Оливки.
Это оливка, что къ намъ изъ Пиценскаго жема приходитъ,
Начинаетъ обѣдъ да и кончаетъ она.
XXXVII.
Лимоны.
Или эти плоды съ вѣтвей Корцирскаго сада,
Или же охранялъ ихъ Массилійскій драконъ.
XXXVIII.
Варенецъ.
Изъ того, что пастухъ у козлятъ не стоящихъ похитилъ,
Перваго у матерей молока варенецъ подаемъ.
XXXIX.
Козленокъ.
Скотъ шаловливый пускай и Вакху зеленому вредный
Будетъ наказанъ; еще юный онъ богу вредилъ.
ХЬ.
Яйца.
Ежели бѣлой струей шафранный желтокъ обольется,
Сокомъ Гесперскимъ макрель яйца пусть сдобритъ своимъ.
ХЫ.
Молочный ПОРОСЕНОКЪ.
Чистымъ вспоя молокомъ лѣнивой матери отпрыскъ
Пусть, мнѣ поставя, богачъ ѣстъ Этолійскихъ свиней.
ХЫІ.
Безсѣмянныя гранаты и грудныя ягоды.
Не съ Ливійскихъ вѣтвей гранатъ безсѣмянныхъ и ягодъ,
А съ Номентанскихъ тебѣ мы ихъ деревьевъ даемъ.
2, 3). 42. Гранаты безсѣмянныя,т. е. не имѣвшія косточекъ, названы Ливійскими,
такъ какъ обыкновенно вывозились изъ Африки.
838
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XIII
ХЫІІ.
ІОЕМ.
Ьесіа зиЬигЬапіз тіііипіиг аругіпа гатіз
Еі ѵегпае іиЬигев. С^иісі ѣіЬі сит ЬіЬусіз?
ХЫѴ.
8ѵмек.
Еззе риіез попдит зитеп: зіс иЬеге 1аг§о
Еі Яиіі еі ѵіѵо Іасіе раріііа іитеі.
ХЬѴ.
Рѵьы 6АЫЛКАСЕІ.
8і ЬіЬусае поЬіз ѵоіисгез еі РІіазИез еззепі,
Ассірегез, аі пипс ассіре сЬогііз аѵез.
ХЬѴІ.
Рекзіса .
Ѵіііа таіегпіз іиегатиз ргаесоциа гатіз:
Хипс іп айорііѵіз Регзіса сага зитиз.
ХЬѴІІ.
Ракез Рісемтізі.
Рісепііпа Сегез піѵео зіс песіаге сгезсіі,
Ш Іеѵіз ассеріа зроп§еа іиг^еі адиа.
ХЬѴІІІ.
Воьеті.
Аг^епіит аідие аигит Гасііе езі Іаепатцие іо§атцие
Міііеге: Ъоіеіоз тіііеге (Ііійсііе езі.
хых.
Еісеоѵьа.
Сит те йсиз аіаі, сит разсаг (ІиІсіЬиз иѵіз,
Сиг роііиз потеп поп йедіі иѵа тіііі?
44. 1. Вымя, оно такъ сочно, что кажется живымъ. 45, 1. (См. III, 77, ст. 4).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ХШ. 839
хып.
То ЖЕ САМОЕ.
Безсѣмянныхъ гранатъ съ вѣтвей подгороднихъ подносятъ,
Мѣстныхъ и ягодъ притомъ. Что же Ливійскихъ то ждать?
хыѵ.
Вымя.
Точно не вымя ты ѣшь; въ такомъ изобильи изъ груди
Тутъ ^течетъ молоко и наливаетъ сосецъ.
ХЬѴ.
Куры.
Если бъ Ливійскою мы иль съ Фазиса птицей владѣли,
Ты бъ получилъ ихъ; теперь съ курника птицу прими.
ХЬѴІ.
Персики.
Мы на родимыхъ вѣтвяхъ скороспѣлками были плохими,
Нынѣ же на привитыхъ дивные персики мы.
ХЬѴІІ.
ГІИЦЕНСКІЕ ХЛ'ЬБЫ.
Бѣлымъ нектаромъ такъ Пиценскій хлѣбъ напухаетъ,
Какъ, напитавшись водой, легкая губка растетъ.
ХЬѴІІІ.
Грибы.
Золота и серебра, и плащъ, и тогу нетрудно
Въ даръ посылать; но грибовъ въ даръ • посылать тяжело.
ХЫХ.
Дроздъ со смоквы.
Ежели смоквы я ѣмъ, коль сладкимъ кормлюсь виноградомъ,
То почему жь виноградъ не далъ и имени мнѣ?
47, 1. Пиценскій; Ппценъ земля въ восточной Италіи съ отличными овощами и мас-
ломъ, нынѣшняя Анкона. Бѣлый нектаръ молоко.
840 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ІЛЪ. XIII.
Ь.
Теввае ТОВЕВА.
Кптрітиз аіігісет іепего циае ѵегіісе іеггат
ТиЬега, Ьоіеііз рота зесипйа зитиз.
Ы.
Тѵвоовим ОЕсикіА.
Техіа гозіз Гогіаззе ііЫ ѵеі (Ііѵііе папіо,
Аі тіііі (іе іипііз іасіа согопа ріасеі.
Ш.
Аиатез.
Тоіа диійет роиаіиг апаз; зесі ресіоге іапіит
Еі сегѵісе заріі: сеіега гесісіе сосо.
ЫІІ.
Тіівтѵвез.
Сит ріп§иіз тіііі іигіиг егіі, Іасіиса ѵаІеЪіз:
Еі сосіеаз ІіЫ ІіаЬе. Регсіеге поіо і'атет.
ЫѴ.
Ревха.
Сеггеіапа тіЬі йаі ѵеі тізза ИсеЬіі
Бе Мепаріз: Іаиіі <іе реіазопе ѵогепі.
ЬѴ.
Ретазо.
Мизіеиз езі: ргорега, сагоз пес йііГег атісоз.
Еат тіііі сит ѵеіиіо зіі реіазопе пііііі.
ЬѴІ.
ѴоЬѴА.
Те і'огіаззе та§із саріаі (Іе ѵігдіпе рогса;
Ме таіегпа §гаѵі (Іе зие ѵоіѵа саріі.
50. Мы позволили себѣ перевести Ьоіеіив общимъ названіемъ грибъ, тогда какъ
Ъоіеіпз и особенно здѣсь значитъ шампиньонъ. 51, 1. Нардъ, благовонное расте-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 841
Ь.
Сморчки.
Мы, что нѣжнымъ челомъ прорываемъ кормилицу землю,
Самый близкій къ грибамъ плодъ составляемъ, сморчки.
Ы.
Вѣнокъ изъ дроздовъ.
Соплетенный изъ розъ иль изъ богатаго нарда,
Нравится, можетъ, тебѣ, мнѣ же вѣнокъ изъ дроздовъ.
ЫІ.
Утки.
Цѣльную утку пускай подаютъ; но грудка въ ней только
Да затылокъ вкусны: прочее повару сдай.
ЫІІ.
Горлица.
Жирная горлица будь предо мной, прощусь я съ салатомъ,
Слизней ты тоже бери, голодъ губить не хочу.
ЫѴ.
Ветчина.
Дайте мнѣ ветчины Церретанской или прибывшей
Отъ Менапіевъ: ѣсть окорокъ можетъ знатокъ.
ьѵ.
Окорокъ.
Въ полномъ соку: поспѣшай, друзей не задерживай милыхъ.
Стараго окорока я даже и знать не хочу.
ЬѴІ.
Матка.
Можетъ быть матка тебя отъ свиньи холостой привлекаетъ;
Мнѣ же по вкусу она лишь отъ поросной свиньи.
ніе. 51, 2. (См. ІП, 47,10). 54, 1. Церретаны, народъ въ Испаніи. 54, 2.
Менапы, народъ въ Бельгійской Галліи.
842 |М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатгааіоп. ЬіЬ. XIII.
ЬѴП.
СОЬОСАЗІА.
Кіііасит гійеЬіз Ъоіиз Іапаздие зедиасез,
ІтргоЬа сит тогзи йіа тапидае ігаЬез.
ЬѴШ.
ІЕСЪ'К АБЗЕВІЛиМ.
Азрісе, диат Іитеаі та^по іесиг апзеге таіиз!
Мігаіиз (іісез: „Нос, го§о, сгеѵіі иЬі?“
ЫХ
СгІЛКЕЙ.
Тоіа тіій Йогтііиг Ъіетз еЬ ріп^иіог іііо
Тетроге зит, дио те піі пізі зотпиз аііи
ЬХ.
СѵнісшЛ.
бгашіеі іп ейоззіз ІіаЬііаге сипісиіиз апігіз.
Мопзігаѵіі Іасііаз ІіозІіЬиз іііе ѵіаз.
ЬХІ.
Аттайенае.
Іпіег зарогез Гегіиг аіііит ргітиз
Іопісагит дизіиз аНадепагит.
ЬХИ.
СгАЫАХАЕ АЬТІЬЕЗ.
Разсііиг еі сіиісі Іасіііз даіііпа і'агіпа,
Разсііиг еі ІепеЪгіз. Іп§епіоза §и1а езі.
ьхш.
Саролез.
Ке пітіз ехііаизіо тасгезсегеі іп^иіпе даііиз,
Атізіі іе.зіез. Кипс тікі §;а11из егіі.
57. Водяная роза, водяное растеніе съ сильнымъ цвѣтомъ, растущее въ Нилѣ и
употреблявшееся въ ѣду. 59. (см. III, 58, ет. 36). 60. Потайные пути, про-
рываемые осаждающими, назывались сипісиіі, т. е. получили названіе отъ кроликовъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 843
ЬѴІІ.
Водяная роза (Соьосазіа).
Нильской овощи ты и тягучимъ волокнамъ посмѣйся,
Какъ зубами начнешь нити тащить и рукой.
ЬѴІІІ.
Гусиная печень.
Какъ печенка, гляди, раздулась у крупнаго гуся!
Молвишь дивяся: „да гдѣ жь это, скажите, росло?“
9
ых.
Сонливая бѣлка.
Всю я зиму просплю и бываю жирнѣе
Въ то я время, когда сномъ насыщаюсь однимъ.
ЬХ.
Кроликъ.
Любитъ жизнь проводить въ ископанныхъ кроликъ пещерахъ.
Потайные пути онъ то врагамъ указалъ.
ЬХІ.
Рябчики.
Между отборнѣйшими пернатыми первою птицей
Іонійскихъ на вкусъ рябчиковъ всѣ признаютъ.
ЬХІІ.
Пулярка.
Кормится сладкой мукой, на все повадлива курка,
Кормится тожь и въ потьмахъ. Глотка куда какъ хитра.
ЬХШ.
Каплунъ.
Чтобы пѣтухъ не худалъ, свои исчерпавши силы,
Онъ утратилъ свой полъ: вотъ будетъ Галлъ для меня.
62. Сладкая мука, подслащенная медомъ или винограднымъ мустомъ, чѣмъ пулярокъ
приманивали въ узкое и темное мѣсто. 63, 1. Пѣтухъ; у Марціала игра словъ,
Саііиз— пѣтухъ и баііиз—Галлъ жрецъ Цибелы.
844 М. Ѵаі. Магііаііз ері"гаттаіоп. ЬіЬ. XIII
ЬХІѴ.
ІКЕМ.
ЗисситЬіі зіегііі ігизіга §а!1іпа тагііо.
Напс таігіз СуЬеІез еззе (ІесеЪаі аѵет.
ьхѵ.
Ренілсез.
Ропііиг Аизопііз аѵіз Ііаес гагіззіта тепзіз:
Напс іп різсіпа Іийеге заере зоіез.
ЬХѴІ.
СоіД)МВАЕ.
Хе ѵіоіез іепегаз регіиго (Іепіе соІитЬаз,
Тгаіііа зі Опійіае зипі ііЬі засга сіеае.
ЬХѴП.
Раідімві.
Іп^иіпа іогдиаіі іагйапі ІіеЬеіапідие раІитЬі:
Хоп есІаЪ Ііапс ѵоіисгет диі сиріі еззе заіах.
ЬХѴШ.
СгАІДПИЛ.
баІЬіпа десірііиг саіатіз еі геііЬиз аіез,
Тиг^еі асіііис ѵігісіі сит гидіз иѵа тего.
ЬХІХ.
/
Саттае.
Раппопісаз поЬіз пипдиаіп сіесііі НтЬгіа саііаз:
Маѵиіі Ііаес (Іотіпо тіііеге йопа Рисіепз.
ЬХХ.
Раѵонез.
Мігагіз, диоііепз ^еттапіез ехріісаі аіаз,
. Еі роіез Ііипс заеѵо ігаіеге, (Іиге, сосо?
65. Эта эпиграмма осповапа па игрѣ словомъ куропатка (репігіх), которымъ зва-
лась птица и извѣстная игра. 66. Гтсдъу городъ въ Карій, гдѣ стояла знаменитая
статуя Венеры, работа Праксителя. 67, 1. Ви^пютень^ крупный лѣсной голубь.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIII.
ЬХІѴ.
То ЖЕ.
845
Тщетно курица ждетъ, пригнувшись, безплоднаго мужа;
Этой птицѣ дано было Цибелиной стать.
ЬХѴ.
Куропатка.
На Авзонскихъ столахъ эта птица на рѣдкость дается,
Ею жь въ купальнѣ играть ты зачастую привыкъ.
ЬХѴІ.
Голуби.
Нѣжныхъ ты голубей не тронь святотатственнымъ зубомъ,
Ежели съ тайнами ты Гнидской богини знакомъ.
ЬХѴІІ.
Витютень.
Усыпляютъ въ насъ страсть и ослабляютъ витютни;
Похотью кто дорожитъ, пусть этой птицы не ѣстъ.
ЬХѴШ.
Ивол ГА.
Попадается въ сѣть и на трости иволга птица,
Какъ еще гроздъ не доспѣвъ пухнетъ зеленымъ виномъ.
ЬХІХ.
Катты.
Умбрія мнѣ никогда Паннонскихъ каттъ не давала;
Предпочитаетъ Пудентъ слать ихъ владыкѣ, какъ даръ.
ЬХХ.
Павлинъ.
Ты дивишься, какъ онъ распускаетъ блестящія перья,
Повару жь злому его въ силахъ, жестокій, ты сдать?
69, 1. Ііаннонія, нынѣшняя Венгрія. Катты, сомнительныя животныя; по словамъ
однихъ — птицы, по словамъ другихъ — дикія кошки. 69, 2. Пудентъ, городъ въ
Умбріи, (см. VII, 97, 2 — 3).
846 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатшаіоп. ЬіЬ. ХШ.
ЬХХІ.
РнОЕХІСОРТЕКІ.
Ваі тіЫ ріппа гиЪепз потеп, зе<1 1іп§иа §и1озіз
Мозіга заріі. С^иісі зі §агги1а Ііп^иа і’огеі?
ЬХХІІ.
РнАЗІАМ.
Аг§оа ргітит зит Ігапзрогіаіа сагіпа:
Апіе тіііі поіит піі пізі РИазіз егаі.
ЬХХІІІ.
. ЪГцМПИСАЕ.
Апзеге Котапо циатѵіз заіиг НаппіЬаІ еззеі,
Ірзе зиаз пипциат ЪагЪагиз есііі аѵез.
ЬХХІѴ.
Анзекез.
Наес зегѵаѵіі аѵіз Тагреіа іетріа Топапііз.
Мігагіз? Хопсіит іесегаі іііа (Іеиз.
ьххѵ.
(хіиіЕЗ.
ТигЬаЬіз ѵегзиз пес Ііііега Іоіа ѵоІаЬіІ,
Бпат регсіісіегіз зі Раіатесііз аѵет.
ЬХХѴІ.
ІІиЗТІСѴЬАЕ.
Кизііса зіт ап репііх, диісі геГегІ, зі зарог ідет езі?
Сагіог езі репііх. 8іс заріі іііа та^із.
ЬХХѴІІ.
Сх<ш.
Биісіа (Іеіесіа тойиіаіиг сагтіпа 1іп§иа
Сапіаіог су§пиз Гипегіз ірзе зиі.
72, 1. Аріивскііі корабль, Арго, Аргапавтовъ. 72, 2. Фазисъ, рѣка въ Колхидѣ,
отъ котораго получили свое названіе Фазаны. 73, 2. Своихъ птицъ, Нумидійскихъ
куръ (см. III, 58, 15). 74, 1. Гуси спасли Капитолій отъ Галловъ. 75, 2. Па-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 847
ЬХХІ.
Фламинго.
Красныя перья даютъ мнѣ имя, но вкусенъ обжорамъ
Мой языкъ. Что, когда былъ бы языкъ то болтливъ?
ЬХХІІ.
Фазанъ.
Перенесенъ я впервой на кораблѣ былъ Аргивскомъ,
А передъ тѣмъ ничего кромѣ Фазиса не зналъ.
ЬХХІІІ.
Цесарки.
Хоть и не разъ Апнибалъ былъ Римскимъ гусемъ насыщенъ,
Самъ же варваръ своихъ птицъ никогда не ѣдалъ.
' ЬХХІѴ.
Гусь.
Эта птица спасла Тарпейскій храмъ Громовержца.
Ты дивишься? Его не создавалъ еще богъ.
ЬХХѴ.
Журавли.
Ты порядокъ смутишь, летѣть не вся будетъ буква,
Коль Паламедову ты птицу одну истребишь.
ЬХХѴІ.
Бекасъ.
Тотъ же коль вкусъ, что за толкъ, бекасъ я иль куропатка?
Но куропатка цѣннѣй, такъ и вкуснѣе она.
ЬХХѴІІ.
Леведь.
Сладостныя языкомъ коснѣющимъ пѣсни слагаетъ
Лебедь, кончины своей собственной самъ же пѣвецъ.
лл.иедь, сынъ Эвбейскаго царя Навила, изобрѣлъ будто бы игру въ шашки и гре-
ческія буквы Ѳ, Е, Ф, Ха также и букву Д, наблюдая за полетомъ журавлей
(см. IX, 13, 7).
848 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаіпіпаіоп. ЬіЬ. XIII.
ЬХХ VIII.
РОШ'НѴШОЬ'ЕЗ.
Кошеп ІіаЬеі та^пі ѵоіпсгіз іат рагѵа §і§апііз?
Еі потеп ргазіпі РогрЬугіопіз ЬаЬеі.
ЬХХІХ.
Моі.ы ѵіѵі.
Зрігаі іп айѵесіо, зей іат рі^ег, аедиоге тиііиз;
Ьап^иезсіі. Ѵіѵит <1а таге: Гогііз егіі.
ЬХХХ.
МіТКАЕМАЕ.
(^иае паіаі іп Зісиіо ^гапйіз тигаепа ргоГипйо,
Ыоп ѵаіеі ехизіат тег^еге зоіе сиіет.
ЬХХХІ.
Еномпі.
(^иатѵіз Іаіа §егаі раіеііа гЪотпЪит,
ВЪотЬиз Іаііог езі іатеп раіеііа.
ЬХХХІІ.
О.8ТКЕА.
ЕЬгіа Ваіапо тойо ѵепі сопсііа Ьисгіпо:
МоЪіІе пипс зіііо Іихигіоза §агит.
ЬХХХІП.
8(}тліхае.
Саегиіеиз поз Ьігіз атаі, диет зііѵа Магісае
Ргоіе^іі: Ніпс здиіііае тахіта іигЬа зитиз.
ЬХХХІѴ.
Зсакоз.
Ніс зсагиз, аедиогеіз диі ѵепіі айезиз аЬ ипйіз,
ѴізсегіЬиз Ьопиз езі, сеіеі’а ѵііе заріі.
78. Порфиріоны^ пурпурныя птицы, также имя одного Гиганта (см. Горац. Кн.
Од. Ш, 4, 54); и наѣздникъ въ циркѣ партіи Зеленыхъ. 80, 1. Сикулійс^ій^ Си-
цилійскій. 80, 2. Кожа муренъ^ по Плинію, была чрезвычайно мягка. 82. (См.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 849
ЬХХѴШ.
Порфиріоны.
Имя у малой такой птицы большаго гиганта?
Имя Зеленаго тожь Порфиріона у ней.
ЬХХІХ.
Барвена.
Дышитъ въ привозной водѣ морской, но съ трудомъ ужь барвена;
Или слабѣетъ? пусти въ море и станетъ сильна.
ьххх.
Мурена.
Крупной, плавающей въ глубинѣ Сикулійской, муренѣ
Кожу, что солнцемъ сожгло, уже не вмочь погрузить.
ЬХХХІ.
Камбола.
Камболу хоть и широкое блюдо пріемлетъ,
Тѣмъ не менѣе камбола шире и блюда.
ЬХХХІІ.
У СТРИЦА.
Устрица, лишь прибыла я Байскимъ упившись Лукриномъ:
Жажду, лакомка, я тонкой подливки теперь.
ЬХХХІІІ.
Сивиллы.
Синій насъ любитъ Лирисъ, который Марика лѣсомъ
Прикрываетъ; вотъ тамъ раки въ большомъ мы числѣ.
ЬХХХІѴ.
Клювышъ.
Этотъ клювышъ, изъ волнъ морскихъ появившійся жирнымъ,
Внутренностью лишь хорошъ, вкусомъ онъ плохъ въ остальномъ.
XII, 48, 3). 82, 2. Подливка (см. VI, 93, 6). 83. Лирисъ и Марика (см. X, 30, 9).
84, 1. Бсагиз, клювышъ, морская рыба.
Марціала эииграммы. 54
850 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. ХЛІ.
ьхххѵ.
СОВАСППІЗ.
Ргіпсерз Кіііасі гарегіз, согасіпе, тасеШ:
Реііаеае ргіог езі §1огіа пиііа ^гиіае.
ЬХХХѴІ.
Есшлі.
Ізіе Іісеі (іі^іѣоз іезіисііпе рип§аі асиіа,
Согіісе сіерозііа іпоіііз есігіпиз егіі.
ьхххѵп.
МіЛПСЕЗ.
8ап§иіпе сіе позіго ііпсіаз, іп§гаіе, Іасегпаз
Іпсіиіз, еі поп езі Ііос заііз, езса зитиз.
ЬХХХѴПІ.
Сговп.
Іп Ѵепеііз зіпі Іаиіа Іісеі сопѵіѵіа іеггіз,
Ргіпсірішп сепае §оЪіиз еззе зоіеі.
ЬХХХІХ.
Ьсрсз.
Ьапеиз Еи§апеі Іириз ехсіріі ога Тітаѵі,
Аедиогео (Іиісез сит яаіе разіиз адиаз.
ХС.
Аѵката.
Коп отпіз Іатіез ргеііигадие аигаіа тегеіиг,
Зей сиі зоіиз егіі сопсііа Ьисгіпа сіЪиз.
ХСІ.
Асіі’кизіз.
Асі Раіаііпаз асірепзет тіііііе тепзаз:
АтЬгозіаз огпепі типега гага сіарез.
85, 1. Коринымъ, родъ рыбы, водящейся особенно въ Нилѣ. 85, 2. Пе.ілъскихъ^
Александрійскихъ, такъ какъ Александръ Великій, основавшій Александрію, родился
въ Пеллѣ Македонской. 88.' Голецъ, (доЪіиз) рыба. 89, 1. Эвганейскій, Вене-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 851
ьхххѵ.
Корацинъ.
Главнымъ ты, корацинъ, на расхватъ на Нильскомъ базарѣ;
Нѣтъ ничего для обжоръ Пелльскихъ превыше тебя.
ЬХХХѴІ.
Эхинъ.
Пусть онъ и ранитъ персты своей оболочкой колючей,
Нѣженъ ежикъ морской станетъ, спустивши кору.
ЬХХХѴП.
Пурпурныя улитки.
Въ нашей окрасивъ крови, неблагодарный, ты носишь
Платье, да мало того, мы же и въ пищу идемъ.
ЬХХХѴІП.
%
Голецъ.
Пусть въ Венетскихъ земляхъ пиры и роскошны бываютъ,
А начинается все ужинъ обычно гольцомъ.
ЬХХХІХ.
Щука.
Мягкой щуки притонъ Эвгапейскаго берегъ Тимава,
Пьетъ средь соли морской прѣсную воду она.
ХС.
Золотая рыба.
Чести достойна съ хвалой золотая пе всякая рыба,
А Лукринскихъ одна раковинъ знавшая снѣдь.
ХСІ.
Осетръ.
Къ Палатинскому вы столу осетра посылайте;
Рѣдкостный даръ, украшай Амброзіальпый тамъ пиръ.
ціанскій. Тимовъ, рѣка въ Истрѣ, которая впадаетъ въ Венеціанскій морской заливъ.
91, 1. Палатинскій столъ,—Цезарскій. 91, 2. Амброзіалъный пиръ, въ честь Домиціа-
на, причисленнаго къ богамъ.
54*
852 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіптаіоп. ЬіЬ. XIII
ХСП.
Ьероввз.
Іпіег аѵез іипіііз, зі диісі те іийісе’ сегіит езі,
Іпіег диадгпресіез таііеа ргіта Іериз.
ХСШ.
Арби.
<^иі Віотесіііз теіиепдиз заеіі§ег а§гіз
Аеіоіа сескііі сизрійе, іаііз егаі.
ХСІѴ.
Ваммае.
Вепіе іітеіиг арег, йеіепйипі согпиа сегѵит:
ІтЪеІІез (Іаттае ^иі, пізі ргаейа, зитиз?
ХСѴ.
Окхх. ,
Маіиііпагит поп иіііта ргаеда Гегаішп
Заеѵиз огух сопзіаі циоі тіііі тогіе сапит!
ХСѴІ.
Секѵоз.
Ніс егаі іііе іио Дотііиз, Сурагіззе, сарізіго?
Ап та§із ізіе іииз, Зііѵіа, сегѵиз егаі?
ХСѴІІ.
Ьлызю.
Вит іепег езі опа§ег зоіацие Іаіізіо таіге
Разсііиг, Ьос іпіапз, зе<1 Ьгеѵе потеп ІіаЬеі.
93. I. Въ полякѣ Діомеда^ т. е. въ Этоліи, гдѣ былъ Діимедъ царемъ (см. 1,
104, 7). 95. Ориксъ^ родъ дикой африканской козы. 95, 1. Утренній бой з&іь-
рей; бои обыкновенно устраивались утромъ. 96, 1. Липариссѣ^ любимецъ Апол-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 853
ХСП.
Заяцъ.
Между птицами дроздъ; коль вѣрное есть что и между
Четвероногими, всѣхъ лакомѣй заяцъ, по мнѣ.
ХСІІІ
Кабанъ.
Страшный носитель щетинъ, сраженный въ поляхъ Діомеда
Этолійскимъ копьемъ, былъ совершенно таковъ.
ХСІѴ.
Лани.
Страшны клыкомъ кабаны; рога защищаютъ оленей;
Мирныя лани, мы чтожь, коль не добыча одна?
ХСѴ.
Ориксъ.
Въ утреннемъ боѣ звѣрей состоитъ не послѣдней добычей
Ориксъ злой; сколькихъ мнѣ стоилъ смертей онъ собакъ!
ХСѴІ.
Олень.
Былъ ли то твоему, Кипариссъ, недоуздку покорный,
Или скорѣе же твой, Сильвія, былъ то олень?
ХСѴІІ.
Лализій.
Какъ онагръ еще юнъ и матерью только лализій
Кормится, онъ молодой имя недолго хранитъ.
лона, или, по словамъ другихъ, Сильвана, который, убивъ ручнаго оленя, такъ
загрустилъ, что умеръ, и превратился въ кипарисъ. 96, 2. Сильвія ручной олень,
который былъ убитъ Асканіемъ (см. Верг. Эн. VII, 483). 97. Онагръ, дикій оселъ.
854 М. Ѵаі. Магііаііз ерщгаттаіоп. ЬіЬ. XIII.
ХСѴІІІ.
Боясаз.
Беіісіит рагѵо (ІопаЪіз сіогсасіа паіо:
Іасіаііз зоіеі Ііапс тіііеге іигЪа іо§із.
ХСІХ.
Сарвеа.
Репсіепіет зитта саргеат сіе гире ѵісІеЬія:
Сазигат зрегез; сіезрісіі Ша сапез.
с.
ОкАбЕН.
Риісііег асіезі опа§ег: тіііі ѵепаііо сіеЬеі
Бепііз Егуііпаеі: іат гетоѵеіе зіпиз.
СІ.
Оьеіш Ѵехаеваицм.
Нос ІіЫ Сатрапі зийаѵіі Ьаса ѴепаГгі:
Пп^иепіит диоііепз зитіз, еі ізіисі оіеі.
СП.
Оавѵм зосіотім.
Ехрігапііз асіііис зсотЬгі <Іе заприте ргіто
Ассіре і’азіозит, типега сага, §агит.
СШ.
Амрнока мѵкіае.
Апііроіііапі, і’аіеог, зит йііа Ніуппі:
Еззет зі зсотЬгі, поп ііЫ тізза іогет.
98, 2. Тогой трясл; трясеніе тогой былъ знакъ нетерпѣнія толпы передъ началомъ
представленія; а здѣсь какъ выраженіе неудовольствія за то, что такое красивое
животное выведено на арену. 100, 1. Эригпрейскіе л.іыки^ Индійскихъ слоновъ.
100, 2. Сѣти, которыя протягивались передъ передними рядами, чтобы отдѣлить зри-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII.
855
ХСѴПІ.
Газель.
На забаву газель передай ты малому сыну;
Тогой тряся, ей даетъ волю обычно толпа.
ХСІХ.
Дикая коза.
Козу висящую ты на вершинѣ утеса увидишь;
Будешь ты ждать,—упадетъ;—дразнитъ она лишь собакъ.
С.
Онагръ.
Вотъ и красивый онагръ; клыковъ Эритрейскихъ добычу
Надо оставить: теперь сѣти снимите долой.
СІ.
Елей съ Венафра.
Плодъ Венафра тебѣ Кампанскаго этого масла
Источилъ; какъ ты брать станешь, запахнетъ сейчасъ.
СП.
Товарищескій разсолъ.
Отъ умирающей вотъ макрели изъ крови начальной
Чудо разсола прими, какъ драгоцѣнный ты даръ.
СШ.
Сосудъ съ подливкой.
Антиполійскаго дочь тунца я, въ этомъ сознаюсь;
Будь отъ макрели, тебѣ бъ послана я не была.
телей отъ дикихъ звѣрей. 101, 1. Венафра (см. XII, 63, 1). 102. Разсолъ
(см. VI, 93, 6). 103. Подливка, приготовлявшаяся изъ разныхъ рыбъ. 103,1.
Антиполйіскій, нынѣшній АпііЬев.
856 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгашпіаіоп. ЬіЬ. XIII.
СІѴ.
Меь Аттісѵм.
Нос ІіЬі Тііезеі рориіаігіх тізіі Нутеііі
Раііайоз а зііѵіз поЫІе песіаг аріз.
СѴ.
Раѵі 8ісѵы.
Сит йейегіз Зісиіоз тейіае Йе соІІіЬиз НуЪІае,
Сесгоріоз йісаз іи Іісеі еззе Гаѵоз.
СѴІ.
Рлззгм.
Сгпозіа Міпоае §епиіі ѵіпйетіа Сгеіае
Нос ІіЬі, сріой тиізит раирегіз еззе зоіеі.
СѴИ.
Р1САТІШ.
Наес йе ѵііИега ѵепіззе рісаіа Ѵіеппа
Не йиЪііез, тізіі Котиіиз ірзе тіііі.
СѴІІІ.
Миьзим.
Аіііса песіагеит іигЬаііз теПа Раіепшт.
Мізсегі йесеі Ііос а Сапутейе тегит.
СІХ.
Аьвамш.
Нос йе Саезагеіз тіііз ѵіпйетіа сеіііз
Мізіі, Іиіео диае зіЬі топіе ріасеі.
104, 1. Тезеііскій, Аттическій, такъ какъ Тсзей былъ царемъ въ Аттикѣ. 105, 1.
Гибла (см. II, 46). 105, 2. Кекропійскіи, Аттическій. 106, 1. Вино изъ изюма,
густое и сладкое изъ высушенныхъ ягодъ, которое было особенно хорошо на Критѣ.
Гнозъ, городъ на Критѣ. Критъ названъ Миносскимъ по имени царя Миноса. 107.
(См. 111, 77, 8). 107, 1. Віенна (см. 7, 88). 107, 2. Ромулъ, можетъ быть
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ХШ.
857
СІУ.
Аттическій ' медъ.
Здѣсь грабительница Гиметта Тезейскаго дивный
Изъ Палладиныхъ рощъ шлетъ тебѣ нектаръ пчела.
СУ.
Сицилійскіе соты.
Какъ предложишь сотовъ съ холмовъ Сикулійской ты Гиблы
То Кекропійскими ихъ можешь вполнѣ называть.
СѴІ.
Вино ИЗЪ ИЗЮМА.
>
Гносскій сборъ породилъ для тебя это въ Критѣ Миносскомъ.
Обыкновенно оно бѣдныхъ бываетъ сытой.
СѴИ.
Смолистое вино.
Что со смолою вино изъ Віенны пришло виноносной,
Не сомнѣвайся, его Ромулъ мнѣ лично прислалъ.
СѴШ.
Сыта.
Ты Аттическій медъ возмущаешь нектаръ Фалерна.
Ганимеду мѣшать это прилично вино.
СІХ.
Албанское.
Это изъ Цезаревыхъ кладовыхъ сборъ гроздій отрадный
Шлетъ, который холму такъ Юліанскому радъ.
виноторговецъ въ Віепнѣ. 109, 1. Цсзаревы кладовыя,—Домиціана, который имѣлъ
въ Альбѣ дворецъ, въ которомъ охотно проживалъ. 109, 2. Юліанокііі холмъ, по
имени Хула, сына Энеи, который тамъ съ Троянами нашелъ знаменитую бѣлую свинью
съ тридцатью поросятами, согласно предсказанію оракула. Поэтому то городъ, вы
строенный здѣсь Іуломъ, сталъ называться Альбой.
858
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаштаіоп. ЬіЬ. XIII.
СХ.
бшШЕХТІЪ’ІІМ.
Зштепііпа ЫЪіз? пес шиггіпа рісіа пес аигит
8ите: йаЪипі саіісез Иаес ІіЬі ѵіпа зиоз.
СХІ.
Б'аі.епкіш.
Бе Зіпиеззапіз ѵепегипі Маззіса ргеііз:
Сошіііа дно диаегіз сопзиіе? МиНиз егаі.
СХП.
Звтпшм.
Репйиіа Ротрііпоз диае зресіаі 8еііа сатроз,
Ехі«иа ѵеіиіоз тізіі аЪ игЬе са<І08.
СХШ.
ГцКПАКѴМ.
Наес Гипйапа іиііі Геііх аиіитпиз Оріті.
Ехргеззіі тизіит сопзиі еі ірзе ЬіЪіі.
СХІѴ.
Ткігоыким.
Хоп зит (Іе ргіто, і'аіеог, ігіЫіпа Ьуаео,
Іпіег ѵіпа іатеп зерііта ѵіііз его.
СХѴ.
СлЕсивѵм.
СаесиЬа Еишіапіз §епегоза сосипіиг Атусііз,
Ѵіііз еі іп тейіа паіа раіисіе ѵігез.
110. СуррентЪ) теперь Сорренто, городъ въ Кампаніи. 110, 1. (См. ІП, 26, 2).
111, 1. Массійское вино (см. I, 26, 8). 111, 2. Т. е. вино было приготовлено
еще во времена царей. 112, 1. Сетія (см. IV, 64, 34). Номптинскій^ нахо-
дящійся близь Помеціи въ Ладіи. 113, 1. Фуадамъ, городъ въ Лаціи. Опимій
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII.
859
СХ.
Суррентинское.
Ты Суррентинское пьешь? Нп злата, ни пестрыхъ фарфоровъ
Ты не бери; дастъ своихъ чашъ тебѣ это вино.
СХІ.
Фалернъ.
Изъ Синуэсскихъ тисковъ вино Массійское вышло.
Консуломъ хочешь ты знать, кто былъ въ дни сбора? Никто.
СХІІ.
Сетинъ.
Сетія, что на поля Помптпнскія смотритъ отвѣсно,
Кадей старинныхъ такихъ маленькій городъ прислалъ.
СХШ.
ФУНДАНСКОЕ.
Этотъ Фунданъ принесла Опимія осень благая:
Консулъ выдавилъ мустъ и осушилъ его самъ.
СХІѴ.
Трифолинъ.
Не отъ перваго я Трифолинъ, признаюся, Ліея,
Но между винами я все же седьмая лоза.
СХѴ.
Цэкунъ.
Цэкубъ, достойный хвалы, созрѣваетъ въФундаяскпхъ Ампк.іахъ,
И средь болотъ рождена все жь процвѣтаетъ лоза.
(см. I, 26, 7). 114, 1. Трифолинъ, городъ въ области Кампаніи близь Синуэссы,
славившійся виномъ. 114, 2. Первое мѣсто между винами по достоинству зани-
мало Фалернское, затѣмъ Албанское, Суррентинское, Регинское, Привернское, Фор-
міапское и наконецъ уже ТриФолпнское. 115, 1. Амиклы, городъ въ Лаціумѣ.
860
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапппаіоп. ЬіЬ. XIII-
СХѴІ.
ЗібЬ'ІЕѴМ.
РоІаЬіз Ііфіісіитп 8і§піпа шогапііа ѵепігепі.
Ые піпгіит зізіапі, зіі ІіЪі рагса зіііз.
СХѴ11.
Мамектіицм.
Атріюга Хезіогеа ІіЪі Матегііпа зепесіа
8і (Іеіиг, ^ио<іѵІ5 потеп ІіаЪеге роіезі.
СХѴІІІ.
ТЛНКЛСОХЕНЗЕ.
Таггасо, Сатрапо Іапіиш сеззига Ьуаео,
Наес §епиіІ Тизсіз аешиіа ѵіпа сасііз.
СХІХ.
КОМЕЕТАНѴМ.
Иотепіапа теит ІіЪі сіаѣ ѵіпсіетіа ВассЪит:
8і Іо фиіпіиз атаі, соттосііога ЬіЬез.
' схх.
Зроьетпшм.
Бе Зроіеііпіз диае зипі сагіоза 1а§опіз
Маіиегіз, диат зі тизіа Раіегпа ЫЬаз.
СХХІ.
РЛЕІЯСХѴМ.
Магзіса Раеіі§пі тіііипі ІигЬаІа соіопі:
Иоп Іи, ІіЬегІиз зей ЫЬаІ іііа Іииз.
СХХІІ.
Асетѵм.
Атіірога Кіііасі поп зіі ІіЪі ѵіііз асеіі:
Еззеі сит ѵіпит, ѵіііог іііа і’иіі.
116. Сигнія, городъ въ Даціумѣ. 117, 1. Мамсртинскііі, изъ области города
Мессины въ Сициліи. 118. Тарраконъ, городъ въ Испаніи, на восточномъ берегу.
119, 2. Іівгініпъ Овидій, другъ Марціала и сосѣдъ по имѣнію. 120, 1. Сполётумъ^
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII.
СХѴІ.
Сиги инъ.
861
Пей Сигнинъ, чтобы имъ закрѣпить разслабшій желудокъ,
Но чтобъ не слишкомъ крѣпилъ, малую жажду имѣй.
СХѴП.
Мамертинское.
Древности Несторовой амфору тебѣ Мамертина
Если дадутъ, то ее можно, какъ хочешь, назвать.
СХѴІІІ.
Тарраконское.
Тарраконъ, что одинъ предъ Кампанскимъ сдается Ліеемъ,
Это вино породилъ, 'Русскимъ сосудамъ на споръ.
СХІХ.
НОМЕНТАНСКОЕ.
Сборъ Номентанскій вина моего тебѣ Вакха подноситъ,
Если ты Квинтомъ любимъ, лучшее будешь ты пить.
схх.
СпОЛЕГИНСКОЕ.
Изъ Сполетинскихъ ты кувшиновъ, отъ старости дряблыхъ,
Сталъ бы охотнѣе, чѣмъ мустъ и Фалернскаго пить.
СХХІ.
Пэлигнійское.
Мутнаго Марзика вотъ Пэлигнійскіе шлютъ поселяне,
Не тебѣ, твоему пить отлущенцу его.
сххн.
Уксусъ.
Нильскаго уксуса ты отнюдь не гнушайся амфорой;
Какъ въ ней было вино, ниже была ей цѣна.
городъ въ Умбріи. 121. Пэлигны (см I, 26, 5). 121, 1. Марзы, народъ въ Ла-
ціумѣ. 122, 1. Нильскій, Египетскій уксусъ былъ наиболѣе извѣстенъ (См.
Ювеп. Сат. ХШ, 85).
862 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. ХІП.
сххш.
Маззіытаяѵм.
Сит Іиа сепіепоз ехрипдеі зрогіиіа сіѵез,
Ритеа Маззіііае ропеге ѵіпа роіез.
СХХГѴ.
Саеветамѵм.
Саегеіапа Кероз ропаі, Зеііпа риіаЬіз.
Ноп ропіі іигЬае, сит ІгіЬиз іііа ЫЬіі.
СХХѴ.
Тавентіхѵм.
ІЯЫэііія еі іапіз еі Геііх ѵіііЪиз Аиіоп
Веі ргеііоза ІіЬі ѵеііега, ѵіпа тіііі.
СХХѴІ.
Пиоѵемтѵм.
Пп^иепіит Ьегесіі пипдиат пес ѵіпа геііпдиаз.
Іііе ИаЬеаі питтоз, Ііаес ііЬі іоіа (Іаіо.
- СХХѴІІ.
СОКОКА ВОЗЕА.
Ьаі іезііпаіаз, Саезаг, ііЬі Ьгита согопаз:
(^иошіат ѵегіз егаі, пипз іиа іасіа гоза езі.
123. Дымное вино (см. ІП. 82,' 23). 124. Церій, городъ въ Этруріи. 124, 1.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIII. 863
СХХІІІ.
Массійское.
Какъ подачкой своей ты гражданъ сотню задобрилъ,
Ставить Массійское ты дымное можешь вино.
СХХІѴ.
ЦэРЕТАНСКОЕ.
Цэретанскаго дастъ тебѣ Непосъ, сочтешь ты Сетинскимъ.
Онъ не предложитъ толпѣ, пьетъ его только втроемъ.
СХХѴ.
9
Тарентинское.
Благородный руномъ и лозами Авлонъ превосходный
Шерсти даруетъ пускай цѣнной тебѣ, мнѣ вина.
СХХѴІ.
Мирра.
Не оставляй никакихъ ты наслѣднику винъ или мастей:
Деньги ему предоставь, все же другое тебѣ.
СХХѴІІ.
Розовый ввнокъ.
Раннихъ, Цезарь, вѣнковъ тебѣ зима предлагаетъ:
Роза весенней была, нынѣ же стала твоей.
Лёпось, другъ Марціала (см. VI, 26). 125, 1. Ав.юяъ, гора въ Каяатабріи. 127,1.
(См. VI, 80).
' ,'Л? I .< >’ •

-
I , *
»

<г
1
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
КНИГА .XIV
Марціала эпиграммы.
55
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОМ. ЫВЕК XIV.
Ароріюгеіа.
I.
8упІйе8ІЬиз йиш §аийеІ едиез йотіпиздие зепаіог
Битдие Йесепі позігит ріііеа зшпріа Іоѵет;
№ес Іітеі аесіііет тоіо зресіаге ІгіІіПо,
Сит ѵійеаі ^еіійоз Іат ргоре ѵегпа Іасиз:
5 Піѵіііз аНегпаз еі раирегіз ассіре зогіез:
Ргаетіа сопѵіѵае йепі 8иа диіздие зио.
„Зипі аріпае Ігісаедие еі зі диій ѵіііиз І8Ііз“.
(^иіз пезсіі? ѵеі диіз Іат тапііезіа пе§аІ?
8есі диісі а§ат роііиз тайійіз, Заіигпе, сІіеЪиз,
10 (^иоз ІіЪі рго саеіо йііиз ірзе йейіі?
Ѵіз зсгіЬат ТІіеЪаз Тгоіатѵе таіазѵе Мусепаз?
„ЬисІе“, іікргіз, „писіЬиз". Регйеге поіо писез.
И.
I, 13(3ио ѵіз сипдие Іосо роіез Ііипс йпіге ІіЬеІІит.
ѴегзіЬиз ехріісііит езі отпе (іиоЪиз ориз.
II, 1 Ьеттаіа зі циаегіз сиг зіпі азсгіріа, йосеЪо:
VI, зі таіиегіз, Іеттаіа зоіа Іедаз.
1, 1. Въ дни Сатурналій (су. IV, 46, 1). 1, 2. Нашъ Зевссъ, Домиціанъ. 1, 3.
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА XIV.
коей „ Гостинецъ “ прозваніе.
I.
Читателю.
Въ дни, какъ одеждѣ пировъ п всаднпкъ радъ, и сенаторъ,
И красуется нашъ шляпу надѣвши Зевесъ;
И потрясая костьми слуга не боится эдила,
Какъ ужь замерзлыя онъ видитъ вблизи озера;
5 Жребій выслушай ты въ перемежку богатыхъ и бѣдныхъ:
Пусть товарищу всякъ даръ передастъ своему.
„Все бездѣлки и дрянь и даже и этого хуже".
Кто же не знаетъ? Иль кто спорить въ столь явномъ начнетъ?
Но что жь другое, Сатурнъ, во дни мнѣ дѣлать хмѣльные,
10 Кои взамѣну небесъ самъ тебѣ сынъ даровалъ?
Иль мнѣ о Ѳивахъ писать? о Троѣ? о злобныхъ Микенахъ?
Скажешь: „въ орѣхи играй". Жаль мнѣ орѣхи терять.
II.
I, 13. Можешь па мѣстѣ любомъ ты книжку вотъ эту окончить.
Въ двухъ стихахъ объясненъ каждый отдѣльный предметъ:
II, 1. Спросишь, заглавья зачѣмъ приписаны тутъ? Я отвѣчу.
Чтобы заглавья одни ты, коль захочешь, прочелъ.
(См. V, 84, 5). 1, 10. Синъ, Юпитеръ. 1, 11. Злобныя Микены, въ которыхъ
Агамемнонъ и Кассандра были убиты Клитемнестрой.
55*
868 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіптаіоп. ЬіЬ. XIV.
Ш.
РѴ6ІЬЪАВЕ8 СІТВЕІ.
Зесіа піві іп Іепиез еззетиз 1і§па ІаЬеІІаз,
Еззетиз ЬіЬусі поЫІе сІепЪіз опиз.
' (^ЦПОДПРЫСЕЗ.
Саейе іиѵепсогит (іотіпі саіеі агеа Геііх,
С^иіпдиіріісі сега сит йаіиг аііиз Иопоз.
V.
РгбІІ.ЬАКЕЗ ЕВѴВХЕІ.
Ьап§иійа пе Ігізіез оЬзсигепІ Іитіпа сегае,
Кі§га ііЪі піѵеит ІіНега ріп^аі еЬиг.
Твірысез.
Типс ігіріісез позігоз поп ѵіііа йопа риІаЬіз,
Сит зе ѵепіигат зсгіЪеі атіса ііЬі.
VII.
РибІЬЬАКЕЗ МЕМВВАИЕІ.
Еззе риіа сегаз, Іісеі Ъаес тетЬгапа ѵосеіиг:
БеІеЪіз, циоііепз зсгіріа поѵаге ѵоіез.
’ I 1 • 1
ѴіТЕЬЫАХІ.
Иопйит Іе^егіі Иоз Іісеі риеііа,
Коѵіі дпій сиріапі Ѵііеіііапі. 3
3. Цгипръ (см. II, 43, 9. 3, 1. Таблички для письма состояли изъ трехъ или
пяти тонкихъ деревянныхъ дощечекъ съ приподнятыми краями, чтобы воскъ, на
которомъ писали стилемъ, не могъ бы стираться. 4, 1. В.шдыка, Домиціанъ,
котораго на такихъ табличкахъ извѣщали пли о новомъ тріумФѣ, или о новомъ
назначеніи въ консулы. Счастливый помостъ, передній дворъ передъ двор-
цомъ пли передъ Капитоліемъ, на которомъ приносились благодарственныя жертвы.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
869
III.
Табличка изъ цитра.
Еслибъ на тонкія насъ въ древѣ не сѣкли таблички,
Были бъ Ливійскаго мы зуба достойнѣйшій гнетъ.
IV.
Пятилистныя ТАБЛИЦЫ.
Кровью теплѣетъ тельцовъ помостъ у владыки счастливый,
Коль пятилиственный воскъ вновь возвѣщаетъ почетъ.
V.
Таблички изъ слоновой кости.
Чтобы усталыхъ очей не трудилъ надъ печальнымъ ты воскомъ,
Черныя буквы тебѣ выставь слоновая кость.
VI.
Трилистыя таблички.
Нашихъ трехъ ты листовъ не сочтешь ничтожнымъ подаркомъ,
Если подруга тебѣ тутъ же напишетъ: приду.
ѴП.
Таблички изъ пергамента.
Воскомъ это считай, пергаментомъ пусть хоть зовется;
Ты сотрешь, если вновь вздумаешь что написать.
ѴШ.
Таблички Вителліанскія.
Дѣва пускай ихъ еще не прочитаетъ,
Знаетъ она, чего ждутъ Вителліаны.
5, 1. Воскъ обыкновенно красили въ красный цвѣтъ, но чтобы онъ еще отчет-
ливѣе былъ видѣнъ, красили въ черный. 6. Таблички были разной величины;
любовныя письма обыкновенно писались на очень маленькихъ. 6, 1. Трилист-
ныя таблички были очень обыкновенны, но очень маловажный подарокъ. 7. Таб-
лички изъ пергамента (см. эп. 184). 8. Для любовныхъ писемъ употреблялись
обыкновенно маленькія таблички, съ однимъ словомъ, имѣющимъ двойное значеніе.
870
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. XIV..
ІОЕМ.
(^иой тіпітов сегпіз, тіііі поз сгедіз атісае.
Гаііегіз: еі питтоз ізіа ІаЬеІІа го^аі.
X.
СнАКТАЕ МАІОПЕ8.
Моп езі, типега сріосі риіез ризіііа,
Сит (Іопаі ѵасиаз роеіа сііагіаз.
СнАКТАЕ ЕІ’ІЗТОЬАВЕЗ.
8еи Іеѵііег поіо, зеи саго тізза зогіаіі
Отпез ізіа зоіеі сііагіа ѵосаге зиоз.
XII.
ІЮСІЛЛ ЕВѴВѴЕІ.
Ноз пізі (Іе Наѵа Іосиіоз ітріеге топеіа
Хоп йссеі: аг§епіит ѵіііа 1і§па іегапі.
Ьосілл Ы6КЕІ.
8і диісі айііис зирегезі іп позігі Гаесе Іосеііі,
Мипиз егіі. Хііііі езі: ірзе Іосеііиз егіі.
XIV.
Таід евсвиеі.
Сит зіеіегіі пиііиз ѵиііи ІіЪі іаіиз еосіет,
Мипега те (іісез та§па бесііззе ІіЪі.
Теззенае.
Хоп зіт Іаіогит питего раг Іеззега, сіит зіі
Маіог, диат іаііз, аіеа заере тіііі.
9. (См. эпигр. 8). 14. (См. IV, 14, 8). 15. (См. тамъ, же};
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 871
IX.
То ЖЕ САМОЕ.
Видя, что мелки мы такъ, ты ждешь, что пошлютъ насъ къ подругѣ.
Ты ошибаешься: тожь проситъ и денегъ сей листъ.
X.
Большіе листы.
Ты не долженъ считать даромъ ничтожнымъ,
Если поэтъ дастъ листы, даже пустые.
XI.
Бумага для писемъ.
Хоть знакомымъ слегка, хоть милому посланный другу,
Всѣхъ своими листокъ этотъ привыкъ называть.
XII.
Шкатулка изъ слоновой кости.
Эти шкатулки одной прилично лишь желтой монетой
Наполнять; серебро въ деревѣ бѣдномъ лежи.
XIII.
Деревянныя шкатулки.
Коль что осталось на днѣ еще нашей шкатулки, подаркомъ
Будетъ, а нѣтъ ничего, будетъ шкатулка сама.
XIV.
Лодыжки изъ слоновой кости.
Коль тебѣ тѣмъ же лицомъ ни одна не станетъ лодыжка,
Скажешь, что я подарилъ важный подарокъ тебѣ.
XV.
Игральная костяшка.
Хоть я костяшка числомъ не равна лодыжкамъ, но больше
Чѣмъ на лодыжкѣ не разъ ставка бываетъ моя.
872 М. Ѵаі. Магѣіаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
XVI.
ТиккісѵьА.
С^иае зсіі сотрозііоз тапиз ітргоЬа тіііеге іаіоз,
8і рег те тізіі, піі пізі ѵоіа Гегеі.
XVII.
Тавсьа шзокіа.
Нас тіііі Ьіз зепо питегаіиг іеззега рипсіо;
Саісиіиз Ііас §етіпо (іізсоіог Іюзіе регіі.
XVIII (XX. 8сЬп).
Саьсѵы.
Іпзісііозогит зі Ітііз Ьеіа іаігопит,
Сгеттеиз ізіе ѣіЪі тііез еі Ііозііз егіі.
XIX (ХѴШ. 8с1іп).
МоСЕЗ.
Аіеа рагѵа писез еі поп йатпоза ѵійеіиг;
8аере іатеп риегіз аЬзіиІіі Ша паіез.
XX (XIX. 8сЬп).
ТнЕСА ЬІВНАКІА.
8огіііиз іЬесат саіатіз агтаге тетепіо:
Сеіега поз йейітиз, іи Іеѵіога рага.
- • 7
СгВАРНІАВГОМ.
Наес ііЬі египі агтаіа зио дгарігіагіа ісгго:
8і риего (іопез, поп Іеѵе типиз егіі.
XXII.
Везтізсаьріем.
Ьепіізсит теііиз: зей зі ііЬі ігопйеа сизріз
ВеГиегіі, сіепіез ріппа Іеѵаге роіезі.
16. (См. тамъ же). 17, 1. (См. П, 48, 2). 17, 2. (См. VII, 72, 8). Играль-
ная доска была приспособлена для обоихъ родовъ пгры. 18. (См. VII, 72, 8).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 873
XVI.
Игральный рожокъ.
Та рука, что метать безчестно умѣетъ лодыжки,
Коль изъ меня ихъ швырнетъ, только ужь можетъ желать.
хѵп.
Игральная доска.
Дюжиною у меня считается точекъ лодыжка,
Шашка же гибнетъ межь двухъ цвѣта инаго враговъ.
XVIII.
Шашки.
Если играешь въ войну ты злоумышленныхъ пѣшекъ,
То изъ стекла у тебя будетъ и врагъ, и солдатъ.
XIX.
Орѣхи.
XX.
Письменный приборъ.
Коли достался приборъ, снабдишь его, вспомни, тростями;
Дали все прочее мы, ты что полегче сготовь.
XXI.
Ручка для грифелей.
Твой будетъ этотъ приборъ, желѣзомъ своимъ запасенный;
Ежели мальчику дашь, выйдетъ нешуточный даръ.
XXII.
Зубочистка.
Лучше мастика всего, но ежели шпильки древесной
Не найдется, перо можетъ въ зубахъ прочищать.
21, 1. Желѣзомъ запасенный, т. е. со стплемъ (ручкой) для писанія на покрытыхъ
воскомъ дощечкахъ.
874
М. ѴаІ. Магііаііз ёрі^гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
Ашпзсаьріѵм.
8і ііЬі тогоза ргигі^іпе ѵегтіпаі аигіз,
Акта сіатиз іапііз аріа ИЪісІіпіЬиз.
XXIV.
АСИЗ АІ’КЕА.
Зріепсіісіа не пшІИі ѵіоіепі ЪотЪусіпа сгіпез,
Гі°;аі асиз іогіаз зизііпеаЦие сотаз.
Рестгкез.
(^иісі Гасіеі пиііоз Іііс іпѵепіига саріііоз
Миііійсіо Ъихиз диі ѣіЬі сіепіе <іаіиг?
XXVI.
СніКЕЗ.
Саизііса Теиіопісоз ассепсііі зрита саріііоз:
Сарііѵіз роіегіз сиіііог еззе сотіз.
8аро.
8і тиіаге рагаз 1оп°аеѵоз сапа саріііоз,
Ассіре МаИіасаз—дио ѣіЪі саіѵа?—рііаз.
XXVIII.
ИМВЕЕЬА.
Ассіре диае пітіоз ѵіпсапі итЪгасиІа зоіез:
8іі Исеі еі ѵепіиз, іе іиа ѵеіа іе^епі. •
Саѵзеа.
Іп Ротреіапо іесит зресіаЬо іЬеаіго:
Кат Йаіиз рориіо ѵеіа пе§аге зоіеі.
26, 1. (См. VIII, 33, 19). Желающіе прочесть по ОіІЬегі’у СІіаНіса вмѣсто пред-
почтеннаго Ьетаіг’омъ Саивйса, должны замѣнить слово ѣдкая словомъ Хаттская.
27. Матгѣгакъ^ городъ въ Германіи, въ мѣстности нынѣшняго Висбадена. Комкѣ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 875-
XXIII.
Копоушка.
Если зудитъ у тебя нестерпимымъ чесаніемъ ухо,
То орудье унять похоть такую даемъ.
XXIV.
Золотая шпилька.
Влажные чтобъ волоса прозрачныхъ шелковъ не пятнали,
Пусть закрѣпляя игла держитъ кудрей завитки.
XXV.
Гребень для плѣшивой.
Что же дѣлать то здѣсь, волосъ никакихъ не встрѣчая,
Буку о многихъ зубцахъ, что предлагаютъ тебѣ?
XXVI.
Мыло.
Ѣдкая пѣна огнемъ озаряетъ Тевтонскія кудри;
Стать наряднѣй волосъ плѣнниковъ ты бы могла.
XXVII.
Маттіакскіе комки.
Ежели старыхъ волосъ хочешь цвѣтъ измѣнить ты сѣдая,
То Маттіакскихъ бери—лысой на что же?— комковъ.
XXVIII.
Зонтикъ.
Ты завѣску прими, что съ излишнимъ борется солнцемъ;
Ежели будетъ и вѣтръ, твой тебя парусъ укрой.
XXIX.
Широкополая Македонская шляпа (саизеа).
На Помпеянскомъ смотрѣть театрѣ стану прикрытый,
Ибо народу поднять парусъ все вѣтръ не даетъ.
круглое мыло, для окраски волосъ. 29. Саивеа была Ѳессалійская шляпа отъ
солнца, которую Македонскіе цари носили какъ знакъ отлпчія.
876 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
XXX.
Ѵехаішьа.
Ехсіріепі аргоз ехресіаЬипідие Іеопез,
ІпігаЬипі игзоз, зіі тойо йгта тапиз.
Сш/ГЕІІ ѴЕ8АТ0КШ8. ,
8і (Іеіесіа яетез 1оп§о ѵепаЬиІа гозіго,
Ніс Ьгеѵіз іп§епіет сотіпиз іЬіі аргит.
XXXII.
Ракахохпгм.
і
Міііііае (іесиз Ііос §гаіідие егіі отеп Іюпогіз,
Агта ІгіЬипісіит сіп§еге йі§па Іаіиз.
Рѵою.
Ри^іо, диет сигѵа зідпаі Ьгеѵіз огЬііа ѵепа,
бігійеіііет ^еіісііз Ііипс 8а1о ііпхіі адиіз.
XXXIV.
Раьх.
Рах те сеііа Дисіз ріасісіоз сигѵаѵіі іп изиз.
Адгісоіае пипс зит, тіііііз апіе Гиі.
Звсцвісѵьа.
Сит йегеі ігізііз зоіѵепйіз аисііо питтіз,
Наес диасігіпдепііз тіііЬиз етріа Гиіі.
XXXVI.
Ревкамезта тонзокіа.
Тошіепсііз Ііаес агта ііЬі зипі аріа сарііііз;
Нп§иіЬиз Іііе Іоп^із иііііз, іііа §епіз.
32. Короткій мечъ носился на перевязи.
33, 1. Т. е. насѣчкой. 33, 2. (См.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 877
XXX.
Рогатины.
Примутъ онѣ кабановъ и львовъ поджидать онѣ станутъ,
И медвѣдей пронзятъ, только тверда будь рука.
XXXI.
Охотничій ножъ.
Если вздохнешь, что копье удлинненнымъ рыломъ отбито,
Этотъ короткій вблизи въ вепря громаду войдетъ.
XXXII.
Короткій мечъ.
Это военныхъ краса и почести призракъ отрадной,
Чресла трибуна обвить чести достойный доспѣхъ.
ХХХІП.
Кинжалъ.
Этотъ, по коему слѣдъ короткій извилистыхъ жилокъ,
Ножъ шипящій въ водѣ хладной Салонъ погасилъ.
XXXIV.
%
Серпъ изъ меча.
Миръ несомнѣнный вождя согнулъ меня къ тихому дѣлу.
Я земледѣльца теперь, воина прежде я былъ.
XXXV.
Топорикъ.
Какъ заемъ выручать пришлось распродажей печальной,
За сорокъ тысячъ его вотъ довелося купить.
XXXVI.
Цирюльничыі ОРУДІЯ.
Стричь твои волосы вотъ пригодны эти доспѣхи;
Эти полезны ногтямъ длиннымъ, а тѣ вотъ щекамъ.
IV, 55, 15). 35, 2. Сорокъ тысячъ; вѣроятно это была сумма, которую требовалъ
кредиторъ, и вмѣсто которой онъ получилъ только одинъ топорикъ.
878 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
XXXVII.
Зсвініим.
Зеіесіоз пізі (іаз тіііі ИЬеІІоз,
АДтіііат ііпеаз ігисезцие Ыаііаз.
Еазсез саьамопцм.
> '
Баѣ сііагііз ІіаЪіІез саіатоз Метріііііса іеііиз;
Техапіиг геіідиа іесіа раішіе ііЫ.
XXXIX.
ЬѵСЕВЕА СиВІСѴЬАВІЗ.
Биісіз сопзсіа Іесіиіі Іисегпа,
(^иісідикі ѵіз Гасіаз Іісеі, іасеЬо.
. СлЯВЕЬА.
Апсіііат ііЬі зогз (іесііі Іисегпае,
Тоіаз циае ѵі§і! ехі^іі іепеЬгаз.
ХЫ.
ЬѵСЕКХА РОЬТМТХОЗ.
Іпіизігет сит іоіа теіз сопѵіѵіа Йаттіз
Тоідие дегат тухаз, ипа Іисегпа ѵосог.
Секегз.
Ніс ііЪі посіигпоз ргаезіаЪіі сегеиз і§пез:
ЗиЬсІисіа езі риего патдие Іисегпа іио.
ХЬШ.
Сахвеьавкпм Сошктнпім.
Хотіпа сапйеіае поЪіз апііциа (іейегипі:
Хоп погаі рагсоз ипсіа іисегпа раігез.
37. Книжный чехолъ, ящичекъ, гдѣ хранились книги. 38, 1. Земля Мемфиса,
[Египетъ. 40, 1. Лампады употребляли богатые, а свѣчи — бѣдные; свѣча назы-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
879
XXXVII.
Книжная скрыня.
Если не свернутыми вручишь ты мнѣ книги,
То впущу я червей злобныхъ и моль.
XXXVIII.
Тростниковая связка.
Годный въ бумагу тростникъ земля Мемфиса даруетъ,
Пусть изъ болотъ остальныхъ кроются крыши твои.
XXXIX.
Спальная лампада.
Лампа свидѣтельница я нѣжнаго ложа,
Дѣлай, что угодно тебѣ, промолчу я.
ХЬ.
Свѣча.
Жребій тебѣ даровалъ служанку лампады,
Что безопаснымъ творитъ, бодрствуя, сумракъ.
ХЫ.
Лампада о многихъ фитиляхъ.
Хоть своимъ я огнемъ всѣ столы на пиру освѣщаю,
Сколько пи будь фитилей, лампой одною слыву.
ХЫІ.
Восковая свѣчка.
Эта свѣчка тебѣ послужитъ ночнымъ освѣщеньемъ:
Вѣдь у слуги твоего лампу украли изъ рукъ.
ХЬШ.
Коринѳскій канделябръ.
Свѣчи названіе намъ по старинѣ сообщили:
Тучная лампа еще скудныхъ не знала отцовъ.
— •
валась служанкою лампады, подобно тому, кадъ бѣдныя женщины были служанками
богатыхъ. 43, 1. Свѣча, сапбеіа, отсюда канделябръ.
880
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгашіпаіоп. ЬіЬ. XIV.
Сакьеьаввсм ыокеѵм.
Еззе ѵісіез 1і§пит; зегѵаз пізі Іитіпа, йеі
Йе сапйеІаЪго та§па Іисегпа ііЬі.
ХЬѴ.
РіЬА РАОАХІСА.
Наес диае йіГйсііі іиг^еі ра^апіса ріита,
Еоііе тіпиз Іаха езі еі тіпиз агіа рііа.
РіІ.А ТКІ60НАЫ8.
8і те тоЪіІіЬиз позіі ехриізаге зіпізігіз,
8ит іиа. Ти пезсіз? гизіісе, геййе рііат.
ХЬѴІІ.
Еоылз.
Ііе ргосиі, іиѵепез: тіііз тіііі сопѵеиіі аеіаз:
Еоііе йесеі риегоз Іийеге, Гоііе зепез.
Навразтл.
I ,
Наес гаріі Апіаеі ѵеіох іп риіѵеге (Ігаисиз,
Огаікііа диі ѵапо соііа ІаЪоге іасіі.
ХЫХ.
НЛЬТЕКЕЗ.
Йиій регеипі зіиііо іогіез Ііаііеге Іасегіі?
Ехегсеі теііиз ѵіпеа Гозза ѵігоз.
СгАІ.ЕКІССЬѴМ.
Не Іиіеі іттипйит пііісіоз сегота саріііоз,
Нас роіегіз тайкіаз сопйеге реііе сотаз.
45, 1. (См. VII, 32, 7). 47. Надутый мячъ (см. IV’, 19, 7). 48. Гарпастъ,
мячъ, которымъ играли двѣ партіи, причемъ каждая изъ нихъ старалась удержать
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 881
хыѵ.
Деревянный канделябръ.
Видишь, дерево тутъ; коль ты за огнемъ не присмотришь,
То канделябръ у тебя станетъ лампадой большой.
ХЬѴ.
Деревенскій мячъ.
Трудная эта лапта, которая пухомъ набита,
Мячика мягче она, меньше упруга, чѣмъ мячъ.
ХЬѴІ.
Мячикъ ДЛЯ ИГРЫ ВТРОЕМЪ.
Если меня поддавать ты ловокъ лѣвой рукою,
Такъ я твой; а не то, увалень, мячъ возврати.
ХЬѴІІ.
Надутый мячъ.
Юноши, прочь отъ меня: мнѣ слабаго возраста нужно;
Въ мячъ прилично играть мальчикамъ, въ мячъ старикамъ.
ХЬѴШ.
Гарпастъ.
Ловитъ въ Антэйской пыли его проворный распутникъ,
Чтобы безплоднымъ трудомъ крѣпости шеѣ придать.
хых.
г
Ручныя гири (Наі.тевез.)
Силу рукъ для чего терять надъ глупою гирей?
Въ виноградникѣ рыть болѣе пользы мужамъ.
Ь.
Шапочка.
Чтобы блестящихъ волосъ тебя не запачкали масти,
Можешь вотъ шкуркою ты влажныя кудри прикрыть.
\________
у себя. 48, 1. Антэіі (см. V, 65, 3). 50, 1. Масти, которыми умащались пе-
редъ банею, для борьбы (см. IV*, 8, 5).
Марціала эпиграммы.
56
882 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. XIV.
Ы.
Зтакньвз.
Регдатоп Ііаз шіей. Сигѵо (Іезігіп^еге Гегго:
Иоп іат заере іегеі Ііпіеа йіііо ііЬі.
ЫІ.
ОцТТѴЗ СОКНЕІІЗ.
Сіезіаѵіі шосіо Ггопіе те іиѵепсиз:
Ѵегит гіііпосегоіа те риіаЬаз.
ЫІІ.
КіПЬ’ОСЕІЮЗ.
Иирег іп Аизопіа (іотіпі зресіаіиз Ііагепа
Ніс егіі іііе ііЬі, сиі рііа іаигиз егаі.
ЫѴ.
СВЕРІТАСІЫЛШ.
8і диіз ріогаіог соііо ІіЬі ѵегпиіа ретіеі,
Наес диаііаі іепега ^аггиіа зіяіга тали.
ЬѴ.
Кьалвшім.
РгоЯсіез пііііі Ііос, саейаз Іісеі изцие, Яадеііо,
8і ііЬі ригригео <1е §ге§е сиггіі едииз.
ЬѴІ.
Веитіипсшм.
<^иі(1 тесит езі ІіЬі? Ме риеііа зитаі:
Етріоз поп зоіео р<»1іге йепіез.
ЬѴП.
I
МѵповАЬАлим.
(^ио<1 пес Ѵег&іііиз пес сагтіпе дісіі Нотегиз,
Нос ех ип.циепіо сопяіаі еі ех Ьаіапо.
51. Скребокъ, которымъ соскребали оливу, потъ п грязь съ тѣла въ банѣ.
51, 2. РМо, вѣроятно подразумѣвалъ тутъ стпральщика. 52. Роговая бутылка
въ которой держались масти для бань. 54, 1. Рабъ мальчикъ (ѵегпи1а)л
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 883
Ы.
Скребки.
Это прислалъ намъ Пергамъ. Кривымъ оскребайся желѣзомъ:
Будетъ стиралыцикъ не такъ часто твой холстъ истирать.
ЫІ.
Роговая бутылка.
Выставлялъ меня быкъ на лбу лить недавно;
Носороговою сочтешь меня прямо.
ЫІІ.
Носорогъ.
Видѣнный только на дняхъ на Авзонской аренѣ владыки
Вотъ тебѣ тотъ, для кого легкимъ былъ мячикомъ быкъ.
ЫѴ.
Гремушка.
Если на шеѣ твоей рабъ мальчикъ рыдая повиснетъ,
Этотъ болтливый онъ систръ нѣжной рукой пусть трясетъ.
ЬѴ.
Кнутъ.
Не подвинешься ты, хоть бей кнутомъ непрерывно,
Если бѣжитъ у тебя конь изъ пурпурной среды.
ЬѴІ.
Зубной порошокъ.
Нуженъ на что я тебѣ? Доставайся я дѣвѣ:
Купленные не привыкъ чистить я зубы.
ЬѴП.
Вегеновый бальзамъ.
То, чего ни Гомеръ, ни Вергилій въ стихахъ не назвали,
То изъ мастей состоитъ и изъ балана плодовъ.
родившійся въ домѣ, могъ себѣ позволять гораздо больше, чѣмъ купленные рабы.
54, 2. Систръ (см. ХП, 29, 19). 55, 2. Пурпурная среда (см. VI, 46, 1). 57,1.
Не назвали, потому что слово іпугоЪаІапиз состоять изъ однихъ короткихъ слоговъ
56*
884
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
Арнковітвѵм.
Кизіісиз ез? пезсіз, циісі втаесо потіпе (іісаг:
брита ѵосог піігі. бгаесиз ез? арЬгопіігит.
ЫХ.
Ороваьзама. '
Ваізата те саріипі, Ііаес зипі ип§иепіа ѵп'огит:
Беіісіаз Созті ѵоз гесіоіеіе, пигиз.
ЬомЕзтим.
Огаіит типиз егіі зсіззо пес іпиіііе ѵепігі,
8і сіага Зіерііапі Ьаіпеа Іисе реіез.
ЬХІ.
Ьамтевха соккеа.
Вих Іапіегпа ѵіае сіизіз іегог аигеа Йаттіз,
Еі іиіа езі §гетіо рагѵа Іисегпа тео.
Ьазтееза ое ѵезтсА.
Согпеа зі поп зшп, питдикі зит іизсіог? аиі те
Ѵезісат, сопіга диі ѵепіі, еззе риіаі?
ЬХШ (ЬХІѴ. 8с1іп).
ТіВІАЕ.
ЕЬгіа поз тасіісіія гитріі ііЬісіпа Ьиссіз:
8аере (Іиаз рагііег, заере топаиіоп ІіаЬеі.
(ЬХШ. 8с1іп).
Еізтѵьа.
(^иісі те сотрасіат сегіз еі каппиііпе гійез?
і^иае ргітит зігисіа езі Язіиіа іаііз егаі.
іі не можетъ быть вставлено въ стихъ. АГугоЬаІапит, бальзамъ изъ плодовъ Араб-
скаго богсна. 58. Пѣниспьый натръ, сода въ порошкѣ, которая какъ лѣкарственное
средство употреблялась для лица. 59. Опобаль:ісмъ} дорогой бальзамъ, вывозимый
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 885
ЬѴІІІ.
Пѣнистый натръ.
Ты, простякъ, не поймешь, что я Греческимъ именемъ значу;
Пѣной я натра зовусь. Грекъ ли ты? арЬгопіігиш.
ЫХ.
ОпОБАЛЬЗАМЪ.
Тянетъ къ бальзамамъ меня, они умащенья мущинамъ;
Нѣгами Косма отъ васъ, женщины, пусть отдаетъ.
ЬХ.
Мазь для кожи.
Будетъ пріятный весьма даръ для морщляваго брюха,
Коли ты въ свѣтлые днемъ бани Стефана идешь.
ЬХІ.
Роговой ФОНАРЬ.
Скрытымъ огнемъ золотой фонарь я указчикъ дороги,
И въ серединѣ моей малая лампа цѣла.
ЬХП.
Фонарь изъ пузыря.
Ежели не роговой, ужели тусклѣе я? Развѣ
Встрѣчу идущій меня будетъ считать пузыремъ?
ЬХШ.
Флейты.
Флейтщпца часто въ хмѣлю въ насъ пьяными дуетъ щеками:
То въ обѣи заразъ, то и во флейту одну.
ЬХІѴ.
Дудка.
Что надъ слѣпленною мной изъ воска и трости смѣешься?
Первая, что сложена, дудка была такова.
изъ Іудеи. 59, 2. Космъ (см. 1, 87, 2). 64, 2. Папъ вырѣзалъ дудку изъ трост-
ника, въ который была превращена нимфа Спринга своимъ отцомъ Ладомъ, рѣчнымъ
богомъ.
886 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаіоп. ЬіЬ. XIV.
ЬХѴ.
8оі,еае ьахатае.
Вейіегіі зі Гогіе риег зоіеазцие ІіЪеЬіѣ
Зитеге, рго риего реа егіѣ ірзе зіЬі.
і _ 4 / %
Мамііл.аке.
Таигіпо роіегаз ресіиз сопзігіп^еге Іег§о:
Кат реіііз таттаз поп саріі ізіа іиаз.
ЬХѴІІ.
Мѵзсакіѵм РАѴОМЮТМ.
ЬатЬеге диае іигрез ргоИіЬеі іііа ргаікііа тизсаз,
Аііііз ехітіае сайда зирегЬа Гиіі.
(ЬХХІ. 8сЬп).
Мпзслпіѵм ВЦВѴЫЛИ.
8огйійа зі йаѵо і'иегіі ІіЬі риіѵеге ѵезііз,
СоІ1і§аі кипс іепиі ѵегЪеге сайда Іеѵіз.
ЬХІХ (ЬХѴІІІ. 8с1т.).
Сорта Кноша.
Рессапііз Гатиіі ри§по пе регсиіе депіез:
Сіага Кііодоз соріат диат ІіЬі тізіі еда!.
(ЬХІХ. 8скп).
РвіАРІТЗ 8ІЫ61МВѴ8.
8і ѵіз еззе заіиг, позігит роіез еззе Ргіарит:
Ірза Іісеі годаз іпдиіпа, ригиз егіз.
ЬХХІ. (ЬХХ. 8скп.).
Роксі’8.
Ізіе ІіЬі Гасіеі Ьопа Заіигпаііа рогсиз,
Іпіег зритапіез ііісе разіиз аргоз.
66. (См. Катулла, 64, ст, 65). Изъ стиха Катудла можно заключить, что тог
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
887
ьхѵ.
Подошвы ИЗЪ ВОЙЛОКА.
Если вдругъ мальчика нѣтъ, а хочешь надѣть ты подошвы,
То сама для себя мальчикомъ будетъ нога.
ЪХѴІ.
Наперсный поясъ.
Стягивать грудь бы свою могла ты бычачьею шкурой,
Вѣдь не вмѣщаетъ твоихъ шкурка вотъ эта грудей.
ЬХѴІІ.
Павлинья махалка.
Тотъ, что завтракъ вкушать твой мухамъ противнымъ мѣшаетъ,
Восхитительнымъ былъ избранной птицы хвостомъ.
ЬХѴІП.
Махалка изъ коровьяго хвоста.
і
Ежели платье твое запачкалось желтою пылью,
Нѣжнымъ ударомъ ее легкій повымететъ хвостъ.
ЬХІХ.
Родосскій пирогъ.
Ты не бей кулакомъ слугу виновнаго въ зубы:
Пусть пирогъ, что тебѣ свѣтлый Родосъ шлетъ, онъ ѣстъ.
ЬХХ.
Пшеничный Пріапъ.
Сытымъ коль хочешь ты быть, можешь нашего кушать Пріапа;
Хоть бы и чресла его грызъ ты, останешься чистъ.
ЬХХІ.
Боровъ.
Этотъ боровъ тебѣ хорошихъ пошлетъ Сатурналій,
Среди пѣнящихъ онъ вепрей на жолудяхъ росъ.
лишній корсетъ сплетался изъ кожаныхъ ремней. 69. Родосскія лепешки были
чрезвычайно твердыя.
888
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
Вотѵідіз.
фиі ѵепіі Ъоіиіиз шесііае ѣіЬі іетроге Ьгитае,
Заіигпі зеріет ѵепегаі апіе сііез.
ЬХХІІІ.
РйІТТАССЗ.
Рзіііасиз а ѵоЫз аііогиш потіпа (Іізсо:
Нос (Місі рег те сіісеге Саезаг Ііаѵе.
Сокѵиз.
Согѵе заіиіаіог, диаге Геііаіог ІіаЬегіз?
Іп сариі іпігаѵіі тепіиіа пиііа іиит.
ЬХХѴ.
ІЛ'ЗСІКІА.
Еіеі Рііііотеіа пеіаз іпсезіі Тегеоз, еі диае
Миіа риеііа ііііі, §агги1а і'егіиг аѵіз.
Ріса.
Ріса Іодиах сегіа сіотіпит іе ѵосе заіиіо:
8і те поп ѵісіеаз, еззе пе§аЬіз аѵет.
ЬХХѴП.
САѴЕА ЕВѴВ.ХЕА.
8і ііЬі іаііз егіі, диаіет (Іііесіа Саіиііо
ЬезЬіа рІогаЪаі, Іііе ІіаЬііаге роіезі.
Хавтнесюм.
Агііз еЪиг теіісае пагіііесіа сегпіз: ІіаЬеЬіз
Мипега, диае сирегеі Рассіиз еззе зиа.
75. Терей (см. IV, 49, 3). 75, 2. (См. Овид. Превр. VI. 412—676). 76. (См.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIV. 889
ЬХХП.
КоЛВАСА.
Колбаса, что къ тебѣ въ половинѣ зимы появилась,
Раньше семи прибыла также Сатурновыхъ дней.
ЬХХІІІ.
Попугай.
Попугай я отъ васъ чужимъ именамъ научился;
Но научился я самъ „здравствуй, о Цезарь/ сказать
ЬХХІѴ.
Воронъ.
ЬХХѴ.
Соловей.
Филомела надъ злымъ любодѣйствомъ Тереевымъ плачетъ;
Бывшая дѣвой нѣмой, птицей болтлива она.
ЬХХѴІ.
Сорока.
Рѣчью тебя, господинъ, я сорока, привѣтствую вѣрной:
Если не видишь меня, птицею ты не сочтешь.
ЬХХѴІІ.
Клѣтка изъ слоновой кости.
Птицей такой ты владѣй, надъ коей подруга Катулла
Лезбія плакала; здѣсь можетъ она проживать.
ьххѵш
Коробка для мазей. (Ктавтнесінпі)
Видишь врачебный ты даръ, коробку изъ кости слоновой
Принялъ, какою владѣть даже бы Пакцій желалъ.
Превр. Овид. V, 678). 78. Пакцій, малоизвѣстный врачъ.
890 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіптаіоп.- ЬіЬ XIV.
ЬХХІХ.
Еьасіва.
Ьийііе Іазсіѵі, зей іапіит киіііе, зегѵі:
Наес зі§па1а тіііі диіпдие (ІіеЬиз египі.
Рекѵьае.
Іпѵізае пітіит риегіз ^гаіаедие та^ізігіз,
Сіага Рготеіііео типеге Іі^па зитиз.
ЬХХХІ.
Рева.
Не тепйіса іегаі ЬагЬаіі ргаікііа пийі
Ногтіаі. еі Ігізіі сит сапе, рега го§аі.
8сорае.
Іп ргеііо зсораз іезіаіиг раіта Іиіззе.
Оііа зей зсоріз пипс апаіесіа сіесііь.
ьхххш.
Зсаьртовптм.
НеГепйеі тапиз ііаес зсариіаз тогйепіе тоіезіо
Риіісе, ѵеі зі диій риіісе зогйійіиз.
Малпаье.
Не іо&а ЪагЬаіоз Гасіаі ѵеі раепиіа ІіЬгоз,
Наес аЬіез сііагііз іетрога 1оп§а йаЬіі.
ьхххѵ.
Ьестсз раѵоь’інііз.
Котіпа йаі зропбае рісііз риІсЬеггіта ріппіз
Пипс Іипопіз аѵіз, зесі ргіиз Аг^из егаі.
79, 2. На пять дней на весь праздникъ Сатурналій (см. IV, 46, 1). 80, 2. По-
дарокъ Прометея, который зажегъ сухой пр.ѵтъ о солнечную колесницу и принесъ
людямъ огонь. , 81, 2. (См. IV, 53, 8). 82, 2. (См. VII, 20, 17). 84. (См. I,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
ЬХХІХ.
Бичи.
891
Вы шутите, рабы бойкіе, только шутите;
На пять дней у меня имъ запечатаннымъ быть.
ьххх.
Прутья. (Еевпьае).
Мальчикамъ гнусны весьма, и наставникамъ милы,
Славное дерево мы даръ Прометеевыхъ рукъ.
ЬХХХІ.
Сума.
Голаго бородача не таскать чтобы нищенскій завтракъ
И со псомъ бы не спать .грубымѣ, желаетъ сума.
• ЬХХХП.
Метелки.
Пальма вѣщаетъ о томъ, что были метелки въ почетѣ.
Но крохоборцы теперь отдыхъ метелкамъ даютъ.
ЬХХХІН.
Чесалка.
Плечи пусть эта рука защищаетъ отъ укушеній
Гнусной блохи, иль чего даже гнуснѣе блохи.
ЬХХХІ V.
Книжный ФУТЛЯРЪ.
Чтобы отъ пенулъ и тогъ не сдѣлались книги лохматы,
Хартіямъ эта вотъ ель дастъ продолжительный вѣкъ.
ьхххѵ.
Павлинья кровать.
Имя кровати даетъ окраскою дивною перьевъ
Птица Юноны теперь: Аргусомъ прежде была.
103, 5). 85. Павлинья кровать названа такъ по жилкамъ цитроваго дерева.
85, 2. Аргусъ, стоглазый сторожъ Іо, который Юноной былъ превращенъ въ пав-
лина, когда Меркурій его убилъ.
892
М. Ѵаі. Маіііаііз ері^гаттаіо». ЬіЬ. XIV.
Еріирріѵм.
I
8іга§и1а зиссіпсіі ѵепаіог зите ѵегесіі:
Кат зоіеі а писіо зигуеге Дсиз ецио.
ьхххѵп.
Зтівапіл.
Ассіре Іипаіа зсгіріит іезіийіпе зі§та.
Осіо саріі; ѵепіаі диіздиіз атісиз егіі.
Сгѵзтатошсм.
Еетіпеат поЪіз сііегзоп, зі сгесііз іпеззе,
Бесірегіз: ре!а§і тазсиіа ргаейа зитиз.
ЬХХХІХ.
Мееза сіткеа.
Ассіре і’еіісез, Аііапііса типега, зііѵаз:
Аигеа диі йейегіі сіопа, тіпога (ІаЬіі.
Мевза асекза.
Коп зит сгізра диійет пес зііѵае йііа Маигае,
8ес1 погипі Іаиіаз еі теа И§па (Іарез.
ХСІ.
ВкНТЕЗ ЕВѴВЗЕІ.
Стгапсііа іаигогит рогіапі циі согрога, диаегіз,
Ап ЬіЬусаз роззіпі зизііпиіззе ІгаЪез?
(^Ѵ13<2СЕ1’ЕОАЬ.
Рипсіа поііз ііех еі асиіа сизрісіе сіиза
8аере гесіетріогіз ргоііеге Гигіа зоіеі.
87. 1. Сигма или стпбадіумъ, полукруглое ложе для сидѣнія см. IXЛ 59, 9).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIV. 893
ЬХХХѴІ.
Попонка.
Ты, охотникъ, бери подпругу къ попонѣ лошадки,
Ибо на голомъ конѣ вздуется шишка какъ разъ.
ЬХХХѴІІ.
Сигма.
Сигму кривую прими черепахою всю расписную,
Восемь въ ней мѣстъ: приходи всякій, кто подлинно другъ.
ЬХХХѴПІ.
Чаша.
Если изъ женской меня земной черепахи считаешь,
Ты въ ошибкѣ: мужской это изъ моря уловъ.
ЬХХХІХ.
Столъ ИЗЪ ЦИТРА.
Дивнаго древа прими, Атлантскій этотъ подарокъ;
Золотомъ кто подаритъ, даръ все же меньшій подастъ.
ХС.
Кленовый столъ.
Хоть не волнистъ я на видъ, не сынъ Мавританскаго лѣса,
Пиршества славныя все жь дерево знало мое.
ХСІ.
Слоновые зубы.
Тѣ, что выносятъ тѣла громадныхъ быковъ, вопрошаешь,
Доски Ливійскія имъ въ силу ли будетъ держать?
ХСІІ.
ПяТИФУТОВАЯ МѢРКА.
Въ мѣткахъ дубовая трость концомъ заключенная острымъ
Часто подрядчиковы всѣ плутовства выдаетъ.
89. (См. II, 43, 9).
894 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіоп. ЬіЬ. XIV.
ХСШ.
РОСІГЬА АКСИЕ'ГУРА.
Ыоп езі ізіа гесепз пес позігі §1огіа саеіі:
Ргітиз іп Ьіз Мепіог, Дит іасіі іііа, ЬіЫі.
СаіЛСЕЗ АѴОАСЕ8.
Моз зитиз аисіасіз рІеЬеіа іогеитаіа ѵіігі,
Ыозіга педие аніепіі ^етта іегііиг адиа.
ХСѴ.
РніАЬА АСІКЕА САВЬАТА.
(^иатѵіз Саііаісо гиЬеат депегоза теіаііо,
СЯогіог агіе та§із: пат Муоз ізіе ІаЬог.
Саысез Ѵатіиіі.
Ѵіііа зиіогіз саіісет топитепіа Ѵаііпі
Ассіре; зед пазиз Іоп^іог іііе і’иіі.
ХСѴІІ.
Ьаысез снктзеуоетае.
бгапсііа пе ѵіоіа рагѵо сіігузетіеіа тиііо:
Ш тіпііПит, ІіЬгаз (ІеЬеІ ІіаЬеге сіиаз.
Ѵаза Анкетіка.
Аггеііпа пішіз пе зрегпаз ѵаза топетиз:
Ьаиіиз егаі Тизсіз Рогзепа ЯсІіІіЬиз.
ХСІХ.
Вазсагоа.
ВагЪага сіе рісііз ѵепі Ъазсаисіа Вгііаппіз;
8ед те іат таѵиіі сіісеге Кота зиат.
93. 2. Менторъ (см. III, 41, 1). 95. 1. КаллаііскіГ^ Испанскій. 95, 2. Мисъ
(см. VIII. 34, 1). 96, 1. Ватиниі (X, 3, 4). 96, 2. Длинный носъ (см. I, 3, 6).
98, 1. (См. I, 53, 6). 98, 2. Порсена, царь Этруріи. 99, 1. Цвѣтные Брѣтаны
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 895
хсш.
Старинные кубки.
Это не новыхъ временъ и рѣзца не нашего слава:
Первый Менторъ изъ нихъ, какъ онъ ихъ дѣлалъ, пивалъ.
ХСІѴ.
Бокалы.
Нашъ плебейскій узоръ изъ стема дерзновеннаго созданъ,
И отъ кипящей воды нашъ не страдаетъ составъ.
ХСѴ.
Чеканный золотой фіалъ.
Благородный пускай Каллайскимъ красуюсь металломъ,
Больше искусствомъ я гордъ: Миса вѣдь это труды.
ХСѴІ.
Кубки Ватинія.
Гпусный сапожника ты прими Ватинія въ память
Кубокъ; но былъ у того носъ гораздо длиннѣй.
ХСѴІІ.
Золотомъ ЧЕКАНЕННЫЯ блюда.
Блюдъ золоченыхъ большихъ не срами ты малой барвеной;
Въ ней по малости ужь быть два фунта должно.
ХСѴШ.
Арретинская посуда.
Я прошу, черезчуръ Арретинской не брезгуй посудой:
Самъ Порсепа былъ гордъ 'Русскою глиной своей.
ХСІХ.
Полоскательная чаша.
Иностранный сосудъ, отъ цвѣтныхъ я прибылъ Брлтанновъ,
Римъ же меня называть предпочитаетъ своимъ.
(см. XI, 53, 1). 99, 2. Полоскательныя чаши для посуды были въ Римѣ въ боль
шомъ употребленіи(см. Ювен. XII, 46і.
896
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапппаіоп. ЬіЬ. XIV.
Раяаса.
/ •
8і поп і§поіа езі сіосіі ІіЬі іегга Саіиііі,
Роіазіі Іезіа Каеііса ѵіпа теа.
СІ.
ВоЕЕТАКІА.
Сит тіііі Ьоіеіі (іейегіпі Іат поЫІе потеп,
Ргоіоіотіз—рисіеі Ьеи!—зегѵіо соіісиііз.
Саілсез Зѵккектіні.
Ассіре поп ѵііі саіісез сіе риіѵеге паіоз,
8е<1 Зиггепііпае Іеѵе Іогеита гоіае.
СШ.
Соілім МІѴАВШМ.
Зеііпоз, топео, позіга піѵе ігап§е ігіепіез:
Раирегіоге тего Ііпдеге Ііпа роіез.
8лссиз кіѵаніпз.
Аііепиаге піѵез погипі еі Ііпіеа позіга:
Ргі§ісІіог соіо поп заііі ипсіа іио.
СѴ.
ЦвСЕОІЛ ШХІЗТКАТОНІІ.
Егі§і<іа поп (іеегіі, поп йеегіі саісіа реіепіі.
8есІ іи шогоза іисіеге рагсе зііі.
100. Панаки, пародъ, о которомъ мы ничего не знаемъ. 100, 1. Катуллъ ро-
дился въ Веронѣ (см. I, 8). Верона находилась недалеко отъ Рэтіи, гдѣ было пре-
восходное вино. Рэтія страна, между Дунаемъ и Рейномъ. 101, 1. Грибы (Ьоіеіі)
шамппніопы были любимымъ кушаньемъ Клавдія (см. I, 20. 4). Воіеіагіа назывались
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 897
с.
ГІАНАКІЙСКІЕ КУБКИ.
Коль не безвѣстна тебѣ земля стихотворца Катулла,
Ты изъ глины моей вина Рэтійскія пилъ.
СІ.
Сосуды для грибовъ.
Хоть мнѣ дали грибы столь благородное имя,
Я капусты, о стыдъ! первымъ побѣгамъ служу.
СП.
Суррентинскіе бокалы.
Не изъ простаго примп ты кубки рожденные праха,
А Суррентинскаго то даръ щегольской колеса.
СШ.
Рѣшето для снѣга.
Снѣгомъ моимъ, мой совѣтъ, укрощай ты Сетпнскіе кубки,
А для простаго вина можешь холстину мочить.
СІѴ.
Снѣжный мѣшокъ.
Снѣгъ распуская цѣдить и моя холстина умѣетъ;
Льетъ не студенѣй вода изъ твоего рѣшета.
СѴ.
ч
Сосуды для нагрѣванія воды.
Свѣжая лишь бы была, горячая будетъ’“какъ спросишь,
Но причудливой ты жаждой играть удержись.
сосуды, которые служили обыкновенно для различныхъ кушаній. 102, 2. Сур-
рентъ (см .ХШ, 110). 103. (См. И, 40, 5). 103, 1. Сетіп (см. IV, 64, 33).
Кубки (см. I, 106, 8). 104. (См. II, 40, 5).
Марціала эпиграммы. 57
898
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§гаігітаіоп. ЫЬ. XIV.
ЦвСЕІІЗ ЕІСТІЫ8.
Ніс ѣіЪі йопаіиг рапйа гиЬеі’ игсеиз апза.
Зіоісиз Ъос §е1іс!ат Егоніо реіеЬаі ацііат.
СѴІІ.
Саьатні .
ЕГоз 8аіугі, поз ВассЬиз атаі, поз еЬгіа іі§гіз,
РегЕизоз йотіпі ІатЬеге сіосіа реіез.
САЫСЕ8 8а6ЦКТШ.
(^иае поп зоііісііиз іепеаі зегѵеЦие тіпізіег,
8ите Задипііпо росиіа іасіа іиіо.
СаЫСЕ8 ѲЕММАТІ,
Сеттаіит Зсуікісіз иі Іисеаі і§піЬиз аигит,
Азрісе. (^иоі с1і§ііоз ехиіі ізіе саііх!
Амты,А РОТОЕІА.
Нас Іісеі іп §етта, зегѵаі диае потіпа Созті,
Ьихигіозс, ЬіЪаз, зі Еоііаіа зіііз.
СХІ.
СКѴ8ТАІ,ЫХА.
Егап^еге (іит теіиіз, ігап§ез сгузіаіііпа: рессапі
Зесигае пітіит зоііісііаедие тапиз.
106, 2. Марціалъ хочетъ сказать: вслѣдствіе того, что Фронтонъ пилъ изъ нея
воду, опа стала особенно дорога. 108. СагуптинскіЛ (см. IV, 46, 15). 109. Скиѳ-
скій огонъ (см. XII, 15, 3). 110, 2. Къ впну подмѣшивали ароматическія и горь-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 899
СѴІ.
Глиняная кружка.
Красная кружка тебѣ дается съ изогнутой ручкой,
Стоикъ Фронтонъ изъ нея воду студеную пилъ.
СѴІІ.
Кубки.
Любятъ Сатиры насъ, Вакхъ и пьяная любитъ тигрица,
У господина лизать влагу привычная съ ногъ.
СѴШ.
Сагунтскіе кубки.
Чтобъ ихъ слуга твой держалъ и сохранялъ безъ опаски
Изъ Сагунтинской ты вотъ глины бокалы бери.
СІХ.
Кубки украшенные каменьями.
Видишь, какъ Скиѳскимъ огнемъ сверкаетъ золото въ камняхъ,
Сколько и пальцевъ за то этотъ сосудъ обобралъ!
СХ.
Винная фляга.
Пей вотъ изъ фляги въ кампяхъ, что пменемъ Косма зовется,
Будешь роскошно ты пить, ежели жаждешь духовъ.
СХ1.
Хрустальные бокалы.
Ты изъ боязни разбить, хрусталь разбиваешь,—теряться
Дѣло увѣренныхъ иль слишкомъ опасливыхъ рукъ.
кія снадобья, какъ то мирру, алоэ, и благовонныя масла (см. ІОвен. VI, 303). Въ
особенности дорогое масло изъ нарда.
57*
900 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаиігааіоп. ЬіЬ. XIV.
Х1МВѴ8 ѴІТПЕО8.
А Іоѵе диі ѵепіеі, тізсепсіа ай росиіа 1аг§а&
Гипйеѣ пітЪиз адиаз: Ъіс ііЪі ѵіпа (ІаЪіІ.
СХШ.
Мишин а.
8і саіііит роіаз, агсіепіі тигга Гаіегпо
Сопѵепіі еі теііог ііі зарог іпііе тего.
Ратеььа Симана.
Напс ІіЪі Ситапае гиЬісипйат риіѵеге іеггае
Мипісірет тізіі сазіа ЗіЬуІІа зиат.
СХѴ.
САЫСЕ8 ѵіткеі.
Азрісіз іп§епіит КШ: диіЬиз аййеге ріига
Бит сиріі, аіі диоііепз регйійіі аисіог ориз!
СХѴІ.
Басона ніѵаніа.
Зроіеііпа ЫЬіз ѵеі Магзіз сопсіііа сеіііз:
<^ио ііЪі (Іесосіае поЪіІе іті§из ацпае?
ІОЕМ.
Коп роіаге піѵет, зей адиат роіаге гесепіет
Бе піѵе соттепіа езі іп^епіоза зіііз.
ІОЕМ.
Маззіііае іитоз шізсеге піѵаііЬиз ішйіз
Рагсе, риег, сопзіеі пе ІіЪі ріигіз адиа.
112. Этотъ сосудъ былъ со многими отверстіями, изъ которыхъ во время пред-
ставленій или на богатыхъ обѣдахъ лились различныя благовонныя жидкости.
113. Фарфоръ, тутгіііпа (см. Ш, 26, 2). 113, 1. Горячее вино, (см. I, 11, 3).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 901
I I
схп.
Сосудъ въ видъ облака.
Облако то, что идетъ отъ Зевеса для смѣси бокала,
Выльетъ обильно воды: это вина тебѣ дастъ:
СХШ.
Фарфоръ .
Если горячее пьешь, фарфоръ подобаетъ Фалерну
Пылкому, да и на вкусъ лучше въ немъ будетъ вино.
СХІѴ.
Куманское блюдо.
Красный этотъ сосудъ тебѣ изъ глины Куманской
•Своего земляка дѣва Сивилла даритъ.
схѵ.
Стеклянные кубки.
Нила искусству дивись: когда художникъ старался
Виду имъ больше придать, сколько трудовъ онъ сгубилъ.
СХѴІ.
Кружка для снѣга.
Ты Сполетинское пьешь иль скрытое въ Марзовскихъ складахъ,
Тутъ благородный къ чему холодъ отварной воды?
СХѴІІ.
Снѣгъ.
Пить не снѣгъ, а одну отъ снѣга студеную воду,
Замысловатая то выдумка жажды и есть.
СХѴПІ.
То ЖЕ.
Дымъ Массилійскій мѣшать борегись со снѣжной водою,
Мальчикъ; дороже тебѣ, чтобы не стала вода.
I '
114. Кумы (см. IX, 29, 3). 115, 1. (См. IX, 11, 1). 116, 1. (См. II, 85, 1).
Марзоѳское вино (см. ХШ, 121). Сполетское (см. XII, 120). 118. Массилійскій
дымъ (см. III, 82, 23).
902
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
МЛТЕЬЬА РІСТІЫ8.
Бит розсоі’ сгерііи дідііогит еі ѵегпа тогаіиг,
О диоііепз раеіех сиісііа Гасіа теа езі!
схх.
ЬібІІЬА АКПЕ8ТЕА.
(^иатѵіз те Іідиіат (Исапі едиііездие раігездие.,
Бісог аЪ ііиіосііз Ііпдиіа дгаттаіісіз.
Сосьеане.
8ит* сосіеіз ІіаЫІіз, зей пес тіпиз иііііз оѵіз.
Ыитдиісі зсіз, роііиз сиг сосіеаге ѵосоі'?
СХХІІ.
Азиы.
Апіе Ггедиепз, зей пипс гагиз поз сіопаі атісиз
Геііх, сиі сотез езі поп аііепиз едиез.
Бастуыотнеса .
8аере дгаѵіз дідіііз еІаЬііиг апиіиз ипсііз,
Тиіа теа йеі зесі іиа детта Яйе.
СХХІѴ.
ТобА.
Котапоз гегит йотіпоз §епіетдие іо§аіат
Іііе іасіі, та^по диі сіесііі азіга раігі.
ІОЕМ.
8і таіиііпоз Гасііе езі ііЬі регйеге зотпоз,
Аіігііа ѵепіеі зрогіиіа заере іода.
119. (См. VI, 89). 120. Ьі^иіа, ложечка получила свое названіе отъ Ііп^иа,
язычекъ. Поэтому грамматикъ вопреки обычаю называетъ 1іп§и1а. 122, 1. Кольцо
было отличіемъ всадника. Чтобы быть всадникомъ, надо было имѣть 400 тыс. сестер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. УОЗ
СХ1Х.
Глиняный ГОРШОКЪ.
Какъ востребованъ я щелчкомъ и замедлитъ прислужникъ,
О какъ часто кровать станетъ соперницей мнѣ.
СХХ.
Серебряная ложечка.
Хоть меня лигулою называетъ сенаторъ и всадникъ,
Лингулою все меня неучъ грамматикъ зоветъ.
СХХІ.
Ложечка для улитокъ.
Я для улитокъ ловка, для яицъ удобна не меньше;
Знаешь ли ради чего я по улиткамъ зовусь?
СХХІІ.
Перстни.
Нѣкогда часто, теперь даритъ насъ другъ только рѣдко
Счастливъ кого провожать всадникъ не пришлый идетъ.
СХХІІІ.
Шкатулка для перстней.
Вѣскій перстень не разъ скользитъ съ перстовъ умащенныхъ,
Но подъ охраной моей камень твой все будетъ цѣлъ.
СХХІѴ.
Тога.
Римлянъ вселенной владыкъ народъ одѣянный тогой
Тотъ содѣлалъ, кто далъ небо отцу своему.
СХХѴ.
То ЖЕ.
Если легко тебѣ сонъ прервать свой ранней зарею,
Къ тогѣ истертой не разъ спортула' можетъ придти.
цій и имѣть право носить кольцо. 124. 1. Буквально взять изъ Вергил. (Эп.
I, 282). 124, 2. Тотъ — Домиціанъ, который своего отца Веспасіана дозволилъ
причислить къ богамъ и выстроилъ храмъ въ честь Флавіевъ (см. IX, 1, ст. 8).
904
М, Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЫЬ. XIV.
Економк.
Раирегіз езі типиз, зей поп езі раирегіз изиз:
Напс ііЫ рго Іаепа тіііітиз еіиіготкіа.
СХХѴІІ.
Сакѵзізае еіізсае.
Наес ііЫ іигЪаіо Сапизіпа зітііііта тиізо
Мипиз егіі. Сгатіе: поп сііо ііеі апиз.
Ваііоосѵсѵілліз.
Оаіііа Запіопісо ѵезііі іе ЪагйосисиІІо.
Сегсорііііесогит раепиіа пирег егаі.
СХХІХ.
Саиѵзіхае ішеае.
Кота піа^із Гизсіз ѵезіііиг, Сгаіііа гийз,
Еі ріасеі Іііс риегіз тіІіііЬиздие соіог.
Равееьа зсоктеа.
Іп^гейіаге ѵіаіп саеіо Іісеі издие зегепо,
АЙ зиЬііаз пипдиат зсогіеа йезіі адиаз.
СХХХІ.
Ьасевеае соссікеае.
8і ѵепеіо ргазіпоѵе іаѵез, диісі соссіпа зитез?
Не ііаз ізіа ігапзіи^а зогіе, ѵійе.
I «
РіЬЬЕѴМ.
8і роззет, іоіаз сирегет тізіззе Іасегпаз:
Нипс іапіит сарііі типега тіііо іио.
126. Эндромііда (см. IV, 19, 2). 127. Капузишжій (см. IX, 22, 9). 128 Сан-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV;
905
СХХѴІ.
Эндромида.
Бѣдняка это даръ, бѣдняку же онъ не послужитъ
Вмѣсто накидки я шлю эту эндрому тебѣ.
СХХѴІІ.
Канузинское коричневое сукно.
Вотъ Канузинская ткань возмущенному мусту подобна
Даръ для тебя. Возликуй: долго не стариться ей.
СХХѴІІІ.
Капишонъ.
Галлія хочетъ одѣть тебя въ капишонъ Сантонійскій.
Былъ недавно еще онъ для мартышекъ плащемъ.
СХХІХ.
Красное Канузинское сукно.
Римъ все въ темномъ одѣтъ, а Галлія въ красномъ;
Мальчикамъ милъ этотъ цвѣтъ да и военнымъ еще.
сххх.
Кожухъ.
Ежели тронешься въ путь хотя при безоблачномъ небѣ,
Пусть отъ внезапныхъ дождей вѣчно кожухъ при тебѣ.
СХХХІ.
Пурпурная накидка.
Ежели Синихъ ты другъ и Зеленыхъ, что жь въ пурпуръ одѣлся?
Съ жребіемъ этимъ не стань и перебѣжчикомъ ты.
схххп.
Шляпа.
Если бы могъ, я тебѣ послалъ бы цѣльныхъ накидокъ,
Нынѣ единственный даръ шляпа твоей головѣ.
ягонійскій изъ области Аквитанской Галліи. 130. (См. I, 103, 5). 131. (См.
VI, 46, 1). 132. Въ Сатурналіи всѣ носили шляпы.
906 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапітаіоп. ЬіЬ. XIV.
СХХХІІІ.
Ьасекхае Ваетісае.
Коп езі Іапа тіііі тепсіах, пес тиіог аііепо.
8іс ріасеапі Тугіае: те теа Ііпхіі оѵіз.
Еазсіа рестопаыз.
Газсіа сгезсепіез (Іотіпае сотрезсе раріііаз,
Ш зіі дио<1 саріаі позіга Іе§аЦие тапиз.
СХХХѴ.
Сехатокіа.
Хес Гога зипі поЫз пес зипі ѵайітопіа поіа:
Нос ориз езі, рісііз ассиЬиіззе Іогіз.
СХХХѴІ.
Ьаеха.
Тетроге Ьгитаіі пои тиііит Іеѵіа ргозипі:
СаІГасіипІ ѵіііі раіііа ѵезіга теі.
СХХХѴ1І.
Ьасекхае аьвае.
АтрЫіІіеаІгаІі поз сотшешіатиз аЪ изи,
Сит Іе&еі аі^епіез аІЪа Іасегпа Іодаз.
СХХХѴІІІ.
Махтеье.
ХоЬіііиз ѵіііоза Іе§апІ ІіЪі Ііпіеа сіігит:
ОгЪіЬиз іп позігіз сігсиіиз еззе роіезі.
СХХХІХ.
Сисиьы Ьівикхісі.
Іип^еге пезсізіі поЬіз, о зіиііе, Іасегпаз:
Ітіиегаз аІЬаз, ехие саііаіпаз.
133. Бэтіііская накидка (см. I, 96, 5). 133, 2. Тирскій, окрашенный въ пур-
пуръ. 134. (См. XIV, 66). 134, 2. (См. XIV, 149). 135. (См. II, 46, 4).
135, 2. Расшитое ложе покрытое расшитыми коврами. 137. Біьлыя лацерны (см.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 907
СХХХПІ.
Бэтійская НАКИДКА.
Шерсть не лжива моя, и я не въ котлѣ измѣняюсь;
Тирскихъ въ томъ радость; меня краситъ моя же овца.
СХХХІѴ.
Наперсный поясъ.
Поясъ, ты госпожи растущія сдерживай перси,
Чтобъ ихъ сдержать и покрыть было мнѣ можно рукой.
СХХХѴ.
Одежда для пировъ.
Ни появленья на судъ, ни площади намъ неизвѣстны,
Лишь на расшитое намъ ложе возлечь надлежитъ.
СХХХѴІ.
Верхняя накидка.
Пользы въ зимніе дни отъ гладкаго платья немного,
Пусть согрѣваютъ мои космы накидку твою.
СХХХП.
Бѣлые плащи.
Въ амфитеатрѣ свою мы предлагаемъ услугу,
Чтобы лечь бѣлымъ плащемъ сверхъ холодѣющихъ тогъ.
СХХХѴШ.
Лохмата я скатерть .
Цитръ благородный тебѣ пусть скатерть лохматая кроетъ,
Круглый же столъ у меня можетъ кружки выносить.
СХХХІХ.
ЛиБУРНСКІЕ КАПИШОНЫ.
Соединить не умѣлъ ты насъ съ накидками, глупый,
Бѣлые ты надѣвалъ, скинешь зеленые ты.
I, 92, 7). 138. (См. XII, 29, 12). 139. Лигурійскій капииюнъ изъ Либурійской
(Иллирійской) шерсти, вѣроятно окрашивавшійся въ скверную легко выцвѣтавшую
зеленую краску.
908
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
СХЬ.
ІІЮОКЕЗ Сплсп.
Хоп 1108 іапа сіейіі, зей оіепііз ЪагЬа тагііі:
Сіиуріііо роіегіі ріапіа Іаіеге 8іпи.
СХЫ.
Зтатнвзіз.
Бит іо§а рег диіпаз даийеі гедиіезсеге Іисез,
Ноз роіегіз сиііііз зитеге іиге іио.
СХЫІ.
Еосаее.
8і гесіШигиз йейего ІіЬі Гогіе ІіЬеІІит,
Нос іосаіе іиаз айзегаі аигісиіаз.
СХЫІІ.
Тотісае Ратаѵікае
Ѵеііега сопзитипі Раіаѵіпае тиііа ігііісез,
Еі ріп^иез іипісаз зеіта зесаге роіезі.
Зрокоеа.
Наес ііЪі зогіе йаіиг іег^епйіз зроп^еа тепзіз
Нііііз, ехргеззо сит Іеѵіз ітЪге іитеі.
СХЬѴ.
РаЕНОЬА ОАѴ8АРП5А.
Із тіііі сапсіог іпезі, ѵіііогит §га1іа іапіа,
ІИ те ѵеі тейіа зитеге теззе ѵеііз.
Севѵісаь.
Тіп^ие сариі Созті Гоііо, сегѵісаі оІеЪіі:
Регйідіі ипдиепіит сит сота, ріита Іепеі.
140, 2. Цинифіііскііі (см. VII, 95, 12). 141. Пиршественная одежда (см. XII,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
909
СХЬ.
Киликійскія валенки.
Ихъ не шерсть создала, борода пахучаго мужа;
Въ Цпнифійскомъ мѣшкѣ можно укрыться ступнѣ.
СХЫ.
Одежда для пировъ (вуетнея®).
Въ тѣ пять дней, какъ дано отдохнуть съ отрадою тогѣ,
Этотъ ты можешь надѣть, если захочешь, нарядъ.
СХЫІ.
Шейная повязка.
Ежели книжку свою тебѣ я подчасъ зачитаю,
Эта повязка пускай уши завяжетъ тебѣ.
СХЫІІ.
Патавинскія туники.
Волны много берутъ Патавинскія ткани тройныя,
Только разрѣзать пилой толщу возможно туникъ.
схыѵ.
Губка.
Жребій столы протирать вотъ эту даетъ тебѣ губку,
Служитъ, какъ воду спустивъ легкая вспухнетъ она.
СХЬѴ.
Байковая накидка.
Такъ я блестяща и такъ моя косматость пріятна,
Что даже радъ бы меня ты среди жнитвы надѣть.
СХЬѴІ.
Подушка.
Голову Косма листомъ помажь, запахнетъ подушка;
Какъ у волосъ пропадутъ масти, восприметъ ихъ пухъ.
29, 12). 142, 2. (Си. IV, 41). 145. (Си. I, 103, 5). 146. (См. Ш, 65, 8).
910 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЪ. XIV.
СХЬѴІІ.
СіІВІСІІЕАКІА САПЗАРІЬ’А.
8іга§иіа ригригеіз Іисепі ѵіііоза іареііз.
(^иісі рго'іезі, зі іе соп§е1аі ихог агіиз?
- / -
ЬоШСЕЗ.
Ко зіга§и!а пе Іого раіегепі,
Іипсіае поз ѣіЪі ѵепітиз зогогез.
СХЫХ.
Амістонпім.
Маттозаз теіио; Іепегае те ігайе риеііае,
Ш роззіпі піѵео ресіоге ііпа Ггиі.
СЬ.
СѴВІСЦЬАКІА РОЬТМІТА.
Наес ііЬі Метріііііз іеііиз йаі типега: ѵісіа езі
Ресііпе Кіііасо іат ВаЬуіопоз асиз.
20К’Л.
Ьоп§а заііз пипс зит; йиісі зей ропйеге ѵепіег
8і Іитеаі, Ііат Іипс ііЬі гопа Ьгеѵіз.
СЬП.
С-АПЗАРѴМ (ІѴАОКАТѴМ.
Ьойісез тійеі Йосіі ІіЬі іегга Саіиііі:
ЪГоз Неіісаопіа бе ге§іопе зитиз.
Земістмстшм.
Беі Іипісат Іосиріез: е§о іе ргаесіп^еге роззит.
Еззет зі Іосиріез, тшшз иігитдие йагет.
150. Ткани изъ разноцвѣтныхъ нитей ткались въ Александріи въ Египтѣ. 150, 2.
Вавилонская игла (см. VIII, 28). 152, 1. Верона. 152, 2. Галгѵкаонскій, Пата-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
911
СХЬѴП.
Байковыя одѣяла.
Пусть косматый покровъ ковровъ пурпурныхъ сіяетъ;
Что тебѣ пользы, коль ты стынешь со старой женой?
СХЬ VIII.
Постельныя накидки.
Чтобъ одѣяло прикрыть голаго ложа,
Мы приходимъ къ тебѣ, дружныя сестры.
схых.
Грудная повязка.
Я грудастыхъ боюсь, передай меня дѣвушкѣ нѣжной,
Чтобъ къ бѣлоснѣжной могло груди прильнуть полотно.
СЬ.
Постельныя накидки изъ разноцвѣтныхъ нитей.
Это Мемфиса земля тебѣ даръ посылаетъ: ужь гребень
Нильскій побѣду стяжалъ надъ Вавилонской иглой.
СЫ.
Поясъ.
Нынѣ въ длину я какъ разъ; но вздуетъ отрадною ношей
Брюхо, я, поясъ, тогда стану коротокъ тебѣ.
СЫІ.
Четвероугольная постельная накидка.
Пусть одѣялъ тебѣ шлетъ земля поэта Катулла,
Мы же являемся изъ Гелпкаонской страны.
СЫП.
Поясокъ.
Пусть дастъ тунику богачъ, тебя подпоясать могу я.
Если бы былъ я богатъ, оба подарка бы далъ.
_________ •
війскій (см. X, 93, 1). 154, 1. Пурпурный, а также аметистовый цвѣтъ добывался
изъ Сидонскихъ (Финикійскихъ) улитокъ.
912 М. Ѵаі. МагЫаІіз ері§гатіпаіоп. ЬіЪ. XIV.
СЫѴ.
ЬлХАЕ АМЕТНУ8Т1КАЕ.
ЕЪгіа Зійопіае сит зіт сіе заприте сопсИае,
Моп ѵісіео, циаге зоЪгіа Іаиа ѵосег.
Ьаяае аьвае.
ѴеІІегіЬиз ргітіз Арриііа, Рагша зесшмііз
КоЫІіз; АІІіпит іегііа Іаийаі оѵіз.
СЬѴІ.
Ьахае Тувіае.
Яоз Ьасейаетопіае разіог (Іопаѵіі агоісае:
Веіегіог Ьесіае ригрига таігіз егаі.
Ьахае Роььентіяае.
I
Моп іапіит риііо 1и§епіез ѵеііеге Іапаз,
8ей зоіеі еі саіісез Ііаес Йаге іегга зиоя.
І1»ЕМ.
Ьапа диісіет ігізііз, зе<1 Іопзіз аріа тіпізігіз,
С^иаіез поп ргіто <1е §ге§е тепза сііаі.
СЫХ.
Томвктим Ьвпсокісѵм.
Орргеззае пітіит ѵісіпа езі Газсіа рішпае?
Ѵеііега Ьеисопісіз ассіре газа за§із.
ТоМЕЬ’ТЦМ Сівсекзк.
Тотепішп сопсіза раіиз Сігсепзе ѵосаіиг.
Наес рго Ьеисопісо зігатіпа раирег етіі.
154, 2. Трезвую; а|ів9оото;—трезвый. 155, 1. Апулія (см. П, 46, 6). Парма
(см. П.) 43, 4). Алтипъ (см. IV, 25, 1). 156, 1. Пастырь, Парисъ. Лакедемонская
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIV.
913
сыѵ.
Шерсть аметистоваго цвѣта.
г
Такъ какъ кровію я пьяна Сидопской улитки,
Не понимаю, зачѣмъ трезвою шерстью зовусь.
СЬѴ.
Бѣлая шерсть.
Первой въ Апуліп шерсть, второй по достоинству Парма,
И уже втретьихъ Алтинъ славенъ своею овцой.
СЬѴІ.
Тирская шерсть.
Пастырь меня подарилъ Лакедэмопской подругѣ,
Пурпуръ у матери былъ Леды похуже того.
сьѵп.
ПоЛЛЕНТИНСКАЯ ШЕРСТЬ.
Не одну только шерсть, руномъ скорбящую чернымъ,
Но посылаетъ земля эта и кубкп свои.
СЬѴПІ.
То ЖЕ.
Грустная подлинно шерсть, но стриженой кстати прислугѣ
Той, что трапеза зоветъ не изъ отборной толпы..
СЫХ.
Левконскій ТЮФЯКЪ.
Иль переплетъ черезчуръ сошелся съ надавленымъ пухомъ?
Стриженой шерсти возьми ты съ Левконскихъ плащей.
СЬХ.
Тюфякъ цирка.
Снятый въ болотѣ тростникъ тюфякомъ называется цирка.
Вмѣсто Левконскихъ перинъ, бѣдный скупаетъ его.
подруга, Елена 157. Поллетпъ, городъ въ Лигуріи, откуда доставлялась черная шерсть.
159. Левконскій (см. XI, 21, 8).
Марціала эпиграммы.
58
914
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапппаіоп. ЬіЬ. XIV.
СЬХІ.
Ры’МА.
Ьаззиз Атусіаеа роіегіз гедиіезсеге ріита,
Іпіегіог су§пі циат ІіЬі Іапа <1е<ііѣ.
/
РаЕВЦМ.
Ггаийаіа іитеаі іга^іііз ііЬі сиісііа тиіа.
Коп ѵепіі ай сіигоз раііійа сига іогоз.
СЬХІІІ.
ТіЯТІКАВЦЪѴМ.
Несійе рііат: зопаі аез Ніеппагиш. Ьийеге рег§із?
Ѵіг^іпе ѵіз зоіа Іоіиз аЪіге йотит.
СЬХІѴ.
Б18СѴ8.
Йріепйійа сит ѵоіііапі Зрагіапі ропйега сіізсі,
Езіе ргосиі, риегі: зіі зетеі іііе посепз.
СЬХѴ.
СіТНАКА.
Вейсіісііі Еигуйісеп ѵаіі: зей регйійіі ірзе,
Бит 8ІЪі поп сгесііі пес раііепіеі* атаі.
СЬХѴІ.
ІПЕМ.
Бе Ротреіапо заере езі еіесіа іііеаіго
(^иае йихіі зііѵаз йеііпиіідие Гегаз.
161, 1. Амиклеискііі пухъ; Дмиклейскій, потому что Юпитеръ недалеко отъ города
Амнклы въ Лаконіи сошелся въ образѣ лебедя съ Ледой. 163, 1. Мячикъ оставь,
т. е. прекрати игры передъ баней; мѣдь термовъ звучитъ, колокольчикъ даетъ знать,
что термы открыты. 163., 2. Вирго (см. V, 20, 9). 164, 1. Спартанскій дискъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIV. 915
СЬХІ.
Пухъ.
Утомясь, ты бы могъ отдохнуть на пуху Амиклэйскомъ,
Что тебѣ лебедя шерсть изъ середины даетъ.
СЬХІІ.
Сѣно.
Хрупкая вздуйся постель у тебя, у мула отнятая.
Къ жесткимъ кроватямъ съ лпцомъ блѣднымъ забота нейдетъ.
СЬХІІІ.
Колокольчикъ.
Мячикъ оставь; мѣдь термовъ звенитъ. Продолжаешь играть ты?
Въ Вирго помывшись одной, хочешь домой уходить.
СЬХІѴ.
Дискъ.
Тяжесть блестящая лишь взлетитъ Спартанскаго диска,
Мальчики прочь, чтобъ одинъ разъ вредоносенъ онъ былъ.
СЬХѴ.
Цитра.
Эвридику пѣвцу вернула: но самъ онъ утратилъ
Какъ не вѣрилъ себѣ и безъ терпѣнья любилъ.
СЬХѴІ.
То ЖЕ.
Изгнана часто была та изъ театра Помпея,
Что уводила лѣса и укрощала звѣрей.
желѣзный, свинцовый или каменный, который бросался плп въ опредѣленную цѣль,
или же только на опредѣленное разстояніе, для укрѣпленія силъ. 164, 2. (См.
XIV, 173). 165. Пѣвецъ, Орфей (см. кн. Зр. 21, 1).
58*
9'16 М. Ѵаі. Магііаіів ері&гаттаіоп. ЬіЪ. XIV.
СЬХѴІІ.
РьЕСТНѴМ.
Еегѵійа пе ігііо ііЫ роШсе ризиіа зиг§аі,
Ехогпепі (Іосііеш саікіісіа ріесіга Іугат.
СЬХѴПІ.
Тноснѵз.
ІпйисепДа гоіа езі: йаз поЪіз иіііе тшшз:
Ізіе ігосііиз риегіз, аі тіііі сапіішз егіі.
СЬХІХ.
ІОЕМ.
Ѳаггиіиз іп Іахо сиг апиіиз огЬе ѵа§аіиг?
Сесіаі иі аг«иІіз оЬѵіа іигЪа ігосіііз.
сьхх.
ЙІОХЦМ ѴіСТОКІАЕ АѴПЕѴЗІ.
Наес Ші зіпе зоі’іе Йаіиг, сиі потіпа Кііепиз .
Ѵега сіесііі. Несіез ай<1е Гаіепіа, риег.
Вробтоо тсаіоіоѵ гістіье.
Сгіопа іат рагѵі поп езі оЪзсига зідіШ:
Ізііиз риегі Вгиіиз атаіог егаі.
СЬХХІІ.
Заѵкостохоз Соаіктшѵз.
Ай іе геріапіі, риег іпзісііозе, Іасегіае
Рагсе: сиріі йі§іііз іііа регіге іиіз.
НуАСІИТИѴЗ IX ТАІЛІЬА Р1СТѴ8.
Еіесііі аЬ іпѵізо шогіепііа Іишіпа сіізсо
ОеЬаІіиз, РІіоеЬі сиіра Йоіогдие, риег.
167. Плектръ (см. XII, 94, 6). 168. Кубаръ. 170. (См. II, 2, 3). 170, 2.
Десять чашъ, такъ какъ въ имени Германика заключается 10 буквъ (см. I, 71, 1).
171. (См. II, 77, 4; IX, 50, 172. Коринѳскій ящеро-убійца; Пракситель въ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 917
СЬХѴІІ.
Плектры.
Чтобы жгучій нарывъ не возникъ на перстѣ твоемъ стертомъ,
Плектръ украшаетъ пускай чуткую лиру твою.
СЬХѴПІ.
Кубарь.
Нужно колеса стянуть: полезный даешь ты подарокъ:
Мальчикамъ этотъ кубарь, шиной пусть будетъ онъ мнѣ.
СЬХІХ.
То ЖЕ.
Съ шумомъ кольцо для чего по широкому носится кругу?
Чтобъ разступалась толпа, встрѣтивши гулкій кубарь.
СЬХХ.
Изваяніе побѣды.
Эту не жребій даетъ тому, кому истое имя
Рейнъ далъ. Фалерна готовь, мальчикъ, ты десять мнѣ чашъ,
СЬХХІ.
Вроотоо лаійіоѵ.
Слава ничуть немала у этой столь малой печати,
Этотъ мальчикъ вотъ тутъ Бруту быль нѣкогда милъ
СЬХХІІ.
Коринѳскій ящероубійца.
Ящерпцу, что къ тебѣ подползаетъ, о мальчикъ коварный,
Ты пощади: отъ твоихъ пальцевъ ей гибель мила.
СЬХХІІІ.
Гіацинтъ написанный на картинѣ.
Свой умирающій взоръ отъ ненавистнаго диска
Мальчикъ отвелъ Эбалидъ, Феба и скорбь и вина.
Коринѳѣ изобразилъ изъ бронзы Аполлона мальчикомъ, преслѣдующимъ ящерицу
стрѣлой. 173. (См. Овпдъ. X, 195). Августъ изъ завоеванной Александріи при-
везъ въ Римъ портретъ Гіацинта, нарисованный Никіемъ, который ему очень понра-
918 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаіоп. ЬіЬ. XIV.
СЬХХІѴ.
НеіШАРИКОШТІ’8 МЛВМОВЕѴЗ.
Мазсиіиз іпігаѵіі Гопіез, етегзіі иігитдие:
Рагз езі ипа раігіз, сеіега таігіз ІіаЬеі.
Эахае ріста.
Сиг а іе ргеііит Бапае, ге§паіог Оіутрі,
Ассеріі, §гаііз зі ІіЪі Ьесіа кейіі?
СЬХХѴІ.
РеКйОКА (лЕВМАХА.
8ит Й§и1і Іизиз гиззі регзопа Ваіаѵі.
Циае іи (Іегкіез, Ііаес іітеі ога риег.
СЬХХѴІІ.
Невсѵьез Совівтніѵв.
Еіісііі §еттоз іпіапз пес гезрісіі ап§иез.
Іат роіегаі іепегаз Тіусіга іітеге тапиз.
ІІЕКС.Ш.Е8 Р1СТПЛ8.
г
8ит &а§і1І8: зесі іи, топео, пе зрегпе зідіііит:
Хоп ридеі Аісісіеп потеп ІіаЪеге теит.
СЬХХІХ.
МіКЕВѴА АВ6ВВТЕА.
Віс тіііі, ѵігдо Гегох, сит зіі ііЬі саззіз еі Ііазіа,
(^иаге поп ІіаЬеаз ае§і<1а. „Саезаг 1іаЪеі.“
Ешіоре ріста.
Миіагі теііиз іаиго, раіег орііте сііѵит, ' <
Типс роіегаз, Іо сит ііЬі ѵасса йііі.
вился, и поэтому Тнверій поставилъ его въ храмѣ Августа. 174. (См VI, 68, 9).
175. Данаю, запертую въ мѣдную башню, посѣтилъ Юпитеръ въ видѣ золотаго дождя.
О Даньѣ, написанной Нпкіемъ, упоминаетъ Плиній. 176. Баѵіавы пародъ въ нынѣш-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. XIV. 919
СЬХХІѴ.
Мраморный Гермафродитъ.
Въ воду мужчиной вошелъ, а вышелъ двоякаго пола:
Частью одной онъ отецъ, всѣмъ остальнымъ же онъ мать.
сьххѵ.
, Писаная Даная.
Плату Даная зачѣмъ отъ тебя, правитель Олимпа,
Приняла, если ты Ледою даромъ владѣлъ?
СЬХХѴІ.
Германская маска.
Шутка горшечника я и красная маска Батава.
Что лишь смѣшенъ для тебя, мальчику страшенъ тотъ ликъ.
' СЬХХ VII.
Коринѳскій Геркулесъ.
Пару змѣй раздавилъ, пе оглянувшись, ребенокъ.
Уже п нѣжныхъ тѣхъ рукъ гидра бояться могла.
СЬХХѴШ.
Глиняный Геркулесъ.
Хрупокъ я, но. молю, моимъ изваяньемъ не брезгай:
Не устыдился Алкидъ именемъ зваться моимъ.
СЬХХІХ.
Серебряная Минерва.
Грозная дѣва, скажи, почему при копьѣ и шеломѣ
Нѣтъ и Эгиды съ тобой? „Цезарь ее воспріялъ*.
сьххх.
Писаная Европа.
Обернуться въ быка тебѣ лучше, родитель безсмертныхъ,
Было бъ тогда, какъ была Іо коровой твоей.
пей Голландіи. 177. Коринѳскій, т. е. сдѣланный изъ Коринѳской мѣди. 179, 2.
Эгида (см. VII, I, 4). Изображеніе Европы, нарисованное Антифпломъ, стояло на
портикѣ Помпея.
920 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
СЬХХХІ.
ЬеАИРВОЗ МА1ШОКЕѴ8 .
СіатаЬаі іиткііз атіах Ьеапйгоз іи ипсііз:
„Мегдііе те Яисіиз, сит гейііигиз его“.
8161ЫЛТМ 6ІВВЕКІ ЕІСТІЬЕ.
ЕЬгіиз Ііаес Гесіі іеггіз, риіо, топзіга Рготеіііеиз:
баіигиаіісіо Іизіі еі ірзе Іиіо.
СЬХХХІП.
Номеві Ватвасііомасіпа.
Регіе^е Маеопіо сапіаіаз сагшіпе гапаз
Еі Ггоиіет ии§із зоіѵеге (Іізсе теіз.
СЬХХХІѴ.
Номепѵз іи риеіььАківсз мемвкаиіз.
Иіаз еі Ргіаті ге§иіз іпітісиз ІЛіхез
МиШрИсі рагііег сопДііа реііе Іаіепі.
сьхххѵ.
Ѵекоіьі Сіых.
Ассіре Гасипйі Сиіісет, зіисііозе, Магопіз,
Ке писіЬиз розіііз агта ѵігитдие Іе^аз.
СЬХХХѴІ.
• Ѵексіыѵз іи мемвваиіз.
(^иат Ьгеѵіз іптепзит серіі тетЪгаиа Магопет
Ірзіиз еі ѵиііиз ргіта ІаЬеІІа §егіі.
181. Леандръ (см. Зрѣл. 25, 1). 182. Нѣкоторые думаютъ, что это изобра-
женъ былъ горбачъ отвратительной наружности валяльщикъ Клезинъ, котораго ку-
пила вмѣстѣ съ канделябромъ богата^ Гиганія всего за 50 сестерцій. Когда она
разъ показывала его за обѣдомъ раздѣтаго своимъ гостямъ, она почувствовала къ
пему влеченіе и приблизивъ сго къ себѣ включила въ завѣщаніе. Онъ сталъ бога-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
921
СЬХХХІ.
Мраморный Леандръ.
Смѣлый Леандръ восклицалъ среди воскипѣвшей пучины:
„Волны, сокройте меня, какъ поплыву я назадъ".
СХХХІІ.
Глиняный ЛИКЪ ГОРБАТАГО.
Пьяный, по мнѣ, Прометей изъ земли это чудище сдѣлалъ:
Сатурнальскою онъ глиной самъ даже игралъ.
СБХХХІП
Гомерова война мышей съ лягушками.
Ты воспѣтыхъ прочти Мэонійскою пѣснью лягушекъ
II при шуткахъ моихъ лобъ расправлять свой учись.
СЬХХХІѴ.
Гомеръ на пергаментныхъ листахъ.
Иліада съ врагомъ Пріамова царства Улиссомъ
Средь многочисленныхъ кожъ вмѣстѣ сокрыты живутъ.
сьхххѵ.
Вергиліевъ комаръ.
Ты, прилежный, прими Комара стихотворца Марона,
Чтобы ты, шутки, забывъ, „Битвы и мужа"—не пѣлъ.
СЬХХХѴІ.
Вергилій на пергаментныхъ листахъ.
Въ малой кожѣ какой необъятный Маронъ умѣстился!
Ликъ его самого тутъ на переднемъ листѣ.
чемъ, почиталъ какъ святыню тотъ канделябръ, по поводу котораго онъ былъ куп-
ленъ (Плип. К XXXIV, 3, § 11—12). ^.83. 1. Мзонійскій, Гомеровскій- эта пѣсня
приписывается Гомеру. 184. (См. XIV, 7). 185. Битвы и мужа,—первыя слова
Энеиды Вергил.
922 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
СЬХХ XVII.
Мгѵаѵооов Ѳац.
Нас ргітит іиѵепит Іазсіѵоз Іизіі атогез;
Иес СЯусега риегі, Тііаіз атіса ііііі.
СЬХХХѴІІІ.
ч
СіСЕКО IX МЕМВВАБІ8,
\
8і сотез ізіа ііЪі Гиегіі тетЬгапа, риіаіо
Сагреге іе 1оѣ§аз сит Сісегопе ѵіаз.
СЬХХХІХ.
Моховівьоз Рпоренті.
СупіЫа—Гасипйі сагтеп іиѵепаіе Ргорегіі—
Ассеріі іатат, поп іпіпиз ірза йесііі.
СХС.
Тітиз Ьіѵіѵз ік ЛЕмвилхіз.
РеИіЬиз ехіуиіз агіаіиг Ьіѵіиз іп^епз,
(^иепі теа поп іоіит ЬіЫіоіЬеса саріі.
бділѵзтіиз.
Ніс егіі, иі регІііЬепі (Іосіопші соічіа ѵігогит,
Ргітиз Вотапа Сгізриз іп Ііізіогіа.
СХСІ1.
Оѵюі Метамокрнозіз іи мвмвалхіз.
Наес ііЫ тиіііріісі (]иае зігисіа езі тазза іаЬеІІа,
Сагтіпа Казопіз диіпдие Йесетдие дегіі.
187. Тайса, знаменитая комедія Менандра, доставила ему болѣе славы, чѣмъ его
возлюбленная Глнцера. 189. 1. Цинтіи, возлюбленная Проперція, которой на-
стоящее имя было Гостилія. Этимъ именемъ озаглавлена 1-я кн. Элегій, которую онъ
издалъ за 10 лѣтъ до своей смерти, тогда какъ три послѣдующія были изданы послѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 923
Сьхххѵп.
Тайса Менандра.
Эта играла впервой молодою задорной любовью;
Не Гликера его другъ, а Тайса была.
СЬХХХѴІН.
Цицеронъ на пергаментныхъ листахъ.
Если бы спутникомъ былъ твоимъ вотъ этотъ пергаментъ,
Много, подумай, пути ты бъ съ Цицерономъ прошелъ.
СЬХХХІХ.
Проперцій.
Цпнтія—это еще молодаго Проперція пѣсня,—
Славу пріяла, сама равную тоже дала.
СХС. .
.ІИВІЙ НА ПЕРГАМЕНТНЫХЪ ЛИСТАХЪ.
Ливій громадный вмѣщенъ здѣсь въ маломъ количествѣ кожи,
А библіотеки всей мало ему у меня.
СХСІ.
Саллюстій.
Этотъ вотъ, какъ о томъ повѣствуютъ ученые мужи,
Будетъ первѣйшимъ изъ всѣхъ въ Римской исторіи Крпспъ.
СХСІІ.
Метаморфозы Овидія на пергаментныхъ листахъ.
Это изъ многихъ листовъ вотъ тутъ накопленная груда,
Всѣ пятнадцать въ себѣ пѣсенъ Назона хранитъ.
его смерти его друзьями. Первая книга тогда была названа МопоЫЫо». 190, 1е
Такъ какъ изъ 142 книгъ Ливія уцѣлѣло всего до насъ 35. 191. 1. Какъ о томъ
повѣствуютъ ученые мужи Квинтиліанъ. Сенека, Тацитъ.
924
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЪ. XIV.
Тівшлдіз.
ІТзеіі ашаіогет Нетезіз Іазсіѵа ТіЪиПит.
Іп іоіа іиѵіі диет пііііі еззе (Іото. *
СХСІѴ.'
ІлтсАкиз.
8ипі диісіат, циі те сіісапі поп еззе роеіат:
8есі диі те ѵешііі ЬіЫіороІа риіаі.
Сатпьшз.
Тапіит та§па зио (іеЪеі Ѵегопа Саіиііо,
(^иапіит рагѵа зио Мапіиа Ѵег§і1іо.
СХСѴІ.
СаЬѴІ ПЕ АфЦАЕ ГКІОШАЕ сзѵ.
Наес ііЪі диае Гопіез еі адиагит потіпа йісіі,
Ірза зиаз теііиз сііагіа паіаЪаі ациаз.
СХСѴІІ.
МѵЬАЕ РІТМІЬАЕ.
Ніз ііЪі сіе тиііз поп езі теіиешіа гиіпа:
Аіііиз іп іегга раепе зейеге зоіез.
Сатеььа СтАЬЫСАУА.
Веіісіаз рагѵае зі ѵіз аийіге саіеііае,
Хаггапіі Ьгеѵіз езі радіпа іоіа тіЪі.
ч СХСІХ.
Азтонсо.
Ніс Ьгеѵіз ай пшпегоз гарісіит диі со11і§іі ип^иет,
Ѵепіі аЪ аигИегіз депііЪиз Аз'іиг едииз.
193, 1. Тибуллъ говоритъ однако не о Немезидѣ, а о Деліи:
„Пусть всѣмъ правитъ она, и на ней вся ляжетъ забота,
Чтобъ я отраду нашелъ быть въ цѣломъ домѣ ничѣмъ*4.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 925
СХСНІ.
Тибуллъ.
Прихотливая жгла Немезида любовью Тибулла,
Коему- нравилось такъ быть въ цѣломъ домѣ ничѣмъ.
СХСІѴ.
Луканъ.
Люди есть, что меня не называютъ поэтомъ,
Но считаетъ купецъ тотъ, что меня продаетъ.
СХСѴ.
Катуллъ.
Тѣмъ предъ Катулломъ своимъ въ долгу большая Верона,
Передъ Вергиліемъ чѣмъ Маптуя крошка своимъ.
СХСѴІ.
Кальвія объ употребленіи холодной воды.
Всѣхъ горячихъ ключей имена тебѣ названы въ этомъ,
Въ собственныхъ бы водахъ списокъ поплылъ лучше самъ.
схсѵгі.
Низкорослыя лошачки.
Съ этихъ лошачекъ бояться паденья не должно:
И на землѣ то тебѣ чуть ли не выше сидѣть.
СХСѴПІ.
Галльская собачка.
Хочешь восторгъ услыхать по поводу малой собачки,
То на разсказы мала будетъ страница мнѣ вся.
СХСІХ.
Астурскій ИНОХОДЕЦЪ.
Этотъ, что быстро и въ ладъ подъ себя подбираетъ копыта,
Изъ златоносной страны прибылъ Астурскій конекъ.
194. Луканъ, родомъ изъ Кордубы, племянникъ философя Сенеки, авторъ Фарса-
лій, осужденный Нерономъ на смерть за участіе въ заговорѣ Пизона. 199, 1.
Астурія, мѣстность въ Испаніи, которая раньше славилась также и своимъ золотомъ.
926
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатшаіоп. ЫЬ. XIV.
СаБІ8 ѴЕВТНА6Ѵ8.
Коп зіЫ, зей йотіпо ѵепаіиг ѵегіга§из асег,
ІПаезит Іерогфп диі ііЬі бепіе Гегеі.
ССІ.
Раьаезтвіта.
Моп ато диосі ѵіпсаі, зе<1 циосі зисситЪеге поѵіі
Еі ЙІЙІСІІ теііиз Т7)ѵ гтгіхХіѵопаЦѵ.
81МІЦ8.
Саііібиз етіззаз еішіеге зітіиз Ііазіаз,
8і тіііі саиба Гогеі, сегсорііііеспз егат.
ССШ.
РгЕЬЬА 0АШТАЛА.
Тат ігетиіит сгіззаі, іат Ыапбит ргигіі, иі ірзит
МазіигЬаіогет Іесегіі Нірроіуіит.
Стмваьа.
ь *
Аега Сеіаеиаеоз 1и§епііа таігіз атогез
• Езигіепз СаІІиз ѵепбеге заере зоіеі.
ссѵ.
РѵЕН.
Зіі поЪіз аеіаіе риеі’, поп ритісе Іеѵіз,
Ргоріег диет ріасеаі пиііа риеііа тіііі.
201, 2. Бой лежащиауъ бойцовъ, тт)ѵ аѵахАіѵокакт)Ѵ отъ аѵахліѵш прислоняться,
растянуть или растянуться и тгакт) — борьба. Здѣсь какъ бы подразумевается
каѵхратюѵ тѣлесное упражненіе, въ которомъ и повергнутый могъ остаться побѣ-
дителемъ. 203. Гадшпанская дѣва (см. I, 42,12). 203, 2. Ипполитъ (см. VIII,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
927
СС.
Борзая собака.
Не для себя борзой, для хозяина злобенъ на ловлѣ,
Зайца который тебѣ, зубомъ не тронувъ, несетъ.
ССІ.
Борецъ.
Не за побѣду люблю, а за то, что упасть онъ умѣетъ,
И хорошо изучилъ т-/]ѵ екгхХіѵокаЦѵ.
ССП.
Обезьяна.
Обезьяна, ловка отъ брошенныхъ пикъ уклоняться,
Будь только хвостъ у меня, я бы мартышкой была.
ССПІ.
Гадитанская дѣва.
Такъ сладострастно дрожитъ, такъ замираетъ прелестно,
Чтобы во грѣхъ самого и Ипполита ввела.
ССІѴ.
Кимвалы.
Мѣдь, что груститъ о любви матери къ другу Целэнцу,
Проголодавшійся Галлъ часто привыкъ продавать.
ССѴ.
Мальчикъ.
Мальчикъ пусть будетъ моимъ, что гладокъ отъ лѣтъ, а не пемзы,
Чтобы при немъ ни одна дѣва не нравилась мнѣ.
46, 2). 204. Кимвалы, двѣ металлическія тарелки, которыя ударялись другъ о
друга и которыя въ особенности употреблялись жрецами Цпбелы, Галлами. 204. 1.
Целэнскій другъ (см. V, 41, 2).
928
М. Ѵаі, Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. XIV.
СЕ8ТО8.
Соііо песіе, риег, тегоз атогез,
Сезіоп сіе Ѵепегіз зіпи саііепіет.
ІІ)ЕМ.
§ите Суіііегіасо тесіісаіит песіаге сезіоп:
ІІ88ІѢ атаіогет Ьаііеиз ізіе Іоѵет.
ССѴИІ.
КоТАНГОЗ.
Сиггапі ѵегЪа Іісеі, тапиз езі ѵеіосіог ііііз:
Хопсіит 1іп§иа яшип, сіехіга реге§іі ориз.
Соксиа.
Ьеѵіз аЪ аедиогеа согіех Магеоііса сопсііа
Гіаі: іпойеиза сиггіі Ііагипсіо ѵіа.
ССХ.
I
Могю.
Коп тепсіах зіирог езі, пес йпцііиг агіе сіоіоза.
(^иізциіз ріиз іизіо поп яаріі, іііе заріі.
СЛРѴТ ѴЕКѴЕСІЗиМ.
Моіііа Ріігіхеі зесиізіі соііа тагііі.
Нос тегиіі іипісат диі ІіЫ, заеѵе, сіесііі?
ССХИ.
, Реміьоз.
8і зоіит зресіез котіпіз сариі, Несіога сгесіаз:
8і зіапіет ѵійеаз, Азіуапасіа риіез.
209. Мареотская плевка^ египетскій папирусъ (см. IV, 42, 5). 210. (См. ѴШ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 929
ССѴІ.
Поясъ.
Шею мнѣ, мальчикъ обвей истой любовью.
Поясомъ теплымъ еще съ груди Венеры.
ССѴІІ.
То ЖЕ.
Поясъ вотъ этотъ прими Цптерскимъ нектаромъ полный:
Перевязь эта огнемъ страсти Зевеса прожгла.
ССѴІІІ.
Скорописецъ (Котаніѵз).
Какъ слова ни бѣги, а все же рука ихъ проворнѣй;
Кончить языкъ не успѣлъ, кончила дѣло рука.
ССІХ.,
Раковина.
Раковиною морской пусть Мареотійскую плевку
Сгладятъ, и трость побѣжитъ незамедленнымъ путемъ.
ссх.
Дуракъ (Моню).
Тупость не лживая здѣсь, не вызвана хитрымъ искусствомъ.
Кто не чрезъ мѣру мудритъ, тотъ то воистину мудръ.
ССХІ.
Баранья голова.
Фриксову ты самцу перерѣзалъ нѣжную шею.
Часто дававшій тебѣ платье того ль заслужилъ?
ССХІІ.
Карликъ.
Ежели голову лишь человѣка ты видишь—онъ Гекторъ,
Если стоящимъ узрѣлъ, думаешь—Астіанаксъ.
13, 1). 211, 1. Фриксъ (см. VI, 3, 6). 212, 2. Астіанаксъ, маленькій сынъ
Гектора.
Марціала эпиграммы.
59
930
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. XIV.
РАВМА.
Наес, диае заере зоіеі ѵіпсі, <іиае ѵіпсеге гаго,
Рагта ѣіЬі, зсиіит ритіііопіз егіі.
ССХІѴ.
РѵЕКІ СОМОЕОІ.
Хоп егіі іп іигЬа диіздиат Міаойр.еѵос ізіа:
8ей роіегіі диіѵіз еззе Ді-, е&хпатйѵ
Еівіил.
І)іс тіііі зітріісііег, сотоейіз еі сііііагоейіз,
РіЬиІа, диій ргаезіаз? „Сагіиз иі іиіиапі“.
ССХѴІ.
Ассптгек.
Ргаесіо Гиіі ѵоіисгит: Гатиіиз пипс аисиріз іДега
Весіріі еі саріаз поп зіЬі таегеі аѵез.
(ССХѴПІ. 8с1т).
Саьамі асссратонп.
Хоп іапіит саіатіз, зей сапіи і'аііііиг аіез,
Саііійа <1ит іасііа сгезсіі Ьагипйо тапи.
ССХѴПІ (ССХѴІІ.. 8сіш.).
Овзохаток.
Біс диоіиз еі диапіі сиріаз сепаге, пес ипит
Аййійегіз ѵегЪит: сепа рагаіа ііЪі езі.
Сок вцвѵідш.
Раирег саизійісиз пиііоз геіегепііа питтоз
Сагтіпа сит зсгіЬаз, ассіре сог, диой ЬаЬез.
213. Рагта, родъ короткаго круглаго щита, который носили легко вооруженные
всадники. 214. Міао6р.аѵо; отверженный, пренебреженный. 214, 2. Діс і$а-
“атйѵ, Зевсъ соблазнитель. Греческія выраженія, взятыя изъ комедіи Меандра. 218.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV. 931
ССХІІІ.
I •
Щитокъ. (Ракма).
Тотъ, что не разъ побѣжденъ и побѣдителемъ рѣдко,
Лишь щитокъ для тебя, но для карлика щитъ.
ССХІѴ.
Мальчики комедіанты.
Въ этой толпѣ ни одинъ Міаобр.еѵоа не найдется;
А кто хочешь бы могъ быть Ац ё?ататшѵ.
ССХѴ.
Фибула.
ССХѴІ.
Ястребъ.
Былъ онъ разбойникомъ птицъ; теперь онъ слуга птицелова,
Ловитъ, и грустно ему, что на себѣ ловитъ птицъ.
ССХѴІІ.
Птицеловныя трости.
Птицу вводятъ въ обманъ не прутомъ однимъ, но и пѣньемъ,
Какъ возрастаетъ въ рукѣ тихой невзрачная трость.
ССХѴІП.
Экономъ (Овзокатон).
Въ цѣну какую, скажи, и со многими ль ужинать хочешь,
Не прибавляй ни словца: ужинъ готовъ для тебя.
ССІХ.
Бычачье сердце.
Бѣдный стряпчій, что ты никакихъ не дающіе денегъ
Пишешь стихи; вотъ прими сердце, какое въ тебѣ.
Экономъ, оЪзопаіог, который мясо, рыбу п прочее покупалъ для кухни. 218. 2.
(См. IX, 54, 3).
59*
932
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаішпаіоп. ЬіЬ. XIV
ССХХ.
С'ОСЬ’8.
Хоп заііз езі агз зоіа сосо: зегѵіге раіаіит
Хо1о: сосиз сіотіпі (ІеЬеі ЬаЬеге §и!ат.
СВАТІСѴЬА СПМ ѴЕ1ІІ1ІИ8-
Вага ііЬі сигѵа сгаіісиіа зийеі оіеііа;
Зритеиз іп Іопда сизрісіе Гитеі арег.
ССХХІІ.
РіЗТОК ИГЬСІАКІСЗ.
Міііе ііЬі йиісез орегит тапиз ізіа іі^игаз
Ехігиеі: Ьиіс ипі рагса ІаЬогаі аріз.
Апірата .
8иг§ііе: іат ѵепйіі риегіз іепіасиіа різіог .
Сгізіаіаедие зопапі ишіідие Іисіз аѵез.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. XIV.
933
ССХХ.
. Поваръ.
Повару мало умѣть: служить не желаю я вкусу,
Господина языкъ долженъ у повара быть.
ССХХІ.
Рѣшетка съ вертеломъ.
Малый кусокъ у тебя па гнутой пусть спѣетъ рѣшеткѣ;
Цѣнящій пусть на рожнѣ длинномъ дымится кабанъ.
ССХХІІ.
Прянишникъ.
Въ тысячѣ видовъ тебѣ рука эта сладости лѣпитъ,
Трудится въ пользу одной этой скупая пчела.
ССХХІІІ.
Завтракъ.
Встаньте, уже хлѣбопекъ-продаетъ ребятамъ ихъ завтракъ,
И гребненосныя вкругъ птицы дневныя орутъ.

664
201051